Набожняк Олексій - диплом, 2008

Національний університет «КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ» Маґістеріум Маґістерська програма «Журналістика»

Висвітлення економічної політики уряду Віктора Януковича (4 серпня 2006 – 30 вересня 2007 рр.) у щоденних ділових газетах «КоммерсантЪ-Украина» та «Экономические известия» Кваліфікаційна робота на здобуття академічного звання маґістра журналістики НАБОЖНЯКА Олексія Юрійовича

Науковий керівник — кандидат філологічних наук, доцент Яковець А.В.

КИЇВ — 2008

ЗМІСТ ВСТУП………………………………………………………………………….. 3 РОЗДІЛ І. ДІЛОВІ ЗМІ ТА РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ В ПЕРІОД ПЕРЕБУВАННЯ ВІКТОРА ЯНУКОВИЧА НА ЧОЛІ УРЯДУ У 20062007 РР…………………………………………………………………………...10 1.1.

Розвиток та сучасний стан ринку ділової преси в Україні..………...….10

1.2.

Розвиток економіки у період перебування Віктора Януковича на чолі уряду в 2006-2007 рр. ..………………………………………………..…14

РОЗДІЛ ІІ. ВИСВІТЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ УРЯДУ У ГАЗЕТАХ «КОММЕРСАНТЪ-УКРАИНА» ТА «ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ИЗВЕСТИЯ»: КОНТЕНТ – АНАЛІЗ.....………………………………….…20 2.1.

Методологія……………………………………………………………....20

2.2.

Збір даних…………………………………………………………………23

2.3.

Аналіз даних………………………………………………………………29

РОЗДІЛ ІІІ. ВИКОРИСТАННЯ АКЦЕНТІВ ЛОЯЛЬНОСТІ ДО УРЯДУ ТА ЙОГО КРИТИКИ…………………...……………………………………..32 3.1.

Кількісні підсумки...……………………………………………………...32

3.2.

Якісні підсумки...…………………………………………………………35

3.2.1. Вибір тем…………………………………………………………………..35 3.2.2. Вибір експертів……………………………………………………………36 3.2.3. Використання анонімних джерел………………………………………..39 3.3.

Результати дослідження………………………………………………….40

3.3.1. Результати дослідження текстів у газеті «КоммерсантЪ-Украина»…..40 3.3.2. Результати дослідження текстів у газеті «Экономические известия»...46 ВИСНОВКИ....………………………………………………………………….55 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ МАТЕРІАЛІВ.………………..…………….60 ДОДАТКИ……………………………...………………………………………..68

2

ВСТУП Роботу присвячено висвітленню економічної політики уряду Віктора Януковича, який перебував на посаді прем’єр-міністра і очолював виконавчу владу з 4 серпня 2006 року по 18 грудня 2007 року. Вибір теми пов’язаний із неоднозначністю оцінок суспільством цієї політики. Це був фактично перший уряд, сформований за новими правилами гри – парламентською більшістю. Він отримав значно більші порівняно із попередниками повноваження, а відтак мав би нести перед суспільством значно більшу відповідальність за свої дії. Важливу роль у інформуванні громадськості про роботу міністрів та уряду в цілому відігравали та продовжують відігравати засоби масової інформації. Стандарти свободи слова і демократії дають змогу і зобов’язують ЗМІ якнайретельніше ставитися до дій влади, контролювати їх в рамках місії «сторожового пса» («watchdog»). Відтак висвітлення роботи Кабінету Міністрів України у засобах масової інформації – невід’ємна частина громадського контролю за роботою уряду. Але, з іншого боку, медіа можуть стати зручним інструментом для маніпулювання громадською думкою про ті чи інші урядові дії, у разі, якщо замовчуватимуть відомі їм факти зловживань чи недоброчесності, перекручуватимуть інформацію тощо. Ми припускаємо, що у неоднозначному ставленні до дій уряду Віктора Януковича під час другого перебування його на посаді прем’єрміністра, особливу роль відіграли і ділові видання. В Україні діловими друкованими виданнями прийнято називати газети і журнали, основна частина матеріалів яких присвячена економічній тематиці, новинам ринків і компаній, і які орієнтовані переважно на ділову аудиторію, бізнес та представників влади, що приймають рішення [більше див.: 27, 28]. Передусім такі газети й журнали читають промисловці, підприємці, чиновники різних ешелонів влади, дипломати. Вони приймають

3

рішення про ведення бізнесу в Україні, міжнародну політичну та економічну співпрацю, керуються рішеннями уряду у своїй повсякденній діяльності, будучи йому безпосередньо підпорядкованими тощо [16]. Відтак інформація, що її подають ділові засоби масової інформації про діяльність уряду, є життєво важливим індикатором для великої кількості зацікавлених сторін. Теми, що висвітлюються у таких ЗМІ, одразу стають головними темами для обговорення у політичних та бізнес-колах. І те, як саме медіа ретранслюють, пояснюють, коментують рішення Кабінету Міністрів, дає змогу зрозуміти, як саме побачили їх означені вище суб’єкти. Другий термін роботи Віктора Януковича (він вперше керував Кабінетом Міністрів з листопада 2002 по січень 2005 рр.) – це час, коли уряд вперше

формувався

парламентською

більшістю

і

мав

розширені

повноваження. Відтак мав і більшу відповідальність. Крім того, це останній уряд на момент здійснення цього дослідження, який повністю завершив свою каденцію. Тобто був призначений, здійснив низку кроків, ймовірно частково зміг реалізувати свою політичну програму і був відправлений у відставку через припинення повноважень Верховною Радою, що його призначила. З огляду на те, що ці події відбувалися відносно нещодавно, роботу Кабміну Віктора Януковича можна проаналізувати за свіжими слідами. Ключові питання нашого дослідження: «Які акценти розставляли автори

ділових

видань

«КоммерсантЪ-Украина»

та

«Экономические

известия», висвітлюючи економічну політику уряду Януковича?» Тобто, чи були ЗМІ переважно прихильними, ворожими чи нейтральними у своєму ставленні до уряду? Чи було це ставлення однаковим у висвітленні усіх чи лише окремих напрямів діяльності Кабміну? Чи мали опубліковані в них тексти ознаки підтримки уряду чи його звинувачень, які залишилися без відповіді опонента, а відтак не було дотримано принципу збалансованості тексту?»

4

Висвітлення економічної політики уряду Віктора Януковича (20062007) у вказаних виданнях можна вважати «дзеркалом», у якому Кабмін бачили як політики, так і бізнес, керівники компаній та менеджери середньої ланки. Звісно, ділові люди, можновладці та дипломати черпають інформацію для прийняття рішень у інших різноманітних джерелах. Приміром, у тижневиках «Дзеркало тижня», «Ділова столиця», «Бізнес», «Коментарі», «Контракти», «Експерт» тощо. Проте щотижневі видання аналізують, упорядковують події усього тижня. Щоденні ж газети подають новини із посиланням на вчора, або ж анонси і прогнози щодо сьогоднішнього або завтрашнього дня. Цим вони цікаві для ділових людей, що мають прийняти в даний момент часу передусім тактичні рішення. І на сторінках щоденних видань бачать тенденції і подробиці, що їх можуть проминати тижневики. Джерелами інформації, що конкурують із діловими щоденними виданнями є телевізійні програми. Їхні рейтинги співставні із рейтингами ділових газет. Проте навіть спеціалізовані телевізійні новини і окремі ділові телеканали за своєю специфікою не можуть подати повної картини із максимальною кількістю статистичного, ілюстративного, аналітичного матеріалу, як це можна зробити на шпальтах газети. Відтак першими за вранішньою філіжанкою кави про новини підприємцям, чиновникам і дипломатам розповідають усе ж таки ділові щоденні газети. Автор від 2004 року працює у сфері економічної журналістики (Інтернет-видання proUA.com, інформагентство ЛігаБізнесІнформ, ділове видання «СЕЙЧАС», портал «ПростоБанк Консалтинг», продакшн-студія із виробництва економічних телепрограм ESGroup). І може суб’єктивно стверджувати про наявність перекручень у висвітленні означеної тематики в досліджуваних газетах. Важливість теми дослідження полягає в тому, що воно

може

продемонструвати

це

викривлення

чи

певний

рівень

заангажованості окремо взятих видань відносно економічної політики уряду. Відтак дозволить цільовій аудиторії означених ЗМІ переглянути ставлення до

5

них, як до основних джерел інформації, принаймні, щодо політики Кабміну. Результати цього дослідження мають звернути увагу як журналістів інших видань, так і реципієнтів інформації, на однобокі акценти, що можуть бути нами виявлені. Наявність таких акцентів може призвести зокрема і до дискусії в суспільстві загалом і в медіа-спільноті зокрема про рівень об’єктивності як конкретних видань, так і ділової преси загалом. А це у свою чергу здатне спричинити суттєві зміни на ринку ділових ЗМІ. Робота складається із трьох розділів. У першому ми оглянемо розвиток ринку ділової преси в Україні, а також загальний контекст розвитку економіки в 2006-2007 роках. Другий розділ присвячено методології нашого дослідження, описано увесь шлях збирання даних. Третій розділ – це результати нашої роботи. Нам невідомо про проведення в Україні досліджень висвітлення роботи уряду Віктора Януковича у ділових виданнях. Проте низку подібних аналізів українські профільні медіа та громадські організації все ж проводять. Найближчими

за

тематикою

до

нашого

дослідження

є

щотижневі

моніторинги змісту випусків телевізійних новин, які проводить Інтернетвидання «Телекритика» [див. наприклад, 29]. Вони поділені на три підгрупи – новини щоденні, тижневики та політичні програми. Оскільки робота влади є традиційно топ-темою для українських ЗМІ, то саме їх і аналізують автори видання. Як правило, виділяється одна головна тема тижня і порівнюється її висвітлення у різних ЗМІ. Головні характеристики, які виокремлюють журналісти «Телекритики» в таких міні-дослідженнях – це збалансованість тексту та так звані «непоставлені запитання». Тобто автор ніби картає журналістів, які робили ті чи інші сюжети за непрофесійність. Прикладом такого аналізу може бути текст «Телевізійники вчаться рахувати» [30]. Загальна тональність моніторингу – критична по відношенню до збільшення кількості «джинси» у телепрограммах. Автор робить акцент на тому, який канал кого більше «піарить», на чию сторону стає –

6

вимальовуючи картину із об’єктивних факторів – кількості синхронів того чи іншого політика, відсутності позиції прем’єр-міністра чи президента тощо. Утім цей щотижневий моніторинг навряд чи можна назвати науковим, оскільки він виконується у довільній формі зі значною часткою авторського суб’єктивізму. Хоча і може бути названим глибоким якісним контент-аналізом. Більш ґрунтовні з наукової точки зору дослідження, в Україні як правило, були присвячені не роботі уряду чи інших органів влади, а виборчим кампаніям. Таку роботу проводив Європейський інститут засобів масової інформації [47], низка регіональних громадських організацій, що здійснюють дослідження висвітлення політичних тем у місцевих медіа [див. зокрема,

36],

комітет

«Спільний

простір»

та

Асоціація

«Рівність

можливостей» (http://prostir-monitor.org/). Означені дослідження як правило ставили перед собою одну основну мету: визначити, наскільки об’єктивними були ЗМІ у висвітленні тем виборів, діяльності партій тощо. Так у 2002 році аналітики Європейського інституту засобів масової інформації дійшли висновку, що «виходячи зі стандартів Ради Європи та українського законодавства, ЗМІ не забезпечили українським виборцям доступ до неупередженої та збалансованої інформації про партії (блоки), які брали участь у виборах». Зокрема, більшість ефірного часу телеканали віддали вихвалянню провладних партій та критиці опозиціонерів через політичний тиск та внутрішньоредакційну цензуру. Найбільше моніторингів передвиборчих проектів було реалізовано комітетом «Спільний простір» та Асоціацією «Рівність можливостей». Приміром, останнє на момент завершальної стадії підготовки цієї роботи дослідження стосувалося надання ефіру телеканалами кандидатам на посаду Київського міського голови напередодні дочасних його виборів 25 травня 2008 року [61]. Автори дійшли висновку, що левова частка інформації була

7

присвячена позитивним аспектам роботи діючого на той час мера Леоніда Черновецького. Його та його блок представляли у позитивному світлі у десятки, а іноді навіть у сотні разів активніше, аніж інших кандидатів. Подібні дослідження передвиборного контенту є традиційними для багатьох країн. Зокрема, вони регулярно проводяться у сусідній Росії, державах Європи. Метод, який ми обрали для проведення свого дослідження – контентаналіз – використовується серед медіа-дослідників віддавна. Контент-аналіз – це систематичний, об’єктивний і калькулятивний метод вивчення явного повідомлення тексту. Назаров [38; 55] пише, що перші спроби провести статистично точні вимірювання різних сторін змісту газет, виявити динаміку, спостерігалися іще у 80-х рр. ХІХ ст. в США. Віммер [68; 110-132] згадує про такі

дослідження

часів

Другої

світової

війни.

Тоді

розвідники

антигітлерівської коаліції за тим, які пісні звучали в ефірі тих чи інших європейських

радіостанцій

(у

порівнянні

із

німецькими),

визначали

концентрацію німецьких військ на території різних країн Європи. Крім того, Верховний суд США на основі контент-аналізу визначав, які газети вносять піднесення у ряди вояків, а які розбрат і закривав своїм рішенням останні. У мирних цілях контент-аналіз використовували в цей же час задля визначення авторської приналежності творів письменників: вираховували частоту використання слів у творах із відомим авторством і порівнювали із невідомим. У повоєнні роки контент-аналіз застосовували для вивчення засобів пропаганди, які використовувалися на радіо і на телебаченні. Ближче до 70-х років, контент-аналіз у медіа став визнаним засобом вивчення окремих медіа-проблем: надміру жорстокості у телепрограмах, використання жіночих образів у рекламі тощо. Контент-аналіз також дозволяє виявити характер інформування про конкретні проблеми, особливості формування образу тих або інших країн, регіонів. Так, наприклад, з використанням цього методу було вивчено

8

питання про те, як новинарі США висвітлюють тематику Латинської Америки. Було виявлено, що найчастіше про цей континент йшлося в контексті землетрусів і вулканів. У 70-і роки відбувалися подальші зміни в характері показу континенту, переважний акцент, за даними контент-аналізу, був зроблений на описі зміни диктаторів і поверхневому викладі ситуації в «бананових» республіках [65; 210] Особливо значним був внесок у проведення контент-аналізів медіагрупи Глазго. Одним з найгучніших було дослідження економічних новин британських телеканалів, із якого стало зрозуміло, що переважно їх репортери подають не причини проблем в тамтешній економіці, а їхні наслідки і форму, у якій ці проблеми проявляються. Таким чином було підтверджено, що новини можуть бути необ’єктивними завдяки способу їх подачі. До початку 90-х років минулого століття майже чверть усіх досліджень були виконані за допомогою контент-аналізу. 1994 року найбільші телевізійні мережі США, під тиском уряду, провели проект вартістю у $1,5 млн., який полягав у контент-аналізі розважальних передач. Результати дослідження показали, що лише 10 мережевих шоу містити критичну кількість насильницьких сцен. Проте, в 1995 році з’явився законопроект,

який

вимагав

встановлювати

на

кожному

телевізорі

спеціальний чіп, який блокував би насильницькі і порно-передачі. Закон дозволив телевізійникам і кабельникам за рік налагодити систему заходів, які мали ґрунтуватися на деяких інструментах того ж контент-аналізу, для виявлення передач, що можуть потрапити під дію чіпа [68; 110-132]. Незважаючи на достатньо довгу історію цього методу, він усе ще залишається одним із кращих способів провести якісне дослідження змісту текстів ЗМІ з тієї чи іншої тематики.

9

РОЗДІЛ І. ДІЛОВІ ЗМІ ТА РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ В ПЕРІОД ПЕРЕБУВАННЯ ВІКТОРА ЯНУКОВИЧА НА ЧОЛІ УРЯДУ У 20062007 РР.

1.1. Розвиток та сучасний стан ринку ділової преси в Україні Ділова преса в Україні почалася з прайс-листів, продовжилася новинами компаній і тепер може рушити в напрямку економічних прогнозів, написав один із авторів авторитетного тижневика «Контракти» Володимир Золотарьов [23]. Цей шлях – природний для преси після доволі довгого періоду радянської журналістики. Нині ділова преса розвивається достатньо динамічно і уже пройшла етап свого становлення. Одним із початків ери ділової преси в Україні була газета «Фінансова Україна», що виходила в 1993-98 рр. У ній систематизувалася інформація із товарних бірж за допомогою власного індексу фондового ринку. В середині 1995 року газета мала 20-тисячний наклад, а 30% площі 16-сторінкової газети займала реклама. У цей же період з’являються нинішні ветерани ринку – «Бизнес» та «Галицькі контракти» («Контракти»). Також у цей період проходить непростий шлях становлення газета «Деловая неделя», яка, за твердженням її колишнього головного редактора Лариси Мудрак, не змогла втриматися на плаву через співпрацю із британською Financial Times – вартісну ліцензію тощо. 2000-го року на ринку вперше з’явився російський «КоммерсантЪ», який претендував на лідерські позиції на ринку. Однак через деякий час змушений був бути закритим [32]. Натомість «відродилося» це видання вже в період після «помаранчевої революції» - влітку 2005 року, коли ринок уже був відносно усталений. Сьогодні на ринку є визнані лідери як серед щоденних, так і серед щотижневих видань. Серед щоденних видань лідерами є «КоммерсантЪУкраина», «Экономические известия», а також «Дело». Серед тижневиків –

10

«Бізнес», «Контракти», «Компаньйон», «Власть денег», «Деловая столица» тощо. Лідерські

позиції

визначаються

дослідженнями

компанії

TNS

Україна, які переважна більшість видань визнає за основні при залученні рекламодавців. Головною ознакою, за якою пресу визначають як ділову, можна назвати її аудиторію. Приміром, згідно із дослідженнями TNS (див. додаток 2), читачі, які визначають свій фінансовий статус як «забезпечені», становлять

понад

половину

аудиторії

«Контрактів»,

«ІнвестГазети»,

«Комп&ньона», «Коммерсанта», понад 40% - «Экономических известий» та «Дела». Особливістю ділових видань в Україні є невелика частка їхньої аудиторії у порівнянні із іншими виданнями. Приміром, громадськополітичні щоденні газети «Факты и комментарии» та «Сегодня», за даними TNS, читає відповідно 13,1% та 7,4% населення країни віком від 12 до 65 років.

Тоді

як

досліджувані

нами

«КоммерсантЪ-Украина»

та

«Экономические известия» - 0,5% і 0,4% відповідно (додатки 3-4). Проте цінність для такого видання для рекламодавців у тому, що газети і журнали цієї категорії практично стовідсотково потрапляють саме до своєї аудиторії. Втім, незважаючи на таку цінність, ділові видання не завжди виправдовують

довіру

своїх

читачів. Спостерігачі

називають

ринок

перенасиченим саме тому, що велика кількість видань не завжди задовольняє запити читачів. Однією із характерних рис багатьох ділових газет і журналів, за визнанням медіа-експертів, є поява все більшої кількості підстав сумніватися у їх об’єктивності. «…Краще б ділові видання публікували серйозні аналітичні статті, а не новини й замітки…», «…Останнім часом подібних пустих публікацій (про повторну реприватизацію «Криворіжсталі» - О.Н.) стало так багато, що я просто перестав звертати на них увагу…», «…У газеті багато тем можуть бути пролобійовані і написані однобоко. Тому, якщо мене цікавить якась новина, заходжу в Інтернет і відкриваю її відразу

11

на декількох сайтах…», - це лише кілька думок підприємців, приведених у статті Дениса Закіянова «Як вбивають ділову журналістику» [22]. «Я вважаю, що наша преса страждає браком відповідальності за достовірність факту, який вона публікує. …матеріал в газеті «КоммерсантЪ-Украина» про пана Фрадкова, про газові відносини України та Росії, про буцімто якісь політичні поступки за дешевий газ… Це все провокації. Не треба видавати припущення за факт» [54], - це уривок із коментарю Ганни Герман, першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації виданню «Телекритика» в рамках опитування «Скандальні чи ділові?», присвяченого етичним сторонам роботи ділової преси. Андрій Васильєв, який був певний час генеральним директором видавничого дому «КУ» в одному зі своїх інтерв’ю заявив, що газета реагує на «реальний новинний привід». Якщо він є то матеріал у будь-якому випадку буде опублікований. Опублікувати ж у матеріалі «джинсу» (замовні проплачені тексти без позначення «реклама») у його виданні, за словами Васильєва, «немає ніякої можливості» [11]. На доведення своєї правоти він наводить приклад із історії стосунків журналіста Олега Гавриша (який, до речі, є автором низки досліджуваних нами матеріалів у нафтогазовій сфері) із прес-службою НАК «Нафтогаз України». «Він завжди гнобив цей «Нафтогаз» в особі Івченка (голова правління НАК «Нафтогаз України» у 2005-2006 рр. – О.Н.), і його «ненавиділа вся прес-служба «Нафтогазу». Згодом журналіста запрошували працювати у прес-службу компанії – після зміни керівництва – і він не погодився [31]. Втім, сам же Васильєв у іншій своїй заяві так говорить про ділову пресу: «З коммерсантівської журналістики зникли колись вікопомні для неї критерії. Звідси поява у замітках наступних антікоммерсантівських ознак: 1) брехня, 2) безпричинне хамство, 3) замовлена ворожість, 4) невмотивованість публікації, 5) неаргументованість тверджень, 6) невиразність викладу» [22].

12

Таким чином, медіа-менеджер визнає наявність симптомів, які призводять зрештою до викривлення інформації чи її некоректної подачі. Цікаво,

що

в

статті,

опублікованій

на

сайті

російського

«Коммерсанта» в якості розділу «Про нас» [41], йдеться про відсутність оціночних суджень та коментарів від імені журналіста в усіх текстах газети як один з основних принципів роботи видавничого дому. Однак нижче ми побачимо, що уникаючи власних суджень, автори газети використовують судження інших для висловлення власної думки і коригування об’єктивності тексту в той чи інший бік. Окрім описаного вище «КоммерсантЪ-Украина», до різноманітних скандалів із перекрученням інформації у різний час були причетні газети «Бізнес», «Деловая столица», «ІнвестГазета», «Экономические известия» тощо. Деякі експерти схильні пов’язувати «ухили» в публікаціях тих чи інших видань із їх фактичними власниками / засновниками. Приміром, власником видавничого дому «КоммерсантЪ-Украина», дочірнім підприємством якого є українська редакція, є російський підприємець Алішер Установ [4]. Незважаючи на його заяви, а також заяви керівництва видання про те, що власник дає журналістам повну свободу, можна припустити, що він таки має певний вплив на редакційну політику. Зокрема,

у

питанні

висвітлення

українсько-російських

економічних

стосунків, що ми побачимо в нашому дослідженні. Засновником газети «Экономические известия» виступають компанії, які, за даними ЗМІ [62], тісно пов’язані із українською корпорацією «Індустріальний союз Донбасу», що об’єднує металургійні, машинобудівні та інші промислові підприємства в Україні та Польщі, а також значні медіаресурси. Відтак можна припустити, що у питаннях, які стосуються інтересів засновника, газета може виступати з точки зору лояльності до його сфери впливу.

13

1.2. Розвиток економіки у період перебування Віктора Януковича на чолі уряду в 2006-2007 рр. Економіка в період діяльності Віктора Януковича на посаді глави уряду в 2006-2007 роках розвивалася відносно стабільно. Передумовою висунення саме цього кандидата на цю посаду стало підписання ключовими політичними силами між собою Універсалу національної єдності. У ньому зокрема було закладено і настанови для роботи нового Кабміну в сфері економіки. Зокрема, уряд був зобов’язаний щороку тримати темпи росту ВВП щонайменше на рівні 5%, створювати мільйон робочих місць, проводити структурні реформи в економіці, гарантувати право приватної власності тощо [58]. Подібні цілі можемо побачити і в програмі Партії регіонів [48], яку очолює Віктор Янукович. Серед іншого, тут децентралізація бюджету на користь регіонів, інвестиційно-іноваційний принцип формування бюджету, подолання

енергетичної

кризи

шляхом

диверсифікації

постачання

енергоносіїв тощо. Втім, свої заходи – уже після призначення в уряд, команда Януковича називає «антикризовими». Концепція роботи полягає в тому, що у негараздах, які є в економіці винна попередня команда. З огляду на те, що програми дій уряду так і не було затверджено до кінця його каденції, можна стверджувати, що саме цією програмою і послуговувався Кабмін Януковича у своїй роботі. Утім уже через перші 100 днів роботи – традиційний для України термін здійснення перших оцінок діяльності влади – аналітики дійшли висновку, що багато із задуманих намірів і поставлених завдань не були виконані. Завдання збалансувати соціальні видатки бюджету та державні інвестиції, вирішено не було. Крім того, значно знизилася публічність прийняття урядових рішень. Не було виконано програму приватизації. А в енергетичному

секторі

–

системно

поглиблювалась

залежність

від

14

монопольного постачальника газу – Росії. Із якої, до слова, в Україну надходила й надходить також значна частина нафти [2]. У нашому дослідженні ми найтісніше торкнемося трьох напрямків роботи Кабміну Віктора Януковича – енергетика (нафта й газ), бюджетний процес та приватизація. На нашу думку, найбільш повними для розуміння ситуації, що склалася на той момент в зазначених галузях, є окремі галузеві звіти й огляди незалежних аналітичних центрів, а також загальні огляди усього стану економіки. Основним джерелом оцінок експертів із цих питань для нас було видання «Національна безпека і оборона», яке щомісячно видає Центр ім. Разумкова, а також звіти аналітичного центру CASE-Україна. Головним документом, що визначає державну політику в сфері енергетики, є Енергетична стратегія України до 2030 року [20], розроблена Міністерством палива та енергетики у 2006 році. У ній окреслено перспективи розвитку усіх галузей енергетики, включаючи альтернативні її види, проблеми, баланси та необхідні фінансові видатки на розвиток енергетичного сектору. Для нас, відповідно до цілей і завдань нашого дослідження, цікавими були розділи, що стосуються розвитку нафтової та газової галузі, а також міжнародного енергетичного позиціонування України. Головними проблемами для нафтової галузі в Україні як у період перебування Віктора Януковича на посаді прем’єр-міністра, так і до, і після нього

були

невелика

глибина

переробки

нафти

на

вітчизняних

нафтопереробних заводах [див. зокрема, 39] і необхідність створення стратегічного (для покриття потреб на 90-120 днів споживання) й стабілізаційного (до кількох тижнів) резервів нафтопродуктів для зниження залежності від імпортних поставок [див. зокрема, 55]. За Януковича розмови про це точилися, однак ні до чого конкретного не призвели. Додаткова тема, що пов’язана із нафтовою залежністю – напрямок роботи, що стосується транзиту нафти нафтогоном «Одеса-Броди». Коротка історія проекту така: задуманий для перекачування в Європу каспійської (чи

15

будь-якої іншої, привезеної з Чорного моря) нафти, через політичні причини, нафтопровід досі використовується в так званому «реверсному» режимі – качає російську нафту з Польщі до Одеси. Про вигоду для сторін експерти сперечаються. Проте цілком очевидний інтерес у цьому Росії – таким чином блокується транзитний канал України, яка не стає отже конкурентом Москви на ринку нафтопостачання. Дотичною до цих тем є тема державного (урядового) регулювання цін на нафтопродукти заради стримування соціальних шоків. Таких заходів зокрема вживала Юлія Тимошенко – одна з попередників Януковича на посаді глави уряду. Натомість Віктор Янукович пішов іншим шляхом – підписання меморандуму [35] із нафтотрейдерами про непідвищення цін за умов надання їм податкових преференцій, а заводам – пільг на оновлення. Проте видимого ефекту це не дало через небажання сторін виконувати взяті на себе зобов’язання. Усі ці напрямки знаходять своє відображення у проаналізованих нами текстах газет «КоммерсантЪ-Украина» та «Экономические известия». Газовий ринок станом на 2006-2007 рік в Україні виглядав так [66]. Компанія RosUkrEnergo, що формально має швейцарську реєстрацію, транспортувала газ із Середньої Азії до кордону Росії з Україною. Ця схема подавалася як більш вигідна – RUE транспортувало більш дешевий, аніж російський газ із Казахстану, Узбекистану і Туркменистану. В Україні єдиним імпортером газу було спільне підприємство державного монополіста НАК «Нафтогаз України» та російського «Газпрому» - компанія УкрГазЕнерго. Вона й продавала газ промисловим споживачам, комунальним службам та незалежним трейдерам. Увесь газ власного видобутку йде на потреби населення. Крім

того,

енергозбереження

в і

суспільстві значного

постійно

зниження

точилися

споживання

дискусії газу

у

щодо побуті,

модернізації підприємств; про альтернативні поставки газу напряму з

16

Середньої Азії, Ірану тощо, участь у розробці родовищ в Росії; дискусія про необхідність ліквідації посередника і переходу на реальні європейські ціни на газ вкупі зі значним підвищенням вартості цього виду палива для населення, а відтак – про платіжну дисципліну українського населення і підприємств теплокомуненерго;

питання

про

необхідність

передачі

частини

газотранспортної системи в управління зовнішнім операторам в ім’я її модернізації, дотично – питання підняття транзитних ставок та ставок за зберігання газу в українських газосховищах до європейського рівня – «дзеркально» до «європейської» ціни на газ [див. більш детально: 6, 7, 8, 10, 14, 17]. Уряд ці питання практично не вирішував, окрім, мабуть, лише питання збільшення ціни та транзитної ставки. Успіхом незалежні експерти привезену із Москви міністром палива та енергетики Юрієм Бойком ціну у 179,5 доларів за тисячу кубометрів газу називати не стали. А от уряд позиціонував це як значну перемогу. Усі ці дискусії також знаходять відображення в аналізованих виданнях. Висвітлення бюджетного процесу тісно пов’язане із необхідністю балансувати між соціальними потребами та потребами державних інвестицій. Головними завданнями, записаними у бюджетній декларації 2007 року [43] ще попередниками Віктора Януковича – урядом Юрія Єханурова, були «забезпечення реальної збалансованості бюджету; виконання програм енергозбереження;

сприяння

розвитку

підприємницької

діяльності;

удосконалення механізмів соціального страхування; забезпечення реалізації соціальних гарантій та соціального захисту вразливих верств населення». Відтак низка аналізованих нами текстів – це меншою мірою аналіз самого документу,

більшою

–

дослідження

міжфракційних

«торгів»

і

«домовленостей» щодо того, як урахувати і соціальні (читай: електоральні) інтереси, і свої (читай: підприємницькі) не оминути увагою. Втім незважаючи на те, що бюджет 2007 року було ухвалено вчасно, поставлені завдання не було виконано: за словами експертів, традиційні

17

недофінансування

бюджетних

видатків,

у

т.ч.

соціальних

програм,

відбувалися за браку системного контролю та відповідальності центральних органів виконавчої влади та Уряду в цілому [2]. Підвалини

для

бюджету

2008

теж

були

закладені

досить

конкурентоспроможні. Приміром, згідно із бюджетною декларацією [15], 10%

коштів

від

приватизації

планувалося

направити

на

розвиток

інноваційних проектів. Крім того, передбачалося здійснити низку заходів із підтримки вітчизняних виробників на зовнішньому ринку. Однак через дострокові вибори цей процес так і не було доведено до кінця урядом Віктора Януковича. Що стосується приватизаційних процесів, то на момент вступу його уряду на свої пости, більшість високоліквідних підприємств було уже продано. Дефіцит бюджету, що зростав через постійне нарощування соціальних видатків (а уряд, як уже було сказано, намагався збалансувати соціальні видатки та державні інвестиції), окрім зовнішніх запозичень, треба було покривати ще й за рахунок значних приватизаційних надходжень. Кілька років поспіль альтернативи списку з трьох крупних підприємств не було: «Укртелеком», «Одеський припортовий завод», «Луганськтепловоз» залишалися найбільш привабливими для інвесторів. І за умови проведення чесного конкурсу, могли принести державному бюджету мільярди гривень. На додачу до трьох означених вище підприємств, до «привабливого» списку входили також блокуючі пакети акцій обласних енергогенерувальних компаній, що перебувають у державній власності. За кожен із об’єктів велась серйозна боротьба. Продано ж було лише «Луганськтепловоз». Проте експерти говорять – занадто дешево [2]. Адже на аукціоні було здійснено лише один крок на підняття ціни. Такий розвиток подій на репутації уряду позначився достатньо неоднозначно. Газети ж писали про це по-різному. Одні – із точки зору неефективності державного менеджменту, інші –

18

іронічно висміювали перетворення приватизації на розмінну монету у політичних торгах. У вересні 2007 року – напередодні дочасних парламентських виборів, частка переконаних у погіршенні ситуації досягла 53,5% опитаних. Особливо часто (40% і більше) респонденти вказували на погіршення економічної ситуації,

рівня

життя,

малозабезпечених,

забезпеченості

медичного

житлом,

обслуговування,

соціального роботи

захисту житлово-

комунального господарства, рівня корупції, ставлення влади до громадян і громадян до влади. У вересні 2007-го року 59,3% громадян були впевнені, що дії Віктора Януковича були спрямовані в першу чергу на захист власних інтересів та інтересів його політичного оточення, – тоді як лише 26,7% вважали, що ці дії спрямовані насамперед на захист загальнонаціональних інтересів [13]. Що стосується бізнесу, який є головною часткою цільової аудиторії досліджуваних нами видань, то під час роботи уряду Януковича, його ділові очікування впали навіть нижче, ніж за кризового 1998 року. Причиною, на думку експертів Центру ім. О. Разумкова, був прямий політичний тиск на бізнес і відсутність умов для його розвитку. Зокрема, у питаннях цінової політики / боротьби з інфляцією не за рахунок створення умов для зростання конкуренції,

а

за

рахунок

адміністративного

стримування

рівня

рентабельності підприємств [19].

19

РОЗДІЛ ІІ. ВИСВІТЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ УРЯДУ У ГАЗЕТАХ «КОММЕРСАНТЪ-УКРАИНА»

ТА

«ЭКОНОМИЧЕСКИЕ

ИЗВЕСТИЯ»: КОНТЕНТ – АНАЛІЗ 2.1. Методологія Обраний нами метод дослідження – контент-аналіз – якнайкраще підходить для віднайдення відповіді на наше дослідницьке запитання – яким чином ділові видання висвітлювали економічну політику уряду Віктора Януковича. Як відзначає М. Назаров [38], контент-аналіз відноситься до методів емпіричної науки. Для таких методів властиве висунення гіпотез, збирання і класифікація даних, розробка експериментальних методів перевірки гіпотез і надійності результатів. Головним є «розкодувати» смислове навантаження тексту. Цей метод орієнтований на проведення об’єктивного, вимірюваного і перевірюваного дослідження повідомлень ЗМІ. З його допомогою можна вивчити, як саме мовець досягає мети своїх повідомлень, і як на це може відреагувати аудиторія. Які якості кандидата найчастіше згадувалися в матеріалах на передвиборну тему, опублікованих в конкретному виданні? Яким в інформаційних і суспільно-політичних передачах того або іншого телеканалу є сукупний образ сторін, залучених до етнічного конфлікту? У чому полягають відмінності в освітленні страйкового руху в матеріалах центральних і регіональних видань? На подібні запитання можна знайти відповідь із допомогою контент-аналізу. Б. Берельсон [63; 15] запропонував таке визначення контент-аналізу: це

«об’єктивний,

систематичний

і

кількісний

опис

явного

змісту

комунікації». Тут варто відзначити спрямованість дослідження саме на явний, очевидний зміст повідомлення. Крім того, важливо, щоб і дослідник і його потенційна аудиторія розуміли поняття однаково. Для цього його треба чітко виписати. Відмер пропонує приклад із телебаченням. Здавалося б, ми

20

всі розуміємо під цим словом одне й те саме. Однак яке це телебачення – державне чи приватне, кабельне чи ефірне, йдеться про новини чи про художні фільми, про вечірній пройм-тайм чи й про ранкові покази? Визначивши поняття, автор зможе краще донести результати свого дослідження до читача. Важливим є і орієнтація на підрахунки. Адже вони дають статистичне підґрунтя твердженням дослідника. Приміром, якщо ми скажемо: у сімдесяти відсотках програм пройм-тайму є щонайменше одна сцена насильства, це буде набагато переконливіше звучати, аніж, що такі сцени є у більшості програм. Віммер [68; 110-132] при цьому додає, що за допомогою контентаналізу дослідник може перевірити свою гіпотезу щодо значення «послання» автора, порівняти тенденції «реального світу» та їх висвітлення у досліджуваних джерелах, сформувати базу для подальших досліджень. Саме таку мету, до слова, і переслідує наше дослідження: перевірити гіпотезу, що газети

«КоммерсантЪ-Украина»

упереджено

висвітлюють

економічну

політику уряду; порівняти тенденції оцінок дій влади громадянами та пресою; сформувати початковий етап для наступного дослідження – як в разі викривлення інформації означеними ЗМІ, така інформація впливає на прийняття рішень цільовою аудиторією даних видань. При цьому даний метод має і деякі обмеження, які ми також врахуємо у своїй роботі. По-перше, його не можна виривати із соціо-культурного контексту дослідження. По-друге, в певних умовах і за певної постановки дослідницького питання, може не вистачити даних для отримання достатньо валідних результатів. Щоб уникнути цих ризиків, ми чітко сформулювали дослідницьке питання і визначили контекст, у якому проводитимемо дослідження – завершений часовий період, що вже первісно оцінено аналітиками та колегами-журналістами, конкретні видання, що мають

21

найбільший вплив на свою цільову аудиторію серед щоденних видань, а також конкретна тематика досліджуваних тем. Головні кроки, які зазвичай роблять дослідники, що послуговуються методом контент-аналізу, пройдемо і ми. У хронологічному порядку вони виглядатимуть так: формулювання дослідницького питання – визначення цільової аудиторії – визначення об’єкту дослідження – визначення категорій дослідження – розробка системи підрахунків – кодування – аналіз – висновки. Крім того, ми використаємо і кількісний, і якісний види контентаналізу.

22

2.2. Збір даних Для дослідження висвітлення економічної політики уряду Віктора Януковича у газетах «КоммерсантЪ-Украина» та «Экономические известия» ми використали он-лайн архів чисел газет «КУ» та «ЭИ» від 7 серпня 2006 року по 28 вересня 2007 року. Он-лайн архів було обрано як найбільш зручний спосіб передачі матеріалу в текстовий редактор Microsoft Word. Дати з 7 серпня 2006 року по 28 вересня 2007 року було обрано за наступним принципом. Перша дата – це перший понеділок після ухвалення Верховною Радою України рішення про призначення Віктора Януковича на посаду прем’єр-міністра України та першого засідання новообраного Кабінету Міністрів (4 серпня 2006 року, п’ятниця). Таким чином, ми матимемо змогу дослідити публікації про діяльність уряду із першого ж дня виходу ділових видань (регулярний графік виходу – з понеділка до п’ятниці щодня) після призначення Кабміну. Друга дата – остання п’ятниця перед достроковими виборами до Верховної Ради (30 вересня 2007 року). Хоча формально уряд припинив свою діяльність з моменту вступу до влади нового складу парламенту, а постанову про звільнення Віктора Януковича з посади прем’єр-міністра Верховна Рада прийняла 18 грудня 2007 року (посил. на постанову), фактично повноцінною роботу міністрів можна назвати лише до виборів. Адже надалі з повною впевненістю говорити про продовження власного курсу було важко. Отже нами було обрано саме цей часовий період для дослідження публікацій у газетах «КУ» та «ЭИ». Інформацію ми збирали шляхом виокремлення із загального масиву статей досліджуваних газет саме тих, які відповідають нашим темам. Висвітлення

економічної

діяльності

уряду

Віктора

Януковича

ми

аналізуватимемо на прикладі трьох тем – бюджетна політика, політика в галузі приватизації, політика у паливно-енергетичному комплексі. Ці напрямки роботи виконавчої влади є чи не найбільш насиченими подієво та

23

увесь час є актуальними для громадськості. При чому – не тільки для ділової спільноти, яка є основною цільовою аудиторією досліджуваних нами видань. Так, бюджетна політика – це передусім тенденції у визначенні пріоритетів уряду: чи збалансований бюджет, чи має ухил до соціальної складової, чи до інвестиційної. Уряд Віктора Януковича позиціонував себе, як такий, що зможе збалансувати соціальну та інвестиційну складові [48]. Політика у галузі приватизації – це індикатор спроможності уряду ефективно розпоряджатися державним майном, залучати інвестиції. А також – ефективно використовувати отримані кошти, вкладати їх у нові капітальні проекти, чи у зростання соціальних виплат. Крім того, намірами «реприватизації» - повернення у власність держави попередньо проданих приватним інвесторам підприємств (ймовірно – на незаконних підставах) – уряд демонстрував своє ставлення до майбутніх інвесторів. А відтак – до бажання вкладати у розвиток вітчизняної економіки нові кошти. Паливноенергетичний комплекс є одним з основних в економіці. Особливо – в такій енергозалежній, як українська. Відтак кроки, що здійснює уряд у цій сфері одразу відбиваються на усіх галузях народного господарства. У

он-лайн

архівах

газет

«КУ»

та

«ЭИ»

за

адресами

www.kommersant.ua та www.eizvestia.com ми вибрали всі тексти, що стосуються означених тем. У результаті було виявлено 206 текстів, що відповідають критеріям дослідження у числах газети «КУ» та 150 текстів – у числах газети «ЭИ». Детальніше статистичні дані вказано у додатку 6. Вибрані в он-лайн архіві тексти ми скопіювали у робочі файли в текстовому редакторі Microsoft Word у окремі папки – за місяцями. Таким чином ми отримали 28 папок – по 14 місяців на кожне з видань – із загальною умовною назвою «масив». Із «масиву» тексти публікацій ми сортували за темами у 10 робочих файлів – по п’ять — «Газ», «Нафта», «Бюджет», «Приватизація», «Інтерв’ю» — для кожного видання. В кожному із файлів було вміщено таблицю зі стовпчиками: «Число», «Дата»,

24

«Заголовок», «Текст». Таким чином, на цьому етапі ми виокремили тематичні блоки в окремі файли і змогли перейти до наступного етапу дослідження. Крім того, окремий файл було виділено для додатків, до яких переважно увійшли статистичні дані щодо дослідження ринку ділової преси, а також протоколи нашого дослідження та деякі інші матеріали. Розмістивши тексти у файлах документів за темами в хронологічному порядку, ми обирали кожну п’яту статтю із кожної теми для аналізу. Це дозволило оптимізувати обсяги досліджуваної вибірки і водночас не втратити тенденцій висвітлення економічної політики уряду в досліджуваних виданнях. Таким чином, ми відбираємо 38 текстів, опублікованих у «КУ» та 28 з «ЭИ» пропорційно за темами: у «КУ» приватизації присвячено 11 статей, газовій тематиці – 13, нафтовому комплексу – 7, бюджетному процесу – 7. У «Экономических известиях» відповідно 8, 8, 3 та 9 текстів. Окремим пунктом ми виділили інтерв’ю як форму подачі інформації про діяльність уряду. Ми звертали увагу на три категорії інтерв’юйованих: міністри уряду, критики дій уряду / експерти, підприємці чи інші суб’єкти, на яких безпосередньо впливають прийняті урядом рішення. Оскільки інтерв’ю – це як правило розмова з однією особою, то ані прокоментувати додатково, ані збалансувати її думки автор не може, коли ця розмова вже записана. Єдиним способом авторського акцентування в інтерв’ю може бути постановка тих чи інших запитань автором. Ми розділили їх умовно на лояльні і критичні. Характеристики кожного з таких типів запитань у нашому аналізі будуть дещо різнитися в залежності від категорії спікерів, розмову із якими ми аналізуватимемо. Ми обрали три категорії співрозмовників аналізованих видань, які можуть доповнити картину нашого дослідження: урядовці, підприємці та незалежні експерти. Урядовці – це міністри уряду, які відповідають за напрями роботи Кабміну, які ми аналізуємо, або голови відповідних

25

державних компаній чи керівники органів центральної влади. Приміром, для нас цікаві прем’єр-міністр Віктор Януковича (з ним в аналізований період не було жодного інтерв’ю ані в «КоммерсантЪ-Украина», ані в «Экономические известия»), перший віце-прем’єр-міністр, міністр фінансів Микола Азаров (жодного інтерв’ю), віце-прем’єр-міністр з питань розвитку галузей економіки Андрій Клюєв (інтерв’ю у «КоммерсантЪ-Украина»), міністр палива та енергетики Юрій Бойко (давав інтерв’ю обидвом виданням), голова Фонду держмайна Валентина Семенюк (інтерв’ю у «Экономические известия»), голова правління НАК «Нафтогаз України» Євген Бакулін, міністри економіки Володимир Макуха та Анатолій Кінах (усі троє давали інтерв’ю «КоммерсантЪ-Украина») тощо. Категорію «підприємці» ми виокремили за кількома ознаками. Поперше, це одна з ключових складових цільової аудиторії аналізованих видань. Відтак наявність у них можливості висловитися свідчить і про актуальність висвітлюваних тем. По-друге, підприємці – це також одна із ключових цільових аудиторій уряду. Особливо у стосунку до аналізованих нами тем. Приміром, і приватизаційні плани, і макропоказники та податкові умови, закладувані у проект бюджету на наступний рік, та зміни, що вносяться у поточному році – безумовно є індикаторами як для внутрішніх так і зовнішніх інвесторів для вкладення коштів в українську економіку. Питання постачання енергоносіїв – нафти і газу – стосується кожного пересічного громадянина, а особливо – залежних від газу чи нафти підприємств як металургійного, так і хімічного комплексів. Відтак якщо вони мають змогу висловитися, це означає, що на сторінках газет між владою та бізнесом відбувається діалог. Категорію «експерти» також треба особливо відзначити. До неї було відібрано інтерв’ю із колишніми членами уряду чи керівниками органів виконавчої влади, народними депутатами із профільних парламентських комітетів, що можуть фахово оцінити дії уряду в тій чи іншій галузі.

26

Спираючись на таку класифікацію категорій спікерів, ми виробили і умовну шкалу оцінки лояльності чи критичності питань до них. У випадку «урядовців» до лояльних питань ми віднесли питання, що стосуються поточних планів, що містять посилання на позитивний досвід роботи респондента, що містять статистичні уточнення, що стосуються кадрових перестановок, та інші, що не викликають незручностей у респондента, спонукають його до демагогічних заяв. До критичних відтак віднесено так звані

«незручні»

запитання,

базовані

на

критиці

іншими

особами

респондента, виявлених раніше фактах зловживань, непопулярних реформ, невідповідності попередніх заяв респондента поточній діяльності тощо. Для підприємців та експертів поділ дещо інший. До лояльних ми віднесли запитання, що спонукають до позитивної оцінки уряду незалежно від того, якою була відповідь на це запитання, у тому числі і звичайні прохання оцінити ту чи іншу ініціативу уряду. Крім того, до лояльних ми віднесли запитання, які дотично стосуються діяльності уряду, проте йдуть в фарватері його політики. Критичними ж ми визначили запитання, які провокують респондента давати негативну оцінку урядові чи висловлювати побажання щодо змін у політиці Кабміну в досліджуваних галузях. Слід окреслити також і головних дійових осіб (у тому числі, і юридичних), діяльність яких стала предметом публікацій, що, у свою чергу, стали предметом нашого дослідження. По-перше, це уряд, прем’єр-міністр Віктор Янукович, перший віце-прем’єр-міністр Микола Азаров, віцепрем’єр-міністр з розвитку галузей економіки Андрій Клюєв, міністри економіки Володимир Макуха та Анатолій Кінах, міністр палива та енергетики Юрій Бойко, голова Фонду державного майна Валентина Семенюк, керівники та сама НАК «Нафтогаз України», її дочірні компанії та їхні керівники. По-друге, члени профільних комітетів Верховної ради України. По-третє, Президент України та його Секретаріат. По-четверте, суб’єкти бізнесу, на яких безпосередньо впливають рішення уряду. По-п’яте,

27

експертна спільнота – керівники і співробітники аналітичних центрів чи незалежні аналітики, що коментують різні аспекти діяльності уряду. Безумовно, останні чотири позиції актуальні для нашого дослідження лише у разі, коли вони стосуються його теми.

28

2.3. Аналіз даних Перед тим, як взятися безпосередньо до аналізу даних, ми кодуватимемо обрані статті з допомогою протоколів (див. додаток 5). Виокремимо матеріали за темами / підтемами, опишемо інформприводи та короткий зміст статті, визначимо спікерів та ключові фрази. Попередній кількісний аналіз даних дасть нам змогу зрозуміти пріоритети видань. Тобто якій із означених тематик вони надають перевагу. Таким чином ми виокремимо кілька необхідних для аналізу типів даних: використання експертів, використання анонімних джерел, замовчування інформації. У зв’язку із особливостями ділового стилю – мінімум оціночних суджень з боку журналістів – ці фактори стануть для нас ключовими для визначення рівня заангажованості / нейтральності тексту. Для перевірки надійності отриманих даних ми здійснимо потрійний перехресний аналіз. По-перше, аналізуватимуться окремо дані по кожній із тематик у кожному з видань. Аби підтвердити отримані результати, ми проведемо також аналіз інтерв’ю, які мають засвідчити такий же рівень заангажованості / нейтральності видань, як і у попередньому випадку. Крім того, для закріплення отриманих результатів, ми оберемо тексти, які стосуються однієї події / тенденції / теми у двох виданнях і порівняємо. Результати порівняльного аналізу й контент-аналізу текстів та інтерв’ю мають збігтися. Підтвердженням адекватного розуміння нами отриманих результатів має бути наш значний досвід роботи в економічному інформаційному полі, про що було сказано вище. Наше дослідження обмежене такими темами. Щодо бюджетної політики, то будемо відслідковувати тенденції висвітлення лише підготовки до прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», його виконання, та підготовки до прийняття Закону України «Про

29

Державний бюджет України на 2008 рік». Такий вибір підтем обумовлений тим, що, по-перше, за період часу, протягом якого уряд Віктора Януковича вдруге перебував при владі, ці завдання можна було або остаточно завершити, або провести від початку до кінця, або закласти основні пріоритети, із яких видно подальші наміри Кабінету Міністрів. Ми також братимемо до уваги публікації, присвячені програмі діяльності уряду на 2007-2008 рік, концепціям, планам, макропоказникам тощо. Обмежено будемо брати до уваги такі підтеми як робота вільних економічних зон та територій пріоритетного розвитку (тільки в разі, якщо йдеться про вплив їхньої діяльності на надходження до Державного бюджету у 2007 році), звіти про помісячне виконання плану надходжень до Держбюджету Державною податковою службою (тільки в разі, якщо йдеться про виконання річних планів), публікації про плани, наміри та інші дії щодо впровадження податкових та інших норм, які не відобразилися на надходженнях до Держбюджету у 2007 році тощо. Щодо приватизаційної політики, то ми будемо досліджувати лише загальні тенденції – ухвалення списку об’єктів до приватизації, виконання плану приватизації, процеси приватизації трьох найбільших об’єктів – ВАТ «Укртелеком», ВАТ «Луганськтепловоз» і ВАТ «Одеський припортовий завод», а також обласних енергогенеруючих компаній. Держава мала намір продати блокуючи пакети, бо контрольні уже були продані іншим учасникам ринку. Крім того, ми дослідимо і тексти, що стосуються тенденцій «реприватизації» - намірів уряду та Фонду державного майна повернути уже продане раніше майно у державну власність, зокрема, на прикладі претензій до ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг» тощо. Не будемо брати до уваги тексти, присвячені

судовим

спорам,

публікації,

що

стосуються

управління

державним майном тощо. Щодо текстів на тему діяльності уряду у паливно-енергетичному комплексі, то ми обмежимося двома підтемами – ринком нафти і

30

нафтопродуктів та ринком газу. По-перше, вони найбільш об’ємні, по-друге, уряд був найбільш активним саме на цих ринках. Тобто ми не братимемо до уваги тексти, що стосуються електроенергетики, у т. ч. атомної енергетики, вугільної промисловості тощо. Під час розгляду висвітлення роботи Кабміну на ринку нафти і нафтопродуктів, ми передусім будемо досліджувати публікації, що стосуються регулювання ринку нафтопродуктів шляхом підписання меморандуму між урядом і нафтотрейдерами про дотримання певних рівнів цін на пальне. Ми не будемо досліджувати публікації, що стосуються видобутку вуглеводнів на всій території України, а також за її межами, заходів в рамках політики зменшення енергозалежності держави тощо. У газовій сфері нас цікавитимуть зокрема перемовини та будь-які інші процеси щодо імпорту природного газу до України, а також дії уряду та підконтрольних йому організацій щодо регулювання внутрішнього ринку газу, постачання його побутовим споживачам, врегулювання тарифних питань та проблем із заборгованістю оплати за спожите паливо. Ми не брали до уваги публікації, присвячені дотичним темам, приміром, запровадженню податкових пільг для галузей, підприємства яких можуть зазнати збитків через подорожчання імпортованого природного газу. Варто також зробити кілька зауважень щодо загальних принципів відбору текстів. Ми не брали до уваги невеликі інформаційні замітки (до 200 знаків), оглядові репортажі із урядових засідань, бо в них переважно відсутні коментарі експертів чи кількох сторін і де не йдеться про прийняття конкретних рішень, звіти з прес-конференцій, за винятком текстів, повністю присвячених конкретним питанням, де виступ на прес-конференції є лише одним із джерел інформації чи інформаційним приводом, статистичні звіти Державного комітету статистики про розвиток економіки, тексти, що стосуються кадрової політики.

31

РОЗДІЛ ІІІ. ВИКОРИСТАННЯ АКЦЕНТІВ ЛОЯЛЬНОСТІ ДО УРЯДУ ТА ЙОГО КРИТИКИ 3.1. Кількісні підсумки Провівши

попередньо

підрахунки

загальної

кількості

текстів,

присвячених досліджуваним тематикам у виданнях «КоммерсантЪ-Украина» та «Экономические известия» у період з 7 серпня 2006 по 28 вересня 2007 року, ми отримали наступні результати. Найбільш активно видання «КУ» висвітлювало

паливно-енергетичну

тематику,

на

другому

місці

–

приватизація, на третьому – бюджетний процес. «ЭИ», у свою чергу, також значну перевагу віддавали паливно-енергетичному комплексу, а процеси приватизації та підготовки й виконання бюджетів висвітлювали приблизно однаково. Місячні сплески кількості статей на ту чи іншу тему можна пояснити процесами, що відбуваються в економіці та політиці протягом року. Бюджетний процес, як правило, активізується із вересня і стихає до кінця січня – після прийняття бюджету на наступний рік і внесення всіх першочергових поправок. Тема приватизації також активізується на початку року та наприкінці. У першому випадку – у зв’язку із оголошенням планів приватизації та намірів уряду щодо отримання конкретних сум коштів за продані об’єкти, а у другому – у зв’язку із критикою Фонду держмайна за невиконання планів приватизації. Тема ж вартості нафтопродуктів, пошуку альтернативних джерел енергопостачання, постачання газу в Україну та необхідності підвищення тарифів на комунальні послуги, а також платіжної дисципліни у комунальній сфері є актуальною протягом усього року. І це, таким чином, спричинило стабільно високу цікавість ЗМІ до цієї теми. Однак навіть у попередніх кількісних даних є значна розбіжність у кількості взятих за досліджуваний період інтерв’ю на означені теми. У «КУ» їх сім, із яких п’ять – із представниками уряду, один – із представником

32

бізнесу і одне – із експертом, який оцінює дії уряду. Натомість «ЭИ» взяли вісім інтерв’ю на теми бюджету, приватизації, нафтогазового комплексу, із яких п’ять взято у експертів, що коментували заходи Кабінету Міністрів, і по два – із чиновниками і підприємцями. Така розбіжність дає нам змогу попередньо припустити більшу схильність газети «ЭИ» до відстороненої оцінки дій уряду. Відібравши 81 текст із усього масиву із застосуванням описаної у попередньому розділі методології, ми виявили у статтях досліджуваних видань кілька типів акцентів. І класифікували їх відповідно до ймовірного ставлення автора тексту до економічної політики уряду. Перший – акцент на лояльності до уряду / схваленні його дій / позитивній оцінці. Сюди також віднесено тексти, що стосувалися конфлікту уряду із іншими органами влади у разі, якщо автор подає текст з точки зору правильності дій уряду. Другий можливий акцент - лобіювання інтересів Росії. Він характерний для текстів у газеті «КоммерсантЪ-Украина», які стосуються зовнішньо-економічних відносин із північним партнером. Третій можливий акцент – критика уряду, у тому числі, з боку інших органів влади. Також сюди можна віднести тексти, у яких кількість експертів-критиків уряду у декілька разів переважає кількість мовців від Кабміну, або останні зовсім не представлені. Четверта категорія – це нейтральні тексти, у яких явних акцентів не знайдено. З кількісних даних, зібраних у текстах з нашої вибірки, можна зробити висновки, що журналісти газети «КоммерсантЪ-Украина» значно частіше використовували акценти лояльності до уряду, ніж журналісти газети «Экономические известия». Крім того, вони значно менше разів критикували уряд, ніж їхні колеги й конкуренти (див. додаток 8). Нейтральних текстів у «КоммерсантЪ-Украина» втричі більше за інше досліджуване видання. Натомість в газеті «Экономические известия» жодного разу серед аналізованих текстів не зустрічалося випадків

33

лобіювання інтересів Росії («Газпрому» чи інших компаній). Це характерна ознака лише «КоммерсантЪ-Украина». Важко довести чи пояснити з наукової точки зору саме такі результати. Ми не маємо доказів замовного характеру статей, що мають певні політичні

ухили,

відтак

можемо

лише

констатувати

наявність

незбалансованості і припустити значний вплив дезінформацій них матеріалів на систему прийняття рішень в Україні.

34

3.2. Якісні підсумки 3.2.1.

Вибір тем

Вибір тем обома виданнями можна розділити на дві категорії: новини вчорашнього дня і відповідні коментарі до них; і так звані «анонсові» тексти, які розповідають про ймовірний перебіг подій у день виходу номера, або на наступний день. Крім того, журналісти обох видань в якості інформаційних приводів доволі часто використовували інформацію власних джерел, що або суперечила наявній офіційній інформації, новинам інформаційних агенцій тощо, або доповнювала її новими подробицями. Аналізуючи навіть випадково обрані тексти, ми дійшли висновку, що в цілому газети перебували в приблизно однаковому інформаційному потоці: обираючи кожен п’ятий текст із загального масиву, нам вдалося знайти по кілька текстів із кожної теми, які висвітлюють одну й ту саму подію чи ініціативу уряду у двох виданнях. Їхній порівняльний аналіз буде подано нижче.

35

3.2.2. Вибір

Вибір експертів журналістом

експертів,

нарівні

із

ньюзмейкерами

(генераторами новин) стало одним із ключових способів розставлення авторських акцентів у аналізованих текстах. В випадку нашого дослідження експерт може оцінити ініціативи чи дії уряду критично, може схвалити їх, може розповісти про їхні справжні підтексти, може нейтрально висловитися про статистику на цю тему тощо. Відповідно до цього автор може вибудовувати свій текст, формуючи ставлення до свого героя (у нашому випадку переважно – уряду і підконтрольних йому органів влади, підприємств і установ). Слід відзначити, що саме у такий спосіб переважно і формували свої акценти газети «КоммерсантЪ-Украина» та «Экономические известия» у досліджуваних текстах. Відсутність критичного коментаря щодо дій уряду, чи навпаки, відсутність незалежної оцінки з боку експерта, який не впливає на прийняття рішення / на якого не впливають прийняті урядом рішення також може бути інструментом акцентування. Ще один аспект використання експертних коментарів – обмеженість кола компетентних осіб, коментарі газети використовують у своїх статтях. Це видно із проведеного дослідження за частотою використання коментарів тих чи інших фахівців. І зовсім не означає, що такі коментарі не можуть давати інші експерти. А скоріше наводить на думку про те, що саме у цих людей коментарі беруться із певним умислом для витримування акценту вального навантаження на текст. Приміром,

тему

приватизації

найбільше

коментує

директор

Міжнародного інституту приватизації, власності та інвестицій Олександр Рябченко. Крім того, ймовірні коментатори - колишні голови Фонду держмайна Олександр Бондар і Михайло Чечетов. Також популярні тут коментатори – учасники фондового ринку – представники інвестиційних

36

компаній, які можуть оцінити реальну «вартість» дій уряду для ринку. Однак фахівців із цієї теми, відомих нам, щонайменше утричі більше. Відтак відсутність їхніх коментарів звужує для читача ймовірне бачення проблеми, її розвиток і перспективи. Фахівців із бюджету, за версіями газет «КоммерсантЪ-Украина» та «Экономические

известия»,

теж

небагато.

Автори

беруть

в

якості

коментаторів теперішніх і колишніх членів парламентського бюджетного комітету, чиновників Мінфіну – теперішніх і колишніх, а також фахівців визнаних незалежних аналітичних центрів – Центру ім. О. Разумкова та Міжнародного центру перспективних досліджень, Інституту економічних досліджень і політичних консультацій, центру CASE-Україна, які займаються питаннями бюджету протягом довгого часу. Цей сектор, на нашу думку, коментується відносно збалансовано. Більший простір для вибору, видається, у тематиці паливноенергетичного комплексу. З огляду на особливе геополітичне значення цього сектора, до відбору експертів журналісти мали б ставитися досить ретельно. Однак щонайменше кілька узагальнень можна зробити. Приміром, газета «КоммерсантЪ-Украина» часто бере коментарі на газову та нафтову тематику у непрофільних фахівців: народних депутатів Михайла Волинця, Віктора Тополова та Володимира Броннікова. На період дослідження вони всі троє були у комітеті Верховної ради з питань ПЕК. Однак перші двоє – у підкомітеті з питань розвитку вугільної промисловості, а Бронніков – з питань розвитку ядерної промисловості. Спеціалізацію названих народних депутатів також підтверджує і той факт, що Михайло Волинець є головою Незалежної профспілки гірників, Віктор Тополов був міністром вугільної промисловості,

а

Володимир

Бронніков

очолює

Українське

ядерне

товариство. Варто виокремити і ще одного «проблемного» коментатора – Центр енергетичних досліджень. Відомо, що до того, як Юрій Бойко став міністром

37

палива та енергетики в уряді Віктора Януковича, і після того, як цей уряд пішов у відставку, цей центр очолював Костянтин Бородін. В час перебування Бойка на посаді міністра, Бородін очолював прес-службу Мінпаливенерго. Відтак можна припустити, що всі коментарі експертів Центру були тотожні або близькі до позиції Мінпаливенерго в цей період, а відтак допомагали авторам формувати рамку лояльного ставлення до уряду (додаток 9).

38

3.2.3.

Використання анонімних джерел

Посилання на анонімні джерела у різних органах влади журналісти видання «КоммерсантЪ-Украина» використовують значно частіше, аніж колеги з газети «Экономические известия». Проте далеко не в кожному випадку джерела є «доленосними» носіями інформації, без яких текст міг би обійтися. Натомість часто, не підтверджена із альтернативного джерела інформація може служити інструментом акцентування, тобто створення конкретного, потрібного авторові тла для тексту (додаток 9).

39

3.3. Результати дослідження 3.3.1. Результати дослідження текстів у газеті «КоммерсантЪУкраина» У текстах газети «КоммерсантЪ-Украина» переважає позитивне ставлення до дій уряду (25 лояльних текстів проти 6 критичних). Тобто автори переважно або підтримують дії уряду, підтверджуючи їхнє схвалення коментарями експертів чи власними коментарями, або нейтрально ставляться до уряду, або ж, переповідаючи конфлікт, стають на бік уряду, який вирішує проблеми, що виникають. Втім є й тексти із критикою уряду (їх порівняно менше) (див. додаток 8). Яскравими прикладами такої розстановки акцентів можуть бути тексти, присвячені бюджетному процесу. Що ж стосується статей на приватизаційну тематику, і особливо – на тему розвитку паливноенергетичного комплексу, то це майже суцільна підтримка дій уряду. У текстах приватизаційної тематики з допомогою експертів, учасників ринку, урядовців формується думка про те, що рішення чи ініціатива уряду чи Фонду державного майна є єдино можливою. Приміром, у тексті Валентина Семенюк скромничает («КоммерсантЪ-Украина», 13 вересня 2007 року) автори висловлюють лише позитивні оцінки цього процесу продажу обленерго – «котировки энергоактивов за последнее время резко выросли», «впервые за акции облэнерго заплатят такие большие деньги», «несмотря на политические риски, лучшее время для продажи этих акций – рынок находится на пике». Автори не згадують ані про можливість зриву конкурсу, ані про конфліктність рішення про додаткову емісію на «Дніпроенерго», на цікавості до якого ґрунтуються висновки про ймовірну велику виручку від приватизації акцій обленерго. Так само діють автори і описуючи підготовку до конкурсу із продажу Одеського припортового заводу. Приміром, у тексті Конкурс без условностей («КоммерсантЪ-Украина», 19 липня 2007 року) фразами «это очень ценный

40

актив с точки зрения стратегического расположения, на него приходится большая доля экспорта российских и украинских удобрений», «в ходе открытых торгов цена может превысить и миллиард долларов» тощо створюється враження унікальності об’єкту незалежно від того, скільки буде виручено за нього коштів. Експерти не висловлюють протилежних думок, а погоджуються одне з одним у найвищій грошовій оцінці активу. Спосіб подачі повторюється і у тексті, присвяченому приватизаційній політику в цілому, без прив’язки до конкретного об’єкта – Пересмотреть не хочется («КоммерсантЪ-Украина», 18 серпня 2006 року), де йдеться про наміри Кабміну припинити політику реприватизації. Згадується потенційні 12 об’єктів, які «рятує» уряд. Автори намагаються показати значущість рішення уряду, що підкреслюється узагальненням експерта, що вся реприватизація зупиниться: «Неудивительно поэтому, что новый Кабмин решил прекратить наезды на инвесторов и письменно уведомил об этом Генпрокуратуру и ФГИ». Однак є і критика дій Фонду. Приміром, у тексті Валентина Семенюк не вышла крупным планом («КоммерсантЪ-Украина», 30 жовтня 2006 року) автори звинувачують голову ФДМ у зловживаннях під час проведення конкурсу із продажу об’єкта під конкретне підприємство («инициаторы изначально задумывали создать имитацию конкуренции»). По-друге, із цього випливає,

що

«будет

окончательно

сорван

план

поступлений

в

государственный бюджет от приватизации». Проте автор замовчує причини, через які не було продано інші об’єкти. А словами Віктора Януковича про те, що уряд не має наміру продавати інших привабливих об’єктів, автор просто констатує,

що

«единственными

инвестиционно

привлекательными

объектами, которые планирует приватизировать Кабмин до конца года, станут ОАО «Чистые металлы» и ОАО «Макеевский КХЗ», не даючи оцінку цим активам. Втім з огляду на те, що автор не робить висновків про

41

«трагічність» ситуації зі зривом плану приватизації, можна говорити і про рамку нейтральної («мовчазної») підтримки дій уряду і урядової команди. У цілому із 11 текстів на приватизаційну тематику, 6 акцентують увагу на схваленні дій уряду, 4 критикують Фонд держмайна, один текст є нейтральним. У текстах, присвячених роботі паливно-енергетичного комплексу (нафтового та газового сегментів), підтримка дій уряду іще більш концентрована, аніж в текстах на приватизаційну тематику. Тобто, на думку авторів «Коммерсанта», Кабмін вирішує усі проблеми, приймає єдино правильні рішення. Крім того, тут з’являється іще один акцент – лобіювання інтересів Росії. При цьому уряд позиціонується як статист, що не може впливати на рішення, які приймаються у Москві і однозначно із ними погоджується. Ми наведемо по кілька прикладів із газової і нафтової тематики. «Газові» тексти можна умовно поділити на два розділи – тексти, присвячені імпорту газу до України, а отже, переговорам із Росією; і тексти, присвячені внутрішнім стосункам уряду, його дочірніх компаній зі споживачами газу, із операторами розподільчих мереж тощо. У першому випадку, як приміром, у тексті Украина расплатится с "Газпромом" из бюджета («КоммерсантЪ-Украина», 22 вересня 2006 року), йдеться переважно про неминуче підвищення цін на газ для України з боку Росії, із яким Києву слід погодитися. Мовці тут – як правило, експерти зі згаданого Центру енергетичних досліджень і речник «Газпрому» Сергій Купріянов. «Скидки в данном вопросе, по мнению аналитика, возможны только в случае политических договоренностей, а не в ходе коммерческих переговоров» - одна із пересічних ключових тез у таких текстах. Уряд же при цьому позиціонується у якнайкращому світлі «рятівника Вітчизни»: приготував заздалегідь зміни до бюджету, готовий «пом’якшити ціновий удар», запропонує «незначно» підняти ціни наступного року. При цьому ані

42

коментарів споживачів газу, ані наслідків того, як будуть розвиватися події в разі, якщо уряду України відмовлять у задоволенні пропозиції, немає. Крім того, не йдеться й про реальну протидію російському підприємству на переговорах – тільки про ліквідацію наслідків власної ж бездіяльності. У другому випадку, як наприклад, в тексті В городах повеяло холодом («КоммерсантЪ-Украина»,

8

грудня

2006

року),

єдино

винними

у

заборгованості за газ визнаються теплокомуненерго (ТКЕ) та місцева влада. При цьому «Нафтогаз України» та його дочірня компанія «Газ України», які входять до сфери впливу уряду, «наводять порядок» серед неплатників («заявленные правительством меры могут быть действенны и повысить уровень

оплаты»).

«Угроза

разрыва

договоров

с

арендаторами

теплокоммунэнерго доведет их платежи до 100 процентов», - типова заява експерта на користь уряду. Взагалі, із 13 текстів на газову тематику 7 містять підтримку уряду (у тому числі в конфліктах із президентом та теплокомуненерго), 3 лобіюють інтереси Росії («Газпрому») і ще 3 – одночасно підтримують уряд і лобіюють інтереси Росії. «Нафтові» тексти відповідно можна поділити на ті, що присвячені транзиту нафти через Україну (переважно нафтогоном «Одеса-Броди») та стосунками уряду і нафтотрейдерів у рамках кампанії із недопущення підвищення цін на бензин та дизельне пальне на заправних станціях. Тут так само проглядається два акценти – лобіювання російських інтересів та підтримки й схвалення дій уряду у роботі із нафтотрейдерами. Прикладом лобіювання інтересів Росії може бути текст Трудности нефтепровода («КоммерсантЪ-Украина», 24 листопада 2006 року) про домовленості Києва та Москви збільшити обсяги транзиту нафти нафтогоном «Одеса-Броди» за умови, що Україна знизить ставки тарифів на транзит. Автор лише констатує вимогу росіян і не подає відповіді української сторони, адже напрямок «Одесса–Броды для российских нефтяников одно из

43

самых непривлекательных с точки зрения прибыльности». Натомість, уточнюється, наскільки саме російська сторона хотіла б зменшити тариф. Ані про наслідки для України, ані про перспективи переведення нафтогону в аверсний режим, ані про вигоди, які отримає Київ від досягнутих домовленостей, не йдеться. Прикладом підтримки дій уряду у перемовинах із нафтовиками є текст Нефтеобычай («КоммерсантЪ-Украина», 22 серпня 2006 року). Йдеться про підписання меморандуму про партнерство між урядом і нафтотрейдерами. «Кабмин пошел на компромисс», каже автор, адже уряд надає пільги в обмін на обіцянки з боку нафтопереробників не змовлятися і не піднімати ціни на нафтопродукти вище світових. Позитивну оцінку дають і

нафтопереробники.

А

експерт

коментує,

що

домовленість

стане

«зразковою» («их отношения с Кабмином всегда становятся моделью для взаимодействия правительства и с другими отраслевиками»). Це говорить про усебічну підтримку автором ініціатив уряду і небажання чути інших думок. В цілому із 7 «нафтових» текстів, що потрапили до нашої вибірки, 1 можна назвати відносно збалансованим, 1 – із проросійським акцентом, інші 5 – із акцентом позитивного схвалення дій уряду. Зовсім по іншому газета «КоммерсантЪ-Украина» висвітлювала в цей період підготовку уряду до схвалення бюджету 2007 року, його виконання, та підготовку до схвалення бюджету 2008 року. У більшості досліджених нами текстів автори переважно критикують чиновників із Міністерства фінансів та в цілому уряд за їхні дії в рамках бюджетного процесу. Один

із

прикладів

–

текст

Минфину

поможет

заграница

(«КоммерсантЪ-Украина», 15 січня 2007 року). Йдеться про наміри уряду брати зовнішні запозичення, бо він вважає зовнішній борг відносно невеликим. Експерти кажуть, що це може призвести до посилення інфляційних тенденцій в країні. Збільшення боргових зобов’язань не

44

знаходить позитивних оцінок ані в авторському тексті, ані в коментарях експертів («в стране есть деньги, а правительство все равно берет кредиты под проценты»). Натомість робляться посилання на 2006 рік, в якому уряд вже робив запозичення «в авральному режимі», що вже призводило до сплесків інфляції. Подібним чином інші автори критикують уряд за бюджетні ініціативи, іноді навіть не надаючи йому слова на відповідь. В результаті із семи текстів, що потрапили до вибірки, лише один можна назвати таким, що схвалює дії уряду. Отже з проаналізованих нами текстів видно, що найбільше критики

від

«Коммерсанта»

зазнала

бюджетна

політика

уряду,

найбільше схвалення – політика у паливно-енергетичному комплексі та в сфері приватизації.

45

3.3.2. Результати дослідження текстів у газеті «Экономические известия» У текстах газети «Экономические известия» порівну як позитивних (11), так і негативних (11) оцінок роботи уряду (див. додаток 8). Акценти автори розставляють, використовуючи думки експертів, і, на відміну від текстів у «Коммерсанте», велику увагу приділяють емоційно забарвленій лексиці, а також власним оцінкам того, що відбувається – без залучення експертної точки зору. У текстах приватизаційної тематики у «Экономические известия» переважають статті із нейтральною чи позитивною оцінкою дій Фонду держмайна. Яскравий приклад – текст Семенюк не выполняет план («Экономические

известия»,

4

червня

2007

року).

Незважаючи

на

категоричність заголовку, сама стаття його не розвиває. Тобто критики з приводу констатованого факту немає. «В Фонде госимущества не сдаются», каже автор. А міністерство економіки, за його словами, вже готується переглядати плани надходження коштів від продажу об’єктів державної власності, змирившись із таким станом справ – ці тези доповнюються і обуренням Секретаріату президента – «Самое обидное, что руководителя ФГИ …нельзя отставить ни решением президента, ни решением премьера», яким автор фактично виправдовує дії Фонду і особисто Валентини Семенюк. Автор подає емоційний коментар Олександра Пасхавера про те, що «уменьшение продаж в крови» у Семенюк. Проте не дає ані рецептів виходу із ситуації, що склалася, ані прогнозів, до чого це може призвести, ані джерел, із яких нестачу можна наповнити. Тексти, у яких і міститься критика – не надто переконливі. В цілому ж, із восьми текстів, що потрапили до даної вибірки, шість лояльні до ФДМ та уряду, в одному уряд і ФДМ піддано критиці, і один можна вважати збалансованим.

46

Тематичний поділ текстів, присвячених енергетичній політиці уряду у газовому і нафтовому секторах, у цілому збігається із поділом, що мав місце в «Коммерсанте»: у газовій тематиці це внутрішні поставки та імпорт, у нафтовій – транзит нафти через «Одеса-Броди» та ситуація на ринку нафтопродуктів. Утім на відміну від конкурентів, в «Экономических известиях» немає сильної, яскраво вираженої підтримки дій уряду. Ще однією відміною є те, що аналізована вибірка текстів, що стосуються паливно-енергетичного комплексу, тут порівняно невелика: три «нафтових» тексти проти семи у «Коммерсанта», та вісім газових текстів проти тринадцяти відповідно. Це може свідчити про те, що «Экономические известия» були менш зацікавлені у цій тематиці, або не бачили так багато новинних приводів, як «комерсантівці». У «нафтових» текстах автори як підтримують уряд, так і критикують його. Приміром, у тексті Бензин еще подорожает («Экономические известия», 24 травня 2007 року) дії уряду щодо стримування цін оцінено позитивно. А відповідальність на здорожчання пального покладено на світові ціни - «не дефицит топлива, а продолжение роста мировых цен на нефть». А уряд

«готов

упредить

стабилизационного

возможные

резерва».

«Мы

скачки не

цен

интервенциями

ожидаем

больше

из

никаких

катаклизмов», - каже міністр економіки Анатолій Кінах. Експерти підтверджують посилання на світові ціни, хоча й побіжно додають, що через постійне здорожчання і резерви нічого не гарантують. Проте погоджуються, що нічого незвичайного не відбувається. Автор не намагається знайти інших причин і повністю погоджується із урядом. Із трьох текстів у аналізовані вибірці один лояльний до уряду, один критикує і один збалансований. Тексти з газової теми в основному виписано через акценти критики уряду. На відміну від «Коммерсанта» абсолютно відсутнє лобіювання інтересів

Росії

(«Газпрому»).

Приміром,

текст

Микрохирургия

газа

(«Экономические известия», 25 червня 2007 року) присвячено критиці уряду

47

за відсутність планів щодо реформування ринку газу в цілому. Уряду, пише автор, доведеться зробити нелегкий вибір – погодитися «либо на существенное увеличение цены топлива, либо на врез «Газпрома» в нашу газотранспортную систему». Однак жодних дій щодо уникнення цього уряд не робить, зазначає автор. В той час як від Росії, за його словами, слід чекати «только дальнейшего наращивания активов монополии и ее агрессивного поведения на внешних рынках». Тема необхідності відмови від посередників у постачанні газу із Середньої Азії, яка жодного разу не прозвучала в «Коммерсанте», у «Экономические известия» фігурує у більшості текстів, які присвячено перемовинам у Москві. Йдеться про те, що Газпром поводитиме себе агресивно, а в України немає на це адекватної відповіді: Янукович каже, що поки не було перемовин, Кінах – що ціна підніметься не вище рівня інфляції, при чому – без особливого аргументування. У питанні внутрішніх поставок газу газета віддає перевагу збалансованим текстам. Так, приміром, у статті Газ не для всей Украины («Экономические известия», 13 грудня 2006 року), у якій ідеться про відключення дочірньою компанією «Нафтогазу» - «Газом України» підприємств комунального сектора, які не платять за газ, чи платять за нього невчасно, фактично подано усі точки зору. Хоча й не подано прямої мови підприємств ТКЕ, проте є причини зменшення рівня платежів – підвищення тарифів. Втім також проглядається акцент на відповідальності місцевої влади за несприяння у розв’язанні проблеми. В цілому, із восьми досліджених в рамках даної вибірки текстів, п’ять виписані із критикою уряду, два – збалансовані, один – лояльний до дій Кабінету міністрів в цілому та паливно-енергетичного блоку зокрема. Особливістю

висвітлення

бюджетної

тематики

у

газеті

«Экономические известия» є значна увага до парламентської частини бюджетного процесу. Звідси велика кількість коментаторів дій уряду з боку

48

саме народних депутатів із профільних комітетів, а не з боку експертів. Більшість текстів подані через рамку відповідальності уряду. Однак значна частина – збалансовані. Є тексти і з лояльним ставленням до уряду. Приклад критичного тексту – Шестую часть бюджета направят на инвестиции («Экономические известия», 20 вересня 2006 року). Його присвячено основним інвестиційним програмам уряду. Ініціативи Мінфіну критикує Людмила Супрун, колишній голова бюджетного комітету у парламенті. «Большая часть из запланированных средств заложена под виртуальные проекты», «статьи притянуты за уши» - це лише декілька її зауважень. Автор втім замовчує і кладе між рядків думку про те, що план приватизації може бути не виконано і тим самим проваляться інвестиційні проекти уряду. Додаткових коментарів незалежних експертів, аби це стверджувати, не вистачає. В цілому, із дев’яти досліджуваних текстів п’ять критикують уряд, два – схвалюють його дії, два – нейтральні. Отже, «Экономические известия» більше схильні до критики уряду, аніж «КоммерсантЪ-Украина». Лише під час висвітлення теми приватизації відчувалась перебільшена лояльність до уряду та Фонду держмайна. Головні інструменти в обох видань однакові – експертні оцінки та згадуваний фактаж. Для підтвердження валідності даних, отриманих під час попередніх контент-аналізів, ми провели додатковий порівняльний аналіз текстів, які потрапили до вибірок з обох газет і тематика яких максимально подібна. Результати

підтверджують

попередні

узагальнюючі

висновки.

Ми

виключили із цього мікро-дослідження згадку про мовців / ньюзмейкерів / експертів і базуватимемо його на ключових цитатах. Порівняємо

статті

в

«Коммерсанте»

-

Предпродажная

переподготовка (21 березня 2007 року) та в «Экономических известиях» Облэнерго разогреют фондовый рынок (17 травня 2007 року). Обидві вони присвячені впливу на приватизаційні очікування бізнесу виставлення на

49

продаж блокувальних пакетів обленерго, що належать державі. Ключові фрази «Коммерсанта», який пише про реформування ринку електроенергії, яке буде супроводжувати продаж державних активів, свідчать про те, наскільки сильно уряд турбується про розвиток приватного сектора: «…масштабные реформы на рынке электроэнергии…до 2010 года нужно вложить в энергетику более 18 миллиардов гривень»; «…инициативы Минтопэнерго и НКРЭ могут ускорить выход на украинский рынок европейских

энергетических

компаний»;

«отказ

от

регулирования

структуры энерготарифа позволит облэнерго легализовать свою прибыль и снизить

затраты.

…инвестиционная

привлекательность

облэнерго

вырастет»; «реформа позволит увеличить цену этих активов на 20-25 процентов». Ключові слова у тексті «Экономических известий» роблять інші акценти – конфліктність пакетів, необхідність виконати план приватизації: «…в Фонде рассчитывают, что в случае решения о начале продаж энергетических активов государства, ФГИ наконец сможет справляться с напряженным

планом

приватизации…»,

«…конфликт

между

бизнесменами (які претендують на пакети обленерго, вже маючи контрольні частки цих підприємств – О.Н.) решается в Лондонском коммерческом арбитражном суде», «…покупка госпакетов акций этих пяти облэнерго станет весомым аргументом в борьбе за спорные активы…». Відтак маємо підтвердження результатів попереднього дослідження – «КоммерсантЪ-Украина» схильний до підтримки дій уряду, «Экономические известия» ставляться до цього критично або нейтрально. Для докладнішого порівняльного аналізу висвітлення політики уряду у цій галузі, ми взяли статті із газової тематики: із «Коммерсанта» Договорный мат (10 вересня 2007 року) та Президент борется за газ в «Экономических известиях» (10 вересня 2007 року). Інформаційний привід для обох публікацій – указ Президента про необхідність погоджувати із ним

50

усі нюанси газових переговорів із Росією, та залучати до них представників Міністерства закордонних справ та Ради національної безпеки та оборони. Коментарі експертів, одразу розставляють на свої місця акценти, які роблять автори. Ключові фрази: - в «Коммерсанте» - «документ призван ограничить полномочия НАК «Нафтогаз Украины», в «Э-известиях» - «в этом списке нет представителей НАК «Нефтегаз Украины», но есть секретарь СНБО и первый замглавы секретариата Президента» - в «Коммерсанте» - (цитата представників «Газпрому») «У нас есть правило: если к нам приезжает переговорщик, который не разбирается в газовой теме, мы его кормим, поим, усаживаем в самолет и отправляем обратно»,

в

«Э-известиях»

-

«возврат

к

договоренностям

на

межправительственном уровне будет выгоден как Украине, так и России, которая получит больше уважения со стороны Запада». Таким чином, навіть із цих пар цитат можна зробити висновки, що тотожні досягнутим під час попереднього етапу дослідження результатам – «КоммерсантЪ-Украина» схильний до лобіювання інтересів Росії, а «Экономические известия» - до критики уряду. Підготовка до розгляду проекту бюджету на 2007-й рік – одна з ключових тем на бюджетну тематику, яких торкалися автори досліджуваних нами видань. Для порівняльного аналізу ми обрали статті Минфин сделал акцент на энергетике («КоммерсантЪ-Украина», 18 вересня 2006 року) та Парламент готов провалить бюджет («Экономические известия», 21 вересня 2006 року). У першому випадку інформаційним приводом є оприлюднення проекту закону про бюджет, а в другому – анонс його розгляду у парламенті в день виходу газети. «Кабмин все же отказывается от ряда соцвыплат и увеличивает налоговую

нагрузку

на

фонд

заработной

платы»,

«урезание

финансирования министерств, глав которых назначает президент»,

51

«расходы

же

топливно-энергетического

увеличиваются»,

«документ

дает

Минфину

комплекса,

наоборот,

монопольное

право

распределять субвенции, проводить операции с госдолгом и работать на рынке ценных бумаг», «бюджет, который предполагает мощный удар по селу,

ликвидирует

социальные

статьи,

запрещает

выплату

коммунальных платежей за счет советских сбережений» - ключові цитати зі статті у «КоммерсантЪ-Украина», що доводять нашу попередню гіпотезу про критикувальну позицію видання під час висвітлення участі уряду Януковича у бюджетному процесі. Натомість «Экономические известия» дають більш м’які, однак не менш критичні ключові фрази: «правительству придется увеличить социальные расходы», «тезис об увеличении доли местных бюджетов – обман,

поскольку

реальная

база

налогообложения

в

регионах

не

увеличивается», «документ не соответствует требованиям Бюджетного кодекса, не содержит пояснительной записки», «только «политически близорукий» человек мог вписать в госбюджет нормы об ограничении социальных выплат» (остання цитата належить «регіоналу» Олексію Плотнікову). Це також підтверджує попередні результати дослідження: газета радше критична до уряду в бюджетних питаннях, аніж лояльна. Як

ми

вже

зазначали

в

попередньому

розділі,

окремо

проаналізувати інтерв’ю було вирішено з одного боку, з огляду на специфіку цього журналістського жанру, де авторські акценти можна розставити лише власними запитаннями, якими скерувати розмову із лідером думок у певне – критичне чи лояльне – русло. З іншого боку, ми мали на меті також підтвердити валідність отриманих на попередніх етапах дослідження даних – про надмірну лояльність «Коммерсанта» до уряду в питаннях висвітлення його роботи в паливно-енергетичному секторі та в сфері приватизації, критичного ставлення обох видань до урядової участі в

52

формуванні бюджетної політики тощо. Попередньо можемо відзначити, що наші гіпотези підтвердилися. У інтерв’ю, які давали виданню «КоммерсантЪ-Украина» урядовці, чиновники чи експерти, переважали «лояльні» запитання. Причому, приміром, у інтерв’ю з Юрієм Бойком («КоммерсантЪ-Украина», 11 серпня 2006 року) їх було 11 проти двох критичних, з Андрієм Клюєвим («КоммерсантЪ-Украина», 7 листопада 2006 року

– 16 проти двох, з

Анатолієм Кінахом («КоммерсантЪ-Украина», 22 березня 2007 року) – 7 проти трьох, з Євгеном Бакуліним («КоммерсантЪ-Украина», 19 березня 2007 року) – 44 проти п’яти. Це свідчить про значний рівень акцентування підтримки дій уряду. Окрім нейтральних запитань типу «який Ваш прогноз?» чи «які плани міністерства на наступний рік?», зустрічалися і запитання, які викликають сумнів з приводу доцільності саме такого їх формулювання. Приміром, в інтерв’ю з Юрієм Бойком: «– Как вы относитесь к работе RosUkrEnergo? Считаете ли необходимым продолжение сотрудничества с этой компанией?» І це при достатньо неоднозначній оцінці суспільством роботи даного підприємства на газовому ринку України. Відтак можна однозначно говорити про схвалення дій уряду у інтерв’ю. (більш детально див. таблицю в додатку 10). Журналісти газети «Экономические известия» набагато частіше використовували критичну рамку відповідальності уряду, аніж лояльності. Приміром, у інтерв’ю з Юрієм Бойком («Экономические известия», 17 серпня 2007 року) було задано 10 запитань, кваліфікованих нами, як «лояльні» проти восьми «критичних» (порівняймо з «Коммерсантом» вище). А в інтерв’ю із Валентиною Семенюк («Экономические известия», 1 лютого 2007 року) запитань двох категорій було порівну – 14 на 14. Особливо варто звернути увагу на інтерв’ю експертів. Незважаючи на те, що газета провадила розмови із народними депутатами-членами Партії регіонів, яка є основою урядовопарламентської коаліції (обговорювалися теми бюджету і приватизації),

53

співвідношення лояльних і критичних запитань не на користь перших. Так, приміром, в інтерв’ю із заступником голови парламентського комітету з питань економічної політики Олександром Пеклушенком (Партія регіонів) («Экономические известия», 19 грудня 2006 року) про бюджетну політику уряду, це співвідношення три до трьох. А в інтерв’ю з Михайлом Чечетовим («Экономические известия», 11 січня 2007 року), колишнім головою Фонду держмайна, народним депутатом від ПР – 2 до 11 на користь критичних запитань. Відтак можна констатувати, що критика уряду авторами із «Экономических известий» застосовувалась частіше. (Детальніше приклади запитань див. у таблиці в додатку 10). Отже в цілому, усі три складових дослідження довели, що газета «КоммерсантЪ-Украина» під час висвітлення роботи уряду Віктора Януковича ставилась до нього більш лояльно, аніж газета «Экономические известия», особливо під час розгляду тем приватизації та роботи на газовому і нафтовому ринку. Натомість у висвітленні бюджетної тематики обидва видання підійшли до роботи уряду однаково критично.

54

ВИСНОВКИ Дослідивши 81 текст із вибірки матеріалів газет «Экономические известия» та «КоммерсантЪ-Украина» на тему висвітлення економічної політики уряду Віктора Януковича у період з 4 серпня 2006 по 28 вересня 2007 року, ми дійшли наступних висновків. По-перше, не можна однозначно визначити більш лояльне чи більш критичне до уряду видання. Усе залежало від теми, якій було присвячено аналізований текст. Приміром, найбільше текстів із ознаками схвалення дій уряду і акцентами лояльності було виявлено на шпальтах газети «КоммерсантЪ-Украина», присвячених висвітленню діяльності Кабміну Януковича у паливно-енергетичному комплексі: 15 випадків у 20-ти текстах. Також у статтях цієї тематики найбільше критики отримали урядовці від авторів «Экономических известий». (6 випадків із 11 текстів). Однаково критично висловлювалися видання про бюджетну політику Кабміну (5 із 9 текстів у «Экономические известия» та 6 із 7 у «КоммерсантЪ-Украина»). Однаково лояльно обидва видання ставилися до уряду в матеріалах, присвячених приватизаційній політиці – по 6 випадків схвалення дій урядовців у кожної із газет (всього 8 текстів у «Экономические известия» та 11 у «КоммерсантЪ-Украина»). Цей баланс підтвердився під час додаткових досліджень – порівняльного аналізу текстів із однієї тематики та під час вивчення запитань, що їх ставили урядовцям, експертам та підприємцям з приводу економічної політики уряду автори газет під час особистих інтерв’ю. По-друге,

автори

газети

«КоммерсантЪ-Украина»

під

час

висвітлення діяльності уряду в паливно-енергетичному комплексі використовували окремий акцент, не властивий більше в жодній темі під час дослідження жодного з масивів вибірки – лобіювання інтересів Росії. Це проявлялося у відстоюванні інтересів компанії «Газпром» та нафтовидобувних компаній, що працюють в Росії під час висвітлення

55

російсько-українських переговорів щодо ціни на газ та обговорення нових умов

використання

росіянами

нафтогону

«Одеса-Броди».

Автори

«Коммерсанта» уникали оцінок діяльності компанії RosUkrEnergo та суміжних з нею структур на українському ринку, окрім позитивних, незважаючи на достатньо серйозні претензії до неї як правоохоронних органів так і недовіру суспільства. По-третє, ключовими інструментами формування акцентів були експертні оцінки, які підкріплювали або спростовували точку зору представника уряду на ті чи інші урядові ініціативи. В інтерв’ю головним інструментом були запитання авторів до респондентів. Часто експертне коло у видань було достатньо обмеженим, що створювало враження про упередження. Кількість експертів практично в усіх текстах обох видань різнилась.

Не

можна

говорити

про

закономірність

у

кількісному

використанні експертів / коментаторів / додаткових спікерів у структурі текстів. Автори обох видань могли як обмежитися текстом із двох мовців, так і подати коментарі до десяти коментаторів із різними – протилежними чи односторонніми – точками зору. Відтак наявність такого різноманіття використання експертних коментарів можна вважати підтвердженням того, що автори використовували їх у тому числі і для висвітлення діяльності уряду

через

певний

акцент.

Емоційно

забарвлену

лексику

більше

використовували журналісти «Экономические известия». Однак більшість таких виразів автори переважно цитували із заяв експертів чи інших коментаторів. Висновки, до яких ми прийшли вище, дають змогу говорити про достатньо високий рівень суб’єктивності у висвітленні щоденними діловими друкованими ЗМІ інформації про діяльність уряду Віктора Януковича у період з серпня 2006 по вересень 2007 року. Адже акцент на чи то абсолютному схваленні діяльності уряду, чи то його критиці без права на відповідь не дає змогу читачеві самостійно приймати оціночне рішення з

56

приводу прочитаного. Тим більше, коли йдеться про діяльність ключового органу виконавчої влади. Отже читачі, які є головною цільовою аудиторією ділової преси – підприємці, чиновники, дипломати – повинні були приймати свої рішення у цей період, ґрунтуючись на односторонній інформації у таких важливих питаннях як робота нафтового і газового секторів паливноенергетичного комплексу та у питаннях приватизаційної політики. Особливо насторожує наявність акценту лобіювання інтересів Росії. Це означає, що частина інформації, яку отримували читачі, подавалась під кутом зору сусідньої держави. А отже, не відображала українських національних інтересів і не могла об’єктивно бути джерелом для прийняття тактичних та стратегічних рішень. Дане дослідження, на нашу думку, може стати важливим для кількох цільових груп. По-перше, сама медіа-спільнота має звернути увагу як на спосіб продукування інформації досліджуваними виданнями, так і на власні кути подачі новин та аналітичних матеріалів. Як саморегульована спільнота, журналісти можуть змінити підходи до роботи та покращити власні показники довіри. По-друге, цільова аудиторія ділової преси зможе, базуючись на фактах, підняти планку запиту до газет та журналів, на які вона орієнтується під час прийняття рішень. Підозри, чутки, домисли, викладені в якості цитат читачів ділової преси у вступній частині цієї роботи, можуть тепер бути підкріпленими фактичними матеріалами, структурованими тематично та статистично. Під час проведення даної роботи ми враховували досвід попередніх досліджень. Передусім, було максимально звужено тему пошуків та глобалізовано часовий відтинок. Адже попередні дослідження стосувалися або передвиборчих кампаній (кілька місяців), або взагалі брали до уваги лише тижневий зріз новинного потоку. Ми намагалися узагальнити більш тривалий період, але окремі теми. Це дало змогу дослідити тенденції у динаміці.

57

Ми усвідомлюємо, що через обмеження в часі та технічних ресурсах, не змогли охопити увесь масив щоденних ділових видань в повному обсязі. Зокрема, ми не брали до уваги висвітлення роботи уряду в газеті «Дело», яка, втім, теж заслуговує на увагу дослідників. Крім того, ми не змогли охопити всі номери досліджуваних газет, що дало б змогу більш чітко визначити тенденції

використання

«Коммерсанта»

та

упереджених

наголосів

«Экономических

у

известий».

статтях Також

авторів ймовірно,

перспективним було б розширення тематичного спектру – вартими уваги є соціальна, промислова, податкова, екологічна політика уряду, розвиток окремих галузей економіки. Навіть у рамках даного дослідження варто було б додати до теми паливно-енергетичного комплексу ядерну енергетику, вугільну галузь тощо. З огляду на те, що подібні ґрунтовні дослідження раніше фактично не проводилися, дана робота може стати основою для подальших більш детальних досліджень періодичних видань, у тому числі, і ділових, які сприятимуть більш глибокому аналізу змістового наповнення ЗМІ, а також інструментів та засобів, які використовуються ними, визначення мети їх використання. Майбутні дослідження цієї теми, на нашу думку, мають бути присвячені

передусім

тому,

хто

і

з

якою

метою

змушує

ЗМІ

використовувати ті чи інші акценти при висвітленні важливих економічних тем. Для цього необхідно більш детально дослідити, у матеріалах із якої тематики і у яких іще щоденних / щотижневих / щомісячних виданнях так само яскраво використовуються подібні акценти. Особливо це стосується акценту на лобіювання російських інтересів. Тобто причини, через які досліджувані нами видання робили саме виявлені акценти під час висвітлення роботи уряду – ми виносимо за дужки цього дослідження. Проте мусимо припустити кілька ймовірних.

58

По-перше, це може бути редакційна політика – ставитися до уряду прихильно (відзначимо, що у відкритих джерелах головні редактори видань засвідчують свою нейтральність і виваженість у підході до будь-яких тем). Додамо, що критичне ставлення до уряду – з огляду на згадану у вступній частині роль ЗМІ як «сторожового пса» влади, не повинно викликати занепокоєння у разі, якщо і урядові дії також подано збалансовано. До цього підпункту можна віднести і політику власника відносно уряду. Приміром, висвітлення

газетою

«КоммерсантЪ-Украина»

енергетичної

політики

Кабміну через лобіювання інтересів Росії можна пояснити тим, що газета є дочірнім підприємством російського «Коммерсанта», власнико якого є підприємець Алішер Усманов, за даними ЗМІ, наближений до Кремля. Однак це, наполягаємо, лише припущення. По-друге, не можна виключати і підкуп журналіста (про це натякають профільні видання, проте «за руку» журналістів ніхто не ловив) певними політичними, економічними міжнародними та національними гравцями, які зацікавлені у саме таких акцентах щодо роботи саме цього уряду, або й самі урядовці. У практиці українських телевізійних каналів, газет і журналів, у досвіді медійної спільноти в цілому

відомі численні випадки отримання

коментарів разом із грошовою винагородою. Крім того, низка видань, за нашими даними, брали гроші за замовчування низки тем, актуальних для суспільства.

Приміром, так

було

із

першою спробою

приватизації

«Криворіжсталі». Інший аспект більш вузького дослідження, що може стосуватися цих же видань – «КоммерсантЪ-Украина» та «Экономические известия» – порівняльний аналіз висвітлення ними діяльності уряду Віктора Януковича та інших урядів (Юлії Тимошенко у перший і другий рази призначення її прем’єр-міністром, уряд Юрія Єханурова, перше перебування на посаді прем’єра Віктора Януковича). Так само недослідженою залишається тема

59

висвітлення діяльності уряду у інших – крім ділових – виданнях. Не осягнуто й питання роботи ділових газет над діяльністю інших органів влади. Особливий наголос, втім, у першу чергу, на продовження даного дослідження, повинен бути зроблений на те, яким чином впливає використання упереджених наголосів на цільову аудиторію щоденних ділових друкованих видань. Адже саме реакція аудиторії може визначити значення цього акценту для висвітлення конкретної тематики.

60

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ МАТЕРІАЛІВ 1. 100 днів коаліційного уряду: погляд неурядових аналітичних центрів // «Національна безпека і оборона», - №10 (82), 2006 – С. 3-84.

2. 240 днів діяльності влади в новому форматі: оцінка неурядових аналітичних центрів (Аналітична доповідь) // «Національна безпека і оборона», - №3 (87), 2007 – С. 2-92.

3. Акимова И., Гладкий В. Риски развития экономики Украины в 2007 г. // «Національна безпека і оборона», - №12 (84), 2006 – С. 36-38.

4. Беримец А. Инвесторы печатного слова // «Телекритика», - 17 березня 2008 року, - http://www.telekritika.ua/media-rinok/vlasnist/drukovanizmi/2008-03-17/37161 5. Білоцерківець О., Бондаренко Р., Голованенко М., Дубровський В., Шигаєва Т. Звіт про результати досліджень по проекту: «Соціальноекономічні наслідки приватизації державного майна в Україні: перші десять років», - Центр соціально-економічних досліджень CASE, Київ, 2004.

6. Газовий трикутник «ЄС-Україна-Росія» (Аналітична доповідь Центру Разумкова) // «Національна безпека і оборона», - №3 (27), 2002 – С. 243.

7. Гавриш С. Різні моделі роботи консорціуму: переваги і недоліки // «Національна безпека і оборона», - №1 (49), 2004 – С. 24-25.

8. Газотранспортна система України: готовність до співпраці (Аналітична доповідь Центру Разумкова) // «Національна безпека і оборона», - №1 (49), 2004 – С. 2-23.

9. Геєць В. Десять тез про розвиток економіки України у 2006 р.: ризики і застереження // «Національна безпека і оборона», - №12 (72), 2005 – С.

111-113.

61

10. Гербст Д. Прозорість, конкурентність, диверсифікація джерел — шлях до енергетичної незалежності України // «Національна безпека і оборона», - №1 (49), 2004 – С. 27-28.

11. Гришко О., Фурман О. Газете «КоммерсантЪ-Украина» — 2 года. Неюбилейная беседа к неюбилейной дате // «Рекламастер», - 19 липня 2007 року, - http://archive.reklamaster.com/epic_sobi/publ_22_187.html 12. Громадська думка про ситуацію в країні, владу, політиків і політичні процеси, стан дотримання прав людини // «Національна безпека і оборона», - №11 (83), 2006 – С. 3-28.

13. Громадська думка про ситуацію в країні, владу, політиків і політичні процеси, стан дотримання прав людини // «Національна безпека і оборона», - №10 (94), 2007 – С. 3-44.

14. Даффілд Ф. Газовий транзит – першочергове стратегічне питання для України // «Національна безпека і оборона», - №3 (27), 2002 – С. 46-48.

15. Декларація цілей та завдань бюджету на 2008 рік (Бюджетна декларація) http://www.minfin.gov.ua/control/publish/article/main?art_id=68561&cat_i d=68560 16. Деловая пресса – основной источник деловой информации для руководителей предприятий Украины // Marketing Media review, - 6 сентября 2007 года, - http://mmr.net.ua/news/newsid/4110/index.html.

17. Діяк І. Як стабілізувати роботу газової галузі? // «Національна безпека і оборона», - №2 (14), 2001 – С. 67-68.

18. Дубровський В., Пасхавер О., Верховодова Л., Блащик Б. Умови завершення приватизації в Україні. Аналітичний звіт та рекомендації для Державної програми приватизації, - Центр соціально-економічних досліджень CASE, Варшава-Київ, 2007.

62

19. Економічна і соціальна політика в умовах конституційної реформи: стан і тенденції (Аналітична доповідь) // «Національна безпека і оборона», - №12 (84), 2006 – С. 3-27.

20. Енергетична стратегія України на період до 2030 року – Розпорядження Кабінету Міністрів України №145-р від 15 березня 2006 року.

21. Загородний Т. Деловая пресса в тупике из-за непонимания рынка // «Телекритика», - 15 червня 2007 року, http://telekritika.kiev.ua/articles/132/0/9359/zagorodnij_dilpresa/ 22. Закиянов Д. Как убивают деловую журналистику // «Укррудпром», 12 квітня 2007 року, - http://www.ukrrudprom.com/analytics/adz281206.html 23. Золоторьов В. Для тих, хто приймає рішення // «Контракты», - 3 березня 2006 року.

24. Карп І. Енергетика України: проблеми та шляхи їх вирішення // «Національна безпека і оборона», - №2 (14), 2001 – С. 69-70 25. Карп І. Основний напрям міжнародного співробітництва — будівництво нового газопроводу // «Національна безпека і оборона», №1 (49), 2004 – С. 29 26. Концепція державної енергетичної політики України на період до 2020 року (проект УЦЕПД) // «Національна безпека і оборона», - №2 (14), 2001 – С. 2-63.

27. Ксенз Л. Больше и чаще. Издателей не останавливает ни дороговизна выпуска ежедневных газет, ни прохладное отношение к ним рекламодателей // «Деловая столица», - 19 березня 2007 року.

28. Ксенз Л. Избитый сюжет. Бум в украинской деловой прессе не выдержал испытания человеческим фактором // «Деловая столица», 10 грудня 2007 року.

63

29. Кузякин Н. Ни информации, ни праздника // «Телекритика», 19 травня 2008 року, - http://www.telekritika.ua/mediacontinent/monitoring/telenovini/2008-05-19/38449 30. Кузякин Н. Телевизионщики учатся считать // «Телекритика», 20 березня 2008 року. - http://www.telekritika.ua/mediacontinent/monitoring/telenovini/2008-03-20/37277 31. Лигачева Н. Андрей Васильев: «Когда мы станем президентами России, мы начнем фильтровать базар лучше, чем Путин» // «Телекритика», 18 липня 2007 року, http://telekritika.kiev.ua/articles/123/0/9524/vasyljev_int/ 32. Лучковский И. Пожелтевшая подшивка // «Контракты», - 3 березня 2006 року.

33. Мартиненко М. Ключ до успіху – спільні енергетичні проекти в трикутнику ЄС-Україна-Росія // «Національна безпека і оборона», - №9 (33), 2002 – С. 35-36.

34. Матвєєва В., Дубас Р. Становлення вільного ринку природного газу: законодавчі передумови // «Національна безпека і оборона», - №9 (33), 2002 – С. 43-46.

35. Меморандум про партнерство між Кабінетом Міністрів України та підприємствами і компаніями, які провадять діяльність на внутрішньому ринку нафти та нафтопродуктів від 21 серпня 2006 року – www.rada.gov.ua 36. Мониторинг региональных СМИ на тему: «Деятельность региональных отделений политических партий на Днепропетровщине» - Дніпровський центр соціальних досліджень, 2006 рік, http://dcsi.dp.ua/research/content/block/Kontent-analiz/article/159/ 37. Мороз С. Посилення конкурентних засад і запобігання проявам монополізму на ринку нафтопродуктів України // «Національна безпека і оборона», - №3 (75), 2006 – С. 39-41.

64

38. Назаров М. Массовая коммуникация и общество, - М.: 2004.

39. Нафтопереробна промисловість України: стан, проблеми і шляхи розвитку (Аналітична доповідь) // «Національна безпека і оборона», №3 (75), 2006 – С. 3-34.

40. Новосад І. Віктор Пинзеник: «Що лишає по собі уряд Віктора Януковича» // «Дзеркало тижня», - 1-8 вересня 2007 року.

41. О «Коммерсанте» - http://www.kommersant.ru/about.aspx 42. Оксанич С. Куди веде шлях переглядів результатів приватизації? // «Національна безпека і оборона», - №2 (50), 2004 – С. 23 43. Основні напрями бюджетної політики на 2007 рік http://www.minfin.gov.ua/control/publish/article/main?art_id=61313&cat_i d=61312 44. Паливно-енергетичний комплекс України: готовність до євро інтеграції (Аналітична доповідь Центру Разумкова) // «Національна безпека і оборона», - №9 (33), 2002 – С. 2-27.

45. Пасхавер А., Верховодова Л. Приватизация до и после оранжевой революции - Центр соціально-економічних досліджень CASE, Варшава, 2006.

46. Поживанов М. Перегляд результатів приватизації буде // «Національна безпека і оборона», - №2 (50), 2004 – С. 24 47. Попередній звіт з моніторингу висвітлення засобами масової інформації виборів в Верховну Раду України у березні 2002 року – Європейський інститут засобів масової інформації // 3 квітня 2002 року, - http://www.tymoshenko.com.ua/ukr/news/press/824/ 48. Програма Партії регіонів http://www.partyofregions.org.ua/meet/program/ 49. Рік діяльності нової влади: погляд неурядових аналітичних центрів // «Національна безпека і оборона», - №12 (72), 2005 – С. 2-110.

65

50. Рябченко О. Перерозподіл власності та приватизація тривають в Україні постійно // «Національна безпека і оборона», - №2 (50), 2004 С. 25 51. Свердлов О., Нестер Л., Ягодовський С., Підзирайло О. Актуальні проблеми нафтопереробної галузі України // «Національна безпека і оборона», - №3 (75), 2006 – С. 35-38.

52. Сегура Е., Устенко О., Касьяненко С. Економічні ризики // «Національна безпека і оборона», - №12 (84), 2006 – С. 39-40.

53. Семенюк В. Не треба боятися перегляду результатів приватизації // «Національна безпека і оборона», - №2 (50), 2004 – С. 33-35.

54. Скандальні чи ділові? // «Телекритика», - 9 листопада 2006 року, http://telekritika.kiev.ua/articles/132/0/8046/skandalni_chi_dilovi/ 55. Створення стратегічних резервів нафти та нафтопродуктів в Україні: стан, проблеми, пошук шляхів на основі міжнародного досвіду (Аналітична доповідь) // «Національна безпека і оборона», - №4 (88), 2007 – С. 3-40.

56. Сюмар В. Уряд Януковича та ЗМІ – що в активі? // «Дзеркало тижня», 4-10 серпня 2007 року.

57. Угода про створення Антикризової коаліції у Верховній Ради України V скликання між Фракцією Партії регіонів, Фракцією Соціалістичної партії України та Фракцією Комуністичної партії України // Голос України, - 14 липня 2006 року.

58. Універсал національної єдності http://www.president.gov.ua/done_img/files/universal0308.html 59. Уніговський Л., Котляревський В., Глущенко Г. Завдання і перспективи створення системи стратегічних запасів нафти та нафтопродуктів в Україні // «Національна безпека і оборона», - №4 (88), 2007 – С. 44-48.

60. Ферфекс К. Дж. Перспективи України в постачанні газу до Європи // «Національна безпека і оборона», - №3 (27), 2002 – С. 49-51.

66

61. Черновецкого СМИ упоминают чаще других кандидатов // Подробности, 30 квітня 2008 року, http://www.podrobno.com.ua/power/elections/2008/04/30/518991.html 62. «Экономические известия» отправили к «Эксперту» // «КоммерсантЪУкраина», - 18 травня 2006 року.

63. Berelson В. (1952) Content Analysis in Communication Research. Glencoe, IL: Free Press, 15.

64. Entman R. M. (2007). Framing Bias: Media in the Distribution of Power.

Journal of Communication, vol. 57, No. 1, 163-173.

65. Lorimer R. (1994) Mass Communication. A Comparative Introduction.

Manchester University Press, 210.

66. Tsarenko A. (2007). Overview of Gas Market in Ukraine. Kyiv. Center for Social and Economic Research – CASE Ukraine 67. Weaver D. H. (2007). Thoughts on Agenda Setting, Framing, and Priming.

Journal of Communication, vol. 57, No. 1, 142-147.

68. Wimmer, R.D. & Dominick, J.R. (1997) Mass Media Research. Belmont.

Wadsworth Publishing Company, 110-132. Дослідження TNS Україна 1. «Бизнес» по-прежнему лидирует по размеру аудитории одного номера // «Телекритика», - 24 травня 2007 року, http://www.telekritika.ua/news/2007-05-24/32709 2. Исследовательская компания «TNS Украина» представила очередное исследование рейтингов деловых газет и журналов Украины // «Телекритика», - 17 травня 2006 року, http://telekritika.kiev.ua/news/146/0/19130/issledovatelskaja_kompanija_tns _ukraina_predstavila_ocherednoe_issledovanie_rejt/ 3. Новые данные о рынке деловых печатных СМИ: (MMI UKRAINE 2007/1+2) // «Рекламастер», - 29 серпня 2007 року, -

67

http://www.reklamaster.com/spec_projects/show/efforts/sub/media_efforts/i d/605/index.html 4. Новые данные о рынке деловых печатных СМИ: осень + зима! // «Рекламастер», - 14 лютого 2007 року, http://www.reklamaster.com/spec_projects/show/efforts/sub/media_efforts/i d/593/index.html 5. По данным TNS Ukraine, «КоммерсантЪ» обошел «Бизнес» по количеству читателей // «Телекритика», - 17 травня 2007 року, http://telekritika.kiev.ua/news/146/0/23281 6. По данным TNS Ukraine, на рынке деловых изданий лидируют «Бизнес» и «Контракты» - TNS Ukraine // «Телекритика», - 21 листопада 2006 року, http://telekritika.kiev.ua/news/146/0/21305/rynok_delovykh_izdanij__bizne s_i_kontrakty/ «Media Invest Group» вышел на первое место по распределению дохода от рекламы среди издательских домов деловой группы // «Телекритика», - 23 липня 2007 року, http://telekritika.kiev.ua/news/146/0/23970/media_invest_group_vyshel_na_pervo e_mesto_po_raspredeleniju_dokhoda_ot_reklamy_s/

68

ДОДАТКИ Додаток 1. Посилання на досліджувані тексти «КоммерсантЪ-Украина» 1. Алексей Миллер выписал Юрию Бойко билет в подземку // 8 сентября 2006 года.

2. Анатолий Кинах: решения правительства должны быть адекватны нормам рыночной экономики // 22 марта 2007 года.

3. Андрей Клюев: рыночные меры регулирования более цивилизованные // 7 ноября 2006 года.

4. Арендаторов оторвут от трубы // 22 марта 2007 года.

5. Валентина Семенюк не вышла крупным планом // 30 октября 2006 года.

6. Валентина Семенюк скромничает // 13 сентября 2007 года.

7. В городах повеяло холодом // 8 декабря 2006 года.

8. Виктор Пинзенык: надо сделать как в сталинские времена // 1 сентября 2006 года.

9. Виктор Ющенко не даст специальным зонам почувствовать себя вольготно // 25 сентября 2006 года.

10. Владимир Макуха: тихо не будет // 29 августа 2006 года.

11. Владимир Путин применил к Украине убытки // 5 июня 2007 года.

12. Возможны варианты // 30 января 2007 года.

13. Договорный мат // 10 сентября 2007 года.

14. Евгений Бакулин: продажа тысячи кубометров газа наносит компании убыток в 48 долларов // 19 марта 2007 года.

15. Евро--2008 // 6 сентября 2007 года.

16. Кабмин проверят на продажность // 3 октября 2006 года.

17. Кабмин сменил приоритеты // 21 сентября 2006 года.

18. Кабмин ушел в расход // 2 марта 2007 года.

69

19. Конкурс без условностей // 19 июля 2007 года.

20. Максим Тимченко: «Наличие стратегических инвесторов снижает привлекательность облэнерго для нас» // 13 сентября 2007 года.

21. Минфин сделал акцент на энергетике // 18 сентября 2006 года.

22. Минфину поможет заграница // 15 января 2007 года.

23. Минэкономики взялось за подпольщиков // 2 февраля 2007 года.

24. Москва – город контрактов // 25 октября 2006 года.

25. Налоговое перенапряжение // 31 мая 2007 года.

26. Нефтеобычай // 22 августа 2006 года.

27. Нефтяники поставили точку невозврата // 4 апреля 2007 года.

28. Открытие сезона // 25 января 2007 года.

29. Пересмотреть не хочется // 18 августа 2006 года.

30. Предпродажная переподготовка // 21 марта 2007 года.

31. Раз – и два // 5 апреля 2007 года.

32. Россия с Украиной меряются ценами на транзит газа // 12 октября 2006 года.

33. Самые обязательные и привлекательные // 18 сентября 2006 года.

34. Связанные одной сетью // 7 августа 2007 года.

35. Сеть раз отрежь // 23 апреля 2007 года.

36. Сколько можно // 7 декабря 2006 года.

37. Тариф придержали до осени // 21 августа 2006 года.

38. Теплозадача // 28 сентября 2006 года.

39. Топливный вброс // 7 июня 2007 года.

40. Торг стал неуместен // 23 мая 2007 года.

41. Трудности нефтепровода // 24 ноября 2006 года.

42. Украина расплатится с "Газпромом" из бюджета // 22 сентября 2006 года.

43. Условный рефлекс // 17 ноября 2006 года.

70

44. Цены на нефтепродукты заявили в среднем весе // 21 декабря 2006 года.

45. Юрий Бойко: политическая чистка невозможна в таком правительстве // 11 августа 2006 года. «Экономические известия» 1. 15 облгазов останутся без сетей // 31 мая 2007 года.

2. Азаров заложил дефицитную мину // 12 сентября 2007 года.

3. Азаров сопроводил бюджет-2007 налогами // 7 ноября 2006 года.

4. Александр Пеклушенко, Павел Жебривский: В профильном комитете Рады не поделили бюджет // 19 декабря 2006 года.

5. Александр Ярославский: продажа ОПЗ не должна повторить судьбу «Лугансктепловоза» // 25 апреля 2007 года.

6. Андрей Кожемякин: я буду добиваться ветирования закона «О перечне предприятий, подлежащих приватизации в 2007 году» // 19 декабря 2006 года.

7. Бензин еще подорожает // 24 мая 2007 года.

8. Валентина Семенюк: к шатанию привыкла. Падать не боюсь // 1 февраля 2007 года.

9. В одну корзину // 3 октября 2006 года.

10. Газ не для всей Украины // 13 декабря 2006 года.

11. Газовый консорциум возвращается // 20 октября 2006 года.

12. Госбюджет раздуют // 2 марта 2007 года.

13. Евросоюз хочет помочь Киеву в модернизации ГТС // 28 апреля 2007 года.

14. Зал Шахбаз: что делать с «Лугансктепловозом» // 9 октября 2006 года.

15. Кабмин принял за основу госбюджет-2008 // 6 сентября 2007 года.

16. Кабмин разрабатывает госбюджет-2008 // 22 мая 2007 года.

71

17. Кабмин экономит на поддержке предпринимателей // 31 января 2007 года.

18. Микрохирургия газа // 25 июня 2007 года.

19. Минтопэнерго предпочитает Одессу // 27 сентября 2007 года.

20. Михаил Чечетов: если объектов не хватит, Семенюк и офис Соцпартии продаст // 11 января 2007 года.

21. Облэнерго разогреют фондовый рынок // 17 мая 2007 года.

22. ОПЗ сохранит аммиакопровод // 14 июня 2007 года.

23. Парламент готов провалить бюджет // 21 сентября 2006 года.

24. Подземные хранилища содержат в себе тайну // 31 августа 2007 года.

25. Польша поддерживает реверс // 14 ноября 2006 года.

26. Правительство заразилось оптимизмом // 12 июля 2007 года.

27. Правительство продает ОПЗ // 9 августа 2007 года.

28. Президент борется за газ // 10 сентября 2007 года.

29. Приватизация особого значения // 18 апреля 2007 года.

30. Семенюк займется реприватизацией, на этот раз — ГОКов // 25 сентября 2007 года.

31. Семенюк не выполняет план // 4 июня 2007 года.

32. Шестую часть бюджета направят на инвестиции // 20 сентября 2006 года.

33. Юрий Бойко гадает на газ // 1 августа 2007 года.

34. Юрий Бойко: трейдеры закладывают в стоимость топлива политические риски // 17 апреля 2007 года.

35. Ющенко разрешил приватизацию // 29 января 2007 года.

72

Додаток 2. Ринок ділових ЗМІ (TNS Україна, літо 2007 року). Щоденні видання: Аудиторія одного номера «КоммерсантЪ-Украина» - 80 640 чол. «Экономические известия» - 75 830 чол. «Дело» - 69 760 чол. Фінансовий статус: Забезпечені читачі: «Коммерсантъ» (56,4%) «Экономические известия» (47,6%) «Дело» (44,0%) Додаток 3. Дослідження компанією TNS ринку ділових ЗМІ, частка аудиторії Видання Щоденні видання «Коммерсантъ-Украина» «Дело» «Экономические известия» Щотижневі видання «Бизнес» «Компаньон» «Контракти» «Деловая столица» «Власть денег»

Доля аудиторії за досліджуваний період, від усього дорослого населення Весна 2006 Осінь 2006 1,3% 1,7% 0,7% 0,9% 0,6% 0,9% 2,4% 0,8% 0,8% 0,7% 0,5%

1,9% 0,5% 0,9% 1% 0,7%

Додаток 4. Аудиторія одного номера щоденних газет за даними компанії TNS Видання Факты и комментарии Сегодня Комсомольская правда в Украине Експрес Команда Жизнь как она есть Спорт Экспресс в Украине Известия - Украина Газета по-українськи КоммерсантЪ-Украина Рабочая газета Экономические известия

Аудиторія одного номера, доля населення віком від 12 до 65 років, осінь 2006 13,1% 7,4% 6,0% 3,8% 1,9% 1,4% 1,2% 1,1% 0,6% 0,5% 0,4% 0,4% 73

Дело

0,4%

Додаток 5. Протокол для збору даних Видання:

Дата публікації:

Тема:

Підтема:

Автор:

Кількість знаків:

Заголовок:

Інформпривід:

Короткий зміст статті:

Ньюзмейкер:

Коментують:

Експерти:

Ключові фрази:

Джерела:

Додаток 6. Таблиця аналізованих даних КоммерсантЪ-Украина

Всього текстів: З них: - з приватизаційної тематики з них: - про загальні тенденції приватизаційної політики, наміри реприватизації, списки об’єктів до приватизації, коментарі щодо виконання плану приватизації: - про приватизацію «Укртелекому» - про приватизацію «Луганськтепловозу» - про приватизацію «Одеського припортового заводу» - про приватизацію обленерго - про претензії до ВАТ «Міттал-Стіл Кривий Ріг» - з паливно-енергетичної тематики з них: - з газової тематики з них: - про перемовини про імпорт газу до України та транзит газу іноземного походження по її території - про постачання газу всередині країни, у тому числі про розподільчі мережі, відключення комунальних

всього

Вересень 07

Серпень 07

Липень 07

Червень 07

Травень 07

Квітень 07

Березень 07

Лютий 07

Січень 07

Грудень 06

Листопад 06

Жовтень 06

Вересень 06

Серпень 06

Кількість тематичних статей за місяцями

21

27

22

19

14

10

12

16

12

10

9

8

10

15

206

4

5

7

6

5

2

3

5

4

3

3

3

2

4

56

4

4

3

5

3

1

2

0

1

0

0

1

0

1

25

0

0

0

0

0,5

0,5

0

1

1

1

1

1

0

0

6

0

1

2

0

0

0

0

1

1

0

1

0

0

0

6

0

0

0

0

0,5

0,5

1

1

2

1

1

1

1

9

0 0

0 0

0 2

0 1

0 1

0 0

0 1

2 0

0 0

0 0

0 0

0 0

1 0

2 0

5 5

13

14

13

8

5

6

7

7

6

6

6

1

7

6

105

7 4

14 6

13 8

2 0

2 0

4 3

3 1

4 2

4 1

5 1

5 4

0 0

5 4

4 3

72 37

3

8

5

2

2

1

2

2

3

4

1

0

1

1

35

74

господарств та підприємствнеплаників, тарифну політику щодо населення - з нафтової тематики з них: - про постачання нафтопродуктів, домовленості уряду із нафтотрейдерами - про резерв нафтопродуктів

6 5

0 0

0 0

6 4

3 3

2 0

4 3

3 1

2 2

1 0

1 0,5

1 0

2 1

2 1

33

1

0

0

1

0

2

0

2

0

0

0,5

1

1

0

0

0

0

1

0

0

1

0

0

1

0

0

0

1

2 2

7 7

2 2

4 4

4 4

2 2

2 1

2 2

2 2

1 1

0 0

4 1

1 0

4 0

4 37 28

0

0

0

0

0

0

1

0

0

0

0

3

1

4

8

2 2

1 0

0 0

1 1

0 0

0 0

0 0

2 2

0 0

0 0

0 0

0 0

0 0

1 0

7 5

0 0

0 1

0 0

0 0

0 0

0 0

0 0

0 0

0 0

0 0

0 0

0 0

0 0

1 0

1 1

20,5

- про нафтопровід «ОдесаБроди» - з бюджетної тематики з них: - про підготовку та зміни до бюджету 2007 року, про пріоритети уряду в 2007 році - про підготовку та зміни до бюджету 2008 року, про пріоритети уряду в 2008 році - інтерв’ю: з них: - з урядовцями, представниками урядових компаній - з представниками бізнесу - з критиками уряду чи експертами

8,5

* - текст присвячений двом підприємствам ** - текст присвячений двом темам

Экономические известия

Всього текстів: З них: - з приватизаційної тематики з них: - про загальні тенденції приватизаційної політики, наміри реприватизації, списки об’єктів до приватизації, коментарі щодо виконання плану приватизації: - про приватизацію «Укртелекому» - про приватизацію «Луганськтепловозу» - про приватизацію «Одеського припортового заводу» - про приватизацію обленерго - про претензії до ВАТ «Міттал-Стіл Кривий Ріг» - з паливно-енергетичної тематики з них: - з газової тематики з них: - про перемовини про імпорт газу до України та транзит газу іноземного походження по її території - про постачання газу всередині країни, у тому числі про розподільчі мережі, відключення комунальних господарств та підприємствнеплаників, тарифну

всього

Вересень 07

Серпень 07

Липень 07

Червень 07

Травень 07

Квітень 07

Березень 07

Лютий 07

Січень 07

Грудень 06

Листопад 06

Жовтень 06

Вересень 06

Серпень 06

Кількість тематичних статей за місяцями

0

16

7

14

10

5

4

7

19

16

16

5

14

17

150

0

1

0

3

0

1

0

1

7

8

9

3

5

5

43

0

0

0

2

0

1

0

1

3

0

3

2

1

2

15

0

0

0

0

0

0

0

0

2

5

2

0

0

1,5*

10,5

0

1

0

0

0

0

0

0

1

0

1

0

0

1

4

0 0

0 0

0 0

0 0

0 0

0 0

0 0

0 0

1 0

1 2

2 1

0 1

3 1

0,5* 0

7,5 5

0

0

0

1

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

1

0 0

5 3

3 3

6 1

4 4

1 0

0 0

2 2

8 7

6 5

6 3

1 1

7 6

5 4

55 39

0

1

2

1

0

0

0

0

4

2

2

1

5

4

22

0

2

1

0

4

0

0

2

3

3

1

0

1

0

17

75

політику щодо населення - з нафтової тематики з них: - про постачання нафтопродуктів, домовленості уряду із нафтотрейдерами - про резерв нафтопродуктів - про нафтопровід «ОдесаБроди» - з бюджетної тематики з них: - про підготовку та зміни до бюджету 2007 року, про пріоритети уряду в 2007 році - про підготовку та зміни до бюджету 2008 року, про пріоритети уряду в 2008 році - інтерв’ю: з них: - з урядовцями, представниками урядових компаній - з представниками бізнесу - з критиками уряду чи експертами

0

2

0

5

0

1

0

0

1

1

3

0

1

1

15

0

0

0

1

0

0

0

0

0

1

1

0

0

0

3

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

1

0

1

0

2

0 0

2 9

0 4

4 2

0 4

1 1

0 3

0 4

1 2

0 2

1 1

0 1

0 2

1 7

10 42

0

9

4

2

4

1

2

4

2

1

1

0

0

0

30

0 0

0 1

0 0

0 3

0 2

0 2

1 1

0 0

0 2

1 0

0 0

1 0

2 0

7 0

14 10

0 0

0 1

0 0

1 1

0 0

0 0

1 0

0 0

1 1

0 0

0 0

0 0

0 0

0 0

3 2

0

0

0

1

2

2

0

0

0

0

0

0

0

0

5

* - текст присвячений двом підприємствам

Додаток 7. Таблиця розподілу досліджуваних текстів за тематиками Видання Газ Нафта Приватизація Бюджет «Экономические 8 3 8 9 известия» «КоммерсантЪ13 7 11 7 Украина» Всього 22 10 19 16

Інтерв’ю

Всього

8

36

7

45

15

81

Додаток 8. Таблиці розподілу акцентів у текстах «Экономические известия» Наголос Газ Лояльності 1 Критики 5 Лобіювання 0 інтересів Росії Нейтральних 2 текстів «КоммерсантЪ-Украина» Наголос Газ Лояльності 10 Критики 0 Лобіювання 6 інтересів Росії Нейтральних 0 текстів

Нафта 1 1

Приватизація 7 0

Бюджет 2 5

Всього 11 11

0

0

0

0

1

1

2

6

Нафта 5 0

Приватизація 9 0

Бюджет 1 6

Всього 25 6

1

0

0

7

1

1

0

2

76

Додаток 9. Таблиця використання експертних коментарів «Экономические известия» Газ Тексти без 0 експертів Аналітичні 4 центри Народні 6 депутати Інвестиційні / консалтингові 6 компанії Урядові органи 0 Неурядові організації, 0 колишні народні депутати Учасники ринку 3 Всього випадків використання 19 експертних коментарів «КоммерсантЪ-Украина» Газ Тексти без 0 експертів Аналітичні 2 центри Народні 11 депутати Інвестиційні / консалтингові 8 компанії Урядові органи 0 Неурядові організації, 2 колишні народні депутати Учасники ринку 10 Всього випадків використання експертних коментарів

33

Таблиця анонімних джерел Газ «Экономические 3 известия» «КоммерсантЪ16 Украина» Всього 19

Нафта

Приватизація

Бюджет

Всього

2

0

1

3

0

4

4

12

0

3

17

26

1

2

0

9

0

0

3

3

0

1

3

4

0

5

0

8

1

15

28

63

Нафта

Приватизація

Бюджет

Всього

0

0

0

0

1

7

7

17

6

5

14

36

5

18

1

32

0

0

0

0

0

0

2

4

13

17

0

30

25

47

24

119

Бюджет

Всього

Нафта

Приватизація

0

9

4

16

8

6

2

32

8

15

6

48

77

Додаток 10. Приклади «лояльних» та «критичних» запитань в інтерв’ю. А. Таблиця лояльнісної забарвленості інтерв’ю у газеті «КоммерсантЪУкраина»

Рамка лояльності

Усього запитань 6 (6)

Юрий Бойко (урядовець)

Владимир Макуха (урядовець)

Андрей Клюев (урядовець)

6

0

Заголовок Рамка відповідальності

: политическая чистка невозможна в таком правительстве

13

11

2

21

15

6

18

16

2

: тихо не будет

: рыночные меры регулирования более

(Л): – Удастся ли продать акции дороже, чем в 2002 году?

– Акции каких облэнерго сегодня наиболее интересны?

– Как можно повысить привлекательность генерирующих компаний?

Приклади рамкованих питань (рамка)

Усього запитань

Урядовці Респондент (категорія)

: наличие стратегических инвесторов снижает привлекательность облэнерго для нас

Рамка лояльності

Максим Тимченко (підприємець)

Рамка відповідальності

Підприємці (аналізуються тільки питання, що стосуються економічної політики уряду) Приклади рамкованих питань (рамка) (Л – Респондент Заголовок лояльні, К - критичні) (категорія)

(Л): – Как бы вы оценили работу украинского ТЭК по итогам семи месяцев этого года?

– Почему, по вашему мнению, произошло столь резкое ухудшение финансовых показателей НАК "Нафтогаз Украины" после того, как вы ушли из компании? Что вы собираетесь делать, чтобы исправить ситуацию?

– Как вы относитесь к работе RosUkrEnergo? Считаете ли необходимым продолжение сотрудничества с этой компанией? (К): – Как вы намерены добиваться низкой цены на туркменский газ, поставляемый на Украину? (Л): – Над чем в данный момент работает Минэкономики?

– Будете ли вы использовать свой опыт работы послом в Японии для привлечения инвестиций из этой страны?

– Какой будет политика министерства в отношении стран, которые проводят против Украины антидемпинговые расследования, в частности России? (К): – Конкретные сроки вступления Украины в ВТО сейчас можно назвать? Или правительство все-таки хочет синхронизировать вступление в организацию с Россией?

– Каким образом Минэкономики планирует снижать дефицит внешней торговли? (Л): – Если говорить об авиастроении, то возможно ли возрождение проектов по выпуску самолетов Ан-70 и Ан-124?

78

цивилизованные

Евгений Бакулин (урядовець)

: продажа тысячи кубометров газа наносит компании убыток в 48 долларов

49

Анатолий Кинах (урядовець)

: решения правительства должны быть адекватны нормам рыночной экономики

44

10

5

7

3

Виктор Пинзенык (експерт)

: надо сделать как в сталинские времена

21 (13)

(К): – В наблюдательном совете "УкрГазЭнерго" от "Нафтогаза" присутствуют ряд людей, которые ранее были сотрудниками "Нафтогаза", но сейчас таковыми не являются,– господа Болкисев, Галущак. Вы намерены инициировать их смену на планируемом в апреле собрании акционеров УГЭ? (Л): – Когда, по вашему мнению, Украина вступит в ВТО?

– Как вы относитесь к восстановлению работы специальных экономических зон?

– Сохраните ли вы на должностях заместителей, которые были в массовом порядке назначены в последние две недели? (К): – Каким образом Минэкономики может контролировать инфляцию, рост цен на продукты питания и услуги ЖКХ? Приклади рамкованих питань (рамка)

Рамка відповідальності

Рамка лояльності

Усього запитань

Експерти (тільки питання, що стосуються економічної політики уряду України) Респондент Заголовок (категорія)

– Вы уже утвердили энергетический баланс?

– Какой прогноз роста ВВП на 2007 год?

– Участники рынка нефтепродуктов отмечают, что вы отказались от практики ручного регулирования рынка, которая была характерна для прошлого правительства Виктора Януковича. C чем это связано? (К) – И последний вопрос. Одним из наиболее нашумевших решений Кабмина за последнее время стало введение лицензирования и квотирования экспорта зерновых. Для чего это было сделано? (Л): – Глава "УкрГаз-Энерго" Игорь Воронин на презентации своей компании в Лондоне заявил, что ему удается привлекать кредиты по 8-8,5 процента. Под какой процент привлекает кредиты ваша компания?

– А со структурами подконтрольными Николаю Азарову – Минфином, Минэкономики – вы находите взаимопонимание?

– Интересны ли "Нафтогазу" российские нефтедобывающие и газодобывающие активы?

– Расскажите о модернизации Шебелинского ГПЗ, которую вы инициировали в "Укргаздобыче"...

– Как вы относитесь к созданию ДК "Укргазмережа" и передачи на ее баланс распределительных газопроводов отдельных облгазов?

3

10

(К): – Вы считаете, что эти заявления означают возврат к ручному управлению?

– Когда господин Азаров предложил вернуть налоговые льготы спецзонам, вы говорили о дыре в 12,5 миллиарда

79

гривен. Теперь Кабмин обещает снизить налоговую нагрузку на 36 миллиардов. Каковы бюджетные риски такого налогового послабления?

– Реальна ли инициатива Минфина о целевом направлении средств от приватизации на реализацию инвестпроектов? (Л): – Но ведь введение льгот может компенсироваться поступлениями от других предприятий?

Б. Таблиця лояльнісної забарвленості інтерв’ю* у газеті «Экономические известия»

Рамка лояльності

Усього запитань : продажа ОПЗ не должна повторить судьбу «Лугансктеплово за» Заголовок

Валентина Семенюк (урядовець)

: к шатанию привыкла. Падать не боюсь

3

2

30 (1)

0

1

Приклади рамкованих питань (рамка)

Усього запитань

Урядовці Респондент (категорія)

10 (5)

Юрий Бойко (урядовець)

: трейдеры закладывают в стоимость топлива

(Л): — Что Вы можете предложить украинскому правительству? (К): — Что Вы думаете по поводу происходящего вокруг «Лугансктепловоза»?

— Вы расцениваете российский «Трансмашхолдинг» как конкурента? (К): Какие условия государство может предъявить потенциальным собственникам в ходе продажи? (відповідь винесена у заголовок)

Рамка відповідальності

Александр Ярославський (підприємець)

: что делать с «Лугансктеплово зом»

Рамка лояльності

Зал Шахбаз (підприємець)

Рамка відповідальності

Підприємці (аналізуються тільки питання, що стосуються економічної політики уряду) Респондент Заголовок Приклади рамкованих питань (рамка) (Л – (категорія) лояльні, К - критичні)

28

14

14

18

10

8

(Л): Появится ли программа приватизации на 2007 год? Ваш прогноз по цене ОПЗ? На какую сумму от продажи объектов вы рассчитываете? (К): У господина Чечетова нет сомнения в вашей работоспособности. Говорит, что для выполнения плана приватизации вы и офис Соцпартии продадите. С ценой определились? Ряд ваших политических оппонентов убеждены, что норма направлена на реприватизацию «Криворожстали». Вы подтверждаете? Вы предлагаете продать «Укртелеком» и ОПЗ украинским пенсионерам? (Л): Так имеет ли Украина шансы сохранить свои позиции транзитера в условиях строительства новых нефте- и газопроводов? За счет чего страна может

80

политические риски

конкурировать с другими направлениями? Насколько жизнеспособна идея создания стабрезерва нефтепродуктов? Как выполняется меморандум с нефтетрейдерами — с их стороны и со стороны правительства? С чем связан такой стремительный рост цен на бензин? (К): Вы — один из людей, которых пресса связывает с RUE. На чем основано это утверждение? И все же, что украинское правительство намерено предложить российской стороне? Будет ли предложено возобновить привязку ставки транзита газа к его цене? Будет ли предложено какое-либо изменение схемы поставок газа в Украину? В марте предправления «Нефтегаза» Евгений Бакулин заявил о намерении НАК ввести своих представителей в координационный совет RosUkrEnergo. Решается ли этот вопрос?

Рамка лояльності

Усього запитань Александр Пеклушенко** (експерт)

Павел Жебривский** (експерт)

Андрей Кожемякин** (експерт)

Михаил Чечетов** (експерт)

В профильном комитете Рады не поделили бюджет 6

3

3

6

0

6

14 (10)

4

6

13

2

11

В профильном комитете Рады не поделили бюджет

: я буду добиваться ветирования закона «О перечне предприятий, подлежащих приватизации в 2007 году»

Приклади рамкованих питань (рамка)

Рамка відповідальності

Експерти (тільки питання, що стосуються економічної політики уряду України) Респондент Заголовок (категорія)

: если объектов не хватит, Семенюк и офис Соцпартии продаст

(К): Если госбюджет так и не появится до конца года, сможет ли страна начать год следующий без этого документа? Тем не менее риск очередного вето есть. Каковы действия правительства и бюджетного комитета? (Л): Сегодня решающий день в истории госбюджета-2007. Каковы перспективы этого документа? (К): А как в повестку дня ВР мог попасть вопрос о рассмотрении госбюджета-2007 до принятия решения бюджетного комитета? Как проходит голосование в бюджетном комитете, учитывая, что его главой является депутат от ПР Владимир Макеенко? (К): Какими будут ваши действия, как главы комиссии, в отношении закона о перечне предприятий, подлежащих приватизации в 2007 году? Считаете ли вы полезным создание агентства по управлению госсобственностью при Кабмине? (Л): Прокомментируйте вашу инициативу о необходимости введения запрета на дополнительные условия к аукционным и конкурсным продажам? (К): Предусмотрена ли мера ответственности главы ФГИ? В прошлый раз ФГИ перепутал список приватизационных объектов — 2007, доработанный ко второму чтению. Депутаты обнаружили, что перечень подменили. Вам удалось выяснить, как это произошло? (Л): Каковы дальнейшие перспективы закона о ФГИ, принятого в первом чтении?

81

* - Текст «Газопереводчики» не увійшов до цієї таблиці оскільки у числі «Экономических известий» був поданий суцільним текстом кількох експертів та міністра палива та енергетики Юрія Бойко. ** - тут і далі двома зірочками позначено народних депутатів. По відношенню до уряду народні депутати виступають у категорії експертів, адже вони в своїх інтерв’ю оцінюють дії уряду з фахової точки зору.

82