Простаков Гліб - диплом, 2010

Національний університет «КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ» Школа журналістики

ВИСВІТЛЕННЯ УКРАЇНСЬКИМИ ЗМІ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ДОМОВЛЕННОСТЕЙ ЩОДО ПОСТАЧАННЯ І ТРАНЗИТУ ГАЗУ І УМОВ ПЕРЕБУВАННЯ ЧОРНОМОРСЬКОГО ФЛОТУ РОСІЇ В КРИМУ В УМОВАХ ГОСТРОГО ПОЛІТИЧНОГО ПРОТИСТОЯННЯ В УКРАЇНІ

Кваліфікаційна робота на здобуття академічного ступеня магістра Простакова Гліба Олександровича

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент, заступник директора Могилянської школи журналістики Дуцик Діана Ростиславівна

Київ-2010

План I. ВСТУП……………………………………………………………………............3 II. ОСНОВНА ЧАСТИНА Розділ 1 Характеристика проблеми……………………………………………………..8 1.1. Історія газового питання…………………………………………………..8 1.2. Чорноморський флот: хронологія подій………………………………...12 Розділ 2 Методологічні основи дослідження………………………………………….15 2.1. Історія і теорія контент-аналізу………………………………………….15 2.2. Дослідницьке питання, гіпотези та вибірка…………………………….23 Розділ 3 Результати дослідження………………………………………………………29 3.1. Тематика публікацій……………………………………………………...29 3.2. Характеристика «харківських домовленостей»………………………...32 3.3. Аналіз за категоріями…………………………………………………….34 3.4. Аналіз джерел повідомлень та коментарів……………………………..48 3.5. Аналіз структури джерел………………………………………………...50 III. ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..53 Список літератури…………………………………………………………….58 Додаток 1………………………………………………………………………61 Додаток 2………………………………………………………………………65 Додаток 3………………………………………………………………………80

2

ВСТУП Основною метою цього дослідження є віднайти, наскільки збалансованим може бути виклад матеріалів щодо газового питання в умовах гострого політичного протистояння в Україні та спричинених їм інформаційних воєн. Політизація «газового питання» є однією з головних перепон у встановленні чесних та прозорих правил гри між постачальником і споживачем/транзитером блакитного палива. Актуальність та важливість дослідження полягає у необхідності визначити, наскільки великою є політична складова в публікаціях українських видань, присвячених питанням газових перемовин із Росією. Адже ЗМІ відіграють важливу роль у формуванні громадської думки щодо описуваних подій і в кінцевій точці можуть коригувати дії політичних акторів в залежності від цієї думки. В термін «газове питання» ми вкладаємо наступний зміст: перемовини між «Газпромом» і НАК «Нафтогаз України» щодо ціни та умов постачання газу в Україну, його транзит в Європу; причини та наслідки укладання відповідних газових контрактів; домовленості, що є супровідними до газових контрактів

(зокрема,

договір

про

подовження

терміну

перебування

Чорноморського флоту в Севастополі). Величезна ціна «газового питання» для економіки країни робить його цікавою ареною для політичного дискурсу та елементом протистояння політичних сил та окремих політиків в Україні. В даному аспекті нас цікавить, зокрема, те, наскільки збалансованим у таких умовах може залишатися виклад матеріалів на відповідну тематику українськими газетами, чи здатні вони виконувати роль фільтру новинного потоку, відбираючи лише суттєву інформацію, чи не слідують газети в руслі інформаційного потоку, генерованого політиками. Нас також цікавить, чи вдалися провідні українські газети до якісного аналізу досягнутих 21 квітня домовленостей по газу та Чорноморському флоту, а саме: чи визначили вони конкретні переваги, недоліки, порушення 3

законодавства та Конституції щодо цих домовленостей. Яке місце кожне з цих ключових питань посіло у публікація провідних видань; яким спікерам відводилося місце для коментарів, яких експертів залучали журналісти для надання оцінок підписаним угодам? Досліджень, присвячених інформаційному аспекту подій, що відбулися в Харкові 21 квітня, майже не має. Причиною може бути, насамперед, нетривалий час, що пройшов з моменту настання подій та першої реакції на неї з боку засобів масової інформації. Наближеними до таких досліджень можна вважати роботи, присвячені аналізу висвітлення газового конфлікту між Україною та Росією в січні 2009 року. Дослідники інформаційного аспекту у своїх роботах вдавалися до визначення «інформаційна війна» [20]. Ризикнемо припустити, що висвітлення подій щодо газу та Чорноморського флоту за певними ознаками також підпадає під таке визначення, хоча останнє є, скоріш, журналістським та публіцистичним штампом, аніж науковим терміном. В нашій ситуації конфліктуючими сторонами в такій війні не є сторонипідписанти документів, а, два протилежних політичних табори, які вочевидь по-різному сприймають угоди про корегування газових контрактів та подовження перебування ЧФ РФ в Криму. Оскільки обидва ці табори (умовно провладний та про опозиційний) використали газово-флотську тему для пропаганди власних ідей та передусім – дискредитації опонентів, можна говорити про те, що висвітлення в ЗМІ цих подій зазнало суттєвого впливу політичних акторів, які активно експлуатували тезові рядки щодо подій в Харкові [26]. Вочевидь, підписанню документів передувала серйозна аналітична робота, що мала на меті пошук найбільш ефективних з точки зору переконливості для широкого загалу аргументів, що свідчили б на користь таких домовленостей. Передусім, це стосується Партії регіонів та оточення президента Віктора Януковича. Про те, що такі аргументи були напоготові свідчить те, що вже перші дні після підписання «харківських угод» журналісти отримала від влади досить чіткий та різноманітний набір тез: від помірно4

виправдовувального на кшталт «ці угоди були невідворотнім наслідком газових контрактів Тимошенко» до агресивно-пафосних, як наприклад,о «ціною за реальну поступку в ціні газу є всього лише легітимізація перебування ЧФ РФ після 2017, який й так там залишився б». Наявність заздалегідь підготовленої системи аргументів, які не тільки доводять до відома певну позицію (в нашому випадку

–

позицію

влади),

але

й

заздалегідь

опонують

критичним

висловлюванням з іншої сторони (опозиції), є свідчення наявності елементів підготовки до віртуального протистояння на шпальтах суспільно-політичних та економічних видань. Відомий дослідник, доктор філологічних наук, Георгій Почєпцов в свої статті «Хаотическая война. Особенности глобальной информационной войны на

примере

российско-украинского

газового

конфликта»

намагається

проаналізувати поведінку, тактику та стратегію головних акторів з точки зору здійснення інформаційного впливу на аудиторію, що сприймала інформацію щодо російсько-українського газового конфлікту. Він говорить про зміщення акцентів в такому конфлікті, оскільки газова війна насправді є політичною, а «в її межах вирішуються конкретні економічні інтереси «Газпрому» та низки конкретних особистостей, що працюють на цьому полі». На його думку, суть того, що відбувається при такій постановці питання не настільки важлива, адже значимою є не реальність, а те, хто більш переконливо про це розповість. «Тобто для інформаційної технології все одно, яким є зміст, її хвилює саме технологічний аспект посилення достовірності свого повідомлення. Це можна сформулювати як принцип «не так важливий факт, як розповідь про факт». В результаті переконливість розповіді перемагає переконливість будь-якого факту», - пише Почєпцов. Автор згаданого дослідження помічає дуже важливу, на нашу думку, деталь. Він говорить про те, що однією з важливих складових газового конфлікту є те, що зовнішній конфлікт (в нашому випадку – угода про подовження перебування Чорноморскього флоту в Криму та надання знижки на газ) одразу ж починає використовуватися для вирішення внутрішніх завдань і 5

досягнення власних цілей. «Сильний зовнішній конфлікт починає слугувати підмогою у внутрішній боротьбі», - підкреслює Почєпцов. Він наводить приклад того, як Юлія Тимошенко назвала відповідальними за зрив перемовин з Росією Дмитра Фірташа та депутатів від Партії регіонів Юрія Бойка та Сергія Льовочкіна, тобто представників протилежної політичної сили. Тут можна легко провести паралелі між двома подіями. Адже події навколо газу та Чорноморського флоту одразу ж набули ознак внутрішньополітичної боротьби та були використані опонентами відповідним чином [21]. Явище, про яке зазначив Георгій Почєпцов, є ще більш помітним у темі, яку ми досліджуємо. Опозиції, що виступила з різкої критикою «харківських домовленостей», довелося виступити в ролі наздоганяючої, адже сутність того, про що президенти Росії та України домовляться в Харкові до останнього моменту не була відома. Отже, і реакція на ці події з цього боку йшла із певною затримкою. Свідченням цього є те, що в пресі, яка була критично настроєна щодо домовленостей, сутнісних коментарів по проблемі з боку представників опозиції або майже не було, або вони обмежувалися тривіальними заявами про «здачу національних інтересів», не підкріпленими достатньо сильною аргументаційною базою. Не говорячи вже про телебачення, де висвітлення події навколо газово-флотських домовленостей майже не містило аналітичної складової, хоча цій темі в цілому було присвячено багато уваги та, відповідно – ефірного часу. Стаття Отара Довженко на «Телекритиці» під назвою «Флот був, є і буде» від 26 квітня 2010 року була однією з найперших реакцій на подію з точки зору дослідження її інформаційного аспекту. Автор матеріалу аналізував контекст політичних ток-шоу «Шустер live» (гостем запрошена Юлія Тимошенко) та «Велика політика» (головний гість – прем’єр-міністр Микола Азаров) від 23 квітня, що так чи інакше висвітлювали тему домовленостей щодо газу і флоту. В статті зазначається, що «…за теперішніх умов, коли новини розповідають про харківські домовленості як про довгоочікувану подію й навіть не заїкаються про їхню сумнівну конституційність, запросити на кількагодинний ефір для 6

обговорення цієї теми опозиціонерів, у тому числі й лідера найбільшої опозиційної сили – це сміливо, це вже сам по собі вчинок. Однак, на жаль, справжньою темою програми було не те, що відбулось у Харкові, не значення і можливі наслідки українсько-російських домовленостей, а лише те, що політики вважають за потрібне повідомити з цього приводу «електоратові». І далі: «…експертів, здатних проаналізувати втрати і набутки України за харківською угодою, в ефірі не було. Від підсумкового п’ятничного ток-шоу хотілось б сподіватись аналізу якщо не на рівні фундаментального розбору «Дзеркала тижня» чи матеріалу Дмитра Литвина в газеті «Левый берег» [16], то хоча б на рівні найпростішою системи аргументів «за» і «проти», викладених не емоційно, а доступно і раціонально. Та, на жаль, рівень і стиль дискусії у студії «Шустер live» створював у глядачів враження, що питання продовження оренди Севастополя на три десятиліття – це так само проблема, яка стосується тільки політиків і є предметом їхнього взаємного поборювання». Отже,

на

думку

автора

«Телекритики»

телебачення

не

змогло

відреагувати на суспільно важливу проблему належним чином. А тому вдвічі цікавіше, як це зробила українська преса, адже формат друкованих чи інтернетвидань дає більше простору для аналітичного стилю викладу, залучення широкого кола спікерів та подання різноманітної аргументації. Для даної роботи важливим є саме комунікаційний аспект конфлікту між владою та опозицією в реальному та медіа просторі. Це аспект передбачає дослідження того, яким чином конфліктна подія висвітлювалася у медіа просторі, а саме: в українських друкованих та Інтернет-виданнях; які основні меседжі та аргументи формулювали сторони цього конфлікту та якою мірою вони були абсорбовані ЗМІ, в якому контексті використані; наскільки об’єктивним та збалансованим було висвітлення конфліктної події.

7

ОСНОВНА ЧАСТИНА РОЗДІЛ 1 ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОБЛЕМИ Історія газового конфлікту За останні п’ять років суто господарське питання про закупівлю природного газу і його транзит набуло характеру центральної політичної проблеми

України.

Воно

стало

головною

конфліктною

зоною

у

взаємовідносинах з Росією, причиною гострого занепокоєння європейських країн. Хронологія подій У лютому 2005-го – на момент інавгурації Президента Віктора Ющенка і призначення на пост Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко – Україна мала пакет міжурядових документів, необхідних для забезпечення країни імпортним газом, а саме: угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом РФ від 04.10.2001 і Протокол до неї на 2004-2005 роки; довгостроковий контракт між НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром» про транзит природного газу через територію України до 2013 року (послуги з транзиту оплачувались газом) і додаткова угода до нього на 2005 рік; угода про купівлю газу в Туркменістані. Ця контрактна база дозволяла Україні отримувати газ за ціною значно нижчою від європейської. Ціна на російський газ фіксувалась на рівні $50 за тис. м3 при ставці транзиту газу територією України $1,09 за прокачку тис. м3 на відстань 100 км до 2009 року. Це означає, що Київ міг відстоювати пільгові умови одержання палива на підставі реальних угод. Зрозуміло, що за умов 8

стрімкого зростання цін на всі види палива, «Газпром» наполягав би на перегляді документів, але в цьому разі переговорні позиції України були б дуже сильними [14]. Але

Україна сама виступила з ініціативою перегляду надзвичайно

вигідної для неї контрактної бази й не підписала в обумовлений строк – до 1 липня 2005 року протокол, який визначав обсяг постачання газу в наступному 2006 році. Тоді ж розпорядженням уряду «Нафтогазу України» було заборонено «Газпромом» реекспортувати узгоджений з «Газпромом» обсяг російського газу. Таким чином, компанія втратила приблизно $6-7 млрд доходів – враховуючи, що до 2009-го вона могла експортувати близько 20 млрд м3 газу в країни Європи. У серпні 2005 року «Нафтогаз України» і «Газпром» підписують протокол, в якому фіксують необхідність скасування так званої Додаткової угоди № 4 - єдиного на той час документа, який гарантував постачання газу до України за ціною $50 у 2005-2009 роках. А до осені 2005 року загострилися відносини України й Туркменістану, причиною стала заборгованість України за газ. У результаті Київ втратив єдину альтернативу постачанню російського газу. Перегляд контрактної бази став причиною початку серії газових воєн між Києвом і Москвою й призвів до першого відключення подачі газу «Газпромом» до України в січні 2006 року. Цей конфлікт завершився створенням нової контрактної бази. Від міжурядових угод сторони переходять до договорів між суб'єктами господарювання. В Україні починає працювати нова схема за участю компаній RosUkrEnergo, НАК «Нафтогаз України» і їх спільного підприємства «Укргаз-Енерго». Єдиним постачальником газу в країну була компанія RosUkrEnergo, покупцем газу - «Укргаз-Енерго». У свою чергу компанія

продавала

газ

«Нафтогазу»

для

забезпечення

потреб

теплокомуненерго й бюджетних організацій, а сама реалізовувала паливо промисловим споживачам. У результаті «Нафтогаз» втратив найбільш

9

ліквідний сегмент постачання газу промисловості, продаючи газ власного видобутку населенню та імпортний - теплокомуненерго за занижених цінах. Починається поетапне зростання цін на газ для України: в 2006-му році $ 95 за тис. м3 за середньоєвропейської ціни $ 220-260, у 2007-му - $ 130 за середньоєвропейської ціни $350, в 2008-му - $179,5 за середньоєвропейської ціни близько $500 за тис. м3. А ставка транзиту зберігалася на рівні $1,6-1,7 тис. за прокачування тис. м3 на 100 км - це вдвічі нижче від середньоєвропейського показника. У грудні 2007 року з ініціативи українського уряду почалася нова ревізія контрактної бази щодо постачання газу в Україну. НАК «Нафтогаз» відмовляється купувати газ в «Укргаз-Енерго». Конфлікт призводить до того, що в першому кварталі 2008-го держкомпанія відбирає імпортований газ без укладеного контракту і без сплати ПДВ на митниці, тобто контрабандою. У результаті - новий виток загострення конфлікту з Москвою і загроза відключення постачання газу. Конфлікт вичерпався після того, як НАК підписав контракт на купівлю 1,4 млрд м3 газу з RosUkrEnergo за небувалою на той час ціною $321 плюс 8% річних до моменту оплати. Цю угоду НАК намагався не афішувати. 14 березня 2008 був підписаний контракт на купівлю газу середньо азійського походження, але лише до кінця року. Після чергового витка кризи на початку 2009 року, що супроводжувався майже тритижневим припиненням транзиту в європейські країни, було укладено новий контракт між НАК «Нафтогаз України» і «Газпромом». Це документ експерти називають відверто невигідним для України [22]. Базова ціна в $450 за тис. м3 газу (виходячи з якої обчислюється кінцева вартість палива для України в залежності від коливання цін на газойль і мазут), виявилася навіть вищою від ринкової. Вона, як мінімум, на 20-30 доларів більша, ніж у сусідній Румунії (якщо врахувати витрати на транспортування газу до румунського кордону) на момент укладання угоди і значно більша, ніж у інших сусідніх держав. Це так звана «штрафна» ціна, яку озвучувало 10

російське керівництво в розпал газового конфлікту. Вона обчислювалась на основі максимально можливих (червень 2008-го) котирувань нафти [27]. Але на момент укладання контракту нафта коштувала вже в 3,5 рази дешевше - близько $40 за барель. Україна зобов'язалася протягом десяти років споживати фіксований обсяг газу. Якщо раніше обсяг був предметом щорічного узгодження сторін, то сьогодні - ні. Контракт передбачав, що в 2009 році наша країна закупить 40 млрд. м3 імпортного газу, а починаючи з 2010-го обсяг складе 52 млрд. Щорічно його можна корегувати лише на 20% у бік зменшення чи збільшення. Таким чином, протягом дев'яти років Україна зобов'язана була викупати у «Газпрому» як мінімум 41,6 млрд. м3 газу незалежно від реальної потреби. При цьому реекспорт газу, згідно з контрактом, заборонений. Це, крім усього іншого, різко знижує мотивацію щодо зменшення енергоємності української економіки і комунального господарства - газ вже куплений, то куди його подіти? Подібна до України за площею і населенням Польща споживає на рік всього 14 млрд. м3 газу, тоді як наша країна з урахуванням внутрішнього видобутку (близько 21 млрд. м3) протягом дев'яти років повинна буде використовувати мінімум 61 млрд. м3. В умовах кризи платоспроможності виконувати й надалі умови контракту Тимошенко-Путіна, за словам експертів, було в край важко, або й – неможливо [32]. Одним із наслідків цієї угоди стало різке погіршення фінансового стану «Нафтогазу» - найбільшої державної компанії України. Часткова втрата найбільш платоспроможного сегмента збуту газу у вигляді промислових споживачів, заборона на реекспорт газу, збільшені зобов'язання по податках перед держбюджетом впритул наблизили її до банкрутства, а разом із тим – критично погіршили стан державних фінансів. Це призвело до чергового перегляду умов постачання газу і транзиту російського газу. Але натепер існуюча

контрактна

база

не

була

переглянута,

а

лише

скоригована

відповідними домовленостями, що їх досягли президенти Росії і України Дмітрій Медвєдєв та Віктор Янукович.

11

На думку експертів, подовження перебування на території України російського Чорноморського флоту і прив’язані до цих домовленостей зміна газових контрактів, є свідченням повернення до практики так званих асиметричних домовленостей по газу, коли в обмін на газові поступку йдуть інші активи та преференції [36]. Експерти по різному оцінюють наслідки останніх домовленостей по газу і флоту. Але більшість з них сходиться в наступному. Цінова поступка «Газпрома» у $100 з тисячі кубометрів, що здається дуже щедрою, насправді такою не є. У порівнянні зі справедливою вартістю газу для України, яку можна вираховувати, взявши, наприклад, формули ціни для Німеччини та Італії, отримаємо, що згідно методиці розрахунку, закладеній в контракті від 19 січня 2009 року, Україна переплачувала за газ близько $60-80. Досі Україна платила одну з найбільших цін за газ в континентальній Європі. Таким чином, реальна поступка - $20-40, але ніяк не сто. Чорноморський флот в такому випадку – це, скоріш, плата за саму можливість переглянути невигідні контракти від 19 січня, аніж плата за здешевлення газу [27, 37]. Чорноморський флот: хронологія подій В жовтні 1991 року Верховна Рада України ухвалила рішення про підпорядкування Україні Чорноморського флоту. 5 квітня 1992 року президент України Леонід Кравчук підписав Наказ «Про перехід Чорноморського флоту в адміністративне підпорядкування Міністерству оборони України».

7 квітня 1992 року президент Російської Федерацій Борис Єльцин видав Наказ «Про перехід під юрисдикцію Російської Федерації Чорноморського флоту». «Війна наказів» завершилася зустріччю від 23 червня 1992 року в Дагомисі Бориса Єльцина і Леоніда Кравчука, де була підписана угода про подальший розвиток міждержавних відносин, в якій акцентувалося на

12

необхідності продовження переговорного процесу по створенню ВМФ Росії і ВМС України на базі Чорноморського флоту [17].

3 серпня 1992 року в Мухалатці поблизу Ялти відбулися російськоукраїнські перемовини на найвищому рівні. Президенти Росії та України підписали угоду про принципи формування ВМФ Росії і ВМС України на базі Чорноморського флоту колишнього СРСР, згідно якої Чорноморський флот став Об’єднаним флотом Росії та України із об’єднаним командуванням. Сторони

домовилися,

що

протягом

трьох

років

питання

про

поділ

Чорноморського флоту буде вирішено.

17 червня 1993 року в Подмосков’є відбулася зустріч Бориса Єльцина та Леоніда Кравчука. Підписана угода про формування флотів двох держав на базі Чорноморського флоту.

3 вересня 1993 року в Масандрі на робочій зустрічі президентів Росії і України підписаний протокол, у відповідності з яким Чорноморський флот із всією інфраструктурою в Криму буде використовуватися Росією.

15 квітня 1994 року в Москві президенти Росії і України підписали угоду про поетапне урегулювання проблеми Чорноморського флоту, згідно з якою ВМС України і Чорноморський флот ФР базуються роздільно. Згідно з угодою Україні має відійти до 20% кораблів ЧФ.

7-8 лютого 1995 року в Києві була досягнута домовленість про базування Чорноморського флоту Росії в Севастополі.

9 червня 1995 року в Сочі відбулася зустріч Бориса Єльцина і нового президента

України

Леоніда

Кучми.

Підписана

угода,

згідно

якої

Чорноморський флот Росії і Військово-морські сили України базуються роздільно; основна база і штаб флоту знаходяться в місті Севастополь; майнові питання мають бути урегульовані із врахуванням раніше досягнутих домовленостей про розподіл майна навпіл. Росії передається 81,17%, Україні – 18,3% кораблів.

28 травня 1997 року в Києві були підписані міжурядові угоди про статус і умови перебування Чорноморського флоту Росії на території України, про 13

параметри розділу ЧФ, про взаєморозрахунки, пов’язані із розділом флоту і перебуванням Чорноморського флоту РФ на українській території. Верховна Рада України ратифікувала ці документи 24 березня 1999 року. Державна Дума Росії ратифікувала їх 18 червня 1999 року. У відповідності із досягнутими домовленостями (від 9 червня і 28 травня 1997 року) Чорноморський флот Росії буде складатися із 338 кораблів та 106 повітряних кораблів. Чисельний склад – 25 тис. чоловік. За Росією було закріплено 3 пункти базування корабельного складу: Севастопіль (бухти Севастопільська, Південна, Карантинна, Казаччя), Феодосія і тимчасово Миколаїв; 2 основних аеродроми: Гвардійське, Севастополь (Кача); 2 запасних аеродроми: Севастополь (мис Херсонес, Південний); 1 місце дислокації берегових військ: Севастопіль. До кінця травня 1996 року українській стороні відійшло 7 з 10 пунктів базування корабельного складу: Ізмаїл, Одеса, Очаків, Чорноморська, Ново озерна, Балаклава, Керч; 4 з 6 основних аеродромів: Лимарське, Веселе, Жовтневе, Мирний; 5 з 7 запасних аеродромів: Генічеськ, Сокологірне, Великий Токмак, Воїнка, Сизівка; 4 з 5 місць дислокації берегових військ: Симферопіль, Євпаторія, Перевальне, Міжгір’є. Бухту Стрілецьку планувалося використовувати разом флотами двох держав [18].

14

РОЗДІЛ 2 МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ Історія виникнення контент-аналізу Контент-аналіз – найбільш ранній систематичний підхід до дослідження тексту. Найперший згадуваний в літераторів контент-аналітичний досвід – це проведений в Швеції у XVIII сторіччі аналіз збірників з 90 церковних гімнів, що пройшли державну цензуру і набули найбільшу популярність, проте звинувачених у невідповідності релігійним догмам (підозрювалися у тому, що містили єресь). Наявність чи відсутність такої відповідності визначалося шляхом підрахунку в текстах цих гімнів релігійних символів і порівняння їх з іншими релігійними текстами, зокрема заборонених церквою текстами «моравських братів» [3]. Наприкінці XIX – поч. XX ст. в США з’явилися перші контент-аналітичні дослідження текстів масової інформації. Вони, зокрема, стосувалися питання про ступінь «пожовтіння» тодішньої нью-йоркської преси. Перші дослідження текстів у журналістиці були присвячені аналізу текстів в американських виданнях. Наприкінці XIX ст. Джек Спід вивчав динаміку змісту ньюйоркських газет та виявив закономірність у зростанні чисельності публікації скандальної спрямованості. Деніел Уілкокс проаналізував зміст 240 газет за 1 день: частки різних тем в загальній структурі змісту різноманітних видань. Контент-аналіз почав використовуватися в гуманітарних науках з 30-х. рр. XX сторіччя в США. В 1930-40-х. рр. були проведені дослідження, що сьогодні визнаються класикою контент-аналізу. Вперше цей метод був застосований в журналістиці та літературознавстві. Основні процедури контент-аналізу були розроблені американськими соціологами Х. Ласуелом и Б. Берелсоном. Ласуел використав його в кінці 1930-х. років для дослідження в сфері політики і пропаганди. Він модернізував контент-аналіз, увів нові категорії і процедури. Розвиток засобів масової комунікації викликало зростання контент-аналітичних досліджень. Під час 15

другої світової війни цей метод застосовувався деякими державними установами США і Великобританії для вивчення ефективності пропаганди у власних та ворожих країнах, зокрема й Німеччині, а також у розвідувальних цілях [10]. Першими дослідженнями Ласуела – людини, що вперше підняла питання про методику контент-аналізу є «Техніка пропаганди в світовій війні», що представляє собою ретроспективний аналіз газет з метою виявлення змістовних моделей маніпуляції масовою свідомістю під час війни. Ласуел довів, що під час військових подій принципові ідеї конфліктуючих країн відрізнялась наступним чином: англійська пропаганда апелювала до принципів гуманності; німецька – робила акцент на величності німецької нації. Також в 30-х. роках Ласуел за допомогою контент-аналітичних досліджень доводить, що частина американських видань під час війни вели профашистську агітацію. Ласуел говорить про те, що дослідження текстів засноване на розгляді чи аналізі тексту як сукупності незв’язаних між собою елементів змісту. Аналіз тексту підкоряється не комунікативному наміру автора, а дослідницьким задачам. Ласуелу належить ідея розробки кодифікатора, бланку аналізу, ідея побудови вибірки, опису структури вибірки при аналізі великих обсягів інформації. В 40-х. рр. він розробив словники термінів контент-аналізу (зокрема, «стенфордський словник» для політичних текстів). Під час другої світової війні мав місце один значущий епізод в історії контент-аналізу, коли британські аналітики передбачили час, коли Німеччина почне використовувати крилаті ракети «Фау-1» і балістичні ракети «Фау-2» проти Великобританії [11]. Це стало можливо завдяки проведенню спільного з американцями

дослідження

внутрішніх

пропагандистських

кампаній

в

Німеччині. Починаючи

з

50-х.

рр.

минулого

сторіччя

контент-аналіз

як

дослідницький метод активно використовується у науках, що так чи інакше практикують аналіз текстових джерел – в теорії масової комунікації, соціології,

16

політології, історії та джерелознавстві, лінгвістиці, журналістиці, психології тощо. Накопичений до того часу досвід контент-аналітичних досліджень був підсумований в книзі Б. Берелсона «Контент-аналіз в комунікаційних дослідженнях» на початку 50-х. рр.. Автор дав визначення методу контентаналізу, а також його різновидностями, критеріям, одиницям кількісних досліджень. Книга Берелсона досі є фундаментальною роботою, що дає розуміння основних положень контент-аналізу. В 1952 році Берелсон сформулював 17 цілей, які в подальшому містилися в методичних матеріал по контент-аналізу. Це є, зокрема, опис тенденцій у зміні змісту комунікативних процесів; опис різниці у змісті комунікативних процесів в різних країнах; порівняння різноманітних ЗМІ; виявлення використовуваних пропагандистських прийомів; визначення намірів й інших характеристик учасників комунікації; визначення психологічного стану індивідів чи груп; виявлення установок, інтересів й цінностей (і, ширше, систем переконань «моделей світу») різних груп населення і суспільних інститутів; виявлення фокусів уваги індивідів, груп і соціальних інститутів тощо [13]. Інший дослідник - Р. Мертон систематизував методи контент-аналіз, описав основні процедури. Він виділив 6 видів контент-аналізу: 1. такий, що базується на підрахунку слів-символів (Ласуел); 2. заснований на вимірі слів-символів і модальності тексту, кодування змісту тексту плюс прочитання тексту (ставлення автора до тексту); 3. аналіз по елементах, тобто виявлення тем (не слів-символів) з метою отримати основні, центральні та периферійні теми; 4. тематичний аналіз – визначення явних тем (текстів) і прихованих тем (підтекстів) або латентних (пропаганда); 5. структурний контент-аналіз, або вивчення тем на предмет їх взаємопоєднання; 17

6. аналіз співвідношення різних документальних джерел (аналізується сукупність документальних джерел: відео, друковані видання тощо), що дозволяє виокремити спеціалізацію джерел. Визначення контент-аналізу Термін content-analysis вперше почали застосовувати американські журналісти Б. Метью, А. Тенні, Д. Спід, Д. Уіпкінс. У витоків становлення методології контент-аналізу стояв також французький журналіст Ж. Кайзер. В цілому контент-аналіз – стандартна методика дослідження у сфері суспільних наук, предметом якої аналіз змісту текстових масивів. Л. Лінцен з Берлинського Християнського університету визначає контент-аналіз як метод якіснокількісного аналізу змісту документів з метою виявлення чи вимірювання різних фактів і тенденцій, відображених в цих документах. Контент-аналіз може використовуватися як основний метод дослідження, паралельний, тобто поряд із іншими методами, допоміжний або контрольний (наприклад, при класифікації відповідей на відкриті питання анкет) [12]. А. Здравомислов дав напівжартівливе визначення контент-аналізу як «науково-обгрунтованного методу читання поміж рядків». Контент-аналіз може суміщати в собі кількісну та якісну оцінку тексту; кількісні розрахунки можуть доповнюватися якісними класифікаціями та виявленням тих чи інших структурних закономірностей [33]. Одним з найбільш вдалих визначень контент-аналізу можна вважати те, що зафіксовано в книзі Мангейма і Річа: контент-аналіз – це систематична числова обробка, оцінка та інтерпретація форми і змісту інформаційного джерела. З точки зору лінгвістів, контент-аналіз є типовим прикладом практичного інформаційного аналізу тексту, що зводиться до виокремлення з всієї різноманітної інформації в ньому певних компонентів, що цікавлять дослідника і презентації їх у зручній для сприйняття та подальшого аналізу формі [35].

18

Р. Тернер до числа переваг контент-аналізу відносить наступні характеристики: - це ненав’язливий (немає взаємодії із фоном дослідження, який міг би викривити його результати); - це непрямий метод (висновки робляться з того, що безпосередньо не спостерігається); - він дає уявлення про об’єкти, які дослідник безпосередньо не спостерігає (наприклад, тенденції ворожої пропаганди або розуміння культур і соціальних структур з минулого). Не всі документи можуть стати об’єктом контент-аналізу. Необхідно аби їхній зміст дозволило застосувати однозначне правило для надійної фіксації потрібних характеристик (принцип формалізації), а також, щоб елемент змісту, що цікавлять дослідника, зустрічалися із достатньою частотою (принцип статистичної значимості). Основними напрямками контент-аналізу, на думку Лінцена є: - виявлення того, що існувало до тексту і що в той чи інший спосіб отримало в ньому відображення (текст як індикатор певних сторіх об’єкта дослідження – оточуючої реальності, автора або адресату); - визначення того, що існує лише в тексті як такому (різноманітні характеристики форми – мова, структура, жанр повідомлення, ритм і тон мовлення); - виявлення того, що буде існувати після тексту, тобто після його сприйняття адресатом (оцінка різноманітних ефектів сприйняття).

19

Види контент-аналізу Технології контент-аналізу прийнято поділяти на кількісні та якісні. В кількісному випадку на перший план виходять такі поняття, як характер вибірки (слів, текстів або їх частин), частотність, статистичні асоціації. В якісному – символи, їхній контекст і інтерпретація. Окрім слів, тем й інших елементів, що визначають змістовний бік повідомлення, є й інші одиниці, що дозволяються проводити якісний, або, як він ще називається, структурний контент-аналіз. В цьому випадку дослідника цікавлять не стільки що говориться, скільки як говориться. Увага дослідника фокусується не на тонкощах змісту, а на способі презентації повідомлення. Основним питанням тут є факт присутності чи відсутності матеріалу по темі, ступінь його виділення серед інших (наприклад, розміщення на першій шпальті чи в середині газети поміж рекламних оголошень), його розмір тощо [35]. В своїй роботі ми будемо використовувати як елементи кількісного, так і якісного контент-аналізу. Дослідники М. Уайт і Е. Марш підсумовують відмінності між двома техніками за допомогою таблиці [9]. Порівняльні характеристики кількісного і якісного контент-аналізу Параметр порівняння

Кількісний

Якісний

Дослідницький підхід

Дедуктивний

Індуктивний

Дослідницька орієнтація Позитивізм

Герменевтика, гуманістична традиція

Мета

Здійснення

надійних Інтерпретація

узагальнень, аналіз Вибірка

Систематична,

як Передбачена

правило, випадкова Процес кодування

Схема

кодування Схема

розробляється 20

кодування

до розробляється в процесі

початку аналізу Коди

Об’єктивні

і

аналізу чітко Велике

сформульовані критерії Критерії гіпотез,

перевірки Частотність,

значення

має

суб’єктивний компонент «Укоріненність» в дані і

дослідницьких статистична значимість

глибина їх розуміння

питань Процедура контент-аналізу Американській журналіст Ден Уілсі в 1926 році описав основні правила процедури контент-аналізу: - виділені елементи змісту (категорії) мають бути застосованими до великого масиву одно типових текстів; - система категорій має давати максимально повного відображення сенсу змісту тексту та зводити до мінімуму суб’єктивний вплив кодувальника при кодуванні тексту. Головне завдання процедури контент-аналізу – віднайти в тексті одиниці змісту, які відображають суттєвий зміст. Головну роль тут відіграє розробка системи категорій. На першому етапі ми маємо визначити дослідницьке завдання, тобто виділити ті елементи тексту, які необхідні для аналізу. Вже на основі дослідницького завдання (питання) розробляються категорії контентаналізу (чисельність публікацій, присвячених темі; категорії, тематика). Категорія – це змістовний конструкт, що представляє собою предметну область; дослідницькими категоріями називають основні одиниці аналізу, носії інформації, що шукається. Категорії – виражені словами елементи змісту тексту, які ми будемо кодувати.

21

Індикатори категорій – це конкретні терміни, слова, словосполучення, що зустрічаються в тексті та виражають відповідне значення категорії. Значення категорій та індикатори категорій називають концептуальною моделлю [2]. У практиці контент-аналізу склалася досить стійка система категорій – знак, цілі, цінності, тема, герой, автор, жанр тощо. Категорії аналізу мають бути: - вичерпними (охоплювати всі частини змісту, що визначають задачами дослідження); - взаємовиключними (одні й ті самі частини не повинні належати різним категоріям); - надійними (між кодувальниками не має бути протиріч щодо того, які частини змісту мають відноситися до тої чи іншої категорії); - доречними (відповідати поставленій задачі і змісту, що досліджується) Під час вибору категорій для контент-аналізу краще уникати крайнощів: вибору занадто чисельних і дрібних категорій, оскільки це може призвести до спрощеного, поверхневого аналізу. Наприклад, перший американський аналіз інаугураційний промов президентів був зроблений в 1937 році. Для цього були використані

чотири

категорії

найбільш

загальних

символів:

національний/істинний (Америка, наша/моя країна тощо); історична відсилка (велике минуле, пращури тощо), фундаментальні концепти (Бог, Конституція, свобода тощо); факт або очікування (нинішнє благополуччя, упевненість в майбутньому). Дослідники виділяються такі властивості категорій, як частота (як часто зустрічається в тексті), направленість (модальність, або відношення автора до змісту тексту), інтенсивність (демонструє, наскільки сильно виражена модальність автора до категорій) та простір категорії (частка категорій в загальному обсязі тексту).

22

Після того, як сформульовані категорії, необхідно обрати відповідну одиницю аналізу – лінгвістичну одиницю мовлення або елемент змісту, що слугують в тексті індикатором явищ, що цікавлять дослідника. Як правило, найбільш застосованими одиницями аналізу є слово, просте речення, судження, тема, автор, герой, соціальна ситуація, повідомлення в цілому. Слід мати на увазі, що одиниці аналізу, взяті окремо, можуть бути не завжди правильно інтерпретовані, а тому вони розглядаються на тлі більш широких лінгвістичних або змістовних структур, що вказують на контекст, в якому містяться такі одиниці аналізу. Насамкінець, потрібно визначити одиницю рахунку. Одиниця рахунку – це кількісна міра категорії, що вимірюється. Вона дозволяє отримати категорії у кількісній формі. Найбільш застосованими є: час-простір (кількість рядків, площа в квадратних сантиметрах, хвилини, час мовлення тощо), поява ознак в тексті, частота їх появи (інтенсивність). Дослідницьке питання, гіпотези та вибірка В межах цього дослідження маємо відповісти на такі питання та виконати такі дії: - кількість публікацій в означений проміжок часу в різних газетах, оцінка ступеня зацікавленості ЗМІ у висвітленні теми; - яким є тематичний зріз публікацій, як були розставлені акценти в статтях; - аналіз джерел коментарів та оцінок; - наявність аналітичної складової в публікаціях (кількість аналітичних публікацій серед загальної кількості); - особливості висвітлення обраної теми газетами; - емоційне забарвлення публікацій.

23

Гіпотези, які має підтвердити чи спростувати дане дослідження, сформульовані як такі: Політичний аспект «газового питання» переважає над економічною складовою; видання воліють рухатися в фарватері своїх «установочних тез» та політичних поглядів власників видань; Видання приділили недостатньо уваги аналізу досягнутих домовленостей, журналістські тези часто не підкріплені достатньою аргументацією, залучена мала кількість експертів; Джерела оцінок та коментарів в різних виданнях не є збалансованими; Характеристики угод та домовленостей від 21 квітня мають чітке емоційне забарвлення Вибірка Для дослідження були відібрані чотири українських видання: щоденна газета «Сегодня», Інтернет-видання «Українська правда», діловий щотижневик «Коммерсант-Украина» та щотижнева суспільно-політична газета «Дзеркало тижня». Всі ці видання є одними з визнаних лідерів у відповідних сегментах ринку друкованих та Інтернет-видань. В силу своєї специфіки ці видання приділили поставленій темі достатньо багато уваги, про що свідчить кількість та масивність публікацій в них. Всі вони мають свої сторінки в глобальній мережі Інтернет та розвинені пошукові системи, що значно спростило частину роботи щодо пошуку матеріалів, що відповідають заданій темі. У певних аспектах (наприклад, в питанні кількості статей) ці видання важко порівнювати одне з одним. Тому аналіз висвітлення теми в них подається окремо. Проте, це не виключає застосування порівняльних методик там, де це потрібно і корисно для аналізу.

24

Характеристики видань, відібраних для контент-аналізу «Українська правда» Основна тематика видання – політика, економіка, соціальні проблеми. На сайті є стрічка новин, що постійно оновлюється, безплатний архів публікацій, блоги політиків, письменників, журналістів тощо. Видання засноване 2000 року.

Особливу

популярність

«Українська

правда»

здобула

під

час

помаранчевої революції – восени 2004 року цей інтернет-ресурс був складовою розповсюдження інформації на підтримку Віктора Ющенко та його команди, незважаючи на те, що видання позиціонувало себе як незалежне. Першим керівником проекту був Георгій Гонгадзе. Головним редактором є Олена Притула. Щоденна відвідуваність сайту – близько 100 тис. чоловік. В групу сайтів «Української правди» також входять «Економічна правда», спортивний сайт «Чемпіон», сайт громадянської журналістики «Народна правда», сайт про шоу-бізнес і світське життя «ТаблоID», сайт столичних новин «Київ», лайфстайл ресурс «Життя» [38]. «Сегодня» Одне з найпопулярніших щоденних видань в Україні. Загальний щоденний наклад складає близько 180 тис. примірників. За даними міжнародної дослідницької компанії TNS Ukraine, кожний номер газети читає 570 тис. киян, або майже 30% мешканців Києва. Аудиторія одного номера в масштабах України – 1,2 млн громадян або майже 7% жителів. Газета позиціонує себе як народне видання, що пише для широких мас населення. Головним редактором «Сегодня» є Ігор Гужва, колишній експерт російського Фонду ефективної політики Гліба Павловського і колишній заступник головного редактору донецької газети «Салон Дона и Баса», що так саме як і «Сегодня» належить бізнесменові Рінату Ахметову.

25

Що стосується структури управління, то «Сегодня» входить до холдингу «Сегодня Мультимедіа», яким керує генеральний директор Гільєрмо Шміт – до того, керівник впливової аргентинської газети La Nacion. Свого часу газета “Сегодня» створювалася на базі видавничого дому «Коммерсантъ», в дизайн-бюро «КитАрт». Зараз «Сегодня» - найпопулярніше щоденне видання в Києві та займає друге місце за популярністю в Україні (після

газети

«Факты

и

комментарии»).

Виходить

в

київському

та

національному випусках. Видання володіє активами в поліграфії, а в Києві газета друкується на власній типографії. Найбільшими акціонерами видавничої групи є SCM Limited (Кипр) – 29,9% та ВАТ «Систем Кепитал Менеджмент» 67,8%. «Дзеркало тижня» Видання позиціонує себе як міжнародний громадсько-політичний тижневик. Воно засноване 1994 року ТОВ «Видавничий дім Ормос». Перший видавець – Юрій Орликов з США. Основний акцент, як заявляються самі видавці, «Дзеркало тижня» робить не на оперативності подачі інформації, а на аналітичній складовій. Редакція тижневика визначає свою аудиторію, як людей з активною життєвою позицією, таких, яких цікавить те, що відбувається навколо. Загальний заявлений наклад видання – 53,5 тис. примірників. Головним редактором газети протягом всього часу її існування є Володимир Мостовий, першим заступником його донька – Юлія Мостова [38]. «Коммерсант-Украина» Видання є регіональним відгалуженням російської газети «Коммерсант». Воно позиціонує себе як окрему незалежну щоденну українську газету. «Коммерсантъ» - російська щоденна суспільно-політична газета з посиленим 26

діловим блоком. Періодичність – шість разів на тиждень (в української версії – п’ять разів) – з понеділка по суботу. Газета формально наслідує однойменну газету, що виходила в Росії з 1909 до 1917 роки. До 1999 року належала Владимиру Яковлеву. З 1999 року и до лютого 2006 входила в медіа групу Бориса Березовського, потім була продана партнеру Березовського Бадрі Патаркацишвілі, а 2008-го – бізнесмену Алішеру Усманову. В квітні 2009 року компанія TNS Media Intelligence склала рейтинг цитування російських видань в ефірі центрального телебачення і радіо. Згідно цього

дослідження,

«Коммерсант»

поряд

із

«Российской

газетой»

и

«Известиями» є ключовими джерелами ділових та політичних новин в російському інформаційному просторі [5]. «Комерсант-Украина» вийшла на ринок 2005 року. Сьогодні загальний наклад видання складає від 10 до 14 тис. примірників. Часове обмеження вибірки Часовим проміжком дослідження є дати, починаючи з 21 квітня 2010 року, коли президенти України та Росії підписали міждержавну угоду щодо умов перебування Чорноморського флоту в Крим, і закінчуючи 1 травня 2010 року, коли почалися травневі свята, а більшість видань припинили свій вихід чи знизили інформаційну активність. В цілому за останню декаду квітня вийшло кілька сот (передусім в «Українські правді» та газеті «Сегодня») новин, цитат, коментарів та посилань на інформагенції по темі газу і флоту. Проте нас передусім цікавили авторські та редакційні публікації, які по-перше, є (часто, але не завжди) редакційної політики видань а, по-друге, містять аналітичну складову, а отже більше підходять для реалізації нашого дослідницького завдання. Отже, всього за означений проміжок часу ми відібрали 35 публікацій. Відбір здійснювався на електронних ресурсах видань за ключовими словами 27

«газ» та «флот» та похідними від них. На першому етапі дослідження було відібрано 52 публікації по темі. Але в процесі подальшої роботи із вибіркою частина матеріалів була з неї усунена. На то було декілька причин. В більшості з «вибракуваних» текстів згадування про так звані «харківські домовленості» мали епізодичний характер, тоді як сама публікація ані до причин, ані до наслідків цих домовленостей стосунку не мала. Низка публікацій були «технічними», як наприклад, тексти договорів по газу і флоту, надруковані в «Українській правді». Незважаючи на те, що питання зміни ціни на газ та питання подовження терміну перебування Чорноморського флоту Росії в Криму в деяких публікаціях були лише вихідною точкою для розкриття тез автора тексту та більше в ньому прямо не згадувалися (або згадувалися мінімально) ми залишили деякі такі публікації у вибірці. Мова йде насамперед про авторські колонки. Вочевидь саме тема газу та флоту стали головним мотивом для написання таких текстів, а їх тези хай й незримо, але тісно пов’язані з харківськими домовленостями президентів, а самі публікації є реакцією на події від 21 квітня.

28

РОЗДІЛ 3 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Хронологічний пік публікацій прийшовся на 22 та 23 квітня, тобто два дні, що слідували за датою підписання міждержавного договору. Ці публікації забезпечили в першу чергу щоденні та Інтернет-видання. Ще одним піком став вівторок 27 квітня, коли до активності щоденних і Інтернет ресурсів додалися публікації в щотижневій пресі. Маємо лише одну публікацію в день, коли безпосередньо сталася подія, тобто 21 квітні. Це – стаття в газеті «Сегодня», що свідчить про високу інформованість та оперативність редакції. Більшість публікацій (понад 80%) – статті. Серед загальної кількості – 4 інтерв’ю, що в значній мірі присвячені питанням газу та флоту. Цікаво, що три з чотирьох інтерв’ю опубліковані в газеті «Коммерсант-Украина», де вони складають майже 40% від загальної кількості матеріалів в цій газеті. Видання прагнуло отримати реакцію на харківські домовленості представників промислових кіл, дипломатів і політиків. Ще одне інтерв’ю – в «Українські правді». Газети «Дзеркало тижня» та «Сегодня» жанр інтерв’ю проігнорували, що можна пояснити бажанням в стислий час подати читачам власну редакційну точку зору на події, що відбуваються. Також маємо у вибірці 2 репортажі – по одному в «Українській правд» та газеті «Сегодня». Обидва присвячені подіям, що стосуються ратифікації міждержавної угоди по газу і флоту Верховною Радою. Тематика публікацій Що стосується тематичного зрізу публікацій, то ситуація по виданнях тут суттєво відрізняється. Тематичний розподіл ми робили по наступних чотирьох критеріях: - Переважно про газ 29

- Переважно про флот - Однаково про газ і про флот - Про політичні наслідки харківських домовленостей Найбільш

збалансованим

виданням,

виходячи

з цих

параметрів,

виявилась газета «Коммерсант Украина», де три публікації були присвячені аналізу питань, що переважно стосуються змін умов газового контракту і наслідків цих змін, одна публікація більшою мірою розповідає про флот, дві – надають цим аспектам однакової ваги і ще дві присвячені суто політичним наслідкам досягнення домовленостей. Акцент на економічній складовій проблеми для «Комерсанту» є зрозумілим, адже це видання позиціонує себе передусім як діловий щоденник. А питання про ціну на газ – це один з головних вихідних параметрів функціонування промисловості, рівня витрат населення та виконання бюджету. Видання має профільних журналістів, що висвітлюють питання функціонування енергетичних ринків, зокрема й газового, та галузей промисловості. Окрім того, читач «Комерсанту» є більш схильним до сприйняття економічної інформації, отже попит народжує пропозицію. Журналісти та редактори газети «Сегодня» більше цікавості виявили до питань, пов’язаних із перебуванням ЧФ РФ в Криму, а ніж до газових. Жодна стаття не надає суто газовому аспекту проблеми більшої ваги. В трьох публікаціях однаково говориться про газ і про флот, ще в трьох – переважно про флот і три надають ваги політичному аспекту проблеми. Такий розподіл також є зрозумілим. Видання має значно більш масштабну аудиторії, ніж, скажімо, «Комерсант», воно орієнтовано на пересічного читача та більшою мірою, ніж ділові видання, орієнтується на задоволення цікавості читача. Флотський аспект в цьому сенсі підходить краще за газовий, адже останній передбачає необхідність вводити читача в курс справи, давати більший бекграунд (коротка розповідь про витоки проблеми), необхідність роз’яснювати специфічні економічні поняття.

30

«Українська правда» зробила головний акцент на політичних і соціокультурних

наслідках

досягнутих

в

Харкові

домовленостей

для

українського суспільства. Цій темі присвячено 60% усіх публікацій. В 9 з 15 статей маємо досить специфічний, авторський стиль викладу матеріалу. В цих публікаціях домовленості по газу і флоту є лише вихідною точкою та мотивом написання статті, тоді як головні тези безпосередньо з харківськими домовленостями не пов’язані. Ще чотири публікації однаковою мірою розглядають газовий і флотський аспекти проблеми, 2 – присвячені в основному газовому аспекту, і жодної публікації, присвяченої переважно проблемі перебування Чорноморського флоту РФ в Криму. Такий тематичний зріз можна пояснити декількома причинами. По-перше, сама специфіка видання полягає в більшому тяжінні до політичної конотації подій, що відбуваються. По-друге, видання не має в складі журналістів, що спеціалізуються на енергетичних ринках або на військовій тематиці. Значна частина авторів видання – зовнішні дописувачі, що помічається приміткою «спеціально для УП» після імені автора. Що стосується трьох публікацій в «Дзеркалі тижня», то всі вони присвячені досить детальному розбору політичних наслідків Харківських домовленостей. Проте у великих за обсягом статтях «Дзеркала» є окремі підрозділи, присвячені власне газовому аспекту. Цим можна пояснити відсутність у двох номерах видання, що потрапили у вибірку, специфічної «газової» статті, навіть незважаючи на те, що видання має у своєму складі профільного журналіста (Алла Єрьоменко). Ще одним поясненням може бути й брак часу та місця (газета через кризу виходить у скороченому вигляді на 16 шпальтах замість стандартних 24). Через щотижневий графік виходу видання журналістами, скоріш за все, важко було якісно зреагувати на подію, що сталася, одразу. Трактування харківських домовленостей в українській пресі було вкрай різноманітним, що також випливає з нашої вибірки. Автори текстів намагалися провести свою думку за допомогою різних тез і аргументів, що зачіпають 31

політику, економіку і соціальне життя. Аналізуючи висвітлення міждержавних домовленостей від 21 квітні ми зважали на те, що противники і прихильники домовленостей, як правило, знаходяться у двох різних політичних таборах, які більшість експертів умовно ділить на «помаранчевих» та «біло-блакитних». Гостре політичне протистояння між цими двома групами не могло не вплинути на журналістські матеріали по газу і Чорноморському флоту. Саме тому міждержавна угода по газу і флоту та зміни до контрактів про постачання та транзит газу між «Газпромом» і НАК «Нафтогаз України» не розглядалися пресою як суто комерційні домовленості, але також як складова цього політичного протистояння. Це чітко видно з наступного. Абсолютна більшість публікацій з вибірки – понад 70% мали переважно політичний контекст, лише 7 публікацій містили переважно економічний контекст та лише 1 стаття розглядала проблему переважно крізь призму соціальних чинників. Це стаття в газеті «Сегодня» під назвою «Моряки ЧФ России: «Остаемся дома!». Політична складова домінувала у всіх виданнях з вибірки. Дещо менше вона була виражена в «Коммерсанте-Украина», де поряд із 5 публікаціями з політичним контекстом були розміщені 3 на економічну тематику. Політичній складовій газовофлотських домовленостей найбільше уваги приділили «Українська правда» та газета «Сегодня». Характеристика домовленостей Корисним для цього дослідження є аналіз емоційних характеристик міждержавної угоди по газу та Чорноморському флоту Росії. Ми шукали характеристики, які, по-перше, носять очевидне емоційне забарвлення, а, подруге, не відповідають на питання «якими є домовленості?», а ставлять знак рівності по принципу «домовленості – це?», тобто не є описовими. Іншими словами ми шукали в текстах публікацій парні визначення.

32

Отже, емоційні характеристики отримали 55% публікацій газети «Сегодня». Відповідними парами до слів «домовленості», «угоди» та їх похідних стали: «розумний, справедливий, взаємовигідний договір», «продаж Батьківщин»,

«військова окупація країни», «перемога здорово

глузду,

торжество історичної справедливості», «продаж території, здача державності». Маємо два позитивні та три негативні характеристики. Проте, якщо подивитися на те, є та чи інша характеристика авторською чи цитованою (тобто з посиланням на джерело), маємо таку картину: всі позитивні характеристики є авторськими (дві), тоді як всі негативні (три) є цитованими. Це важливо з тої точки зору, що характеристики, надані авторами більшою мірою є вираженням редакційної політики видання та його позиції по заданій темі, тоді як цитовані характеристики такої сили не мають. В газеті «Коммерсант-Украина» емоційні характеристики домовленостей містили 50% всіх публікацій. Відповідними парами були такі: «однозначний успіх», «здача національного суверенітету», «погана новина для інвесторів», «пакт Януковича-Мєдвєдєва» (саме слово «пакт» асоціюється із чимось негативним, на зразок, пакту «Молотова-Рібентропа»). Маємо одну позитивну і три негативних характеристики. Уточнення за параметром авторська/цитована характеристика дала наступні результати: всі чотири характеристики є цитованими. Отже, «Комерсант» був досить обережним у висловлюванні емоційних характеристик домовленостей і, якщо й дозволяв такі робити, то обов’язково із посиланням не джерело, що давало таку характеристику. «Українська правда» більше за два попередні видання була схильна до драматичного змальовування подій. 60% публікацій у видані містили емоційні характеристики. Маємо найбільшу кількість відповідних пар до харківських домовленостей. Ними стали такі: «харківський пакт», «удар по національній гордості», «політичний спектакль», «повний провал з політичної точки зору», «зрада», «перемога Росії», «торгівля суверенітетом країни», «удар в серце значній частині України», «бартерні оборудки». Всі характеристики носять негативне забарвлення та всі вони є авторськими. Це свідчить про однозначно 33

негативне та вкрай емоційне сприйняття виданням та його авторами домовленостей, досягнутих в Харкові 21 квітня 2010 року. Аналіз за категоріями Обрані для аналізу видання мають різну специфіку подання матеріалів, різний графік виходу (Інтернет-видання, щотижневик, та дві щоденні газети) та різну аудиторію. Отже, недоцільно буде розглядати теми публікацій й інші питання контент-аналізу для всіх видань разом, оскільки такий виклад буде дискретним та важким для сприйняття. Тому більш детально розглянемо теми публікацій окремо по кожному з видань. «Сегодня» Газета «Сегодня» більшу частину публікацій присвятила пошуку аргументів «за» та «проти» підписаних домовленостей щодо Чорноморського флоту та газу. Структура 2 з 9 матеріалів вибудована саме таким чином: статті розділені на дві частини, кожна з яких містить певну сукупність аргументів на користь одно з тверджень. І інших статтях така діалектика, хоча і меншою мірою, присутня в поданні протилежних точок зору на проблему у коментарях спікерів. Саме тому, 4 з 9 публікацій ми формально віднесли до таких, що ставляться до домовленостей скоріше нейтрально (збалансовано), 5 з 9 матеріалів скоріше підтримують домовленості і жодної статті, яка б виражено цим домовленостям опонувала. В чотирьох з дев’яти публікацій подано два протилежні погляди на проблему, чи у то у формі авторських висловлювань, чи то у коментарях експертів. Отже, ззовні газета дотримується збалансованості у викладі матеріалу на конфліктну тему. Проте, редакційна позиція та думка автора в кожній публікації абсолютно зрозуміла. Навіть в структурі аргументів «проти» харківських домовленостей є певне «але», яке їх одразу ж спростовує чи зводить їх цінність нанівець. Цитата: «Для западных украинцев и «прозападно» 34

ориентированных жителей других регионов страны российский флот в Севастополе – символ исторической привязки Украины к России. Дескать, пока ЧФ в Севастополе, Украина никогда не станет нормальной европейской страной, и на перспективах членства нашей страны в ЕС можно будет ставить жирный крест. Страх этот во многом иррационален (сам Евросоюз его официально

опровергает),

но,

как

известно,

чаще

всего

именно

иррациональные идеи вызывают особо жестокие бунты и потрясения» (стаття «Крымская война: за и против флота в Севастополе»). Певну

заангажованість

публікацій

в

газеті

«Сегодня»

можна

прослідкувати по заголовках. Такі заголовки, як наприклад, «Что Украине даст дешевый газ», «Мы получили дешевый газ, Россия – 25-летнююд аренду базы для флота», «Оппозиция протестует против дешевого газа» свідчать про те, що редакція та автори газети заздалегідь вважають отриману від Росії внаслідок перемовин в Харкові ціну блакитного палива саме «дешевою». Тоді як, наприклад, більшість профільних експертів вважають, що Київ лише позбувся перекосів, які породила невигідна формула визначення ціни, яку Україна отримала разом з так званим контрактом Тимошенко-Путіна від 19 січня 2009 року. Аналіз публікацій в газеті «Сегодня» згідно із визначеними категоріями аналізу дозволяє зробити декілька важливих висновків. Законність/Конституційність Так,

тема

«законності/конституційності»

досягнутих

в

Харкові

домовленостей піднімається лише в 1 з 9 публікацій (11%). І це, незважаючи на те, що цей пункт є найбільш дискусійним та по суті був причиною «драматичних»

подій

щодо

ратифікації

міждержавного

договору

в

українському парламенті. Отже, автори «Сегодня» свідомо чи несвідомо, але залишають поза увагою вкрай важливий аспект проблеми.

35

Політичні наслідки Про політичні наслідки харківських домовленостей йдеться в 4 публікаціях газети. Серед позитивних впливів домовленостей слід відзначити тезу про покращення відносин із Росією в довгостроковій перспективі, скасування невідворотної загрози дестабілізації відносин з РФ після 2017 року. В одній публікації прямо стверджується про те, що подовження перебування ЧФ РФ в Криму не загрожує територіальній цілісності України. Проте газета відверто каже про загрозу втягування України через флот у воєнні конфлікти за участю Росії, в коментарях спікерів згадується про провокацію політичних скандалів в Криму та можливе посилення сепаратистських настрої в автономній республіці. Цікаво, що ці два останні твердження позбавленні авторських контраргументів, що характерно для більшості тез не на користь підписаних договорів в газеті «Сегодня». Наслідки для економіки Майже 45% публікацій присвячені опису наслідків російсько-українських домовленостей для економіки. У третині матеріалів йдеться про порятунок бюджету внаслідок зменшення ціни на газ і відповідно зменшенні дефіциту головного фінансового документу країни. У 22% відсотків матеріалів йдеться про те, що знижена ціна газу збільшує шанси уряду на черговий транш кредиту від Міжнародного валютного фонду. В третині матеріалів йдеться про наслідки домовленостей для української промисловості, зокрема металургії та хімії. На думку авторів «Сегодня», підписання угоди про газ і флот, а також доповнень до газового контракту між «Нафтогазом» і «Газпромом» дозволить уникнути подальшого зростання ціни газу для промислових споживачів та зробить газові тарифи

більш

прогнозованими.

В

результаті

суттєво

підвищиться

конкурентоздатність базових галузей промисловості, що дають найбільше надходження валютної виручки до країни. В 2 публікаціях аналізуються наслідки домовленостей для компанії «Нафтогаз України». Компанія згадується

36

у контексті вимог МВФ про зменшення дефіциту бюджету «Нафтогазу» та балансування його доходів. Наслідки для населення В 33% публікацій йдеться про наслідки домовленостей для населення. Головні тези: уникнення зростання цін за комунальні послуги (45% публікацій), підвищення шансів на виконання закону про соціальні стандарти (11%). Дві публікації в «Сегодня» присвячені наслідкам харківських домовленостей для Криму/Севастополя. Аргументами «за» в них слугують такі: домовленості сприятимуть покращенню економічної ситуації в місті; будуть збережені робочі місця і створені нові. Аргументами проти (висловлені не автором, але зовнішніми коментаторами) є: ЧФ РФ – джерело нестабільності в АРК Крим; погіршення екологічної ситуації в Севастополі та неможливість перетворення міста на повноцінний курорт. Вплив на інтеграцію до ЄС/НАТО Майже в половині публікації газети на задану тему згадується аспект впливу домовленостей президентів України та Росії на процеси інтеграції нашої країни в Євросоюз і НАТО. В двох статтях автори констатують однозначну відмову від вступу в Північно-Атлантичний альянс, ще дві стверджують, що подовження перебування іноземної війської бази в Криму не позначиться на планах інтеграції України в ЄС. Цитата: «Отныне все ясно даже слабоумным: Украина не только не стремится в НАТО, но фактически стала союзником России и Беларуси. С моей точки зрения, это единственный естественный союз из

всех

возможных

для

нас.

Долгом

и

бессмысленной

политике

«многовекторности» при Кучме, а потом «прозападности» при Ющенко наступил конец. Мы больше не ходим туда-сюда. Мы пришли. Мы дома» («Флот в обмен на газ», автор – спец. кор. «Сегодня» Олесь Бузина).

37

«Коммерсант-Украина» Щоденна газета «Коммерсант-Украина» в статтях зосереджує свою увагу на висвітленні впливу домовленостей по газу і флоту на українську промисловість. Політичний аспект проблеми в основному виведено за рамки редакційних і авторських висловлювань та віддано спікерам в інтерв’ю та коментаторам в статтях. Хоча, як ми вже зазначали, вибір спікерів (голосів) виданням також обумовлений певною позицією щодо питання, що розглядає. Такий вибір є свідомим, а тому він також є певним вираженням редакційної політики. Газета аналізує домовленості по газу і флоту, виходячи з того, що в цьому питанні немає заздалегідь визначеної позиції (як ми спостерігали на прикладі газети «Сегодня»). Автори статей намагаються підтримати свої тези цитатами експертів. У підсумку вийшло, що три з восьми публікацій в цілому підтримують харківські домовленості, стільки ж матеріалів є нейтральними і два – в цілому не підтримують домовленості. До останніх двох ми зарахували інтерв’ю із представником опозиції Анатолієм Гриценко та європейським можновладцем «Комерсанту»

Вацлавом із

Бартушкою,

аргументами

проти

які угод

виступили

на

шпальтах

Януковича-Медвєдєва.

Для

справедливості слід зазначити, що й матеріал на підтримку домовленостей також спричинений позицією людини, в якої беруть інтерв’ю, а саме – Миколи Янковського, що є власником хімкомбінату «Стірол» та є членом Партії регіонів. Важливо, що для кожної статті видання обирало одну тональність та майже не допускало двох різних поглядів на проблему в межах одного матеріалу. Так, у 80% публікації ми не знаходимо двох протилежних точок зору. Як завжди іронічні заголовки та новинний стиль підзаголовків в «Комерсанті» не дають змоги говорити про заздалегідь визначену позицію у висвітленні обраної теми. Законність/Конституційність 38

Питання про відповідність міждержавних домовленостей між Росією та Україною від 21 квітня українському законодавству, зокрема Конституції, в публікаціях «Комерсанту» підіймається лише двічі. В статті «Флоту приказали долго жить» автор висловлює сумнів щодо відповідності домовленостей Конституції України та опонує думці міністерства закордонних справ. Цитата: «...в МИДе сообщили, что соглашение не противоречит Конституции. Это утверждение министерства является спорным, поскольку в ст. 17 основного закона говорится: «На территории Украины не допускается размещение иностранных военных баз». А вже в репортажі («Рада удовлетворила флотские потребности»), присвяченому ратифікації харківської угоди в парламенті, вустами лідер опозиції на шпальтах видання прямо говориться про неконституційних характер домовленостей. Нагадаємо, вибір спікерів та співвідношення полярних думок залишається за виданням та автором. Політичні наслідки Політичні наслідки рішень по газу та ЧФ розглядаються в трьох в восьми журналістських матеріалах. Вустами авторів статей та в коментарях учасників подій та експертів тут звучать протилежні висловлювання щодо проблеми: від «Чорноморський флот РФ – як гарант безпеки в країнах Чорноморського басейну» до характеристик домовленостей як «продажу суверенітету» та «загрози відокремлення Криму від решти території України». В одному з інтерв’ю багато уваги присвячено проблемі втрати Україною довіри Європейського союзу як внаслідок останніх домовленостей по флоту, так і інших причин. Це є критичний погляд на українську зовнішню політику очами європейського чиновника крізь призму останніх подій у Харкові. Цитата: «…в Украине правительство договаривается о коммерческих вопросах. Оно берет на себя функции, которых нет у руководства Евросоюза. И, конечно, все это выглядит странно для европейского менталитета. Поэтому этот договор в Евросоюзе никто не понял» (інтерв’ю посла міністерства закордонних справ

39

Чехії з спеціальних доручень з питань енергетичної безпеки Вацлава Бартушки). Наслідки для економіки Наслідкам харківських угод для економіки України «Комерсант» присвятив найбільше уваги. Цьому аспекту проблеми присвячено 50% публікацій. Видання вустами авторів і спікерів наголошує на позитивному впливові домовленостей на металургійну галузь і виробників хімічної продукції, покращенні економічної ситуації в цілому через зниження ціни на газ. Негативи для української економіки пророкує лише одна публікація (інтерв’ю Вацлава Бур тушки). Цитата: «…для большинства европейцев, в том числе чиновников Евросоюза, непонятно, как можно смешивать скидку на газ с пребыванием военной базы на территории страны. Мы живем в мире символов. Новость о том, что Украина поменяла скидку на газ на 25-летнее базирование Черноморского флота РФ и из-за этого в украинском парламенте произошла драка, - очень плохая новость для инвесторов» (інтерв’ю Вацлава Бартушки). Наслідки для населення Питання про наслідки знижки на газ для населення «КоммерсантУкраина» майже повністю ігнорує. Теза про те, що здешевлення газу дасть змогу уряду уникнути підвищення комунальних тарифі звучить лише в одній публікації видання. Можна припустити, що розвиток цієї теми потребує заглиблення в соціальні аспекти проблеми, до чого діловий щоденник не схильний. Наслідки для Севастополя/Криму Лише в одній статті «Коммерсант-Украина» підіймає тему наслідків підписання домовленостей для Криму. Власне, тема підіймається навіть не в тілі статті, а в опитуванні різних спікерів щодо впливу харківських домовленостей, текст якого опублікований в межах цієї статті. В коментарях 40

спікерів (що не є експертами з газу чи флоту, а просто представниками бізнесу, культури чи політики) виражається позитивне сприйняття домовленостей для півострову та міста Севастополя. Зокрема, згадується про збільшення кількості робочих міць внаслідок додаткових замовлень на ремонт військових кораблів ЧФ РФ; про стабілізацію політичної ситуації в Криму та спричинений нею приплив іноземних та вітчизняних інвестицій. Інтеграція до ЄС/НАТО Питання про вплив подовження перебування ЧФ РФ в Криму на прагнення України вступити в НАТО повністю ігнорується «Комерсантом». Лише в двох публікація коротко зафіксована теза про нейтральне ставлення Євросоюзу до флотських домовленостей і лише в одній з цих публікацій подальша інтеграція України до ЄС ставиться під питання, але радше не як наслідок саме харківських домовленостей, а взагалі як наслідок зміну зовнішньополітичного курсу України с про європейського на проросійський. «Українська правда» Висвітлення теми харківських домовленостей в «Українській правді» носило досить специфічний характер. Видання не вдавалося до детального аналізу

домовленостей

як

таких,

зосереджуючись

переважно

на

соціокультурних і політичних наслідках цієї події. Більшість публікацій в УП – роздуми позаштатних авторів видання про символічне значення харківських домовленостей для українського суспільства; про посилення впливу Росії та «ліквідацію буферної зони між Росією та Європою»; про подальший розкол українського суспільства. Власне повноцінної дискусії щодо більшої частини «категорійних» питань на шпальтах «Української правди» не виникає, хоча набір аргументів за и проти домовленостей на присутній. Проте, згадуються ці аргументи дотично, майже жоден з них не підкріплений думкою експертів. Матеріали є переважно авторськими, з відповідно яскраво вираженої авторською стилістикою, що часто йде «на межі» якісної журналістики та 41

графоманства. Такий стиль викладу допоміг висвітлити аспекти проблеми, які майже проігнорували такі видання, як «Сегодня» и «Коммерсант-Украина». Але є і великий мінус, що полягає майже у повній відсутності аналізу домовленостей як таких. Власне, аналітичним матеріалом можна назвати лише один – статтю під назвою «Чому Росія розірве «харківські угоди до 2017 року?», де аналізуються юридичні аспекти, що дають змогу денонсувати домовленості. В УП – найменший відсоток нейтральних (збалансованих) публікацій із заздалегідь неупередженим ставленням до харківських домовленостей. Таких матеріалів – чотири, або ж 27%. Кількість публікацій, що в цілому не підтримують міждержавну угоду – 11, або 73%; матеріалів, що в цілому підтримують

дії

президентів

Януковича

та

Медвєдєва

щодо

газу

й

Чорноморського флоту – нуль. Лише в 20% публікацій в тому чи іншому вигляді присутня протилежна домінуючий точці зору щодо харківських домовленостей. Певна упередженість редакції і авторів «Української правди» виражена у вкрай емоційних заголовках. «Україна: вийти з імперії або зникнути», «Загублене десятиліття», «Піпл не хаває», «Втрата суверенітету як здобуток опозиції» - такі заголовки заздалегідь дають читачу зрозуміти про тональність публікацій в УП та позицію авторів видання щодо домовленостей України та Росії по флоту та газу. Законність/Конституційність Незважаючи на те, що абсолютна більшість публікацій УП в цілому не підтримують домовленості щодо газу і флоту, в питанні законності таких домовленостей ми спостерігаємо плюралізм думок. Цієї теми торкаються 8 з 15 публікацій. В п’яти публікаціях угоду по газу і ЧФ називають незаконною або ставлять таку законність під питання. Проте в трьох статтях автори УП визнають, що суто формально домовленості відповідають основному закону,

42

якщо

враховувати

Перехідні

положення

Конституції,

що

допускають

перебування іноземних військових баз на території України на умовах оренди. Політичні наслідки Більше 93% публікацій в УП присвячені політичним наслідкам харківських домовленостей. Цитата: «Символічне ж значення «Харківського пакту» перебільшити неможливо навіть за дуже великого бажання. Під кінець другої декади двадцятого століття потужний ривок до реальної, а не декларативної,

державності

благополучно

захлинувся

в

отаманщині,

продажності та банальному українському нехлюйстві. Після чого державність стала суто номінальною, під контролем умілого сусіди». Ця цитат вдало характеризую домінуючу тональність публікацій на задану тему в «Українській правді». Оцінки подій 21 квітня є вкрай різноманітними: від «повороту до Росії», «відмови від незалежності і власної державної політики» до «втрати суверенного статусу України» та «реальної загрози відокремлення Криму та входження його до складу Росії» Водночас автори двох публікацій знаходяться й ложку меду в бочці з медом, стверджуючи, що домовленості сприятимуть консолідації опозиційних сил та стануть козирем в руках опозиціонерів. Наслідки для економіки Про наслідки домовленостей для економіки йдеться у восьми публікаціях «Української правди». Цікава картина: майже той самий набір аргументів, що у газети «Сегодня» подається як позитив, в УП трактується у критичний спосіб. Так, можливість не підвищувати тарифи на комунальні послуги, з точки зору авторів Інтернет-видання – не що інше, як відкладання непопулярних, але необхідних реформ в енергетиці та житлово-комунальному господарстві, скасування програм енергозбереження. У 13% визнається позитивний вплив домовленостей

на

економіку,

але

зазначається,

що

такий

позитив

відчуватиметься лише в короткостроковій перспективі, тоді як в довгостроковій економіка від знижки ціни на газ зазнає лише втрат. Автори УП визнають, що 43

від знижки на газ виграють великі промислові підприємства, проте, зазначають, що вигоди від того отримає лише мізерна частина населення в обличчі олігархів. Негативним наслідком для економіки та компанії «Нафтогаз України» зокрема, називається необхідність закуповувати непотрібні обсяги газу (згідно із доповненням до газового контракту обсяг закупівлі газу в 2010 році збільшується майже на 3 млрд куб. метрів). Наслідки для населення Майже у 90% публікацій УП нічого не згадується про безпосередні наслідки домовленостей для населення України. Видання не надає на відміну від, скажімо, газети «Сегодня» даних соцопитувань щодо сприйняття населенням домовленостей по газу і флоту і не коментує такі опитування. Проігноровані такі теми, як вплив таких домовленостей на сімейний бюджет, рівень комунальних тарифі. Проте, слід зробити зауваження, що мінімальний вихід матеріалів, де зачіпається тема наслідків харківських домовленостей може бути пояснений, зокрема, тим, що соціокультурний вплив ми апріорі віднесли до категорії «політичних наслідків». Адже в УП багато говориться про «удар по національній гордості» українців, патріотизм та державницьку ідеологію. Тоді як під наслідками для населення ми більшою мірою розуміли економічний контекст цього питання. Наслідки для Севастополя/Криму Цьому аспекту проблеми в публікаціях «Української правди» майже не відведено місця. Дотично він згадується лише в матеріалі, присвяченому темі про відсутність державної політики в Криму. Стаття розповідає про пасивність влади в Криму і те, що саме така пасивність значно більшою мірою, аніж перебування Чорноморського флоту в Севастополі, відштовхує Крим від України та робить його об’єктом впливу російського бізнесу, російської культури та зовнішньої політики. Стаття під назвою «А що ми зробили щоб не втратити Крим» є одною з небагатьох кричних публікацій УП по відношенню 44

як до нинішньої (умовно «біло-блакитної»), так і попередньої (умовно «помаранчевої») влади. В інтерв’ю екс-голови Секретаріату президента Віктора Балоги «Український правді» звучить така цитата: «І не російська влада буде підіймати питання про те, чи повинен бути Крим українським, чи російським. Я думаю, що все буде підготовлено для того, щоб Крим провів волевиявлення там само, як це робилося в Абхазії або Південній Осетії. На жаль, з контексту інтерв’ю неможливо визначити, чи пов’язує спікер такі перспективи щодо Криму безпосередньо із домовленостями Віктора Януковича і Дмитра Медвєдєва по газу і флоту чи така перспектива є наслідком невдалої зовнішньоекономічної та внутрішньої політики України в цілому. Саме тому таку оцінку ми вирішили не зараховувати до цієї категорії, проте зазначити про неї все ж вважаємо за потрібне. Вплив на інтеграцію до ЄС/НАТО В жодній статті УП цей аспект проблеми не знайшов вираження. Виключенням є лише інтерв’ю Віктора Балоги кореспонденту видання, де він оцінює домовленості по флоту і газу як однозначну перепону на шляху інтеграції України до Європейського союзу. «Дзеркало тижня» Не чисельні (переважно, через щотижневий графік виходу видання разом із десятиденним відрізком часу аналізу публікацій) публікації на задану тему «Дзеркала тижня» компенсували цю нестачу великими масивами тексту (до 80 тис. знаків), що за обсягом може дорівнювати декільком публікаціям в інших виданнях. Перша з трьох публікацій написана колективом авторів. В цих публікаціях спостерігаємо досить високий рівень аналізу проблеми. Крок за кроком газета шукає відповіді на ключеві питання проблеми, досліджуючи причини та наслідки харківської угоди, інтереси сторін (Росія, Банкова тощо), текст угоди по газу і флоту та доповнення до газового контракту, питання про конституційність домовленостей. Частини статті під назвою «Мы сами открыли 45

ворота, мы сами…» заслуговують на те, щоб бути окремою публікацією. Колектив

авторів

складається

з

журналістів,

що

спеціалізуються

на

політичному аналізі, профільних журналістах з енергетичних питань, питань військового співробітництва та профільних журналістів з машинобудування тощо. Проте,

за

незаангажованим

всіх

цих

видань,

переваг принаймні

«Дзеркало це

не

тижня»

важко

назвати

стосується

теми

газових

домовленостей і флоту. Тональність публікацій є іронічно-філософською. Такі заголовки статей, як наприклад, «За флотським пактом – енергетична окупація» красномовно говорять про ставлення автора матеріалу до проблеми. В жодній з статей видання ми не знаходимо точок зору і висловлювань, які б опонували домінуючій позиції щодо проблеми. Законність/Конституційність Питання

про законність

домовленостей

від

21 квітня детально

порушується в одній з трьох статей «Дзеркала тижня». Автори доходять висновку про формальну відповідність домовленостей Основному Закону. Цитати: «Нормативістський підхід до «пакту Мєдвєдєва-Януковича» дозволяє казати про його формальну правомочність» та «Що ж до конституційності... На жаль, в Основному Законі не міститься вимоги мати національну гордість і заборони торгувати майбутнім». Проте автори також детально аналізують юридичні аспекти базової угоди про перебування Чорноморського флоту Росії від 1997 року та доходять висновку про те, що «систематичне невиконання росіянами низки зобов’язань, закріплених в угодах 1997-го, дава Україні формальний привід вимагати їхнього перегляду. За минулі 11 років накопичилося безліч запитань, вирішити які можна й потрібно було тільки шляхом педантичного уточнення договору. Але організаторам харківського шоу було не до цього». Політичні наслідки 46

Аспект політичних наслідків отримали детальне висвітлення в двох з трьох обраних публікацій «Дзеркала тижня». Подовження перебування Чорноморського флоту в Криму видання визначає як «збереження інструменту впливу на Крим і Україну з боку Росії». Автори говорять про обмеження суверенітету держави та загрозу відокремлення Криму. Достатньо обґрунтовано виглядає теза про загрозу втягування України у військові конфлікти за участю Росії, а також про те, що наша держава відтепер може стати потенційною мішенню терористів, адже саме на українській території знаходиться серйозний військовий об’єкт Росії. Цитата: «Боротьба ж Росії з ісламськими радикалами на Північному Кавказі та її активна участь у війні з тероризмом робить з нашої країни потенційну мішень для терористів. В очах останніх Севастополь, Крим, Україна – територія російської присутності. Пролонгація угоди провокує підвищену увагу до нашої країни з боку ісламських терористичних груп і збільшує імовірність проведення терористичних актів з боку жителів Північного Кавказу проти українських громадян». Наслідки для економіки Про наслідки для харківських домовленостей для української економіки йдеться в двох статтях «Дзеркала тижня». Тут вже бачимо досить стандартний набір аргументів, що ми їх бачили в інших виданнях, що аналізують, зокрема в «Українській правді». Зокрема, мова йде про відкладання реалізації частини непопулярних реформ, відстрочку у модернізації великих підприємств, відстрочку у реалізації програм енергозбереження, посилення впливу Росії на українську енергетику. Наслідки для населення Автори статті «Мы сами открыли ворота, мы сами…» говорять про негативний вплив домовленостей на пересічних громадян. Оскільки українці споживають щорічно майже стільки ж газу, скільки добувається з українських надр, то жодного впливу на споживачів газу харківські домовленості, на думку 47

видання, не матимуть. Цитата: «Отже, їм (населенню – авт.) «книжкові» ціни на газ, за великим рахунком, ні до чого. Хоча, завдяки харківському кульбіту Януковича, населенню доведеться платити вже з наступного року набагато більше». Остання теза, на жаль, не є аргументованою та залишає читачеві знаки запитання. Наслідки для Севастополя/Криму Цей аспект проблеми більшою чи меншою мірою отримав місце на шпальтах двох статей «Дзеркала тижня». Тут також спостерігаємо критичний погляд авторів видання. На їх думку, оскільки харківська угода не передбачає розширення кількості військової техніки (зокрема, військових кораблів) Чорноморського флоту Росії в Криму, а питання про модернізацію залишається відкритим, ані про нові робочі місця, ані про додатковий дохід українських машино- і суднобудівних заводів наразі не йдеться. Натомість, вважає видання, присутність ЧФ РФ в Севастополі підживлює сепаратистські настрої в Криму. А сам по собі флот стримує розвиток міста (через особливий, режимний статус військових об’єктів) та, зокрема, блокує розвиток туризму (через негативний вплив флоту на екологію міста). Цитата: «Сьогодні присутність флоту стримує економічний розвиток міста, не даючи йому можливості стати, подібно Новоросійську чи Сочі, повноцінним морським портом і туристичним центром». Аналіз джерел повідомлень та коментарів Незважаючи на те, що підписання угод по газу та Чорноморському флоту 21 квітня можна за всіма параметрами вважати подією міжнародного масштабу, цей факт не знайшов вираження у кількості та різноманітності джерел повідомлень, оцінок та коментарів в публікаціях провідних української преси. Видання орієнтувалися переважно на обмежене коло спікерів та експертів та часто тяжіли до вироблення власних висновків, не підкріплюючи їх думками 48

авторитетних

спеціалістів.

З

іншого

боку,

проблема

перебування

Чорноморського флоту Росії в Криму та проблема справедливості умов постачання газу в Україну та його транзиту територією нашої держави є досить непростими з точки зору пересічного чи навіть підготовленого читача, адже містять багато аспектів та площин: юридичну, економічну, політичну, соціальну складові. Отже, в публікаціях газети «Сегодня» знаходимо 25 різних посилань на різні джерела інформації. В газеті «Коммерсант-Украина» - 43, проте, якщо виключити з них ті, що потрапили в спеціальне опитування від назвою «На вас ратификация как скажется?» матимемо в переліку лише 21 джерело. У виданнях «Українська правда» та «Дзеркало тижня» кількість посилань на джерела інформації та оцінок є вкрай малою, 3 та 4 відповідно. Ймовірно, це можна пояснити авторським стилем викладу більшості матеріалів у цих виданнях. Проте відсутність прямої мови та авторитетної думки експертів авторський стиль (а більшість авторів не є експертами в питаннях газу та флоту) не компенсує. Власне, проста кількість джерел інформації та оцінок не дає змогу зрозуміти, наскільки різні думки (голоси) представлені в тому чи іншому виданні через різну кількість публікацій в них. Для цього підрахуємо коефіцієнт представленості джерел у розрахунку на одну публікацію. Маємо коефіцієнт для газети «Сегодня» 2,7, для «Коммерсанта-Украина» - 2,6, для «Дзеркала тижня» - 1,3 та для «Української правди» - всього 0,2. Це означає, що в кожній публікації «Сегодня» та «Комерсанту» представлені два, максимум – три різні джерела інформації чи посилання, в «Дзеркалі тижня» - в кожній статті – один, максимум – два посилання, що зважаючи на обсяг публікацій є мізерною кількістю. Проте, найменша кількість згадуваних джерел та посилань маємо в «Українській правді», де такі джерела інформації присутні в середньому лише в кожній п’ятій публікації. Кількість цитувань джерел майже не відрізняється від кількості самих джерел. В газеті «Сегодня» процитовано джерел 28 раз (на 3 більше за кількість 49

джерел), в «Комерсанті» - 43 (21), або рівно стільки ж, скільки джерел, в «Дзеркалі тижня» - 5 (на 1 більше за кількість різних джерел) та в УП – 3 (стільки, скільки джерел). Відповідно незначним чином змінився коефіцієнт «Кількість цитувань/Кількість статей»: «Сегодня» (3,1), «Коммерсант-Украина» (5,6/2,6), «Дзеркало тижня» (2,5), «Українська правда» (0,2). Доходимо висновку, що одне й те саме джерело, за рідкісними виключеннями, з’являлося в публікаціях лише один раз. Більше того, цю ж картину спостерігаємо навіть в межах не однієї публікації, але в межах цілої вибірки публікацій кожного з обраних видань. Тобто джерела посилань і коментарів майже не повторюються у різних статтях. Отже, спостерігаємо феномен який умовно називають «Всі все знають про футбол», що означає, що до вибір джерела посилань та оцінок не був для видань дійсно важливим, адже будь-який можновладець, народний депутат чи просто відома людина має свою думку щодо подій навколо газових контрактів та перебування Чорноморського флоту РФ в Криму, незважаючи на те, наскільки фаховими та сутнісними є їх цитати та оцінки. Власне, присутність в публікаціях експертних думок є мізерною. Джерела інформації, які позиціонують себе в якості фахівців з тих чи інших питань, що мають відношення до теми, були задіяні в публікаціях мінімально. Так, в газеті «Сегодня» кількість експертних коментарів – 4, в «Коммерсанте-Украина» - 1, в «Дзеркалі тижня» та «Українській правді» - взагалі 0. Вираховувати коефіцієнти присутності експертних думок в середньому по кожній публікації за такої загальної кількості коментарів та оцінок експертів взагалі не має сенсу, адже й неозброєним оком видно, що він є мізерним. Мінімальне представлення експертних думок в публікаціях з вибірки можна вважати великою вадою, адже, враховуючи суперечливе відношення в українському суспільстві щодо досягнутих домовленостей по флоту і газу, часто – полярні думки з цього приводу та великий вплив, що здатні оказати ці домовленості на економічну та політичну

ситуацію

в

країні,

думка

незалежних

фахових

експертів,

представлена на шпальтах провідних вітчизняних видань, могла б бути вкрай корисною.

50

Аналіз структури джерел Проаналізуймо публікації видань з точки зору того, до якої категорії належать згадані джерела інформації та оцінок. Таких категорій в нас три: «скоріше провладні, «скоріше про опозиційні» та «нейтральні». До перших ми зараховували спікерів, що так чи інакше мають відношення до нинішньої владної команди, особисто до президента Віктора Януковича чи очолюваної ним Партії регіонів, керівників урядових підрозділів, а також урядові російські джерела, що так чи інакше пов’язані з перемовинами по газу і флоту. До про опозиційних спікерів ми зараховували відповідно лідерів опозиційних сил, людей, які мають відношення до опозиційних партійних структур, керівників «тіньового уряду». Нейтральними ми вважали людей, що позиціонують себе в якості

незалежних

експертів,

представників

міжнародних

організацій,

представників бізнесу та культури, що не асоціюють себе із певними політичними силами, не належать до їх публічних прихильників. Звісно, такий розподіл є умовним, проте він дає змогу зрозуміти як і з якою метою залучалися ті чи спікери, транслювалися голоси. Отже, аналіз структури джерел дав наступні результати. Розподіл по газеті «Сегодня»: умовно провладні спікери – 8 (32%), умовно про опозиційні спікери – 9 (36%), нейтральні – 8 (32%). Структурний аналіз джерел демонструє, що підхід видання до вибору спікерів був збалансованим. Майже рівну за кількістю представлень на шпальтах отримали провладні, про опозиційні та нейтральні джерела інформації та оцінок, що свідчить про те, що газета

«Сегодня»

піклується

про

те,

щоб

її

публікації

виглядали

незаангажованими за таким критерієм, як наявність в публікаціях принаймні двох протилежних точок зору на проблему. Джерела, що цитуються - в основному рівні за статусом і рангом (лідери опозиційних сил – лідери провладних сил; міністри уряду – міністри тіньового уряду тощо). Отже, в

51

цьому розрізі видимих перекосів в структурі джерел, згадуваних в газеті «Сегодня» не спостерігаємо. В газеті «Коммерсант-Украина» маємо наступну структур джерел та оцінок: умовно провладні спікері – 16 (37%), умовно про опозиційні – 9 (21%), нейтральні – 18 (42%). У випадку «Комерсанту» доцільно буде проаналізувати структур джерел окремо по публікаціях за винятком згадуваного вище опитування та окремо – структуру джерел в межах спеціального опитування. Отже, без врахування спікерів з опитування, маємо наступну картину: провладні спікери – 10 (47%), про опозиційні – 5 (24%), нейтральні – 4 (19%). Бачимо, що опитування дійсно дещо викривлює картину по структурі джерел, особливо щодо частки нейтральних спікерів в публікаціях. Більше місця на шпальтах «Комерсанту» було відведено провладним спікерам. Це можна пояснити тим, що саме урядові чільники були головними носіями первинної інформації щодо суті та характеру харківських домовленостей. Саме до провладних спікерів журналісти зверталися із запитаннями та уточненнями, а вже в другу чергу – до опозиціонерів. Відповідно останні отримали майже вдвічі меншу частку присутності в публікаціях «Комерсанту». П’ята частина всіх коментарів дісталась умовно нейтральним спікерам. В «Дзеркалі тижня» спостерігаємо цікаву картину. Всі п’ять джерел коментарів ми віднесли до категорії провладних. Проте, це зовсім не компенсує критичної тональності всіх публікацій «Дзеркала», адже, майже після кожної цитати спікерів йде авторське критичне переосмислення сказаного. Такі коментарі є, скоріше, відправною точкою для критики виданням позиції урядовців та президента, аніж словами на підтвердження авторських тез та висновків. Щодо джерел, згадуваних в «Українській правді», маємо особливу ситуацію. У 80% публікацій УП взагалі немає жодних цитат чи оцінок. Наявні три цитати джерел розподіляються наступним чином: дві ми віднесли до категорії провладних, одну – до нейтральних. Шукати певних закономірностей в такому розподілі немає сенсу через мізерну кількість посилань на джерела.

52

ВИСНОВКИ Результати проведеного дослідження дозволяють стверджувати, що припущення,

зроблені

на

початку

роботи,

більшою

мірою

знайшли

підтвердження в більшості аналізованих сукупностей текстів видань. Підтвердження/спростування гіпотез 1. Абсолютна більшість публікацій з вибірки вдавалася більшою мірою до політичної конотації подій. Дещо менше вона була виражена в «Коммерсанте-Украина», який приділив значну увагу економічній складовій проблеми. Лише одна публікація з всієї вибірки розглядала проблему крізь призму соціальних чинників. Отже, тезу про політизацію питань газу та флоту, що знаходить відповідне відображення в ЗМІ, результати нашого дослідження підтверджують.

2. Припущення про недостатню увагу видань до сутнісного аналізу домовленостей по газу і флоту справдилося лише частково. Майже всі видання містять набір тез «за» та «проти» домовленостей, проте вони отримали різну присутність в газетах. З чотирьох представлених видань найменшою аналітичністю відрізнялась «Українська правда». Всі видання намагалися аналізувати домовленості власними силами, експерти в процесі написання журналістських матеріалів практично не залучалися, що може свідчити про: 1) недостатню кількість публічних, незаангажованих та професійних експертів, що здатні говорити по темах газу та флоту 2) про бажання журналістів висловити власний погляд на цю проблему, підтримати «установчу лінію» редакції та власників видань. На нашу думку, другий аспект проблеми у цьому випадку є більш вагомим.

53

Результатом цього стала велика кількість оціночних суджень журналістів, не підкріплених фактажем та оцінками експертів. Це можна вважати значною вадою всіх видань з вибірки з огляду на специфічність висвітлюваної ними теми та її суспільного значення.

3. Видання майже не вдавалися до використання прямої мови в публікаціях, що, зважаючи на міжнародний масштаб події, є значним недоліком. В кожній публікації «Сегодня» та «Комерсанту» представлені два, максимум – три різні джерела інформації чи посилання, в «Дзеркалі тижня» - в кожній статті – один, максимум – два посилання, що зважаючи на обсяг публікацій є мізерною кількістю. Найменша кількість згадуваних джерел та посилань маємо в «Українській правді», де такі джерела інформації присутні в середньому лише в кожній п’ятій публікації. Джерела інформації та коментарів майже не повторюються в різних статтях різних видань. Це дає змогу зробити висновок про те, що вибір джерела не був для видань дійсно важливим. Отже, видання обирали спікерів, скоріше, на за принципом фаховості та професійності, а за принципом зручності доступу до певного джерела. Аналіз структури джерел не дає змогу підтвердити чи спростувати гіпотезу про їх незбалансованість. По-перше, як ми вже зазначали, база джерел інформації та оцінок у виданнях була досить вузькою. А, подруге, стилістика публікацій в трьох з чотирьох виданнях (окрім, «Комерсанту») є вкрай специфічною. Переважання цитат провладних спікерів не дає змоги говорити про відповідну тональність публікацій в цілому, те саме стосується й коментарів про опозиційних спікерів.

4. Більше половини всіх публікацій мали чітке емоційне забарвлення. Майже всі редакційні (не цитовані) характеристики домовленостей в газеті «Сегодня» є позитивними, «Комерсант» у всіх випадках, даючи емоційну характеристику домовленостей посилався на певне джерело, тоді як «Українська правда» та «Дзеркало тижня» містили переважно

54

негативні характеристики домовленостей по газу і флоту, абсолютна більшість яких належала безпосреденьо авторам публікацій. Домовленості по газу та флоту в українських газетах Результати

проведеного

контент-аналізу

можна

лише

частково

екстраполювати на всі українські видання. Наша вибірка охоплює видання, що є лідерами або одними з перших у відповідних сегментах. Ці видання є специфічними з точки зору прав власності на медіа проекти та більш чи менш вираженою лояльністю до певних політичних сил.

1. Публікації у виданнях не відрізнялися жанровим розмаїттям. Більшість матеріалів подано як статті, інтерв’ю та репортажі складають невеликий відсоток публікацій. Винятком є лише газета «Коммерсант-Украина», яка опублікувала три інтерв’ю, в яких безпосередньо зачіпається тема газових і флотських домовленостей. Низька кількість інтерв’ю та репортажів свідчить про проблему із доступом журналістів до якісних джерел інформації та небажання редакцій надавати місце на шпальтах людям, позиціях яких може суттєво відрізнятися від редакційної.

2. Газети «Сегодня» та «Коммерсант-Украина» у своїх публікаціях відводили місце двом протилежним точкам зору на проблему. Якщо така діалектичність в «Сегодня» спостерігалася в межах однієї статті, то тональність кожної публікації «Комерсанту» була одною, з відповідно – єдиною домінуючою точкою зору в межах одного матеріалу. Розмаїття ж точок зору на проблему в «Комерсанті» спостерігалося в різних статтях. «Сегодня» формально витримувало критерій представленості двох різних поглядів на проблему. Проте, як ми зазначали в роботі, навіть в структурі аргументів «проти» харківських домовленостей є певне «але», яке їх одразу ж спростовує чи суттєво девальвує їх цінність нанівець.

55

А от «Дзеркало тижня» та «Українська правда» майже не подавали двох різних точок зору на проблему. В УП – найменший відсоток нейтральних (збалансованих) публікацій із заздалегідь неупередженим ставленням до харківських домовленостей. Матеріалів, що в цілому підтримують дії президентів Януковича та Медвєдєва щодо газу й Чорноморського флоту – нуль. Лише в 20% публікацій в тому чи іншому вигляді присутня протилежна домінуючий точці зору щодо харківських домовленостей.

3. Видання різну вагу надавали різним аспектам проблеми. Так, тема законності/конституційності досягнутих в Харкові домовленостей майже ігнорується газетою «Сегодня», хоча саме ця тема є найбільш дискусійною та є була по суті причиною «драматичних» подій щодо ратифікації міждержавної угоди в Верховній Раді. Проте газета відверто каже про загрозу втягування України через флот у воєнні конфлікти за участю Росії, в коментарях спікерів згадується про провокацію політичних скандалів в Криму та можливе посилення сепаратистських настрої в автономній республіці. Цікаво, що ці два останні твердження позбавленні авторських контраргументів, що характерно для більшості тез не на користь підписаних договорів в газеті «Сегодня».

4. В «Комерсанті» політичний аспект проблеми в основному виведено за рамки редакційних і авторських висловлювань та віддано спікерам в інтерв’ю та коментаторам в статтях. Питання про наслідки знижки на газ для населення, так само як і питання про вплив домовленостей на інтеграцію до ЄС та НАТО «Коммерсант-Украина» майже повністю ігнорує. Найбільшу увагу діловий щотижневик очікувано присвятив наслідкам харківських угод для економіки України. Цьому аспекту проблеми присвячено 50% публікацій.

5. «Українська правда» не вдавалася до детального аналізу домовленостей як таких, зосереджуючись переважно на соціокультурних і політичних наслідках цієї події. Більшість публікацій в УП – роздуми позаштатних авторів видання про символічне значення харківських домовленостей для 56

України та українців. Більше 93% публікацій в УП присвячені політичним наслідкам харківських домовленостей. Незважаючи на те, що абсолютна

більшість

домовленості

щодо

публікацій газу

і

УП

флоту,

в в

цілому питанні

не

підтримують

законності

таких

домовленостей ми спостерігаємо плюралізм думок. Майже половина публікацій УП зачіпає питання наслідків домовленостей для економіки. В процесі аналізу ми зробили цікаве, як на нашу думку, спостереження: той самий набір аргументів щодо наслідків для економіки, що у газети «Сегодня» подається як позитив, в УП трактується у критичний спосіб. Отже, можемо говорити про полярне трактування цими виданнями одних й тих самих тез та фактів.

6. «Дзеркало тижня», так само як і «Сегодня» приділило достатньо уваги всім аспектам події, починаючи від впливу газово-флотської угоди на економіку і закінчуючи питанням про вплив на інтеграцію до європейського економічного та політичного простору. Про те, за всіх цих переваг «Дзеркало тижня» важко назвати незаангажованим видань що розглянутої теми Про це свідчить тональність публікацій та відверто провокаційні заголовки.

57

Список літератури: 1. Почепцов Г. Г. Теория коммуникации. — М.: Рефл-бук, 2001.

2. Дмитриев И. (2005) Контент-анализ: сущность, задачи, процедуры.

3. Мангейм Дж. Б., Рич Р. К. Политология. Методы исследования: Пер. с англ. / Предисл. А.К. Соколова = Empirical Political Analysis: Research Methods in Political Science. — М.: Весь Мир, 1997.

4. Офіційний

сайт

Інтернет-видання

«Українська

правда».

www.pravda.com.ua

5. Офіційний сайт газети «Коммерсант-Украина». www.kommersant.ua 6. Офіційний сайт газети «Сегодня». www.segodnya.ua 7. Офіційний сайт газети «Дзеркало тижня». www.dt.ua 8. Holsti O. R. Content analysis for the social sciences and humanities. — Reading, Mass, etc., 1969.

9. White M.D., Marsh E.E. Content analysis: flexible methodology// Library trends. 2006. №1 (55). P. 35-36 10. Hogenraad R., Mckenzie D., Peladeau N. Force and influence in content analysis: the production of new soсial knowledge// Quality & Quantity.

2003. № 37. P. 224 11. Hanson D., Grimmer M. The mix of qualitative research in major marketing journals, 1993-2002// European of Marketing. 2007. № 1-2 (41).

12. Л. Линцен. Контент-анализ как основной метод исследования. Электронный журнал ВлГУ. № 10. 2007.

13. Berelson B. Content Analysis in Communication Research. – Glencoe: Free Press, 1952.

14. С. Тигипко. Україна: проект розвитку. «Саміт-книга», Київ. 2009.

15. О.

Довженко.

Флот

був,

є

і

буде.

Сайт

http://www.telekritika.ua/otar_col/2010-04-26/52571

58

«Телекритика».

16. Д. Литвин. Черноморский флот: вопросы и выводы. «Левый берег», 23 квітня 2010 р.

17. А.

Гавриш.

ЧФ

РФ

в

Украине:

правовой

срез

проблемы.

http://flot2017.com/show/analitics/21605 18. Отдел

внешнеполитических

Черноморская

игра».

стратегий

Транзитный

НИСИ.

пасьянс.

«Большая 25.11.2009.

http://flot2017.com/show/analitics/14552 19. Почепцов

Г.Г.

Как

"переключают"

народы.

Психологические

информационные операции как технологии воздействия на массовое сознание в ХХ веке.-Киев, 1998.

20. Почепцов Г.Г. Психологические/информационные войны. - Киев, 1999.

21. Почепцов

Г.

Украина

противостояния.

–

Россия:

основы

информационного

«Телекритика».

28.01.2009.

http://telekritika.ua/bezpeka/2009-01-28/43362 22. Галина Моисеева. Газовый перебор. Киевский Телеграф. 28.05.2010. http://telegrafua.com/523/economics/11034/ 23. Дмитро Шурхало. Опозиція не налаштована на діалог з владою. Радіо Свобода. 26.05.2010. http://www.radiosvoboda.org/content/article/2052882.html 24. Тарас Бурнос. Экономика и безопасность – главный итог «киевской встречи»

президентов.

Голос

Америки.

http://www1.voanews.com/russian/news/Medvedev-Ukrine_2010_05_1794162969.html 25. Ю. Дубинин. Битва за Черноморский флот. Электронный журнал «Россия

в

глобальной

политике».

10.03.2006.

http://www.globalaffairs.ru/numbers/18/5307.html 26. В. Кулик. Выбор-2010: между оральным, анальным и вытесняющим проектами. Украина в мире. Express-экспертиза № 8 (82), июль 2009.

59

27. Продукт непротивления сторон. Журнал «Эксперт-Украина». №3 (196) 26 января 28. «Газовый

конфликт»

России

и

Украины.

Полная

хроника.

http://www.rian.ru/economy/20090112/158983267.html 29. Борис Бахтеев. «Харьковские соглашения»: где цель, а где средство?

30.04.2010. http://www.day.kiev.ua/296453/ 30. А.

Резчиков.

Дружба,

но

без

газа.

Газета

«Взгляд».

http://www.vz.ru/politics/2010/3/5/381466.html 31. В.

Милов.

Партия

газа

идет

на

выборы.

http://www.gazeta.ru/column/milov/3289904.shtml 32. Корреспондент о харьковских соглашениях: Украина заключила не очень

удачную

сделку.

30

апреля.

http://korrespondent.net/ukraine/politics/1072425 33. McTravish, Donald G., Pirro, Elle B. Contextual Content Analysis: Quality & Quantity. – 1990. Vol. 24. – P. 245-265.

34. Грибачева О. Контент-анализ как метод конкретных политикосоциологических

исследований.

Московский

Государственный

Университет.

2002.

Педагогический

http://referatmonster/cat-

sociology/ref-33696 35. Лисовский

С.,

Евстафьев

В.

Политический

контент-анализ.

Избирательные технологии: история, теория, практика. М.: РАУ, 2000. http//www.psyfactor.org 36. Юрий Гаврильченко. Газ как фактор внутренней и внешней политики. 06.04.2010. http://odnarodyna.ru/articles/5/1158.html 37. Российский эксперт: Цена на газ всегда имеет политическую составляющую.

Deutsche

Welle.

15.03.2010.

http://www.dw-

world.de/dw/article/0,,5355867,00.html 38. Википедия – свободная энциклопедия. http://ru.wikipedia.org/

60

ДОДАТОК 1 Графіки і діаграми Кількість публікацій по датах 10 9 8 7 6 5 4 3 2 1

30 .0 4.

20 10

28 .0 4.

20 10 29 .0 4.

20 10

25 .0 4.

20 10 26 .0 4.

20 10 27 .0 4.

20 10

23 .0 4.

20 10 24 .0 4.

20 10

21 .0 4.

20 10 22 .0 4.

20 10

0

Розподіл публікацій за жанром

25

20

15

10

5

0 Стаття

Авторська колонка

61

Інтерв'ю

Репортаж

Кількість публікацій по виданнях Кількість цитувань джерел у публікаціях

16 14

50 45

12 10

40 35 30

8

25

6

15

4 2

20 10 5 0 Сегодня

Коммерсант-Украина

Дзеркало тижня

Українська правда

0 Сегодня

Коммерсант-Украина

Дзеркало тижня

Українська правда

Тематичний зріз публікацій Українська правда

Про політичні наслідки "Харківських домовленностей" Однаково про газ і про флот

Дзеркало тижня

Більшою мірою про газ

КоммерсантУкраиан

Більшою мірою про флот

Сегодня 0

2

4

6

8

62

10

Кількість використаних джерел у публікаціях 50 45 40 35 30 25 20 15 10 5 0 Сегодня

Коммерсант-Украина

Дзеркало тижня

Українська правда

Структура джерел 18 16 14 12

Близькі до влади

10 8

Близькі до опозиції

6 4

Незалежні

2 0

Сегодня

КоммерсантУкраина

Дзеркало тижня

Українська правда

63

Тематична структура публікацій 12 10

Кількість публікацій, що в цілому підтримують домовленності

8 6

Кількість публікацій, що в цілому не підтримують домовленності

4 2 0

Кількість нейтральних публікаций (збалансованих) Сегодня Коммерса Дзеркало Українська нт-Украина тижня правда

64

ДОДАТОК 2 Таблиці Категорії аналізу «Сегодня» Назва статті

Законність

Політичні наслідки

Наслідки для економіки

Наслідки для населення

Что Украине даст дешевый газ

Абсолютно конституційні

Скасування загрози дестабілізації відносин з Росією після 2017 р.

Зменшиться дефіцит бюджету

Ціни на комуналку найближчим часом не зростуть

Мы получили дешевый газ, Россия – 25-

Легше буде отримати новий кредит МВФ Не виростуть ціни на газ для промисловості Скасовані штрафні санкції для «Нафтогазу» Робочі місця для обслуговуючих потреби ЧФ РФ Не виростуть ціни на газ для промисловості 65

Ціни на комуналку найближчим

Наслідки для Севастополя (Криму)

Стабілізація економічної ситуації в місті

Вплив на інтеграцію в ЄС/НАТО

часом не зростуть

летнюю аренду базы для флота Робочі місця для обслуговуючих потреби ЧФ РФ Зменшиться дефіцит бюджету Легше буде отримати новий кредит МВФ Договір вигідний лише олігархам

-

-

-

-

-

Україна більше не прагне в НАТО. Фактично стала союзником Росії та Білорусі -

-

-

-

-

-

-

ЧФ – це робочі місця для севастопольців та

Ніяк не вплине на плани України щодо євроінтеграції Ніяк не вплине на співробітництво

Флот в обмен на газ

Оппозиция угрожает бунтом за флот Мітинг под Радой: Ющенко звали «Иудой», а флот «выбросили» в Сомали Евросоюзу российский флот в Крыму не мешает Моряки ЧФ России: «Остаемся

Провокація політичних скандалів 66

податки для міста Джерело нестабільності в Криму Погіршення екології міста

дома»

Крымская война: за и против флота в Севастополе

Порятунок для промисловості, відмова від підвищення цін на газ

Загроза втягування у воєнні конфлікти Росії

Порятунок бюджету, балансування доходів «Нафтогазу» Позитивний впливає на інвестиційний клімат Покращення економічної ситуації

ЧФ не загрожує незалежності та територіальній цілісності України

Оппозиция протестует против дешевого газа Кількість публікацій

Покращення відносин з Росією

1

4

4

Відмова від частини непопулярних заходів, що погіршують рівень життя населення, зокрема від підвищення комунальних платежів Дають можливість виконати закон про підвищення соцстандартів

3

67

України з НАТО

Відмова від вступу в НАТО

2

4

«Коммерсант-Украина» Назва статті

Законність

Політичні наслідки

Наслідки для населення

Наслідки для Севастополя (Криму)

Вплив на інтеграцію в ЄС/НАТО

Позитивно для хімпрома та металургів Низька ціна за оренду бази для ЧФ РФ Недопущення банкрутства хімічних підприємств

Россия сбросила газ

«Снижение цены газа – это однозначный успех» Флоту приказали долго жить

Наслідки для економіки

Сумнівна конституційність

ЧФ як гарант безпеки в країнах Чорноморського басейна

Домовленості відповідають Конституції Дипломатов призвали на флот Рада удовлетворила флотские потребности

Фіксація нейтральної позиції ЄС Неконституційні

Продаж суверенітету

Непідвищення комуналки

Покращення відносин з Росією

Більше робочих місць Стабільність політичної ситуації в Криму Додаткові інвестиції для

Загроза відокремлення Криму 68

та входження його в склад Росії Харьковский сговор Уряд веде комерційні переговори – це погано

Вацлав Бартушка: кредит доверия к Украине в Европе исчерпан

Криму Покращення економічної ситуації Погана новина для інвесторів

Фіксується нейтральна позиція ЄС

Інтеграція в ЄС під питанням Йдуть в розріз з національними інтересами

«Всем было понятно остановить ратификацию невозможно» Кількість публікацій

2

3

4

1

1

2

Політичні наслідки

Наслідки для економіки

Наслідки для населення

Наслідки для Вплив на Севастополя інтеграцію в (Криму) ЄС/НАТО Про модернізацію ЧФ РФ наразі не йдеться

«Дзеркало тижня» Назва статті Вот так загоняется Ро-оодина…Музыка Д.Медведева Слова В.Януковича

Законність

Загроза відокремлення Криму

69

Мы сами открыли ворота, мы сами…

За флотським пактом – енергетична окупація Кількість публікацій

Формально не порушують Конституцію

1

Збереження інструменту впливу на Крим і Україну з боку Росії

Відкладання частини непопулярних реформ

Обмежує суверенітет України

Відстрочка у модернізації промислових підприємств

Загроза втягування у військові конфлікти Росії Україна – потенційна мішень для терористів Здача національних інтересів

Відстрочка у реалізації програм енергозбереження

Посилення впливу Росії на українську енергетику, а з нею – на всю економіку 1

2

Різке зростання цін на комунальні послуги з наступного року

Підживлює сепаратистські настрої в Криму

Очевидна відмова від вступу до НАТО

Присутність флоту стримує економічний розвиток міста, блокує розвиток туризму

1

2

1

«Українська правда» Назва статті «Возз’єднання» 2010

Законність

Політичні наслідки

Наслідки для економіки

Загроза державності 70

Наслідки для населення

Наслідки для Севастополя (Криму)

Вплив на інтеграцію в ЄС/НАТО

Незаконні Україна. Перезавантаження домовленності

Україна: вийти з імперії або зникнути

А що ми зробили щоб не втратити Крим А скільки ти здатен заплатити за газ? Віктор Балога: Віктор Янукович розколює країну

Порушення Конституції

Удар по національній гордості Велика поразка Розширення впливу Кремля, зникнення буферної зони між РФ і ЄС Антиукраїнські дії Поворот України до Росії Відмова від незалежності, незалежної державної політики Україна опинилася на межі виживання як держава Загроза інтеграції Криму в українське суспільство Закріплення геополітичної присутності Росії в Криму Чинник політичної конфронтації між Україною і Росією

Відсутність державної політики в Криму Затримка в реалізації програм енергоефективності Затримка в реалізації програм енергоефективності

Перепона на шляху інтеграції в ЄС

Підґрунтя для відокремлення Криму Загублене десятиліття

Відстрочка непопулярних реформ 71

Не підвищення комунальних тарифів

Піпл не хаває Два сценарії харківських угод

Відповідають Конституції

Чому Росія розірве Обійшов «харківські угоди» Конституцію, але порушив закон до 2017 року? «Про міжнародні договори» Втрата суверенітету як здобуток опозиції

Віктор Янукович: Аванс за рахунок майбутніх поколінь

Газ, флот та інтереси

Не відповідають національним інтересам Загроза українській державності

Втрата суверенного статусу

Сумнівна конституційність

Повний провал з політичної точки зору Здача національних інтересів Втрата територіальної цілісності

Відповідають законодавству

Подальша інтеграція до пострадянського простору Консолідація опозиції Удар по національних інтересах

Зменшення дефіциту бюджету В цілому позитивні

-

Вигідні лише олігархам

Необхідність закуповувати непотрібні обсяги газу

Скасування непопулярних реформ Скасування програм енергозбереження Відмова від суттєвого збільшення орендної плати за перебування флоту Вигідно лише 72

Державна власність у вигляді ЧФ не приносить населенню ніякої користі

-

-

олігархам Позитивний економічний ефект лише у короткостроковій перспективі Відстрочка в модернізації виобництв Громадянський егоїзм

Порушення Конституції

Виктор Янукович провернул бартер исторического масштаба

Сумнівна конституційність

Кількість публікацій

8

Здача національних інтересів Позбавлення незалежної політики Домовленості по ЧФ РФ і газу стануть козирем в руках опозиції 14

8

2

1

1

Джерела оцінок та коментарів Газета «Сегодня» №

Назва публікації

Коментатор

Посада

1 2

Флот в обмен на газ Мы получили дешевый газ, Россия 25-летнюю аренду базы для флота

Нема Віталій Лук’яненко

Прес-секретар Миколи Азарова 73

Умовно провладний/проо позиційний/нейт ральний Провладний

Олег Волошин

Директор Департаменту інформполітики МЗС Лідер БЮТ, опозиційний політик Опозиційний політик Представник НАТО Вице-премьер-міністр Директор українського філіалу Інституту країн СНД Міністр ТЕК опозиційного уряду Міністр ЖКХ Економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Член Раді підприємців при Кабміні Перший заступник голови Львівської облради Радник президента України Народний депутат (НУНС), віце-прем’єр тіньового уряду Політолог

Провладний

Нейтральний

Костянтин Грищенко Нема

Європейський комісар у справах ЄС і політики сусідства Голова МЗС -

Провладний -

Нема

-

-

Віра Ульянченко

Екс-голова адміністрації президента

Проопозиційний

Віктор Ющенко Юлія Тимошенко Андрій Парубій Петро Кудряшов

Екс-президент України Екс-прем’єр-міністр, лідер партії БЮТ Народний депутат (НУНС) Заступник голови міськради Севастополя

Проопозиційний Про опозиційний Про опозиційний Скоріше

Юлія Тимошенко Анатолій Гриценко Джеймс Аппатурай Сергій Тігіпко Володимир Корнілов 3

4

Что Украине даст дешевый газ

Оппозиция угрожает бунтом за флот

Олександр Гудима Олександр Попов Олександр Жолудь Віктор Лісицький Роман Ілик Михайло Чечетов Юрій Кармазин

5

Евросоюзу российский флот в Крыму не мешает

Вадим Карасьов Стефан Фюле

6 7 8

9

Крымская война: за и против флота в Севастополе Оппозиция протестует против дешевого газа Митинг под Радой: Ющенко звали «Иудой», а флот «выбросили» в Сомали

Моряки ЧФ России: «Остаемся

74

Проопозиційний Проопозиційний Нейтральний Провладний Нейтральний Проопозиційний Провладний Нейтральний Провладний Скоріше про опозиційний Провладний Проопозиційний Нейтральний

дома!» Володимир Коритько Павло Лакейчук

Всього різних Коментарів провладних спікерів:8

Володимир Бова Андерс Фог Расмусен 25 Коментарів проопозиційних спікерів: 9

Кримський політолог Керівник інформаційних програм Центру сприяння вивченню геолполітичнх проблем Чорноморського регіону НОМОС Начальник прес-центру ВМСУ Генеральний секретар НАТО

провладний Нейтральний Нейтральний

Провладний Нейтральний

Коментарі нейтральних спікерів: 8

Коммерсант-Украина №

Назва публікації

Коментатор

Посада

1

Россия сбросила газ

Неназване джерело в уряді Валерій Севастьянов

Заступник ген директора «Одеського припортового заводу»

Олександр Пилипенко Сергій Купріянов

Віце-президент «Індустріальної групи» Представник «Газпрому»

Олександр Назаров Дмитро Медвєдєв

Аналітик ІФК «Метрополь» Президент Росії

Михайло Корчемкин Микола Янковський

Голова East European Gas Analysis Почесний президент ОАО «Стірол»

2

«Снижение цены газа – это

75

Умовно провладний/проо позиційний/нейт ральний Провладний Провладний (завод – в державній власності) Нейтральний Умовно провладний («Газпром» сторона угоди) Нейтральний Умовно провладний (Росія – сторона угоди) Нейтральний Провладний

3

4

однозначный успех» Флоту приказали долго жить

Дипломатов призвали на флот

Віктор Янукович Борис Гризлов

Президент України Спікер Держдуми Росії

Юлія Тимошенко Олег Тягнибок Андрій Гончарук

Тарас Стецьків

Екс-прем’єр-міністр, лідер БЮТ Лідер ВО «Свобода» Заступник голови Адміністрації президента Міністр іноземних справ Еврокомісар в питаннях розширення ЄС і політики сусідства Народний депутат (НУНС)

Генадій Москаль

Народний депутат (НУНС)

Про опозиційний

Арсеній Яценюк Микола Азаров Петро Симоненко

Лідер «Фронту змін» Прем’єр-міністр України Лідер КПУ

Про опозиційний Провладний Провладний

Валерій Пшеничний

Проректор Академії Служби безпеки України Голова харківської обласної організації «Батьківщина» Генеральний директор рекламного агентства Mindshare Ген директор ІК Concorde Capital Президент Союзу податкових консультантів України Голова правління компанії Dia West Голова Національного форуму профсоюзів України Народний артист України

Скоріше провладний Про опозиційний

Костянтин Грищенко Штефан Фюле 5

Рада удовлетворила флотские потребности

Опитування: На вас ратификация скажется?

Аресен Аваков Валерій Вареніца Ігор Мазепа Леонід Руба ненко Анатолій Балюк Мирослав Якибчук Богдан Бенюк 76

Провладний Умовно провладний (Росія – сторона переговорів) Проопозиційний Проопозиційний Провладний Провладний Нейтральний Про опозиційний

Нейтральний Нейтральний Нейтральний Нейтральний Нейтральний Нейтральний

Володимир Колесніченко

Голова Вищої ради юстиції

Олександр Гудима

Народний депутат, опозиційний міністр ТЕК Заступник голови фракції блоку Литвина

Олег Зарубінський Марина Ткаченко

6 7

Харьковский сговор Вацлав Бартушка: кредит доверия к Украине в Европе исчерпан

Нема Вацлав Бартшука

8

«Всем было понятно – остановить ратификацию невозможно» Всього різних: 43

Анатолій Гриценко

Головний тренер збірної України з баскетболу Ген директор сейлз-хауза «Інтерреклама» Партнер ІК ARTA Investments Президент Українського національного комітету Міжнародної торговельної палати Голова ОАО «Стірол» Голова правління ОАО «Маріупольський меткомбінат ім.. Ілліча» Ген директор Львівського національного академічного театру опери і балету ім.. Соломії Крушельницької Лідер Української народної партії Заступник директора Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника Головний тренер футбольного клубу «Ворскла» Посол міністерства закордонних справ Чеської Республіки з спеціальних доручень з енергетичної безпеки при Євросоюзі Один з координаторів опозиції

Коментарів провладних

Коментарів про опозиційних спікерів:

Олег Павленко Тимур Хромаєв Володимир Щелкунов Микола Янковський Володимир Бойко Тадей Едер Юрій Костенко Олекса Гайворонський Микола Павлов

77

Скоріше провладний Про опозиційний Скоріше провладний Нейтральний Скоріше провладний Нейтральний Нейтральний Провладний Нейтральний нейтральний Про опозиційний Нейтральний нейтральний Нейтральний

Про опозиційний Нейтральних: 18

спікерів: 16

9

Українська правда №

Назва публікації

Коментатор

Посада

1 2 3

«Возз’єднання» - 2010 Україна: Перезавантаження А що ми зробили щоб не стратити Крим? А скільки ти здатен заплатити за газ? Віктор Балога: Віктор Янукович розколює країну Загублене десятиліття Піпл не хаває Два сценарії харківських угод Чому Росія розірве «харківські угоди» до 2017 року? Втрат суверенітету як здобуток опозиції Віктор Янукович: Аванс за рахунок майбутніх поколінь Газ, флот та інтереси Громадянський егоїзм Виктор Янукович провернул бартер исторического масштаба

Нема Нема Нема

-

Умовно провладний/пр оопозиційний/н ейтральний -

Нема Нема

-

-

Нема Нема Нема Нема

-

-

Расмусен

Генсек НАТО

Нейтральний

Нема

-

-

Нема Нема Віктор Янукович

Президент України

Провладний

Дмитрий Медвєдєв

Президент Росії

Коментарів провладних спікерів: 2

Коментарів про опозиційних спікерів: 0

Умовно провладний Коментарі нейтральних спікерів: 1

4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Всього різних: 3

78

Дзеркало тижня №

Назва публікації

Коментатор

Посада

1

Вот так загоняется Ро-оодина…Музыка Д. Медведева Слова В.Януковича

Анатолій Сердюков

Міністр оборони РФ

Костянтин Грищенко Володимир Путін Костянтин Грищенко Віктор Янукович Коментарів провладних спікерів: 5

Міністр закордонних справ Прем’єр-міністр уряду Росії Міністр закордонних справ Президент України Коментарів про опозиційних спікерів: 0

2

Мы сами открыли ворота, мы сами… Всього різних: 4

79

Умовно провладний/пр оопозиційний/н ейтральний Провладний Провладний Провладний Провладний Провладний Коментарі нейтральних спікерів: 0

ДОДАТОК 3 Зведена таблиця публікацій №

Дата

Название

Автор

Жанр

Сегодня 1 2

21.04 22.04

3

23.04

4

23.04

5

23.04.

6

27.04

7

27.04

8

27.04

9

29.04

1

22.04

2

22.04

Флот в обмен на газ Редакційна Мы получили дешевый газ, Россия – Александр Панченко, 25-летнюю аренду базы для флота Анастасия Рафал, Александр Чаленко Что Украине даст дешевый газ Дмитрий Коротков, Александр Панченко Оппозиция угрожает бунтом за флот Дмитрий Коротков, Александр Панченко Евросоюзу российский флот в Дмитрий Коротков Крыму не мешает Крымская война: за и против флота Дмитрий Коротков в Севастополе Оппозиция протестует против А11, коментатор дешевого газа Сегодня Митинг под Радой: Ющенко звали Анастасия Рафал «Иудой», а флот «выбросили» в Сомали Моряки ЧФ России: «Остаемся Майк Львовски дома!» Коммерсант-Украина Россия сбросила газ Олег Гавриш; Наталья Гриб, Александр Гудков, Москва Флоту приказали долго жить Валерий Кучерук 80

Стаття Стаття Стаття Стаття Стаття Стаття Стаття Репортаж Стаття Стаття Стаття

3 4

22.04 23.04

5 6

23.04 28.04

7

29.04

8

29.04

1

24.04

2

24.04

3

30.04

1 2

22.04 22.04

3

22.04

4

23.04

Харьковский сговор «Снижение цены газа – это однозначный успех» Дипломатов призвали на флот Рада удовлетворила флотские потребности Вацлав Бартушка: кредит доверия к Украине исчерпан «Всем было понятно – остановить ратификацию невозможно» Зеркало недели «За флотським пактом – енергетична окупація» «Мы сами открыли ворота, мы сами…»

Сергей Сидоренко Олег Гавриш

Стаття Інтерв’ю

Сергей Сидоренко Валерий Калныш, Валерий Кучерук, Артем Скоропадский Олег Гавриш

Стаття Репортаж

Валерий Кучерук

Інтерв’ю

Редакційна

Стаття

Юрій Бутусов, Інна Ведерникова, Алла Єрьоменко, Сергій Згурець, Ольга Кошарна, Володимир Кравченко, Юлія Мостова, Сергій Рахманні, Тетяна Силіна Алла Еременко

Стаття

«Все, чем могу…» Українська правда Газ, флот та інтереси Віктор Чумак Громадянський егоїзм Остап Кривдик, політолог, активіст Виктор Янукович провернул бартер Мустафа Найєм, Сергій исторического масштаба Лещенко Два сценарії харківських угод Василь Стоякин, директор Центра политического маркетинга, колонка 81

Інтерв’ю

Стаття Стаття Авторська колонка Стаття Авторська колонка

5

23.04

Чому Росія розірве «харківські угоди» до 2017 року? Втрата суверенітету як здобуток опозиції

6

23.04

7

23.04

8

26.04

Віктор Янукович: Аванс за рахунок майбутніх поколінь Загублене десятиліття

9

26.04

Піпл не хаває

10

27.04

11

27.04

12

27.04

13

28.04

А скільки ти здатен заплатити за газ? Віктор Балога: Віктор Янукович розколює країну А що ми зробили щоб не втратити Крим? «Возз’єднання» – 2010

14

28.04

Україна. Перезавантаження

15

28.04

Україна: вийти з імперії або зникнути

автора Вадим Мелешко

Стаття

Володимир Шкляр, народний депутат України IV та V скликань Сергій Лещенко

Стаття

Віктор Авдієнко, колонка автора Євген Булавка, колонка автора Ольга Мінська

Авторська колонка Авторська колонка Стаття

Мустафа Найом

Інтерв’ю

Олексій Галинський

Авторська колонка Авторська колонка Авторська колонка Стаття

Олександр Михельсон Остап Кривди, політолог, активіст Вікторія Подгорна

Загалом : 35

82

Стаття