Прудиус Віталій - диплом, 2011 by ukma journalist

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ „КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ” Факультет соціальних наук і соціальних технологій

Кафедра Могилянська школа журналістики

Напрям підготовки 0302 Журналістика

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА на тему Механізми таблоїдизації міжнародних новин на українських телеканалах

Виконав: Прудиус Віталій Валерійович

Науковий керівник: Тарадай Д.П., старший викладач

Робота допущена до захисту ___.06.2011р.

Київ – 2011

______________ Є.М.Федченко

Зміст Вступ ……………………………………………………………………………..3 Розділ 1. Поняття таблоїдизації ………………………………………………7 1.1. Огляд літератури…………………………………………………………. .7 1.1.1. Визначення «таблоїду» ……………………………………………. 7 1.1.2. Таблоїдизація та її процес ………………………………………… 8 1.1.3. Публічна сфера і таблоїдизація ……………………………….… 20 1.2. Проблеми визначення таблоїдизації ………………………………….. 23 1.3. Термінологічні суперечності …………………………………………… 25 1.4. Таблоїдизація в українських медіа …………………………………….. 27 1.5. Механізми таблоїдизації ………………………………………………... 30 Розділ 2. Дослідження міжнародних новин ……………………………… 34 2.1. Роль та вплив міжнародних новин …………………………………… 34 2.2. Міжнародні новини на українському телебаченні ……………………37 2.3. Методологія дослідження механізмів таблоїдизації в міжнародних новинах українських телеканалів ………………………………………….. 40 2.3.1. Метод контент-аналізу …………………………………………. 41 2.3.2. Параметри дослідження …………………………………………45 Розділ 3. Результати дослідження та їх аналіз ……………………………. 54 3.1. Результати моніторингу новин «Подробности» …………………….. 54 3.1.1. Висновки ………………………………………………………… 55 3.2. Результати моніторингу новин «ТСН» ……………………………… 56 3.2.1. Висновки ………………………………………………………… 57 3.3. Результати моніторингу новин «События» ………………………….. 58 3.3.1. Висновки ………………………………………………………… 60 3.4 Висновок дослідження …………………………………………………. 61 Висновки ……………………………………………………………………… 63 Список використаної літератури ………………………………………….. 68

Додатки ………………………………………………………………………... 73

Вступ Проблема таблоїдизації та її проявів в українських засобах масової інформації є порівняно новою темою дискусій серед медіаекспертів в Україні. Можна стверджувати, що обговоренню щодо неї декілька років і моментом актуалізації даної теми став період після Помаранчевої революції. Апелюючи до втоми людей від політики, починаючи із 2006 року українські канали почали активніше і частіше використовувати механізми таблоїдизації новин. Тоді і виник суто українській відповідник цього явища – «барбосизація», що має критично-негативну конотацію. Більше того, ряд українських медіакспертів говорять про нову модифікацію цензури в країні, оскільки медіа почали підміняти критику таблоїдизацією, в результаті чого глядач отримує викривлені новини. Не зважаючи на те, що тема таблоїдизації телепростору гостро критикується, переважна частина дискусій з цього приводу в Україні залишаються на абстрактному рівні з надзвичайно низьким показником практичних досліджень, які вивчають справжні розміри і параметри таблоїдизації та пов’язані із нею явища та поняття, як, скажімо, інфотейнмент, сенсаціоналізазція тощо. Нам не відоме жодне наукове дослідження таблоїдизації в українських медіа. Однією з причин цього може бути той факт, що в Україні доступ до наукових джерел, в яких ведеться дискусія з приводу тем таблоїдизації є ускладненим. Велика кількість робіт з цієї теми із високим рівнем цитування знаходиться в закритих каталогах та платних бібліотеках, мають обмеження на перегляд в електронних варіантах та зовсім недоступні для придбання чи ознайомлення в друкованому вигляді на території України. Один з аспектів актуальності роботи полягає в низькому ступені наукової розробленості цієї теми, оскільки таблоїдизація є складним для визначення поняттям. Наразі у світі в наукових та експертних колах не існує

чіткого консенсусу щодо розуміння таблоїдизації, немає її утвердженого концепту, так само як і чітких ознак. Цим терміном позначають переважно критичну оцінку тенденцій і змін у новинах комерційних телеканалів, які характеризують проникненням у них рис із розважальних жанрів. Найчастіше цей процес пов’язують із комерціалізацією медіа і їх метою розширення аудиторії та привернення її більшої уваги до новин, проте деякі дослідники вбачають в цьому елементи цензури чи приховування інформації. Таблоїдизація, з одного боку, є глобальним явищем, характерним для комерційних мовників в усьому світі. З іншого боку, точки зору варіюються від країни до країни. Це пов’язано саме з особливістю цього феномену, який має свою специфіку в кожній країні. Через це має місце значна кількість багатоманітних трактувань і визначень цього поняття, тому що більшість концепцій та інтерпретацій різних науковців спирається на результати досліджень національних медіа. А оскільки кожна національна медіасистема має свої особливі риси і тенденції - це впливає на інтерпретації явища таблоїдизації. Таким чином, усі вище зазначені фактори, яким присвячений перший розділ, зумовлюють важливість та актуальність дослідження таблоїдизації в Україні. Відповідно, другий розділ цієї роботи присвячений дослідженню міжнародних новин на українських телеканалах на предмет таблоїдизації, а третій – аналізу результатів цього дослідження. Дослідження міжнародних новин на центральних телеканалах України є важливим, оскільки саме вони є головними формувачами уявлень людей про події, що відбуваються за межами їхнього емпіричного досвіду (про інші країни, події в світі, процеси в міжнародних відносинах тощо). Тому точність і повнота такої інформації є необхідною умовою для формування адекватної громадської думки щодо міжнародних подій. Дана робота спирається на праці таких науковців та медіаекспертів, як Esser F., Sparks C., Connell I., Djupsund G., Carlson T., Soroka S., Wanta W., Кулик В., Лігачова Н., Довжено О. та інших.

Об’єктом даного дослідження є феномен таблоїдизації в телевізійних новинах. Предметом дослідження є явище таблоїдизації в міжнародних новинах центральних українських телеканалів. Метою роботи є дослідження феномену таблоїдизації в медіа та його впливу на висвітлення міжнародних новин на центральних українських телеканалах. Мета роботи деталізується у наступних завданнях: • розкрити сутність поняття таблоїдизації та її співвідношення із пов’язаними категоріями; • визначити механізми таблоїдизації; • охарактеризувати особливості процесів таблоїдизації в українських медіа; • з’ясувати роль і вплив міжнародних новин на аудиторію та суспільні процеси; • охарактеризувати особливості та значення міжнародних новин на українських телеканалах; • провести контент-аналіз механізмів таблоїдизації міжнародних новин на трьох центральних телеканалах та проаналізувати отримані дані. Відповідно до визначених у дослідженні завдань впроваджується методологія, яка передбачає використання декількох методів. А саме: •

Компаративний метод – для виокремлення особливостей

тлумачення поняття таблоїдизації у різних дослідників. •

Структурно-функціональний метод – для аналізу структури

механізмів таблоїдизації та її ознак. •

Метод контент-аналізу – для проведення практичного

дослідження механізмів таблоїдизації в міжнародних новинах українських телеканалів.

У дослідженні застосовується міждисциплінарний підхід, оскільки характер досліджуваної проблеми потребує застосування різних методів: політологічних, філософських, соціологічних, психологічних і культурологічних, - у тій мірі, в якій вони можуть бути інтегровані у медійний аналіз проблематики явища таблоїдизації. Структура дипломної роботи. Робота складається зі вступу, основної частини (трьох розділів), висновку, списку використаної літератури та додатків. Загальний обсяг тексту роботи складає 72 сторінки (109 тис. знаків). Список літератури містить 55 найменувань.

Розділ І. Поняття таблоїдизації 1.1. Огляд літератури 1.1.1. Визначення «таблоїду» Для того, щоб зрозуміти ідею таблоїдизації, спершу потрібно забезпечити розуміння того, що таке таблоїд. Слово «таблоїд» досить часто використовується в різноманітних контекстах. Наприклад, таблоїд використовується для позначення розміру і форми газети. Однак, Sparks зазначає, що не всі таблоїди, які визначають розмір газети, є таблоїдами в «зневажливому» сенсі цього слова. Наприклад, таблоїди за розмірами, Le Monde і the Times є зовсім протилежними з точки зору змісту або дизайну. Слово «таблоїд» також використовується в дискусіях щодо телебачення і радіо. Отже використання слова «таблоїд» в контексті розміру і форми є типовим (особливо у тих випадках, коли газета спробувала зробити себе більш доступною для своїх читачів за допомогою зміни свого компонування або форми). Проте це не забезпечує безпомилкове визначення таблоїду, оскільки може йтися зовсім не про формат друкованого видання, а про інші характеристики і значення. Зокрема, слово «таблоїд» також використовується для опису контенту та стилістики мови. Існує думка, що таблоїди мало уваги приділяють політиці і економіці, натомість зміщують акцент на спорт, скандали і популярні розваги. [2] Так саме поняття «таблоїд» використовується для позначення певного стилю написання, який має тенденцію до стислості і сенсаційності як тону, так і мови. На противагу цьому, широкоформатні медіа сфокусовані здебільшого на інформування громадськості, використовуючи при цьому серйозну мову і тон [3]. Як пишуть дослідники з Сингапуру Rosalynn Er та Hao Xiaoming, оскільки рані газети-таблоїди мали тенденцію до сенсаційного стилю, фокусуючись при цьому на плітках про

знаменитостей, скандалах, цікавих історіях, позбавлених новинного значення із додаванням до всього цього сенсаційного обрамлення, термін «таблоїд» став використовуватись для позначення сенсаційного стилю журналістики [4]. Таблоїди також мають свою регіональну специфіку. Як приклад, в умовах великої конкуренції серед британського газетного ринку таблоїди, фокусуючись на житті знаменитостей та розважальній сфері, також включають і «серйозні» новини, навіть якщо вони представлені в стислій формі [5]. На противагу цьому, в умовах неконкурентного газетного ринку США таблоїди зазвичай уникають «новин» в традиційному сенсі цього слова [7]. Так само, в той час як Великобританія має три категорії видань – серйозні, популярні («mid-market») і таблоїди, сусідня Ірландія з усією її історією широкоформатної журналістики прагне до класифікації газет або за широкоформатною, або за таблоїдною категоріями [8]. Як наслідок, популярні «мід-маркет» видання Великобританії, такі як «Daily Mail», вважаються таблоїдними в тій же Ірландії та багатьох інших країнах (зокрема, і в Україні це видання дуже часто називають «таблоїдом», посилаючись на публікації в ньому, наприклад - http://bit.ly/jPZ7ss). Як вже було вказано вище, досить важко визначити поняття «таблоїд». Хоча слово використовується для позначення формату, стилістики, змісту і мови, окремо всі ці визначальні фактори не забезпечують повну дефініцію таблоїду. Замість цього можна стверджувати, що визначення таблоїду, а отже і таблоїдизації, мають регіональну специфіку, яка залежить від культурних, економічних факторів ринку медіа. 1.1.2 Таблоїдизація та її процес Так само, як і у випадку слова «таблоїд», не існує спеціального значення для поняття таблоїдизації. Початково цей термін використовувався для позначення зниження журналістських стандартів. Зараз він регулярно

застосовується для всіх типів інформації популярного змісту, включаючи телевізійні реаліті-шоу, ток-шоу, журнали присвячені знаменитостям і навіть документалістику. Разом із деякими відмінностями в розстановці акцентів та визначеннях більшість вчених, що проводять дослідження з даної тематики, зазвичай погоджуються, що головною метою таблоїдизації є приваблення незацікавленої в телевізійних новинах аудиторії або/та зміцнення зацікавленості тієї аудиторії, яка вже дивиться новини [9, 10] . В такому процесі існує ймовірність, що новини можуть тривіалізуватися, набувати вигляду спектаклю, як драматичного, так і сенсаційного чи гумористичного. Багато дослідників стверджують, що замість того, щоб апелювати до глядачів як до громадян, випуски новин сприймають їх, як споживачів та додаткові рейтингові бонуси для програми [9]. Дослідник медіа Frank Esser пише, що феномен таблоїдизації почав розвиватись наприкінці 19 ст. і початку 20-го [11]. Полягав він у тому, що спортивна та розважальна інформація отримала свої секції на сторінках видань. Це було пов’язано із бажанням власників газет розширити аудиторію читачів. З часом, коли видання стали все більш залежними від рекламодавців і розподілу рекламних бюджетів, дана практика призвела до розвитку медіа культури, в якій читачі/глядачі стали вважатися не аудиторією, а споживачами. Esser, порівнюючі тенденції таблоїдизації в пресі Великобританії, Німеччини і США, зробив висновок, що «журналістські цінності, культура та економіка медіа, правові умови є відповідальними за ступінь таблоїдизації в даній країні». Також автор зазначав, що ці фактори експансії таблоїдизації є більш характерними для Великобританії та США, натомість, в Німеччині прогресують з меншою швидкістю. Після перегляду емпіричних досліджень, Esser робить висновок, що прийняття і успішність цього явища в німецьких виданнях є досить обмеженим [11]. Він посилається на дослідження, які здійснив Schoenbach, зокрема на те, що цей дослідник знайшов докази неможливості максимального підвищення тиражу німецьких

видань, навіть якщо вони підуть шляхом таблоїдизації. Для порівняння, Esser наводить дослідження такого автора, як Golding, щодо того, що кількість розважальних та сконцентрованих на життєвих історіях новин зросла в британській пресі, а кількість політичних новин, їх середня довжина стала більше схожою на таблоїдизовані видання. Brants, з іншого боку, розглядає низку емпіричних досліджень таблоїдизації в Європі і виявив, що для Європи характерна суміш сенсаційності і «soft news» у випусках новин. У своїх дослідженнях про інфотейнмент в різних жанрах телебачення протягом голландської виборчої кампанії 1994 року Brants також встановив перемішування жанрів. І хоча кандидати здебільшого брали участь в традиційних «серйозних» політичних програмах (новинах і оглядах поточних подій) більше, ніж в програмах з високим показником розважальності (ток-шоу) – «серйозні» програми все ж таки містили певний відсоток розважальності. Brants підсумовує, що феномен розважальності можна вважати проблематичним лише за наявності трьох умов: 1) якщо це домінантна форма, в якій створюється образ

політики; 2) якщо це зроблено з метою приховати іншу інформацію; 3) якщо вона призводить до спотвореного уявлення про

політику. На його думку, жодна з цих умов не є домінантною в більшості європейських медіа [10]. Kurtz один з перших, хто зробив поглиблений аналіз процесу таблоїдизації і вивів певний перелік особливостей, які обов’язково необхідно взяти до уваги при дослідженні даного процесу. Зокрема, дослідник зробив такі висновки [2]:

11 •

По-перше, процес таблоїдизації розгортається протягом тривалого

часового періоду, саме тому його найкраще досліджувати на тривалому проміжку часу, у середньостроковій і довгостроковій перспективах. •

По-друге, немає сенсу досліджувати таблоїдизацію у вже

таблоїдизованих ЗМІ або відомих як таблоїдні. Таблоїдизація більшою мірою стосується вивчення процесів у відомих як «якісні» або «серйозно» засобах масової інформації на предмет ознак таблоїдизації. •

По-третє, Kurtz, так само, як і Sparks, стверджує, що процес

таблоїдизації може бути різним в кожній країні і не є універсальним процесом, а залежить від національних і регіональної специфіки. Kurtz також дав своє визначення таблоїдизації через виведення трьох специфічних ознак [2]: •

загальне зниження журналістських стандартів;

•

зменшення подієвих, «серйозних» новин (hard news),

таких як політичні та економічні, і зростання кількості «низькоякісних» «soft news», як наприклад, скандальні, розважальні, сенсаційні, присвячені зіркам новини; •

загальна зміна серед засобів масової інформації

розуміння якостей за якими електорат визначає відповідність політиків/кандидатів посаді, на яку вони балотуються і, як наслідок, зовсім інше, таблоїдизоване висвітлення виборчих кампаній, що також впливає на їх ведення та результати.

McLachlan і Golding запропонували трирівневу характеристику процесу таблоїдизації за тематикою, формою та стилем, що увібрала у себе визначення інших досліджень [12]:

Тематика: 

зміна пропорцій у контенті в бік зменшення інформації і зростання розважальності.

 Зменшення кількості міжнародних новин на користь новин місцевих.



Подієві новини (hard news) поступаються місцем новинам про спорт, гонки, розваги, шоу-бізнес, королівську родину і світське життя, життєві і побутові історії.

Форма. Співвідношення між кількістю тексту та зображеннями чи іншими візуальними ефектами чи елементами.

Стиль. Більше матеріалів та історій, що мають персоналізований стиль висвітлення, тобто через героя. Зокрема, також і представлення публічних діячів як приватних осіб.

Ширший перелік ознак, що визначають таблоїдизацію, пропонує норвезький соціолог Per Bakke деталізуючи таким чином версію Kurtz’a: •

Розважальні програми і новини змішуються разом і

розважальна складова стає все більш важливою в інформаційних програмах.

13 •

Тенденція до персоналізації, яка проявляється в увазі до

окремих героїв (якими можуть бути політики, інші відомі люди або ж рядові мешканці) замість фокусування на проблемі. •

Більше значення надається вульгарності, пошлості, дивацтвам,

«незвичностям», при загальному зменшення реальних новин і конструюванню псевдо-новин, що не несуть важливої інформації, а лише розважать або дивують аудиторію. •

Менше значення надається аналітиці, політичним дискусіям і

проблемам. •

Збільшення «драматизації», під якою дослідник розуміє такі

теми, як секс, скандали, насилля в новинах. •

Нарцисизм – «соціальні проблеми важливі тільки тоді, коли

особисто мене зачіпають». •

Соціальні та людські трагедії перетворюють на шоу для

глядачів, щоб утримати їх перед екраном довше. •

Інформація виривається з контексту і перекручується.

•

Формат домінує на змістом, картинка домінує над словами.

Більшість досліджень визначають таблоїдизацію в межах тенденцій зменшення «hard news» і зростання кількості «soft news», а також у зв’язку з розстановкою акцентів саме на приватне життя як знаменитостей, так і пересічних людей. Інші дослідження з таблоїдизації включали в себе також такі аспекти, як зміни в журналістській поведінці і формі подачі інформації [2, 11].

Стверджується, що таблоїдизація спричинює зміщення кордонів журналістики, в результаті чого серйозна преса або медіа розвиваються в напрямку до таблоїдного змісту і цінностей. Як вже зазначалося, таблоїди більшу увагу звертають на особисте, приватне життя як знаменитостей, так і звичайних людей. Серйозні ж політичні, економічні і соціальні видання зменшують кількість інформації сенсаційного змісту до невеликих оновлень або уникають такої інформації взагалі [2]. Проте таблоїдизація спричинює збільшення елементу розважальності та «легких» історій в серйозній пресі. Згідно з Франкліном, «засоби масової інформації все частіше стають частиною індустрії розваг замість того, щоб забезпечувати обговорення з приводу ключових питань, що становлять суспільний інтерес» [13:45]. Як приклад, процес розлучення сера Пола МакКартні і Хізер Мілс широко висвітлювався як в таблоїдах, так і в серйозній пресі. Такий зсув в сторону розваг і soft news був також описаний як «newszak» – «news converted into entertainment»(новини перетворюються на розвагу) [13]. Graber досліджувала питання щодо того, яким чином звичайні історії трансформуються в сенсації, яким чином затьмарюється зміст подій за допомогою розважальної інформації. Вона досліджувала категорії, які були пов’язані зі змістом (фактичність проти стилізації), і категорії, пов’язані з формою (драматичні елементи). Результати дослідження показали, що виробники телевізійних новин перебувають між двома конфліктними стилями: з одного боку, вони були зобов’язані виконувати професійні критерії зведення новин, попередньо переконавшись в тому, що на всі питання є відповіді (хто, що, коли, де, як). З іншого боку, «вони чітко усвідомлювали необхідність і можливість залучення аудиторії за допомогою драматичної чи сенсаційної манери зображення історій» [14]. Як стверджує дослідниця Grabe мотив прибутку найчастіше є імпульсом для «сенсаційних журналістських практик» [15]. У той час як «сенсаціоналізм» завжди характеризувався розважальною функцією, «серйозні» новини були покликані, як пише, посилювати політичне і

соціальне знання аудиторії звертаючись не до емоцій, а до розуму і раціонального мислення. Історії про знаменитостей, кримінал, секс, катастрофи, аварії та суспільні страхи завжди позначались як сенсаціоналістські і таблоїдні. В результаті протиставлення цих видів новин утворилося багато дихотомій, що проводять межу між таблоїдними і «правильними» новинами: • Розважання проти інформування • Інфотейнмент проти освітніх програм • Життєві історії проти суспільних проблем • Ситуативні проти вічних проблем •

«Soft news» проти «hard news»

•

Інтерпретація проти фактів

• Несподіванки проти висвітлення очікуваних подій Дослідження Grabe, Zhou і Barnett також були зосереджені на сенсаційності, з акцентом на злочинності. Вони порівнювали телевізійні програми “60 Minutes” та “Hard Copy”, пояснивши, що виявлення сенсаційності, яке випливає з самого жанру новин (злочинність, знаменитості, інтереси людини), є занадто спрощеним. Дослідники знайшли відмінності у змісті між двома програмами. Перша фокусується на соціально значущих новинах, а друга – на знаменитостях. Однак, деякі теми були однаковими для обох програм. Очевидно, такі сенсаційні теми, як злочин, можуть бути складені таким чином, щоб завуалювати сам елемент сенсації. Так само просто виробники новин за допомогою гри формальних ознак можуть трансформувати історію, яка повністю лежить в сфері несенсаційності, використовуючи прийоми таблоїдизації [15].

Djupsund і Carlson в своєму аналізі тенденцій таблоїдизації вже на титульних сторінках шведських та фіннських видань виявили, що «soft news» і «злочини та нещасні випадки» є домінантною темою для більшості видань на противагу «серйозним» новинам. Порівнюючи зразки 1982 року і 1997, вони змогли визначити, що поняття «тривіалізації» вже присутнє в ранній період шведської преси, але в більш пізній період фінської преси лише розробляється. Вони також прийшли до висновку, що титульна сторінка пізніх періодів розвитку преси є більш «візуалізованою»: майже половину першої сторінки становлять фотографії: «Загальне враження, яке склалося , з нормативної перспективи, є дещо тривожним: значення тривіалізації та візуалізації є порівняно високим» [16:110]. Djupsund і Carlson стверджують, що таблоїдизація зачіпає/впливає на два аспекти медіа – контент і форму. Що стосується першого, то основною ознакою тут є те, що дослідники називають «тривіалізацією». Під нею вони розуміють орієнтацію медіа на розважальні новини («soft news»), людські історії або «лайфи» («human interest») та інфотейнмент. При цьому мало уваги приділяється подієвим новинам («hard news») про політику, економіку та соціальні процеси. Новини про спорт, драматичні/трагічні події (такі як кримінал, аварії, катастрофи), розваги, культуру, «стиль життя» («lifestyle»), побут і повсякденне життя, зірок, погоду, сенсації тощо збільшуються у кількості. Що стосується формату, то тут головний акцент робиться на візуалізацію, на картинку – яскраві вражаючі зображення та інші знаки. Головною причиною цього дослідники вважають бажання максимізації аудиторії. У часи інформаційного перенавантаження на людину і короткого часу уваги отримувача інформації, візуалізація стає дієвою технологією, щоб заволодіти увагою аудиторії. [16] В той час, як більша частина дебатів з приводу таблоїдизації фокусується на змінах у змісті, Franklin [13] звернув увагу, що останні тенденції серед газет спричинили зростання кількості «broadloids» –

широкоформатних газет, які нагадують таблоїди з точки зору стилю, макету, змісту. Заголовки, алітерації, використання каламбуру, нагромадження слів стали поширеними рисами серйозних видань. Так само багато традиційних видань збільшили свій розмір шрифту і кількість зображень, зменшили обсяг тексту, використовували скорочення слів, збільшували розмір зображень, додавали зображенням кольору. Такі стильові зміни можна вважати рисою таблоїдизації, на думку Schonbach [17]. Таблоїдизація спричинює в новинах широкоформатних видань рух до таблоїдної форми, зі збільшенням кількості візуальних матеріалів, скороченням статей, зі змінами в редакційній політиці, відходом від «hard news». Отже, таблоїдизація може бути описана як підвищення акцентів на розважальність, використання емоційно забарвленого змісту, збільшення візуальних елементів та простих,«легкоспоживаних» матеріалів [17]. Однак таблоїдизація, в контексті зміщення меж журналістики, є не просто обмеженням збільшення серйозних новин і сприянням зросту «soft news». Таблоїдизація також може призвести до деконтекстуалізації та персоналізації. У своєму дослідженні британських таблоїдів і теми змін клімату Boykoff і Mansfield підкреслюють те, наскільки часто таблоїди перекручують і перевертають інформацію, вибираючи, яку саме її частину сповіщати, без пояснення її контексту. Для прикладу, введення податків на викиди вуглецю висвітлено у «Daily Mail» як «Браун готує підвищення цін на бензин». Дослідження виділяло помітні розбіжності між газетними репортажами і науковими даними, таблоїдні видання неточно передають наукові дані та їх основний контекст, який необхідний читачам для розуміння. Rincon, наприклад, стверджує, що найбільша загроза інформаційнорозважальних новин в тому, що вони позбавляють сенсу суспільно важливу інформацію. Така відсутність сенсу присутня в новинах з тих пір, як телевізійні вони сприяють домінуванню «легкості» і видовищності над реальністю і її критичним осмисленням [19].

В такому ж самому руслі Abello засуджує тенденцію телебачення трансформувати новини в шоу, сприймаючи інформацію лише в якості ще одного виду в потоці розваг, за допомогою якого медіа прагне підключити та підтримувати обсяг своєї аудиторії та її зміни в кількостях [9]. Jostein Gripsrud вважає таблоїдизацію на даний момент швидше журналізмом, ніж сформованим науковим концептом. Хоча водночас відзначає проблему пов’язану із цим явищем, як розпад та зниження журналістських стандартів, що в кінцевому результаті підриває ідеали про роль засобів масової інформації в демократичних суспільствах. Він вважає, що необхідно з більшою увагою ставитись до цього явища, щоб здобути детальніше розуміння процесів у журналістики про які йде мова та їх співвідношення із ідеалами демократичних засобів масової інформації [20]. Стверджується, що самі пріоритети журналістики також зазнають змін під час процесу таблоїдизації [2]. Замість того, щоб надавати серйозну інформацію для громадян, стверджується, що ЗМІ зараз надають перевагу власному прибутку більше, ніж їхній функції публічного обслуговування [21]. Франклін зазначає, що широкоформатні видання сьогодні містять менше новин, особливо історій з дослідженнями, також менше закордонних новин та політичних новин [13]. Стверджується, що зниження серйозних новин відображає конкурентні тенденції та зміни в самому ринку, де механізми цього ринку відфільтрували «раніше захищену (частково, принаймні) сферу суспільної інформації» [21]. Конкуренція серед ЗМІ зросла, стала більш сконцентрованою, разом з нею зросло і посилення влади та збільшення розмірів медіа-конгломератів. Тиск ринку диктує свої умови, за якими ЗМІ мають звертати увагу на вигідні історії, які залучають читачів і рекламодавців. Збирання дослідницьких та зарубіжних нових є досить дорогим, тому газети переводять свою увагу на більш дешеві варіанти: розваги, стиль життя і огляди, які приносять більше прибутку від реклами. Крім того, комерційна журналістика орієнтується на пріоритети в бажаннях рекламодавців для досягнення великої аудиторії, що стає важливішим за всі

інші проблеми. Фактично, стверджується, що таблоїдизація є, в прешу чергу, результатом комерціалізації ЗМІ, посилення конкуренції та необхідності залучення рекламодавців [11]. Таблоїдизація також описує зміни в певних пріорітетах серед медіа. Мета таблоїдизованих новин - це прагнення «менше повідомити, ніж викликати колективне співчуття від читачів» [13]. Стверджується, що репортажі новин експлуатують особисті трагедії, такі, як трагічна загибель дітей, для публічного видовища, апелюючи до людських емоцій. Також останні тенденції в медіа показують, що зміст може засновуватися на людській сповіді, люди розповідають про глибоко особисті речі, часто досить складні проблемні життєві ситуації, а некваліфіковані чи неакредитовані люди пропонують свої поради.. Аналізуючи природу терміну таблоїдизація Connell звертає увагу на те, що він використовується для позначення трансформацією рацоіналістського дискурсу у сенсаціоналістський. В контексту журналістики це виглядає так, що переважно розповідний дискурс («reporting discourse») схоже поступово і постійно трансформується у дещо, що автор називає оповідним дискурсом («narrative discourse»).Тобто простіше кажучи, йдеться про тенденцію, коли ми читаємо або бачимо у ЗМІ журналістські матеріали, які не розповідають, а оповідають. Так чином в новинах ми бачимо історії, оповідання, що в центр ставлять героїв та мають певний сюжет, як будь-яка казка чи оповідання [22]. 1.1.3. Публічна сфера і таблоїдизація Як зазначалося вище, дослідження показали, що процес таблоїдизації призвів трансформацію серйозних медіа в бік таблоїдних цінностей. Однак, незважаючи на звинувачення таблоїдів, масштаби і точний характер цих змін були поставлені під сумнів деякими авторами [2, 23]. Інші ж говорять про можливість руйнівних наслідків для суспільства від таких змін, та

висловлюють припущення, що таблоїдизація руйнує публічну сферу [24] за допомогою трансформації журналістської культури з джерела просвітлення мас та збільшення громадянських прав до байдужого, інертного суспільства та інтелектуального виродження [21]. Водночас такі автори як Fiske і Van Zoonen виступають на захист таблоїдизації і бачать в ній наступні позитивні тенденції для громадянського суспільства [25, 26]: •

Таблоїдизація пропонує альтернативний погляд, альтернативну реальність, що відкриває можливості критики домінуючих уявлень.

•

Таблоїдизація дає можливість висловити погляди відмінні від офіційних, представити явище під іншим кутом.

• Аудиторія через підвищення інтересу до новин отримує інформацію і наближається до публічної і політичної сфер в такий спосіб. • Аудиторія сама оцінює певні події, їй не нав’язують думку експертів. На початковому рівні функцією новин є надання інформації в оповідній формі про поточні події в світі. З модерністської точки зору, медіа відіграють важливу роль в демократичному процесі, надаючи громадянам інформацію,

необхідну

для

формулювання

суджень

ухвалення

обґрунтованих рішень [21]. Очевидно, більшість людей в сучасних демократичних режимах отримують інформацію зі ЗМІ, де медіа відіграють роль входу і виходу з політичної системи [27]. Засоби масової інформації відіграють свої функції «входу» шляхом публікації фактів і думок соціальної значущості, які є індикатором ставлення людей до проблем, персон і їх

рішень, а роль «виходу» здійснюється за допомогою надання інформації громадянам про самі рішення, політичні та соціальні процеси і політичну систему. Все це створює медійну публічну сферу, місце, де населення може приєднатися до соціального діалогу. Результат – медійна публічність, тобто прозорість суспільного життя, процесів, що відбуваються в країні [28]. Таблоїдизація спрацьовує проти публічної сфери, оскільки є в опозиції до створення «загальних істин, загальних принципів, які б могли здійснювати керівництво необхідним врегулюванням соціального життя» [20]. Бурдьє здійснює критику журналістики та її ролі в суспільній та культурній сфері, ця критика висвітлює, як журналістика поступово втрачає свою автономію від економічних, ринкових принципів. Замість цього публічна сфера перетворюється на «арену для видовищ, представлену, в основному, як розвагу», яка відволікає «громадськість від принципових питань, натомість пропонує вуайєристське псевдо-проникнення в суть окремих питань» [29:90]. Таблоїдизація робить акцент на сенсаційності, особистого і особистості, але не на наданні життєво важливої інформації, необхідної

для

функціонування

здорової

публічної

сфери.

без

інформування громадян «демократія є імпровізацією і ризиком» [13]. Хоча Габермас початково стверджує, що існує лише одна єдина публічна сфера, Fraser припускає, що існують декілька публічних сфер. Зрештою, завжди є певний центр протистояння, який утворюється в медійній публічній сфери, до якої входять основні та альтернативні сфери. Можна стверджувати, що таблоїди або таблоїдизовані медіа виступають в якості альтернативної сфери, що дозволяє маргінальним та не елітарним групам отримати доступ до своєї репрезентації [28]. Таблоїди зараховані до цієї системи як засоби, що надають «задоволення, особливо актуальні для тих, хто відчуває свою відмежованість від участі в управлінні будь-якого дискурсу» [25]. Таким чином на захист таблоїдних ЗМІ висувається аргумент,

що традиційна преса намагається

зміцнити досягнений консенсус і домінантні ієрархії, забезпечуючи таким чином елітарність публічної сфери. Тому таблоїдна журналістика надає альтернативну медіа-сферу для публічного дискурсу, де традиційні політичні звіти і критика політичних еліт і процесів можуть працювати відокремлено один від одного, таким чином це дозволяє уникати шаблонів щодо висвітлення влади, які часто можна зустріти в «серйозній» пресі [28]. Така постмодерністська

перспектива

спрямована

на

«партикуляризацію

суспільних питань в якості корегування універсалізації, безособовості, абстрактних апелювань і форм інформації, які асоціюються з традиційними медіа» [30]. Відштовхуючись від цих аргументів, таблоїдизована журналістика – це журналістика «іншого». Однак, стверджується, що «інший» тип існував завжди, тип журналістики, який апелює до частини населення, яка не є типовою цільовою мішенню для традиційних медіа [28]. Цей тип варіюється діапазоном від «копієчної» преси 19 ст. до сучасних таблоїдів. В той час як таблоїди часто розглядаються з підозрою в деяких країнах, в інших – таблоїд розглядається, як «один зі шляхів, коли новини можуть бути наближені до реального життя простих громадян та їх інтересів, які б в іншому випадку взагалі новини б не сприймали» [2]. Однак, Gripsrud вважає, що цей аргумент є лише прикриттям і виправдання для тих, хто виробляє і отримує прибуток від таблоїдизації. Він не згоден із тим, що саме таблоїдна журналістика забезпечує альтернативну публічну сферу для громадян і вважає, що альтернативна сфера забезпечується завдяки популярній («mid-market») журналістиці, а не таблоїдам. Популярна журналістика надає новини необхідні для громадян (місцеві політичні, новини зі сфери здоров’я). Такий тип журналістики є освітнім і серйозним, але водночас не є занадто високоінтелектуальними [20]. Водночас таблоїдна журналістика фокусується на сенсаційності, знаменитостях та часто встановлює непотрібні обмеження на інформацію, яка необхідна для участі в публічній сфері [21]. Хоча популярна журналістика може бути корисною для

публічної сфери, вищенаведені аргументи демонструють, що таблоїдна журналістика може запропонувати мало корисного для суспільства. Те, що вона пропонує – це є псевдозадоволення інформаційних потреб аудиторії, коли люди начебто якусь інформацію отримали, проте суспільної ваги ця інформація не має жодної, залишаючи людину в альтернативній медіа реальності. Таким чином, можна зробити висновок, що таблоїдні засоби масової

інформації

не

можуть

функціонування

публічної

громадянського

суспільства.

забезпечити

сфери, Тому

якій

таблоїдні

умов

для

нормального

розгортаються медіа

процеси

повинні

мати

альтернативу і бути збалансованими громадським мовленням. 1.2. Проблеми визначення таблоїдизації З оглянутої літератури, ми можемо зробити висновок, що таблоїдизація є складним для визначення поняттям, яке позначає зміни у новинах комерційних телеканалів, які пов’язують із проникненням у них рис із розважальних жанрів. Щодо дефініції таблоїдизації в наукових та експертних колах не існує чіткого консенсусу. Тому фактично немає утвердженого концепту таблоїдизації, так само як і її ознак. Найчастіше цей процес пов’язують із комерціалізацією медіа і їх метою розширення аудиторії та привернення її більшої уваги до новин, проте деякі інші дослідники вбачають в цьому елементи цензури чи приховування інформації. У зв’язку із цим автор цієї роботи вважає за необхідне запропонувати власну робочу дефініцію таблоїдизації для подальшого використання в цьому дослідженні: Таблоїдизація – явище проникнення в теленовини стилістики і ознак розважальних жанрів, що веде до зниження журналістських стандартів, якості та вичерпності інформації, порушень принципів журналістської етики з метою замовчення певної інформації та/або заради створення продукту, що привертає увагу ширшої аудиторії до

новин, і вражає глядача в першу чергу емоційно через неновинні аудіовізуальні прийоми і техніки у подачі новин, а також зумовлює специфічний відбір інформації зі зменшення кількості політичних та економічних новин, із фокусом на скандали, відомих особистостей, трагедії, катастрофи і гумор, виклад яких відбувається у стислій формі, яка зменшує можливості для проблематизації і аналізу, та із ігноруванням одних деталей події на користь інших з метою отримання бажаного емоційного ефекту на глядача, а не всебічного викладу інформації, оскільки це не є пріоритетом. Також з огляду літератури стало очевидним, що таблоїдизація має подвійну природу. З одного боку вона є глобальним явищем характерним для комерційних мовників в усьому світі. З іншого боку точки зору варіюються від країни до країни. Через це має місце значна кількість багатоманітних трактувань і визначень цього поняття, бо більшість концепцій та інтерпретацій різних науковців спирається на результати власних або чужих досліджень національних медіа. А оскільки кожна національна медіасистема має свої особливі риси і тенденції, це впливає на інтерпретації явища «таблоїдизації». Тому можна окреслити найпоширеніші ознаки таблоїдизації, проте потрібно розуміти, що не всі з них можуть бути характерні для українських медіа, оскільки запозичені із досліджень, що стосувались інших медіасистем. Таблоїдизація в українських медіа є мало дослідженою. Тож і немає характерних ознак таблоїдизації у нашій країні. Проте не виключено, що в ході такого дослідження можуть бути встановлені нові ознаки, а деякі із традиційних проявитись лише частково. Принаймні порівняльний аналіз різних національних досліджень, як вже було сказано, засвідчує відмінності явища від країни до країни. 1.3. Термінологічні суперечності

Відмінності у поглядах і трактуваннях таблоїдизації, а також традиції національного дискурсу в кожній країні щодо проблем, які охоплює це явище, призвели також і до термінологічної плутанини. Це виявляється у тому, що дуже часто у значенні «таблоїдизації» в якості синонімів вживають інші терміни або «журналізми». Зокрема, наступні: •

інфотейнмент

•

комерціалізація

•

сенсаціоналізація

•

театралізація

•

бульваризація

•

примітивізація

•

драматизація

•

вульгаризація

•

барбосизація

З-поміж них можна виділити журналізми-синоніми; поняття, що є складовими таблоїдизації та просто терміни, що дотичні до теми таблоїдизації, проте є самостійними категоріями. Необхідно розібратись у значеннях і співвідношеннях цих понять із таблоїдизацією та між собою. Як вже зазначалось, в даному питанні присутній значний відбиток національної специфіки. Так, наприклад, в Німеччині, як стверджує Esser, зазвичай використовують термін «boulevardisierung» з відсилкою до «бульварної» преси, яка також відома як популярна, сфокусована на скандали, знаменитостей, плітки і розваги [11]. Водночас, такий англійський дослідник як Kurtz надає перевагу, власне, терміну «таблоїдизація» в контексті прийняття елітною пресою або програмами телевізійних новин цінностей, характерних для популярних видань-таблоїдів [2]. У Мексиці та інших латиноамериканських країнах відповідником «таблоїдизації» є термін «espectacularización» (від слова «спектакль») [9],

який виник завдяки італійському політологі Джованні Сарторі в його праці «Homo Videns». Українською «espectacularización» можна перекласти як «спектаклізація» або більш звичним «театралізація». Lozano стверджує, що серед латиноамериканських вчених цей термін має критичне забарвлення. Водночас, із нашої точки зору він у повній мірі не охоплює всі риси «таблоїдизації» і може слугувати однією з її характеристик. Вживання «сенсаціоналізації» [15] в якості синоніма таблоїдизації на нашу думку є не виправданим, адже сенсаціалізація є лише складовою таблоїдизації і хоч і є її однією з найяскравіших ознак, проте не включає в себе багатьох інших характеристик. Наприклад, драматизацію. На рівні із сенсаціоналізацією і драматизацією, як ознаками таблоїдизації вживають поняття «вульгаризація» [22] і «примітивізація» [21]. За своїм семантичним значенням вони еквівалентні англійському «dumbing down» (of news), який позначає зниження журналістських стандартів, якості і глибини матеріалів та відхід від серйозної, ґрунтовної аналітичної журналістики на користь спрощеної і розважальної таблоїдної [21]. У дослідженні чеських медіа [32] ми зустріли прирівнювання «комерціалізації» медіа до таблоїдизації. З нашої точки зору, це некоректно, адже йдеться про два різні явища між якими немає прямої залежності. Таблоїдизація зустрічається і в некомерційних мовників, а комерційні ЗМІ зовсім не обов’язково є таблоїдними. В Україні ж ми маємо свій специфічний журналізм для позначення таблоїдизації теленовин – «барбосизація» [32]. Він виник у 2008 році і пов’язаний зі змінами у форматі новин «ТСН», каналу «1+1», які ініціював новий менеджмент компанії. Одним з найбільш поширених термінів, який вживається в якості синоніму таблоїдизації є «інфотейнмент». Проте слід зауважити, що це значно ширше поняття. Воно виходить не тільки за межі новинних програм [33]. До інфотейнменту відносять також різноманітні розважальні шоу. Тобто

цей термін має значення, яка поширюється за межі теленовин, проте таблоїдизація є його складовою в тому, що стосується виробництва новин. На нашу думку, «таблоїдизація» є найзручнішим терміном. Не зважаючи на те, що саме поняття історично походить зі сфери друкованих ЗМІ, в якій виникли видання-таблоїди ще у 19 ст., цей термін є абсолютно сучасним, бо має універсальний характер і може застосовуватись до опису електронних типів ЗМІ. Об’єднуючим тут є те, що таблоїдизація як явище – це завжди зміни у двох параметрах медіа: контенті та його формі, а ці ознаки притаманні будь-якому типу ЗМІ [16]. 1.4. Таблоїдизація в українських медіа Проблема таблоїдизації та її проявів в українських засобах масової інформації є порівняно новою темою дискусій серед медіа експертів в Україні. Можна стверджувати, що обговоренню щодо неї декілька років і моментом актуалізації даної теми став період після Помаранчевої революції (2005 рік). Апелюючи до втоми людей від політики починаючи із 2006 року українські канали почали активніше і частіше використовувати механізми таблоїдизації новин [34:283]. А найбільш знаковим став 2008 рік. Тоді другий за аудиторією канал країни «1+1» здійснив стрімкі зміни у стилістиці своїх новин в бік таблоїдизації контенту. Це було пов’язано зі змінами у менеджменті каналу та політикою нових власників. Тоді і виник суто українській відповідник таблоїдизації теленовин – «барбосизація». Він походить від назви концепції новин «ТСН», яку озвучив новий менеджмент каналу – «Новини для Барбоса». Походження такої назви до кінця не відоме, проте результати її втілення якраз і були охрещені журналістами та медіакритиками «барбосизацією» [32]. У відповідності до такого підходу, працівникам інформаційної служби каналу було оголошено, що тепер головними орієнтирами новинних матеріалів є [34, 36]:

28 •

Скандали

•

Сенсації

• Страх • Секс • Смерть •

Сміх

•

Гроші

Не зважаючи на те, що тема таблоїдизації телепростору гостро критикується, переважна частина дискусій з цього приводу в Україні залишається на абстрактному рівні з надзвичайно низьким показником практичних досліджень, які вивчають справжні розміри і параметри таблоїдизації та пов’язані із нею явища та поняття, як, скажімо, інфотейнмент, сенсаціоналізм тощо. Водночас тут варто згадати масштабне дослідження Володимира Кулика «Дискурс українських медій» [34]. Воно є прикладом чи не єдиної наукової праці, яка фіксує і констатує тенденцію таблоїдизації в українських медіа. Аналізуючи дані свого моніторингу та апелюючи до думок медіа експертів, Кулик робить висновок про те, що таблоїдизація сприяє байдужо-цинічному – а не зацікавлено-критичному – ставленню глядачів до суспільних процесів, яке дає змогу владі й пов’язаним із нею елітам зберігати чинний лад і своє становище. Дослідник переконаний, що таблоїдизація теленовин не може бути виправдана, навіть якщо здійснюються виключно з метою привернення до новин більшої аудиторії та бажання телевізійників збільшити прибутки. На багатьох інших каналах таблоїдизація новин означала перенесення спочатку надзвичайних, а потім усіх підряд «кривавих» сюжетів і повідомлень на початок інформаційних випусків, а, відтак, відсування політичних та економічних тем на другий план або й взагалі їх ігнорування. [32, 34, 37]

Такі медіа експерти, як Кулик, Лігачова і Довженко, припускають, що таблоїдизації новин на окремих каналах може мати на меті відвернення уваги глядачів від певних політичних подій або творити враження повного свавілля та хаосу в країні, на яке згодом могли б спиратись передвиборчі кампанії політичних сил, близьких до цих телеканалів. Телебачення образно кажучи «частує» глядачів головно маніяками та диваками в контексті яких аудиторія сприймає решту новин, зокрема й діяльність політиків [34, 32]. Медіакритик Наталія Лігачьова вважає [32], що таблоїдизацією в українських медіа стали підміняти критику, в результаті чого глядач отримує псевдо новини, які вона називає «фальсифікованими». Зокрема, нею відзначені наступні риси характерні для таблоїдизованих новин на українському телебаченні: • Драматизація • Некритичність •

Постановочність заради шоу і яскравої картинки, щоб новини краще «продавались» глядачу

•

«Розгін емоцій», емоційно забарвлена лексика журналістів в новинах

• Вирваність новин з контексту •

Акцентування на тих деталях події, які вигідно представити в таблоїдній стилістиці і, як наслідок, приховування інших деталей

Лігачова зазначає, що при тому покритті, яке мають загальнонаціональні телеканали (і, відповідно, рейтингах, які вони мають) вони можуть сприяти зростанню кількості тих глядачів, хто некритично бачитиме світ саме таким, яким його уявляють в таблоїдизованих новинах. На її думку телебачення, фактично, буде сприяти реальному «обдурюванню»

населення України. Адже свідома примітивізація інформації, яка надається українським громадянам – це «злочин перед інтелектом нинішніх і майбутніх поколінь, який лицемірно виправдовуються інтересами отримання швидкого прибутку». «Це новини, які малюють «потьомкінські села», а не розповідають про реальні проблеми країни, в тому числі - вказуючи і на, м'яко кажучи, недоліки в роботі державних органів, включаючи і зону відповідальності і Прем'єра, і Президента, - продовжує Наталія Лігачова. – А значить, у зв'язку з тотальним поширенням в Україну «новин для барбоса», пора вже замислитися і про проблему нової модифікації цензури. Цензури, за якої природний критицизм медіа замінюється їх таблоїдизацію». Отже, як бачимо, медіа експерти схильні вважати таблоїдизацію теленовин не тільки елементом комерціалізації для підвищення рейтингів, але й новим видом цензури в українських медіа. 1.5. Механізми таблоїдизації Спробуймо підсумувати усі точки зору на таблоїдизацію і скласти перелік її ознак. Одразу варто зазначити, що тут необхідно окремо говорити про використання власне таблоїдного контенту, з одного боку, і, з іншого, про таблоїдні техніки та прийоми при подачі інформації. У першому випадку йдеться про контент тематично характерний для таблоїдів і який сам по собі є ознакою таблоїдизації. Щодо другого, то це важливо з точки зору розуміння таблоїдизації, як процесу, що стосується перетворень у «серйозних» новинах, які набувають таблоїдної стилістики. Таким чином ми можемо говорити про те, що таблоїдизація включає в себе такі механізми як використання таблоїдного контенту і власне таблоїдизацію як набір інструментів (технік і прийомів). • Таблоїдний контент

o Кримінал o Аварії, інциденти, катастрофи, трагедії і жертви

o Шоу-бізнес, зірки, світське життя, багаті і успішні люди o Гроші і розкіш o Секс, скандали, інтриги o Цікавинки, дивовижі, диваки o Страшні/загадкові історії, НЛО o Гумористичні, комічні історії o Тварини, зоопарки o Життєві драми, особисті трагедії, людські історії o Плітки, чутки, приватне життя

• Таблоїдні інструменти Драматизація, театралізація – представлення життя як

спектаклю через емоції, конфлікти або протистояння героїв. Сенсаціоналізація – зумисно перебільшені, гучні,

контроверсійні, провокативні або лякаючі повідомлення або стиль їх повідомлення, за допомогою яких намагаються захопити увагу глядача. Розгін емоцій – емоційно забарвлена лексика і

o тональність.

o Персоналізація – фокусування не на суті події, а на акторах, що з нею пов’язані. o Фрагментарність інформації, зміщення акцентів на вигідні факти,

перекручування, поверховість.

o Неновинні аудіовізуальні прийоми (фонова музика, сповільнення, прискорення відео та інші візуальні ефекти) o Криваве та шокуюче відео o Постановочні сцени

Крім того варто відзначити ще декілька рис, які опосередковано чи непрямо свідчать про таблоїдизацію, проте не можуть бути використані які чіткі індикатори з різних причин: 1. Малий хронометраж матеріалів. Це не обов’язково

свідчить про таблоїдизованість новин, проте менша кількість часу на журналістські матеріали зменшує можливості для розкриття тем, аналітики, проблематизації та подачі бекгруандної інформації, які дозволяють глядачу краще зрозуміти історію та суть питання. 2. Відсутність або мала кількість аналітичних матеріалів.

Причини відсутності аналітичних матеріалів у випуску можуть бути різні, проте неаналітичність так само характерна для таблоїдизованих новин. 3. Збільшення «soft news» та зменшення «hard news». Цю

ознаку таблоїдизації можна зустріти практично в кожному дослідженні, що торкається даної теми, проте, на нашу думку, цей параметр є вкрай розмитим для того, щоб виконувати функцію безпосереднього індикатора таблоїдизації. Головна проблема полягає в тому, що не існує чіткого концепту, що таке «hard news» і «soft news» та універсальної форми їх розрізнення, тому межа між

ними є вкрай розмитою, тож така класифікація завжди матиме суб’єктивний авторський відбиток, помножений на національний ґрунт. Тому ця характеристика може використовуватись лише як допоміжна. Таким чином ми з’ясували сутність поняття таблоїдизації, характеристики та встановили механізми, через які вона відбувається у медіа, що дозволяє нам проводити дослідження даного явища.

Розділ ІІ. Дослідження міжнародних новин 2.1. Значення міжнародних новин Оскільки міжнародні події – це переважно інформація про те, що відбувається поза межами емпіричного життєвого досвіду телеглядача, вони поза всяким сумнівом відіграють важливу роль у формуванні його поглядів на міжнародну політику і взагалі світ за межами своєї країни [38]. Щодня редактори і журналісти обирають певні міжнародні новини для висвітлення і ігнорують сотні інших. Тож питання принципів відбору та фреймінгу новин, їх якості та вичерпності, форми подачі глядачам є важливими чинниками, що впливають на формування уявлень глядача про світові процеси і, зокрема, зовнішню політику своєї та інших країн.

Дослідження як окремі нації ставляться до інших в залежності від того, що про них розповідається у міжнародних новинах демонструють прямий зв'язок між цими двома явищами. Науковці з'ясували [39], що стереотипи і ознаки із якими окремі нації представляються у новинах прямо відображаються на ознаках і особливостях цих націй в уяві глядачів. У їхній свідомості утворюються асоціативні зв’язки між побаченим і почутим у новинах та уявленнями про «іншого». Таким чином міжнародні новини не тільки кажуть ПРО ЩО думати, але й прямо впливають на уявлення аудиторії про світ за межами їхньої країни, тобто ЩО думати [39]. Коен (Cohen) у своїй роботі «The Press and Foreign Policy» виділив три основні ролі, які відіграють медіа в сфері міжнародної політики [40]: • роль оглядача або спостерігача за міжнародними подіями; • роль учасника зовнішньополітичних процесів на одному рівні із політиками; • роль каталізатора міжнародних новин. Остання роль є ключовою для функції встановлення інформаційного порядку-денного в суспільстві. Фахівці Голан, Ванта і Лі відзначають два рівні, на яких діє функція формування порядку денного в суспільстві : •

Перший рівень: обсяг висвітлення країн впливає на уявлення про важливість цих країн.

•

Другий рівень: характеристики і ознаки, із яким країна згадується у новинах автоматично переносяться у свідомості людей на цю країну.

Звідси випливає: •

Перший рівень – медіа кажуть «Про що думати»

•

Другий рівень – медіа кажуть «Як думати»

Дані дослідження Голана, Ванта і Лі демонструють чіткий і прямий зв’язок між обсягом і характером висвітлення різних націй в національних медіа та тим, як бачать ці нації глядачі, які мають щодо них стереотипи і яку думку щодо важливості їх для своєї власної країни. Зокрема, із дослідження випливає, що чим більшою є увага медіа до певної країни в міжнародних новинах, тим більш важливою для зовнішньої політики своєї країни вважають її глядачі. Чим більше негативних новин про певну країну, тим гіршої думки про неї аудиторія, і, відповідно, чим більше позитивних чи нейтральних новин, тим громадська думка про країну, її імідж очах глядачів, краще. Проте водночас дослідники відзначають, що негативні повідомлення мають сильніший ефект на сприйняття країни глядачами, аніж позитивні [39]. Таким чином, підсумовуючи усе вище сказане, ми можемо констатувати, що міжнародні новини мають незаперечно сильний вплив на громадську думку щодо зовнішньої політики і формують порядок денний щодо неї в суспільстві. Проте міжнародні новини це не тільки те, як ми сприймаємо і реагуємо на міжнародні події. Це тільки перша їх сторона, тобто те, як бачимо світ ми. Але є друга – це те, як світ бачить нас. Це те, як наші дії та позиції на міжнародній арені подаються у міжнародних новинах в світі. Як ми вже з’ясували вище, подавати країну можуть як позитивно чи нейтрально, так і негативно. Проте є і четвертий стан – коли нас не бачать чи не чують, а тому нічого не розповідають. Ленс Беннет зазначає, що новинне висвітлення певної країни у закордонних ЗМІ значною мірою залежить від того, як і яку зовнішню політику веде ця країна [41]. Тож міжнародні новини - це не тільки інформація про те, що відбувається у світі. Це також і оцінка того, яку позицію має країна в питаннях міжнародних відносин і подій, яку позицію вона займає відносно тих чи інших проблем.

Тут нам необхідно повернутись до зазначених на початку параграфу трьох функцій медіа у міжнародній політиці. Потрібно наголосити на тому, що ці три функції існують у своєрідному колі, де відбувається взаємодія трьох елементів: політиків, суспільства та медіа, які пов’язують їх між собою. Тож, якщо медіа не висвітлюють міжнародні події – не формується громадська думка щодо них, політики не орієнтуються на неї, їх діяльність в цій сфері лишається непублічною або пасивною. З іншого боку, саме завдяки міжнародним новинам люди можуть дізнаватись про події у світі, в результаті чого відбувається формування громадської думки щодо цих подій, яка впливає на політичний порядок денний і на те, якою є наша зовнішня політика, бо політики намагатимуться проводити її у відповідності до електоральних настроїв. В свою чергу, від цього, власне, і залежить те, як бачать нас інші нації на міжнародній арені у своїх міжнародних новинах, а отже все це стосується важливого процесу формування образу нації, її ідентичності серед країн світу, в очах людей в інших країнах, які так само дивляться свої міжнародні новини. Тож те, яку інформацію вони отримують залежить від нашої зовнішньої політики. Епоха економічної та інформаційної глобалізації підвищує значення іміджу країни на міжнародній арені, а відтак змушує здійснювати спеціальні заходи для цього. Наприклад, на багатьох міжнародних телеканалах ми можемо побачити рекламу окремих країн. Окрім суто туристичного спрямування, ці ролики часто є іміджевими кроками країн, що розвиваються, або тих, які колись до нього належали чи просто є малопомітними на міжнародній арені і, відповідно, в міжнародних новинах. Українське Міністерство закордонних справ також проводило подібні кампанії. Так, зокрема, на початку 2011 року на американському каналі CNN вийшла серія репортажів про Україну, а у квітні в МЗС презентували іміджеві кампанію «Відкрий Україну», яка передбачає трансляцію промо-роликів про Україну на CNN, BBC та інших міжнародних каналах [42, 43].

2.2. Міжнародні новини на українську телебаченні Згідно із дослідженням Кулика міжнародні новини на центральних каналах України складають в середньому 30-40% випуску. Порівнюючи цей показник із даними аналогічних вимірювань у США можна констатувати, що вони близькі [39]. Дослідження міжнародних новин на центральних телеканалах України є важливим, оскільки, як вже зазначалось раніше, саме телебачення є основним джерелом інформація для населення і центральні телеканали є головними формувачами уявлень про інші країни, міжнародні відносини, зовнішню політику України та її пріоритети. Власне це формує геополітичні орієнтації населення і їх електоральні вподобання, як наслідок. Брак знань про навколишній світ, робить неможливим адекватну і свідому позицію громадян України, наприклад, під час референдумів з питань, пов'язаних з геополітичним вибором Україні. До того ж політичні процеси, що відбуваються в інших країнах, є цінним досвідом, крізь який відбувається оцінка подій вітчизняної політики, а здатність до аналізу чужого досвіду багато в чому є складовою поняття політичної культури [44]. На жаль, можна констатувати той факт, що на українських каналах значення міжнародних новин навіть не другорядне. Як експерти так і самі журналісти в один голос говорять, що ця частина новин відіграє роль додатку, заповнення випуску абиякою інформацією, інформаційного відстійника тощо [44-47]. Згідно із інформаційною політикою загальнонаціональних каналів – міжнародні новини не дуже цікаві українському глядачеві, тож ними його не потрібно навантажувати, особливо розповідаючи про глобальні світові проблеми. Тому сюжети, що всебічно висвітлюють якісь теми і проблеми міжнародного значення трапляються рідко. Натомість відчутно домінує формат подачі міжнародних новин у формі студійної начитки ведучого на тлі відео (так зване БЗ) іноді з, а іноді без синхрону (БЗ+СХ). Такий формат викладу новин значно зменшує можливості для розкриття тем, а тим паче проблематизацію, адже стандартна тривалість такої інформації 30-40 секунд, що складає не більше 500 знаків

друкованого тексту [34, 45-46]. Тому в ефірі починають домінувати міжнародні новини, що не потребують особливої проблематизації чи навіть точності і в цілому спостерігається зниження їх якості. Зокрема можна виділити наступні риси і тенденції: • домінування закадрової начитки, над сюжетами • відсутність проблематизації • відсутність бекграунду • одноразовість представлень певних тем • фактологічні неточності • низька увага до політичних і економічних тем • висока кількість катастроф (теракти, кримінал, стихійні лиха) • висока кількість шоу-бізнесових і розважальних новин • вкрай низька кількість закордонних репортажів кореспондентів За словами самих журналістів, перед «міжнародною» на ставляться питання про пошук інтересів України в міжнародних подіях та пошуків інтересу українців в цих подіях [48]. Тобто іншими словами міжнародні новини не «локалізуються», не відбувається їх прив’язка до національних інтересів, не відчувається пов’язаності із внутрішніми проблемами тощо. Отже ситуація починає нагадувати замкнене коло: міжнародні новини не цікаві глядачам, тому медіа не вважають їх цікавими для глядачів апріорі, тому журналісти ці новини не роблять цікавими для глядачів. І тут можна припустити, що фактично єдиним механізмом, який лишається, щоб привернути до них увагу і зачепити глядача є таблоїдизація. Це відбувається замість журналістського пошуку зв’язки подій із національними інтересами,

розробки проблемних тем. Тож логічним буде припущення про те, що у глядачів формується таке враження, що з одного боку в України слабка зовнішня політика, нас не дуже турбують світові проблеми, наша країна мало на що впливає у світі, а значить міжнародні події нам в принципі не цікаві. Внаслідок цього українські політики мало говорять і слабо розбираються у темах міжнародних відносин, бо це мало цікаво електорату. Виняток становить хіба що «російська тема». Журналісти схильні пояснювати проблему із міжнародними новинами відсутністю належного фінансування цього напрямку зі сторони каналів, мовляв, мало виїздів закордон, немає бюро в інших країнах, немає можливості самими знімати закордоном, присутня залежність від інформагенцій і т.д. Водночас така точка зору лише частково може пояснити ситуацію. Адже ті канали, які мають декілька закордонних бюро або в них є можливість час від часу надсилати власних кореспондентів закордон для висвітлення міжнародних тем, на практиці не виграють в ексклюзивності матеріалів чи якості розкриття тем. Дуже часто подібні матеріали навпаки дуже однобічно висвітлюють тему, не розкривають її аспекти, а також таблоїдизують її [48]. Наприклад, висвітлюючи кінофестиваль журналісти розповідають не про його конкурсну програму та претендентів на нагороди, а скільки коштують сукні, в яких зірки пройшлись по червоній доріжці і в кого найдорожчі. Таким чином, в умовах, коли медіа не бачать Україну суб’єктом міжнародних відносин, який має свої інтереси, не можуть локалізувати міжнародні теми і зробити їх цікавими і близькими глядачам, єдиним шляхом привернення уваги до «міжнародки» стає її таблоїдизація, яка загалом стала характерною ознакою українських телевізійних новин. 2.3. Методологія дослідження механізмів таблоїдизації в міжнародних новинах українських телеканалів

Таблоїдизацію можна досліджувати у два способи: за її елементами, що присутні в новинах фактично у певний момент і як процес змін у преференціях відносно того чи іншого контенту та його подачі впродовж тривалого періоду часу. Останній варіант можливий, якщо існує можливість дослідити явище в середньостроковому періоді (2-4 роки), або ж існують попередні схожі дослідження, із якими можна порівнювати нові дані і робити відповідні висновки. Оскільки дане дослідження не передбачає таку тривалість вимірювань та моніторингу, а попередні практичні дослідження таблоїдизації в Україні, із даними яких можна було б проводити порівняння, не проводились, нам залишається доступним тільки перший спосіб вимірювання – контент-аналіз на предмет наявності ознак таблоїдизації. Для проведення дослідження механізмів таблоїдизації в міжнародних новинах українських телеканалів нам необхідно здійснити наступні підготовчі кроки: 1. Ознайомитись із теорією методу контент-аналізу та особливостями його проведення. 2. У відповідності до його методології: 1) Висунути гіпотезу. 2) Визначити дослідницькі питання, на які необхідно відповісти. 3) Визначити індикатори таблоїдизації – елементи змісту новин, що слугуватимуть одиницями підрахунку. 4) Визначити вибірку дослідження – канали і програми, моніторинг яких буде проведено. 5) Визначити часові рамки дослідження.

2.3.1. Метод контент-аналізу

Контент-аналіз – заснований на якісному та кількісному дослідженні змісту інформаційних структур метод, який виділяє і трансформує семантичні одиниці цих структур, виявляє закономірності їх розвитку, систематизує основні змістовні положення, дозволяє простежити динамічні і статичні тенденції трансформацій в інформаційному просторі. [49] При

використанні

контент-аналізу

важливим

збалансоване

поєднання якісних та кількісних методів дослідження, оскільки вони забезпечують різні напрямки дослідження об’єкту. Як зазначає Бергер, кількісний

контент-аналіз

досліджуваного

явища

відображає

ступінь

детермінованому

присутності

певного

інформаційному

полі.[50]

Застосування кількісного підходу є доречним при аналізі широкого обсягу інформації та довгого часового періоду, оскільки саме кількісні показники характеризують частоту повторень вибраних параметрів при аналізі семантики структур медіа-простору. На перший погляд, кількісний опис позбавлений інтерпретаційного забарвлення, що надає більшої об’єктивності дослідженню, але, з іншого підходу, зокрема на думку Ларсена, суб’єктивний погляд на об’єкт дослідження присутній і в кількісному аналізі, оскільки параметри дослідження і категорії, які вибираються з інформаційного поля, не є універсальними: їх визначає дослідник. [51]

В даному контексті

важливим є часткове залучення якісного аналітичного методу. Як зазначає Кулик [34:152], при здійснені контент-аналізу медіа неможливо нехтувати, навіть заради утопічної об’єктивності, конотативними значеннями об’єкту дослідження та обраних для його аналізу параметрів, тому що це призводить до профанізованого відображення внутрішніх зв’язків всередині самої структури

тексту

(аудіо,

відео)

як

знакової

системи

–

натомість

відтворюються лише значення окремих елементів та параметрів дослідження без їх взаємозв’язку. Для даної роботи кількісний метод аналізу є важливим саме в контексті дослідження досить широкого інформаційного спектру протягом визначеного часового терміну відразу на декількох каналах. Зокрема, при дослідженні процесу таблоїдизації новин важливим є

кількісний показник різноманітних тематичних напрямків, які становлять змістовне наповнення випуску. Важливим кількісним показником є також хронометраж, відведений на кожну подію: за допомогою контент-аналізу ми можемо встановити пріоритетність тих чи інших новин. Кількісний метод також дозволяє взяти до уваги і характер повідомлень: параметри відсоткових співвідношень «hard news» та «soft news» як одні з основних індикаторів

тенденцій

таблоїдизації.

Кількісні

виміри

параметру

міжнародних новин дозволяють детальніше провести порівняльний зв’язок між таблоїдизацією в міжнародних новинах та новинах певного регіону. Особливо цікавим є відстеження на прикладі кількості міжнародних новин відмінності в поглядах, уявленнях різних каналів щодо важливості тих чи інших подій. Важливим аспектом в методології контент-аналізу є поєднання дослідження самої структури тексту з ідеологічними впливами, подієвими конотаціями.

Зокрема,

Ван

Дейк

виділяє

макроструктуру(загальна

організація) та мікроструктуру(структурні одиниці інформації) новинних текстів, а також тематичну структуру(зміст, тематична організація) та схематичну структуру(форму, складові частини).[52]. Звертаючи увагу на зазначені структури можна встановити ідеологічні впливи, оскільки ці структури розташовуються ієрархічно: найвища за ієрархією тематика є найширшою, висвітлюється вже в самому заголовку, підтеми ж є її складовими і перебувають у взаємодії між собою, реалізовуються одна через одну. В контексті дослідження процесу таблоїдизації новин особливий акцент варто зробити на ієрархічності та наданню переваги тим чи іншим тематикам сюжетів. Зокрема, маркерами даного процесу є параметри таблоїдного контенту та таблоїдних інструментів, як елементів якісного аналізу попередньо підрахованих кількісних даних. Параметр назви сюжетів відображає найвищу в ієрархічній структурі тематику. За допомогою складових якісного контент-аналізу, які запропонував Фейрклаф [53], можна переконатись в ієрархічній взаємодії структур новини

та простежити закономірності її формування: аналіз має здійснюватися за тим, який процес, учасників і обставини описує подія. За цією ж класифікацією, існують дія (містить суб’єкт і об’єкт) та подія (є або суб’єкт, або об’єкт). Суб’єкт або об’єкт можуть свідомо не згадуватись автором новин для маніпуляції аудиторією, зміщення акцентів в структурі сюжету та «містифікації» події. Симптоматичним для дослідження за допомогою контент-аналізу є також категоризація учасників події, місця та часу [53] Їх виокремлення може вказувати на типовість-нетиповість події для певного суспільства, є маркером відповідальності за подію, вписаності аудиторії в контекст події, явища. Дослідження новин буде засноване на поєднанні вищезгаданих методик контент-аналізу, їх взаємодії. На нашу думку, динаміка

змін

кількісних

показниках

може

відображати

якісні

трансформації в наповненні випусків новин, кількісні показники також відображають тенденційність певних тем, а також висвітлюють процес стереотипізації, профанізації у висвітленні певних явищ з життя суспільства. Важливим аспектом є також те, яким чином подається інформація. Як зазначає Мангейм, для цієї задачі використовується структурний контентаналіз – аналіз, який приділяє увагу, в першу чергу, формам комунікації. При застосуванні цього методу критеріями є форма подачі матеріалу [54] Якщо ж ми проводимо аналіз саме змісту інформації, то в даному контексті варто виокремити, що саме розглядається за одиницю аналізу. На думку Почепцова [55], найменшою одиницею дослідження може бути слово, символ, знак. На нашу думку, при дослідженні новин цей список варто поповнити також соціальними явищами як подіями, автором, персонажем, ідеєю, темою сюжету. Додатковим пунктом є тема як завершена думка з приводу певного явища. Варто також зазначити, що існують певні вимоги для досліджуваної одиниці: 1)

вона

має

бути

висловлювати певне значення;

досить

широкою

змістовно,

має

в той самий час, вона має бути обмеженою і виділеною

певними рамками для того, щоб звузити коло семантичних значень, для уникнення багатозначності; 3)

досліджувана

одиниця

має

легко

ідентифікуватися,

вирізнятися; 4)

має бути достатня для вибірки кількість досліджуваних

одиниць. В даній роботі такою досліджуваною одиницею можна вважати новину, а якісний аспект контент-аналізу полягає в інтерпретації отриманих відсоткових даних, виявленні їх тенденційності до зростання-зменшення. Всі тематичні одиниці контент-аналізу виділяються в залежності від мети, змісту, завдань та гіпотези дослідження. Також варто зазначити, що базовими вимогами до всіх категорій контент-аналізу

доречність

щодо

завдань

дослідження,

повнота

відображення основних пунктів дослідження, виключення однією категорією іншої, надійність джерельної бази. Отже, можна зробити висновок, що метод контент-аналізу дозволяє не просто дослідити структурно об’єкт дослідження, семантичне навантаження його складових компонентів, їх взаємодію між собою, а й вписати його в соціальний контекст, зробити прогнозування подальших тенденцій розвитку за допомогою методів номотетизму.

2.3.2. Параметри дослідження Головною категорією змісту теленовин, яка досліджуватиметься, є міжнародні новини. Під ними у цій роботі розуміються:

• новини про події за межами України пов’язані або ні із українськими громадянами чи інтересами; • про події в Україні, які пов’язані із міжнародними відносинами або контактами в різних сферах (політика, економіка, культура тощо) на офіційному чи неофіційному рівнях.

Гіпотеза дослідження Дане дослідження має підтвердити або спростувати припущення, що явище таблоїдизації теленовин, яке відзначають українські дослідники і експерти (див. 1.4), також поширюється і на висвітлення міжнародних новин в інформаційних програмах телеканалів, а отже для них характерне значне застосування зазначених у пункті 1.5 механізмів таблоїдизації, зокрема, велика кількість таблоїдного контент, широке застосування інструментів таблоїдизації при висвітленні подій, що в свою чергу призводить до скорочення хронометражу інформаційних повідомлень та їх кількості, скороченої форми подачі, їх неаналітичності, а також присутності великої кількості soft news порівняно із hard news. Дослідницькі питання Для перевірки гіпотези дослідження нам необхідно відповісти на наступні питання: •

Яка кількість таблоїдного контенту у міжнародних новинах?

•

Як часто та які інструменти таблоїдизації використовуються у блоках міжнародних новин?

•

Який формат подачі міжнародної інформації найбільш розповсюджений і на скільки (БЗ або сюжет)?

•

Яка середня кількість міжнародних повідомлень на випуск?

•

Яка середня тривалість:

міжнародних новин у випуску (у хвилинах та відсотках)

одного міжнародного повідомлення у випуску

повідомлень у формі БЗ(+СХ)

повідомлень у формі сюжету

•

Яка кількість аналітичних матеріалів у міжнародних блоках?

•

Яке співвідношення між «hard news» і «soft news» у міжнародних блоках?

Індикатори таблоїдизації Для відповіді на поставлені питання пропонуємо наступні елементи міжнародних теленовин, які слугуватимуть одиницями кількісного підрахунку для нашого дослідження:

• Таблоїдний контент o Кримінал o Аварії, інциденти, катастрофи, трагедії і жертви

o Тварини, зоопарки o Життєві драми, особисті трагедії, людські історії o Плітки, чутки, приватне життя • Таблоїдні інструменти o Драматизація, театралізація – представлення життя як спектаклю через емоції, конфлікти або протистояння героїв. o Сенсаціоналізація – зумисно перебільшені, гучні, контроверсійні, провокативні або лякаючі повідомлення або стиль їх повідомлення, за допомогою яких намагаються захопити увагу глядача. o Розгін емоцій – емоційно забарвлена лексика і тональність. o Персоналізація – фокусування не на суті події, а на акторах, що з нею пов’язані. o Фрагментарність інформації, зміщення акцентів на вигідні

факти, перекручування, поверховість. o Неновинні аудіовізуальні прийоми (фонова музика, сповільнення, прискорення відео та інші візуальні ефекти) o

Криваве та шокуюче відео

Постановочні сцени

• Хронометраж повідомлень • Формат викладу: сюжет або БЗ • Аналітичні матеріали •

«Hard news» і «soft news» o «Hard news» - подієві новини, що мають обмежену в часі

актуальність та розповідають про політику, економіку, законодавство, злочини, катастрофи, війни тощо.

o «Soft news» - менш серйозні новини, які мають довшу актуальність, проте меншу терміновість, можуть не мати конкретного інформаційного приводу, а бути просто викликані журналістською цікавістю. Розповідають про мистецтво, розваги, цікавинки і дивовижі, шоу-бізнес і зірок, спорт, людей та їхні історії, стиль життя, подорожі тощо.

Вибірка Для проведення моніторингу нами обрано новини на центральних телеканалах загальної тематики. На багатьох з них новини виходять декілька разів на день, тому у центрі нашої уваги будуть головні підсумкові вечірні випуски, оскільки саме вони мають найдовший хронометраж, включають найбільше інформації за день і мають на меті відобразити повну картину дня. Крім того, під моніторинг підпадуть тільки ті випуски, які виходять у будні дні. Це пов’язано із тим, що на багатьох каналах у вихідні дні сітка мовлення суттєво змінюється порівняно із буднями. Зокрема, по суботам випуски часто виходять із іншими ведучими ніж в будні, а також з іншим хронометражем і навіть стилістикою. А по неділям у слоті традиційних вечірніх випусків новин в ефір виходять підсумкові інформаційні програми за тиждень, які мають свою специфіку. Таким чином, для дослідження нами було визначено три центральні вечірні випуски новин, що мали у першому кварталі 2011 року найвищі показники рейтингу та частки за даними ТВ-панелі компанії GfK-Україна (див. додаток 1): • «Подробности» (канал «Інтер») • «ТСН» (канал «1+1»)

• «События» (канал «Україна») «Подробности» на каналі «Інтер» Рейтинг – 9,46% Частка – 22,19% Час виходу – 20:00 Хронометраж – близько 30 хв. Мова – російська Ведучі – Володимир Андрієвський та Анастасія Даугулє (чергуються потижнево)

Концепція (згідно із сайтом каналу): «Подробиці – найвідоміше в Україні ім'я новин – головна інформаційна програма країни. «Подробиці» – це об’єктивність, ексклюзивність і якість подання новин. Це все найцікавіше в Україні і на планеті: політика, економіка, культура і спорт. «Подробиці» – це десятки репортерів в містах України і постійно діючі корпункти в США, Великій Британії, Німеччині та Росії. Це спеціальні кореспонденти, які готові щомиті вирушити у будь-яку точку світу і вийти у прямий ефір. «Подробиці» – це найкраща команда новин у країні.». «Інтер» є одним з перших в Україні приватних телеканалів. Виходить в ефір з 1996 року. Є лідером серед українських телеканалів із рейтингом 2,74% і часткою 16,75% за перший квартал 2011 згідно із даними ТВ-панелі GfK (див. додаток 2). Позиціонує себе як «сімейний канал, що враховує історично сформовану в Україні мовну ситуацію». Саме цим пояснюється той факт, що головний вечірній випуск новин виходить російською мовою.

Використовуючи радіочастотний ресурс канал має ефірне покриття території України понад 90%, а мовлення через кабельні мережі та супутник дозволяє покривати 99,7% території країни. Входить до холдингу «U.A. Inter Media Group» разом із каналами «НТН», «К1», «К2», «Ентер», «Ентер-Фільм» та «Мега». «Телевізійна служба новин» (ТСН) на каналі «1+1» Рейтинг – 8,22% Частка – 19,84% Час виходу – 19:30 Хронометраж – близько 40 хв. Мова – українська Ведуча – Наталія Мосейчук

Концепція (згідно із сайтом каналу): «Новини стають ближчими: лише найсвіжіші, найважливіші та найцікавіші українські новини. Новини стають мобільнішими: кореспонденти найпотужнішої в країні регіональної кореспондентської мережі реагують миттєво. Вони завжди там, де новини. Новини стають цікавішими: ми розповідаємо про політику іронічно – так, як про неї говорять усюди, окрім телеекранів. Ми розповідаємо про соціум та економіку легко – так, щоб зрозумів кожен. Ми розповідаємо про страшне, смішне, злободенне і резонансне – так, щоби було цікаво». Приватну телекомпанію «Студія 1+1» засновано у серпні 1995 року. Програми її виробництва вперше вийшли в ефір у вересні того ж року на Першому загальнонаціональному каналі. Як самостійний канал «1+1»

здійснює мовлення з 1997 року — на частотах Другого загальнонаціонального каналу (УТ-2). До 2004 року обсяг мовлення «1+1» складав 15 годин на добу: з 07:00 до 10:00 та з 14:00 до 02:00. З 30 липня 2004 року канал одержав право на збільшення обсягу мовлення до 24-х годин на добу. Таким чином, використовуючи частотний ресурс УТ-2 канал має ефірне покриття території країни 95% і є другий за цим показником українським телеканалом після Першого національного. Поширюється також через кабельні мережі і супутник. «1+1» є другим після «Інтера» за популярністю каналом в Україні із рейтингом 1,97% і часткою 12,04% за перший квартал 2011 згідно із даними ТВ-панелі GfK (див. додаток 2). Входить до медіа-холдингу «Група компаній 1+1» разом із ще п’ятьма телеканалами: «1+1 International», «2+2», «ТЕТ», «Сіті» та «Уніан-ТБ».

«События» на каналі «Україна» Рейтинг – 5,02% Частка – 13,29% Час виходу – 19:00 Хронометраж – близько 20 хв. Мова – російська Ведуча – Олена Кот, Євген Міхін (чергуються потижнево)

Концепція (згідно із сайтом каналу): «Програма, яка підбиває підсумок подіям дня, представляє найбільш гострі та цікаві репортажі. Від нашої уваги не сховається те, що хоче знати наш глядач».

Канал «Україна» розпочав мовлення у грудні 2002 року. Він також є приватним і належить компанії «Сістем Кепітал Менеджмент» («System Capital Management»). Телеканал веде інформаційне, пізнавальне, дитяче, розважальне, художнє і спортивне мовлення в кабельних мережах, через супутник та в ефірі. Ефірне покриття каналу одне з найбільших в Україні – 95%. У 2010 році на базі телеканалу «Україна» було створено медіахолдинг «Медіа група Україна», до якого входять також спортивнi канали «Футбол» та «Футбол+», а також регiональний канал «Донбас». На 2011 рік заплановано відкриття каналів «Новини», «Спорт», «Спорт HD» та кіноканалу. Власником «Медіа групи України» є так само компанія «Сістем Кепітал Менеджмент». У третьому кварталі 2009 року канал «Україна» вийшов на третє місце в рейтингу загальнонаціональних телеканалів із показниками частки 8,89 % і рейтингу - 1,26 % згідно із даними ТВ-панелі GfK. За підсумками першого кварталу 2011 року канал впевнено тримається третім із рейтингом 1,7% і часткою 10,40% поступаючись лише «Інтеру» та «1+1». Часові рамки дослідження Моніторинг міжнародних новин відбудеться з 4 по 15 квітня і охопить усі випуски у будні за два тижні. Два тижні є оптимальною тривалістю моніторингу, яка враховує потижневе чергування ведучих у новинах на каналах «Інтер» та «Україна».

Розділ ІІІ. Результати дослідження та їх аналіз

3.1. Результати моніторингу новин «Подробности» на телеканалі «Інтер» В рамках моніторингу «Подробиць» було проаналізовано 10 випусків новин за два тижні з 4 по 15 квітня (див. додаток 3). Як показало дослідження, середня тривалість випуску новин складала 31 хвилину і 22 секунди. Найкоротший випуск був 12 квітня – 27:38, а найдовший 5 квітня – 36:00. Всього за час моніторингу було 74 міжнародні повідомлення. Тобто в середньому 7,4 повідомлень на випуск. Загальний хронометраж міжнародних новин за час моніторингу склав 1 годину 56 хвилин 5 секунд (або 6965 секунд) при загальній тривалості усіх

10 випусків – 5 годин 13 хвилин і 45 секунд (або 18825 секунд). Таким чином, середній відсоток міжнародних новин у «Подробицях» складає 37%. Із 74 міжнародних повідомлень за час моніторингу: o У формі сюжетів було 30 новин (40%);  з них аналітичних – 3 (10%); 

hard news – 11 (37%);



soft news – 19 (63%).

o У формі БЗ – 44 (60%); 

з них БЗ+СХ – 18 (41%);



hard news – 39 (89%);



soft news – 5 (11%).

Загальне співвідношення hard news і soft news – 50/24 (68% / 32%). Повідомлень із таблоїдним контентом – 45 (61%). Повідомлень із таблоїдними інструментами – 23 (31%). Всього повідомлень із ознаками таблоїдизації – 57/74 (або 77%); o у формі сюжету – 25/30 (83%); o БЗ – 32/44 (72%); o hard news – 35/50 (70%) o soft news – 22/24 (92%)

3.1.1. Висновки Дані моніторингу «Подробиць» дозволяють нам зробити наступні висновки: 1) Відсоток міжнародних новин у випусках відповідає традиційній середньостатистичній їх кількості в новинах, як українських, так і зарубіжних каналів (див. параграф 2.2.) і становить 37%. При середній

тривалості випуску 31:22, середня кількість повідомлень на випуск – 7,4. Таким чином, глядачі «Інтера» не дискриміновані у доступі до міжнародної інформації, і канал приділяє їй достатньо уваги, якщо мова йде про кількісні пропорції. 2) Водночас, дослідження показало, що на рівні змісту і способу подачі інформації існують суттєві проблеми – 77% міжнародних повідомлень мають ознаки таблоїдизації. Зокрема, на рівні способу подачі міжнародних новин домінує БЗ (60%), що, як зазначалось раніше, суттєво звужує можливості для проблематизації, розкриття теми повідомлення та контексту подій. Крім того, 89% БЗ припадає саме на серйозні подієві «hard news»-новини. Що дозволяє зробити висновок, що вони подаються поверхово. Це підтверджує і показник таблоїдизації «hard news», який складає 70% при таблоїдизації самого формату БЗ на рівні 72%. При цьому кількість «hard news» у формі сюжетів суттєво поступається розважальним і менше серйозним «soft news» і становить 37% до 63%. Таким чином, «hard news», хоч і переважають у кількісному відношенні «soft news» майже вдвічі (68% до 32%), висвітлюються значно поверховіше, та на кожну «hard news»-інформацію приділяється значно менша кількість ефірного часу. Крім того, у тематичній структурі «hard news» суттєво домінують новини про трагедії, катастрофи, конфлікти та жертви, ніж новини при міжнародні політичні та економічні процеси. 3.2. Результати моніторингу новин «ТСН» на телеканалі «1+1» В рамках моніторингу «ТСН» було проаналізовано 9 випусків новин за два тижні з 4 по 15 квітня (див. додаток 4). Випуск у п’ятницю 8 квітня випав з моніторингу з технічних причини, проте це ніяк суттєво не впливає на результати дослідження, оскільки усі вони є усередненими та мають також вираження у відсотках для порівняльного аналізу із іншими каналами.

Як показало дослідження, середня тривалість випуску новин складала 36 хвилин і 23 секунди. Найкоротший випуск був 15 квітня – 27:55, а найдовший 5 квітня – 40:26. Всього за час моніторингу було 46 міжнародних повідомлень. Тобто в середньому 5,1 повідомлень на випуск. Загальний хронометраж міжнародних новин за час моніторингу склав 58 хвилин і 5 секунд (або 3485 секунд) при загальній тривалості усіх 10 випусків – 5 годин 27 хвилин і 23 секунд (або 19643 секунд). Таким чином середній відсоток міжнародних новин у «ТСН» складає 18%. Із 46 міжнародних повідомлень за час моніторингу: o У формі сюжетів було 13 новин (28%);  з них аналітичних – 1 (8%); 

hard news – 9 (69%);



soft news – 4 (31%).

o У формі БЗ – 33 (72%)  з них БЗ+СХ – 6 (18%) 

hard news – 26 (79%)



soft news – 7 (21%)

Загальне співвідношення hard news і soft news – 35/11 (76% / 24%). Повідомлень із таблоїдним контентом – 26 (57%). Повідомлень із таблоїдними інструментами – 18 (39%). Всього повідомлень із ознаками таблоїдизації – 35/46 (або 76%); o у формі сюжету – 11/13 (85%); o БЗ – 24/33 (72%) o hard news – 25/35 (71%); o soft news – 10/11 (91%);

3.2.1. Висновки Дані моніторингу «ТСН» дозволяють нам зробити наступні висновки: 1) Відсоток міжнародних новин у «ТСН» є вкрай низьким і складає 18% - це, щонайменше, на 12% нижче за традиційну кількість у 30-40% (див. параграф 2.2.). При тому, що «ТСН» має найдовші випуски серед трьох каналів, які часто досягають 40 хв, а в середньому тривають 36:23, ця інформаційна програма має в середньому лише 5,1 міжнародне повідомлення. Отже можна стверджувати, що глядачі «1+1» дискриміновані у доступі до міжнародної інформації, і канал приділяє їй вкрай мало уваги, що суттєво погіршує обізнаність аудиторії з міжнародними новинами. 2) Дослідження також показало, що на рівні змісту і способу подачі інформації також існують суттєві проблеми: 76% міжнародних повідомлень мають ознаки таблоїдизації. Водночас слід зауважити, що, на відміну від «Інтера», в новинах «1+1» найбільше уваги приділяється саме подієвим «hard news»-новинам. Зокрема, якщо розглядати їх спосіб подачі, то вони домінують як у формі БЗ (79%), так і у формі сюжетів (69%). Водночас, сама кількість сюжетів, що складає 28% від усіх міжнародних повідомлень випуску (в середньому лише один «hard news»-сюжет на випуск), не дозволяє стверджувати, що в новинах «ТСН» «hard news» висвітлюються детальніше та більш змістовно, ніж на «Інтері». Крім того, як і на «Інтері», рівень ознак таблоїдизації у «hard news» на «1+1» становить – 71%. А рівень таблоїдизації, як сюжетів, так і БЗ, де однаково домінують «hard news», лишається дуже високим і становить 85% та 72% відповідно. Крім того, у тематичній структурі «hard news» більш домінантними є новини про трагедії, катастрофи, конфлікти та жертви, ніж новини про міжнародні політичні та економічні процеси. Таким чином в міжнародних новинах у «ТСН» домінують «hard news» повідомлення, проте 71% з них є таблоїдизованими, до того ж, практично усі

вони подаються у формі БЗ, що суттєво звужує можливості для проблематизації, розкриття теми повідомлення та контексту подій.

3.3. Результати моніторингу новин «События» на телеканалі «Україна» В рамках моніторингу «Событий» було проаналізовано 10 випусків новин за два тижні з 4 по 15 квітня (див. додаток 5). Як показало дослідження, середня тривалість випуску новин складала 20 хвилин і 46 секунд. Найкоротший випуск був 15 квітня – 19:22, а найдовший 12 квітня – 23:49. Всього за час моніторингу було 82 міжнародні повідомлення. Тобто в середньому 8,2 повідомлень на випуск. Загальний хронометраж міжнародних новин за час моніторингу склав 1 годину 28 хвилин 30 секунд (або 5310 секунд) при загальній тривалості усіх 10 випусків – 3 години 27 хвилин і 45 секунд (або 12465 секунд). Таким чином, середній відсоток міжнародних новин у «Событиях» складає 43%. Із 82 міжнародних повідомлень за час моніторингу: o У формі сюжетів було 18 новин (22%);  з них аналітичних – 2 (11%); 

hard news – 15 (83%);



soft news – 3 (17%).

o У формі БЗ – 64 (78%);  з них БЗ+СХ – 8 (12,5%); 

hard news – 41 (64%);

59 

soft news – 23 (36%).

Загальне співвідношення hard news і soft news – 56/26 (68% / 32%). Повідомлень із таблоїдним контентом – 43 (52%). Повідомлень із таблоїдними інструментами – 40 (49%). Всього повідомлень із ознаками таблоїдизації – 68/82 (або 83%); o у формі сюжету – 12/18 (67%); o БЗ – 56/64 (88%); o hard news – 45/56 (80%) o soft news – 23/26 (89%)

3.3.1. Висновки Дані моніторингу «Событий» дозволяють нам зробити наступні висновки: 1) Відсоток міжнародних новин у випусках виявився найбільшим серед усіх трьох каналів і склав 43%. Цей показник кількості міжнародних новин перевищує традиційну середньостатистичну їх кількість в новинах, як українських, так і зарубіжних каналів (див. параграф 2.2.). Більше того, при найкоротшій середній тривалості випуску 20:46, серед усіх трьох каналів середня кількість міжнародних повідомлень на випуск найвища – 8,2. Таким чином, глядачі «України» мають переваги у доступі до міжнародної інформації, і канал приділяє їй підвищену уваги, якщо мова йде про кількісні пропорції. 2) Водночас дослідження також показало, що на рівні змісту і способу подачі інформації «Україна» має 83% міжнародних повідомлень із ознаками таблоїдизації, що є найвищим показником серед усіх трьох каналів.

При цьому загальне співвідношення «hard news» і «soft news» таке ж як і в новин «Інтера» - 68% до 32%. Але при цьому «hard news»-повідомлення суттєво переважають «soft news», як у формі сюжетів (83% / 17%), так і у формі БЗ (64% / 36%). Проте слід зауважити, що самих сюжетів дуже мало – їхня кількість 22% є найнижчою серед усіх каналів. Отже можна зробити висновок, що в новинах каналу «Україна» надають перевагу стислому викладу повідомлень у формі БЗ. А це, як вже зазначалось раніше, суттєво звужує можливості для проблематизації, розкриття теми повідомлення та контексту подій. Більше того показник таблоїдизації БЗ в новинах на «Україні» також найвищий – 88%, при так самому найвищому рівні таблоїдизації hard news – 80%. Таким чином, хоч телеканал «Україна» і приділяє підвищену увагу до міжнародних новин, мала кількість сюжетів, повне домінування стислого викладу новин у формі БЗ, які мають рекордні показники таблоїдизації серед усіх трьох каналів, фактично нівелюють цю перевагу, оскільки глядач отримує дуже поверхові і часто перекручені чи однобічні новини. Більше того, у тематичній структурі «hard news» прослідковується така ж тенденція, що й у новинах на «Інтері» та «1+1»: в них суттєво домінують новини про трагедії, катастрофи, конфлікти, їх жертв та наслідки - а тому про міжнародні політичні та економічні процеси аудиторії повідомляється дуже мало. 3.4 Висновок дослідження Порівняльна таблиця «Подробности»

«ТСН»

«События»

Середня тривалість випуску

31:22

36:23

20:46

Середня кількість міжнародних повідомлень на випуск

7,4

5,1

8,2

Середній % міжнародних новин у випуску

37%

18%

43%

Середній % міжнародних новин у формі сюжету у випуску

40%

28%

22%

61 Середній % міжнародних новин у формі БЗ у випуску

60%

72%

78%

Загальне співвідношення hard news і soft news

68% / 32%

76% / 24%

68% / 32%

Співвідношення hard news і soft news у формі сюжетів

37% / 63%

69% / 31%

83% / 17%

Співвідношення hard news і soft news у формі БЗ

89% / 11%

79% / 21%

64% / 36%

Повідомлень із таблоїдним контентом

61%

57%

52%

Повідомлень із таблоїдними інструментами

31%

39%

49%

Всього повідомлень із ознаками таблоїдизації

77%

76%

83%

Рівень таблоїдизації сюжетів

83%

85%

67%

Рівень таблоїдизації БЗ

72%

88%

Рівень таблоїдизації hard news

70%

71%

80%

Рівень таблоїдизації soft news

92%

91%

89%

Результати дослідження підтвердили гіпотезу про те, що процеси таблоїдизації теленовин, які відзначають українські дослідники і експерти (див. 1.4), також впливають і на підбір та особливості висвітлення міжнародних новин в інформаційних програмах телеканалів, а отже для них характерні зазначені у пункті 1.5 механізми таблоїдизації, зокрема таблоїдний контент, застосування інструментів таблоїдизації при висвітленні подій, що в свою чергу призводить до скорочення хронометражу інформаційних повідомлень , скороченої форми подачі, їх неаналітичності. Що ж стосується тези про скорочення кількості міжнародних новин, то вона підтвердилась лише у випадку новин «ТСН» на каналі «1+1». Теза про збільшення ваги «soft news» у міжнародних новинах підтвердилась також лише частково у випадку телеканалу «Інтер», де «soft news» подаються зазвичай у розширеному форматі сюжетів, за рахунок чого мають довший хронометраж, проте кількісно все одно поступаються «hard news». На інших двох каналах «hard news» домінують, як за кількістю, так і за часом, проте практично повністю є таблоїдизованими.

Висновки В результаті виконання поставлених у роботі завдань та проведеного дослідження можна зробити такі висновки. По-перше, таблоїдизацію можна визначити як явище проникнення в теленовини стилістики і ознак розважальних жанрів, що веде до зниження журналістських стандартів, якості та вичерпності інформації, порушень принципів журналістської етики з метою замовчення певної інформації та/або заради створення продукту, що привертає увагу ширшої аудиторії до новин, і вражає глядача в першу чергу емоційно через неновинні аудіовізуальні прийоми і техніки у подачі новин, а також зумовлює специфічний відбір інформації зі зменшення кількості політичних та економічних новин, із фокусом на скандали, відомих особистостей, трагедії, катастрофи і гумор, виклад яких відбувається у стислій формі, яка зменшує можливості для проблематизації і аналізу, та із ігноруванням одних деталей події на користь інших з метою отримання бажаного емоційного ефекту на глядача, а не всебічного викладу інформації, оскільки це не є пріоритетом.

По-друге, таблоїдизація має подвійну природу. З одного боку, вона є глобальним явищем, характерним для комерційних мовників в усьому світі. З іншого боку, точки зору варіюються від країни до країни. Це виявляється в також і у тому, що дуже часто у значенні «таблоїдизації» в якості синонімів дослідники чи медіа експерти вживають інші терміни або «журналізми». В Україні ж ми маємо свій специфічний «журналізм» для позначення таблоїдизації теленовин – «барбосизація». На нашу думку, «таблоїдизація» є найзручнішим терміном. Не зважаючи на те, що саме поняття історично походить зі сфери друкованих ЗМІ, в якій виникли видання-таблоїди ще у 19 ст., можна впевнено стверджувати, що цей термін є абсолютно сучасним, бо має універсальний характер і може застосовуватись до опису електронних типів ЗМІ. Об’єднуючим тут є те, що таблоїдизація як явище – це завжди зміни у двох параметрах медіа: контенті та його формі, а ці ознаки притаманні будь-якому типу ЗМІ. По-третє, таблоїдизація включає в себе такі механізми, як використання таблоїдного контенту (кримінал; катастрофи, трагедії, жертви; секс, скандали, інтриги; цікавинки, дивовижі, комічні історії і т.д.) і власне таблоїдизацію як набір інструментів (драматизація, театралізація, сенсаціоналізація, персоналізація, фрагментарність інформації, неновинні аудіовізуальні прийоми і т.д.). Крім того є ще декілька рис, які опосередковано свідчать про таблоїдизацію, проте не є її прямими ознаками: малий хронометраж матеріалів (переважання БЗ); відсутність або мала кількість аналітичних матеріалів; збільшення кількості «soft news» та зменшення «hard news». По-четверте, в Україні серед медіаекспертів домінує негативнокритичне ставлення до процесів таблоїдизації, проте переважна частина дискусій з цього приводу залишається на абстрактному рівні з надзвичайно

низьким показником практичних досліджень. Критикується в першу чергу підміна таблоїдизацією критики в новинах, що веде до некритичного сприйняття дійсності самими глядачами та є по суті їх «обдурюванням»; перенесення спочатку надзвичайних, а потім - усіх підряд «кривавих» сюжетів і повідомлень на початок інформаційних випусків, а, відтак, відсування політичних та економічних тем на другий план або й взагалі їх ігнорування. Українські експерти схильні вважати таблоїдизацію теленовин не тільки елементом комерціалізації для підвищення рейтингів, але й новим видом цензури в українських медіа. По-п’яте, міжнародні новини мають незаперечно сильний вплив на громадську думку щодо зовнішньої політики і формують порядок денний щодо неї в суспільстві. Міжнародні новини не тільки кажуть про що думати, але й що саме думати. Вони є головним джерелом формування уявлень людей про інші країни і події в них, міжнародні відносини, зовнішню політику України, адже все це знаходиться поза межами емпіричного досвіду для багатьох з них. Власне, це формує геополітичні орієнтації населення і його електоральні вподобання, як наслідок. Брак знань про навколишній світ, робить неможливим адекватну і свідому позицію наших співвітчизників, наприклад, під час референдумів з питань, пов'язаних з геополітичним вибором Україні. До того ж політичні процеси, що відбуваються в інших країнах, є цінним досвідом, крізь який відбувається оцінка подій національної політики, а здатність до аналізу чужого досвіду багато в чому є складовою поняття політичної культури. Водночас із міжнародними новинами в українських медіа утворилась парадоксальна ситуація: вони не цікаві глядачам, тому медіа не вважають їх цікавими для глядачів апріорі, тому журналісти ці новини не роблять цікавими для глядачів. З нашої точки зору, це пов’язано із тим, що медіа не бачать Україну суб’єктом міжнародних відносин, який має свої інтереси, не можуть локалізувати міжнародні теми і зробити їх цікавими і близькими

глядачам. Тому фактично єдиним механізмом привернення уваги до «міжнародки» стає її таблоїдизація, яка загалом стала характерною ознакою українських телевізійних новин. По-шосте, результати дослідження підтвердили гіпотезу про те, що процеси таблоїдизації теленовин, які відзначають українські дослідники і медіаексперти, також впливають і на підбір та особливості висвітлення міжнародних новин в інформаційних програмах телеканалів. Отримані нами дані свідчать, що рівень таблоїдизації міжнародної інформації в трьох головних випусках теленовин країни становить 76-83%. У них були виявлені усі зазначені нами механізми таблоїдизації, зокрема, використання таблоїдного контенту і застосування інструментів таблоїдизації при висвітленні подій. Також яскраво проявились і непрямі ознаки таблоїдизації: скорочена форма викладу подій (БЗ) і неаналітичність. Водночас теза про скорочення обсягу міжнародних новин підтвердилась лише у випадку новин «ТСН» на каналі «1+1». Вони в середньому становлять лише 18% випуску. А на двох інших каналах «Інтер» (37%) і «Україна» (43%) обсяг міжнародних новин відповідає або перевищує показник їх традиційної середньостатистичної кількості в новинах українських і зарубіжних каналів. Теза про збільшення ваги «soft news» у міжнародних новинах підтвердилась також лише частково у випадку телеканалу «Інтер», де «soft news» подаються зазвичай у розширеному форматі сюжетів, за рахунок чого мають довший хронометраж, проте кількісно все одно поступаються «hard news». На інших двох каналах «hard news» домінують, як за кількістю так і за часом, проте практично повністю є таблоїдизованими. Тож в результаті проведеного дослідження ми встановили, що головними механізмами таблоїдизації міжнародних новин на українських каналах є застосування інструментів таблоїдизації при викладі новин, використання таблоїдного контенту та домінування скороченого (у формі БЗ) викладу «hard news»-повідомлень, що призводить до їх поверховості та

практично повної відсутності аналізу, бекґраунду та збалансованого представлення різних точок зору. Таким чином, у даній роботі ми з’ясували, що таблоїдизація є цілком природним явищем для комерційних ЗМІ в усьому світі, які в такий спосіб збільшують рейтинги, а отже і прибутки, і з такої точки зору наша країна не є винятком. Проте головною особливістю українською ситуації із таблоїдизацію є те, що вона відбувається на найбільших за аудиторією і покриттям каналах країни, які є комерційними. При цьому вони використовують державний радіочастотний ресурс, але не мають публічних засад редакційної політики і, відповідно, ніяк не контрольовані незалежними регуляторами на предмет їх виконання. А за умов відсутності в Україні громадського мовлення як альтернативи комерційному, таблоїдизовані новини фактично з альтернативних стають безальтернативними. І за такої ситуації критична оцінка процесів таблоїдизації і припущення про новий різновид цензури в українських медіа є цілком закономірними і виправданими. Саме тому подальше розгортання практичних досліджень таблоїдизації в українських медіа є вкрай необхідним. Зокрема, потрібні лонгітюдні комплексні дослідження усього вмісту випусків. Результати таких досліджень зможуть дати нові аргументи на користь необхідності створення громадського мовлення в Україні. А крім того посилити актуальність питань щодо прозорості і нормативної визначеності редакційних політик комерційних мовників, які використовують державний радіочастотний ресурс, та запровадження механізмів громадського контролю за їх дотриманням.

Список використаної літератури: 1. Sparks C., Tulloch J. Tabloid Tales: global debates over media standards. -

Maryland: Rowman & Littlefield Publishers, 2000. 2. Sparks C. Introduction: The Panic Over Tabloid Newspapers//Sparks C.,Tulloch, J. Tabloid Tales: global debates over media standards, 2000. – p.1‐ 40. 3. Conboy M. Tabloid Britain: constructing a community through language. Oxon: Routledge, 2006. 4. Er R. Y. G., Xiaoming H. Journalism ethics: Mainstream versus tabloid journalists/Asia Pacific Media Educator, 12, 2002. - p.139-155. Електронний доступ: http://ro.uow.edu.au/apme/vol1/iss12/9 5. Uribe R., Gunter B. The Tabloidization of British Tabloids/European Journal of Communication, 19 (3), 2004. – p. 387‐402. Електронний доступ: http://ejc.sagepub.com/content/19/3/387

6. Bird S.E. Audience Demands in a Murderous Market: Tabloidization in U.S. Television News/Sparks C., Tulloch J. Tabloid Tales: global debates over media standards. Maryland: Rowman & Littlefield Publishers, 2000. – p. 213‐228. 7. Bird S.E. Writing the tabloid/Biressi A., Nunn H. The Tabloid Culture Reader. Maidenhead: Open University Press, 2008. – p. 246‐258. 8. Horgan J. Irish media: a critical history since 1922. - London: Routledge, 2001. 9. Lozano J.C. Infotainment in national TV news: A comparative content analysis of Mexican, Canadian and U.S. news programs. 10. Brants K. Who´s afraid of infotainment?/European Journal of Communication, 13 (3)//Lozano J.C. Infotainment in national TV news: A comparative content analysis of Mexican, Canadian and U.S. news programs,1998. - p. 315-335. 11. Esser F. Tabloidization of News – a comparative analysis of Anglo‐American and German Press Journalism/European Journal of Communication,14(3), 1999. p. 291‐324. 12. McLachlan S., Golding P. Tabloidization in the British Press: A quantitative investigation into changes in British Newspapers, 1952 – 1997/Sparks C., Tulloch J. Tabloid Tales: global debates over media standards. - Maryland: Rowman & Littlefield Publishers, 2000. – p. 75-90. 13. Franklin B. Newszak and News Media. - London: Arnold, 1997. 14. Graber D. The infotainment quotient in routine television news: A director´s perspective/Discourse & Society, 5 (4)// Lozano J.C. Infotainment in national TV news: A comparative content analysis of Mexican, Canadian and U.S. news programs. – p. 483-508. 15. Grabe M. E., Zhou S., Barnet B. Explicating sensationalism in television news: Content and the bells and whistles of form/Journal of Broadcasting & Electronic Media, 45 (4), 2001. – p. 635-655. Електронний доступ:http://findarticles.com/p/articles/mi_m6836/is_4_45/ai_n25038377/

16. Djupsund G., Carlson T. Trivial stories and fancy pictures? Tabloidization tendencies in Finnish and Swedish regional and national newspapers 1982-1997/ Nordicom Review, 13 (47), 1998. – р.101-113. 17. Schonbach K. Does Tabloidization make German local newspapers successful?/Sparks C., Tulloch J. Tabloid Tales: global debates over media standards. - Maryland: Rowman & Littlefield Publishers, 2000. - p.63‐74. 18. Boykoff M.T., Mansfield M. 'Ye Olde Hot Aire': Reporting on human contributions to climate change in the UK tabloid press, 2008. Електронний доступ: http://iopscience.iop.org/1748-9326/3/2/024002/pdf/erl8_2_024002.pdf 19. Rincón O. Reporting with speed: A new TV journalism/Diálogos de la Comunicación, (66)//Lozano J.C. Infotainment in national TV news: A comparative content analysis of Mexican, Canadian and U.S. news programs, 2003. – р. 45-58. 20. Gripsrud J. Tabloidization, Popular Journalism, and Democracy//Sparks C., Tulloch J. Tabloid Tales: global debates over media standards. - Maryland: Rowman & Littlefield Publishers. – p. 285-317. 21. McNair B. News and Journalism in the UK. – London: Routledge, 2000. 22. Connell I. Mistaken Identities: tabloid and broadsheet news discourse. Tabloidization and the Media/Journal of the European Institute for Communication and Culture, 5(3). – p. 11‐31. Електронний доступ: http://www.javnostthepublic.org/media/datoteke/1998-3-connel.pdf 23. Aldridge M.E. Confessional culture, masculinity and emotional work, 2001. p. 91‐108. Електронний доступ: http://rcirib.ir/articles/pdfs/cd1%5CIngenta_Sage_Articles_on_194_225_11_89%5 CIngenta709.pdf 24. Habermas J. The Public Sphere: An Encyclopedia Article, 1964. Електронний доступ: http://frank.mtsu.edu/~dryfe/SyllabusMaterials/Classreadings/habermas.pdf

25. Fiske J. Popularity and the Politics of Information/Dahlgren Р.,Sparks С. Journalism and Popular Culture. - London: Sage, 1992. - p. 45–63. 26. Gencel Bek M. Research Note: Tabloidization of News Media: An Analysis of Television in Turkey/European Journal of Communication, 2004. Електронний доступ: http://ejc.sagepub.com/cgi/content/abstract/19/3/371 27. Klein U. Tabloidized Political Coverage in the German Bild-Zeitung/Sparks С., Tulloch J. Tabloid Tales: Global Debates over Media Standards. - Lanham, MD, Boulder, CO, New York and Oxford: Rowman and Littleﬁeld, 2000. - p. 177– 94. 28. Örnebring H., Jönsson A.M. Tabloid journalism and the public sphere: a historical perspective on tabloid/Sparks C., Tulloch J. Tabloid Tales: global debates over media standards. - Maryland: Rowman & Littlefield Publishers, 2008. – p. 23‐33. 29. Gripsrud J. The Aesthetics and Politics of Melodrama/Dahlgren P., Sparks C. Journalism and Popular Culture. - London: Sage, 1992. – p. 84‐96. 30. Peck J. Literacy, Seriousness, and the Oprah Winfrey Book Club/Sparks C., Tulloch J. Tabloid Tales: global debates over media standards. - Maryland: Rowman & Littlefield Publishers, 2000. – p. 229-250. 31. Volek J. Commercialization and tabloidization of Сzech quality Press: key dilemmas of newspaper editors twenty years after collapse of old media system. – Masaryk University in Brno. Електронний доступ: http://www.ptks.pl/konf_chicago_volek.pdf 32. Лигачева Н. Барбосизация всей страны. Електронний доступ: http://www.telekritika.ua/nl/2008-08-04/39830 33. Moy P., Xenos M.A., Hess V. K. Communication and Citizenship: Mapping the Political Effects of Infotainment. Електронний доступ: http://www.informaworld.com/smpp/content~db=all~content=a785314584 34. Кулик В. Дискурс українських медій: ідентичності, ідеології, владні стосунки. - К.: Критика, 2010. – 655 С.

35. На «1+1» більше не буде «політики заради політики». Електронний доступ: http://www.telekritika.ua/news/2008-08-17/40051 36. Данькова Н. «ТСН», на-ві-що?! Електронний доступ: http://www.telekritika.ua/telekanaly/2008-11-06/41783 37. Довжденко О. «Кров на першій шпальті» теленовин. Електронний доступ: http://www.telekritika.ua/monitoring-archive/2006-09-06/7466 38. Soroka S. Media, Public Opinion, and Foreign Policy/The International Journal of Press/Politics January, 2003, vol. 8 (1). – р. 27-48. 39. Wanta W., Golan G., Lee C. Аgenda setting and international news: media infeuence on public perceptions of foreign nations. Електронний доступ: http://ijpor.oxfordjournals.org/content/5/3/250.abstract 40. Cohen B. The Press and Foreign Policy. Princeton. - NJ: PrincetonUniversity Press, 1963. 41. Lance W. B. Toward a Theory of Press-State Relations in the U.S./Journal of Communication , 1990, 40 (spring). – р. 103-25. 42. С 17 по 21 января CNN выпустит серию программ об Украине. Електронний доступ: http://korrespondent.net/business/mmedia_and_adv/1165388-s-17-po-21yanvarya-cnn-vypustit-seriyu-programm-ob-ukraine 43. Україну рекламуватимуть BBC, CNN та Euronews. Електронний доступ: http://tsn.ua/ukrayina/ukrayinu-reklamuvatimut-bbc-cnn-ta-euronews.html 44. Розенвайн А. Хата с краю. Електронний доступ: http://www.telekritika.ua/telenovini/2007-11-29/35244 45. Ігнатенко Т. Чому українського глядача не цікавлять рідкісні тушканчики? Електронний доступ: http://www.telekritika.ua/redpolitics/200712-17/35570 46. Ігнатенко Т. Ми дивимось на світ чужими очима. Електронний доступ: http://www.telekritika.ua/redpolitics/2008-01-07/35835 47. Гороженко Г. Від Нестора-літописця українські журналісти відійшли недалеко. Електронний доступ: http://www.telekritika.ua/lyudi/2006-07-25/7305

48. Віктор Заблоцький: «Ми досі у своєму болоті». Електронний доступ: http://www.telekritika.ua/lyudi/2006-11-01/7723 49. Berelson В. Content Analysis in Communication Research. – Glencoe, IL: Free Press, 1952. - р. 15. 50. Berger A. Media Analysis Techniques. - Newbury Park: Sage, 1991. - р. 92. 51. Larsen P. Textual analysis of fictional media content. - Jensen, Jancowski, 1991. – р. 122. 52. van Dijk T.A. News as Discourse. - Hillsdale: Lawrence Erlbaum, 1988. – р. 30-59. 53. Fairclough N. Media Discourse. - London, New York: Edward Arnold, 1995. – р. 113. 54. Мангейм Дж. Б., Рич Р. К. Политология. Методы исследования/пер. с англ. Empirical Political Analysis: Research Methods in Political Science, предисл. А.К. Соколова. - М.: Весь Мир, 1997. – c.283-284. 55. Почепцов Г. Теория коммуникации. - М.: Рефл-бук, 2001. – c. 380-383.