Сам собі фотограф by ukma journalist

на обкладинці

Íà îáêëàäèíö³ - Íàä³éêà Ðóññó, 7 ðîê³â, ó÷åíèöÿ 4 êëàñó. Æèâå ó ì³ñò³ Êàí³â. Ó ëèñòîïàä³ ï³ä ÷àñ êàðàíòèíó â øêîë³ Íàä³éêà äîïîìàãàº áàáóñ³ íà ãîðîä³. Ôîòî Â³ðè Ï³äãàéíî¿

зміст

Зміст слово редактора ×îìó ³ ÿê âèíèê æóðíàë “Ñàì ñîá³ ôîòîðàô” ðîçïîâ³äàº ãîëîâíèé ðåäàêòîð Â³ðà Ï³äãàéíà

ñò. 4

професіонал Ôîòîõóäîæíèöÿ Îëåíà Ãðîçà ïðî äèòÿ÷ó ôîòîãðàô³þ

ñò. 6

Ä³òè î÷èìà ôîòîæóðíàë³ñòà. ²íòåðâ’þ ç ²âàíîì Ëþáèøåì-Ê³ðäåºì

ñò. 12

людина Àë³íà Ïåòðåíêî, âèõîâàíêà äèòÿ÷îãî áóäèíêó, ìð³º ñòàòè ôîòîãðàôîì

ñò. 18

фоторепортаж “Îé, õòî, õòî Ìèêîëàÿ ëþáèòü?” Ôîòîðåïîðòàæ ³ç äèòÿ÷èõ áóäèíê³â

ñò. 22

маленькі секрети Ïîðàäè ÿê çðîáèòè ãàðí³ äèòÿ÷³ ôîòîãðàô³¿

ñò. 30

рекомендуємо ²ñòîðèêî-åòíîãðàô³÷íèé ìèñòåöüêèé àëüáîì «Óêðà¿íà òà Óêðà¿íö³»

ñò. 32

подорож ²ðàí î÷èìà óêðà¿íö³â

ñò. 34

слово редактора

Вітаю! Ви гортаєте перший номер журналу «Сам собі фотограф» - доступно про фотографію. Зараз практично у кожній сім’ї є дешевий чи дорогий плівковий чи цифровий фотоапарат. Відповідно, і бажання зберегти пам’ять про всі неповторні миті життя. Так, можливо, домашні фотографії виходять не такі якісні, як у професійних фотографів, та й домашній фотоапарат далеко не дотягує до професійного, але ж для нас усі сімейні фото є безмежно дорогими. У цьому журналі розкриваються маленькі секрети, як робити класні фотографії, навіть якщо у Вас на озброєнні звичайна мильничка. А ще тут можна знайти цікаві інтерв’ю з професійними і не дуже фотографами, незвичайні історії про людей з фотоапаратом, фотографії з далеких мандрівок і багато інших цікавих, а головне, корисних речей. Перший номер журналу «Сам собі фотограф» присвячений дитячій фотографії. Чому дитячій? Думаю, багатьом доводилося спостерігати ситуацію, коли довкола манюні зростом цілих 50 см і вагаю аж 4 кг зібралося багато дорослих: мама, тато, тьоті, дяді, бабусі, дідусі, друзі, родичі, сусіди - і всі завмирають і зачаровано слідкують за кожним рухом дитинки, за кожним подихом, як воно ручки піднімає, як стискає кулачок, як беззубо посміхається чи як мило-премило спить. Маля росте, набирає кілограмів і сантиметрів, а дорослі все так же захоплено слідкують за ним і, звичайно, – фотографують. І немає жодних сумнівів, що ці фотографії стають найціннішими для кожної сім’ї. Коли у мене 4 роки тому з’явився племінник Андрійчик,

слово редактора

я переконалася в цьому на власному досвіді. Фотогратувати хочеться буквально кожну хвилину: і як починає на ніжки ставати, і як зосереджено наминає перший вареник, і як гризе кутик своєї ковдрочки, і як смокче соску, і як сидить, і як лежить, і як дивиться, і як спить, і як грається, і як ... дуже багато всього. І якщо ще на найвизначніші події, як-от хрестини чи дні народження, можна запросити професійного фотографа, то решта днів року, хоч-не-хоч, а треба самому ставати фотографом. Я не фотограф, я тільки вчуся. Отож пропоную разом дізнатися більше секретів дитячої фотографії на сторінках цього журналу. Віра Підгайна Сама собі головний редактор, журналіст, фотограф, дизайнер і PR-менеджер в одній скромній особі. Якщо у Вас є зауваження, пропозиції, коментарі – пишіть мені на viryska@yahoo.com

фото Наталки Васюхнiк

Фотохудожник прагне показати душу людини

Про особливості роботи дитячого фотографа нам розповіла фотохудожниця Олена Гроза. Уже два роки саме дитяча фотографія є її основним заняттям.

Фото Олени Грози

професіонал

Ôîòîãðàôóþ÷è ìàëå÷ó Ä³òåé ôîòîãðàôóâàòè âîäíî÷àñ ñêëàäíî ³ ëåãêî. Íå ïîòð³áíî ùîñü âèãàäóâàòè, ùîá äèòèíà ïîñì³õàëàñÿ ÷è ïëàêàëà, ÷è ùå ùîñü ðîáèëà – í³. Òðåáà ïðîñòî âçÿòè ôîòîàïàðàò ó ðóêè ³ ï³äëîâëþâàòè ö³êàâ³ ìîìåíòè. Àäæå äèòèíà äóæå áåçïîñåðåäíÿ ³ ñïðàâæíÿ. Áàãàòüîì äîðîñëèì âàðòî ó ä³òåé öüîãî ïîâ÷èòèñÿ. Êîæåí äèòÿ÷èé ôîòîãðàô âîäíî÷àñ º ïñèõîëîãîì, àäæå ÿê ³íàêøå ñï³ëêóâàòèñü ³ç ä³òüìè? Äèòèíêà áåçïîñåðåäíÿ ³ â³äêðèòà, ³ ÿêùî ÿêîñü íå òàê ïîâîäèøñÿ, øòó÷íî ï³ä³ãðóºø ÷è ñþñþêàºøñÿ– äèòèí³ öå ìîæå íå ñïîäîáàòèñÿ. Ó ñï³ëêóâàíí³ ç äèòèíîþ îñîáëèâî âàæëèâ³ ïåðø³ ê³ëüêà ñåêóíä. ßêùî çà öåé ÷àñ ôîòîãðàô íå ñïîäîáàâñÿ äèòèí³, òî âäàëî¿ ôîòîñåñ³¿ íå áóäå. Îñîáèñòî ó ìåíå ùå íå áóëî òàêîãî, ùîá íå çíàéøëà ç äèòèíîþ ñï³ëüíî¿ ìîâè. Ïðîòå â îäíîãî çíàéîìîãî ôîòîãðàôà òàêå ÿêîñü òðàïèëîñü. Êîëè â³í ïðèéøîâ ôîòîãðàôóâàòè – ä³â÷èíêà éîãî çëÿêàëàñÿ ³ ïî÷àëà ïëàêàòè. ² ôîòîñåñ³¿ âæå íå âèéøëî. Â Óêðà¿í³ ïðàêòè÷íî íåìàº ôîòîãðàô³â, ÿê³ á çàéìàëèñÿ âèêëþ÷íî äèòÿ÷îþ ôîòîãðàô³ºþ. ß çíàþ, áî äîñë³äæóâàëà öå ïèòàííÿ. ª ôîòîãðàôè, ÿê³ ìàþòü ó ïîðòôîë³î áàãàòî æàíð³â: ³ âåñ³ëëÿ,

Íà ôîòî Îëåíà Ãðîçà ³ ïîðòðåòè, ³ äèòÿ÷³ ôîòîãðàô³¿, à òàêèõ, ùîá çàéìàëèñÿ ëèøå çéîìêîþ ä³òåé, ïðàêòè÷íî íåìàº. Íå áóâàº íåôîòîãåí³÷íèõ ëþäåé, öå âèãàäêà òèõ, õòî íå ëþáèòü ôîòîãðàôóâàòèñÿ, ÷è òèõ ôîòîãðàô³â, ÿê³ íå ìîæóòü âäàëî ñôîòîãðàôóâàòè ³ âèãàäóþòü, ùî ëþäèíà íåôîòîãåí³÷íà. Ëþäèíà, â ïåðøó ÷åðãó, – öå ¿¿ äóøà, à äóøà íå áóâàº ôîòîãåí³÷íà ÷è í³. Ôîòîõóäîæíèê íàìàãàºòüñÿ ïîáà÷èòè ³ ïîêàçàòè äóøó ëþäèíè. Ïðîòå îñîáèñòî ÿ íå ëþáëþ, êîëè ìåíå õòîñü ôîòîãðàôóº, áî ÿ í³êîëè íå âèõîæó ñïðàâæíÿ. Çàòå ÿ ëþáëþ ñàìà ñåáå ôîòîãðàôóâàòè: øòàòèâ, ïóëüò – ³ âïåðåä.

Îäèí äåíü ç æèòòÿ äèòÿ÷îãî ôîòîãðàôà Çàçâè÷àé, ùîá ôîòîãðàôóâàòè ä³òîê, ÿ ¿äó äîäîìó äî çàìîâíèêà. Ó ñòóä³¿ ïðàêòè÷íî íå çí³ìàþ. Çí³ìàòè ìàëåíüêèõ ä³òåé ó ñòóä³¿ – öå çíóùàííÿ íàä íèìè, âîíè ùå íå âì³þòü ïîçóâàòè, ³ íå ïîòð³áíî öüîãî ïîçóâàííÿ ó äèòÿ÷³é ôîòîãðàô³¿. ß âçàãàë³ ïðîòè òîãî, ùîá çí³ìàòè â ñòóä³¿ ä³òåé äî 5 ðîê³â. Äî ï³âð³÷íîãî â³êó íå ìîæíà çí³ìàòè ç³ ñïàëàõîì, áî ñ³òê³âêà îêà äèòèíè äóæå âðàçëèâà. ß âèêîðèñòîâóþ äîäàòêîâå ïîñò³éíå, à íå ³ìïóëüñíå ñâ³òëî. Çí³ìàþ ³ âäîìà, ³ íà ïðèðîä³ çà áàæàííÿì áàòüê³â.

професіонал

Ôîòî Îëåíè Ãðîçè

професіонал ß ïðîâîäæó ç äèòèíîþ ó íå¿ âäîìà ïðèáëèçíî òðè ãîäèíè ¿¿ æèòòÿ, ðîáëþ âñå, ùî é âîíà: ãóëÿþ, ¿ì, ÷èòàþ êíèæêè, ñï³ëêóþñü ç ìàìîþ, ãðàþñü òîùî. Òàê áè ìîâèòè, ðîáëþ ðåïîðòàæ ç îäíîãî äíÿ äèòÿòè, ³ ç öüîãî âèõîäÿòü ãàðí³ õóäîæí³ ôîòî. Ï³ä ÷àñ òàêî¿ ôîòîñåñ³¿ âàðòî ê³ëüêà ðàç³â äëÿ ð³çíîìàí³òòÿ çì³íþâàòè îäÿã äèòèíè, âèêîðèñòîâóâàòè àêñåñóàðè, êàïåëþøêè, ÿêùî ä³â÷èíêà– ïðèêðàñè òîùî. Ôîòîãðàô³¿ íàé÷àñò³øå çàìîâëÿþòü ó çâè÷àéíèé äåíü, ³ öå íå ïîâ’ÿçàíî ç ÿêîþñü ïîä³ºþ. Õî÷à áóâàþòü ³ çàìîâëåííÿ íà äí³ íàðîäæåííÿ ÷è õðåñòèíè. Çâè÷àéíî, ðîáëþ áàãàòî ñ³ìåéíèõ ïîðòðåò³â, àäæå óñ³ áàòüêè õî÷óòü ìàòè ôîòî ðàçîì ç ìàëå÷åþ. Êîëè ìîâà éäå ïðî íåìîâëÿ, òî

çàâæäè ö³êàâî çí³ìàòè ðó÷êè ³ í³æêè ìàëå÷³ ó ïîºäíàí³ ç ðóêàìèíîãàìè äîðîñëèõ. Ëþáëþ òàêîæ ôîòîãðàôóâàòè ïåð³îä äî ïîÿâè äèòèíè, êîëè æ³íêà âàã³òíà. ×àñòî áóâàº, ùî ïåðøà çéîìêà áàòüêàì ñïîäîáàëàñÿ, ³ âîíè ÷åðåç ð³ê çíîâó õî÷óòü ôîòîãðàôóâàòèñÿ, àäæå äèòèíà ï³äðîñëà ³ çì³íèëàñÿ. Ïðîòå ³íîä³ äîâîäèòüñÿ äîêëàäàòè äîäàòêîâèõ çóñèëü, ùîá çíàéòè ñï³ëüíó ìîâó ç áàòüêàìè äèòèíè. Ó ìåíå áóâ âèïàäîê, êîëè îäíà ìàòè ÷îìóñü îäðàçó ïî÷àëà ñòàâèòèñÿ äî ìåíå ÿê äî íåïðîôåñ³îíàëà, íàçèâàëà âîñüìèêëàñíèöåþ, ïðîòå êîëè çà ê³ëüêà òèæí³â âîíà îòðèìàëà ãîòîâ³ ôîòîãðàô³¿,

òî çì³íèëà ñâîþ äóìêó ³ âñ³ì õâàëèëà ìåíå ÿê ôîòîãðàôà. Çà îäíè äåíü ÿ ìîæó çðîáèòè ìàêñèìóì òðè ôîòîñåñ³¿, òàê ùîá âèéøëî ãàðíî, ³ òàê ùîá âêëàñòè â öå äóøó. Â îñíîâíîìó áåðó àñèñòåíòà íà çéîìêè, ùîá äîïîìàãàâ ç òåõí³êîþ, ñâ³òëîì, à òàêîæ ãðàâñÿ ç äèòèíîþ. Ïåðåä òèì ÿê â³ääàòè ôîòîãðàô³¿ áàòüêàì, ÿ ùå ¿õ êîðåãóþ ó Photoshop. Äîäàþ êîëüîðó ³ êîíòðàñòó, çàáèðàþ áðóä ³ç çàìóðçàíîãî ëè÷êà, ñëèíêè òîùî. Ïðîôåñ³éíà ôîòîñåñ³ÿ äèòèíè çàäîâîëåííÿ ç íåäåøåâèõ - â³ä ê³ëüêîõ ñîò äîëàð³â. Íå âñ³ ñ³ì’¿ ìîæóòü ñîá³ öå äîçâîëèòè.

Ôîòî Îëåíè Ãðîçè

професіонал

Ôîòîãðàô í³êîëè íå ïåðåñòàº â÷èòüñÿ Çà îñâ³òîþ ÿ ìàòåìàòèêòåîðåòèê, çàê³í÷èëà áàêàëàâðàò â ÊÏ². Íàïèñàëà íàóêîâó ðîáîòó ïðî òå, ç ÿêîþ éìîâ³ðí³ñòþ ³ â ÿê³é òî÷ö³ ïåðåòíóòüñÿ ïàðàëåëüí³ ïðÿì³ ó ãåîìåòð³¿ Ëîáà÷åâñüêîãî (íå äåêàðòîâèé ïðîñò³ð). Ìîÿ ìàòè – íàóêîâåöü, äîêòîð åêîíîì³÷íèõ íàóê, ³ âîíà äóæå õîò³ëà, ùîá

ÿ áóëà ìàòåìàòèêîì, òà é âèêëàäà÷³ ìåí³ ïðîðîêóâàëè âåëèêå ìàéáóòíº â ö³é ãàëóç³. Àëå ìîº ïîêëèêàííÿôîòîãðàô³ÿ, ñàìå òîìó ÿ ôîòîãðàôóþ, à íå äîâîäæó íîâ³ òåîðåìè. Ìîÿ ìàòè áóëà ïðîòè, ùîá ÿ ïðîì³íÿëà ìàòåìàòèêó íà ôîòîãðàô³þ. Âîíà ìåí³ êàçàëà, ùî ôîòîãðàô öå íàâ³òü ã³ðøå í³æ äâ³ðíèê, òîìó ùî äâ³ðíèêàì äàþòü ó Êèºâ³ êâàðòèðó, à ôîòîãðàôàì – í³÷îãî. Çàðàç ÿ çàéìàþñÿ ìàòåìàòèêîþ ÿê õîáá³, ãîòóþ ä³òåé äî âñòóïó ó âóçè, ùîá íå çàáóâàòè îñíîâ, àëå

çàéìàòèñÿ ìàòåìàòèêîþ âñå æèòòÿ – öå íå äëÿ ìåíå. Ïðèáëèçíî 4 ðîêè òîìó ÿ âçÿëà â äðóç³â ôîòîàïàðàò – ³ äàë³ ï³øëî é ïî¿õàëî. Çàðàç óñ³ ôîòîãðàôóþòü, ó êîæíîãî º ôîòîàïàðàò ³ êîæåí ôîòîãðàô. Ôîòîãðàô³ÿ ñòàëà äîñòóïíîþ äëÿ âñ³õ, áî íå ïîòð³áíî ñàìîìó ïðîÿâëÿòè ³ äðóêóâàòè ôîòîãðàô³¿. Çàðàç âñå ìîæíà âèâ÷èòè ñàìîìó. Äëÿ òåõí³÷íèõ ðå÷åé äîñèòü óâàæíî ïðî÷èòàòè ³íñòóêö³þ äî ôîòîàïàðàòó. Âñå ïðèõîäèòü ç ïðàêòèêîþ, íå ìîæíà âçÿòè ôîòîàïàðàò ³ âæå ÷åðåç 2 òèæí³ ÷è íàâ³òü 2 ì³ñÿö³ ñòàòè ôîòîãðàôîì. ß ïðîòÿãîì ðîêó ôîðìóâàëàñÿ ÿê ôîòîðàô, ÿêèé ìîæå ùîñü ñôîòîãðàôóâàòè. Ïî÷èíàëà ÿ ç òîãî, ùî çí³ìàëà âñå, ÿê óñ³ ôîòîãðàôè ó ïîøóêàõ ñâîãî ñòèëþ. Àëå âæå òîä³ ÿ á³ëüøå çí³ìàëà ëþäåé. Ó ìåíå áóëî áàãàòî ãàðíèõ ïîäðóæîê, ³ ÿ ¿õ ôîòîãðàôóâàëà. Ç öüîãî, âëàñíå, óñå é ïî÷àëîñü. Ïîò³ì ïî÷àëà ïðàöþâàòè ó âèäàâíèöòâ³ «Edipresse», áóëà ôîðåäàêòîðîì ó æóðíàëàõ «Þíàÿ ëåäè», «Åäèíñòâåííàÿ». Ñïî÷àòêó ÿ ñàìà â÷èëàñÿ ôîòîãðàôóâàòè, à ïîò³ì âñòóïèëà â ìîñêîâñüêó øêîëó ôîòîãðàô³¿ ³ì. Ðîä÷åíêà.

Ôîòîãðàôóâàòè íå ìîæíà íàâ÷èòèñÿ ïî òåîð³³ - öå ïðàêòèêà. Ôîòî Îëåíè Ãðîçè

Çâè÷àéíî, òðåáà çíàòè äåÿê³ òåîðåòè÷í³ ðå÷³, àëå áåç ïðàêòèêè - í³êóäè. ß

професіонал

Ôîòî Îëåíè Ãðîçè ä³çíàëàñÿ áàãàòî ö³êàâî ³ êîðèñíîãî ç êíèæîê òà â³ä âèêëàäà÷³â, àëå ôîòîãðàô³ÿöå òå, ùî òè ìàºø â³ä÷óòè ñàì. Ó øêîëàõ ìîæóòü íàâ÷èòè îñíîâ êîìïîçèö³¿ òà îñâ³òëåííÿ, àëå öå ìåõàí³÷íà ÷àñòèíà ôîòîãðàô³¿, öå òå, ùî ó ôîòîãðàôà ìàº áóòè íà àâòîìàò³, à îò

ôîòîãðàô³¿, ÿ ïî÷àëà ¿¿ â³ä÷óâàòè. Ó ìåíå äóæå ìàëî ôîòîãðàô³é, ÿê³ ÿ ïðîäóìóþ íàïåðåä, ÷àñò³øå âîíè âèõîäèòü ñïîíòàííî â ïðîöåñ³.

÷àñòèíêà äóø³, ÿêó ôîòîãðàô âêëàäàº ó ôîòî, – öüîãî íå íàâ÷èø. Íå ìîæíà ñêàçàòè: ó öþ ôîòîãðàô³þ âêëàäè +2 äóø³, à â öþ -1.

Ïë³âêà ³ öèôðà - öå àáñîëþíî ð³çí³ ðå÷³, ³ âîíè â³ä÷óâàºòüñÿ ïî-ð³çíîìó. Ïë³âêà - öå ÿê æèâèé îðãàí³çì, ÿêèé äèõàº. À öèôðîâå ôîòî - öå ï³êñåë³ ³ âñå. Äëÿ ìåíå ïë³âêà íàáàãàòî êðàùà, í³æ öèôðà. Ó ìåíå º ïë³âêîâèé ôîòîàïàðàò «Êè¿â88», øèðîêîôîðìàòíèé, â³í ðîáèòü êâàäðàòí³ ôîòîãðàô³¿.

Ôîòîãðàôóâàòè òàê, ÿê ôîòîãðàôóþ çàðàç, ÿ ïî÷àëà òîä³, êîëè ïåðåæèâàëà äðàìó â îñîáèñòîìó æèòò³. Ó òîé âàæêèé ÷àñ ó ìåíå â³äêðèëîñÿ íîâå áà÷åííÿ

Ìèíóëîãî ðîêó â ìåíå áóëà ïåðñîíàëüíà âèñòàâêà «×îðíèì ïî á³ëîìó» ó êëóá³ „44” íà Õðåùàòèêó. Òåìà âèñòàâêè - ïîðòðåòè ö³êàâèõ

ìåí³ ëþäåé. Çàðàç ÿ ãîòóþ äðóãó âèñòàâêó ïðî ìîðå ï³ä íàçâîþ «ß äèõàþ». Ôîòîãðàô – öå ëþäèíà, ÿêà ìàº ðîñòè ïðîòÿãîì óñüîãî ñâîãî òâîð÷îãî øëÿõó. ßêùî çà ð³ê ð³âåíü ôîòîãðàô³é íå ïîêðàùèâñÿ ³ íå çì³íèâñÿ, òî öå îçíà÷àº, ùî ëþäèíà çóïèíèëàñÿ ³ íå ðîçâèâàºòüñÿ. Êîëè ìåíå çàïèòóþòü: ÷è ââàæàþ ÿ ñåáå ïðîôåñ³îíàëîì, òî ÿ, çâ³ñíî, êàæó, ùî í³, áî êîëè ëþäèíà ïî÷èíàº ââàæàòè ñåáå ïðîôåñ³îíàëîì - âîíà òâîð÷î çóïèíÿºòüñÿ, íå ðîñòå äàë³. À çàâæäè ìàº áóòè äî ÷îãî òÿãíóòèñÿ. ß, íàïðèêëàä, ðåãóëÿðíî äèâëþñÿ äèòÿ÷³ ôîòîãðàô³¿ ºâðîïåéñüêèõ ³ àìåðèêàíñüêèõ ôîòîãðàô³â, òàì º äóæå ö³êàâ³ ðîáîòè.

“Éäè ³ ôîòîãðàôóé

професіонал

ñàì”

Íà ôîòî ²âàí Ëþáèø-Ê³ðäåé

Ôîòîæóðíàë³ñò ãàçåòè «Óêðà¿íà ìîëîäà» ²âàí Ëþáèø-Ê³ðäåé ðîçïîâ³â ïðî ñâ³é äîñâ³ä äèòÿ÷î¿ ôîòîãðàô³¿, ïðî òå, ÿê íàâ÷èòè ä³òåé ðîáèòè ãàðí³ çí³ìêè, à òàêîæ ïðî ñâ³é øëÿõ äî ïðîôåñ³éíî¿ ôîòîãðàô³¿. Усі фотографії в інтерв’ю Івана Любиша-Кірдея Як фотограф з газети знімаю дуже багато різних людей, речей, подій, словом, все, що треба для ілюстрації матеріалів на найрізноманітніші теми. Випадає час від часу і дітей фотографувати. До слова, недавно знімав багатодітну сім’ю, в якій шестеро дітей, мама, тато і бабуся живуть у двокімнатній квартирі. Спочатку, чесно кажучи, не хотів на ту зйомку їхати: далеко, пробки, та ще й настрій поганий. Але все таки поїхав. Дорога зайняла десь годину. От їду й думаю: не гарно якось з пустими руками й поганим настроєм. Збадьорився, купив дітям миколайчиків. Зайшов, віддав дітям солодощі, а вони мені одразу: «Привіт! Хочеш чаю?» Я запропонував їх пофотографувати. Діти бігали, дуріли, на мостик ставали, на синтезаторі Ó ñ³ì’¿ Òåòÿíè òà Çóðàáà Åäæèá³à øåñòåðî ä³òåé, òðè ä³â÷èíêè ³ òðè õëîï÷èêè. Æèâóòü âîíè ó Êèºâ³ â ìàëåíüê³é êâàðòèð³

професіонал

грали, показували своїх папуг, свої іграшки й альбоми, по мені лазили. Так вийшло, що я одразу став їхнім другом, і не думаю, що це миколайчики відіграли таку велику роль. Вони мені одразу відкрилися. Фотографував їх з виносним спалахом, але моделював так,

щоб світло вдаряло не прямо, а відбивалося від стіни. Фотографією я почав захоплюватися на першому курсі Київського міжнародного університету, я там вчився на факультеті журналістики. І у нас був предмет фото

журналістика. Ці пари були по суботах і щосуботи зі мною “щось” траплялося і я на ці пари ніяк не потрапляв: то “мама приїжджала”, то “тато”, то “я хворів”. І так я пропустив всі пари. Але настав той судний день – сесія. Викладач каже: „Ваня, а фотографії то де? Треба здавати.” Спочатку я почав питати у більш досвідчених друзів-фотографів, може я їм заплачу за плівку і вони мені познімають, те що треба. Проте друзі відмовилися, дали мені фотоапарат, плівку й кажуть: „Йди і сам фотографуй”. А ще пояснили як крутити діафрагму і як користуватися вбудованим індикатором експозиції. Я походив, щось трохи зняв, що треба, а на половину плівки нафотографував свою дівчину. Потім проявив, у мене вийшло (це дивно, бо у більшості перша плівка ніколи не виходить), а головне мені сподобалося. Я купив ще плівки і більше

професіонал Можна сказати, що я сам навчився фотографувати. Пізніше я пішов на шестимісячні курси підвищення кваліфікації працівників телебачення та радіомовлення за спеціальністю телеоператор. Викладали там і фотографію. На цих курсах запал до фото у мене розгорівся ще більше.

познімав у жанрах, в яких потрібно. Прийшов на залік, показав викладачу, що у мене вийшло. Викладач подивився і сказав, що мені варто серйозно зайнятися фотографією, що це моє. Так я почав фотографувати. Кілометри плівки пішли на дівчину, друзів та на всякі гулянки.

Кілька років тому мене запросили вести фотогурток у школі. Я дуже спочатку боявся і довго вагався. Це ж справді відповідальна робота, ти йдеш навчати дітей, коли ти чогось не знаєш, то ти можеш навчити їх неправильно, не тільки професійні моменти, а взагалі боїшся, що щось не так скажеш. Зрештою, таки наважився і дуже радий, що наважився, бо ті півроку були для мене щастям. Я дуже любив приходив до тих діток. Закидав усі свої суботні розваги і гулянки, відрікся від багато чого. Група була

невелика, найбільша кількість людей 11, а так регулярно ходило 5-6, які цікавилися. Але ці 5-6 дітей дуже впевнено і наполегливо займалися фотографією. Це були учні 5- 6 класів. Зрозуміло, що вони не мали великих професійних фотоапаратів, їм батьки такі просто б не купили, але у них було бажання фотографувати.

професіонал Що я їм розказував? Очевидно, що вони не знають фізики, щоб так розумно їм розказувати про принцип роботи фотоапарата. Тому я їм все максимально про-сто розказував: „Дітки, дивіться, це об’єктив”. Я приносив усю свою техніку: плівкові і цифрові фотоапарати, об’єктиви, все розкручував і розкладав. Діти могли підійти, помацати й попробувати самостійно повручувати об’єктиви. Навчаючи дітей, я робив основну ставку на композицію, бо опанувати технічні навики можна потім, але якщо знаєш техніку ідеально, а не відчуває композиції – гарно фотографувати не будеш. Я їм малював на дошці

малюнки, наприклад, сидить Женя і сидить Оля. А вони сміються: „А чого там Женя кучерявий?” Добре, я тоді носа домальовував, їм смішно і ми в жартівливій формі проводили ці заняття. На практичні заняття я їм давав свій цифровий фотоапарат і казав: „Сьогодні ми вчили як розмивати фон, що для цього треба? Який об’єктив будемо використовувати? Оцей, прекрасно, вставляємо і пробуємо.” У них спочатку не дуже виходило, бо дітки маленькі, а фотоапарат великий і важкий. Коли вони його брали, мені страшно було. Хоч я знав, що фотоапарат у них на шиї на ремінці висить, навіть як

пустять, то нічого не буде, але мені шкода їх було, коли вони його тримали. Але їм було дуже цікаво такою технікою познімати. А потім дивишся, а воно й виходить. Красота. Займався з ними півроку, а потім знайшов постійну роботу і мені довелося залишити школу, зарплатня там була чисто символічна, а на двох роботах працювати складно. Дуже приємно, що дітки, з яким я займався фотографію, не закинули це. Мами їм покупляли невеличкі фотоапарати і вони ходять фотографують, беруть участь у шкільних конкурсах. А я відслідковую, хто з моїх учнів, що знімає.

професіонал

людина

Íà ôîòî Àë³íà Ïåòðåíêî

Усі фото в матеріалі Аліни Петренко Аліні Петренко недавно виповнилося 17 років, вона живе у дитячому будинкуінтернаті для дітей з вадами розумового розвитку у селі Петриків поблизу Тернополя. У дитячому будинку Аліну люблять вихователі і діти, воно беззаперечний лідер, одна з найактивніших серед 50 дівчаток, що живуть у цьому будинку. Коли треба може замінити вихователя чи санітарку. Аліна любить займатися з маленькими дітьми, допомагати їм, одягати, годувати, вкладати спати, вишивати, любить дивитися серіали, а «Ранетки» - улюблений серіал про учениць старших класів, які заснували власний рок-гурт. Аліна й сама з задоволенням співає їх пісні, знає напам’ять усі слова. «А найбільша моя мрія – бути фотографом. Як десь побачу фотоапарат, Ìîëîäøà ãðóïà äèòÿ÷îãî áóäèíêó, äîãëÿäàòè çà ÿêîþ äîïîìàãàº Àë³íà

Зазначимо, що мати має право відмовитися від дити і залишити там, де про неї мають подбати, а за радянських часів і у 1991 році (коли народилася Аліна) батькам радили віддавати хворий дітей у спеціальний дитячі будинки, адже виховання хворої дитини дома вимагає багато сил і часу, постійного догляду. Проте, коли зараз дивишся на Аліну її вади здоров’я практично не помітні, у неї лише погано згинаються ноги в колінах, а так – здорова і розумна дівчина. Аліна дуже хоче познайомитися зі своєю мамою, вона написала їй листа, та поки не отримала не відповіді. У дитячому будинку Аліну люблять вихователі і діти, воно беззаперечний лідер, одна з найактивніших серед 50 дівчаток, що живуть у цьому будинку. Коли треба - може замінити вихователя чи санітарочку. Аліна любить займатися з маленькими дітьми, помагати їм, одягати, годувати, вкладати спати, вишивати, любить дивитися серіали, а «Ранетки» - улюблений серіал про учениць стариших класів,які заснували власний рок-гурт. Аліна й сама з задоволення співає їх пісні, знає напам’ять всі слова. «А найбільша моя мрія бути фотографом, як десь побачу фотоапарат, то дуже хочу фотографувати», - розказує Аліна. Проте власного фотоапарату ні у Аліни, ні в дитячому будинку немає, дуже рідко їй випадає нагода по фотографувати, коли хтось приходить в гості з фотоапаратом і дає Аліні ним покористуватися. А ось і фото з дитячого будинку очима Аліни, коли на кілька годин здійснилася її мрія і їй до рук 17 потрапи фотоапарат.

людина

то дуже хочу фотографувати», - розказує Аліна. Проте власного фотоапарату ні у Аліни, ні в дитячому будинку немає. Дуже рідко їй випадає нагода пофотографувати – коли хтось приходить в гості із

фотоапаратом і дає Аліні ним покористуватися. За документацією мама відмовилася від дівчинки у пологовому будинку у зв’язку з фізичними вадами. Зазначимо, що мати має право відмовитися від дитини і залишити там, ²ðèíêà, 5 ðîê³â

Âêëàñòè ñïàòè íà îá³ä ìàëå÷ó çàâäàííÿ ç íåïðîñòèõ, àëå Àë³íà ëþáèòü öèì çàéìàòèñÿ

людина

де про неї мають подбати, а за радянських часів (коли народилася Аліна) батькам радили віддавати хворих дітей у спеціальні дитячі будинки, оскільки виховання такої дитини вдома вимагає багато сил, часу та постійного догляду. Проте зараз вади здоров’я Аліни практично не помітні, загалом – здорова і розумна дівчина. Аліна дуже хоче познайомитися зі своєю мамою, вона написала їй листа, та поки не отримала відповіді. Ось фото дитячого будинку очима Аліни, коли на кілька годин здійснилася її мрія і їй до рук потрапив фотоапарат. Ñí³æàíà, 7 ðîê³â, õî÷å ãðàòèñÿ, à íå ñïàòè À ä³â÷àòàì ç ñåðåäíüî¿ ãðóïè ï³ñëÿ îá³ä âæå íå ñïëàòü

фоторепортаж

Îé, õòî, õòî Ìèêîëàÿ ëþáèòü, Îé, õòî, õòî Ìèêîëàþ ñëóæèòü 19 грудня студенти Києво-Могилянської Академії по-своєму прислужуються Святому Миколаю – вони організовують свято для дітей у дитячих будинках: везуть діткам подарунки і святкову виставу. На ініціативу студентів влаштувати дітям свято відгукнулося чимало спонсорів, які надали солодощі, дитячі книжки, футболки, рюкзачки тощо. А студенти позносили іграшки та одяг. «Цього року вийшло так багато подарунків, що нам довелося взяти більше дитячих будинків, – говорить Олена Скрипник, організатор свята Миколая, 22

студентка Могилянки. – Зазвичай ми беремо 3 дитичі будинки, а цього року ми ще розвезли подарунки у два київські дитячі заклади, один дитбудинок і один розподільник. Також ці подарунки отримають діти з недільної школи і онкохворі дітки. Передали подарунки в дитячий будинок у Білій Церкві». Та головний подарунок – увагу – вдалося в день Миколая подарувати лише 3 дитячим будинкам: школі-інтернату у Пущі-Водиці, де близько 70 дітей, і дитячим будинкам в селах Нові Петрівці

фоторепортаж

і Жукин, у кожному з яких близько 20 дітей. Спеціально для цієї поїздки студенти написали виставу і поставили її. «Ми придумали дуже цікаву казкувиставу, – розповідає Інна Сластьон, режисер і співавтор вистави, студентка Могилянки. – Вона про сонечко, яке загубило плямки. Взагалі, показали бал жучків і комашок. Дітям же дуже цікаво дивитися на якийсь інший світ, вони ж вірять в існування багатьох паралельних світів». І так перед дітьми у яскравому вбранні під веселу музику з’явилися жукÕëîïö³ ³ç øêîëè-³íòåðíàòó â Ïóù³Âîäèö³ çàïåâíÿþòü, ùî áóëè ÷åìí³ ö³ëèé ð³ê ³ òîìó Ìèêîëàé ïîâèíåí ïðèíåñå ¿ì ïîäàðóíêè Äàøåíüêà, 5 ç ïîëîâèíîþ ðîê³â, ï³ä ÿëèíêîþ ðîçêàçóâàëà â³ðøèê ïðî çèìó-õóðäåëèöþ Êàçêîâèé áàë ìåòåëåê³â ó âèêîíàíí³ ñòóäåíò³â Ìîãèëÿíêè

фоторепортаж

олень і сонечко, мурашки і метелики, жук-солдатик і бабка, і прямо на очах у них гусінь перетворилася на прекрасного метелика. Після вистави студенти бавилися з дітьми у різні ігри, більшість з яких продовжували казку чи вигадували нову. Найактивніші у іграх дітки могли

урочисто витягувати з мішка подарунки – те, що вони найбільше хочуть. І от серед іграшок, книжок і солодощів у першу чергу розібрали шкарпетки і рукавички. Ще вихованці дитячих будинків розповідами гостям віршики, читали монолог чорта з різдвяного вертепу

Áîãäàí÷èê ë³òàº íà ñîíå÷êó, ðîëü ÿêîãî âèêîíóº ñòóäåíêà ²ííà Çàìó÷èâøè ñîíå÷êî, Áîãäàí÷èê âçÿâñÿ äî ìåòåëèê³â

Ïàâóê, â ðîë³ ÿêîãî ñòóäåíò Ìîãèëÿíêè, âï³éìàâ ó ñâîº ïàâóòèííÿ äâîõ õëîï÷èê³â

фоторепортаж

Ä³òè â äèòè÷îìó áóäèíêó â ñåë³ Íîâ³ ïåòð³âö³ ãðàþòüñÿ ³ç ñâî¿ì êðîëèêîì Ñàøîþ

À öå ùå îäèí ¿õ äîìàøí³é óëþáëåíåöü, òåæ Ñàøà, â ÷àñòü ÷îëîâ³êà, ÿêèé ïîäàðóâàâ ä³òÿì òâàðèíîê

фоторепортаж

À êó-êó! Áîãäàí÷èê âèãëÿäàº ç-ï³ä ïàðòè, ùîá ïîäèâèòèñÿ õòî òàì äî íüîãî â ãîñò³ ïðèéøîâ

у стилі реп, демонстрували найрізноманітніші перекиди через голову і інші «акробатичні етюди». А у селі Нові Петрівці діти хвалилися своїми домашніми тваринами – кроликом і черепахою. У цей день студенти забули про свою сесію, про граніт науки, який їм треба старанно гризти, та подарували свій час дітям. І абсолютно про це не пошкодували. «Я розумію, що в цей момент ми потрібні дітям більше, ніж нам навчання. Сьогодні ми для себе

відкривали просто цілий всесвіт. Купу почуттів, купу щирості і любові. А найголовніше – це взаємообмін любов’ю від нас до дітей і навпаки. Це, напевно, найпрекрасніше, заради чого це варто робити, – ділиться своїми враженнями Інна Сластьон, яка вже четвертий рік регулярно їздить до дитячих будинків, на свята і не тільки. – Дуже шкода, що ми це робимо не так часто. Але вони нас не забувають, і ми їх не забуваємо. Діти у цих дитячих будинках пам’ятають як мене звати, а я пам’ятаю, як звати їх». 27

фоторепортаж

Õòî ëþáèòü ãðàòèñÿ ³ òàíöþâàòè ç ñòóäåíòàìè, à õòî öå âñå ôîòîãðàôóâàòè, êîëè º ìîæëèâ³ñòü Ï³ðàì³äà, äàëåêî íå íàéñêëàäí³øèé àêðîáàòè÷íèé òðþê, ÿêèé Âàì ìîæóòü ïîêàçàòè â Æóêèí³

Âè çíàºòå öèõ êðóòèõ ïàöàí³â? Âîíè ç Æóêèíà, ç äèòÿ÷îãî áóäèíêó ³ âîíè ÷èòàþòü ðåï

маленькі секрети

Застосовуйте правило третин для композиції. Для цього уявно поділіть кадр на три рівні частини двома лініями по горизонталі й вертикалі. На перетині цих ліній у Вас утвориться чотири центри, в яких найкраще розміщувати головні елементи кадру (для портрету це очі). Бажано, щоб об’єкти були вздовж ліній поділу.

Photo from photobucket.com/sroeben Photo by Mark Carpenter

Весь простір кадру потрібно використовувати. Відрізайте те, що не несе інформації і нічого не додає. Перевірте чи Ви досить близько до дитини, може варто підійти на крок-два ближче чи додати зуму, якщо камера дозволяє. Проте не потрібно й стояти надто близько до малечі, не ближче 1 метру, бо тоді втрачається об’єм фотографії. Варто залишати повітря у кадрі у напрямку погляду чи руху дитини. Знімайте на рівні очей дитини. Для цього не бійтеся сісти, стати на коліно, а то й розтягнутися на підлозі. Намагайтеся зловити момент, емоцію. Не змушуйте дитину позувати. Пограйтесь. Рухайтися, а не вичікуйте, сівши в одному місці. Не намагайтеся зловити лише посмішку, у дитини дуже багато виразів обличчя і всі вони цікаві. Якщо у Вас цифровий фотоапарат, робіть підряд кілька кадрів. Це Вам дасть можливість потім вибрати найкраще фото, найцікавіший вираз обличчя, найвиразніший рух тощо. Найкраще природне світло для зйомки зранку та перед заходом сонця. Якщо фотографувати у яскравий сонячний день, то фотографії можуть вийти пересвічені. 30

маленькі секрети

Краще не знімати зі спалахом. Для немовлят до 6 місяців спалах шкідливий для очей і нервової системи. Крім того, спалах часто дає ефект червоних очей. А ще коли б’є прямо в лице (тобто коли вбудований у фотоапарат), то втрачається об’єм фотографії. Вдало вибирайте час для зйомки. Краще коли дитина в гарному настрої. Не завжди хороша ідея фотографувати малечу, коли до Вас прийшли гості, яких дитина не знає і соромиться, тоді як всі дорослі обов’язково хочуть зробити фото на пам’ять з Вашим чадом. Уважно прочитайте інструкцію до Вашого фотоапарату. Там є багато корисної інформації, які налаштування за яких умов найкраще використовувати. Не вдягайте дитину в яскравий одяг для фотографії, бо це на себе відтягуватиме увагу. Який результат Вам потрібно: «Ой, який сведрик» чи «Ой, яка дитина»? Фон намагайтеся вибирати нейтральний. Надто яскравий фон відволікатиме увагу від дитини.

Ñò òî îð ð³³íê êà ç à àë ëü üá áî îì ìó “Óêð “Ó êðà à¿¿íà à òà Óê Óêðà êðà ðà¿í íö³ ö”

рекомендуємо

«Україна та Українці» – унікальний фотоальбом української нації кінця ХІХ – середини ХХ століття. Тисячі документальних фотографій з різних куточків України протягом чотирьох десятиліть від кінця 1950-х до 1993 року збирав Іван Гончар, талановитий скульптор, самобутній народознавець і колекціонер. Усі світлини він дбайливо оформив у 18 томах на 1500 великих аркушах. Кожну сторінку і фотографію він підписав декоративним шрифтом, також додав зарисовки традиційного орнаменту, посуду, писанок, вишиванок, килимів, старосвітських музичних інстументів та інших цікавих побутових речей. Коли гортаєш цей альбом, перш за все, вдивляєшся в обличчя людей на світлинах. У кожного з них своя історія, своя любов і туга. Можна довго роздивлятися прикраси, елементи вбрання, зачіски, інтер’єр та архітектуру будівель. Серед світлин багато портретів невідомих нам родин, проте їх цікаво розглядати, відчувається святкова атмосфера – уся сім’я у найкращому вбранні зібралася до фотографії. Іван Гончар писав: «Не показувати

Âèáðàí³ ñâ³òëèíè ç àëüáîìó “Óêðà¿íà òà Óêðà¿íö³”

Íà ôîòî ²âàí Ãîí÷àð

речової культурної спадщини свого народу – це значить відняти в нього гордість, свідомість і право на самобутність, зломити крила для польоту вперед». І своєю багаторічною працею він намагався дати нам, наступному поколінню, ці крила, це знання нашого коріння, щоб ми могли рости вгору.

Іран. Подорожні замальовки або передайте українцям,

що ми не терористи

Ñ³-î-Ñå Ïîëü (â ïåðåêëàä³ ç ôàðñ³: ì³ñò 33 àðîê) àáî ì³ñò Àëëàâåðä³-õàíà — îäèí ç îäèíàäöÿòè ìîñò³â ²ñôàõàíó. Áóâ çáóäîâàíèé ó 1602 ï³ä êåð³âíèöòâîì â³çèðÿ øàõà ³ âîºííîãî íà÷àëüíèêà ãðóçèíñüêîãî ïîõîäæåííÿ Àëëàâåðä³-õàíà Ó³íä³ëàäçå.

подорож

Усі фото з Ірану Івана Любиша-Кірдея Рік тому троє українців, дві дівчини і один хлопець, подорожували Іраном. Їхали через Туреччину. З Одеси до Стамбулу пливли паромом. Потім автостопом через всю північ Туреччини до Грузії, далі до Вірменії. А вже з Вірменії літаком до Тегерану, столиці Ірану. По Ірану подорожували автобусом, бо цей вид транспорту там дуже дешевий – 5 доларів, до того ж там годують. На подорож кожен витратив близько 1000 доларів. Попередньо продумали план подорожі та визначили місця, які б хотіли побачити. В Ірані українських мандрівників зустрів знайомий Мехді, викладач і літератор. Професор не тільки провів екскурсію, а й звів із багатьма своїми знайомими у різних містах Ірану. Особливо цікавою була спонтанна екскурсія в Ширазі. Мандрівники, після довгої їзди автобусом, прибули до цього міста на півдні Ірану о п’ятій годині ранку. Зійшли на автостанції,

Ісламська Республіка Іран — країна на південному заході Азії. Столиця – Тегеран. Населення близько 70 млн. людей Офіційна мова - перська (фарсі). Площа Ірану 1 648 195 км2, майже в 3 рази більша за Україну.

а їх ніхто не зустрічає. Вони навіть не знали імені того чоловіка, який мав бути їхнім місцевим гідом. Жінка-диспетчер на автостанції трохи говорила англійською і оголосила, що ось троє мандрівників чекають свого екскурсовода. Але все одно ніхто не підходить. Вирішили подзвонити Мехді уточнити, де той його знайомий, але

подорож

²ðàíêà íà ðó¿íàõ Ïåðñåïîë³ñà, äàâíüîïåðñüêîãî ì³ñòà, ÿêå âèíèêëî ó VI—V ñò. äî í.å. Ìàðòàçàð, îïåðíèé ñï³âàê, ã³ä óêðà¿íñüêèõ òóðèñò³â ó Øèðàç³. Êàðòà ïîäîðîæ³ ç Óêðà¿íè äî ²ðàíó

ж 5 година ранку. Зачекавши до 7 ранку, зателефонували. Як виявилося, гід їх чекав на іншій автостанції. Як згодом з’ясувалося, цим екскурсоводом був відомий опер-ний співак Мартазар. Знав він англійською 7 слів і ті читав з листочка, де вони були записані арабською: beautiful, look, make photo, welcome, you, me і, звичайно ж, ok. Але не дивлячись на мовну проблему, як згадує Іван Любиш-Кірдей, турист з України, це був один з найкращих днів усієї подорожі.

подорож

Ä³òè ìîëÿòüñÿ â ðåë³ã³éí³é îðãàí³çàö³¿.

Â³êòîð³ÿ Ìèðîíþê, òóðèñòêà ç Óêðà¿íè, äîëó÷èëàñÿ äî ñòâîðåííÿ Êèëèìó Ìèðó â ìóçå¿ êèëèì³â ó Òåãåðàí³.

Â ²ðàí³ ä³â÷àòêà ³ æ³íêè, âèõîäÿ÷è ç äîìó, ïîêðèâàþòü ãîëîâîþ ÷àäðîþ àáî õóñòêîþ. Âåæà Àçàä³ (â ïåðåêëàä³ ç ïåðñüêî¿ âåæà ñâîáîäè) – àðõ³òåêòóðíèé ñèìâîë Òåãåðàíó ç á³ëîãî ìàðìóðó. Çáóäîâàíà ó 1971 ðîö³ äî 2500 ð³÷÷ÿ Ïåðñüêî¿ ³ìïåð³¿.

Вікторія Миронюк, одна з мандрівниць, пригадує, що у розмові один з персів попросив передати українцям, що вони не терористи. Іранці дуже переймаються тим, що про них думають іноземці, адже вони насправді дуже доброзичливі й гостинні. Проте туристів у Ірані майже немає, тому вони думають, що це результат саме боязні терористів, з якими їх часто ототожнюють у ЗМІ .

подорож

×îëîâ³êè âèêîíóþòü ðèòóàëüíèé òàíåöü, âøàíîâóþ÷è ïàì’ÿòü ³ìàìà Õóñåéíà

Æàëîáà æ³íîê çà ³ìàìîì ï³ä ÷àñ Àøóðè.

подорож

Потрапили українські мандрівники до Іран під час Ашури - дня пам’яті шиїтського імама Хусейна. Хусейн - це внук Мухамеда, третій шиїтський імам, який мав би стати каліфом. Але не судилося. Його ворог - Язид оточив табір Хусейна і його прибічників у Карбальській пустелі й протримали їх тим 10 днів без води. На десятий день (по-арабськи дослівно ашура) Хусейну нанесли 33 колоті і 34 рублені рани і відтяли голову. Через таку мученицьку смерть, мусульмани вшановують цього імама. На знак спраги , яку терпів імам протягом десяти днів на вулицях роздають воду із лимоном. По місту ходять ватаги чоловіків із залізними киями, які символічно бичують себе на знак жалоби за імамом. Вікторія Миронюк розповідає: „Цей ритуал вразив мене найбільше з тих, що я бачила у своєму недовгому житті. Уявіть собі 500 чоловіків, які танцюють в колі та вигукують заклинання: «Шах-Хусейн, Вах-Хусейн», що перекладається як цар Хусейн, ох Хусейн. Лунає чудесний голос чоловіка, який в східній манері співу читає Коран, а навколо стоять чорні силуети жінок у чадорах, які легко б’ють себе в серце.”

Ìóñóëüìàíè-øè¿òè íàíîñÿòü ñîá³ ðàíè íà çíàê æàëîáè çà ³ìîìàì Õóñåéíîì, ÿêîìó áóëî íàíåñåíî33 êîëîò³ ³ 34 ðóáëåí³ ðàíè

Õëîïö³ íà âóëèö³ ì³ñòà ñèìâîë³÷íî áè÷óþòü ñåáå çàë³çíèìè êèÿìè íà çíàê æàëîáè çà ³ìàîì