Савчкук Микола - диплом, 2005 by ukma journalist

Національний університет "Києво-Могилянська академія" Могилянська школа журналістики

Система висвітлення подій у інформаційному агентстві (на прикладі інформаційного агентства "Українські Новини")

Кваліфікаційна робота на здобуття академічного звання магістра журналістики Савчука Миколи Володимировича

Науковий керівник: Яковець А.В.

Київ 2005

Зміст Вступ

Розділ 1. Особливості роботи інформаційного агентства

1.1 Місце інформаційних агентств на ринку інформації 1.2 "Українські Новини" — одне з провідних інформаційних агентств України. 1.3 Структурні підрозділи інформаційного агентства Розділ 2. Стандарти написання інформаційних повідомлень

2.1. Організація роботи кореспондента інформаційного агентства 2.2. Основні характеристики інформаційного повідомлення 2.3. Структура інформаційного повідомлення 2.4. Системність термінології у інформаційному повідомленні Розділ 3. Висвітлення подій інформаційним агентством

3.1. Висвітлення нещасних випадків 3.2. Висвітлення правопорушень та злочинів 3.3. Висвітлення масових акцій. Висновки

Список використаних джерел

Вступ Для ефективного функціонування будь-якої соціальної системи необхідний безперервний потік інформації. Він відповідно орієнтує кожну особу і тримає її у стані інформаційної насиченості, адже лише за умови безперервного інформаційного спілкування із зовнішнім середовищем людина здатна продуктивно мислити й активно діяти. З кожним роком все більше й більше підтверджується істина: "Хто володіє інформацією, той володіє світом". Володіння достовірною та оперативною інформацією стала особливо актуальним саме у ХХІ столітті, яке не випадково називають "віком інформаційних технологій". Потреби часу кидають виклик засобам масової інформації — висловлюватися точніше, висвітлювати об’єктивніше, повідомляти лише те, що має вагу. Чи не в першу чергу, цей виклик стосується інформаційних агентств, які формують первинний ринок інформації і постачають її іншим ЗМІ. Сьогодні інформаційні агентства знаходяться у стані постійної конкуренції, боротьби за споживача та пошуку шляхів удосконалення. Один із напрямків, що потребує такого удосконалення, — системність висвітлення подій. Термін "системність" передбачає вироблення певних стандартів висвітлення подій, а також створення методики для практичної реалізації цих стандартів. Перед журналістами агентств стоїть завдання виокремлювати із загального потоку інформації ті дані, які є справді цікавими та важливими, а потім оформляти цю інформацію згідно з правилами жанру інформаційного повідомлення і надавати готові повідомлення клієнтам. Кожне інформаційне агентство має свої критерії відбору інформації, свої вимоги до її знаходження та написання. Саме ці критерії та вимоги створюють "обличчя" агентства, систематизують роботу його працівників, без них висвітлення подій стає хаотичним.

Мета цієї роботи — дослідити принципи, які роблять висвітлення подій у інформаційному агентстві системним та послідовним, а також навести приклади системного висвітлення подій, фактично, показати практичну модель такого висвітлення. Об’єктом дослідження при цьому стала система висвітлення подій у інформаційному агентстві "Українські Новини", яке діє на вітчизнянному ринку інформації з 1993 року. Вибір саме цього агентства обумовленний тим, що воно відрізняється з-поміж інших агентств найжорсткішими стандартами роботи і має найчіткіше виражений формат. Окрім того, за неофіційними даними, це агентство є єдиним в Україні, яке самоокуповлюється і отримує прибуток без зовнішніх дотацій чи спонсорської допомоги, а виключно за рахунок свого інформаційного продукту. Український термін "подія" у значенні факту, що мав місце, є надзвичайно широким. Словом "подія" з російської мови перекладаються одразу два поняття — "событие" та "происшествие". Обсяг цієї роботи не дозволяє дослідити висвітлення подій і як "событий", і як "происшествий", тому під словом "події" у межах цього дослідження буде матися на увазі лише одне із цих двох понять. Надалі вживаючи у роботі термін "подія", ми будемо мати на увазі лише його російське значення "происшествие". В інформаційному агентстві "Українські Новини" усі події умовно поділяються на кілька категорій: нещасні випадки, правопорушення та злочини і події, пов’язані з процесом їх розслідування, а також різноманітні масові акції. Робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків та списку використанних джерел та літератури. Перший розділ присвячений з’ясуванню місця інформаційних агентств на ринку інформації, а також опису історії та внутрішньої організації агентства "Українські Новини". У другому розділі досліджуються стандарти написання інформаційних повідомлень агентства, а саме критерії відбору інформації для повідомлень, вимоги до повідомлень, правила їх написання, а також системність використання у них термінів та шаблонів. У третьому розділі наведені приклади системного висвітлення подій, а також практичні рекомендації стосовно такого висвітлення. 4

При проведенні дослідження виявилося, що теоретичних робіт з питань діяльності інформаційних агентств обмаль. Отож, при написанні роботи використовувалися загальні підручники із журналістики, відомості про принципи роботи інформагентств з їх інтернет-сайтів, внутрішньоредакційні правила роботи працівників агентств, книги-спогади журналістів про висвітлення ними надзвичайних подій. Окрім того, частина інформації для роботи була зібрана у ході бесід та інтерв’ю з працівниками інформаційного агентства "Українські Новини", а також отримана в процесі практичної роботи у цьому агентстві.

РОЗДІЛ

ОСОБЛИВОСТІ

РОБОТИ

ІНФОРМАЦІЙНОГО

АГЕНТСТВА 1. Місце інформаційних агентств на ринку інформації Відповідно

до

закону

України

"Про

інформаційні

агентства",

інформаційними агентствами є "зареєстровані як юридичні особи суб'єкти інформаційної діяльності, що діють з метою надання інформаційних послуг". За цим законом діяльність інформаційних агентств — це "збирання, обробка, творення, зберігання, підготовка інформації до поширення, випуск та розповсюдження інформаційної продукції" [9]. Простіше кажучи, інформаційне агентство — це організація, яка здійснює збір, обробку і оперативне поширення інформації, а головна функція агентства —

забезпечувати

оперативною

політичною,

економічною,

соціальною,

культурною інформацією засоби масової інформації (редакції газет, журналів, інтернет-видань, телебачення та радіомовлення), а також інші установи, організації чи приватних осіб, які є передплатниками на продукцію агентства. Згаданий закон передбачає, що випуск та розповсюдження інформаційними агентствами

власної

продукції

метою

отримання

прибутку

підприємницькою діяльністю. Фактично агентство заробляє на тому, що продає інформацію своїм клієнтам. Інформаційні продукти агентств можна класифікувати: 9 за тематикою (загальноновинні та спеціальні — окремо політичні новини, економічні новини, спортивні новини, міжнародні новини тощо); 9 за обсягом (обсяг вимірюється кількістю повідомлень, їх величиною, інколи кілобайтами); 9 за періодичністю (по мірі надходження, кількість випусків на день, тиждень, місяць); 9 способом передачі (Інтернет, супутниковий зв'язок, телеграф, телефон, пошта);

9 формою (у електронному чи друкованому вигляді — бюлетені, вісники, тематичні рубрики, мультимедійна продукція); 9 орієнтацією на окремі групи споживачів (загальнонаціональні та регіональні ЗМІ, електронні видання, органи влади, комерційні організації). Кількість та характер інформаційних продуктів агентства не є постійною величиною. Вони постійно змінюються в залежності від запитів споживача. Вивченням та визначенням пріоритетів інформаційної політики агентства займається спеціальний підрозділ менеджерів та маркетологів. Оскільки агентство є первинним ринком інформації і його ціль оперативно інформувати інші ЗМІ, успішна робота багато у чому залежить від використання засобів комунікації. Очевидно, що без комп’ютерних мереж, супутникового зв’язку агентство не зможе досягнути необхідного рівня оперативності, а отже не зможе бути конкурентноздатним. Більшість агентств на сьогодні працюють у режимі реального часу і повідомлення про події надходять до адресата вже за кілька хвилин після того, як вони трапилися. Це досягається завдяки тому, що агентства мають свої інтернет-сервери. Таким чином вони розміщують повідомлення на власні новинні стрічки у Інтернеті, а також автоматично розсилають новини клієнтам електронною поштою по мірі їх надходження на стрічку. Тексти

повідомлень

агентств

мають

ряд

суттєвих

особливостей.

Інформація про поточні події оформляється агентством у короткі повідомлення, побудовані за жорсткою схемою. У кожного агентства є власні вимоги до текстів, однак можна виділити певні загальні риси. Вважається, що повідомлення агентства має, в першу чергу, відповідати на питання " Що? Де? Коли?" відбулося і хто брав у цьому участь, далі йде посилання на джерело інформації, а потім — деталі (як, чому і з якими наслідками). Така схема полегшує роботу кореспондента над повідомленням і сприйняття тексту адресатом. Останнім часом спостерігається тенденція до зменшення долі ЗМІ серед клієнтів агентств. Це відбувається не внаслідок падіння їх платоспроможності, 7

а за рахунок суттєвого збільшення клієнтів іншого роду — банків, компаній, підприємств.

Така

тенденція

викликана

посиленням

ролі

економічної

інформації у суспільстві. Як наслідок, попит на таку інформацію привів до помітного збільшення в загальному потоці повідомлень агентств новин економічного характеру. З цим також пов’язані створення і активний розвиток спеціалізованих агентств ділової інформації. Якщо на перших етапах свого існування агентства постачали своїм клієнтам лише хроніку подій та офіційну інформацію, то на сьогодні спостерігається тенденція розширення послуг у бік спеціалізованої інформації. Сучасні агентства готують своїм клієнтам довідково-аналітичні матеріали, допомагають у проведені прес-конференцій, виголошені заяв, організації акцій. На сьогодні великі агентства пропонують клієнтам підписку на десятки і сотні інформаційних продуктів різного змісту, періодичності та форми. Усі інформаційні агентства можна поділити на світові, національні та регіональні. Основні риси світових агентств — глобальний характер діяльності, швидка реакція на технічні новинки, велика мережа кореспондентів і представництв

та

великі

фінансові

можливості.

Усе

це

робить

їх

конкурентноздатність практично недосяжною для агентств національного та регіонального рівня. На сьогодні до світових агентств відносять "Рейтерс" (Великобританія), "Франс Пресс" (Франція), "Ассошіейтед Пресс" (США). Серед інших агентств, які мають вплив на міжнародному рівні, можна назвати "Юнайтед Пресс" (США), ДПА (Німеччина), ЕФЕ (Іспанія), АНСА (Італія), Кіодо Цусін (Японія), Інтерфакс (Росія), ІТАР-ТАСС (Росія). Національні агентства

зазвичай

працюють

внутрішньодержавною

інформацією

висвітлюють лише найважливіші міжнародні події, отримуючи інформацію про них не безпосередньо, а із закордонних агентств. Регіональні агентства, в свою чергу, звертають більшу увагу на новини певного регіону. В Україні на сьогодні зареєстровано 108 інформаційних агентств. Однак на національному рівні працюють тільки 4 з них, інші агентства або висвітлюють регіональні події, або рахуються на папері, або ж просто не можуть 8

конкурувати з лідерами ринку. 4 згаданих лідера — це інформаційні агентства "Укрінформ", "УНІАН", "Інтерфакс-Україна", та "Українські Новини". Інформаційне агентство "Укрінформ" було засноване у 1918 році і входило у єдину інформаційну систему СРСР ТАСС. З 1990 року "Укрінформ" — українське державне інформагентство, яке фінансується з державного бюджету. "Укрінформ" має кореспондентів і фотокореспондентів у всіх областях України, а також у Бельгії, Німеччині, Італії, Греції, Угорщині, Польщі, Румунії, Ізраїлі, Росії, Узбекистані, Туркменістані, Молдові й країнах Балтії. Інформаційне агентство "УНІАН" (Українське незалежно інформаційне агентство новин) було засноване у березні 1993 року. На сьогодні "УНІАН" є одним із найбільших постачальників політичної, ділової та фінансової інформації в Україні. Агентство випускає 17 інформаційних продуктів, має фотослужбу

надає

різноманітні

рекламні

та

інформаційні

послуги,

організовуючи, зокрема, прес-конференції у своєму залі на Хрещатику в Києві та в мережі Інтернет. Інформаційне агентство "Інтерфакс-Україна" - компанія в структурі міжнародної інформаційної групи Interfax Information Services. Агентство працює на ринку політичної та економічної інформації України з 1992 року. Зараз "Інтерфакс-Україна" випускає 26 інформаційних продуктів з політичної та економічної тематики трьома мовами (українською, російською та англійською). З травня 1999 року агентство працює в режимі реального часу повідомлення розсилаються в міру їх надходження, а також надсилає традиційні 4 випуски новин на день та міні-блоки, які виходять кожні годинупівтори. З травня 1998 року діє сайт агентства в мережі Інтернет. Інформаційне агентство "Українські Новини" відрізняється від згаданих агентств тим, що випускає інформаційні повідомлення, які стосується суто України.

"Українські

Новини"

почали

працювати

на

українському

інформаційному ринку в 1993 році, спочатку спеціалізуючись на економічних новинах. Зараз це універсальне інформаційне агентство національного масштабу, яке надає передплатникам весь спектр новин по Україні - основні 9

політичні, економічні, соціальні та військові новини. У даній роботі ми детальніше зупинимося на історії, діяльності та стандартах саме цього агентства. Для такого вивчення саме "Українських Новин" є кілька підстав. Перш за все, "Українські Новини" — це агентство, що від початку засновувалося на стандартах західної журналістики. По-друге, "Українські Новини" мають найчіткіші і найжорсткіші з усіх українських агентств правила роботи своїх кореспондентів та редакторів та вимоги до написання повідомлень. По-третє, за неофіційними даними (офіційні дані звісно ж є таємними), це єдине українське інформаційне агентство, яке заробляє на своє існування

саме

продажем

новин.

Як

вже

згадувалося,

"Укрінформ"

фінансується державою. "Інтерфакс-Україна" значною мірою, знову ж таки за неофіційними даними, фінансується із закордону, а саме Росії, що дозволяє агентству не залежати від вартості своїх інформаційних послуг в Україні. Як свідчать поінформовані джерела, агентство "УНІАН" може утримувати своїх працівників навіть за умови, якщо ті взагалі не будуть писати новин, оскільки для цього агентству вистачить і тих коштів, які заробляє його зал для пресконференцій. Перелічені фактори ставлять "Українські Новини" в особливу нішу на українському ринку інформаційних продуктів і саме тому в ході цієї роботи ми розглянемо висвітлення подій саме на прикладі "Українських Новин". 2. "Українські Новини" — одне з провідних інформаційних агентств України. Інформаційне агентство "Українські Новини" бере відлік своєї діяльності з 1993 року, коли журналіст Михайло Коломієць організував всередині державного інформаційного агентства "Укрінформ" підрозділ під назвою "Укрінформ-Бізнес-Новини" (УБН).

У 1996-ому у нього виник конфлікт з

новим керівництвом "Укрінформу", в результаті якого керівництво агентство відрізало світло у кімнатах, які займав УБН, і віддало наказ не пускати його првцівників у приміщення. Цей конфлікт став поштовхом до створення нового 10

незалежного інформагентства економічних новин. З огляду на обєктивні обставини, шансів на економічне виживання у нового агентства на той час не було. Щоб розпочати незалежний бізнес Коломієць на своє ім'я взяв кредит у банку під заставу тримісячної зарплати, оскільки на той час заставляти просто не було чого. Офісом спочатку слугувала актова зала в будинку навпроти "Укрінформу". У редакції УБН на той час було 70 передплатників, кожен з яких платив близько 1000 доларів на рік за стрічку щоденної інформації. Передплатники були єдиним джерелом доходу, як і для будь-якого інформагентства, але з моменту вигнання з "Укрінформу" до моменту переукладання річних договорів на підписку — а вони, як правило, укладалися на рік — агентство відокремлювало ще дев'ять місяців і більш ніж 50 тис. доларів боргу. Тим не менше Коломійцеві вдалося вийти із скрутних обсатвин і на базі УБН дати старт проекту під назвою "Українські Новини", яке він і очолив як головний редактор [8, 9]. Коломієць сповідував принципи західної журналістики, які він перейняв пройшовши курси економічних журналістів у Лондоні (Великобританія), які організовувало агентство "Рейтерс" для представників пострадянських країн. Саме тоді він познайомився з основними положеннями

діяльності цього

агентства: 9 “Рейтерс” ніколи не потрапить під контроль інтересів якоїсь однієї групи чи фракції. 9 У будь-який час “Рейтерс” буде залишатися чесним, незалежним та неупередженим. 9 “Рейтерс” буде забезпечувати своїх клієнтів неупередженими та надійними інформаційними продуктами. 9 Рейтерс віддає належне інтересам тих, хто є його клієнтами. 9 Немає бути жодних намагань вплинути на зміст новин та інших продуктів “Рейтерс” [35]. Ціль діяльності "Рейтерс" — задовільняти потреби споживачів продукту, а не його замовників. Різниця між споживачем продукту і його замовником у 11

тому, що споживач зацікваленний отримувати виважену та обєктивну картину подій, а замовник пргане інтерпретувати інформаційний продукт з прихованою від споживача метою. Фактично принципи діяльності і написання новин агенсттвом "Рейтерс" стали зразком для створення "Українських Новин". Засновуючи нове агентство, Коломієць намагався втілити ці принципи на інформаційному ринку України. Навіть рекламний слоган "Українських Новин" "Останні новини першими" подібний до слогана британського агентства "Знаю. Зараз." (Know.Now). Як свідчать відгуки, Коломійцеві вдалося налаштувати колектив агенства на роботу за згаданними стандартами. "Українські Новини" під керівництвом Коломійця вирізнялися стриманністю у тлумаченні

подій,

слідуванням

принципам

журналістської

етики

—

незаангажованості та представленні протилежних точок зору, а також бізнесовою складовою роботи. Як вже зазначалося, "Українські Новини" спершу займалися виключно випуском економічних новин. У компанія вирішила вийти також ринок політичної інформації. Є дані, що Коломієць планував до виборів Президента у 2004 році вивести "Українські Новини" у лідери як економічного, так і політичного інформаційного ринку, а після виборів продати агентство. З моменту юридичного заснування у 1997 році агентство одноосібно належало Коломійцю. У 2000-ому власником 50% акцій агентства стало Агентство гуманітарних технологій, контрольний пакет якого у свою чергу належить Валерієві Хорошковському, який був на той час депутатом Верховної Ради. За деякими свідчннями, Коломієць шукав для агентства політичний "дах", а Хорошковскького обрав у якості партнера, оскільки вірив, що той не буде впливати на незаленість агентства. При чому половина акцій агентства були віддані політику безкоштовно, натомість той брав на себе зобовязання забзпечувати "дах", утримувати офіс і не втручатися у редакційну політику агентства [8, 29]. Зміна структури власників справді ніяк не позначилася на інформаційній політиці "Українських Новин". Принаймні не зважаючи на те, що від агентства 12

очікували проведення постійних PR-кампаній, спрямованих на висвітлення особи Хорошковського, він з'являвся в стрічці новин не частіше, аніж будь-які інші політики, в тому числі перші особи країни. А під час останніх парламентських виборів "Українські Новини" скоріше можна було запідозрити в симпатії до "Нашої України", аніж до "Озимого покоління", яке очолював Хорошковський. У 2001 році "Українські Новини" вийшли на друге місце серед інформаційних агентств за рівнем продажу, а у 2002 — зрівнялися з тогочасним лідером ринку "Інтерфакс-Україна", ставлячи за мету випередити конкурента у 2003. У 2002 році "Українські Новини" утричі збільшили обсяг новин, на 25% — кількість передплатників, створивши мережу регіональних кореспондентів і розширивши свій вплив на ринку. Втім, не зважаючи на активну діяльність, у цей час агентство стає більш відомим в суспільстві через трагічні події. У жовтні 2002 року Коломієць зник. Останній раз він з'явився на роботі в понеділок, 21 жовтня. У другій половині дня заїхав у редакцію тільки на десять хвилин, нікому нічого не сказав, увесь час знаходився в себе в кабінеті, перебирав якісь папери і кудись поїхав, нікому не повідомивши, куди саме. Пізніше журналісти і міліція виявлять, що він узяв із собою свою телефонну книжку і попередньо "вичистив" файли на особистому комп'ютері. Після цього він не відповідав на телефонні дзвінки співробітників агентства, включаючи керівників підрозділів. За версією міліції, о пів на п'яту вечора 22 жовтня Коломієць викликав до свого будинку таксі, поїхав на вокзал, купив квиток і сів на потяг Київ-Мінськ (його пізніше впізнала за фотокарткою провідниця). Зійшовши з потяга вранці 23 жовтня, Коломієць на чотири дні зник в Мінську (не встановлено ні де він жив, ні з ким зустрічався). 28-го о 17:00 він востаннє подзвонив зі свого старого мобільного телефону на номер своєї знайомої Любові Рубан і нібито говорив з нею про самогубство. За версією міліції, з моменту зникнення Коломієць дзвонив тільки трьом людям: Єгору Соболєву, матері і Рубан. Роздруківка його переговорів свідчить, що він також розмовляв ще з чотирма людьми. Загалом же міліція почала пошуки Коломійця в 13

п'ятницю, 25 жовтня. 28 жовтня повідомлення про зникнення з'явилося в пресі. 30 жовтня тіло 44-річного Коломійця було виявлене повішеним біля невеликого райцентру Молодечно в Білорусі і поховане там як невпізнане 11 листопада. Після ексгумації й упізнання 20 листопада тіло було доставлене в Київ і 14 грудня Коломієць був похований у столиці. Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу за статтею "Доведення до самогубства" і провела 12 грудня експертизу причин смерті за участю експерта Жана Ріволе, найнятого міжнародною організацією "Репортери без кордонів", який раніше брав участь в експертизі у справі Гонгадзе. Офіційна й основна версія слідства — самогубство. Ліга економічних журналістів провела власне дослідження причин зникнення та смерті Коломійця і перевірила кілька версій і в кінці 2003 року опублікувала остаточні результати свого дослідження, як і правоохоронні органи, назвавши смерть Коломійця самогубством. У грудні 2002 року багато передплатників відмовилися від послуг агентства, співробітники вже другий місяць не отримували зарплатні, а в останній день 2002 року з агентства пішов шеф-кореспондент Єгор Соболєв, мотивуючи свій вчинок неспроможністю агентства далі працювати і розвиватися. Зі смертю свого беззмінного керівника агентство переживало відчутну кризу. В кінці грудня 2002 зібрання засновників агентства призначило виконуючою обов'язки директора "Українських Новин" 42-річну Ларису Горську, яка до призначення займала посаду директора відділу з маркетингу і продажів. 50% акцій агентства перейшло у спадок рідним Коломійця, у яких вони згодом були викуплені АГТ. З приходом до керівної посади Горської агентство заявило про незмінність своєї інформаційної політики і відсутність зовнішнього тиску на співробітників. Новий директор проголосила, що збереження інформаційної політики і відсутність цензури в відборі матеріалів для публікацій було головною вимогою засновників агентства при її призначенні. Вона також сказала, що фінансове становище агентства благополучне, відносини з акціонером — АГТ — побудовані за принципом невтручання у творчу політику. Агентство поступово почало нове сходження на 14

вершину. Смерть Коломійця не могла не вплинути на співробітників "Українських Новин", однак колектив доклав усіх зусиль для стабілізації роботи і розвитку компанії, а відтак агентство залишилося одним із лідерів інформаційного ринку України. На сьогодні "Українські Новини" пропонують своїм передплатникам 3 стрічки новин, які функціонують у реальному часі: Політичні Новини, Економічні Новини та Регіональні новини. Політичні Новини висвітлюють діяльність центральної та місцевої влади, політичних партій, внутрішню і зовнішню політику України, а також повідомляють про резонансні події та ключові

економічні

новини.

Економічні

Новини

інформують

про

макроекономічні тенденції, події на фінансових ринках, в аграрному секторі, у нафтогазовому

комплексі,

галузях

телекомунікацій,

транспорту,

електроенергетики, хімії, машинобудуванні і легкій промисловості. Вони також містять повідомлення про основні резонансні й політичні події. Регіональні новини висвітлюють важливі події в економіці й політиці всіх областей України, діяльність регіональних підприємств, органів місцевої державної влади, організацій і політичних партій. Вони також інформують про ключові публічні заходи й масові акції, резонансні події, відображаючи динаміку соціальних процесів, які відбуваються в регіонах. Усі новини агентства можна отримати трьома мовами (українською, російською та англійською) на сайті агентства, за умови отримання платного паролю, та електронною поштою. Агентство також пропонує до послуг своїх клієнтів Анонси, які інформують про найважливіші події в економічному й політичному житті країни, а також про публічні заходи, що мають відбутися. Як і новини, Анонси агентства можна отримати трьома мовами на сайті агентства або електронною поштою. Основний випуск анонсів на наступний день виходить до 16:00, а доповнений випуск — до 19:00. Окрім цього, "Українські Новини" випускають 10 спеціалізованих тижневих випусків новин: Економічний Тиждень, Політичний Тиждень, Фінансовий

Тиждень,

Агротиждень,

Металтиждень,

ЕнергоТиждень, 15

НафтоГазТиждень, ТелекомТиждень, ХімТиждень, Будівництво й нерухомість. Економічний Тиждень інформує про макроекономічні тенденції, події на фінансових ринках, в аграрному секторі, базових галузях промисловості, у нафтогазовому комплексі, телекомунікаціях, транспорті, електроенергетиці, хімії, машинобудуванні та легкій промисловості (середній обсяг продукту - 235 повідомлень). Політичний Тиждень висвітлює діяльність центральної і місцевої влади та політичних партій (середній обсяг - 120 повідомлень). Фінансовий Тиждень орієнтований на службовців банків, страхових, фондових і фінансових компаній, котрі відповідають за прийняття як стратегічних, так і тактичних рішень (середній обсяг 75 повідомлень). АгроТиждень інформує про події в аграрному секторі. Базуючись на висвітленні виробництва, переробки і продажу основних культур і продуктів - зерна, соняшника і цукру, він також надає

інформацію

про

діяльність

переробних

компаній

виробників

продовольства (середній обсяг - 55 повідомлень). Метал тиждень надає передплатникам інформацію про дії учасників металургійного ринку (середній обсяг

повідомлень).

ЕнергоТиждень

орієнтований

на

учасників

електроенергетичного ринку. В ньому подається інформація про рішення регулюючих органів і стан бізнесу в енергетичних компаніях (середній обсяг 40

повідомлень).

НафтоГазТиждень

випускається

для

нафтотрейдерів,

переробників нафти, газо- і нафтовидобувних, газотранспортних компаній (середній обсяг - 40 повідомлень). ТелекомТиждень випускається для компаній, що працюють на телекомунікаційному ринку України. Цей продукт базується на висвітленні виробництва засобів зв'язку і послуг операторів різних сфер галузі (середній обсяг - 40 повідомлень). ХімТиждень містить інформацію про виробництво і продаж основних продуктів ринку: аміаку, азотних, фосфатних і калійних добрив, соди, стиролу тощо (середній обсяг - 35 повідомлень). Продукт Будівництво й нерухомість інформує про події на будівельному ринку й ринку нерухомості. Це, зокрема, нові проекти забудови, розпорядження виконавчої влади в сфері земельних відносин, прогнози розвитку різних сегментів цієї сфери. Випуск також містить статистичні дані про обсяги 16

будівництва, виробництво будматеріалів і зміни кредитних ставок на ринку нерухомості (середній обсяг - 50 повідомлень). Усі тижневі випуски новин окрім спеціалізованих повідомлень містять також новини про ключові події в економіці

політиці

та

резонансні

події.

Тижневики

надходять

до

передплатників щопонеділка електронною поштою та кур'єром (в межах Києва). Як і новини у реальному часі, усі тижневики агентства можна отримати трьома мовами. Нещодавно "Українські Новини" перейшли також до випуску аналітичних оглядів. На сьогодні агентство пропонує клієнтам щомісячний огляд ринку металургії та щомісячний макроекономічний коментар. Окрім згаданих продуктів, агентство надає послуги по платному розміщенню новин компаній на відкритому сайті агентства, розміщенні банерів на сайті агенства, та екстпорту новин на інші сайти. Також "Українські Новини" пропонують послуги користуванню своїм електронним архівом, який містить усі матеріали, починаючи з січня 1994 року й закінчуючи випущеними раніше місяця від поточної дати в їхньому оригінальному вигляді, а також на запит формують добірки статистичних даних. 3. Структурні підрозділи інформаційного агентства. Кожне

інформаційне

агентство

функціонує

чотирьох

основних

напрямках: написанню новин, їх редагуванню, продажу та технічному забезпеченні цих процесів. Кожний напрямок забезпечує певний структурний підрозділ компанії або кілька таких підрозділів. "Українські Новини" мають такі структурні підрозділи: репортери, які поділяються на політичних, економічних та регіональних, випускові редактори, перекладачі, менеджери з продажу, підрозділ технічного забезпечення та бухгалтерія. Окрім них у агентстві працюють дизайнер, оператори швидкого набору, секретар та водій. Очолює агентство директор, а за виробництво інформаційного продукту відповідають головний редактор та шеф-кореспонденти відділів політики, економіки та регіональних новин.

Знаходженням та написанням новин займаються репортери. Вони закріплені за певними темами, на яких вони спеціалізуються. В "Українських Новинах" такі теми називаються "ринками". Політична стрічка висвітлює діяльність наступних ринків: Президeнт, Верховна Рада і партії, Кабмін, Зовнішня політика, Судова влада, Силові структури, ЗМI, Київ, Події. Економічна

стрічка

Страхування, Телекомунікації

АПК, та

інформує

про

Металургія, IT,

ринки:

Енергетика,

Перевезення,

Макроекономіка, Нафта

Машинобудування,

газ,

Фінанси, Хімія,

Будівництво.

Профільні репортери працюють у центральному офісі агентства у Києві. Вони, як правило, достатньо глибоко розуміються на своїй тематиці і мають велику кількість джерел у своїх сферах. Всупереч розповсюдженному переконанню, для репортера-спеціаліста у певній сфері не суттєва спеціальна освіта, важливішим є бажання вчитися і вміння аналізувати інформацію. Окрім репортерів, які працюють у київському офісі агентства, "Українські Новини" мають також регіональних корепондентів (або стрингерів) у кожному обласному центрі України і окремий кореспондентський пункт у Вінниці. Стрингери працюють на гонорарній основі і надсилають свої новини у центральний офіс агентства електронною поштою або ж надиктовують їх по мобільному телефону. Після того, як репортери напишуть або надиктують текст новини, він потрапляє до рук (а точніше - на монітори комп’ютерів) випускових редакторів, які мають вичитати текст новини та поставити повідомлення на інформаціну стрічку агентства. Жартівливе визначення посади редактора твердить, що редактор - це спеціаліст, який погано знає, що таке добре, але добре знає, що таке погано. Відповідно до правил роботи випускових редакторів "Українських Новин", отримавши повідомлення, редактор має прийняти одне з трьох можливих рішень: випустити його, відправити репортеру на доопрацювання або ж відсіяти як таке, що не має цінності. Рішення випускати чи не випускати новину редактор має прийняти протягом 5 хвилин. Якщо новина не буде випущена або ж буде направлена на доопрацювання, редактор має вказати 18

репортерові на причину і, по можливості, вказати шляхи її вирішення. Згідно з правилами, спілкування редакторів з репортерами має вестися у максимально конструктивному і нейтральному тоні. Якщо на цьому етапі між репортером та випусковим редактором виникає конфлікт, остаточне рішення про випуск чи невипуск новини приймає головний редактор. Після рішення про те чи може новина бути випущена редактор перевіряє повідомлення на відповідність правилам агентства. Якщо необхідно зробити незначні корективи у новині, редактор робить їх сам, не погоджуючи з автором новини. Значні зміни (включаючи переписування заголовку чи ліда повідомлення) необхідно доручати репортеру. Найважливіший принцип у роботі редактора — здоровий глузд і бажання співпрацювати з авторами новин. Місія випускового редактора є важливою ще й тому, що потрапивши на стрічку агентства, повідомлення автоматично розсилається клієнтам. Як

не

парадоксально,

репортери

"Українських

Новин"

пишуть

повідомлення російською мовою, а потім текст перекладається на українську, а з української на англійську мови. Така методика роботи викликана попитом на ринку — більшість клієнтів зацікавлені в отриманні новин російською. З іншого боку, український варіант повідомлень з’являється на стрічці лише на кілька хвилин пізніше російського. Новини перекладаються з російської мови на українську та англійську мови в міру їх виходу російською. Якщо на переклад надходить водночас кілька новин, насамперед перекладаються топновини. Наступними після топ-новин мають бути випущені новини, пов'язані з заявами перших осіб країни і впливових політиків; важливих посадових осіб з інших країн; керівників парламентських партій і фракцій. Важливі й термінові для першочергового перекладу також значні економічні новини: продаж великих пакетів акцій компаній-гігантів, збори акціонерів найбільших компаній, структура державного боргу, підписання великих контрактів і міжурядових економічних угод. При перекладі новин іншою мовою повинен зберігатися стиль тексту. За необхідності можна змінювати структуру речення, якщо це не спотворює його зміст. Наприклад дієприкметникові звороти, 19

характерні для російської мови, в українській мові, як правило, перекладаються за допомогою підрядних речень [26, 1]. Після написання, редагування та випуску новин, надходить час діяти відділу продажу, до якого входять менеджери зі збуту. Вони займають знаходженням клієнтів для агентства та подальшою роботою з ними. Менеджери з продажу зазвичай також мають певний профільний розподіл. Так є менеджери, які працюють виключно зі ЗМІ, інші спеціалізуються на продажі інформації компаніям та фінансовим структурам, ще інші — підприємствам. Фактично менеджери є проміжною ланкою між виробниками інформації та її споживачами. Вони вивчають попит на ринку, відгуки клієнтів, формують маркетингову політику агентства.

РОЗДІЛ

СТАНДАРТИ

НАПИСАННЯ

ІНФОРМАЦІЙНИХ

ПОВІДОМЛЕНЬ 2.1 Організація роботи кореспондента інформаційного агентства Відповідальність за "ринок" У інформаційному агентстві за кожним журналістом закріплена певна тематика, "ринок", певний "профіль" діяльності. Одні журналісти спеціалізуються на висвітленні діяльності Президента, інші — Кабінету міністрів, Верховної Ради, силових структур тощо. Така спеціалізація дозволяє краще освоїти тему, встановити міцніші контакти з джерелами інформації, однак не виключає написання журналістом новин по іншим темам у разі такої необхідності. За правилами "Українських Новин", профільний журналіст несе повну відповідальність за висвітлення усіх подій, які відбуваються у межах його теми. Тому у випадках, коли відбуваються одночасно кілька подій у межах однієї теми або якщо новина трапляється у той час, коли профільний кореспондент зайнятий на іншій події, він зобов’язаний узгодити з колегами, хто "підстрахує" або ж замінить його. При цьому профільний кореспондент зобов’язаний ввести колегу у тему, пояснити особливості її висвітлення, а також надати йому телефони потрібних джерел та рекомендації по спілкуванню з ними [26, 2]. Щоденник і база Для кращої систематизації і планування своєї роботи кореспондент агентства зобов'язаний вести щоденник. Ведення щоденника допомагає краще орієнтуватися у потоці подій та тем. Якщо журналіст не встигає допрацювати якісь теми за один день, він має запланувати допрацювання цих тем на наступний день. Для цього наприкінці дня журналістові варто продивлятися випущені новини і вибирати інформаційні приводи для продовження їх висвітлення у подальші дні.

Наприклад, якщо прокуратура порушила кримінальну справу проти представників певної компанії, то логічним продовженням історії стане новина, у якій буде висвітлюватися позиція цієї компанії. Далі кореспондент має запланувати собі дзвінки, щоб дізнатися про хід розслідування, затриманих, арештованих. Процес відслідковування подій у такому випадку триває аж до передачі справи до суду та судового вироку. Зазвичай, журналіст тримає у полі зору кілька таких тем чи справ і контролює їх розвиток [26, 1]. Для відслідковування попередніх новин та пошуку бекграунда журналіст повинен користуватися базою новин агентства. База новин — це електронний архів усіх інформаційних повідомлень агентства за певні проміжки часу. Систематизація термінології робить пошук по базі зручним і швидким, оскільки варто знати основні шаблони агентства, щоб знайти всі необхідні повідомлення. Перед виходом на подію журналіст агентства має переглянути по базі останні новини з теми цієї події і при необхідності взяти їх з собою. Так само рекомендується перегляд бази для вибору оптимального заголовку та ліда. При опрацюванні певної теми рекомендується, щоб журналіст на окремий аркуш виписав питання, які виникають у нього по цій темі, а також по можливості опрацював все, що було написано по цій іншими ЗМІ. На іншому аркушеві варто записати імена та контакти всіх людей та інстанцій, куди можна звернутися за необхідною інформацією. Така підготовка звичайно забирає час, однак за рахунок неї цей час потім виграється в процесі самого висвітлення теми [27, 47]. Виїзд на подію Вважається ознакою професійності, коли журналіст приходить на подію раніше за інших, а йде з неї пізніше за інших, оскільки заздалегідь прибувши на місце події, хороший репортер може звернути увагу на ті деталі, які не помітять ті, хто запізнився [28, 22]. При виїзді на події основними інструментами журналіста є блокнот з ручкою та диктофон, який, як вже зазначалося, слугує лише для уникнення ризику помилитися у іменах та цифрах. На практиці диктофон скоріше, шкодить ніж 22

допомагає. Перевага і, водночас, недолік диктофону у тому, що він записує усе повністю, не робить жодного добору, нічого не викидає. Майстерність нотувати, а не записувати диктофон, дає дві значні переваги: можна одразу відсортувати важливу інформацію від неважливої, а також заощадити час, який піде на прослуховування запису. Окрім того, багато людей починають інакше говорити і поводитися, помітивши, що їх слова записують. Сподіваючись на точність диктофонного запису, слід також зважати на всілякі технічні проблеми, які можуть виникнути у найбільш незручний час [3, 57]. Щоб нотатки можна було легко використовувати, варто дотримуватися наступних правил. Перш за все, найзручнішими для журналістів агентства є блокноти з відривними аркушами. Перевага таких блокнотів у тому, що потім аркуші можна легко вирвати і розкласти за темами. При цьому рекомендується нотувати інформацію лише з одного боку сторінки. При нотуванні інформації слід нагорі кожного аркушу нотаток позначати номер сторінки, дату, місце, тему та точні ім'я, прізвище та посаду того, хто виступає. Також рекомендується залишати ліворуч на сторінці широкі береги (до 1/4 сторінки завширшки), які можна буде використати для позначок. Зокрема, там можна буде позначити ідеї, які спали на думку паралельно із виступом, запитання, які випливають зі сказаного, імена людей (назви інстанцій), у яких можна уточнити, доповнити, перевірити інформацію [27, 48]. Журналістові слід робити максимум нотаток за мінімум часу. Для того, щоб нотувати швидко та розбірливо необхідно постійно тренуватися у цьому. При нотуванні рекомендується відкидати всі непотрібні слова, зокрема, пропускати сполучники та займенники, допоміжні дієслова. Наприклад, замість "Ми приїхали" варто записати "приїхали", а замість "Це є найскладніше завдання" — "найскладніше завдання". Окрім того, варто скорочувати часто вживані і задовгі слова, наприклад, замість "гривень" писати "грн.", а замість "Президент" — "Прз". Загальне правило — скорочувати всі слова довші за 5-6 літер. Журналіст також може створити власну систему кодів та скорочень, яка зекономить його час при нотуванні. Скажімо, замість слів "зростає" чи 23

"множиться" можна використовувати знак "+", замість дієслів руху — стрілки [3, 53-54]. Нотуючи інформацію, не варто впадати в крайність і конспектувати абсолютно усе. Слід ігнорувати повтори, і записувати лише те, що є новим, цікавим і важливим для читача: ключові слова, вислови, красномовні цифри, разючі приклади. Після завершення події необхідно проглянути і систематизувати записи, вибудувавши план майбутнього повідомлення. Під час такої систематизації у пам’яті можуть сплисти моменти, яких журналіст не встиг записати, зокрема якісь цікаві деталі [3, 55]. Систематизація записів стає вкрай необхідною, якщо журналіст буде диктувати повідомлення по телефону. Серед журналістів агентств вважається ознакою професійності вміння диктувати повідомлення одразу із записів, не записуючи його текст на окремий аркуш. Таке вміння економить час та сприяє оперативності. При диктуванні журналіст має спочатку повідомити черговому оператору звідки він телефонує та про яку новину йдеться. Якщо новина особливо важлива, варто одразу надиктувати "блискавку", а вже потім продовжити диктувати усе повідомлення. Диктуючи новину, слід чітко вимовляти слова, не ковтаючи їх та не поспішаючи. Особливо чітко слід вимовляти цифри, власні імена та прізвища, називаючи їх по літерах. Продиктувавши повідомлення, журналіст має порадити оператору, який бекграунд потрібно знайти до цього повідомлення у базі агентства. Риби Зважаючи на конкуренцію на ринку інформації велике значення має те, новина якого агентства потрапить до клієнта першою. Для того, щоб випереджувати конкурентів журналісти "Українських Новин" у всіх можливих випадках заздалегідь пишуть заготовки новин — так звані "риби". "Риба" — це максимально вірогідний текст майбутньої новини. Наприклад, написання "риби" може бути корисним при прильоті до країни якоїсь офіційної особи. Доцільно, щоб журналіст заздалегідь написав заготовку, в якій вказав ціль візиту, його тривалість, заплановані зустрічі та поїздки офіційної особи. Маючи 24

таку "рибу", кореспондент агентства може не диктувати з аеропорту новину по факту прильоту цієї особи, а просто сказати, щоб редактор випустив готове повідомлення [26, 1]. Ось приклад подібної "риби": РИБА_Міністр закордонних справ Литви Валіоніс прибув в Україну для зустрічей із владою Міністр закордонних справ Литви Антанас Валіоніс прибув в Україну з офіційним візитом, що триватиме до 14 квітня. Планується, що 13 квітня Валіоніс зустрінеться із Президентом Віктором Ющенком, після чого покладе квіти до пам'ятного знака жертвам голодомору 1932-33 років. Потім литовський міністр зустрінеться з міністром закордонних справ України Борисом Тарасюком віч-на-віч, після чого пройдуть переговори делегацій на чолі із двома міністрами, які за результатами переговорів дадуть прес-конференцію. 14 квітня Валіоніс проведе переговори з віце-прем'єр-міністром з європейської інтеграції Олегом Рибачуком. Як повідомляло агентство, Президент Литви Валдас Адамкус був одним з посередників при улагоджуванні конфлікту, що виник в Україні в листопадігрудні 2004 року в ході виборів Президента. Особливо рекомендується писати "риби" при підготовці до топ-новин та інших важливих повідомлень. Наприклад, при розгляді вже згаданого рішення Верховного суду по скарзі штабу Ющенка журналісти "Українських Новин" підготували три "риби" з можливими варіантами: "Верховний суд визнав вибори Президента дійсними" (у разі відмови штабові Ющенка у задоволенні скарги), "Верховний суд зобов’язав ЦВК призначити нові вибори Президента" та "Верховний Суд зобов'язав ЦВК провести переголосування другого туру виборів Президента". У цих "рибах" було залишено простір для подробиць рішення, однак вони вже містили бекграунд з описом судового процесу та подій, що передували йому, відтак написання "риб" зекономило агентству час при випуску топ-новини. 25

При виїзді на подію журналістові варто нагадати про "рибу" випускаючому редакторові. Також рекомендується мати текст "риби" при собі, щоб при потребі доповнити її. У більшості випадків журналіст пише "рибу", орієнтуючись на власні прогнози розвитку якоїсь ситуації, однак інколи підставою для написання "риби" стають навіть чутки. Зокрема, так було у період перед призначенням нового складу Кабінету міністрів на чолі з Юлією Тимошенко, коли майже кожного дня виникали нові версії розподілу посад у Уряді. "Українські Новини" цілеспрямовано відслідковували ці чутки і готували "рибу" на кожне ймовірне призначення. Ці "риби" одразу містили біографічну довідку кандидата на посаду та інформацію про того, хто раніше цю посаду займав. Ось приклад такої заготовки: РИБА_Ющенко призначив міністром внутрішніх справ Луценка Президент Віктор Ющенко призначив міністром внутрішніх справ депутата Верховної Ради від фракції Соціалістичної партії Юрія Луценка. Відповідний указ Ющенко підписав у Верховній Раді 4 лютого. 40-річний Луценко одержав освіту у Львівському політехнічному інституті за фахом "інженер електронної техніки". В 1984-1986 роках він проходив строкову службу в армії, після цього до 1994 року працював на рівненському підприємстві "Газотрон", в 1994 році був заступником голови Рівненської облради, в 1996 році - головою комітету економіки Державної адміністрації Рівненської області, з вересня 1997 по вересень 1998 року був заступником міністра у справах науки й технологій, потім до квітня 1999 року - помічником прем'єр-міністра. Із квітня 1994 по квітень 2002 року Луценко був помічником-консультантом депутата Ради, лідера СПУ Олександра Мороза. Із грудня 2000 року він був співголовою акції "Україна без Кучми", метою якої було усунення Леоніда Кучми з поста Президента. Луценко володіє англійською мовою. Він одружений, виховує двох синів. 26

Як повідомляло агентство, із серпня 2003 року посаду міністра внутрішніх справ займав Микола Білоконь, який до цього з липня 2002 року займав пост заступника голови Адміністрації Президента-начальника Головного управління з питань судової реформи, військових формувань і правоохоронних органів. На деякі посади, за чутками, претендували одразу кілька чоловік, отож "риби" писалися на кожного з них зокрема. 4 лютого Президент підписував укази про призначення до Кабміну прямо у Верховній Раді. Ця процедура транслювалася у прямому ефірі кількома телеканалами, отож журналісти агентств могли писати повідомлення про призначення просто спостерігаючи за підписанням указів по телебаченню. Як виявилося, чутки справдилися десь на 90%, отож, маючи подібні заготовки, "Українські Новини" змогли випускати повідомлення про призначення з різницею у кілька секунд від підписання Президентом указу. При чому у той час, як на стрічках конкурентів з'являлися лише "блискавки", "Українські Новини" випускали повноцінні інформаційні повідомлення. 2.2 Основні характеристики інформаційного повідомлення У роботі інформаційного агентства виокремлюють кілька основних понять, які не можна плутати: "інформація", "новина" та "інформаційне повідомлення". Найширшим і найзагальнішим з них є поняття "інформація". Фактично, інформація — це будь-які відомості про осіб, предмети, факти, події, явища чи процеси. Ці відомості надходять до їх споживача суцільним потоком і людина сама визначає, які з них є важливими, а які ні. Для журналіста вміння розрізняти важливу і неважливу інформацію є ключовим, оскільки його роль у тому, щоб відокремити все зайве і донести до своєї аудиторії лише те, що справді варте його уваги. Таким чином, вирішуючи, про що писати, а про що ні, журналіст виступає у ролі "сита" інформації. Журналісти

інформаційного

агентства

для

подібного

відсівання

інформації, визначають чи є ця інформація "новиною". Новина — це найсвіжіша і незвичайна інформація, на тему, яка викликає суспільний інтерес, 27

за умови, якщо вона раніше не була відома. Найбільш поширене у Великобританії визначення новини стверджує, що новина — це не тоді, коли собака вкусила людину, а тоді коли людина покусала собаку. Подію, що лежить в основі новини, називають інформаційним приводом. Зокрема, подія може стати інформаційним приводом за умови, що вона стосується важливих осіб. Окрім того, зазвичай інформаційними приводами частіше стають негативні, а не позитивні події. Популярна у журналістських колах приказка твердить: "Хороша новина — погана новина. Погана новина — хороша новина". Більше того, інформація відбирається не лише на підставі того ж вона новиною, чи ні, але й на підставі того, наскільки важливою є ця новина, оскільки агентство не може

висвітлювати

усі

новини

упідряд.

Критерії

важливості

подій

визначаються кожним агентством індивідуально. Певні категорії новини вважаються найбільш важливими або топ-новинами (від англійського top найвищий, той, що знаходиться на вершині), інші вважаються просто важливими, інші ж відсіваються, оскільки визнаються занадто "дрібними". Топновиною вважається подія, яка має серйозний вплив на життя усієї країни. В "Українських Новинах" топ-новинами обов’язково вважаються наступні події: 9

результати усіх турів президентських виборів, результати виборів

партій і депутатів до Верховної Ради 9

інаугурація

та

складення

повноважень

Президента,

початок

Верховною Радою процедури імпічменту 9

прийняття Верховною Радою кодексів

створення, об'єднання і розпад великих політичних партій, звільнення

і обрання лідерів великих політичних партій 9

висунення Президентом, згода Верховної Ради і призначення

Президентом прем’єр-міністра 9

висунення, призначення і звільнення Президентом віце-премєр-

міністрів, міністрів та голів обласних держадміністрацій 9

відставка і обрання мерів міст-обласних центрів

дані про внутрішній валовий продукт, інфляцію, безробіття,

промислове виробництво, сальдо торгового і платіжного балансу, валютні резерви Національного банку, зміни рейтингів міжнародних рейтингових 9

нещасні випадки з депутатами Верховної Ради, посадовцями не

нижче заступників міністра, мерами міст, керівниками великих компаній та великих політичних партій або затримання, арешт чи звільнення з-під варти цих осіб 9

великі аварії (більше 5 загиблих), випадки із загрозою тероризму,

підозри на випадок тероризму 9

ділові угоди на суми вище 50 млн. доларів, порушення справ про

банкротство та банкротство найбільших компаній, зміни курсу гривні більше ніж на 1%, зміни індексу акцій більше ніж на 5% [24, 15]. Виокремивши з інформаційного потоку новини журналісти "одягають їх у тіло" — дають їм певну форму і вже написана у певній формі новина стає інформаційним

повідомленням.

Таке

повідомлення

має

бути

точним,

нейтральним, швидким, повним та цікавим. 1. Точність Кожне повідомлення має містити вказівку на джерело, від якого була отримана інформація. Отримавши від джерела інформацію, варто ще раз пройтися по основним фактам та цитатам, щоб переконатися чи все було зрозуміло правильно. Інший спосіб переконатися в точності отриманої інформації - переказати джерелу його слова: "Чи правильно я вас зрозумів, що Х зробив таку пропозицію Y?" У інформаційних повідомленнях забороняється робити припущення і здогадки. Якщо щось не зрозуміло краще ще раз перетелефонувати до джерела і вивірити усі дані. При написанні інформаційних повідомлень журналістові варто пам’ятати: якщо щось може бути не правильно сприйнято, то воно обовязково буде так сприйнято. Інформаційне повідомлення має бути максимально зрозумілим і відповідати на запитання читача, а не створювати нові запитання.

Журналістові

варто

бути

критично

налаштованним

до

будь-якої

інформації. Якщо джерело сумнівне або неточне, перевага надається надійності інформації, а не швидкості: потрібно перевіряти інформацію і збирати її з інших джерел [20, 4].Деякі клієнти інформаційних агентств не передруковують повідомлення одного агентства раніше ніж, воно буде підтверджене таким же повідомленням іншого агентства. На рівні пошуку надійного джерела журналістові варто пам’ятати про існування подібної завбачливості, оскільки будь-яка інформація, що не є абсолютно очевидною, офіційно підтвердженою, потребує перевірки й підтвердження у ще одному чи навіть кількох джерелах [20, 12]. 2. Нейтральність Якщо йдеться про суперечливі факти, необхідно дати 2 або більше джерела і їх твердження. При цьому агентство не має права ставати на чиюсь сторону. Воно лише відтворює максимальну кількість даних та точок зору [20, 4]. Протилежні точки зору можуть бути висвітлені у одній новині, однак можна присвятити кожній з точок зору окреме повідомлення. В якості прикладу повідомлення, що містить 2 точки зору можна привести новину про конфлікт охорони кандидата в Президенти Віктора Ющенка з водієм вантажівки КамАЗ, який трапився 12 серпня 2004 року. Прес-служба Міністерства внутрішніх справ розповсюдила інформацію, яка дикредитувала кандидата в Президенти, тоді як прес-служба виборчого штабу Ющенка заявила, що у цьому інциденті дії водія вантажівки загрожували життю політика. З приводу цієї події "Українські Новини" випустили обширне повідомлення: Міліція порушила кримінальну справу за фактом хуліганства після інциденту охорони Ющенка з водієм вантажівки в Херсонській області Міліція порушила кримінальну справу за фактом хуліганства після інциденту охорони автоколони лідера блоку партій "Наша Україна",

кандидата в Президенти Віктора Ющенка і водія вантажівки КамАЗ 12 серпня в Херсонській області. Про це Українським Новинам повідомила прес-служба Міністерства внутрішніх справ. За даними прес-служби, 12 серпня близько 20:40 у селі Новотроїцьке Херсонської області в міліцію звернувся житель села Чулаківка, водій фермерського господарства "Салют". Він заявив, що близько 18:00 на автодорозі біля села Чкалове Новотроїцького

району

група

невідомих

нанесла

йому

легкі

тілесні

ушкодження. Зі слів водія, він службовим автомобілем "КамАЗ" із завантаженим зерном причепом обганяв 2 велосипедистів. Після обгону, коли тягач "КамАЗу" вже повернувся на праву смугу, а причіп був ще на зустрічній смузі, вантажівку обігнала колона з 3 іномарок і заблокувала її рух, змусивши зупинитися. Після цього з іномарок вийшли 3 невідомих, за ноги витягнули водія "КамАЗу" з кабіни, кинули на землю, і, піднявши, почали бити по обличчю, обвинувачуючи в створенні аварійної ситуації. Водій повідомив, що після цього автоколона, не чекаючи прибуття міліції, залишила його на узбіччі і продовжила рух у напрямку Новотроїцького. За даними прес-служби, міліція установила, що за кермом одного з автомобілів був Ющенко, під час інциденту він з автомобіля не виходив і в дії своїх помічників не втручався. Прес-служба повідомила, що водій "КамАЗу" правила дорожнього руху не порушував, тоді як автоколона Ющенко створила аварійну ситуацію, блокуючи дорогу вантажівці. Прес-служба

також

повідомила,

що

це

також

підтвердили

велосипедисти - місцеві жителі. Міліція порушила кримінальну справу за частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу "Хуліганство". 31

Водночас,

прес-служба

центрального

виборчого

штабу

Ющенка

повідомила, що перший автомобіль колони, у якому за кермом був Ющенко, спробував, дотримуючись усіх правил, обігнати "КамАЗ". При обгоні, коли "Ауді" Ющенко порівнялася з вантажівкою, "КамАЗ" зробив різкий маневр уліво, притиснувши "Ауді" до узбіччя. За даними прес-служби, це повторилося тричі, після чого колона нарешті обігнала "КамАЗ" і змусила його зупинитися. Прес-служба повідомила, що таке рішення мало на меті захист Ющенка, враховуючи останні подій навколо його персони й інформацію про можливу загрозу його життю в дорозі. Через різку зупинку водій вантажівки вдарився підборіддям об кермо. За даними прес-служби, співробітники охорони Ющенка викликали на місце події ДАІ, однак водій відмовився показати документи і назвати причину своїх маневрів. Після цього колона Ющенка продовжила рух, передавши водія "КамАЗу" працівникам міліції. Пізніше соратники Ющенка передзвонили в міліцію, щоб довідатися про результати розслідування інциденту, і одержали відповідь, що водій відпущений. Прес-служба виразила побоювання, що цей інцидент може бути використаний як провокація проти Ющенка. Це ж повідомлення можна було б розбити на 2: перше із заголовком — "Міліція порушила кримінальну справу за фактом хуліганства після інциденту охорони Ющенка з водієм вантажівки в Херсонській області" і друге — "Штаб Ющенка вважає провокацією влади конфлікт його охорони з водієм вантажівки в Херсонській області". До функцій агентства не входить з’ясування того, яка із двох сторін права. Роль агентства у тому, щоб постачати факти, свідчення, оцінки подій, однак при цьому агентство не має права на власну позицію. Воно не може давати власні висновки.

Окрім того, що агентство має висвітлити як мінімум 2 точки зору, воно має бути максимально неупередженним при подачі кожної із них, щоб передати саме те, що було сказано і так, як воно було сказано. Відомо, що окремі факти можуть бути правильними, однак їх неправильне розташування у повідомленні може спотворити зміст сказаного. Інформація також може бути спотворена, якщо будуть пропущені ключові аргументи однієї зі сторін. 3. Швидкість Як тільки інформацію перевірено, її треба негайно передавати до послуг клієнтів. Як правило, журналісту доводиться працювати з кількома потоками інформації одразу. Відповідно, якщо журналісту вдалося дізнатися кілька новин або отримати інформацію, яка містить кілька новин, важливо правильно відібрати їх по швидкості написання повідомлень. Поза конкуренцією у таких випадках топ-новини. Вони мають бути написані або продиктовані одразу ж після отримання інформації про них. Також одразу ж після отримання відписуються прес-релізи, які не потребують з'ясування додаткової інформації. За правилами "Українських Новин" новини отримані на прес-конференції мають бути відписані впродовж 2 годин. При чому, журналіст має писати спочатку не найкоротші або найлегші, а найважливіші новини. Для новин, отриманих у ексклюзивному інтерв'ю встановлений ліміт часу - 3 години [24, 6]. 4. Повнота інформації. У ідеалі написана новина не має викликати додаткових запитань стосовно основних фактів. Ці факти мають викладені якомога докладніше та у правильній послідовності. При чому розповідаючи події, які трапилися одна за одною не варто перескакувати з події А на подію В, оскільки читачеві доведеться самому здогадуватися про те, якою була подія Б. Не слід думати, що усі читачі знають багато речей наперед, як журналісти, і розбираються у тематиці повідомлення. Необхідно пам’ятати, що читач не володіє таким обсягом інформації про подію, як журналіст, який пише повідомлення, а отже потребує повного і зрозумілого викладу ситуації. Інформаційне повідомлення 33

має бути абсолютно завершеною формою, яку можна використовувати в тому вигляді, як її надруковано. Варто пам’ятати, що чимало газет, інтернет-видань, теле- та радіокомпаній використовують інформацію у тій самій формі, що її отримали від агентства [20, 4]. 5. Цікавість Інформація тільки тоді має якусь вартість, якщо її вжито десь поза межами агентства. Більше того, вартість інформації прямо пропорційна кількості її передруків. Виходячи з цього, добір інформації має диктуватися її близькістю до інтересів читача та впливом. Цікавість органічно випливає з актуальності події, з того, наскільки вона створює резонанс відповідно до тих проблем, які найбільше хвилюють суспільство [20, 5]. Для прикладу, смерть Папи Римського цікавить набагато більше людей, ніж смерть місцевого політика регіонального рівня. Разом з тим, смерть регіонального політика викликає більше почуттів у людей у тій місцевості, де він працював, ніж смерть Папи Римського. Відтак, необхідно добре знати аудиторію, на яку розрахована та чи інша новина. Цікавість інформації також випливає з її суто людських параметрів і характеристик. Її вплив тим більший, чим більше подія співпадає з способом життя людей. Наприклад, інформація "сорокарічний чоловік вбив свою сім'ю" хвилює читача менше ніж, інформація "сорокарічний безробітний убив усю свою сім'ю". Другий варіант викликає певну гамму асоціацій з бідністю, відчуттям відчаю та іншими побутово-соціальними параметрами, що на них емоційно реагують люди. 6. Ясність та зрозумілість Найкращий спосіб зіпсувати цікаву, в принципі, інформацію — подати її заплутано [27, 14]. Від журналіста вимагається не лише відібрати в інформаційному потоці новину, але й подати її стисло та зрозуміло. Для того, щоб повідомлення було зрозумілим, інформаційні агентства використовують правило: "По одній новині на одне повідомлення, по одній думці на одну фразу". Якщо журналістові не вдається сформулювати основну 34

новину кількома словами, це означає, що він сам не знає, що саме хоче повідомити [3, 7]. Досягати ясності повідомлення потрібно ще до того, як воно буде написане. Оскільки, щоб пояснити щось читачеві, журналістові потрібно спочатку зрозуміти це самому [29, 47]. При написанні повідомлення потрібно переконатися, що всі написані фрази є зрозумілими для читача. В ідеалі інформаційне повідомлення має бути написане так, щоб читачеві не доводилося двічі перечитувати те ж саме речення [29, 47]. Для ясності тексту журналісти агентства часто будують речення за "англійською" схемою — підмет, присудок, додаток, обставини. Хоча українська мова дозволяє більшу довільність порядку слів у реченні, зловживання нетрадиційно побудованими синтаксичними конструкціями уповільнює засвоєння інформації та відволікає читача. Окрім того, згаданий порядок слів полегшує переклад новин на романо-германські мови. Окрім синтаксичної побудови речень, ясність тексту забезпечує також розумна довжина речень та, по можливості, уникнення складнопідрядних конструкцій. Експерименти та дослідження щодо читабельності текстів та легкості їх сприйняття доводять, що пам’ять не зберігає більшу частину фрази середньої довжини (від 20 до 30 слів). Одного цього достатньо, щоб винести вирок фразам довжиною 50-60 слів та більше. Інша перешкода у сприйнятті тексту – вживання незнайомих чи незрозумілих слів. Якщо такі слова зустрічаються у кожному реченні, можна стверджувати, що увагу читача втрачено. Журналіст агентства має дбати про те, щоб повідомити про зрозумілі речі зрозумілими словами. Йому варто замінити кожне слово, яке може бути незрозумілим, та надавати перевагу розмовним, а не науковим термінам. Використання спрощеної лексики не призводить до збіднення та не виключає точності повідомлення, однак сприяє його доступності [3, 8]. Отож,

основні

вимоги

до

зрозумілості

тексту

інформаційного

повідомлення: максимальна ясність суті, простота та лаконічність викладу,

відсутність довгих складнопідрядних речень та максимальна доступність мови [27, 11]. 2.3 Структура повідомлення Оскільки

клієнти

зацікавлені

тому,

щоб

використовувати

та

розповсюджувати повідомлення агентств без затримки, повідомлення мають бути написані у чіткій, точній формі. Таким чином, повідомлення агентств будуються за жорсткими, майже математичними правилами. Повідомлення агентства пишеться відповідно до класичної схеми "перевернутої піраміди", яка передбачає, що найважливіша інформація міститься на початку повідомлення, а потім розміщуються все менш і менш значущі відомості. За такої конструкції абзаци можна легко спрощувати, починаючи з кінця повідомлення, таким чином, не змінюючи загальний зміст повідомлення. Вищим пілотажем повідомлення для агентства є форма, коли кожний новий абзац є розширеним доповненням попереднього. Ця схема сформувалася у ХІХ столітті у практиці перших інформаційних агентств. Інформація тоді передавалася тільки телефоном, а зв’язок був недосконалим. Досить часто розмова кореспондента, який знаходився на місці події і чергового редактора, який приймав інформацію, переривалася. Інколи відновити зв’язок вдавалося тільки за кілька годин. Тож агентства часто були змушені задовольнятися лише першою частиною повідомлення. Кореспонденти ж, зі свого боку намагалися повідомити найважливішу інформацію відразу. Тоді на випадок, якщо спілкування перерветься, вони були певні, що їхнє повідомлення взято до друку. Схема "перевернутої піраміди" виявилася зручною і для читача, оскільки, для клієнта важливо бути впевненим, що чим далі він наближається до кінця повідомлення тим менш важливі деталі йому пропонуються [27, 24]. Повідомлення агентства складається із заголовку, ліда, посилання, цитат (якщо у цьому є необхідність) та роз’яснювальних абзаців та бекграунда. При чому компоненти новини йдуть саме у цьому порядку. Загальна довжина 36

повідомлення не має перевищувати 200-300 слів або 2-2,5 тисяч знаків. У форматі "Українських Новин" кожне речення повідомлення подається окремим абзацом. Заголовок інформаційного повідомлення будується за абсолютно іншими принципами,

ніж

заголовки

друкованих

видань.

Заголовок

агентства

покликаний дати читачеві чітке розуміння новини навіть без прочитання тексту повідомлення [24, 6]. У випадку "Українських Новин" така необхідність посилюється тим, що агентство має певну категорію клієнтів, яка не спроможна купити увесь текст повідомлень і купує лише їх заголовки. Відштовхуючись від цього, можна стверджувати що заголовок "Харківський тракторний завод повністю продав акції 8-ї емісії" невдалий, оскільки з нього не зрозуміло, який же дохід отримав цей завод і що це за емісія. Кращим у такому випадку виглядає заголовок: "Харківський тракторний завод збільшив статутний фонд на 2 млн. гривень до 7 млн", оскільки цей заголовок показує конкретну вигоду, яку отримало підприємство, а вже у тексті повідомлення можна розповісти про те, що збільшення статутного фонду відбулося за рахунок продажі додаткових акцій заводу. Заголовок має бути якомога коротшим. В "Українських Новинах" його розмір обмежується 130 знаками, враховуючи пробіли між словами. Довгий час прикладом ідеального заголовку у цьому агентстві вважався заголовок "Кучма вмер", оскільки він короткий і абсолютно зрозумілий. Заголовок повідомлення повинен мати підмет і присудок. За винятком статистичних повідомлень, заголовок повинен починатися з підмета, за яким слідують присудок та додаток [24, 6]. Статистичні повідомлення є винятком, оскільки їх заголовки доцільніше розпочинати з описуваного проміжку часу. Наприклад: У березні "Оболонь" збільшила виробництво на 16,4% до 7,1 млн. дал. Правила "Українських Новин" щодо написання заголовків передбачають вживання у ньому чітко визначених скорочень та термінів. Зокрема, у заголовках "Українських Новин" вживаються назви тільки 3 валют (гривні, 37

долару та євро), при чому їх назви завжди подаються скорочено (1 млн. грн., $1 млн., EUR1 млн.) Для скорочення заголовку у повідомленнях "Українських Новин" у ньому завжди пропускається слово "рік": "У 2002 Мінфін планує позичити на внутрішньому ринку 1,8 млрд. грн." [24, 7]. Окрім того, що заголовок має бути зрозумілим і коротким, він має бути якомога конкретнішим і відображати суть повідомлення. Наприклад, заголовок "Кабмін пропонує Раді змінити умови ввозу в Україну м’яса та риби" — поганий, оскільки він не показує суті запропонованих змін, хороший заголовок у цьому випадку звучить так "Кабмін пропонує Раді знизити імпортне мито на м'ясо до 10%, на рибу - до 0%". Важливо зважати також на те, що ступінь конкретності заголовку може бути різним. Скажімо, заголовок "Суд відмовився задовольнити скаргу Київміськадміністрації на розміщення біля Кабміну наметового містечка з вимогою звільнити з-під варти Колесникова" відображає зміст судового рішення, однак заголовок "Суд визнав законним розміщення біля Кабміну наметового містечка з вимогою звільнити з-під варти Колесникова" — кращий, оскільки точніше передає суть події. До точності, місткості і конкретності заголовків журналістів спонукує також використання агентствами блискавок або флешів (від англійського flash блискавка). Блискавка - це заголовок майбутньої новини, який з'являється на стрічці ще до появи самого повідомлення і анонсує його. Блискавки використовуються агентствами у випадках найважливіших або найбільш резонансних подій, які ще називають топ-новинами. Для прикладу блискавками агентства анонсували такі повідомлення: Верховний суд призначи переголосування другого туру виборів Президента Ющенко переміг на виборах Президента Правоохоронні органи встановили й затримали вбивць Гонгадзе Екс-міністр внутрішніх справ Кравченко знайдений мертвим Лід передає ключову інформацію, тому є основним структурним елементом інформаційного повідомлення. На думку теоретиків журналістики, лід містить до 70% змісту повідомлення. 38

Лід має обсяг максимум 2-3 рядки або не більше 35 слів. У "Українських Новин" лід може бути максимум удвічі більшим за заголовок, тобто не більшим 260 знаків [24, 7]. Таке обмеження обсягу пов’язане з тим, що 35 слів — це 6 рядків газетної колонки, що зручно для верстки. Окрім цього 35 слів, зазвичай, потребують лише 10 секунд для прочитання, що приваблює читача й збільшує шанси, що інформацію буде помічено. Коли журналіст пише лід, він мусить пам’ятати, що доля цього повідомлення вирішуватиметься за якихось 20 секунд в залежності від його перших 20 слів, і саме у такий спосіб споживач інформації надасть перевагу тому чи іншому агентству [20, 7]. Девід Рендалл, автор книги "Універсальний журналіст", рекомендує при написанні ліду пам’ятати наступну притчу: "Уявіть собі, що ви прогулюєтеся за містом і тримаєте у розумі всю інформацію про якусь подію. Раптом ви помічаєте на пагорбі друга, якому було б цікаво почути вашу історію. Ви біжите до нього, все вище й вище, і коли добираєтеся до нього, у вас залишається подих лише на 1 фразу після чого ви впадете без сили. Які слова ви скажете? Ось це і є лід" [32]. Таким чином, лід має бути простим, конкретним в триматися на фактах. Він також має зацікавити читача, щоб той захотів прочитати повідомлення до кінця. Лід має певну завершеність і є абсолютно незалежною змістовою одиницею. Він може використовуватися самостійно — без наступних абзаців, оскільки часто преса, радіо чи телебачення цитують лише лід, коли хочуть коротко анонсувати подію. Згідно з форматом "Українських Новин" лід є логічним розширенням заголовку і має таку ж синтаксичну структуру. Наприклад: Заголовок: Прикордонники й митники затримали росіянина за підозрою в незаконному вивезенні з України 25 ембріонів людини Лід:

Прикордонники

Харківського

прикордонного

загону

разом

зі

співробітниками митниці затримали в середу, 13 квітня, о 21:00 у пункті пропуску "Козача Лопань" громадянина Росії, який намагався незаконно

вивезти з України 25 ампул кріоконсервованих суспензій, ймовірно, ембріонів людини. Інформація, яку винесено у лід, є вагомішою за ту, яке розміщується у наступних абзацах. Лід має відповідати на 4 фундаментальних запитання: "Хто?", "Що зробив?", "Коли?", "Де?". Відповіді на запитання "Чому?" та "Як? У який спосіб?" виносяться у лід лише тоді, якщо вони мають ключове значення, а у інших випадках ця інформація подається нижче. ХТО: Прикордонники Харківського прикордонного загону разом зі співробітниками митниці ЩО ЗРОБИЛИ: затримали КОЛИ: в середу, 13 квітня, о 21:00 ДЕ: у пункті пропуску "Козача Лопань" Найкращий спосіб правильно розпочати лід — відповісти на запитання "Хто зробив що?". Тобто використати найпростіший спосіб: підмет, присудок, додаток, обставини. При цьому інформаційним повідомленням притаманний активний стан. Пасив допускається лише у виняткових випадках. Є ще кілька граматичних правил написання ліда. Лід не може бути запитанням. Він також не може бути написаний у негативній чи заперечній формі. Окрім цього, лід не може починатися з цитати. Також його не можна розпочинати з прислівника, вигуку або частки [20, 8]. Окрім того, вважається, що при написанні ліда краще використовувати дієслово дії, а не дієслово стану. Наприклад, не варто писати: "Курс продажу готівкового долара встановився на 5,52 UAH/USD", краще сказати: "Курс продажу готівкового долара підвищився на 0,02 коп. до 5,2821 UAH/USD, курс купівлі - на 0,16 коп. до 5,2406 UAH/USD". На відміну від заголовка, у ліді, як і у інших частинах новини, журналіст зобов'язаний повністю називати особи, їх посади, назви установ, організацій, партій чи компаній. Бізнесмен Григоришин вимагає в суді від депутата Ради Суркіса 50 тис. гривень за моральну шкоду і вибачення на центральному телеканалі 40

Російський бізнесмен Костянтин Григоришин вимагає в Печерському районному суді Києва від депутата Верховної Ради Григорія Суркіса (фракція Соціал-демократичної партії (об'єднаної)) 50 тис. гривень компенсації за моральну шкоду і вибачення на центральному телеканалі. Таким чином, лід містить у собі заголовок, повторюючи і розширюючи його. Він покликаний давати інформацію, яка не потрапила до заголовку через дефіцит місця, а також, у деяких випадках, повідомляти важливу додаткову інформацію [24, 7]. Додаткова інформація повідомляється у ліді, коли вона може спростити, прискорити чи посилити розуміння повідомлення. Зокрема, як це видно з попереднього прикладу, у новинах що стосуються народних депутатів рекомендується вказувати у ліді фракцію, до якої вони належать. Подібно, у новинах про діяльність компаній варто вказувати рід їх занять та місце на ринку. Наприклад: "Енергоатом" виплатив 3,2 млн. гривень по своїх облігаціях Найбільший в Україні виробник електроенергії компанія "Енергоатом" 23 березня виплатила доход по своїх облігаціях за тринадцятий процентний період у розмірі 3,202 млн. гривень. Окрім цього, рекомендується давати додаткову інформацію у ліді новин, що описують ситуації тісно пов'язані з попередніми новинами. Наприклад: Мельниченко випустив книгу "Хто є хто на дивані Президента Кучми" Колишній офіцер президентської охорони Микола Мельниченко, який перебуває у США, випустив книгу під назвою "Хто є хто на дивані Президента Кучми", у якій помістив розшифровку зроблених ним записів розмов Леоніда Кучми з високопоставленими чиновниками. Лід може змінюватися відповідно до того, яку інформацію він містить. Наприклад, інформаційний привід — аварія літака, внаслідок якої загинули пасажири. Цю інформацію можна подати двома способами:

1) Службовий літак комерційної компанії "ТВС" з 6 пасажирами на борту розбився під час посадки у Донецьку. 2) Понад 100 чоловік загинули в авіакатастрофі над Сімферополем. У першому випадку підкреслюється

те, що

аварія трапилася з

працівниками конкретної фірми, у другому – вражає масштабність катастрофи (те, що викликає емоції, хвилює людей). Стосовно посилань в усіх інформаційних агентствах діють кілька універсальних правил: 1. Кожне інформаційне повідомлення має містити вказівку на джерело, звідки отримано інформацію. 2. Джерело має бути максимально точним. 3. Оцінки, коментарі, припущення мають бути процитовані в такий саме спосіб, як і інформація про подію. Ці три правила не передбачають жодних винятків [20, 9]. Посилання традиційно слідує у повідомленні одразу після ліда, вказуючи на джерело інформації та обставин, за яких була отримана новина. В "Українських Новинах" посилання зазвичай починається словами "Про це...", після чого вказується спосіб передачі інформації та її джерело. При посиланні "Українські Новини" використовують лише 5 дієслів. Дієслова "повідомив" і "сказав" використовуються у новинах, що повідомляють факти, дієслова "заявив" та "вважає" — в новинах, які виражають чиюсь позицію. Дієслово "говориться у..." може використовуватися незалежно від змісту новини. Репутації агентства шкодить, якщо джерела інформаційних повідомлень непевні або неточні. Інформацію можна подавати лише з посиланням на адекватні джерела, тобто ті джерела, які справді перебувають у курсі подій. Наприклад, не можна давати новину під заголовком "Розшукуваний екскерівник

Державного

управління

справами

Бакай

прийняв

російське

громадянство" з посиланням, скажімо, на депутата Верховної Ради Нестора Шуфрича, оскільки той, не є уповноваженим робити подібні заяви, не є родичем чи уповноваженим представником згаданої особи. У той же час 42

подібна новина має сенс, якщо про неї повідомлять офіційні органи влади (МВС, МЗС, Генеральна прокуратура) або особа, яка має безпосередній зв’язок із Бакаєм. Для уникнення непевності стосовно того є джерело інформації адекватним чи ні, агентство "Рейтерс" створило для своїх кореспондентів певну класифікацію. "Рейтерс" поділяє свої джерела на авторитетні, офіційні та посадові. Авторитетні джерела - ті, що мають реальну владу у сфері, “Рейтерс” яку йде мова, зокрема міністр оборони є авторитетним джерелом у питання оборони, а не у питаннях юстиції. Офіційними джерелами вважаються ті, що отримують доступ до інформації в рамках своєї офіційної компетенції, їх компетентність як джерел обмежується офіційними повноваженнями. Скажімо, пресс-служба Міністерства економіки може якимось чином знати інформацію про діяльність Міністерства внутрішніх справ, однак не уповноважена розповсюджувати її, оскільки МВС має для цього власні компетентні підрозділи. В свою чергу, посадовими джерелами можуть бути дипломатичні джерела, консультанти, експерти, за умови, якщо вони спеціалізуються на темі, по якій дають інформацію [32]. Варто зазначити, що джерелом може виступати не лише компетентний співбесідник, але й сам журналіст агентства. Інформація може подаватися з посиланням на журналіста за умови, що він був очевидцем якоїсь події. При цьому з новини має бути видно, що журналіст був на місці події. Прикладом такого інформаційного повідомлення може бути новина про приліт якоїсь офіційної особи, якщо журналіст знаходиться у аеропорту і на власні очі бачить, що ця особа прибула до країни. Іншим прикладом таких інформаційних повідомлень є новини про масові акції, на яких безпосередньо присутній журналіст. Зовнішнє джерело інформації може бути прямим та непрямим [20, 10]. Прямі джерела — ті, до яких має доступ безпосередньо агентство. Наприклад: прес-служба організації чи відомства, свідок події, офіційна особа під час виступу, прес-реліз, заява для преси. 43

При посиланні на пряме джерело "Українські Новини" використовують наступні шаблони для його визначення. Спосіб передачі інформації

У посиланні зазначається:

Прес-реліз, надісланий до агентства

Про

це

Українським

повідомила

Новинам

прес-служба

Назва

юрособи/фізособи Про це говориться у заяві, переданій Українським Новинам прес-службою Назва юрособи/фізособи Прес-реліз,

у Про

опублікований

це

повідомила

прес-служба

Назва юрособи/фізособи

Інтернеті,

Нормативний акт, опублікований у Про це говориться у нормативному Інтернеті, чи отриманий від інших акті Назва юрособи/фізособи, текст журналістів, оголошення у газеті Відповідь

на

запитання,

якого мають Українські Новини

задане Про

це

журналістом агентства, яку не чули повідомив інші журналісти

Українським Ім'я

Новинам

Прізвище

Повна

посада

Заява чи відповідь на питання на Про прес-конференції

це

на

повідомив

Ім'я

прес-конференції Прізвище

Повна

посада Відповідь

на

питання,

журналістом іншого ЗМІ Відповідь

на

питання,

задане Про це журналістам повідомив Ім'я Прізвище Повна посада задане Про це журналістам повідомив Ім'я

журналістом агентства, яку чули інші Прізвище журналісти

Повна

відповідаючи

на

посада, запитання

Українських Новин Виступ джерела інформації

Про це повідомив Ім'я Прізвище 44

Повна посада, виступаючи на Місце виступу [24, 8]

При цьому, якщо йдеться про конкретну фізичну особу, що повідомила агентству інформацію, її слід персоніфікувати, якомога детальніше: "... повідомив керівник відділу по боротьбі з організованою злочинністю міського відділу внутрішніх справ у Києві Іван Петренко". Формат деяких агентств дозволяє їм також посилатися на непрямі джерела — скажімо, інформацію, розповсюджену іншими ЗМІ (телебаченням, пресою, радіо). Наприклад: Кирпа помер Труп міністра транспорту Георгія Кирпи був знайдений на його дачі у Бортничах (Київська область). Про це повідомив "5 канал", посилаючись на власні джерела. У форматі "Українських Новин" непрямі посилання є неприпустимими. Згідно з редакційними правилами це агентство може послатися лише на першоджерело. Послатися на інше ЗМІ можна лише у разі, якщо там подане інтерв’ю з точними цитатами фігуранта новини. У таких випадках "Українські Новини" посилаються на сказане особою у інтерв’ю виданню чи каналу, а одразу після посилання дають точну цитату, що підтверджує згадане твердження. Наприклад: Луценко

допускає

притягнення

Януковича

до

кримінальної

відповідальності Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко допускає притягнення лідера Партії регіонів Віктора Януковича до кримінальної відповідальності. Про це він повідомив у ході інтернет-конференції інтернет-виданню "Українська правда".

"Не виключаю. Але аж ніяк не (за) його роль під час виборів. Сподіваюся, ви знаєте, що орфографічні помилки в слові "проффесор" не переслідуються за законом", - сказав Луценко. Окрім поділу на прямі і непрямі, джерела можна класифікувати також як ідентифіковані і не ідентифіковані [20, 11]. Ідентифіковане джерело - це джерело, посилання на яке робиться з вказівкою його імені, прізвища та посади. Наприклад: "... Президент Віктор Ющенко", "... прес-секретар голови СБУ Марина Остапенко". У деяких випадках можливе спрощення ідентифікованого джерела у вигляді "колективної" форми: "... прес-служба МЗС". При

посиланні

на

ідентифіковане

джерело

важливо,

щоб

воно

погоджувалося бути процитованим або, щоб його принаймні попередили про майбутнє посилання. Посилання на не ідентифіковане (не назване) джерело передбачає закамуфльоване формулювання: Не ідентифіковане джерело

У посиланні зазначається:

інформації Фізична особа, яка не бажає, щоб

…повідомило джерело

вказувалося її прізвище

у.../представник Місце роботи Наприклад: представник Національного банку, Джерело у Генеральній прокуратурі

Фізична особа, яка не бажає, щоб

…повідомило поінформоване

вказувалося її прізвище та назва

джерело [24, 8]

місця роботи Вважається, що вживання великої кількості не ідентифікованих посилань не робить великої слави агентству, оскільки клієнт не може бути на 100% впевнений у точності такої інформації. Дослідження, які регулярно проводить агентство Франс-прес серед своїх клієнтів, свідчать, що насиченість не ідентифікованими джерелами сприймається як професійна слабкість агентства, якщо не дискредитація загалом. [20, 12] 46

Тому, посилаючись на не ідентифіковані джерела, необхідно чітко дотримуватися кількох вимог. Перш за все, завуальоване джерело повинне мати пряме відношення до серйозних впливових структур. Якщо джерело не має представницького або адміністративного статусу, інформацію з посиланням на нього варто давати лише як доповнення до вже наявної офіційної інформації. Наступна вимога — якщо інформація суто конфіденційна і надана журналістові виключно, щоб зорієнтувати його в ситуації, вона не може бути опублікована. У цьому сенсі американська журналістика є суворішою за європейську, оскільки вимагає, щоб інформація суто конфіденційного характеру не використовувалася журналістами навіть для постановки запитань іншим особам. Посилаючись на не ідентифіковане джерело журналіст має переконатися, що особа, яка є його інформатором не переслідує при цьому якихось прихованих цілей. Існує можливість, що "зливаючи" інформацію, джерела хочуть просто використати журналіста у власних інтересах, зокрема, спрямувати його проти власних супротивників. Тому журналістові слід бути особливо пильним, коли джерело хоче залишитися не названим. Загальне ж правило

—

уникати

не

ідентифікованих

джерел,

використовуючи

їх

повідомлення лише як підказку до подальшого пошуку інформації [20, 12]. Роз’яснювальні абзаци є додатковими "поверхами" "перевернутої піраміди". Вони містять подробиці, деталі, пояснення заявленого у ліді. У ідеалі деталі повинні бути подані таким чином, щоб читач зміг уявити себе на місці події. Чим конкретнішими і живішими будуть деталі, тим переконливішим буде повідомлення [29, 75]. При написані роз’яснювальних абзаців слід звертати увагу на те, щоб вони легко читалися. Зокрема, якщо абзац є довшим за 3 рядки, його варто розбити на 2 або 3 речення. Вважається, що за будь-яких обставин абзац не може бути довшим за 5 рядків. Єдиний прийнятний виняток — довга цитата важливого виступу чи документу [20, 18].

Цитати можуть слугувати доповненням до роз’яснювальних абзаців повідомлення. Наявність цитат у тексті повідомлення підвищує ступінь довіри читача до інформації, повідомленої у заголовку та ліді, оскільки сам читач може переконатися, що новина не вигадана репортером і інформація подана у правильній інтерпретації. Під час інтерв’ю чи прес-конференції кореспондент має записувати виступи джерела інформації на диктофон, одночасно нотуючи цитати у блокнот. Рекомендується записувати всі цитати, які мають хоч найменшу можливість бути використаними, а вже потім відбирати їх для майбутнього повідомлення. При чому варто нотувати цитати якомога точніше. В ідеалі, диктофонний запис має лише виключати ризик пропустити важливу інформацію і слугувати засобом перевірки назв та цифр у повідомленні [24, 3]. Найперше правило використання цитат у інформаційних повідомленнях — в лапках можна давати тільки ті слова, які абсолютно точно були сказані певною персоною. З цього правила немає винятків. Переказ сказаного, зміна конструкції сказаного, висновок, який логічно випливає зі сказаного, не можуть подаватися у лапках. Відповідно, якщо виникають сумніви щодо точності цитати, записаної під час чийогось виступу, і якщо немає можливості перевірити її відразу, краще передавати її непрямою мовою [20, 14]. Загалом рекомендується подавати цитати повністю, не виокремлюючи якісь найважливіші, "ударні" моменти. Візьмімо для порівняння 2 приклади: "Проект закону про вибори є дійсно прогресивним і необхідним для запровадження у сучасній Україні, де тільки формуються справжні політичні партії", — зазначив спікер українського парламенту Володимир Литвин. Володимир

Литвин

зазначив,

що

проект

закону

про

вибори

"прогресивним і необхідним". З одного боку, вживання скорочених цитат економить місце у стрічці, полегшує текст і дозволяє уникати повторення загальновідомих речей, які бувають необхідні в усному мовленні. Однак не варто й штучно "рубати" цитати, оскільки фрази перенасичені маленькими цитатами виглядають, 48

меншою мірою, неоковирно. Норми гарного стилю вимагають, щоб одне речення містило одне, максимум два скорочених цитування [20, 14]. "Українські Новини" взагалі уникають скорочених цитат. При

виборі

цитат

для

майбутнього

повідомлення

журналістам

"Українських Новин" рекомендується використовувати літературний смак, почуття гумору та принцип "Не нашкодь". Цитата вважається особливо вдалою, якщо вона відображає емоційний стан джерела, його особисте ставлення до теми чи події. Ось 2 приклади цитат, що вдало відображають ставлення мовців: 1) Президент сказав, що в армії не має бути місця тим, хто використовує службове становище, маніпулює військовим майном, фінансами та іншими ресурсами. "На ваших дачах солдати не повинні працювати, запишіть собі", - сказав Ющенко, звертаючись до офіцерів. 2) Прем’єр-міністр порівняла ситуацію, у якій опинилися уряд і нафтові компанії з відносинами вовків та овець. "У нас монополії, особливо нафтові компанії, завжди виглядали як голодні, злі вовки, а уряд завжди був такою-собі овечкою... Але я думаю, що ми цю традицію трошки змінили. У лісі буде порядок й у нашій країні теж", - сказала Тимошенко. 3) У відповідь на запитання Михайло Манін закликав журналістів, які знають про випадки корупції повідомляти міліцію. "А то всі тільки балакають: є корупція, є корупція! Виходить, як в армії: всі знають, що хтось тихенько їсть ковбасу під ковдрою, але мовчать. Так давайте скинемо цю ковдру і подивимося, яка там у нього ковбаса!", — закликав заступник міністра внутрішніх справ. Використання цитат такого роду робить повідомлення цікавішим для клієнта і може "розбавити" відверто нудні для широкого загалу новини. Інформаційне повідомлення агентства зазвичай завершує бекграунд, який розповідає читачеві, що раніше повідомлялося з певної теми чи певного приводу. Бекграунд традиційно розпочинається із фраз на зразок "Як 49

повідомлялося раніше, ...". В "Українських Новинах" використовується стандартна фраза "Як повідомляло агентство, ...", однак її вживання, відповідно, обмежується лише тією інформацією, яка раніше згадувалася у повідомленнях агентства. Завдання бекграунду — розширити уявлення читача про значення тієї чи іншої новини. Наприклад, якщо читач отримує повідомлення із заголовком "Ющенко доручив вивести миротворців з Іраку до 2006", у нього виникають логічні запитання: "Скільки українських миротворців перебувають у цій країні?", "Як довго вони знаходяться там?", "Які підстави для їх виведення з Іраку?". Дещо прояснити ситуацію може, зокрема, такий бекграунд: Як повідомляло агентство, виведення миротворців з Іраку було однією з передвиборних обіцянок Президента Віктора Ющенка. Зараз в Іраку перебувають близько 1 600 українських миротворців, які дислоковані в провінції Васіт за 120-140 км на південний схід від Багдада в зоні польського командування. Українська миротворча місія в Іраку розпочалася 28 серпня 2003 року. Загалом за час служби там загинули 17 українських миротворців й 1 помер. У випадках, коли агентство раніше не повідомляло інформації з теми якоїсь новини, у ролі бекграунда може бути використана якась первинна, навіть загальновідома, інформація по темі. Так новина "Кабмін ввів посаду свого представника в Конституційному Суді" не мала адекватного бекграунду на основі попередніх інформаційних повідомлень агентства і як бекграунд була використана загальна інформація про те, що являє : Конституційний Суд - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. КС складається з 18 суддів, яких по 6 призначають Президент, Верховна Рада й з'їзд суддів України. У новинах про діяльність компаній у якості бекграунду можна вказати їх прибутки за останній період часу. Наприклад у новині " Банк "Київська Русь"

виплатив 0,185 млн. гривень по своїх облігаціях" варто зазначити у бекграунді щось на зразок: За даними Асоціації українських банків, активи банку "Київська Русь", зареєстрованого у формі закритого акціонерного товариства, на 1 січня 2005 становили 426,47 млн. гривень, кредитно-інвестиційний портфель - 329,37 млн. гривень, капітал - 50,65 млн. гривень. 2004 рік банк закінчив із чистим прибутком 1,646 млн. гривень, за 2003 рік отримав прибуток 1,698 млн. гривень. Якщо бекграунд містить ряд подій, він будується в зворотному від хронологічного порядку. Наприклад новина " Рекламне агентство "Плазма" вибачилося перед Ющенком за моральну шкоду через поширення в жовтні 2003 у Донецьку антиреклами проти нього" має такий бекграунд: Як повідомляло агентство, у жовтні 2003 Ворошиловський районний суд Донецька зобов'язав "Плазму" виплатити Ющенку 500 гривень за моральну шкоду через поширення в Донецьку антиреклами проти нього. Суд також зобов'язав "Плазму" письмово вибачитися перед лідером "Нашої України". У середині листопада 2003 Ющенко подав заяву в суд про компенсацію за моральну шкоду, завдану йому компанією "Плазма". 31 жовтня в Донецьку був зірваний з'їзд "Нашої України" через проведення масових акцій протесту проти з'їзду й проти Ющенка. Перед проведенням з'їзду в місті були розміщені біг-борди з антирекламою з використанням фашистської символіки. У різних агентствах діють різні правила щодо зазначення дати у інформаційному повідомленні. Згідно з правилами "Українських Новин", якщо заява чи подія сталася у день виходу новини, у ліді чи посиланні дата не вказується. Якщо подія чи заява стосується іншої події чи заяви, що сталася того ж дня, то у бекграунді, у разі необхідності, можна використати слова "вночі", "вранці" чи "удень". Наприклад: 51

США виділили $0,06 млн. для лікування шахтарів з шахти ім. Засядько Сполучені штати Америки виділили 61 тис. доларів для лікування шахтарів, які постраждали від вибуху на шахті ім. Засядько у Донецьку. Про це Українським Новинам повідомило посольство США в Україні. Як повідомляло агентство, вранці на шахті ім. Засядько загинули 35 і були госпіталізовані 9 шахтарів. Заяви чи події, що сталися у інші дні, датуються у ліді новини. У заголовку дата вказується у випадку, якщо вона несе серйозне смислове навантаження. Наприклад: Кабмін 27 квітня звітуватиметься перед Ющенком та українцями про роботу в січні-березні. Точне датування також необхідне при описі законів чи постанов Верховної Ради, указів чи розпоряджень Президента, постанов та розпоряджень Кабінету міністрів. У згаданих випадках дата вказується лише у посиланні. Ющенко призначив заступником голови СБУ Кожем'якіна Президент Віктор Ющенко призначив Андрія Кожем'якіна заступником голови Служби безпеки України з оперативних питань-начальником Головного управління з боротьби з корупцією й організованою злочинністю. Про це сказано в указі Президента від 1 квітня, текст якого мають Українські Новини. [24, 10]. 2.4 Системність термінології у інформаційному повідомленні Роботу журналіста інформаційного агентства можна поділити на пошук новин та їх безпосереднє написання — оформлення інформаційного приводу у повідомлення. При цьому новина оформляється у повідомлення відповідно до стандартів агентства, його формату. Ключовим слово у форматі роботи "Українських Новин" є "системність". Вище ми розглянули системність структури, за якою будується інформаційне повідомлення, наразі розглянемо системність термінології, якою користується це агентство та вимоги щодо системності у роботі його кореспондентів.

Вживання

визначеної

термінології

при

написанні

інформаційних

повідомлень обумовлене необхідністю точно і недвозначно позначати поняття, явища та особи. Для позначення понять, явищ та осіб ЗМІ використовують певний синонімічний ряд: вони можуть одного разу назвати Президента за прізвищем, іншого — назвати його гарантом Конституції, головою держави, головнокомандуючим Збройних сил тощо.

В свою чергу, секретаріат

Президента на сторінках газет чи на телеекрані може фігурувати, як "Секретаріат", "колишня Адміністрація Президента", "відомство Зінченка" і навіть "помаранчеве кодло". Інформаційні агентства не мають права на таку синонімічну "розкіш", оскільки їх функція у тому, щоб подавати інформацію якомога точніше, а не красивіше чи вишуканіше. Відповідно кожне агентство визначає для себе "як ми пишемо, а як не пишемо". "Українські Новини" вибирають з подібних синонімічних рядів якийсь один термін, який вони надалі використовують для позначення цієї особи, державного органу чи організації. При цьому чітко зазначається як журналісти агентства будуть називати цю особу (державний орган, організацію) у заголовку, як у ліді, а як у тексті повідомлення. Зокрема, Президент України, спікер Верховної Ради, віце-спікери Верховної Ради, прем'єр-міністр України, голова Національного банку, віцепрем'єр-міністри, міністри, державні секретарі, генеральний прокурор, голова Служби безпеки України, секретар Ради національної безпеки та оборони у заголовку завжди називаються лише на прізвище. Це ж саме правило поширюється також на лідерів політичних партій, які мають фракції у Верховній Раді, мера Києва та голів Фонду державного майна. У ліді вказується повна посада згаданих осіб, їх ім'я та прізвище. Надалі у тексті новини називаються лише їх прізвище або посада [24, 11]. При чому, так як "Українські Новини" висвітлюють виключно українські події або події, що прямо стосуються України, посади вказуються без слова "Україна". Винятком є лише посада голови СБУ, оскільки при пропущенні слова "Україна" не буде зрозумілим статус Служби безпеки. Слова "український" та "Україна" можуть 53

вживатися також тоді, коли у заголовку та ліді також йде мова про представників інших держав. Наприклад: Ющенко має намір зустрітися із Президентом Молдови Вороніним і лідером Придністров'я Смирновим Президент України Віктор Ющенко має намір провести тристоронню зустріч із Президентом Молдови Володимиром Вороніним і лідером невизнаної Придністровської Молдавської Республіки Ігорем Смирновим. Лише на прізвище називаються у заголовку Президенти Росії та країн "великої

сімки"

(США,

Канада,

Японія,

Німеччина,

Італія,

Франція,

Великобританія). У ліді вказується їх посада, країна, ім'я та прізвище. Наприклад: Путін прибув в Україну для зустрічей із владою Президент Росії Володимир Путін прибув в Україну для зустрічей із владою. Всі інші представники іноземних держав і організацій у день прибуття в Україну у заголовку називають за посадою та прізвищем, а у наступних новинах — лише на прізвище. Наприклад: Міністр оборони США Рамсфелд прибув до Києва для зустрічей із владою Рамсфелд та Ющенко обговорили перспективи трансатлантичного свівробітництва У заголовку тільки на прізвище можуть називатися також особи, які не займають високі посади, однак є широко відомими. У ліді зазначається рід їх зайнять, ім'я та прізвище. Наприклад: Мельниченко вважає можливим розкриття вбивства Гонгадзе за умови відставки Литвина Колишній

майор

охорони

екс-президента

Леоніда

Кучми

Микола

Мельниченко вважає можливим розкриття вбивства журналіста Георгія Гонгадзе за умови відставки голови Верховної Ради Володимира Литвина. 54

Юридичні особи у заголовку та ліді називаються за шаблонами, затвердженими агентством. Наведемо деякі приклади: У заголовку

У ліді

Вищі органи влади: Секретаріат

Секретаріат Президента

Рада

Верховна Рада

Кабмін

Кабінет Міністрів

Деякі міністерства і відомства: НБУ

Національний банк

РНБО

Рада національної безпеки та оборони

МВС

Міністерство внутрішніх справ

Міноборони

Міністерство оборони

Податкова

Державна

податкова

адміністрація Митниця

Державна митна служба

Суди: Верховний Суд

Верховний Суд

Конституційний Суд

Вищий господарський суд

Суд

суд Печерського району Києва

Суд

Апеляційний суд Києва [24, 12]

Окрім чітких термінів для державних структур та посадових осіб "Українські Новини" використовують чіткі шаблони для висвітлення певних категорій

подій.

Скажімо,

інформаційний

привід

"подання

нового

законопроекту" може бути описаний кількома формулюваннями: "Верховній Раді пропонується законопроект про ...", "У Верховній Раді зареєстровано новий законопроект..." і т.д. При чому без чіткого шаблону один журналіст 55

може використати одне формулювання, інший — інше. Для уникнення такого непорозуміння "Українські Новини" висвітлюють подання законопроекту лише через шаблон "Депутат ХХХ пропонує Раді (суть законопроекту)". Подібні шаблони розроблені агентством для усіх основних ситуацій. У випадку, коли описується ситуація, подія чи тема, яка раніше не висвітлювалася агентством, журналісти працюють за принципом "прецедентного права". Тобто перша новина з цієї теми автоматично встановлює шаблон для всіх наступних новин. При такій постановці питання важливість правильних формулювань зростає у кілька разів. Наприклад, при висвітленні судового процесу у Верховному суді за скаргою штабу Віктора Ющенка на постанову Центральної виборчої комісії про визнання Віктора Януковича переможцем на виборах Президента-2004 було важливо точно визначити терміни, якими будуть називати можливі рішення суду. Як відомо, Верховний суд призначив ще одне волевиявлення громадян на 26 грудня 2004 року. Ще до того, як було прийняте це рішення, ЗМІ прогнозуючи такий варіант використовували різні терміни: одні називали цю подію "третім туром", інші — "новими виборами". Аби уникнути плутанини редакція "Українських Новин" одразу визначила для своїх працівників наступні правила. Поняття "третій тур" не передбачене законодавством, отож його використання при написанні новин можливе лише при цитуванні, для того, щоб підкреслити правову безграмотність, того, хто його вживає. Поняття "нові вибори" означає, що ЦВК оголосить про початок нової виборчої кампанії, у якій знову зможуть прийняти участь усі бажаючі кандидати. Відповідно цей термін використовувався у новинах лише тоді, коли дійова особа новини мала на увазі саме це його визначення. На випадок, якщо Верховний суд призначить голосування за участю лише 2 кандидатів, які приймали участь у другому турі, "Українські Новини" обрали термін "переголосування другого туру". Саме так агентство називало цю подію, коли хтось прогнозував таке рішення Суду або висловлював свою позицію (Мороз прогнозує переголосування другого туру виборів Президента, Ющенко виступає за переголосування другого туру 56

виборів Президента). У підсумку виявилося, що Верховний суд використав саме цей термін при оголошенні свого рішення: Верховний Суд зобов'язав ЦВК провести переголосування другого туру виборів Президента. Таким чином, те, що агентство заздалегідь обрало термінологію для висвітлення згаданих подій, допомогло йому уникнути двозначностей і коректно передати інформацію своїм клієнтам. Зрештою, вироблення і використання агентством чітких шаблонів і термінів і створює формат, обличчя, агентства. З часом клієнти звикають до саме таких формулювань і починають мислити тими термінами і шаблонами, які їм пропонує агентство.

РОЗДІЛ

ВИСВІТЛЕННЯ

ПОДІЙ

ІНФОРМАЦІЙНИМ

АГЕНТСТВОМ 3.1. Висвітлення нещасних випадків Висвітлення подій (у значенні російського "происшествия") є значною частиною роботи кожного інформаційного агентства. Зокрема, в "Українських Новинах" інформаційні повідомлення з цієї тематики становлять близько 1820% усіх новин. За цією тематикою в агентстві працюють одразу 2 репортерів. Умовно усі події можна поділити на кілька категорій: нещасні випадки, правопорушення та злочини і процес їх розслідування, масові акції. Серед нещасних випадків, які висвітлюють агентства, зокрема, — дорожньотранспортні пригоди, нещасні випадки на виробництві, пожежі, вибухи, обвалення будівель

та інших

конструкцій, техногенні

та промислові

катастрофи, стихійні лиха, епідемії та отруєння. Висвітлення правопорушень та злочинів передбачає новини про їх скоєня, процес розслідування (у рамках "таємниці слідства"), затримання підозрюваних, обрання для них запобіжних заходів, порушення кримінальних справ, судове провадження. До масових акцій відносимо демонстрації, мітинги, пікети та довготривалі масові акції. Висвітлюючи такі події, журналісту доводиться працювати з Міністерством із питань надзвичайних ситуацій зі справ захисту населення від наслідків Чорнобильської внутрішніх

катастрофи,

справ,

правоохоронними

Департамент

ДАІ),

органами

Службою

(Міністерство

безпеки

України,

Держприкордонслужбою, Митницею, органами прокуратури, Міністерством охорони здоров’я та іншими державними структурами. У переліку подій, які цікавлять споживачів інформації, одне з чільних місць займають новини про нещасні випадки. Інтерес до подібних повідомлень можна пояснити природним інстинктом самозбереження, притаманним кожній людині, а відтак — особливим переживанням при сприйнятті інформації про події, що завдали комусь шкоди чи забрали людське життя. За словниковим визначенням, нещасний випадок — це раптовий не передбачуваний зовнішній 58

вплив на організм людини, наслідком якого стає тимчасовий або постійний розлад її здоров’я, або смерть. Зрозуміло, що інформаційне агентство є обмеженим у виборі нещасних випадків, які воно може висвітлити. Для раціонального розподілу сил кожне агентство має свої стандарти, свою "планку". Усі події, що знаходяться нижче цієї планки, не висвітлюються. У випадку нещасних випадків такою "планкою" є кількість постраждалих або сума завданих збитків. Як вже згадувалося серед нещасних випадків, які найчастіше фігурують у повідомленнях інформагентств: 9

дорожньо-транспортні пригоди;

нещасні випадки на виробництві;

пожежі, вибухи, обвалення будівель та інших конструкцій;

техногенні та промислові катастрофи;

стихійні лиха, епідемії та отруєння

При висвітленні дорожньо-транспортних пригод "Українські Новини" керуються правилом: ДТП висвітлюється тоді, коли у ньому загинуло не менше 3 чоловік або постраждало не менше 5 чоловік. На перший погляд, такий критерій важливості інформації є цинічним, оскільки мова йде про людське життя.

Журналісти,

що

починають

працювати

цій

сфері,

нерідко

зіштовхуються з внутрішнім моральним "бар’єром": "Як можна вважати новину не вартою уваги, якщо загинули люди?" При написанні таких новин журналістам рекомендується абстрагуватися від конкретних ситуацій і писати або ж не писати про подію відсторонено, не допускаючи емоційного ототожнення з нею. Ця порада може знадобитися журналістам і при зборі інформації про подію, оскільки новини про ДТП є тим ціннішими, чим більше подробиць вони містять, а отже журналістові доведеться випитувати у джерел не надто приємні речі. Ось приклад традиційного для "Українських Новин" повідомлення про ДТП: 14 людей загинуло й 8 поранено при зіткненні поїзда з автобусом в Одеській області

14 людей, у тому числі 2 дітей, загинули й 8 осіб отримали поранення при зіткненні вантажного поїзда з пасажирським автобусом ЛАЗ-968М, яке сталося 2 червня о 15:15 на 147 км Одеської залізниці біля селища Новоселівка в Саратському районі Одеської області. Про це повідомила прес-служба Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Поїзд рухався маршрутом з Білгород-Дністровського в Арциз, автобус рейсом Петрівка-Одеса. За попередніми даними, аварія сталася через порушення правил дорожнього руху й через те, що поїзд зійшов з рейок. МНС створило комісію з розслідування аварії. Зі слів начальника прес-служби департаменту державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ Геннадія Гребньова, при переїзді через залізницю водій автобуса проігнорував звукову й світлову сигналізацію про наближення поїзда. За свідченнями очевидців, водій зупинив автобус прямо на переїзді для того, щоб підібрати ще одного пасажира. У результаті зіткнення каркас автобуса розламався навпіл. Після зіткнення поїзд ще 1 200 м тягнув автобус по залізничній колії, після чого зійшов з рейок. За даними ДАІ, водій автобуса, винний у пригоді, залишився живий. Винятками з правила про кількість загиблих або постраждалих є лише новини про загибель у ДТП відомих осіб або новини про загибель співпрацівників МВС, ДАІ, СБУ, МНС, прокуратури: Телеведуча Бура загинула через ДТП у Києві 1 міліціонер загинув й 1 поранений у результаті ДТП при погоні в Донецьку Дізнавшись про ДТП, яке може бути висвітлене агентством, журналіст має, у першу чергу, зв’язатися зі службами, які можуть володіти офіційною інформацією з цього приводу — тобто з місцевим управлінням ДАІ, МНС, представниками медичних закладів. У разі, якщо дозволяє час, можливий 60

безпосередній виїзд на місце події для отримання інформації від очевидців або ж опису побаченого на власні очі. На відміну від ДТП, агентство має висвлітювати усі авіакатастрофи, незалежно від кількості загиблих чи постраждалих: Пілот загинув у катастрофі літака По-2 під Харковом 2 людей загинуло через аварію літака Як-52 у Запорізькій області Така преференція для цих подій пояснюється більшою загрозою при подібних аваріях, а відповідно й більшим інтересом читачів. Варто також висвітлювати й аварійні посадки літаків, якщо вони були на межі катастрофи, але її вдалося уникнути. Літак "Боїнг-763" з 208 пасажирами на борту здійснив вимушену посадку в аеропорту "Бориспіль" Літак з польськими спостерігачами на виборах Президента України здійснив аварійну посадку в Запоріжжі "Планка" для відбору інформації про нещасні випадки на виробництві — загибель не менше 3 людей. Таке обмеження викликане тим, що нещасні випадки на виробництві в Україні трапляються досить часто. Зокрема, в середньому кілька разів на тиждень на шахтах гинуть гірники. Для газети така тенденція може стати підставою для написання критичної статті про стан охорони праці у цій сфері, тоді як агентство не може постійно писати про такі події,

оскільки

це

загрожує

загромадженням

інформаційної

стрічки

однотипними повідомленнями, а відтак втратою читацького інтересу. Так само не заслуговують на висвітлення події, коли з шахти евакуюють на поверхню працівників через зупинку вентиляційної системи, оскільки такі поломки також трапляються із прикрою регулярністю, а відтак не є новинами. Однак, якщо евакуація проводиться через пожежу, вибух або накопичення у шахті отруйного газу, агентство зобов'язано написати про це, оскільки такі події набирають ознак надзвичайних: 25 шахтарів евакуйовано через пожежу на шахті в Донецькій області

150 шахтарів евакуйовані через підвищену концентрацію вуглекислого газу на шахті в Луганській області Також заслуговують на висвітлення факти завалів на шахтах та рудниках. "Українські Новини" пишуть про такі події за умови, якщо під завалами опинилися не менше 3 чоловік. Такі події не можна проігнорувати, оскільки вони будуть мати логічне продовження: цих людей будуть шукати, на це будуть виділятися кошти і врешті буде якийсь закономірний результат — їх врятують або ж ні. Отож, при висвітленні подібного факту журналіст бере цю справу під свій контроль і відслідковує весь процес. Ось приклад деяких заголовків циклу повідомлень про подібну подію: 31

чоловік

загинув

доля

невідома

через

вибух

на

шахті

"Краснолиманська" в Донецькій області Рятувальники підняли на поверхню тіла 31 загиблого внаслідок вибуху у шахті "Краснолиманській" у Донецькій області Гірничорятувальники загасили пожежу на шахті "Краснолиманська" Рятувальники знайшли тіла 3 шахтарів із 5, які зникли на шахті "Краснолиманська" 1

рятувальник

загинув

під

час

рятувальних

робіт

на

шахті

"Краснолиманська" 11 рятувальників госпіталізовані через тепловий удар під час рятувальних робіт на "Краснолиманській" Рятувальники

призупинили

рятувальні

роботи

на

шахті

"Краснолиманська" через підвищений вміст метану в шахті США вирішили виділити $2,3 млн. для дегазації шахти "Краснолиманська" Окрім згаданих вище нещасних випадків на виробництві, новинами обовязково мають стати серйозні аварії на великих підприємствах та атомних електростанціях. У випадках з АЕС необхідно висвітлювати кожну аварійну зупинку їх блоків, навіть, якщо офіційні джерела запевняють, що усе гаразд, оскільки сумний приклад аварії на ЧАЕС доводить, що влада не зацікавлена у поширенні правдивої інформації про серйозність аварій на таких об’єктах. 62

ХАЕС відключила 2-й енергоблок через неполадки РАЕС зупинила 1-й енергоблок через пожежу Важливо точно довідатися, коли ж саме було включено блоки АЕС після їх відключення і також написати про це повідомлення. Вказівка на часовий проміжок

може

слугувати

індикатором

серйозності

аварії.

Аварії

на

підприємствах заслуговують на увагу тоді, коли вони могли справді призвести до серйозних екологічних наслідків або ж могли загрожувати здоров’ю чи нормальній життєдіяльності людей: Розлив 300 л аміаку стався на підприємстві "Холод" у Хмельницькому 1 100 кв. м водойми забруднено нафтопродуктами через аварію нафтопроводу у Чернігівській області "Київенерго"

заявляє

про

можливі

масові

відключення

від

електропостачання споживачів Києва у зв'язку з аварією на ПС "Північна" 21 тис. людей залишилися без водопостачання через аварію в Запорізькій області У випадках пожеж "Українські Новини" пишуть про них повідомлення у разі 3 загиблих, великих збитків або ж значущості об’єкта, на якому трапилася пожежа. Визначення саме такої кількості загиблих, як підстави для висвітлення події, обумовлено тим, що зазвичай у пожежах гинуть 1 або 2 людей. Причини таких пожеж, найчастіше, побутові, а отже, не викликають інтересу. Винятком, як і при висвітленні інших категорій подій, є загибель дітей. Якщо інформація про пожежу надійшла, вже після того, як її погашено, журналістові рекомендується написати лише одне повідомлення, яке буде містити всі дані про цю подію: 30 га лісу постраждало від пожежі в Дніпропетровській області Пожежа сталась на асфальтобетонному заводі в Києві Якщо надійшла інформація про пожежу, яка ще не закінчилася, необхідно написати, як мінімум, 2 новини: Пожежа почалась на газовій свердловині в Полтавській області

Пожежники загасили пожежу на газовій свердловині в Полтавській області Якщо пожежа почалася через підпал, є сенс простежити за розвитком подій і написати, зокрема, таке повідомлення: Міліція затримала підозрюваного в причетності до пожежі на газовій свердловині в Полтавській області При висвітленні вибухів також має значення кількість постраждалих і величина збитків, однак на відміну від пожеж, вибухи трапляються рідше і приваблюють більше громадської уваги: 1 людину госпіталізовано через вибух у квартирі в Донецькій області 2 людей загинули й 1 госпіталізована через вибух гранати в Криму Варто написати інформаційні повідомлення про знаходження або вилучення вибухонебезпечних речовин та предметів: Міліція затримала безробітного із гранатою в метрополітені Києва Міліція виявила вибухівку й вогнепровідний шнур у сміттєвому контейнері в Києві При висвітленні техногенних катастроф, які мають серйозні наслідки, необхідно мобілізувати усі сили агентства, задіявши непрофільних репортерів. У такі моменти особливо корисним є налагодження контактів з достовірними джерелами інформації. Катастрофи висвітлюються агентством за принципом "серіалу". При чому журналіст наперед прогнозує, якою має бути наступна "серія" і налаштовується на подальший пошук інформації. Прикладом такого серіалу може бути висвітлення пожежі та вибухів на складах боєприпасів біля села Новобогданівка у Запорізькій області. Пожежа розпочалася 6 травня усередині дня. Першим про цю подію повідомила служба "Магнолія-ТВ" близько 16:00 з посиланням на очевидців. Згідно з цим повідомленням, вибухи на складах у Запорізькій області практично знесли з лиця землі навколишні села. Навздогін цьому повідомленню усі інші ЗМІ кинулися "відмивати" інформацію. При чому інформацію потрібно було отримати з офіційних

джерел, щоб зняти паніку і чітко усвідомити, що ж відбувається. Новина "Українських Новин" з’явилася на стрічці о 16:48 у такому вигляді: Пожежа почалася на складах боєприпасів у Запорізькій області Пожежа почалася близько 12:50 на складах боєприпасів біля села Новобогданівка (Мелітопольський район, Запорізька область). Про це Українським Новинам повідомила прес-служба Міністерства з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. За даними прес-служби, займання на складах викликало детонацію боєприпасів. За даними на 15:00, жертв у результаті пожежі немає. Зараз вживаються заходи для евакуації жителів 15 прилеглих населених пунктів, загальне населення яких становить близько 9 700 жителів. Жителі чотирьох прилеглих сіл евакуйовані. Одразу

після

випуску

цієї

короткої

новини

журналісти

почали

телефонувати у всі державні органи, які могли б мати хоч якесь відношення до цієї справи, щоб отримати нову інформацію: у Генеральну прокуратуру стосовно того чи не порушено кримінальну справу, у Міністерство охорони здоров’я стосовно постраждалих, у Міністерство оборони за офіціним коментарем. Як наслідок були випущені повідомлення: Генпрокуратура порушила кримінальну справу за фактом пожежі на складах боєприпасів у Запорізькій області Мінохорони здоров'я створило оперативний штаб з ліквідації медичних наслідків пожежі на складах боєприпасів у Запорізькій області МНС має намір гасити пожежу на складах боєприпасів у Запорізькій області з вертольота Марчук називає пожежу на складах боєприпасів у Запорізькій області підтвердженням необхідності реформи ЗС 1 людина загинула і 10 госпіталізовано через пожежу на складах боєприпасів у Запорізькій області 65

В ідеалі було потрібно відправити репортера на місце події, однак з певних причин це не вдалося. Отож, підшукувалися контакти безпосередньго на місці події, зав’язувалися знайомства з представниками місцевих органів влади, комісій, створенних у зв’язку з надзвичайною ситуацією. Як наслідок, цих контактів на стрічці агентства з’явилися новини: МНС евакуювало 10 тис. жителів прилеглих сіл через пожежу на складах боєприпасів у Запорізькій області Військова прокуратура затримала 3 підозрюваних у причетності до пожежі на складах боєприпасів у Запорізькій області Вибухи припинилися на складах боєприпасів у Запорізькій області Після припинення вибухів і погашення пожежі "тема Новобогданівки" була знову передана одному репортерові для подальшого відслідковування подій. Осбливої уваги заслуговує висвітлення стихійних лих та природних катаклізмів — землетрусів, повеней, ураганів, сильні снігопади, раптові заморозки тощо. Ось приблизні заголовки подібних новин: Землетрус без жертв силою близько 3 балів стався в Криму 213 машин заблоковані в снігових заметах в Одеській області 27 тис. га посівів пошкоджені дощем у Кіровоградській області 3

туристи,

що

заблукали,

загинули

госпіталізовано

через

переохолодження в Криму Якщо катаклізм не має серйозних наслідків, але сам про собі є рідкістю (як от землетрус чи виверження вулкану), то варто просто донести до читача цей факт. Якщо ж катаклізм є ординарним, потрібно оцінювати важливість такої новини за результатами події — все тими ж постраждалими та збитками. Коротко зупинимося також на висвітленні епідемій та масових отруєнь. Новинами можуть стати попередження про епідемію, оголошення карантину, рекомендації та заклики Міністерства охорони здоров’я з приводу епідемії, а також її подолання та завершення карантину. Для прикладу:

Мінохорони здоров'я заявляє про епідемію грипу у Львові, Чернігові й Донецьку Мінохорони здоров'я заявляє про припинення епідемії грипу в Києві, Донецьку, Львові й Вінниці Київ вирішив призупинити заняття в школах з 14 лютого через грип Київ має намір розпочати заняття в школах з 24 лютого "Українські Новини" вважають отруєння масовим у випадку, коли отруїлося не менше 10 чоловік. У літній період, коли кількість отруєнь зростає через швидке псування продуктів, ця "планка" зазвичай підвищується до 20 чоловік. Ось приклад стандартного заголовку такого повідомлення: 69 чоловік госпіталізовані з харчовим отруєнням в Івано-Франківській області Особливої уваги заслуговують події з отруєнням людей у закладах громадського харчування (їдальнях, кафе, ресторанах), військовослужбовців під час строкової служби, дітей у школах та дитячих садках, літніх таборах відпочинку: 75 військових госпіталізовані з гострим отруєнням в Одеській області 305 дітей госпіталізовані з харчовим отруєнням у Києві Завершуючи тему висвітлення інформаційним агентством нещасних випадків, звернемо окрему увагу на випадки, що трапляються з громадянами України за кордоном. Така інформація по особливому торкається аудиторії, оскільки пробуджує відчуття національної солідарності. У "Українських Новинах" існує правило: висвітлюються усі нещасні випадки, у яких за кордоном постраждали громадяни України. При кожній надзвичайній ситуації за межами України (значне ДТП, терористичний акт, велика пожежа тощо) журналіст має потелефонувати в Міністерство закордонних справ і поцікавитися чи не постраждали у цій події українці. Після того як МЗС починає з’ясування, можна написати новини на зразок:

МЗС створило "гарячу лінію" для отримання й надання інформації про можливу наявність українців серед загиблих від землетрусу й цунамі в південно-східній Азії МЗС перевіряє можливе перебування 17 українців в потерпілих у результаті стихійного лиха районах південно-східної Азії Якщо з’ясовується, що ніхто з громадян України не постраждав, новини як такої немає, однак, якщо українці постраждали, це стає приводом для написання повідомлення: Українка загинула в результаті цунамі в Таїланді 9 етнічних українців загинули і 9 госпіталізовані в результаті теракту в Північній Осетії 6 українців загинули в результаті авіакатастрофи в Судані. 3.2 Висвітлення правопорушень та злочинів Перш ніж говорити про виствітлення правопорушень та злочинів, потрібно визначитися з термінами. Правопорушення — це дія, яка протирічить закону і порушує норми права. За правопорушення закон передбачає юридичну відповідальність. Правопорушення поділяються на цивільні (завдання шкоди особі, майну громадянина чи організації, поширення відомостей, що ганьблять чиюсь честь та гідність і т.д), адміністративні (дрібне хуліганство, дрібна спекуляція, порушення правил дорожнього руху і т.д). Найбільш небезпечним видом правопорушень є злочини. Злочин — це передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Залежно від суті злочину вони поділяються на: 9 Злочини проти основ національної безпеки України (для прикладу — посягання на територіальну цілісність і недоторканність України); 68

9 Злочини проти життя та здоров’я особи (для прикладу — умисне вбивство); 9 Злочини проти волі, честі та гідності особи (для прикладу — незаконне позбавлення волі або викрадення людини) 9 Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи (для прикладу — зґвалтування); 9 Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина (для прикладу — перешкоджання здійсненню виборчого права); 9 Злочини проти власності (для прикладу — крадіжка); 9 Злочини

сфері

господарської

діяльності

(для

прикладу

—

контрабанда); 9 Злочини проти довкілля (для прикладу — порушення правил екологічної безпеки); 9 Злочини проти громадської безпеки (для прикладу — створення злочинної організації); 9 Злочини проти безпеки виробництва (для прикладу — порушення вимог законодавства про охорону праці); 9 Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; 9 Злочини проти громадського порядку та моральності (для прикладу — хуліганство); 9 Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропнх речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення; 9 Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; 9 Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’днань громадян (для прикладу — наруга над державними символами); 9 Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж; 69

9 Злочини у сфері службової діяльності (для прикладу — зловживання владою або службовим становищем); 9 Злочини проти правосуддя (для прикладу — завідомо незаконні затримання, привід або арешт); 9 Злочини проти встановленного порядку несення військової служби (військові злочини); 9 Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку (для прикладу — пропаганда війни). Новинами обовязково мають стати факти порушень чи злочинів, до яких причетні або унаслідок яких постраждали наступні категорії людей: 9 Учасники парламентських чи президентських виборів; 9 Кандидати в депутати рад не нижче міської; 9 Мери міст-обласних центрів; 9 Державні чиновники не нижче начальника управління міністерства; 9 Місцеві чиновники не нижчі начальників управлінь мерій та областних адміністрацій; 9 Люди, які займаються великим бізнесом; 9 Відомі журналісти, спортсмени, діячі культури, кримінальні авторитети тощо. При цьому діє загальне правило: чим важливіша особа, тим дрібніші події, що висвітлюються, і навпаки. Також завжди є новинами надзвичайні ситуації з ознаками тероризму, пограбування банків та інкасаторів, великих ювелірних магазинів, музеїв, бунти в ізоляторах досудового слідства та тюрмах, втечі ув’язненних. Детальність висвітлення злочину залежить від його величини і важливості для суспільства інформації про нього. Зрозуміло, що вбивство на вулиці областного центру буде висвітлюватися 3-4 повідомленнями (факт злочину, затримання підозрюванних, порушення кримінальної справи, вирок суду), тоді як висвітлення розслідування вбивства журналіста Георгія Гонгадзе або отруєння тоді ще кандидата в Президенти Віктора Ющенка — питання загальнонаціональної ваги. 70

Репортер, який працює у правоохоронній тематиці, має знати структуру правоохоронних органів, їх правила і внутрішні інструкції. Йому також варто мати уявлення, яким чином правоохороні органи пов’язані між собою і як вони розподіляють між собою обов’язки. Окрім того, слід одразу з’ясувати, хто у цих органах відповідає за зв’язки із громадськістю та ЗМІ. В ідеалі системне висвітлення правопорушень та злочинів передбачає новини про їх скоєння, процес розслідування, затримання підозрюваних, обрання для них запобіжних заходів, порушення кримінальних справ та судове провадження. Також можливі новини із коментарями політиків, офіційних осіб, версіями спеціалістів та експертів з приводу тих чи інших злочинів. Прикладом такого висвітлення може, зокрема, слугувати історія з вибухами на київському ринку "Троєщина" 20 серпня. Перше повідомлення про цю подію мало такий заголовок: 14 чоловік постраждали через вибух 2 вибухових пристроїв на ринку "Троєщина" у Києві Далі за логікою йшли повідомлення з офіційною інформацією про версії події та реакцію на неї правоохоронних органів: Міліція розглядає хуліганство як одну з основних версій вибухів на ринку "Троєщина" у Києві Міліція порушила кримінальну справу в зв'язку з 2 вибухами на ринку "Троєщина" у Києві Київ створив комісію для встановленню причин вибухів на ринку "Троєщина" Міліція затримала 4 підозрюваних в організації вибуху на ринку "Троєщина" Міліція затримала 5-го підозрюваного в організації вибухів на ринку "Троєщина" у Києві Паралельно висвітлювався стан здоров’я постраждалих під час вибухів: 8 з 14 потерпілих через вибухи на ринку "Троєщина" у Києві залишаються в лікарні 71

Киянка, яка постраждала від вибухів на ринку "Троєщина", померла в лікарні Окремою сторінкою цієї історії стали новини про ніби то причетність до вибухів працівника "5 каналу" та представника опозиційної Української народної партії. Оскільки справа набула суспільного резонансу журналісти почали збирати коментарі політиків стосовно вибухів, а також цікавилися реакцією державних структур на ці ж коментарі: Ющенко обвинувачує владу в спробі використовувати вибухи на "Троєщині" для впливу на вибори Президента Ющенко заперечує причетність обвинувачуваних у троєщинських вибухах до "Нашої України" Мороз обвинувачує правоохоронні органи в організації вибухів на ринку "Троєщина" у Києві Зінченко обвинувачує владу в організації вибухів на ринку "Троєщина" у Києві Генпрокуратура закликає не політизувати справу про вибухи на "Троєщині" Адміністрація

закликає

не

робити

поспішних

висновків

щодо

троєщинських вибухів у Києві до закінчення розслідування Врешті, останні новини цього "серіалу" виглядали так: Затримані міліцією підозрювані зізналися в організації вибухів на ринку "Троєщина" Міліція перекваліфікувала кримінальну справу з вибухів на ринку "Троєщина" у Києві з хуліганства і завдання тілесних ушкоджень у тероризм і передала її в СБУ СБУ передала до суду справу про вибухи на ринку Троєщина Наразі триває судовий розгляд цієї справи. Незначні перипетії розгляду справи у суді є нецікавими широкій аудиторії, однак, по закінченню судового процесу агентство зобов’язане випустити повідомлення на зразок:

Суд засудив до довічного ув’язнення обвинуваченних в організації вибухів на ринку "Троєщина" або ж Суд випрадав обвинуваченних в організації вибухів на ринку "Троєщина" У прикладі із вибухами на ринку "Троєщина" відправною точкою висвітлення став сам факт злочину. Однак інколи журналіст не знає про факт злочину, а дізнається про нього пізніше, скажімо, лише з інформацією про затримання підозрюванних. У таких випадках, доцільно висвітлювати подію, починаючи із новини: Міліція затримала... При цьому важливо пам’ятати, що затримання ще не означає, що саме ця особа вчинила злочин. Затримання відбувається "за підозрою", а не "за обвинуваченням". Окрім того, до рішення суду, згідно з презумцією невинності, ніхто не має права назвати людину "злочинцем", а лише "зловмисником", оскільки її вина ще недоведена. Наступним повідомленням, як вже зазначалося, може стати повідомлення про порушення кримінальної справи: Міліція (інший уповноважений орган) порушила

кримінальну

справу...

Зазвичай,

розшуком

та

затриманням

підозрюванних (або оперативно-розшуковою діяльністю) займаються органи внутрішніх справ. Часто саме вони й порушують кримінальні справи з приводу злочинів. У випадках особливо тяжких злочинів порушують справи і ведуть досудове слідство органи прокуратури. Отож, журналістові, який буде висвітлювати розслідування злочину спершу потрібно з’ясувати, який саме орган тримає справу під своїм контролем. За українським законодавством кримінальні справи порушуються у 2 способи: за фактом злочину (конкретні підозрювані не визначені) або проти певних осіб (конкретних підозрюванних). Отож, журналістові варто точно з’ясувати, у який саме спосіб порушена справа. При написанні новини про порушення кримінальної справи також рекомендується вказувати статтю Кримінального кодексу, за якою вона порушена. Сама назва статті нічого не скаже читачеві, однак повідомлення санкції статті може по-новому показати ситуацію. Наприклад, можна написати: 73

Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу проти колишнього голови Сумської обласної державної адміністрації області Володимира Щербаня за підозрою у вимаганні. Про це сказано в повідомленні прес-служби Генпрокуратури Відповідно до повідомлення, справу порушено за частиною 4 статті 189 Кримінального кодексу. А можна відкрити Кримінальний кодекс і довідатися більше: Справу порушено за частиною 4 статті 189 Кримінального кодексу "Вимагання, що завдало шкоди в особливо великих розмірах, або зроблене організованою групою, або із завданням тяжких тілесних ушкоджень", яка передбачає позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Найпростіший метод отримання інформації про хід розслідування — робота з прес-службою. Отримання інформації через прес-службу має свої переваги, однак, зазвичай, прес-служби правоохоронних органів можуть дати лише ту інформацію, яку їм покладе на стіл слідчий, що розслідує злочин. При чому вони часто подають цю інформацію не осмислюючи її, слово у слово, як їм було передано слідчим. Відтак, прес-релізи прес-служб правоохоронних органів часто є заплутаними, а на прохання пояснити якісь незрозумілі моменти, журналістам доводиться чути слова: "Це все, що ми можемо сказати" або "Це — таємниця слідства". Тому при висвітленні рослідувань особливо важливих справ, журналісту варто спробувати познайомитися безпосередньо зі слідчим. У випадку такого знаймоства він зможе отримувати ту ж саму інформацію, що й через прес-службу (більше слідчий просто не скаже), однак ця інформація буде отримана раніше і журналіст матиме можливість уточнити якісь незрозумілі моменти. Затримання підозрюванного є обмеженним у часі (3 доби - 72 години), отож після порушення кримінальної справи правоохоронні органи у деяких випадках вважають за потрібне обрати для підозрюванного запобіжний захід. Кримінальний кодекс передбачає такі запобіжні заходи, як підписка про 74

невиїзд, особиста порука, порука громадської організації або трудового колективу, узяття під варту (арешт), нагляд командування військової частини, а також застава, що застосовується тільки з дозволу прокурора. Рішення про це приймає суд за поданням правоохоронних органів, тому правильно говорити не "Міліція (чи прокуратура) арештувала...", а "Суд арештував..." і т.д. Після завершення досудового слідства і передачі справи до суду, починається новий етап її висвітлення. Деякі інформаційні агентства мають окремого репортера, який висвітлює досудове слідство і окремого судового оглядача, інші — дотримуються того, щоб судовий розгляд справи відстежував той самий журналіст, який раніше висвітлював процес її розслідування. Джерелом отримання інформації про хід судового засідання може бути сам журналіст, за умови, якщо він присутній у залі суду, або ж хтось зі сторін у справі. Проблема полягає у тому, що часто журналістам агентств не має сенсу знаходитися у залі судового засідання протягом усього процесу, оскільки це забирає багато часу. Разом з тим, суди загальної юрисдикції та апеляційні суди не мають прес-служб, у яких можна було б довідатися потрібну інформацію, а доступ до судових матеріалів і навіть рішень суду обмежений. Відповідно, пропустивши рішення по справі, журналіст вже не може отримати інформацію про нього у суді. Для раціонального використання часу та отримання необхідної інформації репортеру варто прийти на перше судове засідання і взяти телефон адвоката, одну із сторін по справі. На першому засіданні журналіст фіксує дату наступного засідання і того дня замість того, щоб знову йти до суду, просто пізніше телефонує адвокату та дізнається від нього на якому етапі знаходиться справа і коли буде чергове засідання. Таким чином, репортер може дізнатися про дату оголошення вироку і прийти лише на останнє засідання по справі, щоб отримати потрібну для новини інформацію. У випадку, якщо журналіст усе ж пропустив оголошення вироку, він може знову зателефонувати адвокату і дізнатися про нього в усному режимі або ж отримати копію судового рішення, оскільки такі копії видаються на руки сторонам по справі. 75

Як і у випадку із досудовим слідством, детальність висвітлення судового провадження залежить від суспільної важливості процесу. В більшості випадків агентства повідомляють лише факти передачі справи до суду або звернення до суду, рішення суду першої інстанції, оскарження цього рішення до апеляційного суду та рішення апеляційної інстанції, оскарження до Верховного суду та його рішення, звернення до Європейського суду з прав людини та його рішення. Прикладом традиційного висвітлення агентством судових перипетій може слугувати судовий процес над колишнім віце-президентом банку "Слов'янський" Борисом Фельдманом, якого у квітні 2002 року засудили до 9 років в'язниці за крадіжку коштів в особливо великих розмірах й ухиляння від сплати податків. Тоді на стрічці "Українських Новин" вийшла новина: Суд засудив екс-віце-президента банку "Слов'янський" Фельдмана на 9 років в'язниці Після цього розпочався тривалий процес оскарження цього рішення у судах вищих інстанцій — спершу до апеляційного суду, а потім — до Верховного суду: Екс-віце-президент

банку

"Слов'янський"

Фельдман

оскаржив

до

апеляційного суду засудження на 9 років в'язниці Апеляційний суд залишив чинним вирок екс-віце-президенту банку "Слов'янський" Фельдману - 9 років в'язниці Екс-віце-президент банку "Слов'янський" Фельдман оскаржив свій вирок у Верховному Суді Верховний Суд пом'якшив вирок екс-віце-президенту банку "Слов'янський" Фельдману з 9 до 5 років в'язниці Після того, як Верховний суд скоротив строк ув’язнення Фельдмана до 5 років, було логічним очікувати, що його випустять на свободу, оскільки він вже провів

в’язниці

значну

частину

цього

строку.

Отож,

наступним

повідомленням стало: Суд достроково звільнив екс-віце-президента банку "Слов'янський" Фельдмана з-під варти 76

"Процес Фельдмана" висвітлювався досить схематично, лише за згаданими головними "віхами". Разом із тим, є судові процеси, які висвітлюються до найменших дрібниць, скажімо процес у Верховному суді за скаргою штабу кандидата в Президенти Ющенка про визнання недійсними виборів Президента у 2004 році. До цього процесу була прикута увага усієї громадськості, оскільки його рішення могло кардинально змінити курс України на подальші кілька років, а відтак важливим було навіть кожне клопотання сторін при розгляді справи. Під час розгляду Верховним судом скарги Ющенка "Українські Новини" протягом 5 днів розгляду скарги щодня випускали близько 15-20 новин із зали судового засідання. 3.1. Висвітлення масових акцій Ще одна категорія подій — масові акції. Відповідно до статті 39 Конституції України, громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. При чому обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей. До масових акцій відносяться демонстрації, мітинги, пікети та довготривалі масові акції (на зразок масових акцій проти фальсифікації виборів Президента у 2004, так званої "помаранчевої революції"). Проведення масової акції є новиною у тому разі, якщо вона стосується гострої політичної, економічної чи соціальної теми, або якщо у ній бере участь значна кількість людей. "Українські Новини", зазвичай, висвітлюють масові акції, якщо у них приймають участь 100 і більше чоловік. Ціль написання повідомлення про масові акції у відображенні позиції певної групи людей. При висвітленні масових акцій журналіст має обов’язково побувати на місці події і особисто перерахувати кількість присутніх. Якщо учасників акції 77

так багато, що їх не можна точно перерахувати, журналіст може скористатися методом приблизного визначення кількості. Для цього йому потрібно знайти місце на підвищенні і порахувати скільки приблизно людей знаходиться на 10 квадратних метрах і, використовуючи цю кількість як мірило, на око розбивши учасників на квадрати такого розміру. Інший метод — вирахувати яку площу займають учасники акції і скористатися формулою: у теплу погоду на 1 квадратному метрі — 3 чоловіка, у холодну — 2-2,5. Зазвичай, самотужки визначивши приблизну кількість учасників акції, журналісти перепитують про це представників міліції та організаторів акції. При цьому слід враховувати, що організатори схильні перебільшувати кількість, а міліціонери — применшувати. Зокрема, під час подій так званої "помаранчевої революції" прес-служба МВС поширила повідомлення, що у Києві знаходиться близько 40 тис. жителів регіонів, що приїхали туди для участі у масових акціях. Тоді як кількість тих, що приїхали до Києва людей в середньому сягала до 100 тис. У заголовку повідомлень про масові акції традиційно повідомляється кількість учасників, місце проведення акції та ціль акції: 100 підприємців метрополітену вимагають біля Київміськадміністрації скасувати її рішення про обмеження торгівлі в метро 2 тис. прихильників КПУ провели мітинг з нагоди свята 1 Травня в Києві 600 прихильників громадської кампанії "Пора" проводять демонстрацію на підтримку Ющенка в Києві Слово "пікет" (франц. piquet, буквально - кілок) — це назва невеликого загону у сторожовій охороні. Пікети висилалися на кілька кілометрів у бік противника, у той час коли основне військо відпочивало. Сьогодні пікетом називають масову акцію, коли люди приходять зі своїми вимогами або протестом до певних державних установ. Зазвичай, за таких заходів учасники пікетів розміщуються навпроти входу до установи, тримають у руках плакати зі своїми вимогами і скандують певні лозунги. При висвітленні пікету потрібно записати основні лозунги та взяти коротке інтерв’ю у когось із організаторів акції, щоб чітко сформулювати вимоги пікетників. У організаторів також варто 78

з’ясувати скільки триватиме пікет і чи планується якийсь "перформанс". Скажімо, пікетуючи посольство Росії у день візиту до України російського Президента Володимира Путіна, прихильники українських націоналістичних рухів, облили бензином і спалили ганчір’яну ляльку, що символізувала поважного гостя. Під час акції протесту біля Кабінету Міністрів проти неконструктивного оподаткування українського видавництва письменники і видавці кинули у вогонь рукописи книг, які не були видані, і почали смажити на цьому вогні шашлики. А прихильники організації "Братство" під час свого пікету Центральної виборчої комісії влаштували бійку з її охоронцями. Зазвичай, повідомлення про пікет однотипні і набувають цікавості саме завдяки якимось неординарним діям пікетників. Ось приклад короткої новини про пікет: 100 прихильників СДПУ(о) і Партії регіонів пікетують Печерський суд Києва з вимогою звільнити Колесникова з-під арешту Близько 100 прихильників Соціал-демократичної партії (об'єднаної) і Партії регіонів пікетують Печерський районний суд Києва, у якому в середу очікується розгляд подання Генеральної прокуратури на продовження утримання голови Донецької обласної ради Бориса Колесникова під арештом. Прихильники партій тримають плакати: "ГПУ й МВС зупиніть політичні репресії", "Борис, борись!", "Свободу Борису Колесникову". Вони скандують такі ж гасла, б'ють у барабани й гудуть у дудки. У зв'язку з пікетом охорона суду посилена представниками спецпідрозділу Міністерства внутрішніх справ "Беркут". Близько 10 співробітників "Беркута" стали живим ланцюгом між пікетниками і будинком суду. Демонстрація (від лат. demonstratio - показ) — це піший хід, маніфестація з метою вираження певних вимог. При висвітленні демонстрації також необхідно вказати кількість її учасників та їх вимоги. Окрім того, потрібно повідомити маршрут, яким планують пройти учасники акції, вказати на яких вулицях вони перекрили рух: 79

7 тис. прихильників КПУ провели першотравневу демонстрацію в Києві Близько 7 тис. прихильників Комуністичної партії провели демонстрацію в Києві з нагоди святкування 1 Травня. Колона

демонстрантів

прикрашена

червоними

прапорами

транспарантами. Попереду колони пройшли діти, що несли транспарант: "Хай живе 1 Травня - День міжнародної солідарності трудящих". За ними пройшла група пенсіонерів, які несли велику кількість надувних червоних кульок. У колоні демонстрантів грали кілька оркестрів. Колону очолили лідер КПУ Петро Симоненко, його заступник Адам Мартинюк, депутати Верховної Ради від КПУ Георгій Крючков, Олег Грачов та інші. Колона демонстрантів пройшла від площі Слави через Арсенальну площу, спустилась по вулиці Грушевського і дійшла до Європейської площі, де планується провести святковий мітинг. Мітинг (англ. meeting - зустріч) — це публічне зібрання, яке проводиться під відкритим небом для обговорення актуальних питань і в підтримку певних вимог. Висвітлюючи мітинг, потрібно вказати о котрій годині він розпочався, описати його хід і завершення. Новина про мітинг має містити зміст основних виступів учасників мітингу, особливо відомих політиків. На відміну від висвітлення пікету та демонстрації, тут немає необхідності брати інтерв’ю у організаторів акції, оскільки позицію учасників мітингу можна зрозуміти із виступів. Ось приклад повідомлення про мітинг: 300 прихильників Ющенка провели в Чернігові мітинг на його підтримку Близько 300 прихильників лідера блоку партій "Наша Україна" Віктора Ющенка провели мітинг на його підтримку на Красній площі перед театром у центрі Чернігова. Мітинг розпочався о 15.00 і закінчився о 16.45.

Промовці

на

мітингу

піддали

критиці

представників

влади,

які

організовувала вибори на місцях, а також учасників Всеукраїнського з'їзду місцевого самоврядування в Сіверськодонецьку (Луганська область) від Чернігівської області. "Це остання агонія влади!", - сказав керівник обласної організації партії "Солідарність" Олег Обушний. Учасники мітингу прийняли резолюцію, у якій вимагають відправити у відставку прем'єр-міністра Віктора Януковича, генерального прокурора Геннадія Васильєва, міністра внутрішніх справ Миколу Білоконя, а також голів облдержадміністрацій, які підтримали ідею створення автономної республіки, і делегатів з'їзду від Чернігівської області, які займають державні пости. Учасники мітингу тримали жовтогарячі й державні прапори, а також прапори Соціалістичної партії й партії "Батьківщина" і скандували: "Ющенко", "Кучму геть!". Окремо слід звернути увагу на висвітлення довготривалих масових акцій. Довготривалою вважається акція, яка продовжується більше одного дня. Найдовша і наймасовіша акція в Україні відбулася у листопаді-грудні 2004 року після 2 туру виборів Президента і отримала назву "помаранчевої революції". Найперше завдання, яке стояло перед репортерами агентств із початком цієї акції, полягало в тому, як коротко і правильно назвати її, оскільки ця назва мала повторюватися на інформаційних стрічках із дня у день. Термін "помаранчева революція" почав використовуватися лише через декілька днів після початку акції. Тим часом доки не було визначеності "Українські Новини" вирішили називати учасників акції "прихильниками Ющенка", а зібрання людей на Майдані Незалежності у Києві "акцією на підтримку Ющенка". Акція розпочалася вранці 22 листопада, коли на Майдані було лише близько 5 тис. чоловік, тоді ще ніхто не знав, що кількість людей перевищить сотні тисяч і акція триватиме більше місяця. О 9:17 на стрічці "Українських Новин" з'явилася коротка новина про звичайний мітинг: 81

5 тис. прихильників Ющенка розпочали акцію на його підтримку на Майдані Незалежності в Києві 5 тис. прихильників кандидата в Президенти лідера блоку партій "Наша Україна" Віктора Ющенка розпочали акцію на його підтримку на Майдані Незалежності в Києві. Люди перекрили рух по вул. Хрещатик у районі Майдану. Вони тримають прапори із символікою виборчої кампанії Ющенка. Міліція не перешкоджає учасникам мітингу. Як повідомляло агентство, у неділю ввечері 20 тис. прихильників Ющенка вирішили перенести на 9:00 понеділка акцію на Майдані Незалежності в Києві з оприлюднення підсумків паралельного підрахунку результатів другого туру виборів Президента, який проводив штаб Ющенка. 21 листопада з 8:00 до 20:00 в Україні пройшло повторне голосування на виборах Президента. Українці обирали з 2 кандидатів: лідера блоку партій "Наша Україна" Віктора Ющенка й лідера Партії регіонів, прем'єр-міністра Віктора Януковича, які вийшли в другий тур виборів Президента. У першому турі виборів Президента 39,87% виборців проголосували за Ющенка, 39,32% - за Януковича. Кількість людей на Майдані постійно збільшувалася і наведена вище новина постійно доповнювалася новими даними про кількість учасників мітингу. Про те, що акція буде безстроковою, стало відомо лише після того, як близько 11:00 на Майдан приїхав сам Ющенко і закликав до цього своїх прихильників, а пізніше на Хрещатику з'явилися намети. Метою акції було оголошено протест проти фальсифікації виборів. З цього моменту Майдан став для журналістів не просто місцем проведення одного мітингу, але об'єктом детального висвітлення. У той же день на стрічці "Українських Новин" з'явилися новини: 50 тис. прихильників Ющенка проводять акцію на його підтримку на Майдані Незалежності в Києві 82

Томенко закликав прихильників Ющенка, які зібралися на Майдані Незалежності в Києві, вимагати від мера Омельченка сказати, кого з кандидатів у Президенти він підтримує 80 тис. прихильників Ющенка продовжують акцію на його підтримку на Майдані Незалежності в Києві Зінченко обвинувачує владу в підготовці провокацій проти учасників мітингу на підтримку Ющенка на Майдані Незалежності в Києві Ющенко заявляє про намір міліції ліквідувати наметове містечко на Майдані Незалежності в Києві вночі 23 листопада Абоненти "Київстар" і UMC зазнають труднощів з дозвоном через перевантаження мережі в районі акції на підтримку Ющенка на Майдані Незалежності в Києві Після заяв про загрозу нічного нападу на наметове містечко журналісти "Українських Новин" встановили на Майдані цілодобове чергування. "Нічний" репортер приходив на Майдан близько 23:00 і змінювався близько 9:00. Цей репортер мав висвітлювати усі події, що відбуватимуться у наметових містечках уночі, а у разі відсутності будь-яких подій писати новину на зразок "Ніч на Майдані Незалежності в Києві проходить без інцидентів" із загальним описом ситуації. Окрім того, для системності висвітлення було прийнято рішення розпочинати кожний день із повідомлення: "Стільки-то тис. прихильників Ющенка проводять на Майдані Незалежності в Києві мітинг на його підтримку". Після цього "денний" репортер мав відслідковувати усі заяви, які робилися зі сцени на Майдані, а також описувати усі значні переміщення людей, як-от демонстрації до будівлі Верховної Ради, до Центральної виборчої комісії тощо. Таким чином на стрічці "Українських Новин" з’являлися повідомлення на зразок: Депутат Ради Луценко закликає прихильників Ющенка провести демонстрацію від Майдану Незалежності до Верховної Ради й назад Багатотисячна

колона

прихильників

Ющенка

рушила

Майдану

Незалежності до Кабміну 83

50 тис. прихильників Ющенка направилися від ЦВК до Майдану Незалежності в Києві Цілодобове чергування на Майдані було припинене лише з перемогою Ющенка при переголосуванні другого туру виборів. Після переголосування другого

туру

репортери

"Українських

Новин"

отримали

завдання

відслідковувати згортання наметових містечок та залишення прихильниками Ющенка, захоплених ними будівель у центрі Києва. Висвітлення подій на Майдані стало не таким детальним і припинилося зі згортанням останнього намету. При висвітленні таких масових заходів репортеру краще триматися не у натовпі, а з його краю, так, щоб у будь-який момент він міг скористатися шляхом для відступу. Зокрема, розташування з краю натовпу допомагало журналістам агентств, коли було потрібно продиктувати новину. У випадку, коли журналісти знаходилися прямо перед сценою Майдану, продиктуватися було неможливо через сильний шум. Якщо ж журналіст потрапив у щільне оточення людей, для того, щоб продиктуватися варто спробувати присісти, оскільки тоді натовп створює ізоляцію від шуму. Окрім того, добре, якщо під час багатотисячної масової акції журналіст розташується на підвищенні, щоб мати кращий огляд простору. При рухові масової демонстрації краще знаходитися у її "голові", оскільки там можна легше зорієнтуватися у ситуації і краще передати інформацію. Під час "помаранчевої революції" був ряд певних специфічних обставин. Перша — холодна погода, а отже, щоб вистояти цілий день, журналістові було потрібно достатньо тепло одягнутися, і захопити із собою термос із гарячим чаєм. Для журналістів агентств у перші дні на Майдані виникла серйозна проблема із мобільним зв’язком. Оскільки через велике скупчення користувачів основних мобільних операторів "Київстар" і UMC, для того, щоб продиктувати новину інколи доводилося до півгодини чекати з’єднання. Репортери вийшли з цієї проблеми, поставивши на свої телефони картки менш популярних операторів — Golden Telecom та DCC. Ще один момент, який водночас допомагав і 84

заважав журналістам —

серйозна самоорганізація людей:

люди самі

створювали загони і "кордони" з метою безпеки, через які інколи було складно пройти. У таких випадках на людей діє тільки запевнення, що ти журналіст, а не "провокатор". Отож, картку-посвідчення журналіста краще тримати на шиї, оскільки вона стає у нагоді, коли треба протиснутися крізь натовп. Використання

цих

рекомендацій

може

знадобитися

журналістам,

які

потраплять у подібні умови чи ситуації.

Висновки Провівши дане дослідження, ми з’ясували, принципи та стандарти ефективної роботи інформаційного агентства, які є передумовами системного і послідовного висвітлення подій. Інформаційне агентство, як організація, що здійснює збір, обробку і оперативне поширення інформації, має забезпечувати своїх клєнтів оперативними політичними, економічними та соціальними відомостями. Для виконання цієї функції у агентстві існує чіткий розподіл завдань між його працівниками: журналістами, редакторами, менеджерами. Журналісти агентства мають відбирати з інформаційного потоку лише те, що справді варте уваги та є новинами. Виокремивши з інформаційного потоку новини, журналісти дають їм певну форму і вже написана у певній формі новина стає інформаційним повідомленням. Таке повідомлення має бути точним, нейтральним, швидким, повним та цікавим. Кожне повідомлення має містити лише точну і перевірену інформацію. Якщо йдеться про суперечливі факти, необхідно дати 2 або більше джерела і їх твердження. При цьому агентство не має права ставати на чиюсь сторону. Воно лише відтворює максимальну кількість даних та точок зору. У ідеалі написана новина не має викликати додаткових запитань стосовно основних фактів. Ці факти мають викладені якомога докладніше та у правильній послідовності. Від журналіста вимагається не лише відібрати в інформаційному потоці новину, але й подати її стисло та зрозуміло. Якщо журналістові не вдається сформулювати основну новину кількома словами, це означає, що він сам не знає, що саме хоче повідомити. Як тільки інформацію перевірено, її треба негайно передавати до послуг клієнтів. Повідомлення агентства будуються за жорсткими, майже математичними правилами. Воно пишеться відповідно до класичної схеми "перевернутої піраміди", яка передбачає, що найважливіша інформація міститься на початку повідомлення, а потім розміщуються все менш і менш значущі відомості. Повідомлення агентства складається із заголовку, ліда, посилання, цитат (якщо 86

у цьому є необхідність) та роз’яснювальних абзаців та бекграунда. При чому компоненти новини йдуть саме у цьому порядку. Загальна довжина повідомлення не має перевищувати 200-300 слів або 2-2,5 тисяч знаків. Заголовок інформаційного повідомлення будується за абсолютно іншими принципами, ніж заголовки друкованих видань. Заголовок агентства покликаний дати читачеві чітке розуміння новини навіть без прочитання тексту повідомлення. Заголовок має бути якомога коротшим і відображати суть повідомлення. Лід найчастіше є розширенним варантом заголовку і є основним структурним елементом інформаційного повідомлення. Він має обсяг максимум 2-3 рядки або не більше 35 слів. Інформація, яку винесено у лід, є вагомішою за ту, яке розміщується у наступних абзацах. Лід має відповідати на 4 фундаментальних запитання: "Хто?", "Що зробив?", "Коли?", "Де?". Відповіді на запитання "Чому?" та "Як? У який спосіб?" виносяться у лід лише тоді, якщо вони мають ключове значення, а у інших випадках ця інформація подається нижче. Окрім того, кожне інформаційне повідомлення має містити вказівку на джерело, звідки отримано інформацію. Це джерело має бути максимально точним , а оцінки, коментарі та припущення мають бути процитовані в такий спосіб, як вони були висловлені насправді. Джерела інформації можуть бути прямими або непрямими, а аткож ідентифікованим або неідентифікованими. Роз’яснювальні абзаци є додатковими "поверхами" "перевернутої піраміди". Вони містять подробиці, деталі, пояснення заявленого у ліді. У ідеалі деталі повинні бути подані таким чином, щоб читач зміг уявити себе на місці події. Чим конкретнішими і живішими будуть деталі, тим переконливішим буде повідомлення. Інформаційне повідомлення агентства зазвичай завершує бекграунд, який розповідає читачеві, що раніше повідомлялося з певної теми чи певного приводу. Для того, щоб точно і недвозначно позначати поняття, явища та особи, агентства вживають при написанні інформаційних повідомлень чітко визначені шаблони та термінологію.

Значною частиною роботи кожного інформаційного агентства є висвітлення подій (у значенні російського "происшествия"). Зокрема, в "Українських Новинах" інформаційні повідомлення з цієї тематики становлять близько 1820% усіх новин. Умовно усі події можна поділити на кілька категорій: нещасні випадки, правопорушення та злочини і події, пов’язані з процесом їх розслідування, масові акції. Серед нещасних випадків, які висвітлюють агентства, зокрема, — дорожньо-транспортні пригоди, нещасні випадки на виробництві, пожежі, вибухи, обвалення будівель та інших конструкцій, техногенні та промислові катастрофи, стихійні лиха, епідемії та отруєння. Висвітлення правопорушень та злочинів передбачає новини про їх скоєня, процес розслідування (у рамках "таємниці слідства"), затримання підозрюваних, обрання для них запобіжних заходів, порушення кримінальних справ, судове провадження. До масових акцій відносимо демонстрації, мітинги, пікети та довготривалі масові акції. Висвітлюючи такі події, журналісту доводиться працювати з Міністерством із питань надзвичайних ситуацій зі справ захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, правоохоронними органами (Міністерство внутрішніх справ, Департамент ДАІ), Службою безпеки України, Держприкордонслужбою, Митницею, органами прокуратури, Міністерством охорони здоров’я та іншими державними структурами. При висвітленні подій агентство встановлює свою "планку" для їх відбору: усі події, що знаходяться нижче цієї планки, не висвітлюються. У випадку нещасних випадків такою "планкою" є кількість постраждалих або сума завданих збитків, у випадку злочинів та правопорушень — їх суспільна важливість та резонанс або важливість осіб, проти яких вони вчинені, у випадку масових акцій — кількість їх учасників та важливість їх позиції. Нещасним випадком вважається раптовий не передбачуваний зовнішній вплив на організм людини, наслідком якого стає тимчасовий або постійний розлад її здоров’я, або смерть. При висвітленні нещасних випадків журналістові рекомендується писати про них відстроненно, уникаючи емоційного 88

ототожнення з їх жертвами. Дізнавшись про випадок, яке може бути висвітлений агентством, журналіст має, у першу чергу, зв’язатися зі службами, які можуть володіти офіційною інформацією з цього приводу — тобто з місцевим управлінням міліції, ДАІ, МНС, представниками медичних закладів. У разі, якщо дозволяє час, можливий безпосередній виїзд на місце події для отримання інформації від очевидців або ж опису побаченого на власні очі. На соболиву увагу заслуговують нещасні випадки з дітьми, іноземцями в Україні або укрїнцями за кордоном. Правопорушення — це дія, яка протирічить закону і порушує норми права. Злочин — це передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Новинами обовязково мають стати факти порушень чи злочинів, до яких причетні або унаслідок яких постраждали учасники парламентських чи президентських виборів, кандидати в депутати рад не нижче міської, мери міст-обласних центрів, державні чиновники не нижче начальника управління міністерства, місцеві чиновники не нижчі начальників управлінь мерій та областних адміністрацій, люди, які займаються великим бізнесом, відомі журналісти, спортсмени, діячі культури, кримінальні авторитети тощо. При цьому діє загальне правило: чим важливіша особа, тим дрібніші події, що висвітлюються, і навпаки. Також завжди є новинами надзвичайні ситуації з ознаками тероризму, пограбування банків та інкасаторів, великих ювелірних магазинів, музеїв, бунти в ізоляторах досудового слідства та тюрмах, втечі ув’язненних. Детальність висвітлення злочину залежить від його величини і важливості для суспільства інформації про нього. Проведення масової акції є новиною у тому разі, якщо вона стосується гострої політичної, економічної чи соціальної теми, або якщо у ній бере участь значна кількість людей. "Українські Новини", зазвичай, висвітлюють масові акції, якщо у них приймають участь 100 і більше чоловік. Ціль написання повідомлення про масові акції у відображенні позиції певної групи людей.

При висвітленні масових акцій журналіст має обов’язково побувати на місці події, особисто перерахувати кількість присутніх, взяти інтерв’ю у організаторів акції, записати основні гасла учасників. При висвітленні довготривалих масових акцій на зразок "помаранчевої революції" встановлюється чергування репортерів на місці події та повна мобілізація сил агентства для її висвітлення. У роботі наведені приклади системного висвітлення подій та надані рекомендації журналістам стосовно того, як краще організувати їх висвітлення. Дослідження цієї теми може бути продовжене у подальших наукових роботах.

Список використаних джерел 1. Васильева Л. А. Делаем новости! Учебное пособие (http://www.cjes.ru/lib/content.php?content_id=5231&category_id=3) 2. Волек. Т. Журналистская этика. Санкт-Петербург, Институт развития прессы/ Северо-Запад, 2002. — 113 с. 3. Вуароль М. "Гід газетяра": пер. з франц. Київ, 2003 — 64 с. 4. Давтян С. Редакционные уставы. Правовые особенности организации и функционирования редакции СМИ, Институт проблем информационного права, 2004. (http://www.medialaw.ru/publications/books/davt/index.html) 5. Дзялошинский И. М. Программа курса "Мастерство журналиста" (http://www.dgu.ru/~jour/library/pol.htm) 6. Деннис Э., Мэрилл Д. Беседы о масс-медиа. http://www.cjes.ru/lib/content.php?content_id=5235&category_id=3 7. Журналисты в "горячих точках". Технология профессионального поведения, Москва, Институт гуманитарных коммуникаций, 2000. 8. Загибель Михайла Коломійця. Результати журналістського розслідування. — Київ, 2003. — 95 с. 9. Закон України "Про інформаційні агентства" // http://www.nbuv.gov.ua/law/95_ia.html 10. Калашник Л. Современные тенденции развития украинских масс-медиа. (http://www.cjes.ru/lib/content.php?content_id=3969&category_id=4) 11. Князев А. Журналистика конфликта. Пособие, Бишкек, Британский Совет в Кыргызстане и Казахстане, 2001. (http://www.cjes.ru/lib/content.php?content_id=3647&category_id=3) 12. Князев А. Энциклопедический словарь СМИ. Бишкек, КРСУ, 2002. (http://www.auditorium.ru/aud/p/index.php?a=presdir&c=getForm&r=resDesc &id_res=1657&rows_on_page=20) 13. Коппероуд Р., Нельсон Р. Как преподносить новости (http://npi.iip.net/forjour/library/book4/index.htm) 91

14. Кузнецов И. Учебник по информационно-аналитической работе. Информация: сбор, защита, анализ. — Москва: Яуза, 2001 (http://www.evartist.narod.ru/text/21.htm) 15. Лазутина Г.В. Профессиональная этика журналиста: Учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по направлению и спец. "Журналистика". — Москва, Аспект-Пресс, 1999. — 207 с. 16. Лазутина Г.В. Основы творческой деятельности журналиста. Учебник для вузов. — Москва, Аспект Пресс, 2001. http://evartist.narod.ru/text6/39.htm 17. Лекции по истории зарубежной журналистики (http://www.journ.ru/library.shtml) 18. Миськевич А. Терроризм как глобальная угроза современности (http://www.cjes.ru/lib/?category_id=3&book_id=533) 19. Мілетіч Н. Навчальний модуль до семінару "Журналістика агентства". Київ, Інститут масової інформації, 2004. — 27 с. 20. Муравьева Н. Язык конфликта. (http://www.dere.ru/library/muravyeva/soder.html) 21. Науменко Т.В. Журналистика как система деятельности: сущность, содержание, формы (http://credo.osu.ru/019/008.shtml) 22. Организация работы отдела новостей. Материалы семинара для директоров отделов новстей. (http://www.internews.ru/books/newsdepartament/index.html) 23. Поляков Ю. А. Информационная безопасность и средства массовой информации: Учебное пособие. — Москва: ИМПЭ им. А. С. Грибоедова, 2004. — 8 с. 24. Правила роботи кореспондента інформаційного агентства "Українські Новини". Київ. — 29 с. 25. Правила роботи випускового редактора інформаційного агентства "Українські Новини". Київ. — 18 с. 26. Правила роботи перекладача інформаційного агентства "Українські Новини". Київ. — 1 с. 92

27. "Гід журналіста". Київ: Інститут масової інформації, 2003 — 124 с. 28. Павлюк П. Практическая журналистика: Учебник для студентов факультета журналистики. — Одесса, Христианский гуманитарноэкономический открытый университет, 2001. — 142 с. 29. Протманн Х. Кто информирует лучше? // "Цайт", 4 апреля 2000. (http://www.mediasprut.ru/jour/theorie/online/intpress.shtml) 30. Репортеры в депрессии// Киевские ведомости, 11 мая 2005. — С. 3. 31. Романов Ю. "Я снимаю войну...". Школа выживания. — Москва: "Права человека", 2001. (http://www.cjes.ru/lib/content.php?content_id=421&category_id=3) 32. Рэндалл Д. Универсальный журналист. — Independent Training & Consultancy, Amsterdam, in cooperation with the Independent Journalism Centre, Moscow, 1996 (http://www.cjes.ru/lib/?category_id=3&book_id=202) 33. Сайт інформаційного агентства "Українські Новини" http://www.ukranews.com/ 34. Сайт інформаційного агентства "Рейтерс" http://www.reuters.com/ 35. Сайт інформаційного агентства "Франс пресс" http://www.afp.com/home/ 36. Сайт інформаційного агентства "Ассошіейтед пресс "http://www.ap.org/ 37. Сайт інформаційного агентства "РИА "Новости" http://www.rian.ru/ 38. Сайт інформаційного агентства "УНІАН" http://www.unian.net/ 39. Сайт інформаційного агентства "Інтерфакс-Україна" http://www.interfax.kiev.ua/ 40. Сайт інформаційного агентства "Укрінформ" http://www.dinau.com/ 41. Справочник для журналистов стран Центральной и Восточной Европы. (http://www.journ.ru/library/info/sp_00.shtml) 42. Советы начинающему журналисту (http://www.cjes.ru/lib/content.php?content_id=1966&category_id=3) 43. Справочник для журналистов, работающих в районах военных действий. — Москва: "Права человека", 2002. (http://www.cjes.ru/lib/content.php?content_id=689&category_id=3) 93

44. Стандарты международной журналистики. Опыт IWPR (Британского института по освещению войні и мира), 2002. (http://www.cjes.ru/lib/content.php?content_id=406&category_id=3) 45. Шостак М.И. Репортёр: профессионализм и этика. Москва: РИП-холдинг, 2001. (http://www.evartist.narod.ru/text/08.htm)