Шипко Катерина - диплом, 2011 by ukma journalist

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ „КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ” Факультет соціальних наук і соціальних технологій Кафедра Могилянська школа журналістики

Напрям підготовки 0302 Журналістика КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА на тему «Перехід українських друкованих ЗМІ на он-лайн платформи» Виконала

Шипко Катерина Володимирівна

Науковий керівник Буткевич М. Науковий консультант Локоть Т.

Робота допущена до захисту ___.06.2011р. ______________ Є.М.Федченко

Київ – 2011

ПЛАН ВСТУП …………………………………………..………………………..3 РОЗДІЛ І. Огляд теоретичної розробки теми та світових тенденцій 1.1.Головні риси нових медіа та мультимедійного журналістського контенту……………………………………………………………………8 1.2. Головні вимоги до урізноманітнення он-лайн ресурсів традиційних ЗМІ та нові шляхи роботи з аудиторією. …………………………………….12 1.3. Світові тенденції переходу газет в Інтернет. ………………………17 1.4. Тенденції користування Інтернетом в Україні. ……………………21 РОЗДІЛ ІІ. Методологія 2.1. Контент-аналіз. ………………………………………………………22 2.2. Глибинні інтерв’ю……………………………………………………23 РОЗДІЛ ІІІ. Результати дослідження 3.1. Загальний огляд сайтів. ………………………………………………25 3.2. Результати контент-аналізу………………………………………….32 3.3. Результати глибинних інтерв’ю…………………………………….43 ВИСНОВОК……………………………………………………………….54 Список використаних джерел……………………………………………..57 Додатки……………………………………………………………………...61

ВСТУП Стрімкий розвиток Інтернету назавжди змінює журналістські підходи до роботи, до підготовки матеріалів та до розуміння аудиторії. Сучасні друковані періодичні видання мають репрезентувати себе в Інтернеті на різноманітних мульмедійних платформах задля того, щоб не втратити читача. І від того, наскільки правильно журналісти усвідомлять можливості, які надає їм ця репрезентація, а особливо можливості урізноманітнення контенту, і залежить успішність сучасного друкованого видання. Своєю природою комунікація завжди була мультимедійною. Адже не можна відділити текст, що вимовляє людина, від самої людини – її голосу, зовнішності, виразу обличчя і т.д. Про мультимедійність носіїв інформації можна говорити із появою електронних носіїв інформації. Говорити про мультимедіа у сучасному розумінні цього слова почали останні 20 років, разом із розвитком технологій. І зокрема – разом із розвитком комп’ютерних технологій. Мова йде про стирання меж між різними носіями інформації, а згодом і видами ЗМІ як засобами трансляції та передачі інформації. Через Інтернет як засіб комунікації можна отримати і текстову, і візуальну, і аудіо інформацію. У сучасному мультимедійному світі редакції мають запаковувати контент у таку обгортку, за яку реципієнти будуть платити. На сьогодні унікальним продуктом є не журнал, телевізійна програма чи сайт. Унікальним продуктом є контент . І цей контент має стати квінтесенцією всіх професійних якостей та вмінь журналіста, що його виготовив. Сучасний споживач інформації використовує одночасно багато он-лайн платформ, тому газети мають розміщати свої матеріали на них всіх.

Світ друкованої преси зараз знаходиться на перетині епох. І якщо на заході цей процес налічує вже 15 років («Palo Alto Weekly» - каліфорнійська газета, яка 1994 року перша вийшла в Інтернет),то у нас лише починається. Інтернет, новітні технології та мультимедійні можливості розповсюдження контенту докорінно змінюють алгоритм роботи редакції газети та принципи підготовки інтернет-контенту. Перехід в он-лайн несе в собі як переваги так і ризики. Ризик – це падіння газетних тиражів, перехід цільової читацької та рекламної аудиторії в Інтернет. Але в тому ж криються і переваги нової подачі інформації, фінансові та творчі можливості. Одна з найпопулярніших британських газет Guardian з накладом 300 тисяч екземплярів має щоденно мільйон відвідувачів на своїй Інтернет сторінці. Із розширенням медійного контенту приходить і розширення аудиторії, а згодом – і фінансова користь від монетизації контенту. Інтернет поставив сучасні медіа системи на рейки трансформації – і ця трансформація має торкнутися усього. Від організації медіа-холдингів – до кожної редакції, і, як наслідок – до того контенту, що ці редакції виробляють. За останній рік довіра українського населення до інформації, що публікується он-лайн ЗМІ зростає. Компанія iVOX на замовлення порталу AIN.UA, у квітні провела он-лайн анкетування. Згідно з його результатами, 35, 5% респондентів вважають он-лайн ЗМІ найбільш авторитетним джерелом інформації. В той же час 14% опитаних заявили, що взагалі не довіряють інформації з Інтернету, навіть якщо вона опублікована на сайтах офіційних ЗМІ [28].. Дослідники інтернет-журналістики висувають чотири вимоги до сучасних он-лайн ресурсів традиційних ЗМІ.

А саме: 1. мультимедійність контенту, 2. інтерактивність, 3. конвергентність способів розповсюдження, 4. використання внутрішніх та зовнішніх гіперпосилань. Дотримання саме таких вимог при переході українських друкованих тижневиків на он-лайн платформи ми і розглянули у дослідженні. Мета роботи : Визначити та дослідити ступінь мультимедізації контенту та адаптації для Інтернету, особливості он-лайнових версій українських друкованих тижневиків. Об’єкт дослідження – контент сайтів друкованих тижневиків, редактори он-лайн ресурсів та медіа-експерти. Предмет дослідження – тенденції переходу українських друкованих тижневиків на он-лайн платформи. Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що сайти не адаптують контент, часто використовують Інтернет як платформу для розміщення газетних матеріалів і не можуть претендувати на те, щоб бути самостійними новинними ресурсами. Задля доведення чи спростування даної гіпотези було складено наступні завдання: 1. Визначити основні поняття. 2. Визначити світових тенденцій переходу друкованих ЗМІ в Інтернет. 3. Проаналізувати контент сайтів український суспільно-політичних тижневиків. 4. Провести інтерв’ю з редакторами сайтів та медіа-експертами. 5. Визначити ступінь адаптації контенту сайтів для сучасних вимог.

6. Визначити тенденцій переходу українських друкованих ЗМІ на он-лайн платформи. Актуальність дослідження полягає у невеликій кількості українських досліджень з даної тематики та масштабної теоретичної розробки теми на у західних дослідженнях. Практичне значення роботи полягає у дослідженні тенденцій диджиталізації українських друкованих ЗМІ та висунення порад щодо того як урізноманітнити сайти тижневиків. Робота складається зі вступу, трьох розділів та висновку. Ключові слова : мультимедіа, контент, диджиталізація, он-лайн платформа, конвергенція. У першому розділі представлено огляд теоретичної розробки тему переходу газет та журналів на он-лайн платформи, а також найсвіжіші статистичні дані щодо використання он-лайнових новинних ресурсів в Україні та світі. У другому розділі представлена методологія дослідження. У процесі дослідження використовувалося два методи – контент-аналіз та глибинні інтерв’ю. У розділі розглядається історія цих методів, аргументація їх використання та особливості їх використання у даному дослідженні. Також подана аргументація та деталізація вибірки сайтів і експертів. У третьому розділі представлені результати дослідження. Проаналізовано результати контент-аналізу сайтів www.focus.ua, www.weekly.ua, www.ut.net.ua, www.novynar.com.ua , www.profil-ua.com, www.pl.com.ua та глибинних інтерв’ю, а також співставленні результати двох видів дослідження.

У висновку , на основі проведених досліджень, узагальнюються сучасні тенденції переходу українських тижневиків на он-лайн платформи, проблеми оптимізації контенту, роботи з аудиторією та позиціонування видань в Інтернеті.

Розділ І. Огляд теоретичної розробки теми та світових тенденцій 1.1.Головні риси нових медіа та мультимедійного журналістського контенту. Вперше про можливості Інтернету та його потенціальний вплив на традиційні медіа в США заговорили на початку 90-х. Інтернет одразу ж став не просто технологічною новинкою, а й соціальним каталізатором. Головні переваги Інтернету – доступність будь-де та здатність об’єднувати людей у певні групи дали приводи припускати появу нової медіа-системи. Медіаексперти припускали, що Інтернет об’єднає всі форми подачі новинного контенту у спільний простір, який, в свою чергу, створить новий вид новинного контенту (журналістського матеріалу) [3]. «Змістом будь-якого засобу комунікації завжди є інший засіб комунікації. Змістом письма є мова, так само як писемне слово – це зміст друку, а друк – зміст телеграфу», - стверджував Маршал Маклюен [5]. Якщо відштовхуватися від його визначення старих мас медіа, то сучасні «нові медіа» - це вид медіа, які мають цифровий та інтерактивний характер, і якісно відрізняються від тих «електричних» медіа, які описував вчений [18]. Ще у 1995 році американський дослідник Ніколас Негропонте провів межу між «пасивними старими медіа» та «новими інтерактивними медіа». Він передрік розпад великих медійних компаній на користь невеликим компаніям з вузькою аудиторією. Також він вважав, що тон новинам будуть задавати не власники холдингів, а аудиторія і ввів термін «диджиталізація» «трансформація атомів у байти», тобто переведення аналогових сигналів та

носіїв інформації у цифрові, яке за10 років змінила як організацію традиційної редакцій, так і якісні характеристики журналістських матеріалів [8]. Нова риса журналістики 21 століття - конвергенція . Конвергенція - це потік контенту між декількома недійними платформами, взаємодію між декількома недійними індустріями, та міграційний характер аудиторій цих медіа. Вони підуть будь куди у пошуках тої інформації, яку бажають отримати. Циркуляція медійного контенту – по різним системам, економічним структурам та навіть національним кордонам – на сьогодні майже повністю залежить від поведінки аудиторію цього контенту, тобто споживача інформації. Конвергенція контенту – це не тільки технологічні інновації, які збирають разом матеріали, створені за допомогою різних прийомів. Це, в першу чергу – новий тип мислення аудиторії, яка шукає нову інформацію скрізь та сама зв’язує розпорошений по різним джерелам медіа контент [1, 2-3]. «Конвергенція – це стирання меж між медіа, як засобами обопільної комунікації, такими як телефон, пошта, телеграф, та засобами масової комунікації, такими як преса, радіо, телебачення» - так означив це понятт яамериканскьий дослідник Ітьєль де Сола Пул [2, 18]. Якщо раніше преса, радіо та телебачення існували окремо, то тепер, завдяки розвитку технологій один вид інформації можна передавати через різні канали комунікації [2] Вчені виділили особливу модель сприйняття мультимедійного продукту: - сеанс трянсляції – лінійна передача інформації, наприклад – відео потік,

- читання - довідкова консультація - навігація - вивчення - довідковий візит[4, 21]. Медіа-поле Інтернету можна поділити на дві групи. У першу входять безпосередньо сайти традиційних ЗМІ. У другій же три категорії інтернетресурсів: 1) ті, що індексують та класифікують інформацію за категоріями (Yahoo!), 2) метамедійні сайти (ті, що присвячені власне журналістиці та медіа), 3) сайти, що призначені для ведення дискусій (блоги) [34]. У звіті Columbia Journalism School цього року Дослідники визначають низку впливів, які он-лайн платформи справили на менеджмент журналістики : 1. Інформація тепер не обмежується ефірним часом та розміром шпальт газет. Диджталізація формує у читачів новий тип мислення, коли інформації має бут стільки, скільки здатен сприйняти читач. „Старі медії не дозволяли розміщувати багато контенту. Було лише стільки сторінок, скільки дозволяє номер газет, і стільки хвилин ефірного часу, скільки можна продати рекламодавця. Тепер меж немає. На краще або на гірше” – Том Ворен. 2. Користувачі тепер головні. Прибутки сайтів напряму залежать від кількості заходів на цей сайт. 3. Час підготовки матеріалу скоротився – відео монтується швидко, а текст друкують прямо на сайт, оминаючи видавництва.

4. Контент, розмішений на сайті, доступний для читачів увесь у вигляді архівів – новини перестали бути продуктом, який швидко псується [6, 11]. У 2005 році дослідники Poynter Institute зробили припущення з приводу того, за скільки років он-лайн версії газет стануть успішнішими за друковані.

Рис.1.1. Графік Poynter Institute І правда, наступні 3 роки після опублікування звіту все так і йшло. Та останні 3 роки зріст доходів не підіймається, а доходи від друкованих версій впали у півтора рази [6]. Конвергенція надала читачам декілька нових можливостей, з яким редактори сайтів мають працювати, а саме:

1. Читачі хочуть продивлятися не просто матеріал, присвячений певній темі. Читачі хочуть, щоб цей матеріал супроводжувався посиланнями на суміжні матеріали. 2. Читачі тепер дивляться що захочуть і коли захочуть. 3. Місцеві новини тепер стали доступними міжнародній спільноті[14].

1.2. Головні вимоги до урізноманітнення он-лайн ресурсів традиційних ЗМІ та нові шляхи роботи з аудиторією. У чому полягає перевага мультимедійного продукту над традиційним? Завдяки урізноманітненню видів інформації, зокрема залучення відео та аудіо до текстів, підвищується її дієвість. Це спричинено низкою чинників. По-перше, деякі новини важко сприймаються аудиторією у текстовому форматі. По-друге, альтернативні інформаційні джерела, такі як сайти конкуруючих видань, телебачення, радіо стануть на заваді , перетягнуть на себе увагу сучасних реципієнтів, які переважно є візуалами та надають перевагу інформації у вигляді фото та відео [4, 21-22]. – Інтернет, із засобу передачі інформації, перетворюється на середовище формування синтетичних жанрів, де текст ілюструється відеорядом, а фотопрезентація супроводжується аудіо-подкастом [4, 15]. Також сигнали на сторінці, які мають привернути увагу читача у друкованих газетах – розташування матеріалу на шпальті, використання фото та графіки, розмір (заголовку, підзаголовку, основного тексту), використання абзаців, кольорів, топографічних елементів.

Он-лайн також є ці „зачіпки” – зображення, флеш-заголовки, банери[10]. Більшість читачів, побіжно проглядаючи сторінки в Інтернеті, не вчитуються у великі тексти. Тому потрібно мати на увазі ці особливості сприйняття он-лайн контенту та пристосовувати до нього матеріали, а саме: - писати короткі тексти, або ж розбивати їх на блоки, - писати прості заголовки, - міксувати текст, графіки та аудіо з відео. - використовувати гіпертекст - лінки на внутрішні сторінки сайту та зовнішні ресурси [11]. Наталя Лосева, перший заступник Об’єднаної редакції новин РІА Новости , розглядаючи жанри мультмедіа порівнює їх з „інформаційними молекулами”. Такий підхід заснований на позиція експертів американської агенції AP, які порівнюють процес акумуляції новинним агрегаторами новин із Інтернет сайтів з рухом атомів. Декілька фото, зібраних у слайд-шоу, аудіоподкаст, що доповнює текст – це все ті елементи, які складають в результаті мультмедійний матеріал. Дослідниця виділяє такі види „інфомолекул”: - Статична ілюстрація, - Фото стрічки та фото галереї, - Слайд-шоу, - Каркатура – часто анімована, - Подкаст та аудіоілюстрація,

- Аудіо версія тексту, - Аудіо сюжет, - Відеоілюстраця, - Відео сюжет, - Потокове відео з місця події, - Відео коментар [4, 129]. Також сайти дають змогу використовувати синтетичні жанри, анімовані інфографіки та розгалуджену систему блогів – як журналістських, так і читацьких, які в решті створюють „user generated content” – конвент, створений самим реципієнтами [4]. Вілфрід Руеттен, директор Європейського Центру Журналістики (Нідерланди), вважає, що ідеальний читач он-лайн ресурсу, це той, який:: 1. Регулярно користується он-лан ресурсом, 2. Є його коментатором, 3. Бере участь в опитуваннях та інтерактивних сервісах 4. Купує медіа-послуги на сайті 5. Активно реагує на контент – коментує, висловлює зауваження 6. Ділиться лінками на ресурс з іншими користувачами Інтернету. Саме на таку аудиторію має працювати кожен он-лайн журналіст, щоб отримати постійного платоспроможного реципієнта [25]. Старі медіа, зокрема журнали відводили читачам пасивну роль реципієнта. Читачі сприймали інформацію, але мали досить малий інструментарій відповіді та формування контенту – лише листи до редакції, телефонні дзвінки та зустрічі з читачами. Головна риса сучасний он-лайн

газет – інтерактивність [33]. Американський дослідник Генрі Дженкінс вважає, що тепер медіа-контент, зокрема контент сайтів періодичних видань, на пряму залежить від споживачів цієї інформації[1,9]. Он-лайн газети заохочують читачів бути активнішими – у коментарях та блогах. Це дозволяє їм розширити власну тематику – вона більше не залежить від інтересів одних лише журналістів. Он-лайн версії мають низку переваг для свої Інтернет-читачів – вони оновлюються декілька разів протягом дня, доступ (окрім найбільших) безкоштовний, відкритий для всіх, хто має Інтернет, його можна легко переглядати протягом дня за допомогою комп’ютера. Он-лайн газети дають читачам змогу самостійно просуватися матеріалами, які їх цікавлять, і особлива побудова текстового контенту: 1)нелінійна подача, 2)лінки на зовнішні ресурси у тексті, 3)лінки на інші розділи сайту, зокрема архів, 4) лінки на матеріал подібної тематики[9]. Процес створення журналістського матеріалу не завершується написанням та розміщенням тексту га певній платформі. Для того, щоб задовольнити сучасного читача, потрібно залучити його до створення та обговорення його контенту – та до подальшого розвитку матеріалу. Для того, щоб зацікавити читача, потрібно розділити історію на частини, і кожну з цих частин готу ат та розміщати на мультимедійних платформах – додавати флеш, аудіо, відео, інфографіку, смс-розсилку та пере пост у соціальних мережах. І, звісно, надати читачу можливість обговорити цей матеріал[7].

Рис.1.2. The new process Єнтоні ДеРоза, менеджер Ройтерз з новітніх медіа зауважує, що сайти друкованих видань намагаються уникати гіперпосилань на джерела інформації у своїх текстах. «Новітня журналістика – це поєднання зусиль, і гіперпосилання з одного ресурсу на інший – невід’ємна складова цієї співпраці, Зовнішнє посилання не забирає трафіку в вашого сайту, натомість, робить його ціннішим джерелом інформації» [30]. Було навіть введено термін «економіки лінків» - згідно з яким вся інформація має бути наповнена посиланнями на внутрішні (у самому сайті) та зовнішні (на інші сайти) ресурси[31]. Розповсюдження новинного контенту через сайти, втім, продукує і декілька бізнесових та юридичних колізій, які переважно мають стосунок як до права «інформаційної гегемонії» старих медій та і до авторського права. А саме: 1. Люди обмінюються та поширюють новинний контент, створений іншими, у придатний та зручний для них час та спосіб. Старі медії втратили можливість контролювати розповсюдження контенту так, як це було зручно саме їм.

2. Тому виникає проблема авторських прав на журналістські матеріали а також піратського розповсюдження . 3. Активність читачів у соціальних мережах передбачає безкоштовний обмін новинним контентом, за який раніше ЗМІ отримували гроші - але на противагу медіям припала нагода заробляти на «user generated content» матеріалах, створених самими читачами[13].

Також ще новий вид читацької аудиторії – ті, хто спілкується на сайтах, має свої особливості: 1. форуми створюють особливе середовище, де одні читачі розважать інших, і сам новинний контент залишається поза увагою. 2. висловлювання думок на форумах не можна прирівнювати до журналістських матеріалів на основних сторінках сайтів. Он-лайн ком’юніті безвідповідальне та не несе відповідальності за інформацію та висловлені думки [21].

1.3. Світові тенденції переходу газет в Інтернет. Он-лайн газети, такими, якими ми знаємо їх сьогодні, не існувало навіть 10 років назад. «Palo Alto Weekly» - каліфорнійська газета, яка 1994 року перша вийшла в Інтернет. Наприкінці 90-х редактори сайтів усвідомили, що одним лише текстовим контентом важно задовольнити аудиторію, хоча й скаржилися на нестачу ресурсів та часу. Одним із піонерів виступив Washington Post. Який

почав розбавляти тексти, які передруковувалися із газети котентом он-лайн редакції – авторськими колонками, оглядами, звітами. І пізніше дійшли і до більш складних матеріалів – аудіо, відео, форуми[3]. Справжній бум он-лайн комунікації у США припав на другу половину 90-х років. Якщо у січні 1992 року кількість оригінальний хостів становила 5.8 мільйонів, то у січні 2000 – 72 мільйони. Комерційна вигода переходу в Інтернет також була помітною – за той самій період загальний рекламний прибуток інтернет-версій американських газет зріс з 267 мільйонів доларів до 3 мільярдів[3, 52]. У 1996 році газетою New York Times була введена нова організація новинного контенту сайту – «горизонтальна» та «вертикальна». Згідно із горизонтальною моделлю га першій сторінці сайту розміщувалася стрічка новин, яка повідомляла найважливіші поточні події країни. Вертикальна ж модель передбачала рубрикацію сайту. Кожна рубрика містила низку матеріалів, зібраних під однією вузькою тематикою. Тоді ж була ведена підписка на новини сайту за он-лайн поштою. Лонгітюдне дослідження, проведене вченими University of NevadaReno, Дженіфер Грір та Доніка Менсінг дослідили протягом 1997-2003 років 85 загальнодержавних та місцевих газет, які відкрили свої сайти. Дослідницями були поставлені наступні дослідницькі запитання – якісні характеристики новинного контенту та особливості його презентації, побудова сайту, використання мультимедіа та запровадження інтерактивності. Щодо новинної якості контенту, до дослідник прийшли до висновку, що більшість сайтів все ж надають перевагу місцевим новинам, ставлячи їх на найбільш важливе місце. За п’ять років із сайтів, що оновлювалися раз на

день, сайти перетворилися на новинні стрічки, які оновлювалися постійно протягом дня. Якщо на початку існування, новини не стояли на першій сторінці, то на період 2003-го року перевага надавалася саме новинам, причому вони висвітлювалися у вигляді заголовку та ліду, що надавало змогу читачам швидше орієнтуватися та обирати лінки. Використання ж мультимедіа, зокрема аудіо та відео, почало зростати лише у період з 20001по 20003 року. Що надало дослідникам привід зробити припущення, що справжній бум мультимедійної журналістики має припасти на 2005-2010 роки[15]. У 2006 р. З розвитком он-лайн версій газет молода аудиторія 17-25 років надала їм перевагу над друкованими газетами, в той час як старша аудиторія стабільно продовжувала купувати газети. В той же час читання онлайн газет не зменшило аудиторію телебачення та радіо серед молоді. Якщо ж говорити про ті новини, які були найчастіше затребувані читачами – то це були міжнародні новини [10]. Тоді ж редактор Chicago Tribune заявив, що головна маркетингова стратегія он-лайн версій газети – залучити до читання аудиторія віком від 18 до 30 [19,81]. На початку 2000 у Франції впровадження «справжнього» мультимедіа на сайтах, а саме – поєднання аудіо та відео із текстом на той момент, на думку дослідників, гальмувалося двома факторами, а саме: поганого інтернет-трафіку у багатьох країнах і недостатнього власного аудіовізуального матеріалу у газетних редакціях, які не входили у медіа-холдинги із теле- та радіоредакціями. Тому редактори виходили з положення, використовуючи більше графіків, інфографіки та великих фото. Другий проблемний момент – регулярні оновлення. Оскільки, на думку дослідників, головна перевага он-лайн газет над друкованими – це можливість працювати

у режимі стрічки новин та постійно, цілодобово оновлювати інформацію на сайті. (16) У Франції особливістю стало створення цифрового архіву загальнонаціональних газет, починаючи із 40-х років [17]. Telegraph та Guardian стали першими британськими загальнонаціональними газетами, які відкрили свої сайти у 1994. За два роки їх прикладом пішли The Times, Independent та Scotsman. Таблоїди масово пішли у Інтернет 1997 – свої сайти відкрили Mirror, Daily Star та Expresssport [20]. У 2006р.на міжнародній конференції зазначали, що продажі британських газет почали падати у середньому на 2ю5 % за рік. А головною особливістю розвитку он-лайн-версій цих газет було відмічено розвиток блогів на сайтах національних газет[17]. Відео стало важливою частиною диджиталізації друкованих видань. Згідно із www.comscore.com у США у 2010 році 89 мільйонів читачів кожного дня переглядали новинне відео у інтернеті. Згідно із квітневим дослідженням, яке проводилося Oriella PR Network - Global Communications Agency Alliance, частина друкованих ЗМІ, які створюють власний он-лайновий контент, а не просто передруковують газетну версію, становить 46%. Під час проведення дослідження було опитано 477 журналістів з 20 країн світу. В середньому на 10% за рік зросла частка он-лайн тв., відео кліпів та відео-подкастів у контенті он-лайн ресурсів[27]. Згідно із дослідженнями компанії DS Simon, 85 відсотків американських та європейських сайтів , що репрезентують друковані медіа, використовують відео у новинних матеріалах. Також, згідно із опитуванням

читачів, 93 відсотки заявило, що у 2011 році дивляться відео на сайтах газет та журналів на багато більше, ніж робили це у 2010 році[24]. 1.4. Тенденції користування Інтернетом в Україні. За останній рік довіра українського населення до інформації, що публікується он-лайн ЗМІ зростає. Згідно з дослідженням компанії iVOX на замовлення порталу AIN.UA у квітні провели он-лайн анкетування. Згідно з його результатами, 35, 5% респондентів вважають он-лайн ЗМІ найбільш авторитетним джерелом інформації. В той же час 14% опитаних заявили, що взагалі не довіряють інформації з Інтернету, навіть якщо вона опублікована на сайтах офіційних ЗМІ[28]. Компанія Gemius повідомила, що частка постійних українських користувачів Інтернету, які заходять у мережу щодня становить 88%, 10% – користуються Інтернетом кілька разів на тиждень, всі інші користуються кілька разів на місяць. Майже 90% он-лайн користувачів мають доступ до Інтернету вдома, 40% – на роботі, 7,7% – за місцями навчання[29].За даними компанії Inmind кількість інтернет користувачів в Україні на кінець 1 кварталу 2010 складає 12 млн. За даними дослідницької компанії InMInd станом на квітень 2011 року рівень проникнення Інтернету в життя дорослого населення України становив 35%. Тобто кількість Інтернет-користувачів віком від 15 років, які хоч раз на місяць заходять в Інтернет становить 13,9 млн осіб. Порівняно із попередніми дослідженнями кількість постійних користувачів Інтернету за рік виросла на три мільйони[26].

РОЗДІЛ ІІ. Методологія дослідження. 2.1. Контент-аналіз. Контент-аналіз - це переведення у кількісні показними масової текстової, або записаної на плівки інформації з метою її подальшого статистичного дослідження[37, 71]. Основні процедури контент-аналізу починаються із 1) виявлення змістовних одиниць аналізу на основі гіпотез дослідження, 2) вияву одиниць підрахунку, 3) процедура підрахунку, для якої складають шкали, графіки та діаграми. Об’єктом контент-аналізу, проведеного у нашому дослідженні став зміст сайтів українських тижневих видань. Фільтром вибірки видань стала тематика та позиціонування журналів як суспільно-політичних. Другим фільтром вибірки став факт заснування журналу раніше (або одночасно) із сайтом. Матеріали даного дослідження - електронні сторінки шести сайтів, що репрезентують в Інтернеті видання «Фокус», «Профиль», «Український тиждень», «Публичные люди», «Weekly.UA» та новинний портал «Новинар» - він засновувався як сайт журналу «Новинар». Першим питанням аналізу став факт наявності мультимедійних файлів, засобів зворотнього зв’язку, сервісів розсилок та сторінок у соціальних мережах. За результатами дослідження була складена проста номінальна шкала задля узагальнення контент-аналізу сайтів. Другим питанням кількісного аналізу стала наявність та кількість гіперпосилань у матеріалах сайту. Задля цього був проведений контент-

аналіз усіх матеріалів зазначених сайтів за травень 2011 року. Оскільки за один день чотири із шести досліджуваних сайтів оновлюються до 200 разів, вибірка є репрезентативною. За результатами аналізу була побудована секторна діаграма. 2.2. Глибинні інтерв’ю. Другим методом дослідження було обрано глибинне інтерв’ю. Глибинне інтерв’ю – це особиста бесіда двох людей, один з яких – респондент, а другий – професійний дослідник (38). Глибинне інтерв’ю підходить для виявлення його основних точок зору, думок та відношення до теми, на яку йде бесіда. Цей метод полягає у безпосередньому живому спілкуванні інтерв’юера та респондента. Зазвичай воно триває від 30 хвилин та записується на аудіо чи відео, щоб ніяка інформація не виявилася втраченою . Глибинні інтерв’ю поділяють на три типи: 1)напівструктуроване, 2) наративне, 3)вільна бесіда. Напівструктуроване інтерв’ю, яке було обрано для проведення дослідження, передбачає заздалегідь підготовлені питання. До підвидів напівструктурованого інтерв’ю відносять – фокусовані, біографічні, леймотивні. Нами було обрано метод сфокусованого глибинного інтерв’ю. Вибірка. Фільтром вибірки експертів для проведення глибинних інревью став досвід роботи на посаді редактора друкованого тижневого журналу або газети, редактора сайту, що представляє друкований тижневий журнал або

газету. Також для інтерв’ю були обрані експерти з новітніх медіа, які мають досвід роботи у проектах з розвитку нових медіа. Було обрано 7 респондентів: 1. Головний редактор сайту журналу «Weekly.UA» Лідія Гудущан. 2. Головний редактор сайту «Новинар» Валентина Червоножко. 3. Головний редактор сайту «Українського тижня» Дмитро Кропивенко. 4. Головний редактор журналу «Главред» Діана Дуцик. 5. Редактор Інтернет проектів газети «2000» Сергій Харченко. 6. Незалежний журналіст, автор блогу з новітніх медіа vmestoslov.info Олександр Акименко. 7. Керівник програм з нових медіа проекту «MediaNext» Віталій Мороз. Об’єктом експертного інтерв’ю стали: 1) організація роботи сайту, 2) якісні характеристики контенту сайту, 3) особливості його підготовки, 4) уявлення редакторів про аудиторію сайтів, 5) перспективи поліпшення онлайнових ресурсів у напрямку мультимедізації та урізноманітненні контенту. В результаті проведення аналізу та співставленні отриманих результатів були зроблені висновки про те, наскільки журналісти використовують мультимедійні елементи при написанні матеріалів для сайту, які перспективи функціонування цих сайтів у якості мультимедійних он-лайн ресурсів.

РОЗДІЛ ІІІ. Результати дослідження 3.1. Загальний огляд сайтів. У першій частині дослідження ми здійснили загальний огляд сайтів, зосередивши увагу на їх відвідуваності, історії сайту та редакційній системі, яка працює над його підтримку. Також ми зосередилися на структурі першої сторінки, рубрикації, заголовкам та засобам привернення уваги до матеріалів, рубрикації ресурсу та засобам зворотнього зв’язку з редакцією. «Фокус» Журнал «Фокус» - тижневе суспільно-політичне видання, виходить у 42-х містах України накладом 27350 примірників. Сайт журналу – www.focus.ua – існує із 2008 року та функціонує як самостійний повинний он-лайн ресурс із середньою відвідуваністю 69 000 хостів на день. Входить у першу десятку українських он-лайн ЗМІ, і є другою за популярністю он-лайн версією журналу (після «Кореспондента»). Сайт репрезентує друковану версію в окремій рубриці «Журнал», де викладені архіви номерів із 2006 року. Архів у вільному доступі надає передруковані версії основних журнальних матеріалів із фотографіями – із рубрик «Тема номера», «Украина», «Економика», «За рубежом», «Общество», «Культура». На сайт та на журнал працюють дві окремі редакції під головуванням різних редакторів. Узгодження тем проходить окремо. Проте журналісти друкованої версії можуть дописувати на сайт протягом дня. Перша сторінка сайту функціонує у режимі новинної стрічки, яка оновлюється протягом дня кожні декілька хвилин. Також перша сторінка

містить посилання на «Топ - новину» - на першій сторінці вона представлена великим фото, заголовком та лідом. Зазвичай ця рубрика змінюється раз-два на день. Також один із блоків сторінки присвячений посиланням на суспільнополітичні матеріали, представлений інформаційними заголовками. Рубрикація сторінки дублюється – у вигляді рубрика тора зверху та ілюстрованими блоками на першій сторінці. Основні новини та цитати виділені червоними плашками. Графіка та анімація задля привернення уваги є лише в рекламних банерах. Для всіх матеріалів сайту доступна функція коментування для зареєстрованих читачів. Також є опитування та анкетування читачів з приводу резонансних тем; на першу сторінку виводяться рейтинг найбільш популярних та найбільш коментованих матеріалів. Загального форуму для читачів немає, є функція RSS та мобільної підписки на оновлення. Введена опція «блокнот» - завдяки ній читач має змогу позначати для себе матеріали, які хоче прочитати згодом. Є рубрика «Блог» - але вона представляє собою авторські колонки журналістів та експертів, читацьких блогів немає. Введена опція «Информер» для легкого розміщення матеріалів на власних сайтах. Сайт «Фокус» має сторінки у мережах facebook, vkontakte.ru, twitter. Email адреса журналістів та редакторів не зазначено, є лише функція адресного «написання листа». Сайт не розміщує на сторінках аудіо. Є рубрика «відео», яка наповнена відео роликами інформаційних агенцій, телеканалів та інших он-лайн сервісів, а також відео активістів youtube – часто не підписане. Власне відео сайту розміщене у рубриці конференції і є он-лайн трансляцією прес-

конференцій, які проходять у редакції. Власне журналістські матеріали досить рідко ілюструються відео, найчастіше це шоу-бізнесові теми. «Український тиждень» «Український тиждень» - cуспільно-політичний тижневик, видається із 2007 року накладом 31100 екземплярів. Позиціонує себе як видання для україномовних інтелектуалів, середнього класу, студентів та бізнесменів. Сайт відкрився одночасно із журналом, у 2007 році. Середня відвідуваність – 37 тисяч унікальних відвідувань на день. Для друкованої версії та он-лайнової версії «Українського тижня» працюють дві різні редакції, але узгодження тем відбувається разом, редактор сайту може замовити журналістам тижневика матеріали, над якими вони працюватимуть у щоденному режимі. Перша сторінка сайту www.ut.net.ua , так само як і «Фокусу», функціонує у режимі стрічки постійно обновлюваних новин. Весь інший простір займають блоки рубрик, які представлені маленькими фото, лідами та заголовками – посиланнями на основний матеріал. Журнальний матеріал представлено у вигляді рубрики «Журнал» із перепостом основних матеріалів журналу – з ілюстраціями та інфографіками. Є підписка RSS, мобільна версія, e-mail розсилка, код для вставки у блог. У якості зворотного зв’язку розмішено лише загальний e-mail редакції та пропозиція написати листа. Для всіх матеріалів сайту працює функція коментування. Коментарі модеруються редакторами. Форуму для читачів немає. На першій сторінці проходить опитування.

Окремої рубрики для мультимедійних файлів немає. Аудіо на сайті не розміщене, відео, куплене у інформаційних агенцій чи он-лайн ресурсів інтегрується у разі необхідності у самі матеріали. На думку головного редактора сайту Дмитра Кропивенка, сайт є самостійним, незалежним від журналу новинним ресурсом. Weekly.UA Сайт weekly.ua є он-лайновою версією однойменного тижневика із відвідуваністю в середньому 12-16 тисяч на день. Сайт не продукує власного контенту, просто розміщує матеріали журналу з фото та ілюстраціями. Навігація здійснюється двома шляхами – за рубрикацією або за архівом. Над контентом сайту працює одна людина 0 редактор. Єдина відмінність сайту від журналу – стрічка новин «Акценти», яка оновлюється раз на 30 хвилин. Сайт має сторінку у facebook, яка поки що не заповнена, та twitter, який прив’язаний до стрічки новин. У квітні на сайті була введена рубрика «feed back» - електронне опитування читачів з приводу сайту. Втім, на думку головного редактора, ефективність цієї рубрики низька. Ніяких сервісів для зареєстрованих читачів не представлено. На сторінці «Контакти» є поштова адреса редакції. За словами редактора сайту, у березні 2011 року в редакції висувалася ідея розширення контенту та були спроби зйомок власного репортажного відео. Втім, згодом було визнано фінансову недоцільність такого експерименту. «Новинар»

Інформаційний портал, організований за принципом сайту «Кореспондент» (з яким входить до одного медіа-холдингу KP Media) та «Фокусу». Має середню відвідуваність 10 тисяч на добу, позиціонує себе як новинний портал для україномовних читачів, і власне є україномовною версією Кореспонденту. Сайт було створено паралельно із журналом «Новинар» у серпні 2007 року. Тоді портал функціонував у режимі стрічки новин із матеріалами, які постійно оновлювалися. Також на сайті викладалися матеріали із друкованої версії журналу. Коли у серпні 2008 року журнал «Новинар» закрили, частина його редакції перейшла у склад редакції сайту, і він запрацював у якості самостійного новинного ресурсу. На сьогодні сайт не має архіву журналу. Перша сторінка має стрічку новин, новину дня, по блокову рубрикацію. Із мультимедійного контенту сайт має фотогалерею, окремо розділ для відео та аудіо немає, але матеріали ілюструються мультимедійним контентом, купленим у інформаційних агенції та інших он-лайн ресурсів. Всі матеріали сайту доступні для коментування зареєстрованими користувачами. Сайт має сторінку у facebook, яка прив’язана до стрічки новин. Також на сайті є форум. Форум рубрикований так само, як і сайт, у кожній рубриці – підтеми для обговорень. Окрім коментування журналістських матеріалів читачам також пропонують висловити думку з приводу самого порталу. Найпопулярніші теми обговорень виносяться на першу сторінку у спеціальний блок. На сайті періодично проводяться конкурси серед читачів – їм пропонують писати авторські матеріали у читацькі блоги, викладати власні фото та відео. Також на сайті проводяться опитування.

На сайті доступна функція підписки на RSS розсилку та розсилку новин у текстовому форматі. У якості зворотнього зв’язку зазначені як e-mail адреса головного редактора і відділів реакції, так і введена функція написання листа Outlook express. «Профиль» Сайт profil-ua.com є он-лай версією журналу «профіль», і слугує просто платформою для викладення журнальних матеріалів (без фотографій). Середня відвідуваність сайту – 1000 візитів на день. Мультимедіа на сайті немає. Єдина відмінність контенту від друкованої версії – на сайті розміщена стрічка новин Уніан. Вихід до архіву доступний прямо з першої сторінки сайту. Є функції RSS розсилки. У контактах зазначена загальна редакційна адреса. Посилань на соціальні мережі немає. «Публичные люди» Сайт журналу «Публичные люди» інтернет-версією популярного тижневика, який позиціонує себе як лайф-стайл журнал. Втім, розміщує новини, а також матеріали на суспільну та політичну тематику. Тому його включено у вибірку. Сайт існує із 2009т року, має щоденну відвідуваність приблизно 5 тисяч хостів. Сайт функціонує як повноцінний он-лайн портал суспільний, культурних та шоу-бізнесових новин. Редакції журналу та сайту розділені.

Перша сторінка сайту поділена на блоки, кожен з яких містить посилання на мату рал. Посилання є заголовками із лідом, ілюстрованим маленькими фото. На сайті багато мультимедіа. Матеріал ілюструється відео з інших порталів. У рубриці «ТОР-відео» також розміщено власний контент сайту, найчастіше – звернення відомих людей. У рубриці «Web-конференція» йде трансляція потокового відео із конференцій, що відбуваються у редакції. Редакція сайту активно залучає до створення матеріалів власних читачів. Є розділ «Блоги», де всі бажаючі можуть зареєструватися та вести власну колонку. Можна виділити декількох активних блогерів, які дописують із періодичністю у два рази на тиждень. Блоги не модеруються і часто містять образливу , нецензурну лексику, і мову ворожнечі. Також на сайті багато анкет-опитувань на суспільно-політичні теми. Існує окремий форум, де зареєстровані читачі можуть обговорити новини та якістю журналу. Журнальні матеріали викладені у форматі архіву, доступ до нього є на першій сторінці. Посилань на соціальні мережі немає. Є підписка RSS. У контактах розміщено загальноредакційний e-mail. Втім, можна помітити, що над сайтом працюють досить фрагментарно. Паралельно із новинними блоками, що регулярно оновлюються розміщена стрічка новин, яка є застарілою.

3.2. Результати контент-аналізу. У ході дослідження були промоніторені шість сайтів, які репрезентують суспільно-політичні тижневики в Інтернеті. Попри всі можливості, які надає Інтернет журналістам, показово, що сайти не використовують їх на повну. Редактори більше зважають на принципи подачі інформації – оперативність, швидкість, точність – та використовують функції новинних стрічок, оновлюючи сайти до 80 разів протягом дня. Натомість мало приділяють уваги можливостям урізноманітнення контенту, текстовий продукт домінує. Ми дослідили сайти на наявність мульмедійних матеріалів на сторінках. Таблиця 3.1. Використання мультимедіа «Фокус» відео аудіо Анімація (флеш)

+ -

«Український тиждень» + -

«Новинар»

«Weekly.UA»

«Профиль»

+ + -

«Публичные люди» + -

Жоден з ресурсів не використовує анімацію, та флеш-анімацію. Це може бути пов’язано із дороговизною її виготовлення, часом, який буде затрачено на виготовлення анімації та відсутністю трудових ресурсів, які могли б забезпечувати сайт щоденним оновленням анімованих банерів. Також припускаємо, що не всі редактори вірять в ефективність та потрібність використання такого виду інформації, послуговуючись старими методами привернення уваги глядача до верстки сторінки. А саме: розміщенням матеріалу на сторінці, розміром та кольором заголовку, фотографією.

Анімація все ж присутня на сайтах, але лише у вигляді рекламних банерів, розмішених переважно зверху над рубрикацією та справа біля стрічки новин. Чотири із шести досліджених сайтів розміщують відео. На двох сайтах під це виділена окрема рубрика, два інші ситуативно та безсистемно доповнюють відео-контентом матеріали, переважно шоу-бізнесової тематики. Один із сайтів, який не розміщує відео, за словами головного редактора сайту, раніше проводив експерименти з виготовлення власного відеоконтету. Але згодом було прийнято редакційне рішення про фінансову затратність такого виробництва. Два сайти заповнюють відео-рубрику контентом власного виробництва. Це представляє собою передачу потокового відео із пресконференцій, які проводяться у редакціях. Таким чином, рубрика, хоч я має місце на сайті, заповнюється нерегулярно та ситуативно. Чотири із шести досліджуваних сайтів розміщують відео, яке купують у інформаційних агенцій, а також розміщуючи посилання на веб-ресурси телеканалів. Один із досліджуваних сайтів розміщує відео з youtube, але не вказує ім’я або нік того, хто його завантажив, взагалі не надаючи ніяких вихідних даних. Жоден з ресурсів не використовує аудіо-файли. Це можна пояснити несерйозним ставленням до такого виду контенту, а також відсутністю джерел (інформаційних агенцій та телеканалів), у яких би цей вид новин можна було купити.

Таблиця 3.2 Зворотній зв'язок Поштова адреса редакції «Фокус» + «Український + тиждень» «Новинар» + «Weekly.UA» + «Профиль» + «Публичные + люди»

Телефон редакції

E-mail редакції +

E-mail головного редактора -

+ + + + + +

E-mail журналістів + -

Запрошення написати листа + +

+ + +

+ +

+ + + +

Разом із ростом аудиторії та її активності важливу увагу треба приділяти зворотньому зв’язку, покращуючи навігацію читача по сайту у пошуках адреси та контактів. У всіх досліджуваних сайтів вихідні дані містилися внизу сторінки, у спеціальній рубриці. Всі сайти зазначали телефон та поштову адресу редакції. На двох сайтах була відсутня електронна пошта редакції, натомість читачам пропонувалося відіслати листа сервісом Outlook express. Електронною адресою редактора ділилися лише два ресурси, адреси журналістів взагалі розмістив лише один сайт. Всі відсутні контакти сайти замінювали пропозицією написати листа за допомогою Outlook expressю Втім, такий спосіб комунікації не можна назвати оптимальним, оскільки дана програма вимагає встановлення на комп’ютері, і не можна скористатися швидко. Таблиця 3.3 Розсилки «Фокус» «Український тиждень» «Новинар» «Weekly.UA» «Профиль» «Публичные люди»

RSS + + + + + +

Мобільна версія + -

E-mail Розсилка + + +

Всі сайти забезпечені підпискою на RSS розсилку. Лише один запропонував функцію мобільної версії. Електронно-Поштова розсилка

новин доступна лише на половині ресурсів. Також один із сайтів має опцію тестового форматування новин – коли новини надходять на пошту у форматі Word. Таблиця 3.4 Соціальні мережі Facebook «Фокус» + «Український + тиждень» «Новинар» + «Weekly.UA» + «Профиль» «Публичные люди» -

Twitter + +

livejournal +

Vkontakte.ru + +

+ + -

Як не дивно, ще не всі сайти мають свої сторінки у популярних соціальних мережах. Лише чотири із шести мають твіттер-акаунт. У трьох випадках він прив’язаний до стрічки новин і оновлюється не рідне ніж раз на годину. Один із сайтів акаунт на твіттері має досить умовно, оскільки ніякої інформації там не розміщує. Чотири із шести сайтів мають сторінку на фейсбуці, яка так само працює у режимі новинної стрічки. Також фейсбук надає їм можливість розміщати корпоративні повідомлення, які можуть бути цікаві широкому загалу і безпосередньо спілкуватися із читачами. Втім,як і у випадку з твіттером, один із сайтів зареєстрований номінально, але ніякої інформації не розміщує. Лише один сайт має сторінку у livejournal. У мережі vkontakte.ru розміщені групи двох сайтів. Також з метою дослідження дотримання авторських прав та «економіки лінків» (Розділ 1) ми переглянули матеріали за місяць (оскільки сайти оновлюються щодня, то дана вибірка є репрезентативною) 01.05.201101.06.2011 на предмет розміщення гіперпосилань на джерела інформації . Дані викладені у Додатку №1 («Економіка лінків»).

Сам термін «економіки лінків » був введений американським дослідником Джефом Дарві (31). В умовах нестачі робочих ресурсів та вимого постійного оновлення сайту, більшість матеріалів он-лайн ресурсів журналів створюється методом компіляції. Компіляції із інший новинних ресурсів, інформаційних агенцій, соціальних мереж та офіційних сайтів телеканалів та газет. Однією із проблем, яка постає при такому принципі підготовки матеріалів є проблема авторського права. Не всі матеріали завжди містять посилання на джерело. Часто, журналісти ставлять посилання на джерело інформації, лише коли воно ексклюзивне та авторитетне – міжнародна або українська інформаційна агенцій, сайт телевізійного каналу, тиражна газета тощо. У той же час спостерігається тенденція, коли журналісти не зазначають джерело інформації, коли це є он-лайн ресурс, і коли інформацію з нього можна самостійно перевірити. У такому випадку журналісти ще раз провіряють інформацію та вказують матеріал як авторський. Також не завжди вказують джерела інформації, якщо воно взяте із соціальних мереж або сервісу youtube. Елемент власне журналістських матеріалів, створених для Інтернету, шляхом використання інформації інформаційних агенцій, традиційних медіа та соціальних мереж - це гіперпосилання. Гіперпосилання – лінки на інші ресурси та сторінки сайту, інтегровані у текст матеріалів. Гіперпосилання можуть бути внутрішніми та зовнішніми. Внутрішні розміщуються у тексті повідомлення та містять лінки на інші сторінки сайту, на якому розміщено матеріал. Також лінки можуть переадресовувати читача на архів або форум сайту. Це робиться для того, щоб покращити навігацію

читача по сайту, урізноманітнити матеріал, ознайомити читача із бекграундом тої теми, яка описується у статті - все залежно від того, на який матеріал веде лінк. Гіперпосилання також можуть бути зовнішніми, а саме, вести на сторінку джерела інформації, про що вже зазначалося вище. Також гіперпосилання можуть переадресовувати читачів на сайти офіційних структур, про які йдеться мова у матеріалі, відео-сервіси, матеріали інших ЗМІ на ту саму тему. Серед редакторів сайтів існує пересторога щодо розміщення посилань на зовнішні веб-ресурси. Нібито, таким чином читач переадресовується із на інший конкуруючий ресурс, і залишає вихідний сайт. Втім, на думку багатьох дослідників, велика кількість лінків лише підвищує інформаційну цінність порталу та допомагає монетизувати контент. Ми розподілили усі джерела інформації, посилання на які можуть міститися на сайту на дві групи – внутрішні та зовнішні. Внутрішні переадресовують читача на іншу сторінку сайту, або на файл з архіву. Зовнішні ж відправляють читача на сайти джерел інформації – інформаційних агенцій, офіційних сайтів ЗМІ (телебачення, радіо, преса) та он-лайн ресурсів. Таким чином можна простежити, якими джерелами найбільше користуються журналісти.

Діаграма 3.1. Економіка лінків журналу «Фокус» Фокус

Журнал «Фокус» більшість матеріалів стрічки новин пише, використовуючи інформації інформаційних агенцій. Також третина інформації береться із сайтів офіційних ЗМІ, найчастіше телеканалів «Інтер» та «1+1» і газети «Сегодня», сайту «Української правди». До сайтів он-лайн ресурсів лінків дуже мало, це свідчить або ж про недовіру до такого виду інформації. Діаграма 3.2. Економіка лінків журналу «Український тиждень»

«Український тиждень» майже порівну ділить джерела інформації між інформаційними агенціями та сайтами традиційних ЗМІ. Також досить високий поазник внутрішньої навігацій по сайту. Це можна пояснити посиланнями на блоги, яких багато на сайті, а також аналітичними матеріалами. Також висока довіра і до он-лайн ресурсів. Це сайти журналістських розлідувань («Українська правда», «Обоз») та носинні портали. Також, оскільки «Український тиждень» розміщує багато матеріалів культурно-мистецької тематики, то лінки на сайти офіційних установ,а також заходів та подій часто зявляються на сторінках сайту. Також між собою часто бувають пов’язані текстові матеріали та слайд-шоу, спеціально підготовлені для цього матеріалу. Діаграма 3.3. Економіка лінків порталу «Новинар»

Новинний портал «Новинар» половину своїх матеріалів бере з інформаційних агенцій, як агрегатор новин із контентом, що оновлюється кожні декілька хвилин. Також висока довіра до інтернет-змі – скоріш за все

через те, що інформація там оновлюється найшвидше і дозволяє швидко адаптувати її для сайту «Новинаря». Висока навігація всередині сайту, через наявність мультимедійного контенту, який ілюструє текстові матеріали - зі сторінки із статтею лінк може вести на фото-стрічку. Діаграма 3.1. Економіка лінків журналу «Weekly.UA»

Сайт Weekly.UA не розміщує посилань на архів та внутрішні матеріали, хоча даними ресурсами на сайт досить легко користуватися. Це пояснюється відсутністю аналітичного чи репортажного контенту на сайті, який би мав необхідність в ілюстрації чи бекграунді. Єдиний новинний контент, який постійно оновлюється – це стрічка новин. За словами головного редактора сайту, всю інформацію вони купують у декількох українських інформаційних агенцій, також редактор постійно моні торить он-лайн ресурси у пошуках цікавої інформації, переважно політичного та шоу-бізнесового характеру. На сайті багато матеріалів тематики лайв-стайл, присвячених архітектурі, дизайну, моді. На думку головного редактора, такі матеріалі дужі

клікабельні, і для того, щоб мати хоч якийсь ексклюзивний контент, ці матеріали беруться із іноземних сайтів та перекладаються журналістами. Таким чином сайт має багато посилань на іноземні, переважно німецькі та англійські сайти, присвячені дизайну та стилю життя. Діаграма 3.1. Економіка лінків журналу «Публичные люди»

Журнал «Публичные люди» виявився найцікавішим та найпоказовішим у вибірці. Не дивлячись на те, що за мультимедійність, цей сайт переважає всі інші, у плані гіперпосилань та вказування авторства матеріалів його редактори дотримуються політики збереження читача на власному сайті. Тобто посилань на інші ресурси дуже мало, 65% матеріалів, явно компіляційного або ж і просто перекладного характеру, взагалі не містять ні зазначення автора, ні посилання на ресурс, звідки взята ця інформація. Але цікаво, що кожен матеріал має автоматичну функцію пре направлення на форум, де можна обсудити отриману інформацію. Таким чином у читача досить мало шансів піти із сайту у пошуках детальнішої інформації.

Новини, які оновлюються декілька разів на день, переважно взяті із сайтів телеканалів та газет. Посилань на веб-ресурси мало, скоріше за все із пересторого втратити читача. Також цікаво, що не всі посилання на ресурси є гіперпосиланням. Найчастіше автор просто вказує джерело, і якщо читач захоче дізнатися більше інформації, йому доведеться самому шукати його в Інтернеті. Лінків на внутрішні ресурси сайт також не має, хоча має багато блогів та відео-сервісі. Це можна пояснити тим, що мультимедійні сервіси на сайті є самодостатніми матеріалами, і ілюструють ту інформацію,яка викладається на сайті лише раз, не повторюючись та не маючи продовження. Журнал «Профиль», який також є у нашій вибірці переходу на он-лайн платформи не має жодного посилання на весь сайт,оскільки просто викладає текстову інформацію із журналу. Стрічка новин, яка розмішена на сайті, належить «Уніан», тому не є об’єктом дослідження цієї підтеми. Отже, як видно з аналізу, інформаційні агенції та сайти традиційних ЗМІ є основними джерелами інформації для тих розділів досліджуваних сайтів. Які працюють за принципом агрегаторів новин. Посилань на вебресурси менше від всіх інших. Навігація всередині сайту малорозвинена. Це можна пояснити малою різноманітністю контенту.

3.3. Результати глибинних інтерв’ю. У ході дослідження було проведено 7 експертних інтерв’ю з редакторами сайтів тижневих журналів та газет, а також з експертами з новітніх медіа. Метою проведенні інтерв’ю було дізнатися про організацію роботи сайту від безпосередніх керівників, визначити алгоритм підготовки он-лайнового матеріалу та ступінь конвергентності редакцій. Також важливо було дізнатися думки редакторів та експертів з приводу мультимедізації контенту та перспектив урізноманітнення контенту український новинних сайтів. Також важливо було разом із редакторами сформулювати образ аудиторія сайту та журналу, визначити їх відмінності та мотивації користування он-лайновими версіями видань. В результаті були виокремленні редакторські та експертні точки зору, які ілюструють розуміння процесу переходу друкованих ЗМІ на он-лайн платформи тих професіоналів, які цей перехід і забезпечують. Організація роботи редакції сайту На сьогодні роботу сайтів друкованих видань забезпечує окрема редакція. До складу цієї редакції найчастіше окрім самого головного редактора входить керівник інтернет-проектів та декілька журналістів, які забезпечують постійне оновлення стрічки новин. Втям, чотири з опитаних п’яти редакторів запевнили, що редакція друкованої версії видання є конвергентною щодо роботи над сайтом, і всі журналісти, які забезпечують матеріалами журнал/газету, так само дописують і на сайт . «За часів існування сайту та журналу «Главреда» команда була досить інтегрована. Творча команда була одна, журналісти дописували і

для сайту, і для журналу. Крім того були автори, які не були у штаті, але дописували і для сайту, і для журналу». (редактор) Часто для написання експертних матеріалів для сайту залучають позаштатних журналістів та експертів. Вони можуть віддалено готувати аналітичного типу, або ж виступати як регіональні автори, то висвітлювати власну специфічну тему. «У нас є редактори, які працюють на стрічку новин. Це не наш ексклюзивний контент, це інформація, яку ми беремо з інформагентств., інших видань, наші читачі надсилають інформацію. У нас ще є рубрика аналітика, д е подаються наші ексклюзивні матеріали. Журналісти, які туди дописують – це не штатні журналісти, це незалежні експерти». (редактор) «Деякі наші автори, які відповідають за контент сайту, працюють віддалено від редакції. Деякі навіть сидять у інших містах». (редактор) Також варто відзначити і психологічні аспекти переходу журналіста з одного типа роботи на інший, з одних темпів на більш високі. Журналісти тижневих видань найчастіше звикли до написання розлогих аналітичних матеріалів, не стиснених похвилинними дед лайнами. Тому саме їм буває важко пристосуватися до режиму щоденної роботи у цейтноті. Написання журналістських матеріалів має свою специфіку - як стилістичну, так я суто технічну. Стилістична полягає у тому, що новини на стрічку пишуться дуже стисло та оперативно, не в журнальному форматі. Технічні ж полягають у тому, що заголовок матеріалу має містити пошукові слова, за якими матеріал буде легко ідентифікувати через пошукові системи. Це потребує додатково ї роботи редактора сайту над правкою матеріалів.

також для журналісті, які починають писати для сайту важливо зрозуміти принцип відбору матеріалів для стрічки новин. «Є кілька рівнів адаптації. Другий рівень – це почасти технічна обробка, розставляння лінків у тексті та заголовках». (редактор) Аудиторія Всі редактори висловили думку, що аудиторія сайтів журналів та газет молодша за аудиторію друкованої версії. Ті,хто купують газету чи журнал роблять це зі звички, а також тому що не вміють користуватися Інтернетом. «Наш контингент – переважно читачі за 40. Вони постійно купують газету». (редактор) «На сайт заходять люди більш прогресивні, а купують газету люд менш прогресивні в план Інтернету. Наш контент розрахований на більш доросле населення, тому багато хто з читачів на сайт і не заходить». (редактор) Також аудиторія різниця через упевненість у ому, що Інтернет не може пропонувати серйозних аналітичних матеріалів, а є лише розважальним сервісом. Серйозної ж аналітики люди продовжують шукати у газетах та журналах. А в Інтернет йдуть за терміновими новинами. «Із свого досвіду може сказати, що це дві абсолютно різні аудиторії. Ті,хто заходить на сайт – вони не читають журналу і навпаки. Тому і матеріали для сайту і журналу потрібно готувати за абсолютно різними принципами, це два різні світи, їх не можна сумістити. У журналі матеріали аналітичні. А на сайті – одна думка – одна замітка». (редактор)

«Якщо мені потрібна серйозна аналітика, то я буду читати друковану пресу а якщо мені потрібна просто картина дня, то я буду дивитися в Інтернеті». (редактор) Втім, з такою точкою зору не погоджуються медіа експерти. Вони вважають, що таке ставлення до вікового розмежування аудиторії йде від нерозуміння маркетингових стратегій сайту. Насправді ж справа не лише у віці читачів. Справа у тому, що ці читачі шукають, яка інформація, і який формат цієї інформації їм потрібен. І справа, на думку експертів, також у тому, що редакціями сайтів майже не проводиться маркетингових досліджень чи просто опитувань аудиторії, щоб усвідомити, якам вона, і який продукт їй можна запропонувати. Але це стосується лише друкованих ЗМІ, які переходять в Інтернет. «Сучасні он-лайн ресурси чітко вчаться створювати собі аудиторію. Лояльність аудиторії – це питання номер 1. Тому важливо створити ядро своєї аудиторії, якій вже потім пропонувати різний контент. Гарний приклад – це «Коментарі» та «Лєвий бєрєг»». (медіа експерт) Контент Згідно із новітніми стандартами, які працюють на західних сайтах та тільки впроваджуються в Україні, он-лайновий контент сайту має бути унікальним, мультимедійним та абсолютно відмінним від газетного/журнального. Саме це і приваблює відвідувачів сайтів . втім, далеко не всі редакції це усвідомлюють, або ж можуть дозволити у фінансовому та ресурсному планах. Тому часто сайти газет/журналів стають дзеркалом друкованої версії, і надають лише одну послугу – завантаження матеріалів із архіву.

«Над сайтом я як редактор працю сама, більше журналістів в он-лан редакції немає. По-перше ми повністю завантажуємо ту картинку, яку створюємо для журналу. Але цього не достатньо, оскільки журнал щотижневий, а інформацію потрібно оновлювати щодня. Тому також готуються матеріали додаткові, в основному методом компіляції, і які ми вантажимо на новостійну стрічку». (редактор) Втім, як твердять експерти, для урізноманітнення контенту не потрібно бути сайтом дуже успішного та рейтингового видання. Скоріше вся справав кадрах, які працюють на сайт. «У нас в Україні , при тому , що багато сайтів мають чудові ресурси для створення та розміщення мультимедіа – та ж «Українська правда», «Обозреватель», вони чомусь його не роблять. А роблять це скромні сайти на кшталт texty.оrg.ua». (експерт) Якщо ж говорити про адаптацію саме журнального матеріалу для онлайну – у випадку, якщо редакція вирішила не робити це дзеркально до друкованої версії – потрібно усвідомлювати специфіку інтернет-текстів, їх ілюстрування і сприйняття. «Є кілька рівнів адаптації. Перша – це відбір цікавих журнальних матеріалів, як і могли б піти на сайт у вигляді новин. Другий рівень – це почасти технічна обробка, розставляння лінків у тексті та заголовках. Плюс ілюстрування матеріалу. Часто у форматі слайд-шоу». (редактор сайту) Всі сайти мають на меті заробляння грошей - і єдиний шлях підвищити прибутки – привабити до себе якомога більше читачів. А його не буде без оригінального наповнення сайтів. У час Інтернету та вільного доступу до

ресурсів по всьому світові, у час youtube та он-лайнових трансляцій читач не буде надовго затримуватися на одноманітному порталі. «Сучасні читачі вільні у своєму виборі. Сьогодні вони на одному сервісі, завтра на іншому. Їх же мало чим можна здивувати. Тому виданням, які розвиваються в он-лайні потрібно усвідомити, який унікальний продукт вони можуть запропонувати своєму читачеві». (експерт) Інтерактивність та коментарі Одна із головних рис он-лайн ресурсів – їх потенційна інтерактивність. Ця риса, яку деяк і дослідники взагалі вважають головною, має активно використовуватися редакторами та маркетологами. Першим – для формування образу свого читача, залучення нових відвідувачів, урізноманітнення контенту, популяризації видання у мережі. Другим – для вдалого розміщення реклами та монетизації контенту. Одна із форм такої інтерактивності – функція коментування матеріалів. вона надає змогу виростити справді «свою» аудиторію, яка буде заходити на сайт регулярно. Але ця функція так само потребує постійного модерування . Це здійснюється за етичними принципами, визнаними в редакції. Опитані експерти зазначили два шляхи модерації коментарів – спеціально найнятими для цього людьми, або зх. Лек силогічним фільтром, який, втім, не завжди є ефективним. «Є ціла низка правил для форум чан, у яких описано що не можна робити і які покарання за це встановлені – закриваємо цього користувача на 5 днів. На місяць, або назавжди. Вся ця інформація відслідковується». (редактор)

«Але лише у плані нецензурної лексики та явної реклами. Все інше залишається. Усі точки зору у коментарях навіть ті, що можуть не сподобатися владі, ми залишаємо. У цьому сенсі ми ніколи не модеруємо коментар». (редактор) «У нас стоїть фільтр, але, на жаль, його постійно потрібно оновлювати новими словами та, тому він не завжди ефективно працює». (редактор) Мультимедійний контент Всі описані редактори та експерти згодні з необхідністю мультимедійного контенту на сайтах, всі також погоджуються із тим, що у конвергентизації журналістики не оминути, і професіоналів, які якісно вміють працювати із декількома форматами інформації – із текстом, із аудіо, і з відео – потрібно все більше і більше. Газета «2000» є найбільш репрезентативною у даній виборці, оскільки має власну відео студію та запускає аудіо подкасти. У форматі відео журналісти знімають аналітично-гумористичну програму, а у форматі аудіо запускають щоденні аналітичні звіти. «У нас є своя студія. Там ми знімаємо фільми, які потім викладаємо на сайт». (редактор) Але навіть редактор сайту «2000» висуває сумніви у фінансовій та клікабельній ефективності таких матеріалів на їхньому сайті, а також зауважує ресурсоємкість таких проектів. «Відео використовуємо для ілюстрації матеріалів. З інфографікою важче. Для цього людина із відділу верстки має витратити день – а це дуже довго та дорого. І потім в результаті її подивиться 100 людей. Буквально

вчора ми зробили інфографіку по Тимошенко, витратили на це 6 годин роботи, поставили матеріал на сайт о 18 вечора і до 21 години було всього лише 20 переглядів». (редактор) Троє з опитаних редакторів впевнені у фінансовій неспроможності редакцій створювати власне відео, та наголошують на тому, що купувати його у інформаційних агенцій дешевше та доцільніше. «Все відео – це відео інформагенцій та новинних ресурсів, ми досить рідко робимо власне відео. Все наше відео – це трансляції чатів та пресконференцій. Робити власне відео – це дуже великий об’єм роботи, і це дуже дорого коштує». (редактор) Проблему вбачають і у психологічній неготовності багатьох журналістів традиційних медіа до швидкої перебудови. Вбачають також небажання вчитися. «Проблема не стільки у коштах, скільки у тому, що журналіст, який все життя писав тексти, не зможе одразу знімати відео. На це потрібен час. Проблема в самих журналістах, в їх налаштуванні на готовність вчитися». (редактор) Відмінності між сайтом та журналом Один із ризиків переходу друкованих медіа в Інтернет є пересторога того, що продажі друкованої версії Можуть впасти – і всі читачі підуть в он-лайн за поки що безкоштовною газетою. Кожна редакція працює по-різному з питанням викладення газетних/журнальних матеріалів. Двоє з опитаних редакторів заявили, що викладають їх паралельно із виходом друкованої версії у світ.

«Ми не боїмося того, що продажі друкованих накладів впадуть. Газету купують через те, що вона досить специфічна. Не у всіх є той контент, який є у нас». (редактор) «Насправді продажі впали, тому я вважаю що цю стратегію потрібно переглянути» . (редактор) Редакція «Українського тижня» викладає у день виходу тижневика лише перші абзаци нових матеріалів, тим самим стимулюючи читачів купити журнал. Редактор «Weekly.ua» вважає, що так робити не потрібно, оскільки журнал все одно ніхто не купить . Джерела інформації, використання соціальних мереж Інтерактивна властивість он-лайн ЗМІ поставила питання авторських прав на новий рівень. Тепер, коли доступи до сайтів відкриті, і інформацію можна брати з багатьох джерел, по-іншому потрібно підходити до методів перевірки достовірності інформації. Так само з’явилися нові ресурси, які ще не утвердилися у статусі новинних, але вже стали невичерпним джерелом оперативної інформації для журналістів. Інформація у соціальних мережах з’являєтьс я швидше і є набагато цікавішою, яскравішою за повідомлення інформаційних агенцій. За допомогою соціальних мереж. Можна легко дістатися до героїв матеріалів. але потрібно усвідомлювати, що інформація, розміщена на приватних сторінках соціальних мереж – неперевірена, і потребує запевнення достовірності. «Сьогодні вночі у Грузії розігнали демонстрацію. О 8-й ранку ця новина веж була на сайті. І ось вже третя година дня – ми постійно моніторимо цю тему. Беремо інформацію з блогів, з жж, з твіттерів, з фейсбуку.

Фраза на кшталт „Я стою там-то, біля мене щось зірвалося ” – цього достатньо. Звісно, ми потім перевіряємо достовірність. Але у контексті офіційних новин така приватна інформація гарно йде». (редактор) Автор повідомлення у соціальній мережі залишається його автором, навіть коли його повідомлення передали офіційні ЗМІ. Тому треба вказувати його ім’я. «Пишемо буквально „Користувач під ніком 33Іванов написав такето”». (редактор) Якщо джерелом інформації слугує інтернет-ресурс, то ця інформація може бути чужого авторства. У такому випадку потрібно завжди посилатися на першоджерело. «Якщо ми беремо звідкись якусь інформацію, то завжди посилаємося на джерело, це для на нас основне. І якщо десь сталася якась подія, то ми завжди шукаємо першоджерело. Ми не беремо інформацію із друго-та третьорядних сайтів, ми шукаємо першоджерело». (редактор) Самостійний ресурс чи презентація друкованого видання в Інтернеті? Отже, у ході дослідження всі опитані експерти та журналісти погодилися, що у майбутньому сайти українських тижневиків мають функціонувати у якості самостійних, авторитетних та популярних он-лайн ресурсів новинного характеру. Це може бути досягнуто завдяки замученості більшої кількості ресурсів – як професійних так і грошових. Також потрібно щоб усвідомлення необхідності переходу до нових форматів прийшло до всіх журналістів, які в майбутньому планують працювати на сайтах. Якщо х з говорити про якісні характеристики, то успішне функціонування сайту неможливо без якісного та різноманітного мультимедійного контенту. Але чим є сайти журналів на сьогодні? Четверо

із семи опитаних редакторів та експертів визнали, що, не зважаючи на всі тенденції та новаторства, залишаються репрезентацією друкованого видання в всесвітній мережі. «У нашому випадку це все ж таки презентація газети. Оскільки ми поки що не можемо забезпечувати сайт необхідною кількістю щоденних матеріалів. Бути «РБК» ми не можемо. А бути другими не має сенсу». (редактор) «Коли існував журнал «Новинар», то основна функція сайту була в інформаційній підтримці журналу. Була стрічка новин, але ми розміщували там журнальні матеріали». (редактор) І репрезентація ця має скоріше маркетинговий характер, оскільки зараз сайти друкованих видань змагаються і за читача, і за рекламодавця. «Наші цілі – виключно маркетингові. Це репрезентація журналу та просування його друкованої версії у мережі». (редактор) «Он-лайн версії потрібні газетам і журналам скоріше з економічної точки зору, ніж у форматі боротьби за читача. Журнал буде привабливим для рекламодавця, якщо той усвідомить : видання є усюди – у глянці, в онлайні, в фейсбуці, в контактє». (експерт)

ВИСНОВОК Головна мета журналістської роботи – донести до аудиторії інформацію, і в тому, у який спосіб це буде зроблено, і полягає майстерність журналіста. Сучасна аудиторія необмежена у джерелах новин, і тому, щоб привернути її увагу та затримати саме на своєму видання потрібно враховувати всі тенденції подачі контенту. Потрібно усвідомити, що сайт газети чи журналу не має стати просто платформою для розміщення друкованих версій матеріалів, і це навіть не електронна їх версія. Сайт – це простір для абсолютно інших за якісними та кількісними характеристиками матеріалів, безпосереднього спілкування із читачами та нових видів заробляння грошей. Сучасні ЗМІ, вступаючи в епоху конвергентності, висувають нові вимоги до роботи журналіста та редакції. Явище конвергенції трансформує окремі видавництва у великі медіа-холдинги, редакції традиційних медіа – у редакції конвергентних форм подачі контенту, конвергентних журналістів та конвергентних журналістських матеріалів. Диджиталізація дала редакціям можливість оновити бачення своєї аудиторії, оновити підходи до виготовлення та подачі інформації. І українські он-лайнові ресурси традиційних медіа намагаються слідувати цим тенденціям, незважаючи на фінансові перестороги та брак практичних навичок. Друкованим українським медіа, при переході в он-лайн потрібно чітко розуміти ті вимоги, які сучасна аудиторія висуває до подачі новинного контенту. А саме – використання конвергентних жанрів, мультимедійних

файлів, легку навігацію по ресурсу, сервіси спілкування журналістів з аудиторією. І, хоча і повільно, та українські сайти, що позиціонують себе як он-лайн сторінки журналів, починають перетворюватися на автономні мульмедійні ресурси. Згідно з результатами контент-аналізу шести сайтів, ми прийшли до висновку, що редакції здійснюють активне впровадженні мульмедійного контенту на своїх ресурсах. Всі редакції розміщують відео файли, фотострічки, стрічки новин. Але не всі мають сервіси для контакту з аудиторію чи то через соціальні мережі та підписки, чи то просто за допомогою електронної пошти. Серед перепон, які стоять на шляху повноцінного функціонування сайтів у конвергентному режимі опитані редактори та медіа-експерти виділяють наступні: 1. Брак фінансування на виробництво мультмедійного контенту. Українські редакції в переважній більшості не можуть дозволити собі техніку для виробництва відео-контенту. Також редактори не бачать сенсу у витраті робочого часу на створення оригінального графічного контенту, який може не користуватися популярністю. 2. Брак досвіду роботи з новітніми ресурсами, новітніми жанрами та технікою. Кожного журналіста потрібно вчити як правильно створювати матеріали згідно з новими вимогами. Також брак досвіду полягає у тому, що редакторами багатьох сайтів є журналісти з великим досвідом роботи у друкованій пресі. І вони просто не розуміють принципів роботи сайтів.

3. Небажання прилаштовуватися до нових обставин. Багато редакторів сайтів зауважують, що журналісти, які довгий час працювали на тижневики, виявляються не готовими до нового режиму оперативної роботи. 4. Медіа експерти зауважили, що головні редактори сайтів не усвідомлюють фінансові перспектив правильного ведення сайту, і також мають хибне уявлення щодо власної аудиторії. Перехід на он-лайн платформи підняв проблему авторських прав на якісно новий рівень. Контент-аналіз гіперпосилань, розміщених на сайтах, дав змогу визначити ступінь цитування он-лайн ресурсами традиційних та Інтернетмедіа. Також було визначено найпопулярніші джерела інформації, які журналісти використовують під час підготовки матеріалів. Всі редактори сайтів традиційних медіа усвідомлюють можливості, які несе он-лайн платформа. Також вони розуміють, що сайти мають розповсюджувати свій контент на максимальній кількості Інтернет-ресурсів. Як показали результати глибинних інтерв’ю , всі редактори сайтів друкованих медіа усвідомлюють необхідність переходу на мультимедійних формат контенту. І також припускають функціонування сайтів у якості незалежних новинних ресурсів. Та на сьогодні більшість із респондентів зійшлася на думці, що сайт журналу – це все ж дзеркало друкованої версії та виключно маркетинговий хід для привернення уваги до друкованої версії. Згідно із результатами дослідження ми прийшли до висновків, що серед українських друкованих ЗМІ ще не склалася культура позиціонування себе в Інтернеті. Втім, редактори повністю усвідомлюють переваги, які надає пресі перехід в Інтернет, і поступово починають використовувати їх для урізноманітнення контенту сайтів та привернення аудиторії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Jenkins H. Convergence culture: where old and new media collide. – USA: New York University Press, 2006. – 308p. 2. Pool I.S., Technologies of freedom. – USA: President and Fellows of Harvard College, 1983. – p.23-55 3. Boczkowski . P. J., Digitizing the news: innovation in online newspapers. -USA: Massachusetts Institute of Technology, 2005. – p.245 4. Журналистика и конвергенция:почему и как традиционные СМИ превращаются в мультимедийные. / под. ред. А.Г. Качкаевой. – М.:2010, 200с. 5. McLuhan M., The Gutenberg Galaxy. – Canada:University of Toronto Press, 1962. – 281p. 6. Graves L., B.Grueskin, A.Seave, The Story So Far. – USA: Columbia Journalism School, Tow Centre for Didital Journalism, 2011. – 146p. 7. Jarvis J., Newspapers vs. Bloggers: The New News Process, - Seeking Alpha, 2009 (Електроннийдокумент, http://seekingalpha.com/article/141872newspapers-vs-bloggers-the-new-news-process - запит 25.04.2011) 8. Negroponte N., Being Digital. - USA:1995, 247p. 9. Schonbach K., Lauf E., Online and Print Newspapers:The Impact on the Extent of the Perceived Public Agenda, European Journal of Communication, 20 (2005), 245-258 стр. 10. Waal E., Schönbach K., Lauf E., Online Newspapers: A Substitute for Print Newspapers and Other Information Channels? - 6th World Media Economics Conference , Centre d’études sur les médias and Journal of Media Economics. Canada :May 12-15, 2004

11. Kolodzy J., Convergence journalism: writing and reporting across the news media. – USA: Rowman and Littlefield publishers, Inc., - 2006, 277p. 12. Salwen M., Garrison B., Driscoll P., Online news and the public. – USA: Lawrence Erlbaum Assosiatec, Inc., - 2005, 387p. 13. Dwyer T., Media Convergence. – USA:Open University Press, 2010. – 200p. 14. Seib P.M., Going Live: Getting the News Right in a Real-Time, Online World. - UK: Rowman and Littlefield Publishers, Inc. , 2002. - 205p. 15. Li X., Internet newspapers: the making of a mainstream medium. – USA: Lawrence Erlbaum Associates, Inc., 2006. - 321p. 16. Wurff R., Lauf E., Print and online newspapers in Europe: a comparative analysis in 16 countries. – Amsterdam: Het Spinhuis Publishers. – 2005. 17. Walravens H., Newspapers of the world online: U.S. and international perspectives. – Munchen : K.G.Saur, 2006. - 203p. 18. Logan R. K., Understanding New Media: Extending Marshall Mcluhan. - New York : Peter Lang Publishing Inc., 2010. – 489p. 19. Lawson-Borders G., Media organizations and convergence: case studies of media convergence pioneers. - USA : Lawrence Erlbaum Associates, Inc.,2006. 211p 20. Keeble R., Print journalism:a critical introduction. – New York: Routledge, 2005. - 351p. 21. Trends in Online Newspapers: A Look at the US Web. - Journal article by Foo Yeuh Peng, Naphtali Irene Tham, Hao Xiaoming; Newspaper Research Journal, Vol. 20, 1999

22. Михаил Цодиков, Заметки о том, без чего у медиа нет будущего. http://ru-smi.livejournal.com/615050.html - електронний документ, запит 30.04.2011 23. http://www.tnsglobal.com/global/europe/ukraine/ - електронний документ, запит 30.05.2011 24. http://socialtimes.com/85-of-media-websites-now-use-online-video-to-covernews_b60505 - електронний документ, запит 30.05.2011 25. http://osvita.mediasapiens.kiev.ua/material/1754 - електронний документ, запит 30.05.2011 26. http://www.inau.org.ua/173.3503.0.0.1.0.phtml - електронний документ, запит 30.05.2011 27. http://orielladigitaljournalism.com/view-report.html#/2/ - електронний документ, запит 30.05.2011 28.http://www.uapp.org/news_media_ua/11113.html?begin=49 - електронний документ, запит 30.05.2011 29. http://www.uapp.org/pub_analitics/10654.html - електронний документ, запит 30.05.2011 30. http://blogs.reuters.com/anthony-derosa/2011/04/13/traditional-medias-refusalto-enter-the-link-economy/ - електронний документ, запит 30.05.2011 31.http://www.buzzmachine.com/2008/07/28/the-imperatives-of-the-linkeconomy/ - електронний документ, запит 30.05.2011 32. www.comscore.com - інтернет-ресурс 33. СМИ в пространстве Интернета: Учебное пособие / Лукина М.М., Фомичева И.Д. – М.: Факультет журналистики МГУ имени М.В.Ломоносова, 2005. – 87стр.

34. Deuze . M.. The web and its journalism considering the consequences of different types of news media online. New media and Society, Sage, 2003. 211ст. 35. Staiger J., Hake S., Convergence media history. – USA/UK: Taylor and Francis group, 2009. – 211p. 36. Kyong Chun W.H., Keenan T., New media, old media: a history and theory reader. - USA/UK: Taylor and Francis group, 2006. – 418p. 37. Ядов В.А. Стратегия социологического иссследования: описание, объяснение, понимание социальной реальности. – М. :1998. 38. Семенова В. Качественные исследования в социологии. – М. :1999. 39. М.М. Хилько. Теорія і методологія політичної науки. http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vsntu/2010/polit/112-SevNTU/112-09.pdf електронний документ. 40. www.medianext.com.ua – інформаційний портал проекту розвитку нових медіа. 41. new-media-school.blogspot.com – блог Інституту розвитку регіональної преси.

Додаток №1 . Таб.3.2. Економіка лінків Назва сайту

«Фокус» «Український тиждень» «Новинар» «Weekly.UA» «Публичные люди» «Профиль»

Всього гіперпосилань

Внутрішні посилання

Зовнішні посилання

Архів

Інша сторінка сайту

Інформаційні агенції

4546 1827

46 16

109 146

6312 78 168

36 0 0

Сайти інтернетЗМІ

2756 750

Офіційні сайти ЗМІ (преси, телебачення, радіо) 1586 600

368 0 0

3087 30 48

1865 19 103

956 29 17

46 315