Олександр Шпигунов - диплом, 2013 by ukma journalist

Міністерство освіти і науки України Національний університет «Києво-Могилянська академія» Факультет соціальних наук і соціальних технологій Могилянська школа журналістики

Кваліфікаційна робота освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр на тему: «ВИКОРИСТАННЯ МУЛЬТИМЕДІА УКРАЇНСЬКИМИ ЗМІ»

Виконав: студент 2-го року навчання, спеціальності 8.03030101 Журналістика Шпигунов Олександр Олександрович Керівник: Дуцик Діана Ростиславівна доцент, кандидат філологічних наук Рецензент Майорова Д.Г.

Магістерська робота захищена з оцінкою «_____________________» Секретар ДЕК ___________ «____» ___________________2013 р.

Київ 2013

ЗМІСТ

Вступ....................................................................................................3 Розділ 1. Огляд літератури.............................................................6 1.1. Конвергенція…………………............................................................7 1.2. Поняття мультимедіа................................................................18 Розділ 2. Методологія…………………………………………………………...24 2.1. Метод контент-аналізу.............................................................26 2.2. Історія методу………………………………….....................................28 2.3. Застосування методу………………………………………………………..31 Розділ 3. Результати дослідження……………………………………….39 3.1. Загальні результати..................................................................39 3.2. Детальний огляд деяких сайтів…………………….......................48 Висновки............................................................................................58 Список використаних джерел.......................................................63

ВСТУП

За

останні

два

десятиліття

структура

медіа,

спосіб

їх

функціонування та споживання змінився більш радикально, ніж за попередні пару століть. Ці зміни мають багато позитивних рис: з’явився доступ до широкого обсягу інформації з будь-якого куточка світу. Можливість побачити будь-яке питання з різних точок зору. Простота та автоматизація споживання. Можливість вибору платформи, що передаватиме інформацію на будь-якому носії: візуальну, звукову, текстову тощо. В результаті, наприклад, 56% американців довіряють Інтернет-медіа як ніяким іншим і готові обрати їх у якості єдиного джерела інформації. Мають сучасні зміни у функціонуванні медіа і значні негативні сторони. Глобалізація не тільки дає доступ до інформації по всьому світу, а й призводить до монополізації: захоплення медіа ринків різних

країн

медіаорганізацій

медіакорпорацями-гігантами. змінюється,

їхні

розміри

Структура

скорочуються

та

«оптимізуються», зменшуються видатки. В результаті закриваються видання, які ще нещодавно процвітали, журналісти залишаються без роботи, а читачі – без своїх улюблених ЗМІ. Відбувається це завдяки запровадженню нових технологій, нових типів медіа, поширенню техніки та звичок до споживання відповідного контенту серед споживачів. Отже поширення технологій має не тільки вузьке значення, а призводить до глобальних змін на різних рівнях суспільства. Змінюються цілі медіакорпорації. Коли змінюється спосіб, у який видання доносить інформацію до свого 3

читача, має змінюватись і структура редакції. Має змінитись і підхід до роботи в конкретного журналіста – його усталені форми поведінки, обов’язки, звички, уявлення про свою роботу, процес роботи над матеріалом та побудова цього матеріалу. Має змінюватись і поведінка споживача. Одна з головних особливостей нових медіаплатформ у тому, що вони дозволяють (а іноді навіть вимагають), розміщувати інформацію одразу на різних носіях: відео, фото, тексти, аудіо, інтерактивні елементи можуть у різних комбінаціях у межах одного матеріалу. Це надає журналісту широкі можливості для пошуку нових форм подачі тексту, нових кутів та точок зору, дає можливість ширше розкрити свій потенціал. Але при цьому він змушений практично повністю поміняти явлення про свою професію, набути чимало нових навичок та зрозуміти,

як

саме

потрібно

будувати

такий,

мультимедійний

матеріал. Такі зміни не даються просто, адаптація до нових умов потребує значних зусиль та розуміння, і не завжди призводить до бажаного результату. Через це природною реакцією на будь-яку адаптацію може стати інертність, супротив, нерозуміння. Журналісти можуть свідомо опиратись змінам, розуміючи, що ті загрожують зручному статус-кво. Або гальмувати процес інновацій несвідомо, просто не розуміючи, як саме цими інноваціями слід правильно користуватись. Усі ці зміни відбуваються і в Україні, повільніше чи швидше, ніж у інших місцях. Але тема поширення мультимедіа та усебічних змін, до яких призводить цей процес, залишається поза увагою більшої частини вітчизняних дослідників медіа. Тому дана робота має на меті частково заповнити цю прогалину, дослідивши, як саме мультимедіа поширюються та використовуються українськими ЗМІ. 4

Оскільки у сучасному значенні поняття «мультимедіа» нерозривно пов’язане із Інтернетом, досліджуватимуться саме ті ЗМІ, які представлені у мережі. Отже об’єктом даного дослідження є сайти українських ЗМІ. Предметом

–

способи

використання

цими

ЗМІ

можливостей

мультимедіа. Робота складатиметься з трьох основних частин: теоретичної, методологічної

та

практичної.

теоретичній

частині

буде

проаналізовано літературу з даного питання, створено уявлення про те, що саме входить до поняття «мультимедіа», та який вплив може мати поширення мультимедіа на різних рівнях. У методологічній частині

буде

обґрунтовано

та

описано

методи,

які

використовуватимуться на етапі дослідження. У практичній частині буде проведено практичне дослідження з обраної теми та подано результати цього дослідження, описано особливості використання мультимедіа українськими ЗМІ та надано короткі рекомендації, щодо того, як використовувати можливості мультимедіа максимально ефективно.

РОЗДІЛ 1 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Очевидно, що поняття «мультимедіа» нерозривно пов’язане із Інтренетом – мультимедійні елементи зустрічаються головним чином у журналістських матеріалах, що публікуються в мережі. Традиційні медіа зазвичай використовують лише один, максимум – два канали передачі

інформації

(телебачення,

яке

передає

одночасно

зображенні, і звук, також доцільніше також вважати ЗМІ, що використовує один канал передачі інформації – відео, оскільки у цьому випадку зображення та звук є нерозривними та доповнюють одне одного). Незважаючи на це, поняття «онлайн» та «мультимедіа» не є взаємозамінними [1]: перше є більш широким, оскільки Інтернетматеріали також можуть доносити повідомлення, використовуючи лише один носій інформації. А поняття «мультимедіа» передбачає обов’язкову наявність певних елементів, про які йтиметься далі. Окрім того, необхідно сказати, що дослідження мультимедіажурналістики, як і будь-якої іншої журналістської практики, не може включати в себе тільки дослідження носіїв інформації. Журналісти формують контекст, у якому відбувається їхня робота. І цей контекст, у свою чергу, має зворотній вплив на журналіста [3]. Дослідники мультимедіа в журналістиці Пітер Далгрен та Марк Дез називає цей процес

«логікою»

мультимедіа-журналістики.

До

неї

входять

«інституційні, організаційні, технологічні та культурні фактори, що впливають на те, як відбувається робота журналіста» [1; 4].

1.1. Конвергенція

Однією з головних інституційних змін, яку пов’язують із поширенням мультимедіа в журналістиці є конвергенція. Суть цього явища у тому, що, оскільки мультимедійний журналістський матеріал містить у собі інформацію, передану через різні носії, у створенні цього матеріалу мають брати участь або кілька спеціалістів, кожен з яких буде створювати свою частину наративу, або один універсальний журналіст, який може однаково вільно створювати інформацію будьякого типу. Традиційна редакція перетворюється на конвергентний ньюз-рум – відділи якого або максимально інтегровані (у випадку, коли кілька спеціалістів спільно працюють над одним матеріалом), або укомплектований такими універсальними журналістами. Марк Дез, дослідивши історію конвергенції, визначає її як «зростання співпраці та взаємодії між, у минулому, розрізненими ньюз-румами та іншими частинами сучасної медіа-компанії». Хоча зазвичай конвергенція сприймається як сучасне явище, дослідники називають і ранні форми конвергенції, які існували до появи Інтернету: «[розвиток Інтернету лише] прискорює та підсилює цей процес… журналісти організацій громадського мовлення, таких як британське ВВС, завжди працювали у межах кількох медіа… у середині 20-го століття… газетні журналісти мали уміти користуватися й фотокамерою» [1;5;6;7]. Причинами конвергенції в останні роки, окрім технологічної причини – поширення та зростання ролі Інтернету, також є інтернаціоналізація, глобалізація, дерегуляція та об’єднання у сфері медіа. В результаті цього кілька ЗМІ, кожен з яких традиційно

використовував

одну

платформу,

об’єднуються

та 7

починають взаємодіяти у межах однієї медіа-корпорації. Отже можна виділити два основних фактори, що призводять до конвергенції

–

інституційний

(об’єднання

медіаорганізацій)

та

технологічний (виникнення та поширення нових технологій у сфері медіа). Відповідно, і відбувається цей процес на двох рівнях – інституційному (зростання взаємодії між різними ЗМІ та різними відділами

всередині

конкретного

видання)

та

технологічному

(використання кількох носіїв інформації в одному журналістському матеріалі). Окрім того відбуваються організаційні та культурні зміни і роботі редакції та окремих журналістів. Більшість дослідників погоджуються, що в результаті дії цих факторів у найближчі роки більшості медіа-організацій доведеться пройти шлях до повної конвергенції, під якою розуміють максимальну можливу

«інтеграцію

усіх

стадій

виробництва

[журналістських

матеріалів], зокрема [виробництво] аудіо, відео, текстів, зображень, графіки, а також маркетингу, перехресного промоушену, продажів, редистрибуції та взаємодії з публікою» [1]. Виділяють від трьох [8] до п’яти [9] стадій конвергенції. Марк Дез [1] виділяє п’ять стадій та ілюструє їх такими найбільш типовими прикладами: • cross-promotion

–

взаємне

анонсування

матеріалів

кількома спорідненими ЗМІ, які діють на різних носіях – наприклад,

стендапи, які роблять газетні журналісти,

представляючи у теленовинах матеріали, опубліковані у спорідненому з телеканалом друкованому виданні; • фотогалереї та слайд-шоу, які фотожурналісти роблять для веб-сайту свого видання (включно зі знімками, які не увійшли до друкованої версії); 8

• короткий

зміст

новин,

написаний

журналістами

друкованого видання, телеканалу або веб-сайту для електронної розсилки новин (на сьогоднішній день, сюди ж можна включити і подібні короткі анонси новин, зроблені для публікації у соцмережах, таких як Facebook та Twitter); • спільні проекти кількох видань, що працюють на різних носіях,

по

збиранню,

редагуванню

та

поширенню

матеріалів у різних форматах; • повністю інтегрований ньюзрум, де команди журналістів з друкованої, телевізійної та онлайн сфери працюють разом, збираючи інформацію, формуючи бази даних та плануючи матеріали, які будуть поширюватись на всіх носіях. Необхідно розуміти, що зазначені етапи конвергенції не відповідають

певним

історичним

періодам:

різні

ЗМІ

можуть

знаходитись на різному рівні конвергенції, у своєму розвитку можуть проминати одну або кілька стадій, затримуватись на якомусь етапі, уповільнюватись чи прискорюватись у напрямку конвергенції. Сьогодні найбільш типово рух у напрямку конвергенції починається зі створення веб-сайту, пов’язаного зі ЗМІ на іншому носії, після чого починаються й інші форми взаємодії із материнським ЗМІ: cross-promotion; взаємне рекламування; публікація однакових чи споріднених матеріалів; спільна робота над матеріалами, часткове чи повне об’єднання ньюз-румів. Процес

конвергенції

має

кілька

особливостей.

Зокрема,

інтегровані мультимедійні проекти є більш поширеними серед розважальних ЗМІ або розважальних проектів традиційних ЗМІ, у той 9

час як інформаційні медіа залишаються більш консервативними та інертними [1]. Саме останні дві риси є типовими у питанні поширення мультимедіа в журналістиці як на технічному, так і на інституційному, організаційному, культурному рівнях. Навіть використовуючи у своїй діяльності

сучасні

технічні

засоби,

медійні

організації

часто

продовжують відтворювати традиційні практики та логіку при створенні матеріалу, якнайменше змінюють алгоритм роботи над матеріалом та його побудову [10; 11], навіть маючи веб-сайт, мінімально використовують його потенціал, рідко користуються можливістю застосовувати мультимедійні елементи [12; 13]. Важливо, що найбільш інноваційний підхід, як у технічному, так і в організаційному, інституційному та культурному плані, демонструють не

великі

можливостей

мейнстримні є

ЗМІ.

невеликі,

Найбільш

нішеві,

відкритими

розважальні

чи

до

цих

просто

експериментальні медіа. Саме вони є найбільш відкритими до використання інтерактивних та інших мультимедійних елементів, саме на їхніх сторінках використовуються елементи найбільш інноваційні з технічного боку і саме вони є найбільш відкритими то інституційних, організаційних та культурних змін, що відбуваються в роботі редакції [14]. З точки зору інституційної конвергенції, основним фактором є зміни у структурі медіа-організацій, такі як укрупнення, об’єднання, глобалізація, розвиток медіа-корпорацій, дерегуляція з боку держав, монополізація. З точки зору конвергенції та поширення мультимедіа, відбуватись це може у кількох формах. Полярними випадками є: об’єднання кількох видань, кожне з яких раніше діяло лише через один носій (наприклад, об’єднання газети, телеканалу та Інтернетсайту), в межах одного медіа-холдингу, та зворотній процес – укрупнення одного ЗМІ з виходом на інші носії (наприклад, створення 10

газетою власного Інтернет-сайту, який сам також стає рейтинговим ЗМІ, контент ті аудиторія якого може сильно відрізнятись від материнського видання). Результати цього також можуть бути різними: від простого взаємного рекламування, до формування повноцінного конвергентного ньюз-руму. Протягом двох останніх десятиліть дослідники цих процесів переважно стверджують, що в такій ситуації найбільш ефективною формою об’єднання є саме інтеграція ньюз-румів. Проте і серед керівників медіа-організацій, і серед самих журналістів немає консенсусного погляду на це питання [15]. В результаті, в реальності інтеграція відбувається далеко не завжди: навіть у випадку, коли одне ЗМІ формально є лише онлайновою версією іншого, з інституційної точки зору, вони часто функціонують як дві окремих, слабо пов’язаних редакції, журналісти кожної з цих редакцій працюють лише для однієї платформи, використовуючи у роботі свій традиційний підхід до створення матеріалу. Головною причиною цього є нормальна інертність, що супроводжує

поширення

будь-якої

інновації,

існування

певної

внутрішньої культури та традицій, сумніви у ефективності інтеграції, технічні перешкоди та витрати на модернізацію, а також інколи юридичні перепони з боку держави (наприклад, антимонопольне законодавство). На

різних

етапах

інституційний

вимір

конвергенції

проявляється через такі риси [8; 1]: • співпраця

медіа-організаціями

поширювати,

рекламувати,

метою

постачати,

обмінюватись

та

використовувати з іншими цілями журнілстькі матеріали; • інтегровані

маркетингові,

рекламні

та

управлінські

проекти; 11

• спільна стратегія розвитку; • співпраця, пов’язана із галузевим законодавством. На сучасному медіа-ринку відбувається така інтеграція ЗМІ не тільки з іншими медіа-організаціями, а й з компаніями зі сфери розваг, маркетингу, або й з такими, що не мають жодного стосунку до сфери мас-медіа. На

рівні

конкретної

медіа-організації

(організаційний

рівень)

конвергенція проявляється через наявність таких елементів [16; 8; 1]: • активне прагнення керівництва до інтеграції, позитивне сприйняття цього процесу; • наявність відповідного бюджету, стратегії та покрокового плану; • наявність

можливості

для

найму

кваліфікованих

спеціалістів та перепідготовки тих, хто вже працює в організації; • фізичне об’єднання кількох редакцій в одну; • взаємодія між іншими відділами організації (управління, маркетинг, реклама, технічне забезпечення і т.д.) Як з точки зору дослідників, так і учасників процесу, однією з головних причин об’єднання медіа-організацій, редакцій є прагнення до зменшення видатків [17]. При об’єднанні кількох редакцій в одну а також при переході від спеціалізованих журналістів до універсальних, які можуть і мають виконувати одразу кілька функцій, зменшується сумарна потреба у робочій силі, відкривається можливість для скорочень, падає попит на спеціалістів [18]. Керівники та власники медіа-організацій «бачать перехід до нових медіа як можливість 12

зробити більше меншими силами, а не як можливість знайти нові жанри, стилі ,способи, точки зору подачі новин» [1]. В результаті зростає

обсяг

обов’язків

та

індивідуальної

відповідальності

журналіста, навантаження на нього. Це призводить до того, що поширення нових медіа та технологій, інтеграція ньюз-румів та інтеграція медіа-організацій на більш високому рівні свідомо чи опосередковано сприймаються журналістами як явища негативні – зокрема як прагнення керівництва економити за їхній рахунок. Ставлення журналістів та їхній усталений підхід до роботи і становлять собою основу культурного виміру конвергенції. При чому зазначений вище аспект поширення мультимедіа – не єдиний, який сприймається журналістами негативно. За результатами кількісних досліджень, ставлення журналістів до нових технологій може здатися вкрай позитивним. Якщо брати до уваги масштаби використання техніки та можливостей Інтернету, виходить, що ці технологічні засоби поширені майже повсюдно, усі журналісти використовують у своїй роботі електронну пошту, пошукові сайти, багато – соціальні медіа [19; 20; 21]. Проте більш глибокі якісні дослідження виявляють більш суперечливі результати – реальне ставлення журналістів і до самих технологій, і до організаційних змін, що супроводжують їх поширення, часто не таке позитивне [22; 23; 24; 25]. Самі

технології,

що

спрощують

виконання

традиційних,

звичних задач, сприймаються переважно позитивно – наприклад, тих самих пошуковиків та інших засобів Інтернету, які спрощують пошук інформації. Проте технологічні інновації, які призводять до змін у звичному алгоритмі роботи, змушують перебудовувати свій підхід до створення матеріалу, а також призводять до

описаних вище

організаційних змін у редакції, часто сприймаються з настороженістю, інертністю, або просто негативно. Часом, відкривши для себе певну 13

технологічну новинку, журналіст зацікавлюється нею на якийсь час, проте її використання так і не засвоюється, не перетворюється на звичку. Загалом, якщо запровадження нових технологій змушує людей занадто швидко чи радикально змінювати усталені зразки поведінки, воно починає сприйматись негативно, викликати відчуття стресу та розгубленості. Ще більше питань викликають організаційні зміни, до яких призводить конвергенція. Окрім описаних вище проблем (скорочення штатів, зростання навантажень та відповідальності при незмінній зарплатні, сприйняття цих процесів як таких, що викликані виключно комерцією та діють не на користь журналістам) якісні дослідження виявляють і ряд інших. І при об’єднанні кількох ЗМІ, що раніше діяли через різні канали передачі інформації, в одне, і при зворотному процесі – відгалуженні від материнського видання версії на іншому носії, відбувається видима інтеграція ньюз-румів, проте реальні межі між

журналістами

різного

профілю

залишаються

або

навіть

підсилюються: «співпраця між у минулому розрізненими частинами редакції не відбувається плавно і часто супроводжується різного роду «війнами

за

територію»,

сутичками

та

непорозуміннями…

сприйняттям роботи у мультимедійній сфері як менш престижної, ніж робота виключно для традиційного, основного ЗМІ, спротиву з боку журналістів та редакторів, чиї ролі сильно вкорінені в існуючу культуру ньюзруму». [1] При такій зміні структури редакції розрізнення «свій-чужий» та межі між різними частинами редакції підсилюються, та з’являються нові, які були вкорінені у колишню структуру редакції. Стосунки між журналістами з різних частин ньюз-руму часто супроводжуються певним ступенем недовіри, неповаги або іншими формами взаємної негативної оцінки, оцінки функцій, доцільності та комерційної смислу 14

в існуванні одне одного. [26; 27; 28] Для

подолання

таких

негативних

ставлень

вважають

необхідним, щоби різні частини редакції не дублювали одна одну, а виконували свої унікальні функції, що часто досить важко реалізувати на практиці. Інший варіант – навпаки створювати максимально інтегровані редакції. Наприклад, щоб усі журналісти в редакції однаковою мірою писали, і для онлайнової, і для друкованої версії видання. Проте реалізація такого варіанту також може викликати проблеми

через

специфіку

та

ритм

функціонування

кожної

платформи, нерівноцінне сприйняття роботи для кожної з них самими журналістами. Проміжним варіантом може бути створення певної з’єднувальної ланки: наприклад, щоб для онлайнової та друкованої версій

видання

писали

окремі

групи

журналістів,

фотокореспонденти працювали у рівній мірі для обох платформ – для них і робота офлайн, і онлайн має свої переваги, зокрема, публікація фото у друкованому виданні може сприйматись як більш престижна, але сайт дозволяє публікувати більшу кількість фотографій, ніж друковане видання, жорстко обмежене площею сторінок. Іншим важливим фактором, який спрощує засвоєння інновації, є відчуття журналістами та редакторами активного впливу на процес, агентності. [27] Якщо вони сприймають себе не пасивними об’єктами технологічних, організаційних та інші змін, відчувають, що ці зміни відбуваються з їхньої ініціативи та схвалення (або ж з ініціативи та схвалення колег), а не як одноосібне рішення з боку зовнішньої групи (керівництва чи іншої медіа-організації), то і сприймаються ці інновації значно більш позитивно. Можна зробити висновок, що важлива риса професії журналіста полягає не стільки у тому, що журналісти не люблять змінювати усталені зразки поведінки, скільки у тому, що вони потребують відчуття активного впливу та залучення у 15

процес, а також розуміння та схвалення тієї вигоди, яку приносить інновація. Окрім того, з часом формується загальне сприйняття у масовій свідомості деяких інновацій як позитивних чи необхідних. Наприклад, наявність у видання сайту чи профілю в соціальній мережі на даний момент сприймається як обов’язкове навіть тими, хто не може чітко сформулювати імовірних переваг присутності онлайн. І навіть журналісти офлайнового видання не будуть чинити опір цьому процесу. Проте часто вони не бачитимуть у ньому й переваг. Таким чином, супротив інновації природним чином зникає тоді, коли вона поширюється настільки, що перестає бути власне інновацією і перетворюється у масовій свідомості на норму. Проте в цьому випадку ставлення до неї стає пасивним: не відбувається ні негативного ставлення, ні активного використання цієї інновації. Технологічний аспект конвергенції є найпростішим у вивченні та на перший погляд виглядає найбільш оптимістично. Окрім зазначених

вище

аспектів

(загальноприйнятого

використання

електронної пошти, пошуку в Інтернеті, споживання Інтернет-медіа, використання соціальних мереж), масового поширення набувають CMS – Системи Управління Контентом (Content Management Systems), системи автоматизації баз даних на основі XML. Таким чином, робота з пошуку інформації автоматизується. В результаті робота журналіста, з одного боку, стає більш ефективною, але з іншого – обмеженою та механічною. Це призводить до зниження якості матеріалів та виникнення явища «копі-пейст журналістики» [1], а також до відчуття стресу та обмеженості в можливостях, недостачі творчої свободи, надмірної залежності від зовнішніх постачальників інформації та програмного забезпечення. 16

Окрім того, поширення технологій та конвергенція призводять до радикальних змін на ринку праці серед журналістів. Хоча деякі дослідження

стверджують,

що

технологічні

навички

не

вирішальним критерієм у прийнятті на роботу [29], навіть вони погоджуються, що для сучасного журналіста необхідно розуміти функціонування нових медіа та мислити за межами однієї платформи. Інші [30] стверджують, що саме широкий спектр технічних навичок, здатність працювати одразу із кількома носіями (текст, аудіо, відео, фото, веб-дизайн і т.д.) є критичним фактором при прийнятті журналіста на роботу, навіть якщо ці знання і не є вкрай глибокими. У той час як вузька спеціалізація та глибокий професіоналізм лише в одній сфері є програшним варіантом. Таким чином, поширення технологій впливає на журналіста зі ще одного боку: воно може призводити до відчуття стресу, професійної непотрібності та загалом негативного ставлення з боку журналістів, які відчувають себе під загрозою. Відповідно до цих нових вимог ринку праці, викликаних розвитком технологій, змінюються і сучасні програми навчання журналістів. Спеціалізація в одній сфері стає неактуальною, все більша кількість навчальних програм включать у себе роботу з усіма основними

носіями

мережами,

формують

інформації, в

новими

молодих

медіа,

соціальними

журналістах

максимальну

автономність та здатність власноруч створити матеріал практично будь-якого типу. [30]

1.2. Поняття мультимедіа

Термін «мультимедіа» може бути визначений по-різному. Мультимедійність у найбільш поширеному розумінні – побудова матеріалу з використанням більш, ніж одного медіуму, каналу передачі інформації, з подальшим розміщенням цього матеріалу в Інтернеті. [1, 2] Але також під цим терміном також можуть розуміти представлення того самого матеріалу через кілька носіїв інформації. Більш точним та доцільним для використання у даному дослідженні матеріалу

визначення

трьом

мультимедійності,

основним

критеріям:

як

відповідності

гіпертекстуальності,

інтерактивності та власне мультимедійності (у вузькому значенні цього

слова).

[1]

Гіпертекстуальність

передбачає

наявність

гіпертекстових посилань на інші матеріали (на цьому ж ресурсі, або за його межами). Інтерактивність – можливість споживача взаємодіяти з якимись

із

елементів

матеріалу,

наприклад,

за

допомогою

інструментів навігації, коментування, можливість тим чи іншим чином змінювати матеріал. Власне мультимедійність – побудова матеріалу з використанням більш, ніж одного носія інформації. [1] Через дуже широку поширеність мультимедійних елементів, у наш час мультимедійність передбачає вже не тільки, і не стільки використання певних технічних засобів, скільки інший підхід до створення та подачі матеріалу. Мультимедійні елементи, які були інновацією ще кілька років тому, сьогодні стали типовими елементами як масової свідомості споживача, так і повсякденної діяльності автора матеріалу.

Відбувається

процес

засвоєння

інновації:

колишня

інновація засвоюється суспільством і перетворюється на норму, підхід 18

до її створення і споживання змінюється. На початковому етапі поширення інновації, новий носій наповнюється інформацією за тими ж алгоритмами, які використовувались для наповнення носіяпопередника [31] (наприклад, на початковому етапі матеріали для Інтернет-версії газети пишуться так само, як і для друкованої версії). Проте з часом і при створенні, і при дослідженні мультимедіа, фокус уваги зміщується з самого факту наявності певного технічного елементу, на зміни у структурі, змісті, алгоритмі створення матеріалу, до яких призводить наявність цього елементу. Принципово новими підходами при створенні журналістських матеріалів,

що

з’явились

завдяки

поширенню

мультимедіа,

принципи мультилінійності (multilinearity) та мультивокальності (multivocality).

[32]

Мультилінійність

–

наявність

декількох

унікальних наративних ліній. Окремим і найбільш типовим випадком мультилінійності є підхід, коли наратив матеріалу розділяється на декілька частин, кожну з яких оповідають за допомогою якогось одного

носія

інформації,

що

найбільше

відповідає

її

змісту

(наприклад, історію багату на візуальні образи оповідають за допомогою фото, а більш змістовне оповідання передається через аудіо, яке можно слухати паралельно з переглядом фотографій). Історії, розказані за допомогою кожного медіуму не повторюються, а доповнюють одна одну. Таким чином, фінальний матеріал складається з суми кількох унікальних історій, кожна з яких розказана за допомогою одного найбільш підходящого медіуму. Саме це можна назвати основною інновацією у підході до створення журналістських матеріалів для Інтернету. Мультивокальність – наявність декількох точок зору на одну і ту саму історію. Може бути реалізована через можливість коментувати матеріал, або через розміщення у матеріалі гіпертекстових посилань 19

на інші матеріали, що стосуються цієї ж теми. Тед Нельсон [33] також називає основною рисою мультимедіа гіпертекстуальність – у розумінні «непослідовного писання». На практиці це передбачає, що матеріал створюється, відштовхуючись від носія, який буде найбільш підходящим для даної частини наративу. Лев Манович [34] описує гіпертектсуальність, як «наратив баз даних». Під цим розуміється, що текст складається з фрагментів інформації, які можні і слід комбінувати у різних послідовностях. Такими «фрагментами інформації» у найпростішому випадку можуть бути і прості гіперпосилання та цитати з інших матеріалів. За класифікацією Джанет Мюррей [35] нові медіа є: • «процедурними» - відкритими для змін, які можна вносити засобами комп’ютерного програмування; • «партисипаторними» - свій вклад до створення контенту можуть робити користувачі; • «енциклопедичними» - несуть вичерпний обсяг інформації з певного питання. • «просторовими» - структура наративу, яка передбачає поняття місця та передбачає можливість навігації. Таким чином, ми бачимо, що структура, зміст та процес створення

«ідеального»

мультимедійного

матеріалу

не

може

обмежуватись простим копіюванням матеріалів з інших носіїв – текстів з друкованої версії видання або відео з випуску телевізійних новин.

Основні типи мультимедійних елементів: • Аудіо • Зображення (фото, слайд-шоу) • Відео • Інтерактивні елементи • Коментарі • Гіпертекстові посилання Слід наголосити, що немає сенсу відносити до мультимедійних матеріалів ті, в яких текст просто супроводжується кількома фотографіями, оскільки матеріал такого типу ані за структурою, ані за підходом до його створення нічим не відрізняється від стандартного друкованого матеріалу з газети чи журналу. До мультимедійних варто відносити саме ті матеріали, в яких фото подані у вигляді інтерактивних галерей чи слайд-шоу, оскільки вони представляють читачу можливість навігації – взаємодії та управління контентом. У своєму дослідженні [2], схожому на моє дослідження і за метою, і за методологією, Сьюзан Джейкобсон аналізує використання мультимедійних елементів на сайті газети The New York Times (nytimes.com). Сайт nytimes.com має окремий розділ «Мультимедіа», який індексує такі категорії контенту: аудіо, слайд-шоу, інтерактивні елементи та відео. Також у дослідженні стверджується, що матеріали, побудовані на використанні самого лише аудіо, спочатку включили, а потім вилучили з категорії мультимедіа. З цього бачимо, що гіперпосилання та інструменти зворотного зв’язку (коментування) не виділяються в окремі категорії. Пояснити це можна тим, що ці елементи присутні у кожному матеріалі як елементи структури сайту, при цьому вони не слугують самостійними каналами побудови 21

наративу, а переважно використовуються як «службові» елементи. При чому саме ці типи елементів дають змогу сформувати таку рису мультимедійного матеріалу, як мультивокальність. З того, що їм не надають великого значення, можна зробити висновок, що і сама мультивокальність сприймається як менш важлива – як і в домультимедійну добу, матеріал переважно створюється з однієї перспективи – автора, а посилання на інші матеріали та можливість надати голос аудиторії сприймаються більше як формальність. Проте і друга риса ідеального мультимедійного матеріалу – мультилінійність – розвинута не так сильно. У більшості випадків мультимедійний матеріал являє собою текст доповнений інформацією лише одного типу. Виняток становлять сайти телеканалів, оскільки, наслідуючи своєму материнському медіа, вони використовують відео як базовий тип медіа. Детальніше про це у результатах дослідження. За результатами дослідження Сьюзан Джейкобсон [2] більшість мультимедійних матеріалів було побудовано на використанні тексту, фото та аудіо. Використання відео, анімації та графіки зустрічалося набагато рідше. За підходом до створення матеріалу онлайн можна виділити такі категорії: • перенесення матеріалу з іншого медіа без змін (у більшості випадків такий матеріал не є мультимедійним); • перенесення

матеріалу

без

змін,

але

додатковою

інформацією (наприклад, текст не відрізняється від того, що був у друкованому виданні, проте його доповнює фотогалерея, яку неможливо було надрукувати); • самостійний матеріал, що не повторює, але доповнює 22

матеріал на іншому носії (тобто обидва матеріали мають одну тему, але їхні тексти або використані носії інформації відрізняються); • повністю самостійний матеріал, що не має зв’язку з матеріалами на інших носіях. У

випадку

із

сайтом

nytimes.com

більшість

матеріалів

представляли собою саме адаптаціями друкованих матеріалів із додатковою інформацією (другий та третій тип) – 32 з 45 досліджених матеріалів. Інші 13 не мали відповідного друкованого матеріалу і були створені спеціально для аудиторії веб-сайту. [2] Автор робить висновок, що на даний момент мультимедійні матеріали не набули усіх рис ідеального мультимедіа, створеного такими теоретиками як Джордж Ландоу, Тед Нельсон та Лев Манович – повноцінної гіпертекстуальності,

що

передбачає

мультилінійність,

мультивокальність, різні форми нелінійного нарративу та відкритий кінець. Пояснюється це тим, що «змістом нового медіуму є старий медіум» [2], як це стверджує теорія Маршала Маклюена, і оскільки ми знаходимось на ранньому етапі розвитку онлайн-журналістики, журналісти створюють матеріали того типу, який уміють, часто не використовуючи можливості нового медіуму на повну силу.

РОЗДІЛ 2 МЕТОДОЛОГІЯ

У даному дослідженні було використано метод контент-аналізу. Контент-аналіз, із певними обмеженнями, можна віднести до кількісних методів, хоча йому також характерні й певні риси якісних методів. За допомогою цього методу було досліджено зміст обраних Інтернет-ресурсів: які саме мультимедійні елементи у своїй роботі використовують українські ЗМІ, у якій кількості, які є особливості використання, виміряно кількісні показники та окреслено основні тенденції.

Оскільки

питання

використання

мультимедіа

саме

українськими ЗМІ є досить слабо дослідженим на професійному рівні, моє дослідження за своїм характером є експлораторним: окреслює сферу дослідження, вимірює основні показники, типові риси, тенденції та проблеми. Специфіка даного типу досліджень, а також і кількісних методів, зокрема і контент-аналізу, в тому, що вони дають можливість вивчити проблему, можливо, не настільки глибоко, як інші методи та дослідницькі підходи, проте дають змогу осягнути масштаби та основні риси досліджуваного питання, з метою створити чітке підґрунтя

для

подальших

досліджень.

Дане

дослідження

розглядається саме як початковий етап для більш глибоких та\або тривалих досліджень окремих деталей досліджуваної проблеми, її змін з часом і т.п. У подальших дослідженнях буде доцільно проводити репрезентативні кількісні вимірювання, для отримання точних даних, які можна буде використати, поширивши на увесь медіа-ринок

України,

також

якісні

дослідження

(можливо, 24

використовуючи в тому числі й соціо-психологічні методи), які дозволять

наповнити

отримані

цьому

дослідженні

кількісні

показники більш глибоким змістом, більш детально вивчити підхід журналістів до роботи над мультимедійними матеріалами.

2.1. Метод контент-аналізу

Контент-аналіз – науковий аналіз змісту (англ. content – «зміст») повідомлення [36] – один із основних методів для сучасних досліджень медіа. Цей метод є універсальним та з відповідними адаптаціями підходить для вивчення багатьох категорій матеріалів – як за змістом, так і за формою, носієм. У моєму дослідженні цей метод було використано з метою визначення

основних

особливостей

використання

елементів

мультимедіа українськими ЗМІ. Основні показники, які планувалося дослідити

за

допомогою

цього

методу

такі:

використання

мультимедійних елементів того чи іншого типу; частота використання різних типів елементів; кількість мультимедійних елементів, що можуть бути використані в одному матеріалі; зміст, його співпадіння з матеріалами на інших носіях тощо. Цей

метод

дозволяє

фіксувати

якісні,

кількісні

характеристики об’єкту дослідження. До перших зазвичай належать кількісно виміряні змінні, через які вивчається об’єкт (наприклад, частота та контекст використання певних слів у досліджуваному тексті, кореляції цих показників із іншими). До других – змістовні характеристики,

вкладені

досліджуваний

матеріал

(автором,

споживачем тексту). Відповідно, залежно від того, яку саме мету ставить перед собою дослідник, який алгоритм контент-аналізу він використав та яким саме характеристикам об’єкту дослідженні він приділив увагу в першу чергу, можна виділити кількісний та якісний контент-аналіз. Типові задачі, які дозволяє вирішити метод: аналіз великих 26

обсягів

тексту

(зазвичай

–

кількісний

контент-аналіз);

аналіз

прихованих закономірностей об’єкту дослідження; аналіз результатів діяльності людини без прямого контакту з нею. [37] Найчастіше об’єктами аналізу за допомогою контент-аналізу стають друковані тексти (періодичні видання, книги, зазвичай аналізуються за допомогою кількісного контент-аналізу), Інтернетматеріали,

теле-

та

радіопередачі,

матеріали

міжособистісної

комунікації (листування тощо), зображення (зазвичай аналізуються за допомогою якісного контент-аналізу). Точні методики проведення контент-аналізу, так само, як і точне визначення самого методу, можуть бути дуже різноманітними. Наприклад,

кількісний

контент-аналіз

можна

визначити

як

дослідницьку техніку для «об’єктивного, системного та кількісного опису комунікації» [38] і в принципі представляє собою процес виокремлення одиниць аналізу, їхній підрахунок і категоризацію, систематизацію та аналіз. Відповідно,

якісний

контент-аналіз

відрізнятиметься

прагненням до змістовного аналізу, а не кількісного опису контенту. А також значно більшим рівнем суб’єктивності як у аналізі, так і фокусом на суб’єктивному змісті, який вкладають у

повідомлення

різні учасники комунікаційного процесу.

2.2. Історія методу

Історично

історію

використання

контент-аналізу

як

дослідницького методу можна поділити на такі етапи [39]: 1) зародження ідей аналізу слова (V ст. до н.е. – кінець XIX ст.); 2) кількісний газетний аналіз (кінець XIX – XX стст.); 3) «ранній» контент-аналіз (1920 – 1937 рр.); 4) класичний контент-аналіз (до середини XX ст.) 5) удосконалення класичного контент-аналізу, розробка різних відів якісного контент-аналізу. Першим задокументованим випадком використання методу, що за своїм принципом можна віднести до контент-аналізу, називають випадок аналізу релігійних текстів, що мав місце у Швеції в 1640-му році. Тоді теологи проаналізували апокрифічну збірку з 90 релігійних гімнів під назвою «Пісні Сіону» та порівняли її текст із текстами офіційних релігійних текстів з метою визначити, наскільки текст апокрифу

відповідає

офіційно

визнаним

текстам.

Для

цього

підрахували кількість основних релігійних ідей та символів, які згадуються у текстах, та проаналізовано, як саме їх там висвітлено (позитивно, негативно, реально). Початок використання повноцінного контент-аналізу в сучасну добу ведуть від дослідження преси, проведеного американським журналістом Дж. Спідом у 1893 році. Він провів аналіз тематики матеріалів

недільних

випусків

кількох

американських

газет,

вимірюючи у дюймах, яку площу було відведено під матеріали певної тематики (бачимо, що одиницею вимірювання у кількісному контент28

аналізі звичайного друкованого тексту може бути навіть просто одиниця площі). Він опублікував результати свого дослідження у статті «Чи дають тепер газети новини» і висловив у ній думки вкрай подібні до ідей прибічників теорії «таблоїдизації» вже сучасної преси: що сучасна йому преса нехтує темами політики, релігії, науки, літератури, і все більше уваги приділяє скандалам та пліткам. [40] У довоєнні роки у США почали формуватись загальноприйняті методи та норми проведення кількісного контент-аналізу, як методу, в якому

тексті

виокремлюються

певні

одиниці

інформації,

підраховується і аналізується частота та контекст їх вживання. Під час Другої Світової війни цей метод використовувався для дослідження пропаганди а також, аналізуючи частоту появи військових пісень в ефірі радіостанцій у різних місцях на території Європи, робили висновки про пересування німецьких військ. Свій внесок у становлення методу вніс класик теорії масових комунікацій Гарольд Ласвелл [41]. У праці «Пропагандистська техніка у Світовій війні» він проаналізував пропаганду воюючих сторін: проаналізувавши, які форми соціальної поведінки було відображено у пропагандистських матеріалах, він робив висновок про те, які цілі переслідувала пропаганда. У 40-50-х роках відбувалося становлення класичного та розвиток якісного контент-аналізу. Чарльз Осгуд запропонував принцип

«зв’язаності

символів»,

який

пропонує

виявляти

невипадкові, змістовно пов’язані групи елементів тексту, зрештою – досліджувати кореляційні зв’язки між ними. У 1952 році Бернард Берельсон видав книгу «Контент-аналіз у комунікаційних дослідженнях», що стала класичною працею, в який описано цей науковий метод. У другій половині XX ст. контент-аналіз 29

за частотою використання став найпоширенішим методом досліджень у сфері медіа в американських університетах.[42] У цей же час його почали

використовувати

Барановим

суб’єктивних

СРСР

мотивів

(наприклад, авторів

дослідження

матеріалів

А.

газеті

«Известия»). [43]

2.3. Застосування методу

Отже

традиційне

визначення

контент-аналізу

таке:

об’єктивний, систематичний, кількісний опис змісту комунікації. Звідси випливають основні принципи, яких слід дотримуватись при застосуванні

цього

методу:

об’єктивність,

систематичність

та

дотримання процедури аналізу. Принцип об’єктивності передбачає, що необхідно прагнути до аналізу, на результати якого мінімальним чином

впливатиме

особистість

дослідника.

Об’єктивності

слід

прагнути не тільки при аналізі та інтерпретації результатів, а й підчас концептуалізації понять, пошуку змінних, встановлення категорій аналізу, дотримання заздалегідь визначеної процедури дослідження незалежно від отриманих у процесі результатів. Систематичність означає, що дослідження на усіх стадіях проводиться послідовно за єдиними, чітко встановленими принципами та правилами. Окрім цього, концептуалізація понять, вибір змінних та категорій змінних має бути вичерпним, чітко прописаним і зрозумілим іншим дослідникам. Дотримання цих правил має забезпечувати відповідність контент-аналізу

загальним

принципам

наукового

дослідження,

зокрема забезпечувати відтворюваність результатів (можливість їх повторення іншими дослідниками). [39] Алгоритм дослідження із застосуванням контент-анлізу такий: • Сформулювати дослідницьке питання або гіпотезу • Запропонувати оперативний термін • Визначити генеральну сукупність • Обрати вибірку 31

• Обрати одиницю вимірювання • Створити категорії (систему класифікації) • Встановити систему вимірювання • Тренування

кодувальників

та

проведення

пілотного

дослідження • Кодування контенту відповідно до встановлених термінів • Проаналізувати зібрані дані • Інтерпретація результатів (висновки) [40] Кількісний контент-аналіз полягає у виокремленні певної характеристики тексту (зазвичай – частоти згадування певної одиниці інформації), вимірюванні частоти її появи, контексту та оцінки, якої їй надано. Він більше підходить для аналізу великих текстів. У якісному контент-аналізі фокус робиться не на частоті появи певного елементу в тексті, а на самому факті присутності даного елементу, аналізі його контексту, змісту (як його сприймає автор чи споживач повідомлення) та форми. [44] Одиницею аналізу може бути обрано будь-який елемент або характеристику тексту: слово чи словосполучення, символ, тему, оцінку або, наприклад, характер персонажу художнього твору. [45] Одиниця аналізу має бути: достатньо великою, значною, щоб виражати певне значення, проте бути малою, лаконічною, щоб не виражати

більше

одного

значення;

має

легко

та

об’єктивно

ідентифікуватися; кількість одиниць аналізу має бути достатньою для отримання вичерпних матеріалів, проте не надлишковою, щоб проведення та змістовний аналіз результатів дослідження було взагалі можливим. [45] Обравши одиницю вимірювання слід визначити, які 32

саме її характеристики будуть досліджуватись: частота, обсяг, зміст, контекст тощо. До переваг методу контент-аналізу можна віднести: можливість аналізу великих обсягів текстів; можливість пошуку прихованих характеристик тексту без взаємодії з автором; відносна простота і невисока вартість; об’єктивність (більшою мірою – для кількісного контент

аналізу)

та

можливість

застосування

позитивістського

кількісного підходу для пошуку суб’єктивних значень, закладених у тексті, зокрема – можливість узагальнення та поширення отриманих результатів на всю генеральну сукупність за умови дотримання принципів кількісного дослідження. До недоліків можна віднести: можливу складність роботи з великими

обсягами

текстів

та

великою

кількістю

змінних;

неможливість повністю позбутися суб’єктивності дослідника (у першу чергу, в якісному контент-аналізі, а також і у кількісному, наприклад, на стадії відбору одиниць вимірювання чи категорій аналізу) чи автора (також у першу чергу стосується якісного контент-аналізу, в якому виявлення і дослідження суб’єктивних значень, яких надає тексту

автор

чи

споживач,

часто

метою

дослідження);

механістичний аналіз тексту, який не дозволяє зробити змістовний його

аналіз

та

призводить

до

поверхневих

чи

викривлених

результатів. Останнє стосується у першу чергу кількісного контент-аналізу: цей недолік можна вважати характерним для усіх кількісних методів, але для контент-аналізу ризик є особливо високим, оскільки дуже часто цей метод використовують саме з метою аналізу змісту тексту або значення певних його характеристик. Тому кількісний підхід не може застосовуватись для аналізу об’єкту, що має великий рівень 33

суб’єктивності, без подальшого критичного та змістовного аналізу отриманих результатів. Варто також зазначити, що усі перераховані недоліки є типовими для кількісних чи кісних методів в цілому (відповідно до того, який тип контент-аналізу використовує дослідник) та є досить незначними, за умови, що дослідник правильно спланував процедуру проведення дослідження та дотримався її, а також розуміє обмеження та специфіку методу, та як ці обмеження та недоліки можна компенсувати. У моєму дослідженні одиницею вимірювання є мультимедійні елементи у Інтернет-матеріалі. Вимірюваними змінними є: тип видання; наявність мультимедійних елементів у журналістському матеріалі; тип мультимедійного елементу (гіпертекст, аудіо, фото, графіка,

відео,

інтерактивні

елементи);

оригінальність

(чи

використаний матеріал оригінальним, чи скопійованим з іншого носія – наприклад, відеосюжет, який у такому ж вигляді транслювався у випуску новин по телебаченню, або текст, передрукований без змін з «паперової» версії видання). До вибірки увійшли українські інформаційні Інтернет-ресурси різного типу: видання, що не мають жодної офлайнової версії, Інтернет-сайти телевізійних каналів та друкованих видань. Видання обиралися за величиною відвідуваності Інтернет-сайтів у категорії «ЗМІ та періодика» в рейтингу http://top.bigmir.net/. Загальна кількість сайтів у категорії – 3421, загальна кількість відвідувань – 3 827 671. До вибірки потрапили найпопулярніші сайти за показником «хости» на день – загальне число унікальних відвідувань, унікальних адрес в Інтернеті (IP-адрес), з яких були звернення до даної сторінки 34

за даними на 12 червня 2013 року. Сайти друкованих видань: http://www.korrespondent.net/

(Всього

хостів

225

672,

охоплення всеукраїнської аудиторії за місяць - 11.98%) http://focus.ua/ (Всього хостів - , охоплення всеукраїнської аудиторії за місяць ) http://www.segodnya.ua/ (Всього хостів - 181 314, охоплення всеукраїнської аудиторії за місяць 12.09%) Сайти телеканалів: http://podrobnosti.ua/ (Всього хостів - 101 833, охоплення всеукраїнської аудиторії за місяць - 6.50%) http://tsn.ua/ (Всього хостів - 210 700, охоплення всеукраїнської аудиторії за місяць - 12.17%) Сайти, що не мають офлайнових материнських ЗМІ: http://lb.ua/ (Всього хостів - 128 615, охоплення всеукраїнської аудиторії за місяць - 8.03%) http://gazeta.ua/

(Всього

хостів

114

600,

охоплення

всеукраїнської аудиторії за місяць - 8.33%) Інформагенції: http://www.unian.ua/ (Всього хостів - 98 526, охоплення всеукраїнської аудиторії за місяць - 6.88%) http://www.ukrinform.ua/ (Всього хостів - 54 641, охоплення всеукраїнської аудиторії за місяць - 5.04%). Для аналізу було обрано період в один тиждень – з 3-го по 9-те червня 2013 року. Такий період є оптимальним для аналізу, оскільки усі з обраних ЗМІ публікують матеріали досить активно, їхня кількість 35

за

тиждень

середньому

обчислюється

сотнями,

патерни

використання мультимедіа є досить сталими. Тож аналіз матеріалів саме за такий період вважаю достатнім і репрезентативним для даного сайту, і при цьому не надмірно трудомістким для експлораторного дослідження. Оскільки сайти обраних видань мають різну структуру, аналіз кожного із них проходив окремо. Аналізувалися основні розділи сайту, в яких регулярно публікуються матеріали різного типу: новини, статті, блоги та авторські колонки, відеосюжети та фотогалереї. У кожному розділі сайту підраховувалась кількість матеріалів із мультимедійними елементами, а також їх тип. Враховувались наступні типи елементів: • текст (сюди ж відносились неітерактивні фото, які не вважалися мультимедійним елементом – див. розділ «Поняття мультимедіа»); • інтерактивні фотогалереї та слайдшоу; • аудіо; • відео; • інтерактивні елементи (карти, ігри і т.п.); • гіперпосилання. Кожному елементу, який був присутній у матеріалі, надавався відповідний код. При цьому враховувались лише ті елементи, що є частиною самого матеріалу, а не такі, що є елементами будови сайту.

Текст

Фотогалерея

Аудіо

Відео

Інтерактивний

Внутрішні

Зовнішні

елемент

гіперпосилання

Табл. 1 Коди елементів за носієм Якщо у матеріалі було декілька елементів, він позначався багатозначним кодом, кожен знак у якому відповідав коду наявного елементу. Наприклад, матеріал, у якому були присутні текст та фотогалерея

позначався

кодом

12,

матеріал,

якому

були

фотогалерея, аудіоподкаст та гіперпосилання на інший матеріал цього ж сайту позначали кодом 236 і т.д. У цьому випадку першим ішов код елементу, який можна вважати головним для даного матеріалу. (наприклад, стаття, ілюстрована фотографіями, позначалася кодом 12, а фотогалерея з текстовими коментарями до фотографій – кодом 21). Оскільки мультимедійним за визначенням є лише матеріал, у якому інформація представлена на більш, ніж одному носії, у даній системі кодування мультимедійними можна вважати лише ті матеріали, коди яких є двозначними і більше. Функція коментування, а також і плагіни соціальних мереж є вбудованими у структуру всіх сайтів і відображаються на кожній сторінці однаково, вважалося, що вони не можуть характеризувати конкретний матеріал, надання їм власного коду та віднесення, наприклад, матеріалу, що складається з самого лише тексту, під яким знаходиться форма для коментування, до мультимедійних, позбавлене сенсу та лише викривить результати дослідження. Тож для усіх сайтів було відмічено наявність таких елементів загалом, проте вони не кодувалися для кожного конкретного матеріалу. З цією ж метою – щоб уникнути викривлення, перебільшення результатів – не кодувалися й гіперпосилання, які просто позначали 37

джерело інформації (наприклад, «За матеріалами інформагенції N»). Використання гіперпосилань такого типу не може характеризувати спосіб

використання

журналістами

мультимедійних

елементів,

оскільки є формальною вимогою користування інформацією із зовнішніх джерел і є обов’язковою в тому числі з юридичної точки зору. Враховувались лише ті гіперпосилання, які можна вважати змістовним елементом наративу – які несуть додаткову інформацію для даного матеріалу (на попередні матеріали з цієї ж теми, на зовнішні джерела, які дають додаткову інформацію тощо). Типи матеріалів за унікальністю кодувалися таким чином: Унікальний матеріал

Матеріал з іншого носія зі змінами

Точна копія матеріалу з

або доповненнями

іншого носія

Табл. 2 Типи матеріалів за унікальністю Таким чином повний перелік змінних, що вимірювались і даному дослідженні, такий: • тип ЗМІ; • рубрика; • кількість матеріалів за досліджуваний період (сумарно та по рубриках); • кількість матеріалів кожного типу за унікальністю (сумарно та по рубриках); • кількість матеріалів за типом використаних елементів (сумарно та по рубриках). Детальніше див. таблиці контент-аналізу у Додатках 1-10. 38

РОЗДІЛ 3 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

3.1. Загальні результати

Загалом було проаналізовано 13546 матеріалів опублікованих за тиждень у основних розділах дев’яти аналізованих ЗМІ. З них випадковим чином було обрано вибірку з 1614 матеріалів, які і аналізувалися за обраними параметрами. Вибірка формувалася за таким

принципом:

аналізувався

перший

матеріал

за

день,

опублікований у даному розділі, потім 11-ий, 21-ий і так далі. Тому відсоток проаналізованих матеріалів для кожного розділу кожного ЗМІ варіюється від 10% (коли було проаналізовано рівно кожне десяте повідомлення) до 100% (якщо у певному розділі щодня публікувалося лише одне повідомлення). Загалом було проаналізовано 11,91% від загальної кількості матеріалів, опублікованих за період дослідження. Виявилось, що ознаки мультимедійності присутні у близько 70% відсотків матеріалів (1129 з 1614). Але незважаючи на це, не можна стверджувати, що українські ЗМІ користуються можливостями нових технологій на повну міру. Саме категорія матеріалів під назвою «Мультимедіа» існує лише на одному сайті - Segodnya.ua. Там у цю категорію входять матеріали, що містять відео, фото та аудіо. При цьому розділ аудіо наповнюється настільки рідко, що за період дослідження у вибірку не потрапило жодного матеріалу (попередній матеріал, що містив аудіо 39

був опублікований приблизно за місяць до того). На решті сайтів лише присутні окремі рубрики або розділи сайту «Фото» та «Відео». Це говорить про те, що для журналістів цих ЗМІ, мультимедійний контент все ще сприймається як група розрізнених носіїв. Вони слабо поєднуються як в структурі сайту, так і у структурі матеріалів, мультимедіа не сприймається як цілісне явище, яке вимагає особливого, конвергентного підходу як до функціонування редакції, так і до створення матеріалу конкретним журналістом. У низькому значенні аудіо у складі матеріалів полягає перша відмінність у використанні мультимедіа українськими ЗМІ від результатів згаданого дослідження сайту The New York Times. [2] Один із результатів того дослідження полягав у тому, що най поширеними носіями

інформації

аудіо

та

фото,

відео

та

графіка

використовуються менше. На українських сайтах, крім одного, повністю відсутні матеріали, що містять аудіо інформацію (самостійно або в комбінації з іншими носіями). Використання відео та фото зустрічається набагато частіше. Але і тут вимальовується зовсім протилежна

закономірність:

відео

українських

ЗМІ

використовується значно помітно частіше, ніж фото. Нагадаю, що у категорію «Фото» за умовами відбору потрапляли лише інтерактивні фотогалереї,

не

поодинокі

не

інтерактивні

фото.

Звичайні

фотографії (власного виробництва, прямо пов’язані з матеріалом, або ж стокові фотографії чи фото від інформагенцій) є практично в усіх текстових матеріалах. Проте таке їх використання не відрізняється від використання зображень у звичайних друкованих виданнях, не свідчить про жодну інновацію, а тому не потрапляло до відбору. Щодо інтерактивних фотогалерей, вони зустрічаються у 10,47% відсотках матеріалів проти 18,96% матеріалів, у яких використане відео (169 та 306 матеріалів відповідно). Таким чином, фото становить лише 14,97% 40

усього мультимедіа, а відео – майже третину (27,10%). Таким чином, з чотирьох найпоширеніших типів мультимедіа (відео, фото, внутрішні та зовнішні та зовнішні гіперпосилання) фотографії виявились на останньому місці. Анімація, інтерактивні елементи (наприклад, інфографіка, карти і т.д.) зустрічаються вкрай рідко. До вибірки потрапило лише два інтерактивних елементи, обидва були на сайті Segodnya.ua, обидва – форми для опитування відвідувачів сайту. Перше з них знаходилося у матеріалі спортивної тематики, друге йшло окремим матеріалом у рубриці

«Опитування»,

яка

на

сайті.

Подібні

опитування

зустрічаються і на інших сайтах, проте там вони є самостійними елементами структури сайту і не мають відношення до жодного конкретного матеріалу, а тому, за умовами відбору, не потрапляли до вибірки. Лише зазначені два мультимедійні елементами були частинами певного матеріалу. Ще одним прикладом застосування інтерактивних елементів був мультимедійний проект того ж таки сайту Segodnya.ua, про який ітиметься далі. Найбільш поширеним типом мультимедіа в українських змі є гіперпосилання – внутрішні (в межах даного сайту) та зовнішні (на інші ресурси). Як зазначалося у розділі «Методологія», враховувалися лише ті посилання, які знаходились у тексті матеріалу, а не були постійними

елементами

структури

сайту

(як

випадку

інтерактивними елементами), а також лише ті з них, які становлять змістовну частину наративу і несуть додаткову інформацію до повідомлення, а не є лише способом дотримання авторських прав. На практиці, при відборі вважалося, що якщо посилання веде на конкретний матеріал на цьому ж або іншому ресурсі, то його мета – надати додаткову інформацію до повідомлення. Якщо ж посилання позначалося фразою «За матеріалами…», «За повідомленням…», 41

«Повідомляє…» і при цьому вело на головну сторінку сайту, що був джерелом інформації, вважалося, що його мета полягає у дотриманні авторських прав цього джерела, і воно не є змістовною частиною наративу. Такі гіперпосилання не враховувались. Загалом 707 (43,80%) матеріалів з тих, що потрапили до вибірки, мали у своєму тексті внутрішні гіперпосилання, 212 (13,14%) – зовнішні, при чому деякі матеріали могли містити гіперпосилання обох типів. Таким чином, внутрішні гіперпосилання становлять 62,62% усього мультимедіа в досліджуваних ЗМІ, що з великим відривом є найбільшим показником з усіх мультимедійних елементів. Кількість внутрішніх гіперпосилань у 2,3 рази перевищує кількість другого найбільш поширеного носія – відео (27,10% від усього мультимедіа). Зовнішні гіперпосилання становлять 18,78% всього мультимедіа і є третім за поширеністю мультимедійним елементом. Такі показники свідчать про те, що мультимедіа сприймаються українськими ЗМІ у першу чергу як спосіб доповнити текстову інформацію текстовою ж інформацією з іншого джерела (більшість гіперпосилань ведуть саме на текстові матеріали, рідше – на фотогалереї та відео). Тому, хоч гіперпосилання і виконують свою формальну функцію – побудову наративу з розрізнених елементів – їхній вплив на практиці не сприяє розвитку інших форм мультимедіа. Не дарма гіперпосилання не входять у перелік мультимедіа, сформований у масовій свідомості, а також прийнятий і серед значної частини професіоналів (цей перелік зазвичай відповідає категоріям мультимедіа у відповідному розділі Segodnya.ua: аудіо, відео, фото). Як було сказано, гіперпосилання найчастіше ведуть від одного текстового матеріалу до іншого (рідше – від відео до відео, або від фотогалереї до фотогалереї, але найчастіше вони з’єднують саме два 42

матеріали, розміщені на однакових носіях), а отже доповнюють інформацію переважно інформацією цього ж типу. Тож викликає сумніви, наскільки гіперпосилання у реальних умовах можна вважати повноцінним мультимедійним елементом, якщо вони не поєднують інформацію на носіях різного типу. Широке використання гіперпосилань (особливо зовнішніх) може свідчити про тенденцію до мультивокальності – історія все-таки оповідається з кількох, імовірно трохи відмінних джерел. У той же час, якщо гіперпосилання включається у текст матеріалу, імовірно, що матеріал, до якого воно веде, висловлює приблизно таку ж точку зору, як і матеріал, у якому розміщено гіперпосилання. Отже і вплив гіперпосилань на мультивокальність матеріалу має свої обмеження. Окрім того, навіть виконання основної функції гіперпосилань в українських ЗМІ має певні особливості. Як було зазначено, внутрішні посилання значно переважають над зовнішніми. Тож більшість з них надають додаткову інформацію, але залишають читача у межах даного сайту, лише надають при цьому додаткову інформацію, найчастіше – більш ранні матеріали з цієї ж теми. Таким чином, функція мультивокальності гіперпосилань обмежується ще сильніше. Якщо б вони вели на матеріали різних авторів, які висловлюють справді відмінні точки зору на одне питання, вони справді створювали б мультивокальність. Це справді відбувається у деяких західних ЗМІ, проте у випадку більшості українських ЗМІ, матеріали з однієї теми у рамках одного сайту мають однаковий кут подачі і часто – однакове авторство. Виняток становлять посилання у авторських колонках, статтях, в яких автор дозволяє собі висловлювати суб’єктивну точку зору та веде полеміку з авторами інших матеріалів (на які і посилається) та блоги. Проте у більшості аналізованих матеріалів гіперпосиланя створюють лише обмежену мультивокальність (якщо 43

це зовнішні посилання), а найчастіше просто надають додаткову інформацію з теми та мають на меті затримати читача на своєму сайті. Тож на основі проведеного дослідження можна дати ряд рекомендацій щодо використання гіперпосилань, які сприятимуть перетворенню просто онлайнового журналістського матеріалу на справді мультимедійний матеріал: • використання зовнішніх гіперпосилань, при чом не тільки на джерела інформації та на матеріали зі схожим кутом подачі, а й на матеріали, що можуть презентувати читачеві альтернативну точку зору (сприяє мультивокальності матеріалу, а отже дає читачеві більш повну інформацію з теми); • використання внутрішніх гіперпосилань на матеріали, що представляють

альтернативні

точки

зору,

за

умов

наявності таких матеріалів, що вважається нормою для західної журналістики та реалізовано на багатьох сайтах якісних видань (функція – аналогічна пункту першому); • використання внутрішніх і зовнішніх гіперпосилань на інформацію

на

інших

носіях,

наприклад,

зі

статті

(текстової інформації) на фотогалерею, відео абощо (функція таких гіперпосилань – не просто зв'язок між різними фрагментами наративу, а між різними носіями інформації,

що

надає

матеріалу

повноцінної

мультимедійності). Також необхідно сказати, що основним носієм інформації в Інтернеті все ж таки залишається текст. Майже третина матеріалів (30,05%) взагалі не мають жодних мультимедійних елементів. Але, що більш важливо, 70% матеріалів хоч і мають елементи мультимедіа, але 44

лише одного типу – гіперпосилання. Тому, з описаних вище причин, абсолютна більшість матеріалів або взагалі не є мультимедійними, або може вважатись такими лише зі значними обмеженнями: 70% матеріалів все одно складаються з інформації лише одного типу – текстової, навіть якщо її розміщено на різних сторінках чи сайтах. Саме тому на початку цього розділу було сказано, що показник у 70% мультимедійних матеріалів є формально правильним, але реально – занадто оптимістичним та вимагає значних застережень. Текст може бути присутнім як основа наративу (у більшості матеріалів), або у вигляді коментарів, короткого змісту, додаткової інформації , гіперпосилання у матеріалах, основою яких є інший носій інформації (фото, відео), опису відео чи фотогалереї, підписів під фотографіями чи просто повного транскрипту тексту відеосюжету (у випадку сюжетів з телевізійних новин, розміщених онлайн). Текст був повністю відсутнім лише у розділі «Подробности-ТВ» на

сайті

Podrobnosti.ua.

цьому

розділі

викладалися

повні

відеозаписи усіх випусків новин «Подробности» на телеканалі Інтер, і вони не мали жодних текстових доповнень, окрім дати та часу виходу кожного випуску в ефір. При цьому розділ «Відео» цього ж сайту за рідким винятком також був наповнений сюжетами з цих самих випусків новин (лише відокремлених один від одного, а не цілим випуском). У цьому розділі кожне відео супроводжувалося повним текстовим транскриптом сюжету. За своїм походженням або унікальністю більша частина контенту є унікальною, створеною спеціально для сайту. У випадку з суто онлайновими медіа це є зрозумілим – вони не мають іншої платформи,

отже

їхні

матеріали

за

визначенням

лише

онлайновими. Вони використовують інформацію і з офлайнових 45

джерел (наприклад, відео з теленовин), проте оскільки сайт – єдина платформа для їх розміщення, навіть такі матеріали слід вважати суто онлайновими та унікальними для даного сайту. Слід зазначити, що обидва суто онлайнових ЗМІ, що потрапили до вибірки мого дослідження мають певний непрямий зв'язок із офлайновими платформами, але детальніше про це йтиметься далі. У

випадку

сайтами

журналів

та

газет

прослідкувати

унікальність контенту технічно досить важко – в жодному з цих видань

не

ставиться

жодних

позначок

типу

«Цей

матеріал

опубліковано у номері…», тож розрізняти контент за походженням без паралельного моніторингу друкованих видань досить складно і у рамках

даного

експлораторного

дослідження

було

технічно

неможливо. Тому при кодуванні для усіх сайтів було прийнято однакове правило: якщо немає прямих і зрозумілих свідчень, що контент перенесено чи адаптовано з офлайнового джерела, його вважаємо унікальним. Оскільки сайти усіх трьох друкованих джерел рідко дають такі прямі критерії, слід зважати на можливі похибки при підрахунку показників унікальності матеріалів з сайтів цих видань. У випадку з сайтами телеканалів такі критерії є більш однозначними: єдиним контентом, який може переноситись із офлайну є відео, і на ньому в усіх випадках зберігається позначка телеканалу та інші ознаки, завдяки яким можна свідчити про адаптацію чи пряме перенесення контенту з офлайну в онлайн. При усіх можливих похибках, все ж таки можні прослідкувати загальні тенденції у підходах друкованих ЗМІ до адаптації матеріалів для онлайну. У більшості випадків на їхніх сайтах розміщено унікальний контент: новини, фотогалереї, відео, записи блогів. Навіть там, де присутні адаптовані матеріали, вони не становлять більшості. 46

У випадку з сайтами журналів, контент, що присутній у друкованому виданні є менш доступний, ніж унікальний контент. Це свідчить про те, що онлайнова інформація розглядається як загальнодоступна та безкоштовна, проте обмежена за своїм змістом. Друкована – більш глибока та унікальна, але переважно не безкоштовна. На обох сайтах можна переглянути матеріали журналів. На сайті

Focus.ua

усі

матеріали

журналу

«Фокус»

стають

загальнодоступними через два-три тижні після виходу друкованого видання. На сайті Korrespondent.net випуски друкованого журналу доступні лише зареєстрованим користувачам, у вільному доступі – уривки з матеріалів. У будь-якому випадку, слід розуміти, що обсяг контенту, що публікується у тижневому журналі, за кількістю на кілька порядків менший, ніж обсяг унікальної інформації: якщо у друкованому тижневику щотижня публікується близько 20 матеріалів, то за цей самий час на сайті Focus.ua публікується 585 (у 30 разів більше), а на сайті Korrespondent.net – 1919 матеріалів (приблизно в 100 разів більше, ніж у журналі). Таким чином, матеріали з журналу, якщо вони не будуть опубліковані на сайті окремою рубрикою, становитимуть лише 1-3% контенту і просто загубляться серед іншого контенту. Лише у випадку з сайтами телеканалів унікальний контент не становить переконливої більшості: 91 унікальний матеріал проти 99 адаптованих у випадку з TSN.ua та 102 проти 84 у випадку з Podrobnosti.ua. Тож сумарно для сайтів телеканалів у вибірку потрапило 193 унікальних матеріали та 183 адаптованих. Різниця між ними становить близько 5%, у межах статистичної похибки, що дозволяє говорити про те, що загалом на сайтах телеканалів унікальний та адаптований контент представлено у рівних кількостях. 47

3.2. Детальний розгляд деяких сайтів

Далі

детальніше

розглянемо

аналіз

результатів

кожного

окремого онлайн-медіа. Почнемо з порівняння сайтів TSN.ua та Podrobnosti.ua. Обидва з них – сайти найрейтинговіших телевізійних новин у країні. Наприкінці минулого розділу було вказано на суттєву різницю між показниками TSN.ua (адаптованих матеріалів більше, ніж унікальних) та Podrobnosti.ua (унікальних матеріалів більше, ніж адаптованих). Це пояснюється тим, що зі 190 матеріалів TSN.ua 124 (65,26%) містять у собі відео і у більшості своїй це сюжети з теленовин. Лише у трьох випадках це було відео взяте не з випусків новин ТСН на телеканалі 1+1, а із інших (онлайнових) джерел, наприклад, з сайту Youtube, сайтів інших телеканалів, інформагенцій. В одному з цих трьох випадків відео представляло собою короткий відео сюжет без начитки, лише з супроводжувальним текстом, створений спеціально для

сайту.

Створення

відео

онлайновим

медіа

для

власного

використання є нормальною практикою серед світових онлайн-ЗМІ, проте в українських медіа такі приклади вкрай поодинокі. Загальна кількість матеріалів на обох сайтах приблизно однакова: TSN.ua – 1748, Podrobnosti.ua – 1678 матеріалів за тиждень. Проте на сайті Podrobnosti.ua відсоток матеріалів з відео у півтора рази менший – 47,31%. З усього мультимедіа на TSN.ua 77,42% становлять матеріали з відео та фото, а 22,58% – текст з гіперпосиланнями. Загальний 48

відсоток мультимедійних матеріалів для TSN.ua становить 97,89%, і лише близько 2% – це тексти без гіперпосилань. Для Podrobnosti.ua показники зовсім інші: якщо розглядати лише мультимедіа, то матеріалів з фото та відео пропорційно більше – 86,11% проти 13,89% тексту з гіперпосиланнями. Але від загальної кількості матеріалів мультимедійні становлять лише 58,06%! Решта (41,94%, тобто майже половина усього контенту) – прості тексти без гіперпосилань. Тобто загальна кількість матеріалів за тиждень для обох сайтів приблизно однакова. Обидва офлайнових медіа досить активно переносять відео на свої сайти. Але для TSN.ua відсоток такого контенту становить 65,26%, а для Podrobnosti.ua – лише 47,31%. При цьому на першому сайті також широко представлені інтерактивні фотогалереї (10,53% усього контенту), а на другому їх значно менше (2,69%). В результаті лише 24,21% на TSN.ua становлять тексти, з них практично всі мають принаймні гіперпосилання. На Podrobnosti.ua тексти становлять 50% контенту, і з них практично всі не мають гіперпосилань (96%). І це при тому, що саме відео, а не тексти, становить основний контент материнських ЗМІ для обох сайтів. Сайт TSN.ua значно активніше та повніше використовує мультимедійні можливості. Podrobnosti.ua мають за спиною ресурси потужної, однієї з найрейтинговіших новинних передач. Але в онлайні він функціонує за моделлю газети середини ХХ століття. Ця модель доводить

свою

безперспективність

на

практиці:

рейтингу

top.bigmir.net сайт TSN.ua є третім за відвідуваністю (більше 100000 унікальних відвідувачів щодня), а Podrobnosti.ua – лише 12 (близько 45000 відвідувань на день). Як і TSN.ua, Podrobnosti.ua також використовує відео із 49

зовнішніх джерел, проте його відсоток також досить низький: у розділі «Відео» до вибірки потрапило лише 2 матеріали (5,7%), у яких відео взято не з випусків новин «Подробности». В обох випадках це були ролики з Інтернету (не з інших телеканалів або інформагенцій), без закадрового тексту. В обох випадках відео мало лише другорядну, ілюстративну функцію, у той час як основне змістовне повідомлення ніс текст. Тому обидва випадки були закодовані «14» (код тексту – на першому місці, оскільки саме текст має більше значення), на противагу коду «41» для решти відео, перенесеного з новин. У другому випадку текст грав другорядну роль і являв собою лише перші два-три речення підводки до сюжету, основне повідомлення містилося саме у відео. З інших рубрик сайту можна згадати про «Фотогалерії»: розділ слабо розвинений, усі публікації в ньому однотипні, містять фото з коротким підписом. За тиждень досліджень там з’явилось лише 5 фотогалерей. Фотогалереї на TSN.ua використовуються значно активніше і мають значно більше ознак мультимедійності. За тиждень там було опубліковано 77 галерей (з них 10 потрапили до вибірки). У одній з галерей основним носієм (як і у випадку з одним матеріалом рубрики «Відео») інформації був текст, фото лише доповнювали його (код 126). Усі матеріали також мають внутрішні гіперпосилання, а в середньому 30% містять не лише фото, а й відео з відповідної теми адаптоване з новин «ТСН» (унікальність таких матеріалів позначалася кодом 2, як матеріали з материнського ЗМІ, адаптовані або доповнені). Також на Podrobnosti.ua присутня рубрика «Публікації». У ній містяться великі текстові матеріали, статті на різні теми. За час досліджень там також було опубліковано лише 5 матеріалів. Слід 50

відмітити, що 4 з них мали в тексті внутрішні гіперпосилання, а 3 – і зовнішні, лише 1 короткий матеріал зовсім не містив гіперпосилань. Як побачимо далі, наявність мультимедіа у авторських матеріалах та блогах, навіть у вигляді гіперпосилань, є не такою вже й частою для українських онлайн-медіа. У цьому полягає ще одна відмінність у використанні мультимедіа в Україні, та результатами дослідження матеріалів сайту The New York Times: контент-аналіз американського видання показав, що у авторських матеріалах, op-ed матеріалах і т.п. мультимедіа використовується приблизно у 10 разів частіше, ніж у новинних повідомленнях. Ця ситуація – повна протилежність тому, що ми бачимо в українських ЗМІ. Так, подібний розділ «Погляди» на TSN.ua по цьому параметру повністю відрізняється від Podrobnosti.ua. У ньому публікуються матеріали схожі за змістом – статті з певним рівнем авторського суб’єктивізму. Кількість матеріалів за тиждень така ж – 5. Проте жоден з них не містив ніяких гіперпосилань, навіть внутрішніх. Це свідчить про те, що автори на цій платформі схильні до більшої суб’єктивності, менше дотримуються вимоги посилань та формальної аргументації. Автори

відповідного

дотримуються посилання

розділу

стандартів

та надають

Podrobnosti.ua

написання

читачам

більш

статей,

більш глибоку

формально

використовують та

різнобічну

інформацію з питання. На обох сайтах також присутні рубрики, в яких у повному обсязі публікуються усі випуски відповідних теленовин за день. При цьому, на обох сайтах основним наповненням рубрик «Відео» є сюжети з тих самих випусків новин, лише відокремлені один від одного. Сайти

UNIAN.ua

та

Ukrinform.ua

–

онлайн-платформи

найпотужніших українських інформагенцій. Кожен з них є потужним 51

виробником контенту: на UNIAN.ua за період дослідження було опубліковано 2276 матеріалів (до вибірки потрапило 278), що є найбільшим показником серед усіх. На сайті Ukrinform.ua – 1632 (з яких 209 потрапило до вибірки), що становить трохи більше середнього показника серед обраних сайтів (середній показник – 1505 матеріалів на тиждень, Ukrinform.ua посідає п’яте місце серед дев’яти). При меншій потужності, саме Ukrinform.ua має більш високі показники мультимедійності. 62,68% контенту на ньому мають ознаки мультимедіа, проти 52,88% на UNIAN.ua. Воно також більш активно займається виробництвом та публікацією фото – на сайті Ukrinform.ua п’ята частина мають фотогалереї (22,90%) на сайті UNIAN.ua – лише 13,61%. Ці відсотки є досить високими і можуть біти порівняні із показниками сайтів друкованих видань Focus.ua (18,52% від усього мультимедійного

контенту)

та

Segodnya.ua

(31,65%),

онлайнового видання Gazeta.ua (21,01%). При

також

цьому відсотки

матеріалів з відео вкрай малі – відео становить лише 5,34% від усього мультимедіа на сайті Ukrinform.ua (або 3,35% від усіх матеріалів загалом). Показники UNIAN.ua ще нижчі – відео становить лише 4,08% від усього мультимедіа, а загалом лише 2,16% матеріалів на сайті містять відео. Цей показник сильно відрізняє українські інформагенції від світових, для яких саме відео є одним з основних продуктів. Можливо, вони і виробляють відео, але не викладають його на сайт. Від цього сайт агенції сильно страждає, оскільки більшість матеріалів на ньому становлять просто тексти – з гіперпосиланнями (43,5% усього контенту UNIAN.ua та 45% контенту Ukrinform.ua) або без (47% від усього контенту UNIAN.ua та 37% – Ukrinform.ua). З усього відео, що потрапило до вибірки на Ukrinform.ua була лише одна новина (з 78, що становить 1,3%), в якій текст доповнювався відео. Ще у трьох був текст, відео та мультимедійна галерея (близько 4% від усіх 52

новин). Решта (42,8% від усього відео) походила з рубрики Прес-центр і являла собою відеозаписи прес-конференцій, що проходили у приміщенні інформагенції. У випадку з UNIAN.ua усе відео походило з розділів «Новини» та «Останні новини» та у половині випадків доповнювалось мультимедійними галереями. Слід зазначити, що цей сайт

має

велику

кількість

спеціалізованих

новинних

розділів

(Економіка, Військо, Культура, Новини ЄС, Здоров'я, Кримінал, Енергетика, Релігія, Київ), але відео зустрічалося лише у новинах, що публікувалися у загальних розділах. Усе це відео становило собою ролики із загальнодоступних Інтернет-джерел. Взагалі, жоден із цих двох сайтів навіть не мав спеціального розділу для відео, що відрізняє їх від усіх решти Інтернет-медіа. Натомість Ukrinform.ua мав аж два розділи для фото («Фото» та «Укрінформ Фото» – для фотографій виключно власного виробництва). Трохи менший відсоток матеріалів UNIAN.ua містить внутрішні гіперпосилання, ніж в Ukrinform.ua (38,49% проти 42,11%). Але саме UNIAN.ua

значно

більш

активно

користується

зовнішніми

посиланнями (19,42% від усіх матеріалів агенції проти 8,61% в Ukrinform.ua). Це свідчить про те, що перша агенція надає своїм читачам можливість споживати інформацію більш відкрито, елемент мультивокальності в її матеріалах більш значний. Друга агенція прагне утримувати читачів у рамках власного ресурсу, надає їм можливість активно споживати інформацію з кількох матеріалів, власноруч, за власним бажанням складати наратив матеріалу з розрізнених повідомлень, проте дуже не охоче дозволяє проводити цей процес за своїми межами. Хоч переважну більшість контенту на сайтах становлять новинні повідомлення, обидва мають розділи і для авторських матеріалів. На сайті UNIAN.ua це: «Колонка», «Думка», «Публікації», 53

відмінності між якими досить незначні. Типово для авторських матеріалів в українських ЗМІ, автори цих рубрик практично не користуються навіть гіперпосиланнями, і взагалі не користуються іншими мультимедійними елементами. Загалом за тиждень у цих рубриках було опубліковано 32 матеріали, з них лише 6% мали хоч якісь гіперпосилання. На Ukrinform.ua таких рубрик також кілька: «Колонки», «Думка», «Коментарі», «Блоги», а також рубрика «Інтерв’ю». Загалом 56 матеріалів за тиждень (з них 10 інтерв’ю). З них лише 7% мали гіперпосилання, і жоден – інші елементи мультимедіа. Одне внутрішнє гіперпосилання було і в інтерв’ю. Найбільше гіперпосилань на цих сайтах містили саме новинні повідомлення. Сайт Ukrinfrom.ua має спеціальний розділ «Інфографіка», проте за тиждень там було опубліковано всього лише два повідомлення, жодне з яких не містило ознак мультимедійності. Вони представляли собою текст, де пояснювався зміст інфографіки (яка є недоступна простому користувачеві і може бути лише куплена), а також ілюструвалася

кількома

неінтерактивними

фотографіями.

Ці

матеріали біло закодовано кодом 1. Сайти Korrespondent.net та Focus.ua – онлайн-платформи популярних тижневих соціально-політичних журналів. Segodnya.ua – сайт однієї з найбільших українських газет. Korrespondent.net (понад 120000 відвідувачів на день) та Segodnya.ua (понад 100000) – відповідно перше та друге найпопулярніші онлайнові видання за рейтингом bigmir. Суттєво, характеризуються

що

два

високим

найпопулярніших рівнем

сайти

мультимедійності:

також на

сайті

Korrespondent.net 76,08% матеріалів мають мультимедійні елементи 54

(п’яте місце), на сайті Segodnya.ua - 83,73% від усіх матеріалів. Focus.ua із понад 30000 відвідувачів на день знаходиться у кінці третього десятка в цьому рейтингу (25-28 місце в залежності від дня). При цьому лише чверть (24,55%) його матеріалів містить хоч якісь елементи мультимедіа. Найпопулярнішою гіперпосилання:

його

формою

на

всіх

сайтах

48,8% матеріалів Korrespondent.net та 63,25% на

Segodnya.ua містять внутрішні гіперпосилання, 25,36% та 18,67% зовнішні. На сайті Focus.ua ці показники становлять 33,33% та 12,73% відповідно. Кореспондент та Фокус використовують фото не дуже активно – лише 6,70% та 4,55% відсотків їхніх матеріалів використовують мультимедійні фотогалереї. І це при тому, що обидва друковани видання активно користуються фото. На противагу їм, сайт Сегодня має найвищий серед усіх ЗМІ показник використання інтерактивних фотогалерей – 26,51%. На цьому ж сайті представлено єдиний повноцінний інтерактивний матеріал – «Рейтинг районів Києва». Цей матеріал не увійшов до вибірки, оскільки був опублікований на два місяці раніше, але заслуговує згадки, оскільки у ньому були використані не тільки гіперпосилання між різними сторінками проекту, а й повноцінна інтерактивна інфографіка – інтерактивна карта Києва. Сайт Сегодня в рази активніший і у використанні відео: воно є у 13,25% його матеріалів, у матеріалах Кореспонденту – два рази менше - 7,66%, на сайті Фокус - незначні 2,73%. При чому, сайт, який не має материнського ЗМІ-виробника відео, є одним із небагатьох, хто самостійно створює відео саме для сайту. І хоч відсоток такого відео незначний (решта – з відкритих джерел), такий підход заслуговує 55

окремої уваги. Завдяки всьому цьому, серед друкованих видань саме Segodnya.ua принципово відрізняється за способом використання мультимедіа: тут мультимедійні елементи використовуються відносно активно, вони різноманітні, а окрім того, будучи сайтом друкованого видання, сайт Segodnya.ua все ж таки експериментує із носіями, не характерними для материнського ЗМІ. Найбільш активним користувачем мультимедіа виявилось онлайн-видання LB.ua (у минулому – сайт закритої нині газети «Лівий берег»). Проте, як і в більшості випадків, таких високих показників він досяг

головним

чином

завдяки

активному

використанню

гіперпосилань, і то внутрішніх. Майже всі матеріали цього видання (96,52%) мають посилання на інші сторінки цього ж сайту. Зовнішні посилання зустрічаються у десять разів рідше – їх мають лише 9,57% матеріалів. Лише 5,22% матеріалів мають інтерактивні фото і 14,78% відео. З результатів дослідження можна зробити висновки, що усі видання намагаються активно використовувати відео, а використання інтерактивних фотогалерей є рідшим навіть для більшості сайтів, чиє материнське ЗМІ активно користується фото. При цьому більшість або використовують відео із зовнішніх джерел, або, у випадку телеканалів, мають змогу переносити контент цього типу з офлайну в онлайн. Спроби виробництва відео цілеспрямовано для сайту вкрай рідкі, до вибірки потрапило лише два ресурси, на яких було помічено такі спроби. Також можна підсумувати, що формально немає залежності між активністю ЗМІ у користуванні мультимедіа та типом цього ЗМІ або ж походженням його контенту. Найактивніші користувачі мультимедіа – онлайн

видання,

сайт

телеканалу

та

сайт

газети.

Проте 56

використовують мультимедійні елементи ці сайти по-різному: сайт телеканалу має змогу переносити відео з офлайну в онлайн, тож можна сказати, що цьому типу ЗМІ найпростіше мати якусь мультимедійну активність. Онлайн-ЗМІ покладається у першу чергу на внутрішні гіперпосилання, у другу – на відео з зовнішніх джерел. І лише

сайт

потужної

газети

намагається

експериментувати

із

викоистаням мультимедіа. У той же час було помічено взаємозв’язок між активністю у використанні мультимедіа та популярністю ЗМІ в онлайн. Чи є такий зв'язок змістовним та значущим, потребує подальших досліджень.

ВИСНОВКИ

За результатами проведених теоретичної та практичної частин даного дослідження можна зробити ряд висновків щодо явища мультимедіа як такого та способів його використання українськими ЗМІ. Мультимедійність

найбільш

поширеному

розумінні

–

побудова матеріалу з використанням більш, ніж одного медіуму, каналу передачі інформації, з подальшим розміщенням цього матеріалу в Інтернеті. Мультимедійний матеріал має відповідати трьом основним критеріям:

гіпертекстуальності,

мультимедійності.

інтерактивності

Гіпертекстуальність

та

передбачає

власне наявність

гіпертекстових посилань на інші матеріали (внутрішніх – на цьому ж ресурсі, або зовнішніх – за його межами). Інтерактивність – можливість споживача взаємодіяти з якимись із елементів матеріалу, наприклад, за допомогою інструментів навігації, коментування, можливість тим чи іншим чином змінювати матеріал. Власне мультимедійність – побудова матеріалу з використанням більш, ніж одного носія інформації. Принципово новими підходами при створенні журналістських матеріалів,

що

з’явились

завдяки

поширенню

мультимедіа,

принципи мультилінійності (multilinearity) та мультивокальності (multivocality). Мультилінійність – наявність декількох унікальних нарративних ліній. Мультивокальність – наявність декількох точок зору на одну і ту саму історію. 58

Основні типи мультимедійних елементів: •

Аудіо

•

Зображення (фото, слайд-шоу)

•

Відео

•

Інтерактивні елементи

•

Коментарі

•

Гіпертекстові посилання

За підходом до створення матеріалу онлайн можна виділити такі категорії: •

перенесення матеріалу з іншого медіа без змін (у більшості

випадків такий матеріал не є мультимедійним); •

перенесення

матеріалу

без

змін,

але

додатковою

інформацією (наприклад, текст не відрізняється від того, що був у друкованому

виданні,

проте

його

доповнює

фотогалерея,

яку

неможливо було надрукувати); •

самостійний матеріал, що не повторює, але доповнює

матеріал на іншому носії (тобто обидва матеріали мають одну тему, але їхні тексти або використані носії інформації відрізняються); •

повністю самостійний матеріал, що не має зв’язку з

матеріалами на інших носіях. Проте

не

можна

розуміти

мультимедіа

виключно

як

використання певних технічних засобів. Розвиток мультимедійної журналістики

передбачає

ряд

інституційних,

організаційних,

культурних та технічних змін, які поєднуються під терміном «конвергенція». Поширення нових технологій у медіа є невідривним від змін у структурі медіа-ринку, структурі медіа-організацій та 59

способах поведінки журналістів. Аналіз використання мультимедіа дев’ятьма українськими Інтренет-медіа дозволив зрозуміти основні способи, у які українські ЗМІ

використовують

мультимедіа.

До

вибірки

увійшли

найвідвідуваніші сайти за рейтингом top.bigmir.net: сайти друкованих видань (Korrespondent.net, Focus.ua, Segodnya.ua), сайти телеканалів (Podrobnosti.ua,

TSN.ua),

сайти,

що

не

мають

офлайнових

материнських ЗМІ (LB.ua, Gazeta.ua), сайти інформагенцій (UNIAN.ua, Ukrinform.ua). Для усіх цих видань аналізувалася вибірка з матеріалів опублікованих протягом тижня 3-9 червня 2013 року в основних рубриках сайтів. За цей час на усіх дев’яти сайтах було опубліковано понад 13,5 тис. матеріалів. За результатами дослідження виявилось, що на перший погляд українські ЗМІ досить активно користуються мультимедіа: певні мультимедійні елементи присутні у близько 70% матеріалів. Але при цьому українські ЗМІ користуються можливостями нових технологій далеко не на повну міру. Найбільш активно використовуються гіперпосилання (43,80% матеріалів мають внутрішні, 13,14% зовнішні). Проте гіперпосилання не можуть вважатись самостійним типом мультимедіа, вони використовуються лише для побудови наративу з розрізнених фрагментів та зв’язку цих фрагментів. Більшість гіперпосилань – внутрішні та ведуть від одних текстових матеріалів до інших, тому не можуть вважатись ані повноцінним засобом

створення

мультилінійності,

ані

повноцінним

засобом

мультимедіа, що поєднує різні носії. Інтерактивні

фотогалереї

зустрічаються

лише

10,47%

матеріалів, відео у 18,96% матеріалів. Що становить досить малі відсотки.

Найменш

активно

фото

та

відео

користуються 60

інформагенції, на їхніх сайтах навіть відсутні розділи «Відео». На усіх сайтах «Фото» та «Відео» виділені у окремі рубрики. Сама

категорія

«мультимедіа»

зустрічається

лише

на

сайті

segodnya.ua. Це свідчить про те, що для журналістів цих ЗМІ мультимедійний контент все ще сприймається як група розрізнених носіїв. Вони слабо поєднуються як в структурі сайту, так і у структурі матеріалів, мультимедіа не сприймається як цілісне явище, яке вимагає особливого, конвергентного підходу як до функціонування редакції, так і до створення матеріалу конкретним журналістом. Не

було

помічено

залежності

між

активністю

ЗМІ

користуванні мультимедіа та типом цього ЗМІ або ж походженням його контенту. Найактивніші користувачі мультимедіа – сайт газети, телеканалу та онлайн видання: Segodnya.ua (83, 73% мультимедійних матеріалів), TSN.ua (97,89% мультимедійних матеріалів) та LB.ua (98,26% мультимедійних матеріалів). Вони є відповідно другим, третім та п’ятим за популярністю Інтернет-медіа України за рейтингом bigmir.net. Найменш мультимедійний сайт focus.ua також я найменш популярним у рейтингу. Все це дозволяє говорити про можливу наявність змістовного взаємозв’язку між показниками активності у користуванні мультимедіа та популярністю онлайн, проте це потребує подальшої більш детальної перевірки. У більшості випадків контент, який використовують ІнтренетЗМІ є унікальним, він рідко адаптується з офлайнових джерел. Виняток становлять сайти телеканалів, які дуже активно користуються відео, взятим з сюжетів теленовин. Інші типи мультимедійного контенту (аудіо, інтерактивні елементи) використовуються українськими ЗМІ вкрай рідко. За результатами дослідження можна рекомендувати, що для 61

використання

мультимедіа

найбільш

оптимальний

спосіб,

необхідно: • використовувати мультимедійний контент усіх типів та з різних джерел; • займатись адаптацією контенту з материнського ЗМІ (якщо існує така можливість), а також займатись і виробництвом контенту різного типу спеціально для сайту (у тому числі відео та інтерактивних елементів); • використовувати не тільки внутрішні,

а й зовнішні

гіперпосилання, головним чином такі, що ведуть на матеріали з іншим кутом подачі матеріалу та на інші носії інформації; • при створенні онлайнового контенту активно свідомо підходити

до

процесу

конвергенції

ньюзруму

мультимедійних ЗМІ, використовувати його переваги, відповідним чином змінювати структуру редакції та свій підхід до створення мультимедійних матеріалів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Deuze M. What is Multimedia Journalism? // Journalism Studies. – 2004. – V. 5, № 2. – P. 139–152. 2. Jacobson S. Emerging Models of Multimedia Journalism: A Content Analysis of Multimedia Packages Published on nytimes.com // Atlantic Journal of Communication. – 2010. – V. 18 – P. 63-78. 3. Lievrouw L., Livingstone S. Handbook of New Media: social shaping and consequences of ICTs – London: Sage, 2002. 4. Dahlgren P Media Logics in Cyberspace: repositioning journalism and its publics // The Public. – 1996. - V.3, №3. - P. 59–71. 5. Winseck D. Pursuing the Holy Grail: information highways and media reconvergence in Britain and Canada // European Journal of Communication. – V.13, №3. - P. 337–74. 6. Wise R. Multimedia: an introduction. - London: Routledge, 2000. 7. Packer R., Jordan K. Multimedia from Wagner to Virtual Reality. New York: W. W. Norton, 2001. 8. Aquino R., Bierhoff J., Orchard T., Stone M. “The European Multimedia

Landscape”.

Mudia

Report,

September

2002,

http://www.mudia.org/results/WP2_Del_2.2_Web_version.pdf 9. Daily L., Demo L., Spillman M. The Convergence Continuum: a model for studying collaboration between media newsrooms. - Paper presented to the 86th Annual Convention of the AEJMC, Kansas City, 30 July–2 August 2003. 10.

Boczkowski P. The Construction of Online Newspapers: 63

patterns of multimedia and interactive communication in three online newsrooms. - Paper presented to the ICA Communication in Borderlands Conference, San Diego, CA, 23–27 May 2003. 11. Quinn G., Trench B. Online News Media and their Audiences. - Mudia Work Package 3, July 2002, http://www.mudia.org/html/resources/ 2workpackages.htm 12. Sundar S. S. Internet—Multimedia Effects on Processing and Perception of Online News: a study of picture, audio, and video downloads. // Journalism Quarterly. – 2002. - V.77, № 3. - P. 480– 499. 13. Zerba A. Perceived Motives for Clicking on Multimedia Features on News Web Sites: an exploratory study. - Paper accepted for presentation at the 86th Annual Convention of the AEJMC, Kansas City, 30 July–2 August 2003. 14.Deuze

The

Web

and

its

Journalisms:

considering

the

consequences of different types of news media online. // New Media & Society. – 2003. – V.5, № 2. - P. 203–230. 15.Bierhoff J., Deuze M., De Vreese C. Media Innovation, Professional Debate and Media Training: a European analysis. - European Journalism

Centre

report,

Maastricht:

EJC,

2002.

http://www.ejc.nl/hp/mi/contents.html 16.Gentry J. Convergence Tracker. - American Press Institute, 2003. http://americanpressinstitute.org/convergencetracker 17. Singer J. B. Strange Bedfellows? The diffusion of convergence in four news organizations. // Journalism Studies. – 2004. – V.5, №.1. – P. 3–18. 18.

Devyatkin D. Online Journalism: digital video stars. - Content 64

Wire,

May

2001.

http://www.content-wire.com/

FreshPicks/Index.cfm?ccs=86&cs=316&Highlight=Devyatkin 19.Garrison B. Diffusion of a New Technology: on-line research in newspaper newsrooms. // Convergence. – 2000. – V.6, № 1. – P. 84–105. 20.

Middleberg D., Ross S. The Eighth Annual Middleberg/Ross

Survey of Media. // Euro RSCG Middleberg report. – 2002. http://www.middleberg.com/toolsforsuccess/fulloverview2002.cfm 21. Hopscotch L. Premier barometre international sur les me´ dias et les nouvelles

technologies”.

Hopscotch

report.

–

2002.

http://www.hopscotch-europe.com/fr/actualites/Fichiers/ 2_n_cp_04_04_2002Barometre.pdf 22.

Singer J. B. Changes and Consistencies: newspaper journalists

contemplate online future. // Newspaper Research Journal. – 1997. – V. 18, № 1. – P. 2–18. 23.

Singer J. B. Still Guarding the Gate? The newspaper journalist’s

role in an on-line world. // Convergence. – 1997. - V. 3, № 1, pp. 72– 89. 24.

Martin S., Hansen K. Newspapers of record in a digital age:

from hot type to hot link. - Westport: Praeger, 1998. 25.

Cottle S., Ashton M. From BBC Newsroom to BBC Newscentre:

on changing technology and journalist practices. // Convergence. – 1999. – V.5, № 3. - P.22–43. 26.

Fee F. New(s) Players and New(s) Values? A test of convergence

in the newsroom”. // Paper presented to the 2002 AEJMC Annual Convention,

Miami

Beach,

FL.

7–10

August

2002.

http://list.msu.edu/cgi-bin/wa?A2=ind0209B&L=aejmc&P= 65

R41392&D=0 27.

Filak V. Cultural Convergence: an examination of intergroup

bias and journalism. // Paper presented to the 86th Annual Convention of the AEJMC, Kansas City. - 30 July–2 August 2003. 28.

Silcock W., Keith S. Translating the Tower of Babel. Issues of

language and culture in converged newsrooms: a pilot study. // Paper presented to the 2002 AEJMC Annual Convention, Miami Beach, FL. – 2002. 29.

Paul N. The Way You’ll Work: journalism trends in the coming

decade. // University of Minnesota Institute for New Media Studies presentation.

–

2002.

http://www.inms.umn.edu/

speeches/powerpoint/theway/sld010.hml 30.

Powers E. Learning to Do It All / Elia Powers // American

Journalism Review. – 2012. – Spring. – P. 10–13. 31. McLuhan, M. Understanding media: The extensions of man. - New York: McGraw-Hill Paperbacks, 1965. 32.

Landow G. Hypertext 2.0: The convergence of contemporary

critical theory and technology. - Baltimore: Johns Hopkins Press, 1997. 33.

Nelson T. Literary machines 91.1. - Sausalito, CA: Mindful

Press, 1992. 34.

Manovich, Lev. The language of new media. - Boston: MIT

Press, 2001. 35.

Murray, Janet. Hamlet on the holodeck. - New York: The Free

Press, 1997. 36.

Prasad D.B. Content-Analysis. A method in Social Science

Research.// Research Methods for Social Work – New Delhi, 2008 – 66

Rawat 37.

Кравченко А. Социология: Учебник. – М.: Проспект, 2010.

38.

Іванов В. Ф. Контент-аналіз: Методолгія і методика

дослідження

ЗМК:

Навчю

посібник

Наук.

ред.

А.

З.

Москаленко. – К., 1994. 39.

Юськів Б. М. Контент-аналіз. Історія розвитку і світовий

досвід: Монографія. – Рівне: «Перспектива», 2006. 40.

Губенко

Д.

Методологія

медіа-досліджень

http://uk.wikibooks.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D0 %BE%D0%B3%D1%96%D1%8F_%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%8C

41. Квіт С. Масові комунікації: Підручник. – К.: Вид. дім «КиєвоМогилянська академія», 2008. 42.

Почепцов Г. Г. Теория коммуникации. Методі анализа

массовой

коммуникации.

Контент-анализ

http://polbu.ru/pochepcov_communications/ch30_all/html 43.

Свенцицкий А. Социальная психология: Учебник. – М.:

Проспект, 2009. 44.

Хилько М.М. Контент-аналіз: історія та визначення методу.

// Вісник СевНТУ. – 2010 – Вип. 112 Серія: Політологія. – с. 44-48 45.

Почепцов Г.Г. Теория коммуникации – М.: «Рефл-бук», К.:

«Ваклер». – 2001.

Додаток А Назва рерурсу Всього матеріалів за період Матеріалів у вибірці Немультимедійних матеріалів Мультимедійних матеріалів Відсоток мультимедійних матеріалів Фото Відсоток Відсоток від мультимедіа Відео Відсоток Відсоток від мультимедіа Внутрішні гіперпосилання Відсоток Відсоток від мультимедіа Зовнішні гіперпосилання Відсоток Відсоток від мультимедіа

Korrespondent.net

Focus.ua

Segodnya.ua

Podrobnosti.ua

TSN.ua

LB.ua

Gazeta.ua

UNIAN.ua

Ukrinform.ua

Всього

1919

585

1493

1678

1748

1009

1206

2276

1632

13546

209

110

166

186

190

115

151

278

209

1614

131

485

159

139

108

186

113

119

147

131

1129

76,08%

24,55%

83,73%

58,06%

97,89%

98,26%

78,81%

52,88%

62,68%

69,95%

169

6,70%

4,55%

26,51%

2,69%

10,53%

5,22%

16,56%

7,19%

14,35%

10,47%

8,81%

18,52%

31,65%

4,63%

10,75%

5,31%

21,01%

13,61%

22,90%

14,97%

124

306

7,66%

2,73%

13,25%

47,31%

65,26%

14,78%

15,23%

2,16%

3,35%

18,96%

10,06%

11,11%

15,83%

81,48%

66,67%

15,04%

19,33%

4,08%

5,34%

27,10%

102

105

122

111

107

707

48,80%

8,18%

63,25%

10,22%

64,21%

96,52%

29,14%

38,49%

42,11%

43,80%

64,15%

33,33%

75,54%

17,59%

65,59%

98,23%

36,97%

72,79%

67,18%

62,62%

212

25,36%

12,73%

18,67%

4,84%

1,05%

9,57%

13,25%

19,42%

8,61%

13,14%

33,33%

51,85%

22,30%

8,33%

1,08%

9,73%

16,81%

36,73%

13,74%

18,78%

Додаток Б Кореспондент Рубрика Матеріалів всього Матеріалів у вібірці Тип 1 Тип 2 Тип 3

Всі новини Відео Фото Я-кореспондент Блоги 18 43 416 1343 99 137 12 7 8 45 136 12 8 45 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16

417 417 417 417 417 417 417 417 417 417 417 4167

21 21 21 21 217 217 217

21 21 21 21 21 21 216 416

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 14 14 16 16 16 17 17 17 17 17

1919 209

16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16

17 17 17 167

16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 17 17 17 17 17 17 17 17 17 17 17 17 17 17 17 17 17 17 17 17 17 17 147 167 167 167 167 167 167

Додаток В Фокус Рубрика Матеріалів всього Матеріалів у вібірці Тип 1 Тип 2 Тип 3

Політика Фото Відео Бізнес та фінанси Пригоди Суспільство Київ Закордоном Мистецтво Наука та технології 108 12 6 87 16 13 43 208 9 21 15 5 3 11 7 5 8 25 5 5 5 15 5 3 11 7 3 8 25 4

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 16 17 17

21 216 216 216 216

41 41 41

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 17

1 1 1 1 1 1 1

2 1 1 1 1 1

1 1 1 1 1 1 1 16

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 16 17 17 17

1 1 1 1 17 17

1 1 1 1 17

Здоровье Спорт Авто Блоги та думки Всього 4 44 7 7 585 3 7 5 6 110 5 6 3 7

17 17 17

1 1 1 1 1 1 1

1 1 1 1 17

1 1 1 16 16 17

Додаток Г Segodnya.ua Рубрика Матеріалів всього Матеріалів у вібірці Тип 1 Тип 2 Тип 3

Фото

Відео Новини Опитування Блоги Всього 1314 1 14 1493 109 55 14 10 135 1 6 166 14 10 135 1 6

12 14 12 14 12 14 126 124 126 124 126 124 126 146 126 1246 126 1467 126 12456 126 1246 1246 1247

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 12 12 12 14 14 14 14 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16

1 1 1 1 12 124

16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 17

17 17 17 17 17 17 17 17 17 17 17 17 17 17 126 126 126 126 126 126 126 126 126 126 126 126 126 146 167 167 167 167 167 167 167 167 167 1246 1246 1267 1267 1267 1267 12467

Додаток Д Podrobnosti.ua Рубрика Матеріалів всього Матеріалів у вібірці Тип 1 Тип 2 Тип 3

Новини Публікації Відео Подробности-ТВ Фотогалерея Всього 324 42 10 1678 1296 6 134 5 35 7 5 186 90 5 2 5 44 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1

1 16 167 167 167

33 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 14 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 14 41 41 41

7 4 4 4 4 4 4 4

21 21 21 21 21

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 14 14 14 14 14 14 14 14 14 14 14 14 14 14 14 14 14 14 14 14 14

14 14 14 14 14 14 14 14 14 14 14 14 14 14 14 14 14 14 14 14 14 14 14 14 14 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 17 17 17 167 167 167

Додаток Е TSN.ua Рубрика Матеріалів всього Матеріалів у вібірці Тип 1 Тип 2 Тип 3

Новини Відео 1084 112 77

Фото 460 49 3

35 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16

46 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41

Погляди 77 10 7 3

126 216 216 216 216 216 216 2416 2416 2416

Випуски ТСН Всього 5 122 1748 4 15 190 4

1 1 1 1

15 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41 41

16 16 16 16 16 16 126 126 126 126 126 126 126 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146

41 41 41 41 41 41 41 41

146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 146 164 167 1246 1246 1246 1467

Додаток І LB.ua Рубрика Матеріалів всього Матеріалів у вібірці Тип 1 Тип 2 Тип 3

Новини Публікації Блоги Фото\відео Всього 910 9 33 57 6 10 94 5 94 1 6 10

1 1 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16

16 16 16 167 1467

12 16 16 16 16 167

16 126 146 146 146 146 146 146 1246 1467

1009 115

16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 21 146 146 146 146 146 146 156 156 156 156 156 156 167 167 167 167 167 167

1246 12467

Додаток К Gazeta.ua Рубрика Матеріалів всього Матеріалів у вібірці Тип 1 Тип 2 Тип 3

Новини Колонки Погляди Блоги Фото Відео Життя Газета По-українськи Журнал Країна Інтерв'ю Всього 782 7 5 14 22 128 89 143 8 8 1206 78 5 4 4 7 18 13 15 3 4 151 78 5 4 4 7 18 13 4 2 1 13 2 1 1 1 1 12 41 1 1 1 1 1 1 1 1 126 41 1 1 1 1 1 126 41 1 1 12 12 1 1 1 1 1 16 16 126 41 1 1 14 1 1 127 41 1 1 1 127 41 1 1 1 127 41 1 1 1 41 1 1 1 41 1 1 1 41 16 1 1 41 16 1 1 41 16 1 1 41 16 1 1 412 12 1 412 12 1 412 1 412 1 412 1 1 1 1 1 1

1 12 12 12 14 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16

17 17 17 17 17 17 17 17 21 124 124 124 127 127 167 167 167 167 167 167 167

Додаток Л UNIAN.ua Рубрика Матеріалів всього Матеріалів у вібірці Тип 1 Тип 2 Тип 3

Новини Колонки Фото Думка Публікації Економіка Військо Культура Новини ЄС Здоров'я Кримінал Енергетика Релігія Київ Останні новини Всього 2276 782 7 95 8 17 170 25 20 27 143 92 85 39 72 694 78 5 11 4 7 21 5 6 5 18 12 13 7 12 74 278 5 11 4 7 21 5 78 6 5 18 12 13 7 12 74

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 12 12 12 14 16 16 16 16

1 1 1 1 1

21 21 21 21 21 21 21 21 21 21 21

1 1 1 1

1 1 1 1 1 16 167

1 1 1 1 1 1 1 1 16 16 16 16 17 167 167 167 167 167 167 167 167

1 1 1 1 1

1 1 1 16 17 17

1 1 1 1 1

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 17 17

1 1 1 1 17 17 17

1 1 1 1 1 1 1 1 1 16 16 17

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16

16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 17 17 17 17 17 17 17 17 21 124 124 124 127 127 167 167 167 167

16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 17 17 167 167 167 167 167 167 167 167 167 167 167 167 167 167 167 1467 1467

167 167 167

Додаток М Ukrinfrom.ua Рубрика Матеріалів всього Матеріалів у вібірці Тип 1 Тип 2 Тип 3

Новини Колонки Фото Думка Політика Економіка Надзвичайні події Регіони Світ 7 95 8 191 90 88 80 782 78 5 11 4 22 13 13 11 11 4 22 13 13 11 78 5

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 12 12 12 14 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16

1 1 1 1 1

21 21 21 21 21 21 21 21 21 21 21

1 1 1 1

1 1 1 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16

1 1 1 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 16 16 16

1 1 1 1 1 16 16 16 16 16 16

Інфографіка Інтерв'ю Коментарі Прес-релізи Укрінформ Фото Прес-центр 2 10 30 175 5 57 21 2 6 5 4 9 21 2 6 5 4 9

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16

1 1

1 1 1 1 1 16

1 1 1 16 16

1 1 12 17

21 21 21 21 21 21 21 21 21

Блоги 11 4 4

1 14 14 14

Всього 1 1632 1 209 1

16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 17 17 17 17 17 17 17 17 21 124 124 124 127 127 167 167 167 167 167 167 167