Project

ХАТА на ТАТА: тут здійснюються мрії і беруть початок зміни

Телеканал СТБ створив унікальний проект «Хата на тата», який стартував в ефірі у квітні 2012 року і завоював мільйони прихильниць – матерів, які мріють хоч трохи відпочити від домашніх буднів.

Кожна програма – це реальна історія життя сім’ї, у проекті немає акторів, фальші й обману. Все справжнє: герої, почуття, емоції.

За умовами проекту стомлена багаторічним виконанням домашніх обов’язків мама їде у відпустку на тиждень і робить те, про що завжди мріяла, або те, на що не вистачало часу. А побут падає на плечі чоловіка.

Надія Ковтун – героїня програми, яка розповідає про власну мету участі у проекті.

Надіє, чому вирішили долучитися до проекту «Хата на тата»?

Відверто кажучи, це було незаплановане рішення: знайома сказала, що можна спробувати себе в шоу, і я погодилась. Адже ситуація в моїй сім’ї вимагала змін.

Мій чоловік Руслан вирішив стати блогером. Діти, дивлячись на нього, хочуть бути такими ж, не мають бажання вчитися. Він їх у цьому підтримує, каже, що навчання не потрібне.

Я борюсь, але в мене вже не вистачає на все сил. Думаю, що «Хата на тата» – проект, який може змінити життя нашої сім’ї.

Розкажіть більше про себе…

Я родом із м. Прилуки, у мене четверо дітей: найстарша донька Діана, якій 13 років, Ростислав – 11 років, Владислав – 10 років, наймолодший Даніель – 3 рочки. З чоловіком ми разом уже більше чотирнадцяти років.

Нещодавно я вийшла з декрету і хотіла їхати за кордон на роботу, на три місяці влітку, але карантин зруйнував усі плани. Я, на жаль, не маю освіти.

Після школи дуже захворіла, але закінчила швейне училище в Чернігові, тому що любила шити. Мені подобається все, що пов’язано з дизайном.

Але на моїх плечах всі справи по дому і виховання дітей, тому вільного часу, щоб позайматися чимось для себе, для душі, немає.

Ініціатива взяти участь ваша чи більше чоловіка?

Скажу відверто: це було наше спільне рішення. Руслан підтримав із задоволенням, тому що він блогер і йому потрібні зйомки, та й це його стихія. Я, навпаки, не люблю камеру, але в мене більша надія змінити щось у житті.

А чоловік перестав допомагати, коли став блогером?

Так, десь півроку тому, коли його звільнили з роботи. Він одразу ж задумався, чим займатися далі, відкрив інтернет-магазин.

Почав його розвивати, все було більш-менш нормально, появилася можливість далі рости. Все це закінчилося, коли донька розказала йому, що таке TikTok. Раніше він мріяв розвиватися в YouTube та Instagram, але в нього було мало підписників. Він знімав кулінарію, риболовлю і це сприймалося більше як хобі: з бажанням, але без перспективи.

А коли донька показала йому TikTok і він зробив кілька зйомок, зацікавився і забув про свої домашні справи. В нього зараз близько 1,3 мільйони підписників, а в мене немає жодної підтримки та допомоги.

Чи робить чоловік ще щось, крім блогу, працює?

Є досі інтернет-магазин, який він спочатку розвивав, а зараз ним зовсім не займається, весь час знімає відео, на це витрачає наші сімейні гроші, купує обладнання, навіть зі мною не радиться. К

аже, що я не розумію його. По дому він майже не допомагає, хіба що інколи. В основному все роблю я.На город він навіть не сунеться, а цього року ділянка збільшилася, тому що є діти і хочеться безпечних продуктів, а ще так економиться сімейний бюджет.

Помідори, буряк, морква, картопля – це все своє. Окрім того, я ще й виноград саджу, і яблука, і персики. Цим усім треба займатися, я сама ледь встигаю.

Чого очікуєте від проекту?

Я хочу змін, хоча, мабуть, не дуже вірю, що за тиждень цілком можна змінити людину. Але розумію: цей проект дасть поштовх для усвідомлення того, що на першому місці повинна бути сім’я. До чоловіка дуже важко достукатися, він займається лише своїми справами, якщо з ним говорити, то тільки на тему відео та TikTok. Мені б хотілося більше підтримки та розуміння.

Чи змінить проект ваших дітей?

У кожного з них свій характер. Донька зі мною всім ділиться, але не поважає мене як матір. Це добре, що вона спілкується як подруга. Але в неї немає поваги.

А все тому, що вона теж хоче бути блогеркою, також веде свій канал. Із татом вони багато чого знімають, але я хочу, щоб діти насамперед отримали хорошу освіту.

Чи змінює проект власне Вас?

Я готова змінюватися, якщо це буде на користь, в першу чергу хочу, щоб почули мене. Вважаю, що діти повинні вчитися. Хочу, щоб це почув чоловік. Хочу почути їх. Можливо, я їм приділяю замало уваги. Якщо це в моїх силах, то готова змінюватися.

Які ваші враження від перевтілення, яке відбулось у межах проекту?

Відверто кажучи, завдяки цьому здійснилося кілька моїх мрій. Адже ніколи раніше я не була у Львові, хоча давно і мріяла. А щодо перевтілення, то це враження на все життя. У мене була зйомка з професійним фотографом Ярославом Мончаком.

Я відчула себе іншою, всі старалися приділити максимально багато уваги, саме цього давно не робив мій чоловік. Стилістка підібрала мені образи, які я до того бачила лише в модних журналах, і я відчула себе, наче модель.

А коли зробили макіяж, то подивилася на себе з іншої сторони. Проект нагадав та показав мою жіночність, про яку я забула, займаючись домашніми клопотами.

Вдячна йому за те, що дарує жінкам шанс відчути себе особливими і потрібними. Тут здійснюються мрії і беруть початок зміни. Я поставила собі нові цілі: зокрема, хочу розвиватися та знайти роботу, яка буде пов’язана з дизайном.

А що Вам дав проект у внутрішньому сприйнятті?

Звичайно, дав відчуття того, що все ж таки в нашій родині щось зміниться. Хоча, коли йдеш на цей проект, то не думаєш, що саме може бути.

А вже коли даєш інтерв’ю, записуєш синхрони, тільки тоді починаєш розкриватися, розповідати, що на душі.

Твої близькі цього не чують, але коли почують, то почнуть змінюватися, також розкривати свою душу і йти назустріч.