Дмитро Овечкін

«Моє натхнення – це задоволення від результату»

Авторка: Марта Кагуй

Про фільм «Мати апостолів», закулісся зйомок, благодійний фонд та власне натхнення розповідає український продюсер.

Розкажіть про себе, як Ви потрапили на телебачення.

Насправді ніколи не мріяв бути кінопродюсером. Здобув дві освіти: інженер-гідравлік та економіст-маркетолог – і завжди вважав, що я технічний та виконавчий працівник.

Проте біля мого університету розташовувався центр Довженка, який мене завжди «притягував», і тому виникло бажання розвиватися у творчому напрямку. Спочатку була робота економістом, а згодом все-таки пощастило потрапити на телебачення.

Тоді ще не мав освіти продюсера, мені повірили на слово і я виправдав очікування. Так і розпочався мій шлях на телебаченні. Згодом працював на різних провідних українських телеканалах, а потім відкрив студію «Золоте руно». Ми займаємося виробництвом телевізійних проектів, документальних фільмів, серіалів і віднедавна кінострічок.

Нещодавно відбувся допрем’єрний показ фільму «Мати апостолів», який знятий на реальних подіях. Які саме моменти покладені в основу фільму?

Головна історія – це військово-транспортний літак АН-26, який було збито російською ракетою на території Донбасу.

Семеро членів екіпажу летіли з Вінниці та везли гуманітарний вантаж. З них п’ятеро вистрибнуло з парашутами, а двоє не встигли врятуватися. Мати одного з них дізнається, що літак її сина збито, і вирушає на Донбас. Окрім того, ми використали кілька цікавих історій інших літаків, команд, також історію про викрадення льотчика з сепаратистського шпиталю та інші. Коли це все об’єднали, вийшов дуже серйозний художній фільм на основі реальних подій.

У чому особливість стрічки?

У цьому фільмі ми говоримо про любов матері до сина, перед якою не зможе встояти жоден ворог. Наталія Половинка, яка грає головну героїню, уособлює українську жінку: вольову, з дуже сильним характером та самовідданістю, готову до самопожертви заради своєї кровинки. За останні шість років образ матерів в українському кінематографі дуже мало розкривався, тому ми вирішили зняти фільм-уклін матерям, діти яких захищають Україну.

Згадайте цікаві моменти, непередбачувані ситуації зі зйомок.

Звичайно, у нас траплялися парадоксальні події. Під Києвом ми збудували блокпост ДНР: там були і прапори, і танки, і військові – повністю реалістична картина. Поліція регулювала дорогу, я був спокійний, що все в межах закону.

Проте одна з київських волонтерок, яка нещодавно повернулася з фронту, написала дуже цікавий допис у Facebook: «Їду на дачу і бачу: ДНР-івські прапори, люди в балаклавах, танки – ледве серце не стало. Коли вони встигли сюди дістатися?

Куди дзвонити, що робити?». На щастя, згодом вона побачила знімальну групу і видихнула, але ми її добряче налякали.

Ще один випадок трапився, коли ми побудували найбільшу в Європі декорацію авіакатастрофи. Це робилося для фінальної сцени, де мати знаходить літак, що впав, і могилу сина. За задумом режисера, конструкція була збудована максимально реалістично.

Під час зйомок сцени ми запалили багаття та використали піротехнічні спецефекти, щоб показати достовірно падіння літака. В цей час над полем пролітали хлопці на гелікоптері, які повірили в показане і повідомили аеропорт «Бориспіль». На щастя, ми працювали з його прес-службою, тому все обійшлося без втручання МНС та рятувальників.

Ви не тільки продюсуєте, а ще й віце-президент благодійного фонду Девіда Лінча у Східній Європі. Чим займається установа і яку філософію вона виражає?

Місія нашого фонду – допомогти людям подолати наслідки пережитого стресу, зокрема ветеранам та їхнім родинам. Техніка, яку ми пропонуємо українцям, використовується в Європі та Америці більше 50 років.

Недарма кажуть, що ніхто з війни не повертається, бо вона назавжди залишається в людині. Тому ми пропонуємо цю техніку українцям, щоб їм було легше подолати посттравматичний синдром. Кілька сотень ветеранів вже спробували трансцендентальну медитацію і почали робити перші кроки до щасливого життя.

Звідки черпаєте натхнення, що є джерелом ваших ідей?

Мабуть, моє натхнення – це задоволення від результату. Завдяки своїм фільмам, проектам я прийшов до багатьох відповідей і зрозумів, що хочу ділитися тими думками з людьми.

До прикладу, в кінострічці «Мати апостолів» ми відобразили важливі людські цінності, тому фільм викликає у людей переосмислення того, що відбувається на війні та окупованій території України. Головний мотив мого наміру – це порушувати у фільмах болючі теми для суспільства.

Наступний наш проект – «Поцілунок людожера». Фільм про найболючішу тему в світі, а саме: викрадення дітей, за мотивами італійського бестселера. Щороку безслідно зникає близько 8 мільйонів, тому я вважаю: це буде досить резонансна тема.