World Christmas in Ukrainian translations

№ 1-2  2018  журнал іноземної літератури  BCECBIT 

I S S N 0 3 2 0 - 8 3 7 0 , « В С Е С В І Т » 2 0 1 8 № 1-2 І Н Д Е К С 7 4 0 8 9

1-2 (1069 -1070)

ЗМІСТ Нота Бене Юрій МИКИТЕНКО. На перехресті «ізмів»

4

Поезiя Ніч перед Різдвом. Добірка світової поезії про Різдво

9

Deep Purple in Rock. Вибрані рок-поезії групи

22

Японська поезія «Сінтайсі»

28

Михай ЕМІНЕСКУ (Румунія). Єгипет. Вірш

37

Рей БРЕДБЕРІ (США). «Як я помру, помре зі мною світ». Вибрані вірші

40

Хенрі ЛУКЕ МУНЬЙОС (Колумбія). Мурахи. Вибрані твори

42

Проза. Драма Мо ЯНЬ (Китай). Жаба. Фрагмент роману

47

Івлін ВО (Велика Британія). Оповідання

69

Микола ШАТИЛОВ (Чехія). Життя й загибель ідола. Документальна повість

91

Івана ДОБРАКОВОВА (Словаччина). Зміїне кубло. Він і вона. Оповідання Скарбниця

ФІРДОУСІ (Персія (Іран)). Шах-Наме. Поема

116 133

Поезiя

ПОЕЗІЯ про РІЗДВО

Упорядкував і переклав Володимир ТИМЧУК З німецької

Райнер Марія РІЛЬКЕ (Rainer Maria RILKE, 1875–1926) Богемсько-австрійський німецько- та франкомовний лірик, символіст, не сповнивши батьківських мрій про військову кар’єру, під впливом коханої «омужнив» власне ім’я. Синтезував світи під впливом полотен Ель-Ґреко, Сезана, скульптур Родена, звуків скрипки Муді, думок Ніцше, східної обрядовості. У час І світової мобілізований, але передової уник, тим не менше творчість виявилася пригніченою.

НІЧ ПЕРЕД РІЗДВОМ В зимовім лісі вітер свище, Жене, мов пастир, білий сніг, Та прагнуть всі ялини швидше Покору постелить до ніг.

Тож над стежками гарні віти Дарують спокій навсібіч — Спинили вітер, щоб зустріти Величну Дивну Святу Ніч.

Поезiя

10

Йоганн Вольфганг фон ҐЕТЕ (Johann Wolfgang von GOETHE, 1749–1832) Поет, мислитель і державний діяч. Кавалер найвагоміших орденів австрійської, російської, баварської, французької (також і республіки) монархій. На зміну невиліковного романтизму поставив Веймарський класицизм, який творив нову епоху і в мистецтві, і в науці, і в політиці. Ґетеніми пронизали дійсність: в інституціях і в лауреатах, у речах і в поняттях, в юнеско і в часі, а, найголовніше, в умах і серцях живе Ґете-слово. Шукав діалогу з Богом.

СЯЙВО НА ЯЛИНКАХ Блиск і сяйво — на ялинках, Подарунки — для дитинки, І кружляють в сяйві вміло Серце юне, серце зріле — Ось дароване нам свято. Подиву, дарів — багато, Всі вклоняються і вгору Зір здіймають в світлу пору.

Пане, як ти це побачиш, Вечір, повний благодаті, Наче світло і багаття Мерехтітиме завзято Все, що ти обрав сьогодні, Все, що кориться у згоді, Душі, що сіяють щастям — Все радіє дню прекраснім.

Бріґітте ВАЛЬДНЕР (Brigitte WALDNER) ОСЬ-НІЧ РІЗДВА Сніг йде і йде у досвятношний день, і діти хочуть і санчата, і лижі витягати, аби, як кожної зими, кататись весело з гори, й Ось-Ніч Різдва не спинить їх, щоб і Христосик з’їхать зміг.

Навколо — лід, і на озерах — лід, і хочуть діти ще кататись, на ковзанах, хоч близько — свято: танцюють і стрибають, і піруети витинають, й Ось-Ніч Різдва не спинить їх, в серцях веселих і живих.

Вже вітер стих: немає дмуть бажань вже тих, і дзвони з кірх приносять радість, Різдва виставу діти радо дарують всім, хто вість благу прийме до серця в Ніч Святу, й Ось-Ніч Різдва не спинить всіх — лежав Христосик в яслах тих.

Поезія про Різдво

11

Теодор ШТОРМ (Hans Theodor Woldsen STORM, 1817–1888) Представник німецького поетичного реалізму, що прагнув зобразити радості буденності (в коханні, мистецтві, природі, родині, минувшині). Поета називали останнім великим майстром мелодійної пісенної поезії — чимало віршів стали народними піснями. Новеліст. Свідок і учасник волевиявлення рідного краю — Шлезвігу від Данського королівства. Після невдалої для німців дансько-прусcької війни вдався до еміграції, з якої повернувся після здобуття у 1865 р. Шлезвігом незалежності, якою одразу розпорядились на користь приєднання до Пруcсії. Судочинець.

СВЯТНОШНІСТЬ Збентежене сповняється любов’ю У мене серце у Святношний час! І дзвони кірх — їх чути знову й знову: До величі, що дивна і казкова, Улюблене та рідне вабить нас.

Цей дивний чар — йому я поклоняюсь — Мене заполонив благочестиво: В обожненні повіки прикриваю — І ось — дитяча мрія золотая — Вже відчуваю, як приходить диво.

Йозеф фон ЕЙХЕНДОРФ (Joseph von EICHENDORFF, 1788–1857) Перед тим як стати «останнім поетом» епохи пізнього романтизму фон Ейхен­ дорф, який народився у дворянській католицькій родині, подорожував Європою як за власною волею, так і за наказами, воюючи проти Наполеона, служив урядовцем у справах церкви і школи в Данцигу, Кенігсберзі, Берліні. Перекладав з іспанської. Вольф, Мендельсон, Штраус, Шуман створили музику на слова поета. Літературну премію Ейхендорфа отримав уродженець Львова польський поет і есеїст Адам Загаєвський.

РІЗДВО Ринок, вулиці — без люду, Свято входить в кожен дім, Тиша стелиться повсюди, Я ж йду в задумі своїм.

Йду я далі від стін міста У безкрайнії поля: Велич, блиск і трепет чисті, В справжнім спокої — земля.

Фрау поза шклом прикраси Почепили, тож очей Не відвести — так прекрасно, В щасті — тисячі дітей.

В тихім сяйві зорі-вишні — Втіха для самотніх нас. Чути співи дививожні — Ось цей благодатний час!

Поезiя

12

З французької

Теофіль ГОТЬЄ (Pierre Jules Théophile GAUTIER, 1811–1872) Поет, критик, журналіст і художник. Найбільший вплив на формування митця і його шлях від романтизму до декадансу й символізму здійснив батько, дрібний чиновник. Нерозділена закоханість у балерину Карлотту Ґрісі надихнула його на лібрето до «Жізель» та пошлюбування зі співачкою Ернестіною, сестрою Карлотти. Співтворець «Парнасу» за кредо l’art pour l’art («мистецтво заради мистецтва»). У всій штуці Ґотьє шукав не реально-речового осягання, а відчуттів, у критиці ствердив, що прозу ніколи не прирівняти до поезії. Писав монографії та критику про друзів і, водночас, велетів Бальзака, Бодлера, Делакруа, Моне, Жерара де Нерваля, Форе та інших, по суті, ставши «очима» для читача на світ митця. Його друг Берліоз поклав на музику 6 поезій (цю поезію «Різдво» на музику поклали М.-A. Didierjean, Antonia Iliescu та ін.). Відкривав світ літератури і принцесі Матільді Бонапарт, ставши її бібліотекарем. «Капітан Фракасс» екранізується вже понад 100‑ліття. З дебютної поетичної збірки Poésies не продали жодного примірника. Портрет поета пензля Т. Шассеріо нині у Луврі.

РІЗДВО Ніч темна, а земля біліє; І радісний лунає дзвін: Ісус наро́дився — Месія — В мале дитя вселився Він.

Дитя тремтить на сінці голім — Цар світу мерзнути не звик — І теплі подихи у коло До ясел шлють осел і бик.

І ні накидка над порогом, Ні крівля з тонких павутин Не захищають від морозу Цей грот, в якім вмістився Син.

На сіні — сніг, і видно зорі, І всі на небі й на землі Вже чують, як з ангельським хором «Різдво!» співають пастирі.

З чеської

Ярослав ВРХЛИЦЬКИЙ (Jaroslav VRCHLICKY, 1853–1912) Чеський поет у традиціях романтизму-реалізму, драматург і перекладач свій псевдонім взяв від долини Врхлиці біля Кутної Гори. Член Чеської академії наук і мистецтв і професор літератури Празького університету, лицар згідно з милістю імператора Франца Йосипа I і сенатор верхньої палати Державної ради у Відні, член Королівської академії Падуї і Польського товариства Парижа, почесний громадянин чеських міст випустив понад 100 книжок власних творів і 50 з перекладами. Є одним із співавторів Наукової енциклопедії Отто.

Поезія про Різдво

13

РІЗДВО Крізь хуртовину голос дзвону летить, стихаючи, у даль: у серці звук струни сьогодні — торкає юні їх скрижаль.

Земля, мов ліліями, вкрилась, де сніг упав, там прикипів. На лицях — втіху, світло — в вікнах і в небі — зорі Бог світив.

Як щойно дерево гілками стряхне, злетить блискучий іній, і зазвучить хорал органів в льодах з піддашшя в небо синє.

Ось мрії линуть з тих яселець, старі пісні в душі лунають, у голові, мов за хурделиці, дзвіночків голос затихає.

В блаженстві дух мій нині тоне, хвилює серце щем глибокий: горять вогні і дзвонять дзвони — прийшло Різдво! Різдво Христове!

Ян НЕРУДА (Jan NERUDA, 1834–1891) Чеський письменник і поет критичного реалізму, член «Травневої школи». Нобелівський лауреат чилійський поет Рікардо Еліесер Нефталі Рейес Басоальто назвав себе Пабло Неруда на пошану поета.

РІЗДВЯНА КОЛИСКОВА Спи, Ісусику, спи! В бідній родині є бідне дитятко, Що покладе Тебе в ясельця спатки… Хоч вже давненько зійшов Ти між люду І запродав вже давно Тебе Юда… Спи, Ісусику, спи.

Спи, Ісусику, спи! В снах набирай Ти наново сили, Перед Тобою — ще довгі милі: Людству вказати той шлях до раю, Що кінця-краю йому все немає… Спи, Ісусику, спи!

Спи, Ісусику, спи! Солодко спи на тій голій соломі, Подихи ми ж затамуймо довкола, Адже Тобі, правдодавце-синочку, Теж відпочинок потрібен хоч трошки… Спи Ісусику, спи!

Спи, Ісусику, спи! Знову візьмуть Тебе в світі на муку За Твоє слово братам, за науку… Й звільниться поки людина з кайданів, Смерті великі, на жаль, — не останні… Спи, Ісусику, спи!

Поезiя

14

З португальської

Фернанду ПЕССОА (Fernando PESSOA, 1888–1935) Португальський автор-гетеронім, поет, прозаїк, перекладач, мислитель. Теоретик постсимволістського мистецтва став біля витоків трьох напрямків португальського модернізму. За життя — відомий у вузькому прошарку португальських інтелектуалів. У 1996 році в Порту заснований Університет Фернандо Пессоа. З біографії: «Походження: законний син … де… Пессоа і донни Марії Магдалени…, онук генерала…, учасника мігелістських війн…, радника… Професія: найвідповідніша назва — «перекладач», найточніша — «відповідальний за листування з іноземними клієнтами в комерційних установах». Бути поетом і письменником — не професія, а покликання. Посада: якщо розуміються державні посади чи важливі обов’язки — ніяких. Релігійні переконання: християнин-гностик і тому противник офіційних церков… залучений до таємного віровчення християнства, пов’язаного з традицією каббали і окультною сутністю масонства… посвячений за прямої передачі від Вчителя Учневі в три нижчі ступені (начебто ліквідованого) Ордена тамплієрів. Патріотична позиція: послідовник містичного націоналізму — творця нового себастіанізму на заміну католицизму… антикомуніст і антисоціаліст. Висновок: пам’ятати про мученика Жака де Моле… Лісабон, 30.ІІІ.1935».

РІЗДВО. А ВСЕ ДОЩИТЬ Різдво. А все дощить. На краще — північ близько: Йде сніг — і гірша мить, Бо холодно і слизько. Радіє нині люд: Закінчиться ось день. Дар на Різдво — дощ тут. Це краще: сніг не йде. Байдуже, що Різдво Вже стукає у дім: Сховалося тепло — Я змерз, Різдво — ще ні. Не знаю, чий це спів: Хто уявити зміг Різдво? Ще кілька слів — І не відчую ніг.

25.ХІІ.1930.

Поезія про Різдво

15

Міґель ТОРҐА (Miguel TORGA, 1907–1995) Португальський поет, прозаїк, драматург, автор 16‑томного щоденника Здобув освіту завдяки дядьковому забезпеченню, на якого він з 12 літ працював на кавовій плантації у Бразилії. Світ бачив прекрасним, але жорстоким, у якому нечулий Творець байдуже мовчить.

Різдво предивне всьому людству дане, без янгола — співає тихо він. Біля каміна когось я все питаю, і отвічаю, слова неначе підкидаю у вогонь.

Ось щойно поховали міф — цього небіжчика свойого… В задумі-сумі на дорогу паде все сніг, уже — чимало, — по ній — я бачив — проскакали Волхви в тривозі…

З польської

Ципріан НОРВІД (Cyprian Kamil NORWID, 1821–1883) Поет романтизму-преінтелектуалізму, прозаїк, художник, у жилах якого текла королівська кров і нерозділена любов до Марії Калерґіс, покровительки митців і покорительки їхніх сердець. Мешкав у культурних столицях — Берліні, Римі, Парижі, Нью-Йорку, Лондоні — проте втрачав слух і зір. Радів Кримській війні та Січневому повстанню. Знехтуваний і забутий, у немочах, помер у притулку, прахом пролежав у спільній могилі невідомих поляків на Монморансі та урочисто був перепохований через понад століття грудкою землі в Крипті поетів національних у Вавельській катедрі. Спалене та загублене з його мистецького доробку не відновлено. Львів знав вулицю, названу на його честь, Іван Павло ІІ — літанію «До найсвятішої Панни Марії», Краків, Варшава, Гдиня знають потяг.

ЧОМУ Я НЕ З ХОРОМ? Спів обраних всіх тішить У ясел, де є Він, Однак мовчать поспішні З усіх сторін…

Співайте ж — вас обрали — У ясел, де є Він! Мені ж ось слух заклало Погоні дзвін…

І першим — час співати, — Що вбігли ледве в сад, Де вуху ще спіймати Різню малят!..

Співайте ж хором чисто, Бо я зіпсую знов Літанію врочисту — Я бачив кров!

Поезiя

16

З угорської

Шандор МАРАЇ (Sándor MÁRAI, 1900–1989) Посмертний «найбільший реаліст» ХХ ст., лауреат премії Кошута. Посмертно зарахований до когорти Джойса, Манна, Пруста письменник з батьківщини або мандрував, або емігрував (1919, 1948). Як журналіст інтерв’ював А. Конан Дойла і працював на радіо «Вільна Європа». Критикував Захід за непідтримку революції 1956 р. Застрелився. Переклади романів (про пост-австро-угорську дійсність в Європі, розквіт націонал-соціалізму) англійською побачили світ через 6–7 десятиліть після появи угорською. Поезії англійською перекладав еліотський лауреат Дьордь Сіртз. В Угорщині встановили премію Мараї.

АНГЕЛИ, ЗНИЖАЙТЕСЯ «Ангели, знижайтеся…» і спішіть в тривозі В Будапешт, що у гангрені в дні ось ці морозні: В нім на вулицях і площах — вже совєтські танки, А костелів дзвони нині впали у мовчанку; Не блистять дари різдвяні і нема горішків Срібних на різдвоялині жадних, анітрішки, І немає вже нічого — лиш мороз і голод. Хай, ангелику єдиний, залунає голос Твій — кажи в цій ночі голосно, сміливо, Так, як ангел мусить нести звісточку про диво. Швидше, ангеле небесний, вилітай із раю, Хай лопочуть твої крила — на цей звук чекають. Не кажи, що світ сьогодні радісний і милий, Що у ньому у оселях свічку запалили І в будинках око гріють всім столи святкові, І священик люд втішає словами любові, І голубить слух пергамент в згортках подарунків, І в словах мудрець шукає наміри розумні. Та бенгальський вогник сяє навкруги красиво — Ангеле, вже повідай всім про чудесне диво. Говори про диво світу в цю холодну днину: Як один народ у муках під різдвоялину, Що засяяла вогнями в Святій Тихій Ночі, — І охрестяться, хто має вже відкриті очі. Дивляться на нас народи із цілого світу, Хтось з них — може, хтось — не може нас порозуміти:

Поезія про Різдво

Головами похитати — й це для них — багато, Можуть, звісно, помолитись, можуть — зневажати, — Інше щось висить в цю пору на різдвоялині — Це Христа Народ угорський з власної країни. Знову повз чимало люду проминуть не вперше: Сотник-воїн, що свідомо вже колов у серце, Фарисей, що визнав ціну, за яку продати, Той, хто тричі впродовж ночі згодивсь відрікатись, Ті, що з ним мачали руки в загадкове блюдо, Ті, що тридцять склали срібних на оплату Юді, Ті, що били й насміхались, бо вінок — терновий, Ті, що тіло святе їли й причащались крові, — Тут стояти й витріщатись — всякий завше вміє, Та до Нього промовляти — тут ніхто не сміє. Не почуєш слів від Нього, ані звинувачень, Лише погляд з деревини, мов Христос розп’ятий, Ці різдвоялини нині дійсно особливі: Чи диявол, чи анге́ли їх нам приносили — Ті, які кидали жереб на покриви тіла, Ті, які не є свідомі вчиненому ділу, Лише плачуть і руйнують, та зовсім не знають, Чи ніч нинішня вмістила небувалу тайну — В цю добу Різдво надії — вкрай інакше — дивне: Це угорський нарід висить ось де на ялинах. Світ розказує довкола про діла предивні, А священство повідає про відвагу й щирість, Про померлого прощальне скажуть можновладці, І благословення вділить найсвятіший Папа. У народів — що до того? — порядки ж‑бо різні — Лиш однісіньке питання: по́що це потрібно? Чом не зник нарід навіки за їхнім бажанням? Чом він мовчки не чекає на кінець останній? Чом поламане над нами небо, ще й розбите? Бо народ промовив твердо: «Годі вже так жити». Цього тут не зрозуміти люду чималому, Що тут з берегів виходить наче чорне море? Чом підважили в ці миті світові засади? Скрикнув нарід. Стало тихо поміж народа́ми. Всі спитати схочуть: «Що ж це нині сталось? Хто тут із кісток і м’яса має більше право?» Чим раз більше все питають — їх вже не спинити — Не заткнуться, бо не здатні ніщо зрозуміти. Ті питають, що набули дечого у спадок: «Чи, мовляв, такі значущі Воля, Гідність, Слава?»

17

Поезiя

18

Ангеле, вже час ділитись вісткою новою, Що життя нове постане з боротьби та крові. Вже вони стрічались (може, дійсно досить?) — В світі здивувань поет, пастух і ослик Біля ясел, що їх сіном ледве застелили, Де Життя найбільш живого нині народило Інший час: їх піклування — виключно про Диво — Стримують своє дихання, звісно ж полохливе, — Зірка ж небом є й світанком себе проявляє… Розкажи їм, ангеле, що приходиш з раю. Нью-Йорк. 1956.

Примітки:

1. В оригіналі поезія починається зі слів найвідомішої угорської коляди «Mennyből az angyal…».

2. Угорці лексично розрізняють ялинки, що ростуть у лісі і що поставлені в оселях на Різдво. Для різдвяного «виду дерева» перекладач використав відповідний неологізм.

Зі словацької

Мілан РУФУС (Milan RÚFUS, 1928) Словацький поет, есеїст і перекладач. Педагог. Стояв біля витоків неосимволізму. Головне питання — чи дозріло людство повоєнної епохи творити суспільство, в якому люди не чинитимуть болі, — для поета не знайшло ствердної відповіді. Отримав радість підсумувати власну творчість у збірці «Neskorý autoportrét» (пізній автопортрет).

РІЗДВО ПЕРШОГО РОКУ Не був то добрий рік, хай нам Бог простить. Не був то добрий рік. Шлях цей по пустині

Не був то добрий рік. Текли з уст меду ріки, і не засолодили всі людські біди згірклі.

нелюдськи людській, не сходять де посіви, — а тілько грона гніву тяжіють на лозі.

Стікав з уст мед густий, купались в ньому оси. Та правду чує той, хто йде до неї босим

в німу холодну ніч із жертвою жертвенно. Коли засвітить вже світло з Віфлеєму?

Було де? Нині де? І досі все сніжиться аж древні ери дві. І у чеканні — лиця

Поезія про Різдво

19

й сніжинок тихий шум… Замало і без ліку. Недобре почалося нове тисячоліття.

РІЗДВО 1951‑ГО (УРИВКИ) … Горобина, горобина. В сонці дрібнім літа студінь. Вже тебе забула інша, й та, одна, також забуде. І забуде — так буває. Дасть руду вже шапку осінь. Буду — горобина — де я? Буду — у пташинім дзьобі. З богом, неворожі ласки. З богом, фарби з небом з льоду. Не подасть вже криве місто мені хліба кам’яного. Іншим піду шляхом, іншим. Вітерець — з‑там — рідне поле — милостивою, тихою сильною слиною залиже болі.

… Ні про що мене — є спокій нині — серце не просило. Шум морозяної тиші долинав у ніжній силі. Страсноп’ятничні вже дзвони Пригадались у тій хвилі. Їх серця перев’язали, Дзвінко щоб вони не били. Хтось мені із жалем вкотре Обмив стопи до колін. А мені боліло сильно, Так, неначе помер Він. …

Примітка: різдвяний уривок є складовою циклу поезій «Mám plné ústa tvojich úst» (Дев’ять віршів про кохання), 1988.

Мірослав ВАЛЕК (Miroslav VÁLEK, 1927–1991) Словацький поет, публіцист, політик. Літературний редактор, який став словацьким міністром культури у ЧСФР. Стояв біля витоків авангардизму. Одвічні теми розкривав засобами метафори, гри слів і звуків, мозаїчної будови.

СЕНТИМЕНТАЛЬНЕ РІЗДВО Саме це те радісне Різдво. У притулках сироти — змерзле гайвороння; білі океани ще летять на нас, а сонця душі невідступно спрагу терплять.

Поезiя

20

Сиві і важкі зорі олов’яні ллємо купно у прозорі води, біля дому вовча зграя ходить, а ти моя любов із целофану; їстиму з тобою мед гірський і темний.

Рудаві блохи з вогню на землю скачуть, свербить рука на ніжний карк. Покій сивіє як у зваренні металів. Наруччя, гніти її біленьких рук.

Обходжу тебе у колі, оглядаю жовтим зором тим. Гуслі навіжені, завивання вовче, По́зад сам себе поставив дім.

Та ні. І ні. Її тендітні руки нетвердо дзвонять, покірні дві овечки, сходять з мого тіла. Склепіння згасло, Земля з‑під ніг злетіла.

Для тебе, любове, мімозу і грім. Мене ти люби! Вологою будь яко ніч і яко криниця глибока. Я, справді, яко сонце займистий, сумний.

Алілуя, алілуя, вже сам спасенний.

Здвигнулися води, луснув бич потоку, усміхнулися утоплені під льодом. Вже голова на стіл впаде мені, мене підріже Місяць, мов із хреста знятий, у вікні, блиск крові, шабля, сад горить. Зачую в пічці д’явіл як веселий огнем тріскотить. І саме це те радісне Різдво. гучання дзвонів, та тиха ніч, …в тім домі.

Дзвін! Дзвін! Все ціле місто мідне наче дзвін. О, та юність болісна, багровий світ! І плакала, й волала. Дзвін! Дзвін! Дзвін! Був несусвітній біг. На язиці — мов медяник — солодко і солодко. І біле тут було Різдво, і падав чорний сніг.

ПРО ПЕРЕКЛАДАЧА

Володимир Тимчук, Львів, 1979 р. н. (смт Ясіня Закарпатської обл.). Офіцер Збройних сил України. Підполковник. Кандидат технічних наук. Старший на­уковий співробітник. Лауреат премії імені Богдана Хмельницького за краще висвітлення військової тематики в творах літератури та мистецтва (2016). Книги: «Весняні коловороти» (2009), «Словодієм» (2014), «Гуцульське повстаннє» (2014), «Донецький аеропорт» (2014), «Бахчисарай. 2021» (2015, у співавторстві, білінгвальне видання), «Лісові хлопці» (2016, антологія), «Вогнити! Вижити! Перемогти!» (2016).

Поезія про Різдво

21

З латиської

С. ВАСІЛЕВСЬКА (S. VASILEVSKA) Поки сяє свічка на віттях ялинкових, встигни запалити пломінець святковий з прощенням, спокоєм, у своєму серці вогником любові… Все по вірі нашій, безсумнівно зміг ти б, свічечці подібно дарувати світло…

Інара СЕНЬКАНЕ (Ināra SEŅKĀNE, 1961) Латиська поетеса. Самооцінка: «Емоційна, з позитивним ставленням до світу, до людей, люблю красиве, шукаю перли в найпростішому, у всьому бачу руки Творця».

СКОРО… Ось свіча Адвенту скоро догорить, ангели вшанують ніч святочну, щоб смиренне серце привідкрилось Світлу, і душа розквітла б в Зимосвятну ніч!

ВІД ПЕРЕКЛАДАЧА

Висловлюю вдячність Наталії Борис, Марті Булі, Маріетті Ваків, Зіні Гаврилюк, Дзвіні Лободі, Marinka (Lyric’sTranslate), Олександрі Остряковій, Людмилі Пилип, Ірині Сторощук за сприяння та цінні поради.