Зимосвяття вість. Поети світу про Різдво by Volodymyr Tymchuk

ISSN 0320-8370, «ВСЕСВІТ» 2017 № 3-4 ІНДЕКС 74089

3-4 (1059 -1060)

ЗМІСТ Нота Бене Назва Нота Бене

Поезiя Зимосвяття вість. Поети світу про Різдво

Морін ВЕЛДОН (Велика Британія). Кордони

Кенуль АРИФ (Азербайджан). Пейзаж на світанку

Ян ТВАРДОВСЬКИЙ (Польща). Вибрані поезії

Вільям ШЕКСПІР (Англія). Вибрані сонети

Вільям Батлер ЄЙТС (Ірландія). «Вітер поміж Очеретів» та «Золото дітей Данаан». Поезії зі збірок

Проза. Драма Скарбниця

ПЕРЕДНЄ СЛОВО Посла Іспанії в Україні Херардо Бугайо ОТТОНЕ Мігель де СЕРВАНТЕС СААВЕДРА (Іспанія). Театр чудес. П’єса

59 60

Грем ГРІН (Велика Британія). Третій чоловік. Роман

Сюзан ПАУВЕР (США). «Танцівник по траві» Фрагменти роману

125

МІ Ж НАР ОД НА РАД А Ж УР НАЛ У «В СЕСВ І Т »:

Євген АКСАРІН (Естонія). До альбому свого допиши мене. Повість І долучено до лиходіїв. Оповідання

143

Зігфрід ЛЕНЦ (Німеччина). Паніка. Оповідання

178

Антанас КРІЩЮКАЙТІС-АІШБЕ (Литва). Хто винен? Оповідання

189

Андреа КАМІЛЛЕРІ (Італія). Абревіатура. Оповідання

195

Письменник. Лiтература. Життя Літературні діалоги Петро СОРОКА. Розмови в дорозі до себе і до Бога. Ексклюзивне інтерв’ю з Іваном Кошелівцем

201

Ігор ПАВЛЮК. Біла ворона з пером золотим. Пам’яті Дерека Волкотта

213

Максим СТРІХА. Про що розповідають книжкові дарчі написи? (Декілька нових штрихів до портрету Григорія Кочура)

217

Наталя ОВЧАРЕНКО. Безмежний час Антонін Майє

226

Лада КОЛОМІЄЦЬ. Міжзоряні віланели Ділана Томаса: інтермедіальні злети

239

Віталій РАДЧУК. Осягти Шевченка

254

Іван РЕДЧИЦЬ. Як я перекладав рідною мовою сонети Вільяма Шекспіра

261

Володимир СКРИНЧЕНКО. У потаємних лабіринтах «великого жовтня»

263

Ірина ВОВК. Іван Франко та сходознавчі студії

271

Ганна КЛИМЕНКО (СИНЬООК). Феномен Шолом-Алейхема: пам’ять, обличчя, контекст

280

Новини культури Олександр ГОРДОН. Казкар із майбутнього. На смерть і життя Романа Гамади

291

На закiнчення номера Рей БРЕДБЕРІ (США). Подарунок. Оповідання

На обкладинці використані зображення: Ст. 1–4 — картина

293

Борис Акунін Гаролд Блум Мрідула Гош Петер Естергазі Стівен Комарницький Марйо Варґас Льйоса Кнутс Скуєнієкс Олжас Сулейменов

(Російська Федерація), (США), (Індія), (Угорщина), (Великобританія), (Перу), (Латвія), (Казахстан)

Представник «Всесвіту» у Великій Британії — Світлана Барнс Svitlana Barnes, S. Barnes Media Ltd, Cambridge, UK. Email: sbarnes@sbarnesmedia.com

Видано у спів роб ітниц тв і з

Шеф-редактор Юрій Микитенко Редактор-консультант Олег Микитенко Головний редактор Дмитро Дроздовський Редакційна колегія: Юрій Андрухович, Іван Бондаренко, Наталія Висоцька, Людмила Грицик, Іван Дзюба, Дмитро Дроздовський, Роксолана Зорівчак, Сергій Квіт, Юрій Кочубей, Олег Микитенко, Юрій Микитенко, Володимир Моренець, Дмитро Наливайко, Марина Новикова, Дмитро Павличко, Оксана Пахльовська (Україна—Італія), Олександр Пронкевич, Микола Рябчук, Роман Сенькусь (Канада), Вадим Скуратівський, Максим Стріха, Рорі Фіннін (Великобританія), Борис Шалагінов

Редакція: Зінаїда Настенко (гол. бухгалтер), Любов Тютюнник (коректор), Лариса Северенчук (дизайн, верстка), Антон Лесик (Інтернет-сайт), Ростислав Камерістов (адміністратор соціальних мереж «Всесвіту»).

Поезiя Поети світу

про РІЗДВО ЗИМОСВЯТТЯ ВІСТЬ Переклав та упорядкував Володимир ТИМЧУК

вчення Зруйнувався дім Месії, й ідеї, ма І мораль згубили, і не ти людство… Що спроможна об’єдна проти неї ж. Ні — в боях: людина — тим стати, — Мавши душу, звіром лю го перехід!.. Неможливий ні для ко ли Месію — Небеса, нового надіш орим світ… Хворий світ, є дуже хв Оді, ( читайте вірші Ендре а також інших поетів ра Тимчука) у перекладах Володими

З англійської

Джон МакКАТЧОН (John McCUTCHEON, 1955) Американський бард. «Різдво в окопах» (‘Christmas in the Trenches’) є баладою з його альбому Winter Solstice (1984).

РІЗДВО В ОКОПАХ Я дійсно — Френсіс Толлівер. І з Ліверпуля — я. Одразу після школи ждала мене війна. У Бельгії та Фландрії, в Німеччині і тут — «За короля й Британію!» — такий я мав статут. Було: Різдво в окопах. Мороз страшний висів. Не чутно на морозах ватаг колядників. Родини всіх — у Англії — і тужать при свічі За хлопцями відважними, які — у далині. Лежали побратими в снігах у царстві мук, Та раптом з стану ворога долинув дивний звук.

Поезiя

Я: «Слухаймо! Що сталося?» — і кожен чув солдат, Як юний голос німця там зазвучав улад. «Чортівськи спів прегарний!» — зазначив мій сусід, І голоси німецькі враз залунали вслід. Стрільба затихла тут. І не клубився газ. З війни ми наче зникли у цей різдвяний час. Як щойно закінчили виспівувать слова, Юнак із Кенту крикнув: «Веселого Різдва!» А далі — «Stille Nacht». «Це — «Тиха ніч» луна». І в небеса полинула двомовна коляда. «Там, — крикнули, — сюди ідуть до нас із їх рядів!» Всі взори прикипіли до ворога, що брів: Беззбройний, гордий, щирий розкраював ось ніч, А прапор перемир’я сіяв нам межи віч. Тоді зійшлись на смузі всі, на нічиїй землі, І руки потиснули беззбройні, крижані. Хильнули трохи бренді і зичили добра, Під місяцем зігрілися у соккер (гарна гра!). І найдорожче з дому: цига́рки, шоколад, І дивляться з світлини батьки і діти в ряд… Та ось світанок викрав нас у Францію ж назад І ми з сумним прощанням — у свій окопний ряд. Питання ставив кожен, що дивну ніч прожив: «В чию родину цілюсь крізь цілик бойовий?» В оце Різдво окопне, коли мороз міцнів, Зігрів поля у Франції про мир вояцький спів. Як мури поміж нами для молоху війни Поруйнували зустріччю і більше не звели. Я дійсно — Френсіс Толлівер. І в Ліверпулі — я. В Різдво перед очима — урок на все життя: «Ні вбитим, ні калікою не буде війн творець, А по ворожій стороні — такий як й ти житець». 1984

НЕВІДОМИЙ АВТОР НІЧ ПЕРЕД РІЗДВОМ Була це ніч перед Різдвом. В кімнаті-спальні жив Самотній він у домі тім Із гіпсу й кількох брил.

Крізь комин я у дім заліз, У міху — дари всім. Мене ж цікавило завжди, Хто населяв цей дім.

Поети світу про Різдво. Переклади Володимира Тимчука

Тут роздивився навкруги І дивне я узрів: Ні подарунків, ні стрічок, Ялинки — й поготів. Припасів теж не видно тут, Пісок лиш — на взутті, І з недопізнаних земель — Картини на стіні. Повсюди видно ордени, Відзнаки, нашиття. І в мене раптом в голові — Думки не до пуття. Незвичний, сірий, не такий, Цілком похмурий дім. Єдину ясність спостеріг: Солдат замешкав в нім. І той солдат наразі спав — Спокійні бачив сни, Згорнувшись на землі в клубок В тій ночі самини. Обличчя — ніжне, як в дітей, У домі ж — кавардак. Нарешті ясно як все жив Канади син — солдат. Це — той герой (і я про нього Учора прочитав), Який, згорнувшись, замість ліжка На пончо нині спав. Перед очима пронеслись Нараз родини всі: «Вони завдячують усім Солдатам на війні. По всьому світу — радість є, Святкують за столом, І діти тішаться у грі, Вітають всіх з Різдвом. Їм всім свобода — дорога, І спокій — на весь рік.

Солдатам все це завдяки, Як той, що тут приліг. І скільки їх тепер лежить У повній самоті, У крижане Різдво для них, Далеко від сім’ї». Ці несподівані думки Зродили враз сльозу, Тож клякнув на коліна я, Заплакавши в жалю. Солдат прокинувся, і голос Так твердо зазвучав: «Ти, Санто, припини, не плач — Життя я вибрав сам. Я — за свободу все в борні, Яких ще нагород? Для мене над усе в житті — Господь, країна, взвод». І відвернувсь одразу він, Аби й надалі спать. Я ж заспокоїтись не зміг — Продовжував ридать. І дивний спокій був годин — На плин їх не зважав. Морозною вдалася ніч, Тож холод нас проймав. «Хіба вже можна відійти В холодну темну ніч, Як честі тут людина спить, Що так жада борні?» Солдат до мене повернувсь І голосом м’яким Прошепотів: «Є, Санто, час Вітать з Різдвом святим». Поглянув на годинник я — У правоті друг мій, — «Веселого Різдва тобі, Й спокійну ніч — усім».

Поезiя

Поети світу про Різдво. Переклади Володимира Тимчука

З польської

Єжи КІРСТ

Чеслав МІЛОШ

(Jerzy KIERST, 1911–1988)

(Czeslaw MILOSZ, 1911–2008)

Польський письменник, поет і перекладач. Під час Другої світової війни був за ангажований у підпільне шкільництво. Один із ініціаторів Театру польського радіо. Писав переважно для молоді у віршованій формі. Виступав проти цензури в добу ПНР. Колекціонував твори мистецтва.

Польський поет, перекладач, письменник, дипломат. Нобе лів ський лауреат з літератури, який «with uncompromising clear-sightedness voices man’s exposed condition in a world of severe conflicts» («з безкомпромісною проникливістю аналізує незахищеність людини у світі багатьох конфліктів»).

КОЛЯДА Матусі та Братику

В ніченьці темній зірка на крилах проміння — Мати на серці колише Того, хто — для світу спасіння.

Пустка… Без вісток… Зник в ненависній завії… Мати на серці все пестить пломінь надії.

В нічці гранітній Сяйво за сяйвом втікає — в Лілії Слово горить — — царі клякають.

Плоть, мов сліпеє звірятко, виє, собою кидає — бомби — і пастирі вбиті — зірка завмирає.

Мчать пастирі, мчать — гнане за вітром колосся — в просторі зорі блукають в багатоголоссі. Буря загасла розпочата ось блисками вмах — сходить під стріху ласка — гей, гей! Коляда!

* Гей, гей! Коляда… Як же від світу далека… Землю уярмлює сила Бога-Чоловіка. В ангельських крилах пастирі вийшли з погрому в попелі зорі шукають на згарищах дому.

Гей, гей! Коляда… Спалене місто на попіл — тріснуте серце приблуди у Віслі вже втоплене…

У Вифлеємі з‑під золота стріхи розкрила ластівка перша вже гострі надії крила.

В ніченьці темній місяць — в гостях на руїнах: крила відірвані виснуть — скручені шини.

В ніченьці темній Безкрай у нутрі з проміння — Бог на хмаринці колише муки земнії. «Боже Рождество 1944»

КОЛЯДА Недобрі ангелята Вже заплямили ясла Й криваві ваші крила Зчепили, посрібнили. Мати, летімо світом, Землі багряна роса Наші омила крила, Іржою їх позначила. Недобрі ангелята Дитятко настрахали Впала Дитяті на брови Темною смолою крапля крови. Мати, глянь, що ся діє, Крапля сяйвом ясніє, З чола Дитяти зростає Світить для всього краю. Мати, глянь, що ся діє, Сяйвом у небі ясніє, Ніч — суцільна, та над землею — Є зірниця Вифлеєму. Gloria, gloria in excelsis Deo.

Поезiя

Поети світу про Різдво. Переклади Володимира Тимчука

З угорської

З білоруської

Ендре ОДІ

Едуард АКУЛІН

(Endre ADY, 1877–1919)

(Эдуард АКУЛІН, 1963)

Один із найвизначніших угорських поетів, який творив у тематико-символічному дусі, черпаючи із національних мотивів. Вважав себе представником символізму, однак повніше його творчий доробок (розуміння кохання, проб лематика смерті, бажань) охоплює радше сецесивно-символічний світогляд. А особливістю його творчості є магічне оперування словами, поєднання конкретного й абстрактного. Журналіст, головний редактор помітного літературного часопису «Захід».

Білоруський поет, перекладач, бард, редактор, драматург. Редагує літературно- мистецький часопис «Верасень».

РІЗДВО Нині святкувати мали б мир, День цей міг би бути днем Месії — Нині — райські сльози — на землі Спаса прийняла земля — радіє Нині люд в обіймах й сльози ллє — В кожнім серці прагнуть розтопити лід, Та нема ні вдячності, ні миру — Хворий світ, є дуже хворим світ… Серце охололо, душі — Відлетілі, тільки — полум’я тілесне; Іроди — великі на землі, Правда на землі — єдина — хресна… Загубилася людина ось, Лінз — нема на себе глянути як слід, Ізбавитель міг би й не прийти — Хворий світ, є дуже хворим світ… Зруйнувався дім Месії, вчення І мораль згубили, і нема й ідеї, Що спроможна об’єднати людство… Ні — в боях: людина — проти неї ж. Мавши душу, звіром лютим стати, — Неможливий ні для кого перехід!.. Небеса, нового надішли Месію — Хворий світ, є дуже хворим світ… 1899

Вже рік старий згорів дотла, і, мов гадюка, — під колоду, — Кохання, Мужності, Добра я зичу власному Народу. Наступний рік (яких — вістей?), як граблями, огрів питанням: чи Лицар збройний, чи лакей, прибрати стане гній у стайні? З‑під золотих підків міцних не блисне більше радість Волі, коли — з лакеїв ти, із них, а не вояк-литвин з Погоні!

Василь БИКОВ

(Васіль БЫКАЎ, 1924–2003) Білоруський знаковий письменник, публіцист. Друга світова війна настигла його на Україні, коли В. Биков був задіяний в інженерних роботах. Воював у т. ч. на 2 і 3 Українських фронтах, брав участь у боях за Кривий Ріг, Олександрію, Знам’янку. Капітан. Твори, переважно про Другу світову війну, Биков писав білоруською, перекладаючи їх російською самостійно. Окремі красноармійські генерали звинувачували автора в «брехливому гуманізмі». Співзасновник БНФ. Обраний головою білоруського ПЕН-центру, головою Об’єднання білорусів світу «Бацькаўшчына». Мінськом був витіснений в еміграцію, на Батьківщину повернувся перед кончиною. Його труну накрили біло-червоно-білим стягом. У листах до Р. Бородуліна називав себе поетом.

Щедрий вечір, щасливий вечір, Самотній вечір, шановний пане. А на краєчку — свічок з півдюжини — Христос нам світить й жене омани. Христові слава і кволим слава, Терплячим сили в терпінні дам, Голодним — хліба, убогим — віри, Життя і щастя — людським серцям.

Поезiя

Ригор БОРОДУЛІН (Рыгор БАРАДУЛІН, 1935–2014) Білоруський поет, есеїст і перекладач. Оминувши піонерію, не оминув участі в одній із сесій Генеральної Асамблеї ООН від БРСР. Діяч білоруського ПЕН-центру і БНФ «Адраджэньне». До 25‑ліття понтифікату переклав «Римський триптих» Івана Павла II. Найголовнішою книгою у своїй творчості назвав «Вушацкі словазбор Рыгора Барадуліна» (2013) — антологію локальної (ушацької) культури та побуту, розпочату ним ще в дитинстві. Самооцінка: «Хуторянин я, і за натурою теж: немає почуття стадності, що його спробували прищепити комуністи. І кожен, хто творить, — пустельник». Життя завершував із кредо: «Тут — остання вже перемога: глядіти в мирі на себе старого».

ЛИСТ СОРОК ЧЕТВЕРТИЙ З МІНСЬКА На подвір’ї і в душі зима. Заінійжені коляднички, Колядуймо, Поки досі сущий Вік наш, Та спокою нема. Повниться лантух у коляди Жалем, Скрутами, Завірюхами. Пнями босими студінь слухає Понівечений бір глухий.

Стишно Нашим колядам без нас І у Бичках, І на Верасовці, Що кувала зозуля сойці, Знати Часу не має час. Скарб, щоб Обминути, ходить Стадо згадок По небесній паші… Щоб зігрілися душі наші, Повертає додому нас холод. 24.ХІІ.2001

З листування Р. Барадуліна і В. Бикова (останній замешкав через нагінки на Батьківщині в Німеччині). Бички — село в Ушацькому районі Вітебської області, в якому народився Василь Биков. Верасовка — хутір в Ушацькому районі Вітебської області, в якому народився майбутній Ригор Бородулін. Хутір зліквідували в 1937 році.

Поети світу про Різдво. Переклади Володимира Тимчука

***

У ніч колядницьку збери І подорожніх, і невгодних, Усіх забутих і голодних, I роздаруй свої дари.

Коляди святочні. Жаріють колоди. Теплішають очі Від Божої згоди.

Тобі, що дав Господь на лад, Аби із ближнім поділитись, Гладка ж бо успіху телиця Пасеться, щоб оддать стократ.

Щоб світ не скінчився, Блукаючи гірко, Христос народився, Зігрілася зірка.

Проси на кут своїх Дідів Пісну кутю покуштувати, Аби в час пізній не шукати У небі пам’яті слідів.

Колядницька зірка Зігріє всі душі, Неначе говірка Ісуса, що сущий.

Як вогнище, розворуши Тужбу, що позирає німо. I тихе око Бетлеєму Зійде у темряві душі.

Йдемо, як в поході, Кривицька — у слові, Тим шляхом Господнім У сяйві Христовім!

З латиської

Імант ЗІЄДОНІС (Imants ZIEDONIS, 1933–2013) Латиський поет, епіфаніст, кіносценарист, перекладач. Один із п’яти латиських поетів, які відзначені званням «Народний поет Латвійської РСР». Один із рупорів трибуни Народного фронту Латвії — першого опозиційного щотижневика Atmoda («Пробудження»). Співтворець Співочої революції напередодні відновлення незалежності Латвії. Кавалер Ордену Трьох зірок.

Зимосвяття різдвяне часом є для світла зсередини. Його, утробне світло, ми очікуємо з нетерпінням! Його — від себе, від того, хто є в тобі. Ось як блиском схопляться ракети та стрункі ялинки на селі, чи вже телевізор світ засліпить, себто очі світу, лиш тоді, лиш тоді, ви знайте, все це — ті, що ззовні, віддзеркалення малесенько-малі нескінченного великого світіння, що всередині у нас від початків, від найпершого початку початків. Епіфанія — поезійно-прозовий каприз, що поєднує прозову просторовість і поезійне інтимне світосприйняття ліричного героя з використанням різних ритмів. «Епіфанія майже не згадується як літературний жанр, це як імпульси, невеликі яскраві миті-спалахи в житті, іноді суперечливі, іноді завершені, а іноді просто імпульсами між народженням і новим народженням» (І. Зієдоніс).

Поезiя

Поети світу про Різдво. Переклади Володимира Тимчука

Валда МОРА

З естонської

(Valda MORA, 1933–2016)

Уно СІКЕМАА

Латиська поетеса. Вчителька. Авторка однієї із пісень латиських легіонерів Другої світової війни «Zilais lakatins», більш відомої як «Синий платочек» (музика — Едуарда Розенштрауха). Проживала за межами краю.

Так біло, тихо… Все — в чеканні теплім, У сяйві зорі падають на землю, І, обійнявши все земне сердечно, Заходить зимосвяток щедрий вечір.

Інара СЕНЬКАНЕ (Ināra SEŅKĀNE, 1961)

(Uno SIKEMÄE, 1933–2016) Естонський дитячий письменник. Уродженець села в радянський час у колективному господарстві щось споруджував чи лагодив, а також брав участь у художній самодіяльності. Вийшовши на пенсію, став на шлях поета, відшуковуючи передусім мелодію вірша. Писав уранці натщесерце.

СВЯТВЕЧІР На Святвечір зорі сяють — сяйво небеса сповня. Морозець на скло сідає. Дзенькіт дзвоників здаля.

Сніг, та зчистить стежку тато. Оленятко — тут, в гостях. Знову — в нашім домі свято: спільна радість різдвяна.

Латиська поетеса. Самооцінка: «Емоційна, з позитивним ставленням до світу, до людей, люблю красиве, шукаю перли в найпростішому, у всьому бачу руки Творця».

З румунської

ЗИМОСВЯТТЯ ВІСТЬ Ось святвечір — поруч: сніг — на всіх ялицях, пахнуть свічі, наче ладан з базилік.

Спас землі торкнувся призвістком живильним, із дзвіниць небесних — стозвука Зимосвяття вість.

Егілс ДАМБІС (Egils DAMBIS) Латиський поет-лірик.

Міхай ЕМІНЕСКУ

(Mihai EMINESCU, 1850–1889) Румунський поет доби романтизму, публіцист, громадсько-культурний діяч. Свою першу поезію написав у Чернівцях у 16. «Лучафер» вважають найдовшою поемою про кохання. У творчості опирався на метафізичні, мітологічні та історичні контексти. Його творчий спадок у 46 томах передав у дар Румунській академії один із її засновників — академік Титу Майореску, автор гасла «мистецтво заради мистецтва». Зображений на понад 10 пам’ятниках і поштових марках Молдови.

КОЛЯДИ

Сніжинка, що впала, розтанула зараз же, Як той поцілунок чи крапля роси на вустах, Як чиста сльозинка, як мрія не сповнена, Яку я — кохаю! — тобі надіслав.

Сніжинка, що впала, серденько стопила, Як в ніжності ласка, як спів вітерцю, Як сяйвом твоєї душі доторкнувшись, Яку я — кохаю! — тобі надіслав.

Коляд-колядниця: Нині — колядницький шал. Як важко дивитись На сяйво з льоду зерцал.

Ось дітки радіють: Дівчатка та хлопчаки, Заради Марії Вплітають в волосся стрічки…

Сніжинка, що впала, застрягла в волоссі, Як той діямант чи вже сяйво прикрас, Як пташки пір’їнка, як мрія не сповнена, Яку я — кохаю! — тобі надіслав.

Тобі хай здається, не знаюсь на чарах, Сніжинку кохання пославши тобі. Даю тобі все, на що здатний, оскільки На мене наслала ти чари свої.

На дворі в тремтінні Ялинок лапасте віття, У тиші вечірній Сьогодні зіроньки світять.

Заради Марії Та Одкупителя роду Ось — шлях до Месії: Зірниця на небозводі.

Поезiя

Морін Велдон. Кордони

З італійської

Святий Альфонс ЛІҐУОРІ

Морін ВЕЛДОН

(Alphonsus Maria de LIGUORI, 1696–1787) Відмовився бути успішним правником, ставши через століття одним із 36 Учителів Церкви (doctor ecclesiae), католицький єпископ, теолог, музикант, поет і письменник, засновник релігійного ордену Редемптористів для служіння серед найзлиденніших в окрузі Неаполя.

(Велика Британія)

СО ЗВІЗД ІСХОДИШ ТИ

КОРДОНИ

Со звізд ісходиш Ти, о Царю в небесах, у грот крижаний, в ніч і в холодах, у грот крижаний, в ніч і в холодах.

А Ти ж є — сотворитель світу цього: тепла і хліба — мало, Боже, мій Боже, тепла і хліба — мало, Боже, мій Боже.

О, дитино, Божий сину, тремтиш у холодний час. О, Всемогутній, за любов до мене стільки зносиш Ти, за любов до мене стільки зносиш Ти.

Дитя миле, дитя щире зійшло в нужденність; люблю Тя більше я — любов, хто сотворив, і досі є вбогим, любов, хто сотворив, і досі є вбогим. ХІІ.1754

«Со звізд ісходиш Ти» («Tu Scendi Dalle Stelle») є однією із найвідоміших італійських колядок, яка пішла від різдвяного гімну «Quanno nascette Ninno» авторства Св. Альфонса Ліґуорі, напи‑ саного у містечку Нолі поблизу Неаполя.

Вибрані вірші

ПРО АВТОРКУ

Мoрін Велдон (Maureen Weldon) — британська поетка, ірландка за походженням, наразі живе і працює в Північному Уельсі (Велика Британія). В минулому — професій‑ на балерина. М. Велдон пише поезію з 1980‑х років. Часто її вірші можна почути на BBC Radio Merseyside. Має доньку, пасинка та нещодавно вже й онучку. Член Жіночого това‑ риства поеток та журналісток Великобританії.

З англійської переклала Ольга БРАГІНА Літературна редакція Лесі МУДРАК

Висловлюю вдячність

Вікторові БУРУНСУСУ, Маріетті ВАКІВ, Аліні ВАСЮТІ, Людмилі ПИЛИП, Рііні РОАСТО, Андрею ХАДАНОВІЧУ, Андрієві ШУМЦІ за сприяння та цінні поради. Світлина перекладача — з архіву кафедри тюркології Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка, 2015.

ПРО ПЕРЕКЛАДАЧА Володимир Тимчук, Львів, 1979 р. н. (смт Ясіня

Закарпатської обл.). Офіцер Збройних сил України. Підполковник. Кандидат технічних наук. Старший науковий співробітник. Лауреат премії імені Богдана Хмельницького за краще висвітлення військової тематики в творах літератури та мистецтва (2016). Книги: «Весняні коловороти» (2009), «Словодієм» (2014), «Гуцульське повстаннє» (2014), «Донецький аеропорт» (2014), «Бахчисарай. 2021» (2015, у співавторстві, білінгвальне ви‑ дання), «Лісові хлопці» (2016, антологія), «Вогнити! Вижити! Перемогти!» (2016).

ВЕЧІР У ПАРКГЕЙТІ — ПІВОСТРІВ ВІРРАЛ У плетиві західного вітру з боліт кулики співають свою вечірню пісню. Крізь пурпурово‑зелений захід сонця чайки пливуть на хвилях повітря. Місяць виринає з посріблених хмар. З далекого вже прибою, що відійшов, кулики-сороки тріщать. Ми сидимо на стіні старого причалу; кажани летять, прямують донизу, ковзають плавно. Годинник на церкві б’є час.