Нам пора для України жить
+ТБ Часопис Буського району БЛІЦ -ІНФО
Правова допомогабезплатно
З 1 липня розпочинається процес надання безоплатної вторинної правової допомоги у цивільних та адміністративних справах, а також потерпілим і свідкам у кримінальних провадженнях відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Відтак днями у Буську на вулиці Петрушевича, 8 (управління статистики) відкрили один на п’ять ра йонів Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Звертатися сюди можуть мешканці не лише нашого, а й Золочівського, Бродівського, Кам‘янка-Бузького, Радехівського районів, – повідомила начальник районного управління юстиції Тетяна Сай. Безоплатну правову допомогу отримуватимуть малозабезпечені особи, діти-сироти, діти, позбавлені батьків ського піклування, біженці, ветерани війни (в тому числі учасники АТО зі статусом учасника бойових дій). Той, хто потребує захисту своїх інтересів у суді та не має достатніх фінансових можливостей, матиме змогу отримати допомогу кваліфікованого захисника – адвоката на безоплатній основі.
E-mail: volya_narodu@ukr.net
2 липня 2015 року
Четвер
З МІСЦЯ ПОДІЇ
Народжена на Донбасі охрестилась у Буську У минулий четвер дітей та педагогів Нескучнівської школи Донеччини, які 10 днів відпочивали у Буську, урочисто проводжали додому. Це було у післяобідню пору. А вранці вони відвідали унікальну святиню міста – церкву св. Параскеви, де священик о. Михайло Смачило провів обряд хрещення, адже 15-річна мешканка зі сходу вирішила охреститись у західноукраїнському храмі.
освячений хрестик та свічку, яку запалювали під час її охрещення (відтепер її
можна використовувати не лише під час молитви – розмови з Богом, а й у різні хвилини свого життя), побажав усього
Реформи не проходять?
30 червня депутати Львівської облради не змогли внести до порядку денного засідання сесії питання про затвердження перспективного плану об’єднання громад області. «За» проголосували 56 із потрібних для прийняття рішення 59 депутатів. Після провального голосування голова ЛОР Петро Колодій оголосив перерву у роботі сесії для наради з головами фракцій. Після перерви депутат облради, заступник голови ЛОДА Андрій Корнат повторно запропонував внести питання об’єднання громад до порядку денного, однак пропозиція знову «не пройшла» – забракло двох голосів. Старт реформі місцевого самоврядування мало би дати рішення обласної ради про схвалення Перспективного плану об’єднання територіальних громад. Однак пропозиції щодо об’єднання, напра цьовані обласною адміністрацією, вже двічі «не пройшли» у сесійній залі. Перспективний план передбачає утворення 140 об’єднаних громад. Зараз на Львівщині 710 сільських рад.
Кафе «Сосновий гай» (с.Ангелівка)
у ніч з 6 на 7 липня запрошує на Початок о 21.00 год.
№28 (2263)
Не можна сказати, що це бажання у юної донеччанки виникло спонтанно, мабуть, таки осмислено і виважено. Коли священик розповідав дітям про святий храм, запитав, чи всі вони охрещені, і Вікторія зізналась, що ні. Він запропонував дівчинці охреститись – вона погодилась. На моє запитання, чи схвалюють рішення батьки, відповіла, що, проводжаючи її на захід, обговорювали це питання. Отож перед обрядом
юнка не хвилювалася. У намоленому храмі панувала особлива атмосфера. Священик оголосив: ще одна людина хоче бути християнкою і визнавати віру Христа. Оскільки охрещення відбувалося у храмі святої великомучениці Параскеви, то запропонував вибрати церковне ім’я Параскева, котра відтепер буде її покровителькою. Свята Параскева буде для ПараскевиВікторії тим авторитетом, до якого вона
1 липня відкрився комісійний магазин дитячого одягу «Сонечко». У ньому ви зможете купити гарні речі. І грошенят заробити.
м.Буськ, вул.Петрушевича, 3А. Тел. (097)0829609
тягнутиметься протягом всього свого земного життя (ікони святої мучениці охо-
роняють сімейне благополуччя і щастя. За церковними віруваннями, свята Параскева – покровителька полів і худоби. Свята мучениця – цілителька людей від найважчих душевних і тілесних хворіб).
Дівчина зреклася злого духа і визнала свою приналежність до Ісуса Христа. Звершилося таїнство хрещення та ми ропомазання, коли передається печать дару Духа святого. Тепер вона зростатиме у вірі, у Христі. І це буде її заслугою перед Богом. Священик подарував їй
найкращого. Додому Вікторія повернулася християнкою. І коли перед хрещенням на запитання «Що спонукало?» відповіла: «Красиво так, якось заманливо», то після обряду була вже зовсім інша відповідь: «Відчула легкість. Так добре стало, відбулося очищення від всього недоброго». А священик впевнений, що «на наших очах відбулася надзвичайно велична подія, бо Вікторія стала дитиною Божою, і це є для нас найбільшою радістю. Сталося навернення, людина усвідомила і прийшла до віри Ісуса Христа. Хрещені батьки, як опікуни, є біля маленької дитини, яка сама не може зректися злого духа, а Вікторія свідомо вирішила охреститися, і її крок є впевнений, вона вірить в Бога, як у Спасителя. Відтепер кожна подія у її житті відбуватиметься з Ісусом Христом, вона відчуватиме Його присутність.» До слова, о. Михайло зазначив, що за останні місяці все більше людей навер тається до Христової віри. Вікторія четверта, яка охрестилася у греко-католицькому храмі, і двох мусульман також навернули у християнську віру. Діти з Нескучного повезли додому при ємні спогади про перебування на надбу жанській землі. За ці 10 днів вони побачили стільки цікавого, побували у визначних міс цях Галичини, потоваришували з пластунами. Тому щиро дякували господарям за гос тинність, щирість, привітність і подарували намальований плакат, на якому – їхня подорож на Західну Україну та єдність Сходу і Заходу. Отримали подарунки і від організаторів. А їхня шкільна бібліотека поповниться книгами від редакції нашого часопису. Лариса ГАРАСИМІВ
Фабрика КрасненсЬких вікон Вікна WDS – це комфорт, обраний професіоналами. Ми допоможемо вам заощадити кошти при підвищенні тарифів на газ та електроенергію:
підтримуємо урядову програму енерго збереження, до 30% компенсації суми кредиту; – продаємо 6-камерний профіль за ціною 5-камерного; – проводимо заміну звичайних склопакетів на енергозберігаючі; – діє гнучка система знижок для постійних клієнтів; – виконуємо ремонт москітних сіток.
Красненські вікна – це вікна нового покоління.
Офіс: м.Буськ, м-н Незалежності,17 (264)3-04-33, (067)3253767 Точка продажу: смт.Красне, «Рукавичка» (067)8260889 Виробництво: смт.Красне, вул.Залізнична,11 (067)3253768
Вебсайт: www.krasnevikno.busk.com.ua
Дві години екстриму
У суботу і неділю, 4 і 5 липня. Вперше до Буська з новою програмою «Зірки українського цирку»завітає київський цирк-шапіто «Орбіта». Це дві години яскравого екстремального шоу, артисти всіх циркових жанрів, дресировані тварини (дикобраз, павич, носуха, мавпа й інші) та учасники конкурсу «Україна має талант!». А ще – акція 1+1, яка діє з 1 по 3 ряд і передбачає покупцеві квитка (не пізніше, ніж за добу до вистави) друге місце у подарунок. Купол цирку буде розташований біля Буського міського комунального підприємства. Початок вистав о 19 год. Попередній продаж квитків у центрі міста. Довідки та бронювання –тел.:(066)8758455, (097)8217311. CMYK
2
АКЦЕНТИ
2 липня 2015 року БОЛЮЧА ТЕМА
НІ СЛВОМ, НІ ДІЛОМ
А де ж передвиборчі обіцянки?
Громадянська мережа «Опора» проаналізувала діяльність депутатів-мажоритарників Львівщини за перших півроку їхньої роботи у Верховній Раді. На Львівщині їх 12 депутатів. За весь період роботи у ВР вони подали до розгляду 136 законопроектів, серед яких лише 12 були написані депутатами самостійно. Це, як зазначили в «Опорі», на 11% менше, ніж ініціювали львівські мажоритарники попереднього скликання за аналогічний період. Однак із цих 136 проектів прийняли лише 11.«На загальному тлі мажоритарників львівські нічим не виділяються. Тенденція підписування під «локомотивами законів», які ініціюються партіями чи головами комітетів, характерна для всіх», – пояснив координатор громадянської мережі «Опора» Олександр Неберикут. За його словами, депутати від львівських округів здебільшого не мають власних ініціатив та підписуються під чужими.
Основну увагу активісти приді лили аналізу роботи депутатів, що вперше пройшли до Верховної Ра ди. Найефективніше серед новач ків працює Оксана Юринець. Її приймальні мають чіткий графік роботи, а сама депутатка регулярно зустрічається з мешканцями округу. Крім того, Юринець найактивніше обговорює у парламенті проблеми Львівщини. Три засідання із 69 депу татка пропустила з невідомих причин. Вона зареєструвала 25 проектів у співавторстві та 1 проект самостійно, 5 з яких вже набули чинності. Однак жоден із зареєстрованих проектів законів та постанов напряму не сто сувався її передвиборчих обіцянок. Володимир Парасюк пропустив чверть засідань без поважних при чин. Приймальні депутата не мають чіткого графіку особистого прийому громадян. Із 218 скарг та звернень, що надійшли від мешканців округу, депутат направив 138 депутатських запитів та звернень. Парасюк не написав жодної законодавчої ініціативи самостійно. Се ред 29 проектів, поданих у співавторстві, тільки 2 набули чинності. Найактивнішим законотвор цем став Дмитро Добродомов. Він ініціював на розгляд Верховної Ради 30 проектів законів та поста нов. Проте жодного проекту Добро домов не написав самостійно. Біль шість з них стосувались боротьби з корупцією, що пов’язано із його роботою в профільному комітеті. 9 засідань ВР депутат пропустив з невідомих причин. Олег Мусій зареєстрував 24 законодавчі ініціативи, з яких одну написав самостійно. Два проекти по станов набрали чинності. Крім того, депутат зареєстрував один законо проект, котрий відображає потреби виборчого округу. Народний обра нець пропустив 10 засідань ВР, про те всі з поважних причин. Мусій по
дав 10 запитів, 4 з яких – колективні. Наразі депутат виконав лише ті пун кти передвиборчої програми, що сто сувались охорони здоров’я. Ярослав Дубневич долу чився до розробки 19 законодавчих ініціатив, три з яких подав самостійно. Депутат подав 33 запити, більшість з яких стосувались проблем його округу. 7 разів Дубневич виступав на засіданнях ВР з трибуни та двічі пропустив засідання без вагомої причини. Депутат намагається вико нувати двосторонні угоди, укладені між ним та громадою 120 округу. Однак в більшості випадків своїх передвиборчих обіцянок депутат не дотримується. Найбільше самостійних ініціа тив зареєстрував Тарас Батенко. Він пропустив 12 засідань Верховної Ради з невідомих при чин. Попри це зареєстрував 18 проектів, 7 з яких депутат написав самостійно. Три його проекти набу ли чинності. Також народний обра нець зареєстрував 20 депутатських запитів. Попри активну роботу в профільному комітеті, передвибор чих обіцянок Батенко не виконує. Михайло Бондар зареєстру вав 14 проектів законів та поста нов, але жодного він не написав самостійно. Із зареєстрованих про ектів, два набрали чинності. Жод на з його законодавчих ініціатив не стосується проблем округу. Народ ний обранець також зареєстрував 9 запитів. Всі – до уряду. Три засідання із 69 депутат пропустив з невідомих причин. На жаль, його передвиборча програма не містить конкретних завдань, а тому не піддається оцінці. Ірина Подоляк подала 13 за конодавчих ініціатив, з них жодної не написала сама. Депутатка про пустила 6 з 69 засідань Верховної Ради. Під час передвиборчої кам
панії вона обіцяла забезпечити ком фортне та безпечне середовище для життя та роботи громади. Поки що жодна ініціатива депутатки не стосувалась цих обіцянок. Богдан Матківський подав на розгляд 12 ініціатив, одну з них він написав самостійно. Наразі жо ден законопроект, поданий Мат ківським, не набув чинності. Де путат має військовий досвід та приділяє значну увагу забезпечен ню військовослужбовців. За півроку роботи народний обранець написав 8 депутатських звернень та прогу ляв 5 засідань з невідомих причин. Жоден з пунктів його передвиборчої програми не стосується проблем ок ругу. Крім того, депутат поки що не реєстрував законодавчих ініціатив для вирішення проблем округу. Андрій Кіт прогуляв 19% засідань ВР. Усі з невідомих причин. Депутат висунув всього 9 законо давчих ініціатив, жодної з них він не написав самостійно. Також жодна з цих ініціатив не набула чинності. За час роботи Кіт зробив тільки 4 депутатських запити. Передвиборчі обіцянки депутата стосувались кон кретних проблем округу, проте поки жоден його законопроект не стосу вався вирішення цих проблем. Серед усіх львівських мажо ритарників найбільше засідань про гуляв Андрій Лопушанський – 26 з 69, причому 15 з невідомих причин. Також він ініціював до розгляду у парламенті найменше проектів – 6, в тому числі один про ект щодо порядку притягнення на родного депутата до кримінальної відповідальності за корупцію. Лише цей законопроект Лопушанського набув чинності. Поки що депутат не написав жодного проекту закону чи постанови, який би відповідав його передвиборчим обіцянкам.
Балучин: напруга зростає
У Балучині зростає соціальна напруга – люди готові знову перекривати дорогу. І все через відсутність зручного для селян транспортного сполучення, зокрема до станції Красне, звідки електричками добираються на роботу до Львова. Річ у тім, що альтернативи у них немає.
Раніше в Балучині було виробництво мінводи, меблевий цех та інші підприємства, та криза зробила свою справу – усе позачинялось, відтак, аби заробити на прожиття, мешканцям села доводиться долати кілометри залізницею.Та біда у тім, що доїхати до неї, як і до обласного центру, не просто. Ранішня маршрутка з Балучина відправляється о 8 год. 30 хв. і до Львова прибуває о 10 год. , що досить пізно. Люди не встигають на роботу. На цьому на останній сесії райради акцентував увагу сільський голова с. Балучин Григорій Цюман і висловив вимогу громади запровадити маршрут з Балучина хоча б о 7 год.15 хв. Якщо ж проблему не вирішити, люди вийдуть на дорогу. Як це було півтора роки тому, – коли після десятилiть ігнорування проблеми сільської дороги люди перекрили на нiй рух. Нагадаємо, що у грудні 2013 року близько пiвсотнi селян з Балучина не пропускали автомобiлi протягом чотирьох годин, вимагаючи ремонту дiлянки дороги, яка пролягає через їхнє село. Ця дорога, гiрко жартували селяни, скоріше напрямок, а не автошлях, який мав би бути у цивiлiзованiй країнi. Балучинці обурювались, що залишки асфальту вщент розбивають ще й 50-тоннi фури. Мiсцевi аграрiї тоді перевозили вирощенi буряки, а водiї маршруток вирiшили зберегти свої автобуси і не їздити у Балучин. Тож не дивно, що люди вийшли перекрити трасу. З того часу мало що змінилося: яма на ямі як були, так і залишилися, а автоперевізники не горять бажанням здійснювати маршрут до Балучина. Сільський голова б'ється, як риба об лід – та поки що безрезультатно. Тому звернувся за підтримкою до депутатів. Як і секретар Полтв'янської сільської ради Алла Яйко, яку турбує, що з їхнього села на Львів чи хоча б до районного центру Буська немає жодного маршрутного автобуса. Не менш проблемно з ще одним маршрутом – вкотре наголошує депутат райради Василь Горбач. 31березня 2010 року був укладений договір №103-10 «Про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування» (паспорт автобусного маршруту регулярних перевезень №0201). Йдеться про маршрут №816 сполученням Львів АС 2 — Соколівка через Топорів, Тур’я. На даний час, за словами В.Горбача, він не виконується, хоча для жителів сіл Горбачі, Лісове та п’яти хуторів (близько чотири сотні людей) він єдиний, а до найближчої зупинки селянам доводиться йти майже 7 км. Відтак депутат на сесії поставив слушне запитання: раніше власники маршруту нарікали на погані дороги, але перший заступник голови Буської РДА Микола Чучман прозвітував, мовляв, на цій дорозі проведений ремонт, то чому автобуси як не їздили, так і не їздять? Наразі зреагував лише голова РО НРУ Богдан Глова, який усі проблеми в галузі пасажирських перевезень Буського району виклав у листі до голови ОДА Олега Синютки з проханням посприяти у їх позитивному вирішенні.
Ірина ГАЄВСЬКА
ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ
Щоб зберегти бджіл, треба знаходити спільну мову людям
Випадки масового отруєння бджіл у Буському районі – не часті, але бувають, як це сталося нещодавно в Чанижі. Про це на одній з сесій районної ради розповів депутат, голова ГО бджолярів району Олег Ільків. Аби подібного не ставалося, він зініціював зустріч пасічників з сільгоспвиробниками, її провів Євген Кичурчак. Проте ті не дуже активно відгукнулись – до РДА прибули лише представники «Агро-прогресу», «Агролану» та «Західного Бугу». Розмова між двома сторонами виявила досить багато спірних питань, які потребують негайного рішення. Усі вони якщо не в площині незнання (чи ігнорування) існуючих законів, то в міжособистісних стосунках, чи правильніше – у їх відсутності. Бо якщо б такий контакт був (йдеться про просте комунікування та інформування), – то і проблем було б менше. захисту. Агроном служби захисту рослин Володимир Баландюк запевняє, що згідно звітів 61 виробника, – усі вони використовують дозволені в Україні препарати, проте він не може гарантувати, чим насправді вони обробляють поля і в яких дозах. Тут має бути контроль на місцях. Тобто про обробіток (на-
З певною долею іронії знаний надбужанський пасічник Іван Гураш каже, що українці перетворилися з гречкосіїв у ріпакосіячів. Справді, в гонитві за надприбутками деякі теперішні «ефективні власники землі», офіси яких розташовані не в селі, а на київських пагорбах, наліво і направо щедрою рукою ллють на поля отрутохімікати, які скромно іменують засобами захисту рослин. Застосовують їх часто-густо з порушенням усіх законів та інструкцій, які повинні були б захищати інтереси та здоров’я не лише громадян. Річ у тім, що боротьба за врожай, чи то пак за гроші, згубно впливає і на бджіл. Саме завдяки їм проходить запилення мільйонів квіток різних
с/г культур, чим забезпечується збільшення врожаю (науковці
стверджують, що запилення с/г культур бджолами дає до 80% прибавки врожаю. І це без будь-яких додаткових затрат з боку виробника). І саме ці бджоли першими
зва препарату, час обробітку, ступінь токсичності) с/г виробник має заздалегідь повідомляти (в т.ч. через ЗМІ) місцеву владу і пасічників. У контролі має бути зацікавлення і громадськості, бо йдеть ся про можливий згубний вплив отрутохімікатів на довкілля, що, без сумніву, може відбитись і на здо ров’ї людей. З іншого боку, від інтенсивності обро бітку залежить і якість виробленого у цій місцевості меду, який, як правило, тут і споживають (сусіди, знайомі).
масово гинуть під час внесення отрутохімікатів, адже іноді трапляються ці випадки, коли агрономи
Окрім цього, як каже В.Балан дюк, його служба завчасу (до по-
Закон України «Про бджільництво», обробляють поля під час цвітіння медоносних рослин. При тому і Закон, і відомчі інструкції вимагають за 3 дні до обробітку попередити всіх пасічників в радіусі 10 км від того поля, де будуть вноситись засоби
підприємств щодо необхідності дотримання правил, встановле них законодавством України, для запобігання отруєння бджіл під час обробки полів отрутохімікатами. Активність мають проявляти і самі пасічники. По-перше, вони
(мабуть-таки за прямою вказівкою власників підприємств), порушуючи
чатку весняно-літнього періоду обробок) інформує керівників с/г
повинні дотримуватися встановлених правил, мати ветеринарносанітарний паспорт з відмітками ветлабораторії про те, що їхні бджоли здорові. Пасіку також необхідно поставити на облік у сільській раді – за місцем їх постійного розташування, а у випадку кочівлі – там, де вулики встановлені на час кочівлі. Як справедливо зауважив керівник «Агро-прогресу» Дмитро Папроцький, і його повинні письмово повідомити, що на землях господарства або поруч з ними розташована пасіка. Він мав би мати і контактні телефони власника пасіки. Тоді, при спірних ситуаціях, виробник не може стверджувати, що не знав про розташування поблизу бджіл. Якщо ж отруєння все-таки трапилось, необхідно негайно ство рити комісію для засвідчення факту загибелі й відбору проб на аналіз та протягом 24 годин доставити ці проби до лабораторії. Про порядок дій державної ветмедицини поінформував головний ветлікар Ігор Белей. Комісійне розслідування має проводитись за участю державного інспектора ветеринарної медицини, агронома із захисту рослин, або агронома господарства, або керівника господарства, або уповноваженої ним особи, бджоляра, представника місцевої влади. Проби відібрати не менше 250 грамів загиблих бджіл. Мати підтверджену інформацію про на-
зву інсектициду, яким обробляли бджоли та його діючу речовину. Встановити, чи пасіка благополучна щодо інфекційних та інвазійних хворіб бджіл. Тоді проба загиблих бджіл разом із супровідним листом направляється на дослідження у Львівську регіональну державну лабораторію ветеринарної медицини для встановлення причини їх загибелі. До слова, за останній період пасічники не звертались до них з приводу загибелі бджіл. І краще, аби й надалі не звертались – щоб взагалі не траплялись випадки їх загибелі. А для цього, окрім, звичайно, дотримання усіх законодавчих вимог, мають скластися і пропагуватися чисто людські стосунки між пасічниками та аграріями. Як сказав на зустрічі представник «Агролану», не конфліктувати, а домовлятись, інформувати один другого, усе робити відкрито, гласно, аби не виникало взаємних підозр, ніколи не лінуватись зайвий раз нагадати одним про існування других, попросити попередити про обробки тощо, бо ж справу ніби робимо одну – хочемо виготовити українцям якісний продукт. Зі свого боку, газета запропонувала свій формат співпраці у цьому питанні. Ми зобов’язались безоплатно інформувати наших читачів про настання періоду обробок полів, а значить маємо отримати фахову інформацію про це,
включно з розташуванням полів обробки, від відповідних державних структур. Натомість і пасічники мають повідомляти про те, що настає період дозрівання певних медоносів і їхні пасіки можливо кочуватимуть. Сподіваємось, що нас підтримають і електронні ЗМІ, які мають можливість оперативного інформування громадян. Також звертаємось до своїх читачів, як до однодумців у вирішенні цієї важливої проблеми. Маєте ставати громадськими екологами, контролювати використання отрутохімікатів на своїх територіях, не бути осторонь, коли бачите чи відчуваєте на своєму здоров’ї певні зміни. Тільки разом можемо досягти якогось позитиву у цьому. «Нагадаю, що в деяких частинах Китаю забруднення довкілля сільськогосподарською «хімією» вже призвело до масового зникнення бджіл. Тепер китайцям доводиться вручну запилювати плодові дерева в садах. Але китайців багато, тож і для того, щоб поратися з пензликом біля кожної квітки яблуні чи груші, там робочі руки знайдуться. А що робитимуть українці в такій самій ситуації, загроза якої, на жаль, існує?» – загострює проблему Ганна Козельська («Агроекологія»). А я нагадаю ще одну вражаючу істину: «Загине бджола – загине людство». Пам’ятаймо про це.
Микола ІВАНЦІВ
2 липня 2015 року БІБЛІОТЕЧНА ІНІЦІАТИВА
З миру по книжці
Все більше людей усвідомлює, що прилучення до історичного минулого України, ознайомлення з кращими традиціями світової та вітчизняної культури є невід’ємною складовою життя і діяльності кожної інтелігентної особистості. Розуміючи це, працівники і актив Красненської бібліотеки ім. І. Тиктора у рамках проекту «Подаруй бібліотеці книгу» проявили ініціативу щодо сприяння якнайбільшому поповненню власного книжкового фонду.
Саме тому голова молодіжного клубу «Сучасник», що діє при книгозбірні, Олексій Мировський та працівники бібліотеки звернулися із запитами до багатьох книжкових видавництв, а також установ і організацій з проханням допомогти у поповненні фонду бібліотеки новою літературою, аби бібліотекарі могли задовольняти запити найвибагливіших користувачів. Уже відгукнулася Львівська філармонія, («Укрзалізниця», видавництва «Папуга». «Алерта», «Стилос» та інші), які подарували цікаві видання, серед яких і унікальні, зокрема: Василь Франко, «Спомини» (до 100-річчя заснування легіону УСС); о. Ігор Цар, «Степан Навроцький – жертва за волю України»
(розповідає про нашого земляка – стигматика Степана Навроцького); Олексій
Мировський, «Вступ до музикознавства та коротка історія української музики»
(подарована автором – земляком з Красного, книга ця нині дуже поши-
рена і серед мистецьких навчальних закладів усієї України); «Перша колія» (до 150-річчя Львівської залізниці, відображає шлях її становлення і розвитку від зародження до сьогодення, (оскільки Красне є вузловою залізничною станцією, то у багатьох викликала також великий інтерес).
Красне славиться своїми видатними земляками, серед яких Іван Тиктор (відомий галицький видавець) і Василь Кук (останній командир УПА). Отож сюди щорічно приїжджають багато гостей. А так як бібліотека розташована біля меморіального комплексу і знаходиться в одному приміщенні з істо рико-краєзнавчим музеєм, то всі охочі, ознайомившись з його експонатами, з цікавістю заходять і в книгозбірню. Відвідувачі приємно здивовані такими унікальними виданнями та наголошують, що багато з яких вони не мали нагоди зустріти в районних і навіть обласних універсальних бібліотеках.
Колектив Красненської бібліотеки ім. І. Тиктора вельми вдячний усім, хто відгукнувся на прохання у допомозі поповнення книжкового фонду сучасною літературою. Приємно, що у нашу неспокійну добу є багато небайдужих, котрі розуміють, що культура посідає одне з чільних місць у системі розвитку суспільства і формування національної свідомості, оскільки економічний та соціальний поступ неможливий без духовного прогресу, який спирається на культурну самобутність народу. Бібліотекарі запрошують усіх охочих відвідати книгозбірню, оскільки тут вдосталь нових, сучасних за змістом і галузями знань видань (історико-краєзнавчих,
правових, технічних, культурно-мистецьких тощо), які дають можливість задовольни-
ти вимоги найвибагливіших користувачів, адже надходження книг від спонсорів і небайдужих до культури людей триває. Надія ТАРНАВЧИК, завідувач бібліотеки
ДО ДНЯ РИБАЛКИ
Треба вміти ловити Ця історія, як стверджує мій знайомий рибалка на ймення Іван, правдива. Погоджуюсь, що таке могло справді відбуватися, тому хочу поділитися нею з нашими читачами.
Всім давно відомо про тернистий шлях до вершин науки. Він вимагає надзвичайних сил і витривалості і ще багато іншого. Тож до наукової кар’єри Гаврила почали готувати ще з дитинства. Спочатку за нього дружно взялись батьки вдома, потім в дитячому садку вихователі, згодом вчителі в школі і врешті-решт викладачі в інституті. Але всі вони особливого успіху досягти не змогли. Проте, як не дивно, років через 15 Гаврило захистив дисертацію. Тема її була «Теоретичні основи рибо-і раколовлі». Цьому всьому неабияк сприяли давні зв’язки його батька – незмінного директора магазину «Риби і раки». Недавній Гаврило, а тепер вже Гаврило Гаврилович, кожного ранку в своїй лабораторії на пару хвилин відчиняв кватирку у вікні і відразу ж зачиняв, щоб, як він вважав, цілющий кисень не втікав на вулицю. Потім брався за кросворди і засиджувався над ними аж до болю голови, далі вмикав телевізор… Для підкріплення здоров’я, яке похитнулось від нелегкої праці, надумав він вибратись на природу і заодно перевірити на практиці основні посту-
лати своєї дисертації, що вже почала припадати порохом. Ця думка раптом перетворилась на нав’язливу ідею, і вчений-рибораколов, забувши про обережність, приступив до її втілення. Опинившись на березі річки, він ледь не задихнувся від свіжого, настояного на пахощах трав, повітря. Сів на камінь і почав підозріло розглядатись. Повз нього тихо і ласкаво неслась вода, вітерець лагідно колисав польовими квітами і травами, манив до себе золотистий пісок, різноманітне птаство змагалось у співах… Заспокоївшись і зрозумівши, що його життю ніщо не загрожує Г.Г. (тобто Гаврило Гаврилович) почав діяти згідно викладених в своїй дисертації розробок. Але навколишня дійсність ніяк не хотіла вкладатись в його теорію. То швидкість вітру трішки перевищувала допустиму норму, то течія буде нести поплавок не туди, то сонце почало припікати і т.п. На основі цих даних Г.Г. зробив висновок про те, що ймовірність зловити сьогодні рибу наближається до нуля. Але залишилась ще маленька надія, що, незважаючи на теоретично негативні умови, практично буде по-другому.
Згадав, що риба ловиться на гачок, прив’язаний до жилки. Правильно второпав, за який кінець треба тримати вудилище. Отож вперше в житті закинув вудочку і втупився очима в поплавок. Минав час. Риба виблискувала у воді золотом і сріблом, але ловитись не хотіла, і тоді він остаточно переконався, що його теоретичні розрахунки безпомилкові. Вже збирався змотувати вудочку і йти додому відпочивати, аж тут звідкись взявся непоказний дідок з двома чималенькими щуками, ледь прикритими кропивою в кошику. «Чи впіймали що-небудь?» Г.Г. подумав, що над ним кепкують. Хотів щось сказати, але погляд його зупинився на красенях-щуках. «Ні, діду, нічого не впіймав, бо в природі теоретично сьогодні бракує відповідних даних. Але як вам вдалось здобути такі прекрасні екземпляри нашої чудової річкової фауни?» – по-науковому поцікавився він. Дід-рибалка подивився на вудочку Г.Г., хитрувато посміхнувся і задумливо промовив: «Теорія – це, звичайно, добре, та без практики вона – мертва. Ось ви, наприклад, забули насадити на гачок наживку…» Аж вхопився Г.Г. за голову… Все в його дисертації до найменших подробиць, здається, було враховано, за виключенням наживки (при такому роз-
маху його дослідів така дрібничка просто не заслуговувала на увагу).
Проте факт залишався фактом – Г.Г. повинен був повертатись додому з пустими руками… І він з такою приреченістю дивився на діда, що той не витримав і, мовчки вийнявши з кошика щуку разом з кропивою, простягнув її горе-рибалці. Обпікаючи кропивою ніжні руки, Г.Г. міцно обійняв подарунок і чимдуж поспішив додому. «Ей, – заздрісно крикнув йому зустрічний рибалка, -– де купив?» «Не купив, а впіймав! – гордо відповів Гаврило Гаврилович. – Треба вміти ловити!» Ярослав ДАВИДОВСЬКИЙ
ПРО РІЗНЕ
3
НЕВИГАДАНІ ІСТОРІЇ
Волонтери (Продовження. Поч. у №№ 19-20, 22-25)
– Ні. ні, - злякано заперечила Анна, підводячись – Не турбуйтесь, я сама.. – Не сперечайтесь, говорю вам як лікар. Не бійтесь, ходімо, – допоміг їй встати. У неї ж не було сил відмовитись. Звела страждаючі очі на пам‘ятник і тут тільки в поле зору потрапив інший надгробок з рожевого граніту, з якого усміхалась пречудова молода жінка. Перехопивши її погляд, чоловік сумно сказав: – Це моя дружина. Уже п‘ять років без неї. Ходімо, ходімо, – запрошував ніби квапив. Покірно згодилась, злегка опираючись на його руку. За брамою, на узбіччі, стояло чорне авто. Без спротиву, сіла поруч з незнайомцем. Поїхали знайомими вулицями, але водій не звернув на її Весняну, а чомусь поїхав по центральній. – Поспішаю в лікарню на обхід. Одразу й вам зроблять кардіограму, оглянуть, а згодом і я підійду. Подякувала за увагу й сказала, що сама добереться додому. – Так не піде. Навіть, коли запевнять, що все гаразд, проведу вас. «Що це зі мною?» - думала Анна. Такого з нею ніколи не було навіть у найскрутнішому становищі. А сталось те, як підтвердила медицина, – у неї виснаження нервової системи і є потреба в серйозному лікуванні. Це й повідомили Олександру Івановичу. Вона тепер знала ім‘я свого рятівника. А той, як і обіцяв, повіз її до батьків, які, побачивши доньку, розчулилися, обнімаючи й цілуючи, не сподіваючись уже побачити в Україні. – Доню, що ж ти так довго не приїжджала? – бідкалася мати, ковтаючи сльози. – Хіба нам потрібні твої гроші ? А це... Мати не домовила й запросила дітей до столу. Вона здивовано поглядала на місцевого лікаря-психотерапевта, який кілька років тому оселився з сім‘єю у їхньому місті, а згодом поховав дружину, яка мала смертельну недугу. Де тільки не лікував?! Усе дарма. Згасла, як свічка... Залишився один з донькою-школяркою. Справляється, дай, Боже, йому здоров‘я й витримки. Але що він має до Анни? Подумала, але не запитала. Гість підвівся, подякував за гостину і на прощання звернувся до Анни: – Тепер ви у надійних руках, але наполягаю, щоб ви повністю обстежилися в стаціонарі й полікувалися. З серцем - погані жарти... Анна, потопаючи в теплі рідних, ніяк не змогла звести докупи пережите останнім часом. Дали себе знати постійні перевантаження на заробітках, безсонні ночі доглядальницею, біля скаліченого Лева, переживання за його життя, глибокий біль від своєї непоправної втрати. Мати ж серцем відчула, що до цього часу мучить доньку, бо й сама безмежно страждала за трагічно загиблими онуками й зятем. Ходила на цвинтар, вмивала слізьми холодні плити каменю і ставила завжди живі квіти. Не оминала й могили покійної дружини нового лікаря. То квіти поллє, то травинку виполе. А в душі стрепенеться живе і таке бажане: от якби Анні такого чоловіка! Вона - вдова, він – удівець... Життя продовжується. Їй заперечувала інша думка: « А може, у неї є хтось в Греції?». З полону думок жінку вирвав голос Анни: – Мамо, я, мабуть, дам згоду на лікування... – Авжеж... Стільки пережити. Олександрові увесь день не йшла з думки Анна. Така несподівана зустріч і де – на цвинтарі. Буваючи біля могили дружини, він весь час звертав увагу на пам‘ятник, що височів поруч. Від відвідувачів знав подробиці жахливої трагедії, уявляючи горе жінки, матері, якій довелось це пережити. Знав і про Анну те, що не змогла справитись з втратою найдорожчих і виїхала за кордон. Певно, що вчинила правильно, бо коли побачив її тут, тендітну, скорботну, ніби безоб‘ємний відбиток на чорно-білій світлині, виникло непереборне бажання допомогти їй подолати цей стан. Це був не тільки лікарський інтерес. Він знав, що таке депресія і її наслідки, бо й сам переніс таку втрату. Ніби пірнув на глибину і не вистачає подиху одразу виринути. Врятував обов‘язок перед донькою, пацієнтами. Світлана, його щебетушка донечка, порятувала. Усі роки, поки Ірина хворіла, він навчився і добре куховарити, і прати, встигати відправити дитину до школи, погодувати дружину, зробити їй відповідні процедури, а після роботи повезти на прогулянку. Він бачив її згасання, її фізичні й душевні муки, а зарадити нічим не міг. Ще поки дружина була на ногах, жила хоч маленька надія на одужання, а потім, коли злягла, і вона згасла. На поміч прийшли його професійна витримка, донька, яка розуміла, що коїться у них. Вони обоє стали маленькою, дружною командою, рятуючи дорогу людину. Дитина-підліток бачила, як батько на руках несе матір у машину, лагідно вмовляє і що тієї майже не видно на передньому сидінні, бо так вона схудла, і серце заходиться від жалю. Батько розумів і це. Зараз, повертаючись у скорботне минуле, Олександр згадував останні миті життя дружини, її бездонні страждаючі очі й останні слова: «Прости мені за все... Благаю... Нехай доня стане студенткою, а тоді ти вільний...» І він виконав той заповіт, хоча було багато жіночих зітхань, порад, що дівчинці потрібна мати, на що він відповідав однозначно: «Вона має батька, який потурбується про неї...». З донькою вони ще більше подружилися. Горе об‘єднало їх. Домашні клопоти Світлана взяла на себе, а він повністю поринув у лікарські справи, взявся допрацьовувати дисертацію, захист якої було відкладено на невизначений термін. Олександр сподівався, що донька обере його професію, вона ж твердо стояла на своєму – тільки учителькою, як мама. А спеціальність можна здобути заочно або дистанційно. Одного його на залишуть. Як сказала, так і вчинила. Ще й на роботу влаштувалась – у школу лаборантом. Життя било у ній через край. – Татусечку, – говорила вона, зручно вмощуючись, як у дитинстві, підібгавши під себе ноги, – зіграємо в шахи?! Не хочу відчувати себе побитою. Та й після роботи не можу зібрати себе докупи, а ще треба поритись в інтернеті, щоб назбирати матеріал для контрольної. Такі вечори удвох були цілющим бальзамом на незагойні рани обох. Не раз Світлана торкалась і болючого: – Я все думаю, як ти залишишся сам, коли я вийду заміж? – Будемо жити разом. – Двох мужчин в одній хаті забагато, і це не по-європейськи. Ми будемо тобі заважати, залишаю тобі питання на роздуми – одружуйся! Я вже доросла... І це не йшло у нього з думки. Час покаже... Наступного дня після несподіваної зустрічі Анна прийшла у лікарню зовсім інша, ніж була тоді. Струнка, підтягнута, в джинсах і куртці, з сумкою через плече. Обличчя просвітліло в обрамленні волосся кольору лісового горіха, сіро-зелені очі дивилися сумно, але не сполохано. Привітались. Лікар провів її у приймальний покій, а потім у палату, пообіцявши, якщо аналізи будуть добрі, то зможе перевести на денний стаціонар. ... Анна вибрала собі ліжко біля вікна, з якого було видно обшир зеленіючої озимини і струнку варту тополь вздовж дороги, познайомилась з хворими. Палата як палата, але далеко до тих, що бачила в Греції, того новітнього електронного обладнання, усіляких зручностей. Однією з умов її обстеження було не користуватися мобільним, а вона навіть не встигла про це сказати Левові. Але що там – він тепер для неї одрізана скиба, бо ж ніхто не повірить у дружбу між чоловіком і жінкою, їхні платонічні відносини. Була рада, що він знову з сім‘єю, біля домашнього вогнища. Думки перервав Олександр, який стрімко увійшов у палату і, звернувшись до неї: «Анно!..», зупинився і замовк, чимось вражений. А справді: на фоні вікна, за яким золотилось сонячне проміння у серпанку погожого ранку, мить уловила для нього неймовірне – образ покійної дружини. Така ж коротка стрижка, по-дитячому притулені до грудей руки і ...беззахисність. У думці спалахнуло те, чого він боявся висловити вголос, – це його жінка! Хоча це була тільки щаслива мить, але вона уже оселилася в його серці назавжди. Він вірив у Боже провидіння, що не випадково вони зустрілися у тому сумному місці й Анні стало зле. Значить, вони потребують один одного.
(Далі буде)
Алла АНДРЄЄВА
4
ДЖЕРЕЛА ДУХОВНОСТІ
2 липня 2015 року
На «Говерлі» виступили,
до ікони помолились
Голова Буського Братства ОУН-УПА, заступник голови Львівського крайового Братства Мар’ян Длугош напередодні Дня медичного працівника організував цікаву мандрівку на Прикарпаття. Тут, серед заповідних прикарпатських лісів у мальовничому Моршині, у Центрі реабілітації «Говерла» відпочивають та оздоровлюються члени ОУН-УПА, а відтепер і учасники АТО. Делегація із Надбужжя у складі художніх колективів із Задвір’я, учасника АТО із Андріївки та районних журналістів відвідала санаторій «Говерла» та монастир Чину св. Василія Великого у селі Гошів, що на Івано-Франківщині.
ча, встановленого біля санаторію (на
Буська районна рада вітає депутатів районної ради, які народилися у липні: ГОРБАЧА ВАСИЛЯ ЯКОВИЧА, ІВАСЬКІВА ІГОРЯ ВАСИЛЬОВИЧА, РЕПУ ОЛЕГА АНДРІЙОВИЧА, КОЖУШКА МИХАЙЛА МИКОЛАЙОВИЧА, КЕРКАЛО ОЛЬГУ КИРИЛІВНУ, а також голів і секретарів сільських рад: КОВАЛЯ ОЛЕГА ВАСИЛЬОВИЧА (голова Заводської с/р), ПОЛІТИЛА ІГОРЯ БОГДАНОВИЧА (голова Чанизької с/р), ДІБРОВСЬКУ НАДІЮ МИХАЙЛІВНУ (секретар Чанизької с/р), ЗАВАЛІЙ ОЛЬГУ ІВАНІВНУ (секретар Тур’янської с/р), КОВАЛЬЧУКА ЯРОСЛАВА ІЛЬКОВИЧА (голова Топорівської с/р), КРАСІЦЬКОГО ЄВГЕНА ПЕТРОВИЧА (голова Тур’янської с/р), ДАЦКІВ ОЛЬГУ ЯРОСЛАВІВНУ (секретар Гумниської с/р).
Щастя вам, міцного здоров’я, сил та наснаги, миру і злагоди. Хай прибуває щедро вам щоднини із сонця й вітру, із роси й води.
знімку в центрі).
Незабутньою була екскурсія у Го шівський монастир, яка збагатила кожного духовно. Нам пощастило, бо ми побували і на службі. Храм на Ясній горі вважається однією із найвеличніших релігійних та історико-архітектурних святинь Захід ної України. Його щорічно відвідує кілька мільйонів прочан з різних країн Європи. Сакральною цінністю монастиря є Ікона Гошівської Божої Матері — копія Ченстоховської ікони, що належала до родини хорунжого Шугая. Під час пожежі, коли все його господарство згоріло дотла, залишилась недоторканою лише одна стіна — на ній висіла ікона. Згодом родина Шугаїв, рятуючись від татарських набігів, перебувала певний час у маєтку Гошовських, відтак і ця ікона змінила власників. В 1736 р. ікона заблисла великим сяйвом, а потім на обличчі Богородиці залишилась немовби роса, а з очей спливали сльози, що засвідчило багато людей і місцевий священик. Гошовський передав ікону в монастир, а митрополит Лев Шептиць-
У здравниці Моршина – Центрі реабілітації «Говерла» представлено широкий спектр лікувально-оздоровчих процедур, серед яких застосування мінеральних вод з джерел №1, 4, 6, електро та озокеритолікування, фізіотерапія, лікувальна фізкультура, мінеральні, мінерально-хвойні, йодо бромні ванни. У Моршині є джерела мінеральних вод, які ефективно використовуються при порушеннях обміну речовин, хворобах органів травлення, патологій нирок. Кожного року сюди приїжджають мешканці Надбужжя, члени Буського Братства ОУН-УПА, щоб відпочити серед мальовничої, унікальної природи Прикарпаття та оздоровитись. Для цього у санаторії створені всі умови, комфортні номери
оснащені всім необхідним. Коли ми завітали у Моршин, то з відпочинку вже збирався додому член Буського Братства ОУН-УПА Павло Чуба. Відпочиває тут і мешканець Андрі ївки Володимир Клочник, який повернувся із АТО. На Луганщині служив в окремій розвідувальній роті 24 бригади разом з побратимами з різних міст України (Тернопіль, Яворів, Новояворівськ, Львів). Скупий на слова, він про пережите радше воліє мовчати. Бо за той рік, який відібрав його від сім’ї, всього довелось побачити і перетерпіти. Люди зустрічались різні, один ділився останнім, а інший ковтка води шкодував. Кожен день був як останній, – тому такими тривожними є його сни. Він, побувавши у самому пеклі, знає, що скоро це не закінчиться. Та дух серед побратимів бойовий: «того, хто боїться, – запевняє Володя, – не беремо». Короткими були розмови по телефону з рідними, і завжди їх заспокоював, що у нього все добре, навіть якщо було й не так. Надбужанці – колективи художньої самодіяльності із Задвір’я – вокальні ансамблі «Берегиня» (на знімку внизу) та «Січові стрільці» (керівник Роман Ладига) вітали медиків санаторію з професійним святом запашним короваєм, який спекла мешканка Красного Ганна Григор’єва, та українською CMYK
Буська районна рада щиро вітає з ювілейним днем народження голову Заводської сільської ради КОВАЛЯ ОЛЕГА ВАСИЛЬОВИЧА.
Хай буде світлим кожен день в житті, хай негаразди завжди обминають. Хай буде легко Вам вперед іти, і словом добрим Вас завжди вітають! Бажаєм успіхів великих у роботі, й побільше творчих Вам натхнень! Нехай минають завжди всі турботи, і хай приносить радість кожен день!
29 червня ювілейний день народження святкувала сучасна, ділова, розумна, життєрадісна учителька Заводської ЗОШ І-ІІІ ст. Ваврін Лариса Михайлівна. Бажаємо нашій дорогій іменинниці міцного здоров’я, невичерпної життєвої наснаги. Хай у Вашому домі завжди панують мир і злагода, у серці – доброта, у справах – мудрість та виваженість. Нехай здійсняться всі Ваші творчі задуми, а гарний настрій додає наснаги на професійній ниві.
З повагою колектив Заводської ЗОШ І-ІІІ ст.
Щиросердечно вітаємо Заводського сільського голову Коваля Олега Васильовича, який 4 липня святкує 40-річчя від дня народження.
Пропливає долі неспокійна річка, а за нею линуть рокижуравлі. Ось і загорілась ювілейна свічка на Твоєму святковому столі. Здоров‘я міцного на довгі роки щиро бажаєм Тобі залюбки. Хай доля дарує щастя довіку, достатку і миру у домі без ліку. Калиною радість в душі хай квітує, сопілка любові хай серце хвилює. А роси ранкові безмежно і щиро щоденно дарують наснагу і силу. Нехай життя здається добрим дивом і плідні будуть справи та шляхи. Нехай живеться легко та щасливо, благословенний будь Богом і людьми.
З повагою Асоціація голів сільських і селищних рад Буського району.
задушевною піснею. У їх виконанні прозвучали «Струни пам’яті», «Гей, гей, соколи», «Моя Україна», «Дівчинонька щось думала» та ін. Довго не вщухали оплески, коли співали сімейний дует «Червона калина» у складі Марії та Володимира Благих, а також дует у складі Володимира Благого і Тараса Волосацького. А по закінченні концерту глядачі підходили і щиро дякували артистам за подароване свято. А ми зробили пам’ятну світлину біля пам’ятного знака на честь героїв Степана Бандери, Євгена Коновальця, Романа Шухеви-
кий, після церковного розслідування, окремим декретом проголосив її чудотворною. Від того часу ікона Гошівської Богоматері прославилась багатьма чу дами, які були детально розслідувані та зафіксовані в спеціальній книзі, та отримала назву «Цариця Карпат». Ікона Божої Матері була двічі коронована. Вперше – в 1746 році Києво-Галицьким митрополитом Атанасієм Шептицьким, а вдруге – 28 серпня 2009 Папою Римським Бенедиктом XVI. Уже майже три століття тисячі паломників моляться біля ікони Матері Божої з думкою про зцілення власної душі й тіла, з проханням заступництва Богородиці для своєї родини, з надією та вірою. Помолились до чудодійної Гошів ської ікони Божої Матері і ми, попросили у Неї миру для України та захисту для родини. На завершення відвідали джерело Божої Матері у Моршині та Святе цілюще джерело у селі Раковець. Мандрівка залишила незабутні спо гади, позитивні емоції та найтепліші враження. Сюди, до цих святих благодатних місць, хочеться приїжджати знову і знову. Лариса ГАРАСИМІВ P.S. Голова Буського брат-
ства ОУН-УПА щиро дякує приватному підприємцю Роману Пришляку та всім благодійникам, які посприяли у поїздці.
Парафіяни, церковний комітет, церковний хор щиросердечно вітають з днем народження протоієрея, настоятеля церкви Успіння Пресвятої Богородиці с. Чаниж о. АНДРІЯ БЕКАРА. Всечесний отче! Прийміть від нас низький уклін та визнання глибокої пошани за невтомну працю, велику відданість церкві, щирі молитви, уміння вселяти у людські серця віру та любов до Бога і ближнього, за те, що навчаєте нас і наших дітей мудрості Христового вчення. Здоров’я, терпеливості, миру і добра, Господньої любові та опіки Матері Божої для Вас і Вашої родини. Хай Бог Вас щедро нагородить, здоров’я й щастя не щадить, на Божій ниві Вашу працю хай кожен день благословить. Хай незліченні будуть роки, багаті серцем і теплом, веселим – спів, легкими – кроки, хай доля стелиться добром. Хай Матір Божа з молитвами завжди на поміч Вам спішить, хай Вам Господь сотворить в ласці благих і світлих многа літ!
4 липня святкуватиме ювілейний 65 день народження дорога дружина, любляча матуся, бабуся і прабабуся ІСЬКІВ НАДІЯ ІВАНІВНА з села Задвір’я. Нехай цвітуть під небом синьооким ще довго-довго дні й літа, а тиха радість, чиста і висока, щоденно хай до хати заверта. Бажаємо здоров’я, сонця у зеніті, любові, доброти і щастя повен дім. Нехай у серці розкошує літо і соняхом квітує золотим. Хай постійний успіх, радість і достаток сипляться до Вас, немов вишневий цвіт, хай життєвий досвід творить з буднів свята, а Господь дарує довгих-довгих літ.
З повагою і любов’ю чоловік Степан, дочки Ангеліна і Ліля, зяті Вадим і Степан, онуки Ілля, Юлія, Віолетта, правнук Лук’ян.
Адміністрація і колектив Олеської лікарні щиросердечно вітають з ювілеєм від дня народження МІНУСОРУ НАТАЛЮ ІГОРІВНУ і шлють такі слова:
на килимі життя, немов чарівна м’ята, розквітла Твоя неповторна дата. Нехай вона повік не одцвітає, хай щастя Твою долю не минає. Прожитих літ іще не так багато, та зичимо прожити хоч до ста. Нехай душа завжди буде крилата, весела, щира і проста. Хай кожен день приносить тільки щастя, а праця – насолоду і наснагу. Бажаємо постійно відчувати любов і ласку, шану і повагу. Хай будуть поруч Віра і Надія, як два крила, що впасти не дадуть. І сам Господь по милості наділить багато літ, що сонцем виграють. Хай Бог милосердний з високого неба дарує усе, чого Тобі треба, а Матінка Божа, Цариця Свята, дарує довгії, довгії літа.
Церковний комітет, хористи, парафіяни церкви св. ап. Петра і Павла м.Буськ вітають з днем народження і днем ангела протоієрея о. ІВАНА. Хай цвіте, не в’яне з роками доля, хай щасливих років зозуля накує, хай вода дасть силу, а роса – здоров’я, все, що треба більше, хай Господь дає.
2 липня 2015 року
ЖИТТЯ ПІД ЧАС ВІЙНИ
5
ПОЕЗІЯ СЕРЦЯ
Дорогого сина, чоловіка, батька, брата ІВАНЦІВА АНДРІЯ ЄВГЕНОВИЧА зі с. Сторонибаби вітаємо з 50-річним ювілеєм:
летять роки, як журавлі, у вирій, і їх нам не зупинить. Бажаємо Тобі щиро сотню літ іще прожить. Хай будуть поруч віра і надія, як два крила, що впасти не дадуть. А Господь по милості своїй наділить багато літ, що сонцем виграють. Хай віриться, і сіється, і жнеться, душа зліта на синіх крилах мрій, хай щедре сонце весело сміється. На сотню літ – многая літ!
3 липня відзначає 60-річчя від дня народження ГОЛИНСЬКИЙ БОГДАН ЗЕНОВІЙОВИЧ з с. Кізлів. З цієї нагоди шлемо йому найщиріші вітання.
Літа цвіли не просто цвітом, а проростали у труді, дорослими вже стали діти, а Ви душею молоді. Пливуть літа, мов тихі води, і вже минає шістдесят, хоч як прожитих років шкода, та не вернути їх назад. Хай доля намітить ще років багато, відпустить здоров‘я міцного, добра, хай повниться ласкою рідная хата й багато в ній буде любові й тепла. Хай радість заповнює кожну годину, від горя хоронить молитва свята, хай легкою буде життєва стежина на многії і благії літа.
З повагою дочка Маруся, зять Володимир, онуки Богданчик, Остапчик, свати Покровецькі з с. Ожидів і сім’я Ковальчук з м. Львів.
Не плач, кохана...
Не плач, кохана, чуєш, я живий. Не міг тобі раніше подзвонити. То був страшний, запеклий, довгий бій, Та ми не мали права відступити. Скажи хоч слово, мила, не журись. Утри сльозу й нарешті посміхнися, А ще молись, за нас усіх молись. І матері від мене поклонися. Цілуй дітей і батькові привіт, Скажи, його «Кобзар» тепер в нагоді: Ми з хлопцями завчили «Заповіт», Під обстрілом читаємо відтоді. Пробач, рідненька, знову мушу йти. І не питай, куди тепер рушаю. Мене чекають прокляті світи, Коли вернусь я й сам уже не знаю.
Вона в сльозах стискає телефон, Пусті гудки, в душі гроза лютує. Та він живий, то був поганий сон, Її любов його таки рятує!
ДІТИ – ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ
На майданчик – плести сітку Тільки блисне сонечко, маленькі мешканці вулиці Богдана Хмельницького поспішають на дитячий майданчик. Але зовсім не для того, аби розважатись. Вони згуртувались, щоб плести маскувальні сітки для армії.
Щиро вітаємо з ювілеєм від дня народження кохану дружину, дорогу матусю та бабусю, любу тещу МАРТИНЮК ЮЛІЮ ВАСИЛІВНУ з Олеська.
Стелися, доле, через все життя, лише добром для доброї людини, на довгий вік, на многії літа, на шану від людей й тепло родини. Роки летять, мов лебеді у вирій, життя іде – його не зупинить. Прийміть вітання наші щирі, до років ста щасливо жить! Хай будуть поруч віра і надія, як два крила, що впасти не дадуть. І сам Господь по милості наділить ще довгих літ, що сонцем виграють. Хай Матір Божа Вас охороняє, в душі панують мир і доброта, Ісус Христос здоров’я посилає на многії і благії літа.
Ця волонтерська акція до нас прийшла вже давно. За рік навчились того, чого досі не знали й не вміли, зокрема, стали майстрами маскування. Ще й дітей цьому навчили, як от бущанка Люба Огороднік. Вона відгукнулась на прохання земляка, бійця АТО (героя однієї з наших публікацій) Степана Пантар ського виготовити чотири сітки, які вкрай необхідні хлопцям на передовій. Сусідська малеча разом з двома її дітьми енергійно взялася до справи. Навіть матеріал потрібного кольору постійно приносять. Одна маскувальна сітка вже готова, взялись за другу і дуже стараються. Правда, дощик трохи перешкоджає, але не стає на заваді палкому бажанню допомогти захисникам. Діти вірять, що зроблена їхніми руками сітка врятує життя не одного бійця. Ірина ГАЄВСЬКА
З любов’ю і повагою чоловік Богдан, дочки Олена, Леся і Мар’яна, онуки Стефанко, Настуся, Мартуся, Богдан, Зеник, Марічка, Ярослав та Юля, а також зяті Роман, Андрій та Андрій. Завтра святкуватиме 50-річчя від дня народження дорога дочка, мама, бабуся СТЕЦЮК СВІТЛАНА ЯРОСЛАВІВНА з с.Ожидів.
Чого ж Тобі, рідненька, побажати і що в дарунок принести? Слів гарних можна сніп нажати і кожне слово буде колосом цвісти. Бажаємо щасливих днів та всяких благ земних без ліку. Хай добро не обминає хату, як не обминає світ весна. Хай здоров’я, радість і достаток сипляться, немов вишневий цвіт. Хай малює доля з буднів свято і дарує ще багато літ. Хай Тебе, рідна, охороняє молитва свята, а Бог хай дарує многії і благії літа.
З любов’ю і повагою батько Ярослав, мати Тетяна, чоловік Роман, брат Микола з сім’єю, дочка Наталя, син Андрій, невістка Ліля, внучка Софійка.
ХРИСТИЯНСЬКЕ МИЛОСЕРДЯ
Від «Лицарів Колумба» 26 червня 15 надбужанців з особливими потребами отримали від благодійників з Канади інвалідні візки. Акція відбулася у храмі св.Миколая у Буську.
ВІДГОМІН ПОДІЙ
Святкували скромно День молоді-2015 у Буську святкували скромно. Коли у країні біда, не час для гучних забав, феєрверків і фестивалів, – таку тверду позицію зайняв міський голова Ростислав Сліпець, відтак співали й танцювали не в парку, як зазвичай, а в Народному домі. Тут у п‘ятницю урочистою академією і концертом відзначили й День Конституції.
Вітаючи присутніх (на жаль, їх було не так багато, як би хотілось) зі сцени РНД зі святом, перший заступник голови РДА Микола Чучман зазначив, що Конституцію будь-якої держави можна порівняти з фундаментом будинку: якщо правильно закладений фундамент, то на ньому буде стояти міцний будинок. Разом із із завідувачем районного сектору ГУ ДМС Ігорем Чижем він вручив паспорти юним надбужанцям Олені Лисій з Задвір’я, Діані Пітух з Русилова, Дмитру Ковалику з Буська та Віталію Габі з Чішок, які напередодні відзначили 16-річчя. У святковому концерті взяли участь Народний хор працівників культури (кер. Марія Іванів), Народний вокальний ансамбль «Любисток» (кер. Ольга Бекар), сімейний дует «Червона калина» у складі Марії та Володимира Благих, дует у складі Уляни Петришин та Стефанії Панкевич, дует баяністів (Ярослав Килимник та Андрій Коник), дівочий вокальний ансамбль «Надбужанки» (кер. Мар’яна Грушицька), Єва Огороднік та Зразкова хореографічна студія «Арніка» (кер. Андрій Діяк). А ось недільної днини тут яблуку ніде було впасти. До місцевого осередку культури завітали дорослі й малі, аби почути відомі пісні у виконанні надбужанських талантів, відкрити нові зірки, потрапити у вир танцю і циркового дійства «Галактика – дивовижна космічна історія» та зробити благодійний внесок на лікування хворої землячки. Упродовж кількох годин дарували бущанам свято Марія Майба, Оля Маркевич, Василь Федоришин, Юлія Сава, Антон Романів, Мар’яна Грушицька, Олеся Мазур, Христина Волошин, Роксолана Паньків, Софійка Степаник, Тетяна Новак, Марія та Оксана Дрозди, Ольга та Володя Яніви, Віктор, Михайло, Ельвіра і Юлія Хом’якевичі, Галина Хомич, Вікторія Кирик, Марта Литвин, Анастасія Новосад і Анастасія Сторонянська, танцювальні колективи «Арніка» (кер. Андрій Діяк), «Енерджі» (Ірина Сторонянська), «Евріка» (Тетяна Новак). І в нагороду за талант отримали грамоти та подарунки від Буської міської ради, яка спільно з відділом культури РДА виступила організатором Дня молоді-2015. Вл.інф. CMYK
А він десь там, де небо у вогні. Боронить свою землю від навали. Він вже давно не лічить ночі й дні, Він робить все, щоб ми війни не знали!
Минулого року в «Карітасі України» стартував пілотний проект «Візки для людей з особливими потребами». Ініціатором та «донором» виступила найбільша в світі католицька братерська організація «Лицарі Колумба». До речі, на сьогодні цей католицький рух своєю благодійною діяльністю охоплює багато штатів Америки, Канаду, Мексику, Філіппіни, а віднедавна і Україну. Процес започаткування в Україні організації «Лицарі Колумба» розпочав ще попередній Глава УГКЦ, Блаженніший Любомир Гузар, підтримали ініціативу Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук та Митрополит Мечислав Мокшицький зі сторони римо-католицької церкви. Благодійна допомога розпочалася спільним бого служінням настоятеля храму св.Миколая о.Михайла Смачила, представника «Карітас УГКЦ Броди» о. Ярослава Царика, настоятелів храмів с.Ріпнів, Ракобовти, Андріївка – (о.Ігор Кухарук, о.Богдан Юрків та о.Євген Мигаль). Опісля о.Ярослав Царик, який очолює бродівське парафіяльне відділення Карітасу, що опікується трьома районами (Радехівським, Буським та Бродівським) висловив щиру подяку за співпрацю на благо потребуючим Надії Башко, завідувачці сектору з обслуговування інвалідів районного управління соціального захисту населення. Також наголосив, якщо буде потреба ще у візках, то необхідно звертатися у районне управління соціального захисту населення або ж до о.Михайла Смачила. Фонд «Карітас» допоможе й цим людям. Інна ПАЛАМАР
6
ВАШЕ ЗДОРОВ'Я
2 липня 2015 року БУДЬМО ОБЕРЕЖНИМИ!
І ПРАКТИКА, І ТЕОРІЯ
Рятуйте! Тону-у! Вода, як сльоза?
На березі озера компанія святкує день народження. Не обходиться і без оковитої. Один з молодиків вирішує скупатись. Ось тут і трапилась біда – друзі чують крик товариша про допомогу , але самі не наважуються лізти у воду, тому телефонують на «101» і викликають службу порятунку.
На місце події оперативно прибуває черговий караул рятувальників, які на надувному човні пливуть до потерпілого і доправляють до берега, де надають першу долікарську допомогу при штучній асфіксії. Потопальника врятовано і його передають у руки лікарів бригади Медицини катастроф, яка також оперативно виїхала на місце трафунку.Ось так в ідеалі виглядає щасливий хеппі енд порятунку на воді, який змоделювали і показали на практиці у рамках тактичних тренувань працівники підрозділу ДПРЧ-14 м Буськ під керівництвом Романа Іваськіва за
участю ДПРП-44 смт.Олесько. Еменесники відпрацювали усі мож ливі способи рятування потерпілих на воді , зокрема із застосуванням мотузки, гака і штурмової драбини. Багато корисної інформації отримали й від представників Медицини катастроф, які приїхали на навчальний виклик та продемонстрували свій професіоналізм, надавши умовному постраждалому необхідну допомогу. Таким чином, основні завдання тренувань, які дають можливість перевірити готовність сил та засобів до роботи у складних ситуаціях, були виконані.
Після порятунку потопельника начальник Буської пожежно-рятувальної частини Роман Іваськів та завідувач сектору з питань цивільного захисту Буської РДА Геннадій Булавенко підсумували тренувальні навчання і нагадали присутнім правила поведінки на воді. Головне, на чому наголошують рятувальники – якщо немає спеціальних або підручних рятувальних засобів, потопаючого рятують без них. При цьому слід діяти швидко, ясно уявляючи собі всю послідовність необхідних в різних умовах дій.
На території нашого району рівень захворюваності на гострі кишкові інфекції стабільно високий, та перевищує середньо-обласний показник, що вказує на «лідерство» в групі кишкових інфекцій. Результати невтішні
За шість місяців поточного року вже зареєстровано 61 випадок гострої кишкової інфекції. Найбільш уразливі – діти, з яких 73,6% припадає на вікову категорію 1-4 роки та 30% - 5-9 років. З чим це пов’язано та чи можна цього уникнути, – у розмові із лікарем із загальної гігієни Буського РЛВ ДСЕС У Оленою КОВАЛЬОВОЮ: – Захворюваність на гострі кишкові інфекції за 6 місяців 2015 року на одному рівні з аналогічним періодом минулого року. Серед гострих кишкових інфекцій переважають гастроентероколіти, які в нашому районі становлять 98%. Ймовірні фактори інфікування – молочні продукти, м’ясні та ковбасні вироби, риба, фрукти, ранні овочі, яйця, і, як не прикро констактувати, питна вода. Для знаходження конкретного джерела інфікування спеціалісти районного лабораторного відділення в осередках гострих кишкових інфекцій для дослідження відібрали 2 проби води з мережі централізованого водопостачання – результати без відхилень та 33 проби з колодязів, 12 проб (36,4%) не відповідають вимогам стандарту. Результати дослідження свідчать про те, що на наше здоров’я, безперечно, впливають фактори навколишнього середовища: харчові продукти та питна вода. До речі, в нашому районі з поміж інших районів області найбільша кількість криниць – 8861, з яких лише 22 громадського користування (в Буську 12 та 8 – в смт. Красне). Виходить, що близько 90% надбужанців споживають воду з криниць і лише 5-7% отримують воду із централізованих джерел водопостачання. Відтак, одне з основних завдань санепідслужби – «достукатись» до кожного власника криниці, аби вони усвідомили, що від якості води залежить їхнє здоров’я. Для запобігання кишковим інфекціям власники колодязів щорічно повинні проводити санацію (очищення), дезінфекцію колодязів, знезараження питної води та лабораторні дослідження її безпечності та якості. З метою профілактичної дезінфекції колодязів впродовж року укладено 46 угод – в Кізлові, Утішкові та Ракобовтах. Плануємо задіяти Красне, Буськ та ін.. населені пункти.
Усвідомити – значить захиститись
Криницю слід розташовувати на незабрудненій та захищеній території, яка знаходиться вище за течією грунтових вод, на відстані не менше 30 м від магістралей та не менше ніж 20 м від вигрібних ям, каналізаційних мереж, місць утримання
Ірина ГАЄВСЬКА
Правила поведінки на воді!
Відпочиваючи на воді, завжди треба пам’ятати про безпеку. Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено, у випадку необхідності може надати допомогу товаришу, який потрапив у біду. Навіть той, хто добре плаває, повинен постійно бути обережним, дисциплінованим і суворо дотримуватись правил поведінки на воді. Найбільше трагічних випадків стається в необладнаних для купання місцях.
Як уникнути трагедії Не лізьте у воду в незнайомому для вас місці; уникайте води із швидкою течією; не заходьте у воду напідпитку; після прийняття їжі купатися можна не раніше, ніж через 1,5 - 2 год.; у воді варто знаходитись не більше 15 хвилин; ніколи не плавайте наодинці, особливо якщо не впевнені у своїх силах; купаючись у незнайомому місці не пірнайте у воду з берега, гірки чи дерева; у воду треба входити неспішно, обережно пробуючи дно ногою; купатися краще там, де є рятувальні служби; потрібно до плавок прикріпляти шпильку, якщо далеко від берега судома зведе руку чи ногу, укол шпилькою допоможе відновити еластичність м’язів;
утримуйтесь від далеких запливів: переохолодження – головна причина трагічних випадків. Як врятувати людину, що тоне Насамперед витягніть його на берег, покладіть на спину, очистіть дихальні шляхи; зробіть врятованому 2 повільні вдихи – „рот у рот”; якщо повітря від ваших вдихів не проходить у легені постраждалого – зробіть 6-10 поштовхів руками під грудиною; знов прочистіть дихальні шляхи і повторіть 2 вдихи; повторіть поштовхи під грудиною – треба наповнити повітрям легені потерпілого; обов’язково слідкуйте за пульсом потерпілого, перевіряйте його не менше 10 сек., якщо пульсу немає – робіть непрямий масаж серця; якщо потерпілий отямився – не
дозволяйте йому тут же підвестись, хай роздихається, як слід; у будь-якому випадку врятованому необхідна медична допомога, по можливості викличте „Швидку допомогу”. Особливо бережіть дітей Слідкуйте за дітьми, їхня поведінка у воді не передбачувана; постійно стежти за їхньою поведінкою біля води; плавати діти можуть тільки під контролем дорослих; при подоланні водойм на човнах неповнолітні мають бути в рятівних засобах; стежти за іграми дітей навіть на мілководді, бо вони можуть під час веселощів упасти й захлиснутися водою.
Тарас СКЛАДАН, провідний інспектор Буського РВ ГУ ДСНС України
худоби, гноярень та інших місць забруднення грунту та підземних вод. На практиці ж все відбувається навпаки. Колодязі розташовують так, аби все було поруч, тобто без дотримання жодних санітарних вимог. Відповідно, про яку якість води можна говорити? Варто наголосити, що таку воду споживають і діти, які найбільше схильні до кишкових інфекцій. Кожен власник криниці повинен усвідомити, вода – один із факторів передачі небезпечних кишкових хвороб. Інфікування відбувається насемперед, через просочування у воду колодязя господарсько-побутових стічних вод, вигрібних ям, гноярень, які є основними джерелами нітратів; занесенням у воду патогенних збудників через відра, які використовуються для збору води та ін.. Санепідслужба перш за все контролює колодязі громадського користування та ті з яких споживають воду діти до 3 років – таких дітей в районі 1214. Щомісяця проводимо моніторинг за вмістом нітратів у воді. До прикладу, минулого року дослідили 305 проб, з них 3 – мали відхилення від нормативів, цьогоріч – 35 проб, відхилень не виявили. Фахівці за символічну плату – 7,47 грн за одну обробку проведуть профілактичну дезінфекцію води у колодязі. А лабораторний контроль безпечності питної криничної води – за 82,90 грн Тож, шановні надбужанці, не будьте байдужими – економлячи на догляді за криницею, можете втратити набагато більше – здоров’я. Звертайтеся і фахівці допоможуть вам: м.Буськ, вул.Грушевського,1. Тел. 3-00-92.
Інна ПАЛАМАР
ЯКБИ СПИНА МОГЛА ГОВОРИТИ
Як не віддати хребет у жертву врожаю У розпалі сезон дач і городів – привід подумати не тільки про майбутній врожай, а й про здоров’я. Адже його сторожовий пес – біль – усе частіше дає про себе знати, особливо в спині. Якби вона могла сказати, що відчуває під час кіл ькагодинного спання чи коли на неї кладуть рядно з травою! Та наслідки такого знущання над хребтом добре відомі медикам. Адже нині побільшало пацієнтів із задавненими недугами. Оскільки лікувати їх дуже довго й дорого, то краще запобігати.
Хвороби хребта частіше виникають внаслідок його перевантаження працею на городі та в господарстві. Найперша група ризик – міські мешканці, не звиклі до важкої роботи. Вони зазвичай ведуть малорухливий спосіб життя весь тиждень, а в суботу їдуть до села чи на дачу і працюють там з останніх сил. Вони, на відміну від сільських, загартованих працею людей, більш схильні до хвороб хребта. Сільська жінка, котра все життя працює на городі, витриваліша від міської дачниці, яка має невеличку грядку, але обробляє її тільки у вихідні. Те ж стосується чоловіків. Дядько із села постійно двигає важке, а нетренованого містянина один мішок із картоплею може вкласти на лікарняне ліжко. Молоді також часто переоцінюють фізичні можливості спини. Нічого не минає безслідно. Хребет анатомічно не дуже добре пристосований навіть до вертикального ходіння, — не кажучи вже про важку роботу. Шкодить йому тривале вимушене положення тіла під час роботи. І все тому, що в поперекових дисках від на-
вантаження виникають мікротріщини. Вони поступово руйнують диски, що призводить до остеохондрозу та кили. Це головна причина остеохондрозу, а не харчування, вода та сіль, як помилково думають люди. Найбільша біда для хребта — вантажі. Безпечна для нас вага — до 25-30 кілограмів. Фасуйте мішки з цього розрахунку. Все, що важче, переносьте удвох. Не лінуйтеся використовувати тачки. У жодному разі не закидайте вантаж на плече. Носите відра — розподіляйте вагу на обидві руки рівномірно. Піднімайте вантаж, зігнувши ноги в колінах, а не нахиляючись уперед. І нести його краще на рівні пояса, притиснувши до живота, – радять медики. Ще одна небезпека для хребта — вимушене положення. Найгірше — тривала робота напівзігнутим. Тому, працюючи, кожних 30-40 хвилин потрібно відпочити: випрямитися, розрухатися. Сапа має бути з довгим держаком, щоби менше нахилятися. Полоти треба не зігнутим, не навприсядки, бо це не фізіологічно, а на колінах — саме так це роблять у країнах,
де і культура землеробства, і ставлення до власного здоров’я більш цивілізовані, розвинені. Для цього існують наколінники та килимки. Лікарі настійливо рекомендують: беручись до праці, треба зафіксувати поперек спеціальним поясом чи бодай тісно перев’язатися хусткою. І нагадують, що українці споконвіків до цього ставилися відповідально. Пригадаймо гуцульський черес — чоловічий широкий пояс зі шкіри, який захищав і від виробничих
травм, і від поранень, і слугував оберегом. Козаки теж міцно підперізувалися довгими шовковими поясами, а в походах – шкіряними. Та й у жіночих строях завжди була крайка. Отже, ще наші пращури знали, що здоровий хребет — основа здорового організму. І якщо страждає спина, то згодом потерпатимуть інші органи. – Що ж робити, якщо людина все ж натрудила спину чи вона різко заболіла? Найкраще — перев’язати по-
перек і полежати. Якщо не дуже болить, можна повисіти на перекладині. Можна лягти на підлогу, зігнути ноги в колінах і підтягувати їх до грудей, одночасно нахиляючи голову. Якщо далі працювати через силу, наступного дня можна не підвестися з ліжка. В жодному разі не можна гріти болюче місце. Якщо людина просто натрудила м’язи, біль має вщухнути наступного дня. Якщо він не минає чи посилюється, без спеціаліста не впоратися. Не займайтеся самолікуванням, особливо уколами і таблетками. Не завжди те, що допомогло сусіду, допоможе вам. Неправильне застосування ліків може пошкодити печінку та нирки. Звертайтеся за допомогою вчасно. Як це не парадоксально, гострий біль у хребті — не початок хвороби, а її кульмінація. Напочатку можуть боліти суглоби, терпнути чи судомити ноги і руки. Головний біль і запаморочення також може спричиняти хребет. Іноді хворий хребет імітує хвороби внутрішніх органів — біль коло серця, внизу живота, поколювання в печінці, стискання за грудиною.
Лікувати хребет треба в спеціаліста. Медики не радять звертатись до сумнівних «фахівців», які здебільшого навіть не знають елементарної будови людського тіла. Можу навести багато прикладів, коли після невдалого «вправляння» люди залишались інвалідами. При правильному лікуванні вони забули б про хворобу наступного дня. Про марно витрачені гроші навіть не йдеться. Отож, лікування в доброго спеціаліста має бути безболісним. Не дозволяйте масажистам крутити вам шию, тиснути на хребет, а тим більше по ньому бити. Бо потім буває дуже складно виправити ситуацію. Вибирати лікаря найкраще за відгуками пацієнтів. Та щоб до цього не дійшло, треба зміцнювати хребет із дитинства, бо опорно-рухова система формується до 20 років. Виганяйте дітей з-за комп’ютерів, прилучайте до спорту, щоби за кілька років було кому допомагати на городі. Ліля КОСТИШИН
8
СПОРТИВНА СТОРІНКА
2 липня 2015 року
ДЕНЬ МОЛОДІ
З олімпійським азартом Спортивна частина Свята молоді у Буську проходила у рамках Олімпійського дня-2015.
Розпочалась вона комплексними змаганнями серед дітей на спортивному майданчику Папірні. Усі учасники змагів отримали сертифікати від Міжнародного та Національного олімпійських комітетів, значки та солодощі від спонсорів. Та головне дійство спортивного дня відбувалось на центральному стадіоні у Буську, де проходили матчі Прем’єр-ліги з футболу за участі ФК «Гал-Імпорт» с. Купче – ФК с. Вербляни (2:3) та ФК м. Буськ – ФК «Округ» с. Старий Милятин (3:3). Окрасою свята стали показові виступи легкоатлетів Буської ДЮСШ – учасників всеукраїнських та міжнародних змагань (на знімку вгорі), яких представив глядачам старший тренер школи Володимир Єретик. На згадку про подію спортовці отримали сертифікати від олімпійських комітетів. Нагородження проводили Буський міський голова Ростислав Сліпець та керівник відділу освіти Богдан Глуховецький. На завершенні спортивного дійства естафету перейняли ветерани з молодіж кою, які гру завершили нічиєю (3:3), та в серії пенальті перемогли молоді. Ірина ГАЄВСЬКА
ФУТБОЛ
Чемпіонат Буського району
Прем’єр-ліга, шостий тур: «Округ» Ст. Милятин – ФК «Буськ» 3:3, ФК «Утішків» – ФК «Полтва» 2:2, «Гал-Імпорт» Купче – ФК «Вербляни» 2:3, «УНМ Красне» – «Сокіл» Андріївка 2:6, «Мебус» Сторонибаби – «Стандарт» Заводське 2:3.
Перша ліга, сьомий тур: «Стандарт» Побужани – «Ера» Ожидів 2:1, ФК «Олесько» – «Рейнджерс» Куткір 6:1, ФК «Петричі» – ФК «Кізлів» 4:0, ФК «Боложинів» – ФК «Топорів» 0:3, ФК «Балучин» – ФК «Задвір’я» 2:0.
На знімку зліва: наймолодший учасник спортивного свята Дениско Тарапата, на знімку справа: про зустріч ветеранів і молоді – світлина на пам‘ять.
Друга ліга, сьомий тур: ФК «Яблунівка» – ФК «Лісок» 1:1, «Динамо» Новосілки – ФК «Полтва-2» 1:1, ФК «Безброди» – «Сокіл» Соколя 2:4.
Юнаки, шостий тур: «УНМ Красне – «Сокіл» Андріївка 3:7. ******
Турнір пам`яті Б. Пастернака, груповий етап: ФК «Юність» Верхня Білка – ФК «Красне» 2:1. ІНІЦІАТИВА
Соколівка грає у корфбол У неділю, 21 червня, за підтримки Львівської обласної федерації корфболу з ініціативи депутата Львівської обласної ради Богдана Козака у Соколівці відбувся перший в Україні виїзний майстер-клас із гри у корфбол для дітей.
Ще донедавна Львів був єдиним місцем в Україні, де грають у корфбол – командну гру, яка поєднує в собі баскетбол та нетбол (різновид баскетболу для жінок). А ось після цікавого і показового недільного матчу, сподіваємось, і в Соколівці з‘явиться корфбольна команда. Адже саме з метою популяризації цієї нової гри приїхали сюди із командою «Юні Леви» Президент Львівської обласної федерації корфболу Дмитро Голубенко, Президент корфбольної федерації компанії НБС Марта Лесів і тренеривчителі фізкультури львівських шкіл. Їх радо зустрічала учнівська юнь, директор загальноосвітньої школи I-III ступенів імені Володимира Кальби Михайло Ксьондзик та вчитель фізку льтури, депутат Буської районної ради Василь Левко, який підтримав ініціативу своїх однопартійців – депутата Львівської обласної ради Богдана Козака і голови районної організації НРУ
ЧЕТВЕР, 2 липня П‘ЯТНИЦЯ, 3 липня СУБОТА, 4 липня НЕДІЛЯ, 5 липня ПОНЕДІЛОК, 6 липня ВІВТОРОК, 7 липня СЕРЕДА, 8 липня CMYK
Богдана Глови. За словами Богдана Козака, в роз пал літніх канікул молодь має можли вість навчитись такій популярній у світі командній грі, яка може стати ще од ним цікавим і корисним для здоров‘я захопленням, як футбол чи волейбол. Тож напередодні Дня молоді виникла ідея продемонструвати дітям новий в Україні вид спорту та познайомити їх з людьми, які у ньому вже щось досягли. Саме соколівських дітей познайомити з новим для України видом спорту запропонував Богдан Глова, а Богдан Козак втілив цей задум, надавши львівським корфболістам транспорт. Що ж це за гра така, оцей корфбол?запитаєте ви. Так от, на світ вона з`явилася ще на початку минулого сто ліття у Нідерландах – на десять років пізніше, ніж баскетбол у США. Баскетбол розвивався і виріс у світовий вид спорту, а корфбол залишився вірним своїм
ПОГОДА У БУСЬКОМУ РАЙОНІ
Вдень
Вночі
невелика хмарність невелика хмарність невелика хмарність ясно ясно ясно ясно
+23 +25 +27 +29 +32 +32 +29
+12 +15 +16 +17 +17 +21 +21
первинним правилам. Правда, навіть двічі потрапляв на Олімпійські ігри, – як демонстративний вид спорту. Загалом корфбол відрізняється від інших командних ігор тим, що це змішана гра: команда складається з чотирьох чоловіків і чотирьох жінок.У нього можна грати в спортивному залі, а також на відкритому повітрі. І, що головне, не потребує дорогого інвентаря. Необхідні майданчик, поділений на дві зони, два стовпи (3,5 м або коротші для юних учасників), два кошики, м’яч та дві команди — по вісім чоловік у кожній: двоє учасників із кожної команди у кожній зоні (напад та захист). Один суддя. Загалом, гра досить проста. Очко здобувається закиданням м’яча до кошика іншої команди. Після здобуття двох очок наступає зміна зон: захисники стають атакувальними гравцями, а атакувальні гравці захисниками. Після першої частини гри команди міняються зонами — незалежно від результату. Особисті навички та вміння тут важливі, однак це колективна гра – дриблінг та переміщення з м’ячем заборонені: отримавши пас в русі, слід спершу зупинитися та передати м’яча іншому гравцю. У корфбол грають на всіх континентах, окрім Антарктиди. Найпопулярніший він у країнах Бенилюксу. А ось в Україні цей цікавий вид спорту лише зароджується. У столиці Галичини офіційно зареєстровано тільки дві команди – «Світоч» і «Юні леви». Про Львівську обласну федерацію корфболу розповів її представник Олег Білик. Її в 2012 році заснували троє вчителів фізкультури за участю мецената з Каталонії Карлоса Альби – представника відомої фірми «Nestle», який зацікавився розвитком цього спорту у Львові. Вчителі фізкультури почали залучати дітей, навіть з‘явилась студентська команда в університеті безпеки і життєдіяльності, де й відбулись перші змагання. Згодом вирішили популяризувати корфбол у школах. Сьогодні ж Львівська обласна федерація корфболу має право представляти збірну команду України на світових змаганнях. Її
«Воля народу» – часопис Буського Адреса редакції: району Львівської області. 80500, м.Буськ, ЗАСНОВНИКИ: Буська районна рада, м-н Незалежності,17 трудовий колектив редакції Буської 2-17-37 – редактор, районної газети «Воля народу». 2-16-73 – кореспонденти, ВИДАВЕЦЬ: редакція Буської 2-15-79 – бухгалтер, районної газети «Воля народу». 3-03-64 – прийом реклами Реєстраційне свідоцтво ЛВ №408 Факс (03264) 2-17-37. від 15.07.1998р. Р/р №2600501120692, Газета виходить у четвер. ПАТ «Кредобанк» Редактор м.Буськ МФО 325365 Микола ІВАНЦІВ код ЄДРПОУ 02474021
підтримує Європейська федерація корфболу, діє спонсорська програма, завдяки якій є можливість поповнювати інвентар і навіть замовляти його у Європі. Львівські спорстмени – корфболісти не лише відточують свою майстерність у грі, але й діляться своїми знаннями. Неді льної днини на шкільному стадіоні Соко лівки зібрались дорослі і діти, яким було цікаво побачити на власні очі корфбол. І не лише побачити, а й після показового матчу зіграти з досвідченими спортсменами (на знімку вгорі). Гості зробили гарний подарунок громаді Соколівки – спеціальні спор тивні опори, корфи та м’ячі залишили майбутній місцевій команді, і запросили її вже восени на товариський матч до Львова. На згадку про зустріч зробили світлини (на знімку внизу), відвідали шкільний краєзнавчий музей, де почули захоплюючу розповідь Михайла Ксьондзика про історію села. Кожен гість отримав книгу Івана Паламара про видатного земляка, соколівського душпастиря, отця Володимира Кальбу. На пам’ять про славну Соколівку, яка також грає у корфбол. Ірина ГАЄВСЬКА Думки авторів публікації не обов‘язково відображають точку зору редакції. За точність і достовірність викладених фактів відповідають автор і рекламодавець. Видруковано у ВД ТзОВ «Молода Галичина». Друк офсетний. Умовний друкований аркуш –2,5. Передплатний індекс 62300 Рекомендована роздрібна ціна – 2,50 грн. Наклад 2520.