Vn37

Нам пора для України жить

+ТБ Часопис Буського району

E-mail: volya_narodu@ukr.net

3 вересня 2015 року

Четвер

№37 (2272)

ДУМКИ З ПРИВОДУ

Порятуймо палац Бадені

Запрошуємо на схід жи­те­ лів міста Буська. Чекаємо 6 вересня, у неділю, о 13 годині у приміщенні Буської районної ради

(сесійна зала).

Оргкомітет.

БЛІЦ -ІНФО

Новий навчальний рік розпочато

Як повідомили у районному відділі освіти, у 42 освітніх закладах райо­ ну навчатиметься 5047 учнів (а це на 131 більше, ніж у минулому році). У велику шкільну родину влилися 615 першокласників. З Днем знань учнів, пе­ дагогів та батьків привітали керівники органів влади, священнослужителі, депу­ тати районної та місцевих рад, представ­ ники органів місцевого самоврядування.

Поліклініку в Олеську реконструюють

31 серпня від­булася виїзна робоча нарада, на якій йшлося про продовжен­ ня реконструкції бу­дівель поліклінічного відділення Оле­ської лікарні. Участь у ній взяв голова РДА Петро Мороз. До кінця тижня підрядник продов­ жить встановлювати віконні блоки, а після отримання авансу приступить до інших робіт. Нагадаємо, кошторисна вартість ре­конструкції Олеської лікарні – 1 млн. 708,3 тис. грн. Минулого року освоєно 50 тис. грн. (часткова заміна віконних блоків), решту планують освоїти до кінця цього року.

А ЖКГ готове до зими

В РДА відбулася робоча зустріч керівника Департаменту житлово-кому­ нального господарства Львівської ОДА та його заступника щодо підготовки житлово-комунального комплексу райо­ ну до роботи в осінньо-зимовий період. За результатами огляду об’єктів району є певні зауваження, та загалом стан підготовки оцінено задовільно.

Горять вже й мотоцикли

30 серпня о 23:56 рятувальники отримали повідомлення про загоряння мотоцикла марки «Suzuki» на вул. Пе­ трушевича у місті Буськ. За лічені хви­ лини вони прибули на місце події, та во­ гонь вже повністю охопив транспортний засіб, відтак знищив його. Внаслідок пожежі ніхто не постраждав. Причина за­ горяння встанов­люється.

Обкрадають новобудови

Наприкінці серпня під приціл крадіїв потрапили новобудови Південно-схід­ ного мікрорайону Буська. На сьогодні до правоохоронців надійшли 3 заяви від власників бу­динків, де зафіксовані кра­діжки. Йдеться про керамічну плит­ ку, систему опалення, котел, батареї, вимикачі, кабелі та ін. В одних зловмис­ никам вдалось поживитись на 3-5 тисяч гривень, в інших – на 100 тисяч. Такі збитки називають потерпілі. У ще двох новобудовах крадії пошкодили вікна. Правда, там нічим було поживитись. Наразі правоохоронці проводять слідчі дії, опитують сусідів, яких, до слова, не так вже й багато. Будинки, які обкрадали, розташовані недалеко один від одного. Усі вони нежитлові, поруч – такі ж новобудови. Тому знайти того, хто міг щось бачити, складно. Виникає закономірне питання: що ж робити, аби не потрапити під приціл крадіїв. Правоохоронці переконані – тут не до­ поможуть загорожі і собаки. Найкращий варіант – встановити сигналізацію і відеоспостереження. Це досить доступ­ но і того варте!

CMYK

«І простіть нам провини наші…» Цьогорічне 1 вересня – це також поважний день і для нашого невеличкого редакційного колективу – рівно чверть століття тому вийшло перше число районної газети «Воля народу». Згадаймо лишень пишне 20-ліття, яке ми гучно відзначили 2009 з традиційним тортом та феєричним шоу на сцені районного Народного дому! Нинішній ювілей – без нагород і реляцій – гріх святкувати, коли в країні війна. Тому на наших сторінках щономера відповідний настрій: як не розповіді про надбужанських героїв, то консультації та довідкові матеріали для воїнів АТО чи тих, хто хоче стати контрактником.

Так, часи змінилися, проте не змі­ нився дух газети – проукраїнський, дер­ жавницький і, що головне зараз, – «Воля народу» не «скотилась» до якихось суто політичних чи вузьких партійних уподо­ бань, залишаючись газетою перш за все громади, репрезентуючи саме її волю. І це не перебільшення, а своєрідна констатація факту – упродовж цієї чверті століття газета була, є і, сподіваюсь, буде найбажанішою в домівках надбужанців. Цьому підтвердження – об’єктивний фак­ тор – стабільно високий наклад газети, за яким «ВН» постійно в п’ятірці кращих се­ред аналогічних видань Львівщини, а за таким критерієм, як «насиченість» (кількість жителів на одну газету) – зай­ має другу сходинку. Щодо передплатників, то їх в районі найбільше має саме «ВН», ви­ переджаючи навіть славнозвісний «Ек­ спрес». Їх було би ще суттєво більше, якби іншою, так би мовити містечково патріотичнішою, була позиція держав­ них структур району, які останні роки ігнорують т.зв. «бюджетну передплату»

вийшов би солідний багатотомник. А він і залишиться в анналах історії, в архівах бібліотек – отой щорічник до щорічникапідшивки районної газети. Скільки ж бо довелось побачити людської доброти і підлості, щирості і фальші, чесності і непорядності, вірності і зради, злетів і падінь людей різних! І все це пройшло на очах наших, на сторінках наших… Багато хто з наших читачів ще пам’ятає той переломний час, коли дала тріщини і посипалась комуно-московсь­ ка імперія, а наш край мало не щонеділі цвів синьо-жовтими знаменами. Одним з центрів зібрань громадськості, яка прагнула змін, стала редакція місцевої ще тоді компартійної газети. Очолив їх колишній політв’язень, досвідчений журналіст і письменник Іван Савчин (нині

почесний громадянин Буського району).

(чого не спостерігається, здається, у жодному іншому районі), зокрема йдеть­

ся про галузі освіти, медицини, культури. Кажучи правду, останні керівники району просто недолюблювали газету за її неза­ лежну від влади позицію, самостійність, всіляко перешкоджаючи доступу жур­ на­лістам до інформації, а редактор взагалі рідко зустрічався з головами, які хотіли «привити» свої партійні принципи в керівництві району і на газету. Тому замість допомоги редакція отримува­ ла чергові перевірки та анонімки у різні інстанції. І все це з однією метою – аби схилити газету на свій бік, аби зроби­ ти редактора послушним виконавцем волі представників тоталітарних партій. Але ми вистояли. Насамперед завдяки підтримці простих громадян, які впро­ довж цих років демонструють свою до нас прихильність власною гривнею. І за це ми їм щиро вдячні, розуміючи, як

Ця гарна надбужанка, вчителька історії Буської першої школи Зоряна Шавала зі Сторонибаб – ровесниця «Волі народу», з якою дівчина тісно пов’язана не лише як читачка і прихильниця районного часопи­ су. Вона – племінниця нашої колеги-журналіста, колишнього заступни­ ка редактора «ВН» Стефанії Шавали, яка багато років віддала газеті. Відтак Перше вересня в освітянки Зоряни Шавали – подвійне свято. часом важко зі скромного сімейного бю­ мантиками, ми мріяли і планували своє за­ джету викроїти тих пару десяток гривень можне життя у незалежній країні. На жаль, на свою газету. не все так склалось, як гадалось. Помилок Але повернімося до історії. Двадцять зроблено багато, проте це наш шлях, бо п’ять років – це, власне, історія теперішньої ми його вибрали свідомо. України, бо ми з нею і з вами, шановні наші Навіть працюючи в такому, на читачі, тоді тільки починали робити перші перший погляд, провінційному місті і кроки. І все було по-іншому. Ми були ро­ пересічному районі, якби кожен з нас описав пережите, побачене, якби вихо­ пив найхарактерніші фрагменти життя,

Згодом через Товариство української мови, штаб якого також розміщувався у редакції, вдалося переможно провести перші демократичні вибори, які бук­ вально змели компартійну владу усіх рівнів. Тоді ж колектив газети першим в Україні ще 5 квітня 1990 року перейшов у підпорядкування місцевої ради. Зго­ дом Іван Савчин очолив газету, яка з 1 вересня 1990 року почала виходити, за наполяганням читачів, під назвою «Воля народу». Саме завдяки йому вона за­ йняла безкомпромісну лінію на утвер­ дження державності і зі своїх позицій проукраїнства не сходить досі. Це важко з багатьох аспектів. На­ самперед, що особливо турбує, – через зниження інтересу пересічного читача до таких тем, як патріотизм, духовність, куль­ тура. Так звані «незалежні» ЗМІ швидко переключили обивателя на споживання «смаженини» і «чорнухи» – різного роду скандалів, чуток, неперевірених версій та різного шир­вжитку. І що ж? Це нині продається. Це нині приносить тираж, а звідси і можливість працювати. А ще й як влада хоче лишень, аби її хвали­ ли? Як втриматись у розбурханому морі розмаїття розцяцькованого пустоцвіту?

(Продовження на стор. 2)

2

АКЦЕНТИ

3 вересня 2015 року

ДО ДНЯ ПІДПРИЄМЦЯ

ОФІЦІЙНО

Будемо зі своїм борошном Про мірило 28 серпня, на свято Успіння Пресвятої Богородиці, в Ожидові запрацювало ще одне підприємство, – тут відкрили млин. На урочистості прибули голови Львівської ОДА та Буської РДА, громадськість, прийшли і мешканці сусідньої вулиці. Обряд освячення сучасного підприємства і його першої продукції – борошна – провів о.Власій. Під­приємство виготовлятиме бо­рошно вищого ґатунку та 1-го сорту, а також пшеничні висівки. Продукцію реалізовуватимуть на території України, згодом розширюватимуть ринок збуту, експортуючи її за кордон. Робо­ ту тут отримають 35 осіб. Вітаючи присутніх з від­ криттям, голова Львівської ОДА Олег Синютка зазначив, що така подія є знаковою для області і свідчить, що Львівщина має сприятливий бізнесовий клімат

Як розповів один із зас­ новників підприємства Андрій Ханас, ідея впровадження такого бізнес-проекту виникла ще во­ сени 2013 року. Навесні наступ­ ного почали втілювати її в життя. І от завдяки команді фахівців сьогодні млинний комплекс ТзОВ «Ожидівський млин» уже запрацю­ вав. Всі, до кого б не звертались, йшли їм назустріч, допомагала технікою і в облаштуванні території турецька фірма «ОНУР», ге­

і безпечні умови для здійснення під­приємницької діяльності. При­­ вітав і голова Буської РДА Пет­ро Мороз, а Андрій Ханас по­дякував всім, хто допоміг їм у втіленні проекту. Тут випуска­ ти­муть якісний український про­­дукт, тож підприємству по­ бажали, аби до нього вишикову­ ва­лись черги з вантажівок, за­ повнених зерном.

неральний підрядник – фірма «Енергомонтажвентиляція» якісно провадила роботи, тому й вдалось за порівняно невеликий відрізок часу відкрити виробництво. Для будівництва млинно­ го комплексу залучено 30 млн. грн. інвестицій та обладнання з Туреччини. Використовувати­ муть си­ровину місцевих фер­ мерських гос­подарств. Понад 100 тонн борошна за добу – така пропускна спроможність млина.

Мир Вам у Божому благословенні!

Врятуймо унікальну святиню Про порятунок унікальної святині – церкви Святої Параскеви у Буську ведуться розмови давно. Але, здається, лише навесні цього року вдалося зробити перші кроки для пода­льших дій. Маю на увазі створення Благодійного фонду порятунку церкви Святої Параскеви. На установчих зборах прийняли статут, обрали правління та наглядову раду.

Отож спершу потрібно пере­ рахувати проектно-кош­то­рис­ну документацію (її розробили ще

у 2007 році, і якщо на той час вартість реставрації складала 550 тисяч гривень, то сьогодні ця сума зросла втричі), отрима­

ти дозвіл на початок робіт, зро­ бити експертизу проекту і визна­ чити перелік протиаварійних першочергових робіт, лише зго­ дом можна приступити і до його рес­таврації, яку проводитиме організація, яка має ліцензію на реставраційні роботи на са­ кральних дерев’яних спорудах. Але й автор проекту повинен вести авторський нагляд. Щодо фінансування, то вирішили, що проситимуть кошти в обласного бюджету. Це обговорювали на початку літа. Вже збігли три його місяці. Чи вдалось щось зробити? – про це запитали в ініціатора відкриття Благодійного фон­ ду з порятунку церкви Святої Параскеви, заступника голови Буської районної ради Михайла Гаєвського: – Окрім листа від відділу охорони культурної спадщи­ ни щодо нагальної потреби капітального ремонту з по­ рятунку церкви більше нічого не отримали. Коштів на цей рік в обласній раді на це не

Як відомо, на урочистостях з нагоди Дня Незалежності у Буську достойні люди нашого краю були нагороджені відзнакою «Почесний громадянин Буського району». Серед них наш земляк, уродженець села Полоничі єпископ Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ Михаїл Колтун. За виявлене довір’я владика надіслав ось такого подячного листа голові Буської районної ради, її депутатам і всім людям буської землі:

Лариса ГАРАСИМІВ Знімки автора

НЕ БУДЬМО БАЙДУЖИМИ

Згодом запросили майстрів з Івано-Франківщини, які ре­ ставрують та будують дерев’яні споруди. Вони, оглянувши храм та оцінивши його стан, були категоричні у висновках – храм реставрації не підлягає, можна побудувати на його місці новий, а якісь фрагменти залишити ав­ тентичними. Нагадаю, що церк­ ва Святої Параскеви споруд­ жена у 1708 році і є пам’яткою національного значення. Ця унікальна святиня має не тільки історичну, але й архітектурну цінність. Тому якщо звести но­ вий храм, чи буде він мати таку ж цінність? На наступне засідання за­ просили начальника відділу охо­ рони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської ОДА Андрія Левика та автора проекту реставрації церкви Па­ раскеви, архітектора інституту «Укрзахідпроектреставрація» Сергія Піньковського. Вони були одностайні у своєму вердикті – святиню треба реставрувати. Для збереження її автентичності використовувати різні засоби, які застосовують реставрато­ ри. Бо інколи збережені 20 чи 10% автентичності виявляться ціннішими решти 80 чи 90. Виїхавши до церкви Святої Параскеви, окреслили план дій.

гідності

передбачено. На сьогодні вже зареєстровано Благодійний фонд і відкрито його рахунок. Вирішено, що всі кошти, які поступатимуть, використаємо на оновлення кошторисної документації (на сьогодні вона вартує 18 тисяч гривень), а вже з нею через народного депутата Михайла Бондара домагати­ мемось, щоб Верховна Рада виділила кошти на реставрацію святині. Сподіваємось, що і майбутній депутат Львівської обласної ради (якого незабаром обиратиме Бущина) докладе зусиль щодо виділення коштів з обласного бюджету. Окрім цього, маю надію, що Буська районна і міська ради в бюджеті на наступний рік закладуть кошти на порятунок церкви. Цьогоріч на урочистій ака­ демії, присвяченій Дню Неза­леж­ ності, владика Сока­льсько-Жов­ ківської єпархії Михаїл Кол­­­тун отримав звання По­чес­­ного гро­ мадянина Буського ра­йо­ну.

Спілкуючись з ним, не оми­­­нули розмов і про церкву Па­рас­­кеви. Він зазначив, що його хви­лює ця про­ блема, і пообіцяв бути своєрідним містком між Благодійним фондом і різними владними структурами. Куди треба, йтиме разом з нами і домагатиметься, щоб кошти на реставрацію церкви таки виділили. Не залишиться осторонь і ДП «Буський лісгосп». Лісничий Грабівського лісництва Воло­ димир Савицький пообіцяв пи­ ломатеріали на облаштування конструкції, за допомогою якої вдасться розвантажити купол церкви. Тоді й іконостас хра­ му Параскеви, який на сьогодні представляє найбільшу цін­ ність, можна демонтувати і пе­ редати на зберігання у церкву Св.Миколая, а, можливо, і на реставрацію. Медичний центр Святої Па­ раскеви зі Львова пообіцяв пере­ рахувати 10 тисяч гривень. Та­ кож будемо просити долучитись до благодійної акції прорятунку церкви Святої Параскеви всі організації, підприємства та лю­ дей доброї волі, бо зволікати ми не можемо, часу в нас обмаль. Сподіваємось, що грома­ да Бущини докладе і зусиль, і коштів, аби унікальну святиню зберегти для нащадків. Маємо гарні приклади спорудження пам’ятника Євгену Петрушеви­ чу у Буську та музею Маркіяна Шашкевича у Новосілках, коли гуртом (підприємства, громадські

орга­нізації, церковні громади, шкі­льні колективи, громадськість тощо) доводили розпочату спра­

ву до кінця. Народним коштом постане пам’ятник Тарасу Шев­ ченку у Буську, тож підтримаймо і унікальний храм, долучімось до благородної мети порятунку національної святині.

Лариса ГАРАСИМІВ Знімок Миколи ІВАНЦІВА Р.S. Кошти просимо пере­ раховувати

Назва установи: Філія – Львівське облуправління АТ «Державний ощадний банк України» ТВБВ 10013/051 МФО 325796 Код ЄДРПОУ 39913474 Розрахунковий рахунок о/рахунок 260023014328119 БФ «Порятунку церкви святої Параскеви»

Стараюсь висловити подяку за виявлене мені довір’я бути по­ чесним громадянином Буського району. Гарні слова для подяки можна підібрати, але життям свідчити і бути примірним громадяни­ ном випадає бути не тільки мені, але нам усім. Мірилом цієї гідності є любов до Бога, до Батьківщини, до Церкви, до родини, до всього сотвореного світу і один до одного. Ця любов має бути як за себе, так і за всіх. Особливо тепер, коли ми не всі розуміємо вміст і значення Батьківщини. Батьківщина – це тобі дарована земля з усіма її багатствами; це дар Божий, про який Євангелія говорить, щоб ти не закопав його і не втратив. Особливо тепер цей дар треба відкрити для себе і для усіх нас, щоб його вберегти, навіть ціною життя. Звісно, що ми усі не візьмемось за «меч», але ми тут усі на своєму місці – в Церкві, в родині, в школі, в сфері соціального і куль­ турного служіння маємо бути виразником, щоб, дивлячись на кож­ ного з нас, ми признавались до своєї Батьківщини, до її культури, історії і головно, щоб у цьому єднались в любові між нами. Оскільки наш район визначається сільським господарством, то особливістю нашою має бути вимір любові до Божої землі, на якій нам усім випало разом жити. Коли ми говоримо про світ, який Го­ сподь сотворив, то наше довкілля є саме цим світом, в якому нам жити. Бог нас обдарував надзвичайною радістю землі і як вдячність Богові маємо в першій мірі не шкодити нашому довкіллю: не забруд­ нювати атмосферу, землю, воду, второпно вживати енергоресурси. Бо якщо до них нам забракне Божого розуміння і сприйняття, то сон­ це не дасть свого світла – померкне. Любов Божа між нами має бути такою, як каже Бог; все, що Він со­ творив, було добре, і все, що ми робимо, повинно подобатись Богові. Тим самим Господь нам запевняє свою сторицю, свої обіцяні добра, а зокрема здоров’я і достаток сил для служіння в Божому винограднику нашого життя. Говорячи це, разом з Вами хочу розділити радість нашого служіння, щоб збулися слова Євангелія: («В малому був єси мені вірним, над многим тебе поставлю – ввійди в радість Господа твого. Амінь») (пор. Мт. 25, 21). Михаїл КОЛТУН, єпископ Сокальсько-Жовківський

«І простіть нам провини наші…» (Закінчення. Поч. на стор. 1)

Виходи бувають різними, як ось такий, що трапився наприкінці важких економічно 90-х років. Якось нас, редакторів районних газет Львівщини, запросили на нараду до нашого обласного управління (тоді ще таке було). Проте все відбувалось якось не традиційно, бо до начальника викликали поодинці за графіком (аби не чекали в черзі). З кожним розмовляли якось втаємничнено, майже напошепки. Молодий, енергійний, тільки що призначений керівник відомства оту таємничість став розшифровувати. Скільки маєте передплатників?

– До півтори тисячі.

– А в кращі часи скільки було?

– Тисяч до десяти!

– Ось бачите, який резерв. Отож, ми допоможемо вам поверну­ тись до кращих часів. І заживете, і розкрутитесь. Так як таких солідних обіцянок давно не чув, не міг збагнути, до чого мене хилять.

– У Буському районі сіл є чимало, правда? І що не село, то мінімум сто-двісті дворів. І що не двір – то кілька десятків курей.

– А при чому тут кури?

– У тому й річ, що в селян є кури, є надлишок яєць, які вони не мають куди збути, але не мають вашої газети. Отож ми вам рекомендуємо організувати при редакції службу передплати. Обов’язково на велосипедах. Тож ці люди швидко об’їдуть район і з вигодою для себе зроблять вигоду для редакції. Вони збиратимуть яйця в населення і звозитимуть до редакції.

– А що ж редакція робитиме з тими яйцями?

– Не смійтесь. То вже наша справа. Про реалізацію товару подбаємо вже ми. Насамкінець нам передали рекомендації, як міняти яйця на га­ зети (чи навпаки), якісь таблиці і наказали якнайшвидше надіслати свої пропозиції. Ми з колегами посміялись, обмінялись думками і зробили вис­ новок – сподіватись треба ні на владу, ні на чужі яйця, а на самих себе. До чого закликаємо і вас, шановні читачі. А заодно вітаємо з нашим спільним ювілеєм – 25 літ – це вже історія одного покоління. Ми її пройшли разом. Сподіваємось і на наступне. З вірою і надією, редактор Микола ІВАНЦІВ

ПАМ’ЯТАЄМО, ШАНУЄМО

3 вересня 2015 року

3

ЗАМІСТЬ КВІТІВ НА МОГИЛУ

Учителю! Ти є і будеш вічно!

12 серпня освітяни району попрощалися з директором НВК «Тур’янська ЗОШ І-ІІІ ст.» Надією Петрівною Литвин. Проводжали її у вічність багато людей. У кожного, хто її знав, серце стискалося від болю, що не буде серед нас такої світлої людини.

Осиротілим залишився очолюваний Надією Петрівною колектив та учні шко­ ли. Важко повірити, що її впевненої ходи не буде чутно в коридорах школи, а сірі привітні очі не вітатимуть кожного стрічного. Діяльність нашого директора була і буде прикладом для багатьох. На цю активну жінку рівнялося не одне покоління учнів та педагогів. Її чуйність, щирість, привітність, тактовність, від­да­ність людям та справі завжди приносили добрі плоди. За час її керівництва (а це 35 років) робота колективу була злагодженою і результативною. Кожен, хто спілкувався з нею, відчував, що це не людина, яка має високу посаду і пишається тим, а людина, яка є другом і порадником кожному, хто цього потребує. Її життєвий досвід, завжди світлий розум допомагали вирішувати не тільки шкільні проблеми, а й негаразди тур’янців.

Надія Петрівна була і прекрасним учителем української мови та літератури. Діти пишалися, якщо в них ці предме­ ти викладала саме директор, чекали її уроків, оскільки вона проводила їх віддано і творчо. Недаремно серед її учнів багато вчителів-філологів, які з дякою не один раз схиляли перед нею чоло. Наш директор завжди націлювала оди­ надцятикласників вступати у педагогічні нав­­­чальні заклади. Вона ніколи не була ма­ те­­­ріа­лісткою, стверджувала, що у школі не можна заробити статків, але хотіла, щоб наші випускники були гідними людьми. Тому завж­ ди підкреслювала, що школа має виховати в кожній дитині людину. Здається, що Надія Петрівна ніколи не відпочивала. У її голові завжди роїлися нові ідеї та плани. Робота директора була націлена не тільки на високий рівень на­

чи часу на свою сім’ю. Та її чоловік, діти, онуки були для неї великою підтримкою та радістю. Вона пишалася ними, а вони ­– нею. Ім’я Надії Петрівни золотими літерами впишеться в історію села Тур’я. Сільські го­ лова та священик завжди знаходили в її особі допомогу і підтримку в будь-яких справах. Попереду багато свят, які так люби­ ла Надія Петрівна. У нашій школі завжди багато урочистостей та гостей, які радо вітала наша дбайлива господиня. Не су­ дилося нашому директору зустріти Свято першого дзвоника. Ми зібралися на нього у вишиванках, які вона так любила, а покійна з небес спостерігала за нами. З небес ми відчуваємо її любов і підтримку. Вона відійшла від нас тілом, та душа витає серед нас, і пам’ять про Надію Петрівну вічна... Колеги

вчально-виховного процесу, але і на поліп­ шення благоустрою школи. Вона вміла заглянути в кожний куточок, знайти кошти для оновлення шкільних приміщень. Не забувала директор про шкільне подвір’я, на якому милують око барвисті клумби. Розуміла жінка, що все її вдається з Божою допомогою, тому з її ініціативи перед шко­ лою встановлена фігура Бого­родиці. За­ вдяки її наполегливості у цей нелегкий час Тур’янська школа має чим похвалитися. Наш директор була великим патріотом та оптимістом, кожному з нас вона вселя­ ла віру в краще. Боляче, що не дожила до тих днів, коли Україна стане «бага­ тою, квітучою державою». Та зерна надії, посіяні в серцях її колег, учнів, допомагати­ муть вистояти нам у ці складні часи. Вона любила життя, любила людей, жила і працювала для всіх, часто не маю­

НАШІ СЛАВНІ ЗЕМЛЯКИ

Барвінкове сузір’я спогадів

1 вересня виповнилось би 80 років від дня народження уродженця села Переволочна, науковця, професора біологічних наук Юрія Петровича Гудзя. Він був доброю, чуйною людиною, його підтримка і мудрі поради допомагали молодшим пізнати суть життя. Та затяжна хвороба забрала його із наших лав. Вдячні земляки вписують свої спомини про цю непересічну особистість.

Гудзь Юрій Петрович народив­ ся 1 вересня 1935 року в селі Пере­ волочна Буського району Львівської області в бідняцькій селянській сім’ї. Після закінчення середньої шко­­ ли працював завідувачем сі­ль­сь­­кого клубу у рідному селі. З 1954 по 1957 рік служив в армії. У 1958 вступив на біологічний факультет Ль­вівського уні­вер­си­тету ім. І.Франка. По за­кін­ ченні його пра­­цював інспектором шкіл Сарнен­ського райвно Рівненської об­ласті та викладав біологію і хімію у школах міста Сарни. 1971 року захис­тив кандидатську дисертацію. З 1973 року був призначений на роботу у Київський дер­­жавний педагогічний інсти­­тут ім.М.Горького (нині На­­ціо­

на­ль­ний педагогічний уні­вер­си­­тет ім.М.Драгоманова), де тру­­­­дився про­

тягом 30 років. З 1979 року – де­­кан природничо-гео­­графічного фа­­­ку­ль­

тету. У 1978 році Юрій Пет­рович чи­­тав лек­ції з методики ви­кладання біо­­логії студентам пе­дін­ституту м.СантаКлара (Куба). У 1996 році рі­шен­­ням Міністерства освіти України Юрію Пе­ тровичу було при­своєно вчене звання – професор біологічних наук. З 1994 року був призначе­ний пер­шим проректором з нав­чальної роботи НПУ імені М.П.Драгоманова. Усі ланки дія­­льності Ю.П.Гудзя були плід­ни­ми і результативними, бо пра­ цював енергійно і са­мо­від­дано. За визначні досягнення в справі розбудови національної освіти в Україні Гудзь Ю.П. наго­род­жений ме­ далями «1500 років Киє­ва» (1984р.), «Ве­те­ран праці» (1987р.), зна­ком «Відмінник на­род­ної осві­ти України», медаллю ім. А.Ма­ка­рен­ка та багатьма почес­ни­ми грамотами. У грудні 1992 року йому було присвоєно знання «Заслужений працівник на­род­ної освіти України». 29 липня 2003 року після тривалої тяжкої хвороби Юрій Петрович відійшов у вічність, похова­ ний у Києві.

Слово про старшого брата

– Нашого батька Петра Васильо­ вича я не пам’ятаю, бо мені було всьо­ го лише один рік, коли у червні 1941 року його демобілізували до армії. Батько загинув у боях за Дніпро. Мати Марія Іванівна замінила нам батька. Зате добре пам’ятаю, що завжди поруч зі мною був старший брат Юрко. Наше дитинство було босоногим і важким. З ранніх літ мати привчила нас до праці.

Юрко був за старшого в сім’ї. Це він на­ вчив мене читати, косити і орати. Зростали ми в бідності серед краси калинових гаїв і роздолля полів, що, безумовно, вплинуло на вибір професії – біолог. Взявши мене, малого, за руку, Юрко повів пізнавати світ. Його підтримку, мудрі поради я відчував упродовж життя. Мені здається, що й досі моя рука в руці мого старшого брата. Юрко обожнював свою дружину Аллу, любив до безтями своїх дітей і пишався онуками. З роками він став патріархом нашої великої родини. Його любили і поважали усі в нашому селі. Він зробив все, що зале­жа­ло від нього. У розмовах ні­­коли не торкався високих сфер політики, бо вважав, що де­­путатами мають бути чесні і ви­ сококваліфіковані фахівці різ­них рівнів. Душею і думками він завжди линув до рідного села, де у стінах рідної хати причащався добром. Кож­ на зустріч з рідним селом додавала йому духовної снаги на нові починан­ ня і добрі справи. Він обрав нелегку і чесну дорогу науковця і ніколи з неї не сходив, свято вірив у розквіт національної культури і освіти.

Степан Гудзь, професор біо­логії ЛДУ ім. І.Франка

Нас здружила школа

– З Юрієм мене пов’язувала міцна дружба, яка зародилася ще у школі і міцніла з кожним роком. Він був вірним своєму слову, ніколи не підводив і не

відвертався, коли комусь була потрібна його допомога. Пригадую 1991 рік, я працював тоді головою колгоспу в рідному селі. У службових справах я, інженер колгоспу і два шофери поїхали до Києва. Не було тоді мобільного зв’язку, проте Юрій дізнався про наш приїзд і зустрів нас на вокзалі. Він за­ просив нас до університету, предста­ вив ректорові, колегам-викладачам. Ми почували се­бе ніяково від такої надмірної уваги, а Юрій не тямив себе від радості. В аудиторії один за одним збиралися студенти, бо ми разом з Юрієм співали пісню нашої молодості «Ми з тобою ожин назбираємо». Най­ вищим дарунком для нас були оплески і усмішки студентів. Ночували ми тоді у його невеликій квартирі. Юрій був справжнім укра­їнцем, і в цьому мене під­три­ма­ють усі, хто його знав. Розмовляв завжди українською, пропагував народні зви­чаї і українську пісню. З усіма спілкувався елегант­ но і водночас по-народному просто. Часто приїжджав з братом Степаном на вечори зустрічі однокласників до Переволочнянської і Соколівської шкіл. Розмови і зустрічі з Юрієм були недовгими, але незабутніми.

Юрій Логин, с.Переволочна

Найкращий у світі декан

– У 1979 році я стала студенткою біологічного факультету Київського педінституту ім. М.Горького. Дека­ ном факультету був Юрій Петрович Гудзь. Нас, усіх студентів факульте­

ту, захоплювала його непересічна і різнобічна внутрішня сила та краса, що так гармонійно поєднувалася із зовнішньою красою. Його, декана, важко було застати в робочому ка­бі­ неті. Юрій Петрович завжди був серед нас, відвідував нас у гуртожитку, який знаходився навпроти Володимирсь­ кого собору. Він був вимогливим до студентів, але завжди справедливим, тісно співпрацював з студентською радою у вирішенні дилеми «викладачстудент». Його постійно оточували любов і повага студентів. У червні цього року студенти на­ шого курсу з’їхалися на вечір зустрічі до університету, де аудиторія, в якій читав нам свої лекції незабутній Юрій Петрович, носить його ім’я. Нехай мої спогади вплетуться вічнозеленими листками барвінку у вінок слави, шани і вдячності від студентів нашого курсу найкращому декану Юрію Петровичу.

Світлана Макар, вчитель біології, старший вчи­ тель Добротвірської ЗОШ I-III ст. Ка­м’янка-Бузького району

З днів молодості

– У пам’яті міцно тримаються дитячі та юнацькі враження. При­ гадую той час, коли Юрій завідував клубом у нашому селі. Хлопці і дівчата, стомлені денною працею, вечорами рада в ньому збиралися. Юрій чудово співав і грав на баяні. Він організовував концерти, під його керівництвом на сільській сцені ми

ставили вистави «Назар Стодоля», «Ой не ходи, Грицю» та інші. Юрій був здібний до всього і користувався серед молоді великим авторитетом. Ми, сельчани, дуже пишаємося тим, що багато синів хліборобського роду стали науков­ цями і прославили наше село далеко за його межами. Будучи студентом, Юрій разом з братом Степаном все літо працював у колгоспі. Юрійпрофесор часто приїжджав зі своєю сім’єю до рідного села, прищеплю­ ючи своїм дітям корені родовідної пам’яті. Усі захоплювалися його щирістю і простотою. Під час однієї із зустрічей Юрій зізнався, що найкращі світанки зустрічав у рідному селі. Він був доброю і високоосвіченою люди­ ною. Розмови з ним у серці кожного залишали незабутній слід. Юрій відійшов від нас у віч­ність, але повернувся до рідного села, пови­ тий славою і шаною. ...Догоряла поминальна сві­ча, а біля неї синів букет волошок, улюб­ лених квітів Юрія. У нашій школі зусиллями учнів і вчителів оформлено куточок «Славні імена в історії села», на якому красується фотографія незабутньо­ го Юрія Петровича. І це правильно, бо молодь повинна знати, як жило і працювало наше покоління. І в цьо­ му – запорука того, що ми, українці, будемо вічно на цій землі як народ.

Ольга Литвин, 1935 р.н., с.Переволочна

ДО 185-РІЧЧЯ ОМЕЛЯНА ПЕТРУШЕВИЧА

Батько Президента ЗУНР – просвітитель Бущини Ім’я цієї людини – батька Президента ЗУНР Євгена Петрушевича отця Омеляна – довший час залишалося у затінку синової слави. Та громадськість повинна згадувати і більше дізнаватись про цю непересічну людину.

Отець Омелян (Емільян) Петрушевич (1830 — 8 вересня 1901) — греко-католиць­

кий священик, український громадський діяч Галичини, археолог-аматор і колекціонер. Родина його батька, теж священика, о. Михайла, має шляхетське білоруське по­ ходження. У віці тридцяти років (1860) о. Омелян Петрушевич був призначений па­ рохом церкви св. Миколая в Буську, відтак оселився із сім’єю у парохіяльному будинку на Довгій Стороні. Разом із дружиною Са­ биною (з роду Коцюбів) виховав 6 дітей, в тому числі 3 синів (Степан, Євген і Роман). Усі вони зробили внесок у національновизвольну боротьбу. А в 1863 році о. Омелян став деканом Буського деканату УГКЦ. З того часу був обра­ ний віце-маршалом повітової ради в Кам’янціСтрумиловій та очолив місцеву Шкільну Раду, яка охоплювала 6 громад і 7 шкіл. Отець Петрушевич організував у Бусь­ ку на Довгій Стороні двокласну українську школу, яка була розташована обабіч другої дочірньої церкви св.. Параскеви П’ятниці, зведеної у XVII ст. Парафіяльний будинок був оточений широким подвір’ям з господарськи­ ми будівлями, поруч – садочок та сіножать. Популярний французький письменник та журналіст кінця XIX ст. Ж. Клемансо сво­ го ча­су відвідав Буськ. У спогадах, видру­ куваних в Парижі 1898 р., він із симпатією згадує греко-католицького пароха малень­ кого галицького містечка:

– Мені порекомендували відвідати русинську церкву. У зарослому саду ми натикаємося на високого старця у чорно­ му пальті. Голова його покрита широким солом’яним капелюхом. Він бережливо тримає свою люльку довжиною з лікоть. Це священик, який, кланяючись, показує нам свій гладкий, твердий череп, його шляхетний орлиний профіль пом’якшений двома синіми дитячими очима... Нас супроводили на га­ лявину, засаджену віковічними деревами, у величній тіні яких розташована скромна дерев’яна, не пофарбована церква. Коло святого храму височить важка чотирикутна дзвіниця. ...Священик залишає нас захоплю­ ватися наївною, грубо витесаною скульпту­ рою, яку він сам різьбив довгими зимовими вечорами. Знайомство Ж. Клемансо з о. Омеля­ ном відбулось тоді, коли пароху уже було чимало літ. Однак до останніх днів життя він не полишав наукових шукань. Як і його батько, і дід, він захоплював­ ся археологією, історією, збиранням старо­ житностей. Згодом свою багату колекцію подарував музею НТШ та Національному музею у Львові. Мав чудову бібліотеку, зокрема, чимало рідкісних книг. Були у ній твори Івана Котляревського і Тараса Шевченка. Це була не просто колекція кни­ жок, а джерело формування національної ідеології, патріотизму. Отець Омелян щиро і натхненно пропагував постать Будителя

Галичини о. Маркіяна Шашкевича, який мав особливу вагу для українців Буська. У 1892 році о. О. Петрушевич разом із сином Степаном офірувалися на пам’ятник Шаш­ кевичу. Спочив у Бозі о. Омелян 8 вересня 1901 р. – це стверджує шематизм Ракобовтівської цер­кви (отець-парох Іван Дорош – сват о. Пе­ трушевича). Саме ця дата є документальним

підтвердженням його кончини. Хоча є джере­ ла, які називають іншу дату — 1906 р. Похований о. Омелян на старому Буському цвинтарі у родинному гробівці разом із дружиною Сабиною. Місце по­ ховання, як відомо, іден­тифіковано цього року місцевим крає­знавцем Степаном Да­ видовським. Відтак вперше за кількадесят літ офіційно, на районному рівні, в день

ЗУНРу пластуни поклали квіти на могилу батьків першого українського Президента. Нащадки родини Петрушевичів все ж остаточно не переконані у достовірності інфор­мації і мають намір провести генетичну експертизу. У випадку підтвердження родин­ них зв’язків на місці напівзруйнованої гробниці (на знімку) постане пам’ятник, основним ак­ центом якого буде символ християнської віри — хрест. До роботи над пам’ятником долуче­ ний архітектор, автор пам’ятника Голокосту у Львові Василь Пліхівський та Микола Владика, який був автором надмогильного пам’ятника о. Сільвестру Калиневичу. Довгоочікуваною є подія встановлення пам’ятного знака на місці плебанії, в якій народився Євген Петру­ шевич. Основу знаку – гранітний камінь – дав добродій, депутат районної ради Олег Мащак. Плиту, уже традиційно, виготовить п. Богдан Степаник. Акцію буде здійснено за підтримки голови Львівської обласної організації профспілки працівників культури України М. Підгурського. Парох дочірньої церкви св. Параске­ ви о. Михайло Смачило підтримує цей за­ дум і кон­статує, що на подвір‘ї теперішньої плебанії до цього часу є залишки фундаменту господарських будівель. Маю надію, що за підтримки та сприяння буської громади за­ дум буде реалізовано в якнайближчому часі, бо на підвалинах нашого минулого будуємо майбутнє. Людмила Ціхоцька

4

ЖИТТЯ

3 вересня 2015 року

АКЦІЇ

Обличчя міста Нещодавно маленька Вікторія та Ірина Тимківи стали обличчям нашого міста від Київстар.

Сімейні подружжя, молоді дівчата та юнаки, щасливі бабусі з онуками і статечні дідусі, яким так личить сивина, створили неймовірну атмосферу, що панувала під час фотосесій у рамках проекту «Стань обличчям Київстар» на Львівщині наприкінці літа цього року. Та лише два десятки стали переможцями, а серед них – наші землячки Ірина і Вікторія Тимківи з Буська, які вийшли прогулятись сонячної днини 16 серпня на площу Ринок і потрапили в об’єктив фотокамери. А вже на початку вересня біл-борди зі світлиною сім‘ї Тимківих прикрасили наше місто. Ця приємна несподіванка стала гарним подарунком з нагоди сімейного свята, адже маленькій красуні Вікторії 30 серпня виповнився рочок. Понад 800 жителів з 21 містечка отримали чудові світлини від майстрів фотосправи, які працювали разом з професіоналами Київстар в цьому проекті у райцентрах Львівщини. В ролі моделей спробували себе 570 представниць чарівної статі, найстаршій з яких виповнилося 76 років. Наймолодша модель не мала й 1 місяця від народження. Можливість побачити одну з найперших посмішок такої малечі було, напевне, найдорожчим подарунком для організаторів. І хоч переможців обрано, добрі емоції досі не вгамувались: кожен може ознайомитись із знімками претендентів на сайті photo.kyivstar.ua. Ті учасники акції, хто звик до портретів у вітальні чи збирає фотографії до альбомів, можуть надрукувати свій портрет у фотоательє. А головний приз – фото на біл-борді чи постері, що розміщується посеред рідного міста або в магазині Київстар, – отримає родина у кожному місті, де відбувалася фотосесія. Ірина Гаєвська СЕМІНАР У ЦИКОВІ

Свято ремесел

Минулого тижня районний відділ культури на базі Циківського Народного дому провів кущовий семінар-практикум, учасники якого не тільки познайомились з різними видами українських ремесел, а й випробували свої сили у майстеркласі. Відкрила семінар директор НД Ірина Нестер.

Сільська світлиця прикрашена творчими роботами сільських майстрів – все милує зір і вабить барвами – вишивки хрестиком та бісером, витинанки, вироби з газети та глини. Тетяна Міносора провела екскурс, представляючи кожне ремесло і відданих йому людей. Присутні немовби побували на традиційних українських вечорницях, де розповідь ведучої перепліталася з піснями у виконанні юних сельчан. Майстер-клас з вишивки хрестиком вела Ольга Яворська, бісером – Христина Яворська, з витинанки – Богдан Курилко, виробів з глини – Іван Луковський, у світлиці були представлені роботи художнього плетіння з газет майстрині Світлани Чорненької. Коли по завершенні урочистої частини кожен творець запрошував на майстер-клас, то найбільше охочих зібралось біля гончарного круга. Бо якщо з різнобарвними вишивками та й фі­лігранними витинанками ми не тільки ознайомлені, а й самі вишиваємо чи витинаємо (ці ремесла побутували й досі побутують в кожному селі), то виробити якусь річ з глини на гончарному крузі для нас екзотика (бо димленою чорною

керамікою на наших теренах славиться лише Гавареччина). Спостерігаючи, як

вправно в руках гончаря Івана Луковського звичайний кусок глини перетворюється на вазочку, горнятко, глечик, сільничку чи підсвічник, кожен і собі захотів створити керамічний виріб. Вмощуємось за гончарний круг. Беремо десь з 200 грамів глини (на макітру піде понад 2 кг) і намагаємось її на крузі відцентрувати, вдавлюємо глину по центру всередину і витягуємо стінки, вони мають бути однакової товщини (як знизу, так і зверху) та ідеально гладенькі (вигладжені долонями). Проте це лише на перший погляд так легко. А насправді новачку треба докласти чималих зусиль. Та разом з тим глину треба відчувати, бо ніжний матеріал при додаванні сили може розвалитися на станку. Перший раз це, мабуть, не кожному під силу, але за допомогою майстра за якусь мить з пластичного кусочка глини вимальовується омріяна

CMYK

Дорогі діти, шановні вчителі, батьки!

Щиро вітаємо вас із Днем знань – справжнім всенародним святом мудрості, доброти і людяності. Цей день завжди особливо урочистий і хвилюючий, адже саме з нього починається незвіданий, цікавий і, водночас, нелегкий шлях до пізнання, до нових звершень, до самостійного життя. Особливим і дуже важливим у житті цей день є для першокласників, які, тримаючись за батьківські руки, вперше ступають на незвіданий шлях пізнання. Не менш важливим цей день є і для одинадцятикласників, майбутніх випускників, яким скоро доведеться обирати свій професійний шлях. Перше вересня єднає нас усіх, бо кожен колись у цей день переступив поріг рідної школи, відкрив першу книжку, написав перше слово. Шановні освітяни! Вам довірено найбільше багатство нашої країни – діти. Дякуємо вам за щоденну самовіддану працю, розуміння, турботу, мудрість і терпіння. Ми вдячні вам за те, що ви виховали багато поколінь свідомих українців і щиро ділитеся своїми знаннями, любов’ю та теплом з молодою генерацією. Щастя вам, міцного здоров’я, натхненної праці та творчих успіхів!

З найкращими побажаннями

Володимир Замроз, голова районної ради

Петро Мороз, голова РДА

Щиросердечно вітаємо з 50-річчям від дня народження Куневича Василя Анатолійовича з Буська. річ. Можна залишити стінки гладенькими або за допомогою дерев’яного стека зробити візерунок. Ниточкою знімаємо готовий виріб з гончарного круга. Тепер 3-4 дні він має висихати. Виготовлення чорної кераміки доволі трудомісткий процес, бо все робиться вручну. З будь-якої глини глечика не виліпиш. Змішують два її сорти (1:1)– пісну місцеву і жирну привізну, проціджують її рідку через тоненькі сита, на якому залишаються всі корінчики, заливають в гіпсові ванни, які втягують вологу. Глину місять, як тісто на вареники, вона стає пластичною та однорідною. Готовий виріб висихає 3-4 дні, потім його лощать – вигладжують спеціальним каменем твердої породи (можна кремнієм). Коли виробів уже виготовлено достатньо, аби заповнити об’єм печі (на-

приклад, макітр потрібно 100 штук, а якщо виріб менший, то й кілька сотень), тоді кераміку випалюють за особливою методою. Повністю висушені макітри, глечики, вази, джезви, горнята тощо ставлять у піч, а в спеціальний отвір закладають дрова — бук, ясен, граб, березу. Дрова обов’язково мають бути сухими, щоб аж дзвеніли. Тільки тоді вдасться досягти

потрібної температури в печі — від 700 до 1000 градусів. Коли вироби стають червоними до прозорості, спочатку з одного боку, а потім і з другого — тільки досвідчений майстер знає коли саме — піч засипають землею, попередньо в канали накладаючи великі оберемки дров. Все потрібно робити доволі швидко, щоб дрова не встигли загорітися, а диміли. Дим втягують яскраво-червоні стінки кераміки, тому вона й називається чорною або димленою. Процес випалення або обкурення триває 12 годин. Вироби обтирають ганчіркою з олією, і вони отримують дуже привабливий блиск. Таке задоволення надто дороге, бо порівняно зі звичайною керамікою виробництво димленої обходиться ушестеро дорожче. Почерпнувши знання (правда, не все відразу вдавалося) виготовлення чорної кераміки від свого діда, Іван Луковський передає їх на майстеркласах школярам, які приїжджають до його майстерні. Чорна кераміка – прадідівське одвічне ремесло. Як бачимо, це проста технологія і невибаг­ ливий орнамент. Але саме тому у тій глибинній ниточці пам’яті народної і вся суть. Ця продимлена грудочка глини – дивний код вічності, з неї починається наше самобутнє народне мистец­ тво… Скуштувавши страви з димленої кераміки, повік не забудете їх смак. А ми повертались з Цикова із виготовленими майже власноруч глиняними виробами. По дорозі додому завернули до Олеського замку, де у фондосховищах відвідали виставку «Фарфор, фаянс, скло в інтер’єрі XVIII-XX століття», яка відкрилась 13 червня 2015 року. Працівники Олеського замку немало потрудились, щоб виставкові зали могли приймати відвідувачів. А нас вразили унікальні витвори китайських, французьких, німецьких, австрійських, російських та українських мит­ців. Основу виставки складає Львів­ська колекція Островерхова, яку у свій час галичани врятували від вивезення в Росію. Екскурсовод Леся Бідюк по­відомила, що експозиція буде щоразу оновлюватися, тому поспішіть, аби її побачити. Лариса ГАРАСИМІВ

Вже п’ятдесят позаду – половина життя. В молодість, звичайно, нема вороття. Хоч швидко так час у житті летить, а зараз бажаєм Тобі не тужить! Щоб впевнено йшов до своєї мети, щоб все, що задумав, зумів досягти. Щоб дім Твій минали тривоги й біда, щоб сила була, як весняна вода. Бажаєм Тобі тільки радісних сліз, копицю здоров’я і радості віз. Щоб поруч з Тобою кохана цвіла, й сім’я була ваша міцна, як скала. Щоб Ти відчував, як ми любим Тебе. Хай світлою буде життєва дорога, опіка і ласка від Господа Бога. Хай Матінка Божа, Цариця Свята, пошле Тобі многі й щасливі літа.

З любов’ю та повагою дружина Віра, сини Ігор та Володя, дочки Аліна і Зоряна.

Колектив Буського УВГ вітає із 50-річчям від дня народження Куневича Василя Анатолійовича.

Прийми у цей день вітання найкращі, бажаємо миру, здоров’я і щастя. Щоб лихо й хвороби Тебе обминали, зозуля сто років життя накувала. Хай легко прощається, добре живеться, все вміється, все удається. Чистого неба, радості в хаті, будь завжди веселий, щирий й багатий. Хай буде цей день незабутньо прекрасний, а небо завжди буде чистим і ясним. Хай сонечко світить промінням ласкавим, життя буде довгим і дуже яскравим. Хай Бог здоров’я Тобі дає, а Мати Пречиста завжди береже.

1 вересня відсвяткувала 55-річний ювілей наша дорога дочка, мама, дружина, бабуся Мачай Галина Іванівна з м.Буськ.

Спинити час ніхто не взмозі, жоржини полум’ям горять. На Вашім сонячнім порозі з’явилось нині 55! Ваш ювілей – то мудрості пора, хай буде вдосталь і в житті, і в домі, здоров’я, щастя, злагоди, добра, добробуту та щирої любові. Минули, наче мить, десятки літ, вони – як дощик на тоненькій шибці, вони – як пізній вересневий цвіт, вони – як тонкі струни в скрипці. Тож хай той цвіт повік не обліта, нехай струна співає, а не рветься, хай доля не скупиться на літа, хай Божа благодать панує в серці. Нехай здоров’я й сили прибувають, нехай до серця старість не спішить, щасливі Ви – бо люди поважають, багаті – бо добро в душі дзвенить. Нехай життя квітує буйним цвітом і день народження приходить знов, а доля хай дарує з кожним роком міцне здоров’я, щастя і любов!

З любов’ю і повагою мама, чоловік Богдан, син Іван з сім’єю, дочка Галина з сім’єю і вся велика родина.

3 вересня 2015 року Шановні підприємці Бущини! Щиро вітаємо вас з професійним святом – Днем підприємця!

У цей день вся Україна вшановує людей, які не тільки створили власну справу та взяли на себе відповідальність за добробут своєї сім’ї, але й створюють нові робочі місця, постачають на ринок вітчизняні товари і послуги, наповнюють бюджет району та держави, що дає змогу вирішувати нагальні соціальні проблеми. Тож дозвольте від щирого серця подякувати вам за сумлінну працю, наполегливість, висловити сподівання на подальшу плідну співпрацю у справі поліпшення життя бущан, розвитку, створення нових робочих місць. Хай щастить вам у всіх ваших починаннях. Бажаємо міцного здоров’я, злагоди у власних домівках, нових трудових звершень в ім’я розквіту та на благо Буського району, Львівщини і України! Володимир Замроз, Петро Мороз, голова районної ради голова РДА

РАЗОМ ПЕРЕМОЖЕМО

5

СОЦІАЛЬНИЙ ПРОЕКТ

Тато захищає Україну Минулого тижня тридцять чотири юні надбужанці – діти учасників АТО – побували на феєричному «Пікнік-шоу» в рамках соціального мегапроекту Львівської обласної ради «Мій тато захищає Україну».

Щиросердечно вітаємо дорогу сестру і тітку Левко Надію Степанівну з с.Сторонибаби з ювілейним днем народження, яке вона відсвяткувала 31 серпня.

Якби зійшлися в небі дві зорі і райдуги сплелися в перевело, тоді б, напевно, гори золоті в дарунок ми Тобі принесли. Але по немочі людській не здійснимо цього бажання. Отож прийми Ти від душі палкі і щирі привітання. Хай зло далекими стежками обминає, а успіх супроводжує завжди. Нехай в душі тільки весна буяє без клопотів, печалі і журби. Хай радість несе Тобі кожна хвилина, від горя заступить молитва свята. Хай щастям квітує життєва стежина на многіїмногії літа. Хай Бог милосердний з високого неба дарує усе, чого Тобі треба. А Матінка Божа, Цариця Свята, дарує щасливі і благії літа.

На дійстві, яке проходило на водних плесах і території відпочинкового комплексу «Озерний край» у Пустомитах, дітей розважали не лише професійні костюмовані аніматори, а й прикордонники. Вони привезли зі собою двох тренованих собак, які просто зачарували малечу. Та й коли ще їм довелось би побачити спанієля, який вміє шукати наркотичні речовини в транспорті і багажі, чи німецьку вівчарку, навчену брати слід.

З повагою і любов’ю брат Богдан з дружиною Любою та племінниці Іванка і Тетяна.

Щиро вітаємо з 50-річчям від дня народження дорогу дружину, маму, бабусю, дочку і невістку Ткачук Дарію Михайлівну з Тур’я-Бажанів.

У цей святковий світлий день ми щиро Вас вітаємо, доб­ ра, здоров’я Вам бажаємо. Хай обминають Вас три­воги, хай Бог дасть щастя на путі, хай світла, радісна дорога щасливо стелиться в житті. Тож не старійте і не знайте в житті не смутку, ані бід, у серці молодість плекайте, живіть до ста щасливих літ!

З повагою чоловік Петро, сини Юрій і Михайло, невістка Ірина, онук Михайлик, мама Стефанія, свекруха Романія, брат Володимир з родиною зі Львова, свати з Гутиська-Тур’янського, сім’я Сасів і вся велика родина.

5 вересня святкуватиме ювілей Козій Віра Євгенівна з смт.Красне-2.

Чого ж Тобі, рідненька, побажати і що в дарунок принести? Слів гарних можна сніп нажати і кожне слово буде колосом цвісти. Бажаємо щасливих днів та всяких благ земних без ліку. Хай добро не обминає хату, як не обминає світ весна. Хай здоров’я, радість і достаток сипляться, немов вишневий цвіт. Хай малює доля з буднів свято і дарує ще багато літ. Хай Тебе, рідна, охороняє молитва свята, а Бог хай дарує многії і благії літа.

Цікавою була зустріч із пластунами, які навчали розкладати намет та співати патріотичних пісень. За час спільних поїздок юнь з різних куточків Львівщини вже встигла потоваришувати, адже проект триває півроку. Діти учасників АТО, зокрема надбужанці, вже побували на майстер-класі з виготовлення шоколадних цукерок Львівської майстерні шоколаду, у сімейно-розважальному центрі «Веселий вулик» на вул. Княгині Ольги, взяли участь у гала-концерті «Діти і зірки» у Львівському національному академічному театрі ім.Соломії Крушельницької і скуштували смачненького у ресторані піци «La Piazza». В усіх поїздках дітей наших героїчних земляків супроводжувала депутат Буської районної ради Марія Гаєвська. Коли збирались до Пустомит, навіть запитували, чи поїде вона з ними. Звичайно, що так, бо ж хіба можна відмовитись від соціального проекту, який спрямований передовсім на емоційне розвантаження дітей учасників АТО. «Крім цього, проект є важливий і для батьків, які стали на захист Вітчизни. Вони бачать, що про їхніх дітей пам’ятають, і це піднімає моральний дух», – каже заступник голови Буської районної ради Михайло Гаєвський, який з перших днів впровадження важливого проекту «Мій тато захищає Україну» долучився до нього, організовуючи і супроводжуючи дітей на заходи до Львова. За це нещодавно отримав подяку від Львівської обласної ради (на знімку). Користуючись нагодою, він дякує усім, хто не стоїть осторонь і допомагає в поїздках: це голова РДА Петро Мороз, керівник відділу освіти Богдан Глуховецький, водії «Школяриків» та багато інших. Подібні заходи дуже потрібні і дорослим, і малим», – переконані учасники акції. Наталя Ладанівська, студентка ф-ту журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

ДУХОВНА АКЦІЯ

«Нас єднає любов»

Під такою символічною назвою 23 серпня у Буському РНД відбулося духовно-мистецьке дійство з нагоди Дня Незалежності України, 20-річчя Народного гурту «Куди йдеш?» під керівництвом о.Ярослава Лозового і 10-річчя від часу започаткування Всеукраїнської благодійної акції «Оновлення душі – відродження України».

З повагою чоловік Михайло, дочки Наталя і Юля, зяті Василь та Ігор, онуки Анастасія, Дмитрик, Софійка.

Щиросердечно вітаємо з ювілеєм члена виконавчого комітету Кізлівської сільської ради, мецената ВАЛЬЧУКА ЮРІЯ ОЛЕКСАНДРОВИЧА з м.Буськ.

Тепла і радощів бажаєм, здоров‘я Вам на всі літа! Хай сонце весело Вам сяє, хай квітне в серці доброта. Хай світять Вам життєві долі, хай обминає Вас журба. Бажаєм Вам від усього серця любові, щастя і добра. Многая і благая літа.

З повагою сільський голова Галина Бура та члени виконавчого комітету.

У КУЛЬТУРІ БУЩИНИ

Мистецькі розмаїття вересня

13 вересня о 15 год. у Народному домі с. Задвір’я відбудеться районний огляд-конкурс гуртків художньої самодіяльності закладів культури Богданівки, Красного, Утішкова, Полтви, Балучина, Русилова, Острова, Безброд, Куткора, Новосілок, Кудирявців, Ліска, а 20 вересня о тій же годині на сцені Народного дому с. Соколівка представлятимуть свою творчість місцеві учасники художньої самодіяльності та з Переволочної, Тур’я, Гутиська-Тур’янського, Стовпина, Чанижа, Заводського, Гути.

17 вересня об 11 год. у Буському районному Народному домі пройде районний семінар з драматичного жанру для директорів та художніх керівників сільських народних домів. Режисер-постановник, методист РНД Оксана Шквір представить інсценізацію фрагменту роману Ліни Костенко «Маруся Чурай».

26 вересня на сцені Буського районного Народного дому відбудеться огляд-конкурс хореографічних колективів, які діють при закладах культури. Участь у ньому візьмуть18 колективів Бущини. Голова журі – Заслужений артист України, провідний методист ЛОЦНТ і КОР В. Городиський.

30 вересня у бібліотеці с. Топорів відбудеться святкова академія, присвячена Всеукраїнському дню бібліотек.

CMYK

Цієї недільної днини на одній сцені разом із колективом-ювіляром виступив молодий талановитий гурт «Надбужанки». Цей творчий тендем народився на початку цього року, об’єднавши два надбужанські співочі колективи довкола ідеї створення та популяризації сучасної християнської пісні. З того часу «Куди йдеш?» («Quo vadis») і «Надбужанки» разом несуть актуальні послання і відповіді на непрості виклики життя. Основ­ ною наскрізною тематикою їх концертів залишається Слово Боже, любов до ближнього, доброта і взаємоповага. Ось уже два десятиліття цей чудовий гурт, який по праву носить ім’я Народного, своїми піснями, насамперед, каже: «Бог – це любов». З великою християнською програмою він виступав на різних сценах, у знаменитих театрах, біля Домініканського собору у Львові, перед тисячною аудиторією на площах міст і нечисленною – у невеличких сільських клубах. З роками змінювався склад колективу. Були у ньому, окрім керівника, й інші священики. Це і о.Роберт Глодовський, і о.Олег Макар, з яким о.Ярослав Лозовий у буремний час молився і спі-

вав на сцені головного Майдану. Також до гурту входили вчителі християнської етики і музичної школи, працівники культури. Перші аранжування творів робив засновник «Плеяди» світлої пам’яті Олег Сусол, пізніше завідувач кафедри Львівського музичного училища Юрій Антонюк.

6 листопада 2005 року у Буську стартувала Всеукраїнська акція «Оновлення душі – відродження України». Її ініціатором виступив о.Ярослав Лозовий, який, як тоді, так і сьогодні, разом із Надією і Віктором Хом’якевичами і Ігорем Красіцьким за допомогою пісні намагаються залучити молоде покоління до християнських цінностей, пропагуючи здоровий спосіб життя. Разом із ними на одній сцені виступають «Надбужанки». Учасники цього молодого колективу – а це шестеро талановитих дівчат і жінок – підтримали духовну акцію «Нас єднає любов». Своє перше бойове хрещення як вокальний дівочий ансамбль «Надбужанки» Буського РНД Мар’яна Грушицька, Оля Маркевич, Ірина Лаврін, Вікторія Підгірна, Оксана Піджарко, Христина Грабінська отримали на концерті «Піккардійської терції». Опіс-

ля були в обласному фестивалі фольклорно-різдвяного дійства «Ой, радуйся, земле» у Трускавці, у Золочеві, виступи перед військовими, які готувались вирушати в зону АТО, участь в благодійній програмі з Ігорем Богданом і гала-концерт ХVIII фестивалю “Прощання з колядою - 2015». Сьогодні ж «Надбужанки», яких об’єднала любов до пісні, активно долучились до духовної програми «Куди йдеш». Відтак дарують цю любов разом із любов’ю до Бога своїм слухачам. За це і з нагоди ювілейної дати на сцені районного Народного дому заступник голови райради Михайло Гаєвський і головний спеціаліст відділу культури РДА Надія Стахів привітали Народний гурт подякою та цінним подарунком від очільників району. На жаль, недільної днини зал РНД не потішив переповненими рядами (на відміну від футболь-

ного матчу, який цього дня проходив на полі Буської ДЮСШ). Але ті шануваль-

ники, які прийшли, особливо з дітьми – заслуговують поваги – за щирі оплески і підтримку гурту-ювіляру, які стали найдорожчим подарунком для нього. Наталя Ладанівська

3 вересня 2015 року ОФІЦІЙНО

Повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації Відповідно до рішення сесії Задвір’янської сільської ради № 665,669,670 від 28.05.2015року розпочато розроблення детального плану території для будівництва житлових будинків, господарських будівель та споруд на вул.Шевченка в с.Богданівка Буського району Львівської області. Мета розроблення: виготовлення детального плану території має на меті аналіз існуючої забудови та розробку варіанту планувальної структури з уточненням та встановленням меж земельної ділянки. Технічно-економічні показники: площа детального планування – 4, 0727 га, площа земельних ділянок, пропонованих для відведення – 1,0 га. Замовник містобудівної документації: виконавчий комітет Задвір’янської сільської ради. Розробник містобудівної документації: ТзОВ «Інститут геоінформаційних систем». Ліцензія АВ № 595619 від 9 листопада 2011р. Детально ознайомитись із проектом можна шляхом особистого звернення у Задвір’янську сільську раду за адресою: с. Задвір’я Буського району Львівської області, вул. 1 Травня, № 63, тел..4-15-72. Прийом та розгляд зауважень і пропозицій за даним проектом проводяться Задвір’янською сільською радою до 18.00 год. 10.09.2015року. Гумниська сільська рада повідомляє про проведення громадського обговорення про надання дозволу на розроблення детального плану території земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: с. Чучмани, вул. Незалежності Гумниської сільської ради. Громадські слухання будуть проводитись 10.09.2015 року в приміщенні Гумниської сільської ради. Заяви та пропозиції щодо обговорення детальною плану можна подавати до 10.09.2015 року у Гумниську сільську раду.

8.09.2015 р. об 11.00 год. в приміщенні Боложинівської сільської ради за адресою: с. Боложинів, вул. Центральна, 46в відбудуться громадські слухання проекту детального плану території земельної ділянки для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд на вул. Затишній в с. Вербляни Буського р-ну Львівської обл. Ознайомитись з проектом детального плану можна в приміщенні Боложинівської сільської ради до 10.00 год. 08.09.2015 року. Пропозиції та зауваження до проекту детального плану приймаються Боложинівською сільською радою до 10.00 год. 08.09.2015 року. На території Андріївської сільської ради ведуться роботи з виготовлення Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в селі Андріївка на вул. Польова орієнтовною площею 0,15 га. УВАГА! КОНКУРС! Управління Пенсійного фонду України в Буському ра­ йоні оголошує конкурс на заміщення вакантної посади провідного спеціаліста відділу з питань призначення та перерахунку пенсій. Вимоги до кандидатів: вища економічна чи юридична освіта за освітньокваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста; стаж роботи за фахом в державній службі не менше 1 року або стаж роботи за фахом в інших сферах на менше 2 років; знання основних принципів роботи на комп’ютері. Перелік документів: заява, особова картка форми П-2ДС, автобіографія, копії сторінок паспорта, документа про освіту, декларація про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік, дві фотокартки. Документи на конкурс приймаються протягом 30 днів з дня опублікування інформації в газеті за адресою: м.Буськ, вул.Львівська,75, управління Пенсійного фонду України в Буському районі, тел. 2-13-92.

Звернення Соціалісти Львівщини звертаються до всіх при­

хильників лівої ідеї та небайдужих громадян з метою об’єднання однодумців для втілення в життя європейських стандартів та принципів соціальної справедливості. Всіх, хто готовий відстоювати свої права і йти у владу, брати на себе відповідальність як за майбутнє територіальної громади, так і за долю України загалом, запрошуємо до спільної роботи. м. Львів, вул. Володимира Великого,2 офіс 501. Тел.: (032)2321732, (098)6453902.

Email: Vlady. Gromadam@ukr.net

ТзОВ «ХЕММЕЛЬ УКРАЇНА» запрошує на роботу:

інженера-конструктора (зі знанням 3D-моделювання металоконструкцій); кресляра (зі знанням 3D-моделювання

металоконструкцій); електрозварника на напівавтоматичних машинах; слюсаря із складання металевих конструкцій; слюсаря-монтажника приладового устаткування; токаря, муляра, штукатура, прибиральника службових приміщень. Тел.: (03264)4-69-85, (067)6222883.

ТзОВ «Хеммель-Україна», с.Ожидів, вул. Промислова, 1. ПОРАДА ДО ЧАСУ

ЯК ПІДГОТУВАТИ СВІЙ ОРГАНІЗМ ДО ОСЕНІ Восени необхідно з особливою увагою ставитися до свого здоров’я. Адже бути здоровим значно краще, ніж захворіти, а потім лікуватися. Якщо ви хочете залишатися здоровим, то наведемо вам декілька корисних порад.

У людини від природи є потужний захист — імунітет. Завдяки імунітету людина може залишатися здоровою. У більшості випадків людина згадує про імунітет лише тоді, коли очевидні перші ознаки захворювання. Ось тоді ми біжимо в аптеку і купуємо всілякі препарати від застуди. Природно, що від цього імунітет не міцніє. І для того, щоб не хворіти, необхідно підтримувати свій імунітет кожного дня.

Як зміцнити організм

У більшості випадків люди міркують так: бігати перед роботою ніколи, а пити вітаміни, що продаються в аптеці, не всі бажають. Їсти щодня часник і цибулю теж. І таких відмовок можна знайти велику кількість. А якщо трохи змінити свої погляди і побороти лінь? Кожна людина, прокидаючись вранці, виконує певні речі: умивається, їсть і п’є. А якщо всі вищеперераховані процеси робити не на автоматі, як завжди, а трохи урізноманітнити, то можна принести велику користь своєму здоров’ю. Прокидаємося. Встаньте на 15 хвилин раніше, ніж зазвичай. Цей час можна витратити на те, щоб трохи повалятися в теплому ліжечку. Не варто різко схоплюватися з ліжка. Спочатку сядьте і потягніть руки вгору. Коли встанете, спробуйте нахилитися злегка, щоб не було ніяких неприємних відчуттів, і випрямтеся. Вмиваємося. Після того, як ви остаточно прокинулися, йдемо в душ. Перед тим, як стати в душі під теплу воду, необхідно набрати в тазик холодної води. Коли постоїте під теплим душем і закінчите всі свої процедури, вилийте на себе тазик холодної води. Лити холодну воду необхідно прямо на голову. Після такої процедури ви відчуєте прилив сил і бадьорості. А крім цього підніметься настрій і зміцніє імунітет. Обливання холодною водою необхідно здійснювати, починаючи з комфортних температур, поступово знижуючи температуру води на 1 градус. П’ємо і їмо. Після прийняття душу потрібно поїсти. Їжте все, що хочете, але хоч іноді замість бутербродів з’їдайте свіжу вівсяну кашу. Але не варто забувати, що натщесерце ви повинні випити півсклянки води з розчиненою у ній чайною ложкою меду. Мед сміливо можна вживати замість полівітамінів, які продаються в аптеці. Ця процедура повинна стати звичкою.

Про те, що робити, якщо захворіли, а також рецепти, як зміцнити імунітет, – у наступному номері.

ОГОЛОШЕННЯ...

ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ БУСЬК – МОСКВА БУСЬК – САНКТ-ПЕТЕРБУРГ

Äîñòàâêà ê볺íò³â ç äîìó äî ì³ñöÿ ïðèçíà÷åííÿ êîìôîðòàáåëüíèìè ì³êðîàâòîáóñàìè òà àâòîáóñàìè. ÒåëТел.: (096)0537007; (066)6343049. Пасажирські перевезення

Буськ – Санкт-Петербург Буськ – Москва

Äîñòàâêà

ê볺íò³â ç ì³ñöяÿ äî ì³ñöяяяя ïðèçíà÷åííяÿ.

Òåë.:(098)5690897; (098)7265869, +79095924403.

Магазин «Насіння» Заїжджий двір «Антон» м.Буськ (автостанція) продає насіннєву пшеницю та ячмінь

(м.Буськ) запрошує на

І репродукції. Тел. (067)9134108.

роботу помічника повара. Тел. (098)7773162.

ТзОВ«Барком» запрошує на роботу:

на ферму.

електрогазозварника; муляра-штукатура; водія категорій В, С, Д, Е та охоронника.

Тел.: (264) 4-67-68, (067)6724746.

Мелемо зернові культури

на грис – 500 грн/т, овес – 800 грн/т (на території пивзаводу). Тел. (096)9527302.

Потрібен працівник Тел.(067)7863080. Копання траншей ланцюговим екскаватором. Тел. (093)1800752.

У супермаркет «Наш край» (смт.Красне)

7

Кільця криничні; стовпці набірні; плитка тротуарна. Тел. (098)2276358.

На роботу потрібен обвалювальник м’яса. Тел. (095)5213118. ОБМІН однокімнатної квартири на будинок (тільки Буськ). Тел. (067)1556785.

ПРОДАЄТЬСЯ монітор 4G- FLATRON 17 t710PH. Системний блок – ІNTEL CELERON 2,4 Ghz HDD 40 GB, 512 RAM, DWDRW- LG. Клавіатура. Тел. (097)4056894.

весільне плаття. Тел. (098)1729446.

1-кімнатна квартира в м.Буськ. Тел. (096)1374616.

2 - кімнатна квартира в м.Буськ, вул.Будівельників (цегляний буд.). Тел.: (098)4575847, (067)3084369.

2-кім. квартира зі всіма вигодами в смт.Красне. Тел. (096)6110090.

2-кім. к-ра в центрі смт.Олесько. Газ, вода, каналізація. Тел. (097)2391928.

на роботу потрібен комірник-охоронець

3-кімн. кварт. на вул. Львівська в м.Буськ. Тел. (093)1083303.

Тел. (068)6496539.

будинок в с.Утішків. Ціна за домовленістю. Тел. (098)4137052.

(чол. до 40 років).

1 вересня відійшла у вічність добра, чуйна, чудова людина – директор ТзОВ «Сторпласт» ВАСИЛЬ ЄВГЕНОВИЧ ДЯЧИК.

Важка хвороба передчасно забрала його від нас і родини. Багато на думці зробити було – та його життєве сонце зайшло. Сумуємо і розділяємо біль втрати зі сім’єю. Пам’ять про нього завжди буде у наших серцях. Вічна пам’ять.

З сумом і співчуттям колектив працівників ТзОВ «Спортпласт».

З глибоким сумом та скорботою сповіщаємо про передчасну смерть директора ТзОВ «Сторпласт» ДЯЧИКА ВАСИЛЯ ЄВГЕНОВИЧА. В цю скорботну годину працівники Стронибабського МПД ДП «Укрспирт» розділяють біль втрати з рідними та близькими. Світла пам’ять про нього залишиться в наших серцях. Вічна йому пам’ять. Виконавчий комітет Сторонибабської сільської ради глибоко сумує з приводу передчасної смерті члена виконавчого комітету сільської ради ДЯЧИКА ВАСИЛЯ ЄВГЕНОВИЧА і висловлює щире співчуття родині покійного. Дирекція, учнівський та педагогічний колективи Сторонибабської ЗОШ І-ІІІ ступенів висловлюють щирі співчуття учениці 2 класу ДЯЧИК ЯРИНІ ВАСИЛІВНІ з приводу непоправної втрати – смерті її БАТЬКА. Класний керівник, батьки і учні 2 класу Сторонибабської ЗОШ висловлюють щирі співчуття однокласниці ДЯЧИК ЯРИНІ з приводу передчасної смерті її батька ДЯЧИКА ВАСИЛЯ ЄВГЕНОВИЧА та розділяють горе родини покійного. Працівники Ожидівської ЗОШ І-ІІІ ст. висловлюють глибоке співчуття завгоспу школи КІНДРАТІВ МАРІЇ ЯРОСЛАВІВНІ з приводу передчасної смерті її брата БОГДАНА. Відділ освіти Буської РДА, РОППОіН України висловлюють сердечне співчуття методистові районного інформаційнометодичного центру САПРІЯНЧУК ГАЛИНІ ДМИТРІВНІ з приводу непоправної втрати – передчасної смерті МАТЕРІ і поділяють невтішне горе родини покійної. Педагогічний колектив Ожидівської ЗОШ І-ІІІ ст. висловлює глибоке співчуття методисту РІМЦ САПРІЯНЧУК ГАЛИНІ ДМИТРІВНІ з приводу непоправної втрати – смерті МАТЕРІ.

будинок в смт. Красне. Тел. (067)7106963. старий буд. (59,4 м2), фундамент під б-во пл.18 соток в центрі м.Буськ. Тел. (063)6960186. стара хата в с.Сторонибаби, газ, світло. Тел.: (067)9654328, (067)4174836. земельна ділянка під забудову в м.Буськ. Тел.(098)7738188. план під забудову в м.Буськ; бетонні кільця діам. 150 см. Тел. (097)4721859. план під забудову (8 сот.)в м.Буськ. Тел.(096)6581599. земельна ділянка (12 сот.) в смт. Красне. Тел. (097)9281548. земельна ділянка (0,8 га) в м.Буськ або обміняю на авто. Тел. (067)9224033. незавершене 2-поверх б-во в м.Буськ. Тел. (098)6789333. приміщення 1900 кв.м під в-во, тваринництво. Тел. (098)6789333. плуг 2-корпусний кінний (Польща); двигун УД-25 (бензин). Тел. (096)1429418. а/м «Шкода – фаворит», (вишнева, 1990р.в.). Тел.­(097)7931874. а/м ВАЗ-2104 2006 р.в., в доброму стані. Тел. (097)2441049. черепиця, б/в. Тел. (098)0718117.

Колектив НВК «Чанизька ЗОШ І-ІІ ст. –ДНЗ» висловлює щире співчуття вчителю ДАВИДОВСЬКІЙ МАРІЇ СЕМЕНІВНІ з приводу смерті її сестри САПРІЯНЧУК НАДІЇ СЕМЕНІВНИ.

стінка дитяча в доброму стані. Тел. (098)1729446.

Колектив працівників ветеринарної медицини Буського району глибоко сумує з приводу тяжкої втрати – смерті колишнього завідувача Побужанської ДВМ ЛЕДВОВКА ВАСИЛЯ ТЕОДОРОВИЧА і висловлює співчуття родині покійного.

корова. Тел. (067)4988841.

Методоб’єднання вчителів французької мови глибоко сумує з приводу непоправної втрати – смерті колишньої вчительки французької мови Красненської ЗОШ №2 БАБІНСЬКОЇ ГАННИ МИХАЙЛІВНИ і висловлює щире співчуття родині покійної.

молода корова. Тел. (099)3133150. кінь віком 6 років. Тел. (068)6249459. кроленята. Тел. (068)6295885.

8

МОЛОДІЖНА СТОРІНКА

3 вересня 2015 року

АКЦІЯ ВІД «ВОЛІ НАРОДУ»

ТЕНІС

Кришечка до кришечки Батерфляй у Буську – буде воїну протез Вчора у Буську на спорткомплексі ДЮСШ розпо­ чався всеукраїнський турнір з настільного тенісу серед професіоналів «Кубок BUTTERFLY-2015».

Редакція часопису «Воля народу» однією з перших долучилась до Всеукраїнської акції зі збору кришечок-закруток від пластикових пляшок, які використовуватимуть для протезування воїнів АТО. І сьогодні впевнено можна сказати – процес пішов, насамперед, завдяки нашим читачам.

Проводиться він під егідою фе­де­­ рації настільного тенісу України та Ака­ демії настільного тенісу за сприяння почесного громадянина Буського району і нашого відомого земляка Вік­тора Дідуха. Триватимуть змагання до 6 вересня. Організатори запрошують шанувальників цього виду спорту повболівати за кращих тенісистів України. Змаги проводяться в особистому заліку в наступних вікових групах: юнаки та дівчата 2004 р.н. і молодші

ветерани 50 років і старше (початок

ігор 05.09.2015 о 17-00).

Переможці та призери в кожній віковій групі будуть нагороджені сер­ ти­фікатами на придбання продукції Butterfly від компанії Butterfly-UA. Під час змагань учасники матимуть змогу замовити та придбати продукцію торгової марки Butterfly за унікальною ціною зі знижкою 15-20%.

(початок ігор 02.09.2015 о 15-00);

юнаки та дівчата 2001 р.н. і молодші

(початок ігор 03.09.2015 о 15-00); VIP-турнір чоловіки (початок ігор 04.

09.2015 о 15-00); VIP-турнір жінки (початок ігор 04.

09.2015 о 15-00); жінки 35 років і старше (початок ігор 05.09.2015 о 14-00); ветерани 35-49 років (початок ігор 05.09.2015 о 15-30);

Їх число (як дорослих, так і маленьких) збільшується чи не щодня. От і

на­пе­редодні нового навчального року до редакції завітали сестрички – шести­ класниця Ганнуся та третьокласниця Со­фійка Боднарі (на знімку справа) з Буської першої школи. Прочитавши у газеті інформацію про акцію, вирішили і собі долучитись. За два дні назбирали більше 100 штук. Ця акція – не єдина допомога дівчаток воїнам АТО. У школі брали участь у ярмарках, де продавали різні смаколики, збирали кошти на потреби військових, плели маскувальні сітки тощо. СПОГАД ПРО ЛІТО

ФУТБОЛ

Чемпіонат Буського району

Прем’єр-ліга, 10 тур:

Однокласник Софійки Володя Гроховський (на знімку зліва) назбирав понад 200 кришечок. Хлопчина знає, що вони підуть на протезування бійцям, тож збиратиме і надалі, щоб хоч чимось допомогти пораненим. Нагадаємо, що кришечки, ви­роб­ лені з різних видів пластику, дроби-

тимуть на гранули і використовуватимуть як сировину для протезування або продаватимуть. Виручені кошти підуть на протез для конкретного бійця. Контейнер для кришечок знаходиться у приміщенні редакції (м.Буськ, м-н Незалежності, 17).

Лариса ГАРАСИМІВ

Цікаве поруч

Щороку районна профспілка освітян Бузеччини організовує цікаві краєзнавчо - пізнавальні екскурсії для найактивніших спілчан. Не стало винятком і це літо. Наш маршрут проліг до середньовічних міст - музеїв під відкритим небом – Жовкви та Львова.

Друга ліга, 8 тур:

ФК «Утішків» – «УНМ Красне» 0:0, «Опришки» Лісок – «Сокіл» Соколя «Округ» Ст. Милятин – «Мебус» Сто- 3:6, ФК «Полтва-2» – ФК «Безброди» ронибаби 2:3, «Гал-Імпорт» Купче – 1:0, «Явір» Яблунівка – ФК «Чаниж» 3:0. Юнаки: «Стандарт» Заводське 2:0, ФК «Полтва» – «Сокіл» Андріївка 1:5, ФК «Вербляни» Полтва – Андріївка 0:3. Ветерани: – ФК «Буськ» 1:0. Перша ліга, 12 тур: Красне – Буськ 4:1, Гончарівка – Сторонибаби-1 «Рейнджерс» Куткір – ФК 1:8, Сторонибаби-2 – Зад­вір’я 3:0 (технічна поразка). ЛОАФ «Колос». Друга ліга «Боложинів» 4:2, «Стандарт» Побужани Група «А»: – ФК «Балучин» 3:0, «Дружба» ПеревоФК «Красне» – ФК «Яричів» (Новий лочна – ФК «Задвір’я 3:1, «Ера» Ожидів Яричів). Дорослі 1:0, юнаки 1:0.

– ФК «Топорів» 2:2. НАШІ ЗАХОПЛЕННЯ

Далеке – близьке Екзотика у будь-якому вигляді завжди притягує, інтригує. Тож саме такою є колекція екзотичних інструментів нашого краянина Сашка Саримсакова. Мандруючи світом, він привозить, як сувеніри, дивовижні речі, які, при вмілому користуванні, породжують фантастичні звуки - мелодії.

Жовква, збудована за концепцією «ідеальних міст» доби Ренесансу, зустріла нас напрочуд привітно. Приємно вразили чистотою залиті сонцем чепурні вулички і центральна Вічева площа, охайні будиночки з аркадними галереями, а ще -- привітні жовківчани та їх небайдуже ставлення до свого міста. Скрізь, куди б не ступили, – дбайливість і шана до історії, до минувшини. До нашого часу збереглися давні міські брами та оборонні стіни із казематами, що примикають до старовинного замку і разом зі спорудою міської Ратуші створюють багатий архітектурний ансамбль. До речі, у замку повним ходом йде реставрація. Своєї черги чекає і велична синагога – пам‘ятка архітектури XVII століття. Студенти з Польщі від­но­­влюють фасад архітектурної пам‘ятки – костелу Святого Лаврентія, де покояться остан-

ки засновника міста Жовква Станіслава Жолкевського. У самісінькому центрі міста до уваги городян і туристів залишки колишніх середньовічних споруд – знахідки львівських археологів. Побували і в чоловічому монастирі отців Василіян та храмі серця Христового, що зачарував чудовими вітражами та розписами на стінах, які ідентифікують з українським бароко. Невелике містечко Жовква помаленьку, але впевнено, набирає справді європейського шарму і вже незабаром стане справжньою перлиною Галичини і неабиякою принадою для туристів. Післяобідній маршрут проліг до міста Львова, щоб відвідати Личаківське кладовище -- музей під відкритим небом. Неподалік від головного входу – могила видатного українця, Героя України,

ПОГОДА У БУСЬКОМУ РАЙОНІ ЧЕТВЕР, 3 вересня хмарно з проясненням П‘ЯТНИЦЯ, 4 вересня мінлива хмарність, грози СУБОТА, 5 вересня хмарно, дощ НЕДІЛЯ, 6 вересня хмарно, дощ ПОНЕДІЛОК, 7 вересня невелика хмарність ВІВТОРОК, 8 вересня мінлива хмарність, дощ СЕРЕДА, 9 вересня мінлива хмарність, дощ CMYK

Вдень

Вночі

+23 +25 +19 +19 +18 +17 +18

+14 +13 +10 +14 +11 +7 +7

мистецтвознавця, почесного громадянина Буського району Бориса Григоровича Возницького та композитора Ігоря Білозіра. Вклонились місцям спочинку поета Івана Франка та його дружини Ольги Хоружинської, оперної діви Соломії Крушельницької, композиторів М. Колесси, А. Кос-Анатольського та В. Івасюка, письменника і поета, отця Маркіяна Шашкевича. Не оминули поховань і наших славних земляків – Президента Західноукраїнської Народної Республіки Євгена Петрушевича та українського філолога, етнографа та музеєзнавця Іларіона Свєнціцького. Отож, цікаве і пізнавальне – поруч. Було б лише бажання подорожувати та компанія друзів - однодумців. Галина Сень, голова ради Буської РО профспілки працівників освіти і науки України

Останнє надбання колекціонера – австралійський інструмент діджеріду. В горнилі дивовижного інструмента клекотить відгомін незвичних країв, зазиваючи у незвідані мандри, викликаючи спектр емоцій та відчуттів. Ближче пізнати далекий світ зблизька пощастило працівникам галузі культури. Така зустріч з оригінальним краєзнавцем, який нині мешкає у Києві, не перша, але щоразу нова, пізнавальна та цікава. У колекції Олександра Саримсакова більше півсотні екзотичних інструментів. Багато із них імітують звуки природи та українські музичні інструменти, зокрема, трембіту, дримбу, церковні дзвони. Бажаємо Олександру багато нових пригод, реалізації заповітних мрій та зустрічей з цікавими людьми… Відділ культури та туризму Буської РДА

Думки авторів публікації не «Воля народу» – часопис Буського Адреса редакції: обов‘язково відображають точку району Львівської області.

80500, м.Буськ, зору редакції. ЗАСНОВНИКИ: Буська районна рада, м-н Незалежності,17 За точність і достовірність Буська районна державна адміністрація, 2-17-37 – редактор, викладених фактів відповідають трудовий колектив редакції Буської 2-16-73 – кореспонденти, автор і рекламодавець. районної газети «Воля народу».

2-15-79 – бухгалтер, Видруковано у ВД ТзОВ «Молода Галичина». ВИДАВЕЦЬ: редакція Буської 3-03-64 – прийом реклами Друк офсетний. Умовний районної газети «Воля народу». Факс (03264) 2-17-37. друкований аркуш –2,5. Реєстраційне свідоцтво ЛВ №408 Р/р №2600501120692, Передплатний індекс 62300 від 15.07.1998р. ПАТ «Кредобанк» Рекомендована роздрібна Газета виходить у четвер. м.Буськ МФО 325365 ціна – 2,50 грн. Редактор Микола ІВАНЦІВ код ЄДРПОУ 02474021 Наклад 2500.