Ваше здоров'я №25-26 by Всеукраїнська медична газета “Ваше здоров'я”

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№25-26 (1361-1362) 24.06.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ЧИ ДЕСИНХРОНІЗАЦІЯ:

ХТО ПРОРАХУЄ МЕДИЧНІ РИЗИКИ? Децентралізація влади, проголошена в Україні, стосується усіх сфер життя суспільства. Про неї заговорили не тільки в чиновницьких кабінетах (здебільшого із захопленням), а й в операційних та сільських амбулаторіях (переважно з острахом). Чого чекати від нового поділу медичного простору? Як поєднати адміністративну і медичну карти країни? І чи не опиняться лікарі та пацієнти СТОР. на різних полюсах у новому атласі?

НОВИНИ ПЕТРО ПОРОШЕНКО НАГОРОДИВ МЕДИКІВ З НАГОДИ ЇХ ПРОФЕСІЙНОГО СВЯТА ЕПІДЕМІЯ ВІРУСНИХ ГЕПАТИТІВ ПОВ’ЯЗАНА З НИЗЬКИМ РІВНЕМ КОНТРОЛЮ КРОВІ ВАКЦИНИ ВІД ПРООН НАПРАВЛЕНІ В РЕГІОНИ ДО БОРОТЬБИ З КОДЕЇНОВОЮ МАФІЄЮ ДОЛУЧИЛИСЯ ДЕПУТАТИ І СПОРТСМЕНИ

2-5 СТОР.

ЯДЕРНА РЕАКЦІЯ ПО-УКРАЇНСЬКИ: КНОПКУ НАТИСНУЛИ, А ГРОШЕЙ НЕ ДАЛИ У березні цього року, із майже річним запізненням, Президент України Петро Порошенко особисто натиснув кнопку старту ядерної установки «Джерело нейтронів, засноване на підкритичній збірці, що керується лінійним прискорювачем електронів». Установка дасть змогу українським ученим не тільки проводити сучасні дослідження, а й виготовляти діагностичні та терапевтичні медичні радіоізотопи. Чи зрушило це з місця підготовку до роботи довгоочікуваного Міжнародного центру ядерної медицини? Які тепер терміни його відкриття і що знову СТОР. стає на перепоні?

АГРЕСІЯ ПАЦІЄНТА: ЯК УНИКНУТИ ТРАГЕДІЇ Факти нападу на бригади медиків або окремих медичних працівників із застосуванням фізичної сили розглядаються правоохоронними органами без урахування того, що це відбувається під час виконання ними службових обов’язків. Відсутність спеціальних правових засобів захисту лікаря як службової особи виглядає цинічно ще й тому, що в разі порушень чи недбалості цей статус вважається обтяжуючою обставиною, що обумовлює максимально суворе покаСТОР. рання.

НОВИНИ З А З Н АЧ Н И Й О С О Б И С Т И Й В Н Е С О К

ПЕРШІ « Л АСТ ІВК И»

ПЕТРО ПОРОШЕНКО НАГОРОДИВ МЕДИКІВ З НАГОДИ ЇХ ПРОФЕСІЙНОГО СВЯТА

резидент привітав медиків із професійним святом у Головному військовому клінічному госпіталі. 17 військових і цивільних медиків отримали ордени та медалі за значний особистий внесок у розвиток вітчизняної системи охорони здоров’я, надання кваліфікованої медичної допомоги та високу професійну майстерність. Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня нагороджено професора кафедри Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця Тараса Никулу. Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня — лейтенанта медичної служби Дмитра Бешлея, полковників медичної служби Олега Герасименка та Володимира Хіля. Д. Бешлей за період з 4 січня по 26 лютого 2015 року провів у лікарні швидкої медичної допомоги міста Маріуполь 50 оперативних втручань, у тому числі 20 судинних операцій, а з 27 лютого по 10 вересня того самого року надавав спеціалізовану медичну допомогу поране-

ним і хворим у Красноармійську, де особисто виконав 40 оперативних втручань різного рівня складності. О. Герасименко за час перебування в зоні АТО в польових умовах разом з іншими лікарями провів понад 600 операцій пораненим і травмованим військовим, неодноразово виїжджав до військових частин у різні населені пункти, потрапляючи під обстріл з мінометів та установок «Град» з боку сепаратистів. В. Хіль брав активну участь в наданні спеціалізованої допомоги пораненим та в організації евакуаційних заходів з передової до мобільних госпіталів і в подальшому направленні на лікування до центральних клінічних закладів Міністерства оборони. Ордени «За мужність» ІІІ ступеня отримали лікар Першого добровольчого мобільного госпіталю ім. Миколи Пирогова Олександр Лінчевський та молодший сержант Оксана Тицька. Орденами Данила Галицького нагороджені підполковник ме-

дичної служби Григорій Богуш, начальник Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Трускавецький», полковник запасу Василь Вовчанський, начальник хірургічного відділення з палатами гнійної хірургії 10-го військового госпіталю, підполковник медичної служби Олексій Дігтяр, лейтенант медичної служби запасу Роман Дмитришин, підполковник медичної служби Анатолій Ордатій та підполковник медичної служби Олександр Циц. Також Глава держави вручив медикам медалі «За військову службу Україні», «За бездоганну службу», «Захиснику Вітчизни», «За врятоване життя». Ще 11 медичним працівникам присвоєно почесні звання Заслуженого діяча науки та техніки України, Заслуженого лікаря України та Заслуженого працівника охорони здоров’я України. За матеріалами прес-служби Президента України та УНІАН

ВА Ж ЛИВІ К РОК И

ПРЕЗИДЕНТ ВИМАГАЄ МАКСИМАЛЬНО ШВИДКОГО ВПРОВАДЖЕННЯ «АНТИМАФІОЗНОГО» ЗАКОНУ

резидент України 16 червня підписав Закон «Про внесення змін до статті 9 закону «Про лікарські засоби» щодо спрощення державної реєстрації лікарських засобів». Згідно з ним, спрощеній реєстрації в Україні підлягають лікарські засоби, які виробляються, зареєстровані, а також застосовуються в країнах із суворими регуляторними системами: США, Канаді, Австралії, Японії, Швейцарії та в країнах Європейського Союзу за централізованими процедурами. Термін прийняття рішення щодо їх реєстрації або відмови в реєстрації скорочено до 10 робочих днів. Тепер Петро Порошенко очікує від Міністерства охорони здоров’я напрацювань під-

законних актів, які дадуть змогу реалізувати ці законодавчі зміни. «Ми поставили дуже обмежені терміни МОЗ, щоб воно видало всі підзаконні акти, й через тиждень я вже заслухаю це», — заявив Президент 17 червня під час відвідування Головного військового клінічного госпіталю. Глава держави наголосив, що реалізація прийнятого закону дасть змогу зробити «нехай невеликий, але дуже важливий крок до того, щоб ліки були дешевші й доступніші та щоб на цьому не наживалася мафія». Президент нагадав, що в цьому напрямку «ще одне важливе рішення було прийнято раніше, коли ми доручили закуповувати ліки міжнародним організаціям, які мають спеціальні ціни». Також Петро Порошенко заявив, що очікує від

Уряду, Парламенту й громадськості спільних напрацювань щодо подальшого реформування системи охорони здоров’я. Міністерство вже звернулося до провідних світових виробників із пропозицією зареєструвати ще незареєстровані в Україні лікарські засоби різних нозологічних груп, передусім онкологічні, кардіологічні, ревматичні та інші препарати, які є життєво необхідними. В. о. Міністра охорони здоров’я Віктор Шафранський наголосив, що підписаний Президентом Закон є першим і дуже важливим кроком на шляху до стабілізації та здешевлення ліків. За матеріалами прес-служби МОЗ України та УНІАН

МОЗ України 16 червня відбулося від крите засідання Комісії з питань направлення громадян на лікування за кордон, на якому були присутні представники ЗМІ, громадських, благодійних і волонтерських організацій. Комісія розглянула 10 нових справ хворих, які потребують лікування за кордоном. На сьогодні таких — 46 осіб. За проведеними підрахунками, для порятунку їх життів потрібно близько 184 млн грн. МОЗ України вже звернулося до відповідних органів державної влади з клопотанням передбачити

додаткові видатки за відповідною бюджетною програмою. Комісія також ухвалила розподіл залишків коштів і термінове їх перерахування до клінік, які погодилися оперувати трьох важкохворих українських пацієнтів. Заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ірина Сисоєнко закликала благодійні організації допомогти у вирішенні цих проблем. «По Максиму Стасіву нарешті прийняли рішення оплатити лікування в клініці Індії в повному обсязі! По Жені Вишняковій — здійс-

отири з восьми вакцин, які за кошти державного бюджету закуповує Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), повинні пройти процедуру реєстрації в Україні. В ЮНІСЕФ зазначили, що фонд не бере участі в цьому процесі, оскільки в ньому задіяні винятково виробники і МОЗ України. Проте відомо, що за семиденною спрощеною процедурою реєстрації днями зареєстровано дві вакцини виробництва GSK: від сказу та двовалентна вакцина ОПВ. «Але для поставки ОПВ потрібно внести зміни до відповідної постанови Кабінету Міністрів, оскільки цієї вакцини немає в доданому переліку. Проект необхідних змін подано до МОЗ, він затверджений у Міністерстві юстиції й зараз розглядається в Міністерстві економіки», — повідомили у фонді. Також на реєстрацію за спрощеною процедурою подані індійські вакцини АКДП (кашлюк, дифтерія, правець) виробництва Serum Institute of India та ДП (дифтерія, правець) виробництва Biological-E. У ЮНІСЕФ повідомляють, що в разі своєчасної їх реєстрації опублікований раніше графік поставок буде дотриманий. За інформацією ЮНІСЕФ, за кошти держбюджету 2015 року фонд на замовлення МОЗ закуповує вакцини БЦЖ (туберкульоз), КПК (кір, паротит, краснуха), проти гепатиту B, АКДП (кашлюк, дифтерія, правець), ДП (дифтерія, правець), проти правця дорослих, проти сказу, ОПВ (поліомієліт, двовалентна). Уже доставлені перша партія вакцини КПК (виробництва GSK) у кількості 277 тис. доз і перша партія вакцини проти гепатиту B (LG Life Sciences) — 350 тис. доз. До кінця червня надійде перша партія вакцини проти сказу. За матеріалами Pharma.net.ua

нити часткову оплату завдяки коштам, котрі залишилися невикористаними на рахунках у клініці Білорусі; решту МОЗ покриє за рахунок бюджетних коштів. Найскладнішій нашій пацієнтці, Вікторії Гонгало, що потребує трансплантації серця та відправиться в індійську клініку, лікування буде оплачене з держбюд жету. Але транспортування до Індії можливе лише санавіацією, вартість перевезення — 69 тис. Євро, й, на жаль, за рахунок бюджетних коштів ці витрати покрити неможливо, тому звертаємося до благодійних фондів з проханням допомогти терміново зібрати потрібну суму. Відлік часу, необхідного для порятунку її життя, йде не на дні, а на години!» — наголосила народний депутат.

«ПИТАННЯ ПРИЗНАЧЕННЯ МІНІСТРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я СТОЇТЬ ГОСТРО. Є ДВА НАСТУПНІ ПЛЕНАРНІ ТИЖНІ. Я Б ЗАКЛИКАВ, У ПЕРШУ ЧЕРГУ, ПАРЛАМЕНТСЬКУ КОАЛІЦІЮ, УСІХ ПРИЧЕТНИХ ДО ЦЬОГО ЯКОМОГА ШВИДШЕ ВИЗНАЧИТИСЯ З КАНДИДАТУРОЮ, ЩОБ ВИРІШИТИ, ВРЕШТІ-РЕШТ, ЦЕ ПИТАННЯ», — ЗАЯВИВ ВІЦЕПРЕМ’ЄР-МІНІСТР ПАВЛО РОЗЕНКО В ХОДІ «ГОДИНИ ЗАПИТАНЬ ДО УРЯДУ» У ВЕРХОВНІЙ РАДІ 17 ЧЕРВНЯ.

За матеріалами УНІАН та Facebook

За матеріалами ІА «Інтерфакс»

ЧЕРГА ЗА Ж И Т Т ЯМ

НА ЛІКУВАННЯ ЗА КОРДОНОМ ВКРАЙ ПОТРІБНІ ДОДАТКОВІ ВИДАТКИ

Вакцини вже проходять процедуру прискореної реєстрації

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

24 червня 2016 року

БЕЗКОМПРОМІСН А ОЦІНК А

Н А Ц БЕЗПЕК А

ВІДОМИХ «АКТИВІСТІВ-ГРАНТОЖЕРІВ» ПОПРОСИЛИ НЕ ГАНЬБИТИ НАБУ

«З

і складу Ради громадського контролю при Національному антикорупційному бюро України 9 червня 2016 року були виведені професійні «громадські активісти», прізвища яких стали синонімом шахрайства, брехні та несамовитого натоптування власних кишень, — заявив відомий журналіст Володимир Бойко у Facebook. — Йдеться про ватажків псевдогромадської організації «Центр протидії корупції», що являє собою, по суті, конвертаційний центр, через який переводяться на рахунки приватних підприємців і знімаються з них колосальні суми, котрі виділяються Україні західними філантропами й урядами США та європейських країн». «Звісно, не з власної волі пішли з Ради Голова правління ЦПК Віталій Шабунін, члени правління ЦПК Дмитро Шерембей і Олександра Устінова, а також ще три їх соратники, — пояснив В. Бойко. — Це було зроблено на прохання директора НАБУ Артема Ситника, який вмовив Шабуніна і Ко більше не ганьбити організацію своєю присутністю і не балотуватись до Ради громадського контролю при НАБУ на чергових виборах. Бо рік тому, вступаючи до цієї Ради, Шабунін подав декларацію про доходи, забувши зазначити в ній земельну ділянку, придбану на гроші, отримані від посольства Нідерландів «на боротьбу з корупцією», а Шерембей забув вказати в автобіографії, які посади він обіймав у виправних колоніях, куди тричі потрапляв за квартирні крадіжки. Тому А. Ситник, котрий через рахунки ГО «Центр протидії корупції» проганяє кошти американської урядової допомоги, опинився в дуже пікантному становищі. З одного боку, відповідно до Положення про Раду громадського контролю при НАБУ він зобов’язаний був припинити повноваження не тільки Шабуніна та Шерембея, а й інших представників ГО «Центр протидії корупції» та «Трансперенсі Інтернешнл Україна». А з іншого, як же він міг образити товаришів по бізнесу?» Як повідомив В. Бойко, боротьбу з цими «активістами із сумнівною репутацією» розпочав народний депутат Ігор Луценко,

направивши директору НАБУ Артему Ситнику вимогу виконати настанови Положення про Раду громадського контролю при НАБУ. А. Ситник її проігнорував, що змусило Ігоря Луценка звернутися до Генпрокуратури із заявою про відкриття щодо нього кримінального провадження, а потім і до Печерського райсуду зі скаргою на бездіяльність Генпрокуратури. Лише після цього Генпрокуратура надала відповідь депутату, підтвердивши, що Шабунін дійсно не зазначив у декларації про доходи, яку подав до НАБУ, балотуючись до складу Ради громадського контролю, свою земельну ділянку. Але Генпрокуратура не вважає, що Шабунін щось приховав, оскільки Положенням про Раду передбачено одну форму декларації, а він, як і всі інші члени Ради громадського контролю при НАБУ, заповнив зовсім іншу форму. «Тому це не декларація, а фільчина грамота, котра не має жодних правових наслідків, — коментує відповідь ГПУ В. Бойко. — Конгеніально. Але в такому разі Рада громадського контролю при НАБУ, що впродовж року погоджувала призначення на посади співробітників НАБУ та виконувала інші функції, передбачені ст. 31 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», є нелегітимним органом, позаяк не була сформована у встановлений законом спосіб, а її члени не подали декларацію про доходи встановленої форми». Але ця розповідь буде неповною без згадки про людину, котра керує основними грошовими потоками, що омивають кишені полум’яних «борців з корупцією», — Володимира Івановича Курпіту, помічника народного депутата Ольги Богомолець. Володимир Іванович не входить до складу Ради громадського контролю при НАБУ, він узагалі — людина не публічна. Однак саме він стоїть за спинами «борців із корупцією», контролюючи закупівлю препаратів для ВІЛ-інфікованих українців за гроші розташованого в Женеві Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією (The Global Fund to Fight AIDS,Tuberculosis and Malaria). Йдеться про

десятки мільйонів доларів міжнародної фінансової допомоги, які потрапляють не на рахунки урядових установ України, де їх легко можна було б проконтролювати, а на рахунки псевдогромадських організацій, заснованих кількома пов’язаними між собою особами. Саме так. Шабунін і Ко, насправді, основ ний дохід отримують не від «боротьби з корупцією», а від лобіювання інтересів транснаціональних фармацевтичних корпорацій, які виготовляють ліки для хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД, та кількох українських фармацевтичних виробників, пов’язаних з Борисом Литовським. Безпосередньо Курпіта разом із тричі судимим Дмитром Шерембеєм очолює громадську організацію «Всеукраїнська мережа людей, що живуть з ВІЛ», котра отримує гроші, зокрема, від Глобального фонду завдяки зусиллям менеджера цього фонду Георгія Сакварелідзе (це, між іншим, пояснює, звідки в екс-заступника генпрокурора Давида Сакварелідзе куртки вартістю 180 тис. грн, сорочки по 20 тис. грн і оформлений на іншу особу автомобіль «Тойота-Лендкрузер»). Частина ж грошей потрапляє на рахунки псевдогромадської організації «Пацієнти України» (засновники — Дмитро Шерембей і помічники-консультанти народного депутата Ганни Гапко Інна Бойко й Ольга Стефанишина) та створеної як відгалуження «Пацієнтів України» псевдогромадської організації «Центр протидії корупції». Головою правління останньої є Віталій Шабунін, членами правління — Дмитро Шерембей, Олександра Устінова та Дарина Каленюк. Усі четверо були членами Ради громадського контролю при НАБУ, при цьому В. Шабунін очолював її, а О. Устінова була секретарем. Пишномовні назви на кшталт «Центр протидії корупції» та плескання язиком про необхідність створення якогось «антикорупційного суду» слугують винятково прикриттям справжньої діяльності «громадських активістів». За матеріалами Facebook

50% ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ УКРАЇНИ ВСЕ ЩЕ НЕ ОТРИМУЮТЬ ЛІКУВАННЯ

в Україні налічується близько 220 тис. осіб, що живуть з ВІЛ, кожного року виявляють близько 11 тис. нових випадків захворювання. Протягом останніх 10 років охоплення хворих антиретровірусною терапією (АРТ) в Україні збільшено в 20 разів; частка державного бюджету на закупівлю АРТ-препаратів зросла в 13 разів, протягом останніх 12 років рівень передачі ВІЛінфекції від матері до дитини знизився у 7 разів. У квітні 2016 року Київ приєднався до Паризької декларації з протидії СНІДу, ставши першим містом у Східній Європі та Центральній Азії, у якому почалася реалі-

усьому світі служба крові вважається одним з елементів національної безпеки, натомість у нас Національна служба крові не зазнала жодних змін на законодавчому рівні за весь період незалежності, вважає заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ірина Сисоєнко. На її думку, ця служба все ще використовує застарілі методи взяття й переробки крові, виробляє продукцію низької якості та не має інформаційної системи обліку як донорів, так і донорського матеріалу. «Однією з причин спалаху епідемії вірусних гепатитів та інших захворювань є відсутність контролю за якістю та безпечністю донорської крові, — повідомила вона в Facebook. — В Україні переливання компонентів крові пов’язане з безліччю ризиків. Тим більше, зараз, коли Україна перебуває в умовах бойових дій. Під час гострої потреби в донорській крові серед осіб, які виявили бажання стати донорами, було дуже багато людей з інфекційними захворюваннями». Сучасна законодавча база не дає можливості ефективно вирішити цю проблему. Наприклад, чинним наказом Міністерства оборони України не передбачене обов’язкове проведення діагностики на інфекційні захворювання, у тому числі на гепатити та ВІЛ-інфекцію, під час проходження медичної комісії. Це, зрозуміло, перешкоджає вчасному виявленню небезпечних інфекційних хвороб. Також не розроблений механізм передачі демобілізованих до закладів охорони здоров’я за місцем проживання для їх належної діагностики та лікування. За словами І. Сисоєнко, розробка нового законопроекту, що усуває ці недоліки, — на завершальній стадії. За матеріалами Facebook

ГЛОБА ЛЬНЕ ЗА В Д А ННЯ

асідання Генеральної Асамблеї ООН з питань протидії ВІЛ/СНІДу під головуванням Генерального секретаря ООН Пан Гі Муна за участю Глав держав та урядових делегацій відбулося 8-10 червня 2016 року у м. Нью-Йорк (США). В. о. Міністра охорони здоров’я України Віктор Шафранський у своїй доповіді наголосив, що нині Україна, навіть зважаючи на анексію Криму і військову агресію РФ на Сході країни, що призвели до уповільнення економіки й обмеженості фінансових ресурсів, спрямовує всі наявні зусилля на боротьбу з епідемією ВІЛ-інфекції. Зараз

Епідемія вірусних гепатитів пов’язана з низьким рівнем контролю крові

зація стратегії прискорення в подоланні епідемії СНІДу у великих містах. Водночас посадовець наголосив, що епідемію, на жаль, досі не вдається взяти під контроль, і 50% ВІЛ-інфікованих не отримують лікування. За результатами засідання Генасамблеї ООН прийнято політичну декларацію, у якій визначаються глобальні цілі у сфері профілактики та лікування ВІЛ-інфекції й інвестиції, необхідні на подолання захворювання. За матеріалами прес-служби МОЗ України

! УРЯД ПОГОДИВ ВІДСТАВКУ ЗАСТУПНИКА МІНІСТРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ІГОРЯ ПЕРЕГІНЦЯ НА ЗАСІДАННІ 8 ЧЕРВНЯ. І. ПЕРЕГІНЕЦЬ БУВ ПРИЗНАЧЕНИЙ НА ЦЮ ПОСАДУ В БЕРЕЗНІ 2015 РОКУ, У ВІДСТАВКУ ПОДАВ НАПРИКІНЦІ КВІТНЯ 2016-ГО. За матеріалами Facebook

НОВИНИ ТА Р И Ф Н А Д И С Ц И П Л І Н А

НОВІ ЗАК УПІВЛІ

ПЛАТНІ МЕДИЧНІ ПОСЛУГИ — ЗА ЄДИНОЮ МЕТОДИКОЮ РОЗРАХУНКУ

Вакцини від ПРООН направлені в регіони

МОЗ України сформовано робочу групу з питань затвердження єдиної методики розрахунку вартості надання медичних послуг у закладах охорони здоров’я. Відповідний Наказ від 08.06.2016 р. №538 оприлюднений на офіційному сайті МОЗ України. До складу робочої групи ввійшли представники МОЗ, фахівці

структурних підрозділів з питань охорони здоров’я деяких обласних, Київської міської державної адміністрацій, низки державних підприємств, установ і закладів, експерти. Очолив групу заступник Міністра — керівник апарату Роман Василишин. Група опрацює та затвердить єдину методику розрахунку вар-

тості медичних послуг, що дасть мож ливість місцевим органам виконавчої влади встановлювати вартість платних медичних послуг (на принципах економічного обґрунтування тарифів і дотримання державної дисципліни цін). За матеріалами прес-служби МОЗ України

Н А НИЗЬКОМ У СТА Р Т І

СТАРТ ПРОЦЕСУ РЕФЕРЕНТНОГО ЦІНОУТВОРЕННЯ — 1 СЕРПНЯ

червня відбулася міжвідомча на рада з питань цінової доступності лікарських засобів за участі пред ставників МОЗ, Міністерства економічного розвитку та торгівлі, Міністерства фінансів, Державної фіскальної служби, Антимоно польного комітету та Державної регулятор ної служби України. Розглядалися питання

щодо забезпечення населення якісними, ефективними та доступними ліками шляхом впровадження референтного ціноутворення та системи реімбурсації на основні лікарські засоби. Доопрацьовані проекти постанов з урахуванням пропозицій центральних орга нів влади будуть підготовлені та подані до КМУ найближчим часом.

За словами в. о. Міністра охорони здоров’я Віктора Шафранського, на 1 серп ня заплановано старт процесу референтного ціноутворення на лікарські засоби, що згід но з попередніми розрахунками сприятиме 20-відсотковому зниженню цін на ліки, які закуповуються за бюджетні кошти, а систе ма реімбурсації на препарати для лікування серцево-судинних захворювань запрацює з 1 жовтня. За матеріалами прес-служби МОЗ України та УНІАН

ОБТ Я Ж ЛИВО Й НЕ ДОЦІЛЬНО

ДЕКЛАРУВАННЯ ЗМІН ОПТОВО-ВІДПУСКНИХ ЦІН НА МЕДВИРОБИ СКАСОВУЄТЬСЯ?

а сайті МОЗ для громадського обгово рення опубліковано проект Постанови Кабінету Міністрів України «Про вне сення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 року №955 та від 2 липня 2014 року №240», яким передбачаєть

ся скасувати процедуру декларування зміни оптово-відпускних цін на вироби медичного призначення. У документі наголошується, що подібна процедура взагалі відсутня в європей ській практиці, вона є вкрай обтяжливою, фі нансово витратною й недоцільною. Ухвалення

цих змін дасть змогу створити найсприятли віші умови для ведення господарської діяль ності операторами ринку медичних виробів, а також оптимізувати трудові ресурси МОЗ. За матеріалами прес-служби МОЗ

дійснено розподіл першого траншу імунобіологічних препаратів, закуп лених за державні кошти міжнарод ною організацією ПРООН на загальну суму 169,2 млн грн. До нього ввійшли: комбінована вакци на для профілактики дифтерії, правця, кашлюку (ацелюлярний компонент), по ліомієліту та захворювань, спричинених Haemophilus influenzae типу b («Пентак сим») — більше 300 тис. доз; вакцина кон’югована для профілактики захво рювань, збудником яких є Haemophilus іnfluenzae типу В — 174 тис. доз; вакцина для профілактики гепатиту В рекомбі нантна рідка («Еувакс В») — 350 тис. доз. Нагадаємо: у 2015 році Загальнодер жавна програма з імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2009-2015 роки вперше за п’ять років була на 100% профінансована з держав ного бюджету. За матеріалами прес-служби МОЗ України

Чекаємо на діагностичне медобладнання

едичне обладнання для діагнос тики ВІЛ-інфекції та туберкульозу на суму майже 3,76 млн дол. буде доставлено в Україну за Програмою роз витку ООН у рамках закупівель для МОЗ. Переможцями тендерів стали компанії Abbot, Roche Diagnostics, Axygen, Beckman Coulter Int., Becton, Dickinson and Company, Bio-Rad, ILS, МediaBioAlliance, Standard Diagnostics, Thermo Fisher. Тест-системи для діагностики туберкульозу на суму понад 536 тис. дол. поставлятиме Becton, Dickinson and Company. За даними ПРООН, з листопада 2015 року закупівлі препаратів, що здійснюються через цю організацію, дали змогу заощади ти майже 572,5 тис. дол. бюджетних коштів. За матеріалами УНІАН

ДІСТА ЛО!

ДО БОРОТЬБИ З КОДЕЇНОВОЮ МАФІЄЮ ДОЛУЧИЛИСЯ ДЕПУТАТИ І СПОРТСМЕНИ

ародний депутат України Олексій Гон чаренко направив депутатські звер нення на ім’я керівників Національної поліції України та Національного антикоруп ційного бюро України щодо неприпустимості потурання з боку посадових осіб держави

безконтрольному поширенню опіумних нар котиків через аптеки. Про це повідомив Міжнародний благо дійний фонд «Єдиноборства проти нарко манії та дитячої злочинності», який ініціював залучення народних депутатів до вирішен

ня проблеми безконтрольного продажу «аптечних наркотиків» і кодеїнової залеж ності в Україні. За матеріалами narkotikam.net.ua

МІНІСТ ЕРСЬК ИЙ ПОГЛЯД

ПРИМУСОВИЙ РОЗПОДІЛ ВИПУСКНИКІВ МЕДВИШІВ ПОРУШУЄ ЇХ ПРАВА

озподіл випускників медичних уні верситетів, котрі навчалися за кошти державного бюджету, потрібно скасу вати як дискримінаційну практику. Водночас необхідно мотивувати таких випускників працювати в сільській місцевості, вводя

чи надбавки до заробітних плат і надаючи безкоштовне житло. Таку думку висловила міністр освіти і науки Лілія Гриневич на на раді з ректорами вишів. Застаріла «радянська» норма щодо розпо ділу випускників-бюджетників, яка зобов’язує

їх відпрацювати 3 роки після отримання дип лому, зараз поширюється лише на медичну галузь освіти. За словами Л. Гриневич, уже розроблено проект закону про її відміну. За матеріалами УНІАН

! МОЗ РОЗРОБЛЕНО ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ «ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ ГОСПІТАЛЬНИХ ОКРУГІВ» ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІДПОВІДНОЇ НОРМАТИВНОЇ БАЗИ ДЛЯ ОПТИМІЗАЦІЇ ВТОРИННОЇ (СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ) МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ШЛЯХОМ СТВОРЕННЯ ЦИХ ІНСТИТУЦІЙ. ПРОЕКТ ПЕРЕБУВАЄ НА ГРОМАДСЬКОМУ ОБГОВОРЕННІ. За матеріалами прес-служби МОЗ України

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

24 червня 2016 року

З А М І ТА Ю Ч И С Л І Д И

ВИРОК

ОЛЬГА БОГОМОЛЕЦЬ ПОЗБАВЛЯЄТЬСЯ НЕУГОДНИХ... СВІДКІВ?

ле чи вдасться їй приховати спільні бізнес-інтереси з Петром Багрієм, Олегом Мусієм і Філею Жебровською? У 2014 році тодішній Міністр охорони здоров’я Олег Мусій рекомендував призначити на посаду свого заступника Наталю Лісневську. Його не збентежило, що вона не мала досвіду роботи ані у сфері охорони здоров’я, ані на керівних посадах, а була скромним викладачем юридичних кафедр Національ ного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова та Національного авіаційного університету. Щоправда, амбіції Н. Лісневської шукали визнання і в інших галузях: вона неодноразово, але безуспішно, балотувалася на виборні посади від партії «Собор» Павла Жебрівського, молодшого брата власниці й гендиректора фармзаводу «Фармак» Філі Жебровської. Уже через місяць роботи в Міністерстві Мусій перепідпорядкував своїй протеже Державну службу України з лікарських засобів (Наказ МОЗ України від 19.06.2014 р. №274-к) і ключові структурні підрозділи МОЗ, які відповідали за проведення тендерних закупівель:  юридичне управління — за узгодження тендерних процедур, документацію конкурсних торгів та внутрішні накази МОЗ, що стосувалися тендерів;  сектор з питань запобігання та виявлення корупції — за боротьбу з корупцією в системі держзакупівель;  управління фармацевтичної діяльності — за реєстрацію препаратів, що могли закуповуватися за бюджетні кошти, та за реєстрацію граничних цін, без декларування

яких фармпідприємство просто не могло брати участі в торгах МОЗ. У журналістських розслідуваннях 2014 року згадувалося, що Н. Лісневська активно «кришувала» діяльність радників колишнього Міністра Раїси Богатирьової — Віктора Чумака та Ольги Баули, які контролювали реєстрацію лікарських засобів через ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я». До речі, нині Віктор Чумак — радник Філі Жебровської. Також мова у ЗМІ йшла про те, що робота МОЗ України контролюється групою Петра Багрія, відомого фармолігарха, якого називають лобістом призначення О. Мусія на посаду Міністра в першому післяреволюційному Кабміні. Петро Багрій також очолює асоціацію «Виробники ліків України», котру фінансує «Фармак» Філі Жебровської. 26 травня 2015 року, через два місяці після того, як Кабмін звільнив Н. Лісневську з посади заступника Міністра охорони здоров’я, вона зас нувала одразу дві компанії: ТОВ «Кейфармгруп» і ТОВ «Укрмедстар» (дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України). Разом з Н. Лісневською співзасновником значився Микола Шпаковський, офіційний помічник Голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ольги Богомолець. Він нібито переміг у «чесному конкурсі» на цю посаду, про що тоді вона урочисто повідомила користувачам соцмереж. От тільки Ольга Вадимівна чомусь не додала, що спільні з Лісневською компанії її помічник створив за три місяці до «чесних виборів» у помічники, а з 2014 року під

протекцією Олега Мусія той самий М. Шпаковський просував проект Всеукраїнського об’єднання «Українська футбольна асоціація медиків». На XXIV Міжнародній виставці «Охорона здоров’я 2015», що відбулася в Києві восени 2015 року, Голова профільного Комітету Ольга Богомолець позувала фотографам на фоні стенду Миколи Шпаковського, де рекламувалися «медичний футбол» і «послуги міжнародного медичного туризму» під маркою «Укрмедстар» — компанії, 50% якої належало Наталі Лісневській. Друга компанія, ТОВ «Кейфармгруп», ще цікавіша: основний вид її діяльності — оптова торгівля ліками. Однак після появи журналістських розслідувань про зв’язок Ольги Богомолець з Наталею Лісневською, протеже Олега Мусія й родини Жеб ровських, довелося вживати певних заходів. 40-відсоткову частку Наталі Лісневської у фармкомпанії ТОВ «Кейфармгруп» було передано ще одному співзасновнику — Олександру Онищенку, а 50% власності в ТОВ «Укрмедстар» відійшли Миколі Шпаковському. Примітно, що вихід Лісневської з бізнесу відбувся з різницею в 1 день — 25 травня 2016 року вона попрощалася з ТОВ «Укрмедстар», а 26 травня — з ТОВ «Кейфармгруп». До речі, О. Богомолець в одному з інтерв’ю стверджувала, що не знайома з Петром Багрієм близько. Мовляв, бачилися десь лише один раз. Хоча знавці фармринку давно в курсі про кумівські стосунки Багрія та Богомолець. Але в Ольги Богомолець, як завж ди: «І я — не я, і хата не моя». За матеріалами Pharma.net.ua

ТОРГ НЕ ДОРЕЧНИЙ

НЕЗАКОННА ПРИВАТИЗАЦІЯ КОРПУСУ КИЇВСЬКОЇ ЛІКАРНІ НЕ ПРОЙШЛА

а повідомленням прокуратури Київської області, у 2013 році Київська обласна рада із порушенням чинного законодавства затвердила перелік об’єктів спільної власності територіальних громад

сіл, селищ, міст Київської області, що підлягають приватизації, до якого було включено й будівлю офтальмологічного корпусу Київської обласної клінічної лікарні. Про її статус об’єкта охорони здоров’я було «забу-

то», і вже укладено договір купівлі-продажу між КУ КОР «Фонд комунального майна» та суб’єктом господарювання недержавної форми власності. Прокуратура вимагає повернути об’єкт охорони здоров’я в комунальну власність у судовому порядку, оцінюючи будівлю площею 2186,5 кв. м у 7,4 млн грн. За матеріалами прес-служби прокуратури Київської області

СИ ЛЬНОДІЮЧИЙ ФА ЛЬСИФІК АТ

ПЕРЕКРИТО КАНАЛ ПОСТАЧАННЯ ПІДРОБЛЕНИХ ЛІКІВ ІЗ РОСІЇ

БУ припинила протиправну діяльність групи зловмисників, які контрабандно ввозили на територію України сильнодіючі речовини й організували незаконне виробництво фальсифікованих препаратів відомих світових виробників. За повідом ленням служби, нелегальне виробництво

очолював громадянин однієї з країн Південної Азії. Сильнодіючі лікарські засоби ввозились із Російської Федерації. Після підроблення серії та номера партій ліки реалізовувалися через власну мережу аптек у Київському й Одеському регіонах. Під час обшуків складських приміщень і аптечних

пунктів у Києві та Одесі правоохоронці вилучили майже 2 тис. упаковок фальсифікованих лікарських препаратів широкого спектра дії, комп’ютерну техніку та документи. Триває слідство за ч. 2 ст. 305 Кримінального кодексу України (контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів). За матеріалами прес-центру Служби безпеки України

Міністр охорони здоров’я Латвії втратив посаду через лікування без черги

рем’єр-міністр Латвії Маріс Кучінскіс прийняв прохання про відставку міністра охорони здоров’я країни Гунтіса Белевича. Причиною такого рішення став скандал навколо керівника міністерства, пов’язаний з тим, що він скористався своїм службовим становищем і отримав медичні послуги в Латвійському онкологічному центрі без черги. Про те, що його було прооперовано, стало відомо з анонімного електронного листа, у якому повідомлялося: чиновник проходив лікування за державний кошт і поза чергою. У відповідь на звинувачення міністр публічно заявив, що це наклеп, а послуги за рахунок держави востаннє він отримував у 2004 році. Белевич показав журналістам копії двох чеків на загальну суму в 90 Євро — такою була, за словами чиновника, вартість проведеної операції. Але місцеві ЗМІ з’ясували, що насправді подібні втручання в приватних клініках коштують 900 Євро. «Підставою для прийняття рішення з мого боку стало те, що він збрехав і вчора ввечері зізнався в цьому, — сказав Глава латвійського уряду, пояснюючи причини свого рішення. — Потрібно було проявити мужність і зізнатися у своїх вчинках». Гунтіс Белевич публічно вибачився за те, що підірвав довіру до системи охорони здоров’я і держави, а також перед пацієнтами та персоналом центру. Бюро із запобігання і боротьби з корупцією Латвії почало розслідування щодо можливого факту зловживання службовим становищем посадовця. За матеріалами LA.lv

! ОГОЛОШЕНО ВІДКРИТИЙ КОНКУРС НА ПОСАДУ ГЕНЕРАЛЬНОГО ДИРЕКТОРА ДУ «ЦЕНТР ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я МОЗ УКРАЇНИ» — НОВОСТВОРЕНОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ УСТАНОВИ МЕДИЧНОГО ПРОФІЛЮ, ДО ФУНКЦІЙ ЯКОЇ ВХОДИТИМУТЬ ЗОКРЕМА ЕПІДЕМІОЛОГІЧНИЙ НАГЛЯД ТА БІОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА. ДОКУМЕНТИ ПРИЙМАЮТЬСЯ У МОЗ ДО 29 ЧЕРВНЯ 2016 РОКУ. За матеріалами прес-служби МОЗ України

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

ЯДЕРНА РЕАКЦІЯ ПО-УКРАЇНСЬКИ:

КНОПКУ НАТИСНУЛИ, А ГРОШЕЙ НЕ ДАЛИ Наша газета неодноразово висвітлювала перипетії впровадження в Україні Концепції розвитку ядерної медицини на період до 2017 року, зокрема створення в Харкові Міжнародного центру ядерної медицини. У березні цього року, із майже річним запізненням, Президент України Петро Порошенко особисто натиснув кнопку старту ядерної установки «Джерело нейтронів, засноване на підкритичній збірці, що керується лінійним прискорювачем електронів». Чи зрушило це з місця підготовку до роботи довгоочікуваного медичного центру? Які тепер терміни його відкриття і що знову стає на перепоні?

Галина ЄФИМОВА, заступник директора комунального закладу охорони здоров’я «Харківський обласний клінічний онкологічний центр», кандидат медичних наук

Президент П. Порошенко під час експериментального запуску ЯПУ «Джерело нейтронів»

Харків має солідний медичний потенціал

роблема забезпечення населення регіону сучасним високотехнологічним радіологічним устаткуванням для діагностики та лікування онкологічних хворих надзвичайно актуальна у зв’язку з тим, що в Україні, як і у світі, смертність від раку посідає 2-е місце після серцево-судинних захворювань. Актуальне завдання онкологів України — забезпечити ранню діагностику онкологічного процесу й ефективне лікування хворого. З обома проблемами буде значно легше впоратися, коли реалізуємо ідею створення Міжнародного центру ядерної медицини, який займатиметься діагностикою та лікуванням онкологічних захворювань. Успіхи діагностики пов’язані передусім з використанням вітчизняних ізотопів. У Харкові є технічний, інтелектуа льний і кадровий потенціал для плідної роботи такого надсучасного центру. Перспективи лікування — це застосування лінійних прискорювачів електронів, сучасних високотехнологічних потужних радіотерапевтичних установок, які й забезпечать сучасний рівень надання високоспеціалізованої радіологічної допомоги.

Ядерна підкритична установка (ЯПУ) «Джерело нейтронів»

МАСШТАБ ПРОБЛЕМИ За оцінками аналітиків, світове виробництво і споживання радіофармпрепаратів щорічно зростає на 10-15% і до 2020 року тільки в США становитиме понад 20 млрд дол. Для забезпечення провідного становища України у цій галузі буде реалізовано проект створення у Харкові Міжнародного центру ядерної медицини, до якого ввійдуть відділення: позитронно-емісійної томографії; променевої терапії; радіоізотопної терапії;

нейтронної брахітерапії на основі компактного переносного нейтронного джерела; виробництва діагностичних медичних радіоізотопів для ОФЕКТ та ПЕТ і терапевтичних радіоізотопів на основі Cu-67, Pt-195m. Виробництво медичних ізотопів з тривалим періодом напіврозпаду у ННЦ ХФТІ може не тільки забезпечити потреби Харківщини та України загалом, а й створити перспективи для їх експорту.

Перший лінійний прискорювач за програмою взаємодії та науково-технічної співпраці зі США вже отримано. Планується придбати ще кілька. Перший — не новий, його вже використовували у США, але поставка цілком коректна. Проте інсталяції сучасних комп’ютерних програм і технічне налагодження дещо затримують уведення його в експлуатацію. До того ж, згідно з нормами ВООЗ для Харківщини потрібні принаймні три такі апарати, інакше ми не зможемо розпочати лікувальний процес. За таких умов зменшуються витрати: одна команда медиків й одна команда фізико-технічного персоналу обслуговуватимуть усі апарати. Техніка дуже делікатна, тому персонал буде навчатися за кордоном, оскільки необхідне суворе виконання всіх умов експлуатації. І н шою, не мен ш ва ж л и вою, проблемою є т ранспорт у ванн я радіофармп репаратів із коротким періодом напіврозпаду до онкоцентру та хворих з онкоцентру до майданчика на території Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» (ННЦ ХФТІ), де невдовзі буде створено центр променевої терапії, у якому працюватимуть лікарі-радіологи, радіаційні технологи та лаборанти, а також фізики для технічного й технологічного супроводу лікування. Доправляти туди й повертати назад наших пацієнтів будемо санітарним транспортом. А обстеження, підготовку до променевої терапії та цілодобове медичне спостереження вони отримуватимуть в онкоцентрі. Проблему з організації лікувального процесу та логістики вирішити нескладно, інша справа — фінансування. Безумовно, джерело фінансування такого потужного і масштабного проекту має бути державним. Можливо, з процесами децентралізації відкриються нові перспективи для нашого регіону. До речі, цей проект включено до низки проектів ре-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

24 червня 2016 року

гіонального розвитку, що дає надію на його життєздатність. Зазначу також, що всі харківські діагностично-лікувальні заклади (підрозділи) ядерної медицини мають бути пов’язані між собою єдиною телемедичною мережею, що дасть змогу передавати інформацію про пацієнтів у режимі реального часу з високою роздільною якістю не лише на регіональному рівні, аби в разі потреби долучати до вирішення медичних питань закордонних експертів. Харків має відповідний потенціал для створення такої мережі. І останнє, що нас хвилює, — кад ри, адже для роботи на сучасному обладнанні потрібні відповідно підготовлені фахівці, як інженерно-технічний персонал (фізики, інженери), так і медики (радіаційні онкологи та середній медичний персонал). У програмі розвитку ядерної медицини передбачено навчання спеціалістів за кордоном на ідентичних апаратах з отриманням відповідних сертифікатів. Американські колеги готові прий няти українських. А ле наріжний камінь той самий — фінансування.

Медики чекають на команду від фізиків За втіленням у життя ідеї створення в Харкові Міжнародного центру ядерної медицини реально стоять людські життя, які ми вже могли б рятувати. Адже переваги радіаційної терапії із залученням новітніх технологій — колосальні. Сучасне устаткування дає змогу чітко «прицілитися» спеціальною системою наведення, завдяки чому пухлина опромінюється в максимальній дозі, а прилеглі критичні органи та тканини, не залучені до онкопроцесу, отримують мінімальну дозу опромінення. Принципова різниця в діагностиці та лікуванні на новому устаткуванні полягає у термінах виживаності пацієнта. У діагностиці це, насамперед, виявлення пухлин на ранніх стадіях, що є для України великою проблемою. Крім того, вітчизняні фармпрепарати забезпечать вищу точність діагностики, а сучасні технології променевої терапії — оптимальний розподіл (доза і час опромінення) та мінімальне радіа ційне навантаження на організм. Про досягнення в променевій терапії ми говоримо вже кілька років. Цього року сподіваємося перейти від обговорення до конкретних кроків. З американськими партнерами прописано план дій, й у червні-липні наші колеги-фізики підійдуть до завершення стадії технічної оцінки лінійного прискорювача. Слід зазначити, що експлуатація позитронно-емісійного томографа та лінійного прискорювача електронів — це паралельні проекти. Вони можуть бути незалежними або ж розвивати один одного. Щодо виробництва фармацевтичних препаратів, то теж настав час переводити роботи з наукової площини в практичну. Отже, проект триває. Ми рухаємося вперед, хоча технічна складова — набагато швидше, аніж медична. Але медики за своєю природою оптимісти, тому ми з надією чекаємо команди від фізиків. А ще — сподіваємося на допомогу держави.

Сергій ПУГАЧ, керівник підрозділу з трансферу технологій Національного наукового центру «Харківський фізикотехнічний інститут»

Можливості, які вже потрібно використовувати

е тільки для України, а й для всієї Європи ЯПУ «Джерело нейтронів, засноване на підкритичній збірці, що керується лінійним прискорювачем електронів» унікальна. Подібна зараз будується в Бельгії, але її запуск заплановано на 2024 рік. І ми маємо використати отриману перевагу в часі. Установка дасть змогу українським ученим не тільки проводити сучасні дослідження, а й виготовляти діагностичні та терапевтичні медичні радіоізотопи. Усі дослідження проводимо спільно з Аргонською національною лабораторією (США). Роботи фінансуються США, їх загальна вартість становить понад 85 млн дол. Основне призначення ЯПУ «Джерело нейтронів» — фундаментальні дослідження. Одночасно з її створенням було збудовано радіохімічну лабораторію, обладнану сучасним німецьким устаткуванням та технологіями для виробництва діагностичного радіофармпрепарату на основі ізотопу технецій-99м. В Україні поки що немає виробництва радіоактивних ізотопів та фармпрепаратів, їх експортують із Польщі й Узбекистану. За планом, у першу чергу ця лабораторія забезпечуватиме технецієм клініки Харкова. Цим займатиметься ДУ «Інститут медичної радіології ім. С. П. Григор’єва» НАН України. На другій черзі — усі медичні заклади країни, на третій — продаж радіоізотопів як фармпрепаратів за кордон. ЯПУ «Джерело нейтронів» має кілька каналів виведення нейтронів. Один із них можна організувати під бор-нейтрон-захоплювальну терапію — медичний напрям, який активно розвивається в усьому світі. Небагато лабораторій можуть похвалитися тим, що займаються цим видом лікування. Поки лідерство в цій галузі вибороли Японія, США та

Росія. Для розвитку нейтрон-захоплювальної терапії необхідно мати дослідницький реактор, створити спеціалізований біологічний бокс і забезпечити виведення з активної зони реактора пучка теплових нейтронів. В Україні такий реактор є тільки в Інституті ядерних дос ліджень НАН України, але можливостей виведення нейтронного пучка для застосування в ядерній медицині там немає. До речі, як і в Харкові на сьогодні. Якщо дивитися в перспективу, то цей напрямок ми опануємо ще нескоро, оскільки передусім необхідно вирішувати фундаментальні завдання. Канали виведення нейтронів спочатку треба укомплектувати детекторами для фундаментальних досліджень, а це обладнання коштує від 10 до 20 млн Євро, тому говорити про застосування ЯПУ «Джерела нейтронів» у медицині для нейтрон-захоплюва льної терапії ще рано. Але в перспективі цілком можливо. Назву ще три основні медичні напрямки, що ґрунтуються на технологіях, які ми розвиваємо спільно з харківськими онкологічними закладами та нашими іноземними партнерами. По-перше, це виробництво медичних ізотопів за допомогою лінійного прискорювача електронів, що є альтернативою традиційному виробництву з використанням дослідних ядерних реакторів. По-друге — виробництво медичних ізотопів на циклотроні, насамперед фтордезоксиглюкози (FDG) на основі ізотопу фтору-18 для проведення позитронно-емісійної томографії (ПЕТ). По-третє — застосування прискорювачів електронів для променевої терапії. Уже сьогодні на лінійних прискорювачах електронів ми можемо отримувати такі ізотопи, як тех нецій-99м (Tc99m), мі дь- 67 (Cu67), платина-195м (Pt195m), а також технецій-99 (Тс99), і цілком здатні постачати останній медичним закладам Харкова.

Коли «фінанси співають романси», від фізиків мало що залежить Але тут виникають перепони: пот рібно створити лабораторію якості радіофармпрепаратів й отримати ліцензію на їх виробництво. Якщо запуск ЯПУ «Джерело нейтронів» та створення виробництва ізотопів на її основі забезпечують США, то фінансування проекту виготовлення ізотопів на лінійних прискорювачах шукаємо в держави, серед закордонних грантів та приватних інвесторів.

УСТАНОВКА ДАСТЬ ЗМОГУ УКРАЇНСЬКИМ УЧЕНИМ НЕ ТІЛЬКИ ПРОВОДИТИ СУЧАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ, А Й ВИГОТОВЛЯТИ ДІАГНОСТИЧНІ ТА ТЕРАПЕВТИЧНІ МЕДИЧНІ РАДІОІЗОТОПИ. УСІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОВОДИМО СПІЛЬНО З АРГОНСЬКОЮ НАЦІОНАЛЬНОЮ ЛАБОРАТОРІЄЮ (США). РОБОТИ ФІНАНСУЮТЬСЯ США, ЇХ ЗАГАЛЬНА ВАРТІСТЬ СТАНОВИТЬ ПОНАД 85 МЛН ДОЛ.

Кілька завдань на шляху створення виробництва ми вже вирішили — за власні кошти і ресурси та за допомогою науково-дослідних грантів. Оскільки Уряд України, фактично, не бере в цьому участі, то спільно з медиками шукаємо джерела фінансування самостійно. Останнім часом у пошуку приватних інвесторів нам допомагає Харківська обласна державна адміністрація, але поки що навіть завдяки спільним зусиллям ми не спроможні забезпечити прорив у цьому питанні. Оскільки медичні зак лади потребують постійного безперервного постачання ізотопів, то, відповідно, їх виробництво також має бути постійним. «Джерело нейтронів» є досить енергоємною установкою, тому вироблятиме ізотопи лише під час виконання наукових програм: робити це безперервно — не реально. Виробництво ізотопів на циклот роні передбачає наявність пучка протонів, на відміну від двох попередніх технологій, у яких використовують пучки нейтронів або електронів. Циклотрони застосовують у медицині для виробництва радіофармпрепаратів з коротким періодом напіврозпаду, необхідних для ПЕТ. Мета ПЕТ-діагностики — така сама, як і однофотонної емісійної комп’ютерної томографії (ОФЕКТ) з використанням технецію, але ПЕТ значно чутливіша та менш шкідлива для хворого. Вона дає змогу визначити локалізацію пухлин на ранніх стадіях, тоді як діагностика за допомогою технецію — фактично «сліпа». Сьогодні в Україні прилади для ПЕТ-діагостики є лише в Києві та Донецьку. Тільки-но розпочнемо власне виробництво таких ізотопів — одразу запрацює програма ядерної медицини. Але й тут безліч проблем, і знову ж таки фінансових. Бо Україна і цю програму має фінансувати самостійно. По-перше, необхідні апарати ПЕТ й циклотрони. Для Харківщини потрібні, принаймні, три такі томографи, бо один апарат, відповідно до норм, обслуговує 1 млн населення. З 2014 року ми ведемо переговори з Юліхським дослідницьким центром (Німеччина) про поставку циклотрона, який забезпечить потреби Харківщини. Але через брак коштів переговори зайшли у глухий кут. Отже, за найсприятливішого прогнозу практичний результат нашої роботи спостерігатимемо не раніше 2018 року. Під час експериментального запуску реактора Президент України заявив: «Ми повинні навчитися виробляти ізотопи. Ми повинні вивчити мож ливості використання установки в медицині, щоб більше не купувати ізотопи за кордоном, а налагоджувати ефективне виробництв о ту т. Піс ля запуску установки на повну потужність я дам відповідні доручення Уряду з метою максимально завантажити цю установку, відмовившись від іноземних постачальників». Сподіваємося, що візит Петра Порошенка до Харкова та його зацікавленість у нашій роботі зможуть зрушити з місця таку важливу для України справу. Ольга ФАЛЬКО, спеціально для «ВЗ», м. Харків

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ЧИ ДЕСИНХРОНІЗАЦІЯ: ХТО ПРОРАХУЄ МЕДИЧНІ РИЗИКИ?

Децентралізація влади, проголошена в Україні, стосується усіх сфер життя суспільства. Про неї заговорили не тільки в чиновницьких кабінетах (здебільшого із захопленням), а й в операційних та сільських амбулаторіях (переважно з острахом). Чого чекати від нового поділу медичного простору? Як поєднати адміністративну і медичну карти країни? І чи не опиняться лікарі та пацієнти на різних полюсах у новому атласі?

Валерія ЛЕХАН, завідувачка кафедри соціальної медицини, організації та управління охороною здоров’я ДЗ «Дніпропетровська медична академія», доктор медичних наук, професор

ВЗ Чи варто об’єднувати децентралізаційні процеси в медичній галузі й адміністративно-територіа льному устрої країни? — Децентралізація в охороні здоров’я забезпеч уєтьс я автономізацією закладів з метою ефективнішого управління їх діяльністю, ресурсами тощо. Децентралізація адміністра тивно-територіальна — зовсім інше поняття. Створюються об’єднані те риторіальні громади, і в разі успіш ної адміністративно-територіальної реформи вони мають бути самодос татніми з економічної точки зору. Якщо ж сьогодні ми маємо громади

з кількістю населення 1200 осіб, про яку ефективність можна говорити? У тому числі й щодо можливостей на дання медичної допомоги, і щодо ра ціональності використання ресурсів охорони здоров’я — вони лише роз порошуються. Навіть коли громади проголошують створення центрів ПМСД — це лише гра термінів, якщо фактично на їх територіях населен ня стільки, що його може обслуго вувати амбулаторія. Центр ПМСД створюється з метою управління кількома такими закладами та вико нання функцій аутсорсингу (закупівля обладнання, ведення статистики,

моніторинг тощо). Коли розробля лося положення про центри ПМСД, у ньому було прописано мінімальну чисельність населення, необхідну для їх створення (зокрема й на тери торії громад): 30 тис. у сільській міс цевості та 50 тис. — у містах. Нині ж цю норму під тиском Мінрегіонбуду вилучають, тобто створювати цент ри можна хоч на 500 осіб! Але ж тоді виходить, що в кожній територіаль ній громаді такий медичний заклад має не лише отримати ліцензію, а й сформувати адміністративно-госпо дарський штат, на утримання якого витрачатимуться значні кошти. Тоб то ми боролися за скорочення управ лінської «армії» в медицині (на це й був розрахований перехід до цент рів ПМСД у їх класичному вигляді), а тепер створюватимемо додаткові підрозділи і забиратимемо під них кошти, призначені для лікування пацієнтів? До того ж, це негативно позначиться на якості управління, бо головним лікарем центру ПМСД ста не завідувач амбулаторії, котрий не має професійних навичок управлін ня лікарнею (натомість у сучасних умовах йому доведеться мати спра ву з фінансовим менеджментом і з іншими важливими управлінськими функціями). Зрештою, така децентралізація порушить безперервність надання медичної допомоги. Тобто, якщо амбулаторія розташована на території однієї громади, а міська лі карня, де раніше пацієнт, отримавши направлення від лікаря первинки, міг пройти відповідне лікування, — на території іншої ОТГ, відтепер тако го хворого потрібно буде направляти безпосередньо в область — у заклад третинного рівня. Хіба це відпові дає маршрутизації пацієнта? І чи ефективно використовуватимуться ресурси, якщо обласні установи тре тинного рівня прийматимуть непро фільних хворих, котрі потребують лікування на вторинному рівні? ВЗ Як узгоджуються ідеї децентралізації та створення національного агентства з фінансування охорони здоров’я? — Досі не зрозуміло, на кого (на ре гіональному рівні) покладатимуться функції укладання договорів із цим агентством, хто контролюватиме їх виконання. Тобто питань значно більше, ніж відповідей. Як і стосовно фінансування галузі в цілому. Медич них субвенцій, наданих державою на місця у 2015-2016 роках, не вистачає ні на первинну, ні на вторинну ланки. Якщо громади вважають, що завдя ки отриманим коштам вони зможуть розвивати якісну медицину, то вони просто нічого в цьому не розуміють. Коштів мало, і з кожним роком їх меншає, тож роздрібнені громади не зможуть самостійно придб ати нове обладнання, доведеться нако

8 www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

24 червня 2016 року

пичувати необхідні кошти впродовж десятиліть. Або ж оновлювати мате ріальну базу в складчину: спочатку купили рентгенапарат одній гро маді, потім — іншій (якщо вийде). Тобто оптимізму щодо ефективнос ті «дружби після розлучення» також мало. Принаймні, на сьогодні можна говорити про знищення районного рівня охорони здоров’я. Не зрозумі ло, хто координуватиме діяльність медичних закладів на цій території, з ким потрібно буде укладати угоди на надання медичної допомоги насе ленню. Договірні відносини в охороні здоров’я — це сучасна форма взаємо дії між замовником і виконавцем, а хто нині є замовником? ВЗ Можливо, створення госпітальних округів не обросте такою кількістю проблем, оскільки цей процес обговорюється вже давно? — На жаль, я бачу, що представни ки Мінрегіонбуду розуміють госпі тальні округи як об’єднання установ із власним управлінням. Тобто за мість міських, районних та обласних департаментів охорони здоров’я (чи нарівні з ними) створюватимуть ся ще якісь управлінські структу ри для округів. При цьому значно збільшиться кількість управлінців (навіть за умови ліквідації нинішніх департаментів) — це додаткові витрати і відсутність можливості коор динувати діяльність закладів. Хоча ідея створення госпітальних округів дійсно обговорюється давно, однак методика їх формування досі, як-то кажуть, «у головах», кожна з яких бачить це на свій лад. Наприклад, у Дніпропетровській області свого часу планувалося створити 5 таких округів, нині пропонують 7. Ніхто не проти, але чому саме стільки, які аргументи, принципи, критерії? Змінилася концепція формування

госпітальних округів чи як домови лися, так і буде? Ідеологія реформ, концептуальні засади мають переду вати змінам, а не навпаки. Я просто приголомшена тим, що такі речі ніде не прописано, і часто вектор змін задають егоїстичні інтереси окре мих громад, які прагнуть отримати ресурси і розпоряджатися ними на власний розсуд. Це може спричини ти соціальний вибух, оскільки через деякий час населення не зможе отри мати належної медичної допомоги в окремих «удільних князівствах». ВЗ Але ж деякі з них обіцяють збудувати власні лікарні, утримати кваліфіковані кадри, закупити сучасне обладнання… — Навіть якщо окрема заможна гро мада і може збудувати приміщення нової лікарні й навіть придбати МРТ, це не означає, що вона забезпечить якість надання медичної допомоги в цьому закладі. Наскільки ефектив ною буде лікарня, де хірург зробить одну операцію на півроку, де фахівці інших напрямків не зможуть підтри мувати високий рівень професіона лізму через відсутність достатньої практики? Рано чи пізно це закін читься катастрофою: втратою люд ського здоров’я чи навіть життя. Не кажу вже про собівартість послуги, наданої таким закладом. Та головне — це високі ризики для пацієнтів че рез «розпорошення» системи. Вони набагато вищі, ніж у дореформний період — тоді хоч якась координація існувала! Нині ж райони «розсипа ються» на дрібні громади, й охорона здоров’я, особливо в сільській місце вості, потрапляє «під ніж». Чи змо жуть маленькі місцеві лікарні про водити стентування при інфаркті міокарда, який «косить» українців, чи будуть там фахівці, здатні опера тивним шляхом лікувати інсульти, чи зможуть ці заклади придбати

ангіог рафи? У великих містах таку допомогу надаватимуть, а от сільські мешканці залишаться ні з чим. Я не знаю, на кого орієнтуються автори ідеї подібної децентралізації. У світі такої «моделі» немає. ВЗ Тоді хто відповідатиме за її наслідки: громади, які отримали субвенцію, чи держава, яка передала турботу про здоров’я в інші «надійні» руки? — А де прописана така «місцева» відповідальність? Ніде! Тож там, де розуміють, що не впораються зі складними завданнями, укладають угоди з ЦРЛ, передають кошти з отриманої субвенції на лікування своїх громадян іншим, потужним, закладам. Керівники громад, які не усвідомлюють своєї відповідальнос ті, відмовляються це робити. Тому мешканці таких громад, як і раніше, звертаються до ЦРЛ, і їм ніхто не відмовляє в наданні медичної допо моги, але ж це — за рахунок коштів іншої громади! Вихід один — рефор ма охорони здоров’я не повинна бути в центрі адміністративної реформи. Вона має відбуватися окремо, до того ж, шляхом формування насправді об’єднаних (а не крихітних) й еко номічно спроможних громад. Тоді на них можна покласти відповідаль ність за утримання підвідомчих уста нов охорони здоров’я, за мотивацію медичних працівників (наприклад, шляхом муніципальних надбавок, забезпечення житлом тощо). А ле вони не мають права втручатися своїми рішеннями в процес надання медичної допомоги! Потрібно чітко прописати критерії відповідальності громад за здоров’я мешканців, тоді охочих «князювати» в медицині значно поменшає, і все стане на свої міс ця. Зможете зменшити на своїй те риторії смертність, захворюваність на туберкульоз, кількість задавнених

випадків раку тощо — будь ласка. Не можете — подумайте про свою відпо відальність, перш ніж розпоряджати ся коштами на власний розсуд. Поки що громадам обіцяють тільки блага децентралізації і мало хто говорить про відповідальність. Але «букетний» період швидко минає. І такий варіант децентралізації загрожує скорочен ням медичного персоналу, неефек тивним використанням ресурсів, зниженням якості медичної допомо ги і навіть її доступності. Натомість інший варіант децентралізації в ме дицині — автономізація медичних закладів — також передбачає, що вони самостійно розпоряджатимуть ся своїми коштами, але при цьому керівники лікарень (на відміну від керівників громад) знають специ фіку охорони здоров’я. Та навіть за таких умов в угоді між замовником і надавачем медичних послуг потріб но прописати конкретні зобов’язання постачальника, які він має викона ти за отриману суму коштів. Інакше і цей варіант децентралізації також виявиться небезпечним. Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Боротьба за серця українців: парад технологій чи надійні тили?» Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

ТОЧКИ ЗОРУ Микола ДЕЙКУН, головний лікар КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», Голова постійної комісії Чернігівської обласної ради з питань охорони здоров’я, Заслужений лікар України, кандидат медичних наук

ецентралізація — надзвичайно перспек тивний шлях, і в цьому нас переконує прик лад багатьох розвинутих країн світу. Під час стажування в США я відвідав одну з місцевих громад — там вони наділені широкими правами і повноваженнями, зокрема самі можуть запро ваджувати місцеві податки та збори. Скажімо, вирішили побудувати нову дорогу (відремонту вати лікарню тощо) — ввели на це податок на три роки, збудували — відмінили його. Рада громади сама визначає для себе першочергові завдання та спосіб, у який їх вирішувати. Цей досвід потрібно запозичити і нам. Але для цього необхідно багато змінити, зокрема менталітет наших громадян. На місцях повинні навчитися розраховувати на власні можливості й жити відповідно до своїх прибутків. Під час створення громад обов’язково має враховуватися економічна складова — гро мада повинна бути економічно самодостатньою,

тільки тоді вона зможе успішно утримувати власну інфраструктуру. І третя складова успі ху — запровадження обов’язкового медичного страхування як регулятора і гаранта якості на дання медичних послуг. Децентралізація в медицині пов’язана з ад міністративно-територіальною реформою. На мою думку, вони повинні відбуватися паралель но або ж адміністративно-територіальні зміни мають передувати реформам, щоб не довелося потім перекроювати «медичну карту». Наприклад, у нашій області є невеликі райони, кожен з яких утворить свою громаду, тобто перебудови інфраструктури там не передбачається (центр ПМСД як був, так і залишиться). Труднощі мо жуть виникнути в районах, які претендують на створення кількох громад, — тут усе залежить від мудрості майбутніх керівників громад і ра йонних лікарень. Новоствореним ОТГ потрібно не вигадувати власний велосипед («свої» лікарні), а укладати договори з наявними закладами, які надають якісні послуги за прийнятною ціною (центрами ПМСД, районними лікарнями тощо). Безпе речно, деякі громади — заможні й зможуть утримувати розвинену інфраструктуру. Але їх небагато. Натомість існують такі, як, наприклад, в Ічнянському районі нашої області, де функціо нує лише одне відділення ЦРЛ, чи в Носівсько му районі, де об’єдналися жителі двох сіл, але мають лише один ФАП.

Рішенням сесії обласної ради ми затвер дили максимально прораховану модель адмін істративно-територіального розподі лу області. Однак що довше Верховна Рада України затягуватиме розгляд наших пропо зицій, то більший ризик створення на території області економічно неспроможних об’єднань. До того ж, враховуючи демографічну ситуацію в регіоні, потрібно передбачити долю громад через 10-15 років: чи збережуть вони свою життєздатність. Ми розробляли згадану мо дель з урахуванням демографічних прогнозів обласного статистичного управління, які, на жаль, є вкрай песимістичними. За прогнозами статистиків, через 20 років в області прожива тиме 850 тис. осіб (у 1991 році нараховувалося близько 1,4 млн мешканців). Створення госпітальних округів (нині це вимога часу) також взаємопов’язане зі склад ною демографічною ситуацією в країні: висока смертність населення, низька народжуваність та міграційні процеси призвели до суттєвого зменшення населення районів. Це стосується й нашої області. У процесі створення госпітальних округів потрібно врахувати, що з 1 січня наступного року всі заклади вторинного та третинного рів нів передбачається фінансувати з обласного бюджету. Тож маємо прорахувати, чи зможе область профінансувати наявну кількість лі жок (104 на 10 тис. населення за нормативу 60).

Безперечно, ми плануємо їх скорочення, але не згодні, що це потрібно робити настільки кар динально, без урахування особливостей нашої області. У зв’язку із цим керівництво регіону звернулося до Міністерства охорони здоров’я з пропозицією провести зовнішній аудит сис теми медичної допомоги Чернігівщини. Відпо відна робоча група вже працює, очікуємо на її пропозиції. Є в нас і власна модель реформування охорони здоров’я області, розроблена нашими спеціалістами з урахуванням досвіду колег із країн Балтії. Наприклад, у Ризі працює єдиний медичний заклад (окрім приватних) — Ризь кий східний госпіталь, до складу якого ввійшли центри онкології, кардіології, психіатрії, проти туберкульозний, шкірно-венерологічний, інфек ційних хвороб, педіатрії тощо. Ми також хочемо налагодити систему надання спеціалізованих і високоякісних медичних послуг, створивши із 26 закладів обласного підпорядкування один, але потужний, з різнопрофільними центрами. Районні лікарні в перехідний період будуть закладами планового та відновного лікування, які функціонуватимуть паралельно із центрами ПМСД. Уся невідкладна допомога надавати меться жителям області на рівні новостворе ного центру. Безперечно, у районних лікарнях частково скоротять стаціонарні ліжка, здебіль шого функціонуватимуть мікс-відділення (те рапевтичне та хірургічне), де медичну допомогу

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ надаватимуть лікарі різних спеціальностей. Гро мади самостійно вирішуватимуть, створювати відділення хоспісної допомоги на базі районних лікарень чи ні. Поки що не визначилися з тим, чи ввійдуть до складу обласного госпіталю медичні заклади міста Чернігова, чи функціонуватимуть вони і в якій кількості. Це питання вирішуватиме в першу чергу громада міста. Хочу лише нагадати своїм колегам: якість надання медичних послуг залежить не від кількості ліжок, а від професійності, якості та зацікавленості медичних працівників. Хочу на вести приклад латвійського містечка Прейлі, де у міській лікарні на 42 ліжка діє маленьке затишне пологове відділення на 10 ліжок, яке уклало договір із фінансовою компанією на при йом понад 450 пологів щорічно. Так от: до від ділення приїздять роділлі з Риги та інших міст країни, адже тут пропонують якісні послуги за невисоку ціну. В лікарні цілодобово працюють чотири лікарі: хірург, гінеколог, реаніматолог і травматолог. Для порівняння: у нашій області налічується майже 300 пологових ліжок і від бувається приблизно 9 тис. пологів на рік. Тож маємо орієнтир, у якому напрямку рухатися, щоб інтенсифікувати лікувально-діагностичний процес і галузь загалом. Мені також імпонує досвід роботи первинної ланки в Естонії. Там кошти на кожного жителя виділяються безпосередньо сімейному лікарю, і він сам вирішує, куди направляти пацієнта на лікування або обстеження та, відповідно, кому платити за нього. Це стимулює лікаря підви щувати свій професійний рівень, аби менше грошей витрачати на консультантів. Якщо лікар сам виконує ендоскопію, ультразвукове, кардіо графічне дослідження, щеплення — має висо ку зарплату, якщо ні — лише базовий оклад, тобто мінімальну заробітну плату. Таким чином, це стимулює лікарів первинки до надання мак симального спектра медичних послуг. Запози чивши таку систему, ми теж матимемо якісну первинну медичну допомогу. Тож, аби уникнути ризиків децентралізації медичної галузі, неод мінно маємо враховувати апробовані варіанти світового досвіду замість пошуків «особливого шляху», який може завести у глухий кут.

Вікторія КОВАЛЬ, Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України

еформи покликані закласти базу для якісних перетворень. На жаль, реформи, що відбува ються в нашій країні, вражають своєю безсис темністю та непослідовністю, і навіть закони, що приймаються для їх реалізації, не узгоджуються між собою та зводять нанівець усі досягнення. Зокрема так сталося з ініціативами пілотного реформування. У чотирьох областях країни від булися організаційно-структурні перетворення первинної ланки, ніхто не проаналізував їх нас лідків, але вирішили, що все добре, і «переки нули» реформу на всю країну. Тож практично в усіх регіонах первинну ланку реформували, на більшості територій створили центри ПМСД. Однак тоді, як у пілотах діяла нова система оплати праці сімейних лікарів (надбавки за об сяг і якість роботи), в інших областях, де медики первинки працювали з таким самим навантажен ням, її не запроваджували. Профспілці з вели кими зусиллями вдалося домогтися поширення цих надбавок на медпрацівників первинки всієї України. А сьогодні медикам кажуть: «Вибачайте, дія закону про пілоти закінчилася і не була про лонгована». Виходить, що первинку по всій країні реформували, навантаження на лікарів збільши ли, а постанова, яка передбачала підвищення за робітної плати, де-факто не діє через брак коштів — ні в колишніх пілотах, ні в інших регіонах, які

ФІНАНСОВА Й АДМІНІСТРАТИВНА ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ, ЯКА НИНІ ЗАПРОВАДЖУЄТЬСЯ В УКРАЇНІ, НЕ УЗГОДЖУЄТЬСЯ З РЕФОРМУВАННЯМ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я (РОЗМЕЖУВАННЯМ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ЗА ВИДАМИ, ФОРМУВАННЯМ ЦЕНТРІВ ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ, ЦЕНТРІВ ПМСД ТОЩО) І МІСТИТЬ НИЗКУ ЗАГРОЗ ЯК ДЛЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я, ТАК І ДЛЯ ДІЯЛЬНОСТІ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ

запровадили реформу первинки. Хіба що десь місцева влада взяла на себе такі зобов’язання, але в цілому по країні узгодженості не існує. Те саме стосується і децентралізації. Коли вже в більшості регіонів країни створено центри ПМСД, не можна й недоцільно робити крок назад. Бо це був досить складний процес, він потребував фінансових й організаційних зусиль, доводилося багато працювати над тим, щоб не скоротити лю дей, перепрофілювати кадри, зберегти належні їм виплати, стаж тощо. Щойно первинка стала на нові рейки, усі «перехворіли» реформою і на лагодили роботу по-новому, з’явилася нова ідея її переформатування. Фінансова й адміністративна децентра лізація, яка нині запроваджується в Україні, не узгодж ується з реформуванням системи охорони здоров’я (розмежуванням медичної допомоги за видами, формуванням центрів екстреної медичної допомоги та медицини ка тастроф, центрів ПМСД тощо) і містить низку загроз як для трудових відносин у сфері охо рони здоров’я, так і для діяльності медичних закладів. Наприклад, в Україні створюються ОТГ, вони отримали медичну субвенцію безпосередньо від держави і тепер хочуть керувати первинкою на свій розсуд. Свого часу галузь пережила по дібний стрес, коли сільські медичні заклади було передано під «опіку» сільських рад. Туди ж передавали й трудові книжки медпрацівників амбулаторій, а первинкою «керували» сільські голови, які почасти витрачали медичні кошти на зовсім інші потреби. І ось нові приклади «мудрого керівництва» — уже як наслідки децентралізації. Важко в це повірити, але Голова однієї з ОТГ упродовж трьох місяців не виплачував зарплати медпрацівникам амбулаторії, яка перейшла під його управління, оскільки був упевнений, що, як і раніше, це — обов’язок центру ПМСД, а медичну субвенцію він отримав на інші цілі. Якщо говорити про загальну ситуацію, то в процесі децентралізації виникають проблеми із забезпеченням трудових прав пра цівників та функціонуванням закладів охорони здоров’я. Адже період перебування в трудових відносинах із сільською (селищною, міською) ра дою ОТГ не зараховується до медичного стажу, відтак і до стажу, який дає медичним працівни кам право на пільгову пенсію, надбавку за вислу гу років тощо. Крім того, у них може перериватися стаж, що негативно вплине на розмір надбавки за тривалість безперервної роботи. Тому галу зева Профспілка наполягає на внесенні змін і доповнень до нормативно-правових актів для врегулювання цих та інших питань. Зокрема там мають бути положення про те, що в разі пере ведення працівника на роботу із центру ПМСД (або районної лікарні) в селищну (сільську) раду територіальної громади йому буде збережено визначені надбавки за тривалість безперервної роботи. Несвоєчасне надходження субвенції на формування інфраструктури ОТГ, недостатнє врегулювання договірних відносин щодо між бюджетних трансфертів для надання допомо ги мешканцям громад негативно позначається на системі охорони здоров’я в цілому. Процес децентралізації відбувається особливо боліс

но там, де вже створено центри ПМСД, тобто первинну ланку знову ріжуть по-живому. Пара докс, але однією рукою в нас децентралізують охорону здоров’я, а іншою — продовжують створювати центри ПМСД там, де їх не було. Навіщо? Щоб потім знову розформовувати? Дуже багато керівників на місцях не розуміють такої «логіки». Потрібно нарешті визначитися з курсом реформ! Кожен крок має бути прорахо вано наперед. Інакше такі «гойдалки» остаточно зруйнують систему охорони здоров’я країни. Не менше питань і до створення госпітальних округів. ОТГ ще не сформувалися остаточно, і якщо до завершення цього процесу ми «накрес лимо» госпітальні округи, то чи не доведеться їх знову ламати під запити громад? Подібні пи тання не можна вирішити ні за ініціативою знизу, ні за вказівкою згори — має бути узгодженість дій, яка ґрунтується на послідовності процесу, здоровому глузді та відповідному фінансовому і кадровому забезпеченні. Нині громади перебувають у стані певної ейфорії від того, що їм віддали повноту влади й медичні субвенції. Їх навіть не насторожує те, що субвенцію з кожним роком зменшують. І вже на сьогодні її не вистачає навіть на зарплати медикам — у регіонах виникла заборгованість, медичних працівників відправляють у безоплат ні відпустки. Така ситуація склалася в Коломиї, що на Івано-Франківщині (щоправда, після протесту медиків місцева влада таки знайшла 1,5 млн грн для погашення боргів). На Львівщині заборгованість по зарплатах медпрацівникам перевищила 15 млн грн (нині питання вирі шується). Не обійшла ця біда й інші області. Нові борги наростають, а старі (невиплачена індексація заробітних плат медиків за мину лий рік) залишаються. До речі, з індексацією відбувалися дивні речі. На місцях, де отримали субвенцію, стверджували, що коштів на такі ви плати в них немає. Наприкінці ж минулого року виявилося, що по країні залишилося понад 2 млрд грн медичної субвенції! Цих коштів ніх то не забрав, але їх уже не можна використати на зарплати медикам (хіба що на капітальний ремонт, будівництво тощо). Там, де начальники департаментів і керівники закладів дбали про людей, індексацію було виплачено, інші «еконо мили» кошти, масово відправляючи медиків у неоплачувані відпустки. Але ж і за попередньої системи фінансування ми бачили, що лікарні в різних областях країни відрізняються, дарма що отримують однакові кошти: десь зроблено ремонт, облаштовано територію, обладнано кабінети, сучасні палати в пологових будинках тощо, а десь — суцільна руїна. Виходить, що успішний менеджмент не пов’язаний із децентралізацією? Натомість вона значно загострює проблему недофінансування вторинного рівня медичної допомоги (центральних районних лікарень) через впровадження прямих між бюджетних відносин з ОТГ. До кінця року там не вистачить коштів навіть на зарплати мед працівникам, і вони змушені будуть знову іти у відпустки за власний рахунок, із них знімають усі надтарифні виплати. Не кажу вже про те, що такий стан речей не сприятиме підвищенню якості надання медичної допомоги та її доступ ності для населення.

Альтернативою було б укладання договорів на обслуговування населення між громадами та центрами ПМСД і ЦРЛ (відповідно, це має супр оводжуватися передачею частини ме дичної субвенції з бюджетів ОТГ до районних бюджетів на фінансування вторинної медичної допомоги у розмірі 70% від загального обсягу субвенції). Тоді це не впливало б на трудові від носини. Трудові книжки медпрацівників зали шалися б у відділі кадрів або центру ПМСД, або ЦРЛ, медики продовжували б обслуговувати пацієнт ів на первинці, а ЦРЛ надавали б вто ринну допомогу. Однак громади не дуже при стають на таку пропозицію МОЗ України, яке їм, як-то кажуть, не указ. На жаль, багато керівників ОТГ не розуміють специфіки охорони здоров’я населення. Як наслідок, трапляються випадки, коли громади укладають такі договори із ЦРЛ не лише сусіднього району, а навіть сусідньої області чи з міською, а не з районною лікарнею. Деякі громади не бажають ділитися субвенцією із ЦРЛ «авансом», мовляв, ми заплатимо за своїх мешканців лише за фактом їх лікування. А де ЦРЛ взяти кошти, щоб їх пролікувати? Лі карня повинна повноцінно працювати. Сьогодні розподіл коштів між первинною і вторинною ланками надання медичної допо моги потребує законодавчого врегулювання, чіткого визначення та наукового обґрунтування. Необхідно узгодити професійне, функціональне підпорядкування центрів ПМСД громадам, їх взаємодію у випадках надзвичайних ситуацій, запровадити методику планування мережі ме дичних закладів ОТГ, визначити особливості оплати праці, соціальних гарантій, професій ної підготовки й атестації медичного персоналу. Передавати функції та кошти щодо надання ме дичної допомоги на рівень територіальних гро мад можна лише після остаточного завершен ня адміністративно-територіальної реформи в Україні. А кидати медичну галузь на амбразуру такої реформи неприпустимо. У медиків і без того песимістичні настрої й тривожні очіку вання, особливо після урядового рішення про скорочення нормативу забезпечення ліжками (до речі, Профспілка оскаржує правомірність відповідної постанови в суді, уже призначено слухання справи). Виникає чимало питань і до змін до 33-го наказу МОЗ, адже якщо відтепер у формуванні штатного розпису головні лікарі ке руватимуться «обсягами медичної допомоги», тоді чому не визначено критеріїв цього поняття? Навіть коли Уряд дійсно обґрунтує необхідність скорочень працівників галузі, не можна відпус кати цей процес на самоплив. Тому Профспілка звернулася до в. о. Міністра охорони здоров’я, Прем’єр-міністра України, Голови Верховної Ради та Президента України з вимогою розро бити і затвердити державну програму соціаль но-економічного захисту медичних працівників в умовах реформування, яка передбачатиме пе ренавчання та працевлаштування вивільнених осіб (у медичній чи навіть в інших галузях). Ме дики не повинні поповнювати лави безробітних, бо на підготовку таких фахівців витрачається багато коштів, і це розуміють в усьому світі. Тож нехай наша держава також порахує, що вигідні ше — звільняти людей, які отримали медичну освіту, чи перенавчити їх. Бо спроби провести великі реформи з маленькими затратами або за рахунок медиків зазнають краху. Не мож на тримати людей в постійному страху перед скороченнями, особливо за нинішнього еконо мічного становища. Вони не терпітимуть такого ставлення. Через затримки заробітної плати, переведення працівників на неповний робочий день, відпустки без збереження заробітної пла ти та загрозу масового вивільнення медиків у трудових колективах зростає соціальна напру га. За інформацією з місць, працівники галузі готові активно відстоювати свої трудові права і вимагають від Профспілки проведення акцій протесту. Чи відбудуться такі акції — залежить від подальших кроків Уряду. Профспілка роз почала збір підписів під своїми вимогами, які стануть серйозним попередженням владі.

10 www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ПІДСУМКИ КОНКУРСУ

24 червня 2016 року

НАДІЙНІ ПАРТНЕРИ ЛІКАРЯ ПУБЛІКУЄМО ФОТО І РОЗПОВІДІ УЧАСНИКІВ

У минулому номері газети було підбито підсумки конкурсу «Надійний партнер лікаря» і оголошено ім’я переможця. Але без уваги не залишиться й решта його учасників — ми, як і обіцяли, публікуємо розповіді медичних сестер про те, за що вони люблять свою роботу.

виконувати лікувальні маніпуляції, а спостереження за тим, як хворі одужують, дає мені душевну насолоду та спокій. Переступаючи поріг будинку хворого, я завжди намагаюся ставитися до нього так, як хотіла б, аби ставилися до мене. Адже медичний працівник має бути взірцем доброти, людяності та жертовності».

Наталія КОЛБА, старша медична сестра відділення реанімації Здолбунівської центральної районної лікарні, Рівненська область

Олена МИКИТЮК, медична палатна сестра відділення інтенсивної терапії новонароджених КЗ «Луцький клінічний пологовий будинок»

«У

«О

важкі хвилини так потрібно, щоб хтось був поруч. Коли доля закидає людину у відділення реанімації, де не дозволено знаходитися рідним, біля неї завжди — медична сестра. Для нас не існує чужого болю. Не можу стримати сліз, коли опиняюся біля пацієнта з інсультом, котрий перебуває в нашому відділенні вже третій тиждень. Його годують через зонд, він задихається, може тільки писати свої прохання: здебільшого вони — про знеболення. А віднедавна в його записках — тільки одне: «Вбийте мене»… Але є в нашій роботі й радісні моменти. Досі згадую врятованого у відділенні хлопчика, якого вдячна мама приводила під вікна реанімації, і він малював для персоналу малюнки крейдою на асфальті».

Людмила ЦВЕЛИХ, головна медична сестра Кременчуцької міської дитячої лікарні, Полтавська область

«Н

е уявляю себе без своєї роботи. Усі 30 років трудового стажу мені допомагали найвірніші мої подруги: Віра, Надія, Любов. Віра в те, що я допоможу. Надія на те, що все буде добре. Любов до життя і дітей. Вони не зрадили мене протягом усіх цих років роботи в дитячій лікарні. То чи могла зрадити їх і своє покликання я? Та ніколи!»

Іванна ЗУБРИЦЬКА, медсестра хірургічного кабінету Боринської комунальної міської лікарні, Львівська область

Інна ВОРОБЕЙ, медична палатна сестра відділення анестезіології з палатами інтенсивної терапії КЗ «Луцький клінічний пологовий будинок»

«Я

працюю хірургічною медсестрою майже 23 роки. Свою роботу люблю, передусім тому, що можу допомагати людям, яким це так потрібно, особливо коли мова йде про жителів віддалених гірських сіл. Часто доводиться з лікарем здійснювати обходи гірських дільниць, а це приб лизно 6 тис. населення. Тож робота забирає в мене багато часу. Проте я маю можливість допомагати людям, проводити просвітницьку дільність,

з дитинства мріяла бути медсестрою: усім лялькам робила уколи. Люблю свою роботу, і мені дуже подобається відділення, у якому працюю ось уже 11 років. Мої рідні також задоволені, що вдома є медсестра, кот ра може і тиск поміряти, а за потреби зробити укол чи поставити крапельницю. Люблю допомагати жінкам, які збираються стати мамами або вже ними стали, бо це — справжня насолода: бачити в їх очах щастя».

бираючи професію, думала про те, щоб бути корисною суспільству, тож вирішила стати медичною сестрою. Кожному лікарю потрібен кваліфікований і кмітливий помічник, кожному хворому — ретельне спостереження й пильна увага. У школі я вирізнялася пильністю, старанністю та стресостійкістю, що зіграло мені на руку через кілька років, коли вступила до медичного училища, а потім пішла працювати в пологовий будинок. Спершу мені було дуже скрутно: у коло обов’язків медичної сестри входить безліч справ, тому часто в мене не було жодної вільної хвилини. Зараз я можу з впевненістю сказати, що завдяки здобутому досвіду мене не лякає важка робота, яка потребує великої уваги. Мої навички допомагають мені й у повсякденному житті. Порадити препарат від болю, вміло зробити ін’єкцію, допомогти молодим і майбутнім мамам — усе це я виконую майже автоматично. Робота дала і певний психологічний ефект. Я завжди готова прийти на допомогу. Не цураюся праці й не боюся тяжких моментів у житті, бо, як-то кажуть, «натренована». Професія медичної сестри зробила мене комунікабельною, уважною, врівноваженою та турботливою жінкою, яку поважають найрідніші й громада. Приємно, що мною пишаються мама, чоловік і дитина. Не раз зустрічала гарних жінок із чудовими дітками, які підходили до мене на вулиці й дякували за мою роботу. Деякі малюки, яким я допомогла, уже пішли до школи! Вважаю, що від рівня кваліфікації та якості роботи медичної сестри залежить і якість медичної допомоги, котру надають у лікарні. Не дивно, що нашому пологовому будинку, який я жартома називаю «другою домівкою», довіряють усе нові й нові покоління майбутніх батьків. Звичайно, до лікувального закладу, у якому працює ста-

ранний і привітний персонал, люди звертатимуться охоче. А головне — робота наших медичних сестер дає їм задоволення! Медсестри, котрим працювати в радість, зазвичай стають найкращими. Щодо плюсів і мінусів, то вони є в будь-якій професії. До мінусів можна віднести складність. Перед тим, як обрати професію, я приготувала себе до того, що буде складно й важко. Так і виявилося насправді. Як би сумно на душі не було, ти повинна посміхатися та бути доброзичливою. Графік, зрозуміло, не влаштовує жодну жінку, але з часом до напружених нічних чергувань можна звикнути. Одразу потрібно відкинути романтичні уявлення про професію медсестри і подивитися на все реально: це не легко. До плюсів варто зарахувати відносну стабільність. Графік за потреби можна підлаштувати під себе, а стрес — пережити. Ніхто не відміняв кар’єрного зростання і розвитку в інших галузях медичної діяльності. Ця професія може допомогти виховати в собі найкращі людські якості та знайти чудових колег. Насамкінець хочеться згадати відомий вислів: «Щастя — це коли з радістю вирушаєш на роботу і з такою самою радістю повертаєшся додому». З упевненістю можна сказати, що мені судилася саме така доля.

Вікторія ЦАР, медична сестра ізолятора КЗ «Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини» РОР

«У

дитинстві ми мріємо про те, ким будемо в дорослому житті. Хтось хоче бути вчителем, хтось — шити одяг або рятувати людські життя. Мені ж завжди хотілося працювати в медичній галузі, й не просто бути медиком, а лікувати дітей. Коли стала старшою, почала захоплюватися людьми, які допомагають прийти у цей світ немовлятам — таким крихітним, безпомічним, ніжним, яким потрібна турбота дорослих. Так склалося, що я знайшла своє місце в Будинку дитини. Мої мрії здійснилися: я піклуюся про малюків. Надаю їм не лише медичну допомогу, а й віддаю часточку своєї любові, свого серця, свого життя. Та при цьому я зовсім не втрачаю, а, навпаки, отримую задоволення й натхнення. Хоч і не зможу замінити справжню маму цим дітям, зате дарую їм дещицю тепла та затишку. Я обрала професію медичної сест ри, бо саме тут можу використати не лише отримані знання та навички, а й вкласти в роботу всю душу. Щаслива від того, що моє життєве покликання співпало з професійним вибором».

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

ШТАБНІ ПРАЦІВНИКИ ПЕРЕБУВАЮТЬ У ПАРАЛЕЛЬНІЙ РЕАЛЬНОСТІ Коли у 2014 році почалася перша хвиля мобілізації, Анатолій Пархомчук, стоматолог за фахом, попросився на фронт добровольцем. Він і гадки не мав, що згодом йому доведеться очолити медслужбу Полтавського батальйону територіальної оборони і що з нього вийде не лише хороший військовий лікар, а й успішний організатор, керівник, який повністю відповідатиме за здоров’я ввірених йому бійців.

Анатолій ПАРХОМЧУК, начмед Полтавського батальйону територіальної оборони, лейтенант

Батальойн перед завданням. Крайній ліворуч — Анатолій Пархомчук

Починати доводилося з нуля Незадовго до початку війни на Сході я працював науковим співробітником однієї з кафедр Української медичної стоматологічної академії, але потім звільнився, поринув у сферу інформаційних технологій, створював власні сайти. Російська агресія приголомшила, і я, звичайно, не міг залишитися до цього байдужим — одразу прийшов із заявою у військкомат. Але мобілізували мене тільки в квітні. «Створюється Полтавський територіальний батальйон оборони, і нам конче потрібні лікарі. Ви зможете очолити медпункт батальйону?» — почув я від тодішнього міського військового комісара. Чесно кажучи, розгубився. Хоч і була у нас в академії військова кафедра, але уявлення про роботу лікаря в умовах війни я, як і інші мої колеги, мав приблизні: теорія і практика — різні речі. Заспокоїв начальник батальйону, колишній афганець, підполковник Іван Петренко: «Не хвилюйся: мій побратим по Афганістану полковник медичної служби у відставці Петро Маційчук допоможе тобі вникнути у суть справи — я з ним домовлюся…» Петро Васильович справді провів зі мною, як тепер кажуть, кілька корисних тренінгів, подарував книгу з військово-польової медицини, а далі доводилося самому набувати досвіду, опановувати військову медицину на практиці. Спочатку передбачалося, що наш батальйон охоронятиме важливі стратегічні об’єкти області, боротиметься із ворожими парашутистами, лазутчиками, запобігатиме терактам.

10 травня 2014 року закінчилося його формування. До складу батальйону ввійшло понад 400 осіб, половина з яких в армії не служила. Найстаршому — 50 років, наймолодшому — 20. Часу на ретельний добір особового складу не було, медкомісії ніхто не проходив. Але керівництво дякувало військкомату і за це. Так само поспіхом створювалася й медична служба батальйону, очолити яку довірили мені. Крім мене у штаті медпункту — один фельдшер, два санітари, два санінструктори та чотири водії. У кожній роті був стрілок-санітар: боєць з навичками надання першої медичної допомоги на полі бою. Це теж доводилося опановувати на ходу. Таких у батальйоні було близько десяти осіб. Організаційних питань постало безліч: приміщення, транспорт, ліжка, інструменти, тубуси, сухожарові шафи, перев’язувальний матеріал, найнеобхідніші ліки — цим забезпечив Департамент охорони здоров’я облдержадміністрації. Його директор Віктор Лисак переймався всім, допоміг придбати навіть матраци. І все ж у перші місяці оборони з ліками було сутужно. Уже згодом, на фронті, це питання було майже знято з порядку денного: зародився волонтерський рух, медики різних підрозділів виручали один одного, ділилися останнім. У травні 2014-го ми й гадки не мали, що батальйон територіальної оборони області захищатиме не тільки свій регіон, а й добряче помотається по всій Україні, відстоюючи її рубежі.

Із Полтави — на Харківщину, з Придністров’я — на Донбас

Гуманітарна допомога завжди на часі

Бійці лаштують переправу

Війна ставала жорсткішою. Точилися бої за Слов’янськ, Краматорськ. На Харківщині виникла потреба у захисті важливих стратегічних об’єктів. Саме тоді наш батальйон перекинули під Чугуїв — обороняти військовий аеродром. Там не було запеклих боїв, але ми щодня стикалися з різними провокаціями: вибухами на залізничних коліях, нападами на блокпости. Ось тоді-то й довелося вперше оброб ляти кульову рану. Згадую одного солдата із тяжким пораненням стегна. На місці йому надали невідкладну допомогу й доправляли до найближчої лікарні. Стан постраждалого тяжкий. Шукаю серед ночі препарати крові для переливання — відгукується пологовий будинок в Ізюмі, дає плазму, і це рятує бійця. На жаль, ногу йому все-таки довелося ампутувати. Доліковувався він уже в Харківському військовому центральному госпіталі. До останніх днів перебування в цьому регіоні ми по черзі провідували нашого побратима. Якщо хтось думає, що лікар на війні займається лише медичною справою, то помиляється. Доводилося мені й підміняти бійців у караулі, і виконувати інші військові обов’язки. Пам’ятаю: дощ ллє як із відра. На посту — наш www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

24 червня 2016 року

водій. А вранці йому вирушати в рейс. Підходжу, змінюю його. Тут якраз командир батальйону підполковник Петренко обходить пости. «Пархомчук, ти? — запитує здивовано. — Чому тут?» — «Водію завтра в рейс, Іване Михайловичу, тому й прийняв таке рішення», — відповідаю. Після Харківщини нас перекинули на оборону рубежів Придністров’я. Уздовж кордону діяла майже 12-тисячна російська армія за підтримки ФСБ і так званого Чорноморського козацтва. Їх мета — розхитати ситуацію на Одещині, тому й роздмухували національні та релігійні протиріччя, поширювали чутки про нібито нашу українську меншовартість. Час перебування Полтавського батальйону на Одещині запам’ятався суцільними обстрілами, провокаціями, агресивною антиукраїнською пропагандою. Наші бійці добре відзначилися там: охороняючи Кучурганське водосховище, виловили ворожих водолазів, що переправляли на територію України вибухівку та російську пропагандистську продукцію. За це хлопці отримали подяку від командування Військово-Морських Сил України. А в мене як у начмеда ці місяці були напруженими й тривожними: військові масово хворіли на ГРВІ та інші інфекції, у них загострювалися хронічні хвороби — артрити, артрози, ревматизм тощо. Можливостей вилікувати пацієнтів в умовах проживання в наметах не було. Нас дуже підтримала тоді Котовська міська лікарня. Наприкінці листопада ми вже перебували безпосередньо в зоні АТО. Пам’ятаю такий випадок: солдати міняли позицію. В одного з них був у руці заряджений підстволовий гранатомет ТП-25. І от під час руху він раптово спрацював. Слава Богу, граната вибухнула на висоті 25 метрів, інакше б загинули всі, а так лише постраждала кисть руки того бійця, який держав гранатомет. Отримую наказ командира батальйону негайно прибути в названий район і надати пораненому допомогу. Домчавши на машині на місце пригоди, бачу: допомогу постраждалому вже надано — стрілок-санітар спрацював оперативно й професійно. Доповідаю командиру: «Товаришу підполковнику, джгут накладений, рана забинтована, знеболювальне постраждалому введене…» Пораненого ми доправили в Новоайдарську міську лікарню. Завдяки умінню й оперативності стрілка-санітара пальці бійцю вдалося зберегти. Хочу відзначити, що вже наприкінці 2014 року ситуація з медикаментами значно покращилася. Багато ліків нам доставляли волонтери: Полтавська

На зупинці «Щастя»

обласна комунальна установа «Полтавафарм», фірма «Тріоль», футбольний клуб «Ворскла», волонтерська організація «Батальйон небайдужих». Тісні стосунки й взаємна підтримка налагодилися й з іншими військовими підрозділами. Наприклад, медики батальйону «Айдар» нас часто виручали з ліками, ділилися ними і колеги з 92-ї, 17-ї, 24-ї бригад. Разом з ними їздив на передову. Ми возили туди перев’язувальний матеріал, знеболювальні та інші препарати, вчили бійців надавати один одному першу допомогу.

Для сепаратистів і російських найманців закони не писані Відомо, що за нормами міжнародного права автомобіль із червоним хрестом обстрілу не підлягає. Але в АТО ми зіткнулися з протилежним: на військові машини із санітарним маркуванням ворог влаштовував справжнє полювання. Подейкують, що за вбитого медика сепаратистам добре платили. Загинули два екіпажі з 59-го мобільного госпіталю. Після першої атаки хлопці були ще живі. Вони кричали: «Ми медики, не стріляйте!» Але їх вже на місці добивали з автоматів. Пораненого ж, якого везли, вибуховою хвилею викинуло в кущі. Потім його підібрали наші, надали допомогу, і він розповів цю жахливу історію. Подібний трагічний випадок стався і під Дебальцевим — загинув увесь екіпаж санітарної машини. Згадую, як хлопці з батальйону «Айдар» в місті Щастя відновлювали для себе потрощений автомобіль, котрий віддала їм місцева станція швидкої допомоги. Попрацювали на славу — залишилося тільки замінити колеса. І от одного разу з ворожого боку почали трощити лікарню, у дворі якої стояла ця машина. Її майже всю розбили, а старі, непридатні колеса… вціліли. Або ще один випадок — під Трьохізбенкою. До командування батальйону звернулися місцеві жителі, благаючи допомогти переправити на той берег

(окупована територія — Ред.) паралізованих батьків… І допомогу надати не маємо права, і відмовити совість не дозволяє: свої ж люди, українці! Командир, підполковник Петренко зв’язався тоді з командуванням сектора. Там дозволили, але попередили: «Будьте уважні — можливі провокації». Наші бійці завантажили немічних людей у санітарний автомобіль, маркування з нього зняли і вночі рушили до мосту. Їхали обережно — будь-який звук міг викликати вогонь з іншого боку. А на мосту вже чекали батьків донька з чоловіком, що прибули з Луганська. На руках вони перенесли стареньких через міст. Довго ще не могли отямитися від тривоги й хвилювання і за тих людей, і за наших бійців.

Уроки військового досвіду Коли я сьогодні гортаю в пам’яті сторінки історії військового досвіду нашого батальйону, розумію: нам вдалося неможливе! Бійці оволодівали навичками в умовах війни, мужніли, ставали справжніми воїнами. Про тонкощі військово-польової медицини неможливо було дізнатися із застарілих підручників — вони писалися для медиків часів Другої світової війни. У складних випадках я вишукував необхідне в інтернеті. А ще дуже вдячний за науку з тактичної медицини начальнику медичної служби сектора полковнику Олександру Столяренку: він завжди допомагав порадами, підказував важливі речі, особ ливо, коли ми опинилися в зоні АТО. Сьогодні, на мою думку, слід докорінно змінити принципи і методи військово-польової медицини в умовах так званої гібридної війни. Тактична медицина в цій ситуації має бути спрямована на підготовку особового складу до надання першої медичної допомоги. Людина повинна вміти сама собі допомогти. Під Кримським наші бійці це швидко засвоїли. Не можу обійти стороною й проблему військової бюрократії: нам щодня

доводилося заповнювати якісь журнали, книги обліку, листки, картки, звіти і все це тягати із собою. Можливо, уже настав час налагодити електронний облік інформації? Ми ж живемо у вік комп’ютерних технологій! Узагалі, інколи складалося враження, що штабні працівники перебу вають у якійсь паралельній реальності. Пам’ятаю, як від одного генерала АТО прийшло розпорядження: привести в повну бойову готовність… реанімобілі. А їх у нас і близько не було! Ми мали одну «Газель», на яку завжди не вистачало пального, старенький УАЗик, ГАЗ-66, що ледве дихав, та «Газель»-маршрутку для транспортування поранених. Хочу сказати й про наші побутові умови. Звичайно, війна є війна, і про комфорт тут не йдеться. Але мені як лікарю доводилося констатувати: більше половини бійців перехворіли на пневмонію. У зоні АТО підрозділ розмістили на проживання в підвальному приміщенні. Уявіть собі: щодня пил, вологість — навіть автомати вкривалися пліснявою, а що вже говорити про людину! І все ж, попри незручності, небезпеку, напруження, ми знайшли на фронті найцінніше — бойове братерство, що давало нам такі необхідні в тих умовах почуття ліктя й упевненості один в одному… Ми з колегами намагалися удосконалити медичну службу. Вже після демобілізації за ініціативою медиків з «Айдару» хотіли створити мобільні групи у складі медика, водія, тактика, сапера для інструктажу бійців на передовій. Звернулися з цією пропозицією до Міноборони, але отримали у відповідь: «Потреби в цьому не бачимо». Хоча вона була і є — немає тільки бажання в чиновників. Нашому батальйону пощастило: ми єдиний підрозділ, військовослужбовці якого всі до єдиного повернулися додому живими! Але війна не полишає наших душ. У себе в Полтаві у клубі юних десантників «Гвардія» вже майже півроку треную майбутніх захисників Вітчизни, аби ті не тільки набули хорошої фізичної форми, а й оволоділи навичками першої медичної допомоги. Активно займаюся волонтерством: разом з однополчанами допомагаємо бійцям АТО — возимо туди продукти, теплі речі, запчастини для техніки тощо. Це дає мені змогу на рівних потискати руки нашим мужнім хлопцям, які сьогодні там, на фронті, боронять Україну. Записав Андрій КОНДРАТЮК, спеціально для «ВЗ», м. Полтава

УВАГА! ТРИВАЄ АКЦІЯ «ГАЗЕТА ДЛЯ ГЕРОЯ»! Редакція газети «Ваше здоров’я» висловлює повагу медикам, що брали участь в АТО, і на знак пошани дарує всім героям безкоштовну передплату на наше видання на 2016 рік! Анатолій ПАРХОМЧУК, начмед Полтавського батальйону територіальної оборони, лейтенант, також отримує від редакції такий подарунок. Вітаємо!

УМОВИ АКЦІЇ Надішліть на адресу редакції: копію Посвідчення учасника бойових дій; ПІБ, місце роботи й посаду, контактний номер телефону та адресу проживання. Чекаємо ваших листів на поштову адресу: 04211, м.Київ, а/с 138, або на e-mail: vz@vz.kiev.ua.

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ТЕРНОПІЛЬЩИНА

ДОПОМОГА ПАЦІЄНТАМ ІЗ ПТСР МАЄ БУТИ ПРОФЕСІЙНОЮ Воєнні дії на Сході України, трагічна загибель тисяч людей спричинили гострі стресові ситуації, що виходять за межі звичного людського досвіду. Вивченням психологічних аспектів посттравматичного стресового розладу (ПТРС) в осіб, які пережили збройні конфлікти та інші психотравмівні події, займається кафедра неврології, психіатрії, наркології та медичної психології Тернопільського державного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського, фахівці якої розробили та впровадили в клінічну практику терапевтичну програму для таких пацієнтів.

втома, реактивні стани, найтяжчі форми бойової психогенної патології.

Олена ВЕНГЕР, доцент кафедри неврології, психіатрії, наркології та медичної психології Тернопільського державного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського

ВЗ Які прогнози фахівців щодо ПТСР? — Кілька років тому на базі нашої кафедри ми створили загін миттєвого реагування для психологічної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій. Зрозуміло, він був зорієнтований на «мирних» мешканців, ніхто й гадки не мав, що в Україні розгорнеться справжня неоголошена війна і нашими пацієнтами стануть уже військові. За екстрапольованими даними, нині в державі на ПТРС страждають понад 912 тис. осіб, серед яких і мирні мешканці. Сьогодні і медики, і психологи, і волонтери основну увагу приділяють учасникам бойових дій, а проблеми мирного населення з їх поля зору чомусь зникають. На жаль, уже найближчими роками нас очікує нова генерація пацієнтів, адже у 50-80% осіб, котрі пережили важкий стрес, розвиваються клінічно оформлені розлади, серед яких ПТСР посідає провідне місце. Невтішні й висновки, що ґрунтуються на катамнезі даних учасників бойових дій в Афганістані та В’єтнамі, які прогнозують суттєве зростання кількості пацієнтів із ПТСР впродовж наступних десятиліть. Коли ж додати сюди постраждалих осіб і переселенців зі Сходу, то цифра виявиться дуже й дуже значимою. ВЗ Які ще діагнози окрім ПТСР встановлюєте пацієнтам? — Психічні порушення в постраждалих при збройних конфліктах значною мірою зумовлені бойовим стресом. Основними серед них були фонові психотравмівні фактори, особливості індивідуальних реакцій на вітальну заг розу, психічний і загальний шок, отриманий у момент бойових дій, поранення тощо. Щодо діагнозів, то в спектр відхилень психічного стану комбатантів потрапили різновиди розладу адаптації: бойова стресова реакція, бойова

ВЗ На що радили б звернути увагу колегам у лікуванні військових? — У Тернопільській обласній психоневрологічній лікарні ми обстежили 67 учасників бойових дій у зоні АТО і виділили низку чинників, характерних для цих осіб. Увагу спеціалістів хочу привернути до особливостей клінічної картини комбатантів, яких ми умовно поділили на дві групи реагувань. Частина таких пацієнтів характеризувалася експлозивними вибуховими реакціями, а інші, навпаки, «ховалися в себе», не хотіли спілкуватися, всіляко уникали міжособистісних контактів, але в усіх ми діагностували астенічний синдром. Тому терапевтичне лікування призначали, орієнтуючись на ці чинники. Спершу застосовували анксіолітики та нейролептики в низьких дозах, але для усіх пацієнтів обов’язковими були сеанси психотерапії. Варто зауважити, що в осіб, які зазнали впливу бойового стресу, спостерігається збільшений рівень загальної захворюваності на соматичні розлади (при цьому психічна і соматична патологія взаємообтяжують одна одну). Соматичні прояви в цих пацієнтів були яскраво вираженими; в одного хворого діагностували 4-5 таких захворювань. Загострювалися не тільки хронічні недуги, а й уперше виявлені захворювання, скажімо, бронхолегеневої системи чи травного тракту. Тому запрошували до співпраці інших спеціалістів. Також ми зауважили, що чоловіки, котрі перебували в зоні бойових дій понад три місяці, потребували тривалої медикаментозної корекції. ВЗ Чи завжди ваші пацієнти позитивно сприймають процес лікування? — За час перебування у лікарні в багатьох хворих сформувалися негативні психологічні стресові реакції, що мали демонстративний або опозиційно-викликаючий характер. Вони висл овлювали своє невдоволення з приводу лікування, побутових умов перебування в медзакладі, харчування та проявляли його в доволі демонстративній формі, болісно сприймали ті чи інші дії оточуючих, вимагали до себе посиленої уваги. Розуміючи це, ми намагалися вплинути на процес комплексно: за допомогою медикаментозної терапії та реабілітаційних методик. З одного боку, у процесі комплексних лікувально-реабілітаційних заходів спостерігалося досить швидке покращення суб’єктивного стану (кількість скарг на стан здоров’я та рівень ситуаційної тривоги помітно зменшувалась), але при цьому ми зауважили деяке зниження показників поведінкової саморегу-

ляції, моральної нормативності та здатності до успішного спілкування з оточуючими. У такій ситуації важливу роль відіграла психотерапія, зокрема сімейна. Деякі з комбатантів були занепокоєні тим, що не можуть знайти себе в мирному житті, тому відчували потребу знову повернутися в зону АТО, де все діє, як злагоджений механізм, — надходять чіткі команди, а ти їх, не замислюючись, виконуєш. Удома їм непросто відшукати свою нішу, адже все потрібно починати спочатку. І ось тут головне завдання лікаря та медсестри — допомогти людині соціально адаптуватися. ВЗ Інколи люди сумніваються або не вірять у результати лікування, тому й намагаються впоратися самотужки, оминаючи фахівців. Чи існує ефективна терапія для подолання ПТСР? — Існує. Виходячи із соціальних, психологічних потреб цих пацієнтів, ми розробили цілу програму їх реабілітації, що ґрунтується на раціональній, поведінковій психотерапії, застосовували біхевіор-терапію, також вони відвідували сеанси стрес-менеджменту, які проводять спеціально підготовлені фахівці лікарні. Зважаючи на те, що психотерапевтичні заходи — це лікування не одного дня, пацієнти й після виписування зі стаціонару приходять на ці заняття. Серед медикаментозних і психотерапевтичних методів лікування ми обираємо ті, котрі значно пришвидшують соціалізацію комбатантів. Особливу увагу медпрацівників мені хотілося б звернути на когнітивні порушення. Фахівці нашої кафедри розробили спеціальні опитувальники для їх виявлення. Як з’ясувалося в процесі діагностичних тестувань військових, когнітивні симптоми не завжди виражені, проте згодом можуть проявитися доволі яскраво. Як приклад можна привести знижену здатність мислити або концентрувати увагу, труднощі під час самостійного прийняття рішення. Практично щоденно наші фахівці відзначали моменти психомоторного збудження, або навпаки — загальмованості (за спостереженнями інших людей, а не тільки за суб’єктивними відчуттями). У таких випадках ми застосовуємо ноотропи й антидепресанти, які ефективні при тяжких депресіях: у них швидкий початок дії, висока здатність усувати резидуальну симптоматику та підвищувати якість ремісії. Навіть найпрост іші з них демонструють гарні результати. Розробили та впровадили в клінічну практику терапевтичну програму для таких пацієнтів, що містить засоби фармакотерапії з комбінуванням антидепресантів, транквілізаторів, тимостабілізаторів, ноотропних препаратів та психотерапію, а на завершальному

етапі — профілактичне лікування тривалістю до 3 років. Узагалі ж ПТСР — це нормальна реакція організму на екстремальну ситуацію. І завдання психіатра полягає в тому, аби підібрати лікування, що дасть пацієнтам окрім кращого самопочуття ще й можливість рухатися вперед та досягати більшого. ВЗ Чи ділитеся знаннями про ПТСР й навичками щодо його лікування з іншими фахівцями? — Понад рік тому наш університет за підтримки Університету ім. Гранта МакЮена (MacEwan University, Едмонтон, Канада) розпочав проект «Сестринська ініціатива — медсестри щодо полегшення психічної травми», у рамках якого в навчальний процес підготовки медичних сестер ввели елективний курс «Посттравматичний стресовий розлад». Апробація цього курсу відбулася на базі бакалаврату Навчально-наукового інституту медсестринства Тернопільського державного медичного університету (ННІ медсестринства ТДМУ). Координатори проекту — ректор ТДМУ професор Михайло Корда та директор ННІ медсестринства ТДМУ доцент Світлана Ястремська — акцентували увагу на його професійному викладанні, відтак запросили до співпраці викладачів нашої кафедри. Кілька місяців команда науковців трудилася над створенням навчальної прог рами елективного курсу — опрацьовували матеріали, надані канадськими партнерами, проводили переклади, структуризацію лекційних викладів, практичних занять. За основу взяли досвід фахівців Канади, багато власних напрацювань привнесли наші науковці, використавши матеріали зі своєї практики й адаптувавши їх до сучасних україн ських реалій. Ґрунтовно опрацьований та апробований матеріал побачив світ у сигнальному примірнику підручника для медсестер «Посттравматичний стресовий розлад». Він складається з 5 розділів, у яких розглянуто аспекти психологічної травми, посттравматичного стресового розладу, роботи з військовими, а також з тими категоріями фахівців, котрих може торкнутися синдром професійного вигорання, — медиків, волонтерів, рятувальників, соціальних працівників. До початку 2015-2016 навчального року ми розробили програму та методичне забезпечення викладання цього елективного курсу, що передбачає вивчення ПТРС і закріплення отриманих знань. До слова, елементи діагностики та лікування ПТРС, апробовані під час проекту, застосовуємо в лікарській практиці, беручи участь у наданні допомоги постраждалим у бойових діях, консультуючи амбулаторних хворих, що зазнали впливу психотравмівних подій. Наостанок хочу зазначити: сучасна медична сестра має стати активним учасником (а не бути пасивним спостерігачем) комплексного лікувального процесу хворих із ПТСР. Володіючи певним арсеналом знань, вона має право встановлювати медсестринський діагноз, проводити сестринську психотерапію, забезпечувати базові потреби пацієнта. У її силах зробити все для того, аби якомога швидше повернути людину до повноцінного життя. Лариса ЛУКАЩУК, спеціально для «ВЗ», м. Тернопіль

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

24 червня 2016 року

КИЇВЩИНА

У СТОЛИЦІ — ГОСТРИЙ ДЕФІЦИТ ЛІКАРІВ Недостатнє фінансування медичної галузі обумовлює не лише зниження якості надання допомоги, а й загрожує кадровим колапсом. Із цього приводу вже забили на сполох представники галузевої профспілки.

Лариса КАНАРОВСЬКА, Голова Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я

продовж останніх років так і не вдалося напрацювати єдину концепцію реформи охорони здоров’я. При цьому в жодній із запропонованих програм реформування не визначено систему фінансування, тобто того, які гроші на що конкретно будуть витрачені та як надійдуть до лікарні. Цього року замість 5% від ВВП охорона здоров’я має лише 2,5%, фінансування зменшено на 2,5 млрд грн. Через такий фінансовий стан залишається критичною ситуація з кадровим забезпеченням галузі, оскільки молоді спеціалісти не хочуть працювати лікарями саме через жебрацьку зарплату. У Києві в первинній ланці сьогодні задіяні в основному пенсіонери, не вистачає

близько 500 дільничних, 100 рентгенологів, 100 інфекціоністів, 200 лікарів швидкої допомоги… З-поміж дільничних лікарів у Києві 200 спеціалістів — віком понад 80 років, десятьом уже виповнилося по 90 років. Також неефективною є система соцзахисту, закрема немає можливості забезпечувати медпрацівників житлом. Медзаклади оснащені застарілою технікою, у них відсутні лікарські препарати, а халати та дезінфекційні засоби медперсонал мусить купувати за власні кошти. Крім того, медиків турбує небезпека узагалі втратити робочі місця. Ціни на комунальні послуги постійно зростають. Як лікарні, отримуючи мізерні кошти з бюджету, впораються з

такими витратами? Нас дуже хвилює, чи не буде це сходинкою до можливої приватизації. Борги за «комуналку» щомісяця накопичуються — нині вони становлять близько 150-170 тис. грн в одному медзакладі, тож він із часом може бути визнаний неплатоспроможним, а потім знайдеться той, хто погасить цей борг і приватизує лікарню. Держава має переглянути й обсяги фінансування галузі охорони здоров’я загалом, і рівні заробітної плати медиків зокрема, оскільки інакше ми опинимося на межі не лише кадрового голоду, а й колапсу. За матеріалами ІА «УНІАН»

РІВНЕНЩИНА

УКРАЇНСЬКІ ОРТОПЕДИ ПРОВЕЛИ ПОКАЗОВІ ОПЕРАЦІЇ В КИТАЇ Медики Рівненської обласної клінічної лікарні налагоджують співпрацю з колегами з Китаю. Здійснивши кілька робочих візитів до Піднебесної та ознайомившись з організацією тамтешньої галузі охорони здоров’я, вони дійшли висновку, що професійним рівнем китайцям не поступаються. А ось за матеріально-технічною частиною з ними, на жаль, зрівнятися важко.

Іван ЗИМА, головний лікар КЗ «Рівненська обласна клінічна лікарня» РОР

снову для дружньої співпраці нашого лікувального закладу з китайською клінікою було закладено ще торік, коли завдяки професійним зв’язкам завідувача Центру травматології, ортопедії та вертебрології РОКЛ, головного позаштатного ортопеда-травматолога управління охорони здоров’я Рівненської ОДА Валентина Піонтковського у нас вперше побували головний ортопед-травматолог Китаю професор Цанг і представник університетської клініки провінції Хебей професор Хо. Тоді ж із робочим візитом до Китаю делегували своїх фахівців і ми. Відтоді зв’язки з китайськими медиками не переривалися. Цього року ми отримали від професора Цанга запрошення взяти участь у ІІІ Інтернаціональному конгресі травматологів та Ортопедичному форумі, які пройшли в місті Шицзячжуан.

Валентин Піонтковський і ще один український фахівець, доцент кафедри травматології та ортопедії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького Адріан Філь, котрий теж був у складі нашої делегації, провели в Китаї низку показових оперативних втручань із заміни суглобів, а також розповіли на конгресі про власні напрацювання і результати української лікувальної практики. Було дуже цікаво дізнатися, як функціонує медична галузь Китаю. Ми ознайомилися з роботою університетської клініки провінції Хебей — величезного медичного закладу на 3 тис. ліжок, понад 2 тис. з яких ортопедо-травматологічного профілю. Ця клініка — державна, і нас вразило її наповнення медичним обладнанням: високотехнологічним і найсучаснішим. У закладі розгорнуто 38 потужних травматологічних операційних залів, і в кожному з них є ЕОП, МРТ, КТ, увесь необхідний інструментарій і матеріали, забезпечено кондиціонування повітря. Велика увага приділяється й створенню належних умов для роботи медичного персоналу. Так, наприклад, в оперативному блоці виділено цілий поверх, де лікарі між операціями можуть відпочити чи поїсти. У самій клініці зроблено сучасні ремонти, палати чисті, але щодо дотримання санітарних норм, то, на мою думку, у нас із цим значно краще. У Китаї в одній палаті перебувають і чоловіки, і жінки, і діти. Хворі лежать навіть у коридорах на ліжках, що стоять уздовж стін. Практично біля кожного пацієнта — двоє-троє відвідувачів. Загалом у Китаї медичну галузь утримує держава,

забезпечуючи хворих безоплатними медичними послугами та медикаментами. Проте є момент і співфінансування. Тобто держава гарантує пацієнтам лише певний обсяг послуг. Якщо ж вони хочуть отримати їх більше або вживати кращі ліки, тоді мусять доплачувати. Офіційна заробітна плата тамтешніх лікарів становить приблизно 1 тис. дол. Її розмір залежить від кваліфікаційної категорії фахівця та кількості проведених втручань. Крім того, у Китаї прийнято «дякувати» лікарям грошима за виконану роботу. Ми відвідали також одну з приватних лікарень Double Medical у м. Чжанчжоу. Як і державна, вона оснащена за останнім словом медичної науки, але в ній, на відміну від державної, створено комфортніші умови для пацієнтів. Ще ми побували на заводі Double Medical у м. Сямень, де виготовляють металоконструкції та інструменти для травматології. Це досить потужне виробництво, що експортує свою продукцію в багато країн Азії та Європи. Поїздка до Китаю видалася надзвичайно цікавою та насиченою, нас приймали дуже гостинно — як дорогих друзів. А професор Цанг пообіцяв знову приїхати в Рівне вже в серпні цього року. Впевнений: у нас знайдеться ще чимало цікавих тем для спілкування та обміну досвідом, який, без сумніву стане цінним і корисним надбанням як для рівненських, так і китайських лікарів. Дана РОМАНЮК, спеціально для «ВЗ», м. Рівне

Спільний обхід у приватній клініці Double Мedical

В. Піонтковський і А. Філь із колегами із Double Medical

В університетській клініці провінції Хебей

Українські та китайські лікарі готуються до операційного дня

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ Б У КО В И Н А

ДО ЛІКАРНЯНОЇ КАСИ ВСТУПАЮТЬ ЦІЛИМИ СІМ’ЯМИ

препаратами. Щоб на місці контролювати призначення, разом із хворим мав їхати до іншого медзакладу його терапевт чи сімейний лікар. Забігаючи наперед скажу, що прецеденти, коли члени каси лікувалися в закладах третинного рівня в Чернівцях, у нас нечасто, але були.

Майже двадцять років при Сторожинецькій центральній районній лікарні Чернівецької області працює лікарняна каса. За цей час з неї не вийшов жоден із майже п’яти тисяч членів. Бо і медики, і пацієнти відчули реальні переваги цієї своєрідної регіональної медичної страховки.

Матвій ПЛЕГУЦА, головний лікар Сторожинецької центральної районної лікарні, Заслужений лікар України

ВЗ Що спонукало вас створити лікарняну касу? — Безвихідь — 90-ті роки видалися дуже важкими. Занепад економіки позначився й на медичній галузі — на зміну колишній відносній забезпеченості прийшов гострий дефіцит найнеобхіднішого,

проте людей все одно потрібно було лікувати. Але як? Після довгих роздумів і розрахунків було вирішено створити лікарняну касу. До цього мимоволі підштовхнули випадки госпіталізації до ЦРЛ медпрацівників. За браком грошей (а зарплату нам тоді часто видавали продуктами або промисловими товарами) необхідність витратити чималу суму на придбання ліків ставала для декого мало не сімейною трагедією. «Допоможіть, Матвію Дмитровичу, бо хоч у зашморг лізь», — просили люди. Та навіть якщо виб’єш десь додаткову копійчину, пацієнтам цілої лікарні все одно не зарадиш. Рятівним колом могла стати каса на кшталт відомої з радянських часів каси взаємодопомоги, щоправда, адаптована під медичні потреби. Вона мала акумулювати внески її членів, щоб потім витрачати кошти на їх лікування. Через відсутність відповідної законодавчої бази лікарняну касу тоді, у 1998 році, зареєстрували як громадську організацію, обрали її правління, ревізійну комісію, розробили положення. У ньому записали, що зібрані кошти можна ви-

користовувати винятково на придбання лікарських препаратів для членів каси, які лікуються в стаціонарі районної лікарні. Адже одночасно з розвалом економіки і зубожінням населення ледь не в геометричній прогресії зростала вартість ліків. Якщо на невідкладну допомогу знаходили гроші навіть у найсутужніші роки, то на все інше їх на час створення каси, фактично, не було. А без ліків хворому не допоможе й найкращий професіонал. Стосовно ж умови лікування в стаціонарі ЦРЛ, то мотивували це тим, що на території району саме районна лікарня може забезпечити найвищий за якістю рівень медичної допомоги. ВЗ А якщо людина хоче лікуватися в іншому медзакладі? — На це не вистачить жодних грошей. Тому й записали у положенні, що тільки в окремих випадках і винятково за рішенням правління каса може частково оплатити лікування пацієнта в медичному закладі вищого рівня — не повний курс за пред’явленим рахунком, а лише забезпечити хворого необхідними

ВЗ Скільки мали платити члени каси, щоб у разі потреби розраховувати на її допомогу? — Зваживши фінансові можливості людей, вирішили: щомісячний внесок члена каси має становити 1% від заробітку. Згодом, побачивши, що медичні працівники району лікуються частіше, ніж інші категорії громадян, для запобігання пересудам розмір їх членського внеску збільшили до 2%. За заявою, ці гроші бухгалтерія закладу, де працює член каси, мала щомісяця напряму переказувати на спеціальний банківський рахунок лікарняної каси. Самостійно через банк суму, пропорційну одному відсотку від мінімальної зарплати, вносять лише непрацюючі пенсіонери, які вступили до каси, позаяк Пенсійний фонд відмовився проводити такі перерахування. ВЗ Я правильно зрозуміла, що першими членами каси стали медики? — Так, тим паче, що касу від початку створювали для допомоги в лікуванні членам нашого колективу, який тоді налічував понад 1 тис. осіб. Згодом до них приєдналися інші. Для розширення кола учасників (адже що їх більше, то більші можливості каси) ходив на підприємства й в установи, зустрічався з людьми. За них ставив собі запитання, яке їх найбільше цікавило, та яке люди не наважувалися озвучити: «А що з цього буде мати особисто Плегуца?» Чесно відповідав, що, крім додаткового клопоту, перевірок і згаяного

КОМЕНТАРІ

Василь КУШНІР, завідувач хірургічного відділення Сторожинецької центральної районної лікарні

оформлення паперів на отримання лікарських препаратів. Це можливо завдяки тому, що ліки членів каси зберігаються в сестринській, а хворим видаються поденно. Відтак із цього мимовільного запасу можемо взяти потрібний препарат для нового хворого, а наступного дня відшкодувати його за рахунок отриманих уже для нього ліків.

ікарняна каса є першим кроком у напрямку до страхової медицини, коли здоровий платить за хворого, а багатший — за біднішого. Порівняно з пенсіонерами, працездатні люди хворіють рідше, тому завдяки їм є можливість лікувати цю соціально незахищену верству населення. Правда, шкода, що каса обмежена одним районом. Якби її членів було більше, то й обсяг допомоги зріс би. Знаю, що в деяких регіонах із чисельно потужнішими касами свого часу була навіть можливість оплачувати складні хірургічні втручання в столичних інститутах. Серед позитивних моментів — ще й те, що завдяки лікарняній касі зростає ефективність лікування. Не завжди пацієнти під час госпіталізації мають можливість одразу придбати всі необхідні ліки. Вони чекають, доки допоможуть родичі, друзі, а час спливає. Натомість, якщо до лікарні надходить член каси, лікування можемо розпочати, навіть не чекаючи

Марія ГУЦУЛЯК, завідувачка терапевтичного відділення Сторожинецької центральної районної лікарні

онедавна завдяки лікарняній касі пацієнти мали змогу отримувати всі необхідні препарати на цілий курс лікування. Різке здорожчання ліків значно обмежило цю можливість, адже, з одного боку, кількість членів каси так стрімко не росте, а з іншого, оскільки зарплати і пенсії не підвищуються подібними темпами, немає змоги збільшувати розмір членських внесків. З цієї причини тепер накопичень людям вистачає здебільшого лише на частину курсу планового лікування, бо повністю забезпечити намагаємося надання невідкладної допомоги.

обмежує можливості каси. Попри це, завдяки їй «перший бій» все одно можемо витримати. Василь МАНЧУК, завідувач відділення анестезіології та реанімації Сторожинецької центральної районної лікарні

ід початку касу створили для допомоги медпрацівникам. У міру збільшення кількості членів каси росли й обсяги надходжень коштів. Звітність по них є публічною і прозорою, позаяк діяльність лікарняної каси контролюють її правління, ревізійна комісія. Кожного місяця завідувачі відділень, заступники головного лікаря і головний лікар аналізують призначення на лікування членів каси. Це дає змогу уникнути поділу хворих на «своїх» і «чужих», що могло б дуже швидко дискредитувати роботу каси. Для раціонального витрачання її коштів орієнтуємося здебільшого на препарати середньої цінової групи, до якої потрапляють переважно ліки вітчизняного виробництва. За роки роботи з ними можу констатувати, що в разі правильного призначення та застосування за ефективністю більшість із них нічим не поступаються зарубіжним. Інша річ, що і вони у зв’язку із кризою різко подорожчали, що

Мар’яна ГАКМАН, старша медична сестра травматологічного відділення Сторожинецької центральної районної лікарні

аю можливість оцінити роботу каси і як медичний працівник, і як член каси, котрому доводилося вдаватися до такої допомоги. Відсоток від зарплати, який щомісяця відраховуємо в якості членського внеску, невеликий, тому для сімейного бюджету це невідчутно. Але потроху певна сума накопичується, і коли довелося лікуватися в стаціонарі, то фактично всі витрати на ліки було компенсовано із цих коштів. Чи додалося мені паперової роботи як старшій медсестрі? Звісно, що для контролю роботи каси потрібно здавати додаткову звітність, робити виписки для отримання ліків в аптеці тощо. Однак у нас давно все це відпрацьовано і труднощів не викликає. Єдина проблема — через високу вартість лікарських препаратів і виробів медичного призначення тепер купити їх за кошти каси вдається набагато менше.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

24 червня 2016 року

часу, — нічого. Поступово люди повірили, членів каси побільшало. Спрацьовував і особистий приклад. Приміром, коли в палаті на трьох хворих один був членом каси, то двоє інших могли наочно оцінити переваги членства. Поступово кількість членів досягла майже 5 тис. осіб, є серед них і цілі сім’ї. ВЗ А який механізм надання допомоги члену каси? — Хворий, потрапляючи до лікарні, проходить повне обстеження. За його результатами в історії хвороби лікар розписує лікування. На підставі лікарських призначень старша медсестра відділення пише вимогу на отримання медикаментів в аптеці, з якою співпрацює каса. Крім лікаря вимогу підписує завідувач відділенням та головний

лікар. Одночасно вони аналізують призначення, щоб запобігти бездумному розбазарюванню коштів. Адже є медпрепарати різних цінових груп, і не завжди дорогий імпортний засіб ефективніший, ніж доступний вітчизняний аналог. Отримавши ліки (вони, до речі, як і належить, зберігаються у старшої медсестри і видаються хворому по днях), один примірник вимоги медсестра залишає в аптеці, а другий здає для звітності бухгалтеру каси. Протягом місяця всі вимоги на придбання медикаментів для лікування членів каси збираються, а потім оплачуються шляхом перерахунку коштів аптеці з банківського рахунку каси (тож гроші ні через чиї руки не проходять, що запобігає зловживанням). Водночас правління проводить повторний аналіз раціонального витрачання

фінансів. Контроль потрібен, бо ж за однакового перебігу однієї й тієї самої нозології разючої різниці в сумі, витраченій на медикаменти, бути не повинно, інакше це породжує нездорові балачки, підозри й образи, що, зрештою, можуть загубити справу. ВЗ Наскільки ефективною виявилася робота такої організації? — На мою думку, люди оцінили її переваги, вона стала їм суттєвою підмогою. Мабуть, саме завдяки цьому за всі роки ніхто з каси не вийшов, хоча в положенні прописано таку можливість. У цьому разі людина могла або забрати залишок своїх коштів, або передати право членства іншій особі (воно мало припинятися, якщо наступник упродовж трьох місяців не платив членських внесків).

Розумів, що пункт про можливість виходу з каси міг стати своєрідною міною, але на початку роботи він спрацьовував як своєрідна агітація. Кілька років тому його змінили на можливість використання залишку коштів, замість вибулого члена каси, іншою людиною. У часи стабільності, фактично до 2015 року, за рахунок коштів каси стовідсотково забезпечували медикаментами до тисячі її членів, тобто всіх, хто надходив до стаціонару протягом року. Коли ціни на ліки знову стали рости ледь не щодня, можливості зменшилися, та все одно каса суттєво допомогає людям. Анна ГАРГАЛЯ, спеціально для «ВЗ», м. Чернівці

ВІННИЧЧИНА

КОНСУЛЬТАЦІЇ НАДАЄ ТЕЛЕМЕТРИЧНИЙ ЦЕНТР Не так давно на базі Вінницького обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф почав діяти консультативний телеметричний центр. Його фахівці надають термінові кваліфіковані телеметричні консультації лікувальним закладам усіх рівнів, особливо в разі виникнення труднощів в інтерпретації ЕКГ-сигналів, для вибору раціональної тактики лікування пацієнтів. Це дало змогу значно зменшити кількість ускладнень від серцевосудинних захворювань, підвищити рівень допомоги пацієнтам та запобігти їх інвалідизації.

Олег СІДАК, заступник головного лікаря з оперативної роботи ТМО «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»

Телеметрія робить медицину ближчою У структурі нашого Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф консультативний телеметричний центр (КТЦ) почав діяти торік. Це один із напрямків роботи, який передбачає проведення кваліфікованої ургентної діагностики захворювань серцево-судинної системи. Медичний працівник, до якого звернувся пацієнт, має можливість отримати консультацію кваліфікованого лікаря-кардіолога КТЦ. Наші спеціалісти досконало володіють методикою ЕКГ-діагностики та готові вчасно і якісно надавати термінову консультативну допомогу бригадам екстреної (швидкої) медичної допомоги, сімейним лікарям і фельдшерам. На практиці це працює так. Фельдшерська бригада швидкої виїжджає на виклик, медпрацівник проводить хворому електрокардіографію, запис якої автоматично надходить до КТЦ, де черговий лікар-кардіолог розшифровує його і повідомляє про результати бригаду. Копію надсилає до лікарні, у яку транспортують хворого. Тобто бригада екстреної медичної допомоги вже на догоспітальному етапі встановлює

діагноз, надає екстрену медичну допомогу та доправляє пацієнта до лікувального закладу, у якому на швидку вже чекають фахівці. Раніше подібні консультації надавалися діагностично-консультаційним центром Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М. І. Пирогова. Але після того, як Вінниччина долучилася до проекту Світового банку, що передбачає будівництво кардіоцентру, діагностику серцево-судинних захворювань передали під юрисдикцію КТЦ. Так сформувалася піраміда, в основі якої — КТЦ і первинна ланка медицини (тут вестиметься скринінгова діагностика), а на вершині — кардіоцентр, спеціалісти якого вже зараз проводять стентування і коронарографію тим хворим, яким це показано. Фактично, КТЦ і технології, за якими він працює, дають можливість за короткий проміжок часу візуалізувати показники електрокардіографічного дослідження та, узагальнивши дані про пацієнта (скарги, анамнез тощо), надати висококваліфіковану консультативну допомогу медичним працівникам щодо алгоритму дій і вибору раціональної тактики лікування хворого із серцево-судинною патологією.

Передача даних — запорука успіху Телемедицина — це запорука ранньої діагностики інфаркту міокарда на догоспітальному етапі. Зараз телеметричний консультативний центр готовий до співпраці з центрами первинної медико-санітарної допомоги, амбулаторіями загальної практики-сімейної медицини, іншими медичними закладами для покращення ЕКГ-діагностики на догоспітальному етапі при гострій серцево-судинній патології. Дані дослідження передаються за допомогою двох систем: медико-діагностичного комплексу «Тредекс», у якому використовуються ЕКГ-апарати «Телекард» (близько 80 таких апаратів працює в лікувальних закладах області), та телеметричного кардіологічного комплексу UNET, зокрема

апаратів «Юкард» (46 таких встановлено в машинах швидкої та близько 300 — в амбулаторіях області). Апарат «Телекард» лише передає ЕКГ до КТЦ. Інакше кажучи, лікар швидкої не може самостійно оцінити проведене дослідження і змушений передавати ЕКГ до КТЦ. Робиться це за допомогою телефонної лінії зв’язку, час передачі однієї ЕКГ — від 5 до 10 хвилин, одним каналом зв’язку КТЦ одночасно приймається тільки одна ЕКГ. Медико-діагностичний комплекс «Тредекс» неможливо використовувати з іншими системами, тобто медичний працівник, який передав ЕКГ, отримує консультацію тільки телефоном. Тому за відсутності телефонного зв’язку або низької його якості під час надання екстреної та невідкладної медичної допомоги в разі проведення електрокардіографії системою «Телекард» виникають труднощі. У такому разі медичний працівник не має можливості здійснити повноцінне консультування. Натомість основний елемент телеметричного кардіологічного комплексу UNET — повнофункціональний електрокардіограф «Юкард» із вбудованим телеметричним модулем — дає змогу провести електрокардіографічне дослідження на місці, здійснити реєстрацію ЕКГ за допомогою екрана електрокардіографа, її роздруківку й оцінку, а за потреби передати зареєстровану інформацію до КТЦ й отримати висновки, а також надати віддалену консультацію. Передача інформації здійснюється за допомогою GPS-каналів мобільних операторів зв’язку (модуль вмонтований в апарат). Час передачі однієї ЕГК — від 10 до 20 секунд. Телеметричний кардіографічний комплекс дає змогу обробляти прийняті ЕКГ за допомогою одного персонального комп’ютера, підключеного до одного інтернет-каналу, від усіх апаратів одночасно. На базі цього комплексу реалізовано автоматичну відправку даних на електронну адресу лікувального закладу. Висновок лікаря-

консультанта залишається в медичних документах хворого і може бути виданий йому на руки. Зараз тривають роботи з інтеграції програмного забезпечення телеметричного кардіографічного комплексу UNET з оперативно-диспетчерською службою центру, що дасть можливість оперативно приймати ЕКГ-звернення до КТЦ. Такий продукт буде поєднаний із програмою з прийому викликів від населення, які надходитимуть за єдиним номером «103» (як від медичних працівників, так і жителів області). Це допоможе нам сформувати єдину електронну базу пацієнтів.

Телеметрична консультація — у кожен ФАП Нині в багатьох районах області лікарські амбу латорії загальної практики-сімейної медицини та бригади швидкої медичної допомоги мають у своєму розпорядженні телеметричне обладнання, що дає змогу передати ЕКГ-дані до КТЦ. Із ним зазвичай використовуються системи, що забезпечують можливість двосторонніх переговорів. Завдяки цьому вдається ідентифікувати інформацію й отримати рекомендації кардіолога. У рамках згаданого проекту Світового банку буде закуплено ще 300 телеметричних апаратів для передачі ЕКГ. Ними планують оснастити фельдшерсько-акушерські пункти області, тобто зробити ЕКГ й отримати її розшифровку можна буде в будь-якому куточку Вінниччини. Кількість таких звернень збільшиться, але це не позначиться на роботі центру. Зараз у штаті КТЦ працює 5 кардіологів, які чергують цілодобово. За добу в середньому приймається й опрацьовується від 40 до 60 кардіограм. За перший квартал 2016 року завдяки двом програмним комплексам було розшифровано 4083 ЕКГ. Коли запрацюють всі телеметричні апарати, зможемо приймати 2-3 тис. звернень у місяць.

На часі — відеоконсультації На сьогодні телемедичні технології дають змогу проводити планові й екстрені консультації, навіть відеоконсиліуми. Завдяки розвитку цифрових технологій з року в рік підвищується якість телемедичних послуг. Наш КТЦ має необхідне обладнання для проведення відеоконсультацій. Уже відбувалися селекторні наради з різними закладами охорони здоров’я Вінниці. З районами складніше, бо не всі лікарні мають онлайнвихід і необхідне обладнання. Тому держава мусить визнати, що телемедицина — це значна економія часу та коштів, і розвивати її, забезпечуючи рівний доступ до таких технологій як в обласних центрах, так і на периферії. Телеметричні послуги дають можливість кожному пацієнту отримати кваліфіковану медичну допомогу. А для лікарів це — шанс обмінятися досвідом і вдосконалити свої професійні навички. Олеся ШУТКЕВИЧ, спеціально для «ВЗ», м. Вінниця

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД

ЛУЇС ОРОЗКО: ЛЕВОВА ЧАСТКА РЕГЕНЕРАТИВНОЇ МЕДИЦИНИ НАРАЗІ — БРЕХНЯ Регенеративна медицина — ще дуже молода галузь, але її технології вже стали справжнім золотим дном. Одні пророкують стовбуровим клітинам славне майбутнє, інші — активно критикують метод… Луїс Орозко розповів «ВЗ», чому навколо перспективної науки стільки чуток і домислів.

Луїс ОРОЗКО, керівник Інституту регенеративної медицини (Барселона, Іспанія)

ВЗ Чи завжди у сучасному науковому світі поняття «регенеративної медицини» відповідає дійсності? — Це найкраще питання, яке можна поставити по темі регенеративної медицини! Сам термін «стовбурові клітини» використовується надзвичайно легковажно: спочатку ним маніпулювали ті, хто заробляв гроші на ін’єкціях стовбурових клітин, згодом він взагалі втратив свій початковий зміст. Мені дуже шкода, але левова частка регенеративної медицини наразі — брехня. Відповідно до медичного словника термін «регенерація» за змістом протилежний поняттю «дегенерація». І саме задля лікування деструктивних змін було запропоновано послуги регенеративної медицини. Але ті, хто пропонують вдаватися до методики регенерації, часто обіцяють повне відновлення організму, забуваючи, що так само, як і в разі дегенерації, регенеративні процеси проходять чіткі стадії. Ми не завжди можемо відновити організм до ідеального стану, тому не варто й обіцяти. Ще в 90-ті роки експериментальним шляхом з’ясували: стовбурові клітини можуть перетворюватися на будь-які інші клітини, і на цьому одразу почали будувати фінансові піраміди. А мова йшла лише про доклінічні випробування! Так, ми можемо взяти мезенхімальні стовбурові клітини, розмістити їх у певному середовищі й отримати клітини кісткової тканини — це не складно. Але то будуть лише клітини кісткової тканини, а не сама тканина. Так само з однієї плюрипотентної стовбурової клітини можна виростити хрящові та жирові кліти-

ни. На згаданих відкриттях науковий процес не завершився, адже всі ці гіпотези потрібно було перевірити на тваринах — кожного разу на більш розвинутих видах. Особливо тривалим був період випробувань на вівцях і конях — ми захопилися, а тим часом послуги «стовбурових клітин» продавали всі неледачі. Пацієнтам обіцяли, що суспензія стовбурових клітин, яку введуть у місце ушкодження, одразу приживеться й почне активно розмножуватися, створюючи нову та здорову ділянку органа. Але це не так… ВЗ А як? — Коли прийшов час перейти від тео рії та експериментів до практики, ми вирішили зосередитися на тій тканині, де дегенерація найвираженіша, — на кістковій. Я часто чую, що дегенеративні процеси — це коли кісткова тканина «стирається». Це також помилка: тканина не руйнується, а деструктурується, тобто втрачає структуру. Щоб досягти позитивного ефекту, потрібно брати не лише стовбурові клітини, а й напівмертві клітини тієї ділянки, яку планується регенерувати, наприклад, хряща. Ці два типи клітин треба поєднати, потім помістити в спеціальне середовище, де й має статися «диво». Саме неактивні клітини в таких умовах починають активізуватися. Якщо ввести їх в ушкоджену ділянку, починається паракринна діяльність: уже ці клітини активують інактивовані. Також ми виявили, що такі клітини мають протизапальний ефект, тож можна не лише відновити втрачену структуру, а й усунути запалення.

Ефективність процесу відновлення залежить від методики взяття клітин. Зараз дуже популярним є взяття їх зі спинного мозку, але один неправильний рух — і в пробірку потрапляє лише кров. Потім «продукт» потрібно відправити до клітинної лабораторії і, оскільки згодом його використовуватимуть для ін’єкцій людям, він має відповідати найжорсткішим критеріям фармакологічного виробництва. Там виловлюють усі стовбурові клітини та відбирають лише одноядерні. Такі клітини проходять ретельне очищення, і тільки тоді з ними можна працювати. Відомо, що стовбурові клітини здатні прилипати до пластику, і завдяки цьому ми відділяємо справжні клітини від несправжніх, адже лише одна зі ста тисяч одноядерних клітин є дійсно стовбуровою! Окрім цього, на ефективність процесу безпосередньо впливає кількість клітин. Їх нормальний — неактивний — стан подібний до летаргічного сну. Ми мусимо виростити їх у тій дозі, яка буде ефективною. Більше того, має велике значення сам процес підготовки: якщо ми помістимо в поживне середовище концентрат зі стовбурових клітин, то вони просто помруть. Так само на нас чекає невдача, коли кількість клітин буде замалою для того, аби вони активно росли і поєднувалися між собою. Якщо в поживному середовищі окрім них будуть інші клітини, відбудеться «війна за їжу», і стовбурові, однозначно, її програють. Завдяки дотриманню всіх цих суворих правил через три тижні ми отримуємо «дозу»: наприклад, 40 млн стовбурових клітин для коліна. Я хочу,

ПЕРЕВАГА РЕГЕНЕРАТИВНОЇ МЕДИЦИНИ — ПРАВИЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ СТОВБУРОВИХ КЛІТИН ПОЗБАВЛЯЄ ПАЦІЄНТА БОЛЬОВОГО СИНДРОМУ У 100% ВИПАДКІВ. НА СЬОГОДНІ МИ ПРОЛІКУВАЛИ 700 ПАЦІЄНТІВ З АРТРОЗОМ КОЛІНА. ЦЕ НАЙБІЛЬША ВИБІРКА У СВІТІ, РЕЗУЛЬТАТИ ЯКОЇ ЗАФІКСОВАНІ ТА ПІДТВЕРДЖЕНІ

аби ви зрозуміли: коли доведено, що на коліно діє 40 млн клітин, то в шприці їх має бути саме стільки! Навряд чи клініки, що заробляють на ін’єкціях стовбурових клітин, можуть забезпечити такий рівень якості. Насправді в «лабораторіях» таких закладів після взяття рідину просто центрифугують, вважаючи, що так вони отримують стовбурові клітини. До нас часто потрапляють розгнівані або ж зневірені пацієнти, які заплатили за таке лікування чималі кошти, а воно ніяк не покращило їх стану. І кожному доводиться пояснювати, чому розрекламований метод — насправді фікція. Більше того, ін’єкції несправжніх стовбурових клітин можуть бути небезпечними. Наприк лад, відомо, що в жировій тканині міститься 5% стовбурових клітин. А як же бути із тими 95% «чогось», що вводять людині в шприці разом із гіпотетичними клітинами? Хто відповідає за якість і безпечність цього «препарату»? Боюся, що ніхто… ВЗ Можна якось зареєструвати все, що відбувається зі стовбуровими клітинами в організмі? — Без реєстрації результатів це навряд чи можна вважати наукою або медициною! Звісно, ми мусимо чітко реєструвати кожний етап процесу та передавати дані в Європейську агенцію ліків, яка є основним контролюючим органом. Наша наукова група — частина державної мережі клітинної медицини. Інші групи вирішують інші наукові питання, наприклад, вивчають використання стовбурових клітин для лікування склерозу. Найпоширенішою скаргою, з якою до нас звертаються пацієнти, є артроз коліна. Щоб мати можливість допомагати людям із цією патологією, ми довг ий час експериментували на вівцях. Під час дослідів тваринам ушкоджували меніск, який сам відновитися не здатний. У контрольній групі тварин, яким ін’єкцій не робили, через 8 місяців стан меніска був таким самим. У тих тварин, котрим вводили стовбурові клітини, відновлення сягало 100%. Усі отримані дані ми чітко фіксували, і весь час нас контролювала держава. Згодом нас змусили доводити, що ми насправді регенеруємо тканину, а не здійснюємо якийсь інший процес. В Америці є установа, що займається артрозом коліна. Разом із FDA вони створюють біомаркери для об’єктивізації процесів регенерації. Ці організації провели спільне дослідження, під час якого спостерігали за 4,5 тис. пацієнтів, яким вводили ліки зі стовбуровими клітинами. Вони створили технологію, що дає змогу об’єктивно оцінити стадію регенерації хряща. Це спеціальне прог рамне забезпечення, розроблене GE для ядерно-магнітного резонансу. Замість того, щоб виконувати біопсію,

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД

24 червня 2016 року

одним джойстиком ззовні можна абсолютно точно визначити рівень відновлення хряща. І якщо американці «продивляються» хрящ у 20 точках, то ми — у 80. ВЗ І що саме ви бачите під час цього дослідження? — Ядерний резонанс тому так і названо, що, за великим рахунком, це резонанс ядра. Ми знаємо: організм складається з води, і хрящ не є винятком. Зазвичай водень перебуває в довільному дифузному стані, а коли потрапляє під дію ядерно-магнітного резонансу — орієнтується в один бік. Радіочастоти, своєю чергою, змінюють напрямок орієнтації водню, а коли джойстик прибираєш — водень знову «вишиковується» в один бік. На це потрібен певний час: хрящу, наприклад, — від 30 до 50 мс. У кожної здорової тканини є свій час розслаб лення. Саме ці «рухи» ми фіксуємо на картинках. Якщо на відновлення напрямку водню витрачається більше 100 мс — мова йде про значну деструктуризацію. Такі дослідження ми виконуємо ще до початку лікування, коли пацієнт тільки потрапляє до нас, і на кожному етапі відновлення. Знову ж таки, фіксуємо й відправляємо дані в державний реєстр. Тільки так можна об’єктивно оцінити динаміку. Існує безліч опитувальників, якими користується більшість лікарів, але, на нашу думку, суб’єктивні відчуття пацієнтів не варто зводити в таблиці, адже в кожного — індивідуальний больовий поріг та різні щоденні навантаження. Ми також користуємося

опитувальниками, але радше, як вторинним інструментом моніторингу. На початку лікування кожен пацієнт заповнює таку анкету й отримує певний бал, який суб’єктивно відображає його стан. Якщо цей бал вище 10, то рекомендується зміна колінного суглоба. І таких пацієнтів — більшість. Але завдяки реєстрації даних ми чітко знаємо, що в 9 із 10 хворих вдається досягти однозначного покращення і відмовитися від артроскопії. За допомогою цієї технології можна побачити, що в середньому хрящ деструктуризується на 5-7% за рік. Це вікова деградація, яка не залежить від навантажень та проведеного лікування. Наші результати свідчать, що регенеративна медицина допомагає у 30% випадків зупинити цей процес і на 25% відновити втрачену структуру. ВЗ Які ще тканини окрім кісткової досліджували? — Тканину меніска. До речі, її структура надзвичайно подібна до структури кільця хребцевого диска. Тому наша методика виявилась дуже ефективною при дегенеративних захворюваннях хребта. Також, враховуючи те, що наші препарати мають доведену протизапальну дію, ми досліджували їх використання на периферичних нервах. Для цього знову ж таки експериментували на вівцях: відсікали один сантиметр нерва цієї тварини і залишали два вільні кінці, які поєднували трубочкою, щоб вони зрослися. Одним тваринам ми вводили в трубочку стовбурові клітини, іншим — ні. Варто сказати, що це був надзви-

чайно тривалий експеримент: ми все ніяк не могли зрозуміти, чому в нас нічого не виходить. Вводили велику кількість клітин — вівці помирали, замалу — не було жодного ефекту. Зрештою протягом 3 місяців ми зарізали всіх тварин, так і не дочекавшись зрощення. І тільки згодом зрозуміли, що для нерва — це занадто малий термін. Тоді ми повторили експеримент і досягли повного зрощення периферичних нервів. Ще одна перевага регенеративної медицини — правильне використання стовбурових клітин позбавляє пацієнта больового синдрому у 100% випадків. На сьогодні ми пролікували 700 пацієнтів з артрозом коліна. Це найбільша вибірка у світі, результати якої зафіксовані та підтверджені. Звичайно, є звіти про масштабні дослідження, у яких нібито брали участь кілька тисяч пацієнтів, але це все вигадки. Чому? Арифметика дуже проста: клінічне дослідження за участю всього 12 пацієнтів коштує 300 тис. Євро, якщо дотримуватися всієї процедури клітинної терпії! Тепер рахуйте самі, чи можна, навіть теоретично, провести дослідження з вибіркою понад 1 тис. осіб за нетривалий період? Ми набрали 700 пацієнтів з 2002 року лише тому, що артроз — дуже поширена патологія. ВЗ Чи допомагала вам у фінансовому плані держава? — На початковому етапі — так, ще до кризи. Перші три клінічні дослідження в ті роки проведені за державні кошт и. З 2008 року такі дотації по-

вністю припинилися. Викручуємося шляхом «аутофінансування»: спонсорами клінічних досліджень часто є Європейські фонди, а у випадку, коли часу обмаль, а спонсора ми не знайшли, доводиться платити з власної кишені. Для хворого це значно дешевше, ніж постійне відвідування фізіотерапевта, безперервне вживання ліків та заміна коліна. Але за кошти пацієнтів дослідження фінансуватися не можуть. ВЗ За чим майбутнє регенеративної медицини, і що цікавого ви плануєте впровадити найближчим часом? — Наразі все, що вже пройшло стадію клінічних досліджень, — просто фантастика! Якщо це впровадити у широку практику, людство стане, однозначно, здоровішим. Звичайно, змінюватимуться середовища, можливо, стануть автоматичними більшість процесів, і тоді вся робота значно менше коштуватиме. Не варто розглядати регенеративну медицину як панацею, що дасть змогу змінювати органи. Наразі мова йде лише про відновлення тканин. У ситуаціях, коли могла врятувати тільки операція, зараз ми здатні допомогти шляхом регенеративної медицини. Ми вже отримали обнадійливі результати при ушкодженнях спинного мозку і, гадаю, у найближчому майбутньому зможемо допомагати таким потерпілим. Але те, що згодом вирощуватимемо серця та легені, — наукова фантастика! Розмовляла Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

ПУЛЬМОНОЛОГІЯ

РАННЄ ВИЯВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ЛЕГЕНЬ Одним з найбільш значущих питань пульмонології є проблема пізньої діагностики професійних захворювань бронхолегеневої системи і, як наслідок, невчасного лікування, прогресування вентиляційних і гемодинамічних порушень, розвитку серцево-легеневої недостатності, хронічного легеневого серця з його подальшою декомпенсацією.

сновними причинами зазначеної проблеми є недостатня увага до свого здоров’я осіб, які працюють в умовах впливу промислових аерозолів фіброгенної або хімічної природи, та особливість клінічного перебігу цих захворювань. Адже роками бронхолегенева хвороба може проявлятися лише одним симптомом — кашлем, котрому хворі не надають значення. Лікарі також нерідко недооцінюють тяжкість перебігу професійних захворювань легень. Ще одним поясненням такої ситуації є відсутність бронхіальної обструкції на початкових стадіях цих легеневих недуг, а також недостатня роздільна здатність застосовуваних апаратів для дослідження функції зовнішнього дихання.

Дослідження стану легень Нині загальноприйнятою та найдостовірнішою методикою дослідження функції зовнішнього дихання є реєстрація й аналіз кривих «потік — об’єм», здійснюваних за допомогою мікропроцесорної техніки. Комп’ютерна пневмотахографія у поєднанні з комп’ютерною обробкою результатів дає змогу підвищити достовірність дослідження, знизити навантаження на лікаря функціональної діагностики, а також моделювати в різних режимах обстеження хворого та проводити порівняння нормативних і фактичних величин. Аби продемонструвати актуальність проблеми професійних захворювань, було проведено комплексне дослідження функції зовнішнього дихання у 153 осіб, що працюють на різних підприємствах. Єдиною скаргою у цих пацієнтів був періодичний кашель. Бронхоскопічне дослідження проводили за допомогою фібробронхоскопа FB-3C Olympus (Японія) під місцевою анестезією 1% розчином лідокаїну. Візуально оцінювали стан трахеї і бронхіального дерева, а вивчення вентиляційної функції легень здійснювали за допомогою комп’ютерної пневмотахографії. Прилад був оснащений системою автоматичного калібрування, що давало змогу вибрати найкращі результати тестів із трьох спроб. Після інструктажу та навчання дихальному маневру обстежуваний

робив вдих до рівня загальної ємності легень і максимальний видих до рівня залишкового об’єму. Вимірювали об’ємні та швидкісні показники видиху: форсованої життєвої ємності легень (FVC), пікової швидкості видиху (PEF), об’єму форсованого видиху протягом 1-ї секунди (FEV1), FEV1/FVC, потоку під час форсованого видиху при залишку 25% життєвої ємності легень (MEF25% VC), потоку під час форсованого видиху при залишку 50% життєвої ємності легень (MEF50% VC), потоку під час форсованого видиху при залишку 75% життєвої ємності легень (MEF75% VC) за допомогою запису петлі «потік — об’єм» відповідно до критеріїв Європейського співтовариства вугілля і сталі (European Community for Coal and Steel). Методом форсованих осциляцій визначали в’язкісний дихальний опір (Rfo) — комплексний показник бронхіальної обструкції, що не залежить від можливого впливу з боку хворого. Для визначення достовірності відмінностей функціо нальних показників в окремих групах пацієнтів із хронічним пиловим бронхітом, силікозом і пневмоконіо-

зом унаслідок впливу зварювальних аерозолів проведено аналіз за допомогою U-критерію Манна — Уїтні.

Особливості результатів Привертає увагу факт високого ступеня виявлення хронічного атрофічного ринофаринголарингіту. Така велика кількість атрофічної патології верхніх дихальних шляхів свідчить передусім про нисхідний характер процесу та підтверджує професійне походження недуги. Цікавий нюанс виявлено під час ана лізу поширеності тютюнопаління: його рівень серед пацієнтів із хронічним пиловим бронхітом, силікозом і пневмоконіозом унаслідок впливу зварювальних аерозолів не досягає середньопопуляційного! При цьому максимальна кількість курців відзначена серед хворих з I та II стадіями хронічного пилового бронхіту — 51,85 та 41,02% відповідно. Серед пацієнтів із силікозом і пневмоконіозом кількість курців була набагато меншою. При цьому частка тих, хто ніколи не курив, коливається від 10,74% серед хворих із I стадією хронічного пилового

ПРИВЕРТАЄ УВАГУ ФАКТ ВИСОКОГО СТУПЕНЯ ВИЯВЛЕННЯ ХРОНІЧНОГО АТРОФІЧНОГО РИНОФАРИНГОЛАРИНГІТУ. ТАКА ВЕЛИКА КІЛЬКІСТЬ АТРОФІЧНОЇ ПАТОЛОГІЇ ВЕРХНІХ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ СВІДЧИТЬ ПЕРЕДУСІМ ПРО НИСХІДНИЙ ХАРАКТЕР ПРОЦЕСУ ТА ПІДТВЕРДЖУЄ ПРОФЕСІЙНЕ ПОХОДЖЕННЯ НЕДУГИ

ХАРАКТЕРИСТИКА ПАЦІЄНТІВ, ЩО ВЗЯЛИ УЧАСТЬ У ДОСЛІДЖЕННІ ГРУПИ

ДІАГНОЗ

КІЛЬКІСТЬ

ВІК, РОКИ

СТАЖ РОБОТИ, РОКИ

1-а

Хронічний пиловий бронхіт, І стадія

48,71±2,71

16,04±1,60

2-а

Хронічний пиловий бронхіт, ІІ стадія

49,51±2,71

19,26±2,20

3-я

Силікоз, І стадія

52,43±3,33

21,68±2,28

4-а

Пневмоконіоз унаслідок впливу зварювальних аерозолів

53,10±3,08

23,94±1,88

Контрольна

–

49,62±3,08

–

бронхіту до 43,59% серед пацієнтів з II стадією цієї недуги. Не курили 44,64% хворих на силікоз і 41,94% пацієнтів з пневмоконіозом. Серед хворих з I стадією хронічного пилового бронхіту кількість тих, хто палив раніше, дуже невелика — 7,41%, та в міру прогресування і обтяження патологічного процесу вона збільшується і у пацієнтів з II стадією хронічного пилового бронхіту становить 15,38%. Тобто вираженіші форми патології, що зумовлюють вентиляційні порушення, дихальну та серцево-легеневу недостатність, обумовлюють у хворих непереносимість тютюну та змушують відмовитися від шкідливої звички. Під час проведення фібробронхоскопічного дослідження субатрофічні зміни були виявлені у 18,52% пацієнтів із I стадією хронічного пилового бронхіту. Прояви вогнищевої атрофії слизової оболонки бронхів спостерігали у 22,22% хворих із I стадією хронічного пилового бронхіту, у 12,82% — з II стадією, а також у 5,36% пацієн тів з I стадією силікозу. Симптоми дифузної атрофії слизової оболонки бронхів були виявлені в 59,26% випадків при I стадії хронічного пилового бронхіту та у 87,18% — при II стадії, у 96,64% — при I стадії силікозу й у 100% — при пневмоконіозі, що розвинувся внаслідок впливу зварювальних аерозолів. Запальні зміни слизової оболонки бронхів були зафіксовані при II стадії хронічного пилового бронхіту у 28,21% випадків, при I стадії силікозу — в 14,29%, при пневмоконіозі — у 22,58%. Результати дослідження функції зовнішнього дихання у хворих основних груп продемонстрували достовірну зміну основних швидкісних показників форсованого видиху та в’язкісного дихального опору. Встановлено, що вже в I стадії пи лового бронхіт у ві дзначається достовірне зниження таких показників, як FEV1, індекс Тіффно, FEV1/FVC, MEF25% VC, MEF50% VC і MEF75% VC. Комплексний показник в’язкісного дихального опору, що відображає бронхіальну прохідність, був достовірно збільшений порівняно з групою контролю (р<0,05), а рівні форсованої життєвої ємності легень (FVC) і пікової швидкості видиху (PEF) — знижені порівняно з групою контролю. При переході від I до II стадії пилового бронхіту достовірно зменшуються тільки показники FEV1, PEF та MEF50% VC, завдяки чому їх можна розглядати як критерії оцінки прогресування патологічного процесу й обструктивних змін при цьому захворюванні. При силікозі відзначається зниженн я F VC, FEV1, ін дексу Тіффно, PEF, MEF25% VC, MEF50% VC, MEF75% VC, Rfo. Для хворих на пневмоконіоз унаслідок впливу зварювальних аерозолів характерне виражене зниження FVC, FEV1, індексу Тіффно, PEF, MEF25% VC, MEF50% VC, MEF75% VC, Rfo. При цьому зазначені показники достовірно нижчі не тільки порівняно з контрольною групою, а й зі значеннями в групі хворих із I стадією силікозу. Важливим є також визначення показника швидкості потоку при залишку в легенях 25% форсованої життєвої ємності легень — MEF25%

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ПУЛЬМОНОЛОГІЯ

24 червня 2016 року

VC, котрий характеризує прохідність на рівні дрібних бронхів, що притаманно раннім стадіям захворювання (як хронічного пилового бронхіту, так і силікозу та пневмоконіозу, що розвинулися внаслідок впливу зварювальних аерозолів). Поступове достовірне зниження абсолютного обсягу форсованого видиху протягом 1-ї секунди, пікової швидкості видиху, швидкості видиху при залишку 50% форсованої життєвої ємності легень у разі прогресування хронічного пилового бронхіту можуть бути використані в якості прогностичних ознак прогресування захворювання (ці показники відображають прохідність великих і меншою мірою — середніх бронхів). Крім того, змінення таких показників, як обсяг форсованого видиху за 1-у секунду й індекс Тіффно, важливе для оцінки співвідношення між хронічним пиловим бронхітом і професійним хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ). Ці показники слугують класифікаційними критеріями ХОЗЛ як професійного, так і непрофесійного ґенезу (GOLD 2015). Збільшення в’язкісного дихального опору — комплексного показника, що характеризує прохідність бронхів і не залежить від волі хворого під час проведення пневмотахографічного дослідження, — спостерігали в усіх досліджуваних групах.

Рекомендації пульмонологам З метою ранньої діагностики гіперреактивності бронхів в осіб, що зазнають впливу промислових фібро-

зварювальних аерозолів зміни потокових показників ще більш значущі, що може бути обумовлено переважанням при цій формі обст руктивних порушень, на відміну від рестриктивних змін при силікозі, і додатковими механізмами розвитку гіперреактивності бронхів під дією промислових аерозолів, що містять нарівні з вільним двоокисом кремнію аерозолі металів (марганцю, хрому, нікелю). Такі процеси призводять до більш раннього розвитку та прогресування вентиляційних порушень при цій формі пневмоконіозу. Отже, проведені дос лідження підтвердили високу діагностичну цінність сучасного методу оцінки функції зовнішнього дихання — комп’ютерної пневмотахографії. Широке використання цієї методики в пульмонологічній і профпатологічній практиці, а також під час проведення періодичних медичних оглядів на промислових підприємствах і виробництвах, пов’язаних з пилоутворенням і пиловиділенням, дасть змогу з більшою вірогідністю виявляти ранні форми пилових зах-ворювань легень (на стадії так званої передхвороби), диференціювати їх клініко-функціональні типи, що сприятиме підвищенню якості діагностики, вторинної профілактики та раціональному вибору фармакотерапії й комплексної реабілітації, а також уникненню розвитку ускладнень пилових захворювань легень — передусім хронічного легеневого серця.

ЦІКАВИЙ НЮАНС ВИЯВЛЕНО ПІД ЧАС АНАЛІЗУ ПОШИРЕНОСТІ ТЮТЮНОПАЛІННЯ: ЙОГО РІВЕНЬ СЕРЕД ПАЦІЄНТІВ ІЗ ХРОНІЧНИМ ПИЛОВИМ БРОНХІТОМ, СИЛІКОЗОМ І ПНЕВМОКОНІОЗОМ УНАСЛІДОК ВПЛИВУ ЗВАРЮВАЛЬНИХ АЕРОЗОЛІВ НЕ ДОСЯГАЄ СЕРЕДНЬОПОПУЛЯЦІЙНОГО! ПРИ ЦЬОМУ МАКСИМАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ КУРЦІВ ВІДЗНАЧЕНА СЕРЕД ХВОРИХ З I ТА II СТАДІЯМИ ХРОНІЧНОГО ПИЛОВОГО БРОНХІТУ — 51,85 ТА 41,02% ВІДПОВІДНО

генних аерозолів на виробництві, й уточнення ступеня функціональних порушень при хронічному пиловому бронхіті, силікозі, пневмоконіозі необхідно оцінювати такі показники форсованого видиху, як FVC, FEV1, FEV1 VC, PEF, MEF25% VC, MEF50% VC, MEF75% VC і Rfo, адже їх зміни можуть слугувати первинним функціональним фізіологічним маркером передхвороби при професійних захворюваннях легень. Визначення цих показників дасть змогу не тільки встановити сам факт наявності вентиляційних порушень, а й диференціювати їх тип: рестриктивний (обмежувальний), обструктивний або змішаний, а також оцінити прохідність дрібних бронхів і рівень її порушення. Безсумнівно, подібний комплексний підхід ефективний і для визначення в’язкісного дихального опору. При цьому слід врахову-

вати, що цей показник є поєднанням двох легеневих опорів: аеродинамічного та тканинного. Як випливає із самої назви, аеродинамічний опір пов’язаний з обструктивними механізмами, а тканинний легеневий опір — з рестриктивними механізмами формування вентиляційних порушень. На думку дослідників, при інтерстиціальних процесах у легенях тканинний легеневий опір становить значну частку в’язкісного дихального опору. Збільшення цього показника при пилових захворюваннях легень відображає не тільки розвиток обструктивних процесів, а й зниження еластичності легень унаслідок пневмофіброзу, характерного як для силікозу, пневмоконіозу, спричинених дією зварювальних аерозолів, так і для виражених форм хронічного пилового бронхіту. При пневмоконіозі унаслідок впливу

За матеріалами rmj.ru

ПЕРЕДПЛАТА НА 2016 РІК НА ГАЗЕТУ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я» ТРИВАЄ! №13-14 (1349-1350) 1.04.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ЧИ ПІД СИЛУ ОБ’ЄДНАНИМ ГРОМАДАМ

«СВОЯ» МЕДИЦИНА?»

Перша ластівка децентралізації в охороні здоров’я не принесла жаданої «весни». Новостворені об’єднані територіальні громади, які отримали кошти на «власну» медицину, опинилися на роздоріжжі нових можливостей, завдань та відповідальності. Як розпорядитися свободою, коли не скинуто законодавчих пут? Чи можна створити «медичний рай» на окремо взятому острові? І коли чекати на синхронізацію неузгоджених реформ, котрі поки що перетворюють сподівання на розчарування? СТОР.

НОВИНИ

ВОЛОДИМИР ГРОЙСМАН: «РОЗГЛЯДАТИ ЗАКОНОПРОЕКТИ З ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я БУДУТЬ НА ОКРЕМОМУ ЗАСІДАННІ»

РЕКЛАМА ЛІКІВ ЯК ДЗЕРКАЛО (НЕ)ЗДОРОВ’Я СУСПІЛЬСТВА

ВІТЧИЗНЯНА ТРАНСПЛАНТОЛОГІЯ ШУКАЄ ШЛЯХИ ДЛЯ ПОДОЛАННЯ ПЕРЕШКОД ВООЗ ПОПЕРЕДЖАЄ: ВАКЦИНИ — НЕ ПРИВАТНА СПРАВА ЗВІЛЬНЕНО ОЧІЛЬНИКІВ ТОВАРИСТВА ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА

2-5 СТОР.

Останні новини зі світу спорту виявилися не зовсім спортивними, «засвітивши» новий рекорд зі стрибків у висоту… популярності та продажів фармацевтичного препарату, причетного до допінг-скандалу. У населення пострадянських країн є «традиція» лікуватися за порадами з телевізора, і для цього згодиться не лише пряма реклама того чи іншого СТОР. препарату, а й будь-яке сенсаційне повідомлення про диво-ліки.

ЯКЕ ПЕРЕМИР’Я? ТУТ ІДЕ СПРАВЖНЯ ВІЙНА… На Сході України Владислав Трепко провів трохи менше року. Удома побував двічі, проте з передової його завжди відпускали неохоче: лікарі там — на вагу золота. Та чоловік повертався до Чернівців, аби здати іспити і закінчити інтернатуру. А потім знову — на війну. В одну з останніх зустрічей з волонтерами сказав: «Нам так потрібні реформи в медицині. Війна закінчиться, я повернуся, і ми багато зможемо зробити». Не повернувся. Загинув хірург 12 лютого 2015 року, вивозячи поранених з-під Дебальцевого. СТОР.

РОЗПОДІЛ МЕДИЧНИХ КОШТІВ — ЧИЯ РУКА ЩЕДРІША? У світі переконані: поліпшити здоров’я населення, а також забезпечити йому рівний доступ до медичної допомоги можна лише завдяки розподіленню ресурсів, орієнтованому на реальні потреби, — так званому стратегічному розподілу. У цьому випадку кошти витрачаються туди, де вони потрібні, а не туди, де збираються СТОР. чи накопичуються.

ПІЛЬГОВИЙ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ:

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№15-16 (1351-1352) 15.04.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

КРИЗА МЕДСЕСТРИНСТВА В УКРАЇНІ: ЧИ ВРЯТУЄ НОВА КОНЦЕПЦІЯ? Низька заробітна плата, відсутність належних умов праці, завантаженість рутинною роботою, приреченість на перебування «у тіні» лікаря, соціальна і професійна незахищеність, необхідність працювати за себе й за колег, яких катастрофічно не вистачає, — така доля українських сестер милосердя. Претендують вони на нову роль чи вважають її фантазією романтиків? Хто допоможе їм зійти на вищу сходинку? І скільки кроків на шляху до сучасної моделі медсестринства в СТОР. Україні?

НОВИНИ ПРОТЕСТ ПРОТИ КОРУПЦІЇ ТА РЕПРЕСІЙ В НМУ ІМ. О. О. БОГОМОЛЬЦЯ

САМОЛІКУВАННЯ В УКРАЇНІ — ЦЕ АЗАРТНА ГРА

В Україні немає прямого зв’язку між рівнем поширеності захворювань та споживанням ліків. І проблема, насправді, неоднозначна. З одного боку, люди скуповують в аптеках ліки за принципом «що побачили на екрані, те й треба придбати». Але реклама не враховує ані протипоказань, ані конкретної історії хвороби, ані діагнозу, тому в кращому випадку, результатом буває марна трата грошей, у гіршому — завдання шкоди здоров’ю через використання ліків не за признаСТОР. ченням.

МЕДИЦИНА ГРОМАД: СПОЧАТКУ РОБИМО, ПОТІМ ДУМАЄМО? На зміну ейфорії з приводу отримання громадами медичних субвенцій прийшла перевірка на практиці: чи можуть вони «потягнути» на собі медицину? Так, можуть. На дно. Ще є надії, що «щедрою рікою» поллється прибуток від місцевих підприємств? Це обіцянки тих реформаторів, які ніколи не були в наших «багатих» селах, де люди не мають роботи. Чи вони окремо, чи об’єднані в СТОР. громади — звідки податки?

№17-18 (1353-1354) 29.04.2016

ЯК ВІДІЙТИ ВІД ФОРМАЛІЗМУ? Щоб успішно пройти процедуру акредитації медичних закладів, в Україні запасаються терпінням, степлерами та горами паперів. У світі ж — готуються до перевірки на якість і безпечність медичних послуг. Як приборкати «паперового змія» вітчизняної бюрократії? І чи зможуть наші лікарні пройти акредитацію вищого ґатунку СТОР. після зміни її правил?

НОВИНИ МЕДИЧНА ПРОГРАМА НОВОГО КАБМІНУ: ВІД «ФОРМУЛИ ВАРТОСТІ МЕДПОСЛУГ» ДО ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО СТРАХУВАННЯ

ДЕРЖСТАТ ПОПЕРЕДЖАЄ: 93% УКРАЇНЦІВ КУПУЮТЬ МЕДИКАМЕНТИ ЗА ВЛАСНІ КОШТИ

ОБІГ ЛІКІВ ПОТРЕБУЄ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЗАКОНОДАВЧИХ ВИМОГ

НОВА ЧАРІВНА ПАЛИЧКА ДЛЯ НЕРОЗУМНОГО ЛЮДСТВА

ТУБЕРКУЛЬОЗ ОСОБЛИВО НЕЩАДНИЙ ДО ЛІКАРІВ

2-5 СТОР.

Ми, на жаль, звикли ділити нероздільне — людський організм — на окремі органи та тканини… і досліджувати їх відокремлено. Це неправильно, адже людина — складна дивовижна система, що потребує єдиного підходу. Суспільство вимагає ретельного вивчення потенційних ризиків для здоров’я, пов’язаних із впливом хімічних речовин, котрі супроводжують нас у повСТОР. сякденному житті.

86181 08198 60965

WWW.VZ.KIEV.UA

НОВІ УМОВИ АКРЕДИТАЦІЇ:

РІШЕННЯ ПО КОДЕЇНУ ЗНОВУ ВІДКЛАДАЄТЬСЯ?

ГЕПАТИТ — ПРОБЛЕМА МОБІЛІЗОВАНИХ?

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

МОЗ СПІЛЬНО З МІНРЕГІОНОМ СФОРМУЮТЬ ГОСПІТАЛЬНІ ОКРУГИ

2-5 СТОР.

ВІДЛУННЯ ЧОРНОБИЛЯ — ЩО ПОЖИНАЮТЬ УКРАЇНЦІ? Аварія на Чорнобильській АЕС негативно позначилася на здоров’ї мільйонів громадян України. Частка здорових і практично здорових ліквідаторів знизилася із 70% (на момент участі в ліквідації аварії) до 5% у 2012 році, натомість частка осіб із хронічними непухлинними захворюваннями зросла з 30 до 95% відповідно. Так само суттєво збільшився і рівень інвалідності серед СТОР. цієї категорії.

ЩО ЗНОВУ ЗАГАЛЬМУВАЛО РЕІМБУРСАЦІЮ ІНСУЛІНІВ? Старт проекту реімбурсації інсулінів, який було перенесено з 1 січня на 1 квітня цього року, знову відкладено — з технічних причин, причому як на рівні МОЗ, так і на місцях. Зокрема йдеться про відсутність мережі аптек, які видавали б хворим необхідні препарати, та недосконалість реєстру інсулінозалежних пацієнтів. Яка ж ситуація з підготовкою до реімбурсації в різних регіонах України? СТОР.

СКОРОЧЕННЯ ШТАТІВ: ЯК ЗАХИСТИТИ СВОЇ ПРАВА? Враховуючи, що понад 80% медичної субвенції припадає на фонд оплати праці, найзручніше «економити», скорочуючи робочі місця. Якщо плануються зміни в організації виробництва й праці (у тому числі скорочення чисельності та штату працівників), то вони мають бути обґрунтовані з правової й економічної точки зору. Утім, у галузі охорони здоров’я причинами таких змін часто стають СТОР. рішення «згори».

№19-20 (1355-1356) 13.05.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ЕФЕКТИВНА ОНКОДОПОМОГА —

ЧИ ВСЕ ВИРІШУЄ ФІНАНСУВАННЯ?

№21-22 (1357-1358) 27.05.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

№23-24 (1359-1360) 10.06.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

ВИСОКА ОЦІНКА ВІТЧИЗНЯНОЇ РЕПРОДУКТОЛОГІЇ

ЯК НЕ ОБЕРНУТИ СВОБОДУ НА АНАРХІЮ?

Своєрідним визнанням вітчизняної галузі є те, що до нас їдуть пацієнти з Європи, США, Ізраїлю, країн СНД. Єдина проблема — фінансова неспроможність громадян України, що позначається на кількісних показниках роботи сфери. Якщо на сьогодні в Україні є 43 клініки допоміжних репродуктивних технологій, що, власне, відповідає світовій статистиці, за якою одна клініка розрахована на мільйон населення, то на відміну від Європи, де протягом року кожна з них виконує СТОР. близько 2 тис. циклів, на українську припадає лише 300.

Наказ МОЗ України від 11.05.2016 р. №427 «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров’я від 23 лютого 2000 року №33» було анонсовано як довгоочікуваний «вихід з рабства» для керівників медичних закладів. Утім, чарівна паличка, як і звичайна, має два кінці. З одного боку — творчий підхід, з іншого — вседозволеність. Одна рука відпускає, друга — тримає. Що переможе? Чи не виявиться свобода ілюзорною і чи не заплатять за неї пересічні медики? СТОР.

ВІЙСЬКОВА ХІРУРГІЯ — ЦЕ ВЕЛИКА ІМПРОВІЗАЦІЯ

НОВИНИ

Бойова хірургічна травма має свої особливості, відрізняється і лікування. У військових умовах у тебе набагато менші шанси. Без помилок не обходилося, ми ж не боги. У твоїй «домашній» операційній все під рукою, знаєш, що втручання пройде успішно, бо інакше не може бути. На війні ж ситуація в будь-який момент може вийти з-під контролю. Це, зізнаюся, навіть заводить і, як би дивно не звучало, надихає на самовдосконалення. СТОР.

РЕФОРМИ ПОТРЕБУЮТЬ ПРИСКОРЕННЯ І ВІДЧУТНИХ ЗМІН

УКРАЇНА ЗАЛИШАЄТЬСЯ В ЗОНІ ВИСОКОГО РИЗИКУ НОВОГО СПАЛАХУ ПОЛІОМІЄЛІТУ

НОВИНИ

ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТІВ КРОВІ — ЗА ОНОВЛЕНИМИ СТАНДАРТАМИ

ЗАМКНУТЕ КОЛО ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я УКРАЇНЦІВ

У ЗОНІ АТО — КРИТИЧНА НЕСТАЧА ЛІКАРІВ

ГРИП ТА ГРВІ: УРОКИ ЕПІДЕМІЇ-2016

В Україні приводів впасти в депресію — хоч відбавляй. Натомість кількість встановлених випадків хвороби впродовж останніх десятиріч залишається незмінною — це свідчить про відсутність належної організації виявлення, реєстрації та надання допомоги людям з депресивними розладами. Зокрема в Україні до цього процесу досі не залучено СТОР. сімейних лікарів.

На заваді боротьби з ГРВІ стоять такі об’єктивні чинники, як недостатнє державне фінансування медичної галузі, погіршення її кадрового забезпечення, слабка матеріальна база. Непокоїть і те, що надання медичної допомоги інфекційним хворим одним помахом владної руки передано сімейним лікарям, які ще не мають належної фахової підготовки з інфектології. А кількість інфекціоністів й епідеміологів у країні неухильно СТОР. зменшується.

ХТО ПОЛЕГШИТЬ ПАЦІЄНТАМ ТЯГАР ОПЛАТИ ЗА ЕКСТРЕНУ ДОПОМОГУ?

НОВИНИ

СТВОРЕННЯ ГОСПІТАЛЬНИХ ОКРУГІВ НЕ ПЕРЕДБАЧАЄ ЛІКВІДАЦІЇ ЛІКАРЕНЬ

МЕДИЧНИЙ БЮДЖЕТ-2017 БУДЕ РОЗПОДІЛЕНИЙ МІЖ ГРОМАДАМИ

ДЕРЖПАКЕТ МЕДПОСЛУГ ЗА НАЯВНОГО РІВНЯ ФІНАНСУВАННЯ — ФІКЦІЯ

ВІКТОР ШАФРАНСЬКИЙ: «80% ЗВЕРНЕНЬ ХВОРИХ СТАНЕ СПРАВОЮ СІМЕЙНИХ ЛІКАРІВ»

ЧВЕРТЬ АКЦІЙ ЗАВОДУ «ІНДАР» ВІДДАНО НА ВІДКУП КІПРСЬКОМУ ОФШОРУ Впровадження сімейної медицини в Україні викликало, з одного боку, бурхливі аплодисменти, з іншого — шквал критики. Особливий опір новій ідеї виявили великі міста, де «вкорінилася» поліклінічна система. Чи відрізняється сімейна медицина на селі та в мегаполісі? І чи може кожне місто претендувати на власну СТОР. модель первинки?

АНТИТЮТЮНОВІ ДИРЕКТИВИ ВООЗ ТА ЄС В УКРАЇНІ ПОКЛАДЕНІ ПІД СУКНО

ВСТУП У МЕДИЧНІ ВИШІ ПРОВОДИТИМЕТЬСЯ ЗА НОВИМИ СПЕЦІАЛЬНОСТЯМИ

2-5

СТОР.

WWW.VZ.KIEV.UA

КАДРОВА АВТОНОМІЯ:

«ЩЕПЛЕННЯ» ПО ШАБЛОНУ ЧИ УНІКАЛЬНА МОДЕЛЬ?

СТОР.

WWW.VZ.KIEV.UA

СІМЕЙНА МЕДИЦИНА МЕГАПОЛІСУ:

Понад мільйон українців хворі на рак, майже половина з них потрапляє в поле зору онкологів на пізніх стадіях недуги. Коштів на їх лікування катастрофічно не вистачає, а потік таких пацієнтів невпинно зростає. Як зупинити снігову лавину проблем вітчизняної онкології? Чи збереже державна копійка людські життя? І чи не пора змінювати страСТОР. тегію боротьби з раком в Україні?

2-3

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

СТОР.

Не є секретом, що, попри задекларовану безоплатність і доступність медицини, коштів, виділених державою, не вистачає часом на найнеобхідніше: екстрену допопогу тим хворим, для яких кожна хвилина очікування може стати останньою. У таких випадках на виручку пацієнтам з інфарктом та інсультом приходять не тільки рідні та близькі, а й місцеві органи влади деяких регіонів, простягаючи руку допомоги у вигляді СТОР. програм, котрі фінансуються з обласних чи міських бюджетів.

РЕФОРМА МЕДСЕСТРИНСТВА: ЧИ Є ПРИВІД ДЛЯ ОПТИМІЗМУ? Норми навантажень на медсестер і нормативи оснащення їх робочих місць в Україні не переглядалися понад 20 років і не відповідають сучасним вимогам. Тож зрозуміло, чому такий високий рівень профзахворюваності серед цієї категорії працівників охорони здоров’я. А зарплата медсестри не дає їй можливості не те що пройти санаторноСТОР. курортне лікування, а навіть повноцінно харчуватися.

1 міс.

17.33грн

3 міс.

51.99

грн

5 міс.

86.65 грн

1 міс.

30.33грн

3 міс.

90.99

грн

5 міс.

151.65 грн

1 міс.

36.33грн

3 міс.

108.99грн

5 міс.

181.65 грн

• Передплату приймають усі відділення зв’язку «Укрпошти» • Он-лайн передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua

ЗА БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ЗВЕРТАЙТЕСЯ В РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: VZS24@UKR.NET

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

ІНТС УДРІС: ЗАХВОРЮВАННЯ ВЕН ДУЖЕ ШВИДКІ ТА ПІДСТУПНІ За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, захворювання вен віднесено до хвороб цивілізації. У розвинених країнах світу частота варикозної хвороби становить 25-33% серед жінок і 10-20% серед чоловіків. Патологія пізно виявляється та швидко прогресує. Розробник найсучаснішого методу лікування варикозної хвороби — латвійський лікар Інтс Удріс — розповів «ВЗ» про актуальність проблеми.

Інтс УДРІС, провідний спеціаліст Балтійської клініки вен, судинний хірург, флеболог, фахівець з ультрасонодопплєрографії судин, завідувач Східноєвропейського навчального центру VenaSeal

ВЗ В Україні пацієнти досить несерйозно ставляться до захворювань, які до певного часу не турбують або не помітні зовні. Прикладом такої хвороби є варикоз. Який підхід до цієї проблеми в Латвії? — Ще кілька років тому і в Латвії спостерігалося таке саме відношення до захворювань вен. Але з появою страхової медицини, на щастя, люди почали ретельніше та відповідальніше ставитися до власного здоров’я. Звичайно, досі є пацієнти, яким показуєш результати дуплекссонографії, що свідчать про реальні проблеми із клапанами, а вони відповідають: «Я не відчуваю жодних негараздів, тому й лікуватися не буду». Такий самий підхід у стоматології — доки зуб не згниє або не розкришиться, люди вважають, що лікувати не треба. Але зараз увесь світ сповідує превентивну медицину, отже ми, лікарі, мусимо знаходити слова, аби пояснити кожному пацієнту, чому лікуватися потрібно якраз тоді, коли ще нічого не турбує. Усі серйозні флебологічні проблеми починаються з ушкодження клапанів магістральної підшкірної вени. Венозні клапани руйнуються досить швидко, тому через кілька років кров починає рухатися в іншому напрямку. Варто лише згаяти час, і ніби каскадом виникають варикоз, набряки, пігментація та ліподистрофія шкіри, а потім — трофічні виразки. Звичайно, без зовнішніх проявів, тобто набряку та запалення, здогадатися, що вена хвора, — не реально. Тому я не втомлююсь повторювати: перевіряти вени треба вже тоді, коли відчуваєш власні ноги! Усім, у кого робота пов’язана з необхідністю стояти більше кількох годин поспіль, також потрібно відвідати флеболога. Є й інші фактори ризику, наприклад, вживання протизаплідних засобів та більше трьох пологів. У такому випадку направити до флеболога мусить гінеколог, який спостерігає жінку. ВЗ Чи акцентують у Латвії увагу на стані вен у членів родини, де проблема вже є?

— Так, сімейний анамнез — важливий фактор ризику, який вимагає від пацієнта уважного ставлення до власних вен. Раніше лікарі не звертали на це належної уваги, а, навпаки, казали: «Якщо у вашої мами та бабусі був варикоз, то і ви якось проживете з ним». Але це все через те, що раніше не було належних методів лікування венозних захворювань. Зараз генетичний фактор розглядається як такий, що ускладнює анамнез, оскільки прогнози в такому випадку завжди гірші. Але й лякати таких хворих не варто: жодної профілактики тромбофлебіту не існує. Такі люди мусять лише частіше проходити обстеження і вчасно лікуватися, якщо проблема таки виникла. ВЗ Хто проводить просвітницьку роботу серед населення з метою раннього виявлення захворювань вен? — Ця тема останніми роками справді часто порушується у ЗМІ, кожна друга жінка приходить на прийом із глянцевим журналом у руках. Більше того, часто радять пройти таке обстеження фармацевти, до яких люди звертаються зі скаргами на біль у ногах, котрий виникає наприкінці робочого дня. Якщо раніше такому спеціалісту було простіше продати засіб для зовнішнього застосування, то нині фармацевти звертають увагу покупця на те, що захворювання вен миттєво розвиваються і є підступними. Не варто забувати й про супутні захворювання, скажімо, діабетичну стопу. Однією із сучасних стратегій Європейського товариства з діабетичної стопи є зниження частоти ампутацій на 50% за 10 років. Ще кілька років тому на всю Латвію було лише два кабінети для лікування діабетичної стопи, нині ж їх сотні по всій країні. На сьогодні таке ускладнення в країні майже ліквідоване: усі пацієнти за державний кошт отримують профілактичне взуття та роб лять раз на місяць лікувальний педикюр. Отже, просвітницька робота в профілактичній медицині працює! Ще один приклад: п’ять років тому під моїм кабінетом завжди сиділо дуже багато пацієнтів з перев’язаними ногами, а в повітрі стояв запах гною. Зараз же випадків трофічних виразок у країні в десятки разів менше.

ВЗ Чи компенсує держава виявлення та лікування захворювань вен? — За великим рахунком — ні. Ті суми, які компенсуються, є настільки мізерними, що їх вистачає лише на застарілі оперативні втручання з відкритим доступом у державному госпіталі. Це дуже травматичний метод, який залишає великі рубці й дає сумнівний результат. Усі ендовенозні маніпуляції проводяться за кошти пацієнтів. Звичайно, якщо людина має страховку, їй компенсують майже всі витрати. ВЗ Які флебологічні патології наразі успішно лікуються, а які — ні? — Будь-які захворювання підшкірних магістральних вен сьогодні піддаються терапії. Якщо пацієнт звертається вчасно — вистачає «однієї ін’єкції», щоб назавжди забути про хворобу. Наша дослідницька група першою в країнах Балтії почала розробляти та впроваджувати ендовенозні методи лікування ще у 2002 році. Перші лазерні операції ми провели разом з відомим у цій галузі професором із Німеччини. Довгі роки в Європі лазерна хірургія була найпопулярнішим методом ендовенозних операцій. Під час такого втручання на стінку вени спрямовується невелика кількість енергії, завдяки чому вплив на прилеглі тканини є мінімальним. За даними медичної статистики, лазерна хірургія — безпечний метод з найменшою кількістю рецидивів протягом тривалого часу порівняно з іншими хірургічними методиками. Багато років поспіль лазерна хірургія вдосконалювалася: змінювалися як лазери, так і комплектуючі. А у 2008 році ми почали працювати з радіочастотною облітерацією. У США цей метод застосовується найчастіше. Виконується радіочастотна облітерація на сучасному пристрої VNUS Medical Technologies 6301 Premier. Наразі досвід хірургів нашої клініки у використанні радіочастотної облітерації визнаний у всьому світі, наші лікарі беруть участь у міжнародних симпозіумах, конференціях, проводять показові операції. Але на цьому ми не зупинилися і в 2010 році впровадили лікування паром. Перевагою

ЩЕ КІЛЬКА РОКІВ ТОМУ НА ВСЮ ЛАТВІЮ БУЛО ЛИШЕ ДВА КАБІНЕТИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ДІАБЕТИЧНОЇ СТОПИ, НИНІ Ж ЇХ СОТНІ ПО ВСІЙ КРАЇНІ. НА СЬОГОДНІ ТАКЕ УСКЛАДНЕННЯ В КРАЇНІ МАЙЖЕ ЛІКВІДОВАНЕ: УСІ ПАЦІЄНТИ ЗА ДЕРЖАВНИЙ КОШТ ОТРИМУЮТЬ ПРОФІЛАКТИЧНЕ ВЗУТТЯ ТА РОБЛЯТЬ РАЗ НА МІСЯЦЬ ЛІКУВАЛЬНИЙ ПЕДИКЮР. ОТЖЕ, ПРОСВІТНИЦЬКА РОБОТА В ПРОФІЛАКТИЧНІЙ МЕДИЦИНІ ПРАЦЮЄ!

парового методу є використання самої лише нагрітої води. На відміну від інших методів, за яких потрібна компресія для стиснення стінок вен, при паровій методиці, навпаки, необхідно, щоб пар вільно розтікався на всі боки. Це гарне рішення після тромбозів у разі реканалізації вен, а також у місцях, куди не можна вводити лазерні зонди, для вен зі складною анатомією, після повторних операцій і при тромбофлебіті. Ми йшли у своїх наукових пошуках далі та в 2012 році почали лікувати за допомогою біоклею. Цей метод докорінно відрізняється від всіх уявлень суспільства про лікування варикозу. Перше використання біоклею відбулося у 2010 році, а у вересні 2011-го якість методу було підтверджено європейським знаком СЕ. У 2015 році методику схвалено FDA. Відомий флеболог Томас Проебстле півтора року спостерігав за 200 пацієнтами, яких лікували біологічним клеєм. Отримані результати були представлені на конгресі флебологів у Бостоні й отримали найвищу оцінку наукової спільноти. Наразі Латвія посідає 5-е місце серед країн, які впровадили і використовують цей метод на практиці. ВЗ Чи задовольняє вас цей метод повністю, чи продовжуєте розробки далі? — Ми — максималісти, тому, звичайно, працюємо над удосконаленням склеювання вен. За протоколом діаметр судини, яку можна склеїти за такою методикою, не має перевищувати 7 мм, але я розробив техніки, що дають змогу лікувати вдвічі ширші вени. На жаль, сучасна флебологія, незважаючи на свій бурхливий розвиток, досі не навчилася боротися із хворобами клапанів глибоких вен. І над цією проблемою також треба працювати. Ще буквально вчора ми розводили руками при тромбозі глибоких вен, а вже сьогодні ставимо стенти, подібні до артеріальних. ВЗ Який відновний період після ендовенозних втручань? — У разі використання термічних методик відбувається незначне ушкодження прилеглих тканин, тому кілька днів після втручання пацієнти відчувають оніміння шкіри. Лікування із застосуванням біоклею — процедура абсолютно безболісна та зовсім не потребує відновного періоду. Пацієнт проводить у лікарні 2 години: за цей час клей твердне, тому не потрібно носити еластичних панчох. Але мова йде саме про використання біоклею, а не про склеротерапію, із якою часто плутають клей. Суть склеротерапії — в ін’єкції склерозанта у венозний просвіт. Робиться це з метою ураження ендотелію, що призводить до повного закриття вени, яка згодом розсмоктується. Відбувається це не одразу — для повного зникнення хворої судини потрібен час. ВЗ Знаю, що ви навчаєте лікарів з інших країн лікувати вени. — Так, я є «вчителем» для лікарів східноєвропейського регіону. Але мої учні — це спеціалісти, які мають досвід використання методів лікування, винайдених до біоклею. Як-то кажуть, коли не вмієш водити — не варто сідати за кермо «Феррарі». Кілька років тому я впровадив гарантійну систему після такого втручання, бо мушу бути впевнений, що мої учні правильно використовують метод, а в пацієнтів немає претензій до якості. Розмовляла Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

24 червня 2016 року

АГРЕСІЯ ПАЦІЄНТА: ЯК УНИКНУТИ ТРАГЕДІЇ

Останнім часом до професій особливого ризику зараховано медичну. Як захищають медиків українські закони і чи можливо гарантувати лікарям особисту безпеку?

Галина МИРОНОВА, старший науковий співробітник Науководослідного інституту приватного права та підприємництва ім. акад. Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України

усьому світі напади на медичних пра цівників з боку хворих, членів їх сімей або друзів трапляються доволі часто. Тож у структурі виробничого травматизму частка травм унаслідок таких нападів є ста більно великою — понад 20%. Найбільше дістається працівникам служби екстреної медичної допомоги (близько 50% усіх ви падків), прийомних відділень, дільничним лікарям і медсестрам (особливо тим, хто відвідує хворих на дому).

Звідки загроза? На жаль, останнім часом агресію до людей у білих халатах проявляють не тільки пацієнти психіатричних клінік. Категорія нападників розширюється, а спектр їх мотивів і способи виявлення агресії урізноманітнюються. Утім, варто розрізняти несвідомі реакції хворих та цілеспрямовані дії. У деяких випадках агресивний стан пацієн та є наслідком його хвороби, її ускладнень та гострих станів, що спричиняють нестримний біль, гіпоксію, порушення сприйняття, стрес, розгубленість, делірій. Це так звані несвідомі рефлекторні прояви агресії, іноді їх виявля ють навіть фізично слабкі, виснажені та зага лом неконфліктні пацієнти. Подібні «випади» можна й потрібно залагоджувати вмовлянням хворого або ж, у крайньому разі, застосовую чи помірні нетравматичні засоби стримування (безпосередньо на місці конфлікту). Надалі потрібне адекватне лікування основного захворювання та вживання знеболювальних і за спокійливих засобів. Вдаватися до правових методів впливу на таких пацієнтів недоцільно. Інша річ — конфлікт у процесі спілкування та надання медичної допомоги через відсут ність порозуміння й комунікації між хворим і персоналом. Іноді така агресивна поведінка спеціально провокується неврівноваженим пацієнтом (із хуліганських міркувань), у решті випадків вона обумовлена його невдоволе ністю процесом надання медичної допомоги або ставленням з боку медичного персоналу. Останнім часом почастішали резонансні ви

падки заздалегідь спланованої помсти (само суду) з боку хворого чи його родичів. Медики служби екстреної медичної до помоги працюють у зоні особливого ризику, оскільки часто вимушені надавати допомогу психічно неврівноваженим хворим, пацієнтам у стані алкогольного, наркотичного чи токсич ного сп’яніння, а також асоціальним особам. У таких випадках медики незахищені, і часто під загрозою опиняється вся бригада швидкої. На жаль, спеціальних правил, інструкцій та засобів самооборони для них законом не передбачено. Про необхідність таких заходів почали говорити у 2013 році, після серії нападів на працівників служби під час обслуговування викликів. Ко мітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я навіть обговорював можливі зміни до Закону України «Про екстрену медичну допо могу». Депутати обіцяли узаконити самозахист медичних працівників від небезпечних пацієн тів. Зокрема планувалося забезпечити лікарів швидкої засобами індивідуального захисту: газовими балончиками й електрошокерами. Також розглядалася можливість супроводу лікарів працівниками міліції під час виїздів до пацієнтів із хронічними психічними захворю ваннями. Однак усі обговорення завершилися внесенням невеликого і досить абстрактного пункту до ст. 11 згаданого Закону: «Працівник системи екстреної медичної допомоги, який вхо дить до складу бригади екстреної (швидкої) ме дичної допомоги, під час виконання службових обов’язків має право на захист від протиправ ного посягання на своє життя та здоров’я, який забезпечується відповідно до законодавства». Тож, як і раніше, медики вимушені захи щатися, як можуть. Наприклад, деякі станції швидкої медичної допомоги складають списки проблемних будинків, квартир, де збираються асоціальні елементи, а в разі підозри на те, що виклик може бути небезпечним, співпрацюють з органами внутрішніх справ.

Спеціальний правовий статус як вихід Як бачимо, корінь проблеми — у недоскона лому законодавстві, зокрема у відсутності спеціального правового статусу медичного працівника, який мають, наприклад, праців ники правоохоронних органів, журналісти. Лікарі — цивільні особи, а на медичну сферу поширюються лише загальні норми цивіль ного, адміністративного та кримінального за конодавства. У Кодексі України про адміністративні правопорушення є спеціальна стаття про перешкоджання виконанню службових обов’язків, однак це положення не стосується лікарів (як і пересічних громадян). Факти напа ду на бригади медиків або окремих медичних працівників із застосуванням фізичної сили розглядаються правоохоронними органами без урахування того, що це відбувається під час виконання ними службових обов’язків. Тож особи, які скоїли небезпечні діяння стосовно лікарів, не можуть бути покарані суворіше, ніж у звичайних ситуаціях, і такий стан речей можна розглядати як потурання насильству.

Відсутність спеціальних правових засобів захисту лікаря як службової особи виглядає цинічно ще й тому, що в разі порушень чи недбалості цей статус вважається обтяжуючою обставиною, що обумовлює максимально су воре покарання, передбачене в санкції відпо відної статті Кримінального кодексу України. Зважаючи на невтішні реалії, потрібно ви ходити з наявних правових можливостей. Спробуємо знайти адекватні засоби уникнення конфлікту та правового впливу на агресора.

Запобігти легше, ніж владнати Проаналізувавши конфліктні ситуації, котрі завершуються агресією або й фізичними ушкодженнями медичних працівників, можна помітити, що значна їх частина пов’язана з неправильними діями медичного персоналу, який не зумів вчасно запобігти загостренню ситуації. На жаль, наших лікарів не вчать, як по водитися на етапі зародження конфлікту, як, наприкл ад, спеціалістів із надзвичайних ситуацій навч ають вести діалог із конфліктною людиною, зокрема з потенційними са могубцями. Тому зазвичай лікарі самотужки напрацьовують досвід спілкування з буйними пацієнтами, іноді шляхом помилок, котрі доро го коштують людям у білих халатах. Натомість часто уникнути конфлікту допомагають прості правила:  попри завантаженість, утому й нелегкі умови праці, дотримуйтеся стандартів профе сійної та етичної поведінки;  сприймайте пацієнта передусім як люди ну, котра страждає, навіть якщо самі потерпаєте від синдрому виснаження;  грубість, цинізм, байдужість у поводженні із хворими та їх родичами на тлі нинішніх проблем медичної сфери спрацьовують, як своєрід ний детонатор. Будьте уважними;  неприпустимо зневажливо ставитися до пацієнта та його проблем;  категорично не можна відповідати образа ми на образи, грубістю на грубість. Пам’ятайте класичну істину: коли немає дров, вогонь зга сає. Але якщо уникнути конфлікту не вдається і ситуація загострюється, переходьте у юридичну площину відносин.

Захист іменем закону Закон захищає лікаря від образ і крайніх ви падків нечемної поведінки (хамства), які є по рушенням загальнолюдських прав і ділової репутації. Зокрема право на повагу до гідності та честі захищається ст. 297 ЦК України. Але вам також потрібно дотримуватися певних алгоритмів поведінки:  якщо пацієнт ображає лікаря, нецензур но висловлюється, але не застосовує фізичної сили, на жаль, підстав та законних можливос тей протистояти цьому в лікаря немає: нада вати медичну допомогу хворому за будь-яких обставин — його професійний обов’язок. Тож доведеться обслуговувати такого пацієнта до кінця, аби не підпасти під дію ст. 139 і 140 Кримінального кодексу України про ненадання

медичної допомоги без поважних причин. При цьому, не підвищуючи голосу, ви повинні чітко заявити, що виконуєте службові обов’язки;  коли в пацієнта виникли претензії щодо якості надання медичної допомоги або умов перебування в лікувальному закладі, запро понуйте йому письмово звернутися до керів ництва лікарні;  якщо «мирна» тактика не спрацьовує, покличте якомога більшу кількість свідків: працівників охорони, колег, інших пацієнтів. Слід пам’ятати, що свідком може бути будьхто, але суд враховує показання не всіх, зок рема пояснюючи це тим, що деякі з них мо жуть бути зацікавленими особами. Тому дуже важливо, аби серед свідків були інші хворі;  за можливості зробіть аудіозапис спілкування з невдоволеним чи агресивно налаштованим хворим або його родичами. Коли відносно лікаря вчиняється правопо рушення, відкрите використання диктофона із зазначенням часу та мети проведення за пису є легітимним, а матеріали можуть стати суттєвими речовими доказами в суді;  зрештою, викличте представників пра воохоронних органів;  обов’язково зробіть відповідний запис у медичній документації (це — пряме джерело доказів у суді) та службовою запискою по інформуйте про інцидент керівника закладу;  коли алгоритм зазначених дій витрима но, надалі можна подавати скаргу до проку ратури або позов до суду, який може притяг нути пацієнта до відповідальності за образу медичного працівника. У позовних вимогах доцільно вимагати справедливої сатисфакції та зазначати розмір матеріального еквіваленту завданої моральної шкоди (враховуючи поло ження ст. 16, 23 ЦК України). Хоча, незважаючи на збільшення кількості випадків образ з боку пацієнтів, медики дуже рідко доводять справу до суду. Експерти вважають: медичні працівни ки не використовують законних можливостей реалізувати власні права щодо захисту гіднос ті та ділової репутації.

Як зупинити хуліганів Коли пацієнт фізично атакує лікаря без зас тосування сторонніх предметів, наприклад, починає кусатися, брикатися, щипатися, роз кидати речі та порушувати порядок, потрібно викликати службу охорони лікарні. Саме на неї покладено обов’язки щодо припинення по ведінки, яка вже кваліфікується як хуліган ська. Але якщо охоронників немає на місці або вони не можуть впоратися із буйним хворим, лікар також має право підключится до «ней тралізації». У таких ситуаціях адвокати реко мендують одночасно викликати внутрішню охорону і поліцію, адже поведінка, що квалі фікується як хуліганство, підпадає щонай менше під адміністративну відповідальність, а грубе порушення суспільного порядку вже є злочином, що карається на підставах, пе редбачених Кримінальним кодексом України. У випадках, коли пацієнт здійснює фі зичний напад зі зброєю в руках чи засто совує предмети, які можуть завдати шкоди здоров’ю та життю (наприклад, уламок пляш ки тощо), або навіть погрожує ними, медичний персонал має право діяти в межах самоза хисту. Головне — адекватно оцінити загрозу для життя (свого або колег) і не допускати перевищення меж необхідної самооборони. Хоча кожен має право захищати себе всіма доступними та законними методами, правова практика свідчить: суд часто виносить рішен ня про покарання за перевищення меж са мооборони, за заподіяння шкоди нападнику, а іноді навіть застосовує покарання, перед бачене за вбивство. До того ж, нагадаю, що статус лікаря — це обставина, котра тягне за собою застосування верхньої межі перед баченого статтею покарання.

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

ФАРМАКОЛОГІЯ ПОД РЕД. Ю. Б. БЕЛОУСОВА ИЗБРАННЫЕ ЛЕКЦИИ ПО КЛИНИЧЕСКОЙ ФАРМАКОЛОГИИ ВИДАВНИЦТВО: МЕДИЦИНСКОЕ ИНФОРМАЦИОННОЕ АГЕНТСТВО РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 584

(виходить із 1990 року)

Загальний наклад 27 700 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ А. А. СВИСТУНОВ, М. А. ОСАДЧУК БОЛЕЗНИ КИШЕЧНИКА ВИДАВНИЦТВО: ЛАБОРАТОРИЯ ЗНАНИЙ РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 277

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Головний редактор – БУРМАКА М. П.

Книга являє собою збірник лекцій із загальних і спеціальних питань клінічної фармакології лікарських засобів. До розділу, присвяченого загальним питанням клінічної фармакології, включено лекції з фармакодинаміки і фармакокінетики лікарських засобів з огляду на особливості їх використання в дитячому віці і в період вагітності. Розділ, у якому висвітлено спеціальні питання клінічної фармакології, містить описання основних класів серцево-судинних, протимікробних, протизапальних і гормональних лікарських засобів, а також біоаналогів. Наведено сучасні дані щодо клінічної ефективності та безпечності ліків, погляди на клінічне застосування препаратів на основі принципів доказової медицини. Видання буде корисним практичним лікарям, фармацевтам, викладачам і студентам вищих медичних навчальних закладів.

У доступній формі представлено сучасні погляди на етіологію, патогенез, клінічний перебіг і лікування найтяжчих патологій, що належать до групи хвороб органів травної трубки. Наведені схеми лікування засновані на новітніх рекомендаціях, є загальновизнаними і не містять спірних методик. Малюнки й таблиці полегшують сприйняття тексту. У кінці посібника наведено тести для самоконтролю. Видання розраховане на студентів V-VI курсів медичних вишів, інтернів, ординаторів, а також практичних лікарів.

Редакційна колегія БАХТЕЄВА Т. Д. – член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, Заслужений лікар України

ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЯ Е. И. КАСИХИНА ПОВЕРХНОСТНЫЕ МИКОЗЫ У ДЕТЕЙ ВИДАВНИЦТВО: ВИДАР-М РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 168

ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В. Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ГАРНИК Т. П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» ЗАБОЛОТНИЙ Д. І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік, віце-президент НАМН України

КАРДІОЛОГІЯ В. С. МОИСЕЕВ, А. А. ШЕЛЕПИН АЛКОГОЛЬ И БОЛЕЗНИ СЕРДЦА: РУКОВОДСТВО ВИДАВНИЦТВО: ГЭОТАР-МЕД РІК ВИДАННЯ: 2009 СТОРІНОК: 168

ЗАГОРІЙ В. А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор

У посібнику представлено сучасні відомості про вікові особливості патогенезу, клініки та лікування мікозів у дітей різних вікових груп. Приділено увагу принципам раціонального зовнішнього лікування з використанням як традиційних, так і сучасних засобів місцевої терапії. Відображено принципи вибору системних протигрибкових, а також антисептичних зовнішніх засобів з урахуванням віку дитини. Посібник стане в пригоді дерматовенерологам, мікологам, педіатрам, слухачам курсів підвищення кваліфікації за цими спеціальностями.

У керівництві представлені основні патофізіологічні, метаболічні та морфологічні зміни при алкогольному ураженні серця. Велику увагу приділено генетичним факторам, клінічній картині, впливу алкоголю на виникнення тієї чи іншої внутрішньої патології. Видання буде корисним студентам вищих медичних навчальних закладів, слухачам курсів підвищення кваліфікації, практикуючим лікарям.

ЗОЗУЛЯ Ю. П. – професор, академік НАМН України КОВАЛЬ В. М. – Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України МІШАЛОВ В. Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ імені О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор ПИРІГ Л. А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М. Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л. І. Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, Заслужений лікар України

ДЕРЖАВНА НАУКОВА УСТАНОВА «НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЦЕНТР ПРОФІЛАКТИЧНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ» ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ

ОГОЛОШУЄ ПРИЙОМ ДОКУМЕНТІВ ДЛЯ ВСТУПУ В КЛІНІЧНУ ОРДИНАТУРУ ЗА СПЕЦІАЛЬНОСТЯМИ:  «кардіологія», «терапія» з оплатою за навчання за кошти фізичних (юридичних) осіб та за кошти державного бюджету. Приймаються громадяни України за конкурсом. ТЕРМІН ПОДАННЯ ДОКУМЕНТІВ — упродовж 30 днів із дня опублікування оголошення. ДЛЯ УЧАСТІ В КОНКУРСІ НЕОБХІДНО НАДІСЛАТИ ТАКІ ДОКУМЕНТИ: заяву на ім’я директора; особовий листок з обліку кадрів; медичну довідку про стан здоров’я за формою №286-о; копію паспорта, копію диплома про вищу медичну освіту за кваліфікацією «лікар»; копію сертифіката про присвоєння кваліфікації лікаря-спеціаліста з відпо-

ТРОНЬКО М. Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік, віце-президент НАМН України УСІЧЕНКО І. Г. – президент Національного товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ЧЕКМАН І. С. – завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, професор, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В. І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, професор, Заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії наук комплексної безпеки

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

відної лікарської спеціальності («кардіологія» або «терапія»); копію посвідчення про присвоєння (підтвердження) лікарської кваліфікаційної категорії з відповідної лікарської спеціальності (за наявності); витяг з трудової книжки; список опублікованих наукових праць, винаходів і корисних моделей (за наявності). Паспорт, диплом про вищу освіту та сертифікат лікаря-спеціаліста пред’являються вступником особисто. ДОКУМЕНТИ ПРИЙМАЮТЬСЯ ученим секретарем ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС за адресою: 01014, м. Київ. вул. Верхня, 5. Тел.: (044) 284-79-93, факс: (044) 284-72-83.

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА

* ТОВАРНИЙ ЗНАК ЗА ЛІЦЕНЗІЄЮ

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Випусковий редактор.....................................ІРИНА ХОМЧУК

АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1

Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО

ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138 ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Матеріали, що публікуються на правах реклами Друк офсетний. Умовних друк. арк. 2.

Загальний наклад 27 700 Замовлення №0510308 Віддруковано у ДВ «Преса України»: 03048, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 50.

Літературне редагування та коректура..............................ЛАРИСА БОБРУЄНКО Відділ реклами....................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю