Ваше здоров'я №49-50 by Всеукраїнська медична газета “Ваше здоров'я”

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№49-50 (1333-1334) 11.12.2015

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ЧИ МОЖНА ДОВІРЯТИ

УКРАЇНСЬКІЙ МЕДИЧНІЙ СТАТИСТИЦІ? Вислів про те, що мистецтво статистики полягає в правильному додаванні неправильних цифр, навряд чи можна за українських реалій вважати жартом. Бо в процесі збору й обробки медичних даних виникає безліч об’єктивних перешкод і суб’єктивних спокус «пофантазувати» заради високих рейтингів. Чому лікарі потопають у «морі» паперових звітів, управлінці не завжди враховують отримані дані в прийнятті рішень, а українська й світова статистика спілкуються різними мовами? СТОР.

НОВИНИ ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ ПРО МЕДРЕФОРМУ — ЗАМІСТЬ САМОЇ РЕФОРМИ РОЗ’ЯСНЕННЯ МОЗ ЩОДО СИТУАЦІЇ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ВАКЦИНАМИ СТАВКА ПДВ НА ЛІКИ У 2016 РОЦІ — ІЗ 7 ДО 20%? ДІЯЛЬНІСТЬ КАТЕРИНИ АМОСОВОЇ УЖЕ РОЗСЛІДУЮТЬ СБУ І МВС

2-5 СТОР.

ЗМІНА СТАТУСУ — НОВИЙ РІВЕНЬ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ? Одним із ключових елементів медичної реформи нині називають зміну статусу закладів охорони здоров’я, зокрема пропонується реорганізувати бюджетні установи в державні та комунальні некомерційні підприємства. Що за цим криється — вільний політ до успіху чи нові проблеми? Щоб не помилитися у виборі, потрібно проаналізувати та порівняти ефективність різних форм організації господарСТОР. ської діяльності, а також їх відповідність меті й стратегії розвитку закладів охорони здоров’я.

ОЛЕКСАНДР ПЕЧИБОРЩ: ПІДГОТУВАТИСЯ ДО ВІЙНИ НЕМОЖЛИВО У перші дні АТО було дуже важко. Приїжджав «борт», вивантажували десятки поранених, і ми спільними зусиллями їм допомагали. Бували дні, коли на 25 ліжках нашого відділення лежало… 45 осіб. І мова не йшла про те, щоб комусь не надати допомоги, ні! Йшлося про вибір методики лікування. Критична маса досвіду, яку нам вдалося напрацювати за час військових дій, СТОР. — безцінна. Наші спеціалісти тепер бажані для будь-якої клініки світу.

ПРОБЛЕМА РІДКІСНИХ ІНФЕКЦІЙ — У ВІДСУТНОСТІ НАСТОРОЖЕНОСТІ ТА ОБІЗНАНОСТІ ЛІКАРІВ Цивілізовані держави повноцінно фінансують боротьбу з інфекційними захворюваннями (і традиційними, і екзотичними), завдяки чому досягли високих показників у цьому напрямку. В Україні ж не приділяють належної уваги цій проблемі, не вистачає поваги до медичної науки, до викладання сучасних дисциплін у медичних університетах, до роботи кафедр: вони, як «бідні родичі», туляться на базах медичних закладів. Та й лікарі не дуже хочуть працювати в інфекційних відділеннях — через відсутність належних умов, високий ризик професійних захворювань, у тому числі й небезпечних інфекційних хвороб, низьку оплату праці тощо. СТОР.

НОВИНИ ВИ ХІД ІЗ Х АО СУ

ІМІ ТА ЦІЯ А К Т ИВНОЇ ДІЯ ЛЬНО СТ І

ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ ПРО МЕДРЕФОРМУ — ЗАМІСТЬ САМОЇ РЕФОРМИ П арламентські слухання про реформу охорони здоров’я мають відбутися 16 грудня (Постанова ВР України від 24.11.2015 р. №810 -V III). За та ке рі шенн я 25 листопада проголосували 255 із 337 народних депутатів, зареєстрованих у сесійній залі. Ініціював проведення слухань і відповідає за їх підготовку Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, а точніше — його Голова О. Богомолець. Чи зрушить це процес з мертвої точки? Нагадаємо: реформа охорони здоров’я мала стартувати влітку цього року, і тоді вже у 2016 р. усі бюджетні лікарні та поліклініки України набули б статусу комунальних або державних підприємств. У такий спосіб команда Квіташвілі намагалася вирішити проблеми з недофінансуванням медичної галузі, що через відсутність грошей балансує на межі колапсу. Мали б модернізуватися принципи фінансування медичних установ, і від нинішньої системи оплати за кількість ліжко-місць планувалося перейти до оплати за конкретно надану медичну допомогу. Саме цей крок сприяв би ефективнішому використанню наявних коштів. Для цього потрібно було б прийняти низку відповідних законопроектів. Із цією метою МОЗ іще в липні цього року подало до Парламенту законопроекти №2309а, 2310а, 2311а, спрямовані на зміну радянських підходів до господарської діяльності медичних закладів. Вони передбачають заборону скорочення наявної мережі державних і комунальних закладів охорони здоров’я та їх приватизації, відстоюють збереження податкового статусу без збільшення податкового навантаження на прибуток. Але законопроекти тричі заблоковувалися профільним Комітетом і не виноситимуться на грудневі слухання. Потребують прийняття в другому читанні й законопроекти №1164, 1332, які передбачають підвищення заробітної плати певним категоріям медичних працівників (зокрема фахівцям екстреної медичної допомоги) та надбавки за

! 2

вислугу років, залежно від стажу роботи, тощо. Саме на прийняття цих законів, що дають змогу закласти необхідні видатки до державного бюджету, а не на абстрактні слухання чекає медична спільнота. Також у залі Парламенту не ставитиметься на голосування розпіа рений у Комітеті альтернативний законопроект Олега Мусія, який, начебто, усував спірні моменти у законопроектах МОЗ, але згодом навіть його прихильники назвали документ сирим і недосконалим. До речі, на засіданні профільного Комітету 25 листопада розглядався ще один законопроект за авторством депутатів Ірини Сисоєнко та Костянтина Яриніча про внесення в Закон України «Про основи законодавства з питань охорони здоров’я» визначення «медична послуга». Більшість членів Комітету знову традиційно проголосували проти. Ось яку заяву зробила з цього приводу заступник Голови Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я, член фракції «Об’єднання «Самопоміч» Ірина Сисоєнко: «Однією з основних вимог суспільства до Верховної Ради VIII скликання було саме прийняття законів щодо реформування системи охорони здоров’я нашої країни. Бюджет на охорону здоров’я в Україні становить лише 3-3,8% від ВВП, тоді як в інших державах — 7% і вище. За кошти держбюджету потреби на медичне забезпечення можна покрити лише на 50%. Усі говорять про страхову медицину, про необхідність переходити від системи фінансування медичних установ за кошторисом до фінансування за результатами діяльності медичних закладів і оплати за обсяг наданої медичної допомоги. Але як ми можемо здійснювати тарифікацію медичних послуг й оцінювати їх вартість, коли навіть такого визначення, як «медична послуга», у нас немає? Принцип «кошти з бюджету на інфраструктуру лікарень, опалення напівпорожніх корпусів лікарень» зовсім не зрозумілий для пацієнта, котрий хоче бачити в лі-

карні професійний медичний персонал, що одержує достойну зарплату й не заглядає до його кишені. І тоді дійсно меддопомога буде платною, але для кого? Для держави! Держава зобов’язана оплачувати хоча б мінімальний пакет медичних послуг (невідкладна допомога, педіатрія, лікування інфекційних захворювань тощо) кожному з нас! А зараз ми, тішачись, що все в нас безоплатно (згідно зі ст. 49 Конституції України), беремо до рук довжелезний перелік медикаментів, які потрібно придбати, перш ніж розпочати лікування. Кому легше від такого самообману? І найголовніше... У бюджеті 2015 р. виділено 50 млн грн на психологічну реабілітацію учасників АТО. Державна служба не витратила й не витратить до кінця року жодної копійки із цих коштів через провалені тендери. Знаєте, чому? Бо неможливо закупити медичні послуги, оскільки не зрозуміло, що купувати, як сформувати кількість і вартість послуг на реабілітацію, як платити за це фахівцям? А наприкінці року скажуть: «Держава погана, коштів на допомогу людям не виділяють!» Але ж виділяють! Просто є політики, яких привели до влади ті самі хлопці, що сьогодні потребують психологічної реабілітації, і їм просто нецікаво приймати конкретні законопроекти, що швидко запустять роботу великого механізму. Чи потрібна така робота депутатів-законотворців? Проте Комітет проголосував за проведення слухань у ВР України, які відповідно до закону мають винятково рекомендаційний характер. І через такі рекомендації та слухання в медичній галузі ще багато років усе лишатиметься без змін. В охороні здоров’я України зацементований Радянський Союз». Так чого ж очікувати від парламентських слухань без розгляду цих законопроектів? Вочевидь, чергових гучних заяв про плачевну ситуацію в галузі, про горезвісну фарммафію та пустопорожньої спекулятивно-політичної балаканини. За матеріалами УНІАН і Facebook

ДО КІНЦЯ РОКУ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я РОЗРОБИТЬ УСІ ВІДПОВІДНІ ДОКУМЕНТИ ДЛЯ СТВОРЕННЯ НОВОГО КАНЦЕР-РЕЄСТРУ. ПРО ЦЕ ПОВІДОМИЛА ПЕРШИЙ ЗАСТУПНИК МІНІСТРА ОЛЕКСАНДРА ПАВЛЕНКО ПІД ЧАС РОБОЧОЇ НАРАДИ ЗА УЧАСТЮ ГОЛОВНИХ ЛІКАРІВ ПРИВАТНИХ ОНКОЛОГІЧНИХ КЛІНІК. РЕЄСТР ДАСТЬ ЗМОГУ ЗДІЙСНЮВАТИ ПОСТІЙНИЙ МОНІТОРИНГ УРАЖЕНОСТІ НАСЕЛЕННЯ ЗЛОЯКІСНИМИ НОВОУТВОРЕННЯМИ Й ПРОВОДИТИ НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ.

Закупівлі ліків: болісні, але необхідні перетворення

редставники трьох міжнародних організацій — Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), ПРООН та Crown Agents, що здійснюватимуть державні закупівлі в сфері охорони здоров’я цього року, зустрілися з представниками націо нальних фармацевтичних компаній, аби обговорити умови їх участі в майбутніх тендерах. Міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі під час виступу нагадав, що 60% державних закупівель цього року здійснюватимуться за процедурами міжнародних організацій, відповідно до ухваленого Закону «Про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування деяких лі карських засобів та медичних виробів». За його словами, для українських вироб ників, постачальників і дистриб’юторів медичних виробів та лікарських засобів участь у закупівлях із застосуванням між народних механізмів — це унікальний шанс вийти на світовий ринок і підтвер дити репутацію компаній з високоякісною продукцією та конкурентним рівнем на дання послуг. Представники українських фармком паній натомість нарікали на можливі ускладнення під час участі в тендерах міжнародних організацій через жорсткі вимоги, зокрема відносно отримання додаткових сертифікатів якості за дея кими програмами, що є досить тривалим процесом. Директор ПРООН в Україні Янтомас Хіємстра у відповідь зазначив, що орга нізація поки формує необхідні критерії для участі в тендерах за програмами, які відбуватимуться через ПРООН. «Успішні виробники не повинні боятися преквалі фікації ВООЗ. Адже реформуватися слід разом із системою, потрібно відповідати загальновизнаним стандартам. Звичай но, перетворення можуть бути болісни ми, але вони необхідні. Для нас головні критерії — якість препаратів та інтереси пацієнтів. Вони будуть чітко зазначені в тих документах, які ми оприлюднимо незабаром. Але сьогодні варто говорити про те, що процедура закупівель в Укра їні є досить хаотичною. Така ситуація й спонукала українську владу залучити до процесу міжнародні організації. Через деякий час українську систему держза купівель буде впорядковано, ми зробимо для цього все, від нас залежне. Ми тут, аби допомогти Україні», — наголосив Я. Хіємстра. Для участі в закупівлях за кошти дер жавного бюджету через британське за купівельне агентство Crown Agents уже зареєструвалися близько 40 українських фармацевтичних компаній. Це агентство не вимагає у постачальників лікарських засобів прекваліфікації ВООЗ. За словами представника Crown Agents в Україні Тетя ни Коротченко, днями МОЗ має отримати перші валютні кошти для оплати послуг Crown Agents і ЮНІСЕФ. За матеріалами прес-служби МОЗ України та «Інтерфакс-Україна»

За матеріалами прес-служби МОЗ України

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

11 грудня 2015 року

ІМ УНОБІОЛОГІЧНИЙ ЗА ХИСТ

ОЧІК УВАННЯ

РОЗ’ЯСНЕННЯ МОЗ ЩОДО СИТУАЦІЇ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ВАКЦИНАМИ

свідомлюючи проблемність ситуації, що склалася із забезпеченням вакцинами, Міністерство охорони здоров’я вживає всіх необхідних заходів, аби якнайшвидше її виправити. Причиною дефіциту багатьох імунобіологічних препаратів є насамперед те, що в попередні роки їх закуповувалося недостатньо. Крім того, на світовому ринку бракує окремих вакцин, що ускладнює їх замовлення. А також деякі імунобіологічні препарати не зареєстровані в Україні, відтак не можуть бути придбані. Щодо вакцини від сказу, то МОЗ через Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) закуповує її відповідно до попередніх заявок регіонів і в межах того фінансування, яке виділяється з державного бюджету на проведення імунопрофілакти-

ки. Також придбання вакцин для профілактики цієї хвороби може здійснюватися за рахунок коштів місцевих бюджетів. Згідно з інформацією, наданою МОЗ регіона льними пі дрозділами охорони здоров’я, у деяких регіонах є залишки вакцини проти сказу. Зокрема в Луганській, Дніпропетровській, Івано-Франківській та Донецькій областях вони становлять більше тисячі доз. Натомість у Кіровоградській, Полтавській, Хмельницькій і Чернівецькій областях цього препарату немає. Міністерство охорони здоров’я підготувало наказ про перерозподіл вакцин відповідно до потреб кожного регіону. У зв’язку з тим, що вакцина проти правця не закуповувалася в Україні протягом останніх двох

років, у регіонах її взагалі немає. Вона також входить до переліку імунобіологічних препаратів, які ЮНІСЕФ закуповуватиме для України цього року. На к а зом МОЗ Ук ра ї н и ві д 07.07.2015 р. №409 «Про ввезення незареєстрованих в Україні лікарських засобів (медичних імунобіологічних препаратів)» дозволено постачання в Україну протиботулічної сироватки. Також МОЗ України наголошує, що компанії, котрі звернуться з відповідним клопотанням щодо ввезення цієї групи препаратів у якості гуманітарної допомоги, отримають дозволи в найкоротші терміни. За матеріалами прес-служби МОЗ України

В ЕПІЦ ЕН Т РІ СК А НД А Л У

У ВБО «ВСЕУКРАЇНСЬКА МЕРЕЖА ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЖИВУТЬ З ВІЛ» ДІЛЯТЬ ВЛАДУ ТА ГРОШІ

ісля останніх виборів Голови координаційної ради ВБО «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ», що відбулися 20 жовтня 2015 р., усередині організації розгорівся конфлікт. Справа дійшла до суду. Інтерв’ю виконавчого директора благодійної організації Володимира Жовтяка порталу LB.ua розкриває подробиці підкилимних ігор за право контролювати фінансові потоки для 240 тис. ВІЛ-позитивних пацієнтів України. Як відомо, організація розпоряджається колосальними коштами, що надходять від Глобального фонду. Так, на закупівлю ліків і виробів медичного призначення у 2016-2017 р. буде виділено 24 млн дол. Вибори в організації відбуваються в два етапи. У першому турі (склад координаційної ради обирають всі члени організації) переміг Володимир Жовтяк. Для голосування в другому турі з’їжджаються члени організації з регіонів, які теоретично повинні підтвердити результат виборів, але 20 жовтня більшість делегатів віддала голоси за Дмитра Шерембея, який окрім того є керівником благодійної організації «Благодійний фонд «Пацієнти України» та відомий як організатор замовних акцій під МОЗ і Кабінетом Міністрів. Володимир Жовтяк подав позов до суду, вважаючи процедуру другого етапу виборів незаконною. — Яка зараз ситуація у ВБО «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ»? — Не дуже зрозуміла. За останньою інформацією саме зараз в офісі — представники поліції, яких викликав Дмитро Шерембей. Шукають якісь, нібито зниклі, цінні речі. Шерембей і люди, які його підтримують, вдаються до різних маніпуляційних дій, щоб перешкодити мені відновити справедливість.

— Ви продовжуєте працювати в організації? — Так, я залишаюся Головою координаційної ради й виконавчим директором. До сьогодні підписував усі договори від імені Мережі, координував процес закупівель і здійснював інші повноваження, що забезпечували життєдіяльність організації. Важко сказати, як розгортатимуться події. Ми подали позов до суду. Перше слухання в Печерському суді Києва відбудеться 8 грудня 2015 року. Після виборів до мене звернулися регіональні представники організації. Вони стверджують — своїх голосів за Шерембея не делегували. Інші говорять, що їх навіть не було на загальних зборах, але в протоколах вони зазначені як присутні. У деяких денних повістках загальних зборів, котрі надійшли до регіональних організацій, питання про вибори Голови координаційної ради взагалі було відсутнє. У мене є письмові звернення від регіональних представництв, у яких висловлено недовіру виборам і Дмитру Шерембею. Найрозумнішим варіантом, на мій погляд, було б повторне проведення виборів. — Співробітники центрального офісу підтримують Шерембея? — Його підтримує більша частина директорату — ті, хто затверджує бюджети, має вплив на співробітників і вирішує, куди ці кош ти будуть витрачені. Думаю, у них є для цього достатні мотиви. — Які ж? — Можливо, це 6 млн дол., які ми заощадили з 24 млн під час проведення закупівель антиретровірусних препаратів і виробів медичного призначення на 2016-2017 р. Тобто фактично на третину підвищили ефективність закупівель. І ці 6 млн, мабуть, мали б стати чиїмось прибутком, але не зрослося. Це викликало певний резонанс

Ставка ПДВ на ліки у 2016 році — із 7 до 20%?

іністерство охорони здоров’я робить усе можливе, аби ставка податку на додану вартість на лікарські засоби в наступному році не підвищувалася, але в Міністерстві фінансів дивляться на це не так оптимістично. МОЗ проводить із цього приводу консультації з учасниками ринку, залучаючи їх до спільної роботи над змінами нормативної бази, що регулює роботу фармринку та системи охорони здоров’я в цілому. Зокрема це стосується законопроектів про лікарські засоби і про фармацевтичне самоврядування. «У 2015 році МОЗ зробило безпрецедентні кроки щодо збільшення прозорості нормотворчості», — наголосив заступник Міністра охорони здоров’я В. Шафранський. Водночас Міністерство фінансів розробляє механізм компенсації витрат населенню внаслідок підвищення ставки ПДВ на лікарські засоби із 7 до 20%, що передбачено проектом Податкового кодексу (це дасть змогу сконцентрувати 10 млрд грн у спеціальному фонді). Із таким повідомленням виступила заступник міністра фінансів Олена Макеєва. За її словами, цей дуже непопулярний крок негативно сприймається більшістю фармацевтичних компаній, але є і його прихильники. «Ми зіткнулися з проблемою: МОЗ не має розроблених програм реформ з реімбурсації та страхової медицини. Ми не фахівці в цій галузі, але розуміємо, що створити їх за один місяць або за рік неможливо. За даними експертів, на перехід до страхової медицини знадобиться 2-3 роки. Ми з розумінням до цього ставимося і намагаємося погодити порядок, у якому буде прописаний шлях надходження субвенції зі спеціального фонду до кінцевого споживача, для компенсації підвищення ставок ПДВ із 7 до 20%», — зазначила О. Макеєва.

як на українському, так і на міжнародному фармринках. Тим часом, за період мого керівництва Мережею сталося кілька дуже важливих подій. Наприклад, півтора місяця тому зупинили тендер на закупівлю комп’ютерного обладнання та серверів для створення електронних карток пацієнтів. Виглядало все красиво, багато експертів брало участь у розробці цієї програми. Але, коли я попросив незалежних експертів оцінити проект, виявилося: всі технічні завдання прописані під одного виробника — найдорожчого на українському ринку, на якому, до речі, частка його обладнання становить лише 1%. Потім з’ясувалося, що немає навіть майданчика, де можна було б розмістити це устаткування. Ціна питання — 600 тис. дол. Та на ці кошти і майданчик, і серверне обладнання можна було б орендувати більше ніж на 50 років. Зараз відбувається утилізація препарату для лікування опортуністичних інфекцій, придбаного півтора-два роки тому. Коли препарат надійшов у центри СНІДу, виявилося, що він помутнів, а це ознака дуже низької якості. До цієї ситуації безпосередньо причетний колишній керівник організації Володимир Курпіта. — І ви вважаєте, що саме він стояв біля витоків незаконних виборів? — Мені складно щось стверджувати, не маючи прямих доказів. Можливо, цим процесом керували згори. Наприклад, називають ім’я Бориса Литовського, компанії якого давно займаються закупівлями на міжнародному ринку і як посередники не зацікавлені в економії. Його пов’язують з Глобальним альянсом охорони здоров’я та соціального захисту, який працює на території Молдови, Казахстану, Грузії і, напевно, прагне до співробітництва з Україною.

ВІДПОВІДЬ УКРАЇНИ НА ЕПІДЕМІЮ ТУБЕРКУЛЬОЗУ СЬОГОДНІ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ЗОВНІШНЬОЇ ПІДТРИМКИ. НАЦІОНАЛЬНА ПРОГРАМА БОРОТЬБИ ІЗ ТУБЕРКУЛЬОЗОМ МАЙЖЕ НА 40% ФІНАНСУЄТЬСЯ ГЛОБАЛЬНИМ ФОНДОМ БОРОТЬБИ ІЗ ВІЛ/СНІДОМ, ТУБЕРКУЛЬОЗОМ І МАЛЯРІЄЮ. ПЛАНУЄТЬСЯ, ЩО НАСТУПНОГО РОКУ ВІН ЩЕ НАДАСТЬ НЕОБХІДНУ ДОПОМОГУ, У 2017 Р. БУДЕ ЗДІЙСНЕНО ПЕРЕХІД ДО ЗМЕНШЕННЯ СПРИЯННЯ, А У 2018 Р. ФОНД ПРИПИНИТЬ ПІДТРИМУВАТИ УКРАЇНУ В ПОДОЛАННІ ЦІЄЇ ХВОРОБИ.

За матеріалами інтернет-порталу LB.ua

За матеріалами прес-служби МОЗ України

За матеріалами прес-служби МОЗ України та «Інтерфакс-Україна»

НОВИНИ СВОЇ ЛЮД И

КОРУ ПЦІЯ В НМ У

ДІЯЛЬНІСТЬ КАТЕРИНИ АМОСОВОЇ УЖЕ РОЗСЛІДУЮТЬ СБУ І МВС 6 М іністерство охорони здоров’я України оприлюднило Акт про результати комплексної перевірки діяльності Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця. Наводимо деякі результати із цього 88-сторінкового документу. Виявлено низку недоліків в організації навчального процесу, невідповідність педагогічного навантаження. Виявлено невідповідність розмірів надбавок за почесні та вчені звання, за науковий ступінь. Зокрема Олександру Никитюку за перебування на посаді проректора з науково-педагогічної роботи та адміністративно-господарських питань, а також на посаді проректора з навчально-педагогічної роботи та соціа льного розвитку було безпідставно виплачено 32,7 тис. грн. Виявлено недотримання процедури організації та проведення установчих зборів Громадської ради НМУ, формальний підхід до їх проведення, а також можливі ознаки потенційного конфлікту інтересів (Голова Громадської ради НМУ Володимир Мішалов є чоловіком Катерини Амосової, що створює ризик впливу на рішення цієї організації). Перерозподіл серед керівного складу значної частини безпосередніх обов’язків керівника створив ризик втрати управлінського контролю над діяльністю закладу. Керівництво вишу не забезпечило виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів від 4.09.2013 р. №706, не створивши в університеті підрозділу з боротьби з корупцією, а проректор з науково-педагогічної роботи Ярослав Цехмістер надав недостовірну інформацію про визначення уповноваженої особи з боротьби з корупцією в НМУ.

1 2

4 5

Виявлено нераціональне використання коштів. Зокрема встановлено завищення вартості будівельних робіт на загальну суму 306,7 тис. грн, що свідчить про ризик втрати бюджетних кош-тів. Рекомендовано вжити заходів з відшкодування їх підрядними організаціями ТОВ «Фінансова будівельна компанія ЛУЧ», ТОВ «Єво-Профіт», ПП «Фінансовобудівельна компанія «Завод Луч», ТОВ «Спецінжиніринг». За результатами перевірки рекомендовано: розглянути питання про розірвання контракту з ректором Катериною Амосовою в разі неусунення виявлених порушень, недоліків і ризиків діяльності вишу, прийняти управлінське рішення щодо подальшого перебування на посаді першого проректора з науково-педагогічної роботи Я. Цехмістера й проректора з науково-педагогічної роботи та перспективного розвитку О. Никитюка. Акт про результати комплексної перевірки діяльності НМУ, яка проводилась із 6 по 23 жовтня 2015 р. під головуванням Міністра охорони здоров’я України О. Квіташвілі у відповідь на численні звернення й скарги щодо діяльності вишу, що надійшли до Міністерства, був розміщений на офіційному веб-сайті відомства із затримкою: підписаний — 30.10.2015 р., оприлюднений — 29.11.2015 р. Це викликало хвилю невдоволення як студентських активістів, так і народних депутатів України. Студенти провели кілька акцій протесту, зокрема безстрокове голодування під МОЗ України з вимогою не замовчувати результатів перевірки та звільнити ректора НМУ К. Амосову. 18 листопада активісти Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Студентське братство» пікетували Міністерство внутрішніх справ із закликами активізувати дії з розслідування

заяви про спробу посадових осіб МОЗ підробити Акт перевірки НМУ ім. О. О. Богомольця, а також прискорити хід справи за матеріалами СБУ щодо службових осіб університету відносно розкрадання 3 млн грн при ремонті гуртожитку №3. Активісти ознайомили представників МВС і журналістів з копією листа Голови СБУ Василя Грицака до народного депутата Тетяни Чорновол від 9.11.2015 р., де заявлено, що провадження ініційовано слідчим управлінням ГУ МВС в м. Київ 20.10.2015 р., та закликали Арсена Авакова взяти ці розслідування під особистий контроль. 25 листопада народний депутат Борислав Береза з трибуни ВР повідомив про те, що до нього як до заступника Голови Комітету Верховної Ради України із запобігання і протидії корупції звернулися студенти університету, котрі «вже третій тиждень проводять акцію протесту, голодують, а їх вимоги ігнорують». За його даними перевірка підтвердила існування корупції в НМУ ім. О. О. Богомольця, тож Б. Береза закликав народних депутатів, передусім із профільного Комітету, негайно втрутитися в ситуацію. «Олександр Квіташвілі абсолютно ігнорує вирішення цієї проблеми, відомо про його кулуарну зустріч з Амосовою, де вони домовилися не розривати договору, — сказав Б. Береза. — Водночас у СБУ вже відкрили кримінальну справу за фактом корупції щодо ректора НМУ Катерини Амосової та проректора з науково-педагогічної роботи Ярослава Цехмістера. Студенти — це наше майбутнє. Якщо ми не врахуємо їх вимог... уже завтра в Україні просто не буде лікарів, нікому буде лікувати людей». За матеріалами прес-служби МОЗ України, «Інтерфакс-Україна», Facebook

КОЛИ ПРИБУ ТОК — ПОН А Д УСЕ

ЕКС-ЧИНОВНИК МОЗ ПРОДАВ ДЕРЖАВІ ПРЕПАРАТИ ЗА «ПРАЙСОМ ЯНУКОВИЧА»

іністерство охорони здоров’я України 18 листопада за результатами тендеру уклало угоди з ТОВ «Діавіта» на постачання витратних матеріалів на 47 млн 190 тис. грн. Про це повідомляється у «Віснику державних закупівель». Витратні матеріали для автоматич ного цитаферезу типу «Амікус» коштують 15 млн 490 тис. грн (5,1 тис. грн за комплект), для автоматичного плазмаферезу типу «Автоферезіс-С» — 31 млн 700 тис. грн (713 грн за комплект). На кожному з тендерів «Діавіта» мала лише по одному конкуренту — «Дніпро-

фарм» і «ХіМеК» пропонували товари з різницею близько 1%. В обох випадках тендерна ціна в півтора рази перевищувала очікувану Міністерством ціну. При цьому порівняно з часами Віктора Януковича вона зросла відповідно до курсу долара. Наприк лад, у 2013 р. один комплект витратних матеріалів до «Автоферезіс-С» коштував 260 грн, що за тим курсом становило 32,5 дол. На останньому ж тендері вартість сягала близько 30 дол. Тобто відбулося незначне здешевлення товару. Разом з тим на деякі інші препарати МОЗ вдається отримувати значно більші зниж-

ки. Наприклад, іміглюцеразу та інтерферон бета-1а цієї осені вдалось купити на 20-60% дешевше, ніж за часів Януковича (у доларовому еквіваленті). Компанію «Діавіта» у червні минулого року заснував Сергій Ледін, колишній заступник директора Державного підприємства «Укрмедпостач», підпорядкованого МОЗ. Вигравати тендери компанія почала в жовтні. Загалом за чотири місяці отримала замовлень на суму 448,77 млн грн. За матеріалами інтернет-порталу «Наші гроші»

Дешеві пропозиції недоречні, коли у справі — колишні регіонали

ОЗ України 3 листопада за результатами тендеру уклало угоди на постачання фактора згортання крові VIII на 136 млн грн. Про це повідомляється у «Віснику державних закупівель». Препарат замовлено у двох дозуваннях: по 500 ОД вартістю 6,19 грн і по 1000 ОД — за 6,23 грн. Підряди отримали компанії «Біофарма» екс-міністра транспорту та зв’язку Костянтина Єфименка (108,7 млн грн) і «Лінкмедитал» Миколи і Олексія Баришевських з «бакмедівської групи» (27,57 млн грн). Також на тендер подавала заявку компанія «БаДМ-Б». Один з найбільших фармдистриб’юторів України пропонував лікарські засоби на 9 млн грн, або на 8% дешевше. Однак цю заявку відхилили через претензії до банківської гарантії. Після акцепту пропозицій конкурентів «БаДМ-Б» 2 листопада подала скаргу до Антимонопольного комітету України. Проте до неї було додано квитанцію про сплату 5 тис. грн за подання скарги за абсолютно іншим тендером. 4 листопада компанія «БаДМ-Б» знову звернулась в АМКУ, виправивши допущену помилку, однак там відмовився розглядати скаргу, оскільки 3 листопада МОЗ встигло підписати угоди за раніше винесеними акцептами. Закупівля відбувалася за скороченою процедурою. Нагадаємо: в останній рік перебування Віктора Януковича на посаді Президента України компанія «БаДМ-Б» не брала участі в тендерах Міністерства охорони здоров’я, де норма «відкатів» становила 40%. Також тоді повідомлялося, що власники хочуть продати фірму через тиск, який чинило на дистриб’ютора угруповання Олександра Януковича. У 2014 р. компанія також фактично не перемагала в тендерах Міністерства. МОЗ тоді так само відхиляло дешеві пропозиції «БаДМ-Б» через формальні претензії. За матеріалами інтернет-порталу «Наші гроші»

! НОВИМ ГЕНДИРЕКТОРОМ ДП «ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПЕРТНИЙ ЦЕНТР МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ» СТАЛА ТЕТЯНА ТАЛАЄВА. КОНКУРС ПРОХОДИВ У ЗАКРИТОМУ РЕЖИМІ. РАНІШЕ Т. ТАЛАЄВА ВИКОНУВАЛА ОБОВ’ЯЗКИ ГЕНЕРАЛЬНОГО ДИРЕКТОРА ДЕЦ. За матеріалами інтернет-порталу LB.ua

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

11 грудня 2015 року

ПОПІЛ РЕФ ОРМ

ПЕДІАТР СПАЛИВ 650 СВІДОЦТВ ПРО СМЕРТЬ ПІД ДВЕРИМА КОМІТЕТУ ВР З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я 23 листопада біля будівлі комітетів Верховної Ради відбувся пікет лікаря-педіатра Олександра Ябчанки. Він продемонстрував журналістам і депутатам й привселюдно спалив 650 «свідоцтв про смерть» громадян України — саме стільки людей, на його думку, щодня помирають у нашій країні через відсутність реформ медичної галузі. Попіл «свідоцтв» активіст мав намір передати Голові Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ользі Богомолець разом із пояснювальними записками до законопроектів МОЗ про автономізацію закладів охорони здоров’я.

«Законопроекти щодо автономізації, які запускають реальну медичну реформу, чекають на голосування в залі Парламенту вже близько півроку. Цією акцією я хочу нагадати політикам, що їх потуги врятувати нас від реформи обходяться занадто дорого. Законопроекти повинні бути розглянуті на найближчій сесії!» — зазначив Олександр Ябчанка. За матеріалами сайту громадського об’єднання «Реанімаційний пакет реформ»

П Р ОТ И КО ГО Д Р У Ж И М О ?

ПОДВІЙНА ГРА ОЛЬГИ БОГОМОЛЕЦЬ

минулому номері «ВЗ» (№4748 від 27.11.2015 р.) ми розповіли про високі наміри Голови Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Ольги Богомолець подолати фарммафію, але в дещо нетрадиційний спосіб — створивши своєрідне лобі. Воно досить строкате за своїм складом, адже окрім депутатів і колишнього Міністра охорони здоров’я Олега Мусія включає «молоду команду» помічників. Перший у цьому списку — переможець конкурсу Микола Шпаковський. Сьогодні ми познайомимо вас іще з одним героєм. Зустрічайте — помічник Ольги Богомолець, лікар-інфекціоніст, колишній керівник ВБО «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ» та талановитий маніпулятор Володимир Курпіта. Спікер Верховної Ради Володимир Гройсман, мабуть, увійде в історію української законотворчості вже тому, що саме завдяки його рішенню із січня 2015 р. громадянам України стали доступні стенограми засідань парламентських комітетів та дані про помічників народних депутатів. Володимир Курпіта ходив у фаворитах Міністра охорони здоров’я Олега Мусія. Спершу був його радником, невдовзі зайняв затишне крісло Голови Державної служби з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань. Це було нескладно для випускника військово-медичного факультету при Горьківському медуніверситеті ім. С. М. Кірова, де готували кадри для КДБ СРСР (зараз цей виш має невтаємничену назву «Військово-медичний інститут ФСБ РФ»). Курпіта також очолював створену Мусієм Стратегічну дорадчу групу з питань реформування системи охорони здоров’я. У цю саму групу був запрошений і фахівець з Грузії Олександр Квіташвілі. Ставши Міністром охорони здоров’я в грудні 2014 р., О. Квіташвілі почав свою роботу саме з презентації

напрацювань групи в різних регіонах як основи майбутньої медичної реформи. Тобто Ольга Богомолець узяла собі в помічники ідейного натхненника тієї самої концепції, яку вона завзято саботує та не допускає до сесійної зали Верховної Ради. Цікаво, що Володимир Курпіта з’явився серед помічників Голови профільного Комітету саме в розпал розгляду законопроектів МОЗ. Невже розробник реформи знадобився Ользі Богомолець, щоб умертвити своє ж «дитя»? Схоже, усе набагато цікавіше. Пропозиція Ольги Богомолець у той час, коли Курпіта після відставки Мусія залишився не при ділі, звичайно ж, була привабливою. Та й перед громадськістю легко було б виправдатися, чому з керівника міжнародної групи розробників реформи він перетворився на її головного критика. Мовляв, він зовсім не таку реформу розробляв, МОЗ усе переінакшило. 30 вересня 2015 р. (через 2 тижні після розіграного спільно з ексрегіоналами спектаклю в Комітеті, де був винесений остаточний негативний вердикт щодо законопроектів Олександра Квіташвілі) у Харкові проходила конференція «Міжнародне партнерство як каталізатор імплементації медичної реформи в Харківському регіоні». Голова Стратегічної дорадчої групи Володимир Курпіта — модератор теми «Медична реформа». Харківська медична спільнота вкрай здивована: Курпіта бадьоро розповідає про майбутнє медичної реформи... практично дослівно повторюючи торішню доповідь Олександра Квіташвілі. Ті самі тези, ті самі принципи, невелике розходження в термінах і цифрах... Дежавю, не інакше. Далі — більше: учасникам конференції роздали матеріали, що закликали до автономізації медичних установ. До тієї самої автономізації, яка, за словами Ольги Богомолець, немину-

че призведе до тотальної приватизації поліклінік і лікарень підступною «мафією». Якийсь абсурд! Голова Парламентського Комітету Ольга Богомолець чотири місяці поспіль з будь-якого доступного медіа-майданчика поливала брудом реформаторські розробки команди Квіташвілі, доводячи суспільству, що законопроекти МОЗ принесуть лише негатив, а її офіційний помічник їздив по країні та всіляко нахвалював ці самі постулати. Тож, може, проблема не у реформі? А в банальному бажанні зірвати починання Олександра Квіташвілі за будьяку ціну? Хто і навіщо поставив перед нею це завдання? Чи це її ініціатива? Не зайвим буде зга дати, що О. Квіташвілі належить до пулу пропрезидентських міністрів. А О. Богомолець, наприклад, давно звільнена з посади Радника Президента Петра Порошенка (хоча вона й не любить згадувати про це). Та й в «БПП» останнім часом вона почувається не у своїй тарілці, усе частіше звинувачуючи своїх соратників, використовуючи популістські шаблони на кшталт «не за те на Майдані стояли». Утім, Ольга Богомолець уже не раз виплутувалася з найскладніших ситуацій. Представник команди екс-мера Києва Леоніда Черновецького, кума Ірени Кільчицької, особистий лікар колишнього Президента України Віктора Ющенка, власниця замку і однієї з найдорожчих приватних клінік України, кума фармолігарха Петра Багрія, одна з найбагатших землевласниць нинішньої Верховної Ради, Ольга Вадимівна завжди відчуває момент, коли варто почати «відхрещуватися» від своїх колег і керівників. Сфера охорони здоров’я настільки складна, а ситуація в ній настільки плачевна, що будь-який законопроект потребує і обговорень, і доробок до його голосування, і доповнень у подальшому. Але Ольга Богомолець і її оточення й слухати не хочуть ні про

які законопроекти МОЗ. Тож не варто виключати, що вже завтра хтось із соратників Богомолець зареєструє в Парламенті законопроекти з медичної реформи, клоновані з доробок команди Квіташвілі. А маніпулятивний технолог Володимир Курпіта, ми впевнені, зможе пояснити суспільству, у чому ж «принципова» різниця між поганою автономією Квіташвілі й чудовою автономією Богомолець. Зрив реформи преса в будь-якому випадку назве поразкою Олександра Квіташвілі та президентської команди. Хоча питати слід було з дружної антиміністерської команди Богомолець, у яку входять як «великі революціонери» (Олег Мусій, Оксана Корчинська), так і одіозні екс-регіонали (Тетяна Бахтеєва, Ігор Шурма, Олександр Біловол). За матеріалами Pharma.net.ua

! 75-80% КОШТІВ, ЯКІ ДЕРЖАВА ВИТРАЧАЄ НА МЕДИЧНУ СФЕРУ, ЙДУТЬ НА ЗАРОБІТНУ ПЛАТУ ПЕРСОНАЛУ Й УТРИМАННЯ ЗАСТАРІЛОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ. ТАКА СИСТЕМА НЕ МОЖЕ ЗАБЕЗПЕЧИТИ ВИСОКІ ПОКАЗНИКИ В ГАЛУЗІ — ПОТРІБНА ПРИНЦИПОВО НОВА МОДЕЛЬ ФІНАНСУВАННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я. Заступник Міністра охорони здоров’я Ігор Перегінець

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

ЗМІНА СТАТУСУ — НОВИЙ РІВЕНЬ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ?

Одним із ключових елементів медичної реформи нині називають зміну статусу закладів охорони здоров’я, зокрема пропонується реорганізувати бюджетні установи в державні та комунальні некомерційні підприємства. Що за цим криється — вільний політ до успіху чи нові проблеми?

Валентин ПАРІЙ, завідувач кафедри менеджменту охорони здоров’я Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця, Заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор

міна статусу медичних установ, запропонована проектом Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я», яким передбачено реорганізацію закладів охорони здоров’я, тобто бюджетних установ, у державні та комунальні некомерційні підприємства, є одним із ключових напрямів реформування галузі. У зв’язку із цим перед керівниками постане питання вибору організаційно-правової форми діяльності закладів. Щоб не помилитися у виборі, потрібно проаналізувати та порівняти ефективність різних форм організації господарської діяльності (див. таблицю), а також їх відповідність меті й стратегії розвитку закладів охорони здоров’я. Передусім розглянемо основні трактування понять «установа» та «підприємство». Згідно із Цивільним кодексом України установа — це організація, створена на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками) для здійснення управлінських, соціально-культурних й інших некомерційних функцій. Засновник фінансує установу повністю або частково. Юридичний статус бюджетної установи рег ламентується Бюджетним кодексом України. Це орган, установа чи організація, визначені Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими. Згідно зі ст. 62 Господарського кодексу України, підприємство є самостійним суб’єктом господарювання, котрий створено компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних й особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку,

передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Юридичний статус «комунального некомерційного підприємства» й особливості його функціонування визначаються Господарським кодексом України, зокрема ч. 2 ст. 3 передбачається можливість здійснення господарської діяльності як з метою одержання прибутку (підприємництво), так і без неї (некомерційна господарська діяльність). Згідно з ч. 1 ст. 52 Кодексу некомерційне господарювання — це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. У ч. 2 ст. 62 згаданого Кодексу зазначено: підприємства можуть створюватися як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Тобто «некомерційний» статус підприємства означає, що його основна господарська діяльність не має на меті одержання прибутку, однак не виключає такої можливості. При цьому важливо, що всі отримані доходи та прибутки комунального некомерційного підприємства повинні спрямовуватися винятково на фінансування основної мети його діяльності, їх не можна розділити між засновниками у вигляді дивідендів. Ця норма неодмінно має бути закріплена в статуті комунального некомерційного підприємства. Отже, основною відмінністю бюджетної установи та комунального підприємства є мета їх діяльності. Перша виконує соціальні функції без орієнтації на результат (у конкретному випадку — забезпечує медичне обслуговування населення на безоплатній основі), друге — орієнтоване на комплексний результат (надання якісних медичних послуг за умови найефективнішого використання ресурсів закладу). Відтак реорганізація бюджетних установ в комунальні некомерційні (комерційні) підприємства дасть змогу сформувати систему менеджменту, спрямовану на підвищення якості послуг і розвиток підприємства. Господарський кодекс України не містить статті з прямим визначенням такого виду підприємства, як «комунальне некомерційне», однак дає можливість чітко встановити особливості його юридичного статусу, а також права на майно. Так, згідно з ч. 1 ст. 78 Господарського кодексу комунальне унітарне підприємство створюється розпорядженням компетентного органу місцевого самоврядування на базі відокремленої частини комунальної власності та входить до сфери його управління. При цьому в разі створення комунального некомерційного підприємства його майно перебуває в комунальній власності й закріплюється за ним на правах оперативного управління (ч. 3 цієї самої статті), тоді як комерційні підприємства діють на основі права господарського відання, дещо ширшого за обсягом повноважень.

Отже, зміна статусу закладів охорони здоров’я з «бюджетної установи» на «комунальне некомерційне підприємство» не змінює ні форми власності, ні базового принципу управління їх майном: в обох випадках вони залишаються власністю відповідних місцевих рад і закріплюються за лікарнями на правах оперативного управління. Заклади охорони здоров’я, які отримують статус комунальних некомерційних підприємств, функціонують на основі Господарського кодексу України. Їх фінансування вже не регулюватиметься винятково нормами Бюджетного кодексу України, тому вони отримують можливість вільно перерозподіляти бюджетні кошти на свої реальні потреби, не підпадаючи під дію жорсткого Наказу МОЗ України №33. Такі заклади отримають фінансування за надані послуги (у вигляді «глобального бюджету» за DRG) від своїх власників (місцевих органів влади) — на підставі укладених із ними контрактів. Рівень оплати не залежатиме від кількості ліжок і/або наявної потужності й інфраструктури таких лікарень — лише від результату їх діяльності. Оскільки згаданий метод фінансування передбачає отримання закладами охорони здоров’я загальної суми коштів, не розписаної «постатейно» (як кошториси бюджетних установ), керівники комунальних некомерційних підприємств зможуть витрачати їх згідно з власним фінансовим планом, затвердженим відповідно до вимог законодавства. Кошторис комунальних підприємств складається за скороченою економічною класифікацією видатків, що передбачає їх розподіл тільки на поточні та капітальні. Відтак ефективність використання фінансових ресурсів значно зростає, водночас посилюється відповідальність керівників за цей напрям діяльності, а також за прийняття рішення. Комунальні некомерційні підприємства матимуть більше свободи у співпраці з іншими закладами охорони здоров’я (на основі укладених між ними договорів). Зокрема вони зможуть ефективніше перерозподіляти функції, об’єднувати фінансові ресурси без оформлення «міжбюджетних трансфертів» між відповідними місцевими радами. Це сприятиме ефективній реструктуризації первинних і вторинних медичних послуг, допоможе збалансувати всю систему охорони здоров’я. Заклади охорони здоров’я зі статусом комунальних підприємств функціонують за власними статутами й можуть укладати щорічні контракти з іншими лікарнями. Це сприяє більш гнучкому плануванню їх діяльності, полегшує доступ лікарень до додаткового фінансування, допомагає реалізовувати проекти розвитку шляхом отримання позик. Також комунальні підприємства (на відміну від бюджетних установ) матимуть більше свободи у виборі системи оплати праці медичних працівників. Таким чином, реорганізація бюджетних установ в комунальні некомерційні (комерцій-

ні) підприємства дасть можливість переорієнтувати діяльність закладів охорони здоров’я на «результат», підвищить їх самостійність у здійсненні кадрової, економічної та господарської діяльності, допоможе сформувати регульований ринок медичних послуг. До того ж, зміна системи оплати послуг закладів охорони здоров’я стимулюватиме їх до якісного та ефективного надання медичної допомоги за оптимального використання ресурсів.

Андрій ОЛІЙНИК, завідувач відділу правової допомоги Львівської обласної організації профспілки працівників охорони здоров’я України, старший викладач кафедри організації і управління охороною здоров’я ЛНМУ ім. Данила Галицького

еретворення бюджетних медичних установ на комунальні (некомерційні чи комерційні) та державні підприємства (казенні й комерційні) — найпопулярніша тема для обговорення у світлі медичної реформи. Такі зміни дійсно є необхідною правовою й організаційною передумовою переходу державних і комунальних закладів на новий механізм фінансування: від утримання за кош торисним принципом до оплати за надану медичну допомогу (послуги) згідно з укладеними договорами між ними та розпорядником бюджетних коштів. Одразу зазначу, що не є противником цього процесу. Більше того, зміни організаційноправової форми і статусу закладів охорони здоров’я та механізмів їх фінансування, вочевидь, невідворотні й рано чи пізно будуть впроваджені в Україні, оскільки цілком відповідають світовим тенденціям розвитку системи охорони здоров’я. Непокоїть інше — запропоновані новації подаються винятково в позитивному руслі як безальтернативний варіант ефективних змін у системі охорони здоров’я. І жодного слова про ризики! Невже таких не існує? Тож заради об’єктивності акцентую увагу саме на них. Будь-які зміни, особливо ті, що стосуються найважливіших цінностей людини — здоров’я та життя, повинні супроводжуватися неухильним дотриманням законодавства та принципу пріоритету поставленої мети над процесом. Бо на папері всі закони гарні. Але між теорією й практикою може виникати прірва. Яскравим

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

11 грудня 2015 року

підтвердженням цього є гарантоване право не безоплатну медичну допомогу. До речі, цю конституційну норму сьогодні чи не найбільше критикують. Іноді навіть складається хибне враження, що в усіх бідах винен Основний закон, а не його виконання. Наразі державні та комунальні заклади охорони здоров’я, як правило, є бюджетними установами. Це означає, що держава (у широкому розумінні, включаючи й місцеве самоврядування) в особі розпорядників бюджетних коштів повинна забезпечити всі видатки закладів на їх утримання в повному обсязі. Однак на практиці, в умовах хронічного дефіциту бюджетів усіх рівнів, цього не відбувається У разі впровадження нового механізму фінансування заклад охорони здоров’я як комунальне некомерційне підприємство отримуватиме кошти не на потреби, а за результатами наданого обсягу медичних послуг, згідно з договором про медичне обслуговування населення. Однак існує ризик, що в умовах постійної економії та дефіциту фінансів нова система може «узаконити» право держави, у тому числі й органів місцевого самоврядування, виділяти на медичну сферу стільки коштів, скільки вона зможе або ж захоче викроїти із сукупного бюджету. Щодо цього не слід плекати ілюзії, бо протягом лише нинішнього року в галузі без будь-яких реформ відбулося кілька хвиль скорочення штатів медичних закладів (зокрема через безпосередні вказівки «згори» щодо 3% скорочення), ліжкової мережі тощо. Зауважу: усе це зроблено при чинній редакції ст. 49 Конституції України та інших нормативно-правових актах щодо забезпечення функціонування системи охорони здоров’я. Тож, на жаль, основним чинником, який беззаперечно визначатиме «ефективність» й «успішність» будь-якої реформи у сфері охорони здоров’я, за українських реалій буде не медична, а фінансова складова. МОЗ може моделювати будь-які прогресивні зміни, але останнє слово залишатиметься за Міністерст вом фінансів України. Зрештою, де гарантії того, що при переході комунальних некомерційних підприємств на нову модель фінансування їх матеріальне забезпечення буде достатнім чи бодай значно кращим, ніж тепер? Тим більше, що частина бюджетних коштів (її обсяг з кожним роком, ймовірно, збільшуватиметься) спрямовуватиметься приватним закладам — у рамках державно-приватного партнерства, яке визнане одним з пріоритетів медичної реформи. Безперечно, будуть затверджені методики фінансового забезпечення закладів охорони здоров’я за договорами про медичне обслуговування населення. Але всі ці фінансові інструменти й механізми потребують випробування на практиці. До того ж, вони визначатимуться на рівні підзаконних нормативно-правових актів, які змінювати набагато легше, аніж норми закону. Крім того, у разі проведення тендерів (конкурсів) для визначення виконавця замовлення на медичне обслуговування населення, приватні медичні заклади однозначно отримають перевагу завдяки кращому матеріально-технічному забезпеченню і витіснять комунальну медицину із «ліквідних» видів медичної допомоги, насамперед лікувальної діагностики. У зв’язку із цим варто нагадати, що з 2014 р. установи вторинного та третинного рівнів надання медичної допомоги для підтвердження вищої акредитаційної категорії повинні мати сертифікат відповідності систем управління якістю стандарту ISO серії 9000. Через високу вартість такої сертифікації вже сьогодні бюджетні установи вимушені добровільно-примусово відмовлятися від вищої категорії, тоді як приватні заклади такі сертифікати отримують. А це, погодьтеся, може зіграти злий жарт із комунальними некомерційними підприємствами, якщо з впровадженням нової моделі фінансування наявність вищої категорії автоматично визначатиметься перевагою.

Безперечно, у разі автономізації закладів охорони здоров’я їх керівники отримають обіцяні та широко розрекламовані свободу й самостійність, зокрема щодо використання коштів, формування штату, розвитку установи в цілому. До речі, це основний чинник підтримки згаданої реформи з боку головних лікарів. У цьому аспекті про Наказ МОЗ України від 23.02.2000 р. №33 згадується як про одну з основних перешкод ефективному функціонуванню бюджетних установ. Тож усе виглядає дуже позитивно, але лише за однієї умови: якщо заклад як комунальне некомерційне підприємство отримає, а точніше — заробить (у тому числі за договором про медичне обслуговування населення) стільки коштів, що зможе не лише зберегти незмінною кількість працівників, а й вкладати кошти в розвиток закладу, закупівлю обладнання, проведення будівельно-ремонтних робіт тощо. Але коли з року в рік фінансування за договорами, тобто державне замовлення на медичні послуги для конкретного закладу, зменшуватиметься, тоді зароблених підприємством коштів не вистачатиме не те що на розвиток, а й на елементарні потреби, насамперед, на фонд оплати праці. Тобто в «самостійного» керівника не буде іншого виходу, аніж постійно скорочувати штат працівників. Наприклад, санаторно-курортні заклади завжд и були змушені коригувати штати залежно від укладених договорів із фондом соціального страхування. А нині цей напря-

мок взагалі не фінансується, хоча єдиний соціальний внесок сплачують і роботодавці, і працівники. Ще один повчальний приклад — цьогорічні виплати індексації заробітної плати. Оскільки медичні заклади є бюджетними, усі розуміють: оплата праці — проблема держави. Наразі уявімо, що заклади охорони здоров’я вже стали комунальними підприємствами. Тоді ця проблема, враховуючи свободу й самостійність керівників, автоматично перекладається на їх плечі. І це вже питання їх особистої відповідальності, причому не лише моральної, а й дисциплінарної, адміністративної чи навіть кримінальної. Це держава може заявити «немає коштів — немає й виплат індексації», натомість жоден керівник не «відмахнеться» від державних контролюючих органів подібною заявою. У них інше розуміння ситуації: є вимога закону — її потрібно виконувати. За рахунок яких коштів? Це вже проблема головного лікаря, на те він і автономний, і самостійний, щоб її вирішувати. Головні лікарі мають чітко усвідомити, що автономність лікарні — це не лише свобода керівника в розпорядженні коштами, визначенні штату тощо. Передусім це обов’язки, у тому числі й заробляти кошти за іншими напрямками, причому в умовах конституційного права на безоплатну медичну допомогу. Ще один зворотний бік свободи — висока відповідальність. За таких умов головний лікар має бути не просто керівником, а й менеджером, юристом, економістом тощо.

І наостанок — про довіру до дій влади, яка впливає на підтримку реформ. Жодних офіційних підсумків реформи, котра впроваджувалася в рамках експерименту в Донецькій, Дніпропетровській, Вінницькій областях та Києві, досі немає. І це при тому, що її положення з 1 січня 2015 р. стали законодавчими вимогами функціонування системи охорони здоров’я в цілому по Україні. Тобто вже протягом року ми повинні жити в новій системі (мати інші мережу та типи закладів охорони здоров’я, госпітальні округи, фінансування вторинного й третинного рівнів з обласного бюджету, а закладів — на підставі договорів про медичне обслуговування тощо). Не вірите? Тоді читайте ст. 35-1-35-5 Основ законодавства України про охорону здоров’я. Чи так сьогодні функціонує наша медицина? Звичайно, ні. Тоді чому ці норми не були відтерміновані чи скасовані, адже зрозуміло, що у вказані терміни їх виконати неможливо? Очевидно, це результат неповаги до закону, відсутності спадкоємності влади щодо проведення реформ. Натомість будь-які реформи, особливо в медичній сфері, мають супроводжуватися довірою до владних процесів, широкою підтримкою медичної громадськості та населення. До того ж, досвід свідчить: впроваджувати кардинальні реформи можна лише після попереднього випробування нових методів і механізмів у якості експерименту. Підготувала Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БЮДЖЕТНОЇ УСТАНОВИ ТА КОМУНАЛЬНОГО КОМЕРЦІЙНОГО (НЕКОМЕРЦІЙНОГО) ПІДПРИЄМСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ОЗНАКА МЕТА ІСНУВАННЯ

КОМУНАЛЬНЕ КОМЕРЦІЙНЕ (НЕКОМЕРЦІЙНЕ) ПІДПРИЄМСТВО

БЮДЖЕТНА УСТАНОВА Здійснення соціальних функцій (медичне обслуговування)

Здійснення соціальних функцій (медичне обслуговування, «орієнтоване на результат»)

Надання медичних послуг безкоштовно

Наданням медичних послуг замовнику на платній основі

ВИКОНАННЯ ФУНКЦІЙ

Відсутність статусу суб’єкта підприємницької діяльності

Наявність статусу суб’єкта підприємницької діяльності (для комерційних підприємств)

РЕЧОВІ ПРАВА НА МАЙНО

Майно закріплюється за установою тільки на правах оперативного управління

Майно закріплюється за підприємством на правах господарського управління (для комерційних підприємств) або оперативного управління (для некомерційних підприємств)

РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ

Бюджетний кодекс, Цивільний кодекс

Господарський кодекс, Цивільний кодекс, Бюджетний кодекс

ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ

Державний бюджет України та місцеві бюджети, фонд медичного страхування, благодійні фонди, будь-які інші джерела, не заборонені законодавством

Державний бюджет України та місцеві бюджети за угодами, фонд медичного та соціального страхування, благодійні фонди, інші кошти фізичних і юридичних осіб та будь-які інші джерела, не заборонені законодавством

Кошторисне фінансування

Глобальний бюджет під узгоджений обсяг робіт. Система оплати за діагностично-спорідненими групами. Система оплата за пролікований випадок. Оплата за кількість закріпленого населення

Кошторис складається за економічною класифікацією видатків

Кошторис складається за скороченою економічною класифікацією видатків (поточні, капітальні видатки)

Необхідність оформлення міжбюджетних трансферів

Можливість об’єднувати фінансові ресурси без оформлення «міжбюджетних трансфертів» між відповідними місцевими радами

СТУПІНЬ САМОСТІЙНОСТІ ПРИ РОЗПОДІЛІ РЕСУРСІВ

Дуже низький

Високий

ПІДБІР КАДРІВ

Власний або делегований власником. Наймані працівники бюджетної організації

Власний або делегований власником. Можливий трудовий договір персоналу з адміністрацією

РІВЕНЬ КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Наказ МОЗ України №33

Залежить від замовника послуг і їх обсягу

МЕТОДИ МОТИВАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ

Переважають нематеріальні методи мотивації

Переважають матеріальні методи мотивації

СИСТЕМА ОПЛАТИ ПРАЦІ

Затверджена на національному рівні: посадові оклади; тарифні розряди; надбавки

Затверджується керівником підприємства: базова ставка; коригуючі коефіцієнти; надбавки залежно від обсягу, якості тощо, узгоджені з власником

СТРУКТУРА ОРГАНІЗАЦІЇ

Затверджена на національному рівні. Кваліфікаційні характеристики, посадові інструкції

Посадові інструкції залежать від потреб медичного закладу, а відповідальність — від оцінки результатів діяльності

НАВЧАННЯ Й ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК

Затверджено на національному рівні

Формальна освіта та підвищення кваліфікації відповідно до вимог законодавства

ЗАВДАННЯ УПРАВЛІННЯ

Адміністрування коштів у рамках статей (КЕК) та забезпечення їх відповідності нормативно-правовій базі

Адміністрування бюджетних коштів як отримувача за скороченою економічною класифікацією (поточні та капітальні видатки). Договірні відносини із замовником послуг

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Залежність від власника (обмежена перспектива подальшого розвитку)

Залежить від менеджменту (має майбутнє)

МЕТОД ФІНАНСУВАННЯ

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

ЧИ МОЖНА ДОВІРЯТИ УКРАЇНСЬКІЙ МЕДИЧНІЙ СТАТИСТИЦІ? Вислів про те, що мистецтво статистики полягає в правильному додаванні неправильних цифр, навряд чи можна за українських реалій вважати жартом. Бо в процесі збору й обробки медичних даних виникає безліч об’єктивних перешкод і суб’єктивних спокус «пофантазувати» заради високих рейтингів. Чому лікарі потопають у «морі» паперових звітів, управлінці не завжди враховують отримані дані в прийнятті рішень, а українська й світова статистика спілкуються різними мовами?

Михайло ГОЛУБЧИКОВ, директор ДЗ «Центр медичної статистики МОЗ України», завідувач кафедри медичної статистики НМАПО ім. П. Л. Шупика, доктор медичних наук, професор

ВЗ Чому некорек тно порівнювати дані вітчизняної та світової медичної статистики? — У нас багато відмінностей, зокрема в джерелах отримання статистичної інформації. Наприклад, як можна порівняти дані щодо захворюваності населення в країнах Західної Європи, де така статистика збирається за госпітальними показниками, і в Україні, де її оцінюють за даними звернень до зак ладів охорони здоров’я? Зрозуміло, що в цьому випадку показник по Україні буде вищим, а його зіставлення з європейським — необ’єктивним. На жа ль, такі порівняння в нас (особливо у ЗМІ) — звична річ: кар-

тинка вражає, але не відображає реального стану речей. Ще одна відмінність вітчизняної медичної статистики в тому, що вона вивчає будь-який показник тотально по всіх закладах і регіонах. У цьому її перевага. У США, країнах Європи — інший підхід. Там окремі області чи штати мають право збирати статистичні дані по-різному, тому інколи вивести єдині показники на державному рівні досить складно. В Україні таких проблем не виникає. Адже облікові форми, затверджені юстованими наказами МОЗ України, однакові для всіх закладів охорони здоров’я, незалежно від місця їх розташування, підпорядкування, форми власності тощо. Натомість за кордоном різні приватні клініки можуть використовувати різні форми звітності, які також складно порівнювати. Тож, як бачимо, українська медична статистика має як деякі недоліки, так і певні переваги. ВЗ У чому полягають її недоліки? — У нас неправильно використовують рейтингову методику, коли області чи заклади порівнюють між собою, щоб виявити відстаючих і покарати їх за «погану статистику». Натомість у країнах Заходу рейтингова методика застосовується винятково з метою показати кращих або й взагалі нікого публічно не вихваляти (і вже точно не «шмагати»).

А також, щоб на основі таких даних об’єктивно оцінити діяльність зак ладів, проаналізувати причини успіху одних і відставання інших і, як-то кажуть, зробити висновки на майбутнє. Тож не дивно, що керівники в Україні бояться покарання за погані показники, відтак лікувальні заклади чи й цілі області подають неправдиві дані. Не тому, що так хочуть, фактично їх до того змушує життя — кому подобається бути крайнім? Я вже десять років намагаюся довести: наші рейтинги — це «ведмежа послуга» об’єктивності статистики, але… ВЗ Кажуть, що вітчизняна статистика відображає лише кількісні показники діяльності закладів охорони здоров’я і за нею важко оцінити якість наданої медичної допомоги. — Я не зовсім із цим погоджуюся. Наприклад, на рівні держави ефективність системи охорони здоров’я оцінюють за статистикою материнської та малюкової смертності, і це абсолютно правильно. Тобто деякі кількісні показники фактично описують якість надання медичної допомоги. Зокрема кількісний показник лікарняної летальності відображає якість лікування пацієнтів у тому чи іншому закладі. Або ж якість роботи можна оцінити за статистичними даними про те, як працює лікарняне ліжко. Такі по-

казники називають індикативними. За ними можна «діагностувати» роботу лікарні та головного лікаря. У тому, що ці дані не використовуються належним чином, немає вини статистиків. До речі, Eurostat (статистична служба ЄС) також занепокоєний тим, що в державах ЄС використовується лише 5% інформації, яку збирають статистики. Зрештою, «вал» показників нікому не потрібен — дані мають бути якісними і показовими. ВЗ Що потрібно змінити у вітчизняній медичній статистиці задля підвищення її об’єктивності? — Передусім маємо подбати про те, аби дані зберігалися не на паперових носіях, а в електронному вигляді. Обробка зібраної інформації повинна бути автоматизованою, як це роблять в усьому цивілізованому світі. По-друге, потрібний електронн ий реєстр пацієнтів. У нас уже давно говорять про це, але кошт ів на його створення, як завжди, не вистачає. До речі, на запровадження відповідного реєстру Велика Британія свого часу витратила 30 млрд дол. На жаль, низький рівень інформатизації закладів охорони здоров’я в Україні стримує розвиток цих напрямків. Коли хтось ратує за достовірність та оперативність медичної інформації, він має врахувати, що це потребує значних кош-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

11 грудня 2015 року

тів — на придбання комп’ютерів, програмне забезпечення, захист персональних даних. Наприклад, у Вінницькій області тільки на захист інформації витратили 4,5 млн грн. У нас же чомусь завжди хочуть отримати результат, нічого не вклавши. Зрештою, ментальне небажання визнавати недоліки також відіграє неабияку роль. Мені доводиться брати участь у міжнародних нарадах з питань статистики. Там виступають представники країн, які ми вважаємо взірцем, але вони не бояться заявляти про проблеми з достовірністю статистичних даних, шукають причини цього явища і працюють над їх усуненням. А в нас уже звикли, що статистика недостовірна (ніби так і треба) — хтось критикує, хтось сором’язливо ховає очі. Але ж ця достовірність залежить від кожного лікаря — чи правильно він встановив діагноз, чи сумлінно його записав на паперовий або електронний носій інформації тощо. ВЗ Чи відповідає сучасним вимогам рівень кваліфікації самих медичних статистиків? — У НМАПО ім. П. Л. Шупика створена єдина в Україні кафедра медичної статистики, де вже понад 10 років готують кваліфікованих фахівців. До речі, на теренах колишнього СРСР такі кафедри були створені тільки в Україні та РФ. У структу рі Центру медичної статистики МОЗ України нещодавно створено Центр з розробки і впровадженн я методу DRG. Його завдання — популяризувати цей метод і навчати фахівців у регіонах. Уже провели загальноукраїнську нараду з цього питання, у ній взяли участь керівники всіх обласних інформаційно-аналітичних центрів. Деякі країни впрова д ж у ва ли метод DRG протягом 20 років, ми ж такого запасу часу не маємо, але й на швидкий результат розраховувати не варто. Орієнтовно впродовж трьох-чотирьох років доведеться навчати кадри. Крім того, до впровадження DRG маємо змінити деякі облікові форми, освоїти австралійську версію Міжнародної статистичної класифікації хвороб та проблем, пов’язаних зі здоров’ям, — усе це тісно переплітається зі статистикою. Життя не стоїть на місці, воно вносить свої корективи, висуває нові вимоги. Статистика, якщо вона претендує на об’єктивність, має гнучко реагувати на всі зміни, котрі відбуваються в галузі. Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Центр громадського здоров’я: як поєднати непоєднуване?»

Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

ТОЧКА ЗОРУ

Альона ГОРОШКО, консультант Світового банку з питань ВІЛ/ СНІД

2012-2013 р. міжнародні та українські експерти досліджували систему охорони здоров’я України за трьома напрямками: людські ресурси, планування бюджету й управління інформацією. У рамках цього дослідження опитували головних лікарів, статистиків, спеціалістів обласних управлінь і лікувальних закладів, які працюють з медичною інформацією. У такий спосіб вдалося виявити низку проблем. Наприклад, в Україні складні багатоярусні системи загальної медичної звітності, до них залучено багатьох людей (у тому числі й тих працівників, які за своїм профілем не повинні займатися статистикою), тому збирати дані дорого, а результати цього процесу низькі. До того ж, статистична інформація не використовується в процесі прийняття управлінських рішень. Багато проблем виникає передусім через недостатнє матеріальне забезпечення системи: дані зберігаються на паперових носіях, процес збору й обробки інформації займає багато часу. Лікарі скаржаться на великі обсяги безрезультатної паперової роботи. Лише в деяких закладах аналізують отримані дані, але це не стало системою — багато інформації, що мала б використовуватися, лежить на полицях. Це спадок системи Семашка, за якої фінансування охорони здоров’я не орієнтує на відслідковування результатів її діяльності — статистика оцінює передусім так звані вхідні ресурси: кількість лікарів, медсестер, ліжок, лікарень тощо. На жаль, повноцінних традицій «вимірювання» результатів діяльності охорони здоров’я українська медична статистика поки що не має. Тобто, ми мало орієнтуємось на досягнення, і багато — на те, що вкладаємо в систему. Є такий відомий вислів: «Якщо ви не вимірюєте результатів, ви не можете відрізнити свій провал від свого успіху». Наприклад, для оцінки ефективності боротьби із серцево-судинною захворюваністю у світі використовують «класичний» індикатор: скільки осіб зі встановленим діагнозом артеріальної гіпертензії досягли контрольованих показників артеріального тиску. Вітчизняна статистика цього не враховує, тобто ми не можемо оцінити, наскільки ж успішно ми долаємо цю проблему. Тому в рамках реалізації проекту Світового банку «Поліпшення охорони здоров’я — на службі у людей» окремо збиратимемо такі дані, аналізуючи картки пацієнтів, записи в них. Важливим показником якості роботи лікарні є й кількість хворих, котрі були повторно госпіталізовані з тим самим діагнозом упродовж тридцяти днів після виписування. На жаль, цього також «не бачить» наша медична статистика. Зазвичай статистика, моніторинг і оцінювання йдуть за системою, а не навпаки. Наприклад, з’явилися нові методи лікування — одразу ж розробляються індикатори їх оцінювання. Наприклад, у США існує статистичний показник door-to-balloon («від дверей до балону»), який визначає час від моменту надходження пацієнта з інфарктом міокарда до лікарні до моменту початку ангіопластики (цільовий показник не має перевищувати 90 хвилин). Відповідно розроблено способи вимірювання цього індикатора, і клініки намагаються його досягти. Наша система працює по-іншому, тому визначати цей показник зараз досить складно.

Щодо онкозахворюваності, то існує ще один важливий індикатор — охоплення профілактичним тестуванням жінок із груп ризику. Однак в Україні збирають дані лише про загальну кількість зроблених аналізів чи знімків на мамографі. Але ж одна жінка може пройти мамографію кілька разів, інша — жодного, тобто ми так і не дізнаємося, скільком пацієнткам проводиться обстеження, і це суттєвий недолік. Здебільшого медичній статистиці в Україні не довіряють, однак, аби довести її необ’єктивність, потрібно проводити окремі дослідження й порівнювати їх результати. Цікаво: під час опитування лікарі стверджували, що довіряють своїм даним, а от статистичній інформації в цілому — ні, часто вважаючи її «викривленою». Вочевидь, вони бачать «пробіли» збирання таких відомостей. Наприклад, на об’єктивності статистики може позначитися «каральний» підхід до тих закладів, які оприлюднили найгірші показники. Хоча у світі моніторинг й оцінювання не є каральними інструментами — вони допомагають зрозуміти, що не так, і виправити ситуацію. Коли причина низьких показників роботи закладу у недбалості чи некваліфікованості керівника, його можуть звільнити. Але це лише окремі випадки, існує багато інших причин, на які варто звернути увагу, у тому числі і регіональних — їх потрібно розглядати в комплексі. Хоча в Україні зазвичай «невиконання плану» тягне за собою винятково адміністративне покарання. У цьому відмінність філософії моніторингу й оцінювання від командного управління. Дуже прикро, що в нашій країні дані статистики, які можна було б використовувати для поліпшення управління системою охорони здоров’я, насправді «прикрашають» або приховують. Щоправда, спокуса показати себе «в передовиках» існує не тільки в нашій країні. Побудова системи моніторингу й оцінювання — складне завдання, але за бажання з ним можна впоратися. Щоб розгледіти істинну статистику, під час моніторингу проводять крос-порівняння даних, опитування пацієнтів, застосовують різні методи тріангуляції даних (дослідження одного явища за допомогою різних методів і джерел інформації). У такий спосіб зазвичай оминають ризики несправжнього звітування. На рівні держави такі перевірки проводити дорого, однак у системі моніторингу існують інші методи контролю достовірності звітування. Наприклад, система DRG містить низку запобіжників, аби лікарі не «приписували» своїм пацієнтам тяжких діагнозів з метою отримання додаткових коштів тощо. У цілому не можна виправити ситуацію, якщо не підходити до проблеми комплексно. Тож, по-перше, в Україні потрібно запровадити культуру управління галуззю, орієнтовану на результат, моніторинг та оцінювання, а не на адміністративне відстеження статистичних показників. Тоді лікарі також розумітимуть, навіщо вони витрачають так багато часу на збирання й фіксацію інформації. По-друге, система потребує оновлення ресурсів — для впровадження електронного обігу інформації, щоб її легше було опрацьовувати, звітувати за нею, аналізувати різні аспекти тощо. Величезні таблиці на папері — учорашній день. По-третє, необхідно запровадити дещо інші індикатори, оновити їх перелік, додавши ті, що вимірюватимуть результати роботи системи. ВООЗ координує збір статистичних даних за стандартизованими індикаторами. Наразі Україна надає інформацію за стандартизованими показниками ВООЗ, тобто маємо досвід роботи з усталеними міжнародними індикаторами. Очікуємо, що за час імплементації проекту Світового банку «Поліпшення охорони здоров’я — на службі у людей», покликаного підвищити якість медичних послуг у відібраних областях

і підвищити ефективність системи охорони здоров’я, можна буде вийти на кращу систему моніторингу й оцінювання в галузі в цілому. Особливо, якщо паралельно розвиватиметься електронна охорона здоров’я, яка також працюватиме на рівні всієї країни і в межах якої можна буде відслідковувати важливі для нас індикатори. На впровадження такої системи потрібно чимало коштів, однак, як бачимо, окремі області вже впорались із завданням (наприклад Полтавщина), тобто це питання часу. Проект Світового банку в напрямку розвитку електронної системи охорони здоров’я дасть змогу створити реєстри, розробити стандарти та нормативні акти, щоб «оформити» систему, якої нині у вітчизняній охороні здоров’я практично немає. Безперечно, завжди існуватиме певний відсоток пацієнтів, котрих система «не бачить», — у країнах Європи вони також є, але в нас їх набагато більше. Щодо «щеплення» навичок моніторингу системі охорони здоров’я, то певний прогрес в Україні вже спостерігається. Створено Українську асоціацію оцінювання, яка займається питаннями поширення практики моніторингу й оцінювання в державному, громадському та приватному секторах. Наразі ця практика частіше застосовується в донорському секторі. Наприклад, система моніторингу та оцінювання на державному рівні значно краще побудована у сфері протидії ВІЛ/СНІДу — відповідна державна програма має чіткі індикатори, за якими відстежуються й оцінюються результати. Цьому сприяла фінансова підтримка і вимоги Глобального фонду. Однак система моніторингу та оцінювання має бути складовою будь-якої програми, і на це повинно виділятися достатньо коштів. У рамках проекту «Технічна допомога в сфері моніторингу й оцінки та ефективного використання даних» (МЕТІДА), який реалізовує МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» за фінансування Центру з контролю та профілактики захворювань (CDC, Атланта, США), в Україні проводиться навчання фахівців, котрі працюватимуть у галузі моніторингу й оцінювання в охороні здоров’я. Щоправда, їх не так багато, як цього потребує система. У рамках проекту Світового банку також відбудуться тренінги з моніторингу та оцінювання, будемо навчати спеціалістів переважно державного сектора охорони здоров’я. І знову орієнтуватимемо їх на оцінку результатів діяльності закладів. Методи ж адміністративного насаджування будь-яких нововведень ніколи не працюватимуть на результат. Наприклад, не варто будь-якою ціною домагатися зменшення показника викликів швидкої — усе може закінчитися тим, що їх просто не реєструватимуть. Дзеркальним відображенням подібного статистичного «успіху» буде зростання кількості звернень на первинну ланку. Так само існує ризик заниження показників госпітальної летальності за рахунок відмови госпіталізувати тяжких пацієнтів. Протилежний приклад — якщо сімейний лікар отримуватиме зарплату за обсяг роботи і за додатковими коефіцієнтами (наприклад, за раннє виявлення раку), він буде зацікавлений у моніторингу результатів його діяльності, у вчасному поданні звіту про такі випадки. Тобто це складова системи, яка не віддільна від інших її функцій. Культура моніторингу важливіша, ніж технічні можливості цього процесу. Адже комп’ютеризація закладів — лише механізм спрощення збору й обробки інформації. Натомість без дотримання правил поводження з медичною статистикою, усвідомлення її важливості, передусім для прийняття управлінських рішень, орієнтованих на результат і заснованих на достовірності даних, жодні реформи в охороні здоров’я не відбудуться.

СВІТОВИЙ ДОСВІД

ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ У СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я Public Health England — операційно-автономний виконавчий орган департаменту охорони здоров’я, аналогів якого немає в нашій країні. Виконуючи безліч функцій і завдань, цей громадський інструмент став невід’ємною складовою медичної галузі Великої Британії, та, як свідчить статистика, повністю виправдовує своє існування.

Джим МакМАНУС, директор громадського департаменту охорони здоров’я графства Хартфордшир, член ради директорів Public Health England

ВЗ Як давно існує ваша організація та які функції виконує? — Public Health Еngland було створено 1 квітня 2013 р. Ми мали на меті згуртувати фахівців із понад 70 організацій у галузі суспільної охорони здоров’я в єдину структуру. У Public Health Еngland — 5 тис. співробітників. Це в основному вчені, дослідники та фахівці системи охорони здоров’я. У нас є 15 місцевих центрів і 4 регіональних. Тісно співпрацюємо з професіоналами галузі з Уельсу, Шотландії й Північної Ірландії, а також із зарубіжними фахівцями. Ми несемо відповідальність за здоров’я суспільства, заохочуючи до дискусії населення, організовуючи консультації, заходи щодо місцевого самоврядування, надаючи підтримку уряду. Слідкуємо за здоров’ям британців у рамках національної служби охорони здоров’я та займаємося питаннями підготовки до надзвичайних ситуацій. У функції Public Health Еngland входять також проведення досліджень, збір та аналіз даних про те, наскільки правильно люди розуміють поняття «здоров’я» й наскільки адекватно реагують на будь-які суспільні проблеми. Щомісяця ми маємо робити звіти та будувати плани на наступний період. Окрім цього, наша організація мусить допомагати владі, місцевим чиновникам і фахівцям, які працюють у системі охорони громадського здоров’я, розвивати цю галузь. Робота нашої організації будується за затвердженим річним планом, де розписано виконання основних функцій, викладено заходи, у кот рих ми братимемо участь протягом наступного року, та сформульовано наші прогнози — наскільки всі ці зусилля зможуть поліпшити суспіль-

не здоров’я. Цю стратегію визначає науково-дослідна група, спираю чись на статистичні дані за минулий період. До речі, уся медична статистика у Великій Британії оприлюднена: щотижня на нашому публічному сайті можна знайти графіки захворюваності на всі недуги та смертності від них у будь-якому регіоні країни, для будь-якого віку. Щорічні Health Check-програми для населення складаються лише після аналізу доказів, необхідних для успішної перевірки стану здоров’я людей різного віку. ВЗ Наведіть приклади актуальних для Британії пріоритетних досліджень? — Наразі триває кілька програм: дос лідження пріоритетів на тлі деменції, ожиріння, програма «Найкращий старт життя» і, звичайно, виявлення й аналіз проблем онкозахворюваності. ВЗ У своїх публічних виступах ви часто порушуєте питання нерівності населення різних регіонів Великої Британії щодо якості здоров’я та тривалості життя… — На жаль ці нерівності досі зберігаються, і одним із завдань Public Health Еngland є їх нівелювання. Результати досліджень доводять, що вони існують не лише між найбільш і найменш знедоленими регіонами країни, а й в межах одного району. До речі, такі аналітичні дослідження почали проводити лише нещодавно, і я сподіваюся: вони допоможуть працівникам сфери охорони здоров’я зрозуміти потреби як на національному, так і на місцевому рівнях. Показник очікуваної тривалості здорового життя британців із благополучних регіонів з 2009 по 2013 р. становив 63,5 року для чоловіків і 64,8 — для жінок. Ті ж, хто мешкає в бідних районах, живуть на 16,7 року менше! Результати цього дослідження шокували спільноту, й стало зрозуміло: необхідно вирівняти ситуацію шляхом профілактики,

адже основні причини такої ситуації лежать поза межами галузі охорони здоров’я. Мова йде про умови життя, доходи, рівні освіти та доступу до посл уг. Це, у свою чергу, зумовлює нездорову поведінку людини та формує згубні звички. ВЗ Які суспільні програми з боротьби зі згубними звичками населення ви проводите? — Ми ведемо роботу в трьох площинах: зниження шкоди від алкоголю та тютюнопаління, пропаганда збереження нормальної маси тіла і збільшення фізичної активності. В Англії майже дві третини дорослого населення мають надмірну масу тіла або страждають на ожиріння. На лікування цієї недуги та її наслідків країна витрачає 5,1 млрд фунтів щороку. Діти й молодь споживають утричі більше рекомендованої кількості цукру, а дорослі — удвічі. Науковоконсультативний комітет з питань харчування рекомендує дотримуватися раціону, у якому частка цукру не перевищуватиме 5% від кількості щоденно спожитих калорій. Цього року ми провели чимало різних заходів, пропагуючи зниження споживання цукру. Вміст цукру в готовій їжі впливає на збільшення маси тіла. Згідно з результатами наших досліджень, дієвими заходами в боротьбі із «солодкою» смертю є: регулювання кількості солодких акційних товарів у роздрібній мережі і в ресторанах, заборона реклами продуктів з високим вмістом цукру для дітей, зменшення його рівня в найуживаніших продуктах і напоях. Ми також пропонуємо розглянути можливість підвищення вартості (через податок та збір) шкідливих товарів як засіб зниження споживання цукру, хоча це, ймовірно, буде менш ефективним, аніж вищенаведені заходи.

УСЯ МЕДИЧНА СТАТИСТИКА У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ ОПРИЛЮДНЕНА: ЩОТИЖНЯ НА НАШОМУ ПУБЛІЧНОМУ САЙТІ МОЖНА ЗНАЙТИ ГРАФІКИ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НА ВСІ НЕДУГИ ТА СМЕРТНОСТІ ВІД НИХ У БУДЬ-ЯКОМУ РЕГІОНІ КРАЇНИ, ДЛЯ БУДЬ-ЯКОГО ВІКУ

Своїми висновками ми поділилися з урядом, і наразі спільно працюємо над проблемою дитячого ожиріння. Якщо нація відмовлятиметься від наднормового споживання цукру протягом 10 років, то ми зможемо запобігти понад 4 тис. передчасних смертей і 200 тис. випадків карієсу. А фінансовий тягар хвороб, пов’я заних з ожирінням, таких як цукрових діабет, буде знижено на 480 млн фунтів щороку. ВЗ Як у Великій Британії відрегульовано антитютюнову стратегію? — За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, ми входимо в першу десятку країн світу за кількістю курців: майже кожен п’ятий дорослий у Великій Британії (19%) віком 16 років і більше палить. Кількість рецептів, які виписувалися на засоби, здатні допомогти людині кинути палити, в 2013-2014 рр. становила майже 2 млн. На позбавлення від цієї шкідливої звички за цей період витратили близько 50 млн фунтів. У 2013-2014 рр. зафіксовано понад 1,6 млн госпіталізацій осіб віком 35 років і більше з приводу захворювання, що могло бути спричинене тютюнопалінням. Це в середньому приблизно 4,5 тис. лікарських прийомів на день! Близько 460 тис. госпіталізацій (4%), за оцінками експертів, пов’язані з палінням. А кількість смертей, зумовлених згубною звичкою, у цій групі сягає 17%. Протягом останніх десяти років ціна на тютюн зросла на 87%, що зробило цигарки менш доступними. Паління заборонено в будь-якому закритому робочому, громадському приміщенні та на зупинках громадського транспорту по всій країні. Впроваджено штрафи за паління на робочому місці: працівників можуть покарати на суму до 200 фунтів в Англії або до 50 фунтів у Шотландії. Підприємства ж за те, що не змогли запобігти палінню на робочих місцях, чекає штраф на суму до 2,5 або ж до 1 тис. фунтів — коли не розмістили на своїй території табличок з написом «Не палити!» Але дія закону не поширюється на електронні цигарки (ЕЦ): роботодавці самі вирішують, можуть продукти зниженого ризику використовуватися в їх приміщеннях чи ні. До речі, щодо ЕЦ: наше поглиблене вивчення статистики показує зменшення кількості курців на тлі почастішання використання ЕЦ. Ми почали розглядати ЕЦ як найбільш популярну альтернативу, що суттєво зменшує ризики. У серпні 2015 р. у Великій Британії були опубліковані результати дослідження, проведеного вченими Королівського коледжу й Університету королеви Марії спеціально для Public Health England. Англійці дійшли висновку, що ЕЦ на 95% менш шкідливі, ніж

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

СВІТОВИЙ ДОСВІД

11 грудня 2015 року

справжні цигарки. Проте майже половина населення (44,8%) цього не усвідомлює! Наразі 2,5 млн дорослих британців, які використовують ЕЦ, палять або палили раніше. Але ми в жодному разі не рек-ламуємо ЕЦ, а лише наполягаємо на тому, аби люди шукали «замінник», який не вкорочуватиме їм віку, а в ідеалі — кидали палити. ВЗ Яка ситуація у Великій Британії із серцево-судинними захворюваннями? — Як і в усьому світі, серцево-судинні захворювання (ССЗ) є лідерами рейтингів із захворюваності та смертності. Але кількість смертей від ССЗ знизилася зі 178 тис. у 2004 р. до майже 130 тис. у 2011 р. Щодо інвалідності, то найбільш значущою її причиною є інсульт. У тому ж 2011 р. третина смертей була зумовлена цією хворобою. Хоча смертність від ССЗ останнім часом знизилась, профілактика (особливо в осіб літнього віку) залишається для Британії пріоритетним завданням. ВЗ Чи займається ваша організація профілактикою інфекційних хвороб? — Звичайно! По-перше, ми слідкуємо за захворюваністю на сезонні вірусні хвороби. Наприклад, проаналізували минулорічну ситуацію з ГРВІ та грипом і змінили умови щеплення населення — тепер ще більше людей мають право на безкоштовні вакцини, і наше завдання — донести цю інформацію до населення, перш ніж вірус почне активно циркулювати. Ми зібрали дані від 91% лікарів загальної практики, і ось результат: наразі вакциновано майже 32% вагітних, 58% осіб літнього віку, 18% 2-річних дітей, 19% — 3-річних та 15% — 4-річних. Окремо щеплять хворих на бронхіальну астму, цукровий діабет, ССЗ, осіб з патологією печінки та нирок і з ослабленою імунною системою. Пацієнти із груп ризику можуть отримати вакцини навіть у фармацевта або акушерки. Також ми створили оперативну настанову «Як керувати спалахом грипу», де прописаний алгоритм дій для всієї родини.

Окремі стратегії розроблені щодо кожної інфекційної хвороби. Будьякий британець може зайти на сайт Public Health Еngland у розділ інфекційних хвороб, обрати потрібну й ознайомитися з актуальною інформацією щодо діагнозу, скринінгу, лікування, вакцинації, епідеміології тощо. Також там розміщено адреси і телефони, за якими можуть надати інформаційну або медичну допомогу щодо конкретного інфекційного захворювання. ВЗ Які дії вашої організації спрямовані на боротьбу із раком? — Public Health Еngland бере участь в усьому діапазоні роботи з проблеми раку, щоб зрозуміти, яка інформація необхідна для надання послуг онкохворим. Ми ведемо канцер-реєстри населення Англії, Північної Ірландії, Шотландії та Уельсу: збираємо інформацію про кожного пацієнта з таким діагнозом. Реєстри ракових захворювань дозволені законом. Їх мета — збільшити ефективність лікування цієї патології. Однак доступ до такої інформації суворо контролюється і перешкоджає ідентифікації особи. Існують профілі смертності від раку — інтер активні інструменти з електрон ними таблицями, розроблені для підтримки моніторингу, введення в експлуатацію та планування роботи місцевих онкологічних служб. Вони демонструють тенденції щодо показників смертності в різних регіонах країни. Щороку у Великій Британії виявляють майже 60 тис. нових випадків онкологічних захворювань. Рівень виживаності при цій патології у нас нижчий, ніж у деяких розвинених країнах Європи. Це частково пояснюється більш пізнім виявленням раку. Також існують істотні регіональні та демографічні відмінності у виживаності по всій країні. І щоб їх вирівняти, розробили так звані маршрути онкологічного хворого. Початкові «маршрути» складені ще в 2007 р., але представлені на брифінгу даних й опубліковані лише

в листопаді 2010 р. Відтоді методологію переглянуто, а результати оновлено. Наразі таких «маршрутів» вісім, вони охоплюють аналіз понад 2 млн випадків раку з 2006 по 2013 р. і також оприлюднені. Кожен користувач може вибрати тип раку, рік діагностики або період виживаності. Дані представлені за статтю, віковими групами й етнічною складовою. По суті, ці документи підсумовують відомості, які вдалося зібрати, аналізуючи вибірку за вісім років і зіставляючи її із сучасними світовими тенденціями та методами лікування. Ці дані можуть бути використані для вивчення можливих причин несвоєчасної діагностики й впровадження потрібних змін. Завдяки діагностичним «маршрутам» люди швидше орієнтуються в загрозливих симптомах, раніше звертаються до лікаря. Сподіваюся, що невдовзі ми зможемо наздогнати європейські країни-лідери. Для лікування деяких видів злоякісних новоутворень застосовують насамперед протиракові препарати і комбінацію хірургічних методів, променевої та хіміотерапії. Тоді як інформація про оперативну й променеву терапію збирається на національному рівні, щодо хіміотерапії досі такого масштабного збору даних організовано не було. Тепер усі відомості про «хімію» записані в стандартизованій формі. Наразі проведення хіміотерапії фінансується з державного бюджету. Це стосується всіх хворих на рак будьякого віку, які отримують лікування в стаціонарних або амбулаторних умовах. Стандарти охоплюють хіміотерапію для всіх великих пухлин та гематологічних захворювань і включають навіть ті препарати, що перебувають на етапі клінічних випробувань. ВЗ Які державні програми профілактики раку функціонують у Великій Британії? — Є кілька скринінгів на державному рівні: програма раннього виявлення пухлин товстої кишки, шийки матки та молочної залози. У рамках перших

двох програм значно зросла виживаність порівняно з 2006 р. Окрім зазначених є й неонкологічні скринінги: програма з виявлення патологій органу зору при діабеті, аномалій розвитку плода, інфекційних захворювань під час вагітності, фізичного стану новонародженого, визначення серпоподібно-клітинної анемії, таласемії, а також перевірки слуху новонароджених тощо. ВЗ Public Health Еngland започаткувала так звані профілі здоров’я. Про що йде мова? — Це інтерактивні інструменти, розроблені, щоб допомогти державі та місцевим органам самоврядування поліпшити стан здоров’я місцевого населення та знівелювати нерівності, про які я розповідав. Їх курує Міністерство охорони здоров’я. Кожен профіль включає короткий опис здоров’я людей в певній області, карти та схеми, що показують, як здоров’я населення області узгоджується з національними показниками, статистику захворюваності та смертності в регіоні тощо — усього 32 показники. Профілі здоров’я порівнюються між собою по всій країні та щороку оновлюються, згідно з новими стратегічними потребами. ВЗ Якими ще проблемами займається організація сьогодні? — Спектр завдань величезний. Наприклад, ми маємо слідкувати за здоров’ям людей, що перебувають в ув’язненні, адже більшість соціаль них хвороб походять із закладів пенітенціарної системи. Наш дослідницький відділ має блоки біобезпеки, геномних досліджень, професійного тестування їжі та води, усіх мікробіологічних досліджень. Ми куруємо відновлення, реабілітацію й дезактивацію хімічних небезпек для навколишнього середовища, піклуємося про гідну старість і завершення життя, а також про людей, які перебувають у соціальній ізоляції через хворобу або інвалідність. Розмову вела Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

РОЗПОЧАЛАСЯ ПЕРЕДПЛАТА НА 2016 РІК НА ГАЗЕТУ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я» ! ПІЛЬГОВИЙ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ:

86181 08198 60965

1 міс.

17.33грн

3 міс.

51.99

грн 6 міс.

103.98 грн

12 міс.

207.96грн

1 міс.

30.33грн

3 міс.

90.99

грн 6 міс.

181.98 грн

12 міс.

363.96грн

1 міс.

36.33грн

3 міс.

108.99 грн

217.98 грн

12 міс.

435.96грн

6 міс.

• Передплату приймають усі відділення зв’язку «Укрпошти» • Он-лайн передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua

ЗА БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ЗВЕРТАЙТЕСЯ В РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: VZS24@UKR.NET

СВІТОВИЙ ДОСВІД

ІЗРАЇЛЬ: СТАВКА НА ПАЦІЄНТА Система охорони здоров’я Ізраїлю вважається однією з найефективніших у світі. Середня тривалість життя в цій країні за даними минулого року становить у жінок — 84 роки, у чоловіків — 80. Рівень дитячої смертності в Ізраїлі один з найнижчих у світі (3,9 на 1 тис. новонароджених). Такі само високі показники держава демонструє щодо всіх основних соціально небезпечних захворювань. Завдяки чому Ізраїль тримається в лідерах?

стан здоров’я майбутнього працівника. Але в Ізраїлі, відповідно до закону про збереження лікарської таємниці, лікарняні каси не мають права повідомляти дані медичної картки пацієнта і несуть за це відповідальність. Медичний персонал також зобов’язаний берегти лікарську таємницю кожного хворого. Дані з медичної картки пацієнта можуть бути передані сторонній особі лише на підставі письмової заяви застрахованого, наданої на спеціальному бланку «відмови від дотримання лікарської таємниці». Але при цьому ізраїльтяни чітко розуміють, кому і з якою метою передається інформація про стан їх здоров’я. У деяких випадках, зокрема в разі виявлення соціально небезпечних або інфекційних захворювань, лікарі зобов’язані повідомити про це у відповідні медичні інстанції.

Роль Міністерства

Олег ШУЛЬМАН, президент Ізраїльської асоціації компаній медичного туризму

ункціонування ізраїльської системи медичного обслуговування регламентують кілька законів: про державне страхування здоров’я, про права хворого та про дотримання лікарської таємниці. Страхування здоров’я в Ізраїлі є обов’язковим. Усі жителі країни віком понад 18 років оплачують медичну страховку у формі податку на охорону здоров’я. Його розмір встановлюється відповідно до доходів людини, але право на отримання медичного обслуговування гарантоване всім громадянам незалежно від матеріального становища та стану здоров’я на єдиному, визначеному законом рівні. За покриття витрат на медичне обслуговування, передбачене законодавством, відповідає уряд. Комплекс медичних послуг, які надаються в рамках страхування здоров’я, єдиний для всіх, а відповідальність за медичне обслуговування всіх жителів країни покладається на лікарняні каси.

Лікарняні каси В Ізраїлі існує чотири лікарняні каси, діяльність яких регламентує держава. Для отримання медичної допомоги кожен житель країни повинен бути застрахований в одній з них за власним вибором. До речі, лікарняним касам заборонено відмовляти в прийомі жодному пацієнту — на будь-яку з них можна подати скаргу. А потім, після її розгляду, відповідна інстанція ще й прослідкує, щоб каса лояльно ставилася до цієї людини. Під час вибору лікарняної

каси враховують низку чинників, починаючи від розташування найближчих поліклінік і закінчуючи комплексом медичних послуг, що надаються за додатковими страховками цих кас. Важливим аспектом є вибір сімейного лікаря. До цього питання громадяни Ізраїлю ставляться дуже серйозно, оскільки часта зміна сімейного лікаря не сприяє ефективності лікування. Кожному лікарю потрібен певний час, щоб краще ознайомитись з особливостями організму пацієнта і його реакціями на різні методи лікування. Крім того, для створення атмосфери взаєморозуміння та довіри між пацієнтом і лікарем теж необхідне тривале спілкування. Членство в лікарняній касі дає право отримувати повний обсяг її медичних послуг: амбулаторне обслуговування, лабораторні дослідження, придбання ліків за зниженими цінами тощо. Але найважливіше — лікарняна каса оплачує госпіталізацію. Крім лікарняних кас в ізраїльську структуру охорони здоров’я входять державні та муніципальні лікувальні установи, станції швидкої допомоги, приватні медичні закл ади, шкільні медпункти, а також мережа консультацій матері і дитини, так звані тіппот-халав (буквально «крапл і молока»), які створені в кожному житловому районі. У цих консультаціях здійснюється плановий медичний огляд дітей віком

до трьох років і вагітних. Також тут проводяться всі щеплення.

Центральний персонаж Закон про права хворого визначає правові рамки, у яких жителі Ізраїлю користуються медичними послугами. У деяких країнах прийнятий підхід, згідно з яким у лікувальному процесі хворий є пасивною стороною: він звертається по медичну допомогу, і система охорони здоров’я йому її надає, часто не звертаючи уваги ані на побажання пацієнта, ані на його душевний стан. В Ізраїлі хворий — центральна фігура лікувального процесу. Медичний персонал зобов’язаний надати пацієнтові інформацію про його діагноз і прогноз захворювання, процес, мету та передбачувані результати лікування, можливі побічні прояви, біль і неприємні відчуття під час проходження терапії, а також про плюси й мінуси замісної терапії або відмови від лікування взагалі. Інформація має бути зрозумілою хворому. Якщо він не згоден з рішенням лікаря, то має право звернутися до незалежних експертів, а лікарняна каса зобов’язана надати їм усю необхідну документацію.

Лікарська таємниця Відомо, що деякі роботодавці й організації не зацікавлені в прийомі на роботу людей, які страждають на ті чи інші хронічні захворювання, тому воліли б отримувати інформацію про

МЕДИЧНИЙ ПЕРСОНАЛ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ НАДАТИ ПАЦІЄНТОВІ ІНФОРМАЦІЮ ПРО ЙОГО ДІАГНОЗ І ПРОГНОЗ ЗАХВОРЮВАННЯ, ПРОЦЕС, МЕТУ ТА ПЕРЕДБАЧУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ЛІКУВАННЯ, МОЖЛИВІ ПОБІЧНІ ПРОЯВИ, БІЛЬ І НЕПРИЄМНІ ВІДЧУТТЯ ПІД ЧАС ПРОХОДЖЕННЯ ТЕРАПІЇ, А ТАКОЖ ПРО ПЛЮСИ Й МІНУСИ ЗАМІСНОЇ ТЕРАПІЇ АБО ВІДМОВИ ВІД ЛІКУВАННЯ ВЗАГАЛІ

Міністерство охорони здоров’я встановлює державну політику в галузі медичних послуг і послуг у сфері охорони здоров’я, а також несе відповідальність за планування, нагляд, контроль, видачу ліцензій та координування цих пос луг. Закордонні дип ломи в галузі медичних і парамедичних професій підлягають затвердженню міністерством, що має особ ливе значення в Ізраїлі, де значну частину медичного й допоміжного медичного персоналу становлять репатріанти. Безпосередньо міністерству підпорядкована значна частина медичних установ. Воно займається й питаннями організації та надання послуг з профілактики, діагностики, лікування і реабілітації, а також проведення досліджень. Окрім того, чиновники відповідають за страхування населення у сфері психіат рії, геріатрії, громадської охорони здоров’я та надання медичних пристосувань для реабілітації.

Приватна медицина Сектор приватної медицини в Ізраїлі працює в тісному контакті з лікарняними касами. Кожна лікарняна каса має домовленості з приватними лікарями. Переліки лікарів публікуються в довідниках, і будь-який член каси може в межах страховки скористатися послугами приватного лікаря, зазначеного в довіднику. Якщо людина звертається до такого лікаря індивідуально, тобто не через лікарняні каси, їй заздалегідь повідомляють про затверджені тарифи. Нині в системі суспільної медицини Ізраїлю прийнято, що хворий, маючи бажання лікуватися або оперуватися в якогось конкретного лікаря, може зробити це в приватному порядку. При деяких державних лікарнях функціонують приватні медичні служби. Лікарю, котрий працює в системі суспільної охорони здоров’я й одночасно має приватну практику, не дозволяється брати плату за свої послуги з пацієнта, що звернувся до нього в рамках державного страхування. Підготувала Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

11 грудня 2015 року

ВІННИЧЧИНА

ЧИ БУТИ В ОБЛАСТІ ДИТЯЧОМУ ПАЛІАТИВНО-ХОСПІСНОМУ ВІДДІЛЕННЮ? Однією із найуразливіших груп населення, що потребує окремої уваги з боку як суспільства, так і держави, є паліативні хворі — їм та їх родинам необхідні кваліфікована медична допомога й догляд, психологічна, соціальна, духовна та моральна підтримка. Усе це можна забезпечити в умовах розвиненої системи паліативно-хоспісної допомоги (ПХД), якої в Україні, на жаль, поки що немає.

Тетяна НІКЕЛСЕН, Голова правління громадської організації «Злагода»

ніціативною групою, до якої ввійшли громадські активісти та медики, розроблено обласну Програму розвитку паліативної (та хоспісної) допомоги на 2015-2020 роки, під час реалізації якої має бути створене дитяче паліативно-хоспісне відділення (ПХВ). Згадана програма є складовою Обласної програми «Здоров’я нації 2015-2020». Нею передбачено розроблення нормативної бази й системи підготовки медичних і немедичних працівників з питань надання паліативної та хоспісної допомоги, організація виїзної бригади для надання такої допомоги дорослим і дітям на дому, міжвідомча координація діяльності у сфері паліативної допомоги та паліативного догляду між державними і недержавними установами й організаціями тощо. Проте затвердження програми, а відтак і початок її реалізації затримуються. Її буде винесено на розгляд депутатів під час наступної сесії Вінницької обласної ради, тож дуже мало сподівань на прийняття програми до кінця цього року. Але ми не сидимо склавши руки. Займаємося навчанням лікарів і медичних сестер, направляючи їх на стажування в Австрію та Івано-Франківський дитячий хоспіс — єдиний такий заклад в Україні, при якому, до того ж, є тренінговий центр. На сьогодні організовано роботу бригади паліативної допомоги на дому, котра фінансується за кошти української благодійної неурядової організації «Міжнародний фонд «Відродження». До складу бригади входять один лікар, дві медичні сестри та психолог. Вона працює вже чотири місяці, але поки лише у Вінниці, проте сподіваємося, що невдовзі лікарі зможуть виїжджати і в інші населені пункти області. Ми вже переконалися в нагальній потребі такої бригади. Але фонд «Відродження» зобов’язався фінансувати її лише протягом року, тож очікуємо, що Департамент охорони здоров’я Вінницької обласної державної адміністрації візьме на себе відповідальність за продовження її роботи. Мусимо визнати: попри значні зусилля, до створення дитячого хоспісу на Вінниччині ще дуже далеко. На сьогодні в нас є лише два

паліат ивні відділення, які надають допомогу тільки дорослому населенню. На жаль, досі не розроблено програмного документу розвитку паліативної допомоги в Україні. На ІІ Національному конгресі з паліативної допомоги, який відбувся в Києві на початку жовтня, прийнято резолюцію, котрою схвалено Стратегію розвитку паліативної допомоги в Україні на 2015-2025 роки, проте до Кабінету Міністрів її буде подано лише в грудні. Незважаючи на це активна позиція громадськості дає надію, що справа зрушить з мертвої точки. Так, 15-17 грудня в Івано-Франківську пройде Перший національний форум з дитячої паліативної допомоги, на якому буде порушено питання допомоги невиліковно хворим дітям та їх родинам. Олександр КАЛІНЧУК, лікар-онколог онкогематологічного відділення Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні, обласний позаштатний спеціаліст зі спеціальності «Дитяча онкологія»

ХД можуть потребувати діти з вродженими вадами розвитку, після травм, з ураженнями спинного мозку, генетичними захворюваннями, з хворобами накопичення тощо. Звісно, до цього переліку потрапляють і маленькі пацієнти онкологічних лікарень. На жаль, за рік на Вінниччині від раку помирають 15-20 дітей.

Паліативна допомога необхідна не лише хворим дітям, а і їх батькам, причому, часом навіть більше, ніж нашим пацієнтам. Тоді як хворі потребують медичного догляду, то батьки — психологічної підтримки. Нині ж часто функції співробітників ПХВ — втішати, заспокоювати, пояснювати, тобто працювати ще й психологами, — доводиться виконувати персоналу онкологічних лікарень. Проте варто зазначити, що ПХД не може повністю фінансуватися за державні кошти. Адже смертельно хворі діти потребують лише вкладення коштів — усі розуміють, що вони не повернуться в соціум. Жодна держава у світі не в змозі забезпечити дотації таким хворим, тож у розвинених країнах основне фінансування ПХД відбувається через благодійні фонди. У нашій країні на сьогодні навіть не ведеться обліку дітей, яким необхідна паліативна допомога. Немає чітких критеріїв, за якими можна було б визначити — ця дитина потребує спеціальної допомоги, а ця — ні. Під час обговорення Програми розвитку паліативної (та хоспісної) допомоги на 2015-2020 роки прозвучала така цифра: 400-600 дітей Вінниччини теоретично можуть потребувати ПХД. Але це — лише прибл изна цифра, виведена на основі статистики, наданої іншими країнами. До того ж, слід враховувати, що в кожному конкретному випадку необхідний індивідуальний підхід. Є діти, яким конче потрібна стаціонарна хоспісна допомога, зокрема дихальні апарати, догляд за венозними центральними катетерами та життєзабезпечення в цілому. Окремій групі

ПАЛІАТИВНА ДОПОМОГА НЕОБХІДНА НЕ ЛИШЕ ХВОРИМ ДІТЯМ, А І ЇХ БАТЬКАМ, ПРИЧОМУ, ЧАСОМ НАВІТЬ БІЛЬШЕ, НІЖ НАШИМ ПАЦІЄНТАМ. ТОДІ ЯК ХВОРІ ПОТРЕБУЮТЬ МЕДИЧНОГО ДОГЛЯДУ, ТО БАТЬКИ — ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ. НИНІ Ж ЧАСТО ФУНКЦІЇ СПІВРОБІТНИКІВ ПХВ — ВТІШАТИ, ЗАСПОКОЮВАТИ, ПОЯСНЮВАТИ, ТОБТО ПРАЦЮВАТИ ЩЕ Й ПСИХОЛОГАМИ, — ДОВОДИТЬСЯ ВИКОНУВАТИ ПЕРСОНАЛУ ОНКОЛОГІЧНИХ ЛІКАРЕНЬ

дітей достатньо період ичного спостереження медичного персоналу. Лікар може приїхати до них додому і навчити батьків доглядати за хворою дитиною, допомогти в разі виникнення проблем. Таких хворих можуть за потреби перевезти в стаціонар, де їм нададуть допомогу чи консультацію, після чого батьки знову заберуть їх додому. Тож виділити диспансерну групу дітей, яким необхідний паліативно-хоспісний догляд, важко — це питання не одного дня. Тут потрібно чітко визначити завдання. Скажімо, якщо сімейного лікаря запитати: «Скільки у вас дітей потребують хоспісної допомоги?» — він не зможе дати чіткої відповіді. Тому що його ніхто не зобов’язував вести облік таких пацієнтів. Питання врегулювання реєстру — робота, на яку потрібен не один місяць, а може, й рік. Має бути чітко вибудувана структура, що коригуватиме цей процес: хтось повинен займатися збиранням інформації, обліком, хтось — навчанням батьків і медперсоналу. І ця структура потребує неабияких коштів. У нас же на сьогодні ситуація плачевна. Запитайте маму, у якої на руках важка дитина, куди із нею звертатися, у які двері стукати, — вона відповість, що не знає. Адже в нас немає відповідної служби. Але на Івано-Франківщині все ж змогли створити дитячий хоспіс, отже, кожна область здатна це зробити. Проте на одній ініціативі далеко не заїдеш — потрібна підтримка й держави, й благодійних фондів. Саме її ми зараз і шукаємо.

Василь ПАНЕНКО, головний лікар Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні

роблема ПХД — загальнодержавна, й виникла вона не вчора. Хворі отримували таку допомогу від родичів, які мали можливість за ними адекватно доглядати, від Червоного Хреста. Проте вона була неорганізованою і несистематизованою. Сьогодні ж, якщо ми прагнемо бути цивілізованою країною, таку допомогу слід надавати на належному рівні. Розвиненої мережі паліативно-хоспісних зак ладів чи відділень в Україні немає. Та й там, де вони є, не обходиться без проблем. Одна з них — підбір персоналу, який має обслуговувати зазначену категорію людей. Крім того, недосконалими є нормативно-правові документи, що регулюють формування мережі хоспісної допомоги. Створення паліативного відділення на базі Вінницької обласної дитячої лікарні — одна зі складових якості надання медичної допомоги. Зараз ми плануємо відкрити відділення на п’ять ліжок. В ідеалі це мають бути п’ять окремих палат, адже необхідно і забезпечити хвору дитину медичною допомогою, і створити умови для перебування біля неї членів родини, а для цього потрібно отримати низку погоджувальних актів від Департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації та МОЗ. Крім того, хоспісне відділення має бути прирівняне до реанімаційного, звідси — високі вимоги й до обладнання, й до персоналу. Але ми пам’ятаємо, що найдовший шлях починається з першого кроку. І в нашій області цей крок на шляху до створення дитячого ПХВ уже зроблений. Олена ГОНЧАРУК, спеціально для «ВЗ», м. Вінниця

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ Б У КО В И Н А

МИ ЖИВЕМО РОБОТОЮ До відділення кардіоонкогематології Чернівецької обласної клінічної дитячої лікарні привозять на лікування хворих дітей не тільки з усієї України, а й з-за кордону. Саме тут 80% маленьких пацієнтів з онкозахворюваннями крові повністю одужують і повертаються до нормального життя. Відділення входить до Кооперативної інтернаціональної студії ALLIC — BFM-2002 з лікування гострих лейкемій у дітей, тож чернівецькі лікарі дотримуються усіх сучасних світових стандартів лікування в онкогематології.

непрохідності, синдромом верхньої порожнистої вени. А його місяць тримали вдома і лікували від ГРВІ! Ускладнюють вчасну діагностику онкопатології в дітей і перехід до сімейної медицини та відмова від педіатрів. На жаль, не всі лікарі сімейного профілю досконало вивчали педіатрію

та знають алгоритм встановлення діагнозів у дітей. Зрештою, райцентри не забезпечені всією необхідною апаратурою. Ці фактори, разом узяті, працюють проти хворих дітей. ВЗ Зазвичай успіх діагностики залежить не тільки від рівня професійних навичок

Михайло ГНАТЮК, завідувач кардіоонкогематологічним відділенням Чернівецької обласної клінічної дитячої лікарні

ВЗ Відділення кардіоонкогематології входить до Кооперативної інтернаціональної студії ALLIC — BFM-2002 з лікування гострих лейкемій у дітей. Як це допомагає в роботі? — Усім нашим пацієнтам діагностика проводиться відповідно до міжнародних стандартів. Дітей з лейкемією, неходжкінською лімфомою, гістіоцитозом обстежують не лише в нас, а й у референтній лабораторії в Києві. Там виконують імунофенотипування, цитогенетичні, а за потреби молекулярно-генетичні дослідження. Також кожен пацієнт нашого відділення потрапляє до реєстру Кооперативної студії. Це дає можливість узгоджувати тактику лікування з фахівцями європейського рівня, зокрема з головним дитячим гематологом МОЗ України, завідувачкою Центру дитячої онкогематології та трансплантації кісткового мозку Національної спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» Світланою Донською. Двічі на рік для лікарів-гематологів проводяться конференції, де ми маємо можливість обговорити методи діагностики та терапії, ускладнення, що виникли під час її проведення, обмінятися досвідом і напрацюваннями. Усе це сприяє ефективнішому лікуванню наших пацієнтів.

ВЗ Чи багато дітей з онкологічними захворюваннями крові нині лікується у відділенні? — Зараз у відділенні — найбільша кількість онкохворих малюків за останні 17 років — 18. Частина з них отримує блокову хіміотерапію, інші — протокольну, треті — підтримувальну терапію. Цього року вперше онкодіагноз встановлений 32 маленьким буковинцям. Позаминулого року було лише 24 вперше діагностованих хворих, минулого — 28. Уперше за довгий час у Чернівецькій області зафіксовано хронічну мієлоїдну лейкемію. Востаннє такий діагноз в області встановлювали ще в 1991 р. У цьому році, на жаль, у трьох дітей виявлене це захворювання. А випадків гострої лейкемії за 10 місяців — аж 11! Також останнім часом збільшилася кількість пухлин головного мозку. Дітей з такою патологією обстежують в Національному інституті раку, Інституті нейрохірургії ім. А. П. Ромоданова. У цих лікувальних закладах розписують тактику лікування, згідно з якою ми й проводимо хіміотерапію. На жаль, здійснення радіотерапії в дітей з пухлинами головного мозку в нашій області неможливе через відсутність лінійного прискорювача, тому на цю процедуру пацієнтів направляємо до Рівненського та Київського онкологічних центрів. ВЗ Не раз доводилося чути, що лейкоз та лімфогранулематоз дуже вдало маскуються під інші хвороби, зокрема й звичайну ГРВІ. Тож батьки хворої дитини часто надто пізно звертаються до гематологів, лікуючи її від зовсім інших недуг… — Передусім, частина відповідальності за це справді на плечах батьків. На жаль, через пос тійну заклопотаність і важке матеріальне становище вони перестали приділяти належну увагу здоров’ю та розвитку своїх дітей. Зрештою, до нас малюки потрапляють із занедбаною стадією захворювання. Наведу приклад. Днями до нашого відділення надійшла дитина з багатодітної сім’ї. Мама сама виховує чотирьох дітей, батько з ними не живе. У маленького пацієнта діагностували четверту стадію новоутворення — з метастазами, полісерозитом, проявами кишкової

лікарів, а й від можливостей, які дає обладнання. Чи може ваше відділення похвалитися сучасною апаратурою? — За нове устаткування, що останніми роками з’явилося в нашому відділенні, треба дякувати благодійникам. Зокрема в придбанні обладнання, дороговартісних хіміопрепаратів, покращенні побутових умов нам сприяє Чернівецький обласний благодійний фонд допомоги дітям, хворим на рак та лейкемію «Подаруй дитині життя». Також на наше прохання відгукнулися Благодійний фонд допомоги дітям «Луч Веры» Віри Брежнєвої й Благодійний фонд Тіни Кароль «Полюс притяжения». За допомогою меценатів ми придбали два сучасні кардіомонітори, інфузомати, гемо- та коагуляційний аналізатори й реактиви для них, два шейкери (один залишили у відділенні, другий передали на станцію переливання крові, де готують тромбоконцентрат для наших пацієнтів). Проте для вчасної діагностики й ефективнішого лікування нам потрібні біохімічний і бактеріологічний аналізатори — саме через їх відсутність ми не можемо проводити повні біохімічні та бактеріологічні дослідження, як це роблять у сучасних клініках. До того ж, у жодній дитячій лікарні Чернівецької області немає комп’ютерного томографа, тому для виконання томографії відправляємо маленьких пацієнтів до обласного онкологічного диспансеру. Лікарям-гематологам нашого відділення часто доводиться працювати емпірично, розраховуючи лише на власні знання та досвід.

КОМЕНТАР Наталія СКРАЩУК, заступник головного лікаря з лікувальної роботи Чернівецької обласної клінічної дитячої лікарні

ардіоонкогематологічне відділення унікальне, передусім завдяки медичному персоналу. Тут працюють троє лікарів-гематологів вищої категорії, двоє кардіологів. Це люди, які відповідають за все: здоров’я та життя маленьких пацієнтів, психологічний стан їх батьків, санітарно-побутові умови у відділенні, придбання дороговартісного й

такого важливого обладнання. Наші лікарі — дуже грамотні діагности: практично ніколи не було розходжень у діагнозі між нашим відділенням і Київським референтним центром. Оскільки у хворих дітей ослаблений імунітет, вони перебувають на спеціальному режимі. Лікування тривале, важке, тож медичні працівники відділення завжди поруч із ними — і вдень, і вночі. У перспективі плануємо відкрити окреме гематологічне відділення, щоб покращити умови для пацієнтів. Медикам, які працюють в кардіоонкогематологічному відділенні, подолати всі труднощі обраного фаху та складнощі сьогодення допомагає велика любов до цих діток і своєї роботи.

ВЗ Саме до вашого відділення привозять дітей не лише з регіонів України, траплялися пацієнти й з Канади, Німеччини, Росії, Кіпру. У чому унікальність застосовуваних вами методів лікування? — Одразу зауважу: ми не користуємося жодними власними методиками. Є міжнародні стандарти лікування, прийняті в усьому світі. Лікування здійснюємо винятково за американськими, німецькими, французькими протоколами. Оригінальних українських протоколів лікування онкогематологічних захворювань немає. Використовуємо адаптовані до наших умов зарубіжні настанови, затверджені наказами МОЗ України. Вважаю: успіх лікування багато в чому залежить від медичного персоналу. Усі ми — лікарі, медсестри, санітарки — давно забули, що таке повноцінні вихідні, свята, відпустка. Бо онкохвору дитину можна втратити, не оглянувши її бодай один день. А це — надто висока ціна «спокійної» відпустки. Проте завдяки такій напруженій роботі ми домоглися гарних результатів. Так, при лімфо-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

11 грудня 2015 року

гранулематозі показник п’ятирічної виживаності становить 100%. І, до речі, за останні п’ять років зафіксовано лише два випадки рецидиву цієї недуги. Тим дітям зробили пересадку кісткового мозку і, наскільки мені відомо, нещодавно дівчина народила дитину, а хлопець одружився. Трохи важче піддаються лікуванню неходжкінські лімфоми: п’ять і більше років живуть 83% пацієнтів із В-клітинною лімфомою й 62% — із Т-клітинною. Від гострої лімфобластної лейкемії вдається вилікувати 78% наших пацієнтів (за кордоном цей показник становить 83%). Набагато складніше боротися з онкопухлинами. Зокрема досягли показника 60-відсоткової п’ятирічної виживаності у хворих з нефробластомами та 50-відсоткової — з нейробластомами. Певен, коли б наше відділення було забезпечене всім необхідним сучасним діагностичним обладнанням (та бодай елементарними побутовими умовами, наприклад, подачею води, якої не було передбачено з часу побудови лікарні, і досі не підведено водопровідних труб!), ми змогли б врятувати значно більше життів. Наші пацієнти переважно гинуть від септичних станів, збудника

яких виявити й ідентифікувати дуже важко. Тож лікування проводиться емпірично, й антибактеріальна терапія не завжди ефективна. ВЗ Чи є гарантія, що в дитини, яка пройшла повний курс лікування, через рікдва не станеться рецидиву? — Онкохворий, у якого протягом п’яти років після лікування з приводу гострої лімфобластної лейкемії не виникало рецидивів, вважається здоровим. Тобто діагноз знімається. Якщо через п’ять років розвивається нова онкопатологія, ми діагностуємо хворобу заново. Іноді це не черговий прояв пролікованої раніше пухлини, а нове утворення. У дітей таке часто спостерігається в перехідному віці у зв’язку з перебудовою організму. А ось у жінок, які в дитинстві перехворіли на лейкоз чи лімфогранулематоз, після народження дитини рецедиву хвороби не відбувається. ВЗ Як держава забезпечує онкохворих дітей необхідними ліками? — Відділення забезпечується медикаментами за рахунок державних програм і з обласного

бюджету. Від Міністерства охорони здоров’я цього року ми отримали препаратів майже на 4,2 млн грн. Лікарські засоби, які надходять із МОЗ, цілеспрямовано застосовуються в лікуванні дітей з онкопатологією. З обласного бюджету наразі очікуємо медикаменти на суму 300 тис. грн. Але у зв’язку зі зростанням показника захворюваності, деяких ліків не вистачає. До того ж, обов’язково повинен бути мінімальний запас необхідних препаратів. ВЗ Чи кажете правду своїм маленьким пацієнтам про їх недугу? — У мене залізне правило: аби боротися із хворобою, дитина повинна знати правду. Недуга тяжка, але виліковна. Аби її подолати, потрібні не лише дорогі ліки, а й бажання жити. Навіть зовсім малесенькі дітки свідомо та безстрашно приходять на пункцію, знають назви препаратів, які їм уводять, не бояться систем і уколів. Звісно, хіміотерапія дуже шкідлива, але без неї врятувати життя онкохворій дитині неможливо. Полегшує роботу медиків, які беруть участь у її проведенні, шафа біологічної безпеки, що

зменшує шкідливий вплив хіміопрепаратів на здоров’я і дітей, і медперсоналу. У нас вісім медсестер практично постійно задіяні у виконанні цієї процедури. Жодна з них ніколи не поскаржилася на свою роботу. ВЗ Персоналу, без сумніву, психологічно дуже непросто працювати в такому складному відділенні... — Ми всі живемо цією роботою. З ранку до ночі — біля маленьких пацієнтів. А коли повертаємося додому, по кілька разів передзвонюємо у відділення: чи поїла Тетянка, яка температура у Василька, чи підводилася з ліжка Надійка?.. Буває, лягаєш спати, а перед очима — личко хворої дитини. І всю ніч думаєш, що робити далі, як рятувати? Зате яке щастя, коли після багатомісячного лікування здоровий усміхнений малюк повертається з батьками додому! За такі миті можна все віддати! Ольга РУСНАК, спеціально для «ВЗ», м. Чернівці

ЧЕРНІГІВЩИНА

ПРАВЕЦЬ: ГРУПИ РИЗИКУ РОЗШИРЮЮТЬСЯ Через чиновницькі зволікання для українців кожний іржавий цвях може стати фатальним, оскільки вже два роки в країні немає централізованих поставок вакцин проти правця: протиправцевого анатоксину (ППА) і протиправцевого людського імуноглобуліну (ППЛІ), що застосовують при забруднених інфікованих ранах, та комбінованих вакцин, якими щеплять дітей проти цієї інфекції. Неможливо купити ці препарати і в аптеках через їх відсутність. Причина банальна — Україна протиправцевої вакцини зараз не виробляє, від російської відмовилися, препарати інших виробників у нашій державі не зареєстровані.

Валерій ВАСИЛИНЧУК, головний позаштатний спеціаліст з хірургії управління охорони здоров’я Чернігівської облдержадміністрації, Заслужений лікар України, кандидат медичних наук

останнє вакцину проти правця Чернігівщина централізовано отримувала наприкінці 2012 р. На сьогодні її запаси повністю вичерпалися. Закінчилась і вакцина, яку ми минулого літа у невеликій кількості отримали від волонтерів. На щастя, випадків захворювання на правець в області протягом останніх років не було. Утім, це дуже небезпечна недуга, що характеризується надзвичайно високою летальністю, й подолати її можна лише за допомогою вакцинації та відповідного лікування. Правець є в Календарі щеплень. Першу вакцинацію комбінованим препаратом діти отримують у 2-місячному віці, другу — у 4, 6 й 18 місяців і потім — у 6 років. Надалі робити щеплення потрібно кожні десять років, бо саме стільки часу зберігається імунітет. Раніше в області колективний протиправцевий імунітет становив 80%, тобто саме такий відсоток населення Чернігівщини регулярно вакцинувався проти цієї недуги. Зараз ця частка дуже невелика. З одного боку, це результат

кампанії проти вакцинації, під час якої поширювалися чутки про шкідливість щеплення, у тому числі й через ЗМІ, з іншого — наслідок зменшення кількості населення, що працює в організованих колективах, де зазвичай проводилась масова вакцинація. Нині в області існує великий прошарок нещепленого населення, що перебуває в групі ризику. У разі ушкодження шкіри чи слизових оболонок такі особи потребують екстреної вакцинації проти правця. Пацієнтів з різними пораненнями в області трапляється понад 10 тис. на рік, тобто лише для проведення екстреної вакцинації нам необхідно 10 тис. доз ППА та ще 20 тис. доз — для ревакцинації. На сьогодні ж на Чернігівщині немає жодної ампули вакцини. Керівництво управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА неодноразово зверталося з цього приводу до Міністерства охорони здоров’я, але все марно. Чиновники МОЗ обіцяли, що протиправцева вакцина з’явиться в жовтні, але вже грудень, а її немає. Кількість же звернень як лікарів, так і пацієнтів за допомогою щодо придбання вакцини збільшується. Одним зі шляхів вирішення проблеми є визначення рівня імунітету людини проти цієї недуги, оскільки це дало б змогу зменшити кількість щеплень проти правця та підвищити їх ефективність. Але через дорожнечу реактивів та нетривалий час їх зберігання більшість лікувальних закладів області не здатна спрямувати роботу в належне русло.

Людмила КРИВЕЦЬ, головний позаштатний спеціаліст з педіатрії управління охорони здоров’я Чернігівської облдержадміністрації

групі ризику опинилися всі дітлахи, адже на Чернігівщині, як і загалом у країні, через відсутність вакцин зірвано виконання Календаря щеплень. На сьогодні в області залишилося лише три дози комбінованої вакцини «Пентаксим» для профілактики кашлюку, дифтерії, правця та захворювань, спричинених Haemophilus типу B, якою щеплять малюків у 2 і 4 місяці, і це — за потреби близько 25,5 тис. доз на рік, та 13 доз комбінованої вакцини «Інфанрикс Гекса™» для профілактики дифтерії, правця, кашлюку, гепатиту В, поліомієліту та захворювань, спричинених Haemophilus типу B, котра використовується для вакцинації дітей віком 6 та 18 місяців, — при потребі майже 33 тис. доз на рік. Немає також жодної ампули анатоксину дифтерійно-правцевого (АДП) за щорічної потреби 24,5 тис. доз (ним вакцинують шестирічних дітей) й анатоксину дифтерійно-правцевого зі зменшеним вмістом антигену (АДП-М) — при потребі 37,7 тис. доз на рік.

ЩЕПЛЕННЯ ВІЙСЬКОВО СЛУЖБОВЦІВ НЕ Є ОБОВ’ЯЗКОВИМ

роблема з протиправцевою вакциною вкрай загострилася з початком АТО, адже ризик зараження цією інфекцією в умовах війни набагато підвищується порівняно з мирним часом — правець є одним з ускладнень будь-яких поранень. Попри це, минулого літа бійці 13-го та 41-го Чернігівських територіальних батальйонів перед відправленням у зону бойових дій не отримали профілактичної вакцинації проти правця, оскільки в медсанчастинах цих підрозділів ППА для екстреного щеплення поранених і травмованих не було. Про це неодноразово повідомляли родичі бійців та волонтери. За словами заступника Чернігівського обласного військового комісара по роботі з особовим складом і громадськістю, підполковника Вадима Лільчицького, сучасним законодавством не передбачено обов’язкового щеплення проти правця військовос лужбовців, звідси — таке ставлення до забезпечення підрозділів вакциною. У кадрових частинах, начебто, проблеми з вакциною не виникало. Як повідомив заступник начальника Чернігівського військового госпіталю, майор медичної служби Юрій Куцин, котрий минулого року обіймав посаду начальника медичної служби 1-ї танкової бригади, медична рота частини була забезпечена необхідною кількістю ППА. Начальник Чернігівського військового госпіталю, полковник медичної служби Олександр Слєсаренко запевняє, що госпіталь і зараз не має проблем із цим препаратом. Помічник міністра оборони України з питань реформування Збройних сил України Тетяна Ричкова, яка нещодавно відвідала Чернігівщину, пообіцяла детально розібратися з проблемою забезпечення медсанчастин бойових підрозділів вакцинами проти правця та докласти всіх можливих зусиль для її вирішення на рівні Міністерства. Олена БЕРЕЗКІНА, спеціально для «ВЗ», м. Чернігів

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ Х АРКІВЩИНА

КАРДІОЛОГІЯ ПОТРЕБУЄ ЄДИНОГО МЕДИЧНОГО ПРОСТОРУ Наприкінці листопада на Слобожанщину прийшов всеукраїнський проект «Зупинити епідемію серцево-судинних катастроф», у рамках якого Харків відвідав головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Хiрургія серця і магістральних судин у дорослих», доктор медичних наук Костянтин Руденко. Цей візит допоміг вирішити дуже гостру для Харківського регіону проблему.

Інфаркт не пробачає запізнень

Сергій СЕРІК, завідувач відділу атеросклерозу та ішемічної хвороби серця ДУ «Національний інститут терапії ім. Л. Т. Малої НАМН України», головний позаштатний спеціаліст Департаменту охорони здоров’я ХОДА з кардіології, доктор медичних наук

арківщина — не остання в Україні область за розвитком мережі кардіологічної служби. У регіоні працює чотири реперфузійні центри: у КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня — центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В. Т. Зайцева НАМН України», ДЛПЗ «Центральна клінічна лікарня Укрзалізниці» та приватному центрі на базі Харківської міської лікарні №8.

Проблеми кардіологічної служби Але, незважаючи на таку серйозну медичну базу, кількість випадків інфаркту міокарда все одно залишається високою — до 3 тис. на рік. Та й смертність при цьому, на жаль, перебуває на рівні середніх показників по Україні — 13,13%. Щодо кардіологічної допомоги мешканцям районів, то проблемним питанням залишається недостатня забезпеченість служби медичними фахівцями. Дитячі кардіоревматологи працюють тільки в обласному центрі, Харківському та Чугуївському районах. Гострим питаннями є й недостатня забезпеченість реперфузійних відділень області витратними матеріалами за бюджетні кошти. Також суттєвих змін потребує логістика швидкого транспортування пацієнтів з невідкладними станами. Нині оперативність доправлення хворого до медичного закладу залежить від місця його проживання, тобто у харків’ян шансів отримати високоспеціалізовану допомогу вчасно набагато більше, ніж у мешканців області. Головний кардіолог країни вважає, що підвищити якість надання медичних послуг і зробити їх однаково доступними для всіх можуть міжрайонні регіональні центри кардіологічної допомоги з інтенсивною терапією. А в перспективі — центри інтервенційної кардіології.

Ситуацію прокоментував завідувач відділу атеросклерозу та ішемічної хвороби серця ДУ «Національний інститут терапії ім. Л. Т. Малої НАМН України», головний позаштатний спеціаліст Департаменту охорони здоров’я ХОДА з кардіології, доктор медичних наук Сергій Серік. Зокрема він зазначив, що показники поширеності інфаркту міокарда та, що найголовніше, смертності від нього залишаються на рівні середньостатистичних по Україні, оскільки втрачається дорогоцінний час, коли можна провести стентування (перші дві години від початку інфаркту) або тромболізис (перші 12 годин). І причина не в поганій роботі екстреної медичної допомоги чи недостатній кількості спеціалізованих відділень з надання кардіологічної допомоги. На сьогодні показники часу доїзду швидких, їх укомплектованості фахівцями та переносними спеціальними приладами-кардіографами, які включено в обласну мережу «Телекард», на Харківщині одні з найкращих. Біда в тому, що самі пацієнти надто пізно звертаються по медичну допомогу. Спрацьовує наш споконвічний принцип: «Поболить та й перестане!». Другим фактором є нестача кардіологів у районних центрах. Адже посади таких фахівців та оплата їх праці залежать від кількості населення. В окремих райцентрах не передбачено посади кардіолога або такий спеціаліст працює усього на 0,25 ставки. Що він може зробити без допомоги сімейних лікарів? Хто, як не сімейний лікар, мусить пильно слідкувати за групою ризику — гіпертоніками, пацієнтами зі встановленими діагнозами серцево-судинних захворювань, з високим ризиком інфаркту міокарда, переконувати хворих, що не можна зволікати, коли «болить серце»? Але тут постає проблема їх кваліфікації та добросовісного ставлення до пацієнтів. Не можна не погодитися і з тим фактом, що реперфузійні відділення недостатньо забез-

У лабораторії коронарної ангіографії

печені витратними матеріалами за бюджетні кошти. Пацієнти іноді мусять турбуватися про себе самі. Ці засоби можна придбати за власний кошт, але не всім вони по кишені. У середньому вартість процедури реперфузії становить 15 тис. грн — сюди входить ціна на стенти та інші витратні матеріали. Недешево обходиться і тромболізис. Найоптимальніший та економічно найбільш вигідний метод лікування інфаркту міокарда передбачає проведення стентування в перші дві години після коронарної події. У разі, коли немає змоги доставити хворого до реперфузійного центру у перші 2 години, але ще не минуло 12 годин від появи симптомів інфаркту міокарда, фахівці екстреної медичної допомоги проводять тромболізис уже під час виклику або везуть пацієнта до найближчого спеціалізованого стаціонару для проведення госпітального тромболізису, а потім транспортують його до одного з реперфузійних центрів для стентування. Але дуже часто через пізнє звернення хворого здійснення реперфузійних заходів просто неможливе. А це суттєво ускладнює процес одужання, визначає більшу смертність у гострий період інфаркту міокарда та негативні наслідки в майбутньому. І, на жаль, подібне становище характерне не лише для Харківщини, а й для всієї України.

Нелогічність логістики А от із логістикою, про яку згадав К. Руденко, на Харківщині — стан особливий. З 1 липня цього року екстрена допомога хворим на гострий коронарний синдром методами інтервенційної кардіології за рахунок бюджетних коштів проводиться у КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня — центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» у режимі «24 години 7 днів на тиждень». З 1 жовтня за таким самим графіком працює ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В. Т. Зайцева НАМН

України», де також є всі можливості для надання екстреної допомоги. Там же представлена і серцево-судинна хірургія — виконується майже увесь спектр кардіохірургічних втручань дорослим і дітям. У ДЛПЗ «Центральна клінічна лікарня Укрзалізниці» (більше відома як ЦКБ №5) реперфузійний центр працює вдень, але є можливість цілодобового чергування 1-2 рази на тиждень. Усі перераховані медзаклади — різних форм власності та різного підпорядкування і фінансування. У цьому й проблема. Зараз тут намагаємося запровадити ефективний алгоритм на базі всіх установ: розподілити потоки хворих на інфаркт з урахуванням часу роботи й завантаженості операційних та ангіографічних установок, забезпечити витратними матеріалами та ліками. Урешті-решт, необхідно ще й вирівняти кошториси лікування. Система вже продумана, але не все так швидко просувається, як хотілося б.

Перші кроки до вирішення проблеми Насамперед, було по-новому розподілено обов’язки. До системи включено ДУ «Національний інститут терапії ім. Л. Т. Малої НАМН України» — на нього покладено координаційну та організаційно-методичну функції. За розподіл потоку хворих до реперфузійних центрів відповідають фахівці КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня — центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф». За ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В. Т. Зайцева НАМН України» — функції, що випливають з його назви: окрім стентування тут виконують найскладніші операції на серці та судинах. Щодо безпосередньої роботи реперфузійних центрів, то зараз опрацьовуємо графіки прийому до них хворих для проведення інтервенційних втручань. І головне — на базі КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня — центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» у 2016 р. вирішено створити єдиний сучасний центр кардіохірургії, який перебере на себе всі координаційні завдання. За підсумками візиту К. Руденко провів робочу зустріч з Головою обласної ради С. І. Черн овим і директором Департаменту охорони здоров’я ДОЗ О. В. Галацаном, під час якої обговорювалися питання налагодження в області єдиного медичного простору з надання допомоги пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями. Одразу після наради було затверджено наказ про створення обласної реперфузійної мережі з метою раціонального й оптимального використання ангіографічного обладнання для мешканців Харкова та області. Ольга ФАЛЬКО, спеціально для «ВЗ», м. Харків

У кардіоцентрі ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В. Т. Зайцева НАМН України»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

11 грудня 2015 року

ЗАРАДИ СПОКОЮ ТУТ ВАРТО БУЛО ПОБУВАТИ ТАМ Для лікаря-хірурга, начальника відділення хірургії Луцького гарнізонного військового госпіталю Андрія Кострубського воїни — не просто пацієнти, вони його товариші, з якими не раз ділив і труднощі військового життя, і радощі справжньої дружби. Тож питання, іти служити в АТО чи ні, перед чоловіком не стояло: у зону бойових дій лікар вирушив влітку минулого року у складі тодішньої 51-ї бригади.

Андрій КОСТРУБСЬКИЙ, хірург, начальник відділення хірургії Луцького гарнізонного військового госпіталю

Коли привезли перших поранених, усі зрозуміли, наскільки тут необхідні медики Про те, що медики госпіталю відбувають на Схід, сповістила тривожна телеграма: розстріляли бійців під Волновахою. Нашвидкуруч сформована лікарсько-сестринська бригада прибула на місце через добу. Не вистачало військових медиків, тож на допомогу прийшли цивільні. Потім був Маріуполь, де оперували поранених. Командування помітило, що Луцький військовий госпіталь прислав кваліфікованих спеціалістів, тож нам забезпечили гарні умови для розташування. Спочатку ставлення до медичних підрозділів було прохолодним: їх вважали не надто потрібними в зоні АТО. Коли ж привезли перших поранених — закривавлених, розгублених, усі зрозуміли, наскільки тут необхідні медики. У польових умовах довелося наново опановувати багато навичок — досі деякі уміння обмежувалися теорією з підручників або тренуваннями на манекенах. У бригаді був лікар-анестезіолог вищої категорії,

На «броні»

який пройшов війну в Афганістані, — він допомагав орієнтуватися в тій плутанині, що спершу панувала в госпіталі. Варто зазначити: медикаментів вистачало, згодом навіть з’ясувалося — багато чого було зайвим вантажем. Ще під час від’їзду спланував, що буде потрібно на місці. Госпіталь дав багато ліків, лише сильних знеболювальних не вистачало — тоді зв’язувалися зі штабним керівництвом й отримували необхідні препарати. Дехто вважає: що більше медикаментів, то краще. Але коли немає умов для їх застосовування, то навіщо дарма возити? Досвідчені волонтери, котрі займаються доставкою ліків, знають: спершу слід зателефонувати й розпитати, що потрібно. Після Маріуполя вирушили в напрямку Донецька. Коли ситуація в аеропорту почала загострюватися, бригада стояла в Олександрівці, але контактувала з хлопцями, котрі були в гарячій точці. Ті якось подзвонили, повідомили: перебувають в оточенні й мають чотирьох «трьохсотих». Донецьк ще не повністю контролювався бойовиками, можна було прорватися вулицями. Це й вирішили зробити бійці на своєму військовому транспорті, а волиняни подалися їм назустріч. Добралися до Оленівки, яку тоді контролювали українські військові. Але не всі хлопці доїхали — один помер, інший потрапив у полон. Це стало уроком: слід користуватися цивільним авто або таксі, а не бойовою машиною. Надалі, щоб забрати поранених, так і робили.

Майже триста поранених прооперували в машині Після цього не виникало питань про доцільність перебування медиків у зоні АТО. Усі колеги, з якими довелося працювати, демонстрували високу фаховість, ділилися знаннями й на-

З упевненістю в перемозі

вичками, допомагали один одному в усьому. Зорієнтувавшись, госпіта льна бригада доповіла командуванню, що розширює свої повноваження. Так налагодили евакуацію з блокпостів. Відтоді робота стала оперативнішою: на ближньому блокпості поранений не затримувався довше 10 хвилин, на дальньому — максимум 15. Якось транспортували пораненого в шию (куля зайшла в лопатку й вийшла через шию, зачепивши сонну артерію). Водій, який віз цього чоловіка, наклав стисну пов’язку, уклав потерпілого із піднятими догори ногами, щоб залишки крові дійшли до серця. Тобто першу допомогу в цьому складному випадку надав правильно — у нас усі були натреновані. За даними облікового журналу, ми з колегами прооперували в автомобілі 289 поранених. Пам’ятаю історію кожного бійця, з багатьма досі підтримую стосунки. А хлопців із 51-ї бригади я на той час знав уже 10 років, оскільки в мирний час проводив медичні огляди, спілкувався з їх сім’ями. Тому не вагаючись вирішив, що маю бути поруч із ними на війні, бо ж як потім дивитися їм в очі? Це — по-перше. А по-друге, хто, як не ми? Я вибрав військову, а не цивільну медицину, тож маю бути вірним своєму вибору до кінця.

Ліки допомогли порозумітися з місцевими Бригада почала заїжджати в лікарні, у Старобешевому активно співпрацювали з тамтешніми медиками. Якщо раніше, в Маріуполі, щоб довезти пораненого до районної лікарні, змушені були відправляти з ним взвод охорони або ж надавати допомогу просто в автомобілі, то згодом ситуація поліпшилася: військові лікарі почали працювати в лікарнях, ближчих до передової.

Медики теж мають володіти зброєю

У налагодженні стосунків із місцевим населенням велику роль зіграли волонтери, що привозили медикаменти, не потрібні для військових цілей, але вкрай необхідні мирному населенню. Ми взяли медичні картки тутешніх жителів і пройшлися селом, допомогли, кому чим могли. Це дуже посприяло порозумінню, кращому ставленню місцевих мешканців до наших солдатів. Якщо спочатку місцеві зустрічали нас ледь не з ненавистю, то потім бігл и до машини й просили не кидати їх. Пам’ятаю, в одному селі продавчиня дивувалася, коли солдати заходили в магазин і клали на прилавок гроші, щоб купити води, бо ж раніше найманці погрожували, відбирали виторг. Згодом місцеві підказували нам, де засідка, які місця оминати, допомагали ремонтувати техніку. Траплялося, рятував бійців і з «тієї сторони», бо для лікаря кожна людина є передусім пацієнтом і він зобов’язаний допомогти. Ми повинні виконувати свою роботу, а вже потім прокурорам чи суддям вирішувати, винна людина чи ні.

Повернення додому Звичайно, страшно, коли стріляють, коли над тобою літають кулі, а то й телеграфні стовпи. Або губишся, коли десятеро бійців приводять свого пораненого побратима, а інша група — свого. Усі озброєні, усі хочуть, аби спершу допоміг саме їх товаришу. За кожного з них переживаєш, але в першу чергу допомагаєш тому, хто більше цього потребує. Торік, у вересні, мене поранило поблизу села Степного — опинився в епіцентрі обстрілу. Потрапив до госпіталю, місяць проходив реабілітацію. А потім 51-у бригаду розформували, тому залишився вдома. Нині допомагаю демобілізованим ставати на ноги. Адаптуватися в мирному житті можна лише завдяки підтримці рідних — у мене дружина, діти, велика родина. Мені було дуже приємно повернутися й побачити, що всі тут нормально живуть, діти ходять до садочків і шкіл, люди відвідують театри, грають у футбол… Заради спокою тут варто було побувати там. Записала Світлана КОРНІЙЧУК, спеціально для «ВЗ», м. Луцьк

Хвилина перепочинку

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

ОЛЕКСАНДР ПЕЧИБОРЩ: ПІДГОТУВАТИСЯ ДО ВІЙНИ НЕМОЖЛИВО Від миру до війни, як з’ясувалося, — один крок. А скільки кроків треба зробити, аби цивільну ще вчора медицину без жодних капіталовкладень перетворити на високо ефективний інструмент порятунку постраждалих у збройному конфлікті? Відповідь на це питання знає провідний нейрохірург Центрального клінічного госпіталю Державної прикордонної служби України Олександр Печиборщ.

Олександр ПЕЧИБОРЩ, провідний нейрохірург Центрального клінічного госпіталю Державної прикордонної служби України

ВЗ Ви планували бути військовим нейро- хірургом? — Після закінчення медичного вишу я вступив до військово-медичної академії, яку закінчив у званні старшого лейтенанта. Після навчання мене направили до Центрального військового клінічного госпіталю МО України, у відділення нейрохірургії, хоча особливого бажання бути нейрохірургом я не відчував. Я мріяв про абдомінальну хірургію і всю інтернатуру завзято оперував апендицити. Тому коли потрапив у відділення нейрохірургії, довелося знову сідати за книжки і швидкими темпами вникати у спеціалізацію. Згодом я знайшов своє — хірургію хребта, й останні 10 років займаюся лише цим. Пропрацювавши 6 років у цьому закладі, перейшов у Центральний клінічний госпіталь Державної прикордонної служби України. ВЗ Хто був серед ваших пацієнтів до військових дій у країні? — Наш госпіталь має 18 лікувальних відділень (на 280 ліжок) і 3 діагнос-

тичні. Ми надавали і надаємо медичну допомогу військовослужбовцям, працівникам і ветеранам Державної прикордонної служби України та членам їх родин, а також решті мешканців нашої держави та громадянам інших країн на комерційних умовах. ВЗ Чи був готовий госпіталь до такого напливу поранених? — Підготуватися до війни навряд чи можливо. Звичайно, у перші дні АТО було дуже важко. Приїжджав «борт», вивантажували десятки поранених, і ми спільними зусиллями їм допомагали. Бували дні, коли на 25 ліжках нашого відділення лежало… 45 осіб. І мова не йшла про те, щоб комусь не надати допомоги, ні! Йшлося про вибір методики лікування. Теоретично, звичайно, ми були готові до лікування воєнних трамв, але практичного досвіду не мали. У мене траплялися пацієнти, що випадково постраждали від зброї, наприклад, один прикордонник став жертвою «бандита», який підірвав у руках гранату. Але це були поодинокі ви-

падки, а з вогнепальними травмами чи синдромами тривалого здавлення під завалами я ніколи не стикався. Проте зорієнтуватися довелося дуже швидко. І посприяло цьому те, що напередодні АТО керівництво госпіталю дозволяло нам брати дуже складні випадки, а не «віддавати їх на сторону», на цивілку. Розумієте, є спеціалізована і високоспеціалізована допомога. Для більшості випадків нам вистачає досвіду. Але, наприклад, я — спінальний нейрохірург, і ніколи не оперував аневризми. Судинна нейрохірургія — високоспеціалізована допомога, і в мирний час я рекомендував би таким пацієнтам звернутися до іншого лікаря, фахівця у цій галузі. Зараз ситуація інакша: доводиться реагувати дуже швидко й лікувати такі патології, з якими не працював раніше. Але ми часто звертаємося по допомогу до фахівців відділення кістково-гнійної хірургії, які мають досвід лікування остеомієліту. Також тісно співпрацюємо із Центром спортивної травматології — його лікарі спеціалізуються на лікуванні

надскладних переломів тощо. Коли в бійців діагностують пухлину кісткової тканини, звертаємося по допомогу до онкологів. Якщо в пацієнта тяжке ураження нервів, то запрошуємо до операційної хірурга Василя Гайовича із Інституту травматології та ортопедії. ВЗ Щодо устаткування госпіталю: воно дозволяє лікувати тяжкопоранених? — Ще два роки тому ми працювали «наосліп», не маючи електроннооптичного перетворювача (ЕОП), яким користується увесь сучасний медичний світ. Хірургія ушкоджень без цього «девайсу» неможлива. Ситуація із медичним устаткуванням в нашому госпіталі з початком АТО змінилася кардинально! Нам дуже допомагали волонтери і роблять це досі. До появи ЕОП ми ніколи не оперували переломи хребта транскутально. Зараз же можемо ввести цемент через голку в тіло хребця без жодного розрізу. За рік виконали понад 40 втручань, які були б неможливими без цієї техніки. Про мікроскоп ми навіть і не мріяли: хороший апарат фірми CARL ZEISS коштує понад 100 тис. Євро! І це версія без «наворотів». Повноцінний варіант — 300 тис. Євро. Зараз маємо мікроскоп, який за всіма параметрами не поступається цейсівському. Це відкриває нам широкі можливості під час оперативного втручання: кількаразове збільшення та гарне освітлення дають змогу виконувати малоінвазивні втручання. Більше того, навчившись працювати під мікроскопом, ми плануємо докупити відеосистему, завдяки якій зможемо спостерігати за ходом операції на великому моніторі. І це ще не все: волонтери допомогли придбати висококласну ендоскопічну стійку з можливістю виконувати артроскопію та нейромоніторинг. До речі, переймаються проблемами госпіталю не тільки волонтери. Наприклад, влітку на території закладу проводилися різноманітні концерти для бійців. Під час одного такого заходу помітив байкерів і підійшов до них — сам полюбляю поганяти на мотоциклі. Розговорилися… Хлопці запитали, чи не потребує чого госпіталь? Відповів, що бракує налобного збільшувача. Байкери провели аукціон і придбали прилад. ВЗ Чи доводилося щось вигадувати самостійно, як-то кажуть, «кустарним» методом? — Так! Проблема в тому, що тяжкопоранених багато й потрібно оптимізувати процес лікування та його тривалість. Наприклад, до вогнепальних ран можна застосувати стандартну методику — довго накладати мазі й чекати, поки рана загоїться. Стільки часу на відновлення не було, тому ми почали «вигадувати велосипед». За кілька місяців до початку АТО лікував пацієнтку з термінальною пухлиною хребта, післяопераційна рана в якої дуже погано та повільно затягувалася. Порадився з

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

11 грудня 2015 року

колегами, і хтось із них згадав про ВАКсистему. Швидко знайшов фірму, що займалася таким устаткуванням, і замовив систему. Методика дуже проста у використанні: на рану накладають спеціальну губку, котру вакуумують плівкою і підключають за допомогою трубочки до апарату, що висмоктує з рани ексудат. Завдяки цьому в зоні ушкодження підвищується кровообіг, і рана швидко загоюється. Моїй пацієнтці система дуже допомогла, але використовувати її надалі я не збирався. Проте коли у відділенні з’явилася така кількість бійців, зрозумів: ВАК стане в пригоді. Проблема лише в тому, що вона сконструйована як одноразова. Волонтери придбали нам 4 апарати, а ми вигадали систему із трубочок і перехідників від акваріумів, завдяки чому стало можливим під’єднувати ВАК до кількох пацієнтів. Ноу-хау рятувало нас увесь цей час, навіть у дуже складних випадках. Пригадую бійця, він стояв біля бочки з водою, у яку влучила міна. Це було надзвичайно тяжке поранення: уламками тієї бочки практично знесло йому живіт і пошкодило всю нижню частину хребта. Заміть черевної порожнини була величезна дірка… через неї я бачив під час огляду свої руки. Операція тривала багато годин, ніхто не вірив у те, що боєць виживе. Тоді я запропонував застосувати ВАКсистему, і вона спрацювала. Інше наше ноу-хау називається «пульс-лаваж». Його використовують для дуже забруднених ран, а в умовах АТО це трапляється надзвичайно часто. Система складається з приладів для подачі води та її аспірації. Інакше кажучи, це — пилосос, що під тиском постійно вимиває рану. При відкритих вогнепальних ранах і переломах система незамінна! Але пульс-лаваж також розрахований на одноразове промивання, і нам довелося модифікувати його під наші умови: знайшли майстра, який розібрався в електроніці, змінив елементи живлення, вигадав систему трубочок, що дало змогу зробити прилад багаторазовим.

Стажування українських нейрохірургів у Пекіні

Вручення сертифіката про проходження міжнародного стажування (2015 р.)

ВЗ Які методики плануєте опановувати надалі? — Дуже перспективною для України є ендоскопія. Але й у найрозвинутіших країнах вона лише в зародку. Інша прогресивна методика — радіочастотна деструкція. Денервація й абляція нервів — це фантастика! Поки люди до цього не готові, тому більшість ставиться до процедури прохолодно. Але коли ти за 20 хвилин без жодного лікарського засобу позбавляєш хворого болю, який мучив його роками, тобі починають вірити. Ця малоінвазивна методика використовується не тільки при тривалому больовому синдромі в спині, а й при п’яткових шпорах, лікті тенісиста (епікондиліті ліктьвого суглоба), при болю в колінному та плечовому суглобах. Усе, що лікували раніше лише блокадами, тепер можна радикально денервувати за допомогою простої, малоінвазивної технології.

Методика радіочастотної абляції

ВЗ Незважаючи на суттєву допомогу волонтерів, чи є у вашого відділення нагальні потреби? — Вони є завжди. Нам не вистачає лікарів-нейрохірургів. Довгий час оперував один. Але через АТО ми мобілізували головного нейрохірурга Черкаської області, й уже півроку працюємо в парі. ВЗ У вас ніколи не виникало бажання перейти в цивільну лікарню? — Виникало, і пропозиції такі завжди були. А зараз їх у рази більше! Тепер я можу працювати в будь-якій операційній світу. Новітні технології дали змогу суттєво збільшити кількість оперцій, наприклад, у нашому відділенні — зі 150 до 450. Наразі за рівнем спінальної нейрохірургії ми не відстаємо від кращих європейських лікарень. Критична маса досвіду, яку нам вдалося напрацювати за час військових дій, — безцінна. Наші спеціалісти тепер бажані для будь-якої клініки світу. ВЗ Ви постійно вчитеся в іноземних колег — щось екстраординарне запам’яталося? — Так, я бував у закордонних клініках, і не в найгірших… Наприклад, минулого року місяць стажувався в Парижі з хірургії верхньої кінцівки та спини. Ми з колегою (до речі, теж з України) побували на всіх операціях,

на яких хотіли бути присутніми. Такі стажування дуже цінні. Наприклад, у Парижі я зрештою подолав свій страх перед оперативними втручаннями на шиї. Ще рік тому це для мене було табу, адже серед українських нейрохірургів побутує міф, що операції на шиї супроводжуються стовідсотковою інвалідністю! Зараз такі втручання я виконую з найбільшим задоволенням, бо впевнений: коли оперувати за правильною методикою і ставити потрібні конструкції, результати будуть приголомшливими! Буквально минулого місяця я брав участь у кадавер-курсі в Пекіні. Частина занять проводилася в Цент рі авіакосмічної медицини: там ми оперували на трупах, в окремих операційних. Наприкінці одного заняття тренер сказав, що залишилися гвинти й бажаючі можуть попрактикуватися встановлювати будь-які конструкції. Нас двічі просити не довелося. Ми з колегою вирішити спробувати здійснити транспедикулярну фіксацію першого шийного хребця. Це дуже небезпечно, оскільки такого досвіду в нас не було. Усі присутні зацікавилися та залишилися подивитися. Спочатку команда вчителів встановлювала конструкцію з одного боку… майже годину. Потім ми з колегою — за кілька хвилин… В операційній запанувала тиша. Іноземні колеги пошепки запитували, як нам вдається працювати з такою швидкістю? Коли ми розповіли їм, що більшість часу оперували без рентген-контролю, з нами почали по-іншому вітатися.

Олександр Печиборщ пояснює пацієнтові нюанси лікування

НАРАЗІ ЗА РІВНЕМ СПІНАЛЬНОЇ НЕЙРОХІРУРГІЇ МИ НЕ ВІДСТАЄМО ВІД КРАЩИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЛІКАРЕНЬ. КРИТИЧНА МАСА ДОСВІДУ, ЯКУ НАМ ВДАЛОСЯ НАПРАЦЮВАТИ ЗА ЧАС ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ, — БЕЗЦІННА. НАШІ СПЕЦІАЛІСТИ ТЕПЕР БАЖАНІ ДЛЯ БУДЬЯКОЇ КЛІНІКИ СВІТУ

ВЗ Виходить, що сучасна нейрохірургія відкриває перед лікарем широкі можливості? — Не розвивається зараз тільки ледачий. Вчитися доводиться щодня. Нейрохірургія йде уперед семимильними кроками: тільки вчора опанував вертебропластику, сьогодні вже вивчаю мікроскоп. Через кілька днів їду до Відня на курс по фіксаторах, що самостійно розсуваються. Я вже працював з ними, але хочу довідатися про найдрібніші нюанси та поспілкуватися із гуру у цій сфері. Потрібно шукати і місця для навчання, і фінансування — без цього не буде розвитку. Моє перше стажування коштувало мені 600 Євро за добу — це були шалені гроші! Але досвід, який я отримав, — безцінний! Розмову вела Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

СПІРНИЙ ДІАГНОЗ

БРУЦЕЛЬОЗ:

лабораторно: кров хворого відправили на дослідження в лабораторію особливо небезпечних інфекцій ДУ «Чернігівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України».

Клінічний аналіз підтверджено лабораторними дослідженнями

СКЛАДНОЩІ В ДІАГНОСТУВАННІ ЧИ НЕКОМПЕТЕНТНІСТЬ ЛІКАРІВ?

Були проведені серологічні реакції Райта та Хаддельсона на виявлення антитіл. Обидві виявилися позитивними. За результатами лабораторних аналізів, рентгенологічних досліджень і з урахуванням клінічних проявів хвороби було встановлено діагноз: «Гострий бруцельоз». І тільки після цього батьки хворого пригадали, що навесні їх син подорожував Кавказом і Закавказзям. Звичайно, там він споживав бринзу та інші молочні продукти домашнього приготування. А саме в такий спосіб найчастіше заражаються наші туристи під час відвідування ендемічних щодо бруцельозу регіонів.

Наша країна не входить до групи ризику щодо захворюваності на бруцельоз. Протягом останніх 25 років в Україні реєструвалися лише поодинокі випадки захворювання людей на цю недугу, причому, як правило, зараження відбувалося за межами країни. В основному це були туристи, котрі подорожували неблагополучними щодо бруцельозу регіонами, зокрема країнами Ближнього Сходу, Азії, Африки, Центральної та Південної Америки. Разом із сувенірами і яскравими враженнями вони привозили на батьківщину ще й небезпечну хворобу. Саме так сталося і з мешканцем Чернігова, який у квітні цього року мандрував Грузією, Азербайджаном та Вірменією — країнами, де реєструється висока захворюваність на бруцельоз не тільки серед тварин, а й серед людей.

Світлана ВОРОНА, завідувачка інфекційного відділення Чернігівської міської лікарні №2, головний позаштатний спеціаліст з інфекційних хвороб управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА, лікар вищої категорії

Володимир КРИВОШЕІН, завідувач ревматологічного відділення Чернігівської міської лікарні №4, головний ревматолог міста Чернігів, лікар вищої категорії

Історія з діагностуванням Перші прояви захворювання чоловік відчув на початку липня. Зі скаргами на біль у променевозап’ястковому та кульшовому суглобах він звернувся до лікаря-ревматолога поліклініки за місцем проживання. Тут йому було встановлено діагноз «Реактивний артрит» і призначено терапію протизапальними нестероїдними засобами. Після лікування інтенсивність болю зменшилася, але на початку вересня стан хворого значно погіршився: з’явився сильний біль у попереково-крижовому відділі хребта, правому кульшовому суглобі та сідничних м’язах, температура тіла підвищилася до 39 °С. Сьомого вересня хворого було госпіталізовано до травматологічного відділення Чернігівської міської лікарні №2. Протягом 14 діб проводилося симптоматичне лікування нестероїдними протизапальними засобами, виконувалися блокади. Але таке лікування тільки частково покращувало стан хворого. За допомогою проведених досліджень (МРТ крижово-клубових з’єднань кісток таза та поперекового відділу хребта, УЗД правого кульшового суглоба, органів черевної порожнини та нирок, серця, рентгенографії попереково-крижового відділу хребта,

ЕКГ, загальноклінічних аналізів крові та сечі, аналізу крові на ВІЛ, хламідії, стерильність, біохімічного аналізу крові) етіологію захворювання визначити не вдалося. Встановити клінічний діагноз лікарі міської лікарні №2 не змогли, оскільки, по-перше, бруцельоз — доволі рідкісне захворювання для України, і вони з ним практично ніколи не стикалися, а, по-друге, клінічна картина недуги була атиповою. Прийняли рішення зібрати консиліум, яким було встановлено діагноз: «Серонегативний спондилоартрит із переважним ураженням поперековокрижового відділу хребта, правобічний сакроілеїт, рентгенологічна стадія перша, порушення функції хребта, перша стадія». Оскільки це захворювання належить до ревматологічних, хворого вирішили перевезти до ревматологічного відділення Чернігівської міської лікарні №4 для подальшого лікування.

Методами виключення та аналогій До міської лікарні №4 хворий надійшов 22 вересня з попереднім діагнозом: «Хвороба Бехтерева (анкілозуючий спондилоартрит)». Це системне хронічне, прогресуюче запальне захворювання хребта, при якому поступово зростаються хребці. Його ще називають «бамбукова палиця». Зазвичай хвороба починається у віці 25-30 років і супроводжується сильним болем. Стан пацієнта був тяжким: висока температура тіла, сильний біль у попереку та суглобах. Він не міг самостійно встати, насилу повертався в ліжку. Усі ці симптоми були не зовсім подібні до проявів спондиліту та спондилоартриту, при яких температура тіла субфебрильна (37-37,1 °С) або ж узагалі нормальна. Крім того, у хворих ревматологічного профілю не буває такого сильного болю. Пацієнту практично не допомагали протизапальні нестероїдні засоби, котрі йому призначали. Стали думати, аналізувати. У лікарів була єдина зачіпка — сакроілеїт, який виявили при МРТ. Це запалення кри-

У хворого великі шанси на повне одужання

жово-клубового суглоба характерне й для ревматологічних захворювань, але воно не супроводжується вираженим болем і значним підвищенням температури тіла. Сакроілеїт може розвинутися при туберкульозі. З огляду на це хворого направили на консультацію до фтизіоортопеда, який повністю виключив туберкульоз. Враховуючи наявність ураження хребта, пацієнта обстежили нейрохірурги обласної лікарні. Але вони теж не виявили «своєї» патології. У хворих на бруцельоз може розвинутися сакроілеїт — у ревматологічному відділенні багато років тому з приводу цього захворювання лікувався мешканець Азербайджану. Симптоматика нашого пацієнта дуже нагадувала той давній випадок. Загалом захворювання в нього починалося класично: спочатку відбулося ураження одного колінного суглоба, потім — обох ніг, далі — плечей та хребта. Свої припущення лікарі вирішили підтвердити

Бруцельоз — небезпечна хвороба, що може призвести до інвалідизації. Що пізніше його діагностують, то більшого ушкодження зазнають органи людини. Тяжка форма бруцельозу здатна спричинити ураження центральної нервової системи (можуть виникнути паралічі, енцефаліт), ендокардит, патологію печінки. Тому добре, що діагностувати недугу вдалося ще до того, як вона перейшла в хронічну стадію. Крім того, від самого початку лікування в ревматологічному відділенні міської лікарні №4 хворому було призначено левофлоксацин (фторхінолон) — антибіотик широкого спектра дії. Він діє на багато мікроорганізмів, у тому числі пригнічує бруцелу. Після встановлення діагнозу другого жовтня пацієнт був переведений до інфекційного відділення міської лікарні №2, а через два тижні продовжив лікування в Київській міській клінічній лікарні №17 та отримав консультацію в ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського НАМН України». Виписаний додому у задовільному стані. Підготувала Олена БЕРЕЗКІНА, спеціально для «ВЗ», м. Чернігів

КОМЕНТАР Володимир ПУЛІН, заступник начальника управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА

не вважаю ситуацію із захворюванням жителя Чернігова на бруцельоз загрозливою або взагалі серйозною. Це поодинокий, завезений ззовні, випадок хвороби. Діагноз встановлений, хворий отримав необхідне лікування, хоча були проблеми з діагностуванням. Це пов’язано, з одного боку, із недостатньою кваліфікацією медперсоналу, який зіткнувся із цією хворобою вперше, а з іншого — з тим, що хвороба перебігала атипово. Бруцельоз дуже рідко трапляється

в нашому регіоні, тож лікарі навіть припустити не могли його наявності в пацієнта. Наскільки мені відомо, наша країна не є ендемічною із цього захворювання. За останні 25 років в Україні фіксувалися лише поодинокі випадки захворювання на бруцельоз. Звісно, треба приділяти більше уваги навчанню медперсоналу з діагностики та лікування небезпечних хвороб, які є малопоширеними в нашій області. Адже у зв’язку із тим, що жителі Чернігівщини досить активно подорожують до інших країн, є небезпека завезення нетипових для регіону захворювань. Щодо випадку з бруцельозом, то плануємо разом з колегами із Головного управління Держсанепідслужби України у Чернігівський області провести позапланову підготовку фахівців лікувальної мережі міста й області з питань епідеміології, виявлення, діагностики та профілактики цієї недуги.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ

11 грудня 2015 року

ПРОБЛЕМА РІДКІСНИХ ІНФЕКЦІЙ — У ВІДСУТНОСТІ НАСТОРОЖЕНОСТІ ТА ОБІЗНАНОСТІ ЛІКАРІВ Дедалі частіше в Україні реєструють інфекційні хвороби, про які донедавна можна було дізнатися хіба що з підручників. Чи готова наша медицина до нових викликів?

Ольга ГОЛУБОВСЬКА, завідувачка кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Інфекційні хвороби», доктор медичних наук, професор

ВЗ Невчасне встановлення діагнозу пацієнту з Чернігівщини лікарі пояснили тим, що бруцельоз — рідкісне інфекційне захворювання, і тому його важко запідозрити. — Це не може бути виправданням, лікарі мають проявляти високу настороженість щодо таких хвороб, адже вони дедалі частіше «завозяться» на територію нашої країни, і бути готовими вчасно їх діагностувати та лікувати. А цей випадок — чергове підтвердження недостатньої настороженості лікарів. Дійсно, в Україні бруцельоз — не дуже поширене захворювання. Воно найчастіше трапляється в країнах Південно-Східної Азії та дуже рідко — у західних регіонах України. Коли ж такий хворий з’являється в нашій країні, то це, як правило, «завезена» інфекція. Зважаючи на поширення міжнародного туризму, випадки нетипових для того чи іншого регіону захворювань почастішали в усьому світі (Україна — не виняток). До того ж, збудники таких хвороб останнім часом набувають дедалі більшої резистентності до антибактеріальних засобів. Тож проблема їх діагностики й лікування дійсно складна, особливо якщо до її вирішення не прикладати відповідних зусиль — як з боку держави, так і з боку медичної спільноти. По-перше, кожен лікар має поцікавитися в пацієнта, чи не подорожував той останнім часом в інші країни, та знати, які інфекції можна «підхопити» в тому чи іншому регіоні. Так само потрібно з’ясувати, у яких умовах там перебував хворий, чим він харчувався (у разі підозри на бруцельоз неодмінно поцікавитися, чи вживав молочні продукти, сири, особливо домашнього виготовлення, оскільки порушення технології виробництва сприяє передачі збудника хвороби людині). Усе це важливо для правильної діагностики. Також лікар має неодмінно знати, наскільки чутливі штами збудників до дії антибактеріальних засобів у тому регіоні, звідки прибув хворий, — це потрібно для вибору тактики лікування.

ВЗ Чи є чіткі симптоми бруцельозу? — На жаль, як і багато інших інфекційних захворювань, бруцельоз ховається під маскою інших хвороб, у тому числі й неінфекційних. І це також неодмінно має врахувати лікар! Не можна діагностувати хворобу за «лекалом» — інфекційна патологія в цьому плані унікальна. Наприклад, у гепатиту С майже тридцять позапечінкових проявів, які, на перший погляд, не мають жодного відношення до ураження печінки, — артрит, патологія нирок, щитоподібної залози тощо. А бруцельоз маскується під ревматологічними симптомами. Цього можуть не знати пацієнти, але лікарі зобов’язані бути насторожі! ВЗ Чи достатній обсяг подібних знань отримують майбутні лікарі? — На нашій кафедрі вже давно викладається відповідний курс. Однак набутих на додипломному рівні знань замало. Якщо лікар не працює в інфекційному відділенні, він швидко забуває про «інфекції туристів», а «рідкісні пацієнти» за першими очевидними симптомами передусім потрапляють у поле зору сімейних лікарів чи «вузьких» фахівців. На жаль, правильно діагностувати рідкісну інфекцію такі спеціалісти не завжди можуть, бо не оновлюють своїх знань у цьому напрямку, але ж від них залежить, чи не згаяно дорогоцінного часу для порятунку пацієнта. Та й інфекціоністи іноді втрачають настороженість щодо рідкісних інфекцій. Ще одна проблема — в Україні немає центру діагностики та лікування тропічних хвороб на зразок тих, які існують у державах з високим економічним розвитком. Нині ми працюємо над створенням такого центру на базі Олександрівської клінічної лікарні, плануємо зосередити там наукову складову розвитку цього напрямку, адже вона надзвичайно важлива. Однак, як завжди, не вистачає ресурсів, приміщень для кафедри, а без наукового супроводу вирішити це питання неможливо. Натомість життя не чекатиме — туризм й надалі розвивається, випадки завезених хвороб, у тому числі тропічних інфекцій, екзотичних гельмінтозів, в Україні почастішали, а паразитологія у нас узагалі «на нулі». Тож маємо те, що маємо: хвороби є, а діагностувати їх лікарі не вміють чи не можуть (через недостатню настороженість, відсутність відповідних тест-систем, складність процедури лабораторних досліджень тощо). ВЗ Може, тому, що тропіки десь далеко, а нам би з повсякденними проблемами розібратися? — Ось так приблизно й пояснюється нинішній підхід до вирішення проблеми. Хоча внаслідок змінення клімату вже зараз на території нашої країни існує 7 різновидів переносників тропічної малярії... Єдине, що нас поки рятує від біди, — відсутність стійкого осередка цієї інфекції. У країнах Європи дуже занепокоєні

проблемою тропічних хвороб. Свого часу ВООЗ доклала багато зусиль і розробила стратегію елімінації малярії, яка на сьогодні визнана однією з кращих. Однак ризики повернення тропічних інфекцій існують. А враховуючи «розслабленість» України в цьому питанні, відсутність настороженості лікарів, які, до всього, не знають тропічних хвороб (іноді навіть їх назв не можуть пригадати!), ризики зростають. Нам негайно потрібно готувати спеціалістів з тропічної медицини, адже з кожним роком ці інфекції дедалі більше поширюватимуться! ВЗ А решта лікарів мають отримати стандарти діагностики таких хвороб? — Так. До того ж, враховуючи схильність багатьох інфекційних станів до маскування, для розробки таких стандартів будемо залучати мультидисциплінарні групи фахівців різного профілю. Нині ми ініціюємо створення такої групи для розробки алгоритму діагностики та лікування лихоманки нез’ясованого генезу. Це має стосуватися і багатьох інших інфекційних захворювань. Зрештою, потрібно підвищувати й обізнаність населення щодо рідкісних інфекцій. Наприклад, в Україні з’явилися випадки лихоманки Денге — у світі кожна друга людина ризикує заразитися нею. Тож, вирушаючи в теплі краї, українці повинні знати про такий ризик, а також про заходи профілактики: як себе поводити, яку воду пити, що їсти під час подорожі. Сімейні лікарі також мають знати симптоми цих захворювань, їх завдання — не діагностувати чи лікувати інфекційні хвороби, а вчасно направити хворого до інфекціоніста. Той самий бруцельоз, навіть у гострий період, не загрожує життю хворого (на відміну від малярії), але супроводжується значним ризиком інвалідизації пацієнта. ВЗ Навіть при адекватному лікуванні? — Що раніше воно розпочате і що адекватніша антибіотикотерапія, то кращі прогнози в пацієнта. Хочу ще раз наголосити: на сьогодні не існує проблем з діагностикою, якщо є настороженість медиків. Вирішальну роль у встановленні діагнозу багатьох інфекційних захворювань відіграє епідеміологічний аналіз. Те саме стосується і лікування: у разі правильного вибору антибіотиків, які впливають на збудника інфекції, воно буде ефективним. Це, своєю чергою, підвищує шанси хворого на повне вилікування без переходу процесу у хронічну форму та розвитк у ускладнень. Але «впливати» потрібно дуже швидко. У чому небезпека? При інфекційному захворюванні протягом першого тижня організм бореться зі збудником, не маючи специфічних факторів захисту. Йому потрібен час, аби синтезувати антитіла, і цей період — найуразливіший для організму, який потребує допомоги. Терапія, що полегшує стан, — не вихід, необхідно

якомога швидше знищити збудника. Свого часу акторка Катерина Савінова заразилася бруцельозом. Діагноз вчасно не встановили, лікування почали запізно, унаслідок чого в жінки розвинулося ускладнення з боку нервової системи. Зрештою, акторка наклала на себе руки. Хронічні форми інфекційного захворювання важко лікувати. При бруцельозі розвиваються аутоімунні процеси — така особливість збудника хвороби. ВЗ Як вирішують проблему рідкісних інфекцій в інших країнах світу? — Цивілізовані держави повноцінно фінансують боротьбу з інфекційними захворюваннями (і традиційними, і екзотичними), завдяки чому досягли високих показників у цьому напрямку. Нині вони більше опікуються неінфекційними хворобами, бо інфекційні вже під контролем. Утім, це їх не заспокоює, адже жодна країна не застрахована від завезення інфекції ззовні. Тому готовність номер один — основа політики розвинених країн у цьому питанні. Для забезпечення такої готовності вони виділяють великі кошти, оскільки розуміють, що це доцільно навіть з економічної точки зору. Створюються потужні центри контролю інфекційної захворюваності. Найвідоміший з них розташований в Атланті (США). Уряд країни на його фінансування щороку виділяє 4 млрд дол. Ситуація перебуває під постійним контролем, експерти виїздять у різні куточки світу з метою постійного моніторингу загроз і ризиків для своєї держави. В Україні не приділяють належної уваги цій проблемі, не вистачає поваги до медичної науки, до викладання сучасних дисциплін у медичних університетах, до роботи кафедр: вони, як «бідні родичі», туляться на базах медичних закладів. Та й лікарі не дуже хочуть працювати в інфекційних відділеннях — через відсутність належних умов, високий ризик професійних захворювань, у тому числі й небезпечних інфекційних хвороб, низьку оплату праці тощо. Розвинені держави світу враховують усі ці аспекти і не економлять на безпеці, мають та цінують висококваліфікованих фахівців, які й насторожені, й добре обізнані, й сумлінні у виконанні своїх обов’язків. Здається, в Україні не до кінця усвідомлюють загрозу сучасних інфекцій: у разі їх «розгулу» не врятує ніщо — ані влада, ані гроші, особливо враховуючи резистентність інфекційних збудників до антибіотиків, що становить реальну загрозу людству. Там, де це розуміють, розробили сучасні стратегії ефективної боротьби з інфекційними хворобами. Там, де ні, — пожинають гіркі плоди. Замість загальної стратегії боротьби з інфекційними захворюваннями, у нас вибудували кілька «вертикалей»: по ВІЛ/СНІДу, туберкульозу (бо там працюють гранти), решта — понад 60 інфекційних нозологій — окремо. Ми не маємо достовірної статистики за інфекційними захворюваннями, хоча й без того зрозуміло — по деяких нозологіях лідируємо в Європі. Щодо приватних клінік, то отримати від них таку статистику взагалі складно, ніхто не контролює, як вони лікують інфекції. В Україні відсутня стратегія антибіотикотерапії. Проте зараз МОЗ тісно співпрацює з Європейським регіональним бюро ВООЗ, і, я сподіваюся, її буде розроблено, оскільки це одна з умов імплементації законодавства ЄС. Потрібно наводити лад у цій царині, доки не пізно. Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

НЕВРОЛОГІЯ

ВІРТЕ ОЧАМ ПАЦІЄНТА Цереброваскулярні хвороби лідирують серед основних причин захворюваності, смертності й інвалідності населення. Сьогодні успішно вирішені певні складні проблеми діагностики та лікування таких недуг, однак питання раннього виявлення судинної патології голов ного мозку залишається без відповіді. Непрямі офтальмологічні симптоми можуть дати практикуючому неврологу важливу підказку.

непухлинним процесом і хворі не помирають. Однак зорові функції при цьому нерідко страждають значно й незворотно!

Механізм розвитку застою

Бен БАРТОН, директор з досліджень та розвитку Університетської лікарні Джеймс Пейдж (Велика Британія), доктор медичних наук, професор

Причини нейроофтальмологічних проблем Офтальмологічні симптоми спостерігають у 67,9% пацієнтів із судинною патологією головного мозку. При цьому наявні зорові порушення й окорухові розлади визначаються за характером основного судинного захворювання. Застійний диск зорового нерва — клінічна ознака підвищеного внутрішньочерепного тиску (внутрішньочерепної гіпертензії). Нормальними значеннями тиску спинномозкової рідини при вимірюванні стандартною методикою шляхом спинномозкової пункції вважають 120-150 мм вод. ст. Внутрішньочерепний тиск може підвищитися внаслідок об’ємного процесу, набряку та набухання тканини мозку (локального або дифузного), порушення току спинномозкової рідини всередині шлуночкової системи або по арахноїдальних грануляціях, а також у результаті венозного відтоку через посилення її продукування. Можлива комбінація різних механізмів розвитку внутрішньочерепної гіпертензії за умови впливу одного етіологічного чинника. Слід пам’ятати: відсутність застійного диска зорового нерва не означає, що внутрішньочерепної гіпертензії немає. Певне місце в розвитку застійного диска зорового нерва посідає так звана доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, або псевдотумор мозку. Нерідко доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія супроводжується виникненням синдрому порожнього турецького сідла, ендокриннообмінних порушень. Термін «доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія» не зовсім достовірно відображає суть патології. Доброякісність полягає лише в тому, що підвищення внутрішньочерепного тиску обумовлено

Патогенез застійного диска зорового нерва до кінця не з’ясовано. На підставі експериментальних досліджень, проведених M. Hayreh, S. Hayreh і M. Tso, були виділені аспекти патогенезу його розвитку. Так, підвищення внутрішньочерепного тиску призводить до зростання тиску в підоболонковому просторі зорового нерва, що, своєю чергою, спричиняє пі двищення тканинного тиску в нерві й уповільнення аксоплазматичного току в його волокнах. Акумуляція аксоплазми зумовлює набряк аксонів. Умова утворення застійного диска зорового нерва — наявність функціонуючого зорового волокна. У разі його загибелі, наприклад, унаслідок атрофії, набряк неможливий.

Діагностика захворювання Вираженість застійного диска зорового нерва в більшості випадків відображає ступінь підвищення внутрішньочерепного тиску. Швидкість розвитку застою залежить від швидкості розвитку внутрішньочерепної гіпертензії, а отже, і від її причини. Розрізняють такі стадії застійного диска зорового нерва: ранню, повного розвитку, хронічного набряку й атрофічну. Зазвичай застійний диск зорового нерва розвивається одночасно на обох очах і відносно симетрично. Найскладніша для діагностики рання, або початкова, стадія. Вона характеризується нечіткістю меж і малюнка диска, перикапілярних ретина льних нервових волокон. Зникнення венозного пульсу деякі автори оцінюють як ранню ознаку застійного диска зорового нерва. Проте, за даними S. H. Lorentzen і H. L. Levin, спонтанний венозний пульс у нормі можна визначити тіль-

Варіанти двобічного застійного диска зорового нерва (флуорисцентна методика)

Метод, що дає змогу оцінити обсяг застійного диска

ки у 80% випадків. У стадії вираженого застійного диска зорового нерва спостерігається повнокров’я та розширення вен сітківки, їх звивистість. Нарівні з розширенням капілярів на диску зорового нерва і поблизу нього можуть з’явитися мікроаневризми, крововиливи, ватоподібні вогнища сітківки (її фокальні інфаркти). Набряк поширюється на перипапілярну сітківку і може доходити до центральної ділянки, де утворюються її складки, крововиливи й яскраві вогнища. Крововиливи на очному дні свідчать про значне порушення венозного відтоку із сітківки та зорового нерва. Вони обумовлені розривом судин унаслідок венозного застою, а в деяких випадках — у результаті розтягування тканини при набряку. Найчастіше крововиливи поєднуються із застійним диском зорового нерва в стадії вираженого або значно вираженого набряку. У разі початкового або невираженого набряку крововиливи виникають при швидкому, часом блискавичному розвитку внутрішньочерепної гіпертензії, наприклад, при розриві артеріальної аневризми і субарахноїдальному крововиливі або черепно-мозковій травмі. Виявити атрофію зорових волокон допомагає офтальмоскопія або біомікроскопія в безчервоному світлі.

Суб’єктивні відчуття пацієнтів Перший прояв зорових розладів у хворих із застійним диском зорового нерва — збільшення площі сліпої плями. Цей симптом розвивається найчастіше і може залишатися єдиним дефектом поля зору. Сліпа пляма збільшується внаслідок зміщення набряклою тканиною диска функціонуючих перипапілярних волокон сітківки. Суб’єктивно розширення сліпої плями пацієнти, як правило, не сприймають. Перше, на що вони звертають увагу, це швидкоминущі напади затуманення зору у вигляді сліпоти або часткової втрати зору протягом кількох секунд з подальшим повним його відновленням. До стійкого зниження зорових функцій при застійному диску зорового нерва призводить вторинна атрофія нерва. Характерний дефект поля зору — його зменшення в нижньоносовому квадраті або концентричне звуження меж. На цьому етапі потрібно подбати про лікування, що полягає в усуненні причини застою диска зорового нерва. Терапію проводять відповідно до рекомендацій невролога або нейрохірурга. У стадії зворотного розвитку застійного диска зорового нерва набряк сплощується, висота його зменшується, однак на периферії диска і в перипапілярній сітківці вздовж судинних пучків він зберігається довше. Після регресу застійного диска зорового нерва можна виявити перипапілярну хоріоретинальну дистрофію на місці колишнього набряку. Підготувала Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

11 грудня 2015 року

ПЕНСІЇ ПІДВИЩУЮТЬ НЕ ВСІМ Якщо в цілому в суспільстві реформи просуваються повільно, то галузь пенсійного забезпечення, схоже, перебуває в епіцентрі змін. Ось і чергові новації щодо підвищення пенсій обернулися безліччю непорозумінь і проблем для деяких категорій громадян. Про це свідчать звернення наших читачів.

Галина ГОЛЕУСОВА, головний спеціаліст із соціально-економічної роботи Профспілки працівників охорони здоров’я України

Які виплати збільшено з вересня нинішнього року? Згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» з 1 вересня 2015 р. розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, збільшився з 949 грн до 1074 грн. У зв’язку із цим органи Пенсійного фонду України з 1 вересня провели перерахунки пенсійних виплат, що визначаються з урахуванням прожиткового мінімуму. Зауважу: перерахунок пенсій проводиться автоматично — громадянам не потрібно додатково звертатися до зазначених органів із цього приводу, хіба що в разі, коли необхідно повідомити про працевлаштування пенсіонера чи, навпаки — його звільнення з роботи. У зв’язку зі зміною прожиткового мінімуму збільшено такі види виплат: мінімальний розмір пенсії, доплату за понаднормовий стаж, мінімальні пенсійні виплати (інвалідам війни й учасникам бойових дій, особам, які стали інвалідами у зв’язку з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС, шахтарям), пенсію за особливі заслуги перед Україною, підвищення розміру пенсії ветеранам війни та членам їх сімей, жертвам нацистських переслідувань, надбавку донорам, державну соціальну допомогу по догляду за інвалідами війни, підвищення розміру пенсії особам, яким виповнилося 100 років. Також слід зазначити, що мінімальна пенсія на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлюється за умови повного страхового стажу. Це 20 років для жінок і 25 — для чоловіків, яким пенсію призначили до 1 жовтня 2011 р. і після цієї дати не перераховували; 30 років — для жінок, 35 — для чоловіків, якщо призначення відбулося пізніше або ж до 1 жовтня 2011 р., але після цього пенсію їм перераховували з огляду на страховий стаж і заробіток, отриманий після призначення (попереднього перерахунку) пенсії. У разі перевищення повного страхового стажу встановлюється доплата до пенсії за понаднормовий стаж: за кожний повний рік перевищення розмір пенсії збільшується на 1%, але не більше ніж на 1% мінімального розміру пенсії за віком. У зв’язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, також збільшено:

максимальний розмір пенсії — до 10 740 грн (10 прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність, до 01.09.2015 р. він становив 9 490 грн);  максимальну величину заробітку (доходу), у межах якого нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, — до 23 426 грн (17 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, до 01.09.2015 р. ця сума становила 10 706 грн).

або зменшення їм та членам їх сімей, які проживають разом з ними, будь-яких видів соціальних виплат, пенсій, субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг. Таким чином, немає підстав включати осіб, які беруть участь у проведенні місцевих виборів, до категорії працюючих пенсіонерів.

ня змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» до 31 грудня 2015 р. працюючим пенсіонерам виплачуватимуть 85% пенсії, якщо її розмір перевищує 150% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність (але не менше цієї суми, тобто 1611 грн. Досі вона становила 1423,50 грн). При цьому залишається без змін розмір пенсії, з якого починають утримувати податок з доходів фізичних осіб і військовий збір, оскільки для розрахунку оподатковуваного доходу береться величина мінімальної заробітної плати, встановлена на 1 січня звітного податкового року. Таким чином, як і раніше, оподаткування пенсій здійснюється за ставкою 15% із суми пенсії понад 3654 грн і 20% — із пенсії понад 12 180 грн. Військовий збір (1,5%) утримується із пенсій розміром понад 3654 грн. Відповідно до змін, внесених до Податкового кодексу, з 01.09.2015 р. від оподаткування пенсій звільнено три категорії осіб:  учасників бойових дій Другої світової війни;  інвалідів війни;  членів сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, визначених ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Дійсно, з 1 вересня 2015 р. не проводиться перерахунок розмірів пенсії та підвищень інвалідам ІІІ групи та особам (крім І та ІІ груп інвалідності), що не мають повного страхового стажу, дітям війни, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та компенсаційної виплати за втрату годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Розрахунок таких виплат здійснюватиметься із раніше діючого розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, — 949 грн. Питання підвищення розмірів вказаних виплат розглядатиметься Урядом під час прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік». Причина в тому, що не всі складові пенсійної виплати залежать від зміни прожиткового мінімуму, деякі з них є фіксованими, зокрема це підвищення дітям війни, встановлене в сумі 66 грн 43 коп. Раніше пенсіонерам цієї категорії до пенсії доплачували 7% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зі збільшенням цього мінімуму зростала і доплата. З 1 січня 2015 р. таку норму скасовано. Це саме стосується і компенсацiйних виплат за втрату годувальника вiдповiдно до Закону України «Про статус і соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи» (згідно з постановами Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 23.11.2011 р. №1210 та вiд 28.12.2011 р. №1381 вказаним категорiям громадян встановлено величину пiдвищень і додаткової пенсiї у фiксованому розмiрi, а не у вiдсотках від прожиткового мiнiмуму). Не змiнився і розмiр пiдвищення членам сiмей загиблих вiйськовослужбовцiв та померлих iнвалiдiв вiйни. Ще в деяких категорiй пенсiонерiв розмiр пенсiї залишиться на рiвнi 949 грн у зв’язку із тим, що Постановою Кабінету Міністрів України вiд 26.03.2008 р. № 265 (iз внесеними у 2014 р.

Уряд обіцяв підвищення пенсій практично всім пенсіонерам, окрім тих, що отримують дуже Чи зростуть пенсії високі виплати (судді, прокурори працюючих пенсіонерів? тощо). Наразі без підвищення З 1 вересня підвищено розмір пенсії, який га- залишили інвалідів ІІІ групи та рантується до виплати працюючим пенсіоне- інші малозахищені верстви. рам. Відповідно до Закону України «Про внесен- Як це розуміти?

Чи вважаються пенсіонери працюючими, якщо вони ніде не працюють, але залучені до роботи у виборчих комісіях на період підготовки та проведення місцевих виборів у жовтні 2015 р.? Ч. 15 ст. 28 Закону України «Про місцеві вибори» від 14.07.2015 р. №595 передбачено, що оплата праці членів виборчої комісії, а також осіб, які залучаються до роботи в комісії, у тому числі в день голосування, дні встановлення підсумків голосування та результатів виборів, не може бути підставою для скасування, обмеження

ПЕРЕРАХУНОК ПЕНСІЙ ПРОВОДИТЬСЯ АВТОМАТИЧНО — ГРОМАДЯНАМ НЕ ПОТРІБНО ДОДАТКОВО ЗВЕРТАТИСЯ ДО ЗАЗНАЧЕНИХ ОРГАНІВ ІЗ ЦЬОГО ПРИВОДУ, ХІБА ЩО В РАЗІ, КОЛИ НЕОБХІДНО ПОВІДОМИТИ ПРО ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ПЕНСІОНЕРА ЧИ, НАВПАКИ — ЙОГО ЗВІЛЬНЕННЯ З РОБОТИ

змiнами) передбачено здійснення доплат до прожиткового мiнiмуму (до 1074 грн) лише особам, яким встановлено iнвалiднiсть I або II групи. З 1 вересня 2015 р. для осіб, що отримують пенсії по інвалідності ІІІ групи та пенсії за віком при неповному стажі, проводиться перерахунок основного розміру пенсії пропорційно наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком — 1074 грн. Якщо після перерахунку розмір пенсії не досягає 949 грн, державна адресна допомога для таких пенсіонерів встановлюється, виходячи із суми 949 грн. У разi, коли пенсiя iндексувалася (востаннє iндексацiю здійснювали у 2014 р. i зафіксували на рiвнi 179,36 грн), пiсля проведення перерахунку з вересня 2015 р. формується фiксована iндексацiя, що визначається як рiзниця мiж попередньою iндексацiєю та сумою пiдвищення пенсiї. У таких випадках розмір iндексацiї зменшується на величину пiдвищення пенсії. Це не призводить до збiльшення пенсiйної виплати громадянам.

Чи будуть надалі перераховуватися пенсії, якщо так, то чи не змінилися правила? У вересні набули чинності зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, внесені постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 №13-2. Зокрема:  довідка про заробітну плату для обчислення пенсії відтепер має бути доповнена таким реченням: «Не заперечуємо проти проведення перевірки первинних документів за період, зазначений у цій довідці». Це необхідно для того, щоб органи Пенсійного фонду України могли перевірити в первинних документах правильність наведених у довідці сум заробітку. Адже наразі проведення перевірок на підприємствах обмежено законодавством;  пенсіонери, які у зв’язку з виїздом за кордон на постійне місце проживання мають право на виплату пенсії за шість місяців наперед, відтепер зобов’язані додати до заяви паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, і талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні;  для внутрішньо переміщених осіб встановлено новий порядок визначення статусу «працюючий» або «непрацюючий». Нині факт звільнення з роботи (у разі відсутності документів) засвідчується особистою заявою пенсіонера із зазначенням дати припинення зайнятості та поясненням обставин, через які немає запису в трудовій книжці;  вилучено вимогу надання клопотання (направлення) про достроковий вихід на пенсію особи передпенсійного віку, звільненої внаслідок скорочення штату, реорганізації чи ліквідації підприємства, у зв’язку зі скасуванням зазначеної норми;  додано документ для призначення надбавки на непрацездатних членів сім’ї — довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків непрацездатному члену сім’ї (якщо такий документ існує).

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ

(виходить із 1990 року)

Я. С. ЦИММЕРМАН ТРУДНЫЙ ДИАГНОЗ И ЛЕЧЕНИЕ В ГАСТРОЭНТЕРОЛОГИИ ВИДАВНИЦТВО: МЕДИЦИНСКОЕ ИНФОРМАЦИОННОЕ АГЕНТСТВО РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 256

Загальний наклад 34 500 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Ю. І. КУНДІЄВ ТА ІН. ПРОФЕСІЙНІ ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ ВИДАВНИЦТВО: АВІЦЕНА РІК ВИДАННЯ: 2014 СТОРІНОК: 528

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Головний редактор – БУРМАКА М. П.

Редакційна колегія БАХТЕЄВА Т. Д. – член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, Заслужений лікар України ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В. Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України

АКУШЕРСТВО ТА ГІНЕКОЛОГІЯ

ГАРНИК Т. П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина»

Т. М. МОТОВИЛОВА И ДР. ХРОНИЧЕСКИЙ ЭНДОМЕТРИТ В РЕПРОДУКТИВНОМ ВОЗРАСТЕ ВИДАВНИЦТВО: НГМА РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 88

ЗАБОЛОТНИЙ Д. І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ЗАГОРІЙ В. А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор

НЕЙРОХІРУРГІЯ

ЗОЗУЛЯ Ю. П. – професор, академік НАМН України

А. Н. ТУЛУПОВ, Г. И. СИНЕНЧЕНКО ТОРАКОАБДОМИНАЛЬНАЯ ТРАВМА ВИДАВНИЦТВО: ФОЛИАНТ РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 312

КОВАЛЬ В. М. – Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України МІШАЛОВ В. Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ імені О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор ПИРІГ Л. А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М. Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л. І. Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, Заслужений лікар України ТРОНЬКО М. Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

УСІЧЕНКО І. Г. – президент Національного товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ЧЕКМАН І. С. – завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, професор, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В. І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, професор, Заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії наук комплексної безпеки

У монографії обговорюється низка складних з діагностичної точки зору гастроентерологічних проблем, наприклад, чи дійсно Helicobacter pylori є основною причиною розвитку хронічного гастриту, виразкової хвороби, раку шлунка тощо. Наведені сучасні уявлення про виразковий коліт і хворобу Крона, розглядаються спірні питання термінології й класифікації захворювань кишечнику. Представлені відомі сучасній медичній науці дані про такі невирішені проблеми гастроентерології, як первинний склерозуючий холангіт, первинний біліарний цироз печінки, аутоімунний панкреатит і рак підшлункової залози. Досліджується актуальне питання співпраці лікаря та хворого як важливого чинника підвищення ефективності лікування. Книга призначена терапевтам, гастроентерологам і науковцям, які цікавляться проблемами гастроентерології.

Висвітлено етіологію, епідеміологію, клінічні прояви, професійні чинники поширення низки інфекційних хвороб, пов’язаних з виробничим середовищем, та відповідні профілактичні й протиепідемічні заходи. Окремі розділи присвячені проблемам ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу, а також вірусним гепатитам, групі зоонозних інфекцій (бруцельозу, геморагічній гарячці з нирковим синдромом, еризипелоїду, кліщовому енцефаліту, ку-гарячці, Лайм-бореліозу, лептоспірозу, лістеріозу, орнітозу, сибірці, туляремії, ящуру). Книга призначена науковцям і практикуючим лікарям-гігієністам, епідеміологам, інфекціоністам, лікарям загальної практики та сімейної медицини, які цікавляться професійними захворюваннями, а також може бути корисною викладачам профільних кафедр вищих медичних навчальних закладів і слухачам факультетів післядипломної освіти.

Повна назва книги: «Хронічний ендометрит в репродуктивному віці. Сучасні уявлення про етіопатогенез, діагностику і принципи лікування. Нові підходи до терапії». Особливу увагу приділено ролі немедикаментозних методів: використанню низькоінтенсивного лазера в поєднанні з полівалентною бактеріофаго- і загальною магнітотерапією. Наведені рекомендації ґрунтуються на літературних даних, а також результатах наукових досліджень і клінічному досвіді колективу кафедри акушерства і гінекології. Видання призначене акушерам-гінекологам, репродуктологам, клінічним ординаторам.

Монографія присвячена одній з найактуальніших і найскладніших проблем невідкладної хірургії мирного та воєнного часу. На сучасному рівні представлені питання патогенезу, клініки, діагностики й лікування на догоспітальному етапі і в умовах травмоцентрів постраждалих з торакоабдомінальними пораненнями, нанесеними холодною та вогнепальною зброєю, а також із закритими розривами діафрагми. Наведена оригінальна, найповніша з наявних, класифікація цих поранень. Викладені методики оцінки тяжкості травм, прогнозування результатів травматичного шоку й основи концепції лікувально-тактичного прогнозування при поєднаних шокогенних ушкодженнях. Особливу увагу приділено етапній тактиці damage control і особливостям анестезіологореаніматологічної допомоги. Книга стане в пригоді хірургам і анестезіологам-реаніматологам лікарень швидкої допомоги, лікарям станцій швидкої медичної допомоги, загальним хірургам, військово-польовим хірургам, нейрохірургам, травматологам, лікарям-ординаторам та лікарям-інтернам.

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Випусковий редактор.....................................ІРИНА ХОМЧУК

АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1

Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО

ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138 ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Матеріали, що публікуються на правах реклами Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2.

Загальний наклад 34 500 Замовлення №30 814 Віддруковано у ТОВ «Укрполiграфмедiа»: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 104 А

Літературне редагування та коректура..............................ЛАРИСА БОБРУЄНКО Відділ реклами..................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю