Ваше Здоров'я №32-33

З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, УКРАЇНО!

№32-33 (1160-1161) 24.08.2012 Вітання Віце-прем’єр-міністра України – Міністра охорони здоров’я України Раїси Богатирьової до Дня Незалежності України

Дорогі співвітчизники! Сердечно вітаю вас із національним святом – Днем Незалежності! Незалежність будь-якої країни, що здобула своє право на свободу, подолавши довгий і важкий шлях, має своє обличчя. В обличчі нашої Незалежності проявилися кращі риси українського характеру: толерантність, безконфліктність, миролюбність. Ніщо не порушило спокою того зігрітого серпневим сонцем дня, коли Україна стала незалежною державою. Це відбулося в правовий спосіб, у дусі кращих світових демократичних стандартів. Але я категорично не згодна з тими, хто стверджує, нібито Незалежність дісталася Україні занадто легко. Ідея відродження незалежної держави жила в серцях багатьох поколінь наших предків, невпинно прокладаючи собі дорогу від розпаду Київської Русі до ухвалення Верховною Радою України Акту про державний суверенітет та Всеукраїнського референдуму 1991 року, на якому народом було вирішено: державі Україна бути! Сьогоднішнє свято – не просто День народження держави. Це свято пам’яті про тих, хто жертвував в ім’я України власною волею і добробутом, хто віддав їй свою працю, свій талант, своє життя. Отже, Незалежність нагадує нам – якого ми славного роду діти. Вселяє віру в те, що ми здатні реалізувати той надзвичайно важливий історичний шанс, який нам судилося отримати, – будучи господарями на своїй багатій та прекрасній українській землі, побудувати сучасну, заможну, шановану світом державу. Продовження на стор. 2

Газета МОЗ України і галузевої профспілки

www.vz.kiev.ua

РЕФЕРЕНТНІ ЦІНИ: ВИГІДНО ВСІМ?

Те, що вартість більшості ліків в Україні в кілька разів перевищує ціну аналогічних препаратів у Європейських країнах, – факт доведений. Залишається довести ще одне: подолати таке парадоксальне явище можна. Першим кроком на шляху до цивілізованої державної політики в цій сфері став пілотний проект щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб із гіпертонічною хворобою.

Cтор. 4-5

АНДРІЙ СЕРДЮК: МЕДИЦИНА – ЦЕ НАУКА І МИСТЕЦТВО ВОЛОДІТИ НЕЮ Нині вона співпрацює з іншими напрямками і дивує своїми відкриттями майже щодня. Якими досягненнями може похвалитися українська медична наука? Які перспективи її розвитку? Чи велика відстань між лабораторією вченого і кабінетом лікаря-практика?

Стор. 6

ПЛОДИ ДРУЖБИ

Медицина на селі чомусь довгий час перебувала на узбіччі медичного простору країни. Останнім часом держава все ж звернула увагу на сільську медицину. Не дивно, що й реформу охорони здоров’я розпочали саме з первинної ланки. Тернопільщина не увійшла до пілотних регіонів щодо проекту з реформування, але медики краю не стали чекати і створили власну регіональну концепцію реформування галузі.

Стор. 10

ПАСТКА ДЛЯ ІНФАРКТУ Здавалося б, що спільного між підводним човном та серцем людини? Виявляється, і субмарина, і наше серце випромінюють електромагнітні хвилі. Українські вчені не тільки першими у світі це довели, а й застосували своє відкриття на практиці. Стор. 18

24 серпня 2012 року

ВАШЕ

ЗДОРОВ’Я ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

НОВИНИ

(виходить з 1990 року) Індекс 08198 для індивідуальних передплатників Індекс 60965 для підприємств і організацій СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Редакційна колегія

БЕРНИК М.П.–генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» БАХТЕЄВА Т.Д. – голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, заслужений лікар України, доктор медичних наук БЕРЕГОВИЙ Д.В. – головний лікар Волочиської ЦРЛ Хмельницької обл., заслужений лікар України, кандидат медичних наук БОЙЧУК Т.М. – ректор Буковинського державного медичного університету, доктор медичних наук, професор ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В.Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ВОРОНЕНКО Ю.В. – ректор НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ГАРНИК Т.П. – директор Державного підприємства «Комітет з питань народної і нетрадиційної медицини МОЗ України», доктор медичних наук, професор ЗАБОЛОТНИЙ Д.І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ЗАГОРІЙ В.А. – голова Наглядової ради ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», завідувач кафедри клінічної промислової фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ І.С. – проректор з наукової роботи НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю.П. – директор Інституту нейрохірургії НАМН України, академік НАМН України КНЯЗЕВИЧ В.М. – голова правління Української ліги сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги, доктор медичних наук КОВАЛЬ В.М. – голова Профспілки працівників охорони здоров’я України КОВАЛЬЧУК Л.Я. – ректор Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, доктор медичних наук, професор, членкореспондент НАМН України МІШАЛОВ В.Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ ім. О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор МОСКАЛЕНКО В.Ф. – ректор Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України, віце-президент НАМН України ПИРІГ Л.А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, членкореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М.Г. – директор Інституту екогігієни і токси-кології імені Л.І. Медведя, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України УСІЧЕНКО І.Г. – президент Товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ЧЕКМАН І.С. – завідувач кафедри фармакології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В.І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії комплексної безпеки

2

ВІТАННЯ ВІЦЕ-ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРА УКРАЇНИ – МІНІСТРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ РАЇСИ БОГАТИРЬОВОЇ ДО ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ Продовження. Початок на 1-й стор. У нас є підстави впевнено дивитися у майбутнє, адже за двадцять один рік, що за історичними мірками є зовсім незначним проміжком часу, нами пройдено дорогу, на яку іншим державам знадобилося не одне десятиліття, а то й століття. Ці роки принесли фундаментальні здобутки у державотворчій практиці, докорінні зміни за усіма напрямками нашого буття. Непрості трансформаційні процеси, які зачепили суспільно-політичну, економічну, ментальну сфери, не могли відбуватися безболісно та гладко. Вони супроводжувалися злетами та падіннями, успіхами та помилками, слізьми то радості, то смутку. Але головним для нас завжди було дотримання загальнонаціональних пріоритетів, захист

українських інтересів, неухильне слідування визначальним державотворчим завданням і цілям. У центрі всього цього – людина, її благополуччя, безпека, здоров’я, духовні потреби та прагнення до самореалізації. Саме тому нинішній етап розвитку нашої країни, коли той факт, що Україна відбулася як суверенна держава, вже став незаперечним, вимагає посилення економічної та соціальної складової державотворчих процесів, їхню орієнтації на людину як найвищу соціальну цінність. Нині це визначальний напрям діяльності влади, на якому мають бути сконцентровані можливості держави та будівничі ресурси суспільства. Об’єднавши зусилля, ми зможемо подолати всі труднощі та здійснити задумане – піднести життєздатність держави, забезпечити співвітчизникам умови праці та життя, гід-

ні громадян великої європейської країни. Впевнена: мудрість, політична воля, консолідовані зусилля всіх людей, відповідальність перед попередніми та прийдешніми поколіннями згуртують країну для успішного втілення в життя всіх реформаторських задумів, планів та програм, які ініціював Президент України Віктор Янукович. У цей святковий день бажаю вам, дорогі друзі, віри в світлу долю України! Адже доля України – це доля всіх, хто живе під високим синім українським небом, виховує дітей, дбає про батьків, працює на рідній землі і щиро прагне до того, щоб на ній завжди панували мир та спокій. Міцного вам здоров’я, добра, благополуччя і затишку у ваших родинах, здійснення найзаповітнішого для всіх нас – процвітання незалежної України!

ІЗ ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ! Вікторія КОВАЛЬ, голова Профспілки працівників охорони здоров’я України Шановні друзі! Здобуття Незалежності – надзвичайно важлива подія для будь-якої країни, адже це – запорука її розквіту. Що далі ми віддаляємося від цього історичного моменту, то виразнішим стає пройдений суспільством шлях, вагомішими здобутки, які далися особливою ціною. Доля країни – це доля кожного з нас, наші

прагнення, наші мрії і праця, яка втілює їх у життя. Тож іменини Незалежної України – це свято держави і кожного з нас. Я бажаю Вам відчути себе повноправними громадянами сильної і заможної країни, яка гарантує всі права і свободи, забезпечує гідне життя й умови праці, яка є вільною не лише від зовнішніх впливів, а й від внутрішніх протиріч та негараздів. І тоді настане час, коли українські лікарі гордитимуться своєю профе-

сією на своїй батьківщині, адже люди в білих халатах, не зважаючи на політичні й економічні кризи, завжди дбали і дбають про найбільше національне багатство – здоров’я народу. І справляються з цим завданням із честю. Шана й повага Вам за це, шановні колеги. Міцного здоров’я, благополуччя, злагоди у родинах, здійснення найамбітніших планів і широких можливостей для того, щоб бути успішним і щасливим у рідній країні.

У «ШВИДКОЇ ДОПОМОГИ» – ПОПОВНЕННЯ За програмою «Розвиток служби екстреної медичної допомоги у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві» було закуплено, прийнято і перевірено 216 автомо-

білів PEUGEOT Boxer типу В. Усі закуплені автомобілі повністю відповідають умовам національного стандарту України ДСТУ.

119 із них уже відправлено до лікувальних закладів

пілотних регіонів. Решту буде направлено найближчим часом. Відповідно до розподілу, Вінницька область отримала 34 автомобілі швидкої медичної допомоги, Дні-

пропетровська область – 50 автомобілів, Донецька – 90 карет швидкої, та 42 автомобілі надають медичну допомогу мешканцям м. Києва. Прес-служба МОЗ України

ЛІКИ ПРИЙДУТЬ ВЧАСНО Забезпечення регіонів потрібними лікарськими засобами і виробами медичного призначення набирає обертів: збільшуються обсяги поставок, розширюється їх номенклатура. Зокрема, на уповноважені державні підприємства МОЗ України відповідно до укладених договорів поставлено вакцини Інфанрикс та Пентаксим, лікарські засоби для онкохворих дорослих (Темозоломіди) і дітей (Темозоломіди, Посаконазол), для пацієнтів

із серцево-судинними захворюваннями (рентгенконтрасна ізоосмолярна йодовмісна речовина), для лікування і профілактики ВІЛ/CНІДу (Лопінавір/Ритонавір, Дарунавір) і хронічних вірусних гепатитів (рекомбінантний інтерферон альфа), а також для проведення скринінгу новонароджених на фенілкетонурію та вроджений гіпотеріоз (набір реактивів). Найближчим часом поставлені на державні підприємства медикаменти будуть розвезені до ліку-

вально-профілактичних закладів регіонів. Заклади охорони здоров’я областей уже забезпечені медикаментами для лікування онкологічних хворих дорослого віку (Ритуксимаб, Екземестан, Трастузумаб, Цисплатин) та онкохворих дітей (Циклоспорин, Іматініб, Лінезолід), фактором згортання крові ІХ, на який чекають пацієнти з гемофілією. Прес-служба МОЗ України

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

24 серпня 2012 року

В Україні розпочато реалізацію проекту «Підтримка Міністерства охорони здоров’я моніторингу й оцінки, епідеміологічного нагляду, безпеки донорської крові та лабораторної мережі в Україні в рамках Президентського плану невідкладних заходів із протидії СНІДу (PEPFAR)». Мета проекту – зміцнення національної служби крові, поліпшення механізмів моніторингу та оцінки за ситуацією щодо ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні, а також налагодження роботи референслабораторій. Реалізація цієї ініціативи стала можливою за підтримки представництва Центру контролю за інфекційними хворобами США (центр СDC). Рішення про виділення гранту було прийнято в центрі СDC у 2010 році в рамках Угоди між Урядом України та Урядом США «Рамкове партнерство з протидії ВІЛ/СНІДу на період до 2015 року включно». Зміцнення національної служби крові відбуватиметься шляхом вдосконалення законодавчої бази, інфраструктури та підвищення професійного рівня

працівників. У східній, центральній та західній Україні планується створити три профільні центри передового досвіду із сучасним обладнанням та висококваліфікованим персоналом. Крім того, планується вдосконалити на національному рівні механізм моніторингу та оцінки ситуації щодо ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні, зміцнити потужності національної та регіональних референс-лабораторій. Зокрема, передбачається розбудова Центру моніторингу й оцінки ДУ «Український центр профілактики й боротьби зі СНІДом МОЗ України», який відповідає за діяльність 27 регіональних центрів України. За час реалізації проекту також буде здійснено спеціальні заходи для поліпшення контролю за поширенням ВІЛ-інфекції, удосконалено збір даних від інших служб (протитуберкульозна, дерматологічна, акушерсько-гінекологічна, педіатрична, пенітенціарна тощо) та проаналізовано інформацію, отриману з цих джерел. Первинну оцінку спроможностей та потреб наці-

НОВИНИ

ДРУГЕ ДИХАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ СЛУЖБИ КРОВІ

онального і регіональних центрів МІО проведуть українські та міжнародні експерти за сприяння Центру США з контролю та профілактики захворювань, Глобальної програми з питань СНІДу. Потрібно також привести у відповідність до міжнародних стандартів звітні та облікові форми, які використовуються за напрямком ВІЛ/СНІД, запровади-

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

ти потрібні настанови та інструкції. Крім того, буде створено інтегровану електронну базу заходів протидії епідемії ВІЛ/ СНІДу та реєстр хворих на ВІЛ/СНІД із дотриманням вимог конфіденційності та захисту персональних даних. За інформацією Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань

3

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

24 серпня 2012 року

РЕФЕРЕНТНІ ЦІНИ: Те, що вартість більшості ліків в Україні в кілька разів перевищує ціну аналогічних препаратів у Європейських країнах, – факт доведений. Залишається довести ще одне: подолати таке парадоксальне явище можна. Першим кроком на шляху до цивілізованої державної політики в цій сфері стала Постанова Кабінету Міністрів України «Про реалізацію пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб із гіпертонічною хворобою», ухвалена 25 квітня 2012 року. Постановою було намічено кілька етапів реалізації проекту. На першому – передбачалося запровадження порядку визначення зовнішніх порівняльних (референтних) цін, встановлення граничного рівня оптово-відпускних цін на лікарські засоби з використанням механізму визначення референтних цін на обмежену групу ліків для внутрішнього ринку України, їх оприлюднення; контроль за цінами з боку Держлікслужби; відпрацювання механізму часткового відшкодування вартості ліків (реімбурсації) за рахунок коштів державного фінансування. На разі перший етап пройдено – визначено референтні ціни та встановлено граничний рівень оптово-відпускних цін на лікарські засоби від гіпертонії. Із 1 серпня 2012 року роздрібна ціна на препарати, включені до пілотного проекту, не повинна перевищувати 37,5% від граничної оптово-роздрібної ціни. Про це повідомила під час прес-конференції в МОЗ перший заступник Голови Державної служби України з лікарських засобів Інна Демченко. «Згідно з цим проектом, саме держава регулюватиме ціну виробника. Тобто ціна на ліки встановлюватиметься за єдиними правилами – вона має бути не вище граничної оптово-відпускної ціни плюс 10% – націнка дистриб’ютора і 25% – націнка аптечної мережі», – зазначила вона. Як повідомляє прес-служба МОЗ України, до 1 серпня 2012 року суб’єкти господарської діяльності (аптечні мережі) привели ціни на генеричні лікарські засоби, що зареєстровані в Україні і підпадають під дію пілотного проекту, у відповідність до наказу МОЗ України від 01.06.2012 № 419, у якому й наведено перелік оптово-відпускних цін. На сьогодні асортимент антигіпертензивних лікарських засобів в аптеках становить від 100 до 180 найменувань. Загалом же до пілотного проекту за торговельними назвами включено 243 препарати. Другий етап реалізації пілотного проекту передбачає впровадження реімбурсації лікарських засобів, тобто часткового відшкодування їхньої вартості, яку хворі на гіпертонічну хворобу почнуть отримувати вже з 1 вересня – після прийняття Урядом відповідного рішення. За підрахунками експертів, зменшення цін на ліки на 15% знизить показник смертності від ускладнень гіпертонічної хвороби (зокрема, інсультів) на 45-50%, а громадяни України зекономлять у такий спосіб щонайменше 160 млн грн. МОЗ України спрямувало в регіони методичні рекомендації для лікарів щодо механізму виписування рецептів на придбання пацієнтами ліків від гіпертонії. Держлікслужба України своєю чергою розробила рекомендації для фармацевтів з питань відпуску ЛЗ в аптеці. Утім, і в лікарів, і в фармацевтів досі виникає чимало запитань з приводу деталей реалізації пілотного проекту.

ВИГІДНО ВСІМ? ВАСИЛЬ НЕТЯЖЕНКО: ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП ПРОЙДЕНО

Про особливості та механізм реалізації другого етапу пілотного проекту ми попросили розповісти головного позаштатного спеціаліста МОЗ України за спеціальністю «Терапія», членакореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора Василя НЕТЯЖЕНКА.

– Чому для пілотного проекту було обрано саме артеріальну гіпертензію?

– Бо це надзвичайно актуальна проблема. Приблизно 12 мільйонів громадян країни мають підвищений артеріальний тиск (АТ), а це третина дорослого населення. Із них лише 60% знають про своє захворювання, але починають лікуватися лише 40%, і тільки 14% хворих лікуються системно, тобто не місяцьдва, а щонайменше півроку-рік. Для порівняння: у Чехії постійно лікують артеріальну гіпертензію (АГ) 60% хворих, у цілому по Європі – 30%. Причини недисциплінованості українських гіпертоніків різні – під час опитувань більше половини з

них говорили, що забувають приймати ліки або їх нічого не турбує, 26% побою­ються побічних ефектів, 14% не мають грошей на медприпарати, 12% не вважають їх ефективними, 10% хвилюються, що звикнути до них тощо.

– І які наслідки такого своєрідного підходу до лікування ?

– Досить сумні. Щороку в Україні серед дорослого населення реєструють 105–110 тис. хворих, у яких на тлі гіпертонічної хвороби виникає інсульт. У разі геморагічного інсульту (кожен третій випадок із загального числа) 40% таких хворих помирає (у разі ішемічного інсульту – 30%), крім того, щороку реєструють ще й 50 тис. хворих з інфарктом міокарда (смертність серед цієї категорії – 20–25% у перший рік). Ті, кому вдалося врятувати життя, залишаються непрацездатними і часто потребують сторонньої допомоги. І це при тому, що в разі системного лікування багатьох трагедій можна було б уникнути. Доведено: якщо знизити систолічний тиск на 10 мм. рт. ст. кількість ускладнень знижується на 38%, якщо ж на 20 мм. рт. ст. – на 50%.

– Чи добре обізнані наші лікарі з тим, як ефективно лікувати цю хворобу?

– У разі призначення медикаментозної терапії хворим на гіпертонічну хворобу лікарі повинні користуватись критеріями, визначеними наказом МОЗ України від 24.05.2012 № 384 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги в разі артеріальній гіпертензії». Затверджені протоколи з діагностики та лікування АГ розміщено на сайті МОЗ України – там передбачено особливості лікування, наприклад по групам пацієнтів (люди старшого віку, підлітки, вагітні), за наявності супутніх захворювань тощо. Кожен лікар повинен послуговуватися такими протоколами. Та найбільшою проблемою нині є те, як змусити чи заохотити пацієнта стежити за рівнем АТ й у разі його підвищення звернутися до фахівця. Перший крок – організовувати постійно діючі пости вимірювання АТ у громадських місцях. Так роблять у багатьох країнах, і це дає позитивні результати. Далі – змінювати ставлення до свого здоров’я у населення, вести роз’яснювальну роботу.

– Пілотний проект пропонує безкоштовне лікування АГ всім охочим чи лише незаможнім?

Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення «Як підготувати лікаря нового покоління?» Чекаємо ваших листів на адресу: м. Київ, 03179, вул. Уборевича, 19-А, офіс 3, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

4

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

24 серпня 2012 року

ної практики, кардіолог, педіатр (серед підлітків також є хворі на гіпертонію). Списки лікарів, які мають право виписувати ці рецепти, буде внесено до автоматизованої інформаційної системи. Рецепти виписуватимуть тільки на типових бланках (форма №1) за умов звітності, вони мають спеціальні номери, на них повинно бути 2 підписи, кругла печатка – це звітний документ. Зрештою, досвід роботи з пільговими рецептами в нас уже є – правила виписування рецептів та вимог-замовлень, порядок відпуску ЛЗ з аптек та їх структурних підрозділів, інструкції про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків і вимог-замовлень регулює Наказ МОЗ України від 19.07.2005 № 360. Інша справа, що ніколи пільговиків не було в такій кількості. Тому головні лікарі ЛПЗ мають тримати на постійному контролі дотримання правил виписування рецептів, забезпечити необхідну кількість рецептурних бланків та їх облік.

– Чи не обмежується кількість таких рецептів?

– Ні. Але потрібно, щоб лікарі достеменно знали, скільки у них на дільниці хворих на АГ – у кожній області слід створити електронний реєстр таких пацієнтів, адже сума компенсаційних коштів, яка надходитиме в регіони, залежатиме від кількості хворих на АГ, внесених у відповідні реєстри. Тому ці реєстри потрібно якнайшвидше привести у відповідність до реальної статистики. На жаль, в окремих областях спостерігається суттєва різниця між показниками захворюваності й офіційно встановленою кількістю хворих на гіпертонію.

– Чи в усіх аптеках відпускають «компенсовані» препарати і чи є у них відповідні запаси?

– Право відпуску мають лише аптеки, які уклали відповідні угоди з місцевими органами влади. Але укладати такі угоди можуть усі аптеки. Рецептурні бланки також повинна забезпечувати місцева влада – для цього їм виділяють спеціальні кошти. Кошти з держбюджету, передбачені на компенсацію, перерозподілять між областями – обласне управління охорони здоров’я разом з аптечною мережею розв’язуватиме питання щодо компенсації. А щодо запасів ліків – Державній акціонерній компанії «Ліки України» до 25 травня цього року було доручено провести закупівлю двомісячного запасу лікарських засобів для лікування осіб із гіпертонічною хворобою. Усі повинні бути готові до того, що 1 вересня пацієнт прийде у поліклініку за рецептом, в аптеку – за безкоштовними ліками і його запит задовольнять. На жаль, деякі аптеки і лікарі вважають, що «чергова кампанія» мине сама собою, тож і вичікують. Але підготовчий етап уже пройдено і часу до старту залишилося обмаль. Тож свою роботу повинні активізувати й штаби (центральні, обласні, районні), яким доручено слідкувати за впровадженням проекту.

– Як Ви вважаєте, чи буде поширено набутий досвід на інші категорії лікарських засобів?

– Так, якщо результат пілотного проекту буде успішним. Матеріали підготувала Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

ТОЧК А ЗОРУ

Петро ХОМРАЧ, головний лікар Менської ЦРЛ, депутат обласної ради Механізм відшкодування вартості препаратів для лікування гіпертонічної хвороби потрібно було впровадити вже давно, адже далеко не всі хворі можуть купувати

ці ліки постійно. Тому ми активно підключилися до цієї ініціативи держави. ЦРЛ і амбулаторії району забезпечені всім необхідним (у тому числі достатньою кількістю рецептурних бланків), з лікарями постійно проводимо заняття, де пояснюємо їм щонайменші деталі того, як все має відбуватися – від прийому хворого, виписування рецепту до механізму відшкодування. Подбали і про належну інформацію для пацієнтів, а також про те, щоб з 1 вересня у нас не виникало «рецептурних» черг. На майбутнє хотілося б, щоб ця процедура була дещо спрощена,

адже щомісяця пацієнт повинен оформляти рецепт, а лікар його виписувати, обліковувати тощо. Наприклад, можна запровадити так званий паспорт хворого на АГ, де лікар робитиме лише відмітки про відвідування і пролонгацію прийому препарату, чи передавати такі відомості безпосередньо в аптеку в електронному вигляді, щоб на підставі цього там відпускали необхідні ліки. Якщо ж хворий не може прийти до лікаря на прийом, його повинен відвідати сімейний лікар та його медсестра – пацієнт має відчути, що нова ідея – це турбота про нього, а не додатковий клопіт.

Владислав КОЗЛОВСЬКИЙ, завідувач комунального підприємства «Аптека №127» Житомирської міської ради Звісно, держава прагне вплинути на процес повернення аптекам коштів (і це відрадно!), аби він був стабільним та прозорим. Переконаний, до речі, що надалі здійснюватимуться подібні кроки стосовно й інших груп медикаментів. Державна служба з лікарських засобів розробила рекомендації для фармацевтів із питань відпуску ЛЗ в аптеці (тим більше, що за подібною схемою ми працюємо вже не перший рік – за програмами пільгового та безкоштовного відпуску ліків). Так пацієнту з рецептом, у якому вказано одну із семи речовин, тобто міжнародну непатентовану назву лікарського засобу із переліку внесених до реєстру ліків для гіпертоніків, провізор повинен повідомити про наявні лікарські препарати в аптеці (зі вказаною в рецепті діючою речовиною) – а відтак запропонувати спочатку більш доступний за ціною лікарський засіб та видати пацієнту препарат зі знижкою. Рецепти формуються в реєстри – їх передають у структуру, яка відповідатиме за відшкодування коштів, що отри-

муватиме аптека. Тобто рецепт стає фінансовим документом, у чому зацікавлені й лікар, й аптека. Нібито все розумно й прозоро. Але в нас, на жаль, не обходиться без «каменів спотикання». Про це свідчить бодай такий приклад з практики безкоштовного відпуску медикаментів. На разі є певний перелік препаратів, який повинен бути відшкодований державою (зокрема, психотропних лікарських засобів у разі захворювань нервової системи, хвороб Паркінсона та епілепсії). Фінансування ж проводиться на рівні приблизно 60%. Ми неодноразово порушували це питання перед місцевою владою (адже відшкодування цих коштів має здійснюватися з міського бюджету). І хоча ми завжди маємо з нею порозуміння, проте проблема в тому, що коштів бракує не лише для потреб фармації, зокрема, та медицини загалом, а й для розв’язання нагальних народногосподарських питань. На жаль, такі реалії всієї України – коштів не вистачає. Ми застосовували різні схеми – регулювали черги, контролювали терміни та кількість отриманих препаратів кожним окремим пацієнтом. Але це ніщо інше, як «перетягування ков-

дри». Такими методами проблему не розв’язати. Тож я хочу наголосити, що новий проект повинен бути перш за все підтверджений гарантіями його повної та якісної реалізації (і головне – фінансовими). Враховуючи ж досвід попередніх програм (недостатнє відшкодування коштів), упевненості в такій гарантії, на жаль, немає. Крім того, спірною є ситуація з ціною навіть на ті медикаменти, які вже підлягають пільговому відпуску (або вартість яких уже відшкодовує держава). Так, виробники реєструють свої ціни в МОЗ за однією ціною, в оптовому ж сегменті вона, зазвичай, вища – отже придбати такий препарат для пільгового відпуску пацієнтам аптека не має права. Інший приклад: за бюджетні кошти ми можемо купити дешевший лікарський засіб – проте в МОЗ України він не зареєстрований, відтак права на його відпуск ми не маємо. Тобто виникає ситуація, коли дешевший препарат аптека не може придбати, а купувати дорожчий – немає сенсу. Тож «каменів спотикання» – багато (додайте сюди ще й велику кількість діючих аптек, що породжує нездорову конкуренцію).

Олена КАЧАН, головний терапевт Рівненської області, завідувачка Центру аритмології Рівненської обласної лікарні, заслужений лікар України. Станом на серпень 2012 року в Рівненській області зареєстровано понад 244 тисячі хворих на АГ (серед приблизно 1 млн населення регіону). Тож зрозуміло, наскільки це актуальна проблема для нас. До того ж ми переконані, що цей перелік буде поповнюватися, коли буде налагоджено більш детальний облік, наприклад, для формування електронного реєстру таких пацієнтів (поки що його створено лише у Рівненському районі). Щойно ми розпочали реалізацію пілотного проекту – було сформовано робочу групу, до якої увійшли

керівники охорони здоров’я, головні позаштатні терапевти і головні лікарі кожного району, а також організовано відповідні штаби в кожному регіоні. Вони проводили активну підготовчу й інформаційну роботу – на сьогодні медичні працівники області обізнані з деталями впровадження пілотного проекту і готові до цього. Певна річ, лікарі первинної ланки усвідомлюють, що на них лягає додаткове навантаження – у кожного лікаря кілька сотень хворих на гіпертонію, кожному з них потрібно виписати рецепт і не один, адже найчастіше такі пацієнти отримують комбіноване лікування, до того ж слід вести ще й звітну документацію. Кожному фахівцю, який задіяний у проекті (амбулаторно-поліклінічна ланка, сімейна медицина, керівники районних відділів охорони здоров’я), ми надали методичний посібник, у якому містяться відповіді на всі запитання, що можуть виникати в процесі повсякденної роботи. До нас приїздили фахівці МОЗ, які також вели роз’яснювальну роботу. Пи-

танню впровадження проекту на території області було присвячено й колегію облуправління охорони здоров’я. Своєю чергою ми перевіряли стан готовності поліклінік, амбулаторій області – всі заклади мають рецептурні бланки і замовлення у достатній кількості, у багатьох закладах лікарі вже виписують рецепти на групи препаратів, визначені пілотом. Хоча механізм компенсації ще не впроваджено, і тому виникає багато запитань, як це буде відбуватися. Особливо важливо при цьому налагодити взаємозв’язок з аптечною мережею. Начебто порозуміння у цих питаннях є, та як буде насправді – покаже час. Поки що аптеки знизили ціни на згадану групу препаратів, але не на обіцяні 20%. Пацієнти ж очікують реальної компенсації вартості ліків від держави – в цьому полягає головна ідея проекту і від цього залежить, чи він буде лише пілотним, чи стане реалією нашого життя. Принаймні про це свідчать і дзвінки на спеціальну «гарячу» телефонну лінію, яка працює на базі Центру здоров’я.

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

– Усім без винятку. Але найбільше зацікавлені у ньому соціально незахищені верстви населення – ті, хто свідомо ставляться до власного здоров’я, однак не завжди мають можливість турбуватися про нього через фінансову скруту. Як свідчить практика, тривалість та обране лікування безпосередньо залежить від вартості медикаментів, особливо в сільській місцевості. Хворий отримує визначені пілотним проектом ліки за пільговим рецептом лікаря, але якщо пацієнт обере інший препарат цієї групи за вищою ціною – він доплачує різницю безпосередньо в аптеці.

– Які саме препарати потрапили під дію пілотного проекту і чому?

– На сайті МОЗ України оприлюднено практично весь перелік препаратів, усі фармацевтичні назви і їхні референтні (середні) ціни, які було запропоновано виробникам. Обрано 3 основні групи антигіпертензивних препаратів – інгібітори АПФ (еналаприл, лізиноприл) – наші лікарі використовують цю групу в лікуванні 60% пацієнтів, бета-адреноблокатори (бісопролол, метопролол, небіволол) – їх приймають 20% хворих і антагоністи кальцію (амлодипін та ніфедипін). Таким чином було визначено сім так званих хімічних молекул, які найчастіше використовують для лікування АГ. На кожну з них існує приблизно 30–40 різних препаратів – як вітчизняного, так й імпортного виробництва. Для комплексного лікування лікар може виписати 3 препарати різних груп, але, як показує практика, 75% наших пацієнтів адекватно відреагують на один грамотно підібраний препарат. Тому на початку ми рекомендуємо виписати хворому 1 препарат на 1 місяць, потім подивитися, як він реагує на таке лікування, і або коригувати дозу, або призначити додатково препарат іншої групи. Тож спочатку хворому доведеться звертатися до лікаря за пільговим рецептом 1 раз на місяць, потім – раз на 2–3 місяці. Водночас він буде не просто купувати ліки, а й перебувати під наглядом фахівця.

– І ці ліки можна буде придбати лише за рецептом?

– Ні, рецепт потрібен для того, щоб отримати компенсацію. Але якщо пацієнт хоче лікуватися за власний рахунок, то він може отримати (поки що) будь-який із цих препаратів в аптечній мережі без рецепту. Принаймні ця норма працюватиме певний час – у «перехідний період», але рано чи пізно ми перейдемо на винятково рецептурний відпуск ліків, як це робить увесь цивілізований світ. Хворий обирає більш доступний лікарський засіб за умови надання пільгового рецепта, в якому зазначена міжнародна непатентована назва лікарського засобу. Пацієнт може отримувати препарат за пільговим рецептом на території, де він фактично прописаний. Якщо, наприклад, пацієнт їде до іншої області або міста, то йому потрібно зареєструватися у місцевому медичному закладі й отримати там рецепт, за яким в аптеці йому нададуть препарат.

– Хто має право виписати такий рецепт і чим він відрізняється?

– Виписуватиме такі рецепти той, хто займається лікуванням АГ, а саме: сімейний лікар, лікар загаль-

5

24 серпня 2012 року

МЕДИЧНА НАУКА

АНДРІЙ СЕРДЮК:

МЕДИЦИНА – ЦЕ НАУКА І МИСТЕЦТВО ВОЛОДІТИ НЕЮ За всю історію розвитку медицини її функцію трактували по-різному: наука про здоров’я, мистецтво його збереження, пошук методів зцілення. Нині вона акумулювала усі ці завдання, співпрацює з іншими напрямками і дивує своїми відкриттями майже щодня. Якими досягненнями може похвалитися українська медична наука? Які перспективи її розвитку? Чи велика відстань між лабораторією вченого і кабінетом лікаря-практика? Про це – наша розмова із Президентом НАМН України Андрієм СЕРДЮКОМ.

– Андрію Михайловичу, Ви очолюєте НАМН України впродовж півтора року. Що вдалося змінити, вдосконалити чи можливо й «переламати» за цей час?

– Найперше ми налагодили тісну співпрацю з НАН України, адже сучасна медицина не може розвиватися автономно від інших наук, досягнення яких можуть і повинні слугувати збереженню людського здоров’я, створенню безпечних умов життя, лікуванню багатьох хвороб. Приміром, розробка нанотехнологій потребує співпраці дуже багатьох інститутів, і не лише медичного профілю. Найтісніше співпрацюємо з підрозділом НАНУ, який очолює академік НАНУ і член президії НАМНУ – Сергій Комісаренко, де в першу чергу розглядаються біологічні й медичні аспекти проблем (інститути фізіології, біології, біохімії). На жаль, наша академія впродовж багатьох років була надто закритою від такої співпраці і через це ми лише втратили.

– Нещодавно в Академії підбивали підсумки діяльності за 2011рік. Є чим пишатися? Упродовж 2011 року співробітники наукових закладів НАМНУ проводили понад 170 науководослідних робіт, 47 з них уже завершено. 22 установи НАМН брали участь у виконанні наукових частин 6 державних цільових програм у сфері профілактики і лікування хвороб. Фахівці Академії опрацьовували нові підходи хірургії судин серця і мозку, удосконалювали методи трансплантації та методики ендоваскулярних технологій, працювали над створенням нових препаратів крові, розробкою стандартів лікування різних хвороб, значну увагу приділяли використанню нанотехнологій у створенні фар-

6

макологічних препаратів. Маємо досить вагомі напрацювання у галузі онкології – наші вчені працюють не лише над новими технологіями діагностики та лікування пухлин, а й розв’язують загальнобіологічні проблеми напрямку з використанням генетичного аналізу. Крім того, вони проводять масштабні дослідження щодо теоретичного обґрунтування та клінічного використання методів клітинного та тканинного культивування і трансплантації тканин. Найбільший досвід їх клінічного застосування має Інститут невідкладної і відновної хірургії ім. В. К. Гусака, зокрема, у застосуванні мезенхімальних стовбурових клітин кісткового мозку за ішемічної хвороби серця, периферійних артеріопатій, цукрового діабету, опікової хвороби. Останнім часом, як і в усьому світі, наші науковці приділяють багато уваги діагностиці та лікуванню вірусних інфекцій.

– З ними потрібно боротися чи їм слід запобігати?

– Профілактика хвороб завжди буде пріоритетним напрямком. В Україні назріла необхідність створити потужний біотехнологічний центр, чільним завданням якого стане наукова розробка сучасних технологій імунобіологічних препаратів. З економічної точки зору Україні невигідно займатися розробкою аналогів уже існуючих вакцин, а ось їх удосконалення та створення вакцин від інфекційних недуг, ще «неохоплених» специфічною профілактикою (наприклад, гепатиту С, деяких ентеровірусних інфекцій, менінгококової інфекції тощо), полівалентних вакцин проти захворювань із генетично мінливим збудником – справа надзвичайно перспективна.

– Світова наука розшифрувала геном людини. Ми, бодай, намагаємося йти в ногу з таким великим відкриттям?

– Це дуже важливий напрям фундаментальних і прикладних досліджень, які необхідно розвивати в Україні. Адже вроджені та спадкові захворювання посідають друге місце в структурі причин дитячої смертності. В Україні було створено інститут генетики, але у нього немає навіть належних приміщень, не сформовано колектив. Проблема номер один на сьогодні – підтримати наші заклади, зміцнити їх, допомогти. І Президент, і Прем’єр-Міністр України до цього поставилися із розумінням. Утім, багато залежить і від ініціативності керівників інститутів, адже роками спостерігаємо картину – одні інститути розбудовуються, інші – вичікують.

– Свіжим вітром у діяльності Академії стали вибори директорів інститутів колективами. Демократія пішла на користь?

– Ми чітко взяли курс на демократизацію всієї нашої діяльності. Вибори директорів – лише частина цього процесу. Так, колективи обирають директорів, а декого – переобирають. Не всім це до вподоби і не всі готові до цього. Але життя потребує змін і вони невідворотні.

– А чи змінилися стосунки між Академією і галузевим міністерством. Останніми роками вони були вкрай напруженими, а іноді й конфронтаційними...

– Наміри деяких очільників МОЗ перетворити Національну Академію у незрозумілий підрозділ під своїм управлінням уже в минулому. Нині у нас налагодився діловий діалог і немає розбіжностей. Як член колегії МОЗ, я беру участь практично в усіх її засіданнях, і там розв’язуються різні питання з урахуванням позиції вченого світу. Ми підключаємося до втілення ініціатив МОЗ і самі часто їх проявляємо. Наприклад, ініціювали підписання Меморандумів із різними областями країни на безкоштовне лікування певної квоти пацієнтів із регіонів у підвідомчих Академії лікувальних закладах. Упродовж року у клініках наших інститутів проліковується понад 150 тис. пацієнтів, переважна більшість з яких – жителі міста, де розміщено заклад (від 45% до 90%). Відтепер за квотою майже 45 тисяч жителів усіх регіонів отримають безкоштовну

і, зауважу, високоспеціалізовану медичну допомогу. На лікування цих пацієнтів кожен інститут зобов’язаний виділити 30% свого бюджету. Крім того, ми запропонували шефство над діяльністю перинатальних центрів країни.

– І в чому воно полягатиме?

– Передусім у підвищенні кваліфікації кадрів для таких центрів. До того ж ми пропонуємо послуги нашого ДУ ІПАГ як перинатального центру 4-го рівня, а відтак і науково-методичного центру. Хоча це потребує розв’язання низки проблем – наприклад, придбання спеціальних реанімобілів для перевезення найтяжчих діток з областей до столиці, багатьох організаційних питань. Наприклад, у Києві маємо три найсучасніших кардіохірургічні центри, але поки що не налагоджена система, яка забезпечить своєчасне доправлення пацієнта в один із цих центрів і надання висококваліфікованої спеціалізованої швидкої допомоги. Нам потрібно пришвидшувати роботу в цих важливих напрямках. Якщо не знаємо як – повчімося у сусідів. Два місяці тому НАМНУ підписала Меморандум про співпрацю з Російською Академією медичних наук, який поміж іншого передбачає спільну підготовку кадрів.

– І в чому сусіди випереджають нас?

– По-перше, у фінансуванні. Наша біда в тому, що лікуємо ми 150 тис. пацієнтів, а коштів отримуємо на 50 тисяч. Ці питання нам доведеться розв’язувати самостійно. А ось такі напрямки, як реалізація спільних наукових проектів, досліджень, обмін науково-технічною і медичною інформацією, ученими та фахівцями, вивчення досвіду, проведення спільних семінарів і навіть сприяння дослідникам у доступі до унікального устаткування, яке є у сторін, включення їх у число виконавців міжнародних проектів та програм, одержувачів міжнародних і національних грантів; замовлення досліджень та наукових послуг на контрактній основі, неодмінно принесуть свої плоди. Дуже важливо і те, що ми домовилися про співпрацю молодих учених і фахівців.

– На молодь – особлива надія?

– Так. У нашій науці дуже мало молоді. Її треба зацікавити – і не лише матеріально, хоча це також дуже важливо, а й тим, що вітчизняна наука займатиметься новітніми розробками. Це завжди

приваблювало молодих – колись цікавилися космосом, зараз – нанотехнологіями, трансплантацією органів і тканин. А ми відстаємо у цих речах. Навіть не можемо змінити презумпцію незгоди на презумпцію згоди на законодавчому рівні, що вкрай гальмує розвиток перспективного напрямку медицини. Для підготовки молодих кадрів потрібно застосовувати найсучасніші підходи, якими послуговується світ. Та і вся нормативна база діяльності вітчизняної медицини потребує суттєвого оновлення. Ми повинні адаптувати її до міжнародних вимог. А ми навіть запізнюємося із напрацюванням необхідних нормативних документів або із їх прийняттям – іноді вже готові документи лежать під сукном чиновників по кілька років. Як наслідок – у той час як за 25 років після чорнобильської аварії МАГАТЕ напрацювала 103 рекомендації щодо радіаційної безпеки, Україна, по якій безпосередньо пройшлася ця біда – має їх аж... 20! Тож коли ми говоримо про Євроінтеграцію, потрібно відповідати вимогам співтовариства, до якого крокуємо. До речі, це стосується і гендерної політики: при тому, що серед працівників галузі – 90% жінок, у медичній науці їх до 1,5–2%.

– А як сприймають наші медичні досягнення у світі?

– Також наведу конкретний приклад. Сьогодні показники роботи українських кардіохірургів нічим не поступаються загальноєвропейським, а за деякими напрямками навіть перевищують їх. Але це показники окремо взятих фахівців чи колективів. У цілому ж ситуація не така оптимістична. В Україні впродовж року проводиться понад15 тис. різних втручань на серці. Натомість щорічно народжується приблизно 4,5–5 тис. дітей, у яких одразу або прогностично виникають проблеми із серцем, що потребують оперативного втручання. На разі на листі очікування перебуває приблизно 100 тис. пацієнтів, тож, працюючи на повну потужність, наша кардіохірургія має чергу на 10 років наперед. Безперечно, медицина – це висока наука і водночас мистецтво володіти нею. Однак це мистецтво називається професіоналізмом, який повинен бути притаманний усім лікарям і служитиме для всіх, хто його потребує. Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

ВІКТОР СІРМАН: «Я ХОЧУ,

ЩОБ УКРАЇНА БУЛА ЗАЛЕЖНОЮ

ЛИШЕ ВІД ДИТЯЧОГО СМІХУ» Під патронатом Президента України реалізується Національний проект «Нове життя – нова якість материнства та дитинства». Його завдання – створення до 2014 року 27-ми перинатальних центрів в усіх регіонах України, мета – зниження рівня малюкової і материнської смертності, зменшення патології у дітей. Про те, чи впорається держава з наміченими термінами реалізації проекту і що ще потрібно зробити, аби перинатальна допомога в Україні вийшла на якісно новий рівень, – наша розмова з керівником Національного проекту «Нове життя – нова якість охорони материнства та дитинства» Віктором СІРМАНОМ.

– Народження нового проекту відбулося на тлі невтішної статистики: в Україні помирало 9 дітей з 1 тисячі народжених, високими були показники материнської смертності, вроджених вад у дітей... Щось змінилося?

– Підбивати остаточні підсумки рано, адже проект ще не завершено. Тому варто говорити лише про тенденції – а вони позитивні. Наприклад, уперше за останні роки можемо оприлюднювати не тільки сумну статистику стосовно демографічних показників. Не беру на себе сміливості сказати, що вона є результатом впровадження нашого проекту, але маю підстави вірити в те, що він також відіграв у цьому далеко не останню роль. Майже на всій території України намітилася тенденція до позитивного приросту населення – подружні пари готові народжувати більше дітей, а це означає, що вони впевнені в завтрашньому дні, почали довіряти державі, медицині, соціальній політиці. Хотілося б вірити, що ця тенденція буде стійкою і в нашій країні нарешті народжуватиметься більше, ніж помирає.

– Утім, старіння населення в розвинених країнах – загальносвітове явище...

– Так, наша країна в цьому не є унікальною. У вересні 2000 року Україна, приєднавшись до Декларації Тисячоліття ООН, разом з 189 країнами світу також узяла на себе зобов’язання досягти до 2015 року намічених цілей, серед яких зменшення материнської та дитячої смертності. В Україні кожна четверта вагітність закінчується абортом, кожна 3–4-та пара неплідна. Коли ж до цього додати високі показники материнської та дитячої смертності, то стає зрозумілим – це серйозна загальнодержавна проблема. І хоча зусилля медичних працівників у розв’язанні цих питань є надзвичайно вагомими, однак їх недостатньо. Потрібен комплекс заходів, який включає і профілактику певних захворювань, і формування здорового способу життя, і створення належних умов, у яких підростає, а потім і працює майбутня мама – все суспільство повинне повернутися обличчям до цих важливих питань.

– Тож недаремно проблеми охорони материнства і дитинства потрапили під опіку Глави держави?

– Президент України задіяв дуже вагомі важелі впливу для реалізації ініційованого ним проекту – вся вертикаль влади у країні й губернатори особисто беруть участь у цьому процесі. Це явище, з одного боку, унікальне, з іншого – цілком зрозуміле, адже Президент узяв під опіку найменших і найслабших українців – новонароджених дітей, які, до того ж, «мають необережність» з’явитися на світ раніше визначеного природою терміну. Їм потрібно створити належні умови для розвитку – мають бути добре навчені медичні працівники, новітні перинатальні технології і сучасне обладнання, аби надавати весь

обсяг необхідної допомоги. Держава взяла на себе зобов’язання профінансувати створення у кожному обласному центрі одного високоспеціалізованого лікувального закладу (перинатального центру ІІІ рівня), де все це буде забезпечено. Реорганізуючи систему перинатальної допомоги, ми свідомо пішли шляхом першочергового реформування її високоспеціалізованого рівня, а не первинної ланки (як це заплановано у загальному реформуванні медичної галузі країни). Водночас разом із МОЗ України ми впроваджуємо нову модель надання допомоги дітям та матерям.

– Вона передбачає регіоналізацію перинатальної допомоги?

– Так, регіоналізація – це передусім комплекс заходів із визначення перинатального ризику для мами і дитини в даному регіоні. Коли, зваживши сукупність певних чинників, лікарі роблять висновок про те, чи може жінка отримати родопомічну допомогу за місцем її проживання, наприклад, в умовах, де немає цілодобового поста акушера-гінеколога, дитячої реанімації тощо. Власне, у таких умовах спокійно може народжувати жінка, здоров’ю якої нічого не загрожує. У випадку відхилень від норми чи ризику їх виникнення, вагітну повинні спрямувати до перинатального центру ІІ рівня. На жаль, у нашій країні дуже багато молодих жінок мають такі патології, які унеможливлюють нормальні пологи без певного комплексу медичних заходів, і вони прогнозовано можуть народити хвору дитину – щоб цьому запобігти, їх потрібно направляти до перинатальних центрів ІІІ рівня, де існує можливість перевести потенційно патологічні пологи в нормальні, зменшити кількість ускладнень і надати весь обсяг необхідної медичної допомоги матерям та новонародженим.

– Здавалося б, це можна зробити у хорошому сучасному пологовому будинку, а не обов’язково у перинатальному центрі...

– В останньому акцент зміщено на перинатальний період – тобто завдання полягає не лише в тому, щоб провести пологи, а й у тому, щоб отримати здорову дитину, навіть якщо вона народилася масою тіла 500 грамів – тобто виходити її і, як кажуть, поставити на ноги. Така дитина залишить центр лише тоді, коли її можна передати під нагляд батьків чи у спеціалізований заклад, якщо це необхідно (наприклад, для проведення специфічного хірургічного втручання). Тож головне, щоб вагітних вчасно розподілили на ті рівні перинатальної допомоги, де їм нададуть адекватну допомогу.

– Зрозуміло, перинатальні центри – радість для батьків.

– І не лише для батьків, а й для лікарів. Адже вони отримають нові знання і вміння, а також чудові умови роботи, щоб їх реалізувати. З відкриттям ПЦ наші лікарі мають можливість працювати на рівні світових стандартів. А щоб

цього досягти – Держінвестпроект, МОЗ України та Федеральне МОЗ Німеччини підписали спільний меморандум про координацію підготовки українських фахівців у цій галузі. На сьогодні вже маємо конкретні домовленості з 3-ма кращими клініками Німеччини (Мюнхен, Бонн, Франкфурт) і вже відбувся перший тренінг (на базі Дніпропетровського перинатального центру) з перинатальних технологій, акушерства і неонатології. Українські медики мають можливість ознайомитися зі світовими здобутками і застосовувати їх безпосередньо на практиці. Професори зі світовими іменами, які проводять тренінги для українських фахівців, відмовилися від гонорарів за свою роботу. Більше того – вони запрошують на стажування наших лікарів у свої клініки. Світ відкриває перед нами двері, і не скористатися цим буде невиправданою помилкою. У нас є три роки до закінчення проекту, і тому, гадаю, ми реалізуємо ці плани. Хоча навчання лікаря – постійний процес. Кожний день у світі з’являються нові технології, ліки, методи лікування. Знання медика оцінити неможливо, тому це також великі інвестиції у проект.

– Чи не спіткає цих лікарів доля їхніх колег, які шукають застосування своїх знань за кордоном?

– Це дуже складне питання. Ми покладаємося на моральну вмотивованість такого лікаря – адже він отримує великі можливості професійного росту. В той час, як, виїхавши на роботу за кордон, наші висококваліфіковані лікарі (інші не приживаються) заповнюють там низькорейтингові вакансії. Тож я впевнений що випадки «втечі» будуть спорадичними, хоча це не означає, що ми відкидаємо можливість додаткової мотивації таких фахівців. До того ж я сподіваюся, що в найближчій перспективі в Україні ситуація зміниться настільки, що лікарю не потрібно буде їхати за «довгим» карбованцем за кордон.

– А як фінансується сам проект?

– Спочатку передбачалися загальні обсяги його фінансування у розмірі 320 млн грн. У 2011 році держава інвестувала у проект 110 млн грн, у 2012 році – ще 379 млн грн. З місцевих бюджетів проект фінансується на 20–30%. Також Фонд Віктора Пінчука інвестує приблизно 100 млн грн. Окрім цього, відпрацьовується питання про окреме державне фінансування на підтримку діяльності перинатальних центрів ІІІ рівня, що дуже важливо для дотаційних регіонів.

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

– З якими ще проблемами стикаєтеся в процесі реалізації проекту?

– Найперше – це мотивація керівництва регіонів до особистої відповідальності за реалізацію проекту на підвідомчих їм територіях. Найкращих результатів досягають саме там, де така відповідальність існує. Частина проблем пов’язана з організацією співпраці органів влади на різних рівнях. Подолати їх допомагає набутий уже досвід. Ми готові поділитися ним із кожним регіоном – на сьогодні вже не існує питань стосовно організації ПЦ ІІІ рівня, на які б ми не знали відповідей.

– Наскільки враховано міжнародний досвід під час формування нової моделі перинатальної допомоги в Україні?

– Починаючи з 2011 року, ми підписали спільний меморандум з 8-ма міжнародними організаціями, які займаються здоров’ям матері та дитини – всі вони підтримали проект, що свідчить про правильність обраного нами шляху. Більшість країн світу почали впроваджувати систему регіоналізації перинатальної допомоги раніше за нас – відтоді показники перинатальних і материнських втрат у них зменшилися в рази. Відмінність моделі в різних країнах лише в деталях – з огляду на адміністративно-територіальний устрій чи організацію системи медичної допомоги. Наприклад, у Німеччині рівень високоспеціалізованої медичної допомоги представлений університетськими клініками, які не «закріплені» територіально. Регіони відрізняються один від одного і за віддаленістю населених пунктів (подекуди доставлення породіллі до ПЦ ІІІ рівня стає головною проблемою). Тож кожна країна враховує свої нюанси, але принципи залишаються незмінними. Я переконаний, що Україна також їх дотримуватиметься. Тільки так ми зможемо позбутися залежності від тягаря високої дитячої та материнської смертності, захворюваності, інвалідності. Я дуже хочу, щоб Україна була залежною лише від великої кількості дитячого сміху і щоб держава переймалася приємними проблемами – будівництвом нових садочків, шкіл, таборів для великої кількості своїх маленьких громадян. Якщо в цьому бажанні об’єднається все суспільство – ми неодмінно подолаємо сьогоднішні проблеми. Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

7

ОХОРОНА МАТЕРИНСТВА Й ДИТИНСТВА

24 серпня 2012 року

ЛIКАРСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ

24 серпня 2012 року

ПРОФЕСІЙНА АВТОНОМІЯ – ЄДНАННЯ ЛІКАРСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ У провідних країнах світу, де громадськість відіграє значну роль в управлінні суспільством, професійне лікарське самоврядування здобуло славу лідера серед громадських інституцій. В Україні, яка має більш як 100-літню історію розвитку загальнолікарського громадського руху, це поки що мрія. Але вже не утопія. Кардинальне реформування системи охорони здоров’я стає лавиною, яка зносить на своєму шляху старі устої і таки змусить передати низку важливих регулятивних функцій системи охорони здоров’я у руки професіоналів. Яким шляхом піде лікарське самоврядування в Україні і чи інтегрується воно у світовий процес єднання «білих халатів» заради майбутнього рідної галузі – про це наша розмова з Президентом Всеукраїнського Лікарського Товариства (ВУЛТ), Головою Громадської Ради МОЗ України Олегом МУСІЄМ.

– У всіх країнах-членах ЄС прийнято закони, які окреслюють основні організаційні засади професійної діяльності лікарів. Українські парламентарі уже не раз ігнорували розгляд такого закону...

– Ставлення до законопроекту «Про лікарське самоврядування» яскраво демонструє дійсне відношення і бажання до змін в існуючій системі охорони здоров’я. Тож чергова ініціатива розробити такий закон і головне – його прийняти стане лакмусовим папірцем того, чи ми на шляху реальних змін, чи знову в полоні гасел.

– Уявімо, що закон прийнято. Чого чекати від нього реально?

– Безумовно позитивних наслідків. Наприклад, децентралізації функцій існуючої адміністративно-командної моделі управління охороною здоров’я і переходу до суспільно-адміністративної моделі; обмеження адміністративного тиску на галузь; контролю з боку професійної корпоративної організації лікарів за рішеннями, які приймають управлінці від охорони здоров’я і водночас участь у прийнятті цих рішень; реального правового, соціального, фінансового і морального захисту лікаря та його професії; зростання якості надання медичної допомоги; значного скорочення тіньового обігу коштів у системі охорони здоров’я тощо. І, як наслідок, унеможливлення кадрового краху, до якого впритул наблизилася існуюча українська система охорони здоров’я, та відродження престижу лікарської професії. Якщо охарактеризувати цей закон однією влучною фразою, то по суті це – звільнення українських лікарів з рабства, в якому вони зараз перебувають!

8

– Якими функціями повинна поділитися держава з лікарським товариством?

– Передусім це участь, як партнера, у визначенні пріоритетів розвитку галузі охорони здоров’я та проведення у ній змін; ведення реєстру лікарів; організація підвищення лікарської кваліфікації та безперервної післядипломної освіти; атестація і сертифікація медичних фахівців, ліцензування лікарської діяльності; обрання головних фахівців із медичних спеціальностей; здійснення контролю за використанням лікарських засобів і медичною рекламою; участь в акредитації медичних практик тощо. Лікарське товариство повинне відігравати провідну роль у системі громадського контролю охорони здоров’я, виконуючи при цьому освітню і юридичну функції. Виступаючи на захист лікарів і пацієнтів, товариство могло б узяти участь у встановленні стандартів у галузі медичної освіти, медичної практики й лікарської етики. Основними обов’язками Товариства могли б стати: виконання регуляторних функцій, забезпечення підготовки необхідної кількості кваліфікованих лікарів, підтримка високого рівня професійних знань, нагородження медичних працівників за особливі заслуги.

– Такі функції виконують Національні самоврядні лікарські організації інших країн?

– Так, звісно є певні відмінності у кожній із країн, але в цілому вони однакові. Адже вже впродовж більш як 60-ти років понад 100 національних лікарських організацій об’єднані у Світове Лікарське Товариство (Всесвітню Медичну Асоціацію) – World Medical Association (WMA). У 2008 році

Україна в особі Всеукраїнського Лікарського Товариства стала повноправним її членом. Тож негоже бути «білою вороною», потрібно прийняти принципи, визнані світом. Виходячи ж зі світового та європейського досвіду, головними завданнями лікарського самоврядування визначено опіку й догляд за належним та сумлінним виконанням лікарської практики; встановлення обов’язкових для всіх лікарів етичних і деонтологічних засад лікарської практики та нагляд за їх дотриманням; охорону самої лікарської практики; інтеграцію лікарського середовища; впровадження політики партнерства між системою охорони здоров’я, лікарями і пацієнтами; вплив на політику охорони здоров’я держави та ефективне використанням ресурсів системи охорони здоров’я; співпрацю з науковими вузькофаховими асоціаціями і товариствами у власній державі та за кордоном.

– А чи не стане «дозвіл» держави на професійну автономію своєрідною спробою скинути із себе тягар суто медичних проблем, а за тим і відповідальність за їх розв’язання? Мовляв, за що боролись...

– Ви ж бачите, у якому жалюгідному стані перебуває зараз уся українська система охорони здоров’я та значимість лікаря у ній. І усе це є наслідком «узурпації» державою влади як над системою, так і над нашою професією. Якщо держава не здатна виконувати невластиві їй функції, думаю, уже давно настав час віддати їх тим, кому вони належать по праву – професіоналам. Як свідчить світовий досвід, уряди розвинених країн не відхрещуються від цих проблем, а, навпаки, усіляко підтримують

розширення повноважень громадськості у справах охорони здоров’я і сприяють розвитку лікарського самоврядування. Міжнародне співтовариство вже давно визнало, що такий шлях обов’язково підвищує довіру суспільства до системи охорони здоров’я і політики держави в цій царині. Баланс інтересів і партнерство між різними учасниками цього процесу (держава-лікар-пацієнт) неодмінно призведе до поліпшення функціонування системи охорони здоров’я в цілому. Адже лікарське самоврядування формує у суспільстві такі цивільно-правові відносини, за яких лікар нестиме персональну юридичну й фінансову відповідальність за результати своєї діяльності перед лікарським товариством, а лікарське товариство – за результати діяльності лікаря перед пацієнтами і державою. Рада Європи пропонує урядам створювати сприятливі юридичні й податкові умови для фінансування і керування професійними медичними організаціями. Крім того, рекомендує, щоб бюджети охорони здоров’я (наскільки це можливо) передбачали статті для підтримки їхньої діяльності.

– Навряд чи це можливо в Україні...

– Особливо, якщо не робити реальних кроків до мети. Нам би нарешті усвідомити, що без децентралізації управління охороною здоров’я, без упровадження дієвого професійного лікарського самоврядування марно очікувати поліпшень у медицині, довіри до неї з боку суспільства, а також соціально-економічного та правового захисту медиків. Діяльність громадськості і її організацій є реальним показником процесу становлення громадянського суспільства, де-

мократизації політичної і соціальної системи держави. І що результативнішою буде їх діяльність, то досконалішим і міцнішим буде громадянське суспільство. Я впевнений – нинішня система охорони здоров’я України поступово перетвориться у систему громадської охорони здоров’я, а співпраця медичної громадськості і громадян задовольнятиме потреби суспільства в якісній медичній допомозі. Єдине бажання – щоб цей час настав якомога швидше.

– Можливо, цей процес прискориться після останніх ініціатив очільників МОЗ та НАМН України щодо запровадження самоврядування лікарської професії?

– Всеукраїнське Лікарське Товариство такі ініціативи вітає, і ми вважаємо, що це яскрава ознака незворотності та невідворотності процесу, який ми започаткували ще 7 років тому. Адже, окрім наших напрацювань, з цього питання інші українському лікарському загалу невідомі. На жаль, ініційований процес поки що відбувається кулуарно. До підготовки чергового законопроекту (чи за останньою інформацією – уже наказу МОЗ, та ще й у терміновому порядку до 1 вересня) не залучено навіть спеціалісти ВУЛТ з їх величезним досвідом, не кажучи вже про звичайних лікарів, які і є основою лікарського самоврядування. Переконаний, що без участі широкого загалу такі ініціативи приречені на несприйняття, а в підсумку – на поразку та дискредитацію. І нічого спільного з міжнародним розумінням і справжнім лікарським самоврядуванням це не матиме. Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

ДЕСАНТ МАЙБУТНЬОГО

В СЬОГОДЕННЯ Це сталося в осередку військової медицини в Києві сто сорок років тому. Видатний хірург С.П. Коломнін, який працював у шпиталі в 1873-1878 роках, уперше у світі застосував тут трансфузію дефібринованої крові, збагнувши, що такий захід нейтралізує несумісність «рідини життя» донора й реципієнта.

1875 року на засіданні товариства лікарів він доповів про такі вдалі переливання у п’яти хворих. Власне, це був дебют інноваційної медицини в Україні. Та як виглядають деякі риси наукової панорами новин у цьому закладі нині?

М.П. Бойчак

Минувши стародавню арку в масивній фортечній брамі, ми потрапляємо на простір, який презентує 22 сучасні клініки Головного військового клінічного госпіталю Міністерства оборони України. Дата на одній із будівель – 1755 – нагадує про вікові традиції установи, про те, що тут розв’язувалися епохальні медичні проблеми й працювали світила лікарювання. Але особливо вражає сьогоднішній день цього госпіталю. Упродовж року тут проходять стаціонарне лікування понад 30 тисяч хворих, а відвідуваність поліклініки перевищує мільйон пацієнтів! Шпиталь – лан активних медичних дій. у 2011 році було, приміром, виконано понад 11 тисяч хірургічних операцій, із них більше половини – високого ступеня складності. Показово, що поряд із контингентами військовослужбовців, приблизно чверть у такому масиві допомоги становлять цивільні особи. З госпіталем у цьому плані співробітничають понад 100 організацій, у тому числі 40 страхових компаній, що свідчить про високий авторитет колективу. По розробках й досягненнях багато відділень і клінік – унікальні наукові плацдарми. Але чим визначається висока результативність зусиль цього авангардного закладу сучасної медицини, у складі якого трудяться понад 40 докторів і кандидатів наук, 160 лікарів вищої категорії, 23 заслужених лікарі України, висококваліфікований медсестринський склад?

– Це насамперед система інноваційних підходів до розв’язання поставлених завдань, що характерно для більшості служб, – каже начальник госпіталю, генерал-майор медичної служби, заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор Михайло Петрович Бойчак. – При цьому керівники відділень чітко розділяють поняття «впровадження» й «інновація». Звичайно ж, впровадження ефективних, перевірених практикою методів лікування та діагностики, уже відомих у медичному світі, варте уваги. Проте вищий пілотаж, безсумнівно, – інноваційні методики, привнесення принципово нових ідей і технологій у клінічну практику, причому часто ексклюзивних. Це – фундамент госпітальної доктрини: працювати на випередження часу.

– Історія госпіталю – по суті, українська медична книга рекордів Гіннеса. Хто сьогодні додає у неї нові сторінки?

– Зупинюся на деяких хірургічних напрямках і професійному рівні їхніх лідерів, – продовжує професор М. Бойчак. – Відділення нейрохірургії активно започатковує інноваційні варіанти лікування, зокрема ендоскопічне видалення внутрішньомозкових, епідуральних й субдуральних гематом (авторські методики начальника клініки нейрохірургії й неврології професора, полковника медичної служби О.Г. Данчина); ендоскопічні операції за патології середньої черепної ямки та гідроцефалії; мікрохірургічне видалення злоякісних й доброякісних пухлин головного та спинного мозку; ендоскопічне видалення міжхребцевих кил. Методики, запатентовані як винаходи, використовувалися в Україні вперше, й дотепер більшість із них реалізуються тільки в нас. Результати цих інноваційних операцій неодноразово доповідалися на міжнародних конгресах, де одержали схвальну оцінку.

– А які інноваційні модифікації застосовуються у вельми затребуваній клініці отоларингології?

– Її науково-практичні розробки, відповідаючи потребам хворих, одночасно стали й предметом запозичення колег у військовій й цивільній медицині. Клініка, якою керує полковник медичної служби В.І. Шербул, уже багато років є піонером в галузі функціональної риносинусохірургії в Україні. Такі ендоскопічні операції робляться тут з 1996 року –вони високоефективні в разі викривлення носової перетинки, втручання на гайморових і лобових пазухах. Виконано тисячі малотравматичних й радикальних операцій. Фахівці клініки провели 10 навчальних курсів з опанування ендоскопічних технологій в ЛОР-клініці, підготовили понад 200 лікарів-отоларингологів нової формації для всіх регіонів України.

– Знаній клініці абдомінальної хірургії, сподіваюся, теж є чим похвалитися?

Точна діагностика – запорука швидкого одужання

Вибір тактики спільною думкою

– Тут виконується найбільша кількість мініінвазивних операцій. Першопрохідником у цій області є начальник відділення ендоскопічної хірургії, кандидат медичних наук, полковник медичної служби В.М. Чернєв, який розпочав виконувати ендоскопічні холецистектомії ще 1994 року. З часом освоєні й стали виконуватися: ендоскопічні апендектомії, лапароскопічні антирефлюксні втручання за кил стравохідного отвору діафрагми, лапароскопічна резекція шлунка, декомпресія товстої кишки в разі обтураційної непрохідності. У цій сфері майстерно трудиться низка хірургів-віртуозів на чолі з професором І.А. Луріним і кандидатом медичних наук А.А. Шудраком. У 2007 році відділення ендоскопічної хірургії було об’єднано із клінікою абдомінальної хірургії і це дало поштовх до впровадження нових технологій. Освоєно проведення біопсії із застосуванням ехоендоскопа з контактним датчиком, що значно поліпшило діагностику пухлин підшлункової залози. Під час видалення поліпів за допомогою допплерографії визначаються судини, що йдуть до новоутвору. Використання новітнього коагулятора у сполученні з ендосонографом для уточнення діаметру й глибини джерела кровотечі дає змогу зупиняти практично будь-які з них. Виконується дистанційна літотрипсія при дуодено­скопії, кріодеструкція пухлин печінки. У 2011 ро­ці під керівництвом кандидата медичних наук О.В. Васильєва організовано відділення хірургічної патології печінки й підшлункової залози, де здійснюються унікальні для України втручання: анатомічні резекції печінки, резекції підшлункової залози, реконструкції магістральних судин, залучених у пухлинний процес.

– А як справи у клініках гінекології та урології?

– Сьогодні в гінекологічній клініці під керівництвом В.В. Бондарчука широко використовуються ендоскопічні методики під час лікування безплідності. До речі, ця клініка – одна з не багатьох в Україні, де застосовуються синтетичні матеріали з метою реконструкції тазового дна в разі нетримання матки. У клініці урології (керівник – кандидат медичних наук, полковник медичної служби С.В. Головко) новаторські підходи були обґрунтовані ще в 70-ті роки, коли доктор медичних наук полковник медичної служби Б.С. Гехман і керівник експериментальної лабораторії госпіталю доктор медичних наук Б.Ш. Лазаретник одними з перших в Україні й у Радянському Союзі почали застосовувати літотрипсію в сечовивідних шляхах за допомогою розробленого в госпіталі апарата «Байкал», де комбінувалися енергії ультразвуку й електрогідравлічного розряду. У 1971 році вперше у світі за допомогою цього апарата був подрібнений камінь у сечоводі. Патенти на

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

«Байкал» придбали Японія, Франція, Англія, США, Німеччина й Іспанія! Сьогодні для лікування сечокам’яної хвороби застосовуються дистанційна й контактна лазерна літотрипсія, оптична уретротомія. Із 2010 року вперше в Україні запроваджено новий метод лікування аденоми передміхурової залози – селективна вапоризація за допомогою «зеленого лазера».

– Мініінвазивні методики активно використовують інші хірургічні клініки: офтальмології, щелепно-лицьової хірургії, ушкоджень, торакальной хірургії. Але сьогодні мало хотіти – потрібно могти й уміти. Госпіталь нині – це й приклад використання новітньої медичної техніки. Як виглядає цей простір?

– Зараз у хірургічних відділень є лапароскопічне приладдя, аргоноплазмені коагулятори, інші сучасні інструменти. Це в досвідчених руках – зброя масового порятунку. Високоінформаційні візуалізувальні комплекси з тривимірним зображенням дають змогу з високою точністю виявляти пухлинні процеси травного тракту на початковому етапі й обирати необхідну тактику лікування. Працюють два магнітно-резонансних томографи, два комп’ютерних томографи, ультразвукові й ендоскопічні прилади, у тому числі безпосередньо у стаціонарних відділеннях. 2011 року відкрите відділення ендоваскулярної хірургії, де виконується стентування коронарних артерій, ендоваскулярні втручання на інших судинних басейнах. Госпіталь – єдина установа в Україні, де вже чимало років успішно застосовується суперселективна інтраартеріальна хіміотерапія в разі раку сечового міхура, прямої кишки, первинних пухлин матки, черезкатетерна хіміоемболізація первинних пухлин печінки. У центрі экстракорпоральної детоксикації (керівник – кандидат медичних наук полковник медичної служби Р.М. Кишко) у 2008 році установлено апаратний комплекс для лікування печінкової недостатності.

– Колись госпіталь відвідав великий хірург на всі часи М.І. Пирогов. У північній напіввежі, де зараз розташована поліклініка, на честь його був улаштований обід, і пролунала промова. Якщо уявити собі, що організатор медичного факультету в Києві, герой Севастопольської оборони знову б побував тут, як ви думаєте, Михайле Петровичу, чи залишився б він задоволеним?

– Я думаю, багато чому він би здивувався, скажімо, електроз’єднанню тканин при операціях, штучній нирці, ендопротезуванню. Адже лікарське кредо наших фахівців звучить так: «Його величність пацієнт, але в XXI столітті». Розмову вів Юрій ВІЛЕНСКИЙ

9

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

24 серпня 2012 року

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ

24 серпня 2012 року

А ТЕРНОПІЛЬЩИН

ПЛОДИ ДРУЖБИ Медицина на селі чомусь довгий час перебувала на узбіччі медичного простору країни. Унаслідок цього мешканці багатьох українських сіл були позбавлені можливості отримати кваліфіковану допомогу фельдшера чи лікаря за місцем проживання. Останнім часом держава все ж звернула увагу на сільську медицину. Не дивно, що й реформу охорони здоров’я розпочали саме з первинної ланки.

них ресурсів. Загалом, важливо, щоб в основу проведення реформ були закладені потреби конкретної громади, населеного пункту.

ВІД СЛІВ ДО СПРАВИ

Тернопільщина не увійшла до пілотних регіонів щодо проекту з реформування, але медики краю не стали чекати і створили власну регіональну концепцію реформування галузі охорони здоров’я, яку схвалили на спільному засіданні колегії Головного управління охорони здоров’я облдержадміністрації та вченої ради Тернопільського медичного університету, обговорили в медичних колективах. Передбачено провести поетапне реформування протягом 2012–2015 років і в такий спосіб забезпечити кожного мешканця якісною, ефективною і доступною медичною допомогою.

У більшості медичних закладів первинного рівня Тернопільської області вже відбулися масштабні зміни..

– Нині при центральних районних та міських лікарнях уже створено 20 центрів первинної медико-санітарної допомоги з найближчою перспективою надання їм юридичного статусу. Минулоріч зміцнили матеріально-технічну базу ФАПів та амбулаторій, оновили 432 ФАПи, у 40 провели ремонти за єврозразком, – розповідає начальник головного управління охорони здоров’я Тернопільської ОДА Михайло Буртняк.

– На сьогодні в 60 медичних установах первинної ланки уже практично завершено ремонтні роботи. Реорганізовано 44 ФАПи, які обслуговують понад тисячу мешканців, в амбулаторії загальної практики–сімейної медицини. Тепер до послуг пацієнтів – 159 таких амбулаторій. Особлива гордість, за словами Михайла Буртняка, спільний проект – навчально-прак-

– Ще на початку роботи було визначено основні принципи реформування системи охорони здоров’я краю з огляду на загальнодержавні положення, але з урахуванням власних підходів до ситуації на місцевому рівні, – розповідає ректор Тернопільського медуніверситету імені І.Я. Горбачевського, член-кореспондент НАМН України, голова постійно комісії Тернопільської обласної ради з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства, голова міжвідомчої комісії з реформування, структуризації медичної галузі та вироблення концепції розвитку охорони здоров’я Тернопільської області, професор Леонід Ковальчук. – Для цього створили міжвідомчу комісію, діяльність якої надзвичайно прозора – кожний крок роботи виважений, уся інформація висвітлюється на університетському веб-порталі у розділі «Медичні реформи». Нині ж усі сили, за словами Леоніда Ковальчука, потрібно сконцентрувати на модернізації первинної ланки, аби населенню забезпечити доступність якісної медичної допомоги, завдяки більш раціональному використанню наяв-

тичні центри первинної медико-санітарної допомоги Тернопільського державного медичного університету. Загалом відкрито 5 навчально-практичних центрів у різних районах області, у перспективі ще два. Це зразки тих, які повинні бути у сільській місцевості. Свого часу медуніверситет звернувся до місцевих сільських громад з пропозицією взяти участь у створенні сільських медзакладів – відгукнулися лише троє сільських голів. А коли відкрилися перші центри – з’явилося чимало охочих. Воно й не дивно, адже ці медзаклади облаштували за усіма вимогами сучасної медицини. Приміром, у Кокошинцях Гусятинського району відкриття центру стало справжнім порятунком для селян. Звикнувши, що у селі меддопомоги годі й шукати, вони й гадки не мали, що отримають медичний заклад європейського рівня. Ошатний двоповерховий будиночок з євроремонтом, який потопає у квітах та зелені – отака тепер у селян лічниця. На першому поверсі кабінет лікаря, де, окрім ліків та інструментів, є новітній електрокардіограф та

ВЛАСНІ ІНІЦІАТИВИ

10

комп’ютер. Стоматологічний кабінет оснащено не гірше, ніж у місті, – сучасна стоматологічна установка, набір інструментів, пломбувальні матеріали. Обладнано центр і сучасними телекомукаційними технологіями, по Skype можна спілкуватися з фахівцями університетської лікарні – за потреби електрокардіограму пацієнта передадуть до Тернополя і проконсультують у режимі online. На другому поверсі — житлова кімната і кухня, є холодна й гаряча вода, душова кабіна. Для тимчасового проживання під час практики студентів-старшокурсників тут створено всі умови. Із ще з одним університетським центром у селі Увисла цього ж району мали нагоду ознайомитися ректори вищих медичних навчальних закладів МОЗ України напередодні спільного розширеного засідання колегії Міністерства охорони здоров’я України та Тернопільської державної адміністрації. Керівники медичних закладів оглянули реконструйований силами університету сільський медичний заклад, поспілкувалися зі студентами та лікарями-інтернами, які проходять там стажування. Ректор ТДМУ, професор Леонід Ковальчук розповів, як запроваджувалися у цьому медичному закладі телекомунікаційні технології. Учасники делегації спостерігали, як діє електронний запис на консультацію чи обстеження до фахівців районних та обласних лікувально-профілактичних закладів. «Це унікальний досвід для України», – одностайно дійшли висновку учасники делегації, а директор Департаменту лікувально-профілактичної допомоги МОЗ України Микола Хобзей зазначив, що саме такі медичні заклади мають надавати допомогу мешканцям села. «Цей досвід медицини Тернопільщини є надзвичайно цінним і, на мою думку, мав би поширюватися по всій Україні. А ще ми побачили гармонійні партнерські взаємини Тернопільського медичного університету та управління охорони здоров’я краю, які, завдячуючи їх очільникам, можна вважати зразковими», – зауважив він. Варто відзначити й те, що із започаткуванням сімейної медицини розширилися й функції сільських лікарів. На базі Тернопільського медуніверситету в рамках спільної угоди проходять системну перепідготовку за шестимісячною програмою дільничні терапевти та педіатри. Протягом 2011–2012 років пройшли спеціалізацію 23 лікарі, після закінчення інтернатури стали до роботи 58. Нині в області працює 472 сімейних лікарі, 2–3 роки тому їх було удвічі менше! За цим параметром Терно-

пільщина посідає 5 місце у державі, зазначає Михайло Бортняк, це доволі непоганий результат.

СПІЛЬНИМИ ЗУСИЛЛЯМИ Партнерські стосунки поєднали діяльність ТДМУ та управління охорони здоров’я і в освоєнні єдиного телекомунікаційного простору. Нині у медзакладах Тернопільщини втілюється система електронного запису на консультацію чи обстеження до фахівців лікувальнопрофілактичних закладів, установ приватної медицини. Завдячуючи єдиній електронній медичній системі, пацієнт зможе самостійно обрати фахівця у тій чи іншій лікарні, а також день та годину прийому. Щодо спеціалізованих закладів охорони здоров’я, то й тут помітні реальні позитивні зміни. Зараз в університетській лікарні за участі медуніверситету ведеться будівництво лабораторного корпусу, в обласному онкологічному диспансері добудовують та реконструюють поліклінічне відділення. Є сподівання, що уже найближчим часом його оснастять такою необхідною сучасною діагностичною та лікувальною апаратурою. За рахунок коштів мецената Дмитра Фірташа успішно йде добудова та реконструкція Заліщицької ЦРКЛ. Це буде одна з найкращих лікарень у державі з найсучаснішим обладнанням. Майже у кожному районі нині проводять капітальні ремонти відділень. Щодо оснащення таких лікарень сучасним медичним обладнанням, то уже цього року за державні кошти закуплять 2 рентгенапарати, 6 УЗД-установок. Є домовленості із фондом Рината Ахметова щодо придбання гамма-терапевтичного комплексу вартістю 10 мільйонів гривень. Продовжується співпраця з приватним бізнесом і вже цього року в планах відкрити кабінет МРТ на базі університетської та обласної психоневрологічної лікарень. У ініційованому Президентом України національному проекті «Нове життя» Тернопілля також бере участь, зокрема розпочато реконструкцію обласного перинатального центру «Мати і дитина». У другому півріччі цього року держава інвестує в цей медичний заклад 37 мільйонів гривень. За словами Михайла Буртняка, 12 мільйонів планують витратити на обладнання, решту коштів – на облаштувальні роботи. Це дасть можливість поставити медицину материнства та дитинства на новий, якісно вищий рівень. Лариса ЛУКАЩУК, власкор «ВЗ»

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

24 серпня 2012 року

НОВЕ СЛОВО В ОРТОПЕДІЇ

Запорізькі ортопеди і травматологи ефективно застосовують і розвивають передовий досвід австрійських колег із застосування малоінвазивних ендоскопічних операцій. На IV міжнародному у к ра ї нс ько -а вс т рі йс ько му симпозіумі «Актуальні питання ортопедії та спортивної травми», який відбувся в Запоріжжі, вітчизняні та зарубіжні спеціалісти оприлюднили свій унікальний досвід впровадження новітніх технологій у лікуванні

пацієнтів із захворюваннями суглобів, зі спортивними травмами та їх наслідками. Захід, який організували і провели під патронатом голови Запорізької обласної державної адміністрації Олександра Пеклушенка клініка ортопедії, артрології і спортивної травми Запорізької обласної клінічної лікарні, кафедра травматології та ортопедії Запорізького державного медичного університету і світовий лідер із виробництва ін-

КІРОВОГРАДЩИНА

струментарію для артроскопії – фірма «АРТРЕКС», об’єднало фахівців із України, Австрії і Росії. У заході взяли участь всесвітньо визнані авторитети в галузі ортопедії і травматології: Микола Корж, голова асоціації травматологів-ортопе дів України, директор Харківського інституту патології хребта і суглобів, професор; Веніамін Орлянський, лікар відділу ортопедії та спортивної травми Віденської приватної клініки, професор (Австрія); Карл Петер Бенедетто, один із президентів Європейської (ESSKA) асоціації спортивної травматології, хірургії колінного суглоба та артроскопії, професор (Австрія); Рудольф Шабус, дійсний член Міжнародної (ISAKOS) і Європейської (ESSKA) асоціацій спортивної травматології, хірургії колінного суглоба та артроскопії, професор (Австрія); доктори Маттіас Андерл і Яне Хосевар, представники фірми АР-

ТРЕКС (США) – всесвітнього лідера на ринку інструментів та обладнання для артроскопічної ортопедії.

– Запорізькі колеги демонструють високий рівень професійної підготовки, також тут докладають усіх зусиль, щоб забезпечити пацієнтам належну спеціалізовану допомогу, застосовуючи сучасні технології та інструментарій. Зокрема, місцева клініка ортопедії, артрології і спортивної травми обладнана відповідно до вимог сучасних європейських стандартів, – так оцінив досягнення українських фахівців професор Рудольф Шабус. – І незважаючи на те, що австрійські фахівці мають трохи більше можливостей, нам цікаво й корисно обмінюватися досвідом із українськими колегами. У рамках симпозіуму австрійські фахівці представили свої розробки з автопластики задньої хрестоподібної зв’язки (проф. Г. Шабус), визначили показання та роль

комп’ютерної томографії у разі переломів плато великогомілкової кістки (проф. К. Бенедетто), розповіли про спеціальні інструменти й імплантати для артроскопії тазостегнового суглоба (доктор М. Андерл) і застосування артроскопії під час лікування тенісного зап’ястка (проф. В. Орлянський), а також подали ряд пропозицій щодо вирішення інших важливих ортопедичних проблем. Своєю чергою українські фахівці поділилися своїми досягненнями в тактиці лікування хвороби Хадлунда (П.В. Нікітін, М.М. Риган, Київ), у діагностичній та лікувальній тактиці в разі порушень рівноваги надколінка (проф. І. Зазірний, Київ). А російські – досвідом проведення операції Латарже під артроскопічним контролем (А. Міленін, Москва). Олена ПЕТРЕНКО, власкор «ВЗ»

ВОЛИНЬ

­

МЕДИЧНА ГАЛУЗЬ ЛІКУВАТИМУТЬСЯ БЕЗПЛАТНО КРЕМЕНЧУКА ОНОВЛЮЄТЬСЯ Останнім часом матеріально-технічна база медичної галузі Кременчука значно поліпшилася. Було проведено капітальні ремонти та переоснащення медичною апаратурою і меблями педіатричного відділення молодшого віку міської дитячої лікарні, пологового відділення міської лікарні №2, неврологічного й отоларингологічного відділення Першої міської лікарні, відділення для лікування учасників ліквідації аварії на ЧАЕС міської лікарні №5 тощо. Помітною подією у місті було переведення Кременчуцького обласного онкологічного диспансеру в реконструйоване та капітально відремонтоване приміщення міської лікарні №1 імені О.Т. Богаєвського та забезпечення його сучасною медичною апаратурою й інструментарієм. Продовжується оновлення лікувально-профілактичних закладів міста і сьогодні. Так, нещодавно після капітального ремонту і переоснащення було відкрито відділення анестезі-

ології та інтенсив­ ної терапії міської дитячої лікарні, на ремонт і рекон­ст­­ру­кцію якого використано майже 1 млн гривень бюджетних коштів. Новітня апаратура дає змогу надавати кваліфіковану медичну допомогу дітям з першого дня життя, самопочуття маленьких пацієнтів лікар може контролювати за допомогою великого монітора, встановленого в ординаторській, зображення на який виведено з палат, процедурної та інших кабінетів. Відділення розраховане на 6 ліжок, але за потреби їхню кількість можна збільшити удвічі й надавати висококваліфіковану допомогу не лише маленьким кременчужанам, а й їхнім ровесникам із Комсомольська та кременчуцького регіону. Анатолій СЕРБІН, завідувач інформаційноаналітичного відділення відділу охорони здоров’я виконкому Кременчуцької міської ради

Наприкінці липня у приміщені Волинської обласної клінічної лікарні відбулося підписання Меморандуму про співпрацю між Національною академією медичних наук України та Волинською обласною державною адміністрацією. Основна мета цієї спів­ праці – забезпечення рівноправного й справедливого доступу громадян до медичних послуг у наукових установах НАМН України.

Згідно з цим документом Національна академія медичних наук України зобов’язується надавати населенню Волинської області високо­ спеціалізовану медичну допомогу в 28 наукових установах НАМН за рахунок коштів Державного бюджету в межах видатків, передбачених НАМН України на відповідний рік, без будь-яких додаткових витрат з боку Во-

линської області. Відбирати й направляти волинян на лікування будуть медичні установи області. За словами президента Національної академії медичних наук України Андрія Сердюка, під цю програму мають потрапити лише ті люди, які насправді цього потребують. А саме 973 хворих. Ірина СТЕПАНЯН, власкор «ВЗ»

ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

АНАЛІЗИ – УДВІЧІ ШВИДШЕ На Дніпропетровській обласній станції переливання крові встановлено два автоматизованих аналізатора закритого типу «Архітек-2000». Завдяки цим апаратам удвічі збільшена швидкість перевірки якості донорської крові, яка терміново необхідна пацієнтам лікарень та пологових будинків. Раніше на Станції переливання крові використовувалися апарати-напівавтомати і час проведення аналізу сягав 6 годин. На новому апараті за три години роботи можливо комп-

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

лексно дослідити кров 50 донорів. Забезпечується постійний доступ до зразків, реактивів і витратних матеріалів, що дає можливість у разі необхідності зупиняти роботу аналізатора та долучати до дослідження нові

зразки. Це також прискорює проведення аналізів. Система «Abbot Architect» розроблена для виконання автоматичних імунологічних досліджень, завдяки чому мінімізується вплив людського фактора на результат аналізу. До лікувальних закладів потрапляють тільки ті зразки крові, що відповідають усім вимогам до їх якості.

УПРАВЛІННЯ ПРЕСИ ТА ІНФОРМАЦІЇ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОДА

11

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ

ЗАПОРІЖЖЯ

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ

24 серпня 2012 року

ДОНЕЧЧИНА

ГРАВІТАЦІЯ «ОПЕРУЄ» КРОВ

Лікар І.Ю. Кнуров

До складу Донецького регіонального центру охорони материнства і дитинства, який отримав нещодавно статус перинатального центру III рівня, входить унікальне відділення гравітаційної хірургії крові. За вісімнадцять років його існування тут зроблено 60 тисяч операцій із корекції складу крові та проліковано 20 000 пацієнтів. Центр цей для шахтарського міста – не новинка. Будучи клінічною базою Донецького національного медичного університету імені М. Горького, центр, який очолював член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор Володимир Чайка, нині – найавторитетніша в країні школа з надання висококваліфікованої спеціалізованої

допомоги жінкам та новонародженим. У клініці проводиться більш як 4 тисячі пологів на рік, близько 5 тисяч великих і малих гінекологічних операцій. За рік тут надають допомогу понад 9000 хворим із різною акушерсько-гінекологічною та екстрагенітальною патологією в умовах стаціонару і більш як 100 тисячам – в амбулаторних умовах. Відкриття при центрі відділення гравітаційної хірургії крові 18 років тому було черговою інновацією Володимира Чайки. До речі, подібні відділення в багатопрофільних лікарнях при реанімаційних відділеннях України – не рідкість. Рідкість те, що таке відділення служить родопомочі, збереженню здоров’я жінки і дитини. Це перше відділення даного профілю у складі родопомічної установи третього рівня акредитації. Як гравітація «оперує» кров? Існує кілька методик очищення крові, які принципово відрізняються один від одного: фільтраційні технології та центрифужні, за яких під впливом сил гравітації цільна кров розділяється на компоненти. Власне, ця технологія і отримала назву «гравітаційна хірургія крові», найпоширенішим методом якої став плазмаферез. У перекладі з грецької «аферез» – видалення. Причому, видалення

вибіркове. Це коли з організму разом із плазмою видаляються надмірні фізіологічні та патологічні продукти. Загалом, усе по Гіппократу, якому належать слова: «Медицина – поповнення і позбавлення. Позбавлення від усього того, що надмір, і поповнення того, чого бракує».

– Впливаючи на кров, коректуючи внутрішнє середовище, ми впливаємо і на весь організм, – каже завідувач відділення гравітації хірургії крові Ігор Кнуров.

– Мембранний плазмаферез – процедура абсолютно безболісна і досить комфортна. Під час неї пацієнт може читати, дивитися телевізор або навіть спати. Спосіб настільки щадний, що його широко використовують для лікування немовлят. У середньому сеанс триває до 1,5 години, після чого пацієнт може повернутися до звичних справ. За час однієї процедури очищається 25–30% плазми, яка найчастіше і є «винуватицею» багатьох проблем. Гравітаційними методами лікують безліч хвороб матері та дитини – від захворювань щитоподібної залози до алергії, від генітальних інфекцій до автоімунних розладів. Із подібними патологіями у відділення гравітаційної хірургії крові Центру звертаються пацієнти з усієї країни. Якщо у звичайних багатопрофільних

Акушерка О.В. Кашнікова

лікарнях «очищенням» крові займаються, як правило, анестезіолог, то в перинатальному центрі – акушери-гінекологи з відповідною підготовкою та рівнем кваліфікації, що дає змогу успішно надавати допомогу і жінкам, і новонародженим малюкам. Як любить повторювати керівник перинатального центру Володимир Чайка, якщо не все гаразд зі здоров’ям у жінки, чекай проблем і зі здоров’ям у дитини. Впровадження нових технологій на третьому рівні акредитації вимагало нового і сучасного обладнання, відсутність якого дискредитувало б саму ідею перинатального центру. Відділення

традиційної хірургії теж отримало все необхідне – від «штучної нирки» до апарату для реінфузії. Дорого? Так, але сама думка про окупність у даному випадку блюзнірська, адже мова йде про врятовані життя. Хоча слід зауважити, що один сеанс лікування у відділенні гравітаційної хірургії крові за мірками країн Західної Європи коштує до півтори тисячі євро...

– Звичайно ж, гравітаційна хірургія крові – не монолікування, – продовжує Ігор Кнуров. – Ми всі працюємо на єдиний результат. І це теж перевага перинатальних центрів. Микола СТОЛЯРОВ, для «ВЗ»

МИКОЛАЇВЩИНА

НОВІ МЕДИЧНІ КАРЕТИ 17 серпня лікувальні заклади Миколаївщини отримали 21 автомобіль «УАЗ» для надання вчасної та якісної допомоги жителям області. Першу закупівлю 46 автомобілів швидкої медичної допомоги здійснено в серпні, їх розподіл проводився з урахуванням відкриття 43 пунктів тимчасового базування швидкої медичної допомоги,

12

кількості населення та результатів інвентаризації. Нові машини відправляться в райони області та м. Первомайськ, один автомобіль залишать у Миколаєві. Ще 22 автомобілі заклади охорони здоров’я області отримають протягом вересня-жовтня нинішнього року – процедуру закупівлі автомобіля «Газель» класу «В» вже розпочато.

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

ХМЕЛЬНИЧЧИНА

ДОВГООЧІКУВАНИЙ ПОДАРУНОК Напередодні Дня Незалежності України хмельничани отримали подарунок – завдяки масштабному проекту Фонду Р. Ахметова «Розвиток України» Хмельницький став четвертим обласним центром Західної України, де встановлено сучасний комп’ютерний томограф для діагностики та планування якісної променевої терапії. У рамках згадуваного проекту Фонду «Рак виліковний. Своєчасна діагностика та лікування онкологічних захворювань» дороговартісне обладнання, встановлене в обласному онкодиспансері, допоможе зменшити ризик онкозахворювань, адже хворобу, виявлену на ранніх стадіях, можна вилікувати, а отже, подовжити людське життя.

– Сьогодні знакова подія для жителів Хмельничини. В області втілюється чимало проектів, розвивається і державно-приватне партнерство, результатом якого є нинішня презентація комп’ютерного томографа, – зазначив В. Ядуха, голова Хмельницької ОДА. – Ми стали на крок ближчі до світових стандартів надання медичної допомоги онкологічним хворим області.

Медична галузь була і залишається пріоритетною для влади. За останні два роки на поліпшення матеріально-технічної бази медичних закладів Хмельниччини було спрямовано понад 50 млн грн. Відновлено будівництво та реконструйовано низку лікувальних установ, і ми плануємо не зупинятися на досягнутому. Голова ОДА подякував керівникові проекту Вікторії Миколаюк за вагомий внесок Фонду «Розвиток України» у скарбницю здоров’я нації. Зі свого боку, обласна влада ви-

конала свою частину зобов’язань, виділила кошти для приведення у відповідність із вимогами проекту приміщення, де встановлено томограф. Вартість апарата – 5,6 млн грн. Фахівці вже оцінили технічні переваги комп’ютерного томографа: високоякісне зображення за суттєвого зниження рентгенівського опромінення. За зміну сканер здатен обстежити від 15 до 17 пацієнтів. За допомогою апарата лікарі зможуть проводити планування для променевої терапії, здійснювати діагностичне обстеження всього тіла,

сканувати легені в режимі синхронізації з диханням та проводити сканування пацієнта в багатьох положеннях. Під час презентації комп’ю­ терного томографа прозвучали цифри, які змушують задуматися. За інформацією ВООЗ, рак посідає друге місце за смертністю серед жителів планети після серцевосудинних патологій. 53% всіх випадків онкозахворювань і понад 60% смертей від онкопатологій припадає на країни з низьким і середнім рівнем економічного розвитку – Україна також входить у цей список. За даними МОЗ України, за останні 5 років рівень захворюваності на рак збільшився на 2,4% і продовжує зростати. На Хмельниччині щодня реєструють 13 випадків виявлення онкозахворювання та 7 смертей від раку. Нині кількість онкологічних хворих, що перебувають на диспансерному обліку в області, становить майже 27 тис. осіб, тобто 1 онкологічний хворий на 50 жителів краю. Все це вказує на те, що слід докласти значних зусиль у профілактиці злоякісних новоутворень, ранній діагностиці,

впровадженні нових лікувальних технологій, психологічній підтримці пацієнтів, підвищенні якості життя. Головний лікар хмельницького онкологічного диспансеру Л. Бриндіков заявив, що про подібне обладнання його підопічні могли лише мріяти. Тепер лікарі зможуть надавати медичну допомогу на рівні світових стандартів, а пацієнтам для її отримання не треба їхати далі обласного центру. Надсучасне обладнання виведе роботу обласного онкодиспансера на якісно новий рівень і допоможе врятувати не одне життя. Під час презентації представник Фонду Р. Ахметова «Розвиток країни» В.Миколаюк передала Л. Бриндікову сертифікат на 3 роки гарантії дороговартісного апарата, на витратні матеріали та сертифікат на 600 обстежень пацієнтів – до кінця 2012 року хмельничани можуть пройти обстеження на новому комп’ютерному томографі безкоштовно. Неоніла ЯНІЦЬКА, прес-секретар Хмельницького обласного Центру здоров’я

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖСАНЕПІДСЛУЖБИ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ ОГОЛОШУЄ КОНКУРС НА ЗАМІЩЕННЯ ВАКАНТНИХ ПОСАД: ✓ НАЧАЛЬНИК УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ДЕРЖСАНЕПІДНАГЛЯДУ. Вимоги до претендентів: особи, які є громадянами України; досконало володіють державною мовою; мають повну вищу освіту (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки «Медицина», спеціальність «Медико-профілактична справа», спеціалізація та кваліфікаційна категорія не нижче I категорії за фахом «Організація і управління охороною здоров’я» та «Гігієна, санітарія, епідеміологія» з відповідною спеціалізацією та кваліфікаційною категорією не нижче I категорії. Стаж роботи в державній службі з організації та управління охороною здоров’я та гігієна, санітарія, епідеміологія не менше 5 років по кожному розділу; знання основних принципів роботи на комп’ютері та відповідних програмних засобів. ✓ НАЧАЛЬНИК ТА ГОЛОВНИЙ СПЕЦІАЛІСТ САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНОГО ВІДДІЛУ. Вимоги до претендентів: особи, які є громадянами України; досконало володіють державною мовою; мають повну вищу освіту (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки «Медицина», спеціальність «Медико-профілактична справа», спеціалізація за фахом «Гігієна, санітарія» (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Стаж роботи за фахом не менше 3 років; знання основних принципів роботи на комп’ютері та відповідних програмних засобів. ✓ НАЧАЛЬНИК ТА ГОЛОВНИЙ СПЕЦІАЛІСТ ЕПІДВІДДІЛУ. Вимоги до претендентів: особи, які є громадянами України; досконало володіють державною мовою; мають повну вищу освіту (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки «Медицина», спеціальність «Медико-профілактична справа», спеціалізація за фахом епідеміологія (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Стаж роботи за фахом не менше 3 років; знання основних принципів роботи на комп’ютері та відповідних програмних засобів. ✓ ЗАВІДУВАЧ СЕКТОРА, ГОЛОВНИЙ БУХГАЛТЕР ТА ГОЛОВНИЙ

СПЕЦІАЛІСТ СЕКТОРА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ФІНАНСОВОЕКОНОМІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ. Вимоги до претендентів: особи, які є громадянами України; досконало володіють державною мовою; мають повну вищу освіту (спеціаліст, магістр) за спеціальностями галузі «Державне управління», «Облік, аудит»; або фінансова чи економічна освіта; стаж роботи для завідувача сектора – на державній службі, за фахом та на керівних посадах не менш як 3 роки або стаж роботи за фахом у державних закладах та установах; для головного спеціаліста – за фахом у державній службі на посаді провідного спеціаліста не менше 2 років або стаж роботи за фахом у інших сферах не менше 2 років; знання основних принципів роботи на комп’ютері та відповідних програмних засобів. ✓ ЗАВІДУВАЧ СЕКТОРА ТА ГОЛОВНИЙ СПЕЦІАЛІСТ СЕКТОРА КАДРОВОЇ РОБОТИ, ЗАПОБІГАННЯ ТА ВИЯВЛЕННЯ КОРУПЦІЇ. Вимоги до претендентів: особи, які є громадянами України; досконало володіють державною мовою; мають повну вищу освіту; для завідувача сектора – юридичну освіту; стаж роботи для завідувача сектора – на посадах у кадрових службах державних або приватних закладів; знання основних принципів роботи на комп’ютері та відповідних програмних засобів. ✓ ЗАВІДУВАЧ СЕКТОРА ТА ГОЛОВНИЙ СПЕЦІАЛІСТ СЕКТОРА ДОКУМЕНТАЛЬНОГО ТА ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ. Вимоги до претендентів: особи, які є громадянами України; досконало володіють державною мовою; мають повну вищу освіту; стаж роботи в державних органах або закладах не менше 2 років або стаж роботи в інших сферах не менше 2 років; знання основних принципів роботи на комп’ютері та відповідних програмних засобів. ✓ ЗАВІДУВАЧ ТА ГОЛОВНИЙ СПЕЦІАЛІСТ СЕКТОРА ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ. Вимоги до претендентів: особи, які є громадянами України; досконало володіють державною мовою; мають повну вищу освіту (спеціаліст, магістр) за спеціальностями галузі «Державне управління» або юридична освіта; стаж роботи для завідувача за фахом на держав-

ній службі або стаж роботи в інших сферах не менше 3 років; для головного спеціаліста – за фахом на державній службі не менш як 1 рік або за фахом в інших сферах не менш як 2 роки; знання основних принципів роботи на комп’ютері та відповідних програмних засобів. ✓ НАЧАЛЬНИК ВІДДІЛУ НА ЗАЛІЗНИЦІ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖСАНЕПІДСЛУЖБИ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ, ГОЛОВНИЙ ДЕРЖАВНИЙ САНІТАРНИЙ ЛІКАР ЗАЛІЗНИЦІ. Вимоги до претендентів: особи, які є громадянами України; досконало володіють державною мовою; мають повну вищу освіту (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки «Медицина», проходження інтернатури за однією зі спеціальностей медико-профілактичного профілю зі спеціалізацією «Організація і управління охороною здоров’я»; підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за лікарською спеціальністю на посадах керівників закладів державної санітарно-епідеміологічної служби або їх структурних підрозділів та за фахом «Організація і управління охороною здоров’я» не менше 3 років, досвід роботи щодо управління персоналом. Знання основних принципів роботи на комп’ютері та відповідних програмних засобів. ✓ ГОЛОВНИЙ СПЕЦІАЛІСТ ВІДДІЛУ НА ЗАЛІЗНИЦІ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖСАНЕПІДСЛУЖБИ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ. Вимоги до претендентів: особи, які є громадянами України; досконало володіють державною мовою; мають повну вищу освіту (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки «Медицина», спеціальність «Медико-профілактична справа», спеціалізація за фахом «Санітарія, гігієна, епідеміологія» (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Стаж роботи за фахом не менше 2 років; знання основних принципів роботи на комп’ютері та відповідних програмних засобів.

Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають до конкурсної комісії заяву про участь у конкурсі; заповнену особову картку (форма П-2ДС) із відповідними додатками; 2 фотокартки розміром 4 х 6 см; декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру; належним чином завірені копії документів про освіту, підвищення кваліфікації; 1, 2, 11 сторінок паспорта громадянина України; документів про надання пільг; військового квитка (для військовозобов’язаних); трудової книжки. Строк прийняття документів – протягом 30 календарних днів після опублікування оголошення.

Документи приймаються за адресою: 03049 м. Київ, вул. Фурманова, 3/8, кімн. 1. Телефон для довідок: (044) 465 06 41.

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

13

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ

24 серпня 2012 року

ХЕРСОНЩИНА

НАРОДЖЕННЯ

СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ Фото автора

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ

24 серпня 2012 року

Сімейна медицина зробила перші кроки в Херсоні весною 2001 року завдяки головному лікарю КЗ «Херсонська міська клінічна лікарня», заслуженому лікарю України, почесному громадянину Херсона Євгену Євгеновичу Карабелешу. У IV Таврійському спальному мікрорайоні, після реконструкції колишньої трикімнатної квартири на першому поверсі житлового будинку було відкрито амбулаторію загальної практики-сімейної медицини, розраховану на обслуговування 5 тис. мешканців. Згодом з’явилося відділення сімейної медицини в районній поліклініці. Але керівництво лікарні шукало можливості поширити нову модель медичного обслуговування, а саме створити поліклініку сімейної медицини.

Ольга ВОЛКОВА, завідувач поліклініки сімейної медицини, головний позаштатний фахівець управління охорони здоров’я Херсонської ОДА

НАЙБІЛЬШ ВДАЛА МОДЕЛЬ У 2007 році за рішенням сесії Херсонської міської ради введено в експлуатацію єдину на півдні України поліклініку сімейної медицини, потужністю 250 відвідувань на день. Медичний заклад нового типу очолила Ольга Волкова – випускниця Кримського медичного інституту імені С.І. Георгієвського, що працювала сім років лікарем-терапевтом у поліклініці №1, а у 2004 році пройшла курси спеціалізації із сімейної медицини. Але одна справа теорія, інша – практика. Бойове хрещення Ольга Леонідівна отримала саме у поліклініці сімейної медицини, адже починати довелося з нуля. Минуло п’ять років з того часу, і досвід роботи поліклініки вказує на те, що саме така модель є найбільш вдалою для міста,–і з економічного, і з адміністративного, і з медико-соціального боку. Поліклініка має майже все необхідне для надання якісної медичної допомоги мешканцям Таврійского мікрорайону, де проживають близько 70 тис. населення. Вона займає два поверхи багатоповерхівки: там розташо-

14

вано два відділення–діагностичне (флюорографічний кабінет, клінічна лабораторія, кабінети онкоогляду, функціональної діагностики, УЗД) та лікувально-профілактичне (3 кабінети прийому сімейних лікарів, хірургічний блок, денний стаціонар на 6 ліжок, маніпуляційний кабінет). Поліклініка має локальну комп’ютерну мережу, забезпечена телефонним зв’язком та автомобілем. Медичну допомогу на засадах сімейної медицини в поліклініці отримують близько 19 тис. мешканців Таврійського мікрорайону, з них 5,5 тис. дітей віком з народження. Організовано 10 сімейних дільниць, на яких працюють 7 лікарів та 8 медичних сестер. Усі лікарі та медичні сестри атестовані та мають відповідну кваліфікаційну категорію. Невідкладна допомога пацієнтам надається вдома протягом усього робочого дня. Районні фахівці поліклініки проводять планові тренінги для сімейних лікарів з відпрацювання практичних навичок з неврології, отоларингології, офтальмології тощо. Лікарі Херсона постійно вчаться, у тому числі уважно вивчають досвід розвинених країн. Аналізуючи тенденції розвитку первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) на засадах сімейної медицини на Заході, звернули увагу, що там практикується об’єднання декількох сімейних амбулаторій. Сімейні лікарі укладають договори з вузькими спеціалістами та педіатрами, закуповують діагностичну апаратуру. Це, практично, і є створенням невеликої поліклініки, тобто такої поліклініки, яка в Херсоні діє вже 5 років.

ЗДОБУТКИ І ПРОБЛЕМИ Управління охорони здоров’я облдержадміністрації затвердило завідувача поліклініки Ольгу

Волкову її головним позаштатним фахівцем зі спеціальності «загальна практика-сімейна медицина». Це – велика відповідальність. В області діють 110 закладів сімейної медицини: 74 амбулаторії, 4 поліклініки з дільницями, 6 поліклінік з відділеннями, поліклініка сімейної медицини – всього 207 дільниць. Медичну допомогу на засадах сімейної медицини отримують понад 70% сільського і 27% міського населення. З огляду на свій досвід, Ольга Леонідівна робить висновок: ПМСД має бути максимально доступною, безоплатною, бо «економічна недоступність» і є основною причиною занедбаних станів здоров’я, пізнього звернення до лікаря. Але недорога ПМСД не має права бути низькотехнологічною та примітивною. Завдяки розвитку якісної ПМСД на Херсонщині досягнуто певних результатів: – зменшилась кількість госпіталізацій до клінік вторинного та третинного рівнів з 2,2% у 2010 році до 1,8% у 2011 році; – протягом 3-х останніх років постійно знижується кількість інсультів та інфарктів; – майже на 37% зменшилась кількість звернень до вузьких спеціалістів; – кількість викликів швидкої допомоги стала менше на 15%; – на 24% зросла кількість звернень до сімейного лікаря з профілактичною метою. Але не варто зупинятися на досягнутому – для подальшого покращення якості надання медичної допомоги на засадах сімейної медицини необхідно розв’язати ряд проблем. Основною з них є укомплектованість сімейними лікарями, яка по Херсонській області становить 68%, з них більше половини – люди пенсійного та передпенсійного віку. На засадах сімейної медицини отримують медичну допомогу майже половина мешканців

Відкриття поліклініки сімейної медицини. Справа – мер Херсона Володимир Сальдо. В центрі – головний лікар, заслужений лікар України, почесний громадянин Херсона Євген Карабелеш (2007 р., фото з архіву автора)

області, а хто ж буде надавати медичну допомогу решті? Потребує розв’язання питання державного фінансування первинної спеціалізації лікарів, враховуючи, що за мінімальної заробітної плати лікар не в змозі отримувати її за власні кошти. Якщо протягом 10 років підготовка сімейних лікарів здійснювалась в основному за рахунок спеціалізації терапевтів і педіатрів, які працюють, то в майбутньому необхідно зробити акцент на випускників медичних університетів. Для цього цілеспрямовано проводити відбір випускників середніх шкіл для вступу в медичні університети за кошти державного бюджету. Багато в області зроблено з реформування сестринської справи. Сімейна медична сестра є партнером лікаря, його помічницею. Враховуючи, що сестра розв’язує багато питань на дільниці та 50% робочого часу витрачає на роботу з документацією, необхідно, щоб співвідношення «лікар-медична сестра» складало не менше ніж 1:3. А для підготовки такої кількості середніх медичних працівників, варто створити в медичних коледжах відділення сімейних медичних сестер. Відсутні чіткі регламентуючі та правові документи щодо відносин між сімейним лікарем та пацієнтами, між пацієнтом та державою, між лікарем та державою. Згідно з чинними наказами, сімейному лікарю залишили обсяг роботи дільничного терапев-

та й додали ще роботу дільничного педіатра, а також деяких вузьких спеціалістів. І це за відсутності матеріальних стимулів і правового забезпечення. При цьому збережена обліково-звітна документація радянського періоду, а також численні інструкції, які діяли з тих часів і залишаються чинними досі. Дуже сумнівно, що з таким багажем нинішній сімейний лікар зможе успішно увійти в страхову медицину.

НАЙБЛИЖЧІ ПЛАНИ Управління охорони здоров’я облдержадміністрації при підтримці місцевої влади серйозно готується до реалізації медичної реформи в регіоні. Згідно з розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації №134 від 23.02.2012 р. «Про модернізацію мережі закладів охорони здоров’я області, що надають первинну медичну допомогу» перший етап реформування медичної галузі вже проведено. У 2012 році планується створити ще 22 центра ПМСД та 53 амбулаторії загальної практики-сімейної медицини. «Виконуючи Національний план дій щодо реформування, ми не дублюємо пілотні регіони, а працюємо паралельно, враховуючи особливості нашої області»,– зазначив начальник управління охорони здоров’я ОДА Віктор Короленко. Зоя ДЕМЧЕНКО, власкор «ВЗ»

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

БУТИ ЧИ НЕ БУТИ? рвня

1 че

ТИ РЮ? У Б ИМ ЛІКА

ЯК ЕЙНОМУ

Чи є підстави вважати, що впровадження інституту сімейної медицини зробить медичну допомогу в нашій країні більш якісною і доступною? На мою думку – так, і я спробую це довести. Зазвичай ті, хто підтримує сімейну медицину, вбачають переваги в тому, що сімейний лікар лікуватиме всіх членів сім’ї; спостерігатиме пацієнта протягом багатьох років; економитиме його час на візити до «вузьких» спеціалістів. Однак це не зовсім так. Незадовільний стан медичної допомоги зумовлений аж ніяк не тим, що дільничний терапевт не лікує всю сім’ю вдома або що він не спостерігає пацієнта протягом десятків років. А «вузькі» фахівці, до речі, все одно будуть потрібні. Втім впровадження сімейної медицини та її розумна організація можуть принципово поліпшити стан справ. ЙК НИ СІЙ СК У ДИ

Л УБ

ку

2 ро

201

СІМ

Й: ДУТИ » ИН НА КУ ШЛЯХУ Т Н Я Т КОС А ПОЧАТ «МИ Н

и сірії, кол ціспе булато иву ам додаткові якості уть колект ть у аніаці я» имуватим атиму ціа ліз отр ти і виступ . У такій орг . спе ні лікарі тифіка для одного ,5 тис мей уту н ані сер ння) 2–2 ейчи я інстит нтаже якщо до сім із алізов ьтантів оди ги. енн чер ева ет дж ева б, сул пер ії, сп від через й Британ ше 1800 осі я- кон ії є певні пери від впрова – ди до наках икі якості З огл ПМД лікар ті у пошу вщухавтрат речі, у Вел пилося мен ої угоди. я зац – Які вигод аря? ання нічне заас не йний еченн лік аді тех ця над тоСіме Пристр питання осіб. До аря прикрі асти трудов забезп іалу гром та зас ейного ння міс еріальноого ? лік ді, як пробленого жу ть не укл н кадров ого потенц при- сім – Наближе ежне мат ого лікаря ктивної і геній і на це за і відто ста ефе нал идсімейн ним монинішній ення кадров і матимемо х у повід Україні тепер ус лікар за і ення, я роботи тивації до ребу у шв х яки сел в із роц на овн е ен ду аймн и: від зв’яж ють у 2020 печенн чущої мо зити пот сультація Хоча, пи поп в, кож осил Прин ро що та тем ачається, що их лікарі 2 тис. осіб. ра- без ання зна може зни ічі, у кон зації – на огол цієнта тики. ейн ить, е ну» удв передб 21 тис. сім овуватим ює «на пов е по- сув сної роботи допомозі , у госпіталія спеціа ліми па ї прак ка свідч медичякі по ти но близно ьому обс луг ка запрац ьше, постан дичній на 20– 40% ів наданн иться, що ме галь прак ернень ься і за – ва випадк - кій лістів зменш вторинносередн винна ланння буде біл арів. світо е 80% зв чинают рвинному енавча у спеціа . Кількість допомоги лік о пер населе ння урсів на по сті пер якщ их пе ува йж и ько гу ого іни ма кіл кол и17–20% ї медичної ягу фінанс цію рес кращ помо ме на ніше, у більшій в здебільш ються зм ? ої мед ведено ну до ься са еред, до цини! Чи зовано ного обс концентра було про тосуарі ба й ців я сімейнрозмова з едбача ют у мін вленн а - тре – Нині лік і. Чи пер таких фахів дь теракінчу Тож уп ї меди ьких лі-. за нез збі льшить Свого час кту від зас ої до стано – наш ки та пер еви и во ня ейн у. блеми олання и я. Воч сімейної у сім го рів у випадк ічного ефеини, подібн регіаррівні. готовк світо іду земсздоріжжі Про прояхи їх под профілактомоги Деп о- ють ципах під відбуваютьс увати до ховано. ків ном досв на ро іття, економ медиц в пілотних ичі зраз доп ділу доп і шл стол прин іни вже треба гот ешті вра щодо кож рахунки сімейної д, до ову ичної він втр цини ником від нітарної і ується – Зм наза Ми зн минулого цини ви і іатра ілакт НА ДУТИМ. і і це нар позицій акте- роз ня модел впрова дж вилося, що езпечен? началь медико-са о-проф й пед ному, м ван я про хар аїн карів редині ької меди підходи го заб о не відльн наразі Так от, вия ної ово нтино на в Укр ль- певта ини по-різврахуванн ційних буде віува що се ї, анс вин і» тя лік у нс бул який тіє іза іка ріл ци дя ту аїни. Як и Кос реа в. Це медиц процес яги фін , еціал ква ліф аста з ра згодом Окрім та мен З Україн ейна меди кусій чи онах Укрщував обс их лікарі ям факту коли ювали «з вузьку сп поступо- ї МО Триває ня змін до лікаря, що готовки. сім дис те, еви моги і сімейн рдженн таке тема впрокорін ували м у світі сімейно , внесен сімейного грамах під куляції проповні пер дія льност е підтве . я без – Що ні – мрія, року) дж ід со и ня лиш ота одитьс про віяти спе тик а год 1994 досі переват у льн . м, рис обх наса тим ча ли досв н має те (з сьо дну тів го й на А криття а світова спі аці я не сьоражено час роз ціа ліс ен поє у, але олі дов цію. копичува р коже практика ють над нал ність? вже дов медицин тож те, що ою у доб о, настав лікар повин зьких» спеі довести, ка нов пе еважа ціа «ву і виз – Будь-я – Ми сімейну му етапі, медицин й- тог во на цини. Те Світова лі діяль : ще пер овки спе ейний и всіх ють на мет Насправд І я. де що сім і навичк ем… годні вони а. жуємо початково є сімейною я. Інституці ма підгот на центра меди боровс три мо практики і ь. лив обл вад іст я які сть пр ож оги на сьо нн мір не льн які ла о ї ам ятт ції, ом нем ікар за щомулюва гально – Та й ями. Це і стер), і над ок мережі я) буваєм тикують, і цього пон дичної доп ивно- зна маніпуля дицина ема спеціа сімейного р ка (л ал); ме кри ягненн ів і медсе ий розвит до населенн сфо лікаря за практи он годні у розумінн винної ме на нормат Д і сі- Це сімейна ар – це окр петенції ургії, не є дос рс кар тех і пе х зьк ком ліжени тів (лі ност ідуальна чний повном лення перна систем ладів ПМ трим- що ейний лік иться до та ни давно або хір рівень аря, ілька упі, зак орм рмова ди логії урга. Нещо ей- ліс аці я ПМД тах (набли і низький сім і ек ив нос під оф ме еко (д ост від гр не інд гін ого лік я та міс ліз сфо ь сім хір ансова давно дія льн ості, ки у тика дній те, що у царині рій у нн сімейн лога та на корист х класів (ПМД), а база для жавна фін и – цього сере а прак ї практи ати взабулато кій місцев ечення фінансува утриин лікаря для гінекоаргумент ов ьсь ув вно. аткови читання, правов х лікарів, дер ої медиц груп загально організ и спеціаі в сіл чного забезпмеханізмів ейти від робоховим авий і року? нещода ль поч ’я пер у мейни витку сімейн али лише тного 2020 , що фа почув цік и: «Учите ематики, тика – це нологі она лість повинні виконаної тість карів є змог провадит здоров мо . им мат я ові ин ема і ка роз али, а отр мо до зап ми побачи і недоск праці. Ми до оплати начити вар вімедиц и дітей – вища мат ий лікар» що да іну, за центри ) – амбу винній ам ); ді виз ати ів но від очікув чим прийде кут зору, я (у пер ліка- ної же навчат ого. Але о і сімейн к не лише еж опл лад дно ємоз ію тощо а модель ки, іно и зал інш я сам бра актеру я зак – Із нанеобхі ти звузит заміщеннв і педіатрів аря- мописьма, й . Так ається в, які б їх і манн и цьому відрізняєтьселення, хар ння. лізац динавськ ної прак й літньоі вті – Якщося повне и лік справа тро відчув нас населе я ти. Пр яка дуже ладачі у 2011 роц галь його ейним ехі д до люде що у сві(скан еть х терапе гос уктури щільності ансуванн для , и рія за відбуд дільнични ктики– сім сенсі пер захо- не сьогодні арів, а й вик днощами «Загальна ПМД, татевої стр фін лато іонаром чи на те охорон удови, торюй ому відплекс зації На ейних лік зними тру льність ланці) альної пра лі ац ково-с ості та заб – механізми ки не пов я її ціа є ком орено у широк заг иче зі ст у. Зважаю ої моде , як по енн рями СЛ). Тому и передбача делі органі ини. сім ли. З вел наукову спе ина» та ств к уперед. го місцев е питання одів. Скіль визнач я це мо вча го вік ує єдинміння то на меди кро ин диц без диц зах (ЗП ої й лаено а ме ме уванн ми існ розу е. Окрем актичних вердж ейна ої медиц ї цілісн велики ені» вик ейної аці я», их рефінанс ька інісімей ти єдин ті не сімейн лементаці засадах сім у пілотн . На зат ктика– сім у раду. Це ші «захищ ати у ов’я, профіл «диспансериз цільового управлінс и на ато від пра у науков ься пер ин здор працюв може бу ується ого мель дів з імпя ПМД на но розпоч абний дос слово а ис медиц ідн лят ейна ве повідн . На жа ну дій винн також не гічно вп и і від зак ликом ку сімейної м, які у кра е и жи наданн цес системший масшт ьного пла Укра- повзабаром з’явмедицини. нентів – сім сах. цін им , е ло їника як ра цина к воно за розвит керівн дицину лиш и Цей про, маємо пер до Націонал езидентом іонах Не і сімейної закид опо у мегаполіі захворюбуде лиш й а. Ук ни, ить щодо н Одна чні зако держав ікальни тива то належ сімейну ме ені зак ладдагіонах відповідно дженого Пр у решті рег ва- дач – Ще оди иживеться лісів інш мінність ціа три ун в пр мегапо вна від цях час ють про новоутворхом надто ь ї прамеди окрема й лікар булачерзі, 2 рік, затвер их заході нас доволі ися з на не а своє у фа дици в мешканців іологі я? Пе ьській ам е 1–2 міс му разі зна подекуди рал за зводит впо на 201 аток подібн й період кожн сімейни оплати йому до сіл які при фіз А що , о, – ри и цей – країн м й інша тому, що в працюватим буде ь лікарі ини. Це ретичн трукту їни, почи. Перехі днибільшість идше. Кол єдиськи ше рівне и, у яких же він ня чи и ев не аторій місті тео Д очолюют ої медиц нні інфрас орюютьо шв жд ван Ад ів, аїн і ли ста ам лиш чн бул зав и. рок Укр є у або ар то ам ов ейн о, не ств ува вісім міни ейний лік у систем юват поляга як правил щільність елення. У ерхо- ПМ і від сім оста й ум форм булаторій ентації сілий – такі ж тер прац де ще и. Йому лек о, що при ці, а нас пов ії, ієнта ся, сім кше ується их ам імп лем гр ться лі, цим у завершить дження пацзапровадж , що тор аря – іна зі щільністюнах з багато льну додо тог Д й окрем сприяють веде ь на по правил бюджет СЛ оду ец ть не МС період кном» вхо Для цього арем ЗП раціо- лікдисонансі у мікрорайо територіа езпечено, прив грав значено дрість поможу лік у й ЦП умови, що во ежну бути заб ям ще го ним «віи здоров’я. я пацієнта ися з о ваших до ся , нал особли не ви ітить .

4–6 або же , йо льшенн не овит асти сусєм св сл охорон а керуванн иться збі в пацієнтів бно ж, забудовою аторії мо ватимуть утрішня ни, тр .ua ка ви ци не цю трі «вн вою сть амбул и чи ть у ість » Че z.kiev меди систем о познач х маршруті арів по буде і рії пра фонд риймаю барикади інн ної жлив альна? ail: vz@v ступні амбулато доречною неодм сті медични ейних лік хові сп нде ов на рю мо чи соці стастра вірою e-m і населе ий якщ е лікарів, ють нально ільки сім а до у ліка й. Чи атом, о на 0 роц з не тві і кидаких іде – Ск , у 202 н. Сімейн з більш жном медичн ов’я» аб солд (бе і? и ВООЗ 3 мл ти ко ма ор пільс рматорсь альним ди і здоУкраїн прогнозам итиме 42, я допомоги ту да пробле аше зд ме рефо універс ці барика арів, чи – За и станов ти наданн «В з и за ти лік аїн ечи який не вінподолає мських авил й склеро ія газе ня Укр же забезп ття, кц ми ст мо який славу зе м для би унки ве лікар уб», «Розсіяни 3, реда ко й кл орах іс буде хлопчи ння , оф сійни всі пр е иску обговоре а, 19-А стан вість за именту? и «Д ич відпо експер ваюч ступного Уборев го дкри л. лико

го на 179, ву чі! Ві чита ма нашо їв, 03 овні Шан лого. Те : м. Ки су лі набо на адре ів лист

Тел.:

)4

(044

-60

2 23-0

ev.ua

.vz.ki

ww ua w

.kiev.

vz@vz

4

Олексій КОРЖ, заві­ дувач кафедри загаль­ ної практики–сімейної медицини Харківської медичної академії після­ дипломної освіти, голо­ ва Харківської асоціації сімейних лікарів, член Все­світньої організа­ ції сімейної медицини (WONCA), доктор медич­ них наук, професор.

КОМУ ЦЕ ВИГІДНО? Щоб не винаходити велосипеда, простежмо основні принципи організації роботи сімейного лікаря у США. Він укладає контракт із пацієнтом на певний термін (найчастіше на 1 рік), незважаючи на його місце проживання. Незалежно від того, чи звертатиметься до нього пацієнт, чи ні, лікар отримає від страхової компанії обумовлену в конт­ ракті суму. Із цієї суми він сам оплачуватиме роботу потрібних йому консультантів. І, що важливо, призначатиме лікування лише сімейний лікар – з урахуванням рекомендацій спеціалістів. Нескладно помітити, що за такої ситуації йому вигідно максимально якісно проводити профілактику захворювань (у тому числі вакцинацію) і

лікувати пацієнта (щоб той не занадто часто відривав лікаря від іншої роботи), тобто сімейний лікар зацікавлений у здоров’ї свого підопічного. І йому вигідно освоювати вузькі спеціальності, щоб менше коштів з отриманої суми витрачати на консультантів. Якщо від лікаря немає користі – він залишиться без роботи, а його пацієнти пі­дуть до іншого. Сімейний лікар ніколи не скаже пацієнтові «це не моє», оскільки він може розв’язати близько 80% усіх проблем пацієнта у своєму кабінеті. У нашій країні хворий часто сам вирішує, до якого «вузького» спеціаліста піти і до якого б ще «екзотичного» методу обстеження вдатися. Але ж лікар ліпше знає – до яких консультантів звернутися пацієнту і які дослідження призначити. Тема окремої розмови – витрати на лікування. Зацікавлений у здоров’ї пацієнта лікар допоможе заощадити йому чимало коштів, надавши інформацію про якісні аналоги дорогим лікам і вбереже пацієнта від «наперсточників», які пропонують «енергетичнокосмічні» методи діагностики та лікування. Ще одна перевага сімейної медицини. Як писав Ганс Сельє: «Для того щоб прийти до розуміння хворого, потрібно, щоб усі відомості про нього були зібрані в одній голові». На роль цієї голови може претендувати тільки сімейний лікар, який володіє (крім знань про внутрішні хвороби) основами всіх медичних спеціальностей. Це і буде цілісний, або інтегральний, підхід до пацієнта. Проте в нашій системі охорони здоров’я були скопійовані деякі зовнішні атрибути нової моделі і проігноровані закладені в неї принципи,

засновані на законах психології та кібернетики. Ці закони можна не знати, але їх неможливо скасувати. І коли дехто на сторінках преси сварить сімейну медицину, то, насправді, вони сварять або своє розуміння проблеми, або те химерне створіння, яке маємо. Або побоюються через реформи втратити роботу. Адже основні переваги сімейної медицини (якою вона має бути) наступні: зацікавленість лікаря у здоров’ї пацієнта й у підвищенні своєї кваліфікації, індивідуальна відповідальність лікаря за результат лікування, цілісний підхід – поки ще не додумався оскаржувати ніхто.

ВІДЛУННЯ МИНУЛИХ «ПЕРЕМОГ» Нерідко читаємо такий аргумент проти інституту сімейної медицини: в СРСР була найліпша система охорони здоров’я у світі і її не потрібно змінювати. Звідки пішов гуляти цей черговий міф? Понад 30 років тому на конференції ВООЗ в Алма-Аті були відзначені успіхи СРСР у розвитку первинної медичної допомоги. Однак у всіх цивілізованих країнах, як тоді, так і зараз, існує страхова медицина, і ніхто ніколи не збирався її міняти на радянську модель. Ця модель включала і систему надання амбулаторно-поліклінічної допомоги населенню, в основі організації якої був закладений дільничний принцип. Вважалося, що він дає можливість лікарю ліпше знати свою ділянку, умови праці та побуту свого населення, виявляти людей, які часто і тривало хворіють, знати своїх пацієнтів, проводити не тільки лікувальні, а й профілактичні заходи, ліпше боротися

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

з виникненням і поширенням заразних хвороб. Дільничний лікар – «домашній» лікар, друг сім’ї і несе відповідальність за всіх жителів дільниці. На превеликий жаль, хвиля надмірної спеціалізації на рівні поліклінік зруйнувала цю ідею і призвела до появи посади дільничного терапевта, який сьогодні надає хворим тільки терапевтичну допомогу з обмеженого переліку захворювань. Цьому сприяла поява в поліклініках численного загону вузьких фахівців. Контролювальні органи, які перевіряли роботу дільничного лікаря у разі його помилок у діагностиці й лікуванні, вважали їхньою основною причиною те, що він не направив хворого на консультацію до фахівця. Тож дільничний терапевт, аби перестрахуватися, почав направляти пацієнтів до спеціалістів, навіть коли не бачив у цьому потреби. Якщо до цього додати відсутність лікарської спеціальності «дільничний терапевт», навчальних планів та стандартів його підготовки і професійної діяльності, стає зрозуміло, що найслабшою ділянкою у роботі амбулаторно-поліклінічних установ залишається дільнична служба. Тому питання її організації набули особливого значення в останні роки. Роботою поліклініки у нас задоволені лише 40% міського населення. Престиж дільничної служби настільки впав, що випускники ВНЗ за версту обходять поліклініку.

СТАВКИ ЗРОБЛЕНО Місце сімейного лікаря в системі медичної допомоги США визначило дослідження, проведене нещодавно в Університеті Пенсільванії (у ньому брали участь понад 3 тис.

лікарів). Його результати засвідчили, що сімейні лікарі є невід’ємним елементом сучасної системи охорони здоров’я. У переважній більшості випадків вони здатні самостійно поставити діагноз і вилікувати хворого. Втім кожен сімейний лікар повинен пам’ятати, що іноді ліпше направити пацієнта до фахівця, ніж намагатися впоратися з невідомим захворюванням. Інститут сімейної медицини невпинно удосконалюється і за кордоном. У Скандинавії, наприклад, первинний контакт із пацієнтами здійснюють тільки лікарі загальної практики (сімейні лікарі). У США під час першого спілкування з пацієнтом можуть брати участь і вузькі фахівці. В Англії, Ірландії, Італії та Іспанії пацієнт не може звернутися до «вузького» спеціаліста без направлення лікаря загальної практики. Чи можна сказати, що сімейна медицина позбавить охорону здоров’я від усіх проблем? Ні. Але те, що їх буде менше – однозначно. Особливо – в сільській місцевості. Але це потребує певного часу. Наприклад, у США на впровадження сімейної медицини пішло понад 20 років. І це не бідна країна. Однак потреба реформи охорони здоров’я є очевидною для всіх. Очевидна (і підкріплена солідними документами) і спрямованість реформи: від стаціонарної допомоги до загальної лікарської практики та сімейної медицини. Це означає, що суспільство і держава роблять ставку тепер не на хворобу і її лікування, а на забезпечення здоров’я людини, яка хоче залишатися здоровою якомога довше (в тому числі і за допомогою сімейного лікаря).

15

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

24 серпня 2012 року

ВІСНИК ПАЛІАТИВНОЇ ДОПОМОГИ

24 серпня 2012 року

ЗАПРОШУЄМО ДО ОБГОВОРЕННЯ Шановні колеги! У цьому номері газети ми подаємо проект постанови «Про затвердження Порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров’я України», який перебуває на погодженні у дотичних до проблематики міністерствах та відомствах. Нагадаємо, що над створенням цього документа працювала робоча група при МОЗ України, співголовою якої був Василь Князевич, голова ВГО «Ліга паліативної та хоспісної допомоги». Для наступної подачі до Кабміну він був надісланий до Державної служби України з контролю за наркотиками. Документ ретельно опрацьований спільно з правоохоронними органами, громадськими організаціями та Міжнародним фондом «Відродження». Просимо Вас долучитися до обговорення цієї постанови! Надсилайте свої думки з цього приводу на адресу: 01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 55-а. Тел./факс: (044) 239-72-43 info@ligalife.com.ua Нагадаємо, що постанова створена з метою скасу­­­­ вання наказу МОЗ України від 21.01.2010 р. № 11 «Про затвердження Порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у закладах охорони здоров’я України». ПОРЯДОК обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров’я України 1. Загальні положення 1.1. Цей Порядок визначає механізм провадження діяльності закладами охорони здоров’я України всіх форм власності за винятком бюро судово-медичної експертизи (далі –заклади охорони здоров’я) у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 (Офі­­ц і­й­н ий вісник України, 2000 р., № 19, ст. 789; 2002 р.,­ № 51, ст. 2316; 2010 р., № 40, ст. 1318; 2011 р., № 1, ст. 39; № 24, ст. 992; № 57, ст. 2288; № 79, ст. 2918) (далі–Перелік), і прекур­сорів, включених до таблиці IV Переліку, зареєстрованих в установленому порядку як готові лікарські засоби; препаратів (лікарських засобів), що містять наркотичні засоби, психотропні речовини, включені до таблиць II і III Переліку, та (або) прекурсори, включені

16

до таблиці IV Переліку, в кількості, що перевищує їх гранично допустиму кількість, встановлену Кабінетом Міністрів України (далі – наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори).

1. 2 . З а к л а д и охор о ни здоров’я здійснюють діяльність, пов’язану з виготов ленн ям, зберіг а н н я м, пе р е в е з е н н я м, придбанням, реалізацією (ві д п ус ком), вве з е н н я м на територію України, вивезенням з території України, транзитом через територію України, використанням, знищенням наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до Переліку (далі – обіг наркотичних засобів, п с и хо т р о п н и х р е ч о в и н та прекурсорів), відповідно до Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» і Порядку провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі – Порядок провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів), а також ін-

ших нормативно-правових актів.

1.3. Із метою забезпечення обігу в закладах охорони здоров’я наркотичних засобі в, пс и хот ропни х речовин і прекурсорів, керівником закладу охорони здоров’я призначаються відповідальні особи цього закладу, на яких покладаються функції щодо виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізації (відпуску), використання, обліку, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (далі – відповідальні особи). Із числа відповідальних осіб керівником закладу охорони здоров’я створюються комісії, на які покладаються функції з інвентаризації, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів.

1.4. При реалізації (відпуску) або прийманні наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів закладам охорони здоров’я відповідальна особа зобов’язана дотримуватися вимог, встановлених МОЗ. У всіх випадках, якщо під час приймання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров’я встановлюються нестача, порушення цілісності упаковки, невідповідність кількості місць, зазначених у супровідному документі тощо, створюється комісія і результати приймання оформлюються актом у трьох примірниках, які підписуються членами комісії та затверджується керівником закладу охорони здоров’я. Один примірник акта залишається у відповідальної особи, другий примірник направляється постачальнику (продавцю) разом із прибутковим документом, третій – передається в бухгалтерію закладу охорони здоров’я. Акт складається за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

1.5. Закладами охорони здоров’я облік наркотичних засобів, психотроп-

них речовин і прекурсорів здійснюється: у відділеннях і кабінетах лікувально-профілактичних закладів у журналі за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку; на постах відділень лікувально-профілактичних закладів у журналі за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку; в аптечних закладах в журналі за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку; в лікувально-профілактичних закладах для виконання призначень лікаря вдома в журналі за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку. Журнали обліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, визначені додатками 2–5 до цього Порядку, повинні бути пронумеровані, прошнуровані і завірені підписом керівника та печаткою закладу охорони здоров’я.

1.6. Документи, визначені додатками 1–5 до цього Порядку, в закладах охорони здоров’я повинні зберігатися не менше п’яти років, не враховуючи поточного року. Після закінчення строку зберігання документи, зазначені у підпунктах 1.4 та 1.5. цього Порядку, повинні знищуватися шляхом спалювання зі складанням у довільній формі акта про знищення.

1.7. Придбання, зберігання, облік, виписування, знищення рецептурних бланків у лікувально-профілактичних закладах та виписаних на них рецептів у фармацевтичних (аптечних) закладах, здійснюється в порядку, встановленому МОЗ.

1.8. У закладах охорони здоров’я, їх структурних п і д роз д і ла х нарко т и ч н і засоби, психотропні речовини і прекурсори повинні зберігатися в приміщеннях, що відповідають вимогам до об’єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, встановлених МВС. Наркотичні засоби, пси-

хотропні речовини та прекурсори, що потребують при зберіганні дотримання температурного режиму, можуть зберігатися у приміщеннях, обладнаних відповідно до вимог, встановлених МВС, у холодильниках без сейфа.

1.9. Ключі від сейфів, металевих шаф і приміщень, де зберігаються наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, та пристрої для пломбування, при їх наявності, повинні зберігатись у відповідальних осіб. Перелік відповідальних осіб, порядок передачі ключів від сейфів, металевих шаф і приміщень, де зберігаються наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори та пристрої для пломбування, визначаються і затверджуються наказом керівника закладу охорони здоров’я.

1.10. Перелік відповідальних осіб, які допущені до роботи з наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами в закладі охорони здоров’я, та їх посадові обов’язки визначаються та затверджуються керівником відповідного закладу, про що зазначені особи повинні бути ознайомлені під особистий підпис. Посадові інструкції складаються на основі цього Порядку.

1.11. Неякісні лікарські засоби, невикористані рештки у відкритих ампулах, флаконах, які містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, підлягають знищенню в установленому законодавством порядку.

2. Правила обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у фармацевтичних (аптечних) закладах.

2.1. Лікарські засоби, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, які виготовляються аптечними закладами, повинні відпускатися з аптечних закладів лише в опечатаному вигляді, при цьому на кожній упаковці має бути етикетка із зазначенням

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

назви аптечного закладу, назви наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, номера і дати аналізу, номера і дати фасування та підпису особи, яка розфасувала даний лікарський засіб. Відпуск із аптечних закладів твердих форм лікарських засобів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини або прекурсори, упакованих безпосередньо в папір чи целофан, забороняється.

2.2. Фізичним особам наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори відпускаються в поря дк у, встанов леном у МОЗ.

2 .3. П іс л я за к і н чен н я кожного місяця відповідальні особи, визначені керівником даного аптечного закладу, зобов’язані звіряти на перше число наступного місяця фактичну наявність наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів із залишками за журналами обліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. У разі виявлення відповідальною особою відхилень фактичної наявності наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів від залишків зазначених у журналі згідно з додатком 4 до цього Порядку керівник фармацевт и чного (а п течного) закладу зобов’язаний протягом трьох календарних днів провести у визначеному законодавством порядку інвентаризацію наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які обліковуються за цією відповідальною особою. У випадку, якщо інвентаризацією встановлені лишки або нестачі наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, аптечний заклад зобов’язаний невідкладно повідомити про це правоохоронні органи в порядку, встановленому законодавством.

2.4. В аптечних закладах: 2.4.1. Зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів здійснюється в обсягах, що не перевищують місячної потреби закладу в них. Розрахунок обсягів зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у цілому по закладу затверджується наказом керівника закладу.

2.4.2. У приміщеннях аптек, де здійснюється діяльність із виготовлення або реалізації (відпуску) наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів, вони повинні

зберігатися в кількості, що не перевищує їх добової потреби, необхідної для виготовлення лікарських форм або їх реалізації (відпуску). Після закінчення робочого дня наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори з приміщень, де здійснюється діяльність із виготовлення або реалізації (відпуску), повинні переноситися у приміщення аптечних закладів, пристосовані для зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

2.4.3. Виготовлені в аптеках лікарські засоби, що містять наркотичний засіб, психотропну речовину чи прекурсор, мають бути опечатані або ж закорковані «під обкатку» (закриття флаконів алюмінієвими ковпачками спеціальним пристроєм) та зберігатися до відпуску в приміщеннях аптечних закладів, передбачених для зберігання цих засобів і речовин.

2.4.4. Наркотичні засоби, психотропні речовини чи прекурсори, виписані разом з іншими інгредієнтами на рецептурному бланку, категорично заборон яє т ьс я ві дп ускат и окремо, не в складі виготовлених лікарських засобів.

2.4.5. Виготовлені аптечним закладом за рецептом лікарські засоби, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини чи прекурсори, повинні мати на сигнатурі або етикетці реквізити, що відповідають вимогам, встановленим МОЗ.

3. Правила обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у лікувально-профілактичних закладах 3.1. У лікувально-профілактичних закладах (далі – заклади), їх філіях та структурних підрозділах зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів здійснюється в обсягах, що не перевищують місячної потреби закладу в них. У відділеннях, на постах та в кабінетах закладів зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів може здійснюватися в обсягах, що не перевищують семиденної потреби в них. У приймальному відділенні або іншому відділенні, визначеному керівником закладу, для надання хворим у вечірній і нічний час невідкладної медичної допомоги за життєвими показниками та для зняття гострого больового синдрому може бути створений семиденний резерв

наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які можуть бути використані з дозволу чергового лікаря в інших підрозділах (відділеннях) даного закладу. Розрахунок обсягів зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у цілому по закладу, а також у розрізі відділень та постів (кабінетів) затверджується наказом керівника закладу.

3.2. У закладах у місцях зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, крім списків цих засобів, повинні бути таблиці антидотів (протиотрут) на випадок отруєнь згаданими вище засобами і речовинами.

3.3. Наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори призначаються лікарями відповідно до медичних показів. Запис про призначення хворим, які отримують лікування в умовах стаціонару або амбулаторно-полік лінічних умовах, у тому числі в стаціонарі вдома, робиться в листку призначень за формою згідно з додатком 6 до цього Порядку з обов’язковим записом у медичній карті стаціонарного або амбулаторного хворого. Призначення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на строк більше п’яти діб здійснюється лікуючим лікарем з обов’язковим обґрунтуванням необхідності подальшого застосування, про що робиться запис у медичній карті стаціонарного або амбулаторного хворого. Листок призначень повинен зберігатись у медичній карті стаціонарного або амбулаторного хворого. Якщо для призначення, видачі, використання та обліку наркотичних засобів застосовується комп’ютерна програма, яка визнана придатною для документування операцій із наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами, записи ведуться в електронному вигляді без обов’язкового повторення в медичній карті стаціонарного або амбулаторного хворого чи листку виконання призначень. У цьому випадку відомості про виконання призначень щоденно роздруковуються та підписуються і зберігаються відповідальним медичним працівником в умовах, які забезпечують їх повну схоронність.

3.4. Хворі, які отримують лікування амбулаторно, у тому числі ті, кому створений стаціонар вдо-

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

ма, забезпечуються наркотичними засобами, психотропними речовинами або прекурсорами із закладу охорони здоров’я або за рецептом у фармацевтичних (аптечних) закладах в обсягах до десятиденної потреби.

3.5. Для отримання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів із метою використання в умовах створеного стаціонару вдома, хворий самостійно або особа, яка здійснює догляд (член сім’ї, опікун чи піклувальник), подає заяву на ім’я керівника закладу згідно з додатком 7 до цього Порядку. Керівник закладу робить відмітку про погодження, після чого заява додається до медичної картки амбулаторного хворого.

3.6. Лікар, який здійснює призначення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів для лікування амбулаторно, у тому числі і в умовах створеного стаціонару вдома, зобов’язаний проінформувати хворого або особу, яка здійснює догляд (член сім’ї, опікун або піклувальник), про правила поводження з наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами, недопущення їх використання не за медичним призначенням та видає хворому або особі, яка здійснює догляд (член сім’ї, опікун або піклувальник), інформаційний лист за формою згідно з додатком 8 до цього Порядку, про що робиться запис у медичній карті амбулаторного хворого.

3.7. Згідно з призначенням лікаря в умовах створеного стаціонару вдома відповідальна особа отримує наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори в закладі, про що робить запис у журналі за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку. Відповідальна особа доставляє наркотичні засоби, психотропні речовини або прекурсори хворому, за місцем створеного стаціонару вдома та передає хворому або особі, яка здійснює догляд (члену сім’ї, опікуну або піклувальнику) за хворим, про що робить запис у журналі за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку. Відповідальна особа залишає листок призначень (додаток 6 до цього Порядку), в якому хворий самостійно або особа, яка здійснює догляд (член сім’ї, опікун або піклувальник), робить відповідні записи про використання отриманих наркотичних засобів, психотропних речовин або

прекурсорів. Заповнений листок призначень відповідальна особа долучає до амбулаторної карти хворого. Хворому чи особі, яка здійснює догляд (член сім’ї, опікун або піклувальник), надається право особисто отримати наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, безпосередньо в лікувально-профілактичному закладі або в аптечному закладі за рецептом.

3.8. Видача рідких форм наркотичних засобів для перорального використання шляхом дозування із флаконів ємністю більше 20 мл дозволяється виключно із застосуванням зареєстрованих в Україні дозуючих пристроїв. У разі автоматичного дозування рідких форм наркотичних засобів запис про призначення, видачу, використання виданої дози здійснюється за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в реальному часі.

3.9. При використанні зареєстрованих в Україні дозуючих пристроїв журнал обліку за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку на постах відділень закладу може вестися в електронному вигляді. У цьому випадку після закінчення робочого дня інформація про видані хворим рідкі форми наркотичного засобу для перорального використання щоденно роздруковується та підписується відповідальним медичним працівником і зберігається в умовах, які забезпечують її повну схоронність. Залишки наркотичного засобу у невикористаних повністю флаконах станом на кінець робочого дня фіксуються згідно з показниками спеціалізованого програмного забезпечення у журналі обліку за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Флакон, що використовується в дозуючому пристрої, вміст якого використаний не повністю та який підлягає використанню наступного разу, після закінчення робочого дня зберігається у сейфі або металевому ящику на посту.

3.10. Керівники зак ладів зобов’язані не рідше одного разу на квартал перевіряти у відділеннях, кабінетах та постах фактичну наявність наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та звіряти їх залишки з журналами обліку. Про факт проведення такої перевірки особи, що її проводили, мають зробити відповідні записи в журналах обліку.

17

ВІСНИК ПАЛІАТИВНОЇ ДОПОМОГИ

24 серпня 2012 року

КАРДІОЛОГІЯ

24 серпня 2012 року

ПАСТКА

ДЛЯ ІНФАРКТУ Здавалося б, що спільного між підводним човном та серцем людини? Виявляється, і субмарина, і наше серце випромінюють електромагнітні хвилі. Українські вчені не тільки першими у світі це довели, а й застосували своє відкриття на практиці. Тепер у Національному науковому центрі «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» Національної академії медичних наук України та на базі Головного військового клінічного госпіталю Міністерства Оборони України працює унікальний прилад, який дозволяє ловити сигнали, що свідчать про початок збоїв у роботі серця.

ВСЕВИДЮЧА «КОЛБА» Усе починалося років 20 тому в... Інституті кібернетики. Учені створили датчик для особливого приладу, який мав виявити підводний човен на глибині 30–40 метрів або «впіймати» ракету, невидиму для радарів. Цей пристрій не випромінював сигнали, а тільки вбирав їх від навколишніх об’єктів. На жаль, винахід на практиці так і не застосували: із розвалом Союзу припинилося фінансування проекту. Тоді кібернетики запропонували використати ноу-хау в мирних цілях і передали напрацювання кардіологам. Тепер датчик, що виявляв субмарини, ловить найменші сигнали, які попереджають про відхилення в роботі серця. До цього магнітно-резонансний метод дослідження використовували тільки для діагностики захворювань нервової системи. Адже відомо, що нервові волокна випромінюють слабкі електричні струми. Але, виявляється, ці випромінювання відходять від усіх тканин, що приймають імпульси від нервових закінчень. Навіщо їх шукати, наприклад, у серці? Все просто! Фахівці стверджують: будь-яке захворюван-

ня цього органа пов’язане з порушенням електрофізіологічних процесів у ньому. Раніше всі збої можна було зафіксувати, лише під’єднавши безпосередньо до серця пацієнта електрод, який вводився через велику вену. Тепер же процедура проста й абсолютно безболісна: пацієнт лягає на мобільну кушетку, лікар підкочує її під масивну установку, що нагадує колбу. Протягом 15 хвилин цей пристрій, нависаючи над грудною кліткою, фіксує слабкі магнітні поля серця.

– Унікальність цього методу в тому, що ми можемо розпізнати захворювання, коли клінічних проявів ще немає, а лише почалися найменші зміни, – каже завлабораторії біомагнітних досліджень Інституту кардіології ім. М.Д. Стражеска АМН України, кандидат меднаук Віктор Козловський. – На початковій стадії фіксується аритмія, ішемія, серцева недостатність. При цьому не відбувається і найменшого втручання в організм! Прилад вловлює все випромінювання магнітного поля серця і фіксує їх відхилення від норми. Будь-які порушення – привід для занепокоєння.

«ВАШ ЮРИСТ» Пропонує послуги з підготовки документів та комплекс юридичних послуг з отримання ліцензії щодо обігу підконтрольними речовинами, медичну практику для медичних закладів МОЗ, комерційних структур та приватних лікарів будьякого регіону України.

Більш детальну інформацію можна отримати телефонами: 096 097-64-75; 095 831-48-86; 094 995-47-88; 048 770-07-88, Керівник Родигіна Олександра E-mail: vashurist@ua.fm Свідоцтво платника податку Серія А №246404 від 14.05.2012

18

Усередині цього апарата – надчутливий датчик і сім антен, що реєструють електроімпульси (за їх характеристиками роблять висновки про величину і розподіл магнітних полів). Комп’ютер порівнює їх із нормальними показниками і виводить результат на монітор. Там з’являються кілька барвистих картинок: різноманітні вихори і стрілочки, які вказують напрямок, куди ці потоки спрямовуються. Учений пояснює: якщо серце пацієнта здорове, то стрілочки зеленого кольору створюють одну спіраль, закручену за годинниковою стрілкою. Якщо хворе – червоні стрілочки утворюють два вихори або завиваються хаотично.

КАРДІОГРАФІЯ МАЙБУТНЬОГО Наближення інфаркту можна визначити за попередніми змінами: в коронарних артеріях, що постачають кров серцю, утворюються атеросклеротичні бляшки, які, збільшуючись, перекривають рух крові. На комп’ютерному зображенні видно, як електрострум у м’язі вже на

НОСІВСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ ЗАПРОШУЄ НА РОБОТУ

лікаря-педіатра. Буде надана квартира у новому будинку. Місто Носівка розташоване в Чернігівській області, недалеко від м.Києва, та має з ним залізничне сполучення.

Звертайтеся за тел.: 098 2324235.

ЗУСТРІЧ ВИПУСКНИКІВ! ШАНОВНІ ОДНОКАШНИКИ! Чергова зустріч лікарів 1972 року випуску Тернопільського медвузу відбудеться 14 вересня 2012 року. Інформація на сайті медуніверситету за адресою: www.tdmu.edu.te.ua

Контактний телефон 067-720-32-15.

цій стадії розподіляється неправильно. Тобто: де апарат зафіксував електричне випромінювання – там неушкоджений міокард, де сигналу немає – м’яз практично не постачається кров’ю. Вчені стверджують, що таку картинку не відтворює жодна інша сучасна апаратура. Подібної установки немає не тільки в СНД, а й у світі!

– Ідея реєстрації електричних процесів у серці без втручання в організм виникла давно, – каже Віктор Іванович. – Але зафіксувати слабкий магнітний сигнал, що виникає під час руху електричних струмів у м’язі серця, складно. Уявіть, що вам треба слухати скрипку, яка звучить поряд із реактивним літаком. Із такою ж ситуацією зіткнулися й ми: потрібно було не тільки почути звук, а й вловити всі нюанси гри. За кордоном подібні установки поміщають в герметичні екрановані кабінети з алюмінієвими стінами товщиною 3 метри. Треба сказати, що цей «інтер’єр» коштує до 3 млн доларів! У нас таких грошей немає. Словом, українські вчені опинилися у звичайній для них ситуації: біда всього навчить. Їм поставили завдання уникнути витрат на створення металевої кімнати, щоб у майбутньому цей метод дослідження став доступним усім. Кардіологи працювали в тісному співробітництві з кібернетиками, фізиками і математиками. Учені створили складні перетворювачі та програми, щоб прилад не реагував на електромагнітні шуми від розеток, комп’ютерів, ламп, які знаходяться навколо апарата.

НОВІ МОЖЛИВОСТІ Апарат відкриває для кардіологів надзвичайні наукові можливості, а пацієнтам допоможе уникнути важких захворювань та ускладнень після них. Медики зізнаються, що раніше ніколи не бачили, як змінюються електрофізіологічні показники за інфаркту, до встановлення стента у звужене місце коронарної артерії і після цього. Тепер же підхід до лікування вдосконалений. Які ліки людині потрібні – теж підкаже апарат. Він може показати, чи ефективно діє та схема лікування, яку призначив лікар. Адже трапляється, що деякі ліки, що відновлюють

нормальний ритм серця, навпаки, посилюють аритмію. І людина, незважаючи на те, що лікується, раптово гине. За допомогою магнітокардіографа київські вчені також сподіваються розгадати таємницю синдрому раптової смерті. Згідно з американською статистикою, кожен другий померлий від серцевого нападу загинув раптово. Щоб уникнути подібного, доктор Козловський пропонує проходити обов’язкове щорічне обстеження на магнітокардіографі представникам професій, пов’язаних із навантаженнями і ризиком. Крім того, виявилося, що на апараті можна контролювати роботу серця у плода в утробі матері. На сьогодні розробку магнітокардіографів підтримує Євросоюз, постійно дає ґранти на дослідження. Оксфордський університет визнав пріоритет за українськими вченими. У минулому році група вчених Інститутів Кібернетики та Інституту Стражеска отримали держзамовлення від українського уряду. Обіцяють створити ще потужніший і сучасніший апарат! За останні роки вчені презентували український магнітокардіограф на провідних міжнародних виставках: у 2010 році у Дюссельдорфі на Всесвітній виставці охорони здоров’я, у Швеції та Ганновері на Виставці нових досягнень. Провідні науковці-кардіологи, зокрема засновник Європейського кардіо­ логічного товариства, почесний професор кардіології Медичного центру Erasmus Пол Гугенгольц (Нідерланди), висловлювалися про винахід українських учених, як про «технологію нового тисячоліття!» В останні роки науковці багатьох країн шукають власні шляхи уловлювання та обробки слабких електрострумів серця. Так, свої досягнення вже представляють США, Італія (кілька лабораторій), Голландія, Фінляндія, Німеччина, Південна Корея, Індія, Китай (лабораторії в Пекіні, Шанхаї) та Японія. В останній країні, до речі, метод рекомендований Міністерством охорони здоров’я для широкого використання раннього виявлення ішемії. Тетяна ПРИХОДЬКО, спеціально для «ВЗ»

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

24 серпня 2012 року

В ОБЛИЧЧЯ Для багатьох українців СНІД – це лише загальне поняття, гучний діагноз, з яким до суспільства апелюють благодійні організації. Та тільки не для стоматологів. Адже, коли знаєш, що зі смертельним захворюванням можна зустрітися у будь-яку хвилину просто на своєму робочому місці, загроза стає значно реальнішою. І до цієї небажаної зустрічі потрібно ретельно підготуватися, аби за потреби провести її професійно і на власних умовах.

ПЕРША ЛІНІЯ У світі стоматологи разом із лікарями-хірургами та акушерами-гінекологами входять до першої трійки спеціалістів, які у своїй діяльності найчастіше стикаються з хворими на СНІД. Відповідно, вони повинні вміти ідентифікувати пацієнтів з підозрілими ознаками, що можуть вказувати на загрозливий діагноз. Тим більше, що через імунологічні особливості слизової оболонки порожнини рота саме на ній зазвичай фіксуються первинні клінічні прояви згаданого захворювання. Найчастіше у стоматологічному кабінеті у пацієнтів зі СНІДом виявляються: • кандідози (88%); • волосяна лейкоплакія (85%); • ксеростомія (19–28%); • герпетичні ураження (11– 17%); • ексфоліативний хейліт (9%); • виразки (7%); • десквамативний глосит (6%); • саркома Капоші (6%); • геморагії. Кожне з цих захворювань у ролі супутньої СНІДу патології має деякі особливості.

ГОЛОВНІ ПІДОЗРЮВАНІ Серед кандидозів слизової оболонки ротової порожнини у хворих на ВІЛ/СНІД переважають три види: • псевдомембранозний кандидоз – у значній кількості спостерігаються м’які білі вогнища, схожі на пластини сиру, які легко видаляються при зіскоблюванні; • гіперпластичний – за зовнішніми ознаками схожий на лейкоплакію. Супроводжується білими щільними бляшками, спаяними з поверхнею слизової оболонки; • атрофічний – виникають еритематозні плями, на тлі яких спостерігаються псевдомембранозні зміни без нальоту, місцями з’являються плями гіперкератозу. На тлі ВІЛ/СНІДу повинне проводитися як загальне, так

і місцеве лікування кандидозів. Перше місце у терапії посідають імуностимулятори. Окрім того, використовуються протигрибкові антибіотики (ністатин, мікогептин, амфотерицин В), препарати, що діють на мікробні асоціації (клотримазол, леворин, декамін), похідні 8- і 4-оксихіноліну (хінозол, хініофол). Паралельно застосовується препарат йоду, призначається курс гаммаглобуліну, вводяться моно- і полівалентні протигрибкові вакцини, автовакцини. Місцево використовуються препарат бури, четвертинні амонієві сполуки, анілінові барвники та ін. У 98% інфікованих зустрічається волосяна лейкоплакія. Виявляється вона у вигляді складок, що виступають над поверхнею, або виступів білого кольору, які за своєю формою нагадують волосся. Улюблена локалізація – бічна і нижньо-бічна поверхня язика. Іноді можуть з’являтися на губі або на дні порожнини рота. Характерною відзнакою є щільне прикріплення до основи і відсутність запальної реакції, що підтверджено гістологічними дослідженнями. У більшості випадків захворювання перебігає без симптомів, тому огляд ротової порожнини повинен бути дуже ретельним. Волосяну лейкоплакію, на відміну від звичайної, стоматолог лікувати не повинен. Максимум, який він може зробити, це санувати ротову порожнину і відправити пацієнта до інфекціоніста. Що стосується гінгівітів, то у ВІЛ-інфікованих пацієнтів переважають катаральна і гіпертрофічна форми. Виявляються вони обмеженим або генералізованим ураженням ясен на ділянках зубного ряду без помітних подразників ясен на тлі клінічно здорових тканин пародонта і ротової порожнини рота взагалі. У хворих на СНІД гінгівіти характеризуються досить стійким тривалим перебігом та

резистентністю до загальноприйнятих методів лікування. Виразково-некротичному гінгівіту притаманні величезні зони некрозу ясенних сосочків маргінальної частини ясен. Якщо при цьому спостерігається високий ступінь імунної супресії, можливі спонтанні кровотечі. Для пародонтиту на тлі СНІДу характерна так звана клініка агресивного пародонтиту: швидкий прогресуючий перебіг і неефективність традиційної терапії. Лікувати захворювання пародонту за наявності ВІЛ-інфекції стоматолог може за традиційною схемою. Але при цьому потрібно дуже акуратно ставитися до призначення хірургічних методів лікування і пам’ятати, що у даному випадку стоматолог може впливати лише на симптоми. Герпетична інфекція в порожнині рота у хворих на СНІД найчастіше проявляється вірусами герпесу та оперізувального лишаю. Характерними ознаками є дуже затяжний перебіг, великі ділянки ураження, рецидиви, повна відсутність ефекту від загальноприйнятого лікування. Рекомендується призначати таку саму терапію, як у разі звичайного герпетичного стоматиту: усунути больовий синдром, виписати засоби для загоєння ерозії. Проте одночасно обов’язково потрібно призначити засоби для усунення симптомів загальної інтоксикації та імуностимулятори. Майже стовідсотково на СНІД вказує саркома Капоші, яка локалізується переважно на піднебінні. Для цього нечастого захворювання властиві екзофітні зростання, безболісність, пухка консистенція у вигляді м’якого синюшного вузлика з високою частотою малігнізації. За формою вузлики іноді можуть нагадувати еполети. М’які тканини мають забарвлення від бурого до синювато-червоного. Надалі вузлики тьмяніють і перетворюються на виразки. Лікування саркоми Капоші залежатиме від форми захворювання, локалізації процесу та загального стану пацієнта. Але традиційно застосовується місцева терапія: видалення пухлини хірургічним шляхом або електрокоагуляція, поєднана з радіотерапією. Неходжинська лімфома у звичайних пацієнтів із захво-

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

рюваннями порожнини рота також зустрічається дуже рідко. Тож, її наявність є підставою запідозрити, що у відвідувача СНІД. Для неходжинської лімфоми характерні злоякісний ріст і швидка генералізація, за якої руйнується кортикальна пластинка кістки щелепи. Найчастіше пухлина локалізується на нижній щелепі. Перед появою цього виду лімфоми пацієнти дуже часто скаржаться на зубний біль, утворення виразок і збільшення підщелепних лімфатичних вузлів. Лікування неходжинської лімфоми зазвичай поєднує використання хіміотерапії та активної антиретровірусної терапії.

ОПТИМАЛЬНЕ РІШЕННЯ Не секрет, що діагностика СНІДу коштує досить дорого. Відповідно, у країнах з низькими доходами населення, до яких, на жаль, належить і наша, пацієнти не поспішають витратити кошти на високовартісний аналіз. Саме тому ВООЗ розробила класифікатор захворювань, які можуть супроводжувати вірус імунодефіциту людини, виділивши серйозні і незначні симптоми. Згідно з цим методом за наявності одного серйозного і двох незначних симптомів можна сміло діагностувати СНІД. Однак саркома Капоші або криптококовий менінгіт навіть не потребують «свити» у вигляді супутніх патологій: одразу можна говорити про наявність грізного захворювання. Також до серйозних ознак відносяться зниження маси тіла на 10% або більше, хронічна діарея, яка не минає понад 1 міс., тривала лихоманка. Незначними ознаками, за класифікацією ВООЗ, вважаються стійкий кашель, генералізований дерматит з багатьма вогнищами, реци-

дивуючий оперізувальний герпес, кандидоз порожнини рота і глотки, генералізована лімфаденопатія, хронічний герпес.

БЕЗПЕКА – ПОНАД УСЕ Звичайно, перебуваючи на першій лінії оборони, не можна легковажно ставитися до власного захисту. Тому під час роботи з пацієнтами, у яких є підозра на СНІД, стоматолог повинен дотримуватися особливих застережних заходів. Перш за все, потрібно отримати інформацію про можливі фактори ризику пацієнта. Обов’язковими умовами надання допомоги йому є антисептична обробка шкіри рук, робота в гумових рукавичках, використання (по можливості) одноразових інструментів, матеріалів і голок, бездоганна стерилізація і дезінфекція матеріалів вторинного використання. Необхідно уникати навіть незначних ушкоджень інструментами, які контактували з кров’ю та/або слиною пацієнта. Також потрібно значно зменшити використання аерозолів (краще брати наконечники з малою кількістю обертів). Рукавички й маску бажано міняти після кожного прийому пацієнта, за виняткових обставин – щогодини. Халати повинні бути з мінімальною кількістю швів і наглухо затуляти груди. І головне, про що слід пам’ятати: у хворих на СНІД стоматологи проводять тільки симптоматичне лікування та санацію порожнини рота. Усі інші заходи знаходяться у компетенції відповідних спеціалістів. Марина ЧІБІСОВА, для «ВЗ» У статті використані матеріали Науково-практичної конференції «Інноваційні технології в стоматології і клінічній медицині»

УКРАЇНА ТА СНІД

СНІД – це антропонозне вірусне інфекційне захворювання з переважаючим контактним механізмом передання збудника, яке характеризується виникненням і повільним прогресуванням дефіциту імунної системи, що призводить до загибелі хворого від вторинних інфекцій або новоутворень. Станом на цей час від СНІДу вже померли більше 25 млн осіб. Найбільш неблагополучні в цьому відношенні такі регіони України, як Одеська, Миколаївська, Донецька, Дніпропетровська області, АР Крим, міста Київ і Севастополь, де показник інфікування від 25 до 100 осіб на 100 тис. населення. Відносно благонадійними залишаються західні регіони країни – у них показники коливаються у межах від 0,6 до 7 випадків захворювання на 100 тис. населення.

19

СТОМАТОЛОГІЯ

ЗНАТИ ВОРОГА

НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ

24 серпня 2012 року

НАНОФАРМАКОЛОГІЯ:

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ Останніми роками дедалі частіше на зміну традиційним і навіть новим технологіям у багатьох галузях людської діяльності приходять новітні – нанотехнології. Що нового внесуть вони у лікувальний процес? На це запитання наш кореспондент попросив відповісти одного з провідників перспективного напрямку у своїй сфері, завідувача кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного університету імені О.О. Богомольця члена-кореспондента НАН та НАМН України професора Івана ЧЕКМАНА.

ТЕХНОЛОГІЇ МАЙБУТНЬОГО – Іване Сергійовичу, ми поведемо розмову про речі, мало знайомі нашим читачам та й усьому загалу, навіть медичному. Мова йде про нанотехнології – технології майбутнього. Що вони обіцяють людству, нашій українській спільноті?

– Ідеться про науковотехнічну революцію XXI століття. Уже в недалекому майбутньому нанотехнології впроваджуватимуться у багатьох сферах людської діяльності – у хімії, фізиці, біології, медицині, фармакології. Та спершу давайте популярно визначимо предмет розмови. «Нанос» у перекладі з грецької – це «карлик». У нашому випадку – частинка, набагато менша, ніж, скажімо, такі біологічні об’єкти, як лейкоцити, еритроцити, мітохондрії клітини, бактерії та ін. Один нанометр – це одна мільярдна метра. Нанорозмірні матеріали повинні мати в одному вимірі розмір від 0,1 до 100 нанометрів. І якщо ми матеріалізуємо, введемо в дію своїх надмалих «карликів» із зовсім іншими, аніж у макрооб’єктів, властивостями, то зможемо розробляти й інші, досконаліші методи діагностики і лікування багатьох захворювань. Сьогодні нанотехнологія – це галузь фундаментальної науки і техніки, яка займається розробкою оригінальних методів синтезу матеріалів, а також лікарських засобів нанорозмірів, вивченням їх властивостей, можливістю застосування у різних галузях діяльності людини, в тому числі в медичній практиці.

– Це вже нанофармакологія?

– Так. Наука завтрашнього дня, яка вже сьогодні ви-

20

вчає з нових позицій синтез, розробку лікарських засобів, фармакокінетику, фармакодинаміку, показання до застосування більш ефективних нових нанопрепаратів, а також зможе забезпечувати і дуже важливу на сьогодні мінімізацію побічних реакцій ліків, що є гострою медичною проблемою.

– Іване Сергійовичу, які здобутки у цій безумовно цікавій і перспективній галузі наших українських учених, і наскільки нові розробки наближені до клінічної практики?

– Здобутки маємо. Науковці Інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка НАН України спільно з Вінницьким національним медичним університетом розробили та випробували новий препарат сорбційно-детоксикаційної дії на базі нанокремнезему. Його основу становить високодисперсний кремнезем у вигляді сферичних непористих аморфних частинок розміром усього 10–25 нанометрів і є субстанцією для створення ентеро- та аплікаційних сорбентів. В Україні ведуться дослідження, що мають на меті розробку нових лікарських препаратів на основі нанодисперсного кремнезему. Створено оригінальну лікарську форму – суспензію, яка проявляє антитоксичну дію. Маємо нову композицію – у нанодисперсний кремнезем включено наносрібло. Такий композит проявляє не тільки виражену сорбційну дію, а й протимікробну активність. І далі: за ініціативи президента НАН України академіка Б.Є. Патона та ректора Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця академіка В.Ф. Москаленка відкрито спільну лабораторію з нанофармакології. Розроблено оригі-

АСПЕКТ нальну електронно-проме­­ не­ву технологію (Б.Є. Патон, Б.О. Мовчан) синтезу нано­ металів: срібла, міді, заліза, а також їх комплексів із лікарськими засобами.

– Наведіть, будь ласка, конкретні приклади застосування нанопрепаратів у клінічній практиці: що від цього у майбутньому матимуть наші лікарі?

– Справа нова, дослідження лікувальної ефективності нанопрепаратів та їх комплексів зосереджується у стінах наукових лабораторій. Зокрема, в Інституті урології НАМН України встановлено, що отримані за новітньою технологією колоїдні розчини нанометалів виявляють виражену протимікробну дію щодо мікроорганізмів, які спричиняють урологічні захворювання інфекційного походження. Йде процес впровадження новинок у лікарську практику. Отримано й перші результати. Встановлено, що застосування порошку дисперсного кремнезему в разі лікування гострих отруєнь ефективніше порівняно з традиційними сорбентами. Зазначений порошок уже застосовують в Україні для лікування інфекційних хвороб, ураження органів травлення і навіть у хірургічній практиці. У медицині стали впроваджу-

вати й новий нанопрепарат для інгаляцій у випадку захворювання органів дихання, а шляхом парентерального введення його можна успішно застосувати і для лікування гепатитів. Про те, що наші українські вчені йдуть правильним шляхом, засвідчує й зарубіжний досвід. На Заході за допомогою нанозаліза лікують анемію, а наносрібла – інфекційні хвороби шкіри.

– Як відомо, наука не терпить ізольованості. Чи ж налагоджено взаємообмін інформацією, досвідом, результатами досліджень із колегами з інших країн?

– Безумовно. От, приміром, нещодавно відбулося розширене засідання Наукової ради НАН України під головуванням президента академії Б.Є. Патона, на якому ґрунтовно обговорювалися проблеми нового напрямку. Домінувала тема «Конструктивні та функціональні наноматеріали для медицини». На цих засіданнях виступали з доповідями не тільки українські дослідники, а й учені з Росії, Республіки Білорусь, Казахстану. Доповідачі узагальнили результати досліджень, які проводяться у їхніх країнах, обговорили можливості впровадження в медичну практику нових наноматеріалів.

– Іване Сергійовичу, чи достатньо вивчені властивості наноматеріалів, їх взаємодія з органами і системами організму? Чи можна напевне розраховувати на їх безпечність?

– Слушне запитання. Вивченню токсикологічних властивостей наноматеріалів і нанопрепаратів учені світу, в тому числі й України, приділяють належну увагу. Зокрема, широкомасштабна робота в цьому напрямку проводиться в Інституті медицини праці НАМН України. Тут вивчають, аналізують токсикологічні властивості нанокремнезему, наносвинцю, нанокадмію за різних способів їх введення в організм. Дослідження з інгаляційної токсикології зазначених наночастинок у цьому інституті проводяться вперше у світі. Народжується нове перспективне відгалуження науки – нанотоксикологія. Нанотоксикологи не лише визначатимуть можливу негативну дію наночастинок на організм, а й розроблятимуть профілактичні заходи у разі необхідності.

– І все ж, які перспективи застосування наноматеріалів у клінічній практиці? І в яких випадках?

– Як свідчать результати проведених досліджень, наноматеріали (фулерени, дендримери, ліпосоми) можна застосовувати для цільової доставки лікарських засобів до патологічного процесу. У цьому разі вони можуть виступати як засоби для ранньої діагностики захворювань, а також для зменшення токсичності медикаментів. Сьогодні ж важливо спрямувати увагу дослідників разом із розробкою нових технологій отримання наноматеріалів і на поглиблене вивчення фізичних, фізико-хімічних, квантово-хімічних, фізіологічних, біохімічних, фармакотоксичних, молекулярних механізмів дії нових препаратів із огляду на можливий побічний вплив на людський організм та довкілля. Розмову вів Василь КАЛИТА, «ВЗ»

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

24 серпня 2012 року

БУТИ РАЦІОНАЛЬНОЮ Начальник Управління післяреєстраційного фармаконагляду Державного експертного центру МОЗ України кандидат медичних наук О.В. Матвєєва спільно зі своїми співробітниками В.П. Яйченею, І.О. Логвиною, Д.С. Поляковою зробили глибокий аналіз медичного застосування ліків (оприлюднений у газеті «ВЗ» №№ 28–29, 30–31). На прохання нашого кореспондента провідні фахівці Управління прокоментували й помилки, що допускаються у медичних закладах у ході фармакотерапії. У переважній більшості повідомлень (53,1%) про побічні реакції лікарських засобів (ПР ЛЗ) будь-яких груп у 2011 році йшлося про алергійні/анафілактичні ПР, як і в попередні роки (2007–2010 рр.). Проблеми, виявлені в ході аналізу таких повідомлень, були аналогічні торішнім. Типовими можна вважати помилки під час проведення проб на визначення індивідуальної чутливості організму до ЛЗ, неврахування алергоанамнезу. Такі помилки, зазвичай, призводять до сенсибілізації організму до препарату, його ж введення у терапевтичній дозі призводить до маніфестації алергійних ПР. Хибна оцінка результатів проби може призвести до помилкових рішень щодо проведення фармакотерапії, її неефективності. Отримані у 2011 р. карти-повідомлення ми проаналізували на предмет медичних помилок. Серед одержаного загалу повідомлень про ПР у 3% (275) виявлені медичні помилки (табл. 9). Однак не всі ці помилки були причиною розвитку ПР: у 78% вони не вплинули на здоров’я пацієнтів, проте у 22% випадків саме медичні помилки у ході застосування ЛЗ стали причиною розвитку ПР. Серед випадків ПР ЛЗ, що сталися внаслідок медичних помилок, 13% були серйозними: у 7% вони призвели до госпіталізації, а ще 4% – становили загрозу життю пацієнта. Майже половина (48%) медичних помилок, що призвели до ПР, було допущено у ході лікування дітей. Найчастіше до ПР у результаті медичних помилок призводило застосування антимікробних ЛЗ для системного застосування (33,3%), засобів, що діють на нервову систему (20,3%), на опорно-руховий апарат, серцево-судинну та респіраторну системи (по 8,7%). Найбільш поширеними серед системних порушень були ураження шлунковокишкового тракту (31,9%), порушення організму в цілому (15,9%) та неврологічні порушення (14,5%). Серед усього загалу виявлених медичних помилок (як тих, що не завдали шкоди пацієнтам, так і тих, що стали причиною ПР) більшість становило неврахування вікового обмеження (26,9%), перевищення максимальної добової дози ЛЗ (25,5%), неправильний шлях уведення ЛЗ (12,4%), невраховування даних анамнезу пацієнтів (12,0%) та перевищення максимальної разової дози ЛЗ (6,5%) (табл. 9). У 14% випадків медичні помилки допустили пацієнти у процесі самолікування.

Враховуючи, що інформація про ПР ЛЗ у 2011 р. надходила лише з 44% закладів охорони здоров’я, можна припустити, що кількість медичних помилок та їх несприятливі наслідки є значно масштабнішими. Більш детально проблема медичних помилок та їх ґрунтовний аналіз будуть висвітлені у наших наступних публікаціях. Слід зауважити, що 98,8% ПР, інформація про які надійшла у 2011 р. до Центру, були передбаченими, тобто зазначеними в інструкції для медичного застосування ЛЗ, лише 1,2% ПР були непередбаченими, тобто на момент надходження повідомлення про них не було зазначено в інформації про ЛЗ. Серед загалу непередбачених ПР 44,7% становили кровозамінники і перфузійні розчини, 5,3% – вітаміни, 5,3% – засоби, що застосовують у випадках захворювань печінки і жовчовивідних шляхів, 4,4% – периферійні вазодилататори, 3,5% – засоби, що застосовують у разі захворювань порожнини носа. Серед кровозамінників та перфузійних розчинів найбільша частка повідомлень надійшла на 0,9% розчин натрію (65%). У всіх випадках проявом цих ПР була гіпертермія та її наслідки. Такі ПР не зумовлені фармакологічними властивостями ЛЗ, а є результатом або невідповідної якості, або порушень техніки введення препарату, а тому не можуть бути внесені в розділ «Побічні реакції» інструкції для медичного застосування. У ході ретроспективного аналізу частоти надходження непередбачених ПР (2009–2011 рр.) з’ясувалося, що у переважній більшості випадків непередбачені ПР, виявлені у 2011 р., проявилися вперше (68%) або їх кількість не перевищує двох (14%). За цими ЛЗ продовжується пильне спостереження. За наявності достатньої кількості інформації та встановлення причинно-наслідкового зв’язку між ПР і застосуванням ЛЗ виробники препаратів антраль, флюдитек, пентоксифілін-здоров’я, трисоль, медоцеф, лісобакт, називін, оліговіт, оспексин, отривін та панангін внесли зміни в інструкції для медичного застосування, зазначивши раніше невідомі ПР, тому раніше непередбачені ПР цих ЛЗ нині розцінюються як передбачені. Усього за результатами здійснення фармаконагляду у 2011 р. було запропоновано внести зміни та доповнення в інструкції для медичного застосування 1973 ЛЗ (детальну інформацію див. на сайті Центру http://www.pharma-center.

АНАЛІЗ МЕДИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ПІСЛЯРЕЄСТРАЦІЙНОГО ФАРМАКОНАГЛЯДУ В 2011 РОЦІ kiev.ua/view/farmn на сторінці «Фармаконагляд»). У переважній більшості випадків прояви ПР ЛЗ, виявлені у 2011 р., були несерйозними (85,3%), у 14,7% – серйозними. 5,8% випадків ПР стали причиною госпіталізації пацієнтів; 4,6% – становили загрозу життю пацієнта; по 2,3% – призвели до тимчасової непрацездатності та до подовження термінів госпіталізації хворих; у 0,1% – ПР закінчилися летально. Протягом 2011 р. до Управління надійшло 12 повідомлень про летальні наслідки ПР у результаті медичного застосування ЛЗ. У всіх випадках встановлено

причинно-наслідковий зв’язок між ПР та застосуванням ЛЗ. Усі побічні реакції були передбаченими, тобто про ймовірність їх виникнення зазначено в інструкціях для медичного застосування. У 2 випадках причиною смерті стало застосування двох препаратів, у одному – 5 ЛЗ. Щодо зв’язку між медичними помилками, ПР та їх наслідками, то звертає на себе увагу позиція 4 таблиці 10. Летальний наслідок був результатом низки медичних помилок, одна з яких виявилася фатальною, коли у якості розчинника цефазоліну був використаний 10% розчин лідокаїну, введений півторарічній дитині.

Антибактеріальні засоби для системного застосування стали причиною летальних наслідків побічних реакцій у 16,7% випадків, кровозамінники і перфузійні розчини, кардіологічні ЛЗ та анестетики (місцеві та засоби для наркозу) – по 11,1% (мал. 3). В 11 з 12-ти випадків летальні наслідки сталися з причини виникнення анафілактичних реакцій (мал. 3). Більш детальний аналіз летальних випадків ПР ЛЗ буде представлено в окремій публікації. Підготував Василь КАЛИТА, «ВЗ»

Малюнок 3 Розподіл летальних наслідків ПР ЛЗ залежно від їх належності до фармакологічної групи (2011)

Таблиця 9 Медичні помилки, виявлені серед карт-повідомлень про ПР ЛЗ, які надійшли у 2011 р. Медична помилка

Кількість випадків

вікове обмеження

74

перевищення добової дози

70

неправильний шлях уведення

34

непереносність препарату в анамнезі

33

перевищення максимальної разової дози

Таблиця 10 Міжнародні непатентовані назви ЛЗ, у ході медичного застосування яких ПР закінчилися летально (2011) МНН 1.

Rifampicin

2.

Dextran

3.

Benzathine benzylpenicillin

18

4.

застосування ЛЗ у протипоказаній лікарській формі

Cefotaxime Lidocaine

15

5.

Oxytocin

застосування попри протипоказання:

13

6.

Diatrizoic acid

7.

Mildronate

8.

Ascorbic acid (vit C) Inosine Potassium and magnesium aspartate Sodium chloride Thiotriazolin

- вагітність

6

- лактація

3

- супутні захворювання

4

помилка призначення

6

не за показами

7

порушення техніки введення

2

9.

Lysine

неврахування лікарської взаємодії

1

10.

Diclofenac

не проведення титрування дози

1

11.

перевищення тривалості лікування

1

Betamethasone Lidocaine

12.

Ceftriaxone

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

275

21

ФАРМАКОЛОГІЯ

ФАРМАКОТЕРАПІЯ МАЄ

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

24 серпня 2012 року

МАГНІТНИЙ ЛІКНЕП ПОГЛЯД У МАЙБУТНЄ

Запорука успішного лікування – рання діагностика будь-якого захворювання. Про це в один голос твердять усі фахівці. Найпопулярніший спосіб безболісно зазирнути всередину організму – МРТ. Чим же відрізняються сучасні апарати, і що нового обіцяють пацієнтам розробники інноваційних МРТ-технологій?

ЕКСКУРС В ІСТОРІЮ МРТ

неможливе Whole body сканування. МРТ до 0,35 Тл за Назвати «батьків» МРТ – одне сканування може покрисправа складна. Цей винахід ти анатомічну зону до 100 см діагностики можна сміливо максимум (наприклад, уся вписати у список творінь зі ЦНС), після чого буде потрібспірними авторами. Росі- не переукладання пацієнта й яни стверджують, що МРТ окреме сканування зони, яка в 1944 році відкрив Завой- залишилася. Крім того, низьський, проте в більшості на- копольні магніти погані «поукових видань «батьками» радники» у сфері кардіології, МРТ називають Ф. Блоха зі на них неможлива побудова Стенфордського університету дифузійного тензора і тракі Е. Парселла із Гарвардського, тографії провідних шляхів які незалежно один від одно- головного мозку, неможлива го відкрили явище ядерного спектроскопія, динамічна МРмагнітного резонансу. Обидва ангіографія, функціональні отримали Нобелівські премії дослідження головного мозку в 1952 році за «розвиток нових (дослідження зон кортикальметодів для точних ядерних ної активності, BOLD експемагнітних вимірів і пов’язані рименти) і дуже слабкий різ цим відкриття». Але офі- вень мамографії. Однак МРТ ційним роком винаходу МРТ зі слабким магнітним полем прийнято вважати 1973. Саме також має право на життя. Натоді професор хімії та радіоло- приклад, у випадку великої гії з Нью-Йоркського універ- маси тіла пацієнта, наявності ситету С. Брук опублікував у штучного кришталика, вирожурналі Nature статтю «Ство- бленого не з сучасних матерірення зображення за допо- алів, або страху замкненого могою індукованої локальної простору. Грижа міжхребцевзаємодії; приклади на основі вих дисків або солідних розмімагнітного резонансу». Пра- рів пухлина головного мозку цю було присвячено триви- також можуть бути діагносмірним зображенням об’єктів, товані і на «слабкому» обладотриманим за спектрами про- нанні. тонного магнітного резонанВисокопольні МРТ (1,0–­ су води. Але до 1986 року, до 1,5 Тл) – надпровідні магчорнобильської аварії, метод ніти, які використовують носив назву ЯМР-томографія. кріогенну гелієву систему Потім частину терміну «ядер- охолодження. Такі апарати ний» ліквідували. є на сьогодні «золотим станНайперші томографи дартом» МРТ-діагностики у для дослідження тіла лю- світі. За потреби деталізації дини з’явилися у клініках в дрібних морфологічних змін 1980–1981 роках, а сьогодні (обстеження черевної потомографія стала окремим рожнини, головного мозку, напрямком медицини. На да- зв’язкового апарату суглобів) ний момент створено 4 класи рекомендується обстеження томографів, кожен із яких має на високополь­ них апаратах. свої характеристики, перева- Переваги – висока інформаги і недоліки. тивна цінність одержуваних під час дослі­дже­н­ня матеріалів і можливість дослідження «МАЛЕНЬКА, практично будь-яких органів АЛЕ ПО ТРИ... ВЕЛИКА, і суглобів. На 1,5 ­Тл магнітах АЛЕ ПО П’ЯТЬ!» з Tim технологією можливе Низькопольні МРТ (0,3–­ сканування всього тіла за 0,5 Тл) – постійні магніти, один прохід від голови до п’ят економічні та прості в експлу- (до 205 см). Однак вартість доатації, не вимагають заправки сліджень вища, ніж на низьгелієм і витрат на споживану копольних МРТ. електроенергію. Основна їх На д високопо л ьн і М Р Т перевага – низька вартість (3,0 ­Тл) – апарати, які викодослідження. Це апарати, як ристовуються, як правило, правило, відкритого типу. Іс- в науково-дослідній роботі. тотні недоліки – низька якість Вони мають надзвичайно вирозширення знімків і, як на- соку інформативну цінність слідок, невисока інформатив- одержуваних під час досліна цінність одержуваних ма- джень матеріалів за дуже витеріалів, а також відсутність сокої ціни дослідження. універсальності досліджень. Ультрависокопольні МРТ На низькопольній апаратурі ­(7 Тл) – такі магніти є в оди-

22

ничних кількостях у деяких країнах, а з діагностичною метою використовується лише один апарат у Німеччині. Системи з такою високою напруженістю магнітного поля відповідають 140 000-кратному магнітному полю Землі. Використання ультрависокого поля семи-теслового сканера – перший крок у порівнянні мікроструктури і функцій людського мозку. Апарат дає змогу нейрофізіологам і нейрофізикам досліджувати соматосенсорну кору мозку. Його планують використати як інноваційний метод діагностики епілепсії. Крім того, за допомогою томографа 7 Тл дослідникам вдасться ознайомитися з найдрібнішими структурами людського тіла, зокрема з окремими клітинами та процесами обміну речовин. Наприклад, за допомогою МРТ із силою поля 7 Тесла можна однозначно встановити стан хряща. Однак, у діагностиці патологій серця з використанням цього апарата виникають проблеми. Його велика потужність призводить до спотворень ЕКГ. Для запобігання цьому було розроблено спосіб акустичного серцевого запуску, який дає змогу за високої потужності проводити регулювання між рухами серця і МРТ. Кілька високочастотних котушок змогли усунути обмежену глибину проникнення випромінювання магнітного резонансу. Це дозволило досягти рівномірного освітлення серця.

УКРАЇНСЬКЕ «НАДБАННЯ» Перший апарат з напруженістю магнітного поля 0,5 Тесла марки PHILIPS з’явився до 1991 року ще за часів СРСР. Його встановили в Херсонській області та вивели з експлуатації 4 роки тому. На сьогодні в Києві функціонує 34 МРТ-апарати, в Україні – близько 70. Багато це чи мало? Норми за останні 10 років змінилися. Якщо в 2000 році планувалося, що одного томографа вистачить на 300 ­000 осіб, зараз вважається, що

один апарат має обслуговувати не більш як 50 000 осіб. У Німеччині, наприклад, один МР-томограф з напруженістю магнітного поля 1,5 Тесла встановлюється з розрахунку на 15 000 населення. А в Кореї кількість МРТ-сканерів на 1 мільйон осіб становить 20 апаратів, що є третім за рахунком показником після Японії (40,9) і США (25,9). Скільки ж апаратів в Україні відповідає потрібним (європейським) вимогам? «Питання не таке просте, – каже Олексій Івахненко, лікар-невролог вищої категорії, головлікар лікувально-діагностичного центру міжнародного інституту біологічних систем.

– Адже важливо не тільки «залізо» – технічні складові томографа, а й те програмне забезпечення, яке потрібне для виконання діагностики, та підготовка персоналу, вміння зробити висновок згідно з європейським протоколом. Це необхідні умови для того, щоб, скажімо, нейрохірург у Німеччині не потребував дублювання цього дослідження у себе, а прийняв те, що пацієнтові було виконано тут, в Україні. На жаль, загальна кількість таких центрів в Україні не велика... Можна порахувати на пальцях однієї руки». Якщо говорити про апарати останнього покоління, то в Україні на сьогодні функціонує лише один: встановлений у жовтні 2011 року в Києві на базі госпіталю СБУ трьохтесловий МРТ. Ця унікальна високопольна система, що відноситься до елітного сегмента діагностичного ринку, створена на основі передової інноваційної технології в галузі медичної візуалізації та оптимальна для використання в усіх областях клінічної та практичної медицини. Трьохтеслові МРТ мають ряд переваг під час досліджень головного мозку, виконання спектроскопії, трактографії, МР-ангіографії церебральних судин і багатьох інших видах спеціальних досліджень. Можливо, із придбанням цього апарата в нашій країні започатковано еру своєчасної, якісної діагностики.

Основою прогресу МРТдіагностики є розвиток цифрових технологій, що забезпечують можливість математичної обробки зображень (наприклад, створення багатоплощинних і тривимірних реконструкцій), комп’ютерного моделювання хірургічних втручань, отримання функціональної інформації (наприклад, картування кори головного мозку). В останні десять років у країнах Західної Європи та США спостерігається повсюдний відхід від традиційних аналогових технологій радіології (статичне зображення на плівці) з їх планомірною заміною на цифрові носії інформації. Разом із тим уже в багатьох російських медичних центрах зберігання діагностичних зображень здійснюється в цифрових архівах на основі магнітних стрічок або жорстких дисків, а результати всього обстеження передаються пацієнтові на лазерному компакт-диску. Розвиток цифрової радіології є основою створення телерадіологічних мереж (у тому числі інтегрованих у лікарняну систему електронної історії хвороби) для проведення віддалених консультацій. Основне технологічне вдосконалення сучасної МРТ полягає в постійному збільшенні швидкості томографії, подальшої спеціалізації обстежень та розвитку програм комп’ютерної обробки зображень. Актуальним напрямком розвитку МР-томографів також є створення недорогих і вузькоспеціалізованих апаратів, які можна використовувати для обстеження певних анатомічних зон. Такі томографи знаходять своє застосування, наприклад, в ортопедії, і мають ряд переваг: високе співвідношення сигналу/шуму і просторовий дозвіл, невеликі розміри (маса близько 600 кг), невисока вартість, низькі експлуатаційні витрати. Також перспективним напрямком розвитку МРтомографії є створення томографів, що дають змогу проводити динамічні дослідження, за яких МР-зрізи обстежуваної ділянки отримують в умовах різного ступеня згинання-розгинання в суглобах пацієнта. Такі дослідження з функціональними пробами безумовно актуальні для клінік і відділень, які займаються захворюваннями опорно-рухового апарату. Тетяна ПРИХОДЬКО, спеціально для «ВЗ»

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

Шановні читачі! Пропонуємо вам унікальну книгу-тренінг «Чему не научат в медицинском ВУЗе». Її автори – Гліб Загорій, Генеральний директор ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», кандидат фармацевтичних наук, доцент, та Юрій Чертков, директор ТОВ «Агентство медичного маркетингу» – своїми порадами допоможуть вам налагодити відносини з пацієнтами, колегами, керівництвом.

ВРАЧИ И МЕДСЕСТРЫ. Гліб ЗАГОРІЙ, Генеральний директор ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», кандидат фармацевтичних наук, доцент

Юрій ЧЕРТКОВ, директор ТОВ «Агентство медичного маркетингу» (Продовження. Початок у №№ 10-31) Терапевтический процесс в значительной степени зависит от взаимоотношений между врачами и медицинскими сестрами. Когда взаимопонимания и сработанности нет, под угрозой оказывается качество медицинской помощи. Исторически сложилось так, что взаимоотношения между врачами и медсестрами приобрели статус особых отношений, особенно это заметно в стационарах. Врач и медсестра – доминантная пара, влияющая на все процессы в отделении, которые оказывают воздействие на пациентов. Медицинские сестры общаются с пациентами на протяжении суток и призваны создавать лечебно-охранительный режим, без которого невозможно выздоровление. В ЛПУ пациент обязательно испытывает физический и психический дискомфорт, который связан как с процессом лечения, так и с обслуживанием и общением. Современные тенденции таковы, что постепенно происходит изменение старых стереотипов. Медсестра сейчас выполняет роль настоящего ассистента врача, его помощника и партнера. В принципе, участие медсестры в процессе лечения можно рассмотреть с точки зрения двух позиций: 1. Медсестра выполняет вспомогательные функции, обеспечивает работу врача, действует инициативно, как игрок команды, нацелена на результат, переживает за пациента, вовлечена целиком в терапевтический процесс, как необходимое и ответственное звено.

2. Медсестра поддерживает пассивный отстраненный тип отношений с пациентом, не переживает за результат лечения, не чувствует своей ответственности, требует постоянного контроля со стороны врача, назначения врача выполняет буквально «для галочки», часто – не в полном объеме. Какие возможны принципы взаимного поведения в системе «врач–медсестра»?

1) Принцип четкого разграничения функций. Когда обязанности медсестры четко ре-

ОСОБЕННОСТИ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ гламентированы и строго определены, они не пересекаются с обязанностями врача. Случай, когда врач взялся за объем работы медсестры либо медсестра «влезла» в зону компетенций врача, рассматривается, как посягательство на сферу компетенции коллеги. Такой подход возможен, но таит в себе определенные угрозы. Он приводит к тому, что медсестра не чувствует ответственности за результат лечения в целом, это дает ей возможность самоустраняться от терапевтических задач как таковых, а заниматься только механической работой. Часто поведение такой медсестры бывает формальным и безучастным, она не занимается психологическим подбадриванием пациента, его информационным сопровождением. Пациент фиксирует ее в своем сознании, как некую тень, девушку в маске, которая молча и бездумно осуществляет процедуры, которые назначил врач. На вопрос пациента: «От чего помогает этот укол?» – обычно следует ответ: «Спросите у врача, он же назначил!»

2) Принцип «принеси–подай». Этот принцип основан на четком функциональном ограничении, то есть медсестра из всего круга своих обязанностей выполняет только те, на которые указал врач. Данный принцип еще более несовершенен, чем предыдущий. Фактически он вообще снимает с медсестры ответственность за свои действия, так как за все отвечает врач. Медсестра ответственна только за качество выполненного поручения, да и то, исключительно перед врачом, а не пациентом. Принцип «делай то, что скажет врач» обесценивает опыт медсестры и блокирует инициативность и самостоятельность ее мышления. Попытки медсестры давать советы врачу обычно приводят к конфликтам.

3) Принцип партнерства. Современная идеология врачевания должна быть построена на принципах партнерства и взаимопомощи. Медсестра должна иметь определенную независимость: разумеется, не расписывать самостоятельно карту медицинских назначений, но иметь возможность свободно варьировать свое поведение в зависимости от ситуации. Часто врач просто не в состоянии подойти к пациенту, которому стало хуже. Он может быть на срочном вызове, либо проводить реанимационные мероприятия. В этом случае медсестра обязана правильно оценить ситуацию и оказать максимальную помощь. Кроме того, медсестра должна стараться играть активную роль в судьбе пациента. Это и морально-информационное сопровождение, и уведомление родственников пациента в случае необходимости. Медсестра в рамках этого принципа обязана вести себя активно. Разумеется, ее активность не должна быть чрезмерной. Например, некоторые медсестры любят включиться в диалог врача и пациента и давать определенные советы. Это, конечно, нужно пресечь, объяснив медсестре, что лишний совет никогда не помешает, только давать его нужно не в присутствии пациента, да еще и перебив врача.

В идеале медсестра должна работать в «опережающем отражении», то есть взаимодействовать с врачом так, словно она читает его следующее действие или распоряжение без слов. Также медсестра должна быть инициативной. Инициатива может проявляться в поисках усовершенствования своих мануальных операций, определенной находчивости и скорости работы. Разумеется, внедрение этих принципов в работу автоматически поднимает статус медсестры и она воспринимается не как простой исполнитель, а как ассистент врача. В этом качестве медсестра сможет действовать более активно, создавать комфортные условия как для коллег, так и для пациентов. Для пары «врач–медицинская сестра» очень важно быть «сработанными», придерживаться стиля совместной деятельности, который приводит к достижению хороших результатов без лишних затрат энергии. Часто, когда медсестры дежурят в своем графике, а врач – в своем, на дежурства выходят пары, которые по тем или иным особенностям (темперамент, воспитание) не совпадают и, как результат, страдает работа. У сработанности врача и медсестры есть и отрицательная сторона, когда данное сотрудничество комфортно только для участников процесса лечения, но негативно влияет на результат терапевтического процесса. Иными словами, врач «не напрягает» медсестру, медсестра редко «дергает» врача, то есть оба работают в полсилы. Данный тип взаимодействия не ведет к улучшению терапевтических результатов и негативно отражается на репутации отделения. Грамотный заведующий должен своевременно разрывать подобные альянсы. Также негативным может считаться явление, когда кто-то из пары фактически делает работу за своего партнера, то есть врач за медсестру либо наоборот. Настоящая синергетическая работа – это уровень партнерского взаимодействия, когда 1+1=3, но никак не 1,5. В процессе взаимодействия очень важно доверять друг другу. Профессиональное доверие – фундамент синергетического взаимодействия. Часто медсестры, особенно с большим опытом работы, не доверяют назначениям врача. Кроме того, они любят давать публичные оценки, ими может управлять личная неприязнь к коллеге, обида, нереализованные жизненные возможности и т.д. В коллективе должно быть принято не поощрять подобных высказываний. Но это бывает очень трудно сделать, особенно, если такие оценки «крышуются» старшей медсестрой. Обычно, от старших медсестер очень много зависит, а еще больше зависит от того, каков тандем «заведующий отделением– старшая медсестра». Если данная пара ведет конструктивную политику, то и в отделении, как правило, хорошая атмосфера. Очень важно понимание такого аспекта, как взаимозависимость врача и медсестры и нацеленность на достижение командного результата.

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua

Часто опытные медсестры умело манипулируют врачами. Они учатся демонстрировать инициативу, преданность и заботу, одновременно проявляя покорность и подчинение. Такие медсестры часто подводят врачей к определенным решениям, да так, что тот думает, что решение – его собственное. Это не подрывает врачебный авторитет и позволяет избежать конфликтных ситуаций. Часто такие медсестры весьма успешны. Есть и другой тип, который можно назвать «молчаливыми саботажниками» – они не скандалят и не возмущаются, но при этом, их очень трудно заставить что-либо сделать. Есть «протестующий тип» медсестер, которые испытывают трудности в процессе подчинения и часто не желают приходить к согласию во время оказания медицинской помощи пациенту. Нередко они склонны к гневливым и обличающим высказываниям, которые, как правило, не соответствуют силе инициирующего события. Для врача уважение медсестер – очень важная вещь. Дело не только в том, что это облегчает и улучшает терапевтический процесс, а еще и в том, что уважающая врача медсестра – это его «ходячая» реклама. На пациентов оказывает магическое воздействие сдержанная похвала врача медсестрой. Я иногда наблюдал ситуации, когда врачи, принимая частных пациентов, стремились заработать больше (не делиться с медсестрой) и самостоятельно снимали ЭКГ, брали кровь и т.д. Это – недальновидная политика. Если вы хотите, чтобы пациент по-настоящему стал «вашим», не стоит на нем экономить, пусть о нем позаботится медсестра, которая вас уважает. Какие же практические действия может осуществить врач для укрепления своего авторитета среди медсестер? Всех медсестер нужно знать по именам. Если в отделении появилась «новенькая», представьтесь ей сами, она это очень оценит и запомнит. Станьте «своим» в «сестринской комнате», выделяйте для них время (конечно, в разумных пределах), выслушивайте их проблемы. Будьте в курсе изменений их ролей и обязанностей (знайте, кто замещает старшую медсестру). Если вы не дежурите по ночам, выберите время и поработайте несколько раз с ночными сменами, ночные дежурства очень сближают. Когда даете указания, смягчайте их по форме: «Введи, пожалуйста...», «Не могла бы ты проверить...» Если предстоит сложное задание, а медсестер несколько, то вместо директивного выбора «Ты сделаешь», лучше спросить: «Кто возьмется?» Если вы замечаете первые признаки раздражения, не давайте ране нагноиться, лучше сразу наедине спросить «В чем дело?», и при этом быть готовым к критике. Создайте такую культуру отношений, которая поощряет всех членов бригады вносить свой вклад, а также открыто выражать свои взгляды. Будьте готовы разделить работу в случае

возникновения критической ситуации. Принимайте риски на себя в случае возникновения опасной ситуации. Поддерживайте и признавайте мастерство медсестер, информируйте об этом руководство. Будьте готовы помогать медсестрам как в жизни, так и в работе. Поддерживайте хорошие отношения со старшей медсестрой. Участвуйте в неформальных собраниях отделения, не игнорируйте медсестринское общество...

КАК ДОЛЖЕН ВЕСТИ СЕБЯ НОВИЧОК Появление новичков, будь то клинические ординаторы, либо интерны, либо начинающие врачи, воспринимается медсестрами, как лишняя головная боль. Практически все новички — это вчерашние выпускники ВУЗов, пока плохо знакомые с практической работой. Исключение составляют лишь те, кто работал до этого в качестве медицинской сестры или фельдшера. Особенно «проходными» для интернов и клинических ординаторов оказываются лечебные учреждения, имеющие кафедры по различным специальностям. Чем же новички так досаждают медицинским сестрам? Прежде всего, неуемным энтузиазмом и стремлением привнести в лечебный процесс новые веяния. Правда, большинство остывает примерно через полгода. Часто этот энтузиазм проявляется в огромном количестве назначений и обследований, которые для медсестер – лишняя работа. Бывает, что врачи младше медсестер – это усугубляет разногласия. Иногда новичок переоценивает свои силы, берется за непосильный объем ответственности. Кроме того, медсестры лучше ориентируются в практических алгоритмах при возникновении экстренных ситуаций. По вине новичка медсестрам часто приходится нервничать, и они требуют компенсации, выражая свое недовольство коллегам и руководству. Новичку вообще нелегко в начале трудовой деятельности. Как правило, он в центре внимания, коллеги не подают виду, но наблюдают за ним очень пристально. Новичку нужно вести себя сдержанно и тактично, не раболепствовать, но и не заноситься. Помочь медсестрам в «горячие минуты» в отделении – очень полезно для дальнейших взаимоотношений. Также на все 100% нужно использовать неформальные мероприятия, различные праздники, дни рождения. Таким образом: Роль медсестры в условиях современной медицины меняется. Идеология взаимодействия должна основываться на идеях профессионального партнерства. Уровень терапевтических результатов зависит от сработанности врача и медсестры.

23

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

24 серпня 2012 року

24 серпня 2012 року

АКАДЕМІК ВАСИЛЬ КОМІСАРЕНКО:

МИТТЄВОСТІ ЖИТТЯ НОВИНИ

Нещодавно в Інституті ендокринології та обміну речовин НАМН України відкрито музей засновника і першого директора інституту, видатного вченого у галузі ендокринології, знаного громадського діяча, академіка АН УРСР Василя Павловича Комісаренка. Численні світлини, рідкісні документи, книги, написані Василем Павловичем і подаровані йому (серед них і твори М. Рильського й М. Бажана), інші експонати створюють неповторну атмосферу музею. Особливо цінними є

Музей В.П. Комісаренка

оригінали рукописів ученого, сторінки розпочатого ним підручника, що лежать на письмовому столі. Цей невеличкий зшиток у звичайних зошитах – справжня візитка музею.

– Задум щодо налаштування музею В.П. Комісаренка виношувався досить тривалий час, – розповідає ініціатор його створення, колись – аспірант В.П. Комісаренка, а нині директор інституту, академік НАМН України Микола Тронько. – Василь Павлович був товариською людиною, співп-

В.П. Комісаренко з Н. Ужвій

рацював з багатьма лабораторіями та відділами, тож у музеї збереглися і його персональний літературний спадок, і численні фотосвідчення його спілкування з відомими людьми (Б. Патоном, М. Блохіним, Б. Петровським, М. Гулим, В. Братусем, А. Романенком), а також родинні світлини, які передали музею сини вченого, відомі науковці Ігор та Сергій Комісаренки. У першому записі в книзі відвідувачів під час відкрит-

Н.С. Рибак, В.П. Комісаренко

тя музею президент НАМН України академік Андрій Сердюк висловив упевненість, що нова наукова музейна перлина перетвориться на місце зустрічі різних поколінь наукової медицини. Юрій ВІЛЕНСЬКИЙ, для «ВЗ», фото Влада НЕГРЕБЕЦЬКОГО

В.П. Комісаренко в лаборатрії

ХАРЧОВА БЕЗПЕКА

– ПОНАД УСЕ

Міжнародна комісія «Кодекс Аліментаріус», що працює при ООН, затвердила нові вимоги стосовно деяких продуктів харчування. Зокрема, до уваги спеціалістів комісії потрапив меламін. Незважаючи на те, що ця речовина визнана токсичною, її досі дозволено для використання в харчових продуктах і навіть дитячих молочних сумішах. При цьому сам сенс такої добавки досить сумнівний: меламін лише імітує більш високі концентрації білка. Два роки тому «Кодекс Аліментаріус» встановила гранично допустиму місткість меламіну для дитячого харчування – 1 мг/кг. Відтепер норма становить 0,15 мг/кг рідкої суміші. Серйозну тривогу фахівців викликає також поширення вірусних захворювань через морепродукти, особливо устриці і мідії. Як пояснюють у комісії, проблема не в самому делікатесі, а в воді, яка може бути заражена гепатитом А або норовірусами. Поціновувачам сирих морепродуктів варто враховувати, що ці віруси руйнуються тільки під час нагрівання. УНІАН

ВАШЕ

ЗДОРОВ’Я Медична газета України Індекси 60965, 08198 Ціна договірна

Адреса редакції: м. Київ-03179, вул. Уборевича, 19-А, оф. 3. Телефони редакції: (044) 423-02-60; 424-60-75; 424-06-83 E-mail: vz@vz.kiev.ua Виходить один раз на два тижні у п’ятницю

24

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» МИКОЛА БЕРНИК Заступник головного редактора ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Редактор відділу аналітичної інформації СВІТЛАНА ТЕРНОВА Редактор відділу журналістських розслідувань СЕРГІЙ УХАЧЕВСЬКИЙ Дизайн та верстка ОЛЕКСАНДР ПОНОМАРЬОВ Відділ літредагування і коректури ОКСАНА ОСТРЯНКО Відділ реклами СВІТЛАНА КУРЧЕНКО Адміністративний відділ РОМАН БЕРЕЖНИЙ

Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2. Загальний наклад – 40 000 Замовлення № 30303 Віддруковано у ТОВ «Укрполиграфмедиа»: вул. Фрунзе, 104-а, м. Київ-04080

Тел.: (044) 423-02-60 vz@vz.kiev.ua www.vz.kiev.ua