Ваше Здоров'я №3-4 (2013)

№03 04 (1182 1183) 25.01.2013 ФОРМУЛА СМЕРТІ НАШИХ ДІТЕЙ На тлі епідемії туберкульозу в Україні медики наразі фіксують стрімке поширення цієї недуги серед ВІЛ-позитивних пацієнтів. Особливо гострою ця проблема постає в педіатрії. Кількість дітей, одночасно хворих на ВІЛ і туберкульоз, за останні роки зросла на 18%. Найбільше випадків поєднаної патології зафіксовано у Донецькій, Одеській та Дніпропетровській областях (40% від загальної кількості в Україні). Під час лікування коінфекції українські лікарі і пацієнти стикаються із низкою проблем, адже питання поєднаної патології ВІЛ/туберкульоз у дітей недостатньо вивчені.

Газета МОЗ України і галузевої профспілки

www.vz.kiev.ua

ЯКА СТРАХОВА МЕДИЦИНА

ПОТРІБНА УКРАЇНІ?

6

СТОР.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА:

УКРАЇНСЬКИЙ ВИМІР Сектор лабораторної медицини сьогодні виглядає як персонажі відомої байки Крилова: частина ледве виживає, намагаючись надавати населенню якісні безкоштовні послуги; частина робить бізнес на високому рівні й не може зрозуміти, чому ринок досі не є цивілізованим, а ще один великий шматок ринку залишається «у тіні» і просто робить швидкі гроші, не переймаючись наслідками для хворих. Який із цих трьох сегментів розвиватиме надалі держава — питання широке. Мабуть, при цьому буде насамперед враховуватися не бажання окремих гравців розширити свій бізнес, а реальні можливості українського пацієнта.

20 СТОР.

Необхідність впровадження страхової медицини в Україні є, мабуть, найбільш обговорюваною темою як у медичному середовищі, так і в суспільстві в цілому. Ця ідея не дає спокою ні народу, ні владі відтоді, коли почала руйнуватися радянська система охорони здоров’я. Блакитна мрія за цей час встигла трансформуватися з панацеї від усіх бід медичної галузі до «оскомини» у певної частини суспільства, яка переконана: медичне страхування в нашій країні — це те «краще», що обернеться відомим «як завжди». Не обійшлося і без боротьби інтересів у цьому питанні — законопроекти, які «зайшли» у Верховну Раду України, ґрунтувалися на різних підходах і баченнях, але були відхилені парламентарями. Плюралізм думок і точок зору перемагає донині. Чи завершиться пошук ідеального закону та слушного часу для старту торжеством інтересів громадськості у задоволенні права на доступну і якісну медичну допомогу?

4

СТОР.

СИНДРОМ ХРОНІЧНОЇ ВТОМИ – МІФ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ? Цей діагноз — дискусійне питання. Але недооцінювати його — отже наражати на небезпеку громадян! Достатньо проаналізувати, у яких верств населення цей синдром найбільш поширений, щоб усвідомити, якою високою може бути ціна помилки.

15 СТОР.

ЕЛЛА ВАЙЦМАН:

ГЕПАТОЛОГАМ ПОТРІБНО ГОТУВАТИСЯ ДО НОВОЇ ЕПІДЕМІЇ В той час як у світі використовують сучасні препарати для лікування цієї хвороби і досягають успішних результатів у більшості хворих, українським пацієнтам такі ліки недоступні через їх високу вартість, тобто вітчизняні фахівці борються з проблемою «голими руками».

16 СТОР.

ПІГУЛКА ЗАМІСТЬ ЗОНДА До недавніх пір гастроскопія залишалася єдиним методом, що дає змогу побачити стравохід, шлунок і дванадцятипалу кишку зсередини. Але для пацієнта такий вид діагностики є надзвичайно болісним і некомфортним. Тепер з’явилася альтернатива — капсульна ендоскопія.

17 СТОР.

НОВИНИ

Реформа «первинки» триває 2013

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ (виходить з 1990 року)

Індекс 08198 для індивідуальних передплатників Індекс 60965 для підприємств і організацій

рік стане роком продовження реформи первинного рівня медико-санітарної допомоги як однієї з важливих соціальних ініціатив, ініційованих Президентом України. На цьому Міністр охорони здоров’я України Раїса Богатирьова акцентувала увагу, виступаючи на засіданні Комітету економічних реформ: «Чітке розмежування рівнів медичної допомоги, зміна застарілих маршрутів пацієнта і, як результат, ефективний, доступний, швидкий контакт із медиком на «первинці» має величезні переваги для людини і для медика», — зауважила Раїса Богатирьова. Впровадження таких підходів, за словами міністра, потребує чітко визначеної ресурсної підтримки протягом декількох років для усунення існуючих диспропорцій розвитку та проведення великої, складної роботи. Створення центрів первинної медичної допомоги обов’язково має супроводжуватися

СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Редакційна колегія БЕРНИК М.П. – генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» БАХТЕЄВА Т.Д. – голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, заслужений лікар України, доктор медичних наук БЕРЕГОВИЙ Д.В. – завідувач ЛОР-відділення Волочиської ЦРЛ Хмельницької обл., заслужений лікар України, кандидат медичних наук БОЙЧУК Т.М. – ректор Буковинського державного медичного університету, доктор медичних наук, професор ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В.Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ВОРОНЕНКО Ю.В. – ректор НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ГАРНИК Т.П. – директор Державного підприємства «Комітет з питань народної і нетрадиційної медицини МОЗ України», доктор медичних наук, професор ЗАБОЛОТНИЙ Д.І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ЗАГОРІЙ В.А. – голова Наглядової ради ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», завідувач кафедри клінічної промислової фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ І.С. – проректор з наукової роботи НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю.П. – директор Інституту нейрохірургії НАМН України, академік НАМН України КНЯЗЕВИЧ В.М. – голова правління Української ліги сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги, доктор медичних наук КОВАЛЬ В.М. – голова Профспілки працівників охорони здоров’я України КОВАЛЬЧУК Л.Я. – ректор Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, доктор медичних наук, професор, членкореспондент НАМН України МІШАЛОВ В.Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ ім. О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор МОСКАЛЕНКО В.Ф. – ректор Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України, віце-президент НАМН України ПИРІГ Л.А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, членкореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М.Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л.І. Медведя, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України УСІЧЕНКО І.Г. – президент Товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ЧЕКМАН І.С. – завідувач кафедри фармакології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В.І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії комплексної безпеки

розвитком мережі наближених до населення амбулаторій, які повинні отримати належне матеріально-технічне забезпечення. Раїса Богатирьова повідомила, що до кінця 2013 року в областях, які не задіяні в Пілотному проекті з реформування медичної галузі, заплановано відкриття 550 центрів первинної медико-санітарної допомоги: «Реалізація цих планів потребує спільних зусиль місцевих та центральних органів влади, особливо щодо надання всіх необхідних ресурсів», — підкреслила міністр. Пріоритетом у процесі системних змін у галузі охорони здоров’я протягом 2013 року Раїса Богатирьова назвала виконання Закону України «Про екстрену медичну допомогу». Реалізація положень цього закону, за її словами, має базуватися на основі персональної відповідальності голів обласних держадміністрацій у координації з Міністерством охорони здоров’я України, створенні відповідних умов на місцях та

ресурсного забезпечення вимог Закону, а також на виконанні Національного проекту «Вчасна допомога». Торкаючись проблеми профілактики як основи будь-яких дієвих перетворень у медичній галузі, міністр зазначила, що прийняття програми «Здоров’я 2020 — Український вимір» дасть можливість вплинути на показники захворюваності та смертності від серцево-судинних, онкологічних, ендокринологічних та інших хвороб і сприятиме створенню дієвої системи громадського здоров’я, яка відповідатиме кращим світовим стандартам: «Ми вже розпочали цей процес, створивши Центр із контролю та профілактики туберкульозу та ВІЛ/СНІДу, який у подальшому сформує систему загального контролю та прогнозування інфекційних та неінфекційних хвороб», — повідомила Раїса Богатирьова. Прес-служба МОЗ України

Закон «Про екстрену медичну допомогу»: запровадження на всіх рівнях

І

з початку року в Україні діє Закон «Про екстрену медичну допомогу», реалізація якого вже дає перші результати в реформуванні служби. Про це йшлося під час пресконференції в МОЗ за участі заступника Міністра охорони здоров’я України Олександра Толстанова та директора Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України Володимира Юрченка. Так, за даними Центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у регіонах, щодоби у кожному з них приймається від півтори тисячі до двох з половиною тисячі викликів. При цьому прибуття бригади ЕМД до пацієнта вдається пришвидшити до 8-10 хвилин у місті та до 20-22 хвилин у сільській місцевості. За словами заступника Міністра, наразі у регіонах перебувають у роботі карти базування та маршрутизатори карет ЕМД, чітке формування яких має сприяти скороченню радіусу обслуговування викликів та пришвидшити приїзд кожної окремої бригади до хворого. На сьогодні в державі працює 3363 такі бригади. Крім того, регіональні фахівці продовжують працювати над створенням потужних диспетчерських пунктів, налагодженням системи єдиного оперативного зв’язку та обладнанням парку карет швидкої допомоги новітнім оснащенням, в тому числі GPS-навігаторами. Одним із головних завдань реформування служби є також підвищення рівня професійності кадрів, які працюють в системі, аби жоден із викликів не лишився поза увагою і кожному пацієнтові було надано максимально ефективну та оперативну допомогу. Водночас вперше в державі працівники системи ЕМД одержали соціальні гарантії, передбачені законодавством про аварійно-рятувальні служби. Крім того, задля ефективного виконання Закону МОЗ України проводить поступове оновлення парку карет швидкої. Так минулого року за кошти державного бюджету на суму близько 200 млн грн МОЗ закупило 216 автомобілів типу В та С для лікувально-профілактичних закладів пілотних Вінницької, Дніпропетровської, Донецької областей та м. Києва. Цього року Міністерство має намір придбати близько 1200 нових карет ЕМД. Наразі Міністерство продовжує роботу з регіонами щодо чіткого адміністрування нової системи, корекції завдань та приведення в по-

рядок усіх нормативних документів щодо правильної організації служби екстреної медичної допомоги. Відповідальні особи на місцях взяли на себе зобов’язання у найкоротший термін виправити наявні недопрацювання, розв’язати організаційні питання та привести усі необхідні документи в належний стан. На переконання медиків, виконання Закону спонукатиме до розвитку в державі й супутніх із медичною галузей, таких, зокрема, як транспорт, зв’язок, зайнятість населення, підвищення професійності кадрів, оскільки виконання жорстких норм документа передбачає суттєві інфраструктурні перетворення. Крім того, Законом чітко визначено, що за якість надання екстреної допомоги в кожному з регіонів особисто відповідає голова облас-

ної державної адміністрації. Медики певні, що це спонукатиме владу на місцях швидше розв’язувати такі питання як якість доріг, забезпечення бригад медикаментами та паливом, розвиток телекомунікації тощо. На переконання Володимира Юрченка, не менш важливим у реформуванні всієї системи є також правильне розуміння принципу розподілу викликів ШМД на екстрені та неекстрені. Так за інформацією МОЗ, в 2011 році до служби швидкої медичної допомоги надійшло близько 13 млн викликів, із них у понад 11 млн випадків до пацієнтів були направленні карети з фахівцями. При цьому майже 2 млн 300 тис. громадян потребували госпіталізації, з яких у 444 тис. — були офіційні направлен-

ня від лікарів. Тобто майже 9 млн громадян було фактично надано амбулаторну допомогу вдома, ще в понад 1 млн 700 тис. викликів допомога була надана на етапі консультації диспетчера по телефону, що не потребувало виїзду бригади. Розмежування викликів на екстрені та неекстрені, певен керівник Центру, сприяє ефективнішому використанню ресурсів служби екстреної допомоги та порятункові більшої кількості громадян. При цьому в жодному разі не йдеться про відмову у допомозі пацієнтові. У найближчі тижні, за дорученням віцепрем’єр-міністра України із соціальних питань Костянтина Грищенка, Рада міністрів АР Крим, обласні, Київська та Севастопольська міськдержадміністрації мають завершити утворення та реєстрацію Центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, процедуру передання майна центрам, виділити приміщення для оперативно-диспетчерських служб центрів та провести ремонтні роботи. Адміністрації Держспецзв’язку доручено у найкоротші терміни здійснити заходи із забезпечення маршрутизації викликів на номер «103» з урахуванням вимог Медичного завдання, затвердженого МОЗ. Міністерству охорони здоров’я України доручено забезпечити видачу ліцензій на медичну практику для створених центрів, опрацювати разом із Міністерством фінансів питання, пов’язані із фінансуванням першочергових потреб для роботи створених центрів. Відповідно до завдань Президента України, внаслідок послідовного проведення реформи медичної сфери в Україні очікується поліпшення медико-демографічних показників, і, як результат, подовження тривалості життя громадян України. Повна трансформація галузі має здійснитися до 2020 року.

2 Прес-служба МОЗ України

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

НОВИНИ

25 січня 2013 року

Ліцензійні умови провадження

Оперативна реакція медичної практики оновлено на проблему У Н

державі вступають в силу нові правила для ведення господарської діяльності з медичної практики. Нову редакцію Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики було затверджено Наказом МОЗ України від 30 листопада 2012 року №981 «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 2 лютого 2011 року №49», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 20 грудня 2012 року за №2131/22443, опублікованого в Офіційному віснику України 8 січня 2013 року №100. Проект наказу було розміщено для громадського обговорення на офіційному веб-сайті МОЗ України, погоджено з Антимонопольним комітетом України, Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини, Спільним представницьким органом сторони роботодавців на національному рівні, Спільним представницьким органом

всеукраїнських профспілок та профспілкових об’єднань для ведення колективних переговорів. Новою редакцією Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики встановлено вимоги щодо: — прийняття на роботу медичних працівників фізичною особою — підприємцем; — проведення хірургічних втручань суб’єктами господарювання, що здійснюють господарську діяльність із медичної практики; — організації діяльності відокремлених структурних підрозділів закладів охорони здоров’я усіх форм власності; — дек лару ва н н я за я вн и к а м и (суб’єктами господарювання) методів профілактики, діагностики, лікування та знеболення, які вони передбачають здійснювати, залежно від умов провадження медичної практики.

а початку року до МОЗ України звернулися керівники ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» із проханням втрутитися у складну ситуацію, що виникла внаслідок відсутності достатньої кількості препаратів антиретровірусної терапії в клініці Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України, у зв’язку з незавершенням тендерних процедур, які здійснює Національна академія медичних наук України. Розуміючи життєво важливу потребу хворих цієї категорії у безперервності лікування, Міністерство в терміновому порядку винайшло можливість для перерозподілу препаратів, що були закуплені за кошти гранту Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. У результаті своєчасного проведення тендерів Міністерством охорони здоров’я у регіональних центрах СНІДу сформувався достатній запас препаратів, необхідних для проведення антиретровірусної терапії. Саме це дозволило перерозподілити препарати,

закуплені за гроші Глобального фонду. За домовленістю з ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» після здійснення додаткових закупівель аналогічних препаратів вона відшкодує регіональним центрам СНІДу лікарські засоби. Таким чином, загрозу переривання лікування пацієнтів клініки Національної Академії медичних наук знято. Звертаємо увагу на те, що МОЗ України розпочало безпрецедентну діяльність із залучення громадськості та пацієнтів до всіх етапів державних закупівель. На початку грудня минулого року Міністерство охорони здоров’я України та громадські організації підписали резолюцію, якою закріплено терміни проведення профільних тендерів в Україні та задекларовано їхню відкритість для громадськості. Передбачено участь представників громадських організацій у номенклатурних комісіях, які формують вимоги до препаратів, що закуповуються за державний кошт.

Прес-служба МОЗ України

Прес-служба МОЗ України

доведено Ефективність індивідуального профілактичного медогляду школярів

В

Україні четвертий рік діє індивідуальний порядок профілактичного медогляду школярів, який проводиться за присутності батьків у сімейного лікаря чи дільничного педіатра. На сьогодні таким медоглядом охоплено 98% дітей шкільного віку. Після зміни у 2009 році порядку медичного огляду школярів із групового на індивідуальний охоплення дітей профоглядом не зменшилось ні на один відсоток. Більше того — вперше за останні роки відзначено тенденцію до підвищення якості таких перевірок та поліпшення окремих показників загального стану здоров’я учнів. МОЗ спирається на світову практику, яка не передбачає дитячих групових оглядів без дозволу батьків або їх присутності, оскільки це є порушенням прав дитини, задекларованих у відповідній Конвенції. Саме тому за рекомендаціями експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я та Дитячого фонду Організації

Об’єднаних Націй (UNICEF), які залучились до оцінки здоров’я школярів, порядок профілактичного огляду школярів в Україні і був свого часу змінений із масового на індивідуальний в умовах лікувального закладу. Згідно із чинним законодавством України, будь-які медичні втручання, в тому числі й огляд, мають здійснюватися лише за офіційною згодою батьків дитини або їхніх представників. Міністерство привело порядок цієї процедури відповідно до чинних в Україні законів. Переваги індивідуального медичного проф­ огляду школяра.

1. Дитина має можливість сам на сам із лікарем, не соромлячись присутності сторонніх, розповісти про свої проблеми. Особливо це важливо для підлітків.

2. Медпрацівник має можливість виділити на огляд школяра необхідну кількість часу. З’ясувати, які проблеми зі здоров’ям є або були

в дитини та її рідних, і поставити відповідний діагноз.

3. У разі потреби лікар має можливість одразу направити дитину до вузькопрофільного спеціаліста безпосередньо на території медзакладу.

4. За присутності батьків або їх представників лікар має можливість обговорити питання супроводу виконання рекомендацій лікаря.

5. Відсутній ризик розголосу деталей мед­ огляду та діагнозу стороннім особам: лікарська таємниця зберігається.

6. Індивідуальний огляд дитини у лікувальному закладі можна провести в будь-який зручний для родини час упродовж року. Щодо перевірки стану здоров’я школярів, які проживають у сільській місцевості, відвідують малокомплектні школи і батьки яких не мають змоги доправити дитину на огляд до медичної установи, — медики здійснюють виїзні огляди безпосередньо за місцем перебування

Максимальна оптимізація лікувального процесу

Г

оловна дитяча клініка України «ОХМАТДИТ» отримала в подарунок сучасний софт для медичного супроводу ВІЛ-позитивних дітей. Завдяки Фонду Олени Пінчук «АНТИСНІД» і УкрСиббанку в Центрі з лікування дітей, хворих на ВІЛ-інфекцію і СНІД, розташованому у столичному «ОХМАТДИТі», встановлено медичну інформаційну систему «ЕМСІМЕД». Вона об’єднала в собі єдину захищену базу даних пацієнтів медичного центру, ведення електронної історії хвороби в стаціонарі і поліклініці, а також довгострокове її зберігання.

Система «ЕМСІМЕД» повністю інтегрована в структуру обробки медичних даних, затверджену МОЗ України. Крім стандартних звітних форм, які використовуються в нашій країні, були розроблені десять спеціальних форм. Вони використовуються в лікувальних установах, які спеціалізуються на проблемі ВІЛ/СНІДу — наприклад, у Державній службі з питань протидії ВІЛ-інфекції та СНІДу. Така медична інформаційна система, призначена для повної автоматизації процесів у медичних установах, управління ресурсами та

обліку в процесі надання медичних послуг. За допомогою «EMCІMEД» вирішуються такі завдання, як ведення електронної медичної карти пацієнта, обслуговування стаціонарних, амбулаторних пацієнтів і викликів швидкої допомоги; проведення лабораторних та діагностичних досліджень; формування статистичної звітності; контроль за виконанням лікарських призначень; зберігання зображень діагностичних досліджень на окремому PACS-сервері; автоматизоване заповнення журналів згідно з вимогами МОЗ; ведення обліку ме-

таких учнів. При цьому вимоги щодо згоди батьків на медогляд їхньої дитини залишаються обов’язковими. Міністерство впровадило щорічні спеціальні перевірки школярів за пробою Руф’є, яка дозволяє шляхом тестування визначити припустимі навантаження для кожної конкретної дитини під час уроків фізкультури. Прес-служба МОЗ України

дикаментів і витратних матеріалів, ведення обліку й аналізу послуг, які надаються пацієнтам; регульований вибірковий доступ користувачів до конфіденційної інформації. Завдяки цій технічній революції в роботі лікарів різко зменшиться кількість паперової писанини і вони зможуть більше часу приділяти своїм маленьким пацієнтам. Крім того, новий софт значно поліпшить і спростить адміністрування клініки — буде проводитися системний моніторинг та оцінка здоров’я ВІЛ-позитивних дітей, планування і контроль спеціальної антиретровірусної терапії для них, формування аналітичних звітів по кожній конкретній дитині і по клініці в цілому. За інформацією, наданою Фондом Олени Пінчук «АНТИСНІД»

3

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

ЯКА СТРАХОВА МЕДИЦИНА

ПОТРІБНА УКРАЇНІ? Необхідність впровадження страхової медицини в Україні є, мабуть, найбільш обговорюваною темою як у медичному середовищі, так і в суспільстві в цілому. Ця ідея не дає спокою ні народу, ні владі відтоді, коли почала руйнуватися радянська система охорони здоров’я. Блакитна мрія за цей час встигла трансформуватися з панацеї від усіх бід медичної галузі до «оскомини» у певної частини суспільства, яка переконана: медичне страхування в нашій країні — це те «краще», що обернеться відомим «як завжди». Не обійшлося і без боротьби інтересів у цьому питанні — законопроекти, які «зайшли» у Верховну Раду України, ґрунтувалися на різних підходах і баченнях, але були відхилені парламентарями. Плюралізм думок і точок зору перемагає донині. Чи завершиться пошук ідеального закону та слушного часу для старту торжеством інтересів громадськості у задоволенні права на доступну і якісну медичну допомогу?

МАРИНА ШЕВЧЕНКО:

ЗВАЖИТИ ВСІ «ЗА» І «ПРОТИ» ника та надавачів медичних послуг. По-третє, необхідно затвердити медичні стандарти та клінічні протоколи. Зрештою, потрібно оцінити результати реформування охорони здоров’я у пілотних регіонах, де відпрацьовуються та впроваджуються нові організаційно-правові та фінансово-економічні механізми підвищення ефективності й доступності медичного обслуговування населення — щоб прийняти виважене рішення щодо доцільності їх подальшого запровадження.

Я

ка модель медичного страхування найкраще приживеться в Україні, коли її можна запроваджувати і як обійтися без небажаних «сюрпризів» — про це наша розмова із завідувачкою відділу економічних досліджень охорони здоров’я та медичного страхування ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України» кандидатом медичних наук Мариною ШЕВЧЕНКО. ВЗ Кінцевим пунктом реформування медичної галузі в Україні проголошено впровадження медичного

4

страхування. Коли ж досягнемо цього результату?

— Запровадження системи загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування в Україні мож ливе не раніше 2015 року, оскільки воно потребує серйозної підготовчої роботи. По-перше, реорганізація галузі має відбутися у напрямку переходу від принципу утримання закладів охорони здоров’я до принципу оплати за надану медичну допомогу. По-друге, потрібно оптимізувати мережу закладів охорони здоров’я, організаційно та фінансово розмежувати всі ланки надання медичної допомоги, а також функції плат-

ВЗ Але ж справа — не нова. Медичне страхування давно працює у світі. Може варто перейняти вже перевірений досвід?

— Однозначно сказати, що та чи інша із відомих у світі моделей страхової медицини є придатною для України — складно, адже це залежить від державного устрою, пріоритетів розвитку системи охорони здоров’я у кожній країні, її соціально-економічного розвитку, моделі функціонування і фінансування, демографічної ситуації та стану здоров’я населення й інших факторів. Звичайне копіювання будь-якої, на-

віть найуспішнішої, моделі без врахування національних особливостей державної політики, стану системи охорони здоров’я, структури населення, економічного розвитку, менталітету нації тощо — це рух навмання: можна досягти успіху, а можна зазнати повне фіаско. Ефективність системи фінансування охорони здоров’я залежить, у першу чергу, від того, наскільки стабільно збираються ресурси, від рівня залучення населення (зокрема, як частки населення, що бере участь у програмах, так і обсягів внесків/ відрахувань), комплексності послуг, участі соціальних партнерів та перерозподілу між ризиком і доходом. ВЗ На розгляд Верховної Ради України попереднього скликання було подано кілька законопроектів про медичне страхування. Чому жодного не було прийнято?

— Спрацювала ціла низка об’єктивних та суб’єктивних причин. Переважно ці законопроекти орієнтувалися на модель обов’язкового цивільного медичного страхування, передбачали регресивний характер фінансування, в умовах якого особи з менши-

ми доходами змушені були б платити в систему медичного страхування більшу частину своїх доходів, на відміну від високозабезпечених громадян; створення конкурентних страхових ринків, за яких страховики неминуче використовували б феномен селекції страхових ризиків або «збирання вершків», результатом якого може стати зниження доступності системи насамперед для хронічно хворих та літніх людей; надзвичайно ск ладний із точки зору реалізації механізм управління системою страхування. На мою думку, процес запровадження загальнообов’язкового медичного страхування занадто затягнувся через те, що представники депутатського корпусу, чиновники, управлінці, страховики та й самі медичні працівники по-різному бачать і модель, на основі якої діятиме таке страхування, і шляхи його фінансування, а також механізми співіснування обов’язкового й добровільного медичного страхування. ВЗ Які ризики приховує таке «різнобачення»?

— Якщо дискусія спрямована на пошук істини, вона

Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення «МЕДРЕФОРМА В УКРАЇНІ: ЧАС ПИСАТИ ЕПІКРИЗ?» Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м.Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

25 січня 2013 року лише на користь. Якщо ж її мета — лобіювання певних інтересів, тоді існує ризик «перекосів» у той чи інший бік. Для прикладу, участь в обов’язковому медичному страхуванні комерційних страхових компаній є досить сумнівною позицією, про що неодноразово наголошували як вітчизняні, так і міжнародні експерти. Адже, як свідчить досвід інших країн, зокрема Російської Федерації, при цьому комерційні страховики охоплюватимуть переважно здорове та працездатне населення; можливе відволікання коштів обов’язкового медичного страхування на оплату зобов’язань за добровільним страхуванням; висока ймовірність недотримання державних гарантій у наданні медичної допомоги тощо. З іншого боку, важливим є розв’язання питання щодо організаційної структури, завдань, функцій Фонду ме-

дичного страхування, щоб ця структура та її виконавчі органи не стали бюрократичною надбудовою, що може сприяти зростанню адміністративних витрат на її утримання та дублювання ряду функцій страхування здоров’я. Пропозиція щодо схеми надходження коштів, при якій державні та комунальні заклади охорони здоров’я залежатимуть одночасно від багатьох джерел, може призвести до суттєвих ускладнень, плутанини з рахунками і, зрештою, до нестабільності системи фінансування галузі. Це також породжує суттєві ризики, адже у світовій практиці, навпаки, пріоритет надається таким організаційним схемам, за яких превалює одне джерело надходження коштів, а решта лише його доповнюють. ВЗ Як досягти оптимального балансу?

— Однією з моделей може бу ти орієнтаці я на є дину систему збору та облік у є диного внеск у на зага льнообов’язкове державне соціа льне страхування в частині страхових внесків на медичне страхування, які сплачуватимуть роботодавці — це забезпечить оптимізацію планових витрат на адміністрування як складової частини системи загальнообов’язкового державного соціального страхування і форми соціального забезпечення населення у галузі охорони здоров’я. При цьому Фонд медичного страхування України — страховик за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням є некомерційною самоврядною організацією, управління якою здійснюється на паритетній основі представниками застрахованих осіб, роботодавців та органів влади.

ВЗ Чи стане впровадження страхування панацеєю для вітчизняної охорони здоров’я?

— Медичне страхування — це лише інструмент, спосіб покриття витрат на медичне обслуговування і аж ніяк не панацея, яка усуне всі проблеми. Згідно з минулорічними дослідженнями міжнародних експертів щодо впливу соціального страхування у країнах із низькими та нижче середнього рівня доходами (у країнах Африки та Азії) воно здатне поліпшити використання послуг охорони здоров’я та фінансовий захист населення (через скорочення витрат). При цьому не доведено сприятливий вплив соціального страхування на якість медичного обслуговування та соціальну інтеграцію, на забезпечення можливостей для розвитку суспільства. Згідно із сучасними стратегіями ВООЗ сис-

тема фінансування охорони здоров’я повинна розвиватися таким чином, щоб забезпечити універсальний доступ населення до медичних послуг і нівелювати фінансові ризики при їх оплаті. На сьогодні жодна із систем охорони здоров’я будь-якої країни світу не в змозі повністю покрити видатки, сформовані за рахунок податків або страхових внесків на надання медичних послуг. Тому населення залучається до співоплати наданих послуг для забезпечення їх універсального покриття, стримування витрат і формування попиту. При цьому особливо важливо, щоб величина співплатежів за рахунок власних коштів населення не спричинила обмеження доступу до системи допомоги і сприяла забезпеченню захисту від фінансового ризику, пов’язаного з високими індивідуальними видатками на медичну допомогу.

ТОЧК А ЗОРУ Валерія ЛЕХАН, завідувачка кафедри соціальної медицини, організації та управління охороною здоров’я ДЗ «Дніпропетровська медична академія», Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор провадження страхової моделі потребує підготовки системи охорони здоров’я, її оптимізації, структурних перетворень, впровадження сучасних фінансово-економічних механізмів. Адже національна система охорони здоров’я досі не спроможна їх застосовувати, а також працювати, виходячи з обсягів і якості роботи, планувати цю роботу. І якщо ми просто «накладемо» страхову модель на неефективну систему охорони здоров’я, це означатиме — залучені кошти витратили в нікуди. Як це сталося у Росії, де на старі рейки «поставили» новий закон про обов’язкове медичне страхування і він не призвів до підвищення ефективності системи охорони здоров’я. А впроваджувати страхову модель в Україні потрібно, оскільки наше суспільство про це мріяло всі роки незалежності, і результат такого впровадження повинен виправдати надії людей. Тож нинішній процес реформування галузі в рамках програми економічних реформ можна розглядати і як самостійний процес, спрямований на підвищення ефективності системи охорони здоров’я, і як процес підготовки до впровадження страхової моделі в Україні. Перше запитання — коли її впроваджувати? Нині існують об’єктивні перешкоди на цьому шляху — насамперед економічна нестабільність. Чи готові ми до нового квазі-податку — обов’язкового страхового внеску? Гадаю, проти цього будуть заперечувати власники підприємств, економісти, фінансисти, оскільки це відчутно вдарить по національній економіці, призведе до певного зростання собівартості вітчизняної продукції і зменшення її конкурентоспроможності не тільки на внутрішньому, а й на міжнародному ринках. Тож нині, в умовах економічної нестабільності, визначити конкретні терміни впровадження страхової моделі складно. Однак прийняття відповідного закону і підготовка до його впровадження було б стимулюючим фактором пришвидшення процесу. Не варто очікувати, що додаткові кошти, отримані внаслідок запровадження медичного страхування, стануть вирішальними для повноцінного функціонування галузі. По-перше, ми не зможемо запровадити значний страховий податок. По-друге, не всі ці кошти буде спрямовано безпосередньо в медичну галузь — частину з них потрібно витратити на створення інфраструктури для запровадження страхової моделі, тобто на діяльність фондів, їх філіалів, оплату праці найнятих працівників, закупівлю комп’ютерів тощо. Тож нині у мене немає ілюзій із приводу того, що запровадження страхової моделі в медичній галузі за існуючої економічної ситуації може суттєво поліпшити фінансування галузі. Державна система охорони

В

здоров’я також має право на існування, втім потрібно зважати на очікування суспільства і державну політику в країні. Важливе застереження: впроваджувати страхову медицину потрібно обережно і своєчасно. Наступне ключове запитання — яку саме модель обрати? Усі існуючі у світі моделі умовно можна поділити на 2 типи: керованої і регульованої конкуренції. Керована модель — коли існує страховий фонд (один чи кілька) і постачальники медичних послуг конкурують за право отримати від нього кошти. Страховий фонд відбирає їх за критеріями показників ефективності та якості роботи, що є для них вагомим стимулом. Тип регульованої конкуренції передбачає, що між собою конкурують ще і страховики — така модель існує, приміром, у Бельгії, Нідерландах, Німеччині, однак вона є дуже громіздкою, тож потребує колосальної підготовчої роботи, великих зусиль щодо справедливого перерозподілу коштів між страховими фондами з використанням складних інструментів і високого рівня законослухняності у державі. До того ж у процесі аналізу, проведеного незалежними експертами, доказів щодо спроможності ринкових сил забезпечити більш раціональний розподіл ресурсів не виявлено, не засвідчено також стрімкого підвищення ефективності системи ОЗ від впровадження таких моделей, натомість вони призводять до значних витрат і потребують дуже високої кваліфікації фахівців. Експерти з різних країн та інституцій, у тому числі і європейського бюро ВООЗ, Світового банку, стверджують, що на перших порах необхідно застосовувати прості моделі. А до складних нашому суспільству потрібно дорости. Ще один важливий аспект — скільки повинно бути страхових фондів у країні? З точки зору боротьби з монополією, здається: що більше, то краще. Втім більшість країн світу йде шляхом зменшення страхових фондів, які у них склалися історично, щоб уникнути фрагментації задіяних ресурсів. Зокрема Німеччина, у якій існувало дуже багато страхових фондів, пішла шляхом поступового їх укрупнення аж до створення у 2009 році єдиного фонду. Моделі з єдиним фондом нині існують в Угорщині, Словаччині, Естонії, Польщі. Тож вважаю, що й Україна повинна створити єдиний національний страховий фонд із регіональними відділеннями — це структура не лише дешевша, а й більш керована і набагато перспективніша. Моделі з участю в обов’язковому страхуванні приватних компаній дуже ризиковані, оскільки приватним страховикам не цікаві люди похилого віку, хронічно хворі, вони прагнуть мати справу зі здоровими людьми, щоб отримувати більші прибутки. До того ж вони звикли брати на власні витрати до 40% коштів. Щоправда, на Заході апетити стриманіші — до 20%, однак державна система страхування на підтримання власної діяльності там витрачає лише 3-5% коштів. В Україні свого часу було напрацьовано законопроект, який передбачав створення єдиного фонду (державної агенції, підконтрольної МОЗ). Однак його було відхилено. Вивчаючи світовий досвід, ми повинні усвідомлювати, що різні країни впродовж тривалого часу напрацьовували «власні» моделі і не змінюють їх лише тому, що вони за цей час вкорінилися у

систему і «відшліфувалися». Ми ж все розпочинаємо з чистого аркуша, тож потрібно розуміти, що нам під силу, а що ні, і зважувати всі ризики, недоліки і переваги. Олег МУСІЙ, Президент Всеукраїнського Лікарського Товариства (ВУЛТ), Голова Громадської Ради МОЗ України проваджувати страхову медицину в Україні потрібно було, як кажуть, ще вчора, однак база для цього дійсно не підготовлена. Тож, на мою думку, вже зараз варто прийняти відповідний закон із відтермінуванням його дії на 1-2 роки, впродовж яких потрібно підготувати систему охорони здоров’я, медиків, суспільство і роботодавців до впровадження страхової медицини. Однак поки що прийняття такого закону — на горизонті, який постійно віддаляється через політичні мотиви. Тож прогнозується, що такий закон буде розроблено не раніше 2014 року, а прийнято — не раніше 2015. Це невірно, бо вже зараз потрібно чітко і легально визначити для людей, хто і за що в медицині платитиме, які ринкові механізми буде задіяно. Однак протиріччя між трьома основними учасниками процесу запровадження страхової медицини (приватні страхові компанії, які вважають,що саме вони повинні займатися обов’язковим медичним страхуванням в Україні, МОЗ, яке наполягає на тому, щоб фонд медичного страхування був створений при галузевому міністерстві, і Мінсоцполітики, яке переконане, що це має бути один із трьох соціальних фондів) поки що не зникли і тому ми не маємо кінцевого результату. А найбільш прийнятним є варіант, коли це буде загальнодержавний фонд на зразок Пенсійного фонду України, при якому створено наглядову раду з представників держави (від МОЗ), професійних організацій, Профспілок за участі пацієнтських організацій. Це зможе забезпечити довіру до фонду і впевненість, що узурпації влади там не відбудеться. Щоб побачити як це діє на практиці, раджу ознайомитися з досвідом Словенії, як одним із найвдаліших європейських прикладів впровадження медстрахування «з нуля». Там створено загальнодержавний фонд, який практично повністю підконтрольний державі, при цьому враховано інтереси добровільного медстрахування та страхових компаній (100% населення застраховані в державному фонді, а 80% ще мають і добровільну страховку в приватних фондах). Це вдале поєднання приватних і державних інтересів. Це те, що можна взяти за зразок, вивчити і неодмінно адаптувати до українських реалій (без цього жодна модель не запрацює. І навіть якщо прийняти найдовершеніший закон, але не запровадити комплексні зміни у системі охорони здоров’я, ми не досягнемо позитивних результатів — закон просто не працюватиме.

В

5

дИскусійНИй кЛуБ

фоРмула смеРті НаШИх дітей На тлі епідемії туберкульозу в україні медики наразі фіксують стрімке поширення цієї недуги серед ВіЛ-позитивних пацієнтів. Особливо гострою ця проблема постає в педіатрії. кількість дітей, одночасно хворих на ВіЛ і туберкульоз, за останні роки зросла на 18%. Найбільше випадків поєднаної патології зафіксовано у донецькій, Одеській та дніпропетровській областях (40% від загальної кількості в україні). Під час лікування ко-інфекції українські лікарі і пацієнти стикаються із низкою проблем, адже питання поєднаної патології ВіЛ/туберкульоз у дітей недостатньо вивчені та висвітлені у науковій літературі. сьогоднішня наша розмова — із завідувачкою відділення дитячої фтизіатрії ніфп намн україни, головним позаштатним дитячим фтизіатром моз україни, доктором медичних наук, професором ольгою білогоРцевоЮ. ВЗ ольго іванівно, якою на сьогодні є ситуація з дитячою коінфекцією? Чи залишається гострою проблема співпраці двох служб — фтизіатричної та протидії віл-інфекції/сніДу?

— Основна частка хворих на коінфекцією в україні — це, звичайно, дорослі. але і серед дитячого населення проблема стоїть досить гостро. служби з контролю за туберкульозом та ВіЛ/сНідом роз'єднані лише територіально. співпраця між цими двома службами дуже тісна. Оскільки питаннями раннього виявлення (і виявлення взагалі) туберкульозу у людей з ВіЛ-інфекцією займаються й у загальній лікувальній мережі, і там, де діти перебувають на обліку з приводу ВіЛ-інфекції — це Центри профілактики та боротьби зі сНідом, кабінети інфекційних захворювань (де пацієнт перебуває на обліку у зв’язку з тим, що входить до групи ризику). державна служба з питань протидії ВіЛ-інфекції/сНіду та інших соціально небезпечних захворювань, як відомо, створена з метою реалізації державної політики у сфері протидії ВіЛ-інфекції/сНіду та інших соціально небезпечних захворювань і здійснює методичне керівництво цього процесу. і потрібно відзначити, що доволі ефективно, адже всі етапи виявлення, обліку та лікування хворих достатньо чітко стандартизовані, що має велике значення для оптимізації роботи медиків у цій ситуації. ВЗ які основні методи діагностики доступні в україні?

— у дітей основний метод виявлення туберкульозної інфекції — туберкулінодіагностика і тест із алергеном туберкульозним рекомбінантним (як локального туберкульозу, так і латентної туберкульозної інфекції), у підлітків та дорослих — рентгенологічне обстеження (профілактичний огляд або за зверненнями). якщо за результатами обстеження підозрюється туберкульоз або латентна туберкульозна інфекція, пацієнта обов'язково має обстежити фтизіатр. слід враховувати, що на результат будь-яких імунологічних тестів може вплинути пригнічення імунітету, тому методи дослідження повинні застосовуватись у комплексі з усіма загальноприйнятими методами. у будь-якому випадку контакт між інфекціоністом та фтизіатром досить тісний, оскільки навіть призначення протитуберкульозної терапії має співвідноситися з тим, яку терапію хворий отримує з приводу ВіЛ-інфекції. тож, без тісного контакту цих двох спеціалістів лікування неможливе.

6

Діти, народжені ВІЛ-інфікованими жінками

ВЗ у чому ж проблема?

— у педіатрії ця проблема набагато гостріша, адже це діти з туберкульозом/ВіЛ (як і у дорослих) і діти з перинатальним контактом (успадковує ВіЛ від матері, як відомо, незначна кількість новонароджених, але вони не прищеплюються в пологовому будинку вакциною БЦж і тому є групою високого ризику захворювання на туберкульоз, особливо, з огляду на тісний контакт із дорослими, хворими та інфікованими ВіЛ, серед яких багато хворих на туберкульоз). Отже, основне завдання полягає у тому, щоб унеможливити або хоча б мінімізувати контакт дітей із групи ризику з такими хворими. Ці діти в жодному разі не мали б відвідувати туберкульозний диспансер, але, з іншого боку, їх не можна залишати без контролю дитячого фтизіатра, а такі спеціалісти ведуть прийом, як правило, у туберкульозних диспансерах. От і виходить, що через таку прикру організаційну недосконалість кількість маленьких пацієнтів із цією недугою постійно зростає. ВЗ як забезпечується профілактика перинатального зараження?

— абсолютна більшість жінок в україні в період вагітності перебувають на обліку в акушера-гінеколога в жіночій консультації (зазвичай за місцем проживання), отже обов'язково проходять обстеження на ВіЛ-інфекцію. як правило, ВіЛ-інфекція виявляється, крім тих рідкісних випадків так званого сіро-негативного вікна: коли

4500 4000 3500 3000 2500 2000 1500 1000 500 0

3449

2293

3741 4049

2834

1844 1379

12

99 210

1995

402 549

1997

737

1999

2001

2003

2005

2007

2009

2011

Загальна кількість дітей, народжених ВІЛ-інфікованими жінками (1995-2010) становить 32710

захворюваність на тб/віл в україні (2011) за віком > 18 років

4110 осіб — 10,9 на 100 тис.

0–17 років

47 осіб — 0,6 на 100 тис.

0–14 років

46 осіб — 0,7 на 100 тис.

15–17 років

1 особа

пені), однак якщо якийсь із етапів здійснити не вдається (наприклад, внаслідок пізнього виявлення ВіЛінфекції у жінки), це не є підставою для відмови від наступного. Отже, у випадках, коли було проведено триступеневу профілактику, більшість дітей з’являються на світ здоровими. коли ж немовля народилося ВіЛ-інфікованим, то, звичайно, цю інформацію обов’язково передають до служб охорони здоров'я (і в Центр сНіду, і в педіатричну службу, де спостерігатиметься дитина). у цьому випадку дитині призначають необхідні дослідження відповідно до протоколу: пробу манту, рентгенологічне обстеження тощо. якщо батьки

За матеріалами дослідження, ініційованого програмою Браун/ Україна у співпраці з громадською організацією «Діємо разом»

не перешкоджають цьому процесу, всіляко сприяють проведенню повноцінної діагностики, лікуванню ВіЛінфекції та туберкульозу — прогноз сприятливий. але ризик, звичайно, дуже високий, тож протокол передбачає проведення проб манту у таких пацієнтів частіше, ніж за звичайної ситуації. Основна проблема у тому, що всі діти, народжені ВіЛ-інфікованими матерями, до 18 місяців, а ВіЛ-інфіковані діти — до 18 років, мають стояти на контролі у дитячого фтизіатра, але, як я вже неодноразово наголошувала, не повинні відвідувати туберкульозний диспансер, аби не

вець один на район. у великих містах ситуація трохи краща, там хоча б раз на місяць фтизіатр у дитячій поліклініці консультує хворих. але це лише у великих містах і тільки раз на місяць, в той час як такі діти потребують постійного спостереження лікарем. ВЗ як відбувається профілактика туберкульозу у віл-інфікованих дітей?

937

В Україні кількість випадків ко-інфекції ВІЛ/ туберкульозу в дітей зростає, і захворюваність на туберкульоз ВІЛ-позитивних дітей у понад 260 разів перевищила показники захворюваності серед здорових дітей.

у матері ще не можливо доступними методами виявити антитіла. але такі випадки поодинокі. якщо при обстеженні вагітної встановлено наявність ВіЛ-інфекції, ведення вагітної проводять фахівці територіального Центру профілактики та боротьби зі сНідом та акушергінеколог у жіночій консультації за місцем проживання. Профілактика перинатального зараження ВіЛ включає призначення антиретровірусних препаратів жінці у період вагітності, пологів, а також новонародженому. Найбільш успішні результати — під час проведення всього комплексу терапевтичних заходів (три сту-

2516

3649

4010

наражатися на ризик інфікування. дитячий фтизіатр має здійснювати контроль за місцем, де дитина стоїть на обліку з приводу ВіЛ-інфекції (перинатального контакту щодо ВіЛінфекції) — у Центрах профілактики та боротьби зі сНідом (кабінетах інфекційних захворювань). для цього потрібно ввести в них хоча б півставки дитячого фтизіатра. інфекціоніст не в змозі дотримуватися всіх правил, прийнятих у фтизіатрії. доки це питання не розв’яжеться, повноцінної роботи не буде. ВЗ тобто, ціна питання — півставки фтизіатра?

— у значній мірі так, адже цей крок дозволив би налагодити раннє виявлення туберкульозної інфекції у ВіЛ-інфікованих дітей та дітей з перинатальним контактом щодо ВіЛінфекції, проведення профілактичних заходів з метою запобігання захворюванню. Звичайно, робота ведеться величезна і коли виявляється випадок поєднаної інфекції, фтизіатри намагаються бути в контакті з інфекціоністом, але сам процес раннього виявлення був би набагато успішнішим, якщо б нам вдалося виправити існуючу ситуацію. і це можна зробити, наприклад, перепрофілювавши наявні в Центрі півставки фахівця, що допускається нормативною базою мОЗ україни. Все залежить від компетентності головних лікарів центрів профілактики і боротьби зі сНідом та співпраці з туберкульозною службою. Потрібно сказати, що в деяких областях цю проблему вже розв’язали: ввели по півставки, по чверті ставки дитячого фтизіатра тощо. Звичайно, це складно, оскільки пов’язано, у першу чергу, із тим, що дитячих фтизіатрів мало. як правило, такий фахі-

— Профілактика описана у різних міжнародних документах, у тому числі Всесвітньої організації охорони здоров'я. Звичайно, вона застосовується в україні. але знову-таки, призначає хіміопрофілактику і контролює її проведення дитячий фтизіатр, раз на місяць необхідно обстежувати (аналізи крові, сечі, біохімічні дослідження функції печінки; кожні шість місяців — оглядова рентгенографія тощо) такого пацієнта. Щеплення проти туберкульозу ВіЛ-інфікованим дітям не проводиться у зв’язку з ризиком розвитку генералізованої БЦж-інфекції.

ВЗ у чому основні причини росту кількості випадків віл-асоційованого туберкульозу серед дітей?

— В україні спостерігається постійне збільшення частки жінок репродуктивного віку з ВіЛ-інфекцією. як наслідок — збільшується кількість народжених ними дітей. у 2011 році ми спостерігали тенденцію до її зменшення, але настільки незначне, що серйозної ролі вона не відігравала. Отже, хоч як сумно, але логіка така: якщо в популяції накопичується кількість ВіЛ-інфікованих дітей (а це група ризику по туберкульозу), природно, буде зростати і кількість дітей з поєднаною інфекцією. їх кількість постійно збільшується і у 2011 році загальна захворюваність на туберкульоз/ВіЛ серед усього населення склала 9,1 (4157 вперше виявлених випадків, але ж були й ті, що захворіли в минулі роки). якщо порівнювати 2005 і 2011 роки, відсоток випадків тБ/ВіЛ серед усіх випадків вперше діагностованого туберкульозу суттєво збільшився: у дорослих ця кількість зросла в чотири рази, у дітей — втричі. Найвища захворюваність тБ/ВіЛ у дітей віком від 1 до 4 років. Ну і, звичайно, не можна забувати про епідемію туберкульозу в україні, тобто наявність великої кількості дорослих, які виділяють мікобактерії, — це також є важливим чинником збільшення кількості дітей, хворих на поєднану інфекцією. Інтерв’ю підготувала Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

Лідер довіри українців

Великі інвестиції в здоров’я нації

207-73-00

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

ВАЛЕРІЙ ЗАПОРОЖАН:

УЧИТЕЛЬ – ЦЕ ВЗІРЕЦЬ У 2005 році в Україні запрацював пілотний проект по створенню університетської клініки — вона з’явилася як підрозділ нинішнього Одеського національного медичного університету. За 8 років своєї діяльності ця клініка (Центр реконструктивної і відновної медицини) стала відомою не лише в Україні, а й поза її межами, адже основною особливістю її роботи є використання високотехнологічних малоінвазивних, органозберігаючих технологій. Щороку центр надає амбулаторну допомогу понад 62 тисячам громадян, стаціонарно тут лікують ще понад 5 тисяч пацієнтів. Водночас університетська клініка зарекомендувала себе як база підготовки висококваліфікованих лікарів і осередок розвитку вітчизняної медичної науки. В той час як альянс науки, практики й освіти у стінах університету — норма для цивілізованого світу, в Україні це швидше виняток із правил. Про те, чи легко бути першим, як зламати стереотипи і стати прикладом для наслідування — наша розмова з людиною, зусиллями якої була створена і розвивалася університетська клініка, ректором Одеського НМУ, віце-президентом НАМН України, лауреатом Державної премії, доктором медичних наук, професором Валерієм ЗАПОРОЖАНОМ. ВЗ У жовтні минулого року університетську клініку ОНМедУ відвідав Президент України, після чого він заявив про необхідність розвитку цього напрямку в Україні. Чим вам вдалося вразити Главу держави?

— Річ у тім, що саме Віктор Федорович Янукович у 2003 році, як тодішній прем’єр-міністр України, підписав Постанову Кабміну про започаткування пілотного проекту, в результаті якого і було створено нашу клініку. Тож, відвідавши її через 7 років, він переконався — ідея працює і за бажання та за відповідних умов ми можемо рухати нашу медицину в тому напрямку, яким іде весь світ. Адже коли проект лише започатковувався, у нашому розпорядженні була 1 лікарня. Нині ж на балансі університету знаходиться 3 повноформатні університетські клініки (2 стоматологічні й 1 багатопрофільна, де функціонують поліклініка, діагностичний центр, стаціонар на 220 ліжок). Працює 6 кафедр, задіяно найсучасніше обладнання, сформовано досвідчений професорсько-викладацький колектив, підготовлено висококваліфіковані кадри фахівців різних напрямків. ОНМедУ — перший в Україні університет, який має повний спектр усіх клінік на своєму балансі. Нашому закладу — 112 років, споруджували його за європейським взірцем: у вигляді університетського містечка, де все необхідне розміщувалося в одному кварталі. У 1956 році, коли після «справи лікарів» в Україні закрили всі університетські клініки, все це було передано у комунальну власність міста. Нині справедливість перемогла — рішенням сесії міськради всі клініки, які раніше належали університету, повернули. Відтепер ми маємо понад 1000 ліжок. І багато роботи попереду, щоб підняти передані нам лікарні до рівня університетської клініки.

рубіжжя. Визнанням популярності є й те, що з нашою клінікою співпрацюють понад 20 страхових компаній. Ми докладаємо всіх зусиль, аби тримати «марку» університетської клініки як вершини розвитку медицини. Первинний прийом у поліклініці здійснюють сімейні лікарі, ми широко впроваджуємо раціональні амбулаторні технології. У поліклініці діє денний стаціонар європейського рівня. До складу діагностичного центру входить клінічна і наукова лабораторії, сучасні рентген-відділення і відділення функціональної діагностики, оснащені найновішим обладнанням. Те ж саме можу сказати і про клінічний підрозділ лабораторій, де здійснюється широкий спектр досліджень (понад 150 позицій), налагоджено європейський контроль якості діагностики, впроваджено цитогенетичні, імуногістохімічні дослідження, існує можливість визначати вузькоспеціалізовані ранні маркери пухлинних захворювань різних органів тощо. У кабінетах функціональної діагностики здійснюється холтерівське моніторування, повний комплекс нейрофункціональної діагностики, всі види УЗД, дуплексне сканування судин нижніх кінцівок, мамографія, безболісні, гарантовані від передачі інфекцій, ендоскопічні дослідження бронхів, кишечнику, шлунка. До структури стаціонару входять багатопрофільні хірургічна, неврологічна та терапевтична клініки.

ВЗ І все ж «родзинкою» клініки стала хірургічна служба, де роблять малоінвазивні, ендоскопічні та реконструктивно-пластичні втручання?

— Всі наші хірурги володіють і відкритою, й ендоскопічною хірургією, при тому що у клініці проводять оперативні втручання гінекологічного, урологічного, онкологічного, проктологічного профілю, хірургічне лікування безпліддя, поєднані операції різних органів у рамках однієї анестезії (приміром, у разі онкологічної патології). До того ж ці втручання спрямовані на збереження органів, тобто на поліпшення якості життя пацієнта. У клініці працює 6 ендоскопічних операційних з унікальним хірургічним інструментарієм та сучасною ендоскопічною, лазерною, ультра­ звуковою, радіохвильовою технікою, маємо у своєму розпорядженні апарат для зварювання живих тканин і мікроскоп для проведення мікро- та нейрохірургічних операцій, багатофункціональні операційні столи, надточне наркозне обладнання. Майбутні лікарі мають можливість стежити за проведенням операцій (у режимі online їх транслюють з операційних у студентські аудиторії), тобто вчитися у кращих хірургів клініки, які виконують операції світового рівня. Це підтверджують і світила світової ендоскопічної хірургії, які приїздять до нас на міжнародні конференції та

оперують спільно з нашими фахівцями. До речі, Всесвітня асоціація лікарів ендоскопістів, яка має на меті створити у Європі 4 навчальні центри ендоскопічної хірургії, вирішила організувати один із них саме на базі нашої університетської клініки. Передусім тому, що тут працює колектив висококваліфікованих хірургів різних спеціалізацій. Центр матиме статус міжнародного, його сертифікати будуть визнані і в Європі, і в США. ВЗ Ви були першопрохідцем у поширенні ендоскопічної хірургії на теренах нашої країни, тож накопичили великий досвід того, як навчити своїх учнів нового і перспективного.

— У мене своє ставлення до цього. Я вважаю, що вчитель — не той хто вчить, а той — у кого вчаться. Неможливо змусити когось наслідувати тебе робити щось по-твоєму. Кожна людина — це особливий світ і тиснути на нього, вказувати як діяти — своєрідне рабство. Якщо ж тобі потрібні не раби, а учні, які підуть далі вчителя, зуміють стати кращими, то твоє завдання — не повчати, а закохати у справу, якій служиш. Тоді і тебе, і твій приклад вони наслідуватимуть. Я до цього прагну. Втім, я нікого не закликаю до такого напруженого ритму життя, який встановив сам собі (працюю без вихідних — в альма матер, у Національній медакадемії, задіяний у багатьох програмах МОЗ,

ВЗ Одесити задоволені таким надбанням?

— Окрім жителів міста ми обслуговуємо мешканців області, інших регіонів країни, а також «медичних туристів» із ближнього і далекого за-

8

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

25 січня 2013 року пишу наукові статті, читаю лекції, доповіді, оскільки є почесним доктором понад 15 зарубіжних університетів та академій, щодня обов'язково знайомлюся в Інтернеті з новими науковими дослідженнями). Розумію, що трудоголізм — це захворювання, але воно у мені ще з юності, і я про це не шкодую. Окрім того я мінімум годину на день проводжу в тренажерному залі, оскільки розумію, що інтелектуальні можливості людини безпосередньо залежать від її фізичної активності. Коли мене запитують, чому я дотримуюсь такого жорсткого режиму, відповідаю: якщо академік від медицини, ректор університету не буде зразком підтримки інтелекту і здоров'я, тоді хто повірить у торжество науки і медицини? ВЗ Університетська клініка — це унікальне поєднання освіти, науки і практики. У якій із цих сфер ви знайшли свою стихію?

— Я свідомо обирав професію лікаря, бо найбільше в ній приваблював ореол благородства. Втім, ще зі студентських років я знав, що буду займатися наукою — завжди відчував нестримне бажання пізнавати нове. Тому і пішов працювати у рідний медуніверситет, щоб глибше поринути у світ медичної науки. Із часом зацікавився ендоскопічною хірургією як високотехнологічним напрямком, захоплювався генетикою і молекулярно-генетичною медициною як особливо наукоємними та інтелектуальними галузями, що поєднують у собі знання хімії, фізики, біології. Адже най-

цікавіші відкриття відбуваються саме на стику наук. Можу сказати про себе, що я фанатик-учений і клініцист, але з часом пішов на адміністративну роботу, яка дає мені можливість втілювати власні ідеї, реально займатися і наукою, і практичною медициною, й освітою майбутніх фахівців. Якби я займався лише наукою (у класичному варіанті — це пізнання невідомого, коли вчений, переступаючи межу існуючих знань, створює якусь нову теорію, котра спочатку викликає дискусії і навіть несприйняття, а підтверджується лише з часом, іноді через сотню років, і тоді вже має право використовуватися послідовниками цієї теорії на практиці), я відчував би певне незадоволення від того, що одразу не бачу результатів своїх зусиль. Я не міг замкнути свій світ лише на практиці — хірургія перетворюється на ремесло, якщо її не підживлювати інноваційними ідеями. Я все життя працював біля операційного столу, втім, коли став ректором університету, мені довелося дещо змінити режим своєї роботи. Коли на твоїх плечах лежить відповідальність за 1,5 тис. співробітників і майже 7 тис. студентів, доводиться багато часу приділяти адміністративним питанням. Тож 5 років тому я зменшив кількість операцій, передавши здобуті практичні навички своїм учням — у мене їх понад 100. Не можна прооперувати хворого і полетіти на конгрес чи «забігатися» з організаційних питань — хірург повинен виходити пацієнта, адже від цього залежить 50% успіху хірургічного лікування.

використовуючи її природну енергію. Це теорія фізиків і математиків, яка має під собою серйозне підґрунтя. Нині розум став зброєю масового ураження, тому що деякі ідеї в галузі нанотехнології, кібернетики, інформатики можуть стати причиною ліквідації всього людства, якщо воно знехтує мораллю і духовністю. Саме тому, захоплюючись роботами Вернадського, який описав сферу інтелектуальної діяльності людини, я прийшов до ідеї створити таку науку як нооетика — етика інтелектуальної діяльності людини, правила поведінки в ноосфері. Ця проблема актуальна для науки в цілому і для медицини зокрема. Ще Гіппократ сказав, що лікар-філософ Богу подібний. Стародавні лікарі були мудрецями і філософами. І європейська школа медицини, батьком якої вважають Гіппократа, повинна цей принцип сповідувати. До того ж дуже важливо дати простір своїм учням, а не закривати їм підхід до операційного столу своєю нехай і авторитетною спиною. ВЗ Що ви вважаєте найбільшою проблемою сучасної науки?

— На мій погляд, це точка сингулярності. І те, що світом править капітал, а не мораль, наближає нас до того, що людина в певний момент не в змозі буде контролювати свої творіння і цивілізація може загинути внаслідок відтворення якихось незвичайних вірусів або від виробництва нанороботів, що зможуть самовідтворюватися,

ВЗ А якими ви бачите наукові та практичні перспективи університетської клініки?

— Перспективи давно визначені у світі. Університетська клініка — це кластер, біомедичний інноваційнотехнологічний концерн, який займається впровадженням нових технологій, де налагоджено нерозривний ланцюжок від ідеї до наукової розробки та практичного її втілення і при цьому відбувається підготовка високоякісних кадрів. Усе це має бути зосереджено в одному місці і під єдиним началом. Бесіду вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

9

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

ПРОФЕСІЙНІ ВЕРШИНИ

ВОЛОДИМИРА ЯЩЕНКА На недавніх урочистостях з нагоди 210-ліття Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні добрим словом згадували колишніх керівників закладу, котрі чимало зробили для її становлення та розвитку. Та переломний період у діяльності ювілярки пов’язують саме з іменем Володимира Ященка, «хрещеного батька» позитивних змін і вагомих досягнень. Завдяки організаторському таланту керівника, продуманій стратегії відродження іміджу лікувального комплексу, зусиллям згуртованої команди однодумців Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня нині входить до першої п’ятірки серед ідентичних закладів держави. За керівництва Володимира Івановича цілковито оновлено діагностичну й лабораторну базу закладу, в рамках регіональної концепції розвитку психіатричної служби створено десять обласних центрів спеціалізованої медичної допомоги, відкрито хоспіс для тяжкохворих похилого віку, запрацювало міжрайонне відділення на базі Семенівської ЦРЛ для жителів п’яти північних районів, які раніше, аби дістатися до лікарні, долали 200-300 кілометрів. Ініціатор позитивних змін Володимир Ященко зазвичай уникає розмов про те, що очолив Чернігівську психоневрологічну лікарню в період, коли заклад асоціювався здебільшого з конфліктами в колективі та судовими тяганинами. Як досвідчений керівник, він сміливо взявся за доручену справу й за відродження її доброї слави. Його частенько запитують і колеги, і журналісти, чи не боявся. А Володимир Іванович повсякчас віджартовується: «Чого?» За плечима був великий досвід практичної та організаторської роботи. По закінченні Ленінградського медінституту пройшов усі щаблі професійного становлення: напружені будні лікаря станції швидкої допомоги, завідування відділенням функціональної діагностики Горлівської міської лікарні №2, керівництво медичною частиною шахти ім. Румянцева, непроста місія лікаря у складі рятувальної бригади після землетрусу у Вірменії. Згодом — відповідальні посади: заступник голови районної ради, головний лікар станції швидкої медичної допомоги, керівник територіального медичного об’єднання… Перебування у Вірменії на рятувальних роботах у Ленінакані (нині місто Гюрмі) розділили його життя — на до і після землетрусу: повернувся зовсім іншою людиною.

7 грудня 1988 року стався потужний землетрус, який охопив усю північну територію республіки. Внаслідок стихійного лиха загинуло понад 25 тисяч людей, майже 20 тисяч стали інвалідами, більше 530 тисяч залишилися за лічені хвилини без даху над головою (повністю було зруйновано Спітак, частково Ленінакан і ще 300 населених

10

пунктів). Будні медиків-рятівників одним словом не опишеш: розкопували завали, діставали живих і тіла мертвих (понівечені й закривавлені), надавали врятованим медичну допомогу, робили все можливе для запобігання епідемії…

— Стали у нагоді знання й уміння фельдшера швидкої допомоги. Все непередбачуване, як і в служби «103», нестандартні ситуації, миттєві рішення, блискавична реакція, — розповідає Володимир Іванович. — Кожен крок відповідальний: бо за ним — життя й доля потерпілих. Мужність, терпіння, розуміння масштабів стихійного лиха, співчуття та співпереживання — усе було важливим у ті зимові дні. Можливо, і донині Володимир Іванович трудився б на Донеччині. Але так склалося, що покликала рідна Чернігівщина — там вкрай потрібен був його високий професіоналізм і навики організатора охорони здоров’я. Не вагаючись, без нарікань, крок за кроком реалізовував задумане. Саме завдяки його вмінню знайти спільну мову з благодійниками і спонсорами відремонтовано корпуси лікарні. Добродійники подарували нові меблі та функціональні ліжка для хворих. Крім того всі непорозуміння залишилися в минулому. Фахівці Міністерства охорони здоров’я України, аналізуючи діяльність психіатричної служби області, неодноразово зазначали, що з приходом Володимира Ященка в закладі почалися позитивні зміни.

Медичні послуги за європейськими стандартами Своєрідним стартом для нововведень та докорінної реорганізації закладу і стала регіональна концепція розвитку психіатричної служби,

розрахована на п’ятирічку, в основу якої було покладено досвід не тільки вітчизняних і чернігівських лікарів, але й колег зі Швеції, сусідніх Росії та Білорусі. Цей важливий документ сприяв реорганізації лікарні, підвищенню якості надання медичної допомоги, наближенню її до пацієнтів. Відмова від територіального принципу лікування забезпечила належний контроль за роботою психіатричної служби Чернігівщини загалом, ефективне використання бюджетних коштів на всіх рівнях, надання спеціалізованої допомоги хворим за європейськими стандартами, перепрофілювання й оптимізацію ліжок у стаціонарах. Серед плюсів реорганізації — відкриття блоку інтенсивної терапії, де лікуються пацієнти у критичному стані з ускладненнями, цілодобове функціонування телефону довіри, комп’ютеризація закладу, створення власного сайту в мережі Інтернет, озеленення і впорядкування території. У перспективі — відкриття психоневрологічного відділення в Прилуках для надання спеціалізованої висококваліфікованої допомоги

мешканцям південних районів області. Володимир Ященко стурбований тим, що рівень психічних розладів у населення краю зростає (даються взнаки соціальні чинники — всілякі стреси, житейські негаразди, безробіття, невпевненість у завтрашньому дні, страх опинитися на вулиці), тому і якість медичної допомоги має покращуватися на всіх рівнях — від первинної сільської ланки, психіатричних кабінетів при міських та центральних районних лікарнях до відділень психоневрологічної лікарні. Офіційно на диспансерному обліку нині в області перебуває майже 30 тисяч хворих на психічні розлади. Але цю цифру можна сміливо множити на п’ять — саме стільки людей насправді потребують психіатричної допомоги. Щорічно у стаціонарах лікується в середньому 7-8 тисяч хворих. Зростає кількість інвалідів внаслідок перенесених психічних недуг. Тому важливим досягненням психіатри вважають зростання довіри чернігівців до служби: по допомогу все частіше звертаються громадяни із так званими межовими по-

рушеннями психіки, неврозами, депресіями, проявами хвороб на ранніх стадіях. Бо ж раніше люди соромилися й боялися йти до психіатрів, аби розповісти про проблеми зі здоров’ям, а тим більше пролікуватися. Крига боязні скресла: багато пацієнтів після своєчасного лікування повертаються до повноцінного життя. Особи, які традиційно звертаються до терапевта чи невропатолога в поліклініці за місцем проживання, нерідко насправді потребують консультації психіатра і подальшого адекватного лікування. Тому при лікарні функціонує цілодобово телефон довіри, куди за потреби можна анонімно зателефонувати й проконсультуватися.

Двічі — в одну річку Майже два роки Володимир Ященко успішно очолював управління охорони здоров’я облдержадміністрації. За його керівництва розпочато реформування галузі, відкрито ряд життєво необхідних відділень при лікувальних закладах різного рівня та оснащено їх новітньою апаратурою. Та він за власним бажанням (на подив і владі, і головним лікарям, і колегам) у січні 2011 року повернувся на посаду головного лікаря психоневрологічної лікарні, аби рятувати душевнохворих, повертати їх до повноцінного життя. А ще — реалізувати задум про відкриття соціальних закладів для людей похилого віку з психіатричними відхиленнями і обласного спеціалізованого будинку-інтернату для психічних хворих, адже нині їм доводиться роками чекати місця на перебування в регіональних закладах опіки. Ольга ЧЕРНЯКОВА, власкор «ВЗ», Чернігів Фото автора

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ

25 січня 2013 року Херсонщина

65 ДЛЯ ФАХІВЦІВ НЕ ВІК! Х

ерсонський обласний онкологічний диспансер нещодавно відзначив своє 65-річчя, пройшовши шлях від онкологічного кабінету до профільного онкологічного комплексу третього рівня надання спеціалізованої медичної допомоги. Першим головним лікарем диспансеру був відомий на Херсонщині хірург, заслужений лікар України Петро Юрженко, якого високо цінував сам Микола Амосов. У різні роки колектив очолювали Віталій Гордєєв, Валентин Жердзицький, Дмитро Дячук, Микола Корнієнко, Олег Зюков, а з 2003 року — Ірина Сокур. Саме їй випала нелегка місія завершити будівництво онкологічного комплексу, яке тривало більше 20 років. У грудні 2008 р. введено в експлуатацію першу чергу (головний корпус та господарські споруди), у грудні 2009 року — другу (радіологічний корпус), а наприкінці 2011 року — третю (поліклініку). Сьогодні Херсонський обласний онкологічний диспансер — це профільний лікувально-профілактичний заклад на 240 ліжок вищого рівня акредитації, який забезпечує надання онкологічної допомоги населенню і здійснює методичне керівництво організацією протиракової боротьби в області. У відділеннях стаціонару постійно впроваджуються новітні методи лікування, завдяки чому середня тривалість лікувального курсу скоротилася майже вдвічі — з 23,5 доби у 2003 році до 12,7 у 2010 р., а загальнолікарняна летальність знизилася вдвічі. Щорічно у стаціонарі лікуються понад 6,5 тис. хворих, виконується близько 3 тис. найскладніших операцій. У диспансерному відділенні, яким завідує Володимир Терелюк, щорічно обслуговується

Заступник головного лікаря Херсонського обласного онкодиспансеру з оргметодроботи В.Жердзицький

Колектив Херсонського онкодиспансеру вітає голова обласної ради В.Пелих

понад 60 тис. пацієнтів, проводяться амбулаторні хірургічні втручання, хіміо- та променева терапія. Відкрито денний стаціонар на 15 ліжок. Більшість підрозділів обладнано сучас-

Волинь

на РІВНІ СВІТОВИХ СТАНДАРТІВ КАРДІОЛОГІЇ

Н

а Волині працюватимуть два кардіологічні центри найвищого світового стандарту. Перший — в обласній клінічній лікарні, другий — у Луцькій міській клінічній лікарні. Найсучасніше медичне обладнання, яке згідно з дорученням Президента Віктора Януковича нещодавно передали волинським медикам, тепер працює в обласній лікарні — там отримали магнітно-ядерний томограф, і у міській клінічній — ангіографічна установка. На думку голови облдержадміністрації Бориса Клімчука, у роботі кардіоцентрів має бути розподіл функцій: в обласній клінічній лікарні виконуватимуть операції на відкритому серці, у Луцькій міській — оперативні втручання та тромболізис. Крім цього, Б. Клімчук вважає за доцільне включити у регіональну програму «Волинькард» ще й надання допомоги дітям першого року життя з вродженими вадами серця. Ірина СТЕПАНЯН, власкор «ВЗ», Волинь

ною лікувально-діагностичною технікою, що дозволяє надавати медичні послуги на рівні світових стандартів. Головна гордість — люди, які працюють як одна команда: 160 медич-

них сестер та 100 лікарів, 80% із яких мають першу та вищу кваліфікаційні категорії, троє — науковий ступінь кандидата медичних наук, двоє — звання заслуженого працівника охорони здоров’я. Приміром, Валентин Жердзицький працює в колективі понад 40 років, 23 роки з них він очолював диспансер і був ініціатором та організатором будівництва нового онкологічного комплексу в Херсоні. Нині він заступник головного лікаря з організаційно-методичної роботи й охоче передає свій багатий досвід молодим лікарям. Онкогінеколог, заслужений лікар України, кандидат медичних наук Олександр Пуляєв не одне десятиліття керував гінекологічним відділенням і врятував життя багатьом жінкам — деякі з них і досі пишуть йому листи-подяки. Саме він разом із колегою Олександрою Новіковою запровадив ще в кінці 60-х років нові методи діагностики та лікування онкогінекологічних хворих, зокрема лімфографію, усі види променевої терапії. Мамологічне відділення на 40 ліжок, де виконують усі види оперативних втручань на молочній залозі та м’яких тканинах, очолює онкохірург вищої категорії, головний позаштатний онколог управління охорони здоров’я ОДА Олександр Гловацький. Урологічне відділення (завідувач Ігор Єрьомін) спеціалізується на лікуванні хворих на онкоурологічні захворювання та злоякісні новоутворення чоловічої статевої сфери; тут успішно запроваджується досвід кращих європейських клінік. Основними напрямками абдомінально-проктологічного відділення

(завідувач Михайло Ковальський) є діагностика та спеціальне лікування злоякісних пухлин шлунка, підшлункової залози і панкреато-дуоденальної зони, товстої і прямої кишок, печінки та ін. Тут успішно виконують стандартні, розширені та комбіновані операції. Завідувач рентгенодіагностичного відділення Віктор Мякиньков — фахівець вищої категорії, член Європейської асоціації радіологів, вважає своїм головним завданням інтеграцію методів променевої діагностики для раннього виявлення онкологічних захворювань та перехід на цифрові методики рентген-досліджень. Велика увага приділяється підготовці медичних кадрів. За ініціативою головного лікаря Ірини Сокур організовано Першу Таврійську школу з питань онкології. На науково-практичній конференції, у якій взяли участь учені Національного інституту раку, медики півдня України та Дніпропетровської області, обговорювалися актуальні питання профілактики та лікування онкологічних захворювань.

«65років — це дуже поважний вік, — підкреслив у своєму виступі заступник начальника управління охорони здоров’я Херсонської ОДА Андрій Пасіка, — але фахівці онкодиспансеру не зупиняються на досягнутому. Вони вивчають досвід лікарів Австрії, Польщі, Німеччини, аби підняти рівень медичного обслуговування до європейських стандартів». Андрій Пасіка привітав колектив із ювілеєм і вручив почесні грамоти управління кращим працівникам. Зоя ДЕМЧЕНКО, власкор «ВЗ», Херсон

Тернопільщина

ВИСОКИЙ СТАТУС О

собливий статус отримала Тернопільська обласна комунальна клінічна психоневрологічна лікарня. Віднині вона — «Чиста лікарня, безпечна для пацієнта». Таку відзнаку закладу присвоїла ГО «Cлужба організації інфекційного контролю «Стоп інфекція!».

— Проект стартував у травні 2012 року за ініціативи Асоціації медичних сестер України та нашої організації, — повідомила спеціаліст служби організації інфекційного контролю Ольга Хеленюк. — Його мета: забезпечення високого рівня гігієни в лікувальних установах України, профілактики професійних захворювань медичного персоналу, запобігання поширенню внутрішньолікарняних інфекцій, економії коштів лікувальних закладів. Тернопільська обласна комунальна клінічна психоневрологічна лікарня першою в області взяла участь у такому проекті. Тут виконали всі вимоги, які ставить до лікарень організація «Стоп інфекція!» і заслужено отримали звання «Чистої лікарні». Такий статус почергово отримували всі 17 стаціонарних відділень. І тепер ми із задоволенням присвоїли його всій лікарні.

За словами Ольги Хеленюк, до проекту долучилася й Тернопільська університетська лікарня, такі ж відзнаки тут отримали вже чотири відділення. Наразі Тернопільська область є лідером за кількістю отриманих статусів «Чистої лікарні, безпечної для пацієнта». На другому місці — Львівщина.

— Виконати всі вимоги, які поставили координатори проекту, для нас не склало особливих труднощів, — каже заступник головного лікаря з медсестринства обласної психоневрологічної лікарні Надія Фарійон. — Адже ми працюємо за санітарно-епідеміологічними стандартами відповідно до нормативних документів МОЗ України, що регламентують вимоги інфекційного контролю та інфекційної безпеки в лікувально-профілактичних закладах. Приєднатися до проекту «Чиста лікарня, безпечна для пацієнта» може будь-який лікувальний заклад. Лариса ЛУКАЩУК, власкор «ВЗ», Тернопіль

11

медИЦИНа у регіОНах Х АРКіВщинА

Не мОжНа рефОрмуВатИ

окРему галузь Основа змін в охороні здоров’я — розбудова системи екстреної медичної допомоги. у цьому глибоко переконаний ігор ШуРма, заступник голови Харківської обласної адміністрації з соціальних питань, натхненник і головний організатор медичної реформи на слобожанщині. своїм досвідом запровадження інновацій у системі охорони здоров’я та роздумами з приводу того, що гальмує реформування, він поділився з читачами нашої газети. Річ не в тім, хто є «пілотом»

всіх (маємо 60 установ, отже за наявності, наприклад, 1 млн грн на ремонт кожній перепадає по 15 тис. грн на рік), а накопичувати їх у місцевих бюджетах, розробити пріоритети і спрямовувати туди, де найнеобхідніше, щоб досягти результат у. ефек тивною формою є співфінансування з різних бюджетів, наприклад: отримані субвенції йдуть на закупівлю медичного обладнання, а з інших джерел фінансується ремонт медичних закладів. така модель екстраполюється на обласний рівень: кошти з обласного бюджету — на медичне обладнання, а з районного — на облаштування.

ВЗ Харківщина не увійшла до пілотних областей з реформування системи охорони здоров’я. але коли ми звернемося до історії медичної реформи, то знайдемо там цікавий експеримент — Харківська, полтавська та Житомирська області на початку 2000-х років реалізовували проект тасіс…

— так, це було у 2004 р. тоді у Близнюківському районі харківської області втілювали проект тасіс із реформування первинної ланки медичної допомоги. у райцентрі було створено перший в області Центр первинної медико-санітарної допомоги і зареєстровано його як юридичну особу — комунальне підприємство, що мусило самостійно заробляти кошти для свого існування. та експеримент не вдався: з того часу місцеві медики не змогли нічого придбати для свого центру. Обласна влада вирішила не обділяти Близнюківський заклад і фінансувала його на рівні інших районів. Бо самостійно заробити гроші там неможливо. як, до речі, і в багатьох інших районах. Що можуть зробити медики, коли економіка стогнує, жителі не мають такої зарплати, щоб оплачувати медичні послуги? то ж які преференції можуть бути в такого закладу і в такого експерименту? Не можна вирізняти певну галузь і реформувати її окремо. саме тому в 2004 р. радикально нічого не вдалося змінити в системі охорони здоров’я. але в 2010 р. медична реформа вийшла на інший рівень, бо вона відбувається не сама по собі, а як складова Програми економічних реформ, ініційованих та патронованих Президентом україни. ВЗ Чи не є помилкою нинішнього уряду призначення нових пілотних областей?

— річ не в тім, хто є «пілотом», а хто ні. як і всім іншим областям, харківській було надано можливість протягом двох останніх років самостійно створити власний проект і втілювати його в життя. у нас на сьогодні завершено реор-

12

ганізацію первинного рівня надання медичної допомоги за рахунок відтворення єдиної управлінської вертикалі шляхом передання 764 закладів (підрозділів) первинної ланки на районний рівень управління та фінансування з подальшим створенням 29-ти центрів первинної медико - санітарної допомоги (в тому числі одного — Близнюківського — як юридичної особи, та 28 — у структурі закладів другого рівня медичної допомоги районів та міст обласного значення). усі ці центри у складі лікарень очолюють заступники керівників закладів із мережі, що забезпечує належну координацію первинного та вторинного рівнів медичної допомоги на конкретній території. тобто, коли вийде наказ створити юридичні особи, ми без порушення законодавства це зробимо. Наша модель не є контраверсійною, але дещо відрізняється від ухваленої до реформування, і ми будемо її відстоювати, рекомендувати іншим регіонам, бо практика минулих років довела, що вона працює.

який човен припливе швидше? ВЗ поясніть суть підходу Харківської адміністрації до ре-

ної освіти, фахівцям якої було доручено розробляти стандарти для запровадження реформи. тут на абсолютно іншому рівні перебуває система надання медичної допомоги населенню. ми розуміємо, що історія залишила харків’янам хороший амбітний фактор. але саме цей фактор примушує нести значно більшу за інші регіони відповідальність за впровадження реформ у суспільстві, намагатися бути лідерами. ВЗ які, на ваше переконання, недоліки концепції, запропонованої урядом, та переваги харківської моделі?

— Щойно ми створимо так звані юридичні особи, одразу ж виникне мережа комунальних закладів, які в умовах нової хвилі економічної кризи не зможу ть повноцінно розвиватися, і ми будемо приречені їх фінансувати. а коли не стане коштів, то, згідно зі ст. 49 конституції україни, ми не зможемо їх закрити чи скоротити. і ще одне: в кожному закладі має бути, ВЗ та чи зможуть інші регіони окрім медперсоналу, директор та повторити харківський досвід? бухгалтер, власний транспорт, — сила україни — і адміністра- орендоване приміщення. ми потивна, і політична, і духовна — по- рахували: для харківщини на це лягає в тому, що всі регіони за сво- потрібно щонайменше 27-28 млн їми особливостями різні. тому й грн на рік. Це — сума бюджетного формування системи охорони підходи до реформування можуть дефіциту медицини обласні. Навібути різними. головне, щоб усіх що продукувати чергове начальздоров’я?

— ми всі рухаємося в одному об’єднала одна мета. розумію, що ство над лікарями і створювати напрямку — пливемо за однією сьогодні модель системи надання неконкурентні заклади? краще ці течією, а не проти, і можна поба- медичної допомоги в харківській гроші вкласти в нове обладнання чити, який човен припливе швид- області не можна «накласти», на- тієї ж первинної ланки. ше. точки зору в україні сьогодні приклад, на Закарпатську область Преференції харківської морозійшлися: одні стверджують, або ж на сумську, де немає 9-ти ін- делі: створені на базі існуючих що доцільно створювати первин- ститутів академії медичних наук, закладів центри медико-санітарні та вторинні медичні центри як як у харківській. інші обласні цен- ної допомоги працюють в єдиній юридичні особи, а позиція хар- три, на відміну від нашого, ніколи системі, запобігаючи непотрібній ківської адміністрації принципово не мали статусу столиці україни. конкуренції на рівні районів, маінша — не можна цього робити в тут розвивалася наука і практична ють, можливо, поки що не достатумовах економічного стану, в яко- медицина. тому на харківщині не нє, але гарантоване фінансування. му ми зараз перебуваємо. Нові тільки більші амбіції, а й інші реа- а якщо запрацює економіка, ми господарські суб’єкти в галузі лії застосування технологій, інно- зможемо їм надати статус юримедицини будуть нидіти! сенс вацій. Наприклад, у нашому регіо- дичної особи і відпустити у вільнашого підходу — у створенні ні працює одна з двох українських не плавання. хочу підкреслити: та затвердженні в області про- медичних академій післядиплом- ми не проти моделі, запропонограмно-цільового бюджетування районів. тобто, має бути два незалежних бюджети: для ЦрЛ і сільської мережі амбулаторій та фаПів. у 2013 р. харківська область має таку систему. Обласне управління охорони здоров’я вже у 2012 р. не приймало від районів один бюджет, як це було раніше, а розглядало два самостійних. їх ми затвердили, і тепер на бюджет первинної ланки медикосанітарної допомоги вже ніяк не зможе впливати головний лікар ЦрЛ. друге важливе рішення: не новий реанімобіль екстреної медичної допомоги розпорошувати кошти порівну на Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

медИЦИНа у регіОНах

25 січня 2013 року

у сільській амбулаторії с. ватутіно

ваної адміністрацією Президента та мОЗ україни. ми хочемо, щоб на рівні з нею певний період часу попрацювала наша. Потім варто провести аналіз і визначити, яка з них краща — таку і запропонувати україні. для цього потрібен ще як мінімум рік-два.

Реформа за власною ініціативою ВЗ отже, Харківщина вже два роки провадить реформу за власною ініціативою. Що вже зроблено за цей період? і чи існують, окрім теоретичних, практичні досягнення?

— існують. самі дивуємося, скільки зроблено усього хорошого за два роки. Спочатку — про первинну медичну допомогу. За ініціативи обласної державної адміністрації розпочато впровадження програми «місцевих стимулів» для сільських медиків. За нею передбачено будівництво амбулаторій сімейної медицини із вбудованими квартирами. уже введено в експлуатацію першу таку лікарську амбулаторію із повним оснащенням сучасним обладнанням та житлом площею 90 м 2 у с. Ватутіне Нововодолазького району; реконструйовано амбулаторії із вбудованим житлом для сімейного лікаря в с. Нова Олександрівка Вовчанського району, в с. руські тишки харківського району; побудовано Лизогубівську амбулаторію загальної практики–сімейної медицини у харківському районі. у Зачепилівському районі на території центральної районної лікарні реконструйовано лікарську амбулаторію під 3 службові квартири для лікарів, а також 1 готельний номер для фахівців-консультантів з обласних установ; у с. Залінійне того ж району відкрито відремонтоване приміщення амбулаторії зага льної прак тики – сімейної медицини. Цей перелік складе досить довгий список, бо майже в кожному районі ведеться будівництво, капітальний ремонт чи реконструкція. Загалом близько 20 крупних сільських об’єктів первинної медичної ланки вже оновлено за цією програмою. другий напрямок — технічне переоснащення. В області сьогодні всі до єдиного фаПи та лікарські амбулаторії, а їх у нас усього 784, оснащені системою «телекард», за допомогою якої фахівці сільської медицини з’єднані з кардіологами п’яти провідних установ міста. З обласного бюджету на це витрачено 8 млн грн. Поки що система працює на 350 точках, бо не всюди

встановлені комунікатори. але в 2013 р. жодна людина в області не залишиться один на один із кардіопатологією. Цього немає ніде в україні. у 2012 р. у 33-х закладах районів області відкрилися оновлені фізіотерапевтичні кабінети. тепер сільські мешканці отримуватимуть профільну допомогу на найсучаснішому обладнанні: 8 новітніх апаратів забезпечать повний спектр процедур. Щодо оптимізації закладів вторинного рівня медичної допомоги. Поки в києві розмірковують, як створити госпітальні округи, у харкові вже сформовано 10 міжрайонних медичних центрів (фактично, госпітальні округи) та ще один в ізюмській центральній

у рамках поставки медичної техніки за рахунок цільової субвенції з державного бюджету для міжрайонних медичних центрів отримано 11 цифрових пересувних флюорографічних установок вітчизняного виробництва на загальну суму понад 12 млн грн. кожна поліклініка забезпечена рентген-апаратами на два робочих місця (усього їх придбано 58), а обласні медустанови та міжрайонні медичні центри — на три робочих місця (усього 18 апаратів). для оснащення інформаційної мережі комунальних закладів охорони здоров’я районів та міст обласного значення для подальшого формування та моніторингу обласних реєстрів хворих пільгових контингентів, а також обліку показників тимчасової непрацездатності та індивідуальних програм реабілітації інвалідів придбано 57 автоматизованих робочих місць із програмним забезпеченням на загальну суму 300 тис. грн. І останній, третій, рівень: в Обласній клінічній лікарні вже створено Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, де обладнано найсучасніший операційний блок та відділення інтенсивної терапії, введено у дію новий корпус діагностичного центру, на цей час проводиться реконструкція приймального відділення. у

нова ватутінська сільська амбулаторія з трикімнатною квартирою для лікаря

міській лікарні, як притрасовій, на що з бюджету виділено майже 20 млн грн. для них придбано сучасну техніку для операційних блоків, і відтепер не хворих везуть до харкова, а навпаки, з центру приїздять найкращі фахівці для проведення планових та екстрених операцій. Цього року тут буде відкрито такі ж високотехнологічні реанімаційні блоки. Зараз відпрацьовуємо та уточнюємо організаційно-правові та фінансові механізми функціонування міжрайонних центрів. З обласного бюджету виділено 3,5 млн грн для обладнання в усіх міжрайонних центрах мамографічних кабінетів для масового скринінгу та своєчасної діагностики захворювань молочної залози. За ініціативи обласної державної адміністрації та обласної ради створено також 15 міжрайонних стоматологічних центрів, що забезпечило покращення доступності профільної медичної допомоги для сільського населення та, зокрема, людей похилого віку, інвалідів війни та учасників бойових дій. із метою зниження захворюваності на туберкульоз в області

харківському обласному центрі служби крові відкрито модернізовану сучасно оснащену залу для заготівлі крові, що забезпечить повну інфекційну безпеку донорської крові в області. декілька тижнів тому відкрито новий операційний блок в Обласній травматологічній лікарні. та головне в реформі не рівень фінансування, не рівень технічної оснащеності, а зовсім інше — рівень довіри людей до вітчизняної медицини. Підвищити його — надскладне, але цілком вирішуване завдання. і до цього ми лише наближаємося.

ціна хвилини доїзду

своєю чергою будуть передані в

ВЗ сьогодні в Харкові машини сільські амбулаторії та фаПи. але щоб швидка допомога сташвидкої допомоги приїздять за викликом хворих за 10-15 ла справді екстреною — замало GPS-навігації. Потрібна зовсім хвилин. як цього добилися?

— Віра людини у своєчасність доїзду на її виклик карети швидкої допомоги є запорукою всієї реформи охорони здоров’я! я в цьому переконаний. максимально скоротити час доїзду ми змогли завдяки системі GPS-навігації. Ціна кожної хвилини роботи лікарів швидкої допомоги — не ілюзорна, а реальна: у минулому році було зроблено 100 виїздів за викликом «інфаркт міокарду», і 93 людини залишилися живими лише завдяки своєчасному доїзду. систему для швидкої допомоги у місті ми розробили самостійно, силами харківських інженерів, і коштувала вона в рази дешевше, ніж у відомих європейських операторів зв’язку. ми готові поділитися своїм досвідом з усіма, хто забажає його перейняти. сьогодні карета швидкої допомоги харкова у 82% викликів реально доїжджає до хворого за 10 хв. такого немає ніде в україні, і такі стандарти вважає за передові Європа. Не так давно мене запросили на московську телепередачу «человек в большом городе» поділитися досвідом організації GPS-навігації на швидкій допомозі, так от характеристику харківській системі давав віце-бургомістр Берліну! я був здивований і запитав: «чому він?» Отримав відповідь: «яка потреба вам за себе говорити? у системі все прослідковується в реальному часі: скільки машин працює, де вони перебувають, скільки кілометрів та часу їдуть на виклик, хто має простій та хто і куди поїхав у так званих «технічних цілях»… абсолют ний конт роль і точний аналіз роботи бригад медичних працівників. За останні три роки в харкові немає жодної скарги на несвоєчасний доїзд до хворого. Зараз працюємо над введенням у систему GPS-навігації служби швидкої допомоги всієї області. уже на початку 2013 р. технічне завдання буде виконано повністю. тобто, у райцентрі машина доїде до кожного будинку за 5-7 хв, у районі — до 20 хв. Звичайно, на старих «розвалюхах» швидко не поїдеш — потрібні нові машини. ми маємо домовленість про мінімальну субвенцію на придбання для області 80 карет швидкої допомоги та сподіваємося на те, що до кінця року зможемо придбати усього 150 таких машин. Вони замінять старі в райцентрах, які

Харківщина отримала нові пересувні флюорографи

інша система роботи лікарських закладів, що надають екстрену допомогу. ВЗ ви маєте на увазі створення в україні системи екстреної медичної допомоги?

— саме так. Це той проект, який започатковує справжню реформу в охороні здоров’я. ми взяли активну участь у розробці закону «Про екстрену медичну допомогу», який набрав чинності вже з 1 січня 2013 р. Вважаю, що реформу потрібно починати саме з цього. реалізація закону є тектонічним зсувом у зміні філософії роботи медичних закладів та медичного персоналу. якщо ми доб’ємося його виконання без будь-яких виключень, то змінимо сприйняття медичної допомоги і пацієнтом, і лікарем. усі мають зрозуміти: екстрена допомога не лікує, а терміново доставляє до лікувального закладу, водночас надаючи невідкладну медичну допомогу. ми готові відкрити в 2013 р. у кожній багатопрофільній лікарні сучасне, обладнане всім необхідним відділення екстреної допомоги. З уведенням у дію з 1 січня ц.р. Закону україни «Про екстрену медичну допомогу» змінюється принцип надання такої допомоги: пацієнтів перестануть госпіталізувати виключно у стаціонар лікарні швидкої допомоги, оскільки передбачено надання допомоги в найближчому медичному закладі. тоді хворого, наприклад, з харківського аеропорту не везтимуть через усе місто до лікарні швидкої допомоги, а доправлять за 10 хвилин у найближчу. а вже на стаціонарне лікування, якщо буде потрібно, направлять у відповідний заклад. далі необхідно приймати закон про загальнообов’язкове державне медичне соціальне страхування. Це все спровокує прийняття інших законодавчих актів, які врегулюють фінансово-правові взаємовідносини між пацієнтом і лікарем, бо сьогодні лікар не несе ні де-юре, ні де-факто відповідальність за результат своєї роботи. а коли таке відбудеться, то медичні заклади почнуть розвиватися, запроваджувати інновації, нові технології, нові підходи. інакше буде програно боротьбу за пацієнта. сьогодні від організаторів реформи потрібне одне: жорстке дотримання медичних законів україни, постанов Вр, рішень, розпоряджень кабміну, наказів мОЗ. сьогодні люди, відповідальні за реалізацію медичної реформи, не повинні шукати причини, як не виконати закон чи нормативноправовий документ, а зобов’язані вишукувати будь-яку можливість для реалізації. якщо не «горітимуть очі», не буде одержимості — нічого не зробимо! Бесіду вела Ольга ФАЛЬКО, власкор ВЗ, Харків

13

медИЦИНа у регіОНах РіВненщинА

гіДне Життя – дО ОстаННьОї хВИЛИНИ П

олегшення фізичного болю й духовного страждання невиліковно хворих людей, надання їм можливості зустріти фінал свого життєвого шляху у комфортних умовах, відчуваючи підтримку оточуючих, — обов’язок будь-якого суспільства. Відповідно до сучасних міжнародних підходів та концепцій, паліативна медицина повинна бути невід'ємною, інтегрованою складовою медичного обслуговування та соціальної опіки. тож ВООЗ закликає всі держави світу включити паліативну, хоспісну допомогу в структуру національних систем охорони здоров'я. В україні ця проблема також вирішується, але надто повільно: у країні катастрофічно не вистачає спеціалізованих медичних закладів, як і персоналу з належною фаховою та психологічною підготовкою та

тку волонтерського руху та підтримки громадськістю діяльності нашого відділення. хоспіс розрахований на 45 ліжок. Пацієнти потрапляють у це відділення за направленнями медичних закладів, маючи відповідні лікарські покази. Найчастіше вони приїздять сюди з рівненського, Здолбунівського, млинівського і дубенського, рідше — з костпільського і радивилівського районів. Пацієнти відділення паліативної медицини дубенського медколеджу — це безнадійні, інкурабельні хворі, в яких немає надії на одужання. Переважна більшість із них потерпає від онкологічного захворювання чи неврологічної патології. але разом із цим, зазвичай, вони мають ще й цілий «букет» супутніх недуг. Відтак у хоспісі їм надають підтримувальне

коледжу. керує роботою відділення паліативної медицини завідувач микола кружайло.

— Перший національний конгрес із питань паліативної, хоспісної допомоги, який відбувся в україні в жовтні минулого року, дав цьому напрямку медицини відчутний поштовх до розвитку, — зауважила Надія Венгрин. — Нарешті в україні почала створюватися відповідна законодавча база, яка донині була досить хиткою. ми користувалися загальними наказами, прийнятими в галузі охорони здоров’я, але питань паліативної допомоги вони торкалися дуже мало. до речі, в пілотних областях, у яких нині відбувається реорганізація медичної галузі, вже запроваджуються нормативи надання паліативної, хоспісної допомоги виїзними бригадами і в стаціонарах. можливо, і ми

старша медсестра світлана Джус, завідувач микола кружайло, директор коледжу надія венгрин, лікар андрій коник (зліва направо)

у хоспісі жоден пацієнт не залишається поза увагою персоналу

колектив у хоспісі — дуже хороший і працьовитий

у хоспісі пацієнтам надають підтримувальне лікування, знеболення, а також найголовніше — догляд і психологічну та соціальну підтримку

розвинутого в цьому напрямку волонтерства. а тим часом щороку опіки та допомоги в кінці свого життя потребують 500 тисяч громадян нашої держави, які потерпають від невиліковних, тяжких хвороб — онкопатології, серцево- та церебросудинних захворювань, сНіду, цукрового діабету, туберкульозу та ін. і, до речі, це не лише хворі похилого чи старечого віку, а й чимало молодих людей. Забезпечити їм гідне життя до останньої хвилини покликаний хоспіс, такий, який діє і в місті дубно. Відділення паліативної медицини (хоспіс) було створено при дубенському медичному коледжі більше року тому. Під цей заклад було реорганізовано колишній міжрайонний онкологічний диспансер. Відтоді він уже пройшов певний шлях становлення, стикнувшись попутно з цілою низкою труднощів, окремі з яких долає й понині, та водночас набуває і цінний досвід та напрацювання. Про те, як сьогодні виглядає і як «почувається» єдиний хоспіс на рівненщині, розповіла директор коледжу Надія Венгрин.

— Наш заклад живе і розвивається, — повідала Надія Олексіївна. — За рік роботи ми вже багато чого зробили: і в плані поліпшення умов перебування пацієнтів та праці медперсоналу, і в питаннях розви-

14

лікування, знеболення, а також найголовніше — догляд і психологічну та соціальну підтримку. В середньому хворі перебувають тут від 4 до 8 місяців. Протягом останнього року через хоспіс пройшло понад 130 хворих і, до речі, декого з них із поліпшенням самопочуття навіть виписали додому. За словами Надії Венгрин, у відділення потрапляють хворі різного віку — від 40 років і старші. дехто з них прикутий до ліжка, а дехто, хоч і може самостійно обслуговувати себе, все ж потребує постійного нагляду медиків через тяжку хворобу. Ще до госпіталізації в хоспіс пацієнти проходять обстеження у лікувальних закладах, де їм призначають лікування. тож медперсонал відділення паліативної медицини виконує лікарські приписи, а за потреби запрошує для консультацій вузьких спеціалістів. до слова, на базі відділення функціонує клінічна лабораторія, тож медики мають можливість контролювати основні життєві показники хворих. Загалом же в хоспісі працюють 65 працівників, у тому числі 3 лікарі (анестезіолог, терапевт, онколог) та 40 середніх і молодших медсестер, а також психолог, соціальний працівник і фахівці допоміжних служб. За необхідності пацієнти хоспісу та їхні родичі можуть скористатися й послугами юриста медичного

скористаємося цим досвідом, і згодом переглянемо в нашому хоспісі кількість ліжок та форми роботи із хворими. Втім, поки що ми не мали можливості створити відділення паліативної допомоги з повноцінною інфраструктурою через нестачу площі. Ось, до речі, лише нещодавно розв’язали нарешті одну з найбільш важливих проблем — передали на утилізацію ізотопи (радіоактивні голки, використані для променевої терапії), завдяки чому звільнили ціле крило будівлі хоспісу. таким чином, відділення зможе дещо розширитися. Зрозуміло, що паліативної, хоспісної допомоги потребує сьогодні значна кількість людей. Проте скільки таких є на рівненщині, сказати точно ніхто не може. як виявилося, далеко не всі люди знають, що саме передбачає такий вид медичної допомоги, — пояснила Надія Олексіївна.

— Найперше, хоспіс асоціюється в них із невідворотним і швидким кінцем, хоча, насправді, це не завжди так. саме тому було вирішено створити ініціативні групи волонтерів, які проводитимуть у районах серед населення інформаційно-просвітницьку кампанію та збиратимуть дані щодо кількості людей, які потребують адекватного інтенсивного знеболення. сприяння в цьому керівництво хоспісу проситиме й у головних лікарів лікувальних закладів області.

Окрім цього, відділення паліативної медицини потребує розв’язання ще низки інших проблем, а саме: встановлення системи водовідведення, електромонтажу, облаштування підйомника чи ліфту, поліпшення стану санвузлів і, загалом, ремонту приміщень. Надія Венгрин переконана, що наполегливість і цілеспрямованість дозволять медикам виконати всі ці завдання. тим паче, що хоспіс відчуває підтримку обласної влади. Завдяки виділеним нею коштам заклад практично забезпечений усім необхідним для догляду за хворими. Проте водночас хоспіс має ще й додаткові джерела фінансування — благодійний рахунок, на який надходять кошти від проведених масових благодійних акцій, добровільні внески від пацієнтів і їхніх родичів та ін. За весь час існування відділення отримало таким чином 50 тисяч грн благодійної допомоги. Левову частку свого бюджету хоспіс витрачає на лікування та харчування пацієнтів, а також на знеболювальні препарати, памперси і медичні рукавички. Водночас заклад тісно співпрацює з різними громадськими і благодійними організаціями. так, наприклад, товариство червоного хреста допомагає йому із продуктами харчування (до слова, пацієнтів у хоспісі годують чотири рази на день, готуючи страви за їхнім бажанням і смаками); разом із представниками мф «Відродження» волонтери з медичного коледжу організовують різні акції на підтримку закладу, реалізують гуманітарні проекти (зокрема «стоп біль!» та створення груп підтримки серед пацієнтів і родичів). також налагоджено співпрацю з тернопільською обласною організацією по лінії ЮНескО, яка готова надати хоспісу гуманітарну допомогу із франції у вигляді меблів і функціональних ліжок. Щоправда, аби привезти їх з-за кордону, заклад має заплатити 75 тисяч гривень. Поки що медики мають лише половину суми, тож знову звертаються по допомогу до благодійників. словом, керівництво дубенського медколеджу, студенти і працівники хоспісу роблять нині все, щоб із кожним днем умови для пацієнтів відділення паліативної медицини і персоналу поліпшувалися. у перспективі вони бачать тут сучасний Центр паліативної, хоспісної допомоги з потужним навчальним підрозділом відповідного профілю для середніх медпрацівників.

— колектив у відділенні — дуже хороший і працьовитий, — каже Надія Венгрин, — але його треба постійно підтримувати психологічно. Це зрозуміло, адже робота в такому специфічному закладі накладає на персонал свій відбиток, і симптоми вигоряння тут є особливими. Це дуже серйозна проблема, яка вимагає великої уваги. Відтак ми постійно залучаємо працівників хоспісу до всіх заходів, які проводяться у медичному коледжі, спонукаємо їх до активного життя, влаштовуємо для них тренінги та спілкування з колегами з інших регіонів. Це вже дещо змінило їхні погляди на роботу і життя загалом, проте над цим ще треба працювати. ми хочемо створити в закладі монолітну команду однодумців, яка вболіватиме за спільну справу, підтримуючи один одного. Отож, відділення паліативної медицини дубенського медичного коледжу, як видно, активно розбудовується. головне — його керівники і працівники мають чітке бачення майбутнього і впевнені, що у тій благородній та милосердній справі, якою вони займаються, у них усе вийде. адже розуміють: якщо хворого не можна вилікувати, він усе ж продовжує жити і треба спробувати зменшити його страждання. кожна людина заслуговує на гідне закінчення життя. той, хто особисто стикався з цією проблемою, добре знає її ціну. Дана РОМАНЮК, власкор «ВЗ», Рівне

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

СПІРНИЙ ДІАГНОЗ

25 січня 2013 року

Синдром хронічної втоми – міф чи реальність? Синдром хронічної втоми (СХВ) — наростаюча втома невідомої етіології, тривалістю не менше 6 місяців, яка супроводжується когнітивними труднощами. Синдром хронічної втоми — відносно нова нозологія. Свою сучасну назву хвороба отримала після епідемії у штаті Невада (США) в 1984 році. Доктор Поль Чейні, який практикував у невеличкому містечку Інклайн-Віллідж, розташованому на березі озера Тахо, зареєстрував більше 200 випадків цього захворювання. Хворі відчували депресію, погіршення настрою, м'язову слабкість. У них виявляли вірус Епштейна-Барр або антитіла до нього і до інших вірусів-«родичів» вірусу герпесу. На даний момент причинний зв’язок із різними вірусами, що розглядалися у якості причини СХВ, не доведено.

Т

ак і залишилося нез'ясованим — причиною захворювання була вірусна інфекція чи щось інше, наприклад, погана екологія. Більшість лікарів взагалі вважали, що мають справу з масовою істерією. Але вже через кілька років діагноз «Синдром хронічної втоми» став цілком «узаконеним». Його включено до Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10: клас — «Хвороби нервової системи», код G93.3, назва — «Синдром стомлюваності після перенесеної вірусної хвороби»). Зауважимо, що у бета-версії 11-го перегляду Міжнародної класифікації хвороб (перехід на яку планується у 2015 році), опублікованій Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ), він поки що відсутній. Але версія перебуває на стадії обговорення, отже це свідчить про суперечливість думки з цього приводу серед медичної спільноти. Клініцисти із Британії встановили, що основними діагностичними ознаками СХВ є церебральний (у вигляді когнітивних порушень) і скелетно-м'язовий (що виражається хронічною втомою) компоненти. У разі відсутності когнітивних порушень синдром хронічної втоми виключається. В останні роки в розвинених країнах щорічно реєструють нові випадки захворювання, і зараз, наприклад, у США від СХВ страждають близько 10 хворих на 100 тисяч населення. В Австралії в 1990 році захворюваність була навіть вищою — 37 осіб на 100 тисяч населення.

СХВ — діагноз виключення? Оскільки немає конкретних обстежень, які підтверджують СХВ, він є діагнозом виключення. Для діагностики використовуються певні клінічні критерії, підкріплюється надалі деякими неспецифічними методами обстеження. Також у встановленні діагнозу має значення історія захворювання — непояснена втома, що триває більше 6 місяців, у поєднанні з когнітивними порушеннями. Інфекційні захворювання, не пов'язані між собою (пневмонія, діарея, інфекції верхніх дихальних шляхів тощо), у деяких пацієнтів можуть призводити до стану тривалої втоми. Якщо при цьому відзначаються когнітивні труднощі, захворювання отримує назву «Синдром хронічної втоми». Георгій ПИШНОВ, доктор біологічних наук, ДУ «Інститут медицини праці НАМНУ» — Є кілька синдромів,пов’язаних із хронічною втомою. Існує, якщо не помиляюся, 7 підгруп цього синдрому, які незначною мірою різняться між собою із клінічної точки зору. Але об’єднує їх фізична і психологічна втома, яка не дає змоги людям нормально працювати. Фізіологи вважають, що все-таки цей синдром пов’язаний із хронічною напру-

Юрій КУНДІЄВ, директор ДУ «Інститут медицини праці НАМНУ», академік индром хронічної втоми — дискусійне питання. Але скільки б не тривала дискусія, недооцінювати його — отже наражати на небезпеку громадян! Достатньо проаналізувати, у яких верств населення цей синдром найбільш поширений (мова йде про роботу, особливо змінну, яка вимагає великої концентрації і відповідальності: це і диспетчери різних служб, і водії громадського транспорту, і лікарі), щоб усвідомити, якою високою може бути ціна помилки. Отже, потрібно пропагувати і доводити до відома людей, особливо медичних працівників, наукові здобутки, які є у цій галузі. Проведення психофізіологічної експертизи людини повинно стати такою ж рутинною практикою, як медичний огляд.

С

гою, яка спостерігається наразі й у дітей. Крім того, якщо раніше він розвивався протягом 4-5 років, то зараз американські фахівці говорять про те, що розвиток синдрому може тривати від восьми місяців до півтора року (за певних умов). Іншими словами, СХВ молодшає і набирає сил. Тому ми дотримуємося тієї думки, що це перенавантаження — робоче, у школі, у вищому навчальному закладі тощо. А в силу того, що в усіх нас різний генотип, зовнішні фактори впливають на людину по-різному, відповідно, страждають ті системи й органи, які в людини найбільш вразливі (серцево-судинна система, органи дихання тощо). Але в основі завжди лежить перенапруження. Наталія ПЄШКОВА, лікар-терапевт вищої категорії, КМЛ №6 — Звичайно, у якомусь сенсі можна вважати цей діагноз «віртуальним», але й ігнорувати його зовсім також не можна. Просто ми зазвичай маємо справу з конкретними патологіями, лікуванням яких і займаємося. Що ж до СХВ, то як би ми його не назвали, мова все-таки йде про певний розлад, а значить, потрібно шукати його причини. Зрештою, будь-яке захворювання супроводжується скаргами на загальну слабкість, швидку втому тощо. Отже, потрібно всебічно обстежити людину, всі органи та системи на наявність (відсутність) патології. Насамперед, потрібно відрізнити СХВ від цілого ряду вірусних інфекцій та інших соматичних проблем. Як правило, така патологія виявляється в ході обстеження, і після того, як пацієнт проходить курс необхідного лікування, симптоми СХВ зникають. Наскільки мені відомо з літератури, етіологія цієї хвороби і досі залишається невивченою, існує

чимала кількість теорій відносно її розвитку: вірусна, імунна, токсична, нейрорегуляторна, психіатрична тощо. Отже, коли пацієнт потрапляє до стаціонару з такими скаргами (хоч це і не є причиною госпіталізації), крім стандартних клініко-лабораторних досліджень ми призначаємо консультацію інших спеціалістів, перш за все — невролога, кардіолога, ендокринолога, психіатра. Звичайно, такий стан необов’язково пов’язаний із наявністю тієї чи іншої патології. Інколи причина у відсутності балансу між розумовою діяльністю (робота, навчання тощо) та фізичним навантаженням. Отже, я б радила пацієнтам те саме, що й собі — звернути увагу на свій спосіб життя: режим праці і відпочинку; забезпечення повноцінного збалансованого харчування тощо. Це прописні істини, але, якщо їх не дотримуватися, організм, відповідно, реагуватиме всілякими розладами, у тому числі й СХВ. Інакше кажучи, можна безкінечно обстежуватися у різних спеціалістів і на це підуть гроші, час, а синдром — залишиться. Анжела БАСАНЕЦЬ, завідувачка відділу профпатології ДУ «Інститут медицини праці НАМНУ», головний позаштатний фахівець МОЗ України за спеціальністю «Професійна патологія», професор — Синдром — це ще не діагноз, а одна з його складових. Діагноз «СХВ» в МКБ-11 не внесено, іншими словами, такого діагнозу на сьогодні немає. На Заході існує діагноз «Професійне вигорання» (Синдром Бернаут). Але це дещо інше, оскільки до нього швидше відносять якісь гострі ситуації (стресовість, змінна робоча праця, недостатність відпочинку тощо), які, природно, призводять до різних порушень з боку серцево-судинної системи, психіки тощо. Але знак рівності між СХВ і Синдромом Бернаут ставити не можна. І, звичайно, такий діагноз ніколи не буде внесено до списку професійних захворювань,

які можуть компенсуватися державою як, наприклад, астма, інтоксикація, рак, де простежується чіткий взаємозв’язок між розвитком хвороби і впливом виробничого фактора. За СХВ такий зв’язок відстежити неможливо, як неможливо розчленувати стрес в умовах роботи і в побуті. Взагалі ніякої особливої проблеми тут немає: хронічна втома лікується відпочинком! Наталія БОБКО, доктор медичних наук, ДУ «Інститут медицини праці НАМНУ» — Досліджуючи СХВ, необхідно відзначити, що проблема має надто велику кількість симптомів, які можуть мати відношення до інших захворювань. Отже, диференціація — основне завдання у такій ситуації. Але коли ми говоримо про причини хронічної втоми (відсутність відновлення організму, навіть після тривалого сну), то повинні розуміти, що основна причина криється у роботі, точніше — у перевиснаженні на роботі. Вчені вже довели прямий зв’язок між кількістю робочих годин та психовегетативними розладами. Олена КОЗЕРАЦЬКА, психіатр, судовопсихіатричний експерт, кандидат медичних наук — Щодо хронічної втоми — це захворювання або психосоматичне порушення діяльності систем і органів на функціональному рівні, пов'язане із розвитком неврозу центральних регуляторних центрів вегетативної нервової системи, зумовлене пригніченням діяльності зони, що відповідає за гальмівні процеси. Причинами і наслідками виникнення синдрому хронічної втоми можуть бути стрес, депресія, перевтома, високі емоційно-інтелектуальні навантаження, а також інші хвороби. Симптоматика: апатія, депресія, безпричинний гнів, агресія, зниження імунітету, алергія. Тож коли терапевт констатує у пацієнта пригнічений стан, втрату інтересу до життя, психічний розлад, що характеризується зниженням настрою, втратою здатності переживати радість, порушеннями мислення (негативні думки, песимізм), руховою загальмованістю, то, звичайно, підозрює у людини депресію і, відповідно, направляє такого пацієнта до психіатра. Адже лікування депресії — сфера компетенції саме цього фахівця. Тільки психіатр повинен призначати та контролювати лікування, оскільки воно має безліч нюансів, які потрібно враховувати і правильно трактувати. Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»

15

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ

ЕЛЛА ВАЙЦМАН:

ГЕПАТОЛОГАМ ПОТРІБНО ГОТУВАТИСЯ ДО НОВОЇ ЕПІДЕМІЇ Проблема вірусних гепатитів для України є надзвичайно актуальною, через те, що їх поширення вже набуло масштабів епідемії, хоча офіційна статистика, яка ведеться віднедавна, не відображає реальної картини (і це своєю чергою також становить проблему). В той час як у світі використовують сучасні препарати для лікування цієї хвороби і досягають успішних результатів у більшості хворих, українським пацієнтам такі ліки недоступні через їх високу вартість і відсутність державної програми, яка б передбачала компенсацію таких витрат. Доки пацієнтські організації домагаються виділення коштів на розв’язання проблеми вірусних гепатитів, вітчизняні фахівці борються з проблемою «голими руками» — у їхньому розпорядженні тільки знання та вміння, набуті у спілкуванні зі своїми пацієнтами та колегами. Особливо цінним є досвід зарубіжних колег, які мають більший досвід у використанні найновітніших методів лікування вірусних гепатитів та кращу матеріально-технічну базу. Розповісти про ізраїльський досвід ми попросили заступника завідувача гепатологічного центру лікування хвороб печінки лікарні Шиба (Тель ха-Шомер) Еллу ВАЙЦМАН, яка приїхала в Київ, аби взяти участь у науковому форумі з питань сучасних підходів до лікування вірусних гепатитів. ВЗ Які у вас враження від побаченого і почутого в Україні? Як ви оцінюєте зусилля українських колег?

— Щоб давати певні оцінки, я повинна щонайменше досконало вивчити ситуацію у вашій країні — але такої можливості я не маю. Тому можу робити висновки лише з розповідей пацієнтів та спілкування з українськими колегами. Проте я здобувала медичну освіту в Україні, тому добре розумію засади діяльності охорони здоров'я в країні. Приміром, в Україні (як і в інших пострадянських країнах) лікуванням вірусних гепатитів займаються інфекціоністи. В Ізраїлі ці хвороби лікують виключно гепатологи. Чому? Для прикладу візьмемо гепатит С, починаючи від дуже легкої, безсимптомної форми хвороби і закінчуючи станом, коли хворому потрібна пересадка печінки, а потім і післятрансплантаційний період, коли пацієнт також потребує нагляду. Це — різні категорії хворих. І якщо на легкій стадії хвороби інфекціоніст може впоратися з проблемами пацієнта, а у разі хорошої відповіді на противірусне лікування потреба у втручанні цього фахівця взагалі відпадає, то у разі невдачі такого лікування, прогресування хвороби, виникнення ускладнень інфекціоніст буде безсилий. Гепатолог же лікує всі хвороби печінки, на всіх стадіях, в тому числі і після пересадки органа (разом із трансплантологом), у разі виникнення гепатоми (разом із онкологом, хірургом, радіологом). В Ізраїлі вважають, що найкращі гепатологи — це терапевти, які обрали гепатологію як вузьку спеціалізацію. ВЗ Ці фахівці працюють у єдиному центрі?

— Так, у гепатологічному центрі працює команда таких фахівців. Вони займаються всім спектром хвороб печінки, в тому числі і неінфекційних, приміром, жировою інфільтрацією печінки, яка вже набула масштабів епідемії у світі, метаболічними хворобами печінки тощо. Ми так розуміємо класичну гепатологію: це центр, де сконцентровані всі хворі з будь-якою патологією печінки і для цього створено відповідну інфраструктуру. У структурі центру лікування хвороб печінки — кабінети прийому лікарів, відділення денного стаціонару, де хворому можуть провести біопсію печінки (до речі, це також робить гепатолог разом із інвазивним радіологом), інші процедури. У відділенні працює медична сестра, яка інструктує хворих із приводу того, яке лікування вони мають отримати і де це можна зробити. Це своєрідний

16

«зв'язковий» між пацієнтом, який повинен бути обізнаний із тим, як його лікують, і лікарем, який надто зайнятий, аби проводити з кожним хворим такі детальні розмови. Медсестра компетентна стосовно більшості питань, які може задати пацієнт, навіть із приводу того, як впоратися з побічними ефектами лікування тощо. Вона проходить спеціальну підготовку і це людина, якій у першу чергу телефонує хворий. Спілкуванню з пацієнтами ми приділяємо особливу увагу. Приміром, організовуємо конференції для хворих на гепатит С. Наш центр запрошує пацієнтів із усього Ізраїлю — жодних обмежень. Також обговорюємо все нове, що стосується їхнього лікування. Головне, що намагаємося донести до пацієнтів, — на сьогодні гепатит С є вже виліковною хворобою! Тож не потрібно зволікати, адже ускладнення можуть бути дуже важкими і навіть фатальними. Також у центрі працює дієтолог (до речі, в Ізраїлі цей фахівець не є лікарем за освітою), соціальний працівник, який допомагає хворому впоратися з усіма проблемами, пов'язаними з працевлаштуванням, інвалідністю, отриманням допомоги соцстрахування тощо. Останнім часом у центрі запроваджено програму альтернативної медицини — багато хворих хочуть, аби їх лікували методами і доказової, й альтернативної медицини. Тому ми залучаємо і таких фахівців. До того ж в Ізраїлі всі лікарняні каси ввели відділення альтернативної медицини, водночас перевіряючи їх діяльність і результати лікування. ВЗ Трансплантацію печінки також проводять у вашому центрі?

— Це був би ідеальний варіант, але оскільки недалеко від нас розміщені 2 трансплантаційні центри, поки що ми співпрацюємо з ними. До речі, наша лікарня — єдина в Ізраїлі, де здійснюють пересадку серця. І наш центр має дозвіл на пересадку печінки, тож готуємо фахівців для здійснення таких операцій, оскільки переконані: все, що стосується печінки, має проводитися в гепатологічному центрі. Тож потрібно налагодити роботу відділення (палати) інтенсивної терапії, яке повинне охоплювати роботу з хворими до і після трансплантації. Також до персоналу центру неодмінно повинні входити інвазивні радіологи, які можуть робити ангіографічні процедури, зокрема транс’югулярну біопсію печінки (через судини) — її призначають тим, кому протипоказа-

на «сліпа» біопсія, чи проводити TIPS-процедуру (альтернатива травматичним хірургічним методам зниження портальної гіпертензії). Радіологи беруть участь у здійсненні інвазивного лікування пухлин печінки — емболізації судин пухлини печінки, яка проводиться під контролем рентгену. У нас діє велика вірусологічна лабораторія, де ми проводимо найсучасніші дослідження. Адже проблемою лікування вірусних гепатитів є стійкість вірусів до препаратів антивірусної терапії. У нашій лабораторії можна перевірити варіанти резистентності вірусу. ВЗ Скільки лікарів працює у центрі, яке у них навантаження?

— У центрі працює 5 старших лікарів, у тому числі і завідувач відділення. Щороку наш центр відвідує до 4 тисяч хворих, втім ми хочемо збільшити обсяги роботи до 6-10 тисяч. Це вважається великим навантаженням. Я не рахую госпіталізованих хворих, у гепатологічному центрі немає свого стаціонарного відділення, тому хворих, які його потребують, госпіталізують у терапевтичні чи хірургічні відділення лікарні. Оскільки наша лікарня є клінічною базою медичного факультету Тель-Авівського Університету, кожен лікар, який працює в університетській лікарні, повинен публікувати наукові статті (інакше він не рухатиметься по науковим сходам), а старші лікарі відділень зобов'язані навчати студентів — читати лекції, проводити семінари. ВЗ Відомо, що фахівці вашого центру володіють найсучаснішими методиками лікування вірусних гепатитів. Чи всім хворим вони доступні?

— Так, ми використовуємо найновіші методи, зокрема потрійну (трикомпонентну) терапію, яка нині є найефективнішою і може бути показана як пацієнтам, попередній курс лікування яких не був успішним, так і первинним хворим. Потрійна терапія (комбінація пегильованого інтерферону альфа, рибавірину та боцепревіру) збільшує шанси на успішне лікування до 80%, тому її ввели до «споживчого кошика» охорони здоров'я Ізраїлю (такий кошик затверджує парламент). Її вартість для громадян країни покриває медична страховка. Тож із доступністю лікування проблем не виникає. Ми, лікарі, повинні лише правильно визначити, що і коли призначити конкретному пацієнту. Держава ж дбає про соціальні гарантії для хворих.

В Ізраїлі кожен громадянин сплачує три великі податки — податок на прибуток, податок на соціальне страхування і податок на здоров'я. Це три кити, на яких тримається ізраїльське суспільство. У країні існує чотири лікарняні каси, кожен громадянин належить до однієї з них. Існує і додаткове страхування (за невелику суму, яку ви сплачуєте щомісяця, це доступно, і тому додаткову страховку мають майже всі), яке забезпечує пацієнту повернення коштів за консультацію у приватного лікаря, операцію за кордоном. Ізраїльська медицина не лише якісна, а й доступна, соціальна. Здебільшого це державна медицина. Якщо пацієнт не може отримати необхідне лікування в Ізраїлі, йому буде запропоновано лікування за кордоном. ВЗ Чи запроваджено у вашій країні обов'язковий скринінг на вірусні гепатити?

— У нас не існує обов'язкового скринінгу всього населення, адже відсоток хворих на гепатит С серед громадян Ізраїлю не перевищує 1% (а от якщо взяти вибірку серед емігрантів із колишнього СРСР — то кількість таких хворих становитиме приблизно 5%). Нині інфікуватися на гепатит С в Ізраїлі дуже складно. Здебільшого такі інфікування відбулися під час переливання крові, щеплень, операцій, ін'єкцій неодноразовими шприцами до 90-х років минулого століття, коли про цей вірус нічого не знали. Нині донорську кров у нас ретельно перевіряють. Безперечно, не виключено й інші джерела інфікування. Тож нині нас найбільше турбує пік наслідків інфікування ВГ в минулому, які проявляться у 20-30-х роках — у цей час очікується багато хворих на цироз та інші ускладнення вірусних гепатитів. Це логічно, але, з іншого боку, швидкими темпами відбувається пошук нових засобів їх лікування. Вже у 2015 році ми сподіваємось отримати нові покоління ліків від вірусних гепатитів, які набагато легше сприйматимуться людським організмом, матимуть значно меншу кількість побічних ефектів і будуть ефективнішими. На жаль, існують і інші прогнози. Якщо нині основною причиною пересадки печінки у світі є вірусні гепатити, то вже в найближче десятиліття на перше місце вийде жирова інфільтрація печінки — це пов'язано з неправильним харчуванням, підвищеним холестерином, ожирінням тощо. Тож уже сьогодні гепатологам потрібно готуватися до виклику нової епідемії. Інтерв’ю підготувала Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ

25 січня 2013 року

ПІГУЛКА ЗАМІСТЬ ЗОНДА До недавніх пір гастроскопія залишалася єдиним методом, що дає змогу побачити стравохід, шлунок і дванадцятипалу кишку зсередини, дізнатися про причину хвороби, поставити точний діагноз і призначити найбільш ефективне лікування. Але для пацієнта такий вид діагностики є надзвичайно некомфортним. У багатьох країнах Європи зонд ковтають під легким наркозом — у так званому «сні». У нас в Україні такий вид «знеболювання» поки не ввійшов у широку практику. Зате з'явилася комфортна альтернатива — капсульна ендоскопія. Метод дозволяє оглянути слизову оболонку стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки, тонкого кишківника і товстої кишки за допомогою невеликої «таблетки», яку пацієнту пропонують ковтнути. Про метод і його ефективність — наша розмова із заслуженим лікарем України, директором Клініки еферентної терапії, хірургом-гепатологом Віталієм ЧОРНОМИЗОМ. ВЗ Віталію Дмитровичу, як давно створено першу капсулу, і чому виник ла необхідність шукати альтернативу існуючим «старим» методам?

— Лікарі давно шукали можливість оглядати ШКТ по всій значній його довжині. Стандартні ендоскопічні методики дослідження дозволяють оглянути тільки обмежені ділянки проксимальних і дистальних відділів тонкого кишківника, і тому ендоскопічне дослідження всього тонкого кишківника досі залишалося нездійсненним завданням. Першим кроком в ендоскопічній діагностиці тонкого кишківника стала пероральна ентероскопія. Спочатку для діагностики дванадцятипалої кишки і проксимальних відділів тонкої кишки використовувалися колоноскопи — дорослий і педіатричний. Дослідження дистальних відділів тонкого кишківника спочатку здійснювалося за допомогою методу зондової ентеро­скопії — тривалого і навіть болісного обстеження, яке завдавало пацієнтові масу неприємних відчуттів. Капсульна ендоскопія як метод дослідження починає свою історію з 1988 р., коли J.Gavriel, G.Iddan і P.Swain почали розробку принципів ендовідеосистеми і «бездротової» передачі зображення на комп'ютер. У 1999 році P.Swain першим випробував ендо­скопічну відео­капсулу на собі. З часом капсульна ендоскопія, зважаючи на свою безпеку, простоту і доступність, посіла лідируюче місце в діагностиці захворювань стравоходу, шлунка, тонкого кишківника та значної частини товстого кишківника. На території України вперше метод капсульної ендоскопії з'явився в 2009 році в Клініці еферентної терапії. На сьогодні таких пристроїв усього два: у нашій клініці та в Інституті гастроентерології міста Дніпропетровськ. ВЗ Розкажіть про сам пристрій.

— Капсула складається з мініатюрної відеокамери з джерелом світла, передавача і записувального пристрою, системного забезпечення для верифікації відеознімків лікарем. Записувальний пристрій знаходиться разом із пацієнтом, кріпиться до пояса або на жилеті. Він зручний в експлуатації та не шкідливий для організму. Відеокапсула за розміром менша за цукерку «барбариску». Передача даних від капсули до записувального пристрою здійснюється шляхом нової запатентованої технології E-field, де дані передаються за допомогою

проходження через тканини людини. При цьому сам пацієнт має можливість займатися повсякденними справами — дослідження може проводитися як в умовах стаціонару, так і за межами клініки, адже не виключає використання мобільного телефону. Капсула за період спостереження проходить увесь шлунково-кишковий тракт завдяки перистальтиці кишківника. Запис проводиться протягом 8-12 годин, після чого капсула виходить з організму природним шляхом. Пристрій робить 3 фотознімки за секунду; таким чином, кількість досліджень складає 72 000 знімків за 12 годин роботи відеокамери. Відео­ знімки відділів кишківника оцінюють спільно ендоскопіст і гастроентеролог. Формат зйомки дозволяє найцікавіші місця формувати у відеоролики і записувати на CD. У програ-

мі передбачені функції прискореного перегляду, наближення-віддалення, кратного збільшення, а також вона налаштована на самостійний пошук джерел кровотечі. Крім того, в ній передбачено функцію попереднього чищення: програма на першому ж етапі прибирає дублюючі кадри, коли капсула, наприклад, зупинилася в якомусь місці і перебувала там тривалий час, поки не було хвилі перистальтики. Можна відстежити шлях капсули по годинах і по тих ділянках, у яких вона перебуває. При цьому якість зображення настільки висока, що дозволяє бачити внутрішні поверхні ШКТ навіть краще, ніж на власні очі, роздивитися найдрібніші подробиці. Є і атлас, або бібліотека, яка дозволяє лікареві правильно орієнтуватися в разі сумнівів і порівняти наявну картинку з тим, що є в архіві. Тому ми впевнені, що за таким методом дослідження — майбутнє. Незабаром ми плануємо використовувати капсулу тієї ж компанії, але 2-полюсну, тобто з двома відеокамерами та спеціальними магнітними пристроями для корекції руху капсули.

ВЗ Чи потрібно пацієнта спеціально готувати для обстеження?

— За добу до обстеження необхідна дієта, протягом 12 годин не рекомендується курити, напередодні ввечері потрібно прийняти проносний препарат — від ефективної підготовки залежить діагностична цінність обстеження. Під час проведення такого обстеження необхідно виключити надмірні фізичні навантаження. ВЗ Які основні показання до застосування капсульної ендоскопії?

— По-перше, це анемії або шлунковокишкові кровотечі неясного генезу, біль у животі неясного генезу, діагностована або запідозрена хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт, целіакія, ентерит, синдром подразненого кишківника. Також капсула незамінна в разі підозри на доброякісні (поліпи) і злоякісні пухлини тонкого кишківника, в тому числі GIST і нейроендокринні. Діагноз раку тонкого кишківника ставиться досить рідко, і головним чином це відбувається через обмеження існуючих діагностичних методів його виявлення, тому, на жаль, такий рак історично має несприятливий прогноз. Дослідження показують, що рання діагностика сприяє поліпшенню прогнозу, зокрема, в ряді досліджень було доведено, що приблизно 10% пацієнтів із кровотечею нез'ясованої етіології мають пухлини тонкого кишківника. Крім того, капсульна ендоскопія може надати корисну діагностичну допомогу в разі тривалої діареї і під час втрати маси тіла. ВЗ Які переваги методу?

— Системна діагностика має цілий ряд переваг: капсула, природно, одноразова, ковтається легко, не спричиняючи блювотного рефлексу, виключає небезпеку пошкодження слизової оболонки, а також алергії на анестезію, як під час проведення гастроскопії. Крім того, забезпечується висока точність діагностики, можливість неодноразово проаналізувати результати; у спірних випадках є можливість провести консиліум та аналітичний перегляд без повторного дослідження. Капсульна ендоскопія дозволяє розпізнати захворювання, яке важко діагностуються звичайними методами. Крім того, відомо, що будь-якій хворобі простіше запобігти, тому капсульна ендоскопія може бути і відмінним способом профілактичного огляду, аби уникнути можливих проблем із кишківником.

ВЗ Оцініть, будь ласка, ефективність капсульної діагностики.

— За оцінкою різних авторів, чутливість і специфічність відеокапсульної ендоскопії сягає 75-95%. Найбільш висока діагностична цінність методу за наявності кровотечі, особливо у постбульбарному відділі кишківника, де гастроскопія безсила, а колоноскопія в такому випадку є складною для виконання, небезпечною і трудомісткою з урахуванням тяжкості стану хворого і ризику рецидиву кровотечі. За допомогою капсульної ендоскопії діагностується 90% захворювань стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки, які можуть бути виявлені за допомогою фіброезофагогастродуоденоскопії. Її визнано найкращим сучасним методом дослідження тонкого кишківника, а з урахуванням простоти методу — одним із основних методів діагностики великих об’ємів товстого кишківника. Відеокапсульна ендоскопія має більш високу інформативність під час виявлення причин прихованих шлунково-кишкових кровотеч порівняно з рентгенографією (70-100% проти 15-37%). А результативність досліджень за допомогою відеокапсули перевершує результативність МРТ-діагностики під час виявлення поліпів кишківника від 5 до 15 мм, при цьому поліпи менше 5 мм виявляє тільки відеокапсула. Також метод є «золотим стандартом» діагностики целіакії — небезпечного захворювання тонкого кишківника, яке без специфічного лікування призводить до інвалідизації і смерті пацієнтів. ВЗ Які основні протипоказання для проведення капсульної ендоскопії?

— Основним протипоказанням для проведення методу відеокапсулярної ендоскопії є непрохідність або стеноз кишечнику, а також наявність кардіо­стимулятора у пацієнта. У разі специфічного виразкового коліту і термінального ілеїту (без наявності стенозу і свищів) показання визначає лікар. Маленьким дітям і вагітним проводити таке дослідження поки не рекомендується, але, починаючи з 12 років, ми з успіхом проводимо це дослідження. Інтерв’ю підготувала Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

17

НЕВРОЛОГІЯ

ЧИ ЗДОЛАЄ МЕДИЦИНА

ХВОРОБУ ПАРКІНСОНА? Це було після відомих терористичних актів у Нью-Йорку. Телебачення активно транслювало виступи тих, хто засуджував дії терористів. Пройшов і сюжет із чемпіоном світу з боксу у тяжкій вазі славетним Мохамедом Алі. Але що це? Замість добре знаного спортсмена з могутньою статурою перед телеглядачами постала його тінь – невиразне мовлення, скуті рухи. Помилки не було: просто телеглядачі побачили те, що зробила з колишнього атлета хвороба Паркінсона.

Й

деться про одну з найзагадковіших хвороб, до кінця й на сьогодні не розгаданих. Відомо, що це поліетіологічна недуга, спричинювана багатьма чинниками, і є наслідком ураження нервової системи — дегенеративних, інфекційних, токсичних, травматологічних, судинних. Встановлено, що в основі її патогенезу лежить загибель так званих дофамінергічних нейронів. Вони утворюють дофамінергічні системи, що забезпечують регуляцію низки важливих функцій. Загибель цих нейронів і призводить до розвитку надзвичайно підступної хвороби, що й утруднює її діагностику та лікування. Видимі ознаки патології виявляються запізно — перші клінічні симптоми з’являються уже на стадії дегенерації 80 відсотків дофамінергічних нейронів, адже процес дегенерації — прихований і тягнеться протягом 20-30 років. Сьогодні загострює проблему зростання захворюваності серед населення, її «омолодження». Минули часи, коли недуга уражала лише людей похилого віку, нині ж нерідко її жертвами стають і 45-50-літні. Їх долі не позаздриш: радикальних засобів лікування не існує — йдеться лише про підтримання певної якості життя. Що нині робиться, аби полегшити долю хворих? Це питання наш кореспондент з’ясовував із керівником спеціалізованого Центру діагностики та лікування недуги, провідним в Україні експертом із проблем хвороби Паркінсона, доктором медичних наук професором Іриною КАРАБАНЬ.

Що під маскою? ВЗ Чому медицині ніяк не вдається знайти управу на хворобу Паркінсона?

— Почнемо з її історії, досить незвичайної. Англійський лікар Джеймс Паркінсон першим описав її симптоми ще

18

200 років тому, але витоки її визначити не зміг. І лише через 150 років уже наступне покоління дослідників виявило зміни у мозку хворих: дефіцит нейротрансміттера дофаміну. Та чому виник той дефіцит? Той, хто зможе відповісти на це запитання, встановить і першопричину патології. Було кілька теорій, але їх відкинули. Спершу — вірусна, потім — вікова, але життя й це спростувало, оскільки нині кількість хворих віком до 50 років становить уже 15 відсотків. ВЗ Чим конкретно можна пояснити, що діагностування часом розтягується на роки і завдає багато труднощів лікарям загальної діагностично-лікувальної мережі?

— Через «закритість» хвороби точно діагностувати її настільки складно, що цей процес справді розтягується на тривалий час. Бо недуга маскується під інші схожі екстрапірамідальні патології, яких нараховується до сорока. Уся діагностика побудована на таких тонкощах, що стає доступною лише вузьким спеціалістам високого класу. ВЗ Бажаною була б доклінічна діагностика…

— Саме раціональну й доступну лікарям схему доклінічної діагностики і розробляє наша українська неврологія. Висловлюється думка: потрібно за генетичними маркерами виділяти людей, схильних до розвитку захворювання, визначивши критерії групи ризику. Наступний етап: за допомогою доступних, недорогих методів дослідження виділити тих осіб, у яких хвороба вже почала розвиватися, але ще знаходиться у прихованій фазі.

Як зупинити процес дегенерації нейронів? ВЗ Чи змогли б неврологи завдяки доклінічній діагностиці зупинити процес

лишається принцип комплексної патогенетичної терапії.

дегенерації нейронів? Це був би ідеальний варіант розв’язання проблеми…

— На жаль, це поки що нереально, оскільки ми ще не знаємо справжньої причини загибелі нейронів. ВЗ Які підходи до лікування хвороби Паркінсона ваш спеціалізований Центр може рекомендувати лікарям?

— Можна говорити про спробу розтягнути процес дегенерації, уповільнивши його. Це дало б змогу подовжити компенсований стан хворого на довгі роки. Сьогодні на користь нейропротекції виступає багато хто із фахівців, оскільки порівняно зі здобутками у симптоматичній корекції рухових розладів впливу на природний перебіг захворювання не існує. Це патогенетична і симптоматична терапія, яка має на меті контроль основних симптомів хвороби за рахунок корекції нейрохімічного й нейрофізіологічного балансу, що виникає у головному мозкові. І далі: фізична й соціально-психологічна реабілітація, аби підвищити якість життя хворого. І ще наша порада лікарям: остаточне рішення про включення окремих препаратів долікувального комплексу можна приймати лише після тривалої процедури діагностичного тестування та аналізу прогнозу ефективності. До цього додам, що будь-які антипаркінсонічні препарати можна призначати лише тоді, коли у діагнозі немає сумніву. У разі тривалого безперервного лікування ми не рекомендуємо користуватися максимальними добовими дозами препаратів. ВЗ На яких етапах має застосовуватись стратегія нейропротекції?

— В ідеалі — на ранній чи навіть досимптомній стадії нейродегенеративного процесу, оскільки клініка хвороби Паркінсона розвивається тоді, коли 60-80 відсотків до-

фамінергічних нейронів уже загинуло. Вважаємо це перспективним напрямком профілактики й лікування недуги, мішенями якої є апоптоз, оксидативний стрес, ексайтотоксичність, мітохондріальна дисфункція та інші процеси, що лежать в основі нейрональної загибелі. Активно вивчаються антиапоптозні агенти, нейротрофічні чинники, можливості клітинної терапії. Дослідники виділяють також дофамінергічну нейропротекцію, пов’язану з ефектами протипаркінсонічних засобів класу агоністів дофамінових рецепторів (АР), блокаторів НМДА та інгібіторів МАО-В. Ці препарати давно застосовуються для симптоматичної терапії хвороби. Останнім часом з’явилися нові дані про механізм їх дії.

Поступ науки обнадіює ВЗ Чого вдалося досягти фахівцям вашого спеціалізованого Центру?

— Прагнули до максимуму. Для кожного пацієнта — індивідуальне медичне тестування. Відвойовуємо нові й нові позиції, нехай і не сенсаційного рівня, але такі, що наближають українську неврологію до перемоги над паркінсонізмом. Наші хворі не є втраченими для сім’ї та суспільства. Прагнемо зробити все, аби їх життя за даних обставин було максимально комфортним. У близькому майбутньому певне місце у лікуванні хвороби посяде генорегуляторна терапія, для утвердження якої так багато зробив академік Володимир Веніамінович Фролькіс. Перспективними можна вважати застосування трофічних чинників, хірургічної нейротрансплантації культури так званих ДА-клітин в організм хворого. Доцільним

ВЗ За останнє десятиліття стрімко пішла вгору клітинна терапія. Висловлюється думка про можливість її використання для лікування нейродегенеративних захворювань…

— Клітинна терапія, маю на увазі пересадження ембріональних нейронів, поки що не рекомендована для застосування у клініці. Наразі у світі намагаються удосконалити цей підхід до лікування за рахунок генно-інженерних клітин нейронального та ненейронального походження, а також стовбурових клітин. На одній із наукових конференцій із проблем паркінсонізму деякі вчені висловлювали думку, що саме таким шляхом можна буде отримати необмежену кількість специфічних нейронів. Але це складна справа: ще належить навчитись керувати проліферацією стовбурових клітин. А втім подальший поступ клітинної терапії, як і неврології, нові здобутки науки зможуть полегшити це завдання, зроблять реальним і цей новий підхід. ВЗ Лікування нейродегенеративних захворювань неможливе без лікарських засобів особливо високої якості. Якою мірою ваш спеціалізований Центр у змозі впливати на якість і безпечність ліків?

— Ми спроможні контролювати цей процес, оскільки наш Центр має статус Міжнародного центру з апробації нових антипаркінсонічних препаратів. Вони надходять з-за кордону, оскільки наша фармацевтична промисловість їх не випускає. До того ж не ліками єдиними живе наш хворий. Пацієнти мають і надійний морально-психологічний тил — це Асоціація хворих на паркінсонізм. Таким чином, вималювався корисний трикутник: «лікар—пацієнт—його близькі». Це не лише моральна підтримка — Асоціація у змозі налагоджувати контакти з державними та громадськими структурами, здатними впливати на розв’язання питань соціального захисту хворих, якості їх життя, адаптації у сім’ї та суспільстві. Розмову вів Василь КАЛИТА, «ВЗ»

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

НЕФРОЛОГІЯ

25 січня 2013 року

БЕЗЛІЧ ОБЛИЧ

ДИСМЕТАБОЛІЧНОЇ НЕФРОПАТІЇ Для сімейного лікаря та педіатра нефрологічні захворювання залишаються досить складним моментом. Мабуть тому під час виявлення у пацієнта проблем із нирками вони нерідко вдаються до «популярних» діагнозів. У результаті в Україні поширюється явище гіпердіагностики дисметаболічної нефропатії, яка «охоплює» все більшу кількість нозологій. Харчування та спадковість

Непроста класифікація Спеціалісти відзначають, що згадана проблема стосується не тільки лікарів загальної терапевтичної практики — дитячі та дорослі нефрологи також часто користуються «модним» діагнозом, не маючи на це достатніх підстав. Заплутатися нескладно, адже дисметаболічна нефропатія насправді багатолика і має широке визначення: «група захворювань, що характеризується інтерстиціальним процесом у нирках внаслідок порушення обміну речовин». За останні 6 років кількість пацієнтів із цим діагнозом збільшилася вдвічі. За даними Міського дитячого нефрологічного центру (Київ), у 2006 р. із дисметаболічною нефропатією госпіталізували близько 6% пацієнтів, у 2010 р. — 8,7%, а у 2012 р. кількість хворих, у яких це основний діагноз, сягає приблизно 12%. Окрім того, діти, котрих прийнято до лікарні з пієлонефритами та іншими нефрологічними захворюваннями, у 34,8% випадків мають супутню кристалурію. До речі, для багатьох лікарів більш знайомим є синонім дисметаболічної нефропатії — сечосольовий діатез. У нашій країні за таких порушень правочинними є три діагнози: кристалурія, дисметаболічна нефропатія та сечокам’яна хвороба.

— Найчастіше до лікаря звертаються пацієнти саме з кристалурією — підвищенням екскреції солей, що зазвичай є тимчасовим явищем. Сімейні лікарі та педіатри не завжди правильно вказують цей діагноз. Він може звучати як «кристалурія» або «гіпероксалатурія», «фосфатурія». Тільки не треба додавати префікс «гіпер» до слів, у яких є корінь «фосфат». Діагноз «дисметаболічна нефропатія» ставиться на підставі трьох критеріїв: наявності сечового синдрому, змінень функції нирок, підтверджених даними УЗД, та аналізу транспорту солей», — розповіла Стелла Кушніренко, доцент кафедри нефрології та нирково-замісної терапії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика. Вона нагадала, що за сечокам’яної хвороби головним критерієм встановлення діагнозу є наявність конкременту, який виявляється за допомогою УЗД або рентгенограми. Найбільш об’єктивним методом діагностики є аналіз транспорту солей, який дає змогу зрозуміти, чи не виходить екскреція солей за межі норми (табл.).

Отже, серед критеріїв визначення обмінної нефропатії першим є сечовий синдром. Як пояснює С. Кушніренко, у випадках цього захворювання він виглядає строкато і включає протеїнурію, еритроцитурію, лейкоцитурію, солі (білок 0,066 г/л, еритроцити 20-30 у полі зору, лейкоцити 1520 у полі зору, солі — оксалати ++). Інший критерій — змінення функцій нирок, які можуть розвиватися внаслідок порушення обміну сечової або гліоксилової кислоти. У разі порушення обміну сечової кислоти виділяють наступні ураження нирок: 1. Гіперурикозурія — підвищення рівня сечової кислоти у сечі.

2. Гіперурикемія (первинна та вторинна) — підвищення рівня сечової кислоти у сироватці крові. Може поєднуватися з гіперурикозурією.

3. Ксантинурія (виділення з сечею аномально великої кількості похідної пурину ксантину)

частіше — із супутніми дізуричними явищами, больовим синдромом. Існують й інші «обличчя», які іноді ховаються за узагальненим поняттям «дисметаболічна нефропатія». Але їх визначення навіть для досвідченого спеціаліста являє величезну складність, тож це предмет для окремої розмови.

Схеми лікування Звичайно, важливу роль відіграє профілактика згаданої групи захворювань. Вона складається зі збільшення об’єму споживаної рідини (40-60 мл/кг/добу), раціонального збалансованого харчування та ліквідації гіподинамії. Також рекомендується проводити лікування супутніх захворювань та їх ускладнень. С. Кушніренко зазначила, що лікування кристалурії триває 1-2 міс., терапія дисметаболічної нефропатії потребує 2-3 курси на рік, за

Причини виникнення обмінних нефропатій  Одноманітне харчування. Якщо у раціоні сім’ї переважають молочні продукти та риба, рано чи пізно можуть утворитися фосфати.  Якість питної води. В Україні є цілі зони, де мешкає велика кількість людей із сечокам’яною хворобою: Івано-Франківська, Донецька та Луганська області.  Відвідування суши-барів, піцерій. За даними провідних нефрологів, якщо шлунково-кишковий тракт (ШКТ) ще якось пристосувався до цієї екзотичної їжі, то нирки реагують на неї виходом солей.  Хронічні захворювання ШКТ.  Тривалий прийом медикаментів, зокрема: антигіпертензивних, протизапальних, протисудомних, діуретинів тощо.  Генетично детерміновані порушення обміну речовин. Вони є основою для встановлення діагнозу «дисметаболічна нефропатія».  Обтяжений сімейний анамнез. та синдром Леш-Ніхана (спадкове захворювання, що характеризується збільшенням синтезу сечової кислоти) — дуже рідкісні патології. Такі захворювання спостерігаються у дітей з нервово-артритичною аномалією конституції та з ацетономічним синдромом. Ураженнями нирок у разі порушення обміну гліоксилової кислоти є гіпероксалурія первинна та вторинна (надлишкове виділення із сечею щавлевої кислоти), а також оксалатна нефропатія (у її основі нестабільність клітинних мембран нирок). У практиці дитячого нефролога найчастіше зустрічається вторинна гіпероксалурія. Причинами виникнення цієї патології є захворювання ШКТ, зловживання цитрусовими, шипшиною, зеленню, прийом гормонів. Також до розвитку вторинної гіпероксалурії схильні діти та дорослі, які часто хворіють на ГРВІ або мають інфекції сечовивідних шляхів. Розвиток первинної гіпероксалурії пов’язаний із блокуванням у печінці процесу переамінування. У дітей молодшого віку іноді розвивається фосфатурія (наявність у сечі осаду фосфорнокислих солей). Причинами можуть бути рахіт, остеопороз. Це ще одна рідкісна група захворювань. Перебігає вона іноді безсимптомно,

сечокам’яної хвороби консервативне лікування проводиться протягом усього життя. У терапії дітей з дисметаболічними нефропатіями широко застосовуються фітопрепарати і збори лікарських рослин, які чинять літолітичну дію. Необхідно також застосовувати мембрано­ стабілізатори і ферменти. Для усунення больового синдрому застосовуються спазмолітики та нестероїдні протизапальні препарати. Зокрема, в разі наявності уратів пацієнтові слід дотримуватися дієти з обмеженням білка тваринного походження, шоколаду, міцного чаю, кави, смажених та гострих страв, вилу-

ченням бобових та субпродуктів. Призначається блемарен у дозі 1 табл. тричі на добу під контро­ лем pH сечі, а також уролесан краплі (5-10 крап. тричі на день). Якщо проблему становлять оксалати, потрібно вилучити з раціону листяні овочі, какао-продукти, цитрусові, шипшину, обмежити вживання сиру та молока. Рекомендуються уролесан краплі (5-10 крап. тричі на день), 2% розчин ксидифону у дозі 1 ч. л. тричі на день, часникові капсули — 2 капс. тричі на добу, ферменти — 1 др. тричі на день протягом 10 днів, фітолізин — 1 табл. тричі на день протягом 10 днів. У разі гіперурикозурії/гіперурикемії призначають блемарен 1 табл. тричі на добу під контролем рН сечі, канефрон (7–50 крап. тричі на добу, 1 драже тричі на добу), алопуринол 5 мг/кг/добу (рівень сечової кислоти в сироватці крові > 0,5 ммоль/л та відсутність ефекту від застосування дієтотерапії). Гіпероксалурія лікується за схемою: уролесан — 1 капс. тричі на добу (5 мл тричі на добу) 10 діб, ферменти — 1 др. тричі на день 10 діб, канефрон — 1 др. тричі на добу 10 діб; часникові капсули — 2 капс. тричі на добу + уролесан 1 капс. тричі на добу; піридоксин (В6) 1-3 мг/кг/ добу, ортофосфати (2% розчин ксидифону 1 ч. л. тричі на добу або омега-3 1-2 капс. на добу). За фосфатурії призначають ортофосфати та вітамін D3 (альфакальцидол, кальцитріол) 0,25-0,5 мкг/добу.

Народна творчість не потрібна Диспансерне спостереження дисметаболічної нефропатії включає контроль загального аналізу сечі 1 раз на міс. (у випадку інфекцій сечовивідних шляхів — 1 раз на 2 тижні), обстеження у стаціонарі 1 раз на рік (загальний аналіз крові, біохімічне дослідження крові, транспорт солей — 1 раз на 6 міс., аналізи сечі, УЗД). Важливий момент: проведення профілактичних щеплень не протипоказане, за винятком випадків запального процесу. Отже, дисметаболічна нефропатія дійсно є дуже непростою групою захворювань, яка потребує від лікаря глибокого занурення у проблему. Але якщо із визначенням нозології виникають проблеми, краще звернутися по допомогу до колеги, а не складати діагноз на ходу. Марина ЧІБІСОВА, спеціально для «ВЗ»

Транспорт солей Показник

Кров

Сеча

pH

6,2-6,5

Оксалати

1 мг/кг/добу

Сечова кислота

До 0,36-0,4 ммоль/л

До 4,0 ммоль/л

Кальцій

2,2-2,6 ммоль/л

2,5-7,5 ммоль/л

Фосфор

1,0-1,6 ммоль/л

27-33 ммоль/л

19

ПартНер Лікаря

лабоРатоРна Робота: україНськИй ВИмір сектор лабораторної медицини сьогодні виглядає як персонажі відомої байки крилова: частина ледве виживає, намагаючись надавати населенню якісні безкоштовні послуги; частина робить бізнес на високому рівні й не може зрозуміти, чому ринок досі не є цивілізованим, а ще один великий шматок ринку залишається «у тіні» і просто робить швидкі гроші, не переймаючись наслідками для хворих. який із цих трьох сегментів розвиватиме надалі держава — питання широке. мабуть, при цьому буде насамперед враховуватися не бажання окремих гравців розширити свій бізнес, а реальні можливості українського пацієнта. Демократія або централізація? Нескладно здогадатися, чому лабораторна діагностика викликає у бізнес-колах таку зацікавленість і чому майже щомісяця з’являються нові приватні центри та клініки, чиєю основною спеціалізацією є проведення аналізів. Пацієнт, який навчився самостійно «ставити» собі діагноз за допомогою телебачення або Інтернету, минаючи лікаря, звертається безпосередньо до приватної лабораторії. Разом із тим до неї йдуть і люди з направленням, які не хочуть проводити час у чергах у районній поліклініці, й ті, що лікуються у приватних медичних закладах і намагаються зекономити на аналізах. Кількість таких звернень постійно збільшується, і це стимулює зростання ринку лабораторної медицини. Але ключовим фактором є те, що вона дозволяє виявити захворювання на ранній стадії. Цитуючи власників лабораторного бізнесу, за деяких захворювань $1, вкладений у діагностику, економить $100 та більше. Звичайно, бурхливий розвиток приватного сектора міг відбутися тільки на тлі того плачевного стану, в якому вже багато років перебуває державна охорона здоров’я. У той самий час більшість громадян продовжує користуватись саме державними лабораторними послугами — через нестачу коштів, силу звички або за направленням лікаря. І ось тут зарито камінь спотикання, через який приватні лабораторії вимагають у держави дозволу на аутсорсінг лабораторної діагностики, змін у законодавстві та рішення про рівність лабораторій різних форм власності. Але чи потрібно це галузі охорони здоров’я й особисто пацієнтові?

Доменна піч Щоб відповісти на це непросте запитання, потрібно зрозуміти, який саме внесок роблять приватні лабораторії у загальну охорону здоров’я. Відомо, що у держави не вистачає коштів на інноваційне сучасне обладнання для всіх українських лабораторій. Тільки зараз почалося оснащення деяких із них (наприклад, у Києві, Івано-Франківську торік було відкрито нові корпуси з сучасними діагностичними та бактеріологічними лабораторіями). Але навіть за умови наявності новітнього обладнання залишається проблема нестачі реагентів, із якою стикаються практично всі лабораторії. За такого стану справ не дивно, що держава здебільшого намагається за-

20

безпечити можливість проведення хоча б рутинних та базових тестів, таких як біохімічні та загальні клінічні аналізи (більш ніж 70% державних тестів — це ручні методики). У той самий час приватні заклади мають можливість приділяти більше уваги «просунутим» аналізам, які потребують спеціалізованого і високовартісного обладнання та дорогих реагентів. Потреба у специфічних тестах стала причиною, з якої медичні закла-

знайти, то грамотних менеджерів, здатних приймати управлінські рішення, — одиниці. Перешкодою на шляху розвитку лабораторного сегмента є й застаріле законодавство. Наприклад, запитання: чому пробірку можна транспортувати лише у вертикальному положенні? Звичайно, у 50-х рр. її затикали ваткою, і якщо таку пробірку перевернути, все виллється. Але сьогодні все інакше. Нажаль, законодавство досі не знайоме з тим,

витрати на охорону здоров’я, євро/людина

продаж IVD-реагентів на рік, євро/людина

Німеччина

3400

Німеччина

26,1

Чехія

1150

Чехія

15,4

Польща

650

Польща

7,7

Румунія

250

Румунія

3,5

Україна

80

Україна

0,8

ди часто відіграють роль проміжної ланки між пацієнтом та приватною лабораторією. Проте великі гравці залишаються незадоволеними і стверджують, що ринок в Україні взагалі майже не рухається вперед. «Існує низка факторів, через які лабораторний ринок України є недорозвиненим. Перш за все — це постійна потреба у ресурсах. Якщо станок можна придбати на умовах реагентного контракту, то купівля реагентів постійно потребує коштів. Це головна

держаВНа ЛаБОратОрНа сЛужБа у ЦИфрах  Лабораторії — 5700  Виконані тести — 760 млн/рік  Лікарі та біологи — 6600 осіб, лаборанти — 23 500 осіб  Обладнання: іфа — 500 одиниць, біохімія — 350, хемілюмінесценція — 20, гематологія — 1300 причина, з якої обладнання у державних лабораторіях часто «простоює»: сьогодні гроші є, завтра їх уже немає, і станок, який простояв більш як 2 місяці, потрібно запускати наново. Адже лабораторний ринок — як доменна піч: якщо ти одного разу зупинився, процес потрібно запускати за великі кошти», — розповів Микола Скваронський, комерційний директор компанії «Синево Україна». За його словами, велику проблему становить і нестача кваліфікованого персоналу. «Якщо лікарів ще можна

що таке вакутайнер, не дозволяє використовувати у звітності можливості ІТ-системи і це створює великі труднощі у роботі», — підкреслив експерт. Для приватних лабораторій важливу проблему становить валютна залежність ринку — адже на сьогодні майже вся реагентика закуповується за кордоном. Також складно проходять державні процедури реєстрації нового обладнання та митного контролю: за словами М. Скваронського, іноді перевезення обладнання та маСтруктура тестів державної лабораторної служби 4%

6%

18% 72%

Загальна клініка Біохімія

Іммунологія Мікробіологія

теріалів з обмеженим терміном придатності займає від 0,5 до 1 року. Нарешті, розвиток лабораторного сегмента в Україні гальмує відсутність належної дистрибуції та сервісу.

Лабораторне свавілля Звичайно, це тільки один погляд на питання. Але якщо не брати до уваги великі приватні лабораторії, а зосередитися на ринку загалом, можна побачити цікаву картину: операторів багато, проте офіційно та прозоро

працюють одиниці. З якістю їх послуг також не все просто. «Приватні лабораторії часто навіть не вказують, на якому обладнанні проводилося дослідження, які реактиви використовувались — адже існують закриті і відкриті системи. В основному зараз придбавають відкриті системи. Зазвичай нові приватні лабораторії починають із гідних реактивів, а завершують незрозуміло якими. При цьому пацієнти витрачають кошти, а ми, лікарі, маємо великі розбіжності у результатах аналізів. Часто вони зовсім не співпадають із клінічною картиною. Запитання: хто нестиме відповідальність за неякісні аналізи і яким чином?» — висловив свою точку зору Олександр Ларін, директор Науково-практичного центру ендокринної хірургії МОЗ України, доктор медичних наук, професор. Він визнав, що лабораторна служба в Україні майже відсутня. Окрім того, пацієнт, потрапляючи у державну або приватну лабораторію, не завжди отримує той об’єм лабораторних досліджень, який потрібен. За багатьма галузями охорони здоров’я існують протоколи, де міститься визначений перелік досліджень по тим чи іншим нозологічним одиницям. «Але ми бачимо, що лікарі призначають не увесь спектр аналізів — причинами може бути лише відсутність коштів у хворого або знань у спеціаліста. Пацієнт починає ходити туди-сюди від лікаря до лабораторії. При цьому йому можуть зробити аналізи або на 2-4 тис. грн, або зовсім загальні, які не показують реальної картини. Ніхто не проти приватних лабораторій. Але це теж нонсенс, коли родичі пацієнта, який лежить у реанімації, на таксі везуть аналізи у лабораторію, яку їм вказує лікар, тому що державні лабораторії зруйновано. Я за те, щоб був ринок, щоб були акредитовані приватні лабораторії, і не за формальними ознаками, а реально. Підходи в українських лабораторіях мають співпадати з європейськими стандартами. До речі, якщо ми подивимось на Європу, то, наприклад, у Марселі (Франція) функціонують лише дві лабораторії, і вони встигають обслуговувати все місто», — зазначив О.Ларін. Він висловив думку, що правила гри на лабораторному ринку поступово сформуються, якщо Україна йтиме вперед. Проте зараз ситуацію можна охарактеризувати як лабораторне свавілля. Марина чіБіСОВА, спеціально для «ВЗ»

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

25 січня 2013 року

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

ВИПАДКОВІ ЗНАХІДКИ В МОЗКУ Завдання рентгенолога, який проводить і розшифровує результати МРТ-обстеження, — описати все, що видно на знімках. А завдання невролога або нейрохірурга — пояснити пацієнту те, що показало дослідження, та за потреби визначити тактику лікування. Однак людський мозок — орган, як відомо, загадковий і іноді в ньому знаходять певні аномалії. Здебільшого вони не становлять небезпеки для життя пацієнта, але навіть досвідчені неврологи не завжди можуть пояснити природу таких знахідок. Проаналізувати їх погодився Любомир ЛІТУН — завідувач відділення МРТ ЛДЦ МІБС, лікаррентгенолог першої категорії, який у своїй практиці щодня стикається з таємницями людського мозку. кіста — лікворна кіста, стінки якої сфорАхуррахноїдальна мовані клітинами павутинної оболонки. Це фактично мірідини, яка скопилася між злиплими шарами мозкових оболонок. Такі кісти залишаються після запалення оболонок мозку, крововиливів або травм. Зазвичай вони виявляються випадковими знахідками. Відрізнити кісту від пухлини допомагає дослідження із внутрішньовенним введенням контрасту: пухлина накопичує контраст, а кіста — ні. Однак якщо

згадували. Кісту прозорої перетинки сучасна медицина не відносить до розряду патологічних відхилень і вважає її аномалією, що не являє ніякої загрози для життя хворого. Тобто варіантом анатомічної будови мозку. Коли ж кіста є результатом перенесених травм або захворювань, а не вродженим станом, вона може спричинити больові відчуття, шуми у голові, відчуття здавленості і втрати слуху. У такому випадку необхідне дослідження МРТ в динаміці і за потреби нейрохірургічне лікування, бо неконтрольоване розростання такої кісти може спровокувати порушення функціонування мозку.

кальцифікації базальних ганглій у таких пацієнтів повинно стати приводом для ретельного клінічного обстеження. іста шишкоподібної залози — доброякісне утворенКгліальними ня, яке всередині вистелено колагеновими волокнами, клітинами і клітинами нормальної залози. Кіста

ікроаденома гіпофіза. Це доброякісна пухлина головМ ного мозку розміром менше 1 см, із якою досить часто зустрічаються рентгенологи. Невеликі гормонально-неактивні тиск рідини в кісті вищий загального внутрішньочерепного тиску, вона може здавити кору головного мозку і зумовити неприємні симптоми. Більшість виявлених кіст не потребують лікування. Якщо обстеження показує, що розміри кісти змінюються, присутня симптоматика, пов'язана з наявністю кісти, то лікування призначається з приводу захворювання, яке спричинює утворення кісти.

аденоми зазвичай безсимптомні, тому не діагностуються або діагностуються випадково. Основну причину аденоми гіпофіза досі не з'ясовано. Але існує безліч доведених чинників, які зуутворюється в ділянці розташування шишкоподібної залози, тобто в середині двох головних півкуль мозку. Ця залоза безпосередньо пов'язана з ендокринною системою і відповідає за вироблення гормону мелатоніну, головне завдання якого полягає в забезпеченні нормального якісного сну. Візуально кіста шишкоподібної залози нагадує мішечок. У більшості випадків особливих побоювань такі кісти не викликають і лікування не потребують. Але за наявності передумов до розвитку гідроцефалії або інших форм прогресування захворювання можливе застосування хірургічного методу, щоб не допускати погіршення здоров'я пацієнта.

іста кишені Ратке. Кишеня Ратке являє собою анатомічну Кну гіпофіза, структуру, яка з часом формує передню і задню частиа також лійку гіпофіза. Ця кишеня, як правило, зникає на ранньому етапі розвитку плода, але деякі клітини кишені нерідко залишаються у вигляді невеликої порожнини всередині гіпофіза. Іноді цей стан може призвести до утворення великої кісти, яку називають «кіста кишені Ратке». Це

мовлюють захворювання. Наприклад, аденома гіпофіза може розвинутися на тлі некомпенсованого гіпотиреозу. Виникає серйозна небезпека, якщо аденома гіпофіза збільшується, адже вона починає здавлювати прилеглі до гіпофізу тканини, що може спричинити сильний головний біль, порушення координації рухів, різні зорові порушення. Якщо аденома гіпофіза досягла загрозливих розмірів, зумовила компресію зорових нервів і спричиняє серйозні клінічні прояви — показане хірургічне лікування. вапніння фалькса — це формування відкладень солей Зне тільки у ділянці міжпівкульної щілини, адже солі відкладаються в нирках або суглобах, а й у мозку. Процес добро-

дуже рідкісний вид утворень і зустрічається менш ніж в 1 відсотку випадків. Однак таку кісту все ж треба відрізняти від інших візуально схожих утворень (менінгеальна кіста, кістозна аденома гіпофіза або краніофарінгіома). Зробити це можна шляхом введення контрастної речовини (кіста його не накопичує). Кіста кишені Ратке, як правило, не зумовлює симптомів і не потребує лікування. Проте в деяких випадках вона може призвести до порушення зору, симптомів дисфункції гіпофізу і головного болю.

якісний, внутрішньочерепні кальцифікати є фізіологічними без супроводу будь-яких ознак захворювання і не мають оче-

іста прозорої перетинки. Це різновид арахноїдальної Кра перетинка кісти, розташованої між бічними шлуночками мозку. Прозоявляє собою мозкову речовину, яка складається з двох дуже тонких пластиночок. Розділяє їх щілиноподібна порожнина, яка розміщується між мозолистим тілом і передньою частиною мозку. Власне, кіста прозорої перетинки мозку — це скупчення рідини між пластинками, про які ми

видних патологічних причин. Тим не менш, кальцифікація базальних гангліїв в осіб молодше 30 років може бути пов'язана із супутніми метаболічними порушеннями, такими як гіпер- або гіпопаратиреоз, вроджені розлади й інфекції. Тому наявність

іпома міжпівкульЛ ної щілини — доброякісне утворення із жирових клітин у ділянці між півк ульної щілини (клінічні прояви можливі в разі збільшення розмірів ліпоми). За невеликих розмірів рекомендовано тільки спостереження в динаміці. атеровентрикулоасиметрія — асиметрія бокових Л шлуночків. Легка асиметрія (відмінність розмірів правого і лівого бічних шлуночків на рівні отвору Монро) в межах вікової норми спостерігається досить часто і не є ознакою патології. Але виражена асиметрія може свідчити про наявність різних захворювань: підвищеного внутрішньочерепного тиску, пухлини мозку, всього того, що може деформувати шлуночок мозку зовні або зсередини і збільшувати його розмір.

21 Матеріал підготувала Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ Шановні читачі! Пропонуємо вам унікальну книгу-тренінг «Чему не научат в медицинском ВУЗе». Її автори — Гліб Загорій, Генеральний директор ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», кандидат фармацевтичних наук, доцент, та Юрій Чертков, директор ТОВ «Агентство медичного маркетингу» — своїми порадами допоможуть вам налагодити відносини з пацієнтами, колегами, керівництвом.

Анатомия врачебного успеха Гліб ЗАГОРІЙ, Генеральний директор ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», кандидат фармацевтичних наук, доцент

Юрій Чертков, директор ТОВ «Агентство медичного маркетингу» (Продовження. Початок у №№ 10-35, 2012, № 1-2, 2013)

Ч

асто говорят, что медицина — это психология. Если это так, то отечественная медицина — это психология в квадрате. Хорошо ли мы понимаем наших пациентов и коллег? Ответ на этот вопрос во многом предопределяет наш терапевтический успех. Еще важнее то, насколько мы, врачи, понимаем себя. В данной главе будет осуществлена попытка обсудить те вопросы, которые волнуют врачей сегодня. Что отличает успешных врачей от неуспешных? «Несущими конструкциями» успешной личности врача является одержимость большими целями и задачами, они определяют масштаб желаний. Для постановки цели нужна смелость, для осуществления задуманного требуются решительность и большая трудоспособность. Психологи считают, что эти качества нередко проявляются уже в детском возрасте. Немалую роль в психологическом формировании личности будущего доктора играет окружение, вызывающее у ребенка интерес к врачебной деятельности. Примеров тому множество. Вспомним детство Николая Ивановича Пирогова. Как любой ребенок, он любил играть. Любимые игры — в доктора. Тут влияние оказали визиты врачей, лечащих старшего брата. Иван Иванович, отец Коленьки, имел знакомства в кругу московской интеллигенции. Видные медицинские светила того времени были гостями в его доме и находили время для общения с любознательным младшим сыном. Известный врач Андрей Михайлович Клаус развлекал

22

мальчика видами тайн органического мира в маленьком карманном микроскопе, подлекарь Московского воспитательнго дома Григорий Михайлович Берёзкин рассказывал мальчику о свойствах лекарственных растений, а известный анатом и физиолог профессор Ефрем Осипович Мухин, врач семьи, и вовсе был для мальчика объектом для подражания в детских играх «в доктора». Воплощение мечты в реальную жизнь дается человеку непросто. Сколько людей говорят: «Я мечтал стать известным писателем, музыкантом, врачом», но так ими и не стали. Стремление достичь цели, осуществить мечту — свойство сильной личности. Успешные врачи руководствуются собственными принципами и мотивами, чаще всего им не нужны внешние стимулы, механизмы компенсаций и поощрений. Именно такие врачи способны достигать выдающихся результатов там, где все убеждены в тщетности усилий. Этим людям присущ некий необъяснимый оптимизм. Они убеждены, что справятся с тем, что у других не получается — всегда оценивают свои шансы выше, чем того требует ситуация. Кроме того, «подкожный слой» их оптимизма позволяет пережить любые кровопускания, которые преподносит им судьба. Они никогда не опускают руки. Иногда успешные врачи могут казаться достаточно жесткими и циничными, поскольку открыто предупреждают пациента о трудностях в борьбе с болезнью, настаивая на необходимости этой борьбы как пути к выздоровлению. Как правило, такой подход вытаскивает пациентов из самых безнадежных ситуаций. Эти люди умеют эффективно управлять собственным временем, ставить реальные цели и умело рассчитывать ресурсы. Большинство из них пребывает в состоянии «эффекта тубуса». Дело в том, что вся деятельность целеустремленных врачей подчинена достижению цели по принципу «нужно/не нужно». Конечно, такой подход нетипичен для обычных людей, нежелающих жертвовать семьей, отдыхом и так далее. Но для успешных врачей такое поведение — не жертва. Это их полноценная жизнь, интересная и насыщенная. Другой жизни они не желают! Бесспорно, это «беспокойное меньшинство» вызывает большое уважение как у коллег, так и у пациентов. Обладая особым шармом и харизмой, они способны увлечь за собой других людей. У них бесконечное количество новых идей, большинство из которых вначале оцениваются окружающими, как «бредовые». Но, спустя некоторое время, окружающие начинают сознавать, что в «этом что-то есть», а в дальнейшем соглашаются, что «так и должно быть».

К сожалению, приходится признать, что выдающиеся врачи часто склонны к непродуманному риску. Возможно это побочная сторона всех выдающихся людей? Однозначного ответа нет, ведь медицина — необычная сфера деятельности. Отвага в медицине — это сочетание риска с ответственностью, врачи нередко принимают решения, цена которых очень высока. Несомненно, врачи по призванию получают удовлетворение, принимая на себя ответственность за жизнь и здоровье пациентов. Это величайший стимул в их деятельности. Как правило, выдающиеся врачи обладают высоким энергетическим потенциалом, они стараются излучать здоровье, заниматься физкультурой. Большое значение они придают моральной стороне деятельности: обладают высокой ответственностью и строго очерченными моральными границами. Поскольку от этих людей часто зависит чужая жизнь, у них есть собственный набор этических правил и принципов, которых они строго придерживаются. Будучи последовательными, относятся к деньгам «по-философски». Деньги для них скорее средство, нежели цель, они хорошо знают им цену, видели много «богатых пациентов», для которых богатство за считанные минуты теряло свое значение. Общество неоднозначно относится к выдающимся врачам. Нередко их обвиняют в том, что они реализуют собственные комплексы, компенсируют непродуктивность в иных областях жизни. Но это не может быть правдой! Классическая «гиперкомпенсация» характерна для политиков и диктаторов, обожающих власть над людьми. Деятельность талантливого врача — это способ самореализации и отнюдь не компенсация. Выдающиеся врачи, как правило, умеют простыми словами рассказать о сложных вещах. Будучи в высокой степени образованными, они не склонны к наукообразности и предпочитают выражаться языком, понятным для пациента . По выражению Николая Гумилева: «Не утруждают их глубокомысленными намеками на содержание выеденного яйца». Язык должен быть максимально понятным,

но не примитивным. Простота и демократичность в общении с пациентами играют немалую роль. Один из самых известных в Украине врачей-ревматологов, общаясь с пациентом, говорит: «Я человек земной», то есть вполне способен понять каждого. Такие качества проявляются у тех врачей, которые сами добились успеха, без помощи «могучей волосатой руки». Завышенные требования к себе, сильная воля как стержень пронизывают личность выдающегося врача. Мне довелось дежурить у постели заболевшего Николая Михайловича Амосова, я наблюдал, как до последних дней он пытался делать зарядку. Превозмогая слабость, он передвигался по палате, подбадривая себя: «Давай, Амосов, давай!» Великие люди осознают значение своих целей, поскольку их цели гармонизируют с природой и обществом. Они готовы платить большую цену за победу. А победив, движутся к следующей цели, не испытывая самоуспокоения. Каждая новая победа для них — эпизод, ступенька, короткий период празднования. А дальше — новые задачи. В последнее время психологи все чаще говорят о «жизненном сценарии», пытаясь объяснить, почему у одних есть все, а у других ничего? Эрик Берн, известный психолог, излагая свою точку зрения, предлагает «сценарный анализ», объясняющий устремления людей. По его мнению, события, часто повторяющиеся в жизни, являются знаками заложенного сценария. Сценарий — это некий план, который существует в нашем подсознании, он формируется в раннем детстве и постепенно реализуется на протяжении многих лет. Этот процесс человек чаще всего не осознает. Многое в жизни зависит от того, чьи именно суждения мы слушали в детстве. Когда ребенка постоянно поддерживают и повторяют, что «он все сможет, стоит только постараться», он действительно вырастает готовым к решению сложных задач. Есть и противоположные сценарии, которые закладываются родственниками: «не будь выскочкой», «ты такой же, как все», «у тебя руки растут не из того места» и так далее. Сценариев множество, но самые распространенные из них: «сценарий победителя», «сценарий неудачника», «сценарий непобедителя». О выдающихся врачах часто говорят: «он слеплен из другого теста», «он от природы победитель!» Как становятся победителями? Базой будущего успеха является позитивное мышление, основанное на родительском программировании. Родители должны постоянно повторять своим детям: «У тебя все получится!», тогда у детей больше шансов вырасти уверенными в себе людьми. К счастью, иногда негативное программирование не сбывается, поскольку человек начинает сопротивляться

своему «сценарному проклятию» и добивается очень хороших результатов. Это не так-то просто, но возможно. Во-первых, нужно осознать свой сценарий, уже это имеет большое значение. Во-вторых, необходимо расстаться со своими привычными стереотипами (я знал одного врача, который считал, что никогда не сможет стать заведующим отделения, потому что у него нет «волосатой лапы». Соответственно он ничего не предпринимал для реализации своего желания). Также необходимо разобраться со своими «кнопками». Помните фразу из детского фильма «Приключения Электроника»: «У каждого человека есть кнопка, а у робота тем более»? Необходимо проанализировать все ваши повороты судьбы. Вспомнить, какие действия или слова инициировали неприятные ситуации, о которых вы впоследствии жалели. Ведь повторяя те же ошибки, мы будем получать те же тумаки. После анализа необходимо составить свой личный свод правил и ограничений. Жизнь — это музыкальное произведение и хочется сыграть ее без фальши, по нотам. Жить по сценарию достаточно удобно, для импровизации же нужны чувство гармонии и знание законов творчества. В завершение этой книги хочу привести несколько цитат, которыми на протяжении пяти лет я заканчиваю свои тренинги.

Закон «Безлюдных вершин» К вершинам стремятся почти все, но находиться на вершине толпой невозможно. Там могут поместиться лишь одиночки. Поэтому так мало тех, кто находится на вершине удачи. Есть и вторая интерпретация данного закона: На вершинах не так холодно, как думают жители низин.

Закон плывущей эскадры «Эскадра плывет со скоростью последнего корабля». Можно продолжить закон: «...для того, чтобы гарантированно не быть последним, нужно всегда стремиться быть первым».

Закон выживания Каждое утро где-то в Африке просыпается газель. Она знает, что должна бежать быстрее самого быстрого льва, иначе погибнет. Лев, пробуждаясь утром, знает, что он должен догнать хотя бы самую медленную газель, иначе умрет от голода. Не важно, кто вы — газель или лев. Когда солнце встает, вам лучше уже бежать!

Ковбойский девиз Люди рождаются с разными способностями, а кольт уравнивает их шансы. Время «кольта» ушло, его сменил «труд». И остался вечный призыв: JUST DO IT (просто сделай это!)

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

25 січня 2013 року

СКІЛЬКИ КОШТУЄ

ЗДОРОВ’Я МЕДИКІВ? Відповісти на листи наших читачів про особливості оплати оздоровчих і нарахування стажу ми попросили головного спеціаліста з питань соціально-економічного захисту Профспілки працівників охорони здоров’я України Лідію ГАВРИЛЕНКО ВЗ Чи зараховується як подвійний стаж роботи на посаді дерматовенеролога під час служби у лавах армії?

— У 2003 році до статі 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» були внесені зміни щодо зарахування роботи в інфекційних лікарнях (відділеннях) до стажу роботи у подвійному розмірі, які набра ли чинності з 15 серпня 2003 року. І хоча в зазначеній статті конкретно не вказані шкірно-венерологічні заклади (відділення, кабінети), проте Пенсійним фондом України на підставі листа МОЗ від 15.02.2006 №10.03.68/286 їх визнано як інфекційні, про що територіальним органам пенсійного забезпечення повідомлено листом від 06.06.2006 №7112/0220. Проте відповідно до пункту «в» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди військової служби зараховуються до стажу роботи, який дає право тільки на трудову пенсію, але не можуть бути зараховані як робота в інфекційних лікарнях (відділеннях) у подвійному розмірі. ВЗ Чи мають право на отримання оздоровчих молодші медичні сестри тубдиспансерів, і на якій підставі та які умови оплати їх праці за шкідливі умови?

— Абзацом четвертим п у нк т у 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» медичним і фармацевтичним працівникам державних і комуна льних зак ладів охорони здоров’я передбачено з 1 січн я 2012 року виплату допомоги на оздоровлення у розмірі посадового ок ладу під час надання основної щорічної відпустки. До медичних працівників належать особи, які мають повну вищу або неповну вищу медичну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам щодо

посад лікарів та середнього медичного персоналу (фельдшерів, акушерок, сестер медичних, лаборантів тощо). Усім іншим працівникам закладів охорони здоров’я, у тому числі й молодшим медичним сестрам, виплата допомоги на оздоровлення здійснюва лася (у 2012 році) відповідно до пункту 5.11 спільного наказу Мінпраці та МОЗ від 05.10.2005 № 308/519 «Про впорядкування Умов оп лати праці працівник ів зак ла дів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» (далі — наказ №308/519) у ме­ж ах затверджених зак ла д у асигн у вань на оп лат у праці. Крім того, за наявності економії фонду оплати праці може здійснюватися преміювання працівників за умови виконання показників діяльності структурного підрозділу та закладу. Ві дпові дно до с т. 22 Закон у України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» працівники протитуберкульозних закладів охорони здоров’я, до яких належать і молодші медичні сестри, мають право на допомогу на оздоровлення у розмірі поса дового окладу під час надання щорічної відпустки. Закон набув чинності з 1 січня 2013 року. На виконання цього Закону має бути прийнято пос та нову К абі нет у Мі ніс т рі в України, який регулюватиме порядок надання цієї допомоги. Щодо оп лат и за робот у у шкідливих умовах, то, відповідно до пункту 4 розділу 4 наказу №308/519, молодшим медичним сес т рам протит уберк ульозних диспансерів посадові оклади підвищуються на 30%. Кабінет Міністрів України прийн яв постанову ві д 10.05.2012 №582 «Про внесен н я зм і н до п у н к т у 1 пос та нови К абі не т у Міністрів України від 16 люто-

го 2011 р. №123», згідно з якою перелік поса д працівників, що мають право на підвищення посадових окладів на 60 та 30% та на дбавк и за трива лість безперервної роботи у розмірах 60 та 40% посадового окладу, доповнено посадами молодших медичних сестер спеціалізованих закладів охорони здоров’я (структу рних підрозділів), які здійснюють діагностику туберкульозу та надають лікува льно-профі лактичну допомогу хворим на заразну та активну форми туберкульозу. Постанова набула чинності з 1 січня 2013 року. У зв’язку з прийняттям цієї постанови МОЗ України підготувало зміни до наказу №308/519 щодо встановлення для молодших медичних сестер зазначених виплат, які виплачуватимуться з 1 січня 2013 року. Після його погодження із зацікавленими міністерствами та державної реєстрації в Мін’юсті наказ буде доведено до закладів охорони здоров’я.

закладів, підготовка й отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю, котрим передбачено мати неповну вищу медичну освіту для зайняття посади статистика медичного. Крім того, згідно з пунктом 13 розділу ІІІ цього наказу до роботи на поса дах статистиків медичних допускаються фахівці з вищою економічною, е коном і ко - с т ат ис т и ч ною, і нженерно-економічною і статистичною освітою. Таким чином, фахівці з вищою економічною, економіко-статистичною, інженерно-економічною і статистичною освітою, які працюють на посадах статистиків медичних, у тому числі в санітарно-епідеміологічних станціях, мають право на отриманн я допомоги на оздоровлення. Якщо до роботи на посаді статистика медичного працівника допущено за окремим дозволом МОЗ, він також має право на цю допомогу.

ВЗ Чи належить виплата оздоровчих статистикам санітарноепідеміологічної служби?

— Абзацом четвертим п у нк т у 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 р. № 524 встановлено, що медичним і фармацевтичним працівникам виплачується допомога на оздоровлення у розмірі поса дового окладу під час надання основної щорічної ві дп устк и. Ді я цього пункту постанови поширюється на професіона лів та фахівців із повною вищою та неповною вищою медичною (фармацевтичною) освітою. Поса ду статистика медичного ві днесено до поса д фахівців із неповною вищою ме дичною освітою. Д л я того щоб обіймати цю посаду, необхідно мати неповну вищу медичну освіту (молодший спеціаліст) або базову вищу освіту (бакалавр) за напрямом підготовки «Медицина» за спеціальністю «Сестринська справа», «Лікувальна справа», «Акушерська справа» та пройти спеціалізацію за фахом «Медична статистика» (Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників (випуск 78 «Охорона здоров’я»). Спеціа льність «Медична статистика» передбачено Номенклатурою спеціальностей молодших спеціалістів, затвердженою наказом МОЗ України від 23.11.2007 №742 «Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою». Також наказом МОЗ України від 25.12.92 №195 затверджено Перелік вищих і середніх навчальних

ВЗ Чи зараховується стаж роботи на посаді реєстратора медичного для нарахування надбавки за вислугу років?

— Пунктом 3 Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комуна льних зак ла дів охорони здоров’я, затвердженого постановою Кабі не т у М і н іс т рі в Ук ра ї н и ві д 29.12.2009 №1418 (далі — Порядок), передбачено право на отримання надбавки за вислугу років мають медичні працівники державних та комунальних закладів охорони здоров’я, до яких належать керівники закладів охорони здоров’я та їх заступники з числа лікарів, заступники головного лікаря з медсестринства, керівники структурних підрозділів з числа лікарів, лікарі усіх спеціальностей, професіонали з вищою немедичною освітою, які допущені до медичної діяльності, головні медичні сестри, фахівці з базовою та неповною вищою медичною освітою всіх спеціальностей. Згідно з Національним класифікатором професій (ДК 003:2010) медичні реєстратори належать до технічних службовців, тобто не є медичними працівниками, тому робота на цих посадах не дає права на цю надбавку. Враховуючи, що на посаді лаборанта можуть працювати фахівці з базовою та неповною вищою медичною освітою, які передбачені Порядком, після трьох років роботи на цій посаді вони матимуть право на надбавку за вислугу років у розмірі 10% посадового окладу.

23

БіБЛіОтека Лікаря ФАРМАКОЛОГІЯ  Яблучанський М.і. Терапевтическая фармакология  Рік випуску: 2011  Видання: Харків  Кількість сторінок: 483

які відносяться до харчових волокон, представлено їхні класифікації. Відображені питання, що стосуються перетворення харчових волокон у шлунково-кишковому тракті, а також розглянуті їх основні біохімічні ефекти. докладно описані фізичні та метаболічні ефекти

харчових волокон у разі різних патологічних станів макроорганізму. Окрему увагу приділено можливостям і перевагам терапії з використанням лікарського препарату на основі псіліума, розглянуто механізми його дії та терапевтичні ефекти за різній патологій.

ХІРУРГІЯ

В

основу написання практичного посібника «терапевтическая фармакология» покладено класифікаційну систему лікарських препаратів атс, визнання якої світовою спільнотою і повсюдне впровадження доводить її необхідність для повсякденної роботи лікаря. Посібник орієнтований на терапевтичну клініку в широкому сенсі — внутрішні хвороби, сімейна медицина, загальна лікарська практи-

ка, пульмонологія, кардіологія, гастроентерологія, нефрологія, ревматологія. Практичний посібник «терапевтическая фармакология», на відміну від підручника з клінічної фармакології, включає більше груп лікарських препаратів, які зазвичай використовуються в терапевтичній клініці, а також не містить завдань і тестів для самоконтролю. Цим підкреслюється, що він розрахований на вже підготовленого читача.

НЕТРАДИЦІЙНА МЕДИЦИНА  соловей і.Г. Остеопатия: миофасциальные, краниосакральные, мышечноэнергетические техники  Рік випуску: 2010  Видання: Мінськ: Харвест  Кількість сторінок: 464

к

нига «Остеопатия: миофасциальные, краниосакра льные, мышечно энергетические техники» унікальна тим, що вперше російською мовою випущено повний опис технік остеопатії. Остеопатія — м’який безпечний метод мануа льної терапії. Незва жаючи на його м’якість, метод є більш ефективним, ніж жорсткі техніки мануальної терапії. у книзі детально описано всі основні техніки

 и   

саймон патерсон-Браун. Общая неотложная хирургия Рік випуску: 2010 Видання: Гоетар Кількість сторінок: 384

П

ідходи до лікування у цій галузі постійно змінюються. З появою нових даних у ході наукових досліджень і клінічних спостережень, що розширюють знання, виникає необхідність змінювати методи лікування і лікарську терапію. читачам слід перевіряти останні дані, які стосуються пропонованих маніпуляцій, та інструкції виробників по кожному препарату, що дозволить їм переконатися в адекватності рекомендованих доз і складу лікарського засобу, способу і тривалості застосування, а також протипоказань. Відповідальність за встановлення діагнозу, визначення оптимальної дози і вибір найкращого методу лікування

о с т е о п а т і ї. д л я к р а щ о г о і п о в н о г о розуміння кожну технік у ілюстровано фотографіями. книга «Остеопатия: миофасциальные, краниосакральные, мышечно-энергетические техники» призначена лікарям — мануальним терапевтам, остеопатам, хірургам та травматологам, військовим і спортивним лікарям, масажистам, психологам, які займаються тілесно-орієнтованою терапією.

для кожного пацієнта, а також за дотримання всіх запобіжних заходів покладається на лікаря і залежить від його знань і клінічного досвіду. книга «Общая и неотложная хирургия» ілюстрована схемами операцій. доступно викладаються матеріали, засновані на доказовій медицині. у кінці кожного розділу представлено основні положення, які коротко узагальнюють зміст глави. книга «Общая и неотложная хирургия» буде корисна як фахівцям, які проходять первинну спеціалізацію, так і досвідченим хірургам, котрі бажають розширити свої знання з даної проблеми.

«КЗОЗ «Менська центральна районна лікарня» на постійну роботу запрошує лікарів: ✔ неонатолога, анестезіолога в Менську ЦРЛ, а також сімейних лікарів у Бірківську та Стольненську сільські лікарські амбулаторії ЗПСМ.

• Лікарі житлом забезпечуються.

• Телефони в м. Мена: (04644) 2-16-51, 2-14-51.

• Електронна адреса: menahospital@cg.ukrtel.net

ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ  Ардатська М.Д. Клиническое применение пищевых волокон  Рік випуску: 2010  Видання: 4Те Арт  Кількість сторінок: 48

м

етодичний посібник «к линическое применение пищевых волокон» призначений д ля прак тик уючих лікарів-терапевтів, гастроентерологів, інфекціоністів, кардіологів, ендокринологів, аспірантів, слухачів курсів підвищення кваліфікації та студентів старших курсів медичних інститутів. На сьогодні харчові волокна є одними з найбільш затребуваних і широко застосовуваних харчових інгредієнтів у раціоні людини. Призначення пацієнтам дієти, багатої

Медична газета України

ВАШЕ

ЗДОРОВ’Я Індекси 60965, 08198. Ціна договірна

Юридична адреса редакції: 03179, м.Київ, вул. Уборевича, 19-А, оф. 3. Поштова адреса редакції: 04211, м.Київ, а/с 138. Тел./факс: (044) 485-00-96.

E-mail: vz@vz.kiev.ua Виходить один раз на два тижні у п’ятницю.

24

харчовими волокнами, — загальновизнаний підхід до профілактики та лікування багатьох захворювань шлунково-кишкового тракту, злоякісних новоутворень, а також захворювань, пов’язаних із підвищеним рівнем глюкози та ліпідів крові. За останні кілька років механізми дії харчових волокон і доцільність їх застосування ретельно вивчалися в безлічі досліджень, у тому числі і в рамках рандомізованих контрольованих випробувань. у книзі «клиническое применение пищевых волокон» дано визначення й основні терміни,

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . МИКОЛА БЕРНИК Заступник головного редактора . . . . . .ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Редактор відділу аналітичної інформації . . . . . . . . . . . . . . . СВІТЛАНА ТЕРНОВА Редактор відділу оперативної інформації . . .ТЕТЯНА СТАСЕНКО Редактор відділу наукової інформації . . . ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО Дизайн та верстка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ТЕТЯНА ЗАЙЧУК Відділ літредагування і коректури . . . . . . . ОКСАНА ОСТРЯНКО Відділ реклами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

Міністерство охорони здоров’я України Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика Оголошує конкурс на заміщення наступних посад:  Завідувача кафедри медичної реабілітації, фізіотерапії і спортивної медицини (1 посада на 1 ст.);  Професорів кафедр: медичної реабілітації, фізіотерапії і спортивної медицини (3 посади по 1 ст., 2 посади по 0,25 ст.), акушерства, гінекології та медицини плода (2 посади по 0,25 ст.), сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги (1 посада на 1 ст., 1 посада на 0,25 ст.);  Доцентів кафедр: медичної реабілітації, фізіотерапії і спортивної медицини (5 посад по 1 ст., 1 посада на 0,75 ст., 2 посади по 0,5 ст., 1 посада на 0,25 ст.), сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги (1 посада на 0,25 ст.);  Асистентів кафедр: медичної реабілітації, фізіотерапії і спортивної медицини (2 посади по 1 ст., 1 посада на 0,75 ст.), кардіології та функціональної діагностики (1 посада на 0,5 ст.), сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги (2 посади по 1 ст.), акушерства, гінекології та перинатології (1 посада на 0,25 ст.).

• Адреса академії: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9 Приймання документів — 30 днів з дня опублікування оголошення •

Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2. Загальний наклад — 4 000. Замовлення № 30008. Віддруковано у ТОВ «Укрполиграфмедиа»: вул. Фрунзе, 104-а, м. Київ-04080.

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua