Ваше здоров'я №05-06 by Всеукраїнська медична газета “Ваше здоров'я”

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№5-6 (1341-1342) 5.02.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

НОВИЙ ПРОЕКТ РЕІМБУРСАЦІЇ:

ПОМИЛКИ МИНУЛОГО ВРАХОВАНО? З часів інсулінових воєн в Україні питання за безпечення ліками хворих на цукровий діабет завжди було в центрі уваги суспільства. Тому рі шення Уряду про новий проект з відшкодування вартості препаратів інсуліну породило справжню дискусію. Одні вважають це реальною перемогою над тендерною мафією, інші натякають на дежа вю, мовляв, гіпертоніків уже «вилікували». Чиї прогнози справдяться? І чи завершить новий проект епоху поневірянь інсуліно СТОР. залежних хворих?

НОВИНИ ЯК ЗМУСИТИ ЛІКАРНІ КОНКУРУВАТИ? РОЗПОДІЛ ВИПУСКНИКІВ МЕДИЧНИХ ВИШІВ — УЧОРАШНІЙ ДЕНЬ ОЛЬГА БОГОМОЛЕЦЬ ГОЛОСУЄ ЗА ВИМИРАННЯ

2-5 СТОР.

СПРАВА ДСЕС: ПРАВИЙ ТОЙ, У КОГО БІЛЬШЕ ПРАВ? Постанова №442, «реформаторський» задум якої передбачає приєднання ДСЕС до новоство реної Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту спожива чів, — черговий замах на Держсанепідслужбу. Тому в грудні 2014 року Профспілка працівників охорони здоров’я України звернулася до суду з вимогою визнати цю Пос СТОР. танову незаконною. Медики проти Кабміну — крапку в цій історії ставити рано...

РОБОТА НАД ПОМИЛКАМИ Минулого року американська клініка «Мейо» оприлюднила власну статистику помилок, яких припустилися хірурги протягом п’яти років. Виявилося, що серйозні порушення, з розряду «ні коли не трапляються», мали місце… 69 разів. В Україні на подібну роботу над по милками досі не наважилися. Крім того, більшість лікарів відмовляються відкрито коментувати цю тему. СТОР.

ЯК ЗЕКОНОМИЛИ НА ВАКЦИНАЦІЇ, АБО ХТО ВІДПОВІДАЄ ЗА БЕЗПЕКУ МЕДИКІВ Уже місяць Україною «гуляє» вірус грипу. Не обійшлося й без жертв серед медиків, які належать до групи підвищеного ризику інфікування. Запобігти цим жертвам могла б масова вакцинація медичних працівників, проте ані держава, ані місцева влада, ані керівники ліку вальних закладів не спромоглися потурбуватися про це завчасно, посилаючись на СТОР. нестачу коштів та вакцин. До чого ж призвела економія?

НОВИНИ С Т Р АТ Е Г І Ч Н І Н А П Р Я М И - 2 0 1 6

ЯК ЗМУСИТИ ЛІКАРНІ КОНКУРУВАТИ?

аступник Міністра охорони здоров’я Ігор Перегінець, у сфері відповідальності якого — координація реформи медичної галузі, розповів про реформаторські процеси, які триватимуть протягом 2016 року.

Скорочення ліжко-місць: де саме? Порівняно з 2015-м бюджет на 2016 рік зменшили в частині регіональних субвенцій приблизно на 2,5 млрд грн. Нестачу ми компенсуємо зменшенням кількості ліжок з 80 до 60 на 10 тис. населення. Уже прийнято відповідну постанову Кабміну. Зменшуючи інфраструктуру, вирівнюємо дефіцит. МОЗ визначає методику, за якою ліжко-місця будуть скорочені. Передусім це стосуватиметься закладів, де принцип стаціонарної допомоги не відповідає сучасним потребам. Фактично, це приведення кількості ліжок у відповідність до місцевих потреб, адже медична допомога — це не ліжко-місця, а нові підходи до лікування захворювань. Вивільнені фінансові ресурси використовуватимуться для надання ефективнішої медичної допомоги. Процес триватиме протягом року. Запевняю: скорочення ліжко-місць не позначиться на якості надання медичної допомоги. Одна з фундаментальних змін системи розподілу коштів МОЗ у 2016 році — збільшення фінансування первинної медичної допомоги (поліклінік). У містах і селах — на 35%, у містах обласного значення — на 25%. Оскільки зміни до бюджетного кодексу не були підтримані, медична субвенція розподілятиметься на рівні областей, міст обласного значення, районів, а відтепер ще й об’єднань територіальних громад.

Автономізація медзакладів — потрібен дедлайн Закон «Про автономію бюджетних закладів» сприяв би ефективнішому використанню ресурсів. Наразі є два законопроекти, які пропонують автономію лікарень: проект №2309а МОЗ, уже доопрацьований, та альтернативний №2309а-1 авторства екс-Міністра Олега Мусія, поданий від профільного Комітету Верховної Ради. Вони концептуально відрізняються один від одного. Ми визначаємо 2018 рік кінцевим терміном, коли зак ла-

ди охорони здоров’я з бюджетних повинні перетворитися на неприбуткові підприємства. При цьому такі заклади, як морги, цент ри судмедекспертизи, хоспіси, залишаться бюджетними, бо не мають на чому заробляти. Альтернативний законопроект цього не передбачає. Згідно із цим документом лікувальні заклади можуть стати неприбутковими підприємствами коли завгодно, також за ними зберігається право на бюджетне фінансування. Але, якщо не встановити обмеження в термінах припинення такого фінансування, отримаємо профанацію. Ніхто не переходитиме на нові форми управління. Без дедлайну в цьому просто не буде сенсу. Ми чекаємо на відкриття парламентського сезону й налагодження діалогу між МОЗ і профільним Комітетом Верховної Ради, аби можна було знайти точки перетину та зрозуміти, як рухатися далі. Без ухвалення законопроектів говорити про реформу системи охорони здоров’я не варто. Без зміни принципів співпраці в нас і надалі будуть відсутні поняття раціонального використання грошей, високої якості надання медичних послуг, конкуренції, замовлення послуги, оплати послуги... Усі ці сучасні інструменти не можуть існувати без нової правової форми закладів охорони здоров’я.

ДСГ та єдині державні тарифи — за австралійською схемою У нас є готові рішення щодо визначення вартості медичних послуг і запровадження нових методів їх оплати. Відповідні методології апробовані та діють у багатьох країнах світу. Зокрема, якщо говорити про фінансування первинної медичної допомоги, то тут передбачається перехід до оплати роботи лікаря первинної ланки відповідно до річного нормативу за обслуговування кожного закріпленого за ним пацієнта. Щодо стаціонарної допомоги, то передбачається перехід до її оплати на основі так званих діагностичноспоріднених груп (ДСГ). Цей прогресивний метод прийнятий у більшості розвинутих країн. Він ґрунтується на об’єднанні всіх випадків стаціонарної допомоги в однорідні групи. У межах кожної такої групи пацієнти й вартість їх лікування є подібними. Наприклад, лікування пневмонії та плевриту потребують подібних ресурсних витрат і будуть включені в групу «Респіраторні інфекції/запалення». Конкретна ДСГ (у міжнародній практиці — DRG (Diagnostic Related Group) визначається основним діаг нозом, віком і статтю пацієнта, набором необхідних для надання медичної допомоги процедур та наявністю будь-яких обтяжуючих факторів чи супутніх захворювань.

ВИК ЛИК И Ч АСУ

Так ми визначатимемо суму коштів, котра відшкодовуватиметься лікарні за надання допомоги в межах конкретного епізоду. Тобто фактично йдеться про встановлення єдиного державного тарифу на кожну ДСГ, який застосовуватиметься для оплати лікування конкретних випадків у всіх лікарнях України. Безперечно, при цьому послуговуються й коригувальними коефіцієнтами, що враховують ступінь складності кожного конкретного випадку. Наразі Міністерством відібрано 100 лікарень, на базі яких започатковуватимуться й реалізовуватимуться пілотні проекти з апробації та практичного запровадження такого підходу. Необхідно навчитися робити дві надважливі речі, без яких описана вище модель не працюватиме: правильно категоризувати всі випадки стаціонарної допомоги за допомогою відповідного статистичного класифікатора (групера) й визначати фактичні витрати для об’єктивного планування бюджету кожної конкретної лікарні та укладання відповідних договорів з розпорядниками бюджетних коштів. В Україні передбачається створення такої системи на основі логіки австралійської системи ДСГ, яка є однією з найбільш передових у світі. Це ключове завдання спільного 5-річного проекту МОЗ України та Світового банку «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей». Також система ДСГ повинна стати потужним інструментом для аналізу ефективності витрат усередині кожної лікарні, інструментом порівняння (бенчмаркінгу) ефективності роботи різних лікувальних закладів у межах того чи іншого регіону й держави в цілому.

Страхова медицина — не раніше 2020 року Впровадження страхової медицини можливе не раніше 2020 року — лише після того, як пройдемо етапи автономізації медичних закладів. Обов’язкове страхування сплачуватиметься працюючими громадянами. Зараз в Україні десь 40% населення працюють «учорну» й з офіційної мінімальної заробітної плати (1300 грн) достатніх грошей на медичне страхування, звісно ж, не збереш. За таких умов термінове введення страхування одразу ж дискредитує цей процес. Багато країн так помилилися. Навіть за 5 років ми не зможемо перейти на нормальні цивілізовані додаткові інструменти фінансування страхової медицини. Це нереально. Спершу страхові платежі, збільшивши інвестиції в охорону здоров’я, повинні створити додаткові можливості для оплати послуг. Такої концепції дотримуються всі цивілізовані країни, де є й страхові платежі, й державне забезпечення, де держава гарантує надання медичної допомоги всім, хто не може за неї сплатити: інвалідам, пенсіонерам і дітям. За матеріалами інтернет-видання «Українська правда»

Хто платитиме зарплату лікарю?

початком підпорядкування медичних установ органам місцевого самовря дування особливо гостро постало пи тання їх фінансування та адміністрування. Таку думку висловила народний депутат, заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ірина Сисоєнко. «На сьогодні безоплатність і доступність медичної допомоги, гарантовані громадя нам Конституцією України, існують тільки на папері. Пацієнти змушені платити за медич ні послуги зі своїх кишень, причому в кожній лікарні — свій прейскурант. Більше того, міські та районні лікарні ведуть справж ню війну за хворих — «перетягують» їх з однієї лікарні в іншу, розглядаючи медицину як бізнес», — заявила І. Сисоєнко. На думку народного депутата, нестача в регіональних лікувальних закладах ліка рів загальної практики-сімейної медицини, педіатрів, необхідного обладнання та ме дикаментів не тільки ще більше розхитує систему охорони здоров’я, а й зменшує доступність своєчасної медичної допомоги. «Процедура фінансування медичних установ потребує суттєвого перегляду. Зокрема заробітна плата сімейного лікаря повинна залежати від кількості пацієнтів, яким фактично він надав медичну допомогу, а не від черги до його кабінету. Головні лікарі повинні отримати можливість планувати і контролювати свої витрати відповідно до потреб медичного закладу, а не за загаль ними кошторисами залежно від кількості ліжко-місць, як це було раніше», — наго лосила Ірина Сисоєнко. За матеріалами прес-служби партії «Об’єднання «Самопоміч»

! МІНІСТР ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ОЛЕКСАНДР КВІТАШВІЛІ ПРОГНОЗУЄ, ЩО НАЦІОНАЛЬНЕ АГЕНТСТВО З ЗАКУПІВЛІ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ТА МЕДИЧНИХ ВИРОБІВ ПОЧНЕ ПРАЦЮВАТИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 2016 РОКУ. ЩОПРАВДА, НА ЦЕЙ РІК КОШТИ НА РОБОТУ АГЕНТСТВА НЕ ПЕРЕДБАЧЕНІ. ДЛЯ ЙОГО ФІНАНСУВАННЯ НЕОБХІДНО ВНЕСТИ ЗМІНИ ДО ДЕРЖБЮДЖЕТУ. За матеріалами інтернет-видання «Українські Новини»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

5 лютого 2016 року

ПІД ПРИМ УС ОМ

ЗА ГРОЗА

РОЗПОДІЛ ВИПУСКНИКІВ МЕДИЧНИХ ВИШІВ — УЧОРАШНІЙ ДЕНЬ

олегія суддів Конституційного суду України розгляне подання 46 народних депутатів щодо відповідності положень Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 р. №992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» Конституції України. «Ми повинні йти не шляхом примусового розподілу молодих спеціалістів, а шляхом їх заохочення до роботи, особливо в сільській місцевості. Мова йде, насамперед, про забезпечення гідною оплатою праці, соціальним пакетом, відповідними державними програмами з придбання житла, автомобіля тощо», — вважає народний депутат, член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Костянтин Яриніч. Він повідомив, що командою експертів разом з першим заступником Міністра охорони здоров’я Олександрою Павленко розробляються сучасні механізми щодо вирішення кадрових проблем лікувальних закладів. «Нарешті ми повинні запустити реформу охорони здоров’я, щоб заклади охорони здоров’я конкурува-

ли як за пацієнта, так і за кваліфіковані кадри», — наголосив народний депутат. Тим часом Верховна Рада України відправила на повторне перше читання законопроект №3312 про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» (щодо працевлаштування випускників), яким пропонувалося скасувати обов’язкове відпрацювання після завершення навчання в медичному виші за рахунок державного бюджету. Для прийняття проекту закону в першому читанні за основу не вистачило 10 голосів. Автори законопроекту наголо шують: надання державним органам права розподілу випускників вищих медичних навчальних закладів порушує конституційні права громадян і норми міжнародного права. У документі зазначається, що випускники вишів вільні у виборі місця роботи (за винятком військових), а навчальні заклади не зобов’язані здійснювати їх працевлаштування. «Я дуже засмучений, що сьогодні Верховна Рада не спромоглася прийняти за основу проект закону, який є напрочуд актуальним для молодих

лікарів, котрі змушені три роки відпрацювати там, куди, всупереч їх волі, направляє держава. Єдиним аргументом, що став на заваді сьогоднішньому позитивному голосуванню, була критична ситуація з кадровим забезпеченням медичних закладів, особливо в первинній ланці. Вочевидь, це питання зрушить з місця тільки тоді, коли ми отримаємо висновок Конституційного суду України щодо конституційності Постанови Уряду №992, якою фактично передбачено використання примусової праці молодих лікарів. Не вдалось сьогодні — вдасться завтра! Докладемо всіх зусиль, аби довести справу до логічного завершення», — наголосив К. Яриніч. Також він поділився своїм здивуванням з приводу того, що законопроект не підтримали Голова профільного Комітету Ольга Богомолець та колишній Міністр охорони здоров’я Олег Мусій, хоча саме їм «часто-густо висловлюють вдячність за відстоювання конституційних прав молодих лікарів». За матеріалами РБК-Україна та Facebook

ОЧИЩ ЕННЯ ВІД КОРУ ПЦІЇ

ТОВАРИСТВО ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА: «ПРИКРО І СОРОМНО»

іжнародна антикорупційна мережа Transparency International в Україні («TI Україна») закликає правоохоронні органи, Міністерство охорони здоров’я та партнерів Товариства Червоного Хреста в Україні (ТЧХУ) розслідувати факти корупції, оприлюднені волонтерами київської міської організації Товариства. «TI Україна» очікує на «проведення прозорої й неупередженої комплексної перевірки діяльності київської організації та інших регіональних відділень із залученням представників громадськості» та на «дисциплінарні заходи відносно осіб, які вчинили корупційні дії».

Transparency International ініціюватиме притягнення правопорушників до відповідальності, бо «зацікавлена в тому, аби очистити від корупції не тільки владні структури, а й громадський сектор, особливо громадські об’єднання, що працюють у соціальній сфері та покликані допомагати людям». Водночас на прес-конференції в ІА «Укрінформ» був представлений звіт роботи ТЧХУ за 2015 рік, де було заявлено: Товариство Червоного Хреста звернеться по допомогу до правоохоронних органів, якщо не зможе самотужки виявити корупціонерів в організації.

«На тлі того великого обсягу роботи, який виконують організації Червоного Хреста, мені соромно і прикро, що ми опинилися в подібній ситуації», — заявив президент ТЧХУ Іван Усіченко, додавши, що ніколи не захищав осіб, котрі зловживають своїм становищем, і не пробачав помилок, які шкодять справі надання допомоги незахищеним верствам населення. За матеріалами «Інтерфакс-Україна» та «Укрінформ»

МІЦ НОГО З ДОРОВ’Я, ВОЇНИ!

6,5 ТИСЯЧІ УЧАСНИКІВ АТО ОХОПЛЕНО РЕАБІЛІТАЦІЙНИМИ ПРОГРАМАМИ

2015 році в медичних закладах Міністерства оборони України реабілітаційне лікування отримали 1943 учасники антитерористичної операції. Зараз на лікуванні та під наглядом медиків у цих установах перебувають 77 військовослужбовців Збройних сил України. 25 учасників АТО лікуються за кордоном: 14 — у Німеччині,

7 — у США, 3 — у Литві й 1 — у Польщі. 80 воїнів проходять реабілітацію в санаторнокурортних закладах Міністерства оборони. Програмою медико-психологічної та соціальної реабілітації учасників АТО охоплено близько 6,5 тис. осіб. У минулому році відомство закупило ліки та вироби медичного призначення для ком-

плектування індивідуальних аптечок нового зразка на суму понад 37 млн грн, сформувавши понад 53 тис. аптечок, які спрямовані в зону проведення АТО. За матеріалами Управління комунікації і преси Міністерства оборони України

Прострочені ліки з Росії везуть на Донбас?

а повідомленням мешканки Макіївки (медика) у Facebook, у місто, розташоване на тимчасово окупованій території, з останнім російським «гумконвоєм» привезли ліки виробництва РФ, термін придатності яких минув ще півтора року тому. Такий «подарунок» надійшов у розпал епідемії грипу та ГРВІ. Жінка застерегла від використання цих ліків, попередивши, що шахраї можуть підробляти дати на упаковках. У матеріалі журналіста та блогера Валерія Асянова «Донбас перетворюється на інструмент утилізації відходів для Росії» йдеться про те, що це явище не випадкове. На сьогодні в РФ проблема управління лікарськими відходами дуже актуальна. Процедура утилізації фармацевтичних препаратів повинна проводитися відповідно до суворих норм і правил, оскільки згідно з Базельською конвенцією (1998) усі без винятку медичні відходи є небезпечними. Вартість утилізаційних процедур — дуже висока, а просто викинути ліки на смітник не можна. Такі дії заборонені законом і караються накладанням чималих штрафів. Вивезти на звалище в іншу країну? Не вихід — подібний вантаж не пропустить митниця. «Але, на щастя, під боком — Донбас, який потребує ліків, — пише В. Асянов. — А всі клопоти з доставкою відходів на це «звалище життя» бере на себе держава, переправляючи їх в автомобілях, котрі не оглядають на митниці. Просто подарунок долі для недобросовісних підприємців. Залишилося тільки домовитися з потрібними людьми, аби ті не придивлялися до дат на блістерах. Але це ніколи не було проблемою в Росії». За матеріалами інтернет-видання «Цензор.НЕТ»

! ПЕРЕМОЖЦЕМ КОНКУРСУ НА ЗАМІЩЕННЯ ВАКАНТНОЇ ПОСАДИ ДИРЕКТОРА ДП «РЕЄСТР МЕДИЧНИХ, ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ТА НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ СИСТЕМИ МОЗ УКРАЇНИ» СТАЛА СВІТЛАНА ГНЕУШ-КУЧИНСЬКА. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА — ОБЛІК КАДРІВ ГАЛУЗІ, АНАЛІЗ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ З ПИТАНЬ КАДРОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ТОЩО. За матеріалами прес-служби МОЗ України

НОВИНИ ЕПІДЕМІЯ ГРИПУ

НОВИЙ ВІРУС!

3,2 МЛН ХВОРИХ В УМОВАХ УКРАЙ НЕЗАДОВІЛЬНОЇ ІМУНОПРОФІЛАКТИКИ

Вірус Зіка —загрози реальні та уявні

а оперативними даними Центру грипу та ГРВІ ДЗ «Український центр контролю та моніторингу захворювань МОЗ України» і Державної санітарно-епідеміологічної служби України станом на 01.02.2016 р. з початку епідемічного сезону (28.09.2015 р.) в Україні зареєстровано понад 3,2 млн хворих на грип та ГРВІ, що становить 8,3% населення. Найвищий показник захворюваності — у Київській області (14% населення) та Києві (майже 12%). Найнижча захворюваність реєструється в Закарпатській області (5%). Епідпоріг нині перевищено у 18 областях. «Лідирують» (на понад 50%) Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Київська, Кіровоградська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська та Чернівецька області. З початку епідемічного сезону госпіталізовано 127 тис. осіб. Зареєстр овано 176 лабораторно підтверджених випадків смерті від грипу. Серед померлих 2 дітей віком до 17 років. У 147 випадках ідентифіковано вірус грипу А(Н1N1). З початку епідемічного сезону найбільшу кількість летальних наслідків зареєстровано на Одещині — 33, Вінниччині — 13, Запоріжжі — 12, Рівненщині — 11. Але Міністерство охорони здоров’я окремо наголошує: ці дані лабораторно діагностовані територіальними органами Державної сані-

тарно-епідеміологічної служби, однак матеріал від цих хворих ще буде направлений для подальшого вивчення та ідентифікації в ДЗ «Український центр контролю та моніторингу захворювань МОЗ України». Згідно з останніми повідомленнями від ускладнень грипу в столиці також померли 33 людини, лише за останній тиждень — 14. «У Києві — стадія епідускладнення, є всі передумови для впровадження надзвичайного стану», — зазначив головний санітарний лікар столиці Олег Рубан. У 10 регіонах з місцевих бюджетів виділені кошти на протиепідемічні заходи (придбання профілактичних і лікувальних засобів, медичного обладнання тощо): у Києві — 20 млн грн, у Київській області — 12 млн грн, Одеській і Сумській — по 3 млн грн, Харківській — 2 млн грн, Кіровоградській — 1 млн грн. Протигрипозні препарати, надані Україні у якості гуманітарної допомоги урядом Литви (2443 упаковок Tamiflu і 32 645 упаковок Relenza), розподіляються по закладах первинного та вторинного рівнів надання медичної допомоги. Вони не призначені для самостійного вживання, їх прийом має здійснюватися лише під контролем лікаря. Олександр Квіташвілі наголосив, що ефективними ці препарати є лише в перші дві доби захворю-

вання, а тому закликав за появи перших симптомів грипу одразу ж звертатися до лікаря. Прес-служба Головного управління розвідки Міністерства оборони України повідомила про загибель від грипу та ГРВІ понад 300 людей, які прожива ли на тимчасово окупованій території Донецької області, через неспроможність окупаційної влади забезпечити населення необхідним медичним доглядом. Епідемічна ситуація серед особового складу Збройних сил України оцінюється як задовільна і стійка. Про це повідомила начальник управління преси та комунікації Міністерства оборони України Оксана Гаврилюк. «Це є результатом своєчасної кампанії з вакцинації військовослужбовців проти грипу, яку проводили у військових частинах ЗСУ, у тому числі й у зоні АТО, і військових навчальних закладах, — сказала вона. — Військові частини повністю забезпечені необхідними противірусними препаратами. Жодного випадку смерті від грипу у ЗСУ не зафіксовано». Серед цивільних громадян імунізація проти грипу вкрай низька — вакциновано лише 123,5 тис. осіб (0,32 % від загальної кількості населення України). За матеріалами прес-служби МОЗ України, УНІАН, «Інтерфакс-Україна» та УНН

иконавча рада ВООЗ провела в Женеві позачергове засідання, присвячене розробці термінових заходів з протидії вірусу Зіка, який став причиною тяжких вроджених вад у тисяч новонароджених у державах Карибського басейну й Латинської Америки. ВООЗ застерігає: вірус Зіка може поширитися майже по всій Північній і Південній Америці. Інфекція, симптомами якої є м’яка лихоманка, кон’юнктивіт і головний біль, вже виявлена в 23 країнах. Нещодавно перші випадки зараження вірусом Зіка були зареєстровані в США (у Нью-Йорку — 4, по одному — у Каліфорнії, Міннесоті, Вірджінії й Арканзасі). Згідно з розпорядженням влади лікарні країни припинили приймати донорську кров від осіб, що відвідали тропічні країни, розташовані в зоні ризику. За даними ЗМІ, перші носії вірусу Зіка виявлені в країнах Європи — Швеції та Данії. Щоправда, у громадян цих країн (у кожній зареєстровано по 1 випадку) вірус Зіка не спричинив тяжких захворювань. Обидва хворі нещодавно відвідували Південну й Центральну Америку. Кілька авіакомпаній запропонували повернути гроші вагітним, які забронювали квитки на рейси в Латинську Америку. У деяких країнах фахівці з охорони здоров’я радять жінкам відтермінувати вагітність, бо вірус Зіка, переносниками якого є комарі, призводить до мікроцефалії — зменшення розмірів черепа й мозку в плода, що спричиняє розумову відсталість. Ліків або вакцини проти вірусу Зіка не існує. Про ризик епідемії на європейському континенті поки що не йдеться, але ВООЗ визнала інфекцію загрозою світового масштабу. За матеріалами «Радіо Свобода», BBC Україна та УНІАН

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОЛІОМІЄЛІ Т У

СТАРТУВАВ ТРЕТІЙ РАУНД ВАКЦИНАЦІЇ ПРОТИ СТРАШНОЇ ХВОРОБИ

а проведення третього раунду вакцинації проти поліомієліту Європейський Союз надав Україні 1,255 млн Євро. Вакцини, профінансовані Службою ЄС із гуманітарної допомоги і громадянського захисту (ЕСНО), доставлені в Україну у перший тиждень січня. Заступник Міністра охорони здоров’я Ігор Перегінець повідомив про плани проведення третього туру й подякував міжнародним партнерам: Всесвітній організації охорони здоров’я, Канадському уряду, Європейській комісії, Дитячому фонду ООН (ЮНІСЕФ) — за технічну, фінансову підтримку та рекомендації щодо стратегії впровадження імунізації. «Ми вдячні Європейській комісії, яка виділила кошти для придбання 4,5 млн доз живої оральної поліовакцини (ОПВ) для проведення третього раунду», — додав він. «Усі області країни вже отримали вакцину. Кожна дитина від 2 місяців до 10 років в Україні має бути вакцинована проти поліомієліту. Це дві краплини заради

життя, адже поліомієліт може призвести до паралічу або й убити», — наголосив директор Генерального директорату з гуманітарних питань і цивільного захисту Європейської Комісії Жан-Луї де Брауер. Під час перших двох раундів додаткової імунізації проти поліомієліту вакциновано дітей від 2 місяців до 6 років. Третій раунд охопить усіх дітей до 10 років (4,75 млн). У першому раунді, який проходив з 19 жовтня по 9 листопада 2015 р., вдалося вакцинувати приблизно 65% дитячого населення. У другому (з 30 листопада по 18 грудня) цей показник зріс до 75%. «Лише охоплення вакцинацією 95% дітей може спинити циркуляцію поліовірусу та забезпечити колективний імунітет, аби вберегти країну від страшної, невиліковної хвороби», — зазначив Ігор Перегінець. «Ми впевнені, що Міністерство освіти і науки підтримає МОЗ і через школи та дошкільні заклади проведе інформаційну кампанію, аби поінформувати батьків про важливість вакцинації проти поліомієліту, — додала Джованна Берберіс, представник Дитячого

фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні. — Навіть якщо дитина пропустила перші два раунди, ще не пізно її імунізувати проти цієї хвороби. Утім, для надійного захисту кожній дитині потрібні три дози ОПВ». Третій раунд вакцинації триватиме два тижні, але, зважаючи на епідситуацію із захворюваністю на грип та ГРВІ в країні, його може бути подовжено. Усі області отримали від МОЗ детальну інформацію з роз’ясненнями, як проводити третій тур в умовах епідемії. Зокрема моніторинг стану дитини здійснюватиметься в посиленому режимі. Після закінчення імунізації міжнародна оціночна місія у складі представників ВООЗ, ЮНІСЕФ та Американського центру з контро лю та профілактики захворюваності оцінять ситуацію й ухвалять рішення щодо збереження за Україною статусу країни, вільної від поліомієліту. За матеріалами прес-служби МОЗ України

! 28 СІЧНЯ ПРОГРАМА РОЗВИТКУ ООН (ПРООН) ЗАВЕРШИЛА ПРИЙОМ ЗАЯВОК НА ЗАКУПІВЛЮ ВАКЦИН ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ДИФТЕРІЇ, ПРАВЦЯ, КАШЛЮКУ ТА ГЕМОФІЛЬНОЇ ІНФЕКЦІЇ В ПОЄДНАННІ З ІНАКТИВОВАНИМ ПОЛІОВІРУСОМ. За матеріалами «Інтерфакс-Україна»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

5 лютого 2016 року

ОЛЬГА БОГОМОЛЕЦЬ ГОЛОСУЄ ЗА ВИМИРАННЯ «Урядовий проект Державного бюджету-2016 на охорону здоров’я — це бюджет вимирання», — саме під таким заголовком з’явилася публікація на персональному сайті Ольги Богомолець 24 грудня 2015 року. А вже вночі з 24 на 25 грудня під час голосування Закону «Про Державний бюджет України на 2016 рік» у Парламенті Голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я сказала «вимиранню» своє категоричне... «за».

Таємне стає явним Певно, вона сподівалася, що ця її «необачність» залишиться непоміченою, але вже 30 грудня в ефірі телеканалу «112» ведучий поставив питання руба: — Ви віддали свій голос за Державний бюджет 2016 року? — Так, — зізналася, не почервонівши, викривачка «бюджетного неподобства». — Із цим бюджетом є передумови до економічного руху вперед? — продовжив ведучий. — Бюджет, на мій погляд, є абсолютно недолугим у всіх своїх складових. Це, поперше, не бюджет розвитку. Сфера, котра на сьогодні мені підпорядкована, — охорона здоров’я — є залежною. Розвиток системи охорони здоров’я, її нова якість неможливі без залучення коштів. Ось кому, виявляється, підпорядкована галузь охорони здоров’я країни — керівникові одного з парламентських комітетів. Завжди вважалося, що управління цією сферою входить до компетенції Міністерства, а обов’язок Комітету Верховної Ради — законотворча робота, опрацювання механізмів, що вдосконалюють це управління та сприяють ефективній роботі. — Але якщо ви голосували «за» держбюджет, то щось позитивне в ньому все ж було? — підказує логічну лінію поведінки ведучий телеканалу, намагаючись витягнути гостю з «калюжі». — Безперечно. У ньому закладений прожитковий мінімум. Він на відсоток менший, ніж минулорічний. Було 3,8% ВВП на охорону здоров’я, у цьому році — 2,8%... Але, як вам відомо, у сфері охорони здоров’я існує певне непорозуміння, протистояння між профільним Комітетом та Міністерством. Так от: Міністр погодив такий бюджет і, незважаючи на наполягання Комітету виділити більші кошти, Міністерство відповіло: «Знаєте, нам більше особливо нічого не потрібно», а Мінфін і пані Яресько кажуть: «Ми задовольнили всі прохання Міністра». І тут — проблема: є Міністерство, що дає запит і стверджує, за домовленістю з Прем’єр-міністром, що все добре, та депутати, які кажуть, що в нас не добре. Насправді ж було не зовсім так. Зі слів заступника Міністра охорони здоров’я Ігоря Перегінця, його відомству не вдалося порозумітися

з Міністерством фінансів: початковий запит МОЗ на річне фінансування всіх центральних програм із закупівлі ліків становив 8 млрд грн. Але, виходячи з наявних ресурсів, було закладено близько 4 млрд грн. «Наразі ми працюємо над пошуком додаткових ресурсів та оптимізуватимемо власні, щоб збільшити фінансування закупівель лікарських засобів», — повідомив заступник Міністра І. Перегінець в одному з останніх інтерв’ю. А яка робота велася в самому Комітеті з найважливішого для країни напряму? Про це Ольга Богомолець ані пари з вуст. Стосовно «наполягання на виділенні більших коштів», то будь ласка: на засіданні Комітету у грудні вона заявила, що сфері охорони здоров’я «додатково потрібно 60 млрд грн!» На жаль, очільниця Комітету чомусь не роз’яснила, з яких саме галузей потрібно витягти ці кошти. Можливо, є зайві в Міністерства оборони чи в Україні надто роздута «соціалка»? Чи ці «підрахунки» приводяться лише для того, аби викликати чергову хвилю невдоволення українським Урядом і владою? Але звинувачувати профільний Комітет у бездіяльності було б нечесно. Він прийняв рішення «направити в Уряд поправки про збільшення фінансування конкретних статей державного бюджету, що стосуються медичної сфери, у два-три рази» саме тоді, коли… стало зрозуміло: на розгляд цих поправок просто не

вистачить часу, а Голова Комітету вже знала напевно, що віддасть свій голос і за такий «антигуманний медичний бюджет». Своєрідна турбота про сподівання народу та медичних працівників, чи не так?

Культ особистості в українській медицині

— Мені потрібно 500 млн на наступний рік, щоб запустити нову якість швидкої допомоги по всій країні, щоб створити дещо подібне до нової поліції. Наш першочерговий план — оптимізувати, модернізувати, довести роботу екстреної медичної допомоги до європейської якості. Аби час доїзду був відповідний, щоб препаратами були забезпечені, щоб медичний персонал пройшов навчання, щоб вони оперативно працювали, щоб кожна людина відчула… Не системі екстреної медицини, а саме їй «потрібно 500 млн на нову якість». Відколи й ця система перебуває під особистим патронатом Ольги Богомолець? Хоча, якщо послухати Ольгу Вадимівну, то все позитивне у вітчизняній медицині відбувається саме завдяки їй. «Нами, точніше мною, було створено систему ідентифікації загиблих…», «мені вдалося домовитись відносно інвестицій НАТО в розвиток української телемедицини», «я не зможу витягнути охорону здоров’я з такою політикою» — усе це з її публічних виступів лише за останній місяць. «Я», «МОЄ», «МЕНІ» — самопіар переріс у культ особистості Ольги Богомолець?

ЗА ПІДСУМКАМИ РОЗГЛЯДУ УРЯДОВОГО ПРОЕКТУ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ НА 2016 РІК НА ЗАСІДАННІ КОМІТЕТУ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НАРОДНІ ОБРАНЦІ ВИЗНАЛИ ЙОГО БЮДЖЕТОМ ВИМИРАННЯ... ВРАХОВУЮЧИ РІВЕНЬ ПРОГНОЗОВАНОЇ ІНФЛЯЦІЇ, ЗРОСТАННЯ КОМУНАЛЬНИХ ПЛАТЕЖІВ, МОЖЛИВЕ ПОДАЛЬШЕ ПАДІННЯ КУРСУ ГРИВНІ (МОВА ЙДЕ ПРО ЛІКИ ТА ОБЛАДНАННЯ, ЯКІ ЗАКУПОВУЮТЬСЯ ЗА КОРДОНОМ), МЕДИЧНІ ЗАКЛАДИ РИЗИКУЮТЬ ОПИНИТИСЯ ПЕРЕД ФАКТОМ, ЩО НЕ ЗМОЖУТЬ ЯКІСНО НАДАТИ МЕДИЧНІ ПОСЛУГИ ПАЦІЄНТУ. Персональний сайт Ольги Богомолець. 24 грудня 2015 р.

— Квіташвілі давно проситься у відставку і працює на валізах. Як вирішуватиметься питання з цією посадою у 2016му? — запитує ведучий телеканалу «112» далі. — Якби це залежало від мене, Уряд, що працює сьогодні, разом з Прем’єрміністром, по-перше, не було б призначено, по-друге, було б змінено ще в травні 2015 року. Уже тоді було зрозуміло, що Міністерство не може виконувати свою роботу. Тому ми й піднімали це питання ще в травні… Працювала державна комісія у складі представників 20 міністерств. І ще з липня 2015 року на столі в Прем’єра лежить звіт, де зазначено: «Звільнити Міністра охорони здоров’я не за власним бажанням, а за невиконання». Мені байдуже, яким чином його звільнять. Я голосувала і за те, і за те. — Щоб протягом року вносилися поправки до бюджету, потрібен Міністр, який зможе лобіювати такі питання. Раніше ви заявляли, що не претендуєте на цю посаду. Ви залишаєтеся на цій позиції? — запитує ведучий. — Це не мій Прем’єр-міністр, не мій Уряд. Я перебуваю у стані війни з політикою Прем’єр-міністра. Єдине, що вони хотіли зробити в охороні здоров’я, це збанкрутувати всю галузь замість того, аби підняти її на ноги, оптимізувати роботу та привести до європейської якості. Ми наприкінці грудня проводили парламентські слухання щодо реформи охорони здоров’я. Я запросила будь-яку людину, готову стати Міністром, прийти й презентувати свою концепцію, цілісне стратегічне бачення, але ніхто не відгукнувся. Будь-яке призначення має бути обґрунтованим. Людина повинна бути професіоналом, патріотом й добре розбиратися в усіх тонкощах галузі. Творчий конк у рс на поса д у Міністра охорони здоров’я? «Запросила будь-яку людину, але... ніхто не відгукнувся». З якої трибуни запросила? І хто уповноважив депутата виконувати обов’язки Прем’єрміністра України? — Мій Майдан продовжується. Я перебуваю у стані війни з політикою Прем’єрміністра, — чесно відповідає Ольга Богомолець, бажаючи продовження війни. А ви пригадуєте, що було, коли всі думали: Майдан закінчився? Правильно! Ольга Вадимівна Богомолець балотувалася на посаду Президента… Родіон ФОЛОНЕНКО, спеціально для «ВЗ»

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

СПРАВА ДСЕС:

ПРАВИЙ ТОЙ, У КОГО БІЛЬШЕ ПРАВ? Так зване реформування ДСЕС не тільки «наламало дров» у сфері санітарноепідеміологічного нагляду, а й стало прецедентом захисту прав медичних працівників у суді. Адже рішення згори мають бути і мудрими, і неодмінно законними.

Сергій МАЛОВИЧКО, заступник Голови з правової роботи Донецької обласної організації Профспілки працівників охорони здоров’я України, адвокат

гідно з Конституцією України саме держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя населення країни. Указом Президента України у 2011 році була створена Державна санітарно-епідеміологічна служба України (далі — ДСЕС) — центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у цій галузі. Безперечно, СЕС існували й до того, але організаційно-правової форми державної служби вони набули тільки після прийняття згаданого Указу. Однак новий статус і широкі повноваження ДСЕС (державний нагляд за якістю повітря, води, споживчими товарами тощо) зберігалися недовго: ДСЕС почали кардина льно реформ у вати ( деюре), а де-факто — знищувати. Першим випробуванням на міцність стала фактична ліквідація ДСЕС згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2011 р. №1184. Щойно створивши службу, Уряд «прописав» поетапно скоротити її майже на 50%! Тоді ж наша обласна організація Профспілки звернулася до суду з вимогою визнати згадану постанову незаконною — цей крок об’єднав профспілки в боротьбі за збереження ДСЕС, завдяки чому повної руйнації служби вдалося уникнути. Хоча (як це не парадоксально) у тій судовій справі не було прийнято рішення щодо законності оскарженої постанови Кабміну... Друге випробування для ДСЕС (воно триває донині) пов’язане з реалізацією Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої

влади» (далі — Постанова №442). Прийн яття цього док у мента — яскравий приклад руйнівної дії вірусу «реформ задля реформ», котрий загрожує не лише окремій службі, а й усьому населенню країни. Постанова №442, «реформаторський» задум якої передбачає приєднання ДСЕС до новоствореної Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, — черговий замах на Держсанепідслужбу з метою знищення її структури, повноважень і кадрового потенціалу. 15 жовтня 2014 року в Києві під егідою Федерації профспілок України під стінами Кабінету Міністрів Ук ра ї н и ві дбулас я попере д ж увальна акція протесту з вимогами скасувати положення Постанови № 442 в частині реорганізації ДСЕС, а також не допустити скорочення понад 25 тис. медичних працівників служби та втрати ними права на соціальні гарантії. На жаль, озвучені профспі лками й фахівцями галузі зауваження Уряд залишив поза увагою. Тому в грудні 2014 року Профспілка працівників охорони здоров’я України звернулася до суду з вимогою визнати незаконною Постанову №442 у частині реорганізації ДСЕС. Цього разу на боці Профспілки в суді виступили і Міністерство охорони здоров’я Ук ра ї н и, і Держс а неп і дс л у жба України. У юридичному аспекті питання ніхто не заперечує проти повно-

важень Кабміну створювати, реорганізовувати та ліквідовувати цен т ра л ьні орга н и ви кона вчої вла ди. Єдине, що д ля цього потрібно, — дотримання Регламенту Кабінету Міністрів України. Це вимоги Закону України «Про Кабінет Міністрів України» і суттєва підстава виміру на законність будьяких його рішень. А Регламент передбачав погодж ення проекту Постанови №442 (у частині реорганізації ДСЕС) з МОЗ України як із головним органом виконавчої влади з формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Ще напередодні звернення до суду Профспілка отримала відповідь від головного розробника Постанови №442 — Міністерства юстиції, у якій воно посилалося на «офіційну позицію МОЗ України», однак, як виявилося, відповідного листа (про погодження згаданої постанови МОЗ України) немає. Натомість тодішній заступник Міністра охорони здоров’я Наталя Лісневська в офіційному листі МОЗ (доданому до відповіді Мінюсту) чітко вказувала: «Проект постанови не надходив на погодження до Міністерства охорони здоров’я України, що не відповідає §37 Регламенту Кабінету Міністрів…» Додаткове підтвердження цього факту — лист за підписом іншого (на той час) заступника Міністра охорони здоров’я України А льони Терещенко, де також зазначено, що «проект постанови…

ПОСТАНОВА №442, «РЕФОРМАТОРСЬКИЙ» ЗАДУМ ЯКОЇ ПЕРЕДБАЧАЄ ПРИЄДНАННЯ ДСЕС ДО НОВОСТВОРЕНОЇ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ БЕЗПЕЧНОСТІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ ТА ЗАХИСТУ СПОЖИВАЧІВ, — ЧЕРГОВИЙ ЗАМАХ НА ДЕРЖСАНЕПІДСЛУЖБУ З МЕТОЮ ЗНИЩЕННЯ ЇЇ СТРУКТУРИ, ПОВНОВАЖЕНЬ І КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ

на погодження до МОЗ України не надходив». Ще одна деталь, можливо, для когось неважлива, але з юридичного боку суттєва. Постановою №442 прописана так звана реорганізація Державної санітарно-епідеміологічної служби, але юридично такої не існує, оскільки в Єдиному державному реєстрі зазначена Державна санітарно-епідеміологічна служба України. Упродовж розгляду справи Профспілка неодноразово виступала з клопотанням заборонити в судовому порядку державному реєстратору вносити будь-які записи до Державного реєстру юридичних осіб стосовно ДСЕС та відчуження її майна (на практиці це перешкодило б скороченню тисяч працівників служби, котрих уже неодноразово попереджали про нього). До речі, можна лише уявити стан людей, які змушені працювати в атмосфері постійного напруження, невизначеності та ще й отримувати подібні «листи щастя» про загрозу скорочення! Однак суд відмовляється за довольнити к лопотання Профспі лки, мовляв, прийняття такого рішення по справі означатиме прийняття рішення по суті. Тоді фактично це означає, що суд заздалегідь приймає рішення по суті на користь суб’єкта власних повноважень — Кабінету Міністрів? Мабуть, не так швидко, як хотілося б авторам Постанови №442, але на її продовження приймаються рішення за рішенням, що знищують ДСЕС та загострюють санітарноепідеміологічну ситуацію в країні. Представник Уряду в суді надав документи, котрі підтверджують, що ДСЕС України була зазначена в переліку центральних органів виконавчої влади у перших двох варіантах проектів Постанови №442, а вперше «зникла» з нього з приписом про реорганізацію 2 вересня 2014 року — після консультацій з міжнародними організаціями (якими саме — нікому не відомо, у протоколі вказані лише прізвища присутніх на нараді). Мало того, що Кабмін радиться з міжнародними організаціями, назви котрих ніхто не оприлюднює з невідомих причин, він ще й ігнорує законних соціальних партнерів — профспілки. Більше того, у пояснювальній записці до проекту Постанови №442 (яка, до речі, у судовій справі фігурує в кількох варіантах!) вказано, що консультацій з громадськістю та додаткових витрат з державного чи місцевих бюджетів на його втілення не потрібно і він, нібито, не стосується соціально-трудової сфери. Та невже? Тоді чому ДСЕС після прийняття Постанови №442 отримала запит від Мінфіну стосовно фінансового забезпечення заходів,

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

5 лютого 2016 року

пов’язаних з реалізацією її норм? У додатках до листа ДСЕС від 30.11.2014 р. №06.21-10945/17 прогнозувалося вивільнення у 2015 році працівників служби з необхідними виплатами (відповідно до законодавства) на суму 285 763,7 тис. грн. А ще передбачалися «масове скорочення фахівців гігієнічного/епідемічного профілю», «некерована епідемічна ситуаці я, зростання витрат бюджету і коштів громадян, а також соціальна напруга в суспільстві», под во є н н я к і л ько с т і ви па д к і в інфекційних хвороб з відповідними фінансовими втратами близько 29 млрд грн на рік. Водночас, поки реформатори вершать свої справи, галузева Профспілка, МОЗ і ДСЕС продовжують домагатися правди в суді. Першою перемогою по справі стала ухвала Вищого адміністративного суду України

(ВАСУ) від 23.09.2015 р., що визнала незаконними рішення судів першої й апеляційної інстанцій, прийн яті не на користь Профспілки, — справу відправили на новий розгляд. Незважаючи на відкритість питання законності Постанови №442 і наші к лопотання про призупинення її виконання, вона продов жує втілюватися в життя. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 р. №749 працівників ДСЕС України виключили із встановленої Постановою Уря ду ві д 05.04.2014 р. №85 граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади. Нині службу намагаються розірвати між новоутвореним Центром громадського здоров’я та Держпродспоживслужбою, і все це — на підставі сумнозвісної Постанови №442.

3 грудня 2015 року під час нового розгл я д у спра ви с уд пер шої інстанції знову наступає на старі граблі: не вбачає Постанов у № 4 42 не з а кон ною, с т верд ж у ючи, що ї ї погод жено з МОЗ України листом від 09.07.2014 р. №37-31-3-10/10100. І це при тому, що саме Міністерство в листі від 26.01.2016 р. №02.2-18/9/17/91/ ЗПі-16 (за підписом заступника Міністра — керівника апарату Романа Василишина) запевняє: «Такий лист не створювався і не реєструвався»! 20 січня 2015 року справу розглянув Київський апеляційний адміністративний суд (за апеляційною скаргою Профспілки, до якої приєдналися Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Полтавська, Харківська, Черкаська та Чернівецька обласні організації Профспі лки працівників охорони здоров’я Укра-

їни, а також Дніпропетровська міська організація Профспілки і Київ ська міська профспілка працівників охорони здоров’я). Наша вимога — скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2015 р. Апеляційну скаргу підтримують представники МОЗ і ДСЕС України. Під час розгляду справи у суддів апеляційної інстанції виникло багато запитань до представника Кабміну, котрий, однак, не спромігся дати на них зрозумілі відповіді. У розгляді справи було оголошено перерву, продовження має відбутися 3 лютого 2016 року. Сподіваємося на справедливе рішення, оскільки верховенство закону повинне стосуватися не тільки дій пересічних громадян, а й передусім рішень влади, що має бути зразком дотримання законності в державі.

ТОЧКA ЗОРУ Олександр КРАВЧУК, заступник директора ДЗ «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки ім. академіка Л. І. Медведя»

останова №442 була прийнята в той час, коли я виконував обов’язки керівника ДСЕС України. Тому всі перипетії навколо неї мені достеменно відомі. Основний аргумент, чому ДСЕС (я представляю її в суді) підтримує подання галузевої Профспілки, – згадана постанова не погоджувалася ані з МОЗ, ані з медичною громадськістю. Більше того, було зроблено все, аби медична спільнота взагалі не змогла взяти участь у розробці, обговоренні й прийнятті цього важливого для галузі та всього суспільства документа. Ще один важливий аргумент — у Постанові №442 зазначено, що її реалізація не потребує додаткових витрат з державного бюджету та скорочення працівників, натомість її виконання усе це передбачає: встановлена кількість працюючих значно зменшується, людям, яких скоротять, потрібно виплачувати компенсацію тощо. Тож ми звертаємо увагу суду на те, що Уряд в пост анові зазначає одне, а механізм її реалізації потребує зовсім іншого. Це ще раз вказує на неправомірність прийняття документа. Чому Постанова №442 набула такого резонансу? Вона механічно об’єднала різні структури, без урахування специфіки їх роботи і того, що епіднагляд — це лише одне із численних завдань, які виконувала санепідслужба. Фактично ДСЕС — умовний бар’єр для всіх загроз, що можуть виникнути в державі (інфекційних, радіологічних тощо). А контрольна функція, нагляд за об’єктами (заради чого й об’єднали всі служби) — це аж ніяк не основне завдання ДСЕС. Якби йшлося винятково про об’єднання саме контрольних функцій різних служб в одну — жодних проблем не виникало б. Враховуючи сучасні підходи до контролю, наявність уніфікованих форм відповідних актів, будьякого інспектора (не медика) можна навчити здійснювати планові перевірки об’єктів. А

що робити в нестандартних ситуаціях? Адже тільки лікар може помітити й оцінити ступінь загрози здоров’ю людей, розуміє, як запобігти небезпечним наслідкам і наскільки ситуація контрольована. Навіть елементарні речі: чи дотримуються норми освітлення в школі, чи відповідають парти віковим особливостям дітей — не оцінить ветеринар чи фахівець служби захисту споживачів. Те саме стосується і санітарних норм у закладах харчування. У кожній країні створено цілісну систему, котра не залишає білих плям в епідеміологічному нагляді. Чому Україна має бути винятком? Контроль за станом об’єктів середовища життєдіяльності людини (стан води, ґрунту, атмосферного повітря), аналіз захворюваності — усе це було функціями ДСЕС, виконувати які під силу лише фахівцям з медичною освітою. Адже їх завдання — не лише констатувати порушення, накласти штрафи, а й порадити, як усунути недолік, які профілактичні заходи вживати надалі тощо. У разі виникнення спалахів також аналізувалися всі фактори: інфекційні, хімічні, радіологічні тощо. І лише після цього вдавалися до певних дій. Тобто нова система, створена на підставі Постанови №442, передусім зламала комплексний підхід до санітарно-епідеміологічного нагляду в країні. Відтепер лікарів фактично усунуть від виконання власне лікарських функцій, залишивши їм роль статистиків. Якби новостворена Держслужба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, котра виконуватиме роль такого інспектора, бодай координувалася МОЗ України, тоді була б надія на те, що вона впорається із завданням захисту здоров’я населення. Нині ж виходить: у разі виявлення певних негараздів і навіть з’ясування їх причин невідомо, що із цим «багажем» робити — як лікувати людей, яких фахівців залучати. Напряму це зробити неможливо, потрібно розробляти окремі міжвідомчі акти, але такого в згаданій постанові чомусь не передбачено. І в цьому — основна небезпека. Саме тому ми намагаємося донести свої аргументи до суду, щоб він зрозумів, наскільки важливим було громадське обговорення Постанови №442 (у частині реорганізації ДСЕС), і визнав її незаконною через його відсутність (як і погодження з МОЗ України). Під час судових слухань представник Кабміну

стверджував, що воно проводилося з якимись міжнародними організаціями. Перепрошую, але ж це не громадське обговорення, це консультування (у кращому разі). Чи ми вже приймаємо закони, радячись із громадянами інших країн, ігноруючи власних? Тому наша основна вимога — прийняття нормативного акту в такій важливій сфері, як безпека здоров’я населення, має відповідати законній процедурі, йому повинне передувати повноцінне обговорення із залученням громадськості та фахівців медичного профілю. Під час «першої хвилі» реформування вже й без того скоротили функції ДСЕС, частину з них відкоригували. Але «друга хвиля» доводить ситуацію до абсурду: у країні, де ризики і загрози національній безпеці (зокрема й епідеміологічній) значно зросли через події на Сході та посилення міграційних процесів, держава фактично відмовляється від епіднагляду, розриває механізм гарантування інфекційної безпеки, ламає працюючу систему (замість просто вдосконалити її відповідно до вимог часу). Добре, що завдяки зусиллям МОЗ України Постанова №442 була трохи скоригована — епіднагляд у вигляді спостереження було передано Міністерству. Спостереження — справа хороша, але який у ньому сенс, якщо лікарі й надалі не матимуть права вийти на об’єкт, а епіднагляд на кордоні держави не контролюватиме МОЗ? Раніше, коли санітарні лікарі на кордоні помічали підозрілого хворого, «включалася» негайна система реагування, задіювалася інфекційна служба тощо. Чи зможе інспектор (не лікар, а в кращому випадку ветеринар) помітити хворого, професійно визначити його стан та потенційну небезпеку для оточуючих? І чи зможуть міжвідомчі накази (які ще треба напрацювати!) замінити оперативну систему реагування прямої дії? Коли потрібно буде реагувати швидко — нічого не вийде. Тож навіщо будувати вавилонську вежу, коли можна просто відпрацювати механізм, заради якого ця постанова з’явилася, — зменшити тиск на бізнес. Але для цього не треба було ігнорувати думки фахівців усіх галузей, руйнувати те, що в усьому світі залишається сферою охорони здоров’я. Необов’язково лікарю інспектувати перукарню? То й не треба. Але ж бодай школи, дитсадки та інші важливі

об’єкти залиште під медичним наглядом! Тим більше, що раніше планувалося координувати діяльність новоствореної служби через Кабмін, а згідно з новим Положенням вона підпорядковуватиметься… Міністерству агропромислової політики! Тобто медичними проблемами (вони прописані у функції нової служби) займатимуться аграрії. Постанова №442 була прийнята у вересні 2014 року, але досі ще не запрацювала. За майже півтора року можна було б створити нормальну систему, прийнятну для всіх відомств, котра б легко координувалась. А на сьогодні немає відповідей на елементарні питання, наприклад, куди відправляти екстрені повідомлення про інфекційні хвороби — у МОЗ, яке може їх хіба що колекціонувати, чи в нову службу, що має право зайти на об’єкт, відреагувати, але «медичні» рішення прийматимуть немедичні працівники? У керівництві нової служби немає лікарів, у санепідеміологічному підрозділі — невелике управління з 12 осіб (приблизно 5% від загальної кількості центрального апарату). І це при тому, що основним завданням служби є захист здоров’я населення! Відсутність логіки не просто насторожує — лякає. Тому, безперечно, найкращим варіантом було б скасування згаданої постанови, та, чесно кажучи, я не дуже вірю, що знайд уться судді, які відважаться визнати дії Кабміну протиправними. Проте таке рішення було б не просто справедливим і на благо населення країни, воно, як не дивно, зберегло б «обличчя» Кабміну. Якщо постанову визнають протиправною, Уряд може гідно вийти із ситуації: прийняти відповідне рішення, але згідно з процедурою. Щоправда, тоді йому доведеться дослухатися до думки фахівців. Але ж у нас громадянське суспільство! Тож давайте зробимо так, аби рішення влади влаштувало всіх — підприємців, фахівців різних галузей, пересічних громадян. Інакше новостворена служба стане слоном у посудній лавці, і рано чи пізно доведеться звертатися до фахівців за порадою, як врятувати ситуацію і, зрештою, повертати багато чого на круги своя. Однак тоді це вже буде не мудрим рішенням влади, а доказом її помилок. Яку ціну сплатить за них суспільство?

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

НОВИЙ ПРОЕКТ РЕІМБУРСАЦІЇ: ПОМИЛКИ МИНУЛОГО ВРАХОВАНО?

З часів інсулінових воєн в Україні питання забезпечення ліками хворих на цукровий діабет завжди було в центрі уваги суспільства. Тому рішення Уряду про новий проект з відшко дування вартості препаратів інсуліну породило справжню дискусію. Одні вважають це ре альною перемогою над тендерною мафією, інші натякають на дежавю, мовляв, гіпертоніків уже «вилікували». Чиї прогнози справдяться? І чи завершить новий проект епоху поневі рянь інсулінозалежних хворих?

Борис МАНЬКОВСЬКИЙ, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Ендокринологія», завідувач кафедри діабетології НМАПО ім. П. Л. Шупика, Заслужений діяч науки і техніки України, членкореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор

ВЗ У чому переваги реімбурсації порів няно з централізованими закупівлями інсулінів, адже пацієнти їх отримували безкоштовно й раніше? — Переваги механізму реімбурсації підтверд жені досвідом європейських країн. Тож маємо лише вітати рішення Уряду України про пере хід на цивілізованішу систему забезпечення хворих препаратами інсуліну. Адже це означає не просто закупівлю достатньої кількості ліків чи їх здешевлення — хворий на цукровий діа

бет має отримувати саме той інсулін, який йому показаний. Тобто ми переносимо акцент з про цедури закупівлі препаратів на систему їх при значення, а отже, і визначення реальних потреб в інсулінах різного типу. Адже в разі централі зованих закупівель лікар обмежений у своєму виборі: він вимушений призначати хворим тільки ті препарати, які виграли тендер. Пере можці тендерів можуть змінюватися щороку, тож і пацієнтів часто доводиться переводити на інші інсуліни, а це дуже складний процес, який не на користь хворим. Саме про їх інтереси ми маємо дбати в першу чергу. Проблема адек ватної інсулінотерапії є пріоритетною. Наступна перевага — завдяки механізму реімбурсації ми ліквідуємо безліч корупційних ризиків, котрі закладені в самих тендерних процедурах. Ще один важливий момент: у разі централізованих закупівель препаратів інсуліну та їх подальшого розподілу ендокринологи часто змушені вико нувати невластиві їм функції — роздавати ліки пацієнтам (а це відволікає від основної роботи), дбати про належні умови зберігання інсулінів у кабінетах. За їх відсутності, коли, наприклад, не дотримується так званий холодовий ланцюг, по гіршуються якість ліків й відповідно результати лікування. Відтак і цю проблему можна вирішити завдяки новій системі. ВЗ Чи зможе держава відшкодувати вар тість інсулінів усім, хто цього потребує,

адже на їх закупівлю завжди не виста чало коштів? — На сьогодні понад 200 тис. хворих в Україні потребують інсулінотерапії. На забезпечення їх інсулінами з бюджету виділяється приблизно 680 млн грн. Дійсно, цього недостатньо. Зокре ма на 2016 рік у бюджеті на ці потреби закладе но минулорічну суму, а ціни на ліки, як відомо, зросли. Та й кількість хворих, яким показана інсулінотерапія, також дещо збільшилася. Нині в Україні створюється Реєстр інсулінозалежних осіб, завдяки якому буде відома точна кількість таких пацієнтів, і вона відрізнятиметься від ни нішньої. Тому хотілося б отримати більше коштів, але, схоже, доведеться виживати в тих умовах, які існують на сьогодні. ВЗ Чи означає це, що хворим доведеться доплачувати з власної кишені? — Якщо пацієнт купуватиме в аптеці людський інсулін у флаконах за виписаним лікарем ре цептом, він не сплачуватиме жодної копійки, тобто вартість таких ліків компенсуватиметься на 100%. Відшкодування включатиме не лише ціну виробника, а й усі націнки, передбачені чинним законодавством, у тому числі ПДВ. Водночас за проваджується система співплатежу, тобто деякі хворі частково оплачуватимуть вартість придба ного інсуліну. Проте це не означає, що ситуація погіршується. Адже в Україні існує певна кате горія пацієнтів із цукровим діабетом (приблиз

но 10-12%), котрі до сьогодні з власної кишені оплачували 100% вартості інсуліну. Оскільки тих ліків, які їм показані, на тендерах просто не закуповували. Натомість співплатіж полегшить матеріальне становище «особливих категорій» хворих, які, наприклад, потребують інсуліну в картриджах або дороговартісних інсулінових аналогів. За наявності медичних показань до використання саме цих форм їх також можна буде придбати в аптеці абсолютно безкоштовно. Якщо ж хворий сам вирішив застосовувати такі препарати інсуліну, він має зробити співплатіж: оплатити різницю між вартістю того препарату, котрий він хоче купити, і того, який йому призна чив лікар. До того ж, нарешті розроблено проект на казу МОЗ України «Про затвердження Поряд ку розрахунку референтних цін на препарати інсуліну» — ми сподіваємося, що цей механізм утримає виробників від різкого підвищення цін на інсуліни. ВЗ Чи не виникне іншої проблеми, коли пацієнти вимагатимуть від лікаря призна чення того інсуліну, який вони вважають найкращим, тобто найдорожчого? — Такий ризик існує. Але є й чітка медична категоризація хворих — лікарі мають її до тримуватися. Щоправда, до неї включено один пункт, який викликає суперечки, а іноді й про тести з боку пацієнтів. Однак я переконаний, що насправді він на користь хворим, адже змушує їх ретельніше дбати про своє здоров’я. Йдеть ся про пацієнтів, які отримують дороговартісні інсуліни та інсулінові аналоги. Якщо впродовж першого року лікування за проектом рівень глі козильованого гемоглобіну в них знизиться до 8%, а протягом наступного року (і надалі) — до 7,5% і менше, тоді вони продовжуватимуть отри мувати такі ліки безкоштовно. Коли ж відповід ні показники будуть вищими (а це означає, що пацієнти не виконують вказівок лікаря або ж не дотримуються дієти тощо), тоді дороговартісні інсуліни їм безкоштовно ніхто не виписуватиме. Бо за недбалого ставлення до лікарських ре комендацій і способу життя навіть найдорожчі препарати виявляються неефективними. Або ж це означає, що згадані ліки не допомагають хворому, незважаючи на їх високу вартість, тому немає сенсу витрачати значні державні кошти на неефективне лікування, краще спробувати інші підходи. Тобто це не наша бюрократична вигад ка, це прагнення заохотити хворих ретельніше контролювали свою хворобу і відповідальніше ставитися до власного здоров’я. ВЗ А можливо, лікар неправильно веде хворого, надає некваліфіковані рекомен дації, і пацієнт та ліки тут ні при чому? — Й таке може бути. Тому завдяки цьому меха нізму ми зможемо контролювати і професіона лізм лікарів. Виявимо тих, хто працює добре, а хто ні: якщо в лікаря багато хворих з некомпен сованим цукровим діабетом, це означає, що йому негайно потрібно підвищувати свою кваліфіка цію. Це важливий аспект програми. Водночас ми оновлюємо протоколи лікування хворих на цукровий діабет 2-го типу на всіх рівнях надання медичної допомоги, у тому числі й на первин ному. Адже сьогодні дуже багато залежить від сімейного лікаря, який спостерігатиме таких па цієнтів. У разі досягнення компенсації цукрового діабету препаратами, котрі можуть призначати лікарі загальної практики (у протоколах такі за значено), хворі не потребуватимуть додаткової консультації. Якщо ж виникнуть проблеми, потре ба змінити тактику лікування, то сімейний лікар має направити свого пацієнта до ендокринолога (призначати інсуліни й виписувати рецепти на них може тільки цей фахівець).

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

5 лютого 2016 року

ВЗ Чи буде враховано помилки поперед нього пілотного проекту з відшкодування вартості антигіпертензивних препаратів? — Безперечно. Хоча це дещо різні проекти — за переліком препаратів для відшкодування, кількістю хворих, вимогами до аптек тощо. На приклад, не кожна аптека зможе взяти участь у нинішньому проекті, оскільки для зберігання інсулінів потрібні відповідні умови. Водночас має бути створена достатньо розгалужена мережа таких закладів, щоб максимально наблизити їх до місця проживання хворого. Визначати їх перелік будуть безпосередньо в регіонах, адже з Києва важко з’ясувати, де створено належні умови для зберігання інсулінів і де мають бути розміщені такі аптеки тощо. Важливо витримати дві основні вимоги: щоб хворому не довелося їха ти за ліками далеко і щоб вони належним чином зберігалися. Лікарі виписуватимуть рецепти так, аби пацієнти були забезпечені інсуліном на кілька місяців наперед. Ми також враховуємо напрацювання тих ре гіонів, які свого часу самотужки імплементува ли подібні проекти: Полтавської, Чернігівської та Кіровоградської областей. Лікарі схвалюють по дібні ініціативи — усунуто багато непорозумінь і претензій хворих, лікарі не обтяжені невластиви ми їм функціями, про скандали навколо інсулінів у цих областях практично забули. ВЗ Лунали обіцянки, що механізм реім бурсації буде запроваджено з початку 2016 року. Чому старт відкладено і на який проміжок часу? — Дійсно, такі плани були, але виникла по треба врегулювати деякі технічні моменти. По-перше, необхідно внести до Реєстру ін сулінозалежних осіб дані всіх областей — на сьогодні така електронна база працює в тес товому режимі, й більшість регіонів країни вже приєднані до неї. Усі попередні реєстри не були функціональними й оперативними, їх не можна було використати як інструмент звітності чи фінансового механізму. Тому й створили новий реєстр, на основі якого можна запровадити систему реімбурсації. До того ж, під час аудиту обліку інсуліноза лежних хворих у регіонах було виявлено дублю вання даних: безперечно, це технічні помилки, коли пацієнти реєструвалися для отримання інсулінів у різних місцях, але звітність від цього спотворюється. Крім того, МОЗ України завер шує напрацювання регуляторної бази — під готовлено всі необхідні нормативні акти для впровадження системи відшкодування вартості препаратів інсуліну, залишилося внести незначні деталі й узгодити згадані документи із суміж ними міністерствами. Сподіваємося, що проект запрацює з 1 березня — 1 квітня 2016 року. ВЗ Дехто стверджує, що без страхової медицини подібні проекти недовговічні або ж взагалі безперспективні. — Я із цим не згоден. Так само, як і не вважаю страхову медицину панацеєю. Досвід Великої Британії і Канади це наочно доводить. Там немає страхової медицини, але надаються якісні медичні послуги. І чудово працює система забезпечення хворих інсулінами (тими, що потрібні кожному кон кретному пацієнту). Ключ вирішення проблеми — у розумній організації, адекватному фінансуванні, правильному контролі процесу. ВЗ Чи існує в Україні перспектива реім бурсації вартості цукрознижувальних препаратів? — Так, ми на це сподіваємося, але все впираєть ся в кошти, оскільки хворих на цукровий діабет 2-го типу в 5 разів більше, ніж інсулінозалежних осіб. Окрім фінансових проблем існують ще й організаційні — відсутність реєстру таких паці єнтів. У міру вирішення цих питань перспектива стане реальнішою.

ТОЧКИ ЗОРУ Володимир РУДЕНКО, директор ВГО «Аптечна професійна асоціація України», Заслужений працівник охорони здоров’я України, доктор фармацевтичних наук

аразі Антимонопольний комітет України має деякі зауваження щодо визначення аптеч них мереж, котрі можуть брати участь у цьому проекті. Так, у проекті відповідної постанови, напрацьованої робочими групами, не зовсім чіт ко прописано критерії, за якими відбиратимуть мережу чи аптеку для безкоштовного відпуску препаратів інсуліну. Пропонується спростити цей процес і дозволити місцевим адміністраці ям визначати такі аптеки за заявним принципом — таку позицію відстоює Аптечна професійна асоціація України. Тобто на місцях оголошують: відбудеться такий проект, і всі бажаючі можуть взяти в ньому участь. Кожен аптечний заклад прийме власне рішення, але умови доступу до проекту повинні бути рівними. На відміну від проекту по гіпертонії, який був дещо надуманим і переслідував передусім політичні цілі, забезпечення інсулінами хворих на цукровий діабет — зовсім інша справа. Поперше, таких пацієнтів не настільки багато, як хворих з артеріальною гіпертензією. По-друге, препаратів інсуліну значно менше, ніж антигіпер тензивних засобів (фармацевти чітко уявляють цей асортимент). До того ж, ці препарати точно будуть затребувані — їх неодмінно придбають, на відміну від ліків проти гіпертонії, коли випи сані рецепти дуже часто просто не доходили до аптек. Зрештою, у бюджеті вже закладено 640 млн грн на ці потреби (у цілому необхідно 1 млрд грн). А враховуючи те, що аптечний ринок нині відчуває спад (у 2015 році закупівлі зни зилися на 13%), аптечні заклади зацікавлені в подібних проектах. Утім, головна особа тут не аптеки, а пацієнти. Тому дуже позитивним кро ком вважаю надання хворому можливості об рати той інсулін, який він вважає найкращим для свого здоров’я. Це головна мета проекту. Тобто, якщо хворий хоче й має можливість доплатити різницю між задекларованою вартістю інсуліну вітчизняного виробника у флаконах і вартістю новітніх інсулінів закордонного виробництва, він це зможе зробити. Оскільки сучасні анало ги інсулінів винятково іноземного виробництва і мають вищу вартість, для наших хворих вони стануть доступнішими саме завдяки гнучкому механізму реімбурсації.

Ігор КУДЕЛИЧ, заступник директора Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА

абезпечення хворих на цукровий діабет інсулінами завжди було проблемою для ре гіонів. За часів, коли МОЗ проводило тендери на закупівлю цих ліків, вони невчасно потрапляли в область, через що страждали хворі. До того

ж, тендерна процедура не завжди була чесною і прозорою. З 2008 року держава почала виді ляти субвенції на придбання препаратів інсуліну в регіонах. На Полтавщині розробили власний механізм відшкодування коштів на ці ліки, який діє донині й дає змогу стовідсотково забезпечу вати ними хворих. Механізм відшкодування на рівні області виглядає так. Отриману від держа ви субвенцію обласна рада спрямовує в Депар тамент охорони здоров’я ОДА, розпорядником коштів на відшкодування є Обласна клінічна лікарня ім. М. В. Скліфосовського, звідки вони перераховуються через органи Державного казначейства обласному комунальному підприємству «Полтавафарм». Відшкодування витрат на закупівлю препаратів інсуліну відбу вається згідно із заявками медичних закладів. Таким чином, діє ланцюжок: реєстр — пацієнт — лікар — рецепт — аптека. Хворі отримують препарати інсуліну за рецептами у відповідних аптеках мережі «Полтавафарм». Вона досить розгалужена — приблизно 200 аптек по всій області, майже 40 з них відпускають ці ліки за безоплатними рецептами (там створено всі умови для зберігання вказаних ліків). Аптечні заклади щомісяця подають інформацію про відпущені за пільговими рецептами інсуліни (для обліку) на базове підприємство «Полта вафарм». Зведена довідка надсилається роз поряднику коштів для подальшого відшко дування витрат. Такий механізм дає хворим можливість вчасно отримувати потрібний їм препарат інсуліну. Безперечно, проект покладає неабияку відповідальність на лікарів (медичну, юридичну, фінансову), і скажу відверто, багато з них цим не задоволені, але іншого шляху не має. Саме лікар контролює перебіг хвороби в пацієнта, відповідає за те, який препарат йому призначити, у разі потреби змінює на інший. Відзначу й те, що ми не змогли б запровади ти реімбурсацію на препарати інсуліну, якби не зберегли в області аптечну мережу комуналь ного підприємства «Полтавафарм». Ми також знаходимо повне порозуміння з керівниками вітчизняних підприємств — виробників інсу лінів, постачальниками імпортних препаратів, які продають їх за мінімальною ціною і з міні мальною націнкою. Це дає можливість еконо мити бюджетні кошти, контролювати ціни, не допускати соціальної напруги. Хоча не все так безхмарно. Адже держав ної субвенції на закупівлю інсулінів не вистачає, тож своє плече підставляють місцеві органи влади. Завдяки цьому всі хворі на цукровий діа бет в області на сьогодні повністю забезпечені безкоштовними ліками. Не виникає проблем і з закупівлею імпортних інсулінів. Обласна рада вчасно затвердила Порядок реімбурсації на 2016 рік. Однак нас дуже непокоїть намір деяких віт чизняних виробників підвищити ціни на інсуліни в цьому році (за деякими прогнозами — майже на 50%). Ми вже отримали лист з цього при воду від ПрАТ «ІНДАР». Чи «витримаємо» таку вартість? Чи вистачить бюджетних коштів? Можливо, державі варто втрутитися, аби за побігти цьому здорожчанню? Адже сьогодні в державній політиці щодо забезпечення хворих на цукровий діабет безкоштовними препарата ми намітилися позитивні зрушення. Зокрема прийнято рішення про запровадження держав ного регулювання цін на препарати інсуліну, а також механізму їх реімбурсації у масштабах

всієї країни. Сподіваємося, що це значно полег шить наші зусилля, адже в такому разі обласній раді не потрібно буде щороку затверджувати власний Порядок забезпечення хворих інсу лінами — він регулюватиметься державою. Хочеться вірити, що нові державні механізми допоможуть реагувати на потреби пацієнтів значно оперативніше і на вищому рівні.

Пилип ПРУДИУС, головний лікар Вінницького обласного клінічного високоспеціалізованого ендокринологічного центру

овноцінний реєстр інсулінозалежних па цієнтів у нашій області існує з 1999 року, нині він функціонує в електронному вигляді. Завдяки цьому маємо дані про добову потре бу в інсуліні кожного пацієнта, тому можемо зробити розрахунки на місяць чи й на більший термін для всіх хворих Вінниччини. Утім, у разі запровадження механізму реімбурсації район ним і міським ендокринологам доведеться самим вести власні реєстри, розроблені МОЗ України (ключ-доступ до них матиме тільки ендокринолог), і виписувати рецепти, які потім надійдуть у визначені аптеки. Такий онлайнланцюжок (отримав пацієнт інсулін безкоштов но, з частковою оплатою чи за повну вартість) можна буде відслідкувати не тільки в районі чи в обласному центрі, а й у Києві — увесь про цес під контролем. У такий спосіб мають бути оптимізовані система закупівлі інсулінів і без перебійне постачання їх на місця. Цей процес поки що тільки налагоджується, і Вінниччина — одна з небагатьох областей, якій доруче но тестувати систему. Визначаємо недоліки і труднощі, що виникають у процесі роботи. Те, що ми змогли виявити в нашому центрі, ми виправили. Тепер передамо програму в міські ЦПМСД і районні центри. Втілювати її в життя можна буде тільки тоді, коли навчи мося уникати значних збоїв. Зараз навчаємо ендокринологів працювати з програмою, але забезпечення їх комп’ютерною технікою та доступом до інтернету залежить від місцевої влади. Однак існують певні побоювання. На приклад, якщо на обліку в лікаря — від 100 до 300 інсулінозалежних пацієнтів, а рецепт ви писуватиметься тільки на місяць, то чи встигне лікар впоратися з напливом відвідувачів? З одного боку, доцільніше подовжити термін дії рецепта, а з іншого — це може призвести до того, що хворі рідше відвідуватимуть фахівця. Утім, враховуючи нинішню фінансову скруту, складнощі з проїздом пацієнтів із сіл до рай центру (та ще раптом і лікар захворіє), у режи мі тестування відпрацьовуємо варіант лікарядублера (програмою це передбачено). Якби в Україні діяла страхова медицина або програма забезпечення інсулінами отримувала повне державне фінансування, усе було б взагалі ідеально (після повної апробації програми та її втілення на місцях). Але сума, що виділя ється на препарати інсуліну, фіксуватиметься, тому важливо буде контролювати розподіл коштів за структурою та видом інсуліну, щоб їх вистачило. А як працюватиме механізм від шкодування, коли гроші закінчаться? У борг?

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Бюджетний пиріг — як розподілити крихти на місцях?»

Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

РОБОТА НАД ПОМИЛКАМИ Минулого року американська клініка «Мейо» оприлюднила власну статистику помилок, яких припустилися хірурги протягом п’яти років. Виявилося, що серйозні порушення, з розряду «ніколи не трапляються», мали місце… 69 разів. Операцію не на тому боці тіла чи не на тій ділянці виконали 22 рази. П’ять лікарів неправильно встановили імплантат, 18 разів хірурги «забули» в порожнині тіла пацієнта сторонній предмет. В Україні на подібну роботу над помилками досі не наважилися. Крім того, більшість лікарів відмовляються відкрито коментувати цю тему. Але «ВЗ» знайшла тих, для кого безпека пацієна важливіша за власні амбіції.

Олег БОБРОВ, хірург, академік Української академії наук, доктор медичних наук, професор

Замовчування проблеми не означає, що її не існує!

едичні системи в усьому світі, при всьому їх розмаїтті, по суті, були створені з єдиною метою — збереження і поліпшення стану здоров’я населення. Сьогодні головною вимогою до систем охорони здоров’я є надання якісної медичної допомоги, що гарантує безпеку хворого. Європейське бюро ВООЗ в рекомендаціях з оцінки якості медичної допомоги додатково вказало на необхідність враховувати ризик для пацієнта (безпеку) і його задоволеність якістю послуги. На жаль, розуміння хворим категорії «якість» може відрізнятися від її розуміння лікарем. Національний фонд безпеки пацієнтів США (National Patient Safety Foundation) на сьогодні трактує поняття «безпека пацієнта» як «запобігання несприятливим результатам або ушкодженням під час лікування» і визначає цю проблему глобальною для системи охорони здоров’я. При ознайомленні з даними медичної статистики та звітами про несприятливі випадки і наслідки спілкування пацієнта з медиками тих країн, де вони ведуться, виявляється, що система охорони здоров’я не настільки безпечна для людини, як вважається. Різноманітні ускладнення є однією з основних причин смерті хворих. Досвід свідчить, що типові (стандартні) ситуації й ускладнення виникають і з непереборною завзятістю тиражуються повсюдно протягом багатьох десятиліть! Але, незважаючи на стереотипи, більшості смертельних помилок припускалися не хірурги, як багато хто думає, а анестезіологи і… терапевти. Найчастіше медики неправильно забезпечували штучне дихання в палаті інтенсивної терапії й під час операції або помилялися, призначаючи ліки. Згідно з даними, наведеними в широко відомому Гарвардському дослідженні, в умовах стаціонару шкоду здоров’ю завдано 4% пацієнтів. У 70% з них відзначено короткострокове погіршення стану здоров’я, а в 14% подібний інцидент призвів до летального наслідку.

НЕЗВАЖАЮЧИ НА СТЕРЕОТИПИ, БІЛЬШОСТІ СМЕРТЕЛЬНИХ ПОМИЛОК ПРИПУСКАЛИСЯ НЕ ХІРУРГИ, ЯК БАГАТО ХТО ДУМАЄ, А АНЕСТЕЗІОЛОГИ І… ТЕРАПЕВТИ. НАЙЧАСТІШЕ МЕДИКИ НЕПРАВИЛЬНО ЗАБЕЗПЕЧУВАЛИ ШТУЧНЕ ДИХАННЯ В ПАЛАТІ ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ Й ПІД ЧАС ОПЕРАЦІЇ АБО ПОМИЛЯЛИСЯ, ПРИЗНАЧАЮЧИ ЛІКИ

Класичним дослідженням проблеми виникнення небажаних подій у сучасній медицині стала доповідь Комісії по контролю за якістю медичної допомоги Інституту медицини США (1999). Доповідачі не обмежилися статистичними вик ладками поширеності небажаних явищ у системі охорони здоров’я, а розробили комплексну програму щодо поліпшення ситуації й оголосили про намір спільними зусиллями зменшити кількість несприятливих інцидентів на 50% протягом найближчих п’яти років. У доповіді вперше оприлюднені приголомшливі дані про смертність пацієнтів в американських стаціонарах унаслідок лікарських помилок — від 44 до 98 тис. щорічно. Це перевищує кількість смертельних випадків від травмування в автомобільних аваріях,

від раку молочної залози чи СНІДу. Уже наступного дня стаття «Медичні помилки — на восьмому місці в списку вбивць» стала головною темою номера газети USA Today. Вона викликала широкий суспільний резонанс і привернула увагу органів державного управління. Сьогодні в США вважають, що в кожній третій родині є постраждалі від контакту з медиками. За деякими оцінками, це навіть занижені дані, оскільки значна частина наслідків лікарських втручань залишається невідомою пацієнтам. Подібне становище і в інших розвинених країнах. Так, у Франції близько 10% усіх госпіта лізованих становл ять хворі з побічними реакціями на лікарські препарати. В Австралії показник поширеності небажаних подій се-

ред пацієнтів стаціонарів перебуває на рівні 16,6%. В Італії через неправильно встановлений діагноз, неадекватне лікування та незадовільну організацію медичної допомоги щороку вмирають від 14 до 50 тис. хворих. Аналіз статистичної інформації зі стаціонарів Канади та Нової Зеландії також свідчить про досить високу поширеність небажаних результатів лікування — 10% від загальної кількості. Робоча група з нагляду за якістю стаціонарної медичної допомоги організації «Лікарні для Європи» встановила, що в 2000 р. кожен десятий пацієнт європейських лікарень зазнав небажаних ефектів лікування. На превеликий жаль, офіційної статистики зі згаданої проблеми в Україні немає, і найближчим часом вона навряд чи з’явиться. Передусім тому, що законодавча й виконавча влада зайняті чим завгодно, окрім охорони здоров’я. Велике значення має й те, що і перевіряючі органи, і ті, кого перевіряють, є частинами однієї структури. Таким чином, у з’ясуванні реальної ситуації ніхто не зацікавлений. Хоча, проводячи прості аналогії з розвиненими країнами та враховуючи плачевний стан вітчизняної медицини, можна уявити, наскільки жахливими будуть ці цифри. У нас немає можливостей для документування й аналізу накопиченого сумного досвіду, не розроблена методологія виявлення та оцінки небажаних наслідків лікування, відсутні схеми збирання інформації про такі події. У першу чергу це пов’язано із супротивом щодо розголошення конфіденційних даних, страхом медиків перед притягненням до професійної та кримінальної відповідальності. Проте пора, нарешті, зрозуміти: замовчування проблеми не означає, що її не існує! Коли ми говоримо про проблему небажаних наслідків контакту хворих і медиків, головне — не забувати, чого ми хочемо досягти. По суті, не так і важливо, чи сяде лікар у в’язницю, адже здоров’ю пацієнта вже завдано непоправної шкоди. Звичайно, страх перед кримінальною відповідальністю може змусити лікарів бути уважнішими й акуратнішими. Але, з іншого боку, може і геть відбити в людей бажання займатися медициною. А хто ж тоді лікуватиме? Практично одностайно експерти з медичного права вважають: засудж ення лікарів не зможе змінити ситуацію на краще. Отже, набагато важливіше встано-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

5 лютого 2016 року

вити причини лікарських помилок й унеможливити виникнення подібних інцидентів та їх наслідків у процесі лікування. Саме таким шляхом йдуть у багатьох країнах. У США на федеральному рівні створено Центр підвищення якості медичної допомоги та безпеки пацієнтів. Розроблені індикатори якості надання медичної допомоги, на підставі яких проведено акредитацію лікувальних установ і створено програми контролю якості лікування. Переломним моментом у зміні ставлення медиків США до проблеми безпеки пацієнта стало прийняття в 2005 р. федерального закону The Patient Safety and Quality Improvement Act, спрямованого на підвищення якості медичної допомоги та створення системи аналізу причин виникнення несприятливих результатів (root cause analysis). Останнє передбачає добровільну звітність про випадки заподіяння шкоди здоров’ю пацієнтів. Важливо те, що закон забороняє керівникам закладів охорони здоров’я та акредитаційної комісії застосовувати жодні санкції до працівників, котрі зізналися в помилці, якщо тільки ці дії не підпадають під юрисдикцію кримінального законодавства. У результаті проблему було виведено з тіні. Національним агентством з безпеки пацієнтів Великої Британії підготовлено видання «Медична помилка: як її уникнути, коли все йде не так, як потрібно, і що робити, коли вона відбувається». У ньому відомі лікарі розповіли про клінічні помилки, яких вони колись припустилися у своїй практичній роботі. Досвід багатьох успішних лікарів доводить: помилитися може кожен, навіть кваліфікований і досвідчений фахівець, а скоєна помилка не є доказом некомпетентності. По суті, сьогодні на Заході відроджуються традиції, закладені кращими представниками вітчизняної медицини. Згадаймо заповіт Миколи Пирогова: «...Ніколи не приховувати від слухачів своїх власних помилок». Сьогодні одним з показників елітності клініки є відеозапис операцій. Коли контролюючі органи встанови ли, що лікарі не пору шу ва ли стандартів, не вносили серйозних змін у техніку проведення операції, вони можуть прийняти об’єктивне рішення навіть у разі виникнення тяжких ускладнень. Отже, закордонний хірург оцінює відеореєстратор як невід’ємну частину обладнання, наших же медиків така перспектива тільки лякає. Близько 10 років тому ми з винахідником Михайлом Загоровським розробили програмно-апаратний комплекс для моніторингу медичних маніпуляцій «ЕКОНТ-монітор», який так і не визнали в нашій країні. Цей унікальний «чорний ящик» здатний реєструвати навіть наявність алкоголю в організмі хірурга! Крім того, здійснює відео- і аудіозапис самої операції та зберігає інформацію про життєві параметри пацієнта. До апарату можна підключити додаткові пристрої, наприклад, для вимірювання температури тіла або рівня глюкози в крові, а також для встановлення наявності в повітрі, яке видихає хворий, кетонових тіл, що свідчить про гіперглікемічну кому.

І ПЕРЕВІРЯЮЧІ ОРГАНИ, І ТІ, КОГО ПЕРЕВІРЯЮТЬ, Є ЧАСТИНАМИ ОДНІЄЇ СТРУКТУРИ. ТАКИМ ЧИНОМ, У З’ЯСУВАННІ РЕАЛЬНОЇ СИТУАЦІЇ НІХТО НЕ ЗАЦІКАВЛЕНИЙ. ХОЧА, ПРОВОДЯЧИ ПРОСТІ АНАЛОГІЇ З РОЗВИНЕНИМИ КРАЇНАМИ ТА ВРАХОВУЮЧИ ПЛАЧЕВНИЙ СТАН ВІТЧИЗНЯНОЇ МЕДИЦИНИ, МОЖНА УЯВИТИ, НАСКІЛЬКИ ЖАХЛИВИМИ БУДУТЬ ЦІ ЦИФРИ

Процес моніторингу починається з моменту анестезіологічної підготовки пацієнта і триває до повного завершення оперативного втручання. Щоб виготовити «чорний ящик» для операцій, ми виклали 0,5 млн грн з власної кишені — держава не виділила жодної копійки. Для встанов ленн я такого обла днанн я в українських лікарнях треба всього 50 тис. грн. Але подібний спосіб нагляду медичні установи категорично не сприймають. Мабуть, нашим медикам є що приховувати…

Василь ШМАГОЙ, хірург-травматолог, ординатор травматологічного відділення Броварської центральної районної лікарні

В українській травматології не прийняті протоколи лікування

адже медицина в Україні здебільшого — нічия! Далі потрібно ставити чіткі завдання, розглядати причини помилок і наслідки, до яких вони призвели. Інакше не зрозуміло, кому в медицині гірше від лікарських помилок? Лікування у нас «безкоштовне», значить економічно ніхто не програє. Інша справа за кордоном, де за такі «ляпи» лікаря не тільки покарають фінансово, а й позбавлять ліцензії. Але й там бувають курйози: років 15 тому наш колега виїхав до США, підтвердив диплом і почав працювати. Якось до нього потрапила пацієнтка, котру неадекватно пролікували до цього. Наш, відповідно, розібрався в ситуації, пояснив усе жінці, призначив лікування. Вона одужала, а потім подала в суд на першого лікаря. На лікарську комісію штату викликали обох фахівців. Рішення колегії було таким: першого лікаря довчити на курсах, а другого — позбавити права на лікарську діяльність на кілька років...

вичайно, оприлюднити такі дані, як клініка «Мейо», українські медичні установи не можуть — просто немає статистики. Але й збирати подібні відомості треба, на мою думку, тільки для лікарського використання: внутрішнього аналізу і роботи над помилками. Як казали старі професори: «У кожного справжнього хірурга є своє кладовище...» Проте пацієнт повинен бути впевнений у гарному результаті операції та майстерності хірурга — це значна частина успіху! В Україні найчастіші хірургічні помилки пов’язані з неадекватно підібраним методом лікування, що нерідко пояснюється відсутністю медичних протоколів. Травматологія мало не єдина спеціальність у нашій країні, де не прийняті протоколи лікування: тут кожен лікар може обрати «свій» метод, тобто той, яким він краще володіє. Найчастіше помиляються під час використання наявних фіксаторів. Наразі українські підприємства їх практично не виробляють, тому все закуповується за кордоном. Відповідно, чіткої сертифікації, градації та рекомендацій щодо використання металофіксаторів немає. Кожен хірург-травматолог працює на «улюб лених» конструкціях або тих, які по кишені пацієнтові. Схема помилок банальна: хірургів вчать по старинці (частіше на папері), кожен робить, як може, а централізованого контролю зовсім немає. Конструктив у наведенні порядку в цьому питанні, на мою думку, має починатися з пошуку господаря,

Сергій БАКШЕЄВ, акушер-гінеколог Київського міського пологового будинку №3

Важливим фактором розвитку медицини є саме помилки

омилки в акушерсько-гінекологічній практиці, як і в інших галузях медицини, траплялися завжди. І на кожному етапі розвитку хірургічної техніки вони були різними. Основними залишаються два види лікарських помилок. Перший — результат заздалегідь неправильної медичної тактики. Наприклад, вибір лікаря на користь фізіологічних пологів в ситуації, коли потрібно було робити кесарів розтин. Другий вид помилок пов’язаний із ситуацією, коли дії хірурга вже спричинили ускладнення, але він намагається врятувати хворого, вдаючись до неправильної медичної тактики. Наприк ла д, пі д час проведення гістероскопії та ендос копічного видалення міоматозного вузла лікар перфорує матку. Це стандартне ускладнення гістерорезекції, яке вимагає чітких дій, зокрема припинення гістероскопії. Але лікар, відчувши перфорацію, вирішує зайти в матку повторно і, провалюючись у черевну порожнину, травмує велику судину, що призводить до масивної внутріш-

ньочеревної кровотечі. У цьому випадку сама перфорація матки під час гістероскопії може бути оцінена як ускладнення маніпуляції, а ось повторна травма судини — як хірургічна помилка. Одним із важливих факторів розвитку медицини є саме помилки: їх висвітлення й обговорення. Особливо важливо аналізувати помилки та ускладнення, які призводять до материнської смертності. На жаль, з 80-х років минулого століття розбори материнської смертності в Україні стали поступово набувати рис покарання лікаря, а не аналізу причин. Саме тому лікарі в разі скоєння помилок стали переписувати медичну документацію, зазначати недостовірні факти, перекладати провину і відповідальність на інших фахівців (наприклад, недообстеження вагітної лікарем жіночої консультації) або вказувати чинники, що неминуче призводять до смерті пацієнтки незалежно від зусиль чергової бригади (емболія навколоплідними водами). Серед акушерів ходить легенда про те, як професор О. Т. Михайленко (до речі, один із фундаторів українського акушерства), вражений цинічністю перепису ванн я історії хвороби, у перерві між засіданнями із розборів материнської смертності під час короткого перекуру сказав: «Ну ось, хлопці, відтепер розбір материнської смертності на Україні — це поховання істини». Проте у світовій практиці аналіз материнської смертності є важливим чинником боротьби з нею. Проривом у цьому напрямку на теренах колишнього СРСР стали публічні інтернет-обговорення та відеопублікації розборів, які систематично, з 2012 р., проводилися під патронатом професора Віктора Євсейовича Радзинського. Ці заходи давали змогу визначити справжні причини материнських смертей: від бактеріальних штамів, які складно діагностуються та призводять до летального сепсису, до порушення логістики доправлення пацієнтки в стаціонар і несвоєчасну госпіталізацію. З початком військових дій між Росією та Україною зазначений сервіс для українських лікарів недоступний. Тим не менше, у нашій країні впроваджені досить цікаві європейські стратегії щодо запобігання ускладненням хірургічної діяльності в акушерстві та гінекології. Вони відмінно працюють і спрямовані на набуття досвіду та хірургічних навичок. Мова йде про симуляційні центри, де лікарі можуть оволодіти необхідними навичками на спеціальних симуляторах і тренажерах. Крім того, в Україні розвиваються центри хірургічних інновацій: тут лікарі можуть оперувати на тваринах, відпрацьовуючи важливі етапи втру чання. Наприк лад, існує методика, за якою опера ці йна брига да ен доскопістів ві дточ ує елементи взаємодії та швидкість реакцій (наприклад, у разі травми великої судини) на свині. Це сприяє набуттю хірургічного досвіду й уникненню фатальних помилок у майбутньому. Підготувала Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

ЯК ЗЕКОНОМИЛИ НА ВАКЦИНАЦІЇ, АБО ХТО ВІДПОВІДАЄ ЗА БЕЗПЕКУ МЕДИКІВ Уже місяць Україною «гуляє» вірус грипу. Епідемічна ситуація з кожним тижнем стає все напруженішою. Не обійшлося й без жертв серед медиків, які належать до групи підвищеного ризику інфікування. Запобігти цим жертвам могла б масова вакцинація медичних працівників, проте ані держава, ані місцева влада, ані керівники лікувальних закладів не спромоглися потурбуватися про це завчасно, посилаючись на нестачу коштів та вакцин (про це «ВЗ» писала у №47-48 від 27 листопада 2015 р.). До чого ж призвела економія?

РІВНЕНЩИНА

Людмила ЯЦЕНЯ, головний спеціаліст-епідеміолог управління охорони здоров’я Рівненської облдержадміністрації

івненщина стала одним із перших регіо нів, які охопила епідемія, і на сьогодні тут зафіксовано найвищий у країні рівень захворюваності населення. Епідпоріг в області наразі сягає 157,4%, і, схоже, відступати грип поки що не збирається. Показники захворюваності залишаються високими в переважній більшості районів, а в деяких — епідпоріг перевищено більше ніж удвічі. По всій області введено карантинні заходи. Домінуючим штамом вірусу грипу на Рівненщині, як і в усій Україні, є А(H1N1). Саме зумовлені ним ускладнення стали причиною 11 випадків смерті хворих — це офіційно підтвердила вірусологічна лабораторія санепідслужби області. Серед померлих є медичний працівник — наприкінці січня «каліфорнійський» грип забрав життя медичної сестри Рівненської центральної районної лікарні. На жаль, жінка звернулася по медичну допомогу надто пізно, аж на 11-у добу хвороби, коли шансів на порятунок уже не було. Слід визнати, що на Рівненщині щепленнями від грипу охоплено не більше 10% медпрацівників. Управління охорони здоров’я щороку зобов’язує головних лікарів лікувальних закладів передбачити кошти на придбання вакцини та забезпечити імунопрофілактику своїх працівників у передепідемічний період, особливо тих медиків, які першими контактують із хворими на грип на дільницях, у реанімаційних, інфекційних, приймальних відділеннях тощо. Але річ у тому, що районні лікувальні заклади фінансуються з місцевих бюджетів, і кошти на придбання вакцини від грипу їм не завжди виділяють.

Має місце і бездіяльність самих головних лікарів, які не приділяють питанню імунопрофілактики медперсоналу належної уваги. Так, наприклад, у Березнівському, Дубенському, Володимирецькому та Радивилівському районах не щеплено жодного медичного працівника. В інших районах вакциновано одиниці. Найбільше уваги запобіжним заходам приділено в Здолбунівському та Сарненському районах і в місті Рівне. Загалом по області щеплено лише 732 медики (усього на Рівненщині від грипу вакциновано 2001 особу). До речі, деякі медики вже традиційно щороку вдаються до імунопрофілактики, буває, що й за власні кошти. Але є й такі, які, навіть маючи можливість вакцинуватися, відмовляються від щеплення, вважаючи його непотрібним для себе чи мотивуючи це власним міцним здоров’ям і стійким імунітетом. Проте такий ризик — невиправданий. Адже, як показав досвід 2009-2010 р., коли пандемічний вірус уперше з’явився в Україні, й нинішнього епідперіоду, здебільшого заражаються грипом такого типу не діти (як водилося зазвичай), а саме люди працездатного віку, схильні легковажно ставитися до проявів хвороби та займатися самолікуванням, зволікаючи з візитом до лікаря. ВІННИЧЧИНА

Світлана СЕМЕНЮК, головний лікар КУ «Томашпільський районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги»

ВЗ Інформація про смерть від грипу медсестри — співробітниці вашого Центру — з’явилася у ЗМІ однією з перших з-поміж низки подібних повідомлень та була представлена як наслідок її роботи із хворими…

— Ольга не надавала медичної допомоги населенню, вона працювала в інформаційно-аналітичному відділі. А захворіла, коли була у відпустці. Нині говорити про грип як причину її смерті не доводиться, бо ще не отримано остаточних результатів із лабораторії. ВЗ Чи проводилося масове щеплення працівників закладу від грипу? — Я епідеміолог за фахом і питанню вакцинації приділяю особливу увагу та тримаю його на жорсткому контролі. Щороку восени ми здійснюємо планову вакцинацію проти грипу працівників закладу. У 2015 році вакциною «Ваксігрип» щеплено 69% працівників колективу. Це здебільшого ті медики, які працюють на прийомі пацієнтів та надають медичну допомогу при невідкладних станах. Решта працівників не імунізувалися через індивідуальну непереносимість препарату або ж через те, що не мають прямого контакту із хворими. ВЗ За чий рахунок проводилося щеплення? — Коштів на вакцинацію в бюджеті нашого закладу не передбачено. Тому щороку наприкінці літа ми звертаємося до районних ради й адміністрації з проханням виділити додаткові гроші на проведення імунізації проти грипу медичних працівників. Цього року отримали 13 тис. грн. Закупили вакцину і вчасно виконали щеплення. ВЗ Чи є випадки захворювання на грип медиків, які вакцинувалися? — Усі вакцини, які ми використовували (а це згадана вище «Ваксігрип», «Інфлувак ® » і «Флюарикс™»), добре себе зарекомендували та продемонстрували високу ефективність під час епідемічного сезону. Жоден медик, щеплений проти грипу, не захворів. Якби про ефективність такого заходу було більше інформації у ЗМІ (зокрема на центральних телеканалах та радіо), то більше б людей вдавалося до імунізації проти цього захворювання. А отже, ситуації, яку ми маємо нині, можна було б уникнути.

ВЗ Які заходи задля убезпечення медиків вживаться зараз? — Нині в Томашпільському районі епідеміологічний поріг не перевищений. Ситуація контрольована, освітні заклади не закриті на карантин. Але під час епідемічного сезону ми працюємо в посиленому режимі. Пацієнтам, які приходять на прийом до лікаря з респіраторними симптомами, безкоштовно видаємо маски. У кабінетах діють бактерицидні опромінювачі, проводимо знезара жування повітря, розмежовуємо час прийому хворих і здорових та дотримуємося елементарних правил гігієни (часте миття рук, провітрювання кабінетів, вологе прибирання із застосуванням дезінфекційних засобів). Х АРКІВЩИНА

Тетяна КОЛПАКОВА, начальник Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області, головний санітарний лікар області

ірусологічні дослідження підтверджують циркуляцію в регіоні вірусу грипу А, у тому числі A(H1N1). З приводу грипоподібних захворювань до лікувальних закладів Харківської області по медичну допомогу звернулося 20,8 тис. осіб, у тому числі 10,2 тис. дітей. З початку епідсезону зареєстровано 8 летальних випадків, спричинених ускладненнями грипу. Усього від грипу в області щеплено 2863 особи. Така мала кількість вакцинованих пояснюється високою вартістю імунобіологічних препаратів і їх відсутністю в аптеках. Проводилося організоване масове щеп лення медичних працівників області — з початку епідемічного сезону імунізовано 1619 медиків. Вакцину було придбано за кошти обласного та міського бюджетів, а

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

5 лютого 2016 року

КОМЕНТАР

також обласної профспілки. Практично всі медпрацівники, які перебувають у зоні ризику, щеплені. З початку епідемічного періоду на грип і ГРВІ захворіли 38 медичних працівників. Володимир ФЕСАН, головний технічний інспектор з праці Профспілки працівників охорони здоров’я України

ЗАПОРІЖ Ж Я

Роман ТЕРЕХОВ, начальник Головного управління Держсанепідслужби у Запорізькій області, головний державний санітарний лікар Запорізької області

итуація, що склалася в Україні стосовно захворюваності на грип та ГРВІ, не оминула й Запорізьку область, де нещодавно підтвердили епідемію грипу. У нашому регіоні щеплення від грипу отримали понад 11,5 тис. осіб, із них майже 1,8 тис. — медичні працівники. Вакцинація медиків проводилася за рахунок місцевих бюджетів. Звісно, не всі були щеплені, зокрема через індивідуальні протипоказання до вакцинації. Зараз у всіх лікувальних закладах Запорізької області введені протиепідемічні заходи — масковий режим, вологе прибирання з використанням дезінфекційних засобів, провітрювання, кварцування. Для прийому хворих з підвищеною температурою тіла та респіраторними симптомами виділені окремі кабінети. Підготували Дана РОМАНЮК (м. Рівне), Олеся ШУТКЕВИЧ (м. Вінниця), Олена ПЕТРЕНКО (м. Запоріжжя), Ольга ФАЛЬКО (м. Харків), спеціально для «ВЗ»

рофспілка працівників охорони здоров’я звернулася до Центру грипу та ГРВІ ДЗ «Український центр з контролю та моніторингу захворювань МОЗ України» з проханням вести окремий облік медичних працівників, які захворіли на грип (досі такої статистики не було). Завдяки цьому ми можемо отримувати оперативну й достовірну інформацію. Згідно з даними Центру в Україні від ускладнень грипу померли двоє медичних працівників — у Донецькій та Чернігівській областях (обставини захворювання з’ясовуються). Однак усім зрозуміло, що найкраще — не допускати подібних випадків. Передусім це означає вчасно вакцинувати якомога більшу кількість медичних працівників. На жаль, якщо порівняти відсоток охоплення імунізацією проти грипу представників різних груп ризику, медичні працівники перебувають на останньому місці. Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачено охоплення профілактичними щеп-леннями проти грипу не менше 75% осіб із груп ризику, натомість досягли 26,2% для групи епідемічного ризику та 5,9% для групи професійного ризику. На проведення такої вакцинації не вистачає ані бюджетних коштів, ані самих імунобіологічних препаратів. Лікувальні заклади також не спроможні в умовах тотальної економії та скорочення витрат провести щеплення проти грипу належним чином.

Центр грипу та ГРВІ розробив проект наказу МОЗ України «Про затвердження нормативно-правових актів з питань організації та проведення санітарно-протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню грипу та гострих респіраторних інфекцій». Однак нам його навіть не надіслали для розгляду і внесення пропозицій, аргументуючи тим, що вказані заходи… не стосуються професійної діяльності. Утім, проект було оприлюднено на офіційному сайті МОЗ, і ми надіслали свої зауваження. На жаль, отримали відповідь, що наші пропозиції не можуть бути прийняті. Зокрема ми звертали увагу на неможливість ініціювати сьогодні розслідування випадків захворюваності та смерті медичних працівників від грипу, оскільки законодавством не визначено, хто має висловити підозру про професійне походження хвороби. Тобто якщо в разі тяжких ускладнень грипу, які призвели до інвалідизації чи смерті медичного працівника, його родичі вирішать звернутися до Фонду соціального страхування (ФСС), аби отримати відшкодування, їм у цьому відмовлять, оскільки потрібно провести відповідне розслідування. Із цим питанням можна звернутися хіба що до Державної служби України з питань праці — принаймні, її фахівці виявили свою готовність сприяти в розслідуванні подібних випадків (якщо буде надано відповідну інформацію). Галузева профспілка також має право ініціювати такі розслідування, і ми неодмінно це робитимемо, зокрема звертатимемося до Державної служби України з питань праці. Однак проблема в тому, що законодавчо процедура початку подібного розслідування на сьогодні не визначена — аби змінити ситуацію, ми й звернулися до МОЗ, але… Раніше ця процедура була в компетенції Державної санітарно-епідеміологічної служби (ДСЕС), нині ж її фактично ліквідували. Тобто долу-

чити фахівців ДСЕС до таких розслідувань можна, але, щоб ініціювати їх, у них немає ані повноважень, ані інформації від роботодавців. Правильно було б, аби керівники установ, працівники яких захворіли на грип, могли самостійно й негайно ініціювати розслідування випадку, щоб з’ясувати, чи пов’язаний він із професійною діяльністю. Однак змусити керівника до цього сьогодні ніхто не зможе, та й жодна інстанція цього робити не схоче. Тож над вирішенням зазначеної проблеми також доведеться працювати профспілці. Ще одна проблема: якщо нам вдасться довести професійне походження грипу, унаслідок якого медичний працівник, наприклад, втратив працездатність (у цьому разі, згідно із законодавством, ФСС має виплатити одноразову допомогу) чи помер (тоді ФСС має сплачувати відшкодування членам родини), постане питання про суму таких виплат. Раніше вона залежала від розміру середньої заробітної плати працівника (за кожен відсоток втрати працездатності — одна середньомісячна зарплата). Нині цей критерій змінено: виплати здійснюються відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, виходячи із 17 розмірів прожиткового мінімуму (максимально — 23 426 грн). Порівняємо: раніше, наприклад, при 50% втрати працездатності та середній зарплаті по галу зі 2700 грн допомога становила 135 000 грн, а зараз — 11 713 грн. Як бачимо, вона змен шилася в 11 разів! Тобто в цілому можна зробити висновок про те, що держава вирішила віддати питання безпеки медичних працівників у їх руки. Вакцини — за власний кошт, лікування — також, а відшкодування за професійні ризики взагалі недосяжні через невизначеність процедур, складнощі з їх реалізацією та відсутність відповідальних за професійний захист медпрацівників.

КИЇВЩИНА

«ТИХИЙ ЖАХ» СТОЛИЧНОЇ МЕДИЦИНИ Чиновники Міністерства охорони здоров’я України наполегливо рекомендують громадянам не займатися самолікуванням, а за найперших проявів вірусного захворювання звертатися до лікаря. Проте величезні черги до кабінетів дільничних та сімейних лікарів у поліклініках й кількагодинне очікування приїзду швидкої на виклик показали неготовність системи охорони здоров’я Києва до протистояння епідемії грипу.

Максим ІОНОВ, лікар Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва, Голова Громадської Ради при Міністерстві охорони здоров’я України

підемія грипу — не головна новина, ми її спостерігаємо щороку. Головне те, наскільки ми готові зустріти грип, наскільки готові від нього захиститися, рятувати людей, забезпечувати якісне медичне обслуговування. Насправді ж те, що відбувається з медициною Києва, можна назвати «тихим жахом»: починаючи від екстреної допомоги, продовжуючи сімейною медициною й закінчуючи повним руйнуванням педіатричної допомоги.

Яскравий приклад якості медичного обслуговування та готовності системи охорони здоров’я Києва надати допомогу всім, без винятку, верствам населення, навіть найменш соціально захищеним, — відсутність у дитячих поліклініках Дарницького району Києва, на Позняках і Осокорках, де мешкає 60 тис. дітей, невідкладної дитячої допомоги. А все тому, що в районі є дві відомі приватні клініки, які можуть надати таку допомогу. Але я вважаю, якщо на 60 тис. дітей вночі чергують один-два лікарі швидкої допомоги, котрі, до того ж, й особливого відношення до дітей не мають, то насправді це — катастрофа. Це повна безвідповідальність з боку влади, й ми змушені залишатися з проблемами наодинці. Місяць ми, лікарі швидких, працюємо в режимі «без заїздів на підстанцію», тому що виклики йдуть постійно. Найгірше за все, що в основному це виклики до дітей, бо малюки сильніше реагують на ускладнен-

ня респіраторних захворювань. У дитини віком до 5 років це може бути і гострий стенозуючий ларинготрахеїт, і ангіна, і пневмонія. Додайте ще злоякісні гіпертермії, коли температура тіла піднімається до 40 °С і, на жаль, її дуже важко збити. На передовій — дефіцит медиків. На сьогодні в Києві немає жодної підстанції екстреної допомоги, яка була б повністю укомплектована лікарями. І що найгірше: ті працівники, котрі ще лишилися, перейшли на роботу в денний час, і на ніч район фактично обслуговують 1-2 лікарі. Це жахлива ситуація, особливо враховуючи епідемію гострих респіраторних захворювань. При ускладненнях, котрі може зумовити затяжний перебіг хвороби, якраз і мають підключатися екстрена медична та підготовлена стаціонарна допомога. Діагноз «грип», яким усіх лякають, відразу підтвердити неможливо. Спочатку встановлюється попередній діагноз —

«гостре респіраторне захворювання», а потім, виходячи з подальших серологічних лабораторних досліджень, підтверджується той чи інший тип грипу. Медики швидкої допомоги приймають рішення про госпіталізацію на основі симптомів хвороби. Відомі випадки, коли лікарів столичної швидкої попереджали, що в лікарні немає місць і класти хворих нікуди. Але тут є маленька хитрість. Не завжди хворого госпіталізують до спеціального інфекційного стаціонару: коли лікарі швидкої встановлюють діагноз ГРВІ й додають ще або бронхіт, або пневмонію, то хворого везуть до терапевтичного стаціонару. А це — велика різниця. Якщо ви прийдете до стаціонарних відділень лікарень Києва, то побачите, що там відбувається — людей уже нікуди класти, ліжка стоять у коридорах. Хворі помирають не від грипу, а від пневмонії та інших ускладнень. Якщо вже трапилося найнеприємніше і пацієнт з ускладненнями потрапив до реанімації, то для його лікування потрібно 5 тис. грн на день, а таких грошей немає. Влада повністю саботує виконання своїх основних функцій: оптимізації та покращення якості охорони здоров’я населення України. Якщо так і далі продовжуватиметься, припущення про те, що йде цілеспрямоване скорочення населення України, можуть виправдатися. За матеріалами РИА Новости Украина

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ РІВНЕНЩИНА

ПРАВО НА ЖИТТЯ У Рівному відкрили Центр муковісцидозу. Ця подія стала спільною перемогою батьків пацієнтів, благодійників, медичних працівників і місцевої влади, адже дала реальну надію на те, що пацієнти із цим рідкісним захворюванням отримуватимуть повноцінну медичну допомогу, а разом із нею — й право на життя.

кщо раніше хворі на муковісцидоз ледве досягали 8-річного віку, то сьогодні медичні технології дають змогу збільшити тривалість їх життя до 60 років. Щоправда, для цього необхідне пожиттєве щоденне лікування та регулярне спостереження фахівців. На жаль, у Західній Україні єдиним спеціалізованим закладом, який опікується такими пацієнтами, є Львівський обласний центр надання медичної допомоги хворим на муковісцидоз. Та не всі батьки мають можливість їздити туди з хворою дитиною двічі-тричі на рік. До того ж, трапляються непередбачувані ситуації, коли потрібна негайна допомога. Дотепер такі пацієнти лікувалися в різних медичних закладах області, а спеціалізовану допомогу (окрім Львівського центру) отримували в обласних дитячій і клінічній лікарнях. Тож потреба у власному Центрі муковісцидозу була нагальною.

Хто стукає — тому відчиняють Чимало порогів пооббивали батьки хворих дітей (рік тому вони згуртувалися в Благодійну організацію «Вітрила надії»), аби донести до керівництва управління охорони здоров’я Рівненської облдержадміністрації та місцевої влади свою проблему, і, на щастя, знайшли підтримку. На виконання рішення обласної ради на базі Рівненського обласного спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення (РОСДРЗН) було створено Центр муковісцидозу. У ньому передбачено дві ізольовані боксовані палати для дітей і дорослих, у яких пацієнти проходитимуть щонайменше два планові курси лікування на рік. Вони отримуватимуть антибіотикотерапію, фізіотерапію, а згодом їх тут ще й навчатимуть правильно жити зі своєю хворобою і лікуватися самостійно. Сьогодні на Рівненщині — 29 хворих на муковісцидоз, шестеро з них досягли дорослого віку. На їх лікування з обласного бюджету в другому

півріччі цього року виділено 800 тис. грн, за які будуть придбані антибактеріальні, муколітичні й ферментні препарати, засоби для підтримувальної терапії та лікування супутніх захворювань. Досвід організації й роботи центру медики перейняли у львівських колег. Окрім того, львів’яни мають приїхати до Рівного для проведення навчання місцевих фахівців.

Доброчинець з Італії Допомагати українським пацієнтам, хворим на муковісцидоз, узявся й меценат з Італії П’єтро Армані, якого через мережу Інтернет знайшли та запросили в Україну батьки хворих дітей. Понад 40 років він пропрацював у Центрі муковісцидозу Верони й заснував волонтерську благодійну асоціацію «Альба Онлус». Реалізуючи свою програму допомоги хворим на муковісцидоз у Білорусі, П’єтро Армані не залишив без уваги прохання українських пацієнтів і приїхав до Рівного. Зваживши на те, яких зусиль докладають батьки, аби врятувати своїх хворих дітей, він пообіцяв їм підтримку. Так, П’єтро Армані допоміг облаштувати палати в новоствореному Центрі муковісцидозу, придбав необхідне обладнання: небулайзери, ПЕП-маски, пульсоксиметри, а також антибіотики. Невдовзі благодійник передасть Центру кисневі концентратори та інше устаткування. П’єтро Армані готовий сприяти відкриттю подібних центрів в усіх областях України. Бо саме так, починаючи з окремого регіону, в Італії й створили мережу спеціалізованих установ і благодійних асоціацій, які підтримують центри муковісцидозу та забезпечують хворим безкоштовне лікування.

А як у них? До речі, як розповів П’єтро Армані, в Італії надання меддопомоги пацієнтам з орфанними захворю-

Урочисте відкриття Центру муковісцидозу — традиційну стрічку перерізали П’єтро Армані та головний лікар РОСДРЗН Сергій Шевчук

ваннями, зокрема з муковісцидозом, регулюється законами по кожній нозології, прийнятими на національному рівні. При цьому умови забезпечення ліками є однаковими для дітей і дорослих. Цікаво, що виробництво лікарських засобів для хворих на муковісцидоз і ціни на них контролює спеціальна санітарна комісія, яка погоджує дії фармпідприємств з Міністерством охорони здоров’я. Тож, якщо виробник хоче підняти ціну на якийсь специфічний препарат, він повинен подати до комісії відповідну заяву, яку міністерство може або затвердити, або відхилити, стримуючи тим самим його «апетити». Завдяки відповідальному підходу держави та волонтерських організацій, застосуванню сучасних методик лікування середній вік хворих на муковісцидоз в Італії становить 43 роки, а найстаршому з них виповнилося 72 роки. Поширеність цієї патології тут — один випадок на 3,1 тис. дітей. Тривалість їх життя залежить від раннього виявлення хвороби та проведення щоденного лікування.

Боротьба з хворобою — як біг з перешкодами На жаль, поки що в Україні показники виживаності хворих на муковісцидоз не такі хороші через відсутність протоколів, належних умов лікування та проблеми із забезпеченням життєво необхідними препаратами. Лікування цієї хвороби дуже дороговартісне — від 100 до 300 тис. грн для одного пацієнта на рік. Для родин хворих такі витрати непосильні, тож вони потребують підтримки держави і благодійників. Проте вже майже рік в Україні ситуація в цій царині доволі критична. Через проблеми з перереєст рацією оптово-відпускної ціни на життєво необхідні препарати для лікування пацієнтів з муковісцидозом лікувальні заклади не мають законної можливості придбати їх в аптечній мережі, навіть якщо в них є гроші.

У палатах Центру муковісцидозу створено комфортні умови для пацієнтів

У Рівному знайшли вихід: рішенням сесії міської ради кошти з програми «Діти Рівного» було передано на програму надання матеріальної допомоги інвалідам. Таким чином, шестеро хворих рівнян щомісяця отримують матеріальну допомогу й можуть самостійно купити ліки. У районах області також шукають можливості, щоб такі хворі отримували або ліки, або гроші на їх придбання. Та на державному рівні проблема так і лишається невирішеною, а зволікання з боку Уряду може обернутися справжньою трагедією.

«Орфанні, але не безправні» У день відкриття Центру муковісцидозу в Рівному відбулася науково-практична конференція «Рідкісні захворювання у практиці лікарів» та презентація фотовиставки «Орфанні, але не безправні», організовані Громадською спілкою «Орфанні захворювання України». Під час цих заходів такі пацієнти, їх батьки, медичні працівники та представники ЗМІ обговорили проблеми орфанних хворих із Головою спілки Тетяною Кулешею, правозахисником у сфері медичного права Євгеном Новицьким, Головою БО «Вітрила надії» Зінаїдою Веремчук, завідувачкою обласного медикогенетичного центру Рівненського обласного клінічного лікувально-діагностичного центру ім. В. Поліщука Любов’ю Євтушок, лікарем і благодійником П’єтро Армані та ін. Також у рамках конференції було заслухано виступ лікаря Центру орфанних захворювань НДСЛ «ОХМАТДИТ» Наталії Самоненко на тему діагностики та лікування рідкісних захворювань. Зокрема було зауважено, що основною проблемою терапії орфанних патологій є несвоєчасне встановлення діагнозу, оскільки кожен день є важливим для збереження здоров’я та життя хворих. Чимало лікарів вважають, що їм не трапиться пацієнт із рідкісним захворюванням через низьку ймовірність. Проте згідно з результатами пілотних програм неонатального скринінгу в п’яти країнах світу частота лізосомних хвороб накопичення щонайменше вдвічі вища, аніж прийнято вважати. Отож, через незнання рідкісних генетичних недуг лікарі не виявляють таких пацієнтів, ще частина хворих до них просто не доходить. Так, наприклад, у Рівненській області діагностують від 0 (хвороба Фабрі, хвороба Помпе) до 50% (хвороба Гоше, мукополісахаридоз тип 1) орфанних захворювань від загальної потенційної кількості таких діагнозів. Дана РОМАНЮК, спеціально для «ВЗ», м. Рівне

Батьки хворих дітей порушили проблеми орфанних пацієнтів

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

5 лютого 2016 року

ТЕРНОПІЛЬЩИНА

ЕЛЕКТРОННИЙ ЗАПИС ДО ЛІКАРЯ — ЗРУЧНО Й МЕДИКАМ, І ПАЦІЄНТАМ Медичний портал Тернополя, який допоможе жителям міста записатися на прийом до сімейного лікаря в онлайн-режимі, представили нещодавно в міськраді. Створення такого інтернет-ресурсу — один з етапів переходу міських закладів охорони здоров’я на електронну медицину.

Надія БОДНАР, заступник головного лікаря Тернопільського міського комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги»

ВЗ Яку мету ставили перед собою, запроваджуючи цей проект? — Ми намагалися вирішити кілька завдань. Головним було налагодити електронний доку-

ментообіг на первинному рівні — у структурних підрозділах Центру первинної медико-санітарної допомоги. Завдяки цій системи ми сьогодні можемо визначати показники захворюваності та тимчасової непрацездатності населення в режимі реального часу. Наш інтернет-ресурс стане великою підмогою для пацієнтів — відтепер вони зможуть у такому ж режимі записатися на прийом до сімейного лікаря, отримати відповіді на актуальні запитання. А медичні працівники не гаятимуть часу для одержання інформації про стан здоров’я хворого. Узагалі ж створення захищеної електронної бази медичних даних про населення — те, над чим ми сьогодні працюємо.

Щоб скористатися послугою електронної реєстрації, пацієнту необхідно на сайті внести свої дані та вказати, коли й до якого лікаря хоче потрапити. Отриману інформацію опрацьовують у реєстратурі медичного закладу. Там на вказаний хворим час виписують талон на прийом і разом з медичною карткою передають сімейному лікарю. Лікар наприкінці прийому може призначити дату і час наступного візиту, що теж позбавляє необхідності стояти в черзі. Також записатися на прийом можна, зателефонувавши в реєстратуру й узгодивши день і час. За цією самою схемою в разі потреби пацієнт може викликати лікаря додому. ВЗ У чому перевага системи електронного Наразі розробляємо механізм реалізації запису? права хворого вільно вибирати лікаря або ж — Передусім, у зручності для пацієнта. Людям змінювати його. До того ж, інноваційна електвідтепер не потрібно буде стояти в черзі до лі- ронна система дасть можливість контролювакаря. Портал містить електронну базу даних ти призначені сімейним лікарем обстеження в пацієнтів, що дублює паперові носії інформації, інших спеціалістів. Впроваджено також реєстр тобто дані медичних карток тернополян. для диспансерних та інкурабельних хворих, у

якому медичні працівники зазначатимуть дату візиту до таких пацієнтів. ВЗ Скільки коштів витрачено на впровадження інновацій? Які плани на майбутнє? — Для реалізації проекту з міського бюджету було виділено 340 тис. грн. Частина цих коштів витрачена на придбання ліцензійного програмного забезпечення для 16 амбулаторій, 125 тис. грн становить вартість обслуговування системи впродовж 36 місяців. Наразі вивчаємо можливість і доцільність впровадження системи видачі електронних рецептів. Це допоможе ефективніше використовувати та розподіляти кошти для забезпечення лікарськими засобами пацієнтів пільгових категорій. У подальших планах — запровадження єдиної електронної системи для всіх медичних закладів міста. Лариса ЛУКАЩУК, спеціально для «ВЗ», м. Тернопіль

ЖИТОМИРЩИНА

УКРАЇНА — НІДЕРЛАНДИ: ОБМІН ДОСВІДОМ І ФІНАНСОВА ДОПОМОГА Сімейні лікарі з Нідерландів не один рік співпрацюють із житомирськими медиками. Нещодавно за участю зарубіжних колег у центральній дитячій міській лікарні Житомира було проведено черговий тренінг, слухачами якого стали дільничні педіатри та лікарі стаціонару ЦДМЛ. Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика гідно оцінила результати цих навчань — учасники тренінгів отримають відповідні сертифікати.

Володимир БАШЕК, головний лікар КУ «Центральна дитяча міська лікарня» м. Житомир

емами заходу стали клініка захворювань вуха та догляд за новонародженими. Лікар-отоларинголог Юрин Ембрехтс поділився своїм досвідом діагностики та лікування отитів і провів практичні навчання з користування відеоотоскопом. Сімейні лікарі Хенк ван Схоторст та Ян Хаусман розповіли про особливості

європейських стандартів огляду дітей. У свою чергу житомирські медики поділилися власним досвідом у цій сфері та разом із голландськими колегами обговорили можливі шляхи вирішення актуальних проблем. За словами наших лікарів, які відвідали тренінг, отримані знання значно допоможуть у роботі, адже не треба буде гаяти дорогоцінний час, чекаючи на вузькопрофільного спеціаліста, а відразу можна буде надавати медичну допомогу маленьким пацієнтам. Цінним є й те, що голландські лікарі придбали та передали дитячій лікарні 60 сучасних отоскопів. Наші колеги з Нідерландів — абсолютно безкорисливі люди. Їх не фінансує жодна міжнародна організація. Таке необхідне нам облад-

нання вони купують за власний кошт і передають у якості благодійної допомоги. Познайомилися ми завдяки волонтерові Яну ван Бейстау, що представляє «Фонд допомоги Східній Європі реформаторських спільнот Нідерландів». 15 років поспіль він проводить у нашій області велику роботу, за що отримав нагороду — орден «За заслуги перед містом» ІІ ступеня. У квітні цього року ми плануємо знову зустрітися з нашими зарубіжними друзями й колегами. Цього разу на навчання запросимо головних лікарів центрів первинної медико-санітарної допомоги. Марина ГАПЧУК, спеціально для «ВЗ», м. Житомир

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

РЕАЛЬНА ВІЙНА ПОЗА ПРАВИЛАМИ І СТАНДАРТАМИ Уже другий рік війна на Сході нашої країни ламає долі та життя, оголює емоції й почуття, змінює свідомість тих, хто поглянув їй «у вічі». Там — на полі бою, в окопах і бліндажах — усе зовсім не так, як у мирних містах і селах. Це відчувають бійці, й особливо — медики, адже їм доводиться виконувати свою роботу в екстремальних умовах.

Василь ШИШКО, санітар-інструктор

Дати шанс вижити Ми несемо службу в одному із секторів антитерористичної операції на Луганщині з лютого минулого року. Раніше я працював медичним братом в Острозькій обласній психіатричній лікарні на Рівненщині. Та дізнавшись, що на Сході України, у місцях бойових дій, бракує медичних працівників, зрозумів — моя допомога там вкрай необхідна. Тож улітку 2014 р., не вагаючись, погодився на мобілізацію. Щоправда, одразу на Схід не потрапив — усі підрозділи на той час були вже укомплектовані й потреба в медиках відпала. Та я не змінив свого рішення, і взимку 2015 р. був мобілізований. Спочатку разом з іншими новобранцями-медиками пройшов тритижневу підготовку на полігоні. Готували нас всебічно: військові давали основи ведення бою, розповідали про правила поведінки й тактику під час воєнних дій, а волонтерські організації та британські військові медики навчали тактичній медицині. І хоча я маю медичну освіту фельдшера і десятирічний довід роботи в лікувальному закладі, багато чому довелося вчитися заново. Знання, які отримав колись у медичному коледжі, не витримували жодного порівняння з тактичною медициною. Тоді (як, на жаль, і зараз) у навчальних закладах викладали за колишніми радянськими стандартами, що вже давно відійшли в минуле і геть непридатні для використання в наш час. Стануть в пригоді хіба що правила накладання джгута. А про новіші засоби надання допомоги, які з’явилися за останні кілька десятиліть у військовій медицині, у навчальних програмах зовсім не згадується. Тож волонтери з громадської організації

Перед виїздом на передову

На полігоні

Медики батальйону з британськими інструкторами

«Медичний загін спецпризначення «Білі берети» дали нам максимум знань з тактичної медицини. Та, як виявилося згодом, далеко не все з того бійцям знадобилося. Лише опинившись на передовій, усвідомлюєш: навчальний і реальний бій — це різні речі, і тільки на полі бою можна зрозуміти, що саме і як треба робити. Тому часто, пристосовуючись до умов, ми винаходимо дієві засоби для евакуації і надання допомоги пораненим, про які не пишуть у книжках. Діяти правильно, аби допомогти на полі бою собі чи товаришу, не наражаючись на ще більшу небезпеку, ми вчимо й бійців. Разом зі мною в батальйоні служать ще троє медиків: лікар-хірург з Рівненщини, фельдшер із Дніпропетровська і фармацевт із Хмельницького. Ми постійно проводимо заняття з окремими підрозділами, відпрацьовуючи з бійцями до автоматизму навички надання медичної допомоги й евакуації з поля бою. Головне в тактичній медицині — дати людині шанс вижити. І ми вчимо бійця, що в разі поранення на полі болю йому можуть допомогти передусім двоє: він сам і товариш поруч. Бо черговий медик, хоча й перебуває щоразу з підрозділом на передовій, може на той час опинитися і за 5, і за 100 м від пораненого. Й не завжди йому вдасться дістатися туди, куди покличуть. Тому вояки повинні вміти зарадити один одному: найперше — дати відсіч ворогу, надати допомогу пораненому й тоді відходити. Уже навчені досвідом, ми виробили правило — не кидатися стрімголов на порятунок пораненого, забуваючи про власну безпеку. Адже, буває, снайпер спеціально вичікує такий момент, щоб відкрити вогонь по «легкій» мішені. Тож краще на певний час прикинутися мертвим і дочекатися, поки стрілок відволічеться, й лише тоді допомогти товаришу, відтягти його в безпечне місце, де ним займатиметься медик. Це може бути намет, покинута хата в селі, бліндаж, салон автомобіля тощо, звідки пораненого відправлять санітарним транспортом до найближчої лікарні. До речі, не всі шляхи евакуації поранених з поля бою, про які нам розповідали, виявилися дієвими. Наприклад, на собі товариша тут не витягнеш, бо вся передова всіяна гільзами від артснарядів, повзти по ній із додатковою ношею дуже важко і небезпечно. Тож ми мусили пристосуватися і винайти свій, більш придатний, спосіб евакуації. І в багатьох інших моментах нам доводиться орієнтуватися на місці та шукати виходи. Так само тут, на передовій, ми запровадили систему «двох машин», якій нас теж не навчали. У батальйоні є кілька автівок — і старенькі УАЗи, і пригнані волонтерами з-за кордону санітарні автомобілі, що не можуть заїхати на самий «передок». До того ж, швидким не

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

5 лютого 2016 року

можна постійно бути на виду, адже вони — улюблена мішень для ворога. І якщо раніше снайпери намагалися влучити у водія, то тепер ціляться й у медика. Тож, коли до поранених потрібно діставатися бездоріжжям, за ними вирушають УАЗи. Вони вивозять поранених у завчасно визначене місце, куди по дзвінку з тилу пі д’їж джає новіший і швидший автомобіль. Бійців перевантажують і доправляють у госпіталь. До речі, за попередньою домовленістю лікувальні заклади, наближені до передової, стають військовими лікарнями й готові приймати поранених.

то обурює. Маючи реальний досвід війни, ніхто за весь цей час так і не вжив дієвих заходів для її вдосконалення. Мабуть, розворушувати систему доведеться хлопцям, що повернуться з АТО і займуть керівні посади в міністерстві. А поки в нас так і діють старі стандарти, за якими зокрема на 900 бійців передбачений лише один лікар. Враховуючи, що статистичні втрати під час бою сягають у середньому 10%, а це — 90 поранених, то можна собі уявити, як дасть їм раду один медик. До речі, у штатному розписі нашого батальйону передбачено лише одну посаду військового медика, решта — санітари-інструктори. Таким чином я, фельдшер за фахом, юридично не маю права навіть дати пораненому таблетку. Хіба ж це нормально?

В’ялість військової медичної системи обурює У нашому батальйоні немає значних людських втрат, бували поранення, але всі бійці, на щастя, живі. Важливо, що військові відповідально ставляться і до власної підготовки, і старанно відпрацьовують навички надання першої допомоги. Головне — періодично їм нагадувати основні принципи тактичної медицини, а далі працює м’язова пам’ять. У стресовій ситуації, зрозуміло, людина губиться. Але якщо перед цим вона 100 разів наклала джгут, то швидко й правильно зробить це в будь-якій обстановці майже механічно. Тож ми навчаємо хлопців діям, актуальним у конкретних умовах, не забиваючи їм голови зайвою інформацією. Зараз, наприклад, тема наших занять — мінно-вибухові травми, адже наразі проводиться розмінування територій та існує значна вірогідність таких поранень. Для навчання бійців ми знайшли необхідні ресурси (джгути, бандажі, кровоспинні засоби та ін.), кілька комплектів навчального матеріалу залишили нам британські колеги. А ось із забезпеченням воїнів індивідуальними аптечками є певна проблема — дістати їх дуже важко. Одразу ж після прибуття в сектор ми надіслали відповідну заявку в МОЗ України і лише через півтора місяця отримали їх, і то не всю кількість, а лише 50 комплектів. Ще кілька нам привезли волонтери та британські лікарі. Тож, не маючи змоги видати аптечки кожному бійцю, передаємо їх від групи до групи, коли вони йдуть на передову. А взагалі складається враження, що наші запити чиновники не читають і знати не знають, що нам дійс но потрібно. Спочатку самі шлють листи з проханням подати заявку на медикаменти й аптечки, потім у відповідь присилають відписку, що заявленого немає в наявності, і «спихають» усе на волонтерів. Ще одне наболіле питання, котре чомусь ніяк не вирішується, стосується придбання для армії кровоспинних джгутів українського виробництва «СІЧ-Турнікет». Це якісні і значно дешевші аналоги натівських засобів, до того ж, їх не потрібно купувати за кордоном. Натомість держава продовжує забезпечувати бійців так званою трійкою: джгутами зі складів 70-80-х років минулого століття, що рвуться, як нитки, та індивідуальними перев’язувальними пакетами і знеболювальним препаратом «Налбуфін». Така апатичність і в’ялість нашої військової медичної системи прос-

Під час навчання бійців

На зриві

Колектив медичного пункту батальйону

У санітарній машині

У НАС ДІЮТЬ СТАРІ СТАНДАРТИ, ЗА ЯКИМИ ЗОКРЕМА НА 900 БІЙЦІВ ПЕРЕДБАЧЕНИЙ ЛИШЕ ОДИН ЛІКАР. ВРАХОВУЮЧИ, ЩО СТАТИСТИЧНІ ВТРАТИ ПІД ЧАС БОЮ СЯГАЮТЬ У СЕРЕДНЬОМУ 10%, А ЦЕ — 90 ПОРАНЕНИХ, ТО МОЖНА СОБІ УЯВИТИ, ЯК ДАСТЬ ЇМ РАДУ ОДИН МЕДИК

Нарівні з фізичним здоров’ям у батальйоні дбають і про психологічний стан бійців. Перебувати тривалий час в екстремальних умовах військовим дуже важко морально. Деякі належать до жіночого психологічного типу, емоційно нестабільні — вони дуже швидко «вигорають». Свого часу я вивчав психологію, тож хлопці часто приходять до мене поговорити, зняти тягар з душі, разом знайти вирішення проблеми. Добре, що наше командування не відгороджується, залишаючи бійців наодинці зі своїми труднощами. Якщо людина «на зриві», їй дають мож ливість ві дпочити, змінити обстановку, заспокоїтися, прийти до тями, зрештою, просто виспатися. Взагалі в батальйоні практикують почергове перебування підрозділів на передовій: 2-3 тижні одна група бійців воює, інша — у тилу, потім вони міняються. І таке рішення виправдане, оскільки зменшує стресове навантаження на вояків. Хочу сказати: нашим солдатам морально дуже важко перебувати серед чужих людей навіть на мирній території. Бо більшість населення Сходу, як не крути, мають сепаратистські нахили. І хоч відкрито про це вони нам не говорять, не поводяться агресивно й навіть посміхаються в обличчя, все ж мають свою думку, котру насаджували їм роками. Проте помітно: прост им жителям Донеччини і Луганщини цей конфлікт не потрібен. Ця війна — чийсь політичний інтерес або великий бізнес, комусь вигідно, щоб вона тривала. Зараз у нас — затишшя, в один момент вогонь припинився, відповідно до домовленостей. Щоправда, час від часу пострілюють непідконтрольні російським і місцевим батальйонам організації (козачки, ополченці). Думаю, з часом ця війна переросте в «холодний» конфлікт, який затягнеться на довгі роки. Зараз роботи в нас, медиків, поменшало. І в такі моменти особливо хочеться додому… Термін моєї с л у жби закінч ується в лютому, але якщо війна не припинитьс я, за лишусь ту т. Я все життя вивчав медицину і вона цікавить мене значно більше, ніж сама війна. Та відчуваю: тут я ще потрібний… Записала Дана РОМАНЮК, спеціально для «ВЗ», м. Рівне

МЕДИЧНА НАУКА

ВІТАЛІЙ ЦИМБАЛЮК: НАУКА ПОВИННА НЕ ВИЖИВАТИ, А РОЗВИВАТИСЯ 15 січня 2016 року відбулися загальні збори НАМН України, під час яких було розглянуто основні результати діяльності академії та її державних установ у 2011-2015 роках, окреслено напрями роботи на наступні 5 років, а також обрано новий склад президії й президента НАМН України. За результатами таємного голосування на посаду президента НАМН України на 2016-2020 роки переважною більшістю голосів було обрано академіка НАМН України Віталія Цимбалюка. Про плани і перспективи розвитку академії — розмова з її новим очільником.

Віталій ЦИМБАЛЮК, президент, академік НАМН України, професор

ВЗ Прихід нового керівника завжди передбачає зміни. Маєте чітку стратегію розвитку НАМН України чи закцентуєте увагу лише на вирішенні застарілих проблем? — Безперечно, маємо розрубати гордієві вузли, які стримують розвиток академії. Або ж ще краще буде їх розв’язати, бо наука і медицина не терплять розмахування шаблями, їм потрібен еволюційний, проте потужний розвиток, виважені, але ефективні реформи. Це не означає, що ми стримуватимемо радикальні зміни там, де вони необхідні. Кажу «ми», бо передусім змінитьс я (і це вже відбувається) керівництво академії, тобто люди, котрі направлятимуть і відповідатимуть за втілення нової стратегії розвитку (її було оприлюднено й схвалено на останніх загальних зборах академії), за розробку відповідних тактичних заходів. Але скільки б ми не говорили про далекосяжні плани, на сьогодні маємо таку ситуацію, за якої академії потрібно не просто вижити, а й впоратися з покладеними на неї завданнями, зокрема з надання медичної допомоги населенню країни. Тож ми орієнтуємося на курс, проголошений керівництвом нашої держави: коли минулий рік був роком виживання для України, то відтепер маємо зробити кроки для її розвитку. Тому, якщо коротко окреслити план роботи НАМН України, він також передбачає пере-

хід від стратегії виживання до стратегії розвитку. А для цього потрібно зберегти і примножити все, що працює на сьогодні й на перспективу. Нині з’являється багато охочих зламати все до основ, хоча взамін вони нічого розумного не пропонують (мовляв, далі якось буде). Нічого не буде, якщо немає конкретного плану досягнення нових цілей, а те, що працює, знищено. Так само немає сенсу зберігати те, що гальмує розвиток чи просто існує, але не приносить жодної користі. І це стосується не лише нашої академії, а й охорони здоров’я в цілому. ВЗ А якщо отримаєте наказ згори реформуватися у кимось задуманому руслі? — Наша академія — досить потужна структура, і ми не будемо чекати, коли нам хтось запропонує реформи згори, самі ініціюємо зміни, оскільки маємо власний план реформування установи. Без революцій (бо революції в медицині й науці означають їх руйнацію), але й без стримування нововведень, які вже давно назріли, а в умовах війни, інфляції та інших негараздів набули

особливої актуальності. Коли в держави немає коштів, маємо шукати вихід самостійно. А ле при цьому вона повинна забезпечити умови для такого пошуку, тобто надавати більше автономії науковим установам. Я можу запевнити: більшість наших інститутів (а їх в академії — 36) мають досвідчених керівників, які вже готові до самостійних кроків, більше того, оволоділи навичками «виживання» у складних умовах саме завдяки власним ініціативам. Їм потрібно не заважати, а допомагати стати справжніми господарями на «власній території», щоб це було на користь і їх колективам, і державі. Як приклад: надання закладами академії медичної допомоги населенню. Незважаючи на те, що вже другий рік поспіль наші інститути отримують обмежене фінансування, якого вистачає тільки на зарплату працівникам і оплату комунальних послуг, вони досить успішно працюють і визнані кращими медичними закладами країни. Але завдяки чому вони виживають? Десь «рятують» благодійні внески, хтось залучає певні страхові компанії, часом вдаються

БІЛЬШІСТЬ НАШИХ ІНСТИТУТІВ (А ЇХ В АКАДЕМІЇ — 36) МАЮТЬ ДОСВІДЧЕНИХ КЕРІВНИКІВ, ЯКІ ВЖЕ ГОТОВІ ДО САМОСТІЙНИХ КРОКІВ, БІЛЬШЕ ТОГО, ОВОЛОДІЛИ НАВИЧКАМИ «ВИЖИВАННЯ» У СКЛАДНИХ УМОВАХ САМЕ ЗАВДЯКИ ВЛАСНИМ ІНІЦІАТИВАМ. ЇМ ПОТРІБНО НЕ ЗАВАЖАТИ, А ДОПОМАГАТИ СТАТИ СПРАВЖНІМИ ГОСПОДАРЯМИ НА «ВЛАСНІЙ ТЕРИТОРІЇ», ЩОБ ЦЕ БУЛО НА КОРИСТЬ І ЇХ КОЛЕКТИВАМ, І ДЕРЖАВІ

до інших методів отримання позабюджетних коштів. Але ж це неправильно! Так не має бути! Давно потрібно провести розрахунки за видами надання медичної допомоги, довести ці тарифи до керівників усіх закладів, зрештою — визначитися, що в нас законно, а що ні, аби не підводити лікарів, як-то кажуть, під монастир, аби медичні заклади могли легально отримувати додаткові кошти з різних джерел, якщо бюджетне фінансування не змінюється на краще. Держава врешті-решт має визначитис я з впровадженням страхової медицини чи інших її моделей, вирішити питання гарантованого мінімуму надання медичної допомоги, узгодити перелік платних послуг та їх вартість, пришвидшити реформи в галузі, завдяки яким кошти нарешті «підуть» за пацієнтами. Роками про це говориться, але нічого не робиться. ВЗ Останнім часом ми спостерігаємо за баталіями навколо прийняття нових законів щодо змін в системі охорони здоров’я. Вони вирішать згадані проблеми? — Висувається багато ініціатив. Але МОЗ пропонує своє, профільний Комітет Верховної Ради — своє, хтось вкладає реформи у 12 кроків, хтось у 25. Кожний план містить цікаві пропозиції, однак реальних змін не відбувається. Безперечно, багато чого залежить від прийняття законів у Парламенті. Зокрема ніхто, крім нього, не вирішить долю 49-ї статті Конституції України, що гарантує безоплатність медицини, чого насправді не існує. Суспільство не може жити за подвійними стандартами — це дорога в нікуди. Потрібно шукати золоту середину: гарант у вати отриманн я якісної медичної допомоги соціально незахищеним верствам населення й надати мож ливість лікуватися «з комфортом» тим, хто за це готовий і може заплатити. Так само не можна впадати в крайнощі: або стара радянська система, або суцільна комерціа лізація медицини. Суспільство хоче компромісу в цьому питанні, а «борці» за свої ідеї роками воюють «стінка на стінку», тоді як в усьому світі домінують змішані системи — там є і розвинена приватна медицина, і державні гарантії для тих, хто не має відповідних статків, щоб оплатити своє лікування (а не лише невідкладну чи первинну допомогу, як дехто пропонує). Маємо рухатися шляхом, котрим іде увесь світ. ВЗ Нині актуальна ще одна ідея — створення єдиного медичного простору, і дехто пропонує приєднати до нього й медичні заклади НАМН України, щоб вони не були окремою «державою в державі».

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЧНА НАУКА

5 лютого 2016 року

— Дуже дивне в них розуміння єдиного медичного простору… На сьогодні клініки НАМН вирізняються найкращими кадрами, матеріально-технічними мож ливостями й на дають спеціа лізовану високотехнологічну медичну допомогу, тобто це найвищий рівень, який на сьогодні існує в нашій системі охорони здоров’я. То ідея полягає в тому, аби єдиний медичний простір «підтягнувся» до високої планки, чи навпаки — найкращі клініки маємо опустити до того рівня медицини, який на сьогодні існує в цілому? У такому разі забрати к лініки в НАМН України й «прирівняти» їх до інших означає знищити те краще, що маємо. Від цього виграють пацієнти? Ні! Тому такого «простору» створювати не потрібно, як його не назви. І не треба перекручувати поняття, прикриваючись модерновими термінами. Єдиний медичний простір полягає не в урівнялівці зак ладів і «прив’язуванні» до них пацієнтів, а в тому, що хворому має бути надано можливість вільно пересуватися в цьому просторі, обирати той заклад, який він вважає кращим, який йому надасть якісну допомогу і лікування в якому буде доступне не лише фізично, а й матеріально. Відправте за пацієнтом кошти, і він сам вирішить, куди їх віддати. Оце і буде єдиний медичний простір. Я відвідував Францію — вивчав принципи роботи військової та цивільної медицини. Так от: там хворий дійс но вибирає лікаря в єдиному просторі. Хоче лікуватися в цивільному медичном у зак ла ді — страхова компанія оплачує таке лікування, хоче у військовому госпіталі — за ним також підуть страхові кошти. І ніхто нічого не знищує, нікого ні до чого не приєднує, аби лише не допустити конкуренції в охороні здоров’я. Безперечно, це сподобається не всім, хтось втратить через невміння працювати в нових умовах, особливо якщо керівники закладів виявляться неефективними менеджерами. Та й доходи лікарів, до яких не буде черг, також зменшаться. А ле висококваліфіковані фахівці нарешті отримуватимуть гідні зарплати, і залишаться кращі заклади, що надаватимуть якісні послуги. У світі система працює саме так, і не треба ховати голову в пісок, вигадуючи якісь доморощені ідеї. Просто маємо адаптувати світовий досвід, який найкраще підходить для нашої країни. ВЗ А поки цього не сталося, доки відповідні закони не прийнято, можемо лише чекати? — У нас немає на це часу. Тому наша академія вирішила проявити ініціативу: у тих інститутах, де директори вже довели спроможність працювати по-новому, реалізуємо власні пілотні проекти з впровадження нових методів господарювання. Відтак з’являться і прогресивні методи оплати праці. Це також допоможе позбутися тієї «сірої маси», котра працює абияк. Нині вже обираємо інститути для запровадження згаданих проектів. Коли до кінця року виявиться, що «проба пера» пройшла успішно, сподіваюся, на нові механізми господарювання пе-

НАМ ПОТРІБНО НАВЧИТИСЯ ОБРАХОВУВАТИ НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ, КОТРІ ПРОВОДИМО, — У СКІЛЬКИ ВОНИ ОБХОДЯТЬСЯ І ЯКІ КОШТИ ОТРИМУЄМО В РЕЗУЛЬТАТІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ. БО Ж НІХТО В УКРАЇНІ ЧОМУСЬ, НАПРИКЛАД, НЕ РАХУЄ, СКІЛЬКИ КОШТУЄ ВРЯТОВАНЕ ЛЮДСЬКЕ ЖИТТЯ (ЗА ДОПОМОГОЮ ТОГО ЧИ ІНШОГО МЕТОДУ ЛІКУВАННЯ, РОЗРОБЛЕНОГО НАШИМИ ВЧЕНИМИ) ЧИ ЗАПОБІГАННЯ ІНВАЛІДНОСТІ ПРИ ПЕВНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ. ВРЯТУВАЛИ — Й ДОБРЕ

рейдуть усі заклади НАМН України. Адже ми самоврядна організація і можемо розпоряджатися власними коштами. ВЗ Які пріоритети діяльності академії визначено на найближчу перспективу? — Цього рок у ми отрима ли не найгірший бюджет (порівняно з іншими академіями), особливо на к лінічні інститути. Це пов’язано передусім із тим, що наші установи надають медичну допомогу пораненим у зоні АТО. Тож і надалі цей напрям однозначно залишатиметься пріоритетним. Зрештою, лікувальна діяльність завжди потребувала особливої уваги, адже наші вузькопрофільні інститути — це острівці високотехнологічної допомоги в системі охорони здоров’я країни. Утім, це лише одне «крило» академії. Інше — наукова діяльність. Тут також накопичилося чимало проб лем. І не лише фінансових. Передбачаю, що із частиною наукових співробітників нам таки доведеться розпрощатися, аби не утримувати тих, хто не вносить у науку своєї лепти. Це по-перше. По-друге, щоб забезпечити повноцінне виконання наукової тематики, потрібно її належним чином фінансувати. Тож ми вирішили зменшити кількість нау кових тем, які розробл яють наші інститути. При цьому виберемо найцікавіші, найактуальніші та найперспективніші напр ямки. Наприк лад, увесь світ нині цікавить досві д Чорноби ля. Минуло 30 років від моменту аварії на ЧАЕС, тож можемо отримати цінні для світової науки напрацювання. Тут не потрібен науковий експеримент, на жаль, нам його влаштувало саме життя, залишається вивчити нас лідки й зробити висновки. Такого великого досвіду в цьому плані, як Україна, не має жодна країна, тож коли розробити відповідну програму, можна отримати під неї кошти міжнародних дослідних установ. Наші науковці готові «підставити плече» МОЗ України, якщо воно замовить певні дослідження. Адже у вітчизняній охороні здоров’я дуже багато проблем, котрі потребують наукового супроводу. Сподіваюся, МОЗ зацікавлене у фінансуванні

наукових тем у галузі інфекційних хвороб, епідеміології, онкології. Будемо співпрацювати з іншими відомствами в оборонній сфері — минули часи, коли в Україні знищували армію, військову медицину, життя змусило все відновлювати й виводити на новий рівень, за стандартами НАТО. Тож нині фахівці інститутів НАМН України разом з відповідними науковими закладами інших відомств працюють над новими розробками, наприк лад, пов’язками-покриттями для ран, опіків, су часними ефективними гемос тат иками, шприцами-т ю биками д л я введенн я знеболюва льних засобів. Тобто сьогодні важливо зосереджуватися на тих наукових темах, які потрібні нашому суспільству. На ві що ви т рачат и ве ли чезні кошт и на те, що ми могли б виробляти у власній країні. Це стосується і розробки окремих вакцин, котрих сьогодні катастрофічно не вистачає в нашій державі (як і коштів на їх придбання). Свого часу Україна виготовляла вакцини для всього СРСР, сьогодні ж ходить з простягнутою рукою. ВЗ Це вже не вина науки, це результат багаторічної відсутності державницького підходу або й зумисна руйнація... — Я також часто замислююсь над цим. Багата країна, розумні люди — чому ми не рухаємося вперед? Напевно, нам потрібно навчитися патріотизму — не на словах, а на ділі. Пригадаймо історію успішних країн. Щойно траплялася біда, війна, усі колишні опоненти та конкуренти забували про супереч ки й об’єднувалися заради спільної перемоги. У нас цього поки що немає навіть у царині науки. Коли навчимося об’єднуватися, рухатися в одному напрямку, незважаючи на різні погляди, збудуємо міцну державу. Нам ще багато чому варто повчитися. І найкращі учні — це молоде покоління. Тому великі надії покладаю на навчання нашої молоді за кордоном, щоб їх знання та зв’язки послужили вітчизняній науці. Маю на увазі залучення грантів на наукові розробки. Деякі з них, як-то кажуть, лежать на поверхні: існує чимало різних структур, діасп ор,

готових допомагати Україні. Проте повинні довести світу: ми можемо запропонувати щось цікаве, під що кошти виділять не як допомогу, а на розвиток, на виконання певних робіт чи фрагментів міжнародних досліджень, до яких буде залучено наших науковців. Перші такі кроки вже робить Інститут фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України. Вони відправляють своїх співробітників за кордон, де ті протягом певного часу (1-2 роки) працюють, вивчають нові методи діагностики, проводять наукові дос лідження. Безперечно, дехто може не повернутися з такого перспективного відрядження. Однак для цього потрібно юридично оформляти контракт, у якому закласти зобов’язання відпрацювати три роки в Україні. На таких людей — особлива на дія, адже під них можна буде отримати гранти: їх знатимуть відомі закордонні вчені, вони володітимуть найсу часнішими методиками та зможуть рухати вітчизняну науку. Але для цього знову ж таки потрібна певна самостійність директорів наукових закладів для прийняття подібних рішень (у рамках автономізації), а також вміння працювати в сучасних умовах. Інакше ми так і не дочекаємося, що в нашу науку прийде молодь. А чому не йде? Бо не престижно! Бо нікого не спокушають мізерні зарплати і відсутність перспективи. У США на науку щороку виділяють понад 450 млрд дол. ВЗ Але там ще й ретельно слідкують за використанням кожного «наукового» долара. Чому така практика не прижилася в Україні? — Таке поняття, як моніторинг використання коштів, в Україні також існує, зокрема і в нашій академії. Але нам потрібно навчитися обра ховувати наукові дослідження, котрі проводимо, — у скільки вони обходяться і які кошти отримуємо в результаті їх використання. Бо ж ніхто в Україні чомусь, наприклад, не рахує, скільки коштує врятоване людське життя (за допомогою того чи іншого методу лікування, розроб леного нашими вченими) чи запобігання інвалідності при певних захворюваннях. Врятували — й добре. У крайньому разі почуєте подяку. А потім — звинувачення, що медицина в нас збиткова, а від науки ніякої користі. Особливо важко прорахувати віддачу фундаментальних наук (а медицина належить саме до таких, адже вона вивчає основи життя і потребує багато фундаментальних досліджень). Тому нині всі тяжіють до прикладних досліджень — щось конкретно вивчили, винайшли і швидко отримали певний результат. Фундаментальні ж досл ідження можуть «вистрілити» через десятки років, натомість потребують значних витрат уже сьогодні — у вигляді дороговартісного обладнання, витратних матеріалів тощо. Виходить, що, заощаджуючи на фундаментальній науці сьогодні, завтра втратимо набагато більше. Тому ми неодмінно винесемо цей напрям у пріоритети, щойно в країні настане мир. Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

ХОСАМ АБУ МЕРІ: КОЛИ Б Я ТАК ПРАЦЮВАВ У ЛІВАНІ — БУВ БИ МУЛЬТИМІЛЬЙОНЕРОМ Студенти з арабських країн є в кожному медичному виші. Більшість із них після закінчення навчання повертаються практикувати домому. Хосам Абу Мері обрав інший шлях: став не тільки найпопулярнішим гастроентерологом Риги, а й депутатом Сейму Латвії.

Хосам Абу Мері з дружиною

Хосам Абу Мері, лікар-гастроентеролог Діагностичного центру VC4 (Рига, Латвія)

ВЗ Ким ви мріяли стати в дитинстві та чому виникла необхідність їхати здобувати освіту на інший бік земної кулі? — У моїй країні — Лівані — більшість батьків мріють про кар’єру лікаря або ж інженера для своїх дітей. Це престижно і завжди в тренді. У нашому суспільстві лікарі — дуже багаті люди! Більше того, у моїй родині багато лікарів: наприклад, по батьковій лінії — аж сім, більшість із них професори. Я мріяв про кар’єру лікаря з трьох років: саме тоді, ледь навчившись говорити, авторитетно заявив батькам, що буду лікувати людей. Відтоді на кожен день народження я отримував новий набір «лікаря». Але коли прийшов час обирати вищий навчальний заклад, у Лівані були дуже складні та голодні часи — 1992 рік. Із можливих вишів доступними були два: філіал американського університету в Лівані, навчання у якому коштувало близько 40 тис. Євро на рік, а це була непідйомна сума для моїх батьків, і медичний факультет у Франції, але я майже не володів французькою. Тоді я вже подумки розпрощався зі своєю заповітною мрією, але мій дядько — професор неврології — на той час викладав на медичному факультеті Латвійського університету в Ризі й запропонував мені спробувати щастя там, адже рівень знань, які забезпечував цей виш, за словами дядька, був дуже високим. Оплата за навчання (а для іноземців воно завжди платне) становила близько 3 тис. дол. на рік.

Ще стільки ж — проживання та харчування. Для батьків це була посильна сума, а я на ці кошти міг щодня харчуватися в ресторані готелю «Латвія» та пересуватися на таксі. Загалом усі роки навчання в Ризі коштували моїм батькам, як рік у Лівані… ВЗ Пам’ятаєте свое перше враження від Латвії? — Я пам’ятаю цей день, як сьогодні. Мій літак приземлився в Ризі 27 вересня. У Лівані температура сягала 30 °С, а в Латвії — не піднімалася вище 5 °С. До того ж, над містом ви-

сів жахливий туман — я взагалі це явище бачив уперше в своєму житті. Дорогою до гуртожитку побачив лише три автомобілі. Після того, як влаштувався, вирішив піти до магазину за продуктами. Там на мене чекало нове відкриття: на одному прилавку лежали помідори, консерви та взуття… Лише потім я зрозумів, що вереснева прохолода — просто квіточки порівняно з тим, що на мене чекало взимку. Пам’ятаю свій перший лютий у Ризі, коли температура впала майже до мінус тридцяти за Цельсієм. Мені здавалося, що я про-

ПАМ’ЯТАЮ СВОЮ ПЕРШУ ПАЦІЄНТКУ-ЛАТИШКУ, ЯКУ Я ПРИЙНЯВ У ПОЛІКЛІНИЦІ — НА СВОЄМУ ПЕРШОМУ РОБОЧОМУ МІСЦІ. ВОНА ВІДЧИНИЛА ДВЕРІ, СКРИКНУЛА: «ОЙ!» І ЗАЧИНИЛА ЇХ. Я ВИЙШОВ У КОРИДОР І ЗАГОВОРИВ ЛАТИСЬКОЮ. ЖІНКА ЗАСПОКОЇЛАСЯ ТА ЗАЙШЛА ДО КАБІНЕТУ… А ТЕПЕР У МЕНЕ ЧИ НЕ НАЙБІЛЬШИЙ ПОТІК ПАЦІЄНТІВ СЕРЕД УСІХ ЛІКАРІВ ЗАКЛАДУ, ДЕ Я ПРАЦЮЮ

сто помру… Я навіть зробив знімок із температурними показниками для своїх родичів, бо мені ніхто не вірив… ВЗ Чи були для іноземців «бонуси» під час навчання? — Викладання велося англійською мовою, яку я добре знав. До речі, студентів на міжнародному факультеті було дуже багато — близько чотирьох сотень. Нас вчили ті самі викладачі, що й студентів-латишів. Нам не попускали, незважаючи на те, що ми вчилися на платній основі. Единий бонус — дозволяли жити в гуртожиту по двоє в кімнаті. Проб лема була в іншому: не всі викладачі добре володіли англійською, тому іноді доводилося самостійно розбиратися в темі за допомогою підручників. Більше того, я потрапив до експериментальної групи, де викладання велося ще й латиською мовою. Завдяки цьому під кінець навчання я опанував складну для мене мову цієї країни. ВЗ Ви добре володієте й російською… — Ніколи спеціально не вчив: просто слухав і спілкувався. А 15 років тому моя подруга показала мені на російській клавіатурі літери, тоді я почав потроху писати. ВЗ Як ви обирали спеціалізацію? — На п’ятому курсі зрозумів, що не хочу бути ані хірургом, ані терапевтом. Мені подобались інструментальні методи діагностики й нове устаткування, що з’являлося майже щороку. Вагався між кардіологією та гастроентерологією. Обрав друге й поїхав стажуватися на батьківщину. У Лівані є закон, згідно з яким усі лікарі, що отримали диплом в інших країнах, мають провчитися рік та здати спеціальний іспит вдома. До речі, ліванські викладачі високо оцінили мій рівень знань. Після цього я знову повернувся до Риги, у резидентуру, а згодом поїхав до Великої Британії — підвищувати кваліфікацію. Мені сподобався «туманний Альбіон», і я навіть подумував там залишитися, але все ж таки повернувся до Риги. ВЗ А чому не на батьківщину? — У мене, звичайно, була мрія: хотів повернутися додому і викладати на медичному факультеті американського університету. Але тоді почалася війна Лівану з Ізраїлем. Із батьком домовилися, що я зачекаю з поверненням ще чотири роки. Я почав практикувати, у мене з’явилися друзі, захоплення. Саме на цей час припав початок моєї активної сус-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

5 лютого 2016 року

У Спільноті ліванської культури

У Сеймі Республіки Латвія

Під час лекцій

пільної робота: створив Спільноту ліванської культури в Латвії. Мені не подобались стереотипи, якими була оповита мусульманська релігія. ВЗ Як вас сприймали ваші перші пацієнти? — С поч а т к у б у л и п р о б ле м и . Пам’ятаю свою першу пацієнтку-латишку, яку я прийняв у полікліниці — на своєму першому робочому місці. Вона відчинила двері, скрикнула: «Ой!» і зачинила їх. Я вийшов у коридор і заговорив латиською. Жінка заспокоїлася та зайшла до кабінету… А тепер у мене чи не найбільший потік пацієнтів серед усіх лікарів закладу, де я працюю. Кажуть, що мій підхід відрізняється від латиського. ВЗ Чим саме? — У моїй країні прийнято спілкуватися. Ми маємо інший характер, інші традиції і, мені здається, більше людяності. Тому я ніколи не шкодую часу на спілкування з пацієнтами: завжди уважно вислухаю та дам детальну пораду. Мабуть, це їх і приваблює. За філософією моєї країни біль і хвороба мають переважно психологічне коріння. Більше того, якщо немає гармонійного психологічного контакту між лікарем та пацієнтом, то ефективність лікування значно знижується. Хворобу треба «відчувати»… Звичайно, я також жива людина: іноді втомлююсь, не маю настрою тощо. Але цього не варто показувати пацієнту. Коли до мене направляють інші спеціалісти, наприклад, на гастроскопію, я міг би просто провести обстеження, заповнити бланк і відпустити людину. Але зазвичай я все ж спілкуюся, дізнаюся суть проблеми, даю свої рекомендації. До речі, гастроентерологічні захворювання та стан травного тракту надзвичайно залежні від рівня стресу. Я змушений розпитати про роботу, особисте життя тощо… ВЗ Як у Латвії ставляться до лікарів-нерезидентів на державному рівні? — Дуже добре! За всі ці роки я не зустрів жодної перепони. Але наразі в Латвії дуже бракує лікарів. Скажімо, гастроентерологів усього близько 60 фахівців, 30% з яких пенсійного віку

ЗА ФІЛОСОФІЄЮ МОЄЇ КРАЇНИ БІЛЬ І ХВОРОБА МАЮТЬ ПЕРЕВАЖНО ПСИХОЛОГІЧНЕ КОРІННЯ. БІЛЬШЕ ТОГО, ЯКЩО НЕМАЄ ГАРМОНІЙНОГО ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНТАКТУ МІЖ ЛІКАРЕМ ТА ПАЦІЄНТОМ, ТО ЕФЕКТИВНІСТЬ ЛІКУВАННЯ ЗНАЧНО ЗНИЖУЄТЬСЯ. ХВОРОБУ ТРЕБА «ВІДЧУВАТИ»…

і ще 15% не володіють сучасними методами діагностики. ВЗ Зараз у вашій країні спокійно, чому не повертаєтеся? — Так, війни немає, але військові дії ведуться в сусідніх країнах, наприк лад, у Сірії. ВЗ І ви створили оазу Лівану в Ризі… — Так! І дуже цим пишаюся. Згодом, після створення Спільноти ліванської культури, мені спало на думку організувати Товариство арабської кільтури. Розумієте, люди мусульманської віри раніше не мали змоги навіть молитися разом. Тепер же ми допомагаємо один одному, особл иво тим, хто вперше приїздить до Латвії. У Ризі немає посольства жодної з арабських країн! Тому однією з функцій наших організацій є вирішення спірних питань. Також ми безкоштовно навчаємо всіх бажаючих нашим мовам. Але головною метою діяльності організацій є формування правильного ставлення до представників наших країн. Після трагічних подій у НьюЙорку кожного араба сприймали як терориста (у Парижі після теракту — те саме). Тому ми влаштовуємо різні культурні заходи, під час яких демонструємо наші націона льні надбання. ВЗ А хто ви за паспортом: громадянин Латвії чи Лівану? — З 2007 року я — громадянин Латвії. Паспорт громадянина ЄС мені видав парламент…

ВЗ Лікар та політик — досить дивний симбіоз. Чому ви вирішили займатися цим одночасно? — З 2001 по 2010 рік я весь час займався суспільною діяльністю, тому і вирішив балотуватися до парламенту, але «пролетів». Потім постійно був радником міністра і тільки в минулому році пройшов до парламенту. Для мене це хобі, як для інших, скажімо, спорт. Медицина — та спеціальність, де люди швидко «вигорають», тому завжди потрібне «перезавантаження». Ось ним для мене і є політика. ВЗ Наскільки мені відомо, ви одружені з латишкою… — Це мій другий шлюб. Перша дружина — також латишка, юрист. Шлюб тривав 10 років, у нас дві доньки, які зараз живуть із матір’ю. Ми зберегли дуже теплі стосунки й майже щодня спілкуємося. Я дивуюся, як европейці після розлучення кардинально змінюють своє ставлення один до одного — часом аж до ненависті. Моя віра такого не дозволяє: колишня дружина назавжди залишиться надзвичайно шанованою мною матір’ю моїх дітей. Друга моя дружина — екс-міністр внутрішніх справ Латвії. ВЗ Але ж у вас настільки різні темпераменти! Як ви знаходите спільну мову? — Так! Латиші дуже повільні, беземоційні й індиферентні, як на мене. Це іноді дратує. Але моя друга дружина — інша. Певно, тому вона і зробила кар’єру в політиці. Щодо наших стосунків — це справді великий труд.

Я щодня усамітнююсь й аналізую, чи все я зробив для того, аби моя родина була щасливою і гармонійною. У нас із дружиною є традиція, якій вже чотири роки. Ми заздалегідь складаємо розклад заходів на тиждень. На двох ми маємо чотирьох дітей і, скажімо, у понеділок я збираю їх усіх разом і вигадую, чим зайняти. Дружина цей час присвячує собі. Наступного дня — навпаки. Один вікенд ми проводимо з дітьми, наступний — лише вдвох. Ми звіряємо графіки наших відряджень і вирішуємо, хто кого буде супроводжувати. Після робочої частини поїздки ми завжди гуляємо й плануємо наше майбутнє. А в літаку до Риги вносимо в наші комп’ютери графіки наступних подорожей. ВЗ Як вирішуються релігійні питання у вашій родині? — Я виріс у родині, де були і католики, і мусульмани, тому ліберально ставлюся до цього питання. Ми не дотримуємося однієї релігії, головне — жити по совісті. ВЗ З того моменту, як ви стали членом парламенту, пацієнтів побільшало? — Саме медицина зробила мене депутатом і публічною персоною. Коли я балотувався, мене підтримали 60 тис. рижан. Зараз, згідно з опитуванням, їх лише на 300 осіб більше. Усі ці роки я був змушений працювати на 4-5 робочих місцях одночасно, приймаючи по 25 пацієнтів у день. Окрім того, я часто влаштовую безкоштовні лекції щодо здорового харчування у віддалених регіонах Латвії, беру активну участь у заходах превентивної медицини. ВЗ Наскільки відрізняється зарплатня лікаря в Латвії від такої в Лівані? — Кардинально! Лікар «середньої руки» в Лівані отримує близько 6 тис. дол. щомісячно, приймаючи 1-2 пацієнтів у день. Коли б я так працював у Лівані, як тут, був би мультимільйонером… Але я обрав спокій і стабільність, а не гроші. Я залишусь у Ризі назавжди та буду робити все для Латвії. Тепер це моя країна! Розмову вела Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

HELICOBACTER PYLORI — НОВІ ПИТАННЯ

Багато років причини виникнення гастриту залишалися невідомими, але відкриття бактерії Helicobacter pylori (H. pylori) сфокусувало увагу на етіології, патогенезі та прогнозі процесу. Тепер у всьому світі індукований H. pylori гастрит розглядається як найважливіший фактор ризику розвитку виразки та раку шлунка. Глобальний Кіотський консенсус встановив новий орієнтир для гастриту, а також висловив певну позицію щодо кількох головних питань із цього приводу.

Питання перше. Чи застаріла класифікація гастриту ICD-10?

Питання третє. Чи потрібно класифікувати гастрит відповідно до місцерозташування К ласифікацію гастриту за ICD-10 ураження у шлунку? створено в 1989 р., але її досі активно використовують у більшості країн світу. Зазначена класифікація ґрунтувалася на макроскопічних і гістоморфологічних критеріях, а єдиним етіологічним фактором було визначено алкоголь. Гістологічна к ласифікація гастриту містила лише аспекти, що стосуються атрофії й аутоімунного ураження. Визнання H. pylori головною причиною виникнення хронічного гастриту виявилося проривом, який відкрив нову главу у вивченні цього захворювання. Нині жодна класифікація цієї патології не буде повною без вказівки на H. pylori як етіологічний фактор.

Питання друге. Яка класифікація гастриту є покращеною і рекомендованою до використання? Оцінку гастриту, засновану на гістопатологічних критеріях, було повністю змінено після визнання H. pylori найчастішою причиною хронічного перебігу захворювання. Відповідно було розроблено та впроваджено в клінічну практику Сіднейську систему. Вона поєднувала гістологічні параметри активності, хронізації, атрофії, кишкової метаплазії, топог рафічного розподілу й етіопатогенетичної інформації для опису патологічних змін, отриманих під час ендоскопічної біопсії. Класифікація гастриту в основній частині ICD-11 β-версії заснована на причинних факторах і містить три основні його види: H. pylori-асоційований, лікарсько-індукований і аутоімунний гастрит. Після встановлення канцерогенної ролі H. pylori ерадикацію H. pylori-інфекції визнано кращою стратегією для запобігання раку шлунка. Є й інші питання етіології гастриту, котрі ще належить вивчити, і це пов’язано з H. pylori-негативним або ідіопатичним гастритом.

Класифікація H. pylori-асоційованого гастриту за локалізацією процесу й одночасно тяжкістю перебігу захворювання дає змогу прогнозувати індивідуальний ризик розвитку тяжких гастродуоденальних ускладнень, у тому числі раку шлунка. Залежно від ураженого відділу шлунка може бути порушена секреція соляної кислоти як у бік гіпер-, так і гіпосекреції або навіть ахлоргідрії. У пацієнтів із тяжким атрофічним гастритом (з кишковою метаплазією або без неї) у тілі шлунка або тяжким фундальним гастритом відзначають високий ризик переродження процесу в рак шлунка як інтестинального, так і дифузного типу. Бажано також к ласифікувати гастрити за результатами гістології, оскільки небезпека виникнення раку шлунка при H. pylori-асоційованому захворюванні варіює залежно від ступеня й тяжкості запалення та атрофії. Сіднейська система глобально впроваджена в клінічну практику і вимагає належної оцінки всіх характеристик H. pylori-індукованого гастриту, включаючи атрофію й кишкову метаплазію в різних відділах шлунка. Тяжкість і ступінь атрофічного гастриту та кишкової метаплазії вважаються індикаторами підвищеного ризику розвитку раку шлунка. Так, тяжкий H. pylori-індукований гастрит тіла шлунка асоційований з підвищеним ризиком виникнення онкопатології. Нові системи для характеристики гастриту допомагають також стратифікувати ризик розвитку раку шлунка. Вони використовуються в клінічній практиці й засновані на показниках тяжкості атрофії різних відділів шлунка (OLGA) або кишкової метаплазії (OLGIM).

діаметром від 3 до 5 мм. Такий розмір визначено, щоб не плутати їх із пептичними виразками, які можуть пенетрувати в м’язовий шар. Ерозії шлунка виникають і при H. Pyloriінфекції, але частішою причиною їх появи є ушкодження слизової оболонки лікарськими препаратами, зокрема ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ). У пацієнтів, які вживають НПЗЗ і мають множинні ерозії в шлунку, може бути підвищений ризик розвитку виразок. Хоча необхідні подальші дослідження для кращого розуміння їх походження, потенційних можливостей прогресування, виразкоутворення і кровотеч.

Питання п’яте. Чи є H. pylori-асоційований гастрит інфекційним захворюванням? H. pylori-асоційований гастрит — це інфекційне захворювання, що зумовлює перехід активного гастриту різного ступеня тяжкості у хронічну форму фактично у всіх заражених. Існує значна варіабельність індивідуальної вираженості структурних порушень у слизовій оболонці шлунка, супутніх клінічних проявів і швидкості прогресії процесу. Лікування H. рylori-інфекції може сприяти повному відновленню слизової оболонки. Якщо H. pylori-асоційований гастрит трансформувався у тяжчі форми захворювання, наприклад, атрофічний гастрит з кишковою метаплазією або без неї чи виражений гастрит тіла шлунка, зростає ризик виникнення онкологічного ураження, й ерадикацію інфекції на цьому етапі варто поєднувати зі стратегією спостереження за таким пацієнтом.

Питання шосте. Чи спричинює H. pyloriасоційований гастрит диспепсію?

Питання четверте. Дослідники на підставі великої кільЯк класифікувати ерозії шлунка в кості спостережень дійшли виснов контексті хронічного гастриту? ку: у деяких випадках бактерія Ерозії ш лунка — це поверхневі ушкодж ення с лизової оболонки

H. pylori дійсно може спричинити диспепсію. По-перше, гостре зара-

ження H. pylori здатне призвести до появи гострих диспептичних проявів, тоді як персистуюча колонізація бактерій фактично завжди зумовлює розвиток хронічного гастриту. По-друге, більшість епідеміологічних досліджень вказує на зв’язок між інфікуванням H. pylori і хронічними симптомами диспепсії. У багатьох експериментах ерадикація виявилась ефективним методом купірування диспептичних проявів. У Р и мс ьком у консе нс ус і I I I функціональна диспепсія визначена як «наявність симптомів хронічної диспепсії (раннє насичення, епігаст ральний біль або печія) за відсутності (включаючи дані ФГДС) структурних порушень, які могли б пояснити їх». Органічна диспепсія має певну органічну або метаболічну причину. Після її усунення або проведеного лікування прояви захворювання зникають або регресують. У частини пацієнтів з функціональною диспепсією H. pylori вважається причиною захворювання. Ерадикація інфекції сприяє стійкому купіруванню симптоматики.

Питання сьоме. Чи можливо встановити діагноз атрофії і/або кишкової метаплазії за допомогою ендоскопічних методів дослідження? Звичайна ендоскопія в більшості випадків не дає змоги діагностувати атрофію і кишкову метаплазію. Отже, біопсі я за лишаєтьс я обов’язковою процедурою, на підставі результатів якої можна зробити висновки про гістоморфологічну структуру слизової оболонки шлунка згідно із Сіднейською системою. Проте технології підсилення ендоскопічного зображення підвищили точність ендоскопічної діагностики передракових уражень шлунка. До них належать: хромоендоскопія, ендоскопія з великим збільшенням та ендоскопія з поліпшеним зображенням, комбінована зі збільшенням. Зараз ці методи є рутинними в Японії та широко застосовуються в усьому світі. Для адекватної оцінки стану

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

5 лютого 2016 року

слизової оболонки шлунка, що покращує можливості для проведення прицільної біопсії кожним із цих методів, необхідна відповідна підготовка медичних працівників.

Питання восьме. Чи є серологічні тести (пепсиноген I, II, I/II, антитіла до H. pylori) корисними для стратифікації ризику? Серологічні тести для діагностики хронічного гастриту й атрофії шлунка в к лінічній практиці використовують уже понад 25 років. До них належать серологічне виявлення H. pylori, а також діагностика атрофії, що проявляється гіпоацидним станом, за допомогою сироваткових пепсиногенів I, II і гастрину. Ці тести показали свою ефективність як інструменти неінвазивної діагностики і в окремих пацієнтів, і в попул яційному скринінг у. У японській когорті, що складалася із 9293 осіб, під час профілактичного огляду було проведено серологічну діагностику рівнів пепсиногенів I, II і антитіл до H. pylori. Встановлено дуже низьку річну прогресію раку шлунка в досліджуваних із нормальним рівнем пепсиногенів, незалежно від наявності H. pylori. При цьому в пацієнтів з низькими рівнями сироваткового пепсиногену та наявністю атрофічного гаст риту цей показник був істотно вищим (3,5-6 на 1 тис. на рік). Частота

розвитку раку шлунка була вищою серед пацієнтів із непідтвердженою серологічно інфекцією H. рylori, порівняно із серологічно позитивними хворими. Це слугує додатковим критерієм для виділення груп ризику щодо швидкості прогресії та поширення атрофії й метаплазії. Подібні результати були отримані і в інших дослідженнях.

Питання дев’яте. Чи потрібно пацієнтам із позитивними результатами діагностики H. pylori-інфекції призначати ерадикаційну терапію? H. pylori є важливим людським патогеном, який спричиняє хронічне, прогресуюче ураження слизової оболонки шлунка й етіологічно пов’язаний з виникненням виразкової хвороби, раку шлунка та атрофії його слизової оболонки. Також ця інфекція асоціюється з MALT-лімфомою шлунка, диспепсією, гіперпластичними поліпами ш лу нка й і діопатичною тромбоцитопенічною пурпурою. H. pylori-позитивні пацієнти становлять великий резервуар переносників інфекції. Тобто хворим, інфікованим H. pylori, рекомендована ерадикаційна терапія. Виняток слід зробити у разі коморбідності, високої ймовірності реінфекції в популяції, а також інших пріоритетів в охороні здоров’я та відсутності фінансових можливостей.

Питання десяте. Який оптимальний час для проведення ерадикаційної терапії H. pylori у безсимптомних пацієнтів? Ерадикація H. pylori завжди дає позитивний результат, стримуючи прогресію ураження слизової оболонки й зменшуючи резервуари інфекції. Максимальну користь можна отримати і за умови проведення ерадикації до появи атрофічних змін у слизовій на тлі H. рylori-інфекції. Така стратегія особливо доречна в країнах, де висока захворюваність на рак шлунка і хвороба виникає в осіб найбільш працездатного віку. Додаткова перевага ера дикації H. pylori у підлітків і осіб молодого віку — у зменшенні або усуненні ризику перенесення інфекції їх дітям.

Питання одинадцяте. Чи запобігає ерадикація H. pylori раку шлунка? Інфекція, спричинена H. рylori, є найважливішою причиною розвитку раку шлунка: 89% некардіального раку та 78% усіх випадків захворювання. Запобігання інфікуванню H. pylori усуває причинний фактор виникнення злоякісної патології цієї локалізації та зменшує частоту захворювання в популяції. Ефективність ерадикації H. pylori щодо профілактики раку шлунка залежить від тяжкості й вираженості атрофічних змін у момент її проведення

і варіює від практично повного запобігання у пацієнтів з неатрофічним гастритом до стабілізації або зменшення ризику у хворих із доведеною атрофією. Запобігання зараженню H. pylori й ерадикація інфекції до розвитку атрофічних змін є формами первинної профілактики. Вторинна профілактика включає виявлення пацієнтів з факторами ризику та спостереження за ними й спрямована на усунення інтраепітеліальних уражень і ранніх стадій раку шлунка до інвазивної стадії. Імунотерапія також може мати певне значення в лікуванні перед ракових станів і стримувати їх прогресування.

Питання дванадцяте. Чи потрібен контроль ефективності ерадикаційної терапії? Ефективність ерадикації завжди має бути підтверджена й переважно неінвазивними методами, такими як дихальний уреазний тест або сертифікований метод визначення антигенів у випорожненнях за допомогою моноклональних антитіл. У пацієнтів, які потребують ендоскопічного контролю, наприклад, після ендоскопічного видалення аденоми шлунка, може бути використана й гістологічна оцінка. Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

ПЕРЕДПЛАТА НА 2016 РІК НА ГАЗЕТУ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я» ТРИВАЄ! МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№49-50 (1333-1334) 11.12.2015

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ДІЯЛЬНІСТЬ КАТЕРИНИ АМОСОВОЇ УЖЕ РОЗСЛІДУЮТЬ СБУ І МВС

2-5 СТОР.

ЗМІНА СТАТУСУ — НОВИЙ РІВЕНЬ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ? Одним із ключових елементів медичної реформи нині називають зміну статусу закладів охорони здоров’я, зокрема пропонується реорганізувати бюджетні установи в державні та комунальні некомерційні підприємства. Що за цим криється — вільний політ до успіху чи нові проблеми? Щоб не помилитися у виборі, потрібно проаналізувати та порівняти ефективність різних форм організації господарСТОР. ської діяльності, а також їх відповідність меті й стратегії розвитку закладів охорони здоров’я.

ОЛЕКСАНДР ПЕЧИБОРЩ: ПІДГОТУВАТИСЯ ДО ВІЙНИ НЕМОЖЛИВО У перші дні АТО було дуже важко. Приїжджав «борт», вивантажували десятки поранених, і ми спільними зусиллями їм допомагали. Бували дні, коли на 25 ліжках нашого відділення лежало… 45 осіб. І мова не йшла про те, щоб комусь не надати допомоги, ні! Йшлося про вибір методики лікування. Критична маса досвіду, яку нам вдалося напрацювати за час військових дій, СТОР. — безцінна. Наші спеціалісти тепер бажані для будь-якої клініки світу.

ПРОБЛЕМА РІДКІСНИХ ІНФЕКЦІЙ — У ВІДСУТНОСТІ НАСТОРОЖЕНОСТІ ТА ОБІЗНАНОСТІ ЛІКАРІВ Цивілізовані держави повноцінно фінансують боротьбу з інфекційними захворюваннями (і традиційними, і екзотичними), завдяки чому досягли високих показників у цьому напрямку. В Україні ж не приділяють належної уваги цій проблемі, не вистачає поваги до медичної науки, до викладання сучасних дисциплін у медичних університетах, до роботи кафедр: вони, як «бідні родичі», туляться на базах медичних закладів. Та й лікарі не дуже хочуть працювати в інфекційних відділеннях — через відсутність належних умов, високий ризик професійних захворювань, у тому числі й небезпечних інфекційних хвороб, низьку оплату праці тощо. СТОР.

ПІЛЬГОВИЙ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ:

Як і увесь світ, Україна гине від інсультів. Але для громадян нашої країни страшний не стільки сам інсульт, скільки його наслідки: через відсутність повноцінної системи реабілітації майже в половини пацієнтів після ішемічного інсульту зберігаються стійкі залишкові явища з когнітивною дисфункцією. Це важкий тягар як для родини СТОР. хворого, так і для суспільства в цілому.

НОВИНИ ЕКСПЕРТНІ ОЦІНКИ РОБОТИ КОМАНДИ ОЛЕКСАНДРА КВІТАШВІЛІ ДЕРЖАВА ЗМЕНШУЄ МЕДИЧНИЙ БЮДЖЕТ НА 2 МЛРД МАРНІ СЛУХАННЯ ПРИМАРНИХ РЕФОРМАТОРІВ УРЯД ЗБІЛЬШУЄ АВТОНОМНІСТЬ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ

2-5 СТОР.

86181 08198 60965

№1-2 (1337-1338) 08.01.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

МЕДИЧНИЙ БЮДЖЕТ: ПАДІННЯ З 3,8% ДО 2,5% ВВП ЛИШЕ ЗА РІК ПРІОРИТЕТИ-2016: РЕФОРМА ФІНАНСУВАННЯ, АВТОНОМНІСТЬ ЛІКАРЕНЬ І МОДЕРНІЗАЦІЯ 10 ФАКТОРІВ РОЗВИТКУ МЕДИЦИНИ У 2016 РОЦІ

ЦЕНТР ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я: ЯК ПОЄДНАТИ НЕПОЄДНУВАНЕ?

МЕДИЧНІ ПРАЦІВНИКИ ПЕНСІЙНОГО ВІКУ ЗНОВУ В РЕЖИМІ ОБМЕЖЕННЯ?

2-5

№3 4 (1339 1340) 22.01.2016

WWW.VZ.KIEV.UA

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

НАУКОВА «ФАБРИКА» В УКРАЇНІ:

«КЛАПТИКОВЕ» РЕФОРМУВАННЯ — ШЛЯХ У НІКУДИ

НОВИНИ

НАТАЛІЯ СВИРИДОВА: У ЗОНІ РИЗИКУ — КОЖЕН ЧЕТВЕРТИЙ УКРАЇНЕЦЬ!

СТАВКА ПДВ НА ЛІКИ У 2016 РОЦІ — ІЗ 7 ДО 20%?

WWW.VZ.KIEV.UA

Вислів про те, що мистецтво статистики полягає в правильному додаванні неправильних цифр, навряд чи можна за українських реалій вважати жартом. Бо в процесі збору й обробки медичних даних виникає безліч об’єктивних перешкод і суб’єктивних спокус «пофантазувати» заради високих рейтингів. Чому лікарі потопають у «морі» паперових звітів, управлінці не завжди враховують отримані дані в прийнятті рішень, а українська й світова статистика спілкуються різними мовами? СТОР.

РОЗ’ЯСНЕННЯ МОЗ ЩОДО СИТУАЦІЇ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ВАКЦИНАМИ

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

Наука має підтримуватися Академією: із 37 інститутів, що їй підпорядковані, наукою не займається майже ніхто! Насправді цих ледарів треба скоротити в кілька разів, відібрати справжнє наукове ядро і дати йому належне фінансування. Зараз мова йде про те, аби взагалі закрити Академію, але це, на мою думку, кощунство. Уся наукова спільнота активно вкладає в розробки, а ми — закриваємо. Такий вчинок — просто зупинка в розвитку. Це як зізнатися собі, що віднині будемо паразитувати на іноСТОР. земних дослідженнях. Ганьба!

УКРАЇНСЬКІЙ МЕДИЧНІЙ СТАТИСТИЦІ?

НОВИНИ

№51-52 (1335-1336) 25.12.2015

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

ОСТАННЄ ІНТЕРВ’Ю ГЕННАДІЯ КНИШОВА

ЧИ МОЖНА ДОВІРЯТИ

ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ ПРО МЕДРЕФОРМУ — ЗАМІСТЬ САМОЇ РЕФОРМИ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

Перед тим як реформувати галузь охорони здоров’я в цілому й хірургічну службу зокрема (а вона є найбільш затратною складовою системи), маємо визначитися, що передбачає така реформа — скорочення бюджетних витрат чи підвищення якості надання медичної допомоги. Адже шляхи досягнення кожної мети різні. Усі розмови про реформуванСТОР. ня будуть марними без поліпшення матеріального забезпечення хірургічної служби.

Ідеальних методів фінансування охорони здоров’я (як і універсальної її моделі) не існує. Усе залежить від вдалого чи, навпаки, невдалого їх поєднання. Позитивним прикладом у цьому сенсі є фінансування охорони здоров’я Республіки Молдова. Країна, яка стартувала з таким самим «багажем», що й інші радянські республіки, змогла значно випередити їх у реформах медичної галузі, які сприяли реальному поліпшенСТОР. ню здоров’я населення. Чи варто Україні повчитися в сусідки?

ВІТАЛІЙ СКРІВЕЛІС: ЦЕНТР МИ БУДУВАЛИ САМОТУЖКИ Одна з найпрогресивніших технологій у ядерній медицині — позитронно-емісійна томографія в поєднанні з комп’ютерною томографією (ПЕТ/КТ) — з’явилася ще в 2001 р. Але через її високу вартість і технічну складність не кожна країна може дозволити собі центр нуклеарної медицини. У Латвії вирішили не чекати милості від держави

WWW.VZ.KIEV.UA

З часів інсулінових воєн в Україні питання забезпечення ліками хворих на цукровий діабет завжди було в центрі уваги суспільства. Тому рішення Уряду про новий проект з відшкодування вартості препаратів інсуліну породило справжню дискусію. Одні вважають це реальною перемогою над тендерною мафією, інші натякають на дежавю, мовляв, гіпертоніків уже «вилікували». Чиї прогнози справдяться? І чи завершить новий проект епоху поневірянь інсуліноСТОР. залежних хворих?

власними зусиллями впровадили дві інноваційні технології, що допоможуть 18 іпідняти рівень онкологічної допомоги на вищу сходинку.

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

ПОМИЛКИ МИНУЛОГО ВРАХОВАНО?

Поганий той студент, що не мріє стати академіком. Мабуть тому потрапити до наукового Олімпу в Україні прагне дедалі більше претендентів — не лише із середовища вчених, а навіть із чиновницьких крісел. Тож, попри суттєве скорочення наукових кадрів у цілому, кількість професорів і академіків в Україні стрімко зростає, при цьому рівень вітчизняної науки невпинно знижується. Що не так у СТОР. нашому королівстві?

№5 6 (1341 1342) 5.02.2016

НОВИЙ ПРОЕКТ РЕІМБУРСАЦІЇ:

ЗВАННЯ ПОЧЕСНІ — ЗА ТРУДИ ЧЕСНІ?

ДОСТУПНА І ЯКІСНА МЕДИЦИНА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ФІНАНСУВАННЯ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

СТОР.

НОВИНИ

СЕРЦЕВА КАТАСТРОФА:

ВООЗ ПОПЕРЕДЖАЄ: ВЕЛИКА ЙМОВІРНІСТЬ ТЯЖКОГО ГРИПУ У МОЛОДИХ І ЗДОРОВИХ ЛЮДЕЙ

ЧИ ВРЯТУЄ УКРАЇНУ ЄВРОПЕЙСЬКА ІНІЦІАТИВА?

Система громадського здоров’я, про необхідність якої так довго говорили в Україні, почала набувати реальних обрисів. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів від 02.09.2015 р. №909-р утворюється ДУ «Центр громадського здоров’я». Однак прогресивна ідея знову пройшла через криве дзеркало її втілення. Спроба сформувати нову структуру шляхом механічного злиття інших установ та організацій не знаходить підтримки медичної громадськості. Кого задовольнить штучне утворення замість дієвого центру управління громадським здоров’ям? СТОР.

ПІЛОТНИЙ ПРОЕКТ «РЕІМБУРСАЦІЯ»: ОСТАННІ ПРИГОТОВУВАННЯ ІНДЕКСАЦІЯ ЗАРПЛАТ НАЙМЕНШ ЗАХИЩЕНОГО МЕДПЕРСОНАЛУ «ОБНУЛИЛАСЯ»

За неофіційними даними, в Україні помирає кожен третій хворий на гострий інфаркт міокарда (близько 15% — у лікарнях, ще стільки ж — удома). Причини — необізнаність хворих і невчасне звернення до лікаря, «розгубленість» первинки та швидкої під час встановлення діагнозу й маршрутизації пацієнтів, труднощі з впровадженням сучасних методів лікування. Як об’єднати пацієнтів, лікарів і владу в СТОР. боротьбі із серцевою катастрофою?

2-5

СТОР.

РЕФОРМА САНЕПІДСЛУЖБИ: ФІНІШ ЧИ НОВИЙ СТАРТ? ДСЕС й досі послуговується законодавчими актами СРСР. Деякі з них датовані 1923 р. і регламентують, наприклад, такі «актуальні» питання, як норми видачі мила для шахтарів. І таких «архівних» документів більше тисячі! 20 років поспіль говориться про необхідність переглянути нормативно-правову базу галузі, санітарні правила, СТОР. але нічого в цьому плані не зроблено.

НОВИНИ

ЯК ЗМУСИТИ ЛІКАРНІ КОНКУРУВАТИ?

КРОВ, ЩО РЯТУЄ ЖИТТЯ

РОЗПОДІЛ ВИПУСКНИКІВ МЕДИЧНИХ ВИШІВ — УЧОРАШНІЙ ДЕНЬ

За даними статистики, майже 85% поранених на війні помирають від гострої крововтрати. Щоб вчасно надати допомогу постраждалим і врятувати їх, компоненти крові бажано вводити ще на етапі евакуації. Але як це зробити, коли ані в протоколах лікування військових лікарів, ані в наказах Міністерства оборони подібна практика не СТОР. передбачена?

ПЕТЕРІС КЛЯВА: ДИТЯЧА РЕАНІМАЦІЯ — ЛАКМУС НАЙБІЛЬШИХ ВАД СУСПІЛЬСТВА Перший крок до змін — здатність називати речі своїми іменами, а це болючий процес. Сподівання на те, що у вашій країні щось зміниться в найближчі 20 років, — ілюзія. Щоб у суспільстві сталися кардинальні зміни, має «відмерти» покоління з ментальними вадами. До позитивних змін країну можуть привести люди, які СТОР. «викорінили» гниль у собі.

ОЛЬГА БОГОМОЛЕЦЬ ГОЛОСУЄ ЗА ВИМИРАННЯ

2-5 СТОР.

СПРАВА ДСЕС: ПРАВИЙ ТОЙ, У КОГО БІЛЬШЕ ПРАВ? Постанова №442, «реформаторський» задум якої передбачає приєднання ДСЕС до новоствореної Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, — черговий замах на Держсанепідслужбу. Тому в грудні 2014 року Профспілка працівників охорони здоров’я України звернулася до суду з вимогою визнати цю Постанову незаконною. Медики проти Кабміну — крапку в цій історії ставити рано...

СТОР.

РОБОТА НАД ПОМИЛКАМИ Минулого року американська клініка «Мейо» оприлюднила власну статистику помилок, яких припустилися хірурги протягом п’яти років. Виявилося, що серйозні порушення, з розряду «ніколи не трапляються», мали місце… 69 разів. В Україні на подібну роботу над помилками досі не наважилися. Крім того, більшість лікарів відмовляються відкрито коментувати цю тему. СТОР.

закладів не спромоглися потурбуватися про це завчасно, посилаючись на 12 вальних нестачу коштів та вакцин. До чого ж призвела економія? СТОР.

1 міс.

17.33грн

3 міс.

51.99

грн 6 міс.

103.98 грн

10 міс.

173.30грн

1 міс.

30.33грн

3 міс.

90.99

грн 6 міс.

181.98 грн

10 міс.

303.30грн

1 міс.

36.33грн

3 міс.

108.99 грн

217.98 грн

10 міс.

363.30грн

6 міс.

• Передплату приймають усі відділення зв’язку «Укрпошти» • Он-лайн передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua

ЗА БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ЗВЕРТАЙТЕСЯ В РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: VZS24@UKR.NET

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

НЕВРОЛОГІЯ

(виходить із 1990 року)

Н. В. КРЫЛОВА, И. А. ИСКРЕНКО МОЗГ И ПРОВОДЯЩИЕ ПУТИ. АНАТОМИЯ ЧЕЛОВЕКА В СХЕМАХ И РИСУНКАХ ВИДАВНИЦТВО: МЕДИЦИНСКОЕ ИНФОРМАЦИОННОЕ АГЕНТСТВО РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 128

Загальний наклад 18 000 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

ОНКОЛОГІЯ Д. Б. КОРМАН АЛЬТЕРНАТИВНАЯ ТЕРАПИЯ РАКА ВИДАВНИЦТВО: ПРАКТИЧЕСКАЯ МЕДИЦИНА РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 192

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Головний редактор – БУРМАКА М. П.

Редакційна колегія БАХТЕЄВА Т. Д. – член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, Заслужений лікар України ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В. Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України

У навчальному посібнику розглядається анатомія спинного та головного мозку, їх оболонок, а також провідних шляхів. Описуються похідні кожного мозкового міхура за певною схемою: структура вентральної поверхні, дорзальної поверхні й поперечних перерізів конкретного відділу мозку на різних рівнях. Під час опису анатомії провідних шляхів звертається увага на рівні їх перехрестів. Знання цих фактів має велике значення для правильної топічної діагностики в клінічній практиці. Виклад теоретичного матеріалу підкріплюється анотованими схемами і малюнками з короткими текстовими поясненнями. Посібник буде корисним студентам та ординаторам медичних вишів, невропатологам.

Значна кількість хворих зі злоякісними пухлинами на тому чи іншому етапі захворювання вдається до альтернативної терапії, тобто застосування засобів і методів, недозволених для використання при онкопатології офіційними регуляторними органами. Під час вибору того чи іншого засобу альтернативної терапії пацієнти, як правило, орієнтуються на ЗМІ та рекламу і рідко звертаються за порадами з цього приводу до лікарів. Значною мірою цьому сприяє низька інформованість медичних працівників відносно такого лікування. У книзі проаналізовані опубліковані в науковій літературі дані про протипухлинні властивості найпопулярніших засобів і методів альтернативної терапії раку, результати їх експериментального та клінічного вивчення й механізми дії. Розглянуто засоби природного походження (з рослин, грибів, тваринного походження), фармакологічні препарати, нелікарські методи (акупунктура, фізичні вправи, психотерапія, дієти) і деякі так звані шарлатанські методи. Видання стане в пригоді онкологам усіх спеціальностей, фахівцям у галузі експериментальної та клінічної хіміотерапії, студентам і аспірантам медичних вишів.

ГАРНИК Т. П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» ЗАБОЛОТНИЙ Д. І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік, віце-президент НАМН України

ОФТАЛЬМОЛОГІЯ ПОД РЕД. Ю. С. АСТАХОВА, В. П. НИКОЛАЕНКО ОФТАЛЬМОЛОГИЯ. ФАРМАКОТЕРАПИЯ БЕЗ ОШИБОК ВИДАВНИЦТВО: Е-NОTО РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 648

ЗАГОРІЙ В. А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю. П. – професор, академік НАМН України КОВАЛЬ В. М. – Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України МІШАЛОВ В. Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ імені О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор ПИРІГ Л. А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М. Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л. І. Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, Заслужений лікар України

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМ. П. Л. ШУПИКА

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС НА ЗАМІЩЕННЯ ПОСАД: проректора з науково-педагогічної та лікувальної роботи (1 посада на 1 ст.); директора Інституту стоматології (1 посада на 1 ст.); завідувачів кафедр: хірургії серця та магістральних судин (1 посада на 1 ст.), дитячих і підліткових захворювань (1 поса-

ТРОНЬКО М. Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік, віце-президент НАМН України

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

УСІЧЕНКО І. Г. – президент Національного товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ЧЕКМАН І. С. – завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, професор, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В. І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, професор, Заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії наук комплексної безпеки

Серія «Фармакотерапія без помилок» присвячена одній з найактуальніших проблем, з якими стикається лікар у повсякденній практиці. Вибір оптимальної терапевтичної тактики навіть за наявності міжнародних рекомендацій є складним завданням, а лікування пацієнта вимагає індивідуального підходу. У керівництві «Офтальмологія. Фармакотерапія без помилок» наведені раціональні схеми лікування, рекомендовані зарубіжними та вітчизняними професійними товариствами. Сучасні терапевтичні схеми поєднуються з описом препаратів, аналізом найпоширеніших помилок, а також способів їх уникнення та корекції. Посібник буде корисний офтальмологам, лікарям загальної практикисімейної медицини, а також аспірантам, ординаторам, інтернам і студентам старших курсів медичних вишів.

да на 1 ст.), управління охороною здоров’я (1 посада на 1 ст.), акушерства, гінекології та перинатології (1 посада на 1 ст.); доцентів кафедр: дитячої хірургії (1 посада на 1 ст., 1 посада на 0,5 ст.); асистентів кафедр: променевої діагностики (1 посада на 1 ст.), хірургії та прок-

тології (1 посада на 0,5 ст., 1 посада на 0,25 ст.), вірусології (1 посада на 1 ст.), інфекційних хвороб (1 посада на 1 ст.). АДРЕСА АКАДЕМІЇ: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9 ПРИЙОМ ДОКУМЕНТІВ — 30 днів з дня опублікування оголошення

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються.

Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Випусковий редактор.....................................ІРИНА ХОМЧУК

АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1

Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО

ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138 ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

Матеріали, що публікуються на правах реклами Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2.

Загальний наклад 18 000 Замовлення №30 025 Віддруковано у ТОВ «Укрполiграфмедiа»: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 104 А

Літературне редагування та коректура..............................ЛАРИСА БОБРУЄНКО Відділ реклами..................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю