Ваше здоров'я №1-2

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№1-2 (1337-1338) 08.01.2016 НОВИНИ МЕДИЧНИЙ БЮДЖЕТ: ПАДІННЯ З 3,8% ДО 2,5% ВВП ЛИШЕ ЗА РІК ПРІОРИТЕТИ-2016: РЕФОРМА ФІНАНСУВАННЯ, АВТОНОМНІСТЬ ЛІКАРЕНЬ І МОДЕРНІЗАЦІЯ 10 ФАКТОРІВ РОЗВИТКУ МЕДИЦИНИ У 2016 РОЦІ МЕДИЧНІ ПРАЦІВНИКИ ПЕНСІЙНОГО ВІКУ ЗНОВУ В РЕЖИМІ ОБМЕЖЕННЯ?

2-5 СТОР.

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

«КЛАПТИКОВЕ» РЕФОРМУВАННЯ — ШЛЯХ У НІКУДИ Перед тим як реформувати галузь охорони здоров’я в цілому й хірургічну службу зокрема (а вона є найбільш затратною складовою системи), маємо визначитися, що передбачає така реформа — скорочення бюджетних витрат чи підвищення якості надання медичної допомоги. Адже шляхи досягнення кожної мети різні. Усі розмови про реформуванСТОР. ня будуть марними без поліпшення матеріального забезпечення хірургічної служби.

9

ДОСТУПНА І ЯКІСНА МЕДИЦИНА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ФІНАНСУВАННЯ Ідеальних методів фінансування охорони здоров’я (як і універсальної її моделі) не існує. Усе залежить від вдалого чи, навпаки, невдалого їх поєднання. Позитивним прикладом у цьому сенсі є фінансування охорони здоров’я Республіки Молдова. Країна, яка стартувала з таким самим «багажем», що й інші радянські республіки, змогла значно випередити їх у реформах медичної галузі, які сприяли реальному поліпшенСТОР. ню здоров’я населення. Чи варто Україні повчитися в сусідки?

12

ВІТАЛІЙ СКРІВЕЛІС: ЦЕНТР МИ БУДУВАЛИ САМОТУЖКИ Одна з найпрогресивніших технологій у ядерній медицині — позитронно-емісійна томографія в поєднанні з комп’ютерною томографією (ПЕТ/КТ) — з’явилася ще в 2001 р. Але через її високу вартість і технічну складність не кожна країна може дозволити собі центр нуклеарної медицини. У Латвії вирішили не чекати милості від держави і власними зусиллями впровадили дві інноваційні технології, що допоможуть підняти рівень онкологічної допомоги на вищу сходинку. СТОР.

18

СЕРЦЕВА КАТАСТРОФА: ЧИ ВРЯТУЄ УКРАЇНУ ЄВРОПЕЙСЬКА ІНІЦІАТИВА?

За неофіційними даними, в Україні помирає кожен третій хворий на гострий інфаркт міокарда (близько 15% — у лікарнях, ще стільки ж — удома). Причини — необізнаність хворих і невчасне звернення до лікаря, «розгубленість» первинки та швидкої під час встановлення діагнозу й маршрутизації пацієнтів, труднощі з впровадженням сучасних методів лікування. Як об’єднати пацієнтів, лікарів і владу в СТОР. боротьбі із серцевою катастрофою?

6

НОВИНИ Н У МО ДІЛИ Т ИС Я!

КОШ Т И -2016

«ПЕРВИНКА» — У ПРІОРИТЕТІ

У

2016 р. на охорону здоров’я передбачені бюджетні видатки в сумі 57, 251 млрд грн, що включає субвенції регіонам і видатки із загального та спеціального фондів. Порівняно з медичним бюджетом 2015 р., обсяги фінансування МОЗ України зменшилися майже на 2,572 млрд грн за рахунок регіональних субвенцій. «В умовах, що склалися, питання раціонального використання коштів залишається для України головним, — зазначив заступник Міністра охорони здоров’я Ігор Перегінець. — Але це жодним чином не погіршить якість медичної допомоги». За рахунок зменшення на 25% кількості ліжко-місць у медичних закладах (Постановою Кабінету Міністрів від 15.12.2015 р. №600 норма лікарняних місць на 10 тис. населення була скорочена з 80 до 60) очікувана економія сягне 4,9 млрд грн. Вивільнені ж кошти спрямовуватимуться на поліпшення якості медичних послуг. Водночас уперше за останні кілька років істотно (до 11,9 млрд грн) збільшені витрати загального фонду держбюджету (у 2015 р. на потреби медицини в ньому було передбачено 6,5 млрд грн, у 2014 р. — 7,4 млрд грн, у 2013 р. — 8,2 млрд грн). «Медицина була і залишиться дотаційною сферою. Оцінювати виділений бюджет варто з огляду не на його розмір, а на те, як ми розпоряджатимемося цими грошима», — зазначила перший зас­ тупник Міністра охорони здоров’я Олександра Павленко. Фінансування централізованої закупівлі ліків залишається на рівні минулого року — майже 4 млрд грн. У 2016 р. МОЗ планує завершити процес передачі закупівельних функцій

міжнародним організаціям. Якщо зараз обсяг закупівель цими структурами становить близько 60% бюджетних видатків на придбання ліків, вакцин і виробів медичного призначення (2,197 млрд грн передано ПРООН, ЮНІСЕФ и Crown Agents), то наприкінці поточного року вони опікуватимуться всіма медичними закупівлями за державні кошти. Це дасть змогу уникнути корупційних ризиків і забезпечить доступ до лікарських препаратів значно ширшому колу пацієнтів. Міністерст­во ж буде займатися технічними питаннями: визначенням переліку, кількості необхідних ліків і виробів медичного призначення тощо. «У 2016 р. закупівлями ліків будуть займатися міжнародні організації — на всі 100%», — наголосив Міністр охорони здоров’я України Олександр Квіташвілі. Також нагадаємо: 16 грудня 2015 р. Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, які призначалися для регіонів, що є тимчасово окупованими, місцевим бюджетам у сумі 2,384 млрд грн. Ці кошти надійдуть на рахунки медичних закладів. У рамках децентралізації місцеві бюджети отримають доступ до зна­ч ­­­­­­­но більшої частини бюджетних коштів, що дасть змогу перерозподілити їх і на потреби охорони здоров’я згідно з особливостями кожного регіону. «У 2016 р. почнеться поступовий перехід від фінансування ліжкомісць у сфері охорони здоров’я до фінансування послуг, які надаються хворому (за принципом «гроші ходять за пацієнтом»)», — зазначила міністр фінансів Наталія Яресько. Для цього Міністерство охорони здоров’я повинно скласти та затвердити гарантований обсяг медичних послуг, котрі надавати-

муться пацієнтам за державний рахунок, та методику розрахунку їх вартості. При цьому остання має бути уніфікована як для державних, так і для приватних клінік. Крім того, у 2016 р. зміниться принцип розподілу коштів між різними напрямками надання медичної допомоги — у пріоритеті буде первинна ланка. За словами заступника Міністра охорони здоров’я Ігоря Перегінця, фінансування первинки збільшиться в районах і селах до 35%, а в містах обласного значення — до 25% від обсягу субвенцій. У попередні роки на первинну медицину виділялося не більше 7%. Крім того, Україна отримає від Світового банку 170 м л н до л. на з а к у п і в л ю обладнання для первинної ланки. «Однією з фундаментальних змін системи охорони здоров’я буде посилення фінансування первинної медичної допомоги», — наголосив І. Перегінець. У 2016 р. триватиме робота з реорганізації Державної служби України з лікарських засобів та Державної служби України з контро­л ю за наркотиками. Зважаючи на їх злиття, бюджетне фінансування цих служб зменшуватиметься з кожним роком. У 2016 р. на Держ л і кс л у ж бу ви д і ле но 6,7 млн грн (проти 13,6 млн грн у 2015 р.), Держслужба з контролю за наркотиками отримає 0,9 млн грн (у 2015 р. — 2,1 млн грн). На добудову нового корпусу Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» виділено 395 млн грн (минулого року — 500 млн грн), на реконструкцію дитячого корпусу Національного інституту раку — 115 млн грн.

МЕДИЧНИЙ БЮДЖЕТ: ПАДІННЯ З 3,8% ДО 2,5% ВВП ЛИШЕ ЗА РІК

П

2

льозом — на 28%. У цьому році тільки 9% хворих на вірусні гепатити В і С зможуть безоплатно отримати ліки... Ціна на лікарські препарати прив’язана до валюти, а долар за останній рік зріс майже вдвічі. Фінансування державних цільових програм скорочується з року в рік. Але такого удару від чиновників і депутатів, що прийняли новий бюджет, хворі ще не зазнавали. Далеко не кожен пацієнт його витримає. Голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, член фракції «Блок Петра Порошенка» Ольга Богомолець, коментуючи в ефірі одного з телеканалів прийнятий бюджет, сказала, що вона оптимістка й переконана: українська медицина вже через п’ять років буде сучасною і успішною. Цього, на її

К

абінет Міністрів України здійснив перерозподіл грошових коштів у розмірі 203,7 млн грн, передбачених Міністерству охорони здоров’я на 2015 р. для забезпечення медичних заходів окремих державних програм і комплексних заходів програмного характеру, між адміністративно-територіальними одиницями (областями). Відповідне Розпорядження Кабміну від 9.12.2015 р. №1375-р опубліковане на Урядовому порталі. Згідно з документом обсяги фінансування охорони здоров’я скорочено у: Вінницькій області — на 4 млн грн; Дніпропетровській області — на 15,9 млн грн; Донецькій області — на 72,6 млн грн; Кіровоградській області — на 26,5 млн грн; Луганській області — на 33,7 млн грн; Одеській області — на 13 млн грн; Рівненській області — на 0,5 млн грн; Сумській області — на 6,3 млн грн; Черкаській області — на 11,1 млн грн; Чернівецькій області — на 2,3 млн грн; Чернігівській області — на 17,3 млн грн. Витрати на охорону здоров’я збільшено у: Волинській області — на 11,8 млн грн; Житомирській області — на 15,9 млн грн; Закарпатській області — на 12 млн грн; Запорізькій області — на 18 млн грн; Івано-Франківській області — на 20,4 млн грн; Львівській області — на 15 млн грн; Миколаївській області — на 11 млн грн, Полтавській області — на 21,7 млн грн; Тернопільській області — на 0,2 млн грн; Харківській області — на 2,8 млн грн; Херсонській області — на 0,9 млн грн; Хмельницькій області — на 15, 3 млн грн; Київській області — на 13,1 млн грн; у Києві — на 44,8 млн грн. За матеріалами Урядового порталу

За матеріалами прес-служби МОЗ України, Delo.ua та РБК-Україна

К РИ Т ИЧНИЙ ПОГЛЯД

роект Держбюджету на 2016 рік викликав справжню бурю: його активно обговорювали депутати, медики та вчені, а пацієнтські організації влаштовували акції під будівлею Кабінету Міністрів. До останнього жевріла надія, що Міністерство фінансів збільшить витрати на охорону здоров’я. За рекомендацією ВООЗ, держави повинні направляти на медичні потреби громадян не менше 5% ВВП. Зниження ж цього показника призводить до дисбалансу й руйнування системи охорони здоров’я та недоступності медичної допомоги для більшості хворих. Якщо з держбюджету 2015 р. на медичну галузь виділялося 3,8% ВВП, то у 2016 р. передбачено лише 2,5%. Заощадили саме на охороні здоров’я. Лікування онкохворих забезпечено лише на 6% від потреби, пацієнтів з туберку-

Останній перерозподіл бюджетних коштів 2015 року

!

думку, можна досягти, розвиваючи медичний туризм, який у багатьох країнах світу значно поповнює бюджет. За ці кошти й Україна зможе модернізувати свою медицину. От тільки Голова профільного Комітету сплутала причину та наслідок. Адже заробляти на медичному туризмі можна буде лише тоді, коли українська медицина зможе надавати високотехнологічні медичні послуги. А для цього потрібно… Правильно! Модернізувати медичні заклади. Чомусь у медиків, які щодня рятують здоров’я та життя українців, оптимізму з приводу прийнятого бюджету набагато менше, ніж у депутата, котра за нього проголосувала… попри здоровий глузд.

29 ГРУДНЯ 2015 Р. ПРОГРАМА РОЗВИТКУ ООН В УКРАЇНІ (ПРООН) ОГОЛОСИЛА ПРО ПОЧАТОК ТЕНДЕРУ ЩОДО ЗАКУПІВЛІ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ДЛЯ ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА ГЕМОФІЛІЮ ТИПУ А І В АБО ХВОРОБУ ВІЛЛЕБРАНДА, У РАМКАХ ПРОЕКТУ «НАДАННЯ ПОСЛУГ З ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ ПРОЦЕДУР ЗАКУПІВЕЛЬ МІНІСТЕРСТВУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ».

За матеріалами Racurs.ua

За матеріалами прес-служби МОЗ України

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

8 січня 2016 року

СОЦІА ЛЬНИЙ ЗА ХИСТ

ТЕНДЕНЦІЇ

ПРОФСПІЛКА ВИМАГАЄ ЗБІЛЬШИТИ ФІНАНСУВАННЯ ГАЛУЗІ

«Н

айбі льшу загрозу д л я функціонування галузі та забезпечення виплати за­ робітної плати медикам Профспілка працівників охорони здоров’я Украї­ ни вбачає у зменшені обсягу медич­ ної субвенції на 2016 р.», — йдеться у відкритому листі Голови Профспіл­ ки Вікторії Коваль до Голови Верхов­ ної Ради України Володимира Грой­ смана. Він був оприлюднений після розгляду проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік». Наводимо основні думки профспілкових діячів. «МОЗ України за бюджетною прог­ рамою «Медична субвенція з держав­ ного бюджету місцевим бюд­жетам» у проекті держбюджету на 2016 р. передбачено видатки по загально­ му фонду в обсязі 43,7 млрд грн, що на 2,5 млрд грн менше, ніж у 2015 р. Слід зазначити: недофінансування галузі в минулому році сягало близь­

ко 35%. Через брак коштів медич­ ним працівникам первинної ланки не виплачувалися надбавки за обсяг і якість згідно з Постановою Кабіне­ ту Міністрів України від 30.12.2013 р. №977, виникли проблеми з прове­ денням індексації зарплати та своє­ часною виплатою заробітної плати. Сьогодні існують ризики невико­ нання Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. №1013, відповідно до якої з 1 грудня 2015 р. підвищуються посадові оклади пра­ цівникам бюджетної сфери на 10%. Неприйнятним є збереження багаторічної негативної практики призупинення Законом «Про Дер­ жавний бюджет України» дії чинних законодавчих актів, а саме ст. 12 та п. «ж» ст. 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я, що суперечить рішенням Конституцій­ ного Суду України. Законопроектом передбачено збільшення у 2016 р. соціальних стандартів і гарантій лише на 12% відповідно до прогнозованого рівня інфляції, що не компенсує значного знецінення трудових доходів грома­ дян в умовах зростання цін і тарифів (інфляція за січень-листопад 2015 р. перевищила 42%). Розмір мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму та мінімальної пенсії лишається на рівні вересня 2015 р.

Відповідно до ст. 8 законопро­ екту мінімальну заробітну плату у 2016 р. заплановано підвищи­ ти в два етапи: з 1 травня і вста­ новити в розмірі 1450 грн та з 1 грудня (1550 грн). Законодавчо невизначеним у 2016 р. залишається розмір базо­ вого посадового окладу праців­ ника І тарифного розряду за ЄТС. Виходячи з Пояснювальної запис­ ки до законопроекту, передбача­ ється зберегти його відставання від розміру мінімальної заробітної плати на рівні 366 грн, незважаю­ чи на те, що з прийняттям Поста­ нови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. №1013 з грудня 2015 р. грошовий розрив між тариф­ ною ставкою працівника І розряду за ЄТС та мінімальною заробітною платою скоротився до 265 грн. Отже, зменшення обсягу фінан­ сування на оплату праці працівни­ ків галузі в 2016 р. у черговий раз приз­веде до порушення їх конститу­ ційних прав на працю та її оплату, вивільнення медиків, примусового застосування скороченого робочо­ го часу та відпусток без збереження заробітної плати, із чим Профспілка категорично не погоджується». За матеріалами сайту Профспілки працівників охорони здоров’я України

ЧИ СТА Н У Т Ь П Л А НИ РЕ А ЛЬНІСТ Ю ?

ПРІОРИТЕТИ-2016: РЕФОРМА ФІНАНСУВАННЯ, АВТОНОМНІСТЬ ЛІКАРЕНЬ І МОДЕРНІЗАЦІЯ

Н

априкінці минулого року Міністр охорони здоров’я України Олександр Квіташвілі та заступники Міністра провели прес-конференцію, де визначили пріоритети діяльності відомства у 2016 р.: модернізація системи первинної медичної допомоги, що гарантувала б наближення її до пацієнта, підвищення якості праці, заробітної плати та реалізація соціальних програм для медиків; створення сучасних оперативно-диспетчерських служб у центрах екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у більшості областей України; завершення процедури реформування системи державних закупівель, передача 100% бюджетних коштів на придбання лікарських засобів міжнародним організаціям; зміна механізмів діяльності державних і комунальних закладів охорони здоров’я в

!

напрямку їх автономізації, ухвалення відповідних законів; впровадження системи реімбурсації вартості препаратів інсуліну для хворих на цукровий діабет; впровадження гарантованого пакету медичних послуг населенню, які фінансуватимуться із державного бюджету; забезпечення повноцінної роботи Центру громадського здоров’я, що відповідатиме за профілактику захворювань і епідеміологічний нагляд у країні; завершення будівництва нового корпусу Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит»; розроблення підходів з реформування системи до- та післядипломної підготовки медиків. Згодом у МОЗ України відбулося засідання Робочої групи з реформи фінансування

охорони здоров’я під головуванням заступника Міністра Ігоря Перегінця. Вона працює над визначенням гарантованого обсягу медичних послуг, що надаватимуться пацієнтам за державний кошт, та методикою розрахунку їх вартості. Також учасники Робочої групи розглянули питання про методи оплати послуг, котрі повинні бути запроваджені поза гарантованим пакетом (фахівці визначають, які соціальні групи матимуть право не сплачувати за них). На засіданні йшлося й про те, що запровадження гарантованого пакету медичних послуг обов’язково передбачає створення «єдиного платника» для їх закупівлі за бюджетні кошти. За матеріалами прес-служби МОЗ України

ДИТЯЧИЙ ФОНД ООН (ЮНІСЕФ) ОТРИМАВ ВІД МОЗ УКРАЇНИ КОШТИ НА ЗАКУПІВЛЮ ВАКЦИН У СУМІ 13,5 МЛН ДОЛ. ВОНИ ПОКРИЮТЬ ВИТРАТИ НА ПРИДБАННЯ ТОВАРІВ І СУПУТНІХ ПОСЛУГ РАЗОМ ІЗ ДОСТАВКОЮ В УКРАЇНУ ТА РОЗВЕЗЕННЯМ ДО ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я. За матеріалами прес-служби МОЗ України

10 факторів розвитку медицини у 2016 році

В

ідомий міжнародний медичний журнал The Lancet визначив аспекти та події, які суттєво вплинуть на світову медичну галузь у 2016 р. Інвестиції в наукові дослідження з клінічної медицини та глобальної охорони здоров’я. Незалежно від геополітичної ситуації в 2016 р. ці питання залишатимуться актуальними. Гіпертонія. Незважаючи на досягнуті успіхи в лікуванні й діагностиці гіпертонії, ця хвороба залишається головним фактором ризику виникнення серцево-судинних захворювань. Бронхіальна астма. У лікуванні та профілактиці цієї хвороби впродовж останніх двох десятиліть відсутній прогрес. Форум Women Deliver, що відбудеться в Копенгагені у травні 2016 р., на якому розглядатимуться питання жіночого здоров’я в рамках сталого розвитку. Конференція з протидії СНІДу, що відбудеться 18 липня 2016 р. в Дурбані (Південна Африка). Основне питання: забезпечення 22 млн хворих антиретровірусною терапією. Літні Олімпійські ігри, які пройдуть у серпні 2016 р. в Ріо-де-Жанейро. У цент­ рі уваги — медичні заходи щодо запобігання подальшому збільшенню популяції комарів, котрі є переносниками трансмісивних хвороб (лихоманки денге та Чикунгунья). Обговорення глобальної проблеми недоумства та методів діагностики (біомаркери) для виявлення доклінічних стадій. Захід відбудеться у жовтні 2016 р. у Лондоні. Розробка нових противірусних препаратів для лікування вірусного гепатиту С. Профілактика онкологічних хвороб. Заплановано проведення глобальних кампаній під керівництвом ВООЗ. Вибори Президента США в листопаді 2016 р. — прецедент нових законодавчих ініціатив і стандартів громадського здоров’я міжнародного рівня.

1 2

3 4 5 6 7

8 9 10

За матеріалами інтернет-видання Health News

Конвенція Ради Європи «Медікрайм» уже діє

Ц

ей міжнародний договір був підписаний Україною ще в 2011 р. й набув чинності з 1 січня 2016 р. — після того, як його ратифікували перші 5 держав (Україна, Молдова, Угорщина, Іспанія та Гвінея). Ще 21 країна підписала конвенцію, але не завершила процес ратифікації. «Медікрайм» — перший міжнародний правовий документ, що зобов’язує держави-учасниці встановити кримінальну відповідальність за: виробництво фальсифікованої медичної продукції; постачання, пропозиції про постачання й торгівлю підробленою медичною продукцією; фальсифікацію відповідних доку­­ментів; несанкціоноване виготовлення чи постачання медичної продукції, а також виведення на ринок медичного обладнання, що не відповідає необхідним вимогам (або подібні злочини). За матеріалами «Української правди»

3

НОВИНИ С К Л А Д Н А С И Т УА Ц І Я

ГА НЕБН А ПРА К Т ИК А

ОЛЕКСАНДР КВІТАШВІЛІ: «УКРАЇНСЬКІ ЛІКАРНІ — ЦЕ НЕ НАДБАННЯ НАРОДУ, А ЙОГО СОРОМ»

М

іністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі розповів про відносини МОЗ із профільним Комітетом Верховної Ради, терміни запровадження клінічних протоколів і боротьбу з корупцією у фармацевтичній галузі.

— Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я й керівництво МОЗ перманентно ворогують. Ви звинувачуєте у зриві медичної реформи Ольгу Богомолець, а вона — вас. Що відбувається нині між цими інституціями? Які стосунки між вами та Ольгою Богомолець?

— Я перестав ходити на засідання профільного Комітету, тому що не вважав за потрібне бути присутніми на них, оскільки питання, котрі виносилися на обговорення, були для мене незрозумілими та нецікавими. До середини травня минулого року у нас були нормальні стосунки. Але не я ініціатор їх погіршення.

— А хто?

— Чомусь раптово змінилося ставлення до МОЗ, мене особисто і моїх заступників. Розумію: усе це політика, й людям потрібно заробляти собі на хліб. Але така ситуація, коли відсутнє порозуміння між виконавчою та законодавчою владою, є нездоровою для країни. На жаль, Богомолець не зовсім розуміє функції парламентарів. Про це свідчать її заяви, що профільний Комітет готовий очолити медичну реформу. Але ж обов’язок депутатів — ухвалювати закони! Законопроекти в Комітеті лежать ще з липня, їх можна було б ухвалити в першому читанні й до другого внести поправки. І ми могли б у Держбюджеті-2016 урахувати нову систему фінансування медичної галузі та розпочати реформу. Богомолець не розуміє, що без зміни законів реформа охорони здоров’я в Україні неможлива. Перший варіант законів я особисто переслав їй по е-mail 31 березня. Тобто в неї було достатньо часу для їх опрацювання. Я зустрічався з нею, презентував ці документи, пояснював. Але всі недоліки й ризики приватизації вона побачила… у вересні. За минулий рік МОЗ пережило п’ять перевірок. У ході однієї з них мене взагалі звинуватили в смерті дітей. Саме цим увесь час зай­мався профільний Комітет. В інших комітетах за робочий день обговорюють по 17-20 пунктів порядку денного. У нашому ж — 3-4, але далі пункту №1 не просуваються. Я написав заяву про звільнення ще 2 липня 2015 р. Але зараз Богомолець підготувала спеціальну постанову про зняття мене з посади через нібито невиконання мною своїх функцій. Вона принципово не хоче, щоб я сам пішов у відставку. Її мета — звільнити мене.

— Зокрема через заяви Богомолець ви просили про відставку, яку не прийнято…

— Зовсім не через них. Причиною такого кроку стала заява Юрія Луценка та Ігоря Ко-

4

ноненка від фракції «Блок Петра Порошенка», яка й висунула мене на цю посаду. Коли фракція починає ставити питання своєму ж Міністрові, наскільки він відповідає посаді, я готовий швидко її звільнити. Не тримаюся за міністерське крісло. Але максимально швидко постараюся вивести закупівельні функції з-під компетенції МОЗ, аби мій наступник не сподівався, що можна буде заробляти гроші на відкатах.

— В Україні активно обговорюють, що не можна мати ефективні та некорумповані державну службу, суд, прокуратуру, правоохоронні органи за нинішніх мізерних зарплат. Новим поліцейським, співробітникам антикорупційних органів встановили в Україні значно вищі оклади. Для чиновників готуються залучати кошти ЄС. Чи можна розраховувати на ефективну й некорумповану державну медицину в умовах, коли її працівники легально отримують за свою роботу платню, еквівалентну 100-200 дол. і менше?

— За такого стану справ ні на що не можна розраховувати. Тому на сьогодні в нас нічого немає. Згідно з Конституцією в Україні медицина безкоштовна — усе оплачує держава. Але насправді українці платять за неї, і не раз: податки, внески до благодійних фондів при лікарнях, придбання ліків, гонорари лікарям. Щодо зарплати медичних працівників, то вона повинна визначатися залежно від обсягу роботи. Хірург, котрий проводить 300 операцій за рік, не може отримувати стільки ж, як той, що виконав усього 3. Не може праця нейрохірурга оцінюватися на тому самому рівні, що й терапевта. Робота лікаря повинна оплачуватися з огляду на завантаженість, кількість пацієнтів, кваліфікацію. Медики мають одержувати достойну винагороду за свою роботу — вони рятують життя. У США професія лікаря одна з найбільш високооплачуваних.

— Як змінити ситуацію в короткостроковій перспективі в умовах блокування страхової медицини та неможливості переглянути норму Конституції щодо безоплатної охорони здоров’я в Україні?

— Ключові реформи в галузі охорони здоров’я важко здійснювати, вони стосуються всіх прошарків населення. Для їх проведення потрібні воля, розуміння й об’єднання всіх ресурсів влади. Реформи — це не початок чи кінець чогось, а нескінченний процес. Не вірте тим, хто каже, що через три роки реформування буде завершено. Поліпшення системи охорони здоров’я в Україні залежить від того, як швидко держава стане багатою, з’явиться середній клас, прийдуть західні технології. А із популістськими гаслами про те, що лікарні — це надбання народу, ми далеко не просунемося. У Грузії, яка набагато бідніша за Україну, лікарні однаково доступні і для бомжів, і для мільйонерів. Тому що все населення має страховки, а сума страхування дає змогу обслуговуватися в будь-якій медичній установі. Найкраща клініка, котру я бачив в Україні, у десять разів гірша за посередню у Тбілісі. Українські лікарні — це не надбання народу, а його сором, бо він змушений лікуватися в таких закладах.

— Що буде, коли зазначеного вище зробити не вдасться?

— Система перестане функціонувати й розвалиться. В українських лікарнях 400 тис.

Медичні працівники пенсійного віку знову в режимі обмеження?

О

соби пенсійного віку, які працюють у сфері охорони здоров’я, у 2016 р. можуть залишитися без пенсій. Про це заявила заступник Голови Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Ірина Сисоєнко. «Уряд пропонує продовжити практику обмеження виплат пенсій працюючим пенсіонерам, що призведе до погіршення соціальної захищеності працівників бюджетної сфери, принаймні саме це закладено в законопроекті №3628, який поданий Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради», — повідомила вона. За словами І. Сисоєнко, у проекті закону пропонується продовжити на період з 1 січня по 31 грудня 2016 р. тимчасовий порядок обмеження виплати пенсій працюючим пенсіонерам. «Цей законопроект не можна допускати до розгляду на сесії Верховної Ради, оскільки він суттєво звужує права громадян і погіршує умови їх соціального захисту. Заробітна плата медиків є однією з найнижчих у бюджетній сфері. Осіб пенсійного віку, що зайняті в медичній сфері, — майже 30%. Усі вони потрапляють під «подвійний удар» унаслідок змін, передбачених зазначеним документом. Шкода, що Кабмін продовжує ганебну практику поповнення бюджету країни за рахунок працівників бюджетних установ, більшість з яких отримують і без того невисоку заробітну плату. Наше завдання — запобігати цьому на законодавчому рівні», — наголосила вона.

ліжко-місць, і модернізація їх усіх неможлива. У жодної держави ніколи не буде стільки грошей, аби забезпечити всі лікарні сучасними комп’ютерними та магнітно-резонансними томографами, рентгенапаратами й флюорографами... В України немає і не буде коштів, щоб відремонтувати 40 млн кв. м будівель. Є лише 46 млрд грн на 45 млн населення (приблизно 1 тис. грн на рік на 1 особу). Не знаю, як за 83 грн на місяць лікувати людей безкоштовно... У цю суму входять лікування, харчування, проживання, зарплати медичного персоналу. В Україні 1/3 громадян (17,5 млн) належать до соціально незахищених. Якщо 46 млрд грн розділити між ними, вийде трохи більше ніж 3 тис. грн на людину. На ці кошти держава може придбати страхові поліси для зазначеної категорії населення. Річна страховка Premium недорога — 150 дол. Працююча людина в змозі сама прид­бати страховку. Модель Миколи Семашка, що зараз функціонує в Україні, не дає мотивації до якісного лікування та професійного зростання. Якщо хірург з вищою освітою в Україні легально отримує 4 тис. грн на місяць, а після курсів підвищення кваліфікації — 4,228 тис. грн, то в нього нульова мотивація. Хоча не секрет, що в медичних працівників є багато неофіційних джерел доходів…

— Чому досі не запроваджені клінічні протоколи, які могли б стати потужним ударом по фармацевтичній корупції?

— Цю тему багато хто не дуже добре розуміє, тому тут легко маніпулювати. Якби в Україні не було клінічних протоколів, люди не отримували б лікування. Тобто лікар не зміг би працювати. Проте, щоб сплачувати за послугу, треба розрахувати її вартість. Для цього потрібен правильний протокол лікування, але не старий, а новий. Усі європейські протоколи передбачають максимальне зменшення впливу фармацевтичної індустрії на процес лікування. Необхідно саме їх взяти за основу. Твердження, що в Україні немає протоколів, свідчить про незнання питання. У 2015 р. затверджено 15-18 протоколів. Богомолець, мабуть, не знає, що МОЗ не пише протоколів (чиновники таким не займаються). Це справа асоціацій лікарівпрактиків. Але ці асоціації постійно між собою воюють: одні пишуть протоколи, а інші ними не користуються.

— І який вихід із ситуації?

— Слід взяти європейський протокол, підігнати його під українські реалії (повне копіювання коштуватиме занадто дорого) й запустити в роботу. Але заявляти, що Міністерство не розробило протоколів, можуть лише ті, хто нічого не розуміє. І це дивно, адже вони лікарі за фахом… Я згоден, клінічні протоколи потрібні. Але необхідні й стандарти лікування. І не обов’язково спочатку прийняти протоколи, а потім уже розраховувати вартість послуги. Протокол не документ. Він змінюється кожні рік-півтора, коли з’являються нові препарати, методи лікування, технології. Якщо зараз на їх розписування витратимо рік-два, то на час їх прийняття з’являться нові ліки та методики. Ми постійно будемо відставати. Тому все слід робити паралельно: правильно фінансувати, міняти форму господарювання та впроваджувати нові протоколи через оплату послуг. Але це все неможливо зробити швидко.

У 2016 Р. 81 ГРОМАДЯНИН УКРАЇНИ ЗМОЖЕ ОТРИМАТИ НЕОБХІДНЕ ЛІКУВАННЯ ЗА КОРДОНОМ ЗА РАХУНОК ДЕРЖБЮДЖЕТУ. ТАКОЖ ЗГІДНО З РІШЕННЯМ КОМІСІЇ МОЗ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ НАПРАВЛЕННЯ НА ЛІКУВАННЯ ЗА КОРДОН ВІД 21.12.2015 Р., 9 ОСІБ, ІЗ ЯКИХ 6 — ДІТИ, ВЗЯТО НА ОБЛІК ЯК ХВОРИХ, ЩО ПОТРЕБУЮТЬ ТАКОЇ ДОПОМОГИ. ОКРІМ ТОГО, УХВАЛЕНО РІШЕННЯ ПРО ОПЕРАТИВНУ ОПЛАТУ ЛІКУВАННЯ У ЗАРУБІЖНИХ КЛІНІКАХ ТРЬОХ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ. МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЗАБЕЗПЕЧУЄ ВСІ НЕОБХІДНІ ВИТРАТИ, КОТРІ ВКЛЮЧАЮТЬ ВАРТІСТЬ ЛІКУВАННЯ ТА ПРОЇЗДУ ХВОРОГО Й ОСОБИ, ЩО ЙОГО СУПРОВОДЖУЄ.

За матеріалами видання tyzhden.ua

За матеріалами прес-служби МОЗ України

За матеріалами прес-служби фракції «Об’єднання «Самопоміч»

!

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

8 січня 2016 року

ДЕРЖ АВНІ АКЦЕНТИ

ЗЛОВЖИВАННЯ

ПЕРШОЧЕРГОВЕ ФІНАНСУВАННЯ — НА ПОТРЕБИ ОНКОХВОРИХ

Ч

отири медичні проекти, відіб­ рані Міжвідомчою комісією з питань державних інвестицій­ них проектів як такі, що потребують першочергового фінансування, сприятимуть поліпшенню онколо­ гічної допомоги. Це: реконструкція та розширення Національного інституту раку; реконструкція рентгенрадіо­ логічного відділення ДУ «Інститут

отоларингології ім. О. С. Коломій­ ченка НАМН України» (де лікують пухлини голови та шиї); реставрація клінічного корпу­ су №3 ДУ «Інститут нейрохірургії ім. А. П. Ро­моданова НАМН Украї­ ни» (що спеціалізується на пухлинах центральної нервової системи); будівництво сучасного ліку­ вально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізова­

ної лікарні «Охмадит» (рання діагностика пухлин). «Ми уважно стежитимемо, щоб всі об’єкти, на які виділили кошти, були приведені в належний стан», — заявила перший заступник Міністра охорони здоров’я України Олександра Павленко. За матеріалами oncoportal.net

ПЕРШ А Л АСТ ІВК А

НМАПО ІМ. П. Л. ШУПИКА ОТРИМАЛА МІЖНАРОДНИЙ СЕРТИФІКАТ ІSO

Н

аціональна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика (НМАПО) стала першим вищим навчальним закладом в Україні, що підтвердив свій рівень за новою версією міжнародного стандарту ІSO 9001:2015 «Системи менеджменту якості. Вимоги». Перший сертифікат виданий німецьким сертифікаційним органом «DQS-UL Group», другий сертифікат єдиного міжнародного зразка IQNet — недержавною некомерційною організацією, розташованою в місті Берн (Швейцарія), що об’єднує провідні органи з сертифікації із 34 країн світу. «Отримані сертифікати свідчать про високий рівень якості та лідерські позиції в таких сферах функціонування НМАПО ім. П. Л. Шупика, як післядипломна медична освіта та безперервний професійний розвиток лікарів

і провізорів, підготовка науково-педагогічних кадрів, науково-дослідна діяльність, надання медичної допомоги», — зазначив ректор академії, академік НАМН України, професор Юрій Вороненко. Саме у НМАПО ім. П. Л. Шупика в минулому році були розроблені методичні рекомендації з організації лікувально-евакуаційного забезпечення населення (військ) під час надзвичайних ситуацій (бойових дій). У посібнику, підготовленому за участю представників Адміністрації Президента, Кабінету Міністрів, Міністерства оборони України, Української військово-медичної академії, представлено сучасну схему лікувальноевакуаційного забезпечення Збройних сил України під час АТО, особливості оперативного розгортання медичних підрозділів, частин і закладів тощо. Видання безкоштовно

направлене в усі обласні департаменти охорони здоров’я та медичні центри. Також наприкінці 2015 р. під егідою групи науковців НМАПО ім. П. Л. Шупика вперше в Україні були запропоновані принципи розробки освітнього стандарту підготовки фахівців у лікарській резидентурі (на прикладі спеціальності «Неонатологія»). Як відомо, сучасна модель післядипломної підготовки лікарів в Україні передбачає обов’язкове навчання в інтернатурі за базовими спеціальностями із широким спектром знань і навичок, а більш вузьку спеціалізацію фахівці здобувають у лікарській резидентурі, де отримують необхідні знання та практичні навички. Однак на сьогодні відсутні підзаконні нормативно-правові акти, які б розвивали резидентський напрямок підготовки в університетах, академіях та інститутах. Розробка нових стандартів науковцями НМАПО ім. П. Л. Шупика відбувалася за підтримки україно-швейцарської програми «Здоров’я матері та дитини». За матеріалами прес-служби МОЗ України

Спецодяг для луганських медиків — півмільйона збитків

С

півробітники управління захисту економіки Національної поліції України в Луганській області задокументували злочинну діяльність посадових осіб медичного закладу, унаслідок якої бюджету було завдано збитків на суму майже 500 тис. грн. «Відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель», коли сума закупівель товарів і послуг перевищує 100 тис. грн, обов’язково проводиться тендер. Аби уникнути процедури відкритих торгів із закупівлі необхідних товарно-матеріальних цінностей, керівництво установи уклало десять договорів з однією компанією та надавало медичному закладу спецодяг й інвентар. Загальна вартість товарів за всіма договорами становила понад 900 тис. грн. Зазначена сума коштів була виділена з обласного бюджету», — йдеться у повідомленні МВС України. Під час реалізації заходів з недопущення розкрадання бюджетних коштів встановлено: вартість закуплених у підприємства спецодягу та інвентарю значно перевищує ринкову. Цей факт підтверджує висновок товарознавчої експертизи. Також частина одягу з певним маркуванням не відповідає технологічним вимогам оригінального спецодягу компанії-виробника. Порушено кримінальне провадження за ч. 3 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає покарання у вигляді обмеження волі на строк від 3 до 5 років або позбавлення волі на термін від 3 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років. За матеріалами офіційного сайту МВС України

Н А Ч АСІ

МЕДСЕСТЕР НАВЧАТЬ ДОПОМАГАТИ ПОСТРАЖДАЛИМ ВІД ПТСР

З

а підтримки Посольства Канади в Україні та участі фахівців Університету ім. Гранта МакЮена (Едмонтон, Канада) у Тернопільському державному медичному університеті ім. І. Я. Горбачевського розпочато реалізацію проекту «Сестринська ініціатива — медсестри щодо полегшення психічної травми».

Головна його мета — впровадження в прог­ рами підготовки медсестер-бакалаврів за дисципліною «Сестринська справа в психіатрії» нових освітніх стандартів, котрі регламентують клінічні процедури й організаційні моделі, особ­ ливо в напрямку лікування посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Завдання — підвищити рівень надання допомоги пацієнтам з

психічними травмами, зокрема воїнам АТО та членам їх сімей. За словами ректора ТДМУ ім. І. Я. Горбачевського Михайла Корди, освітній пілотний проект навесні 2016 р. буде впроваджено в усіх медичних коледжах України. Медсестрам, які здобудуть навички роботи з пацієнтами із ПТСР, видаватимуть відповідні дипломи. Надзвичайний і Повноважний посол Канади в Україні Роман Ващук передав ТДМУ ім. І. Я. Горбачевського 15 тис. дол. на створення такого курсу. За матеріалами прес-служби МОЗ України

ІМ У ННИЙ Щ И Т

ОХОПЛЕННЯ ЩЕПЛЕННЯМИ ПРОТИ ПОЛІОМІЄЛІТУ — 75,1%

З

а результатами другого туру додаткової імунізації проти поліомієліту (тривав з 30 листопада по 18 грудня 2015 р.) щеплення проведено 1,681 млн українських дітей. Це 75% від запланованої кількості. Усього підлягало вакцинації 2,238 млн дітей.

Найкращий рівень охоплення відзначено в Харківській (92%), Кіровоградській (91%), Хмельницькій (89%), Миколаївській (87%) та Рівненській (84%) областях, які лідирували і в попередньому турі. Більшості областей в другому раунді

вдалося значно покращити свої показники. У жодному регіоні рівень охоплення вакцинацією не був нижчий 50%. Але згідно з рекомендаціями ВООЗ для створення колективного імунітету цей показник має становити 95%. Третій тур вакцинації заплановано розпочати наприкінці січня 2016 р. За матеріалами прес-служби МОЗ України

! ГОЛОВНИЙ ДИТЯЧИЙ ІМУНОЛОГ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я КИЄВА ФЕДІР ЛАПІЙ ЗАКЛИКАВ ВИЩЕ КЕРІВНИЦТВО КРАЇНИ ВИСЛОВИТИ ПОЗИЦІЮ ЩОДО ВАКЦИНАЦІЇ. «ДЕ ПОЗИЦІЯ ПРЕЗИДЕНТА? ДЕ ПОЗИЦІЯ РАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ? ПИТАННЯ ВАКЦИНАЦІЇ — ЦЕ ПИТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ ТА СПІЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ УСІХ СТОРІН: ЛІКАРІВ, ЖУРНАЛІСТІВ І ВЛАДИ». За матеріалами stoppolio.in.ua

5

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

СЕРЦЕВА КАТАСТРОФА: ЧИ ВРЯТУЄ УКРАЇНУ ЄВРОПЕЙСЬКА ІНІЦІАТИВА?

населення (у державах Євросоюзу — 373). Протягом 2014 р. у нашій країні виконано понад 3,6 тис. стентувань у SТЕМІ-пацієнтів, понад 6,3 тис. хворих проведено фібринолітичну терапію, тобто реперфузію отримали 43% осіб, яким вона показана, але стентування — лише 15% (без урахування даних по Донецькій, Луганській областях і АР Крим). Порівняно з попередніми роками (25 втручань на 1 млн населення за даними 2011 р.) Україна досягла значного прогресу, тобто ми на правильному шляху. Однак у нас і досі низький рівень виявлення, діагностування та госпіталізації пацієнтів із ГІМ з елевацією сегмента ST. На те є різні причини — й об’єктивні, і суб’єктивні.

За неофіційними даними, в Україні помирає кожен третій хворий на гострий інфаркт міокарда (близько 15% — у лікарнях, ще стільки ж — удома). Причини — необізнаність хворих і невчасне звернення до лікаря, «розгубленість» первинки та швидкої під час встановлення діагнозу й маршрутизації пацієнтів, труднощі з впровадженням сучасних методів лікування. Як об’єднати пацієнтів, лікарів і владу в боротьбі із серцевою катастрофою?

Максим СОКОЛОВ, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Кардіологія», доктор медичних наук, професор

ВЗ Чому з усіх проблем серцево-судинної захворюваності на перший план все ж таки висувається лікування гострого інфаркту міокарда?

— Ніхто не заперечує необхідності вирішувати інші проблеми — боротьба із серцево-судинними за-

6

хворюванн ями потребує комплексу заходів. Серцево-судинні захворювання спричиняють 2/3 смертей в Україні (приблизно 500 тис. щороку, тобто щодня ми втрачаємо з цієї причини понад 1 тис. громадян, переважно працездатного віку). А оскільки більшість смертей унаслідок серцево-судинної патології зумовлена саме гострим інфарктом міокарда (ГІМ), то зрозуміло, чому ця проблема особливо актуальна. У 2014 р. для аналізу результатів лікування хворих із ГІМ в Україні їх уперше поділили на дві групи: пацієнти із ГІМ з елевацією сегмента ST (SТЕМІ); хворі із гострим коронарним синдромом без елевації сегмента ST (ІМSТЕМІ). Так от: кількість SТЕМІ-пацієнтів в Україні у 2014 р. становила понад 23,5 тис. (майже 60% усіх випад-

ків ГІМ). Практично всі такі хворі потребують проведення реперфузійної терапії (первинного стентування або комбінації стентування і фібринолізу), при цьому екст­рені втручання необхідні щонайбільше 5% ІМSТЕМІ-пацієнтів. Адже ГІМ з елевацією сегмента ST пов’язаний з повним і швидким перекриттям однієї з артерій внутрішньосудинним тромбом, що набагато частіше призводить до смерті пацієнта та його інвалідизації за відсутності адекватного лікування. Найоптимальніший варіант усунення цієї патології, а отже, й порятунку хворого — якомога швидше відкриття перекритої артерії. Одна з найефективніших методик лікування, що широко застосовується в усьому світі, — механічне відкриття судини за допомогою стента. На жаль, нині в Україні в середньому проводять лише 100 таких втручань на 1 млн

ВЗ Донедавна в Україні активно пропагувався метод тромболізису. Пріоритети змінилися?

— Тромболізис також належить до реперфузійних методів, але нині він використовується лише на перехідному етапі як допоміжний, коли потрібно «виграти» час для хворого (наприклад, у разі тривалого транспортування до спеціалізованого центру чи з інших причин). Але тромболізис не вирішує основної проблеми при ГІМ. Крім того, цей метод дорожчий, ніж стентування, хоча значно поступається за ефективністю. Посудіть самі. Мінімальна вартість процедури стентування (стента та інших витратних матеріалів) — приблизно 15 тис. грн, а сучасний тромболітичний препарат коштує 24 тис. грн. До того ж, у 2015 р. МОЗ уперше закупило стенти за значно нижчою ціною, ніж раніше. ВЗ Чи вистачає їх, щоб покрити потреби усіх областей?

— Поки що ні, але обсяги закупівель надалі зростатимуть. Хоча це не найбільша проблема. Головне — вчасно виявити і довезти пацієнта, який пот­ребує стентування, до спеціалізованого медичного закладу. Із цим виникає найбільше труднощів, і силами медиків з ними не впоратися. У різних регіонах країни вже багато досвідчених спеціалістів, які успішно проводять такі втручання, але не всі ці пацієнти потрапляють до них або ж надходять запізно. Аби врятувати таких хворих, держава має створити єдину реперфузійну мережу — систему ефективної допомоги пацієнтам з ГІМ (на зразок тих, що успішно функціо­нують у розвинених країнах Європи). Адже ефективність допомоги хворим на ГІМ багато в чому залежить від того, коли відбудеться перший контакт з медичним персоналом. Кожна хвилина бездіяльності — це втрачені життя пацієнтів. Необхідно, щоб створена система забезпечувала злагоджену роботу всіх ланок — від самого хворого, який має знати, коли і до кого звертатися в разі виникнення тривожних симптомів,

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

8 січня 2016 року

до служби екстреної медичної допомоги (її працівники повинні чітко знати, куди транспортувати пацієнта зі стійкою елевацією сегмента ST, а також мати можливість зробити і відправити дані ЕКГ-сигналу в кардіологічний центр). Останньою ланкою цього ланцюга мають стати спеціалізовані центри та клініки, що проводять реперфузійні процедури, — вони повинні надавати таку допомогу 24 години на добу 7 днів на тиждень 365 днів на рік. Зрештою, створення регіональної реперфузійної мережі в Україні, що дасть змогу проводити такі втручання якомога швидше і якомога більшій кількості пацієнтів, — це і є основна мета нової громадської ініціа-тиви Stent for Life. ВЗ На якому етапі її впровадження в Україні?

— Асоціація кардіологів України та Асоціація інтервенційних кардіологів України підписали меморандум про співпрацю з Європейською громадською ініціативою Stent for Life ще в 2011 р. На сьогодні створюється керуючий комітет ініціативи Stent for Life (Україна), який координуватиме зусилля лікарів, відомих учених, громадських діячів, усіх, хто сприятиме її втіленню. Приєднання України до європейського проекту — це каталізатор, котрий пришвидшить впровад­ ження нових технологій на підготовлений ґрунт вітчизняної кардіології. МОЗ України затвердив Уніфікований клінічний протокол лікування пацієнтів з гострим коронарним синдромом і елевацією сегмента ST, що відповідає сучасним світовим стандартам. Це вагомий крок. Також у процесі затвердження перебувають новий протокол лікування гострого коронарного синдрому без елевації сегмента ST, клінічний протокол лікування стабільної ІХС, готуємо до затвердження протокол з фібриляції передсердь. Але цього недостатньо. Мало написати протоколи, потрібно забезпечити їх виконання, наповнити ресурсом, перевірити ефективність. І це наступне наше завдання. Добре, що ми нарешті відчуваємо підтримку МОЗ України та почнемо реалізовувати ідею на національному рівні. ВЗ Що конкретно планується здійснити в рамках ініціативи?

— Я вже сказав про створення і розвиток регіональних реперфузійних мереж, які з часом буде об’єднано в єдину мережу по країні, завдяки чому ми зможемо своєчасно виявля-

ти пацієнтів із гострим коронарним синдромом і значно знизити рівень їх госпітальної летальності (до 5-7% у пілотних регіонах за нинішнього середнього показника по країні 13,6%). Проект передбачає вдосконалення надання невідкладної медичної допомоги пацієнтам із ГІМ, налагодження ефективної взаємодії ланки екстреної медичної допомоги, кардіологічної та кардіохірургічної служб, а також сімейних лікарів. Зокрема будемо залучати їх не лише до раннього виявлення хворих на ГІМ, а й до системи реабілітації й подальшого лікування пацієнтів із постінфарктним кардіосклерозом, щоб забезпечити контроль за ними після реваскуляризаційних процедур. Сімейна медицина поступово повинна інтегруватися в спеціалізовану систему ведення пацієнтів після реперфузійної терапії. Також маємо запровадити системний підхід у перкутанній реперфузійній терапії: первинне стентування та догоспітальне застосування фібринолітичних препаратів (у разі тривалого транспортування) з подальшою перкутанною ангіопластикою інфарктної артерії. Зрештою, завдяки втіленню ініціативи Stent for Life має підвищитися доступність якісної та ефективної високоспеціалізованої медичної допомоги населенню України. До того ж, це ще й просвітницький проект. Плануємо не лише підвищувати обізнаність лікарів різних ланок у питаннях діагностики та лікування ГІМ (зокрема інтервенційні кардіологи також розширюватимуть свої знання та навички в галузі застосування нових технологій), а й доносити необхідну інформацію до населення — через соціальну рекламу, ЗМІ. Це дуже важливий напрямок роботи — у рамках ініціативи йому приділяється багато уваги. ВЗ Який досвід використання програми в інших країнах?

— Вона успішно реалізовується в багатьох державах Європи, передусім у Франції, Іспанії, Португалії, Греції. Їх досвід виявився досить успішним. Сама ідея Stent for Life виникла у 2009 р. Вона мала на меті збільшити доступ хворих до стентування у країнах Західної Європи з 5 до 92%, а також ідентифікувати держави, які потребують найбільшої допомоги в цьому напрямку. Наприклад, у Румунії завдяки ініціативі Stent for Life вдалося збільшити показник стентувань при ГІМ з 200 на 1 млн населення у 2011 р. до 613 у 2014 р.

Дослідження Європейського товариства кардіологів (ESC) щодо використання реперфузійної терапії в різних країнах, проведені у 2010-2011 р., засвідчили: завдяки ініціативі Stent for Life показник проведення перкутанних втручань (ПКВ) при ГІМ з підйомом ST збільшився з 23 до 57% у Болгарії, з 33 до 64% у Франції, з 9 до 32% у Греції, з 19 до 44% у Сербії, з 30 до 50% в Іспанії та з 8 до 78% у Туреччині. Натомість значно зменшилася кількість хворих, які зовсім не отримували реперфузійного лікування. Також у більшості країн, що приєдналися до ініціативи, зросла чисельність спеціалізованих центрів, де здійснюють первинне стентування в режимі 24/7/365. Тож і Україна може розраховувати на значний прогрес у цьому напрямку.

ційні кардіологи Одещини виконують найбільшу кількість ангіопластик порівняно з іншими областями, тож їх багатий досвід запозичуватимуть інші клініки. Досягнення кожного регіону МОЗ планує використати в реалізації проекту.

ВЗ Як швидко пілот зможе поширитися на всю Україну?

— Приблизно через рік-два проаналізуємо результати пілотного проекту, зробимо відповідні висновки, врахуємо всі аспекти і будемо поширювати досвід по країні. Головне — відпрацювати в пілотних областях дотримання чотирьох основних принципів. Перше, чого ми прагнемо, — щороку виконувати не менше 600 первинних стентувань (на 1 млн населення) у перші години розвитку ГІМ. Друге — охопиВЗ Чому для пілотного проекту було ти первинним стентуванням щонайобрано саме 8 областей України? менше 70% STEMI-пацієнтів (спочатку — На жаль, первинне коронарне стен- — у пілотних регіонах). Третє — один тування застосовується менше ніж у центр для первинних втручань повиполовині регіонів нашої держави. І нен бути розрахований щонайменше найвагоміший внесок у реалізацію на 1 млн населення України. Праксучасної стратегії лікування ГІМ зро- тично кожен обласний центр має такі били саме ті області, які обрано пілот- заклади, потрібно лише правильно ними. Це Одеська, Закарпатська, Чер- організувати їх роботу, а потім вихокаська, Івано-Франківська, Вінницька, дитимемо на запланований показник. Хмельницька, Львівська та Полтавська І останнє: такі центри (усі без винятку) (на їх території проживає понад 35% мають працювати 24 години на добу населення України). Там уже діють 7 днів на тиждень 365 днів на рік. Дуже регіональні реперфузійні мережі, важливо — екстрені процедури в перстворені завдяки ентузіазму лікарів і ші години від початку ГІМ мають бути підтримці місцевої влади. Ці області для пацієнта безоплатними. Лише за — лідери з впровадження перкутан- таких умов ми дійсно зможемо вдвіних технологій. Наприклад, в Одесі на чі зменшити летальність унаслідок 1 млн населення проводять понад 230 ГІМ у стаціонарі, підвищити раннє первинних коронарних втручань, у виявлення цих хворих, вирішити баЧеркасах — 220, на Закарпатті — 190, гато інших кардіологічних проблем. Івано-Франківщині — 145. При цьому Stent for Life має об’єднати пацієнтів, в кожному регіоні домоглися хоро- лікарів і представників влади для доших результатів у різних напрямках. сягнення цієї мети. Наприклад, у Черкаському обласному кардіохірургічному центрі найнижча Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ» в Україні летальність хворих із ГІМ. Тут почали займатися проблемою у 2009 р. Спочатку простентували кілька десятків хворих, а в минулому році — уже близько 30% пацієнтів із ГІМ, ще 30% отримали тромболітичну теШановні читачі! Відкриваючи рапію. На Вінниччині все розпочинали «Дискусійний клуб», ми ставили «з нуля» і власними силами: у 2007 р. за мету дати кожному лікарю можливість ініціативу медиків підтримав міський висловитися з приводу наболілого. Голова, місцева влада виділила кошти Тема нашого наступного обговорення: на придбання обладнання. На Закарпатті вдалося налагодити ефективну систему, незважаючи на «незручності» географічного розташування області, — нині там практично кожний другий Чекаємо ваших листів на адресу: хворий із ГІМ потрапляє до спеціалі04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або зованого стаціонарного відділення й на e-mail: vz@vz.kiev.ua отримує вчасну допомогу. Інтервен-

НАСТУПНА ТЕМА

«Наукова «фабрика» в Україні: звання почесні — за труди чесні?»

ТОЧКИ ЗОРУ Юрій СОКОЛОВ, завідувач відділу інтервенційної кардіології ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології ім. академіка М. Д. Стражеска» НАМН України», членкореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор

В

Україні впродовж 60 років не змінюється статистика з ГІМ. І вона не відповідає дійсності, бо ніхто не рахує хворих, які помирають від цієї недуги вдома (на відміну від

інших країн, де такий облік ведеться). Якщо їх врахувати, то статистика смертності при ГІМ в Україні (14%) одразу збільшиться щонайменше вдвічі. До того ж, ця недуга — вагома причина інвалідизації пацієнтів, що лягає тяжким тягарем на економіку країни і родини хворих. Фахівці нашого інституту на підставі результатів власних досліджень встановили: зазвичай у 18% пацієнтів після інфаркту міокарда виникають аневризми лівого шлуночка (а це вже інвалідність). Проте в разі надання таким хворим кваліфікованої допомоги в перші 2 години після коронарної події цей показник знижується до 2%.

Уже за 2 роки Україна може досягти європейських показників смертності від інфаркту міокарда, якщо запровадить сучасні технології лікування і забезпечить для цього все необхідне, передусім ефективну роботу мережі спеціалізованих центрів, налагоджену систему транспортування хворих, закупівлю достатньої кількості стентів і потрібних для стентування матеріалів (хворі за це не повинні платити) та раціональний їх розподіл. А у нас як часто трапляється? На області розподіляють стенти — і ніхто не знає, кому їх встановлюють. А там замість ургентних хворих їх отримують пацієнти зі… стенокардією. Це корупційний механізм! Тож зрозуміло, чому всі

ратують за дороговартісні стенти з покриттям із лікарських засобів — плановим хворим такі більше підходять. Натомість при ГІМ в ургентному порядку достатньо встановити звичайний стент (адже тут головне — зберегти життя, і що більше людей врятуємо, то краще). У США всі пацієнти отримують коронарні стенти, покриті лікарськими препаратами (DES). На жаль, нам далеко до фінансування американської медицини, тому давайте вирішувати проблеми, виходячи з власних можливостей і потреб наших пацієнтів — усіх без винятку (а не за принципом комусь — найкраще, а комусь — нічого, і все це за державні кошти). Як-то кажуть, «не до жиру, бути б живу».

7

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ Ми поетапно випробували всі методи: тромболізис (завдяки йому вдається успішно розкрити закупорену артерію лише приблизно в третині випадків ГІМ, а це невисокий показник), балонну пластику (вона лише утримує хворого «на плаву») і стентування, що визнано на сьогодні найефективнішим методом лікування ГІМ. Узагалі інтервенційна кардіологія значно розширила можливості та «підтягнула» всі напрямки лікування кардіологічних хворих. На жаль, в Україні ще не всі зрозуміли, що це — успіх. Особливо для країни, де чоловіки в середньому живуть 62 роки та помирають переважно через серцеві недуги. У наше відділення, наприклад, щотижня потрапляють кілька хворих віком від 30 до 40 років — на жаль, молоді люди дедалі частіше помирають від інфаркту. Добре, що МОЗ України нас почуло. Однак невирішені проблеми залишаються. До сьогодні юридично не оформлена субспеціальність «Інтервенційна кардіологія». Європейські колеги взагалі не розуміють, як це може бути: інтервенційні втручання в країні проводяться, відділення інтервенційної кардіології існують, а фахівці — «підпільники»? А так і є — понад 20 років ми працюємо «поза законом», нині хоч протоколи відповідні маємо! Проте цього замало. Щоб подолати проблему, потрібна обізнаність лікарів усіх ланок і населення. Кожен американець знає: якщо виник біль у грудях і не минає впродовж 15 хвилин, потрібно прийняти таблетку аспірину й негайно викликати швидку. У нас — печерний вік, ніхто не знає, що робити, до лікаря звертаються не завжди, та й не всі лікарі орієнтуються, як діяти в таких випадках.

Stent for Life — ініціатива об’єднання всіх європейських країн у справі подолання інфаркту міокарда, оскільки нині це проблема номер один у всьому світі. І добре, що Україна приєдналася до їх кола. Адже ми проголосили європейський вектор розвитку. Попередня влада не дуже хотіла орієнтуватися на Європу в цих питаннях (створювати спеціалізовані центри тощо) — планувала копіювати модель РФ. Зараз ми рухаємося в правильному напрямку. Вітчизняна система організації медичної допомоги хворим із ГІМ має формуватися з урахуванням кращого європейського і світового досвіду. Вона виглядає так: людина захворіла — викликає швидку, швидка приїздить вчасно — лікарі виконують огляд, після встановлення діагнозу ГІМ — негайна госпіталізація до спеціалізованого відділення. Якщо у швидкій є електрокардіограф, можна просто в машині діагностувати інфаркт міокарда і доправити хворого до медичного закладу, де виконують ургентні ПКВ. Коли немає, то пацієнта можна госпіталізувати в сателітну клініку, де уточнять діагноз і в разі потреби якнайшвидше — безпосередньо з приймального відділення — транспортують до реперфузійного центру (так звана система рикошету). Усе це має відбутися протягом 2 годин з моменту виникнення у хворого симптомів ГІМ. Коли це неможливо, проводять тромболізис, а вже потім ургентне ПКВ. Незалежно від того, чи відбулася реперфузія після тромболітичної терапії, хворому в першу добу необхідно виконати ангіографію й остаточно завершити процес відновлення коронарного кровотоку шляхом стентування.

Світлана ЖУРБА, головний лікар Черкаського обласного кардіологічного центру, Заслужений лікар України

Н

а Черкащині частота хвороб системи кровообігу становить 7300 на 10 тис. населення. Смертність серед таких пацієнтів досягає 70%, інвалідизація — 33%. Основною причиною смертності й інвалідизації хворих із серцево-судинною патологією є інфаркт міокарда. Чимало пацієнтів помирають ще на догоспітальному етапі

8

— в Україні показник летальності від інфаркту міокарда становить 14-16% (за даними 2014 р.

— 13,6%). У нашому кардіологічному центрі він не перевищує 4-5%. Цього вдалося досягти саме завдяки впровадженню сучасного методу лікування цієї недуги — стентування коронарної артерії. Ми одними з перших в Україні почали виконувати такі інтервенційні втручання. Для цього крім операційної (катетеризаційної лабораторії) потрібно мати бригаду підготовлених лікарів. Адже для порятунку хворого з ГІМ інтервенційні кардіологи повинні співпрацювати з кардіологами інфарктного відділення та з бригадою швидкої допомоги. Перше стентування при стенокардії (планове) ми провели у 2003 р., а при ГІМ — у 2009 р. Тоді вже були підготовлені спеціальні бригади, наші кардіохірурги навчилися віртуозно виконувати стентування. У 2009 р. зробили лише 20 таких втручань, у 2010 р. — 40, у 2011 р. — уже 113, а у 2014 р. — 457 стентувань (275 хворих із великовогнищевим Q-інфарктом, 77 — з дрібновогнищевим, 105 — зі стабільною стенокардією). Кожному інфарктному хворому в нашому кардіологічному центрі надають допомогу шляхом черезшкірних коронарних втручань методом стентування. При цьому ми застосовуємо променевий доступ через руку. Не в кожній області опанувала цей метод. Хоча він ефективніший, ніж доступ через стегнову артерію, який широко використовували раніше. Адже променевий доступ дає можливість виконувати процедуру й після тромболізису, й після введення коагулянтів чи активних антиагрегантів. За потреби на руці можна затиснути артерію та спинити кровотечу. Тому це ідеальний доступ для стентування коронарних артерій при інфаркті міокарда. У цілому ми стентуємо 25% хворих з інфарктом міокарда, завдяки чому по області зменшилася летальність при цій патології (нині вона становить 8,7%). На Черкащині створено дієву систему надання допомоги хворим із ГІМ. Пацієнтів з наближених до обласного центру районів одразу привозять на стентування до нашого центру (протягом 120 хвилин, як того вимагає протокол), а для інфарктних хворих з віддалених районів ми запровадили фармакоінвазивну стратегію. Тобто на першому етапі (на місцях) проводять тромболізис (завдяки чому вдається виграти час), а вже потім везуть хворих на стентування в кардіологічний центр. Застосування такої методики дало хороші результати. Кількість летальних випадків в області почала зменшуватися: у 2011 р. — 11,4%, у 2013 р. — 8,7%. За цими досягненнями — роки важкої праці. Багато зусиль доклали, аби навчити лікарів у районах швидко діагностувати інфаркт, правильно посадити хворого в машину і перевезти його. Щоб ознайомити медиків з новою системою надання медичної допомоги хворим на інфаркт міокарда, проводили конференції, лекції, наради. З часом районні лікарі почали самостійно доставляти інфарктних хворих до обласного кардіоцентру. Логістика організації медичної допомоги дуже важлива, і вона має бути забезпечена на найвищому рівні. Тобто всі ланки — від швидкої допомоги до чергової бригади лікарів у кардіоцентрі, що фукціонує в режимі 24/7/365, мають працювати злагоджено. З цією метою видано наказ обласного управління охорони здоров’я, у якому детально прописано алгоритм дій медичних працівників на догоспітальному етапі, лікарів швидкої допомоги, районної лікарні, фахівців кардіоцентру. Скажімо, щоб зекономити час, медики швидкої, минаючи приймальне відділення, доправляють хворого одразу в реанімацію, звідти його переводять в операційну. Період від моменту відкриття вхідних дверей для пацієнта кардіоцентру до проведення йому стентування не повинен перевищувати однієї години. Усе це сприяє результативності роботи лікарів і зменшує показники летальності. Ми вже практично забули, коли бачили тяжких хворих з величезними аневризмами.

Також проводимо ґрунтовний аналіз даних, які ретельно фіксуємо в щорічному реєстрі. Нам важливо знати, скільки в середньому витрачено часу від встановлення діагнозу до госпіталізації хворого в кардіоцентр, від доставки — до відкриття коронарної артерії. Кожен момент впливає на якість медичного обслуговування. Трапляється, що хворі спочатку відмовляються від операції, а потім погоджуються. Маємо окремий реєстр кардіоцентру, де зведено всі дані про хворих (діаг­ноз, стать, вікова категорія, місце проживання тощо), — такий аналіз допомагає вдосконалювати систему надання медичної допомоги. Зокрема ми спостерігаємо економічний ефект від запровадження стентування. Так, за протоколом хворі з Q-інфарктом повинні лікуватися до 14 днів. Завдяки стентуванню нам вдається досягнути середнього показника 9 днів. Так само відповідно до протоколу лікування пацієнтів з дрібновогнищевим інфарктом має тривати 9 днів. Такі хворі в нашому кардіоцентрі перебувають 7 днів (з нестабільною стенокардією — 5 днів). Стентування коронарної артерії — метод дороговартісний не лише в Україні, а й в усьому світі (потрібні стенти, відповідне обладнання для їх доставки, лабораторія, ангіограф, набори для коронарографії, бригада лікарів для цілодобового чергування). Утім, усі пацієнти нашого кардіоцентру (з інфарктом міокарда) отримують стенти безкоштовно — за рахунок державної програми (витратні матеріали на область виділяють за квотою). Свого часу ми вирішили замовляти прості стенти для ургентних хворих (на Європейському конгресі кардіологів було оприлюднено результати дослідження, що засвідчували відповідність їх ефективності стентам з покриттям із лікарських засобів, які втричі дорожчі). Таким чином ми можемо отримати набагато більше стентів за державний кошт. Щоправда, й цієї кількості нам також не вистачає, тож частину закуповуємо завдяки обласній програмі. Головна проблема, пов’язана з державною програмою, в тому, що вона ніколи не виконується вчасно. Наприклад, ми нічого не отримали з того, що мало бути виділено на 2015 р. (а він уже минув!). Тож «виживали» за рахунок стентів, які надійшли в рамках програми 2014 р. у січні-лютому 2015 р. Але запаси вичерпалися! Обласна рада виділила 500 тис. грн, ми придбали прості стенти, які також незабаром закінчаться. Із чим працювати далі? У МОЗ запевнили, що багато виробів з програми вже акцептовано, і ми нареш­ ті почнемо щось отримувати. Сподіваємося… Бо на сьогодні закінчилися ще й комплекти для стентування — набори для коронарографії, провідники, інтрадьюсери, контрасти тощо. Тож хворі забезпечені стентами безкоштовно, а все інше змушені купувати самостійно (як і стенти із покриттям — за бажанням). На жаль, в області функціонує лише одна катетеризаційна лабораторія (у нашому кардіоцентрі). Добре було б мати бодай ще одну — в Умані. Однак на це потрібні величезні кошти. Спеціалістів ми могли б навчити самостійно, оскільки в нас для цього є потужна база і висококваліфіковані фахівці, що пройшли підготовку в кращих вітчизняних і закордонних клініках (у 2011 р. на базі нашого кардіоцентру навчали інтервенційних кардіологів з 10 областей України). А от для придбання сучасного обладнання для нової катетеризаційної лабораторії та ангіографа власних сил не вистачить. У Польщі, де стентують 98% хворих на інфаркт міокарда, катетеризаційні лабораторії розташовані в межах 100 км одна від одної (щоб не втрачати часу на транспортування пацієнтів), а всі витрати на це втручання покриває держава. Нам також потрібно підвищити доступність стентування всім, хто його потребує, — незалежно від статків і місця проживання. Саме на це спрямована європейська ініціатива Stent for Life, яка вимагає від суспільства, урядовців, усіх гілок влади забезпечити функціонування системи, котра рятує життя багатьом

людям. Stent for Life популяризує сучасний метод лікування інфаркту міокарда — стентування — і спонукає високопосадовців до активного його впровадження в медичних установах. Це своєрідний соціальний індикатор.

Володимир ГЛАДКИХ, кардіохірург, головний лікар КЗ «Вінницький регіональний клінічний лікувально-діагностичний центр серцево-судинної патології», кандидат медичних наук

К

ошти для проведення ургентного стентування хворих на інфаркт міокарда ми отримуємо з міського й обласного бюджетів, а також у рамках проекту Світового банку. Централізовані поставки стентів (за державною програмою) тільки розпочалися: те, що ми мали отримати на початку 2015 року, надійшло лише в грудні. Для нас не так уже й важливо, звідки надходитиме фінансова підтримка — від МОЗ України, Світового банку чи інших міжнародних донорів. Головне — безперебійність постачання необхідних матеріалів у визначеному обсязі. Адже кількість хворих, що потребують стентування, щороку зростає у середньому на 2025%, особливо після того, як наш центр отримав статус регіонального. Це дуже багато. Поки що ми справляємося. Але без централізованого постачання матеріалів (через МОЗ) не можемо бути впевненими в завтрашньому дні. Тому всі наші плани на 2016 рік поки що під питанням. Хоча останніми роками ми зробили в цьому плані багато і певною мірою працюємо на випередження: підготували й затвердили локальні протоколи надання медичної допомоги при ГІМ, де враховано всі європейські норми, — за ними й працюємо. Навчаємо спеціалістів міста й області: проводимо для них семінари та лекції. Налагоджуємо співпрацю не лише з кардіологами, а й з терапевтами, і, особливо, із сімейними лікарями. На кожному рівні лікарі мають знати, як і коли надавати вчасну кардіологічну допомогу. У кожного підрозділу (лікарі швидкої, приймальних відділень, кардіологи, реаніматологи, сімейні лікарі, заступники головних лікарів з медичної частини) — свої завдання. Наприклад, сімейний лікар повинен навчити пацієнтів жити із серцево-судинними захворюваннями і не допустити розвитку інфаркту міокарда, а також вчасно розпізнати цю хворобу в разі її виникнення, запідозрити її за зовнішніми ознаками та знати, куди і як швидко відвезти хворого, щоб встигнути його врятувати. Тож для сімейних лікарів проводимо додатковий цикл навчання з діагностики ГІМ. На жаль, у нашому центрі функціонує лише один ангіограф, але плануємо придбати ще один (портативний) — тоді матимемо змогу уникати накладок. Адже процедура стентування займає від кільканадцяти хвилин до кількох годин — залежно від конкретної ситуації. Центр — дітище міської влади, і місто безперебійно виконує фінансові зобов’язання перед ним. У Вінниці всі пацієнти з інфарктом міокарда потрапляють до нас. Сподіваємося на таку саму чітку співпрацю і в межах області, адже, якщо охопимо обслуговуванням усю її територію, кількість наших пацієнтів зросте щонайменше втричі. У Вінниці за кошти Світового банку буде створено сучасний кардіоцентр, його планують відкрити у 2020 році. А поки що лікарі роблять усе можливе для порятунку хворих за наявних умов. Тож будь-яка підтримка їх зусиль буде доречною. Проект Stent for Life допоможе правильно зорієнтувати пацієнтів, сприятиме обізнаності лікарів усіх ланок — і це дуже важливо. Адже ургентне стентування ефективне в дуже короткий проміжок часу: хворого потрібно привезти до нас не пізніше, ніж за дві години після розвитку інфаркту. В іншому разі цей метод недієвий.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

8 cічня 2016 року

«КЛАПТИКОВЕ» РЕФОРМУВАННЯ — ШЛЯХ У НІКУДИ Перед тим як реформувати галузь охорони здоров’я в цілому й хірургічну службу зокрема (а вона є найбільш затратною складовою системи), маємо визначитися, що передбачає така реформа — скорочення бюджетних витрат чи підвищення якості надання медичної допомоги. Адже шляхи досягнення кожної мети різні.

Валерій ВАСИЛИНЧУК, головний позаштатний спеціаліст з хірургії управління охорони здоров’я Чернігівської облдержадміністрації, Заслужений лікар України, кандидат медичних наук

Місцеві особливості — важливий чинник Чернігівщина — третя за площею область України з неве ликою щільністю населення, хуторським типом розселення в сільській місцевості та великою кількістю малонаселених пунктів, віддалених від районних центрів, які, своєю чергою, розташовані на значній відстані від обласного центру. У Чернігівській області — велика кількість лікарняних ліжок. Утім, зважаючи ще й на незадовільний стан доріг і транспортного забезпечення, потрібно дуже зважено підходити до процесу реформування медичної галузі Чернігівщини, особ­л иво хірургічної служби, щоб сільське населення не залишилося без медичної допомоги. На моє особисте переконання, проводити медичну реформу без зміни адміністративно-територіального устрою взагалі недоцільно. На сьогодні в області багато дотаційних районів, де мешкає 12-18 тис. осіб, і вони не в змозі утримувати свою інфра­с труктуру. Тож спочатку потрібно об’єднати такі райони, а вже потім говорити про медичні реформи. Хоча й тут виникає дилема. З одного боку, укрупнені райони матимуть потужні ЦРЛ, де можна налагодити цілодобове чергування хірургів, анестезіологів, акушерів-гінеколо-

гів (зараз у двох районах області взагалі немає лікарів-анестезіологів!), з іншого — збільшиться відстань від сіл до медичного закладу (а чи поліпшиться стан доріг і транспортне забезпечення — невідомо), і не всі пацієнти зможуть вчасно доїхати до місця надання хірургічної допомоги. Уже зараз стикаємося із задавненими захворюваннями в кожного третього пацієнта, який потрапляє до медичного закладу з гострою хірургічною патологією.

Кадри — зайві чи дефіцитні? Ще одна проблема: коли з ліквідацією районів там закриють лікарні, що робити з медперсоналом цих зак­ладів? Сказати їм, що вони вже не потрібні? Тож у процесі створення міжрайонних медичних об’єднань потрібно под­бати про працевлаштування спеціалістів, забезпечити їм доїзд до нового місця роботи або ж надати житло. Ми не маємо права втрачати підготовлених спеціалістів, адже жодна система не буде ефективною без належного кадрового забезпечення. На сьогодні в багатьох районах області працюють 1-2 хірурги. Звісно, у них дуже велике навантаження: операції, обхід хворих, прийом у поліклініці, виїзди на виклики, робота в складі медичної комісії військового комісаріату, виїзні медогляди населення на території районів, ургентні чергування вдома. І все це — за дуже скромну заробітну плату, тож молодь не дуже хоче працювати в таких умовах. Останнім часом до нас приходять поодинокі лікарі-інтерни, частина з яких згодом поповнює штат фармацевтичних компаній. Рано чи пізно хірургів-пенсіонерів не буде ким замінити, а щоб підготувати фахівця, який може самостійно оперувати, потрібно 5-10 років. До того ж, Чернігівська область — одна з небагатьох, що не має вищого навчального медичного закладу або установи, підпорядкованої НАМН України (а це додаткові кадри, причому дуже високого рівня). Хірургічна служба країни втрачає спадкоємність, і, якщо держава не втрутиться, ситуація не зміниться. Згадаємо й про чинний наказ МОЗ

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

РЕФОРМУВАННЯ ХІРУРГІЧНОЇ СЛУЖБИ: РЕЗЕКЦІЯ ЧИ МОДЕРНІЗАЦІЯ?

Тоді як у світі рутинним методом лікування стає трансплантація, в Україні виникають проблеми навіть з наданням ургентної хірургічної допомоги. Її доступність та якість можуть стати не меншою «розкішшю», ніж високі технології, якщо реформатори й надалі прагнутимуть сім разів відрізати замість один раз відміряти за світовими мірками. Тож чи залежить якість допомоги від кількості хірургічних столів і скальпелів?

вими доповідями виступили провідні вітчизняні хірурги та фахівці з Європи і США. Вони також поділилися результатами практичної діяльності. На окремих секційних засіданнях обговорювалися актуальні проблеми хірургії підшлункової залози, трансплантології, ендокринної та баріатричної хірургії, онкології, комбустіології. Нині медична наука та практика йдуть у ногу. Скажімо, сьогодні можна говорити не лише про пересадку органів, яку здійснюють у спеціалізованих центрах, а й про використання інноваційних трансплантаційних методів у хірургії печінки, підшлункової залоОлександр УСЕНКО, головний зи та кишечнику. позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Хірургія», Голова У рамках форуму відбувся «мініз’їзд» дитяправління Асоціації хірургів України, чих хірургів (такого формату в Україні вже давдиректор ДУ «Національний інститут но не було). Перше пленарне засідання присвяхірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова НАМН України», тили питанням воєнно-польової хірургії. Досі на доктор медичних наук, професор наукових зібраннях подібні теми не розглядалися, та й військові хірурги майже не контактували з цивільними колегами на такому рівні. Життя ВЗ Нещодавно відбувся черговий з’їзд змінило свої пріоритети, оскільки нині багахірургів України, на якому на відміну від то українських хірургів не можуть у повному попередніх форумів багато уваги приді- обсязі надати медичну допомогу пацієнтам, колялося обговоренню нової системи на- трі отримали поранення в умовах війни. Фахівдання хірургічної допомоги. ці, що ще за радянських часів проходили курси — Це не єдина відмінність цьогорічного з’їзду. спеціальної військової підготовки, з часом такі Форум подібного наукового і представниць- знання втратили, а молодше покоління має покого рівня відбувся в Києві вперше за останні верхневе уявлення як про організацію військо40 років. У ньому взяли участь понад 3,5 тис. во-польової хірургії й терапії, так і про тактику лікарів з усіх куточків країни — від представ- лікування мінно-вибухових, осколкових чи вогників провідних клінік до лікарів сільських непальних поранень. Тому цій темі було присвяамбулаторій і районних лікарень, а також ба- чено дуже багато доповідей. До речі, учасники гато студентів та інтернів. Відчувався великий з’їзду прийняли рішення про створення асоціінтерес аудиторії до нової науково-практичної ації військових хірургів, яка буде опікуватися й інформації, й вона була представлена: з науко- підготовкою кадрів із цього напрямку.

10

України №33 — скільки разів його намагалися змінити, але віз і нині там. Залежність кількості хірургів від ліжкового фонду в сучасних умовах не виправдана: доцільно регулювати штатну структуру, виходячи з обсягу наданої хірургічної допомоги.

Реформи — по етапу? Важливо звернути увагу і на етапність надання хірургічної допомоги на рівні первинної ланки (сімейного лікаря). Вона не відповідає сучасним вимогам. На сьогодні змінили тільки вивіску дільничного терапевта, але суть залишилася: сімейний лікар не впливає ані на педіатричну, ані на акушерсько-гінекологічну чи хірургічну допомогу. Хоча раніше кожен сільський фельдшер міг надати первинну хірургічну допомогу: зашити рану, зняти шви тощо. Зараз, на жаль, ми відійшли від цього, і хворих возять до райцентру за 60-70 кілометрів, щоб хірург спостерігав за загоєнням післяопераційної рани. Потрібно згадати старий досвід і налагодити надання первинної хірургічної допомоги сімейними лікарями. На вторинному ж рівні не повинно бути жодних високоспеціалізованих відділень хірургічної допомоги (травматології, урології, судинної хірургії тощо) — має функціонувати загальне хірургічне відділення змішаного типу. Окрім хірургів допомогу там можуть надавати травматологи, урологи та інші спеціалісти. Створення додаткових служб — це розпорошення кадрів, ліжок, яких в області дуже багато, та й без того обмеженого фінансування. На жаль, на Чернігівщині існують певні проблеми із третинним рівнем надання хірургічної допомоги. Обласна лікарня не може забезпечити цілодобове чергування хірургів. Це зумовлено структурою, організацією роботи та недостатністю площ закладу. Прикро, що впродовж тривалого часу в лікарні не порушувалось питання про створення сучасного операційного блоку. У кожному відділенні функціонують маленькі операційні, тож, коли там виконується планова операція, неможливо надати допомогу ургентному хворо-

ВЗ Це буде ще одна хірургічна асоціація?

— Ні, вона ввійде до складу Асоціації хірургів України, створеної Олександром Шалімовим у 1990 р. Після переобрання на з’їзді керівництва асоціації, її президії та правління (куди ввійшли 70 провідних українських спеціалістів з хірургії) маємо намір активізувати її діяльність, передусім згрупувавши всі професійні об’єднання хірургів в одну самоврядну організацію. Щоб вирішувати глобальні питання, потрібно діяти в єдиному руслі, а хірургічна спільнота країни, на жаль, поки що «розпорошена». Розуміємо: можна ставити собі дуже високу мету, але якщо спільнота рухатиметься за принципом «кожен за себе», у цілому не матимемо ані перспектив розвитку служби, ані можливостей професійного захисту її представників, а це два основні завдання асоціації. Правовий захист хірургів на сьогодні є серйозною прогалиною — у разі інвалідизації чи смерті пацієнта здебільшого звинувачують їх, незважаючи на те, що хірурги часто стикаються з дуже складною патологією, фактами тривалого самолікування та згаяного часу, коли врятувати пацієнта практично неможливо, навіть маючи необхідні умови й обладнання, а із цим, як відомо, їм далеко не завжди «щастить». Тож асоціація має намір налагодити систему захисту прав хірургів — вони повинні нести відповідальність тільки в разі їх непрофесіоналізму чи недбалого лікування хворого. Для цього асоціація планує переформатувати свою роботу і діяти за принципами, яких дотримуються колеги в США чи країнах ЄС. Там професійні об’єднання мають власні юридичні служби, адвокатів, що моніторять судові процеси, медичних експертів, котрих обов’язково делегують на розбір «проблемних» випадків, тощо.

З іншого боку, асоціація має дбати про підвищення відповідальності хірургів, їх належну професійну підготовку, що забезпечуватиме якість надання допомоги. Передусім це стосується формування клінічних протоколів, стандартів лікування, проведення атестації кадрів (за свого колегу мають відповідати професійні організації), їх фахового вдосконалення. ВЗ Чи є можливість навчати наших хірургів за кордоном? І чому в себе вдома молоді спеціалісти скаржаться на відсутність уваги або й конкурентне несприйняття «старшими» колегами?

— Асоціація повинна направляти молодих фахівців на навчання в провідні клініки України й світу. Нині хірурги нашого Інституту освоюють нові методики в США, Німеччині, Кореї та інших країнах. Щодо небажання вітчизняних наставників ділитися досвідом з молоддю, на жаль, таке явище існує — спрацьовує «особистий інтерес». А мали б думати про інтереси галузі та пацієнтів! В Україні потрібно плекати молоде покоління хірургів, бо завтра нікому буде оперувати. Уже сьогодні середній вік оперуючих фахівців — приблизно 50 років. На рівні ЦРЛ (у середньому по Україні) серед хірургів — 28% пенсіонерів, а в деяких областях — 35-38% (з них 7% — глибоко пенсійного віку), молоді — менше 11% (у 2011 р. ще було понад 20%), решта — люди середнього, а ще більше — передпенсійного віку. Молоді хірурги не хочуть працювати на районному рівні: розмір заробітної плати, що не відповідає напруженості роботи (часто такі фахівці обіймають кілька посад) і підвищеній відповідальності, до того не стимулює.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

му. На сьогодні колектив закладу працює над вирішенням згаданої проблеми. Узагалі екстрена медична допомога потребує нині особливої уваги. Планово хворий може лікуватися і в обласному центрі, і в столичних спеціалізованих клініках, а отримувати невідкладну допомогу — переважно за місцем проживання. Утім, налагод­ження повноцінної системи екстреної допомоги «зачіпає» всі рівні — від первинної до високоспеціалізованої ланки.

Де взяти кошти? Усі розмови про реформування будуть марними без поліпшення матеріального забезпечення хірургічної служби. На жаль, у багатьох лікарнях області забули, коли востаннє закуповували рентгенологічне, ендоскопічне чи лабораторне обладнання. Мінімальні закупівлі проводяться, але ж для підвищення якості надання медичної допомоги такого матеріального забезпечення недостатньо. На мою думку, фінансування галузі має бути змішаним. Навіть страхова медицина не «витягне» наших лікарень зі скрути. Щоб утримати галузь на плаву, потрібні хоча б три джерела фінансування: державний бюджет, страхові надходження, благодійна допомога. Нині постає питання: хто фінансуватиме медичні заклади вторинного рівня після адміністративнотериторіальної реформи — райони і міста чи область? На моє переконання, за соціальну сферу на своїй території повинні відповідати районні або міські ради. Так само маю сподівання, що в процесі реформування візьме активну участь Асоціація хірургів України. У розвинутих країнах професійні асоціації лікарів мають високі повноваження: розробляють стандарти лікування, впроваджують нові методики, вирішують кадрові питання тощо. В Україні ж до голосу асоціацій поки що мало дослухаються, однак рано чи пізно ми підемо шляхом, який пройшли всі цивілізовані держави.

9

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

ОЛЕГ ШЕКЕРА: СІМЕЙНІЙ МЕДИЦИНІ ПОТРІБНИЙ ВЛАСНИЙ ЗАКОН Порівняно з роками проведення пілотних реформ, коли про сімейну медицину говорили на кожному кроці, сьогодні ця тема, схоже, відійшла на другий план. Вірити в те, що всі проблеми вирішено? Очікувати, що до них повернуться після виконання більш нагальних завдань? Чи знову лише мріяти про тріумф сімейної медицини в Україні?

Олег ШЕКЕРА, директор Інституту сімейної медицини НМАПО ім. П. Л. Шупика, Заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор, магістр державного управління

ВЗ Дія попереднього закону про пілоти вичерпалася, а з нею і реформаторський дух щодо вдосконалення первинної ланки?

— Ніхто не говорив про «згортання» реформ. Дійсно, дія попереднього закону закінчилася, але й на етапі його прийняття йшлося про необхідність розробки наступного закону, який пролонгує реформу в новому вигляді — з урахуванням досвіду пілотних регіонів. Тож я вважаю: необхідно продовжувати пілотне реформування, а для цього слід розробити й прий­н яти новий відповідний закон. Ми просто не маємо права зупинятися на півдорозі: проведено величезну роботу, можна навіть сказати, що досягнуто певного прориву в реформуванні первинної ланки, тож логічно завершити цей процес — кращі напрацювання мають бути впроваджені в інших регіонах, помилки відкинуті назавжди. ВЗ Але ж ніхто так і не почув, у чому ті досягнення, а в чому помилки.

— Так, це ще один приклад відсутності ефективної системи інформування населення та медиків про результати проведеної роботи на всіх рівнях управління охороною здоров’я, зокрема щодо досягнень пілотних областей. Часто чую, мовляв, підсумки реформ у пілотах ніхто не підбивав. Це не так. В областях періодично аналізували результати роботи, постійно інформували про них «нагору», але все це не було узагальнено і належним чином оцінено або ж просто не озвучено. Та навіть, як-то кажуть, неозброєним

10

оком можна помітити системні зміни в організації надання первинної медичної допомоги (ПМД). На більшості територій створено нові заклади — цент­ ри ПМСД, значно розширено мережу амбулаторій у сільській місцевості та в містах, покращено їх оснащення, у пілотних областях запроваджено нові методи економічного стимулювання роботи персоналу тощо. Це, якщо говорити про позитивні зрушення. Так само можна перелічити й недоліки: уже згаданий механізм економічного стимулювання роботи лікарів потребує вдосконалення, значна частина установ досі не оснащена відповідно до табеля, подекуди залишилася низькою територіальна доступність закладів ПМД (як і їх забезпеченість транспортом). Іноді виникає справжня боротьба між первинною та вторинною ланками за вплив на розподіл бюджету, а місцева влада потакає цьому, не визначивши розвиток ПМД і профілактику пріоритетними. А в деяких регіонах через затягування з продовженням реформ змінам на первинці дали «зворотний хід». Та й у цілому не вирішені деякі важливі питання організаційно-методичного та нормативно-правового забезпечення діяльності ПМД. ВЗ І як з таким багажем рухатися далі?

— У будь-якому разі потрібно завершити процес реформування в пілотних областях (передусім зосередивши увагу на усуненні недоліків), а також розпочати пілотні реформи ще в трьох регіонах з урахуванням попереднього досвіду. Найкращих результатів досягли пілотні Дніпропетровська та Вінницька області, тож маємо зразок того, як діяти і в промислових, і в аграрних регіонах. На жаль, з виконанням деяких завдань

у рамках пілоту просто не вклалися в заплановані терміни, що свідчить про некомпетентність розробників плану, котрі встановили нереальні часові рамки, або ж виконавців, що в ці рамки не вклалися. Це також має бути враховано в майбутньому. ВЗ Дехто пропонує вже не «бавитися» з пілотами, а одразу розпочати тотальну реформу по всій країні. У цьому є сенс?

— Коли ґрунтовно проаналізувати підсумки пілотів, до того ж розробити пакет нормативних документів, котрі дадуть змогу всім ланкам медичної допомоги працювати в єдиній системі, тоді можна «запустити» повноцінний механізм реформ по всій країні. Говорячи про нормативну базу, маю на увазі прийняття законів і підзаконних актів — постанов Кабміну, наказів МОЗ тощо. Це комплекс документів, адаптованих один до одного, а не те, що ми часто отримуємо як «інструмент» реформування — щось десь виправили, щось відкоригували, а основу залишили на рівні середини минулого століття. Нове нормативне поле має встановити чіткий алгоритм взаємодії первинної ланки з іншими рівнями надання медичної допомоги, принципи її фінансування, з яким нині виникає багато проблем. Зокрема практика виділення медичних субвенцій знову об’єднала фінансування первинної та вторинної ланок, тож тепер керівники скаржаться: їм немає за що утримувати заклади вторинного рівеня надання меддопомоги. З метою виправити становище підготовлено зміни до Держбюджету-2016, але подібні гострі кути потрібно обходити заздалегідь, аби не руйнувати те, що тільки-но налагодилося.

«

ІНОДІ ВИНИКАЄ СПРАВЖНЯ БОРОТЬБА МІЖ ПЕРВИННОЮ ТА ВТОРИННОЮ ЛАНКАМИ ЗА ВПЛИВ НА РОЗПОДІЛ БЮДЖЕТУ, А МІСЦЕВА ВЛАДА ПОТАКАЄ ЦЬОМУ, НЕ ВИЗНАЧИВШИ РОЗВИТОК ПМД І ПРОФІЛАКТИКУ ПРІОРИТЕТНИМИ

«

Я відвідав багато регіонів (маю на увазі непілотні області), де реформи первинки також значно просунулися вперед. Люди зуміли досягти позитивних зрушень, витратили на це значні кошти, зрештою, вони вже звикли працювати по-іншому, і це їх задовольняє. Тож повернення в минуле — величезна помилка. Потрібно зробити все можливе, щоб досягнення реформ закріпилися, стали незворотними і примножувалися. Для цього й потрібна відповідна законодавча база. Взагалі я виступаю за прийняття окремого закону про сімейну медицину, що охопить всі аспекти її становлення, розвитку, фінансування, взаємозв’язків з іншими рівнями, з огляду на який будуть розроблені всі інші підзаконні акти (тоді вони вибудуються в один логічний ряд). Надзвичайно важливо й те, аби нормативна база діяльності галузі не залежала від примх її керівницт­ ва, котре постійно змінюється. Якщо кожен триматиме в рукаві власний пакет реформ, галузь програє. Тому і потрібен закон, котрий змінити не так просто, як політичні настрої курсу реформ. Тоді замість моди на критику попередників прийде раціоналізм — кожен керівник змушений буде враховувати, а не руйнувати позитивні напрацювання минулого і доводити свої здібності через реалізацію власних конструктивних ідей. Оскільки цього не сталося, слово «реформи» уже викликає оскомину в пацієнтів і лікарів. Бо означає чергове шарпання в різні боки, що нівелює саму ідею реформ і боляче вдаряє по очікуваннях людей, підриває їх довіру до позитивних змін. ВЗ Можливо, реформи забуксували через те, що держава пошкодувала для цього додаткових коштів?

— Зараз у країні проголошено курс на децентралізацію влади. Тож кошти місцевих бюджетів можуть суттєво змінити ситуацію з фінансуванням галузі. Але, знову ж таки, органи влади на місцях, навіть за великого бажання поліпшити стан охорони здоров’я на підвідомчих територіях, повинні мати для цього реальний інструмент, тобто відповідні законодавчі норми. Інакше у них будуть зв’язані руки. Також маємо надати їм напрацьовані моделі ефективного управління галуззю, щоб вони не гаяли часу і не вигадували власних «велосипедів». Створити ноу-хау в цьому плані важко: у світі вже все випробувано. На жаль, іноді складається враження, що кожна область розробляє власні програми реформування галузі чи її окремих напрямків, наприклад, інформатизації медицини, формування окремих реєстрів пацієнтів тощо. Натомість має бути єдина програма — для створення єдиної мережі, на підставі аналізу якої на центральному рівні прийматимуться відповідні управлінські рішення. Наприклад, у разі проблем у певному регіоні, можливо, потрібно буде змінювати фінансування чи кадрову політику на місцях, щоб усувати такі проблеми не за фактом (як це нині найчастіше трапляється), а ще в зародку або й передбачати їх виникнення. Прогнозування в управлінні охороною здоров’я надзвичайно важливе, особливо в сучасних умовах.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

8 cічня 2016 року

ВЗ Наскільки ефективним буде таке управління за нинішнього фінансування?

— Варто відзначити, що ефективність діяльності первинної ланки в пілотних регіонах значною мірою підвищилася саме через поліпшення фінансування. Узагалі здійснити повноцінні медичні реформи в країні можна лише за умови фінансування галузі на рівні 7-8% ВВП, ми ж починаємо їх при 3,2 %, а потім дивуємося, чому не виходить так, як задумали. Посудіть самі. Аби вирішити всі питання з первинною ланкою на селі, мало забезпечити її кадрами (хоча й досі там залишається вакантною практично половина посад) чи навіть повністю укомплектувати амбулаторії (обладнання, ліки, транспорт). Для цього потрібна розвинена інфраструктура. Щоб спеціалісти не втікали через півроку після направлення, їм мають надавати житло, створювати належні умови роботи та побуту. До речі, ми пропонуємо прийняти окрему постанову Кабміну щодо обов’язкового виділення приміщень для облаштування закладів ПМД і житла для медичних працівників при плануванні нового будівництва чи реконструкції житлових і нежитлових будинків. Інший аспект — щоб санітарний автомобіль міг доправити хворого із села до райцентру за 20 хвилин, як передбачено чинними нормативами, у країні повинні бути якісні дороги. А питання забезпечення транспортом, його ремонту, придбання бензину не мають бути клопотом сімейного лікаря. Йому також потрібно створити умови для професійного вдосконалення, дистанційного і не тільки. Тож оптимальний варіант — два сімейні лікарі на одну амбулаторію, щоб вони могли заміняти один одного, спеціалізуватися в різних нап­рямках тощо. Таким чином, перерізати стрічку під час відкриття нової амбулаторії не означає реформувати первинну допомогу. До цього потрібно докласти ще багато-багато зусиль. Зараз точаться дискусії з приводу того, яку модель фінансування первинки обрати для України. Та беріть будь-яку — з досвіду успішних щодо розвит­к у сімейної медицини зарубіжних країн! Потрібно лише адаптувати її до вітчизняної нормативної бази, але при цьому нічого не додавати від себе, бо знову отримаємо незрозуміло що! Окрім того, на мою думку, до запровадження медичного страхування в Україні все це буде лише ідеєю фікс. На сьогодні (вважаймо це перехідним етапом) потрібно законодавчо закріпити фінансування ПМД з районних бюджетів та бюджетів міст обласного підпорядкування, встановити його частку в загальному обсязі видатків на охорону здоров’я, а також порядок визначення обсягів фінансування центрів ПМД (з урахуванням відмінностей в організації ПМД у місті та в сільській місцевості). Потрібно й надалі впроваджувати програмноцільовий метод фінансування цент­ рів ПМД, одночасно вдосконаливши його. Зокрема маємо доопрацювати Наказ МОЗ України №347, а також проводити тренінги з цього питання для керівників, фінансових служб закладів охорони здоров’я, казначейств, фінансових служб і керівників органів місцевого самоврядування.

«

ЯКЩО КОЖЕН ТРИМАТИМЕ В РУКАВІ ВЛАСНИЙ ПАКЕТ РЕФОРМ, ГАЛУЗЬ ПРОГРАЄ. ТОМУ Й ПОТРІБЕН ЗАКОН, КОТРИЙ ЗМІНИТИ НЕ ТАК ПРОСТО, ЯК ПОЛІТИЧНІ НАСТРОЇ КУРСУ РЕФОРМ. ТОДІ ЗАМІСТЬ МОДИ НА КРИТИКУ ПОПЕРЕДНИКІВ ПРИЙДЕ РАЦІОНАЛІЗМ — КОЖЕН КЕРІВНИК ЗМУШЕНИЙ БУДЕ ВРАХОВУВАТИ, А НЕ РУЙНУВАТИ ПОЗИТИВНІ НАПРАЦЮВАННЯ МИНУЛОГО І ДОВОДИТИ СВОЇ ЗДІБНОСТІ ЧЕРЕЗ РЕАЛІЗАЦІЮ ВЛАСНИХ КОНСТРУКТИВНИХ ІДЕЙ

«

ВЗ Нові умови оплати праці медичних працівників первинної ланки також викли- кають чимало нарікань. І не лише тому, що стосуються тільки пілотних регіонів.

— З огляду на низький розвиток інформатизації галузі необхідно спростити підходи до визначення індивідуальних розмірів надбавок на підставі застосування принципу колективної відповідальності за якість роботи, а також запровадити економічне стимулювання праці керівників центрів ПМД. На жаль, медичні працівники в Україні отримують найнижчі заробітні плати за Єдиною тарифною сіткою. Як-то кажуть, гірше нікуди. Але про це згадують тільки під час передвиборчої кампанії. Права медиків висловити свій протест проти такого ставлення з боку держави зведені до мінімуму — одразу посилаються на Клятву Гіппократа і корупцію в медицині. Ніхто не говорить, що «корупціонери» на первинці отримують за свою роботу 1300 грн на місяць (сьогодні це менше, ніж вартість комунальних послуг!). Тому здивування з приводу 50%-ї неукомплектованості первинної ланки по країні — чисте лукавство. Потрібні радикальні зміни (у тому числі й в оплаті праці), щоб утримати молоді кваліфіковані кадри. Наприклад, чому б не піти шляхом, подібним до того, яким скористалися при оновленні поліції? Набрати молодих лікарів і забезпечити ними первинку на 100% (це 25 тис. осіб на всю країну), надати їм заробітну плату у 10 тис. грн, при цьому затвердити нормативні документи, про які я вже згадував (щоб первинка могла повноцінно функціонувати в рамках загальної системи). Тобто почати все з чистого аркуша, але не з «нуля». Адже на сьогодні на первинній ланці працюють люди переважно пенсійного віку, їх важко перенавчити, особливо за 6 місяців, відведених на перепідготовку сімейного лікаря. Найкращий варіант — забезпечувати ПМД сімейними лікарями, підготовленими за цією спеціальністю через інтернатуру, і водночас збільшити її термін до 3 років. Також необхідно розробити та затвердити Національну мультидисциплінарну програму підготовки за цією спеціальністю на додипломному рівні як обов’язковий елемент програми нав­ чання всіх студентів лікувального напрямку — для формування філософії сімейної медицини.

ВЗ Дехто виступає за скасування системи післядипломної освіти в тому вигляді, у якому вона існує сьогодні. Чи доступні лікарям первинки інші варіанти підвищення кваліфікації?

— Щороку понад 25 тис. медичних працівників проходять курси післядипломного удосконалення в НМАПО ім. П. Л. Шупика. Це потужний заклад, що має свої наукові школи. Так само інші медичні академії післядипломної освіти в Україні (усього їх три) мають величезний досвід і свої напрацювання у цій сфері. Дехто дійсно ратує за те, аби передати післядипломну підготовку на додипломний рівень. Але це неправильно і зашкодить загальній справі. Викладання на до- і післядипломному рівнях — це різні речі (і за змістом інформації, і за формою її подачі, адже те, що потрібно студенту, навряд чи цікаво лікарю зі стажем!). Тож за подібними пропозиціями криється елементарне бажання університетів «перетягнути ковдру» (читай — кош­ти) на себе. Маємо вже прикрий досвід підготовки інтернів на двох «фронтах» — частину з них навчають медичні університети. Вони, як правило, забирають до себе інтерніввідмінників, а до нас направляють менш старанних студентів. Та «на виході» бали за результатами іспиту «Крок-3» практично однакові і в тих, і в інших. Тож відповідь на питання, хто краще працює, — очевидна. До того ж, увесь потік інтернів можуть взяти на себе академії післядипломної освіти. Група фахівців на чолі з ректором НМАПО ім. П. Л. Шупика, академіком НАМН України, професором Юрієм Вороненком розробила й запропонувала до затвердження нову систему до- і післядипломної освіти медичних працівників, котра відповідає кращим світовим зразкам. Напрацьовано відповідний пакет документів, наведено докази, що така система навіть зекономить кошти галузі. Тож про зміну нинішньої моделі можна говорити лише в напрямку її вдосконалення. Як приклад — у Грузії немає закладів післядипломної освіти лікарів, і вони приїздять до нас! Потрібні ще якісь аргументи? ВЗ А як вам грузинський варіант приватизації медицини — чи можна відпустити сімейних лікарів у «приватне плавання» і вирішити в такий спосіб усі їх проблеми за раз?

— На мою думку, це не державницький підхід. Передусім в Україні пот­рібно створити рівні умови для державного і приватного сектора медицини. З цією метою має бути підготовлений пакет документів і вжито комплекс відповідних заходів. Що на сьогодні має лікар приватної практики? Лише клопоти собі на збиток. У нього немає ані приміщення (потрібно орендувати), ані допоміжного медичного персоналу, ані юриста та фінансового працівника — він має опанувати всі ці професії сам або ж наймати фахівців (стартового капіталу для цього в нього немає, як і надії на державну допомогу в цьому питанні). Приватний лікар повинен укласти договір про обслуговування пацієнтів не лише із місцевою громадою, а й із вторинною ланкою, куди він направлятиме хворих на консультації, зі страховими організаціями (на випадок лікарської помилки), зі швидкою і навіть з моргом — як-то кажуть, на всі випадки життя, щоб вчасно і якісно надавати медичну допомогу. Коли ж будуть створені рівні умови, тоді питання вибору вирішиться саме. Пацієнти «проголосують ногами» — виберуть кращі умови обслуговування і кращих лікарів. Ті, хто працюватиме неефективно, підуть із галузі. Якщо потік хворих спрямується в приватну сімейну медицину (вільний вибір лікаря тому сприятиме), це означатиме, що вона «прижилася» в Україні. Рішеннями згори такі питання не можна розв’язати. ВЗ Нові умови роботи підвищують відповідальність сімейних лікарів і вимоги до їх компетенції. Як їм допомогти «тримати удар»?

— На часі розробити й впровадити наскрізну програму до- та післядипломної підготовки з урахуванням нових кваліфікаційних характеристик лікаря загальної практики-сімейної медицини, визначених Всесвітньою організацією сімейної медицини (WONCA). Також ми розпочали випуск для сімейних лікарів серії посібників за різними нозологіями (усього 25-30 напрямків) і підручників. Наполягаємо на внесенні доповнень до чинного законодавства, які б визначили тренінги формою навчання та розширили можливості дистанційного підвищення кваліфікації. Маємо створювати «симуляційні» центри — для удосконалення практичних навичок. Так само на законодавчому рівні потрібно розробити й затвердити порядок надання ПМД, передбачивши чіткий розподіл повноважень між лікарями і молодшими спеціалістами, а також механізми координації їх діяльності. Пот­ребують наукового обґрунтування нормативи навантаження на сімейного лікаря та медсестру загальної практики-сімейної медицини. Дуже важливий напрямок підтримки — формування лідерства первинної ланки у системі охорони здоров’я і престижу сімейної медицини. Наша академія за підтримки Міжнародної громадської організації — Міжнародної асоціації «Здоров’я суспільства», Української асоціації сімейної медицини, МОЗ України, ініціювала впровадження Дня сімейної медицини, очікуємо відповідного Указу Президента України. Це стане точкою відліку на цьому шляху. Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

11

СВІТОВИЙ ДОСВІД

ДОСТУПНА І ЯКІСНА МЕДИЦИНА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ФІНАНСУВАННЯ Методи на вибір

Ідеальних методів фінансування охорони здоров’я (як і універсальної її моделі) не існує. Усе залежить від вдалого чи, навпаки, невдалого їх поєднання. Позитивним прикладом у цьому сенсі є фінансування охорони здоров’я Республіки Молдова. Країна, яка стартувала з таким самим «багажем», що й інші радянські республіки, змогла значно випередити їх у реформах медичної галузі, які сприяли реальному поліпшенню здоров’я населення. Чи варто Україні повчитися в сусідки?

Марина ШЕВЧЕНКО, старший науковий співробітник наукового відділу організації медичної допомоги ДНУ «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» ДУС, кандидат медичних наук

Рівні можливості, універсальна доступність Обов’язкове медичне страхування в Молдові є гарантованою і автоном­ ною системою фінансового захисту населення в сфері охорони здоров’я. Вона формується на принципах со­ лідарності за рахунок страхових внесків цільових грошових фон­ дів, призначених для покриття ви­ трат на лікування станів, обумов­ лених настанням страхових подій (захворювання або інвалідності). Система обов’язкового медичного страхування забезпечує всім гро­ мадянам Республіки Молдова рівні можливості в отриманні своєчасної та якісної медичної допомоги. У Єдиній програмі обов’язкового медичного страхування (гаранто­ ваний обсяг медичної допомоги) зазначені види медичної допомоги та медичних послуг, які надаються всім застрахованим особам і є уні­ версальним пакетом послуг, що має належним чином задовольняти по­ треби населення. Його розробляють з урахуванням демографічних тен­ денцій в державі, рівня смертності та пріоритетів громадської охоро­ ни здоров’я з метою забезпечення рівноправного доступу громадян

12

до основних якісних медичних по­ слуг (увагу акцентовано на уразли­ вих верствах населення та групах ризику). Пакет послуг також має відповідати принципу «співвідно­ шення ціни та якості», тож переду­ сім він передбачає профілактику захворювань. Важливо й те, що всім громадя­ нам Молдови, у тому числі й не за­ страхованим особам, безкоштовно надається ургентна догоспітальна і первинна медична допомога — в обсязі, встановленому Єдиною про­ грамою (це стосується і призначен­ ня ліків, вартість яких компенсу­ ється). Так само всім без винятку громадянам надається спеціалізо­ вана амбулаторна та стаціонарна медична допомога при соціально обумовлених захворюваннях з ви­ соким ризиком для громадського здоров’я. Згідно із законодавством ці витрати покриваються за раху­ нок коштів фондів обов’язкового медичного страхування. Відповідно до законодавства Рес­ публіки Молдова медична допомога в системі обов’язкового медичного страхування надається постачаль­

никами медичних послуг, незалеж­ но від форми їх власності й органі­ заційно-правової форми. У 2015 р. з постачальниками було укладено договори на такі види ме­ дичної допомоги: швидка догоспітальна; первинна; амбулаторна спеціалізована; стаціонарна; високоспеціалізовані медичні послуги; догляд удома. Договори передбачають різні ме­ тоди оплати постачальникам ме­ дичних послуг: подушний; за послугу; за пролікований випадок; за ліжко-день; за відвідування; метод глобального бюджету; ретроспективна оплата за по­ с лугу в межах контрактованого бюджету; надбавка за показники ефек­тивності. Однак комбінація різних методів залежить від того, який вид медич­ ної допомоги оплачується.

«

УСІМ ГРОМАДЯНАМ МОЛДОВИ, У ТОМУ ЧИСЛІ Й НЕ ЗАСТРАХОВАНИМ, БЕЗКОШТОВНО НАДАЄТЬСЯ УРГЕНТНА ДОГОСПІТАЛЬНА І ПЕРВИННА МЕДИЧНА ДОПОМОГА — В ОБСЯЗІ, ВСТАНОВЛЕНОМУ ЄДИНОЮ ПРОГРАМОЮ (ЦЕ СТОСУЄТЬСЯ Й ПРИЗНАЧЕННЯ ЛІКІВ, ВАРТІСТЬ ЯКИХ КОМПЕНСУЄТЬСЯ). ТАК САМО ВСІМ БЕЗ ВИНЯТКУ НАДАЄТЬСЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНА АМБУЛАТОРНА ТА СТАЦІОНАРНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ СОЦІАЛЬНО ОБУМОВЛЕНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ З ВИСОКИМ РИЗИКОМ ДЛЯ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я

«

Наприк лад, для оплати швидкої догоспітальної медичної допомоги використовується подушний метод плюс надбавки за показники ефек­ тивності. До останніх належать: відсутність розбіжностей між діагнозом, встановленим службою швидкої догоспітальної медичної допомоги, та клінічним діагнозом (не менше 85% випадків); забезпеченіс ть зона льної станції лікарями (2,5 на 10 тис. насе лен н я). Под у ш н и й норма­ т ив д л я шви дкої ме ди чної до ­ п о м о г и с т а н о в и т ь 3,7 3 д о л ., окремо виділяються кошти на сти­ мулювання працівників. Заклади охорони здоров’я ПМД укладають договори з Національ­ ною медичною страховою компані­ єю на підставі відповідних критері­ їв. Зокрема враховується загальна кількість осіб (застрахованих і не­ застрахованих), зареєстрованих у Реєстрі закладів охорони здоров’я, що надають ПМД. Тарифи коригу­ ються з огляду на вік прикріпленого населення: від 0 до 4 років 11 місяців і 29 днів — 14,39 дол.; від 5 до 49 років 11 місяців і 29 днів — 8,46 дол.; від 50 років — 12,7 дол. (за кур­ сом Національного банку Молдови). Для оплати ПМД застосовують подушний метод, глобальний бюд­ жет (для центрів здоров’я, друж­ ніх до молоді; центрів психічного здоров’я), надбавки за показники ефективності. Роботу лікарів пер­ винки оцінюють щоквартально за певними критеріями. Перший критерій — це профілактика, раннє виявлення і спостереження захворювань. Зокрема щодо серцево-судинних хвороб враховують: кількість пацієнтів з підвище­ ним артеріальним тиском, які пе­ ребувають на обліку й отримують лікування згідно з національним клінічним протоколом під наглядом сімейного лікаря (3,5 балу за кожну людину); чисельність осіб віком від 40 до 65 рок ів без серцево-с удинних ускладнень (інфаркт міокарда, ін­ сульт), котрим розрахований показ­ ник SCORE (5 балів); кількість людей з уперше ви­ явленим підвищеним артеріальним тиском, що пройшли навчання за програмою «Школа пацієнта з гі­ пертонією» (4 бали). Щодо цукрового діабету (ЦД): чисельність осіб віком понад 40 років із групи ризику, у яких визначено рівень глюкози в крові (4 бали); кількість хворих на ЦД, які пе­ ребувають на обліку й отримують лікування згідно з національним

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

СВІТОВИЙ ДОСВІД

8 січня 2016 року

клінічним протоколом під наглядом сімейного лікаря (3,5 балу); чисельність пацієнтів з уперше виявленим ЦД, навчених за програ­ мою «Школа пацієнта із цукровим діабетом» (4 бали). Так само критеріями щодо онко­ логічних захворювань є: кількість жінок віком від 25 до 61 року, яким виконано тест Бабеш — Папаніколау (один раз на 3 роки; 5 балів); чисельність жінок, обстежених лікарем-онкогінекологом методом кольпоскопії з урахуванням резуль­ татів цитологічного дослідження згаданого мазка (4 бали); кількість жінок віком понад 18 років і з групи ризику, яким щоріч­ но проводять пальпацію молочних залоз і яких навчають методу само­ обстеження (3 бали); чисельність жінок з підозрою на патологію молочної залози, виявле­ них у результаті щорічного пальпа­ торного обстеження і спрямованих на мамографічне/УЗ-дослідження (4 бали); кількість осіб, уперше взятих на облік з приводу злоякісних ново­ утворень (візуальні форми — I ста­ дія, невізуальні форми — I-II стадії; 10 балів). Настороженість лікаря первинки щодо туберкульозу оцінюють за: кількістю обстежених ним па­ цієнтів на наявність цього захворю­ вання (4 бали); чисельністю у перше взятих на облік хворих на туберкульоз (10 балів); кількістю випадків закінченого лікування хвороби в амбулаторних умовах згідно з вимогами протоко­ лів DOTS (80 балів). Наступний показник ефективності ПМД — спостереження вагітних. Тут враховується: кількість жінок, взятих на облік до 12 тижнів вагітності (20 балів); кількість вагітних, яким при­ значено фолієву кислоту в І три­ местрі вагітності з виписуванням рецепта, вартість якого компен­ сується (3 бали), і тих, кому так само призначили препарати заліза (3 бали); чисельність вагітних, котрим у затверджені терміни проведено УЗД (5 балів) та реакцію Вассермана (3 бали); кількістю вагітних, що своє­ часно відвідали сімейного лікаря та акушера-гінеколога (по 5 балів). Третій показник ефективності роботи первинки — спостереження дітей першого року життя. Його оцінюють за: кількістю дітей, які в затверджені терміни відвідали сімейного лікаря (20 балів) і профільних спе­ ціалістів (10 балів); чисельністю малюків, котрим призначено профілактичний курс вітаміну D (5 балів) і вчасно прове­ дено загальні дослідження (загаль­ ний аналіз крові, загальний аналіз сечі; 5 балів за кожну дитину); кількістю дітей віком до 1 року, у яких була реалізована програма вакцинації (20 балів). Вочевидь, читачів цікавить, на­ скільки результативним виявило­ ся впровадження таких критеріїв і надбавок за досягнення показників ефективності. Судіть самі. Первин­

СТРУКТУРА ВИТРАТ НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я ЗА ОКРЕМИМИ ВИДАМИ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ (ПЛАНОВІ ПОКАЗНИКИ 2015 Р.)

3,44%

0,15%

високоспеціалізовані медичні послуги

50,12%

стаціонарна медична допомога

догляд удома

7,38%

спеціалізована амбулаторна медична допомога

8,53%

швидка догоспітальна медична допомога

30,38%

первинна медична допомога

«

ПЕРЕВАЖНА БІЛЬШІСТЬ ГРОМАДЯН МОЛДОВИ ЛІКУЄТЬСЯ В МІСЦЕВИХ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДАХ ДЕРЖАВНОГО РІВНЯ. РАЙОННІ ЛІКАРНІ ТА ПОЛІКЛІНІКИ «ЗАКРИВАЮТЬ» СОБОЮ ЗНАЧНИЙ ВІДСОТОК МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ. ПРИВАТНІ ЗАКЛАДИ ТАКОЖ МАЮТЬ СВОЇХ ПАЦІЄНТІВ, АЛЕ ЇХ НЕ ДУЖЕ БАГАТО

«

талізовано; у відділеннях швидкої спеціалізованої медичної допомоги та ургентного прийому (у рамках стаціонару); у відділеннях діалізу (тут глобальний бюджет передба­ чає всі видатки — від придбання ви­ тратних матеріалів до харчування пацієнтів); за профілями «Психіат­ рія» та «Наркологія», у тому числі і за примусове лікування, а також послуги служби Aviasan (медична допомога з використанням назем­ ного і повітряного транспорту). Рет­р оспективна оплата за послугу в межах контрактованого бюджету також покриває витрати пацієнта на громадський транспорт з дому/ додому з метою проведення діалізу. Високоспеціалізована медична допомога оплачується «за послу­ г у». Пос тача льник и високоспе­ ціалізованих медичних послуг у межах договору планують їх обсяг і вид, забезпечуючи рівний доступ пацієнтів. Догляд і паліативні ме­ дичні послуги вдома, надані мо­ більною групою, оплачуються «за відвідування». Усі витрати, пов’язані з наданням медичної допомоги застрахованим особам в обсязі, передбаченому Є диною прог рамою ме ди чного страхування, страховик оплачує щомісяця або щокварталу, залежно від наявних у нього коштів, за ра­ хунками-фактурами, які надають­ ся постачальником медичних по­ слуг (ретроспективна оплата) або авансом (проспективна оплата) чи поєднуючи обидва способи: законо­ давство дозволяє використовувати всі варіанти.

Раціональний підхід на захворюваність на туберкульоз у Молдові знизи лас я з 102,9 на 100 тис. населення у 2006 р. до 77,2 у 2014 р., поширеність цієї недуги — зі 144 до 106 на 100 тис. З 2005 р. в країні поступово зменшується по­ казник малюкової смертності (ста­ ном на 01.10.2015 р. він становив 9,4 на 1 тис. народжених живими). Своєчасна вакцинація і відповід­ ні профілактичні заходи сприяли зниженню захворюваності на паро­ тит епідемічний: якщо в 2010 р. на 100 тис. жителів припадало 3,5 ви­ падку паротиту, то в 2014 р. — тіль­ ки 1,4. Методи оплати амбулаторної спе­ ціалізованої медичної допомоги ще різноманітніші — їх поєднання за­ лежить від того, за що саме платить замовник послуг. Допомога про­ фільних лікарів-спеціалістів опла­ чується за подушним методом. Для лікарів, які працюють у Центрі реа­ білітації хворих на наркоманію, за­ стосовується метод за пролікований випадок. Методом за візит оплачу­ ються замісна терапія метадоном у споживачів ін’єкційних наркотиків у згаданому Центрі та осіб з пору­ шенням психічного здоров’я, вклю­ чених до реєстру Республіканського наркологічного диспансеру. Послу­ ги, визначені спеціальним перелі­ ком ЗОЗ, покриваються з глобально­ го бюджету. Ретроспективна оплата за послугу в межах контрактовано­ го бюджету покриває витрати на харчування та транспортування пацієнтів з дому/додому, амбула­ торне лікування хворих на тубер­ кульоз (нові випадки і рецидиви).

Відрізняються навіть методи оплати за стоматологічну медичну допо­ могу у закладах охорони здоров’я у столиці Молдови (подушна оплата — 3,31 дол. і глобальний бюджет) та у зак ладах інших міст і райо­ нів (винятково подушна оплата — 3,35 дол.).

Замість відкидати — аналізувати Чи не найбільше дискусій в Україні точиться навколо методів оплати стаціонарної медичної допомоги. Зокрема нищівної критики зазнає метод фінансування ліжко-днів. Виявляється, усе може знадобити­ ся, якщо вибирати з розумом. Так, у Молдові для оплати стаціонарної допомоги використовують метод за пролікований випадок — у разі нетривалого перебування хворого в стаціонарі чи у випадку надання спеціалізованої допомоги особам із соціально обумовленими захворю­ ваннями, що істотно впливають на громадське здоров’я. У контракті лі­ карень, котрі фінансуються залежно від складності випадків (DRG і Case Mix), вказуються сума контрак­т у й індивідуальний тариф. Оплата за пролікований випадок також засто­ совується при трансплантації нирок і печінки. Натомість метод оплати за ліжко-день використовується у фтизіатрії та паліативній допомозі (в умовах лікарні чи хоспісу). За методом глобального бюдже­ ту оплачується стаціонарна медич­ на допомога в приймальних від­ діленнях, надана застрахованим пацієнтам, якщо їх не було госпі­

При укладенні договорів між замов­ ником і постачальником медичних послуг враховується реальний потік застрахованих осіб і обґрунтований розподіл коштів. Якщо розглянути структуру витрат за видами медич­ ної допомоги у Молдові, то у 2015 р. вона вигляда ла так: на надання швидкої догоспітальної медичної допомоги заплановано 8,5% від за­ гальних обсягів видатків на охорону здоров’я, на первинну допомогу — 30,4%, стаціонарну і спеціалізовану амбулаторну — сумарно 57% (див. рисунок). Варто відзначити, що переважна більшість громадян Молдови ліку­ ється в місцевих медичних закладах державного рівня. Районні лікарні та поліклініки «закривають» собою значний відсоток медичної допо­ моги. Приватні заклади також ма­ ють своїх пацієнтів, але їх не дуже багато. Аналізуючи зміни у фінансуванні системи охорони здоров’я Республі­ ки Молдова, варто ще раз нагадати: кожна країна, яка здійснює медич­ ні реформи, має неодмінно врахо­ вувати як історичний досвід, так і найкращі світові практики. При цьому варто пам’ятати, що будь-які методи оплати, котрі запроваджу­ ються в системі, передусім мають стимулювати медичних працівни­ ків до надання якісної допомоги за найменших витрат, забезпечувати їх передбачуваність, мінімізува­ ти адміністративні витрати, а та­ кож сприяти найефективнішому перерозподі лу обсягів медичної допомоги.

13

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ЧЕРК АЩИНА

МАЄ БУТИ ЄДИНА СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я Система охорони здоров’я Черкас протягом останніх років зазнала чимало змін і реформувань. Одні були прогресивними, інші — не прижились. Яким видався 2015 р. для медичних працівників міста, які плани вдалося реалізувати і які найближчі перспективи — про це наша розмова з директором Департаменту охорони здоров’я та соціальної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради Олегом Стадником.

Олег СТАДНИК, директор Департаменту охорони здоров’я та соціальної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради

ВЗ Реформувати систему охорони здоров’я бралися вже кілька разів. Щороку перед медициною ставлять нові зав­д ання, нерідко змінюється вектор руху тих самих реформ. Нині цей процес розглядають ще й через призму децентралізації. Куди рухається в цей час медицина Черкас, що вдалося зробити у році, що завершився, і що — не вийшло?

— Рік починався важко. На жаль, тенденція до децентралізації у сфері охорони здоров’я не підкріплена фінансовими можливостями. Медична субвенція державного бюджету, яка приходить на місто, абсолютно недостатня. У 2015 р. міський бюджет Черкас до субвенції був змушений додати близько 50 млн грн. Це дуже велика для нас сума. За такої тенденції недофінансування міська галузь охорони здоров’я щорічно опиняється перед загрозою почати наступний рік безгрошів’ям, тому постійно залежить від настроїв депутатського корпусу, від зміни тактики чи стратегії міської влади. Незважаючи на тенденцію децентралізації та передачі частини повноважень місцевому самоврядуванню, я вважаю, що нині у сфері охорони здоров’я необхідна, навпаки — централізація. Сьогодні потрібно централізувати масу нормативних документів. По-перше, відмінити застарілі, що стають перешкодою і створюють загрози реформуванню, руху вперед. Потім ввести велику кількість нових, які чітко регламентуватимуть види безкоштовної медичної допомоги, види медичної допомоги, гарантованої державою, стандарти надання медичних послуг. Необхідно жорстко контро­ лювати протоколи ведення хворих, оскільки в нас ще не всі нозології ними охоплені. І лише після того, як буде сформована єдина державна політика, коли в одній системі функціонуватиме медицина на Закарпатті, в Одеській і Черкаській областях, можна буде «відпускати» важелі впливу, рухатися у бік децентралізації. Бо тоді

14

вся система буде стандартизована. А що сьогодні? В одній області дотримуються застарілих нормативних документів, в іншій — їх ігнорують і змінюють систему й елементи надання медичної допомоги. Потрібна єдина система охорони здоров’я, і лише після цього можна приймати рішення щодо децентралізації в цій галузі. І якщо нині в нас держава відповідає за охорону здоров’я, то вона повинна давати медичні субвенції. А громади за потреби мають визначати, що вони хочуть і що зможуть отримувати поза медичною субвенцією. Скажімо, крім надання медичної допомоги якась територіальна громада хоче організувати невеликий хоспіс, то нехай утримує цей заклад за свої кошти. А субвенція буде надходити лише на надання медичної допомоги. Дуже багато задекларованих державою речей хотілося б уже реально побачити і відчути певний рух уперед. Натомість ми спостерігаємо всередині Міністерства охорони здоров’я війни за сфери впливу, за ті чи інші тендерні процедури. Отакі, на жаль, підсумки минулого року. Адже вони визначаються не лише за зробленим десь локально, в окремо взятому регіоні чи медичному закладі, а підсумовуються за розвитком суспільства в цілому. На жаль, у напрямку становлення сфери охорони здоров’я українське суспільство повзе, як черепаха. Звісно, у будь-якому випадку необхідно прагнути змін. Але в усіх країнах, де відсоток ВВП, що виділяється на охорону здоров’я, нижчий 7%, ситуація вважається критичною. У нас цей показник становить 3,5%. І якщо ця ситуація не зміниться, то реформування заради реформування — це рух у нікуди. ВЗ Проблеми медичної галузі позначаються і на черкаських пацієнтах, але їх все одно якось потрібно вирішувати…

— Безумовно, у медицині Черкас постійно відбуваються зміни в межах задекларованих Міністерством реформ. Але всі вони мають більш еволюційний, аніж революційний характер. Тобто не було якихось кардинальних проривів, про які можна сказати, що завдяки цим діям років через 3-4 ми вийдемо на новий рівень надання якісної медичної допомоги. Протягом минулого року ми звертали увагу в основному на оснащення первинної ланки. Адже за будь-якої реформи важливою фігурою залишатиметься сімейний лікар. Рівень охоплення дорослого населення сімейними лікарями в Черкасах становить 85%. Оскільки сьогодні це лікар широкої практики, то ми переймаємося забезпеченням його відповідною медтехнікою. Так, у 2015 р. для всіх сімейних лікарів (а в місті їх більше сотні) закупили сумки-укладки, регламентовані окремим Наказом МОЗ України «Про порядок

оснащення сімейного лікаря». У них є все для надання невідкладної медичної допомоги: від набору медикаментів до спеціального шприца для введення адреналіну в серце, скальпеля, приладу для вимірювання очного тиску тощо. Тож черкаський сімейний лікар приходить на виклик не лише з фонендоскопом. Також ми вирішили розвивати інформаційні технології. Торік за кошти міського бюджету для сімейних лікарів закуплено комп’ютерну техніку. В окремих поліклініках усі сімейні лікарі забезпечені комп’ютерами та принтерами. Тобто ми розпочали роботу із впровадження електрон­ної картки пацієнта. Уже є деякі напрацювання, але свої дії довелося дещо призупинити у зв’язку з розвитком цього напрямку на обласному рівні. Минулого року на Черкащині розпочато впровадження сучасної єдиної медично-інформаційної системи, яка забезпечить взаємодію між пацієнтами і медичними працівниками. Розуміючи, що в регіоні повинен функціонувати не фрагментарний, з різних програмних продуктів, інформаційний простір, а єдиний інформаційно-комунікаційний механізм, ми чекаємо, поки відбудеться запланована апробація системи в кардіодиспансері. Після цього плануємо продовжити роботу і вийти на первинний рівень — найоб’ємніший. Наприклад, Черкаська поліклініка №4, що в центрі міста, обслуговує 50 тис. осіб. Тобто лише для цієї медустанови потрібно створити базу на 50 тис. пацієнтів. Результат — електронна поліклініка. І всі поліклініки міста повинні бути пов’язані між собою. При цьому потрібно застрахуватися від певних загроз, зокрема створити надійний захист персональних даних хворого. Адже достатньо великий обсяг інформації передаватиметься між медичними закладами області. Це дуже важлива і серйозна робота, розрахована на роки. Ми також працювали і над іншими питаннями підтримки міської медицини. Але, якщо говорити про загальну оцінку року, що минув, то вона незадовільна. Тому що відсутня стратегічна концепція розвитку охорони здоров’я. Абсолютно не виправдалися сподівання на нового Міністра галузі. Оскільки він як експерт брав участь у розробці загальної стратегії реформування охорони здоров’я, думалося, що він зуміє знайти важелі впливу для реалізації програми, створеної під грошові кошти Євросоюзу, на яку витрачено 1 млн 600 тис. дол (це ще за курсом в 14 грн за 1 дол.). Вартість одного рядка цього документа — 100 дол.! Тому відчуваєш гірке розчарування від того, що серйозні гроші пішли на підготовку нереалізованого документа. ВЗ А як минулого року реалізовувалися обов’язкові державні програми з вакцинації, забезпечення ліками орфанних хворих тощо?

— На жаль, кошти за державними програмами практично не виділяються. Торік Календар щеп­л ень було зірвано. Не реалізована стратегія Міністерства, за якою планувалося передати закупівлю всіх вакцин міжнародним організаціям. Постачання вакцин відбувається нерегулярно, Календар щеплень абсолютно не відповідає нормативному й був виконаний лише на 50%. Найсутужніше з імунобіологічними препаратами, які застосовуються за епідпоказаннями, — це вакцини проти правця, сироватки від ботулізму, укусу змій тощо. Такі препарати нині відсутні на ринку України, бо хтось не догледів, що закінчуються терміни їх ліцензування, і довелося терміново видавати окремий наказ, ввозити за окремими дозволами обмежену кількість препаратів з-за кордону. Усе це нагадує ситуацію, коли горить хата, а пожежу гасять одним відром води. Навіть важко сказати, наскільки виконуються державні програми. Адже ми є кінцевими отримувачами того, що за ними розподіляється. У нас немає чіткого уявлення, яка була запланована сума, скільки прийшло на регіон, скільки направлено в район, скільки залишилося для міста Черкаси. Місцеві програми виконані приблизно на 85%. Значну частину державних програм перекриваємо коштами місцевого бюджету. Скажімо, ці кошти ми використовуємо на лікування пацієнтів з муковісцидозом, бо держава не забезпечує необхідними препаратами. Ми закуповуємо туберкулін для дітей, вакцини від сказу, правця та інші. Держава все це переклала на місцеві бюджети. Наприкінці року складною була ситуація з вакциною від сказу. Свого часу за кошти міського бюджету нам вдалося закупити необхідну її кількість для міських мешканців. Натомість у районах цього не зробили, і весь потік хворих із районних центрів був перенаправлений в обласний центр, тож ми змушені були ділитися своїм запасом препарату. У результаті на середину листопада в місті залишилося менше 50 доз цієї вакцини. На жаль, на міністерському рівні не відпрацьована програма, що стосується орфанних захворювань. А це — дороговартісне лікування. Більше того, дуже часто потрібних препаратів для таких хворих в Україні просто немає. Постачальники їх не завозять, бо не знають, скільки потрібно таких ліків. Люди якось пристосовуються — купують за кордоном, передають через знайомих. Але ж не в усіх є така можливість. Наприклад, дитині, хворій на ювенільний ревматоїдний артрит (таких дітей на всю область троє), був необхідний препарат «Хуміра®», одна доза якого коштує 21 тис. грн. А потрібно провести курс лікування. Депутати міської ради пішли назустріч батькам дитини, виділили необхідні кошти. Це ще добре, що такий препарат є в Україні. А коли ми зіткнулися з проблемою придбання ліків для хворих на цистиноз, то виявилося, що виробляють їх лише в США та Норвегії, і в Україні просто неможливо купити. Але питання забезпечення лікарськими засобами орфанних хворих — це не рівень місцевих бюджетів. Такі дороговартісні препарати має закуповувати держава, яка повинна вести облік орфанних захворювань, аби знати, скільки необхідно завозити відповідних ліків. Відрадно, що минулого року нам вдалося зберегти 7 місцевих бюджетних програм, на які витрачено майже 12 млн грн. Це забезпечення ліками деяких пацієнтів із муковісцидозом, фенілкетонурією, а стомованих хворих — кало-, сечоприймачами та іншими необхідними засобами реабілітації.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

8 січня 2016 року

ВЗ Тож, з усього видно: фінансування галузі на місцях зменшується, хоча статтю 49 Конституції ніхто не відміняв.

— Насправді ця стаття не діє. Про неї можна говорити чисто риторично. Якась частина її забезпечується — десь на 40%. Бо, слава Богу, люди поки що не платять заробітну плату медперсоналу та за комунальні послуги медичних закладів. Основний лікувально-діагностичний процес — 40 на 60. 40% — це те, що залишається від утримання. Усе інше доплачує пацієнт. Тож важко сьогодні вважати медицину безкоштовною. Вона у нас бюджетно-приватна. ВЗ Чи все в медицині залежить від коштів?

— 60-70%. Решта — від системи ефективного та економного їх використання. Як приклад наведу горезвісний 33-й наказ, що регламентує штатний розпис, тобто кількість працівників у медичних закладах визначається відповідно до нього. Але ж штати потрібно формувати залежно від потреби. Кожен керівник знає, скільки йому необхідно спеціалістів для того, аби заклад функціонував і надавав медичну допомогу. Кожен керівник повинен отримувати глобальний бюджет для свого закладу єдиною сумою. А далі він має його розподілити: це — на лікування, це — на утримання персоналу.

І тоді стане очевидно, що 2 сантехніки, які ходять один за одним щодня, — це нонсенс. Можливо, вигідніше буде раз на тиждень чи раз на місяць цю послугу, яка буде якісно надана з актом виконаних робіт, купити на ринку. ВЗ Яка ситуація з кадрами в місті? Чи запроваджується якась система стимулювання, щоб зацікавити лікарів?

— Сьогодні в місті відчувається нестача лікарів сімейної медицини, педіатрів, біохіміків, рентгенологів. Такі професії не користуються попитом у медичному середовищі. Ми різними шляхами намагалися вирішувати цю проблему. Навіть запровадили міську бюджетну програму, що передбачала забезпечення орендованим житлом молодих працівників за кошти міського бюджету. Але все одно молодь не хоче працювати за такими спеціальностями. Та й під час реалізації самої програми зіткнулися з проблемами на ринку орендованого житла. Адже всі взаєморозрахунки з бюджетом вимагають працювати відкрито, необхідно платити податки, показувати зайву житлову площу, звідки вона взялася, за якою ціною здається. Навіть через ріелторські компанії ми не змогли знайти бажаючих здавати таким чином житло в оренду. Майже цілий рік проводилися кон-

курсні торги за цією програмою, але відгуку ми не отримали. Тож програма цікава, але не узгоджується з реаліями економічного життя в Україні. ВЗ Дещо про місцеві проблеми. Ремонт Черкаської дитячої поліклініки №2 уже перейшов до розряду скандальних. На якій стадії роботи на сьогодні?

— Будівля цієї поліклініки, яка обслуговує понад 12 тис. дитячого населення міста, дуже стара (у 1928 р. побудували одноповерхове приміщення, а в 1936 р. виконали надбудову), а відтак потребує великих капіталовкладень. Ремонт відбувається поетапно. У 2014 р. відремонтували фасад, бо вже було небезпечно заходити в приміщення. У 2015 р. почали заміну всіх вікон і виконали ремонт фізіотерапевтичного відділення. У цьому році плануємо замінити дах, оскільки немає сенсу проводити внутрішні роботи за дірявої покрівлі. Усередині потрібно повністю відремонтувати каналізаційні, водогінні мережі. ВЗ Фактично щороку в регіоні виникає проб­лема щодо недофінансування послуг з гемодіалізу. Якою ситуація в Черкасах була минулого року?

— Питання знято, але дуже специфічно. Зважаючи на всі звернення щодо підтримки методу гемодіалізу на державному рівні, створення відповідної державної програми, у серпні Кабмін прийняв «дуже мудре» рішення, внісши зміни до формульного розподілу медичної субвенції. Відповідно до цього нововведення із формульного показника міста Черкаси, як і всіх інших міст обласного підпорядкування, вилучили кошти і передали на обласний рівень. Тобто за них має забезпечуватися процедура гемодіалізу по всьому регіону. А в місті залишилася приватна фірма «Фрезеніус», яка проводить гемодіаліз для 50 міських пацієнтів. Ситуація, як на мене, абсурдна, тому що ми у 2015 р. мали витратити на розрахунки з «Фрезеніусом» 12 млн грн, на 2016 р. заплановано 14,5 млн, а в нас забрали 24 млн грн. При цьому кошти на надання медичної допомоги виділяються з розрахунку на одного мешканця. У 2014 р. медична субвенція на одного жителя Черкас становила 800 грн. Тож, аби забезпечити 50 черкасців гемодіалізом, нам необхідно забрати 800 грн субвенції в 30 тис. містян. Це не вихід. Це дилетантська арифметика. Але самотужки ми ситуації змінити не зможемо. Інна ХІМІЧУК, спеціально для «ВЗ», м. Черкаси

Х АРКІВЩИНА

ЄВРОКЛІНІКА В ХАРКІВСЬКОМУ ВІЙСЬКОВОМУ ГОСПІТАЛІ Напередодні Нового року у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону відкрито клініку отоларингології та офтальмології, яка серед медиків та пацієнтів військового госпіталю вже отримала негласну назву «євроклініка». Начальник Вiйськово-медичного клiнiчного центру Пiвнiчного регiону, полковник медичної служби Вiктор Полiщук

З

а весь час проведення АТО в госпіталі пройшли лікування понад 13 тис. воїнів. Більше половини — з пораненнями і травмами, четверта частина з них — з ушкодженнями органів слуху та зору, а також шиї й щелеп. Одне з найпоширеніших уражень — баротравма органа слуху. Півтори тисячі бійців отримали необхідну допомогу саме у військових отоларингологів та офтальмологів. Такі цифри навів начальник Військово-медичного клінічного центру Північного регіону, полковник медичної служби Віктор Поліщук. Кількість важкопоранених у цьому медичному підрозділі найвища, отже, фахівцям в операційних нової клініки доводиться працювати набагато більше, аніж колегам з інших відділень. «Завдяки новітній імпортній апаратурі лікарі удвічі скоротили час, відведений для обстеження поранених, та втричі — термін загального курсу лікування, — додав начальник клініки отоларингології та офтальмології, полковник медичної служби Олексій Фураєв. — Ювелірна мікрохірургія вимагає повної віддачі медперсоналу, адже в цьому відділенні оперують, лікують і консультують пацієнтів, які отримали травми очей, слухового апарату, обличчя, голови. Усі хірургічні інструменти мікроскопічні — відстань визначається не в сантиметрах, а в нанометрах! У принципі все, що є в кращих світових клініках, тепер застосовується й у нас». У клініці встановлено 10 одиниць нового діагностичного й хірургічного обладнання. В офтальмологів тепер є електронний операцій-

ний мікроскоп, який дає можливість найдрібніші поранення середнього відділу ока не лише бачити, а й успішно оперувати. Завдяки сфері для визначення полів зору можна застосовувати методики визначення як характеру розподілу світлочутливості в кожному оці по площі сітківки, так і рівня уражень зорового нервового шляху за сукупністю порушень в обох очах. А щілинна лампа з потужною оптикою відкрила лікарям можливість виконувати біомікроскопічну діагностику переднього відділу ока тощо. Українські фахівці використовують традиційну для сучасних офтальмологічних клінік техніку в лікуванні поранених. Так, прилад для факоемульсифікації при катаракті застосовують при ушкодженнях і пораненнях передньої камери ока. За допомогою набору медичних магнітів вилучають металеві сторонні тіла з ока. Особливо цінною є практика видалення осколків підривних приладів під мікроскопом при ушкодженнях бічних каналів ока. Нові сучасні аудіометри з Данії полегшили діагностику ушкодження слуху, зокрема баротравм на ранніх стадіях і в процесі лікування. Апарат, який можна підключати до комп’ютера з готовою базою даних, дає змогу аналізувати ефективність попередніх курсів терапії, коригувати та визначати динаміку подальшого лікування, надавати ефективнішу допомогу пораненим. Завдяки сучасним насадкам до відеоапаратури хірурги отримали можливість використовувати новітні методики лікування поранених з

ураженням ЛОР-органів, обличчя, шиї. У галузі офтальмології фахівці перейшли до мікрохірургії й екстрених операцій з протишоковими заходами. Олександр Морозов, лікар-офтальмолог, готуючи пацієнта до операції, саме проводив діагностику зору, і доповнив розповідь керівника підрозділу: «Відтепер за допомогою операційного мікроскопу проводимо просто ювелірні операції, повертаючи нашим бійцям втрачений внаслідок поранення зір. Крім того, виконуємо пластичні операції, що особливо важливо для молодих хлопців з пораненнями обличчя та голови. І все це робиться на місці, тоді як раніше їх доводилося направляти в інші медичні заклади». У цьому підрозділі госпіталю щодня можуть перебувати близько 30 хворих і ще стільки ж — на денному стаціонарі. Пацієнтам з ушкодженнями органів слуху і зору потрібні особливі умови. Для них створено затишні дво- та тримісні палати, обставлені зручними сучасними меблями, з окремими санвузлами й душовими кімнатами. У госпіталі відзначають, що новий центр створено дуже вчасно, бо потік поранених і хворих із зони АТО не зменшується. Але на досягнутому тут зупинятися не збираються, і найближчим часом у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону планують відкрити оновлене відділення судинної хірургії. Ольга ФАЛЬКО, спеціально для «ВЗ», м. Харків

Начальник клiнiки отоларингологiї та офтальмологiї, полковник медичної служби Олексiй Фураєв

Олександр Морозов, лiкар-офтальмолог

В отоларингологiчному вiддiленнi

15

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ Б У КО В И Н А

ЦЕ НАЙМЕНШЕ, ЩО МИ МОЖЕМО ЗРОБИТИ ДЛЯ НАШИХ ЗАХИСНИКІВ На перший погляд це — звичайний корпус медичного університету. Кілька аудиторій, студенти-стоматологи в білих халатах і специфічний запах дезінфекційних розчинів. При вході реєстратура, далі — зуботехнічна лабораторія та шість клінічних залів: терапевтичні, хірургічні й ортопедичні. У 2014 р., коли перші демобілізовані бійці повернулися до Чернівців, викладачі та лікарі-інтерни стоматологічного факультету Чернівецького державного медичного університету зголосилися безкоштовно надавати їм необхідну стоматологічну допомогу. Відтоді тут проліковано понад 500 бійців АТО.

Олег МАКСИМІВ, головний лікар Навчально-лікувального центру «Університетська клініка»

С

першу лікарі-інтерни клініки зв’язалися з волонтерами та запропонували свою допомогу. Потім зателефонували до військкомату і попросили списки й контакти військових: обдзвонювали всіх, запрошуючи на прийом. Звісно, хтось відмовлявся, хтось казав, що вже звернувся до лікаря, у котрого лікував зуби раніше, але були й такі, що запитували адресу клініки та вже наступного дня приходили на консультацію. На Сході України ці хлопці прикривали собою побратимів, руками затуляли криваві рани, терпіли несамовитий біль і по кілька діб не спали. А переступивши поріг стоматологічної клініки, мужні та безстрашні чоловіки раптом ніяковіли і… лякалися. Тож перш ніж розпочати огляд, намагаємося заспокоїти пацієнта. Запитуємо про сім’ю, дітей, зустріч з рідними після тривалої розлуки — допомагає. З часом навіть діляться з нами найпотаємнішим, як із психологами.

наліт. При прогресуванні зубного каменю відбувається руйнування тканин, які підтримують зуби. Між зубами і яснами утворюється простір — зубо-ясенна кишеня, заповнена нальотом. Кістка, що підтримує зуби, зазнає постійного руйнівного впливу. Тобто, якщо не лікувати ясна, зуби поступово розхитуються і випадають. Ми діагностуємо гінгівіти, пародонтити, періодонтити тощо. Як правило, на лікування маємо обмаль часу, бо у хлопців закінчуються відпустки і вони повинні повернутися на фронт. Тож деякі пацієнти просиджують у кріслі по 12-16 годин. Звичайний карієс, з яким мобілізували більшість чоловіків, під впливом стресу й антисанітарії запускає буквально незворотні процеси. Спочатку розвивається запалення в твердих тканинах зуба (дентині). Потім воно поширюється на пульпу, забезпечену кровоносними судинами і нервами, — утворюється набряк, що призводить до здавлювання нервів (пульпіту). У зв’язку із цим виникає нестерпний біль. А оскільки знеболювальні на передовій тримають для екстрених випадків, від зубного болю бійці рятуються доволі негуманно: беруть шматок стального дроту, один його кінець підключають до акумулятора, а інший підводять до зуба. У такий спосіб убивають струмом нерв — і

продовжують воювати. Для них це все одно, що для нас підстригти нігті. Проте ця процедура лише позбавляє болю, а причини його не усуває. Навпаки, дає старт періодонтиту, періоститу, флегмоні та іншим небезпечним захворюванням. Воїни, що перебувають далі від передової, іноді звертаються до найближчого ФАПу, де їм надають мінімальну стоматологічну допомогу. Універсальних засобів для підтримання в порядку ротової порожнини в зоні АТО немає. Лікарі радять бійцям їсти цибулю, часник і лимон. Якось провели акцію: відправили на Схід кілька коробок із зубними пастами та щітками. Через кілька днів зателефонував командир роти: у місце їх дислокації влучив снаряд, усе згоріло. Каже сміючись: «У нас немає складів, де все це можна зберігати. Тому вистачає і трьох зубних щіток на 20 чоловік. Багато не треба, бо все одно згорить». Тож сподіватися на дотримання гігієни не доводиться.

Бажання мало, потрібні ще й кошти Увесь матеріал та ліки, що використовують стоматологи клініки, закуплені за кошти волонтерів. Найчастіше до закінчення відпустки бійця лікарі встигають усунути причину болю, зупинити процес руйнування зубів, поставити

Під кулями — не до чищення зубів Не секрет, що всі хвороби починаються через нервове перенапруження. А учасники АТО перебували в умовах постійного стресу. Плюс — погане харчування, відсутність питної води й елементарної можливості почистити зуби. Тому таких хвороб ротової порожнини, з якими приходять до нас бійці, на Буковині ще не бачили. До того ж, варто визнати: більшість хлопців мобілізували вже з проблемними зубами. А на війні хвороби загострилися. Тож звертаються до нас нібито зі скаргою на один зуб, а лікувати доводиться 20! Військові розповідають: іноді по місяцю жили без води. Аби втамувати спрагу, пили з калюжі або підставляли горнята, коли йшов дощ. Про елементарну санацію годі й казати — під кулями не до чищення зубів. Зазвичай у бійців уражена вся слизова оболонка рота, наявний затверділий зубний

16

«

УВЕСЬ МАТЕРІАЛ ТА ЛІКИ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬ СТОМАТОЛОГИ КЛІНІКИ, ЗАКУПЛЕНІ ЗА КОШТИ ВОЛОНТЕРІВ. ЗА НИНІШНЬОЮ ПРОГРАМОЮ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСУВАННЯ НА ПРИЙОМ ОДНОГО ПАЦІЄНТА ПЕРЕДБАЧЕНО 1,5 ГРН! ЦЬОГО НАВІТЬ НА ВАТУ І СПИРТ НЕ ВИСТАЧИТЬ

«

фотополімерні пломби. За нинішньою програмою державного фінансування на прийом одного пацієнта передбачено 1,5 грн! Цього навіть на вату і спирт не вистачить. Нам пощастило, що на створення університетської клініки були виділені кошти з державного бюджету. У нас є 12 сучасних стоматологічних установок, рентгенапарат, необхідні інструменти, полімери. Користуємося тільки спиртом і ватою українського виробництва. Усе інше — кераміка, фотополімерні матеріали, анестетики — в основному японські. Тож і платити за них доводиться у Євро. Увесь матеріал закуповуємо за власний рахунок. Техніки теж ідуть назуст­ річ. Якось звернувся до нас 28-річний боєць. Прийшов у відпустку на кілька днів. Сів у крісло, відкрив рота — а там немає жодного зуба. Лише де-не-де корінчики з ясен стирчали. Він провів у кріслі 50 годин! Технік, коли побачив його ротову порожнину, безкоштовно виготовив керамічні конструкції для протезування. А вже за тиждень, після посиленого лікування, наш боєць зателефонував з госпіталю: потрапив під обстріл, вибило очне яблуко і, на жаль, повилітали всі зуби. Казав, що підлікується, повернеться до Чернівців і — знову до нас. За звичайні конструкції для протезування зубів — металеві, пластмасові — стоматологи не беруть з учасників АТО жодної гривні. Натомість кераміка, що є довговічнішою і зовні не відрізняється від натуральних зубів, — дуже дорога. Вартість однієї керамічної коронки — щонайменше 50 дол. Це без націнок і вартості роботи техніка-ортопеда. Три-чотири такі коронки в НЛЦ «Університетська клініка» ставлять безкоштовно. Якщо ж пацієнту потрібно 20-30 керамічних коронок, просять сплатити 20-30% їх вартості.

Допомагаємо всім, хто цього потребує Лікарі й інтерни стоматологічної клініки безкоштовно лікують зуби не лише учасникам АТО, а й членам їх родин, волонтерам і переселенцям. Найбільш непередбачувані пацієнти — волонтери. Вони постійно поспішають. Якось звернулася жінка-волонтер, сіла в крісло і каже: «У вас — 15 хвилин. Видаляйте все, що зіпсоване, бо лікувати не маю часу». Через 15 хвилин просто в клініку їй привезли берці, і вона поїхала під Волноваху. Волонтери — теж герої: завдяки їм наші хлопці й тримаються там. Усі вони — і бійці, і волонтери — як правило, молоді люди, у котрих, на жаль, уже низка стоматологічних хвороб. Один пацієнт після лікування зізнався, що вперше за сім років зміг відкусити хліба! Тобто на передову він поїхав із серйозними захворюваннями зубів. Тож, якщо ми можемо допомогти, — робимо усе можливе. Пріоритетами НЛЦ «Університетська клініка» є залучення грантових коштів для високоякісної, повноцінної й комплексної стоматологічної допомоги. Медичні працівники з Канади та США нині розглядають наші проблеми, і з часом, сподіваємося, долучаться до співпраці. Підрахували, що на лікування одного пацієнта (без протезування) витрачаємо мінімум 2 тис. грн. І це найменше, що ми можемо зробити для наших захисників. Підготувала Ольга РУСНАК, спеціально для «ВЗ», м. Чернівці

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

8 січня 2016 року

ЧЕРНІГІВЩИНА

БЕЗ ДОПОМОГИ ДЕРЖАВИ ВІТЧИЗНЯНІЙ ОНКОЛОГІЇ НЕ ОБІЙТИСЯ Якщо найближчим часом на державному рівні не буде вирішено проблему забезпечення онкодиспансерів новими сучасними рентгенологічними апаратами, більша частина онкохворих залишиться без променевої терапії, яка або входить до комбінованої терапії, або є основним видом лікування злоякісних пухлин.

Валерій ЗУБ, головний лікар Чернігівського обласного онкологічного диспансеру, позаштатний спеціаліст з онкології управління охорони здоров’я Чернігівської облдержадміністрації, кандидат медичних наук

Онкохворі — заручники ситуації На сьогодні переважна більшість рентгенологічних апаратів випуску 80-х — початку 90-х років минулого сторіччя працюють на російській радіологічній сировині. Перезаряджати джерела опромінювання потрібно кожні шість років. Як ми робитимемо це тепер, мені поки що не зрозуміло. Це найсерйозніша проблема нашої галузі, про яку чомусь усі мовчать. У радіологічному відділенні диспансеру працюють два дистанційні гама-терапевтичні кобальтові апарати «РОКУС-М» та «АГАТ-Р1», в одного термін роботи закінчується у 2019 р., в іншого — у 2020 р. А як бути далі, де взяти сировину, як проводити променеву терапію хворим? А пацієнтів, котрі потребують такого виду лікування, у нас понад 4 тис. на рік. При цьому в нашій області порівняно з іншими ситуація не найгірша. Ми були одними з останніх, хто встиг перезарядити джерела опромінювання, а в деяких обласних онкодиспансерах це робили п’ять років тому, і термін дії рентгенапаратів закінчується на початку цього року, тож хворі можуть залишитися без променевої терапії. Крім того, з часом джерела енергії радіологічних апаратів розряджаються, відповідно збільшується тривалість проведення сеансу променевої терапії. Наприклад, якщо в перший рік роботи він продовжувався 5 хвилин, то зараз — 20. Тому наразі рентгенапарати в деяких випадках працюють до другої години ночі, надалі цей термін ще більше подовжуватиметься. Десь через два роки ми змушені будемо перейти на цілодобовий режим роботи. А це додаткові незручності для пацієнтів і медперсоналу.

Оснащення сучасною апаратурою — вирішення проблеми Проблему можна вирішити, забезпечивши медичні заклади лінійними прискорювачами, у яких діє промінь, котрий генерується само-

стійно, тож радіоактивні джерела не потрібні. Це сучасний вид променевої терапії. Лінійний прискорювач забезпечує точковий вплив без ураження критичних органів на відміну від застарілих методів такого лікування, коли крім пухлини опромінюються й прилеглі органи. Це дало б нам можливість проводити опромінювання з великими полями (зараз ми можемо опромінити 2-3 поля), як того вимагає стандарт лікування, підвести велику дозу радіації до хворого органа й уникнути побічних реакцій такого лікування. От тільки придбання зазначеної апаратури не «потягне» жодний обласний бюджет, оскільки коштує вона близько 2 млн дол. Тож тут без допомоги держави не обійтися. Крім того, обслуговування лінійних прискорювачів теж дороговартісне, через що в сучасних економічних умовах ми не зможемо повністю відмовитись від радіологічних апаратів. Ми підготували та передали до Міністерства охорони здоров’я пропозиції щодо необхідності прийняття державної програми із забезпечення онкологічних диспансерів сучасною рентгенологічною апаратурою. Вважаємо, що це питання є надзвичайно актуальним, навіть життєво

необхідним і таким, що потребує вирішення на рівні держави. Звичайно, область теж повинна взяти на себе часткове фінансування таких вит­рат. Лінійні прискорювачі потрібно закуповувати за державний кошт або ж фінансування має бути солідарним: надходження з держбюджету, кошти обласного бюджету та благодійна допомога.

Впровадження європейського підходу до лікування Але якщо такі великозатратні проекти, як прид­бання лінійних прискорювачів, без допомоги держави реалізувати ми не в змозі, то заходи щодо покращення надання медичних послуг й оптимізації ліжкового фонду, що не потребують значних фінансових вкладень, на рівні свого зак­ладу вже розпочали. При цьому намагаємося максимально використовувати позитивний досвід європейських, канадських, австралійських клінік, які вдалося відвідати мені та моїм колегам. І не тільки щодо впровадження сучасних технологій у діагностику та лікування, а й щодо організації лікувального процесу, облаштування приміщень, сучасного підходу до роботи медичної установи.

Майбутнє за амбулаторним лікуванням Нашим пріоритетним завданням на сьогодні є розвиток амбулаторної допомоги. Річ у тому, що в усіх сучасних медичних центрах перевагу віддають амбулаторному лікуванню. Це фінансово вигідно, адже суттєво економить гроші: не потрібно утримувати приміщення, додатковий штат медперсоналу, годувати хворих. Крім того, це краще й для пацієнтів, адже вони перебувають у домашніх умовах і приходять до лікувального закладу лише для того, аби отримати медичні процедури. Ми вирішили відкрити денний стаціонар на 20 ліжок, де проводитимемо хіміотерапію. Розраховуємо, що цей вид лікування амбулаторно надаватиметься чернігівцям і жителям найближчих до обласного центру районів (Куликівського, Чернігівського, Ріпкинського тощо). Зараз ремонтуємо приміщення. Ідею облаштування денного стаціонару запозичили в австралійських і шведських колег. Це буде велика кімната зі зручними кріслами, де хворий зможе перебувати в положенні напівлежачи, на стіні — великий телевізор. Кожне крісло відгороджуватиметься ширмою: якщо пацієнт хоче спілкуватися, дивитися телевізор — ширма відкрита, забажає створити окремий простір — закрита.

Структурні зміни Інший напрямок роботи — реорганізація ліжкового фонду. Його спеціалізація має відповідати нашим потребам: якщо за останні 10 років поширеність раку простати зросла в чотири рази, необхідно створювати спеціалізовані урологічні ліжка, коли смертність від раку легень найвища серед усіх локалізацій — відкривати торакальне відділення, якщо кількість випадків раку шлунка суттєво зменшилася — актуальна відповідна перепрофілізація. Найближчим часом хочемо відкрити кабінети протибольової терапії та психологічної реабілітації. Крім того, у планах — розширення реанімаційного відділення для забезпечення цілодобового спостереження за станом здоров’я тяжкохворих і післяопераційних пацієнтів. Вважаю, що структура закладу має бути динамічною й змінюватися кожні 3-5 років залежно від потреб.

Сучасний підхід до вибору стратегії лікування хворих Ще один напрямок діяльності європейських цент­р ів, що мені імпонує, — це їх підхід до вибору стратегії лікування кожного хворого. Особливо вразив розбір клінічних випадків, під час якого я був присутній в онкологічній клініці у Фінляндії. Бригада лікарів — онкологи, хірурги, хіміотерапевти, радіологи, патгістологи, комп’ютерні діагности — збирається в спеціально облаштованій залі. І кожний лікар по кожному випадку виводить дані на екран: результати діагностичних (КТ, ПЕТ/КТ, рентгензнімки) і гістологічних досліджень, аналізів, анамнез хвороби тощо. Разом вони ретельно обговорюють кожний випадок і приймають спільне рішення. Нам обов’язково слід запозичити їх досвід роботи. Це не потребує великих фінансових витрат, але дає змогу більш якісно та відповідально ставитися до лікування кожного хворого. Облаштування в закладі подібного комп’ютеризованого залу для проведення діагностичних розборів — програма-максимум, а програма-мінімум — зробити так, щоб рентгензнімки, результати КТ, МРТ, клінічних аналізів, гістологічних досліджень одразу потрапляли в локальну мережу, аби кожний з лікарів, які спостерігають хворого, міг їх подивитися та здійснити правильні й своєчасні призначення. Олена БЕРЕЗКІНА, спеціально для «ВЗ», м. Чернігів

17

СВІТОВИЙ ДОСВІД

ВІТАЛІЙ СКРІВЕЛІС: ЦЕНТР МИ БУДУВАЛИ САМОТУЖКИ

вносить у валовий національний продукт близько 20 тис. Євро на рік! Тому ми вирішили, що Центр нуклеарної медицини — саме та інституція, куди варто вкладати гроші.

Одна з найпрогресивніших технологій у ядерній медицині — позитронно-емісійна томографія в поєднанні з комп’ютерною томографією (ПЕТ/КТ) — з’явилася ще в 2001 р. Але через її високу вартість і технічну складність не кожна країна може дозволити собі центр нуклеарної медицини. У Латвії вирішили не чекати милості від держави і власними зусиллями впровадили дві інноваційні технології, що допоможуть підняти рівень онкологічної допомоги на вищу сходинку.

Віталій СКРІВЕЛІС, Голова правління Асоціації підприємців хімічної та фармацевтичної галузі Латвії Віталій Скрівеліс та радіолог Маріка Калниня біля майбутнього Центру

ВЗ Розкажіть про історію створення Центру.

— У фармацевтичному бізнесі я з 1993 року. Десь у 2008-му вирішив: досить працювати на когось і створив лабораторію з розробки протиракових генеричних препаратів. Після двох років роботи я зрозумів, що хіміотерапія більше труїть, аніж лікує. І змінив формат виробництва на розробку продуктів для госпітальної гінекології. На сьогодні ми виготовляємо препарати для запобігання передчасним пологам, кровотечам після кесаревого розтину та фізіологічних пологів. Але я не міг стояти осторонь проблеми, пов’язаної з онкологічною захворюваністю в Латвії. Досить швидко зрозумів: найактуальнішим завданням є рання та точна діаг­ностика раку. За даними Асоціації онкологів ПЕТ/КТ — єдиний метод, що дає змогу лікарю-онкологу остаточно з’ясувати кінцеву точку курсу хіміотерапії для тих локалізацій, які піддаються лікуванню (рак молочної залози, рак простати, рак травного тракту). На жаль, у Латвії кількість пацієнтів, що вилікувалися від раку, у три рази менша, аніж, наприклад, у Скандинавських країнах, де ПЕТ/КТ регулярно застосовується в моніторингу та лікуванні онкологічних хвороб. А кожен одужавший онкопацієнт

18

ВЗ А хто такі «ми»?

— Для Латвії це один з небагатьох, а може, і єдиний проект приватнодержавного співробітництва в такій технологічно складній галузі. При цьому частини, як не дивно, практично рівні: 47% вклала держава і 53% — приватні інвестори. Державу в цьому випадку представляє Ризький університет ім. П. Страдиня. Цей медичний виш лідирує в нашій країні за кількістю іноземних студентів: мова йде не про пакистанців і таджиків, а про юнаків і дівчат з Німеччини, Данії, Швеції — їх майже дві тисячі! Університет вирішив взяти новий — науково-орієнтований — вектор. Для цього потрібні сучасні технології, а ПЕТ — найбільш інноваційна в онкології методика. Тому наш медичний виш вк лав 0,5 млн Євро у статутний капітал. А от Міністерство охорони здоров’я в проекті участі не брало. ВЗ Про які суми для реалізації проекту такого рівня йдеться?

— Проект технологічно та інвестиційно дуже складний. За чотири роки ми вклали 9,7 млн Євро. Звичайно, не впоралися б без єврофондів: згідно з договором вони компенсують 5,7 млн Євро після того, як ми почнемо повноцінно працювати. Статутний капітал на сьогодні становить 820 тис. Євро, але цифру доведеться збільшити до 900 тис. Різницю покривають кредитами самі інвестори. ВЗ Ви десь училися, тобто додатково кваліфікувалися з ядерної медицини?

— Ні, я просто читав літературу і «горів» ідеєю. І, як кажуть люди, я трохи схиблений, надто оптимістичний і дуже сміливий. Хоча вірю в те, що думки матеріальні, коли справді у щось віриш. Мені всі говорили: «Віталію, ти просто псих! Це має робити держава! Куди ти лізеш?» Ми й самі до останнього сподівалися, що уряд побачить наші старання та результати і стане партнером. Тобто лікування хоча б частини патологій фінансуватиме держава. Але, на жаль, бюджет на медицину у 2016 р. нульовий, оскільки в пріоритеті оборона. Тому будувати свій Центр ми почали самотужки з першого вересня 2014 р. До цього два з половиною роки проектували і все ретельно прораховували. Їздили по всій Європі, дивилися, навчалися.

Лабораторія синтезу ізотопів

Рак молочної залози на ранній стадії, виявлений за допомогою ПЕТ/КТ

ВЗ Ваш Центр унікальний тим, що тут самостійно синтезуватимуть радіофар-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

СВІТОВИЙ ДОСВІД

8 січня 2016 року

мацевтичні препарати — це сміливий крок...

— Так, ми замахнулися на високий рівень: вирішили поєднати ПЕТ/КТ-технологію з виробництвом препаратів, тобто медичний заклад з науковим інститутом. Це означає, що на нашій базі проходитимуть клінічні дослідження та перевірка впливу нових препаратів на організм людини. Рішення про виробництво ізотопів не випадкове, хоча й вимагає величезних витрат і зусиль. Річ у тому, що для якісної діагностики ізотопи повинні бути «свіжими»! Якщо порівняти зі звичайною лампочкою, то через годину після виготовлення ізотоп «світить» на 50 Ватт менше, ще через годину залишається всього 25 Ватт. Нам довелося б їх везти з Польщі літаком — там найближчий циклотрон. Поки речовина прибуде, враховуючи і сам переліт, і всі митні затримки, мине 4 години. Звичайно, радіологи ще зможуть щось побачити, але якість діагностики буде в 4 рази нижчою! Ми вирішили, що впораємося із синтезом самі: найскладніших пацієнтів будемо діагностувати вранці, коли за допомогою невеликої дози можна максимально добре візуалізувати пухлину, решту — в порядку черги. Особливо «свіжі» ізотопи актуальні для тих хворих, котрим необхідне екстрене лікування, але консиліум лікарів не може визначити, які конкретно методи обрати: хіміотерапію, опромінення, хірургію або імуномодуляцію. Лікувальна тактика при онкологічному захворюванні вимагає хорошої картинки. Кожному онкологічному пацієнтові потрібно провести три ПЕТ/КТ. Першу — на етапі діагностики, другу — після двох-трьох «хімій». Обов’язково слід відстежувати динаміку: лікар повинен бачити, допомагає «хімія» чи тільки труїть організм? І третю ПЕТ/КТ виконують тоді, коли лікар вважає, що курс лікування закінчено. Це контрольне дослідження повинно підтвердити подолання раку. ВЗ Яке обладнання потрібно для повного циклу синтезу?

— Для виробництва радіонуклідів з коротким терміном життя використовують спеціальні установки — цик­лотрони (прискорювачі частинок) з потужністю від 9 до 70 МеВ. Наш комплекс обладнаний також пристроєм радіаційного моніторингу для виробництва радіонуклідів ПЕТ (F18 (psp110 хв), О15 (PSP 2 хв), С11 (psp14 хв), Zr98). Технологічно комплекс складається з чотирьох «гарячих» камер синтезу і двох «гарячих» стерильних камер фасування. Усе це устаткування розміщено в двох лабораторіях — «чистих приміщеннях». Крім того, препарати фтордезоксиглюкози стерильні та вимагають сертифікації GMP (Good Manufacturing Practice). А оскільки ми — і діагностичний центр, і лікарня, і наукова установа, тобто «три в одному», довелося пройти всі етапи трьох сертифікацій. Узагалі маємо 8 місць для одночасного синтезу. Ми можемо розвиватися, додавати нові ізотопи (йод, мідь тощо). У нас є лабораторія в резерві. ВЗ Чи плануєте в майбутньому виготовляти ліки?

НА ПОЧАТКУ ГРУДНЯ В ПЕРЕДМІСТІ РИГИ ЗАПРАЦЮВАЛА ІНША ІННОВАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ — СТЕРЕОТАКСИЧНА РАДІОХІРУРГІЯ. КІБЕР-НІЖ ПРИДБАНО ТА ВСТАНОВЛЕНО ЗАВДЯКИ ПРИВАТНИМ ІНВЕСТИЦІЯМ ЛАТИШІВ, НЕБАЙДУЖИХ ДО СИТУАЦІЇ З ОНКОЛОГІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ В КРАЇНІ.

— Ні, наша спеціалізація — радіонукліди. Це дуже специфічна ніша, з найвищими вимогами з огляду на технології та стерильність. Ін’єкції радіонуклідів — це не таблетку проковтнути, навіть якщо та сумнівної якості. Вони проходять всі імунні бар’єри. ВЗ Технологія радіонуклідів вимагає якоїсь наукової бази чи модифікування в майбутньому?

— Ми щодня шукаємо нову інформацію і на сьогодні використовуємо все найкраще, що створено у світі. Наше завдання: швидше запустити технологію, аби допомогти латишам. А в дос кона л юват ис я будемо в процесі. ВЗ Які спеціалісти повинні працювати в такому Центрі? Де ви навчали співробітників?

— У Центрі нуклеарної медицини має працювати три групи співробітників. Перша — ті, хто займається виробництвом ізотопів: хіміки, фізики і механіки. Вони навчаються в Естонії та Фінляндії. Друга група — лікарі-радіологи. Спочатку ми їх вчимо в Мюнхені, Вільнюсі, Каунасі та Турку, а потім запрошуємо коучів сюди. Наприклад, до нас приїжджають керівник радіологічного департаменту Університетської к лініки Вільнюса і міжнародний агент з атомної енергетики Австрії. І третя група — науковці. Вони проводитимуть клінічні випробування, дослідження онковірусів, моноклональних антитіл, створюватимуть нові носії. З ними найскладніше — доведеться запрошувати іноземних учених за допомогою грантів.

ВЗ Ви можете гарантувати безпеку, адже йдеться про радіацію, а ваш Центр побудований у межах міста?

— Технологію розробляли за всіма європейськими стандартами. Ми збираємо як тверді, так і рідкі відходи й зберігаємо їх у свинцевій камері протягом тижня. Потім утилізуємо — вивозимо на полігон «Радон». Через тиждень у свинцевій камері радіо­активність уже нульова. А гази, які утворюються в процесі синтезу, ми збираємо, стискаємо компресором і через тиждень викидаємо в атмосферу на висоту 50 м. ВЗ А як захищені тут, на території Центру, самі пацієнти?

— Вони одягають фартухи. Хоча, коли ми вводимо людині ізотоп, він викидає протони, що при зіткненні з клітинами утворюють гамма-випромінювання. Там уже радіоактивності немає! Гамма-випромінювання — це хвиля. Тобто людину ми не опромінюємо. Але, звичайно, скрізь стоять індикатори радіаційного фону. ВЗ Розкажіть про перспективи застосування технології.

— У 90% випадків ПЕТ/КТ використовують для діагностики раку, але поступово ця технологія набуває популярності в неінвазивній діагностиці серцево-судинних і неврологічних захворювань. У майбутньому ми плануємо синтезувати найкоротший ізотоп — кисень з періодом напіврозпаду всього дві хвилини: він буде одразу з циклотрона надходити в позитронно-емісійний томограф. Це створює величезні перспективи для лікування серцево-судинних

«КІБЕР-СУСІДИ» Даце САУКУМА, Голова правління Латвійської асоціації терапевтичної радіології, радіолог-онколог

С

ьогодні в Латвії 77 тис. ракових хворих, і з кожним роком ця кількість зростає на 1-2%. З них 40 тис. в обов’язковому порядку проходять опромінювання. Раніше наша країна могла запропонувати таким пацієнтам лише примітивну опромінюючу техніку в чотирьох лікарнях. Тепер є сучас-

на й ефективна альтернатива — кібер-ніж. Приблизно 10% хворих, котрих ми опромінювали, потребують саме стереотаксичної хірургії. Велика проблема, з якою ми зіткнулися, — непоінформованість лікарів на периферії: частина пацієнтів гине через те, що лікар, який веде прийом, просто некомпетентний у питаннях сучасної онкології. Поки лікування кібер-ножем оплачуватимуть самі хворі (7 тис. Євро за весь курс). Але незабаром частину цих витрат планує покривати держава. До речі, в інших країнах Балтії немає можливостей для стереотаксичної радіохірургії, тому наша апаратура буде працювати на повну потужність.

захворювань. Упевнений: у майбутньому людей після інфаркту міо­ карда лікуватимуть стовбуровими клітинами, підсаджуючи їх на місце померлого м’яза. Потім потрібно буде якось визначати — приросли вони чи ні? Так от, за допомогою радіоактивного кисню можна бачити, як дихають клітини і як вони споживають кисень. Живі світитимуться! У нас грандіозні плани. Наприклад, ми хочемо удосконалити діаг­ ностику хвороби Альцгеймера, адже зараз неможливо точно визначити: у людини старечий маразм чи все ж таки хвороба Альцгеймера? При цьому захворюванні на нервових волокнах утворюються нашарування, через які й не проходить сигнал. А при ПЕТ/КТ їх добре видно за допомогою ізотопів, котрі розпізнають ці нашарування. Ось отримаємо спеціальну ліцензію і запустимо програму диференціальної діагностики хвороби Альц­ геймера... Але у мене є й інші плани! ВЗ Розкажіть...

— Я, напевно, найбільший фанат ідеї онковірусів! Розумієте, якщо «навчити» вірус більш специфічно, ніж хіміотерапія, розпізнавати ракові клітини, ми здійснимо прорив в онкології. В онковірусів приголомш лива точність: на кожні 10 тис. ракових клітин вони інфікують тільки одну здорову. У хіміотерапії це співвідношення таке: на 10 тис. ракових клітин — 100 нормальних. Крім того, хіміотерапія б’є по клітинах, що швидко ростуть, тому в пацієнтів випадає волосся, болить шлунок, кишечник. Віруси інфікують ракові клітини, а імунна система їх «заковтує», розсмоктує і виводить через печінку та нирки. ПЕТ/КТ може вказати точне місце, куди потрібно вводити вірусний препарат. У Латвії ще за радянських часів винайшли такий препарат — «Ригвір». Але через те, що наші вчені не змогли довести його ефективність на сучасному медичному рівні, онковірус використовують тільки в нашій країні. Проте проблема онкології, на мою думку, не в терапевтичних методиках і їх недоліках: ми б’ємо по одному й тому самому місцю, а ракова клітина, як і стовбурова, циркулює в крові, сідає в іншому місці та знову починає рости. Протиракова терапія — тільки третина успіху. Інші дві — дієта (рак дуже «любить» кисле середовище) та наші думки. Ми живемо в потоці інформаційного шлаку. І, як підтверджують онкопсихологи, 70% інформації в нашій підсвідомості мають негативний характер. Уникнути цього в сучасному світі складно. Питання в тому, як кожен з нас звільняється від цього шлаку? Як себе чистить? Здоров’я неможливе без медитації, спорту, відпочинку на природі та спілкування з позитивними людьми... Я розповідаю це не просто так: запускаючи ПЕТ/КТ-технологію, ми не зупинимося на інноваційних технологіях: плануємо відкрити відділення психотерапії та дієтології. Це не повинно бути стаціонаром, де люди перебувають тижнями, достатньо амбулаторного лікування та штату професіоналів. Підготувала Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

19

СВІТОВИЙ ДОСВІД

ХОРВАТІЯ: СТАВКА НА ІТ Тоді як наша країна не перший рік бурхливо обговорює перспективи і можливості модернізації охорони здоров’я, намагаючись впровадити хоча б електронний запис на прийом до лікаря, Хорватія вийшла на фінішну пряму створення національної системи e-Health.

Івіца БУДАНЕЦЬ, координатор медичного кластеру Pelvic Center Adria Alpe, Хорватія/Австрія

Національні особливості хорватської медицини Система охорони здоров’я Хорватії порівняно з країнами пострадянсього простору має досить високий рівень, але все ж трохи відстає від провідних європейських країн. Медична допомога в державних установах для всіх хорватів безкоштовна за умови наявності поліса обов’язкового медичного страхування (усі громадяни Хорватії охоплені медстраховкою). На приватний сектор, на відміну від більшості країн Європи, припадає лише 15%. Рівень медичних послуг оцінюється пацієн­тами як досить високий, але стандартна страховка покриває не весь їх спектр. Практично всі великі лікарні оснащені сучасною технікою, а хорватські лікарі мають належний рівень кваліфікації. Медичні послуги, що надаються на відстані за допомогою інформаційних та комунікаційних технологій (телемедицина), нині представлені на первинному, вторинному і третинному рівнях медичної допомоги. Суттєвий недолік державних закладів — постійні, досить довгі черги. Окрім того, деякі медичні установи розташовані на значній відстані від маленьких міст і селищ. Так, наприклад, людині, хворій на рак, доводиться щодня долати великі відстані та вистоювати в чергах, аби пройти процедуру опромінення. І немає гарантії, що вона отримає необхідне лікування в цей самий день.

Інформатизація системи охорони здоров’я Наразі Хорватія посідає 3-є місце в Європі за рівнем розвитку електронної системи охорони здоров’я, конкуруючи за пальму першості з Данією, Норвегією та Швецією. На побудову е-Health в країні вже витрачено 15 млн Євро (це близько 1% усього бюджету на охорону здоров’я країни). Центральна медична система — CEZIH — на лічує понад 17 тис. користувачів і є хорошою

20

основою для інформатизації всієї галузі в Хорватії. Нині всі медичні офіси загальної практики і кабінети сімейних лікарів (приблизно 2350), педіатричні відділення (270), гінекологічні відділення (270), стоматологічні кабінети (понад 1900), усі аптеки та лабораторії первинної медичної допомоги, а також усі медичні кабінети шкіл та медичні виші приєднані до CEZIH. У другому кварталі 2015 р. стартували проекти: eCHIF (державне медичне страхування) на суму 12,8 млн Євро, eMedicament вартістю 6,5 млн Євро, система аналізу роботи лікарні (3 млн Євро) та eGuidelines вартістю 7,6 млн Євро. Проект eHospital коштує 35 млн Євро, а електронне навчання у сфері охорони здоров’я — 1,9 млн Євро. Сис тема е-Healt h забезпеч ує пацієн­т ам швидкий і безпечний доступ до власної історії хвороби, а також надання інформації про медичні послуги та якість медичної допомоги з їх проблеми. Електронна система сприяє ефективнішому управлінню галуззю та витрачанню ресурсів. Ця програма незамінна

для значної економії грошей і паперу. Вона також зводить до мінімуму бюрократизм, адже за її наявності провести оплату «в кишеню» практично неможливо. А час, який зекономлено завдяки інформатизації, лікар використовує для ретельнішого огляду пацієнта. Проект активно оновлюється та модернізується в різних куточках країни. У кожного пацієнта є своя пластикова картка медичної страховки: на ній зберігається інформація про історію хвороби та виписані лікарем рецепти (через CEZIH щороку видається 50 млн електронних рецептів). Провізори зчитують дані просто з картки, тобто з паперовими рецептами в Хорватії вже давно не мають справи. Також за допомогою картки відбувається і розрахунок (у рамках страхового забезпечення ліками). Починаючи з 2006 р., 17 тис. медичних працівників Хорватії пройшли додаткову підготовку, щоб мати змогу використовувати електронні інформаційні додатки в своїй повсякденній роботі. У цілому із 45 тис. співробітників хорватських

ФАРМАКОЛОГІЧНІ НЮАНСИ З а в ерсією Busin e s s M oni t or Internationals, фармацевтичний ринок Хорватії залишається одним з найпривабливіших у світі. Його обсяг зростає в середньому на 3,24% на рік. Поштовхом до цього стало введення оригінальних препаратів у список лікарських засобів, що підлягають компенсації. Забезпечення хорватів медикаментами організовано на досить високому рівні. За думкою експертів, саме це сприяло тому, що в країні зростає середня тривалість життя (на сьогодні — 73 роки для чоловіків і 80 — для жінок). Витрати на лікарські засоби становлять близько 150 Євро на рік на кожного хорвата. В країні працює 16 виробників фармацевтичної продукції, які «тримають» 30% ринку. Перелік зареєстрованих в Хорватії препаратів оновлюється щороку і нині включає понад 4 тис. найменувань. Фармринок регулюється досить жорстко: тут боротьба з корупцією — не порожній звук. Наприклад, два роки тому розслідували 26 справ, заведених на працівників великих фармацевтичних компаній: предметом інтересу правоохоронних органів стали хабарі. На сьогодні в країні — 1080 аптек, усі вони діляться на державні та приватні, причому останні превалюють. Володіти аптекою в Хорватії має право тільки людина з фармацевтичною освітою, власників може бути кілька. Аптечні ж мережі, які включають дві аптеки і більше, можуть належати будь-якій юридич-

ній або фізичній особі. Але, перш ніж відкрити аптеку, потрібно переконати регуляторний орган в тому, що вона буде обслуговувати не менше 3 тис. застрахованих громадян. Для хорватських аптек діє обмеження по пішохідній доступності: мінімальна відстань між ними в містах з населенням більше 500 тис. жителів становить 200 м, у менш населених пунктах відмітка підвищується до 300 м. Коли ж у містечку живе 100 тис. осіб і менше, аптеки мають право розташовуватися на відстані як мінімум 500 м одна від одної. Отримати фармацевтичну освіту в Хорватії досить важко: аптечну справу викладають усього на двох факультетах — у Загребі та Спліті. Перший приймає не більше 150 студентів, другий — тільки 30. Після навчання молодий спеціаліст отримує ліцензію лише після року стажування в аптеці й успішного складання державного іспиту. Ліцензія видається на 6 років, протягом яких фармацевт повинен пройти курси підвищення кваліфікації та набрати 30 балів, необхідних для її продовження. Такий підхід забезпечує дуже високий рівень обслуговування в хорватських аптеках. У Хорватії заборонені інтернет-аптеки, що відрізняє її, наприклад, від Данії та деяких інших європейських країн. Більшість препаратів, що перебувають в обігу, — рецептурні. Виняток становлять рослинні засоби, вітамінномінеральні комплекси та дієтичні добавки.

лікарень близько 200 є експертами в галузі інформаційних технологій (36 лікарень мають ІТ-відділи). Лікарняна ІТ-системи наявна в 42 державних лікарнях, і тільки 1,6% медичної документації оформлюється вручну.

Немає меж для вдосконалення Електронна система хорватської медицини вимагає доопрацювань. Досі немає взаємного зв’язку між лікарнями, не існує унікального алгоритму набору даних, моніторингу та загальної системи звітності. ІТ-департамент охорони здоров’я управляє більш ніж 30 реєстрами, які, однак, не пов’язані між собою і досі не стандартизовані. Залишаються й питання щодо роботи системи звітності зі злоякісних новоутворень, інфекційних захворювань і небажаних побічних ефектів унаслідок обов’язкової імунізації. Але вже сьогодні, у рамках реформи медичного обслуговування при надзвичайних ситуаціях створюється центральна ІТ-система для всіх окружних цент-рів швидкої, з єдиним центром виклику і розвиненою системою обміну даними між автомобілями швидкої допомоги. Проект частково фінансується Світовим банком. Архів медичної документації державного сектора закладів охорони здоров’я охороняється державою та представляє культурне надбання. Але умови зберігання не ідеальні, тому планується сформувати віртуальний архів і зробити його доступним для громадськості. Також існує недофінансування: наразі суми, що виділяються на систему інформатизації в нашій країні, у три-чотири рази менші, ніж у середньому по Європі. Але у 2016 р. кількість коштів збільшиться: на с т ратегічний п лан Мініс терс тва охорони здоров’я Хорватії з комп’ютеризації медичних послуг до кінця 2018 р. має бути витрачено 118 млн Євро. Відповідно до цього плану з 2014 р. розпочато створення замкнутої приватної медичної мережі — eHealthNeta — вартістю 1,9 млн Євро.

Мобільне здоров’я Проекти з впровадження електронної системи охорони здоров’я на національному рівні є пріоритетними завданнями, тому інформатизація хорватської медицини не припиняється. Наразі триває випробування 150 пілотних комплектів «Мобільне здоров’я». До набору входять дуже простий комунікатор (підтримує GPRS, 3G і LTE-канали) і датчики, які закріплюються на тілі пацієнта та збирають необхідну інформацію — вимірюють артеріальний тиск, пульс, знімають кардіограму. Потім ці дані автоматично надходять до лікаря, котрий аналізує ситуацію та може надати рекомендації за телефоном або надіслати їх на електронну пошту. Після закінчення випробувань апарати абсолютно безкоштовно отримають найбільш нужденні пацієнти. У разі позитивного досвіду подібні рішення будуть тиражовані на всю країну. Підготувала Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

8 січня 2016 року

ОЗОН ВІД 100 ХВОРОБ У 1840 р. швейцарський хімік Християн Фрідріх Шенбейн відкрив і описав озон. У медичній практиці його почали застосовувати під час війни — як антисептичний засіб. Однак з появою нових сильнодіючих антибіотиків інтерес до озонотерапії незаслужено згас. Через кілька десятиліть стало очевидно: застосування антибіотиків у низці випадків недоцільне. І тут згадали про лікувальні властивості озону. Почалися великі та систематичні дослідження застосування озонотерапії при багатьох нозологіях.

Акушерство та гінекологія

Методики застосування

Гастроентерологія

Нині озонотерапію з успіхом використовують лікарі Європи та Америки. Методики застосування озону відпрацьовані роками, вони високоефективні й у досвідчених руках абсолютно безпечні. Під час внутрішньовенної озонотерапії використовують звичайний фізіологічний розчин хлориду натрію, через який пропускається озон, — киснева суміш із концентрацією озону 4-6 мг/л. Свої цілющі властивості розчин зберігає протягом 20 хвилин після насичення, тому лікування доцільно проводити в умовах клініки, де є апарат озонотерапії. Сеанс являє собою звичайне внутрішньовенне вливання (крапельницю). Процедура займає близько 15 хвилин. Така методика лікування вважається найефективнішою. Озонова аутогемотерапія починається з взяття венозної крові пацієнта (від 50 до 150 мл), яку поміщають у спеціальний контейнер з ліками, що перешкоджає її згортанню. Потім туди вводять киснево-озонову газову суміш (50-300 мл із концентрацією озону 5-30 мкг/мл). Згідно з цією методикою вміст контейнера ретельно перемішують і вводять пацієнту внутрішньовенно. Для зовнішнього застосування використовують озоновану рослинну олію, котру готують з очищеної соняшникової, оливкової та кукурудзяної з концентрацією озону відповідно до конкретного захворювання. Олію можна застосовувати тривало, концентрація озону зберігається 3 місяці (за кімнатної температури) або протягом 2 років (у разі перебування в холодильнику). Ефект озонотерапії обумовлюється високим відновним потенціалом газу, що забезпечує подвійний механізм його дії: перший — системний, який сприяє синтезу та перетворенню біологічно активних речовин, посиленню активності імунних клітин, поліпшенню властивостей крові, другий — місцевий, котрий зумовлює знищення бактерій, вірусів і грибів.

Одним з найважливіших напрямків застосування озону є лікування гепатиту. Газ справляє виражений антивірусний ефект, котрий проявляється як безпосередньо через вплив озону на вірус, так і опосередковано — через вплив на вірус пероксидів, що утворюються внаслідок його взаємодії з біологічними структурами організму. Озон стимулює фагоцитоз, захищає здорові клітини, одночасно підвищуючи елімінацію клітин, уражених вірусом. При хронічному вірусному гепатиті курс лікування включає 12 сеансів. Нормалізація клінічних і лабораторних проявів гострого вірусного гепатиту відбувається протягом 1-2 тижнів. При хронічному гепатиті, цирозі печінки проводять сеанси озонотерапії з дозою озону 2-6 мг 1-2 рази на тиждень (20-25 сеансів). Основним методом є внутрішньовенне крапельне введення озонованого фізіологічного розчину або аутогемотерапія. Жодного негативного впливу озону на слизову оболонку шлунка та дванадцятипалої кишки під час лікування не виявлено. Озон з успіхом застосовують і при лікуванні хвороби Крона. Ефективність у цьому випадку визначається тим, що порівняно з антибіотиками озон проявляє свою активність не тільки щодо мікроорганізмів, а й щодо грибів і вірусів. При цьому не розвивається резистентності мікрофлори. При хронічному коліті різної етіології рекомендують застосування газоподібного озону (200-500 мл газової суміші з концентрацією озону до 60 мкг/мл), клізм з розчиненим озоном, внутрішньовенне введення озонованого фізіологічного розчину. При гострому та хронічному панк­ реатиті призначають внутрішньовенне введення озонованого фізіологічного розчину, аутогемотерапію, вживання озонованої води. Цікавими є результати досліджень щодо застосування озону при виразковій хворобі. Ерадикація Helicobacter pylori відбувається краще, коли препарати субцитрату вісмуту використовують разом з внутрішньовенним уведенням озону. Найефективнішою є така схема: омепразол (по 20 мг 1 раз на ніч), препарати субцитрату вісмуту та внутрішньовенне краплинне введення озонованого фізіологічного розчину. Після такої терапії Helicobacter pylori виявляли тільки у 2% хворих. Протягом 3 років проліковані пацієнти перебували під постійним спостереженням: кількість рецидивів у разі застосування озону була знач­ но нижчою, ніж у разі використання традиційної терапії. Терапевтична дія озону в лікуванні вираз-

Неврологія Основними показаннями до застосування озонотерапії є неврологічні прояви остеохонд­розу хребта, спондилоартроз, міжхребцеві грижі, артрози великих і дрібних суглобів, поліостеоартроз, міофасціальний синдром, компресійно-ішемічні нейропатії. Використання озонотерапії в комплексному лікуванні хворих з надсегментарними вегетативними порушеннями значно поліпшує їх самопочуття, позбавляє головного болю або зменшує його інтенсивність, знижує частоту та силу вегетативних кризів, нормалізує сон, підвищує настрій, зменшує метеозалежість шляхом нормалізації адаптаційних реакцій. Озонотерапія чинить вегетомодулюючу дію, посилює первинно знижену вегетативну реактивність. Окрім поліпшення функціонування мембран нейронів, нормалізації реологічних показників крові спостерігають знеболювальний ефект інфузії озону завдяки втручанню в метаболізм основних медіаторів ноци- й антиноцицептивних систем головного мозку.

Франкфурта-на-Майні. При лікуванні алергічних захворювань озоном активізуються антиоксидантні системи організму, що сприяє виведенню можливих антигенів, усувається метаболічна інтоксикація та зменшується сенсибілізація. Також озон забезпечує виникнення від’ємного заряду мембран еритроцитів. Це запобігає їх склеюванню — поліпшуються процеси мікроциркуляції й обміну речовин, повноцінно реалізується доставка до тканин кисню і виведення вуглекислого газу. Усе це зменшує прояви симптомів алергії. Крім того, алергія зав­ жди супроводжується запальним процесом за рахунок гіперактивації імунітету на власні клітини та тканини. Потрапляючи в організм, озон взаємодіє з клітинним і гуморальним імунітетом, сприяючи нормалізації його функцій.

кової хвороби дванадцятипалої кишки вірогідно проявляється через стимуляцію імунної системи, мікроциркуляції та антиоксидантного захисту, що в комплексі з антихелікобактерною дією препаратів вісмуту сприяє значному покращенню стану хворого без застосування антибактеріальних препаратів і зменшенню кількості випадків рецидиву захворювання.

Ендокринологія Озонотерапія в комплексному лікуванні цукрового діабету та його ускладнень за ефективністю посідає одне з провідних місць. Медичний озон підвищує проникність клітинних мембран для глюкози, що досягається шляхом стимуляції пентозофосфатного шунта й аеробного гліколізу, які пригнічуються при цьому захворюванні. Це сприяє зниженню гіперглікемії за рахунок кращого надход­ження глюкози в тканини. Відбувається окислення глюкози до кінцевих продуктів, а в результаті відновлюється основна функція вуглеводів — енергетична. Дуже важливо, що під дією озону активніше відбувається обмін глюкози в еритроцитах, поліпшується віддача гемоглобіном кисню тканинам, усувається гіпоксія, що відіграє чи не ключову роль у процесі лікування. Озонотерапія запобігає розвитку та прогресуванню процесів, пов’язаних з низьким надходженням глюкози в клітину, таких як нейропатії, артропатії, ангіопатії. Необхідно враховувати імуномодулюючу дію озону, особливо при інсулінозалежній формі цук­ рового діабету, що супроводжується хронічними інфекціями та гнійничковими ураженнями на тлі пригніченого імунітету. Основа терапії — 10-14 внутрішньовенних інфузій озону, які проводяться через день. Вони можуть бути замінені ректальними введеннями озону за тією самою схемою. У зв’язку з тим, що озоново-киснева суміш чинить гіпоглікемічну дію, під час лікування необхідний контроль рівня глюкози в крові та корекція дози цукрознижувальних препаратів, кількість яких у процесі терапії в середньому вдається знизити на 15-20% від початкової. Повторні курси озонотерапії при діабеті рекомендується проводити через 3-6 місяців. Побічних ефектів під час лікування не спостерігається.

Алергологія Нині тривають широкомасштабні дослідження ефективності застосування озонотерапії в алергології в університетах Відня, Майнца та

ПРОТИПОКАЗАННЯ Озон істотно впливає на швидкість згортання крові, тому перед проведенням курсу необхідно відмінити лікарські препарати, що сприяють її зниженню (аспірин, антикоагулянти та ін.). Загальними протипоказаннями до проведення озонотерапії є: захворювання крові (гемофілія, тромбоцитопенія, анемія); гострий інфаркт міокарда;

стійка гіпотензія (озонотерапія знижує артеріальний тиск); захворювання щитоподібної залози (тиреотоксикоз, гіпертиреоз); онкологічні захворювання; гостре порушення мозкового кровообігу (інсульт) за геморагічним типом; гостра алкогольна інтоксикація; епілепсія; менструація.

Це найблагодатніша галузь для терапевтичних можливостей озонотерапії. Перелік показань до озонотерапії в акушерстві та гінекології такий самий широкий, як і сукупність клінічних ситуацій, що вимагають поліпшення макро- і мікрогемоциркуляції, стимуляції гормонопродукуючої функції плаценти, корекції імунологічного статусу або процесів ліпопероксидації. Найдоцільніше застосовувати озонотерапію при звичному невиношуванні вагітності, анемії вагітних, фетоплацентарній недостатності, запальних захворюваннях внутрішніх статевих органів. При зовнішньому застосуванні високих концентрацій озону його значний окислювальний потенціал забезпечує бактерицидний, фунгіцидний і вірусоцидний ефекти щодо основ­них видів грампозитивних і грамнегативних бактерій, вірусів, грибів, а також низки патогенних найпростіших. Внутрішньовенне крапельне введення озонованого фізіологічного розчину добре переноситься пацієнтками, особливо підходить для лікування акушерських ускладнень. Внутрішньоматкові маніпуляції з озоном використовують у лікуванні гострих, підгострих і хронічних ендометритів. Аплікації озонованої оливкової олії ефективні при запальних процесах нижніх відділів статевих органів.

Кардіологія Найчастіше озонотерапію застосовують при серцево-судинній недостатності, ішемічній хворобі серця, стенокардії, аритмії, гіпертонічній хворобі, атеросклерозі. Озон усуває дисбаланс між процесами окислення ліпідів й антиоксидантною захисною системою організму, активує діяльність ферментативної системи, що сприяє гальмуванню основного пускового атеросклеротичного механізму — реакцій вільних радикалів — і запобігає ушкодженню тканин міокарда. Активний кисень справляє позитивний вплив на систему гемостазу в цілому, знижуючи здатність крові до згортання й перешкоджаючи утворенню тромбів усередині судин. А це особ­ливо важливо для ділянок з уповільненим кровотоком. Таким чином, пацієнти з ішемічною хворобою серця отримують необхідне доповне­ ня до комплексу лікування та реабілітації. Озон також сприяє активізації метаболічних процесів в еритроцитах. Відбувається зниження в’язкості їх мембрани, у результаті — полегшується процес вивільнення кисню з еритроцитів у прилеглі тканини та забезпечується його краще використання. Зрештою усувається гіпоксія та відновлюються функції клітин. Результатом впливу терапевтичних доз озонокисневої суміші є поліпшення току крові й мікроциркуляції, що забезпечує терапевтичний ефект лікування. У хворих з ішемічною хворобою серця окислювальну терапію проводять на тлі раніше призначеного медикаментозного лікування. З урахуванням того, як відбуваються стабілізація та поліпшення стану пацієнтів, у ході лікування дозу лікарських препаратів поступово знижують. Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

21

НЕЙРОХІРУРГІЯ

НОВЕ ЧИ ЗАБУТЕ СТАРЕ? Кілька місяців тому в мережі інтернет з’явилася інформація про малоінвазивний метод лікування сколіозу, винайдений фахівцями з Ізраїлю. Мова йшла про транспедикулярну фіксацію всього кількох хребців. Ми вирішили поцікавитися, чи користуються українські нейрохірурги ізраїльським ноу-хау, і були приємно вражені: на теренах нашої батьківщини він не лише працює вже багато років, а й був... суттєво вдосконалений!

«Ізраїльське ноу-хау» «Традиційно для лікування сколіозу використовується або спеціальний корсет, який не вирішує проблеми, а здатний лише зупинити процес деформації хребта, або хірургічне втручання, — йшлося у повідом­ ленні ізраїльських лікарів. — Під час нашої інноваційної операції пацієнтові імплантують спеціальні гвинти для фіксації хребців. Таке втручання зазвичай триває до шести годин». Також зазначалося, що ця методика передбачає імплантацію лише двох транспедикулярних гвинтів у найбільш викривлену ділянку хребта. Такий метод лікування може бути показаний тільки при неускладненій формі сколіозу — з викривленням до 40-60 градусів. У складніших випадках імплантат не буде ефективний. І наостанок повідомлялося, що ізраїльський винахід уже довів свою ефективність, отримав схвалення ізраїльського МОЗ, а незабаром планує вийти на американський ринок. Підготувала Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

Гвинти для фіксації хребців

Пацієнтка до та після транспедикулярної фіксації

Рентгенограми після транспедикулярної фіксації при остеохондрозі хребта

КОМЕНТАР СПЕЦІАЛІСТА

Олексій ЄРОШКІН, нейрохірург Центрального госпіталю МВС України, кандидат медичних наук

Н

а сьогодні система транспедикулярної стабілізації є «золотим стандартом» у хірургічному лікуванні сколіотичних деформацій хребта як ювенільних (юнацьких), так і набутих (дегенеративних та інших). Протягом останніх 30 років, з моменту винаходу її американськими хірургами, система зазнала безліч модифікацій, зрештою еволюціонувавши в досконалий метод надійної стабілізації хребта з можливістю малоінвазивної корекції найтяжчих його деформацій (у тому числі й сколіотичних). Недолік цієї методики полягав у тому, що для встановлення конструкції потрібні були великий розріз шкіри, м’яких тканин і повне відшарування м’язового масиву від кісткових структур задніх відділів

22

хребта. У тих випадках, коли потрібне встановлення багатогвинтової системи, операція була тривалою, травматичною і супроводжувалася великою крововтратою. У багато разів збільшувалися ризик інфікування рани та терміни відновлення. Щоб зробити хірургію безпечнішою й поліпшити результати лікування, останнім часом стали використовувати мінімально інвазивні черезшкірні системи транспедикулярної фіксації. Установка таких систем сприяє зменшенню шкірного розрізу й ушкодження м’язів спини. Через маленькі надрізи на направляючих спицях у хребці вкручуються гвинти. Їх з’єднують стрижнем, який заводять також без розрізу. В Україні ця методика хірургічного лікування застосовується досить широко вже не перший рік. Відвідуючи провідні нейрохірургічні клініки світу та спілкуючись з іноземними колегами, ми постійно вчимося й вдосконалюємо її. Уже є багато напрацювань з використання транспедикулярної фіксації хребта для корекції не тільки сколіотичних викривлень. Так ми лікуємо хворобу Бехтерева (анкілозу-

ючий спондиліт), хворобу Форестьє, постравматічні та дегенеративно-дистрофічні деформації, спондилолістез, вроджені вади розвитку хребта тощо. В умовах зростаючої частоти неопластичних процесів транспедикулярна стабілізація є однією з необхідних умов хірургічного лікування онкологічних уражень хребта, зокрема й метастатичного генезу. Метод ідельно працює також при неспроможності м’язового апарату. І це лише невеликий перелік захворювань, при яких ми широко й ефективно застосовуємо «ізраїльську» методику. Окрім того, ізраїльські колеги зазначили, що досягли успіху лише в лікуванні неускладненої форми сколіозу, ми ж відпрацювали хірургічне втручання в разі складних форм цієї патології. Наразі, у зв’язку з озброєним конфліктом у нашій країні, методика надзвичайно актуальна для лікування бійців АТО, особливо при травмах хребта. Останнім часом замість відкритих методів хірургічного лікування ми застосовуємо ендоскопічні, малоінвазивні методики. Не змінивши принципу — гвинти, що фіксують

хребці, вкручуються так само транспедикулярно, — вдосконалили методи їх встановлення. Це обумовлює меншу травматичність, а отже — більшу ефективність операції. Терміни реабілітації після таких втручань скоротилися до кількох днів, навіть при об’ємних (довгих) імплантаціях. Широкий арсенал допоміжної апаратури та додаткових лосліджень: електронно-оптичний перетворювач, інтраопераційна електронейроміографія тощо дають змогу гарантовано точно й безпечно для пацієнта провести оперативне втручання за коротший проміжок часу. Уск ладнення, які можуть розвинутися при таких операціях, у більшості випадків обумовлені непрофесіоналізмом хірурга або його помилкою. Якщо встановити недостатню кількість гвинтів, тиск, якого зазнає конст­рукція, може призвести до її зламу. Крім того, несприятливі наслідки можуть виникнути і в разі їх некоректного встановлення. Але зав­д яки набутому досвіду ми досягли того, що кількість незадовільних результатів зменшується в межах міжнародних показників.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

8 січня 2016 року

МИСТЕЦТВО МЕДИЦИНИ Вона «знає в обличчя» багато вірусів та бактерій і нещодавно вирішила… писати їх «портрети». Не задля слави чи оригінальності, а з цілком практичною метою — підвищити якість навчання майбутніх медиків. Знайомтеся — перший, а можливо, і єдиний в Україні медичний ілюстратор, доцент кафедри мікробіології, вірусології та імунології Харківського національного медичного університету Катерина Конь.

Катерина КОНЬ, доцент кафедри мікробіології, вірусології та імунології Харківського національного медичного університету, кандидат медичних наук

ВЗ Чим можете пояснити таке несподіване захоплення?

— Мені здається, що коріння цієї історії — в моєму дитинстві. Народилася я в сім’ї харківських фізиків і, ці лком зрозу мі ло, у школі захоплювалася фізикою та математикою, але в старших класах вирішила зайнятися чимось ближчим до людини й пода ла док у менти до ме дичного у ніверситету. Пройшла конкурс на медико-профілактичний факультет, який і закінчила в 2004 р., отримавши диплом з відзнакою. Ще в студентські роки відвідувала нау­кові гуртки на різних кафедрах, зокрема й на кафедрі мікробіології, вірусології та імунології, і тодішній ректор університету та її завідувач, професор А. Я. Циганенко запросив мене до аспірантури на свою кафедру. З радістю прийняла запрошення, після закінчення аспірантури й захисту кандидатської дисертації стала викладати мікробіологію студентам, переважно іноземцям, оскільки вільно володію англійською. Це дало можливість пройти стажування в зарубіжних медичних вишах (у Туреччині, Індії, Бразилії) і подивитися на навчальний процес в Україні іншими очима… ВЗ Подивилися, порівняли і взялися цей процес поліпшувати?

— Готуючи лекційні матеріали для студентів, я звернула увагу на велику кількість яскравих тривимірних ілюстрацій та анімацій в іноземних навчальних виданнях. Мені захотілося показати їх своїм студентам, а отже, довелося освоювати необхідні знання для створення таких малюнків. І тут втрутилася доля: рік тому в нашій сім’ї з’явилася донечка, я пішла в декретну відпустку й отримала

час на опанування нового фаху. Виявилося, що мистецтво медичних і люстрацій — ці лком нова спеціальність навіть для цивілізованого світу, і вона стає все більш популярною та затребуваною. Для неї потрібні як хороші навички ілюстративної роботи, так і глибоке розуміння теоретичних основ медицини. Нині медичних ілюстраторів фахово готують тільки кілька університетів у США, Канаді та Європі. Оскільки медична освіта в мене вже була, а виїхати за кордон я не могла, то стала самостійно освоювати комп’ютерну графіку за допомогою різних відеокурсів, у тому числі курсу молекулярної анімації від Гарвардської медичної школи. Насамперед моя робота спрямована не на створення ілюстрацій для підручників, а на анімацію (відеоролики), яку можна використати в навчальному процесі. А ілюстрації — то лише окремі кадри під час народження анімації, оскільки я застосовую техніку не малювання, а чотиривимірного моделювання (у просторі та часі).

Частина моїх «картин» — це суто наукові та навчальні ілюстрації, що мають винятково інформаційну мету, але, звичайно, більше задоволення отримую від створення художніх «образів», які, наприклад, можна використати для обкладинок книг або фону для постера на конференцію. Нині я працюю над медичними, передусім мікробіологічними, ілюст­раціями для наукових і науково-популярних видань спільно з американським видавництвом Elsevier. У цьому році виходить монографія, присвячена проблемі антибіотикорезистентності з моїми ілюстраціями на обкладинці. Також мої роботи використовують для ілюстрування наукових і науково-популярних статей на деяких іноземних сайтах, наприклад, в онлайн-журналах Scope та Chemistry World. ВЗ Це творчість чи ремесло?

— Для мене це творчість. Під час підготовки кожної роботи я спочатку обмірковую «науковий аспект» ілюстрації, потім — власне процес тривимірного моделювання, і лише

Enterovirus D68 — РНК-вірус роду Enterovirus родини Picornaviridae

після цього починаю створювати зображення. Комп’ютерне моделювання відрізняється від малювання у двовимірних графічних редакторах (Photoshop, Adobe Illustrator) тим, що чимось нагадує створення скульптури, тільки в тривимірному комп’ютерному просторі. Наприк­ лад, щоб намалювати «портрет» вірусу грипу, я беру просту кулю й віртуально «виліплюю» з неї потрібну форму зі шпильками, а потім, знову-таки віртуально, «розфарбовую», додаючи фон, тіні тощо. ВЗ Оцініть українські підручники — їх плюси та мінуси порівняно із зарубіжними.

— Виграємо ми, в основному, в ціні: ми ще не дійшли до того, коли підручник коштує 200-500 дол. Що ж до якості ілюстрацій, то ми, безумовно, програємо. У наших підручниках переважно чорно-білі ілюстрації, зрідка — кольорові, але тривимірних, які є в більшості іноземних навчальних виданнях, немає. Багато в чому це пов’язано з матеріа льною стороною питання, оскільки для тривимірної комп’ютерної графіки потрібне відповідне устаткування. ВЗ А що скажете з приводу медичної освіти «у них» і «у нас»?

— Позитивна сторона — у доступності вітчизняної освіти. Наприклад, у Бразилії конкурс на бюджетне місце становить близько 50 осіб на місце. Також, у нас кількість робочих місць приблизно відповідає кількості випускників, тоді як в інших країнах на одній кафедрі в аспірантурі може навчатися близько 100 осіб, і мало хто з них при цьому має можливість працевлаштуватися за фахом. Негативні аспекти — перевантаженість українських викладачів і, відповідно, неможливість приділити достатньо часу й уваги підготовці кожного студента. Наприклад, у мене кожний семестр навчається близько 150 студентів, я їх насилу запам’ятовую в обличчя, про індивідуальний підхід взагалі не йдеться. Також у нас дуже мало візуальних посібників, тоді як за кордоном досить поширені навчальна тривимірна анімація та симулятори. ВЗ Мистецтво медичних ілюстрацій ви вважаєте другою професією чи хобі?

— Поки це хобі, але сподіваюся, що воно переросте в другу професію. Після виходу з декретної відпустки я обов’язково використовуватиму свої напрацювання в лекційних презентаціях. Надалі планую створити навчальний сайт. В основному мої роботи присвячені світу мікробів (відповідно до спеціальності), і маю надію, що вони покращують розуміння студентами мікросвіту та його ролі в медицині.

Бактерії Neisseria meningitidis (менінгокок) або Neisseria gonorrhoeae (гонокок)

Ольга ФАЛЬКО, спеціально для «ВЗ», м. Харків

23

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

НЕВРОЛОГІЯ

(виходить із 1990 року)

Л. С. ЧУТКО НЕВРОЗЫ У ДЕТЕЙ ВИДАВНИЦТВО: МЕДПРЕСС РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 244

Загальний наклад 17 200 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

ПУЛЬМОНОЛОГІЯ М. И. АНОХИН СПИРОГРАФИЯ У ДЕТЕЙ ВИДАВНИЦТВО: МЕДИЦИНА РІК ВИДАННЯ: 2003 СТОРІНОК: 120

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

У книзі висвітлено питання діагностики й лікування неврозів у дітей, проаналізовано велику кількість клінічних випадків. Монографія буде корисною дитячим неврологам і психіатрам, педіатрам та сімейним лікарям.

У монографії розглядаються теорія і практика спірографії. Висвітлені фізіологічні механізми, що мають значення при застосуванні цього методу. Приділено увагу нерівномірності вентиляції, що створює похибки в оцінці як обструкції, так і рестрикції дихальних шляхів. Уперше детально описано пневмотонометрію як методику, що в деяких випадках допомагає інтерпретувати результати спірографії. Книга призначена фахівцям з функціональної діагностики, пульмонологам і педіатрам.

Головний редактор – БУРМАКА М. П.

Редакційна колегія

ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ

БАХТЕЄВА Т. Д. – член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, Заслужений лікар України

А. С. ДЕМЕНТЬЕВ ГАСТРОЭНТЕРОЛОГИЯ. СТАНДАРТЫ МЕДИЦИНСКОЙ ПОМОЩИ ВИДАВНИЦТВО: ГЭОТАР-МЕДИА РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 384

ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В. Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ГАРНИК Т. П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» ЗАБОЛОТНИЙ Д. І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України

АКУШЕРСТВО ТА ГІНЕКОЛОГІЯ Н. А. КОРОБКОВ РУКОВОДСТВО ПО ПУЭРПЕРИЮ ВИДАВНИЦТВО: СПЕЦЛИТ РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 647

ЗАГОРІЙ В. А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю. П. – професор, академік НАМН України КОВАЛЬ В. М. – Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України МІШАЛОВ В. Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ імені О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор ПИРІГ Л. А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М. Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л. І. Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, Заслужений лікар України

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС НА ЗАМІЩЕННЯ ТАКИХ ПОСАД: першого проректора (1 посада на 1 ст.); завідувача кафедри медичної статистиасистента кафедри гігієни ки (1 посада на 1 ст.); харчування та гігієни дітей і підлітків проректора з міжнародних зв’язків (1 посада на 1 ст.). та науково-педагогічної роботи з іноземдоцента кафедри хірургії та судинної ними громадянами (1 посада на 1 ст.); хірургії (1 посада на 0,25 ст.); АДРЕСА АКАДЕМІЇ: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9 ПРИЙОМ ДОКУМЕНТІВ — 30 днів з дня опублікування оголошення

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

УСІЧЕНКО І. Г. – президент Національного товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України

ЩЕГЛОВ В. І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, професор, Заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії наук комплексної безпеки

У навчальному посібнику проаналізовано дані літератури з питань фізіологічного та патологічного перебігу післяпологового періоду й наведено результати власних досліджень. Докладно розглянуто інфекційні ускладнення в пуерперій, у тому числі і в післяопераційний період. Представлено загальну характеристику госпітальних інфекцій в акушерському стаціонарі на сучасному етапі з висвітленням питань етіології та мікробної резистентності. Особливу увагу приділено фоновим захворюванням, які зумовлюють розвиток гнійно-запальних ускладнень у породіль і новонароджених. Видання призначене акушерам-гінекологам, викладачам системи післядипломної освіти, лікарям ультразвукової діагностики, інфекціоністам, клінічним ординаторам.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМ. П. Л. ШУПИКА

ТРОНЬКО М. Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України

ЧЕКМАН І. С. – завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, професор, член-кореспондент НАН і НАМН України

У довіднику зібрано всі актуальні стандарти надання медичної допомоги населенню за профілем «Гастроентерологія» та наведено її порядок. Особливу увагу приділено застосуванню стандартів при лікуванні виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки (у дітей і дорослих), гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, синдрому подразненої кишки, неспецифічних гастриту й дуоденіту. Наведено короткий довідник лікарських засобів, зазначених у стандартах. Видання стане в пригоді гастроентерологам, терапевтам, педіатрам, лікарям загальної практики-сімейної медицини, онкологам, проктологам, клінічним фармакологам, організаторам охорони здоров’я.

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Випусковий редактор.....................................ІРИНА ХОМЧУК

АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1

Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО

ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138 ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Матеріали, що публікуються на правах реклами Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2.

Загальний наклад 17 200 Замовлення №30 859 Віддруковано у ТОВ «Укрполiграфмедiа»: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 104 А

Літературне редагування та коректура..............................ЛАРИСА БОБРУЄНКО Відділ реклами..................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю

24

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua