Ваше здоров'я №10-11

№10 11 (1241 1242) 07.03.2014

Газета МОЗ України і галузевої профспілки

www.vz.kiev.ua

ЗІ СВЯТОМ ВЕСНИ! Дорогі жінки! Я вітаю всіх вас із настанням першого і найяскравішого весняного свята — Міжнародного жіночого дня.

8 березня — це ще одна нагода підкреслити вашу чарівність, милосердя і чуйність, подякувати вам за материнську турботу, жіночу ніжність, любов ваших сердець і невтомність ваших рук. Ці риси такі необхідні людям, завжди і всюди, особливо в скрутні хвилини, тому вони так цінуються в охороні здоров’я, де працюють переважно жінки. Хочу побажати всім працівницям медичної галузі міцного здоров’я, впевненості у завтрашньому дні, здійснення найфантастичніших мрій, любові і тепла у родинному колі, надійних друзів, розуміння і підтримки колег. Нехай ваша праця, яка засвідчує високі прояви самовідданості і навіть жертовності (що підтвердили й останні події в нашій країні), стане джерелом натхнення для тих молодих людей, які високо шануватимуть професію Лікаря й оберуть її для себе. Нехай вона стане опорою вашого успіху, благополуччя і предметом гордості. Ваші пацієнти схиляються перед вами на знак поваги і вдячності за врятовані життя. Ми пишаємося вами, дорогі наші берегині, і прагнемо, щоб зміни у країні, а за тим і в медичній галузі, виправдали всі ваші найкращі сподівання. З глибокою повагою, Олег МУСІЙ, Міністр охорони здоров’я України

НАЦІОНАЛЬНИй РЕЄСТР ПАЦІЄНТІВ: КОМУ ВХІД ЗАБОРОНЕНО? Зусилля щодо створення реєстру пацієнтів наштовхуються на відсутність коштів на комп’ютеризацію мережі медичних закладів, непідготовленість лікаря до користування складною системою і відсутність гарантій конфіденційності інформації, розміщеної у реєстрі.

6

СТОР.

ОЛЕГ МУСІЙ: НОВА ПОЛІТИКА МОЗ УКРАЇНИ – ПРОЗОРІСТЬ, ЧЕСНІСТЬ, ПРОФЕСІОНАЛІЗМ

27 лютого 2014 року Міністром охорони здоров’я України призначено Олега Степановича Мусія. Новопризначений Міністр сказав: «Міністерство працюватиме за запитом людей і реагуватиме на запит людей, а не на запит чиновництва чи Кабінету Міністрів». Також Олег Мусій запевнив, що двері Міністерства, як і двері кабінету Міністра, будуть завжди відчинені.

ФЕНОМЕН «АКТОВЕГІНУ»: ПРЕПАРАТИ ІЗ СУМНІВНОЮ ДОКАЗОВОЮ БАЗОЮ ПОСІДАЮТЬ ПЕРШІСТЬ ІЗ ПРОДАЖІВ У КРАЇНАХ ПОСТРАДЯНСЬКОГО ПРОСТОРУ В країнах, де застосовується «АКТОВЕГІН», сумарна частота деменцій на третину вища, ніж у країнах, де він ніколи не застосовувався. З липня 2011 року «АКТОВЕГІН» виключений FDA зі списку дозволених лікарських засобів у США, а з березня 2011 року — в Канаді та інших цивілізованих країнах світу. На сьогодні «АКТОВЕГІН» застосовується лише в більшості країн колишнього СРСР, у Китаї та у Південній Кореї.

10 СТОР.

2

СТОР.

КОМУ ПОТРІБЕН ЛІКАР­ПСИХОТЕРАПЕВТ? Уже давно доведено, що депресія відчутно ускладнює перебіг хронічних соматичних захворювань. У пацієнта з депресією ймовірність померти після інфаркту міокарда у шість(!) разів вища, аніж у пацієнта без депресії. Психологічний стан — це робота медичного психолога. І від нього великою мірою залежить, чи буде пацієнт жити після інфаркту і наскільки функціонально.

8

СТОР.

НОВИНИ ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ (виходить з 1990 року)

Загальний наклад — 22 000 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181 СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Головний редактор – БУРМАКА М.П.

Редакційна колегія БАХТЕЄВА Т.Д. – голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, заслужений лікар України, доктор медичних наук БОЙЧУК Т.М. – ректор Буковинського державного медичного університету, доктор медичних наук, професор ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В.Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ГАРНИК Т.П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» ЗАБОЛОТНИЙ Д.І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ЗАГОРІЙ В.А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю.П. – академік НАМН України КОВАЛЬ В.М. – голова Профспілки працівників охорони здоров’я України КОВАЛЬЧУК Л.Я. – ректор Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, доктор медичних наук, професор, членкореспондент НАМН України МІШАЛОВ В.Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ ім. О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор МОСКАЛЕНКО В.Ф. – ректор Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України, віце-президент НАМН України ПИРІГ Л.А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, членкореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М.Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л.І. Медведя, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України ТРОНЬКО М.Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України УСІЧЕНКО І.Г. – президент Товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ЧЕКМАН І.С. – завідувач кафедри фармакології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В.І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії комплексної безпеки

ПРИЗНАЧЕНО НОВОГО 27 лютого 2014 року Міністром охорони здоров’я України призначено Олега Степановича Мусія. У Програмі діяльності нового Уряду країни йдеться про недопущення скорочення мережі медичних установ, забезпечення доступності якісних медичних послуг для громадян країни, запровадження комплексу заходів зі стимулювання добровільного медичного страхування. Про основні напрямки роботи галузевого міністерства на реалізацію цієї Програми Олег Мусій розповів під час свого представлення апарату МОЗ. Зокрема, він наголосив на тому, що реформу охорони здоров’я, попри заяви політиків, ніхто зупиняти не буде. «Реформа триватиме після того, як буде проведено аналіз щодо методів її впровадження», — сказав він. Новопризначений Міністр запевнив: «Міністерство працюватиме за запитом людей і реагуватиме на запит людей, а не на запит чиновництва чи Кабінету Міністрів». Водночас Олег Мусій зазначив, що для вищого керівництва і для керівництва середньої ланки у галузі буде проведена так звана народна люстрація, процедуру якої зараз розробляє Кабінет Міністрів. «Щодо вищого керівництва, тобто заступників Міністра, то їхні кандидатури розглядатимуться на засіданні коаліційної більшості в парламенті, оскільки саме коаліція висувала кандидатуру Міністра охорони здоров’я, то й вона пропонуватиме кандидатури заступників», — пояснив Олег Мусій. Він також зауважив, що Міністр є політичною фігурою і більшою мірою буде зай­матися політичною складовою діяльності відомства. Виконанням же основної поточної роботи займатимуться заступники і керівник апарату. Урядовець трактує нову політику МОЗ України як забезпечення прозорості у діяльності відомства, чесність і професійне виконання своїх обов’язків. Також Олег Мусій запевнив, що двері Міністерства, як і двері кабінету Міністра, будуть завжди відчинені.

Мусій Олег Степанович Народився 12 травня 1965 року на Галичині, у Львівській області, в сім’ї службовців. Українець. Навчання Після закінчення із золотою медаллю Сокальської середньої школи №1 (нині Сокальська гімназія), у 1982 році вступив на лікувальний факультет Київського медичного інституту ім. академіка О.О. Богомольця. Під час навчання активно займався науковою роботою. З 1983 року до закінчення вишу в 1988 році був членом правління Студентського наукового товариства імені О.А. Киселя. У 2001 році проходив навчання з реформування системи охорони здоров’я, організоване урядом міста Кракова в Польщі (Instytut Szkoleń, Stowarzyszenie Gmin i Powiatów Małopolski, Kraków, Polska). У березні 2005 року пройшов навчання на Першому флагманському курсі «Реформування сектору охорони здоров’я та стабільне фінансування в Україні» школи охорони здоров’я Національного університету «Києво-Могилянська академія» та Інституту Світового Банку. У липні-серпні 2007 року за програмою «Створення законодавчих можливостей для фахівців соціальної галузі», підтриманою USAID, пройшов навчання у Джордж­ таун­ському університеті, м. Вашингтон, США (Georgetown University, Washington DC, USA). У листопаді 2007 року на запрошення Фінського Лікарського Товариства вивчав досвід побудови й функціонування системи охорони здоров’я та лікарського самоврядування у Фінляндії (Suomen Lääkäriliitto, Helsinki, Finland). У липні 2008 року на запрошення Австрійського Лікарського Товариства вивчав досвід побудови і функціонування системи охорони здоров’я та лікарського самоврядування в Австрії (Österreichische Ärztekammer, Wien, Österreich). У березні 2008 року на запрошення Німецького Лікарського Товариства вивчав досвід побудови і функціонування лікарського самоврядування та медичного страхування в Німеччині (Bundesärztekammer, Berlin, Deutschland). У 2008 році після закінчення спеціалізації у Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика отримав другу лікарську спеціальність «Організація і управління охороною здоров’я». У грудні 2009 року отримав вищу кваліфікаційну категорію за цією ж спеціальністю. У лютому-березні 2012 року пройшов стажування за тематикою «Відповідальне лідерство» програми «АспенУкраїна» the Aspen Institute, USA. У березні 2012 року пройшов підготовчі курси Інституту Стратегічних Студій, місто Краків, Польща (Instytut Studiów Strategicznych, Kraków, Polska) за тематикою «Адміністрація і позаурядові організації». Трудова діяльність У 1987 та 1988 роках, навчаючись, працював медбратом у відділенні реанімації Київської клінічної лікарні № 25. Із серпня 1988 року, працюючи лікарем у Київському науково-дослідному інституті нейрохірургії, пройшов інтернатуру з анестезіології-реаніматології на відповідній кафедрі Київського медінституту. До травня 1992 року — лікар-анестезіолог-реаніматолог відділення відновлювального лікування НДІ нейрохірургії. Із червня 1992 по грудень 1994 року — лікар дитячої юнацької спортивної школи «Нивки» футбольного клубу «Динамо» (Київ). Із січня 1995 по грудень 1996 року — заступник директора з медичних питань спільного підприємства «Адоніс». Із січня 1997 по травень 2001 року — Директор Спільного підприємства «Віола» ТОВ, лікар-консультант. Із травня 2001 по лютий 2013 року — Голова правління Київського Лікарського Товариства. Із лютого 2013 по лютий 2014 року — помічник-консультант народного депутата України. Із 27 лютого 2014 року — Міністр охорони здоров’я України. Професійно-громадська та дорадча діяльність Із листопада 2004 по січень 2005 року — керівник мережі медичних пунктів Медичної служби Комітету національного порятунку. Із квітня 2005 по 2009 рік — радник Міністра охорони здоров’я України.

Із травня 2005 року по теперішній час чотири рази пос­ піль обраний Головою Громадської Ради при Міністерстві охорони здоров’я України. У травні 2005 року під час «Євробачення-2005» — організатор та координатор медичної служби наметового містечка «Євротабір» на Трухановому острові в м. Києві. У травні-липні 2005 року — організатор і учасник громадських та парламентських слухань на тему «Проблеми у сфері охорони здоров’я і медичного обслуговування громадян України та шляхи їх розв’язання». Із червня 2005 року — член робочої групи МОЗ України з питань розробки стратегії реформування галузі охорони здоров’я, а з грудня 2005 року — член робочої групи МОЗ України з розробки Плану дій з реформування системи охорони здоров'я населення. Із липня 2005 року — член робочої групи МОЗ України щодо опрацювання проекту концепції та Програми розвитк­у Інституту сімейної медицини на 2005-2010 роки. Із липня 2005 року — член комісії з розгляду та затверд­ ження головних позаштатних спеціалістів МОЗ України. Із грудня 2005 року — член Вищої медичної ради МОЗ України. У січні 2006 року — учасник круглого столу «Впровадження управлінських інновацій у системі охорони здоров’я» в рамках Днів науки в Національному університеті «Києво-Могилянська академія». Із січня 2006 року — член Робочої групи для розробки проекту Концепції Державної цільової програми протидії епідемії туберкульозу на 2007-2010 роки та розгляду пропозицій щодо механізмів подальшого впровадження адаптованої ДОТС-стратегії в Україні. У березні 2006 року — учасник та доповідач круглого столу «Охорона здоров'я крізь призму виборів» у межах дослідницького проекту «Охорона здоров’я в регіонах: влада і громада», м. Одеса. У жовтні 2006 року — учасник та доповідач Першого Національного круглого столу «Як створити конкурентоспроможну систему хорони здоров'я в Україні», м. Київ. Експерт Всеукраїнської експертної мережі з червня 2006 року. У листопаді 2006 року — організатор і учасник громадянської ініціативи — фахового обговорення «Яким має бути обов’язкове медичне страхування в Україні» в Національному університеті «Києво-Могилянська академія». Із 2006 року — член Дорадчої ради з питань охорони здоров’я Комітету з питань охорони здоров’я Верховної Ради України, а у квітні 2007 року обраний Головою сектора законодавчих ініціатив названої Ради. Із листопада 2006 року — член робочої групи Міністерства юстиції України з доопрацювання проекту Закону України «Про участь громадськості у формуванні та реалізації державної політики, вирішенні питань місцевого значення та її доступ до інформації, що знаходиться у володінні органів державної влади, органів місцевого самоврядування». Із січня 2007 року — член робочої групи секретаріату Кабінету Міністрів України з доопрацювання «Концепції взаємодії органів виконавчої влади з інститутами громадянського суспільства». Із березня 2007 року — член робочої групи з підготовки та проведення установчих зборів Громадської ради при Кабінеті Міністрів України. Член конкурсної комісії 2007 року Всеукраїнської експертної мережі з визначення Експерту 2007 року ВЕМ. У жовтні 2007 року — учасник III Національного конгресу з біоетики із міжнародною участю. Доповідь на тему «Перспективи розвитку лікарського самоврядування і етичні норми у стосунках лікарів та пацієнтів». У грудні 2007 року — учасник круглого столу в Українському національному інформаційному агентстві УКРІНФОРМ на тему «Державні закупівлі в медицині: економічні, правові та етичні аспекти». Із грудня 2007 року — член робочої групи МОЗ України щодо опрацювання проекту концепції та Програми розвит­ ку медичного права. У грудні 2007 року — організатор і учасник круглого столу Дорадчої ради при Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я на тему «Громадське обговорення концепцій розвитку охорони здоров’я».

У січні 2008 р. на розширеній Колегії Міністерства охорони здоров’я України, під час якої відбулася зустріч із медичною громадськістю України і проведено обговорення програми діяльності уряду «Український прорив. Для людей, а не політиків», у виступі запропонував: переглянути існуючу політику і структуру МОЗ, ввести персональну відповідальність керівників усіх рівнів за прийняті ними рішення; перейти від командно-адміністративної моделі управління галуззю до суспільно- чи громадсько-адміністративної моделі, яка поширена в країнах Європи; створити в структурі МОЗ підрозділ стратегічного планування; обов’язкове проведення громадського обговорення запланованих змін та інформаційна підготовка до їх впровадження; прийняти програму розвитку первинної медико-санітарної допомоги, надання екстреної та невідкладної медичної допомоги, закон про загальнообов’язкове державне медичне страхування, про діяльність закладів охорони здоров’я, про лікарське самоврядування, самов­ рядування медичних сестер та фармацевтичних працівників; обговорити і затвердити концепцію вищої медичної освіти та кадрового забезпечення галузі; удосконалити Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»; визначити єдиним розпорядником кош­ тів у галузі МОЗ України. Із січня 2008 року — заступник голови Міжвідомчої робочої групи щодо розробки механізмів забезпечення захисту прав пацієнтів у закладах охорони здоров'я МОЗ України. Із лютого 2008 року — член оперативного штабу «Вступна кампанія-2008» МОЗ України. Із березня 2008 року до січня 2011 року та з листопада 2012 року — член колегії Міністерства охорони здоров’я України. Із липня 2008 року — член міжвідомчої робочої групи з підготовки проекту Загальнодержавної цільової соціальної програми «Здорова нація» на 2009-2013 роки при Кабінеті Міністрів України. Із листопада 2008 року — член оперативного штабу з питань вступної кампанії 2009 року у вищих медичних та фармацевтичних навчальних закладах І-IV рівнів акредитації. Із лютого 2009 року — член міжвідомчої робочої групи з підготовки нормативно-правових актів щодо заходів та умов знезараження згідно з санітарними нормами та правилами. Із травня 2009 року — член Комісії з питань нагород­ ження відомчою заохочувальною відзнакою МОЗ України — нагрудним знаком «Хрест Пантелеймона Цілителя». Із жовтня 2009 року — член Координаційної ради з паліативної та хоспісної допомоги при МОЗ України. У 2010 році — член Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України. Із лютого 2010 року — заступник голови Оргкомітету з підготовки та відзначення на державному рівні 100-річчя Українського лікарського товариства. Із березня 2010 року — член робочої групи з виконання плану заходів Міністерства охорони здоров’я України щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 №208 (208-2010-п) «Деякі питання удосконалення системи охорони здоров’я». Із квітня 2010 року — член робочої групи МОЗ України з реалізації пілотних проектів. Із липня 2010 року — член оперативного штабу з питань вступної кампанії 2010 року у вищих медичних та фармацевтичних навчальних закладах І-IV рівнів акредитації. Із жовтня 2010 року — член Громадської ради з питань розвитку саморегулювання підприємницької та професійної діяльності при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва. Із листопада 2010 року — член робочої групи МОЗ України з розгляду питань щодо просування лікарських засобів фармацевтичними компаніями. Із грудня 2010 року — співголова, а з лютого 2011 року — Голова ініціативної робочої групи з підготовки установчих зборів для формування нового складу Громадської ради при МОЗ України. Із лютого 2011 року — член Координаційної групи пос­тійно діючого круглого столу громадських організацій України «Єднання».

2 Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

НОВИНИ

7 березня 2014 року

МІНІСТРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ Із березня 2011 року — член Громадської Ради при Київській міській державній адміністрації. Із липня 2011 року — член оперативного штабу з питань вступної кампанії 2011 року у вищих медичних та фармацевтичних навчальних закладах І-IV рівнів акредитації. Із липня 2011 року — член Громадської Ради при Міністерстві надзвичайних ситуацій України. У вересні 2011 року обраний Головою новоствореної Громадської Ради при МОЗ України. Із грудня 2011 року — член Координаційної ради з опрацювання проекту Загальнодержавної програми «Здоров'я-2020: український вимір». Із грудня 2011 року — співголова Оргкомітету конкурсу «Національна Медична Премія». Із квітня 2012 року — член Конкурсної комісії з розміщення державного замовлення на підготовку фахівців у вищих навчальних закладах IV рівня акредитації МОЗ України. У червні 2012 року — учасник круглого столу до Дня Конституції України «Принцип верховенства права у діяльності вищих судових органів України: людина—правник—суспільство». Із червня 2012 року — член Ради голів громадських рад при органах виконавчої влади Кабінету Міністрів України, а з серпня 2012 року — координатор голів громадських рад при міністерствах цієї Ради. Із вересня 2012 року — член робочої групи з упровадження економічних реформ за напрямком «Реформа медичного обслуговування» МОЗ України. У листопаді 2012 року — учасник та доповідач «Першого Національного Конгресу з безпеки пацієнтів». У грудні 2012 року — організатор, учасник та доповідач «Форуму громадських рад та громадських організацій України». Із січня 2013 року — член постійно діючої Ради форуму громадських рад та громадських організацій України. Із 1 грудня 2013 по 27 лютого 2014 року — координатор медичної служби Штабу національного спротиву. Законотворча діяльність Із травня 2006 по 2012 рік — помічник-консультант народного депутата України, члена Комітету з питань охорони здоров’я Верховної Ради України. Розробник проекту Закону України «Про лікарське самоврядування», реєстраційний номер у Верховній Раді України 9250 від 17.03.2006р., 2053 від 07.09.2006р. та 3539 від 23.12.2008 р. Розробник проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», реєстраційний номер у Верховній Раді України 3554-3 від 07.06.2007 р. Розробник проекту Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування»,

реєстраційний номер у Верховній Раді України 1040-1 від 07.09.2007 р. Розробник проекту Закону України «Про громадські об’єднання», реєстраційний номер у Верховній Раді України 4633 від 10.06.2009 р. Розробник проекту Закону України «Про фахові саморегулівні і самоврядні об’єднання», реєстраційний номер у Верховній Раді України 4841-1 від 10.09.2009 р. Розробник проекту Закону України «Про громадські організації», реєстраційний номер у Верховній Раді України 7262 від 18.10.2010 р. Безпосередній інтерес: розробка законодавчого поля та впровадження в Україні інституції лікарського самов­ рядування; захист прав лікарів та пацієнтів; побудова громадської системи охорони здоров’я в Україні; залучення громадськості до прийняття державних рішень, розробка механізмів участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики; професійне самоврядування та саморегулювання ринків; збереження і захист історичної, культурної та архітектурної спадщини; дотримання законності під час забудов. Громадська діяльність Активно працює в громадських лікарських та правових організаціях. Із 1990 року неодноразово обирався членом правління Українського лікарського товариства у Києві. Один із засновників Київського лікарського товариства, а з 2001 року — його Голова. Один із засновників Всеукраїнського лікарського товариства (ВУЛТ). З 1990 по 2001 роки — Голова РК ВУЛТ. Із 2001 року — член правління ВУЛТ. У травні 2007 року обраний Президентом Всеукраїнського лікарського товариства. У 2011 році переобраний на 3-й термін. Із 2000 року обраний до правління Світової федерації українських лікарських товариств (СФУЛТ). Із 2004 року — віце-президент СФУЛТ. Один із засновників Української медико-правової асоціації (УМПА). З 2006 року — віце-президент УМПА. Протягом останніх семи років у Лікарському товаристві безпосередньо очолює оргкомітети з підготовки та проводить всеукраїнські і міжнародні конференції, з’їзди, конгреси лікарів та науковців. Один з організаторів та учасників 14-15 квітня 2007 року Першого Всеукраїнського конгресу з медичного права і соціальної політики та 14-15 квітня 2011 року Другого Всеукраїнського конгресу з медичного права, біоетики і соціальної політики з міжнародною участю. Один з ініціаторів та авторів прийняття у 2009 році Етичного кодексу лікаря України. У 2010 році обраний до правління міжнародної лікарської організації — Південно-Східний Європейський лі-

карський форум (Southeast European Medical Forum, SEEMF, Bulgaria), а з вересня 2012 року — віце-президент SEEMF. Із червня 2011 року — засновник та член Координаційної ради Всеукраїнської громадської організації «Асоціація членів громадських рад України». Із червня 2012 року — засновник та член Координаційної ради Всеукраїнської громадської організації «КИЇВСЬКЕ ВІЧЕ». Із липня 2012 року — засновник та член Координаційної ради Всеукраїнської громадської організації «Фахова Рада України». Міжнародна діяльність Учасник більше 20 всеукраїнських і міжнародних медичних з’їздів, конгресів та конференцій. Учасник VIII з’їзду лікарів Польщі у Варшаві 5-7 січня 2006 року. Учасник конференції Українського лікарського товариства в Німеччині у травні 2006 року, м. Мюнхен. Представник від України та учасник Європейських форумів лікарських товариств/ВООЗ (European Forum of Medical Association/World Health Organisation — EFMA/ WHO; Tel Aviv, Israel, 2008; Санкт-Петербург, Россия, 2010; Bruxelles, Belgium, 2011; представник, учасник та доповідач Yerevan, Armenia, 2012). Представник від України та учасник 59-го (Seoul, Korea, 2008), 60-го (New Delhi, India, 2009), 61-го (Vancouver, Canada, 2010), 62-го (Montevideo, Uruguay), 63-го (Bangkok, Thailand) світових лікарських зібрань (World Medical Assembly of World Medical Association). Представник від України та учасник 111-го (Ulm, 2008), 112-го (Mainz, 2009), 113-го (Dresden, 2010), 114-го (Kiel, 2011), 115-го (Nürnberg, 2012) з’їздів лікарів Німеччини (Deutsche Ärztetag). Представник від України та учасник 16-го ZEVA Meeting (Belgrade, Serbia, 2009) симпозіуму лікарських товариств країн Центральної та Східної Европи (Symposium of the Medical Chambers of Central and East European Countries). Учасник та доповідач міжнародної конференції «Фінансова криза — наслідки для охорони здоров’я» Світового Лікарського Товариства/World Medical Association (Riga, Latvia, 2010). Учасник та доповідач II міжнародного конгресу Південно-Східного Європейського лікарського форуму/Southeast European Medical Forum (SEEMF) (Несебр, България, 2011) та ІІІ (Београд, Република Србија, 2012). Учасник та доповідач «Международного конгресса по здравоохранительному праву стран СНГ и Восточной Европы» (Москва, Россия, 2012). Експертна діяльність Досвід експертної діяльності у дослідницькому проекті «Охорона здоров’я в регіонах: влада і громада», під-

триманому UCAN (2006-2007 рр.), та проекті «Створення та розвиток структур для участі громадян в процесах прийняття рішень, які впливають на охорону здоров’я, на регіональному рівні в Україні» за підтримки ТАСІS — IBPP (2007-2008 рр.). Один з авторів «Альтернативної до державної доповіді неурядових організацій щодо виконання Україною положень Міжнародного Пакту про економічні, соціальні та культурні права», підготовленої Українською Гельсінською спілкою з прав людини та МФ «Відродження» і представленої у листопаді 2007 року на 39 сесії Комітету ООН з економічних, соціальних та культурних прав у Женеві, Швейцарія. Керівник проекту «Підтримка діяльності робочої групи для розробки базових стандартів безпеки та захисту прав пацієнтів», підтриманого МФ «Відродження» (20072009 рр.). Наукова діяльність Автор чотирьох та редактор семи медичних книг. Автор більш як 40 наукових та науково-публіцистичних статей. Із 2001 року — член редакційної колегії журналу «Українські медичні вісті». Із 2007 року — член редакційної колегії журналу «Управління закладом охорони здоров’я». Нагороди У 1990 році отримав Подяку за заслуги в охороні здоров’я. У 2009 році — за ініціативи та внесок у зміцнення національної системи охорони здоров’я, за активну участь у законотворчій роботі отримав Подяку Комітету з питань охорони здоров’я Верховної Ради України. У 2010 році за вагомий особистий внесок у розвиток охорони здоров’я населення, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм нагороджений Грамотою Верхов­ ної Ради України. У 2010 році за заслуги з відродження духовності в Україні Українською Православною Церквою нагороджений Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ-го ступеня. У 2011 році отримав почесну відзнаку SEEMF за внесок у галузь управління та політики в системах охорони здоров'я Південно-Східної Європи. У 2011 році нагороджений медаллю «За працю та звитягу в медицині». У 2012 році нагороджений медаллю «За розповсюд­ ження медичних знань».

• Вільно володію, окрім рідної української, польською та російською мовами, розмовно-англійською.

• Позапартійний, членом жодних політичних партій не був.

• Одружений, маю двох дочок 24 та 13 років.

Шановні Колеги, побратими та посестри Майдану!

В

сі ті, хто за покликанням свого серця та попри тиск із боку провладних керівників знайшов у собі сили прийти та реально допомогти Руху національного спротиву організувати на Майдані Медичну службу! Без вашої волі, бажання, досвіду та умінь Медична Служба була б неспроможна надати допомогу кожній людині, яка її потребувала, кожному бійцю за волю та свободу в Україні! Я гордий від усвідомлення того, що наша медицина, незважаючи на всі намагання її розвалити, не загубилася повністю! Що у складні часи медична спільнота згуртувалася та змогла створити взірець системи надання медичної допомоги, який необхідно брати за приклад для впровадження по всій Україні! Але найбільша моя гордість у тому, що в Україні є Люди з великої літери — істинні професіонали, найкращі Лікарі, Медичні сестри, Фельдшери та Волонтери, які готові виконувати свою роботу жертовно та віддано в найскладніших умовах! Робота Медичної служби Штабу національного спротиву на передовій усі місяці протистояння була пов’язана з величезною психоемоційною та фізичною напругою. Що б не говорили психологи, але пов­ ністю абстрагуватися від болю наших пацієнтів, від усвідомлення, що саме цього постраждалого ми не можемо врятувати, бо куля снайпера влучила дуже прицільно, що силовики стріляють у твоїх колег і що вони помирають, — було просто неможливо. Разом ми пережили найважчі часи. ЛЮДЯНІСТЬ та СПІВЧУТТЯ кожного з нас допомогли нам у професійній діяльності. Саме ці якості надали нам сил, щоб не зламатися, підтримати один одного і стати сильнішими! На Майдані принципи моральності та людяності, закладені в основі Етичного кодексу лікаря України, довели свою актуальність та ефектив-

ність. Саме тут, в епіцентрі подій, ми переконалися в істинності слів Гомера: «Багатьох войовників вартий один майстерний лікар». Саме так. Ми не змогли повернути життя тим, хто загинув, однак ми намагалися всіма силами врятувати постраждалих, які надходили до нас! І сьогодні врятовані Герої України будуть жити серед нас і допомагати у розбудові нашої країни. Окрему подяку я хочу висловити медикам тилу. Всім тим медичним працівникам, які приймали на подальше лікування постраждалих та поранених. Без вас, шановні Колеги, без вашої роботи, догляду та бажання допомогти втрати були б просто колосальними. Медична служба Штабу національного спротиву не змогла б забезпечити у військово-польових умовах тривале лікування постраждалим зі складними травмами, з опіками. Тільки завдячуючи вам, тяжкопоранені сьогодні живі, бо мають постійний медичний догляд та адекватне лікування. Я вдячний і за те, що медичні працівники Києва намагалися рятувати життя і свободу постраждалих під час їх силових захоплень та незаконного вивозу за межі медичних закладів — без необхідного огляду, без висновків про стан здоров’я, поправши всі законні

та моральні принципи. На жаль, протистояння було нерівним — медичний працівник проти групи озброєних силовиків… Я сподіваюся, що такі випадки беззаконня, прямого порушення прав людини, грубого втручання в нашу професійну діяльність залишаться в новітній історії України, але не матимуть свого продовження в подальшому! На щастя, медичні заклади всієї України намагалися допомогти постраждалим у міру своїх можливостей. Керівники бюджетних та приватних закладів не боялися відкрито заявляти про прийом постраждалих, забезпечення їх адекватним лікуванням та ДОТРИМАННЯ ЛІКАРСЬКОЇ ТАЄМНИЦІ! Медичні працівники цих закладів переступили через всі свої страхи, у тому числі й щодо переслідування з боку держави та ймовірного арешту, щоб діяти на благо своїх пацієнтів, як це передбачено міжнародними спеціалізованими актами. Мадридська декларація про професійну автономію та самоврядування лікарів, 12 принципів надання медичної допомоги у будь-якій системі охорони здоров’я, Етичний кодекс та інші документи передбачають, що медичний працівник буде діяти на користь свого пацієнта, незважаючи на нелегітимні накази з боку держави. І вимагати від медиків інакшого — це злочин проти людяності! Гадаю, саме в цей складний час у свідомості медичних працівників відбулися значні зміни — усвідомлення необхідності професійної автономії, що в подальшому має сприяти створенню національного самоврядування в медико-фармацевтичному секторі. Шановні Колеги, я переконаний, що подальший розвиток української медицини залежатиме від нас із вами і ви станете прикладом для наслідування всім українським лікарям та їх нащадкам. В Україні вже

давно назріла потреба в проведенні медичної реформи на засадах системного підходу, комплексності, цілісності та доцільності. Перемога дала нам можливість втілити в життя таку реформу, яка б забезпечила потреби пацієнтів у якісній, доступній та адекватній медичній допомозі, а медичних працівників — у підвищенні престижу професії, гідних умов роботи, оплати праці та повному соціальному забезпеченні. Саме таку медицину — розвинену, ефективну, що забезпечує потреби українців, — я бачу в майбутньому. Я розумію, що роботи в цьому напрямку дуже багато, тому запрошую всіх охочих долучитися до створення нової української медицини. Платформою для роботи може стати Громадська рада при МОЗ України, в якій представлено понад 130 профільних громадських організацій. Зазначу, що до роботи в якості експерта-радника може долучитися будь-яка особа, що має таке бажання. Кожен досвід, кожна корисна порада — це маленький крок до омріяної мети — нової української медицини. Тож не стійте осторонь — долучайтеся! Шановні Колеги! Я вдячний кожному з вас за перемогу Свободи в Україні і за нові можливості, що відкрилися для вітчизняної медицини! Пишаюся кожним із вас! З повагою та вдячністю, Олег МУСІЙ, координатор Медичної служби Штабу національного спротиву, Голова Громадської ради при МОЗ України, президент Всеукраїнського лікарського товариства

3 26 лютого 2014 р.

НОВИНИ

ОЛЕГ МУСІЙ: МИ СПІЛЬНО БУДУВАТИМЕМО НОВУ СИСТЕМУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

28

лютого 2014 року відбулося засідання Громадської Ради Міністерства охорони здоров’я України, яке почалось із вручення Мі­ ністру охорони здоров’я України Оле­ гу Мусію нагороди за лікарську честь та побажань успіхів на новій посаді. Міністр подякував за відзнаку та запропонував вшанувати пам’ять за­ гиблих хвилиною мовчання. «Громадська рада скликана, щоб проаналізувати ситуацію, яка виник­ ла в галузі охорони здоров’я, та роль МОЗ України у подіях Євромайдану, що є надзвичайно важливими осо­ бисто для мене, оскільки залишили глибокий відбиток на все життя», — наголосив Олег Мусій. Він запев­ нив учасників засідання в тому, що й надалі відстоюватиме ідеї грома­

дянського суспільства, зокрема, у галузі охорони здоров’я, адже «одні­ єю з вимог, за яку віддали життя ге­ рої Небесної сотні, було дотримання європейських прав кожної людини та збереження єдиної держави Україна». Члени Громадської ради одного­ лосно підтримали призначення ново­ го Міністра охорони здоров’я Украї­ ни Олега Мусія та зауважили, що Громадська рада МОЗ України є най­ більш демократичною та прозорою серед інших громадських об’єднань країни. Своєю чергою Олег Мусій подякував за підтримку учасникам зібрання та сказав, що «ми спільно будуватимемо нову систему охорони здоров’я». Також учасники засідання у своїх виступах висунули пропозиції ново­

му керівництву провести інвента­ ризацію проблем охорони здоров’я, зокрема, проаналізувати стан зако­ нодавчого і правового забезпечення лікарів і пацієнтів відповідно до реко­ мендацій Всесвітньої організації охо­ рони здоров’я, провести міжнародний аудит впровадження медичної рефор­ ми у пілотних регіонах, проінспекту­ вати хід державних закупівель. «Зверніть увагу, що відтепер у МОЗ України не буде людей, які відповіда­ ють за корупційні схеми, — зазначив Олег Мусій. — Якщо вам стане відомо про вимагання грошей задля приш­ видшення рішення, наказу тощо — звертайтеся і ми вживатимемо захо­ дів. Кому така система не підходить, нехай пише заяву на звільнення вже сьогодні».

Однак представники юридичних організацій — члени Громадської ради — наголосили на тому, щоб усі люстрації проводились відповідно до законів України задля уникнення не­ правомірних засуджень. Додатково члени Громадської ради запропонували залучити до штату МОЗ України кандидатів від громад­ ських організацій задля ефективного впливу на виділення коштів на ме­ дичні програми та проекти. До наступного засідання Громад­ ської ради МОЗ України Олег Мусій зобов’язав підготувати всі необхідні документи для переобрання голови Громадської ради, оскільки він склав із себе ці повноваження. Прес-служба МОЗ України

ГПУ ПЕРЕВІРЯЄ ЗАКОННІСТЬ ЗАКУПІВЕЛЬ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ МОЗОМ

ЦІНИ НА ПРЕПАРАТИ ІНСУЛІНІВ ЗНИЗИЛИСЯ З БЕРЕЗНЯ ЦЬОГО РОКУ

Г

І

енеральна прокуратура України перевіряє міністерства та вищі судові інстанції на предмет до­ тримання ними законності прид­ бання товарів і послуг за рахунок бюджетних коштів. Про це заявив виконувач обов’язків генерально­ го прокурора Олег Махніцький: «Будуть вивчатися питання за­ конності при розтраті бюджетних коштів, проведення державних за­ купівель, надання у власність та користування земельних ділянок. Генеральна прокуратура почала

перевірки дотримання законів під час закупівлі товарів, робіт і пос­ луг за державні гроші», — заявив О. Махніцький. За його словами, перевірки ініці­ йовані, зокрема, в МОЗ за фактом закупівлі антивірусних препаратів, витратних матеріалів та реактивів для діагностики цукрового діабету на суму більше 100 млн грн та авто­ мобілів швидкої допомоги вартістю 922 млн грн. За матеріалами rbc.ua

ОБРАЩЕНИЕ К МЕДИКАМ РОССИИ И УКРАИНЫ УВАЖАЕМЫЕ КОЛЛЕГИ! ДОРОГИЕ ДРУЗЬЯ!

М

НА

КІВСЬКИЙ ХАР •

РСИТЕТ НІВЕ •У

4

не представлений на ринку в цих кра­ їнах, порівняльна (референтна) ціна на них формується з урахуванням цін, встановлених у Латвії, Угорщині та Сербії. Граничний рівень цін нещодавно був закріплений наказом МОЗ від 30.01.2014 № 89 «Про затвердження граничних рівнів оптово­відпускних цін на препарати інсуліну». Приведення цін на інсуліни в Укра­ їні до цін на аналогічні препарати в референтних країнах дасть змогу державі заощадити до 21% державних коштів, що виділяються на закупівлю цих препаратів. На думку Михайла Бродського, зекономлені кошти мож­ на буде спрямувати на збільшення об­ сягу закупівель аналогових інсулінів або перенаправити їх на фінансуван­ ня закупівель інших груп препаратів, що також є вкрай важливим для жит­ тя наших громадян. За повідомленням dkrp.gov.ua

ДЕРЖЛІКСЛУЖБА УКРАЇНИ ПРОПОНУЄ СКАСУВАТИ ЛІЦЕНЗУВАННЯ ІМПОРТУ АКТИВНИХ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ІНГРЕДІЄНТІВ (АФІ)

ИЙ

ы, преподаватели и студенты обязаны их сохранить для будущих Харьковского национального поколений. медицинского университета, Медики более, чем иные, по­ одной из старейших высших меди­ нимают возможные последствия, цинских школ на постсоветском проблемы и человеческие страда­ пространстве, граждане 75 стран ния, к которым может привести мира, выражаем обеспоко­ силовое решение надуманных ИЙ енность в связи с напря­ политических вопросов.

• Н М Ь ЕД АЛ ИЧ ОН Н женностью, возникшей Уверены, что сегодня в ЦІ в последнее время в Украине нет ситуации, отношениях между Рос­ которая требует воору­ сийской Федерацией и женного противостоя­ Украиной. ния с Россией. Любые Обращаемся к сво­ противоречия могут и должны быть решены пу­ им коллегам­медикам — граж данам России и тем мирных переговоров. Украины, других стран. Мы призываем медицинскую Нас, как представителей са­ общественность России и Украины мой гуманной профессии в мире, отдать свои голоса в защиту самого объединяли и будут объединять дорогого на Земле — мира, здоро­ с ложившиес я на протяжении вья и человеческой жизни. многих лет тесные дружеские, Преподаватели и студенты профессиональные, научные свя­ Харьковского национального зи и межличностные отношения, медицинского университета которыми мы очень дорожим и

з березня подешевшала закупівля ліків для хворих на цукровий діа­ бет. Це стало можливим завдяки приведенню цін на інсуліни до рівня цін на аналогічні препарати в країнах Європи. Таке нововведення було закріпле­ но постановою КМУ від 14.08.2013 р. № 732 «Про реалізацію пілотного проекту щодо запровадження дер­ жавного регулювання цін на пре­ парати інсуліну», розробленою МОЗ України за участю Держпідприємни­ цтва, Держлікслужби, фармацевтич­ них асоціацій та представника ВООЗ в Україні. Документом встановлено, що за­ купівельна ціна на інсулін не може перевищувати граничний рівень оптово­відпускних цін на такі пре­ парати. Граничний рівень розрахо­ вується на основі порівняльних цін на аналогічні препарати в Болгарії, Мол­ дові, Польщі, Словацькій Республіці та Чехії. Якщо відповідний препарат

З

метою дерегуляції, розвитку під­ приємництва та реформування надання адміністративних пос­ луг Державна служба України з лі­ карських засобів пропонує скасувати ліцензування імпорту АФІ, введення якого передбачалося з 1 січня 2015 року, шляхом внесення змін до Зако­ ну України «Про лікарські засоби» та Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо лі­ цензування імпорту лікарських засо­ бів та визначення терміну «активний фармацевтичний інгредієнт». Прийн ят тя запропонованого проекту акта сприятиме подаль­

шому розвитку господарської ді­ яльності в країні, стимулюванню підприємництва та забезпечить до­ сягнення балансу інтересів підпри­ ємництва та держави. Реалізація даного Законопроекту сприятиме забезпеченню подальшої гармонізації національної норматив­ но­правової бази у сфері обігу лікар­ ських засобів із міжнародним та єв­ ропейським законодавством. За повідомленням прес-служби Державної служби України з лікарських засобів

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

НОВИНИ

7 березня 2014 року

Пропонується зменшити кількість перевірок ліцензіатів

Реєстрація ліків має бути прозорою, але не ліберальною

Д

іністр охорони здоров’я Олег Мусій не має наміру лібералізувати реєстрацію лікарських засобів. Про це він сказав в інтерв’ю газеті «Капітал»: «Робити цю процедуру більш відкритою — так, а от лібералізувати реєстрацію ліків навряд чи станемо». Олег Мусій повідомив, що в країні багато зареєстрованих ліків, які викликають сумніви у їх якості у багатьох хворих та громадських організацій, що захищають їхні права. «Це, наприклад, препарати індійського ви-

ержавна служба України з лікарських засобів пропонує зменшити кількість перевірок ліцензіатів, які проваджують діяльність з виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки, а також тих, які проваджують господарську діяльність із роздрібної торгівлі лікарськими засобами через аптеки, розташовані у селах. Зокрема, у розробленому Держлікслужбою України проекті критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, пов’язаної з виробництвом лікарських засобів, імпортом лікарських засобів, оптовою та роздрібною торгівлею лікарськими засобами, і визначається

періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) Державною службою України з лікарських засобів, пропонується встановити, що: • суб’єкти господарювання, які здійснюють виробництво (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки, перевіряються планово не частіше ніж один раз на три роки; • суб’єкти господарювання, які проваджують господарську діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами через аптеки, розташовані у селах, перевіряються планово не частіше ніж один раз на п’ять років. За повідомленням diklz.gov.ua

Novartis відкриває доступ до інформації про клінічні випробування нових препаратів

Я

к заявили у швейцарській фармацевтичній компанії Novartis, вона відкриє доступ до узагальнених даних про учасників клінічних випробувань лікарських препаратів, які будуть схвалені в США і Європі в 2014 р. Крім того, компанія планує до кінця 2014 р. підготувати короткі звіти про нові клінічні випробування зрозумілою для споживачів мовою. Як зазначив директор з розвитку Novartis Pharmaceuticals Тім Райт, ці дії спрямовані на збереження лідерства компанії щодо прозорості даних про клінічні випробування та їх дос­т упності для дослідників, а також на розвиток науки та інновацій на благо пацієнтів. За словами представника Novartis Ані фон Трєскової, інформація не дозволить ідентифікувати окремих пацієнтів. Вона також підкреслила, що результати невеликих клінічних вип­ робувань препаратів для лікування рідкісних захворювань не будуть у відкритому доступі з метою забезпечення анонімності їх учасників.

У січні 2014 р. компанія Johnson & Johnson оголосила про підписання угоди з Медичною школою Єльського університету за проектом «Доступ до відкритої інформації» (Open Data Access Project). Згідно з угодою, експерти з університету здійснюватимуть незалежний розгляд запитів від лікарів і дослідників на відкриття інформації за результатами клінічних випробувань. До подібних заходів вдалися компанії GlaxoSmithKline, Pfizer, Sanofi і Roche. У Novartis відзначили, що компанія буде використовувати той же Інтернет-портал, що й GSK і Sanofi. А також підкреслили, що мова не йде про результати більш ранніх клінічних випробувань. При цьому, йдеться в заяві Novartis, компанія добровільно розміщує на своєму сайті короткі звіти про клінічні випробування з 2005 р. За повідомленням pharmvestnik.ru

Виконавчий директор Takeda зізнався в неналежній рекламі

В

иконавчий директор японської фармацевтичної компанії Takeda Ясучіка Хасегава підтвердив використання неналежних матеріалів під час просування гіпотензивного препарату Blopress (candesartan), повідомляє FirstWord Pharma. Використовуваний графік дозволяв припустити, що цей засіб є ефективнішим, ніж препарат Norvasc (amlodipine) компанії Pfizer, хоча результати клінічних випробувань не виявили відмінностей між ними. За словами виконавчого директора, компанія глибоко шкодує і просить вибачення за факт частково неналежної рекламної діяльності. При цьому він підкреслив, що Takeda не фальсифікувала результати клінічних випробувань і не маніпулювала ними. Причиною інциденту стали порівняльні клінічні випробування Blopress і Norvasc в 2001-2006 рр. У ході зустрічі з лікарями представники Takeda використовували графік, який вони застосовували для реклами препарату, а не той, що відображає дані клінічних випробувань, опубліковані в журналі Hypertension.

Крім того, Takeda визнала, що застосувала неналежні формулювання, які вводять споживачів в оману щодо підвищеної ефективності препарату порівняно з Norvasc. Ясучіка Хасегава зазначив, що компанія Takeda не мала доступу до результатів клінічних випробувань і в ході внутрішнього розслідування конфлікту інтересів не виявлено. Він також заявив про намір створити незалежну експертну раду, завданням якої буде з’ясування причин, чому сталося порушення маркетингової практики. За словами офіційних представників Takeda, компанія не порушувала жодних законів, оскільки не було завищення переваги Blopress в порівнянні з даними клінічних випробувань. У жовтні 2013 р. японська влада почала аналогічне розслідування відносно маркетингової практики по препарату Diovan (valsartan) швейцарської компанії Novartis. У лютому 2014 р. співробітники прокуратури Токіо відвідали офіс японського підрозділу даної компанії.

М

робництва», — додав він. Міністр охорони здоров’я пообіцяв, що Україна максимально адаптуватиме галузеве законодавство до європейського. Раніше Державна служба України з лікарських засобів закликала допускати ліки, що прой­шли сертифікацію в Євросоюзі, на український ринок без реєстрації і скасувати перереєстрацію ліків кожні 5 років. За повідомленням capital.ua

У США виробників дженериків змусять відповідати за невідомі побічні ефекти препаратів

В

иробники дженериків виступили проти ініціативи FDA (Адміністрації з контролю за продуктами і ліками), яка має намір зобов’язати їх самостійно вносити зміни в інструкції із застосування препаратів при надходженні нових даних про їхню безпеку, пише Reuters. Фахівці FDA впевнені, що нові правила допоможуть «створити паритет» між оригінальними ЛЗ і дженериками і спростять пацієнтам доступ до нової інформації про препарат. Прихильники ініціативи FDA звертають увагу на важливість нових правил, оскільки на американському ринку налічується близько 2000 дженериків, оригінальні версії яких нині не випускаються. Протягом останніх трьох десятиліть виробникам дженериків було заборонено вносити

зміни до інструкції ліків до того, як це зробить фірма-розробник ЛЗ. У 2011 році Верховний суд США визнав, що подібна заборона звільняє виробників дженериків від відповідальності за наслідки побічних ефектів, які не були вчасно відображені в інструкціях. У результаті споживачі дженерикових ЛЗ, на відміну від пацієнтів, що приймали оригінальні препарати, фактично позбавлялися можливості подавати позови про компенсацію шкоди здоров’ю проти фармвиробників. Представники компаній-виробників дженериків підкреслюють, що реалізація пропозицій FDA спричинить істотні фінансові ризики для фармкомпаній, які неодмінно позначаться на вартості ліків. За повідомленням remedium.ru

За 2013 рік фармкомпанії витратили 3,75 млрд доларів на оплату штрафів

М

іністерство юстиції США і Міністерство охорони здоров’я й соціальних служб США (HHS) отримали 4,3 млрд доларів за рахунок виплат кримінальних і цивільних штрафів у 2013 фінансовому році, який закінчився у вересні, що на 100 млн доларів більше, ніж у 2012 році. Таким чином, загальна сума штрафів за п’ять років склала 19,2 млрд доларів. У цілому за даний період фармацевтичні компанії заплатили уряду США мільярди доларів США — в основному це були штрафи за продаж препаратів не за призначенням. Всього в 2012-2013 рр. сума штрафів від представників фармсектору склала приблизно 3,75 млрд доларів, із них 1,5 млрд — виплатила Abbott Laboratories у зв’язку з порушеннями просування препарату Depakote®. П’ятірка найбільших виплат виглядає наступним чином. На першому місці опинилася Abbott, яка в травні 2012 року погодилася виплатити 1,5 млрд доларів, із них 700 млн — кримінального штрафу, аби врегулювати позов зі звинуваченнями в неправильному маркетинговому позиціонуванні Depakote®. Представники компанії рекомендували препарат людям старшого віку, які страждають від деменції, для контролю агресії і тривожного стану. Другу позицію посідає Amgen, що заплатила 762 млн доларів за порушення при просуванні відразу кількох препаратів, серед

яких «Аранесп» для лікування анемії, протизапальний ЛЗ Enbrel і Neulasta для проведення антитромбоцитарної терапії. Також Amgen здійснила виплату за звинуваченням у хабарництві. Розмір кримінального штрафу склав 150 млн доларів. За Amgen у списку йде Ranbaxy Laboratories. Індійська компанія виплатила 500 млн доларів за порушення виробничих стандартів, запропонованих FDA. На четвертій позиції знаходиться Wyeth Pharmaceuticals, яку в 2009 році придбала Pfizer за 68 млрд доларів. Wyeth довелося заплатити 490,9 млн доларів кримінальних і цивільних штрафів за невірний маркетинг препарату для профілактики відторгнення пересаджених нирок. Представники компанії просували препарат як універсальний засіб, здатний запобігти відторгненню не тільки нирок, але й інших органів. Wyeth витратила 233,5 млн доларів на оплату інших штрафів і компенсацій. Закривають п’ятірку два підрозділи Sanofi, яким довелося заплатити 109 млн доларів, аби закрити справу, в рамках якої були висунуті звинувачення в дачі хабарів. Компанія нібито схиляла лікарів прописувати своїм пацієнтам їхній препарат «Гіалган». Також, згідно зі звітом HHS, в цей список входять Boehringer Ingelheim, Par Pharmaceutical, ISTA Pharmaceutical та інші.

5 За інформацією pharmvestnik.ru

За повідомленням vademec.ru

ДИСКУСІйНИй КЛУБ

НАЦІОНАЛЬНИЙ РЕЄСТР ПАЦІЄНТІВ: КОМУ ВХІД ЗАБОРОНЕНО? Охорона здоров’я без загальнонаціонального реєстру хворих — те ж саме, що хімія без таблиці періодичних елементів. Про це управлінці галузі й фахівці різних напрямків медицини говорять уже давно. Однак зусилля останніх щодо створення навіть острівків такого реєстру наштовхуються на серйозні перепони. Серед них — відсутність коштів на загальну комп’ютеризацію мережі медичних закладів, непідготовленість рядового лікаря до користування такою складною системою і відсутність законодавчих гарантій конфіденційності інформації, розміщеної у реєстрі. Наскільки об’єктивними й неподоланними є ці та інші причини? За яких умов вони зникнуть? І як лікарю не опиниться крайнім, якщо непідготовлена система дасть збій?

ЗОРЯНА ЧЕРНЕНКО:

МЕДИЧНІ ДАНІ МАЮТЬ БУТИ ЗАХИЩЕНІ, ЯК БАНКІВСЬКА ІНФОРМАЦІЯ ВЗ Наскільки вітчизняне законо­ давство є готовим до того, щоб бути надійним підґрунтям успіш­ ного функціонування електрон­ ного реєстру пацієнтів у нашій країні?

6 червня 2012 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 546, якою передбачено створення електронного реєстру пацієнтів (ЕРП), та Розпорядження № 368-р щодо його впровадження в пілотних регіонах, визначених для медичної реформи. Відповідно, 30 серпня 2012 року МОЗ видало Наказ № 666 щодо створення та запровадження ЕРП у пілотах. Чи все враховано для того, аби справа не просто рухалася вперед, а й досягла очікуваного результату? Про це — наша розмова зі старшим викладачем факультету правничих наук Національного університету «Києво­Могилянська академія», доктором права Зоряною ЧЕРНЕНКО.

6

— Варто наголосити, що чинними правовими документами (Конституція України, Цивільний кодекс України, Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», рішення Конституційного суду у справі Устименка) визначено, що медична інформація (стан здоров’я, історія хвороб, мета запропонованих досліджень та лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання) є конфіденційною інформацією. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» інформація з обмеженим доступом (у тому числі конфіденційна) повинна оброблятися із застосуванням комплексної системи захисту, яка отримала підтвердження за результатами державної експертизи. Водночас ст. 32 Конституції України не допускає збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації

ефективності медичної допомоги чи забезпеченню своєчасності її надання (що і проголошується як ВЗ Яку інформацію повинен на­ мета створення Реєстру). дати пацієнт для реєстру, чи не В цілому ж законом визначені порушуються при цьому його права особи як суб’єкта персональправа? них даних — зокрема, звертатися — Щодо цього виникає достат- зі скаргами на обробку своїх персоньо запитань. Наприклад, пункт 5 нальних даних до Уповноваженого, Наказу МОЗ № 666 визначає, що або до суду; вносити застереження джерелами формування Реєстру є стосовно обмеження цього під час паспортні дані (чи інші документи, надання згоди; зрештою, відклиякі ідентифікують особу — свідо- кати свою згоду на обробку персоцтво про народження, вид на прожи- нальних даних без зазначення мовання, посвідчення біженця тощо), а тивів тощо. До речі, видалення та також первинна облікова докумен- знищення персональних даних здійтація закладів охорони здоров’я. снюється у спосіб, що вик лючає поОднак п. 10 цього ж Наказу вже пе- дальшу можливість їх поновлення. редбачає внесення до реєстру абсолютно зайвих даних, які раніше не ВЗ А хто може користуватися повідомлялися в закладах охоро- таким реєстром? ни здоров’я — відомості про місце — Коло таких осіб визначено норнародження особи; реєстраційний мативним регулюванням. Це медичномер облікової картки платника по- ні працівники та інші працівники задатків. Незрозуміло, як ця інфор- кладу охорони здоров’я, які, згідно мація може сприяти підвищенню із законодавством та посадовими про особу без її згоди (крім випадків, визначених законом).

Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення «ПРОФІЛАКТИКА І ЛІКУВАННЯ ГРИПУ: ДОМІНУЮТЬ МІФИ?» Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м.Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

7 березня 2014 року обов’язками, мають право на обробку медичної документації (інформації) чи зобов’язані забезпечувати захист персональних даних. Однак ця норма не є інноваційною, адже і за чинними нормами доступ до медичної документації має лише лікуючий лікар, насправді ж кожен медичний працівник може заглянути до медичних документів. Впровадження програмного забезпечення у наших медичних закладах на сьогодні не забезпечує кращого захисту конфіденційної інформації. Хоча за бажання це можна зробити. Наприклад, прог­раму досить легко налаштувати на дос­т уп визначеного кола медичних працівників закладу. На жаль, вимога визначати рівень доступу покладається на керівників структурних підрозділів без рекомендацій, як це організувати правильно. Ще один аспект, не описаний у нормативних актах, — хто адмініструє «технічний бік» реєстру закладу. Адже така особа також матиме доступ до даних, хоча в штатних розкладах для пілотів такого фахівця не передбачено (як і кошти на них). Та навіть якщо в закладі і з’явиться системний адміністратор, його доступ до персональних даних повинен бути обмеженим. ВЗ Які проблеми можуть ви­ никнути в процесі формування і власне функціонування ЕРП?

— Їх декілька. По-перше, у згаданому наказі МОЗ передбачено застосування для ведення реєстру пацієнтів програм «УкрМедСофт: Стаціонар» та «УкрМедСофт: Поліклініка». Наразі в дост упних інформаційних джерелах інформація щодо їх можливостей від-

сутня. Втім, і в нормативних актах не встановлено вимог до програм, що використовуються. Тому для дотримання законодавства при веденні реєстру надзвичайно важливо визначити порядок того, як пересилати інформацію з реєстру, роздруковувати її, записувати на зовнішній носій. Наступна проблема — працівникам реєстратур, які зазвичай є особами пенсійного та передпенсійного віку, досить складно оволодіти програмним забезпеченням та й взагалі комп’ютерною технікою. А це може призвести і до черг пацієнтів (через повільну реєстрацію), і до помилок у введенні даних до системи, і навіть до звільнень реєстраторів (що ускладнить і без того існуючу проблему кадрів). Та й наші лікарі завжди мали справу з паперовою документацією і досі не мають комп’ютерів (або планшетів) для роботи, тож за таких умов ЕРП у нашій країні ризикує залишитися лише на рівні списку пацієнтів, прикріплених до закладу охорони здоров’я чи тих, хто там обслуговується. ВЗ А самі лікарі не ризикують потрапити під підозру у разі, якщо хтось сторонній проник­ не в реєстр? Він має гарантії захисту?

— Не перебільшу, якщо скажу, що медична інформація про пацієнта має бути захищена, як банківські дані. Без багаторівневого захисту, з ризиками витоку інформації реєстр пацієнтів є небезпечним. Однак законодавці і профільне міністерство не розробили навіть вимог щодо зберігання комп’ютерної техніки, серверів, каналів зв’язку в закладах охорони

здоров’я. Тобто хтось може вик­ расти такий комп’ютер чи сервер з інформацією на тисячі пацієнтів, а відповідатиме як за звичайне вик­ радення майна. Насторожує й те, що в п. 6.3.5.2. Типового положення зазначено, що ідентифікаційні дані для входу в автоматизовану систему можуть бути відомі іншим особам, тобто це є не електронний ключ, а лише пароль (який, до речі, досить легко отримати, скориставшись відповідною програмою зчитування). Це ненадійна система захисту. Для порівняння: відповідна система захисту державних реєстрів нерухомості складається з трьох елементів — безпосередньо комп’ютер, на який встановлено програмне забезпечення, електронний ключ та паролі. І навіть викраденого електронного ключа з паролем недостатньо для незаконного отримання інформації. Ще одна проблема проглядається в п. 6.3.6. Типового положення, де зазначено, що у разі звільнення з роботи або переведення на іншу посаду працівник закладу охорони здоров’я повинен своєчасно передати керівнику (або іншому працівнику, визначеному керівником закладу) носії інформації, що містять відомості про персональні дані пацієнтів. Ця норма означає можливість медичного працівника скопіювати інформацію з ЕРП на диск чи флешку . І головне — необхідність у такому копіюванні досить сумнівна, водночас це величезний ризик з точки зору інформаційної безпеки пацієнта, а, отже, і відповідальності лікаря. ВЗ Яка відповідальність загро­ жує у разі подібних порушень?

— Одразу зазначу, що нормативні документи не вказують на необхідність попереджати про таку відповідальність осіб, які мають доступ до реєстру пацієнтів (як і Методичні рекомендації «Створення електрон­ ного реєстру пацієнтів»). Тоді виникає запитання: «Чи захищений лікар, який працює з базою даних, і чи обізнаний він із правовими аспектами такої діяльності?» Втім, ст. 182 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за незаконне збирання, зберігання, використання або поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди або поширення цієї інформації у публічному виступі чи в ЗМІ (штраф у розмірі не менше 50 неоподатковуваних мінімумів, або виправні роботи до двох років, або ж і арешт до шести місяців чи обмеження волі до трьох років)! Також Кодексом про адміністративні правопорушення (ст. 188-39, 188-40) за незаконний доступ до реєстру пацієнтів або порушення прав суб’єкта персональних даних передбачено штраф від 182 700 до 609 000 грн. ВЗ Що порадите змінити, вдос­ коналити, щоб захистити медич­ них працівників від цих ризиків?

— Усі аспекти в одному матеріалі не охопити, однак деякі пропозиції озвучу. Потрібно внести кілька поп­ равок до Положення про порядок обробки та захисту персональних даних у базі персональних даних «Електронний реєстр пацієнтів». Зокрема, до п.1.11. додати, що «порядок обмеження доступу до комп’ютера (сервера) визначається керівником закладу».

Відповідно до п.6.2.6. Типового положення керівник структурного підрозділу несе відповідальність за порядок використання персональних даних у підрозділі, унеможливлює доступ сторонніх осіб до бази персональних даних та несанкціонований виток інформації. Тож варто прийняти документи, які деталізують цей порядок (наприк­л ад, щотижнева зміна паролів, в окремих випадках — вхід через два паролі двох окремих працівників тощо, навіть цифровий підпис). Оскільки законодавство в цьому напрямку ще остаточно не сформоване, потрібно прийняти документ, який передбачатиме порядок видалення інформації на вимогу пацієнта щодо нього з ЕРП. У згаданих уже рекомендаціях ідеться лише про видалення інформації щодо пацієнта у разі порушень з боку закладу, а варто передбачити ще й порядок видалення таких даних без вказаних порушень. Потрібно дуже уважно вносити зміни до посадових інструкцій (більшість із них потребує на сьогодні доповнень у зв’язку з упровадженням ЕРП). Також медичним працівникам варто пам’ятати, що рішення пацієнта про внесення даних до реєстру є його правом, і це повинно відбуватися без жодного тиску чи шантажу. В іншому разі згода пацієнта не матиме юридичної сили, а, отже, і зберігання та використання його персональних даних розцінюватиметься як правопорушення, і за нього також передбачена відповідальність. Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

ТОЧК А ЗОРУ Володимир КОРОЛЕНКО, начальник управління лікувальнопрофілактичної допомоги ДОЗ Київської ОДА, кандидат медичних наук провадження електронних реєстрів пацієнтів передбачене «Стратегією розвитку інформаційного суспільства в Україні». Реалізація цього дійсно важливого завдання дозволить вирішити питання збереження величезних обсягів медичної інформації протягом життя не лише кожної конкретної людини, а й кількох поколінь членів родини, та дасть можливість швидкого доступу до неї медичних працівників при зверненні зареєстрованого пацієнта до будь-якого належно обладнаного лікувального закладу в будь-якому місці України та, в перспективі, й світу. Водночас, на шляху впровадження цієї новації стоїть низка не вирішених до кінця проблем, на першому місці серед яких — недостатнє або й відсутнє елементарне комп’ютерне обладнання, необхідне для створення та ведення реєстру у закладах охорони здоров’я. Фінансування закупівлі комп’ютерної техніки, на жаль, проводиться в останню чергу, оскільки першочерговою залишається необхідність виділення коштів на життєво необхідні певним категоріям пацієнтів ліки, діагностичні реактиви, засоби протезування. На високотехнологічний розвиток галузі коштів лишається вкрай недостатньо. Разом із тим, при впровадженні електронних реєстрів та взагалі електронної медицини важливо забезпечити конфіденційність медичної інформації. При недотриманні певних правил вона може стати надбанням необмежено широкого кола людей — від технічного персоналу до великого загалу користувачів телекомунікаційних мереж. Тому в процесі роботи з електронним реєстром доцільно від технічного персоналу, що обробляє й пересилає інформацію, отримувати розписку про виконання норм, вимог і правил організаційного й технічного характеру, що стосуються захисту оброблюваної інформації, а також про нерозголошення її; крім того, лікар повинен одержувати письмову згоду пацієнта на пересилання

В

телекомунікаціями інформації про стан його здоров’я. Крім того, важливо передбачити максимально захищені від зламу «хакерами» канали зв’язку. Все це слід передбачити на законодавчому рівні. З цих же міркувань важливою передумовою до створення вітчизняної правової бази електронної медицини стало прийняття Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронний цифровий підпис», адже цифровий підпис є універсальним засобом верифікації дійсності й захисту інформації в системах електронної медицини. Актуальною залишається доцільність розробки та прий­н яття спеціального Закону України «Про електронну охорону здоров’я» і відповідних підзаконних актів, у яких потрібно передбачити етико-правові аспекти електронної медицини, телемедицини та мобільної охорони здоров’я як взаємопов’язаних елементів функціонування сучасної електронної охорони здоров’я. Безперечно, для цього необхідно вивчити та використати існуючий зарубіжний досвід, адаптувавши його до наших реалій. Зволікання в цьому неприпустиме, адже воно сприятиме поглибленню нашого відставання у впровадженні сучасних світових стандартів забезпечення здоров’я населення. Василь ЖЕЛЕЗНЯК, начальник Вінницького обласного медикостатистичного інформаційно-аналітичного центру процесі створення реєстру довелося зіткнутися з кількома блоками проблем: взаємодія медичних працівників із населенням; нормативна база для створення реєстру; технічне забезпечення. Ще на підготовчому етапі обговорювалося питання комплексної системи захисту інформації. Коли з’явилися відповідні документи міністерства, не існувало не лише правової бази для такої роботи, а й самої ідеології впровадження реєстру. Не було навіть технічного завдання зі створення реєстру пацієнтів. Щоправда, технічні умови й підготовка людей, які виконували збір інформації, в області нині на непоганому рівні, думаю, ситуація у нас краща, ніж в інших пілотних областях.

У

Свого часу було розроблене і програмне забезпечення для обліку тимчасової непрацездатності. Тоді ні про який захист даних не йшлося взагалі. У кількох областях проходив експеримент для подальшого впровадження цієї системи, причому її користувачами були… немедичні заклади, зокрема, ними користувався соцстрах. Це було порушенням конфіденційності. Звучало багато зауважень, ми тісно контактували з розробниками програми. Але на певному етапі почалися непорозуміння. Фахівці навіть відмовлялися здійснювати супровід процесу збору даних для реєстру, зокрема, через відсутність комплексної системи захисту даних і можливих проблем у зв’язку з цим. Тому зрештою ми отримали завдання вводити в реєстр тільки «паспортну» частину даних (нині такі дані зібрано про 98% жителів області). Це щось схоже на перепис населення, тільки в медичних закладах. В частині з них за допомогою спеціальної системи «Доктор Елекс» до бази вноситься і медична інформація про пацієнта, але вона використовується тільки в межах закладу. Створення реєстру — справа дуже потрібна. Інформація на рівні закладу має бути повною, повинен відпрацьовуватися механізм обміну інформацією між закладами, щоб при цьому не виникало проблем із захистом даних. Мабуть, Вінниччина — єдиний пілотний регіон, який підійшов до випробування системи на надійність захисту даних. За результатами цього випробування ми повинні отримати відповідний атестат — якщо буде доведено надійність системи захисту. Після цього зможемо тиражувати її на всі робочі місця. Але поки що процес призупинено, зокрема, через те, що триває розробка технічних умов. Впливає на роботу і загальна ситуація в країні. Але я переконаний, що створення реєстру після певної перерви буде продовжено. Можливі певні затримки і через те, що це дорога процедура. Для створення комплексної системи захисту для нашої області з державного бюджету було виділено 3,5 млн грн, ще 4,9 млн грн витрачено на техніку (665 комп’ютерів, 35 серверів). Ми отримали ці кошти у рамках Пілотного проекту реформування медичної галузі.

7

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

КОМУ ПОТРІБЕН

ЛІКАР-ПСИХОТЕРАПЕВТ? Ще за часів радянської медицини народився відомий вислів «Усі хвороби від нервів», хоча на ті часи нерви лікували специфічно — або на партійних зборах, або у психіатричній лікарні. «Возитися» з пацієнтом, втішаючи його душу, тодішня система охорони здоров’я не збиралася, це робили лише лікарі, які з власних переконань чи досвіду розуміли важливість психотерапевтичного впливу на одужання пацієнта. В той же час у світі розвивалися психотерапія та медична психологія, які доводили свою ефективність у лікувальному процесі. Вони подолали кордони і здобули авторитет серед українських пацієнтів. Однак пробити мур державної системи охорони здоров’я виявилося набагато складніше, ніж довести свою необхідність пересічним людям та приватній медицині. Тож на сьогодні в поліклініках і стаціонарах безкоштовної охорони здоров’я економлять на штатах «душпастирських» фахівців, вважаючи їх роль другорядною. Як змінити ситуацію?

БОРИС МИХАЙЛОВ:

МИ ПОВИННІ РОЗВИВАТИ

НЕЗАТРАТНІ ГАЛУЗІ МЕДИЦИНИ Про сучасний стан надання медичної допомоги в галузі психотерапії та шляхи її розвитку — бесіда з головним позаштатним спеціалістом МОЗ України за фахом медичної психології та психотерапії, завідувачем кафедри психотерапії ХМАПО, заслуженим діячем науки і техніки України, доктором медичних наук, професором Борисом МИХАЙЛОВИМ. ВЗ Ви запропонували винести на сторінки нашої газети для професійного обговорен­ ня пропозиції з перебудови медико-психо­ логічної та психотерапевтичної служб. Що спонукає до таких змін?

— Передусім, актуальність цього питання обумовлена зростанням показників поширеності розладів психіки й поведінки серед українців (з 2449,2 на 100 тис. населення у 2001 році до 2552,8 — у 2010 р.). Особливо це стосується розладів психіки непсихотичного характеру (з 1227,07 до 1278,94 відповідно), відносно яких психотерапевтичні та медико-психологічні заходи визнано провідними методами лікування. Наступний важливий чинник — Україна ще у 2005 р. приєдналася до європейського плану

8

дій з охорони психічного здоров'я населення, яким передбачено діяльність психотерапевтичної служби (від первинного до третинного рівнів медико-санітарної допомоги). Я працюю в цій галузі понад 40 років і можу стверджувати, що нині настав час невідкладних перетворень, аби посилити роль медичної психології та психотерапії в загальній системі надання медичної допомоги. ВЗ Як на сьогодні організовано роботу служби захисту психічного здоров’я, з яки­ ми проблемами вона стикається і в чому ви бачите їх вирішення?

— Нині функціонування галузі обумовлене пресловутим і застарілим наказом МОЗ № 33, у яко-

му закладено одну посаду психотерапевта на 30 тис. дорослого населення. Але ж час змінився, потреби населення в психотерапевтичній допомозі зросли. Натомість почали лунати заяви, що психотерапія — другосортний фах, що її можна віднести аж на третинний рівень, тобто, до обласних закладів охорони здоров’я та клінік НДІ чи спеціалізованих центрів. За такого підходу спеціаліст, який лікує психіку людини, стане в майбутньому раритетним. Хто буде займатися пацієнтами, кількість яких постійно зростає, на первинному та вторинному рівнях? Аби цього не сталося, я намагаюся довести, що крім професійного, соціального замовлень, крім реальної необхідності існують суто прагматичні, фінансово-економічні аспекти: лікарям нашого фаху не потрібні високотехнологічне та дороговартісне устаткування чи ліки. Нам потрібен кабінет, тиша, контакт із пацієнтом. Тому необхідно вигідно спрямувати ресурси фахівців і галузі на збереження та розширення цього напрямку. Застарілий наказ № 33 потрібно переписати відповідно до вимог часу, бо якщо завтра не передбачити психотерапевтичну допомогу, принаймні, на вторинному рівні МСД, післязавтра виправити наслідки цієї помилки буде дуже складно.

ВЗ Як, на вашу думку, повинна виглядати оновлена структура служби?

— Готуючи свої пропозиції, я, насамперед, орієнтувався на сучасний зарубіжний досвід. Сьогодні у країнах з розвинутою мережею охорони здоров’я провідною є доктрина збереження психічного здоров’я населення, а не лікування вже пошкодженого. До її виконання залучені не лише фахівці-медики, а й громадськість, державні інституції, ЗМІ, фінанси. Хотілося б, щоб і в Україні працювала подібна модель. Та для початку нам потрібно організувати діяльність медично-психологічної і психотерапевтичної служб за рівневим принципом, як це зроблено у розвинутих країнах. І впроваджувати ці зміни потрібно, як мінімум, із вторинного рівня. У загальносоматичній мережі на вторинному рівні у кожній багатопрофільній лікарні інтенсивного лікування обов’язково слід створювати кабінет лікаря-психолога (практичного психолога), виходячи з нормативу 1 фахівець на 200 ліжок. Він має лікувати в умовах стаціонару хворих на гострі соматичні стани, у яких сформувалися вторинні психічні розлади — гострі реакції на стрес, депресивні, невротичні стани тощо. У лікарнях планового лікування також необхідно створити психосоматичне

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

7 березня 2014 року та психотерапевтичне відділення, кабінети відповідного профілю (з розрахунку 1 лікарпсихолог/практичний психолог і 1 лікар-психотерапевт на 200 ліжок). Їхнім контингентом будуть хворі на соматичні захворювання, в яких сформувалися коморбідні стани у вигляді невротичних, пов’язаних зі стресом, і соматоформних розладів, вегето-судинної дистонії, психосоматичні захворювання тощо. Такі фахівці повинні бути й у закладах реабілітаційного лікування. Окремо слід виділити багатопрофільні дитячі лікарні інтенсивного лікування, де також повинні працювати лікар-психолог та психотерапевт (по одному спеціалісту на 200 ліжок). На третинному рівні, в обласних лікарнях, передбачається інший норматив для створення психосоматичних відділень: 40 ліжок на 800 ліжок стаціонару та 1 лікар на 200 ліжок, а також кабінети лікарів психотерапевта та психолога на 200 ліжок. При консультативно-діагностичниих медико-психологічних центрах передбачено створити психотерапевтичні відділення на 40 ліжок денного перебування та лікарські кабінети відповідного профілю (1 на 30 тис. дорослого та 15 тис. дитячого населення). У клініках НДІ потрібно відкрити психотерапевтичні відділення (на 40 ліжок). У спеціалізованій психіатричній мережі мають бути психотерапевтичні відділення (норматив — 60 ліжок на 800 ліжок стаціонару), кабінети психотерапевта, психолога/практичного психолога (норматив — 1 посада на 200 ліжок). Ці фахівці мають працювати як самостійно, так і в складі поліпрофесійних бригад. ВЗ Однак психотерапевтична підтримка важлива й на початкових стадіях за­ хворювань, тобто на первинному рівні охорони здоров’я. Чи впорається сімей­ ний лікар із професійними завданнями психолога?

— Сімейного лікаря ніхто не збирається навантажувати діагностикою диференційованих невротичних розладів. Нині в «МКБ-10 розладів психіки і поведінки» міститься понад 300 діаг­ ностичних рубрик, із них 2/3 — афективні розлади, депресії та неврози. Для сімейного лікаря освоїти це — непосильна праця, та йому цього й не потрібно. Його завдання — переконатися, що стан пацієнта виходить за межі фізичних страждань і направити його на консультацію до фахівця. Наприклад, людина звертається з головним болем, але має в нормі показники тиску, діяльності нирок, печінки, серця, комп’ютерна томографія не виявила патології, а голова болить, хворий відчуває страх, панічні розлади! Виключивши органічні зміни, сімейний лікар направляє пацієнта до психотерапевта. Інша справа — чи захоче він це зробити. І чи захоче пацієнт відвідати психотерапевта. Адже не секрет, що сьогодні існують соціально-детерміновані чинники. Лікар не хоче «відпускати» пацієнта, навантажуючи його таблетками, крапельницями тощо. І пацієнт із ним солідарний: «Що я, божевільний?». З таким консерватизмом слід боротися. Я не абсолютизую вплив психотерапії, мовляв, «добрим словом» можна лікувати всі хвороби. Але ставка виключно на біологічно орієнтовані методи лікування психосоматичних захворювань приречена на неуспіх. Саме на гармонійне поєднання обох напрямків спрямована програма перебудови медико-психологічної та психотерапевтичної служби в Україні. Щоб її здійснити, слід, насамперед, переглянути внутрішньопрофесійні стосунки між лікарями різних напрямків, а також змінити громадське ставлення до психотерапії, психології, психіатрії. Це складне завдання, але його необхідно вирішити. ВЗ Чи вистачить кадрів для розширення «сфери впливу» служби?

— По всій країні у службі сьогодні працює 314 лікарів-психотерапевтів, які мають медичну

освіту, укомплектованість кадрами становить приблизно 90%. Штати практичних психологів вдвічі більші — 688 посад, але укомплектованість цієї служби гірша — 85,9%. Посад лікарів-психологів — 121, і майже всі вони (на 96%) укомплектовані. Однак ці показники не завжди відображають реальний стан речей, бо часто-густо в медичному закладі такі фахівці працюють на 0,5, а то й на 0,25 ставки. Оце й усе військо… Передбачається, що внаслідок реформування служби на другому й третьому рівнях охорони здоров’я залишаться всі три фахи: практичні психологи, лікарі-психотерапевти і лікарі-психіатри. Перших вчать у чотирьох університетах і, в принципі, випускників вистачає, хоча добре було б їх мати більше. А от із лікарями-психологами справи дещо гірші. Їх почали навчати з 1998 р. і підготували за цей період трохи більше 100 осіб (на всю країну!). Психотерапевти мають загальнолікарську підготовку і потім ще спеціалізуються з психотерапії у закладах післядипломної освіти. Щодо функцій — раніше існувала одна посада та одна персоналія — медичний психолог із базовою освітою. Відтепер практичний психолог працює нарівні з іншими фахівцями, але наділений проміжними функціями — між лікарем-психотерапевтом і психіатром. Він зай­ мається психокорекцію, груповими формами та індивідуальними тренінгами. Лікар-психотерапевт застосовує практично всі форми психотерапії за винятком глибоких трансових станів гіпнотичного регістру й аналітично орієнтованих методів психотерапії, що пов'язані з гіпнокатарсисом та іншими досить складними технологічними методами, які на третинному рівні застосовує психіатр. Така структура й функції відповідають сучасним міжнародним нормам. ВЗ Чи засвідчує світовий досвід посилення ролі психотерапевтичної та психіатричної

служби за умов впровадження страхової медицини?

— Страхове покриття цього виду лікування в різних країнах різне. Скажімо, в Німеччині страховка покриває 40 психотерапевтичних сесій. У Швеції взагалі все оплачує держава. У США психотерапія оплачується залежно від виду страховки: програми для безробітних державного, федерального і штатного рівнів цього виду лікування не включають. У Канаді така ж модель. Але я переконаний, що протиставлення страхової та нестрахової медицини — від лукавого і від бідності. Усі захоплюються західною медициною, але ж вона жорстка і сувора! Це фактично військово-польова медицина. У стаціонарі знаходиться той, хто не може стояти на ногах, і дуже недовго. Після пологів, апединтектомії виписують на наступний день. Жодна навіть найбагатша країна не забезпечить своїм жителям можливості двічі на рік пройти підтримувальну терапію в стаціонарі. Там не кожен мільйонер може собі дозволити пару-трійку тижнів полежати в лікарні, щоб вживати вітаміни, робити масаж, приймати ванни. Водночас наші урядовці щороку розповідають, що бюджет охорони здоров'я складає 3-4% від ВВП, а у світі — 8%. І нібито довівши свої показники до світових, отримаємо рай у медицині. Тільки от пригадуючи слова письменника Віктора Суворова, який в одному з романів абсолютно справедливо написав, що відсотки, пораховані без зазначення абсолютних цифр, є варіантом шахрайства, розумієш, що раю не буде. Бо вся справа не у відсотках, а в абсолютних цифрах — Європа на охорону здоров'я 1 жителя витрачає 3-4 тис. євро в рік, а Україна — 400-800 грн. Тому й не маємо ні доступу до високих технологій, ні забезпечення якісними медикаментами. Отже, нам потрібно інтенсивно розвивати такі незат­ ратні галузі медицини, як психотерапія. Ольга ФАЛЬКО, власкор «ВЗ», м. Харків

ТОЧК А ЗОРУ Олег ЧАБАН, доктор медичних наук, професор, психіатр, психотерапевт едичний (клінічний) психолог — це спеціальність, важливість якої, на жаль, сьогодні ще не є очевидною ані для адміністраторів охорони здоров’я, ані для лікарів, що працюють на різних рівнях надання допомоги. А подеколи й для самих психологів. Ми даємо їм знан­ня, і ці знання «зависають у повітрі». А все через ігнорування самої філософії лікувального процесу. Приміром, на сьогодні лікар-ендокринолог не може назавжди вилікувати інсулінозалежний цукровий діабет, а лікар-кардіолог — артеріальну гіпертензію. І подібні проблеми є у лікаря будь-якого профілю. Лікування хронічних хвороб спрямоване на запобігання фізіологічним ускладненням, на утримання у межах «коридору безпеки» показників діяльності уражених внутрішніх органів. Але чи стане життя пацієнта кращим, якіснішим, якщо ми сконцентруємося на подовженні його хворого життя ще на кілька років? Багато хто волів би не мучитися сам і не мучити рідних. Виходить, що запитання «Як змінити якість життя пацієнта?» є ключовим у самій філософії лікування. І вирішувати його покликані клінічні психологи. У них є всі необхідні знання (з експериментальної психології, патопсихології, психокорекції тощо), а також інструменти, щоб через душу пацієнта підібратися до його хвороби. Вони ж мають працювати з родичами хворих, адже доволі часто ми зустрічаємося з проблемою так званих «делегованих» пацієнтів. Це люди, які виявляються психологічно найслабшими у сім’ї, де є проблеми спілкування і дефіцит тепла, емоційних реакцій, взаємопідтримки. Найслабший рано чи пізно не витримує і зривається. Тоді він опиняється з виразкою шлунка у кабінеті гастроентеролога або з гіпертензією — у кардіолога, з нервовою анорексією — у психіатра. «Вузькі» спеціалісти протокольно вірно вирішують їхні проблеми, призначають препарати першого ряду, другого, різні комбінації. А ситуація не змінюється. Чому? Тому що у ці протоколи не включені «душезнавці», ті, хто впливатиме на сімейні відносини, на особистість пацієнта, проводитиме психологічну, психотерапевтичну роботу. Уже давно доведено, що депресія, приміром, відчутно ускладнює перебіг хронічних соматичних захворювань. Один лише факт. У пацієнта з депресією (навіть середньої тяжкості) ймовірність померти після інфаркту міокарда у шість(!) разів вища, аніж у пацієнта

М

без депресії. Чи буде кардіолог виявляти цю депресію? Не буде, у нього немає на це часу, він ледь встигає моніторити кардіограму й інші фізіологічні показники роботи конкретного біологічного матеріалу, який називається серцем. Психологічний стан — це робота медичного психолога. І від нього великою мірою залежить, чи буде пацієнт жити після інфаркту і наскільки функціонально (а це, нагадаю, мета всього лікувального процесу). Тому місце медичного психолога однозначно в інтегративній медичній допомозі, поряд із лікарем. Розумію, що, приміром, кардіологи не писатимуть протоколи лікування «своїх» хвороб з урахуванням психодіагностики, психотехнік, але вкрай потрібно нарешті комусь почати це робити! Сьогодні клінічні психологи працюють у деяких державних зак­ ладах охорони здоров’я, але переважна їх більшість практикує у приватній медицині. Так склалося, що приватні лікарні мобільніше реагують на соціальні запити. Там клінічним психологам не бракує ані діагностичної, ані психокорекційної роботи. І вона, вочевидь, є фінансово вигідною для власників цих клінік. За кордоном клінічні психологи представлені значно ширше на всіх рівнях надання медичної допомоги. Там передопераційне тестування пацієнта на можливу наявність депресії є рутинною процедурою. Бо саме від результатів такого тестування залежить подальша тактика лікування, і великою мірою — результат операції. Мені відомі випадки, коли планові операції відстрочували через виявлення у пацієнта депресії аж до моменту її вилікування. Психосоматичній медицині на заході приділяють незрівнянно більше уваги, ніж у нас, і, вочевидь, це дає певні фінансові переваги. Ми сьогодні лишень на початку непростого шляху реформування нашої системи охорони здоров’я і хотілося б, аби нова система була збудована з урахуванням душі пацієнта. Хоч це, можливо, звучить романтично, але в реальності воно виливається у збережені життя, збережену працездатність і … збережені кошти. Геннадій ЗІЛЬБЕРБЛАТ, генеральний директор Київського обласного психіатрично-наркологічного медичного об’єднання, головний позаштатний психіатр і нарколог Київської області, Заслужений лікар України ожен лікар базової психіатричної спеціальності (психіатр, психіатр-нарколог, психотерапевт) обов’язково повинен мати

К

високий рівень психотерапевтичної підготовки. Свого часу у психіатрії виокремився психотерапевтичний напрямок, тому психіатрія поділяється на «велику» (займається шизофренією, депресією, манією і т.ін.) й «малу» (лікує неврози, нав’язливі ідеї, порушення сну та інші подібні стани, які болісно й тяжко переносяться пацієнтом, але не призводять до глибоких змін особистості). Саме лікар-психотерапевт допомагає вийти із «пограничних станів», застосовуючи різні психотерапевтичні техніки (гіпнотерапія, раціональна індивідуальна та групова психотерапія, аутогенне тренування тощо). Тож у відділеннях «пограничних станів» чи відділеннях неврозів, які функціонують у складі психіатричних лікарень, працюють психотерапевти. Потрібні такі фахівці і в загально-соматичних поліклініках, диспансерах психіатричного та наркологічного профілю. Бо психіатр (нарколог), який приймає пацієнтів «на потоці», не має достатньо часу щоб займатися психотерапевтичною роботою, нап­ риклад, провести гіпнотерапевтичний сеанс. У нас уже кілька років працюють лікарі-психологи. Паралельно з ними в психіатрії та наркології працюють психологи загальної підготовки (без базової медичної освіти). Вони займаються психодіагностикою, беруть активну участь у реабілітації пацієнтів. Я вважаю, що ми повинні приділити більше уваги рівню підготовки лікарів-психологів, який на сьогодні недостатній. Такий фахівець повинен володіти практичними навичками, психотерапевтичними техніками. А насправді він виконує ту роботу, що і практичний психолог, який не має медичної освіти. Тому нині важливим є не лише питання, чи маємо ми достатню кількість таких фахівців, а головне — яка якість їх роботи, функціональне наповнення їх діяльності біля хворого. Лікар-психолог потрібен, але в іншому професійному статусі. Це окремий напрямок у психіатрії, де всі спеціалісти (психіатр, психіатр-нарколог, психотерапевт, лікар-психолог, психолог) повинні доповнювати один одного, а не заважати. Для кожного з них знайдеться своя ніша, потрібно лише чітко прописати, чим кожен із них повинен займатися. Взагалі ж психотерапія — складна, дуже цікава і важлива галузь. Вона необхідна пацієнтам не тільки психіатричного напрямку, але і практично у разі всіх соматичних захворювань протягом усього життя — відтоді, коли дитина починає розуміти свої вчинки, і до останньої хвилини життя на геронтологічному етапі.

9

ЛІКИ, ЩО ЛІКУЮТЬ

ФЕНОМЕН «АКТОВЕГІНУ»: ПРЕПАРАТИ ІЗ СУМНІВНОЮ ДОКАЗОВОЮ БАЗОЮ ПОСІДАЮТЬ ПЕРШІСТЬ ІЗ ПРОДАЖІВ У КРАЇНАХ ПОСТРАДЯНСЬКОГО ПРОСТОРУ Фармацевтичний ринок України, порівняно з Європейським Союзом і країнами Північної Америки, контролюється набагато менш ретельно. Ось його основні характеристики: величезний перелік безрецептурних препаратів, які активно рекламуються всіма доступними способами, відсутність контролю за відпуском лікарських засобів в аптеках, а також досить поширена система заохочення лікарів та аптек виробниками ліків. В кінцевому результаті це призводить до появи на ринку величезної кількості не достатньо ефективних, не завжди безпечних, проте досить дороговартісних лікарських засобів, які часто-густо пацієнти вживають не за призначенням.

«А

КТОВЕГІН» — один із найпопулярніших так званих «мозкових» препаратів в СНД. Згідно з інструкцією для пацієнтів, він має досить широкий спектр дії: активує обмін речовин у тканинах і стимулює процеси регенерації, насичуючи тканини киснем. «АКТОВЕГІН» призначається при ішемічних інсультах, черепно-мозкових травмах, лікуванні опіків, реабілітації після інфарктів та інсультів, лікуванні діабетичної сенсорної полінейропатії та багатьох хронічних захворюваннях. Слід зауважити, що «АКТОВЕГІН» — препарат тваринного походження, його діючою речовиною є депротеїнізований, тобто позбавлений білків, гемодериват із крові молодих телят, який отримують шляхом багаторазової ультрафільтрації.

Інформація для роздумів щодо ефективності Незважаючи на те, що цей лікарський засіб є суто зарубіжною розробкою, найпопулярнішим він став саме в Росії та країнах СНД (близько 70% продажів). Переконливих доказів щодо його ефективності, підтверджених результатами багатоцентрових рандомізованих клінічних досліджень, на жаль, не існує. Доказова база для «АКТОВЕГІНУ» належить до четвертого (останнього) класу доказів — тобто вона переважно заснована на окремих думках та судженнях експертів, експертних оцінках і поодиноких клінічних спостереженнях. Незважаючи на це, в Росії, Україні та деяких інших країнах цей препарат досить широко застосовується для лікування нев­ рологічних, судинних та інших захворювань.

Що каже доказова медицина? Дотепер було проведено лише два невеликих за кількістю учасників, але повноцінних із точки зору доказової медицини дослідження «АКТОВЕГІНУ». Внутрішньовенні інфузії цього препарату виявилися достовірно ефективними в лікуванні діабетичної сенсорної полінейропатії та в профілактиці й лікуванні орального мукозиту при хіміотерапії назофарингеальної карциноми. Існує ряд експериментальних досліджень на щурах зі штучно індукованим інсулінозалежним цукровим діабетом унаслідок хімічного руйнування панкреатичних острівців, у яких також продемонстровано ефективність внут­ рішньовенного введення «АКТОВЕГІНУ» в лікуванні діабетичної сенсорної полінейропатії тонких воло-

10

кон. У цьому дослідженні був виявлений механізм лікувального ефекту «АКТОВЕГІНУ», який полягає в пригніченні полі-(АДФ-рибозил)-полімерази за допомогою невідомого компонента, що міститься в крові молодих телят та діє подібно до тіоктової кислоти. Інше невеличке клінічне дослідження продемонструвало ефективність гелю «АКТОВЕГІН» при лікуванні розтягнення м'язів у спортсменів. Крім цього, існує безліч клінічних досліджень, проведених на території країн СНД за рахунок компанії-виробника, результати яких ми не будемо цитувати зі зрозумілих причин. З іншого боку, експериментальні дослідження на щурах підтвердили нездатність «АКТОВЕГІНУ» підвищувати кисневу ємність еритроцитів плазми, міжклітинної рідини в скелетних м'язах і міокарді, цереброспінального ліквору, міжклітинної рідини головного та спинного мозку, а також його неспроможність підвищувати утилізацію кисню м'язовою та нервовою тканинами або знижувати їх потребу в кисні. Нарешті, в квітні 2012 року стартувало дворічне міжнародне багатоцентрове подвійне сліпе плацебоконтрольоване клінічне дослідження під егідою FDA (Управління з контролю за якістю харчових продуктів і лікарських препаратів США) з безпечності та ефективності «АКТОВЕГІНУ» при лікуванні когнітивних порушень у хворих після перенесеного інсульту, результатів якого ми з нетерпінням очікуємо.

Як захворіти за допомогою ліків Нещодавно у базах всесвітньо відомої Кохранівської бібліотеки під егідою Кохранівської співпраці — міжнародної організації, що вивчає ефективність медичних засобів та методик шляхом проведення рандомізованих контрольованих досліджень, були опубліковані шокуючи результати метааналізу 15-річного дослідження, що тривало в

період з 1996 по 2010 роки. В ньому вивчали досвід застосування лікарського засобу «АКТОВЕГІН», який виробляється з 1996 року в австрійській філії швейцарської фірми Nycomed, генерика бренду «СОЛКОСЕРИЛ» швейцарської фірми Solco, що з 1996 року випускається в Німеччині швейцарськонімецькою фірмою Valeant. Виявилося, що в країнах, де застосовується «АКТОВЕГІН», сумарна частота деменцій на третину (1,3:1) вища, ніж у країнах, де він ніколи не застосовувався (таблиця 1). Це призвело до негайної заборони застосування «АКТОВЕГІНУ» та будь-яких інших лікарських препаратів, що виготовляються з тканин великої рогатої худоби: з липня 2011 року «АКТОВЕГІН» виключений FDA зі списку дозволених лікарських засобів у США, а з березня 2011 року — в Канаді та інших цивілізованих країнах світу. Таким чином, на сьогодні препарати «АКТОВЕГІН» та «СОЛКОСЕРИЛ» застосовуються лише в більшості країн колишнього СРСР, у Китаї (який, до речі, є виробником сировини для препарату «ЦЕРЕБРОЛІЗИН®» для австрійської філії Nycomed) та у Південній Кореї. Відомо, що «АКТОВЕГІН» виготовляється з крові німецьких та австрійських телят. Велика рогата худоба, як відомо, хворіє на так звані повільні або пріонні інфекції, зокрема на спонгіформну енцефалопатію, або так званий «коров’ячий сказ», до якої також сприйнятлива і людина. У великої рогатої худоби пріонні інфекції передаються фекально-оральним шляхом, а інкубаційний період триває від 30 місяців до 8 років, звідси й термін — повільні інфекції. Людина може заразитися пріонами, що містяться в їжі, оскільки вони не руйнуються ферментами, які знаходяться в травному тракті. Проникаючи через стінку тонкого кишечнику, пріони в кінцевому результаті потрапляють до центральної нервової системи. Також вони можуть проникати до орга-

Таблиця 1. Сучасна географія застосування «АКТОВЕГІНУ» Країни, де «АКТОВЕГІН» дозволений

Країни, де «АКТОВЕГІН» не застосовується або заборонений

Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Грузія, Казахстан, Китай, Киргизстан, Латвія, Литва, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Україна, Естонія

Австралія, Австрія, Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Угорщина, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Фінляндія, Франція, Чехія, Швеція, Японія

нізму людини при внутрішньом’язовому введенні препаратів. Пріони практично не піддаються знищенню — вони вит­римують високі температури, дію багатьох хімічних антисептиків і випромінювання. У людини хвороба перебігає у вигляді губчастого енцефаліту Крейтцфельдта-Якоба, що призводить до прогресуючого руйнування нервових клітин мозку. Лише у Великій Британії в період з 2007 по 2009 роки від нього загинуло близько 200 осіб. Варто зауважити, що Німеччина й Австрія — країни з високою поширеністю коров’ячого сказу серед великої рогатої худоби. А в 1997-1998 роках на ринок взагалі потрапила партія препарату «АКТОВЕГІН», виготовленого з крові телят, які не пройшли дослідження на коров’ячий сказ. Отже, надмірна комерціалізація, слабкий конт­ роль на ринку ліків і низька обізнаність пацієнтів та інколи й медичного персоналу призвели до того, що навколо окремих груп препаратів створено інколи невиправданий ажіотаж щодо їх дієвості. Доказова база щодо ефективності «АКТОВЕГІНУ» на сьогодні залишається досить слабкою, а результати метааналізу довготривалих рандомізованих досліджень, нещодавно опублікованих у базі Кохранівської бібліотеки, змушують замислитись над безпечністю всіх лікарських засобів, створених на основі тваринних компонентів. За матеріалами: 1. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/ PMC3220826/Neuromolecular Med. 2011 December; 13(4): 266–274.

2. A prospective, randomized, multi-center trial to investigate Actovegin in prevention and treatment of acute oral mucositis caused by chemoradiotherapy for nasopharyngeal carcinoma. Wu SX , Cui TT , Zhao C , Pan JJ , Xu BY , Tian Y and Cui NJ Radiotherapy and oncology : journal of the European Society for Therapeutic Radiology and Oncology, 2010, 97(1), 113 3. Int J Sports Med. 2012 Apr;33(4):305-9. doi: 10.1055/s-0031-1291322. Epub 2012 Feb 8. Lee P1, Nokes L, Smith PM. No effect of intravenous Actovegin® on peak aerobic capacity.

4. http://en.wikipedia.org/wiki/Actovegin 5. http://slon.ru/economics/7_vidov_lekarstv_s_ mificheskim_deystviem-761302.xhtml?page=6#pager 06.03.2012 6. http://psychotropinka.livejournal.com/36638.html 30/06/2012 7. http://www.u-mama.ru/read/article_print. php?id=3448 8. http://en.wikipedia.org/wiki/Cochrane_Collaboration 9. http://www.rmj.ru/articles_3340.htm 10. http://en.wikipedia.org/wiki/Creutzfeldt%E2%80% 93Jakob_disease 11. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5% D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F Ірина СМАГЛІЙ, спеціально для «ВЗ»

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ

7 березня 2014 року

л у га н щ и н а

ЯК ДОПОМОГТИ ПРИРЕЧЕНИМ НА ЖИТТЯ? Паліативна допомога дітям — розділ особливий і в нашій країні практично відсутній. До недавнього часу така допомога надавалася лише в Києві і з недавнього часу в ІваноФранківську. Відтепер перші кроки в цьому напрямку робить і Луганщина.

У

2014 році в регіоні від інкурабельних форм захворювань померла 31 дитина. Ще понад 500 важкохворих хлопчиків та дівчат у віці від 0 до 17 років, що страждають на онкогематологічні, неврологічні хвороби, а також вроджені вади розвитку, постійно потребують надання паліативної допомоги. Олена Єненко, головний позаштатний спеціаліст із паліативної та хоспісної допомоги Департаменту охорони здоров’я Луганської облдерж­а дміністрації, представила своє бачення розвитку дитячого паліативу в області ще минулого року. «Було запропоновано створити дві моделі дитячої паліативної палати — палата в хоспісному відділенні та палата у дитячій лікарні. Передбачалося спільне, за бажання батьків, знаходження дитини і близької їй людини, гідні умови перебування, цілодобовий медичний пост, — розповіла фахівець. — А для інших дітей раціональніше було б організувати кваліфіковану паліативну допомогу в домашніх умовах — «хоспіс на дому».

Шлях був доволі тернистим: довелося вивчати досвід зарубіжних фахівців, розробляти проекти нормативних документів та найскладніше — долати байдужість колег. І «першою ластівкою» стала дитяча паліативна палата на базі відділення «Хоспіс» міської лікарні «Княгінінська» м. Красний Луч, що розпочала роботу 1 січня 2014 року. Друге спеціалізоване приміщення відкрили 12 лютого у дитячому відділенні КУ «Біловодська центральна районна лікарня». Насправді ця палата функціонувала вже більше року, але без спеціального статусу. У напівбоксі перебували важкохворі діти з батьками. Так, за словами головного лікаря Біловодської ЦРЛ Ганни Чередниченко, протягом 7 місяців у відділенні перебував 11-річний хлопчик з неоперабельною пухлиною головного мозку. Йому надавали медичну допомогу, а батькам — психологічну підтримку. Але просто уваги

медперсоналу та мінімального набору ліків для догляду за дитиною у термінальній стадії було недостатньо. «На сьогодні ми прийняли рішення офіційно створити палату паліативної допомоги, для комплектації якої нам необхідне спеціальне обладнання. Виникла потреба виходити на зовсім інший рівень», — зазначила заступник голови Біловодської райдержадміністрації Людмила Морозова. Наразі на Біловодщині налічується 12 дітей із тяжкими неврологічними захворюваннями та вродженими вадами розвитку. Однак кваліфіковану допомогу тут можуть отримувати інкурабельні хворі з усіх довколишніх територій. «Це повернення до певного рівня життя, навчання батьків догляду за дитиною: як їй допомагати і як у випадку виникнення якихось медичних ситуацій надати необхідну допомогу», — підкреслила Ганна Чередниченко.

Співчуттям до маленьких пацієнтів перейнялися не тільки благодійники та держслужбовці, а навіть футболісти. За кошти від продажу квитків на футбольний турнір ФК «Зоря» (Луганськ) були придбані 2 інфузомати для автоматичного дозування знеболювального, витратне устаткування, а також ноутбук для дитячої палати паліативної допомоги у Красному Лучі. Лікарі сподіваються, що це значно полегшить боротьбу з хворобою, але очікують найближчим часом придбання функціональних ліжок, біокрісел, а також залучення кваліфікованого персоналу. У Луганському обласному Департаменті охорони здоров’я ставлять нове завдання: у березні цього року відкрити ще одну дитячу паліативну палату в м. Брянка. Марія ЖИДКОВА, спеціально для «ВЗ», м. Луганськ

д о н е чч и н а

лікарі «збунтувалися» проти медреформи Н

а засіданні Артемівської медради лікарі почали «бунтувати»: Пілотний проект з реформування медицини, суть і шляхи проведення якого до кінця були невідомі, мабуть, навіть його ідеологам, поставив перед медиками силу-силенну проблем. Про це пише «Донбас» у статті «Посмішка» медреформи: в Донбасі інсульт лікують... травматологи». «Говорили про невиплату витрат на відрядження лікарям, які проходять курси підвищення кваліфікації, а також про надбавку за роботу з деззасобами, якої чомусь позбавлені медичні сестри міської лікарні № 2. Але одне питання стосувалося безпосередньо лікування: поки реформу то вводять, то при-

зупиняють, в місті важких інсультних хворих змушені лікувати травматологи. До оптимізації, передислокації відділень і цілих лікарень, що відбувалися в ході формування медичного округу, в Артемівську додалася і «неврологічна» проблема: єдине відділення належало залізничній лікарні, яка відмовилася приймати міських пацієнтів. Місто поспіхом відкрило неврологію в лікарні № 2», — йдеться у публікації. Але відправляти туди найважчих пацієнтів з порушенням мозкового кровообігу не можна: апарату штучної вентиляції легенів, як, власне, і фахівців, що мають його обслуговувати, у цьому відділенні немає.

«Згідно зі Статтею 138 ККУ, заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, здійснюване особою, яка не має належної медичної освіти, може бути покаране, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого. Так, ми прийняли рішення відправляти особливо важких неврологічних хворих у травматологію, поки не було повноцінного відділення. Але тепер воно є, і необхідно наповнювати його обладнанням та кадрами», — вважає начмед Іван Губський. Автор публікації зазначає, що «на подібний стан речей скаржаться і пацієнти, які не одержують допомоги від фахівців, і самі медики, що змушені займатися «чужою роботою».

Як пише видання, «серед міських медиків зав’язалася суперечка: деякі вважають, що заради 39 осіб (саме стільки важких інсультних хворих пролікувалися в травматології в 2013 році) не варто «город городити». Інші впевнені, що і ці життя варті того, аби організувати реанімаційну службу зі ставками анестезіологів у неврології. Ще інші сподіваються, що проб­ лему вирішить нове відділення реанімації, відкриття якого запланували цього року». «Реанімація, як і багато інших міських проектів, були закладені в ту суму державних субвенцій, на які ми розраховували в цьому році. Чи отримаємо ми їх взагалі, тепер незрозуміло», — прокоментував ситуацію мер Артемівська Олексій Рева, який порадив медикам і городянам більше приділяти уваги профілактиці та здоровому способу життя. Незважаючи на «підвішений» стан медицини, міська влада запевняє, що продовжуватиме шукати можливості робити ремонти, залучати спонсорів для придбання обладнання, забезпечення медикаментами та харчуванням у лікарнях дітей і ветеранів.

11 За матеріалами novosti.dn.ua

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ Ч е рка щ и н а

Пологи за Євростандартом Пологове відділення Черкаської центральної районної лікарні — не лише гордість медиків району, а й приклад для наслідування іншим аналогічним закладам області. «Так повинні працювати всі пологові відділення регіону, — коротко охарактеризувала роботу відділення заступник директора Департаменту охорони здоров’я Черкаської облдержадміністрації Наталя Лакуста. — Свідченням високого рівня надання медичної допомоги матері та дитини є те, що народжувати сюди приїжджають навіть породіллі з інших районів Черкащини та обласного центру».

Р

обо т у Черк ас ької цен­ тральної районної лікар­ ні високо оцінено за між­ народними стандартами — лік у ва льна установа має статус «Лікарня, доброзич­ лива до дитини». До того ж, лі­ карня має вищу акредитаційну категорію. Тоді, у 2008 році, це був пер­ ший в облас ті ме дичний зак­ лад районного масштабу, який о т ри ма в сер т ифі к ат з а ц іє ю міжнародною програмою: акре­ ди та цію ві дпові дно до вимог Розширеної Ініціативи ВООЗ/ ЮНІСЕФ прой­ш ли не лише по­ логове ві д ді лення лікарні, а й жіноча та дитяча консультації, дитяче та інфекційне відділення. Та щоб гідно утримувати високе звання, районним медикам по­ трібно не лише дотримуватись уже напрацьованих правил ро­ боти, а й постійно удосконалю­ ватись, пок ращ у вати свої ре­ зультати. У 2011 році Черкаська ЦРЛ підтвердила свій статус. У 2014 році в установі знову че­ кають на моніторинговий візит комісії неза лежних експертів, яка в черговий раз проінспектує дотримання європейських нор­ мативів у наданні допомоги за єдиними принципами на таких етапах: жіноча консультація — пологовий стаціонар — дитяча консультація. Як працює «Лікарня, добро­ зичлива до дитини» у районі та чого вдалося досягнути закладу за п’ять років роботи у новому статусі, вирішила «проінспекту­ вати» і кореспондент «ВЗ». Сьогодні пологове ві д ді лен­ ня Черкаської районної лікарні знаходиться у новому корпусі. Зру чне розташ у ванн я па лат і

12

сучасних пологових залів плану­ валося ще на етапі проектування будівлі.

— Пологове відділення одним із перших було переведене в нове приміщення, — зга дує заступ­ ник головного лікаря Черкаської районної лікарні по дитинству та пологовій допомозі Ната л я Чекрій. — Це було у 2005 році, коли про отримання міжнарод­ ного звання можна було лише мріяти. Але вже тоді, плануючи розташування акушерсько-нео­ натологічної с лу жби, ми чітко розуміли: потрібно відходити від тих стереотипів, за якими рані­ ше проектували пологові відді­ лення д ля районних лікарень. А дже майбу тня мама разом із дитиною повинна перебувати у зручних умовах, відчувати себе комфортно і не нервуватися че­ рез якісь побутові проблеми. Тож проектувалося відділення за но­ вими принципами і з урахуван­ ням сучасних технологій. Пологове відділення Черкась­ кої ЦРЛ має три індивідуа льні пологові зали, чотири індивіду­ альні пологові палати, де мама може залишитися з новонарод­ женим до моменту виписування, операційна зала, палата інтен­ сивної терапії, чотири ін диві­ дуальні післяпологові палати, в яких є все необхідне для мами й малюка. Заходимо в одну з па лат, де мама Світлана набирається сил піс л я пологів — у жінки вони четверті, а ле цього разу відбу­ лис я за допомогою кесаревого розтину. В па латі разом із нею перебуває мама, яка допомагає породіллі доглядати за дитиною. Доки онук спить, вона відпочи­ ває у розкладному кріслі.

Головний лікар Черкаської центральної районної лікарні Микола Гуськов

— На ніч я розкладаю крісло й можу тут переночувати, — роз­ повідає Оксана Іванівна. — Дуже зру чно. Маю змог у допомогти доньці, якій після операції важко було б самотужки… Умови спільного перебування матері та дитини з першої хвили­ ни після народження продумані до дрібниць. У кімнаті підтри­ муєтьс я ві дпові дний темпера­ турний режим. Тут, як і в інших палатах, є столик для сповиван­ ня новонароджених, шафа, тум­ бочка, у мива льник, ок ремий санвузол з душовою. До речі, в області це єдине районне полого­ ве відділення, де в кожній палаті передбачено всі умови для осо­ бистої гігієни. Для недоношених немовлят у палатах розташову­ ють кювези.

— Навіть якщо народжується недоношена чи хвора дитинка, ми її від мами не відокремлює­ мо, — розповідає Наталя Олек­ сандрівна. — Вона знаходиться у кювезі, за нею доглядає мама, а тато чи хтось із рідних допома­ гає. Таку практику в нашій лікар­ ні започаткували з 2011 року. До цього з мамою перебували лише здорові немовлята. Сьогодні ж сумісне перебування немож ли­ ве тільки за умови необхідності надання дитині інтенсивної те­ рапії. При цьому матері дітей, які перебувають на лікуванні у палаті інтенсивної терапії, без­ перешкодно допускаються до ди­ тини для догляду та годування.

Кі лькість немовлят, які зна­ ходяться разом із мамою, у Чер­ каській ЦРЛ з 2011 року зросла у процентному співвідношенні з 96,3% до 99,9%. Сучасний підхід до сумісного перебу вання ма люка з мамою з першої хви лини народження сприяє активному впроваджен­ ню в медичному зак ладі сучас­ них принципів ведення лактації та грудного вигодовування.

— Якщо дитина народи лас я здоровою, то її відразу прик ла­ дають матері до грудей, — розпо­ відає Наталя Чекрій. — У полого­ вій залі немовля перебуває біля матері дві години. На цей час відкладаємо зважування і вимі­ рювання новонароджених. Якщо мама не може взяти малюка, ска­ жімо, після кесаревого розтину, дитинку кладемо на груди бать­ ку для зміцнення психоемоцій­ ного зв’язку з рідною людиною за принципом «шкіра до шкіри». Ме дичний персона л навчає маму правильно годувати маля природним способом. У жодній палаті я не побачила пляшечок чи п уст у шок. Про ва ж ливість грудного вигодовування нагаду­ ють яскраві сучасні стенди в ко­ ридорах відділення та палатах. Тут навіть придумали спеціаль­ ний попереджувальний знак: пе­ рекреслена пляшечка із соскою. Згадати практичні рекомендації і настанови з грудного вигодову­ вання мамі допомагають мето­ дичні матеріали, які завжди є в

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ

7 березня 2014 року неї під рукою, точніше — у шух­ ляді тумбочки. Взявши на себе зобов’язання збі льшити кі лькість дітей, які перебувають на грудному виго­ довуванні, в цій лікарні досягли цифри у 99%.

— Високий показник виключ­ но г рудного вигодову ванн я у відділенні вдається утримувати за раху нок використання а ль­ тернативних методів вигодову­ вання хворих дітей зцідженим грудним молоком, — пояснює Наталя Чек­р ій. — Якщо дитина з якихось причин (з патологією чи недоношена) не може ссати, мам у вчать год у вати ма люка зцідженим грудним молоком з ложечки чи чашечки. За таких обставин дитина не звикає до со­ ски і з часом зможе самостійно смоктати. Значна частина породі ль не порушують цих принципів і піс­ ля виписування додому. На груд­ ному вигодовуванні до трьох мі­ сяців у районі знаходиться 98% дітей (раніше — 50%), до шести­ місячного віку — 93%. Основним принципам догляду за дитиною, прийомам правиль­ ного грудного вигодову вання,

людей. Нині тут разом із рідними народжують 75% жінок. Особ­ ливих вимог до партнера немає. Не допускаються лише хворі на респіраторні та інфекційні зах­ ворювання. Таку «безпечність» медики пояснюють тим, що нині дитина у пологовому відділенні перебуває лише три дні і після виписування все одно потрап­ ляє у середовище своєї сім’ї, її мікрофлору. Та н а й б і л ь ш е п и ш а ю т ь с я ме д и к и полог овог о ві д д і лен­ н я успішним впрова д женн ям су часних методик проведення пологів, серед яких — пологи у вертика льній позиції. Ту т у же давно відмовились від гінеколо­ гічних крісел старого зразка: усі пологові зали оснащені зручни­ ми су часними кріслами-транс­ ф о рм е р а м и а м е ри к а нс ь к ог о виробництва, які свого часу лі­ карня отримала як гуманітарну допомогу. Одне із нововведень відділен­ ня — це гідро- та ароматерапія.

— За ба жанн я, ж інка може прийняти ванну з ароматични­ ми олі ями, — показує обла д­ нання однієї з пологових за лів завіду­в ач пологового відділення

ний столик д л я новонарод же­ них, апарат «Променеве тепло», оксигенатори. Палата інтенсивної терапії для новонароджених обладнана апа­ ратом «Ма л ятко» д л я шт у чної вентиляції легень, інкубатором, кардіомонітором, монітором для новонароджених, апаратом для інфузійної (дозованої) терапії.

— За останні роки у відділенні створені умови для надання не­ відкладної допомоги, — продов­ ж ує Михай ло Карасьов. — Те­ пер у разі ск ладної ситуації не потрібно перевозити дитину в інший медичний заклад, тож не вт рачаютьс я найцінніші х ви­ лини, як і мож у т ь за ш код и ї ї здоров’ю. Весь медичний персона л лі­ карні працює за принципом «Не на шкодь!». Не забу ва ют ь т у т про найменші дрібниці: всі, хто за ходить у па лат у, ві д ме дсе­ стрички до завідувача відділен­ ня, тихенько стукають у двері, розмовляють спокійно, не підви­ щують голос. У коридорах ніхто з медперсоналу не перегукуєть­ ся. Таких правил дотримуються, аби не злякати малюка, щоб він себе комфортно почував.

вони працювати не можу ть, — переконує Наталя Чекрій. — За­ раз уже легше працювати — все на ла г од же но, с п ла нов а но. А раніше все потребува ло додат­ кового контролю. Досить важко було змінити психологію пра­ цівників. Для багатьох було не­ звичним, що замість сповивання діток відразу одягають у соро­ чечки, повзунки, годують ново­ народженого не за графіком, а на вимогу дитини, відмовляються ві д сосок, пуст у шок тощо. Все впроваджувалось поступово, але нам це вдалося. Адже отримання статусу «Лікарня, доброзичлива до дитини» свідчить не лише про сучасний рівень пологового від­ ділення, а й про високий профе­ сіоналізм фахівців. У з а к л а д і по с т і й но в і д б у­ ває т ьс я на вча нн я ме д и чног о персона л у з пи тань г рудного вигодовування за 18-годинною програмою з трьома годинами практичних зан ять зі стопро­ центним охопленням співробіт­ ників. При прийомі на робот у медперсонал проходить первин­ ний інструктаж, двічі на рік про­ водяться навчання молодшого персона л у; а також зан ят тя з

Заступник головного лікаря Черкаської районної лікарні по дитинству та пологовій допомозі Наталя Чекрій проводить огляд дитини

Завідувач пологового відділення Черкаської центральної районної лікарні Михайло Карасьов

пове дінці при полога х та ме­ тодам психологічної а даптації після пологів жінка навчається зазда легідь. Д ля цього при жі­ ночій консультації Черкаської центра льної районної лікарні працює «Школа відповідально­ го батьківства», а в пологовому відділенні створено спеціальний ку точок, де можна прос лухати лекцію медиків, переглянути ві­ деокасети, почитати спеціальну літературу. Разом із майбутніми мамами навчання проходять і майбутні тат усі. А д же у ві д ді ленні осо­ бливу у ваг у приді ляють парт­ нерським пологам.

— Зараз робиться все, щоб не розділяти сім’ю, оскільки протя­ гом дев’яти місяців дитинка була неві д’ємною частиною мами і тато був поруч. Після народжен­ н я цей трик у тник не повинен змінюватися, — переконана На­ таля Олександрівна. Якщо чоловік із якихось при­ чин не може бути присутнім при пологах, то породілля може за­ просити будь-кого із близьких їй

Рутинні втру чання та обсте­ ження новонароджених, у тому числі обов’язкові обстеження та щеплення, здійснюються лише за згоди одного з батьків. Медичний персона л не нав’язує свою перевагу породіл­ лі. Регулярні обходи лікарів пе­ ретворюються на дружні бесіди з майбутніми мамами та тими, хто уже народив, щодо догляду за новонарод ­ж ен и м и. Го лов­ ні ту т — мама зі своїм ма лям, сім’я, якій люди в білих халатах лише допомагають у тій чи іншій ситуації.

— Жінка повинна відчути, що вона не покинута, тоді їй психо­ логічно легше, а відтак і пологи краще проход ять, — ді литьс я спостереженнями Михайло Ка­ расьов. — У нас жінки не бояться народжувати, адже ми створює­ мо для породіллі умови, набли­ жені до домашніх…

— Нині медичний персона л пологового відділення Черкась­ кої ЦРЛ працює як злагоджений механізм. Для них це вже звичай­ ний спосіб роботи і по-іншому

Михайло Карасьов. — Релакса­ ція вагітної перед пологами по­ кращує її самопочуття. Ус і з а л и об ла д на н і «ш ве д­ ськими» стінками, є килимки, спеціальні м’ячі, які використо­ вуються в процесі пологів. Тут же є м’яке крісло для партнера породіллі. Районне пологове відділення, в якому щороку з’являються на світ близько 800 немовлят, об­ ла д на не с у час ною ме д и чною апаратурою для надання необ­ х і д ної допомог и ва г іт н и м та новонародженим. У пологових за ла х фу нк ціон у ют ь а парат и штучного дихання, інкубатори для недоношених немовлят, фе­ тальні монітори для контролю за станом плода і доп­л ери для про­ слуховування серцебиття плода. Обла днання вдаєтьс я оновлю­ вати за пі дтримки держави та завд яки допомозі спонсорів. В одному з пологових залів пере­ важно японська апаратура, пе­ редана минулого року в межах програми допомоги «Кусаноне»: три кардіомонітори, реанімацій­

питань грудного вигодовування для медсестер усіх 25 сільських дільниць району. Все це д у же ва ж ливо, пере­ конаний головний лікар Чер­ каської центра льної районної лікарні Микола Гуськов, а дже від медичного персона лу за ле­ жить здоров’я, а нерідко і життя матері та дитини.

— Організація роботи поло­ гового відділення нашої лікарні за сучасними принципами уже має с вої результат и, — ка же Микола Гуськов. — За ці роки в районі зменшилась захворюва­ ність новонароджених, покра­ щилось здоров’я дітей раннього ві к у. Ві дмічає т ьс я пози т ивна динаміка стосовно ранньої нео­ натальної смертності у відділен­ ні: показник 2,8% у 2011році у 2012 р. знизивс я до 1,3%, а у 2013 р. —до нуля. І для нас це го­ ловне, адже наша мета — здорові діти і жінки. Інна ХІМІЧУК, власкор «ВЗ», м. Черкаси

13

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ п о л та в щ и н а

У ПРОТИДІЇ ВІЛ/СНІДУ ПОТРІБЕН КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД Так вважають фахівці Полтавського обласного Центру профілактики ВІЛ-інфекції та боротьби зі СНІДом. Йдеться про своєчасне виявлення ВІЛ-інфекції серед груп ризику, оперативне призначення АРТ, децентралізацію лікування й наближення його до пацієнта, залучення до проблем широкого кола партнерів і, звичайно ж, активну профілактичну роботу серед населення.

П

олтавський обласний Центр профілактики ВІЛ-інфекції та боротьби зі СНІДом засновано в січні 2000 року. Що вдалося зробити за цей час, чи стабілізувалася епідемічна ситуація в області з ВІЛінфекції, як забезпечується лікування хворих та які перспективи роботи зак­ладу — на ці та інші запитання відповідає головний лікар установи Оксана ДАНИЛЕНКО.

ВЗ Оксано Валеріївно, відомо, що держава робить серйозні кроки у протидії ВІЛ/СНІДу. Яка ситуація щодо профілактики й лікування ВІЛ-інфекції в області?

— Полтавщина не є винятком і для неї характерні ті ж особливості й тенденції епідемічного процесу, що й для України в цілому. За поширеністю ВІЛ-інфекції серед регіонів наша область перебуває приблизно в сере­дині цього сумного рейтингу. За період із початку реєстрації ВІЛінфікованих у 1987 році і станом на 1 лютого 2014 року в області зареєстровано 5048 випадків ВІЛ-інфекції/ СНІДу, з них 766 — серед дітей. Минулого року було зафіксовано 511 нових випадків ВІЛ-інфекції/ СНІДу проти 450 у 2012 р. Але це зростання ми пояснюємо поширенням профілактичних заходів і співпрацею з громадськими організаціями, за рахунок чого вдалося виявити більше інфікованих осіб із груп ризику. І хоча минулого року кількість захворілих та померлих від цієї недуги в регіоні зменшилася, ще рано говорити про стабілізацію епідемічного процесу.

перелік лабораторних досліджень згідно з клінічними протоколами. Відзначу, що минулого року Центр був акредитований та підтвердив вищу категорію. ВЗ Держава дала можливість ВІЛ-інфікованим отримувати безкоштовну антиретровірусну терапію. Як це організовано на Полтавщині?

— Високоактивну антиретровірусну терапію ми призначаємо всім пацієнтам, які її потребують і приходять до нас на лікування. Цьому передують детальне лабораторне, інструментальне обстеження, консультації «вузьких» спеціалістів, лікування опортуністичних інфекцій, супутніх захворювань та ускладнень. Але головне те, що ми переконуємо пацієнта, доводимо до його свідомості, що таке лікування йому життєво необхідне. У нашому Центрі є можливість отримати майже весь комплекс медичних послуг. У штаті працюють 6 лікарів-інфекціоністів, педіатр, фтизіатр, кардіолог, акушер-гінеколог, стоматолог, лікар-ендоскопіст, фахівець із ультразвукової діагностики, 2 психологи, 4 соціальних працівники. Ще нам дуже потрібен дерматовенеролог. Ми також працюємо над створенням сайту замісної терапії (серед хворих — частина наркозалежних). ВЗ Чим викликана потреба в та­ ких спеціалістах, як психолог і соціальний працівник?

— Не секрет, що ВІЛ-інфіковані — люди соціально незахищені, із

вразливою психікою, вони нерідко стикаються з недоброзичливістю, часом навіть дискримінаційним ставленням до себе. Наведу такий приклад. Із деяких причин інформація про діагноз одного з наших пацієнтів стала відома керівництву підприємства, на якому він працював. Завдяки втручанню соціального працівника закладу ця людина залишилася на своїй посаді, але зусиль було докладено чимало. Наші психологи проводять велику роботу не тільки з ВІЛ-інфікованими, але й із їхніми рідними, вчать останніх делікатному ставленню до хворих. Соціальні ж працівники розв’язують широке коло проблем пацієнта — від отримання документів, працевлаштування, забезпечення житлом до адаптації в цьому складному житті. Вони постійно переконують пацієнтів у необхідності АРТ, адже ця терапія є важливою умовою їхнього життя і безпеки оточуючих. ВЗ Якими ви бачите шляхи удос­ коналення боротьби з ВІЛ-СНІДом в області?

— На моє глибоке переконання, тільки комплексний підхід, тобто консолідація зусиль лікарів, суспільства, самих хворих, можуть дати суттєвий результат у протидії епідемії. Сьогодні ми активно співпрацюємо з неурядовими громадськими організаціями області: благодійною асоціацією «Світло надії», благодійним фондом «Громадське здоров’я», благодійною організацією «Реабілітаційний центр «Вихід є!»,

клубом «Квітень». Завдяки співпраці з ними особи з груп ризику — жінки, що займаються комерційним сексом, споживачі ін’єкційних наркотиків — усвідомлюють: треба обстежуватися й обов’язково лікуватися. Партнерство медиків і громадськості здатне обмежити поширення такої небезпечної хвороби, як ВІЛ/СНІД. ВЗ Чи потребує удосконалення сама медична допомога?

— Так, обов’язково! Хочу торкнутися теми децентралізації наших медичних послуг. Сьогодні в дев’яти районах області та містах Кременчук і Комсомольськ пацієнти вже отримують антиретровірусну терапію — їм необов’язково їхати для цього в обласний центр. Але наша мета — аби хворі отримували таке лікування в найвіддаленіших районах області. Певна частина цих послуг покладена на «Кабінети довіри». Ми розраховуємо також на тісну співпрацю в цьому питанні з сімейними лікарями. На нашу думку, саме сімейний лікар має вчасно відреагувати й допомогти, якщо в пацієнта виникли ймовірні проблеми, пов’язані з ВІЛ. Тим більше, що на сьогодні все більша кількість ви-

падків ВІЛ-інфікувань реєструється серед молодих людей репродуктивного віку внаслідок незахищених статевих стосунків. Свої надії ми покладаємо на місцевий медичний виш — Українську медичну стоматологічну академію. Спеціалісти цього закладу проводять навчання лікарів-інфекціоністів «Кабінетів довіри», КІЗів, лікарівфтизіатрів, медичних працівників пенітенціарної служби, в тому числі й лікарів сімейної медицини, шляхом організації семінарів з питань ВІЛ-медицини. На Полтавщині розроблено проект чергової обласної цільової Програми протидії ВІЛ/СНІДу на 2014-2018 роки. Метою Програми є зниження рівня захворюваності і смертності ВІЛ-інфікованих шляхом створення системи безперервного надання якісних і доступних послуг із профілактики та діагностики ВІЛ, насамперед серед представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, а також лікування, догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ. Андрій КОНДРАТЮК, спеціально для «ВЗ», м. Полтава

ВЗ Які завдання покладені на ваш Центр?

— Полтавський обласний Центр профілактики ВІЛ-інфекції та боротьби зі СНІДом спеціалізується на наданні лікувально-профілактичної допомоги ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД, а також здійснює контроль за якістю надання цієї допомоги в лікувально-профілактичних закладах області. В стаціонарному відділенні закладу функціонує 26 ліжок, 3 з них — інтенсивної терапії, 6 — паліативної допомоги. У нас сучасне лабораторне обладнання: централізована клінічно-діагностична лабораторія закладу сьогодні забезпечує повний

14

Біолог Євгенія Галетка досліджує аналіз на новітньому обладнанні для визначення вірусного навантаження

Соціальний працівник Центру Віктор Шилов проводить бесіду з пацієнтом

Біолог Тетяна Лук’яшко працює на біохімічному аналізаторі

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ЄВРОПЕйСЬКИй ДОСВІД

7 березня 2014 року

ЯКОРІ ЗАМІСТЬ РОЗРІЗУ Наслідки коронарних патологій часто набагато складніші, ніж сам інфаркт. Після перенесеного інфаркту розвиваються аневризми серця, утворюється рубець і відбувається перебудова лівого шлуночка, що веде до його дилатації та розвитку серцевої недостатності. При цьому підвищується потреба міокарда в кисні й посилюються процеси його патологічної перебудови. Такі пацієнти потребують негайного оперативного втручання. Кардіохірурги Литви разом з американськими колегами винайшли спосіб рятувати їх за допомогою епікардних якорів. Несподівана пропозиція Литва не відрізняється від інших країн: тут, як і в усьому світі, серцево­судин­ ні захворювання посідають лідируючі позиції серед причин смертності. Але литовська кардіохірургічна школа за­ вжди вважалася однією з найсильніших на пострадянському просторі і входи­ ла в трійку кращих разом із Київською і Московською. Сьогодні ж литовська кардіохірургія стрімко набирає обертів: на 3 млн населення тут проводять 3000 операцій на серці в рік. Останнє литов­ ське ноу­хау в галузі кардіохірургії — гі­ бридна реконструкція лівого шлуночка, яку вперше в світі вдалося зробити саме у Вільнюсі. «Гіпертрофія лівого шлуночка — стан важкий, — починає свою розповідь кардіохірург Вільнюського кардіохірур­ гічного центру та кардіохірургічної клі­ ніки Вільнюського університету, доктор медичних наук Гінтарас Калінаускас.

— Вона загрожує певними ускладнен­ нями (смертність — 3,8%; синдром малого викиду — 11,5%; ушкодження ЛА — 7,7%; множинні ушкодження ор­ ганів — 7,7%; ниркова недостатність — 7,7%; емболізація — 3,8% та ін.). Хі­ рургічна пластика шлуночка дозволяє зменшити його порожнину і тим самим знизити напругу в його стінці. Раніше такі патології ми усували класичним шляхом — роблячи так звані опера­ ції Дора, під час яких ділянку акінезії або дискінезії розкривають, на основу аневризми накладають кісетний шов і стягують його. Отвір, що залишився, закривають дакроновою латкою. Після цього вентрикулотомічний отвір зши­ вають безперервним швом. Однак такі втручання вкрай складні і травматичні. По­перше, вони вимагають повної стер­ нотомії, зупинки серця і підключення апарату штучного кровообігу. По­друге, необхідно розрізати лівий шлуночок, накладати шви. Це істотно збільшує період відновлення та реабілітації». Зараз світова кардіохірургія йде ма­ лоінвазивним шляхом, намагаючись створити нові, малотравматичні, ме­ тоди вирішення серйозних проблем із серцем. Із цією метою кардіохірурги

з США 3 роки тому запросили групу литовських лікарів взяти участь у клі­ нічному дослідженні, присвяченому розробці та вдосконаленню малоінва­ зивних операцій з усунення аневризм лівого шлуночка.

Вручення державної нагороди. На фото: лікар Гінтарас Калінаускас та президент Литви Даля Грібаускайте

Від овець до людини «Це був довгий шлях, — продовжує лі­ кар Калінаускас. — Почалося все з «від­ працювання» методики операції на тваринах. Ми поїхали в Америку і дов­ го вчилися на вівцях. Потім прийшла черга французьких овець. Тільки після цього ми почали практикувати на тру­ пах у лабораторіях США. До виконання першої операції на серці людини прой­ шов рік». На початковому етапі литовська бригада спільно з кардіохірургами з США робила «пробні» операції зі стер­

досягнутому. Операції і раніше вимага­ ли повної стернотомії. І ми зважилися вперше у світі провести повний цикл гібридної реконструкції лівого шлу­ ночка через мінімальний бічний розріз — для цього до складу нашої бригади увійшов фахівець з ехоскопії. Хірургічні інструменти замінили торакоскопами, видозмінилися і самі якорі — тепер це 2,5­сантиметрові титанові нитки, вкри­ ті поліестером. У їх прицільному накла­ данні беруть участь лікарі­кардіологи. Якорі під рентген­контролем надійно

пройшла успішно. «Пацієнт усього 2 доби лежав у реанімації і через 10 днів ми його відправили на реабілітацію, — згадує лікар. — Можу з упевненістю ска­ зати, що почувається він добре. Наша мета — зробити ці операції доступними всім. І це можливо. Зараз ми вже про­ оперували за цією методикою кілька пацієнтів. Результати вражають. Наразі ми намагаємося допомагати таким чи­ ном тим людям, яким уже неможливо допомогти альтернативним шляхом. Усі ці люди мали б померти, адже тран­

Технологія накладання епікардних якорів у ході операції по реконструкції лівого шлуночка серця

нотомією, але вже без штучного кро­ вообігу. Потім поступово відмовилися від розтину самого лівого шлуночка. Це стало можливим завдяки спеціальним пристосуванням — так званим якорям. Обов’язкова умова подібних операцій — наявність гібридних операційних: па­ цієнт повинен лежати на рентген­про­ зорому операційному столі. Цей етап тривав два роки: за такою методикою було прооперовано 18 пацієнтів. «За цей час методика пройшла пов­ ну апробацію і тепер може широко використовуватися в усьому світі, — розповідає кардіохірург Калінкаускас.

— Але було вирішено не зупинятися на

ізолюють пошкоджену частину міокар­ да лівого шлуночка без розтину, віднов­ люючи його морфологію».

Світове відкриття Це була перша у світі інноваційна опе­ рація, яку провела бригада лікарів Сан­ тарішської клініки університетської лі­ карні м. Вільнюса. 60­річний пацієнт, якого оперували, переніс широкий передньо­перегородковий інфаркт міокарда. У нього була важка серцева недостатність, і його стан вимагав тер­ мінової трансплантації серця. Перша гібридна реконструкція лівого шлуноч­ ка із застосуванням епікардних якорів

Перша у світі гібридна реконструкція лівого шлуночка

сплантація серця вимагає донора, а з цим поки що досить багато проблем. Ми пишаємося, що всі ці пацієнти живі та майже здорові. За проведення цих операцій ми отримали державну наго­ роду із рук президента Литви. Ми беремо активну участь у Між­ народних симпозіумах і конференці­ ях, де щиро ділимося нашим досвідом. Нещодавно я особисто доповідав про наші результати у Відні та Німеччині. За нашими даними, така малоінва­ зивна реконструкція лівого шлуночка з широким передньо­перегородковим рубцем ефективно зменшує об’єм шлу­ ночка в середньому на 39,6%. Змен­ шення ж об’єму покращує функцію, яку характеризує тест 6­хвилинної ходьби, а також клас NYHA (серцевої недостатності) та якість життя. Світову кардіохірургічну спільноту надзвичай­ но зацікавив цей метод. Сподіваємося, невдовзі він увійде у звичайну практику лікаря­кардіохірурга».

15

Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

МИКОЛА ТРОНЬКО:

Я ЩАСЛИВИЙ, ЩО МОЯ МРІЯ ЗДІЙСНИЛАСЯ!

28 лютого семидесятиріччя відзначив видатний науковець, талановитий лікар і надзвичайно щира людина. Мова йде про директора Інституту ендокринології та обміну речовин імені В.П. Комісаренка, члена-кореспондента НАН, академіка НАМН України, лауреата Державної премії України в галузі науки й техніки та академічних премій ім. О.О. Богомольця і В.П. Комісаренка — Миколу Дмитровича Тронька. Напередодні свята «ВЗ» поспілкувалася з ювіляром та розпитала про сьогодення та плани на майбутнє. ВЗ Як ви потрапили у медицину — це була дитяча мрія?

— Мій батько — військовий лікар. І це, звичайно, вплинуло на мій вибір професії. Тато закінчив Харківський медичний інститут і служив на Дале­ кому Сході. Там, до речі, народився і я. Потім батька перевели до Черкас і зго­ дом він обійняв посаду начальника од­ ного із санаторіїв міста Хмільник. Мати моя — домогосподарка, і відношення до медицини не мала. У школі моїми улюбленими предметами були біоло­ гія та історія. Я довго вагався і все ж перемогла медицина. Коли ж прийшов час обирати в медінституті спеціаліза­ цію, до моїх рук потрапила книга опо­ відань Бєляєва. Зараз уже не згадаю, як називається те оповідання, але мене вразило, що герой додавав якусь речо­ вину у борошно і воно збільшувалося в об’ємі. А згодом я прочитав книгу про гормони і мене це страшенно захопило. Так, уже починаючи з третього курсу, я відвідував ендокринологічний гурток. Після закінчення інституту вступив у аспірантуру до Василя Павловича Ко­ місаренка — засновника української ендокринології, і паралельно працю­ вав на «швидкій». Під керівництвом В.Комісаренка я і дисертацію захистив: вона була присвячена вивченню меха­ нізмів впливу препарату, створеного в нашому Інституті, на стан наднирко­ вих залоз, уражених раком. Згодом була і докторська, присвячена обміну стероїдних гормонів… По моїх стопах пішла й донька — вона теж лікар. ВЗ Коли ви сіли у крісло директора Інституту?

— Цю посаду я обійняв у 1986 році. У березні мене призначили директо­ ром… А у квітні вибухнув Чорнобиль. ВЗ І це, звичайно, суттєво вплинуло на роботу всього Інституту?

— Так, авжеж. Однією з провідних тем поступово стала щитоподібна залоза. Почалися активні пошуки методів лі­

16

кування. Це був шлях помилок і досяг­ нень. Важкий шлях. Але співробітники Інституту інколи працювали цілодобо­ во, із надзвичайним ентузіазмом і за­ звичай без матеріального заохочення — на жаль, система охорони здоров’я виявилася неготовою до такої глобаль­ ної катастрофи. ВЗ Нещодавно в Японії вам урочисто вручили міжнародну меморіальну медаль миру імені доктора Нагаї, який постраждав від атомного апокаліпсису 45-го року в Хіросімі й Нагасакі, а також пам’ятну скульп­ турну фігуру на честь винагороди. Ви перший український дослідник, удостоєний однієї з найвищих премій Японії в галузі радіаційної медицини. Розкажіть, будь ласка, про ці нагороди детальніше.

— Після аварії на ЧАЕС наш Інститут став головним центром розв’язання проблем пацієнтів з ураженнями щи­ топодібної залози на території Украї­ ни, Білорусі та Російської Федерації, що заз­нала впливу чорнобильської аварії. З того часу ми активно співпрацюємо з провідними науковими установами США, Японії, Великої Британії, Німеч­ чини, з міжнародними організаціями ВООЗ та ЮНІСЕФ у пошуку рішень постчорнобильських проблем. Мемо­ ріальна премія миру доктора Т.Нагаї була заснована Асоціацією NASHIM у 1995 році для увічнення його заслуг у справі надання допомоги постраж­ далим від атомного бомбардування в знак боротьби за мир та осуду жаху атомних бомбардувань. Наше співробітництво з Японією по­ чалося також у 1986 році. Багато років разом із науково-дослідними центра­ ми університетів Хіросіми та Нагасакі, Радіологічним товариством Японії ми проводили дослідження, пов’язані з вивченням наслідків радіаційного заб­ руднення. Премія була присуджена за цикл робіт, які поглибили наше розу­ міння фундаментальних і прикладних

аспектів у галузі радіаційної ендокри­ нології. Ми не тільки вперше показали взаємозв’язок між радіаційним забруд­ ненням і підвищенням частоти захво­ рюваності раком щитоподібної залози у дітей і підлітків, але й виявили пряму залежність ризику розвитку хвороби від поглиненої дози радіації. Завдяки нашим роботам змінилася тактика і стратегія ведення пацієнтів дитячого віку з раком даної локалізації. Окрім того, було встановлено, що навіть че­ рез десятиріччя після аварії має місце високий ризик розвитку раку щитопо­ дібної залози, причому максимальний — у людей, котрі на момент аварії були дітьми чи підлітками. Для мене найважливішим резуль­ татом стала можливість успішно лі­ кувати молодих людей із цим важким захворюванням і повертати їм високу якість життя. Більш ніж 150 жінок, котрі були у підлітковому віці проопе­ ровані з приводу раку щитоподібної залози, стали матерями — у нашому Інституті була розроблена тактика ве­ дення таких вагітних. Результат гово­ рить сам за себе! ВЗ Скажіть, а ви в душі більше вчений чи практик?

— Життя змусило займатися і тим, і іншим. Але аналітика мені до душі. Захоплюють фундаментальні дослі­ дження, які мають прикладне значен­ ня. Мій відділ так і називається — «Від­ діл фундаментальних і прикладних проб­лем ендокринології». Останні роки я займаюсь проблемами діабету. Як і в більшості країн світу, розповсю­ дженість ЦД, перш за все ІІ типу, в на­ шій країні невпинно зростає. Якщо у 2000 р. щорічна захворюваність на ЦД

в Україні становила 131,6 випадків на 100 тис. населення, то у 2008 р. — уже 248,4. Сьогодні тільки за офіційними даними кількість діабетиків переви­ щує 1 млн 230 тис. осіб. При цьому поширеність діабету в Україні суттєво нижча, ніж у більшості країн Європи, що може свідчити про недостатнє ви­ явлення захворювання. У нашій краї­ ні вже кілька років функціонує реєстр хворих на ЦД, що дозволяє не тільки отримувати дані щодо поширеності хвороби та її ускладнень, а й аналізу­ вати ефективність роботи ендокри­ нологічної служби. Ця унікальна база даних містить сьогодні інформацію про більш ніж півмільйона хворих на цукровий діабет! Завдяки реєстру ми змогли розрахувати, що середня трива­ лість життя хворих на ЦД І типу в на­ шій країні становить сьогодні близько 40 років — це дещо нижче, ніж у роз­ винених країнах Європи та Східної Америки. Сьогодні гострі ускладнен­ ня ЦД І типу, за даними українського та європейського реєстрів, є причиною смерті менш ніж 5% хворих, тоді як 2535% пацієнтів помирають від серцевосудинної патології. До речі, аналіз на­ шого реєстру дозволив виявити одну з основних причин меншої тривалості життя пацієнтів із ЦД І типу в Україні: слабким місцем виявилися профілак­ тика, рання діагностика та лікування такого хронічного ускладнення ЦД, як діабетична нефропатія. Так, у країнах Європи від ниркової недостатності сьогодні помирають менше 3% паці­ єнтів із ЦД, а в Україні — в десять разів більше! Приємно відзначити, що результати аналізу даних Українського національ­ ного реєстру хворих на ЦД цікаві й ко­ рисні вченим і клініцистам не тільки нашої держави, а й інших країн світу. Так, доповіді, присвячені аналізу даних реєстру та представлені на конгресах Європейської асоціації з вивчення ЦД, зацікавили оглядачів Американської діабетологічної асоціації. Ці дані неод­ норазово публікувалися у провідних міжнародних фахових виданнях, таких як Diabetes i Heart. Але для по­ дальшого функціонування та розвитку такого корисного інструменту, як на­ ціональний реєстр хворих на ЦД, необ­ хідно виконати кілька умов. По-перше, забезпечити адміністративну та фінан­ сову підтримку діяльності ендокрино­ логічної служби щодо функціонування реєстру за допомогою відповідного на­ казу МОЗ та НАМН України. По-друге, у процесі оновлення програмного за­ безпечення реєстру не допустити втра­ ти вже зібраної інформації. І, нарешті,

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ОСОБИСТИй ФАКТОР

7 березня 2014 року потрібно забезпечити спільну участь установ МОЗ та НАМН у керуванні ре­ єстром і спільному використанні даних для аналізу особливостей перебігу та лікування ЦД в Україні. ВЗ Які проблеми світової діабетології найбільш актуальні сьогодні в Україні?

— Одним із найсерйозніших викликів є ранній розвиток і висока частота серце­ во­судинної патології серед хворих на цукровий діабет. До речі, в нашій кра­ їні проблема росту кардіоваскулярної смертності в загальній популяції є чи не найгострішою у Європі. У найвідо­ мішому діабетологічному дослідженні було встановлено, що основними чин­ никами ризику кардіоваскулярної па­ тології у хворих на ЦД є гіперглікемія. Але лікування діабетиків не обмежу­ ється лише контролем глікемії, адже артеріальна гіпертензія та дисліпідемія є навіть більш суттєвими факторами ризику кардіоваскулярних ускладнень у цієї категорії пацієнтів. За наявності дисліпідемії, а також усім хворим на ЦД та ІХС, незалежно від початкового рівня ліпідів, необхідно обов’язково призначати статини. Сьогодні в Укра­ їні, за даними Національного реєстру, статини отримують лише 0,8% хворих на ЦД, що є серйозним упущенням з боку лікарів. Невирішеною проблемою в Україні залишається велика і постій­ но зростаюча кількість пацієнтів із синдромом діабетичної стопи та висо­ кий рівень нетравматичних ампутацій нижніх кінцівок у хворих на ЦД. Щоро­ ку в нашій країні реєструють близько 8 тис. випадків діабетичної гангрени. Кардинально змінити ситуацію допо­ може лише створення єдиної загаль­ нодержавної служби профілактики та лікування синдрому діабетичної сто­ пи. Необхідні спеціалізовані центри, що займатимуться наданням висо­ кокваліфікованої допомоги хворим із синдромом діабетичної стопи, а також науковою та навчально­методичною роботою. Такий спеціалізований центр створюється на базі ДУ «Інститут ендо­ кринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України». Не менш актуальною є проблема діабетичної ре­ тинопатії. В Україні 3,47% пацієнтів із ЦД І типу та 2,3% із ЦД ІІ типу є сліпи­ ми. Окрім цього, приблизно у третини хворих на ЦД рано чи пізно діагносту­ ють діабетичну нефропатію. Відомо, що серед осіб, яким проводять хроніч­ ний діаліз чи показана трансплантація нирки, близько 30% становлять хворі на ЦД. ВЗ Чи використовують для вирішення цих проблем в Україні інноваційні методи, скажімо, клітинну терапію?

— Так, майбутнє терапії ЦД пов’язують із такими методами, як пересадка клітин підшлункової залози, застосу­ вання стовбурових клітин, з імунною і генною терапією. До речі, експери­ ментальні дослідження, спрямовані на розробку та вдосконалення методів генної терапії ЦД, проводяться і в Укра­ їні — на базі нашого Інституту та ін­ ших науково­дослідних установ НАМН України. Сьогодні вже отримано перші обнадійливі результати. Безумовно, мине чимало часу, поки результати цих експериментальних досліджень змо­ жуть використовуватися у клінічній практиці, але є надія, що рано чи піз­ но нам все ж таки вдасться перемогти цю хворобу. Ми активно співпрацюємо з Інститутом генетичної та регенера­

тивної медицини НАМН України. За допомогою технологій генної терапії можна радикально впливати на ліку­ вання цукрового діабету — шляхом введення хворому гена інсуліну лю­ дини. У цьому випадку повинен бути такий склад молекулярної конструк­ ції, який забезпечить його реалізацію у неспецифічних здорових клітинах, що не виробляють ендогенний інсу­ лін. Терапевтичний ефект «ін’єкцій» генетичних конструкцій досягається за рахунок додаткового синтезу білків у клітинах внаслідок експресії введе­ ного гена. За результатами попередніх експериментів отримано регресію зах­ ворювання після одноразової генної те­ рапії на піддослідних тваринах. ВЗ Миколо Дмитровичу, окрім проблем із цукровим діабетом та захворювань щитоподібної залози, ви особисто опікувалися і розв’язанням проблем йодного дефіциту.

або статевого розвитку. Уперше в Укра­ їні створено і продовжує поповнюва­ тися реєстр хворих на гіпофізарний нанізм. Це важливий організаційний крок, оскільки раніше таких пацієнтів не реєстрували. Згідно з даними реє­ стру, поширеність цієї патології ста­ новить 0,45 на 10 тисяч дитячого на­ селення. Сьогодні існує багато якісних препаратів людського гормону росту і держава проводить закупівлю цих ме­ дикаментів, що є дуже важливим кро­ ком у підтримці таких пацієнтів. Окрім цього, оптимізовано схеми лікування з використанням соматотропних та ан­ тигонадотропних препаратів. ВЗ Що, на вашу думку, потрібно було б зробити на державному рівні, аби зменшити кількість ендокринних захворювань?

— Перш за все необхідне широке інфор­ мування спеціалістів різного профілю про методи діагностики, профілакти­

не секрет, що все «упирається в гроші», і наукові розробки у тому числі. Без на­ лежної підтримки держави галузь не може інтенсивно розвиватися. Я вже казав про прогресивні та перспектив­ ні методи генної інженерії у лікуванні цукрового діабету, але ж необхідно ще пройти величезний шлях, щоб ці роз­ робки впровадити у практику — це величезні гроші… Ми живемо за раху­ нок Грандів і Програм, а не за рахунок держави. ВЗ В силу вашої діяльності на міжнародному рівні ви багато подорожуєте. Чи не було спокуси залишитися працювати в іншій країні?

— Ні… Щось я прикипів до України. І мені дуже жаль, коли ми втрачаємо кращих спеціалістів. У свій час я від­ правляв до Америки і Японії найта­ лановитіших. І майже ніхто не повер­ нувся! Жалкую… Тепер відправляю пенсіонерів (жартує — авт.). ВЗ Скажіть, а чи існує в’їздний медичний туризм в Україну ендокринологічних хворих?

— Так, до нас приїжджають пацієнти із країн СНД. Хотіли б у нас лікуватися пацієнти із Ближнього Сходу. Але для цього потрібно створити належні умо­ ви. І тут знову мова піде про гроші…

Урочисте вручення Меморіальної премії миру (Японія)

Виступ Миколи Тронька в ООН (Нью­Йорк, 2006)

— Так, протягом багатьох років наш Ін­ ститут займається цим питанням. Я є членом Міжнародного комітету з лікві­ дації йододефіциту при ООН. Наші вче­ ні довели, що йододефіцит актуальний не тільки у західних регіонах України. Незважаючи на зобов’язання перед європейською спільнотою, повністю ліквідувати йододефіцит до 2005 року нам не вдалося. Ситуація з профілакти­ ки йодозалежних захворювань не по­ кращилась, а, навпаки, погіршилася. Зараз ми підготували проект Наказу про ліквідацію йододефіциту в Україні. Тепер чекаємо, поки його розглянуть… ВЗ А яка ситуація із патологіями росту і статевого розвитку? Адже це також важлива частина роботи ендокринологічної служби…

— Кожен четвертий пацієнт дитячого ендокринолога має патологію росту

ки й лікування, приміром, за допомо­ гою курсів підвищення кваліфікації. Сьогодні значно зросла роль сімейного лікаря як представника первинної лан­ ки кваліфікованої медичної допомоги. Саме ці спеціалісти повинні взяти на себе значну частину роботи по первин­ ному виявленню хворих на цукровий діабет ІІ типу. Не повинні бути пасив­ ними і самі хворі. Завдяки обізнаності та вмінню реагувати на ті чи інші зміни показників вуглеводного обміну, май­ же вдвічі знижується ризик розвитку ускладнень і потреба у госпіталізації. Варто відзначити, що завдяки створен­ ню системи кабінетів навчання само­ контролю, яку запропонували спеці­ алісти Інституту ендокринології, такі своєрідні міні­центри діють у більшості регіонів. Але подальший розвиток цієї програми стає можливим лише за умо­ ви достатнього фінансування. Взагалі

ВЗ Давайте відволічемося від медицини. Розкажіть про свої хобі.

— Воно в мене одне­єдине. Я захоплю­ юсь мистецтвом. Серйозно захоплю­ юсь. Збираю унікальну бібліотеку вже понад 40 років. Маю багато раритет­ них екземплярів. Колись я прочитав надзвичайний твір Сомерсета Моема «Луна і грош», після нього захопився Гогеном. Зібрав майже всі його альбо­ ми, мріяв поїхати на Таїті і відвідати музей Поля Гогена. І така можливість з’явилася! Директор ВООЗ під час від­ відування нашого Інституту запросив мене на конференцію, присвячену йодному дефіциту, яка через півроку відбудеться на Таїті. Я щасливий, що моя мрія здійснилася. ВЗ Які подальші наукові плани Інституту?

— Зараз ми разом з американськими вченими проводимо молекулярно­ге­ нетичні дослідження, пов’язані з вив­ ченням механізмів канцерогенезу і пошуком прогностичних маркерів. У центрі нашої уваги пошук маркерів, які допоможуть встановити підви­ щений ризик розвитку радіаційного раку щитоподібної залози ще до появи самого захворювання. Окрім цього, найближчим часом ми плануємо про­ вести паралельний морфологічний і молекулярно­генетичний аналіз кар­ цином щитоподібної залози у людей, народжених після аварії на ЧАЕС. Також у планах вивчення генетичної нестабільності пухлинної тканини щитоподібної залози і поглиблення знань в оцінці ризиків розвитку цьо­ го раку. Незважаючи на те, що багато питань отримали свої відповіді за ці роки, велика кількість завдань ще зна­ ходиться у процесі вирішення. Окрім цього, мені хотілося б модернізувати нашу матеріально­технічну базу, щоб вийти на ряд пріоритетних проблем. Необхідно впроваджувати інноваційні світові методики, які сприятимуть під­ вищенню рівня діагностики й лікуван­ ня. Планів багато, але їх доля залежить від фінансування.

17

Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

СПІРНИЙ ДІАГНОЗ

РДУГ: де межа між розладом і варіантом темпераменту? «Синдром дефіциту уваги і гіперактивності» (СДУГ), «розлад дефіциту уваги і гіперактивності» (РДУГ), «гіперкінетичний розлад» (ГКР) — все це варіанти визначень одного діагнозу, право встановлювати який має дитячий психіатр. Він же має і скеровувати лікувальний процес на чолі мультидисциплінарної команди фахівців, адже тільки так можна мінімізувати ризик діагностичних помилок, який є досить високим, та досягти успіху в лікуванні. Саме тому обстеження дитини повинен проводити професіонал високо рівня, оскільки деякі симптоми, характерні для РДУГ, можуть виявитися реакцією на різні психотравмуючі ситуації (в сім'ї, школі, дошкільному навчальному закладі), а також індивідуальним варіантом норми. Пропонуємо вам експертну думку з цієї проблеми. Ігор МАРЦЕНКОВСЬКИЙ, кандидат медичних наук, керівник відділу психічних розладів у дітей та підлітків Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології, головний позаштатний спеціаліст за спеціальністю «Дитяча психіатрія» МОЗ України

— По-перше, потрібно розібратися з термінами. Абревіатура СДУГ, яка є, можливо, більш звичною, розшифровується як «синдром дефіциту уваги і гіперактивності». Таке визначення не є точним. У сучасних міжнародних класифікаціях використовується дефініція «розлад». Така дефініція використовується як в американській діагностичній системі DSM, так і в класифікації психічних розладів ВООЗ — МКХ-10. МКХ-10 як міжнародна класифікація ВООЗ передбачає можливість діагностики двох розладів: порушення активності та уваги і гіперкінетичного розладу поведінки, які входять до діагностичної категорії гіперкінетичного розладу. В Україні використовуються діагностичні критерії міжнародної класифікації. Правочинність цієї діагностичної категорії ніколи не викликала сумнівів у фахівців, галузевих експертів в Україні та світі. Більш того, ВООЗ із цього року відзначає спеціальний день поширення інформації про РДУГ (є відповідний сайт, присвячений виключно цій темі), що свідчить про важливість, актуальність і поширеність цього розладу.

18

В основі гіперкінетичного розладу лежать три основні клінічні прояви: неуважність, гіперактивність та імпульсивність. ВЗ Наскільки значущими можуть бути ці клінічні прояви?

— Феномен неуважності має безпосереднє відношення до соціально-економічної успішності будь-якої людини. Неуважна дитина не може сконцентруватися на виконанні завдань, не може довго утримувати увагу, тому перше, що страждає, — продуктивність пізнавальної діяльності такої дитини. Наприклад, не рідкість така ситуація: школяр, який у молодших класах мав дуже хорошу успішність, при переході у п'ятий клас раптом починає вчитися не просто гірше, а зовсім погано. Батьки найчастіше пояснюють просто — дитина «не хоче вчитися», не замислюючись над тим, що, можливо, проблема є набагато глибшою. Доводиться констатувати, що таке явище ми спос­ терігаємо дуже часто. Другий важливий прояв РДУГ — імпульсивність, яка дуже тісно пов'язана з порушеннями поведінки. Тут мова йде не тільки про спонтанні прояви агресії у відповідь на необережне слово чи образу, а й про імпульсивні непродумані вчинки, які дуже часто призводять, зокрема, до правопорушень. Існують достовірні дані багатьох досліджень, які показують, що діти з РДУГ внаслідок своєї імпульсивності часто здійснюють різного роду правопорушення. Більше того, вони дуже часто використовуються антисоціальними підлітками як «знаряддя» для скоєння правопорушень, адже підбурити таку дитину легко: вона спочатку зробить, а потів подумає про наслідки цих дій. І третій прояв — гіперактивність, про яку найбільше розмов: ну не може така дитина всидіти на місці! Тому таким важливим є дотримання якихось рамкових домовленостей, порядку та контролю з боку дорослих. Потрібно навчити дорослих, які контактують із гіперактивною дитиною, методам підвищення ефективності контролю за її поведінкою. Ось, власне, тріада проявів, за наявності яких (усіх трьох разом!) ми говоримо про гіперкінетичний розлад. ВЗ Як відрізнити звичайну рухливу або не­ уважну дитину від дитини з РДУГ?

— Для діагностики розладу повинні бути наявні дві умови: симптоми розладу і неспроможність нормальної адаптації дитини. Іншими словами, мова йде про тяжкі порушення адаптивної поведінки. Але таку диференціацію може провести тільки лікар. Часто висуваються аргументи про те, що якби школа і вчителі інакше (уважніше, професійніше) ставилися до таких особливих дітей, то розлад діагностувати, можливо, і не доводилося б. Обома руками підтримую цю тезу! Всі ті діти, з якими впорається школа, сім’я, вчителі (належним чином підготовлені), надалі не відчуватимуть жодних складнощів і, швидше за все, стануть досить успішними членами суспільства. Натомість нам відомі непоодинокі випадки, коли школа визнає власну неспроможність вплинути на ситуацію і таких дітей переводять на індивідуальне навчання. Такого бути не повинно! Індивідуальне навчання — не альтернатива шкільному (особливо, в цьому випадку). Завдання школи, сім’ї і лікарів — забезпечити адаптацію такої дитини, вчасно виявити проблему й надати адекватну допомогу. ВЗ Якими є сучасні уявлення про етіологію РДВГ?

— Питання про етіопатогенез розладу є непростим, хоча відомо досить багато етіологічних факторів, які можуть бути причиною виникнення даного розладу. Одним із найважливіших є генетичний фактор. По суті, мова йде про те, що ті чи інші мутації генів впливають на нейророзвиток мозку, перш за все, на розвиток трансміттерних систем норадреналіну і дофаміну в лобних відділах мозку, які відповідають за вольовий контроль і управління поведінкою. Грубо перебільшуючи, можна сказати, що дитина з РДУГ відрізняється від звичайної тим, що її мозок (особливо лобні відділи) виглядає, як у дитини більш молодшого віку. Існує також безліч інших факторів, які можуть підвищувати або знижувати ризик захворювання: перебіг вагітності, токсичні впливи на плід, гіпоксія тощо. Якщо дитина не отримує належної опіки, уваги, у неї не формується притаманна для дитини цього віку батьківська прив'язаність, вона переживає стреси (особливо множинні психічні травми) — все це сприяє прояву симптоматики РДУГ, збільшує ризик захворювання. Крім того, важливе значення мають середовищні фактори.

ВЗ Як повинна виглядати допомога цим дітям?

— У 70% випадків — це немедикаментозна допомога. Її основа — правильно організоване навчання такої дитини, вміння поводитися з нею: правильно керувати її поведінкою, виставляти рамки, утримувати її увагу тощо. Всі ці правила повинні знати батьки й педагоги, працюючи у тісному тандемі з дитячим психіатром, який правильно скеровуватиме їх дії. Міністерство охорони здоров'я України у 2009 році прийняло спеціальний клінічний протокол, де саме таким втручанням відводиться першочергова роль. ВЗ Яка ж роль у цьому випадку відводиться лікарю?

— В усіх цивілізованих країнах — це, в першу чергу, консультативна допомога, керування процесом психолого-педагогічної корекції поведінки дитини. В педагогічному виші повинні навчити цьому педагога, який, у свою чергу, має навчити батьків правильному проведенню такої психолого-освітньої роботи, тоді втручання психіатра і не знадобиться. Сім'я, школа, суспільство повинні працювати на інклюзію, а в тих випадках, коли це не вдається, з'являється необхідність у допомозі дитячого психіатра. Це світова практика. І тільки у важких випадках розладу, коли психокорекційні втручання виявляються неефективними, коли форми поведінки дитини носять особливо важкий руйнівний характер, потрібне медикаментозне лікування. І ось тут прихована найбільша проблема: на підставі принципів доказової медицини існує ряд препаратів, які є ефективними при гіперкінетичному розладі. Насамперед, це психостимулятори. Натомість жоден із них на сьогодні не доступний для громадян України (не зареєстрований у нас). Більш того, оскільки ці препарати відносяться до розряду ліків, що підлягають суворому обліку (так звані «червоно-рецептурні»), то батьки таких дітей навіть не можуть привезти необхідні ліки з-за кордону (через існування спеціального контролю обігу таких препаратів). Можливо колись така ситуація зміниться, та наразі будь-які зміни в цій сфері відбуваються дуже повільно. Дивовижно, але факт: метадон для наркозалежних людей в Україні є, а психостимуляторів для дітей — нема... ВЗ Ці препарати були розроблені спеціально для дітей?

— У Європі препарати подібного класу дозволені для застосування тільки в дитячій практиці. Останнім часом говорять про подібні розлади й у дорослих, тож є певні показання для їх застосування у дорослій практиці (але не в усіх країнах). ВЗ У якому віці з'являються симптоми РДУГ?

— Симптоми проявляються у досить ранньому віці. Інколи про дитину з ГКР жартома кажуть: вона спочатку побігла, а потім навчилася ходити. Тобто симптоми гіперактивності та імпульсивності

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

СПІРНИЙ ДІАГНОЗ

7 березня 2014 року проявляються ще в дошкільному віці. По мірі дорослішання гіперактивність знижується і на перше місце в клініці ГКР виходить порушення поведінки (імпульсивність) та пізнавальних функцій. Таку дитину потрібно постійно активувати, утримувати її увагу та мотивувати до навчання. Це складно, але винагорода того варта — з часом проблему вдається усунути! В 60% пацієнтів основні симптоми зберігаються і в підлітковому віці. Тим не менш, власне медична допомога і медикаментозна підтримка потрібні відносно невеликій кількості дітей із найважчими формами гіперкінетичного розладу.

— Це дуже індивідуально: може бути рік, може і довше, аж до досягнення повноліття. Зараз дискутується питання про те, що деяка кількість дітей із РДУГ, досягнувши дорослого віку, продовжують потребувати медикаментозної терапії не тому, що відчувають до неї потяг, а тому, що відмова від них призводить до дезінтеграції способу життя, поведінки, зумовлює тяжкі проблеми, пов'язані з соціальною продуктивністю. Тому зараз і говорять про те, що діагноз «Гіперкінетичний розлад» може ставитися і в дорослому віці. Сучасні міжнародні протоколи допомоги таким людям припускають призначення психостимуляторів і дорослим.

ВЗ Наскільки поширена ця проблема?

ВЗ Який відсоток дітей із РДУГ зберігає проб­ леми і в дорослому віці?

— Стани з дефіцитом уваги та гіперактивністю вважаються достатньо поширеними в дитячому віці психічними розладами. На них страждають від 3 до 7% дітей, що досягли шкільного віку. У хлопчиків він зустрічається в 4 рази частіше, ніж у дівчаток. Але потрібно сказати, що з українською статистикою існує безліч проблем: діагноз ставиться далеко не завжди і в більшості випадків він не ставиться як основний. Натомість цим дітям ставлять різні, часто не прийняті в МКХ-10 і не існуючі в Європі, діагнози. Наприклад, міфічні психоорганічні синдроми тощо (не варто їх перераховувати, адже важко відтворити те, чого не існує). ВЗ Чому ж існує така практика?

— Я довго думав над цим запитанням: чому ставлять діагнози, які давно відійшли в історію і ніде в світі більше не ставляться? На мій погляд, це привід призначати дітям різні препарати, застосування яких не передбачено міжнародними клінічними протоколами. Я взагалі не є ентузіастом призначення дітям ліків (крім тих випадків, які ми вже обговорювали). Натомість у дитячій психіатрії, на жаль, ми маємо проблему абсолютно необґрунтованого призначення дітям величезної кількості препаратів, ефективність яких дуже сумнівна, адже медична доказова база абсолютно відсутня, і ліків, які не мають аналогів у європейській практиці. Багато препаратів, які призначаються в дитячій психіатричній практиці, взагалі не виробляються та не застосовуються ніде, крім України, Росії та Казахстану. Це цілий клас різного роду так званих нейрометаболічних препаратів тощо. Природно, немає ніяких підстав очікувати, що така терапія буде ефективною і безпечною. Ще один момент, який важливо розуміти. РДУГ — це психічний розлад, який характеризується дуже високим рівнем коморбідності, тобто часто поєднується з іншими розладами психіки та поведінки. Наприклад, із розладами спектру аутизму: РДУГ плюс грубе порушення активності та уваги можуть бути причиною найтяжчих порушень поведінки при аутизмі. Тому без усунення дефіциту уваги, поведінкових порушень, без застосування таких препаратів, як метилфенідат та атомоксетин, вирішити проблему реабілітації та реалізації адекватної допомоги дітям з аутизмом просто неможливо. РДУГ дуже часто поєднується з важкими формами порушення поведінки — нерідко, навіть при усуненні дефіциту уваги, не вдається на них істотно вплинути. Для корекції таких порушень в більш пізньому віці доводиться застосовувати терапію нейролептиками. Ще один дуже важливий момент — це вживання алкоголю і наркотиків. Наявність РДУГ істотно підвищує ці ризики. ВООЗ провела спеціальне дос­лідження, яке показало, що діти з РДУГ — проліковані психостимуляторами й ті, що не пройшли лікування — мають різний ступінь ризику формування будь-яких форм залежності. Крім того, важливо було з'ясувати наступне питання: якщо дітям, схильним до формування різних залежностей, ми даємо психостимулятори, чи не призведе це до формування лікарської залежності? Дослідження довели, що все відбувається з точністю до навпаки: діти, які отримують адекватну терапію від РДУГ, мають значно менший ризик виникнення залежності в дорослому віці. ВЗ Як довго може тривати медикаментозна терапія?

— Відносно маленький, близько 5%. Найчастіше ситуацію вдається скоригувати ще в дитячому віці. ВЗ Розкажіть про досвід застосування ме­ тилфенідату та атомоксетину в Україні.

— Україна має дуже невеликий досвід застосування психостимуляторів (вони були зареєстровані у нас в країні близько одного-двох років тому), проте я можу привести приклад цілого ряду позитивних історій, які не відбулися б в іншому випадку. Деякі препарати (вони не відносяться до «червоно-рецептурних») в Україні все ж таки є. МОЗ навіть минулого року закупило такі ліки. Дуже, до речі, цікава ситуація, яка відображає сьогоднішній стан у галузі: закупівля була досить складною, оскільки довелося роз’яснювати у регіонах, як правильно розрахувати потребу в препараті. Спостерігалася тенденція заниження необхідної кількості ліків. Але вже через місяць від початку використання препарату, коли лікарі побачили на практиці його реальні можливості, виявилося, що потреба в ньому багаторазово перевершує заявлену раніше. Так часто буває з ліками, які в Україні раніше не використовувалися. Лікарі повинні «відчути» препарат, навчитися ним користуватися. ВЗ Як ідуть справи з підготовкою фахівців для дитячої психіатрії?

— Дитяча психіатрія — це дещо більше, ніж просто розділ медицини, оскільки психіатрія, сама по собі, є соціальною дисципліною. Якщо ми подивимося на будь-яку європейську практику і візьмемо лікарів першого контакту — сімейних лікарів — і запитаємо їх, якого роду контингент пацієнтів забирає основну частину робочого часу, то побачимо, що, згідно з дослідженнями ВООЗ, майже у половині випадків це діти із психічними розладами. Мова йде не тільки про важкі випадки, а, перш за все, про охорону психічного здоров'я дітей. Існує величезна кількість проб­ лем, при яких протягом усього процесу розвитку дитини може знадобитися допомога фахівця. Тому розраховувати на те, що цю роботу якісно й ефективно зможуть виконувати тільки дитячі психіатри — утопія, оскільки таких фахівців просто не вистачить. Тому єдиним варіантом вирішення цієї проблеми є різнорівнева допомога. Різні фахівці повинні вміти надавати допомогу в галузі охорони здоров'я дітей, має бути створена єдина система психоосвіти, якою слід охопити і вихователів дитячих садків, і психологів дошкільних та шкільних закладів, і вчителів, і, звичайно ж, сімейних лікарів. Нарешті, це просто святий обов'язок педіатрів. І, звичайно, суспільство в цілому повинно мати якийсь мінімальний рівень знань. Щодо запитання «Чому вчити різних фахівців?», то головний постулат, на мій погляд, — всі повинні вчитися одному й тому ж! Загальна концепція предмета має бути єдиною. Якщо в педагогічних вишах вигадуватимуть свої класифікації психічних хвороб, кафедри, де викладають педіатрію, — свої, а психіатри при цьому використовуватимуть свої, то нічого доброго на нас не чекає. Об'єднуючим фактором має бути міжнародна класифікація і принципи доказової медицини. При такому підході будь-який медичний фахівець може виявити захворювання і діяти згідно з протоколом надання допомоги в цьому випадку. Україна — одна з перших в СНД створила і прийняла клінічні протоколи по РДУГ,

аутизму. Вони отримали високу оцінку міжнародних експертів. ВЗ Але в існуючий протокол з РДУГ включені лікарські засоби, яких немає на ринку Укра­ їни. Як же йому можна слідувати?

— Це питання, що викликає мій найбільший душевний біль! Ми створили протоколи (дійсно якісні і сучасні), де детально прописано, як організувати психіатричну допомогу дітям, але реалізувати їх повною мірою не можемо, оскільки існує щонайменше кілька системних проблем: доступність тих самих препаратів для дітей, застосування яких спирається на принципи доказової медицини, і нераціональна фармакотерапія (величезна кількість ліків, які призначають дітям з приводу і без). У цьому сенсі ситуація в дитячій психіатрії виглядає гротескно: якщо взяти історію хвороби української дитини, зокрема, листок призначень, і показати його західному фахівцю, він буде вкрай здивований і довго намагатиметься зрозуміти — що це означає? В жодній галузі педіатрії немає такого розриву! Є довгий список препаратів, які не використовуються ніде в світі, але які активно призначаються нашим дітям. Наприклад, тіоридазин, заборонений у світовій педіатричній практиці як препарат, що збільшує інтервал QT, у нас — найпоширеніший дитячий нейролептик! Останнім часом в Україні дещо інакше зазвучала тема дитячої психіатрії. Поступово формується розуміння того, що це не просто розділ медицини, а важлива соціальна сфера, яка так чи інакше стосується багатьох громадян. На думку одного з фахівців ВООЗ: «Рівень надання психіатричної допомоги є індикатором зрілості громадянського суспільства». Будемо сподіватися, що державна програма з психіатрії, яка зараз готується, сприятиме тому, що батькам не доведеться везти своїх дітей на лікування за кордон через відсутність у державі належної кількості досвідчених та успішних фахівців і необхідних ліків. Володимир МАРТИНЮК, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Дитяча неврологія», директор ДЗ «Український медичний центр реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи Міністерства охорони здоров’я України».

— З точки зору невролога, РДУГ можна віднести до такого поняття, як ММД (мінімальна мозкова дисфункція) — це збірне поняття (підкреслюю, поняття, а не діагноз!), яке включає в себе відносно легкі, клінічно недиференційовані нейропсихічні синдроми, поведінкові та рухові порушення у дітей у процесі їх розвитку. Розглядається цей стан у межах дизонтогенних форм патології — як дифузна церебральна дизрегуляція, що обумовлена затримкою дозрівання асоціативних зв’язків між різними відділами ЦНС, дефіцитарністю інгібіторних систем переважно в префронтальній корі головного мозку і характеризується віковою незрілістю окремих вищих психічних функцій та їх дисгармонійним розвитком. На мою думку, цим питанням можуть і повинні займатися, крім дитячого психіатра, і педіатр, і невролог. Проблема на сьогодні дійсно актуальна, тому що є частина дітей, які мають РДУГ. Розглядати її потрібно в двох площинах. По-перше, перебування в школі і дитячому садку: педагоги практично

не готові сприймати цих дітей, адже вважають їх бешкетниками і думають над тим, яким шляхом їх позбутися, дорікають батькам на погане виховання, недогляд тощо. По-друге, це патологічний стан і сьогодні винай­шли його головний чинник — незрілість систем, які регулюють, насамперед, поведінку дитини. Він має свою нейромедіаторну основу — порушення в таких мозкових медіаторах, як адреналін, норад­реналін та дофамін. Але розглядати дану ситуацію потрібно не в тому сенсі, що це є груба поломка, яка обов’язково призведе до біди. Насправді, це в переважній більшості випадків тимчасова дисфункція і вона пояснюється різним ступенем розвитку різних систем ЦНС. Тоді, коли ці системи затримуються в розвитку і немає достатньої кількості нейромедіаторів для їх регулювання, виникає подібна симптоматика. Тому основний підхід — вчасна діагностика і призначення замісної терапії на той період, поки відбувається дозрівання (від дошкільного віку до повноліття). Сьогодні світова медицина поступово формулює таке поняття, як еволюційна педіатрія (неврологія, психіатрія). Мова йде про наступне: мозок дитини від народження постійно мієлінізується (дозріває) і ця мієлінізація закінчується, як ми знаємо, у 25-28 років. Але найактивніший цей процес у наймолодшому віці: перший стрибок — у перші три роки, другий — до семи років, третій — до пубертату. І якщо в ці три періоди виявляються якісь невідповідності так званій «нормі», то не потрібно відразу вважати це хворобою. Так само і з дефіцитом уваги та гіперактивністю. Цей стан потрібно розглядати з цих же позицій, тобто як тимчасову невідповідність віковим нормам розвитку, бо, коли ми починаємо говорити про захворювання, то відразу виникає і питання лікування (частіше за все, фармакотерапії). Я вважаю це абсолютно неправильним. У рамках еволюційної неврології проблема дефіциту уваги і гіперактивності розглядається як невідповідність до стандартів появи тих чи інших симптомів. Тобто це не є хвороба. Інша проблема в тому, що до адекватного сприйняття цих дітей не готові ані батьки, ані педагоги. Так само, як і більшість лікарів, що проводять лікування старими традиційними методиками, яких їх навчили колись у медичних вишах (адже РДУГ часто супроводжується порушенням формули сну, тіком, енурезом, порушенням поведінки), тому й виникають такі призначення, як ноотропи, котрі тут не діють, різні нейрометаболіти, які також не потрібні у цих випадках, вітаміни групи В, різні БАДи та фізіотерапевтичні процедури (до речі, у деяких випадках вони можуть значно погіршити стан дитини). Щодо етіології. Маючи генетичну схильність до слабкості нейротрансміттерних систем, потрібно уникати факторів, які цю схильність можуть проявити: ретельно підібрати школу для такої дитини (де в класі 12 учнів, а не 30-40); стежити за правильним розпорядком дня тощо. Тому, перш за все, важливо сприйняти цю ситуацію не як хворобу, а як тимчасовий проміжний стан і, виходячи з цього, планувати відповідну до важкості стану вивірену терапію, для якої сьогодні є дійсно ефективні препарати (в Україні не зареєстровані). ВЗ Скільки таких дітей взагалі у світі?

— Весь контингент дітей ми (з точки зору нев­ рології і психіатрії) умовно ділимо на три групи: здорові діти, діти з мінімальними мозковими дисфункціями (20%, куди входять і діти з РДУГ), які потребують медико-педагогічної корекції і не вимагають масивної фармакотерапії, і дезадаптовані діти (діти-інваліди, яких від 2 до 4% у різних країнах). ВЗ Чому в різних країнах ці цифри різні?

— В Україні — 2%, а в США — 4%. Відповідь надзвичайно проста, адже в США, наприклад, по-перше, дитяча смертність менша, а, по-друге, критерії для встановлення інвалідності більш демократичні.

19 Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»

ВАЖКИЙ ПАЦІЄНТ

ДИВО З четвертої

СПРОБИ Ірина Москаленко пройшла всі кола пекла, щоб відчути радість материнства. Її ситуація є надзвичайно складним випадком з обтяженим анамнезом. Саме авторські розробки українських лікарів і дослідників нарешті подарували родині довгоочікуваного сина. Ірина, 29 років (м. Київ):

— Все починалося абсолют­ но звичайно. Ми з чоловіком вирішили, що зараз сприят­ ливий час для народження другої дитини. Доньці на той момент уже виповнилося 9 років, я була абсолютно здо­ рова і готова до вагітності. Перестала пити протизап­ лідні таблетки і завагітніла у другому циклі. Вагітність перебігала майже ідеально, у 8 тижнів була невелика загроза викидню, але все швидко минуло і плід розви­ вався відповідно до терміну. В 20 тижнів УЗД показало нам здорову дівчинку. У 26 тижнів дитина перестала ворушитися, її сердечко зу­ пинилося. Біль, нерозумін­ ня і розчарування... Хіба так буває — на такому терміні? Три дні викликали пологи… Коли я отямилася, запитала про причини смерті дитин­ ки. Лікарі сказали, що то був просто викидень, а в такому випадку причини вони не досліджують. Поспівчували і порадили спробувати ще. Невдовзі я звернулася до лікарки, яка відіграла вирі­ шальну роль у нашій бороть­

20

бі за бажану дитину. Тетяна Попова — головний фахівець з акушерства та гінекології клінік «Медісвіт» і «Медич­ на Династія» — погодилася вести наступну вагітність і дала мені пораду: перш ніж вагітніти вдруге, звернути­ ся до спеціаліста-імунолога і здати аналізи, в тому числі й на НК­-цитотоксичність. Ми вперше про таке чули. Всі аналізи були в нормі, окрім цих самих НК-­к літин. Тетяна Олексіївна припустила, що справа саме в цьому і в разі вагітності показник суттєво підніметься. Я не дуже в це повірила, але запам’ятала. Я завагітніла знову через 7 місяців і одразу перевіри­ ла рівень НК-клітин — як і припускала лікар, він заш­ калював. Стало зрозуміло: мій організм оголосив війну вагітності. Почали вводити імуноглобуліни, які знижу­ вали рівень НК-клітин. Ліка­ рі знайшли для мене опти­ мальну дозу, але все одно постійно моніторили рівень НК-клітин. Усе йшло добре, вагітність прогресувала, дитинка розвивалася відпо­ відно до терміну. Прой­ш ли страшний для мене рубіж 25-26 тижнів... і раптом на 28-му тижні в мене почала­ ся кровотеча. Ми з родиною саме були кафе: я встала, а по ногах полилася кров! Далі була «швидка», пологовий будинок, передчасне відша­ рування плаценти, екстре­ ний кесарів розтин і... хлоп­ чик — Єгор, 1220 грамів. Він народився в стані важкої гіпоксії та одразу потрапив до реанімації. Дитинка про­ жила всього 33 дні... Мені здавалося, що я збо­ жеволію, але життя тривало і ми вирішили, що спробує­ мо ще раз. Лікар нас підтри­

мала. Через 9 місяців я за­ вагітніла. Знову підвищені НК-клітини, знову крапель­ ниці, УЗД-моніторинг. У 12 тижнів вагітність завмерла. Тоді я вирішила: «Все! З мене досить!». Через 7 місяців я неза­ плановано завагітніла. Те­ тяна Олексіївна порадилася з колегою і вони вирішили, окрім імуноглобулінів і мо­ ніторингу, накласти шов на шийку матки. Я зважилася, і це допомогло виносити на­ шого хлопчика. Ми рахува­ ли дні до його народження і дуже боялися, та цього разу все закінчилося добре. Тепер я знаю, що зупинятися і від­ мовлятися від мрії не варто. Борис ДОНСЬКОЙ, кандидат біологічних наук, імунолог, науковий співробітник лабораторії імунології ДУ «ІПАГ НАМНУ» м.Київ: — Загибель дитини — це за­ вжди важко і не важливо, на якому терміні це сталося. Без­ умовно, при втраті вагітності лікар повинен максимально точно з'ясувати її причину до настання наступної ва­ гітності. Однією зі стратегій обстеження при постановці на облік є дослідження на рівень цитотоксичності на­ туральних кілерів, або НКклітин. Натуральні кілери — клітини імунної системи, які під впливом невідомих до сьогодні причин атаку­ ють власну вагітність, при­ зводячи до зупинки її роз­ витку. Особ­ливо гостро ця проблема постає в періоді до 12 тижнів. Підвищена актив­

ність НК-клітин ускладнює формування плаценти, яка є потужним буфером і в по­ дальшому перешкоджає не­ гативному впливу НК. Саме з терміном вагітності 11-13 тижнів пов'язують закінчен­ ня «проблеми НК» і хоча відо­ мо, що підвищений у першо­ му триместрі рівень НК, який не призвів до зав­м ирання вагітності, може призвести до вторинних ускладнень вагітності (передчасні по­ логи, розвиток преекламп­ сії) на пізніших термінах. Натуральні кілери за фізіо­ логічної норми відіграють важливу роль у процесах імплантації та формуванні спіральних артерій, а також прогресуванні вагітності. Порушення ж нормальної ак­ тивності НК — підвищення та зниження — створюють несприятливі умови для ви­ ношування плода. Наше до­ слідження фізіологічного значення НК-клітин у ре­ продукції почалося понад 20 років тому. Високий рівень НК-цитотоксичності досить чітко корелює із загрозою переривання вагітності, зупинкою розвитку плодо­ вого яйця і завмерлою вагіт­ ністю до 13 тижнів в анам­ незі. Загроза переривання вагітності та відшарування хоріона часто не піддається стандартному лікуванню гестагенами і гемостатика­ ми. Проте введення імуно­ глобуліну і зниження рівня НК призводить до зупинки відшарування хоріона та пролонгації вагітності. На жаль, вивчаючи ме­ тодичні рекомендації та нормативні документи, що регламентують дії лікаря і підходи до збереження ва­ гітності та лікування загро­ зи переривання вагітності й відшарування хоріона до 13 тижнів, ми не зустріли жодної згадки про цитоток­ сичність НК-клітин. Таким чином, нормативних доку­ ментів МОЗ України, що ві­ дображають стратегію НКдосліджень, на даний час не існує, але методи терапії таких пацієнток є і цим не можна нехтувати.

Сергій БАКШЕЄВ, акушер-гінеколог пологового будинку №3 м. Києва:

— Мені зателефонувала моя колега Тетяна Попова і роз­ повіла історію пацієнтки Ірини — хотіла порадитися, чим ще можна допомогти. Після обстеження жінки я вирішив накласти шов на шийку матки, щоб запобіг­ ти проблемам, які вже мали місце. Термін вагітності — 13 тижнів. Накладання швів на шийку матки я здійснюю за власною методикою: шийка матки фіксується спеціаль­ ним тристулковим фіксато­ ром на рівні дотику шийки матки і склепінь піхви (рі­ вень внутрішнього зіва) і на­ кладається 3 шви широкою ниткою за певною схемою. Таким чином, створюється безперервний тиск і проши­ ваються судинні сплетення шийки матки з можливим уповільненням кровообігу, компресією в зоні нервових сплетень шийки матки, що, на мою думку, уповільнює розвиток істміко-цервікаль­ ної недос­т атності. Зніма­ ється шов у 37-38 тижнів. Це перевірений метод за­ побігання передчасним по­ логам при одноплодовій ва­ гітності, на який я отримав патент — жодна вагітність із використанням цього ме­ тоду не закінчилася раніше строку. За всі роки не було й жодного запального про­ цесу чи кровотечі у зв'язку з накладенням шва. Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

7 березня 2014 року

Онлайн-пастка

для лікаря Заборона реклами рецептурних препаратів змусила фармацевтичні компанії уважніше придивитися до спеціалізованих онлайн-ресурсів — адже для них це одна з небагатьох існуючих можливостей донести переваги своїх продуктів безпосередньо до лікаря. До того ж Інтернет, який учора тільки-но входив у життя медичного працівника, сьогодні є його невід’ємною частиною. За таких умов виробники ліків шукають нові способи впливу на свідомість лікарів. І дедалі стає все складніше відрізняти не дуже етичні «пастки» від професійної інформації. Надмірна увага Ситуація дійсно змінюється дуже швид­ ко: на сьогодні у світі існує вже більше 70 спеціалізованих мереж, які об’єднують майже 3 млн лікарів, із них 180 тис. — із країн СНД, 18 тис. — з України. Інтернет припинив бути ворогом для спеціаліс­ та, коли відкрив можливості спілкува­ тися «за зачиненими дверима» медич­ ного ресурсу з іноземними колегами, ділитися цінним досвідом, дистанційно навчатися, знаходити відповіді на важ­ ливі запитання. Але, прагнучи приємного спілку­ вання у професійному оточенні, лікар постійно стикається з активністю вір­ туальних «медичних представників». Часто їх інформація носить прямо­ лінійний характер: це відкриті спроби нав’язати свій продукт, переконати лі­ карів у його цінності. В такому випадку можна просто ігнорувати зусилля ком­ панії (звичайно, якщо мова не йде про дійсно цікавий препарат). І навіть коли у спеціалізованому співтоваристві лікарів якийсь виробник із завидною регуляр­ ністю йде у «лобову атаку», можна нага­ дати йому про те, що люди знаходяться на ресурсі не заради того, щоб обгово­ рювати його препарат. Якщо при цьому об’єднатися з колегами-однодумцями, є висока ймовірність, що компанія зовсім відмовиться від спроб заволодіти часом лікарської аудиторії і піде з сайту. Схожий випадок — це «напівприхо­ вані» рекламні кампанії, коли лікарям

пропонують під виглядом корисної статті ледь завуальовану комерційну інформацію. Як водиться, нецікавий або неправдивий матеріал швидко «ска­ нується» досвідченими спеціалістами і про свої висновки вони одразу повідом­ ляють у відгуках або на форумі.

Від щирого серця? Існують і більш тонкі підходи, які сьо­ годні активно застосовуються в Інтер­ неті. Іноді ситуація доходить до того, що не можна вірити навіть власним очам. Найпростіший варіант — це створен­ ня персонажу.

— Нам часто пропонують: «Нехай на ресурсі з’явиться який-небудь «док­ тор Петров» і розповість, що він давно й успішно застосовує конкретний пре­ парат і всі його пацієнти живуть до 100 років». Ми відповідаємо, що нічого не вийде, адже усі лікарі — люди дуже ро­ зумні і проникливі, і таких «Петрових» викривають миттєво. Цей підхід не пра­ цює в професійних мережах. «Мешкан­ ці» спеціалізованих форумів уже добре знають один одного, і буквально про­ тягом 15 хвилин роблять висновки, з якою метою людина пише те або інше повідомлення. Тому фармацевтичним компаніям ми радимо: якщо вам є, що сказати, скажіть це аргументовано, і лікарі стануть на ваш бік, — розповіла Оксана Колосова, кандидат медичних наук, керуючий партнер клубу практи­ куючих лікарів iVrach (Росія, Москва).

Як переконати пацієнта, «озброєного» даними з Інтернету? Відомий український психолог Вадим Колесников вважає, що потрібно з іронією ставитися до інформації, яку пацієнт самостійно знайшов у мережі. Варіанти відповідей на популярну фразу: «А в Інтернеті написано, що потрібно лікуватися інакше»: • «Так вважали раніше…»; • «Це вигадали студенти, які ще не отримали повної освіти»; • «Якась компанія просто запустила рекламу». Є й інша тактика, заснована на засадах раціональної психотерапії: поцікавитись джерелом інформації, виданням, запитати, хто автор матеріалу і чи проводилися рандомізовані клінічні дослідження, які можуть підтвердити наведену точку зору, і таким чином нагадати пацієнту про свій авторитет.

професійна Етика Однією з проблем спілкування у професійних соціальних мережах спеціалісти називають «тролінг» — зневажливе відношення більш досвідченого колеги до молодого лікаря, яке нерідко виражається в образливих коментарях. «На жаль, виникають ситуації, коли у відповідь на запитання молодих спеціалістів їм радять «іти вчити домашнє завдання», «підтягнути основи» тощо. У результаті вони просто бояться спілкуватися на форумі або зовсім виходять із мережі. Межа, де закінчується інша думка і починається тролінг, дуже тонка. Деякі лікарі вважають, що експресія — це частина їх особистості, і вони мають право на власну манеру самовираження. Але якщо таку людину прибрати з форуму, буде нецікаво. І це велика проблема для нас як модераторів. Тут кожен повинен покладатися на власні внутрішні ваги і вирішувати для себе, що можна допустити, а що ні», — вважає О. Колосова. Іноді вигаданий образ підтримуєть­ ся кількома спеціалістами, які активно беруть участь в обговореннях на ме­ дичних порталах, створюють нові теми, намагаються довести свою точку зору. У таких випадках зрозуміти, що це за­ маскована спроба продажу, складніше. Перш за все тому, що навіть спеціалісту потрібно пересилити феномен «довіри незнайомцю», який є невід’ємною час­ тиною спілкування в Інтернеті. Нам здається, що якісь «Юлія» та «Василь» ді­ ляться незаангажованою думкою, маю­ чи на меті лише допомогти. Розібратися, чи то дійсно порада від щирого серця, чи, навпаки, спроба маніпулювати лі­ карем, можна, спираючись на медичну освіту і здоровий глузд. Варто уважно придивитися: які аргументи приво­ дить співрозмовник? На які факти він при цьому опирається? Чи не занад­ то нав’язливі та емоційні його поради щодо продукції окремої компанії?

Казка мандрів Проте не всі існуючі промоційні підходи лікар у змозі контролювати. Слід розу­ міти, що, незважаючи на чинне зако­ нодавство щодо захисту персональних даних, сучасні технології дозволяють будь-якій компанії аналізувати склад цільової аудиторії в Інтернеті, дізнава­ тися про її потреби й інтереси. В резуль­ таті запускається система перехресних посилань. Наприклад, лікар шукає на порталі матеріал на важливу для нього тему. Знаходить цікаву статтю з поси­ ланням на інші джерела. Переходячи на вказаний сайт, спеціаліст бачить результати клінічних випробувань, що інтерпретуються його поважним колегою, котрий посилається на інших авторів. Знову — перехід на наступний ресурс, звідти — на форум із позитив­ ними відгуками пацієнтів. Нарешті, у людини складається враження, що вона обійшла весь Інтернет, ознайомилася з масою незалежних точок зору й авто­ ритетних досліджень, і всі вони гово­ рять на користь препарату. Насправді ж протягом цього віртуального «манд­ рування» лікаря вели туди, куди потріб­

но, аби підвищити його лояльність до продукту.

Спілкування, а не продаж Звичайно, не цілком етичні підходи промоції використовуються не всіма і не завжди. У багатьох випадках фармацев­ тичні компанії намагаються налагоди­ ти у соціальній мережі діалог із лікарем, зрозуміти, чого він чекає від препаратів тієї або іншої групи, і які у нього є запи­ тання. Для цього проводяться конкур­ си, опитування, надається додаткова інформація, використовуються цікаві мотиваційні програми. І така співпраця йде на користь не тільки її учасникам, але й пацієнту. Виробник, який готовий подивиться на свої матеріали та підходи очима лікаря, — це рідкість, і він заслу­ говує на повагу. Тим більше, що лікарям також потрібно десь отримувати нову профільну інформацію. «Слід розуміти, що онлайн-комуні­ кацію легко відключити, якщо вона чимось не влаштовує. Тому ми завжди радимо розміщувати на медичних форумах дуже виважені матеріали. До того ж і для нашого ресурсу важ­ ливо підтримувати репутацію, адже сприйняття спеціалізованих порталів як джерела інформації серед лікарів до­ статньо високе. За нашими даними, на сьогодні 70% лікарів будь-яким чином мають доступ до соціальних мереж. Особливо цінним інструментом про­ фесійні ресурси є для спеціалістів, які працюють у сільській місцевості та не­ великих містах», — відзначив Ігор Же­ ребко, генеральний директор компанії «Цільовий маркетинг». Звісно, кожен спеціаліст прагне по­ ваги та людяного ставлення до себе. І щоб їх отримати у соціальній мережі, потрібно не забувати, що всі принципи офлайн переносяться на онлайн, і будьяка інформація, нехай навіть під вигля­ дом професійної поради, не є істиною апріорі. Спочатку нехай вона пройде тест на «профпридатність».

21 Марина ЧІБІСОВА, «ВЗ»

ЕФЕКТИВНІСТЬ ТА БЕЗПЕКА ЛІКІВ

НЕВДАЧА ТЕРАПІЇ ЧИ ВІДСУТНІСТЬ ЕФЕКТИВНОСТІ АНТИРЕТРОВІРУСНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ?

О

дним із вирішальних чинни­ ків зниження захворюваності на ВІЛ/СНІД є забезпечення універсального доступу до антиретровірусної терапії (АРТ) усіх людей, які живуть із ВІЛ та потребують антиретровірусного лікування. Сталість національної відповіді на епідемію ВІЛ-інфекції за­ безпечується безперервними та якіс­ ними заходами, що включають профі­ лактику інфікування ВІЛ, виявлення ВІЛ-інфекції, ініціацію лікування та забезпечення максимально тривалої ефективної АРТ. Доступ до АРТ в на­ шій країні постійно зростає. Метою АРТ є максимальне при­ гнічення реплікації ВІЛ, віднов­ лення функцій імунної системи, подовження та підвищення якості життя ВІЛ-інфікованих, запобіган­ ня розвитку СНІД-індикаторних, ВІЛ-асоційованих захворювань і пе­ редачі ВІЛ. Терапевтична тактика повинна бути спрямована на вибір найефективнішої та найбезпечнішої схеми лікування з усіх доступних ва­ ріантів високоактивної комбінованої АРТ. До інструментів, що забезпечують якість надання медичної допомоги ВІЛ-інфікованим особам та дозволя­ ють оцінити результати лікування, належать: • клінічний протокол, що ґрунту­ ється на засадах доказової медицини;

22

• ефективна модель лікування, до­ гляду та підтримки людей, які живуть із ВІЛ (ЛЖВ); • стандартизований лабораторний супровід із метою оцінки перебігу ВІЛінфекції та ефективності АРТ (рівень вірусного навантаження й кількість Т-лімфоцитів СD4 та ін.); • навчання лікарів із питань про­ ведення та моніторингу АРТ; • здійснення фармаконагляду та ін. Відповідно до Порядку здійснення нагляду за побічними реакціями (ПР) лікарських засобів (ЛЗ), дозволених до медичного застосування, затверд­ женого наказом МОЗ України від 27.12.2006 № 898, лікар повинен на­ давати інформацію про будь-які ПР та/або відсутність ефективності (ВЕ) ЛЗ до ДП «Державний експертний центр МОЗ України» (далі — Центр). Слід зазначити, що протягом останніх 5 років спостерігається тен­ денція до збільшення надходження карт-повідомлень (КП) про випадки ПР АРВ ЛЗ (рис. 1). Кількість КП, що надійшли до Департаменту післяре­ єстраційного нагляду (далі — Депар­ тамент) Центру, про несприятливі на­ слідки АРВ ЛЗ у 2009 році становила 301, у 2010 р.— 324, у 2011 р. — 387, у 2012 р. — 510, а у 2013 р. — 561. Серед загалу КП про несприят­ ливі наслідки АРВ ЛЗ, отриманих у 2013 р., у 10 випадках лікарі повідо­ мляли про ВЕ АРВ ЛЗ. Саме ці десять випадків стали предметом аналізу фахівців Департаменту Центру й екс­

пертів ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Грома­ шевського НАМН України» і ДУ «Укра­ їнський центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ Укра­ їни», а також наради, що відбулась у МОЗ України. У трьох із цих КП йшлося про ВЕ АРВ ЛЗ класу нуклеозидних інгібіторів зво­ ротної транскриптази (НІЗТ): у двох — у ВЕ підозрювався тенофовір (TDF), а ще в одній — ламівудин (3TC). У семи інших КП лікарі вважали, що ВЕ спри­ чинили АРВ ЛЗ, які належать до класу ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази (ННІЗТ): у чотирьох у ВЕ підозрювався ефавіренз (EFV), у 3-х — невірапін (NVP). У ВЕ підозрювали­ ся ЛЗ як вітчизняного, так і закордон­ ного виробництва (табл. 1). У результаті проведеного аналі­ зу цих КП були виявлені наступні проблеми.

1. Невідповідні терміни надання КП Згідно з п. 5.3 Порядку здійснення нагляду за ПР ЛЗ, повідомлення про випадок несерйозної ПР необхідно на­ дати до Центру в 15-денний термін від моменту її виникнення. Згідно з п. 5.4 цього ж Порядку, повідомлення про випадок серйозної ПР, ВЕ та ПР з ле­ тальним наслідком повинне бути на­ дане не пізніше 48 годин від моменту їх розвитку. Усі десять КП про ВЕ АРВ ЛЗ надійшли до Центру із значним запізненням: від 6 місяців до 1 року.

Рис. 1. Динаміка надходжень спонтанних повідомлень про випадки ПР при застосуванні АРВ ЛЗ 600

кількість повідомлень

Попередня наша публікація була присвячена несприятливим наслідкам фармакотерапії і, зокрема, такому її прояву, як відсутність терапевтичної ефективності лікарських засобів. У продовження нашої розмови сьогодні ми більш детально зупинимось на питанні невдачі антиретровірусної терапії, яку в жодному разі не можна вважати відсутністю ефективності антиретровірусних (АРВ) лікарських засобів (ЛЗ).

+10

500 400 300

510

200 100

140

149

2007

2008

301

324

2009

2010

551

387

0 2011

2012

2013

2. Якість інформації, представленої у КП 2.1. Діагноз. У всіх 10 КП зазначався лише загальний код основного діаг­ нозу (В.20). Лікарі не зазначали на­ явність у пацієнта ВІЛ-асоційованих, СНІД-індикаторних та супутніх зах­ ворювань і станів.

2.2. Лікарські засоби. У всіх КП не зазначалися супутні ЛЗ, що застосо­ вувались одночасно з АРВ ЛЗ. В одній КП було зазначено лише два АРВ ЛЗ схеми комбінованої АРТ, при тому, що стандартна схема комбінованої АРТ повинна включати не менше трьох АРВ ЛЗ.

2.3. Почерк. У двох КП виявилося неможливим прочитати у повному обсязі те, що написав лікар. Наголошуємо, що відсутність необ­ хідної для аналізу інформації чи не­ можливість її прочитати ускладнює оцінку динаміки процесу, як і клініч­ ного стану пацієнта загалом.

2.4. Необ’єктивність оцінки причинно-наслідкового зв’язку між клінічною ситуацією та ступенем причетності до неї підозрюваного ЛЗ. Причиною цього може бути або ототожнювання лікарями понять «відсутність ефективності ЛЗ» та «від­ сутність очікуваного ефекту від ліку­ вання» при проведенні комбінованої АРТ (так звана «невдача лікування»), або ж хибні підходи до встановлення причинно-наслідкового зв’язку між клінічною ситуацією та причетністю до неї окремого ЛЗ чи кількох ЛЗ. У зв’язку з цією виявленою пробле­ мою, на думку авторів статті, існує необхідність ще раз нагадати читачеві про методику визначення причиннонаслідкового зв’язку між клінічною ситуацією та підозрюваним ЛЗ. На сьогодні існує кілька методик, що використовуються для визначен­ ня причинно-наслідкового зв’язку між ПР та підозрюваним ЛЗ. Най­ більш вживаною у світі та в Україні є якісна методика, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ). Вона також може бути використана і для визначен­ ня причинно-наслідкового зв’язку між ВЕ та підозрюваним ЛЗ. За цією методикою причинно-нас лідко­ вий зв’язок визначається за такими критеріями:

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ЕФЕКТИВНІСТЬ ТА БЕЗПЕКА ЛІКІВ

7 березня 2014 року • наявність зв’язку в часі між роз­ витком ПР та застосуванням підозрю­ ваного ЛЗ; • неможливість чи можливість по­ яснення ПР наявністю існуючих зах­ ворювань, впливом інших факторів або хімічних сполук; • регрес проявів ПР після відміни підозрюваного ЛЗ; • повторне виникнення ПР після повторного застосування ЛЗ. Згідно з якісною методикою ВООЗ, ступінь причетності ЛЗ до виникнен­ ня ПР може бути більш або менш ви­ раженою. Розрізняють наступні кате­ горії причинно-наслідкового зв’язку: • визначений (достовірний); • ймовірний; • можливий; • сумнівний; • такий, що не підлягає класифіка­ ції, тобто зв’язок між ПР та застосуван­ ням підозрюваного ЛЗ — відсутній. Визначений (Certain) причиннонас­лідковий зв’язок між ПР та ЛЗ встановлюється у випадку, якщо клі­ нічні прояви ПР, включаючи зміни лабораторних показників, зв’язані у часі з прийомом ЛЗ, не можуть бути пояснені супутніми захворювання­ ми, прийомом інших ЛЗ або впливом хімічних речовин, зменшуються або зникають у відповідь на відміну ЛЗ та знову виникають під час повторно­ го призначення ЛЗ. Ключова ознака цього ступеня причетності ЛЗ до виникнення ПР — реакція повторилася після повторного призначення ЛЗ. Ймовірний (Probable) причиннонас­лідковий зв’язок між ПР та ЛЗ встановлюється у випадку, коли клі­ нічні прояви ПР, включаючи зміни лабораторних показників, зв’язані у часі з прийомом ЛЗ, не можуть бути пояснені супутніми захворювання­ ми; прийомом інших ЛЗ або впливом хімічних речовин; зменшуються або зникають у відповідь на відміну ЛЗ, однак ЛЗ повторно не призначався. Ключова ознака цього ступеня причинно-наслідкового зв’язку — прояви ПР зникли або регресують після відміни ЛЗ. Можливий (Possible) причинно-нас­ лідковий зв’язок між ПР та ЛЗ вста­ новлюється у випадку, коли клінічні прояви ПР, включаючи зміни лабо­ раторних показників, зв’язані у часі з прийомом ЛЗ, можуть бути пояснені супутніми захворюваннями або при­ йомом інших ЛЗ чи впливом хімічних речовин, інформація про реакцію на відміну ЛЗ недостатня або неясна. Ключова ознака цього ступеня причинно-наслідкового зв’язку — клінічні прояви ПР можуть бути пояснені не тільки застосуванням підозрюваного ЛЗ, але й іншими причинами. Сумнівний (Unlikely) причинно-нас­ лідковий зв’язок між ПР та ЛЗ встанов­ люється, коли немає чіткого зв’язку в часі між ПР та прийомом ЛЗ. Клініч­ на картина, що виникла, може бути пояснена супутніми захворювання­ ми, використанням інших ЛЗ або впливом хімічних речовин. Ключова ознака цього ступеня причинно-наслідкового зв’язку — кілька факторів можуть бути причиною виникнення клінічної ситуації. Відсутність причинного зв’язку (Unrelated) встановлюється, коли клі­ нічні прояви явища, включаючи лабо­ раторні показники, не пов’язані у часі з прийомом ЛЗ, є чіткі докази відсут­ ності причинного зв’язку даної неба­ жаної реакції з прийомом препарату. Ключова ознака: неможливо оцінити

ступінь причетності ЛЗ до клінічної картини за наявною інформацією. Аналіз показав, що у шести КП було встановлено ймовірний, у двох — можливий та ще у двох — сумнів­ ний причинно-наслідковий зв’язок між ВЕ та застосуванням одного АРВ ЛЗ, що входив до схеми комбінованої АРТ. Тобто лише у чотирьох випадках лікарі допускали, що наявність су­ путніх захворювань та застосування інших ЛЗ могли також стати причи­ ною виникнення ВЕ. Більшість ліка­ рів (шестеро) встановили ймовірний причинно-наслідковий зв’язок. Тобто, у них не виникло сумнівів щодо того, що супутні захворювання та засто­ сування інших ЛЗ не були причиною клінічного стану. Відомо, що без додаткових методів дослідження, зокрема, визначення резистентності ВІЛ до ЛЗ, неможли­ во виокремити АРВ ЛЗ зі схеми ком­ бінованої АРТ та стверджувати, що саме він неефективний. Необхідно зауважити, що в України доступні дос­лідження резистентності ВІЛ до АРВ ЛЗ. Тому незрозуміло, якими критеріями керувалися лікарі при встановленні причинно-наслідково­ го зв’язку між підозрюваним ЛЗ та ВЕ, особливо ймовірного.

критеріїв, як вірусологічна, імуноло­ гічна та клінічна невдача. Прямим методом оцінки ефек­ тивності АРТ є вірусологічний, через виз­начення вірусного навантаження ВІЛ. Метою АРТ є досягнення рівня ві­ русного навантаження нижче порога чутливості тест-системи, а саме: мен­ ше 40 копій РНК ВІЛ в 1 мл плазми через 24 тижні будь-якої схеми АРТ, згідно з положеннями національного клінічного протоколу та міжнародни­ ми стандартами. Необхідно звернути увагу, що оцінка імунологічної ефективнос­ ті АРТ здійснюється за кількістю Т-лімфоцитів СD4 в мкл крові через 48 тижнів АРТ. Висновки щодо клінічної ефективності АРТ також здійснюють­ ся через 48 тижнів АРТ. При цьому для прийняття рішень щодо подальшої клінічної тактики, імунологічну та клінічну невдачу обов’язково слід підтверджувати саме вірусологічним методом, шляхом виз­ начення вірусного навантаження ВІЛ, оскільки він є прямим та пріоритет­ ним серед трьох зазначених вище. У разі, якщо констатовано віру­ сологічну невдачу АРТ, слід брати до уваги всі фактори, що можуть її спричинити.

Таблиця 1. Загальна інформація щодо підозрюваних у ВЕ АРВ ЛЗ (2013) Назва підозрюваного ЛЗ за міжнародною непатентованою назвою (МНН)

Клас АРВ ЛЗ

Кількість КП

тенофовір (TDF)

НІЗТ

2

ламівудин (3TC)

НІЗТ

1

ефавіренз (EFV)

ННІЗТ

4

невірапин (NVP)

ННІЗТ

3

Отже, при проведенні аналізу КП про ВЕ виявилося, що основною проблемою є підозра лікарів у ВЕ окремого АРВ ЛЗ, а не схеми АРТ. Слід чітко розуміти, що ж таке ВЕ ЛЗ. Згідно дефініції словника з фармакона­ гляду (Dictionary of Pharmacovigilance

by Amer Alghabban), відсутність ефек­ тивності — це непередбачена неспро­ можність ЛЗ спричинити фармаколо­ гічну дію. Іншими словами, відсутність ефективності ЛЗ — це ситуація, коли ЛЗ був застосований для лікування чи профілактики захворювання згідно з інструкцією для його медичного за­ стосування, проте не спричинив очі­ куваного ефекту. Раціональна АРТ передбачає, що лікування ВІЛ-інфекції відбувається при застосуванні комбінованої схе­ ми АРТ (зазвичай 3-компонентної). Ефективність АРТ оцінюється за ві­ русологічними, імунологічними та клінічними показниками. У вітчизняному клінічному про­ токолі АРТ зазначено, що при прове­ денні АРТ може статися невдача: віру­ сологічна, імунологічна, клінічна та синдром відновлення функції імунної системи, який не повинен розцінюва­ тися як невдача лікування. Як ми вже зауважили, в усіх КП про ВЕ АРВ ЛЗ у відсутності ефективності підозрювався лише один препарат зі схеми АРТ. У зв’язку з цим виникає за­ питання: «Згідно з якими критеріями лише один ЛЗ зі схеми АРТ міг стати причиною ВЕ?» У міжнародній практиці та в наці­ ональному протоколі АРТ використо­ вується дефініція «невдача лікуван­ ня», яка оцінюється згідно з цілями АРТ та із застосуванням відповідних

Недаремно вірною є саме дефініція «невдача лікування», а не «відсутність ефективності ЛЗ», оскільки вірусоло­ гічна невдача не може бути критерієм оцінки наявності чи відсутності ефек­ тивності будь-якого окремого АРВ ЛЗ зі схеми комбінованої АРТ. Ефективність АРТ залежить від комплексу чинників. Наприклад, са­ мого вірусу (при цьому слід брати до уваги можливість інфікування резис­ тентним варіантом вірусу), пацієнта (прихильності до лікування, особли­ востей метаболічних процесів орга­ нізму, наявності ВІЛ-асоційованих, СНІД-індикаторних та супутніх зах­ ворювань і станів), а також від ЛЗ, що одночасно застосовуються для ліку­ вання пацієнта, внаслідок можливих несприятливих взаємодій між ними та АРВ ЛЗ. Можна привести як при­ клади багато інших чинників, що мо­ жуть впливати на ефективність схеми комбінованої АРТ. Підсумовуючи зазначене вище, ще раз необхідно звернути увагу на те, що невдача АРТ не може ототожнюва­ тися з відсутністю ефективності окре­ мо взятого АРВ ЛЗ та бути підґрунтям для надання КП про ВЕ ЛЗ. Використання комбінованої АРТ вимагає особливої уваги до взаємодії АРВ ЛЗ між собою, тому критичним є застосування саме стандартних схем АРТ з метою мінімізації несприятли­ вих взаємодій АРВ ЛЗ.

3. Проведення АРТ із відхиленнями від клінічного протоколу В одному з випадків лікар, зробив­ ши висновок щодо імунологічної неефективності ламівудину в схемі

тенофовір + ламівудин + ефавіренз, здійснив зміну НІЗТ-основи схеми АРТ на іншу комбінацію двох НІЗТ, а саме: тенофовір + абакавір, що суворо не рекомендовано клінічним прото­ колом внаслідок відомих несприятли­ вих внутрішньоклітинних взаємодій між тенофовіром та абакавіром, що дійсно може погіршувати імуноло­ гічну відповідь на АРТ. При цьому попередня схема АРТ (тенофовір + ламівудин + ефавіренз) була вірусо­ логічно ефективною і здійснювати її зміну на будь-яку іншу схему АРТ в да­ ному випадку було недоцільно. Адже така зміна схеми АРТ може погіршити стан здоров’я пацієнта і дійсно стати причиною невдачі АРТ у подальшому. У випадку встановлення вірусоло­ гічної невдачі АРТ слід дослідити ре­ зистентність ВІЛ до АРВ ЛЗ, включених до схеми АРТ, якщо це дослідження дос­тупне. Це дозволить встановити, до якого(-их) ЛЗ виникла резистентність ВІЛ. Лише в такий спосіб можна виді­ лити зі схеми АРТ підозрюваний(-і) ЛЗ та стверджувати, що він (вони) є не­ ефективним у силу відсутності чутли­ вості до нього (них) ВІЛ. У зв’язку із зазначеним вище, осо­ бливої уваги заслуговує ламівудин. Відповідно до клінічного протоколу, навіть після визначення резистент­ ності ВІЛ до ламівудину його слід продовжувати застосовувати у схемі АРТ другого ряду. Це зумовлено тим, що, з одного боку, за присутності ламі­ вудину підтримується мутація вірусу M184V, що асоціюється зі зниженням реплікативної спроможності ВІЛ, зниженням його «фітнесу», а з друго­ го — збільшується чутливість ВІЛ до інших компонентів схеми АРТ, а саме аналогів тимідину (зидовудин) та те­ нофовіру. Тому у лікаря немає підстав підозрювати у ВЕ ламівудин у випадку невдачі АРТ. Були виявлені інші випадки зміни схем АРТ у невідповідності протоко­ лу. Наприклад, АРВ ЛЗ класу ННІЗТ (невірапін) у схемі АРТ першого ряду замінювався на АРВ ЛЗ того ж класу ННІЗТ (ефавіренз) у схемі АРТ другого ряду, що не відповідає чинному клі­ нічному протоколу. Необхідно звер­ нути увагу: у разі, якщо лікар дійшов висновку про невдачу схеми АРТ пер­ шого ряду на основі ННІЗТ, він пови­ нен був здійснити зміну на схему АРТ другого ряду на основі підсиленого інгібітора протеази (ІП). Аналіз отриманих КП викликає запитання щодо практичного вибо­ ру схеми АРТ першого ряду для на­ ївного пацієнта. Потребує з’ясування питання, чому АРТ була розпочата саме з призначення альтернативної схеми лікування, наприклад: NVP + TDF + 3ТC. Застосована комбінація NVP + TDF може бути причиною ви­ никнення ранньої імунологічної та ві­ русологічної невдачі АРТ, що вказано у чинному клінічному протоколі. Олена Матвєєва, ДП «Державний експертний центр МОЗ України», Світлана АнтонЯк, ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського НАМН України», Лариса Гетьман, ДУ «Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України»

(Продовження читайте у наступному номері «ВЗ»)

23

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ДІАГНОСТИКА

ТЕРАПІЯ

 вілкокс Мел Ч. Атлас клинической гастроинтестинальной эндоскопии  Рік випуску: 2010  видавництво: Рід елсівер  Кількість сторінок: 483

 Сінопальніков А.І. Кашель  Рік випуску: 2013  видавництво: Медичне інформаційне агентство (МІА)  Кількість сторінок: 168

Ц

я книга, на відміну від інших подібних видань, містить сучасніші ілюстрації ендоскопічного дослідження ШКТ, що допомагає безпомилково інтерпретувати будь-які знахідки, що зустрічаються в клінічній практиці. «Атлас клинической гастроинтестинальной эндоскопии» включає більше 2000 ілюстрацій (до останнього видання увійшло понад 75% нових), які охоплюють характерні особливості всього спектра патологічних змін ШКТ. Відповідні гісто-

логічні та радіологічні ілюстрації полегшують постановку діагнозу. Нові матеріали з ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії допомагають оптимально використовувати цю важливу діагностичну методику. Побудова матеріалу за принципом «від органа ШКТ до захворювання» дозволяє швидко відшукати потрібні зображення. Ескізи окремих зображень підкреслюють основні особливості оригінального знімка.

У

виданні розглядаються особливості анатомії та гістології дихальних шляхів, висвітлюється специфіка порушень мукоциліарного кліренсу. Докладно описано причини виникнення кашлю, наводяться сучасні дані про основні його різновиди й можливі ускладнення, алгоритми діагностики та лікування гострого і

хронічного кашлю у різних категорій хворих. Аналізуються механізми дії найбільш використовуваних мукоактивних препаратів та їх ефективність. Для терапевтів, пульмонологів, педіат рів, лікарів зага льної прак т ики, аспірантів, а також студентів медичних вишів.

ВІДНОВНА МЕДИЦИНА

Конференція до Всесвітнього дня нирки дає лікарям доступ на світовий рівень

 Орел А.М. Биомеханическая модель патогенеза анкилозирующего спондилита  Рік випуску: 2014  видавництво: відар  Кількість сторінок: 216

14 березня у Києві в рамках Всесвітнього дня нирки відбудеться науково-практична конференція «Хронічні хвороби нирок і віковий аспект». Співорганізаторами події, учасниками якої стануть понад 500 науковців і практиків, виступають МОЗ України, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, Українська національна діалізна асоціація та інші профільні організації. Конференція, яку проводять уже вчетверте, пропонує спеціалістам, лікарям широкого профілю та фармацевтам унікальну можливість дізнатися про найостанніші світові тенденції в діагностиці та лікуванні хвороб нирок. Організатори запрошують до участі не тільки спеціалістів-нефрологів. Адже фахівцям загальної практики належить вирішальна роль у діагностуванні хвороби, коли її ще можна контролювати. Усі учасники отримають сертифікат, який засвідчить отримані знання і зміцнить професійну конкурентоспроможність. Хвороби нирок останнім часом стрімко набули небезпечного поширення і загрожують зрівнятися з головними «вбивцями» людини — гіпертонією та діабетом. До того ж нирки можуть втратити до 90% своєї функції без будь-яких зовнішніх виявів. Вважається, що хронічну хворобу нирок мають 8-12% населення, а серед людей віком від 65 років на неї страждають до 30%.

К

нига присвячена опису результатів вивчення біомеханічних змін хребта та основи черепа хворих на анкілозивний спондиліт. На основі даних системного аналізу рентгенограм усіх відділів хребта вперше описані рентгенологічні симптоми системних змін хребта і розроблена біомеханічна модель патогенезу анкілозивного спондиліту. Описано синдром системного обмеження рухливості

«Збільшення кількості серцево-судинних ускладнень на тлі наявної хронічної хвороби нирок, насамперед, серед людей похилого віку, стало лейтмотивом Всесвітнього дня нирки 2014 року, — каже один з організаторів конференції, професор Дмитро Іванов.

— Ми хочемо звернути увагу лікарів, пацієнтів, громадськості взагалі, що з віком зростає безсимптомне ураження нирок».

ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ

Коло учасників конференції та її партнерів розширюється щороку. «Це — чудова тенденція, нам вдається «підняти хвилю», — каже професор Іванов. — Адже симптом на наявність хронічної хвороби нирок характеризує вже незворотні стани. Коли вже, грубо кажучи, запізно. Тому ми маємо на меті донести до лікарів інших спеціальностей необхідність раннього виявлення, коли ще немає ніяких клінічних симптомів ураження, але нирки вже страждають».

 Рапопорт С.І. 13С-дыхательный тест — возможности и ограничения в диагностике заболеваний органов пищеварения  Рік випуску: 2014  видавництво: Медичне інформаційне агентство (МІА)  Кількість сторінок: 240

Організаційним партнером у проведенні конференції виступає лідер українського конференц-менеджменту — компанія «Арена КС». «Мета Всесвітнього дня нирки — донести до людей інформацію як через лікарів, так і напряму, — каже гендиректор компанії Яна Матвійчук. — Не кожен знає, що випивати склянку чистої води на день це вже неабиякий крок до того, щоб зберегти здоров’я нирок». Конференцію підтримують близько десяти інформаційних партнерів — чільних фахових і популярних медичних видань. Компанія «Біофарма» — провідний український виробник ліків — підтримує ініціативу в якості срібного спонсора. Конференція відбудеться 14 березня 2014 року з 9 до 17 години в НМАПО імені П.Л. Шупика за адресою вул. Дорогожицька, 9.  Контактний телефон з приводу організації та участі в заході: 044-587-87-50, факс: 044-500-16-54, mice@arena-cs.com.ua  Безкоштовна реєстрація через Інтернет: http://arenacs.ticketforevent.com/ru/pre/?aid=4874

Медична газета України

ВАШЕ

ЗДОРОВ’Я Індекси 60965, 08198, 86181. Ціна договірна Видавець: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я». Адреса: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корпус 1. Для листів: 04211, м.Київ, а/с 138. Тел./факс: (044) 485-00-96.

E-mail: vz@vz.kiev.ua Виходить один раз на два тижні у п’ятницю.

24

хребта, який виявлено й у хворих із дорсопатіями. Монографія призначена лікарям-спеціалістам: ревматологам, променевим діагностам, рентгенологам, мануальним терапевтам, остеопатам, вертебрологам, ортопедам-травматологам, реабілітологам, фізіотерапевтам, фахівцям із біомеханіки, відновної, спортивної медицини, лікарям лікувальної фізкультури.

У

навча льно-методичному посібник у представлені відомості про сучасний метод діагностики за хворювань органів травлення — диха льні тести. Док ла дно розгляну ті основи зас то сування диха льних тестів, показання та протипоказання до їх проведення. Детально описані прилади, застосовувані для проведення дихальних тестів, і

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» . . . . . ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . МАРИНА БУРМАКА Заступник головного редактора, редактор відділу аналітичної інформації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .СВІТЛАНА ТЕРНОВА Редактор відділу оперативної інформації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ТЕТЯНА СТАСЕНКО Редактор відділу наукової інформації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО Редактор відділу медичної інформації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . МАРИНА ЧІБІСОВА Дизайн та верстка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .ТЕТЯНА ЗАЙЧУК Відділ літредагування і коректури . . . . . . . . . . . . . . ОКСАНА ОСТРЯНКО Відділ реклами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

техніка їх виконання, та оцінка отриманих результатів. Для лікарів-терапевтів, гастроентерологів, лікарів загальної практики та інших спеціальностей, а також для інтернів і ординаторів. Підготовлено з урахуванням Федеральних державних вимог за програмами післявузівської професійної освіти.

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2.

Загальний наклад — 22 000. Замовлення № 30085. Віддруковано у ТОВ «Укрполiграфмедiа»: вул. Фрунзе, 104-а, м. Київ-04080.

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua