Ваше Здоров'я № 11-12

№11 12 (1190 1191) 22.03.2013 Наука – Це пОЄДНаННя

ДОсВІДУ І ПОШУКІВ НОВОГО за останні два десятиліття чисельність дослідників в україні зменшилася майже втричі. На 1000 осіб активного населення у нас припадає 6 науковців, у той час як у сШа — 97, японії — 11, південній кореї —9,5, Франції — 9,3.

Газета МОЗ України і галузевої профспілки

www.vz.kiev.ua

МЕДИчНІ ПРОГРАМИ: ЩО більШе тО краЩе?

6

СТОР.

ВмОНтОВаНИЙ ГеН ПРОДУКУЄ ІНсУлІН то була сенсація світового рівня: на ххі Всесвітньому конгресі Європейського товариства штучних органів науковцям інституту молекулярної біології та генетики НаН україни було присуджено першу премію за доповідь із проблем генетичної медицини.

15 СТОР.

україНські ВчеНі зНають,

ЯК ДОМОВИТИсь ІЗ ПРИРОДОю завдяки стрімкому розвиткові імплантології, лікарі отримали унікальну можливість впоратися з наслідками багатьох хвороб та забезпечити людині гідну якість життя. у тому, що за імплантатами майбутнє, одностайні всі лікарі, а особливо хірурги. але для всіх без винятку областей медицини, де використовуються імплантати, постає одна проблема — біосумісність матеріалів.

16 СТОР.

В україні діє понад 20 державних цільових медичних програм і комплексних заходів програмного характеру, затверджених указами президента україни, законами україни, постановами уряду. і ключове питання тут — як вони «діють». Відповідь непроста, адже відомо, що фінансування таких програм дуже і дуже далеке від 100-відсоткового. з року в рік це яскраво засвідчує бюджет охорони здоров’я країни. СТОР.

4

ПРО ЩО РОЗКАЖУТЬ КАПІЛЯРИ

екстреНа ДОпОмОГа – ВсІМ ЗА ЄДИНИМ сТАНДАРТОМ

капіляроскопія — один із видів неінвазивної діагностики, завдяки якому можна отримати загальну картину стану мікроциркуляторного русла. але «родзинка» дослідження — виявлення ранніх (доклінічних) стадій судинних порушень, що відкриває абсолютно нові можливості їх профілактики.

уже з 1 січня нинішнього року в україні діє закон «про екстрену медичну допомогу», нові норми якого покликані зробити роботу «швидкої» більш ефективною. як і будь-які зміни, реформування цієї важливої медичної сфери відбувається непросто і подекуди дає збої, що відразу використовується для критики противниками реформ. та поки одні відшукують приводи для критики, інші крок за кроком втілюють реформи у життя.

22 СТОР.

8

СТОР.

НОВИНИ ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ (виходить з 1990 року)

Індекс 08198 для індивідуальних передплатників Індекс 60965 для підприємств і організацій СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Редакційна колегія БЕРНИК М.П. – генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» БАХТЕЄВА Т.Д. – голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, заслужений лікар України, доктор медичних наук БОЙЧУК Т.М. – ректор Буковинського державного медичного університету, доктор медичних наук, професор ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В.Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ВОРОНЕНКО Ю.В. – ректор НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ГАРНИК Т.П. – директор Державного підприємства «Комітет з питань народної і нетрадиційної медицини МОЗ України», доктор медичних наук, професор ЗАБОЛОТНИЙ Д.І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ЗАГОРІЙ В.А. – голова Наглядової ради ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», завідувач кафедри клінічної промислової фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ І.С. – проректор з наукової роботи НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю.П. – директор Інституту нейрохірургії НАМН України, академік НАМН України КНЯЗЕВИЧ В.М. – голова правління Української ліги сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги, доктор медичних наук КОВАЛЬ В.М. – голова Профспілки працівників охорони здоров’я України КОВАЛЬЧУК Л.Я. – ректор Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, доктор медичних наук, професор, членкореспондент НАМН України МІШАЛОВ В.Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ ім. О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор МОСКАЛЕНКО В.Ф. – ректор Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України, віце-президент НАМН України ПИРІГ Л.А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, членкореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М.Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л.І. Медведя, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України УСІЧЕНКО І.Г. – президент Товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ЧЕКМАН І.С. – завідувач кафедри фармакології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В.І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії комплексної безпеки

НАРІЖНІ ПИТАННЯ РОЗВИТКУ ЕМД Перші підсумки

12

березня цього року в МОЗ Ук ра ї ни пі д г олову ва нням заступника Міністра Олександра Толстанова відбулось чергове засідання оперативного штабу з реалізації Закону «Про екстрену медичну допомогу». Також на засіданні були присутні: директор Українського науковопрактичного центру екстреної медичної допомоги і медицини катастроф МОЗ Володимир Юрченко, начальник відділу екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ Михайло Стрельников, директор Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги Микола Хобзей, начальник управління контролю якості медичних послуг Тетяна Донченко. Було підбито підсумки надання до МОЗ планів розвитку екстреної медичної допомоги у регіонах відповідно до методичних рекомендацій відомства. Микола Хобзей констатував, що в ау тсайдерах залишилося лише декілька областей, але з поважних причин. Отже цей процес майже завершено.

Члени штабу обмінялись інформацією стосовно отримання ліцензій регіональними закладами охорони здоров’я і безпосередньо Центрами екс треної шви дкої допомоги на господарську діяльність. На попередньому засіданні штабу Тетяна Донченко зауважила, що ситуація з отриманням ліцензій складається не найкращим чином. За невеликий проміжок часу намітилася позитивна тенденція: управління контролю якості медичних послуг провело активне консультування регіона льних УОЗів щодо правильного оформлення відповідної документації. Щодо підвищення кваліфікації медичних працівників системи екстреної медичної допомоги, то, зважаючи на необхідність підготовки лікарів та фельдшерів з невідкладних станів, вирішено в найближчий час скликати нараду керівників вищих навчальних

закладів I-IV рівня акредитації та керівників профільних кафедр. Михай ло Стрельников представив на огляд членів штабу і для подальшого розповсюдження у регіонах «Санітарні норми для приміщень оперативно-диспетчерських служб екстреної медичної допомоги», які передбачають не тільки відповідність нормам розмірів приміщення для роботи диспетчерів, а й наявність кімнат відпочинку з відповідним облаштуванням для комфортної роботи працівників Центрів екстреної медичної допомоги. Прес-служба МОЗ України

Ліками забезпечені!

«Д

ержава в повному обсязі фінансує забезпечення швидкої допомоги всіма необхі дними ви дами ме дикаментів. Це відбувається не лише в пі лотних регіонах, а ле й по всій території України», — наголосила Міністр охорони здоров’я України Раїса Богатирьова під час спілкування з регіональними журналістами в МОЗ України. За її словами, у минулому році на забезпечення лікарськими засобами бригад швидкої допомоги у вигляді субвенцій було виділено 323 млн грн. «За останній час у нас не було жодного випа дк у, коли «швидка» не надала допомоги хворому через відсутність того чи іншого медикаменту», — підкреслила Міністр. Реформування медичної галузі передбачає ряд заходів щодо модернізації екстреної медичної допомоги. По-перше, відбуватиметься оновлення автопарку сис-

теми екстреної медичної допомоги у всіх регіонах країни. У 2012 році для потреб пілотних регіонів було закуплено 286 автомобілів швидкої медичної допомоги. В цьому році Урядом прийнято рішення про забезпечення закупівлі сучасного спеціалізованого санітарного транспорту, який відповідає вимогам діючого національного стандарту, в обсязі не менше 1000 одиниць на рік. У разі додержання таких темпів оновлення транспорту протягом чотирьох років можна буде вийти на планову заміну санітарного транспорту в обсягах 200-300 автомобілів на рік. По-друге, передбачається створення організаційно-технічних та інших умов для забезпечення виконання нормативу прибу ття бригади екстреної медичної допомоги до місця вик лику. Це вк лючає в себе забезпеченн я відповідного стану доріг, освітлення вулиць, нанесенн я номерів на будинки, працюючі ліфти тощо. Ві дпові да льніс ть з а це, з ау в а ж ила Раїса Богат и рь ов а, не с у т ь голови обл держ­ а дміністрацій та органи місцевого самоврядування. І по-третє — до к і н ц я рок у п ланується введення в експ л уатацію

цен т ра л і зова ної операт и вно диспетчерської служби Центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. У рамках національного проекту «Вчасна допомога», зазначила Раїса Богатирьова, буде створено 27 диспетчерських центрів у всіх областях України, які прийматимуть вик лики та, використовуючи сучасні технології GPS-навігації, скерову ватим у ть «шви дкі» по всій області. А додаткові пункти базування швидкої допомоги при амбулаторіях забезпечать доступ до екстреної допомоги навіть найвіддаленішим населеним пунктам. Центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф з єдиною потужною оперативнодиспетчерською службою, звернула увагу Міністр, стануть адміністративними органами, які координ у ватим у ть с л у жби та впорядковуватимуть фінансові потоки завдяки централізації їх на обласному рівні. Також док ладаються зусилля для подолання дефіциту кадрів у службі ЕМД. Умови праці та ризики, з якими стикаються медичні працівники у повсякденній роботі на «швидкій», вимагають збільшення їхньої заробітної плати, вважає Міністр. Вона також повідомила, що у другій половині нинішнього року планується підвищення оплати праці працівникам екстреної медичної допомоги. Прес-служба МОЗ України

2 Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

НОВИНИ

22 березня 2013 року

Ціна життя: українці платять двічі?

13

березня 2013 р. в одній із соціальних мереж на сторінці народного депутата України Геннадія Москаля з’явилася інформація щодо порівняння вартості упаковок препарату APROVEL® (ірбесартан) виробництва компанії Sanofi, придбаних в українській та румунській аптеках. Депутат надає фотографії, що прямо свідчать про двократне завищення вартості лікарського засобу для українських пацієнтів. «Вартість упаковки медичного препарату APROVEL® 300 mg, в якій міститься 14 таблеток (тобто 1 блістер) і яка куплена в українській аптеці, складає 299,70 грн (приблизно 37,50 дол. США). Вартість упаковки медичного препарату APROVEL® 300 mg, в якій міститься 28 таблеток (тобто 2 блістера), який куплено в Румунії, коштує 130,97 лей (приблизно 37,42 дол. США)», — пояснює Г. Москаль. Складається враження, що вартість упаковок майже однакова. Та є одне «але». В упаковці, купленій в Україні, міститься 1 блістер у кількості 14 таблеток, а в упаковку з Румунії вкладено 2 блістера, тобто 28 таблеток. Ціна ж однакова. Тобто український препарат коштує вдвічі дорожче, ніж його румунський аналог. За логікою — 14 таблеток повинні коштувати 18,75 дол. США і аж ніяк не 37,50 дол. США. Ці упаковки є доказами процвітання корупції та шахрайства в органах влади,

покликаних регулювати обіг лікарських засобів в Україні. «Дистрибуторська компанія, яка завозить даний препарат на територію України, фасуючи медичні препарати, в упаковку вкладає 1 блістер у 14 таблеток, а ціна проставляється, як за 28 таблеток! Це є прямі елементи корупції і шахрайства. І я більш ніж упевнений, що про таку злочинну схему знає керівництво міністерства», — додає депутат. Окремо слід відзначити, що ірбесартан показаний за артеріальної гіпертензії у пацієнтів із нефропатією (хворобою нирок) та цукровим діабетом ІІ типу. Даний препарат використовується виключно у складі комбінованої терапії у пацієнтів, що мають надскладні супутні патології. У складі комплексної терапії вони щоденно приймають кілька препаратів різних цінових категорій, тому завищення цін на ірбесартан є вкрай негуманним по відношенню до пацієнтів.

15 березня 2013 р. на брифінгу МОЗ керівник ДП «Державний експертний центр МОЗ України» Михайло Нестерчук повідомив з цього приводу: «В Румунії продається два блістери по 14 таблеток, це 28 таблеток. А в Україні цей препарат зареєстрований тільки з одним блістером — 14 таблеток. Ми підняли реєстраційне свідоцтво і з’ясували: дійсно, в Україні закордонною компанією, яка маркетує цей лікарський засіб і в нашій країні, і за кордоном, зареєстрована тільки упаковка з одним блістером.

Компанія не позиціонує його як лікарський засіб, який вона хоче продавати за бюджетні кошти. Вона відмовилася від державного декларування, компанія заявляє, що вона продаватиме ці лікарські засоби за певною ціною. Все починається від ціни виробника. Він сам її декларує. Коли ми ранком зателефонували до представництва, то не отримали ні пояснення щодо ціни, ні жодної інформації. Але ввечері вони передзвонили вже самі, сказали про те, що на препарат у 28 таблеток в упаковці вони ставлять ціну 38 грн». Отже питання розв’язано — ціну на APROVEL® виробництва Sanofi врегульовано. Та чи не з’явиться завтра на українському ринку ще якийсь виробник, ласий до надприбутків? Щоб поставити крапку в цьому питанні, Михайло Нестерчук додав: «Я б хотів, щоб наші народні депутати і можновладці, коли зустрічаються зі своїми закордонними колегами, парламентарями тих країн, чиї компанії продають ліки, інформували їх про те, яким чином поводять себе ці компанії. Всі фармацевтичні компанії, крім бізнес-інтересів, ще позиціонують себе як соціально важливі, соціально відповідальні компанії. Це насправді не зовсім бізнес і та ж компанія, яка продає цей препарат в Україні, дуже багато робить благодійних кроків і в нас, і за кордоном, але треба показувати, за чий рахунок це робиться».

Стандарти належної аптечної практики: українські перспективи

І

ніціатива Державної служби України з лікарських засобів щодо впровадження в Україні Належної аптечної практики (GPP) саме на базі спільної Настанови Всесвітньої організації охорони здоров’я та Міжнародної фармацевтичної федерації «Належна аптечна практика: стандарти якості аптечних послуг» підтримана на нараді за результатами громадського обговорення проекту наказу МОЗ України «Про затвердження Настанови «Лікарські засоби. Належна аптечна практика» в Міністерстві охорони здоров’я України. Минулого року фахівці Держлікслужби України наголосили на необхідності запровадження Належної аптечної практики в Україні саме на базі Спільних рекомендацій МФФ/ ВООЗ щодо належної аптечної практи-

ки. Восени 2012 року Держлікслужба України провела круглий стіл за участі експерта Європейського директорату з контролю якості лікарських засобів та охорони здоров’я Ради Європи О. Грінцової , представників роздрібної ланки фармацевтичного сектора, аптечних асоціацій, де обговорювалося питання впровадження в Україні вимог належної аптечної практики. Учасники заходу підкреслили, що сьогодні у вітчизняне законодавство вже імплементовано вимоги Належної виробничої практики (Good Manufacturing Practice — GMP) та належної практики дистрибуції (Good Distribution Practice — GDP). Таким чином, впровадження Належної аптечної практики стане логічним продовженням стратегічного напряму подальшого впровадження в Україні

належних практик з виробництва, імпорту, дистрибуції, реалізації та фармаконагляду, які є гарантом забезпечення якості ліків на всіх етапах — від їх виробництва до застосування. Нагадаємо, що спільна Настанова, прийнята Всесвітньою організацією охорони здоров’я та Міжнародною фармацевтичною організацією, дає визначення GPP як аптечної практики, що відповідає потребам людей, котрі користуються послугами фармацевтів, у наданні оптимальної допомоги, заснованої на принципах доказової медицини. Вперше документ, який став базою для національних стандартів Належної аптечної практики, був розроблений Міжнародною фармацевтичною федерацією і прийнятий на консультативній

нараді в Токіо в 1993 році. В 1997 і в 2011 роках він був оновлений з урахуванням постійних змін, що відбуваються на фармацевтичному ринку з огляду на консультації зі 120 національними членами МФФ. ВООЗ і МФФ акцентують, що настанова GPP призначена для використання національними професійними аптечними асоціаціями спільно з національними агенціями та іншими органами, відповідальними за укладання відповідних нормативно-правових актів. Вона сама по собі не встановлює національних стандартів, а надає рекомендації щодо конкретних ролей, функцій і дій, які сприяють виконанню місії аптечної практики в новому тисячолітті. Прес-служба Держлікслужби України

Випускники медичних ВИШів 2013 року без роботи не залишаться

Д

ля вітчизняної медицини випуск 2013 року особливий. Адже нова генерація лікарів прийде на роботу у галузь, що активно реформується відповідно до завдань Національного плану дій та Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». У 2013 році буде працевлаштовано 4285 спеціалістів, у тому числі: за спеціальностями медичного факультету — 3463 осіб, стоматологічного — 447, фармацевтичного — 306, за спеціальностями «Медична психологія» — 35, «Клінічна фармація» — 18, «Технологія фармацевтичних препаратів» — 3, «Технологія парфумерно-косметичних виробів» — 4, «Лабораторна діагностика» — 9. На виконання рішення Колегії МОЗ України від 12.06.2012 «Про затвердження плану працевлаштування випускників вищих медичних навчальних закладів, Медичного інституту Сумського державного університету, медичного, стоматологічного, фармацевтичного факультетів Ужгородського та медичного факультету Харківського національних університетів, які навчаються за державним замовленням» 99% випускників

2013 року отримають направлення на роботу до закладів охорони здоров’я державної та комунальної форм власності. Враховуючи потребу у лікарських кадрах закладів охорони здоров’я областей та кількість випускників 2013 року, які навчалися за державним замовленням, на роботу у регіони буде направлено 3881 спеціаліст, зокрема: з них у заклади охорони здоров’я, які розташовані у сільській місцевості, більше 1900 випускників, що становить половину випуску. Дві третини випускників вищих медичних навчальних закладів виявили бажання працювати за спеціальностями, визначеними як

пріоритетні для галузі: сімейних лікарів, лікарів екстреної медичної допомоги, дільничних педіатрів, терапевтів, лікарів-фтизіатрів тощо. За рахунок нової ідеології розподілу випускників на роботу та з метою належного виконання Перспективного плану підготовки та перепідготовки лікарів за спеціальністю «Загальна практика — сімейна медицина» на період до 2015 року та з метою забезпечення у повному обсязі потреби галузі охорони здоров’я у лікарях загальної практики — сімейної медицини у поточному році буде направлено у лікувально-профілактичні заклади первинної медико-санітарної допомоги 1512 випускників (майже половина випуску лікарів лікувального та педіатричного профілю). Із них 366 осіб будуть влаштовані у центри первинної медико-санітарної допомоги пілотних регіонів, а саме: у Вінницькому — 41 випускник, Дніпропетровському — 85, Донецькому — 130 та м. Києві — 110 випускників. Це майже у чотири рази більше порівняно з випуском 2010 року. З минулого року більш ніж удвічі збільшено направлення лікарів на роботу до закладів охорони здоров’я екстреної медичної допомоги (майже 200 осіб).

У розпорядження закладів охорони здоров’я, які безпосередньо підпорядковані МОЗ України, зокрема до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ», направлено 20 випускників, що становить 0,4% загального випуску лікарів. Кожен спеціаліст, який погодився відпрацювати у сільській місцевості, зокрема на посадах сімейного лікаря, дільничного терапевта або педіатра не менше трьох років після завершення інтернатури, отримає одноразову адресну грошову допомогу в п’ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати. МОЗ України також звернулось до керівників областей з нагальним проханням врахувати позитивний досвід пілотних регіонів та якнайшвидше розробити та затвердити регіональні програми місцевих стимулів для медичних працівників, особливо молодих спеціалістів із метою поліпшення їхнього соціального захисту, створення належних умов праці та побуту, впровадження цільових регіональних замовлень на підготовку лікарів у медичних університетах та академіях післядипломної освіти.

3 Прес-служба МОЗ України

ДИскусіЙНИЙ клуб

МЕДИчНІ ПРОГРАМИ: ЩО більШе тО краЩе? В україні діє понад 20 державних цільових медичних програм і комплексних заходів програмного характеру, затверджених указами президента україни, законами україни, постановами уряду. і ключове питання тут — як вони «діють». Відповідь непроста, адже відомо, що фінансування таких програм дуже і дуже далеке від 100-відсоткового. з року в рік це яскраво засвідчує бюджет охорони здоров’я країни.

Д

ехто в цьому бачить корінь усіх бід — були б кошти, не мали б клопоту пацієнти, які підпадають під програми. Були б кошти — множилися б і самі програми, як гриби після дощу, тож «щасливих» пацієнтів було б якомога більше. Втім, далеко не всі дотримуються такої думки. І стверджують, що програмно-цільове фінансування державних програм є одним із найнеефективніших шляхів використання бюджетних коштів в Україні. Зокрема, через недостатній рівень їх підготовки, брак дієвих механізмів їх виконання, складність контролю цільового використання коштів. А якщо при цьому йти шляхом збільшення програм — не вистачить і кількох бюджетів країни. До того ж, на їх думку, якість медичної допомоги можна істотно підвищити без державних програм, які лише крадуть час у їх розробників, вирішують, хто освоюватиме бюджетні ко-

Микола ПОлІЩУК, завідувач кафедри нейрохірургії НМАПО ім. П.Л. Шупика, член-кореспондент НАМН України, професор

я

вважаю, що впроваджувати правильну політику прийняття державних цільових програм можна лише після того, як законодавчо буде визначено базовий гарантований рівень медичної допомоги населенню України. Далі можна приступати до визначення, які державні програми нам потрібні, оскільки вони охоплюватимуть напрямки, не забезпечені гарантованим рівнем

шти, які, на жаль, так і не доходять до пацієнта. Можливо, це роздуми на тему наших реалій? Виявляється, ні. У світі також аналізують цю проблему. Зокрема, експерти ВООЗ вважають, що нині типовим явищем для багатьох систем охорони здоров’я світу є фрагментарність медичної допомоги — в тому числі і через «вузьку» спрямованість безлічі програм і проектів, що перешкоджає впровадженню цілісного підходу до медичного обслуговування населення. Особливо це стосується країн із низьким і середнім рівнем доходів. До чого це призводить на практиці? До «міжусобних» воєн програм за мізерні ресурси і їх донорів, можливо, до короткострокових успіхів, але при цьому структурні проблеми систем охорони здоров’я аж ніяк не вирішуються. ВООЗ зазначає, якщо медичні послуги надаються тільки у разі захворювань, за якими існують (фінансуються) програми, люди, що не

медичної допомоги, в тому числі і на дороговартісне лікування певних груп населення. Водночас, така програма повинна враховувати відповідальність пацієнта за своє здоров’я. На жаль, ліки, які хворі отримують абсолютно безкоштовно, не завжди використовуються, іноді просто викидаються. А якщо пацієнту дійсно потрібні ці ліки і він сплатить за них бодай 5% вартості (залежно від його соціального та економічного стану, можливо йому буде відшкодовано і повну вартість), такого ставлення не буде. Так само, приміром, під час розробки програми лікування ВІЛ/СНІДу варто враховувати, що це — поведінкове захворювання. Діти, які інфіковані ВІЛ від батьків, повинні бути повністю забезпечені лікуванням за програмою. А от стосовно дорослих, потрібно підходити диференційовано — чи може пацієнт працювати, на яких стадіях хвороби йому забезпечувати безкоштовне лікування тощо. Щодо кількості таких програм — вона має бути мінімальною. У них чітко потрібно визначити, яким групам населення буде забезпечено лікування, ліки (безкоштовно чи з частковою оплатою тощо). Наприклад, у Грузії за державною програмою гемодіаліз безкоштовний для всіх, хто його потребує. Як і аортокоронарне шунтування. Втім, стентування

Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення «АТЕсТАЦІЯ: хТО І ЯК ОЦІНюЄ лІКАРЯ?» чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м.Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

4

підходять під жоден із програмних пріоритетів, залишаються поза увагою — у цьому разі послуги втрачають соціальну значимість. Раніше керівників органів охорони здоров’я привертала простота цільового фінансування та управління. У міру ж того, як програми почали множитися, а фрагментація стала некерованою, назріла необхідність інтегрованого підходу до надання медичної допомоги населенню. Питання в тому, як його втілити на практиці і чи для цього неодмінно потрібно «реінтегрувати» існуючі програми. Тому поява проекту Загальнодержавної програми «Здоров’я-2020: український вимір» сколихнула нову хвилю очікувань — нарешті ми отримаємо чарівну скриньку, яка вмістить усі проблеми, а водночас і розв’яже їх. Чи це можливо? І чи не забагато у нас таких проблем, які здатні перевести новий проект у площину «хотіли як у Європі, а вийшло як завжди»?

при інфарктах не входить в програму — його здійснюють за кошт пацієнта чи страхової компанії. Ще один важливий момент. Із року в рік ми домагаємося, щоб витрати на ту чи іншу програму збільшувалися, та чи впевнені ми, що хворі від того виграють? Що кошти не уходять «у пісок»? Заклики збільшити кількість програм і витрат на них ведуть у нікуди — коштів на це ніколи не вистачить, навіть якщо на медицину ми витратимо весь бюджет України. Передусім потрібно забезпечити надійний контроль ефективності програми (і не лише в плані лікування, а й у плані профілактики), і проаналізувати, чи раціонально при цьому використовуються фінанси. Наприклад, лікування епілепсії повинне підпадати під державну програму. Але потрібно визначити, які саме форми цієї недуги лікуватимуть за бюджетні кошти. Так само і з ліками за рахунок програми — це мають бути дієві й економічно вигідні препарати. Не обов’язково імпортні, приміром, вітчизняні антигіпертензивні засоби нічим не гірші, бо і за ефективністю не поступаються, і до того ж дешевші. І насамкінець — найбільша наша біда у тому, що державні програми у нас пишуться, але не виконуються. Або ж виконуються неефективно. Як приклад — програми із закупівлі дороговартісного обладнання, що роками простоює на складах, там і старіє. А коли гарантійний термін обладнання минає, його списують, в той час, коли доречніше

було б передбачити в бюджеті кошти на його післягарантійне обслуговування, яке становить лише 10-15% від вартості нового обладнання. І ми знову б’ємо в барабани, що чогось не вистачає, щось потрібно купувати. Тож питання не лише в кількості державних програм, а й у тому, наскільки виважено ми підходимо до їх розробки, наскільки чітко моніторимо їх виконання і який результат у підсумку отримуємо. Олег НАЗАР, керівник Київського міського центру клінічної імунології, головний позаштатний імунолог департаменту охорони здоров’я Київської міськдержадміністрації, кандидат медичних наук, доцент кафедри клінічної, лабораторної імунології та алергології НМАПО імені П.Л. Шупика

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

22 березня 2013 року

П

рактика розв’язання нагальних проблем медицини за допомогою цільових програм існує в усьому світі. У сусідній Росії, наприклад, працюють програми і міністерські, й федеральні, і міські. В Україні ми також уже багато років працюємо за цільовими програмами різного рівня — від загальнодержавного до районного. І, на мою думку, це лише поліпшує організацію роботи в галузі. Приміром, у Києві заходи з профілактики інфекційних захворювань забезпечується за програмою «Здоров’я киян», де прописані дії медиків щодо запобігання грипу, гепатиту, іншим інфекційним захворюванням, котрі можуть мати епідемічне поширення. Ми розраховуємо кількість людей, які потенційно можуть захворіти, обґрунтовуємо необхідність використання тих чи інших препаратів для профілактики і лікування та орієнтовно прораховуємо кошти на їх закупівлю, тобто готуємо медико-технічне обґрунтування цієї закупівлі. Робота це серйозна. Інколи за однією цифрою стоїть із десяток сторінок тексту-аргументації. За програмою проводиться й дитяча планова вакцинація. А як інакше? Ми ж мусимо порахувати, скільки у нас дітей, скільки буде коштувати їх вакцинувати, і у що виллється державі їх лікування у разі, коли вони захворіють без щеплення. Для дітей з первинним імунодефіцитом розраховуємо потребу у замісній терапії імуноглобулінами. Подібним чином інші спеціалісти прораховують потребу хворих на діабет в інсуліні, дітей із фенілкетонурією — у спеціальному харчуванні тощо. У програми закладаються кошти і на діагностику, і на профілактику, і на лікування. Таким чином, спеціалісти, котрі займаються конкретною медичною проблемою, мають у руках план і можуть на нього спиратися. І що важливо — можуть бути більш-менш спокійними за наявність засобів реалізації цього плану. На методичному і організаційному рівні цільові програми забезпечують постійний всебічний моніторинг проблеми і гарантують цільове використання коштів. Водночас програми не є якимись законсервованими документами. Зазвичай їх затверджують на кілька років, але щороку переглядають у бік розширення. У міністерстві й управліннях є головні спеціалісти з відповідних напрямків, є комісії, які можуть за необхідності ініціювати внесення змін до програми. Доводилося чути думку, що, нібито, система цільових програм сприяє поділу хвороб на «важливі» й «неважливі». Я вважаю, що виділити якусь проблему як пріоритетну і правильно цю пріоритетність обгрунтувати — це робота головного спеціаліста відповідного профілю. Якщо показники захворюваності з певної нозології з року в рік зростають, варто порахувати кількість хворих, темпи приросту, збитки для економіки країни через втрату працездатності тимчасової, а чи й постійної. А далі запропонувати чітку систему лікування й профілактики, вказавши вартість цих заходів. Усе це може стати базою для створення цільової програми щодо даного захворювання. Я — за програми, з ними можна й потрібно працювати. Без них тяжче. Бо реальні кошти з бюджету завжди виділяють під конкретні реальні цілі. І зрозуміліше такі цілі виписані у цільових програмах.

Віктор Лисак, директор Департаменту охорони здоров’я Полтавської облдержадміністрації

населення, а, отже — досягти певного результату. І це наше головне завдання — економічно та ефективно використовувати ресурси, щоб поліпшити показники здоров’я населення. Головне, щоб у держави вистачило економічних можливостей профінансувати всі заплановані заходи у рамках цієї програми. Валерія Лехан, завідувачка кафедри соціальної медицини, організації та управління охороною здоров’я ДЗ «Дніпропетровська медична академія», доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України

П

олтавська область має позитивний досвід в ефективній реалізації окремих цільових програм за різними напрямками. Приміром, таких програм як «Репродуктивне здоров’я», «Онкологія», «Профілактика та лікування СНІДу» тощо. Зокрема, завдяки впровадженню заходів Програми «Подолання серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань» вдалося докорінно змінити підходи до лікування цих недуг. Адже сьогодні звичним явищем стало проведення пацієнтам стентування, коронарографії за гострих ішемічних та коронарних станів — ці методи постійно доводять свою ефективність. Так само нині впроваджуються нові підходи до лікування туберкульозу завдяки протоколам, розробленим у рамках програми з боротьби з цим соціально небезпечним захворюванням. Втім, я вважаю, що затвердження та реалізації Загальнодержавної програми «Здоров’я-2020: український вимір» має беззаперечні переваги: це і її спрямованість на вдосконалення підходів до охорони громадського здоров’я, і об’єднання різних напрямків діяльності (медичної, освітньої, соціальної, економічної, нормативно-правової, екологічної галузі тощо) в одній, значній за обсягом, та змістовній програмі. Адже до розв’язання проблем охорони здоров’я необхідно підходити комплексно, для того, щоб під час розподілу ресурсів на різні напрямки не спостерігалося явище «перетягування ковдри» між різними структурами. І цьому має сприяти об’єднання зусиль держави, бізнес-структур, громадського суспільства в питаннях охорони здоров’я. Інакше належного результату в поліпшенні показників здоров’я наших громадян досягти неможливо. Створення такої єдиної ці лісної Загальнодержавної програми «Здоров’я-2020: український вимір» зумовлене критичною медико-демографічною ситуацією, що існує в нашій країні, зростанням загального тягаря хвороб тощо. Тому на передній план виходить необхідність ефективної реалізації підходів до всіх чинників впливу на здоров’я населення, перш за все — профілактики виникнення захворювань. До цієї програми включено окремі розділи, які охоплюватимуть різні напрямки, включаючи конкретні розрахунки, об’єднані в єдиний документ. Узагальнення у цій програмі всіх заходів вимальовує чітку і єдину картину ситуації, яку легше проаналізувати і проконтролювати. І замість перетягування ресурсів у той чи інший бік, відбуватиметься пропорційне забезпечення різних сфер. У такий спосіб ми маємо змогу охопити медичною допомогою більше верств

здоров’я українських громадян, та проведенням комплексних заходів щодо їх усунення. Дуже важливо, щоб ця програма отримала належне фінансування і стала реальним пріоритетом для українського суспільства. Наявність такої програми не виключає державних та регіональних заходів, спрямованих на розв’язання окремих проблем в охороні здоров’я (наприклад, забезпечення певних категорій пацієнтів лікарськими препаратами). Однак, враховуючи надзвичайно широкий спектр таких проблем на фоні обмеженості бюджетних ресурсів, долучитися до їх розв’язання повинні і недержавні структури. Причому не у вигляді разової фінансової допомоги конкретному пацієнту, а на постійній основі, наприклад, у формі державно-приватного партнерства. Мені здається, що наше суспільство, включаючи і бізнес структури, дозріли до розуміння того, що здоров’я нації — це справа кожного, а не лише держави. Микола Проданчук, директор Інституту екогігієни і токсикології ім. Л.І Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, Заслужений лікар України

Я

переконана, що кількома десятками програм ефективно управляти неможливо. І ми це спостерігаємо на практиці, коли численні чинні програми залишаються такими лише номінально — коштів під них не виділено або виділено вкрай недостатньо. Тож який резон із того, що ми назвали щось пріоритетом, якщо втілити його в життя немає можливості?! Пріоритет — це коли визначено першочергове завдання і під нього в першочерговому порядку виділяються ресурси. Можна зрозуміти хворих, які вимагають державних програм на подолання того чи іншого захворювання, але якщо ми будемо лише проголошувати такі програми — це не допомога, а популізм. На все коштів все одно не вистачить, і з суспільством потрібно бути чесним — що визначаємо як нагальну проблему, а коли обіцяємо, то виконуємо. Взагалі ж світовий досвід свідчить: більше 3-4-х загальнодержавних пріоритетів забезпечити неможливо. Приміром, нині в рамках перебудови системи охорони здоров’я країни увагу зосереджено передусім на модернізації первинної, екстреної допомоги та формуванні лікарень інтенсивного лікування. Однак потрібно не забувати, що кінцевою метою всіх реформ залишається поліпшення здоров’я населення, досягти якої можливо лише за умов так званої міжсекторальної взаємодії, тобто координації зусиль різних секторів та галузей, які мають відношення до охорони здоров’я. Саме на такий підхід орієнтована Загальнодержавна програма «Здоров’я-2020: український вимір», яка зараз проходить громадське обговорення. Вона передбачає розуміння охорони здоров’я у широкому сенсі —і здоровий спосіб життя, і належна екологія, і первинна профілактика. Програма «Здоров’я-2020: український вимір», повинна об’єднати багато важливих позицій у боротьбі як з неінфекційними так і з інфекційними захворюваннями — переважно не через медичну допомогу (хоча її роль, особливо первинки, там посідає вагоме місце), а через громадську охорону здоров’я з визначенням основних детермінант, які негативно впливають на

М

ножити державні цільові медичні програми до безкінечності — неправильний шлях. Не можна створювати те, що потім неможливо забезпечити, інакше ми просто компрометуємо саму ідею. Благі наміри охопити програмами максимальну кількість напрямків, якщо вони не підкріплені фінансово, приведуть туди, куди сказано у відомій приказці. Свого часу у нас існувало до 40 програм, які фінансувалися на невеликі суми, тож виходило, що певна програма нібито існує, але ж чи діє вона? З часом про неї навіть забували. А от загальна програма розвитку охорони здоров’я повинна бути. У її межах потрібно виділяти пріоритети, які мають бути в полі зору центральної виконавчої влади в цій галузі — передусім це стосується напрямків, які торкаються питання національної безпеки (протиепідемічної, санітарної тощо). Частину ж пріоритетів потрібно зорієнтувати на проблеми регіонів і їм же передано. При цьому винятком можуть бути лише ті проблеми, які є особливо актуальними і потребують особливої концентрації зусиль і фінансових вкладень. Це окремі і конкретні напрямки, за якими будуть приймуть програми і належним чином профінансують, щоб розв’язати ту чи іншу проблему в максимально стислий проміжок часу, приміром, 2-3 роки. Коли мети буде досягнуто, тобто проблему усунуто, цю програму потрібно згорнути і працювати за іншими нагальними напрямками, якщо такі виникатимуть. Довготривалі ж проекти повинні бути об’єднані у цілісну програму забезпечення охорони здоров’я населення.

5

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

НАУКА – ЦЕ ПОЄДНАННЯ ДОСВІДУ І ПОШУКІВ НОВОГО Цьогоріч Національна академія медичних наук України відзначає своє 20-річчя. Цій важливій у житті вітчизняної медицини події присвячено низку заходів, один із яких — Конференція молодих вчених — нещодавно відбувся на базі Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. У конференції взяли участь не лише молоді науковці, а й академіки, члени-кореспонденти НАМНУ, поважні гості, зокрема Міністр охорони здоров’я України Раїса Богатирьова. Світ змінюють ідеї У своєму виступі Раїса Богатирьова відзначила, що наука завжди була справою талановитих і сміливих людей, а наука про людину, за висловом Гільвеція, — це ще й наука мудреців. «Думаю, від своїх друзів і знайомих ви чули, що в наш прагматичний час світом правлять гроші. Можливо, це й так. Але якщо гроші правлять світом, то змінюють цей світ ідеї. Саме великим ідеям видатних медиків ми завдячуємо сучасним розвитком медицини. Гіппократ, Авіценна, Гален, Парацельс, Кох, Пастер, Пирогов, Стражеско, Мечніков, Заболотний, сотні і тисячі учених-медиків своїми ідеями докорінно змінили нашу уяву про людину, хворобу, здоров’я та життя, — сказала Міністр. — Культурний, освітній, інтелектуальний потенціал будь-якої держави визначається її науковими досягненнями. Адже здатність генерувати нові знання та технології є запорукою динамічного соціально-економічного розвитку країни, її гідного місця у світовому співтоваристві та конкурентоспроможності серед інших держав. І особливо амбітні завдання сьогодні стоять перед медичною наукою, від успіхів якої залежить життя та благополуччя мільйонів наших громадян. Ці завдання, зауважила Міністр, окреслені в положеннях Програми економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» та нової Програми економічного розвитку країни на 2013-2014 роки, що була схвалена на розширеному засіданні Уряду 27 лютого 2013 року за участю Президента України Віктора Януковича. Як пріоритети у сфері охорони здоров’я цією Програмою визначено: підвищення якості та доступності медичних послуг, запровадження новітніх медичних технологій, розробка вітчизняних лікарських засобів.

Рушійна сила реформ Раїса Богатирьова підкреслила, що нині медична наука розглядається як рушійна сила в процесі реформування системи охорони здоров'я, оскільки забезпечує всебічне наукове обґрунтування необхідності перебудови сфери, визначає прогнозні тенденції здоров'я населення та розробляє науково обґрунтовані заходи щодо його поліпшення.

6

«Для ефективного виконання завдань, що стоять перед медичною наукою, необхідно, по-перше, повернути вітчизняній науці роль одного з провідних інститутів суспільства та економіки, а по-друге, створити можливості для самореалізації науковців, щоб вони відчували свою затребуваність та бачили, що суспільство та держава гідно оцінюють їхню працю. Саме на цьому зосереджує свої зусилля влада, важливим обов’язком якої Президент України Віктор Янукович назвав забезпечення наукової спільноти необхідними ресурсами та підтримкою. Попри економічні труднощі, через державний бюджет забезпечується цільова підтримка фундаментальних і прикладних досліджень у сфері охорони здоров’я, підвищення екологічної безпеки, сільського господарства та в інших галузях, — сказала вона. — Таким чином, ми поступово переходимо від бюджетного утримання науководослідних установ до програмно-цільового фінансування за найбільш необхідними для країни дослідженнями. Значну допомогу у цій справі повинно надати державно-приватне партнерство та грантові надходження

та впровадження новітніх перинатальних технологій. Інтеграцію медичної науки та практичної медицини, співпрацю наукових центрів та університетів з лікувальними закладами, наголосила Міністр, необхідно ставити на системну основу.

Від традицій до нових досягнень Водночас Раїса Богатирьова зауважила, що при виконанні всіх цих завдань медична галузь має можливість спиратися на міцний кадровий потенціал вітчизняної науки, адже традиції її корифеїв отримали гідне продовження в особі видатних учених та засновників наукових шкіл, які нині плідно працюють у системі МОЗ України та НАМНУ і відомі далеко за межами держави. Зокрема, за словами Міністра, справу

Із 66-ти грантів Президента України для підтримки наукових досліджень молодих учених на 2012 рік майже чверть було надано молодим спеціалістам, що займаються питаннями, так чи інакше пов’язаними з охороною здоров’я. від вітчизняних та зарубіжних центрів та фондів. Сучасні наукові дослідження мають бути затребуваними не лише державою, але й приватним бізнесом, виробництвом, у нашому випадку — медичними установами, які надають громадянам високоспеціалізовану медичну допомогу». Прикладом плідної взаємодії між практичною охороною здоров’я та Національною академією медичних наук Раїса Богатирьова назвала спів­працю Інституту педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України зі створеними обласними перинатальними центрами з метою їхньої методичної підтримки, підготовки спеціалістів вищої кваліфікації

видатного вченого, хірурга Миколи Михайловича Амосова достойно продовжують наші видатні кардіохірурги: Герой України Геннадій Васильович Книшов, члени-кореспонденти НАМНУ Василь Васильович Лазоришинець і Борис Михайлович Тодуров. У галузі нейрофізіології вітчизняну медичну науку на світовому рівні представляють Герой України Валерій Миколайович Казаков (м. Донецьк) та Герой України Василь Максимович Мороз (м. Вінниця). В галузі онкології — Герой України Григорій Васильович Бондарь. У галузі нейрохірургії — академік НАНУ Юрій Панасович Зозуля, академіки НАМН України Віталій Іва-

нович Цимбалюк та Євген Григорович Педаченко. У галузі хірургії — академік НАМНУ Петро Дмитрович Фомін, члени-кореспонденти НАМН України Леонід Якимович Ковальчук (м. Тернопіль) та Михайло Петрович Захараш (м. Київ). У галузі педіатрії — академіки НАМНУ Олена Михайлівна Лукьянова, Юрій Геннадійович Антипкін, Віталій Григорович Майданник (м. Київ). І це далеко не вичерпний перелік.

— Але не менш важливим є те, що поруч із досвідченими і визнаними світилами наукової думки працюють їхні молоді колеги, які вже сьогодні відіграють важливу роль у багатьох значущих наукових дослідженнях і відкриттях, — підкреслила Раїса Богатирьова.

— Активна та ініціативна молодь — потужний ресурс для розвитку будьякої держави, рушійна сила сучасного суспільства. І величезну перевагу має та країна, в якій роблять ставку на молодих людей, тим більше на тих, хто пов'язав своє життя з наукою. Як Міністру охорони здоров’я, мені надзвичайно приємно відзначити, що з 66-ти грантів Президента України для підтримки наукових досліджень молодих учених на 2012 рік майже чверть було надано молодим спеціалістам, що займаються питаннями, так чи інакше пов’язаними з охороною здоров’я. Це, наприклад, науковий співробітник Національного університету «Львівська політехніка» Тарас Скорохода та старший співробітник Львівського національного університету ім. Івана Франка Назарій Походило, які займаються дослідженнями в галузі протиракових препаратів. Це молодший науковий співробітник Інституту біології клітини Національної академії наук України Ростислав Панчук та старший науковий співробітник Інституту проблем кріобіології і кріомедицини Національної академії наук України Олександр Пахомов, дослідження яких стосуються фармакології. Та багато інших талановитих людей у віці 30-35 років, які пов’язали своє життя з наукою.

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

22 березня 2013 року Премією Президента України для молодих учених за розробку новаторських підходів до уражень хребта відзначений Юрій Педаченко — асистент кафедри нейрохірургії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, зазначила Раїса Богатирьова. А за роботу «Удосконалення системи діагностичних заходів для прогнозування перебігу травматичних деформацій шийного відділу хребта» Ярослава Луда — аспірант Інституту патології хребта та суглобів імені професора М.I. Ситенка Національної академії медичних наук України.

Молода зміна лідерів У своєму виступі Раїса Богатирьова наголосила, що завдання держави — надавати молодим людям можливість реалізовувати свої таланти та професійні знання. Активне залучення молоді до дослідницької роботи, створення умов для практичного втілення свіжих, оригінальних ідей молодих науковців має бути одним із головних напрямків державної політики у науково-дослідницькій сфері. Міністр звернулася до молодих учених зі словами: «Ви — майбутнє цієї науки, а відтак — майбутнє України. Вам випало жити в час великих перетворень. Науку та освіту чекає реструктуризація, створення фактично багато в чому нової вітчизняної системи отримання і відтворення знань, необхідної для розв’язання амбітних завдань національного розвитку. І сьогодні, в тому числі в рамках цієї Конференції молодих учених, ви маєте зайнятися пошуком відповіді на запитання: чи готова наукова молодь стати лідером цього процесу? Чи можуть молоді вчені брати на себе відповідальність за проривні проекти? Який «образ майбутнього» вітчизняної науки бачать сьогоднішні молоді кандидати та доктори наук? Як державі, суспільству і нинішньому поколінню лідерів науки і освіти допомогти науковій молоді проявити себе?» Раїса Богатирьова впевнена, що молодим науковцям вдасться знайти адекватні відповіді на ці та багато інших питань. «Знаю, вам вистачить завзяття, енергії, натхнення до невпинного наукового пошуку, до подолання труднощів, до злетів і відкриттів! І не біда, що поки вам не вистачає досвіду. Як зауважила одна розумна людина, досвід оберігає від помилок, але одночасно й від створення шедеврів та великих відкриттів. Тож, користуйтеся всіма перевагами, які надає молодість. Не гайте часу — вона швидко минає! І дослухайтеся до порад своїх наставників, вчителів, педагогів, з повагою та вдячністю

ставтеся до тих, хто підтримує вас на нелегкому шляху пошуків знання та істини», — закликала Міністр. За словами Міністра охорони здоров’я, на часі — вдосконалення правових, економічних і організаційних умов для активізації дослідницької діяльності у вищих навчальних закладах, оновлення матеріально технічної бази, налагодження ефективних зв’язків між науково-дослідними установами та виробничими підприємствами, підтримка і розвиток провідних наукових шкіл, просування молодих талановитих кадрів у науці, підвищення соціального статусу науковців. «Тільки спираючись на передову науку, можна побудувати динамічну конкурентоспроможну економіку, здатну забезпечувати сталий розвиток країни та добробут кожного

активнішими і більш настирними в науковому пошуку, у втіленні своїх ідей, у наукових дискусіях та проривних інноваційних дослідженнях». Водночас, щоб зважити всі причини, які, можливо, закривають молодим дорогу в науку, Андрій Сердюк повідомив, що, ознайомившись із результатами опитування на цю тему серед молодих учених Росії, проведеного Російською академією медичних наук, організатори конференції підготували подібні анкети для її молодих учасників. Згодом їх проаналізують, запевнив Андрій Сердюк, опублікують і буде вжито заходи, щоб реалізувати слушні пропозиції молодих вчених, і, зокрема, підкреслив: «Наука — надто чутлива галузь! Вона чітко і швидко реагує на відношення суспільства до неї. У вченого повинна бути перспектива,

За останні два десятиліття чисельність дослідників в Україні зменшилася майже втричі. На 1000 осіб активного населення у нас припадає 6 науковців, у той час як у США — 97, Японії — 11, Південній Кореї —9,5, Франції — 9,3. громадянина. Глибоко переконана: уже найближчим часом ця система поглядів стане суспільною ідеологією в Україні. А це, передусім, означатиме, що Україна відбулася як передова держава, якою ми всі пишаємося», — заявила Раїса Богатирьова.

У вченого повинна бути перспектива Президент НАМН України Андрій Сердюк у своєму виступі також акцентував увагу на майбутньому вітчизняної науки. «Серед науковців Академії, а їх понад 3 тисячі, майже кожний четвертий — віком до 35 років (загалом 854), — зазначив він. — Із них 146 кандидатів та 2 доктори наук. Багато це чи мало? Якщо враховувати, що в установах Академії наукові кадри готуються в аспірантурі й докторантурі, що аспірантура відкрита з 52 спеціальностей медико-біологічного спрямування, що водночас навчають лише аспірантів очної і заочної форми близько 350 осіб, відповідь не буде переконливою. Адже з такої кількості аспірантів третина, в крайньому випадку кожний четвертий щорічно мали б захистити дисертацію. Відтак, ваші ряди з року в рік поповнювалися б, принаймні, сотнею кандидатів. Ви повинні бути

а наукові здобутки мають бути затребувані державою. Відтак ми повинні берегти те, що маємо. Адже за останні два десятиліття чисельність дослідників в Україні зменшилася майже втричі. На 1000 осіб активного населення у нас припадає 6 науковців, у той час як у США — 97, Японії — 11, Південній Кореї — 9,5, Франції — 9,3. Є над чим замислитися не лише нам із вами».

Завдання на завтра Президент Національної академії медичних наук озвучив основні проекти, над якими працюватимуть вітчизняні вчені-медики. Проект перший — інноваційна та ядерна медицина. Його головна мета — впровадження в діагностику і лікування онкологічних, серцево-судинних і неврологічних захворювань досягнень ядерної фізики для ранньої діагностики і лікування цих найбільш поширених популяційних хвороб. Цей напрям розробляється разом з ученими Національної академії наук. А оскільки він міждисциплінарний, у Київському університеті ім. Т.Г. Шевченка в цьому році розпочнеться підготовка фахівців — медичних фізиків. Напрям другий — репродуктивне здоров’я. Академія веде науковий су-

провід національної програми «Нове життя — нова якість охорони здоров’я». Із більшістю існуючих перинатальних центрів налагоджено телезв’язок для термінового розв’язання питань, що виникають під час надання медичної допомоги вагітним та новонародженим, особливо з груп ризику. Учені Академії також розвивають клітинні, геномні і постгеномні технології в діагностиці, профілактиці і лікуванні соціально-значущих інфекційних та неінфекційних захворювань, вивчають проблеми адаптації людини до несприятливих факторів природного і соціального середовища, питання медицини праці, наномедицини тощо. Андрій Сердюк також повідомив, що в Україні створено 5 регіональних наукових центрів, які об’єднають академічну науку з вузівською і згодом перетворяться в науково-освітні кластери (у Харкові, Донецьку, Одесі, Львові, Дніпропетровську). Також НАМНУ активізує міжнародну співпрацю — підписано меморандуми з Російською академією медичних наук , науковцями Південної Кореї (в галузі ядерної медицини), науковими установами різних країн (США, Швеції, Німеччини, Японії) за різними напрямками. Президент НАМНУ закликав молодих учених приєднуватися до виконання цих договорів, реалізуючи свої знання та наукові амбіції. І водночас відзначив, що за минулі два роки 278 молодих учених Академії представили свої доповіді за кордоном, 109 осіб там стажувалися, 46 — отримали гранти. І це хороший почин. «Та думайте про головне. Вам належить із часом підхопити з рук старшого покоління й надалі розвивати медичну науку, яка є інтернаціональною — в цьому її сила і життєдайність, — сказав Андрій Сердюк. — Хочу вас запевнити, що Академія докладе всіх зусиль, щоб постійно підтримувати вас як у науковому пошуку, так і в інших питаннях. Маю на увазі не лише створення відповідних умов для праці, а й такі стимулюючі фактори, як стипендії Кабміну, премії Президента та Верховної Ради, академічні премії для молодих учених. До сьогодні останню отримали 70 молодих науковців». Змістовним продовженням конференції стали лекції з актуальних проблем медицини, які прочитали Віцепрезидент НАМН України академік Віталій Москаленко, академік НАМН України Геннадій Книшов, академік НАМН України Геннадій Бутенко, академік НАМН України Микола Тронько. Завершилася конференція роботою секцій з клінічної профілактичної та теоретичної медицини.

7

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ Черк ащина

ЕКСТРЕНА ДОПОМОГА – ВСІМ ЗА ЄДИНИМ СТАНДАРТОМ Одне із глобальних завдань, яке законодавчо вписано у сторінки медичної реформи, — це значні зміни в організаційно-адміністративному устрої системи швидкої допомоги. Уже з 1 січня нинішнього року в Україні діє Закон «Про екстрену медичну допомогу», нові норми якого покликані зробити роботу «швидкої» більш ефективною. Як і будь-які зміни, реформування цієї важливої медичної сфери відбувається непросто і подекуди дає збої, що відразу використовується для критики противниками реформ. Та поки одні відшукують приводи для критики, інші крок за кроком втілюють реформи у життя. Як відбуваються процеси реформування на Черкащині, знає головний лікар Черкаської станції швидкої медичної допомоги Владислав СВИРИДЕНКО.

— Реформа — це процес не одного дня. І всі повинні розуміти, якщо Закон введено в дію з 1 січня, то це не означає, що вже з цього ж дня швидка допомога запрацює по-іншому. Потрібно чітко усвідомлювати, що напрацювання відбуватимуться ще 2-3 роки. Адже Закон — це лише стратегічний напрямок. Нині напрацьовується, узгоджується нормативна база. І це нормально, адже на реалізацію реформи впливає багато факторів. Кожна область стартує за різних умов. У кожному регіоні була своя організаційна система швидкої допомоги, наявний автотранспорт, приміщення, телекомунікації тощо. Тому і стратегія у кожній області різна. Наприклад, на Черкащині було 3 станції швидкої допомоги — Черкаська, Смілянська й Уманська. При цьому повноцінною юридичною особою була лише Черкаська станція — зі своїми автопарком, водіями, бухгалтерією. Тобто лише одна станція на область мала повний замкнутий цикл адміністративно-господарської системи. Станції швидкої допомоги у містах Умані та Смілі можна віднести до суб’єктів господарювання, автотранспорт яких підпорядкований автотранспортним підприємствам, а фінансування забезпечувалося централізованими бухгалтеріями. Вони мали по 5-6 виїзних бригад. Для порівняння: у Дніпропетровську чи Запоріжжі на підстанціях по 15-25 бригад. Тож, порівнювати і проводити аналогію, скажімо, між Донецькою, Черкаською і Львівською областями буде недоречно. Скрізь однаково не буде. Регіони відрізняються за розміром територій, за густотою та за місцем проживання населення. Так, у нашій області більше сільського населення, ніж у Донецькій чи Дніпропетровській. Області кардинально відрізняються одна від одної, а отже, і шляхи розв’язання поставлених завдань будуть різними. ВЗ Із чого почали реорганізацію системи екстреної допомоги на Черкащині?

— Готуватися до проведення реформи ми почали ще в травні минулого

8

року: збиралися координаційні наради обласного рівня, розглядалися різні концепції. Спочатку була запропонована схема, за якою вже існуючі юридичні особи — Уманська, Смілянська і Черкаська станції швидкої допомоги — були б передані цілісними майновими комплексами на баланс обласної ради, а потім Черкаська станція реорганізована у Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Таким чином було б простіше передати майно, а також дозволило б не припиняти трудові відносини з працівниками, які б перейшли на нове місце роботи по переводу. Останнє теж важливо з огляду на політичну кон’юнктуру Черкаської області та ментальність регіону. Проте ця пропозиція не прижилася. За такої схеми зони відповідальності станцій були б нерівноцінні: дві станції обслуговували б по 300 тис. населення, а Черкаська — більше 600. При цьому Черкаська і Смілянська станції розташовані за 25 км одна від одної. Зважаючи також на якість доріг та територіальну структуру області, яка розділена Дніпром на дві частини, навряд би вдалося досягнути поставлених реформою цілей щодо доступності та своєчасності надання черкащанам екстреної медичної допомоги. Більше того, населення Лівобережжя залишилося б без станції швидкої допомоги. А це могло мати негативні наслідки в разі якоїсь надзвичайної ситуації, коли не можна скористатися єдиним наявним через Дніпро мостом. Тому на сьогодні прийнято рішення, що у структурі КУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради», яка вже створена і зареєстрована належним чином, перебуватиме 5 станцій швидкої медичної допомоги: Черкаська, Смілянська, Звенигородська, Уманська та Лівобережна. При цьому станції матимуть статус відокремлених підрозділів Центру. А відтак на кожній станції буде керівник, який зможе вести адміністративно-господарську діяльність, а також бухгалтер та інспектор кадрів, що допомагатимуть йому в цьому.

Думаю, таке рішення правильне, оскільки керівництву обласного центру ЕМД та МК з міста Черкаси управляти персоналом, який розкиданий по всій області, було б не просто. Тим більше, що таку структуру системи екстреної медичної допомоги області передбачено відповідною постановою КМУ та рекомендовано МОЗ України. Сьогодні залишається відкритим питання, де саме на Лівобережжі базуватиметься сама станція швидкої допомоги. Адже у місті Золотоноша, яке знаходиться у його центральній частині, немає підходящого приміщення. Тому схиляємося до пропозиції розташувати станцію у Чорнобаї, де незабаром вивільняються хороші приміщення з гаражами та земельною ділянкою. Тож чекаємо на рішення Чорнобаївської районної ради. До речі, на Чорнобаївщині уже створено централізовану диспетчерську службу з прийому викликів із усього району за єдиним телефонним номером «103». Ще до запровадження реформи тут облаштовано сучасний диспетчерський пункт, обладнання якого дозволяє диспетчеру супроводжувати виконання виклику бригадою швидкої допомоги від моменту отримання виклику до його здійснення. Машини оснащені GPS-навігаторами та мобільним зв’язком. Тобто, люди давно розуміють, що потрібно змінювати стару систему роботи швидкої допомоги. Тож реформа саме на часі. ВЗ Не всі так думають. Чимало опонентів зауважують, що для таких змін потрібно було підготувати дуже серйозну матеріальну базу…

— Якщо спочатку формувати матеріальну базу, то на баланс якої установи її передавати? На розгалужену мережу лікарень різних адміністративних одиниць? Хто відповідав би за ці матеріальні цінності? Чи потрібно було б роздавати нове обладнання, машини, щоб потім знову збирати по крихтам? Впевнений, ідея правильна — спочатку потрібно організувати саму систему, прописати підрозділи, відкрити рахунки, визначити відповідальність, а потім туди вливати кошти.

ВЗ Одним із важливих питань реалізації національного проекту «Вчасна допомога» є виділення та облаштування приміщень під оперативно-диспетчерські служби. На якому етапі розв’язання цього питання на Черкащині?

— Для нашого регіону це болюче питання. Для розміщення Обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф із центральною оперативно-диспетчерською службою у Черкасах наразі приміщення немає. В інших областях центри ЕМД із сучасною диспетчерською службою створюються на базі вже існуючих станцій швидкої допомоги обласних центрів. Черкаська ж служба швидкої допомоги єдина в Україні, яка не має спеціалізованого приміщення. Підрозділи нашої служби розкидані по всьому місту, а станція швидкої допомоги знаходиться у дореволюційній непристосованій будівлі. Спеціалісти, які оглядали наші приміщення, категорично відмовляються встановлювати сюди дороге обладнання. Цю проблему озвучено на всіх рівнях. Керівництво області погоджується, що необхідно будувати нове приміщення, європейського зразка, відповідно до вимог та параметрів, визначених у законодавстві. На сьогодні орієнтовно уже визначились із місцем будівництва, є приблизний ескіз будівлі. Вартість проекту близько 30 млн грн. А поки що фахівці черкаської служби швидкої допомоги відповідально виконують свою роботу в тих умовах, які є, а населення вчасно отримує висококваліфіковану екстрену медичну допомогу. ВЗ Для цього служба повинна бути забезпечена всім необхідним — медикаментами, відповідним обладнанням, пальним…

— Із 1 січня ми фінансуємося з обласного бюджету. Для роботи служби

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ

22 березня 2013 року в м. Черкаси на І квартал отримали 5 млн грн субвенції. На область закуплено достатню кількість медикаментів за кошти державної субвенції у розмірі 9 млн грн — вистачить до кінця року, а по деяким позиціям і на більше. Дещо проблематично з виробами медичного призначення: потрібно буде докупити шприци, рукавички, катетери, крапельниці тощо. Не вистачає коштів на закупівлю спецодягу. Один комплект коштує близько 3 тис. грн. Нам вдалося у минулому році пошити лише 8 комплектів форми. Щодо пального, то всі райони і міста мають кошти субвенції для придбання паливно-мастильних матеріалів. Черкаська станція швидкої допомоги створила резерв палива на три місяці завдяки встановленим минулого року датчикам палива і отриманій завдяки цьому економії. Це наше ноу-хау. За спеціальною ліцензованою програмою пальне у нас рахує не водій, а бухгалтер за комп’ютером. Здається, на Україні лише ми працюємо за такою програмою. Все робиться для того, аби служба функціонувала безперебійно і пацієнт не відчував незручності від того, що нині проводиться реформа. Адже основне завдання — не розвалити існуючу службу, а на її основі створити нову ефективну систему екстреної медичної допомоги. ВЗ Яка ситуація з автотранспортом?

— На сьогодні роботу обласної служби екстреної медичної допомоги забезпечують 124 машини. 44 з них можуть їздити ще років 4-5. Усі інші автомобілі прослужили більше 10 років, вони у поганому стані і їх потрібно замінити. Тобто, першочергово необхідно закупити 80 автомобілів. Це чималі кошти — вар-

тість однієї «швидкої» від 600 тис. до 1 млн 200 тис. грн, залежно від класу автомобіля. Проблема з автотранспортом наростала роками. Адже служби швидкої допомоги досі функціонували за територіальним принципом. А це означало, що рівень медицини того чи іншого населеного пункту залежав від того, наскільки багатий його бюджет. А відтак у Черкасах автомобілі швидкої допомоги новіші, обладнані відповідною апаратурою, а районні служби забезпечені тим автотранспортом і обладнанням, яке закупили ще у радянські часи. У районах автомобілі «швидкої» експлуатуються по 15-18 років, у салоні один фельдшер (із якого складається бригада швидкої допомоги), мінімальний набір ліків і мінімум обладнання. Обмежена кількість дефібриляторів, кардіографів, пневмошин, спинних щитів. На папері воно є, проходить по бухгалтерському обліку, але реально давно не працює і потребує списання. Знаючи це, сільське населення «швидку» просто не викликає. Тобто у сільській місцевості швидка допомога менш доступна, ніж у містах. Міське населення Черкащини становить 55%, сільське — 45%. При цьому, з усіх виїздів бригад по області обслуговування викликів у містах займає більше 70%, а в селах — менше 30%. Хоча я, як фахівець, не можу сказати, що селяни її потребують менше, ніж містяни. Саме для того, аби розв’язати ці проблеми, в області створюється єдина система екстреної медичної допомоги. Завдяки підпорядкуванню всіх підрозділів ШМД одній комунальній установі і фінансуванню з обласного бюджету всі бригади «швидкої» у перспективі працюватимуть на однакових машинах, які від-

повідають ДСТУ, користуватимуться однаковим медичним обладнанням, одягнуті будуть в однакову уніформу національного зразка. Забезпечення медикаментами і виробами медичного призначення також буде централізоване і, зрозуміло, не залежатиме від фінансового стану тієї чи іншої адміністративної одиниці. ВЗ Дехто закидає, що у процесі об’єднання в єдину обласну службу відбудеться скорочення кількості бригад швидкої допомоги.

— У нашому регіоні, навпаки, кількість бригад повинна збільшитись. Раніше нормативна кількість вираховувалась за формулою: 0,7 бригади на 10 тисяч населення. Із набуттям чинності Закону «Про екстрену медичну допомогу» кількість доведено у розрахунку 1 бригада на 10 тисяч. Населення нашого обласного центру — 286 тисяч, тож має бути 28 бригад. Нині Черкаси обслуговує 20 бригад. В області працює 103 бригади, а за новими нормативами має бути 126. Реформування служби спрямоване також на своєчасність надання населенню екстреної медичної допомоги. Тож телекомунікаційне обладнання, яке буде встановлене, дозволить у короткий термін обробити виклик і направити найближчу вільну бригаду в межах регламентованого часу — 10 хв у місті і 20 хв у сільській місцевості. І якщо швидка допомога виконуватиме лише свої функції, то за напруженої роботи навіть існуючі 103 бригади екстреної допомоги зможуть наблизитись до цих нормативів. Наразі нерідко «швидку» люди викликають необґрунтовано. Кожен третій виклик не потребує надання екстреної медичної допомоги. Тому дуже важливо, що законодавчо розмежували

екстрену і невідкладну допомоги. Підвищення температури тіла, головний біль, кашель та радикуліт — це робота сімейних лікарів. Крім цього, завдяки функціонуванню єдиної установи обласного підпорядкування ніщо не перешкоджатиме і не призводитиме до затримки обслуговування викликів на межах районів. Скажімо, диспетчер може залучити бригаду із сусіднього району для надання екстреної допомоги потерпілому у ДТП на суміжній території. А ще донедавна у таких випадках два диспетчера з різних районів не могли домовитися, кому їхати рятувати людину. Та й ні для кого не секрет, що нерідко ЦРЛ через нестачу автотранспорту використовували машини «швидкої» не за прямим призначенням. А тотальне недофінансування районних служб позначалося на кількості штатних працівників. У результаті у звітах зазначалося 5 бригад, а реально їздили 3. ВЗ Сьогодні для служби вистачає персоналу?

— За новими нормативами у бригаді служби екстреної медичної допомоги повинні бути 1 лікар і 2 фельдшери, якщо це фельдшерська бригада — то 2 фельдшера. Нині у нас у штаті передбачено по одному фельдшеру. Не вистачає і лікарів. Однак, якщо реформа спрацює нормально і буде належне фінансування, то забезпечити службу необхідними кадрами в нашому регіоні немає проблеми. Адже на Черкащині фельдшерський персонал готують два навчальні заклади — Черкаський та Уманський медичні коледжі. Інна ХІМІЧУК, власкор «ВЗ», Черкаси

Дніпропетровщина

Гострі інфаркти долають у каретах швидкої допомоги Н

а Дніпропетровщині пацієнтів із гострим інфарктом, життя яких раніше можна було зберегти тільки доставивши у медичний заклад, лікарі рятують прямо у машині «швидкої». Завдяки збільшенню фінансування на медикаменти, бригади «швидкої» були забезпечені дороговартісними препаратами для проведення тромболізису. За друге півріччя минулого року проведено близько 100 таких ін’єкцій. Директор Обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Радій Шевченко зазначив, що вартість однієї такої ін’єкції становить 15 тис. грн — на Дніпропетровщині пацієнти «швидкої» отримують їх безкоштовно. Із 2013 року вся Україна почала здійснювати системні кроки з покращення роботи служби швидкої

допомоги — вступив у дію Закон України «Про екстрену медичну допомогу». Однак Дніпропетровщина, як один із пілотних регіонів із модернізації охорони здоров’я, вже понад рік працює у цьому напрямку і досягла вагомих результатів. Зокрема, в області у 2012 році у більшості випадків забезпечено доїзд «швидкої» до пацієнта за 10 хв у містах та за 20 хв — у селах. Надання екстреної та швидкої медичної допомоги населенню Дніпропетровщини здійснюють Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф і 6 станцій швидкої медичної допомоги, у складі яких працює 282 бригади «швидкої» (за останні два роки було створено 22 бригади). На базі амбулаторій сімейної медицини області розміщено 136 пунктів тимчасового базування, 45 із яких

з’явилися у 2012 році. Завдяки цьому, на Дніпропетровщині вдалося зменшити радіус доїзду до пацієнта у містах із 15 км до 10 км, а в районах — із 50 км до 20 км. Із 1 січня 2013 року всі станції швидкої медичної допомоги фінансуються з обласного бюджету. Завдяки цьому на Дніпропетровщині діє єдина система роботи швидкої допомоги, яка передбачає принцип екстериторіальності. Оновлюється матеріально-технічна база відділень швидкої медичної допомоги: всі карети «швидкої» оснащено GPS-системами, у диспетчерських станціях швидкої медичної допомоги встановлено архіватори мовлення, що записують звернення громадян у «швидку». Д л я координації дій брига д «швидкої» в області створюється Єдина регіональна оперативно-дис-

петчерська служба, яка дозволить передавати виклики бригадам без участі диспетчерів підстанцій та відділень швидкої допомоги, що значно скоротить час прийому та передачі викликів. За інформацією Управління преси та інформації Дніпропетровської ОДА

9

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ АР К р и м

ПОШУК ОПТИМАЛЬНОЇ СИСТЕМИ

МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ У Криму серйозно стурбовані проблемою медичного страхування. МОЗ Автономії вважає, що наявність добровільної страховки підвищить якість надання медичних послуг. І поки на державному рівні впроваджується система обов'язкового медичного страхування, що має повноцінно запрацювати з 2014 року, в Автономії вже розробили схему, за якою кримчанам обіцяють повне медичне забезпечення.

суб'єктами туристичної діяльності на основі угод зі страховиками. Туристи мають право самостійно укладати договори на таке страхування. Програми страхування туристів, безумовно, повинні відрізнятися, оскільки під час оплати лікування застрахованого туриста медичні установи повинні розрахувати всі витрати з надання йому медичної допомоги.

В

ВЗ Чи вирахувано вже розмір плати та можливі категорії пільговиків — інваліди, пенсіонери, медпрацівники тощо?

— Розроблено 4 програми добровільного медичного страхування мешканців Криму з розміром страхового платежу 30, 40, 50 і 100 гривень на місяць. Відповідно відрізняються і страхові суми. За страхового платежу 30 гривень на місяць страхова сума становить 9000 — це максимальний рівень страхових виплат протягом 12 місяців дії договору страхування. За страхового платежу 100 гривень на місяць ця сума вже становить 40 000 на рік.

ласне кажучи, нинішній міністр охорони здоров'я Криму Олександр Каневський ще рік тому був ініціатором впровадження в повсякденне життя кримчан системи добровільного медичного страхування. Ця програма покликана доповнити неповне бюджетне фінансування, яке не дозволяє сьогодні забезпечити пацієнтів стаціонарів необхідними медикаментами, якісним харчуванням, діагностикою належного рівня. Страховим компаніям запропоновано організувати роботу зі страхування населення Криму і громадян, що приїжджають в Автономію на відпочинок. Зараз у же близька до завершення підготовка бази програм страхування та єдиного типового договору, що укладатиметься між страховими компаніями, асистуючою компанією та медичними установами. Передбачається створення пулу страхових компаній — об'єднання страховиків, у якому будуть встановлені чіткі правила і відповідальність кожного — це має виключити проблеми з виплатами компенсації медустанові за страховими випадками. Треба сказати, що кримські чиновники, поки державну програму ще не запущено, вирішили страхувати послуги, які не входять до програми «Здоров'я кримчан», подовжену до 2016 року. Жителям Автономії пропонується щомісяця відраховувати 32 гривні «за страхування», натомість їм обіцяють безкоштовні обстеження, аналізи, ліки і навіть харчування у стаціонарах — у загальній сумі до 10 тисяч гривень. Сума в 32 гривні, до речі, не випадкова: за словами голови комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я Тетяни Бахтеєвої, у державний страховий фонд, можливо, буде відраховуватися 3% від зарплати потенційного пацієнта. Виходячи з мінімальної зарплати в 1147 гривень (на 1 січня 2013 року), щомісячний внесок становитиме 34,5 гривні. Ось тільки поки не зрозуміло, хто ж платитиме ці гроші — працівник чи

10

роботодавець. Щоправда, у будьякому випадку страхові внески будуть лише додатковим джерелом, оскільки основні витрати візьме на себе держава. Але закон про медстрахування поки не прийнято. Втім, у Міністерстві охорони здоров'я Криму зараз думають над тим, як стимулювати підприємства частково компенсувати страхові внески своїх працівників. Кримчани все ж із деякою насторогою ставляться до цієї ініціативи — далеко не всі впевнені, що ці гроші не «розчиняться» в чиновницьких кабінетах і що за таку скромну суму вони отримають дійсно повноцінне медичне обслуговування. Народ до цього дня звик матеріально зацікавлювати особисто лікаря, аж ніяк не всю систему. Щодо с т ра х у ва н н я ж и т тя і здоров'я безпосередньо у страхових компаніях, то їх послуги на сьогодні по кишені лише досить забезпеченим співгромадянам. Задоволення бути здоровим за рахунок страховки коштує досить дорого — наприклад, річний поліс при страховій сумі в 50 тисяч обійдеться в 900 гривень. Щоправда, гроші ці виплачуються тільки в разі настання страхового випадку, а от застрахуватися у «приватників» зможуть тільки молоді і відносно здорові, які і без того рідко перебувають у статусі пацієнта. Персони ж «нон грата» — це пенсіонери, онко­х ворі, інваліди та ті, що страждають від туберкульозу, цукрового діабету та інших хронічних захворювань. Виходить, що скористатися такими послугами страхових компаній зможуть тільки 10-15% населення. Народ якось не готовий платити за передбачуване захворювання, так би мовити, авансом, тому і чекає — чи кримському МОЗ вдасться схилити на свій бік страхові компанії вже зараз, чи чекатимемо обов'язкового державного медичного страхування, передбаченого в програмі економічних реформ до 2014 року. За роз'ясненнями ми звернулися до заступника міністра охоро-

ни здоров'я Криму Владислава СВИРИДЮКА. ВЗ Чому в Криму вирішили почати медстрахування раніше, ніж припускає державна програма з 2014 року?

— Йдеться про розвиток добровільного медичного страхування, яке регулюється Законом України «Про страхування» 1996 року. Мова не йде про впровадження обов'язкового медичного страхування, яке буде регулюватися спеціальним Законом України. Наразі наша мета — створити умови для розвитку добровільного медстрахування в АР Крим і підготувати наші медичні установи до роботи зі страховими компаніями. ВЗ Чи буде відрізнятися принцип страхування для відпочиваючих і місцевих громадян?

— Програми добровільного медичного страхування для жителів Криму і для туристів повинні відрізнятися. Щодо страхування кримчан, такі програми мають бути доповненням до бюджетного фінансування. Програмами передбачено оплату медикаментів, діагностичних досліджень і продуктів харчування під час стаціонарного лікування застрахованої особи — тобто, оплата тих витрат, які не повною мірою профінансовані бюджетом. Проведені розрахунки показують, що страховий платіж за такого підходу може бути на рівні 30-50 гривень на місяць. Що стосується туристів, то стаття 16 Закону України «Про туризм» визначає порядок їх страхування під час здійснення туристичних поїздок. Страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) є обов'язковим і забезпечується

ВЗ Наскільки страхування буде дійсно добровільним і чи можливо зробити його обов'язковим?

— Безумовно, це добровільний вид страхування. Адже має бути добровільним рішення людини або керівника підприємства, якщо мова йде про працівників підприємства. Наше завдання — створити оптимальні умови для добровільного медичного страхування в АР Крим, аби жителі могли бути впевнені, що страхові компанії виконають свої зобов'язання, і під час лікування застраховані особи отримують необхідні медикаменти, лабораторні дослідження за рахунок страхових виплат. ВЗ Що може чекати тих, хто відмовиться купувати страховий поліс? У яких межах їм надаватиметься медична допомога?

— Ідеологія добровільного медстрахування не зменшуватиме гарантії безоплатної медичної допомоги для тих, хто не придбав поліс, натомість розширить гарантії для тих, хто його придбав. Людям, які не застрахувалися, медична допомога надаватиметься, як і раніше, в обсягах, визначених можливостями бюджетного фінансування. Тобто, для них ситуація з отриманням медичної допомоги не зміниться. Світлана КАЧАЄВА, власкор «ВЗ», АР Крим

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

меДИЦИНа у реГіОНах

22 березня 2013 року Житомирщина

раЦіОНальНИЙ піДхіД

ДО ПРОБлЕМИ Д

ля того щоб проводити курси хіміотерапії онкогематологічним хворим, далеко не завжди необхідна госпіталізація до стаціонарного відділення. Денний гематологічний стаціонар житомирської обласної лікарні, аналогів якому немає в інших обласних лікарнях україни, за 4 роки роботи довів, що це зручно і пацієнтам, і лікарні. як з’явилася ідея створення такого денного стаціонару на базі поліклініки при обласній лікарні і наскільки він був необхідний гематологічним пацієнтам, кореспонденту «Вз» розповіла завідувачка гематологічного центру Житомирської обласної лікарні імені О.ф. Гербачевского, кандидат медичних наук Таміла лИсА.

— Гематологічне відділення при житомирській обласній лікарні існує з 1968 року і розраховане на 40 ліжок. Воно єдине в області, тому завжди було переповнене. раніше вважалося, що отримати курс поліхіміотерапії пацієнт міг лише у стаціонарі. у результаті ми мали величезну скупченість людей, доводилося ставити додаткові ліжка, а медперсонал просто фізично не міг кожному приділити достатньо уваги. Все це обмежувало доступність спеціалізованої медичної допомоги для наших хворих. і тоді ми вирішили скористатися досвідом провідних клінік росії та західної Європи, де госпіталізують у стаціонар тільки тих пацієнтів, що потребують

цілодобового догляду, а решта — лікуються у денних стаціонарах або амбулаторно. я, приміром, вивчала досвід гематологічної клініки в італійському місті реджо-емілія (регіон емілія-романья), яка входить до складу багатопрофільної лікарні, де з 1996 року проводять у тому числі і трансплантацію кісткового мозку. там більша частина онкогематологічних пацієнтів отримує допомогу саме в режимі денного стаціонару. а стаціонарне відділення лікарні використовується тільки для проведення високодозової поліхіміотерапії і для передтрансплантаційної підготовки хворих. і ось з ініціативи головного лікаря житомирської обласної лікарні михайла борщівського та за сприяння обласного управління охорони здоров'я чотири роки тому ми створили у себе денний гематологічний стаціонар на 4 ліжка. Щороку в денному стаціонарі проходять специфічне лікування понад півтисячі пацієнтів — 6-10 осіб щодня. Це 40% усіх гематологічних хворих. перш за все, це пацієнти з лімфопроліферативними захворюваннями: неходжкінськими лімфомами, лімфомами ходжкіна, множинною мієломою; тут проходять певні етапи лікування хворі з гострими лейкеміями, хронічною лімфоцитарною лейкемію та хронічною мієлоїдною лейкемією; а також істинною поліцитемією, сублейкемічним мієлозом тощо.

Відбір хворих для лікування в денному стаціонарі проводять лікарі-гематологи обласної поліклініки, де одночасно ведуть прийом три фахівці. рішення ж про режим проведення лікування приймається після детальної оцінки форми і стадії захворювання, виду планових курсів поліхіміотерапії, загального стану хворого. крім того, враховується і бажання самого пацієнта. крім проведення курсів поліхіміотерапії, в денному гематологічному стаціонарі проводяться всі необхідні діагностичні процедури: стернальні пункції, біопсії кісткового мозку, біопсії лімфатичних вузлів, призначається і виконується весь необхідний комплекс лабораторних досліджень.

Таміла лиса: «Пацієнти заздалегідь вибирають зручний для себе час, тому черги у денному стаціонарі відсутні»

терапію, звідти хворих направляють у Науковий центр радіаційної медицини амН україни для проведення необхідних цитогенетичних і молекулярно-біологічних досліджень відповідно до протоколу ведення таких пацієнтів. звичайно, державної допомоги недостатньо для лікування хворих на злоякісні захворювання крові, однак без неї багато наших пацієнтів не ВЗ Як забезпечується відділення засобами змогли б забезпечити себе необхідними ліками. лікування? Вартість лікування окремих гематологічних за— 20-25% необхідних протипухлинних препа- хворювань коливається від кількох тисяч до дератів поставляється в обласну лікарню за кошти сятків і навіть сотень тисяч гривень. крім самих державного бюджету. На 2013 рік передбачено протипухлинних препаратів використовується квоту на онкогематологію в розмірі 1 739 010 ще й велика кількість препаратів супровідної грн, додатково виділяється 1 155 700 грн на по- терапії. ставку дорогих препаратів для лікування хворих Важливо, що для пацієнтів-членів благодійна хронічну мієлоїдну лейкемію (в нашій області ної організації «лікарняна каса житомирської ці препарати отримують 7 пацієнтів). області» препарати для супровідної терапії, як і саме в денному гематологічному стаціонарі всі вироби медичного призначення, надаються здійснюється моніторинг стану хворих на хроніч- безкоштовно (за рахунок коштів лікарняної каси). ну мієлоїдну лейкемію, які отримують іматиніб Юлія МЕЛЬНИЧУК, власкор «ВЗ», Житомир та нілотиніб, відстежується відповідь пухлини на

ЗапоріЖ Ж Я

хІРУРГИ стВОрИлИ… чЕРЕП но «вкарбувалася» в металеву конструкцію, отримавши важку черепно-мозкову травму. На «швидкій» потерпілу доставили в реанімацію нашої лікарні з діагнозом «Відкрита проникаюча черепно-мозкова травма з пошкодженням кісток склепіння основи черепа». стан Даші був дуже тяжким. Враховуючи, що поранення проникаюче, стався розрив оболонок мозку, уламки потрапили в речовину головного мозку, і це згодом спровокувало розвиток менінгіту, довелося не тільки оперувати на відкритому мозку, але й проводити дуже серйозну протизапальну терапію. її буквально витягли з того світу. після декількох операцій життя дівчини врятували, запорізькій обласній клінічній лікарні але хвороба трепанованого черепа залишилася: вперше зробили пластику дефекту лобо- дівчина реагувала на будь-який тиск, погодні вої кістки титановим імплантатом із засто- перепади, у неї траплялися епілептичні напади. суванням 3-D моделювання. Нинішня операція стала завершальною в етапі 19-річна пацієнтка, яку лікарі майже рік хірургічного лікування травми і, по суті, носить виходжували після страшного Дтп, операцію більшою мірою косметичний характер. після перенесла добре. аварії частина мозку була вкрита лише тонким До розмови ми запросили тепер уже го- шаром шкіри, а зараз ми закрили її титановим ловного лікаря обласної лікарні, який імплантатом. виконував цю унікальну операцію, серВЗ Цей імплантат унікальний, втім як і сама гія ТЯГлОГО.

у

тим, що для її проведення використовувалися штучні оболонки мозку, оскільки натуральних просто не існувало. Наше завдання було «закрити» і таким чином врятувати мозок. а ще ми працювали поруч із очницею і намагалися не зачепити ані її, ані очну склеру, щоб не ушкодити око, яке буквально дивом вдалося зберегти після такої травми. і нам це вдалося!

хірурги! ми й у майбутньому виконуватимемо операції з використанням саме титана і працюватимемо з такими пацієнтами, як Даша. ВЗ Як зараз почуває себе пацієнтка?

— стан дівчини задовільний. Вона вже дома, там продовжує реабілітацію. До Даші щодня ходить логопед, вона потихеньку заново вчиться читати і складати довгі речення. зараз дівчиВЗ А які ще новітні методики застосовують на обмежується лише короткими відповідями у вашому нейрохірургічному відділенні?

— «так» чи «ні», але має намір і далі йти до — у нас впровадили методики лазерної вапо- наміченої мети — стати здоровою. Ще через ризації дисків, транспедикулярного спондило- кілька років реабілітації планує відновлюватися дезу, вертебропластики. із 2009 року викону- в університеті. я вважаю, у неї все вийде. ються ендоваскулярні операції за артеріальних Олена ПЕТРЕНКО, аневризм головного мозку. та хіба можна все власкор «ВЗ», Запоріжжя перерахувати, що вміють творити наші нейро-

операція? ВЗ лікарю, що відбулося з дівчиною, яка — так. спочатку на комп'ютерному томографі ми створили проекцію черепа пацієнтки і окребула так скалічена?

— увечері 18 січня 2012 року в комунарському районі м. запоріжжя водій, яка перебувала за кермом авто, не впоралася з керуванням і врізалася в торговий кіоск, біля якого стояла Даша. Від удару першокурсниця зНу фактич-

мо створили відсутню частину, щоб виправити дефект. Одна з вітчизняних фірм за допомогою 3-D технологій виготовила точну копію моделі пластини і сам титановий імплантат, який згодом і закрив дефект. Операція унікальна ще й

11

меДИЦИНа у реГіОНах рівненщина

ВИсОкі ЄВрОпеЙські стаНДартИ –

ВІД сАМОГО НАРОДЖЕННЯ Наприкінці лютого цього року на рівненщині відкрили потужний обласний перинатальний центр у рамках Національного проекту «Нове життя — нова якість охорони материнства і дитинства». В урочистостях із цієї нагоди взяли участь перший заступник Глави адміністрації президента україни ірина акімова, президент Національної академії медичних наук україни андрій сердюк, перший заступник міністра охорони здоров’я україни Олександр качур, керівники області та медичної галузі краю. рівненський обласний перинатальний центр перетворився на сучасну європейську медичну установу. за словами ірини акімової, він став дев’ятим закладом такого рівня у державі і першим — у західній україні.

я

к розповіла головний лікар обласного перинатального центру Вікторія Єнікеєва, взагалі-то створення такого медзакладу на Рівненщині було заплановано на 2013 рік. Проте, зважаючи на хороші демографічні показники в нашій області і, зокрема, найвищий в Україні природний приріст населення, голова облдержадміністрації Василь Берташ виступив перед адміністрацією Прези дента зі смі ливою ініціативою, запевнивши, що Рівненщина зможе достроково реалізувати цей проект. Задля цього, зрештою, і обласна вла да, і керівництво галузі та обласного перината льного цент ру зроби ли чима ло нелегких, а ле ва ж ливих кроків. А результат цього нині побачили всі. Треба сказати, що внас лідок реконструкції обл ас н и й пе ри н ат а л ьн и й центр абсолютно змінився — як зовні, так і зсередини.

Головний лікар Рівненського обласного перинатального центру Вікторія Єнікеєва

По-перше, його площа виросла більш як удвічі: тепер будівля центру має не чотири, а шість поверхів і, крім цього, ще один новий п’ятиповерховий корпус, зведений на місці колишнього харчоблоку. Саме в новозбудованому корпусі віднині буде роз-

У відділенні оперативної гінекології створено окрему операційну залу для проведення мініінвазивних лапароскопічних, гістероскопічних операцій

12

ташовано амбулаторну і гінекологічну служби. До слова, консультативно-діагностичне відділення нині значно розшири ло свою площу, що дозволяє медикам вести прийом тільки в першу зміну. Як пояснила Вікторія Єнікеєва, раніше через нестачу місця лікаріконсультанти працювали у дві зміни, що було не дуже зручно для жінок, які добираються з районів, а отже, призводило до зниження доступності консультативної допомоги. Тепер цю проблему розв’язано. Увесь третій поверх прибудованого корпусу займатиме обласний центр планування сім’ї та репродукції людини, який перебрався сюди з обласного клінічного лікувально-діагностичного центру. При ньому створено також відділення лікування неплідного шлюбу — з ліжками денного стаціонару. В іншом у корп усі об ласного перината льного центру пацієнтам надаватиметьс я ак у шерська та неонатологічна допомога і працюватиме лабораторний блок. Знову ж таки, завдяки збільшенню площі центру медикам вда лося також розширити приміщення відділення анестезіології та інтенсивної терапії для породіль, створити 9 сучасних індивідуальних пологових залів, привести у відповідність до санітарних норм палати сумісного перебування матері і дитини, палати для надання допомоги вагітним. Відділення анестезіології та інтенсивної терапії новонароджених тепер замість 6 налічує 9 ліжок, створено відділення так званого дру-

Урочисте відкриття обласного перинатального центру

гого етапу виходжування новонароджених — постінтенсивного догляду та виходжування недоношених новонароджених. Також в акушерсько-гінекологічному корпусі центру діятиме відділення оперативної гінекології, в якому с творено окрем у операційну залу для проведення мініінвазивних лапароскопічних, гістероскопічних операцій. Функціонуватиме тут і відділення патології плода, в яке госпіталізуватимуть вагітних на ранніх термінах вагітності. Варто сказати, що, проводячи реконструкцію зак ла д у, т у т подба ли про комфортні умови і для пацієнтів, і для працівників.

До с лова, д ля безпеки пацієнтів у всіх палатах інтенсивної терапії та в операційному блоці створено так звані чисті зони. Замість вікон у цих приміщеннях вставлено спеціальні панелі, які перешкоджатимуть потрап л янню всередину пилу, вірусів та небезпечних бактерій. За словами Вікторії Єнікеєвої, наразі обласний перинатальний центр повністю забезпечений усім необхідним для роботи обладнанням. З-поміж іншого, у закладі з’явилися апарат УЗД експертного класу вартістю майже 1,5 млн гривень і гістероскопічна та лапароскопічна стійка для проведення мініінвазивних операцій.

Індивідуальний пологовий зал

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

меДИЦИНа у реГіОНах

22 березня 2013 року

Ірина Акімова оглянула можливості новозбудованого закаду

На реконс т ру к ц і ю та оснащення Рівненського обласного перинатального цент ру з державного бюджету було інвестовано близько 64 млн грн та ще 13 млн грн — з обласного бюджету. Приблизно 17 млн із цих коштів було витрачено на придбання медичного обла днанн я. При цьому, відділення АІТ новонароджених повністю оснастив фонд Віктора Пінчука «Колиски надії» — партнер Національного проекту «Нове життя — нова якість охорони материнства та дитинства». Для потреб цього лік у ва льного пі дрозді л у було передано медичне обладнання на майже 4 мільйона гривень. Це, зокрема, 5 апаратів традиційної штучної вентиляції легень, 2 а парат и неі нва зивної вентиляції легень, 1 апарат високочастотної вентиляції легень, 4 інкубатори закритого та 1 — відкритого

типу, транспортний інкубатор, електроенцефалограф, слідкуюча, діагностична та допоміжна апаратура. Таке оснащення покликане допомагати медикам у довготривалому виходжуванні новонароджених малюків, у тому числі й із екстремально низькою масою тіла (від 500 г). Як кажуть фахівці, воно дозволить запровадити сучасні технології виходжування новонароджених, розширить можливості для надання невідкладної допомоги малюкам, наблизить її рівень до міжнародних стандартів, а також поліпшить рівень ви ж иванн я глибоко недоношених дітей та якість їхнього подальшого життя. Щодо кадрового забезпечення обласного перинатального центру, то головний лікар розповіла, що штатний розклад закладу було раціонально розширено в межах можливостей

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ • оголошує конкурс на заміщення вакантної посади директора Артемівського медичного училища  У конкурсі можуть брати участь громадяни України, які мають повну вищу освіту відповідного спрямування, стаж педагогічної роботи у навчальних закладах даного профілю не менш як п’ять років, вільно володіють державною мовою.  Документи приймаються протягом 30 календарних днів від дня опублікування оголошення про конкурс за адресою: 83000, м. Донецьк, бул. Пушкіна, 34, Головне Управління охорони здоров’я. zdrav@ donoda.gov.ua  До заяви про участь у конкурсі додаються: особистий листок з обліку кадрів, автобіографія, копія трудової книжки, копії документів про повну вищу освіту, наукові ступені і вчені звання, список друкованих праць і винаходів, завірених у встановленому порядку.  Додаткова інформація про основні функціональні обов’язки та умови оплати праці надається кадровою службою за тел. : (062) 334-26-23; 334-28-98

обласного бюджету. Відтак сьогодні тут укомплектовано всі посади середньої і молодшої ланки медпрацівників, цілком вистачає й лікарів акушерів-гінекологів. Натомість існує деякий дефіцит лікарів-неонатологів, лаборантів і консультантів. Та, на думку Вікторії Миколаївни, з часом цю проблему буде розв’язано за рахунок сумісників і молодих спеціалістів — випускників вузів. У рамках реалізації Націона льного проект у всі медпрацівники обласного перинатального центру отримали відповідну підготовку за сприяння МОЗ України та у співпраці з іноземними науковцями. Так, зокрема, кілька спец і а л і з ов а н и х т р е н і н г і в пройшли лікарі акушеригінекологи, реаніматологи, неонатологи, фахівці з пренатальної діагностики. Крім цього, медики Центру налагодили співпрацю з ко-

легами м. Ольштен у Польщі. Також, як повідомила Вікторія Єнікеєва, сьогодні вирішується питання про створення на базі обласного перинатального центру філії кафедри акушерства та гінекології фак ультету післядипломної освіти Тернопі льського державного медуніверситету імені І.Я. Горбачевського. До т ог о ж , у з а к ла д і практик у ватиму ть те лемедицину. Сучасне телекомунікаційне обла днання встановили в операційних блоках, а також у відділенні інтенсивної терапії. Тож рівненькі лікарі матимуть мож ливість в онлайн-реж имі конс ульт у ватис я з п р ові д н и м и ф а х і вц я м и України. Під час відкриття обласного перинатального центру вже відбулося пряме включення з Національного державного інституту педіатрії, ак у шерства та гінекології НАМН України. Саме з тамтешніми фахів-

цями, а в перспективі — і з закордонними колегами, за потреби, в режимі реального часу зможуть радитися рівненські лікарі. У планах також створення мережі те леком у нікацій між 16 акушерськими відділеннями центральних районних лікарень та Рівненським міським пологовим будинком. Отже завдяки Національному проекту «Нове життя — нова якість охорони материнства і дитинства» Рівненський обласний перинатальний центр отримав нове дихання. Він перетворився на справді сучасний європейський лікувальний зак лад, здатний забезпечити на лежною якісною, висококваліфікованою медичною допомогою жінок та новонароджених малюків області. Дана РОМАНЮК, власкор «ВЗ», Рівне

У відділенні АІТ новонароджених: старша медсестра Євгенія Музика

Л У Га н щ и н а

перШа лАПАРОсКОПІчНА ОпераЦія З фІКсАЦІї НИРКИ

Н

а базі урологічного відділення Луганської обласної клінічної лікарні проведено першу лапароскопічну операцію — нефропексію з приводу нефроптозу. Така операція мінімізує травматизацію тканин, зменшує післяопераційні ускладнення та кількість знеболюючих препаратів у післяопераційному періоді. Крім того, хворий має можливість вставати з ліжка після операції на другу добу: «Лапароскопічна нефропексія дозволяє найголовніше — зменшити строк перебування пацієнта у стаціонарі до 4-5 діб, а період реабілітації (перебування на лікарняному амбулаторно після виписки зі стаціонару) до 10-14 діб. Прооперовані у такий спосіб пацієнти стають до роботи максимально швидко! Таким чином, лапароскопічну нефропексію визнано стандартом надання спеціалізованої допомоги

хворим із даною урологічною патологією», — підкреслив завідувач відділення урології ЛОКЛ Юрій Гонцов, під керівництвом якого і було зроблено унікальну операцію. Він також додав, що «за допомогою цього обладнання (зокрема, сучасної лапароскопічної стійки) уможливлюються видалення каменів із нирок, пластичні операції на нирках та сечоводах, нефректомії, операції на надниркових залозах, сечовому міхурі та передміхуровій залозі. Вже освоєно та впроваджено в практику лапароскопічну операцію в разі варикоцеле та кіст нирок. Ці операції виконують лікарі урологічного відділення ЛОКЛ щотижнево. Сьогодні відпрацьовуються навички лапароскопічного видалення каменів сечоводу». Прес-служба МОЗ України

13

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Шанс для українських

немовлят

Під патронатом Президента України з 2011 року в Україні діє Національний проект «Нове життя — нова якість охорони материнства та дитинства», у рамках якого у столиці та обласних центрах держави відкриваються високоспеціалізовані перинатальні центри саме для надання медичної допомоги вагітним та новонародженим. Також паралельно впроваджується Українсько-Швейцарська Програма «Здоров’я матері та дитини», яка діє у чотирьох регіонах країни: Вінницькій, Волинській, Івано-Франківській областях та АР Крим. 27 лютого 2013 року Міністерство охорони здоров’я України та Швейцарська Конфедерація у межах Українсько-Швейцарської Програми провели спільну прес-конференцію за результатами співпраці.

У

ході прес-конференції було розкрито, як саме Швейцарська Конфедерація підтримує Україну на шляху вдосконалення медичної допомоги вагітним і новонародженим з 1997 року. Зокрема, зазначено, що показники материнської та дитячої смертності по країні знизилися, а це свідчить про поступ України в досягненні Цілей Тисячоліття. У широкому обговоренні взяли участь перший заступник Міністра охорони здоров’я України Олександр Качур, начальник Управління охорони материнства, дитинства та санаторного забезпечення МОЗ України Альона Терещенко, керівник Українсько-Швейцарської Програми «Здоров’я матері та дитини» Мартін Рааб та директор Швейцарського бюро розвитку та співробітництва в Україні Гуідо Белтрані. До перемовин долучилися також заступники начальників управлінь охорони здоров’я обласних державних адміністрацій Вінницької, Волинської, Івано-Франківської областей та заступник Міністра охорони здоров’я АР Крим — представники регіонів, що є пілотними в рамках реалізації Програми «Здоров’я матері та дитини».

Статистичні результати — кращий доказ Позитивну тенденцію зниження материнської та дитячої смертності прокоментував Олександр Качур, перший заступник Міністра охорони здоров’я України: «Хочу висвітлити деякі результати, яких нам вдалося досягти за

14

останні роки. За даними оперативного моніторування, показник материнської смертності за 2012 рік становив 12,7 на 100 тис. живонароджених. Це дуже гарний результат, адже порівняно з 2011 роком він зменшився в 1,7 разу. Показник смертності немовлят за 2012 рік становить 8,48 на 1000 живонароджених. Порівняно з 2011 роком відбулося зниження майже на 15%. У досягненні цих результатів величезну роль зіграв Національний проект «Нове життя», у рамках якого впроваджується відкриття перинатальних центрів третього рівня на території України. На минулий рік відкрито 8 таких центрів. У цьому році — 26 лютого — відкрився Рівненський перинатальний центр». «Нам дійсно є чим пишатися! — продовжила Альона Терещенко, заступник директора департаменту реформ та розвитку медичної допомоги, начальник управління охорони материнства, дитинства та санаторного забезпечення. — Показники материнської і дитячої смертності є головним мірилом діяльності й Українсько-Швейцарської Програми, й інших програм, що впроваджуються на території України».

Освітні програми для медиків Програма приділяє значну увагу питанням навчання персоналу. Опанування сучасних знань, практик і підходів, заснованих на даних доказової медицини, забезпечує надання медичної допомоги на рівні світових стандартів та ефективне управління процесами. «У рамках Українсько-Швейцарської Програми «Здоров'я матері та дитини» було проведено багато тренінгів за участю міжнародних експертів, — розповів Гуідо Белтрані, директор Швейцарського бюро розвитку та співробітництва (ШБРС) в Україні. — На тренінгах учасники знайомляться з сучасними управлінськими підхода-

і дітям України. Цілий ряд таких видань ми розповсюджуємо на території України». Також учасники прес-конференції зазначили, що впровадили систему телемедицини для консультування між лікарями. Це допомогає надавати своєчасну, кваліфіковану допомогу. Завдяки використанню телемедичної платформи iPats (http://telemed-ipats. org.ua) лікарі отримують доступ до міжнародних знань і консультацій. Телеплатформа — відкритий ресурс, доступний для будь-якого медичного фахівця у мережі Інтернет. Також у межах програми створюються електронні навчальні модулі. Окрім того, програма сприяє розвитку елементів безперервної освіти, наприклад, стажуванню на робочому місті. Не залишилися поза увагою учасників прес-конференції і проблемні місця та питання, які досі потребують розв’язання. «Є проблема в кількості неонатологів та їх кваліфікації, — зазначив Мартін Рааб, керівник Українсько-Швейцарскої Програми «Здоров'я матері та дитини», спеціаліст Швейцарського інституту охорони здоров’я

Сучасне обладнання для українських лікарень За 15 років існування Програми «Здоров’я матері та дитини» для забезпечення здоров’я вагітних та новонароджених Швейцарська Конфедерація надала Україні більш ніж 21 млн CHF. У грудні 2012 року було придбано та встановлено медичне устаткування в 42 партнерських медичних установах у 4 регіонах України загальною сумою 1 млн 600 тис. CHF (близько 13 млн 400 тис. грн). Конфедерація придбала для медустанов Волинської, Івано-Франківської, Вінницької областей та АР Крим сучасне обладнання, у тому числі такі необхідні пристрої, як апарати УЗД, штучної вентиляції легенів для новонароджених і немовлят з функцією СДППТ (СРАР), інкубатори та реанімаційні столики для новонароджених, портативні рентгенапарати, кардіотокографи та ін. Унікальна сучасна техніка допоможе медичним закладам поліпшити якість надання медичної допомоги вагітним, породіллям та новонародженим.

ми та інструментами, такими як пакет перинатальних послуг, матриця Бебіс, перинатальний аудит, система для інвентаризації медичного обладнання, перинатальний реєстр тощо. Також ми залучили такий інструмент, як обмін досвідом між регіонами України. Це значно підвищило професійну освіту українських лікарів. Завдяки програмі розроблено ряд методичних посібників. Навчальні матеріали офіційно затверджені у НМАПО та МОЗ України і рекомендовані до використання у системі безперервної медичної освіти України. У чинній фазі проекту (2011—2015 рр.) триває розробка нових навчальних матеріалів. На мій погляд, це гарний подарунок для системи надання допомоги матерям

та тропічної медицини (м. Базель, Швейцарія). — Залишилися певні проблеми у впровадженні інформаційно-комунікативних елементів, які дуже важливі у наданні допомоги та поліпшенні кваліфікації лікарів. Найбільш пріоритетні завдання, що стоять зараз перед Національним проектом і де могла би бути доречною підтримка Програми — симуляційні лабораторії: програма для інвентаризації медичного обладнання «опенМЕДІС»; перинатальний реєстр — база даних всіх вагітних, породіль та новонароджених в режимі он-лайн, що дозволяє отримувати оперативну інформацію з регіону. Також необхідні тренінгові центри із відповідним обладнанням, це дозволить не на пацієнтах, а на муляжах відпрацьовувати правильне надання допомоги». Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

НОВітНі техНОлОГії

22 березня 2013 року

ВМОНТОВАНИй ГЕН

прОДукуЄ іНсуліН то була сенсація світового рівня: на ххі Всесвітньому конгресі Європейського товариства штучних органів науковцям інституту молекулярної біології та генетики НаН україни було присуджено першу премію за доповідь із проблем генетичної медицини. Блакитна мрія діабетика Повідомлення з Кореї: «За допомогою генної терапії вдалося вилікувати цукровий діабет першого типу у піддослідних щурів та мишей. Доктор ДжіВон Юн із університету Сеулу та його колеги із університету канадського Калгарі вводили хворим на діабет гризунам ген, який кодує інсуліноподібну молекулу. Ген вбудовується у ДНК печінкових клітин, після чого вони починають синтезувати білок, що діє як інсулін». А куди дивиться наша наука? Наукового співробітника Інституту молекулярної біології та генетики НАН України Олену ТОПОРОВУ, котра презентувала здобутки інституту на згаданому Всесвітньому конгресі, інформація з Кореї не вразила.

— Ми отримали такі ж результати ще десять років тому, — пояснила вона. — Більше того, якщо наші шановні зарубіжні колеги відстежили віддалені результати генної терапії за вісім місяців, то у нас ведуться такі спостереження, які підтверджують надійність отриманих результатів лікування цукрового діабету, вже близько двох років.

З допомогою рекомбінантних молекул Глобальна епідемія цукрового діабету спонукала українських учених замість традиційних болісних заштриків інсуліну шукати принципово нові, радикальні шляхи лікування хвороби, яка нині вразила чверть мільярда людей у світі.

Павло Моргунов, молодий спеціаліст

Окрім багатьох незручностей для хворих, котрим інсулінотерапія псує життя, ендогенне введення інсуліну не є бездоганною лікувальною методикою і з точки зору глікемічного контролю, оскільки доза препарату добирається емпірично, з огляду на дані вихідної глікемії та тривалість захворювання.

— Наші дослідження, як і світових учених, засвідчили, що радикальне лікування цукрового діабету першого типу можливе лише з допомогою технології генної терапії,— зазначила Олена Топорова. — А саме: введення хворому гена інсуліну людини у складі належної молекулярної конструкції. ВЗ І що вже вдалося зробити?

— Про результати експериментів на піддослідних тваринах ви вже знаєте. Ми йдемо далі: опрацьовуємо технологію генетичної корекції діабету першого типу шляхом введення рекомбінантних молекул із цільовими генами. Сконструйовано низку молекулярних векторних конструкцій із повнорозмірним геном препроінсуліну людини, розроблено ефективну систему перенесення генів ін вітро та ін віво. На моделі хімічно-індукованого діабету у мишей встановлено залежність терапевтичної дії дози препарату рекомбінантної ДНК, що містить ген препроінсуліну людини. Визначено оптимальну кількість, що забезпечує повну компенсацію діабету у піддослідних тварин. Упродовж майже року проводився моніторинг глікемії. Науковці отримали вірогідні результати повної регресії діабету

O.K.Toпoровa. Презентація посіла перше місце

В.А. Кордюм. Доповідь в інституті

після одноразової генної терапії на моделі експериментального діабету у піддослідних тварин, що підтверджено й патоморфологічними дослідженнями органів модельних мишей. Але це — миші. А яким буде терапевтичний ефект введення рекомбінантних ДНК з геном препроінсуліну людини на моделях діабету у великих тварин? Відповідь на це запитання генетики шукали спільно з ученими та фахівцями Інституту клінічної хірургії і трансплантології НАМН України. Ефективність досліджуваних препаратів ДНК вивчали на піддослідних свинках із хірургічно спричиненим діабетом, з тотальною панкреатектомією. Моделі інсулінозалежного діабету показали довготривалий терапевтичний ефект — понад два роки.  із часу розробки і впровадження міжнародної програми «Геном людини» (наприкінці 80-х років минулого століття) світова наука зробила чимало спроб створити препарати генної терапії, однак досі маємо лише чотири генотерапевтичні засоби, дозволені для застосування на людях: у китаї — для лікування тяжких форм раку шиї та голови, у росії — хронічної ішемії нижніх кінцівок. і в той же час у світі проведено сотні випробувань із генної терапії різних патологій але жодного — із замісної генної корекції діабету 1-го типу.

Прориви, де їх і не очікують Пізніше у нас відбулася розмова і з ученим зі світовим ім’ям, котрий займається проблемами генетичної медицини багато років, лауреатом Державної Премії України, академіком Віталієм КОРДЮМОМ. ВЗ Вмонтований ген продукує інсулін? Це щось близьке до фантастики. Результати досліджень на тваринах вражають. Чи й справді можливий прорив — від експериментів на тваринах до клінічної практики?

— Якраз прориви і роблять там, де їх не очікують. Непередбачувані події якраз і є такими тому, що їх складно спрогнозувати. Ось хоч би таке: уже

У лабораторії

стоїть питання про біологічну реконструкцію людини. Тобто, втратила людина якийсь орган — його можна відновити. Поки що теоретично. Але поступ науки, зокрема молекулярної біології, генетики, тієї ж регенеративної медицини, такий стрімкий, що з часом можна сподіватися і на реалізацію ідеї. Ну, приміром, для когось є непереконливими здобутки у цьому напрямку. Тоді звернімося до такої поважної інституції як Американська діабетична асоціація. На її 61-му конгресі було оприлюднено результати досліджень із генної терапії за останні роки. Вперше продемонстровано можливості такої ситуації, за якої клітини печінки можуть бути індукованими, стати заміною панкреатичних р-клітин, що зайвий раз свідчить про реальність радикальної терапії діабету, до чого всі ми прагнемо. Потрібен час. ВЗ Мабуть, і ще щось окрім часу?

— Звичайно. Потрібна зацікавленість держави, увага до вітчизняної науки. Розповім лише про такий епізод. Один мій колишній співробітник працює у науковій лабораторії США. Запитую: коли вам доставляють заявлені реактиви чи інші компоненти для дослідів? Відповідає: наступного ж дня, у складному випадку — через два дні. А у нас оформлення різної документації, погодження займуть тижні й місяці. Та що говорити про строки, коли головна перешкода — брак коштів. Та все ж, будемо сподіватися на краще. Українські вчені продовжують роботу над оптимізацією системи введення генів у гепацити — клітини печінки, органа-мішені, аби зробити систему безпечнішою та ефективнішою. Василь КАЛИТА, «ВЗ»

15

НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Українські вчені знають, як домовитись із природою Розвиток сучасної медицини призвів до виникнення нових, унікальних методів лікування. Завдяки стрімкому розвиткові імплантології, що застосовується майже в усіх областях медицини, як для розв’язання суто медичних завдань, так і для досягнення естетичного ефекту, лікарі отримали унікальну можливість впоратися з наслідками багатьох хвороб та забезпечити людині гідну якість життя. У тому, що за імплантатами майбутнє, одностайні всі лікарі, а особливо хірурги. Але для всіх без винятку областей медицини, де використовуються імплантати, постає одна проблема — біосумісність матеріалів.

ВЗ Як технічно це відбувається і наскільки стійким є це покриття?

— Потрібно витримати імплантат у стерильному розчині 5 хвилин. Ми у своїх дослідженнях довели, що за цей час білок незворотно абсорбується на поверхні, тобто, він уже не змиється, не зітреться, не розчиниться тощо.

Л

ВЗ Де може використовуватися цей метод?

— Застосовувати його можна в будьякій галузі хірургії, де використовуються імплантати: від стоматології, ортопедії, мікрохірургії ока, естетичної хірургії до кардіології та судинної хірургії.

юдський організм завжди реагує на введення чужорідного тіла. І це є однією з основних причин відторгнення імплантатів. Наприклад, сьогодні досить широко застосовується прогресивний метод лікування ішемічної хвороби серця (ІХС) — ангіопластика і стентування коронарних судин, який зберігає не тільки здоров'я, а й життя сотням тисяч людей у всьому світі. Натомість, відомо, що за короткий термін (півроку, рік) після ефективного внутрішньосудинного втручання симптоми стенокардії з’являються знову, тобто виникає повторне звуження у зоні стенозу — рестеноз. До причини виникнення рестенозу відносять різні фактори, але найчастіше це реакція на чужорідне тіло (стент), яка виявляється у надлишковому наростанні внутрішньої оболонки судини на ділянці, де був відновлений нормальний просвіт. Існують способи, що дозволяють звести ризик повторного звуження до мінімуму, як, наприклад, використання стентів із лікарським покриттям, що перешкоджає виникненню рестенозу. Але повністю виключити рестеноз поки було неможливо. Ми говоримо «було», бо метод, який розроблено і досліджено українськими вченими, здатен не тільки «вимкнути» сигнал «свій-чужий», а й виміряти біосумісність матеріалів за прямими показниками, тобто силу споріднення (розриву комплексу антиген-антитіло). Цілком можливо, що цей метод стане справжнім проривом у медичній науці! «Цілком можливо», бо, не зважаючи на те, що метод вже має п’ять українських та один європейський патенти, українська бюрократична машина поки що його ігнорує, не знаючи, у який спосіб оцінити (зареєструвати) ноу-хау. Отже, залишається велика ймовірність того, що через певний час ми купуватимемо свою ж вітчизняну технологію за кордоном (але на той час із простої та мало витратної вона

16

перетвориться для нас на «високовартісну інноваційну технологію»), як це бувало вже не раз. Сьогоднішня наша розмова з автором і одним із розробників (у розробці брали участь такі установи, як ДНУ «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами; Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика; Інститут фізики напівпровідників ім. В.Є. Лашкарьова НАН України, Інститут металофізики ім. Г.В. Курдюмова НАН України та Національний медичний університет імені О.О. Богомольця), доктором медичних наук, доцентом Олегом Лазаренком. ВЗ Із чого все починалося?

— Після захисту кандидатської дисертації я займався питаннями рестенозів, що виникають після балонної ангіопластики і спостерігаються більш ніж у половині випадків. Потім почали ставити в судину спеціальний стент і ситуація покращилася. Але розв’язати конкретне питання — проблему рестенозу — так і не змогли. Протягом майже десяти років тривали дослідження (завдяки трьом європейським грантам), у яких я очолював біологічний напрямок. Потім — ще три гранти Національної Академії Наук України. Метою всіх цих досліджень було з'ясувати, які ж внутрішньосудинні конструкції і з якими властивостями цю проблему розв’яжуть. ВЗ Іншими словами, втілити можливість індивідуального підбору матеріалів з урахуванням імунного стану організму реципієнта?

— Так. Наша науково-дослідницька робота так і називається «Розробка фізичного методу тестування сумісності імплантатів з організмом людини на основі нанобіосенсорних технологій». Ми запропонували обробку цих конструкцій кров’ю реципієнта. Технічно це виглядало так: ми набирали

ВЗ Як ви назвали свою методику?

— «Адаптуюча композиція», адже ми адаптуємо поверхню для того, щоб імплантат нормально сприймався організмом реципієнта.

в пробірку кров реципієнта, прибирали формені елементи (еритроцити, лейкоцити тощо), отримуючи таким чином сироватку крові, основним елементом якої є альбумін. Термічна обробка дозволяє інактивувати в крові всі імуноглобуліни, тобто ті речовини, що могли б якось зреагувати на присутність чогось (імплантату, наприклад). Отже, у такий спосіб ми отримали можливість покривати імплантат білком крові реципієнта, завдяки чому він не сприймається організмом як ворог і не відчужується. ВЗ Отже, практично це і є механізм, який «вимикає» сигнал «свій-чужий»?

— Хитрість ще в тому, що шар покриття імплантату, крім того, що це свій білок, має товщину однієї молекули білка, тобто він — нанорозмірний. У цих дослідженнях брали участь 10 науково-дослідних інститутів (два медичних: Інститут кардіології імені М.Д. Стражеска і Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова, інститут Хімії поверхні, Інститут зварювання ім. Є.О. Патона тощо). За допомогою колег з Інституту фізики напівпровідників ім. В.Є. Лашкарьова НАН України ми провели дослідження на атомно-силовому мікроскопі — приладі, який найбільш точно характеризує рельєф поверхні. Це нанометровий діапазон, його точність 10 -9 Ньютонів. Отже, коли береться покриття будь-якого імплантату (найчастіше це сітки для пластики гриж черевної порожнини), то на поверхню сіточки 15х15 мм незворотно адсорбується всього 80 нанограмів білка. Тобто, це наймінімальніша доза, але вона дозволяє усунути сигнал «свій-чужий». Завдяки цьому організм реципієнта не сприймає імплантат як чужорідний. У цьому, власне, суть методу.

ВЗ Використання цього методу вик лючає необхідність застосування стентів із лікарським покриттям?

— Ні, всі лікарські покриття необхідні для запобігання рестенозам артерій (для чого, власне, вони і були розроблені). Але під час виключення сигналу «свій/чужий» за допомогою нашої композиції ми добиваємося очікуваного ефекту навіть у тих пацієнтів, де ситуацію погіршувала реакція відторгнення. ВЗ На яких іще імплантатах, крім стентів, випробувалася ця методика?

— На імплантатах грудних залоз, які практично в третині випадків вимагають через певний час повторних медичних втручань. Отримавши інформовану згоду пацієнток, дозвіл від фірми-виробника імплантатів, ми застосували цей метод. Таким чином, близько десяти пацієнток, які повторно звернулися в клініку, отримали імплантати, оброблені за цим методом. Дворічні спостереження довели ефективність цієї процедури: жодних порушень, при тому, що організм, по суті, вже був спровокований. Крім того, встановлювали експандери, які оброблялися цим же способом, і теж отримали позитивний результат. Ми застосовували також цю методику для ортопедичних імплантатів (спиці тощо). Треба зауважити, що завдяки відсутності формених елементів крові усувається також проблема корозії. Обробляли таким чином рогівку ока під час кератопластики — вдалося уникнути помутніння донорської рогівки. За нашим методом проводили обробку сіток, які використовуються

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ

22 березня 2013 року у разі гриж черевної порожнини, та клітин під час клітинної терапії на експериментальних тваринах — вони теж показали позитивний результат. Ми навіть ризикнули провести експеримент і пересадили нирку свинці від свинки іншої породи. Для цього ми налагодили спеціальний насос, який пропускав розчин протягом години для промивання нирки, яку потім пересадили. Після цього свинка отримувала протягом трьох днів знеболюючі та по 1 ін'єкції антибіотику. Далі вона прожила півроку без усіляких препаратів із трьома нирками. Думаю, що жила б і довше, але ми, за браком грошей, просто не змогли далі утримувати тварину. Отже, перераховувати все немає сенсу. Досить зрозуміти: ця проста і недорога методика може дуже широко застосовуватись і сприяє досягненню позитивного ефекту лікування. ВЗ Чому ж її не впроваджують?

— Ми розробили методичні рекомендації «Клінічне застосування тестування імплантатів на біосумісність з організмом реципієнта» та «Клінічне застосування обробки поверхні імплантатів адаптуючою композицією для поліпшення їх біосумісних властивостей у відновлюваній хірургії». Вони затверджені в МОЗ України та в Українському центрі наукової медичної інформації та патентно-ліцензійної роботи. А сама методика потрапила у так звану вилку: наша технологія не на-

лежить до лікарських засобів (бо не використовує нічого, крім власного білка реципієнта) і не є виробом медичного призначення. Принаймні, таку відповідь ми отримали з Міністерства охорони здоров’я України та від Державного експертного центру

тиген-антитіло і вона дорівнює 45 наноНьютонам. Отримавши цю константу, ми змогли далі розвинути методику і відповісти на запитання: наскільки високою є ймовірність відторгнення будь-якого з імплантатів, що використовуються

дивідуальний характер і залежить від імунного статусу реципієнта на даний час. Отже, проведення тестування матеріалів імплантатів у доопераційному періоді за допомогою атомно-силового мікроскопа дозволяє передбачити, наскільки організм

Хто оцінить новітні технології? На жаль, в Україні і досі не створено національного агентства з ОТОЗ (оцінка технологій охорони здоров’я), аналогічного HTA (Health Technology Assessment) та агентствам, які успішно виконують свої функції у більшості європейських країн, Канаді, Америці тощо. Такі структури дуже допомагають національним відповідальним органам (як правило, Міністерствам охорони здоров’я) системи охорони здоров’я у прийнятті рішень щодо доцільності впровадження інноваційних підходів у систему надання та організації охорони здоров’я громадян. Ними виконується мультидисциплінарний аналіз стандартів з метою вивчення медичних, соціальних, етичних так економічних результатів розробки, розповсюдження та використання медичної технології. ОМТ — це оцінка клінічної ефективності, економічної доцільності та безпеки лікарських засобів, медичних технологій та органів охорони здоров’я як для окремого пацієнта, так і для системи охорони здоров’я в цілому. Під час оцінки збираються, систематизуються, аналізуються та інтерпретуються результати наукових досліджень і дані з додаткових джерел. Потім по результатах цієї роботи формулюються принципи орієнтованого на пацієнта, безпечного та ефективного надання медичної допомоги, які сприятимуть створенню якісної системи охорони здоров’я. Отже, якщо брати до уваги визначення «медичні технології — це лікарські засоби, обладнання, терапевтичні та хірургічні методики, які застосовуються у сфері медичного обслуговування, а також організаційні та допоміжні системи, в рамках яких це обслуговування надається», то стає зрозумілим, що винахід, про який ми розповідаємо сьогодні, відповідає цьому визначенню — «медичні технології». МОЗ. Ми зверталися і в інші відомства, але, на жаль, ніхто поки нам так і не допоміг. ВЗ У ході цих досліджень вдалося розробити ще один метод, а саме чисельно визначити реакцію організму на матеріал відповідного імплантату?

— Друга методика — похідна від першої. Вперше у світі(!) ми змогли визначити силу взаємодії ан-

Державна служба України з питань протидії ВІЛ-інфекції/ СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань  оголошує конкурс на заміщення вакантних посад: 1. Головний спеціаліст відділу організації медико-соціальної допомоги управління протидії туберкульозу.

2. Головний спеціаліст відділу супроводу програм і заходів управління протидії туберкульозу.

3. Головний спеціаліст відділу організації медико-соціальної допомоги управління протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу.

4. Головний спеціаліст відділу супроводу програм і заходів управління протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу.  Вимоги до кандидатів: • громадянство України; • наявність вищої освіти за напрямом підготовки «медицина», «фармація», «економіка» за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста; • стаж роботи за фахом у державній службі на посаді провідного спеціаліста не менше 1 року або стаж роботи за фахом в інших сферах управління не менше 3 років; • знання Конституції України; законів України «Про державну службу» та «Про засади запобігання і протидії корупції», інших актів законодавства, що стосуються державної служби та діяльності Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань; нормативно-правових актів, що регулюють розвиток відповідної сфери (галузі) управління; порядку підготовки та внесення проектів нормативно-правових актів; основ державного управління та права; інструкції з діловодства; правил ділового етикету; правил та норм охорони праці та протипожежного захисту; ділової мови; • вільне володіння державною мовою; • уміння користуватися базовими комп’ютерними програмами (MS Office Word, MS Office Excel, Internet, електронна пошта).  Для участі у конкурсі до Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/ СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань (вул. А.Барбюса, 5, м. Київ, 03150, тел. 287-89-56) протягом місячного терміну з дня опублікування оголошення необхідно надати такі документи: • заяву про участь у конкурсі; • заповнену особову картку (форма П-2 ДС) з відповідними додатками; • дві фотокартки розміром 4 х 6 см; • копії документів про освіту, підвищення кваліфікації, присвоєння вченого звання, наукового ступеня; • декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою, передбаченою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції»; • копію паспорта; • копію військового квитка (для військовослужбовців або військовозобов’язаних).

на даний момент у клінічній практиці, організмом певного реципієнта у відповідний період. Іншими словами, запропонований метод може з великою точністю чисельно визначити (10-9 Ньютонів) реакцію організму на матеріал імплантату. Адже на поверхні матеріалів існують центри, які можуть розпізнаватися імунною системою організму — це спричиняє реакцію реципієнта на штучний матеріал, вона носить ін-

сумісний із імплантатом і підібрати найбільш відповідні або забезпечити медикаментозну підтримку для запобігання ускладненням. До речі, страхові компанії, ввівши цю просту у використанні і недорогу процедуру, отримують можливість робити чіткий прогноз і, відповідно, істотно економити кошти. Підготувала Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»

МІЖНАРОДНА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ ДО ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ ЗДОРОВ’Я, ЯКИЙ У 2013 р. ВООЗ ПРИСВЯЧУЄ ПИТАННЯМ ПРОФІЛАКТИКИ, ВИЯВЛЕННЯ ТА ЛІКУВАННЯ ГІПЕРТОНІЇ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ Шановні колеги!

4-5 квітня 2013 р. у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця відбудеться Міжнародна науково-практична конференція до Всесвітнього дня здоров’я, який у 2013 р. ВООЗ присвячує питанням профілактики, виявлення та лікування гіпертонії.

• Організаторами конференції є МОЗ України, НАМН України, НМУ імені О.О. Богомольця, Бюро ВООЗ в Україні.

• Конференцію внесено до «Реєстру конгресів, з’їздів, симпозіумів, науково-практичних конференцій, які будуть проводитися у 2013 р.». ОСНОВНІ НАУКОВІ НАПРЯМИ КОНФЕРЕНЦІЇ: – Профілактика, виявлення та лікування гіпертонії – Сучасні стратегії розвитку в контексті нової європейської політики «Здоров’я - 2020» – Зміцнення та реформування систем охорони здоров’я – Медико-демографічні проблеми, старіння і здоров’я – Особливості та тенденції популяційного здоров’я, нові виклики та загрози – Боротьба з хронічними неінфекційними та соціально небезпечними хворобами – Профілактичні стратегії в охороні здоров’я – Соціально-економічні детермінанти здоров’я – Екологічні проблеми громадського здоров’я, урбанізація – Доступність і якість медичної допомоги, ПМСД, сімейна медицина – Медико-соціальне забезпечення осіб старших вікових груп – Менеджмент в охороні здоров’я – Фінансування медичної сфери – Правові та етичні засади охорони здоров’я ПРОПОНУЄМО НАСТУПНІ ФОРМИ УЧАСТІ В КОНФЕРЕНЦІЇ 1. Усна доповідь і публікація тез 2. Стендова доповідь і публікація тез 3. Публікація тез РОБОЧІ МОВИ КОНФЕРЕНЦІЇ Українська, російська, англійська.

• З питань, пов’язаних з організацією і проведенням конференції, звертатися до інформаційно-аналітичного відділу НМУ імені О.О. Богомольця за тел. 8-044-234-45-25, e-mail: iav_nmu@ukr.net. Заздалегідь вдячні Вам за участь у конференції!

17

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

ТЕТЯНА ГАРНИК:

НАШЕ ЖИТТЯ – ШЛЯХ ДОСЯГНЕННЯ гармонії Лікар, який знає лише класичну медицину, стоїть на одній нозі, а щоб стояти на двох, треба володіти ще й нетрадиційною. Навряд чи хтось заперечуватиме цю мудрість на зламі тисячоліть, коли світ визнав: єдино вірний підхід до лікування людини — холістичний. Але шлях до цього розуміння проліг через велику пустелю забуття медицини, яка опиралася на силу природи. З часом настав ренесанс — з’явилися ентузіасти, які відроджували народні традиції, популяризували альтернативні методи лікування, сприяли їх науковому вивченню та офіційному визнанню. Серед тих, хто присвятив себе цій нелегкій справі в Україні, — моя співрозмовниця, директор ДП «Комітет з питань народної і нетрадиційної медицини», завідувачка кафедри фітотерапії, гомеопатії та біоенергоінформаційної медицини медичного університету Української асоціації народної медицини, доктор медичних наук, професор, член Міжнародної європейської академії натуропатичної медицини, науковий експерт комісії фітопрепаратів та гомеопатичних лікарських засобів Державного експертного центру МОЗ України, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» Тетяна ГАРНИК. ВЗ Тетяно Петрівно, як сталося, що ви, «класичний» лікар, якого навчали в атмосфері повного неприйняття народної і нетрадиційної медицини, настільки зацікавилися нею?

— До того спонукало саме життя. Як і до вибору професії взагалі. Мій батько працював сільським лікарем у віддаленому селі Запорізької області. В одній половині хати був ФАП, де він приймав хворих, у другій — мешкала вся наша родина. Тому ми з молодшим братом обрали медицину, яка по суті стала нашим «рідним домом». Приклад самовідданої роботи батька був «стартом» мого вибору, його продовженням стала прочитана книга Миколи Амосова — після неї я мріяла стати кардіохірургом. Із цим наміром і вступила до медінституту. Однак доля розпорядилася інакше — після закінчення вузу я працювала дільничним лікарем, пізніше захопилася гастроентерологією. Теорія, яку доводилося вивчати, не відступала від класичних методів, а от практика внесла свої корективи. Пам’ятаю своє перше знайомство з дивом народної медицини. Коли до мене на прийом потрапили декілька хворих з однаковим діагнозом, я призначила їм лікування за

18

рекомендованою тоді схемою. Та минуло не так багато часу, як один із них прийшов на повторний прийом і ендоскопічна діагностика засвідчила, що у нього не просто найкращі, а вражаючі результати лікування порівняно з іншими пацієнтами. Я «запідозрила», що він лікується ще десь, можливо, іншими препаратами. Поцікавилася і була вражена відповіддю — виявляється, він за порадою травника вживав настій парила звичайного. Тоді я навіть не чула про цю рослину. Але професійна цікавість взяла гору. Почала вишукувати літературу про цілющі трави (а її тоді було обмаль), цікавитися цією темою. І коли вже закінчувала клінічну ординатуру, обрала цю тему для свого наукового звіту — керівник, можливо, і здивувався, але не заперечував. А потім, поступово накопичуючи знання, почала частіше призначати фітозбори хворим, яких лікувала. Особливо знадобилися ці знання після аварії на ЧАЕС, коли хворі, які отримали певну дозу опромінення, тяжко піддавалися класичному лікуванню тих недуг, які їм визначали як офіційний діагноз. А от у разі доповнення такого лікування відповідними рослинними засобами вдавалося досягати значних зрушень у стані їхньо-

го здоров’я. Тож, відкривши для себе світ фітотерапії (при цьому не полишаючи гастроентерологію), я так і не змогла закрити цю невичерпну книгу — читаю її все життя. ВЗ І не лише читаєте, а і вписуєте свої рядки...

— Глибше я почала займатися цією проблемою, коли очолила кафедру фітотерапії медичного інституту УАНМ, куди мене запросили у 1992 році на посаду декана і помічника ректора з навчальної роботи, а у 1993 році там організували згадану кафедру. Ми створили вечірній факультет — усі, хто бажав навчатися (навіть студенти інших медичних вузів), могли пройти підготовку з фітотерапії, гомеопатії, інших нетрадиційних методів. У 1994 році ми почали викладати фітотерапію нашим студентам (не лише теоретично, а й у польових умовах), тоді таку практику проходили лише майбутні фармацевти і аж ніяк не лікарі. Також створили курси для вже дипломованих лікарів — на той час це також було новиною, яка, до речі, викликала надзвичайну цікавість і велику кількість охочих вивчати лікувальну силу рослин. Можна сказати, що цей період став своєрідним ренесансом української народної

медицини. Почала з’являтися цікава література, до досліджень залучилися науковці. Я також співпрацювала з ученими Київського університету імені Т.Г. Шевченка, проводила наукові дослідження, щоб ніхто не міг дорікнути, що мої висновки щодо ефективності фітопрепаратів ґрунтуються не на доказовій медицині. Адже статистика, як кажуть, — найвпертіша річ. Водночас народна і нетрадиційна медицина отримала визнання і підтримку на офіційному рівні. У 1991 році було створено відповідну Асоціацію, а потім і Медичний інститут Асоціації, де майбутнім лікарям, окрім традиційних дисциплін, викладали основи гомеопатії, мануальної терапії, фітотерапії, рефлексотерапії тощо. До речі, Київський медичний університет УАНМ і досі залишається єдиним на теренах СНД і Східної Європи ВНЗ, де готують лікарів, які володіють методами офіційної, народної, нетрадиційної медицини. З часом у 1998 році відповідні кафедри утворилися і в інших медичних інститутах, і в 1999 році вони запрацювали на повну силу. Відбулося багато змін і в галузі законодавства — після прийняття у 1998 році Указу Президента про реорганізацію народної медицини.

Згодом у штатні нормативи МОЗ було введено посаду «Лікар з народної і нетрадиційної медицини». ВЗ Створення Комітету НіНМ при МОЗ було логічним продовженням такої державної політики?

— Безперечно. Аналогічний Департамент на теренах СНД є лише в Грузії та Казахстані і створені вони за нашим зразком. Нині Україна може похвалитися напрацьованою законодавчою базою щодо регулювання галузі НіНМ — у 2005 році ВООЗ рекомендувала її регламентуючі документи як взірець для вивчення ще 50-м країнам. ВЗ Кажуть, успіхи даються тяжко, а проблеми набігають легко. Ви бачите навколо більше прихильників народної медицини чи скептиків?

— Народній медицині люди довіряли і тоді, коли вона була у підпіллі, довіряють і нині. Особливо приємно, коли відчуваю таку підтримку від людей у білих халатах. Коли на курси спеціалізації з НіНМ приходять хірурги, урологи, анестезіологи, акушери-гінекологи, дерматологи (такі престижні й успішні нині спеціальності), я запитую, що спо-

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ОсОбИстИЙ ФактОр

22 березня 2013 року нукало їх вивчати нетрадиційні методи, вони відповідають: «Того, що ми знаємо, замало для успішного лікування. Стандарти класичної медицини не гарантують повного зцілення». Та, переконана, найбільше ці методи потрібні лікарям загальної практики, які рано чи пізно зрозуміють: найкраща профілактика, за яку вони відповідають, — це здоровий спосіб життя пацієнта і підтримувальна терапія, передусім за допомогою натуропатичних засобів та методів. На жаль, усі програми навчання майбутніх лікарів розраховані на те, щоб вивчати патологію, а не на те, як зберегти здоров'я. Народна і нетрадиційна медицина цілком заповнюють цю нішу. А щодо скептиків, я сприймаю їх погляди спокійно. Це — прояв життя, у якому неодмінно буде чорне і біле, Інь і Ян. Переконуємо, доводимо. ВЗ А найкращий суддя — життя?

— Так. І воно повертає нас до першоджерел. Гіппократ, якого класична медицина визнає своїм батьком, володів не лише скальпелем, а й мистецтвом масажу, був добре обізнаний із медичною астрологією, у діагностиці застосовував типи конституції, призначав хворим водні процедури, обкурювання, порошки із мінералів та спалених органів тварин, рослинні олії, настої на вині та понад 200 цілющих трав. Тоді все це вважалося традиційним лікуванням. Відкриття ери антибіотиків та інші здобутки медичної науки змінили медицину, вивівши в зеніт слави сучасні методи лікування. Та, на жаль, вони не врятували людство, яке нині потерпає від епідемій хронічних хвороб, резистентності до антимікробних і противірусних препаратів, прогресуючої коморбідності внутрішніх захворювань, поліпрагмазії, алергізації до фармакологічних ліків аж до виникнення медикаментозної недуги, від якої помирають тисячі людей. І якщо раніше лікар переймався питанням «Чим лікувати?», то сьогодні перед ним постає не менш складне завдання: як лікувати хворого, коли вже використано найсучасніший арсенал ліків, а очікуваного ефекту не досягнуто. Тож нині наука — у пошуку інших терапевтичних підходів, спрямованих на індивідуалізацію лікування, його максимальну безпечність та природність. У зв’язку з цим змінюються підходи навіть у сучасній фармації — виробники ліків активно поповнюють перелік своєї продукції препаратами рослинного походження, гомеопатичними засобами тощо. Система охорони здоров’я також повертається обличчям до природних методів профілактики, реабілітації, комплексного лікування хро-

8 БЕРЕЗНЯ, У СВЯТО ВЕСНИ І ЖІНОЦТВА,

ТЕТЯНА ПЕТРІВНА ГАРНИК ВІДСВЯТКУВАЛА СВІЙ ЮВІЛЕЙ. КОЛЕКТИВ РЕДАКЦІЇ ВІТАЄ НАШОГО ПОСТІЙНОГО АВТОРА, ЕКСПЕРТА, ЧЛЕНА РЕДКОЛЕГІЇ ГАЗЕТИ З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ. Здоров’я вам, творчої наснаги, весни, що долає осінь, теплих променів щастя, любові і поваги. А ще – довгих років життя, які радуватимуть вас плідними здобутками і щирістю людських сердець! нічних патологій. ВООЗ чітко визначила місце і значення комплементарної медицини як одного з найважливіших ресурсів служби первинної медико-санітарної допомоги, котра сприяє її доступності та поліпшенню здоров’я населення. ВЗ Чомусь прийнято вважати, що застосування альтернативної медицини — то від бідності…

— Тоді декілька прикладів. На початку нинішнього століття, за даними ВООЗ, 65% населення розвинених країн вдавалися до лікування цими методами (48% — в Австралії, 70% — у Канаді, 42% — у США, 38% — у Бельгії, 75% — у Франції, 40% — у Швейцарії). Показовим є приклад США, де і з матеріальним благополуччям населення, і з розвитком сучасної медицини все гаразд. У 1990 році там провели дослідження, результати якого стали несподіваними: 1/3 жителів США застосовують методи НіНМ. Кількість щорічних візитів до таких фахівців виявилася на 37 млн більшою, ніж до офіційних лікарів, і вона невпинно збільшувалася з кожним роком. У 2004 р. вартість послуг у цьому секторі становила 30 млрд доларів і 80% цієї суми американці сплачували із власної кишені. Тож Конгрес США створив Національний Центр комплементарної та альтернативної медицини з бюджетом у 2006 році 122 млн дол., які були інвестовані у різні програми з наукових досліджень у галузі НіНМ, вивчення можливостей інтеграції цих методів у національну систему охорони здоров’я. Понад 60% медичних шкіл США, 70% сімейних лікарів та 80% студентів-медиків вивчають альтернативну медицину, 67% медичних установ пропонують хоча б один із таких методів. У світі вже нікому не потрібно доводити, що НіНМ — це невід'ємна частина холістичної медицини, що її методи повинні бути предметом наукових досліджень. І якщо такі дослідження підтримуються і фінансуються державою, це — благо для здоров’я нації.

ВЗ А чи не здається вам, що українці більше прихильні до надбань сучасної медицини з її новітніми технологіями, деякі навіть вважають їх панацеєю.

— По-перше, це не панацея. По-друге, це хибний шлях — акцентувати увагу лише на лікуванні, і аж ніяк не на проблемі збереження здоров’я. Тобто, ми нарощуємо нові й нові можливості медицини, а хвороб дедалі більшає. Як розірвати замкнене коло? Як забезпечити перебування людини у стані здорового тіла і здорового духу? Мабуть, відповіді на ці запитання виходять за межі компетенції класичних методів і криються у філософії комплементарної

медицини, яка не відриває людину від природи, а повертає в русло життя за її законами. Які б технології людство не створило, воно не перевершить у цьому природу, котра і є найвищою технологією. Людина лише копіює її, як вдало — судіть самі. Наскільки науковий прогрес просуває людство вперед, настільки ж і виснажує його. Чим швидше ми технологічно розганяємося і біжимо від природи, тим більшу помилку робимо. Це чи не найбільше стосується медицини. Свого часу (три тисячі років тому) Асклепій сказав: спочатку — слово, потім — рослина, потім — ніж. А німецький лікар Вайс доповнив цей ланцюг фармпрепаратом,

який поставив після рослини. Стандарти класичної медицини потрібні для лікування екстрених випадків, гострих проявів. Коли ж людина має хронічні недуги, коригувати її стан потрібно природними, безпечними й ефективними засобами. А ще людині для здоров’я потрібна духовна рівновага. Без цього фізичне тіло не зможе відбудуватися. ВЗ Чи допомагає філософія комплементарної медицини йти по життю вам особисто?

— Я пригадую, як ще на початку своєї трудової діяльності, коли я «з ентузіазмом» лікувала своїх дітей від застуди антибіотиками (тоді «модний напрям»), один із професорів мені сказав, що це злочин. Я засвоїла цей урок матері і лікаря на все життя. Обережне ставлення до людини (як у фізичному, так і в духовному плані) — це аксіома комплементарної медицини. І ще я зрозуміла, що здоров’я, щастя, успіх — це гармонія, яка закладена в природу Творцем. Тож наше життя — це шлях досягнення цієї гармонії, а не її руйнування. Я вдячна долі за те, що маю чудову родину. За учнів, які, вірю, продовжать мою справу. За те, що я обрала професію лікаря. І якби мені довелося знову робити цей вибір, я б його повторила. Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

Міністерство охорони здоров’я України Національна академія медичних наук України Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика Українська гастроентерологічна асоціація Науково-медичний консультативний гастроентерологічний центр Київське товариство гастроентерологів Важлива подія в житті вітчизняної та європейської гастроентерології! Інформаційне повідомлення

 Запрошуємо взяти участь у роботі наукового симпозіуму з міжнародною участю — ХV Національна школа гастроентерологів, гепатологів України «Сучасні підходи до діагностики та лікування захворювань органів травлення. Результати міжнародних клінічних досліджень в практику», який відбудеться

18-19 квітня 2013 р. в м. Києві.

 Вперше в Україні в рамках симпозіуму буде проведено Європейський післядипломний курс «Кислотозалежні захворювання: нові досягнення».  Курс організований Європейською Асоціацією Гастроентерології, Ендоскопії та Нутриціології — EAGEN (European Assocіatіon for Gastroenterology, Endoscopy and Nutrіtіon) разом із НМАПО ім. П.Л. Шупика.  Доповідачі від EAGEN — лідери світової гастроентерології: проф. Г.Титгат (Нідерланди), проф. П.Малфертайнер (Німеччина), проф. А.ДіМаріо (Італія), проф. Л.Люндель (Швеція), проф. Ж. Тюлаше (Угорщина).  Керівник європейського курсу післядипломної освіти, керівник робочої групи з розробки Маастрихтських консенсусів: проф. Пітер Малфертайнер.  Також будуть проведені лекції майстер-класу провідними вітчизняними фахівцями.  Місце проведення: Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика: м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.  Відкриття конференції: 18 квітня 2013 р. о 9.00 в актовому залі НМАПО (м. Київ, вул. Дорогожицька, 9).  Реєстрація учасників: 18 квітня 2013 р. о 8.00 у холі НМАПО (м. Київ, вул. Дорогожицька, 9).  Телефон для довідок: (044) 432-04-73, електронна адреса: gastro_endo@ukr.net Питання, що будуть розглядатися: • Рефрактерна ГЕРХ • Молекулярні механізми розвитку стравоходу Барретта • Підходи до інфекції H.Pylorі • H.Pylorі-негативні та НПЗ-неасоційовані виразки • Стратегії зниження ризиків з боку ШКТ при прийомі НПЗП • Ускладнення виразкової хвороби: міждисциплінарний підхід • Метаболізм ІПП • Безпека тривалого застосування ІПП • Новини гепатології (за матеріалами EASL 2011, 2012) • Захворювання печінки, тонкої кишки та інше • Питання дієтології.  Науковий симпозіум проводиться згідно з Реєстром з’їздів, конгресів, симпозіумів, науково-практичних конференцій, затвердженим МОЗ і АМН України.  Запрошуються лікарі-гастроентерологи, терапевти, сімейні лікарі, хірурги, дієтологи, алергологи, інфекціоністи, ендоскопісти, педіатри та лікарі інших спеціальностей.  Слухачі отримають Європейський сертифікат із післядипломної освіти.  У рамках наукового симпозіуму відбудеться виставка лікарських засобів вітчизняних та зарубіжних фармацевтичних компаній. Організаційний комітет Національної школи гастроентерологів, гепатологів України

19

СТОМАТОЛОГІЯ

ГРИБНЕ МІСЦЕ Кількість грибкових стоматитів постійно збільшується, про що не втомлюються повторювати провідні стоматологи з різних міст України. До речі, це проблема не тільки нашої держави: за різними оцінками, на кандидози слизової порожнини рота хворіє майже третина усього населення земної кулі. Примхливий ворог «Співробітники нашої кафедри щомісяця приймають від 120 до 150 хворих із гострим і хронічним кандидозом. Найчастіше зустрічаються хронічні форми: псевдомембранозна, помилково-плівкова, гіперпластична. З нашого досвіду, лікувати їх надзвичайно складно», — розповіла Капітоліна Божко, кандидат медичних наук, доцент кафедри терапевтичної стоматології Харківської медичної академії післядипломної освіти. Виникає запитання: чому на перший погляд звичайний грибок став однією з головних дискусійних тем у професійних колах? «Лікування кандидозних стоматитів уск ладнюється толерантністю грибів роду Candida до традиційних протигрибкових препаратів, зниження м і мунологічної реактивності організму хворих, відсутністю ефективних схем лікування та профілактики кандидозних стоматитів у хворих із використанням бактеріальних препаратів», — пояснює Олена Ступак, кандидат медичних наук, доцент кафедри терапевтичної стоматології Української медичної стоматологічної академії (Полтава).

План дій Не дивлячись на те, що під час лікування кандидозний стоматит охоче «показує характер», для потрапляння на слизову оболонку ротової порожнини йому багато не треба. Невибагливий на цій стадії грибок може з’явитися через безконт­ рольний прийом антибіотиків, цитостатиків, ослаблення імунітету, дисбактеріози. У літніх людей кандидоз з’являється на місці знімних протезів — часткових або пластинчастих. Він є також маркерним захворюванням ВІЛ-інфекції. Варто враховувати, що кандидози нерідко призводять до алергозів. Виходячи з цього, умовами для проведення етіотропної терапії є: • припинення прийому антибіотиків, сульфаніламідних і кортикостероїдних препаратів; • виявлення та лікування супутніх захворювань;

20

• дієта з вилученням вуглеводів; • призначення загальнозміцнюючих препаратів; • корекція ск ла ду кишкової мікрофлори; • гіпосенсибілізуюча терапія; • викорис танн я ім у номод уляторів. У загальний план фармакотерапії у разі кандидозів слизової оболонки порожнини рота включають засоби загального і місцевого призначення.

Кандидозе, як тебе позбутися? Звичайно, терапія кандидозу у дітей та дорос лих має су ттєво відрізнятися. «Ми не застосовуємо у дітей препарати для лікування дорослих, оскільки всі вони дуже гепатотоксичні. Для дітей оптимальними рекомендаціями є злуження порожнини рота, застосування бури в гліцерині (бура 5,0; гліцерин 100,0), розчину декаметоксину 0,02% для полоскання, а також протигрибкових мазей, наприклад: ністатинової (5%), леворінової (5%), декамінової (0,5%). Дітям грудного віку ми найчастіше рекомендуємо барвники: метиленовий синій, генціановий фіолетовий, діамантовий зелений»,

гепатопротекторні препарати. У разі дисбактеріозу кишечнику призначаємо бактеріальні закваски, а в разі патології шлунка — йогурти, що містять лактобактерії. Для запобігання алергозам зазвичай призначаємо антигістамінні лікарські засоби, у тому числі препарати левоцетиризину, дезлоратадину, цетиризину та ін. Як імунокорегуючу терапію, до того як пацієнта направлять до імунолога, у нас застосовують ліки, що містять інтерферон альфа-2b, меглуміну акридонацетат, а також екстракт ехінацеї», — перелічила варіанти К. Божко. З її практики, всі пацієнти з кандидозними стоматитами приходять психоемоційно стривожені, часто не вірять в успіх, оскільки кандидоз вимагає складного і тривалого лікування. Тому доцільним є призначення сучасних седативних препаратів. «Здебільшого хворі звертаються зі скаргами на печіння і сухість. Тому в місцевій терапії бажане широке застосування ферментів, які чинять помірну знеболюючу дію, протигрибкових мазей і кремів. Окрім того, хворим призначають лужні розчини 5-6 разів на день, рекомендують мінеральну воду (лужанську, миргородську), кандид для апліка-

Показники норми Видовий склад мікрофлори ротової порожнини у нормобіозі (тобто в нормі) на 98-99% складається з пробіотичних мікроорганізмів і на 1-2% — з умовнопатогенних. При цьому функціями пробіотичних організмів є зупинка зростання умовно-патогенних і патогенних бактерій, стимуляція імунітету і переварювання їжі, анаболічна дія, цитоорганопротекція.

— поділилася К. Божко напрацюваннями кафедри терапевтичної стоматології. Що стосується «дорослої» терапії, то у цьому випадку схема лікування включає протигрибкові препарати, антибіотики полієнового ряду, призначувані по 500 тис. одиниць 5-6 разів на добу протягом 10-14 днів. За словами спеціалістів, великий інтерес для терапії кандидозів представляють йодовмісні речовини, такі як розчин йодиду калію, препарати флуконазолу, біфоназолу та ін. «Крім використання традиційних засобів у місцевій терапії наша кафедра пропонує новий підхід. Паралельно з протигрибковими препаратами для уникнення їх гепатотоксичності ми рекомендуємо

цій і гомеопатичні препарати, серед яких найкраще проявили себе 10% настоянки календули, лаврового листя, багна (рос. — багульника)».

Завдання підвищеної складності Отже, лікування кандидозів порожнини рота навіть у неускладнених випадках потребує терпіння. Але ще складнішою виявляється терапія цього захворювання у пацієнтів із цукровим діабетом, який, до речі, сам часто «запрошує» патогенні гриби до організму. Нові підходи до лікування хворих кандидозом на тлі цукрового діабету запропонували вчені А.Левицький — доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент НАН, заступник директора ДУ «Інститут

Як виявляти? Для діагностики кандидозів широко застосовується цитологічне дослідження, бактеріологічний посів на живильні середовища та імуно-флуорисцентний метод. стоматології НАМН України» з наукової роботи (Одеса), О.Ніколішин — доктор медичних наук, професор кафедри терапевтичної стоматології УМСА, Т.Скрипнікова — кандидат медичних наук, професор кафедри післядипломної освіти лікарів-стоматологів УМСА, заслужений лікар України. Мається патент на корисну модель «Спосіб лікування кандидозу слизової оболонки порожнини рота у хворих на цукровий діабет». Схвалена схема включає прийом протигрибкових препаратів групи триазолів, антигістамінних лікарських засобів (блокатори H1гістамінових рецепторів), екстракту ехінацеї пурпурової, а також полівітамінів та мінералів. Місцево пропонується застосування мірамістинової мазі (аплікації 1-3 рази на день протягом тижня), а також полоскання рота протимікробними розчинами 4-5 разів на добу. «Біотерапія в таких випадках обов’язково повинна вк лючати прийом пробіотиків, пребіотиків, синбіотиків і симбіотиків, аби відновити нормальну мікрофлору в порожнині рота», — підкреслила О. Ступак. У той самий час поки що не знайдено оптимальних схем фармакотерапії для інших груп пацієнтів, які потребують специфічного лікування. Такими є, зокрема, хворі на ВІЛ/СНІД. Багато питань викликає й терапія кандидозів у вагітних.

Нотатки Навіть самі спеціалісти визнають: існуючих методів лікування кандидозів недостатньо для того, щоб стовідсотково позбутися уїдливого гриба. І навіть ті з них, які вважаються найкращими, потребують від пацієнта та лікаря таких зусиль, що стає зрозумілим: панацею буде знайдено нескоро. В очікуванні на кращі часи стоматолог може лише чітко слідувати існуючим схемам, які добре себе зарекомендували у лікарській практиці. І важливо не забувати, що часто кандидоз є симптомом більш серйозних захворювань, тому його лікування потребує обережності і великого запасу знань. Марина ЧІБІСОВА, для «ВЗ»

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ЕФЕКТИВНІСТЬ ТА БЕЗПЕКА ЛІКІВ

22 березня 2013 року

Державний Експертний Центр

інформує лікарів Центральний формулярний комітет МОЗ України затвердив проект п’ятого випуску Державного формуляра лікарських засобів Із 1 січня 2012 року вступила в дію стаття 141 змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я, що визначає формуляр лікарських засобів як складову системи галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я. Метою розробки Державного формуляра лікарських засобів є створення на державному рівні та впровадження якісної формулярної системи раціональної фармакотерапії — безпечного, ефективного та економічно обґрунтованого застосування ліків через забезпечення працівників охорони здоров’я об’єктивною професійно спрямованою інформацією про них, що є вагомою складовою покращання якості і підвищення клінічної та економічної ефективності медичної допомоги. Відповідно до рекомендацій ВООЗ щодо створення національного формуляра, які реалізовані у наказі МОЗ України від 22.07.2009 р. № 529 «Про створення формулярної системи забезпечення лікарськими засобами закладів охорони здоров’я», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.11.2009 за №1003/17019, в Україні щороку переглядається та оновлюється Державний формуляр лікарських засобів (Державний формуляр). Проект п’ятого випуску Державного формуляра як перелік зареєстрованих в Україні лікарських засобів, що включає ліки з доведеною ефективністю, допустимим рівнем безпеки, використання яких є економічно прийнятним, спрямований на подальший розвиток в Україні формулярної системи лікарських засобів, оновлено шляхом розробки нового розділу «Вакцини та анатоксини». Окрім зазначеного вище, у проекті п’ятого випуску оновлено всі розділи: вилучені ЛЗ, що не були зареєстровані в Україні станом на 01.09.2012 р.; вилучено низку лікарських засобів, що не відповідали сучасним підходам та об’єктивним критеріям включення їх до формуляра.

До уваги лікаря! Компанія ТОВ «Санофі-Авентіс Україна» інформує про внесення змін в інформацію з безпеки застосування препарату «Кордарон®», розчин для інфузій 150 мг/3 мл в ампулах №6 (реєстраційне посвідчення UA/3683/01/01 від 30.03.2010 р.) виробництва «Sanofi Winthrop Industrie», Франція. Оновлений розділ «Побічні реакції» інструкції для медичного застосування (на даний час знаходиться в процесі затвердження змін в реєстраційні матеріали в ДП «Державний експертний центр МОЗ України») матиме такий вигляд: Побічні ефекти були класифіковані за системами та частотою виникнення таким чином: дуже часто (≥ 10 %); часто (≥ 1 %, < 10 %); нечасто (≥ 0,1 %; < 1 %); рідко (≥ 0,01 %, < 0,1 %); поодинокі (< 0,01 %). Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини. Дуже рідко: надмірне потовиділення. Частота невідома: кропив’янка. Порушення з боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння. Дуже рідко: бронхоспазм та/або апное у випадку тяжкої дихальної недостатності, особливо у пацієнтів із бронхіальною астмою. Інтерстиціальна пневмопатія. Гострий респіраторний дистрес-синдром, в окремих випадках з летальним наслідком, іноді у ранньому післяопераційному періоді (підозрювалася можлива взаємодія з високими дозами кисню) (див. розділ «Особливості застосування»). Порушення з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.

Разом із тим включення до проекту п’ятого випуску Державного формуляра нових ЛЗ з доведеною ефективністю, безпекою базувалося на даних первинних, вторинних, третинних джерел наукової інформації відповідно до засад доказової медицини. Аналогічно до четвертого випуску Державного формуляра у п’ятому випуску надається інформація про ціну визначеної добової дози (Defined Daily Dose — DDD) або стандартної добової дози, для розрахунку яких використовуються дані реєстру оптово-відпускних цін. DDD — це середня підтримуюча доза на день для лікарських засобів, що використовуються за їх основним показанням, для дорослих масою тіла 70 кг. DDD розраховується Міжнародним Центром співпраці ВООЗ та Інституту Громадського Здоров’я Норвегії з питань методології статистичних досліджень лікарських засобів і повинна розглядатися не як «правильна доза», а як міжнародний компроміс, що базується на огляді баз доказової медицини, доступних на момент розрахунку DDD. Оскільки, станом на 01.09.2012 р. не всі ЛЗ, що включені до Державного формуляра, мають DDD для відображення цінової характеристики ЛЗ, використовувалась стандартна доза. Інформацію про величину DDD та стандартної дози, використану авторами для розрахунків цінової характеристики ЛЗ, представлено у рубриці формулярної статті «Визначена/стандартна доза». Така характеристика лікарського засобу має стати для управлінців системи охорони здоров’я об’єктивним інструментом у виборі препарату з числа лікарських засобів різних виробників. Проект п’ятого випуску Державного формуляра доопрацьований Центральним формулярним комітетом МОЗ України відповідно до пропозицій, що надійшли у ході громадського обговорення. Фаховий науковий супровід Державного формуляра здійснено консультативно-експертними групами, у складі яких працювали головні позаштатні спеціалісти МОЗ України, співробітники науково-дослідних установ, підпорядкованих НАМН та МОЗ України. Авторський колектив включає фахівців із клінічної фармації, клі-

Частота невідома: біль у спині. Порушення з боку нервової системи. Дуже рідко: доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія (псевдопухлина головного мозку), головний біль. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів. Повідомлялося про випадки ураження печінки; ці випадки діагностувалися за підвищеними рівнями трансаміназ у сироватці крові. Повідомлялося про нижчезазначені побічні явища. Дуже часто: зазвичай помірне та окреме підвищення рівнів трансаміназ (у 1,5-3 рази вище норми) на початку лікування, яке зникало після зменшення дози препарату або навіть спонтанно. Часто: гостре ураження печінки з підвищенням рівнів трансаміназ у сироватці крові та/або з жовтяницею, включаючи печінкову недостатність іноді летальну, яке потребує відміни препарату. Дуже рідко: хронічне ураження печінки, яке вимагає тривалого лікування. Гістологічні зміни відповідають картині псевдоалкогольного гепатиту або цирозу печінки. Оскільки клінічні та лабораторні ознаки нечітко виражені (варіабельна гепатомегалія, підвищення рівнів транс­ аміназ у крові в 1,5-5 разів від норми), показаний регулярний моніторинг функції печінки. У випадку підвищення рівнів трансаміназ у крові, навіть помірного, що виникає після прийому препарату протягом більш як 6 місяців, необхідно запідозрити розвиток хронічного ураження печінки. Ці клінічні та біологічні порушення зазвичай зникають після припинення лікування. Повідомлялося про декілька необоротних випадків таких змін.

нічної фармакології, клініцистів, представників професійних медичних асоціацій, науковців, організаторів охорони здоров’я та ін. Розробка п’ятого випуску Державного формуляра сприяє впровадженню багатовекторної системи раціонального використання лікарських засобів у медичній практиці. На виконання протокольного доручення Прем’єр-міністра України М.Я. Азарова від 16.06.2010 р., Концепції розвитку фармацевтичного сектора охорони здоров’я України на 2011-2020 роки, затвердженого наказом МОЗ України від 13.09.2010 № 769, та зазначеного вище наказу МОЗ України від 22.07.2009 р. № 529 протягом 2009-2012 рр. в Україні створюються умови, необхідні для раціонального використання лікарських засобів, зокрема удосконалюється державна формулярна система, яка впроваджує в медичну практику формуляри 3 рівнів: 1. Державний формуляр лікарських засобів — у вигляді керівництва, що включає перелік ЛЗ, зареєстрованих в Україні з доведеною ефективністю, допустимою безпекою та економічно вигідним використанням; 2. Регіональний формуляр лікарських засобів Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (у форматі формулярного переліку); 3. Локальний формуляр лікарських засобів закладу охорони здоров’я (у форматі формулярного переліку). А.М. Морозов, голова Центрального формулярного комітету МОЗ України (ЦФК), доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України М.М. Нестерчук, генеральний директор ДП «Державний експертний центр МОЗ України», член Президії ЦФК МОЗ України Т.М. Думенко, заступник голови ЦФК МОЗ України, директор департаменту раціональної фармакотерапії та супроводу державної формулярної системи

Порушення з боку серця. Часто: брадикардія, зазвичай помірна. Дуже рідко: виникнення нової або погіршення перебігу існуючої аритмії, іноді з подальшою зупинкою серця. Виражена брадикардія, зупинка синусового вузла, яка вимагає відміни аміодарону, особливо у пацієнтів з дисфункцією синусового вузла та/або пацієнтів літнього віку. Частота невідома: пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «torsade de pointes». Порушення з боку шлунково-кишкового тракту. Дуже рідко: нудота. Порушення з боку судин. Часто: зазвичай помірне та нетривале зниження артеріального тиску. Надходили повідомлення про випадки вираженої артеріальної гіпотензії або судинного колапсу, зокрема, у разі передозування або після дуже швидкого введення. Дуже рідко: припливи. Порушення з боку імунної системи. Дуже рідко: анафілактичний шок. Частота невідома (не може бути оцінена за доступними даними): повідомлялося про випадки ангіоневротичного набряку (набряк Квінке). Ендокринні розлади. Частота невідома: гіпотиреоз. Порушення загального стану та реакції у місці введення препарату. Часто: реакції у місці ін’єкційного введення препарату, включаючи біль, еритему, набряк, некроз, екстравазацію, утворення інфільтрату, запалення, індурацію шкіри, тромбофлебіт, флегмону, інфекції та порушення пігментації.

 Контактні дані щодо повідомлень про побічні реакції та додаткової медичної інформації Згідно з Наказом МОЗ України від 27.12.2006 р. № 898 (зі змінами) медичні працівники (лікарі, фельдшери, акушери, медичні сестри, провізори, фармацевти) повинні повідомляти про всі випадки побічних реакцій та/ або відсутності ефективності, що сталися при медичному застосуванні лікарських засобів до Департаменту післяреєстраційного нагляду Державного експертного центру МОЗ України за адресою: м.Київ, вул. Ушинського, 40, та/або факсом: +38(044)498-43-58. Також про всі випадки побічних реакцій та/ або відсутності ефективності під час застосування препарату «Кордарон®» слід повідомити відповідального за фармаконагляд компанії ТОВ «Санофі-Авентіс Україна»: тел/факс: +38(044)354-20-00, e-mail: Anton.Voitenko@ sanofi.com. З будь-яких питань або за необхідності додаткової інформації щодо застосування препарату «Кордарон®» слід звертатись у службу з питань забезпечення медичною інформацією «ТОВ Санофі-Авентіс Україна»: з 9:00 до 13:00 та з 14:00 до 18:00 (понеділок-п’ятниця) тел.: +380 044 354 20 00 факс: +380 044 354 20 01 Е-mail по мед. інформації: medinfo.ukraine@sanofi.com У неробочий час: Тел.: +380 044 354 20 98 (голосова пошта) Е-mail з мед. інформації: medinfo.ukraine@sanofi.com Медичний директор ТОВ «Санофі-Авентіс Україна» В. Усенко

21

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

ПРО ЩО РОЗКАЖУТЬ

КАПІЛЯРИ Неінвазивна діагностика вважається одним із пріоритетних напрямів медичних досліджень у всьому світі. Капіляроскопія — один із видів такої діагностики, завдяки якому можна отримати загальну картину стану мікроциркуляторного русла. Але «родзинка» дослідження — виявлення ранніх (доклінічних) стадій судинних порушень, що відкриває абсолютно нові можливості їх профілактики.

П

орушення функціон у ванн я капі л ярів спричиняє збої кровообігу, що призводить до застою крові і негативно впливає на обмінні процеси, наслідком чого є зниження імунітету, загострення хронічних і розвиток нових захворювань. Більшість же сучасних діагностичних методів дослідження судин (ангіографія, ультразвукове чи доплерівське дослідження) дають можливість визначити стан кровообігу тільки в середніх і великих магістральних судинах, зміни в яких свідчать про те, що хвороба вже вступила в таку стадію, коли говорити про профілактику запізно. Тому дуже важливо виявити порушення кровообігу на початковому етапі. Особливо, коли людина має спадкові захворювання або входить до групи ризику.

Історія методу Мікроциркуляція крові стала предметом наукового інтересу датських і німецьких учених на початку ХХ століття. Найбільшим дослідником у цій галузі визнано датського фізіолога Августа Крога, який звернув увагу на залежність стану капілярної мережі від стану внутрішніх

22

органів і на значення капілярного кровообігу для метаболізму. У 1920 році за свій внесок у вивчення мікроциркуляції крові Августу Крогу було присуджено Нобелівську премію. Одночасно з Крогом дослідження капілярів і їх властивостей проводили німецькі вчені Отфред Мюллер, Вальтер Йенш, Вільгельм Вітнебен та інші: вони намагалися довести можливість діагностики, заснованої на даних про стан капілярної мережі. У Росії вчення про капіляротерапію розвинув лікар А.С. Залманов, який вважав, що не існує жодної хвороби чи жодного функціонального розладу, за якого стан капілярів відіграв би другорядну роль. Прилади для дослідження капілярів існували ще в довоєнні роки, однак по суті це були всього лише сильні мікроскопи, які просвічують шкіру і здатні візуалізувати капіляри у відбитому світлі. Завдяки розвитку науки і появі комп'ютерів капіляроскоп «навчився бачити» не тільки капіляри епоніхія нігтьового ложа верхніх і нижніх кінцівок, але й визначати параметризовані дані про стан капілярної мережі. Незважаючи на «непопулярність» в Україні, апаратне та програмне забезпечення першого вітчизняного цифрового оптичного капіляроскопа розробили вчені Інституту кібернетики ім. Глушкова спільно з Науково-методичним центром ультразвукової діагностики. Капіляроскоп київських учених у Міністерстві охорони здоров’я сертифікували і визнають його ефективність. Та про впровадження в українських медичних закладах не йдеться — немає коштів. Допоки приватні медичні заклади пропонують такий метод діагностики за допомогою зарубіжної апаратури.

Під капіляроскопом Процедура проста і безболісна, не займає багато часу, але при цьому дає точний результат. Об'єкт дослідження — нігтьове ложе, яке вводиться у фокус капіляроскопа. Сучасний комп'ютерний капіляроскоп являє собою

з'єднання надточного мікроскопа, що забезпечує багаторазове якісне збільшення, і програмного забезпечення. Саме воно дозволяє якісно і кількісно визначати, фіксувати й аналізувати широкий ряд показників (більше 20 параметрів), починаючи зі щільності капілярної мережі та закінчуючи кількістю еритроцитарних і тромбоцитарних агрегатів у складі крові. Включення в структуру капіляроскопа лазерного спектрофотометра дозволяє «роздивитися» об'єкт із точністю до 1 мкм, а спектрофотометр забезпечує вимірю-

важ ливих напрямках медицини дає можливість на ранніх стадіях, коли інші діагностичні прилади не здатні відтворити детальну картину, побачити зміни, що відбуваються, і правильно оцінити стан мікроциркуляції. Здоровий капіляр схожий на жіночу шпильку для волосся. Різноманітні відхилення від ідеалу говорять про патології. Наприклад, зниження швидкості кровотоку, утворення згустків попереджає про можливість розвитку ішемічних змін у серці, головному мозку, а також про розвиток ендар-

пацієнта під час операції і в період реабілітації. Наприклад, в НЦССХ ім. О.М. Бакулева (Москва) капіляроспектрометр використовують лікарі-перфузіологи під час проведення операцій на серці в умовах штучного кровообігу для оцінки адекватності анестезіології і перфузійного забезпечення. Решта методів, що застосовуються в даний час, не дають можливості стежити за параметрами таких процесів як дифузія кисню, концентрація і дисоціація оксигемоглобіну в капілярах. А вони виключно важливі для моніторингу операції та

Першопричина

всіх

захворювань

П

очаток судинної патології, розвитку якої в більшості випадків легко запобігти за допомогою сучасних медичних технологій, пов’язаний із порушеннями кровообігу в дрібних кровоносних судинах — капілярах. Протяжність усіх капілярів сягає 100 000 км!

10 трлн крихітних артерій і вен щодня невпинно забезпечують надходження до тканин і клітин організму збагаченої живильними речовинами крові, а також регулюють відтік шкідливих продуктів обміну речовин. Щойно в капілярах припиняється циркуляція крові, у тканинах починаються некротичні зміни — вони відмирають. Ось чому ці мікросудини є найважливішою ділянкою кровоносного русла. вання спектрів капілярної крові. Крім статичних параметрів, аналізуються лінійна й об'ємна швидкість капілярного кровотоку по відділах, час зупинки кровотоку. Щоб уникнути діагностичних похибок, пацієнта попереджають, що напередодні проходження діагностики потрібно обмежити споживання рідини і намагатися уникати впливу на шкіру пальців рук хімічних речовин.

Великі можливості Застосування комп'ютерної капіляроскопії в кардіології, ендокринології, ревматології, стоматології та інших

теріїту, тромбофлебіту. Один із перспективних напрямів — діагностика ангіопатій у хворих на цукровий діабет. Отримавши ці дані, лікар може направити пацієнта до спеціаліста, який призначає профілактичні заходи, запобігши таким чином грізним ускладненням. Крім того, порушення у надходженні крові в пальці і характерні зміни капілярних судин нігтьового ложа є симптомами ревматичних захворювань. Отже, капі л яроскопі я с л у ж ить для діагностики так званого синдрому Рейнода і певних імунологічних захворювань. Неоціненна роль капіляроскопії у моніторингу стану

оцінки оксигенотерапії після хірургічного втручання, що усуває наслідки наркозу, обструкцію дихальних шляхів та біль. За допомогою капіляроскопії також спостерігають за процесом деоксигенації на відрізках від артеріальної до венозної ділянки. Немож ливо переоцінити значення капіляроскопії і в спортивній медицині, оскільки даний метод діагностики дозволяє визначити індивідуальну норму кожного спортсмена, яка стане основою планів тренувань і відновлення. Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ВажкИЙ паЦіЄНт

22 березня 2013 року

КОлИ ЖИТТЯ сТРАШНІШЕ

за смерть

псоріаз — хронічне захворювання шкіри, яке виникає внаслідок спадкової схильності під дією різноманітних пускових чинників. На сьогодні в україні на нього хворіє близько 1,5 млн осіб. Це пожиттєвий стан, який призводить до інвалідності. Окрім цього є важкі форми неконтрольованого псоріазу, які не тільки суттєво погіршують якість життя, але й іноді повністю виключають людину із соціуму, роблять його ізгоєм. Що страшніше: таке життя чи смерть? Відповідь на це запитання знає Олександр марченко — наш сьогоднішній «Важкий пацієнт». Олександр МАРчЕНКО, 46 років (м. Київ): «Мені, як і більшості, псоріаз передався від одного із батьків. Хоча до 35 років я вважав, що мене хвороба обмине і тому жив спокійно. Пусковим механізмом став сильний стрес, пов'язаний із роботою. На перші прояви псоріазу я також реагував досить стримано і майже не звертав уваги. Згодом хвороба набрала обертів і я зрозумів — потрібно лікуватися. Препарати, що мені прописав дільничний дерматолог, не дали майже ніякого результату. Друзі, бачачи мій відчай, шукали порятунку всюди і таким чином натрапили на рекламу в Інтернеті. Вони порадили відправити смс на певний номер, де обіцяли назавжди позбавити мене від висипань. Після короткої бесіди оператор заявила: якщо я не скористаюся їхніми послугами — жити мені не довго. Вона наполягала: їхні препарати — панацея. Так я придбав звичайні БАДи за велику суму грошей і почав їх пити. Добре, що не стало гірше! Але й ніякого полегшення я не помітив. Наступним етапом лікування була дерматологічна клініка, де мені кололи гормональні препарати. Після них мій стан став просто жахливим. Тоді мені порадили спробувати стовбурові клітини, які нібито теж мали допомогти. На клітинну терапію я витратив ще 40 тисяч гривень. А мій стан усе погіршувався і стало справді страшно, що ж буде далі. Тоді лікарі запропонували пройти ще один курс ін’єкцій стовбурових

клітин, коштом у 10 тисяч. Я вчасно схаменувся і почав шукати лікарів, які дійсно мали успіхи у традиційному лікуванні псоріазу. Так я знайшов свою клініку і свого лікаря — Кузьму Миколайовича Хобзея. Мене оглянули, вислухали всю мою історію і покликали на консультацію головного позаштатного дерматовенеролога МОЗ України — Олександра Івановича Літуса. На початковому етапі лікування складалося з однієї ін’єкції препарату на тиждень. І вже через кілька тижнів я відчув себе людиною. Зараз я відвідую також фототерапію. Мій стан порівняно з попереднім — чудовий! Я можу знову перебувати у людних місцях і вести нормальний спосіб життя. Для мене саме це — найголовніше». Кузьма Миколайович хОБЗЕй, лікар-дерматовенеролог клініки «Євродерм»: «Олександр потрапив до нас у клініку з надзвичайно важкою формою псоріазу (бляшкового типу). За останні чотири роки хвороба набула неконтрольованого стану із ураженнями суглобів, нігтів тощо. За лабораторними показниками Олександр мав суттєві відхилення від норми: значно підвищене ШОЕ, С-реактивний білок (три плюси), дісліпідемія тощо. Я спробував оцінити його стан по Індексу поширеності псоріазу PASI (Psoriasis Area and Severity Index), який є основним інструментом для визначення тяжкості перебігу псоріазу. Обчислення даного індексу дозволяє об'єктивно оцінити ефективність проведеної терапії. Індекс PASI представлений цілим числом від 0 (відсутність хвороби) до 72 (найважчий перебіг) і відображає площу ураження з урахуванням інтенсивності проявів клінічних ознак, таких як еритема, інтенсивність лущення та інфільтрації. Є кілька модифікацій підрахунку індексу PASI, доступних лікарю (наприклад, http://pasi.corti.li/). Стан Олександра за індексом PASI був більше 50! Головна причина цього, на мою думку, у категорично не правильному виборі тактики лікування. А саме — ін’єкції гормонів (кортикостероїдів). Річ у тім, що категорично не можна застосовувати гормони системно, тобто у вигляді таблеток, уколів або крапельниць. По-перше, у разі тако-

го шляху введення кількість гормону вкрай висока: для того, щоб домогтися протизапального ефекту в шкірі треба вводити величезну кількість гормону, а тоді така ж концентрація його потрапляє майже в усі органи. Гормони ж, як відомо, мають ряд побічних дій — від розтяжок, ожиріння і вугрової висипки до підвищеного тиску, стероїдних виразок і діабету. Але найголовніше — надлишок системних гормонів повністю розбалансовує перебіг псоріазу. І після короткочасного позитивного ефекту наступає агресивне загострення. У всіх розвинених країнах системне застосування гормонів виключено з протоколів лікування псоріазу. У випадку Олександра ми під’єднали гормональну терапію згодом і лише у вигляді кортикостероїдних мазей для зовнішнього застосування. Сучасні креми, мазі, лосьйони створені таким чином, що діють виключно в місці нанесення, вони знижують запалення в шкірі, не всмоктуючись у кров і не змінюючи при цьому гормональний фон організму. Коментувати лікування цього пацієнта стовбуровими клітинами також немає сенсу: такий вид терапії є нетрадиційним, оскільки не включений у протоколи лікування псоріазу. На мою думку, клітинна терапія також мала стимулюючий ефект, а отже, призвела до погіршення стану. На початку лікування Олександра використовувався неспецифічний препарат — метотрексат. Це цитостатик, у дозі 1 ін’єкція на тиждень. Інші 6 днів пацієнт приймав фолієву кислоту. Вже через півтора місяця такої терапії результат був показовим. Залишилися лише найбільш уражені хворобою місця. Згодом ми знизили дозу цитостатику та приєднали фототерапію (тричі на тиждень). В останні два десятиліття все більше поширення для лікування ряду шкірних захворювань набуває використання вузькоспектрального ультрафіолету В, так званого Narrow Band UVB, з довжиною хвилі 311нм. Вибір цієї конкретної довжини хвилі був невипадковим, оскільки науково доведено: в променях даної частини спектра є максимальна кількість «лікувального» УФ і мінімальна кількість УФ, який викликає побічні ефекти. Таке випромінювання отримують від

Кузьма Миколайович хобзей, лікардерматовенеролог клініки «Євродерм»

спеціальних газорозрядних ламп, які виробляються за запатентованою технологією тільки компанією Philips, і мають пік світіння саме на 311 нм. Вузькоспектральний УФБ має максимально виражений біологічний ефект, місцеву імуномодулюючу та протизапальну дію. Також відсутня необхідність у застосуванні фотосенсибілізатора, а час процедури істотно менше. Окрім цього, Олександра навчили правильно доглядати за шкірою. Поперше, призначалися кератолітики — для відлущування ороговівших лусок. Після цього шкіру потрібно ретельно зволожити і пом’якшити. Адже чим більша площа ураження тіла, тим більше системних порушень. Тому важливо нормалізувати фізико-хімічні показники шкіри. У процесі лікування Олександр приймав парафінові ванни, які також дали гарний ефект. Зараз пройшло півроку із початку лікування Олександра — результат не можливо не помітити. Його можна оцінити з допомогою анкети для оцінки якості життя пацієнтів з дерматологічними захворюваннями (Dermatology Life Quality Index, DLQI). Порівняння індексів DLQI до і після лікування дозволяє оцінити його ефективність (http://psoriasis. in.ua/pro_indexes.php). Надалі, мабуть, виникне необхідність лікування препаратами імунобіологічної терапії задля досягнення стійкої ремісії. Але лікування таких важких форм псоріазу — величезна проблема, адже не існує державної підтримки пацієнтів, а біологічні препарати досить дороговартісні (14 тис. грн на місяць). Окрім цього, навіть не у кожному обласному центрі є можливість пройти фототерапію».

23

Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

бібліОтека лікаря КАРДІОЛОГІЯ    

Белялов Ф.і. аритмии сердца рік випуску: 2011 видавництво: ріо імапо кількість сторінок: 333

у

книзі «аритмии сердца» розглядаються практичні питання діагностики та лікування порушень серцевого ритму і провідності. Основу книги складають сучасні рекомендації кардіологічних товариств, результати рандомізованих контрольованих досліджень антиаритмічних препаратів. у монографії використані клінічні дані, отримані автором під час обстеження пацієнтів із порушеннями серцевого ритму і провідності. На сторінках книги розміщено більше 160 електрокардіограм, результати черезстраво-

хідного електрофізіологічного дослідження, холтерівського моніторування, фармакологічних проб, а також безліч малюнків і таблиць, що полегшують сприйняття інформації. Оскільки книга розрахована на практичних лікарів, то багато аспектів аритмій викладені спрощено, що представляється необхідним для розуміння теми та ефективного прийняття діагностичного або лікувального рішення. книга «аритмии сердца» розрахована на кардіологів і терапевтів.

РЕАНІМАТОЛОГІЯ  Джанашія п.Х., Шевченко н.м., олішевко С.в. неотложная кардиология  рік випуску: 2010  видавництво: Бином  кількість сторінок: 290

м

етою книги «Неотложная кардиология» є витяг з усього обсягу науковомедичної інформації з невідкладної кардіології клінічно значущих положень, необхідних для практичної роботи. у разі невідкладних станів лікареві доводиться встановлювати діагноз в умовах жорсткого обмеження часу на основі даних анамнезу, фізікального дослідження та екГ. тому ці розділи обговорюються досить докладно. лікар, який надає невідкладну допомогу, має прийняти рішення про характер лікувальних

заходів також дуже швидко, нерідко за лічені хвилини. Особливу увагу приділено питанням вибору і послідовності лікувальних заходів за основних невідкладних станів у кардіології. книга «Неотложная кардиология» написана на основі даних вітчизняної та іноземної літератури та особистого досвіду авторів. Вона призначена для реаніматологів, кардіологів, лікарів швидкої допомоги, лікарів загальної практики та інших фахівців, які стикаються з кардіологічними проблемами, а також студентів медичних вузів.

і. Добряков, маючи медичну та психологічну освіту, логічно використовує як теоретичне обґрунтування перинатальної психології вчення про домінанту російського фізіолога а. ухтомського, психоаналітичні одкровення, погляди на особистість як на систему відносин В. мясищева, розгляд сім’ї як системи і в якості первинної соціальної групи. автору вдалося показати, що ці настільки різні теорії не суперечать, а доповнюють одна одну, дозволяють глибоко і різнобічно дослідити цікаві проблеми.

практичним питанням організації перинатальної допомоги присвячена ціла глава. Вперше у вітчизняних виданнях подібного роду в книзі і. Добрякова порушується проблема надання допомоги у разі перинатальних утрат. книга «перинатальная психология» призначена клінічним психологам, психотерапевтам, психіатрам, акушерам-гінекологам, неонатологам, представникам суміжних спеціальностей, а також студентам вузівських факультетів психологічного та медичного профілів.

НЕЙРОБІОЛОГІЯ  васильєв Ю.Г. Гомеостаз и пластичность мозга  рік випуску: 2011  видавництво: іжевськ  кількість сторінок: 216

п

ропонована читачеві монографія є спробою узагальнити уявлення про організацію і життєдіяльність мозку як цілісної системи, співставити сучасні уявлення різних напрямків нейронауки про механізми гомеостазу і мінливості нервової системи. автори спробували узагальнити наявний у їх розпорядженні матеріал і згрупувати його по деяких позиціях, які висвітлюють ті сторони діяльності мозку, що зазвичай розглядаються з вузькоспеціальних позицій і недостатньо висвітлені в науковій і навчальній літературі. сучасна молекулярна нейробіологія (а треба визнати, що така наука існує приблизно 15-20 останніх років) вивчає вплив тієї чи іншої речовини на дозрівання і функцію мозкових структур. мова йде в першу чергу про те, як підвищити ефективність діяльності мозку, про «філософський камінь», здатний зробити мозок будь-якої людини геніальним. по суті, пошук такого Грааля перейшов із рівня клітин та їх комплексів до впливу окремих молекулярних речовин, нехай навіть і ефективно змінюючих діяльність мозку.

у монографії «Гомеостаз и пластичность мозга» розглядається проблема взаємодії нейронів і їх гліально-трофічного оточення, деякі системні взаємодії, що підтримують гомеостаз мозку, і роль його змін у патології. аналіз результатів багаторічних спостережень, даних вітчизняних і зарубіжних дослідників, а також власні експерименти дозволили авторам висунути концепцію, яка пояснює деякі сторони функцій центральної нервової системи. запропоновано точку зору про значущі відмінності між функціонуванням центральної і периферійної нервової системи ссавців. Вказується, що пояснення багатьох сторін діяльності мозку неможливо лише через опис функцій нейронів і навіть їх ансамблів, а вимагає врахування нейронального оточення. книга «Гомеостаз и пластичность мозга» призначена для нейробіологів, нейрофізіологів і нейроморфологів, студентів вузів, може бути корисна практичним лікарям, викладачам та широкому колу людей, що цікавляться питаннями біології мозку.

ОНКОЛОГІЯ, ГЕМАТОЛОГІЯ  вишковський Г.Л. регистр лекарственных средств россии. рЛС. Доктор: онкология и гематология  рік випуску: 2012  видавництво: м.: ЛиБроФарм  кількість сторінок: 519

ПСИХОЛОГІЯ    

Добряков і.в. перинатальная психология рік випуску: 2011 видавництво: пітер кількість сторінок: 272

О

дним із рішень демографічних проблем є створення стратегії охорони і зміцнення репродуктивного здоров’я населення. з цим пов’язана нагальна потреба в сучасному осмисленні теоретичних основ перинатології, причому не тільки її медичних питань, але й такого важливого розділу, як перинатальна психологія. книгу ігоря Добрякова відрізняють фундаментальний опис ви-

Медична газета України

ВАШЕ

ЗДОРОВ’Я Індекси 60965, 08198. Ціна договірна

Юридична адреса редакції: 03179, м.Київ, вул. Уборевича, 19-А, оф. 3. Поштова адреса редакції: 04211, м.Київ, а/с 138. Тел./факс: (044) 485-00-96.

E-mail: vz@vz.kiev.ua Виходить один раз на два тижні у п’ятницю.

24

никнення і розвитку перинатальної психології, детальний розгляд проблем, що виникають на всіх етапах репродуктивного процесу: зачаття, вагітність, пологи, ранній постнатальний період. Видання містить велику кількість добре структурованого матеріалу, почерпнутого з наукових робіт (їх у списку більше 250), а також результати власних оригінальних досліджень.

Д

овідник відноситься до покоління довідників рлс, що суттєво відрізняються від традиційних випусків. більш зручний кишеньковий формат, повнокольоровий друк і, найголовніше, нові можливості для пошуку раціональної альтернативи, що дозволить максимально повно задовольнити потреби в інформації цільовій аудиторії — лікарям-онкологам, онкогематологам і фахівцям, які займаються лікарським забезпеченням в цій області. Основний розділ довідника — глава 2 — містить розташовані в алфавітному порядку

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . МИКОЛА БЕРНИК Заступник головного редактора . . . . . .ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Редактор відділу аналітичної інформації . . . . . . . . . . . . . . . СВІТЛАНА ТЕРНОВА Редактор відділу оперативної інформації . . .ТЕТЯНА СТАСЕНКО Редактор відділу наукової інформації . . . ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО Дизайн та верстка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ТЕТЯНА ЗАЙЧУК Відділ літредагування і коректури . . . . . . . ОКСАНА ОСТРЯНКО Відділ реклами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

описи основних препаратів і діючих речовин, що застосовуються в онкології та онкогематології. Особливо важливим є те, що приводяться описи не тільки основних лікарських засобів, але і препаратів, які використовуються в супровідній терапії. Для зручності лікарів довідник доповнений розділами «перелік лікарських засобів» і «покажчик синонімів». Глава 3 містить науково-інформаційні матеріали з різних аспектів ефективності та безпеки застосування лікарських засобів, що застосовуються в онкології та онкогематології.

Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2. Загальний наклад — 4 450. Замовлення № 30090. Віддруковано у ТОВ «Укрполиграфмедиа»: вул. Фрунзе, 104-а, м. Київ-04080.

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua