Ваше здоров'я № 11-12 by Всеукраїнська медична газета “Ваше здоров'я”

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№11-12 (1295-1296) 20.03.2015

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

НОВИНИ УКРАЇНА ПОЛІПШУВАТИМЕ СИСТЕМУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЗА АМЕРИКАНСЬКИЙ РАХУНОК В УСТАНОВАХ НАМН УКРАЇНИ ПРОСТОЮЄ ДОРОГОВАРТІСНЕ ОБЛАДНАННЯ

Сьогодні «Стратегія» ще остаточно не прийнята. Але, ознайомившись із нею, однозначно можна сказати, що реальне її втілення на місцях — під великим питанням. Адже механізми впровадження змін у документі прописані некоректно, абсолютно незрозуміло, хто й що робитиме, коли і хто за все це відповідатиме, жодного слова про можливі ризики та шляСТОР. хи їх вирішення.

ВАЖКОХВОРІ ОТРИМАЮТЬ НА ЛІКИ НА 76% БІЛЬШЕ, НІЖ МИНУЛОГО РОКУ ЧИ НЕ СТАНУТЬ УКРАЇНЦІ ЖЕРТВАМИ СУМНІВНИХ КЛІНІЧНИХ ВИПРОБУВАНЬ?

2-5 СТОР.

НОВА СТРАТЕГІЯ РЕФОРМ:

ПЛАН ВИЖИВАННЯ ЧИ ВИМИРАННЯ?

90% ПОРАНЕНИХ ГИНУТЬ ЩЕ НА ПОЛІ БОЮ

ЧИ НЕ ЧАС ВІДПУСТИТИ «ПОВІТРЯНІ КУЛІ» РОСІЙСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА?

ЧИ МАЄ ЛІКАР ПРАВО НА ПОМИЛКУ?

Більшість важкопоранених бійців помирають у перші хвилини після отримання травми, але щонайменше кожного 6-го можна врятувати. Щоб зменшити кількість смертей та інвалідизацію бійців на полі бою, є лише один перевірений шлях: навчати рядових вояків прийомам надання домедичСТОР. ної допомоги.

Півроку тому набув чинності Закон України «Про санкції». Подія мала великий резонанс, говорили про те, що завдяки новій нормі країна-агресор утратить щонайменше 200 млн доларів на продажу ліків українцям (а останні зекономлять понад 5 млрд грн!), оскільки 10 з 29 запропонованих санкцій безпосередньо стосуються фармацевтичного сектора. Час минає, однак російські препарати все ще «милують око» на аптечних полицях України. СТОР.

Пацієнти переконані, що медпрацівники мають бути суворо покарані за будь-які дії, що негативно вплинули на здоров’я людини. Водночас медики схильні пояснювати несприятливі результати своєї діяльності зростанням складності хвороб і недосконалістю медичних технологій. Що ж таке лікарська помилка та яка передбачена відповідальність за неї? СТОР.

НОВИНИ П Р І О Р И Т Е Т Н Е П И ТА Н Н Я

ПОЗИК А

ЗАКОНОПРОЕКТИ ПРО ДЕРЖАВНІ ЗАКУПІВЛІ ЛІКІВ ПОТРІБНО РОЗГЛЯНУТИ НЕГАЙНО

резидент України Петро Порошенко пропонує Верховній Раді невідкладно розглянути зміни до порядку централізованої закупівлі життєво необхідних лікарських засобів та їх оподаткування. «Питання реформування сфери державних закупівель лікарських засобів та медичних виробів і здешевлення вартості лікарських засобів є одним із пріоритетних у сфері охорони здоров’я і потребує негайного вирішення», — підкреслив Глава держави в листі, направленому в Парламент. Президент визначив як невідкладні для позачергового розгляду Верховною Радою законопроекти від 17 лютого 2015 р. за №2150 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення своєчасного доступу

пацієнтів до необхідних лікарських засобів і медичних виробів шляхом здійснення державних закупівель із залученням спеціалізованих організацій, що здійснюють закупівлі)» та за №2151 «Про внесення зміни до Податкового кодексу України (щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій із ввезення і постачання лікарських засобів та медичних виробів)». «Зазначені документи — результат спільної роботи групи народних депутатів, активістів, нового керівництва Міністерства охорони здоров’я та Адміністрації Президента, — повідомив заступник Глави Адміністрації Президента Дмитро Шимків. — Це приклад взаємодії всіх гілок влади та громадськості, який демонструє європейський підхід у пошуку єдиного бачення в інтересах країни». За його словами, діюча система централізованих державних закупівель медикаментів неефективна і несе ризики обмеження доступу пацієнтів до життєво необхідних ліків та медичних виробів, у зв’язку з чим і виникла необхідність введення тимчасового механізму із залученням світового досвіду на період реформування цієї сфери. Законопроектом №2150 пропонується внести зміни до деяких

законодавчих актів України — це дозволить проводити закупівлю лікарських засобів та медичних виробів із залученням спеціалізованих організацій, що здійснюють закупівлі та надають урядам та/або іншим органам відповідні послуги (спеціалізовані фонди, організації і механізми ООН, Міжнародна асоціація забезпечення медикаментами (International Dispensary Association), Королівське агентство Великої Британії (Crown Agents), Глобальний механізм щодо забезпечення лікарськими засобами (Global Drug Facility), Партнерство у сфері поставок та управління поставками (Partnership for Supply Chain Management). На думку авторів законопроектів, ці законодавчі зміни дозволять заощадити бюджетні кошти і забезпечити пацієнтів України життєво необхідними, ефективними, безпечними та якісними ліками. Зокрема, у разі прийняття законопроектів буде скорочений ланцюг постачання лікарських засобів, забезпечено придбання високоякісних товарів у відповідності з суворими вимогами та стандартами, прискорений процес закупівлі, усунуті корупційні ризики. За матеріалами прес-служби Президента України

5 БЕРЕЗНЯ 2015 Р. ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ ПРИЙНЯЛА ЗА ОСНОВУ І В ЦІЛОМУ ЗАКОНОПРОЕКТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ «ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО БЮДЖЕТНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ» (ЗА №2209), ЩО ДОЗВОЛЯЄ КАБМІНУ В РУЧНОМУ РЕЖИМІ РОЗПОДІЛЯТИ І ПЕРЕРОЗПОДІЛЯТИ МІЖ МІСЦЕВИМИ БЮДЖЕТАМИ СУБВЕНЦІЇ, ПЕРЕДБАЧЕНІ НА МЕДИЦИНУ. У ЗАКОНОПРОЕКТІ ЗАЗНАЧЕНО, ЩО СУБВЕНЦІЯ ПОВИННА БУТИ НЕ МЕНША, НІЖ ПОПЕРЕДНЬОГО РОКУ.

Україна поліпшуватиме систему охорони здоров’я за американський рахунок

березня 2015 року у Вашингтоні Рада директорів Світового банку затвердила рішення про надання Україні позики у розмірі 214,73 млн доларів на проект «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей», що спрямований на прискорення процесу реформування української медицини. Позика розрахована на 18 років під 1,42%. Про це 5 березня повідомив директор Світового банку у справах Білорусі, Молдови та України Чімяо Фан на брифінгу в Будинку Уряду за участю Міністра охорони здоров’я України та представників Міжнародного банку реконструкції та розвитку. «У цьому році це перша позика, яку банк надає країнам світу. Ми розуміємо, що сьогодні Україна стикається з безпрецедентними викликами, тому, навіть в умовах світової фінансової кризи, Рада директорів Світового банку прийняла рішення про надання Україні фінансової допомоги задля просування ефективних реформ. Це є частиною загальної допомоги Україні, про яку група Світового банку оголосила в лютому поточного року. Планується, що допомога в розмірі до 2 млрд доларів буде надана Україні до кінця 2015 року», — зазначив Чімяо Фан. Інвестиції планують спрямувати на:  удосконалення первинної медикосанітарної допомоги;  профілактику, раннє виявлення та лікування серцево-судинних і онкологічних захворювань;  закупівлю нового обладнання;  створення систем спостереження за якістю медичних послуг у лікарнях та центрах первинної медико-санітарної допомоги;  роботу із впровадження нового фінансового механізму в медичній сфері та по стандартизації лікувальних протоколів;  проведення інформаційно роз’яснювальних кампаній, спрямованих на популяризацію медичної реформи. За матеріалами прес-служби МОЗ України

За матеріалами інтернет-видання «Обозреватель»

Д Е Ц Е Н Т РА Л І З А Ц І Я

БІЛЬШЕ КОШТІВ — СУВОРІША ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

а ініціативи першого заступника Міністра охорони здоров’я України Олександри Павленко розпочалося проведення серії регіональних круглих столів щодо бюджетної децентралізації. На першому з п’яти регіональних заходів, який відбувся 4 березня 2015 р. у Дніпропетровську за участю експертів із Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Міністерства фінансів, Державної фіскальної служби, Міністерства освіти, Міністерства охорони здоров’я та Міністерства юстиції були презентовані ключові позиції бюджетної та податкової децентралізації в нинішньому році.

За словами в. о. директора Фінансово-економічного департаменту МОЗ України Анжели Купліванчук, бюджетна децентралізація передбачає перехід на нову модель використання бюджетних коштів — від утримання державних та комунальних закладів охорони здоров’я до оплати медичних послуг. Але «державні стандарти надання медичних послуг, порядок персоніфікованого їх фінансування ще необхідно розробити». За словами Олександри Павленко, в результаті бюджетної реформи має бути вирішена основна проблема — постійний брак коштів на місцях, тому місцевим бюджетам буде надаватися більший ресурс, що у той же час збільшує їх відповідальність. Також місцеві органи влади отримують більші повноваження щодо фінансу-

вання спеціальних медико-санітарних частин МОЗ України та закладів охорони здоров’я «Укрзалізниці». У цьому році Уряд залишив відсоток видатків на охорону здоров’я від ВВП на рівні 2014-го в розмірі 3,5% та надав місцевим бюджетам на функціонування закладів охорони здоров’я 46,5 млрд грн (із загальної суми — 59,6 млрд грн). Місцеві ради тепер мають право самостійно розподіляти залишки субвенції, а також додатково (понад обсяги субвенції) фінансувати заклади охорони здоров’я.

СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ ВВЕЛИ САНКЦІЇ ВІДНОСНО ЕКСМІНІСТРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ РАЇСИ БОГАТИРЬОВОЇ. ПРО ЦЕ ЙДЕТЬСЯ В РОЗМІЩЕНІЙ 12 БЕРЕЗНЯ 2015 Р. НА САЙТІ МІНІСТЕРСТВА ФІНАНСІВ США ЗАЯВІ. ЦІ САНКЦІЇ АНАЛОГІЧНІ ЗАХОДАМ, ВЖИТИМ ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ ТА КАНАДОЮ 16 ЛЮТОГО.

За матеріалами прес-служби МОЗ України

За матеріалами інтернет-видання «Європейська правда»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

20 березня 2015 року

П Р О Г РА М А Д ІЙ

МІЖНАРОДНІ ЗАКУПІВЕЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ БУДУТЬ ПОСТАЧАТИ ЛІКИ В УКРАЇНУ ЯК МІНІМУМ ДО 2019 РОКУ

ерший заступник Міністра охорони здоров’я України Олександра Павленко в інтерв’ю «Інтерфакс-Україна» розповіла про розширення списку препаратів, які будуть закуповуватися 5 структурами ВООЗ та ЮНІСЕФ у 2016 році, про роботу з перегляду клінічних протоколів та про те, що документи для переводу 99,9% лікарень у статус держпідприємств будуть підготовлені вже в першому півріччі цього року. — На якій стадії знаходиться законопроект про проведення державних закупівель через міжнародні організації? — Ми завершили консультації з усіма авторськими групами депутатів, які зареєстрували свої проекти про закупівлі через міжнародні організації. Оскільки у всіх законопроектів були недоліки, МОЗ вносило свої зауваження по кожному. Ми давали експертні оцінки за кількома напрямками: як має проходити реєстрація препаратів, наскільки вона повинна бути спрощена. Пропонувалося багато варіантів — від максимально спрощеної реєстрації до її повної відсутності, щоб препарати потрапляли в Україну тільки на підставі сертифікату якості. З одного боку, ми розуміємо: якщо ООН взяла на себе відповідальність гарантувати високий рівень закупівель, то це будуть якісні препарати, але залишатися зовсім без захисту теж не можна. МОЗ вважає, що реєстрація не просто повинна бути, але й пакет документів, який вноситься для реєстрації, не має бути «порожньою формальністю». Також спочатку в деяких законопроектах про держзакупівлі був занадто широко прописаний термін «міжнародна закупівельна організація». МОЗ наполягало, що в коаліційній угоді чітко вказані уповноважені — ВООЗ та ЮНІСЕФ, і ми повинні дотримуватися формулювань коаліційної угоди. Але в ході роботи над проектом стало ясно, що є ще низка організацій, які працюють у сім’ї ООН, користуються тими самими механізмами, що гарантують високу прозорість закупівель, і можуть брати таку саму участь у процесі разом із ВООЗ та ЮНІСЕФ. Тому сьогодні визначено чіткий список — це будуть 5 міжнародних організацій, які користуються механізмами ООН, включаючи ВООЗ та ЮНІСЕФ. Передбачено, що МОЗ буде визначати, яку організацію вибрати для закупівлі, виходячи з потреби в конкретних програмах та лікарських засобах. Крім того, обговорювалися питання щодо реєстраційного свідоцтва, зокрема, скільки років воно буде діяти і можливість внесення до нього застереження, що поставка здійснюється в рамках міжнародної закупівлі й це конкретна партія конкретного виробника. Щоб митниця мала можливість бачити, що це за партія, і щоб ніхто не міг під виглядом міжнародної закупівлі ввезти щось інше. — Яке місце в закупівлях через міжнародні організації відводиться вітчизняним фармацевтичним виробникам? — Ми говоримо про те, що віддаємо процедуру закупівлі тому міжнародному органу, якому довіряємо. Тому всі зацікавлені в поставках зможуть звернутися туди, так само, як сьогодні звертаються до МОЗ. Ті, хто готовий постачати чесно і не накручувати ціну. Все має бути прозоро. — Чи не буде закон про держ- закупівлі препаратів через міжнародні організації суперечити закону про держзакупівлі? — Законопроект про закупівлі через міжнародні організації передбачає зміни до законів про лікарські засоби та про держзакупівлі. — Як у ході держзакупівель через міжнародні організації буде проходити формування замовлення? — Ми завершуємо внутрішній аудит усіх 18 держпрограм, за якими проводяться закупівлі за

бюджетні кошти. Процес також включає перегляд номенклатури закуплених торік лікарських засобів на їх відповідність діючим клінічним протоколам, Національному переліку та перелікам ВООЗ життєво необхідних лікарських засобів. Далі ми визначимо, які програми перевести на міжнародні закупівлі, і надамо перелік препаратів, в яких буде потреба. Наші дії спрямовані на те, щоб номенклатура для закупівель створювалася на підставі протоколів лікування, розроблених та затверджених професіоналами, а не тільки номенклатурними комісіями. — Чи означає це, що не всі держзакупівлі будуть передані міжнародним організаціям? — Частина закупівель поки залишиться в МОЗ. Спочатку закупівлі через міжнародні організації передбачалися для вакцин, препаратів для лікування туберкульозу, ВІЛ-інфекції та гепатитів, але потім ми зрозуміли, що є можливість розширити цей перелік для інших держпрограм. Наше завдання — по максимуму передати закупівлі міжнародним організаціям. Але, наприклад, через ЮНІСЕФ можна буде закуповувати тільки вакцини та лікарські засоби для дітей. Саме тому обговорювалося питання розширення переліку міжнародних організацій у системі ООН, завдяки чому можна розширити список ліків, які ми зможемо віддати на закупівлі в міжнародні організації. — Чи будуть введені нові правила для закупівель, які все ж таки залишаться у МОЗ? — Маємо намір максимально уникнути впливу людського фактора на формування замовлення і проведення процедур закупівлі. Ми розуміємо, що це можна зробити, якщо спиратися на сучасні протоколи лікування, в яких визначені лікарські засоби за їх міжнародними непатентованими назвами, а не за виробниками. Тому ми будемо сприяти перегляду клінічних протоколів, якщо аудит покаже, що вони застарілі. Частина держпрограм добре та якісно прописана в протоколах, наприклад, програма «Материнство і дитинство». Зараз разом із Державним експертним центром ми аналізуємо якість протоколів. Проте вся процедура повинна бути прописана дуже грамотно, адже закуповуватися будуть конкретні препарати. Цю роботу потрібно виконати до кінця березня. Крім того, ми плануємо підготувати законопроект про особливості державних закупівель у сфері охорони здоров’я. Такий документ одного разу вже готувався в МОЗ, ми його підняли, вивчили, дійшли висновку, що з ним можна працювати. Зокрема, він описує можливість прямих переговорів із виробниками, і це — одна з ідей, яку зараз обговорюємо. Аналогічний механізм, наприклад, був відпрацьований у Міністерстві оборони, і ми бачимо, що він виправданий. А до самого процесу закупівель плануємо створити і використовувати нові підходи, включаючи електронні торги. Також для забезпечення наших громадян тими ліками, по яких немає залишків у регіонах, ми ініціюватимемо можливість підписання договорів на закупівлю 20% загального обсягу з тими постачальниками, які були переможцями у попередньому році. Якщо ми приймемо таке рішення, виграємо час для поліпшення системи закупівель у цілому. Нам об’єктивно необхідний час, аби розібратися, що саме закуплять міжнародні організації, щоб законопроект став реальністю. До того ж час буде потрібний і для виходу постанов Кабінету Міністрів, щоб закон про держзакупівлі через міжнародні організації зміг запрацювати. Зараз ми їх вже готуємо, і як тільки законопроект буде прийнятий, відразу внесемо їх на розгляд Кабміну.

— Механізм держзакупівель через міжнародні організації буде діяти безстроково або тільки в 2015 році? — Ми домовилися з депутатами, що закон діятиме до березня 2019 року. Міжнародні організації — не панацея, але це хороший вихід зі складної ситуації на певний період часу. У коаліційній угоді записано, що 2015-й повинен бути транзитним для формування нової системи держзакупівель, але реально в нинішньому році ми тільки отримаємо нормативну базу, закупівлі за якою почнуться в 2016-му. — Фармвиробники скаржилися на значні затримки реєстрації лікарських засобів. Прокоментуйте, будь ласка, цю інформацію. — Можу офіційно заявити, що МОЗ не блокувало реєстрації препаратів, про які згадали фармвиробники. Я особисто розпорядилася, щоб уся інформація про реєстрацію та перереєстрацію була винесена на сайт МОЗ. Галас, імовірно, зчинився через те, що ми стали фактично першим керівним складом МОЗ, який реально читає те, що йому приносять на реєстрацію. Щоб було зрозуміло, наказ про реєстрацію препарату — це том завтовшки в кілька сантиметрів. Фахівці часто виявляють там технічні помилки, які можуть призвести до негативних наслідків. — Яке ваше бачення повноважень і функцій Держлікслужби? Чи є у МОЗ плани з передачі Держлікслужбі функцій із реєстрації лікарських засобів, адже багато фармвиробників побоюються, що таким чином лобіюється створення корупційного монстра? — На сайті МОЗ спеціально вивішувався законопроект, що передбачає передачу таких функцій. Ми це зробили для того, щоб почути думку фармринку про існуючу систему реєстрації та можливі її зміни. Відгуків було дуже багато, як негативних, так і позитивних. Хочу зазначити, що як варіант МОЗ розглядає модель, при якій процеси уніфіковані, як у тих країнах, де орган реєстрації та обігу ліків єдиний. Раніше ВООЗ неодноразово рекомендувала Україні прийти саме до такої системи регулювання ринку. Подібними рекомендаціями супроводжувався і вступ України до PIC/S. Сьогодні нами відправлено письмове звернення в європейський офіс ВООЗ із проханням дати останні рекомендації із зазначенням найбільш успішних прикладів роботи механізмів регулювання та вказати при цьому конкретні країни. На мій погляд, ринок звик до системи, в якій за певними правилами взаємодіють Держлікслужба, Державний експертний центр і МОЗ. Ми ж переконані, що Міністерство не повинно займатися реєстрацією лікарських засобів безпосередньо. У МОЗ повинна залишитися функція повторної перевірки, але дублювати обов’язки Держлікслужби — це неправильно. Приміром, у США організація Food and Drug Administration (FDA) об’єднує всі адміністративні функції: контролю, реєстрації, випуску на ринок, контролю обігу. У нашій же країні було прийнято в процесі реєстрації колективно збирати гроші з компаній. Всі знали, що останнім, «вирішальним», був розчерк пера в МОЗ. Цю практику потрібно припиняти. З багатьох питань ми, безумовно, знайшли взаєморозуміння з Асоціацією виробників інноваційних ліків (АПРАД) — вона готова надати нам свої рекомендації. Необхідну підтримку обіцяє ВООЗ. Ми хочемо, щоб ринок зрозумів: ми не просуваємо якісь власні ідеї реформування «під когось», а на практиці переймаємо досвід розвинених країн. — Тобто немає остаточного рішення щодо об’єднання ДЕЦ і Держлікслужби?

— Ні. Зараз ми вивчаємо можливі варіанти того, як в Україні має бути вибудувана нова система. — Багато операторів ринку говорять, що зміни нормативної бази, які дозволять оптимізувати фармринок, були розроблені робочими групами при Держлікслужбі, однак МОЗ так і не прислухалося до цих пропозицій. Зокрема, кажуть про проекти 40 нормативних актів, які застрягли в Міністерстві. Прокоментуйте, будь ласка, ці заяви. — Деякі учасники ринку дійсно надали нам свої пропозиції. І твердження, що їх не чують, швидше емоційні. Ми всіх добре чуємо і реагуємо. В першу чергу опрацьовуються ті пропозиції, без яких ринок не обійдеться в даний конкретний момент. Є постанови Кабміну, є накази МОЗ, які давно чекають виходу в світ. Ми вивчаємо пропозиції і даємо їм хід. Зокрема, галузеві фармацевтичні організації поділилися з нами своїми планами внести зміни до Постанови Кабміну №376 «Про затвердження Порядку реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів і розмірів збору за державну реєстрацію (перереєстрацію)». По цьому документу МОЗ уже відправило листа до Кабміну із проханням якомога швидше поставити зміни на голосування. Проблема в тому, що вони тривалий час перебували на узгодженні в інших міністерствах, і ринок справедливо обурився через таку процедурну затримку. Зі свого боку ми постаралися прискорити узгодження і вважаємо своєю невеликою заслугою те, що зміни до Постанови №376 уже направлені до Кабміну. Сподіваюся, ми скоро розберемося з усіма пропозиціями, які нам надали фармвиробники. — Чи будуть внесені зміни в документи, що чітко регламентують перевірки суб’єктів господарювання? Деякі експерти стверджують, що проект таких змін, який розробила Держлікслужба, послужив причиною звільнення її Голови. — Зараз по цих пропозиціях формується наше власне бачення, і як тільки ми дійдемо до порядку проведення перевірок, буде прийнято рішення. Але я однозначно хочу, щоб ринок почув: ніхто ні під кого жодні документи, що посилюють або пом’якшують перевірки, писати не буде. Буде чітко визначено, що саме підлягає інспектуванню. Прізвища, які сьогодні звучать навколо цього питання, у процес включатися не будуть. Ми і надалі будемо уважно дослухатися до думки ринку. Експерти ці побажання будуть вивчати, і з урахуванням бачення всіх сторін ми приймемо виважене рішення. — Що МОЗ пропонує змінити в системі охорони здоров’я? — В даний час ведеться активна робота в рамках реформи лікувальних установ. Зокрема, обговорюються питання та перспективи зміни їх правового статусу. Хочу підкреслити: ми не говоримо про зміну форми власності, державна або комунальна форми залишаться. Визначити необхідно — буде це держустанова або держпідприємство. — А яка різниця? — Дуже велика. Зараз 99,9% лікувальних установ — держустанови, які фактично працюють за принципом розподілу фінансів: їм дали бюджет, вони його розподілили. Форма держпідприємства передбачає зовсім інші функції. Це управління активом, відповідальність, можливості безпосередньо укладати договори, оперувати фінансовими потоками, залучати грантові та інші кошти, а не тільки витрачати бюджетні. Після зміни статусу головні лікарі дійсно стають господарниками, управлінцями. У них з’явиться можливість самостійно розвивати свою лікувальну установу. За матеріалами «Інтерфакс-Україна»

НОВИНИ ПІ Д Ґ Р У Н Т Я Д Л Я П РИ В АТ ИЗ А Ц ІЇ М Е Д И Ц И Н И ?

ГРОШІ НА ВІТЕР

МІНІСТР О. КВІТАШВІЛІ НАЛАШТОВУЄ НАСЕЛЕННЯ ПРОТИ ЛІКАРІВ 19 лютого 2015 р. під час брифінгу Міністр заявив, що дві третини грошей, які крутяться в системі охорони здоров’я, — це неформальні платежі, а обсяг хабарів у медицині становить 8-10 млрд доларів. «За даними Держстату в Україні працюють 217 тис. лікарів, і Міністр фактично звинуватив кожного з них в отриманні щорічно хабарів на суму 36,9-46,1 тис. доларів, — підрахувала Заслужений лікар України, народний депутат VII скликан-

ня Ірина Спіріна. — Але виникає питання: чи відповідають дійсності озвучені цифри, і яке з відомств надало Міністру таку інформацію?» За словами Спіріної, багато пацієнтів дійсно намагаються віддячити лікарю за його роботу, однак розміри подяк не йдуть у порівняння з тими «космічними сумами», які озвучив Олександр Квіташвілі. «Виходить, що замість того, аби шукати шляхи для підвищення оплати праці медиків, Міністр формує в населення, що знаходить-

ся в ситуації кризи, безгрошів’я, безробіття та економічної нестабільності, недовіру до лікарів. Такі висловлювання дискредитують медицину, і, очевидно, Міністр готує підґрунтя для приватизації медицини та охорони здоров’я, тим самим порушуючи ст. 49 Конституції України про право населення на безкоштовну медицину», — вважає Ірина Спіріна. За матеріалами Golos.ua

«ДЕРЖАВА ГАРАНТУВАТИМЕ ОПЛАТУ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ ТИМ, ХТО НЕ ЗМОЖЕ САМ ЗА НИХ ПЛАТИТИ. У ГРУЗІЇ МИ СФОРМУВАЛИ БАЗУ СОЦІАЛЬНО НЕЗАХИЩЕНИХ. ДУЖЕ ПРАВИЛЬНО БУДЕ ТАК ЗРОБИТИ І В УКРАЇНІ. АЛЕ ТУТ ЖИВУТЬ 45 МЛН ЧОЛОВІК. І ЗДІЙСНИТИ ТАКИЙ ПРОЕКТ ШВИДКО — НЕМОЖЛИВО. ТОМУ ДЛЯ ПОЧАТКУ МИ БУДЕМО БРАТИ СПИСКИ СОЦІАЛЬНО НЕЗАХИЩЕНИХ, ЯКІ Є В МІНСОЦПОЛІТИКИ», — ЗАЯВИВ ОЛЕКСАНДР КВІТАШВІЛІ. За матеріалами тижневика «Корреспондент»

НА РІВНІ СВІТОВИХ СТАНДАРТІВ

ФАРМАЦЕВТИЧНА ФІРМА «ДАРНИЦЯ» ЗАПУСТИЛА ІННОВАЦІЙНЕ ВИРОБНИЦТВО ІНФУЗІЙНИХ РОЗЧИНІВ

армацевтична фірма «Дарниця» вперше в Україні розпочала виробництво інфузійних розчинів у поліпропіленових флаконах з євроковпачком, із використанням сучасної технології Blow-Fill-Seal. На відміну від скляних пляшок або ПВХ-пакетів така технологія забезпечує 100-відсотковий контроль герметичності, відсутність сторонніх механічних часток і гарантує стерильність шляхом застосування режиму стерилізації при температурі 121° С лише за 12 сек. У результаті хворий захищений від ризику потрапляння повітря у кровоносне русло, коли препарат у флаконі закінчуєть-

! 4

ся, — тобто вирішена проблема, що роками ускладнювала роботу медичного персоналу. Крім того, зручна форма «Дарницьких інфузій» при необхідності дозволяє розташовувати флакон під спиною пацієнта, що особливо актуально при наданні невідкладної допомоги пораненим. У презентації унікальної лінії виробництва взяла участь дружина Президента України. Марина Порошенко зазначила: «Зараз, в умовах воєнних дій, важливість таких препаратів узагалі важко переоцінити. Нова модернізована упаковка дозволяє надати більш якісну допо-

могу в будь-яких умовах і зберегти життя й здоров’я наших захисників». Також М. Порошенко відзначила соціальну значущість виробництва, оскільки «ці препарати матимуть європейську якість за доступною ціною». Інноваційні інфузійні розчини виробляються відповідно до вимог GMP та згідно з правилами Європейської фармакопеї. Нова виробнича дільниця дозволяє випускати 16 млн флаконів на рік. Марина ЧІБІСОВА, «ВЗ»

ПРАВИЛА НАРАХУВАННЯ ПЕНСІЙ ЗА ВИСЛУГУ РОКІВ ПРАЦІВНИКАМ ЗІ СПЕЦІАЛЬНИМ СТАЖЕМ ЗАЛИШИЛИСЯ НЕЗМІННИМИ, НЕЗВАЖАЮЧИ НА ПРИЙНЯТІ ПАРЛАМЕНТОМ ЗМІНИ ДО ПЕНСІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА, І ТОМУ ЛІКАРІ З 25-РІЧНИМ СТАЖЕМ МОЖУТЬ ВИЙТИ НА ПЕНСІЮ В БУДЬ-ЯКИЙ МОМЕНТ, ПОВІДОМИВ У ХОДІ БРИФІНГУ ГОЛОВА ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ ОЛЕКСІЙ ЗАРУДНИЙ.

В установах НАМН України простоює дороговартісне обладнання

олегія Рахункової палати України розглянула результати аудиту ефективності використання коштів Державного бюджету, виділених у 2013-2014 рр. Національній академії медичних наук України на будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт та придбання обладнання для об’єктів, що належать до її сфери управління. Аудит показав, що академія як головний розпорядник бюджетних коштів не забезпечила повною мірою ефективного використання цих грошей. Із виділених у 2013 році асигнувань на капітальні видатки в сумі 1142 млн грн освоєно лише 647 млн грн, або 56,7% від затверджених обсягів. При цьому станом на 1 січня 2014 року за зазначеними видатками утворилася кредиторська заборгованість у сумі майже 280 млн грн, яка станом на 1 жовтня 2014 року зменшилася до 266 млн грн. За рахунок коштів, виділених із Державного бюджету у 2013 році, добудовано, реконструйовано та введено в експлуатацію лише 2 об’єкти. Стан переважної більшості будівель, незважаючи на періодичні капітальні ремонти з метою збереження та уникнення руйнації, щороку погіршується. Через відсутність у 20142015 рр. асигнувань на капітальні видатки кошторисна вартість об’єктів незавершеного будівництва та обсяги кредиторської заборгованості зростають. У зв’язку з неготовністю приміщень і непогашенням кредиторської заборгованості за поставлене медобладнання в 5 наукових установах не було введено в експлуатацію у термін від 1 до 3 років 20 одиниць/комплектів обладнання, за яке у 2011-2013 рр. сплачено близько 239 млн грн. Деяке устаткування вже потребує додаткових витрат на зберігання, сервісне обслуговування та закупівлю витратних матеріалів для підтримання в робочому стані окремих його частин. За повідомленням прес-служби Рахункової палати України

«Феофанію» прихватизували?

кружний адміністративний суд міста Києва визнав незаконною передачу у приватну власність приміщень Державного підприємства «Лікувально-профілактичний комплекс «Феофанія», які належать Національній академії наук України. В результаті розслідування було встановлено, що в 2010 році право власності на приміщення лікувального закладу загальною площею майже 6 тис. кв. м було зареєстровано за фізичною особою на підставі рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька, нібито прийнятого понад 10 років тому. Але прокуратура встановила, що районний суд Донецька ніколи не розглядав цієї справи і рішення щодо передачі приміщень лікувального комплексу столиці не приймав. Прокуратура Шевченківського району подала до суду позов із вимогою скасувати запис державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно ДП «Лікувально-профілактичний комплекс «Феофанія» за фізичною особою. Суд погодився з позицією прокуратури і задовольнив позов у повному обсязі. За повідомленням прес-служби Прокуратури м. Києва

За матеріалами УНІАН

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

20 березня 2015 року

З А Х И Щ ЕН О З А КО Н О М

З ЛОВЖ ИВА ННЯ

ВАЖКОХВОРІ ОТРИМАЮТЬ НА ЛІКИ НА 76% БІЛЬШЕ, НІЖ МИНУЛОГО РОКУ

ьогодні в Києві є всі підстави для запровадження системи реімбурсації для діабетиків: створений реєстр хворих на діабет І та ІІ типів, достатній асортимент інсулінів, доступна мережа аптечних закладів. Про це заявила член Постійної комісії з питань охорони здоров’я та соціальної політики Київради Вікторія Муха. Нагадаємо, що механізм реімбурсації дозволяє пацієнтові, який має право на отримання безкоштовних чи пільгових ліків, отримати їх в аптеці за рецептом, після чого державні струк-

тури компенсують вартість відпущених препаратів аптечному закладу. За словами депутата, це дасть можливість пацієнту забезпечити безперервне лікування, а системі управління охороною здоров’я дозволить не «заморожувати» державні кошти на закупівлю препаратів, зберігання їх на складі, а витрачати за потребою й мінімізувати корупційні ризики, оскільки прийняття рішення про закупівлю, оплату та розповсюдження препаратів не відбуватиметься в одному центрі впливу.

У міському бюджеті на 2015 рік передбачені необхідні кошти на забезпечення пільговими медикаментами та витратними матеріалами киян, які потребують лікування цукрового діабету, ниркової недостатності, гемофілії, фенілкетонурії. Також передбачені гроші на проведення скринінгу новонароджених. За матеріалами прес-служби КМДА

ЗА МЕЖЕЮ

КОДЕЇНОВИЙ СЕРВІС ДЛЯ НАРКОМАНІВ Г оловне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області повідомило, що під час санкціонованих обшуків у 2 львівських аптеках 5 березня 2015 р. працівники міліції вилучили понад 5,5 тис. таблеток, до складу яких входять наркотичні речовини, а також велику кількість порожніх упаковок та блістерів від них. Ще наприкінці січня львів’яни (серед них журналіст однієї з місцевих телерадіокомпаній) повідомили правоохоронцям адреси аптек, де можна придбати наркотичні та психотропні засоби без рецептів. Крім того, провізори дозволяли наркозалежним вживати придбані препарати прямо в приміщенні аптеки й навіть давали запити їх водою. В ході обшуку ще в одній із аптек Львова працівники Управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків (УБНОН) Львівської

області вилучили кілька упаковок психотропних лікарських засобів, зокрема «Кодтерпіну ІС®», а також порожні бланки для рецептів із печатками лікаря. «Ще на початку лютого було відкрите кримінальне провадження з цього приводу, — розповів в. о. начальника обласного УБНОН Володимир Білоус. — Є й свідки того, що в аптеці незаконно продавали медикаменти. Буде проведено експертизу цих таблеток». У міліції зазначили, що під їх підозрою перебувають близько десяти львівських аптек, де ймовірно продаються кодеїновмісні лікарські засоби без рецепта. У свою чергу одеські правоохоронці також викрили групу осіб, які виготовляли і збували населенню фальсифіковані лікарські засоби. Співробітники міліції і прокуратури провели 21 санкціонований

обшук у місцях виготовлення та збуту препаратів, під час яких вилучили понад 5200 флаконів «Біосепту» та інших препаратів, а також 520 тис. пігулок «Кодтерпіну ІС®» з ознаками фальсифікації. «Оперативниками було встановлено 16 об’єктів роздрібного продажу лікарських засобів на території міста Одеси та області, через які збувалися підроблені ліки, — зазначив начальник Головного управління МВС України в Одеській області Іван Катеринчук. — Два з них свою діяльність здійснювали незаконно, не маючи відповідної ліцензії на роздрібну торгівлю. Крім того, їх керівники налагодили збут наркозалежним особам комбінованих препаратів, що містять наркотичну речовину кодеїн». За матеріалами mvs.gov.ua та zaxid.net, прес-служби ГУМВС України в Одеській області

П О П И Т Н А « ПІ Д Д О СЛІ Д Н И Х К Р ОЛ И К ІВ »

ЧИ НЕ СТАНУТЬ УКРАЇНЦІ ЖЕРТВАМИ СУМНІВНИХ КЛІНІЧНИХ ВИПРОБУВАНЬ?

абув чинності Наказ Міністерства охорони здоров’я України №966, що помітно спростив процедуру тестування ліків на добровольцях. Зокрема, до 5 робочих днів скоротилися терміни отримання дозволу на випробування. А нові форми договорів між дослідниками та пацієнтами прописані так, що в разі непередбачуваних наслідків «тестів» добровольці, по суті, не зможуть відстояти своїх прав. Страхуванню життя й здоров’я «піддослідних» у новому Наказі присвячений лише один рядок — про укладення договору зі страховою компанією в рамках чинного законодавства. Ані суми можливих компенсацій, ані схема реабілітації громадян у документі не прописані. Зацікавленість міжнародних фармкомпаній у тестуванні медикаментів на жителях

України пояснюється дешевизною досліджень. Здоровим добровольцям фармацевти пропонують близько 500-1000 доларів за курс «лікування». В Європі вони отримують як мінімум уп’ятеро більше. Проте в самому МОЗ новий порядок проведення клінічних випробувань вважають прогресивним, оскільки він, на думку чиновників, усуває бюрократичні бар’єри на шляху міжнародних дослідників. Адже раніше доводилося чекати дозволу та оформлювати папери місяцями і, щоб прискорити цей процес, платити посадовцям хабарі (від 10 тис. доларів за кожне найменування ліків, за даними видання «Деловая столица»). Тому Україна не була пріоритетним ринком для клінічних випробувань. Минулого року в нашій країні провели близько 150 клінічних досліджень ліків, в яких узяли участь 25-30 тис. громадян.

Тендерні схеми продовжують діяти?

к повідомляє «Вісник державних закупівель», комунальна установа «Одеська обласна клінічна лікарня» 24 лютого 2015 року за результатами тендера уклала угоду з фірмою «Діавіта» на постачання препаратів на загальну суму 45,81 млн грн. Зокрема було замовлено розчини для перитонеального діалізу. Вартість окремих позицій не оприлюднювалася. Нагадаємо, що компанію «Діавіта» заснував у червні 2014 року Сергій Ледін, колишній заступник директора Державного підприємства «Укрмедпостач». Уже в жовтні фірма почала вигравати тендери і за 4 місяці встигла отримати замовлень на 119,61 млн грн. Єдиним конкурентом на нинішніх торгах була фірма «Лінк-Медитал», яка належить Олексію та Миколі Баришевським. До 2010 р. Микола Баришевський був співвласником ТОВ «Бакмед», правління якого раніше очолював Сергій Ледін. Згодом на цій посаді його замінив Дмитро Сергійович Ледін. За матеріалами інтернет-видання «Наші гроші»

Нечистих на руку постачальників буде покарано

Хмельницькій області проводиться розслідування щодо підприємства, яке з квітня по серпень 2012 р. і з квітня по травень 2014 р. поставляло в Хмельницьку обласну клінічну лікарню препарати за цінами, вищими за встановлену Міністерством охорони здоров’я норму. Шкода, нанесена бюджету області, оцінюється в суму понад 100 тис. грн. Порушено кримінальне провадження за фактом вчинення злочину. За матеріалами прес-служби УМВС України у Хмельницькій області

У розвинених країнах процедура проведення досліджень знаходиться під жорстким контролем не тільки органів охорони здоров’я, а й численних громадських організацій із захисту прав пацієнтів. А в разі лікарської помилки хворі можуть розраховувати на безкоштовну реабілітацію та солідні компенсації. У нас же відповідальність фармацевтів чітко не прописана. Враховуючи багаторічну практику «співпраці» лікарів і виробників ліків, можна припустити, що на вітчизняних пацієнтах тестуватимуть і сумнівні новинки, заборонені для досліджень на людях у тих же США чи Європі. Адже загальнодоступного реєстру клінічних випробувань в Україні досі не існує.

«85% РЕГІОНАЛЬНИХ СУБВЕНЦІЙ ЙДЕ НА УТРИМАННЯ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ТА НА МІЗЕРНУ ПЛАТУ МЕДИЧНИМ ПРАЦІВНИКАМ У 1,5-3 ТИС. ГРН. ТОБТО 1,5 МЛН МЕДИКІВ В УКРАЇНІ СПОЖИВАЮТЬ МАЙЖЕ ВЕСЬ ЦЕЙ БЮДЖЕТ. ЧИ ПОТРІБНА ТАКА ВЕЛИКА КІЛЬКІСТЬ ЛІЖОК, ЛІКАРЕНЬ І МЕДПРАЦІВНИКІВ? БЕЗУМОВНО, НЕ ПОТРІБНА. ДЕЯКІ ЗАКЛАДИ ВАРТО СКОРОТИТИ В 5 РАЗІВ», — ТАКИЙ РЕЦЕПТ УСПІШНОГО РЕФОРМУВАННЯ ЗА ВЕРСІЄЮ ОЛЕГА МУСІЯ.

За матеріалами тижневика «Деловая столица»

Із виступу на брифінгу в «Укрінформі» 17.03.2015 р.

РЕПОРТАЖ З ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

90% ПОРАНЕНИХ ГИНУТЬ ЩЕ НА ПОЛІ БОЮ Більшість важкопоранених бійців помирають у перші хвилини після отримання травми, але щонайменше кожного 6-го можна врятувати, стверджує доцент кафедри медицини катастроф і військової медицини Тернопільського медичного університету ім. І. Я. Горбачевського, співробітник Центру екстреної медичної допомоги Тернопільської області Петро Левицький. Він не раз бував на Майдані, а коли виникла потреба їхати в зону АТО, першим зголосився допомагати українським бійцям. Переконаний, що в такий важкий для країни час ніхто не повинен залишатися осторонь і кожен має зробити свій внесок.

Петро ЛЕВИЦЬКИЙ, доцент кафедри медицини катастроф і військової медицини Тернопільського медичного університету ім. І. Я. Горбачевського, співробітник Центру екстреної медичної допомоги Тернопільської області

Місцеві лікарі відмовлялися допомагати пораненим Два тижні медики служби екстреної допомоги Тернопільської області надавали медичну допомогу на східних рубежах України. У небезпечну дорогу Петро Левицький вирушив автомобілем швидкої разом із фельдше-

ром Романом Шелетином та водієм Юрієм Загалюком. У такому складі бригада прибула до Слов’янська. Медики їхали в колоні бійців Національної гвардії. Згодом були прикомандировані до штабу об’єднаних сил АТО та поступили в розпорядження начальника медичної служби. «Нас розмістили в переобладнаних у казарми розтрощених приміщеннях колишніх гуртожитків авіаційного коледжу. Ясна річ, навіть про найменший комфорт й мови не могло бути — спали на старих матрацах просто на підлозі, — розповідає Петро Левицький. — Щодня отримували доручення та о 7-й годині ранку вирушали в напрямку Артемівська, Дзержинська, Краматорська, Дружківки — туди доставляли поранених з лінії фронту. Нам доводилося транспортувати бійців із важким та середнім ступенями поранення на наступний етап медичної евакуації — надання спеціалізованої меддопомоги. Для проведення хірургічних втручань, видалення осколків, куль доправляли їх

до Харківського військового госпіталю. Наше медичне авто облаштоване для цього всім необхідним — дефібрилятором із кардіомонітором, кисневими балонами, апаратом для подачі кисню, інфузоматором та пристроєм для проведення інфузій під час пересування, а також необхідним набором медикаментів. Перебуваючи на Сході, були неп риє м но вра жені ос на щен н я м лікувальних закладів та організацією роботи тамтешніх медичних працівників. Та й гостинністю наші колеги зі Сходу не вирізнялися: від усієї душі бажали їм допомогти, а натомість наражалися на відвертий спротив — мовляв, не втручайтеся в нашу роботу, ми все самі знаємо і взагалі не потребуємо вашої помочі. Траплялося навіть, що лікарі відмовлялися надавати пораненим військовослужбовцям медичну допомогу або ж надавали її неправильно. Бійці розповідали, що медики зашивали інфіковані рани, які згодом нагноювалися, спричиняючи уск ладнення. Гадаю, що такі ви-

падки важко назвати нефаховістю — це цілеспрямована шкода та порушення всіх медичних правил і неписаних законів. Крім того, частина лікарів відійшла разом із силами ополчення, коли ті відступали. Була це власна воля чи їх змусили, важко судити. Взагалі ж рівень медичних закладів українського Сходу вкрай незадовільний: здається, що ремонт тут не проводився ще з дореволюційних часів: фарба на стінах облупилася так, що штукатурка світиться, тумбочки зі зламаними дверцятами, електропроводи просто звисають аж до підлоги, двері перекошені і не зачиняються… Катастрофічно не вистачає обладнання. Щось подібне в наших медичних закладах навіть уявити неможливо».

На передовій потрібні сильні знеболювальні Втім, особливої нестачі медикаментів у лікарнях немає, зауважує Петро Левицький. По-перше, військові та медики відчувають велику підтримку волонтерів, які наповнюють ск лади ліками. По-друге, багато медикаментів залишилося після відступу «ДНРівців». «Очевидно, ліки надходили зі всієї Росії: на етикетках зазначено такі міста, як Воронеж, Ухта, Тихорецьк тощо. На упаковках наклейки з написами «Допомога Донбасу» та зі словами підтримки від різних політичних партій РФ», — розповідає лікар. Натомість на передовій та блокпостах є потреба у сильних наркотичних знеболювальних, джгутах. Щодо останніх, то вони потребують особливих умов зберігання, а на війні немає часу звертати на це увагу, тому під дією сонячного проміння й тепла вони псуються. Також тут необхідні перев’язувальні пакети для надання допомоги при проникаючих пораненнях груднини, говорить Петро Левицький.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

РЕПОРТАЖ З ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

20 березня 2015 року

Кожен військовий повинен мати при собі індивідуальні засоби для надання медичної допомоги. Це так звана аптечка індивідуальна, до якої входять знеболювальні, антибіотики, таблетки для знезараження води, стимуляції життєвих сил тощо. Це специфічні засоби. Приміром, джгути розроблені так, що зупинити кровотечу з кінцівки боєць може самостійно. Щодо індивідуальних аптечок, то примітним є один важливий факт: мати аптечку й вміти користуватися нею — це різні речі. Потрібно пройти відповідне навчання, щоб уміти правильно надавати необхідну допомогу та застосовувати медикаменти в бойових умовах і на полі бою, — інакше аптечка стане лише атрибутом у солдатському наплічнику. За словами лікаря, травми, яких зазнають військові, найчастіше виникають під час роботи артилерії та систем залпового вогню. Кульових поранень менше, більше осколкових — від мін, снарядів, ракет. Ці травми важкі, призводять до шоку, значної крововтрати, масивного ушкодження тканин. Важкість травм, яких зазнають наші бійці, така, що адекватна допомога може бути надана тільки у спеціалізованих медзакладах. «Доводилось бачити пораненого, тіло якого просто «зрешетили» понад 60 осколків, — продовжує Петро Левицький. — Звісно, одразу всі вилучити неможливо, тому допомогу йому надаватимуть поетапно. Взагалі важко уявити, що у XXI столітті вбивають людей зі зброї, яка виготовлена за тим же принципом, що й у Першу світову. Наші противники використовують кулі, котрі за міжнародними конвенціями вважаються забороненими, — зі зміщеним центром тяжіння, розривні, що, потрапляючи до тіла, мають неймовірну руйнівну силу! Пригадую, як ми доправляли до шпиталю бійця з пораненою рукою: куля пройшла не навиліт, а «перемолола» усі кістки, перетворивши кінцівку на криваве місиво. Ця війна ведеться з особливою жорстокістю. Гадаю, немає жодного виправдання тим, хто не дотриму-

ЛІКИ НАДХОДИЛИ ЗІ ВСІЄЇ РОСІЇ: НА ЕТИКЕТКАХ ЗАЗНАЧЕНО ТАКІ МІСТА, ЯК ВОРОНЕЖ, УХТА, ТИХОРЕЦЬК ТОЩО. НА УПАКОВКАХ НАКЛЕЙКИ З НАПИСАМИ «ДОПОМОГА ДОНБАСУ» ТА ЗІ СЛОВАМИ ПІДТРИМКИ ВІД РІЗНИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ РФ

ється певних правил ведення війни в сучасних умовах. Здається, ніхто з наших противників й не чув про Женевські та Гаазькі конвенції, що забороняють застосовувати ті види зброї, які приносять додаткові страждання пораненому, тому й не можуть використовуватися під час військових та збройних конфліктів».

Прийняли своїх за ворогів Усі бійці, які перебувають у зоні бойових дій, попередньо проходили навчання. Така підготовка ведеться й на кафедрі медицини катастроф і військової медицини ТДМУ ім. І. Горбачевського. «Хочу наголосити, наскільки важлива перша невідкладна, або доме-

дична, допомога, яка часто вирішує долю постраждалого бійця. 90% поранених помирають до того, як зможуть отримати першу долікарську допомогу, — каже Петро Левицький. — Щоб зменшити кількість смертей та інвалідизацію бійців на полі бою, є лише один перевірений шлях: навчати рядових вояків прийомам надання домедичної допомоги. До прикладу, на полі бою непоодинокими є випадки проникаючих поранень груднини. Усім хірургам відомий цей вид ушкоджень, втім, я навіть уявити не міг, наскільки швидко гине людина з такою травмою. Якщо не надати правильної меддопомоги, то 5-6 хвилин можуть стати фатальними, і поранений помре від пневмото-

раксу. Цю інформацію, ціна якої життя, потрібно доносити до всіх людей. За рекомендаціями Європейської ради реанімації при проникаючому пораненні груднини потрібно накласти герметизуючу пов’язку, тобто закрити дефект у стінці груднини, попередивши у такий спосіб вирівнювання тиску між навколишнім середовищем та грудною порожниною, що веде до спадіння легені, розвитку шоку та загибелі постраждалого». За словами Петра Левицького, в зоні АТО добре налагоджена робота військово-польових госпіталів і служби евакуації важких пацієнтів. Втім, якщо мова йде про етапність надання меддопомоги, то неодноразово траплялися випадки, коли у штаті спецпідрозділу є лікар, який мав би надавати спеціалізовану допомогу, натомість він змушений рятувати бійців на полі бою, виконуючи обов’язки санітара, санінструктора. Існуючі штатні розписи не передбачають у взводі, роті та батальйоні лікарської посади, проте в нинішніх умовах такий фахівець вкрай необхідний. До слова, доводилося нашим медикам побувати і під дулами автоматів. Одного разу вони приїхали в місто Дзержинськ, щойно звільнене українськими військами. Останні прийняли тернопільську бригаду швидкої за ворогів. Адже відомо, що так звані ополченці пересувалися зоною бойових дій на каретах швидкої допомоги і, видаючи себе за медиків, розстрілювали українських бійців. Зустрічали тернопільські медики в зоні АТО багатьох земляків, здебільшого працівників МВС, повсякчас відчували підтримку друзів. Увесь колектив швидкої хвилювався за своїх колег, які виконували благородну місію на небезпечній території. Підтримували і морально, і фінансово. Попри всі негаразди, бойовий дух військових високий, більшість поранених чекають на одужання, щоб знову повернутися до війська, каже лікар і додає: «За потреби готовий знову їхати на Схід». Лариса ЛУКАЩУК, власкор «ВЗ», м. Тернопіль

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

НОВА СТРАТЕГІЯ РЕФОРМ: ПЛАН ВИЖИВАННЯ ЧИ ВИМИРАННЯ?

«Національна стратегія побудови нової системи охорони здоров’я в Україні на період 20152025 рр.» — черговий «дороговказ» реформам, які насторожують навіть загартованих медичними експериментами українців. Чому стратегічні плани печуться нашвидкуруч, як пиріжки? І куди ведуть благі наміри младореформаторів?

Максим ІОНОВ, лікар невідкладних станів Центру екстреної допомоги м. Києва, Голова ініціативної групи з формування Громадської ради при МОЗ України

з року в рік ціла купа реформаторів і новостворених допоміжних структур завзято змінюють нашу систему охорони здоров’я (ОЗ). Останній варіант медичних реформ — від Стратегічної дорадчої групи (СДГ), створеної при Міністерстві охорони здоров’я України (Наказ МОЗ України від 24.07.2014 р. №522 за підписом Міністра Олега Мусія). Створення СДГ — ініціатива Фонду Джорджа Сороса, мережа таких благодійних фондів діє по всьому світу (Україна не виняток). Не говоритиму про неоднозначне ставлення суспільства

і соціологів до діяльності таких фондів у різних країнах, оскільки не маю на це права, але будемо сподіватись, що наміри пана Сороса благочестиві, і він просто не знає, куди насправді витрачаються його інвестиції. Достатньо було ознайомитися з «Національною стратегією побудови нової системи охорони здоров’я в Україні на період 2015-2025 рр.», щоб зрозуміти, які ж нас очікують реальні зміни від експертів СДГ, що без нашої згоди та дозволу будують «нову систему», а отже, вирішують долю українських громадян. Важливе зауваження — одним із провідних експертів СДГ є нинішній Міністр Олександр Квіташвілі. Тому не дивно, що на всіх рівнях «протягується» вичавлений за кілька місяців роботи продукт, який містить безліч помилок та протиріч відносно багатьох правових норм і фундаментальних прав людини (до фінансово-економічної складової реформ виникає ще більше запитань).

«Стратегія» викликала безліч бурхливих і жвавих дискусій як у медичній спільноті, так і серед пацієнтських організацій. До речі, до складу СДГ входять подібні структури — ті, що здійснюють свою діяльність за рахунок грантів, проектів, фінансової допомоги тощо (таких сьогодні в Україні дуже багато). Презентації «Стратегії» були присвячені круглі столи, засідання в МОЗ і навіть декілька комітетських слухань Верховної Ради, які більше нагадували суцільне «підспівування», а не фахове обговорення. Щоразу виникало питання: що стимулює таку загальну гіперактивність? Невже турбота про здоров’я нації?! Вірте, і буде вам благо… А ще краще, позбудьтеся наївності та зрозумійте, що однією з матеріальних складових цієї «суєти» є кредит від Світового банку у 215 млн доларів (зауважте, не грант). Відповідні документи Міністр уже підписав, кредит буде надано. А тим часом кількість команд реформаторів невпинно збільшується. Приміром, офіційний

сайт МОЗ повідомив, що 25 лютого 2015 року «відбулося перше засідання робочої групи Цільової команди реформ при МОЗ України, утвореної Наказом МОЗ України на виконання Протоколу засідання Національної ради реформ... До її складу увійшли проектний менеджер від Проектного офісу з координації розроблення та впровадження реформ; представники структурних підрозділів МОЗ України, задіяних у процесі реформування; представники інших суміжних міністерств, державних установ, місцевих органів влади; представники Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я; представники Стратегічної дорадчої групи при МОЗ України, міжнародних і громадських організацій, професійних та бізнес-асоціацій, експерти, фахівці». Шановні, вже голова йде обертом від проектних менеджерів із проектних офісів та від стратегічних груп із формування стратегій! Знову «масло масляне»: Управління реформ МОЗ України, Цільова команда реформ при МОЗ України, СДГ при МОЗ України, Проектний офіс з координації розроблення та впровадження реформ, робоча група Цільової команди реформ при МОЗ України... І це неповний перелік реформаторів, а люди — одні й ті самі. Коли вже до цього переліку долучать професіоналів зі здоровим глуздом, патріотичних і знаючих? Надії на це мало. Адже якщо уважно подивитися на нинішній медичний менеджмент в Україні, то стане зрозумілим: це «нові — старі» персони, які ні на що дієве так і не спромоглися, хоча шанси в них були. Не зроблять нічого хорошого й зараз. Тому що вони не професіонали, а більше годяться на роль провокаторів народного гніву. І дореформуються до того, що хвиля обурення змете їх швидше, ніж «папєрєдніков», бо вони заганяють людей у безвихідь! Та й «плеяда» реформаторів не заперечує, що більшість українців буде проти запропонованих змін, і тому закликає населення зачекати, набратися терпіння й витримати їх нововведення, особливо фінансові. А жага до власного збагачення, популізм та дешевий самопіар, залежність від міжнародних фондів, донорів, грантів, які підгодовують новореформаторів, обмежують їх «стратегічне» мислення. Сьогодні «Стратегія» ще остаточно не прийнята. Але, ознайомившись із нею, однозначно можна сказати, що реальне її втілення на місцях — під великим питанням. Адже механізми впровадження змін у документі прописані некоректно, абсолютно незрозуміло, хто й що робитиме, коли і хто за все це відповідатиме, жодного слова про можливі ризики та шляхи їх вирішення. Натомість маємо десятки аркушів із незрозумілою статистикою, загальними фразами і мальовничими планами. Не можу оминути увагою «стратегічні перспективи» швидкої та невідкладної медичної допомоги. Їй присвячено кілька речень із «рекомендацією»: не на часі, відтермінувати. І це при тому, що вже кілька років поспіль на реформу швидкої виділялися чималі кошти! А результат? Швидка працює на виснаження, виконуючи непритаманну їй роботу. Медицини катастроф як не було, так не бачимо її й тепер. У «Стратегії» ж знову змішали медицину катастроф зі швидкою. Ще у 2010 році ми попереджали, що стару систему зламають, а нового нічого не створять. Так і сталося, змінився тільки антураж. Документ недосконалий і суперечливий. Щодня з різних ЗМІ пан Міністр говорить одне й те саме: зміна системи фінансування ОЗ, «гроші йдуть за пацієнтом», державні закупівлі й тендерні механізми, вакцинація та залучення міжнародних організацій. І все це «підфарбоване» гарними фразами про лікарське самоврядуван-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

20 березня 2015 року

ня, реімбурсацію ліків, доступність медичного обслуговування, боротьбу з корупцією. Стосовно останньої мене як звичайного лікаря обурює нахабність насаджування думки про те, що корупція — у кишені лікаря. Заклики Міністра до боротьби з медиками-хабарниками як мінімум ображають. Адже людина з американською менеджерською освітою має усвідомлювати, що корупція не в кишенях медиків, яких довели до зубожіння і рабства, а в кабінетах його відомства та вищих щаблів влади. А умови, за яких ані пацієнт, ані лікар не можуть дозволити собі елементарного існування, — це провина держави. Багато громадських і медичних організацій подавали конструктивні зауваження до реформ. Але більшість із них «стратеги» або переробляють на зручний формат, або взагалі ігнорують. Особисто мені довелося поспілкуватися з паном Міністром двічі. Цього було достатньо, щоб зрозуміти: наш медичний менеджмент (говорю і про Міністра, і про інших «радників») абсолютно відірваний від реалій і не має власної думки. А ще пан Міністр закинув мені, що моєї професії ніде у світі не існує. Тобто я та мої колеги — привиди, які на викликах виконують роботу і за сімейних лікарів, і за педіатрів (яких навмисно позбуваються), і за правоохоронців, статистів, носильників, таксистів… Чи не багато як для привидів? Але насправді — не до жартів. Бо те, що пропонують члени та експерти СДГ, часом жахає. Вони просто відпрацьовують свій грантовий хліб, а нам доведеться «відпрацьовувати» їхні нововведення, які насаджуються безцеремонно. Тож замість лікувати будемо продавати медичні послуги, а замість опікуватися здоров’ям будемо дбати про заробляння коштів на його відновлення. Ніколи не був противником реформ, але відчуваю — масовики-реформатори заведуть на такі манівці, що систему вже доведеться реанімувати. Натомість населення хоче простих і реальних змін, доступу до необхідного обсягу медичного забезпечення. А медики — нормальних умов праці, соціального статусу й захисту. Це все можливо. На жаль, команда новореформаторів — хлопчики на побігеньках, які втілюють чужий сценарій. І їм байдуже, що буде з охороною здоров’я України до 2025 року, вони полетять в інші краї, щоб і далі відпрацьовувати отримані гроші, а ми залишимося наодинці зі своїми проблемами, чужими кредитами та зруйнованою системою ОЗ. Тому тільки від нас залежить, яку систему ми побудуємо, і ніхто не має права нав’язувати нам стратегії, що ведуть до її краху.

Володимир ЗАГОРОДНІЙ, Голова Української федерації роботодавців охорони здоров’я

а мою думку, «Стратегія» у тому вигляді, як вона розроблена авторами, не може бути прийнятою й потребує значного доопрацювання — як за формою, так і за змістом. Перш за все її втілення може поставити під загрозу дотримання фундаментальних прав людини на життя та здоров’я, прав працівників медичної галузі, а також порушити принципи адаптації вітчизняної правової системи до відповідної системи ЄС. Вважаю, що доречніше було б обговорювати стратегію розвитку національної системи ОЗ, розроблену на основі рекомендацій ВООЗ щодо управління розвитком національних систем охорони здоров’я. При цьому накопичений упродовж останніх десятиліть світовий досвід із розробки політики ОЗ, а також моніторинг і аналіз шляхів її реалізації вимагають, щоб регіональні завдання такої політики були реалістичними та досяжними. Адже проблема задоволення потреб населення у медичній допомозі, охороні

здоров’я має корелюватися із соціально-економічними можливостями держави та її громадян. І співвідношення цих «величин» визначається політикою кожної конкретної держави, її нормативно-правовою базою, рівнем соціально-економічного розвитку та правовим визначенням участі кожного громадянина у реалізації його права на гарантовану медичну допомогу. На жаль, в усьому світі, незалежно від рівня економічного розвитку різних країн, дедалі більше загострюється проблема забезпечення доступу громадян до медичної допомоги, особливо із застосуванням дороговартісних технологій (а в Україні ситуація взагалі катастрофічна). Це підштовхує держави до пошуку шляхів зменшення витрат на меддопомогу за умови збереження її доступності та якості. Однак навіть у розвинених країнах спроби провести ефективні медичні реформи не дали очікуваних результатів. Непомірно зростаючі витрати на сучасну медичну допомогу зупинити практично неможливо. Україні буде вкрай важко впоратися з цією проблемою, зважаючи на величезний дефіцит коштів. І марно сподіватися, що нашій державі вдасться перекласти такий тягар на плечі громадян — це спричинить соціальні та політичні катаклізми. Тому держава повинна закріпити за собою визначальну роль у забезпеченні прав громадян на ОЗ та медичну допомогу. І метою «Стратегії» передусім має бути створення політичних, економічних, правових та управлінських механізмів реалізації цих прав. Водночас у документі необхідно закласти механізми управління розвитком самої системи охорони здоров’я. Тож потрібно сформувати національну політику в галузі охорони здоров’я, визначивши першочергові завдання та основні напрямки їх втілення. Важливо, щоб ці «плани» відповідали соціальним запитам населення та економічним умовам у державі й стали складовою національної, соціальної та економічної політики в цілому. Не менш важливо, щоб «високі цілі» набули реальних обрисів, тобто завдання і шляхи їх досягнення потрібно конкретизувати. Для цього при розподілі ресурсів охорони здоров’я пріоритетним має бути програмне бюджетування (з визначенням головних напрямків), на основі якого буде розроблено генеральний план дій. Натомість детальне програмування уточнюватиме цей план, зазначатиме конкретні цілі й завдання, а також технології, кадрові ресурси, інфраструктуру, джерела фінансування і терміни, необхідні для їх реалізації через уніфіковану систему охорони здоров’я. До того ж втілення детальних програм потребує безперервного керівництва та контролю виконання. А щоб забезпечити їх ефективність, необхідно запровадити оцінку стратегій розвитку охорони здоров’я і практичних заходів, спрямованих на реалізацію запланованого. Зрештою, потрібний глибокий аналіз результатів упроваджених реформ у пілотних регіонах, щоб адекватно оцінити соціальну та економічну доцільність структурних змін у галузі. Щоб завтрашні реформи були зрозумілими для медичної спільноти, менеджерів в охороні здоров’я і найголовніше — для пересічних громадян, котрі сьогодні ще вірять обіцянкам нової влади. Хоча з кожним днем «простою» реформ чи незрозумілих кроків кредит довіри вичерпується. Розвиток національної системи охорони здоров’я має базуватися на принципах децентралізації, автономізації та правових взаємовідносинах між суб’єктами національної системи ОЗ. Щодо конкретних важелів «оновлення» діяльності медичної галузі, органи центральної виконавчої влади повинні змінити бюджетну класифікацію видатків для закладів охорони здоров’я та визначати їх за видами медичної допомоги. Ситуація в галузі зміниться на краще, якщо органам влади буде надано можливість укладати угоди на забезпечення громадян тими чи іншими медичними послугами. Щоправда, для

цього необхідно внести зміни до Бюджетного, Податкового та Господарського кодексів, однак це простіше, ніж приймати окремий Закон про лікувальні заклади, який потребуватиме внесення змін до згаданих законодавчих актів. Зауважу, що чинна законодавча база також дозволяє місцевим органам самоврядування перевести лікувальні заклади зі статусу бюджетних установ у повноцінні неприбуткові суб’єкти господарської діяльності. На часі запровадження принципів державноприватного партнерства в ОЗ, передача лікувальних закладів в управління неприбутковим громадським організаціям та компаніям — без зміни форми власності, профілю тощо. Водночас ми маємо усвідомлювати можливі ризики через зміну економічних засад функціонування лікувальних закладів, ролі місцевих органів виконавчої влади та самоврядування. І лише від найвищих органів влади залежить, чи зможемо ми уникнути таких ризиків.

Семен ГЛУЗМАН, президент Асоціації психіатрів України

ісля того, як я спробував ознайомитися з новою «Стратегією», у мене зникло бажання не те що глибоко її вивчати, а й обговорювати запропоновані нововведення. Вважаю, що так ставитися до майбутнього країни неприпустимо. Я не бачу ознак життя у того, що пропонує новий Міністр та його «стратегічна» команда. Ми вже не раз переживали подібні експерименти, які, мабуть, так само пропонували якісь радники. Нічого у них не вийде і цього разу. Адже за нікчемними спробами втілити великі мрії насправді стоять бізнес-інтереси. І всі ми розуміємо, що «успішне втілення» цих планів закінчиться трагедією, — нічого нового не збудують, буде зруйнована навіть та система, яка хоч якось функціонує сьогодні. При цьому мене найбільше турбує, що нашому до непристойності довірливому народу знову розповідають, які ми всі будемо щасливі і як дійдемо до цього щастя в найкоротші терміни. Якщо вже «не царська» справа радитися з народом, то хоча б потрібно інформувати його про те, що насправді діється. Натомість Міністр їздить регіонами, щось там нібито вивчає, а потім підписує документи, які викликають жах. І невідомо, які радники «нарадили» йому такі рішення і якими шляхами вони до нього потрапили. Так, реформи часто потребують доволі кардинальних змін. Але ж втілювати їх можна по-різному — виважено, з пошуком альтернативних рішень або методом лікування головного болю гільйотиною. Скажу за свою галузь: усім відомо, що наркологічна служба в Україні перетворилася на бізнес-структуру стараннями колишнього її «куратора». І нам потрібно повернутися до світових стандартів, де наркології як окремої спеціальності не існує (є психіатрія та її підрозділ — психіатрія залежності). Однак це не означає, що тепер ми маємо залишити без роботи всіх наркологів. Можна, наприклад, запропону-

вати їм займатися приватною практикою. Якщо будуть бажаючі платити за послуги цих спеціалістів, нехай працюють. Тобто все упирається в те, які рішення приймаються для досягнення «благородної мети», а це залежить від того, хто їх приймає. Поки що незрозуміло. Тому чиновники рангом нижче, які усвідомлюють абсурдність нових ідей, змушені вдавати із себе розумово відсталих — інакше у нову реформу можна не вписатися.

Людмила ПАРХОМЕНКО, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Підліткова медицина», професор, доктор медичних наук

едична громадськість терпляче сподівається, що врешті-решт реформи таки розпочнуться і стануть виваженим переходом від радянської до сучасної європейської системи охорони здоров’я. Поки що нічого такого не відбувається. Я уважно ознайомилася зі «Стратегією», але конкретики в ній не знайшла. Поперше, де підсумки проведеного експерименту з переходу до сімейної медицини? Що відбувалося хорошого і що було недоліками в роботі пілотних регіонів? Де статистика, яка б свідчила про те, що цей перехід відбувся, і які його результати ? На місцях, де проект втілювали в життя, медики і пацієнти одноголосно стверджують, що все погано! А в МОЗ заявляють, що все добре . То яким насправді виявився досвід? По-друге, наша країна велика, одна лише Харківська область — як уся Грузія. Тому й мірки тут мають бути інші. Нереально за короткий проміжок часу зробити нашу медицину приватною чи запровадити страхову медицину: наші лікувальні заклади не готові до цього. Передусім потрібно все прорахувати й обміркувати. На жаль, таких виважених проектів ніхто не пропонує. По-третє, нові реформатори запропонували оцінювати роботу лікарів за кількістю прийнятих пацієнтів. Але ж один лікар на прийомі огляне 10 хворих на бронхіт, а інший, приміром, хірург поліклініки, за цей самий час прийме одного пацієнта, проводячи йому хірургічну маніпуляцію. Тобто він отримає в 10 разів менше? На всі ці та інші запитання «Стратегія» відповідей не має — лише декларації. Так само документ не містить відповідей на інші виклики часу. Приміром, у нашій країні відновлено призов молоді на строкову військову службу. Для вдосконалення медичного огляду юнаків ми повинні підготувати лікарів, які цим займатимуться. Наша кафедра розробила навчальний план і програму циклу тематичного вдосконалення «Медико-соціальні проблеми підготовки молоді до служби в армії», розраховані на підліткових та сімейних лікарів, терапевтів, фахівців призовних медкомісій — усіх, хто безпосередньо братиме участь в огляді допризовників і призовників, їх оздоровленні й підготовці до військової служби. Але ми зовсім не впевнені, що ці та інші напрацювання не загубляться у вирі реформ, розроблених іноземними фахівцями. Бо у цих реформах не враховані реалії сьогоднішнього життя українців.

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Скорочення медпрацівників — економія з летальними наслідками?»

Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

ПРАВОНАСТУПНІСТЬ СТРАТЕГІЙ — ЧОМУ ЇЇ ВТРАЧЕНО?

їни від 04.02.1999 р. за №117/99). Натомість третя складова — система мотивації медика, — яка мала б довершити процес реалізації «Програми профілактики», потребує затвердження вже на рівні Верховної Ради України.

За останні півроку було підготовлено 2 досить близькі за змістом, хоча й різні за редакцією, проекти «Національної стратегії побудови нової системи охорони здоров’я в Україні на період 2015-2025 рр.». Однак у їх обґрунтуванні відсутній аналіз виконання попередньої Концепції розвитку охорони здоров’я, затвердженої 2000 року. Чи варто нагадувати, що будь-яка нова «Стратегія» не лише визначає основні напрями, принципи і заходи на перспективу, а й передбачає моніторинг уже прийнятих зобов’язань, їх корегування й уточнення?

Богдан ВОЛОС, професор Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України, Заслужений лікар України

У пошуках відмінностей Концепція розвитку охорони здоров’я населення України 2000 року (затверджена Указом Президента України 7 грудня 2000 року за №1313/2000) давала підстави для стриманого оптимізму, оскільки в документі йшлося не лише про принципи та засади, а й про конкретні напрями формування політики охорони здоров’я. Особливо, якщо врахувати, що Health policy (за визначенням ВООЗ) — це сукупність прийнятих рішень або взятих зобов’язань щодо реалізації відповідного курсу дій, орієнтованих на вирішення конкретних цілей і завдань у галузі зміцнення здоров’я. Тож — жодної «політики», якщо виходити з наших традиційних уявлень про неї! На жаль, згадана Концепція так і залишилася черговим незатребуваним документом, оскільки, схоже, керівництво штабу галузі, яке змінювалося з калейдоскопічною швидкістю, або не встигало зреагувати, або й не усвідомлювало, для чого розроблена ця Концепція, чи, можливо, і не знало про її існування. За 14 років — жодного аналізу, етапного моніторингу чи корекції. І коли у травні минулого року мені довелося взяти участь в обговоренні підготовленої МОЗ України Концепції нової системи охорони здоров’я, щонайменше я був здивований ігноруванням напрацьованих пропозицій. Адже, перебуваючи на київському Майдані ще на початку лютого 2014 року та запропонувавши проведення (під егідою Всеукраїнського лікарського товариства) науково-практичної конференції «Українська громада і реформа вітчизняної охорони здоров’я: від Концепції до реалізації», я бачив цей захід як чинник наповнення стратегічного документа механізмами його імплементації. За пропозицією колег підготував проект програми, узгодив його з відомими медиками-науковцями, управлінцями, розіслав потенційним учасникам. А від «замовника» не отримав жодної інформації ні тоді, ні згодом, коли вже за комфортних умов таку конференцію можна було провести у Міністерстві. Зараз маємо черговий варіант проекту «Національної стратегії побудови нової системи охорони здоров’я в Україні на період 2015-2025 рр.».

Проаналізувавши всі 3 згадані програмні документи, стає зрозуміло, що, попри редакційні особливості, обсяги та рівень деталізації, в них йдеться саме про нову систему охорони здоров’я: оптимізацію управління, реструктуризацію закладів первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД), їх фінансову й управлінську автономізацію, підвищення ролі громади, інститут медичного страхування тощо. До речі, останній у Польщі став еквівалентом всеохоплюючої реформи ще 1999 року і дав чудові результати. То чому б не прискорити його запровадження в Україні, причому без посередників? Чому б, наприклад, не адаптувати досвід Канади в цьому напрямку?

Змінюємо структуру чи функції? Окремо хочу наголосити на новітній «Стратегії» збереження здоров’я, що спроможна забезпечити максимально досяжний рівень здоров’я для всіх «у межах розумної вартості» та базується на профілактиці неінфекційних захворювань (НІЗ), боротьбі з факторами ризику, створенні умов для забезпечення здорового способу життя (ЗСЖ). Так от 2 останні проекти «Національної стратегії побудови нової системи охорони здоров’я в Україні на період 2015-2025 рр.» передбачають переважно «структурний» варіант змін: формування потужної інфраструктури громадського здоров’я, створення національних інститутів здоров’я та Центру контролю за захворюваннями тощо. А це (в умовах дефіциту коштів, ускладненого відсутністю медичного страхування) може негативно позначитись на фінансовому забезпеченні ПМСД, яка є основою будь-якої національної системи ОЗ. Враховуючи те, що ВООЗ пропонує максимально використовувати в процесі перетворень галузі її наявну інфраструктуру і концентрувати увагу на пошуку «недорогих технологічних засобів та заходів для вирішення найскладніших проблем охорони здоров’я», досить привабливим видається «функціональний» підхід Концепції 2000 року. Нею передбачено використання заходів міжсекторальної взаємодії, зокрема, створення державної системи безперервного медико-гігієнічного виховання населення та системи соціально-економічного стимулювання ЗСЖ, реорганізацію діяльності закладів ПМСД, широке впровадження профілактичних технологій. «Функціональна» складова у вигляді екстреного комплексу профілактики НІЗ, стимулювання праці медика представлена і в останньому варіанті «Стратегії», але вона потребує деталізації механізмів реалізації.

Три складові однієї Програми Такі механізми, зокрема, містить Програма, яка була напрацьована у рамках науково-дослідної роботи колективом під керівництвом Героя України, академіка Л. Т. Малої. Передбачалося, що ця новація буде впроваджена на державному рівні. Перший елемент Програми — «Система/Картка обліку факторів ризику та стану здоров’я» як складова картки амбулаторного пацієнта. Вона дає можливість на основі загальновизнаних

критеріїв діагностики здійснити індивідуальний і популяційний моніторинг 8 факторів ризику, показників здоров’я та оцінює динаміку цих параметрів за роками спостереження пацієнта. Такий документ оперативно інформує медика, забезпечує планування та контроль заходів диспансеризації, показує ефективність здійснюваної ним профілактичної роботи. Картку обліку заповнює спеціально підготовлений середній медпрацівник амбулаторнополіклінічного закладу чи фельдшерсько-акушерського пункту (ФАП) щорічно при першому зверненні пацієнта з будь-якого приводу. Саме стандартизація з питань профілактики НІЗ може стати одним із майбутніх напрямів діяльності Центрів здоров’я та складовою їх реформування. Мотиваційні заходи щодо усунення конкретних ризик-чинників та формування ЗСЖ здійснює як середній медперсонал, так і лікар, використовуючи другу складову Програми — «Інформаційну систему корекції факторів ризику». По суті, це методичка, яка надається медику первинної ланки і містить дані доказової медицини щодо ініціюючого впливу ризик-чинників на розвиток певної патології, висвітлює перспективи поліпшення прогнозу за умови усунення цих чинників, конкретні підходи до їх подолання, рекомендації ВООЗ стосовно ЗСЖ, харчування тощо. Третя, мотиваційна, складова Програми — «Система диференційованої оплати праці/преміювання медика первинної ланки» залежно від ефективності виконаної ним профілактичної роботи. Вона оцінюється на підставі аналізу картки обліку (поширеність факторів ризику та їх динаміка, як варіант, охоплення ефективним лікуванням хворих на артеріальну гіпертензію, дисліпідемію тощо). Думаю, щодо фінансування стимуляційного фонду варто скористатися міжнародним досвідом, адаптувавши його до українських умов. Зокрема, Мадридська хартія 1988 року передбачає впровадження збору в розмірі мінімум 1% на доходи від реалізації тютюнових виробів — для фінансування конкретних заходів по боротьбі зі споживанням тютюну та зміцненню здоров’я. Відповідно до звіту ВООЗ Україна взагалі не фінансує програм боротьби з тютюнопалінням. Чому? Складно вирішити міжсекторальну проблему? Не бажаємо розпорошувати кошти чи зручніше спрямовувати їх у «чорну діру» корупції? І поки ми не визначилися з відповіддю, проявом справедливості щодо медика первинки стане спрямування до бюджету ПМСД цільової частки акцизу на тютюн і алкоголь. До речі, акцизний збір на вказану продукцію в Україні сягає десятків мільярдів гривень щороку. Зауважу, що згадана Програма на основі 3 складових апробована в рамках регіонального проекту в Харкові. 2 її елементи — моніторинг та корекція факторів ризику — були включені до переліку основних заходів «Програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні» на 1999-2010 рр. (Указ Президента Укра-

А віз і нині там Свого часу в рамках національних семінарів із реформування вітчизняної охорони здоров’я було презентовано механізми реалізації згаданої Програми в регіонах. Однак подальші перманентні кадрові зміни керівництва галузі (за відсутності дієвих механізмів упровадження та виконання попередніх управлінських рішень) лише ускладнили традиційно обтяжений синдром використання новацій. Щоправда, після мого виступу із зазначеної проблеми перед начальниками обласних Управлінь охорони здоров’я, головними лікарями Центрів здоров’я, а також після оприлюднення офіційної інформації Кабінету Міністрів України за 2007 рік, згідно з якою Харківську область було визнано лідером щодо запровадження нових форм надання медико-соціальної допомоги, керівництво МОЗ запланувало презентацію згаданої Програми та механізмів її реалізації у штабі галузі у лютому 2008 року. Однак ця презентація так і не відбулася — виключно через суб’єктивні причини: мені як автору розробки… не дозволили відрядження до столиці. Наступного дня я подав у відставку з посади керівника галузі області. Після 2008 року профілактика в охороні здоров’я продовжувала стагнувати — виступи на конференціях, з’їздах, конгресах, низка публікацій у ЗМІ проблему не вирішили. А між тим, відповідно до прогнозів ВООЗ, «за відсутності невідкладних, скоординованих дій фінансова та економічна вартість НІЗ вийде за межі потенційних можливостей навіть найбільш багатих країн світу». І світ на це відповідно реагує. Виступаючи на засіданні Генеральної Асамблеї ООН з профілактики НІЗ у вересні 2011 р., генеральний директор ВООЗ, мотивуючи до співпраці керівників держав — членів організації, наголосила: «Це зібрання має слугувати сигналом для пробудження. Не для спеціалістів у галузі медицини та громадського здоров’я — ми пробудилися давно, знаємо, на що очікувати та як діяти…» Схоже, Маргарет Чен не все відомо про наших «спеціалістів»: вони — начальство, а йому, як відомо, не обов’язково «знати», а тим паче «діяти»! Бо, якби знали, то не пояснювали б світові вустами В. Януковича «зменшення у 2,4 раза кількості загиблих внаслідок ДТП (?!)» покращенням якості доріг та боротьбою з корупцією в лавах ДПС. І якби діяли, то в Україні не «зависали» б прогресивні ідеї, десятиліттями не взяті до уваги і тим більше до реалізації! А якби налагодили облік пропозицій, озвучених бодай через медичну газету «ВЗ», то використали б шанс інтегрувати державу до Глобальної стратегії ВООЗ, можливо, і посередництвом наших, українських ініціатив. Тому принагідно хочу звернутися до Міністра охорони здоров’я України О. Квіташвілі, який декларує принципово нові зміни. Шановний пане Квіташвілі! Оскільки система впровадження новацій в Україні вкрай неефективна, а її оптимізація не передбачена жодним із проаналізованих стратегічних документів, важливо налагодити зворотній зв’язок між розробниками новацій, їх користувачами та штабом галузі і включити цей механізм до програмного документу — «Національної стратегії побудови нової системи охорони здоров’я в Україні на період 2015-2025 рр.».

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

20 березня 2015 року

КИЇВ

ГРУЗИНСЬКА ШОКОТЕРАПІЯ: БЕЗБОЛІСНИХ РЕФОРМ НЕ БУВАЄ? 12 березня 2015 року в конференц-залі Національної медичної бібліотеки лікарям Києва представили ще одного реформатора системи охорони здоров’я із Грузії, який зосередиться на столичному сегменті медичного сектора. Раніше Андрій Урушадзе близько 2 років очолював грузинське Міністерство охорони здоров’я, соціальної політики та праці, змінивши 2010-го на цій посаді О. Квіташвілі. На заході він виступив уже в якості консультанта Світового банку і представника робочої групи з питань модернізації системи охорони здоров’я Києва.

арто нагадати: 4 березня 2015 року Рада директорів Світового банку затвердила рішення про надання Україні 214,73 млн доларів на проект «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей», і, вочевидь, Андрій Урушадзе є одним з уповноважених Вашингтоном розпорядників перших реформаторських траншів. Зауважимо, що значна, на перший погляд, сума є не гуманітарною допомогою, а позикою — і буде виділена під 1,42% на 18 років, але якими порціями, поки невідомо. Звичайно, працівникам медичної сфери хотілося б розуміти, яких конкретно результатів намагаються досягти «запрошені реформатори», проте вже не вперше доводиться відзначати таку обережність останніх у формулюванні цілей і методів їх досягнення, що про головне доводиться читати між рядків. Всі патетичні реляції Міністра Квіташвілі, а тепер і консультанта Урушадзе про звільнення лікарів із кріпосного рабства МОЗ, про те, що лікарні отримають довгоочікувану автономію, а добросовісні лікарі стануть заробляти більше, медики зустрічають більш приземленими запитаннями: скільки ж ліжок буде скорочено, чи звільнятимуть лікарів, чи закриватимуть лікарні? Відповімо прямо: українські медики вже ситі досхочу обіцянками попереднього Уряду (наприклад, про те, що середня зарплата лікаря зросте до 10 тис. грн, як запевняла перший заступник Голови Адміністрації Президента І. Акімова), який не провів навіть жодних оцінок того, чи покращила розпочата 2011 року реформа ситуацію хоча б у пілотних регіонах, де вона знаходилася під особистим контролем реформаторів Януковича — Богатирьової. У профспілкових медичних діячів зі столичних закладів охорони здоров’я, які виступили на диспуті з Андрієм Урушадзе, думка щодо вчорашніх і сьогоднішніх реформаторських змін вкрай негативна: система первинної ланки практично розвалена, приходить черга розвалу вторинки — стаціонарних медустанов. Голова ж Ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я Лариса Канаровська нагадала, що кадровий дефіцит у дільничній мережі столиці складає близько 500 лікарів, у київській первинці працює 200 чоловік, старших за 80 років, 10 — 90-річних медиків (а двом торік виповнилося 92 роки!). Андрій Урушадзе почав свій виступ з того, що Україна витрачає на охорону здоров’я 7,7% від ВВП, що є абсолютно некоректною інформацією: за останні 15 років цей рівень не піднімався вище 3,5% від обсягів ВВП. Але реформатори вирішили до 3,5%, що реально виділяються державою на медичну галузь, додавати неофіційні платежі, якими спонсорують медицину громадяни. Хто і якими методами вирахував суму коштів, яка «переповзає» з кишень пацієн-

тів до кишень медиків? У 2011 році Голова українського представництва Всесвітньої організації охорони здоров’я Ігор Поканевич заявляв, що держава виділяє на медичну галузь близько 3,5% ВВП, а неофіційні платежі у цій сфері становлять фактично 50% від загальної кількості витрачених коштів, і тепер інформація про «офіційно-неофіційний відсоток» подається з посиланням на дані ВООЗ. Та навіть з огляду на це 7,7% аж ніяк не виходить. Цей взятий з голови показник дозволяє реформаторам стверджувати, що «українська медична частка навіть вища, ніж у Польщі, Румунії та Естонії, і заявляти в проекті «Медичної стратегії на період 2015-2025 рр.», що «Україна асигнує кошти на охорону здоров’я в пропорціях, порівняних з європейськими, але витрати вкрай помилкові». По-перше, це не так, а по-друге, варто нагадати: ще на початку 2010-х років державне фінансування охорони здоров’я в розрахунку на душу населення становило 90 доларів, що у 60 разів менше, ніж у США, у 30-40 разів менше, ніж у країнах Європейського союзу, та у 7-12 разів менше, ніж у найближчих сусідів України — Молдови, Білорусі, Росії та Польщі. Відтепер, з урахуванням девальвації гривні, державні витрати на медицину порівняно із західними знизяться ще істотніше, а із зубожінням населення напевно зменшаться й «чорні каси». І як у цій ситуації обійтися без подальшого скорочення персоналу, ліжок та лікарень — зовсім незрозуміло. Однак у своєму виступі Урушадзе зробив акцент на тому, що жодних скорочень і закриття лікарень не буде — боятися нічого. Що це, як не намагання замилити очі медичній спільноті? Адже в самих програмних реформних документах недвозначно говориться про необхідність масштабних скорочень. Реформатори з перших рядків указують на надмірну кількість лікарень у державному секторі (2200) і повідомляють, що «кількість ліжок в Україні вдвічі вища, ніж в ЄС, а тривалість стаціонарного лікування довша на 50%». Далі в «Стратегії» йдеться про плани злиття лікарняних установ («у невеликі мережі під єдиним управлінням незалежними менеджерами») і навіть про скасування бюджетних асигнувань у сферу медичної освіти й необхідність розпрощатися із залишками медичної науки («необхідна поступова відмова від утримання освітніх та наукових закладів»). Пакет послуг, який буде фінансуватися за рахунок державних коштів, стиснутий до 4 пунктів:  щеплення, профілактика туберкульозу і ВІЛ;  лікування психічних захворювань;  лікування орфанних хвороб;  ургентне лікування уразливих груп населення.

Як бачимо, навіть про державні програми кардіологічної та онкологічної допомоги вже не йдеться, незважаючи на те, що це найбільш смертоносні для населення України хвороби. І єдине, що заважає таким радикальним перетворенням, це стаття 49 Конституції, яка гарантує громадянам право на медобслуговування. Але з приводу цієї заковики реформатори також поміркували й обережно вказали в проекті «Стратегії», що «стосовно статті 49 Конституції має бути знайдено, можливо тимчасове, рішення», бо її «буквальне тлумачення виключає будь-які намагання реформувати систему», адже згідно з цією статтею «існуюча мережа медзакладів не може бути скорочена». «У ваших лікарень величезні можливості, адже вони мають величезні площі, на яких можна розмістити ті сервіси, які дозволять отримувати додаткові позабюджетні гроші, велика кількість земельних ділянок, — оптимістично продовжував грузинський реформатор. — Наприклад, хоспіси, масажні кабінети, відділення естетичної

КАДРОВИЙ ДЕФІЦИТ У ДІЛЬНИЧНІЙ МЕРЕЖІ СТОЛИЦІ СКЛАДАЄ БЛИЗЬКО 500 ЛІКАРІВ, У КИЇВСЬКІЙ ПЕРВИНЦІ ПРАЦЮЄ 200 ЧОЛОВІК, СТАРШИХ ЗА 80 РОКІВ, 10 — 90-РІЧНИХ МЕДИКІВ (А ДВОМ ТОРІК ВИПОВНИЛОСЯ 92 РОКИ!) САНСТАНЦІЯ ПРАКТИЧНО ЗНИЩЕНА. ПРИ ЦЬОМУ, КОЖЕН 6-Й ХІРУРГ В КИЄВІ — НОСІЙ ГЕПАТИТУ

медицини…» Не зовсім зрозуміло, як можна заробити «додаткові гроші» на хоспісах. Та й марно розраховувати на те, що кияни масово понесуть останні «кровні» у масажні кабінети і відділення естетичної медицини. Голова столичної профспілки Лариса Канаровська поставила питання руба: «Ви заявляєте про створення якогось міського медичного фонду, але з яких джерел він буде наповнюватися? Звідки з’являться гроші, якщо вже 83% населення перебувають за межею бідності? Хто буде відповідати за кінцевий результат цієї реформи? Хто буде нести кримінальну відповідальність за провальні результати реформи?» «Посадити за ґрати можна тільки за порушення закону, — не забарився з відповіддю на останнє запитання Урушадзе, але йому все ж довелося згадати, що безболісних реформ не буває і що, наприклад, у Литві в ході європейських змін на краще довелося закрити всі пологові будинки, де приймали менше 300 пологів на рік. — Але імплементувати досвід іншої країни у вашу ніхто не збирається». У чому ж причина такого прохолодного ставлення грузинських міністрів-реформаторів до власного досвіду, досвіду перетворень медицини в Грузії — якщо він такий успішний, то чому б його і не імплементувати? Чи насправді досвід не такий уже передовий, як прийнято вважати? Цікаво, що не так давно у світ вийшла книга про реформи охорони здоров’я, здійснені в Грузії після Революції троянд, написана у співавторстві колишнім міністром економіки Грузії Кахою Бендукідзе, екс-міністром охорони здоров’я Андрієм Урушадзе та американцем Майклом Д. Таннером з Інституту Катона (Вашингтон). Видання «Реформи охорони здоров’я в Республіці Грузія: від радянської руїни до охорони здоров’я на ринковій основі» вийшло англійською та українською мовами. В книзі Андрій Урушадзе, зокрема, розповідає про те, як «звівши до мінімуму роль держави в повсякденному адмініструванні медичних послуг, Міністерство охорони здоров’я Грузії різко скоротило витрати на бюрократію... Більшість держорганів були або ліквідовані, або скорочені. Штат Міністерства був скорочений на 60%, всі управлінські підрозділи з’їхалися в одну будівлю, звільнивши тисячі квадратних метрів для комерційного використання... Була закрита Державна інспекція з санітарного нагляду — найбільш корумпована галузь системи охорони здоров’я. Відбулася повна приватизація лікарняного сектору, що стало шоковою терапією для майже зруйнованої лікарняної інфраструктури країни». Вочевидь, подібна шокотерапія чекає й на Україну. Що б там не казали грузинські реформатори про унікальні підходи, яких потребує наша держава, спиратися вони будуть, звичайно ж, на власні досягнення — вже хоча б тому, що більше їм спиратися немає на що. Тим паче, що висновок згаданої американської книги про грузинські реформи відповідний: «Саме Грузія з її агресивним підходом до реалізації ринкових реформ може стати моделлю для європейської системи охорони здоров’я». Роман БАРАШЕВ, спеціально для «ВЗ»

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ТЕРНОПІЛЬЩИНА

НЕЙРОХІРУРГ ПЕТРО ГУДАК: ЗРОБИ ВСЕ, ЩО У ТВОЇХ СИЛАХ Тернополяни добре пам’ятають резонансний за своєю жорстокістю випадок, що трапився на Театральному майдані понад рік тому. Старшокласник місцевої школи заступився за дівчину, до якої нахабно залицявся студент одного з тернопільських вишів. Утім словесні аргументи не подіяли, й у пориві люті лиходій вихопив ніж та, не вагаючись, встромив гостре лезо в голову школяра. Передбачити, якими будуть наслідки такого поранення, не міг ніхто, бо з подібною травмою, як зізнавалися тоді лікарі, вони ще не стикалися. Але, незважаючи на песимістичні прогнози, школяр вижив, більше того — повернувся до активного життя. А подарував хлопчині друге народження нейрохірург Тернопільської університетської лікарні, завідувач курсу нейрохірургії Тернопільського державного медуніверситету, доцент Петро Степанович Гудак.

Подібні випадки ми описали на сторінках посібника з нейрохірургії, який нещодавно побачив світ у співавторстві з моїм учителем, академіком НАМН України, заступником директора Інституту нейрохірургії ім. акад. А. П. Ромоданова, професором Віталієм Цимбалюком та одним із моїх учнів Тарасом Петрівом. До слова, студентам, які навчаються в медичних ВНЗ, я рекомендував би скористатися цим посібником, адже він створений у зручному для сприйняття форматі за принципом «якнайменше слів — якнайбільше інформації». Петро ГУДАК, доцент, нейрохірург Тернопільської університетської лікарні, завідувач курсу нейрохірургії Тернопільського державного медуніверситету

ВЗ Чула, що ви періодично відвідуєте нейрохірургічні клініки за кордоном. — Так, уже кілька років поспіль щорічно буваю у нейрохірургічній клініці угорського міста Пейч, що створена на базі місцевого університету. Маю змогу ознайомитися з передовими медичВЗ Цей випадок — чи не найкраще під- ними технологіями, вдосконалюю техніку протвердження афоризму Йосипа Брод- ведення нейрохірургічних операцій, відстежую ського про те, що врятувати світ уже найновіші методи нейрохірургічних практик, не вдасться, а ось окрему людину — ноу-хау хірургічної техніки, свіжі ідеї. У мене склалися доволі дружні стосунки з керівником завжди можна? — Знаєте, в таких критичних ситуаціях я звик цього закладу, професором Томашем Доці, керуватися правилом: «Зроби все, що у твоїх який є учнем легенди сучасної нейрохірургії, силах, а решта — це вже рішення Бога». Так екс-Голови Всесвітньої асоціації нейрохірургів було й у цьому випадку, який, звісно, належить Газі Яшергіла. 2001 року мав нагоду побувати у Мексиці. На до екстраординарних. Чим цікавий він із професійної точки зору? Не дуже складно було запрошення сенатора штату Веракрус консульвийняти ніж, хоча він глибоко засів у черепній тував у Мехіко пацієнтів державної клініки. В коробці — кінчиком леза вп’явся у внутрішню університетських клініках Бонна і Кельна вивчав частину пірамідки скроневої кістки, пройшовши нові методики хірургічних втручань із приводу через усю лобову та скроневу долі головного онкоуражень нервової системи, гострої церемозку, пошкодив сонну артерію, до того ж був броваскулярної патології. із зазубринами. Тому ми й вирішили розпочати оперативне втручання з трепанації навколо ВЗ Будні нейрохірургічної клініки — це леза. Діяли дуже обережно, щоб бодай не роз- завжди калейдоскоп драматичних сюхитати ніж. Коли лезо витягли назовні, трапи- жетів, подій, екстремальних ситуацій. лося так, що воно розсікло мою руку, і тоді ж із Але хто б, скажіть, міг передбачити, що рани хлопця почалася інтенсивна артеріальна в університетській лікарні будуть накровотеча. Це був найкритичніший момент опе- давати допомогу жертвам війни — воїрації. Доки мені зашивали долоню, головний нам із зони АТО, кіборгам з Донецького дитячий нейрохірург області Роман Сагайдак, аеропорту… який асистував, тимчасово своєю рукою на- — Звісно, ніхто й не думав, що в Україні розкрив раневу поверхню, а потім гемостатичним почнеться справжня війна, і до наших пацієнматеріалом було остаточно зупинено кровотечу. тів з цілком «мирними» недугами долучаться Наступного дня комп’ютерний контроль пока- й чоловіки з вогнепальними пораненнями. У зав, що потужний тиск спричинив потрапляння мене є певний досвід оперування пацієнтів, крові в підоболонковий простір скроневої долі які брали участь у бойових діях в Іраку, Афгамозку, що вимагало видалення гематоми вже в ністані, Чечні. Пацієнтів з Євромайдану до нас суміжній ділянці. Зрозуміло, після таких опера- доправляли вже після того, як надали основну тивних втручань знадобився ще не один місяць допомогу в столичному центрі невідкладної мереабілітаційних заходів, аби хлопчина став на дицини та медицини катастроф, де мені свого ноги. Зараз Станіслав уже студент Тернопіль- часу також доводилося працювати під керівського центру професійно-технічної освіти, ми ництвом професора Миколи Поліщука. Тоді ми видаляли у євромайданівців уламки від самопідтримуємо дружні стосунки.

робних вибухових пакетів, які засіли неглибоко, бо ті, що проникали у глибші структури головного мозку, вилучати було доволі небезпечно або й без потреби. Певна категорія пацієнтів із вогнепальними ураженнями потребувала реабілітаційної допомоги у ранньому періоді лікування. Надзвичайно важким був психологічний стан цих людей, в яких від пережитих жахіть, стресових ситуацій рівень адреналіну просто зашкалював: вони навіть не усвідомлювали, що поранені, що у голові — уламки від куль, все поривалися знову на місце протистояння. Особливо важко на душі, коли розумієш, з якою ненавистю знищували наших співвітчизників, які лише хотіли висловити свою громадянську позицію. Важко осягнути розумом, як до мирних мешканців могли застосувати кулі калібру 12,7 мм, кожен постріл якої, по суті, смертельний... Така зброя на відстані 150 м пробиває крицеву броню товщиною 16 мм та навіть легкий транспортний засіб! Нині ми надаємо допомогу бійцям із зони АТО. Пригадався поранений боєць: він один із 16 побратимів вижив тільки через те, що не встиг разом з усіма зіскочити в траншею, куди влучила міна. До слова, днями в мене на консультації був чоловік, який отримав контузійний удар від уламку гранати, що рикошетом завдала поранення, але його врятував бронежилет. Отож цей елемент спорядження вочевидь відіграє надзвичайну роль як засіб захисту. Ще хотів загострити увагу на проблемах тих пацієнтів, які до мобілізації на Схід уже мали певні недуги хребта. Коли вони потрапляють у зону бойових дій, усі ці негаразди даються взнаки, адже лише вага військового спорядження сягає 40-45 кг, і фактично хвора людина змушена це все на собі носити. А якщо їй потрібно зіскочити з БТР чи навіть пробігтися з таким вантажем, ці недуги загострюються. Нещодавно до мене на прийом прийшли брати-близнюки, в яких виявили кили хребта розміром 10 та 12 мм. Вони, звісно, пориваються на передову, захищати Вітчизну, але з такою патологією довго не повоюєш, тому маємо чітко диференціювати таких недужих під час медичних оглядів, бо фронту потрібні здорові захисники. ВЗ Нещодавно на засіданні асоціації нейрохірургів області ви виступили з доповіддю «Актуальні питання військово-польової нейрохірургії в сучасних умовах». До яких проблем хотіли привернути увагу колег? — Мій виступ був присвячений ключовим аспектам надання нейрохірургічної допомоги в польових умовах. Цю ж тему ми обговорили

на одній із п’ятихвилинок в університетській лікарні та у розмові з головним нейрохірургом Західного регіону, полковником, Заслуженим лікарем України Іваном Степановичем Богданом. Поділилися враженнями, він розповів, які зараз нагальні проблеми в зоні бойових дій — буває там доволі часто. Тому особливу увагу хочу привернути до питань тактичної медицини, бо дуже важливо врятувати життя та забезпечити виживання пораненого ще до моменту його евакуації до шпиталю. Спробуємо відстежити це за статистикою, яка засвідчує, що летальність від пошкоджень черепа та головного мозку в мирний час сягає майже 36,8%. Бойові ж черепно-мозкові поранення складають від 5,2% (це дані Другої світової війни) до 15% (зафіксовані на війні в Афганістані) від усіх видів поранень. Примітно, що летальність у цій групі склала 10,1% (Афганістан) та 3,87% (Чечня). Чому ж такий високий рівень летальності? Відповідь очевидна. Поранені помирають на полі бою. Їх просто не встигають евакуювати з місць бойових дій. Цю ситуацію підтверджують й медики, які працюють нині на бойових позиціях українського Сходу. Це надзвичайно велика проблема в зоні АТО. Тому потрібно навчати і мобілізованих, і учасників бойових дій як із частин регулярної армії, так і бійців добровольчих батальйонів правилам надання першої домедичної допомоги безпосередньо на полі бою. Зупинити кровотечу, провести протишокову терапію, правильно накласти джгут повинен уміти кожний. Це цілком реальні дії, аби врятувати життя. Особливу увагу хочу звернути на таку річ, як зупинка кровотечі в польових умовах. Найнебезпечніша кровотеча при пораненні голови може бути за пошкодження синусів — так званих верхнього сагітального та поперечного. У таких випадках виправдані усі засоби — навіть звичайний жіночий тампон на 4 краплі чи хлібний м’якуш може, як не дивно, слугувати за кровоспинний засіб, а відтак урятувати чиєсь життя. Щодо первинної хірургічної обробки ран, то вона повинна проводитися з мінімізацією висікання травмованих тканин голови — тобто обширне висікання тканин черепа протипоказане. Дехто думає, що вони нежиттєздатні, але тканини черепа дуже добре регенерують. Утім, хочу зауважити, що найкращі результати лікування поранених з ураженнями кісток черепа, хребта, головного та спинного мозку досягаються тоді, коли ранню хірургічну обробку ран (у перші 3 доби після поранення) виконує нейрохірург в умовах нейрохірургічного стаціонару.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

20 березня 2015 року

Стосовно особливостей надання нейрохірургічної допомоги в спеціалізованих закладах. Важливо знати, що хірургічний шов на рану з метою мінімалізації її інфікування та прогресування запалення потрібно накладати тільки після радикально виконаної хірургічної обробки протягом 24 годин з моменту поранення. Необхідно враховувати й те, що досить високою є частота ушкоджень синусів твердої мозкової оболонки й магістральних артерій, основи черепа та параназальних синусів, шлуночкової системи мозку, очей, шкіряних покривів, окістя, кістки та твердої оболонки головного мозку. Тому нейрохірург має налагодити співпрацю з суміжними спеціалістами,

які володіють навичками надання необхідної допомоги. У профілактиці й лікуванні хворих із проникаючими пораненнями черепа та головного мозку нейрохірург має дотримуватися певного алгоритму. Це — рання діагностика характеру й тяжкості черепно-мозкових, а також позамозкових ушкоджень, ранній контроль внутрішньочерепного тиску, попередження вторинної травми мозку внаслідок гіпоксії, гіпотензії, гіпертермії та порушення мозкового кровообігу, зупинка зовнішньої та внутрішньої кровотечі. Щодо профілактики та активного лікування гнійно-запальних ускладнень, потрібно провести адекватну первинну хірургічну обробку

вхідного й вихідного отворів, видалення кісткових уламків, сторонніх тіл металевої щільності, радикальну резекцію вогнища розтрощення головного мозку (некротичних ділянок), а не лише відмивання мозкового детриту. ВЗ На одній із картин у вашому кабінеті доволі символічний сюжет — скрипка й троянда. Це щось означає? — Квіти й музика — ті речі, які приносять у мою душу гармонію, дарують мені гарний настрій, рівновагу. Цю картину на знак вдячності презентував Станіслав, коли дізнався, що за першою освітою я професійний скрипаль, закінчив Ужгородське музичне училище імені

Ф. Задора. Майже щодня в кабінеті вмикаю легку джазову та класичну музику, яка забезпечує трохи релаксу всім присутнім, допомагає у спілкуванні. Серед улюблених композиторів Моцарт, Шопен, Бах, Бетховен, Гендель, Штраус. Музика — невід’ємна частина мого життя, тому вдома із задоволенням імпровізую на фортепіано, згадую скрипкові твори, які грав на сольних концертах та на вступному іспиті в Київську консерваторію. Взагалі музика і любов, на мій погляд, важливі для кожного, бо дарують нам радість, життєві сили і надії на краще. Лариса ЛУКАЩУК, власкор «ВЗ», м. Тернопіль

ВОЛИНЬ

ТУБЕРКУЛЬОЗУ — НЕ МІСЦЕ В ЦЕНТРІ ЄВРОПИ Цьогоріч Україна відзначає своєрідну «круглу дату»: рівно 20 років тому, в 1995-му, наша держава переступила епідемічний поріг, здавалося б, уже майже забутої хвороби — туберкульозу. Відтоді ситуація жодним чином не покращилася. Якщо 1995-го в країні було зафіксовано 21 500, то 2014-го — вже 25 500 нових випадків захворювання, і це не рахуючи окупованих територій. Найгострішою проблема туберкульозу традиційно є на півдні та сході нашої держави. Проте має вона свою специфіку й на північному заході України — на теренах Волинської області. Лише торік тут було зафіксовано 713 нових випадків захворювання на цю недугу. Серед них 20 — у пацієнтів віком до 18 років.

Юрій ВАЛЕЦЬКИЙ, генеральний директор Волинського обласного територіального медичного протитуберкульозного об’єднання, доктор медичних наук

орівняно з 2013 роком 2014-го захворюваність на туберкульоз у нас дещо зросла. В перерахунку на 100 тис. населення торік в області зафіксовано 68,85 випадку, тоді як в середньому по Україні цей показник склав 59,5. Тож серед регіонів нашої держави за кількістю нових випадків захворювання на туберкульоз Волинська область посідає 6-е місце. Для забезпечення стаціонарного лікування хворих на туберкульоз в області нині функціонує 600 ліжок. Із них 380 — в обласному протитуберкульозному диспансері в Луцьку, 110 — в Луківській (Турійський район), 50 — в Поворській (Ковельський район) та 60 — в Хотешівській (Камінь-Каширський район) туберкульозних лікарнях. У грудні 2014-го після капітального ремонту відкрили дитяче відділення на 50 ліжок в Луцькому обласному протитуберкульозному диспансері. В області також є 250 ліжок у протитуберкульозних санаторіях. Із них 100 — в обласному протитуберкульозному санаторії для дорослих (смт Колки Маневицького району) та 150 — в обласному дитячому протитуберкульозному санаторії «Згорани» (с. Згорани Любомльського району). Що стосується забезпеченості протитуберкульозних закладів Волині медичним персоналом, то проблем із молодшою та середньою ланками немає — наявні всі 100% фахівців. Із лікарями

ситуація набагато складніша: заклади забезпечені ними лише на дві третини. До того ж майже чверть волинських фтизіатрів пенсіонери. Проте в Управлінні охорони здоров’я Волинської ОДА цю ситуацію критичною не вважають. Обіцяють, що протягом 2-3 років ситуація покращиться, адже нібито «на підході» чимало молодих фахівців. Туберкульоз має певні особливості й щодо поширення в межах Волинської області. «Лідерами» в цьому сумному заліку є Турійський і Рожищенський райони, де торік зафіксовано показники захворюваності відповідно 102,28 та 90,31 випадку в перерахунку на 100 тис. населення. Найнижча захворюваність спостерігалася в Горохівському та Ратнівському районах — відповідно 38,11 та 49,9 випадку на 100 тис. населення. Фахівці вважають: вищу захворюваність фіксують там, де більше над цим працюють. Хоча поширеність туберкульозу на Волині в тому чи іншому районі залежить і від наближеності до великих залізничних вузлів (міста Ковель і Ківерці), а також наявності на певних територіях значної кількості осіб, які не піддаються обліку. Йдеться, передусім, про осіб ромської національності, які традиційно не надто зголошуються на прискіпливий контроль свого здоров’я. Небезпечною особливістю епідемії на нинішньому етапі є й значне зростання кількості випадків захворюваності на хіміорезистентний туберкульоз. Якщо «звичайний» туберкульоз потребує шестимісячного курсу лікування загальною вартістю близько 100 доларів, то боротьба з хіміорезистентним збудником вимагає вже щонайменше 20-місячного курсу, при якому потрібно застосовувати як мінімум 5-6 препаратів загальною вартістю близько 10 тис. доларів. І якщо в першому випадку труднощів із забезпеченням хворих ліками коштом держави немає, то в другому періодично виникають перебої.

Іншою проблемою є те, що не всі хворі погоджуються навіть на безоплатний курс лікування, який їм пропонує держава. Попри те, що на туберкульоз хворіють і цілком благополучні люди, значна частина хворих — це ті, хто зловживає алкоголем чи має наркотичну залежність. Такі пацієнти рідко свідомо ставляться до свого здоров’я, понад те — не завжди переймаються ризиками для оточуючих. Насправді в Україні передбачено механізм примусової госпіталізації хворих на активну форму туберкульозу. Залучивши правоохоронні органи та судову систему, медики дійсно можуть примусово госпіталізувати таку людину. І на Волині прецеденти такої госпіталізації були. Однак лікарі не мають права примусово лікувати чи тримати «під замком». В окремих випадках медикам удавалося переконати госпіталізованого розпочати лікування й досягти бажаного результату. Проте частіше такі горе-пацієнти навідріз відмовлялися лікуватися й намагалися накивати п’ятами зі стаціонару за першої ліпшої нагоди.

Ігор ВАЩЕНЮК, начальник Управління охорони здоров’я Волинської обласної державної адміністрації

роблема відмови багатьох хворих від лікування стоїть досить гостро. Як бути в цій ситуації? Брати курс на запровадження примусового лікування? Це дискусійне питання. Думаю, переконанням все одно можна досягти більшого. Та й як на практиці примусово лікувати особу, яка вперто цього не хоче — вважаю, на проблему треба дивитися глибше. Наприклад, як справляються з нею наші сусіди? Волинська область має кордон відразу з двома державами — Білоруссю й Польщею. У Білорусі, порівняно з Україною, ситуація з туберкульозом трохи краща, але не набагато — захворюваність нижча лише на 10-20%. Загалом, як зазначають фахівці, неблагополучна ситуація з туберкульозом властива для більшості країн пострадянського простору. Інша ситуація в поляків. На теренах цієї держави захворюваність на туберкульоз утричі нижча. В інших країнах Євросоюзу, які мають більш розвинену економіку, ситуація ще благополучніша. Отже, відповідь на запитання, як нам подолати епідемію, очевидна — потрібно підвищувати рівень життя. Без цього ми не досягнемо значних успіхів у боротьбі з недугою. З’являтимуться нові методи, нові препарати, та чи будуть вони доступними нашим пацієнтам? Люди мають бути забезпечені відповідним харчуванням, можливістю нормально відпочивати. В країні необхідно додержуватися санітарних норм, зокрема в громадському транспорті: наші автобуси і тролейбуси не повинні нагадувати діжки з оселедцями. Туберкульозу не місце в державі, яка розташована в центрі Європи, і в нас є всі підстави подолати цю проблему. Сергій ХОМІНСЬКИЙ, спеціально для «ВЗ», м. Луцьк

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ П. Л. ШУПИКА

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС НА ЗАМІЩЕННЯ НАСТУПНИХ ПОСАД: Завідувачів кафедр: неврології №1 (1 посада на 1 ст.); онкології (1 посада на 1 ст.). Доцента кафедри організації та економіки фармації (1 посада на 0,25 ст.). Доцента кафедри дитячих і підліткових захворювань (1 посада на 1 ст.). Адреса академії: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9 Прийом документів — 30 днів з дня опублікування оголошення

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ РІВНЕНЩИНА

МАЙСТЕРНІСТЬ ХІРУРГА ПОЗБАВЛЯЄ ДЕРЖАВУ ВІД ЗАЙВИХ ВИТРАТ Нещодавно в рамках співпраці та обміну досвідом фахівці Центру ортопедії, травматології та вертебрології Рівненської обласної клінічної лікарні провели показове оперативне втручання остеосинтезу складного перелому вертлюгової западини спільно із хірургом-ортопедом, професором Анджеєм Завадським із клініки м. Отвоцька (Польща). Переломи вертлюгової западини належать до найскладніших серед переломів тазового кільця та кісток скелету загалом. Вони виникають переважно в осіб працездатного віку та є результатом високоенергетичної травми, часто в поєднанні із загрозливою травмою інших органів і систем. Зміщення уламків кістки призводить до порушення цілісності кульшового суглоба, руйнування хрящового покриву та розвитку деформуючого артрозу, що є інвалідизуючою патологією.

Професор Анджей Завадський (третій праворуч) разом із українськими колегами у Центрі ортопедії, травматології та вертебрології Рівненської обласної клінічної лікарні

інансові витрати, пов’язані зі стійкою втратою працездатності пацієнтів та подальшим лікуванням, яке передбачає заміну кульшового суглоба на штучний ендопротез, є дуже великими навіть для країн із розвинутою страховою медициною. Наразі можливості для повноцінного надання якісної допомоги пацієнтам із переломами цієї локалізації обмежені в більшості регіонів нашої держави, а хірургією вертлюгової западини займаються одиниці лікарів-травматологів. До речі, навіть у Польщі такі оперативні втручання практикують далеко не в усіх клініках. На Рівненщині ж операції з приводу складних переломів вертлюгової западини фахівці обласної клінічної лікарні роблять уже близько

3 років. Таке лікування наразі доступне пацієнтам в обласному Центрі ортопедії, травматології та вертебрології. Для цього тут є все необхідне технічне оснащення (до того ж у Рівненській обласній клінічній лікарні функціонує апарат КТ з необхідними параметрами для проведення обстежень), і лікарі освоїли на стажуваннях методику виконання складного доступу до передньої колони вертлюгової западини та остеосинтезу. Щороку до Центру звертаються в середньому 15 пацієнтів, які потребують застосування такої методики. Найбільш складні втручання рівненські фахівці проводять за участю провідних вітчизняних спеціалістів, які займаються хірургією вертлюгової западини, зокрема Голови «АО Травма Україна» Петра

Нікітіна, хірурга Олександра Ріхтера, а також запрошених європейських фахівців. «Сучасний підхід до лікування складних переломів вертлюгової западини з використанням відкритої репозиції та остеосинтезу пластинами і гвинтами дозволяє провести повноцінну реконструкцію поверхні кульшового суглоба, уникнути розвитку деформуючого артрозу, стійкої втрати працездатності й необхідності встановлення штучного ендопротеза», — наголосив завідувач Центру, кандидат медичних наук Валентин Піонтковський. Дана РОМАНЮК, власкор «ВЗ», м. Рівне

ЧЕРНІГІВЩИНА

УКРАЇНСЬКІ ОНКОЛОГИ ЛІКУЮТЬ НА РІВНІ СВІТОВИХ СТАНДАРТІВ Нещодавно делегація чернігівських лікарів повернулася з міжнародного конгресу онкогінекологів, що цього разу проходив в австралійському Мельбурні. Українські лікарі активно переймали досвід зарубіжних колег, а також представили самостійну стендову доповідь стосовно комбінованого лікування пацієнтів з ендометріальними стромальними саркомами матки. Наші фахівці переконані: це серйозна заявка для країни й підтвердження того, що ми розвиваємо наукову діяльність та надаємо медичні послуги на рівні світових стандартів.

ід час конгресу кілька провідних онкогінекологічних центрів продемонстрували різні види органозберігаючих операцій у хворих на інвазивний рак шийки матки, такі як радикальна вагінальна, радикальна абдомінальна та лапароскопічна трахелектомії. Українські лікарі теж проводять подібні втручання, проте досвід був надзвичайно корисним, адже в кожного спеціаліста є свої напрацьовані напрямки. Крім того, були представлені повідомлення про випадки настання вагітності та народження дітей у 50% пацієнток онкологічного профілю шляхом кесаревого розтину. Однак

виношування вагітності у них є вкрай проблематичним, тому багато досліджень було присвячено саме цим питанням. Зацікавленість фахівців викликало обговорення залежності прогнозу захворювання від гормонального рецепторного статусу пухлин яєчника, що відкриває можливість використання гормональних препаратів у лікуванні гормонозалежних пухлин, зокрема, йшлося про застосування препаратів аГнРГ та інгібіторів ароматази у хворих із хіміорезистентними і рецидивуючими формами раку яєчників. Були представлені нові схеми лікування раку яєчників, наприклад — із застосуванням таргетних

препаратів, що діють безпосередньо на судини та рецептори пухлини, блокуючи їх. Українські онкологи стверджують: за рівнем розвитку онкогінекології нічим не поступаються зарубіжним колегам. А от щодо технічної оснащеності, то через обмежене фінансування вона вкрай низька. «Рівень онкологів усього світу приблизно однаковий. Це, напевне, єдина медична спеціальність, де існують однакові для всіх лікарів стандарти і схеми лікування, — стверджує завідувач поліклінічного відділення Чернігівського обласного онкологічного диспансеру, головний онколог міста, Голова постійної ко-

місії обласної ради з питань охорони здоров’я та захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС, член Європейської та Міжнародної асоціацій онкогінекологів, доцент кафедри оздоровлення та реабілітації Чернігівського національного технологічного університету, кандидат медичних наук Валерій Зуб. — До нас приїжджають пацієнти з інших країн, і ми бачимо, що там такі самі схеми лікування, як і в Україні. Безперечно, вітчизняні спеціалісти знаються і на нових препаратах, і на нових методах лікування, але через недостатнє фінансування ми не завжди можемо запровадити їх на практиці. Ми теж використовуємо подібні методики, але значно відстаємо від світових клінік у плані оновлення апаратури. У провідних медзакладах Європи, США або тієї ж Австралії обладнання змінюють кожні 2-3 роки, ми собі цього дозволити не можемо. Більшість технічних новацій, наприклад роботів, які самостійно проводять операції, українські онкологи можуть побачити тільки на міжнародних конгресах, конференціях та в лікарнях закордонних країн, в Україні їх просто немає. При цьому і за якістю проведення операцій, і за їх обсягами ми — на рівні розвинених європейських держав». Олена БЕРЕЗКІНА, спеціально для «ВЗ», м. Чернігів

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

20 березня 2015 року

ЧЕРК АЩИНА

ДІАБЕТ: НОВА МЕТОДИКА ЛІКУВАННЯ В Україні на диспансерному обліку перебуває близько 1,5 млн осіб із цукровим діабетом, із них у Черкаській області — близько 50 тис., з яких 8,5 тис. інсулінозалежні. Насправді таких хворих удвічі більше, оскільки багато хто навіть не підозрює про своє захворювання. Досліджуючи проблему цукрового діабету понад 10 років, медики Черкаської міської лікарні швидкої медичної допомоги №3 дійшли висновку, що поряд з іншими необхідно застосовувати методи еферентної терапії (екстракорпоральної детоксикації).

Олександр ФЕДОРУК, головний лікар Черкаської міської лікарні швидкої медичної допомоги №3, кандидат медичних наук

«С

пеціально обладнаний кабінет екстракорпоральної детоксикації, який функціонує в нашому закладі, дає можливість застосовувати плазмаферез, корекцію лімфотоку, озонотерапію, фотомодулюючі методи (фотогемотерапію), — розповідає головний лікар установи, кандидат медичних наук Олександр Федорук. — Ми не піонери у використанні цих методів, але розробили свою методологію їх застосування для лікування хворих на цукровий діабет. У результаті багаторічної наукової роботи ми підібрали, на наш погляд, оптимальне поєднання методів еферентної терапії». ВЗ В чому суть такого методу лікування? — Суть полягає в поєднанні методів плазмаферезу з озонотерапією, яке застосовується за пев-

ною схемою й підбирається індивідуально залежно від патологічного процесу, що спостерігається в пацієнта. Оскільки в патогенезі ускладнень цукрового діабету є проблема перенесення кисню гемоглобіном, розпочинаємо лікування із застосування озонотерапії. Для введення озону в організм використовуються озонований фізіологічний розчин для внутрішньовенних ін’єкцій, озоно-киснева суміш для підшкірного введення, велика аутогемотерапія тощо. Вибір технології озонотерапії залежить від стану пацієнта, індивідуальних особливостей перебігу хвороби. Кращі результати лікування досягаються при використанні великої аутогемотерапії (доза 50-100 мл крові, концентрація озону — 4-12 мкг/мл) та внутрішньовенної інфузії озонового фізіологічного розчину в кількості 200 мл (концентрація озону — від 5 до 10 мкг/мл). У процесі озонотерапії відбувається окислення, розчеплення грубих комплексів, зменшення концентрації гліколізованого гемоглобіну. Ефективність озонування ми контролюємо за індикаторними показниками (комплекс біохімічних аналізів, лейкоцитарний індекс інтоксикації, циркулюючий імунний комплекс, рівень середніх молекул та гліколізованого гемоглобіну). Якщо доза озону недостатня, збільшуємо її, поєднуючи одну велику аутогемотерапію з 3-5 процедурами внутрішньовенного введення озонового фізіологічного розчину. При порушенні мікроциркуляції у нижніх кінцівках (діабетична стопа) додатково вводимо

озоно-кисневу суміш підшкірно з концентрацією 5-10 мкг/мл. Після такої процедури в пацієнтів відновлюється чутливість кінцівок. Далі до лікувального процесу підключається плазмаферез, щоб прибрати з судинного русла вимиті окиснювачем (озоном) ендотоксини. Ми використовуємо як гравітаційні, так і фільтраційні технології лікувального плазмаферезу — суттєвої різниці немає. Однак для хворих із нирковою недостатністю, анемією, низькими тромбоцитами, іншими захворюваннями фізіологічно обґрунтованим є лише фільтраційний плазмаферез. Дозу плазмаферезу підбираємо, враховуючи стан хворого, біохімічні показники, діапазон добових коливань рівня цукру в крові. В середньому на курс лікування призначаємо від 3 до 5 сеансів плазмаферезу із видаленням плазми в об’ємі 800-1000 мл. Плазмозаміщення краще проводити кристалоїдами. При проведенні комплексу процедур можна застосовувати додаткові методи лікування, приміром, для покращення реології крові використовуються низькомолекулярні гепарини, корекція гіпотензії, метаболічна терапія. Весь комплекс процедур контролюють ендокринолог і анестезіолог. ВЗ Яких результатів удається досягти? — Застосування за такою схемою екстракорпоральних методів сприяє покращенню кисневотранспортної функції крові хворого, її біохімічних властивостей. Рівень гліколізованого гемоглобіну приходить до норми, знижується рівень цукру в кро-

ві. Інсулінозалежним хворим удається зменшити дозу інсуліну на 20-25%. Покращується стан судин і кровообіг — у пацієнта нормалізується тиск, знижується ризик виникнення артеріальної гіпертензії. Оскільки методи екстракорпоральної детоксикації мають ефект стресмоделюючої терапії, результати проявляються не одразу — показники приходять до норми протягом місяця. У процесі лікування цукрового діабету за нашою технологією починає помітно знижуватися рівень цукру в крові, що може призвести до гіпоглікемії. Тож ендокринолог повинен постійно коригувати дозу інсуліну. ВЗ Як часто необхідно проходити таке лікування? — Все індивідуально. Коли вже є ускладнення (діабетична стопа, проблеми з нирками, гнійносептичні прояви), рекомендуємо проводити сеанси лікування раз на півроку. В іншому випадку достатньо одного разу на рік. ВЗ Хворі потрапляють до вас на лікування за направленням ендокринолога? — Маємо два потоки пацієнтів. Частина дійсно приходить за направленнями ендокринологів міських поліклінік і лікується в денному стаціонарі. Крім того, у гнійно-септичному хірургічному відділенні нашої лікарні надається меддопомога хворим на цукровий діабет із тяжкими ускладненнями — вони також проходять лікування методом екстракорпоральної детоксикації. Загалом у рік лікуємо до 200 хворих на цукровий діабет. ВЗ Розроблений вами метод має проти- показання? — Протипоказаннями для екстракорпоральних методів детоксикації у хворих із цукровим діабетом є гострий інфаркт міокарду, геморагічний інсульт, кровотечі, тромбоцитопенія, гіпертиреоз, схильність до судом, алергія на гепарин та озон. Розмову вела Інна ХІМІЧУК, власкор «ВЗ», м. Черкаси

ХМЕ ЛЬНИЧЧИНА

ДІТЕЙ ЛІКУВАТИМУТЬ БЕЗКОШТОВНО Кошти на ліки для пацієнтів обласної та міської дитячих лікарень Хмельницького передбачені у бюджеті. Дитячі заклади вперше за багато років отримують повне фінансування лікарських препаратів. Детальніше про новацію ми попросили розповісти директора Департаменту охорони здоров’я Хмельницької облдержадміністрації Якова Цуглевича.

Яків ЦУГЛЕВИЧ, директор Департаменту охорони здоров’я Хмельницької облдержадміністрації

ВЗ Чому виникла ідея безкоштовно забезпечувати ліками дітей? — Зараз більшість подолян має доволі невеликі прибутки, і, коли хтось у родині хворіє, на ліки доводиться витрачати всі заощадження. На жаль, ми сьогодні не можемо забезпечити всіх повністю безкоштовним лікуванням. Тому вирішили допомогти сім’ям із дітьми. Адже не секрет, що, буває, батьки відмовляються від госпіталізації хворої дитини через те, що не мають грошей на ліки. Та й до лікаря звертаються, коли вже хвороба зайшла далеко, бо теж побоюються великих витрат на лікування. Ідея безкоштовних ліків для дітей виникла у мене ще торік. Депутати її підтримали і в обласному бюджеті передбачили 5 млн грн на ліки для пацієнтів двох

дитячих лікарень обласного центру: 3 млн грн — для міської та 2 млн грн — для обласної. Це важливий крок, бо вкладаємо гроші у своє майбутнє, у найцінніше. ВЗ В яку суму сьогодні обходиться лікування дитини у стаціонарі? — Все залежить від того, в якому відділенні лікується дитина, які препарати їй потрібні. Найдорожчим є лікування у реанімаційних відділеннях. Є препарати, які коштують і 1000, й 1500 грн. Також досить дорого обходиться ліжко-день у гематологічному відділенні. Взагалі ж, у середньому на ліки на дитину в день витрачаємо близько 20 грн.

ВЗ Коли можна чекати на безкоштовні ліки? — Зараз ми завершуємо необхідні закупівельні тендери. Найвірогідніше, на безкоштовні ліки варто очікувати з кінця березня. Як тільки закінчимо всі паперові процедури, в лікарнях вивісимо оголошення про безкоштовне забезпечення ліками. До речі, цього року для обласної дитячої лікарні ще плануємо купити новий рентгенапарат та фіброгастроскоп. ВЗ Вже давно йде мова про будівництво сучасного корпусу обласної дитячої лікарні. Коли воно розпочнеться? — Підготовку до будівництва цього корпусу ми вже розпочали, але все зупинилося через нестачу коштів. Потрібна дуже велика сума, яку сьогодні нам не можуть дати ані місцевий, ані державний бюджети. А коли в країні закінчиться війна, ми обов’язково побудуємо новий сучасний зручний корпус дитячої лікарні. Розмову вела Олена ЩЕГЕЛЬСЬКА, власкор «ВЗ», м. Хмельницький

ЛІКИ, ЩО ЛІКУЮТЬ

ЧИ НЕ ЧАС ВІДПУСТИТИ «ПОВІТРЯНІ КУЛІ» РОСІЙСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА? Півроку тому набув чинності Закон України «Про санкції». Подія мала великий резонанс, говорили про те, що завдяки новій нормі країна-агресор утратить щонайменше 200 млн доларів на продажу ліків українцям (а останні зекономлять понад 5 млрд грн!), оскільки 10 з 29 запропонованих санкцій безпосередньо стосуються фармацевтичного сектора. Час минає, однак російські препарати все ще «милують око» на аптечних полицях України. Єдиним логічним поясненням цього явища могли би бути унікальні властивості ліків, але, на жаль, навіть при недетальному вивченні ситуації стає очевидним, що ця історія — не про ефективність.

Імідж та реальність Реальну потребу країни в російських ліках було визначено одразу після під писання відповідного законопроекту. Керівництво МОЗ України підтримало ініціативу держави, підкресливши, що країна безболісно може відмовитися від 286 російських лікарських засобів із 306 зареєстрованих у нас. За словами колишнього Міністра охорони здоров’я Олега Мусія, лише 20 препаратів має сенс імпортувати з Росії і надалі через відсутність вітчизняних аналогів, хоча й вони не є життєво необхідними. Про те, якщо уважно прочитати розпоряд ження Держлікслужби України про заборону обігу лікарських засобів за останні 6 місяців, то згаданий пере лік російських препаратів не так уже й зменшився. Навіть залишаючи осторонь по літичну складову, слід розібратися в тому, які саме ліки східний сусід імпор тує сьогодні в Україну. Чи відповідають вони вимогам якості, ефективності й безпеки, на яких базується лікарське забезпечення населення в усіх розви нених країнах? Тривалий час російські препарати користувалися у вітчизняного лікаря

і споживача певним кредитом дові ри. Дані ж останніх років свідчать, що часто-густо вони є не тільки «пустуш ками», але й спричиняють непередба чувані наслідки для здоров’я людини. Щоб у цьому переконатися, достатньо подивитися на топ-5 брендів російсько го виробництва за обсягом аптечних продажів в Україні, який очолює сум нозвісний препарат «Арбідол», а продо вжує не менш дискутабельний лікар ський засіб «Віферон» (див. таблицю 1).

Казка про те, як «Арбідол» грип лікував На сторінках «ВЗ» уже неодноразово порушувалося питання доцільності застосування імуностимулюючих та імуномодулюючих засобів для про філактики грипу й інших ГРВІ. Проте агресивний маркетинг цієї групи пре паратів продовжується, завдяки чому український пацієнт охоче купує роз рекламовані «імунотоніки», зокрема російський «Арбідол» (діюча речови на — уміфеновір), якого лише у 2014 р. на території України реалізовано на 48 млн грн. Чому навколо саме цього препарату стільки галасу? Перш за все, через не

відповідність заявлених якостей «Ар бідолу» його реальній терапевтичній цінності. Виробники підкреслюють, що по препарату були проведені клінічні до слідження у Всеросійському науководослідному хіміко-фармацевтичному інституті, які показали хороші резуль тати при лікуванні грипу. Однак їх «учасниками» стали лабораторні миші, що не може бути доказом ефективності препарату для людини. Також є поси лання на клінічні дослідження, про ведені в радянські часи у Всесоюзному науково-дослідному інституті грипу та НДІ епідеміології та мікробіології ім. Пастера в Ленінграді та в НДІ віру сології ім. Д. І. Івановського в Москві. Нібито було доведено, що уміфеновір є ефективним щодо вірусів грипу А і В. На жаль, результати згаданих досліджень досі залишаються таємницею. У міжнародній медичній базі на укових публікацій Medline міститься 77 робіт, присвячених «Арбідолу». На перший погляд переконлива цифра, якщо не зважати на те, що жодна з цих статей не є абстрактом подвійних слі пих плацебоконтрольованих дослід жень, які б дозволили говорити про

ВЛАДИСЛАВ ОНИЩЕНКО, ГОЛОВА ПРАВЛІННЯ СОЮЗУ СПОЖИВАЧІВ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ, ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ І ВИРОБІВ МЕДИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ: «ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ ІМУНОМОДУЛЯТОРИ МОЖУТЬ ПРИЗВЕСТИ ДО ХРОНІЗАЦІЇ ІНФЕКЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ. ТАКИМ ЧИНОМ, КУПУЮЧИ ПОДІБНІ РОСІЙСЬКІ ПРЕПАРАТИ НА СОТНІ МІЛЬЙОНІВ ГРИВЕНЬ, УКРАЇНЦІ ФІНАНСУЮТЬ ВЛАСНИЙ ГЕНОЦИД». ТАБЛИЦЯ 1. ТОП-5 БРЕНДІВ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ РОСІЙСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА ЗА ОБСЯГОМ ПРОДАЖІВ (ЗА 7 МІСЯЦІВ 2014 Р.) №

ПРЕПАРАТ

«Арбідол»

«Кортексин®»

«Віферон-Ферон®»

«Хондроксид®»

«Мексикор®»

За даними Державного комітету статистики України

ТАБЛИЦЯ 2. ПОРІВНЯННЯ ПОБІЧНИХ ЕФЕКТІВ ПРЕПАРАТІВ ІНТЕРФЕРОНУ АЛЬФА-2B «АЛЬТЕВІР®» (виробник–постачальник субстанції для супозиторіїв та мазі «ВІФЕРОН-ФЕРОН®»)

«ВІФЕРОН- ФЕРОН®»

Найчастіше лихоманка, слабкість (є дозозалежними й оборотними реакціями, зникають протягом 72 годин після перерви в лікуванні або його припинення), головний біль, міалгія, озноб, зниження апетиту, нудота. Не так часто — блювота, діарея, артралгія, астенія, сонливість, запаморочення, сухість у роті, алопеція, депресія, суїцидальні думки і спроби, нездужання, підвищене потовиділення, зміна смаку, дратівливість, безсоння, зниження артеріального тиску. Рідко — біль у животі, шкірний висип, нервовість, свербіж шкіри, тривожність, зниження маси тіла, диспепсія, тахікардія, аутоімунний тиреоїдит. Зміни (оборотні) лабораторних показників: лейкопенія, гранулоцитопенія, зниження рівня гемоглобіну, тромбоцитопенія, підвищення активності печінкових ферментів. Мазь: побічних дій не виявлено.

Супозиторії: в поодиноких випадках можливий розвиток шкірних алергічних реакцій, таких як свербіж і кропив’янка, що проходять через 72 години після відміни препарату.

доведену ефективність препарату. Це підтверджують і висновки ВООЗ. Проаналізувавши оглядову роботу Ю. С. Борискіна та ін. (2008), в якій йдеться про переваги «Арбідолу», фахівці орга нізації відзначили відсутність у ній да них про масштаб та дизайн клінічних випробувань і рекомендували ставити ся до висновків автора «з обережністю» (WHO Guidelines for Pharmacological Management of Pandemic Influenza A and other Influenza Viruses, 2010). На решті, FDA відмовила в реєстрації пре парату на території США. Заради справедливості слід відзна чити, що деякі дослідження «Арбідо лу» за участю людей проводилися. Але кількість пацієнтів була недостатньою для того, щоб вони слугували аргу ментом на користь ліків. Наприклад, у 2004 р. препарат вивчався в Китаї за участю 222 осіб, проте результа ти були представлені чомусь тільки щодо 125 хворих (Wang MZ, Cai BQ et al., 2004). Причому тривалість захво рювання скоротилася лише на добу, що можна вважати клінічно незначущим результатом. На сайті препарату вказано, що «обсяг проведених клінічних дослід жень «Арбідолу» перевищує 14 тис. осіб», але, знову ж таки, без посилань на публікації результатів. Звичайно, такий підхід не узгод жується з принципами доказової медицини. Окрема тема — це лікарська «приналежність» препарату. Май же всі роки свого існування він був відомий як імуномодулятор, про що говорять і публікації дослідників (Амарян М. П. та ін. Вивчення імуномодулю ючої активності арбідолу//2001; Глушков Р. Г. та ін. Механізми імуномодулю ючої дії арбідолу//1999). Однак тепер «Арбідол» позиціонується як противірусний засіб. Але все це «іграшки» порівняно з найважливішою проблемою: рік тому в інструкції до «Арбідолу» було зміне но дози споживання (400 мг для ді тей і 800 мг для дорослих). Водночас у патенті на препарат зазначено, що збільшення добової дози понад 300 мг може призвести до тяжких наслідків, зокрема, до розвитку стану гіпореак тивності. У деяких випадках це може стати причиною летальних випадків. Однак в інструкцію інформацію про такі побічні ефекти внесено не було. Наразі «Арбідол» офіційно зна ходиться на перереєстрації (Розпо рядження Держлікслужби №200791.3/2.0/17-14). Цілком можливо, що невдовзі препарат повернеться до українського пацієнта. Тож проблема залишається вкрай актуальною.

«Віферон-Ферон®» — всупереч науці Ще один противірусний препарат ро сійського виробництва, який добре обжився в аптечці українського паці єнта, — це «Віферон-Ферон®» (минуло

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ЛІКИ, ЩО ЛІКУЮТЬ

20 березня 2015 року

го року його реалізовано в Україні на 41 млн грн). Діючою речовиною лікарського засобу є людський реком бінантний інтерферон альфа-2b. Навіть якщо припустити, що зга даний інтерферон може бути ефек тивним щодо вірусу грипу, це не ро бить «Віферон-Ферон®» автоматично якісним і безпечним препаратом. Спеціалісти підкреслюють, що ін терферон погано всмоктується че рез слизові оболонки і руйнується шлунково-кишковим вмістом, тому повинен вводитися підшкірно або внутрішньом’язово. Досі не існує ар гументованих доказів того, що його застосування в ректальній формі взагалі може створити будь-яку кон центрацію діючої речовини у крові, не кажучи вже про «тривалу циркуля цію інтерферону у крові», яку обіцяє виробник «Віферон-Ферону®». Цікавий нюанс: зазвичай препарати інтерферону альфа-2b мають неідеаль ний профіль безпеки, що виливається у великий перелік побічних ефектів, — таким чином виробник намагається «застрахуватися» від можливих проб лем із законом. Однак інструкція до «Віферон-Ферону®», на диво, їх майже не містить (таблиця 2). Можливо, така «помірність» негативних наслідків за стосування препарату пов’язана з його лікарською формою (мазь та супози торії ректальні). Але в цьому випадку втрачається логіка: діючої речовини недостатньо, щоб спровокувати появу побічних ефектів, проте її начебто ви стачає, аби запобігти розповсюджен ню респіраторно-вірусних інфекцій. Це твердження вступає в конфлікт із клінічними дослідженнями, що про водилися у США та Західній Європі, починаючи з 1980-х рр., і узагальне ним результатом яких став рішучий висновок: інтерферони неефективні щодо грипу та інших ГРВІ у будь-якій формі й будь-якій концентрації (Reddy U., Krzystolik M., 2010; S. A. Schwartz and J. K. Albrecht, 1989, та ін.). Враховуючи те, скільки часу та ма теріальних ресурсів витрачено іно земними спеціалістами на численні клінічні випробування, не потребує додаткових пояснень той факт, що в жодній із розвинених країн сьогодні не використовують інтерферони з метою профілактики грипу. Однак для українського пацієнта чо мусь вибудовується зовсім інший смис ловий ланцюг: дія «Віферон-Ферону®» базується на противірусній та імуно модулюючій активності інтерферону альфа-2b, яку «підсилюють» допоміжні речовини препарату (вітаміни Е та С), а завдяки ректальній формі ліки діють так, як це «ще не вдавалося жодному білку». Проте клінічні дослідження, які б могли це підтвердити, знову ж, залишаються поза межами досяжнос ті. Більшість публікацій ґрунтуються на клінічному досвіді застосування «Віферон-Ферону®». Фактично пре парат може похвалитися лише двома дослідженнями відносно грипу і зас тудних захворювань, одне з яких про водилося в Росії за участі 35 пацієнтів. Інше дослідження належить ученим із Вірджинії, які тестували навіть не сам препарат, а інтерферон альфа-2 у лікуванні 150 піддослідних, та ви явили, що він може сприяти знижен ню кількості й сили проявів застуди, але лише в комбінації з ібупрофеном. Наскільки таку доказову базу можна вважати переконливою, вирішувати

НАЙВІДОМІШІ РОСІЙСЬКІ БРЕНДИ НА УКРАЇНСЬКОМУ РИНКУ КОМПАНІЯ

ПРЕПАРАТИ

ОБСЯГ ПРОДАЖІВ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У 2014 Р.

«Матеріа Медика»

«Анаферон»

79 млн грн

«Фармстандарт»

«Арбідол»

48 млн грн

«Ферон»

«Віферон-Ферон®»

41 млн грн

«Біокад»

«Генферон»

8 млн грн

«Ніармедик Плюс»

«Кагоцел»

4 млн грн

Дані системи дослідження ринку PharmXplorer ™ компанії Proxima Research

спеціалістам. Але якщо за 35 років ви вчення механізм дії інтерферонів досі вважається нез’ясованим, а перелік побічних ефектів (в інструкціях до тих лікарських засобів, де він представле ний у повному обсязі) ставить питан ня руба про співвідношення користь/ ризик навіть щодо гепатиту С (Brok J., Gluud LL., Gluud C., 2010), насторожує, що такі препарати у нас рекоменду ються для профілактики та лікування ГРВІ в дітей.

«Кагоцел» — грип VS продовження роду Боротися із всюдисущим грипом ро сійські виробники радять українцям також за допомогою популярного про тивірусного засобу «Кагоцел» — індук тора інтерферону, який не зареєстрова но в США та ЄС і не внесено до списку лікарських засобів ВООЗ. Водночас у нашій країні за минулий рік його при дбали на 4 млн грн. Хоча індуктори інтерферону викли кають сумніви у вчених щодо їх ефек тивності й безпеки незалежно від краї ни-виробника, «Кагоцел» у цьому ряду посідає почесне місце завдяки діючій речовині — зв’язаній формі госиполу. Згідно із твердженням компанії-ви робника, «дослідженнями, що були проведені в різних країнах, доведено, що госипол має виражену фармаколо гічну дію, проявляючи противірусну, протипухлинну, антиоксидантну та імуномодулюючу активність». Проте маркетологи компанії якось «забули», що ця речовина тривалий час вивчала ся в різних країнах як засіб регулюван ня народжуваності. За даними National Library of Medicine госипол існує в двох ізомер них формах: R-ізомер — токсичний; L-ізомер — має антисперматоген ні властивості та є біологічно активні шим, ніж R-ізомер. Виробник «Кагоцелу» наголошує на тому, що для створення препарату ви користовується нетоксичний L-ізомер. Тобто майже стерилізуюча речовина. На сайті препарату підкреслюється: «Згідно з результатами спеціального оглядового аналізу експертів Євро пейської комісії з безпеки харчових продуктів (EFSA) кількість вільного госиполу, яку необхідно використову вати для досягнення протизаплідного ефекту, становить 10-20 мг на добу, при цьому досягнення ефекту можли во тільки при довготривалому прийо мі — від 2-3 місяців до 16-18 місяців». Дивно, що вже після цього абзацу до дається: «Необхідно підкреслити, що у переважної більшості пацієнтів анти фертильна дія госиполу є оборотною і знімається через певний період після припинення його прийому». Цією за явою виробник визнає протизаплідну дію препарату.

Крім того, за інформацією згаданої EFSA, мінімальна доза госиполу, що пригнічує сперматогенез у людей, становить 0,1 мг на 1 кг маси тіла. Тобто, розрахунки виробника, на ведені вище (10-20 мг на добу), при значені для людей із масою тіла 100200 кг. Можна зробити висновок, що для тіла з меншою масою досягнення антифертильного ефекту — цілком реальна перспектива. Згідно з результатами зарубіжних досліджень 5-25% чоловіків залишили ся безплідними через рік після припи нення прийому госиполу. Довгостроко ве спостереження показало, що у 61% чоловіків фертильність нормалізувала ся в середньому через 1,1 року. Однак у 22% процес утворення сперматозо їдів не поновився навіть через 3 роки після припинення прийому речовини (Meng, GD, JC Zhu et al., 1988). Крім того, наприкінці 90-х рр. до слідницька група ВООЗ із методів ре гулювання чоловічої фертильності роз глянула всі дослідження госиполу, і в 1998 р. застосування цієї речовини було заборонено (Waites, GMH, C Wang and PD Griffin, 1998). Загалом дослідження антифертильних властивостей госипо лу проводилося із залученням понад 8 тис. чоловіків у Бразилії, Кенії та Ніге рії і тривало більше 10 років (Coutinho, E, 2002; Gu, ZP, BY Mao, YX Wang, 2000, та ін.). Стосовно препарату «Кагоцел» вивчення доказової бази щодо дорос лих пацієнтів показало: принаймні 2 клінічні випробування були про ведені з порушенням чинного на той момент законодавства. Тож препарат «Кагоцел» не можна назвати безпечним для репродуктив ної системи чоловіків. І навіть якщо твердження виробника є правдивими, й у «переважної більшості пацієнтів антифертильний ефект знімається за певний період», чи не завелика плата за зцілення від застуди — стати безплід ним на декілька років? До речі, пре парат є безрецептурним і рекомендо ваний для дорослих та дітей віком від 3 років.

«Анаферон» — терапія повітрям Незважаючи на повну відсутність доказової бази у гомеопатичних за собів, минулого року 79 млн грн пе рекочували з гаманця українського пацієнта до кишені російського ви робника «Анаферону». Знову ж таки, інструкція обіцяє противірусний та імуномодулюючий ефекти, лікуван ня грипу й ГРВІ, але комбінація гоме опатичних розведень, яка є діючою речовиною препарату, через свою мі зерну кількість не дозволяє впевнено говорити про її наявність. Якщо по лікарському засобу не можна провес ти клінічних досліджень, немає й ро зуміння його механізму дії і фарма кокінетики. Технологія виробництва

препарату згідно з інструкцією вклю чає імунізацію кроликів рекомбі нантним гамма-інтерфероном людини для отримання антитіл до нього. Науці невідомо, яким чином антитіла до інтерферону можуть надати допо могу в профілактиці або лікуванні грипу та ГРВІ (Сєдих С. Є., Гомеопа тія: історія і сучасність//Бюлетень «На захист наук и», №9). Нарешті, за численними даними зарубіжних авторів ефективність гомеопатії не перевищує ефекту плацебо (Shang A. et al., 2005; Cucherat M., Ernst E., 2002; Haugh M. C. et al., 2000). Виробник «Анаферону» підкреслює безпечність прийому цього препарату. Але чи варто говорити про безпеку, коли немає жодного терапевтичного ефекту? Адже виробник не може до вести наявність у препараті заявленої діючої речовини.

Міфи «братнього» народу Звичайно, турбота російських вироб ників про здоров’я українців не обмежується пропозиціями щодо профілакти ки й лікування респіраторно-вірусних інфекцій. Однак цей сегмент як най більш затребуваний через свою акту альність дає чітке уявлення про те, чим нас «тішить» сьогодні сусідня держава. Українському лікарю складно битися один на один із потужними російськи ми компаніями, доводячи пацієнтові знову і знову, що ці препарати у кращо му випадку йому не потрібні, а в гіршо му — є небезпечними. І це загрозлива ситуація, враховуючи, що в більшості випадків противірусні засоби батьки купують для дітей, «порадившись» на форумах в інтернеті. Що відрізняє саме російські препа рати від інших імуномодуляторів та імуностимуляторів — це їх усвідом лена міфологізація. Виробники ство рюють своєрідну «матрицю», в якій рекламні заяви спираються на досвід радянських часів, розробки «для військових», сотні наукових робіт і навіть відкриту підтримку політиків. Утім потужне лобіювання препаратів не може приховати усіх проріх на цій поспіхом скроєній «сукні»: заяви вироб ника вступають у конфлікт із доказо вою медициною, думкою зарубіжних учених і навіть між собою. Але це не заважає російським компаніям заробляти мільйони на українцях, які за звичкою лікуються відомими бренда ми, не вдаючись у подробиці. Взагалі, турбуватися про такі речі — справа не пацієнта і навіть не лікаря, а перш за все Державного експертного центру, який на невідомих підставах зареєстрував у країні препарати сумнівної якості, незважаючи на потенціальний ризик від їх прийому для українських грома дян. Залишається лише чекати на те, що ситуація все ж таки вирішиться на регуляторному рівні. А доти боротися з цією згубною практикою на місцях доводиться лікарській спільноті. Ємеля, який їздить на печі, класич не «авось» та обломовський фаталізм уже давно сприймаються як частина російської ментальності. І це було б особистою справою сусіднього народу, якби не зачіпало здоров’я і життя укра їнських пацієнтів — на жаль, вони досі приміряють на себе роль Івана-дурни ка, купуючи російські ліки сумнівної якості, що виробляються в кращих традиціях згаданих казок. Марина ЧІБІСОВА, «ВЗ»

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД Л АТ В І Я

У ВАРИКОЗУ НЕМАЄ ШАНСІВ! Близько 40% людей у світі страждають на хронічну венозну недостатність. Раніше цей діагноз ставили здебільшого літнім пацієнтам, але останнім часом він молодшає буквально на очах. Чи можна допомогти позбутися хвороби, не витрачаючи багато часу на реабілітацію? Фахівці Балтійської клініки вен — найсучаснішої медичної установи, яка спеціалізується на даній патології, стверджують: інноваційні методики, котрі дозволяють пацієнтам ефективно вирішити проблему з венами і швидко повернутися до динамічного життя, існують.

тримається сучасна судинна хірургія: лазер, пара, радіочастоти і біологічний клей. Всі вони дозволяють блокувати хвору ділянку вени, зупинити порушений потік крові, ліквідувати пошкоджені клапани».

Мікрохвильова піч для вен

Петеріс ГЕРКЕ, хірург-флеболог, керівник хірургічного відділення Балтійської клініки вен, член Всесвітньої, Європейської та Латвійської асоціацій хірургів

«Е

волюційно людина створена для руху. Чим більше вона нерухома, чим довше статична, тим вища ймовірність захворювання венозної системи, — починає розповідь хірург-флеболог, керівник хірургічного відділення Балтійської клініки вен, член Всесвітньої, Європейської та Латвійської асоціацій хірургів, доктор Петеріс Герке. — Раніше від проблеми позбавлялися радикально: хвору вену видаляли методом мініфлебектомії. Операція проводилася під наркозом, після неї залишалися шрами. Крім того, був потрібний довгий відновний період. Незважаючи на ці недоліки, хірургічну методику досі використовують в усьому світі як основну. Ми ж вирішили піти далі: наші фахівці багато років прагнули до того, щоб лікування венозної недостатності було не просто необтяжливим, а й максимально комфортним для пацієнта. Для цього нам довелося зібрати на базі однієї клініки всі існуючі у світі методики — в тому числі ті, які насправді можна вважати інноваційними. Кожен метод має свої особливості й переваги, і це добре, коли у пацієнта є вибір! На ранній стадії захворювання ми застосовуємо малоінвазивні методи, наприклад, склеротерапію, коли в ушкоджену судину вводяться ліки і таким чином блокується ділянка хворої вени. Другий варіант — транскутанна лазеротерапія — опромінення хворих вен через шкіру. Але, на жаль, пацієнтів, які звернулися до нас на самому початку захворювання, не так уже й багато. Більшості все ж таки показано хірургічне втручання. Сьогодні ми пропонуємо чотири сучасні хірургічні методики, і жодна з них не має нічого спільного із застарілим уявленням про «шматування» вен. Чотири кити, на яких

ВЕНОЗНІ ВИРАЗКИ НІГ ЯК ВАЖКИЙ ПРОЯВ ХРОНІЧНОЇ ВЕНОЗНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ ВИКЛИКАЮТЬ ОБМЕЖЕНІСТЬ РУХУ Й СОЦІАЛЬНУ ІЗОЛЯЦІЮ, ЗНИЖУЮТЬ ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ПРИБЛИЗНО У 1-5% ПОПУЛЯЦІЇ. ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ТАКОЇ ПАТОЛОГІЇ ФАХІВЦІ БАЛТІЙСЬКОЇ КЛІНІКИ ВЕН ЗАСТОСОВУЮТЬ ІННОВАЦІЙНУ ТЕХНОЛОГІЮ ОЧИЩЕННЯ РІЗНИХ РАН. В ЇЇ ОСНОВІ — УЛЬТРАЗВУКОВІ ХВИЛІ НИЗЬКОЇ ЧАСТОТИ, ЯКІ ЗА ДОПОМОГОЮ ФІЗІОЛОГІЧНОГО РОЗЧИНУ ПОТРАПЛЯЮТЬ В РАНУ, ОЧИЩУЮЧИ І ЗАГОЮЮЧИ ЇЇ. ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ НАКОНЕЧНИКИ 3-Х ВИДІВ, ЗА ДОПОМОГОЮ ЯКИХ МОЖНА РЕТЕЛЬНО ОЧИСТИТИ РАНИ РІЗНИХ ТИПІВ (ПРОЛЕЖНІ, ОПІКИ, ДІАБЕТИЧНІ ВИРАЗКИ СТОПИ, УСКЛАДНЕНІ ТА НЕЗАГОЙНІ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНІ РАНИ), ВІДОКРЕМИВШИ НЕКРОТИЧНІ ТКАНИНИ Й ОЧИСТИВШИ «КИШЕНІ» РАН.

Перші 3 методики базуються на застосуванні високої температури — близько 120о С. Вони менш травматичні, ніж операція, але мають свої особливості — щоб захистити тканини від перегріву, по ходу вени ін’єкціями вводиться знеболююча рідина. Серцю доводиться тимчасово працювати з більшим навантаженням, що не дуже добре для літніх пацієнтів із захворюваннями серця. Після операції у більшості випадків доводиться носити компресійну білизну і протягом місяця не засмагати на сонці. «У 1998 році почав застосовуватися метод радіочастотної абляції вен VЕNUS — він докорінно змінив сучасні принципи хірургії вен. В основі методу лежить не витягування ділянки хворої вени, а її закриття за допомогою тепла, яке виробляє радіочастотний катетер, введений через укол голкою у вену. Це дуже прогресивна технологія, принцип дії якої подібний до мікрохвильової печі. Електромагнітне випромінювання буквально висушує вену: всередині не залишається рідини, і вена невдовзі стискається. Кілька місяців потому на місці пошкодженої судини утворюються вже повноцінні тканини. Цим самим методом можна позбавитися від капілярного варикозу: під впливом радіохвиль тоненькі ниткоподібні судини зникають, ніби їх і не було».

Лазерні дива Перша операція в Балтії із використанням лазера була проведена в стінах Балтійської клініки в 2002 році. Ендовенозна лазерна хірургія вен — найпопулярніший в Європі метод ендомінальної абляції вен. Як джерело енергії використовується лазерне світло. На початку застосовувався короткохвильовий лазер і світловий дріт кінцевого типу, пізніше, завдяки розвитку технологій, на заміну прийшли дріт радіального світла та довгохвильовий лазер. Їх вплив був максимально селективним, і післяопераційний період став повністю безболісним. «За 13 років лікарі нашої клініки провели понад 10 тис. лазерних операцій та отримали величезний досвід, оперуючи пацієнтів навіть із найважчими патологіями вен, — продовжує

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

20 березня 2015 року

керівник хірургічного відділення. — Сьогодні ми використовуємо 3 види лазерних пристроїв. Усі лазери діють саме на воду, що знаходиться в кровоносній судині, і закривають вену, яка потім всмоктується в тканини. Таким чином до мінімуму знижуються відчуття болю після операції і відбувається стрімке одужання».

Ефект праски 2008 року французи під керівництвом доктора Міллерет започаткували новий метод закриття вен мікроімпульсами водяної пари. Використовується спеціальний зонд, отвір якого виступає в ролі пульверизатора, — по внутрішній стінці вени розпорошується дистильована вода, нагріта до 120оºС. На відміну від лазера, пара поширюється в усі сторони в радіусі 2 см, а значить, один мікроімпульс здатний заблокувати досить великий відрізок вени. Гаряча пара впливає на білок, що знаходиться в стінці вени, — він стає твердим, нееластичним і стискається. Таким чином, блокується ділянка хворої вени. Окрім того, газ потрапляє в усі «кишеньки» стінок вен та бічні гілки. Метод новий, але вже міцно укоренився у світовій практиці, адже йому віддають перевагу при повторних операціях і в разі анатомічно складного лікування.

Біоклеїмо! Балтійська клініка вен стала першим центром у Східній Європі й шостим у світі слідом за Німеччиною, США, Голландією, Великою Британією та Австрією, де впроваджено ексклюзивний метод лікування варикозної хвороби біоклеєм. Цей метод користується заслуженою повагою в медицині — він популярний при лікуванні аневризми судин і в травматології. Але про можливість використання біологічного клею в лікуванні варикозного розширення вен суспільство дізналося тільки в кінці 2010 року. Ефективність і безпеку цього методу підтвердило кілька клінічних досліджень, які були презентовані на Конгресі американської колегії флебологів у Бостоні (США). Клейовий метод лікування вен також отримав міжнародне схвалення FDA. «Принцип дуже простий: використовуючи спеціальний зонд і дозатор, в кровоносну судину вприскують клей, який миттєво контактує зі стінкою вени та викликає спазми, — пояснює доктор Герке. — Вена стягується, стискається, і саме в цей момент клей згущується й не дає ій розтиснутися. Вся процедура проходить під ультрасонографічним контролем. Через 3 місяці ділянка вени, в яку потрапив клей, відмирає. Однак, використовуючи біоклей, можна блокувати тільки великі стовбурові вени. Якщо до них прилягають бічні гілки, не пов’язані з іншими великими венами, то з часом і вони відмиратимуть. У порівнянні з попередніми ендовенозними методами цей набагато щадніший: після операції у пацієнта немає болю, гематом та рубців, оскільки вена не травмується. Якщо для лазера, пари і радіочастот необхідний місцевий наркоз, то операція з біоклеєм проходить взагалі без наркозу. Потреби носити компресійні панчохи або обмежувати себе в пере-

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД

СПЕЦИФІЧНИЙ ПРОЯВ ВЕНОЗНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ — ГЕМОРОЇДАЛЬНІ ВУЗЛИ. ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ПЕРШОГО ТА ДРУГОГО СТУПЕНЯ ЗАХВОРЮВАННЯ ФАХІВЦІ РОЗРОБИЛИ КІЛЬКА МЕТОДІВ: СКЛЕРОТЕРАПІЮ, КРІОТЕРАПІЮ ТА АПЛІКАЦІЇ ГУМОВИХ КІЛЕЦЬ ДЛЯ РОЗШИРЕНИХ ГЕМОРОЇДАЛЬНИХ ВУЗЛІВ. ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ТРЕТЬОГО Й ЧЕТВЕРТОГО СТУПЕНІВ ГЕМОРОЮ (У РАЗІ ЗАПУЩЕНОСТІ ХВОРОБИ) ЗАЗВИЧАЙ ПРОВОДИТЬСЯ ОПЕРАЦІЯ З ВИКОРИСТАННЯМ АВТОРСЬКИХ МЕТОДИК THD І LONGO.

льотах чи перебуванні на сонці немає. Біоклей підходить не лише для літніх людей, а й для коморбідних пацієнтів, які страждають на захворювання серця або нирок. Після операції пацієнт проводить у денному стаціонарі всього 1-2 години і самостійно йде додому, а через декілька днів повертається до активного життя».

Час ділитися досвідом Балтійська клініка вен у співпраці з американською компанією створила перший центр навчання методам флебології біоклеєм у Східній Європі. У ньому судинні хірурги, флебологи й лікарі інших спеціальностей, що виконують ультрасонографію судин і мають відповідну кваліфікацію в ендовенозній хірургії, будуть опановувати найновіші й найпрогресивніші технології лікування вен. Балтійська клініка вен отримала таке право завдяки найбільшому досвіду і тому, що в стінах однієї установи зібрані всі найкращі й найсучасніші методики. «Якщо колись латвійські спеціалісти їздили запозичувати досвід за межі Латвії, то зараз уже кілька років провідні судинні хірурги та флебологи відвідують нашу країну, щоб навчитися працювати з усіма доступними на даний момент у світі ендовенозними методами, — закінчує свою розповідь доктор Герке. — Сьогодні ми ділимося знаннями з колегами з Казахстану, України, Росії, Естонії, Азербайджану та Норвегії: наші двері відкриті для всіх бажаючих!» Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

ДЛЯ ПОЧАТКУ — ЕКСПЕРТНА ДІАГНОСТИКА Для того щоб обрати найоптимальніший метод лікування, необхідно визначити стадію ушкодження. «Уявлення, що повністю від усіх венозних патологій можна позбутися лише хірургічним шляхом, помилкове. На початку захворювання, приміром, достатньо лише компресійних процедур, фізіотерапії та ліків. Під час першого візиту флеболог за допомогою duplex-сканування, яке є «золотим стандартом» у світовій флебології, проводить первинний огляд вен, — розповідає доктор Герке. — Скануванням визначається стан основних магістральних (глибоких і поверхневих) венозних судин, а також вен меншого діаметра. Але тільки duplex часто замало: для оцінки обсягу тромбозу глибоких вен проводять комп’ютерно-томографічну флебографію. Крім того, ми використовуємо інноваційну діагностичну методику, яку поки, на жаль, рідко можна зустріти в інших клініках, — венографію магнітного резонансу (ВМР). Це різновид магнітно-резонансної томографії, що дозволяє оцінити судини, по яких кров повертається до серця. Технологія МРТ не чинить іонізуючого опромінення, тому є нешкідливою для організму людини. Томограф в 3 Тесла дає можливість робити досить інформативні дослідження вен і без введення контрастної речовини. Щоб оцінити стан судин рук і ніг (у тому числі й артеріальних) та визначити їх прохідність, ми використовуємо ще один новий метод — сегментарну доплерографію/TBI для визначення тібіо-брахіального індексу. Це відношення кров’яного тиску в нижній частині ноги або щиколотки до кров’яного тиску в руці. Цей показник важливий, тому що його використовують в якості індикатора захворювань периферичних артерій, що може призвести до серйозних медичних проблем, зокрема інсульту та серцевої недостатності».

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ІСПАНІЯ

ІНСУЛЬТ — НЕ ВИРОК! Проблема поширеності інсульту та його стрімкого «омолодження» турбує всю світову медичну спільноту. На жаль, патологія небезпечна високою смертністю і значною інвалідізацією населення. Утримувати інваліда дуже непросто — як у матеріальному, так і в емоційному плані. Раціональніше вкласти кошти в інтенсивне відновлення хворих для того, щоб згодом вони повернулися до звичного життя та праці, ніж витрачати гроші на їх утримання протягом усього життя. Таким шляхом пішла й Каталонія.

Монтсеррат БЕРНАБЕУ, завідувач відділення пошкоджень головного мозку університетської клініки Інституту Гуттманн, член Іспанського товариства неврології, член-засновник і президент Іспанського товариства нейрореабілітації

ВЗ У нашій країні існує програма боротьби з гіпертензією, яка дозволяє людям із підвищеним тиском отримувати ліки за частковою вартістю. Чи є в Каталонії подібна програма? — Якщо мова йде про літніх пацієнтів — пенсіонерів, — то будь-які ліки для них є безкоштовними. У випадку, коли людина ще працює, але знаходиться у групі ризику, їй держава відшкодовує левову частку вартості. Такі програми стосуються не тільки артеріальної гіпертензії, а й діабету, підвищеного рівня холестерину та більшості хронічних захворювань.

ВЗ Якщо інсульт таки стався, яким чином пацієнтові надається екстрена допомога? — Згідно із законом пацієнт із підозрою на інсульт має бути госпіталізований у клініку вищого рівня складності протягом 45 хвилин — їх ВЗ Наскільки поширений інсульт у Каталонії 8, і всі вони розташовані таким чиу Каталонії? ном, щоб із будь-якої точки країни хворого всти— Незважаючи на те, що рівень серцево- гли доправити в медичний заклад за потрібний судинних захворювань у Каталонії нижчий, час. У лікарні події можуть розгортатися за одніж у більшості інших країн, проблема існує. ним із 2 сценаріїв: інсульт не підтверджується, В 2010 році тут було зареєстровано 200 ін- і тоді пацієнта відпускають додому, в іншому ж, сультів на 100 тис. мешканців країни. 80% па- драматичному, випадку ситуацію розглядають цієнтів — люди літнього віку. Незважаючи на індивідуально. Якщо пацієнтові більше 80 років, ретельно вибудувану в нашій країні систему але лікарі вважають, що він відновиться прореабілітації, досі не вирішено, що саме по- тягом 4 тижнів, то його стабілізують і одразу трібно робити з цією категорією пацієнтів та відправляють в один із 20 шпиталів другого хто має фінансувати їх відновлення. Катего- рівня складності, де є спеціальні програми по рія хворих на інсульт, якій пощастило значно лікуванню інсультів. Після 4 тижнів перебування більше, — люди віком до 60 років: саме такі в закладі пацієнта відправляють у так званий пацієнти в Каталонії вважаються молодими, і соціосанітарний шпиталь або виписують дододержава докладає всіх зусиль, аби повернути му продовжувати реабілітацію амбулаторно. їх до нормального життя та, по можливості, Цій категорії хворих не підходить інтенсивна зберегти працездатність. реабілітація, тому було вирішено піти саме таким шляхом. Коли пацієнтові менше 60 років та ВЗ Чи є в Каталонії державні профілак- інсульт перебігає у легкій формі — шлях ідентичні програми, спрямовані на змен- тичний. Третя категорія пацієнтів — молодші шення захворюваності на цю недугу? 60 років із важкою чи надважкою формою су— Звичайно! Профілактикою інсульту займа- динної катастрофи — потрапляє до Інституту ються на рівні поліклінік. По-перше, створено Гуттманн. Для з’ясування ступеня важкості коінформаційне поле — будь-який пацієнт одра- ристуються шкалою NIHSS (National Institutes of зу звертає увагу на інформаційні матеріали ще Health Stroke Scale): пацієнти, що мають більше у коридорах лікарні. По-друге, у кабінеті лікаря 14 балів, реабілітуються за рахунок держави люди щоразу отримують поради щодо способу в Інституті Гуттманн. І лише літні люди з нежиття, харчування, поганих звичок тощо. Лікарі втішним прогнозом відновлення після інсульту ніколи не жалкують часу і доступно пояснюють залишилися поза системою. Уряд Каталонії пацієнтові не лише мету профілактики, а й по- досі не вирішив, що з ними робити, і не фінанпереджають про перші «ластівки» катастрофи. сує їх відновлення. Якщо родина має кошти, то Із пацієнтами, які знаходяться у групі ризику, може взяти цей клопіт на себе. такі бесіди проводяться регулярно. Усі каталонці знають, як потрібно поводитися при підо- ВЗ У вашій країні інсульт також помо- зрі на інсульт. Цей алгоритм представлений лодшав? усюди: посміхнись, підійми руку, спробуй по- — На жаль. Середній вік інсульту на сьогодні говорити, визнач, чи болить голова, і зателе- 40 років. Система лікування та реабілітації мофонуй за певним номером. лодих людей відпрацьована настільки ідеаль-

но, що більшість таких пацієнтів згодом забувають про судинну катастрофу, яка їх спіткала. Наприклад, серед персоналу нашого Інституту є кілька співробітників із важким інсультом в анамнезі (один із них переніс ураження в 15 років!). Пластичність мозку дозволяє говорити про хороші результати відновлення таких пацієнтів. Окрім того, потрібно пам’ятати: у молодих людей найчастіше трапляється саме геморагічний інсульт, який більш небезпечний, але дає кращі шанси на відновлення. Тобто, якщо ми не втрачаємо такого пацієнта під час нападу, то маємо всі шанси повернути його до нормального життя. Так, згідно із законом у Гуттманн потрапляють найважчі пацієнти після інсультів: хворих із легкими формами відновлюють в інших лікувальних закладах. Тому ми здебільшого маємо справу із людьми, які не говорять, не рухаються і часто не сприймають реальність. Відновити втрачені функції вдається не завжди, але ми робимо все, аби пацієнт вийшов зі стін Інституту максимально адаптованим до життя і не став тягарем для своєї родини. ВЗ Що найголовніше в лікуванні інсульту? — Перше правило, яке забезпечує успішність: якомога раніше розпочати реабілітацію. Оптимальний термін — 48 годин після судинної катастрофи (особливо при ішемічному інсульті). Звичайно, при геморагічному інсульті ми чекаємо трохи довше, але й у цьому випадку пацієнт не має затримуватися у шпиталі понад 5 діб. Найчастіше до нас потрапляють пацієнти у «проміжному» стані: вони вже не потребують інтенсивної реанімації, але й не повністю стабільні. Існує спеціальне відділення, де вони перебувають до моменту стабілізації та отримують інтенсивну медикаментозну терапію. Частіше це люди без свідомості, й нам доводиться фармакологічно їх пробуджувати. Друга запорука успіху — експертна команда. Це мають бути фахівці, які спеціалізуються на інсультах та методах реабілітації. Усі проблеми: когнітивні, афазія, дисфагія тощо мають вирішуватися тільки спеціалізованою командою, члени якої відмінно координуються. І третій фактор, надзвичайно важливий, — родина хворого. Ми ніколи не розглядаємо пацієнта після інсульту поза його оточенням! Це завжди спільна робота. І мова йде не тільки про те, що членів родини потрібно навчити доглядати за хворим, допомагати йому. Ми намагаємося і саму родину максимально адаптувати до ситуації, що склалася. З рідними пацієнта працюють як психологи, так і соціальні робітники. Тобто люди завжди мають до кого звернутися за порадою, і за короткий проміжок часу навчаються якнайкраще доглядати хворого та в емоційному плані правильно сприймати саму хворобу.

ВЗ Інститут Гуттманн має унікальні роботизовані системи, що допомагають фізіотерапевтам відновлювати втрачені функції організму хворого… — Ви вірно помітили: лише допомагають! Ніколи не можна робити ставку на механіку та апаратуру. Тим більше, коли мова йде про відновлення живого організму. Звичайно, роботизовані системи сприяють процесу реабілітації. Але головний наш ресурс — люди. Команда, члени якої ідеально володіють навичками, може проаналізувати й оцінити конкретну ситуацію та знайти індивідуальний підхід до кожного пацієнта. Більш того, роботизовану техніку можна взагалі не використовувати: руки вмілого фізіотерапевта здатні зробити те саме, але за трохи більший проміжок часу. Інша справа, коли мова йде про відновлення когнітивних функцій. Командою Гуттманн створено та запатентовано кілька унікальних методик, які дозволяють динамічно відновити пам’ять, концентрацію уваги, зоровий аналізатор, мислення тощо. Ми використовуємо додаткову терапію у вигляді контрольованої мультисенсорної стимуляції для пацієнтів із важкими неврологічними порушеннями, інтерфейси відстеження напрямку погляду при роботі з комп’ютером, альтернативну комунікацію за допомогою пристроїв мультимедіа, сенсорні екрани для трудотерапії тощо. У Гуттманн розроблена й широко застосовується платформа когнітивної телереабілітації під назвою Guttmann, NeuroPersonalTrainer. Інноваційна технологія використовує «розумні» алгоритми управління інформацією, надає допомогу в прийнятті рішень, рекомендуючи найбільш адекватний у кожній ситуації терапевтичний метод, що ґрунтується і на індивідуальних характеристиках пацієнта, і на клінічних знаннях, накопичених системою. Крім того, ми приділяємо особливу увагу методиці неінвазивної стимуляції мозку за допомогою комп’ютерної нейронавігації для вивчення та модуляції збудливості кори з діагностичною й терапевтичною метою, сакральної нейростимуляції для контролю сфінктерів, а також функціональної електростимуляції. Більшість цих програм розраховані на те, що після реабілітації в Інституті пацієнт продовжить займатися вдома під контролем спеціаліста. Нещодавно ми розпочали інноваційну програму, яка допомагає потенціювати рух верхніх кінцівок. Також маємо 2 сенсорні зали для занять із пацієнтами з мінімальною свідомістю: там зібрані існуючі методики, які дозволяють на рівні відчуттів стимулювати «пробудження» всіх аналізаторів. ВЗ Яка середня тривалість реабілітації після інсульту у Гуттманн, та хто фінансує програму? — Середня тривалість інтенсивної реабілітаційної програми — 6-8 місяців. Але пам’ятаймо, що мова йде про важких та вкрай важких пацієнтів. Після Гуттманн відновлення не закінчується: пацієнта виписують додому, і він тривалий час продовжує реабілітуватися амбулаторно. Темпи вже, звичайно, повільніші. Основна частина відновлення проходить у наших стінах. Головний «спонсор» реабілітації після інсульту — держава, саме вона фінансує 80% пацієнтів Гуттманн. За інших 20% хворих платять страхові компанії (у випадку ДТП) і приватні особи. Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

Увага! Шановні читачі! В редакції газети «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я» змінився контактний номер телефону. Тепер ми чекаємо на ваші дзвінки за номером (044) 428 02 20.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

20 березня 2015 року

КЛІНІЧНІ «МАСКИ» ЛЯМБЛІОЗУ У структурі паразитарної захворюваності лямбліоз посідає друге місце. Згідно з визначенням ВООЗ це будь-який випадок інфікування лямбліями, як із клінічними проявами, так і безсимптомний. Захворюваність на лямбліоз досить висока: щорічно у світі заражаються близько 200 млн людей. Але найбільше страждають діти — 355 випадків на 100 тис. дитячого населення. Та фактично цю цифру можна помножити на 5, а то й на 10: у клінічній практиці часто доводиться стикатися з хронічним перебігом цієї хвороби.

исокі показники поширення лямбліозу мають кілька причин. Насамперед лямблії надзвичайно стійкі до факторів зовнішнього середовища, не піддаються руйнуванню під дією ультрафіолетового опромінення, яке застосовується в стаціонарах. Ще однією причиною поширеності цієї паразитарної інфекції у країнах пострадянського простору є незадовільне забезпечення населення доброякісною питною водою, забруднення відкритих водоймищ неочищеними каналізаційними стоками. Також велике значення мають особливості кислотоутворення, жовчовиділення й харчування людини, зокрема надмірна кількість легкозасвоюваних вуглеводів у раціоні й недостатнє вживання продуктів з рослинною клітковиною, харчовими волокнами (овочів, фруктів, круп’яних виробів). Крім того, негативну роль відіграє прийом антибіотиків, особливо дітьми дошкільного віку: надлишковий бактеріальний ріст, порушення мікроекології в тонкому кишечнику створюють всі умови для прогресування лямбліозу.

Багатогранні прояви хвороби Без лабораторної діагностики не можна з впевненістю стверджувати, що людина хвора на лямбліоз. Це захворювання не має яскраво виражених діагностичних, клінічних ознак, тому необхідно враховувати сукупність різних проявів інфекції і підкріплювати діагноз даними лабораторних досліджень. Клінічна картина лямбліозу — це насамперед гастроентеральний симптомокомплекс. У різних пацієнтів відзначаються різні симптоми: біль у животі, частіше в навколопупковій області, та диспепсичні явища, пов’язані з підвищенням інтрадуоденального тиску (нудота, гіркота в роті, іноді блювота, здуття живота). Це пов’язано з тим, що лямблії паразитують у дванадцятипалій кишці: вони вражають ентероцити, які забезпечують гідроліз основних поживних речовин вуглеводних компонентів їжі. Тому при лямбліозі формуються симптоми здуття живота, непереносимість молочних продуктів, особливо цільного коров’ячого молока. У частини хворих трапляються нестійкі випорожнення — як кашкоподібні, так і рідкі. Окрім того, кал може містити велику кількість слизу, а іноді мати зловонний запах і характерний жирний блиск при мікроскопії. Якщо джерелом зараження лямбліозом була вода, то хвороба йде по типу гострого гастроентериту. При хронічному перебігу лямбліозу можуть спостерігатися клінічні симптоми гастродуоденіта, біліарної дисфункції, ураження верхнього відділу тонкого кишечнику. Характерний біль у правому підребер’ї зустрічається у

15-16% хворих. Часто він спровокований прийомом їжі, але може бути і не пов’язаний із цим, що ускладнює постановку діагнозу. У дітей дошкільного та шкільного віку рідко буває гострий початок захворювання, частіше з перших днів хвороба має млявий, хронічний перебіг. Відзначаються відрижка, біль в області пупка, нудота, рідше — відчуття гіркоти й кислого присмаку в роті, епізодично — тенденція до запорів або проносів. Особливу увагу слід приділити симптомам лямбліозу в новонароджених і малюків перших місяців життя — у них клінічна симптоматика досить яскрава. Для дослідження кишкових дисфункцій у дітей (насамперед кишкових кольок) найчастіше проводять аналіз калу на мікрофлору кишечнику. При цьому виявляється золотистий стафілокок, нерідко кандиди. Лікування різними препаратами, в тому числі й антибактеріальними, не завжди є ефективним, тому що більшість антибіотиків і фагів не впливає на лямблії, і вся симптоматика так чи інакше поновлюється. Періодично діти, хворі на лямбліоз, потрапляють до алергологів. Алергічні прояви (шкірні та респіраторні) лямбліозу неспецифічні: це можуть бути як гострі алергічні реакції, так і хронічні захворювання (бронхіальна астма, атопічний дерматит). Особливості алергічних проявів при лямбліозі: досить важкий перебіг, відсутність відповіді на традиційну терапію атопічного дерматиту, поширений характер ураження шкіри і безперервно рецидивуючий перебіг. Іноді трапляються своєрідні дерматологічні прояви лямбліозу: кореподібний висип у дітей першого року життя, кропив’янка, набряк Квінке, фолікулярний точковий кератоз, нерівномірне забарвлення шкіри, іктеричність, ксероз, синдром Ендрюса з ізольованим ураженням долонь і підошов, хейліт. Кропив’янка (з елементами округлої і подовженої форми) супроводжується вираженим свербінням. Ефект застосування антигістамінних та сорбуючих препаратів короткочасний, кропив’янка має рецидивуючий перебіг. У дорослих кропив’янка на тлі лямбліозу протікає особливо важко (гострі алергічні реакції у вигляді набряку Квінке, блефарит), з порушенням якості життя, причому без будь-яких провокацій чи харчових погрішностей. Симптом, який досить часто асоціюється саме з лямбліозом, — фолікулярний кератоз, що спостерігається в основному на зовнішній поверхні плечей: жорстка гусяча шкіра, іноді з білими округлими бляшками. Цей стан не викликає свербіння, не порушує якості життя пацієнта — все це провокує пере-

хід захворювання в хронічну форму. Ще один стан, асоційований із лямбліозом, — ксероз (суха шкіра, лущення п’яток), особливо взимку. За допомогою різних емульсій, кремів таку шкіру можна пом’якшити, але періодично ксероз буде поновлюватися. Може спостерігатися ізольоване ураження підошов та долонь, і при цьому шкіра злазить із кінчиків фаланг. Пальці нагадують старечі (можуть бути уражені всі пальці або тільки один), відзначається підвищена больова чутливість, але до долонь лущення не доходить. Без усунення першопричини таких порушень — зараження лямбліями — позбавити пацієнта дерматологичної симптоматики вкрай складно. Нерідко у хворого відзначаються різні неврологічні прояви та вегетативні порушення з боку нервової системи. Лямблії навіть називають «паразитом туги і печалі». Вегетативні прояви по винні бути приводом для детального обстеження. До них належать підвищена нервова збудливість, плаксивість, головні болі, запаморочення, неспокійний сон, слабкість, серцебиття. Проведення специфічного протипаразитарного лікування виявляється найбільш ефективним та оптимальним засобом для купірування всіх цих симптомів.

Діагностичні можливості Які ж показання до обстеження на лямблії у дорослій практиці й у педіатрії? Досить довго лікарі спиралися на методичні вказівки 2004 року, але в 2013-му був затверджений новий протокол діагностики та лікування лямбліозу в дітей. Показання: діарея невстановленої етіології, хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, депресія, дерматити, кропив’янка, екзема, нейродерміт, імунодепресивні стани, бронхіальна астма, нейроциркуляторна дистонія, дисбіоз, нав’язлива нудота без явних клінічних симптомів, тривалий субфебрилітет неясної етіології, контакт із хворим на лямбліоз/ паразитоносієм, стійка еозинофілія. До речі, рівень еозинофілів підвищується досить суттєво (6-9%), і це є одним із показань для обстеження на лямбліоз. Універсального методу діагностики лямблиозу, який вважається оптимальним, немає. Застосовуються неінвазивні та інвазивні методи досліджень, до останніх відносять усі ендоскопічні маніпуляції й дослідження за допомогою імуноферментного аналізу крові на антитіла до лямблій. Неінвазивний метод діагностики — це мікроскопія калу, обов’язково триразова, з інтервалом. Згідно з описом у медлітературі період цистовиділення 8-14 днів, відповідно, саме цей інтервал необхідний для діагностування лямблій у калі або

для імуноферментного аналізу копрофільтрів на наявність антигену. Імуноферментний метод має досить низьку ефективність (36-37%) порівняно з копроскопією (96%) або ПЦР (80%). Для постановки діагнозу і проведення протилямбліозного лікування необхідний пошук як вегетативних форм, так і цист. Вегетативна форма виявляється або в теплому дуоденальному вмісті, або в рідких випорожненнях, тому цю форму частіше діагностують в інфекційних стаціонарах, оскільки йде прискорений багаторазовий пасаж кишкового вмісту. При хронічному перебігу лямбліозу, коли клінічна картина не настільки яскрава, поставити діагноз допоможе виявлення цист. Це вже підстава для проведення специфічної протилямбліозної терапії. Але слід мати на увазі, що через 2 години більшість цист змінюють свою форму, трофозоїти втрачають рухливість, відповідно, точність діагностики знижується.

Комплексне лікування Основна мета лікування лямбліозу — це ерадикація лямблій із кишечнику. Є умови, які сприяють існуванню лямбліозної інфекції, тому необхідно зменшити кількість вуглеводів у раціоні, збільшити кількість білків і харчових волокон. Протягом усього періоду лікування лямбліозу застосовують жовчогінні препарати. Призначають ентеросорбенти, особливо в тих випадках, коли хворі на лямбліоз страждають на алергію. Оскільки лямблії живуть у тонкому кишечнику та уражають ентероцити, необхідно застосовувати сорбенти з цитомукопротекторним ефектом, наприклад діоктаедричний смектит. Лямблії порушують процес виділення ферментів, відповідно, обґрунтоване застосування панкреатичних ферментів на тлі дискінетичних розладів з боку гепатобіліарної системи для поліпшення жовчовиділення. Слід зауважити, що застосо вують не лише жовчогінні препарати, але й ті, що поліпшують моторику жовчного міхура, а також спазмолітики, прокінетики або пробіотики (якщо є необхідність відновити склад мікрофлори кишечнику). При загостренні алергічних захворювань призначають антигістамінні препарати. Протилямбліозні препарати, які використовувалися впродовж багатьох років: метронідазол, тинідазол, орнідазол, зараз утратили актуальність, особливо в педіатричній практиці. Найоптимальнішими є застосування ніфурателу, як альтернатива — альбендазолу (переважно при поєднаній глистно-паразитарній інвазії). Сьогодні ніфурател є препаратом стартової терапії для лікування лямбліозу у дітей: 4-5-денна терапія забезпечує повне виліковування. На тлі застосування такої терапії у 97,5% випадків не відзначається будь-яких побічних ефектів. Окремо приділяється увага певній системі протиепідемічних заходів в осередках інфекцій, зокрема санації сімейних вогнищ, оскільки вологі рушники, посуд, засоби гігієни стають джерелом поширення інфекції. Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

ЧИ МАЄ ЛІКАР ПРАВО НА ПОМИЛКУ? Пацієнти переконані, що медпрацівники мають бути суворо покарані за будь-які дії, що негативно вплинули на здоров’я людини. Водночас медики схильні пояснювати несприятливі результати своєї діяльності зростанням складності хвороб і недосконалістю медичних технологій. Що ж таке лікарська помилка та яка передбачена відповідальність за неї?

Галина МИРОНОВА, старший науковий співробітник НДІ приватного права та підприємництва ім. академіка Ф. Бурчака Національної академії правових наук України

ВЗ Сьогодні у ЗМІ дедалі частіше говорять про лікарські помилки. Лікарі почали більше помилятися чи далася взнаки свобода слова? — Передусім це можна пояснити тим, що цінність життя та здоров’я людини стала більш значимою для сучасного суспільства. Крім того, ЗМІ часто необґрунтовано нагнітають суспільні настрої у цьому напрямку, а іноді й відверто спекулюють на них. Також слід відзначити, що автори публікацій на згадану тему нерідко пишуть про різні, навіть протилежні речі, використовуючи одні й ті самі терміни, що вводить в оману пересічного читача. Зокрема, під поняттям «лікарська помилка» приховуються різноманітні медико-правові явища. ВЗ Тобто цей термін можна трактувати по-різному? — За максимально розширеним тлумаченням, до лікарських помилок належать усі недоліки у процесі лікування та медичного обслуговування, що виникають внаслідок невідповідності такого лікування чинним стандартам якості надання медичної допомоги. Цей підхід було запропоновано ще М. І. Пироговим, який класифікував лікарські помилки з урахуванням етапів медичного процесу: діагностичні, тактичні, технічні, деонтологічні. Нині також існує аналогічний поділ лікарських помилок: діагностичні, тобто пов’язані з установленням діагнозу (вибір методів досліджень, оцінка їх результатів, неповне обстеження хворого, помилки діагностичних маніпуляцій); лікувальні (тактичні, технічні помилки при лікувальних маніпуляціях); організаційні (адміністративні, документальні, деонтологічні). Втім цей підхід не можна за-

стосувати до правової кваліфікації дій (або бездіяльності) медичного працівника, оскільки таким чином фактично нівелюються ступінь його вини і характер відповідальності. Наприклад, абсолютно неправильно об’єднувати в поняття «помилка» такі різні за своєю правовою ознакою дії лікаря, як «неповне використання лабораторних ресурсів» (за відсутності зазначених ресурсів) та «неправильні умови, режим і доза застосування препаратів» (як приклад — призначення одночасного прийому 2 препаратів, що доказово призводить до медикаментозної взаємодії та підвищує ризик розвитку негативних ускладнень). Інші автори вважають, що помилкою є не всі неправильні дії лікаря, а тільки ті, що зумовлені випадковим збігом обставин або недосконалістю медичної науки і техніки. На їх думку, помилкою слід вважати тільки ті несприятливі наслідки лікування, яких лікар не міг передбачити й уникнути. Саме на цьому наполягав академік І. В. Давидовський, зазначаючи, що до лікарських помилок слід відносити лише «добросовісні» помилки, що базуються на недосконалості сучасного стану медичної науки та методів дослідження або ж спричинені особливостями перебігу захворювання окремого пацієнта. Тобто при цьому виключається недбалість, несумлінність, байдужість медичного працівника. Деякі ж автори навпаки вважають, що медичні помилки — явище, близьке до поняття злочинної недбалості. На їх думку, помилкою є завідомо неправильні, навмисні діяння, які передбачувано мали призвести до негативного результату. І при цьому несприятливий ефект лікування виявився цілком прогнозованим результатом дій (або бездіяльності) медпрацівника, спричиненим його злочинним незнанням чи умислом. Існують й інші трактування лікарської помилки. Та чим більше виникає визначень і тлумачень, тим менше ясності в цьому питанні. Єдине, що доводить така множинність, це неможливість та недоцільність «підведення» під один знаменник усіх випадків лікарських помилок. ВЗ Як трактує це поняття закон? — Справа в тому, що поняття «лікарська помилка» взагалі не зустрічається в законодавчій базі жодної держави, в тому числі й України.

Тобто юридично не існує нормативно визначеної сукупності дій або бездіяльності, які б отримали правову кваліфікацію лікарської помилки та передбачали відповідні зобов’язання і відповідальність. Фактично це означає, що лікарська помилка порізному оцінюється у медичній та юридичній площинах. Тож застосування поняття «лікарська помилка» має сенс лише в контексті оцінки професійної діяльності лікаря за медичними критеріями. Саме тому доцільно використовувати це поняття у клінічному аспекті, у процесі виявлення, аналізу, узагальнення та обговорення недоліків надання медичної допомоги — виключно з метою їх урахування та мінімізації. Юридична ж оцінка несприятливих результатів лікування не може оперувати вкрай неоднозначним поняттям «лікарська помилка». Така оцінка стосується нена лежного надання медичної допомоги, що є наслідком дефектної роботи медичного персоналу. Оскільки найважливішими для медичного працівника є правові наслідки, проблема правової оцінки дефектів медичної допомоги полягає в розв’язанні низки юридичних питань: кваліфікації несприятливого результату; з’ясуванні аспектів вини; визначенні правових механізмів відповідальності чи підстав для звільнення від відповідальності медичних працівників на засадах цивільного або кримінального права, практичних механізмів відшкодування шкоди пацієнтові тощо. Юридичними наслідками для лікаря, дії або бездіяльність якого спричинили неналежне надання медичної допомоги, є цивільно-правова чи кримінально-правова відповідальність або звільнення від відповідальності. ВЗ Невже лікар може уникнути відповідальності за неналежне надання медичної допомоги? — Згідно зі ст. 614 Цивільного Кодексу України (далі — ЦК України) підставою для притягнення до відповідальності за порушення зобов’язання є вина виконавця (умисел або необережність). Якщо ж лікар не може виконати свій обов’язок не з власної вини, з нього знімається юридична відповідальність. Підставами для звільнення від відповідальності за неналежне надання медичної допомоги є випадок, непереборна сила (форсмажор), а також провина пацієнта

або замовника послуги. Зокрема, ЦК України передбачено звільнення особи від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ст. 617). У законодавстві не надано чітких критеріїв випадку як причини дефекту медичної допомоги і підстави звільнення лікаря від відповідальності. Приміром, таким випадком не вважається неналежне надання медичної допомоги через відсутність необхідних ліків, апаратури тощо. Втім, ключем до розуміння сутності та адекватної кваліфікації юридичного випадку може бути правило ст. 614 ЦК України, за яким особа визнається невинуватою, коли доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання своїх обов’язків. Цим законодавець визнає існування не залежних від особи (не контрольованих нею) чинників, у деяких ситуаціях вплив непередбачуваних обставин набуває критичного значення. «Випадок» у медичній сфері — це неможливість передбачити негативні наслідки, які можуть призвести до дефектів медичної допомоги та заподіяти шкоду пацієнтові. Основна ознака випадку не в тому, що медичний працівник не знав або не міг знати про можливість його настання, а в тому, що він є непередбачуваним. Як правило, йдеться про несприятливий збіг обставин або недосконалість науки і техніки, тобто дефекти медичної допомоги не є результатом безвідповідального ставлення лікаря до своїх обов’язків, неуцтва чи злочинної дії. Зокрема, це стосується і сучасних фармацевтичних препаратів та медичних технологій, які в застосуванні одночасно з позитивним ефектом можуть мати небажані приховані небезпеки. Отже, з правової точки зору випадком у медичній сфері є подія або її наслідки, що могли не настати, але мали місце лише через неможливість їх передбачення медичним працівником або через раптовість їх настання. Випадок виключає вину виконавця, тому для звільнення від цивільно-правової відповідальності за неналежне надання медичних послуг через випадок медпрацівник повинен довести відсутність своєї вини, обґрунтувати, що його дії або бездіяльність не могли бути причиною настання негативних наслідків медичної послуги. ВЗ Що може бути непереборною силою для надання медичної допомоги? — Взагалі під поняттям непереборної сили розуміють надзвичайні явища техногенного, природного або екологічного характеру, які унеможливлюють надання послуги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Існує певна специфіка непереборної сили як підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності за неналежне надання медичних послуг. Адже ефективність лікування обумовлена багатьма чинниками, серед яких є й такі, що не залежать від суб’єкта надання медичної допомоги. Приміром, сучасні можливості медицини мають свої межі. До того ж навіть належним чином надана медична допомога не врятує людину,

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

20 березня 2015 року

яка отримала ушкодження, несумісні з життям, або є невиліковно хворою. Особливого значення у кваліфікації дефекту медичної допомоги як наслідку дії непереборної сили набуває саме неможливість запобігти їй засобами, наявними у виконавця в конкретних умовах, навіть у ситуації, коли про її виникнення відомо заздалегідь. Наприклад, якщо лікар усвідомлює можливість негативних наслідків хірургічного втручання, він повідомляє про це пацієнта і за його згоди проводить операцію. Виникнення нетипового й неочікуваного ускладнення, якого лікар не зміг уникнути у межах своїх фізичних, технічних та інших можливостей, також може бути підставою для кваліфікації такої події як наслідку дії непереборної сили. Втім практикуючим лікарям слід взяти до уваги наступне. Хоча непереборна сила й характеризується об’єктивною невідворотністю, медики зобов’язані чинити опір її негативному впливу всіма можливими засобами. У разі негативного результату хірургічного втручання медичні працівники повинні вживати всіх можливих заходів для зменшення його впливу, зокрема шляхом проведення реанімаційних дій тощо. До переліку обставин непереборної сили (залежно від конкретної клінічної та юридичної оцінки ситуації) можуть потрапити такі, що пов’язані з індивідуальними особливостями пацієнта: незвична анатомічна будова чи вроджені аномалії того або іншого органу; атиповий перебіг захворювання; індивідуальні алергічні

й токсичні реакції на діагностичні маніпуляції та введення лікарських засобів; раптові зміни показників артеріального тиску (шок, колапс) внаслідок індивідуальної реакції на медичні втручання. А також ті, що стосуються обмеженого науково-технологічного рівня надання медичної допомоги та спричинені недосконалістю існуючих способів діагностики і лікування. До таких обставин можуть бути віднесені й раптові соціально-політичні зміни. З’ясовувати на явність тих чи інших обставин у кожному конкретному випадку потрібно з урахуванням умов та можливостей окремого виконавця медичних послуг. Тобто в одному випадку (приміром, через технічне та кадрове забезпечення) обставини були непереборними, в іншому, можливо, їх можна було б уникнути. У першому випадку виконавця звільнять від відповідальності за неналежне надання медичних послуг (через визнання негативного результату наслідком дій непереборної сили), у другому — ні. Перелік імовірних негативних подій, що звільняють від відповідальності, може бути закріплений у договорі про надання медичних послуг у розділі «Форс-мажор». Звільнення лікаря від відповідальності з вини пацієнта ґрунтується на правилі ч. 6 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» від 02.05.1991 р. за №1023-XIIІ. Провина замовника медичної послуги чи пацієнта може спричинити дефекти медичної допомоги через невиконання замовником (чи пацієнтом) своїх

обов’язків або через умисне вчинення ними дій, що перешкоджають належному наданню медичних послуг. До таких дій пацієнта можна віднести недотримання рекомендацій лікаря: невиконання режиму лікування, правил прийому препаратів тощо. Таким чином відсутність вини медичних працівників звільняє їх від відповідальності за неналежне надання медичної допомоги, оскільки при добросовісному виконанні своїх обов’язків медпрацівник не передбачав або не міг передбачити чи не міг усунути настання несприятливих наслідків. Це стосується, наприклад, лікаря, який добросовісно й кваліфіковано здійснював обстеження хворого, але встановив неправильний діагноз через нетиповий перебіг хвороби чи недосконалі методи діагностики. Або ж хірурга, який при здійсненні адекватного підготовленого оперативного втручання, приміром, ушкоджує артерію при її нетиповому розташуванні. Також не тягнуть за собою юридичної відповідальності дії або бездіяльність медпрацівника, що не призвели до порушень законодавства, прав пацієнта й заподіяння шкоди здоров’ю чи життю хворого, — вони перебувають у площині етики та деонтології. Отже, юридична відповідальність настає не за фактом лікарської помилки (дефекту меддопомоги), а за умови скоєння правопорушення або злочину, що спричинили негативні наслідки.

ЯКЩО ЛІКАР НЕ МОЖЕ ВИКОНАТИ СВОГО ОБОВ’ЯЗКУ НЕ З ВЛАСНОЇ ВИНИ, З НЬОГО ЗНІМАЄТЬСЯ ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ. ПІДСТАВАМИ ДЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА НЕНАЛЕЖНЕ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ Є ВИПАДОК, НЕПЕРЕБОРНА СИЛА (ФОРСМАЖОР), А ТАКОЖ ПРОВИНА ПАЦІЄНТА АБО ЗАМОВНИКА ПОСЛУГИ

Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

ПРОДОВЖУЄТЬСЯ ПЕРЕДПЛАТА НА 2015 РІК НА ГАЗЕТУ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я» !

ЩОБ КОЖНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЛІКАР МАВ МОЖЛИВІСТЬ ЧИТАТИ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я», ПРИЙНЯТО РІШЕННЯ НЕ ПІДНІМАТИ ВАРТІСТЬ ПЕРЕДПЛАТИ НА ГАЗЕТУ. ЗАЛИШАЙТЕСЯ З НАМИ! №1-2 (1285-1286) 09.01.2015

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ДЕРЖАВА ПОВИННА ОПІКУВАТИСЯ ХВОРИМИ НА СНІД І ТУБЕРКУЛЬОЗ ІЗ НЕПІДКОНТРОЛЬНИХ ТЕРИТОРІЙ

ПРОВАЛ УРЯДОВОГО ЗАКОНОПРОЕКТУ ПРО СПРОЩЕННЯ РЕЄСТРАЦІЇ ІМПОРТНИХ ЛІКІВ

НЕОБХІДНІ ЗАКОНОДАВЧІ ЗМІНИ, ЩО ДОЗВОЛЯТЬ ЗАКУПОВУВАТИ ЛІКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

БЕЗ НЕГАЙНИХ ЗАКОНОДАВЧИХ ЗМІН ЛІКВІДУВАТИ СХЕМИ «ТЕНДЕРНОЇ МАФІЇ» НЕМОЖЛИВО

2-4 СТОР.

ГЛІБ ЗАГОРІЙ: УКРАЇНСЬКІ ЛІКАРІ Й ПАЦІЄНТИ ПОВИННІ МАТИ ГАРАНТІЇ ЕФЕКТИВНОСТІ, ЯКОСТІ ТА БЕЗПЕЧНОСТІ ЛІКІВ! 22 грудня 2014 р. Кабінет Міністрів України вніс на розгляд Парламенту проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)». Законопроектом пропонується скасувати вже імплементовані в національне законодавство європейські норми щодо ліцензування господарської діяльності з імпорту лікарських СТОР. засобів.

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

№5-6 (1289-1290) 06.02.2015

WWW.VZ.KIEV.UA

НОВИНИ

ДЕРЖБЮДЖЕТ-2015 БЮДЖЕТ ВИЖИВАННЯ ЧИ ВИМИРАННЯ?

№3-4 (1287-1288) 23.01.2015 НОВИНИ

НОВИНИ

ХВОРІ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ КИЯНИ ОТРИМУВАТИМУТЬ «БЕЗТЕНДЕРНІ» ІНСУЛІНИ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

МЕНШЕ ВИДАТКІВ НА НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ, БІЛЬШЕ — ПАЦІЄНТАМ З ДЦП

ТЕМА НОМЕРА:

СВІТОВИЙ ДОСВІД

2-5 СТОР.

2015 має стати роком реформ, які відновлять українську медицину, — на це покладають надію і лікарі, і пацієнти. Чимало країн світу вже пройшли цей нелегкий шлях і створили власні, цілком успішні, моделі системи охорони здоров’я зі своїми плюсами та мінусами. Україна ж робить лише перші кроки у реформуванні, тому зараз має слушну нагоду проаналізувати світовий досвід, аби досягти успіхів і не повторити чужих помилок. СТОР.

8-13

КОНСТИТУЦІЯ І РЕФОРМИ — ХТО КОМУ УКАЗ? Стаття 49 Конституції України була визнана каменем спотикання медичних реформ усіма поколіннями реформаторів. Хоча її існування нікому не завадило проводити численні експерименти над галуззю впродовж 20 років. Нині вже відкрито говорять про необхідність внесення змін до Основного закону. Чи можна одним розчерком пера змінити «медичний» устрій країни? І чи збігаються інтереси тих, хто ініціює подібну революцію, тих, хто її СТОР. втілює, і тих, хто пожне її реальні плоди?

СЕРЦЕВО-СУДИННІ ЗАХВОРЮВАННЯ В УКРАЇНІ: ПРОГНОЗИ — НЕВТІШНІ Серцево-судинні захворювання (ССЗ) є основною причиною смертності та інвалідності населення у більшості країн світу. Очікується, що до 2030 р. понад 23 млн осіб помре від цих недуг, і вони утримають першість серед причин смерті населення планети. Однак якщо у розвинених країнах світу кількість смертей від ССЗ знижується, то в інших — стрімко зростає. Україна — серед останніх. СТОР.

ПІЛЬГОВИЙ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ: ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ:

86181 08198 60965

ЗАКУПІВЛІ ЛІКІВ — ТІЛЬКИ ЧЕРЕЗ СТРУКТУРИ ООН ТА ВООЗ

ЗМІНИ ДО КАЛЕНДАРЯ ЩЕПЛЕНЬ: ЕКОНОМІЯ ЧИ РАЦІОНАЛЬНІСТЬ?

СТОР.

З 2015 року на території України набрав чинності новий порядок проведення профілактичних щеплень, затверджений наказом МОЗ України. Він нібито значно удосконалює попередній і є більш наближеним до європейських стандартів.

СЕС БУДЕ ВКЛЮЧЕНА В СИСТЕМУ БІОБЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

ЯК ВИГРАТИ ВІЙНУ З ІНСУЛЬТОМ? Більше 20% пацієнтів, які перенесли гостре порушення мозкового кровообігу, пожиттєво залишаються інвалідами й потребують постійного догляду. В 1997 році в Австрії було започатковано новітню систему медичної допомоги у вигляді спеціалізованих від-

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

№7-8 (1291-1292) 20.02.2015

WWW.VZ.KIEV.UA

СТОР.

ЧИ МОЖЕ ЛІКАР ВІДМОВИТИ ПАЦІЄНТУ?

НАВІЩО МІНІСТР ПОВТОРЮЄ ПОМИЛКИ ПОПЕРЕДНИКІВ?

Професія медика часто прирівнюється до почесного громадянського служіння, тож суспільство очікує від лікаря постійної професійної готовності й самовідданості, часто не сприймаючи його як особистість, що також має права людини й громадянина. Особливо коли йдеться про право лікаря відмовитися від надання медичСТОР. ної допомоги.

Минув 2014 рік, а з ним вичерпався і визначений законом термін впровадження пілотних медичних реформ в окремих областях України. На офіційному рівні їх підсумки не підбито, не оголошено й рішення про завершення чи продовження пілоту. У держбюджеті на 2015 рік коштів на це не передбачено, але де-факто експеримент над галуззю триває. На яких підставах — незрозуміло. Як і СТОР. те, чому ніхто не оголосив його результатів.

свідчить про те, що тільки 57% наших громадян отримують кваліфіковану кардіо14 цифра хірургічну допомогу. Інші ж 43% залишаються «за бортом».

СТОР.

З БАГАЖЕМ ДОСВІДУ ЧИ З ТЯГАРЕМ ПРОБЛЕМ?

ЗМІНА СТАТУСУ ЛІКАРЕНЬ —

1 міс.

9.22

1 міс.

23.95грн

1 міс.

28.95грн

СТОР.

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

ДЕРЖАВА САМОУСУНУЛАСЬ ВІД КОНТРОЛЮ ЗА ЦІНОУТВОРЕННЯМ ЛІКІВ ОЛЕКСАНДР КВІТАШВІЛІ НЕ ПЛАНУЄ ЛІКВІДУВАТИ КОРУПЦІЙНІ СХЕМИ В ДЕРЖЕКСПЕРТЦЕНТРІ КОШТИ НА РЕФОРМУ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УРЯДОМ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНІ

ЗАРПЛАТА ЛІКАРЯ ПЕРВИНКИ: ОБІЦЯНКИ ЗАМІСТЬ НАДБАВОК?

ҐУНТІС БЄЛЄВІЧ: ДЛЯ 12% НАСЕЛЕННЯ ЛАТВІЇ МЕДИЧНА ДОПОМОГА НЕДОСТУПНА

РЕФОРМУВАННЯ МЕДИЦИНИ: ЗАПИТАНЬ БІЛЬШЕ, НІЖ ВІДПОВІДЕЙ

Медична громадськість із великою пересторогою сприйняла призначення на посаду Міністра охорони здоров’я Олександра Квіташвілі не тільки тому, що Україна вперше відчинила двері головного медичного держкабінету іноземцю, але й тому, що за «зовнішнє управління» українською медициною взялася людина без медичної освіти — попередні 18 Міністрів МОЗ часів незалежності були медиками. Хоча назвати лікарем ОлеСТОР. га Мусія язик не повертається.

Нині Україна — на шляху глобальних медичних реформ. У нашій країні впроваджується сімейна медицина, активно обговорюється необхідність зміни статусу державних лікарень і введення добровільного медичного страхування. Кілька років тому таким шляхом пішла Латвія. Чи підвищилася якість медичних послуг та їх доступність для населення цієї країни? Міністр охорони здоров’я Латвії доктор Ґунтіс Бєлєвіч погодився проаналізувати результати реформування галузі в своїй країні, щоб Україна не повторювала чужих помилок. СТОР.

Вже давно виникла необхідність кардинальних змін у медицині та переходу на ринкові відносини. Але перед тим як розпочати процес реформування, треба чітко визначити, що ми маємо на цей момент та що хочемо отримати в результаті. І першим кроком повинно стати ретельне вивчення кожної області, адже реформування галузі слід проводити з урахуванням особливостей конкретного регіону. СТОР.

Винищувати українців група фармацевтичних компаній «Здоров’я» вчилася багато років і досягла статусу експерта з цього питання. В нинішній ситуації, за потурання вже нового Міністра охорони здоров’я, російський біз нес, окрім внутрішнього кодеїнового фронту, успішно воює з українцями ще й у зоні АТО: кошти, виручені за аптечні нарко тики, перетворюються на кулі та СТОР. гармати.

Нещодавно в Харкові відбулася спроба презентувати «Національну стратегію по будови нової системи охорони здоров’я в Україні на період 20152025 рр.». Її дов го і за великі гроші (Міжнародний фонд «Відродження» виділив 150 тис. доларів!) готувала група міжнародних та національ них експертів у складі нібито 12 провідних фахівців з усіх основних галузей медици ни на замовлення Міністерства охорони здоров’я. Представив її медичній грома ді Міністр Олександр Квіташвілі, а саму презентацію провів Володимир Курпіта. Тому майже ніхто з при СТОР. сутніх нічого не зрозумів.

«СЛАБКІ ЛАНКИ» СИСТЕМИ РЕАБІЛІТАЦІЇ — РЕСУРСИ ЧИ БЮРОКРАТІЯ? Українським фахівцям не вистачає до свіду з реабілітації, та й самих фахівців обмаль, і на законодавчому рівні ці пи тання в Україні ніхто досі не врегульову вав. Тому Комітет Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю розпочав співпра цю з військовими Литви, Польщі, Чехії та Швеції, наголосивши на створенні робочої групи, яка напрацьовуватиме відповідні зміни до вітчизня ного законодавства. СТОР.

WWW.VZ.KIEV.UA

ЧИ МОЖНА УКРАЇНУ ВБИТИ ДВІЧІ?

МЕДРЕФОРМА: НЕ ПЛУТАЙТЕ ТЕОРІЮ З ПРАКТИКОЮ?

СЕМЕН ГЛУЗМАН: «ПРИВАТИЗАЦІЯ НАШОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я СТАНЕ ЇЇ КІНЦЕМ»

СТОР.

«ПАПЄРЄДНІК» — ПОСЛІДОВНИКУ: «РЯТУЙМО УКРАЇНСЬКУ МЕДИЦИНУ РАЗОМ!»

№9-10 (1293-1294) 06.03.2015

2-5

СТОР.

Про необхідність автономізації закладів охорони здоров’я через зміну їх господарсько-правового статусу та запровадження договірних відносин у галузі говорять давно. Одні — з фанатичною вірою у те, що така свобода — порятунок, інші — з острахом, мовляв, дай керівнику волю, заведе в неволю. Чи готові наші лікарні до зміни статусу? Хто виграє від цього: держава, галузь, пацієнти? І чи всі СТОР. ризики враховано?

Рік, що минув, мав бути визначальним для медичної галузі. Це був останній рік реформ у пілотних регіонах, на основі аналізу яких вирішилася би подальша доля реформ усієї галузі. Але відповіді на запитання, чи вірним шляхом йшли, яких помилок припустилися, яких успіхів досягли, суспільство не почуло. Можливо, похвалитися не було чим, а за помилки відповідати ніхто не хоче, тому СТОР. рухаємося далі всліпу?

2-5

НОВИЙ КОРАБЕЛЬ НА СТАРІ РИФИ?

Сьогодні у світі сформувалися три моделі діяльності сімейного лікаря: індивідуальна й групова практики та багатопрофільні центри здоров’я. Не зважаючи на те що Україна декларує європейський вектор розвитку, тут зберігся «унікальний» формат роботи лікаря первинки, який лише зовні нагадує ту чи іншу модель, але по суті їй не відповідає. Що це — дань традиції, перехідний етап чи неготовність працювати по-новому?

ДЕРЖЗАКУПІВЛІ ЛІКІВ ЧЕРЕЗ МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ: ВІД КОНЦЕПЦІЙ ДО ЗАКОНОПРОЕКТУ

Тактична медицина у світі формувалася не теоретично — це був еволюційний і доволі болісний процес. Але Україні не обов’язково його проходити, вона може перейняти кращий світовий досвід у США та інших країн НАТО, які володіють «золотим стандартом» тактичної медицини.

У НОВИЙ РІК —

ОДИН ЗА ВСІХ ЧИ ВСІ ЗА ОДНОГО?

КОНФЛІКТ НАВКОЛО НІР ПІДРИВАЄ МІЖНАРОДНИЙ ІМІДЖ УКРАЇНСЬКОЇ МЕДИЦИНИ

СТОР.

УЛЯНА СУПРУН: БЕЗ ТАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ НЕ ІСНУЄ МЕДИЦИНИ ВІЙСЬКОВОЇ

2-5

СІМЕЙНИЙ ЛІКАР В УКРАЇНІ:

ХТО НАРАЖАЄ УКРАЇНЦІВ НА НЕБЕЗПЕКУ ЧЕРЕЗ ВІДСУТНІСТЬ ВАКЦИН?

КОСТЯНТИН РУДЕНКО: МАЙЖЕ РІК КАРДІОЛОГИ РУХАЮТЬСЯ НАОСЛІП

СТОР.

WWW.VZ.KIEV.UA

НОВИНИ

МІНІСТР ПЕРЕДУМАВ ПРОВОДИТИ ПРИВАТИЗАЦІЮ МЕДИЧНИХ УСТАНОВ

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

НОВИНИ

ПІЛОТНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ — НА МАРШІ

Тепер ми можемо робити понад 20 тисяч операцій на рік. Це багато чи мало? На жаль, ця

МІСЦЕВИМ БЮДЖЕТАМ НАРАХУВАЛИ 46,5 МЛРД ГРН НА ПОТРЕБИ МЕДЗАКЛАДІВ

ділень для надання невідкладної допомоги та проведення інтенсивної терапії 18 хворим на інсульти. Чи варто запозичувати австрійський досвід Україні?

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

Реформа первинки супроводжувалася обіцянками гідної і справедливої оплати праці медиків, що беруть на себе 80% обсягу медичної допомоги. Тому надбавки за якість і обсяг роботи на первинці, впроваджені в пілотах, а згодом по ширені на інші регіони, сприймалися як до сягнення реформ. Однак, «золотий дощ» не вписався в прогнози. СТОР.

РЕКЛАМА ЛІКІВ СКАСОВУЄТЬСЯ — ВІДПОВІДАЛЬНЕ САМОЛІКУВАННЯ ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ! «Самолікувати» можна лише легкі симпто ми. При цьому навіть лікар не завжди спро можний визначити, що криється за тим чи іншим «сигналом». Лише рек

ламодавець завжди пропонує 18 просте рішення. СТОР.

27.66

грн 6 міс.

55.32 грн

8 міс.

73.76

3 міс.

71.85

грн 6 міс.

143.70 грн

8 міс.

191.60 грн

3 міс.

86.85 грн

173.70 грн

8 міс.

231.50 грн

грн 3 міс.

6 міс.

грн

• Передплату приймають усі відділення зв’язку «Укрпошти» • Он-лайн передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua

ЗА БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ЗВЕРТАЙТЕСЯ В РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: VZS24@UKR.NET

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ХІРУРГІЯ

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

И. А. БОРЩЕНКО. ПРАКТИКА СПИНАЛЬНОЙ ХИРУРГИИ В УСЛОВИЯХ ЧАСТНОЙ КЛИНИКИ ВИДАВНИЦТВО: ПРАКТИКА РІК ВИДАННЯ: 2014 СТОРІНОК: 172

(виходить із 1990 року)

Загальний наклад 30 200 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

УРОЛОГІЯ М. И. ПЫКОВ. ДЕТСКАЯ УЛЬТРАЗВУКОВАЯ ДИАГНОСТИКА. УЧЕБНИК, Т. 2. УРОНЕФРОЛОГИЯ ВИДАВНИЦТВО: ВИДАР РІК ВИДАННЯ: 2014 СТОРІНОК: 240

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Головний редактор – БУРМАКА М. П.

Книга знайомить із сучасними досягненнями спинальної хірургії у лікуванні дегенеративних захворювань хребта, об’єднаних звичним терміном «остеохондроз». Перша частина містить огляд літератури за такими темами: морфологія міжхребцевого диска і механізми його дегенерації, можливості клінічної та інструментальної діагностики дегенеративних захворювань хребта й сучасні методи хірургічного лікування. У другій частині автори наводять випадки зі своєї практики з докладним аналізом прийняття рішень. Цей розділ ілюстрований комп’ютерними та магнітно-резонансними томограмами, інтраопераційними фотографіями, схемами. Видання буде корисним широкому колу фахівців — невропатологам, хірургам, ревматологам, ортопедам, лікарям загальної практики.

Підручник присвячений одному з найскладніших розділів педіатрії та дитячої хірургії — діагностиці патології сечовидільної системи у дітей. У книзі докладно розглядаються всі існуючі методики ультразвукового дослідження дитячої сечовидільної системи. На підставі ретельного вивчення ембріогенезу, розвитку нирок, сечового міхура, сечоводів розроблені високоінформативні ехографічні й допплерографічні критерії при вроджених вадах системи, запальних змінах, обструктивних уропатіях, нирковій недостатності (з усіма наступними проблемами) та інших патологічних станах. Видання призначене лікарям ультразвукової та променевої діагностики, педіатрам, дитячим хірургам, урологам, неонатологам.

Редакційна колегія БАХТЕЄВА Т. Д. – член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, Заслужений лікар України

ОФТАЛЬМОЛОГІЯ А. Д. СИНГ. УЛЬТРАЗВУКОВАЯ ДИАГНОСТИКА В ОФТАЛЬМОЛОГИИ ВИДАВНИЦТВО: МЕДПРЕССИНФОРМ РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 280

ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В. Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ГАРНИК Т. П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» ЗАБОЛОТНИЙ Д. І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України

ОРТОПЕДІЯ Л. СОЛОМОН. ОРТОПЕДИЯ И ТРАВМАТОЛОГИЯ ПО ЭПЛИ: В 3-Х ЧАСТЯХ. Ч.1 ВИДАВНИЦТВО: ИЗДАТЕЛЬСТВО ПАНФИЛОВА РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 392

ЗАГОРІЙ В. А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю. П. – професор, академік НАМН України

Це ілюстроване керівництво з ультразвукової діагностики в офтальмології представляє собою спільну працю понад 30 авторів. У книзі наведена докладна інформація про всі відомі сьогодні режими УЗД та їх використання для розпізнавання безлічі захворювань і патологічних станів, що зустрічаються в офтальмологічній практиці. Розділи, присвячені пренатальній офтальмологічній діагностиці, лабораторному УЗД та анестезії під контролем ультразвуку, розширюють горизонти застосування досліджень в офтальмології. Сучасні концепції наведені в заключній главі, присвяченій перспективам методу.

В основу книги покладено матеріали клінічної школи всесвітньо відомого клініциста Алана Грема Еплі, який написав керівництво, що є провідним у клінічній ортопедії більше 50 років і витримало 9 видань англійською мовою. Автори цього видання розширили та зміцнили існуючий фундамент, створивши дійсно сучасне керівництво з оперативної ортопедії із залученням додаткових експертних знань. Також було збережено філософію книги і методологію клінічного підходу — систему Еплі. Підручник зацікавить хірургів-ортопедів будь-якого віку й рівня підготовки, адже в ньому викладені принципи, що визначають вибір лікування, показання до оперативного втручання, план операції, її відомі ускладнення та очікуваний результат.

КОВАЛЬ В. М. – Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України МІШАЛОВ В. Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ імені О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор

ФАРМАКОЛОГІЯ І. В. НЕКОВАЛЬ, Т. В. КАЗАНЮК. ФАРМАКОЛОГІЯ ВИДАВНИЦТВО: МЕДИЦИНА РІК ВИДАННЯ: 2013 СТОРІНОК: 520

ПИРІГ Л. А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М. Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л.І. Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, Заслужений лікар України ТРОНЬКО М. Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України УСІЧЕНКО І. Г. – президент Національного товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ЧЕКМАН І. С. – завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, професор, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В. І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, професор, Заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії наук комплексної безпеки

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Випусковий редактор...........................СВІТЛАНА ЛАРІОНОВА

АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1

Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО

ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138

Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua Виходить один раз на два тижні у п’ятницю

У підручнику містяться відомості про сучасні лікарські засоби та загальні правила рецептури відповідно до вимог Болонської конвенції щодо реформування системи освіти. При підготовці видання дотримувались принципів фундаменталізації, міждисциплінарного зв’язку і проблемності. Відповідно до нової навчальної програми викладено найважливіші розділи фармакології. Наведено класифікацію та характеристику сучасних основних фармакологічних груп і препаратів, лаконічно й доступно висвітлено питання фармакокінетики і фармакодинаміки лікарських засобів. За темами наведено розгорнуту характеристику основного лікарського засобу певної групи та порівняльну інших. Також слід зазначити наявність детальної інформації про особливості роботи медперсоналу з окремими препаратами кожної фармакологічної групи. Призначений студентам медичних вишів І-ІІІ рівня акредитації за спеціальностями «Фармація», «Сестринська справа», «Акушерська справа».

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2.

Загальний наклад 30 200 Замовлення №30057 Віддруковано у ТОВ «Укрполiграфмедiа»: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 104 А

Літературне редагування та коректура..............................ТЕТЯНА НЕСТЕРЧУК Відділ реклами..................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО