Ваше здоров'я №14-15 by Всеукраїнська медична газета “Ваше здоров'я”

№14 15 (1245 1246) 04.04.2014

Газета МОЗ України і галузевої профспілки

www.vz.kiev.ua

СТОР.

ВЛАДИСЛАВ ОНИЩЕНКО: УКРАЇНСЬКІ СПОЖИВАЧІ ЗНАЧНО ПЕРЕПЛАЧУЮТЬ ЗА ІМПОРТНІ МЕДИКАМЕНТИ Величезною проблемою є відсутність реального ефективного регулювання цін на ліки, в першу чергу, іноземного виробництва. Крім того, велику стурбованість викликає застосування українськими споживачами зареєстрованих в Україні, але відсутніх у протоколах лікування лікарських засобів. Необхідно також вживати заходи для того, аби лікарі призначали, а пацієнти застосовували ліки відповідно до клінічних показань і за мінімальною вартістю.

СТОР.

ТРАДИЦІЇ СХОДУ І ТЕХНОЛОГІЇ ЗАХОДУ – ЧИ ОБ’ЄДНАЄ ЇХ ХОЛІСТИЧНА МЕДИЦИНА? За останні 5 років витрати на галузь охорони здоров’я у світі зросли на 35%. Водночас населення планети, в тому числі і в країнах з розвиненою медициною, не стає здоровішим. Зайшовши у глухий кут, медична наука тепер оглядається назад, щоб розгадати таємниці комплементарної медицини, яка віками рятувала людей «голими руками». Чи буде подолано бар’єри між альтернативними методами лікування і досягненнями сучасної медичної науки? Більшість цивілізованих країн уже прийняли такий альянс за основу профілактики та подолання багатьох поширених хвороб і навіть відобразили це у своїх доктринах охорони здоров’я.

СТОР.

РОСТИСЛАВ ВАЛІХНОВСЬКИЙ: ДЕРЖАВА МАЄ СТВОРИТИ ЛІКАРЮ УМОВИ ЗАРОБЛЯТИ ЛЕГІТИМНО

ПРОФСПІЛКА ВІДСТОЮЄ ПРАВА МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Було багато порад від представників Євросоюзу, наприклад: скоротити кількість лікарень, зробити університетські клініки, госпітальні округи тощо. Звичайно, у таких порадах є слушне зерно, але є й деструктивне. Вони не працюють в умовах наших регіонів і нашого села. Євросоюз і Україна — це поки зовсім різні речі і неможливо накладати чужу модель на наші умови без певної адаптації. Результати таких скорочень не забарилися: зросли летальність, кількість ускладнень і тривалість лікування.

Останнім часом повідомляється про те, що у зв’язку з катастрофічним станом економіки країни буде зменшено пільги та ліквідовано встановлені раніше надбавки медикам до заробітної плати. Наскільки реальні ці перспективи?

14 СТОР.

23 СТОР.

НОВИНИ ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ (виходить з 1990 року)

Загальний наклад — 29 600 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181 СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Головний редактор – БУРМАКА М.П.

Редакційна колегія БАХТЕЄВА Т.Д. – голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, заслужений лікар України, доктор медичних наук БОЙЧУК Т.М. – ректор Буковинського державного медичного університету, доктор медичних наук, професор ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В.Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ГАРНИК Т.П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» ЗАБОЛОТНИЙ Д.І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ЗАГОРІЙ В.А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю.П. – академік НАМН України КОВАЛЬ В.М. – голова Профспілки працівників охорони здоров’я України КОВАЛЬЧУК Л.Я. – ректор Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, доктор медичних наук, професор, членкореспондент НАМН України МІШАЛОВ В.Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ ім. О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор МОСКАЛЕНКО В.Ф. – ректор Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України, віце-президент НАМН України ПИРІГ Л.А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, членкореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М.Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л.І. Медведя, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України ТРОНЬКО М.Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України УСІЧЕНКО І.Г. – президент Товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ЧЕКМАН І.С. – завідувач кафедри фармакології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В.І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії комплексної безпеки

ДЕЛЕГАЦІЯ ДЕРЖЛІКСЛУЖБИ УКРАЇНИ ВЗЯЛА УЧАСТЬ У ЗАСІДАННІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ФАРМАКОПЕЇ

Страсбурзі (Франція) відбулася 148-ма сесія Комісії Європейської Фармакопеї на базі Європейського Директорату з якості лікарських засобів і охорони здоров’я Ради Європи (EDQM). Україну на форумі представив зас тупник Голови Державної служби України з лікарських засобів Андрій Захараш. На цій сесії фахівців України було включено до експертних груп, які працюють над затвердженням змін до фармакопейних статей стандартів

якості лікарських засобів. Також відбулася зустріч А.Захараша з предс тавниками Ради Європи, на якій обговорили питання впровадження автоматизованої системи відстеження лікарських засобів в обігу за допомогою нанесення унікального ідентифікатора (код Data Matrix). Представники EDQM підтвердили, що концептуально фахівці Держлікслужби України рухаються у вірному напрямку, і висловили сподівання, що Україні вдасться вчасно запровадити необхідні законодавчі зміни.

Україна впроваджує відповідну систему паралельно з країнамичленами Європейського Союзу, яку планується завершити одночасно, у 2017 році, тим більше, що Україна нещодавно стала асоційованим членом Європейського Союзу. Нагадаємо, що Україна на сьогодні — єдина з країн-членів СНД є членом Європейської Фармакопеї. Прес-служба Держлікслужби України

ТДВ «ІНТЕРХІМ» НЕ БАЖАЄ ЗАЛУЧАТИ МІЖНАРОДНИХ ІНСПЕКТОРІВ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕВІРКИ ВИРОБНИЦТВА

ержавна служба України з лікарських засобів отримала від ТДВ «ІНТЕРХІМ» лист від 17.03.2014 №2903/ІХ, де повідом ляється, що залучення органом державного контролю (Держлікслужбою України) до проведення позапланової перевірки додержан-

ня ТДВ «ІНТЕРХІМ» Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів представників PIC/S, на їхню думку, є необґрунтованим. Раніше Державна служба України з лікарських засобів у рамках співробітництва PIC/S звернулась

до Секретаріату PIC/S із проханням залучення його інспекторів до проведення перевірки додержання ТДВ «ІНТЕРХІМ» Ліцензійних умов, вимоги яких гармонізовані з вимогами GMP ЄС. Прес-служба Держлікслужби України

ДЕРЖПІДПРИЄМНИЦТВО ПРОТИ СТВОРЕННЯ ЗАЙВИХ ТА НЕОБҐРУНТОВАНИХ ПЕРЕШКОД ДЛЯ ДІЯЛЬНОСТІ АПТЕК

ідомство не підтримало запропонований МОЗом механізм конт ролю якості медичних імунобіологічних препаратів. На сьогодні в Україні жодним законом не передбачено необхідність подання суб’єктами господарювання, які здійснюють реалізацію, зберігання та застосування медичних імунобіологічних препаратів (далі — МІБП), зокрема, таких документів: — митної декларації (для імпортованих МІБП); — копії рахунку-фактури (інвойсу); — заяви про видачу висновку про відповідність МІБП показникам якості. Однак МОЗ України розробило проект Наказу «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за якістю медичних імуно-

біологічних препаратів», яким передбачається зобов’язати підприємців подавати вказані документи. У Держпідприємництві вважають, що данне нововведення створює додаткове навантаження на аптечні установи, які реалізують МІБП, тому доцільно такі норми з проекту виключити. Крім того, запропонований розробником механізм контролю якості МІБП не дозволяє чітко розмежувати: 1) контроль якості в рамках державного нагляду (контролю); 2) контроль якості під час реєстрації лікарських засобів. На думку відомства, у першому випадку контроль якості повинен здійснюватися шляхом: — визначення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від здійс

нення господарської діяльності, періодичність проведення планових перевірок та уніфікованих форм актів перевірки з вичерпним переліком питань; — або внесення відповідних змін та доповнень до чинних нормативноправових актів. У другому випадку норми проекту наказу щодо відбору зразків продукції необхідно привести у відповідність до вимог статей 13-16 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Таким чином, проект наказу потребує суттєвого доопрацювання з урахуванням вказаних зауважень Держпідприємництва. За повідомленням dkrp.gov.ua

ІННОВАЦІЙНИМ ПРЕПАРАТАМ – «ЗЕЛЕНУ ВУЛИЦЮ»!

вропейський регулятор випробує новий спосіб ліцензування препаратів, що дозволить пацієнтам отримувати лікування набагато раніше. Про нововведення говорили вже давно. Рішення ввести новий рег ламент схвалення препаратів продиктовано вимогою представників галузі охорони здоров'я знайти способи, що нададуть пацієнтам доступ до перспективних інноваційних пре-

паратів якнайшвидше. На даний момент у Європі цей процес триває кілька років і зобов'язує фармацевтичні компанії проводити три стадії КД й надавати детальний звіт. Європейське медичне агентство (ЄMA) вже почало приймати заявки на реєстрацію препаратів за новим регламентом. Глава підрозділу з питань медицини в ЄMA Ганс-Георг Айхлер пояснив, що програма призначена для ЛЗ, які

використовуються для лікування складних, рідкісних захворювань. Минулого тижня британський уряд оголосив про запуск аналогічної програми. У США теж існує така практика — препарату прис воюється статус «прорив» і він проходить процедуру ліцензування швидше.

2 За повідомленням vademec.ru

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

НОВИНИ

4 квітня 2014 року

Кодеїн – евтаназія для українців 31 березня цього року активісти громадських організацій зіб ралися перед Міністерством охорони здоров’я, аби передати Міністру листа з вимогою звернути увагу на проблему, яку, на їхню думку, замовчувати надто небезпечно. А саме — відсутність в Україні суворого нагляду за обігом кодеїновмісних препаратів. Зокрема, Максим Несміянов, ГО «Союз споживачів медичних послуг, лікарських засобів та виробів медичного призначення», пояснив: «Ми зібралися, аби висловити свою громадську позицію, яка полягає в тому, що ми проти, аби кодеїновмісні препарати продавалися в аптеках так вільно, як це відбувається сьогодні. Вони доступні по ціні, тому отримують все більшу популярність серед частини молоді. З кожним роком таких ліків виробляється все більше, тож виникає запитання: «На кого саме орієнтований цей ринок?» З цим та іншими запитаннями ми підготували листа до Міністра

охорони здоров’я. Адже під час пресконференції 25.03.2014 Олег Мусій зауважив, що усвідомлює той факт, що такі препарати можуть використовувати для наркоманії, але попри таке розуміння впроваджувати суворий облік їх обігу в Україні наміру не має. Тож хотілося б дізнатися, з яких саме причин?» Олександр Гробачевський, громадський активіст: «Ми не наполягаємо на тому, що кодеїновмісні препарати потрібно заборонити. Але

вимагаємо жорсткішого їх контролю, тому що при такій доступності під загрозою опиняються зовсім молоді люди, які, найчастіше, навіть не усвідомлюють, до яких страшних наслідків може призвести їхня «цікавість» (бо, переважно, саме з цікавості вони пробують наркотик вперше). Отже, під загрозою опиняється та частина нації, яка, по суті, і є гарантом її існування». Міністерство охорони здоров'я пообіцяло до 15 квітня поточного року надати ви-

черпну відповідь на це питання і чітко окреслити свою позицію щодо доцільності впровадження предметнокількісного обліку кодеїновмісних препаратів. «ВЗ», з місця події

ОЛЕГ МУСІЙ ВИЗНАЄ КОДЕЇНОВМІСНІ ПРЕПАРАТИ НАРКОТИКАМИ, АЛЕ КОНТРОЛЮВАТИ ЇХ НАЛЕЖНИМ ЧИНОМ ВІДМОВЛЯЄТЬСЯ

а брифінгу в Кабінеті Міністрів України Міністр охорони здоров’я Олег Мусій дав неодн означну відповідь на запитання журналістів з приводу кодеїновмісних препаратів: «Чи існує в Україні програма по обороту цих препаратів і чи значиться в планах МОЗ врегулювання даного питання?» У відповідь Олег Мусій заявив: «Кодеїновмісні препарати сьогодні вживають у цілях наркоманії. І ця проблема вже порушувалася мною при зустрічі з виробником — ТДВ «ІНТЕРХІМ». Мною вже підписані листи Управлінням охорони здоров’я та Держлікслужбі для оприлюднення в аптеках про суворий контроль відпуску кодеїновмісних препаратів за рецептами». «Вони не будуть поставлені на предметнокількісний облік, але контроль їх відпуску буде надзвичайно суворим. І тут я бачу велику роботу громадськості. Стежити будуть організації, які борються з корупцією, з наркоманією. За виявлення факту продажу без рецепта хоча б однієї

упаковки кодеїновмісного препарату я буду ініціювати і наполягати, щоб такі аптеки позбавлялися ліцензії на право здійснення діяльності», — додав О. Мусій. Слід пояснити, що предметно-кількісному обліку підлягають препарати, які відпускаються за бланком особливого обліку (згідно з Наказом МОЗ України №360 від 19.07.2005 р. із доповненнями та змінами). В аптеці має бути спеціальний журнал, куди вносяться всі дані по таких препаратах: від кого (дистрибутор, виробник тощо), в якій кількості і в якій формі отриманий; а також усі дані про відпуск таких препаратів. Усі рецептурні бланки форми ф-1 (препаратів, що підлягають предметно-кількісному обліку) обов’язково реєструються в журналі. Перевірити дані журналу може Держлікслужба України, відділ по боротьбі з незаконним обігом наркотиків. Існують і певні правила виписування таких рецептів, у тому числі й відносно указування відо-

мостей про пацієнта, приміром, встановленого діагнозу. Таким чином, правоохоронні органи можуть перевірити інформацію про відпущений препарат у будь-який час і з різних сторін: в аптеці, у лікаря, у пацієнта — чи засвідчує він, що дійсно отримував (або не отримував) такий препарат. Звичайний рецепт виписує лікар, співробітник аптечного закладу ставить на ньому штамп «відпущено» і повертає пацієнтові. Бланк рецепта предметно-кількісного обліку залишається в аптеці і кількість рецептів має збігатися з кількістю, зазначеною в журналі, а також із даними щодо реалізації таких препаратів. Таким чином, єдиним існуючим в країні механізмом суворого контролю, про який публічно заявляє Міністр Олег Мусій, є саме предметно-кількісний облік, вводити який він же і відмовляється. А з точки зору роботи органу виконавчої влади, можна сміливо назвати абсурдом перекладання відповідальності за контроль за обі-

гом «аптечного наркотику №1» з ввіреного Олегу Мусію міністерства на громадські організації. Так само, як і розсилка аптечним закладам якихось непередбачених чинним законодавством України «листів-погроз» про позбавлення ліцензій у разі безконтрольних продажів кодеїновмісних препаратів. З вищезазначеного випливає, що Міністр охорони здоров’я України Олег Мусій усвідомлює і публічно визнає факт використання кодеїновмісних препаратів наркозалежними людьми. Більше того, він визнає цю проблему суттєвою, оскільки ініціює її обговорення на зустрічі з головним виробником кодеїновмісних препаратів в Україні — заводом «ІНТЕРХІМ». Однак також очевидно, що О. Мусій не має наміру вживати заходи щодо припинення нецільового застосування цих препаратів, які чітко окреслені в чинному законодавстві України. За повідомленнями obozrevatel.com

ЗАМІСТЬ МАШИН ШВИДКОЇ ДОПОМОГИ – СКАНДАЛ НАВКОЛО ЗБИТКИ НА 1 МЛРД ГРИВЕНЬ! PEUGEOT BOXER

енеральна прокуратура України (ГПУ) виявила порушення при закупівлі Міністерством охорони здоров'я машин швидкої допомоги. Про це повідомляє прес-служба ГПУ. «Зараз встановлено порушення закону під час закупівлі у 2013 році за бюджетні кошти автомобілів швидкої медичної допомоги та їх обладнання», — йдеться у повідомленні. Зокрема, виявлено, що посадові особи МОЗ, діючи у змові з керівниками низки комерційних структур, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою незаконного збагачення закупили за завищеними цінами понад тисячу одиниць автомобілів швидкої медичної допо-

моги та їхнє устаткування на суму майже 1 млрд грн, чим завдали державі збитків в особливо великих розмірах. За даним фактом правоохоронні органи внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України. Досудове розслідування проводить Міністерство внутрішніх справ під процесуальним керівництвом ГПУ.

имоги представників французької компанії Peugeot додатково сплатити 16 млн грн за 245 автомобілів марки Peugeot Boxer, які були переобладнані на карети швидкої допомоги в рамках держпрограми, виглядають як економічний тероризм. Про це в ексклюзивному коментарі УНН сказав Голова Тимчасової слідчої комісії з розслідування порушень законодавства з боку Міністерства охорони здоров’я Анатолій Дирів. Нагадаємо, Міністр охорони здоров’я Олег Мусій переконаний, що представники

французької компанії Peugeot безпідставно не віддають документи на 245 автомобілів швидкої допомоги, а також вимагають за них від України додаткові 16 млн грн: «Абсолютно безпідставно компанія Peugeot, отримавши стовідсоткову оплату ще за старим курсом, зараз відмовляється надати документи. Найімовірніше, це якісь політичні ігри», — резюмує Міністр і запевняє, що всі регіони отримають автомобілі швидкої допомоги. За повідомленням УНН

3 За повідомленням medicine.rbc.ua

НОВИНИ

ПРОЗОРІ ТЕНДЕРИ СТАНУТЬ ЩЕ ПРОЗОРІШИМИ?

ерховна Рада підтримала законопроект щодо підсилення прозорості закупівель підприємств. «За» прийняття законопроекту №2207 за основу і в цілому, авторами якого виступила група депутатів (В.Кличко, О.Тягнибок, А.Яценюк, В.Чумак, Л.Оробець, М.Головко), проголосувало 235 народних депутатів. Згідно з пояснювальною запискою, законопроект розроблено з метою забезпечення відкритості і прозорості здійснення закупівель підприємствами, визначеними в пункті 21 частини першої статті 1 Закону «Про здійснення держзакупівель», та підсилення контролю через вільний доступ до інформації щодо результатів закупівель. «Оприлюднення підприємствами інформації про закупівлі, які здійснюються також за рахунок власних коштів, покращить конкурентне середовище, забезпечить раціональне

та ефективне використання коштів, призведе до запобігання корупційним діям та зловживанням у цій сфері», — йдеться у документі. За словами Арсенія Яценюка — нагадує Інтернет-ресурс «Економічна правда», — всі закупівлі повинні бути в Інтернеті, всі компанії — прозорі, всі тендери — відбуватися виключно за попереднім інформуванням, у всіх має бути право взяти участь у цьому тендері. Своєю чергою, Міністр охорони здоров’я пообіцяв особисто підписувати всі платіжні доручення МОЗ та відповідати за прозорість тендерів. Таким чином, Олег Мусій запропонував новий метод боротьби з лобістами та корупційними схемами в МОЗ. Він наголошує, що ввірене йому відомство носитиме назву «Міністерство охорони здоров'я», а не «Міністерство закупівель», за часи якого так звані «прозорі» тендери не відповідали дійс ності. «Тепер усе буде відкритим для громадсь-

кості, а всі платіжні доручення проходитимуть тільки через мене, і відповідальність за прийняті рішення буде на мені», — заявив О.Мусій. А тим часом Генеральна прокуратура України виявила численні факти зловживань державними коштами у сфері охорони здоров’я. Як повідомили у Головному управлінні захисту прав і свобод громадян та інтересів держави, перевіркою встановлено, що у грудні 2012 року заступник Міністра охорони здоров’я, діючи в інтересах однієї з вітчизняних комерційних структур, підписав платіжні доручення на придбання забороненої вакцини. Тобто перерахував 6,5 млн грн, завідомо знаючи, що її обіг та реалізацію було зупинено контролюючими органами через обґрунтовані сумніви у якості. Незважаючи на те, що минуло понад 15 місяців з часу оплати, вакцини державі досі не поставлено, але МОЗ України до суду з приводу повернення коштів не зверталося.

Відомості за цим фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження відносно вказаного високопосадовця за ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, карається позбавленням волі на строк від 5 до 8 років). Наразі триває розслідування. Крім того, органами прокуратури із залученням фахівців Антимонопольного комітету та Державної фінансової інспекції України перевіряється законність проведення та обґрунтованість цін на ліки й медобладнання в інших процедурах державних закупівель, проведених у Міністерстві охорони здоров’я України у 20102014 роках, на загальну суму понад 4 мільярди гривень. За повідомленнями: gp.gov.ua, gazeta.zn.ua та epravda.com.ua

НОВІ КАРЕТИ «ШВИДКОЇ» ВМІСТИЛИ ВСЕ, КРІМ…ЛІКАРІВ

березня «Агентство журналістських досліджень» (АЖД) розмістило на своєму сайті відеоролик про карети «швидкої», закуплені Міністерством охорони здоров’я. Українські лікарі швидкої допомоги лікуватимуть пацієнтів стоячи, — говориться в сюжеті. — Ця інформація повинна була стати сюрпризом для бригад, коли вони поїдуть на виклик на нових «швидких». Сидіння, якими оснащені автомобілі виробництва НВО «Практика», в розкритому положенні розташовані впритул до ношів. Невисока людина буде змушена розкинути ноги під широким кутом. І чим вище людина, тим ширше їй належить розкидати ноги, а деяким доведеться ставати майже на шпагат. Тому багатьом лікарям, які працюватимуть на цьому «диві інженерної думки», доведеться відкинути крісло і... рятувати

життя пацієнтів стоячи — під час руху автомобіля! Якщо ж лікар сидітиме по ходу руху, то, аби повернутися до пацієнта, йому потрібно буде відстебнути ремінь безпеки, встати, підняти крісло, повернути його і тільки потім сісти. У разі аварії, якщо в бік карети «влітає» інший автомобіль, а лікар при цьому не буде пристебнутий ременем безпеки — його кидатиме по всьому салону. І це при тому, що ДСТУ 7032:2009, згідно з яким повинні бути сконструйовані автомобілі, вимагає, аби експлуатація обладнання «швидкої» була безпечною! Найближчими днями ці «швидкі» мають роз’їхатися по областях України: ДП «Політехмед» планує працювати без вихідних, приймаючи по 120-200 автомобілів щодня, аби виробникам не довелося платити штрафи за те, що не встигли підготувати

машини вчасно. За інформацією АЖД, велика частина автомобілів виробництва «АІС-Столиця» і НВО «Практика» не готові. Таким чином, ДП «Політехмед» планує «прикрити» виробників і заощадити їм 20% штрафу від суми контракту. Дивно, що такі порушення не помічають у МОЗ. Можливо, новий Міністр Олег Мусій дезінформований? Вдячними ж за такий «подарунок» українці мають бути нинішньому заступникові Міністра Роману Богачеву, що очолював тендерний комітет, який обрав виробника інкасаторських автомобілів переможцем у держзамовленні на виготовлення понад тисячі «швидких» на суму більш як 700 млн грн. За інформацією «Агентства журналістських досліджень»

Міністр охорони здоров’я України просить «Правий сектор» вирішити питання по О.Соловйову

Звернення Миколаївської обласної фармацевтичної асоціації «ФармРада» до Міністра охорони здоров’я Олега Мусія

Саме таку заяву 22 березня 2014 року зробив через свою сторінку на Фейсбуці Міністр охорони здоров’я України Олег Мусій: «Повністю підтримую звернення «Правого сектора» до мене та поділяю його стурбованість щодо відсутності нових призначень у МОЗі. Саме про це я і сам публічно заявив на прес-конференції в Кабміні 20.03. А саме про повне блокування старою владою (а саме її ставлениками, які були задіяні в усіх корупційних схемах) нових призначень чесних, професійних та порядних людей. Саме заступник Міністра Роман Богачев (головний ставленик «сім’ї» в МОЗі і розпорядник бюджетних коштів та голова тендерного комітету) спочатку абсолютно добровільно написав заяву про звільнення, а на наст упний день її відкликав, і зараз, знаходячись на псевдолікарняному, намагається за моєю спиною домовитися з вищим керівництвом держави та народними депутатами про залишення на посаді. Я категорично проти перебування у моїх заступниках цієї особи. Така ж ситуація з Головою Державної служби лікарських засобів Олексієм Соловйовим (особою надзвичайно набл иженою до колишнього прем’єра Азарова), який добровільно і при свідках у моєму кабінеті написав заяву про звільнення, а на наступний день подав абсолютно сфальшовану заяву про скасування попередньої заяви про звільнення. І зараз попри неодноразові мої публічні звернення щодо його відставки продовжує займати відповідальну посаду та керувати оборудками в Держлікслужбі. Спільно, до речі, зі своїм заст упником Інною Демченко, яка також публічно мені пообіцяла написати добровільно заяву про звільнення, але, як і вказані вище персони, відмовилася від своїх слів і зараз продовжує «хімічити» у Держлікслужбі. З проханням негайно втрутитися у цю ситуацію я неодноразово звертався на засіданні Уряду до своїх колег із силових відомств. І саме зараз тривають перевірки з МВС, ГПУ та СБУ протизаконної діяльності вказаних осіб, як і інших їх поплічників рангом нижче. Висновків цих перевірок поки немає. Тому я навзаєм звертаюсь до «Правого сектора» допомогти мені в очищенні МОЗу від старих корупційних кадрів, які добровільно не бажають залишати свої «пригріті місця», а також допомогти у призначенні на відповідальні посади пропонованих мною професіоналів з моєї команди, яким я повністю довіряю та переконаний у їх професійності, чесності та відсутності корупційних зв’язків, замість нав’язуваних мені по всіляких партійних та інших квотах осіб. Маю велику надію на вашу підтримку. І навзаєм гарантую повне очищення МОЗу від схем, корупції, відкатів та інших ганебних явищ, проти яких ми спільно вийшли на Майдан. Слава Україні!»

«Шановний пане Міністр! Я, Прудникова Олена Євгенівна, представляю Миколаївську обласну фармацевтичну асоціацію «ФармРада». Коротко про нашу асоціацію: наша асоціація об’єднує фізичних осіб-підприємців. За останні два роки ми маємо 13 осередків на півдні, заході України та в АР Крим. Близько трьох тижнів тому ми направили Вам листа з пропозицією обговорити питання по Держлікслужбі з представниками усієї фармацевтичної спільноти. До сьогодні відповіді немає. На сайті МОЗ Вашої електронної адреси теж не надруковано! Натомість я знаю, що протягом останнього тижня Ви зустрічаєтеся з кожними представниками громадських організацій окремо! Окремі аптечні асоціації, окремі представники різних виробників… Та намагаєтесь завести своїх людей на керівні посади Держлікслужби без наших пропозицій! У нас складається враження, що Ви набагато страшніший за попередніх міністрів! У Вас увірвався терпець! Ви не бажаєте дочекатись висновків перевіряючих… Починаєте залякувати «Правим сектором»! Якщо Ви й далі будете себе так поводити, то південні регіони теж захочуть у Росію! На прес-конференції Ви заявили, що хочете призначити замість О.Соловйова та І.Демченко своїх радників! Але у них немає відповідної освіти, та деякі з них мали відношення до лікарні майбутнього! Де ця лікарня? Що вони зробили важливого для сфери охорони здоров’я? А Ви, як громадський діяч, чому мовчали про усі схеми МОЗу, знаходячись там десятиріччями?! Ще я Вам хочу сказати, що Ви на лікаря не схожі — Ви дуже злий, особливо коли проводили останню прес-конференцію! У нас конкретна пропозиція — дочекаємося висновків усіх перевіряючих органів, у тому числі хотілося би бачити висновки професійних європейських аудиторів. Та тільки після цього зберемося усі разом та вирішимо усі питання по Держлікслужбі! А поки радимо Вам займатися проблемами МОЗу. Ці проблеми найважливіші! Оперативно вирішуючи їх, Ви врятуєте не одне людське життя. У громадськості є свої кандидатури на керівні посади Держлікслужби! Ви обіцяли, що громадськість буде давати свої пропозиції, а не Ви — заводити своїх людей, начебто Ви приватизували МОЗ! Слава Україні!»

Джерело facebook.com

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

НОВИНИ

4 квітня 2014 року

НОВИЙ ПОВОРОТ НА СТАРІ РЕЙКИ? Новий очільник МОЗ України на своєму першому брифінгу в Кабінеті Міністрів сказав: «Я противник огульного закриття закладів охорони здоров’я, тому що навзаєм люди нічого не отримують. Для того, щоб ліквідувати, спочатку потрібно створити нове, краще, якісніше, до якого звикнуть люди. А потім старе саме собою відімре». Але не пройшло і місяця, як на прес-брифінгу 20 березня 2014 року Олег Мусій заявив, що під час демографічної кризи «коли відкривається нова клініка, а поряд є три старі, то навіщо відкривати нову?» Тобто не варто чекати, що старе відімре — скоріше «відімруть» лікарі, які залишаться без роботи, й пацієнти, які залишаться без лікарів. За що боролися? 23 лютого 2014 року українські парламентарії одностайно (311 голосами) прийняли Закон України № 772-VII «Про введення мораторію на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоров’я». Його завдання — унеможливити порушення конституційного права громадян на охорону здоров’я, призупинити закриття, реорганізацію та зміну режиму роботи закладів охорони здоров’я, що призводить до зміни їх головного призначення, скорочення кількості працівників та ліжко-місць, і як наслідок — зменшує обсяги медичної допомоги населенню. На неприпустимість такої руйнівної політики вказала ще Тимчасова слідча комісія парламенту під головуванням А.Диріва, яка з травня по вересень 2013 року детально вивчала й аналізувала всі напрямки діяльності Міністерства охорони здоров'я України, інших державних підприємств, установ та організацій у сфері охорони здоров'я і фармацевтичній галузі. Поміж інших зловживань ТСК виявила численні факти необґрунтованих скорочень медичних закладів, ліжко-місць, кількості працюючих у галузі, які торкнулися практично всіх областей України. Втім, висновки ТСК, хоча й були оприлюднені, не отримали адекватної реакції у стінах парламенту чи в інших владних коридорах — здавалося б цілком

логічні рішення зависли у повітрі, що за старої влади було «правилом хорошого тону».

Факти і коментарі Практично одночасно зі створенням ТСК парламент прийняв за основу новий законопроект № 2201 «Про введення мораторію на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоров’я», внесений народними депутатами України О.Ляшком та І.Куровським ще 6 лютого 2013 року. Ініціатори законопроекту своєю чергою обґрунтовували необхідність прийняття такого Закону, навівши конкретні факти «зачистки» мережі лікарень по країні. Зокрема, у пояснювальній записці до проекту йшлося про те, що у Донецькій області в 2012 році ліквідували лікарні в 6 містах. Як приклад — Кіровська міська лікарня, що обслуговує 30 тисяч населення: при її закритті тяжкохворих, породіль пропонується у разі потреби везти за 25 км до міста Єнакієва. «У Чернігівській області, яка найбільше постраждала від Чорнобильської катастрофи, ліквідовано Степанівську та Шаповалівську дільничні лікарні Борзнянського району, під загрозою закриття десятка інших медичних закладів», — зазначалося у пояснювальній записці. «Точна кількість лікарень, які підлягають ліквідації, приховується. В Донецьку, Дніпропетровську, Вінниці

та Полтаві проходить Пілотний проект з реформування охорони здоров'я, в рамках якого чиновники шукають способи економії бюджетних коштів, але за рахунок здоров'я українських громадян. Усе це більше нагадує позбавлення від баласту, яким є соціально незахищене населення. Схоже на злочин, який скоюється щодо малозабезпечених громадян, зокрема, жителів сільської місцевості», — резюмують ініціатори законопроекту. І наводять вражаючі приклади. «У Харківській області закрили лікарню в селищі Борки — єдину в окрузі медичну установу з цілодобовим стаціонаром. Тепер мешканці Борок та двох навколишніх селищ (Таранівськ і Гомольшанськ), у яких лікарні закрили ще раніше, позбавлені права на медичну допомогу. Слід зазначити, що стаціонар у Борках громада побудувала спільними зусиллями, за власні кошти придбала рентгенологічний апарат. Як стверд жують сельчани, нині ситуація з охороною здоров’я жахлива. Залишився один сімейний лікар, який має обслуговувати 5400 людей. У разі необхідності машина швидкої допомоги, аби дістатися до селища, повинна проїхати 30 кілометрів, що займає близько години часу. А щоб дістатися до найближчої лікарні громадським транспортом, потрібно від 4 до 6 годин».

Втім, навіть такі «картинки із життя народу» не похитнули стійкі депутатські серця більшості — законопроект під номером 2201 припадав пилом на полицях Верховної Ради впродовж року. Здавалося б, після прийняття парламентом 23 лютого 2014 року Закону України № 772-VII «Про введення мораторію на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоров’я» можна назавжди забути про складний шлях його проходження через думки і бойові «окопи» не завжди передбачуваних слуг народу. Якби не одне «але». Зітх нути з полегшенням, почувши довгоочікуване «стоп скороченням лікарень і лікарів», схоже, не вдасться. Бо, виявляється, те, що написано пером, можна перекреслити однією заявою.

Помилочка вийшла? Вона й пролунала на сумнозвісному брифінгу 20 березня. «Щодо абсолютно популістичного закону О.Ляшка про заборону закриття закладів охорони здоров’я та їх реорганізації, який не відповідає жодному розумінню, навзаєм я б запропонував таким ініціаторам платити власні кошти на пусте повітря, на пусті заклади охорони здоров’я, які потрібно утримувати в розумінні комунальному, заробітної плати лікарям. Якщо такі ініціатори здатні оплачувати пусті ліжка і відсутність роботи у лікарів, дані закони мають право на існування». Ця цитата облетіла Інтернет у лічені хвилини з поміткою «Новий Міністр охорони здоров’я виступив за закриття закладів охорони здоров’я та скорочення лікарів». Такий меседж, вочевидь, виявився несподіваним для суспільства і, зокрема, для медичної громади, яка сподівалася, що новий очільник МОЗ виправить помилки, зроблені старим, а не «удосконалить» їх. Наталія ПРИЧЕПА, спеціально для «ВЗ»

30 ДНІВ ПРИ ВЛАДІ НОВОГО ОЧІЛЬНИКА МОЗ: СУПЕРЕЧЛИВУ РИТОРИКУ ПОЧУЛИ, КОНКРЕТНИХ СПРАВ ЧЕКАЄМО

инув перший місяць роботи нового Кабінету Міністрів України і перший місяць роботи Олега Мусія на посаді голови МОЗ. «Олег Мусій переконував, що має достатній досвід для реформування галузі та виправлення помилок Раїси Богатирьової, а також публічно пообіцяв звітувати про виконану роботу кожні два тижні. За минулий місяць не було жодного такого публічного звіту, хоча повинно бути, принаймні, два», — пише видання ГолосUA. Новий глава МОЗ України Олег Мусій протягом 10 років мирно співіснував зі злочинною владою, тож не дивно, що його наміри боротися з корупцією викликають сумніви. До призначення Міністром охорони здоров’я Олег Мусій десять років очолював Громадську раду при МОЗ і добре знає ситуацію у відомстві зсередини. Разом з тим його позиція щодо політики Міністерства вже збентежила багатьох експертів. Журналісти видання ГолосUA зібрали своєрідний рейтинг найбільш суперечливих заяв і рішень нового голови МОЗ. Незважаючи на нещодавні заклики Міністра до антикорупційного чищення у відомстві, два

заступники Раїси Богатирьової — Олександр Толстанов та Роман Богачев — досі обіймають ці ключові посади, — йдеться у публікації. Причому, Богачев, якого сам Мусій пов’язував із сім’єю екс-президента Януковича, продовжує керувати апаратом і відповідає за тендерні закупівлі. Заяви Міністра про необхідність очистити всю структуру МОЗ від корупціонерів «плавно трансформувалися в твердження, що більшість співробітників МОЗ до тіньових схем ніякого відношення не мають», — констатують автори статті. Водночас Олег Мусій, не наводячи будь-яких, навіть узагальнених, фактів корупції, вимагає звільнення чиновників, які не влаштовують його особисто, зокрема, Олексія Соловйова, керівника Державної служби України з лікарських засобів. Більше того, на своїй сторінці у фейсбуці Міністр вимагав від «Правого сектора» розібратися з Соловйовим, що вже є прямим закликом до силових методів вирішення ситуації. Ще більше дивує той факт, що Мусій вимагає від Соловйова покласти заяву про звільнення на його стіл, хоча Соловйов підпорядковується

Прем’єр-міністру України, а не Міністру охорони здоров’я, — наголошується у публікації. Відповідно до заяв Олега Мусія, в зборі хабарів при реєстрації ліків та перевірці умов їх виробництва начебто задіяні Держлікслужба і Державний експертний центр МОЗ. Він робить висновок, — стверджується у статті, — що всьому виною схеми, створені саме в Держлікслужбі. Проте Державний експертний центр, який реєструє ліки, є дочірнім підприємством МОЗ України і не підпорядковується Держлікслужбі, натомість підпорядкований Міністерству охорони здоров’я. Несподівано звучить і заява О. Мусія, який вважає, що «абсолютно нормально, якщо після надання медичної допомоги пацієнт фінансово дякує лікарю». Така публічна заява Міністра прямо наводить на підозру в потуранні хабарницт ву і порушенні норм Конституції України щодо безкоштовної медицини. Окремо автори матеріалу відзначають невиправдано пильну увагу Міністра до фармацевтичного ринку України. Адже попередній досвід його роботи аж ніяк не був пов’язаний із фармацевтикою.

У виробників вітчизняних ліків викликали подив слова Міністра про те, що більшість із них є «фірмами-розливайками» зарубіжного продукту. Хоча в перші дні на новому посту він стверджував, що має намір спиратися на потужну вітчизняну фармацевтичну галузь. При цьому лише 5% продукції Міністр вважає «істинно вітчизняною», що вже спровокувало підозри у лобіюванні окремих виробників. Не додає авторитету Міністру і його ставлення до поширення кодеїновмісних ліків, які, за його ж словами, «в Україні використовують з метою наркоманії». Замість того, щоб поставити їх на предметно-кількісний облік, Олег Мусій обмежився листами в управління охорони здоров’я та Держлікслужбу про необхідність контролювати продаж цих препаратів за рецептами. Хоча рецептурний відпуск аж ніяк не заважає зростанню «немедичного» попиту на кодеїн. До речі, саме на цих легальних наркотиках збагатилася одеська компанія-виробник «ІНТЕРХІМ», — стверджують журналісти.

5 За повідомленням versii.com/news та golos.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

Владислав ОНИЩЕНКО:

Українські споживачі значно переплачують за імпортні медикаменти Через введення 7% ПДВ на ліки українці з 1 квітня купуватимуть препарати на 10-12% дорожче, ніж зараз. Про те, скільки на даний час вітчизняні споживачі переплачують за лікарські засоби, які до того ж часто є непотрібними або небезпечними, розповів голова правління Союзу споживачів медичних послуг, лікарських засобів і виробів медичного призначення Владислав ОНИЩЕНКО. • Новий Кабінет Міністрів перег лядає свою політику у багатьох сферах економіки. Як ви вважаєте, чи необхідно вносити корективи в державну стратегію на лікарсько му ринку? — Основна проблема в тому, що в Україні в принципі не існує національної політики у сфері лікарських засобів, немає розуміння проблем і реальних кроків щодо налагодження ефективного функціонування фармацевтичного сектора. Зараз, як і 15-20 років тому, країна зазнає складнощі з забезпеченням медикаментами, спричинені хаотичними та безсистемними рішеннями в питаннях формування державної політики у сфері охорони здоров'я. На мою думку, вона повинна бути спрямована на гарантоване забезпечення рівного доступу населення до основних ліків за помірну вартість, а також їх якості, безпеки та ефективності. Крім того, потрібно проводити курс на раціональне застосування препаратів. Істотну частку таких показників системи охорони здоров'я, як смертність, інвалідність і поширеність хвороб, в Україні визначають 26 захворювань. На їх лікування пацієнти витрачають тільки 20% придбаних за рік препаратів. Тобто з 23 млрд грн, отриманих аптеками за ліки у 2012 р., на лікування основних хвороб укра-

мільйонів гривень за рік. Але вони не вважаються лікарськими засобами в країнах із розвиненою системою охорони здоров'я. В авторитетних міжнародних, європейських чи американських наукових виданнях, що користуються заслуженою довірою світової медичної громадськості, немає публікацій із доказами їх клінічної ефективності.

їнці витратили лише 4,6 млрд грн. Виникає запитання: «На що йдуть інші 18,4 млрд грн?» При цьому всі продавані ліки успішно пройшли експертизу в Державному експертному центрі, зареєстровані МОЗ і допущені до клінічної практики. • Що ви маєте на увазі під раціо нальним застосуванням? — Необхідно вживати заходи для того, аби лікарі призначали, а пацієнти застосовували ліки відповідно до клінічних показань і за мінімальною вартістю. Смертність від побічної дії ліків та їх неправильного застосування посідає у світі одне з провідних місць — після смертності від серцево-судинних, онкологічних захворювань і травм, у тому числі в результаті ДТП. В Україні в 2012 р., за офіційною інформацією Державного експертного центру МОЗ, зареєстровано вісім смертей у результаті побічної дії ліків. • Наскільки, на вашу думку, в Україні поширене нераціональне використання ліків? — В Україні практика використання препаратів без наявної доказової бази щодо їх безпеки та ефективності, а також попросту непотрібних препаратів досить поширена. Приміром, в Україні продаються імунотропні препарати на сотні

• Про які саме препарати йде мова? — Протягом 2012-2013 рр. з українських аптек споживачам відпущено близько 6,6 млн упаковок українського «Амізону ®», 3,3 млн упаковок російського «Арбідолу®», 1,7 млн — українського «Аміксину ®» різних лікарських форм і дозувань. Загалом до імунотропних препаратів належать «Уміфеновір» (бренди «Арбідол®», «Імустат»), «Тилорон» («Аміксин®», «Лавомакс»), «Амізон®», «Амізон® Макс», «Інозин пранобекс» («Гропринозин®»), «Кагоцел®». Крім того, як імунотропні позиціонується ряд гомеопатичних препаратів («Анаферон», «Афлубін®», «Енгістол», «Оцилококцінум®»). Провідні фахівці України з алергології, імунології, епідеміології, вірусології, клінічної фармації та клінічної фармакології, які надали нашому об'єднанню висновки про доцільність і безпеку імунотропних препаратів, вказують, що ці препарати можуть сприяти розвитку онкологічних захворювань. При інфекційних захворюваннях імуномодулятори можуть призвести до хронізації інфекційних процесів. Одних тільки російських імунотропних препаратів у минулому році було продано на 360 млн грн. Таким чином, купуючи подібні російські препарати на сотні мільйонів гривень, українці фінансують власний геноцид. Крім того, велику стурбованість викликає застосування українськими споживачами зареєстрованих в Україні, але відсутніх у протоколах лікування лікарських засобів. Нап риклад, препарату «Канефрон®» немає в протоколах лікування захворювань, які вказані в затвердженій МОЗом інструкції, але він все одно продається на суму понад 100 млн грн на рік.

• Використання подібних пре паратів, як видно, — не єдина проблема української охорони здоров’я... — Певна річ. Ще однією величезною проблемою є відсутність реального ефективного регулювання цін на ліки, в першу чергу, іноземного виробництва. Це призводить до того, що українські споживачі значно переплачують за імпортні медикаменти порівняно з жителями сусідніх країн. Наведу кілька прикладів, щоб не бути голослівним. Оригінальний препарат компанії Sanofi «Плавікс®» в українських аптеках коштує близько 900 грн (упаковка з 27 таблеток по 75 мг). А в сусідній Молдові така упаковка продається, в перерахунку на гривні, всього лише за 139 грн. У Болгарії цей препарат коштує 182 грн. Навіть у Росії він дешевший — 527 грн. В Україні у 2013 р. «Плавіксу®» у вищезгаданій упаковці було реалізовано в роздріб на суму 21,5 млн грн. Якби ціни на цей препарат в Україні були на рівні молдовських, українці не переплатили б 18 млн грн. І це не єдиний приклад. Хорватський препарат «Сумамед®» коштує 187 грн (упаковка — 3 таблетки по 500 мг). У Росії він коштує 110 грн, у Молдові — 76 грн, у Білорусі — 118 грн. Торік цього препарату у вищеописаній упаковці було продано на суму 30,3 млн грн. Якби у нас діяли молдовські ціни, українські споживачі не переплатили б іще 18 млн грн. • Куди йде різниця в цінах? — На поїздки чиновників і лікарів на семінари, наприклад, на Кубу, або на телевізійну рекламу. Так, минулого року в Україні було реалізовано препарат «Нурофєн®» на суму 122 млн грн. При цьому виробник цих ліків витратив на його телевізійну рекламу 77 млн грн. Наведу приклад із різницею в ціні на одну з упаковок «Нурофєну®». Упаковка з 24 таблеток по 200 мг в кожній коштує в Україні 40 грн, а в Росії таку упаковку можна придбати за 15 грн. Якби ціни на цю упаковку «Нурофєну®» були на рівні російських, українці заощадили б 5,7 млн грн. Загалом минулого року таких упаковок було продано на суму 9 млн грн. Галина ЧЕРНОМОРОВА, capital.ua

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

МЕДИЧНА ОСВІТА

4 квітня 2014 року

ВАЛЕРІЙ ЗАПОРОЖАН:

БЕЗ ІННОВАЦІЙНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ ПІДГОТУВАТИ СУЧАСНОГО ЛІКАРЯ НЕМОЖЛИВО Ще 5-10 років тому впровадження в навчальний процес нових технологій передбачало перехід до Болонської системи, використання комп'ютерної техніки, інтерактивних дошок тощо. Нині ж цей перелік розширився не лише кількісно, а й якісно — сьогодення вимагає від вищих навчальних закладів, особливо медичних, нових підходів і стандартів підготовки фахівців. Зрештою, цей напрям є одним із визначальних завдань модернізації охорони здоров'я в Україні. Про те, які новації потрібні вітчизняній системі медичної освіти — наша розмова з ректором Одеського національного медичного університету, академіком НАМН України Валерієм ЗАПОРОЖАНОМ. ВЗ Як ви вважаєте, інновації в освіті — це стимул реформ чи їх наслідок, можливий тільки за економічної підтримки?

— Проблеми реформування охорони здоров'я лежать не тільки в економічній площині. Головною дієвою особою і гарантом усіх медичних реформ є лікар. Саме за якістю його роботи оцінюють стан галузі. Тому, за великим рахунком, майбутнє здоров'я нації формується в університетських аудиторіях. Інновації в системі вищої медичної освіти тісно пов'язані з упровадженням сучасних галузевих стандартів, а також із посиленням соціальних стимулів і водночас вимог до набуття високоякісної професійної компетентності фахівця. Але ті стандарти, за якими зараз працюють медичні ВНЗ країни, розроблені ще у 2003 році, вони не віддзеркалюють повною мірою сучасних вимог до підготовки лікаря, тому потребують перегляду й оновлення. ВЗ На що потрібно зробити акцент?

— Специфіка медичної освіти передбачає тісну взаємодію з клініками і підготовку лікаря біля ліжка хворого. Це — аксіома. Клінічні кафедри більшості вищих медичних навчальних закладів України розташовані на базі міських лікувальних закладів. Час продемонстрував недолугість такої практики. По-перше, матеріальний стан цих закладів охорони здоров'я не відповідає вимогам до навчальних баз — лікаря завтрашнього дня неможливо готувати на обладнанні дня вчорашнього. По-друге, сучасний лікар має володіти інноваційними технологіями діагностики і лікування, технікою ендоскопічних, малоінвазивних, реконструктивно-пластичних втручань тощо. А для цього студент повинен вчитися у найкращих хірургів, які виконують високотехнологічні операції у відповідно оснащених операційних, до яких студент мав би доступ. Саме тому у країнах Європи, Америки, навіть у Росії при вищих медичних навчальних закладах існують університетські клініки. В Україні також існує чималий позитивний досвід створення і роботи таких клінік. Як приклад — багато-

профільна університетська клініка Одеського національного медичного університету. Десятирічний досвід її роботи переконливо довів доцільність основної ідеї університетської клініки — клінічне впровадження найновіших технологій і інтелектуальних досягнень, які відпрацьовуються і впроваджуються метрами лікувальної професії одночасно з навчальним процесом. У клініці унікально поєднуються додипломна і післядипломна підготовка лікаря, наукова робота і надання висококваліфікованої медичної допомоги. При цьому навчання й лікувально-діагностична робота здійснюються з використанням найсучаснішої медичної апаратури і новітніх медичних технологій із залученням висококваліфікованих фахівців різних профілів. Нині університетські клініки є ще в кількох медичних університетах країни. Вони мають різні потужність, рівень оснащення та модель функціонування, але всі є безапеляційним доказом необхідності створення власних клінік у кожному медичному університеті. Однак цей процес просувається в нашій країні повільно і, як кажуть, швидше всупереч, ніж завдяки. Тому що наявність клініки у медичному університеті законодавчо не підтверджена, тож не є обов'язковою. Найважливішим завданням сучасної вищої медичної освіти є створення умов для розвитку у студентів і курсантів широкого кола компетенцій, стійких практичних навичок, здатності швидко приймати рішення та бездоганно виконувати більшість маніпуляцій і втручань, особливо при невідкладних станах. Ще Конфуцій сказав: «Я почув — і забув, я побачив — і запам'ятав, я зробив — і зрозумів». Ця формула якнайкраще ілюструє необхідність поліпшення практичної складової у системі підготовки лікаря. Не випадково у 2005 році замість теоретичних державних іспитів, введено комплексний практично орієнтований державний випускний іспит, де молодий лікар має продемонструвати не тільки теоретичні знання, а й роботу з реальним пацієнтом, конкретні практичні навички. Але це лише півкроку до мети — якісної підготовки лікаря сучасного рівня.

Центр координує свою роботу з провідними центрами симуляційних технологій світу, і коли він запрацює на повну потужність — може стати базовим для модернізації перепідготовки лікарів і з інших регіонів країни. ВЗ Теорія без практики мертва, але ж і практика без теорії сліпа. Як посилити теоретичну частину підготовки лікаря?

ВЗ Чи маємо всі необхідні інструменти й механізми для її досягнення?

— Класична система медичної освіти не здатна повною мірою розв'язати проблему якісної практичної підготовки фахівця. Серед голов них перешкод — відсутність безперервного зворотного зв'язку між студентом, курсантом і педагогом, а також відсутність можливостей щодо практичної ілюстрації всього спектра різноманітних клінічних ситуацій. Існують і морально-етичні та законодавчі обмеження контактів між пацієнтами і студентами-медиками чи курсантами. В усьому світі ці завдання розв'язуються за допомогою симуляційних технологій і студента не допускають до спілкування з пацієнтом, поки він не складе заліки з практичних навичок. Особ ливо це стосується хірургії, реанімації та інших дисциплін, де від якості та швидкості надання медичної допомоги залежить життя пацієнта. Застосування широкого арсеналу тренажерів, комп'ютерне моделювання різних клінічних ситуацій у динаміці їх розвитку — все це відкриває нові можливості для практичної підготовки студентів та підвищення кваліфікації лікарів і медичних сестер, створює реальні умови для контролю викладачем якості знань і навичок студента. Без інноваційних методів навчання підготувати сучасного лікаря неможливо. Одеський національний медичний університет уже створив навчально-інноваційний центр практичної підготовки лікарів, оснащений найсучаснішим обладнанням із першого до сьомого рівня реальності. Це обладнання доз воляє навчати студентів і медичний персонал практично в усіх сферах медичної діяльності, використовуючи сучасні методи та методики, в тому числі моделювання різних рівнів складності, моделювання віртуальної реальності «стандартизований пацієнт», систему психологічного консалтингу та менеджменту, а також гібридну симуляцію.

— У наш час теоретично «підкувати» висококваліфікованого лікаря означає забезпечити йому доступ до світової наукової та будь-якої інформації — іншої перспективи не існує. Тому одним із перших завдань Концепції розвитку нашого університету було створення найсучаснішої електронної бібліотеки. Такі бібліотеки функціонують і в багатьох інших університетах. Але, знову ж таки, і в цьому питанні вітчизняне законодавство відстає від життя. Потрібно створити Єдину галузеву освітню інформаційну систему, об'єднавши всі інформаційні ресурси університетів країни, щоб нею могли користуватися не лише студенти, а всі охочі фахівці галузі. Це вже не просто бажання, а необхідність. Якби не одне «але» — не зрозуміло, як це узгоджуватиметься із Законом України про авторське право. Прийнятий в 90-ті роки минулого століття, він не передбачає створення електронних копій книжок та інших документів без згоди автора. Мова йде про виплату авторських гонорарів. Наскільки реально це для університетів? Вважаю, потрібно внести зміни до Закону, які б розмежували цілі створення електронних копій і дали б можливість розвиватися електронним бібліотекам. ВЗ Яким ви бачите медичний університет якщо не в ідеалі, то, бодай, у найближчому майбутньому?

— Сучасний вищий медичний навчальний зак лад — це інфраструктура (навчальні корпуси, клініки, лабораторії, центри, бібліотеки тощо), складові якої взаємопов'язані спільними зав даннями — здійснювати навчальну, наукову і лікувальну діяльність. У подальшому він має розвиватися як біомедичний інноваційнотехнологічний кластер. Це один нерозривний комплекс, до складу якого мають долучитись, крім університету, найпотужніші регіональні лікувальні установи, академічні науково-дослідні інститути, підприємства, що виробляють медичну продукцію і ліки. Невід'ємною рисою кластера стане впровад ження сучасних технологій в усі сфери діяльності. Це дасть можливість медичним університетам іти в ногу з модернізацією медичної сфери країни, наблизить розробки та новітні технології до практичного впровадження,скоротить шлях від суто теоретичної підготовки фахівця до надання йому міцних практичних навичок і формування розвиненого клінічного мислення. Тобто це дасть можливість отримати якісно іншого лікаря, який буде готовий працювати в умовах оновленої галузі.

Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

ТРАДИЦІЇ СХОДУ І ТЕХНОЛОГІЇ ЗАХОДУ – ЧИ ОБ’ЄДНАЄ ЇХ ХОЛІСТИЧНА МЕДИЦИНА? Людство за весь період існування ще ніколи не витрачало на охорону здоров’я стільки ресурсів, як нині — за останні 5 років витрати на галузь у світі зросли на 35%. Водночас населення планети, в тому числі і в країнах з розвиненою медициною, не стає здоровішим. Збільшується частка хронічних недуг (їх перелік поповнила нова, медикаментозна, хвороба), а медичні спеціальності настільки «звужуються», що розглядають людину як складний набір окремих механізмів. Зайшовши у глухий кут, медична наука тепер оглядається назад, щоб розгадати таємниці комплементарної медицини, яка віками рятувала людей «голими руками» (порівняно із сучасними технологіями). Чи буде подолано бар’єри між альтернативними методами лікування і досягненнями сучасної медичної науки? Чи об’єднаються алопати і натуропати заради єдиної мети? Чи будуть схід і захід разом, незважаючи на різні філософії лікування людини? Більшість цивілізованих країн уже прийняли такий альянс за основу профілактики та подолання багатьох поширених хвороб і навіть відобразили це у своїх доктринах охорони здоров’я. Однак і досі протистояння методів домінує і кожен із них нагадує окрему планету. Тетяна ГАРНИК, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина», головний експерт комісії з фітопрепаратів та гомеопатичних засобів Державного експертного центру МОЗ України, доктор медичних наук, професор

а часів Гіппократа лікарі використовували всі відомі на той час методи, і майстерність лікаря полягала в тому, щоб вдало їх поєднати, знайти індивідуальний підхід до людини і лікувати не хворобу, а хворого. Це гасло нині знову стало популярним, але втілити його сучасній медицині поки що не вдається — аж занадто довго ми «ділили» проблеми хворого між окремими напрямками та спеціальностями і ця тенденція й досі диктує свої правила. Так само далеко відійшла сучасна медицина і від натуропатичних методів лікування — із розвитком фармакології та винайденням антибіотиків людство вирішило, що стоїть на порозі подолання усіх хвороб і знехтувало досвідом віків як «застарілим» чи навіть «примітивним». А за тим настало і розчарування — на сьогодні ми змушені боротися з поліпрагмазією, з

мікроорганізмами, які виявляють дедалі більшу резистентність до нових і нових антибіотиків, із побічними ускладненнями від вживання фармпрепаратів тощо. Хочемо ми цього чи ні, але життя змушує нас робити відповідні висновки. В той час як у колишньому Союзі успішно боролися з різного роду «опіумом для народу», зокрема, з народною медициною, розвинені країни світу, в тому числі країни Європи, США, поступово інтегрували комплементарну медицину в класичну, включаючи деякі нетрадиційні методи в перелік послуг, що надаються за рахунок медичного страхування тощо. Як приклад — на сьогодні у США функціонує 46 коледжів натуропатичної медицини, які мають акредитацію на підготовку спеціалістів — кожен лікар, що має бажання вивчати і застосовувати натуропатію у своїй практиці, може це зробити. Такі фахівці працюють у шпиталях поряд з іншими спеціалістами. І то найкраща «пропаганда» поєднання офіційної і комплементарної медицини, яка сповідує цілісний підхід до організму людини і до її сутності в цілому. Саме такі принципи лежать в основі холістичної медицини, яка стане логічним продовженням мистецтва зцілення людини у майбутньому. Так само дедалі більшого визнання набуває принцип превентивності комплементарної медицини, яка проголошує необхідність «лікувати за три дні до народження, а не за три дні до смерті» і доцільність зцілювати людину як витвір природи тим, що ця природа дала їй для життя і здоров’я. Зрозуміло, що класична медицина, яка набагато молодша й орієнтована на винаходи хімії, фізики, новітні технології, більше націлена на «революційні», аніж на еволюційні принципи. Однак за мудрого підходу це не заважає двом різним напрямкам якщо не об’єднатися, то бодай доповни-

Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наст упного обговорення «НАРКОЛОГІЯ ПОЗА ПСИХІАТРІЄЮ — НЕВДАЛИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ?» Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м.Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

ти один одного. Але для того, щоб лікар міг поєднати ці методи у своїй практиці, йому потрібно дати відповідні знання. Попри те, що в медичних ВНЗ України існують кафедри народної і нетрадиційної медицини, де студентам викладають гомеопатію, фітотерапію, мануальну медицину, рефлексотерапію тощо, така підготовка не є достатньою для того, аби прищепити майбутнім лікарям філософію комплементарної медицини, надати ґрунтовні знання і навички стосовно альтернативних методів, які б вони використовували у своїй подальшій роботі. Сьогодні у нас багато говорять про роль сімейного лікаря у профілактиці різних хвороб, у лікуванні їх початкових стадій. Хто заперечить, що для цього найкраще підходять натуропатичні методи — як безпечні, ефективні, коригуючі загальний стан організму? На жаль, сімейний лікар не володіє достатніми знаннями з цих питань, тож які методи він застосовуватиме для профілактики? Настанови щодо здорового способу життя — це добре. Але за сучасної екології абсолютно здорових людей не знайти і корекції стану м’якими природними засобами потребує більшість пацієнтів. Досі у медичних університетах лікаря навчають, як поводитися з уже хворою людиною, йому викладають енциклопедію хвороб замість енциклопедії здоров’я. Тому лікар не знає, як зберегти і повернути здоров’я — цьому його не вчать. Щодо східної медицини — це не набір окремих методів, а цілісна філософія лікування, відмінна від інших. Медицина Сходу ніколи не ставила і не ставить за мету усунення наслідків захворювання чи причин, які лежать на поверхні. Там, передусім, дбають про основу здоров’я — здоровий дух, правильні думки, емоційну рівновагу, не розділяючи ці пласти, а поєднуючи їх у єдине ціле. А методи, які використовують (екзотичні, можливо, дивні і загадкові, а іноді й незрозумілі для європейця) — це лише доповнення, штрихи до процесу лікування. В той час, як медицина Сходу досягає успішних результатів у себе на батьківщині, у нас вона

не завжди приживається. По-перше, і спосіб життя, і менталітет людей східної та західної цивілізацій відрізняються, подруге, «висмикування» окремих методів не завжди дає очікуваний результат, потретє, потрібно, щоб цим займався спеціально навчений спеціаліст, який вчився у східних майстрів упродовж тривалого періоду. Деякі методи, які переходять до нас зі східної медицини, потрібно адаптувати. Наприклад, відома всім рефлексотерапія також прийшла зі Сходу, але про це вже мало хто пам’ятає, настільки широко й успішно вона застосовується нашими лікарями. Україна — єдина країна пострадянського простору, де офіційно існує спеціальність лікаря з народної та нетрадиційної медицини. Тобто інтегрування народної медицини в практичну охорону здоров’я в нашій країні відбувається не на словах. Хоча особливими успіхами в цьому похвалитися не можна. При державних закладах охорони здоров’я немає відповідних кабінетів, хоча ВООЗ вбачає місце народної медицини якраз у первинній ланці охорони здоров’я (як метод профілактичної, реабілітаційної і комплексної терапії). Цілі та завдання реформування первинної ланки, проголошені на найвищому рівні, також мали б стимулювати розробку стандартів застосування методів народної та нетрадиційної медицини у лікуванні хронічних захворювань і подальше їх наукове вивчення. Але поки що особливої активності в цьому напрямку ми не спостерігаємо. Алла ДМИТРІЄВА, доктор медичних наук іппократ і Авіценна говорили про те, що вони використовують аюрведичну мудрість. Тому витоки всіх напрямків і медицин світу одні й ті ж. Завдання сучасної медицини — знайти сильнодіючий, дуже ефективний засіб, який спроможний виконати якесь одне завдання. Проблема лише в тому, що такі препарати ефективно працюють кілька років, а от трави, які застосовував Гіппократ, до сьогодні не втратили актуальності і вико-

ристовуються в сучасній медицині світу. І східна, і слов’янська медицини мають багато різних несуттєвих відмінностей, але у цих традицій — єдиний корінь, тому вони використовують багато спільних методик, підходів, рослин. Їх не можна і не потрібно розділяти. Однак на сучасному етапі східна і західна медицина «розійшлися» на дуже далеку відстань, і це засмучує. Натуропати стверджують: лікування — виключно індивідуальне; алопати не визнають нічого, крім протоколів лікування. Ці дві позиції вже не можуть дійти згоди. Уніфіковані протоколи — це лікування людини середньої статі, середнього віку, в будь-яку пору року тощо. Під такий стандарт підпадає щонайбільше 20% пацієнтів. А з рештою що робити? Знайти спільну мову між протоколами лікування та індивідуалізацією лікування неможливо. Але це потрібно робити в інтересах хворої людини. Тобто якщо людині негайно потрібне оперативне втручання, знеболення після тяжкої травми, лікування інфекційної хвороби, гнійного запалення тощо, тут не до фітотерапії — потрібні досягнення алопатичної медицини. Коли ж людина знаходиться на межі життя і смерті, їй призначають препарати, які, можливо, дуже токсичні, дуже шкідливі, але вони її врятують. З іншого боку, сучасна алопатична медицина не спроможна лікувати хронічні захворювання. Якщо використовувати препарати, які мають побічну

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

4 квітня 2014 року дію, курсами по 4-5 місяців на рік, то ми вб’ємо людину. Натомість натуропатичні засоби дуже добре виводять хворого з пастки хронічної патології, повільно зміцнюючи організм, нормалізуючи його функції і вже через рік людина входить у свою звичну колію. Тобто існує поле діяльності для кожного напрямку медицини і не треба воювати за абсолютність жодного з них. Коли ми дійдемо такого розумного компромісу, ми навчимося лікувати людей. І навчимо їх бути здоровими. Приміром, аюрведична медицина вбачає в цьому своє основне завдання. Це абсолютно інший підхід — навчити людину берегти здоров’я, жити активно до останнього подиху. Адже сучасна тенденція подовження тривалості життя ставить пацієнта перед запитанням: «Чи готові ви прожити до 90 років, останні 15 із яких будуть схожі на рослинне існування, наприклад, при синдромі Альцгеймера?» Подовжити життя — це одне, а зробити його активним — зовсім інше. Ми співпрацюємо з онкологами, хірургами, акушерами-гінекологами. До нас на курси аюрведичної медицини приходять лікарі різних спеціальностей — ендокринологи, гінекологи, терапевти, хірурги, які використали всі можливості алопатичних методів і не задовольнилися цим. Тому навчаються далі і шукають точки дотику різних напрямків медицини, застосовують їх на практиці. І мають на це повне право після проходження курсу навчання в медінституті й отримання відповідного сертифікату. Нині у країнах Європи (особливо у Німеччині, Австрії, Франції) натуропатія дуже поширена. Навіть та ж страхова медицина, яка вимагає неухильного дотримання протоколів лікування, включає використання фітотерапевтичних препаратів. І якщо пацієнт наполягає на призначенні протизапального засобу рослинного походження, йому не мають права відмовити. Дехто вважає, що ментально люди Сходу і Заходу настільки різні, що їм не підійдуть «чужі» методи. Дійсно, жителі країн Заходу дещо втратили зв’язок із природою та «духом», вони дуже раціональні, як-то кажуть «живуть головою», а не емоціями. Схід, навпаки, дуже містифікований. Індус вважає, що поспішати йому нікуди — все, що не вдалося у цьому житті, надолужимо після реінкарнації. Українська ментальність у цьому плані унікальна, вона позбавлена таких крайнощів і не втратила зв’язків із «духом» природи, не втратила віри, душі, водночас володіє техногенним потенціалом, та й рівень освіченості населення у нас високий. Тож, на мою думку, саме на такому унікальному підґрунті виникне реальний шанс для розвитку нової медицини, яка синтезує все раціональне з досвіду віків і сучасної науки. На підтвердження цього припущення — той факт, що саме в українських медичних ВНЗ наказом МОЗ впроваджено курс вивчення аюрведичної медицини. Важливо поширити це і на програму навчання в медичних коледжах, адже для аюрведичної діагностики потрібні лише руки та знання лікаря. Для алопатичної ж медицини необхідний цілий набір того, чого сьогодні не може забезпечити бюджет. До того ж фахівці, які пройдуть курс такого навчання, зможуть індивідуалізувати режим харчування хворого, дієту, режим навантажень відповідно до пори року тощо. І це потрібно покласти в основу як профілактики, так і лікування, особливо на первинному рівні надання медичної допомоги. Якщо хтось заперечить, що таким премудростям потрібно навчатися лише у знавців східної медицини, заперечу, адже головне хотіти

навчитися і докласти до цього максимум зусиль. Тим більше, що копіювати ті знання й автоматично переносити їх на наші умови — також немає сенсу. Приміром, аюрведичне вчення містить у собі своєрідний ключ для поширення знань — їх адаптація відповідно до місця, часу й обставин застосування. Тож коли кажуть, що аюрведі треба вчитися в Індії, я відповідаю запитанням: «Коли починається в Україні сезон мусонних дощів?» Аюрведа — дуже толерантне вчення, яке запозичує різний досвід, асимілює методи. Тому завойовує дедалі більше прихильників серед людей, які, до речі, можуть дозволити собі в тому числі й дороговартісне високотехнологічне лікування. Із 20-річного досвіду маю такі спостереження: якщо раніше до нас приходили здебільшого ті хворі, які уже пройшли всі «кола» лікування і в усьому розчарувалися, то впродовж останніх 5 років намітилася інша тенденція. З’явився потік молодих людей, які, не чекаючи «катастрофи», приходять на прийом без жодних скарг і заявляють про те, що хочуть підтримувати своє здоров’я на належному рівні і жити довго, не хворіючи. Навряд чи за цим хтось піде до аптеки. А от до сімейного лікаря — можна, якщо він, звичайно, буде використовувати натуропатичні методи. Валентин СТЕПАНЕНКО, кандидат медичних наук, доцент

опри те, що нам, українцям, медицина Сходу видається справою екзотичною, вона має спільні корені з цивілізаційною культурою трипільців, «медична» частина якої, на жаль, багато в чому втрачена. Досвід лікарів Давнього Сходу, який нараховує тисячоліття, й донині використовується у В’єтнамі, Китаї, інших країнах Сходу. Відповідно асортимент лікарських рослин, які там застосовують на сучасному етапі, приблизно у 20 разів більший за той, яким послуговується вітчизняна фітотерапія — понад 2 тисячі рослин. А що більший вибір у лікаря, то кращого результату він може досягнути. Ще одна відмінність — європейська медицина лікує хворобу, а східна сповідує принцип лікування людини (не декларативно, а на практиці). Тому починають процес лікування не з прописування пігулок, а із застосування різноманітних методів очищення всього організму. Тож нікого не дивує, що за тим зникає не тільки алергія, а й нормалізується артеріальний тиск, відступає атеросклероз тощо. Локальна патологія в організмі людини лише віддзеркалює загальну патологію, яка проявляється у «слабкій ланці». З цим твердженням, мабуть, погоджуються представники класичної медицини, однак навряд чи враховують його у тактиці лікування пацієнта. Тоді як для медика Сходу — це головне. При тому, що він не ігнорує досягнення західних колег. Приміром, в’єтнамський

лікар, де традиційною медициною вважається та, що ми називаємо народною і нетрадиційною, зобов’язаний мати «західний» диплом, в тому числі і «вузьку» спеціалізацію. Але на додаток до основного «західного» фаху він ще здобуває знання зі східної медицини і використовує обидва «багажі» тоді, коли вони найбільш доречні. Східний «розум» не відкидає західні надбання, але живе своїм. На жаль, ми, європейці, схильні до протистояння і тому самі себе обкрадаємо. Та це явище тимчасове. Медицина майбутнього цю помилку чи недалекоглядність виправить. Уже зараз вчені переконані, що в майбутньому роль ліків виконуватимуть продукти харчування з лікувальними властивостями, виготовлені за певними технологіями. Синтетичні ліки погано засвоюються, тоді як фітозасоби і їжа — це природні канали забезпечення організму необхідними речовинами, в тому числі й лікувальними. Прикметно, що вже зараз у США якість харчів і ліків регламентує одна й та ж державна установа. До речі, свідченням того, що східна медицина готова до інтеграції, є те, що там також використовують медикаментозну терапію. До того ж у них, можливо, більший вибір фармпрепаратів, бо реєст рація ліків там незрівнянно дешевша, ніж, приміром, в Україні. Втім такий широкий вибір не тисне на лікаря східної медицини, він лише дає йому додаткові резерви, якими той навчений користуватися мудро, а отже — обережно. Який метод домінує в тій чи іншій країні, залежить і від ментальності суспільства, і, зрештою, від державної політики, яка повинна націлювати охорону здоров’я на інтеграцію усіх методів, що довели світові свою ефективність. Велика роль у цьому належить і просвітницькій діяльності — населення повинне усвідомлювати переваги тих чи інших методів, їх недоліки і «голосувати» за ширше впровадження того, що безпечно підтримує і відновлює здоров’я. Ольга КОВАЛЕНКО, президент ВГО «Українська асоціація рефлексотерапії та медичної акупунктури», професор кафедри сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук хідна та західна медицина — два великі напрямки, надзвичайно цікаві та ефективні. Із західним напрямком асоціюють сучасну фармакотерапію. А з медициною Сходу — медицину древню, котрій приблизно 4-5 тисяч років, упродовж яких вона переживала періоди злетів та згасання. На сучасному етапі вона успішно розвивається, уряди країн Сходу вкладають в цей напрям відповідні кошти, оскільки це — візитна картка традицій і культури народів Сходу, передусім Китаю. Східна медицина — переважно реабілітаційна, спрямована на підвищення рівня адаптаційних ресурсів людського організму, його опірності до негативного впливу зовнішніх чинників — мікробних, вірусних агентів, стресорів тощо. Ще Луї Пастер сказав: «Мікроб — ніщо. Підґрунтя — все». І східна медицина дбає саме про «підґрунтя» — хороший імунітет, нормальний функціональний стан і злагоджену роботу різних органів та систем, посилює чи відновлює адаптаційні сили організму. У медицині Сходу існує два напрями — немедикаментозний (акупунктура, точковий масаж, дзю-терапія, різноманітні види гімнастки — цигун, йога тощо) та застосування природних засобів рослинного і тваринного походження

(зовнішньо або внутрішньо). Західна медицина оперує переважно надбаннями фармакології. Якщо на службі західної медицини існує велика кількість технічно-апаратних діагностикумів, то медики Сходу діагностують за допомогою неапаратних методів — за пульсом, язиком, зоною вушної раковини, райдужкою ока, за станом тканин кистей рук та стоп (суджок). Адже в організмі людини надзвичайно багато зон-маркерів, які сигналізують про стан її здоров’я чи нездоров’я. Їх ще називають мікроакупунктурними системами. «Схід» і «Захід» у медицині можуть і повинні ефективно доповнювати один одного. Кожен із них має застосовуватися у свій час. Паралельне ж застосування обох напрямів дуже часто зменшує потребу у медикаментозній терапії, водночас підвищуючи її ефективність і лікування в цілому. Звісно, більш індивідуалізованою є східна медицина. Адже попри те, що анатомічно організм людини незалежно від місця її народження побудований за однаковими «принципами», існують певні деталі (скажімо, у смуглявих людей вищий поріг больової чутливості тощо), до того ж вкрай важливо враховувати індивідуальні особливості кожної конкретної людини. Втім, обидва напрямки можуть успішно застосовуватися для мешканців різних куточків Землі. Тому і в Україні вже кілька десятиліть поспіль використовуються методи східної медицини. На жаль, до цієї справи часто долучаються люди непрофесійні, без належних знань, які лише дискредитують цей метод. Та й у «західній» медицині трапляються непрофесіонали, чи не так? Тому обидва напрямки потребують розвитку, вдосконалення і, безперечно, «розумних рук», які дружать із розумною головою. Поєднання західної та східної медицини — цілком закономірний процес і його ніщо не зупинить. Борис СКАЧКО, лікар-терапевт

еревагою медицини, яку у нас чомусь назвали традиційною (хоча цій «традиції» не більше 200 років), є те, що вона навчилася більш точно діагностувати стан людини і може робити це на ранніх стадіях хвороб. Приміром, діагноз цукрового діабету можна встановити за

3-5 років до того, як він почне бурхливо розвиватися. Однак офіційна медицина, зазвичай, використовує препарати синтетичного походження, що не є благом для людського організму. Навіть якщо йдеться про лікарські засоби рослинного походження — насправді, це пародія на натуропатичну медицину. Бо під час виробництва таких ліків із рослин вилучається лише окрема діюча речовина. А насправді сила рослини не лише в діючій речовині, а й у природному комплексі багатьох інших складових, що впливають на організм всебічно, м’яко, безпечно. Мета натуропатичного лікування — створити комфортні умови для роботи організму. А офіційна медицина йде шляхом «насильного виправлення» певних проявів хвороби. Тобто гіпертоніка приводять у стан норми, збиваючи артеріальний тиск, а те, що при цьому потрібно усунути синдром гіпоксії мозку — це, як кажуть, питання «з іншої опери». Або ж при втраті рухливості суглоба призначають знеболювальні засоби — це своєрідний «наказ» організму припинити подавати сигнали і виконувати те, що йому належить відповідно до норми. Тому я вважаю, що в сучасній медицині найкраще було б поєднати унікальні діагностичні можливості офіційного напряму і профілактичні та лікувальні можливості альтернативних методів. Бо насправді в офіційній медицині кардинально вирішують проблеми пацієнта тільки хірурги. Але патологія, яка потребує хірургічного втручання, — це вже наслідок того, що людина впродовж тривалого часу не займається своїм здоров’ям і своїми хворобами, задавнюючи їх або лікуючи безрезультатно (тим же методом «насилля»). Ніхто не закликає сліпо копіювати альтернативні методи лікування, які успішно працювали давно, за інших екологічних умов на планеті, та й народилися в різних її куточках. Зауважте, навіть за зовнішнім виглядом слов’яни і представники Сходу дуже відрізнялися — перші боролися, застосовуючи силу, важкі мечі, другі винайшли методики боротьби, що потребують витонченості, пошуку вразливих точок, максимальної концентрації тощо. Так і в медицині. Костоправство й акупунктура — різні речі. Однак часи змінюються і методики адаптуються. Деякі працюють успішно й до сьогодні, головне — щоб фахівець був обізнаний. Приміром, різноманітні дихальні гімнастики сходу допомагають регулювати і контролювати стан вегетативної нервової системи. На сьогодні східна і західна медицина лише шукають точки дотику і це їм дається тяжко, вони поки що знаходяться по різні боки барикад у боротьбі за пацієнта (особливо, якщо врахувати бізнес-інтереси). Однак офіційна медицина здає свої позиції у формуванні культу фармакотерапії. Років 10 тому людство досягло високого порогу середньої тривалості життя, нині він знову йде на спад, незважаючи на те, що офіційна медицина невпинно і швидко розвивається. Тому вона переглядає свої принципи і підходи до лікування. Ось уже заговорили про необхідність не просто індивідуальних підходів, а й персоніфікованої медицини. На зміну тотальному захопленню антибіотиками прийшло усвідомлення того, що їх слід використовувати лише у крайньому випадку. Нині ми вже «молимося» на профілактику, а це означає, що повертаємося обличчям до «старої ери» медицини, яка базувалася на цих принципах, і шукаємо всі раціональні зерна, незважаючи на те, де вони проростають — на заході чи на сході.

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ к і р о в о г ра д щ и н а

ШЛЯХ ДО СВЯТОГО

ЛУКИ

Приємно, коли багатопрофільними лікарнями, що надають високопрофесійну допомогу, може пишатися не тільки столиця, але й регіони. Лікарня Святого Луки — перший недержавний медичний і фармацевтичний заклад м. Кіровограда. Саме цій установі було присвоєно статус клінічного лікувально-профілактичного закладу Харківської медичної академії післядипломної освіти. Це перший в Україні приватний лікувальний заклад, якому присвоєно статус клінічного. Про його досягнення і перспективи розповідає Заслужений лікар України, засновник і генеральний директор ПП «Лікарня Святого Луки», кандидат медичних наук, доцент кафедри торако-абдомінальної хірургії Харківської медичної академії післядипломної освіти, член і лектор Європейського товариства торакальних хірургів, почесний професор Міжнародного університету (м. Відень) Григорій УРСОЛ. ВЗ Григорію Миколайовичу, чула, що у вашої клініки була складна передісторія… — Так, це правда. Шлях був дов гим і важким. Розпочався він ще у «буремні» 90-ті роки — я тоді працював завідувачем то ракального відділення Кіровог радської обласної лікарні. Під час загальної неплатоспромож ності держави, величезних її заборгованостей перед пра цівниками охорони здоров'я, вчителями та іншими «бю джетниками» мою сім'ю підго довував невеликий приватний бізнес у сфері фармації. У 1994 році я відкрив лікувально-діа гностичний центр «Ацинус», у якому було кілька діагностич них і лікувальних кабінетів. Ми налагодили співпрацю з лабораторіями Києва, Харкова, Дніпропетровська — виконува ли прості маніпуляції та опера ції. Але і я, і мій маленький тоді колектив мріяли про велику ба гатопрофільну лікарню, в якій буде і поліклініка, і стаціонар, і своя власна лабораторія, і, зви чайно ж, найпотужніший діа гностичний комплекс. У народі кажуть: «До мрії треба йти, незважаючи на ви димі й невидимі перешкоди». Так я і робив. Я оббивав пороги міської ради з проханнями про виділення землі або будівлі, але все було марно. Та одного разу мені зателефонували з міської ради, мовляв «післязавтра ми виставляємо на продаж будів лю колишньої школи, чи не хочете взяти участь у торгах?» Звичайно, я хотів, але моїх влас

них заощаджень не вистачало навіть на те, щоб заплатити оргвнесок у разі перемоги, не кажучи вже про всю суму. По допомогу я звернувся до своїх друзів — велике їм спасибі за те, що допомогли за добу взяти кредит. Я виграв торги і 30 бе резня 2001 року придбав напів розвалену будівлю для втілення своєї мрії. Але не встиг я зрадіти, як виникла інша, куди складні ша, проблема, ніж відсутність грошей. З’ясувалося, що цю бу дівлю перед тим, як я її купив, було віддано дуже «важливому» чоловіку з кримінальним мину лим, на тих умовах, що він без коштовно користуватиметься іншою нерухомою власністю міста, а з цієї будівлі за свої кош ти зробить для міста гарний па лац для одруження. За 10 років він не виконав своєї обіцянки і міська рада відібрала у нього ту будівлю, а колишню 10-ту шко лу виставила на торги. Та він не

хотів здаватися і тому вступив у тривалу судову тяжбу зі мною і з міською радою, регулярно за лякуючи нас. В результаті не зовсім чесний суд місцевої ін станції виніс рішення на його користь. Звичайно, ми подали апеляцію до суду вищої інстан ції, але надії на те, що ми вигра ємо, не було, оскільки «купува ти» судових чиновників мені не було за що. Поки наша справа була в судах, на території школи з’явилася воєнізована охорона, співробітники якої не пускали на територію нікого без дозволу нашого супротивника. За всіма складовими цієї справи мені б її не виграти ніколи. ВЗ А ле ви не збиралися відступати? — Я був у пригніченому стані. Все змінилося 11 червня 2001 року. Пам'ятаю, в той день я оперував до самого вечора. Вий шовши з операційної, я побачив головну сестру обласної лікарні

зі священиками. Вона підійшла до мене і сказала, що сьогодні День пам'яті Святого Луки і запитала, чи можна священи кам благословити хворих на одужання. Тоді люди ще якось неохоче йшли на зближення з церквою, тому треба було за питувати у керівника дозвіл на освячення. Я дав згоду. Поки я возився з паперами, священики УПЦ МП Отець Олег і Отець Євгеній обійшли моє відділення (40 ліжок), окропи ли святою водою хворих і про читали проповідь. Я помітив, що вони не менше втомилися, ніж я сам. Як виявилося, до цього вони обійшли більшість відділень лікарні. Я запросив їх повечеряти, як кажуть «чим Бог послав», і в розмові за ве черею вони повідали мені, що Святий Лука — це ніхто інший, як Валентин Феліксович ВойноЯсенецький, видатний хірург, за книгами якого я вчився і за вдяки якому я обрав професію хірурга. Для мене це було во істину відкриттям. Ми багато говорили про Святителя Луку, про його життя і важкий шлях. І якось ненароком перейшли на мої мирські проблеми. Я пові дав Отцеві Олегу й Отцеві Євге нію свою історію про мрію, що тільки-но стала збуватися, як одразу ж на корені практично і зламалася. І раптом Отець Єв геній запропонував: «А давайте ми з Отцем Олегом освятимо це місце? Невже священиків не пустять на територію?» Того ж дня ми приїхали до будівлі школи. Угледівши мене,

керівник підрозділу воєнізова ної охорони якось напружився, всі охоронці одразу встали в бо йову стійку. Слово взяв Отець Євгеній. Він попросив охорону дозволити йому з Отцем Олегом пройти на територію і освяти ти це місце, «щоб очистити його від усякої скверни». Отець Олег запевнив, що їм же самим буде легше нести свою службу, якщо місце буде освячене на честь свята Святого Луки. Так священикам вдалося пройти, а мене, звичайно ж, не пустили. І ось стою я біля паркану, див люся в щілину, як Отець Олег і Отець Євгеній моляться перед іконою Святого Луки, і сам не помітив, як теж став молитися. І в цій святій та щирій молитві я дав клятву, що коли Святий Лука допоможе мені і моє праве діло восторжествує, я побудую лікарню, гідну знань і вмінь Валентина Феліксовича Вой но-Ясенецького і назву її ім'ям Святого Луки. ВЗ Диво таки сталося? — Так, суд вищої інстанції в м.Дніпропетровську через півроку скасував усі рішення місцевого суду і визнав мене дійсним власником будівлі ко лишньої школи. При цьому я нікого не підкуповував і хаба рів нікому не давав. Усе по честі. ВЗ Тобто ви безпосередньо пов’язуєте свою наступну діяльність із іменем цього Святого? — Через п'ять років після від криття лікарні я дізнався від

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ

4 квітня 2014 року правнучки Святителя Луки, Тетяни Валентинівни ВойноЯсенецької, що він усе своє жит тя мріяв про багатопрофільну лікарню з сучасною лаборато рією, яка зможе виконувати всі відомі види аналізів, най потужнішою рентген-діагнос тичною базою, поліклінікою, стоматологічним центром, стаціонаром, реанімацією та оперблоком. Я дотримав свою обіцянку — побудував і розви ваю багатопрофільну лікарню, гідну високого імені цієї святої людини. ВЗ Що нині є у складі вашого медичного департаменту? — В лікарні практикують ме тоди малоінвазивної хірургії, черевні операції глибокого хірургічного втручання, опе рації на легенях, серці, страво ході, черевній порожнині тощо. Освоєна ангіографія, корона рокардіографія, методика вив чення електрофізіології серця, літотрипсія, аортокоронарне шунтування та стентування, імплантація штучного кришта лика, оперативне та безболісне лікування глаукоми й ката ракти, діабетичного ураження судин ока, електрокореляція серцевого ритму, артроскопія, найсучасніші методики рент генологічного, ультразвукового та лабораторних досліджень. За новітніми методиками прово диться лікування риносинуси тів, вестибулопатичного синд рому, гінекологічні операції, операції стресового нетриман ня сечі у жінок, нейрохірургічні операції тощо. Два роки тому в лікарні від крито фізіотерапевтичне відді лення, де широко застосовують ся озонотерапія, гірудотерапія, пелоїдотерапія сакськими гря зями, гідроколонотерапія, ла зеротерапія та всі традиційні методи фізіотерапевтичного лікування. ВЗ Як розвивалася ваша клініка? — Спочатку це був приватний лікувально-профілактичний за клад, який надавав населенню в основному стоматологічні по слуги та послуги денного стаці онару: всього три палати й одна міні-операційна. Наприкінці 2003 року ми придбали другу будівлю, в якій через півтора року розмістився сучасний сто матологічний центр. Він дуже швидко знайшов своє місце на ринку стоматологічних по слуг міста. Там поступово були освоєні практично всі стомато логічні спеціальності. Новітні матеріали, точна діагностика за допомогою сучасного об ладнання дозволяла лікарям повною мірою надавати ши рокий спектр стоматологічних послуг. Розвиток ортопедично го напрямку в стоматології ви явив потребу у створенні влас ної зуботехнічної лабораторії, де кваліфіковані зубні техніки виготовляли б зубні протези. І таку лабораторію ми відкрили в 2006 році, придбали спеціаль не обладнання, яке дало мож

ливість задовольняти не тільки власні потреби з виготовлення зубних протезів, а й потреби інших лікувальних стоматоло гічних установ. Примітно, що з моменту відкриття лабора торії її колектив практично не змінювався. Період з 2003 по 2007 рр. був підготовчим для роботи в новій суперсучасній клініці. За цей час ми сформували колек тив лікарів і медсестер з осно вних спеціальностей, усі вони пройшли відповідне навчання та стажування у провідних на уково-дослідних інститутах. І вже в кінці 2007 року в ново збудованому приміщенні роз містився багатопрофільний медичний центр зі стаціонаром на 50 ліжок. Зараз ми маємо операційний блок, який складається з чоти рьох операційних — ургентної, загальної, мікроскопічної та рентген-операційної. У лікарні

ВЗ Давайте поговоримо про діагностику: які діагностичні можливості має ваша лікарня? — Лікарня обладнана за остан нім словом медичної техніки. З придбанням у 2011 році маг нітно-резонансного томографа лікарняний корпус був рекон струйований. Додався кабінет магнітно-резонансної томогра фії. МРТ потужністю 1,5 Тесла дозволяє проводити за корот кий час (усього 10-15 хвилин) безпечні дослідження всіх від ділів тіла навіть у немовлят. У тому ж році на зміну морально застарілому апарату спіраль ної комп'ютерної томографії прийшов 16-зрізовий мульти спіральний комп'ютерний то мограф нового покоління. Нові установки мають можливість

виконуються оперативні втру чання за напрямками: абдо мінальна та судинна хірургія, проктологія, урологія, отори ноларингологія, травматологія та ортопедія, офтальмологія, гінекологія, хірургічна стома тологія, гастроентерологія, то ракальна хірургія, онкологія, хірургія серця і магістральних судин, кардіологія, нейрохі рургія. Застосовується лапа роскопія, перикардіоскопія, медіастиноскопія, відеотора коскопічні операції, відеоско пічні ЛОР-операції. У 2010 році в лікарні за працював новий напрямок — судинна нейрохірургія, за допомогою якого лікуються найважчі форми патологій при гіпертонічних крововиливах у головний мозок, при судинних аномаліях головного мозку, атеросклерозі, патологічній звивистості судин шиї та голов ного мозку тощо. А з 2012 року ми лікуємо захворювання опо

синхронізації програм, що доз воляє діагностувати патології, які важко розпізнаються. Та кож сучасне програмне забез печення має опцію проведення флюороскопії в режимі реаль ного часу. Наявність інжекто ра для введення контрастних речовин дає змогу проводити біопсію під контролем КТ. Бри гада радіологів працює спільно з групою анестезіологів і хірур гів. Обидві системи підключені до єдиної комп'ютерної мережі і можуть бути інтегровані як частина єдиного діагностично го комплексу PACS. Саме тому лікувально-діагностичний центр — єдиний лікувальний заклад в області, який освоїв таке складне дослідження, як онкоскринінг. На цей час ми також маємо літотриптор, сучасні апарати ультразвукової діагностики з доплером, здатні проектува ти кольорове зображення у ЗD-вимірі.

рно-рухового апарату за допо могою найсучасніших методик протезування суглобів.

У 2008 році придбали супер сучасний апарат для екстракор поральної ударно-хвильової те рапії, принцип дії якого полягає в тому, що під УЗД-контролем відбувається руйнування кон крементів у нирках та сечовому міхурі. Окрім цього ми встано вили ангіограф — цей апарат відкрив безліч перспектив у ви конанні оперативних втручань під рентгеноконтролем. Дана установка дала поштовх розви тку такого напрямку, як ендо васкулярна хірургія (установка кава-фільтрів, стентування ар терій, радіочастотна катетерна абляція та ін.).

ся розробки в новому напрям ку — лікування важких форм бронхіальної астми. Метод зняття бронхоспазму шляхом блокади нервово-м'язової пе редачі в бронхах вперше у світі застосовано саме у нас. У 2013 році лікарі-стоматологи освоїли новий метод лікування хвороб ясен за допомогою сучасного апарату «Вектор». Суть методу полягає в тому, що за допомо гою ультразвукових коливань створюється зона, в якій гине патогенна мікрофлора, а дріб ні частки очищаючого порошку полірують поверхню кореня.

ВЗ Чи підтримує ваш заклад наукові й освітні програми? — Так, наша лікарня є осеред ком медичної науки. Відповід но до наказу МОЗ України від 10.11.2010 року лікарні надано статус Клінічного лікуваль но-профілактичного закладу

ВЗ Але медицина не єдиний напрямок у діяльності підприємства? — Важливим етапом у нашому розвитку стало створення фар мацевтичного департаменту. У 2008 році були відкриті перша аптека й аптечний пункт на території Кіровоградської об

Харківської медичної акаде мії післядипломної освіти. Це перший приватний медичний заклад в Україні, що має статус клінічного. Ведеться співпраця з кафедрами торакоабдоміналь ної хірургії, онкології та дитя чої онкології, анестезіології, інтенсивної терапії, трансфу зіології та гематології. З лікар нею співпрацюють 11 докторів медичних наук і професорів, а також 4 кандидати медичних наук.

ласної лікарні. У 2009 році на прохання місцевих жителів від крили ще два аптечних пункти в с.Коробчине Новомиргород ського району та с.Мар'янівка Маловисківського району. У лютому 2011 року був відкри тий аптечний маркет і незаба ром ще два аптечних пункти. Звичайно ж фармацевтична мережа Лікарні Святого Луки поки що в стадії формування, але це перспективний напрям у розвитку підприємства.

ВЗ Отже, ваші лікарі можуть пишатися й авторськими розробками? — Безумовно! Унікальними є авторські методики, розро блені спеціалістами з лікуван ня ахалазії стравоходу мето дом введення ботулотоксину і кардіодилятації, лікування бронхіальної астми методом введення ботулотоксину, імп лантації штучних водіїв ритму серця. На даний момент ведуть

ВЗ Яке кредо вашого лікувального закладу? — Ми працюємо під девізом: «Людина — найвища цінність, збережемо її здоровою». Слі дуючи життєвим засадам Свя тителя Луки, ми завжди ви бираємо найважчий шлях, бо на ньому у нас ніколи не буває конкурентів. Розмову вела Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ рівненщина

ПОТРІБЕН ІНШИЙ ПІДХІД! Фтизіатрична служба — одна з перших у галузі охорони здоров’я України, котра сприйняла нагальність запровадження змін. Близько чотирьох років тому розпочалося і триває донині її реформування, яке має на меті змінити підхід до надання протитуберкульозної медичної допомоги населенню, привівши його у відповідність до європейських стандартів. Яким шляхом пішла рівненська фтизіатрія задля підвищення ефективності боротьби з туберкульозом — у розмові з генеральним директором ТМО «Фтизіатрія», головним лікарем Рівненського обласного протитуберкульозного диспансеру Ростиславом РОЖАНСЬКИМ. ВЗ Ростиславе Антоновичу, чим була зумовлена потреба щось змінювати у фтизіатричній службі? Вона не протидіяла туберкульозу? — Раніше, в 50-60-ті роки минулого століття, у нас було запроваджено систему боротьби з туберкульозом, яка діяла за принципом «із кількості в якість». При високому рівні захворюваності населення створювалися численні протитуберкульозні ліжка в лікувальних закладах. Приміром, у 1956 році на Рівненщині показник захворюваності на туберкульоз сягав 300 на 100 тисяч населення, і були часи, коли в нашій області діяло 5-6 тисяч протитуберкульозних ліжок. На їх утримання, як і на лікування хворих, спрямовувалися величезні кошти. Втім, як показав час, на ситуацію з туберкульозом це особливо не вплинуло. Адже за накопиченням ліжкового фонду поза увагою залишився основний елемент боротьби з туберкульозом, а саме — розуміння того, що ця хвороба не стільки медична проблема, скільки соціальна, і її вирішення лише на 10% залежить від охорони здоров’я. Натомість такі поширені нині в нашому суспільстві соціально-економічні проблеми, як зниження рівня життя людей, зростання безробіття, пожвавлення міграційних процесів, алкоголізм і наркоманія вкрай негативно і суттєво впливають на епідситуацію з туберкульозу. Ми не можемо вкласти на лікарняне ліжко чи «годувати» пігулками все населення! Тому тут потрібен інший підхід, до речі, вже випробуваний у Європі. Так, там було доведено, що кількість ліжок і значні вливання коштів жодним чином не впливають на ефективність боротьби з туберкульозом. Більше того, в останні роки з’ясувалося, що довготривале пере-

бування хворих з різними ступенями вилікуваності в одному лікувальному закладі призводить до їхнього внутрішньолікарняного повторного зараження і породжує стійкі форми хвороби — так званий мультирезистентний туберкульоз (МТБ). Є навіть відповідний висновок ВООЗ, який вказує на те, що велика кількість протитуберкульозних стаціонарів впливає на збільшення кількості випадків МТБ. ВЗ То саме з цих причин на Рівненщині відбулося кардинальне скорочення мережі протитуберкульозних установ? — У минулому році в Рівненській області рівень захворюваності на туберкульоз становив 62 на 100 тисяч населення і він є значно нижчим від загальноукраїнського, який майже сягає 80 на 100 тисяч населення. Втім, така ситуація загалом характерна для західних регіонів нашої країни: на фоні східних областей вона видається не такою складною. Наразі на Рівненщині немає бурхливого росту захворюваності. Після кількох років стабілізації спостерігається тенденція до повільного зниження показників. І, на мою думку, це нормальний процес, адже швидка перемога над туберкульозом неможлива, а різке зниження його поширеності виглядало б штучним. Тим паче, знищити цю хворобу повністю ніколи не вдасться — надто вже добре пристосувалася вона до умов навколишнього середовища. Тож ми можемо лише зменшити її агресивність. А для цього, гадаю, варто зважити досвід розвинутих країн світу, які вже цього домоглися і, до речі, без надмірної кількості стаціонарних ліжок. Хочу відзначити: перш ніж було прийнято рішення про реорганізацію фтизіатричної служби області, ми зва-

жили і врахували всі нюанси. Проведений багаторічний аналіз показав: аби впоратися з тим рівнем захворюваності, який є наразі на Рівненщині, протитуберкульозних стаціонарів у нас забагато (усього їх було 7 з 710 ліжками), а утримувати пусті ліжка — надто дороге задоволення. Тому, згідно з рішенням Рівненської облради, торік діяльність трьох закладів, а саме Вербської, Володимирецької та Острозької протитуберкульозних лікарень, було припинено шляхом приєднання до обласного протитуберкульозного диспансеру. Відтак, сьогодні фтизіатричну службу нашої області складають обласний протитуберкульозний диспансер на 380 ліжок, Страшівська (на 80 ліжок), Зірненська і Острожецька (по 50 ліжок у кожній) протитуберкульозні лікарні. І цього більш ніж достатньо, щоб надавати повноцінну медичну допомогу всім хворим на туберкульоз. Крім цього, на Рівненщині діють також обласний дитячий протитуберкульозний санаторій «Новостав» на 105 ліжок і обласний санаторій для дорослих у Костополі на 50 ліжок, який через внесення змін до статуту нині може надавати медичну допомогу хворим на другому етапі лікування, тобто знебациленим пацієнтам, які не мають можливості продовжувати лікування вдома. ВЗ Тож на цьому реорганізація мережі завершилася. Чи варто очікувати протитуберкульозним закладам ще якихось змін? — Зміни ще будуть, і фтизіатричній службі точно доведеться пережити ще

один або й два етапи скорочень ліжкового фонду. Держава шукатиме шляхи економії коштів, і, до речі, цілком імовірно, перейде до фінансування лікування туберкульозних хворих за потребою. Тоді необхідність у стаціонарних формах лікування зменшиться чи не вдвічі. Як відомо, 30% вперше виявлених хворих на туберкульоз не виділяють мікобактерій і не підлягають госпіталізації. Перебування в стаціонарі для них навіть шкідливе через загрозу повторного інфікування від сусіда по палаті. Тому такі пацієнти повинні лікуватися в амбулаторних умовах, приймаючи препарати вдома. А тепер посудіть самі: раніше ми виявляли 3,5-4 тисячі хворих на рік; тепер же, при значно поліпшених можливостях, — 620-650. Якщо третя частина з них лікуватиметься амбулаторно, чи потрібна буде нам така кількість лікарняних ліжок? Тим паче, що пацієнти не поступають одночасно; за один-півтора дні ми виявляємо одного хворого. В стаціонарі пацієнти лікуються приблизно два місяці, а коли знебацилюються, також переводяться на амбулаторні умови. Та, попри все, багато ліжок ми все ще утримуємо просто через заборону скорочення. Хоча, на мою думку, для Рівненської області цілком вистачило б одного обласного протитуберкульозного диспансеру на 300 ліжок, який повністю впорався б із лікуванням усіх хворих на туберкульоз. До того ж, вперше виявлені хворі однозначно повинні починати лікування тільки в обласному закладі. Бо, як уже показала практика, перебування в невеликих лі-

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ

4 квітня 2014 року карнях, недалеко від дому сприяє тому, що вони залишають стаціонар, часто то переривають, то відновлюють лікування. А це при туберкульозі недопустимо, оскільки загрожує породженням стійких, невиліковних форм хвороби. При цьому і контингент наших пацієнтів — специфічний. 80% з них самі «зробили» собі хворобу алкоголем чи наркотиками, асоціальним способом життя (90% хворих, до речі, — чоловіки). Тож, зрозуміло, вони потребують контрольованого лікування. ВЗ Вочевидь, і можливості для діагностики та лікування хворих в обласному диспансері кращі, ніж у невеликих протитуберкульозних лікувальних закладах на вторинному рівні… — Звичайно. Вся діагностика туберкульозу базується на лабораторних методах. Відповідне обладнання дуже дороге, тож його не можна поставити в усі лікарні. Тим більше, що його потужності завеликі для районних лікувальних закладів. Для прикладу, аналізатор «Бактек», який працює нині в обласному протитуберкульозному диспансері (коштує він 500 тисяч доларів), здатний обстежувати мокротиння одночасно 30-40 хворих і визначати чутливість мікобактерії туберкульозу до всіх препаратів першого ряду. Крім цього, кілька тижнів тому ми отримали нове американське обладнання для експрес-діагностики «ДженЕксперт» вартістю 30 тисяч доларів. Завдяки йому ми тепер можемо діагностувати туберкульоз на рівні ДНК всього за 2 години, а не за 1,5-2 місяці, як це було раніше. До того ж, цей апарат визначає і чутливість мікобактерії туберкульозу до основного препарату першого ряду — рифампіцину. Все це дозволяє лікарям швидко і вчасно діагностувати хворобу, цілеспрямовано призначати лікування для кожного пацієнта і, відповідно, сподіватися на ефективний результат. До слова, разом із цими апаратами ми отримали ще комплекс обладнання і витратні матеріали загалом на 2 мільйона доларів завдяки підтримці фонду Ріната Ахметова «Розвиток України», а також Глобального фонду. Деяке лабораторне оснащення було поставлено і в протитуберкульозні лікарі вторинного рівня. Крім цього, фонд «Розвиток України» забезпечив стажування всіх наших лікарів-фтизіатрів і лаборантів, допоміг комп’ютеризувати всю мережу фтизіатричної служби в області та під’єднати її до загальноукраїнської мережі з програмою «TBC-менеджер». Тож тепер відомості про щоденний процес лікування наших хворих з призначеннями та обстеженнями, а також дії лікарів регулярно заносяться до центральної бази даних, яку контролює МОЗ України. В результаті ми щокварталу отримуємо з Києва інформацію про роботу кожного лікаря з аналізом його призначень. Щоправда, виникли певні проблеми. Річ у тім, що у 2013 році послуги

Лікар-бактеріолог Людмила Кокота

У стаціонарі пацієнти лікуються приблизно два місяці, далі — в амбулаторних умовах

мережі Інтернет нам також оплачував Фонд. Далі ці витрати мали б взяти на себе заклади, в яких працюють районні фтизіатри. Проте деякі головні лікарі відмовляються це робити. Тож наші лікарі не мають доступу до Центральної бази даних і не можуть повноцінно працювати.

області співпрацює обласна організація Товариства Червоного Хреста України. Її патронажна служба займається контрольованим лікуванням малозабезпечених пацієнтів, схильних до відриву в лікуванні. В якості заохочення червонохрестівці видають хворим продуктові пакети.

ВЗ А наскільки сьогодні хворі з туберкульозом забезпечені всім необхідним для лікування? — Всі протитуберкульозні препарати першого і другого ряду для амбулаторного і стаціонарного лікування ми отримуємо централізовано і в достатній кількості. До кінця цього року ми забезпечені медикаментами на 100%. Але, що буде далі — не відомо, бо про підготовку до тендерів на 2015 рік, яка вже мала б розпочатися, досі нічого не чути. Якщо ситуація не зміниться і пацієнти залишаться без ліків, усі наші багаторічні зусилля щодо стабілізації захворюваності «проваляться». Адже саме відтоді, як держава почала забезпечувати хворих медикаментами, і почалися кращі тенденції. Припинити зараз цей процес буде катастрофою. Щодо харчування хворих, то в обласному протитуберкульозному диспансері воно чи не найкраще — порівняно з іншими лікувальними закладами області. Для наших пацієнтів передбачено повноцінне чотириразове (а для дітей — п’ятиразове) харчування. На день його вартість становить 25-26 грн. Крім цього, при підтримці Глобального фонду з фтизіатричною службою

ВЗ А як збираєтеся боротися з МТБ? Останнім часом фахівці все частіше говорять про неабияку його загрозу… — Проблема стійких форм туберкульозу сьогодні, справді, є гострою. Бо, хоч і існують схеми лікування, все ж більшість хворих із МТБ — практично невиліковні. Тому наразі постає питання про відкриття хоспісних відділень і лікарень для таких пацієнтів. Поки що у нас є 2 палати МТБ в обласному диспансері і ще по одній — у Зірненській та Острожецькій лікарнях. До кінця цього року буде проведено також реорганізацію Страшівської протитуберкульозної лікарні. У ній залишиться 60 ліжок, 30 з яких будуть хоспісними. Крім цього, у 2014 році ми планували провести реконструкцію одного з відді-

Міністерство охорони здоров’я України Національний інститут раку Оголошує конкурс на заміщення вакантної посади: • Заступника директора з науково-організаційної роботи  Термін подання документів — 1 місяць від дати публікації оголошення конкурсу в газеті.  Адреса інституту: 03022, м. Київ-22, вул. Ломоносова, 33/43, телефон для довідок: 259-01-79.

Завідувачка лабораторії Марія Ковальчук: Обладнання «ДженЕксперт» дозволяє діагностувати туберкульоз всього за 2 години

лень обласного протитуберкульозного диспансеру під відділення МТБ відповідно до сучасних вимог. Так, хворі зі стійкою формою туберкульозу повинні перебувати у двомісних боксованих палатах з окремими душовими кабінами і санвузлом, кімнатами для прийому їжі. Відділення буде розраховане на 50 ліжок, оснащене витяжною фільтраційною системою і матиме окремий вхід. За нашими підрахунками, створення такого відділення обійдеться приблизно в 3 мільйона гривень. Уже невдовзі ми отримаємо готовий проект, і реалізувати його, на мою думку, цілком можливо за рахунок коштів, зекономлених внаслідок ліквідації трьох наших закладів. Проте за нинішньої складної соціальної і політичної ситуації ні в чому не можна бути впевненим. Залишається лише сподіватися, що всі наші задуми нам все ж вдасться здійснити, бо ж головне — дбати й берегти здоров’я людей. Розмову вела Дана РОМАНЮК, власкор «ВЗ», м. Рівне

Міністерство охорони здоров’я України Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика Оголошує конкурс на заміщення наступних посад: • Професора кафедри: анестезіології та інтенсивної терапії (1 посада на 0,25 ст.); • Доцента кафедри: клінічної лабораторної діагностики (1 посада на 1 ст.); • Асистентів кафедр: паліативної та хоспісної медицини (1 посада на 0,5 ст.), судової медицини (1 посада на 0,25 ст.), офтальмології (1 посада на 0,75 ст.), вірусології (1 посада на 1 ст.), загальної та невідкладної хірургії (1 посада на 0,25 ст.), радіології (1 посада на 0,25 ст.), медичної реабілітації, фізіотерапії і спортивної медицини (1 посада на 0,25 ст.), променевої діагностики (1 посада на 1 ст., 2 посади по 0,25 ст.).  Адреса академії: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.  Приймання документів — 30 днів з дня опублікування оголошення.

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

РОСТИСЛАВ ВАЛІХНОВСЬКИЙ:

ДЕРЖАВА МАЄ СТВОРИТИ ЛІКАРЮ УМОВИ ЗАРОБЛЯТИ ЛЕГІТИМНО Майбутній особистий лікар Президента України Віктора Ющенка народився у лікарській родині. Тато — Заслужений лікар України, хірург. Мати — терапевт із величезним стажем роботи. Навіть татові брати — і рідні, і двоюрідні — також лікарі. У нього не було шансів стати кимось іншим, крім лікаря. Отже, знайомтеся: Ростислав Любомирович ВАЛІХНОВСЬКИЙ — Заслужений лікар України, кандидат медичних наук, лікар-хірург вищої категорії, сертифікований за спеціальностями «Загальна хірургія» та «Пластична хірургія». ВЗ Тобто ви не мрі яли, як усі х лопці, бути космонавтом? — Навіть думки такої ніколи не мав! ВЗ А чи не було бажання стати священиком, як дідусь? Адже ви завжди наголошуєте на тому, що ви людина віруюча. — Ні, такого бажання не було. Але медицина і релігія — речі нероздільні. Дуже багато святих людей були лікарями. Духовне і фізичне здоров’я не можуть існувати окремо. Особисто мені віра дуже допомагає і в лікуванні людей, і в особистому житті, й у розвиткові тієї справи, якій я присвячую життя. ВЗ Повернемось до моменту формування вас як лікаря — чому ви обрали на той час таку непопулярну й нерозвинену галузь медицини, як пластична хірургія? — Так, на той час, коли я навчався у медичному інституті, пластична хірургія в нашій країні була лише в зародку. Але я одразу вирішив, чим саме хотів би займатися. Допоміг фільм, який я

запам’ятав на все життя. Там ішлося про дівч ину, котра потрапила до пащі крокодила і той понівечив їй усе обличчя. Їй зробили кілька пластичних операцій і вона стала навіть гарнішою, ніж була. Це й запало мені в душу. Я почав цікавитися вродженими і набутими вадами, що мають люди, і методами, якими можна було б їм зарадити. Згодом я зрозумів: віра в поєднанні з працею робить неможливе. Під цим девізом і працюю. ВЗ На даний момент в Україні немає спеціальності «пластична хірургія». Яку кафедру ви закінчували? — Кафедру загальної хірургії Тернопільського медичного інституту. Одразу стати пластичним хірургом немож л и во. П лас т и ч на хірургія — це комбінація чотирьох напрямків: дерматохірургії, загальної та судинної хірургій, травматології. Тобто пластика будь-якої частини тіла вимагає досконалого знання анатомії органа, з яким працюємо. При рино- чи отопластиці ми маємо бути отоларингологами,

при пластиці грудних залоз — мамологами тощо. ВЗ Але якщо спеціалізації немає — де ви отримували потрібні знання? — Після інституту я кілька років навчався у Канаді у лідера пластичної хірургії цієї країни. Це були роки активної праці над собою. Після закінчення стажування мій шеф запропонував залишитися і стати співвласником мережі його клінік. Але я так сумував за батьківщиною і рідними, що вирішив повернутися додому. Потім я їздив у інші країни і закінчував ті курси, які вважав потрібними і перспективними. На той час у нашій країні існувала лише одна клініка, яка надавала послуги пластичної хірургії. Вона тільки робила свої перші кроки і часом не вдало. Це були 1997-98 рр. Попит — шалений. ВЗ Із чого ви починали в Україні? — З естетичної хірургії: пластика обличчя, ліпосакція, мамопластика тощо. Але досить швидко я відійшов від цього напрямку, оскіль-

ки зрозумів, що виправляти людське незадоволення собою за допомогою скальпеля — неправильно. Це є виклик Творцеві, який створив нас за Своїм образом. На основі досвіду спілкування з цими пацієнтами та того, як вони реагують на оперативне втручання, я зрозумів: цим займатися не варто. Невдоволені своїм виглядом пацієнти — окремий психотип, їм потрібна любов, піклування, прийняття, а не ніж хірурга. ВЗ Чим характеризується цей психотип? — У пластичній хірургії є навіть такий розділ, як психологія пацієнтів. Більшість із них страждають затяжною депресією, у них часто змінюється настрій, вони відділяють «зовнішнє» від «внутрішнього». І ніхто не дасть гарантії, що, прооперувавши людину, яку страшенно дратує власний ніс, ми зробимо її щасливішою.

ВЗ Чи є у вашій команді медичні психологи? — Ні, немає, ми самі психологи. Буває, що приходить людина, а я розумію, що їй операція зовсім не потрібна. Відмовляємо. Кожному потр ібні свої аргументи, тому розповідаємо декому про ризики операції і наркозу. ВЗ На якому напрямку п ластичної хіру ргії ви с кон це н т ру ва л и с вою увагу? — Це реконструкційна хірургія. Вона займається лікуванням вроджених і набутих аномалій. Набуті вади — це наслідки ДТП, катастроф, побутових випадків, падіння з висоти, електричного струму. А вроджені — це всі аномалії, які нам відомі: вовча паща, заяча губа, лаповухість, відсутність молочної залози, зайві пальці тощо. Саме над такими випадками ми зараз і працюємо.

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

4 квітня 2014 року ВЗ Наразі пластична хірургія — суто комерційна діяльність. Чи потрібна їй підтримка держави і чи є перспективи легалізувати галузь? — Це надзвичайно актуальна тема. Вже кілька разів галузь намагалися легалізувати. Тобто стандартизувати, протоколізувати й алгоритмізувати. Усі пластичні хірурги, які носили регалії «головного спеціаліста МОЗ», були досить «міфічними», адже галузі справді немає. Ніхто із чиновників поки що не доклав потрібних зусиль, щоб її створити. Але в нас є Асоціація пластичних хірургів, у президію якої я входжу. Вона об’єднує лікарів України, що працюють у цій сфері і мають бажання обмінюватися дос відом. Саме ця організація на даний час і намагається робити певні кроки до стандартизації. У чому вони полягають? Кожна операція має два протоколи — діагностичний і лікувальний. Перший описує все, що ми робимо до операції: ідентифікація вади і пошук оптимального варіанта її лікування, який забезпечить найкращий результат — щоб операція була не «подорожжю у незвідане», а легітимізованою частиною життя пацієнта. Цим необхідно займатися першочергово. А у нас натомість Рада із питань захисту прав пацієнтів активно намагається «структуризувати хаос». До цієї установи звертаються так звані «жертви пластичних хірургів», які стають зірками телеефіру, де прилюдно і далеко не завжди професійно розбираються такі випадки. Завдяки діяльності цієї організації чимало медичних юристів тепер займаються питаннями пластичної хірургії. Це нагадує ситуацію в Америці 20-30 років тому, коли адвокати заробляли на біді обох постраждалих сторін, адже від помилки страждає не тільки пацієнт, а й лікар. ВЗ Що, на вашу думку, потрібно зробити новій владі, аби легітимізувати галузь пластичної і реконструкційної хірургії? — По-перше, необхідно створити робочу групу із пластичних хірургів-практиків, спеціалістів зі страхової медицини та медичного права, а також юристів, які займаються комерційним правом. По-друге, потрібно встановити чіткі терміни і кожному членові групи дати певне завдання. За таким алгоритмом ми за чотири місяці створили Систему 112 — систему екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112 в Україні, яка забезпечує дотримання конституційних прав громадян

на особисту безпеку, охорону здоров’я та майна, надає державні послуги європейського рівня. Виклик за номером 112 із кожної точки держави з будь-якого доступного телефону в будь-якій екстреній ситуації гарантує швидке й безкоштовне з’єднання з оператором і отримання кваліфікованої допомоги. Повторююсь, на все пішло лише чотири місці: від погодження тексту Закону і його підписання, створення центрів у чотирьох областях до впровадження системи у дію. Якщо за такий короткий термін вдалося зробити таку масштабну роботу, то я впевнено можу ствердж увати, що легалізувати пластичну хірургію також можна. Було б бажання.

ВЗ Що дасть пластичній хірургії легалізація? — Можливість значно зменшити кількість лікарських помилок і колосальну економію коштів пацієнтів. Нарешті буде створено Школу пластичної хірургії! ВЗ Два роки ви були радником Президента України. Що вам особисто вдалося за цей час зробити? — Ми із колегами ввели в експлуатацію другий корпус лікарні «Феофанія». Це потужна клініка європейського рівня на 12 відділень. Цим я пишаюсь. На жаль, ми не встигли зробити там філію Гарвардського університету післядипломної освіти лікарів — прийшов до влади Віктор Янукович... ВЗ Але ж освітня програма була проведена? — Так, були проведені чисельні тренінги, введені стандарти надання невідк ла дної медичної допомоги, прописані клінічні протоколи тощо. Лікарня «Феофанія» співпрацює з іноземною клінікою, де щорічно на системній основі

проходять навчання наші фахівці. Але саму філію Гарвардської школи у вигляді Інституту післядипломної освіти лікарів створити не вдалося. Аналогічний проект діє у Стамбулі завдяки групі клінік Acibadem, і я на власні очі пересвідчився в його ефективності. ВЗ Зараз продовжуються іноземні стажування для наших лікарів? — Так, усе функціонує. ВЗ Скажіть, як ви ставитеся до так званих «новітніх технологій» у пластичній хірургії, зокрема, стовбурових клітин? — Стовбурові клітини у тому форматі, у якому вони існують на теренах СНД, — це

піратська версія, такий собі «дикий Захід». Дані інновації потребують зовсім іншого впровадження: спочатку повинен бути закон, а потім — практика. У нас поки що навпаки: спочатку десь там щось намагаються створити, а потім під це підганяють закони. Вплив стовбурових клітин на організм людини вивчений недосконало. Можливе переродження в атипові клітини, невідомий їх вплив на ендокринну систему, обмін речовин, менопаузу, загальну тривалість життя тощо. Це той самий випадок, коли має перемогти здоровий перфекціонізм, аби не наражати пацієнта на небезпеку. ВЗ А які ж легальні технології є новітніми у реконструкційній чи пластичній хірургії? — Це малоінвазивні, лазерні технології — те, що використовується в усьому розвиненому світі. ВЗ Ви були лікарем Президента України, лікували і простих людей. Із ким складніше спілкуватися?

— Я ставлюся до всіх своїх пацієнтів із любов’ю і не розрізняю їх за статусом чи здобутками — перед Богом ми єдині. Будь-який лікар у першу чергу має бути психологом. Наші люди потребують спілкування. Коли лікар не любить людей — йому буде важко працювати, та й користі з цієї праці буде мало. ВЗ Ви не завжди позитивно коментували проведення медичних реформ в Україні. Яка зараз ваша думка з цього приводу? — Я поважаю ініціативу, яку зараз узяло на себе нове керівництво Міністерства охорони здоров’я України. Безумовно, позитивним є те, що накладено вето на закриття чи перепрофілювання медичних

закладів. До цього було багато порад від представників Євросоюзу, наприклад: скоротити кількість лікарень, зробити університетські клініки, госпітальні округи тощо. Звичайно, у таких порадах є слушне зерно, але є й деструктивне. Вони не працюють в умовах наших регіонів і нашого села. Теоретично ніби все було правильно. Але ніхто не вивчав наслідків такого реформування саме для України. Євросоюз і Україна — це поки зовсім різні речі і неможливо накладати чужу модель на наші умови без певної адаптації. Результати таких скорочень не забарилися: зросли летальність, кількість ускладнень і тривалість лікування. ВЗ Створення інституту сімейного лікаря — це, на вашу ду мк у, також помилка? — Ні, це дуже розумна річ. Але для її втілення потрібно було набагато більше часу на підготовку. Сімейний лікар має бути мультипрофільним фахівцем, який опанував з десяток спеціальностей. Він обов’язково повинен

уміти приймати пологи (у т. ч. і робити, за потреби, кесарів розтин), проводити УЗД, ЕКГ, знати технологію вакцинації, про лікування більшості соматичних хвороб я вже й не говорю. Це стандартні протоколи, але потрібен дуже тривалий час на їх опанування. Наші виші були не готові дати такого рівня фахівців, які б були обізнані в усіх цих напрямках. А держава була не готова матеріально забезпечити цих людей у достатній мірі, щоб вони із задоволенням поїхали у села і на достойному рівні там працювали. Тому молоді лікарі тікають звідти і за будь-які гроші просять влаштувати їх на роботу хоча б у районну лікарню Тернопільської області. Де потрапити до інтернатури, до речі, важче, ніж стати міністром охорони здоров’я. ВЗ В одному з інтерв’ю ви сказали, що Україна досі не перейшла на систему страхової медицини через спротив самих лікарів. Прокоментуйте це, будь ласка... — Відповідь проста: є ринок «чорних» послуг, коли пацієнт платить у кишеню лікаря. Це призвело до того, що колосальна сума грошей залишається поза межами бюджету. Насправді ж вини лікарів у цьому немає: вони працюють для того, аби годувати свою родину. На жаль, так працює система. Поки Держава не створить умови, за яких лікар зароблятиме легітимно, нічого не зміниться. Зараз у державі ідеальні умови для легалізації ринку медичних послуг і створення сучасної системи охорони здоров’я. ВЗ Давайте трохи про особисте: який ви вдома і як ви відпочиваєте? — А я майже живу на роботі. Я вдячний Богу за чудову родину, яка мене розуміє і підтримує. Моя дружина зараз отримує другу освіту і теж буде хірургом. Доньці 4 роки і вона також мріє бути лікарем. Хобі в мене — книги, я багато читаю. Окрім цього регулярно займаюсь спортом і обов’язково у вихідні ходжу із родиною до церкви. ВЗ А які у вас плани на найближче майбутнє? — Ми з колегами збудували нову клініку поблизу інституту ім.Амосова. Зараз робимо ремонт і влітку маємо намір відкрити заклад. Це буде повноцінна, якісна, високоєвропейська клініка, яка забезпечуватиме стандарти планової та екстреної медицини. Думаю, ми на правильному шляху. Розмову вела Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

ПРОФІЛАКТИЧНА МЕДИЦИНА

ОЛЕГ ШВЕЦЬ:

Рятувати націю від шкідливої їжі, можливо, доведеться силою закону У минулому році було затверджено методичні рекомендації для лікарів загальної практики-сімейної медицини щодо здорового харчування, а також видано наказ МОЗ України № 931 «Про вдосконалення організації лікувального харчування та роботи дієтологічної системи в Україні». Про те, що можуть змінити ці документи і наскільки реальним стане наближення української дієтологічної служби до світових стандартів — наша розмова з головним позаштатним спеціалістом МОЗ України зі спеціальності «Дієтологія», доцентом кафедри внутрішньої медицини №1 НМУ ім. О.О. Богомольця, кандидатом медичних наук Олегом ШВЕЦЕМ. ВЗ Чим зумовлена необхідність таких рішень?

— Ці рекомендації прийняті для того, щоб вони лягли в основу «контакту» сімейного лікаря і пацієнта. Адже саме лікар первинної ланки може і повинен впливати на спосіб життя пацієнта, який найбільшою мірою формує стан його здоров’я. Здорове харчування слід пропагувати з метою зменшення ризику серцево-судинних захворювань, діабету, онкології, хвороб дихальної системи — тобто тих, які нині є причиною 86% всіх смертей у світі. Обов’язок лікаря: впливати на лише на перебіг захворювання, а й на ступінь ризику його виникнення у здорової людини. Для цього кожен лікар має знати принципи й нормативи здорового харчування, надавати відповідні рекомендації пацієнту. На жаль, дотепер в Україні не існує комплексних довгострокових програм щодо забезпечення здорового харчування населення (такі існують у більшості країн ЄС), тому роль лікаря у пропаганді здорового харчування залишається визначальною. Рівень освіченості нашого населення стосовно ризиків, пов’язаних з нераціональним харчуванням, на разі дуже низький, до того ж і незадовільний рівень матеріального статку наших громадян спонукає їх до вживання надмірної кількості тваринних жирів, вуглеводів і недостатньої кількості білків, різноманітних овочів і фруктів. ВЗ Тобто відтепер сімейний лікар має бути ще й дієтологом?

— Ні, лікарю сімейної медицини достатньо знати засади здорового харчування та консультувати з цього приводу здорових і хворих людей. Функція лікаря-дієтолога — складання персоніфікованих рекомендацій, особливо у складних випадках. Напевно, є необхідність у прийнятті змін до наказу № 33 МОЗ України щодо забезпечення закладів охорони здоров’я лікарями-дієтологами. Більше таких фахівців має бути на амбулаторному рівні надання медичної допомоги. Тоді зросте і загальна кількість лікарів-дієтологів, яких сьогодні приблизно 150 на всю Україну. Насправді ж потрібно щонайменше 1000 дієтологів (це мінімум, від якого можна відштовхуватися і розвиватися далі).

На превеликий жаль, дієтологія поки не стала модною серед випускників медичних ВНЗ. Це ж саме можна сказати і про інші профілактичні спеціальності, які не дуже популярні серед молодих лікарів. Натомість за кордоном це досить прес тижна спеціальність, яка користується великим попитом. ВЗ У нас замість дієтологів і досі «лікують» численні дієти по Певзнеру?

— Після затвердження наказу МОЗ № 931, дієти по Певзнеру (15 дієтичних столів) скасовані, натомість запроваджується сучасніша система лікувального харчування. Кожній людині, незалежно від захворювання, необхідне (як основа) здорове харчування — збалансоване та адекватне за калорійністю її енергетичним потребам. Столи по Певзнеру (до речі, такої системи у світі не було ніде і ніколи, окрім СРСР) визначали дієтичне харчування, орієнтуючись виключно на захворювання, а не на масу тіла пацієнта, його вік, стиль життя тощо. В основі цих дієт — заборона багатьох продуктів харчування, які вилучати з раціону, з точки зору сучасних знань, недоцільно і навіть шкідливо. Наприклад, у дієті № 9 хворим на цукровий діабет заборонялася жирна морська риба, хоча це, як відомо, найкраще джерело омега-3-поліненасичених жирних кислот, і сьогодні всім людям, незалежно від їх захворювань, потрібно більше споживати цього продукту. Тож нині на зміну системі Певзнера ми пропонуємо 3 базисні дієти, калорійність яких змінюється залежно від показника індексу маси тіла (ІМТ). Це 3 набори продуктів (для людей із недос татньою, нормальною та надмірною масою тіла), розраховані для загальних відділень лікарень, пологових будинків, дитячих відділень, онкологічних і гастроентерологічних відділень. Це дієти з мінімальною кількістю або й повною відсутністю «нездорових» продуктів. Не обходиться і без проблем «перехідного періоду». За старими нормами харчування не було прийнято рахувати калорії — у лікарні всім давали однакову кількість їжі. Також ми запропонували знизити денну частку споживання картоплі з

400 г до 150 г, й отримали несприйняття цієї ідеї з боку дієтичних сестер, які розробляють меню, хоча стара норма — це дуже багато, особливо для людини, яка перебуває на стаціонарному лікуванні і не має значного фізичного навантаження. Рекомендовано зменшити споживання хліба з 350 г до 250 г на добу, цукру — з 60 г до 50 г, вершкового масла — з 40 г до 10 г. Натомість запропоновано збільшити кількість фруктів зі 100 г до 200 г на добу. ВЗ Тобто можна стверджувати, що Україна перейшла на європейські стандарти харчування?

— Це не зовсім так, бо 3 базисні дієти, про які я сказав, — це, власне, українська модель харчування. У Європі немає загальнодержавних норм харчування, і кожен заклад охорони здоров’я маю власну так звану кейтерінгову службу, яка укладає угоду з окремим закладом харчування, що постачає до лікарні їжу. І пацієнт лікарні має можливість замовити все, що він бажає, з урахуванням порад лікаря-дієтолога або лікаря загальної практики-сімейної медицини. У пострадянських країнах (Росія, Казахстан, Білорусь, Молдова) існує перехідна система харчування — за наявності державних закупівель, харчоблоків у лікарнях. ВЗ А чи переглядатиметься харчування у дитсадках та школах?

— Обов’язково — за тими ж принципами. Його має бути переглянуто на основі міжсекторальної взаємодії між МОЗ, МОН та Мінагрополітики України. Мають бути вироблені жорсткі вимоги щодо продуктів та страв, які потрапляють до дошкільних та шкільних їдалень і буфетів. Необхідно розробити сучасні освітні програми для дітей шкільного віку, аби дитину зі шкільної лави вчили правильному раціональному харчуванню, наразі чинна відповідна програма має ряд недоліків. Слід розробити освітні механізми для засвоєння таких знань, які будуть цікаві дітям і заохочуватимуть споживати більш корисну їжу. Обов’язково має бути обмежена реклама нездорових продуктів харчування — у дитсадках, школах, у ЗМІ. ВЗ Чи не будуть такі наміри ілюзорними без державного регулювання виробництва здорових продуктів харчування?

— Безперечно, цю проблему потрібно вирішувати комплексно. В Україні вже розроблено національну стратегію зменшення споживання солі (для профілактики артеріальної гіпертензії), і вона може успішно конкурувати з багатьма набагато дорожчими стратегіями боротьби з цією поширеною в нашій країні недугою. Принаймні в країнах заходу ці питання найбільшою мірою регулюються на державному рівні. Водночас там налагоджена тісна співпраця виробників продуктів харчування з громадськими організаціями. Приміром, в Австрії зараз діє програма зі зменшення вмісту солі у хлібі та хлібобулочних виробах, яка запроваджена Асоціацією пекарів Австрії. До 2015 року вони мають скоротити вміст

солі на 25%. Чи виникне така ініціатива в Україні? Поки що не впевнений. На жаль, у мене взагалі складається враження, що наші виробники зацікавлені в тому, аби споживачі були нездоровими. Тому не можу висловити оптимізму щодо добровільного зменшення виробниками вмісту солі чи транс-жирів у продукції, яку вони виробляють. Якщо ж упродовж певного часу вони не змінять своєї політики в цьому напрямку, потрібно внести зміни до законодавства щодо впровадження нових державних стандартів стосовно вмісту солі в основних продуктах харчування, наприклад, у хлібі. Затим — впровадити постійний моніторинг і контроль держави за дотриманням таких норм. Передусім необхідно визначити практичний рівень споживання солі населенням — дорослими, дітьми та підлітками. Це нескладне дослідження. Гіпотетично українці вживають близько 10 г солі на добу (в тому числі понад 3 г разом із хлібом), при тому що за світовими нормами добова доза солі для здорових людей становить 5 г, для людей із підвищеним артеріальним тиском та для дітей — до 3 г. Тож потрібно провести дослідження вмісту солі у таких продуктах, як хліб, технологічно оброблені м’ясні продукти, твердий сир, овочеві консерви та в найпопулярніших стравах закладів громадського харчування. Після отримання об’єктивної інформації робоча група або координаційний орган, який буде створено в органах центральної влади (за участі працівників харчової промисловості, громадських організацій тощо), визначать конкретні напрямки вирішення проблеми. Таких напрямків може бути кілька. Перший, найпопулярніший у розвинених країнах світу, — це добровільне обмеження вмісту солі у зазначених продуктах самими виробниками. Другий — інформаційна робота з різними верствами населення, пояснення, що надмірне споживання солі зумовлює підвищення артеріального тиску, сприяє ризику виникнення серцево-судинних захворювань та зменшує тривалість життя. Третій — обов’язкове внесення цього питання в освітні програми для школярів, учителів, медичних працівників. Подібну стратегію потрібно вже розробляти і стосовно транс-жирів та цукру. Допустима норма транс-жирів у харчовій продукції — не більше 1% від загальної кількості жирів у продукті. У деяких розвинених країнах застосування транс-жирів заборонене взагалі. Можна спробувати вирішити проблему, інформуючи населення про шкоду транс-жирів, щоб воно бойкотувало шкідливу продукцію, і стимулювати появу конкурентної здорової продукції, яка «переманить» до себе свідомого споживача. Те ж стосується і «солодкого» столу — рекомендована добова норма споживання цукру — не більше 10% добової калорійності — тобто 50-60 г, а українці фактично споживають 100 г цукру на добу. Якщо цей механізм не спрацює, рятувати націю від шкідливої їжі знову ж таки доведеться силою закону. Наталія ВИШНЕВСЬКА, спеціально для «ВЗ»

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ПЕДІАТРІЯ

4 квітня 2014 року

44 млн важких життів Серед усіх неінфекційних хвороб, від яких страждає дитяче населення, ожиріння посідає особливе місце через здатність не тільки провокувати розвиток інших серйозних патологій, але й значною мірою позначатися на якості життя і психічному здоров’ї маленького пацієнта. Проблема поглиблюється ще й тому, що «ноги» дитячого ожиріння зазвичай «ростуть» із сім’ї, тож лікарю доводиться перш за все проводити роботу з дорослими.

захворювань, ніж ожиріння, яке де бютувало у зрілому віці. Сьогодні вже доведено генетичну обумовленість хвороби: виявлені мутації в локусі хромосом, поліморфізм у різних ге нах, що контролюють апетит і мета болізм, а також порушення закладен ня і розвитку бета-клітин, яке веде до формування «голодного фенотипу». Але ми повинні розуміти, що, не зважаючи на генетичні чинники, в наших силах зменшити кількість випадків надмірної маси тіла у ді

Зайвого не треба Те, що ожиріння давно називають епідемією людства, ні для кого не се крет. Але серед дітей наразі склалася особливо тривожна картина. За даними ВООЗ, станом на 2012 рік ожиріння спостерігалося у 44 млн дітей. Причому, згідно з інформаці єю Національного центру статисти ки США (2012 р.), за останні 30 років кількість дітей з цією патологією збільшилася удвічі, дорослих — утри чі. Щорічні темпи росту показників поширеності ожиріння серед дітей у Європі сьогодні у 10 разів перевищу ють рівень 1970 р. Згідно з прогнозом Національного центру статистики США, до 2020 р. 9% дошкільнят матимуть надмірну масу тіла або ожиріння і їхня кіль кість складатиме 60 млн у всьому світі. І вже сьогодні у дітей, які всту пають до школи, серед дефектів здоров’я частіше за ожиріння зустрі чаються тільки порушення зору, аде ноїдні вегетації, порушення постави й дефекти ступні. Кожна дитина з ожирінням несе з собою ризик тих захворювань, що є основною причиною смертності та ін валідизації у нашій країні. Часто вона має підвищений артеріальний тиск: за даними Framingham Heart Study, на кожні 4,5 кг збільшення маси тіла серцевий артеріальний тиск підви щується на 4,5 мм рт. ст. Також мож ливі гиперліпідемія, дисфункція пе чінки, порушення толерантності до глюкози, вегетативний дисбаланс і, звичайно, хронічний психоемоцій ний стрес. У майбутньому пацієнти з ожирінням часто стикаються з та кими патологіями, як гіпертонічна хвороба, інсульт, інфаркт, цукровий діабет ІІ типу, атеросклероз, жирове переродження печінки, метаболіч ний синдром тощо. І, звичайно, хво рого на ожиріння завжди супровод жують психологічні проблеми. Таким чином, ожиріння у дітей — це тривожна тенденція, що ство рює загрозу здоров’ю наступних поколінь. «Дитяче ожиріння, що пролонгу ється у дорослий період життя, має тяжчий перебіг і частоту супутніх

тей», — розповіла Наталія Нагорна, доктор медичних наук, професор кафедри педіатрії Донецького національного медичного університету ім. М. Горького.

Шукати причини — знаходити можливості Згідно з визначенням ВООЗ 2004 р., ожиріння — це хронічне поліетіоло гічне захворювання, що характери зується надлишковим вмістом жиро вої тканини в організмі та ІМТ > 97 процентиля. Велику кількість патологій, яку мають діти з ожирінням, пояснюють нещодавно з’ясовані особливості віс целярної жирової тканини: • високий ступінь васкуляризації та іннервації; • особлива метаболічна активність; • висока щільність бета-адреноре цепторів, кортикостероїдів та андро генних рецепторів; • ві дносно низька щі льність альфа-2-адренорецепторів; • секретує більше 50 біологічно ак тивних речовин, серед яких — TNFальфа, IL-6, ангіотензин, лептин, PAI. «Незважаючи на генетичні особ ливості, все ж таки найчастішою і найбільш очевидною причиною

ожиріння є енергетичний дисбаланс між калоріями, що споживаються та витрачаються. І цей процес можна контролювати», — підкреслила На талія Нагорна.

Не пігулкою єдиною… Отже, які особливості має робота з дітьми, хворими на ожиріння? Серед спеціалістів поширена точ ка зору, згідно з якою застосування стандартної лікувальної програми, що включає дієту і фізичні наванта ження, є ефективним лише у 50% дітей. Згідно з оцінкою ряду вчених, не більше 5% дітей можуть досягти суттєвого й довготривалого знижен ня маси тіла без медикаментозної підтримки. До того ж виробники лі карських засобів охоче пропонують широкий вибір препаратів для ліку вання дитячого ожиріння. Але чи слід поспішати з лікар ським призначенням? Поки що недостатньо даних щодо впливу медичних препаратів на ди тячий та підлітковий організм. Окрім того, їх застосування доцільно, коли основною причиною ожиріння є ен докринні порушення, в інших випад ках часто можна обійтися без прийо му медикаментів. Якщо, крім дитини, зайву масу тіла має хоча б один із її батьків, скоріше за все, у харчуванні цієї сім’ї прева люють висококалорійні продукти, багаті на жири та вуглеводи. Тож пот рібні не ліки, а корекція харчової по ведінки з урахуванням необхідності забезпечувати потреби організму, що росте. У дієтичному лікуванні ожиріння в дитячому віці рекомендуються такі принципи: • дієтотерапі я повинна бу ти тривалою; • зниження маси тіла потрібно забезпечувати протягом тривалого часу; • дієтотерапія не повинна порушу вати фізичний і психічний розвиток дитини та перешкоджати нормаль ним фізичним навантаженням; • їжа має забезпечувати достатнє насичення, бути смачною і різнома нітною. Оскільки харчовий режим можна коригувати лише в певних межах, за якими відбуваються суттє ві несприятливі зміни в обміні речо вин, батькам слід ретельно викону вати рекомендації лікаря (педіатра, дієтолога); • перевагу слід віддавати склад ним, багатим на клітковину (не менше 40-50 мг на день) вуглеводам (овочі та фрукти, у меншій мірі —

Чинники розвитку ожиріння у дітей Переконливі

Можливі

На користь ожиріння • Високий рівень споживання калорійних про- • Солодкі безалкогольні напої і фруктовий дуктів з низьким змістом мікронутрієнтів. сік. • Низька фізична активність, сидячий спосіб • Активний маркетинг висококалорійних прожиття. дуктів і фаст-фуду. На користь нормальної маси тіла • Високий рівень споживання харчових • Виключно грудне вигодовування. волокон. • Обстановка у школі і вдома, яка підтримує • Регулярна фізична активність. вибір здорового харчування дітей.

Справа смаку  Згідно з дослідженням, опублі кованим у журналі Archives of Disease in Childhood, в огрядних дітей смакові рецептори менш чутливі, ніж у дітей з нормальною масою тіла. На думку дос лідників, зниження здатності розрізняти всі 5 смакових типів: гіркий, солодкий, солоний, кислий і гострий — може зму шувати дітей з ожирінням з’їдати більшу кількість їжі, щоб отримати ті самі від чуття смаку, як у дітей з нормальною масою тіла. У дослідження були включені 99 ді тей з ожирінням і 94 з нормальною масою тіла у віці від 6 до 18 років. Усі вони знахо дилися в доброму здоров’ї і не приймали жодних ліків, здатних впливати на смак і запах. Смакова чутливість дітей була про тестована шляхом розміщення 22 смако вих смужок на язик. Смужки включали по 5 типів смаку 4 рівнів інтенсивності, а та кож 2 порожні смужки. «Діти з ожирінням використовували значно більше часу для визначення різних смаків та інтенсивності смаку», — повідомила Сюзанна Віганд, доктор кафедри дитячої ендокринології та діабетології медичного університету Шаріте в Берліні. зернові), щоб вони складали 50-60% добового калоражу. Здійснюючи дієтотерапію з обме женням жирів, бажано вводити пре парати жиророзчинних вітамінів А, D, Е. Показаний і вітамін С. Доціль но призначати огрядним дітям пре парати цинку. Діти молодшого віку, перебуваючи на низькокалорійній дієті, втрачають кальцій. Тому може виникнути потреба у призначенні відповідного препарату. «Щоб боротьба з ожирінням була успішною, необхідно розірвати 2 замкн утих кола: гіподинамічне і психологічне, які призводять до збільшення маси тіла. Основи раці онального харчування, здорового способу життя повинні формуватися вже у дитячому віці, підноситися до рангу сімейних традицій, особливо за умови наявності схильності до ожиріння», — відмітила Н. Нагорна. І в цьому процесі найважливішу роль відіграє мотивація — як інди відуальна, так і сімейна — до збере ження нормальної маси тіла. Сім’я не повинна провокувати дитину на набір зайвих кілограмів. Але як це пояснити батькам? Спеціалісти підкреслюють, що, розмовляючи з батьками, дуже важ ливо в делікатній формі донести до них, наскільки небезпечним є ожи ріння для здоров’я дитини. Звичайно, переконати дорослу людину зміни ти звичний для неї стиль життя — складне завдання. Мабуть, тому в половині випадків терапія не є ефек тивною. Але окрім лікаря це порочне коло розірвати нікому.

Марина ЧІБІСОВА, «ВЗ»

СПІРНИЙ ДІАГНОЗ

Епілепсія – чому ліки не працюють? «Якщо мені необхідно показати студентам пацієнта, якому не допомагає абсолютно ніяке лікування, то я демонструю історію хвороби епілептика», — так сказав відомий англійський невролог Гордон Холмс ще у 1896 р. Минуло більше століття, але, незважаючи на широкий арсенал сучасної медицини, ситуація на краще не дуже змінилася. Що саме заважає ефективному лікуванню епілепсії і яку роль відіграє лікар у цьому процесі? Прогулянка мінним полем Проблеми епілепсії широко відо мі: це й медикаментозна резис тентність, і недостатня забезпече ність ефективними лікарськими засобами, і труднощі діагностики, підбору терапії, навіть класифіка ції форм захворювання. Недарем но епілепсія вважається однією з найзагадковіших патологій, адже практично всі її аспекти стають предметом наукової дискусії. Незважаючи на всі складні мо менти, світова статистика гово рить про те, що у 75% випадків можна досягти контролю епілеп тичних нападів, хоча й не завжди стабільного. За окремих форм ідіо матичних епілепсій сприятливий прогноз може бути навіть у 85% випадків. Чому тоді, за даними епі де міологічних досліджень, у Росії фіксується лише 8,4% випадків ефективного лікування епілепсії? В Україні такої статистики взагалі немає, але можливо припустити, що у нас показники ефективності залишаються приблизно на тому ж рівні. Можна було б послатися на світовий досвід, але, наприклад, у країнах Африки та Азії, де лише 15% хворих отримують регулярне лікування, відсоток ефективності вищий. Тож що заважає країнам Східної Європи досягти успіху в лікуванні епілепсії?

патології головного мозку Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України, доктор медичних наук, вважає, що часто причини неефективності лікуван ня епілепсії носять ятрогенний характер. «Ми постійно бачимо хворих з неадекватно встановленим діаг нозом, неправильно призначеним лікуванням. Наприк лад, до нас звернувся пацієнт, який 7 років хворіє на епілепсію і за цей час консультувався у 18 лікувальних закладах, змінив 10 схем проти епілептичних препаратів, і жодного разу не отримував протиепілептич ні препарати в адекватних терапев тичних дозах. На жаль, таких прик ладів дуже багато», — зазначив А. Дубенко. За його досвідом, поми литися можна на будь-якому етапі діагностики та лікування епілепсії. Зокрема, зонами ризику є: • встановлення характеру парок сизму (епілептичного нападу); • встановлення етіології епілеп сії та відсутність лікування або не адекватне лікування етіологічного фактора; • своєчасність початку терапії; • адекватність вибору протиепі лептичних препаратів та їх дози; • регулярність прийому антиепі лептичних засобів та їх несвоєчас на відміна; • побічні дії препаратів; • недостатнє врахування комор бідності пароксизмів; • застосування препаратів, що активують епілептогенез; • посилення стигматизацій та соціальної адаптації.

Форма нападника

Андрій Дубенко, віце-президент Української протиепілептичної ліги, провідний науковий співробітник відділу судинної

Найчастіше, за словами експертів, помилки відбуваються під час вста новлення типу епілептичного на паду. І це загальносвітова пробле ма: наприклад, у Великій Британії у 37% хворих етіологія нападів за лишається неуточненою. «Дуже складно диференціювати, який напад був у хворого, перш за все, через схожість клінічної карти ни різних пароксизмів. Окрім того, пацієнту необхідно проводити ве личезний об’єм досліджень, щоб встановити характер пароксизму,

при цьому чітке інструментальне підтвердження можливо отрима ти тільки в момент нападу. Один і той самий етіологічний фактор може призвести до різних паро ксизмів. Також буває поєднання у клінічній картині кількох паро ксизмальних станів, більше того, одні можуть переходити в інші. Неправильна діагностика у таких випадках призводить до помилок. У будь-якого лікаря у практиці були ситуації, коли починали лікувати епілепсію у хворих з неепілептич ними парокс измами або, навпаки, оминали епілепсію, що маскувала ся за іншими станами», — розповів А. Дубенко. Він нагадав, що паро ксизми є одними з найбільш інвалі дизуючих чинників, деякі з них на віть мають вітальний ризик. Вплив нападів на якість життя людини є настільки великим, що у хворих з наявністю будь-яких пароксизмів у к лінічній картині лікувальна практика визначається у першу чергу необхідністю купірування або запобігання пароксизмальним станам. «Визначення типу епілептич ного нападу нерідко вважається абсолютно необхідним для по чатку терапії епілепсії, але слід

Словник Термін «ятрогенія» був зап ропонований у 1925 р. німецьким психіатром О. Бумке для визначення психогенних захворювань, які ви никають внаслідок необережного висловлювання лікаря. Однак у 70-ті рр., після виходу у світ між народної класифікації хвороб (МКХ), він набув дещо іншого змісту. Згідно з МКХ-10 ятрогенія — це будь-які небажані або несприятливі наслідки профілактичних, діагнос тичних та лікувальних втручань або процедур, що призводять до порушення функцій організму, обме ження звичної діяльності, інваліди зації або навіть смерті; ускладнення медичних заходів, що розвинулись у результаті як помилкових, так і правильних дій.

пам’ятати, що навіть трива лий ЕЕГ-моніторинг не завжди допо магає у цій справі. За умови впев неності в епілептичному характері кількох неспровокованих нападів слід призначати протиепілептич ні препарати «широкого» спектра дії. Я вважаю, що навіть доцільно виділяти розділ «недиференційо вані напади» у рекомендаціях для терапії», — висловив власну точку зору А. Дубенко. На ск ладнощах встановлення діагнозу епілепсії більш детально

зупинився Костянтин Мухін, керівник клініки Інституту дитячої неврології та епілепсії імені Святителя Луки, доктор медичних наук, професор (Росія). На думку спеціаліста, у класифікації епілепсії останнім часом відбулися зміни у бік жахливого спрощення, оскільки межа між кінетичними та метаболічними формами є дуже розмитою. К. Мухін нагадав, що, за сучас ним визначенням, епілептичний напад — це прояв епілептичної ак тивності нейронів мозку, яка є над мірною та гіперсинхронною і за звичай припиняється самостійно. «А ле якщо ми зга даємо про епілептичну енцефалопатію, то у цьому випадку клінічних проявів у вигляді нападів може й не бути. Епілепсія здатна проявлятися лише у порушенні когнітивних функцій. У той самий час, наприклад, аб сантні напади можуть бути про явом десятка форм епілепсії. Тому для нас недостатньо лише вста новити тип нападу», — відмітив К. Мухін. Одним із основних методів діаг ностики епілепсії та епілептичних нападів є електроенцефалографіч ні дослідження, до яких відносять ся: рутинне ЕЕГ дослідження, ЕЕГ сну — полісомнографія, відео-ЕЕГ моніторинг. К. Мухін підкреслив, що діагноз епілепсії встановлюється, коли є:

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

СПІРНИЙ ДІАГНОЗ

4 квітня 2014 року • опис пароксизмальної події (можливо за даними анамнезу); • класифікація нападу (анамнез, візуальне спостереження, ЕЕГ); • діагностика форми епілепсії (клініка + ЕЕГ + нейровізуаліза ція) — це основа основ, від якої за лежить прогноз; • встановлення етіології (МРТ, каріотип); • діагностика супутніх захво рювань і встановлення ступеня інвалідизації. Експерт висловив думку, згідно з якою у сучасних варіантів система тизації епілептичних нападів (нап риклад, запропонованої комісією ILAE) є серйозні недоліки. Приміром, атипові абсанси, міо клонічні абсанси, тонічні напади, епілептичні спазми, міатонічні, атонічні напади об’єднуються в єдину групу «генералізовані на пади». Але у більшості випадків вони мають фокальний характер і реєструються саме при фокальних формах епілепсії. Також у більшос ті класифікацій не враховуються псевдогенералізовані напади, які мають генералізовані клінічні про яви і дифузні ЕЕГ патерни, але за механізмом виникнення є фокаль ними. В їх основі лежить феномен вторинної білатеральної синхроні зації. К. Мухін зауважив: багато на падів не можуть бути класифікова ні як генералізовані або фокальні. Він підкреслив, що скарги пацієнта на головний біль, нюхові галюци нації або «квадратики» в полі зору не можуть бути основою для діаг нозу, якщо напад не зареєстрова ний на ЕЕГ моніторингу.

Повз ворота Але не всі помилки можна списати на недосконалість медичної науки. А. Дубенко зазначив, що при діагн остиці захворювання, яка завжд и починається з визначення етіології епілепсії, спостерігаються ситуації, коли лікування почина ється взагалі без урахування цього чинника. Поширені ятрогенні си туації — припинення терапії піс ля виявлення етіології, «формалі зація» її пошуку, переоцінювання ролі знайденої патології централь ної нервової системи у формуванні епілепсії. Також деякі лікарі взагалі не хочуть називати діагноз «Епілеп сія», оскільки він не тільки склад но встановлюється, але й тягне за собою стигматизацію хворого. За словами А. Дубенка, дуже рідко лікарі вказують в історії хвороби форму епілепсії або тип нападів. Щодо своєчасного початку ліку вання, то тут бувають найрізно манітніші помилки. Так, можна зустріти «профілактичне» ліку вання епілепсії при різних патоло гіях центральної нервової системи, хоча відомо, що антиконвульсанти профілактично не призначаються і таке їх застосування абсолютно не зменшує вірогідність епілепсії. Нерідко під час лікування пере оцінюється токсичність протиепі лептичних препаратів, тому вони призначаються в неадекватній дозі. «Вважається, що всі антикон вульсанти надзвичайно токсичні. Я розумію, що «Політ над гніздом зозулі» багато хто читав, але окрім фенобарбіталу зараз існує багато

інших засобів із меншою токсич ністю. Сьогодні у нас є з чого ви брати, і про це слід пам’ятати», — сказав А. Дубенко. Часто недооцінюється важли вість тривалої регулярної антикон вульсивної терапії або застосову ються старі, токсичніші препарати для стартової терапії. А. Дубенко розповів про такий феномен, як агравація нападів — пара докса льний фармакодина мічний ефект протиепілептичних препаратів. Парадокс полягає в тому, що па цієнт отримує адекватну дозу ан тиепілептиків, у нього спостеріга ються терапевтичні концентрації у плазмі крові, але стан погіршуєть ся, напади частішають.

• переривання регулярної тера пії антиепілептиками у зв’язку з вагітністю, підвищенням темпера тури тіла, іншим захворюванням, необхідністю «дати організму від почити» тощо; • зміна лікарської форми (про лонгованої на звичайну та навпа ки, нерідко зі зміною дози); • перехід із бренда на генерик (68% втрати ефективності лікуван ня), з генерика — на генерик (12%), з генерика — на бренд (20%). А. Дубенко підкреслив: якщо хворому допомагає препарат — не має значення, бренд це чи генерик — не потрібно його міняти. «До речі, Американська академія неврології (AAN) вважає, що засто сування генериків при епілепсії

Найпоширеніші помилки при лікуванні епілепсії у США •Невиправдане призначення високих доз фенітоїну парентерально після ізо льованого нападу. • Неадекватне застосування сироваткових концентрацій проти епілептичних препаратів (ПЕП). • Передозування фенітоїну при «нормальних» сироваткових концентраціях. • Ігнорування фармакокінетичних властивостей ПЕП. • Пізнє направлення на нейрохірургічне лікування. • Відсутність діагностики та лікування супутніх психіатричних і нейропсихо логічних станів. Окремо він зупинився на приз наченні неадекватних доз лікар ських засобів. Зокрема, у США це, зазвичай, перевищення дози, що тягне за собою тяжкі наслідки. «В експерименті підтверджено: якщо збільшувати дози антикон вульсантів і доводити їх до ток сичних, то у 1/4 тварин проявом інтоксикації будуть епілептичні напади», — зазначив А. Дубенко. За його словами, в Україні, навпаки, спостерігається призначення заві домо малих доз, які не забезпечу ють концентрацію діючої речовини у плазмі крові (наприклад, «Карба мазепін» — 1/2 таблетки на ніч че рез день). Така різниця, на думку спеціаліста, зумовлена відсутністю в Україні страхової медицини. Однією з серйозних помилок є відсутність або недостатня швид кість титрування дози лікарського засобу. До ятрогенних ситуацій відно сяться й такі дії, як: • призначення антиепілепти ків коротшим курсом на початку захворювання (наприклад, по 1 таблетці тричі на день протягом 2 місяців); • необґрунтована зміна ефек тивних препаратів (часто спосте рігається зміна протисудомного препарату при досягненні терапев тичного ефекту), що в багатьох ви падках пояснюється недостатнім забезпеченням лікарськими засо бами, коли заміна робиться виму шено або за активності представ ників фармацевтичних компаній; • необґрунтована зміна дози препарату (частіше зменшення). А. Дубенко наголосив, що така змі на повинна відбуватися не раніше ніж через 3-5 років прийому ефек тивного препарату;

повинне відрізнятися від застосу вання в разі інших захворювань і підтримує закон, згідно з яким потрібне інформоване погоджен ня лікаря та хворого перед пере веденням пацієнта на генерич ну субстанцію. Антиепілептичні препарати відрізняються від ін ших класів лікарських засобів, що створює особливі проблеми під час переходу на генерики», — розповів А. Дубенко. Він також відзначив, що у 21% випадків причиною не ефективності терапії є застосу вання препаратів, активізуючих епілептогенез. Окрім того, зустрі чаються спроби лікаря усунути на пади будь-якою ціною — своєрідна терапія «відчаю», коли признача ються 5-7 препаратів одночасно. Згідно з підсумками А. Дубенка, основними причинами ятрогенії у лікуванні епілепсії є: • м іф п р о не в и л і к ов н і с т ь епілепсії; • недостатність знань про епі лепсію та інші пароксизма льні стани у лікарів «первинної ланки»; • наполеглива некоректна по літика фармацевтичних компаній; • стигматизація хворих на епі лепсію та страх перед діагнозом «Епілепсія» — звідси виникає си туація, коли, згідно зі статисти кою, українці у 5 разів здоровіші відносно епілепсії, ніж уся Західна Європа; • недоскона лість стандартів діагностики та лікування епілеп сії, трудової і соціальної експерти зи хворих на епілепсію; • наднизький рівень стандартів диспансерного спостереження хво рих (особливо при стійкій ремісії); • недостатня підготовка спеці алістів і «необов’язковість» їх під готовки щодо лікування згаданої

хвороби (сьогодні така підготов ка відбувається «за бажанням» лікаря).

Жити стане краще? Провідні вчені сходяться на дум ці, що неправильні дії медичного працівника часто стають причи ною такого страшного для пацієн та явища, як лікарська резистент ність. А дже коли препарати не допомагають, залишається не так багато варіантів лікування. «Підсумки 10-річної роботи До нецького обласного протиепілеп тичного клінічного центру пока зали, що і в наших пацієнтів, і у хворих, які прибули з різних міст України та інших країн (Росія, Молдова, Польща, Туреччина, Біло русь, Румунія, Португалія), резис тентність до протиепілептичних препаратів сформувалася через низку причин і не завжди залежить від форми епілепсії. За нашими даними, у 43% дітей з резистент ною формою епілепсії спочатку не була розпізнана конкретна форма епілепсії, не проведене глибоке об стеження і неадекватно (з ураху ванням нападів) призначене ліку вання. Саме відсутність анамнезу характеру нападу і його зв’язку з часом доби, провокуючими факто рами, фотосенситивністю, локомо ціями, поведінковими розладами тощо призводять до невтішних ситуацій», — розповів Станіслав

Євтушенко, лауреат Державної премії України, заслужений діяч науки й техніки України, завідувач кафедри дитячої та загальної неврології факультету післядипломної освіти Донецького медичного університету, доктор медичних наук, професор. Звичайно, не можна покладати всю відповідальність за невдале лікування на плечі лікаря, де вже й так лежить багато ск ла дних рішень, коли справа стосується епілептичного хворого. До того ж, якщо світила науки не в змозі привести єдину адекватну класи фікацію форм захворювання та типів епілептичних нападів, як із цим впоратися лікарям на місцях? Але не секрет, що життя епілепти ка ділиться на дві частини — до встановлення діагнозу та після. І лише у силах небайдужого лікаря полегшити перебіг захворювання. Тому, як зазначив К. Мухін, для нев ролога архіважливим є поєднання клінічної підготовки, компетент ності і лікарської інтуїції з гарними знаннями щодо інструментальних методів діагностики. Марина ЧІБІСОВА, «ВЗ»

АНДРОЛОГІЯ

Володимир Бондаренко:

Що більш напруженим є життя, то більше проблем у людини з заплідненням Будь-які зміни в суспільстві миттєво відображаються на стані здоров’я українців, особливо наочною в цьому аспекті є репродуктивна система. Проблеми з народжуваністю, яких сьогодні зазнає кожна п’ята пара, — це результат дії багатьох чинників, у тому числі соціально-економічних. Але якщо жіночому безпліддю присвячено левову частку всіх публікацій на цю тему, то проблеми з заплідненням у чоловіків традиційно залишаються «за лаштунками». Завідувач відділення патології статевих залоз ДУ «Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України», доктор медичних наук, професор Володимир БОНДАРЕНКО погодився розповісти про сучасний стан репродуктології та андрології як її невід’ємної частини. ВЗ Наскільки актуальною є проб лема безпліддя для України? — Вважається, що в усьому світі від 15 до 20% подружніх пар не мають дітей у шлюбі. В Україні таких людей близько 1 млн. Серед чинників найбільш суттєвими є соціальноекономічні, екологічні, спосіб життя, деформація міжособистісних, у тому числі шлюбно-сімейних, стосунків. Окремо слід виділити такий чинник, як катастрофічне поширення інфекцій, що передаються статевим шляхом. Враховуючи, що демографічна ситуація у нас достатньо складна (згідно з офіційною статистикою, щорічно населення України зменшується на 67 тис. осіб), проблема є вкрай актуальною. Проте вона існує і в розвинених країнах Заходу, і в Росії — тому ми в цьому плані не оригінальні. ВЗ Чим пояснюється ситуація, що склалася: відсутністю стате вого виховання чи профілактики й ранньої діагностики вродже них патологій репродуктивної системи? — На сьогодні певний відсоток населення планети (за даними ВООЗ, близько 330 млн) має патологію, зумовлену інфекціями, що передаються статевим шляхом. До цього призводить ранній початок статевого життя, його невпорядкованість. Мова йде не лише про «популярні» діагнози на кшталт гонореї або си-

філісу. Важливу роль у патологічному процесі відіграють хламідіоз, уреаплазмоз, мікоплазмоз, трихомоніаз тощо. Звичайно, ці інфекції дають високий відсоток захворюваності як у жінок, так і в чоловіків. Це проблема, в першу чергу, статевого виховання. Що стосується вроджених патологій, то слід визнати — ми ніколи не знаємо, що буде з дитиною, яка народилася з пренатально детермінованою патологією. Звісно, кожна людина має право на життя, і якщо вона народилася хворою, ми повин ні її виходжувати. Нехай це некрасиво звучить, але природний відбір, що існував раніше, давав більш життєздатне потомство. Уроджена патологія закономірно відображається на репродуктивній системі. ВЗ Яку частку у структурі загаль ного безпліддя посідають репро дуктивні проблеми чоловіків?

— За останні 20 років кількість інфертильних чоловіків зросла з 30 до 50%. Серед усіх причин репродуктивної дисфункції частка чоловічого безпліддя становить 25-50%, тобто можна сказати, що у структурі безпліддя чоловіча й жіноча частка майже рівні. Звичайно, це дуже усереднені та розпливчасті дані, оскільки основою для статистики стає вивчення ситуації лише у великих містах. Щоб більш чітко її окреслити, потрібна масштабна скринінгова програма. Здебільшого до нас звертаються мешканці великих промислових центрів, а в сільській місцевості традиційно вважається, що у безплідді пари винна жінка. Серед причин вельми «почесне» місце посідає пивний алкоголізм. Компоненти, що містяться в пиві, можуть змінювати гормональний баланс у чоловіка, не говорячи про те, що вони чинять токсичний вплив на функцію пе-

Тенденції зі знаком мінус Демографічна ситуація в Україні погіршилася за останні 20 років через соціально-економічні чинники (68%), збільшення смертності (24%), зниження значущості сім’ї (20%), стан здоров’я населення (12%). Чисельність населення України з 1994 р. скоротилася на 6,5 млн і в минулому році становила 45,6 млн осіб. При цьому зменшилася кількість дітей до 15 років з 11,8 млн до 6,9 млн, у віковій групі 16-59 років відбулося зниження з 30,2 млн до 28,8 млн. Навпаки, чисельність людей, старших за 60 років, зросла з 9,4 до 9,6 млн.

чінки, яка має величезне значення у метаболізмі андрогенів, а відтак — і в нормалізації сперматогенезу. Часто запитуєш у чоловіка: «Як ти п’єш?», він каже: «Майже не п’ю, усього 1-1,5 л пива на день». Йому здається, що це небагато, оскільки він не п’яний, соціально адаптований, поводиться нормально, але пиво — чинник, який може негативно впливати на репродуктивну функцію. Середній рівень споживання алкоголю в Україні — 12-13 л абсолютного спирту. Це при тому, що вимираючою вважається нація, яка споживає 8 л алкоголю. Також на чоловіче здоров’я дуже негативно впливають куріння, наркотики. Необхідно наголосити і на хронічному простатиті, на який, за даними літератури, страждають 30-75% чоловіків молодого та середнього віку. Питома вага припадає на 20-40 років, тобто на період активного репродуктивного здоров’я, і призводить до втрати фертильності. Ситуація ускладнюється, якщо брати до уваги поширення соматичної патології, в тому числі серед чоловіків працездатного віку. У цьому аспекті особливого значення набувають ендокринні захворювання, хвороби серцево-судинної системи. Важливе значення має й той факт, що у 24,6% хлопчиків спостерігаються аномалії розвит ку сечостатевих органів, що було виявлено під час огляду 20 402 осіб (З.Б. Данилова та ін., 2011). Одна з важливих проблем, які ми поки що не в змозі вирішити, — це ідіопатичне безпліддя, або безпліддя нез’ясованого ґенезу, коли немає наявних причин, які можуть призводити до труднощів у цьому питанні. Нарешті, слід пам’ятати, що сучасного чоловіка переслідує депресія. За даними Ігоря Горпинченка, Президента асоціації сексологів і андрологів України, головного сексопатолога України, депресія спос терігається у 86% сексологічних хворих, причому у 67% з них виявлена уроджена психопатологічна обтяженість, що передує сексологічній патології. ВЗ Чоловіки неохоче звертаються до лікаря?

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

АНДРОЛОГІЯ

4 квітня 2014 року — Сьогодні чоловіки інакше починають дивитис я на проблему, зокрема, завдяки наявності Інтернету. А ле це вносить і певні корективи у взаємовідносини «лікар—пацієнт». Бувають випадки, коли пацієнт, знайшовши інформацію невідомого походження на непрофесійних сайтах, починає нав’язувати лікарю свою думку. І в цій ситуації все залежить від того, наскільки спеціаліст володіє основами раціональної психотерапії. Адже, враховуючи специфіку нашої роботи, ми повинні вміти спілкуватися з будь-якою людиною. За радянських часів навіть існував наказ, який регламентував прийом сексопатолога: первинний візит тривав 1 годину, вторинний — 30 хв. Важливо дати час людині, аби вона розкрилася, розповіла всю інформацію, яка необхідна для адекватного лікування. У випадку з «Інтернет-навчанням» я зазвичай прошу пацієнтів назвати джерело, видання, автора матеріалу. Коли з’ясовується, що це лише приватна думка на невідомому форумі, запитую, чи проводилися рандомізовані дослідження, які могли б її підтвердити. На цьому етапі людина, як правило, відступає, і ми переходимо до конструктивного діалогу. Існує думка, що чоловіки не хочуть іти на прийом до андролога. З власного досвіду можу сказати, що у великих містах ця проблема не стоїть. Але, звісно, жінка більш охоче йде до лікаря і, зазвичай, вона приводить із собою чоловіка. Стосовно змін у структурі захворюваності чоловіків, можу відмітити наступне: якщо раніше гіперпролактинемія проявлялася лише поодинокими випадками, то сьогодні вона стала досить поширеною проблемою. Чому і як це пояснити, ми не знаємо. Дослідження рівня пролактину ми проводили з початку 80-х рр. Раніше його підвищення свідчило про те, що у чоловіка є пухлина, але сьогодні — зовсім необов’язково. Тобто структура захворюваності змінюється через зміну способу життя або інші чинники. Так було завжди: одні хвороби виходили на перший план, інші зникали. ВЗ Як і репрод у к т ивні пато лог і ї у чо лові к і в лі к у ю т ьс я найскладніше? — Першим кроком до успішного лікування, звичайно, є чітко встановлена причина безпліддя. Велику проблему сьогодні становить ідіопатичне безпліддя, коли немає наявних порушень, але з невідомих науці причин запліднення не відбувається. Проте навіть коли діагноз встановлено, він не завжди буває втішним. Наприклад, якщо у чоловіка спостерігається азооспермія, тобто відсутність сперматозоїдів у сім’яній рідині, ми навряд чи зможемо йому допомогти. Ендокринне безпліддя лікується залежно від форми. Існує багато патологій, за яких ми можемо вирішити питання дітонародження у подружній парі, але не нормалізувати репродуктивну функцію взагалі. ВЗ Чи впливає на репродуктивну функцію чоловіків прийом лікар

ських засобів для підвищення потенції? — Даних про негативний вплив цієї групи препаратів на здатність до запліднення в доступній науковій літературі немає, і у власній практиці я такі випадки також не зустрічав. Річ у тім, що у репродуктивному віці засоби для стимуляції потенції зазвичай застосовують короткочасно. І взагалі люди, які хочуть мати дитину, приймають їх дуже рідко. А в більш старшій віковій групі, коли застосування згаданих засобів буває тривалим, такі дослідження не проводилися. Основний механізм дії препаратів, що стимулюють потенцію, — це покращення кровоплину статевого члена та яєчок, що не є чинником для погіршення якості сперми або зниження рівня тестостерону. Навпаки, нормальний кровообіг може навіть сприяти покращенню репродуктивної функції. Звичайно, якщо мова йде про якісні лікарські засоби з доведеною ефективністю і безпекою. ВЗ Вікова структура народжува ності сьогодні змінилася? — В Україні є багато соціальних чинників (наприклад, відсутність власного житла, нормальної роботи), які створюють умови для пізнього вступу до шлюбу і, як наслідок, до зниження дітонародження. Зазвичай дитину хочуть мати 30-річні та старші. Так, це репродуктивний вік, але 30 років — уже не 23. До 30 років чоловік намагається багато працювати, приділяти увагу навчанню, бізнесу, і за цей час він отримує масу проблем зі здоров’ям. Що більш напруженим є життя, то більше проблем у людини з заплідненням. Згідно з класифікацією ВООЗ, вважається, що молодий вік триває

тозоїдів у 1 мл — більше 60 млн, з них 80% повинні бути рухливими, 70% — активними. Надалі показники змінилися, нормою називали більше 20 млн сперматозоїдів, із них 50% — рухливих, більше 25% — активно-рухливих. Останні нормативи (2010 р.) такі: більше 15 млн сперматозоїдів у 1 мл, з них рухливих — 40% і більше, активно-рухливих — 32% і більше. Міжнародні нормативи базуються на результатах аналізу ретроспективних даних щодо того, в якому віці сьогодні чо-

ВЗ Чи є якісь позитивні тенден ції, що дають надію на вирішен ня проблеми безпліддя у нашій країні? — Факт поширення безпліддя набуває великого соціального значення,

Таблиця. Причини безпліддя у чоловіків Захворювання

Статистика ВООЗ E. Nieshlag

Сексуальні дисфункції Урогенітальні інфекції Вроджені аномалії розвитку Дія зовнішніх несприятливих чинників Варікоцеле Ендокринні порушення Імунологічний чинник Інші порушення Ідіопатичні порушення якості сперми

ловіки стають батьками. Звичайно, свій внесок у поняття «норма» роблять і екстракорпоральні методи запліднення. Людина намагається подовжувати репродуктивну функцію у різний спосіб, і вона має на це право. ВЗ Чи достатньо в Україні закла дів, що займаються проблемами безпліддя? — На мій погляд, цілком достатньо. Єдиний складний момент — це те, що приватні заклади, які займаються питаннями репродуктології, часто оснащені набагато краще за державні дослідні інститути. Що ж до рівня кваліфікації спеціалістів,

Місцевість і статистика На основі документації Державного комітету статистики України та галузевих статистичних звітів медичних закладів МОЗ України було проведено дослідження щодо особливостей демографічної ситуації в країні. Спостереження тривало майже 10 років (2001-2010 рр.). Згідно з його результатами, за станом проблеми безпліддя особливу увагу привертають Північно-Східний, Південний і Центральний регіони. Області зі стабільно високими показниками вперше виявленої дисфункції реп родуктивної системи: Тернопільська, Хмельницька, Дніпропетровська, Запорізька, Одеська. Найбільше чоловіків із безпліддям перебувають на обліку в Тернопільській, Львівській, Івано-Франківській, Хмельницькій, Сумській, Дніпропетровській, Запорізькій, Донецькій, Одеській областях. У Києві за останні 5 років значно скоротилася кількість вперше виявленої патології. На думку деяких авторів, це пов’язано з недосконалістю обліку, чому сприяє наявність у столиці різних видів медичних послуг в установах недержавного підпорядкування.

до 44 років, із 45 до 50 — це вже середній вік. Але, вибачте мені, у царській Росії у 50 років уже не брали до ополчення — вважалося, що це літня людина. Звісно, спосіб життя змінюється, а тривалість життя у світі зростає. Але передача генетичної інформації та відтворення собі подібного у розквіті репродуктивних здібностей дає більш життєздатне потомство. Із 30 років у чоловіка починає знижуватися рівень вільного тестостерону, у 40 років — загального. Коли я починав працювати, нормою вважалася кількість сперма-

також думаючі люди. Тож, вважаю, що у дослідницьких, діагностичних аспектах наші спеціалісти не гірші, а в чомусь навіть кращі за європейських або американських лікарів. Усе інше залежить від інструментарію та обладнання.

то у нас багато думаючих людей, які «мають голову» і вміють лікувати репродуктивні патології. ВЗ На вашу думку, рівень наших спеціалістів відповідає вимогам розвинених країн? — Західна медицина — це медицина стандартів. Це має свої переваги для пацієнта, але є у неї є й недоліки. Принаймні мене у Харківському медичному інституті вчили лікувати не хворобу, а хворого, не стандартно, а думати. І я вдячний своїм вчителям за високий рівень підготовки. З тих колег, яких я знаю, усі

1,7 6,6 2,1 2,6 12,3 0,6 3,1 3,0 75,1

5,9 8,0 7,8 3,1 15,1 8,9 4,5 12,0 31,1

І.І. Горпинченко 0,4 32,1 7,0 7,2 24,4 15,5 9,5 13,0 28,0

особливо враховуючи, що тільки за останні 5 років чоловіче населення зменшилося на 0,8%, у тому числі працездатне — на 2,2%. Але можна відзначити покращення у діагностиці та лікуванні репродуктивної патології, адже за той самий період кількість чоловіків, що вперше звернулися з проблемою, значно переважає приріст загальної чоловічої безплідності. Суттєве значення має інформаційно-методична робота, і вона вже проводиться під егідою Українського інституту андрології і сексопатології. Відомо, що останніми роками спостерігається зміна сексуального мислення: у поняття «здоровий» вкладають не тільки фізичний стан і сексуальну характеристику, а й можливість реалізувати свою дітородну функцію, тобто андрологічне здоров’я. Але безумовним пріоритетом при вирішенні проблеми безпліддя є профілактика — її результативність залежить від правильного наукового підходу, а також від нових рішень на основі загальних принципів. Проте я вважаю, що немає сенсу втручатися у природні процеси і приймати якісь харчові добавки або препарати для профілактики, якщо у людини немає патології. Тим більше не слід проводити лікарську профілактику у дітей та підлітків. Хто може сказати, як той чи інший препарат вплине на розвиток організму хлопчика у період статевого дозрівання? Наші рекомендації — це здоровий спосіб життя, правильне харчування з повним набором вітамінів та мікроелементів, адекватні фізичні навантаження. І, звичайно, слід берегти здоров’я, оскільки будь-яке захворювання, наприклад, ГРВІ або ангіна, може моделювати репродуктивну патологію. Мабуть, щоб донести ці прості речі до широкого кола людей, потрібне впровадження профілактичних програм на всеукраїнському рівні, але поки що кожен лікар вирішує це серйозне питання локально, наскільки це можливо. Марина ЧІБІСОВА, «ВЗ»

АНДРОЛОГІЯ

ЛІТНІЙ ВІК БАТЬКА ВИНЕН У ПСИХІЧНИХ ВІДХИЛЕННЯХ У ДІТЕЙ? За останні 40 років у світі намітилася сумна тенденція — все більше чоловіків і жінок не поспішають із батьківством. У США середній вік майбутніх матерів збільшився з 21,5 року до 25,4, а чоловіки вперше заводять дітей не раніше 28,5 років. Аналогічні тенденції спостерігаються і в Україні. Чи може це загрожувати здоров’ю малюків? Відповідь дає масштабне популяційне дослідження групи вчених із США та Швеції, яке, на жаль, підтверджує гіпотезу про те, що літній вік батьків може підвищувати ризик розвитку психічних захворювань і проблем з успішністю у навчанні в дітей. Результати дослідження були нещодавно опубліковані в журналі JAMA Psychiatry.

Рисунок 1. Фактори зовнішнього середовища, які мають вплив на виникнення мутацій типу de novo в процесі сперматогенезу виробничі шкідливості: важкі метали, ЕМВ, високі температури радіація: сонячна, космічна, радон, медичні процедури вплив вільних радикалів ожиріння, малорухливий спосіб життя шкідливі звички: вживання алкоголю, наркотичних речовин, куріння лікування з приводу онкологічних та системних захворювань: опромінення, хіміотерапія (цитостатики)

Чому виникають мутації? Пильна увага акушерів-гінекологів та генетиків завжди була прикута саме до віку матерів, адже відомо, що жінки народжуються з певною кількістю примордіальних фолікул (яйцеклітин), яка з віком зменшується. Впливу віку батьків на стан здоров'я їхніх нащадків, зазвичай, приділялася набагато менша увага дослідників. Відомо, що процеси сперматогенезу в організмі чоловіків постійно поновлюються під впливом статевих гормонів, починаючи з періоду статевого дозрівання підлітка і, в більшості чоловіків, практично до кінця життя — на відміну від жінок. Тому щоразу при утворенні нових чоловічих статевих клітин є певна ймовірність виникнення нової мутації — молекулярної помилки під час зчитування ДНК або при обміні ділянками між гомологічними хромосомами.

Небезпечні екологічні фактори З віком чоловіки зазнають впливу все більшої кількості екологічних факторів, які здатні спричинити мутації в ДНК сперми. Зокрема, мають значення вплив токсичних факторів виробничого середовища, радіонуклідів, важких металів. Не менш небезпечними для здоров’я чоловічих статевих клітин є свинець, ртуть, пари аміаку, окис вуглецю, кадмій, миш’як, пестициди, гербіциди, органічні розчинники та вплив вільних радикалів. Також суттєве значення для розвитку нових мутацій у процесі сперматогенезу мають зловживання алкоголем, наркотичними речовинами, тютюнопаління, ожиріння, малорухливий спосіб життя, що сприяє відтоку крові від органів малого тазу, вплив високих температур та електромагнітного ви-

промінювання (ЕМВ). Більш того, молекулярно-генетичні дослідження довели: в ДНК сперматозоїдів чоловіків більш старшого віку дійсно міститься більша кількість генетичних мутацій типу de novo (див. рисунок).

Доведені ризики Понад сторіччя тому Еміль Крепелін, батько психіатричної нозологічної номенклатури, вперше висловив думку щодо ймовірної спадкової схильності до розвитку шизофренії, яку згодом було підтверджено в дослідженнях сімей із близнюками та сімей із прийомними дітьми. Проте дотепер, в еру молекулярно-генетичної революції, незважаючи на незаперечні докази того, що шизофренія є генетичним зах ворюванням, природа цієї генетичної схильності залишається нез’ясованою, не існує консенсусу щодо конкретного гену, який може відігравати провідну роль у розвитку даної недуги. Досі залишається незрозумілим, яким чином хвороба підтримується в популяції, при тому що хворі на шизофренію мають значно нижчу фертильність порівняно із загальною популяцією. В даному випадку єдиним логічним поясненням може бути те, що нові мутації відбуваються в генах, які відповідальні за

інші фактори

схильність до шизофренії. Якщо це так, тоді хворі на шизофренію повинні були б мати батьків старшого віку, оскільки, як відомо, похилий вік батьків є основ ним джерелом так званих мутацій типу de novo в організмі людини. Також важливо зауважити, що фактори зовнішнього середовища (радіоактивне опромінення, вплив хіміотерапії) можуть підвищувати кількість нових мутацій у чоловічому організмі. В цьому світлі цікавими видаються результати масштабного популяційного дослід ження групи вчених із Індіанського університету в Блумінгтоні (США) та Каролінського інституту в Стокгольмі (Швеція). Дослідники оцінили ризик різноманітних психіатричних та академічних проблем, пов’язаних зі збільшенням віку батька, використовуючи кілька експериментальних конструкцій, у тому числі порівняння рідних (сиблінгів), двоюрідних та троюрідних братів і сестер, які піддавалися впливу різноманітних умов зовнішнього й соціального середовища. Серед учасників популяційного дослідження були особи, що народилися в Швеції в період з 1973 по 2001 рр. (близько 2,6 млн). Ви-

Таблиця. Відносний ризик розвитку психічних розладів у дітей від батьків віком понад 45 років Психічні розлади

Відносний ризик

95% CI (довірчий інтервал)

Аутизм

3,45

1,62-7,33

Синдром дефіциту уваги і/або гіперактивності дітей

13,13

6,85-25,16

Психоз

2,07

1,35-3,20

Біполярні розлади

24,70

12,12-50,31

Спроби суїциду

2,72

2,08-3,56

Зловживання психоактивними речовинами

2,44

1,98-2,99

явилося, що батьківський вік 45 років і старше був пов’язаний із підвищеним ризиком розвитку психічних розладів у нащадків у межах порівняння серед сиблінгів. Згідно з висновками, зробленими дослідниками, у дітей, народжених від 45-річних батьків, порівняно з дітьми молодих батьків, утричі частіше діагностують аутизм, у 13 разів частіше — СДУГ (синдром дефіциту уваги і/або гіперактивності), удвічі частіше — психічні розлади, в 25 разів частіше зустрічається біполярний розлад і в 2,5 разу вища схильність до зловживання психоактивними речовинами, а також до суїцидальної поведінки. Похилий батьківській вік пов’я зують і з великою ймовірністю низької успішності в навчанні та з нижчим рівнем IQ (відносний ризик [ВР] = 1,59; 95% довірчий інтервал [ДІ], 1,37-1,85), а також із низьким рівнем освіти (ВР = 1,70; 95% ДІ: 1,50-1,93) у межах порівняння серед сиблінгів. «Висновки, наведені в даному дос лідженні, є достовірнішими, ніж у попередніх дослідженнях, — каже провідний дослідник Брайан Д’Онофріо. — Насамперед, це пов’язано з найбільшим обсягом вибірки для дослідження. Ми оцінили зв’язок між віком батьків при народженні їхніх дітей і виникненням вищенаведених психічних розладів, окрім того, порівнювали дані братів і сестер, а також кузенів. Цей підхід дозволив контролювати вплив багатьох соціальних факторів та факторів зовнішнього середовища, які могли бути не враховані в ході попередніх досліджень». Ірина ШАТИНСЬКА, кандидат медичних наук, спеціально для «ВЗ»

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

4 квітня 2014 року

ПРОФСПІЛКА ВІДСТОЮЄ ПРАВА МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ Останнім часом у ЗМІ почастішали повідомлення про те, що у зв’язку з катастрофічним станом економіки країни буде зменшено обсяги пільг для певних категорій працівників (у тому числі й у медичній галузі) та ліквідовано встановлені раніше надбавки до заробітної плати. Занепокоєні такими невтішними перспективами читачі «ВЗ» звертаються до редакції із проханням прокоментувати цю інформацію. Наскільки реальними є ризики відміни пільг і доплат і що робиться, аби цього уникнути, розповідає Голова Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я Лариса КАНАРОВСЬКА. ВЗ Серед основних запи тань наших читачів — чи буде відмінено надбав ку працівникам служби «швидкої», яка передба чена новим Законом «Про екстрену медичну допомо гу», і чи залишаться чин ними надбавки сімейним лікарям за кількість і якість роботи? — Дійсно, сьогодні проф спілка висловлює стурбова ність стосовно проекту пос танови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці працівників охорони здоров’я», за якою Уряд передбачає здійсню вати виплати працівникам протитуберкульозних за кладів, екстреної медичної допомоги та тим, хто надає первинну медичну допомогу, лише за умови забезпечення (у повному обсязі) бюджет ними коштами обов’язкових виплат заробітної плати пра цівникам закладів охорони здоров’я. Слід зазначити, що ці про позиції суперечать позиції профспілки та можуть приз вести до звуження змісту й обсягу існуючих прав медич них працівників, а прийнят тя такої постанови матиме серйозні негативні соціаль но-економічні наслідки. Нині медичні працівни ки виїзних бригад екстреної медичної допомоги мають право на надбавки за особ ливий характер праці та за

особливі умови праці згідно з пунктом 4 статті 11 Закону України «Про екстрену ме дичну допомогу» та поста новою Кабінету Міністрів України від 27.03.2013 № 199 «Деякі питання оплати пра ці медичних працівників системи екстреної медичної допомоги». Працівники фтизіатрич ної служби мають підвищен ня заробітної плати відпо відно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лю того 2011 р. № 123 «Про дея кі заходи щодо підвищення престижності праці медич них працівників, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз». А оплата праці медичним працівни кам первинки здійснюєть ся відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2013 р. № 977 «Деякі питання оплати пра ці медичних працівників, що надають первинну медичну допомогу». Всі перелічені норматив но-правові акти є чинними. Надбавки та допомога для вирішення соціально-побу тових питань для працівни ків зазначених служб також передбачені ст.22 Закону України «Про протидію зах ворюванню на туберкульоз»; ст.11 Закону України «Про екстрену медичну допомо гу»; ст.10 Закону України «Про порядок проведення реформування системи охо

рони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Доне цькій областях та м. Києві». З огляду на те, що про тягом останніх років галузь охорони здоров’я за рівнем заробітної плати традиційно посідає останні місця серед інших галузей бюджетної сфери, прийняття вже зга даного проекту постанови зумовить зниження соціаль но-матеріального стану пра цівників охорони здоров’я та викличе обурення медичної громадськості. На думку профспілки, будь-які рішення, які можуть негативно позначитися на рівні життя працівників ме дичної галузі — галузі, що забезпечує життєдіяльність держави, мають бути мак симально виваженими та обґрунтованими. Саме з такою позицією та застереженням Київська міська профспілка праців ників охорони здоров’я звер нулася до Кабінету Міністрів України. Тому маємо споді вання, що згаданий проект постанови залишиться лише проектом. ВЗ Втім деякі працівники медичних закладів міста Києва вже повідомляють, що за лютий не отримали муніципальної надбавки. Хто і чому її відмінив — їм не пояснюють, як і те, чи буде її відновлено най ближчим часом.

— Нарахування заробітної плати працівникам закладів охорони здоров’я здійснюєть ся відповідно до нормативних актів Уряду та профільного міністерства. Серед основних таких документів — постано ва Кабінету міністрів України від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з опла ти праці працівників уста нов, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» і спільний наказ Мі ністерства праці та соціаль ної політики України і Мі ністерства охорони здоров’я України від 5.10.2005 року № 308/519 «Про впорядку вання умов оплати праці працівників закладів охоро ни здоров’я та установ соці ального захисту населення». Останній документ перед бачає надбавки за складність і напруженість у роботі в розмірі до 50% посадового окладу. У столиці протягом остан ніх років зазначені надбавки виплачувались у різному об сязі. Як правило, максималь ний їх розмір сягав 20% від посадового окладу праців ника (це й отримало назву «муніципальна надбавка»). Однак, слід зазначити, що виплати таких надбавок здійснювалися виключно з фонду економії заробіт ної плати закладів охорони здоров’я міста.

Для встановлення надба вок у розмірі 20% посадово го окладу всім працівникам столичної медицини (крім працівників первинної лан ки, для яких нарахування зарплати та надбавок здій снюється на основі поста нови Кабінету Міністрів України від 30.12.2013 року № 997) протягом 2014 року необхідні додаткові кошти у розмірі 101 млн грн. Однак, зазначених коштів у бюджеті галузі на 2014 рік не перед бачено. Незважаючи на це, профспілка звернулася до міської влади з вимогою на віть у такій непростій еко номічній ситуації в державі віднайти додаткові джерела фінансування цих доплат. Втім, відповідно до пос танови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2014 року № 65 «Про економію державних коштів та недо пущення втрат бюджету» з метою стабілізації еконо мічної ситуації в державі та економного і раціонального використання державних коштів введено жорсткий ре жим економії. Тому питання досі залишається відкритим і ми розраховуємо на підтрим ку міської влади. ВЗ А чи вирішене питання збереження чи, навпаки, скасування так званих пільгових пенсій, наприк лад, за вислугу років ме ди чним пра ці вника м? Воно також турбує бага тьох наших читачів. — Станом на сьогодні проф спілка не погоджувала жод них проектів нормативноправових актів щодо змін у пенсійному законодавстві. Крім того, ці зміни, про які запитують читачі, прямо су перечать вимогам статті 22 Конституції України, де заз начено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження зміс ту та обсягу існуючих прав і свобод. Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ОФТАЛЬМОЛОГІЯ  Р. Абдхіш, Р.Бхавсар. Витреоретинальная хирургия  Рік випуску: 2013  Видавництво: Логосфера  Кількість сторінок: 384

ритму серця і провідності, кардіоміопатії, спадкових хвороб з ураженням серця. Вперше систематизовано відомості про метаболічні кардіоміопатії, зумовлені хворобами накопичення, обміну речовин і мітохондріальною патологією. У кожному клінічному розділі наводяться принципи лікування хворих як відомими, так

і новими сучасними препаратами, апробація яких проводилася безпосередньо лікарями на базі кардіологічних відділень. Призначена педіатрам, дитячим кардіологам, лікарям стаціонарів, науковим співробітникам, співробітникам кафедр, ординаторам, аспірантам, студентам старших курсів медичних вишів.

ЕНДОКРИНОЛОГІЯ

нига «Витреоретинальная хирургия» із серії «Хірургічні техніки в офтальмології» охоплює основні елементи хірургічного підходу до очних захворювань. Дане видання в ілюстрованій формі представляє базові принципи для кожної окремо взятої хірургічної техніки. У розділах перераховані необхідні для операції інструменти та обладнання, а також пока-

зання та протипоказання до хірургічних втручань, покроковий опис хірургічних технік, розглянуті ускладнення й післяопераційне ведення. Основна мета даної книги — поділитися практичними знаннями. Книга доповнена диском DVD, що містить відео- та аудіоматеріал, який дозволяє читачеві побачити хід операції «очима хірурга».

 Г.А. Мельниченко. Эндокринология. Фармакотерапия без ошибок. Руководство для врачей  Рік випуску: 2013  Видавництво: Е-ното  Кількість сторінок: 640

ГЕМАТОЛОГІЯ  Д.Грін, К.Ладлем. Геморрагические заболевания и синдромы  Рік випуску: 2014  Видавництво: Практична медицина  Кількість сторінок: 131

ля швидкого усунення кровотеч лікар повинен мати під рукою надійне джерело інформації про різні геморагічні стани. На початку книги розглянуто загальні питання згортання крові та обстеження хворих із кровоточею. У наступних розділах описано діагностику й лікування окремих станів, таких як гемофілія, геморагічні васкуліти, тромбоцитарні порушення тощо. Включено відомості про шкали, що дозволяють кількісно оціню-

вати тяжкість кровотечі, і бальну систему оцінки ДВС-синдрому. Обговорюються порушення згортання крові при нирковій та печінковій недостатності, вагітності, в періопераційному періоді. Окремі глави присвячені гемостатичним засобам та антикоагулянтам. У висновку кожної глави автори наводять перелік ключових фактів та основних публікацій із проблеми, що разом із наочними ілюстраціями полегшує сприйняття тексту.

ерія «Фармакотерапия без ошибок» присвячена одній із найактуальніших проблем, із якими стикається лікар у повсякденній практиці. Вибір оптимальної тактики лікування навіть за наявності міжнародних рекомендацій із терапії конкретних захворювань є складним завданням, а лікування пацієнта вимагає індивідуального підходу: врахування особливостей перебігу захворювання, наявності поєднаної патології, віку хворого та інших факторів. Саме тому навіть формальне дотримання стандартів і сучасних рекомендацій не завжди дозволяє призначити оптимальну терапію, часто трапляються типові помилки. У короткий посібник «Эндокринология. Фармакотерапия без ошибок» включені най-

раціональніші схеми лікування захворювань ендокринної системи, рекомендовані зарубіжними й вітчизняними професійними товариствами та групами експертів. Схеми лікування поєднуються з описом препаратів, найпоширеніших помилок і способів запобігання їм та корекції. Посібник призначений ендокринологам, терапевтам, лікарям загальної практики, а також аспірантам, ординаторам, інтернам і студентам старших курсів медичних вишів. Короткий посібник «Эндокринология. Фармакотерапия без ошибок» стане для лікаря незамінним помічником завдяки лаконічній структурі подання матеріалу, зручній «навігації», компактності й сучасному поліграфічному виконанню.

ТРАВМАТОЛОГІЯ ТА ОРТОПЕДІЯ    

В.В. Ключевський. Хирургия повреждений Рік випуску: 2013 Видавництво: ГЕОТАР-Медіа Кількість сторінок: 880

ПЕДІАТРІЯ  А.Д. Царегородцев. Кардиология детского возраста  Рік випуску: 2014  Видавництво: ГЕОТАР-Медіа  Кількість сторінок: 784

нига включає практично всі розділи дитячої кардіології. Поряд із типовими розділами (ембріологія, анатомія і діагностика) значну увагу приділено хворобам міокарда, ендокарда і перикарда. Велика глава присвячена вродженим вадам серця як у період новонародження, так і у дітей старших вікових груп. Показано, що частота вад значно вища,

Медична газета України

ВАШЕ

ЗДОРОВ’Я Індекси 60965, 08198, 86181. Ціна договірна Видавець: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я». Адреса: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корпус 1. Для листів: 04211, м.Київ, а/с 138. Тел./факс: (044) 485-00-96. E-mail: vz@vz.kiev.ua Виходить один раз на два тижні у п’ятницю.

ніж передбачалося раніше, висвітлено сучасні методи діагностики та кардіохірургічної корекції. Велику увагу приділено педіатричній легеневій судинній гіпертензії, класифікація якої прийнята в 2011 р. у Лісабоні групою фахівців НДІ легеневих судин. Узагальнено багаторічний досвід наукових співробітників і лікарів із проблеми порушень

нигу «Хирургия повреждений» написав травматолог, який пройшов шлях від хірурга Мишкинської ЦРЛ Ярославської області до завідувача кафедри травматології та керівника 430-ліжкової клініки на базі міської клінічної лікарні швидкої допомоги. Травма як причина смерті та інвалідності дорослого працездатного населення стоїть на першому місці. Найважчі ушкодження трапляються на заміських трасах. Велику роль у долі потерпілого відіграє правильно надана перша медична допомога, кваліфікована хірургічна і спеціалізована допомога в районних лікарнях. У книзі розглянуто організаційні питання надання допомоги постраждалим, методики лікування хворих з ушкодженнями кінцівок, хребта і тазу, викладено питання лікування ран

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» . . . . . ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . МАРИНА БУРМАКА Заступник головного редактора, редактор відділу аналітичної інформації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .СВІТЛАНА ТЕРНОВА Редактор відділу оперативної інформації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ТЕТЯНА СТАСЕНКО Редактор відділу наукової інформації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО Редактор відділу медичної інформації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . МАРИНА ЧІБІСОВА Дизайн та верстка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .ТЕТЯНА ЗАЙЧУК Відділ літредагування і коректури . . . . . . . . . . . . . . ОКСАНА ОСТРЯНКО Відділ реклами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

та їх ускладнень, ушкоджень кровоносних судин, термічних уражень, травм голови, грудей і живота. У спеціальних розділах для хірургів і травматологів детально висвітлено технології лікування переломів гіпсовими пов’язками, скелетною витяжкою, внутрішнім остеосинтезом. У книзі докладно розглянуто діагностику політравми, представлено формалізовану історію хвороби пацієнта з можливими множинними та поєднаними ушкодженнями, що дозволить уникнути помилок при оформленні медичної документації. Книга призначена лікарям загального профілю, хірургам і травматологам міських і районних лікарень, лікарям дільничних лікарень та фельдшерам фельдшерсько-акушерських пунктів.

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2.

Загальний наклад — 29 600. Замовлення № 30131. Віддруковано у ТОВ «Укрполiграфмедiа»: вул. Фрунзе, 104-а, м. Київ-04080.

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua