Ваше здоров'я №17-18

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№17-18 (1301-1302) 1.05.2015

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

МЕДИЦИНА БЕЗ ПРОФІЛАКТИКИ: СКУПИЙ ПЛАТИТЬ ДВІЧІ? З економічної точки зору здоров’я — капітал, тому кожна цивілізована держава намагається його вберегти, бо повертати надто дорого. Доведено: профілактика хронічних неінфекційних захворювань утричі дешевша, ніж їх лікування, а здоровий спосіб життя у 5 разів ефективніший за боротьбу із хворобами. Як же розпоряджаються безцінним капіталом в Україні? СТОР.

ДСЕС ОСЕРЕДОК КОРУПЦІЇ ЧИ ЕЛЕМЕНТ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ?

10 КОРУПЦІЯ

Доки «низи» обговорювали шляхи модернізації Держсанепідслужби, пропонували нові моделі її організації, «верхи» вирішили взагалі ліквідувати службу, звинувативши її у тотальному хабарництві та неефективності. Що це — очищення вогнем і мечем чи війна інтересів? СТОР.

6

НОВИНИ ПЕТРО ПОРОШЕНКО: «СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ПЕРЕТВОРИЛАСЯ НА НАЦІОНАЛЬНУ КАТАСТРОФУ» НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕРЕЛІК ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ АДАПТУЮТЬ ДО УКРАЇНСЬКИХ РЕАЛІЙ ОЛЕКСАНДРА ПАВЛЕНКО: «МОЗ БУЛО НАЙБІЛЬШ КОРУМПОВАНИМ МІНІСТЕРСТВОМ» МОЗ ПОРУШУЄ ЗАКОН ПРО ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ ПАЦІЄНТІВ

2-5 СТОР.

ПЛАТНЕ МЕДОБСЛУГОВУВАННЯ ЗАМІСТЬ СТРАХОВОЇ МЕДИЦИНИ

ВІТОЛДС ЮРКЕВИЧ: ІДЕАЛЬНУ ОПЕРАЦІЮ МОЖНА ЗВЕСТИ НАНІВЕЦЬ ВІДСУТНІСТЮ ПОВНОЦІННОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ Не секрет, що українській медицині притаманна деяка фрагментарність. Звичайно, в наших лікарнях роблять більшість сучасних операцій, але похвалитися комплексним підходом до лікування пацієнтів, на жаль, вдається нечасто. Досвід молодої, але вже відомої в Європі латвійської ортопедичної клініки доводить: силами кількох ентузіастів можливо налагодити процес на рівні СТОР. світових стандартів.

18

ЗА ЩО ЗАКОН КАРАЄ ЛІКАРЯ? Як свідчить практика, переважна більшість медичних працівників і навіть керівників лікувальних закладів мають лише загальне уявлення про юридичну відповідальність, встановлену за правопорушення у сфері охорони здоров’я. Втім знання цих аспектів не лише дисциплінує медиків, а й захищає їх від безпідставних звинувачень. СТОР.

22

НОВИНИ С Т Р АТ Е Г І Я Р Е Ф О Р М

ВЕ ЛИК І П Л А НИ

ПЕТРО ПОРОШЕНКО: «СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ПЕРЕТВОРИЛАСЯ НА НАЦІОНАЛЬНУ КАТАСТРОФУ»

16

квітня 2015 р. на засіданні Національної ради реформ Президент України Петро Порошенко заявив, що реформування галузі охорони здоров’я є одним із головних пріоритетів для країни. «Важко знайти галузь, де ситуація була б настільки кричуще проблемною, такою запущеною і настільки корумпованою. Національна система охорони здоров’я перетворилася на національну катастрофу», — зазначив він. За словами Президента, «головне, чого не вистачає в цій сфері, — правди і відповідальності».

«Не вистачає чесного визнання, що безкоштовна медицина — це один із найбільших міфів сучасності, який українські політики з року в рік використовують, щоб обманювати людей», — сказав П. Порошенко, зазначивши, що в безкоштовну медицину вірять, поки не захворіють і не з’явиться потреба звертатися до лікарів. «Правда полягає в тому, що за медичні послуги хтось повинен платити, і держава сама з цим не впорається, — заявив Президент. — Одним бюджетом усіх не вилікуєш. Треба запроваджувати ефективну систему реформованої медицини». Голова держави підкреслив, що стратегія реформування повинна бути націлена на те, щоб у центрі уваги було не ліжко-місце, а пацієнт. «Кінцевим індикатором має стати те, що визначено в програмі «Стратегія реформ-2020», — середня тривалість життя. Збільшується тривалість життя — медицина працює добре. Зменшується тривалість життя, і які б солодкі пісні нам не співали, — медицина працює неефективно», — підбив підсумок Президент.

Говорячи про ціни на лікарські засоби, Президент зазначив, що нині «цінники в аптеках нагадують цінники в ювелірних магазинах». Уряд вживає певні заходи, аби ліки стали доступнішими. «Кроки, які були нами запропоновані, щоб зробити закупівлю ліків більш прозорою, реєстрацію — більш спрощеною, зняли левову частку бюрократично-корупційних складових, які до 40-50% підвищували абсолютно необґрунтовано ціни на ліки», — підкреслив Петро Порошенко. Президент доручив Міністру охорони здоров’я відкрити і зробити публічними реєстри референтних цін на препарати. Також він повідомив про підписання закону, який передбачає здійснення державних закупівель лікарських засобів за участю міжнародних організацій, зокрема Всесвітньої організації охорони здоров’я та Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ). За матеріалами прес-служби Президента України

ЖИТ ТЄВО ВА Ж ЛИВО

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕРЕЛІК ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ АДАПТУЮТЬ ДО УКРАЇНСЬКИХ РЕАЛІЙ

М

ОЗ опублікував для громадського обговорення проект постанови Уряду «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби». Документ передбачає затвердження Національного переліку життєво важливих лікарських засобів, які можуть бути придбані повністю або частково за рахунок Державного та місцевих бюджетів. Пропонований Національний перелік розроблений на основі 18-го видання Переліку основних лікарських засобів, рекомендованих Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Він включає зареєстровані в Україні препарати і складається з основного і додаткового переліків медичних препаратів. Нацперелік використовуватимуть при розробці стандартів, протоколів лікування та клінічних настанов. До нього будуть включені основні препарати, необхідні для забезпечення першочергових потреб надання медичної допомоги населенню в стаціонарних і амбулаторно-поліклінічних умовах. Він формуватиметься з урахуванням доказової бази щодо ефективності і безпеки ліків, порівняльної економічної доцільності, а також виходячи з поширеності захворювань (перш за

2

все для забезпечення лікування інфекційних, хронічних і хірургічних захворювань). У документі наголошується: медикаменти, включені до Нацпереліку, мають бути доступними в будь-який час і в достатній кількості за доступною для населення ціною. Розгляд пропозицій щодо внесення змін до Переліку проводитиме Експертний комітет з відбору та використання основних препаратів — у даний час МОЗ розробляє принципи формування цього комітету. Проект положення про формування експертної групи передбачає, що до її складу увійдуть 12 постійних членів, які отримуватимуть зарплату. Щороку склад групи буде змінюватися. Крім того, при розгляді питань стосовно окремих препаратів до роботи групи можуть додатково залучатися спеціальні експерти. «Міністерство охорони здоров’я розраховує, що остаточний Національний перелік буде розроблений і затверджений до кінця 2015 року, після того, як буде завершено експертний процес», — повідомив заступник Міністра охорони здоров’я Ігор Перегінець після наради керівництва МОЗ із представниками міжнародного

експертного співтовариства та проекту «Системи поліпшеного доступу до лікарських засобів і фармацевтичних послуг» (SIAPS), який впроваджується організацією MSH за фінансової підтримки USAID. Він зазначив, що чинний Перелік, затверджений у 2009 році, «формально застарів і не відповідає рекомендаціям ВООЗ, а на сайті МОЗ представлена базова модель переліку, розробленого ВООЗ у 2013-му, яка буде адаптуватися до українських реалій». «Закупівлі 2015 року будуть проходити майже за тими самими параметрами, що і минулорічні закупівлі. Новий механізм запрацює з 2016-го», — повідомив заступник Міністра. Деякі експерти вже виступили з критикою базових положень переліку, стверджуючи, що документ неактуальний для України, не відповідає поширеним у країні захворюванням, а його впровадження відкине систему охорони здоров’я на десятиліття назад. За матеріалами інформаційних агентств «Інтерфакс-Україна» і «ЛІГА: ЗАКОН»

Очільник МОЗ привласнює чужі заслуги?

І

нформація Олександра Квіташвілі про те, що МОЗ протягом 100 днів роботи вдалося залучити 348 млн дол. на реформи, обурила колишнього Віце-прем’єр-міністра України Олександра Сича. Про це екс-чиновник написав на своїй сторінці у соціальній мережі. «Випадково натрапив на цю інформацію. Здивований! Майже все зі сказаного було зроблено або як мінімум започатковано ще попереднім складом Уряду. І щоб у цьому переконатися, не так уже й важко підняти протоколи міжвідомчих нарад у Віце-прем’єрміністра, засідань Національної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу, Уряду! Це саме стосується і спрощення процедур ліцензування та реєстрації. Дуже добре, коли є послідовність у діяльності різних складів Уряду. Але має бути ще й рух уперед. А його критерієм є власні, а не привласнені заслуги!» — зазначив О. Сич. За матеріалами versii.if.ua

Роздержавлення лікарень може стартувати вже влітку

Р

еформи, що стосуються зміни статусу лікарень, «які зараз на 100% державні», можуть початися з 1 червня 2015 р. «Ми готові починати з 1 червня і будемо працювати з депутатами Верховної Ради, щоб вони підтримали проект реформи», — сказав Міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі на брифінгу 16 квітня. Щоб «надати лікарням можливість легально заробляти гроші, в тому числі за рахунок здачі в оренду порожніх приміщень», та ввести «додаткові платні послуги», змін зазнають 7 законів. «Лікарні будуть отримувати ті ж гроші, що й отримували, але у них з’явиться можливість самим розподіляти кошти», — додав О. Квіташвілі. За матеріалами «Інтерфакс-Україна»

! «З ПОЧАТКУ КОНФЛІКТУ НА СХОДІ УКРАЇНИ ДІТИ НЕ ОТРИМУЮТЬ ЩЕПЛЕНЬ. ЗА ВІКНОМ 2015 РІК. ДІТЯМ НЕ ПОВИННІ ЗАГРОЖУВАТИ ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКИМ МОЖНА ЗАПОБІГТИ ЗА ДОПОМОГОЮ ЩЕПЛЕНЬ», — ЗАЗНАЧИВ ПРЕДСТАВНИК УПРАВЛІННЯ ООН З КООРДИНАЦІЇ ГУМАНІТАРНИХ ПИТАНЬ ДЖОН ҐІНҐ. За матеріалами capital.ua

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

1 травня 2015 року

В УМОВА Х ША ЛЕНОГО СПРОТИВУ

БЛАГІ НАМІРИ

ОЛЕКСАНДРА ПАВЛЕНКО: «МОЗ БУЛО НАЙБІЛЬШ КОРУМПОВАНИМ М МІНІСТЕРСТВОМ» П

МОЗ вводить пілотну реімбурсацію цін на інсулін

ро те, що за попереднього керівництва МОЗ хабарі брали і дрібні клерки, і великі керівники, а також про боротьбу нових управлінців із корупційними схемами в інтерв’ю «Подробицям тижня» розповіла перший заступник Міністра охорони здоров’я Олександра Павленко.

— Вас як юриста не шокували ті масштаби корупції, що були при владі в МОЗ?

— Безумовно, шокували. Я з упевненістю можу сказати, що МОЗ було одним із найбільш корумпованих міністерств, до трійки лідерів входило точно.

— Ви можете розповісти, які схеми там працювали і на чому заробляли?

— Насамперед це державні закупівлі: система була вибудувана таким чином, щоб у торгах брали участь ті покупці, які заздалегідь знали про свою перемогу. Отже, відбувався розпил державних коштів. А закупівельний бюджет на 2015 рік — практично 4,5 млрд грн. Можете уявити, наскільки серйозні були схеми, щоб ці гроші гарантовано потрапляли в кишеню певним людям.

— Як вам удається викорінювати старі схеми?

— Ми прийняли тверде рішення: кожен документ, який приходить із правоохоронних органів або судової системи в МОЗ, розглядається протягом двох, максимум трьох днів.

Ми сприяємо виїмці документів, проведенню обшуків. Для нової системи, для всієї країни це дуже важливо.

— Тобто ви відмовилися від того, що називається корпоративною солідарністю? Загальновідомо, що за минулого керівництва, причому не тільки при Богатирьовій, саме верхівка блокувала ці процеси.

— Ми нічого не блокуємо, а змінюємо правила, в результаті чого корупція просто не може існувати. На кожній апаратній нараді намагаємося достукатися до співробітників і пояснити їм, що система, коли вони були затиснуті і взяті за горло, коли повинні були щось комусь заносити, десь щось збирати, зникла. Ми звернулися до працівників: будь ласка, визначтеся! Тут залишаться тільки ті, хто готовий працювати на благо країни. І багато хто погодився працювати за новими правилами.

— Чи справді в МОЗ була така практика, як у ДАІ: по збору грошей із простих учасників «руху» і передачі вище, вище, ще вище?

— На жаль, ми ніколи не зможемо підрахувати, які суми осідали в кишенях корупціонерів. Просто потонемо в цифрах. Ймовірно, в ряді випадків нам доведеться наймати аудиторів, але все ж більше хотілося б думати про майбутнє. Створювати систему з прозорими процедурами.

— Чи справедливо стверджувати, що в Україні мало не кожний другий-третій препарат — це підробка?

— Безумовно, гучні конфлікти, пов’язані з контрафактною продукцією, в Україні були. Але щоб настільки глобально... Не думаю, що це так. Однак зараз стало складніше говорити про обсяги контрафактної продукції, оскільки в країні введено мораторій на проведення перевірок, у тому числі відносно контролю якості.

— Тобто контролюючі органи не можуть прийти в аптеку, зробити закупівлю, подивитися, чим вона торгує?

— На жаль, не можуть. З одного боку, перевірки були в нашій країні злом, спрямованим на побори з підприємців, але і відмовлятися від них помилково. Адже споживання лікарських препаратів — це питання безпеки країни. Сьогодні ми звернулися до Державної служби з лікарських засобів, щоб отримати відомості, де такі перевірки об’єктивно необхідні, за якими фактами надходять скарги.

— Ви і Міністр Квіташвілі відчуваєте спротив тих, хто хоче все залишити, як раніше?

— Відчуваємо шалений спротив. Але нам доводиться працювати з усіма. І з тими, хто пропонує конструктив, і з тими, хто гнівно обурюється. Ми готові працювати з усіма, в тому числі і з нашими критиками. За матеріалами програми «Подробиці тижня»

ДО ВІДПОВІДІ!

БОГАТИРЬОВА ЗААРЕШТОВАНА — ПОКИ ЩО ЗАОЧНО

20

березня 2015 р. Печерський районний суд заочно обрав Раїсі Богатирьовій запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Генеральна прокуратура продовжує розслідування в рамках кримінального провадження від 11 червня 2014 р., у якому Богатирьова є підозрюваною по ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу (розкрадання бюджетних коштів на суму 6,5 млн грн у 2012 р. під час закупівель імунобіологічних лікарських засобів і медичного обладнання).

?

На період розслідування накладено арешт на грошові кошти екс-міністра в розмірі 100 тис. дол. і 300 тис. грн. У жовтні минулого року Генпрокуратура оприлюднила інформацію про судовий арешт 3 квартир у Києві, апартаментів у Ялті та 3 будинків у селі Підгірці Обухівського району Київської області, які нібито належать Раїсі Богатирьовій та її чоловіку.

іністерство охорони здоров’я України відновило розробку проекту реімбурсації цін на інсулін і проекту постанови Уряду про затвердження порядку відшкодування вартості препаратів інсуліну. Про це повідомила перший заступник Міністра охорони здоров’я Олександра Павленко. Імплементація пілотного проекту з реімбурсації вартості інсуліну розпочата в Полтавській, Чернігівській, Кіровоградській та Вінницькій областях. Серед проблемних питань реалізації проекту, зокрема, введення електронних реєстрів пацієнтів, які потребують цього препарату, в тому числі технічне забезпечення та захист персональних даних, співробітництво з аптечними мережами і взаємодія з виробниками інсулінів. Нагадаємо, 5 березня 2014-го Уряд прийняв рішення про перенесення термінів початку пілотного проекту з реімбурсації цін на інсулін на 1 січня 2015 року. Водночас кошти для реалізації цієї програми в Держбюджеті не були передбачені. Через брак фінансування був припинений і механізм реімбурсації цін на ліки для гіпертоніків, що діяв з листопада 2012 р. За даними МОЗ із 300 тис. інсулінозалежних пацієнтів 130 тис. потребують імпортного інсуліну. В даний час препарат закуповується місцевими бюджетами. Терміни введення реімбурсації цін на інсулін не уточнюються. За матеріалами прес-служби МОЗ

Малозабезпечені зможуть купувати ліки за ваучери?

У

Міністерстві охорони здоров’я розроблять систему компенсацій за придбані препарати для малозабезпечених громадян, які потребують лікування. Відповідну постанову вже підготовлено. Про це повідомив Міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі, заявивши, що список захворювань, на лікування яких надаватиметься фінансова підтримка, вже затверджено. Проте ще не вирішено, в якій формі буде надаватися ця допомога — через фінансування аптек або за допомогою ваучерів, що видаватимуть людям. Обидві форми важко назвати прозорими. До того ж відшкодування вартості ліків аптечним закладам уже продемонструвало свою низьку ефективність під час пілотного проекту по лікуванню гіпертензії — хоча проект було припинено ще в 2014 році, деякі аптеки лише нещодавно отримали останні гроші за участь у ньому. Чи зголосяться вони ще раз на цю авантюру? За матеріалами «5 каналу»

За матеріалами прес-служби ГПУ

ЛІКУВАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНЕ ОБЛАДНАННЯ ТА ЗАКЛАДИ, В ЯКИХ ПРОХОДЯТЬ РЕАБІЛІТАЦІЮ ВОЇНИ АТО, НЕ ВІДПОВІДАЮТЬ ВИМОГАМ СУЧАСНОСТІ І ПОТРЕБУЮТЬ ДОДАТКОВОГО ФІНАНСУВАННЯ ТА ЛІМІТІВ НА СПОЖИВАННЯ ЕНЕРГОРЕСУРСІВ, А ТАКОЖ УСТАНОВЛЕННЯ ЕНЕРГООЩАДНОГО ОБЛАДНАННЯ. НА ЦЬОМУ НАГОЛОСИВ ГОЛОВНИЙ ЛІКАР ЖИТОМИРСЬКОГО ОБЛАСНОГО ГОСПІТАЛЮ ДЛЯ ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ, ЧЛЕН ПАРТІЇ «СОЛІДАРНІСТЬ» — БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА» ПАВЛО ЖУРБЕНКО: «ПОВИННА БУТИ ОКРЕМА ФІНАНСОВА ЛІНІЯ ДЛЯ ЗАКУПІВЛІ СУЧАСНОГО РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ОБЛАДНАННЯ ТА ФІЗІОТЕРАПЕВТИЧНОЇ ТЕХНІКИ». За матеріалами прес-служби партії «Блок Петра Порошенка»

3

НОВИНИ ВА ДИ РОЗВИТК У

ЗВЕРНІ Т Ь У ВА Г У

СОЛОМОНОВЕ РІШЕННЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ: НАДБАВКИ ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ ШВИДКИХ, ЯКІ ПЛАТИТИ НЕОБОВ’ЯЗКОВО

«П

рацівники бригад швидкої допомоги отримуватимуть надбавки і матеріальну допомогу» — саме так популярні ЗМІ подали новину про ухвалення Верховною Радою України законопроекту «Про внесення змін до Закону України «Про екстрену медичну допомогу» №1164 (щодо забезпечення справедливої оплати праці працівників бригад екстреної медичної допомоги), який був прийнятий за основу 21 квітня 2015 року. Насправді, це приклад того, як можна проявляти турботу про працівників медичної сфери, не надаючи конкретної допомоги. Автор законопроекту — народний депутат Сергій Соболєв, заявляючи про «забезпечення справедливої оплати», не пояснив головного — звідки на цю «справедливість» брати гроші. Більше того: в пояснювальній записці до проекту Закону він указав: «Реалізація законопроекту не потребує додаткових фінансових витрат із Державного бюджету України». Це — абсурд. Гроші на доплати беруться тільки з цього джерела, тому їх можна буде закласти до Держбюджету… 2016 року. Але зовсім не факт, що закладуть. Які ж саме зміни ухвалили депутати, прийнявши законопроект за основу? Якщо раніше згідно зі ст. 11 Закону України «Про екстрену медичну допомогу» на «підвищені посадові оклади, надбавки за особливий характер праці… інші надбавки і доплати, премії і винагороди» мали право тільки медичні працівники системи екстреної медичної допомоги, то тепер можуть претендувати всі працівники. На помилковість такого підходу вказується у висновку Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України (ГНЕУ) до даного законопроекту: «До працівників системи екстреної медичної допомоги відносять: медичних працівників системи екстреної медичної допомоги, які безпосередньо надають екстрену медичну допомогу та/або забезпечують її надання, та

немедичних працівників, які здійснюють організаційно-технологічне забезпечення надання екстреної медичної допомоги. При цьому до штату такого центру входять інженерелектронік, електромеханік, сторож (охоронець), секретар-друкарка, бухгалтер та інші працівники, які не пов’язані безпосередньо із наданням медичної допомоги населенню. З урахуванням зазначеного вбачається сумнівним встановлення однакових умов оплати праці для всіх працівників цієї системи незалежно від рівня складності роботи, відповідальності та професійного навантаження». Друга й остання зміна до Закону «Про екстрену медичну допомогу» — ось це доповнення до ст. 14: «Працівникам системи екстреної медичної допомоги, у тому числі працівникам бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги (лікар, фельдшер, медична сестра, водій) виплачується надбавка за особливий характер праці у розмірі до 20% посадового окладу (з підвищеннями), надбавка за особливі умови праці у розмірі до 20% посадового окладу (з підвищеннями), матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі одного посадового окладу на рік на підставі рішення керівника закладу охорони здоров’я, а керівникам закладів охорони здоров’я — за рішенням керівника органу вищого рівня в межах фонду заробітної плати, затвердженого у кошторисах. Зазначені надбавки виплачуються працівникам системи екстреної медичної допомоги, у тому числі працівникам бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги щомісяця за фактично відпрацьований час за основним місцем роботи, а також тим, що працюють за сумісництвом». Одразу викликають питання: Як розуміти формулювання про надбавки «до 20% посадового окладу (з підвищеннями)»? Якщо «до 20%», то скільки ж робітники швидких будуть отримувати реально на руки?

20% чи 10%? А може, 0,20%?

Як розуміти, що надбавки і матеріальна допомога будуть виплачуватися «на підставі рішення керівника закладу охорони здоров’я»? Виходить, керівник закладу може вирішити нічого й не платити, якщо коштів на ці благі наміри у закладу немає? ГНЕУ звернуло увагу і на ці вади законопроекту: «…Не береться до уваги, що виплата матеріальної допомоги працівникам бюджетної сфери… багато в чому ускладнюється встановленим механізмом її нарахування. Адже можливість її виплати безпосередньо залежить від рішень керівників бюджетних установ, закладів та організацій. Розв’язання поставленого у проекті завдання потребує перенесення об’єкта виплати (матеріальної допомоги, надбавок) із розряду права керівників на їх надання до категорії права працівників на їх отримання». Але замість зрозумілого та логічного включення надбавок та медичної допомоги до «переліку виплат, на які мають право працівники», автор законопроекту «винайшов» виплати, які виплачувати необов’язково. «Необхідно зазначити, що реалізація запропонованої суб’єктом законодавчої ініціативи пропозиції у такому вигляді потребуватиме додаткових бюджетних витрат, — зазначено у висновку ГНЕУ. — А відповідно до Бюджетного кодексу закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (збільшують витрати бюджету), приймаються після 15 липня року, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим». Що ж, працівникам системи екстреної медичної допомоги залишається сподіватися, що до другого читання «закон про надбавки» прийде з урахуванням даних зауважень і депутати приймуть його не з популістських міркувань, а спираючись на логіку і піклуючись про людей. Роман БАРАШЕВ, спеціально для «ВЗ»

Б Е З П РА В А Н А Р О З Г О Л О Ш Е Н Н Я

МОЗ ПОРУШУЄ ЗАКОН ПРО ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ ПАЦІЄНТІВ

М

іністерство охорони здоров’я України часто порушує закон про захист персональних даних і передає інформацію про пацієнтів приватним фірмам. Таку заяву зробив представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, керівник Департаменту з питань захисту персональних даних Маркіян Бем. За його словами, ця інформація поширюється

4

через благодійні організації: «Непоодинокі випадки, коли благодійні організації звертаються до профільних департаментів МОЗ і пропонують допомогу у зборі коштів на препарати для конкретної групи пацієнтів, наприклад хворих на цукровий діабет. Волонтери просять надати їм усю інформацію про таких хворих, і, всупереч закону про захист персональних даних, чиновники

такі відомості передають приватним компаніям, які розпоряджаються ними на свій розсуд. Ось чому хворим телефонують і пропонують ті чи інші ліки з «фармацевтичних компаній», пишуть листи на домашню адресу та всіляко дошкуляють», — пояснив М. Бем. За матеріалами golos.ua

Ірина Спіріна: «Реформ як не було, так і немає»

Н

ародний депутат України VII скликання, екс-заступник Голови Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Ірина Спіріна заявила: «Днями Міністр охорони здоров’я повідомив, що вже в 2016 році медицина в країні стане платною, а незаможні люди будуть забезпечуватися якимись «безкоштовними пакетами». Виникає питання: невже знання Конституції України, виконання закладених у ній норм і положень — необов’язкові для Міністра?» Вона нагадала, що згідно з положенням про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженим Указом Президента України від 13 квітня 2011 року, Міністр охорони здоров’я гарантує виконання Конституції і законів України. «Також О. Квіташвілі заявив, що Міністерство досі не має справжньої картини того, що відбувається в системі. Але дотепер немає гучних відставок в Управлінні реформ системи охорони здоров’я МОЗ України. Чим займається відділ аналітики та моніторингу цього Управління? На жаль, Міністр охорони здоров’я не володіє реальною інформацією, починаючи від чисельності українського населення, і коли заявляє, що у нас «ігнорують первинну медичну допомогу». Ми не раз звертали увагу, що слід ретельно проаналізувати й оцінити ефективність реформ охорони здоров’я, проведених у пілотних регіонах, і на підставі отриманих даних у ході публічної дискусії вибирати новий шлях розвитку медицини», — сказала екс-депутат. За її словами, МОЗ з 2009 року займається реформуванням первинної допомоги, проте досі немає системного підходу та чіткого розуміння цілей і завдань: «Про що ж тоді розмірковує Міністр? Наявна система була розвалена, натомість не пропонується нічого нового. Не кажучи вже про те, що в основі охорони здоров’я повинна бути система державної профілактики. Усі зайняті розмовами про закупівлю ліків, про боротьбу з корупцією, а реформ як не було, так і немає». За матеріалами golos.ua

! НА ЗАСІДАННІ УРЯДУ 22 КВІТНЯ 2015 Р. БУЛО ПРИЙНЯТО РІШЕННЯ ПРО ПЕРЕДАЧУ ЛІКУВАЛЬНОДІАГНОСТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ «ОХМАТДИТ» ДО СФЕРИ УПРАВЛІННЯ МОЗ. ВИДАТКИ НА ДОБУДОВУ КОМПЛЕКСУ В СУМІ 500 МЛН ГРН ЗАТВЕРДЖЕНІ У ДЕРЖБЮДЖЕТІ НА 2015 РІК І ЗАКРІПЛЕНІ ЗА МОЗ. МОЖЕ ЗРЕШТОЮ БУДІВНИЦТВО СТОЛІТТЯ ТАКИ ЗАВЕРШИТЬСЯ? За матеріалами УНІАН

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

1 травня 2015 року

ПІДМІНА ПОНЯТЬ

ФА ЛЬСИФІК АТ

ПЛАТНЕ МЕДОБСЛУГОВУВАННЯ ЗАМІСТЬ СТРАХОВОЇ МЕДИЦИНИ

З

а словами Голови Вільної профспілки медичних працівників України Олега Панасенка, Міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі намагається підмінити страхову медицину платним медичним обслуговуванням. «Абсолютно незрозуміло, в якому напрямку йде це «реформування», —

заявив він. — Так, існують благодійні фонди, куди хворі перераховують гроші. Однак не ясно, куди потім йдуть і як витрачаються ці кошти. Жодних надбавок до зарплат рядовим медичним працівникам із цих фондів не виплачується. Як було все вкрито мороком, так і залишилося. Не може бути такого: як головний лі-

кар захотів, стільки і буде коштувати лікування у нього в медзакладі. А в іншій лікарні головлікар поставить ціни вдвічі вищі. Для введення платної медицини має бути напрацьована якась офіційна система, проте поки цим ніхто професійно не займається». За матеріалами golos.ua

К РА Й Н Я М Е Ж А

ХВОРІ НА ГЕМОФІЛІЮ В ЗОНІ РИЗИКУ

Б

лизько 90% хворих на гемофілію в Україні змушені приймати препарати, які не пройшли клінічних випробувань, що призводить до ризику зараження їх гепатитом С, В, а також ВІЛ-інфекцією, повідомив Голова правління громадської організації інвалідів «Всеукраїнське товариство гемофілії» Олександр Шміло. «В Україні забезпечення якісними препаратами для лікування гемофілії відсутнє взагалі. Лікування залишається на рівні 70-х років минулого століття. На відміну від Європи, де такі хворі ведуть соціально активний спосіб життя, займаються спортом, наші діти з гемофілією стають інвалідами вже з 14 років. Вони не можуть повноцінно вчитися, працювати, створювати сім’ї», — сказав О. Шміло.

На його думку, така ситуація пов’язана з недостатнім фінансуванням лікування цього захворювання, відсутністю клінічних протоколів, непрофесіоналізмом лікарів-гематологів, недобросовісним просуванням фармкомпаніями власних препаратів, які не пройшли клінічних досліджень, а також корупцією при проведенні державних закупівель. «Міністерство охорони здоров’я заявляє про намір позбутися корупційних схем при закупівлях, але ми поки не бачимо, щоб у цьому напрямку робилися якісь кроки. Нові тендери обіцяли почати в середині квітня, але наразі вони не оголошені», — зазначив громадський діяч. Також О. Шміло повідомив, що в даний час ситу-

ація із забезпеченням пацієнтів з гемофілією препаратами по згортанню крові залишається загрозливою, а, згідно з даними МОЗ, регіони України забезпечені препаратами для профілактики дитячої гемофілії лише на 1,5 місяця. У 2015 році на лікування дитячої гемофілії було виділено 162 млн грн бюджетних коштів, однак, за твердженням представників пацієнтських організацій, коливання валютного курсу практично «з’їдають» ці кошти. В Україні налічується 2,5 тис. хворих на гемофілію, 600 з них — діти. За матеріалами «Інтерфакс-Україна»

СЕК РЕ Т НІС Т Ь НЕМ ОЖ ЛИВА

ВООЗ ЗАКЛИКАЄ РОЗКРИВАТИ РЕЗУЛЬТАТИ ВСІХ КЛІНІЧНИХ ВИПРОБУВАНЬ

У

рамках боротьби з приховуванням інформації ВООЗ закликала виробників у сфері охорони здоров’я публікувати всі дані клінічних випробувань (КВ) лікарських препаратів, вакцин і медвиробів, незважаючи на результати. Як зазначила помічник Генерального секретаря ВООЗ Марі-Поль Кієн, приховування негативних даних КВ може призвести до дезінформації про продукти, зокрема лікарські препарати, і позначитися на здоров’ї населення. За останні роки фарміндустрія багато зробила для оприлюднення повних даних нових КВ, проте критики вважають, що лікарі досі не мають доступу до всієї інформації. ВООЗ також закли-

кає опублікувати дані про результати незареєстрованих клінічних випробувань, які можуть мати велике значення для медичної практики. Дослідження, опубліковані в The New England Journal of Medicine (NEJM), свідчать, що більшість фармкомпаній не розміщують у зазначені терміни результати КВ з розробки фармацевтичних препаратів на сайті ClinicalTrials.gov. Провідний співробітник компанії All Trials Бен Голдакр стверджує: прозорість КВ не впливає на комерцію та фінансові показники підприємств, тому це не повинно відлякувати виробників. Британський регулятор NICE закликав представників фармацевтичної індустрії надавати більше даних про процедуру та результати до-

сліджень, щоб адекватно оцінити вартість нових препаратів. Одним з авторитетних ресурсів з аналізу даних КВ є Проект відкритих даних Медичної школи Єльського університету (Yale University Open Data Access Project, YODA): тут ведеться обмін даними КВ для розвитку суспільної охорони здоров’я, науки та медицини. Нещодавно угоду про співпрацю з YODA підписала відома компанія Johnson & Johnson: вона надасть останні результати досліджень діагностичного та медичного обладнання. За матеріалами «Фармацевтичного вісника»

В ІНТЕРЕСА Х ПАЦІЄНТІВ

УКРАЇНА НАМАГАЄТЬСЯ ЖИТИ ЗА ЄВРОСТАНДАРТАМИ

М

іністерство охорони здоров’я України оновило процедуру ввезення незареєстрованих лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, які дозволені для застосування у межах клінічних випробувань. КВ лікарських засобів в Україні можуть бути розпочаті лише за наявності рішення МОЗ, що затверджується відповідним наказом. Зазначені накази Міністерства будуть

розміщуватись на його офіційному сайті у вільному доступі. Рішенням про проведення КВ буде затверджуватися назва клінічного випробування, спонсор, заявник, місце проведення дослідження, перелік досліджуваних ліків, препаратів порівняння та супутніх матеріалів. Також у МОЗ звертають увагу на те, що всі лікарські засоби, медичні вироби та/або медичне обладнання, які ввозяться в межах проведення КВ, повинні

бути відповідно промарковані, тобто мати код дослідження, дозвіл на проведення якого надано центральним органом виконавчої влади. Для оптимізації взаємодії між митними органами України та Міністерством охорони здоров’я електронна версія відповідних наказів МОЗ буде направлятися до Державної фіскальної служби України. За матеріалами прес-служби МОЗ

«Сильнодіючі» підробки для європейців

С

лужба безпеки України ліквідувала підпільну лабораторію з виготовлення сильнодіючих та отруйних лікарських засобів, яка була розташована в Баришівському районі Київської області. Половина контрафактних лікарських засобів, серед яких були підробки відомих препаратів (метандієнон, нандролон і тестостерон), контрабандно переправлялася, зокрема, до країн Європейського союзу. Члени злочинного угруповання налагодили виробництво і фасування фальсифікованих медикаментів у приватних приміщеннях. Підпільна лабораторія виробляла понад 50 найменувань підроблених препаратів. Для реалізації фальсифікату зловмисники створили власний інтернет-ресурс, який видавали за офіційний сайт європейської компанії, що виготовляє та реалізовує високоякісні сильнодіючі препарати для професійних спортсменів. Шахраї придумали назву «відомої» торгової марки. Згідно з повідомленням СБУ по Україні зловмисники надсилали фальсифікати поштою. Крім того, задіяли мережу зацікавлених посередників. За кордон контрафактні ліки надходили контрабандно: їх відправляли як міжнародні посилки або кур’єрами. Співробітники Служби безпеки України в ході спецоперації затримали 2 організаторів при передачі великої партії сильнодіючих лікарських засобів, що направлялися в одну з країн ЄС. Були проведені обшуки в підпільній лабораторії, а також у будинках затриманих. Правоохоронці вилучили понад 10 кг сировини для виробництва сильнодіючих препаратів, готову продукцію (ампули, блістери з таблетками, колби) загальною чисельністю більше 30 тис. штук, голограми і наклейки. Крім того, були знайдені прилади для фасування й упаковки готової продукції. Супутні речовини й суміші для виробництва сильнодіючих препаратів важили понад 200 кг. Також були вилучені банківські картки та понад 70 тис. дол. готівкою. Відкрито кримінальне провадження. За матеріалами прес-служби СБУ

! З ПОСАДИ ГЕНЕРАЛЬНОГО ДИРЕКТОРА ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПЕРТНИЙ ЦЕНТР МОЗ УКРАЇНИ» ЗА ВЛАСНИМ БАЖАННЯМ ЗВІЛЬНЕНИЙ ІГОР ШКРОБАНЕЦЬ. З 14 КВІТНЯ 2015 Р. ВИКОНУЮЧОЮ ОБОВ’ЯЗКИ ГЕНДИРЕКТОРА ДЕЦ СТАЛА ТЕТЯНА ТАЛАЄВА. За матеріалами Урядового порталу

5

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

ДСЕС — ОСЕРЕДОК КОРУПЦІЇ ЧИ ЕЛЕМЕНТ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ?

Доки «низи» обговорювали шляхи модернізації Держсанепідслужби (ДСЕС), пропонували нові моделі її організації, «верхи» вирішили взагалі ліквідувати службу, звинувативши її у тотальному хабарництві та неефективності. Що це — очищення вогнем і мечем чи війна інтересів?

Валентин ШАПОВАЛ, лікар-епідеміолог ДУ «Полтавський обласний лабораторний центр ДСЕС України», кандидат медичних наук, Заслужений лікар України

С

КОРУПЦІЯ

Володимир МАРКОВИЧ, головний державний санітарний лікар Закарпатської області, кандидат медичних наук

Л

іквідація санепідслужби суперечить логіці речей. Небагата держава, така як Україна, не може існувати без служби, що займається профілактикою захворюваності та біобезпекою, особливо у стані війни й проявів тероризму. Адже бактеріологічна зброя — зброя терористів, бо вона найдешевша. Та й «мирних» проблем у нас вистачає: цьогоріч уже маємо кілька резонансних надзвичайних подій із сотнями потерпілих. Якщо кажуть, що службу ліквідують із метою економії, то це — лукавство: маємо факт попереднього реформування, яке завершилося ліквідацією санстанцій по всій країні. По-перше, 2013 року було зареєстровано на 510 тис. випадків інфекційних захворювань більше, ніж у 2012-му, і сумарні втрати держави від зростання захво-

6

рюваності сягнули понад 1,2 млрд грн (враховуючи витрати на лікування з бюджету та кошти населення). По-друге, скорочення майже вдвічі працівників ДСЕС обійшлося Україні в десятки разів дорожче, ніж економія фонду оплати праці вивільнених працівників: кошти пішли на виплату компенсацій, заборгованостей, перенавчання кадрів тощо. По-третє, завтра нам доведеться рахувати втрати від наслідків непродуманого реформування служби. Якщо не буде вжито належних протиепідемічних заходів, у 2015 році інфекційна захворюваність в Україні зросте — прогнозовано до 12,4 млн випадків, унаслідок чого країна втратить понад 29 млрд грн. Тож потрібно навести порядок у галузі, переглянути її функції відповідно до вимог часу. Для того є й ресурси, й кошти, й можливості. Тільки варто пам’ятати: без профілактики не буде системи охорони здоров’я. Бо лікувальна її складова забезпечує здоров’я нації лише на 3-10%. Фахівці розуміють: без реформування сан­ епідслужби не обійтися. Тривають дискусії щодо того, яка її модель найбільш прийнятна сьогодні для України. Я вважаю, що функції санепідслужби повинні залишитися у МОЗ, а не розпорошуватися по різних структурах.

Якщо немає первинної профілактики, це вже не МОЗ, а Міністерство лікувальної допомоги, яке може бути департаментом у складі Міністерства соцзахисту. Якщо це дійсно МОЗ, воно має займатися всіма факторами, які впливають на здоров’я людей, у тому числі й станом довкілля, середовищем життєдіяльності людей (умовами їх проживання, навчання, харчування тощо), специфічною профілактикою, контролем потенційно шкідливих чинників. Якщо цього не розуміють працівники Міністерства, вони повинні радитись із вченими та медичною громадськістю. Можна обговорювати структуру служби, її функції та назву, але те, хто має займатися здоров’ям людини, не підлягає сумніву. Це — компетенція лікарів, а не фахівців, які вивчали, наприклад, фізіологію тварин. На жаль, у нас часто трапляється так, що проектувати космічний корабель беруться люди, які не вивчили і таблиці множення. І чи не кожен вважає себе фахівцем із соціальної гігієни, при цьому не знаючи навіть її азів. А «кивання» на інші країни з високим рівнем життя, де, мовляв, не існує такої санепідслужби, як в Україні, є неприйнятним в наших умовах.

анепідслужба є складовою національної безпеки, яка стоїть на сторожі здоров’я людей. Але зараз вираз «для людей» сприймається як банальність. Наші керманичі зациклились лише на слові «бізнес». Ми — за розвиток бізнесу, але без порушень санітарно-гігієнічних норм і правил, принципів епідеміологічного процесу. Завжди відстоювали нашого товаровиробника і сприймаємо його як партнера, а не ворога, але будь-яка діяльність не повинна шкодити життю та здоров’ю людей. ДСЕС України давно мала змінитися, бо вже не відповідала сучасним вимогам. До того ж, якщо ми прагнемо в ЄС, то не можемо ігнорувати рекомендації ВООЗ по удосконаленню санітарних норм і правил. Але те, що вчинила із ДСЕС попередня влада, дискредитувавши і «розкроївши» її на власний розсуд, не пішло на користь справі. Та й нинішні можновладці, на жаль, продовжують принижувати службу, звинувачуючи її працівників у хабарництві й бездіяльності. Пропонують навіть скасувати ДСЕС, незважаючи на те, що це загрожує безпеці країни. До того ж ми стаємо свідками прямого порушення чинного законодавства — Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» поки що ніхто не відміняв і не змінювавв. Службу потрібно модернізувати, а не вщент руйнувати як щось зайве. ДСЕС України з часу її виникнення була ключовим підрозділом профілактичної медицини, сприяла запобіганню інфекційних хвороб — і вельми успішно. А що ми маємо сьогодні? У зв’язку із дерегуляцією господарської діяльності та змінами у законодавстві санепідслужба позбавлена можливості проводити раптові перевірки. Суттєво обмежено можливості запобіжного нагляду. Планові перевірки об’єктів здійснюються від 1 разу на рік до 1 разу на 5 років, залежно від ступеня ризику. Останній визначається не за продукцією, що виробляє підприємство, а за системою його оподаткування. Із серпня 2014 року перевірки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб — підприємців здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб’єкта господарювання. Це неправильно, нелогічно. Складається враження, що таке реформування проводиться в інтересах бізнесу, а не громади, бо від нього маємо лише збитки: втратили висококваліфікованих спеціалістів, об’єктивну оцінку ситуації, можливість реагувати і тим більше впливати на небезпеку. Прикро, що деякі політики сьогодні ставлять під сумнів доцільність існування ДСЕС. Адже вона існує (нехай і в іншій організаційній формі) в Польщі, Естонії, інших країнах. А от

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

1 травня 2015 року

у Грузії свого часу її дійсно було ліквідовано — і там погіршився контроль за епідситуацією. Та й чи розумно позбавляти ДСЕС її функцій саме тоді, коли триває війна, мігрують біженці, — за складних конфліктних ситуацій епідеміологічний контроль у країні, навпаки, має бути посилений. Так було завжди, в армії навіть створювалися санепідзагони. І попри будь-який мораторій держава повинна проводити незалежний моніторинг екологічних, санітарно-епідеміологічних ситуацій, від яких залежить життя і безпека населення. Нині ця система практично зламана, ДСЕС значно скорочена, її працівникам доводиться працювати в досить складних умовах. А інфекційні хвороби й епідемії не чекають, коли і як закінчаться реформи.

лися. Саме відсутність несприятливих подій, що належать до компетенції ДСЕС, свідчить про ефективну роботу її фахівців. У ст. 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров’я, безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. А громадське здоров’я (здоров’я популяції) ВООЗ розглядає як ресурс національної безпеки. Можу запевнити: працівники ДСЕС готові до впровадження реформ, однак при цьому необхідно мінімізувати ризики негативного впливу на здоров’я населення та ускладнення санепідситуації у країні.

Ольга САВЕНКО, в. о. головного державного санітарного лікаря м. Черкаси Олег РУБАН, начальник Головного управління ДСЕС у м. Києві

Н

а жаль, за рівнем задоволення соціальних потреб Україна другий рік поспіль утримує 62-е місце серед 133 країн світу (за даними Індексу соціального розвитку, розрахованого Американською неурядовою організацією Social Progress Imperative). На критично низькому рівні такі показники, як стан навколишнього середовища (120-е місце із 133) та стан здоров’я громадян (132-е місце із 133). З метою європейської інтеграції Україна має поєднати захист прав споживачів, харчову безпеку, охорону здоров’я й безпеку середовища життєдіяльності людини як ключові складові безпеки населення та держави в цілому. Втім у світі не існує єдиної моделі державного органу, відповідального за ці сфери, і кожна країна на власний розсуд може вирішувати організаційно-структурні питання держуправління в цих галузях (виходячи зі своєї інституційної спроможності), що демонструє ліберальний підхід до питання євроінтеграції. В ЄС та інших країнах світу створені прогресивні діючі моделі: SANTE, ANVISA, FDA. Їх поєднує тільки функція попередження можливих ризиків негативного впливу на здоров’я людини (human security) та населення в цілому (state security). За будь-якої моделі реалізація державної політики в цьому напрямку повин­ на бути спрямована на інтереси головного суб’єкта економіки, її інвестора — споживача. Також має бути впроваджено систему корпоративної відповідальності за безпеку життєдіяльності (її буде перекладено на керівників чи власників підприємств, установ, організацій). Водночас, у разі переходу на декларативний принцип підприємницької діяльності, відпаде потреба в плановому нагляді та контролі, функція державного нагляду застосовуватиметься лише за наявності ризиків виникнення несприятливих подій у сфері здоров’я. Важливі напрямки державної політики — створення ефективної комплексної системи біологічної безпеки країни (на основі взаємної координації протиепідемічних та протиепізоотичних заходів); формування моделі й розвитку соціально відповідального бізнесу і громадських об’єднань у сфері санітарного та епідемічного благополуччя, сертифікації, метрології, стандартизації тощо. При цьому на рівні територіальних громад мають бути створені фонди страхування та протидії виникненню надзвичайних ситуацій. Так само на місцевий рівень має бути перенесено основну контрольну відповідальність. Стосовно висловлювання Міністра охорони здоров’я щодо неефективності діяльності ДСЕС України, яке нещодавно оприлюднили ЗМІ. За словами академіка Л. В. Громашевсь­кого, неможливо оцінити ті події, які не відбу-

Д

ивно, що про наміри ліквідувати ДСЕС ми, фахівці цієї служби, дізнаємося зі ЗМІ. Жодних офіційних документів щодо цього ми не бачили, і жодним документом не обмежено термін функціонування служби. Обурюють і озвучені високопосадовцем звинувачення в хабарництві на адресу фахівців ДСЕС. Подібні звинувачення мають бути підтверджені конк­ ретними фактами, прикладами кримінальних проваджень тощо. А просто оголошувати на всю країну, що у службі працюють одні хабарники, Міністру не личить. Це елементарний наклеп і неповага до працівників, які десятками років відповідально виконували свою роботу. Добре було б, аби до реформування ДСЕС також підходили з максимальною відповідальністю. Бо після реорганізації «зразка» 2012 року значну частину функцій служби обмежили. Відтоді ми не попереджуємо погіршення епідемічної ситуації, а найчастіше лише констатуємо такі факти. Свого часу я мала змогу ознайомитися з системою функціонування польської санепідслужби. Вона подібна до тієї, яка існувала в Україні до реформи 2012-го, і польські колеги переконані, що це досить ефективна система санепіднагляду. В ЄС її також сприйняли, незмінними залишилися і наглядові функції. В Україні ж повноваження ДСЕС і надалі урізають. Сьогодні навіть за наявності порушень, які загрожують здоров’ю людей, ми не можемо забороняти чи призупиняти роботу підприємств-порушників, окремі напрямки їх діяльності або реалізацію харчових продуктів. Приміром, після святкування весілля в одному із закладів громадського харчування у Черкасах велика група людей захворіла на гострий сальмонельоз, носіями якого були працівники закладу, збудника інфекції виділили з кухонного інвентарю. Ми рекомендували на кілька днів призупинити роботу закладу. Але прокуратура відреагувала на наш припис зауваженням, що епідслужба не має права цього робити, і лише суд може прийняти рішення про призупинення діяльності об’єкту. Це ж скільки часу має минути! Через кілька днів ми знову відвідали цей заклад: там працювали ті ж люди, використовували той самий інвентар. Чи не краще було б, аби прокуратура робила свої висновки щодо правильності перевірки, перевищення повноважень, перешкоджання роботі закладу після завершення справи нашими фахівцями? У нас відібрали навіть таку функцію, як робота зі зверненнями громадян. Відтепер маємо перенаправляти скарги населення на недоброякісні харчові продукти, забруднення атмосферного повітря тощо на Кабмін, де вирішуватимуть, чи такі заяви розглядати! Ми надсилаємо, але відповідей «згори» так і не отримуємо. Ліквідовано і функцію ДСЕС щодо відведення земельних ділянок під об’єкти. Відтепер

ресторани, домоволодіння, інші об’єкти бу­ дують де завгодно — хоч у рекреаційній зоні! Із серпня 2014 року накладено мораторій на будь-які перевірки. Це стосується і шкіл, і дошкільних та лікувальних закладів, і промислових підприємств, навіть тих, які є знач­ ними джерелами забруднення повітря, де робітники працюють у шкідливих умовах. Не контролюються й об’єкти торгівлі харчовими продуктами, громадського харчування, підприємства харчової промисловості. Мораторій подовжено до 1 липня 2015 року. При цьому ми якимось чином повинні забезпечити епіднагляд за проведенням літнього оздоровчого сезону. Незрозуміло, як це зробити, адже ми не можемо перевіряти дитячі табори, інші об’єкти відпочинку. Як проводити нагляд за станом підготовки пляжів? Ми не зможемо заборонити функціонування пляжу, навіть якщо там вода не відповідатиме нормам, лише повідомимо про це власнику й надамо йому рекомендації. Так само ми не можемо призупиняти навчальний процес у загальноосвітніх закладах, якщо кількість відсутніх учнів через ГРВІ та грип перевищує 30%. Раніше такий захід істотно впливав на зниження показників епідзахворюваності в дітей. Тож не дивно, що внаслідок такого реформування у Черкасах помітно погіршилася епідемічна ситуація. У 2014 році зросла кількість гострих кишкових інфекцій, зокрема ротавірусних ентеритів, показник захворюваності на які збільшився порівняно з 2013-м майже на 30%. Збільшується кількість випадків туберкульозу органів дихання, зростає рівень захворюваності на вірусні гепатити, краснуху тощо. Ситуація й надалі буде загострюватися, адже ми йдемо шляхом гасіння пожеж, а не запобігання їм. Так, служба потребує реформування, але виваженого і розумного. Натомість Черкаська міська ДСЕС була скорочена майже на 75%. За нинішньої чисельності працівників неможливо ефективно виконувати навіть ті обмежені функції, які нам ще залишили. Сьогодні служба знаходиться у «підвішеному» стані. Ми не знаємо, чи фінансуватимуть службу, чи існуватиме вона взагалі. Постанова Кабінету Міністрів за №442 не передбачає цілісності ДСЕС. Із перших рядків документа проглядається курс на розділення санепідслужби, розпорошення її функцій, передачу їх іншим структурам. А гігієна дітей та підлітків у жодних законодавчих проектах взагалі не прослідковується. Так само невідомо, куди подінеться епідеміологія як фрагмент епідслужби. Проведення протиепідемічних заходів в осередках інфекційних захворювань, можливо, перекладуть на лікарів інших спеціальностей. Але цим повинні займатися лікарі-епідеміологи! Упродовж багатьох років фахівці служби сумлінно виконували свою роботу. Приміром, свого часу в Черкасах щороку реєстрували 2-2,5 тис. випадків гепатиту А, дизентерії. Нині маємо 2-5 таких випадків. Тому хтось вирішив: усе добре, спокійно, служба не потрібна. Я вважаю, що відбувається лобіювання інтересів бізнесу, якому вимоги ДСЕС незручні. Влада повинна визначитися, чи буде вона забезпечувати санітарну та епідеміологічну безпеку населення. Не важливо, як називатиметься служба, котра буде це робити, головне, щоб

вона була цілісною структурою, ефективно виконувала свої функції і мала на це відповідні повноваження.

Степан ДНІСТРЯН, керівник Тернопільського обласного лабораторного центру ДСЕС України

Р

озмови про те, що ДСЕС не потрібна, вважаю злочинними. У кожній країні така служба існує, бо це — стратегічний щит держави. Ми вже відчули негативні наслідки І етапу реформ, які, на мій погляд, були непродуманими та непрофесійними. З однієї служби зробили 2 окремі структури. Усі працівники, які перейшли в управління, позбулися статусу санітарного лікаря, а з ним і можливості удосконалювати свої знання на курсах підвищення кваліфікації, отримувати надбавки за інтенсивність праці тощо. На Тернопільщині 730 санітарних лікарів узагалі втратили роботу. Невідомо, що буде і з мережею в районах: замість 20 санітарно-профілактичних зак­ладів нині залишилося лише 7 міжрайонних установ. А в тих районах, де існують окремі відділення, працюють по 4-5 осіб, і їх функції зводяться до обов’язків статиста (збір та облік показників інфекційної захворюваності). Та й невідомо, чи збережуться ці заклади надалі. Нині ж маємо погіршення епідситуації. До того ж останнім часом почали прикривати і «згладжувати» статистику, приміром щодо захворюваності на туберкульоз. Наша служба вважає, що нині в області з цим катаст­рофа, а за інформацією інших служб у нас повне благополуччя. Хоча практично щодня реєструємо 5-6 нових випадків туберкульозу у дітей, підлітків, декретованого населення. Куди ми дійдемо з такими показниками?! На жаль, не маємо жодних важелів впливу на ситуацію. Я поділяю ідею створення служби громадського здоров’я, серед основних функцій якої буде санепіднагляд та профілактична робота. Така модель підходить Україні. Однак не зовсім зрозумілі перспективи поєднання служби боротьби зі СНІДом та санепідемслужби. Можливо, в інших країнах ці 2 структури добре уживаються під одним дахом, але в Україні вже створено центри, стаціонари, де займаються профілактикою, лікуванням ВІЛ/СНІДу. Окрім того, я не погоджуюся з тим, щоб служба фінансувалася коштами місцевих громад, — тоді вони на власний розсуд визначатимуть пріоритетні напрямки діяльності та фінансуватимуть її за залишковим принципом. Раніше політика державного санітарного нагляду вибудовувалася так, щоб уникнути залежності служби і забезпечити об’єктивність її розслідувань, — цьому сприяло вертикальне підпорядкування центру. В разі зміни фінансування місцеві органи влади отримають усі важелі впливу на службу. Повна ж руйнація інфраструктури ДСЕС може призвести до непоправних наслідків. До речі, в Японії, США готують лікарів санітарно-гігієнічного профілю, адаптувавши наші програми, а ми занапастили ці факультети в медичних університетах. Ліквідували, бо вони нам не потрібні?

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Медичне страхування в Україні — що заважає стартувати?» Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

7

ДОСЬЄ

ФУФІЯ: ПЕРЕВІРКА ЯКОСТІ МЕДВИРОБІВ ЧИ ПЛАТА ЗА ДОПУСК НА РИНОК? Система допуску медвиробів на вітчизняний ринок, якою завідували колишній керівник Держлікслужби України Михайло Пасічник та його заступниця Олена Алєксєєва, все більше скидається на систему поборів, аніж на функціональний державний механізм. Але почалося це не вчора — схеми створювалися і вдосконалювалися довіреними особами. Вони не займали високих посад, у них була інша місія. І інша цінність.

Знайомтеся: своя людина За нашою інформацією наближена до Олени Алєксєєвої людина — Віктор Захаренко — працювала у ДП «Фармакологічний центр МОЗ України» на посаді керівника відділу експертиз. Подейкують, що саме Віктор Захаренко разом зі Світланою Осадченко виступали виконавцями непрозорих схем із державної реєстрації ліків. Вчені секретарі «Фармцентру» були змушені підробляти дані в реєстраційних досьє та заплющувати очі на деякі «невідповідності», що дозволяло допускати на ринок лікарські засоби, котрі не проходили ані клінічних випробувань, ані досліджень біоеквівалентності. В 2005 р. комісія МОЗ провела перевірку діяльності «Фармцентру» і встановила низку серйозних порушень. Вибухнув скандал, і Віктора Захаренка було звільнено. Але не пройшло, як то кажуть, і півроку, і він знову з’являється в дозвільних структурах — стає першим заступником директора Центру імунобіологічних препаратів МОЗ. Невдовзі — черговий скандал: закуплене Центром обладнання (на суму 20 млн грн) виявляється таким, що не призначене для контролю якості біопрепаратів! Ситуація знову спускається на гальмах, а Віктор Захаренко переміщується до іншої державної установи — «Українського медичного центру сертифікації». Спочатку він не знаходить простору для звичного роду діяльності, але згадує свої «навички» та «досвід», коли за важелі керування Держлікслужбою береться його давня «бойова подруга» Олена Алєксєєва. Компаніям-постачальникам медичних виробів повідомляється, що саме В. Захаренко буде «вирішувати реєстраційні питання» — за вказівкою Олени Алєксєєвої під нього створюється окремий підрозділ у ДП «Український фармацевтичний інститут якості», де, крім уповноваженого «рішали», працюють лише 3 співробітники: «фахівець», економіст та студентка 5-го курсу. Така ось група «досвідчених фахівців» проводить сьогодні технічні експертизи та випробування медичних виробів. І нікого не турбує, що на дозвільних документах з’являється прізвище Тетяни Пазерської — фахового… інженера-лісотехніка.

Вибір без вибору Навіщо взагалі потрібна структура, яка не в змозі давати професійної експертної оцінки? Ну, по-перше, комусь же треба створювати видимість виконання постанов Кабміну про

8

необхідність проведення контролю якості медпродукції. А, по-друге, дозвільні папірці, без яких виробники та постачальники медвиробів не можуть вийти на ринок, звісно, мають певну цінність. І ціну. Протягом останніх років технічну експертизу медичних виробів проводили визнані в експертному середовищі державні підприємства: ДУО «Політехмед» МОЗ України; ДП «Український медичний центр сертифікації» МОЗ України; ДП «Укрметртестстандарт»; ДП «Державний медичний центр сертифікації» МОЗ України. Але до цих установ із жовтня минулого року (коли була створена «філія Захаренка») стало не так просто потрапити: 80% технічних експертиз та випробувань медичних виробів тепер проводяться саме у ФУФІЯ — таку красномовну скорочену назву отримала ця філія «Українського фармацевтичного інституту якості». Підприємці, звісно ж, стурбовані грубими порушеннями вимоги п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 9 листопада 2004 р. №1497 «Про затвердження Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення», яка дозволяє виробникам і постачальникам медвиробів та обладнання вільно обирати експертну установу. Але тепер уже за «вільний» вибір відповідає О. Алєксєєва — вона делікатно пояснює постачальникам, які «неприємності» можуть виникнути з допуском продукції до реалізації, коли на документах не буде резолюції із «філії Захаренка». У жовтні минулого року в керівництва Державної служби України з лікарських засобів виникла ідея зробити вибір установ для проведення технічної експертизи прозорим та відкритим. Так на офіційному сайті з’явилося оголошення «конкурсу на визначення експертних установ для проведення експертиз та випробувань медичних виробів з метою їх державної реєстрації». Серед умов для бажаючих

взяти участь у конкурсі — наприклад, наявність матеріально-технічного забезпечення: лабораторного, лікувально-діагностичного обладнання, достатня кількість компетентного персоналу відповідної кваліфікації для проведення належної, безпечної та якісної експертизи… Але якщо всього цього немає в «конторі», на яку зроблені ставки, що робити? Оголошення потрібно зняти, а конкурс відмінити, які же іще варіанти? Це й було зроблено за 2 дні до оголошеної дати проведення конкурсу. Прозорість та відкритість виявилися несумісними з життям хабарників.

Повернення на круги своя Ще у 2003 р. Кабмін поклав на Держлікслужбу функції з розробки технічних регламентів з якості оцінки безпеки медвиробів, які би відповідали європейському законодавству. Такі регламенти були розроблені ще 2007 р., проте мали добровільне застосування. У 2010 р. ця місія була перекладена на Держінспекцію з контролю якості лікарських засобів, потім (6 листопада 2011 р.) — знов на Держлікслужбу. Але результати як цього «перепасування», так і роботи над впровадженням сучасних нормативів — нульові: система оцінки відповідності не працює. Цікаво, що спільним Наказом МОЗ і Мінекономрозвитку від 19 грудня 2011 р. передбачалося обов’язкове застосування технічних рег­ ламентів щодо медвиробів, але вже через рік (27 грудня 2012 р.) Міністерства видали новий спільний наказ, яким впровадження техрегламентів відстрочувалося до ІІІ кварталу 2014 р. На жаль, чіткого та зрозумілого для виробників і постачальників терміну введення в дію технічного регламенту так і не запроваджено. Але реєстраційні схеми залишилися. Наведемо рядки з листа (від 14 липня 2014 р.) директора найбільшого виробника вітчизняних медвиробів — одеської компанії «Гемопласт» — Б. В. Підгорного на ім’я тодішнього Голови Держлікслужби Михайла Пасічника:

ПОЯВА ФУФІЇ ЯК НОВОЇ ЕКСПЕРТНОЇ УСТАНОВИ У 2014 Р. ЙДЕ ВРОЗРІЗ З УРЯДОВОЮ СТРАТЕГІЮ ДЕРЕГУЛЯЦІЇ ЕКОНОМІКИ, ЩО ПЕРЕДБАЧАЄ СКОРОЧЕННЯ ДЕРЖАВНИХ КОНТРОЛЮЮЧИХ ТА ЕКСПЕРТНИХ ОРГАНІВ І ЗМЕНШЕННЯ ТИСКУ ДОЗВІЛЬНИХ СТРУКТУР НА БІЗНЕС.

«Шановний Михайле Францевичу! Підприємства змушують витрачати кошти на зайві процедури реєстрації й перереєстрації. Причому Держлікслужба не бере до уваги того факту, що більшість національних виробників уже пройшли процедуру оцінки відповідності медвиробів. Запропоновані Держлікслужбою зміни на перенесення застосування технічного регламенту щодо медичних виробів і декларацій про відповідність протирічать економічним інтересам України в плані ефективного використання бюджетних коштів та коштів нацвиробників. Чергове перенесення впровадження обов’язкової процедури та продовження процедури державної реєстрації дає можливість повернутися до зловживань і випадків корупції в органах влади». Тобто, введення в дію технічних регламентів дало б можливість тому ж ПАТ «Гемопласт» та іншим вітчизняним підприємствам виводити на ринок продукцію без процедури проходження державної реєстрації — лише за декларацією виробника. А ціна питання щодо проходження «експертиз» у ФУФІЯ тільки для цього підприємства — 50 тис. грн за 1 виріб! Не такі вже й великі кошти. Але якщо номенклатура складає 50 найменувань? Можна зібрати вже 2,5 млн грн. Погодьтеся: непогано як для контори із 3-х співробітників без матеріально-технічної бази, що працює з фактично нульовими витратами. Надприбуткова діяльність! До речі, спроба впровадити технічні регламенти була приводом для публічних скандалів Держлікслужби з лобістською групою Раїси Богатирьової за минулої влади. Держлікслужба навіть готова була ввести в дію технічні регламенти, але звернення Богатирьової до Мінекономіки призвело до чергового переносу застосування оцінки відповідності. Минулого року керівники Держлікслужби (через колишнього начальника юридичного управління МОЗ Дмитра Алешка) для здійснення впливу на Уряд та чиновників Міністерства активно підключили асоціації медвиробників: ті погрожували, що влітку 2014 р. на ринку медичних виробів настане колапс, адже постачальники фізично не встигнуть отримати необхідні сертифікати для ввезення медвиробів. Тому за ініціативи МОЗ знову були терміново внесені зміни до відповідних постанов, які, до речі, в порушення Регламенту Кабміну навіть не були погоджені з Міністерством юстиції. Перехід на європейський формат діяльності та введення функціональної і рівнозначної відповідальності (як з боку виробника, так і з боку акредитованого органу оцінювання відповідності) також дозволить ввести систему ринкового нагляду за безпекою медвиробів. Але за ініціативою першого заступника Голови Держлікслужби України Олени Алєксєєвої готується проект рішення Уряду про черговий перенос введення технічних регламентів щодо медичних виробів. Прагнучи жити у демократичному цивілізованому світі, де життя та здоров’я людини мають найвищу цінність, особливо б не хотілося думати, що державні службовці керуються не піклуванням про безпечність медичних виробів на українському ринку, а зовсім іншими мотивами. І всі права пацієнта нехтуються заради роботи корупційних схем вщент застарілої системи державної реєстрації медичних виробів у ФУФІЯ, створених під керівництвом чиновниці Олени Алєксєєвої. Богдан КОНОВАЛОВ, спеціально для «ВЗ»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

1 травня 2015 року

УБОГИЙ ЛІКАР — ПОГАНИЙ ЛІКАР Безкоштовна медична допомога не означає безкоштовної праці лікаря. Та якщо перша сьогодні залишилася лише в популістських гаслах, то остання стає реальністю. Держава неспроможна гідно оплатити працю лікаря? Тоді чи має вона право перекладати таке завдання на плечі громадян? Навіть якщо вони готові це робити — все має відбуватися цивілізовано, у правовому полі.

Анатолій ВУСИК, головний лікар ЦМЛ №2, м. Житомир

Заручник Клятви Гіппократа? Впродовж тривалого часу нашому суспільству нав’язувалася думка про те, що лікар повинен бути «безсрібником», адже він давав Клятву Гіппократа (до речі, в ній і слова немає про оплату праці). Я працюю в галузі вже 40 років і пам’ятаю, під яким ідеологічним «супроводом» працювали лікарі за часів Радянського Союзу. Здавалося б, відтоді багато чого змінилося, але риторика ЗМІ незалежної України і політиків залишилася незмінною. Апелюючи до ст. 49 Конституції України та тієї ж Клятви Гіппократа, у суспільстві чомусь вважають: безкоштовна медицина — це коли лікар, «згораючи сам, світить іншим». Мовляв, держава вчила — держава має вимагати, щоб лікар віддавав свою працю, знання і вміння за фактично символічну плату. Натомість міцно зафіксоване у свідомості пересічних громадян і задеклароване Конституцією загальне право на отримання безкоштовної медичної допомоги протирічить можливості його реалізації. Чомусь усі добре розуміють: щоб їздити автівкою, потрібно вкласти значні кошти, щоб її придбати. Хто таких коштів не має — користується громадським транспортом. Некомфортно? Але ж ніхто не протестує проти такої несправедливості у реалізації «права на пересування». Щодо реалізації іншого права — на отримання медичної допомоги — г рома дська д у мка інша: ніхто не хоче «йти пішки»,

всі претендують на дороговартісну автівку, яка везе задарма. Відтак маємо конфлікт доступності медичної допомоги (як права) та концепції медичної допомоги — як товару (внаслідок недостатньої матеріальної забезпеченості того, хто його потребує). І заручником цієї колізії стали медичні працівники, від яких населення вимагає (іноді досить агресивно) безкоштовної медичної допомоги. При цьому навряд чи хтось знає, що свого часу терміном «безкоштовна» медична допомога заміни ли бі льш а декватний: «оплачена з громадських фон дів». Та й фінансове наповнення цієї допомоги нині здійснюється за залишковим принципом. Тож відсутність можливості реалізувати конституційне право «подають» як аморальність лікарів та «наскрізь корумповану медицину».

Популізм замість реальної турботи Популістська вимога безкоштовної охорони здоров’я призвела до насильницького відчуження за безцінь того, що є власністю медпрацівників — їх праці, кваліфікації, знань. Держава не дбає належним чином ані про забезпечення галузі охорони здоров’я, ані про належну оплату праці медиків. На жаль, убогий лікар — поганий лікар, бо безпросвітність існування на межі бідності «вбиває» сенс дотримання норм поведінки, встановлених суспільством. Кожен лікар має право запитати: чому в ринкових умовах розвитку суспільства він за символічну плату зобов’язаний лікувати того ж таксиста чи перу каря, які за свою роботу встановлюють чітку ціну, що залежить від швидкості та якості наданих послуг? Неможливість досягти матеріального благополуччя чесною працею породило як реакцію спротиву зустрічне «наси л л я» лікарів на д ч ленами суспільства (несправедливого до них). Воно проявляється у прагненні отримати матеріальну винагороду від пацієнта, причому основним мотивом цього є не стільки намір збагатитися, скільки забезпечення можливості елементарного біологічного виживання.

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

ГОНОРАР ЛІКАРЯ:

ХТО ЗБЕРЕ «ВЕРШКИ» З ПАЦІЄНТСЬКОЇ ВДЯЧНОСТІ? У планах нових реформ з’явився креатив — гонорари лікарів. Цивілізоване розуміння гонорарів — це оплата додаткових послуг фахівця. В Україні їх розцінюють як «відбілювання» хабарів чи легалізацію подяк пацієнтів. І те, й інше наводить на роздуми. Це дійсно війна з корупцією в медицині чи держава намагається перекласти свій обов’язок «прогодувати» лікаря на плечі відтепер завжди «вдячного» пацієнта?

Зоряна ЧЕРНЕНКО, доцент факультету правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктор права

Щ

об наші лікарі отримували гонорари (як це практикують у деяких країнах світу), необхідно кардинально змінити їх взаємовідносини із закладами, де вони здійснюють свою діяльність. Лікар не має бути «прив’язаний» до одного місця роботи. Тобто хірург, приміром, може проводити операції у кількох лікарнях. Нині оплата додаткової роботи лікаря може здійснюватися хіба що на основі трудового договору, який не передбачає виплати гонорарів. Гонорар — оплата певних послуг. Коли трудові відносини лікаря і медзакладу будуть більш гнучкими, коли лікарі будуть надавати медичні

8

А дже економічною аксіомою є положення про те, що зниження розміру заробітної плати нижче прожиткового рівня невідворотно призводить до того, що мета виживання переважає над професійним обов’язком. Морально-етичними нормами не прогодуєшс я й без грошей не проживеш. Тому суспільство повинно визнати: лікар має право на гідне життя, як і всі інші члени громади. І про це має пік луватися передусім держава, щоб не звалювати турботу про лікаря на плечі своїх громадян. На жаль, упродовж останніх 20 років держава цим взагалі не переймалася. Ще у 90-х роках минулого століття зарплата медпрацівників утримувалася на рівні середньої у промисловості (згідно закону) — нині ж вона вдвічі менша цього показника. А останні події в країні, пов’язані зі зростанням курсу долара та підвищенням цін, узагалі перетворили лікаря на людину, яка живе нижче прожиткового мінімуму. Водночас держава повинна подбати про те, щоб медична галузь нарешті вийшла з глухого кута і мала змогу нормально надавати допомогу населенню. Я спілкувався на цю тему із останніми п’ятьма Міністрами охорони здоров’я — все зводилось до того, що не вирішена головна проблема: за пацієнтом у лікарню кошти не «йдуть». Але ж вони можуть іти туди і з кишені хворого, який прийшов на лікування, і з державної кишені, і з каси роботодавця чи страхової компанії. На жаль, жоден підхід до вирішення цього кардинального питання держава досі не розглянула і не опрацювала. І друге питання, яке поставить діяльність галузі у цивілізовані рамки: пацієнт повинен мати право обирати лікаря та лікувальний заклад. І якщо держава забезпечить лікаря гідною заробітною платою, яка залежатиме від якості його праці, пацієнт, задоволений результатами лікування, може віддячити своєму рятівнику. Це його право, а не обов’язок. Недоречно встановлювати офіційні гонорари лікарям, адже, називаючи суму «подяки» ще до того, як закінчить лікування, лікар скоює злочин.

послуги, а не просто працевлаштовуватимуться у певні заклади, тоді можна буде говорити про нову систему гонорарів. Але для цього має бути чітке розуміння вартості послуг, потреби в них, і необхідно спершу створити ринок надавачів таких послуг. Сьогодні лікарі не можуть надавати послуги тому чи іншому закладу — вони надають медичну допомогу безпосередньо пацієнтам. Навіть якщо йдеться про лікарів — суб’єктів підприємницької діяльності. Чим вільнішим буде лікар від підпорядкованості певному закладу, чим гнучкішою буде форма його зайнятості, тим швидше запрацює система гонорарів, яка існує в світі. Доки ж лікарі будуть «прикріплені» до лікарень, про цивілізовану гонорарну оплату їх послуг годі говорити. Оскільки ж йдеться саме про оплату послуг, а не про якусь подяку лікарю від пацієнта, то найперше завдання — порахувати вартість таких послуг. На первинці це зробити легше, але там поняття гонорару більш розмите. На вторинці ж досі не проведено розрахунків, якими є реальні потреби в таких послугах, скільки вони кош-

тують. Добре, якщо до початку наступного року такі цифри з’являться. Та й після цього потрібно зробити кілька поетапних кроків, щоб гонорари лікаря перетворилися з ідеї на реальну систему оплати праці.

Костянтин ТРІНУС, лікар-невропатолог, доктор медичних наук

Н

аші лікарі, отримуючи одну з найнижчих серед усіх спеціальностей зарплату, опинилися в ситуації, коли змушені розраховувати на «паралельне фінансування». Чого гріха таїти: більшість керівників медичних закладів зацікавлені в такому явищі, а подеколи навіть стають організаторами цього процесу. І в багатьох закладах лікарі навіть розскажуть вам по

секрету, скільки грошей потрібно занести завідувачу відділення чи головлікарю наприкінці дня чи тижня. Безумовно, така система «розрахунків» є несправедливою по відношенню як до лікаря, так і до пацієнта. Усі ми чекаємо змін. Одним з елементів реформування галузі, як заявили у МОЗ, може стати запровадження офіційних гонорарів для лікарів, які суворо обліковуватимуться, і це буцімто дасть гідну відсіч корупції. Поміркуймо, чи це спрацює? Існує 4 джерела фінансування лікаря. Перше — заробітна плата, яку він гарантовано отримує від роботодавця (держави чи приватного власника). За цю зарплату лікар зобов’язаний надавати чітко окреслений спектр медичних послуг у чітко відведений час. Якщо пацієнт просить лікаря попрацювати понад норму (посидіти біля ліжка, вийти на роботу у вихідний день, терміново проконсультувати), тоді хворий сплачує лікарю гонорар. Це друге джерело. Можливе і третє — хабар, тобто гроші, які лікар незаконно вимагає в пацієнта. І, нарешті, четверте джерело — подяка. Це справа добровільна, лікарю можуть віддячити пацієнти, які задоволені наданими ним послугами, цінують його високу професійність. Дорогі «подяки» оподатковуються згідно з чинним законодавством. Тож те, що у нас називають гонораром (якщо він буде добровільним), мало б називатися подякою. Бо надання лікарями понаднормових послуг (за що й виплачується справжній гонорар) не може бути поширеним явищем у вітчизняній охороні здоров’я, особливо на первинній ланці, де на дільниці лікар обслуговує іноді до 4 тис. пацієнтів. А от на подяку він може розраховувати, якщо гарно лікуватиме пацієнта. Вочевидь, ініціатива щодо запровадження гонорарів мала б отримати юридичне підґрунтя — необхідно укласти чіткий перелік тих зобов’язань, які лікар повинен виконувати за свою заробітну плату, а також послуг, котрі офіційно оплачуватимуться через касу медичного закладу чи в інший спосіб. Питання в тому, чи буде це фінансово вигідно самому лікарю?

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

Правила — для всіх Коли ж ми досягнемо того рівня, що гроші таки йтимуть за пацієнтом, тоді, можливо, й можна буде говорити про гонорарну систему оплати праці лікаря та законодавчу легалізацію таких виплат. Адже існує гонорарна система оплати адвокатів — чому в медицині цього не може бути? Таку процедуру держава має також чітко прописати, це вирішить дуже багато проблем, пов’язаних із моральними, етичними нормами. Якщо лікар отримає гонорар, він має задекларувати його у вигляді своїх доходів і сплатити фіксований податок. Чи зробить він це — залежатиме від того, як будуть прописані законодавчі вимоги. Лікарям, котрі хочуть працювати у правовому полі й не боятися фіскальних, контролюючих органів, легше заплатити з одержаних від пацієнта, наприклад, 100 грн 13-15 грн податку і, як то кажуть, спати спокійно. Тому медики не будуть проти легалізації гонорарів, головне, щоб процедура була зрозумілою, прозорою і максимально комфортною — без бюрократичної тяганини. На мою думку, гонорар не повинен бути фіксованим — його розмір має залежати від рішення пацієнта і його оцінки роботи лікаря. Фіксованим має бути лише відсоток податку. Адже, повірте, від багатих пацієнтів часто й простих слів подяки не дочекаєшся — зазвичай дякують люди із середнім рівнем доходу. І нормальні лікарі — не здирники — ніколи не вимагатимуть плати: від бідної людини «спасибі» коштує більше, ніж 50 грн, якими вона теоретично може віддячити. Тобто етична позиція лікаря не втрачає своєї значущості навіть за умови легалізації гонорарів. Зрозуміло, певна частина лікарів намагатиметься не сплачувати податків (зрештою, це ми бачимо і в інших сферах) — саме над ними має висіти дамоклів меч правоохоронних органів. Для тих, хто думає про особисте збагачення, як набити власні кишені, легалізація гонорарів небажана. У нашого суспільства немає іншого вибору, аніж вибудовувати цивілізовані суспільні відносини в усіх сферах (у тому числі й у охороні здоров’я), а також приймати закони, які діють в усьому світі, — на благо суспільства.

9

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

МЕДИЦИНА БЕЗ ПРОФІЛАКТИКИ: СКУПИЙ ПЛАТИТЬ ДВІЧІ?

З економічної точки зору здоров’я — капітал, тому кожна цивілізована держава намагається його вберегти, бо повертати надто дорого. Доведено: профілактика хронічних неінфекційних захворювань (НІЗ) утричі дешевша, ніж їх лікування, а здоровий спосіб життя у 5 разів ефективніший за боротьбу із хворобами. Як же розпоряджаються безцінним капіталом в Україні?

Тетяна ГРУЗЄВА, завідувачка кафедри організації охорони здоров’я та соціальної медицини НМУ ім. О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор

ВЗ Хронічні неінфекційні захворювання називають основою глобального тягаря хвороб. На чиї плечі він лягає?

— Епідемія НІЗ, яка обумовлює знач­ ні медико-соціальні втрати, сьогод­ ні стала найбільшою проблемою

громадського здоров’я як на націо­ нальному, регіональному, так і на світовому рівнях. Спричинені цими хворобами інвалідність та передчасна смертність, особливо працездатного населення, призводить до значних економічних збитків. Втім негативні наслідки епідемії найбільше позна­ чаються на країнах із низькою забез­ печеністю ресурсами — там НІЗ ви­ являють на пізніх стадіях, відповідно хворі потребують дорогої інтенсивної і стаціонарної допомоги для лікуван­ ня тяжких ускладнень або гострих по­ рушень. Значна частина такої допомо­ ги оплачується за рахунок особистих коштів громадян, що призводить до катастрофічних витрат населення на медицину. Тобто НІЗ завдає подвій­ ного удару — по бюджету держави і доходах населення. На жаль, масштаби епідемії НІЗ у світі зростають. Якщо у 2012 році 68%

тощо). У деяких країнах накопичено досвід, який довів: там, де цю політи­ ку не прос­то декларують, а й вива­ жено та послідовно впроваджують, отри­мують вражаючі результати. Як прик­лад — внаслідок запроваджен­ ня профілактичних програм у Японії було в 4 рази скорочено смертність від інсультів, у Німеччині — у 2 рази. Прикладом ефективної боротьби з НІЗ стали національні програми у Фінлян­ дії, Литві, Ірландії тощо.

ВЗ Але ж в Україні завжди скаржаться на нестачу ресурсів на подібні програми.

— На підставі напрацьованого досві­ смертей були обумовлені хронічною ду та науково обґрунтованих даних патологією, то до 2030-го їх прогнозу­ ВООЗ визначила низку високоефек­ ється 75%. В Україні НІЗ спричиняють тивних стратегій і заходів для про­ понад 86% глобального тягаря хвороб. філактики НІЗ, які успішно реалізо­ Має місце тенденція до поширення цієї вуватимуться навіть при обмежених патології. Зокрема, протягом 1991- ресурсах. Це можливо за умови вико­ 2013 рр. смертність від хвороб систе­ нання 3 компонентів національних ми кровообігу зросла вдвічі, від раку — програм: епіднагляду, профілактики майже на 18%. За стандартизованим і надання медичної допомоги. показником смертності населення Новим Планом дій щодо реалізації працездатного віку від згаданих недуг Європейської стратегії профілактики Україна посідає 4-те місце серед країн і боротьби з НІЗ на 2012-2016 рр. ви­ Європейського регіону ВООЗ. значено основні принципи роботи в цьому напрямку. Вони охоплюють ВЗ Чи спонукали масштаби епідемії питання соціальної справедливості, до пошуку нових шляхів її подолання? зміцнення системи охорони здоров’я, — Так. У світі чітко усвідомили: НІЗ врахування інтересів здоров’я в усіх можна запобігти, впливаючи на чин­ стратегіях, розширення прав і мож­ ники ризику (боротьба з курінням, ливостей громадян, збалансованість зловживанням алкоголем, підви­ популяційного та індивідуального щення фізичної активності, пропа­ підходів, упровадження інтегрова­ ганда здорового харчування, конт- них програм та принцип участі всього роль кров’яного тиску та рівня ліпідів суспільства.

ТОЧКИ ЗОРУ Марина ШЕВЧЕНКО, старший науковий співробітник наукового відділу організації медичної допомоги ДНУ «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» ДУС, кандидат медичних наук

К

раїни Європейського регіону нині відчу­в­­ають серйозні медичні, соціальні й економічні проблеми, пов’язані з НІЗ. Втім на програми із профілактики — імунізацію, протидію курінню, вживанню алкоголю, сприяння раціональному харчуванню і фізичній активності — спрямовується лише незначна частина сумарних витрат на охорону здоров’я (приміром, у країнах Організації економічного співробітництва — приблизно 3%). В Україні ситуація набагато гірша. Частка коштів на фінансування програм громадського здоров’я у загальному обсязі поточних витрат становить лише 1,3% (дані 2013 року) — впродовж останнього 10-ліття вона скоротилася більш ніж удвічі (у 2003-му цей показник становив 3%). Якщо ж проаналізувати структуру загальних витрат за функціями, то на профілактику і послуги громадського здоров’я спрямовується лише 1,7%. Про те, що економія на профілактиці недоречна, переконливо свідчать такі дані: 2010 року загальні витрати на лікування серцево-судинних захворювань (ССЗ) та інсульту у світі становили понад 315 млрд дол. (з них понад 193 млрд дол. прямі медичні витрати), раку — 157 млрд дол.,

10

цукрового діабету — 245 млрд дол. (прямі медичні витрати 176 млрд дол.). Економічні збитки через куріння оцінюються в суму понад 289 млрд дол. на рік. На більшість НІЗ можна ефективно впливати за допомогою профілактичних заходів, пов’язаних із режимом харчування, способом життя тощо. Один з прикладів — програма СОПКАРД (Гданськ, Польща), спрямована на своєчасне виявлення артеріальної гіпертензії, цукрового діабету та гіперхолестеринемії, первинну і вторинну профілактику ССЗ. Показовим є досвід профілактики хвороб системи кровообігу у Фінляндії (проект «Північна Карелія») — завдяки низці організаційних та пропагандистських заходів протя­­гом 30 років удалося зменшити смертність від ішемічної хвороби серця (ІХС) на 82%, підвищити середню тривалість життя населення країни на 10 років. Деякі дослідження довели: ефективні заходи по боротьбі з факторами ризику можуть знизити частоту ІХС до 86%. Для успішної боротьби з НІЗ необхідно задіяти жорсткі системи моніторингу, оцінки, звітності, виявлення і коригування проблем, пов’язаних із використанням фінансових ресурсів. Адже згідно з даними Комісії з макроекономіки і здоров’я, за найскромнішими оцінками, кожен врятований DALY (DALYs — втрачені роки життя, скориговані на шкоду, завдану здоров’ю тих, хто продовжує жити із захворюванням) дає економічну вигоду в розмірі річного доходу на душу населення (у 2015 році прогнозовано на рівні 563 дол.). Пряма економічна вигода врятованих 73,3 млн

DALY від ССЗ може становити 41,3 млрд дол., від онкологічних захворювань — 26,9 млрд дол.

(47,7 млн DALY). Вивчення факторів ризику, їх моніторинг, оцінка та визначення економічної ефективності рекомендовано як один із кращих інструментів для планування й прийняття рішень на макро- і мікрорівнях.

Ольга ТИМЧЕНКО, завідувачка лабораторії генетичної епідеміології ДУ «Інститут гігієни і медичної екології» НАМНУ, доктор медичних наук, професор

У

важно ознайомилася з Національним планом заходів з імплементації та реалізації засад європейської політики «Здоров’я-2020: основи Європейської політики в підтримку дій держави і суспільства в інтересах здоров’я і благополуччя» щодо неінфекційних захворювань на період до 2020 року (далі — План). Хочу висловити деякі, на мій погляд, суттєві зауваження. Тим більше що свого часу я була координатором створення Національного плану дій з гігієни довкілля, який розроблявся в Україні під егідою ВООЗ і був схвалений цією організацією. Тож через призму рекомендацій та настанов ВООЗ щодо розробки подібних документів сприймаю і нинішній План.

На жаль, він не містить розгорнутих даних з інвентаризації стану здоров’я населення. А ті скупі цифри, які представлено, недостатні для обґрунтування обраних пріоритетів. Приміром, чому цукровий діабет потрапив до цього переліку, а хвороби щитоподібної залози, які мають колосальний вплив на здоров’я та відтворення населення, — ні? Чому при такій затяжній демографічній кризі в Україні не винесено на перший план турботу про репродуктивне здоров’я? Чому з поля зору випала боротьба з травматизмом, адже за кількістю недожитих років та економічними збитками цей клас хвороб в Україні завдає такої ж шкоди, як і ССЗ. Дехто каже, мовляв, у Європі подібного «пріоритету» не зрозуміють. Так, у них інші проблеми, але ВООЗ ніколи не нав’язує своїх настанов, лише рекомендує, і наше завдання — довести свою позицію і домогтися того, щоб План був не калькою, а дійсно Національним планом дій. За визначенням пріо­ ритетів мали би бути розроблені короткотермінові, середньо- та довгострокові заходи, також потрібно проаналізувати наявність кадрових, фінансових і технологічних ресурсів, необхідних для їх реалізації. Чому це не представлено у Плані? На жаль, у документі недостатньо прописана і міжсекторальна взаємодія, не передбачено заходів щодо державного й приватного бізнесу, які сьогодні безжально руйнують довкілля. Автори Плану приділили недостатньо уваги відбору індикаторів для оцінки ефективності намічених заходів. Майже всі пункти прописані нечітко, і це створює можливість їх довільного

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

1 травня 2015 року

Україна своєю чергою розроби­ ла проект Національного плану дій щодо НІЗ (відповідно до стратегії «Здоров’я-2020: Європейська політи­ ка здоров’я і благополуччя»). Важливу роль у ньому відведено використанню технологій стратегічного керівництва в інтересах здоров’я, розвитку держав­ но-приватного партнерства, спільним міжсекторальним діям, інвестуванню в здоров’я та боротьбу з основними складовими тягаря НІЗ.

звичайно важливо забезпечувати об­ мін інформацією між тими, хто оці­ нює ризики для здоров’я, і тими, хто управляє цими ризиками й передає інформацію про них в якості основи профілактичних дій. Перспективною є взаємодія між охороною здоров’я, соціальним забезпеченням, промис­ ловим, сільськогосподарським сек­ тором, торговельною, транспортною службами, сферою туризму тощо. Адже галузь охорони здоров’я, яка найбільше відчуває тягар НІЗ, може ВЗ Це буде принципово нова політика контролювати їх причини лише част­ в царині профілактики? ково. Медична спільнота не може са­ — Так. І вона передбачає розробку й мотужки перебудувати виробниче реалізацію нових стратегій та прог­ та соціальне середовище, створити рам. Утім це неможливо зробити без безпечне дов­кілля — все це потребує співпраці всіх причетних структур, спільних міжсекторальних дій. визначення загальних пріоритетів, розширення участі зацікавлених ВЗ Однак сьогодні на медичний сектор сторін, прискореного впровадження покладають чи не найбільше надій і інноваційних підходів. обов’язків щодо профілактики. Нині у світі відбувається процес — Безперечно, мають бути удо­ переходу від моделі стратегічного сконалені всі види профілактичної керівництва, в центрі якої держава, діяльності на різних рівнях охорони до моделі співпраці, при якій стра­ здоров’я, але в зоні особливої уваги тегічне керівництво є продуктом — первинна ланка, де надзвичайно спільної діяльності широкого кола актуальними є формування здорово­ суб’єктів (міністерств, законодавців, го способу життя та впровадження організацій та відомств, комісій, ко­ профілактичного консультування мерційних підприємств, громадських пацієнтів на індивідуальному і гру­ об’єднань, фондів, ЗМІ тощо). Потріб­ повому рівнях. Тобто інформування но удосконалювати законодавство, та навчання населення щодо пове­ щоб воно сприяло створенню умов дінкових навичок, які сприяють зни­ для здорового способу життя , серед женню поширеності чинників ризику яких: чисте довкілля, безпечне і раці­ та ускладнень НІЗ. ональне харчування, належні умови праці та побуту, достатні доходи та ВЗ Це щось на зразок санітарної просвісоціальне забезпечення населення, ти, яка наказала довго жити? можливість повноцінного відпочин­ — Ні, це різні речі. Основна відмін­ ку, розвиток інфраструктури здоров’я, ність в тому, що профілактичне кон­ її доступність, освіта та інформацій­ сультування повинно бути адресним. но-просвітницька діяльність, якісне Тому саме лікарі загальної практикимедичне обслуговування тощо. Над­ сімейної медицини, які добре знають

трактування. «Забезпечити», «опрацювати», «вдосконалити», «покращити»... До якої планки забезпечити і покращити — до рівня деяких африканських республік чи країн ЄС? Одним із головних напрямків профілактики НІЗ є вплив на чинники ризику їх виникнення. Однак у Плані згадуються тільки окремі з них — ті, якими нині переймається європейська спільнота. Безперечно, вони важливі і для нашого суспільства. Але чи відомо авторам Плану, що до чинників, які завдають чи не найбільшої шкоди здоров’ю населення України, належать стрес та бідність? Мабуть, відомо. Чому ж тоді у документі не представлено жодного заходу, на зразок упровадження методик, що знижують рівень стресу, чи розширення меж психологічної допомоги населенню тощо? Зауважу: нині 95-96% усіх хвороб вважаються мультифакторними, тобто у разі спадкової схильності до хвороби той чи інший чинник ризику її провокує. Тож для забезпечення здоров’я населення потрібно усунути «провокуючі» чинники або принаймні пом’якшити їх вплив. До речі, наш Інститут подавав пропозиції щодо залучення до Плану деяких заходів по зниженню екологічних ризиків — жодну з них не враховано! Великі сумніви викликає й доцільність запровадження електронного паспорта здоров’я в Україні, оскільки держава навряд чи зможе забезпечити його конфіденційність, а без неї документ перетвориться на засіб дискримінації людини. Окремо про законодавство. Слід прописати, які саме закони нас не влаштовують сьогодні, а підзаконні акти затверджувати разом із прийняттям основних законів, тоді все працюватиме й узгоджуватиметься між собою.

Повною мірою не прописано роль держави у формуванні здоров’я населення, а це має надзвичайно важливе значення. Не можна перекладати турботу про здоров’я виключно на громадян. По-перше, люди повинні мати відповідний рівень матеріального забезпечення, щоб належним чином дбати про своє здоров’я. По-друге, який би здоровий спосіб життя людина не вела, це не застрахує її, приміром, від нападу бронхіальної астми через додатковий викид у повітря шкідливих речовин зі сміттєспалювального заводу тощо. Саме держава в усіх формах своєї діяльності повинна впроваджувати відповідну політику щодо збереження і зміцнення здоров’я громадян. Певна закритість процесу розробки Плану, його обговорення, неврахування слушних пропозицій і призвели до того, що він виявився недосконалим і, на мою думку, потребує суттєвого доопрацювання.

Лариса МАТЮХА, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Загальна практика-сімейна медицина», доктор медичних наук, професор

У

продовж всієї історії лікарі більше схилялися до лікування, аніж до профілактики, обмежено застосовується вона і в сучасній охороні здоров’я — лікарі й пацієнти націлені на швидкий результат втручання. Втім дослідження засвід­ чують, що, приміром, сучасні інвазивні коронарні

особливості способу життя своїх паці­ єнтів, їх сімейні та побутові проблеми, можуть упоратися з цим завданням найкраще. Для профілактичного кон­ сультування лікар має передусім оці­ нити стан здоров’я пацієнта (за даними медичного обстеження), розробити ін­ дивідуальну програму профілактики чи оздоровлення, врахувавши всі по­ казання і протипоказання, відстежити динаміку та результати реалізації про­ філактичної програми тощо. Так само лікар має визначити індивідуальні сту­ пені виразності тих чи інших чинників ризику в пацієнта. Втім досягти мети профілактичного консультування можна лише в разі поєднання кількох завдань. По-перше, пацієнт має бути добре поінформованим про наявні у нього чинники ризику розвитку НІЗ, методи їх самоконтролю, необхідність виконання рекомендацій лікаря. Подруге, пацієнт має бути мотивований до відмови від шкідливих звичок та до­ тримання порад щодо здорового спо­ собу життя. По-третє, пацієнта потріб­ но навчити, як усе це реалізувати на практиці. Адже його роль не обмежується простим підпорядкуванням приписам лікаря — він повинен стати активним, відповідальним учасником профілактичного процесу. ВЗ Чи готові наші сімейні лікарі стати гуру здорового способу життя?

— М’яко кажучи, не завжди. Соціоло­ гічне опитування фахівців первинної ланки засвідчило, що значна частина респондентів (понад 10%) взагалі не вважає своїм обов’язком проведення профілактичної роботи, а діагностич­ ні обстеження та профілактичні втру­ чання вони призначають лише особам із груп ризику або за наявності скарг пацієнтів. Недооцінюють значущість

втручання (навіть за умови вчасного їх проведення) вирішують проблеми хворих щонайбільше на 5-7%, тоді як профілактичні заходи дають змогу знизити смертність на 45-65%. Не дивно, що без врахування цих аргументів медицина опинилася в стані кризи. Вочевидь, її наслідком стане зміна парадигми охорони здоров’я, яка приділятиме більше уваги його збереженню. Провідну роль у профілактичній роботі відіграє первинна ланка, і лікарі первинки мають фокусувати увагу на особистості пацієнтів, їх оточенні, умовах і способі життя тощо. Крім участі в лікувально-діагностичному процесі, важливою функцією сімейного лікаря є мобілізація пацієнта на збереження здоров’я, коригування наявних чинників ризику. Для цього лікарю потрібні, окрім сучасних медичних знань та вмінь, ще й комунікативні навички і більш глибоке розуміння того, чим є хвороба для пацієнта. Існує 3 стратегії профілактики: популяційна, первинна і вторинна. У популяційній стратегії перша скрипка — в руках держави (для розбудови системи громадського здоров’я, збільшення рівня медичної інформованості населення, формування у людей відповідальності за власне здоров’я, мотивування громадян до здорового способу життя тощо). Первинна ж стратегія (стратегія високого ризику) передбачає провідну роль лікаря первинної медичної допомоги (ПМД). Саме він відповідальний за виявлення пацієнтів із високим ризиком НІЗ, проведення профілактично-лікувальних заходів, безперервність допомоги протягом життя пацієнта, його навчання тощо. На цьому етапі актуалізується персоніфікація ведення пацієнта, який потрап­ ляє в поле зору сімейного лікаря ще здоровим.

способу подачі профілактичної інфор­ мації понад 32% опитаних, майже 7% із них не співвідносять профілактич­ ні заходи з особливостями пацієнта. Більше того, самі лікарі часто потре­ бують «лікнепу» стосовно здорового способу життя. У понад 28% опитаних виявлено такий чинник ризику, як надмірна маса тіла, у 13% — ожирін­ ня, у 9% — підвищений артеріальний тиск, у майже 3% — підвищений вміст цукру, у понад 8% — підвищений рі­ вень холестерину. Кожен 4-й респон­ дент веде малорухливий спосіб життя, кожен 5-й нераціонально харчуєть­ ся. Водночас лікарі, які взяли участь в опитуванні, зазначили: їм бракує методичних матеріалів стосовно про­ філактики та формування здорового способу життя. Тож необхідно роз­ робити відповідні навчальні прог­ рами для працівників первинки, а також упровадити концепцію безпе­ рервної медичної освіти з акцентом на удосконалення методології управ­­ління чинниками розвитку НІЗ, консультування пацієнтів тощо. В Україні вже впроваджується навчаль­ ний курс із профілактики НІЗ у первинній ланці охорони здоров’я, розробляються сучасні навчальні програми з під­готовки фахівців сімейної медици­ ни на додипломному та післядипломному рівнях (за участю співробітників нашого університету та НМАПО ім. П. Л. Шупика). Результати проведення низки тре­ нінгів для сімейних лікарів у різних регіонах України свідчать про підви­ щення рівня знань і вмінь із цих пи­ тань та зміну ставлення медпрацівни­ ків до профілактичної роботи. Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

Хочу одразу заперечити тим, хто стверджує, що первинна ланка не має потенціалу для надання профілактичних послуг. Сьогодні амбулаторіями ЗПСМ охоплено майже 77% населення України, приблизно 70% сімейних лікарів надають ПМД протягом життя пацієнта від народження (це середній показних, бо, приміром, у Києві таких менше 7%). Погоджуся з тим, що цей потен­ціал потрібно зміцнювати і розвивати, зокрема, розбудувати структуру ПМД згідно з її функціями, створити систему безперервного професійного розвитку лікарів та медсестер, організаційно розділити долікарський і лікарський прийоми, при цьому визнавши важливу роль медсестри ЗПСМ і навчивши її відповідно до компетенцій. Так само необхідно створити систему оцінки якості структури, функції й результату діяльності ПМД, запровадивши необхідні індикатори. Водночас маємо розробити мотиваційні індикатори для керівників місцевих органів управління, центрів ПМД (у тому числі й щодо профілактичної роботи), запровадити механізми стимулювання медперсоналу первинки. Надзвичайно важливо, щоб про життя і здоров’я людей піклувалися управлінці всіх рівнів, щоб ініціювали прийняття рішень, які перетворять профілактику на прерогативу практичної охорони здоров’я та утвердять основи здорового способу життя в суспільстві. Але серцем профілактики залишаться взаємовідносини лікаря й пацієнта, які встановлюються під час індивідуального консультування. Відходить у минуле патерналістська модель таких стосунків, коли лікар — всесильний і всезнаючий батько, наставник, а пацієнт — безпорадна й нерозумна дитина. Вони мають стати партнерами.

11

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ РІВНЕНЩИНА

СЕРЦЕВО-СУДИННІ КАТАСТРОФИ, ПОМНОЖЕНІ НА БЕЗГРОШІВ’Я Нещодавно на Рівненщині презентували Всеукраїнський проект «Зупинити епідемію серцевосудинних катастроф». Задля цього в область приїздив головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Хірургія серця і магістральних судин у дорослих», доктор медичних наук Костянтин Руденко, а також фахівці профільних інститутів. Натомість місцеві медики сприйняли ідею без ентузіазму і використали презентацію, аби озвучити кричущі проблеми галузі.

Валерій ОРЕШКО, головний позаштатний кардіохірург Рівненського обласного управління охорони здоров’я

Щ

ороку на Рівненщині понад 460 тис. громадян потерпають від серцево-судинних захворювань, і при цьому наразі такі хворі помирають не тільки частіше, але й раніше. За останнє десятиліття показник поширеності хвороб системи кровообігу в області зріс удвічі та становив у 2012 р. — 6142, у 2013 р. — 6254, а в 2014 р. — 6285,93 на 10 тис. населення. Повсякчас поширюється ішемічна хвороба серця (у 2013 р. — 2194; у 2014 р. — 2218,21 на 10 тис. населення), стенокардія, гіпертонічна хвороба (у 2013 р. — 3064; у 2014 р. — 3086 на 10 тис. населення), інфаркт міокарда (у 2013 р. — 10,62; у 2014 р. — 11,05 на 10 тис. населення), мозковий інсульт. Зріс також і рівень смертності від серцево-судинної патології (з 88,9 на 10 тис. жителів у 2013 р. до 89,1 у 2014му). До речі, інсульт значно випередив злоякісні пухлини і посідає нині друге місце серед причин смертності населення Рівненщини. Третина пацієнтів, які перенесли його, — люди працездатного віку, і лише 10% із тих, що вижили, повертаються до активного життя.

Лариса ВЕРЕЩУК, головний позаштатний кардіолог Рівненського обласного управління охорони здоров’я

Для прикладу, найпростіший стент коштує близько 20 тис. грн. Тож зрозуміло: більшість пацієнтів просто не матимуть змоги лікуватися. Кардіологія — та галузь медицини, яка не може існувати без фінансування. Наші пацієнти дуже потребують підтримки держави, і зовсім нечесно з її боку ставити хворих перед таким важким вибором: продати власний будинок, аби оплатити лікування, чи померти…

Олег ГИКАВЧУК, заступник головного лікаря Рівненського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф

С

проба Костянтина Руденка проаналізувати справжні причини погіршення ситуації із серцево-судинними захворюваннями на Рівненщині викликала жваву дискусію серед місцевих медичних працівників. Вона оголила проблеми, про які МОЗ чомусь забуває чи просто не хоче помічати, ігноруючи всі звернення медичної громади. А між тим практикуючі лікарі переконані: проблема епідемії серцево-судинних катастроф не вирішується лише в операційних, як би майстерно не працювали наші кардіохірурги. Починати треба з удосконалення надання меддопомоги хворим ще на догоспітальному етапі. Аби поліпшити показники роботи кардіологічної служби, треба насамперед подумати про якість діагностики, надання екстреної медичної допомоги і вчасну госпіталізацію хворих. Тому в МОЗ потрібно запитати про повноцінне оснащення всіх бригад швидкої медичної допомоги згідно з прийнятим єдиним стандартом — адже

донині 40% наших санітарних автомобілів йому не відповідають. Вже 3 роки поспіль ми просимо Міністерство, яке виділяє субвенції на придбання лікарських засобів, дати дозвіл на закупівлю вкрай необхідного обладнання. Безрезультатно. А нам же потрібно оновлювати електрокардіографи, дефібрилятори, без яких неможливо надати адекватну медичну допомогу хворому. До слова, чи не половина наших кардіографів працюють ще з 1972-го, 1985 років: уявіть собі, в якому стані знаходиться апаратура! Повірте, вони вже можуть «написати» інфаркт будь-якому хворому. За кордоном обладнання, котре працювало протягом 5 років, заборонено застосовувати, бо вважається, що воно вже використало свій ресурс. У нас же апаратура працює 25 і більше років. До того ж медичне обладнання має властивість періодично виходити з ладу. Тож логічно було б мати не тільки по одному його комплекту для кожної виїзної бригади, а й кілька апаратів на заміну, щоб на час їх ремонту медики не вирушали на виклик із порожніми руками, як це відбувається зараз. І про яку якість діагностики серцевих захворювань можна говорити за таких умов? До речі, 60% бригад екстреної медичної допомоги у нашій області — фельдшерські. І скільки б не підвищували рівень знань кардіологи й сімейні лікарі, на виклик до хворого першими приїздять саме фельдшери. Між іншим, кілька років тому МОЗ постановило взагалі скоротити спеціалізовані бригади екстреної медичної допомоги (ЕМД). Ми на це не пішли і зберегли 3 кардіореанімаційні бригади та бригаду інтенсивної терапії. Завдяки цьому місто Рівне і прилеглі до обласного центру райони забезпечені кваліфікованим медичним персоналом, який може доставити хворого в кардіоцентр і надати йому допомогу в повному обсязі. Але ж в інших районах таких бригад немає, більше того, у переважній більшості там на

швидкій працюють фельдшери. Тому створення лікарських бригад — необхідність, яка потребує уваги посадовців. Так, МОЗ виношує ідею розвитку телемедицини. Добре, але тоді, крім забезпечення швидких медичним обладнанням, нам потрібно ще й спеціальне оснащення для дистанційного зв’язку з кардіологічним центром, щоб фельдшер міг у будь-який час і будь-де отримати консультацію щодо обстеження та надання медичної допомоги пацієнту. Дуже сумніваюся, що ця проблема швидко вирішиться, а тим часом люди хворіти не припиняють. Через неналежне оснащення медичною апаратурою і лікарськими кадрами бригади ЕМД на догоспітальному етапі не можуть як слід проводити і тромболітичну терапію. Для Рівненщини по субвенції було закуплено «Металізе®» з розрахунку 1 доза на 10 тис. населення. Ці препарати ми розподілили між усіма районами, але й тут є проблема з їх використанням у повному обсязі. Адже, щоб провести тромболізис, швидка має бути забезпечена обладнанням і хоча б двома фахівцями. До речі, за законом у кожній бригаді повинні знаходитися 2 фельдшери, але наразі цього немає. Питання з транспортуванням інфарктних хворих до кардіоцентрів, обидва з яких у нас діють тільки в Рівному, теж стоїть доволі гостро. Так, якщо хворий мешкає у 30-50-кілометровій зоні від обласного центру, бригада ЕМД оперативно госпіталізує його. Проте з пацієнтами, які живуть у віддалених районах, ситуація набагато гірша. Тут свою роль відіграють і пізнє звертання громадян, і затримка з постановкою діагнозу, і неспроможність неукомплектованої належно фельдшерської бригади транспортувати шокового хворого на відстань 100 км і більше. Наприклад, із Зарічного, звідки до Рівного 180 км, без тромболізису хворий не доїде. Тож вихід тут один: або укомплектовувати фельдшерські бригади реаніматологами і кардіологами, які можуть надати хворим лікарську допомогу, або піднімати питання про створення міжрайонних кардіоцентрів у Дубно і Сарнах, щоб зменшити відстань доїзду до 50 км. В іншому випадку показники летальності інфарктників тільки збільшуватимуться. Як видно, всі проблеми тісно переплетені між собою і вирішувати їх потрібно в комплексі, кардинально змінюючи всю систему надання кардіологічної допомоги хворим. Тільки тоді намітяться позитивні зрушення. На жаль, на місцевому рівні ці завдання ми вирішити не можемо. Тому сподіваємося, що МОЗ нарешті нас почує і піде назустріч. Дана РОМАНЮК, власкор «ВЗ», м. Рівне

В

останні роки нам ніяк не вдається зменшити показник смертності пацієнтів, і причина цього — незадовільне фінансове забезпечення кардіологічної служби. Лише нещодавно в область надійшли розхідні матеріали, передбачені ще на 2014 рік, та й то не в повному обсязі. Їх вистачить, щоб забезпечити лише чверть усіх потребуючих пацієнтів з інфарктом міокарда та гострим коронарним синдромом. Заявка ж на 2015 рік ще взагалі не розглядалася. Обласна програма боротьби з хворобами системи кровообігу фінансувалася тільки в 2012 році й лише в розмірі 100 тис. грн. Тому не виключено, що в цьому році, а зважаючи на складну ситуацію в нашій країні — і кілька найближчих років, усі витрати по забезпеченню кардіологічних лікувально-діагностичних процедур (зокрема коронарографії та стентування) муситимуть взяти на себе хворі. Наскільки їм це буде під силу, здогадатися нескладно — варто лише дізнатися розцінки на розхідні матеріали.

12

ЯГОТИНСЬКА ЦРЛ

СНІГУРІВСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ

ЗАПРОШУЄ НА РОБОТУ

ЗАПРОШУЄ НА РОБОТУ

лікарів: психіатра, ендокринолога, медичного психолога.

лікаря-анестезіолога (або завідувача відділення анестезіології та інтенсивної терапії), можливе суміщення посад.

Надається земельна ділянка 0,10 га під будівництво житла.

Житлом забезпечуємо. Адреса: Київська обл., м. Яготин, вул. Незалежності, 71. Головний лікар Шулла Іван Томашович. Тел.: (04575) 5-35-38, факс: (04575) 5-33-38, e-mail: crljagotin@ukr.net

Звертатись за телефоном: 2-13-04 Адреса: 57300, Миколаївська обл., м. Снігурівка, вул. Жовтнева, 1

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

1 травня 2015 року

ЧЕРНІГІВЩИНА

ПАЛІАТИВНА ТА ХОСПІСНА ДОПОМОГА ТРИМАЄТЬСЯ ВИКЛЮЧНО НА ЕНТУЗІАЗМІ МЕДИКІВ

Паліативно-хоспісне відділення, що працює на базі Чернігівської міської лікарні №4, певною мірою унікальне: тут допомагають хворим не лише через знеболювання, а й за рахунок поліпшення їхнього фізичного і психічного стану. А ще особливість цього відділення в тому, що існує воно всупереч майже повної відсутності державного фінансування.

Людмила ПРОГ, заступник головного лікаря Чернігівської міської лікарні №4

З

агалом у місті є 2 паліативно-хоспісні відділення: одне діє з 2005 року в обласному психоневрологічному диспансері, інше відкрилося в липні 2011-го на базі міської лікарні №4. За нормативами на 400 тис. населення необхідне 1 таке відділення, отже, на область їх має бути 3. Місць катастрофічно не вистачає, існують великі черги, тож керівники закладів вимушені збільшувати кількість ліжок. Так, хоспісне відділення, що діє на базі міської лікарні №4, спочатку було розраховане на 15 ліжок — нині їх уже 40. Але й цього замало: зараз тут заповнені не тільки основні палати, а й резервні, що розраховані лише на екстраординарні випадки.

Мета — поліпшення якості життя Коли на базі міської лікарні №4 відкривалося паліативно-хоспісне відділення, багато скептиків вважали, що в приміщенні медичного закладу не можна розміщувати подібні підрозділи. Наше суспільство не зовсім правильно сприймає паліативну медицину: більшість переконані, що це допомога людям, які перебувають у термінальному стані. Насправді ж паліативна медицина спрямована на поліпшення життя хронічного хворого, який має сумнівний прогноз щодо одужання, і передбачає великий спектр послуг, таких як зменшення болю, лікування супутніх захворювань, покращення психологічного та соціального стану. «Зараз я бачу, наскільки ми були праві, коли відкрили відділення безпосередньо в будівлі лікарні, — говорить заступник головного лікаря Чернігівської міської лікарні №4 Людмила Прог, яка опікується цим напрямком роботи закладу. — Зі своєї практики бачу, що часто навіть за найнесприятливішого прогнозу тяжкохворим вдається прожити досить довго, а періоди загострення чергуються з ремісією захворювання. Тому ми не відмовляємося від медикаментозного лікування пацієнтів паліативно-хоспісного відділення, більшість із яких мають ще й хвороби нервової системи (в основному після інсультів із несприятливим прогнозом), важкі стадії серцево-судинних захворювань тощо. Звичайно, таких пацієнтів ми повністю не вилікуємо, але підтримати організм, підвищити якість життя — в наших силах. Дійсно, є хворі, яким уже неможливо допомогти (смертність у відділенні становить 30-40%), і тут наше завдання — дати людині можливість гідно прожити останні дні, без болю і страждань. Але в більшості випадків наряду із симптоматичним лікуванням намагаємось обсте-

жити наших пацієнтів, підлікувати супутні захворювання. У цьому плані нам набагато легше, ніж колегам, котрі працюють як окремий медичний заклад. Є потужна лікувально-діагностична база, тож маємо можливість проконсультувати та пролікувати хоспісного хворого в будь-якого спеціаліста. Якщо є пролежні — лікує хірург, при переломі шийки стегна (а таких випадків у нас дуже багато) необхідна консультація ортопеда-травматолога, деякі хворі потребують лікування у отоларинголога, окуліста; практично всі знаходяться під наглядом кардіолога та невропатолога. Завдяки медикаментозному лікуванню, масажам та лікувальній фізкультурі стан пацієнтів, як правило, суттєво покращується, а деякі лежачі хворі навіть піднімаються і починають потроху пересуватися. Нехай вони ходять тільки за допомогою ходунків, але це великий прогрес та зовсім інша якість життя і для хворого, і для його родичів. Та й психологічно хворому краще, коли хоспісне відділення розташоване на базі лікувального закладу, — більшість наших пацієнтів упевнені, що потрапили до звичайної лікарні, де їх підлікують і відправлять додому».

Таблетовані знеболювальні полегшують долю онкохворих Щодо знеболювання, то тут вітчизняна медицина зробила суттєвий крок уперед. Довгий час у нашій країні не було таблетованих наркотичних препаратів. Зараз ця проблема вже вирішена, і рідні хворих за рецептом можуть отримати їх в аптеках. «Хоча в Чернігові й раніше ця робота була непогано налагоджена. У нас є спеціальна наркологічна бригада, що діє на базі 1-ї міської лікарні, — вона патронує онкохворих і проводить ін’єкції знеболювальними наркотичними засобами вдома», — розповідає Людмила Прог.

Без жодної копійки бюджетних коштів Що стосується проблем паліативно-хоспісного відділення, то більшість із них пов’язані з нестачею фінансування та прогалинами в законодавстві. Узагалі міський хоспіс — явище унікальне ще й тому, що для його створення не було використано жодної копійки бюджетних коштів. Усе робиться власними силами колективу медичної установи, звичайно, за допомогою спонсорів і добрих друзів лікарні — родичів та знайомих колишніх пацієнтів. У ремонті та оснащенні відділення беруть участь окремі небайдужі люди, громадські організації та релігійні общини. Функціональні ліжка, постільна білизна, пелюшки, медичне обладнання, протипролежневі матраци, ходунки, візки тощо — виключно допомога благодійних фондів. Ліки родичі хворих купують самостійно. Харчування теж забезпечується за рахунок благодійних внесків та спонсорської допомоги. «Звичайно, за 5 грн, що закладені в бюджеті, тяжкохвору людину прогодувати неможливо, тож це — вимушений захід. Минулоріч витрачали на харчування тяжкохворих 17 грн щодня, цього року суму збільшили до 23 грн. Хоспісним хворим готуємо окремо, усе ретельно подрібнюється і збивається блендером, оскільки багатьох годують через зонд», — пояснює спеціаліст.

А ось від держави жодних окремих коштів на утримання хоспісного відділення не передбачено, фінансування — як і в інших відділень лікарні. Бюджетні кошти виділяються тільки на оплату комунальних послуг та зарплату медпрацівникам.

Психолог у хоспісі... непотрібний Створення та розширення хоспісного відділення відбувається у закладі виключно за рахунок перепрофілювання ліжко-місць терапевтичного відділення. Спочатку там було 100 місць, але, оскільки терапевтичні хворі в більшості випадків можуть лікуватися амбулаторно, поступово їх зменшили до 25, а на цій площі розгорнули хоспісне відділення на 40 ліжок. Усупереч здоровому глузду штатний розпис у хоспісі, де знаходяться тяжкохворі, що потребують особливого догляду, такий самий, як і в терапевтичному відділенні, де пацієнти можуть обслуговувати себе самостійно. Важко уявити, скільки турбот припадає на медсестру та санітарку: за зміну вони мають доглядати 15 таких хворих. «Це величезне навантаження, моральне і фізичне. До посадових обов’язків медичної сестри хоспісу входять не тільки ін’єкції, постановка крапельниць, але і догляд за тяжкохворими пацієнтами, зокрема кожні 2 год. перевертання, годування, спілкування з пацієнтами та їх близькими, навчання родичів правилам догляду. Це дуже складно, а отримують вони за свою працю — як і медперсонал інших відділень. Мусимо самостійно знаходити можливості, щоб хоч якось заохотити їх матеріально», — говорить Людмила Прог. Зараз у хоспісному відділенні працюють 18 медсестер та 18 санітарок, старша медична сестра, лікар-терапевт, а також лікар-психіатр на половину ставки. Посади психолога, соціального працівника, юриста штатним розкладом не передбачені, хоча послуги цих спеціалістів украй потрібні пацієнтам хоспіса та їх близьким. Наказ Міністерства охорони здоров’я, що стосувався пілотних областей, згідно з яким у паліативно-хоспісних відділеннях більш ніж удвічі збільшувався штат медсестер та санітарок, а також додавалася мультилікарська бригада, куди входять лікарі-онкологи, психіатри, хірурги, психологи, соціальні працівники і представники релігійних конфесій, так і не було впроваджено в інших областях країни. «Для мене взагалі незрозуміло, чому пілотний проект впроваджувався у східних областях, а не в Західній Україні, де дійсно розвинена паліативнохоспісна допомога. Є прекрасний хоспіс у Львівській області, в Івано-Франківську. Це заклади, що діють уже десятки років, ми вчимося на їх прикладі. Якщо хотіли випробувати нову модель, чому ж не зробити це на базі відомих установ, що гарно себе зарекомендували? Крім того, уже пішов другий рік, як закінчилися пілоти, але жодних підсумків, жодної публікації. Мабуть, чиновникам не до того», — обурюється Людмила Прог.

Законодавчі колізії Узагалі довгий час усі хоспіси-першопрохідці не мали жодної законодавчої бази. І тільки в 2013 році МОЗ України видав Наказ №41 «Про організацію паліативної допомоги в Україні», яким і нині регла-

ментується робота паліативно-хоспісних закладів та відділень. Але ані про новий штатний розпис, ані про додаткове фінансування там не йдеться. Украй здивував спеціалістів хоспісної медицини і додаток до «Основ законодавства України про охорону здоров’я», що набрав чинності 1 січня 2015 року, зокрема ст. 35.4 «Про паліативну медицину», особливо та її частина, де прописано, що «паліативна допомога надається безоплатно за направленням закладу охорони здоров’я, в якому пацієнтові надавалася вторинна (спеціалізована) або ж третинна (високоспеціалізована) медична допомога, і з яким укладено договір про медичне обслуговування населення». «Про який договір між лікувальними закладами йде мова? — дивується Людмила Прог. — Може, ця частина писалася за часів Богатирьової, і міністерські чиновники вважали, що до 2015 року вся наявна мережа медичних закладів уже буде повністю зруйнована? А вона поки що жива». Не вселяє оптимізму медикам і проект реформування медичної галузі, запропонований нинішнім Міністром охорони здоров’я. «Там нічого окремо про паліативно-хоспісну медицину не прописано та й узагалі немає навіть такого терміну — «паліативна допомога». Двома словами сказано про заклади довгострокового догляду без будь-яких додаткових пояснень, що саме малося на увазі. Недарма мої колеги так скептично поставилися до нової стратегії реформування медицини, котру професіонали критикують через рядок», — обурюється лікар.

Досвід європейських колег Якщо ми йдемо до ЄС, то треба брати приклад із тих країн, де паліативно-хоспісна допомога на найвищому рівні. «Мені вдалося побувати в хоспісах Німеччини та Ізраїлю, і там все організовано на дуже високому рівні: прекрасний догляд, знеболення, харчування. Працюють благодійні фонди, волонтерські та релігійні організації, що надають серйозну допомогу закладам, а головне — держава не самоусувається від опіки над хоспісами, левова частина фінансування — бюджетна. У нас паліативно-хоспісна медицина нині тримається лише на ентузіазмі медичних працівників та небайдужих громадян, милосердних до чужого болю», — говорить Людмила Прог. Але, незважаючи на відсутність державного фінансування та мізерні зарплати, працівники міського хоспіса й керівництво лікарні №4 не впадають у відчай і не тільки доглядають за хворими, а й навчають своїх колег — лікарів сімейної медицини та середній медичний персонал — надавати паліативну допомогу. В опануванні цих знань і навичок велику підтримку лікарям закладу та всім медикам Чернігівської області надають викладачі кафедри паліативної та хоспісної медицини Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика. «А як можна інакше? — каже Людмила Прог. — Ми вчилися у львів’ян та івано-франківців, тож тепер повинні передавати свій досвід медикам Чернігівщини». Олена БЕРЕЗКІНА, спеціально для «ВЗ», м. Чернігів

13

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ І В А Н О - Ф РА Н К І В Щ И Н А

ЕКСТРЕНА МЕДИЦИНА ПРИКАРПАТТЯ: ЧОМУ НЕ ЙДЕ РЕФОРМА? Минулого місяця колектив Коломийської станції комунального закладу «Івано-Франківський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» пікетував обласну раду. Перед тим працівники скерували відкрите звернення до Голови облради Василя Скрипничука та головного лікаря КЗ «ІФОЦЕМД та МК» Володимира Похмурського, в якому висловили протест проти створення в Коломиї окремої від Центру юридичної структури. Але події виявилися лише вершиною айсберга під назвою «Реформування служби швидкої допомоги».

Т

чувала супровід різних заходів. Як це все тепер розділити?

— Закон чітко прописує, хто що має робити. Треба зрозуміти основний принцип: екстрена допомога надається в ситуації, де хворий або постраждалий здебільшого не обирає собі лікаря самостійно і може померти без надання допомоги. Пацієнт може бути непритомним приїжджим, не мати паспорта, мобільного тощо, але його треба врятувати будьщо. Я завжди пропоную своїм лікарям та студентам ВЗ Які особливості реалізації Закону Укра- розглядати себе і близьких як потенційних пацієнтів їни «Про екстрену медичну допомогу» служби екстреної медичної допомоги — це сильна Прикарпатті? ний мотиваційний чинник для навчання. Забезпе— Спробу створити єдину систему медичного по- чення системи є доволі затратним, і тому держава рятунку життя і здоров’я людей робила кожна вла- має повністю взяти його на себе. да, і лише хронологічно співпало, що законодавче Що стосується невідкладної допомоги, то її має рішення про створення системи прийняло минуле надавати первинна ланка. Наші ж люди звикли на «злочинне» керівництво. Не коментуватиму мо- будь-який випадок викликати швидку — вона тиваційних моментів, які прискорили прийняття завжди приїде, ще й зі своїми ліками. Якщо ж ні, то Закону, але як фахівець стверджую: тут збіглися пишуть скарги в усі інстанції. Пересічний громадяінтереси очільників народу й самих українців. Цим, нин не відчуває відповідальності за невиправданий мабуть, можна пояснити певний спротив, особли- виклик бригади. Для держави ж екстрена допомога во в західних областях, аж до закликів ігнорувати на порядок дорожча за невідкладну: для першої реформу. І якщо в центрі країни вже заспокоїлися, необхідна реанімаційна машина й обладнання, що розуміючи, що альтернативи немає, то на перифе- коштує мільйони, навчений персонал, складна сисрії, зокрема, на жаль, і на Прикарпатті, поодинокі тема зв’язку, диспетчеризації й оперативного реагупопулісти використовують слушний момент для вання, тобто вона має застосовуватися, лише коли в наживання дешевого політичного капіталу. На моє людини сталася травма, гостре порушення систем переконання, закони, які б вони не були, треба ви- життєдіяльності, отруєння. Невідкладну ж допоконувати всім — це ознака правової держави. могу може надати сімейний лікар, терапевт або й Стосовно Закону України «Про екстрену медич- медична сестра, особливо пацієнтам із хронічними ну допомогу», що, на мою думку, розроблений з недугами, які живуть на території обслуговування урахуванням передового світового досвіду, його первинної ланки. Виклики треба сортувати. можна й треба якнайшвидше реалізувати на території країни. ВЗ Хто ж має сортувати виклики, контро- лювати роботу системи медичного ВЗ От же, реформування швидкої порятунку? невідворотне?

— Законом передбачено створення в Івано-Фран— Цей процес неправильно називати реформу- ківську єдиної диспетчерської, як і в кожному ванням швидкої допомоги. Спроби перейменувати обласному центрі. Частину робіт має профінансуіснуючу структуру й надати їй нових функцій при- вати обласна влада. Однак десь на місцевому рівні речені: з нинішньої швидкої не зробиш системної сидить собі чиновник, без резолюції якого неможекстреної допомоги. Це — якісно інший стиль мис- ливо зробити жодного кроку. А він має «особливу» лення, рівень професійних знань і вмінь, суспіль- думку («закон недосконалий, не треба поспішати ної свідомості. Тому негайно слід створювати, що його виконувати, незабаром усе відмінять») й відй передбачено Законом, нову медичну академічну повідно послідовно саботує й блокує імплементадисципліну на рівні наукових інститутів, різнорів- цію закону через свою принципову позицію. Що невих навчальних установ та лікувальних закладів. найгірше — не несе жодної персональної відпоТреба формувати нову генерацію спеціалістів, які відальності. Для прикладу, вартість ремонтно-будіпозбавлені негативного досвіду «совєцької» швид- вельних робіт нашої диспетчерської торік становила кої допомоги, якою затикали всі діри, де була зна- 2,8 млн грн, тепер вона сягнула майже 8,2 млн. Хто чна плинність кадрів і хронічне недофінансування. має відповісти за те, що цей же проект минулого У розвинених країнах медик системи екстреної до- року можна було реалізувати втричі дешевше? помоги — висококласний спеціаліст із панорамним Згадую зустріч у Кракові з представниками місклінічним баченням, оснащений усім необхідним цевої влади. Губернатор вкладає в швидку кошти, діагностичним та лікувальним обладнанням, а та- бо це предмет його гордості: він рятує людей шлякож вмотивований державою. хом інвестицій у матеріальну базу служби і гордий тим, що ми приїхали до нього за досвідом. А в нас ВЗ Раніше швидка виконувала різні функ- доходить до абсурду: я, найманий працівник, до ції: надавала й екстрену, й невідкладну речі, єдиний керівник комунального лікувальнодопомогу, транспортні послуги, забезпе- го закладу, призначений прямим голосуванням в ернистий шлях становлення системи екстреної медичної допомоги на Івано-Франківщині «ВЗ» обговорює з головним лікарем КЗ «ІФОЦЕМД та МК» Володимиром Похмурським, кандидатом медичних наук, доцентом кафедри хірургії Івано-Франківського національного медичного університету, за плечима якого понад 20 років практичної медицини у Львівській лікарні швидкої медичної допомоги.

14

Володимир ПОХМУРСЬКИЙ, головний лікар КЗ «ІФОЦЕМД та МК», кандидат медичних наук, доцент кафедри хірургії Івано-Франківського національного медичного університету

ЧОМУ НЕ ЙДЕ РЕФОРМА? НЕ ТОМУ, ЩО ВІЙНА. ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ МЕДИЧНОГО ПОРЯТУНКУ ТРЕБА ПОВНІСТЮ ПЕРЕВОДИТИ НА ДЕРЖАВНЕ, А НЕ МІСЦЕВЕ ФІНАНСУВАННЯ ЗА ЗАЛИШКОВИМ ПРИНЦИПОМ. ЦЕНТ- РАЛЬНА ВЛАДА РОБИТЬ ПІВКРОКИ. ЧЕКАЄМО ВІД НЕЇ ТВЕРДОГО ПОСТУПУ НА ШЛЯХУ ДО ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ, АДЖЕ СИСТЕМА ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ — ЦЕ СТОВП ПОРЯТУНКУ НАШИХ ГРОМАДЯН.

облраді, «воюю» з представником власника, бо той не дає мені виконувати приписане законом. Нам все ж удалося правдами-неправдами профінансувати виконання проектно-кошторисних робіт, провести експертну оцінку документації. За підтримки Голови обласної державної адміністрації погоджено фінансування проекту, і найближчим часом сподіваємося на його реалізацію. ВЗ Чи є якийсь економічний ефект від об’єднання районних швидких у єдиний Центр?

— За 2012-2013 рр. виконали колосальну підготовчу роботу, зокрема, провели аудит основних засобів і кадрів майбутньої системи, моніторинг роботи медичних підрозділів, що надають профільну допомогу населенню, визначили пріоритети. Наведу цифри: якщо у 2012 р. кількість викликів швидкої в області становила близько 340 тис. (це приблизно 1 тис. викликів на добу), то у 2014-му (Центр у теперішньому форматі працює з 1 січня 2014 р.) — 270 тис. За рахунок чого таке зменшення виїздів, і чи не постраждали люди? Налагодили контроль за виїздами, на старі автомобілі встановили датчики витрат палива та GPS-трекери, частину роботи передали до первинної ланки. 70 тис. викликів, гроші на які йшли в повітря, ми зняли! Зауважу, населення області не відчуло цього зменшення: жодної відмови у виклику, жодної скарги на гарячу лінію — зате помітна економія! Стали менше красти: машина швидкої, яка в середньому за день наїжджала 240 км, після налагодження контролю їздить утричі менше. ВЗ А що за проблема виникла з ІваноФранківською міською станцією швидкої допомоги — вона так і не увійшла до Центру?

— Противникам реформи донині вдалося зберегти в Івано-Франківську «зону, вільну від Закону України «Про екстрену медичну допомогу». Тут абсолютно нічого не змінилося за майже 2,5 року. Незалежна міська станція, хоч і на обласному фінансуванні, але, як і раніше, виконує весь спектр медичних та парамедичних послуг у межах міста: крім статутної екстреної і невідкладної допомоги, виклики в рубриці «інші» становлять до 70%(!), кількість виїздів практично не зменшується, а відсоток екстреної госпіталізації не перевищує 20. На фоні якісних змін, що відбуваються в інших підрозділах області, за рейтинговими показниками роботи у 2014 році міська станція пасе задніх. Щодо економічного аспекту, то собівартість 1 бригади міста в 1,5 раза вища, ніж середня по області. Про який єдиний медичний простір можна говорити? ВЗ Вам закидають створення південносхідного окружного відділення в Коломиї зі своєю адміністрацією як посередника між Центром і районами. Буцімто робляться надбудови, абсолютно непотрібні зараз, коли треба економити кошти.

— Створення госпітальних округів затверджене Регіональним планом розвитку області ще кілька років тому. У Центрі з метою підвищення якості надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі, покращення взаємодії між структурними підрозділами ми створили окружні відділення більш ніж півроку тому, не порушуючи статут, у межах існуючих штатів і кошторисних призначень. Маємо 5 таких відділень, одне з них із центром у Коломиї, щоб ліквідувати нерівномірність у наданні медичної допомоги на догоспітальному етапі. Районні лікарні, до яких раніше були прив’язані відділення швидкої допомоги, «на папері» однакові, проте дуже різняться за рівнем надання медичної допомоги. Окружні відділення — як «парасолька» для менших відділень довкола потужнішої лікувальної бази. Кожне окружне відділення на чергуванні має

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

1 травня 2015 року

спеціалізовану лікарську бригаду з автомобілем класу С, яка може прийти на допомогу будь-якій іншій бригаді, минаючи адміністративні кордони. Ці бригади може використати і відділ виїзної консультаційної допомоги Центру в разі необхідності екстреного транспортування пацієнта до спеціалізованого медзакладу, що кардинально скорочує час доїзду до хворого. Питання окружних відділень ніхто б і не порушував, якби не кандидатура керівника Коломийської станції, що входить до складу південно-східного відділення. Свого часу я звільнив цього медика за незадовільну роботу, проте йому через суди якимось дивом удається поновлюватися на посаді. Оскільки він не має підтримки ані керівництва Центру, ані колективу (проти нього виступили 140 працівників зі 146), я призначив керувати окружним відділенням іншого лікаря. Правильність обраної стратегії підтвердила й позиція колективу Коломийської станції, який не хоче працювати відокремлено від обласного Центру, що медики й засвідчили перед обласною радою. Для ясності скажу: торік усі працівники Центру отримали максимальну рекомендовану надбавку до зарплати. Всі мають підйомні на відпустку — закон це не забороняє, хоча рекомендує лише для медиків. За матеріальну відповідальність, напруженість і понаднормову роботу також є надбавка з фонду економії оплати праці. Багато спеціалістів пройшли безкоштовне навчання в Польщі. А це візова підтримка, двотижневе проживання, транспортні витрати. Постанова Кабінету Міністрів забороняє купувати спецодяг за бюджетні кошти? Шукаємо інші шляхи, але не перекладаємо цю проблему на плечі людей. Тобто працівники мають пристойну зарплату, можливість навчатися, підвищувати кваліфікацію, не дають хабарів. То чому їм не вийти, щоб захистити себе, якщо їх хочуть загнати назад у ЦРЛ, у ті умови праці, коли машини не ремонтовані, 250 тис. грн боргів по зарплатах, знервований колектив, купа скаржників? Тому сьогодні більшість виступає за роботу в структурі нашого Центру і не хоче працювати під керівництвом «фахівця», який довів станцію до ручки. ВЗ Чи правда, що на початку створення екстреної служби було закуплено стільки медикаментів, що їх довелося розподіляти по інших медзакладах?

— Створення Центру на Прикарпатті затрималося, а державна субвенція на реалізацію закону про екстрену допомогу прийшла, і ці гроші обласна рада розділила між ЦРЛ. Не надто кваліфіковане визначення потреб призвело до того, що деякі лікарні понабирали ліків із великим запасом. Скажімо, анальгетиків наскладували на кілька років. Я вже застав усе це як факт. Звісно, державне майно зберегли,

склали реєстр цих ліків, і як тільки підходив кінець терміну придатності, облрада перерозподіляла їх через трансфери. Івано-Франківщина із населенням 1,4 млн отримала понад 9 млн грн державної субвенції на ліки й товари медичного призначення. Враховуючи значні запаси й реальну потребу, цьогоріч фінансування буде вдвічі меншим. Маємо надійний запас для роботи служби, є можливість виконати будь-який протокол лікування. ВЗ Що це був за прецедент, коли Центр працював без ліцензії на наркотичні засоби?

— Справді, торік ми як новостворена структура, що до того ж змінювала юридичну адресу, деякий час працювали, використовуючи ліцензії лікувальних установ, де досі трудилися наші працівники. Нині Центр має всі необхідні дозволи та ліцензії, зокрема на лікувальну практику і використання, зберігання наркотичних та інших засобів. ВЗ Яка ситуація з диспетчерами і загалом із кадрами?

— Нині Центру бракує фельдшерів, щоб доукомплектувати бригади, а от лікарів достатньо. Гостро стоїть питання з пенсіонерами: що може вдіяти фельдшер, який не може залізти до машини? У випадку аварії який шанс має постраждалий, хто нестиме його? Обов’язковою вважаю наявність у бригаді як мінімум 2 фельдшерів — молодих, здорових, здатних врятувати хворого. Нехай один із них керує автомобілем: так працюють у Польщі й інших європейських країнах. ВЗ Яким чином диспетчери визначають актуальність і складність виклику? Чи були випадки, коли вони помилялися, не оцінивши виклик як екстрений?

— На жаль, таке справді було і може повторитися, бо в нас немає інституції диспетчерів. Тільки зараз починають запроваджувати курси підвищення кваліфікації диспетчерів, і медичний диспетчер виводиться в окрему медичну спеціальність. Перші кроки, які ми зробили, це підвищення ефективності післядипломної освіти. Відібрали 26 працівників і відправили на навчання до Польщі, а потім сертифікували їх за вимогами для інструкторів Американської асоціації серця щодо серцево-легеневої реанімації. Наші спеціалісти регулярно їздять на стажування до Польщі. Крім того, провели навчання 6 диспетчерів на станції у Кракові. Тепер вони принаймні розуміють, як працює центральна диспетчерська: перед тобою 4 комп’ютери, є спеціальні довідники. В заданий час диспетчери проводять опитування пацієнта: ставлять стандартні запитання, виводять на якусь дію. Зрозуміло, якщо непритомний після ДТП, тут — одне питання,

2 секунди на збір інформації і одразу ж виїзд бригади. Диспетчер бачить усі машини на екрані, до того ж не дублюється робота зі збору анамнезу — ця інформація вже на карті в автомобілі. Інша ситуація: телефонує людина, яка є в базі даних, а система запеленгувала, що телефонує часто і з різних номерів. Тоді диспетчер передає виклик черговому лікарю чи дільничному, а той зайде до пацієнта дорогою з роботи — це не екстрена ситуація, і не варто залучати бригаду, яка потрібна для порятунку тяжкохворого. ВЗ Якість підготовки лікарів вас влаштовує?

— Це болюча тема — навчання і спеціалізація з екстреної медицини. Щоб мати можливість працювати в системі, студенти в багатьох країнах проходять базове п’ятирічне навчання і ще стільки ж здобувають спеціальне. У нас наразі немає вченої ради із захисту наукових робіт з цієї дисципліни. В Івано-Франківську медициною невідкладних станів займається кафедра терапії, у Львові — кафедра сімейної медицини. Я маю понад 50 фахових публікацій як хірург, готую докторську, а тепер ось розвиваємо медицину невідкладних станів. Треба формувати дисципліну на рівні вищої школи, МОЗ, хоч там працюють над цим, але постійно щось стопорить роботу. Дуже важливо мати госпітальне відділення. У Львові рятує ситуацію міська лікарня швидкої допомоги, яка має багаті традиції та йде в ногу з часом, створюючи сучасне відділення екстреної медичної допомоги за всіма правилами сегрегації й лікування пацієнтів. На жаль, в ІваноФранківську такого ще немає навіть концептуально. Поки лише спроби переобладнати приймальне відділення, як-от, наприклад, у центральній міській лікарні. ВЗ Чим ваш Центр може похвалитися перед іншими областями?

— Радше поділитися досвідом із колегами. Нинішній закон про екстрену медицину є синтезом американського і польського. Останній добре себе зарекомендував, нам ближчий ментально й територіально. Тому багато навчаємося в сусідів, переймаємо досвід. Уклали угоду з Польською радою працедавців екстреної медичної допомоги, згідно з якою організовуємо навчання вітчизняних фахівців. Торік провели три міжнародні школи з екстреної допомоги в Польщі й у нас, першу українсько-польську науково-практичну конференцію, дві спільні конференції з питань психологічної підтримки в екстреній медицині, плануємо локальний чемпіонат з екстреної допомоги, куди приїдуть колеги із найближчих областей та Європи. На ці змагання запрошуємо міжнародних суддів, щоб реально оцінили, на якому щаблі фахового розвитку стоїмо.

Щодо наукової складової. Маємо сертифікованих інструкторів, непогане методичне знаряддя, зокрема подарований поляками манекен вартістю 300 тис. грн — його програмне забезпечення дає можливість змоделювати будь-яку критичну ситуацію. Наші медики щодня відпрацьовують протоколи порятунку життя і здоров’я людей у навчально-тренувальному відділі. Маємо програми навчання для різних категорій медичних і немедичних працівників. Тісно співпрацюємо з волонтерами щодо реабілітації поранених Західного військового госпіталю. Наші інструктори виїжджають на військовий полігон у Яворові й навчають колег основам порятунку людей. Частина підготованих нами медиків відправилася надавати допомогу в зону АТО. Завдяки польським партнерам допомагаємо передовій транспортом, ліками та іншими необхідними речами. Отримали від них 4 реанімобілі, повністю «нафаршировані» вакуумним матрацом, апаратом ШВЛ, кисневими балонами, універсальними ношами на пневмоподушці, аварійно-рятувальними та перев’язувальними наборами тощо. Все під рукою, на визначених місцях, водій має зв’язок із салоном, розчини на підігріві для реанімації дорогою, є каски на випадок обвалів, захисні окуляри, налобні ліхтарики. Машини на підзарядці, готові до виїзду в будь-яку хвилину. ВЗ Розкажіть про особливості екстреної медицини в умовах передгір’я та які вимальовуються перспективи.

— Купили кілька УАЗів для бездоріжжя, хоч тут є питання не лише до виробника, але й до якості машини. Це не медичний транспорт, але в умовах Прикарпаття альтернативи просто немає. Повнопривідний Мерседес коштує 3 млн грн (сама лише база), УАЗи закупили ще по 220 тис. грн. Проблему знають в обласній раді. Після створення єдиної диспетчерської можемо сміливо перейти до наступного кроку: системи екстреної медичної авіації, як у поляків, німців, румунів. Ретельно вивчаємо законодавчу базу. Є група ініціативних людей, які вміють і хочуть літати, прагнуть інвестувати, аби відновити медичну авіацію без великого навантаження на бюджет. Вартість утримання вертоліта МІ-2 така, як і 4 повноцінних фельдшерських бригад. Це єдиний вихід у гірському регіоні, бо непоодинокі випадки, коли працівники з ношами 2 години йшли пішки в гори до пацієнта. Якісні дороги — справа не одного дня. Тому для Прикарпаття і не тільки розвиток медичної авіації — пріоритет. Якби я був Міністром, то порушував би це питання на рівні держави. Закон не забороняє, вже маємо проекти. Людмила СТРАЖНИК, власкор «ВЗ», Західний регіон

ПРОДОВЖУЄТЬСЯ ПЕРЕДПЛАТА НА 2015 РІК НА ГАЗЕТУ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я» !

ЩОБ КОЖНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЛІКАР МАВ МОЖЛИВІСТЬ ЧИТАТИ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я», ПРИЙНЯТО РІШЕННЯ НЕ ПІДНІМАТИ ВАРТІСТЬ ПЕРЕДПЛАТИ НА ГАЗЕТУ. ЗАЛИШАЙТЕСЯ З НАМИ! ПІЛЬГОВИЙ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ:

86181 08198 60965

1 міс.

9.22

1 міс.

23.95грн

1 міс.

28.95грн

27.66

грн 6 міс.

55.32 грн

7 міс.

64.54

3 міс.

71.85

грн 6 міс.

143.70 грн

7 міс.

167.65 грн

3 міс.

86.85 грн

173.70 грн

7 міс.

202.65 грн

грн 3 міс.

6 міс.

грн

• Передплату приймають усі відділення зв’язку «Укрпошти» • Он-лайн передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua

ЗА БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ЗВЕРТАЙТЕСЯ В РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: VZS24@UKR.NET

15

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ЧЕРК АЩИНА

ПРОБЛЕМА ЦІНОЮ В ЖИТТЯ В Черкасах у центрі уваги — знову діалізний центр ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна». Одна із сесій Черкаської обласної ради проходила під гаслами його пацієнтів, які вимагали від депутатів вирішити питання фінансування цього закладу. В іншому випадку німецькі інвестори обіцяли закрити медичну установу, де 79 черкащан, хворих на хронічну ниркову недостатність V ступеня, отримують життєво важливу процедуру гемодіалізу. Питання вдалося закрити лише на 40%.

П

роблема «Фрезеніусу» для Черкас не нова. В умовах постійного недофінансування галузі медичний центр з європейським рівнем надання діалізної допомоги став непосильним тягарем для місцевого бюджету й головним болем для місцевої влади. Його пацієнти по кілька разів на рік оббивають пороги владних кабінетів, збирають прес-конференції, виходять із плакатами, вимагаючи бюджетного фінансування для приватного закладу, від якого фактично залежить їх життя. При цьому будьякі натяки на можливість лікуватися в обласній лікарні чомусь викликають з боку хворих спротив та нарікання на рівень якості гемодіалізу в комунальному закладі. Натомість 147 пацієнтів отримують процедуру у відділенні гемодіалізу комунального закладу «Черкаська обласна лікарня». Цього року на їх фінансування в обласному бюджеті передбачено 24 млн грн (річна потреба — 45 млн грн). Та ці хворі не виходять страйкувати і не мають претензій до якості послуг. З усього видно, що одночасно забезпечувати бюджетним фінансуванням обидва медичні заклади, які надають діалізну допомогу 227 хворим, стає дедалі проблематичнішим, а хворі все частіше опиняються заручниками безгрошів’я. Чому так склалося на Черкащині та чи можна знайти вихід із ситуації, розбиралася кореспондент «ВЗ».

Володимир НОВАКІВСЬКИЙ, головний лікар ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» в м. Черкасах

Лікування хворих за 2012 рік було оплачене з обласного бюджету за нав’язаною облрадою ціною, оскільки на той час не існувало офіційної методики розрахунку вартості однієї процедури гемодіалізу. У 2013-му область запропонувала компенсувати витрати на лікування пацієнтів «Фрезеніуса» з бюджетів районів, із яких направлялися хворі. Результат — борги перед центром за 2013 рік склали близько 3,5 млн грн. При цьому всі діалізні хворі обласної лікарні фінансувалися з обласного бюджету!

2014 року в області прийнято програму лікування хворих на ниркову недостатність. Місце «Фрезеніуса» в ній незрозуміле. На початок 2015-го борги перед центром сягнули майже 6,5 млн грн. Ми отримали попередження від інвестора, що в разі непогашення боргів та відсутності прозорої схеми фінансування центр просто закриють. Останні розрахунки показали: вартість послуги гемодіалізу у нас нижча, ніж в обласній лікарні. Дані по смертності теж нижчі. То чому кошти не направляються у наш заклад? І взагалі, хто має вирішувати, де краще лікуватися пацієнтам із нирковою недостатністю? Якщо проблему не можна вирішити на місцевому рівні, то давайте вирішувати її на державному! Визначимо єдину ціну процедури гемодіалізу по Україні або по регіону, помножимо її на необхідну кількість процедур і закладемо цю суму до бюджету. Нехай тоді в області працює хоч 10 центрів, які надають аналогічну медичну допомогу за одну й ту саму ціну, — хворий сам обиратиме медичний заклад.

Ольга АРТЕМЕНКО, Співголова громадської організації «Нове життя», пацієнт ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна»

У

2009 році Черкащина стала першим регіоном, де почав упроваджуватись інвестиційний проект ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна», який передбачав створення сучасного діалізного центру. На той час область посідала останнє місце за даними реєстру ниркових хворих, мала найнижчу забезпеченість діалізними місцями по Україні та найвищі показники смертності серед цих пацієнтів. У 2010-му центр працював ще не на повну потужність, але досить ефективно (показники смертності були в 4 рази нижчі за середні по Україні). Між «Фрезеніусом» та облдержадміністрацією була укладена угода, якою передбачалося, що послуги клініки оплачуватимуться з бюджету, а також планувалося поетапне збільшення кількості пацієнтів центру. Та в 2011 році ми отримали від облдержадміністрації листа, в якому повідомлялося: необхідні умови для такого виду лікування вже створені в обласній лікарні, й наш центр непотрібний. Також нам указували на високу вартість процедури. Після гучних акцій протестів, що проходили і в Черкасах, і в Києві на підтримку нашого закладу, «Фрезеніус» продовжив свою роботу. В період усіх цих «баталій» лікування пацієнтів центру було профінансовано німецьким інвестором у сумі понад 13 млн грн.

16

Н

а мою думку, обласна програма недосконала. Наприклад, нею передбачено 2 млн грн на відкриття центрів у містах Золотоноша та Сміла. Невже ми такі багаті, що при існуючому центрі «Фрезеніус» на 240 ліжок, де надається якісна процедура гемодіалізу, необхідно створювати ще й центри в районах? Та краще б на ці кошти минулого року закупили в «Фрезеніусі» більшу кількість процедур гемодіалізу, які б сьогодні надавалися хворим.

Самвел УСТЬЯН, Голова ГО «Відроджене життя», пацієнт ТОВ «Фрезеніус»

Я

вже п’ятий рік «варюся» в цій проблемі. Ми зверталися і до Черкаської облдержадміністрації, і до Києва. Але чиновники не хочуть нічого

вирішувати. Минулого року ми домовлялися про те, що на 2015-й буде оголошено тендер на закупівлю процедури лікування діалізних хворих, але його так і не оголосили. У Міністерстві охорони здоров’я нам сказали, що «Фрезеніус» повинен фінансуватися з місцевого бюджету. Спочатку так і було. Та згодом місцева влада запропонувала всім нирочникам перейти до обласної лікарні — але ми хочемо лікуватися у «Фрезеніусі». Потім придумали фінансувати лікування нефрологічних хворих із місцевих бюджетів. Та чи може район знайти близько 290 тис. грн на одну людину? Як на мене, рішення просте: оголосіть тендер і оберіть, в якому закладі процедура якісніша і дешевша.

Тетяна БУРТНА, мама пацієнта ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна»

М

ій син лікується у «Фрезеніусі», він хворий на діабет. Це дуже тяжка дитина, і «Фрезеніус» робить все можливе, щоб вона залишилася живою. Думаю, лікуючись в обласній лікарні, син мав би дуже малі шанси на те, щоб прожити цей рік…

Олександр ДУДНИК, головний лікар КЗ «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради»

В

ідділення гемодіалізу обласної лікарні працює з 1990 року. З 2004-го ми почали розширювати обсяги надання медичної допомоги діалізним хворим, оновлювати апаратуру. Нині це сучасне відділення, де в 3 діалізних залах функціонують 17 апаратів «штучної нирки». Для зручності пацієнтів є роздягальня, кімната очікування, маніпуляційний кабінет тощо. Відділення працює в 4 зміни. З метою наближення цього виду медичної допомоги до пацієнтів у 2010 році було відкрито філії відділення гемодіалізу на базі Уманської та Звенигородської ЦРЛ (8 і 6 апаратів). Гемодіаліз належить до високотехнологічних процедур, а відтак його якість залежить від апаратури, на якій він виконується. У нашому відділенні гемодіаліз проводиться на апаратурі провідних світових виробників — «Фрезеніус» і «Гамбро». Очищення води здійснюється на обладнанні тих самих виробників. Розчини для проведення процедури отримуємо вже придатними для використання, а при необхідності готуємо на апараті виробництва фірми «Фрезеніус». Всім пацієнтам проводяться клінічні та біохімічні обстеження з необхідною періодичністю, тривалість діалізної сесії складає не менше

12 годин на тиждень, використовуються препарати для лікування анемії, як того і вимагають протоколи проведення замісної ниркової терапії. Навіть громадяни інших країн, які лікувалися в нашому відділенні, відзначали: якість та ефективність діалізу не відрізняється від отриманих ними процедур гемодіалізу вдома. В обласній лікарні проводиться лікування амбулаторних і стаціонарних пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю. Сюди направляють усіх хворих, яким уперше призначається гемодіаліз (минулого року — 62 особи), а також тих, у кого виникли ускладнення в процесі лікування, часто в критичному стані, з високими показниками креатиніну. Стабілізація стану важкохворого пацієнта проходить протягом тривалого часу. Деякі з них так і не доживають до амбулаторного діалізу. Та показники летальності нашого відділення не перевищують середніх по Україні. Обласна лікарня останні роки функціонує в умовах вкрай обмеженого бюджетного забезпечення. Однак значна частина коштів, які виділяються на статтю «Медикаменти», витрачаються на ліки та вироби медичного призначення для діалізних хворих. А протягом року в нашому закладі лікуються ще близько 30 тис. пацієнтів інших профілів, проводяться понад 12 тис. оперативних втручань. Витрати на стаціонарний діаліз вищі, ніж на амбулаторний. Адже первинного хворого необхідно обстежити, як того вимагають протоколи, встановити діагноз, комісійно засвідчити факт необхідності проведення замісної терапії, разом із судинними хірургами підготувати до проведення цієї процедури. Більше того, в умовах стаціонару цим пацієнтам проводять не лише процедуру гемодіалізу, а й лікують ускладнення нефрологічної патології та супутні соматичні хвороби. Та, незважаючи на все це, вартість процедури гемодіалізу в нас дешевша. Адже незмінні видатки (на опалення, вивіз сміття, охорону тощо) розраховуються на всю лікарню, незалежно від кількості діалізних хворих. Тож для проведення гемодіалізу нам необхідні лише кошти на витратні матеріали. Звісно, при достатньому фінансуванні та реалізації анонсованих медичних реформ, відповідно до яких «гроші ходитимуть за пацієнтом», проблеми вибору хворими лікувального закладу не виникало б за умови аналогічної вартості послуги.

Ірина ЛИНДРИК, пацієнт відділення гемодіалізу Черкаської обласної лікарні

Д

о 18 років процедуру гемодіалізу я проходила в ОХМАТДИТ. В обласній лікарні — з 2006 року. Після діалізу почуваюся добре. Мені все подобається, медичний персонал ставиться дуже уважно.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

1 травня 2015 року

Анатолій СИТНИК, директор Департаменту охорони здоров’я Черкаської облдержадміністрації

Н

а лікування 227 хворих із хронічною нирковою недостатністю, які нині перебувають на обліку, враховуючи зростання вартості витратних матеріалів та лікарських засобів, цього року необхідно близько 60 млн грн — гемодіаліз дуже дороговартісна процедура. За міжнародними стандартами Україна, на жаль, не входить до переліку тих країн світу, де медичні послуги надаються на високому рівні. Це пов’язано з рівнем соціально-економічного розвитку держави. Не секрет, що фінансування охорони здоров’я недостатнє. У 2015 році на придбання медикаментів для медичних закладів у регіоні передбачено 90,7 млн грн. Із цієї суми для забезпечення лікування діалізних хворих в обласній лікарні передбачено 24 млн грн, яких вистачить до кінця серпня в разі лікування 150 осіб або до кінця липня — у випадку розрахункового збільшення хворих. Решта коштів розподілена на придбання медикаментів для інших закладів охорони здоров’я. Звісно, за такого фінансування забезпечити населення, особливо тяжкохворих, високоякісною медичною допомогою складно. Проте керівництво області робить усе можливе, аби хворі Черкащини могли отримувати необхідні їм послуги в комунальних закладах охорони здоров’я відповідно до чинного законодавства.

Сьогодні, на жаль, «гроші не ходять за пацієнтом», а держава гарантує надання медичної допомоги лише в комунальних закладах. Система фінансування охорони здоров’я базується на виділенні цільової субвенції з Державного бюджету безпосередньо на місцеві комунальні заклади. Тому проблема полягає не лише в розмірі фінансування, а й у механізмі. Для її вирішення необхідно прийняти загальнодержавну програму, яка дозволить оплачувати з Держбюджету медичні послуги приватної фірми. Нині бюджетне законодавство такого не передбачає. Тож кошти «Фрезеніусу» виділялися через обласну лікарню. Керівництвом Черкаської облдержадміністрації направлено листа на адресу Кабінету Міністрів та Міністерства охорони здоров’я із проханням надати доручення щодо розробки відповідної програми. Та все ж обласна влада зважає і на проблеми хворих, які лікуються в приватній клініці «Фрезеніус». У 2014 році була прийнята відповідна обласна програма, нею передбачено: з бюджету, виходячи із фінансової можливості, частково компенсуватимуться витрати міст та районів на оплату діалізних послуг. На черговій сесії обласної ради було ухвалено рішення про виділення коштів на фінансування послуги гемодіалізу в цій клініці в розмірі 11,3 млн грн. Із них 3 млн грн підуть на погашення боргів попереднього року (на 1 січня 2015 р. кредиторська заборгованість становила 4249,1 тис. грн), а 8 млн грн — на фінансування цьогорічних послуг. Решту коштів для своїх хворих мають виділити районні та міські ради. ВЗ За яким принципом відбувається розподіл хворих між двома медичними закладами?

— Зауважу: в приватній фірмі «Фрезеніус» гемодіаліз проводиться амбулаторно. В обласній лікарні діалізні хворі проходять і амбулаторне, і стаціонарне лікування, сюди ж направляють первинних хворих. Тож порівнювати деякі показники цих закладів, зокрема летальності, просто некоректно. До обласної лікарні потрапляють хворі за направленням із поліклінік і лікарень регіону в законодавчо визначеному порядку. У «Фрезеніус» же — пацієнти, яким обласною лікарнею визначається доцільність проведення діалізу, а місцевою владою за місцем проживання підтверджується можливість виділення коштів на їх лікування. ВЗ Ведеться суперечка щодо вартості процедури гемодіалізу в обох закладах…

— Розрахунок вартості однієї процедури проводиться відповідно до Методики розрахунку вартості лікування хворих на хронічну хворобу нирок V стадії із застосуванням гемодіалізу, затвердженої Міністерством охорони здоров’я України. Хочу звернути увагу, що вартість сеансу гемодіалізу в спеціалізованому відділенні обласної лікарні була розрахована станом на 10 лютого 2015 р. (з урахуванням зростання цін) і нині становить 1773,56 грн. Вартість однієї процедури, яку подали на розгляд спеціальної комісії облдержадміністрації представники ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна», була розрахована станом на 1 січня 2015 р. (фактично за цінами 2014 р.) і становила 1675,49 грн. Розрахункова вартість процедури гемодіалізу в обласній лікарні на той час складала 1477,30 грн.

ВЗ Та все ж «Фрезеніус» розвантажує відділення гемодіалізу обласної лікарні, яке при обслуговуванні 150 хворих фактично працює цілодобово.

— Сьогодні технічні можливості Черкаської обласної лікарні та її філій (а це 31 діалізний апарат) можуть забезпечити лікуванням всіх нирочників. У нас немає «списків очікування», як у деяких інших регіонах. 17 діалізних апаратів в обласній лікарні надають медичну допомогу в 3 зміни — 102 особам; в 4 зміни — 136 особам. Більше того, ми робимо все для наближення процедури до пацієнта. Філія відділення гемодіалізу на базі Уманської центральної районної лікарні (8 діалізних апаратів) при режимі роботи в 2 зміни може надати допомогу 36 хворим; в 3 зміни — 54-м. Звенигородська філія (6 апаратів) за умови роботи в 2 зміни може надати допомогу 24 хворим; у 3 зміни — 36-м. Крім того, в рамках обласної програми надання медичної допомоги хворим нефрологічного профілю у 2015 році передбачено відкриття 2 відділень гемодіалізу на базі Золотоніської ЦРЛ та лікарні в м. Сміла для зручності пацієнтів, особливо із віддалених районів — адже їм доводиться витрачати час та кошти на поїздку до обласного центру тричі на тиждень. До речі, за кордоном практикується створення мережі невеликих діалізних центрів. Тож говорити, що відкриття додаткових центрів гемодіалізу — зайва трата коштів, можуть лише мешканці Черкас, яким не потрібно нікуди їхати. Інна ХІМІЧУК, власкор «ВЗ», м. Черкаси

Х АРКІВЩИНА

У РЕАБІЛІТАЦІЇ ДЕМОБІЛІЗОВАНИХ ВОЇНІВ АТО ДОПОМОЖУТЬ ІЗРАЇЛЬСЬКІ МЕДИКИ Про це домовилася Харківська обласна державна адміністрація з радником Міністерства закордонних справ Держави Ізраїль з питань охорони здоров’я Йозефом Барацем. Наприкінці березня відбулася організаційна зустріч, в якій також взяли участь заступник Надзвичайного і Повноважного Посла Держави Ізраїль в Україні Іцхак Кармель Каган, тимчасово виконуючий обов’язки заступника Голови Харківської ОДА Вадим Глушко, директор Департаменту охорони здоров’я Харківської ОДА Олександр Галацан і начальник управління зовнішньоекономічних зв’язків та міжнародних відносин Харківської ОДА Денис Дармостук.

В

області проводиться велика робота, щоб усі 2,5 тис. демобілізованих бійців, які брали участь в АТО, змогли після повернення додому пройти розширений медогляд, результати якого внесуть до закритої бази даних, а потім за необхідності — реабілітацію. Вже створено реабілітаційну службу на базі Військово-медичного клінічного центру Північного регіону та інформаційно-консультативний (ресурсний) пункт при обласному центрі соціальних служб, які надаватимуть психологічну допомогу демобілізованим воїнам та їх сім’ям. Також при всіх районних поліклініках працюють групи психологів. За допомогою військкоматів створюється електронний реєстр військовослужбовців, які брали участь в АТО. «Витоку інформації не буде. Хочу зазначити, що в Україні, на жаль, залишилися атавізми психіатричної радянської системи. У звичайних лікувальних установах немає посад медичних психологів. Ми це знаємо та багато разів направляли свої пропозиції до центральних органів влади. Зараз створюємо кабінети

психологічної допомоги демобілізованим і пораненим бійцям АТО в усіх поліклініках та стаціонарах. Ми готові використовувати досвід Ізраїлю у відновленні працездатності, соціальної адаптації та бойової здатності військових і тимчасових переселенців», — підкреслив Олександр Галацан. Ізраїльським досвідом системи реабілітації військових поділився Йозеф Барац. «Ми працюємо з демобілізованими і солдатами, які брали участь у бойових діях. Ізраїль має дуже великий досвід у цій галузі. І зараз терапія військовослужбовців затверджена як частина національної системи охорони здоров’я. В ізраїльській армії солдата із посттравмою повертають до військової діяльності за кілька днів», — зазначив представник посольства. Яким чином це організувати, які саме методики й практики застосовувати — і навчатимуть харківських лікарів та психологів ізраїльські фахівці. Перші тренінги заплановано провести на тему «Посттравми та реабілітація після поранень». З ме-

тою навчання неврологів, психотерапевтів, психологів, наркологів, які працюватимуть у складі медкомісій, залучено і спеціалістів Інституту неврології та психіатрії НАМН України, які на базі своїх наукових досліджень розробили спеціальні методичні рекомендації з діагностики та комплексної терапії

посттравматичних психологічних станів демобілізованих бійців і вимушених переселенців зі Сходу країни. Для відновлення здоров’я воїнів використовуватимуться всі можливості місцевих та обласних медзакладів. Ольга ФАЛЬКО, власкор «ВЗ», м. Харків

ЛАДИЖИНСЬКЕ МІСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ МЕДИЧНЕ ОБ’ЄДНАННЯ

ТЕРМІНОВО ЗАПРОШУЄ НА РОБОТУ ЛІКАРЯ-ОТОЛАРИНГОЛОГА Житлом забезпечуємо. Звертатись за телефоном: (04343) 6-11-92 Адреса: 24321, Вінницька обл., м. Ладижин, вул. Ентузіастів, 24

17

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД Л АТ В І Я

ВІТОЛДС ЮРКЕВИЧ: ІДЕАЛЬНУ ОПЕРАЦІЮ МОЖНА ЗВЕСТИ НАНІВЕЦЬ ВІДСУТНІСТЮ ПОВНОЦІННОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ Не секрет, що українській медицині притаманна деяка фрагментарність. Звичайно, в наших лікарнях роблять більшість сучасних операцій, але похвалитися комплексним підходом до лікування пацієнтів, на жаль, вдається нечасто. Досвід молодої, але вже відомої в Європі латвійської ортопедичної клініки доводить: силами кількох ентузіастів можливо налагодити процес на рівні світових стандартів.

Вітолдс ЮРКЕВИЧ, ортопедтравматолог ORTO-клініки, член правління Латвійської асоціації травматологів-ортопедів

ВЗ Як створювалася ORTO-клініка?

— Історія створення клініки почалася 8 років тому, коли нам, команді із 7 ортопедів-травматологів, стало «тісно» в стінах державної лікарні. Грошей на розвиток ортопедії виділялося вкрай мало, наші зарплати не дозволяли гідно жити, і ми вирішили самі шукати інвестиції та вкладати їх у свою справу. На першому етапі всім колективом написали заяви про звільнення й орендували кілька кабінетів у приватному центрі за межами Риги. Саме там випробували свої сили і зрозуміли: зможемо працювати поза державною системою. Ми щосили набували досвіду: за цей час проконсультували понад 40 тис. пацієнтів і більше 7 тис. прооперували. Пропрацювавши кілька років у такому режимі, почали активно шукати інвесторів, які допомогли б нам побудувати унікальну для Латвії ортопедичну клініку. Було ухвалено рішення не шукати компромісів, а будувати з нуля, використовуючи тільки інноваційні технології. Будівництво тривало менше року: в червні 2012-го розпочалася підготовка будмайданчика, а 28 травня 2013-го будівлю вже здали в експлуатацію. Витрати за проектом склали близько 5 млн Євро: загальне будівництво обійшлося в 3 млн 860 тис. Євро, а медичне та побутове оснащення будівлі — в 1 млн 140 тис. Євро. Проект фінансувався із використанням вкладів із фонду приватних внесків за співпраці з банком, який виділив на реаліза-

18

цію будівництва довгостроковий кредит. Клініка розміщена на 3-х поверхах загальною площею 3,5 тис. кв. м. У її складі 8 відділень: амбулаторне, радіологічної діагностики, фізіотерапії, клінічних досліджень, ревматології, денний та звичайний стаціонари, операційний блок. Нам довелося розширити свій колектив: наразі в клініці працюють понад 50 висококваліфікованих фахівців, робота яких спрямована на забезпечення пацієнтам максимального комфорту і надання професійної допомоги найвищого рівня. Стаціонар розрахований на 30 осіб, що дозволяє проводити більше 7 тис. операцій на рік. Це повністю задовольняє потреби Латвії, а також створює значний резерв для обслуговування зарубіжних пацієнтів, кількість яких постійно зростає. ВЗ На що ви робили ставку, створюючи клініку?

— На комплексний підхід. Проб­лема захворювань опорно-рухового апарату в тому, що більшість із них вима­ гають регулярного медичного втручання не тільки в гострому періоді, але й протягом тривалої реабілітації або під час хронізації процесу. Не можна прос­то замінити суглоб і забути про існування пацієнта. Неправильно також відправити його відновлюватися в інший центр, де уявлення не мають про початковий стан цієї людини або про те, як пройшла операція: процес повинен зосереджуватися в одному місці. Тому нашою метою було створення необхідної бази для висококласної ортопедичної допомоги на всіх етапах. Крім того, активно працюємо зі спортсменами та є офіційним медичним центром Латвійського олімпійського комітету. Нам важливо не тільки усунути спортивну травму, що, як відомо, вимагає тривалого спостереження та реабілітації, але й повернути спорт­смена до збірної. ВЗ Які втручання на хребті проводять у клініці?

— Відділення хірургії хребта здійс­ нює весь спектр сучасних оперативних втручань: від мікродісектомій до обширних фіксацій, аж до 360o. Хірургів, що спеціалізуються на проблемах хребта, в Латвії мало. В нашій команді працює вертебролог Артіс Ґулбіс, сертифікований фахівець із хірургії хребта — з 2008 року він є членом правління Асоціації фахівців із хірургії хребта Південно-Східної Європи Synthes. Існують 2 основні групи пацієнтів, яким потрібна операція на хребті: у першому випадку в процесі не беруть безпосередньої участі мозок або нер­ви, однак з’являється патологічна рухливість у хребті, викривлення, деформації, зрушення в дисках, хребцях. Незалежно від того, вроджена проблема або набута (наприклад, у результаті травми),

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД

1 травня 2015 року

потрібні термінова стабілізація або невідкладне втручання, щоб у майбутньому запобігти пошкодженню мозку чи нервів. У другому випадку немає патологічної рухливості, але розвиваються хвороби, в результаті яких канал хребта починає заростати. Цей процес може бути повільним, хронічним, і його порівнюють із засміченням трубопроводу: в системі більше не тече вода, у верхній частині тиск стає більшим, а в нижній — меншим. Зрештою потроху зникає функція передачі нервових імпульсів або імпульсів спинного мозку, що провокує больовий синд­р ом та іннерваційні порушення. Їх можуть викликати раптові патології у дисках: коли відбувається розрив, він затискає конкретний нерв і канал заростає наглухо. Це проявляється неврологічними порушеннями (коли біль віддає в руки або ноги) або ж м’язовою слабкістю. В подальшому можуть з’явитися порушення руху, атрофія м’язів, м’язова слабкість у руці або нозі з іннервацією певного нерва. Це також вимагає хірургічного втручання. Доктор Ґулбіс наразі єдиний у Балтії хірург, що спеціалізується на проблемах хребта. Саме він вставляє пацієнтам у хребет дискові протезистимулятори або штучні замінники диска, які стимулюють природні рухи хребта. Протезування, звичайно ж, продовжує розвиватися. Малі рухливі елементи виконані з надтонких металевих сплавів, у їх конструювання та дослідження вкладено багато праці й коштів, це робить їх дорожчими за золото, але протезування пацієнтам поки оплачує держава. Термін служби таких протезів досягає 50-80 років. Операції проводять мінімально інвазивним способом, тому травмування тканин значно менше, а період одужання — коротший. Пацієнт уже на 3-й день може ставати на ноги, за тижденьпівтора йде додому, а через місяць виходить на роботу. Окрім таких складних втручань, у відділенні надають допомогу і при менш радикальних ушкодженнях хребта. Багатьом знайомі травми куприка: кількість таких пацієнтів зростає в зимовий період. У Латвії практикують 2 методи лікування — насамперед, пробуємо лікувати свічками, а якщо протягом 2-3 тижнів покращення не настає, тоді пропонуємо операцію, в ході якої куп­рик, після відсічення його зв’язок, видаляється. Пацієнти часто вва­жають, що куп­рик дуже важливий для рівноваги тіла, там зосереджено надто багато нервових закінчень тощо. Не буду стверджувати, що він стовідсотково непотрібний, але однозначно не впливає ані на ходу, ані на координацію людини. Грамотна операція не шкодить спинному мозку і не травмує прилеглих нервів, оскільки в районі куприка жодних структурних елементів спинного мозку немає. Є тільки 3-5 невеликих кісточок, з’єднаних хрящами. У нормальному вигляді вони — як продовження хрестоподібної кістки, але в разі пошкодження патологічно переміщуються й утворюють 90-градусний кут із хрестоподібною кісткою. При цьому куприкові кістки різко впиваються в м’які тканини, що призводить до запалення. Під час операції ми робимо

невеликий косметичний надріз дов­ жиною 3-4 см, зазвичай навіть немає потреби в дренажах — майже у 99% випадків рубець повністю загоюється протягом 2 тижнів. З точки зору спинального хірурга це порівняно легка операція: триває не більше години, але потрібно мати чималий досвід, щоб знати, які структури знаходяться поруч і не створювати пацієнту жодних ускладнень. ВЗ У складі вашої клініки є «споріднене» відділення — ревматології. Чому виникла така ідея?

— Саме через те, що спеціалізації є дійсно «спорідненими», і в нашій команді з самого початку був фахівець-ревматолог. На початкових етапах усіх захворювань суглобів необхідна ретельна диференційна діагностика. Пацієнти приходять із типовими скаргами — у них болять та набрякають суглоби, і нам потрібно чітко визначити: це системне порушення чи суто ортопедична патологія. Крім того, при ревматоїдному артриті у 80% хворих виявляється залученим у патологічний процес шийний відділ хребта. При цьому вражається синовіальна тканина, яка знаходиться в суглобах між потиличною кісткою і першими двома шийними хребцями. Найчастіше у процес втягується верхньошийний рівень, а саме перший і другий шийні хребці. Проліферація синовіальної тканини веде до розтягування суглобової капсули й руйнування хряща. Наявне при ревматоїдному артриті порушення остеогенезу обумовлює розвиток остеопорозу, що полегшує деструкцію хребців. Це призводить до руйнування відростків потиличної кістки, зубовидного відростка хребця, а також до розтягування або розриву крилоподібних і поперечних зв’язок — пацієнти почуваются так, ніби голова «відривається» від тулуба, і терміново потребують серйозних оперативних втручань із фіксації. Звичайно, проводити такі операції слід в спеціально обладнаному стаціонарі з відділенням реабілітації. ВЗ Що інноваційного вам удалося впровадити за такий короткий період активної діяльності?

— Зовсім нещодавно ORTO-клініка придбала хірургічні шоломи, які вважаються одним із найсуттєвіших нововведень у галузі поліпшення якості операцій. Головна функція цього шолома — зберегти в операційному залі максимально можливу стерильність, покращуючи безпеку

як пацієнтів, так і лікарів під час операції. Система хірургічних шоломів складається з самого шолома й особ­ливого захисного скла, до якого додається медичний халат, — таке майже герметичне середовище мінімізує будь-які ризики виникнення інфекцій. Незважаючи на те, що це система закритого типу, окремо вбудований вентилятор дозволяє лікареві почуватися комфортно до 9 годин. Спеціальне світлодіодне джерело забезпечує ідеальне освітлення робочої зони, особливо коли через глибину рани цього вже не забезпечує операційний світильник. Тому тепер усі складні оперативні втручання проводимо тільки в хірургічних шоломах. Крім того, ми активно працюємо над якістю самих операцій. Наприклад, ендопротезування часто залежить від суб’єктивних показників: того, як виспався лікар і наскільки тверда сьогодні його рука. Перш ніж наклеїти ендопротез, необхідно спеціальним чином обпиляти поверхні кісток. Незважаючи на те, що ми працюємо під наглядом чіткої навігації, залежність від людського чинника залишається. Щоб звести її до нуля, впроваджено особливу методику: перед втручанням за допомогою МРТ створюємо комп’ютерну модель ноги й по ній робимо індивідуалізовані резекційні блоки, які не дозволяють лікарю помилитися та спиляти кістку неправильно. Виготовлення таких моделей триває 2 тижні й забезпечує 50% успіху оперативного втручання. Знедавна також почали проводити двоетапні операції зі зміни суглобів. Як правило, ураження зачіпає обидва суглоби, і пацієнтові немає сенсу проходити ту саму процедуру з інтервалом у рік, як це часто відбувається в пострадянських країнах. Ми замінюємо відразу обидва в ході однієї операції. Крововтрати при використанні сучасних технологій мінімальні, відновлювальний період — не більше 2 тижнів. ВЗ Ви вже кілька разів згадували про важливість відновлювального процесу. Не в кожній ортопедичній клініці є відділення реабілітації...

— Це відділення — наша гордість. Ми реабілітуємо не тільки тих, кого оперували в наших стінах, а й пацієнтів інших ортопедичних стаціонарів Латвії і країн-сусідів. Шляхом грамотної реабілітації, до речі, можна скоригувати багато хірургічних помилок. І навпаки: ідеальну операцію можна звести нанівець відсутністю

ЛІКУВАННЯ ПОЧИНАЄТЬСЯ… У ЛІТАКУ Дайна РУДУСА, представник компанії AirBaltic

Н

аші авіалінії досить часто мають справу із перевезенням «особливих» пасажирів, тому ми сповідуємо лікарський принцип «не зашкодь». Допомога має надаватися вчасно і грамотно. 2006 року Рада Європейського союзу ухвалила нові правила, спрямовані на зміцнення прав інвалідів та осіб з обмеженими можливостями під час польотів, і ми їх дотримуємося. Ретельне планування перельоту людини на візку відбувається

зазделегідь: при бронюванні пасажири мають надати максимум інформації про свій стан й описати потреби, які необхідно задовольнити. Ми повинні знати всі деталі, наприклад, який візок використовується (з електроприводом або без нього), чи подорожують із пасажиром тварини-поводирі, на якому етапі перебування в дорозі може знадобитися кваліфікована лікарська допомога тощо. Всі аспекти перевезення людей із обмеженими можливостями відпрацьовані на кожному з етапів.

повноцінної реабілітації. Це типова помилка для багатьох країн колишнього Союзу: пацієнта випи­сують додому, а уражені патологічним процесом м’язи не дозволяють відновитися нозі або хребту. З нашими пацієнтами починають працювати фізіотерапевти ще в стаціонарному відділенні — стандартно тричі на день по 30 хв. Загальну тактику процесу відновлення визначає реабілітолог, але без досвідчених фізіотерапевтів успіх неможливий. Після виписки зі стаціонару пацієнти залишаються в реабілітаційному відділенні й займаються на повну силу за допомогою фахівців та за сприяння апаратних технологій — тракційного столу, роботизованої техніки, тренажерів тощо. Значну увагу ми приділяємо тейпінгу: кольорові клейкі смужки ефективно стабілізують суглоби і допомагають зняти набряки. Активно використовуються такі методики, як ультразвукова терапія, магнітотерапія, пасивна розробка суглоба (за допомогою апарата або мануально), техніка розслаблення фасцій (FRT), транскутанна електронейростимуляція (вплив електричних імпульсів на певну частину тіла), фонофорез та інші. На щастя, пацієнти вже самі знають про важливість реабілітації навіть після елементарної зміни суглоба. Зараз ми будуємо окремий реабілітаційний центр — одного відділення вже не вистачає для всіх, хто потребує післяопераційного відновлення. ВЗ Яку роль приділяють освітньому процесу фахівці вашого центру?

— Безумовно, значну. Нашому колективу доводиться регулярно підвищувати свій рівень знань, і водночас накопичений досвід дозволяє нам бути експертами. На базі клініки проходять навчання студенти і резиденти вітчизняних університетів, а також практикуючі лікарі з Латвії та Східної Європи. Багато наших спеціалістів часто відвідують інші країни, проводять майстер-класи та демонст­раційні операції. Я, наприклад, півтора роки тому їздив ділитися досвідом до України. ВЗ Чи проводяться клінічні дослідження?

— Так, у рамках клінічного дослідження тестуються нові медикаменти та терапії, оцінюються ризики й ефективність лікування. На ринок ліків надходять тільки ті медикаменти, які оцінені й затверджені Державним агентством ліків. Зазвичай ініціаторами дослідження є вчені. Ефективність медикаментів, що на даний момент досліджуються в нашій клініці, стосується лікування ревматоїдного артриту, псоріатичного артриту, анкілозного спондиліту, системного червоного вовчака. У дослідженнях можуть брати участь пацієнти віком від 18 до 80 років, які безуспішно застосовували метотрексат не менше 6 місяців і не лікувалися біологічними препаратами чи тофацітінібом (або схожими ліками того ж класу). Учасникам безкош­т овно проводять усі необхідні огляди й забезпечують безпосереднє лікування. Розмову вела Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

19

МЕДИЧНА ОСВІТА

СИМУЛЯЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ЗОЛОТИЙ СТАНДАРТ ПІДГОТОВКИ ЛІКАРІВ

У світі вже понад 20 років використовують симуляційні методики для підготовки лікарів. Відпрацювання навичок на роботах-симуляторах та у віртуальних операційних має доведену ефективність. В Україні також намагаються впроваджувати таке навчання, але справа непроста і вимагає чималих ресурсів. Яких зусиль це коштуватиме країні, що переживає фінансову кризу? Відповідь на це запитання «ВЗ» шукала разом із директором молдавського Центру симуляційної підготовки в медицині (Кишинів) Андрієм Романченком.

Андрій РОМАНЧЕНКО, директор молдавського Центру симуляційної підготовки в медицині

ВЗ Коли і чому виникла необхідність створити такий Центр?

— Ініціатива створення Центру є відповіддю на успіхи в підготовці медичних кадрів всесвітньовідомими навчальними закладами США, Канади, Ізраїлю, Японії, Німеччини, Франції, Великої Британії та інших країн. У світі вже існує більше 300 центрів моделювання, їх кількість неухильно зростає: тренд пояснюється високою ефективністю методу, яку підтвердили спеціальні дослідження і практика за майже 2 десятиліття використання даної методики. Симуляційна практика запроваджена в медуніверситеті Кишинева ще 2002 року. Ця інновація в Молдову прийшла зі Східної Вірджинії: за допомогою Американської міжнародної спілки охорони здоров’я ми отримали стандартизований патент і створили Центр практичних навичок. Нова методика навчання набула популярності серед студентів та лікарів, особливо сімейних. Наступним кроком в еволюції медичної освіти на національному рівні було створення в лютому 2013 року Центру симуляційної підготовки в медицині (CUSIM). ВЗ Хто фінансував такий дороговартіс­ ний проект?

— Проект створений за фінансової підтримки Європейського союзу, який у 2010 році виділив нам 1 млн 459 тис. Євро. Звичайно, цьому передували розрахунки, тому сума була економіч-

но обґрунтованою. На початку роботи Центру до активної співпраці залучалися німецькі спеціалісти, які відповідали за архітектурні нюанси, оснащення високотехнологічними симуляторами і приладами для повноцінного процесу навчання. Взявши до уваги рекомендації фахівців США, Ізраїлю, Литви, Бельгії і Франції, керівництво університету наполягло, щоб якість та ефективність відповідали золотим стандартам підготовки майбутніх лікарів. Центр було вирішено розмістити в будівлі, що є власністю університету, — це зменшило витрати. Влітку 2013 року завдяки зусиллям керівництва закладу та за підтримки Уряду Республіки Молдова успішно завершено реконструкцію будівлі. Наступним етапом стало навчання персоналу: в період 2012-2013 рр. робочі групи медичного університету відвідали імітаційні центри в Європі та США для набуття необхідного досвіду. Більша частина устаткування Центру надійшла з Європейського союзу, дещо було подаровано американським Благодійним фондом «Від серця до серця». Обладнання для навчання у відділі моделювання «Мати і дитя» забезпечила Агенція з розвитку та співробітництва Швейцарії. Велику роль у створенні нашого Центру відіграла Федерація Medical Education in Europe (MEDINE) — впливова європейська організація, що займається медичною освітою, зокрема курує базову й післядипломну освіту лікарів і медичного персоналу, а також безперервне медичне навчання, до якого належить і симуляційне. ВЗ Коли Центр запрацював на повну силу, і що входить до його складу?

— Відкриття Центру відбулося 29 серпня 2013 року. CUSIM — перший у Східній Європі заклад такого високого рівня. Він має 6 поверхів і загальну площу майже 2 тис. кв. м. У його складі 14 симуляційних кімнат, кілька учбових класів і конференц-залів. Можливості Центру представлені величезним вибором методик з різних спеціалізацій: анестезіологія, реаніматологія, ургентна медицина, акушерство і гінекологія, терапія, сімейна медицина, хірургія, ендоскопія, УЗД тощо. Окрім цього, є відділення стандартизованих пацієнтів, де освоюється обладнання та відпра-

цьовуються навики огляду і постановки діагнозу, а також відділення «високої точності» — для опанування індивідуальних та спільних методів роботи в команді як новачками, так і досвідченими лікарями. Там установлені тренажери складного рівня: на них лікарі набувають досвіду роботи з дорослими пацієнтами і дітьми в тяжких клінічних випадках, зокрема при множинній травмі та інших надзвичайних ситуаціях на госпітальному етапі. У Центрі можна пройти навчання за кількома програмами: основні лікувальні маніпуляції; невідкладна допомога; анестезія і реаніматологія; акушерство і гінекологія; терапія; хірургія; ендоскопія; візуалізація. Ми маємо 20 стандартизованих пацієнтів: як правило, це студенти театрального або художнього вишів, які з задоволенням грають свої ролі. Наразі не маємо власної машини невідкладної допомоги, обладнаної для симуляційного навчання (ми користуємося автомобілем, який належить лікарні швидкої допомоги), але в найближчому майбутньому сподіваємося її придбати. ВЗ Незважаючи на те, що зовні все вигля­ дає чудово, створення Центру симуляцій­ ної підготовки — справа досить непроста. Які труднощі довелося подолати?

— Перша перешкода створенню подібного навчального центру — висока вартість. Лише придбати обладнання замало: потрібно постійно утримувати його в робочому стані, замінювати зношені деталі та комплектуючі, отже необхідний технічний персонал, який зможе це робити. Друга проблема — абсолютно новий для всіх нас вид діяльності, тому підготовка команди також вимагає грошей та часу. Третьою перепоною ми вважаємо певний скептицизм: освітній і професійний. Перш ніж створювати Центр симуляційної підготовки, необхідно підготувати досить сильну команду ентузіастів: приділити максимум уваги менеджменту, комунікаціям, рекламі, підібрати кваліфікованих архітекторів та інженерів, забезпечити правове поле, в якому працюватиме заклад, знайти спонсорів і досвідчених викладачів. Для програм курсів ми маємо щоразу розробляти нові модулі симуляційного навчання та впроваджувати їх у практику. А для цього нашим викладачам потрібно по-

стійно вчитися й відвідувати різноманітні конференції та спеціалізовані заходи. Відповіддю на ці перепони стала офіційна учбова програма із симуляційного навчання, яку за наказом ректора включено до навчального плану. Завдяки їй легше залучати студентів та лікарів із різних відділень. Наразі в нашому університеті навчаються 5700 студентів, 1300 резидентів і 5000 лікарів отримують безперервну медичну освіту. Тепер симуляційне навчання відбувається в рамках класних годин, тобто на нього не потрібно витрачати вільний час. До речі, для студентів розроблено спеціальні курси майже для кожного року навчання. ВЗ Але, незважаючи на перепони і проб­ леми, симуляційне навчання має безліч важливих переваг…

— Так. Завдяки постійному повторенню накопичується унікальний клінічний досвід без ризику для пацієнта. Лікарі вчаться давати об’єктивну оцінку стану хворого, в міру необхідності розробляти сценарії для рідкісних патологій та мають можливість планувати тренування. ВЗ Скільки курсантів може прийняти Центр протягом року?

— За 2014 рік у CUSIM пройшли навчання 5621 курсант із Молдови. Також ми періодично приймаємо групи з інших країн, приміром, нещодавно навчалася команда з Одеси. А з січня 2015 року започаткували кілька нових проектів разом із викладачами, які відповідають за безперервну медичну освіту — вона обов’язкова для лікарів і деканів університетських факультетів. Спільні програми з кафедрами університетів забезпе­чують впровадження симуляційних годин. Нещодавно ми розробили новий модуль і тепер можемо навчати немедичний персонал: курси першої та ургентної допомоги дуже популярні серед населення. До симуляторів мають доступ і діти: тут під наглядом персоналу вони отримують необхідні знання. ВЗ За чий кошт лікарі та студенти про­ ходять симуляційне навчання?

— Сьогодні Центр симуляційної підготовки є департаментом університету, який покриває фінансові витрати на навчання студентів та резидентів. Лікарі навчаються на платній основі — за фізичним чи юридичним контрактам або за підготовку оплачує медичний заклад. ВЗ Із чого складається програма симу­ ляційного навчання?

— Компоненти симуляційного навчання однакові для всіх методик. Маємо початковий тест, який курсанти проходять перед навчанням, компонентну базу сценарію, опитування, висновки та пост-тест, який оцінює ефективність навчання (до речі, її показник для всіх симуляційних методик перевищує 95%). За роботою CUSIM наглядають і оцінюють її результати. Приміром, Стефан Ліндґрен, президент Всесвітньої федерації медичної освіти, та Девід Ґордон, президент Асоціації медичних шкіл Європи, після відвідання Центру високо оцінили нові методи і технології (в тому числі навчання персоналу в галузі медицини), запровад­жені в програму підготовки лікарів, наголосивши, що вони забезпечують найкращу якість освіти та поліпшення медобслуговування населення. Самі ж курсанти задоволені результатом навчання на 96%. Матеріал підготовано за сприяння українсько-швейцарської програми «Здоров’я матері та дитини» Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

20

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ

1 травня 2015 року

ХОЛОДНО-ПЛАЗМОВА НУКЛЕОПЛАСТИКА МЕТОД ПОЗБАВЛЕННЯ ВІД КИЛИ

Частота виникнення больових синдромів у спині протягом життя людини доходить, за деякими даними, до 80%. Найчастіше корінцевий больовий синдром викликає кила міжхребцевого диска. Оскільки захворювання зустрічається здебільшого в осіб молодого працездатного віку, то головне завдання лікаря — швидке купірування болю. Консервативне лікування, пов’язане з прийомом нестероїдних протизапальних препаратів, зазвичай тривале і часто неефективне. Відкриті оперативні втручання також не гарантують швидкого результату. Єдиний новий метод, який відповідає всім потребам, — холодно-плазмова нуклеопластика.

Історичний нарис Черезшкірний доступ до міжхребцевого диска за допомогою голки для його біопсії використовувався ще в 50-х роках. Руйнування ядерних протеогліканів ін’єкцією хемопапаїна було першою черезшкірною методикою, яка застосовувалася для лікування радикулітного болю, зумовленого килою пульпозного ядра. Запропонована в 1960 р. Lyman Smith процедура досі проводиться в деяких країнах. Черезшкірний доступ до міжхребцевого диска з використанням ендоскопічної техніки був популярний у 70-х роках в Японії і США. 7-мм канюлею, вміщеною в центр диска за допомогою задньолатерального доступу, лікарі зменшували тиск пульпозного ядра та вручну видаляли його тканину. У 80-х роках було вдосконалено ендоскопічну техніку для доступу й видалення задніх фрагментів, яка включала в себе роботу ендоскопічним інструментарієм та огляд каналів. Однак дана методика не надто приваблювала хірургів через великі розміри канюлі для інструментів і оптику, що збільшувало відсоток ускладнень. Лазерну енергію для вапоризації ядерного матеріалу диска вперше використали в 1986 р., і тоді досліди дали вельми скромні результати: менше 30% ефективності. Але з кінця 90-х років простежувалася стійка тенденція до мінімізації оперативного доступу з використанням все меньших за розміром канюль, а також пристроїв, які були прийнятнішими для хірургів, оскільки додатково не вимагали дороговартісного інструментарію. Термін «холодно-плазмова хірургія», або «коблація» (coblation), походить від англійського словосполучення cold ablation — «холодне руйнування». Цей метод увійшов у медичну практику в 1995 році й з успіхом застосовувався в клініках Ізраїлю, США та Західної Європи. З того часу прооперовані десятки тисяч пацієнтів, проведені наукові та клінічні дослідження, які довели ефективність використання холодної плазми. Незважаючи на те, що холодноплазмова нуклеопластика є досить молодою, метод став своєрідним золотим стандартом. Сьогодні за

його допомогою усувають протрузії міжхребцевих дисків, остеохондроз хребта, кили міжхребцевих дисків, радикуліт із больовими відчуттями, що поширюються на руки або ноги, і больовий синдром у поперековому та шийному відділах хребта. Крім того, у багатьох медичних закладах світу перкутанна нуклеопластика показана при неефективності консервативного лікування протягом 3 тижнів.

Важливі нюанси Метод холодно-плазмової нуклеопластики дозволяє швидко (15-20 хв) і з мінімальною травматизацією здійснити видалення частини речовини міжхребцевого диска при збереженні фіброзного кільця. Завдяки цьому відбувається декомпресія корінця спинномозкового нерва і швидке зменшення больового синдрому. Під час процедури для декомпресії диска використовується біполярний електрод, що генерує холодно-плазмову енергію. Різниця електричних потенціалів між контактами електрода викликає іонізацію елект­­­­ропровідної рідини (sol. NaCl 0,9%) з утворенням шару іонізованої речовини — низькотемпературної плазми. Енергії іонів натрію в плазмі достатньо для розкладання органічних макромолекул на низькомолекулярні складові: таким чином відбувається об’ємне видалення тканини. Пункція диска проводиться під КТ-контролем. У положенні хворого лежачи на животі виконуються попередні зрізи на рівні ураженого диска із кроком 2 мм. У проекції ураженого диска на шкіру пацієнта вертикально накладаються кілька металевих сму-

жок довжиною 8-10 см із кроком 2 см на відстань 6-12 см від середньої лінії у бік доступу і фіксуються лейкопластиром. При повторному поперечному КТ-скануванні прикріплені маркери визначаються рентгеноконтрастними точками. Площина сканування має збігатися з площиною диска. На зрізі, що пройшов через центр диска, обирається вектор, по якому повинна пройти голка. Перетин цього вектора з поверхнею шкіри визначається маркером із використанням як поперечного орієнтира — світлового курсора томографа, так і поздовжнього — металевої смужки, прикріпленої до шкіри. По ходу голка не повинна зустрічати кісткових перешкод у вигляді попереч­ них або суглобових відростків хребців, скан не має співпадати з рівнем замикальних пластин. Поєднавши на КТ місце проходження голки через шкіру з фіброзним кільцем диска, визначають довжину занурюваної частини голки. Після введення голки також проводиться КТ-контроль. Для досягнення гарного результату необхідно працювати електродом від краю пульпозного ядра до його центра: кінець голки не повинен доходити до центра диска на 1,5-2 см. Після установки голки в потрібне положення вводиться електрод і знову виконується КТ-контроль. Визначивши максимальну глибину введення електрода, проводиться маркування спеціальним пружинним обмежувачем, що входить до комплекту елементів для нуклеопластики. Далі йде сама процедура коблації. При поверненні електрода в початкове положення його розгортають на 30° навколо своєї осі та завдяки невеликому вигину на

ПРОТИПОКАЗАННЯ: секвестрована кила диска; спайкова хвороба (після невдалого оперативного втручання); склерозована (застаріла, більше 7 років) кила диска; пухлини спинного мозку; звуження (стеноз) хребтового каналу; лістез (зміщення хребців); запальні захворювання хребта.

кінці електрода знову проводять описану вище аблацію й коагуляцію для формування нового каналу в пульпозному ядрі. Процедуру повторюють 6 разів, формуючи 6 розбіжних каналів. Після закінчення формування каналів спочатку витягується електрод, а потім голка-канюля. При проведенні процедури підтримується постійний вербальний контакт із хворим. При відчутті прострілу необхідно змінити положення голки, щоб не травмувати корінець. Основні переваги цієї технології: відсутність теплового ураження оброблюваної поверхні (температура в зоні впливу — близько 45-55°) та безболісність. Крім того, процедура забезпечує керовану і високолокалізовану коблацію. В результаті маємо мінімальне пошкодження навколишніх тканин плюс неможливість пошкодження нервових структур. У метода, за статистикою, низький рівень ризику ускладнень (менше 0,1%) і мінімальна загроза розвитку нестабільності хребта. Важливою перевагою є застосування нук­ леопластики відразу в декількох дисках під час однієї операції. При цьому на шкірі не залишається рубців та практично відсутня крововтрата.

Період реабілітації Після закінчення маніпуляції пацієнта переводять до палати, а через 2 години йому дозволяють ходити. Якщо стан задовільний, його можна виписати зі стаціонару за 2-3 години після процедури. Реабілітація після холодно-плазмової нуклеопластики триває близько місяця. У цей період показаний прийом таблетованих нестероїдних протизапальних препаратів (тривалістю 2 тижні), а також на цей строк необхідно відмовитися від наступної фізіотерапії оперованого відділу хребта: електропроцедур, бальнеопроцедур, масажу. Можлива тільки лазеро- і магнітотерапія. Заборонено протягом 1-го місяця активно займатися фізичними вправами і плавати. Звичайна активність людини — ходьба, нетривала їзда на автомобілі (не дов­ше 40 хв) зберігається. Заняття домашніми справами не обмежуються, але виражені навантаження необхідно виключити. Також під час реабілітації рекомендовано носити напівжорсткий корсет при навантаженнях на оперований відділ хребта. Після закінчення періоду реабілітації необхідно регулярно виконувати вправи для зміцнення м’язів черевного преса і розгиначів хребта: це дозволить розвантажити хребет за рахунок перенесення осьового навантаження на м’язи. Показані активні регулярні заняття плаванням. Рекомендований ритм відвідування басейну — 2-3 рази на тиждень по 45-60 хв. Стиль плавання для поперекового відділу хребта ролі не відіграє, при проблемах із шийним відділом хребта пацієнти повинні плавати на спині. Ефект від процедури оцінюється через 2 місяці, хоча більшість пацієнтів відразу відзначають полегшення. У цей період іде процес рубцювання фіброзного кільця на рівні оперованого міжхребцевого диска, нормалізується внутрішньодисковий тиск. Клінічні дослідження довели: 80% пацієнтів після нуклеопластики не потребують додаткового лікування. Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

21

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

ЗА ЩО ЗАКОН КАРАЄ ЛІКАРЯ? Як свідчить практика, переважна більшість медичних працівників і навіть керівників лікувальних закладів мають лише загальне уявлення про юридичну відповідальність, встановлену за правопорушення у сфері охорони здоров’я. Втім знання цих аспектів не лише дисциплінує медиків, а й захищає їх від безпідставних звинувачень.

Галина МИРОНОВА, старший науковий співробітник НДІ приватного права та підприємництва ім. академіка Ф. Бурчака Національної академії правових наук України

В

ідповідно до ст. 80 Основ законодавства України про охорону здоров’я особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров’я, несу ть циві льну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Види цивільно-правової відповідальності Така відповідальність настає внаслідок правопорушень проти майнових та особистих немайнових благ людини (у сфері медичної діяльності — життя і здоров’я). Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) суб’єктами цивільноправової відповідальності є юридичні особи (заклади охорони здоров’я) або фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, що займаються медичною практикою. Саме на них покладена відповідальність за шкоду, завдану працівником, який перебуває у трудових відносинах із закладами охорони здоров’я під час виконання ним трудових/службових обов’язків. Якщо в основі правопорушення лежить злочин, законодавство передбачає притягнення медика до кримінальної відповідальності, при цьому пацієнт або його законні представники можуть вимагати цивільно-правового відшкодування заподіяної шкоди. Існує 2 види цивільно-правової відповідальності — договірна і деліктна. Договірна відповідальність регулюється нормами гл. 63 ЦКУ, Законом України «Про захист прав споживачів» та передбачена за порушення (невиконання або неналежне виконання) умов договору про надання послуг за плату. Відповідальність за порушення такого договору полягає у відшкодуванні виконавцем збитків у повному обсязі — якщо встановлена його вина (ст. 906 ЦКУ). Збитками у цивільному праві вважаються як

22

реальні збитки (всі майнові втрати), так і втрачена вигода. Делікт — це неправомірне заподіяння шкоди, тому деліктна відповідальність у медичній сфері настає за правопорушення, внаслідок якого заподіяна шкода життю або здоров’ю людини. Умови, за яких настає притягнення до деліктної відповідальності, наступні: протиправні дії чи бездіяльність медичного працівника; заподіяння шкоди пацієнту з несприятливими наслідками для життя чи здоров’я; причинно-наслідковий зв’язок між правопорушенням (діями або бездіяльністю медичного працівника) та шкодою для життя і здоров’я пацієнта; вина медичного працівника. Тепер детальніше розглянемо поняття «протиправність». Це — певне відхилення від правил (норм) надання медичної допомоги, а також порушення суб’єктивного права пацієнта. Протиправність може виражатися як у діях, так і в бездіяльності. Наприклад, правопорушенням є відхилення від стандартів (протоколів) ведення хворих або ж бездіяльність медика (ненадання необхідної медичної допомоги), в результаті якої виникають несприятливі для пацієнта наслідки. Таке правопорушення може бути однією з умов настання цивільно-правової відповідальності медустанови. Натомість порушенням суб’єктивного права пацієнта може вважатися ненадання йому достатньої медичної інформації або недотримання правил надання згоди на медичне втручання з боку медичного працівника. Відповідальність лікувальної установи чи лікаря як суб’єкта господарської діяльності настає в разі встановлення причинного зв’язку між дією (бездіяльністю) і негативними наслідками для здоров’я пацієнта (такий зв’язок чи його відсутність встановлює судово-медична експертиза). Зокрема, якщо негативні наслідки виникли через недотримання пацієнтом медичних рекомендацій чи індивідуальні особливості організму хворого, відшкодування йому не належить.

Презумпція вини Згідно з цивільним законодавством діє принцип презумпції вини заподіювача шкоди при наданні медичної допомоги. Це означає, що лікар вважається винним у завданні шкоди, невиконанні зобов’язання або іншому правопорушенні, доки не буде доведено іншого. Доказом відсутності вини є той ступінь турботи та завбач-

ливості, який вимагається від особи для належного виконання нею своїх обов’язків. За загальним правилом відсутність вини є підставою для звільнення від відповідальності, однак існують і винятки, вказані у ЦКУ. В деяких передбачених законодавст­ вом випадках шкода відшкодовується незалежно від вини. Наприк­ лад, якщо шкоду здоров’ю завда­но джерелом підвищеної небезпе­к и (ст. 1187, 1167 ЦК України). Медична діяльність може бути джерелом підвищеної небезпеки, коли здійснюється з використанням рентгенівських чи лазерних установок. У такому разі пацієнту належить відшкодування незалежно від вини лікаря і від того, чи перебував потерпілий із суб’єктом відповідальності в договірних відносинах. Питання про притягнення до цивільно-правової відповідальності або звільнення від неї вирішує суд. Вис­ новок судово-медичної експертизи у таких справах є одним із важливих доказів. Адже судово-експертні дослідження допомагають з’ясувати обставини і тяжкість ушкоджень, установити причинний зв’язок між цими ушкодженнями та протиправною поведінкою медичного працівника. Зокрема, результати експер­ тизи дають відповіді на важ ливі питання: причина смерті або несприятливого результату для пацієнта; наявність або відсутність недоліків у діях лікаря; конкретні причини неправильних дій медичного працівника; чи була у лікаря можливість передбачити несприятливі наслідки своїх дій; можливі причини несприятливого результату в разі правильного лікування; чи були порушення в організації медичної допомоги в певній лікувальній установі.

Відшкодування моральної та майнової шкоди Ключовим елементом цивільно-правової відповідальності медиків є необхідність відшкодування заподіяної шкоди. Переважна більшість позовів від пацієнтів стосуються саме цього питання. Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України шкоду, завдану медпрацівником під час виконання ним своїх трудових/службових обов’язків, відшкодовує медичний заклад (окремий лікар несе лише кримінальну відповідальність). Проте медичний заклад має право заявити позов до безпосереднього заподіювача шкоди (медпрацівника, який вчинив правопорушення) з вимогою стягнути з нього виплачене закладом відшкодування.

Передбачено відшкодування майнової та немайнової (моральної) шкоди. Майнова шкода — це реальні збитки та упущена вигода (ст. 22 ЦКУ), тобто всі витрати, яких зазнав пацієнт. Тому він має право на відшкодування як реальних збитків (витрат на відновлення порушеного права), так і упущеної вигоди (доходів, які пацієнт міг би отримати за звичайних обставин, якби його право не було порушено). Витрати пацієнта визначаються відповідними документами та іншими доказами, що підтверджують наявність і розмір майнової шкоди. З огляду на невизначеність законодавства з питань критеріїв та конкретних розмірів втрат і відшкодувань, вони встановлюються договором або судом. Відповідно до положень Конституції України (ст. 32, 56) і чинного законодавства фізичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і законних інтересів (порядок та механізм рег­ ламентуються положеннями ст. 23 ЦКУ). Для відшкодування моральної шкоди суд зобов’язує порушника сплатити компенсацію (у грошовій чи іншій майновій формі) — за фізичні та душевні страждання потерпілого, які стали результатом протиправної поведінки. Виділяють основні принципи, якими керуються суди для призначення компенсації моральної шкоди у сфері медичної діяльності: наявність порушення або посягання на особисті немайнові права (блага) пацієнта, а також вини в діях (бездіяльності) медичного працівника; моральна шкода компенсується незалежно від відшкодування майнової шкоди; законодавчо не визначено мінімальної та максимальної межі для розміру компенсації моральної шкоди; докази наявності фізичних і (або) моральних страждань повинна представляти сторона пацієнта. Щодо розміру грошового відшкодування моральної шкоди законодавець надав лише загальні орієнтири (ч. 3 ст. 23 ЦКУ): розмір відшкодування залежить від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або втрати ним можливості їх реалізувати, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди. Специфікою цивільного процесу у справах медичного спрямування є можливість призначення судово-медичної та судово-психіатричної експертизи, результати якої можуть використовуватися в якості доказової бази в суді. Судово-медична експер­ тиза покликана виявити глибину та характер психічних страждань і визначити психологічний стан конкретного потерпілого пацієнта. А двокат С. Антонов наводить прик­лад, коли сума відшкодування залежала саме від результатів психологічної експертизи: в одній справі

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

1 травня 2015 року

суд присудив до виплати 9 тис. грн відшкодування за втрату 100% зору у неповнолітнього через невдалу операцію, а в іншій — 600 тис. грн за надання неналежної стоматологічної допомоги. В останньому випадку при визначенні суми відшкодування було враховано висновок психологічної експертизи.

Кримінальна відповідальність Якщо застосування заходів цивільно-правової відповідальності передбачає вину медичного працівника у формі необережності, то наявність у його діях чи бездіяльності умислу переводить поведінку суб’єкта правопорушення до розряду кримінально караних злочинів. Хоча, як зазначають практикуючі адвокати, в Україні випадки притягнення медичних працівників до кримінальної відповідальності (а тим більше винесення щодо них обвинувального вироку) трапляються рідко. Однак і керівникам закладів охорони здоров’я, й окремим працівникам галузі варто знати, які дії чи бездіяльність підпадають під кримінально-правову заборону та на попередження якої поведінки слід спрямувати зусилля. Як правило, особливою ознакою кримінального злочину є наявність суспільно значущих негативних наслідків для життя або здоров’я людини (розлади здоров’я, що потребують тривалого лікування, важковиліковні чи невиліковні хвороби, передчасна смерть, суттєве зниження працездатності та якості життя або інвалідизація пацієнта). Переважна більшість злочинів, що стосуються медичної сфери, перераховані в розділі «Злочини проти життя і здоров’я особи» Кримінального кодексу України (далі — ККУ). До них, зокрема, відносять: неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи ВІЛ чи іншою невиліковною інфекційною хворобою (ст. 131); розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження ВІЛ чи іншою невиліковною інфекційною хворобою (ст. 132); незаконне проведення аборту медичним працівником, який не має спеціальної медичної освіти (ст. 134); завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані й позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану (ст. 135); незаконна лікувальна діяльність — заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, здійснюване особою, яка не має належної медичної освіти (ст. 138); ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139); неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140); пору шенн я прав пацієн та (ст. 141); незаконне проведення дослідів над людиною (ст. 142); порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (ст. 143); н ас и л ьн и ц ьке донор с т в о (ст. 144);

«

ВІТЧИЗНЯНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ВРАХОВУЄ ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ МЕДПРАЦІВНИКІВ І Є ПІДСТАВАМИ ДЛЯ ЇХ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ. ДО ТАКИХ ОБСТАВИН, ЗОКРЕМА, НАЛЕЖИТЬ ВИПРАВДАНИЙ РИЗИК. СТ. 42 ККУ ПЕРЕДБАЧАЄ, ЩО ДІЯННЯ, ВЧИНЕНЕ В УМОВАХ ВИПРАВДАНОГО РИЗИКУ ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ЗНАЧНОЇ СУСПІЛЬНО КОРИСНОЇ МЕТИ, НЕ Є ЗЛОЧИНОМ, НАВІТЬ ЯКЩО ВОНО ЗАВДАЛО ШКОДИ

«

незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145). За наявності підстав, застосованих до кваліфікації злочинних дій (бездіяльності), медичні працівники можуть притягатися до кримінальної відповідальності, передбаченої іншими статтями ККУ. Зокрема, це: умисне вбивство — у разі вчинення медичним працівником евтаназії (ст. 115); службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що зав­ дало істотної шкоди правам, свободам та інтересам окремих громадян (ст. 367). Покарання за злочини у медичній сфері передбачене ККУ у вигляді встановлених щодо кожного з них санкцій — штраф, виправні роботи, обмеження чи позбавлення волі, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Притягнення до кримінальної відповідальності або звільнення від неї здійснюється виключно судом.

Необережність чи злочинний умисел? Кримінальна відповідальність може наставати лише за злочини, передбачені чинним Кримінальним кодексом, і за наявності всіх ознак злочину: суб’єкта, об’єкта, суб’єктивної та об’єктивної сторін. Об’єктивна сторона злочину — дії (неналежне надання медичної допомоги) чи бездіяльність (ненадання такої допомоги), негативні наслідки та причинний зв’язок між ними. Суб’єктивна сторона — вина (прямий умисел, якщо медпрацівник усвідомлює настання тяжких наслідків для пацієнта, або необережність у формі злочинної недбалості чи злочинної самовпевненості). Одним із найскладніших зав­дань суду та правозахисників при розгляді справ медичної категорії є доведення суб’єктивної сторони злочинів і вини медпрацівників. Вина у кримінальному злочині може бути виражена у формі умислу чи необережності. Про умисел можна говорити у випадках, коли медичний працівник усвідомлював проти-

правність своїх дій і бажав настання пов’язаного з цими діями результату (прямий умисел), або якщо й не бажав, то усвідомлював, що вони можуть настати (непрямий умисел) — ст. 24 ККУ. Зокрема, як непрямий умисел можна кваліфікувати недотримання стандарту обстеження, неповне використання лікарем лабораторних досліджень, що призвело до неправильної діагностики захворювання, недооцінки особливостей його перебігу, неврахування можливої супутньої патології. Необережність як форма вини поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість. Перша полягає в тому, що медичний працівник передбачав шкідливі наслідки, але легковажно розраховував на те, що вони не настануть. Злочинна недбалість полягає в тому, що медичний працівник цього не передбачив, хоча, якби він проявив належну уважність та завбачливість, такого б не сталося (ст. 25 ККУ). Наприклад, саме злочинною недбалістю визнаватиметься (за наявності відповідних підстав) поведінка лікаря, який прийняв рішення про застосування лікарського засобу, що спричинив смерть пацієнта від анафілактичного шоку, не з’ясувавши при цьому, чи немає у хворого алергічної реакції на цей препарат. Недбалістю є і так зване злочинне незнання, коли лікар спричинив шкоду пацієнтові через те, що не володів необхідними знаннями та практичними навичками, хоча відповідно до вимог своєї кваліфікації повинен був це знати і вміти.

Якщо ризик виправданий Вітчизняне кримінальне законодавство враховує обставини, що вик лючають злочинність діяння медпрацівників і є підставами для їх звільнення від кримінальної відповідальності. До таких обставин, зокрема, належить виправданий ризик. Ст. 42 ККУ передбачає, що діяння, вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети, не є злочином, навіть якщо воно завдало шкоди. При цьому ризик визнається виправданим, якщо без нього не можна було досягнути поставленої мети, а особа, яка вдалася до нього, обґрунтовано розраховувала, що вжиті нею заходи є достатніми для відвернення шкоди. Суть виправданого ризику в умовах здійснення медичної діяльності викладено в Основах законодавства України про охорону здоров’я. В ст. 42 передбачено, що медичне втручання, пов’язане з ризиком для здоров’я пацієнта, допускається як виняток в умовах гострої потреби, коли можлива шкода від застосування методів діаг­ ностики, профілактики або лікування є меншою, ніж та, що очікується у разі відмови від втручання, а усунути небезпеку для здоров’я пацієнта іншими методами неможливо. Ризиковані методи діагностики, профілактики або лікування визнаються допустимими, якщо вони відповідають сучасним науково обґрунтованим вимогам; спрямовані на відвернення реальної загрози життю та здоров’ю пацієнта; застосовуються за згодою інформованого про їх можливі шкідливі наслідки пацієнта; лікар вживає всіх належних у таких випадках заходів для відвернення шкоди життю та здоров’ю пацієнта.

23

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

ПОД РЕДАКЦИЕЙ В. Т. ИВАШКИНА, Н. Д. ЮЩУКА И ДР. РЕКОМЕНДАЦИИ ПО ДИАГНОСТИКЕ И ЛЕЧЕНИЮ ВЗРОСЛЫХ БОЛЬНЫХ ГЕПАТИТАМИ В И С ВИДАВНИЦТВО: ГЭОТАР-МЕД РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 144

(виходить із 1990 року)

Загальний наклад 32 500 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

ГЕМАТОЛОГІЯ С. И. ДОНСКОВ И ДР. НОВАЯ ТАКТИКА ГЕМОТРАНСФУЗИОННОЙ ТЕРАПИИ — ОТ СОВМЕСТИМОСТИ К ИДЕНТИЧНОСТИ ВИДАВНИЦТВО: БИНОМ РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 270

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Головний редактор – БУРМАКА М. П.

Редакційна колегія БАХТЕЄВА Т. Д. – член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, Заслужений лікар України

МАМОЛОГІЯ ПОД РЕДАКЦИЕЙ Е. Б. КАМПОВОЙ-ПОЛЕВОЙ И ДР. АКТУАЛЬНЫЕ АСПЕКТЫ КЛИНИЧЕСКОЙ МАММОЛОГИИ ВИДАВНИЦТВО: АКАДЕМИЯ РІК ВИДАННЯ: 2014 СТОРІНОК: 510

ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В. Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ГАРНИК Т. П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» ЗАБОЛОТНИЙ Д. І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ЗАГОРІЙ В. А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю. П. – професор, академік НАМН України

ОНКОЛОГІЯ Г. Р. АБУЗАРОВА. ДИАГНОСТИКА И ДИФФЕРЕНЦИРОВАННАЯ ФАРМАКОТЕРАПИЯ ХРОНИЧЕСКОГО БОЛЕВОГО СИНДРОМА У ОНКОЛОГИЧЕСКИХ БОЛЬНЫХ ВИДАВНИЦТВО: ГЭОТАР-МЕДИА РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 240

КОВАЛЬ В. М. – Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України МІШАЛОВ В. Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ імені О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор ПИРІГ Л. А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М. Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л.І. Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, Заслужений лікар України ТРОНЬКО М. Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України УСІЧЕНКО І. Г. – президент Національного товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ЧЕКМАН І. С. – завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, професор, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В. І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, професор, Заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії наук комплексної безпеки

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

У книзі представлені відомості про сучасні методи діагностики, використовувані при веденні хворих на хронічні вірусні гепатити В і С. Наводяться нові алгоритми противірусного лікування, необхідність розробки яких обумовлена створенням сучасних лікарських препаратів, що мають противірусну активність відносно вірусів гепатитів В і С. У виданні висвітлено лікування різних груп пацієнтів, розглянуто питання клінічного та лабораторного контролю, здійснюваного на тлі терапії, для своєчасного виявлення небажаних явищ та їх корекції. Призначено практикуючим лікарям (насамперед інфекціоністам, гастроентерологам та сімейним лікарям), а також клінічним ординаторам, аспірантам і викладачам медичних вишів.

У керівництві науково обґрунтована нова тактика гемотрансфузійних терапій, заснована на ідентичності донора і реципієнта по 10 трансфузійно небезпечних антигенах еритроцитів. У довідковій формі представлені наявні в літературі відомості про групові антигенні системи крові людини, а також результати власних досліджень авторів в області забезпечення імунологічної безпеки гемокомпонентної терапії. Містяться дані про номенклатуру антигенів еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів. Викладено концепції авторів, що стосуються походження антиеритроцитарних антитіл, оцінки чутливості імуносерологічних методів дослідження, правила підбору ідентичних пар донор — реципієнт. У додатку вміщено витяги з нормативних документів. Для лікарів-лаборантів станцій та відділень переливання крові, імуносерологів, трансфузіологів, акушерів і гінекологів, антропологів, судових медиків, викладачів, слухачів та студентів медичних навчальних закладів, організаторів охорони здоров’я.

Основну увагу приділено сучасним методам лікування раку молочної залози. Відомості про хірургічні методи, представлені в історичному плані, починаючи від операції Холстеда, включають опис техніки сучасних варіантів органозберігаючих операцій, техніки біопсії сигнального лімфатичного вузла, операцій з одномоментною реконструкцією молочної залози, варіантів відстроченої реконструкції. Представлені сучасні методи променевої терапії. Детально розглянуті варіанти ад’ювантної і передопераційної системної терапії залежно від молекулярного портрета пухлини.

8 розділів присвячені лікуванню дисемінованого раку молочної залози, в них викладено власний досвід провідних хіміотерапевтичних клінік Росії та світові надбання. Матеріал представлений відповідно до локалізації ураження та молекулярного підтипу пухлини. Висвітлено деякі індивідуальні проблеми лікування хворих молодого віку, хворих при поєднанні раку молочної залози з вагітністю; представлені матеріали фізичної та психологічної реабілітації хворих. Книга призначена онкологам, генетикам, мамологам, нейрохірургам, хірургам, хіміотерапевтам, патологоанатомам, радіологам, фахівцям з медичної реабілітації, викладачам медичних вишів, слухачам кафедр онкології післядипломної освіти.

Монографія присвячена актуальним питанням лікування болю в онкологічних пацієнтів з урахуванням їх особливостей. Відображені існуючі медичні й організаційні проблеми терапії хронічного болю в онкології, викладені різні класифікації, епідеміологія, патофізіологія та етіопатогенез онкологічного болю, детально описаний невропатичний тип болю в онкології. На матеріалі власних досліджень докладно описані анальгетична ефективність і переносимість усіх опіоїдних анальгетиків у неінвазивних формах, що використовувалися для терапії хронічного болю до 2015 р. Проведено порівняльний аналіз з ін’єкційними формами опіоїдів. Окремо досліджені ефекти антиконвульсантів останнього покоління (габапентиноїдів) при невропатичному болю онкологічного генезу. На основі аналізу проведених досліджень запропоновано алгоритм фармакотерапії болю в онкологічній клініці, що поєднує рекомендації неврологічних наукових співтовариств та основні підходи до лікування болю, використовувані в онкології. Книга призначена для широкого кола лікарів, провізорів, медичних сестер, що використовують у своїй роботі сильнодіючі анальгетики або займаються терапією болю.

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1 ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138 ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА Випусковий редактор...........................СВІТЛАНА ЛАРІОНОВА Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2.

Загальний наклад 32 500 Замовлення №30106 Віддруковано у ТОВ «Укрполiграфмедiа»: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 104 А

Літературне редагування та коректура..............................ТЕТЯНА НЕСТЕРЧУК Відділ реклами..................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю

24

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua