Ваше здоров'я №17-18 by Всеукраїнська медична газета “Ваше здоров'я”

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№17-18 (1353-1354) 29.04.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

НОВІ УМОВИ АКРЕДИТАЦІЇ: ЯК ВІДІЙТИ ВІД ФОРМАЛІЗМУ? Щоб успішно пройти процедуру акредитації медичних закладів, в Україні запасаються терпінням, степлерами та горами паперів. У світі ж — готуються до перевірки на якість і безпечність медичних послуг. Як приборкати «паперового змія» вітчизняної бюрократії? І чи зможуть наші лікарні пройти акредитацію вищого ґатунку СТОР. після зміни її правил?

НОВИНИ МЕДИЧНА ПРОГРАМА НОВОГО КАБМІНУ: ВІД «ФОРМУЛИ ВАРТОСТІ МЕДПОСЛУГ» ДО ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО СТРАХУВАННЯ ОБІГ ЛІКІВ ПОТРЕБУЄ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЗАКОНОДАВЧИХ ВИМОГ ТУБЕРКУЛЬОЗ ОСОБЛИВО НЕЩАДНИЙ ДО ЛІКАРІВ МОЗ СПІЛЬНО З МІНРЕГІОНОМ СФОРМУЮТЬ ГОСПІТАЛЬНІ ОКРУГИ

2-5 СТОР.

ВІДЛУННЯ ЧОРНОБИЛЯ — ЩО ПОЖИНАЮТЬ УКРАЇНЦІ? Аварія на Чорнобильській АЕС негативно позначилася на здоров’ї мільйонів громадян України. Частка здорових і практично здорових ліквідаторів знизилася із 70% (на момент участі в ліквідації аварії) до 5% у 2012 році, натомість частка осіб із хронічними непухлинними захворюваннями зросла з 30 до 95% відповідно. Так само суттєво збільшився і рівень інвалідності серед СТОР. цієї категорії.

ЩО ЗНОВУ ЗАГАЛЬМУВАЛО РЕІМБУРСАЦІЮ ІНСУЛІНІВ? Старт проекту реімбурсації інсулінів, який було перенесено з 1 січня на 1 квітня цього року, знову відкладено — з технічних причин, причому як на рівні МОЗ, так і на місцях. Зокрема йдеться про відсутність мережі аптек, які видавали б хворим необхідні препарати, та недосконалість реєстру інсулінозалежних пацієнтів. Яка ж ситуація з підготовкою до реімбурсації в різних регіонах України? СТОР.

СКОРОЧЕННЯ ШТАТІВ: ЯК ЗАХИСТИТИ СВОЇ ПРАВА? Враховуючи, що понад 80% медичної субвенції припадає на фонд оплати праці, найзручніше «економити», скорочуючи робочі місця. Якщо плануються зміни в організації виробництва й праці (у тому числі скорочення чисельності та штату працівників), то вони мають бути обґрунтовані з правової й економічної точки зору. Утім, у галузі охорони здоров’я причинами таких змін часто стають СТОР. рішення «згори».

НОВИНИ ГРОМАДДЯ ПЛАНІВ

ГА Р М О Н І З А Ц І Я

МЕДИЧНА ПРОГРАМА НОВОГО КАБМІНУ: ВІД «ФОРМУЛИ ВАРТОСТІ МЕДПОСЛУГ» ДО ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО СТРАХУВАННЯ

тексті програми оновленого Кабінету Міністрів під керівництвом Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана містяться такі положення щодо медичної галузі:  запуск системи зага льно обов’язкового державного соціального медичного страхування та добровільного страхування;  забезпечення конкуренції на ринку лікарських засобів і прозорості придбання медикаментів шляхом проведення закупівель через міжнародні організації;  впровадження ринкових механізмів надання гарантованих державою медичних послуг, розширення автономії закладів охорони здоров’я;  затвердження формули розрахунку вартості медпослуг, впровадження клінічних протоколів з переліком медичних послуг для розмежування рівнів надання медичної допомоги;

забезпечення доступності та якості первинної медичної допомоги, зокрема за рахунок створення ефективної мережі відповідних закладів охорони здоров’я, оснащення їх сучасними засобами діагностики;  надання пацієнту можливості вільного вибору лікаря й створення механізмів фінансової мотивації лікаря;  запуск системи контролю якості медпослуг із залученням громадських організацій та професійних асоціацій. Крім цього, Кабінет Міністрів має намір впровадити єдиний інформаційний простір для збирання, оброблення й прогнозу клінічних даних і створити єдиний реєстр пацієнтів. Представляючи програму дій Уряду, Володимир Гройсман пообіцяв, що новий Кабмін затвердить базову стратегію реформи системи охорони здоров’я та при-

ділить особливу увагу питанням забезпечення справедливих цін на медичні препарати. За його словами, реформа охорони здоров’я для країни є критично важливою. «Подальше зволікання із цими питаннями неприпустиме. Те, що ми так довго вибираємо керівника МОЗ, говорить лише про те, наскільки багато проблем накопичилося в цій галузі й наскільки важко знайти людину, яка мала б сміливість і здатність провести необхідні зміни», — сказав він. Також Володимир Гройсман заявив про неприпустимість поставок лікарських засобів на користь тих чи інших монополій і запевнив, що Уряд буде приймати всі залежні від нього рішення, спрямовані на зниження цін на ліки. За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна» та УНІАН

ПЕРШ А ПЕРЕМОГА

УРЯД ДОЛАТИМЕ СПРОТИВ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ПОСЕРЕДНИКІВ

«П

остачання ліків для онкохворих розблоковано. Партія необхід них препаратів на 61 млн грн від правляється в регіони до пацієнтів. Це одна з перших проблемних ситуацій, з якою ми зіт кнулися», — написав Прем’єр-міністр Воло димир Гройсман на своїй сторінці у Facebook 22 квітня. За його словами, Уряд й надалі

долатиме спротив посередників на фарма цевтичному ринку, котрі отримують надпри бутки за рахунок здоров’я людей. «Монопо лія 5-7 таких компаній, які фактично штучно обмежували постачання ліків в Україну, буде зруйнована, і громадяни отримають доступ до якісних ліків за адекватними цінами», — заявив Прем’єр-міністр.

Одна з перших нарад нового Уряду була при свячена саме питанням постачання лікарських засобів для онкохворих дітей. Учасники нара ди дійшли висновку, що проблема дефіциту ліків виникла через неналежний моніторинг ситуації та нескоординованість дій міністерств. Прем’єр доручив Міністерству охорони здоров’я і Міністерству фінансів України відпрацювати механізм поставки лікарських засобів у медичні заклади та наголосив на неприпустимості ви никнення подібних ситуацій надалі. За матеріалами Урядового порталу та Facebook

ПЕРСПЕК Т ИВА

МОЗ І МІНСОЦПОЛІТИКИ МОЖУТЬ ОБ’ЄДНАТИ

іце-прем’єр-міністр із соціальних питань Павло Розенко не виключає можливості об’єднання Міністерства охорони здоров’я та Міністерства соціальної політики в єдине відомство, передусім з ме тою активізації впровадження державного медичного страхування. «У більшості країн світу Міністерство охо рони здоров’я та Мінсоцполітики — єдиний орган. Зараз говорити про це передчасно, але у перспективі — це можливо», — сказав він.

! 2

Нагадаємо: міністром соціальної політики в новому Кабінеті Міністрів України став Анд рій Рева, а ось знайти кандидата на посаду Міністра охорони здоров’я поки не вдалося. За словами Володимира Гройсмана, саме Павло Розенко буде опікуватися питаннями охорони здоров’я, соціальної політики та культури. Прем’єр-міністр уже доручив Павлу Розен ку з’ясувати ситуацію з браком лікарських за собів у лікарнях. Також він закликав першого

заступника Міністра охорони здоров’я Олек сандру Павленко скласти із себе повноважен ня, якщо вона не справляється з роботою. «Діти не можуть чекати, і їх хвороби нікуди не діваються. Коли ви недопрацювали, визна йте це, дайте можливість вирішити питання. Якщо ж ні, то звільніть посаду», — закликав Гройсман Павленко під час засідання Уряду. За матеріалами прес-служби Мінсоцполітики та РБК-Україна

ПРЕМ’ЄР-МІНІСТР УКРАЇНИ ВОЛОДИМИР ГРОЙСМАН ДОРУЧИВ ПЕРЕВІРИТИ ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПЕРТНИЙ ЦЕНТР МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ, ЯКИЙ ВІДПОВІДАЄ ЗА РЕЄСТРАЦІЮ ЛІКІВ У ДЕРЖАВІ, РОЗПОРЯДИВШИСЬ ЗВЕРНУТИСЯ ДЛЯ ЦЬОГО В НАЦІОНАЛЬНЕ АНТИКОРУПЦІЙНЕ БЮРО УКРАЇНИ (НАБУ) ТА СТВОРИТИ В ДЕЦ АНТИКОРУПЦІЙНУ НАГЛЯДОВУ РАДУ.

Обіг ліків потребує європейських законодавчих вимог

квітня 2016 року у Верховній Раді України за №4465 зареєст ровано законопроект про особливості імплементації окремих положень законодавства Європейського Союзу щодо обігу лікарських засобів. Цей важливий програмний законо проект стосується питань, пов’язаних з виробництвом ліків, імпортом, оптовою та дистанційною торгівлею, контролем якості лікарських засобів, видачею торгових ліцен зій, визначенням прав і обов’язків учасників цих відносин, а також повноважень органів державної влади у цій сфері. Під час останнього засідання Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я заступник Голови Комітету Ірина Сисоєнко нагадала, що в цьому документі за її авторством враховані вимоги основних європейських директив, і закликала колег поставити підписи під ним. Таким чином, ініціаторами проекту виступили 10 членів профільного Комітету. В основі законопроекту — Директива №2001/83/ЕС Європейського Парламенту та Ради ЄС «Кодекс Співтовариства від носно лікарських засобів (для застосування людиною)». Прийняття закону дасть змогу гармонізувати вітчизняну дозвільну систе му з європейською. «Інтеграція України до ЄС, згідно з Уго дою про асоціацію, передбачає гармоніза цію основних елементів правових систем і створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі. З точки зору лікар ських засобів це означає, що нормативноправові системи ЄС, держав — членів ЄС та України мають бути узгодженими на основі кращого європейського досвіду державотворення. З цієї причини в законодавстві України і ЄС щодо лікарських засобів по винна використовуватися однакова термі нологія та впроваджуватися єдині правила регулювання фармацевтичного ринку. На ціональне законодавство має бути адапто вано до законодавства ЄС», — йдеться в пояснювальній записці до документа. Прийняття цього законопроекту дасть змогу:  підвищити рівень захисту здоров’я та інтересів споживачів;  забезпечити захист споживачів від небезпечних, неефективних і неякісних лі карських засобів;  вдосконалити систему контролю якос ті лікарських засобів з урахуванням вимог законодавства ЄС і мінімізувати негативні наслідки необґрунтованого державного втручання у сферу виробництва й обігу лі карських засобів;  чітко урегулювати відносини між органами виконавчої влади, операторами фармацевтичного ринку та споживачами лікарських засобів, визначити порядок за безпечення якості лікарських засобів, що виробляються, імпортуються та перебува ють в обігу;  знизити рівень корупції під час вве дення на ринок і обігу лікарських засобів;  підвищити доступність безпечних, ефективних і якісних лікарських засобів на ринок України;  знизити вартість лікарських засобів тощо. За матеріалами сайту Верховної Ради України

За матеріалами Gordonua.com

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

29 квітня 2016 року

СИСТ ЕМНИЙ ЗБІЙ

ВИСНОВК И ВО ОЗ

РЕІМБУРСАЦІЯ ВАРТОСТІ ІНСУЛІНІВ ЗНОВУ ВІДКЛАДАЄТЬСЯ

країна не ввела, як планувалося, систему відшкодування вартості препаратів інсуліну через низку невирішених технічних питань. За словами головного позаштатного ендокринолога МОЗ Бориса Маньковського, основна проблема полягає в тому, що в кожному регіоні України мали обрати мережі аптек, котрі б безкоштовно забезпечували пацієнтів інсуліном, а потім отримували відшкодування з боку держави, але цього зроблено не було. «Однак ця робота не зупинена і в плані владної вертикалі дійшла до логічного завершення — рішення Кабміну», — додав він. За словами віце-президента Міжнародної діабетичної асоціації Укра-

їни Наталії Власенко, гальмує процес й Антимонопольний комітет України (АМКУ), який, на її думку, пропонує нелогічні правила участі аптек у проекті. «Аптечний зак лад — один з основних учасників процесу реімбурсації. Крім того, що аптеки за свої кошти мають закуповувати інсуліни, а відшкодування за них отримуватимуть через місяць, вони ще й зобов’язані забезпечити дотримання чітких правил транспортування та зберігання цих препаратів, зокрема гарантувати збереження «холодового ланцюжка». Це, звичайно, обмежує коло аптек — потенційних учасників проекту. АМКУ ж вважає, що для участі в

проекті аптечному закладу достатньо мати ліцензію. Відповідно до логіки АМКУ участь у реімбурсації зможе брати навіть аптечний кіоск на залізничній станції. І це викликає нашу стурбованість», — сказала Н. Власенко. На думку директора Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка Миколи Тронька, усі ланки цієї системи повинні бути доопрацьовані, аби не дискредитувати саму ідею реімбурсації. «З боку МОЗ має бути активний і жорсткий контроль реалізації проекту», — наголосив він. За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

Д ЕЦ ЕН Т РА ЛІЗА ЦІЯ

МОЗ СПІЛЬНО З МІНРЕГІОНОМ СФОРМУЮТЬ ГОСПІТАЛЬНІ ОКРУГИ

ього року об’єднані громади зможуть самостійно або у співпраці створювати на своїй території центри первинної медико-санітарної допомоги, розвивати амбулаторії чи ФАПи. Відповідний наказ МОЗ України вже підписаний і перебуває на юстуванні. Про це йшлося на нараді 15 квітня 2016 року за участю представників Міністерства охорони здоров’я і Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-кому-

нального господарства, а також керівників обласних структурних підрозділів охорони здоров’я і представників об’єднаних територіальних громад. Також найближчим часом (протягом місяця) з’явиться методика формування мережі вторинної ланки охорони здоров’я — госпітальних округів. Після цього має бути затверджена постанова Уряду про склад госпітальних округів, внесені зміни до Бюджетного кодексу в частині фінансу-

вання програм надання вторинної медичної допомоги, а також зміни до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» в частині управління госпітальними округами. Основною метою цих змін є модернізація медичної інфраструктури, а також перехід на оптимальну модель надання медичних послуг у державі, створення єдиного медичного простору (що передбачає функціонування єдиного реєстру пацієнтів, електронної системи охорони здоров’я), завдяки чому хворий зможе отримати якісну послугу в будь-якому місці країни. За матеріалами прес-служби МОЗ України

Чи звільнилася Україна від поліомієліту?

18 квітня Україна з використання живої оральної тривалентної вакцини проти поліомієліту (тОПВ) перейшла на живу оральну бівалентну вакцину (бОПВ), приєднавшись до Глобальної стратегії ВООЗ. Одночасно з Україною до цього процесу долучилися ще 156 країн світу. Припинення використання тОПВ обумовлене вилученням із живої оральної поліомієлітної вакцини ІІ типу вірусу, у якому ВООЗ уже не вбачає загрози. Перехід на використання бОПВ передбачає одночасне вилучення усіх залишків тривалентної вакцини з усіх закладів охорони здоров’я та їх подальшу утилізацію. Бівалентна вакцина вже зареєстрована в Україні, буде закуплена ЮНІСЕФ і поставлена в нашу країну в травні 2016 року в достатній кількості, що дасть змогу продовжувати вакцинацію згідно з Календарем профілактичних щеплень. Водночас розпочала роботу Незалежна моніторингова місія ВООЗ з оцінки реагування на спалах поліомієліту в Україні. Експерти зосередять увагу на епідеміологічному нагляді, а також діяльності владних структур і медпрацівників, спрямованій на збереження Україною статусу країни, вільної від поліомієліту. За час проведення додаткової імунізації із запланованих щеплень 3,8 млн дітей віком від 2 місяців до 10 років хоча б одну дозу ОПВ отримали 3,4 млн дітей, що становить 90,1%. Важливою складовою процесу боротьби зі спалахом було навчання медичних працівників, яке проводилося за підтримки міжнародних партнерів, зокрема Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), в усіх регіонах країни. Результатом роботи місії стане висновок фахівців ВООЗ щодо того, чи вдалося зупинити циркуляцію вакцино-спорідненого вірусу поліомієліту в Україні. За матеріалами прес-служби МОЗ України

КОНФЛІК Т ІН Т ЕРЕСІВ

«ДРІБНІ» ПОМИЛКИ В ДЕКЛАРАЦІЇ ОЛЕКСАНДРА БІЛОВОЛА

айт Верховної Ради оприлюднив декларацію про доходи за 2015 рік ексрегіонала Олександра Біловола, члена Комітету з питань охорони здоров’я. Олександр Біловол обирається до Верховної Ради за мажоритарним округом уже друге скликання поспіль — округ №180 Харківської області. Будучи членом Партії регіонів (голосував за диктаторські закони 16 січня 2014 року), після зміни влади переметнувся у новостворену депутатську групу «Економічний розвиток», у складі якої продовжив працювати в Раді VІІІ скликання, але вже під керівництвом одіозного младорегіонала Віталія Хомутинніка (з березня 2015 року група трансформувалася в «Партію «Відродження»). У Раді VІІ скликання Олександр Біловол був заступником Голови Комітету з питань охорони здоров’я, зараз — його рядовий член. Офіційний веб-сайт Верховної Ради містить дані про доходи Олександра Біловола і членів його родини за період 2013-2015 років. Основний дохід сім’ї, відповідно до поданих

декларацій, уже багато років становить заробітна плата. У 2013 році зарплата склала 77% сімейних доходів (345 тис. грн із загальної суми 449 тис. грн), у 2014 році — 68% (240 тис. грн із 355 тис. грн). 2015 рік став найскрутнішим — сім’я заробила сумарно всього 250 тис. грн, 51% з яких становила зарплатня (127 тис. грн). Вочевидь, Олександр Біловол може собі дозволити працювати на Віта лія Хомутинніка «за ідею». Адже нерухомості його родини позаздрив би будьх то: сам депу тат володіє земельною ділянкою (5509 кв. м) і житловим будинком (349,7 кв. м). Члени його родини куди заможніші: є й земельна ділянка (5532 кв. м), і житловий будинок (692,9 кв. м), і квартира (236,6 кв. м), і два гаражі (16,1 і 13,9 кв. м). Якщо вірити даним декларації, Біловол продовжує жити стандартами Радянського Союзу. У його власності — раритетний радянський автомобіль ГАЗ-21Р 1969 року випуску. З комерційними банками він не зв’язується: на його депозитних рахунках

— нуль, а на рахунках подружжя — лише 1,4 тис. грн. У графі «Активи, що перебувають у власності членів сім’ї декларанта» Олександр Біловол зазначив скромні 5 тис. грн (у ТОВ «Базісспецсервіс»). У 2001-2006 роках підприємство Тетяни Біловол, дружини депутата, функціонувало у формі закритого акціонерного товариства зі статутним капіталом 300 тис. грн. Та у 2006 році замість нього було створено ТОВ «Базісспецсервіс», яке очолив директор попереднього підприємства Олег Шаріпов. Ось тільки згідно з офіційними даними статутний капітал ТОВ «Базісспецсервіс» насправді рівно вдвічі більший, ніж вказав Біловол у декларації, — 10 тис. грн. Чи не такі ж «правдиві» й інші відомості декларації? Серед видів діяльності ТОВ «Базісспецсервіс» значиться (нема чому дивуватися!) оптова торгівля фармацевтичними препаратами. Але юридичною мовою це зветься конфліктом інтересів. Однак Олександру Біловолу, який входить уже другу каденцію поспіль у профільний Комітет Верхов ної Ради, що відповідає і за фармацевтичну галузь, ця «дрібничка» працювати не заважає. За матеріалами Pharma.net.ua

! «21 КВІТНЯ 2016 РОКУ ЗАКОНОПРОЕКТИ ПРО ТРАНСПЛАНТАЦІЮ ТА ПРО АВТОНОМІЗАЦІЮ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НАРЕШТІ БУЛИ ВИНЕСЕНІ В ЗАЛУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ ТА ПІДТРИМАНІ В ПЕРШОМУ ЧИТАННІ. РОЗГЛЯД У ДРУГОМУ ЧИТАННІ — УЖЕ ЗА ДВА ТИЖНІ», — ПОВІДОМИВ ЧЛЕН КОМІТЕТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я КОСТЯНТИН ЯРИНІЧ. За матеріалами Facebook

НОВИНИ БІОЗАГРОЗА

КОНФЛІК Т

ЦЕНТРИ КРОВІ — У СТАНІ ЗАНЕПАДУ

іністерство охорони здоров’я опублікувало для громадського обговорення проект розпорядження Кабінету Міністрів «Про затвердження Національної стратегії розвитку служби крові», що передбачає:  централізоване управління та належне фінансування служби крові на рівні держави;  заготівлю крові від добровільних донорів;  впровадження сучасних технологій заготівлі, переробки донор-

ської крові на компоненти й виробництво препаратів;  впровадження систем управління якістю;  підготовку медичного персо-  налу. Автори документа відзначають, що метою стратегії є забезпечення допомоги населенню з використанням якісних і безпечних компонентів і препаратів донорської крові в необхідній кількості. На сьогодні служба крові не має централізованого управління та належного

фінансування. Центри крові й відділення трансфузіології при лікувальних закладах перебувають у стані занепаду. Не сформована система забезпечення кров’ю при виникненні надзвичайних ситуацій, не виконуються вимоги біологічної безпеки, а також неможливий оперативний розподіл трансфузійних засобів. За матеріалами прес-служби МОЗ України

У МОВИ ПОЛІПШИ ЛИС Я

ОЧІЛЬНИКУ ЛІКУВАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ВІДТЕПЕР НЕ ОБОВ’ЯЗКОВО МАТИ МЕДИЧНУ ОСВІТУ

абінет Міністрів затвердив (Постановою від 02.03.2016 р. №285) ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики з метою дерегуляції підприємницької діяльності у сфері охорони здоров’я та поліпшення медичного обслуговування населення. Зокрема Постанова зменшує обсяг даних, які повинен декларувати суб’єкт господарювання для отримання ліцензії, а також перелік документів, що додаються до заяви на її отримання. Також цим нормативним актом надається можливість відкривати медичну практику фізичним особам-підприєм-

цям без медичної освіти (раніше вимагалася наявність вищої кваліфікаційної категорії за відповідною спеціальністю), але наймати на роботу тих, хто її має. «Ця норма дасть змогу залучати інвестиції та розширить доступ до надання медичної допомоги в непрестижних регіонах», — зазначається на Урядовому порталі. Крім того, положення Постанови зобов’язують суб’єктів господарської діяль ності з медичної практики:  надавати медичну допомогу відповідно до протоколів, затверджених наказами МОЗ;

безоплатно надавати відповідну невідкладну медичну допомогу громадянам у разі нещасних випадків та в інших екстрених ситуаціях;  надавати пацієнту в доступній формі інформацію про стан його здоров’я, мету здійснення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі про наявність ризику для життя та здоров’я, тощо. За матеріалами Урядового порталу

КОЛІЗІЯ

ДСЕС ПРОДОВЖИТЬ ВИКОНУВАТИ ФУНКЦІЇ, ЗНЯТІ З НЕЇ АРСЕНІЄМ ЯЦЕНЮКОМ

«У

сі функції з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду, дослідження стану здоров’я населення та впливу на людину фізичних, хімічних і біологічних факторів середовища виконуватимуться Держсанепідслужбою України, допоки вони не перейдуть до Центру громадського здоров’я МОЗ України», — зазначено у заяві, розміщеній на офіційному сайті ДСЕС. Річ у тому, що одним з останніх розпоряд жень (а саме: від 06.04.2016 р. № 260-р «Питання Державної служби з питань безпечності

харчових продуктів та захисту споживачів») Прем’єр-міністр А. Яценюк поклав виконання частини функцій Держсанепідслужби України на Держпродспоживслужбу. Проте на момент прийняття вказаного розпорядження змін до законів України, якими визначено функції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення (Державної санітарно-епідеміологічної служби України), а також повноваження Головного державного санітарного лікаря, внесено не було. Такі функції та

повноваження передбачені законами України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про протидію захворюванню на туберкульоз» та іншими. «Держсанепідслужба України продовжує виконувати свої функції, визначені законами України», — наголошується на сайті відомства. За матеріалами ДСЕС України

ТУБЕРКУЛЬОЗ ОСОБЛИВО НЕЩАДНИЙ ДО ЛІКАРІВ

ДУ «Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України» 11-15 квітня спільно з Проектом USAID «Посилення контролю за туберкульозом в Україні» провели навчання у тренінговому центрі, нещодавно відкритому на базі КЗ «Львівський регіональний фтизіопульмонологічний центр». На них були запрошені працівники протитуберкульозних закладів

квітня 2016 року в приміщенні МОЗ України відбувся ХХІ з’їзд Товариства Червоного Хреста України (ТЧХУ). Президентом ТЧХУ одноголосно переобрано Івана Усіченка. Згодом громадська організація Transparency International Ukraine заявила про непрозорі вибори керівництва. «Вибори проходять в умовах, коли Товариство звинуватили у зловживаннях, але жодного ґрунтовного розслідування з цього приводу не відбулося, а керівництво не оприлюднило звітності щодо 313 млн 545 тис. 800 грн, які були виділені на потреби ТЧХУ з державного бюджету протягом останніх чотирьох років», — зазначив юридичний радник громадської організації Дмитро Кузін. Нагадаємо: наприкінці минулого року громадські активісти та журналісти повідомили про зловживання в ТЧХУ, зокрема розповіли про численні випадки торгівлі гуманітарною допомогою, отримання грошей за безкоштовні курси першої медичної допомоги тощо. Керівництво ж ТЧХУ заперечує факти корупції в організації, опубліковані в ЗМІ. «Корупції в ТЧХУ немає. Ніхто нічого не довів», — сказав президент ТЧХУ Іван Усіченко на прес-конференції 20 квітня. А генеральний секретар Національного комітету ТЧХУ Алла Хабарова, коментуючи питання отримання грошей від Міністерства охорони здоров’я, зазначила, що кошти спрямовувалися на оплату роботи патронажних сестер. «Візьміть ручку і порахуйте: 3200 патронажних сестер, котрі отримують по 1300 грн, — скільки в рік потрібно бюджетних коштів на патронажну службу, яка виконує важку роботу з догляду? Для цього передбачена окрема стаття в бюджеті МОЗ — «Соціальна робота», — сказала вона. Також А. Хабарова спростувала звинувачення в порушеннях, скоєних Одеською обласною організацією ТЧХУ. За матеріалами УНІАН

НЕБЕЗПЕЧН А ПРО ФЕСІЯ

оказник захворюваності на туберкульоз серед медпрацівників протитуберкульозних закладів України у 2015 році становив 213 на 100 тис. населення цієї групи, що майже в 4 рази перевищує показник загальної захворюваності по країні (56 на 100 тис.). Про це повідомила заступник директора ДУ «Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України» Ольга Стельмах.

Керівництво ТЧХУ не змінилося, незважаючи на гучні викриття

центральних і західних регіонів країни, які опікуються питаннями інфекційного контролю. За матеріалами ДУ «Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України»

! У СТРУКТУРІ СМЕРТНОСТІ В УКРАЇНІ ЛІДИРУЮТЬ ХВОРОБИ СИСТЕМИ КРОВООБІГУ, ЗЛОЯКІСНІ НОВОУТВОРЕННЯ ТА ЗОВНІШНІ ЧИННИКИ. ЗА МИНУЛИЙ РІК СМЕРТНІСТЬ ЗРОСЛА У 8, ЗНИЗИЛАСЬ — У 5 РЕГІОНАХ УКРАЇНИ. НАЙІСТОТНІШЕ ЗБІЛЬШЕННЯ ЦЬОГО ПОКАЗНИКА СПОСТЕРІГАЛОСЯ В ЗАКАРПАТСЬКІЙ (НА 4,9%) І ХЕРСОНСЬКІЙ (НА 3,3%) ОБЛАСТЯХ. За матеріалами УНІАН

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

29 квітня 2016 року

ФА РММ АФІЯ FO R E V ER ?

СУДОВИЙ ВИРОК

ДЕРЖАВНА КОМПАНІЯ «ЛІКИ УКРАЇНИ»: ГРОШІ ЛЮБЛЯТЬ ТИШУ І КОНТРОЛЬ

ихо й непомітно для загалу відбулося призначення нового керівника ДАК «Ліки України» Геннадія Ворони. Ще непомітніше було переписано установчі документи цієї державної акціонерної компанії. Що собою являють такі утаємничені «Ліки України» і хто з фармолігархів отримав контроль над підприємством? У грудні минулого року Кабінет Міністрів України призначив на посаду Голови правління ДАК «Ліки України» Геннадія Ворону. Це нікого не здивувало: до участі в конкурсі на цю посаду Кабмін Яценюка допустив усього двох претендентів, а на момент проведення конкурсу Ворона виконував обов’язки Голови правління ДАК. А через три місяці, 16 березня 2016 року, Кабмін видав Постанову №206, що затвердила нові установчі документи державного підприємства, які змінили його тип — з державної акціонерної компанії на публічне акціонерне товариство. Попередня ж редакція статуту ДАК «Ліки України» проіснувала майже 20 років — була прийнята Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.1998 р. №62. Чим же викликаний такий поспіх, навіщо фармолігархам знадобилося переписувати установчі документи?

Компанія великих можливостей Зауважимо, що ця державна компанія не має публічних контактних даних, офіційного веб-сайту, відкритої фінансової звітності. Тож трохи піднімемо завісу над її діяльністю. Є д иний держа вний реєс т р юридичних осіб, фізичних осібпі д п риємці в та г рома дс ьк и х формувань (ЄДР) дає лише ба-

зове уявлення про неї: засновником Д А К «Ліки України» є Кабінет Міністрів України, її статутний фонд становить 2,1 млн грн,  керівником з 11 грудня 2015 року є Геннадій Ворона, код ЄДРПОУ 20078889. У новому статуті ДАК «Ліки України» від 16 березня 2016 року вказано, що предметом діяльності підприємства є:  роздрібна та оптова торгівля ліками та виробами медичного призначення;  організація виконання державного замовлення на виробництво та забезпечення використання державних ресурсів ліків, виробів медичного призначення за погодженням з Кабінетом Міністрів України;  поповнення державних запасів лікарських засобів на випадок стихійного лиха, катастроф, епідемічних захворювань у межах коштів, передбачених державним бюджетом;  участь у закупівлі лікарських засобів, виробів медичного призначення для державних, регіональних і місцевих потреб;  виробництво лікарських та наркотичних засобів, психотропних речовин (їх аналогів і прекурсорів);  визначення потреб держави, закладів охорони здоров’я і населення України в лікарських засобах тощо. Як бачимо, державна компанія має чималі можливості в тендерній сфері.

Who is Mr. Vorona? Уже згаданий Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань містить дві згадки про минуле Геннадія Ворони. У 2010-2012 роках

він очолював ТОВ «Аптека 100» у  м. Суми. До кінця 2010 року власником ТОВ «Аптека 100» було підприємство ТОВ «Сумська аптечна компанія», директором і ліквідатором якої зазначено саме Геннадія Ворону. А мажоритарним власником ТОВ «Сумська аптечна компанія» був Сергій Сіора, який також є формальним власником і директором тендерної компанії ТОВ «Фармадіс» із групи Петра Багрія. До речі, до 2006 року бенефіціаром Сумської аптечної компанії офіційно виступало ЗАТ «Ганза» — найбільше та найвідоміше дітище Багрія. За даними порталу «Наші гроші», компанії «Фармадіс» і «Ганза» настільки близькі, що навіть ділять один телефонний номер на двох.

Навіщо ж це Петру Багрію? Тут усе очевидно. Тихе призначення Геннадія Ворони, кулуарне переписування установчих документів держкомпанії гарантує підконтрольному керівнику 5-річний термін на чолі ДАК «Ліки України». МОЗ України використовує цю компанію для організації поставок ліків. Наприклад, для постачання наркотичного препарату метадону за Загальнодержавною цільовою програмою протидії ВІЛ-інфекції/ СНІДу на 2014-2018 роки. Отже, ДАК «Ліки України» — ідеальна ширма для подальших тендерних успіхів групи Петра Багрія, який спеціалізується саме на тендерних схемах за препаратами для лікування ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу.

За матеріалами Рharma.net.ua

однаковий номер телефону, вказаний при реєстрації до 2006 року «Ганза» була засновником «САК»

однакова адреса реєстрації

ТОВ «Фарма- цевтичні препарати регіонів»

ТОВ «Люм’єр Фарма» позиціонується як український виробник ліків. Проте виробництво більшості препаратів полягає в перепакуванні в менші упаковки. На тендери МОЗ не подається, але продає протитуберкульозні препарати іншим компаніям «Групи Багрія».

ТОВ «Фармадіс»

ВІЛ-інфекція/CНІД 1,5 млн грн

Туберкульоз 15,6 млн грн

однакова попередня адреса

Входили до «Групи Багрія» у 2005-2007 роках згідно зі звітом В. Коновалюка

ТОВ «Люм’єр Фарма»

продає ліки

ЗАТ «Ганза»

Туберкульоз 21,5 млн грн

формальний власник

продає ліки

Президент Асоціації «Виробники ліків України» фігурує у звіті В. Коновалюка (підготовленому за дорученням Комітету ВР України з питань охорони здоров’я у 2008 році), де детально описано, як у 2005-2007 роках було відмито майже половину бюджетних коштів, передбачених на охорону здоров’я.

Контролював у 2006-2007 роках

Петро БАГРІЙ

ТОВ «Сумська аптечна компанія»

Сергій СІОРА

березня Святошинський районний суд Києва розглянув справу про махінації з податками в компанії «Фармпланета». Матеріали, де повідомляється про притягнення до відповідальності виконавчого директора ТОВ «Фармпланета», надійшли із Головного управління Державної фіскальної служби Києва. 16 січня 2016 року закінчилася планова перевірка компанії з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 1 по 31 грудня 2014 року. На підставі даних, зібраних працівниками фіскальної служби, Святошинський суд встановив факти:  завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток за 2014 рік на суму понад 403 тис. грн;  заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, — понад 111 тис. грн;  завищення від’ємного значення з ПДВ — понад 7 тис. грн;  заниження зобов’язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб — понад 13 тис. грн. Виконавчий директор ТОВ «Фармпланета» до суду не з’явилася. Згідно з даними ЄДР, компанію очолює Нестерова Сусанна Рустамівна, громадянка України, уродженка м. Алма-Ата.Її захисник повідомив, що посадова особа компанії визнає свою провину, а ТОВ «Фармпланета» погоджується сплатити грошові зобов’язання за актом перевірки. Президентом групи компаній «Фармпланета» є відомий на вітчизняному фармринку Валерій Кондрук, формально компанія належить його дружині — Олені Кондрук.

За матеріалами Pharma.net.ua і порталу «Наші гроші»

«Група Багрія»: псевдоконкуренти на держзакупівлях володіє часткою

«Фармпланета» відзначилася махінаціями з податками

ТОВ «Укропт- постач»

ВІЛ-інфекція/CНІД 2,4 млн грн

Туберкульоз 14 млн грн ТОВ «Скай Фарм»

Нова «Група Багрія»: ці фірми постійно конкурують між собою, імітуючи чесну конкуренцію

ВІЛ-інфекція/CНІД 43,9 млн грн

Суми виграних тендерів у 2013 році

За матеріалами порталу «Наші гроші»

! ПРОТЯГОМ I КВАРТАЛУ 2016 РОКУ КОМІСІЯ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ З ПИТАНЬ НАПРАВЛЕННЯ НА ЛІКУВАННЯ ЗА КОРДОН УХВАЛИЛА РІШЕННЯ ЩОДО ОПЛАТИ ЛІКУВАННЯ ДЛЯ 50 ОСІБ, ПЕРЕРАХУВАВШИ НА ЦЕ МАЙЖЕ 150 МЛН ГРН. У ЦІЛОМУ В 2016 РОЦІ ЗА БЮДЖЕТНОЮ ПРОГРАМОЮ «ЛІКУВАННЯ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ ЗА КОРДОНОМ» ПЕРЕДБАЧЕНІ ВИДАТКИ НА СУМУ ПОНАД 203 МЛН ГРН. За матеріалами прес-служби МОЗ України

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

ВІДЛУННЯ ЧОРНОБИЛЯ — ЩО ПОЖИНАЮТЬ УКРАЇНЦІ?

Аварія на Чорнобильській АЕС негативно позначилася на здоров’ї мільйонів громадян України. Чи можна сьогодні стверджувати, що чорнобильський слід став історичним минулим і не впливатиме на наше майбутнє ?

Володимир БУЗУНОВ, директор Інституту радіаційної гігієни та епідеміології Національного наукового центру радіаційної медицини НАМН України, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор

ВЗ Сьогодні вже визначено остаточні наслідки аварії на ЧАЕС. Що втратила Україна? — Можемо говорити про значні втрати ресурсів держави у вигляді земельних угідь: загальна площа радіоактивно забрудненої території (РЗТ) становить понад 600 тис. кв. км, зона відчуження — 2,6 тис. кв. км, до категорії підвищеного радіаційного ризику віднесено 12 областей, 74 райони, майже 2300 населених пунктів, але найболючіші наслідки — шкода, завдана здоров’ю людей. Практично все населення України тією чи іншою мірою отримало внутрішнє опромінення щитоподібної залози радіоізотопами 131І та 137Cs. Станом на 1 січня 2015 року статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи в Україні мали понад 2 млн осіб, 11% з них — учасники ліквідації наслідків аварії, 89% — потерпілі (кожен п’ятий з яких — дитина). Безперечно, їх чисельність постійно зменшується, однак проблем, пов’язаних зі здоров’ям цих категорій, навпаки, більшає. Даються взнаки постаріння населення, хронізація патологічних процесів, розвиток ускладнень, зростання інвалідності. Наприклад, упродовж 2014 року медико-соціальні експертні комісії розглянули понад 8 тис. медичних експертних справ постраждалих.

ВЗ По чому найбільше «вдарив» Чорно- биль? — Найвагомішим з точки зору радіаційного впливу й очікуваних радіоіндукованих наслідків було внутрішнє опромінення щитоподібної залози в дітей радіоактивним ізотопом йоду— переважно він надходив із забруднених молочних продуктів та листової зелені в травні-червні 1986 року. Найбільші дози опромінення отримали діти молодших вікових груп Київської, Житомирської, Рівненської, Черкаської та Чернігівської областей. Після аварії на ЧАЕС радіоактивні елементи (йод, цезій, стронцій, плутоній) осіли в ґрунті. Йод розщепився за 3 місяці після аварії. А от для того, аби з ґрунту зник радіоактивний цезій (шляхом природного напіврозпаду цього елемента), потрібно 300 років. У 1986 році він випав з радіоактивними дощами, рознісся вітром по всіх 25 областях України, найменше дісталось східним регіонам. Для природного розпаду стронцію також потрібно приблизно 300 років, плутонію — тисячоліття. Слід зазначити, що радіоізотопи стронцію, плутонію осіли переважно в 30-кілометровій зоні, зокрема в лісових масивах. Необхідно зробити все можливе, аби вони звідти не «мігрували», у тому числі з повітрям унаслідок пожеж, з поверхневими та підземними водами (із 30-кілометрової зони витікає 13 річок, які впадають у Дніпро!).

ВЗ Про що свідчать епідеміологічні дос лідження стану здоров’я потерпілих? — В Інституті радіаційної гігієни та епідеміології виконуються такі дослідження щодо трьох основних контингентів постраждалих: учасників ЛНА на ЧАЕС 1986-1987 років, населення, евакуйованого з 30-кілометрової зони, та мешканців РЗТ. У цілому стан здоров’я згаданих категорій можна оцінити як «незадовільний» та «вкрай незадовільний». Основний внесок у погіршення стану здоров’я зробили непухлинні захворювання, які обумовили зростання інвалідності та смертності. Для прик ладу, частка здорових і практично здорових ліквідаторів знизилася із 70% (на момент участі в ліквідації аварії) до 5% у 2012 році, натомість частка осіб із хронічними непух линними захворюваннями зросла з 30 до 95% відповідно. Так само суттєво збільшився і рівень інвалідності серед цієї категорії: з 0 до 250‰! У структурі інвалідності переважають хвороби системи кровообігу (63%), органів травлення (7%), ендокринні захворювання (4-5%), насамперед щитоподібної залози та цукровий діабет. За післяаварійний період суттєво зріс показник смертності ліквідаторів від непухлинних захворювань — з 2‰ у 1988 році до 17,5‰ у 2012-му (у структурі причин смерті 82% становлять хвороби системи кровообігу).

СТАНОМ НА 1 СІЧНІ 2015 РОКУ СТАТУС ПОСТРАЖДАЛИХ ВНАСЛІДОК ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ В УКРАЇНІ МАЛИ ПОНАД 2 МЛН ОСІБ, 11% З НИХ — УЧАСНИКИ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ АВАРІЇ, 89% — ПОТЕРПІЛІ (КОЖЕН П’ЯТИЙ З ЯКИХ — ДИТИНА). БЕЗПЕРЕЧНО, ЇХ ЧИСЕЛЬНІСТЬ ПОСТІЙНО ЗМЕНШУЄТЬСЯ, ОДНАК ПРОБЛЕМ, ПОВ’ЯЗАНИХ ЗІ ЗДОРОВ’ЯМ ЦИХ КАТЕГОРІЙ НАСЕЛЕННЯ, НАВПАКИ, БІЛЬШАЄ

Такі самі закономірності спостерігаються й щодо погіршення стану здоров’я евакуйованого населення. Частка здорових і практично здорових серед них зменшилася із 67% у 1988 році до 12% у 2012-му, частка пацієнтів із хронічними непухлинними захворюваннями зросла з 31 до 88%. Та й структура причин інва лідності подібна: хвороби системи кровообігу — 58%, нервової системи — 14%, ендокринної системи — 7%, органів травлення — 6%. У динаміці рівня непухлинної захворюваності ліквідаторів та евакуйованого населення визначаються три основні періоди: ранній — перші 6 років, віддалений — наступні 7-21 рік і пізній — 22-26 років з моменту аварії. Пік захворюваності припав на ранній і віддалений періоди (особливо в проміжку 12-21 рік). У пізній період рівень захворюваності знизився — на тлі суттєвого зростання смертності серед цих категорій постраждалих. Результати досліджень свідчать про те, що підвищення показника непухлинної захворюваності серед ліквідаторів та евакуйованого населення пов’язано з впливом двох основних чорнобильських факторів: психосоціального стресу та радіаційного опромінення так званими малими дозами. Щодо мешканців РЗТ (під спостереження у 1988-2011 роках підпали 98 тис. осіб віком від 0 до 60 років, які отримали сумарні ефективні дози ра діаційного опромінення 134 Cs і 137Cs), то високий показник непухлинної захворюваності у них встановлено в ранній післяаварійний період; підвищений, однак достатньо стабільний — у віддалений період; зниження захворюваності відбулося в пізній період. Найвищий рівень непухлинної захворюваності зареєстровано в осіб, вік яких на момент аварії становив 0-18 або 40-60 років. У структурі непухлинної захворюваності в ранній період переважали хвороби системи кровообігу — 30%, органів травлення — 18%, опорно-рухового апарату — 9%, ендокринної та нервової систем — 8 і 7% відповідно, психічні розлади — 7% і хвороби органів дихання — 6%. У віддалений і пізній періоди основна частка в структурі непухлинної захворюваності також припадає на хвороби системи кровообігу — 29%, органів травлення — 19%, опорнорухового апарату — 12% й органів дихання — 11%. ВЗ Натомість суспільство переконане, що Чорнобиль призвів до збільшення частоти онкологічних хвороб. Чи підтверджено такий зв’язок? — Аварія на ЧАЕС обумовила зростання захворюваності на рак щитоподібної залози в усіх контингентів постраждалих, лейкемії в осіб, що ліквідовували її наслідки в 1986-1987 роках, та раку молочної залози у жінок-ліквідаторів. Нині спостерігається тенденція до зростання частоти солідних форм раку. Можливо, ще реєструватимуться додаткові випадки раку щитоподібної залози, передусім у мешканців РЗТ. Не виключено підвищення рівня захворюваності на рак молочної залози в постраждалих жінок. Однак на сьогодні перше місце серед причин

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

29 квітня 2016 року

постраждалих від наслідків бомбардувань, який ведуть з 1957 року. До речі, японці не виявили відхилень розумового та фізичного розвитку в цієї категорії осіб, які б передавалися спадково. Чи розвинеться хвороба в постраждалого внаслідок аварії, залежить від різних причин: радіочутливості організму, ступеня його опірності, типу нервової системи, генетичних особливостей людини тощо.

НЕОБХІДНО ЗАБЕЗПЕЧИТИ ЕФЕКТИВНЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ПОСТРАЖДАЛИХ (ПОТЕРПІЛИХ) ОСІБ, ПЕРЕТВОРИВШИ ЙОГО З БАНКУ ПАСИВНОГО ОДНОСПРЯМОВАНОГО НАКОПИЧЕННЯ ДАНИХ НА ІНСТРУМЕНТ ОПЕРАТИВНОГО АНАЛІЗУ ВЕРИФІКОВАНОЇ ІНФОРМАЦІЇ, ПОТРІБНОЇ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ СТРАТЕГІЧНИХ І ТАКТИЧНИХ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

ційного опромінення, хоча і в малих та надмалих дозах. Оскільки за 30 років екологічні наслідки Чорнобильської катастрофи в Україні ще не ліквідовано, потр ібно внести відповідні зміни до законів України «Про правовий режим території, що зазнала радіо активного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також до Бюджетного кодексу. Натомість влада планує взагалі скасувати статус так званої четвертої зони, а після цього відмінять і всі спостереження за здоров’ям населення, яке там проживає (а це приблизно 1,5 млн громадян України). Ці заходи не мають ані соціального, ані економічного, ані медико-біологіч-

ного обґрунтування. До того ж, існує концепція безпорогової дії іонізуючої радіації, прийнята Міжнародною комісією з радіаційного захисту (це офіційна доктрина, на підставі якої створюються всі рекомендації щодо радіаційного захисту). Відповідно до цього документу навіть надмала доза радіаційного опромінення може спричинити порушення в організмі. Скасування статусу четвертої зони суперечить і міжнародним нормам, і результатам медичних досліджень. Чому Японія не відміняє соціального захисту та медичних спостережень за станом здоров’я постраждалих внаслідок ядерних бомбардувань упродовж 70 років? Там держава опікується цими людьми ось вже в четвертому поколінні, а в нас — лише у першому, посилаючись на нестачу коштів. Також в Японії створено електронний реєстр

ВЗ Скільки років українці відчуватимуть відлуння Чорнобиля? — Пожиттєво. І це стосується ще багатьох поколінь. Через 300 років, коли «зникнуть» цезій і стронцій, проблема Чорноби л я перестане існувати для території України, за винятком 30-кілометрової зони, яка залишатиметься забрудненою впродовж невстановленого терміну. На жаль, Чорнобильська трагеді я зу мовлюватиме ві д да лені медичні насл ідки для мешканців всієї України, а не тільки уражених територій. Єдине, що втішає: майбутнім поколінням не загрожують генетичні дефекти. Адже вони мож ливі лише в разі ушкоджень яйцеклітин у жінок та сперматозоїдів у чоловіків. Але природа нагородила їх достатньо високою стійкістю до дії малих і надмалих доз радіації. Тож генофонд нашої популяції збережеться. Наталія ВИШНЕВСЬКА, спеціально для «ВЗ»

ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ СМЕРТНОСТІ НАСЕЛЕННЯ РАДІОАКТИВНО ЗАБРУДНЕНИХ РАЙОНІВ ТА ІНШИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ НА 1 ТИС. НАСЕЛЕННЯ В ПЕРІОД 1986-2014 РОКІВ

‰ 30

Радіоактивно забруднені території

2014

2013

2012

2011

2010

2009

2008

2007

2006

2005

2004

2003

2002

2001

2000

1999

1998

1997

1996

1995

1994

1993

1992

1991

1990

1989

1988

1987

1986

Інші регіони України

ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ НАРОДЖУВАНОСТІ В РАДІОАКТИВНО ЗАБРУДНЕНИХ РАЙОНАХ ТА ІНШИХ РЕГІОНАХ УКРАЇНИ НА 1 ТИС. НАСЕЛЕННЯ В ПЕРІОД 1986-2014 РОКІВ

‰ 16

Радіоактивно забруднені території

2014

2013

2012

2011

2010

2009

2008

2007

2006

2005

2004

2003

2002

2001

2000

1999

1998

1997

1996

1995

1994

1993

1992

1991

1990

1989

1988

1987

ВЗ Що пропонуєте для подолання медичних наслідків Чорнобильської катастрофи? — У цілому, усі ці питання мають бути систематизовані в Загальнодержавній цільовій програмі подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, яку необхідно напов нити конкретним змістом і належним чином фінансувати. На жаль, з 2006 року в Україні такої взагалі не існує. Хоча й створено систему медичного забезпечення населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи (це понад 300 медичних закладів), й розроблено комплекс відповідних заходів, однак через вкрай обмежене бюджетне фінансування медичної допомоги цьому контингенту приблизно 96% витрат на діагностику, лікування та реабілітацію лягає на плечі хворих. Як можна щось «подолати», коли на 1 ліжко-день для дорослих держава виділяє приблизно 10 грн (це і діаг ностика, і лікування) та 6 грн на харчування; на лікування дітей — 1 грн, харчування — 10 грн. Також потрібно розробити низку профілактичних заходів, спрямованих на зменшення онкологічної захворюваності. Дуже важливо забезпечити ефективну диспансеризацію різних контингентів і категорій постраждалого населення (у тому числі й щодо пухлинної захворюваності). Необхідно забезпечити ефективне функціонування Державного реєстру постраждалих (потерпілих) осіб, перетворивши його з банку пасивного односпрямованого накопичення даних на інструмент оперативного аналізу верифікованої інформації, потрібної для прийняття стратегічних і тактичних управлінських рішень. Такі зміни можливі за умови стабільного та достатнього фінансування, оновлення технічної бази реєстру й кадрового забезпечення на всіх рівнях його функціонування, науково-методичного, дозиметричного та інформаційно-аналітичного супроводу. Щоб убезпечити майбутнє населення країни, держава повинна фінансово підтримати наукові дос лідження детерміністичних і стохастичних медико-біологічних ефектів радіаційного опромінення внаслідок аварії на ЧАЕС, виконання науковоприкладних програм з вивчення та профілактики медичних наслідків Чорнобильської катастрофи у віддалений і пізній періоди, особливо на РЗТ, де населення зазнає хронічного зовнішнього та внутрішнього радіа-

1986

інвалідності та смертності серед потерпілих посідають не онкологічні, а саме непухлинні захворювання. Практично у 95% ліквідаторів 19861988 років і 88% евакуйованих із зони ві дчу ження спостерігають хронічні непухлинні захворювання, через що вони потребують систематичної лікувально-профілактичної, оздоровчої та реабілітаційної допомоги. До того ж, варто очікувати на підвищення непухлинної захворюваності в усіх мешканців РЗТ. На особливу увагу заслуговує стан здоров’я першого покоління дітей, які народилися від опромінених батьків, а також тих, які зазнають внутрішньоутробного опромінення (мешканці РЗТ).

Інші регіони України

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

НОВІ УМОВИ АКРЕДИТАЦІЇ:

що їм дала акредитація. Кажуть: єдине, що вдалося, — систематизувати документацію, більше нічого не змінилося. Зрозуміло: без «паперотворчості» не обійтися, але, можливо, її потрібно дещо скоротити та зосередити увагу на метрології, системі управління якістю, аудиті тощо.

ЯК ВІДІЙТИ ВІД ФОРМАЛІЗМУ?

Щоб успішно пройти процедуру акредитації медичних закладів, в Україні запасаються терпінням, степлерами та горами паперів. У світі ж — готуються до перевірки на якість і безпечність медичних послуг. Як приборкати «паперового змія» вітчизняної бюрократії? І чи зможуть наші лікарні пройти акредитацію вищого ґатунку після зміни її правил?

Валентин ПАРІЙ, завідувач кафедри менеджменту охорони здоров’я Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця, Заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор

ВЗ Найбільше претензій — щодо формальності чинної процедури акредитації медичних закладів. Можливо, тоді вона взагалі не потрібна? — Однозначно, потрібна! Акредитація закладів охорони здоров’я, які надають медичні послуги, проводиться майже в усіх країнах світу. Вона визнана дієвим інструментом ефективного підвищення безпечності та якості медичного обслуговування пацієнтів. Тому міжнародні стандарти акредитації (вони також періодично змінюються, затверджено четверте їх видання) орієнтують медичні заклади передусім на надання якісних, безпечних і ефективних медичних послуг. Усі критерії, відображені в міжнародних стандартах акредитації, згруповані в блоки: кадрові питання, структурні компоненти тощо. За ними оцінюють діяльність того чи іншого закладу (на предмет відповідності переліку розроблених вимог). Незважаючи на уніфікацію міжнародних стандартів, у них прописано, що кожна країна може й повинна сформувати національні критерії державної акредитації (враховуючи юридичні, релігійні, культурні особливості), але вони мають узгоджуватися з міжнародними стандартами. Тому, якщо ми хочемо, аби нас сприймали у світі, питання бути чи не бути акредитації медичних закладів навіть обговорювати не варто. Слід подумати над іншим: як саме вона має відбуватися. Адже не секрет, що за останні роки ця процедура в нашій системі охорони здоров’я набула ознак компанійщини. Більше того, на мій погляд, вона вибудувана за принципом: що більше пишеш різних паперів, то більше акредитаційних балів отримуєш. Нещодавно я поцікавився в колег,

ВЗ Для цього потрібно змінювати кри- терії? — Так. Слід максимально виключити ті з них, що, як-то кажуть, не роблять погоди в діяльності медичного закладу, і, навпаки, додати компоненти, котрі б націлювали на підвищення якості медичних послуг. На жаль, у наших критеріях державної акредитації багато оціночних балів надано формальним речам, наприклад, чи правильно оформлена вивіска закладу, чи відповідає приміщення будівельним нормам тощо. Безперечно, такі вимоги не можна ігнорувати, особливо коли це стосується дотримання санітарно-епідеміологічного режиму. Хоча в реальному житті багато чого фіксується «для галочки». Наприклад, якщо говорити про налагодження системи протипожежної безпеки, усі отримують «добро», але в 99% випадків наші медичні заклади не відповідають її вимогам, і про це свідчать пожежі, що час від часу трапляються в лікарнях (на жаль, іноді вони завершуються трагічно). Натомість в акредитаційних вимогах мало оціночних критеріїв, наприклад, щодо рівня професіоналізму кадрів, дотримання галузевих стандартів, протоколів лікування, запровадження системи моніторингу якості тощо. ВЗ Дехто вважає, що ліцензування й акредитація дублюють одне одного. Це відповідає дійсності? — Можна дискутувати з цього приводу, але вис новок такий: ліцензія — це право закладу займатися певним видом діяльності, акредитація — знак якості його роботи. Заклад отримує дозвіл на здійснення певного виду медичної практики відповідно до табеля матеріально-технічного оснащення. Лікар також повинен отримати ліцензію на медичну практику залежно від його кваліфікації. Керівник закладу найматиме лікаря на роботу відповідно до його ліцензії. Наприклад, дозвіл на те, щоб заклад надавав хірургічні послуги, можна отримати лише за умови наявності в його структурі операційної тощо. Залежно від того, які саме втручання там здійснюватимуться, керівник повинен наймати на роботу лікаря, ліцензованого саме в цьому напрямку медицини. Це основа. Наступний крок — добровільна акредитація закладу згідно з критеріями, затвердженими Урядом, що відповідатимуть європейським вимогам. Лікарня подає заявку, за якою проводиться незалежна акредитація, й отримує відповідний «сертифікат якості». ВЗ Побутують різні думки щодо того, якою має бути акредитація: добровільною чи обов’язковою. Це принципове питання? — У міжнародних стандартах акредитації медичних закладів зазначено, що ця процедура зазвичай є добровільною. Вважаю: Україна також має прийняти це як даність. Але це зовсім не означає, що адміністрація закладу має видихнути з полегшенням, мовляв, добровільна, отже, нас не стосується. Мотивація до проходження акредитації — це визнання того, що лікарня надає медичну допомогу за високими стандартами. Передусім, із таким закладом охоче співпрацюватимуть міжнародні страхові компанії, котрі неодмінно поцікавляться акредитаційним сертифікатом як гарантією для своїх пацієнтів. Це розширює можливості договірних умов. Також за наявності акредитаційного сертифікату лікарня може брати участь у різних клінічних дослідженнях. ВЗ Чи спрацюють згадані стимули на первинній чи навіть на вторинній ланці, особливо в глибинці?

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

29 квітня 2016 року

— Варто знайти золоту середину, аби керівники медустанов й органи місцевого самоврядування зрозуміли: лікувальний заклад має бути акредитований. Також повинне спрацьовувати бажання позмагатися: у сусідньому районі ЦРЛ акредитована, а чим ми гірші? До того ж, потрібні відповідні інвестиції в заклад, адже без них пройти акредитацію неможливо. Наприклад, що може зробити керівник, коли лікувальному закладу не виділяють коштів на протиепідемічні заходи? Відтак органи місцевого самоврядування мають потурбуватися про те, аби з’явилася фінансуюча сторона, яка забезпечить відповідні умови. ВЗ А можливо, навпаки — акредитація стане розкішшю для обраних закладів, передусім приватних? — Певною мірою приватним клінікам буде легше пройти процедуру акредитації, якщо інвестори усвідомлюватимуть її важливість. З іншого боку, існує багато приватних медичних закладів, котрі не отримують особливо великих прибутків, і без додаткових інвестицій вони мають приблизно такі самі шанси, як і комунальні лікарні. Без інвеc тицій досягти критеріїв акредитації неможливо (якщо ми говоримо не про «паперотворчість»). Коли не хочемо й надалі жити та працювати в умовах ілюзорної «соціалістичної рівності», маємо нарешті запровадити інші підходи до процедури акредитації медичних закладів, котра б відображала реальний стан речей у галузі. Годі збирати папірці й щомісячно затверджувати протоколи на засіданні центральної акредитаційної комісії. Не потрібно сприймати відсутність акредитаційного сертифікату як ганьбу чи трагедію. Це — поштовх до пошуку нових можливостей і досягнення нових цілей. І керівник має із цими питаннями йти до інвестора, органу місцевого самоврядування, пояснити, що на сьогодні заклад не може надати якісних послуг, оскільки не має ресурсів на протиепідемічні заходи, обладнання, виконання клінічних протоколів. Тоді це мотивуватиме владу до забезпечення належних умов лікування населення у підвідомчих їм закладах. Тобто йдеться про поєднання добровільності акредитації з відповідними стимулами. А обов’язковість процедури лише породжуватиме компанійщину та формальний підхід за старим радянським принципом «у нас не може бути двієчників апріорі». Пам’ятаю, як 20 років тому, коли акредитацію в Україні тільки-но cтали впроваджувати (тоді це був перший крок уперед, хоча його багато хто критикував), починали із закладів третинного рівня. Одна з обласних лікарень не пройшла акредитації, і зчинився ґвалт на всю країну! А зараз пишуть тонни паперів — і все у нас «добре», усі акредитовані.

ВЗ Честь мундира збережено? — Аби ж то! Кардинально змінити результативність акредитації медичних закладів в Україні можна лише тоді, коли її проводитиме не МОЗ (яке на сьогодні є водночас і замовником послуг, і виконавцем, і органом акредитації, тобто саме себе оцінює — так не повинно бути!), а незалежна агенція з якості. Її слід створити та підпорядкувати Верховній Раді України чи Кабінету Міністрів. Вона повинна займатися моніторингом якості послуг (не лише в медичній, а й в інших галузях), у тому числі й питаннями державної акредитації. Тоді це відображатиме реальну ситуацію в системі охорони здоров’я, зокрема щодо якості наданих нею послуг. Та й пересічний споживач цих послуг орієнтуватиметься: якщо заклад акредитований, тут надають якісні та безпечні послуги відповідно до галузевих стандартів. ВЗ Чи зрозуміє пересічний пацієнт градацію рівнів акредитації? — Її важко зрозуміти не тільки з точку зору пацієнта. Це неправильно, коли під час акредитації закладам надають другу, першу та вищу категорії. Має бути чіткий і єдиний критерій: працюєш якісно — акредитований, не «дотягуєш» — не акредитований. Виправ недоліки й подавай заявку знову! Повинні бути встановлені певні відсотки відповідності критеріям акредитації, наприклад, не менше 80%, за яких лікарня отримуватиме акредитаційний сертифікат. Сама процедура, на мою думку, має бути безкоштовною, адже держава зацікавлена в об’єктивності акредитації, стандартизації, моніторингу за дотриманням галузевих стандартів в охороні здоров’я. ВЗ МОЗ готується змінити правила акредитації. Наскільки кардинально? І яка кількість закладів зможе скласти новий іспит? — Якби ми вдосконалили критерії акредитації в сенсі їх відповідності міжнародним вимогам, тобто замість папірців перевіряли якість медичного обслуговування, думаю, «відмінників» у нас залишилося б менше половини або й 30%. Щодо змін акредитаційних умов, то такі вносяться пос тійно, але по своїй суті є косметичними. Необхідно переглядати і критерії, і принципи оцінювання. Для цього не потрібно щось вигадувати. За орієнтир маємо взяти міжнародні стандарти акредитації, адаптувати їх до вітчизняних умов, законодавства, як це зробили з клінічними протоколами. І так — по всіх напрямках акредитації. Потім слід винести ці критерії на розгляд громадськості. Не варто боятися високо піднімати планку вимог акредитації, адже, передусім, маємо дбати про пацієнта. Медична послуга — одна з найважливіших соціальних послуг. Громадяни

України (незалежно від їх соціального статусу) мають отримувати якісну медичну допомогу. Це стосується зокрема й гарантованого державою безкоштовного пакета медичних послуг. ВЗ Чи потрібно передбачити умови позбавлення акредитації, як це можливо з ліцензією? — Акредитацію має бути призупинено в разі неодноразового виявлення грубих порушень чи недотримання умов акредитації, що призвели до погіршення якості медичних послуг, завдали шкоди пацієнтам (аж до інвалідизації та летальних наслідків) тощо. Наприклад, нині в закладах охорони здоров’я актуальною є проблема внутрішньолікарняних інфекцій. На жаль, в Україні її офіційно «не існує», адже такі випадки ніхто не реєструє, хоча всі ми знаємо, якої це завдає шкоди. Тобто заклад, котрий не вирішив проблему внутрішньолікарняної інфекції, є потенційно небезпечним для хворих. Якщо ми хочемо посилити вимоги до безпечності медичних послуг, подібні прогалини потрібно негайно заповнити. До речі, акредитацію медичних закладів не варто проводити раз на три роки (як це відбувається нині), достатньо одного разу на п’ять. Головне, аби контроль за вимогами був постійним. ВЗ Дехто стверджує, що тільки страхова медицина наведе лад в акредитації закладів охорони здоров’я — методом виживання. — На жаль, в Україні страхова медицина вже обросла такими міфами, що без неї не уявляють вирішення жодної проблеми. Схоже, це тільки відволікає від використання реальних можливостей. Страхова медицина — не нова система охорони здоров’я, а лише зміна системи фінансування медичних послуг. А в нас не вони фінансуються, а утримуються заклади. І суть медичних реформ — у зміні принципів фінансування (від утримання закладів до фінансування послуг). Наступне завдання — сформувати систему громадського здоров’я, яка повинна утримуватися за кошти державного бюджету. Усі інші структури закладів охорони здоров’я мають отримувати фінансові ресурси за обсяг наданих послуг. Відтак ці заклади повинні стати суб’єктами самостійного господарювання (комунальними неприбутковими підприємствами). У такий спосіб з’явиться регульований ринок медичних послуг. І вже наступним кроком (коли все це відбудеться) може бути зміна підходів до фінансування нової структури системи охорони здоров’я через запровадження обов’язкового медичного страхування. Зміна ж фінансування жодним чином не вплине на вимоги до умов, які має забезпечити

лікувальний заклад для проходження акредитації. Єдине, на що це може вплинути, — мотивація. По-перше, керівники нарешті зрозуміють, на якій ланці в них неефективно використовуються ресурси, і будуть зацікавлені усунути цей недолік. По-друге, їм уже не потрібно буде вказувати, скільки кадрів і якого рівня кваліфікації утримувати (те саме й щодо обсягів ліжкового фонду та інтенсивності його роботи). Тобто життя дійсно змусить боротися за пальму першості. Але чи не буде запізно? Варто вже сьогодні дбати про безпечність і якість лікування пацієнтів. ВЗ Чи під силу вітчизняним закладам охорони здоров’я пройти процедуру міжнародної акредитації? Можливо, таких амбіцій взагалі немає? — Чому ж, є, адже це — рівень світового виз нання закладу. Однак задовольнити їх можуть лише кілька клінік України. Хоча критерії міжнародної акредитації всім зрозумілі, у них немає нічого неймовірного, але їх планка набагато вища. І потрібно добре попрацювати, аби її досягти. Нап риклад, якщо говорити про кадрову складову, то міжнародна комісія неодмінно перевіряє, чи дотримуються в закладі системи безперервного професійного навчання, чи підвищують кваліфікацію лікарі, де саме, на якому рівні, чи мають вони ліцензії на той чи інший вид діяльності тощо. Особливу увагу звертають на те, чи відповідає лікування в клініці найкращій медичній практиці, чи задоволені отриманими послугами пацієнти (тому потрібно проводити моніторинг показників задоволеності хворих). Утім, якщо ми наведемо лад у державній акредитації в Україні й медичні заклади «підтягнуться» до належного рівня, це неодмінно стимулюватиме їх прагнення скласти іспит на світове визнання. Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Ефективна онкодопомога — чи все вирішує фінансування?» Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

ТОЧКА ЗОРУ Олександр ФЕДОРУК, головний лікар КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Черкаської міської ради, кандидат медичних наук

кредитація медичних закладів, що існує в Україні, — це процес, мета якого не зрозуміла медичній спільноті. Адже згідно із Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензія — єдиний дозвільний документ, котрий дає право займатися певним видом господарської діяльності. Таким чином, акредитаційний сертифікат протиставляється ліцензії на здійснення медичної практики і не впливає на фінансування закла-

ду, його матеріально-технічне забезпечення. Тобто лікувальний заклад повинен мати ліцензію МОЗ, а потім ще й пройти акредитацію. При цьому з 2012 року ліцензія безтермінова, але МОЗ має право перевіряти діяльність закладу на відповідність ліцензійним умовам. Термін дії акредитаційного сертифікату — 3 роки. На сьогодні акредитація медичних закладів передбачає перевірку на відповідність дотримання певних стандартів надання медичної допомоги, приведення до визначених вимог медичної документації, оснащення установи тощо. Вона потрібніша, коли вводиться в дію новий лікувальний заклад або медична установа поповнюється новими підрозділами, відділеннями. Акредитація медичних закладів у тій формі, у якій вона нині відбувається, — це додаткова, дещо формалізована перевірка, що потребує написання величезної кількості паперів.

І головне: упродовж останніх років МОЗ України ввело в систему акредитації комерційну складову. Відповідно до наказу Міністерства заклади, які надають медичну допомогу вторинного та третинного рівня і претендують на отримання вищої акредитаційної категорії, повинні мати сертифікат про відповідність системи управління якістю вимогам міжнародного стандарту ISO 9000. Відсутність такого сертифікату є підставою для відмови в присвоєнні закладу вищої акредитаційної категорії. А отримати його можна, лише заплативши чималі (а як для нашого закладу, то й величезні) кошти відповідній комерційній структурі. І це замість того, аби використати їх на ліки для хворих, обладнання, поліпшення якості медичної допомоги тощо. Таким чином, сертифікація потребує значних фінансових вкладень, які за нинішніх умов не під силу бюджетним закладам. Зрештою, що зміниться після отримання такого сертифікату, чи запрацює заклад відпо-

відно до міжнародних стандартів за написаними на папері настановами? Суть змін має бути не в отриманні папірця про вищу категорію, а в тому, щоб лікувальні заклади такого рівня мали сучасне оснащення, високий професійний рівень персоналу — саме в цьому маємо рівнятися на Європу. А контроль за діяльністю закладу — це ті індикаторні показники, про які ми щоквартально звітуємо державі. Щоб досягти якісної медичної допомоги, держава має системно підійти до фінансового забезпечення медичних закладів, вчасної заміни обладнання, підготовки медичних спеціалістів, а відтак і до контролю за цими показниками. Нап риклад, у Молдові держава чітко координує всі ці питання. А в нас акредитацію медичних закладів уже навіть не називають державною. До того ж, одночасне існування ліцензування й акредитації збільшує витрати лікарень. Натомість якість медичної допомоги не підвищується.

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

МЕДСЕСТРИНСТВО В УКРАЇНІ ЧОМУ ТЕОРІЯ РОЗХОДИТЬСЯ З ПРАКТИКОЮ?

Останнім часом Україна долучається до святкування Всесвітнього дня медичної сестри. Але одна справа — відзначати міжнародні свята, інша — відповідати міжнародному рівню.

Микола ПАНЧЕНКО, директор Харківського медичного коледжу №1

Сестра чи брат? Почнемо з елементарного. Під час медсестринських конференцій зарубіжні колеги запитують, чому в Україні спеціальність має назву «медична сестра», і дивуються, що так називають чоловіків, які працюють за цим фахом. Адже у світі вже давно введено гендерно-коректний термін «nurse». Доводитьс я пояснювати «незрозумілу» назву, посилаючись на історичні передумови, традиції тощо. Та насправді це питання постає як проблема системи медичної освіти в Україні. Чи вступатимуть юнаки до медичних коледжів, щоб у майбутньому стати медсестрою? Донедавна вони обирали переважно фельдшерське відділення, але ця спеціальність відходить у минуле (її немає в новому переліку спеціальностей для здобу ття освіти, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів від 29.04.2015 р. №226). Через це виникнуть проблеми на селі, де донині залишилися не укомплектовані кадрами ФАПи, у яких повинні працювати фельдшери. Цьогоріч ми набираємо абітурієнтів винятково на спеціальність «Медсестринство», яка об’єднала три спеціалізації: «сестра медична», «сестра-акушерка» та «сестрафельдшер». Та річ не в назві професії, і навіть не в невизначеності ква ліфікаційної характеристики наших випускників. Проблема в тому, що система освіти реформується МОН, а МОЗ України поки що

не запровадило жодних змін щодо кадрового забезпечення системи охорони здоров’я. Якщо в дипломі випускника медколеджу буде вказана спеціальність «Медсестринство», то чи зможе він працювати на посаді фельдшера, яка залишилася в чинних штатних розписах закладів охорони здоров’я? А саме ними керуютьс я ка дрові с лу жби бюджетних закладів, їх контролюють фіскальні органи, а невідповідність запису в трудовій книжці молодого спеціаліста може зокрема обернутися для нього втратою пенсії в майбутньому.

Куди подіти бакалавра? При к і н цеві по ложен н я За кон у України «Про освіту» визначають, що у 2016 році ми востаннє набираємо абітурієнтів (у тому числі на базі 9 класів), котрі здобудуть кваліфікаційну категорію «молодший спеціаліст». Якщо нічого не зміниться, у 2017 році заново ліцензуватимемо рівень молодшого бакалавра й набиратимемо абітурієнтів винятково на базі 11 класів. Або ж продовжимо набір на базі 9 класів (без молодшого бакалавра), але тоді наші випускники будуть молодшими спеціалістами. А

от чим вони відрізняються — не зрозуміло, конкретної відповіді від реформаторів ми не отримали. Медсестри-бакалаври — окреме питання. В Україні їх навчають уже впродовж майже 20 років, але й досі не зрозуміло, для чого. Адже було прийнято рішення про те, що тільки дві посади в системі охорони здоров’я потребують рівня медсестри-бакалавра. Це — заступник головного лікаря з медсестринства в лікувальних закладах, де є понад 300 ліжок (а їх у нас можна перелічити на пальцях), і медична сест ра-координатор (ця посада взагалі екзотична для українських лікарень). Тільки за п’ять останніх років наш коледж підготував 280 медсестер-бакалаврів. Але вони здебільшого працюють на тих самих посадах, що й звичайні медичні сестри з дипломами молодшого спеціаліста. Перспектива подальшого навчання для бакалаврів також суперечлива. Ступеневу освіту (молодший спеціаліст, бакалавр, магістр) можна реалізувати тільки за фахом «Сестра медична» та «Лаборант медичний». Але якщо ми не знаємо, куди подіти медсестру-бакалавра, то ще менше орієнтуємося, де «прилаштувати» магістра. Здебільшого це має зна-

ЦЬОГОРІЧ МИ НАБИРАЄМО АБІТУРІЄНТІВ ВИНЯТКОВО НА СПЕЦІАЛЬНІСТЬ «МЕДСЕСТРИНСТВО», ЯКА ОБ’ЄДНАЛА ТРИ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ: «СЕСТРА МЕДИЧНА», «СЕСТРААКУШЕРКА» ТА «СЕСТРА-ФЕЛЬДШЕР». ТА РІЧ НЕ В НАЗВІ ПРОФЕСІЇ, І НАВІТЬ НЕ У НЕВИЗНАЧЕНОСТІ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ НАШИХ ВИПУСКНИКІВ. ПРОБЛЕМА В ТОМУ, ЩО СИСТЕМА ОСВІТИ РЕФОРМУЄТЬСЯ МОН, А МОЗ УКРАЇНИ ПОКИ ЩО НЕ ЗАПРОВАДИЛО ЖОДНИХ ЗМІН ЩОДО КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

КРИЗА МЕДСЕСТРИНСТВА В УКРАЇНІ: ЧИ ВРЯТУЄ НОВА КОНЦЕПЦІЯ?

Низька заробітна плата, відсутність належних умов праці, завантаженість рутинною роботою, приреченість на перебування «у тіні» лікаря, соціальна і професійна незахищеність, необхідність працювати за себе й за колег, яких катастрофічно не вистачає, — така доля українських сестер милосердя. Претендують вони на нову роль чи вважають її фантазією романтиків? Хто допоможе їм зійти на вищу сходинку? І скільки кроків на шляху до сучасної моделі медсестринства в Україні?

Олег ЧАБАН, завідувач кафедри психосоматичної медицини та психотерапії НМУ ім. О. О. Богомольця, консультант медичного управління Державного управління справами (психіатрія), доктор медичних наук, професор

? 8

міна ролі медсестри в системі охорони здоров’я — ідея не нова. Це не просто данина моді чи турбота про престиж професії, це зміна концепції й усвідомлення суспільством того, що таке стан здоров’я, хто і як про нього має дбати. Мабуть, уже всі знають: здоров’я від медицини залежить лише на 10%, решта лежить у площині психології, екології, способу життя, соціально-економічних чинників, відчуття надії, перспектив життя тощо. Але якщо розглядати медичну компоненту, то в нашій країні панує тотальне переконання відносно домінуючого місця в ній саме лікаря — так вважають пацієнти, медики. До того ж, і сама система делегує йому більше функцій, вимагає більше відповідальності, забуваючи при цьому, що життя хворого лише на певний відсоток залежить від лікаря. Насправді воно — в руках усієї команди, котра працює з пацієнтом. Тож нині відбувається переосмислення частки відповідальності кожного з членів цієї команди, а відтак і функцій, які мають бути делеговані кожному з них. Минули часи, коли медичні сестри були «механічним додатком» до лікаря й виконували лише призначені ним маніпуляції. Першими від такої «моделі» відмовилися в розвинених країнах Заходу. Порахували, скільки часу витрачає лікар на пацієнта, а скільки поряд з ним перебуває медсестра, і зрозуміли: щось не так. Навіть з огляду на психологічні аспекти виграє медсестра: вона проводить більше персоналізованих бесід з хворим, більше опікується ним, а отже, викликає довіру. До того ж, вона перебуває з ним у зоні так званого вечірнього комфорту, коли людина хоче вилити душу й відчути підтримку інших. Під час таких розмов медсестра може «відкрити» те, що є найближчим до істини, адже часто лікарі працюють з легендою «медична хвороба», навіть не усвідомлюючи цього. Особливо, якщо людина хворіє впродовж тривалого часу і носить із собою товсту амбулаторну картку, на яку й «купується» лікар, не задумуючись, що

перед ним уже змінена особистість зі своїм (і її родини) новим життям під назвою «хвороба», а за нею — тривоги, страхи, депресії тощо. До того ж, сестринська справа має жіноче обличчя, а отже, рівень емпатичного зв’язку медсестри з пацієнтом значно вищий — вона реагує емоційно, хворим навіть маніпуляції від неї видаються менш болючими. Так от, усі ці аспекти й спонукали до зміни сучасної ролі медсестри, перерозподілу важливих функцій між нею та лікарем. Вони — партнери. Це ідеальний варіант співпраці, тобто медсестрі потрібно делегувати значно більше функцій, а саме: дискутування, участь у консиліумі, обході, встановлення медсестринського діагнозу тощо. Можливо, комусь це видається фантастичним, але я мав нагоду спостерігати за роботою медичних сестер в одній з провідних клінік Швейцарії, котрим делеговано дійсно небачені, як для наших медсестер, функції. У них є своя рада, а головна медсестра — не просто рівноцінний партнер головного лікаря: у деяких питаннях її слово чи рішення важить більше! Там існують такі поняття, як невідкладна сест ринська допомога, сестринська психотерапія, сестринський діагноз. Дуже активну діяльність проводить Асоціація медичних сестер США, зокрема видає навчальні посібники, організовує заходи, які допомагають медсестрам професійно вдосконалюватися, обмінюватися досвідом, обговорювати «внутрішні» проблеми. Нам також потрібно переймати кращий світовий досвід у подібних питаннях — не на словах, а на ділі. Якщо вже заявляємо про потребу в медсестрах нового типу, то й рівень їх підготовки має бути відповідним. Мало назвати медсестру бакалавром, її потрібно підготувати до нової ролі та нових функцій, адже все це передбачає принципово інші ставлення та вимоги до неї. Безперечно, й рівень оплати медсестри як повноцінного партнера лікаря має бути іншим. Дехто вважає, що змінити місце медсестри означає перевести її з поліклініки, наприклад, у відділення сестринського догляду чи хоспіс, де вона набуде більшої самостійності. Але на цьому не можна ставити крапку у реформах! Інакше ми знову відведемо медсестрам «почесне» місце на другому плані супроводу лікувального процесу. А вони мають стати його повноцінними учасниками. Інакше жодної різниці в тому, будуть вони бакалаврами, магістрами чи спеціалістами, немає. На жаль, наших медсестер ніхто не запитує, яку роль вони хочуть виконувати і яку відповідальність взяти на себе. Під час однієї зустрічі з медичним колективом, де про своїх медичних сестер розповідали колеги зі Швейцарії, наші медсестри відверто говорили: «Ми хочемо бачити себе повноцінними учасниками лікувального процесу, це піднімає престиж професії та змінює усвідомлення свого місця в ній». Думаю, у цьому — суть проблеми. Адже механічна робота сьогодні потрібна лише там, де немає передових технологій, новітнього обладнання. Але час не стоїть на місці. Уже існує техніка, обладнана комп’ютерними програмами, яка виконує надскладні операції. Що вже говорити про звичайні маніпуляції, котрі покладені на плечі медсестер! А ще вони перевантажені паперовою роботою (як і лікарі), бо ж у нас ніяк не запровадять електронної історії хвороби та єдиної медичної електрон ної бази для всієї країни, хоча, наприклад, у Казахстані це вже зробили й забули, а ми все плануємо. Тож, дійсно, пот рібно не просто «довантажувати» медсестер новими функціями, а принципово

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

чення лише для майбутніх викладачів медичних коледжів. Чотири роки навчання в коледжі (три — на молодшого спеціаліста та ще один — на бакалавра) не дають переваг під час вступу до медичного вишу для здобуття фаху лікаря, адже це інша спеціальність. Реформа медичної освіти передбачає, що бакалаврів навчатимуть кваліфікованіші викладачі. В умовах ліцензування діяльності з надання освітніх послуг зазначено, що 25% викладачів коледжу, який здійснює підготовку молодших бакалаврів, мають бути кандидатами наук. Оскільки в нашому місті працюють три медичні виші та понад 20 медичних наукових інститутів, ми зможемо виконати цю умову. А чи під силу це коледжам провінційних міст? Чи їм перейти до системи професійної освіти й готувати молодших спеціалістів? І ще одне: якщо ліцензуємося на підготовку молодших бака лаврів — припинимо прийом абітурієнтів на базі 9 класів. А провінційні медичні нав чальні заклади цю практику продов жать, і так і абіт у рієнти пі д у ть до них, натомість ми зі своїми кандидатами наук їх втратимо!

Де вихід? У пошуках відповідей на поставлені питання варто звернутися до системи освіти медичних сестер у США. В Україні програма їх підготовки послідовно змінювалася так, що нині вона практично не відрізняється від канадської чи американської. Деякі колишні республіки Радянського союзу також запровадили трирівневу освіту медсестер. Але там відповідно змінили й систему охорони здоров’я. В Україні ж теорія кардинально розходиться з практикою. Що передбачає трирівнева система? Перший рівень — це робітнича професія (молодша медична сестра з догляду, яку потрібно навчати 6-10 місяців, залежно від спеціалізації зак ла дів). В Україні розроблено стандарти такого навчання, теоретично ми готові їх виконати, однак державного замовлення на подібних спеціалістів немає. Тож поки що розраховуємо винятково на підтримку громадських і грантових організацій, які зацікавлені забезпечити цими кадрами приватні медичні заклади відповідного профілю. Але далі намірів справа не рухається.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

29 квітня 2016 року

Другий рівень — власне медична сестра. Але його варто розділити ще на два рівні, адже одна справа — підготувати медсестру для роботи в терапевтичному відділенні чи в поліклініці, інша — у відділенні високоспеціалізованих установ або на дільниці сімейного лікаря, де потрібна вища кваліфікація. Це мають бути різні навчальні програми. Третій рівень — медсестра-бакалавр. Це рівень висококваліфікованої медичної сестри, яка здатна виконувати ще й управлінські функції. Зараз, коли планується перехід до підготовки молодших бакалаврів, що відповідно до Закону України «Про вищу освіту» триватиме не три, а два роки, можливо, більшого значення набуває післядипломна спеціалізація, як, наприклад, у Європі, коли після закінчення коледжу медична сестра ще півроку, а іноді й довше проходить спеціалізацію, скажімо, з психіатрії, онкології чи сімейної медицини. Та доки ці три рівні не знайдуть відображення в системі охорони здоров’я, ми можемо готувати кого завгодно, але наші медсестри виконуватимуть ті функції, що й раніше.

Свободу медсестрам! То ж м а є м о п е р е о р і є н т у в а т и медсестринство на функції, визначені Європейським бюро ВООЗ. Передусім це профілактика, просвітницька робота серед населення і насамкінець — робота в команді з лікарем чи самостійне виконання його призначень або ж догляд за хворими. На жаль, перші дві функції в Україні взагалі ігноруються, а третя — обмежена роботою медсестри під суворим керівництвом

МИ ПОСТІЙНО ПРОВОДИМО АНКЕТУВАННЯ СЕРЕД МЕДСЕСТЕР, ЯКІ НАВЧАЮТЬСЯ НА КУРСАХ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ В НАШОМУ КОЛЕДЖІ. ТАК ОТ, ЛИШЕ 45% З НИХ ВІДПОВІЛИ, ЩО ХОЧУТЬ МАТИ БІЛЬШЕ САМОСТІЙНОСТІ У СВОЇЙ РОБОТІ Й ГОТОВІ ВЗЯТИ НА СЕБЕ БІЛЬШУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ — ЯК НА ЗАХОДІ

лікаря. В усьому світі суть роботи медсестри — це медсестринський процес, який передбачає її самос тійність, зокрема у встановленні медсестринського діагнозу, котрий ві дрізняєтьс я ві д нозологічного діагн озу лікаря. У програмах підготовки наших медсестер такий термін також є. Але я хотів би побачити медичний заклад, де медсест ри ведуть медсестринські історії та встановлюють медсестринські діаг нози. Усе це — тільки в конспектах студентів коледжів. Нині багато говорять про запровадження медичного страхування в Україні. І жодного слова — про роль медсестри в нових умовах. Чи стане вона самостійнішою? Чи зможе, наприклад, отримати ліцензію на медсестринську діяльність, на відкриття власного закладу, який на Заході називають «будинком сест ринського догляду»? Адже в нові умови ліцензування медичної практики в Україні вписано красномовний пункт: медична сестра працює під керівництвом лікаря! Тобто дер-

жава не хоче підтримати прогресивну модель західної медицини? Маємо задум створити щось на зразок «будинку медсестринського догляду», аби показати суспільству, як він працює, і зруйнувати стереотипи української ментальності. За підтримки меценатів та муніципалітету намагаємося організувати перші подібні центри медсестринських послуг, але поки вони виконують лише функції навчання населення: як доглядати за паліативними хворими, як жити із гіпертонічною хворобою тощо. Хоча ці центри вже стали популярними серед харків’ян.

Білка в колесі Мріючи про нові функції медсестер, не варто забувати про існуючі реалії, зокрема про співвідношення між лікарями та медсестрами. Якщо в країнах Європи воно становить 1:4, то в Україні — приблизно 1:2. Це свідчить про те, що наші медсестри не можуть якісно виконувати згадані функції, окрім єдиної — бути на «підхваті» в лікаря. До

того ж, у європейських клініках на 1 медичну сестру в стаціонарі припадає щонайбільше 8 пацієнтів, а у нас може бути і 20, і 30. Коли в терапевтичному відділенні з такою кількістю хворих ще якось можна впоратися за наявності маніпуляційної медсестри, то в неврологічному, де перебувають пацієнти після інсультів, з тяжкими хронічними нервовими розладами, або в хірургічному — це за межею людських сил! Ми постійно проводимо анкетування серед медсестер, які навчаються на курсах підвищення кваліфікації в нашому коледжі. Так от, лише 45% з них відповіли, що хочуть мати більше самостійності у своїй роботі й готові взяти на себе більшу відповідальність — як на Заході. Я переконаний, аби така самостійність була матеріально стимульована, її прихильників значно побільшало б. Утім, питання професійної компетентності та відповідальності не можна пов’язувати тільки з економічною мотивацією, важливу роль у цьому виконує система виховання. У світі на всіх рівнях підготовки медсестер викладають етику медсестринства. На жаль, в Україні цій темі присвячено чотири лекції та кілька семінарських занять. Прикро, що радянська система охорони здоров’я, від якої ми досі не відійшли, звела лікаря до рівня фельдшера, а медсестрі взагалі відвела роль «куди пошлють». Ми вит рачаємо колосальну кількість часу і коштів на підготовку лікаря, іноді змушуючи його виконувати невластиві йому функції, замість того, щоб перекласти частину з них на медичну сестру. Як на мене, саме в цьому напрямку мають рухатися реформи.

УВАГА! КОНКУРС: «НАДІЙНИЙ ПАРТНЕР ЛІКАРЯ» АНКЕТА УЧАСНИКА ПІБ

Місце роботи та посада:

кось Асоціація медичних сестер США проводила опитування пацієнтів на тему: «Від кого залежить успіх лікування?» Пропонувалося обрати одну із трьох запропонованих осіб: лікаря, медсестри, провізора. Так от: 64% обрали… медсестру, а 28% — тандем цих фахівців. Отже, роль медичної сестри, що проводить біля хворого найбільше часу і, до того ж, несе відповідальність за його здоров’я та життя вночі, неможливо переоцінити. Але, на

жаль, чути заслужені слова подяки надійному партнеру лікаря доводиться нечасто. Тому редакція газети «Ваше здоров’я» та туристична компанія «Селена-тур» вирішили виправити цю несправедливість і пропонують усім медичним сестрам взяти участь у конкурсі «Надійний партнер лікаря»! Надсилайте на адресу редакції своє фото на робочому місці та кілька речень про те, за що ви любите свою роботу, й отримуйте шанс провести День медика в цікавій подо-

рожі Україною. На вас чекають старовинне містечко Кам’янець-Подільський, Хотинська фортеця та стародавня столиця Поділля, де й досі відбуваються дива, — Бакота. Ім’я переможця буде оголошено в № 2526 від 10 червня 2016 року. Чекаємо ваших листів до 6 червня 2016 року на поштову адресу: 04211, м.Київ, а/с 138, або на e-mail: vz@vz.kiev.ua. Не забудьте заповнити та вкласти анкету.

Стаж роботи: Контактний тел.: Поштова адреса:

ООО «ТК «Селена-тур», 04050, г. Киев, ул.Мельникова, 12, оф. 63, тел./факс: +38 (044) 581-56-28, 227-33-88, +38 (099) 222-77-04

WWW.SELENA-TOUR.COM.UA

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

НА ФРОНТІ СТОМАТОЛОГПРОФЕСІОНАЛ — ЯК ЗНАХІДКА Полтаву недарма називають «меккою» вітчизняної стоматології: тут — єдиний в Україні профільний виш, прекрасні клініки, кваліфіковані фахівці, які застосовують новітні технології. Тож не випадково, що перший стоматологічний «десант» в АТО на початку 2015 року був саме із Полтави. Поїхали кращі з кращих, адже у військово-польових умовах, за відсутності стаціонарного обладнання, багато важать не тільки вмілі руки, а й досвід, професійна інтуїція та майстерність.

Ірина КАПТУР, стоматолог-волонтер, м. Полтава

Перший «десант» Благодійною діяльністю займалася ще під час Майдану: доставляла ліки з Полтави, сама брала участь в акціях проти тодішньої влади, а коли почалася війна на Сході, збирала гроші на тепловізори та переправляла їх на передову, а ще — деталі для автомобілів, каски, предмети першої необхідності, одяг, ліки тощо. В АТО з таким гуманітарним вантажем побувала десятки разів. Якось почула від бійця з передової: «Ірино, ви ж лікар-стоматолог. Організуйте нам стоматологічну допомогу — багато побратимів скаржаться на зубний біль. А фахівців тут бракує…» Так виникла ідея сформувати групу лікарів-стоматологів з Полтави й оснастити її пересувним стоматологічним обладнанням для надання допомоги бійцям у прифронтовій зоні. Повернувшись додому, звернулася до головного лікаря 4-ї міської клінічної лікарні, Заслуженого лікаря України Леоніда Куроєдова. Той, сам стоматолог за фахом, з радістю відгукнувся. А невдовзі зателефонував: «Ірино, бригада готова». За допомогою небайдужих колег і спонсорів роздобули хоч і старенькі, але зручні розкладні крісла, компресори, сухожарову шафу, стоматологічне обладнання, матеріали, ліки, інструменти, дезінфекційні засоби тощо. Медпрацівники 4-ї міської лікарні зібрали гроші та закупили вату й перев’язувальний матеріал, санітарки і медсестри напекли три ящи-

Перший «десант» стоматологів зі своїми пацієнтами

Медсестра Світлана Штогрін видаляє пацієнту зубний камінь

Заслужений лікар України Леонід Куроєдов

ПРОБУЛИ МИ В ЛИСИЧАНСЬКУ МАЙЖЕ ТИЖДЕНЬ. ЗА ЦЕЙ ЧАС УСІ ЗРОЗУМІЛИ, ЩО СТОМАТОЛОГ-ПРОФЕСІОНАЛ НА ФРОНТІ — ФАХІВЕЦЬ НЕОБХІДНИЙ. АДЖЕ ХЛОПЦІВ МОБІЛІЗУВАЛИ БЕЗ САНАЦІЇ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ. ТОМУ ЇЇ СТАН У БАГАТЬОХ БУВ УКРАЙ НЕЗАДОВІЛЬНИЙ. ДО ТОГО Ж, СТРЕСИ, НЕРАЦІОНАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ, ШКІДЛИВІ ЗВИЧКИ ШВИДКО РУЙНУВАЛИ ЗУБИ

ки пиріжків, а зв’язані ними заздалегідь шкарпетки зайняли ще один ящик. У кожну пару вони вклали зворушливого листа бійцям-захисникам. Організувала вантажний транспорт — туди все якраз і вмістилося, а п’ятьох медиків — лікарів і медсестер — повіз своїм авто Леонід Куроєдов. Їхали як добровольці — власним коштом, без відрядження. У складі команди крім організаторів були лікарі Наталія Лупаца, Володимир Веретельник, Василь Помаз, медсестри Яна Барсукова та Тетяна Людмирська. Місцем перебування полтавських стоматологів став Лисичанськ. Тут для нашої роботи місцеві колеги виділили актовий зал лікарні, де розмістили 5 стоматологічних крісел: 4 — терапевтичних, одне — хірургічне. Ми приїхали вранці, а в обідню пору вже приймали перших пацієнтів. У підручнику з військово-польової хірургії вказувалося: якщо зуб не можна вилікувати за одне відвідування, його слід видалити. Але, побачивши молодих, 25-30-річних, хлопців, закрили очі на цю настанову й почали робити все, аби максимально врятувати пацієнтам зуби. Інколи доводилося ставити по 8 пломб за одне відвідування. Фотополімерні матеріали дають гарантію міцності, проте цей процес лікування для військових умов був занадто тривалим. Але, попри все, робили неможливе. Лікували пульпіти, періодонтити, пломбували канали (без рентгенконтролю і за одне відвідування, страхуючи антибіотиками), видаляли зуби, реставрували їх, нарощували із штифта… У перший день прийняли 20 бійців із гострим болем. Їх привозили за 20-40 км від Лисичанська. Тому викладалися повністю, працювали допізна, практично без перерви. Наступного дня чутки про полтавських лікарів прокотилися хвилею, і під дверима почала збиратися черга із 20-30 воїнів. Перші пацієнти розповіли, що лікування проводиться під анестезією, тому й бажаючих пролікуватися побільшало. А одного разу зателефонував комбат: «Іро, їде «нульовка» — прийміть у першу чергу…» «Нульовка» — це позиції наших бійців на відстані 200-300 метрів від розташувань сепаратистів. Зрозуміло, що ми особливо старалися для цих хлопців, ставилися до них з підвищеною увагою. Про ті перші дні роботи наших стоматологів розповіли українцям канали «1+1» та СТБ. Це якраз було 23-го лютого. Але ніхто: ані бійці, ані лікарістоматологи — цей день не відзначав. «Не наше свято», — говорили. Пробули ми в Лисичанську майже тиждень. За цей час усі зрозуміли, що стоматолог-професіонал на фронті — фахівець необхідний. Адже хлопців мобілізували без санації ротової порожнини. Тому її стан у багатьох був украй незадовільний. До того ж, стреси, нераціональне харчування, шкідливі звички швидко руйнували зуби. Пригадую такий епізод. Біля приміщення лікарні стоїть УАЗик з

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

29 квітня 2016 року

маскувальною сіткою, а біля нього — кілька бійців: худі, виснажені. У серці защеміло. «Хлопці, — гукнув Леонід Куроєдов. — Це вам!» І дістає з багажника автомобіля ящики з пиріжками та шкарпетками. А в самого — сльози на очах: «Ви ж тут тримайтеся — на вас уся надія!» А ті, побачивши полтавські номери на машині, захоплено вигукують: «То це ви — стоматологи з Полтави?» І сльози вже з’являються на очах у бійців…

Допомога і військовим, і цивільним Удруге група полтавських стоматологів вирушила в АТО в червні 2015 року. Знову-таки з моєї ініціативи. Я звернулася по допомогу і до обласної ради, і до керівництва Департаменту охорони здоров’я ОДА. Маючи постійний зв’язок з військовими, знала, що стоматологічної допомоги потребують ще багато бійців. «Не можна зупинятися на півдорозі», — переконувала представників влади. Цього разу волонтерська група складалася з лікарів КУ «Полтавський обласний центр стоматології — стоматологічна клінічна поліклініка» та працівників кафедр Української медичної стоматологічної академії (УМСА). Працювати мали в селі Старий Айдар поблизу містечка Щастя. До поїздки ретельно готувалися. Усім миром зібрали необхідне обладнання: бормашини, електромотор, турбінну установку, портативні крісла, маніпуляційні столики, слиновідсмоктувачі, турбінні та мікромоторні наконечники, матеріали, ліки, світильники тощо. Обласні заклади охорони здоров’я і кафедри УМСА зібрали гроші й купили анестетики та інші ліки. А ще везли бійцям цигарки, солодощі, навіть сокири — річ, до речі, на війні дуже необхідну. З цим і рушили у прифронтову зону. Жили в приватному будинку, зай мали другий поверх, а на першому облаштували стоматологічний кабінет. Працювали із сьомої ранку до пізнього вечора. Санацію проводили по максимуму. До нас привозили хлопців за 50-60 км — ми були для них як знахідка. Вражало, що наші пацієнти не розлучалися зі зброєю — так і сиділи з нею в кріслі (за статутом солдат не має права залишати її без нагляду). Допомагали не тільки бійцям АТО, а й місцевим жителям. Пам’ятаю, як до нас прийшла дівчинка з брекетсистемою. Та вже давно виконала свою функцію і заважала їй, а в Луганськ, де хазяйнували терористи, вона поїхати не могла. Ми зняли їй брекети і в якості подяки отримали від маленької пацієнтки… банку варення. Зверталися до нас із зубними

ПОДИХ ВІЙНИ, НЕЗВАЖАЮЧИ НА ТАК ЗВАНЕ ПЕРЕМИР’Я, ОСОБЛИВО ВІДЧУВАВСЯ ВВЕЧЕРІ, ПІСЛЯ 20-Ї: ТИШУ ПРОРІЗУВАЛА СТРІЛЯНИНА, А ВНОЧІ НАШІ БІЙЦІ СТРІЛЯЛИ ПО ВОРОЖИХ БЕЗПІЛОТНИКАХ, ЗБИВАЮЧИ ЇХ. ЗАПАМ’ЯТАЛАСЯ Й БАГАТОКІЛОМЕТРОВА ЧЕРГА У БУФЕРНІЙ ЗОНІ — УСЕ НАГАДУВАЛО БАЧЕНЕ У ФІЛЬМАХ ПРО ДРУГУ СВІТОВУ ВІЙНУ

проблемами й вагітні. Надавали також невідкладну хірургічну допомогу ургентним хворим — розкривали абсцеси, нариви тощо. Подих війни, незважаючи на так зване перемир’я, особливо відчувався ввечері, після 20-ї: тишу прорізувала стрілянина, а вночі наші бійці стріляли по ворожих безпілотниках, збиваючи їх. Запам’яталася й багатокілометрова черга у буферній зоні — усе нагадувало бачене у фільмах про Другу світову війну. Підірваний міст через Сіверський Донець, маскувальні сітки, колючий дріт — немов картини з минулої епохи…

У благодійності є початок, але немає кінця… Усього полтавські стоматологи виїжджали в зону АТО чотири рази, проте ставити на цьому крапку не збираємося. Останній раз, у березні 2016 року, побували в Торецьку (колишній Дзержинськ). Цього разу члени групи — заступник головного лікаря КУ «Полтавський обласний центр стоматології — стоматологічна поліклініка» Віктор Харченко, завідувач хірургічним відділенням цього зак ладу Володимир Титаренко, лікарі Євген Яценко, Олена Стороженко, Володимир Вовк, співробітник кафедри УМСА, кандидат наук Олексій Стасюк, медсестри Тетяна Татарко, Людмила Дудник — уже мали відряд ження (а до цього брали відпустки за власний рахунок). За весь час пролікували близько 400 бійців, проте це — лише умовна цифра, адже навантаження на одного лікаря, враховуючи стан пацієнтів, було подвійним, а то й потрійним. Нам досі дякують за допомогу мужні воїни 92-ї, 24-ї, 57-ї бригад, батальйону «Айдар», 17-го та 34-го батальйонів. Вони сподіваються: ми приїдемо до них іще. У свою чергу ми також висловлюємо подяку полтавським підприємцям, без яких ці поїздки не відбулися б. Із розумінням ставиться до проблеми допомоги бійцям АТО й обласна влада: минулого року з обласного бюджету було додатково виділено 200 тис. грн для безкоштовного зубного протезування учасників бойових дій. Цими пільгами скористалися близько 500 осіб. Цього року понад 70 воїнів отримали безкоштовне протезування на суму 76 тис. грн. Сьогодні шукаємо можливості для придбання апарата, що допоможе ставити бійцям пломби зі срібної амальгами. У військово-польових умовах таке лікування карієсу було б значно швидшим, простішим і надійнішим.

Рани, завдані війною. Уламки мосту через Сіверський Донець

Фото з бійцями — на згадку

У прифронтовій стоматклініці кипить робота. На першому плані — Ірина Каптур

Андрій КОНДРАТЮК, спеціально для «ВЗ», м. Полтава

УВАГА! РОЗПОЧИНАЄМО АКЦІЮ: «ГАЗЕТА ДЛЯ ГЕРОЯ»! Редакція газети «Ваше здоров’я» висловлює повагу медикам, що брали участь в АТО, і на знак пошани дарує всім героям безкоштовну передплату на наше видання на 2016 рік! Ірина КАПТУР, стоматолог-волонтер з Полтави, першою отримує від редакції такий подарунок. Вітаємо!

УМОВИ АКЦІЇ Надішліть на адресу редакції: копію Посвідчення учасника бойових дій; ПІБ, місце роботи й посаду, контактний номер телефону та адресу проживання. Чекаємо ваших листів на поштову адресу: 04211, м.Київ, а/с 138, або на e-mail: vz@vz.kiev.ua.

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

Х АРКІВЩИНА Тетяна БАКАЛОВА, заступник директора Департаменту — начальник управління з організаційнометодичної роботи Департаменту охорони здоров’я Харківської міської ради

арків підготувався до запровадження реімбурсації інсулінів на тому рівні, якого вимагало від нас МОЗ. Електронний реєстр обліку хворих на цукровий діабет у нас працює вже не перший місяць. Складено також перелік аптек, котрі будуть задіяні в проекті. Але ми не маємо юридичних підстав затвердити його учасниками приватні аптечні заклади, коли в державних нормативних актах про це не йдеться. Тому кожна медична установа Харкова сама укладала угоду з аптечною мережею про забезпечення інсулінами на пільгових умовах. Інакше юридично за нинішнього законодавства вирішити це питання неможливо. Тобто механізм відпуску ліків не зміниться, а от механізм формування цін має стати іншим, але це потрібно зробити МОЗ. Далеко не все залежить від міської влади. Справа загальмувала, як завжди, на рівні Міністерства. З 1 квітня цього року мав набрати чинності Наказ МОЗ «Про затвердження Положення про реєстр референтних цін (цін відшкодування) на препарати інсуліну та Порядку розрахунку референтних цін (цін відшкодування) на препарати інсуліну», але й досі на сайті МОЗ ті ціни не опубліковані. Тому ми продовжуємо виписувати безоплатні рецепти пацієнтам, які увійшли до реєстру, а аптеки, як і раніше, відпускають за ними інсулін. Сподіваємося, що в Міністерстві нарешті відбудуться позитивні зміни, а в країні — справжні реформи. І залишаємося на своїй позиції: їх слід починати не з перебудови системи відпуску хворим ліків, а з докорінних змін в організації охорони здоров’я населення. ВІННИЧЧИНА Пилип ПРУДИУС, головний лікар Вінницького обласного клінічного високоспеціалізованого ендокринологічного центру, головний ендокринолог Департаменту охорони здоров’я Вінницької ОДА, Заслужений лікар України

останова Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 р. №239 «Деякі питання відшкодування вартості препаратів інсуліну» містить кілька проблемних моментів.

Спершу зупинюся на формуванні реєстру, який поки що працює в тестовому режимі. По-перше, до бази даних вносять тільки пацієнтів, котрі дали відповідну поінформовану згоду. Це правильно. Але тут є один нюанс: якщо інсулінозалежний пацієнт відмовляється надати свої персональні дані, він автоматично залишається поза цим проектом, а отже, не зможе претендувати на ліки від держави. Це питання потрібно вивчити юристам, аби запобігти конфлікту між пацієнтом і державою, що регулює права хворого відповідними законодавчими актами. У нашій області реєстр інсулінозалежних пацієнтів був сформований ще в 1992 році. Зараз на обліку перебувають понад 7 тис. хворих, із них 346 дітей. І для нас не є проблемою внести всі їх дані до нової бази, зберігаючи лікарську таємницю й дотримуючись усіх законодавчих норм. На останньому засіданні робочої групи лікарі виступили з пропозицією (і її було враховано), аби разом з відомостями про пацієнта надавати інформацію, яка б відображала клінічну картину хвороби: результати аналізів, особливо щодо рівня глікованого гемоглобіну, ускладнення тощо. По-друге, робочий стіл кожного сімейного лікаря має бути обладнаний комп’ютером, підключеним до інтернету, і принтером. Без оргтехніки лікар не зможе виписати рецепт (він має бути і в друкованому, і в електронному варіантах). Тому питання комп’ютеризації медичних закладів області нині в пріоритеті обласної влади — необхідні видатки передбачені в рамках обласної програми «Сталий розвиток охорони здоров’я на Вінниччині на 20162020 роки». Окрім цього, відповідні зобов’язання покладено на органи місцевого самоврядування. Та чи впораються вони із цим завданням? Ще однією з причин, які заважають запустити проект, є відсутність референтних цін на інсуліни. Документи, настільки мені відомо, осіли в Мінюсті. А без визначення базової ціни ліків рухатися далі неможливо. Наступний нюанс стосується контролю. У згаданій Постанові Кабміну передбачені категоризація пацієнтів, онлайн-контроль за структурою та кількістю виписаних рецептів, наявністю і кількістю інсуліну в аптечній мережі. Однак нічого не сказано про те, хто контролюватиме увесь цей процес? Хто замовлятиме інсулін для аптечної мережі? Хто слідкуватиме за роботою лікарів? Щодо Вінниччини, то цю роботу готовий координувати ендокринологічний центр. Це велика відповідальність, але досвіду нам не займати. Тепер зупинимося на проблемах, які стосуються аптечних закладів. Коли проект постанови був на стадії обговорення, робоча група пропонувала розробити умови для відбору аптек, котрі захочуть працювати в програмі. Але представники Антимонопольного комітету України із цим не погодилися, зазначивши, що всі аптеки повинні мати рівний доступ до участі у державній прог рамі. Тобто кожна аптека може подати заявку, а саму процедуру відбору варто віддати в руки місцевим органам влади. Може статися так, що

не всі аптеки, які побажали взяти участь у проекті, зможуть виконати покладені на них функції, і від цього постраждають пацієнти. Проте не вирішено, чи нестимуть аптечні заклади за це відповідальність і яку. Крім того, важливо, аби пацієнт міг отримати свої ліки у зручний час і в зручному місці: аптека має бути доступною для нього в межах пішохідної зони. Ми «програвали» цей сценарій з однією аптечною мережею — вибрали пацієнта й приблизно склали його маршрут, що дало змогу виявити плюси і мінуси. І на завершення: сподіватися, що програма запрацює на повну потужність цього року, не доводиться. Зараз ми в тестовому режимі відпрацьовуємо механізми та формуємо реєстри. Тендери на закупівлю інсуліну на цей рік уже провели. Хоча варто зазначити, що держава забезпечила лише 67% коштів від потреби. Решту за дорученням Голови Вінницької ОДА повинні закласти в бюджет місцеві органи самоврядування. І тут знову виникає запитання: а чи можна буде в майбутньому залучити кошти місцевих бюджетів до процесу реімбурсації? Але хочу зазначити: попри недоліки, зупиняти цей процес не можна в жодному разі. Державна програма з відшкодування вартості інсуліну має бути. Поки вона діє в тестовому режимі, і наше завдання — виявити та ліквідувати всі недоліки, аби з початку 2017 року проект запрацював на користь пацієнта та лікаря. СУМЩИНА

Жанна СПІВАК, головний ендокринолог управління охорони здоров’я Сумської ОДА

умська область в 2015 році відмовилася від тендерних закупівель інсуліну — наш регіон узявся тестувати державну програму з реімбурсації аптечним закладам вартості препарату. Тобто на Сумщині, починаючи з минулого року, інсулінозалежні хворі безкоштовно отримують інсулін в аптеках, а не в кабінетах лікарів-ендо кринологів, як до цього. А його вартість відшкодовується фармацевтичним закладам за рахунок медичної субвенції на основі рецептів, за якими було видано ліки. Для реалізації пілотного проекту в березні 2015 року на сесії Сумської обласної ради депутати прийняли зміни до обласного бюджету та виділили гроші на реалізацію державної програми. У травні було затверджено механізм використання коштів, які спрямовуватимуться на відшкодування аптечним закладам вартості препаратів, та критерії відбору суб’єктів господарювання, котрі здійс-нюватимуть на території області відпуск ін-

суліну на підставі пільгових рецептів. На підставі визначених вимог райони самостійно проводили конкурси серед аптек, бо технічні можливості своїх закладів вони знають краще. Відбір був суворий, оскільки інсулін — це білковий препарат, який вимагає холодового режиму, правильного транспортування, спеціальних знань персоналу при підрахунку доз та кількості флаконів. За результатами конкурсу з переможцями, які відповідали всім без винятку критеріям, були укладені договори. Не виникало в нас проблем і зі створенням реєстру пацієнтів, що потребують інсулінотерапії, оскільки база даних таких хворих в області завжди велася. 2016 рік для нас розпочався з відпрацьованої схеми визначення аптечних закладів, яким компенсуватиметься вартість відпущеного інсуліну, оскільки для освоєння виділених у цьому році бюджетних коштів — 29 млн грн — необхідно було провести новий конкурс. Наразі в кожному районі відібрані суб’єкти господарювання, і з ними вже укладені договори. Тож пацієнти й надалі отримують інсулін за рецептурною системою. Цього року змін зазнав реєстр хворих, точніше, з’явилися додаткові вимоги до його ведення. Лікарям-ендокринологам необхідно виписувати рецепт в електронному вигляді у двох екземплярах. Один автоматично, через інтернет-мережу, відправляється в аптеку, другий — роздруковується й видається пацієнту. Через це виникла потреба забезпечити всіх лікарів-ендокринологів у районних центрах комп’ютерами, принтерами та доступом до інтернету. Ми порахували, що необхідно закупити по 30 комп’ютерів і принтерів. На перший погляд здалося — багато. Але потім заручилися допомогою та підтримкою органів місцевого самоврядування, домовилися про те, щоб вони забезпечили свого спеціаліста необхідною оргтехнікою. У кожній центральній районній лікарні є інтернет, тож у фахівців сьогодні не виникає проблем з підключенням до електронного реєстру. Щоправда, їм довелося перенести в новий реєстр дані про пацієнтів та запросити нову інформацію у хворих: приміром, серію і номер паспорта, ідентифікаційний код тощо. Таке вдосконалення реєстру унеможливлює дублювання пацієнтів, подвійне виписування інсуліну, а відповідно сприяє економії бюджетних коштів. Бо в нас часто трапляється так, що хворі можуть жити і працювати в одному місці, а бути прописаними в іншому. Виникали ситуації, коли вони отримували препарат і за місцем реєстрації, і за місцем фактичного проживання. Електронний реєстр виключає подібні маніпуляції — хворі мають одразу визначитися, де отримуватимуть інсулін. На сьогодні стовідсоткову реалізацію державної програми з реімбурсації вартості інсуліну в області гальмують два моменти. Перший: з електронним реєстром наразі можуть працювати лише медики, під’єднати аптечні заклади до системи нам не вдалося. Це викликає певні труднощі щодо контролю за відпуском препаратів. Другий момент: досі немає постанови Кабміну щодо ре-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

29 квітня 2016 року

ферентних цін на інсулін, через що аптеки самовільно підвищують вартість препаратів. Загалом згадана програма суттєво полегшила роботу лікарів-ендокринологів, особливо в районних центрах. Раніше наші фахівці виконували ще й функції завскладом: мусили відповідати за холодильні установки, де зберігався інсулін, вести підрахунок препарату, визначати, наскільки його вистачить, формувати потребу та замовляти необхідну кількість на наступний місяць. За інсуліном доводилося щомісяця їздити в обласний центр, бо в районах не створено умов для зберігання препарату у великій кількості. Словом, було багато мороки. Зараз же все впорядковано: лікар займається лише своїми обов’язками, а аптеки — своїми. ТЕРНОПІЛЬЩИНА

Лариса МАТЮК, головний спеціалісттерапевт Департаменту охорони здоров’я Тернопільської ОДА

скільки Постановою Кабінету Міністрів від 05.03.2014 р. №73 «Питання реалізації пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на препарати інсуліну» було затверджено його реалізацію в 2016 році, то лікувальні заклади області готувалися до цього. Наразі вже складено реєстр хворих на цукровий діабет, у кожному районі сформовано перелік осіб, що потребують інсулінотерапії. Для успішної реалізації проекту необхідне технічне забезпечення: комп’ютер, принтер та підключення до мережі інтернет кожного лікаря-ендокринолога, котрий братиме в ньому участь. Зараз у більшості медзакладів уже придбали необхідну техніку, сподіваюся, що до кінця квітня нею буде забезпечено всіх ендокринологів області. Щодо співпраці з аптеками, то, враховуючи уроки минулого проекту реімбурсації, ми активно налагоджуємо роботу як з обласним торгово-аптечним об’єднанням (у нас є мережа аптек державної форми власності, котра братиме участь у проекті), так і з приватними аптечними закладами. Це не порушує чинного законодавства. Отож ми надіслали в аптеки листи із запрошенням до співпраці, чекаємо відповідей. На сьогодні шість аптек уже підтвердили свою готовність до участі в проекті. Щодо роботи з пацієнтами, то ми звернулися до лікувальних закладів області, аби вони повідомили хворим на діабет про ці нововведення. Утім, поки не затверджені референтні ціни на препарати інсулінів, від конкретних консультацій чи порад ще утримуємося. Зараз опрацьовуємо інформацію, вивчаємо всі деталі, прогнозуємо можливі ризики. Коли будуть затверджені референтні ціни, зможемо вести конкретнішу розмову і з пацієнтами, і з аптечними закладами. РІВНЕНЩИНА

Наталія КОВАЛЬЧУК, головний позаштатний ендокринолог управління охорони здоров’я Рівненської ОДА

праву задумано хорошу й потрібну. Але поки Постанова Кабміну від 23.03.2016 р. №239 «Деякі питання відшкодування вартості препаратів інсуліну» не підкріплена жодними інструментами для її виконання. Зокрема нам ще не відомі референтні ціни на препарати інсуліну, відсоток від їх вартості, який підлягає відшкодуванню, та хто його буде здійснювати.

Не розроблено й механізму контролю за відповідністю призначення інсулінів прийнятим нормам, який в європейських країнах здійснюється страховими компаніями. Над цими питаннями повинні добре попрацювати економісти, аби інтереси хворих не вступали в конфлікт з інтересами держави та навпаки. На сьогодні (доки не маємо безпосередніх вказівок, як виконувати Постанову) забезпечуємо хворих інсулінами за відпрацьованою схемою — із запасу. Наразі інсулінів вистачить приблизно до осені, крім того, облрада вже виділила кошти на дозакупівлю препаратів, щоб забезпечити потребу в них до кінця року. Водночас Рівненська область уже долучилася до створення Державного реєстру інсулінозалежних хворих. До речі, на Рівненщині лікаріендокринологи завжди вели реєстр пацієнтів із цукровим діабетом, зокрема й інсулінозалежних. Щоправда, через незабезпеченість їх робочих місць комп’ютерною технікою поновлювали його один раз у квартал, коли мали доступ до інтернету. Сьогодні ситуація поліпшилася, проте все ще не забезпечені автоматизованим робочим місцем ендокринологи в Рівненській міській поліклініці №3 і СМСЧ м. Кузнецовськ. Тож там є труднощі щодо ведення електронного реєстру. Проте, гадаю, ці проблеми тимчасові, й адміністрації закладів усе ж віднайдуть кошти на придбання комп’ютерів. У всіх інших лікувальних установах області ендокринологи активно реєструють пацієнтів. На Рівненщині на початок 2016 року зареєстровано 37 515 хворих на цукровий діабет, з них інсулінотерапію отримують 6223 пацієнти, у тому числі 241 дитина. Ми розуміємо важливість такої електронної бази даних. Адже облік хворих значно поліпшиться, зникнуть непорозуміння, пов’язані з їх дублюванням, бо реєстр міститиме паспортні дані. Крім цього, у пацієнтів відпаде потреба створювати запаси інсуліну в холодильнику (раніше вони отримували препарати на 1-3 місяці, залежно від віддаленості аптеки). Реєстр також полегшить роботу ендокринологів, яким буде доступна вся інформація по кожному хворому. До речі, наші пацієнти поінформовані про запровадження проекту реімбурсації інсулінів, проте ставляться до цього процесу дещо насторожено, хоча завдяки йому в них з’явиться можливість обирати ту форму препарату, котра їм підходить. Деякі хворі готові доплатити, аби отримати, наприклад, картриджну форму, завдяки якій вони стають мобільнішими. Вона набагато дорожча, ніж флаконна, але й набагато зручніша. Відповідно до Наказу МОЗ України №160, який регламентує надання медичної допомоги хворим, що потребують інсулінотерапії (за яким ми й працюємо сьогодні), співвідношення пацієнтів, котрі мають право на безоплатні картриджні та флаконні форми інсулінів, повинне становити 30:70. Проте, виходячи з виділених нам коштів, ми надавали аналогові та картриджні форми дещо ширшому колу хворих, зважаючи на людський фактор. Для прикладу, такі ліки отримували молоді працюючі люди, які за специфікою роботи часто перебувають у роз’їздах, пацієнти з лабільним перебігом діабету, що перебувають на інтенсифікованій інсулінотерапії, а також ті, хто потребує стороннього догляду. Тепер же Постановою чітко визначено перелік осіб, котрі мають право на повне або часткове відшкодування вартості препаратів інсуліну. Так, право на повне повернення коштів за аналоги інсуліну надано лише дорослим хворим, у яких діагноз цукрового діабету встановлено вперше, пацієнтам з алергією на генно-інженерні форми інсулінів, а також особам із компенсованим цукровим діабетом, що отримували аналоги препарату до введення реімбурсації. Усі інші категорії хворих за бажання отримувати аналоги інсулінів повинні будуть доплачувати до референтної ціни. Хоча, на нашу думку, цей перелік варто було б розширити за рахунок пацієнтів із лабільним перебігом діабету, тяжкою гіпоглікемією, хворих, котрі перебувають на інтенсифікованій інсулінотерапії, одиноких людей похилого віку й осіб, що потребують стороннього догляду, тощо.

Думаю, Постанова ще буде опрацьовуватися. Та поки жодних кроків для її практичного впровадження ми не можемо робити, хоча готові до реалізації цього проекту. І наразі чекаємо механізму для його виконання, підведеної до нього економічної та законодавчої бази й конкретних вказівок. БУКОВИНА Марина ЛЕОНОВА, головний лікар ОКУ «Чернівецький обласний ендокринологічний центр», головний позаштатний ендокринолог Департаменту охорони здоров’я Чернівецької ОДА

Зараз ми маємо можливість зробити перерозподіл, передати інсулінові препарати з одного району іншому, забезпечити ними пацієнтів стаціонару. А з реімбурсацією грошей вистачить на один квартал, максимум — на півроку. Що далі? Адже від препаратів інсуліну залежить тисяча життів хворих на цукровий діабет! Переконана: поки в держави немає достатнього фінансування, цей пілотний проект запускати не варто. ДНІПРОПЕ ТРОВЩИНА Катерина МАЛЯР, головний позаштатний ендокринолог Департаменту охорони здоров’я Дніпропетровської ОДА, завідувачка відділення ендокринології КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова», кандидат медичних наук

аразі в Чернівецькій області 150 дітей і 5618 дорослих потребують інсулінотерапії. Аби забезпечити їх необхідними препаратами відповідно до проекту реімбурсації, ми вже створили електронний реєстр хворих. Окрім усіх необхідних даних про пацієнта (від ідентифікаційного коду до типу інсуліну) в реєстрі зазначене прізвище лікаря-ендокринолога за місцем проживання хворого, який буде виписувати рецепти. Тобто медик зможе просто заходити в електронний реєстр, роздруковувати на принтері рецепт і автоматично дублювати його електронною поштою в ту аптеку, куди потім звернеться хворий. Звісно, це дуже полегшить роботу ендокринологів. Окрім того, уже розраховано, хто із пацієнтів отримуватиме повне відшкодування за препарати інсуліну, а хто — часткове. Так, наприклад, хворим, які хочуть лікуватися дороговартісними аналогами інсулінів (один картридж коштує 300-400 грн), проте не мають до цього абсолютних медичних показань, доведеться частково сплачувати їх вартість. Проте для того, аби запустити процес реімбурсації, бракує нормативної бази, а саме — референтних цін на інсуліни та формули, відповідно до якої формуватиметься вартість препаратів в аптеках. Ми, своєю чергою, уже розіслали всім аптекам Чернівецької області пропозицію про співпрацю в цьому пілотному проекті. Поки що відгукнулися тільки дві. До речі, спеціального положення, котре б роз’яснило, за яким принципом обирати аптеки, також не розроблено. Фармацевти кажуть: їм не вигідно працювати з інсулінами, адже щомісяця в наявності обов’язково повинні бути всі 59 найменувань інсулінових препаратів, а відсоток заробітку на них — занадто низький. Про реімбурсацію інсулінів розповідаємо всім пацієнтам стаціонару нашого центру під час занять у «Школі навчання самоконтролю хворих на цукровий діабет», а для мешканців районів області підготували спеціальні агітки. Процес рухається. Проте є одне дуже важливе «але». Система аптечного відшкодування вартості препаратів інсуліну стосується винятково амбулаторних хворих. Таким чином, стаціонар ендокринологічного центру залишається без інсулінів і грошей на їх придбання. А відповідно до наказів МОЗ №160 і 618 перехід на інший вид ісуліну чи перше призначення препарату проводиться лише в стаціонарі. Донедавна в нас бракувало ліжкомісць, а з впровадженням реімбурсації ми залишимося ще й без інсулінів. При цьому щорічно на інсулін ми переводимо 200-300 хворих на діабет. Коли цю проблему винесли на розгляд робочої групи при Міністерстві охорони здоров’я України, нам сказали, що на інсулін для стаціонару має вистачати держсубвенції. Минулого року нашому центру було виділено 130 тис. грн, цьогоріч — 151 тис. грн. Ця сума ледь-ледь покриває витрати на препарати першої необхідності, реактиви для лабораторії та дезінфекційні засоби. Так, один набір реактивів коштує 4 тис. грн! Звідки взяти гроші на інсулін? Кількість хворих на цукровий діабет щороку зростає, дорожчають і препарати. Таким чином, якщо минулого року в нашій області забезпечення інсуліном сягало 50%, то цьогоріч, зважаючи на зростання цін, — лише 30%.

ніпропетровська область протягом останніх двох років є абсолютним лідером серед регіонів України за поширеністю цукрового діабету та захворюваністю на нього: за даними на 1 січня 2016 року на диспансерному обліку перебуває 102 тис. дорослих хворих і 784 дітей та підлітків віком до 18 років. Крім того, від початку АТО на Сході України Дніпропетровщина прийняла багато внутрішньопереміщених осіб, серед яких хворих на цукровий діабет, — майже 600. Станом на 1 квітня 2016 року в області 19 409 осіб віком понад 18 років і 784 дітей та підлітків потребують інсулінотерапії; у майже половини пацієнтів цук ровий діабет 1-го типу, тобто вони є абсолютно інсулінозалежними. Тому вчасне забезпечення препаратами інсуліну — найактуальніше питання ендокринологічної служби області. Як ендокринолог з 18-річним стажем хочу зазначити: питання про зміну моделі забезпечення інсуліном хворих (тобто введення аптечно-рецептурної системи) виникає не вперше й обговорюється на рівні МОЗ України щонайменше раз на два роки. Старт нинішнього проекту реімбурсації вартості інсуліну спочатку, у рамках проекту та рішень робочої групи при МОЗ України, до складу якої я входжу, був запланований на 1 січня 2016 року, потім, з огляду на технічні труднощі, перенесений на 1 квітня, але зараз остаточне введення проекту відтерміноване через потребу детального уточнення механізму роботи самої системи. Основний задум реформи полягає у відстороненні лікаря від безпосереднього контакту з препаратами. Адже головний його обов’язок — контролювати стан здоров’я пацієнтів, забезпечення ж лікарськими засобами та виробами медичного призначення мають здійснювати аптечні заклади за призначенням лікаря. Своєю чергою держава повинна компенсувати аптекам вартість виданих хворим препаратів. Але наразі в цьому проекті детально розроблена лише теоретична частина, яка прописана в Постанові Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 р. №239 «Деякі питання відшкодування вартості препаратів інсуліну». Документ же, що регулює фінансовий механізм взаємодії та розрахунків між державою, аптекою і пацієнтами, незатверджений. Досконала робота механізму відшкодування вартості ліків без прийняття цієї другої, практичної, частини неможлива. Якщо говорити про самий механізм системи реімбурсації вартості препаратів інсуліну, то слід зазначити: першою ланкою програми було створення нового автоматизованого реєстру хворих на цукровий діабет. Із цим завданням запрошені МОЗ України IT-спеціалісти впоралися, створивши досить вдалу програму, котра надалі потребуватиме доопрацювання деяких технічних і медичних нюансів під час роботи кожного лікаря з реєстром. До нового реєстру вже підключені спеціалісти всіх 80 лікувальних закладів регіону, на базі яких здійснюється забезпечення хворих на цукровий діабет препаратами інсуліну, але паралельно також ведеться і обласний реєстр таких пацієнтів — для оцінки загальної ситуації із захворюваністю на цукровий діабет і його поширеністю в області у

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ цілому та в конкретних її регіонах, а також визначення орієнтовної потреби в препаратах інсуліну. Упевнена, що коли новий реєстр буде вдосконалено, потреба в старому відпаде. Питання готовності аптек регіону до впровадження реімбурсації поки залишається відкритим. Процедура вибору аптечних закладів, що мають можливості для постійного й безперебійного забезпечення хворих білковими препаратами, можуть гарантувати «холодовий ланцюг», а співробітники яких готові щоденно спілкуватися з хворими та підтримувати постійний зв’язок з лікувальною установою, досить складна й потребує часу. Щодо поінформованості інсунолінозалежних пацієнтів Дніпропетровщини про майбутні зміни, то вона досить висока завдяки їх доступу до різноманітних сучасних медіа-ресурсів, до того ж, лікарі-ендокринологи на місцях постійно повідомляють хворим про можливі зміни в системі забезпечення препаратами інсуліну. Також громадським об’єднанням хворих на цукровий діабет поширено анкету, основні питання якої стосуються соціального статуту пацієнтів та їх можливості щомісячно доплачувати за препарати інсуліну. Нині цю анкету вже заповнили близько 40% пацієнтів області, які отримують інсулінотерапію, але тільки 3% респондентів стверджують, що спроможні сплачувати за лікування. До того ж, на мій погляд, спірним лишається питання категорій хворих, що за новою системою зможуть отримувати інсулін повністю безкоштовно, за рахунок держави, та категорій пацієнтів, яких зобов’яжуть частково сплачувати за ці препарати. Зазначені питання, як і наведені вище, мають бути детально доопрацьовані на обласному рівні. На сьогодні я як обласний ендокринолог певною мірою втішена тим, що пацієнти Дніпропетровщини на 2016 рік забезпечені інсулінами

за кошти обласного бюджету за системою, налагодженою протягом останніх восьми років. Тому в нас є певний запас часу для прийняття нової системи, детального доопрацювання механізму її роботи на місцях з урахуванням особливостей регіону. ЧЕРНІГІВЩИНА Любов ЧЕРВ’ЯКОВА, завідувачка ендокринологічного відділення КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня», головний позаштатний спеціаліст із ендокринології управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА

метою застосування індивідуального підходу до призначення та отримання кожним хворим конкретного виду інсуліну в Чернігівській області (одній із перших в Україні) з 2008 року запроваджена «рецептурна система» забезпечення хворих цими препаратами. Якщо в інших областях проводилися тендерні закупівлі інсулінів і їх потім роздавали хворим лікарі, то на Чернігівщині вже вісім років поспіль пацієнти отримують інсулін в аптеці — за рецептами. Така система гарантує стабільне та своєчасне забезпечення необхідними препаратами згідно з призначенням лікаря та сприяє раціональному використанню бюджетних коштів за рахунок закупівлі ліків відповідно до реальних потреб хворих. Це дає змогу економно використовувати кошти, оскільки рецептурна система передбачає розрахунки за фактично використані препарати. Впровадження «рецептурної системи» відбулося без особливих проблем. Перевагою є те, що

в області діє комунальна мережа аптек, з якою ми розпочинали проект і зараз продовжуємо успішно співпрацювати. З кожною аптекою — учасницею проекту лікувальний заклад укладає окремий договір на рік. До цього часу ми активно співпрацювали лише з мережею комунальних аптек КП «Ліки України», однак зараз у відповідній Постанові Кабінету Міністрів чітко прописано: усі аптечні заклади мають рівний доступ до участі в пілотному проекті. Тож чекаємо на пропозиції інших аптечних мереж — якщо будуть бажаючі, заклади охорони здоров’я укладатимуть з ними договори з чітким зазначенням умов співпраці. У 2008 році, коли проект тільки впроваджувався, пацієнти швидко пристосувалися до нової системи отримання інсулінів і зараз надають перевагу саме їй. Коли ж протягом восьми років роботи «рецептурної системи» кілька разів виникало питання про повернення централізованих закупівель, наші хворі зверталися до управління охорони здоров’я з проханням залишити в області таку систему відпуску інсулінів, адже вона має низку переваг. Головна з них — лікар призначає хворому інсулін за медичними показаннями, а не той, який є в наявності. Без медичних показань пацієнта не переводить з одного виду інсуліну на інший, що трапляється за умови оптових закупівель, коли на кінець року може спостерігатися нестача одного виду препарату та надлишок інших. І лікарю значно зручніше: він займається лише своєю справою — оглядає хворого, призначає препарати та виписує рецепт. Найчастіші питання, які ставлять мені колеги під час спілкування: чи є недоліки «рецептурної системи» та чи маємо стовідсоткове забезпечення інсулінами? Найбільше, що нам від самого початку заважало в реалізації проекту і непокоїть зараз, — недостатнє фінансування. На жаль, змушена констатувати: незважаючи на залучення коштів

із місцевих бюджетів, забезпечити всіх пацієнтів необхідними інсулінами ми не в змозі. Наші хворі хочуть вводити інсулін зручнішим способом — шприц-ручкою, а не з флакона; хочуть отримувати більш дороговартісні препарати. Й вони мають такі препарати більше, ніж у середньому по Україні, але задовольнити усіх бажаючих неможливо. Адже державних коштів, які виділяються на нашу область (до речі, по мінімуму — з розрахунку на дешевші інсуліни), не вистачає, і пацієнти вимушені частково докуповувати необхідні ліки за власний кошт. У проекті ці нюанси вже враховано: згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 23.03.2016 р. №239 «Деякі питання відшкодування вартості препаратів інсуліну» визначені категорії пацієнтів, що будуть забезпечуватися інсуліном на пільгових умовах з повним відшкодуванням їх вартості. Звичайно, процес впровадження в Україні системи реімбурсації інсулінів не є простим і легким. Наразі перший важливий крок уже зроблено: створено Державний реєстр хворих на цукровий діабет. Основна проблема, з якою стикаються медичні заклади під час створення цього реєстру, — технічна, тобто забезпечення лікарів комп’ютерами та доступом до інтернету. Враховуючи досвід нашої області, вважаємо, що «хвороби росту» згодом будуть подолані та в найближчому майбутньому вся країна перейде на нову систему забезпечення хворих на діабет такими необхідними їм ліками. Підготували Ольга ФАЛЬКО (м. Харків), Олеся ШУТКЕВИЧ (м. Вінниця), Катерина СПІВАК (м. Суми), Лариса ЛУКАЩУК (м. Тернопіль), Дана РОМАНЮК (м. Рівне), Ольга РУСНАК (м. Чернівці), Ірина КАДЧЕНКО (м. Дніпропетровськ), Олена БЕРЕЗКІНА (м. Чернігів)

ТЕРНОПІЛЬЩИНА

ПЕРШЕ В УКРАЇНІ ВІДДІЛЕННЯ ДЛЯ ПАЦІЄНТІВ ІЗ КОГНІТИВНИМИ РОЗЛАДАМИ Проблема когнітивних порушень уже давно не асоціюється винятково зі старістю. Сучасний шалений ритм життя, збільшення факторів ризику зовнішнього середовища все частіше приводять до лікарів людей молодого та зрілого віку. У Тернопільській обласній комунальній клінічній психоневрологічній лікарні відкрили перше в Україні відділення когнітивних розладів, де надають професійну допомогу таким пацієнтам.

П Людмила КОЛЕСНІКОВА, завідувачка відділенням когнітивних розладів Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні, головний позаштатний невропатолог Департаменту охорони здоров’я Тернопільської ОДА

отреба у створенні такого підрозділу виникла через відсутність профільних відділень для лікування пацієнтів із когнітивними розладами не тільки на Тернопільщині, а й в Україні. Головне його завдання — надавати висококваліфіковану спеціалізовану стаціонарну психіатричну, психолого-психотерапевтичну та неврологічну допомогу пацієнтам із порушеннями пам’яті, концентрації уваги, мислення, спілкування та іншими розладами. Відділення розраховане на 50 ліжко-місць. Сучасні комфортні палати на дві або чотири особи, побутові зручності (умивальник і туалетна кімната), затишна атмосфера, оновлені інтер’єри сприятимуть покращенню стану та швидшому одужанню хворих. На проведення капітального ремонту приміщень і обладнання

витрачено майже 1 млн грн. Кошти отримано зі спеціального фонду із залученням благодійних внесків. Ми забезпечуватимемо хворим цілодобовий догляд. Окрім медикаментозної терапії недужим із когнітивними порушеннями призначатиметься й фізіотерапевтичне лікування: масаж, ЛФК, ароматерапія, водолікування. З діагностичних процедур виконуватимуться лабораторні, електроенцефалографічні, елект рокардіографічні й ультразвукові дослідження внутрішніх органів та судин головного мозку, комп’ютерна і магнітно-резонансна томографія, нейропсихологічне тестування. Щоб впровадити в практику нові методи діагностики і лікування складних хворих, відділення співпрацюватиме з кафедрою невроло-

Урочисте відкриття відділення

У палатах затишно та комфортно

гії, психіатрії, наркології та медичної психології Тернопільського державного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського. Лариса ЛУКАЩУК, спеціально для «ВЗ», м. Тернопіль

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

29 квітня 2016 року

СУМЩИНА

КОМУ ВЛАШТОВУЮТЬ «ШОКОВУ ТЕРАПІЮ»? Цьогорічний бюджет охорони здоров’я України практично на 7 млрд грн менший, ніж минулого року. У структурі ВВП держави медична частка становить тепер усього лише 2,5%, хоча за рекомендаціями ВООЗ повинна бути не нижчою 5% — при менших витратах є небезпека зниження рівня та доступності медичної допомоги і взагалі руйнування самої медичної галузі. Фінансування закладів охорони здоров’я обласного підпорядкування Сумщини зокрема зменшено на 84 млн грн. Медичні працівники занепокоєні такою «економією».

Лариса МАСЛОВА, голова Сумського обласного комітету Профспілки працівників охорони здоров’я

рофспілка працівників охорони здоров’я не може стояти осторонь тих подій, які відбуваються в галузі. Ми з обуренням сприйняли Постанову Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 р. №1024, згідно з якою усіма вітчизняними лікарнями має прокотитися чергова хвиля оптимізації ліжкового фонду. Своїм

рішенням Уряд зменшив норматив забезпечення стаціонарними лікарняними ліжками із 80 до 60 на 10 тис. населення. Оскільки в Україні й досі функціонує стара практика розрахунку кількості медичного персоналу відповідно до кількості ліжок у лікувальних закладах, то при зменшенні цього нормативу автоматично постає питання скорочення штату медичних працівників. Відповідно до згаданої Постанови, Сумська область повинна скоротити ліжковий фонд майже на 3 тис. ліжко-місць. Така оптимізація спричинить суттєве вивільнення працівників медичної галузі області. Кабмін зобов’язує обласні державні адмініст рації під час вивільнення працівників забезпечити дотримання законодавства. Одним із можливих варіантів є працевлаштування медика на іншому місці роботи. Сьогодні область гостро відчуває брак кадрів у сільській місцевості. Тому, швидше за все, при скороченні фахівцям пропонуватимуть їхати на периферію. Проте як і куди працевлаштовуватимуть вузькопрофільних фахівців, приміром, лікарів-психіатрів при опти-

мізації ліжкового фонду в психіатричній службі (а тут планується суттєве скорочення ліжко-місць), Профспілці поки що не зрозуміло. Ці спеціалісти не стануть за один день сімейними лікарями, їх перепідготовка потребує певного часу — піврічними курсами тут не обійтися. Фактично, це буде друга вища освіта. А за чий рахунок відбуватиметься перенавчання? Чесно кажучи, й чи захочуть медичні працівники зриватися та їхати із сім’єю у район або село? Це стосується всіх медиків, які постраждають унаслідок скорочення ліжкового фонду в області, оскільки держава сьогодні не гарантує елементарних речей — житла та достойної оплати праці. Звісно, на місцевому рівні таке глобальне питання не вирішити. Тут потрібна комплексна державна стратегія соціального захисту медичних працівників. Щоб не вийшло так, як кілька років тому зі скороченням працівників при реорганізації санітарно-епідеміологічної служби, коли без роботи лише в Сумській області залишилося близько 700 фахівців. Кожні зміни потребують ґрунтовної підготовки й осмислення. Необхідно враховувати не

лише економію бюджету, а й інтереси людей. Бо як не крути, а якщо медики масово ставатимуть на облік у центри зайнятості, то це не тільки створить додатковий тягар на бюджет, а й спричинить соціальне напруження. Занепокоєння викликає і доля молодих лікарів. Згідно зі ст. 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці переважне право залишитися на роботі надається працівникам з вищою кваліфікацією та продуктивністю. Зрозуміло, що головні лікарі віддаватимуть перевагу досвідченим фахівцям. Тож, як не прикро констатувати, у результаті такої реформи саме молоді спеціалісти виявляться соціально незахищеними. У зв’язку із цим постає питання: а як тоді готувати достойну заміну досвідченим фахівцям? Адже сьогодні в області 30% кадрів — це медики пенсійного та передпенсійного віку. А щоб виростити, наприк лад, хорошого хірурга, необхідно щонайменше 10 років. Із сімейного ж лікаря на хірургів просто так не перекваліфіковуються. Медицина не раз стояла на порозі реформ. Але щоразу ці зміни народжувалися в чиновницьких колах і ніколи не враховували інтересів медиків. Жодна реформа не передбачала соціальних пільг або хоча б мінімальних гарантій для медичних працівників. Важко передбачити, наскільки економічно вигідною буде для держави ця реформа, але те, що вона негативно позначиться на інтересах пацієнтів і обмежить права медичних працівників, можна стверджувати з повною упевненістю. Катерина СПІВАК, спеціально для «ВЗ», м. Суми

Б У КО В И Н А

НА ПОРОЗІ ЕПІДЕМІЇ ДИФТЕРІЇ У Чернівецькій області взагалі немає вакцини АКДС, АДП та протидифтерійної сироватки. Таким чином, у регіоні нині не щеплять ані дітей, ані дорослих. Медики краю вважають: якщо ситуація не зміниться, через два роки варто чекати епідемії.

Аліна ДАШКЕВИЧ, лікар-імунолог КМУ «Міська дитяча поліклініка» м. Чернівці

а жаль, протягом останніх 4 років Україна не виробляє і не закуповує вакцин АП, АДП й АДПМ. Тобто ми фактично перестали щепити дітей проти дифтерії. У Чернівецькій області протягом 19921997 років від цього захворювання померло 12 людей, 4 з них — діти. Тоді спалах стався через нестачу вакцин. Наразі ситуація повторюється: вакцини проти дифтерії в дитячій поліклініці немає вже давно. На сьогодні щепленням охоплено лише близько 50% дитячого населення краю. Про дорослих взагалі мовчу: вони мали б вакцинуватися кожні 10 років, але це мало хто робить. Окрім того, навіть, якщо діагностуємо хворобу, зупинити її не зможемо: антидифтерійної сироватки нема — термін дії тих доз, які були, закінчився у вересні минулого року. Виходить, спалах дифтерії

нині призведе до 100-відсоткової летальності. І вакцина, і сироватка закуповувалися за кошти місцевих бюджетів. Але наразі проблема в тому, що взагалі немає можливості придбати ці медичні препарати. За нашими спостереженнями, дифтерія виникає з періодичністю раз на 10 років. З 2008 року ми не маємо вакцини. Тож уже у 2018 році цілком можливий черговий спалах цієї недуги. Поодинокі випадки дифтерії вже фіксують у Луганській та Донецькій областях — там, де зараз не до вакцинації. А через нинішню міграцію українців хвороба в будь-який момент може бути завезена й до нашої області.

щеплено не менше 95% населення. Наразі кількість таких осіб значно менша, оскільки вакцина в медичних закладах відсутня близько 3 років. Попри це, списки осіб, яким необхідна ревакцинація, постійно оновлюються. Тільки-но в область надійде анатоксин, осіб, які потребують ревакцинації, будуть запрошувати в поліклініку для проведення імунізації. Раніше, коли вакцина була в наявності, люди одразу з’являлися на виклик дільничного лікаря до поліклініки, бо усвідомлювали тяжкість хвороби. Є й такі пацієнти, які пам’ятають про ревакцинацію і самі звертаються для її проведення. Наразі змушені їм відмовляти.

Юрій ЛЕСЮК, заступник директора Департаменту охорони здоров’я Чернівецької ОДА

Ольга ГУСКА, лікар-терапевт КМУ «Міська поліклініка №2» м. Чернівці

ише за умови належного виконання ревакцинації проти дифтерії можна не боятися спалаху захворювання. Але для цього має бути

ітей вакциною АКДП щеплять із 3-місячного віку. Проте з цим маємо проблему: попри те, що заявку подали, закупівлю проведено не було

— дифтерійно-правцевий анатоксин в Україну не завозять. Минулого року від дифтерії імунізували лише 0,1% буковинців, а це — 30 осіб. Усі вони — мешканці одного з районів області, бо лише там у 2015 році були залишки вакцини АДП. Якщо справді через два роки, згідно з прог нозами, на території Чернівецької області виникне спалах цієї хвороби, то це навряд чи обернеться катастрофою для дорослого населення, бо все-таки більшість цього контингенту свого часу отримувала необхідні щеплення, а імунітет зберігається тривалий час. Більш уразливими до дифтерійної палички є особи з імунодефіцитними станами. І, звичайно, у зоні підвищеного ризику — нещеплені діти. Департамент охорони здоров’я Чернівецької ОДА восени 2015 року направив до МОЗ заявку на вакцини відповідно до державної програми. Чекаємо на централізовані поставки. Однак, коли і як Міністерство здійснюватиме процедуру закупівлі, нам невідомо. Планувалося, що закупівлі проводитимуться через міжнародні організації, зокрема ВООЗ, ЮНІСЕФ. Чекаємо на це. Ольга РУСНАК, спеціально для «ВЗ», м. Чернівці

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

ЯНА ЯНОВСКА: УСПІХ — РЕЗУЛЬТАТ ЖОРСТКОГО САМОКОНТРОЛЮ Інколи здається, що молодому європейському лікарю набагато легше стати «профі», аніж випускнику українського медичного вишу. Але це міф: суворий європейський підхід та шалена конкуренція вимагають від молодих медиків повного занурення в роботу на багато років, значних матеріальних витрат на освіту та чіткої програми власних дій. Молода латвійська дерматовенеролог у свої 26 років на власному досвіді демонструє: бар’єри зазвичай не зовні — вони у наших головах!

Яна ЯНОВСКА, дерматовенеролог клініки дерматології Veseli bas centrs 4, член Латвійської асоціації дерматовенерологів, член European Academy of Dermatovenerology, президент Baltic Association of anti-aging and preventive medicine, науковий співробітник кафедри внутрішніх хвороб RSU

ВЗ Дерматологія, незважаючи на свою зовнішню «примітивність», є однією з найскладніших спеціалізацій, що вимагає від лікаря оволодіння великим обсягом інформації. Ви свідомо обирали таку вибагливу професію? — Почну з того, що ніколи не мріяла стати лікарем й у моїй родині немає жодного представника цієї професії. Орієнтиром для мене був факультет міжнародних відносин, куди я надіслала заяву на вступ одразу після школи. Завдяки можливості обирати кілька вишів (згідно із загальною кількістю балів в атестаті) пройшла по конкурсу ще і в медичну академію. Увечері почула розмову своїх батьків, під час якої мама говорила батькові: «Ну, куди їй медицина? Вона не потягне!». Мій характер і вроджена впертість миттєво «підказали» вибір: я дала собі слово, що не тільки зможу стати лікарем, а й докладу максимум зусиль, аби бути хорошим спеціалістом! Щодо дерматології, то свій вибір зробила не одразу. Спочатку мені бі льше імпону ва ла кардіологі я, і під час навчання я кілька років працювала у відділенні інтенсивної кардіол огії. А ле через досить

вразливий характер надзвичайно важко переживала смерть пацієнтів. За два роки зрозуміла, що не витримаю бі льше такого нервового напруження, тому вирішила терміново перекваліфіковуватися. Придивилася до дерматоендокринології, почала заглиблюватися в цю цікаву науку. Виявилося, що я значно кращий діагност, аніж терапевт. Шкіра — найбільший орган нашого тіла і чудове дзеркало, у якому відбивається все, що коїться всередині організму. А маючи в кабінеті кілька дерматологічних діагностичних пристроїв, наприклад, дерматоскоп та УЗ-апарат, можна швидко зорієнтуватися в ситуації. ВЗ Скільки часу потрібно латвійському лікареві, аби стати дерматологом? — Є загальна спеціалізація, що триває три роки. Але, на мою думку, це краплина в морі знань і навичок, якими слід оволодіти, аби почати самостійно практикувати. За ці три роки я здобула лише поверхневі знання. Одразу після шостого курсу вступила до докторантури і стала наймолодшим докторантом в історії нашої кафедри. Довелося ґрунтовно вивчати не лише дерматологію, а й майже всі суміжні спеціалізації. На-

приклад, нещодавно я повернулася з Брюсселю, де проходила курс навчання з ендокринології щитоподібної залози. До цього прослухала подібний курс з гінекологічної ендокринології. Моя наукова дисертація стосувалася чутливості рецепторів при метаболічному синдромі. Я брала в таких хворих зразки шкіри для патологогістологічного дослідження та вивчала глибинні процеси, що призводять до захворювання. Методом імунофлоурисценції вимірювала рівень продуктів глікації на шкірі. Це неферментативна реакція між моносахаридами й аміногрупою білків, швидкість якої залежить від концентрації цукрів і часу. Паралельно визначала кореляцію з оксидативним стресом у крові пацієнтів. Наразі це одна із топових медичних тем у всьому світі! Під час докторантури мені запропонували представити результати своїх досліджень на конгресі в Монако. Я була першим латвійським лікарем, якому випала така честь. Відтоді почала ще активніше здобувати додаткові кваліфікації. Так, коли я видаляю родимки чи фіброми, це означає, що я пройшла відповідне навчання й отримала сертифікат, котрий дозволяє мені виконувати такі маніпуляції.

ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ В ЄВРОПІ ЗБІЛЬШУЄТЬСЯ, А ХРОНІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ З’ЯВЛЯЮТЬСЯ ТЕПЕР НАБАГАТО РАНІШЕ. БІЛЬШУ ЧАСТИНУ ЖИТТЯ СУЧАСНА ЛЮДИНА ЖИВЕ З ОДНІЄЮ АБО КІЛЬКОМА ХВОРОБАМИ — І ЦЕ ВВАЖАЄТЬСЯ НОРМОЮ. ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ГЕНЕТИЧНИХ ТЕСТІВ ЧІТКО БАЧИМО, ЯК МОДИФІКУВАТИМЕТЬСЯ ОРГАНІЗМ КОНКРЕТНОЇ ЛЮДИНИ ВПРОДОВЖ ЖИТТЯ

Якщо я берусь за системну терапію акне, то, звичайно, маю потрібну для цього кваліфікацію. Інакше не розумію, як можна говорити про серйозний кваліфікований підхід до лікування. Я не маю заможних батьків, котрі могли б «купити» мені ці сертифікати, тому доводиться брати участь у конкурсах або ж самостійно заощадж увати з кожної зарплатні на саморозвиток і навчання. Узага лі повноцінна діяльність дерматолога неможлива без тісної співпраці з лікарями інших спеціалізацій. Але дерматолог має знати, як проблеми внутрішніх органів «віддзеркалюються» на шкірі. Це саме той лікар, що повинен звертати увагу на найменші дрібниці вже тоді, коли пацієнт переступає поріг кабінету: випук лі нігтьові пластини, нетиповий колір склер очей, випадіння зовнішніх куточків брів тощо. Більшість людей несерйозно ставиться до різноманітних проявів на шкірі. А коли ситуація не виправляється самостійно, починає панікувати. На жаль, багато дерматологічних хворих мігрують від одного лікаря до іншого й зрештою отримують напуття: «Це у вас хронічне, навчіться із цим жити». А насправді ситуація вимагала ретельнішого та глибшого підходу, аніж просто зовнішній огляд. Як прик ла д, можна навести ситуацію з будь-яким аутоімунним захворюванням. Такі пацієнти через шкірні прояви спершу потрапляють саме до дерматолога. І тільки від кваліфікації лікаря залежить, розпізнає він тяжке системне захворювання чи почне псевдолікування шкіри. ВЗ Ви першою привезли до країн Балтії дерматогенетику. Розкажіть про це детальніше. — Я три роки вивчала генетику й епігенетику в Парижі та Люксембу рзі. Якщо всі характеристики першої зак ладаються спадково і не піддаються зовнішнім впливам, то епігенетичні фактори (радіація, харчування, синдром «вигоряння» тощо) вважають пандемією нашого століття. За великим рахунком, це спосіб життя, який веде людина і який можна певним чином коригувати. Цим займається превентивна медицина — наразі пріоритетна в усьому світі. На жаль, сучасне людств о не дотримується балансу між роботою та відпочинком, і кожен може відслідкувати невтішні тенденції на собі. Я — не виняток, адже працюю шість днів на тиждень, а вночі вивчаю наукову літературу. Але на цьому етапі мого життя професійне становлення — в пріоритеті. Та повернімося до генетики: тепер нам доступні генетичні тести, які ґрунтуються

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

29 квітня 2016 року

на аналізі ДНК слини. Я відбираю біологічний матеріал, додаю до нього ДНК-стабілізатор та відправляю до лабораторії в Люксембурзі. У результаті отримую дані про всі можливі мутації генів і алелів, а також чутливості рецепторів. Це дає відповіді на більшість запитань щодо лікування, скажімо, цукрового діабету або насл ідків і проявів менопаузи. Жінки по-різному реагують на естрогензамісну терапію: одним вона просто необхідна, а в інших на її тлі розвивається рак яєчників або тромбоемболія. Згадані генетичні тести дають змогу визначити, метаболізм яких естрогенів характерний для жінки, і вже на підставі отриманих даних прийняти правильне терапевтичне рішення. До того ж, це своєрідний прогноз на майбутнє. Тривалість життя в Європі збільшується, а хронічні захворювання з’являються тепер набагато раніше. Більшу частину життя сучасна людина живе з однією або кількома хворобами — і це вважається нормою. За результатами генетичних тестів чітко бачимо, як модифікуватиметься організм конкретної людини впродовж життя, й ві дслідковуємо всі можливі фактори ризику. Вживаючи певних заходів заздалегідь, можна убезпечити людину похилого віку від деменції, хвороби Альцгеймера чи банальної еректильної дисфункції. Безумовно, це персоніфікована медицина, і я вважаю, що невдовзі для більшості розвинених країн вона стане буденністю. Окрім того, генетичні тести — к люч до подолання більшості залежностей. Наприклад, якщо в людини неадекватна реакція рецепторів дофаміну, жодне лікування не буде ефективним, допоки не відкоригувати цю чутливість.

ЖІНКИ ПО-РІЗНОМУ РЕАГУЮТЬ НА ЕСТРОГЕНЗАМІСНУ ТЕРАПІЮ: ОДНИМ ВОНА ПРОСТО НЕОБХІДНА, А В ІНШИХ НА ЇЇ ТЛІ РОЗВИВАЄТЬСЯ РАК ЯЄЧНИКІВ АБО ТРОМБОЕМБОЛІЯ. ЗГАДАНІ ГЕНЕТИЧНІ ТЕСТИ ДАЮТЬ ЗМОГУ ВИЗНАЧИТИ, МЕТАБОЛІЗМ ЯКИХ ЕСТРОГЕНІВ ХАРАКТЕРНИЙ ДЛЯ ЖІНКИ, І ВЖЕ НА ПІДСТАВІ ОТРИМАНИХ ДАНИХ ПРИЙНЯТИ ПРАВИЛЬНЕ ТЕРАПЕВТИЧНЕ РІШЕННЯ

З відомими дерматологами під час наукового конгресу

ВЗ Скільки часу триває аналіз всієї генетичної панелі? — Зазвичай результат отримуємо через місяць. ВЗ Чим ще ви плануєте займатися в майбутньому науковому житті? — Наразі розробляю тему щодо кореляції рівня вітаміну D з імунітетом шкіри. Це пов’язано з лікуванням нейродерміту, контактної екземи та хронічного дерматиту. Усі ці захворювання стимулюються зовнішніми факторами, і, розуміючи це, можна успішно утримувати процес на стадії ремісії та запобігати виникненню загострень. Мене не вдовольняють теорії на рівні висловів. Наприклад, зараз часто можна почути: «Селен дуже корисний для організму». А запитання: «На що саме і як впливає цей елемент?» заводить у глухий кут майже всіх. Найчастіше можна почути, що так прописано в протоколі…, ну, як магній при судомах. Я нічого не маю проти а лгоритмів та протоколів лікування, але кожне призначення повинне бути обґрунтованим і персоніфікованим. Так, наукові пошуки забирають дуже багато часу, але я зробила свій вибір і працюю за чітким планом. Окрім того, викладаю студентам-медикам терапію внутрішніх органів. Це дає мені можливість оновлювати власні знання та працювати з пацієнтами інших спеціалізацій.

Виступ на конференції

Особисте захоплення молодої лікарки

Захід з медицини геному

ВЗ Виходить, що найцінніший пласт своїх знань ви все одно здобували за межами Латвії. Не було бажання залишитися працювати в іншій країні? — Звичайно, такі пропозиції надходили. Але тут моя батьківщина. Так, я не отримую в Ризі таких грошей, які могла б заробляти, скажімо, у Монако, але в нас є шалений потенціал для росту. Адже порівняно з провідними європейськими країнами розвиток нашої медицини — ще в стадії ембріона! Ми маємо прекрасні кліматичні умови, а рівень реабілітації не відповідає світовим стандартам. До речі, проходження навчального курсу з реабілітації було моїм останнім внеском у власну освіту. Отримала зарплатню і всю її, до останньої копійки, вклала в ці важливі знання. Я усвідомлюю, скільки «ні» для себе коштує мені кожне «так», що дає змогу підвищити власну кваліфікацію! Маючи бажання, здатність до самоконтролю та працьовитість, можна досягти професійного успіху в будь-якому куточку світу. ВЗ Ви у свої 26 років — уже президент Латвійської асоціації превентивної медицини… — Це молода організація, яка тільки стає на ноги. Але я маю всебічну підтримку представників інших країн: нас періодично збирають для обміну досвідом. Суть роботи Асоціації — наукові розробки у сфері профілактичної медицини. Диплом спеціаліста такого рівня «коштує» від 50 тис. Євро, і однією з місій Асоціації є боротьба із псевдоспеціалістами. Лікар превентивної медицини повинен мати відмінне к лінічне мислення та володіти глибокими знаннями з нормальної фізіології. Тоді він зможе «думати наперед». А маючи під рукою гарні діагностичні методики, можна займатися справжньою профілактикою. Також завданнями нашої Асоціації є проведення скринінгових програм, зокрема щодо виявлення меланоми. Більшість випадків цього захворюванн я діагност у ють випа дково. Наприк лад, сьогодні до мене на консультацію приходив молодий чоловік, якого турбували папіломи. Коли я помітила в нього за вухом утворення, він запевняв мене, що це просто прищ і на нього не треба звертати уваги. Пацієнт, до речі, дуже скептично поставився до мене, мовляв, що може розуміти молода блондинка? Дерматоскопія підтвердила: у хворого меланома, на щастя, на початковій стадії. ВЗ До речі, яка ситуація щодо меланоми в Латвії? — Смертність досить висока. На жаль, пацієнти з регіонів потрапляють на лікування занадто пізно, а цей рак надзвичайно агресивний. Тому столичні лікарі намагаються частіше виїжджати з профілактичними оглядами в села, аби виправити ситуацію. Боротьба з такими соціаль но значущими захворюваннями — це стратегія, за яку має відповідати держава, фінансуючи та забезпечуючи інформаційну підтримку!

Лікар Яновска презентує доповідь та тему персоніфікованої медицини

Розмовляла Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

ЛІКИ, ЩО ЛІКУЮТЬ

ЛІКУВАННЯ ГЛАУКОМИ НА ТЛІ ХРОНІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ Глаукома — хронічне захворювання, що потребує тривалого консервативного лікування з використанням очних крапель для зниження підвищеного внутрішньоочного тиску (ПВТ). Очікуваний результат терапії повинен бути вираженим, а будь-які можливі побічні ефекти — мінімальними. Але глаукома здебільшого — проблема «вікова», і в таких пацієнтів зазвичай ще є низка системних хронічних захворювань, що теж вимагають тривалого лікування. Як же запобігти несприятливій взаємодії препаратів?

гі дно зі статистикою ВООЗ глаукома посідає перше місце серед захворювань, що за відсу тності своєчасного ліку вання спричиняють сліпоту. Понад 13% людей, котрі втратили зір, постраждали саме через занедбану глаукому. Основні групи препаратів, що нині застосовуються для лікування глаукоми, — бета-адреноблокатори (БАБ), інгібітори карбоангідрази (ІКА), М-холіноміметики, а льфа-адреноміметики, ана логи простагландину (АП). Усі ці препарати неминуче зумовлюють побічні ефекти як місцевого, так і загального характеру. Дія очних крапель не обмежується оком. Не варто думати, що очні краплі безпечніші, ніж ліки, призначені для вживання всередину. Системний ефект від використання очних крапель може перевищувати ефект від перорального прийому таких самих ліків, ймовірно, унаслідок прямого всмоктування в кровотік через слизову оболонку кон’юнктивального мішка та носової порожнини. Таким чином, препарат, минаючи печінку, потрапляє одразу в системний кровотік, що забезпечує вищий ефект від конкретної абсорбованої дози ліків. Нерідко пацієнти з глаукомою отримують препарати однієї й тієї самої групи як місцево (у формі очних крапель), так і у вигляді таблеток або ін’єкцій, що призводить до посилення їх побічної дії. Крім того, взаємодія лікарських засобів різних груп може нівелювати лікувальний ефект від їх використання.

Взаємодія з бета-блокаторами У лікуванні хворих на глаукому найчастіше застосовують БАБ: тимолол, бетаксололу гідрохлорид, левобунолол, картеолол, проксодолол. Вони дають змогу зменшити секрецію внутрішньоочної рідини (ВОР) та знизити ВОТ на 20-25%, однак зумовлюють при цьому виражені побічні ефекти загального характеру за менш виражених місцевих (кератопатія, синдром «сухого ока», алергічний блефарокон’юнктивіт). Фармакодинамічні ефекти бета-а дреноблока ди різноманітні, оскільки клітини, що містять бетаадренергічні рецептори, широко

представлені в усьому організмі та містяться в серці, легенях, нирках, кровоносних судинах, ендокринних залозах, клітинах нервової системи і у формених елементах крові. Численні системні побічні ефекти БАБ у вигляді очних крапель пов’язані з тим, що вони активно всмоктуються у кров, причому більшою мірою, аніж їх аналоги для перорального прийому, оскільки останні метаболізуються в печінці. З боку серцевосудинної системи спостерігаються брадикардія, порушення провідності серця, серцева недостатність; диха льної системи — диспное, бронхоспазм, бронхіальна астма, дихальна недостатність; центральної нервової системи — запаморочення, нудота, сонливість, головний біль, безсоння, депресія, посилення симптомів міастенії. Призначення БАБ у вигляді крапе ль пацієнтам, які отрим у ють системн у терапію блокаторами ка льцієвих кана лів (БК К; ніфедипіном, ам лодипіном, верапамілу гідрохлоридом, дилтіаземом тощо), збільшує ризик зниження артеріального тиску (АТ), а також виникнення бра дикардії й атріовентрикулярної блока ди аж до асистолії. Такі взаємодії особливо виражені в разі поєднання інстиляційних форм БАБ і верапамілу гідрохлориду. Тому, призначаючи

препарати цих груп одночасно, необхідно вибирати той, що справляє менш виражений вплив на ритм і провідність серця. Окрім того, БАБ у разі місцевого застосування можуть призводити до погіршення ліпідного профілю крові, одночасно знижуючи рівень ліпопротеїнів високої щільності та підвищуючи вміст тригліцеридів. При поєднанні БАБ з діуретиками можливе посилення гіполіпопротеї немії, а також збільшення ризику розвитку системної гіпотензії. Крім того, тіазидні діуретики (хлорталідон, індапамід, метолазон) у поєднанні з БАБ можуть провокувати порушення толерантності до глюкози у хворих на цукровий діабет (ЦД). Гіперглікемічний ефект тіазидів розвивається на тлі спричиненої ними гіпокаліємії. БАБ часто посилюють брадикардію й атріовентрикулярну блокаду в пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди. Ксантопсія (порушення зору, при якому всі предмети здаються забарвленими в жовтий колір), що зазвичай є наслідком токсичного впливу серцевих глікозидів, може посилюватися при призначенні БАБ і призводити до зниження гостроти зору. Поєднання БАБ з інгібіторами ангіотензинперетворюючого фермента (ІАПФ; каптоприлом, лізиноприлом, енала-

ДІЯ ОЧНИХ КРАПЕЛЬ НЕ ОБМЕЖУЄТЬСЯ ОКОМ. НЕ ВАРТО ДУМАТИ, ЩО ОЧНІ КРАПЛІ БЕЗПЕЧНІШІ, НІЖ ЛІКИ, ПРИЗНАЧЕНІ ДЛЯ ВЖИВАННЯ ВСЕРЕДИНУ. СИСТЕМНИЙ ЕФЕКТ ВІД ВИКОРИСТАННЯ ОЧНИХ КРАПЕЛЬ МОЖЕ ПЕРЕВИЩУВАТИ ЕФЕКТ ВІД ПЕРОРАЛЬНОГО ПРИЙОМУ ТАКИХ САМИХ ЛІКІВ, ЙМОВІРНО, УНАСЛІДОК ПРЯМОГО ВСМОКТУВАННЯ В КРОВОТІК ЧЕРЕЗ СЛИЗОВУ ОБОЛОНКУ КОН’ЮНКТИВАЛЬНОГО МІШКА ТА НОСОВОЇ ПОРОЖНИНИ

прилом) є досить безпечним за відсутності системної гіпотензії. Призначення БАБ хворим на ЦД може зу мовити поси ленн я цу крознижува льної дії інсуліну, що пов’язано з їх властивістю пригнічувати глюконеогенез і глікогеноліз. Крім того, БАБ здатні маскувати симптоми гострої гіпоглікемії, такі як збудження та серцебиття. Використання БАБ у жінок, які отримують замісну гормональну терапію (ЗГТ), може провокувати розвиток тривалого головного болю. На тлі застосування тиреотропного гормону, препаратів ацетилсаліцилової кислоти (АСК) і нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) ефективність місцевого використання БАБ у хворих з глаукомою суттєво знижується. Окрім того, при призначенні крапель БАБ таким пацієнтам необхідно пам’ятати, що в разі одночасного застосування пероральних препаратів цієї групи їх побічні дії посилюються. Притиснення пальцем сльозового каналу і змикання повік після інстиляції дасть змогу зменшити несприятливі системні ефекти.

Взаємодія з інгібіторами карбоангідрази Найефективнішими інгібіторами карбоангідрази (ІКА) для лікування глаукоми є деякі сульфонаміди (дорз оламі д, бринзоламі д). Механізм дії препаратів цієї групи пов’язаний зі зменшенням секреції ВОР, при цьому рівень ВОТ знижується на 15-20%. Під час лікування глаукоми можливе як місцеве, так і загальне застосування цих препаратів. Основні побічні ефекти ІКА місцевого характеру: затуманення зору, блефарит, сухість в оці, алергічний блефарокон’юнктивіт, кератит, астенопія, диплопія. Із загальних побічних ефектів можна відзначити незвичний присмак у роті, нудоту, головний біль, запаморочення, парестезії, артеріальну гіпертензію, фарингіт, алопецію, нефроуролітіаз, алергічні реакції. Оскільки ІКА та їх метаболіти виводяться із сечею, препарати не рекомендується призначати пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв). У разі призначення ІКА у вигляді очних крапель хворим на глаукому, котрі отримують усередину БКК, можливе посилення таких побічних ефектів, як нудота/блювання, парестезії, загальна слабкість. Поєднання ІКА з діуретиками здатне посилити гіпокаліємію, ацидоз, збільшити ймовірність розвитку агранулоцитозу. Унаслідок взаємодії ІКА з ІАПФ можливе посилення пригнічення кровотворної функції кісткового мозку з виникненням агранулоцитозу й апластичної анемії.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ЛІКИ, ЩО ЛІКУЮТЬ

29 квітня 2016 року

Поєднання крапель ІК А з перора льним прийомом БА Б може спричинити виник ненн я так их неприємних побічних ефектів, як безсоння, запаморочення, нудота, блювання, депресія. Поєднане застосування ІКА у вигляді крапель і таблеток АСК може посилити метаболічний ацидоз, гіпокаліємію, депресію. У результаті взаємодії з НПЗЗ ефективність ІК А знижується, може також спостерігатися пригнічення кровотворної функції кісткового мозку. За наявності у хворого ЦД препарати ІКА здатні підвищувати рівень глюкози в крові. А при поєднанні ІК А і ЗГТ естрогенами у жінок можливий розвиток головного болю. Закономірно в результаті такого поєднання знижується ефект тиреоїдної замісної терапії.

Взаємодія з М-холіноміметиками Препарати цієї групи відтворюють ефекти медіатора парасимпатичного відділу нервової системи — ацетилхоліну, обумовлені його взаємодією з М-холінорецепторами. Останні лока лізовані в усіх органах, які отриму ють парасимпатичну іннервацію. Препарати М-холіноміметиків (пі локарпіну гідрохлорид, карбахол) при глаукомі покращують відтік ВОР через трабекулярний апарат, тим самим

знижуючи ВОТ на 20-25% від вихідної величини. Препарати цієї групи справляють досить виражені побічні ефекти як загальної, так і місцевої дії. Звуження зіниці часто зумовлює зниження гостроти зору, особливо за наявності у хворого катаракти; у молодих пацієнтів часто виникає акомодаційна міопія. Крім того, можуть розвиватися такі побічні ефекти: звуження кута передньої камери, відшарування сітківки, кіста райдужки, катаракта тощо. Із загальних побічних ефектів можливі головний біль, бронхоспазм, уповільнення серцевого ритму, посилення салівації, алергічні реакції. У разі поєднаного використання М-холіноміметиків із БКК й ІАПФ спостерігаються посилення головного болю, вазодилатація, артеріа льна гіпотензія. Унаслідок взаємодії М-холіноміметиків і БАБ у хворих на бронхіальну астму може посилитися бронхоспазм, а також збільшується ймовірність нудоти/ блювання й артеріальної гіпотензії. У пацієнтів з порушенням функції щитоподібної залози призначення М-холіноміметиків призводить до посилення тремору, м’язової слабкості та розвитку діареї. У результаті синергії М-холіноміметиків і АСК або НПЗЗ можливі посилення головного болю, нудоти та блювання.

Взаємодія з α-адреноміметиками

Взаємодія з аналогами простагландину

Селективні α-2-а дреноміметики (бримонідин, апрак лонідин) мають подвійний механізм впливу на ВОТ у пацієнтів з глаукомою: зниження секр еції та поліпшення увеосклерального відтоку. При цьому рівень ВОТ знижується на 2025%. Основні місцеві побічні ефекти при застосуванні бримонідину пов’язані з розвитком алергічного блефарокон’юнктивіту, кератиту і дерматиту. Із системних побічних ефектів часто відзначають сухість у роті та носі, втому, головний біль, запаморочення, сонливість, артеріальну гіпертензію. При поєднаному застосуванні НПЗП і АСК з α-адреноміметиками ефект останніх знижується, при цьому мож ливе пі двищення АТ. α-А дреноміметики здатні знижувати ефективність ІАПФ у разі їх поєднаного застосування. У результаті взаємодії α-адреноміметиків з БКК і діуретиками можливе посилення нудоти/блювання, діареї, болю в животі, а також серцебиття та головного болю. У пацієнтів із ЦД α-адреноміметики здатні стимулювати гіперглікемію і знижувати ефект інсуліну. Тироксин подеколи посилює ефект α-адреноміметиків, що супроводжується, однак, появою небажаних побічних проявів.

Під час застосування аналогів прос тагландинів (АП; латанопросту, травопросту) рівень ВОТ знижується на 25-33%. Серед побічних ефектів місцевого характеру на тлі лікування препаратами цієї групи переважають зміна кольору райдужки, гіперемія кон’юнктиви, кістоподібний набряк макули та гіперпігментація. Системні побічні ефекти менш виражені. Взаємодія лікарських препаратів для системного застосування з АП у вигляді очних крапель у літературі не описана, що, можливо, пов’язано з досить низькою концентрацією в них діючої речовини. Консервативне лікування глаукоми передбачає використання інстиляційних форм гіпотензивних препаратів протягом тривалого часу для підтримки нормального рівня ВОТ. Але правильне дозування ліків із застосуванням пролонгованих форм препаратів і поради щодо безпечного використання очних крапель допоможуть вирішити багато проблем, пов’язаних з побічною дією будь-яких препаратів. Заплющування очей на 3 хвилини після закапування очних крапель сприяє зменшенню системного поглинання препарату на 50%. За матеріалами rmj.ru

ПЕРЕДПЛАТА НА 2016 РІК НА ГАЗЕТУ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я» ТРИВАЄ! МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№7-8 (1343-1344) 19.02.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

№9-10 (1345-1346) 4.03.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

БЮДЖЕТНИЙ ПИРІГ —

СКОРОЧЕННЯ ЛІЖОК:

Щойно вщухли суперечки з приводу переваг і недоліків медичної субвенції, як з’явився черговий сюрприз: у 2016 році обсяги видатків на охорону здоров’я з держбюджету на місця скоротили. Новина, мов грім серед ясного неба, пронеслася регіонами і викликала паніку. Як жити далі, коли й без того галузь — у злиднях? Знову щось скорочувати, урізати, обмежувати? Ще глибше залізти в кишені пацієнтів? Чи просити милостиню, вклонившись державним СТОР. мужам у пояс?

В усьому винні зайві ліжка. Так в Україні пояснюють проблеми охорони здоров’я, цим виправдовують невдачі її реформування, а скорочення «баласту» пропонують як вихід із кризи. Чому перехід на світові норми забезпечення стаціонарними ліжками не враховує їх можливостей у розвинених країнах і у вітчизняних реаліях? Хто вивчав реальні потреби в стаціонарній допомозі, аби оптимізація мережі не стала прокрустовим ложем? І де гарантії того, що нова кількість СТОР. таки перейде в нову якість?

ОПТИМАЛЬНЕ ФІНАНСУВАННЯ В УМОВАХ ЖОРСТКОЇ КРИЗИ ВАКЦИНАЦІЯ ПРОТИ ПОЛІОМІЄЛІТУ… ЗАЦІКАВИЛА ГЕНЕРАЛЬНУ ПРОКУРАТУРУ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНЕ МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ МОЖЕ НЕВДОВЗІ СТАТИ РЕАЛЬНІСТЮ? США, ФРАНЦІЯ АБО ІСПАНІЯ — ЧИЙ ПРИКЛАД НАДИХНЕ УКРАЇНУ?

2-5 СТОР.

«СЛАБКА ЛАНКА» ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ Моніторинг здоров’я населення України та стану медичної галузі, який проводився у двадцяти регіонах країни, виявив найболючіші точки в цій сфері: високу смертність, низьку доступність медичної допомоги, несвоєчасну діагностику онкозахворювань, дефіцит медичних кадрів на селі, надлишок і недостатню «віддачу» стаціонарних ліжок тощо. Є й позитивні зрушення, особливо в окремих галузях, однак вони губляться на загальному тлі негараздів у системі охорони здоров’я. Чи спонукають результати моніторингу до прийняття адекватних управлінських рішень?

СТОР.

ТУБЕРКУЛЬОЗ: ХВОРОБА МОЛОДШАЄ Успішно боротися з епідеміями можна, лише докладаючи спільних зусиль як до лікування небезпечних соціальних хвороб, так і до їх профілактики. Проте цей, здавалося б, очевидний постулат нашими можновладцями чомусь вперто ігнорується. Наслідки такого ставлення вже можна відчути: епідемія туберкульозу в умовах нестачі вакцини БЦЖ і туберкуліну та недотримання санітарно-епідеміологічних норм охоплює все більшу кількість населення, зокрема дітей. СТОР.

ВІЙНА ОЧИМА ПСИХОЛОГА На війні усе не так, як у мирному житті: там, де кожна хвилина може стати останньою, відбувається повна переоцінка життєвих цінностей. Але людська психіка не завжди витримує такі жахіття. Психологічні розлади, як стверджують фахівці, виникають майже в половини учасників бойових дій. А в умовах війни це стає не тільки проблемою СТОР. окремої людини, а й питанням боєздатності конкретної частини.

ПІЛЬГОВИЙ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ:

НОВИНИ ПАКЕТ БЕЗОПЛАТНИХ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ РОЗРОБЛЕНО ФАХОВИЙ ПІДХІД ДО ПРОБЛЕМИ ЛІКУВАННЯ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ ЗА КОРДОНОМ 1 БЕРЕЗНЯ 2016 РОКУ НАБУЛИ ЧИННОСТІ ЄВРОПЕЙСЬКІ НОРМИ ЛІЦЕНЗУВАННЯ ІМПОРТУ ЛІКІВ ПОЛІО-СКАНДАЛ: ЧОМУ ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА ДОПИТУВАЛА ІГОРЯ ПЕРЕГІНЦЯ?

2-5 СТОР.

86181 08198 60965

ЛЮДСЬКИЙ ФАКТОР В ЕКСТРЕНІЙ МЕДИЦИНІ — ПЕРШОЧЕРГОВА ПРОБЛЕМА

МІСЦЬ НЕМАЄ

Три роки тому набув чинності Закон України «Про екстрену медичну допомогу», яким передбачалася реорганізація системи надання невідкладної допомоги та, відповідно, покращення її якості й доступності. Що ж іще окрім перейменування мереж станцій швидкої в Центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф змінилося? Чи вдалося в процесі реформування вирішити гострі проблеми? І чому, попри всі начебто позитивні зміни та різноманітні надбавки до зарплати, йти працювати в систему екстреної медичної допоСТОР. моги лікарі та фельдшери не поспішають?

У ТИХ ОБСТАВИНАХ НІКОЛИ БУЛО БОЯТИСЯ Нам привозили хлопців, у яких на клаптях тканини трималися руки і ноги. Ми не мали можливості правильно зберегти відірвані кінцівки, аби потім їх вдалося пришити, до того ж, іноді так довго треба було чекати евакуації, що поранений помирав від крововтрати. У такі моменти ставало зрозуміло, що ми нікому не потрібні. СТОР.

ГЕНРІ МАРШ: ЛІКАРЯМ ВЛАСТИВО ПОМИЛЯТИСЯ, АЛЕ ЇМ ДУЖЕ ВАЖКО ВИЗНАВАТИ СВОЇ ПОМИЛКИ Коли лікування не дає бажаного результату, коли стан пацієнта погіршується або він помирає, то лікарю дуже важливо вміти розрізняти медичну помилку і невдачу. Ми вчимося на своїх помилках, і якщо ми їх не визнаватимемо, не зможемо стати кращими. Для лікаря важливо бути чесним із собою, навіть якщо він не до кінця чесний зі СТОР. своїми хворими та колегами.

№11-12 (1347-1348) 18.03.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

№13-14 (1349-1350) 1.04.2016

WWW.VZ.KIEV.UA

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

«СВОЯ» МЕДИЦИНА?»

Семеро з ложкою на одного із сошкою — це про бюрократію в усіх сферах нашого життя, у тому числі й в охороні здоров’я. Роками тривають дискусії про те, чи варто «клонувати» управлінський апарат на різних рівнях. Час від часу змінюються його форми, але не суть. Як не «обезголовити» медицину на місцях і не роздувати управлінські кадри? І що краще: зменшити кількість чиновників чи змінити принципи управління галуззю? СТОР.

НОВИНИ

РЕКЛАМА ЛІКІВ — ЧАС ЗАБОРОНЯТИ? АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ КОМІТЕТУ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я: УСПІХІВ НЕМА, ПОВЕДІНКА НЕЗАДОВІЛЬНА АТЕСТАЦІЯ ЛІКАРІВ ВІДБУВАТИМЕТЬСЯ ЗА НОВИМИ ПРАВИЛАМИ

2-5 СТОР.

WWW.VZ.KIEV.UA

ЧИ ПІД СИЛУ ОБ’ЄДНАНИМ ГРОМАДАМ

СКІЛЬКИ ЧИНОВНИКІВ ПОТРІБНО НА МІСЦЯХ?

ГОЛОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ РОЗКРИТИКУВАВ «МЕДИЧНІ НАДБАННЯ» УРЯДУ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ЗДОРОВ’Я:

ХТО І ЯК ВИЗНАЧАЄ НОРМУ?

ЯК РОЗПОДІЛИТИ КРИХТИ НА МІСЦЯХ?

НОВИНИ

WWW.VZ.KIEV.UA

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

КАРЕЛ ПУСТЕЛЬНИК: У МЕДИЦИНІ РЕВОЛЮЦІЯ НЕДОРЕЧНА

ВОЛОДИМИР ГРОЙСМАН: «РОЗГЛЯДАТИ ЗАКОНОПРОЕКТИ З ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я БУДУТЬ НА ОКРЕМОМУ ЗАСІДАННІ»

Проаналізувавши всі аспекти системи охорони здоров’я Чеської Республіки, експерти ВООЗ високо оцінили перспективи розвитку медичної галузі в цій країні. Звичайно, існує низка об’єктивних проблем, які ще доведеться вирішувати, але той нелегкий шлях, котрий пройшла держава за останні 20 років, доводить: «Дорогу здолає той, хто йде». Варто лише на початку цього шляху чітко з’ясувати напрямок руху, адже помилки на старті можуть СТОР. дорого коштувати і пацієнтам, і державі.

ВІТЧИЗНЯНА ТРАНСПЛАНТОЛОГІЯ ШУКАЄ ШЛЯХИ ДЛЯ ПОДОЛАННЯ ПЕРЕШКОД

РОМАН РОДИНА: СИСТЕМА ЕПІДНАГЛЯДУ ПОТРЕБУЄ ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ У Німеччині захоплюються тим, як в Україні налагоджено систему епіднагляду. Один лише аспект: в українському переліку — більше 60 інфекційних хвороб, про які лікувальні заклади в разі їх виявлення чи підозри на них мають екстрено повідомляти ДСЕС, у Німеччині таких трохи більше 10. Тобто система епіднагляду в нас дієва, але їй бракує інфорСТОР. маційних технологій.

ВООЗ ПОПЕРЕДЖАЄ: ВАКЦИНИ — НЕ ПРИВАТНА СПРАВА

ЧИ ВРЯТУЄ РЕФОРМА БЕЗПРИТУЛЬНИХ МЕДИКІВ?

ЗВІЛЬНЕНО ОЧІЛЬНИКІВ ТОВАРИСТВА ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА

Змінюючи своє підпорядкування та специфіку в процесі реформування системи охорони здоров’я, медичні заклади часто залишаються на плаву лише тому, що чиновникам хочеться зберегти цільове використання будівель. Чи вдасться вижити під час реформаторського шторму лікарні, яка не має власного приміщення, а змушена тулитися на орендованих площах? СТОР.

2-5 СТОР.

Перша ластівка децентралізації в охороні здоров’я не принесла жаданої «весни». Новостворені об’єднані територіальні громади, які отримали кошти на «власну» медицину, опинилися на роздоріжжі нових можливостей, завдань та відповідальності. Як розпорядитися свободою, коли не скинуто законодавчих пут? Чи можна створити «медичний рай» на окремо взятому острові? І коли чекати на синхронізацію неузгоджених реформ, котрі поки що перетворюють сподівання на розчарування? СТОР.

РЕКЛАМА ЛІКІВ ЯК ДЗЕРКАЛО (НЕ)ЗДОРОВ’Я СУСПІЛЬСТВА Останні новини зі світу спорту виявилися не зовсім спортивними, «засвітивши» новий рекорд зі стрибків у висоту… популярності та продажів фармацевтичного препарату, причетного до допінг-скандалу. У населення пострадянських країн є «традиція» лікуватися за порадами з телевізора, і для цього згодиться не лише пряма реклама того чи іншого СТОР. препарату, а й будь-яке сенсаційне повідомлення про диво-ліки.

ЯКЕ ПЕРЕМИР’Я? ТУТ ІДЕ СПРАВЖНЯ ВІЙНА… На Сході України Владислав Трепко провів трохи менше року. Удома побував двічі, проте з передової його завжди відпускали неохоче: лікарі там — на вагу золота. Та чоловік повертався до Чернівців, аби здати іспити і закінчити інтернатуру. А потім знову — на війну. В одну з останніх зустрічей з волонтерами сказав: «Нам так потрібні реформи в медицині. Війна закінчиться, я повернуся, і ми багато зможемо зробити». Не повернувся. Загинув хірург 12 лютого 2015 року, вивозячи поранених з-під Дебальцевого. СТОР.

РОЗПОДІЛ МЕДИЧНИХ КОШТІВ — ЧИЯ РУКА ЩЕДРІША? У світі переконані: поліпшити здоров’я населення, а також забезпечити йому рівний доступ до медичної допомоги можна лише завдяки розподіленню ресурсів, орієнтованому на реальні потреби, — так званому стратегічному розподілу. У цьому випадку кошти витрачаються туди, де вони потрібні, а не туди, де збираються СТОР. чи накопичуються.

№15-16 (1351-1352) 15.04.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

КРИЗА МЕДСЕСТРИНСТВА В УКРАЇНІ: ЧИ ВРЯТУЄ НОВА КОНЦЕПЦІЯ? Низька заробітна плата, відсутність належних умов праці, завантаженість рутинною роботою, приреченість на перебування «у тіні» лікаря, соціальна і професійна незахищеність, необхідність працювати за себе й за колег, яких катастрофічно не вистачає, — така доля українських сестер милосердя. Претендують вони на нову роль чи вважають її фантазією романтиків? Хто допоможе їм зійти на вищу сходинку? І скільки кроків на шляху до сучасної моделі медсестринства в СТОР. Україні?

НОВИНИ ПРОТЕСТ ПРОТИ КОРУПЦІЇ ТА РЕПРЕСІЙ В НМУ ІМ. О. О. БОГОМОЛЬЦЯ

САМОЛІКУВАННЯ В УКРАЇНІ — ЦЕ АЗАРТНА ГРА

В Україні немає прямого зв’язку між рівнем поширеності захворювань та споживанням ліків. І проблема, насправді, неоднозначна. З одного боку, люди скуповують в аптеках ліки за принципом «що побачили на екрані, те й треба придбати». Але реклама не враховує ані протипоказань, ані конкретної історії хвороби, ані діагнозу, тому в кращому випадку, результатом буває марна трата грошей, у гіршому — завдання шкоди здоров’ю через використання ліків не за признаСТОР. ченням.

МЕДИЦИНА ГРОМАД: СПОЧАТКУ РОБИМО, ПОТІМ ДУМАЄМО? На зміну ейфорії з приводу отримання громадами медичних субвенцій прийшла перевірка на практиці: чи можуть вони «потягнути» на собі медицину? Так, можуть. На дно. Ще є надії, що «щедрою рікою» поллється прибуток від місцевих підприємств? Це обіцянки тих реформаторів, які ніколи не були в наших «багатих» селах, де люди не мають роботи. Чи вони окремо, чи об’єднані в СТОР. громади — звідки податки?

РІШЕННЯ ПО КОДЕЇНУ ЗНОВУ ВІДКЛАДАЄТЬСЯ?

ДЕРЖСТАТ ПОПЕРЕДЖАЄ: 93% УКРАЇНЦІВ КУПУЮТЬ МЕДИКАМЕНТИ ЗА ВЛАСНІ КОШТИ

НОВА ЧАРІВНА ПАЛИЧКА ДЛЯ НЕРОЗУМНОГО ЛЮДСТВА

ГЕПАТИТ — ПРОБЛЕМА МОБІЛІЗОВАНИХ?

2-5 СТОР.

Ми, на жаль, звикли ділити нероздільне — людський організм — на окремі органи та тканини… і досліджувати їх відокремлено. Це неправильно, адже людина — складна дивовижна система, що потребує єдиного підходу. Суспільство вимагає ретельного вивчення потенційних ризиків для здоров’я, пов’язаних із впливом хімічних речовин, котрі супроводжують нас у повСТОР. сякденному житті.

1 міс.

17.33грн

3 міс.

51.99

грн

6 міс.

103.98 грн

7 міс.

121.31 грн

1 міс.

30.33грн

3 міс.

90.99

грн

6 міс.

181.98 грн

7 міс.

212.31 грн

1 міс.

36.33грн

3 міс.

108.99грн

6 міс.

217.98 грн

7 міс.

254.31 грн

• Передплату приймають усі відділення зв’язку «Укрпошти» • Он-лайн передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua

ЗА БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ЗВЕРТАЙТЕСЯ В РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: VZS24@UKR.NET

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

СКОРОЧЕННЯ ШТАТІВ: ЯК ЗАХИСТИТИ СВОЇ ПРАВА?

Тоді як суспільство очікує на ефективні реформи системи охорони здоров’я, котрі забезпечили б реальне підвищення якості та доступності медичної допомоги, на практиці здебільшого все зводиться до економії видатків на медицину.

Андрій ОЛІЙНИК, завідувач відділу правової допомоги Львівської обласної організації Профспілки працівників охорони здоров’я України, старший викладач кафедри організації і управління охороною здоров’я ЛНМУ ім. Данила Галицького

Чого очікувати? Враховуючи, що понад 80% медичної субвенції припадає на фонд оплати праці, найзручніше «економити», скорочуючи робочі місця. Так, у 2015 році відбулося кілька хвиль скорочень під різними приводами: окреме доручення Уряду, відсутність необхідного обсягу бюджетного фінансування, різноманітні оптимізації, реорганізації тощо. Остання підстава — Постанова Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 р. №1024, якою затверджено новий граничний норматив забезпечення стаціонарними лікарняними ліжками (не більше 60 на 10 тис. населення), унаслідок чого ліжкова мережа країни може зменшитися приблизно на 25%, а це призведе і до скорочення штатних одиниць. При цьому вказані процеси не пов’язані з власне медичною реформою, від якої також можна очікувати «сюрпризів» — принципових змін механізмів та підходів до фінансування закладів охорони здоров’я. Відтак кожен керівник закладу, та й пересічні медичні працівники, мають знати юридичні аспекти процедури скорочення, аби убезпечити себе від правового свавілля в цій царині.

Хто розриває трудовий договір П. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (надалі — КЗпП) визначено, що трудовий договір, у тому числі й строковий, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом (тобто керівником медичного закладу) у випадку змін в організації виробництва та праці, зокрема ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (далі — зміни в організації виробництва й праці). Скорочення чисельності та шта-

ту працівників може бути як самостійною підставою, так і наслідком інших змін в організації виробництва й праці. Відповідно до гарантій, передбачених у ст. 36 КЗпП, у разі зміни власника підприємства, а також його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору продовжується. Звільнення з ініціативи роботодавця в цьому випадку можливе лише в разі скорочення чисельності або штату працівників. Припинення трудового договору за п. 1 ст. 40 КЗпП — напевно, єдина підстава для звільнення, яка передбачає досить складну і тривалу процедуру захисту прав та гарантій працівників. У разі незаконного звільнення працівника (без законної на те підстави, а також з порушенням встановленого законом порядку) його мають поновити на попередньому місці роботи.

Чи є «подушка безпеки»? Якщо плануються зміни в організації виробництва й праці (у тому числі скорочення чисельності та штату працівників), то вони мають бути обґрунтовані з правової й економічної точки зору. Утім, у галузі охорони здоров’я причинами таких змін часто стають рішення «згори». До того ж, коли роботодавець планує звільнення працівників через економічні, технологічні, структурні причини або у зв’язку з ліквідацією, реор ганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до запланованих звільнень, надати первинним профспілковим організаціям відповідну інформацію (у тому числі й про причини наступних звільнень, їх терміни, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися). Також роботодавець має провести консультації з профспілками щодо можливості запобігання звільненням, їх мінімізації чи пом’якшення несприятливих наслідків. Профспілки мають право вносити пропозиції державним органам, органам місцевого самоврядування, роботодавцям, їх об’єднанням щодо перенесення термінів звільнення працівників, його тимчасового припинення або й скасування — їх пропозиції обов’язково повинні розглянути. Вказані вимоги передбачені ст. 49-4 КЗпП та ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Відповідно до ст. 43 КЗпП розірвання трудового договору за п. 1 ст. 40 КЗпП може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації,

членом якої є працівник (надалі — профком). Розірвати трудовий договір можна не пізніше як через місяць від дня одержання згоди профкому, що має 15 днів на розгляд подання роботодавця, ще 3 дні — на повідомлення адміністрації про прийняте рішення. Розгляд подання має відбуватися в присутності працівника, на якого воно внесено, або ж без нього (якщо на те є його заява). За бажанням особи від її імені може виступати представник, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з’явився на засідання профкому, розгляд заяви відкладається до наступного засідання (у межах визначеного терміну). У разі повторної неявки без поважних причин подання може розглядатися за їх відсутності. Рішення профкому про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинне бути обґрунтованим у правовому розумінні цього слова, інакше роботодавець матиме право звільнити працівника без такої згоди. Якщо розірвання трудового договору відбулося без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профкому і, лише отримавши її (чи, навпаки, відмову), розглядає спір. Коли працівника звільнено всупереч обґрунтованій відмові профкому, це є приводом для поновлення на роботі.

Якщо рішення — невідворотне Завчасно, але не пізніше ніж за два місяці до вивільнення працівників керівник видає наказ (з основної діяльності) про впровадження відповідних змін в організації виробництва і праці. Це рішення і є підставою для подальшого скорочення штату та виконання окремих вимог законодавства щодо процедури вивільнення, наприклад, для попередження працівників про наступне звільнення. Тому в згаданому наказі мають бути відображені та врегульовані такі питання:  обґрунтування та підстави змін в організації виробництва й праці (у вступній частині);  їх суть, наприклад, реорганізація, певні структурні зміни, у тому числі скорочення чисельності й штату працівників (кількість та найменування посад/робіт, підрозділів тощо), а також дата їх впровадження. Зауважте, що скорочуються посади (штатні одиниці), а не працівники, тому цей наказ не може містити посилання на конкретні прізвища;  внесення відповідних змін чи зат вердження з відповідної дати нового штатного розпису установи;

визначення відповідальних осіб за виконання окремих вимог законодавства, зокрема щодо своєчасного попередження працівників про наступне вивільнення, пропозиції вакансій, переведення працівників на вакантні посади, повідомлення про заплановане масове скорочення у службу зайнятості, звернення до профспілкового комітету щодо отримання згоди на розірвання трудового договору, звільнення та проведення із працівниками повного розрахунку тощо;  створення комісії для проведення скорочення штату із зазначенням конкретних термінів та функцій, зокрема врахування переважного права залишитися на роботі, а відповідно, й визначення тих працівників, які підлягатимуть звільненню. Також у цьому (або ж в іншому) наказі варто врегулювати питання щодо можливої зміни умов праці для окремих посад чи підрозділів. Адже дуже часто на практиці скоротити штатні одиниці можна шляхом не звільнення працівників, а переведення (за їх згодою) на роботу в умовах неповного робочого часу (на 0,5 чи 0,25 ставки). Про це також потрібно письмово попередити працівника не пізніше ніж за два місяці (ч. 3 ст. 32 КЗпП). Одним із ключових документів під час проведення процедури вивільнення є штатний розпис (пізніше він може стати основним доказом у суді). Адже з’ясувати, чи відбулося реальне скорочення посади, можна, порівнявши попередній і новий штатні розписи. Тому особливу увагу потрібно приділити складанню нового штатного розпису чи внесенню змін до нього — починаючи із визначеної наказом дати, у ньому не має бути скорочених посад. При цьому слід дотримуватися вимог законодавства, рішень власника, положень статуту медичного закладу щодо порядку затвердження штатного розпису.

Пільги і переваги Згідно з ч. 3 ст. 184 КЗпП забороняється звільняти за ініціативою власника або уповноваженого ним органу вагітних і жінок, що мають дітей віком до трьох років (до шести років — ч. 6 ст. 179 КЗпП), одиноких матерів, у яких є діти віком до чотирнадцяти років або дітиінваліди (крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, орга нізації, коли допускається звільнення зазначених категорій з обов’язковим працевлаштуванням). Працевлаштування також здійснюється у випадках звільнення таких жінок після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення дії такого договору. Звільнення працівників віком до 18 років, зокрема у зв’язку зі скороченням, провадиться лише у виняткових випадках тільки за згодою районної (міської) комісії у справах неповнолітніх і з обов’язковим працевлаштуванням (ст. 198 КЗпП). Відповідно до ч. 2 ст. 49-2 КЗпП при вивільненні працівників у разі змін в організації виробництва й праці вра-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

29 квітня 2016 року

ховується переважне право залишення на роботі. Згідно з вимогами ст. 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників таку перевагу отримують працівники з вищою кваліфікацією і продуктивністю праці. Якщо ці умови рівні, тоді перевагу надають:  сімейним особам (двоє і більше утриманців);  особам, у родині яких немає інших членів із самостійним заробітком;  працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на певному підприємстві, в установі, організації;  працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва;  учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;  авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;  працівникам, які отримали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або набули професійного захворювання;  депортованим особам — протягом п’яти років з часу повернення на постійне місце проживання в Україну;  працівникам із колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, — протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. При цьому черговість викладення зазначених обставин не вказує на їх значущість, тобто всі ці пункти мають однакову силу. Спочатку враховується кваліфікація та продуктивність, а вже потім — вказані обставини. Перевага може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України. Рівень кваліфікації медичних працівників регулюється наказами МОЗ України та підтверджується відповідною кваліфікаційною категорією. Натомість таку перевагу, як продуктивність праці, у закладах охорони здоров’я визначити досить проблематично, оскільки основним критерієм оплати праці медиків є робочий час. Натомість у госпрозрахункових підрозділах, насамперед стоматологічних, така характеристика є очевидною. Вирішити, кого саме залишити на роботі з працівників, котрі мають аналогічні чи різні переваги при рівних умовах, — компетенція роботодавця. Утім, свій вибір він має обґрунтувати виробничою характеристикою, свідченнями вищої якості роботи працівника, відсутністю в нього доган тощо. Врахування переважного права необхідно, коли працівники виконують однакову роботу чи обіймають таку саму посаду, що скорочується. Якщо в установі є лише одна відповідна посада або ж, навпаки, вони різні, згадане право не застосовується. Переважне право враховується саме при скороченнях, тобто ст. 42 КЗпП не застосовується в разі зміни істотних умов праці або ж при виборі працівника, якому в першу чергу пропонують вільні посади. Слід мати на увазі, що під час скорочення власник або уповноважений ним орган має право здійснити пере-

ЯКЩО ПЛАНУЮТЬСЯ ЗМІНИ В ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА Й ПРАЦІ (У ТОМУ ЧИСЛІ СКОРОЧЕННЯ ЧИСЕЛЬНОСТІ ТА ШТАТУ ПРАЦІВНИКІВ), ТО ВОНИ МАЮТЬ БУТИ ОБҐРУНТОВАНІ З ПРАВОВОЇ Й ЕКОНОМІЧНОЇ ТОЧКИ ЗОРУ. УТІМ, У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ПРИЧИНАМИ ТАКИХ ЗМІН ЧАСТО СТАЮТЬ РІШЕННЯ «ЗГОРИ»

становку (перегрупування) працівників у межах однорідних професій і посад (згідно з роз’ясненням, викладеним у п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»). Тобто він може перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, на іншу посаду (за згодою останнього), звільнивши з неї менш кваліфікованого працівника (на цій же підставі). Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки.

Листи-попередження Однією з важливих гарантій працівників є вимога персонально попереджувати їх про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці (ст. 49-2 КЗпП). Оскільки на цьому етапі ще не завжди можливо визначити осіб, які мають гарантії чи переваги залишитися на роботі, часто «листи-попередження» про звільнення можуть отримувати всі працівники, котрі обіймають посади, що скорочуються. Хоча законом не визначено, яку обов’язкову форму мусить мати таке попередження, його доцільно здійснювати в письмовому вигляді. Адже суди зазвичай вважають доказом персонального попередження працівника засвідчене його підписом отримання письмового повідомлення або ж акт про відмову його отримати (підписаний свідками). У такому попередженні має бути інформація про суть змін в організації виробництва й праці (скорочення посади), на якій підставі вони здійснюються (наказ) і з якого числа, а також повідомлення про те, що у зв’язку із цим працівник може бути звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП (не раніше як за два місяці). Коли працівника попередили про звільнення, що настане пізніше ніж через 2 місяці чи ж, навпаки, він звільниться до закінчення двомісячного терміну (наприклад, знайде нове місце роботи), це не буде порушенням закону. У двомісячний термін попередження зараховується і час перебування працівника у відпустці, і період його тимчасової непрацездатності. Якщо визначений законом термін попередження працівника про звільнення було порушено і він не підлягає поновленню на роботі на інших підставах, суд змінює дату його звільнення, врахувавши термін попередження, протягом якого він працював (п. 19 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»). На сьогодні роботодавець також зобов’язаний повідомляти про заплановані вивільнення службу зайнятості — не пізніше ніж за два місяці, але лише тоді, якщо скорочення є масови-

ми. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення» таким є:  одноразове або протягом одного місяця вивільнення 10 і більше працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 20 до 100 осіб; або ж 10 і більше відсотків у закладах з чисельністю від 101 до 300 працівників;  одноразове або впродовж трьох місяців вивільнення 20 і більше відсотків працівників незалежно від їх чисельності.

Хороша альтернатива Відповідно до ст. 49-2 КЗпП одночасно з попередженням про звільнення роботодавець повинен запропонувати працівнику іншу посаду на тому самому підприємстві, в установі, організації (якщо така існує). Коли ж роботи за відповідною професією чи спеціальністю немає або ж працівник відмовляється від такої пропозиції, він має право звернутися по допомогу до державної служби зайнятості або ж працевлаштуватися самостійно. Тож у письмовому попередженні про наступне звільнення мають бути вказані й вакантні посади (роботи), що пропонуються працівникові для працевлаштування. При цьому необхідно пропонувати всі вакансії, які існують в установі й відповідають зазначеним вимогам, незалежно від підрозділу, у тому числі й неповні штатні одиниці, тимчасово вільні посади, наприклад, у зв’язку з перебуванням основного працівника у відпустці по догляду за дитиною. Відповідно до гарантії, передбаченої ч. 2 ст. 40 КЗпП, звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП допускається, якщо неможливо перевести працівника (за його згодою) на іншу роботу. Оскільки на роботодавця покладається обов’язок працевлаштувати працівника з дня його попередження про вивільнення до дня припинення трудового договору, йому мають пропонувати всі вакантні посади, які з’явилися в закладі протягом цього періоду (2 місяці), аж до дня звільнення. Тому в день розірвання трудового договору варто ще раз запропонувати працівнику (у письмовій формі) усі вакантні посади, у тому числі й низької кваліфікації, а також ті, від яких він раніше відмовився. Можливість працевлаштування працівника, що підлягає звільненню, перевіряється щонайменше тричі: у день попередження його про наступне звільнення; на засіданні профспілкового комітету під час розгляду подання власника щодо звільнення, а також у суді — під час вирішення спору про поновлення на роботі. Якщо працівник погодився на запропоновану вакансію, видається

наказ про його переведення (за його згодою) на відповідну посаду. Датою переводу може бути як наступний день після скорочення його попередньої посади, так і будь-який інший день до цього.

Правила звільнення Коли працівника неможливо перевести за його згодою на іншу роботу, керівник видає наказ (кадровий) про розірвання трудової угоди за п. 1 ст. 40 КЗпП, де має бути вказана конкретна причина (наприклад, у зв’язку зі скороченням штату). День звільнення працівника — останній його робочий день, а відповідні зміни в штатному розписі (з урахуванням скорочення посади/ штатної одиниці) мають набути чинності вже наступного дня після звільнення. Тому відповідний наказ може бути винесений як у день звільнення, так і раніше, у будь-якому разі в ньому має бути вказана конкретна дата звільнення. Однією з юридичних гарантій є передбачена ч. 3 ст. 40 КЗпП заборона звільняти працівника в період тимчасової непрацездатності чи під час його перебування у відпустці (не лише щорічній, а й інших, що надаються зі збереженням чи без збереження заробітку). Згідно із судовою практикою розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця не визнається обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний чи довідку про його тимчасову непрацездатність (в установлених законом випадках). Коли скорочення штату призвело не до вивільнення, а до зміни умов праці, у разі згоди на це працівника видається наказ про встановлення йому неповного робочого дня, тобто переведення на неповну ставку. Відповідно до ст. 47 КЗпП у день звільнення працівника роботодавець зобов’язаний видати йому належно оформлену трудову книжку, копію наказу про звільнення, а також повністю з ним розрахуватися. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 116 КЗпП виплата всіх належних працівникові коштів провадиться в день звільнення. Якщо ж у цей час його немає на робочому місці, кошти мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення працівником вимоги про розрахунок. Працівника письмово повідомляють про суму нарахувань напередодні виплати. Згідно зі ст. 44 КЗпП вивільненому працівнику виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Не потрібно також забувати, що відповідно до ст. 42-1 КЗпП звільнені у зв’язку зі скороченням мають право (протягом одного року) на поворотне прийняття на роботу, якщо в цей період підприємство, заклад, установа набиратиме працівників аналогічної кваліфікації. У разі звільнення працівника на підставах, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку мають бути відновлені його порушені права, тобто відбутися його поновлення на роботі. У забезпеченні зазначених гарантій зацікавлені не лише працівники, а й керівники медичних закладів, оскільки вони несуть відповідальність за дотримання трудового законодавства та нас лідки його порушення.

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

АКУШЕРСТВО ТА ГІНЕКОЛОГІЯ

(виходить із 1990 року)

И. С. СИДОРОВА, Н. А. НИКИТИН ГИПЕРТЕНЗИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА У БЕРЕМЕННЫХ. ПРЕЭКЛАМПСИЯ, ЭКЛАМПСИЯ ВИДАВНИЦТВО: МЕДИЦИНСКОЕ ИНФОРМАЦИОННОЕ АГЕНТСТВО РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 32

Загальний наклад 26 200 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

КАРДІОЛОГІЯ А. В. БАРСУКОВ ГИПЕРТОНИЧЕСКОЕ СЕРДЦЕ В ТЕРАПЕВТИЧЕСКОЙ ПРАКТИКЕ ВИДАВНИЦТВО: ЭЛБИ-СПБ РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 384

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Головний редактор – БУРМАКА М. П.

НЕВРОЛОГІЯ

Редакційна колегія

О. А. ПЫЛАЕВА И ДР. ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ АНТИЭПИЛЕПТИЧЕСКОЙ ТЕРАПИИ: ДИАГНОСТИКА, ПРОФИЛАКТИКА И ТЕРАПЕВТИЧЕСКАЯ КОРРЕКЦИЯ ВИДАВНИЦТВО: ГРАНАТ РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 232

БАХТЕЄВА Т. Д. – член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, Заслужений лікар України ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В. Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ГАРНИК Т. П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина»

ПУЛЬМОНОЛОГІЯ В. Д. ГОЛЬДШТЕЙН ЭМФИЗЕМА ЛЕГКИХ В КЛИНИЧЕСКОЙ ПРАКТИКЕ ВИДАВНИЦТВО: БИНОМ РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 176

ЗАБОЛОТНИЙ Д. І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік, віце-президент НАМН України ЗАГОРІЙ В. А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю. П. – професор, академік НАМН України

У навчально-методичному посібнику представлено сучасні дані про гі пертензивні розлади під час вагітності. Відповідно до освітньої програми наведено термінологію і класифікацію гіпертензивних розладів у вагіт них, викладено провідні концепції етіології та патогенезу прееклампсії й еклампсії, основні клінічні симптоми, критерії діагностики та оцінки сту пеня тяжкості прееклампсії, а також принципи вибору тактики ведення, показання і особливості розродження при цьому ускладненні вагітності. Видання стане в пригоді практикуючим лікарям акушерам-гінеколо гам, інтернам і студентам вищих медичних навчальних закладів.

Монографія присвячена проблемі структурно-функціональних змін, які спостерігаються в лівих відділах серця при артеріальній гіпертензії. У виданні представлено сучасні погляди на мозаїчність патогенезу гіпер тонічного серця. Наведено дані про особливості тривалого прогнозу в пацієнтів з різними варіантами гіпертрофії лівого шлуночка. Висвітлено лікувальні підходи з урахуванням особливостей ураження серця як орга на-мішені при есенціальній і деяких вторинних гіпертензіях. Книга має чітку науково-практичну спрямованість, містить низку клі нічних прикладів з повсякденної практики авторів. Призначена кардіоло гам, терапевтам стаціонарів і поліклінік.

У виданні розглядаються актуальні питання безпечності та перено симості протиепілептичної терапії. У першій частині книги представлені загальні закономірності розвитку побічних ефектів такого лікування з огляду на особливості фармакодинаміки та фармакокінетики (перед усім всмоктування, розподілу, метаболізму різних протиепілептичних препаратів і лікарської взаємодії між ними). Автори звертають увагу на ті особливості метаболізму та механізму дії ліків, які з великою ймовір ністю можуть впливати на переносимість лікування. Книга буде корисною фахівцям з лікування епілепсії: епілептологам, а також неврологам, психіатрам, терапевтам і педіатрам.

Емфізема легенів — це патологічний стан, що часто виникає при найрізноманітніших бронхолегеневих хворобах і посідає надзвичайно важливе місце в пульмонології. Лише в порівняно невеликої частини хворих вона є самостійним захворюванням — або генетично детерміно ваним, або обумовленим вадою розвитку. Украй важливе завдання клінічної практики — проведення диферен ціальної діагностики між первинною і вторинною емфіземою легенів, бо це визначає особливості профілактики та лікування, а також прогноз при цьому захворюванні. Цьому, звісно, сприяє застосування різнома нітних клінічних, функціональних, рентгенологічних та інструменталь них методів, детальний опис яких наводиться у книзі. Видання призначене терапевтам, пульмонологам, фтизіатрам і рент генологам.

КОВАЛЬ В. М. – Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України МІШАЛОВ В. Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ імені О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор ПИРІГ Л. А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М. Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л. І. Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, Заслужений лікар України

ДЕРЖАВНА НАУКОВА УСТАНОВА «НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЦЕНТР ПРОФІЛАКТИЧНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ» ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ

ОГОЛОШУЄ ПРИЙОМ У КЛІНІЧНУ ОРДИНАТУРУ ЗА СПЕЦІАЛЬНОСТЯМИ: «ортопедія і травматологія» (1 місце — з оплатою за навчання за кошти фізичних чи юридичних осіб та 1 місце — за кошти державного бюджету); «судинна хірургія» (1 місце — з оплатою за навчання за кошти фізичних чи юридичних осіб та 1 місце — за кошти державного бюджету). Приймаються громадяни України за конкурсом. Термін конкурсу — 1 місяць з дня опублікування оголошення.

ТРОНЬКО М. Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік, віце-президент НАМН України

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

УСІЧЕНКО І. Г. – президент Національного товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ЧЕКМАН І. С. – завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, професор, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В. І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, професор, Заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії наук комплексної безпеки

ДЛЯ УЧАСТІ У КОНКУРСІ НЕОБХІДНО НАДІСЛАТИ ТАКІ ДОКУМЕНТИ: заяву на ім’я директора; особовий листок з обліку кадрів; медичну довідку про стан здоров’я за формою № 286-о; копію паспорта, копію диплома про вищу медичну освіт} і присвоєння кваліфікації «лікар»; копію сертифіката про присвоєння кваліфікації лікаря-спеціаліста з відповідної лікарської спеціальності («кардіологія» або «судинна хірургія»); копія посвідчення про присвоєння (підтвердження) лікарської кваліфікаційної

категорії з відповідної лікарської спеціальності (за наявності); витяг з трудової книжки; перелік опублікованих наукових праць, винаходів і корисних моделей (за наявності). Паспорт, диплом про вищу освіту та сертифікат лікаря-спеціаліста пред’являються вступником особисто. ДОКУМЕНТИ ПРИЙМАЮТЬСЯ ученим секретарем ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС за адресою: 01014, м. Київ. вул. Верхня, 5. Тел.: (044) 284-79-93. Факс: (044) 284-72-83.

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Випусковий редактор.....................................ІРИНА ХОМЧУК

АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1

Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО

ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138 ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Матеріали, що публікуються на правах реклами Друк офсетний. Умовних друк. арк. 2.

Загальний наклад 26 200 Замовлення №0510304 Віддруковано у ДВ «Преса України»: 03047, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 50.

Літературне редагування та коректура..............................ЛАРИСА БОБРУЄНКО Відділ реклами....................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю