Ваше здоров'я № 19-20 by Всеукраїнська медична газета “Ваше здоров'я”

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№19-20 (1303-1304) 15.05.2015

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

НОВИНИ УКРАЇНІ ЗАГРОЖУЄ ЕПІДЕМІЯ ПОЛІОМІЄЛІТУ ЧЕРЕЗ ЗІРВАНУ ВАКЦИНАЦІЮ

МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

ВІЙСЬКОВО-МЕДИЧНИЙ КЛІНІЧНИЙ ЦЕНТР МОЖЕ ВТРАТИТИ 4 ЛІКУВАЛЬНИХ ВІДДІЛЕННЯ

ЩО ЗАВАЖАЄ СТАРТУВАТИ?

КИЇВСЬКА ВЛАДА ЗВИНУВАЧУЄ МОЗ У «ІНСУЛІНОВОМУ ДЕФІЦИТІ»

Привид загальнообов’язкового медичного страхування бродить Україною понад 20 років. Кожен, хто його бачив, трактував це знамення по-своєму. Одні гарантували швидку матеріалізацію, інші ж пропонували відхреститися й забути. Сьогодні маємо «нічию» і повний штиль — у держави немає ані коштів на утримання якісної медицини, ані стратегії запровадження медичного страхування. То, може, воно Україні не дуже й потрібне за медичними показаннями? СТОР.

СФЕРА ЛЕГАЛЬНОГО ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ КРИМІНАЛІЗУЄТЬСЯ

2-5

СТОР.

РАННЯ ДІАГНОСТИКА РАКУ: ЩО ЗАЛЕЖИТЬ ВІД СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ? За рівнем онкозахворюваності Україна входить до першої десятки країн світу — понад 160 тис. нових хворих щороку. Майже кожен 5-й із них звертається до лікаря із задавненою стадією хвороби. Зазвичай у цьому звинувачують пацієнтів. Утім за статистикою під час профілактичних оглядів виявляють лише 30% випадків раку. СТОР.

НЕХТУВАННЯ ІМУНОПРОФІЛАКТИКОЮ — ЗНЕВАЖАННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ ДЕРЖАВИ Більшість малюків Полтавщини, яким скоро виповниться рік, ще й досі не щеплені від небезпечних хвороб жодною з обов’язкових вакцин. Від кашлюку, дифтерії, правця щеплено лише 1,6% дітей до року! Проте критична ситуація із вакцинацією дітей — лише один бік проблеми імунопрофілактики. В області також відсутні протидифтерійна, протиправцева, протиботулінічна, протигангренозна сироватки. СТОР.

МЕДИКИ ПРИРЕЧЕНІ ПРАЦЮВАТИ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ ПУСТЕЛІ? Держава протягом останнього року втратила 6 медичних бібліотек у Донецьку, Луганську, Криму. Тепер на черзі найстаріша, найбільша за книжковими фондами наукова медична бібліотека України, що знаходиться в Харкові. Їй загрожує не війна, а байдужість чиновників... СТОР.

НОВИНИ ІНФЕКЦІЙНА НЕБЕЗПЕК А

СПРОЩ ЕННЯ

УКРАЇНІ ЗАГРОЖУЄ ЕПІДЕМІЯ ПОЛІОМІЄЛІТУ ЧЕРЕЗ ЗІРВАНУ ВАКЦИНАЦІЮ

Скасування аптечної акредитації не погіршить якості послуг

іністерство охорони здоров’я України отримало перший транш гуманітарної допомоги від ЮНІСЕФ, що фінансується урядом Канади: 600 тис. доз інактивованої полівакцини і 1 млн 102 тис. одноразових шприців. На це виділено 3 млн канадських доларів. Загальний обсяг гуманітарної допомоги протягом 2015 р., який отримає Міністерство, складатиметься з 1,1 млн доз інактивованої та 3,7 млн доз живої вакцини проти поліомієліту. Це дозволить провести щеплення від цієї небезпечної хвороби близько 3 млн дітей по всій Україні, включаючи дітей старшого віку, які не були вакциновані в попередні роки.

У 2002 р. Україна отримала статус країни, вільної від поліомієліту. До 2009 р. рівень охоплення дітей щепленнями проти поліомієліту складав 95%. За період 2010-2014 рр. загальнодержавна програма імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб була недофінансована на 42,7%, тому сьогодні показник охоплення щепленнями проти поліомієліту коливається від 37% до 51%. Ще у 2013 р. у нас працювали експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я з метою вивчити організацію епіднагляду за поліомієлітом в Україні. За результатами їх роботи Україну віднесли до країн з високим ризиком

виникнення паралітичних форм поліомієліту. У період війни ризик поширення інфекційних хвороб значно підвищується. Рятуючи власні життя й шукаючи кращої долі, люди виїжджають із неблагополучних регіонів. При інтенсивній міграції послаблюється контроль за інфекційними хворобами і виникнення епідемії може бути непоміченим. Наразі ситуація з вакцинацією в Україні залишається вкрай критичною, а на окупованих територіях Сходу вона взагалі не проводиться. За матеріалами прес-служби МОЗ України та УНІАН

ОБІЦЯНОГО 3 РОКИ ЧЕК АЮТЬ

У ЦЬОМУ РОЦІ ВАКЦИНИ ЗНОВУ ЗАКУПОВУВАТИМУТЬ ЗА СТАРИМИ СХЕМАМИ

МОЗ створили робочу групу, відповідальну за закупівлю вакцин. Її член, головний позаштатний спеціаліст МОЗ зі спеціальності «Дитячі інфекційні хвороби» Сергій Крамарєв, повідомив, що в 2015 р. на придбання вакцин передбачено 600 млн грн, але закупівля буде проводитися за процедурою 2014 року. В минулі роки програми з імунізації були профінансовані лише на 60-70%, і нині вони

не будуть стовідсотково забезпечені, оскільки «бюджет з’їла інфляція». Коментуючи нормативне забезпечення планованих закупівель лікарських засобів через міжнародні організації, головний дитячий імунолог Києва Федір Лапій зазначив, що «один закон не може вирішити всіх проблем». «Вакцини — це звичайні лікарські засоби, вони виробляються на замовлення, яке має

бути зроблено не пізніше ніж за 6 місяців. Тому сьогодні питання не тільки у нашій готовності купити їх через міжнародні організації, а й у тому, чи можуть ці організації забезпечити поставки. Не все залежить від МОЗ», — вважає експерт.

За матеріалами delo.ua За матеріалами «Інтерфакс-Україна»

ЖИТ ТЄВО ВА Ж ЛИВИЙ КРОК

ЛІКИ ТА МЕДВИРОБИ ЗДЕШЕВІЮТЬ?

резидент України Петро Порошенко підписав Закон від 9 квітня 2015 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування деяких лікарських засобів та медичних виробів» №332-VIII. Прийняття цього документу дозволить знизити вартість лікарських засобів та медичних виробів, що закуповуються міжнародними спеціалізованими організаціями, і, відповідно, надати необхідну допомогу більшій

кількості пацієнтів. Затверджені Законом зміни до Податкового кодексу України передбачатимуть тимчасове, до 31 березня 2019 р., звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій із ввезення на митну територію України зареєстрованих лікарських засобів та медичних виробів. Їх перелік установлюється Кабінетом Міністрів України. «Крім того, за новою процедурою звільняється від обкладання додатковим 7-відсотко-

вим імпортним збором ввезення препаратів від міжнародних організацій, — зазначила депутат партії «Об’єднання «Самопоміч» Ірина Сисоєнко. — Головне, щоб тепер МОЗ розпочало роботу за новими механізмами, у створенні яких саме ж брало участь». За матеріалами прес-служб Президента України та партії «Об’єднання «Самопоміч»

ПЕРЕМОГЛА ДРУ ЖБА

ОЧІЛЬНИК МОЗ І ДЕПУТАТИ ОБГОВОРИЛИ КОНЦЕПЦІЮ МЕДИЧНОЇ РЕФОРМИ

іністр охорони здоров’я України Олександр Квіташвілі та заступник Міністра Ігор Перегінець презентували народним депутатам — представникам коаліції депутатських фракцій — Концепцію реформи системи охорони здоров’я. За словами Міністра, проведена зустріч засвідчила: між МОЗ і депутатами немає концеп-

туальних розбіжностей у поглядах на реформу, що дає надію на її якнайшвидше впровадження. Так, народні обранці одностайно підтримали позицію Міністерства щодо медичної децентралізації, розвитку конкуренції в галузі, змін у системі фінансування і статусі лікарень. «Також сьогодні обговорювалися окремі технічні питання — депутати давали свої рекомен-

а початку квітня 2015 р. депутати Верховної Ради України проголосували за скасування обов’язкової акредитації аптек. Тепер така процедура може здійснюватися на добровільних засадах. Тим не менш відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» аптекам, як і раніше, необхідно проходити процедуру ліцензування. Ліцензія на торгівлю препаратами видається на необмежений строк із подальшим контролем виконання ліцензійних умов. Наявність цього документу підтверджує виконання аптечним закладом організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог. За словами директора мережі аптек «Пані Аптека» Анни Бігдан, процедури акредитації та ліцензування аптек по суті дублювали одна одну і були спробою створити корупційні схеми. «Скасування норми про обов’язкову акредитацію аптечних установ дає гарантію того, що цей інструмент впливу не буде використаний», — вважає фахівець. А. Бігдан запевняє: скасування акредитації не вплине на якість аптечних послуг, проте спростить роботу цих закладів. «Ліцензійні умови провадження роздрібної торгівлі, в тому числі препаратами, чітко регламентують порядок діяльності аптечних установ, зберігання лікарських засобів, вимоги до персоналу».

дації щодо покращення функціонування банку крові, зміни будівельних стандартів для лікарень тощо», — зазначив Олександр Квіташвілі. Народні депутати та Міністр охорони здоров’я України домовились проводити подібні зустрічі регулярно. За матеріалами прес-служби МОЗ України

! МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ОГОЛОСИЛО ВІДКРИТИЙ КОНКУРС НА ПОСАДУ ГОЛОВИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ. СПИСОК ПРЕТЕНДЕНТІВ БУДЕ ОПУБЛІКОВАНИЙ НА САЙТІ МОЗ. ВСІХ КАНДИДАТІВ ЗАПРОСЯТЬ НА ІНДИВІДУАЛЬНУ СПІВБЕСІДУ З МІНІСТРОМ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я, ПІСЛЯ ЧОГО ВІН ВИЗНАЧИТЬ ФІНАЛІСТА, КАНДИДАТУРУ ЯКОГО ПРЕДСТАВИТЬ НА РОЗГЛЯД УРЯДУ. За матеріалами прес-служби МОЗ України

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

15 травня 2015 року

З А З А К О Н А М И К А П І ТА Л І З М У

УСІМ СВІТОМ

ОЛЕКСАНДР КВІТАШВІЛІ: «МЕДИЦИНА ТАКИЙ САМИЙ БІЗНЕС, ЯК І ВСІ ІНШІ»

Гуманітарна допомога для українських лікарень зі Швейцарії

карнях. А чи вистачить в держави коштів заплатити за малозабезпечених? — У Міністерстві соціальної політики є база таких громадян, в якій близько 17 млн осіб, що отримують різні дотації. От і треба розраховувати з огляду на цю цифру. Беремо 46 млрд грн, котрі виділяються на медицину, і направляємо на пацієнтів, а не на інфраструктуру. Взагалі не треба відокремлювати систему охорони здоров’я від звичайного ринку. Це такий же бізнес, як і всі інші. Але він дуже важливий, із соціальною функцією. Має бути конкуренція — наші реформи якраз і спрямовані на те, щоб вона була. Я вважаю, державні лікарні теж повинні конкурувати в боротьбі за пацієнтів. — Так, це хороший бізнес, на якому і зараз заробляють колосальні статки. Але ведуться розмови про те, що будуть закриватися лікарні в центрі міст, і ці будівлі разом із дорогими ділянками підуть з молотка. Це правда? — Я не є прихильником закриття лікарень та ручного переформатування. Треба йти цивілізованим шляхом, а не вручну когось закривати, когось із кимось об’єднувати… Необхідно проаналізувати, які лікарні неефективні, куди люди практично не ходять, і тоді можна говорити про об’єднання. — Неофіційно медики говорять про те, що вже є списки лікарень, які можуть бути закриті або переведені в інші будівлі... — Не все так просто з переведенням. Але треба враховувати і той факт, що близько 90% медичних споруд, котрі з’явилися в 70-х роках, не відповідають сучасним стандартам. У медицині багато змінюється, технології розвиваються, і ці будівлі не пристосовані під нові технології. В Європі, США, наприклад, розрахована траєкторія руху пацієнта, і з урахуванням цього зводиться будівля. Всі сервіси, які надає лікарня, мають знаходитись в одному місці, пацієнт не повинен їздити по всьому місту. В Києві, щоправда, висока концентрація лікарень. Чого не скажеш про Київську область. Україна — одна з останніх у Європі країн, де люди їздять лікуватися до столиці. Німці не їдуть до лікаря в Берлін. — Склалося враження, що найбільший корупціонер у системі охорони здоров’я — це МОЗ. Ви в Міністерстві вже побороли корупцію? — Так, звичайно. Але якщо серйозно, то побороти корупцію і за 10 років неможливо. Це процес, який не повинен зупинятися. Якщо навіть поставити святого на місце головного корупціонера і він не буде брати хабарів, то схема почне працювати в обхід нього. Мені знадобилося багато часу, щоб зрозуміти, як працює ця система: всі були зациклені на закупівлях, а що буде потім, нікого не хвилювало. Там, де можна було відразу вийти на виробника, з’являлися посередники. За деякими програмами ми закуповували 120% (на 20% більше норми), за іншими — 3% чи 12% від потреби. Нікого не звинувачую, бо

Суми зі Швейцарії прибуло 25 тонн гуманітарної допомоги для медичних установ, пожежників і рятувальників від благодійного фонду Help Point Sumy. «Гуманітарна допомога на 3/4 призначена для лікарень. Це, зокрема, дитячі ліжка і ліжка для новонароджених, меблі, лікарняна білизна, одяг для медпрацівників, медичні матеріали та апаратура, засоби для інвалідів, матеріали для ортопедії, операційні столи, лампи, стільці, прилади та обладнання», — зазначила президент благодійного фонду Маріанне Піфаретті. Наступні гуманітарні вантажі благодійники планують направити до Сум в червні й вересні нинішнього року. Мер міста Суми Олександр Лисенко також повідомив, що зараз опрацьовується питання доставки зі Швейцарії більше 500 ліжок для військової частини.

іністр охорони здоров’я України Олександр Квіташвілі в інтерв’ю газеті «Сегодня» розповів про те, як працюватиме платна медицина, скільки держава виділяє на функціонування галузі, які схеми були в МОЗ і що робить Міністерство для зниження цін на ліки. — Петро Порошенко заявив, що настав час, коли треба переходити від безкоштовної до медицини платної. Які кроки ви робите в цьому напрямку? — На практиці безкоштовної медицини, яка гарантована нам Конституцією, сьогодні немає. Українці давно перестали в неї вірити. Соціально-орієнтована держава має надавати базовий обов’язковий набір медичних послуг усім, при цьому піклуватися в першу чергу про тих людей, які не можуть подбати про себе самостійно. Для цього потрібні зміни в законодавстві. Ми розробили проекти законів, які проходять останню експертизу у юристів. Ці закони дадуть можливість лікарням легалізувати ті доходи, які у них є зараз. Через благодійні фонди лікарні шукають додаткові джерела фінансування. Ми хочемо, щоб заклади займалися цим відкрито, тоді оцінимо, скільки легальних грошей може генерувати медична система, адже сьогодні в країні немає достовірних або навіть близьких до достовірних даних про перелік тих послуг, які держава оплачує для населення. Це дозволить відмовитися від системи, коли фінансування йде з розрахунку на ліжко-місця, а 70% бюджету, який виділяє держава, витрачається на амортизацію будівель медичних закладів. Потрібен принцип фінансування медустанов за надані послуги. Держава фінансуватиме для всіх якісь послуги: первинна і невідкладна медицина, лікування дітей до 3-х років, пологи, імунізація... Це перший пакет послуг. Другий стосуватиметься незахищених верств населення, яким не по кишені платні послуги. Є ваучерна система для соціально незахищених, щоправда, в Україні вона погано сприймається через назву. Але можна ж це назвати інакше чи видавати картки, посвідчення, за якими послуги в лікарні будуть надавати безкоштовно. — Зараз за перебування в лікарні люди платять не тільки лікарю, а й у касу… — Суми, які йдуть в обхід державної системи, — 2/3 усіх грошей, що витрачаються на охорону здоров’я, — такий висновок зробили експерти Світового банку. Держава фінансує галузь лише на 1/3. Цікаво те, що завантаженість усіх лікарень по країні — теж 1/3. Кількість ліжок на 100 тис. населення в Україні — 890, а в Швеції — 270. Середня тривалість перебування в лікарні в Україні 12 днів, а в тій же Швеції — 5. Який висновок? Або статистика некоректна, або лікарні зацікавлені тримати пацієнта довше, щоб одержати більше грошей. — Ви говорите про те, що до 2016 р. вже матимете розцінки на послуги в лі-

існувала колективна форма відповідальності та прийняття рішень. — Як зміниться система держ- закупівель? — Незабаром будемо виносити на розгляд ще один пакет законів, який дасть можливість працювати безпосередньо з виробниками, виходити на прямі торги за багаторічними контрактами, де прописується зважена ціна на 3-5 років. Це дозволить домовитися, наприклад, про постачання вакцин для дітей, скажімо, на 3 роки за фіксованою ціною. Для міжнародної компанії це вигідно, оскільки там знають, що продадуть усі виготовлені препарати. А для нас — дешевше, ніж закуповувати ті самі вакцини на тендерах, але за комерційною ціною. Не всі препарати, які ми можемо придбати через ЮНІСЕФ та інші організації, зареєстровані в Україні. Із 15 використовуваних в нашій країні вакцин тільки 4 можна завезти за допомогою ЮНІСЕФ. А реєстрацію свого препарату в Україні повинен проводити виробник. Навіщо ж йому вкладати кошти в цю процедуру, якщо немає гарантії, що він виграє тендер, та й невідомо, яку кількість вакцини буде закуплено. — Для цих вакцин варто скасувати реєстрацію? — Так, є країни, які пропускають без реєстрації все, що є в переліку ВООЗ і рекомендоване ЮНІСЕФ. Препарати високоякісні, пройшли сертифікацію і дослідження. — Але там теж є корупціонери? — Немає жодної країни світу, яка змогла б повністю викорінити корупцію при проведенні держзакупівель. Просто потрібно вибудовувати прозорі системи, щоб будь-які корупційні наміри були видні. — Сьогодні в аптеку багато людей ходять ніби до музею. Ціни на ліки, особ- ливо на імпортні, злетіли в рази… — Вже є проект Постанови Кабінету Міністрів про часткову або повну компенсацію вартості ліків для соціально незахищених пацієнтів із різними хронічними захворюваннями. Але таке рішення буде тимчасовим. Щоб вирішити системну проблему з цінами, потрібно відкривати ринок, підвищувати конкуренцію. Законопроект, який ми намагалися провести через Верховну Раду в грудні, не пройшов — спробуємо ще раз. У країні має з’явитися більша кількість прейскурантів, а у людей — більший вибір. Приміром, є аспірин, вироблений у Німеччині, Чехії та Словаччині. Всі ці препарати зареєстровані в Європі єдиним регулятором. Тобто, за складом і якістю чеський аспірин нічим не відрізняється від німецького, але коштує вдвічі дешевше. — Чи прийдемо ми до того, щоб держзакупівлі проводили лікарні на місцях, а не МОЗ? — Лікарня не зможе закуповувати ліки від СНІДу, туберкульозу... Тобто від тих захворювань, що контролюються держпрограмами. За матеріалами газети «Сегодня»

За матеріалами прес-служби Сумської міської ради

З Америки

Вінницю доставили гуманітарну допомогу для бійців, які знаходяться в зоні проведення АТО. Вантаж вагою 400 кг передали жителі американського міста-побратима Бірмінгем. «Ця партія — найбільша з усіх, що приходили до цього. Вона включає медикаменти, перев’язувальні матеріали, системи для переливання крові. У Бірмінгемі є великий медичний університет, відомий на всю країну. І мерія разом зі співробітниками цього закладу сама підбирає необхідний перелік медикаментів. Вантаж містить також спеціальні дороговартісні ліки, наприклад, для зупинки крові, антисептики», — розповіла радник мера Вінниці Ольга Парвадова. За матеріалами УНІАН

З Угорщини

ніта Герцег, дружина президента Угорщини, яка є послом доброї волі Мальтійської служби допомоги Угорщини, з офіційним візитом відвідала Львівську область. Вона передала сертифікат гуманітарної допомоги на загальну суму понад 40 тис. дол. обласному центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Також у гуманітарну допомогу входять манекен для відпрацювання навичок надання екстреної допомоги, монітор, кріслакаталки, милиці та майже 25 тис. упаковок гіпотензивних лікарських засобів. За словами Аніти Герцег, її візит символізує солідарність угорського народу з українським. Дружина президента Угорщини висловила співчуття родинам, які втратили своїх близьких під час проведення АТО, і запросила українських військових на лікування та реабілітацію. За матеріалами прес-служби МОЗ України

НОВИМ ГОЛОВОЮ ГРОМАДСЬКОЇ РАДИ ПРИ МОЗ ОБРАНИЙ ПРЕДСТАВНИК ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ВОЛОНТЕРСЬКИЙ РУХ» МАКСИМ ІОНОВ. У ГРУДНІ МИНУЛОГО РОКУ З МЕТОЮ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОЛОЖЕНЬ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ОЧИЩЕННЯ ВЛАДИ» УРЯДОМ ІНІЦІЙОВАНО ОНОВЛЕННЯ ГРОМАДСЬКИХ РАД ПРИ ОРГАНАХ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ. За матеріалами УНІАН

НОВИНИ РИЗ И К Д ЕС ТА БІ ЛІЗ А Ц ІЇ

НОВЕ Ж И Т Т Я

ВІЙСЬКОВО-МЕДИЧНИЙ КЛІНІЧНИЙ ЦЕНТР МОЖЕ ВТРАТИТИ 4 ЛІКУВАЛЬНИХ ВІДДІЛЕННЯ

олегія Рахункової палати України розглянула результати аудиту ефективності використання коштів Державного бюджету, які були виділені Військово-медичному клінічному центру Північного регіону на лікування особового складу Збройних Сил України, ветеранів військової служби та членів їх сімей, ветеранів війни. У звіті аудиторів указується: в цілому Військово-медичний клінічний центр Північного регіону в 2013-2014 рр. забезпечив ефективне використання бюджетних коштів

та задовільний рівень організації лікування. Однак через відсутність належного внутрішнього контролю з боку Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України в центрі мали місце порушення й недоліки в організації медичного забезпечення, наданні платних послуг, обліку, фінансовій звітності та розпорядженні держмайном. У результаті того, що Міністерство оборони з 2008 р. не проводило дієвих заходів щодо повернення у власність держави основних фондів, 44 будівлі

та споруди належать стороннім особам. Через відсутність укладених з ними договорів існує ризик дестабілізації діяльності центру і втрати ліжкової потужності 4 лікувальних відділень — гастроентерологічного, туберкульозного, неврологічного і шкірно-венерологічного. Матеріали щодо розпорядження держмайном передані до Генеральної прокуратури України. За матеріалами прес-служби Рахункової палати України

Х Т О К РА Й Н І Й ?

КИЇВСЬКА ВЛАДА ЗВИНУВАЧУЄ МОЗ У «ІНСУЛІНОВОМУ ДЕФІЦИТІ»

епартамент охорони здоров’я КМДА визнає, що не може повною мірою забезпечити хворих на діабет необхідними препаратами. Про це повідомляє сайт столичної влади: «7 із 29 препаратів інсулінів, якими місто повинно забезпечити хворих на цукровий діабет, сьогодні немає можливості закупити з абсолютно об’єктивних причин. Вирішення цієї проблеми не в компетенції міської влади». Виконуючий обов’язки директора Департаменту охорони здоров’я КМДА Алла Ареш-

кович відзначила: 2 препарати не можуть бути закуплені, бо на момент оголошення торгів були взагалі відсутні в Реєстрі оптово-відпускних цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення МОЗ. Щодо інших 5 найменувань інсулінів, то їх немає можливості придбати, оскільки ціни учасників конкурсних торгів перевищують передбачені зазначеним Реєстром. «Департамент охорони здоров’я повністю — процедурно та фінансово — підготовлений до закупівлі. Як тільки МОЗ усуне згадані

перешкоди, ми зробимо все необхідне, аби кияни якнайшвидше отримали ці препарати», — запевнила А. Арешкович. Водночас вона наголосила: «Незважаючи на наші неодноразові звернення з цього приводу до МОЗ, помітних позитивних зрушень не відбулося, тому Київ вирішує питання, як безпечно перевести хворих киян на інші види інсулінів».

За матеріалами УНН

ІНВЕСТИЦІЇ У ПРИВАТНУ МЕДИЦИНУ СУТТЄВО ЗБІЛЬШАТЬСЯ

За матеріалами прес-служби Луганської обласної військово-цивільної адміністрації

Віталій Кличко попросив американців поділитися досвідом реабілітації ветеранів

ФА ХОВА Д У МК А

Розвиток приватних медичних закладів може вплинути і на кадрову політику, вважає експерт. Так, спостерігатиметься відтік персоналу з державних медустанов у приватні клініки, що в свою чергу призведе до занепаду системи охорони здоров’я на периферії. «Приватній медицині живеться краще там, де гірше живеться державній та комунальній, як би жорстко це не звучало. І люди, котрі рахують гроші, все більше роблять вибір на користь приватного сектора, де за зіставні гроші пацієнт отримає більш якісну послугу, де несуть і юридичну, і фінансову відповідальність за

уганська обласна військово-цивільна адміністрація заявляє про намір почати вже в липні поточного року ремонтні роботи з облаштування в Сєверодонецьку відділень обласної клінічної лікарні. Очікується, що за програмою розвитку ООН на це буде виділено 400 млн дол. Нині вже розроблена проектно-кошторисна документація на проведення капітального ремонту в колишніх приміщеннях хірургічного, інфекційного та психоневрологічного корпусів. За словами директора Департаменту охорони здоров’я Єгора Маслова, всі медичні відділення обласної лікарні знаходяться на окупованій території: «Тому такі види медичної допомоги, як гастроентерологія, алергологія, гематологія, пульмонологія, зараз надають у міських і районних терапевтичних відділеннях. В особливо складних випадках місцевих мам із новонародженими приймають перинатальні центри Харкова, Дніпропетровська, Запоріжжя і Києва». Наразі основні обласні медичні установи розосереджені по п’яти містах: в Сєверодонецьку знаходиться відділення гемодіалізу; в Лисичанську — обласна клінічна лікарня для дітей, обласний кардіологічний диспансер і МСЕК; у Рубіжному — хірургічне; в Кремінній — онкологічне відділення, основна база медичного університету; в Старобільську — обласна швидка медична допомога.

За матеріалами сайту КМДА і «Української правди»

НА БЮДЖЕТНУ ПРОГРАМУ «ЛІКУВАННЯ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ ЗА КОРДОНОМ» У 2015 Р. ПЕРЕДБАЧЕНІ ВИДАТКИ В РОЗМІРІ МАЙЖЕ 204 МЛН ГРН. ДО ЗАРУБІЖНИХ КЛІНІК НАПРАВЛЯТИМУТЬ УКРАЇНЦІВ З ОНКОЛОГІЧНИМИ, КАРДІОХІРУРГІЧНИМИ, НЕЙРОХІРУРГІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ, А ТАКОЖ ІЗ ВРОДЖЕНИМИ АНОМАЛІЯМИ РОЗВИТКУ.

енеральний директор медичної лабораторії «ДІЛА» Олексій Бабич прогнозує, що незабаром спостерігатиметься зростання інвестицій у приватну медицину. На його думку, така тенденція викликана попитом на якісні медичні послуги, котрі не зможуть надавати бюджетні лікувально-профілактичні заклади. «У найближчі рік-два ми побачимо багато інвестицій в приватну медицину. Бізнес, який не зможе заробляти легкі гроші на «дерибані» бюджету, почне інвестувати в охорону здоров’я, що цілком логічно», — зазначив О. Бабич.

На кошти ООН буде створена обласна лікарня в Сєверодонецьку

результати лікування, де дотримуються санітарних норм, є підготовлений персонал, якісне обладнання, кваліфіковані лікарі, де видадуть чек, щоб можна було повернути кошти за неякісно надану послугу», — переконаний експерт. Найбільш перспективними для розвитку приватної медицини у великих містах О. Бабич вважає такі напрямки, як онкологія, променева діагностика, гінекологія, педіатрія, травматологія, ортопедія та лабораторна діагностика. За матеріалами «Інтерфакс-Україна»

ід час зустрічі з сенаторами з групи підтримки України в Сенаті США мер Києва попросив допомоги в реалізації проектів зі створення реабілітаційних центрів для бійців АТО. «За офіційними даними більше 35 тис. воїнів незабаром будуть демобілізовані із зони АТО. Київ як столиця має бути прикладом у наданні необхідної підтримки військовослужбовцям, які повертаються додому. Тому ми просимо допомоги у наших американських друзів, котрі мають великий досвід реабілітації та адаптації ветеранів до мирного життя», — сказав Віталій Кличко. Мова йде про намір створити 6 пілотних адміністративних центрів для підтримки ветеранів АТО в Києві, Київській і Житомирській областях, де будуть надаватися медичні та соціальні консультації. За матеріалами прес-служби КМДА

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

15 травня 2015 року

Н А РКО М А Н ІЇ О ГОЛ О Ш ЕН О В ІЙ Н У

СК РУ ТА

СФЕРА ЛЕГАЛЬНОГО ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ КРИМІНАЛІЗУЄТЬСЯ П ротягом квітня 2015 р. співробітники прикарпатської міліції під час проведення комплексної операції «Батискаф-2015» перевіряли роботу суб’єктів підприємницької діяльності, що працюють у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Всього на території Івано-Франківської області 134 таких суб’єкти. Це, зокрема, медичні установи, аптечні мережі та підприємства. Під час опе-

рації особлива увага приділялася діяльності аптек, комерційних структур, установ, в яких проводиться замісна підтримуюча терапія. В результаті розпочато 20 кримінальних проваджень за вчинення злочинів, передбачених ст. 320 (порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів) та ст. 321 Кримінального кодексу України (незаконне

виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут отруйних чи сильнодіючих речовин, отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів). Правоохоронці запобігли незаконному обігу 454 доз таких препаратів. За матеріалами прес-служби УМВС України в Івано-Франківській області

Ч О РН И Й РИ Н О К П С И ХОТ Р О ПІВ

ПСЕВДОЕФЕДРИНОВИЙ БІЗНЕС ЗАКІНЧИВСЯ У ТЮРМІ

півробітники Одеського регіонального управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків викрили у Херсоні групу наркоторговців, які розповсюджували психотропні речовини на території України. «В ході проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання учасників угруповання працівники міліції вилучили 55 тис. грн, отриманих від незаконного збуту лікарських засобів, облікові документи, технічні засоби зв’язку і понад 1 тис. блістерів із психотропними речовинами, вартість яких

на чорному ринку становить понад 175 тис. грн», — йдеться в повідомленні МВС. Як розповіли правоохоронці, до складу групи входили четверо жителів Луганської та Донецької областей віком від 33 до 60 років. Вони займалися збутом препаратів «Ефіна» та «Акатар», які містять прекурсор псевдоефедрин, наркозалежним для подальшого виготовлення ними психотропних речовин. Вартість одного блістера становила 160 грн. Розпочато кримінальне провадження за ч. 3 ст. 311 Кримінального кодексу Укра-

їни (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів), яка передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 8 років із конфіскацією майна. Оперативники продовжують працювати над встановленням каналів постачання лікарських засобів, що містять псевдоефедрин. За матеріалами відділу зв’язків із громадськістю Головного управління МВС в Одеській області

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ОПУБЛІКУВАЛА РОЗПОРЯДЖЕННЯ ВІД 05 ТРАВНЯ 2015 Р. ПРО ТИМЧАСОВУ ЗАБОРОНУ НА РЕАЛІЗАЦІЮ І ЗАСТОСУВАННЯ СЕРІЇ ПРЕПАРАТУ «КОДТЕРПІН IC®» ВИРОБНИЦТВА ТДВ «ІНТЕРХІМ» (УКРАЇНА) ЧЕРЕЗ ПІДОЗРУ У ФАЛЬСИФІКАЦІЇ: «СЕРІЯ 9981213 ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ «КОДТЕРПІН IC®», ТАБЛЕТКИ №10 У БЛІСТЕРІ, З МАРКУВАННЯМ ВИРОБНИКА ТДВ «ІНТЕРХІМ» (УКРАЇНА), ЗАБОРОНЕНА ДО РЕАЛІЗАЦІЇ (ТОРГІВЛІ), ЗБЕРІГАННЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ». За матеріалами сайту Держлікслужби України

С Е Р Й О З Н А С П РА В А

ПРОВЕДЕНО ОБШУКИ В МОЗ, МІНЕКОНОМІКИ І ФОНДІ ДЕРЖМАЙНА УКРАЇНИ

правління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України відкрило кримінальне провадження за фактами зловживань посадовими особами Фонду державного майна України під час проведення приватизації майнового комплексу з виробництва бактеріальних лікарських засобів ПрАТ «Біофарма», роз-

ташованого в Києві, на вул. Амосова, на суму понад 60 млн грн. Слідчі провели обшуки в приміщеннях Фонду державного майна України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, ПрАТ «Біофарма». Попередньо кримінальні злочини кваліфіковані за ч. 2 ст. 364 (зловживання владою або

службовим становищем), ч. 2 ст. 366 (службове підроблення) та ч. 5 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) Кримінального кодексу України. За матеріалами Управління зв’язків із громадськістю та ЗМІ Генеральної прокуратури України

Івано-Франківська влада просить грошей у Кабміну на пільговиків

ерівник постійної комісії Івано-Франківської обласної ради з питань охорони здоров’я, сім’ї, материнства і дитинства Манолій Піцуряк на пленарному засіданні сесії облради заявив: сьогодні в області вкрай складна ситуація із забезпеченням лікарськими засобами пільгових категорій населення. Його пропозицію звернутися до Кабінету Міністрів України з проханням про виділення додаткових коштів для забезпечення препаратами пільговиків підтримали 66 депутатів облради. В Івано-Франківській області налічується близько 339 тис. пільговиків, із яких майже 110 тис. — діти. За приблизними підрахунками для забезпечення їх усіма необхідними для лікування медикаментами потрібно 46 млн грн. У 2014 р. на це з місцевих бюджетів було виділено лише 9 млн грн. За матеріалами видання «Бліц-інфо»

В Луцьку благодійні внески зникають у невідомому напрямку

лагодійну організацію «Муніципальна лікарняна каса» звинувачують у приховуванні коштів. Як підрахували активісти, повз лікувальні установи Луцька невідомо куди «просочилися» 1,4 млн грн. Про це повідомили представники місцевої громадської організації «П’ята влада», заявивши, що діяльність «Муніципальної лікарняної каси» покривають і керівники міського управління охорони здоров’я, і головні лікарі. Ключовою фігурою в цій схемі називають екс-очільника Управління охорони здоров’я Луцької міськради Федора Кошеля. «У 2013 році каса зібрала 9,2 млн грн. 7,8 млн грн були направлені в медичні установи. Де ж решта? Чи не занадто дорого обходиться пацієнтам діяльність Кошеля?» — запитує представник громадської організації Георгій Остров. Також зазначається, що в 2012 р. прокуратура області постановила: благодійна організація «Муніципальна лікарняна каса» працює в медичних установах Луцька, не маючи на те правових підстав. За матеріалами сайту news.volyninfo.com

В Одесі знайшли кошти на стентування

Одесі презентували проект із надання безкоштовної допомоги хворим із гострим інфарктом міокарда «Стентування заради життя». На допомогу цій категорії пацієнтів передбачається виділити 20 млн грн із медичної субвенції. Щорічно від серцевих нападів в Одеській області страждають близько 2,5 тис. осіб, із яких 300 помирають, не дочекавшись приїзду швидкої. Приблизно стільки ж гинуть у лікувальних установах. Це в основному люди працездатного віку (45-65 років), як правило, чоловіки. За прогнозами медиків проект дозволить знизити смертність з 20% до 3%, інвалідизацію — в 2-3 рази. За матеріалами УНІАН

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ ЩО ЗАВАЖАЄ СТАРТУВАТИ?

Валентин ПАРІЙ, завідувач кафедри менеджменту охорони здоров’я НМУ ім. О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор, Заслужений лікар України

ВЗ Чому політики афішують запровадження страхової медицини, а воно гальмується? — Бо всі чомусь вважають, що головна проблема галузі охорони здоров’я полягає саме у відсутності медичного страхування. Коли ж починають вивчати систему глибше, розуміють: це не зовсім так. За 20 років було подано 11 проектів закону про медичне страхування, але жоден із них не був прийнятий. І аж ніяк не через конфлікт політичних поглядів, а тому що існують серйозні підстави для відтермінування цього процесу. Передусім — через економічну складову. Суспільство очікує, що запровадження медичного страхування в Україні збільшить фінансування галузі, поліпшить забезпечення ліками, діагностичними технологіями. Але сьогодні ані держава, ані населення не мають фінансових ресурсів, які змогли б «наповнити» систему охорони здоров’я навіть у разі запровадження страхових зобов’язань. Для прикладу:

почали реструктуризацію з первинки у пілотах. Але закон про пілоти втратив чинність, недолуга політика керівництва МОЗ у 2014 році призвела до того, що 4 пілотні регіони залишися практично без фінансування (за законом про пілоти фінансування за рівнями медичної допомоги мало б змінитися, рішення ж про продовження експерименту досі немає). Тому на початку 2015-го виникало багато непорозумінь, лікарні залишилися без бюджету, це викликало негативну реакцію з боку медпрацівників. Наступний важливий компонент реструктуризації — зміна організаційної форми. Заклади охорони здоров’я повинні бути суб’єктами самостійного господарювання. Досі у нас в одній особі існує і замовник, і надавач медичної допомоги (орган місцевого самоврядування, у власності якого перебувають медзаклади). Це унеможливлює договірні відносини між платником і надавачем, які б суттєво змінили систему контролю за наданням медичної допомоги, управління якістю, інші важливі аспекти. А фонд страхування — це саме той замовник, який «відділений» від надавача страхових послуг (лікувального закладу). Таким чином формуються договірні відносини, конкурентна ВЗ Якщо галузь охорони здоров’я відповідальність за своєчасність, рівень наданнеструк турована, чи готова вона ня медичних послуг тощо. І вже в якості арбіт«прийняти» систему страхування? рів між ними виступають незалежні експерти, — Саме галузеві проблеми є найбільшими низка інших структур. Доки ми не змінимо старі перешкодами до запровадження медичного підходи, скільки грошей на медицину не даси, страхування. На даному етапі система охорони вони не дійдуть до пацієнта, їх знову і знову здоров’я не готова до цього. 20 років ми гово- не вистачатиме. Для хворого не важливо, яка римо про одне й те саме — потрібно проводити форма господарювання в лікарні. Важливо, щоб реформи, реструктурувати систему, але слова йому надали якісну медичну послугу. А хто її не підкріплені реальними законодавчими іні- профінансує, держава чи страхова компанія, ціативами. Начебто зробили перший крок — це не клопіт платника податків. останній проект закону про медичне страхування передбачає, що держава буде страхувати дітей, непрацюючих осіб, пенсіонерів, бюджетників тощо (а хіба є на це резерви?). Другу частину страхового фонду наповнюватимуть за рахунок інших джерел, зокрема, не оминути фінансового навантаження на фонд заробітної плати, що також викликає багато питань. Нині в Україні в єдиний фонд соцстрахування входить страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасних випадків. Планується, що і фонд медичного страхування буде складовою системи соцстрахування. З одного боку, це правильно — об’єднання фондів зекономить кошти на адмінвитрати тощо (прогнозовано 90 млн грн, хоча у масштабах держави це не така вже й велика сума). Багато країн Європи пішли шляхом об’єднання фондів і вже потім перерозподіляли кошти, у тому числі й на медстрахування. З іншого боку, вітчизняна галузь охорони здоров’я не структурована, має багато внутрішніх проблем, і невідомо, чи вигідно буде таке злиття. По-моєму, краще, коли все-таки існуватиме окремий фонд медичного страхування. Можливо, з часом його доцільно буде включити до загальної системи соцстрахування.

ВЗ Зміна форми господарювання передбачає й зміну системи фінансування? — Безперечно, і до запровадження страхування галузь має перейти від утримання закладів охорони здоров’я до фінансування послуг. Нині у керівників немає мотивації до ефективного використання ресурсів — все буде так, як накажуть із казначейства. За останнє 10-ліття фінансування галузі збільшилося в 10 разів, а кошти до пацієнта як не доходили, так і не доходять. Відтак постає питання ціноутворення. На жаль, у МОЗ досі не затверджена єдина методика вартості медичних послуг, а це — питання термінове. Міністерство задекларувало, що стаціонарна медична допомога фінансуватиметься за діагностично-спорідненими групами (ДСГ), австралійські фахівці погодилися допомогти в цьому. Це прогресивна методика визначення вартості згаданого виду послуг, але автоматично перенести австралійську систему на український ґрунт не можна — її потрібно адаптувати. Тому, не чекаючи закону про медичне страхування, вже потрібно працювати над численними питаннями. Зокрема, маємо створити єдиний медичний простір (про який наразі тільки говорять), здійснити галузеві, міжгалузеві і соціальні зміни. ВЗ Наскільки актуальним у цьому плані є запровадження стандартизації медичних технологій? — Це питання дуже важливе. В Україні законодавчо затверджено, що галузевими стандартами є табель оснащення, стандарт медичної допомоги, клінічний протокол, лікарський формуляр. Тому ці документи мають бути не тільки розроблені, а й упроваджені в медичну практику. Для того ж таки фінансування

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

15 травня 2015 року

за ДСГ потрібні стандарти медичних послуг. Медичні стандарти — поняття дещо ширше, ніж стандарти лікування, воно включає ще й стандарт організації, вимоги до проведення тих чи інших медичних технологій, до приміщень, інструментарію, персоналу, а також алгоритм лікування. Запровадження клінічних протоколів на основі клінічних настанов, які базуються на так званій доказовій медицині, гарантує найкращу медичну практику. Сьогодні ми маємо величезний потенціал діагностичних можливостей, тобто можемо обстежити пацієнта на сотні тисяч гривень, але так і не встановити діагноз. А можна, сформувавши доказовий алгоритм діагностики, витратити значно менше коштів і провести її ефективно. Це стосується і фармакотерапії. Без системи клінічних протоколів та формулярної системи про ефективну, якісну і раціональну медичну послугу не може бути й мови. Запровадження системи стандартизації, доведення її до медичної громадськості, забезпечення моніторингу й аудиту — дуже важливі компоненти, над якими потрібно працювати не півроку, а як мінімум декілька років поспіль. Без них медичне страхування не діятиме. Показовим негативним прикладом у цьому є Росія, де без системи стандартизації медичне страхування перетворилося на фікцію.

етапах (діагностики, лікування, реабілітації). Попри це у 30% випадків пацієнтам призначають неефективні, другорядні ліки, відсоток дотримання алгоритму діагностики також невеликий. А це даремно витрачені кошти, неправильне лікування і як наслідок – інвалідизація та смертність пацієнтів. Існують і певні психологічні аспекти, через які у нас часто нехтують клінічними настановами. З одного боку, вони сприймаються як чужі. Але ж самостійно Україна не зможе їх розробити, бо не має на це коштів. Приміром, у Великій Британії розробка клінічних настанов для лікування інсульту коштує до 300 тис. фунтів стерлінгів і триває до 3 років, до цього процесу залучено цілі інститути. Тож потрібно вибирати найефективніші у світі клінічні настанови й адаптувати їх до наших умов та можливостей. Це краще і дешевше, ніж починати роботу з нуля. З іншого боку, радянська система охорони здоров’я базувалася на так званих наукових школах. І схеми лікування, запроваджені тією чи іншою школою, вважалися найправильнішими. Хоча впродовж останніх 30 років у світі утвердилася клінічна епідеміологія і новий напрям — доказова медицина (як мірило доказовості тих чи інших технологій), лікарям важко відмовитися від своїх попередніх переконань. Тому конфлікт інтересів сьогодні дуже відчутний.

ВЗ В Україні впроваджено формулярну систему. Вона не працює? — На жаль, не в кожному регіоні. Приміром, упродовж багатьох років існують клінічні протоколи лікування хворих з інсультами на всіх

ВЗ Частина населення очікує, що медичне страхування гарантує повернення у часи безкоштовної якісної медицини. — Це неможливо хоча б тому, що в минулому не було таких дороговартісних технологій.

Одна справа — держава гарантує недорогі ліки, інша — сучасні діагностичні чи інтервенційні методики, про які тоді ніхто й не мріяв. Нині багато говорять про мінімальний гарантований пакет безоплатних медичних послуг. Але яким він буде, ніхто не може сказати. Ще одна проблема — добровільне медичне страхування. На жаль, його в Україні не існує (хіба що поодинокі корпоративні страхові компанії, які ледь виживають). Також функціонують лікарняні каси (ЛК), які є прообразом добровільного страхування і розраховані для найбільш незахищених громадян, адже щомісячні внески там не перевищують 30-40 грн. Наша кафедра займається моніторингом ЛК, і можемо зробити висновок: до додаткової співоплати медпослуг готові близько 20% населення. Дається взнаки вплив ст. 49 Конституції і менталітет, сформований роками. Але населення має розуміти: безоплатної медицини не існує. Як і країни, в якій абсолютно всі медичні послуги безоплатні. Навіть у багатих державах (приміром, Німеччині) за останні 10 років з’явилася співоплата. Тому, по-перше, потрібно чесно інформувати суспільство, подруге, шукати цивілізовані шляхи співоплати, які були б доступні нашим громадянам, по-третє, надати людям гарантії отримання медичних послуг належної якості. В цілому досвід ЛК в Україні (хоча й не всіх, оскільки не існує єдиної методології) позитивний. Ми подали до Комітету з питань охорони здоров’я Верховної Ради України проект закону про лікарняні каси. Нас запитують, мов-

ляв, навіщо ви це робите? Ми пояснюємо: це якраз той фундамент, де можна відпрацювати технології майбутнього загальнообов’язкового страхування (ті ж формулярні системи, клінічні протоколи, моніторинг ефективності використання ліків тощо). ВЗ Якими є очікування медпрацівників — вони вітають страхову медицину? — Медичні працівники очікують збільшення заробітної плати. Але вони повинні розуміти, що це не манна небесна. Адже із запровадженням медичного страхування відбудеться перерозподіл фінансових ресурсів усередині системи. І якщо до лікаря йде більше пацієнтів, то це означає, що іншого лікаря вони залишають. Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Післядипломне навчання лікаря — час змінювати правила?» Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

ТОЧКИ ЗОРУ

Петро ЛЕВИЦЬКИЙ, директор благодійного фонду «Лікарняна каса Тернопільської області», доцент Тернопільського державного медуніверситету

а показником витрат на охорону здоров’я з розрахунку на 1 жителя Україна посідає 111 місце серед 190 країн світу. Витрати лікувальних закладів на медикаменти, діагностичні процедури та вироби медичного призначення, необхідні для надання медичної допомоги, залишилися «позабюджетною турботою», і пацієнт у випадку хвороби опиняється сам на сам зі своїми проблемами. В Україні понад 60 років практично не було системи медичного страхування. І нині її не так уже й легко запровадити, адже за нестабільних економічних умов (вартість медпослуг постійно змінюється, відсутня відповідна нормативно-законодавча база, система охорони здоров’я не готова до договірних взаємовідносин) навряд чи якась приватна страхова компанія, основною метою якої є отримання прибутку, захоче ризикувати власними фінансовими активами. Чи зможе вона забезпечити весь комплекс заявлених у страховому полісі зобов’язань, якщо ціни на послуги та медикаменти зростають у геометричній прогресії? Тож і вітчизняні, і закордонні страховики, враховуючи всі ці ризики, не заходять на наш медичний простір, аби не прогоріти. Мабуть, це одна з найсуттєвіших перепон, які нині стоять на шляху до впровадження страхової медицини. Але необхідність цього кроку вже не викликає жодних сумнівів. Обговорювати можна лише модель, яка підходить для наших умов, і методи її впровадження. Як приклад хотів би назвати модель Ізраїлю, де всі обов’язки із загальнообов’язкового медичного страху-

вання покладено на лікарняні каси (ЛК). Кожен громадянин зобов’язаний бути членом однієї із ЛК, але може обирати найприйнятніший для нього пакет послуг (залежно від свого віку, професії, стану здоров’я, соціального статусу). У процесі формування національної системи медичного страхування необхідно вивчати досвід інших країн. Але спочатку маємо провести стандартизацію надання медичної допомоги, забезпечити дотримання протоколів (стандартів) лікування, завдяки чому можна буде визначити необхідний обсяг допомоги та контроль її результатів. Ще 2011 року окремим наказом МОЗ це питання було юридично врегульовано, але на місцях рішення не завжди втілюється в життя. Доки в Україні тривають дискусії щодо перспектив і моделей страхової медицини, в усіх без винятку її областях успішно функціонують ЛК як елемент добровільного медичного страхування. Вважаю, що за нинішніх умов це хороша альтернатива загальнообов’язковому медичному страхуванню. ЛК є найбільш оптимальними структурами для медикаментозного та діагностичного забезпечення населення у разі виникнення медичного ризику. Безпосередньо або опосередковано вони сприяють реформуванню галузі — через введення формулярної системи, розвиток первинної медико-санітарної допомоги та сімейної медицини, впровадження клінічних протоколів надання медичної допомоги, формування єдиного медичного простору, підготовку менеджерів охорони здоров’я. На мою думку, за нинішньої складної ситуації у державі необхідно активно заохочувати людей до добровільного медичного страхування, яке водночас стане перехідним етапом до запровадження загальнообов’язкового страхування. Вітчизняна система охорони здоров’я має фінансуватися з кількох джерел: бюджетних надходжень (державного і місцевих бюджетів), коштів медичного страхування

(обов’язкового й добровільного). Водночас держава має забезпечити кожному мешканцю гарантований мінімум безкоштовної меддопомоги і гарантувати якість медичних послуг. Втім перевагу у загальнообов’язковому медичному страхуванні маємо надавати все-таки державним страховим компаніям, щоб уникнути непорозумінь, які траплялися на ринку страхових послуг: фірми привласнювали кошти громадян і зникали невідомо куди. Водночас має бути забезпечене право кожної людини скористатися послугами приватних компаній. Приміром, в Австрії, де існують каси взаємодопомоги, вони ефективно працюють і успішно співіснують із державними страховими компаніями як повноцінні партнери.

Володимир МИШКІВСЬКИЙ, виконавчий директор благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області»

вважаю, що добровільне медичне страхування як один із елементів багатоканального фінансування системи охорони здоров’я має право на життя. Але прориву в системі воно не зробить (це не передбачення, а аналіз багаторічних спостережень). Причин тому кілька. По-перше, у наших громадян відсутня страхова культура — не звикли вони себе страхувати (тим більше добровільно), не бачать потреби в тому, щоб заздалегідь потурбуватись про власне здоров’я, та й звички такої не сформовано. По-друге, у більшості з них невеликі статки, а отже й можливості самостійно оплатити страховий поліс. 15-річна діяльність нашої організації засвідчила, що навіть щомісячний 35-гривневий платіж не завжди доступний для пересічного громадя-

нина (у ЛК перебувають лише 16% населення області). Добровільне медичне ст ра х ування має запрова д ж уватися пара лельно із загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням (і принципи їх функціонування мають бути єдиними, визначеними законодавчою базою). Водночас держава повинна законодавчо закріпити «гарантований мінімум», чітко окреслити коло застрахованих, якими вона опікуватиметься, і поле діяльності добровільного медичного страхування (наприклад — забезпечення певних високотехнологічних та високовартісних обстежень чи лікування, які держава сьогодні не в змозі оплатити, тощо). Але сподіватися, що добровільне медичне страхування кардинально й докорінно змінить систему охорони здоров’я, не можна. Хоча з економічним зростанням нашого суспільства кількість застрахованих осіб у цьому секторі збільшуватиметься, тож і сам він розвиватиметься. Перш ніж запровадити загальнообов’язкове медичне страхування у країні, необхідно підготувати медичну громадськість до роботи в системі страхової медицини: навчити (чи змусити!) лікарів дотримуватись вимог щодо стандартизації медичної допомоги, визначити вартість медпослуг. Крім того, досі не проведена економічна експертиза закону про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування: скільки грошей ми отримаємо? А скільки зараз отримуємо? Коли буде прорахована вартість кожної медичної послуги, ми зможемо в межах країни, кожного району бачити, скільки коштів необхідно, — і розумітимемо, де їх взяти. Все це потребує складної системної роботи, але відкладати її не можна. Україна й без того запізнилась із впровадженням загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, певно, років на 20. Це мали б робити набагато раніше. Проте для добрих справ ніколи не пізно.

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

НЕХТУВАННЯ ІМУНОПРОФІЛАКТИКОЮ —

ЗНЕВАЖАННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ ДЕРЖАВИ Так вважають керівники Департаменту охорони здоров’я ОДА, медична спільнота і громадськість Полтавщини, які вкрай стурбовані незадовільним станом імунопрофілактики дітей та забезпеченням лікувально-профілактичних закладів регіону імунобіологічними препаратами. Все це створює ризик виникнення інфекцій та епідемій і ставить під загрозу не одне людське життя.

ільшість малюків Полтавщини, яким скоро виповниться рік, ще й досі не щеплені від небезпечних хвороб жодною з обов’язкових вакцин. Так, вакциною БЦЖ новонародженого мають прищепити в пологовому будинку на 3-5 добу. Але через її відсутність немовлята залишилися невакцинованими. Вкрай не вистачає необхідних препаратів для проведення первинного вакцинального комплексу — від кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту, який роблять дитині з двохмісячного віку, а також вакцин для щеплень проти кору, краснухи та паротиту, що проводяться в рік та в 6 років. У 16-ть підлітки повинні бути щеплені від дифтерії та правця. Проте ці вакцини в область не надходили вже 2-3 останні роки. «Ситуація, що склалася із вакцинацією дітей, просто катастрофічна, — говорить головний позаштатний педіатр Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА Світлана Писаренко. — Цього року регіон забезпечений вак циною ві д каш люк у, дифтерії, правц я всього на 27%; ора льною поліомієлітною вакциною — на 11%; вакциною проти кору — на 27%; БЦЖ — на 0%...» Щоправда, останню вакцину, яка минулого року перебувала на карантині, дозволили всетаки використати восени. А з кінця грудня вона до Полтавщини не надходила, хоча за наказом МОЗ вакцина БЦЖ польського виробництва мала б потрапити в регіон. На неї чекають і досі, а 3308 народжених за перші 3 місяці року малюків залишаються не щепленими. Через проблеми із надходженням вакцин порушується календар щеплень дітей, відсоток проведеної вакцинації надзвичайно низький. Так, від кашлюку, дифтерії, правця щеплено лише 1,6% малюків до року, дітей після року — 17%. Останній показник — виключно заслуга батьків, які купують вакцину за власний кошт в аптечних мережах Полтави і Кременчука. А от у віддалених районах придбати її неможливо. Тому й має область за квартал показник 17% замість обов’язкових 25%. Вражають і низькі показники щеплення проти кору за І квартал: до року — 9%, у 6 років — 3,7%, а від гепатиту В

лише 0,8%. Як то кажуть, коментарі зайві… Проте критична ситуація із вакцинацією дітей — лише один бік проблеми імунопрофілактики. Як повідомила головний позаштатний інфекціоніст Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА Лідія Войтенко, в області відсутні протидифтерійна, протиправцева, протиботулінічна, протигангренозна сироватки. «Років із п’ятнадцять тому таких проблем не було, — розповідає Лідія Леонідівна. — А вже з 2009 року вони почалися. Проте якщо тоді ми лише на третину недовиконували план по вакцинації, то тепер виконуємо менш ніж на третину. А це дуже небезпечно! Через те, що наприкінці 90-х була призупинена вакцинація проти дифтерії, у 1998-

1999 рр. відбувся спалах захворюваності цією інфекцією. Пізніше ми почали потужну вакцинацію, і нам удалося сформувати у населення захисний імунітет. Та ще більш страшний ботулізм — справжня біологічна зброя: один грам цієї інфекції може призвести до мільйона летальних випадків! І нехтування вакцинацією, відсутність лікувальних сироваток та імуноглобулінів призводить до вкрай негативних наслідків». Особливо небезпечно те, що такі хвороби, як кір, дифтерія, — висококонтагіозні, швидко поширюються, дають багато ускладнень, призводять до інвалідності. Сьогодні в області зафіксовані 2 випадки кору (хворі не були щеплені); 26 випадків краснухи, серед яких 8 дітей і 18 дорослих, більшість із них також не були свого часу щеплені. 8 ви-

ЛІКАРІ Б’ЮТЬ НА СПОЛОХ Директор Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА Віктор Лисак: «Сьогодні МОЗ має прискорити розв’язання проблеми забезпечення областей вакцинами та імунобіологічними препаратами» Заступник директора Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА Ігор Куделич: «Ми досі чекаємо відповідей на наші звернення до МОЗ» Головний позаштатний педіатр Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА Світлана Писаренко: «Ситуація з вакцинацією дітей катастрофічна» Головний позаштатний інфекціоніст Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА Лідія Войтенко: «Важелі управління вакцинацією мають бути в держави» Голова комісії з охорони здоров’я Громадської ради при Полтавській ОДА Петро Маційчук: «Уряд, МОЗ повинні знати про реальний стан справ з імунопрофілактикою на місцях і реагувати»

па дків каш люк у серед дітей — це набагато більше, ніж у попередньому році! На туберкульоз в області минулого року захворіли 6 дітей і 11 підлітків; цього року — 2 дитини (5 і 8 років). Усі вони із контактних сімей, де є дорослі хворі. Серед дорослого населення хворіють близько 1300 людей, більше 400 із них — на тяжкий мультирезистентний туберкульоз. У І кварталі 2015 р. вперше виявлено хворобу в 200 осіб, і це дуже непокоїть: туберкульоз поширюється. «Важелі управління вакцинацією мають бути в держави, — переконана Лідія Войтенко. — Регіони не повинні сушити голову, як знайти ту чи іншу вакцину або сироватку…» Науково і практично доведено: для профілактики епідемій, викликаних інфекційними захворюваннями, слід вакцинувати 95% усього населення — щоб сформувати стійкий колективний імунітет. Це підтверджує розширена Програма імунізації, ухвалена ВООЗ ще 1974 року. І вона доведена самим життям. Чому ми нехтуємо цим, наражаючи українську націю на небезпеку? Порівнюючи показники вакцинації за попередні роки із нинішніми, так і хочеться вигукнути: «Куди ж ми котимося?!» Наприклад, вакцинацією БЦЖ дітей до року в 2010-му було охоплено 94,4%, а в 2014-му — лише 33,7%. Семирічних дітей в 2010 р. було щеплено БЦЖ 79,6%, а в 2014 р. — лише 6,3%. Що відбувається сьогодні, відомо: повна відсу тність цієї вакцини, незважаючи на Наказ МОЗ України від 31 грудня 2014 р. за №1033 про передачу вакцини БЦЖ д ля профі лактики туберкульозу Полтавщині, на яку чекаємо й досі… І це при тому, що триває епідемія захворювання, особливо небезпечна для дитячого віку. А от показники щеплення дорослих проти дифтерії і правця (АДП) просто вбивчі: у 2010 р. — 35,4%; у 2013 р. — 2,9%; у 2014 р. — лише 1%! У заступника директора Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА Ігоря Куделича — ціла таця звернень із наболілої проблеми до Міністерства охорони здоров’я. От одне з них, датоване 2 лютого 2015 р. і підписане директором Департа-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

15 травня 2015 року

менту Віктором Лисаком та начальником Головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області Сергієм Макєєвим: «Вкрай стурбовані ситуацією, яка склалася через відсутність ряду лікувальних сироваток та імуноглобулінів, що унеможливлює надання медичної допомоги тяжкохворим. В області відсутні протидифтерійна та протиботулінічна сироватки, альтернативи яким не існує і без застосування яких висока ймовірність смерті хворих на ці недуги. Крім того, через відсутність антирабічного імуноглобуліну ми не можемо надати необхідної допомоги людям, які отримали травми від тварин. Тому в черговий раз просимо надати області вищеназвані сироватки та антирабічний імуноглобулін». На це та попередні звернення керівників медичного відомства області з боку МОЗ — ані пари з вуст… Тоді за справу взялася Громадська рада при Полтавській облдержадміністрації. 15 квітня 2015 р. на адресу Прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка та очільника МОЗ Олександра Квіташві лі було направлено лист за підписом Голови Громадської ради Володимира Голуба. Наводимо рядки з цього документа: «Громадськість Полтавщини глибоко занепокоєна тим, що стан імунопрофілактики дитячого населення та забезпечення лікувальних установ області медичними імунобіологічними препаратами є незадовільним. Потреба в коштах на 2014 рік на придбання препаратів для 100-відсоткового проведення профілактичних щеплень складає понад 19 млн грн, а виділена з Держбюджету квота становила близько 8 млн грн. Це не покриває навіть 50% від потреби! А імунобіологічних препаратів на 15 квітня нинішнього року надійшло лише 26% від потреби…»

МАСШТАБ ПРОБЛЕМИ ПОСТАВКИ ІМУНОБІОЛОГІЧНИХ ПРЕПАРАТІВ ДО ВІННИЦІ: ВІД 3% ДО 38,1% ВІД ПОТРЕБИ Епідемічна ситуація з інфекційних захворювань, керованих засобами імунопрофілактики, у Вінницькому регіоні, як і в цілому по Україні, залишається нестабільною. Зокрема, впродовж 2014 року в області спостерігалося зростання рівня захворюваності на кашлюк у 2,4 раза, краснуху — на 15,2%, зареєстровано летальний випадок правцю. Порівняно з аналогічним періодом минулого року відзначається зростання захворюваності на туберкульоз органів дихання на 9%. Як наслідок недостатнього забезпечення імунологічними препаратами в 2014 році повну вакцинацію проти кашлюку, дифтерії та правця отримали лише 36,8% дітей віком до року, проти гемофільної інфекції — 34,5%, проти поліомієліту — 33,6%, вірусного гепатиту В — 48,5%, проти кору, епідемічного паротиту та краснухи — 54,6% при рекомендованих 95%. В поточному році МОЗ централізовано поставило в область імунобіологічних препаратів на суму 2,77 млн грн. Забезпеченість склала від 3% до 38,1% від річної потреби. За матеріалами офіційного сайту Департаменту охорони здоров’я Вінницької ОДА З ПОЧАТКУ РОКУ ДО ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ НАДІЙШЛО ТІЛЬКИ 10% ВАКЦИН ВІД ПОТРЕБИ Впродовж останніх 3-4 років у Чернівецькій області, як і по всій країні, спостерігається дефіцит вакцин. Як пояснює заступник директора Департаменту охорони здоров’я Чернівецької ОДА — начальник управління органі-

зації та розвитку лікувально-профілактичної допомоги населенню Марія Поліщук, останнім часом для мешканців Буковини постачали лише 60-70% вакцин від потреби. А торік ситуація погіршилася ще більше. Через зірвані тендери в область надійшло тільки 40% вакцин. Відповідно, план щеплень удалося виконати в середньому на ті ж 40%. Наразі питання з проведенням щеплень залишається невирішеним, оскільки з початку 2015 ро- ку відбувалися лише поодинокі поставки вакцин. За матеріалами офіційного сайту Департаменту охорони здоров’я Чернівецької ОДА ЗАКАРПАТСЬКА ОБЛРАДА ВИДІЛЯЄ КОШТИ НА ВАКЦИНУ З ОБЛАСНОГО БЮДЖЕТУ В регіоні заявили: МОЗ не виділило грошей для закупівлі вакцин, тому шукатимуть вихід самотужки. Депутати Закарпатської облради внесли зміни до Програми протидії захворюванню на туберкульоз в області на 2012-2016 рр. Щоб забезпечити закупівлю вакцини БЦЖ для проведення вакцинації і ревакцинації дітей проти туберкульозу, з обласного бюджету виділили 1,2 млн грн. Як наголосив начальник Управління охорони здоров’я Закарпатської обласної державної адміністрації Василь Скрип, МОЗ навіть не поцікавилося потребами області щодо закупівлі вакцин. Крім того, за останні місяці не було проведено жодної колегії Міністерства з обласними керівниками управлінь охорони здоров’я.

Один із авторів листа, Голова комісії з охорони здоров’я Громадської ра ди при Полтавській облдержадміністрації Петро Маційчук, Заслужений лікар України, полковник медичної служби у відставці, ветеран війни в Афганістані, вважає: «Проблема, яку ми порушили в листі, виникла не з вини керівництва Департаменту охорони здоров’я — це державна справа, і саме держава має її вирішувати, тим більше сьогодні, коли тривають військові дії на Сході. До армії йдуть молоді люди, не прищеплені від дифтерії, правця, і це може викликати спалах інфекції. Я пригадую, як за часів моєї служби тільки за тиждень на дифтерію захворіли 150 військовослужбовців. Ми не маємо допустити такого! Уряд, МОЗ повинні знати про реальний стан справ з імунопрофілактики на місцях і реагувати на нього. За великим рахунком — це питання національної безпеки. Ось чому ми так стурбовані і б’ємо на сполох!» Директор Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА, Заслужений лікар України Віктор Лисак такої ж думки: «Ми навчилися в цей нелегкий час воювати на фронті, боротися з тероризмом. Не меншою загрозою для держави є інфекційні хвороби. Сьогодні МОЗ має прискорити розв’язання проблеми забезпечення областей вакцинами та імунобіологічними препаратами. Бо це теж питання національної безпеки, нехтувати яким не можна». Місцеві керівники і громадськість області сподіваються, що МОЗ усе ж відреагує на їх звернення, і наголошують: чекають від відомства реальних дій та конкретної допомоги, а не лише вказівок і настанов.

За матеріалами сайту «Час Закарпаття»

Андрій КОНДРАТЮК, спеціально для «ВЗ», м. Полтава

ПРОДОВЖУЄТЬСЯ ПЕРЕДПЛАТА НА 2015 РІК НА ГАЗЕТУ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я» !

ЩОБ КОЖНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЛІКАР МАВ МОЖЛИВІСТЬ ЧИТАТИ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я», ПРИЙНЯТО РІШЕННЯ НЕ ПІДНІМАТИ ВАРТІСТЬ ПЕРЕДПЛАТИ НА ГАЗЕТУ. ЗАЛИШАЙТЕСЯ З НАМИ! ПІЛЬГОВИЙ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ:

86181 08198 60965

1 міс.

9.22

1 міс.

23.95грн

1 міс.

28.95грн

27.66

грн 6 міс.

55.32 грн

3 міс.

71.85

грн 6 міс.

143.70грн

3 міс.

86.85 грн

грн 3 міс.

6 міс.

173.70 грн

• Передплату приймають усі відділення зв’язку «Укрпошти» • Он-лайн передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua

ЗА БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ЗВЕРТАЙТЕСЯ В РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: VZS24@UKR.NET

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

РАННЯ ДІАГНОСТИКА РАКУ: ЩО ЗАЛЕЖИТЬ ВІД СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ?

матки, шийки матки, яєчників та колоректальний рак. Тож сімейноЗа рівнем онкозахворюваності Україна входить до першої десятки країн світу — понад му лікарю потрібно, приміром, ре160 тис. нових хворих щороку. Майже кожен 5-й із них звертається до лікаря із задавненою комендувати жінкам після 50 років мамографічне обстеження. Чи це стадією хвороби. Зазвичай у цьому звинувачують пацієнтів. Утім за статистикою під час так складно? Інша справа, що дерпрофілактичних оглядів виявляють лише 30% випадків раку (часто навіть візуальних жава не організувала центрів, які б займалися відповідним скринінгом локалізацій). Як підвищити онконастороженість лікаря первинного контакту? безкоштовно для пацієнтів. І жінки вимушені проходити мамографічні обстеження за власні кошти. Так само сімейний лікар має наполягати ній кількості виявляють усе ще на цього профілю. Вони — універсальні на регулярному проходженні гінекоІІІ або ІV стадії, коли прогнози ліку- солдати, котрі повинні потроху зна- логічного огляду жінок, повідомити, вання менш сприятливі. ти про все, щоб добре орієнтувати- що флюорографічне обстеження не ся, куди направити пацієнта (на до- дає об’єктивної ранньої діагностики ВЗ Щоб змінити ситуацію, потрібно обстеження чи консультацію), і го- раку легень: для цього потрібно ровдосконалити роботу онкослужби чи ловне — зробити це вчасно. Вони ж бити рентгенографію, особливо люпервинної ланки? мають проводити активну санпро- дям старше 50 років. Орієнтуючись — Якщо говорити в цілому, то сучас- світницьку роботу серед населення, бодай на вік пацієнта (а сімейний ліна медицина зміщує акценти з ліку- на їх плечах — і консультування па- кар, окрім цього, знає ще й спадкові вання онкологічних захворювань цієнтів, і диспансеризація. проблеми своїх підопічних, умови на їх профілактику. Тобто в цьому і спосіб життя, перенесені захвонапрямку ми повинні оптимізувати ВЗ Тобто знову повернемося до ма- рювання тощо), він може стати уніорганізацію онкослужби і водночас сової диспансеризації задля ранньої кальним диспетчером, який вчасно Валерій ЧЕШУК, головний підвищити онконастороженість лі- діагностики раку? б’є на сполох, спрямувавши хворопозаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Онкологія», карів загальної практики. Не менш — Зовсім ні. Проведення дієвої дис- го туди, де діагноз підтвердять або професор кафедри онкології важливо при цьому виховувати осо- пансеризації передусім передба- скасують. Можливо, в Україні буде Національного медичного університету бисту відповідальність громадян за чає формування груп ризику, щоб запроваджено систему оплати праці ім. О. О. Богомольця, доктор медичних наук своє здоров’я. Сьогодні існують до- активно і вчасно виявляти хворих на сімейного лікаря, яка змусить його сить прості й водночас дієві заходи рак. Але лікар повинен мати певні контролювати ці питання (зарплаВЗ Чи відрізняються тенденції поши- онкопрофілактики, які не виходять інструкції, алгоритм дій, що змен- та спеціаліста залежатиме від того, за межі дотримання здорового спо- шить ступінь його помилки. Таким скільки хворих із пізніми стадіями рення раку в Україні та світі? — В усьому світі прогнозують зрос- собу життя. Це той випадок, коли, був Наказ МОЗ №192, нині його пла- раку виявлять серед прикріплених тання кількості онкохворих, особ- як кажуть, прості речі рятують жит- нують відредагувати з урахуванням до нього пацієнтів — що більше таких хворих, то менша зарплата). Це ливо за рахунок країн низького та тя. Дослідження, що проводилися у сучасних вимог. стимулюватиме лікаря отримувати середнього рівнів розвитку. У ви- США, довели: відмова від куріння, сокорозвинених країнах, навпаки, фізична активність, здорове хар- ВЗ Але чи зможе сімейний лікар пе- нові знання й досвід, бути уважним домоглися зниження поширеності чування тощо можуть знизити ри- редбачити небезпеку всіх видів раку до пацієнтів навіть тоді, коли вони деяких видів раку. Відрадно, що і зик захворюваності на рак на 30% в кожного пацієнта, помітити безліч ще самі не помічають хвороби. Під в Україні є позитивні зрушення у (зауважте, цього можна досягти за симптомів, які сигналізуватимуть про час післядипломної підготовки лікарів первинної ланки також потрібно цьому плані. Приміром, знижується мінімальних витрат!). І лікарі по- них? захворюваність на рак легенів, такі винні доносити таку інформацію — Це неможливо, та цього й не по- приділяти таким питанням більше самі тенденції намітилися і щодо до пацієнтів — під час безпосеред- трібно робити. Важливо врахувати уваги. Не можна чекати, доки досвід раку шлунка, однак вона все ще за- нього спілкування з ними, через хоча б основні локалізації онко- прийде до лікаря самостійно — на лишається високою (якщо 10 років ЗМІ тощо. У нас точиться багато патології, найпоширеніші в Україні. це буде витрачено роки, а добре підтому щорічно реєстрували 14 тис. дискусій стосовно того, хто саме з Приміром, у чоловіків це злоякісні готовлений сімейний лікар потрібен таких хворих, то сьогодні — 11 тис.). лікарів має займатися первинною новоутворення легенів, немеланом- уже зараз. В усьому світі онкологи Інша ситуація з хворими на рак обо- профілактикою — всі вказують один ні злоякісні новоутворення шкіри, не займаються скринінгом, до них дової та прямої кишки: їх кількість на одного, насправді ж нею як слід злоякісні новоутворення передмі- потрапляють хворі з діагнозом, і зазростає й останнім часом виходить не займається ніхто. Нині за умови хурової залози, рак ободової та пря- вдання фахівців — ефективно лікуна перше місце. Особливо непокоїть розвитку інституту сімейного ліка- мої кишки. У жінок — рак молочної вати таких пацієнтів. те, що хворих із І та ІІ стадіями серед ря в Україні таку відповідальність залози, немеланомні пухлини шкіСвітлана ТЕРНОВА, «ВЗ» них 53-63%. Тобто цю недугу у знач- буде покладено передусім на лікарів ри, злоякісні новоутворення тіла

ТОЧКИ ЗОРУ

Сергій КОРОВІН, завідувач відділу пухлин шкіри та м’яких тканин Національного інституту раку, доктор медичних наук, професор

ередусім потрібно визначитися з функціями сімейного лікаря. Бо в жодній країні світу не існує універсального спеціаліста,

який би вирішував усі медичні проблеми чи навіть знав про них. І завдання сімейного лікаря — зорієнтуватися в тому, що трапилося з пацієнтом: чи може він допомогти йому, чи має спрямувати до іншого фахівця, якщо патологія поза межами його компетенції. Нині на сімейних лікарів покладено непомірні функції. Тож потрібно виділити, так би мовити, глобальні проблеми, про котрі має знати сімейний лікар, — в онкології це найбільш поширені патології (максимум 20 позицій), до яких він виявлятиме найбіль-

шу настороженість. Інакше можна заплутатися у потоці інформації. До того ж я вважаю, що рання діагностика — функція не сімейного лікаря, а страхової медицини. Погляньте, як організовані скринінги за кордоном. Страховий поліс (без нього там практично неможливо влаштуватися на роботу) вам видадуть тільки за умови проходження профогляду. Держава дбає про те, щоб включити у профогляд найбільш раціональні пункти, тобто не оглядаючи всіх підряд за однаковими критеріями, а орієнтуючись на групи

ризику і найбільш поширені патології. Приміром, свого часу в Німеччині хотіли включити до скринінгової програми профогляду дерматоонкологію (щоб знизити смертність від злоякісних пухлин шкіри). Водночас фахівці порахували, що для цього потрібно виділити 4 млрд Євро, навчити і задіяти 38 тис. дерматологів та 5 тис. патоморфологів. Тому спочатку провели пілотні дослідження: згадані скринінгові програми були запроваджені не по всій країні, а лише у 2-3 регіонах, щоб порахувати ефективність про-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

15 травня 2015 року

грам, доцільність витрат на них, з’ясувати, чи дійсно зменшиться показник смертності від указаної патології. Якщо так, то держава вкладатиме кошти, в іншому випадку — ні. Ми лукавимо, коли говоримо, що Україна бере приклад з Європи, перекладаючи ранню діагностику раку на сімейного лікаря. Це лише фрагмент, а не система цілком. Усе починається зі страхової медицини, з пошуку коштів та їх ефективного використання на проведення скринінгових програм. І лише після цього ми повинні вимагати від сімейного лікаря певних знань. Приміром, у галузі дерматоонкології лікар повинен знати, що навіть доброякісні пухлини шкіри є потенційно небезпечними, і рекомендувати їх видалити, особливо якщо вони численні чи травмуються. Щодо злоякісних пухлин, основна їх особливість — швидко видозмінюватися (впродовж кількох місяців), і сімейний лікар повинен це помітити та спрямувати хворого до вузького спеціаліста. Взагалі ж складно розповісти сімейному лікарю, що він має побачити під час огляду пацієнта, щоб запідозрити у нього рак шкіри (до того ж візуальних форм раку лише 6-8). Тому Міністерству треба подбати про видання атласу-посібника, де буде вміщено візуальну інформацію про основні види та форми злоякісних пухлин шкіри, і забезпечити ним сімейних лікарів безкоштовно. На жаль, в Україні навіть не всі дерматологи компетентні в діагностиці онкопатології, що ж тоді вимагати від сімейних лікарів?! Поважні дерматологічні клініки або залучають до співпраці дерматоонкологів, або ж обов’язково відправляють видалений матеріал на гістологічне дослідження — це гарантує, що хворого на рак не проґавлять. Дрібні клініки «грішать» у цьому плані. У світі скринінгом у дерматоонкології займаються саме дерматологи. Хоча там дуже багато приватних клінік, однак основний акцент у плані діагностики роблять на державну медицину. Втім за кордоном існує зовсім інша модель системи охорони здоров’я, інші принципи її фінансування, інша організація роботи дерматологічної служби. Приміром, в університетських клініках лікують хворого, який туди потрапив, від найпростіших до найскладніших хвороб, які в нього виявили, і ніхто не ганяє пацієнта — так би мовити, «це не до нас, а в інший кінець міста». Оскільки у клініці працюють спеціалісти різного профілю, то й проблеми хворого вирішують комплексно. І з якою б хворобою не госпіталізували пацієнта, в разі підозри на рак шкіри його огляне й обстежить дерматоонколог. У кожному госпіталі є група лікарів, яка займається дерматоонкологією: серед дерматологів відбувається своєрідна ротація, вони працюють то з онкохворими, то з венерологічними хворими і т. д., у такий спосіб набуваючи широкого досвіду в різних напрямках, доки не вийдуть на поглиблений рівень конкретної патології. Так само в дерматологічних відділеннях не існує спеціалізованих палат, наприклад онкологічних: хворих не поділяють за нозологічними формами (виняток — коли пацієнт може заразити інших).

Тетяна КРЮЧКО, завідувач кафедри педіатрії ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», Голова Асоціації лікарівпедіатрів Полтавської області, доктор медичних наук, професор

усіх країнах світу відзначається зростання захворюваності дітей на пухлини, в тому числі на злоякісні. Новоутворення посідають третє місце серед причин дитя-

чої смертності у дітей до 4 років, зміщуючись на друге місце у більш старшій віковій категорії. У струк т урі захворюваності переважають доброякісні папіломи, поліпи лорорганів, судин та пігментні пухлини шкіри. Впродовж останніх років значно зріс відсоток дітей із пухлинами головного мозку. Серед злоякісних новоутворень на першому місці пухлини органів кровотворення і лімфатичної системи (лейкози, лімфогранулематози, ретикулосаркоми). Приблизно 25% онкохворих дітей мають пухлину Вільямса (нефробластому). Статистичні показники онкопатологій у маленьких українців відповідають світовим тенденціям, однак індекс 5-річної виживаності хворих відрізняється. Приміром, в Ізраїлі його досягають 62% хворих на лейкоз, в Україні — лише 36%, що насамперед розцінюється як маркер пізньої діагностики. Причини й закономірності розвитку онкопатологій у дітей такі ж, як і в дорослих. Втім важливе значення в їх формуванні у дітей належить віковим особливостям незрілих тканин та вадам розвитку, котрі на певному етапі схильні до злоякісних перетворень. Деяким новоутворенням у дитячому організмі властива спонтанна регресія (зворотного розвитку). Ця специфічна особливість притаманна не лише доброякісним формам, але іноді й злоякісним пухлинам симпатичної нервової системи (нейробластомам) чи сітківки ока (ретинобластомам). Причини цього явища наука наразі пояснити не може. Як і інший феномен: злоякісна пухлина з віком може втратити властивості та перебігати доброякісно. Але, на жаль, це швидше виняток. Частіше пухлини прогресують і потребують кваліфікованого і, що не менш важливо, вчасного лікування. Тому лікарі первинного контакту повинні бути обізнаними з особливостями дитячої онкопатології, насамперед — знати про сімейну схильність до розвитку деяких видів пухлин. Приміром, якщо у родині хтось хворів на ретинобластому, поліпоз кишечника, хондроматоз кісток, батьки мають регулярно показувати дитину спеціалісту, навіть якщо вона абсолютно здорова. Про це їх має попередити сімейний лікар. Однак є одне зауваження. Я в жодному разі не заперечую доцільності існування інституту сімейних лікарів у нашій країні, але твердо переконана: медичне обслуговування дошкільнят має здійснювати саме педіатр. Тільки він добре розуміє особливості дитячого організму, що забезпечує належний рівень діагностики і первинної допомоги. Наприклад, педіатрам відомо, що декомпенсація у дітей відбувається більш стрімко, ніж у дорослих, водночас компенсаторні можливості у них значно вищі, ніж у людей зрілого віку. Тому лікар має швидко відреагувати на симптоми чи ознаки хвороби у дітей і вжити відповідні невідкладні заходи. На жаль, діагностувати онкопатологію у дітей також складніше: вони не завжди можуть «розкрити» свої скарги. Лікар повинен бити на сполох, самостійно оцінюючи загальну картину нездужання дитини в разі таких симптомів: тривала безпричинна температура, високі показники ШОЕ, головний біль тощо. Наступний крок — направити дитину на УЗД, МРТ, а якщо потрібно, то й на гістологічне обстеження. Втім специфічних критеріїв, які б чітко демонстрували онкопатологію на ранніх стадіях, не існує. Проте, якщо сімейний лікар не знаходить інших причин захворювання, він має «включити» онконастороженість, яка є обов’язковим компонентом диференціальної діагностики нетипового хворого. Приміром, якщо спеціаліст під час огляду малюка виявив невуси, тератоми, остеохон-

дроми, то повинен рекомендувати видалити новоутворення, інакше вони можуть стати причиною онкозахворювань. Коли у новонародженого зафіксовано гемангіому, лікар має неодмінно прослідкувати, як швидко вона збільшується, чи додатково травмується — тоді краще видалити новоутворення, адже з віком ризик розвитку онкопатології збільшується. Надійними партнерами сімейного лікаря чи педіатра у профілактиці онкозахворювань у дітей повинні стати батьки. Лікар не може щодня опікуватися всіма пацієнтами на дільниці, а батьки постійно бачать свого малюка і мають звертати увагу на всі нюанси його поведінки. Бо коли ми говоримо про пізню діагностику, маємо на увазі й пізнє звернення батьків до педіатра. Важливо нагадати, що вагомим фактором профілактики онкозахворювань є здоровий спосіб життя дитини.

Орест ТРІЛЬ, заступник головного лікаря Львівського державного онкологічного регіонального лікувальнодіагностичного онкологічного центру

нкологічні захворювання викликають у суспільстві найбільшу схвильованість і навіть панічні настрої. Цьому сприяє й тяжкість перебігу самої хвороби, й епізодичність упровадження скринінгу в системі діагностики раку, до того ж 56% випадків раку та 64% смертей від нього зареєстровано в країнах зі слабкою економікою. На жаль, в Україні також мають місце високі показники занедбаності онкопатології, інвалідності і смертності хворих на рак. Приміром, у Львівській області найвищий рівень первинної інвалідності серед дорослих — на рахунку злоякісних новоутворень (7,92 на 10 тис. населення), тоді як для ІХС — 4,92, цереброваскулярної хвороби — 4,98, травм — 4,41. Високовартісні стаціонарні ліжка третинної ланки медичної допомоги зайняті хворими із важкою занедбаною онкопатологією, на що витрачається багато й без того дефіцитних ресурсів системи охорони здоров’я. Попри це досягаються у 2-3 рази гірші показники виживання хворих . Сьогодні в області значно недофінансовуються потреби спеціального лікування онкохворих (річна потреба лише у хіміотерапевтичних препаратах 200 млн грн, тоді як із Державного бюджету надходить 8,5 млн грн), тож рання діагностика виправдана і з точки зору економії коштів, і з точки зору збереження людських життів. Значні втрати трудових ресурсів через онкозахворювання можна знизити не лише завдяки підвищенню ефективності протипухлинних технологій, а й за рахунок ранньої діагностики та онкопревенцій. Особливо актуальним є зниження занедбаності злоякісних новоутворень «підскринінгових» локалізацій (раку шийки матки, грудної залози, колоректального раку та раку простати). На це й спрямований проект «Онкопревенція та впровадження ефективних протипухлинних технологій на Львівщині в умовах реформування системи охорони здоров’я» (далі — Проект), який є частиною програми Світового банку «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей» і буде фінансуватися за рахунок інвестиційної позики банку в розмірі 10 млн дол. Передбачається впровадження скринінгових технологій, а також поліпшення якості та ефек тивності лікування раку 2 найбільш значимих локалізацій: грудної

залози та шийки матки. Передусім заплановано нарощення матеріально-технічних ресурсів на всіх рівнях надання медичної допомоги. Зокрема, на районному рівні всі жіночі консультації мають бути забезпечені комп’ютерним обладнанням для ведення електронного реєстру пацієнтів з метою ефективного обліку результатів скринінгу, обміну даними з цитологічними лабораторіями тощо. Також планується забезпечити всі райони і міста області наборами для забору цитологічного мазка пропорційно до кількості жіночого населення скринінгового віку. Для міжрайонних скринінгових центрів у Дрогобичі, Червонограді, Самборі передбачено придбання сучасної апаратури для скринінгу раку грудної залози (цифрові мамографи, апарати УЗД) та раку шийки матки (кольпоскопи, комп’ютерне обладнання). Буде зміцнено і матеріально-технічну базу третинного рівня. Без такого обладнання говорити про поліпшення ранньої діагностики марна справа. Водночас запровадження скринінгу йде паралельно із навчально-просвітницькими заходами щодо діагностики раку та онкопревенції як для населення, так і для лікарів первинного рівня, а також навчанням медперсоналу правилам скринінгового обстеження. Упродовж 2011-2013 рр. у лікувальнопрофілактичних установах області вже проводилися онкошколи (щомісячно в 1-2 поліклініках м. Львова) та 4-5 міжрайонних конференцій щороку для загально-медичної мережі. Віднині цей напрям роботи буде активізовано, адже сімейні лікарі — своєрідна опора нашого Проекту. Саме вони найбільше контактують із пацієнтами і сьогодні вже частково можуть проводити гінекологічне обстеження, і від них залежить, як вчасно спрямують хворого з підозрою на рак до спеціаліста, чи навчать вони належним чином онконастороженості своїх пацієнтів, регулярному проходженню профілактичних оглядів і самообстеженню молочної залози (для цього розповсюджуємо відповідні інформаційні матеріали). Важливим аспектом Проекту є інформаційно-аналітична робота з медпрацівниками — з цією метою закуповується комп’ютерна техніка, налагоджується інтернет-зв’язок, установлюється телемедична апаратура (сьогодні на базі нашого центру налаштована система телемедичного консультування), долучаються до співпраці медичні експерти різного рівня. Застосування телемедичного консультування, телеконференцій та телешкіл підвищує ефективність онкодопомоги, забезпечує обмін досвідом і методичну роботу. Водночас в області функціонує єдина база даних обліку та моніторингу пацієнтів з онкологічними захворюваннями (канцерреєстр), і завдяки цьому можна контролювати ефективність системи диспансерного нагляду за виділеними групами населення. У зв’язку з вимогою Світового банку щодо співфінансування Проекту місцевими органами влади було затверджено обласну цільову програму боротьби з онкологічними захворюваннями до 2016 року загальною вартістю 10,55 млн грн (за рахунок коштів обласного бюджету). Програму забезпечено фінансовим ресурсом для виконання, адже це той випадок, коли витрачені кошти, як кажуть, повертаються сторицею — тисячами врятованих людських життів, збереженням трудових ресурсів, заощадженням витрат на утримання стаціонарних ліжок онкологічного профілю та дороговартісне комбіноване лікування (економія на кожному хворому, що отримує поліхіміотерапію, — десятки і сотні тисяч гривень).

СВІТОВИЙ ДОСВІД

ОНКОЛОГІЧНА СЛУЖБА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ПРОФІЛАКТИКИ Онкологічна допомога в Каталонії вважається однією з найсильніших у світі завдяки відомим спеціалістам-онкологам та їх дослідженням, результати котрих впроваджуються у процес лікування. Але не останню скрипку зіграла і держава з її безкоштовними регулярними програмами, які допомогли суттєво зменшити кількість занедбаних випадків і виявляти рак тоді, коли медичні ресурси ще дозволяють людині вижити або значно подовжити відведений їй термін життя.

Рафаель РОСЕЛЬ, директор Інституту онкології при госпіталі Quiron, «Найкращий спеціаліст світу по раку легенів» за версією Lancet

Рафаель Росель: У лікуванні раку легенів особливі надії покладаються на імунотерапію

ак легенів — одне з найскладніших онкологічних захворювань, яке надзвичайно поширене по всьому світові. В Іспанії щороку виявляють 20 тис. його нових випадків. Це великі цифри, адже приблизно таку ж кількість мають всесвітні «лідери» — пухлини молочної та передміхурової залоз та дещо меншу — колоректальний рак. Але якщо в лікуванні останніх 3-х видів раку медицина досягла гарних результатів, то рак легенів досі має найвищу летальність і дуже погано піддається терапії. Найбільша проблема в тому, що даний тип пухлин прогресує безсимптомно. Пацієнти потрапляють до лікаря, як правило, вже коли є поширене метастазування (у 80% всіх випадків раку легенів). Найчастіше це ІV стадія раку. Виявити онкологію легенів раніше дуже складно, адже не існує жодної діагностичної методики, ефективність якої була б науково доведена. Єдине виключення — специфічна томографія із наднизьким опроміненням. Хоча цей метод виявлення раку не входить до загальних скринінгів для всього населення Іспанії, ми рекомендуємо його для перевірки людей із груп ризику (курців або членів родини, в якій був випадок раку легенів). Флюорографія, дуже популярна у пострадянських країнах, жодного разу не довела свою доцільність і ефективність, тому ми від неї давно відмовилися. Втім це не значить, що ми склали руки і не

проводимо профілактичної роботи щодо раку легенів. Навпаки! Ми зосередилися на основному провокаторі — палінні, адже цигарки провокують 80% випадків раку легенів (аденокарцином легенів). Останнім часом з’явився новий вид раку легенів, який виникає у людей, що ніколи не палили. Ці пухлини характерні для молодих жінок. Вони також є підтипом аденокарцином, але мають зовсім іншу структуру. Звичайно, цей вид захворювання вимагає кардинально відмінної терапії, і що нас дуже тішить — ліки діють набагато ефективніше і, відповідно, прогноз також кращий. Ми почали досліджувати причини виникнення нового раку і виявили кілька закономірностей, підтверджених статистично. З’ясувалося: появі нових пухлин легенів сприяють забруднення оточуючого середовища та деякі вірусні захворювання. Виживаність при пухлинах легенів невисока: за наявності метастазів такі пацієнти живуть максимум рік. Тому надзвичайно важливо досліджувати ці типи пухлин і щосили шукати перспективні методи діагностики та лікування. Наша команда може похвалитися одними з найкращих результатів у світі. Коли ми виявляємо рак легенів із метастазами, то останні можуть бути або скрізь, або зосереджуватися лише в одному органі — як правило, у головному мозку або наднирниках. У другому випадку вже є можливість повністю вилікувати пацієнта комбінацією хіміотерапії та опромінення. Якщо метастазування поширилося на весь організм, практикуємо 3 терапевтичні підходи. Перший — класична хіміотерапія, але її ефективність не надто висока. Другий — біологічні (прицільні) препарати, які використовуємо при генетичній характеристиці пухлини. Для хіміотерапії при раку легенів протягом 50 років застосовували лише 1 препарат. У 2003-му дослідницькі

групи із Бостона і Нью-Йорка вперше виявили мутацію гена, яка обумовлює виникнення цього захворювання. Тоді стартували пошуки «прицільних» ліків, але результату не було. Ми з командою почали досліджувати ці мутації, і виявилось, що їх принаймні 8. Мені стали зрозумілими невдачі колег, які прагнули знайти універсальні біологічні ліки. Команда пішла іншим шляхом: на величезній виборці шукали ліки проти всіх 8 мутацій. І це поки найкращі результати, які є у світової медичної спільноти. Поступово ми дізналися, які з цих мутацій більш або менш агресивні, і виявилося, що у деяких випадках можливо досягти повного одужання. Я очолював потужне дослідження, в якому брали участь пацієнти зі всієї Європи з раком легенів із генетичною схильністю. Всіх хворих розділили на 2 групи: одна отримувала «хімію», інша проходила біологічну терапію препаратами, що були створені залежно від типу пухлини і діяли тільки на ракові клітини. Ефективність хіміотерапії становила майже 40%, тоді як біологічної терапії — понад 70%. Ще один важливий фактор, який ми оцінювали, — тривалість ремісії. У випадку з «хімією» ефект тривав лише 7-8 місяців, тоді як біологічні препарати гальмували прогресування раку на 14-15 місяців. Більш того, другий курс хіміотерапії при раку легенів виявляється вже неефективним, а біологічну терапію можна використовувати роками, і вона діє. Отже поява цього методу лікування дозволила нам принаймні подовжити тривалість життя хворих. І третій — інноваційний вид лікування раку легенів — імунотерапія. Це препарати, що стимулюють власну імунну систему пацієнта для того, щоб вона сама руйнувала пухлину. Імунотерапія добре зарекомендувала себе у лікуванні багатьох форм раку, але в нашому випадку на неї покладаються особливі надії. Цей тип лікування не має жодних побічних ефектів, але, на

жаль, тільки 30% пацієнтів позитивно відповідають на дане лікування. В них рак легенів зникає повністю через 3-4 роки. Але для інших 70% хворих ми шукаємо ефективні комбінації біологічної терапії з імунною, уникаючи у більшості випадків «хімії», яка дуже травмує організм, а також погано переноситься. Звичайно, інколи без радикальної хіміотерапії неможливо: на початку маємо з її допомогою зруйнувати осередок пухлини, але потім естафету приймають кардинально інші методи. Ми досі у пошуках істини: у стінах нашого госпіталю одночасно співпрацюють дослідники і практики. Якщо в більшості клінік світу є правило, що між винаходом інновації та запровадженням у практику має пройти 5 років, то ми не зволікаємо. Рак — надшвидка хвороба, і коли бачимо, що нові ліки можуть допомогти пацієнтові або хоча б дати нам додатковий час для пошуку, то ризикуємо. Майбутнє в лікуванні раку, безумовно, за імунотерапією. Але імунна система людини дуже складна, а пухлини часто «ховаються» від неї. Зараз, коли ми краще уявляємо, як працювати з імунною системою, обов’язково спробуємо «навчити» її власними силами боротися з усіма типами пухлин. Тереза МАКАРУЙА, провідний лікаронколог відділення пухлин ШКТ Інституту онкології при госпіталі Quiron, дослідник нових протиракових молекул, член Американського товариства клінічної онкології

Тереза Макаруйа: План лікування будь-якого онкозахворювання шлунковокишкового тракту (ШКТ) складається онкологом і хірургом

оли мова йде про онкологічні захворювання ШКТ, то найчастіше згадується колоректальний рак,

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

СВІТОВИЙ ДОСВІД

15 травня 2015 року

який завжди замикає трійку лідерів серед усіх видів раку. Зазвичай ми спостерігаємо 5 тис. нових випадків цієї онкопатології на рік. Середня виживаність залежить від стадії захворювання: на І стадії це 90% протягом перших 5 років, на ІІ-ІІІ стадіях — 75%, при поширеному ж метастазуванні пацієнти не живуть довше 3 років. Але завдяки медичному прогресу й ефективній системі профілактики остання група пацієнтів скоротилася в кілька разів. Серед інших пухлин, що вражають ШКТ, найпоширенішими є новоутворення шлунку, підшлункової залози та стравоходу. Величезна увага, як я вже й казала, приділяється питанням профілактики — адже чим раніше ми знайдемо пухлину, тим кращими будуть результати лікування. Усім жителям Каталонії, яким виповнилося 50, щороку приходять нагадування про необхідність зробити копрограму. Всім без виключення, чий результат насторожив лікарів, роблять колоноскопію. Звичайно, лише колоноскопія вважається методом діагностики колоректального раку, але робити це дослідження щороку всім літнім людям каталонська система охорони здоров’я не в змозі, адже середня тривалість життя з кожним роком зростає. Пацієнтам із групи ризику це дослідження роблять щороку за державний кошт. Те ж стосується пацієнтів, які вже мали сумнівний результат. За власний кошт кожен може пройти обстеження, але якщо поліпи не виявлять, наступну колоноскопію зроблять тільки через 5 років — це типовий проміжок часу, за який можуть вирости нові утворення. У випадку, коли рак діагностований, ми маємо зробити комп’ютерну томографію і впевнитися, що пухлина ще не метастазувала. Першим етапом лікування завжди є хірургічне втручання: потрібно визначити тип пухлини, ступінь її занурення у тканини й кількість лімфатичних вузлів, уражених процесом. Якщо злоякісне утворення розміщується

на ніжці — достатньо його радикального видалення. У випадку інвазії ми завжди рекомендуємо хіміотерапію. Коли ж на КТ бачимо метастазування, план лікування кардинально інший. По-перше, треба оцінити його ступінь: якщо метастазів багато — ми не можемо оперувати, якщо ж їх мало або вони чітко локалізовані, то обговорюється можливість хірургічного втручання. У першу чергу колоректальний рак метастазує в печінку: у випадку, коли вогнища лише там і їх мало, можна одночасно оперувати і пряму кишку, і печінку. Якщо таких вогнищ з десяток або вони поширилися за межі печінки, ми повинні оцінити, чи мож лива операція взагалі (у перспективі), і тоді на початковому етапі застосовується хіміотерапія. У будь-якому випадку рішення про план лікування приймає онколог разом із хірургом. Найгірший прогноз серед усіх пухлин ШКТ — для раку підшлункової залози. Із ним проблем найбільше, адже він гірше за інших відповідає на «хімію». Більш того, це найзагадковіший рак, який зовсім не болить, тому зазвичай виявляється на пізніх стадіях. Наразі з’явилося кілька препаратів для лікування пухлин підшлункової, з якими ми експериментуємо. Прогнози оптимістичні. Інший складний вид раку — гепатокарцинома печінки. Але, на щастя, саме при цьому захворюванні Європейським онкологічним співтовариством рекомендована трансплантація. Нас вважають кращим референтним центром для пересадки органів, у тому числі печінки, тому по максимуму використовуємо цей шанс для наших пацієнтів. Порядковий номер хворого у черзі на пересадку регламентують дуже жорсткі критерії. Якщо часу немає і людина вмирає — її ставлять на початок списку. У випадку гепатокарциноми підходять як трупні, так і органи живих донорів. Ще одне болюче питання в сфері онкології — пацієнти в терміналь-

ній стадії захворювання, від яких часто відмовляються лікарі в їх країнах. Ми для себе вирішили: не маємо права відмовляти у медичній допомозі нікому. У будь-якому випадку завжди можемо виграти трохи часу або покращити якість життя. Окрім цього, завжди беремо таких пацієнтів в експериментальні програми — їх наразі 5. Звичайно, поки ми не в змозі допомогти всім онкологічним хворим. В усіх госпіталях, де є онкологічне відділення, працює служба паліативної допомоги, яка складається з лікарів, психологів та медичних сестер. Коли прогнози невтішні, команда разом з онкологом працює з людиною із самого початку лікування і до кінця. 70% хворих помирають у стінах медзакладу, і це, звичайно, легше для родини. Окремо в Каталонії діють поліклінічні паліативні служби, які допомагають тоді, коли пацієнта виписують додому. Всі ці послуги гарантовані державою.

Хав’єр КОРТЕС, завідувач відділення лікування раку молочної залози Інституту онкології при госпіталі Quiron, найцитованіший у своїй спеціалізації онколог

Хав’єр Кортес: Найефективніший метод лікування раку молочної залози з метастазами — таргетна терапія

ак молочної залози — лідер жіночих форм раку. А ле й чоловіків ця проблема не оминула. Ми пишаємося тим, що сьогодні у 80% випадків можемо сказати хворобі «Стоп!». Державна програма щодо цієї онкопатології, яка включає УЗД та мамографію, дозволила досягти раннього виявлення. При подальшому контактуванні з пацієнтом ми використовуємо й інші види діагностики: гістологічне обстеження або біопсію для встановлення типу

пухлини, аналіз крові на онкомаркери і гормони, аналіз на гени BRCA, що виявляє генетичну схильність до розвитку раку молочної залози та яєчників. У 5-10% випадків раку молочної залози присутня мутація генів BRCA — даний аналіз дозволяє підібрати індивідуальну програму лікування або профілактики. Щодо лікування: хіміотерапія призначається на основі біомолекулярних характеристик пухлини. Це ефективне й своєчасне лікування зменшує розмір пухлини або приводить до її зникнення. В Іспанії використовуються менш токсичні й більш ефективні сучасні препарати. Велика частина ліків для лікування раку молочної залози, апробованих Загальноєвропейською агенцією з лікарських засобів, була розроблена каталонськими онкологами. Використовується також інтраопераційна радіотерапія і сучасні технології радіотерапії з модульованою інтенсивністю, що дозволяє зменшити поле опромінення, запобігти ураженню здорових органів і зменшити час опромінення. При оперативному лікуванні ми прагнемо зменшити негативний вплив хірургічного втручання, застосовуючи сучасні методики, серед яких: збереження молочної залози, техніка «головного лімфовузла», що дозволяє запобігти лімфоектомії, та негайна реконструкція молочної залози після мастектомії. Добре зарекомендувала себе таргетна терапія: моноклональні антитіла прикріплюються до рецепторів ракових клітин і блокують їх. Це найефективніший метод лікування раку молочної залози з метастазами. Але майбутнє за імунотерапією. Ми вже навчили нашу імунну систему боротися з деякими раковими клітинами. Приміром, в останні 2-3 роки домоглися величезного прогресу в лікуванні меланоми. Впевнений: вдалося з меланомою — вдасться і з раком грудей. Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

РІЗНИЦЯ МІЖ ПРИВАТНОЮ ОНКОЛОГІЄЮ І ДЕРЖАВНОЮ — ЛИШЕ У СЕРВІСІ

Ольга СОЛОВЙОВА, операційний директор Barсelona Medical Agency (ВМА)

оли мова йде про організацію онкологічної служби в Каталонії, зазначається, що це одна з найсильніших сторін медицини Іспанії взагалі. Медичний керівник Інституту онкології Басельга лікар Жосеп Табарнеро є одночасно директором онкологічного відділення госпіталю найвищого рівня складності й одним із 10 найкращих онкологів світу. А лікар Хосе Басельга, на честь якого названий Інститут, входить до трійки цих лідерів. І, окрім цих 2 корифеїв, у стінах Інституту працюють не менш відомі онкологи — кожен у своїй спеціалізації. Цей медичний заклад приватний, але всі фахівці у першій поло-

вині свого робочого дня працюють у різних державних онкологічних госпіталях. Тобто різниця між приватною онкологічною структурою та державною — тільки в сервісі. Все лікування суворо запротокольоване! Наші лікарі використовують ідентичні протоколи як у приватному секторі, так і в державному. З медичної точки зору немає жодної різниці. Але деякі жителі Каталонії бажають кращого сервісу (хоча і в державних лікарнях ніхто не скаржиться на відсутність уваги персоналу). У приватній клініці за пацієнтом закріплюється не тільки той лікар, консультації якого він оплатив, а й медсестра — вона щоранку телефонуватиме хворому і дізнаватиметься про його самопочуття. Тут немає листа очікування, черг тощо. Пацієнт може у будь-який час приїхати й отримати консультацію чи лікування. Але на якість медичних послуг це жодним чином не впливає. У державних онкологічних лікарнях за пацієнтом закріплюється не лікар, а команда. На першому огляді консультувати може завідувач відділення, але ніхто не дасть гарантії, що під час усіх

інших візитів на прийомі буде саме він. Якщо в той день лікар не чергує — його спеціально ніхто не викликатиме. Тому в приватні клініки каталонці найчастіше звертаються саме до конкретного фахівця. У кожного «імені» різна ціна. Є лікарі, вартість послуг яких не покриває жодна страховка, але кожен каталонець може потрапити на прийом до зірки онкології в державному закладі, якщо так складуться обставини. Щодо діагностичних можливостей: у Барселоні є все, що існує в медичному світі на сьогодні (навіть на стадії досліджень). Ми використовуємо тільки прогресивні методики, наприклад, ПЕТ-КТ, молекулярну та генетичну діагностики. Але головна наша мета — знизити захворюваність або принаймні визначати рак на ранніх стадіях. Керівництво Каталонії робить для цього все можливе. Наприклад, кожна наша жінка щороку отримує листа з інформацією про основні симптоми раку молочної залози та запрошення на УЗД чи мамографію (залежно від віку). В якості раннього скринінгу раку шийки матки кожні

2 роки незалежно від віку жінки проходять цитологічне дослідження, а чоловіки щороку здають PSA для раннього виявлення раку передміхурової залози. Звичайно, за рахунок держави. До речі, PSA — єдиний онкомаркер, який використовується в Каталонії з діагностичною метою на початковому етапі. Ми знаємо, що такі дослідження популярні в деяких країнах, але вважаємо їх неефективними щодо всіх видів раку, окрім пухлин передміхурової залози, — онкомаркери можуть бути позитивними навіть коли ніякого раку немає, і навпаки. В Каталонії відсутні самолікування й самодіагностика: тут не мають сили жодні пацієнтські забаганки. Людина не може просто прийти до лікарні і за власний кошт здати кров на онкомаркери — все вирішує тільки лікар. Так само в Барселоні ви не знайдете онкологічного Check-Up. Є базові програми обстеження стану здоров’я: залежно від віку, статі та сімейного анамнезу. А вже виходячи з результатів обстеження, лікарі призначають додаткові методи діагностики, якщо вважають за потрібне.

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ЧЕРК АЩИНА

ВІД ІНІЦІАТИВИ ЛІКАРІВ ДО МІНІСТЕРСЬКОГО РІШЕННЯ — ДУЖЕ ДОВГИЙ ШЛЯХ

ефективнішим і гуманнішим для хворих (проведення операції у коротші строки, менший час перебування під наркозом, малотравматичність, уникнення естетичних і косметичних дефектів, коротший термін післяопераційної реабілітації).

На Черкащині зареєстровано близько 33 тис. онкохворих, з яких 274 — діти. Рівень захворюваності на рак зростає й сягає понад 4,5 тис. нових випадків на рік. Щорічно у Черкаському обласному онкодиспансері проліковують близько 13 тис. пацієнтів. Для забезпечення ефективного лікування цих хворих необхідно високотехнологічне обладнання та діагностична апаратура. А саме його в комунальній установі катастрофічно бракує. Майже десяток років минуло з останнього надходження обладнання від держави. Як працюється за таких умов онкологам, розповів головний лікар КЗ «Черкаський обласний онкологічний диспансер» Черкаської облради Віктор Парамонов.

пролікувати більшу кількість пацієнтів. Є в цьому відділенні й узагалі раритетна апаратура: рентгентерапевтичному апарату нещодавно виповнилося 32 роки! Щоб замінити його на новий, грошей немає.

Віктор ПАРАМОНОВ, головний лікар КЗ «Черкаський обласний онкологічний диспансер» Черкаської облради

ВЗ Яка ситуація в диспансері з обладнанням — чи вдалося його оновити хоча б частково? — Із 2006 року від Міністерства охорони здоров’я не було жодної поставки медобладнання. Ані комп’ютерного томографа, ані апаратів для променевої терапії тощо. До сьогоднішнього дня — тиша. Нині закупівлю обладнання переклали на місцеві бюджети, які вкрай обмежені. А цього року, у зв’язку із нововведенням, місцеві бюджети взяли на себе харчування хворих, аби в регіоні не було соціальної напруги, тому, зрозуміло, що на обладнання теж — «нуль». За таких обставин моє завдання як керівника установи щось шукати і просити. Кілька днів тому я мав розмову з новопризначеним радником Голови облдержадміністрації з медичних питань. Він готовий нас підтримати, як і обласний департамент охорони здоров’я, але ж знову все упирається в дефіцит коштів. Адже все високотехнологічне обладнання імпортне, а імпорт подорожчав утричі. І те, що ми вчора просили купити за 100 тис. грн, сьогодні вже коштує 300 тис. А в області ще недобудований перинатальний центр, є ряд інших проблем. Перелік необхідної апаратури, витратних матеріалів, які слід придбати для онкодиспансеру, величезний. Так, для проведення ендоскопічних операцій потрібна дороговартісна оптика, інструменти, якими хірург керує дистанційно. У центрі радіаційної онкології на 2 гаммаустановках лікувальні процедури щоденно проходять до 120 пацієнтів. Коли при опроміненні потрібна висока точність, направляємо хворих до Києва. Стара апаратура для цього непридатна і часто виходить із ладу. Хочеться, звісно, мати сучасний лінійний прискорювач, який би дав змогу

ВЗ А проблеми з витратними матеріалами також існують? — На жаль, так. До апаратури постійного використання необхідно закуповувати дороговартісні одноразові витратні матеріали — обійтися без них не можна. Скажімо, одноразовий степлер, який використовується при операціях раку кишечника, коштує 5-6 тис. грн. В іншому випадку лікарю потрібно вручну зашивати цей орган, витрачаючи більше часу. Надійність такого шва суб’єктивна (залежить від спеціаліста), а хворий, зауважте, в цей час знаходиться під наркозом. У нашому закладі проводиться близько 5 тис. порожнинних операцій на рік, і сьогодні без такого інструментарію їх неможливо робити якісно. А він — іноземного виробництва. Наші підприємства навіть калоприймачів не виробляють, і стомовані люди змушені купувати данські, польські вироби. Держава не забезпечує хворих необхідними засобами реабілітації, ми стомуємо їх, і вони з цим живуть. Маємо 2 сучасні наркозні апарати «Леон», але не можемо забезпечити їх витратними матеріалами. 1 змінний картридж на 10 наркозів коштує близько 4 тис. грн — у нас їх вистачить лише до червня. В аптеках такі не продаються. Що будемо робити далі? Збирати гроші з хворих на наступний наркоз? Загалом проблемних питань, які потребують першочергового вирішення, нині назбиралося приблизно на 50-60 млн грн. Ось і виходить: хочемо надавати сучасні медичні послуги, а замість них, з огляду на ситуацію, змушені виконувати операції зразка Другої світової війни. ВЗ Як же працює заклад за таких умов? — Все тримається на ентузіазмі. Особливо в хірургії, де без передових технологій нині не обійтися. У нас є фахівці, які опановують сучасні методи лікування раку, новітні технології хірургічного втручання. Оскільки для цього необхідна нова апаратура, то їм доводиться шукати спонсорів, а інколи і вкладати власні кошти. Так, завдяки лікарю-онкогінекологу вищої категорії Володимиру Бондарю 5 років тому в Черкаському онкодиспансері почали робити ендоскопічні гінекологічні втручання, у 2011-му виконали першу лапароскопічну операцію. Для

цього він знайшов спонсорів, придбав монітор, цифрову FUHG-камеру останнього покоління, інше обладнання, і зараз працює на серйозному рівні. Хоча й цієї апаратури для впровадження сучасних технологій недостатньо. Наприклад, вкрай необхідна ще одна спеціальна стійка з усіма насадками для проведення операцій за аналогічними новітніми технологіями на голові та шиї. Також за кресленнями одного з наших співробітників — лікаря-онколога, кандидата медичних наук Олега Кравця — замовили тернопільському заводу спеціальний інструментарій для проведення пластики гортані, язика, піднебіння, елементів порожнини рота. Це серйозні хірургічні втручання: операція триває близько 8 год. під загальним знеболенням. Необхідне устаткування, яке б дало можливість її прискорити в часі та зробити більш точною. Брак обладнання не дозволяє нам організувати сучасний центр лапароскопічної хірургії, який би об’єднував лікарів різних хірургічних спеціальностей. Такий осередок повинен створюватися навколо новітнього обладнання, а не так, як у нас, коли онкохірург-уролог самотужки шукає можливість придбати устаткування, щоб виконати першу в області онкологічну операцію з лапароскопічного видалення пухлини нирки. Сьогодні необхідно покращувати якість операцій, використовуючи сучасні технології й новітню апаратуру. Але яким документом це регламентується? На жаль, не існує жодного наказу, нормативу, протоколу, стандарту профільного Міністерства, який би зобов’язував іти саме таким шляхом. Досі нікому не забороняється оперувати людину за старими методами. Це теж буде правильно і законно. Тому чимало хірургів не переймаються новаціями і не хочуть цим займатися: їм легше робити операції по-старому. Також вкрай необхідна оптика хорошої якості, апаратура з фото-, відеовиводом на комп’ютер, із можливістю цифрового збільшення і колективного перегляду. Нормативи МОЗ цього не передбачають — мовляв, Україні сьогодні таке фінансово не осилити. Але ж треба прагнути цього, передбачивши повний перехід на нове обладнання за кілька років. А якщо задавати занижений норматив, то ніхто і не намагатиметься удосконалюватися. Оперували, як при Гіппократі, так і далі оперуватимуть. Ми ж можемо проводити всі ці операції не гірше, ніж в Ізраїлі, в Європі, зробивши їх доступними для населення. Поки все тримається на ентузіазмі окремих лікарів, які шукають шляхи, щоб лікування було

ВЗ А як щодо економічності: державі вигідніші операції за новітніми технологіями чи ті, що зроблені за старими протоколами? — Короткострокова і малотравматична операція дає можливість зекономити дорогі засоби для наркозу, кошти на перебування пацієнта в медичній установі, збільшити кількість оперативних втручань. Але ніхто не контролює роботи закладу по цих параметрах, тому економічна доцільність таких операцій не є аргументом. Нас примушують економити на опаленні, водопостачанні. Ми, зрозуміло, це робимо. Утеплили корпус онкодиспансеру і в перший же рік зекономили 16 тис. грн щомісяця на теплопостачанні. Та ця економія на нас не позначилася — збереженими коштами ми не розпоряджаємося. Фінансування комунальних витрат іде за фактом. Економічну доцільність операцій ніхто, на жаль, не прораховує. Тоді як при використанні сучасного обладнання, застосуванні новітніх технологій економія суттєва. Тобто є можливість замість 1 хворого пролікувати 3-х. Тут у виграші всі: хворі, медики, лікарня як бюджетний заклад. Але для цього з бюджету повинні виділити гроші та один раз придбати обладнання. ВЗ Яким бачите вихід із цієї ситуації? — Необхідно, щоб виділялися гроші на пацієнта. У Міністерстві такі заяви зроблені — чекаємо реальних кроків. Нині все прив’язано до ліжок, а хотілося б прив’язки до функції, до наданої послуги. Ліжок можна поставити скільки завгодно. Сьогодні у нас їх 430. І з огляду на їх кількість формуються і фонд заробітної плати, і штатний розпис, і номенклатура та численність обладнання. А що це дає? Скажімо, у кожного лікаря по 10 ліжок. Один за сучасною методикою на них може пролікувати 30 хворих, інший — за старою методикою — лише 10. А зарплата у них однакова, бо ми керуємося тарифною сіткою. Це веде медицину до деградації. За сьогоднішньої системи можна закінчити медичний виш, приходити вчасно на роботу, 50 років відсидіти й нічого не створити. А можна весь час вчитися, опановувати нове, працювати, як в Європі. Але парадокс у тому, що можливості винагородити такого лікаря у мене немає. То який стимул у медика добре працювати? Ентузіазму ніхто не оплачує. Від нас пішли 4 терапевти-радіологи. Тепер працюють у клініках ім. Спіженка, «Лісод». Там є стимул — стартова зарплата в рази більша за нашу. Тому лікар думає про роботу, а не про те, як весною посадити картоплю. Така ситуація має бути не лише в цих маленьких приватних медустановах, які, до речі, не вирішують проблеми онкохворих в цілому по країні. Нині в Україні їх майже 1 млн, із них у приватних закладах лікується лише 1%. А приблизно 9% онкохворих відмовляються від лікування з різних причин. Саме сучасне обладнання та методологія повинні бути рутинною практикою в комунальних закладах, де нині надають допомогу 90% онкохворих. Це має стати обов’язковою частиною протоколів лікування. І тоді кожен головний лікар задумається про те, що потрібно рухатись уперед, розвиватися, бо інакше не виконає норми. Хоч якийсь був би поштовх. А нині його немає.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

15 травня 2015 року

ВЗ Чи робить МОЗ якісь кроки, щоб змінити ситуацію? — На жаль, ні. У нас, наприклад, уже 10 років функціонує денний стаціонар, де щороку на 60% зростає відвідуваність, а його по сьогодні немає в нормативах Міністерства. Не виписана в штатному розписі й спеціально створена при диспансері окрема діагностична служба, яку особисто відвідували і давали високу оцінку 3 міністри. І якби знайшлися кошти для створення осередку сучасної ендоскопічної онкохірургії, то виникло б питання, як його легалізувати. Бо така структура теж не передбачена ані в штатних розкладах, ані в інших нормативах. Останній штатний Наказ МОЗ №33 2000 року, який вважається прогресивним, був «застарілим» уже в день його підписання. У нас робота половини диспансеру йде з ним урозріз, і як результат кожна перевірка проходить з «особливостями». А ми не можемо чекати — час диктує свої вимоги. Хочу нагадати: дефіцит інструментів — це ще й трата часу на стерилізацію для наступної операції. Дефіцит же обладнання породжує черги.

Якщо всі ці питання не врегульовані, то для чого тоді Міністерство охорони здоров’я? Це ж головний регуляторний орган України! Його справа регулювати роботу служби, а не лише займатися закупівлею ліків, ніби він закупівельний центр. Ми чекаємо надання більшої автономії лікарням, у тому числі й економічної. Кошти повинні спрямовуватися в регіони, як це передбачено Бюджетним кодексом України. Медикаментозна субвенція має йти з Державного бюджету в місцеві. Направте на медичний заклад кошти, адже там точно знають: що потрібно закупити, куди направити більше грошей, на чому зекономити. А потім, у кінці року, спитайте з мене: скільком хворим надали допомогу, які результати лікування, яка їх 5-річна виживаність, скільки померло у перші 12 місяців із моменту встановлення діагнозу. У мене із лікарнею укладений контракт, і якщо я чогось не виконую чи щось роблю не так, то розірвіть його зі мною. А поки що від ініціативи лікарів до міністерського рішення — дуже довгий шлях. Інна ХІМІЧУК, власкор «ВЗ», м. Черкаси

В ОНКОЛОГІЇ УСЕ МАЄ БУТИ НАДТОЧНО!

Володимир БОНДАР, лікар-онкогінеколог вищої категорії

ьогодні пацієнт повинен мати право вибору, який йому розріз робити — лапароскопічний чи звичайний. Ми починали робити ендоскопічні операції на обладнанні, якому більше 12 років. І тоді я зрозумів, що потрібно удосконалювати ті ж троакари, затискачі, коагулятори, бо інструментарій може підвести у найнеобхідніший момент. Власним коштом придбав сучасну, але вживану апаратуру. Деяке устаткування закупили спонсори, яких я вмовив вкласти кошти у розвиток новітніх методів. Далеко не в усіх обласних

онкоцентрах є таке обладнання, яке б виконувало і гістероскопію, і лапароскопію. У 2012 році ми виконали першу пангістеректомію. Раніше ми проводили по 10-12 операцій у рік, нині — по 150. А можемо більше! Та, на жаль, власними силами вирішити проблему нестачі обладнання повністю не вдається. Для уже придбаного устаткування потрібні одноразові насадки, які коштують до 6 тис. грн. Нам також не вистачає інсуфлятора, хірургічного коагулятора, камери, монітора, стійки для проведення ТУРІВ, освітлювача для камери. Все це впливає на якість роботи хірурга. Це ж онкологія, тут усе повинно бути надточним. Тим більше, що ми не хочемо на цьому зупинятися. Наше завдання — впровадити операції з видалення лімфатичних залоз, великого чепця при раку яєчників. Для цього необхідне специфічне обладнання. Дуже сподіваємось на допомогу обласної влади або, дасть Бог, рідного МОЗ.

ЧЕРНІГІВЩИНА

КРОКУЄМО В НОГУ З ЧАСОМ Хірургія одного дня — золотий стандарт надання хірургічної допомоги в розвинених європейських країнах при офтальмологічних захворюваннях. Сучасна техніка операцій дозволяє проводити хірургічні втручання широкого спектру, зокрема з приводу катаракти та глаукоми, в амбулаторних умовах. Утім у нашій країні гонитва за сумнозвісними ліжкоднями, від яких залежить і фінансування медичних закладів, і чисельність штату, спонукає лікарів проводити операції саме в стаціонарних умовах, навіть якщо в цьому немає потреби.

оча, звісно, є й приємні винятки. Вже майже 3 роки в поліклінічному відділенні Чернігівської міської лікарні №2 діє Центр діагностики та малоінвазивної хірургії ока, який працює в режимі хірургії одного дня. Центр добре оснащений, тут є все необхідне для обстеження, проведення операцій та післяопераційного лікування: факоемульсифікатор, спеціальні УЗД-апарати, оптичний когерентний томограф, авторефрактометр, пневмотонометр, лазерний офтальмологічний стимулятор тощо. «Узагалі факоемульсифікацію катаракти з імплантацією штучного кришталика та антиглаукоматозні операції в нашій області роблять і в обласній, і в міській лікарні №1, і навіть у деяких районних лікарнях, але ми першими в Україні запровадили ці операції в умовах поліклініки. Це дуже зручно для хворих та їх близьких, адже пацієнт не порушує свій звичний спосіб життя: уранці він прооперувався, а вже після обіду пішов додому. А вдома, як відомо, і стіни допомагають, — каже заступник головного лікаря міської лікарні №2, офтальмолог за фахом Наталія Фурс. — Дуже важливо й те, що пацієнти з моменту обстеження до повного одужання мають можливість спостерігатися в одному закладі. Не треба вистоювати декілька черг, переїжджати з однієї лікарні до іншої». Перед операцією всі хворі проходять ретельне медичне обстеження. Пацієнти з важкою супутньою соматичною патологією (гіпертонічною хворобою, цукровий діабетом тощо) можуть підготуватися до операції в умовах профільного стаціонарного відділення лікарні. Із хворими обов’язково проводять індивідуальні та групові заняття, де пояснюють, як потрібно поводитися перед, під час та після операції. Хірургічні втручання здійснюються під місцевою анестезією, в день операції усіх пацієнтів обов’язково оглядає анестезіолог, який потім стежить за загальним станом хворого під час

оперативного втручання. Операція малоінвазивна, триває 7-10 хв. Після її проведення хворого переводять до денного стаціонару, де він перебуває 3-4 год., а після огляду та інструктажу лікаря йде додому. Рідні пацієнта весь час знаходяться поруч, у кімнаті відпочинку — це велика психологічна підтримка для нього. Усе офтальмологічне обстеження, підбір та розрахунок інтраокулярної лінзи, анестезіологічний супровід, оперативне та післяоперативне лікування проводяться безкоштовно. Штучний кришталик та одноразові витратні матеріали, необхідні для операції, пацієнти купують самостійно. Як пояснила завідувач офтальмологічного відділення Світлана Стратілат, на придбання кришталиків коштів у Державному бюджеті не передбачено, а міський таке навантаження не витримає. Але при цьому слід зазначити: операція в амбулаторних умовах набагато дешевша, ніж та, що проводиться в стаціонарі, не кажучи вже про її вартість у приватному медзакладі. Крім того, хірургічні втручання виконуються на дуже високому рівні, відсоток ускладнень низький, і це при тому, що серед пацієнтів зустрічаються навіть 90-річні хворі, які мають цілий букет хронічних захворювань. Не треба забувати і про економічну складову, адже амбулаторні операції — це суттєва економія державних коштів. «1 день перебування хворого в стаціонарі нашої лікарні коштує 238 грн, а враховуючи, що пацієнти після операції з приводу катаракти лікуються стаціонарно від 3 до 5 днів, за час роботи Центру ми зберегли для держави значні кошти», — говорить Наталія Фурс. Нині в офтальмологічному відділенні поліклініки працюють 6 лікарів, які обслуговують понад 30 тис. пацієнтів на рік. До центру звертаються не тільки жителі Чернігівщини, а й пацієнти з інших регіонів України. За 2,5 року роботи тут проведено близько тисячі оперативних втручань.

Крім оперативного, у Центрі проводиться і терапевтичне лікування. Для збереження зору дуже важливо як вчасно виявити патологію, так і ретельно спостерігати за перебігом хвороби й контролювати стан хворого. «Серед сучасних методів діагностики очей особливе місце за інформативністю посідає оптична когерентна томографія. Наш Центр оснащений оптичним когерентним томографом фірми Zeiss — Stratus OST. Це дослідження називають біопсією без хірургічного втручання, оскільки отримані зображення біологічних тканин ідентичні гістологічним зрізам. Це дозволяє вчасно діагностувати хворобу, стежити за її перебігом, проводити корекцію лікування, тим самим запобігати розвитку ускладнень, що призводять до сліпоти при цукровому діабеті, глаукомі, відшаруваннях та розривах сітківки. Велике значення для точної діаг-

Організація Центру діагностики та малоінвазивної хірургії ока в поліклінічному відділенні Чернігівської міської лікарні №2 працює як стаціонар одного дня: виправдано економічно, зручно для пацієнтів і відповідає сучасному рівню надання офтальмологічної допомоги.

ностики пошкодження зорового нерва та сітківки має співставлення даних пацієнта з нормативною базою та часове порівняння патологічних змін. Кінцевим результатом є виключення суб’єктивності при інтерпретації отриманих даних та збільшення точності діагностики ранніх проявів хвороби. Для покращення кровообігу та обмінних процесів використовуємо лазерний офтальмологічний стимулятор», — розповідає про можливості закладу Світлана Стратілат. Загалом за роки існування Центру тут пройшли обстеження та лікування понад 3 тис. пацієнтів. Це ще раз засвідчує: така форма надання медичної допомоги потрібна та має попит серед населення. Ірина БУТЕЙКО, спеціально для «ВЗ», м. Чернігів

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ імені П. Л. ШУПИКА

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС НА ЗАМІЩЕННЯ НАСТУПНИХ ПОСАД: Професора кафедри ортопедичної стоматології (1 посада на 0,25 ст.); Доцентів кафедр: хірургії та проктології (1 посада на 0,25 ст.), стоматології (1 посада на 0,25 ст.), сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги (1 посада на 0,25 ст.). Адреса академії: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9 Прийом документів – 30 днів з моменту опублікування оголошення

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ТЕРНОПІЛЬЩИНА

УКРАЇНСЬКИЙ КОМБУСТІОЛОГ ПРЕДСТАВЛЯТИМЕ СВОЮ РОЗРОБКУ В ЯПОНІЇ Вперше за 76 років існування премії Ten Outstanding Young Persons of the World (TOYP) участь у конкурсі візьмуть представники України. Серед них — завідувач відділення опікової травми та пластичної хірургії Тернопільської лікарні швидкої допомоги, доцент кафедри травматології та ортопедії з комбустіологією Тернопільського медичного університету ім. І. Горбачевського Андрій Ковальчук. Він посів першу сходину п’єдесталу на всеукраїнському етапі в номінації «Медицина. Інновації в галузі медицини».

Андрій КОВАЛЬЧУК, завідувач відділення опікової травми та пластичної хірургії Тернопільської лікарні швидкої допомоги, доцент кафедри травматології та ортопедії з комбустіологією Тернопільського медичного університету ім. І. Горбачевського

ВЗ Як проходив всеукраїнський етап конкурсу? — Відбір претендентів на перемогу в 10 номінаціях відбувся наприкінці лютого в Українському домі. Попередній відбір учасників проводили члени оргкомітету, які відслідковували та аналізували їх досягнення. Одного

дня телефоном мені повідомили, що з інтернет-видань та друкованих ЗМІ дізналися про мій винахід — серію інноваційних медичних виробів під назвою «Електродерматом ДК717» (ДК — дерматом Ковальчука) для проведення пластичного відновлення втраченого шкірного покриву в хворих із тяжкими опіками — і запропонували взяти участь у конкурсі. Звісно, я погодився. Для участі у всеукраїнському турі організатори запросили по 3 кращих представника в кожній номінації. У мене були гідні конкуренти. Приміром Олена Молчанова займається «хворобою цивілізації» — генітальним ендометріозом. Інший кандидат — Володимир Лінчевський — очолює організацію парамедиків України. Він першим створив військово-польовий госпіталь, а також проводить підготовку парамедиків для роботи в зоні АТО. Завдяки його старанням необхідні знання і навички з надання першої медичної допомоги на лінії вогню отримали понад 10 тис. парамедиків. Я низько вклоняюся людям, котрі в непрості для країни часи роблять для наших співвітчизників надможливе, але мені видається, що для журі основним аргументом була інноваційність презентованого проекту.

ВЗ Модель електродерматома, оснащеного високопрецензійною головкою одноразового використання, яку ви презентували на конкурсі, наразі не має аналогів не тільки у вітчизняній, а й світовій медицині. Ваш винахід навіть внесений до золотого запасу інформації України… — Над розробкою технології виготовлення електродерматома з одноразовою стерильною ріжучою головкою я працював майже 8 років. Завдяки цьому у вітчизняних комбустіологів з’явилася можливість проводити пластику опікових ран ультратонкими аутодермотрансплантатами завтовшки 0,06-0,1 мм. За таких умов площа закриття опікових ран збільшується в 3-4 рази, значно швидше відбуваються процеси регенерації ран, мінімізується пошкодження донорських ділянок та в кілька разів зменшується післяопераційна крововтрата. На тлі мінімальної донорської крововтрати зросла й можливість збільшення забору донорської шкіри. Якщо раніше під час аутодермопластики загалом ми могли «зрізати» 100 кв. см, то зараз ця площа становить близько 1500 кв. см за незначної крововтрати, що дуже важливо на ранніх етапах лікування хворих з опіковою травмою. Крім того, застосування одноразової

ріжучої головки дерматома значно знижує ризик зараження пацієнтів СНІДом та гепатитом С. Загалом я запатентував 3 моделі електродерматома. Серед них — пристрій, оснащений одноразовими дисковими ножами. Завдяки вмонтованому блоку живлення такий ріжучий інструментарій можна з успіхом застосовувати при оперативних втручаннях не лише в мирний час, але і в умовах військово-польової хірургії. Особливо тепер, коли багатьом бійцям АТО внаслідок поранень потрібно проводити дерматопластику. ВЗ А як саме пристрій може бути корисним пораненим воїнам? — Зараз на лікуванні у військових госпіталях перебуває велика кількість українських бійців з осколковими пораненнями, що призводять до тяжких уражень шкіри та опіків. Осколкові поранення просто шматують на фрагменти шкірний покрив, оголяючи сухожилля та підлеглі тканини. Зрозуміло, ці дефекти потребують пластичного закриття шкірою. Але уявіть собі ситуацію, коли потрібно одномоментно проводити 5-10 оперативних втручань, і одним інструментом це зробити нереально, а закупити десяток наші медичні заклади не в змозі. І тут на поміч приходить електродерматом з одноразовою ріжучою головкою, за допомогою якої хірург зрізає якісний донорський дермотрансплантат. У такий спосіб можна використати один привід для багатьох пацієнтів, замінюючи тільки одноразову ріжучу головку. Її, як правило, купують волонтери індивідуально для кожного пацієнта. Важко навіть подумати, з якими думками ми сьогодні мали б закуповувати цей інструментарій у країни-агресора, як це було раніше, до того ж за значно вищою ціною. Лариса ЛУКАЩУК, власкор «ВЗ», м. Тернопіль

Х АРКІВЩИНА

«ЗДОРОВ’Я СЛОБОЖАНЩИНИ» — ШВИДШЕ, ДОСТУПНІШЕ, ЯКІСНІШЕ Обласною програмою «Здоров’я Слобожанщини» передбачено у 2015 році придбати для Харківської області ще 20 спецавтомобілів екстреної медичної допомоги, рентгенівські апарати, медичне обладнання для створення цілодобової кардіохірургічної служби. Таким чином буде покращено надання екстреної медичної допомоги мешканцям регіону.

ривалість доїзду на виклик бригад швидкої допомоги в області та місті постійно скорочується. Сьогодні, наприклад, спецавтомобіль із червоним хрестом у середньому встигає доїхати до хворого у місті за 7 хв 10 с, а в області — за 12 хв 7 с. Як

розповів головний позаштатний фахівець із медицини невідкладних станів Департаменту охорони здоров’я Харківської ОДА Сергій Забашта, рік тому час доїзду по місту становив 7 хв 35 с, по області — 15 хв 51 с. Нині в районах області визначено 188 місць базування бригад

екстреної медичної допомоги, до числа яких входять 26 відділень, 49 пунктів постійного та 113 — тимчасового базування. Торік медики виїжджали щодоби в середньому майже 16 разів на виклики у місті та 10 — у сільській місцевості, причому доля екстрених викликів становила 92,5%.

Центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф отримав телеметричний кардіологічний комплекс у складі центральної станції та електрокардіографи вартістю майже 2 млн грн.Завдяки постійному оновленню матеріальної бази швидкої допомоги показник смертності від гострого інфаркту міокарда, що становив у 2013 році 22,4 на 100 тис. дорослого населення, у 2014-му знизився до 19,85. У нинішньому році визначено нові пріоритети програми: головним завданням є зниження дитячої смертності на 5%, материнської — на 2%. Планується створення відділення інтервенційної кардіології і закупівля відповідного устаткування. Це нова технологія, яка дозволяє лікувати ішемічні хвороби серця. Ольга ФАЛЬКО, власкор «ВЗ», м. Харків

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

15 травня 2015 року

І В А Н О - Ф РА Н К І В Щ И Н А

ЗНЯТИ КАСКИ В Департаменті охорони здоров’я Івано-Франківської ОДА розробили низку заходів, зокрема зобов’язали медзаклади взяти на облік та визначити медичні потреби всіх учасників антитерористичної операції та демобілізованих військовослужбовців. Згідно з наказом департаменту в поліклінічних відділеннях мають створити «єдине вікно» для позачергового обслуговування воїнів, розробити маршрут пацієнта після їх повернення додому. Досвідчений лікар-терапевт повинен з’ясувати медичні потреби бійця і його родини (лікувати чи направити на медогляд, якими ліками забезпечити) і скласти медичний паспорт. Та чи готова первинка до прийому бійців, що повертаються із зони АТО?

еревірити це вирішив директор Департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської ОДА Роман Мельник і без попередження завітав до Городенківського районного центру первинної медико-санітарної допомоги.

Шоковий візит На візит директора департаменту в медзакладі не чекали. Керівник підійшов до першого віконечка консультації та представився бійцем АТО, який щойно повернувся з поля бою. Мовляв, щось болить у грудях, потрібна допомога. Від несподіванки, що очільник департаменту — в ролі вояка, медики спочатку розгубилися. А потім скерували до іншого віконечка, де позачергово обслуговують таку категорію відвідувачів. Там порадили пройти до дільничного лікаря,

табличка на дверях кабінету якого вказувала на позачергове обслуговування бійців АТО. Втім виникла затримка через те що лікарки не було на місці. Роман Мельник зауважив: воїна має прийняти будь-хто з медиків. Далі розмова увійшла в звичайне русло, і дільничний терапевт Ярослава Дзумедзей стала складати анамнез «бійця» — як нещодавно рекомендували на курсах для лікарів загальної практики-сімейної медицини та медсестер, що працюють із демобілізованими із зони АТО воїнами. Під час занять, що проходили на базі обласного психоневрологічного диспансеру, практичні психологи навчали сімейних лікарів особливостям надання медичної допомоги цій категорії людей. Усі слухачі курсів отримали картки з номерами телефонів анонімної психологічної безкоштовної допомоги,

де за потреби можна проконсультуватися з будьяких питань, та пам’ятки, в котрих наголошується, що основна увага має приділятися сім’ям загиблих і поранених, а також прописаний алгоритм поведінки в екстремальних випадках, які можуть виникнути при спілкуванні з бійцями та їх родинами.

За відсутності державного рішення «До нас уже зверталися бійці, що повернулися із зони бойових дій на Сході. Обслуговуємо їх позачергово. За потреби скеровуємо воїнів до психотерапевтичного кабінету консультативної поліклініки ЦРЛ. Намагаємося уважно вислухати їх, складаємо паспорт сім’ї, — розповідає головний лікар Городенківського районного ЦПМСД Василь Федорів. — На сесії Городенківської райради прийняли місцеву програму допомоги бійцям,

чим дозволили використовувати медикаменти, що зберігаються в запасниках на випадок надзвичайних ситуацій, а також із невідкладної допомоги ЦРЛ. На жаль, відповідної державної програми досі немає, тому офіційно кошти на ліки для цієї категорії виділити неможливо. Кілька чоловік, у тому числі й дитину бійця, прооперували в ЦРЛ. Тепер зголошуються добровольці, які воювали в зоні АТО і з різних причин не заявляли про себе раніше, то їх також приймаємо нарівні».

Медичний паспорт учасника АТО Як розповіла начальник відділу мобілізаційної роботи та спецпитань Департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської ОДА Марія Бойко, область цієї весни очікує на повернення понад 1 тис. чоловік, призваних на військову службу під час мобілізації на особливий період. Перші, хто має виявити проблеми зі здоров’ям і надати медичну допомогу демобілізованим воїнам, особливо в селах, — сімейні лікарі. Вони швидше можуть з’ясувати, де саме служив військовий, коли повернувся, обдзвонюють бійців, щоб запросити на поглиблений огляд і за потреби скерувати до ЦРЛ чи обласних закладів. Воїнів готові приймати обласна клінічна лікарня, фтизіопульмонологічний, психоневрологічний і кардіологічний диспансери, медики яких пройшли спеціальні тренінги під керівництвом ізраїльських та американських фахівців. Загалом за рік до медзакладів за допомогою звернулися 510 осіб, 238 із них пройшли стаціонарне лікування. Не забувають фахівці про ще один важливий нюанс: під час перебування в зоні АТО воїни мають великий ризик інфікуватися через часті контакти з кров’ю. Це може призвести до сплеску вірусних гепатитів, тому до певних ситуацій в регіоні також готуються. Людмила СТРАЖНИК, власкор «ВЗ», Західний регіон

П О Л ТА В Щ И Н А

ВИНАХІД, ЯКИЙ ДОПОМОЖЕ ПОСТРАЖДАЛИМ В АТО На кафедрі ортопедичної стоматології з імплантологією Вищого державного навчального закладу «Українська медична стоматологічна академія» (УМСА) розроблено принципово новий вид резекційних імплантатів для використання при щелепно-лицьовому хірургічному втручанні. Це дозволить максимально точно, ефективно, естетично робити операції не тільки на нижній щелепі, але й на інших ділянках обличчя. Науковці готові до масового використання розробки й активно шукають інвесторів, аби реалізувати свій проект.

ідомо, що способи реабілітації хворих після резекції нижньої щелепи — за допомогою резекційних шин Стопані та Лімберга, а також резекційного протезу Оксмана — не мають достатньої ефективності. Недоліками є те, що вони не відповідають рельєфу кісткової поверхні нижньої щелепи, не мають чіткого прилягання до меж резекції; за методом виготовлення — штамповані, а не суцільнолиті чи фрезеровані, і це зумовлює їх пружність та нестабільність під час жування, що призводить до небажаних наслідків. До того ж виготовлені вони з нержавіючої сталі, яка за властивостями не повністю суміщається з тканинами організму. Вчені кафедри ортодонтичної стоматології з імплантологією УМСА поставили за мету створити власну конструкцію резекційного імплантату

за принципово новою методикою — віртуально створеною 3D-моделлю нижньої щелепи із використанням САD/САМ-технологій, зокрема програмного продукту Delcam. Суть винаходу: на основі отриманої томограми створюється триангуляційна модель, яка відповідає реальній щелепі хворого. На віртуальній програмі ЗD здійснюється фантомна резекція, визначаються її межі, моделюються резекційний шаблон та резекційний імплантат, на останньому позначаються отвори для закріплення дентальних імплантатів. А потім резекційний шаблон та резекційний імплантат виготовляють із медичного титану шляхом фрезерування із наступним поліруванням і травленням. За такою технологією хірургу не треба нічого підганяти: все розраховано з математичною точністю. Оскільки питома вага ти-

тану велика, виріб при проектуванні та виробництві максимально полегшують. Ефективність даного методу — висока точність моделювання щелепно-лицьового протеза, надзвичайна якість фіксації та стабілізації, відновлення всіх функцій хворого після операції (мови, жування), естетичний вигляд обличчя. Серед авторів патенту №79224 «Спосіб реабілітації хворих після резекції нижньої щелепи із застосуванням програмного забезпечення Delcam» — завідувач кафедри ортопедичної стоматології з імплантологією УМСА, доктор медичних наук, професор Валентин Дворник, доцент кафедри ортопедичної стоматології з імплантологією УМСА, кандидат медичних наук Любов Єрис, науковий співробітник Полтавського національного технічного університету Станіслав Ясько та інші.

«Розробку імплантату ми почали спільно із науковцями Полтавського національного технічного університету, — розповідає Любов Єрис. — Саме там запрацював науковий центр Delcam і з’явилася технічна можливість розробити задумане. Минулого року наша робота отримала призове місце на Міжнародній конференції фірми Delcam в Україні. Слід зазначити: названі програми дозволяють моделювати будь-яку конструкцію, незалежно від галузі застосування». Винахід пройшов випробування і довів, що точність тривимірної моделі імплантату нижньої щелепи значно вища, ніж та, яку раніше отримували шляхом відбитку щелепи. Адже гіпс створює тиск на м’які тканини обличчя, модель має похибку, що в подальшому не забезпечує щільного прилягання протезу до м’яких тканин, крім того, не враховується їх піддатливість. Застосування програмного забезпечення для моделювання протезу, створення прес-форм на верстатах із числовим програмним керуванням суттєво спрощують процес виготовлення і підносять його на якісно новий рівень. «Ми планували використовувати резекційний імплантат, створений за програмою Delcam, при видаленні пухлин нижньої щелепи, — пояснює Валентин Дворник. — Але в умовах проведення АТО наш винахід може успішно застосовуватися при травматичних ушкодженнях щелеп і підвищувати якість життя постраждалих. Ми спроможні виготовляти й інші ектопротези: носа, ока або комбіновані. Свою наукову допомогу будемо надавати всім, хто її потребує, безкоштовно. Справа за виробниками, яких наполегливо шукаємо. Добре, якби наш винахід включили до державної програми реабілітації учасників АТО, адже подібних розробок в Україні ще не було». Андрій КОНДРАТЮК, спеціально для «ВЗ», м. Полтава

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

НЕПРАВИЛЬНА ВІЙНА ВИХОВУЄ ПРАВИЛЬНИХ ЛІКАРІВ На сторінках «ВЗ» ми вже не раз розповідали про викладачів Тернопільського державного медичного університету (ТДМУ), які активно допомагають бійцям на Сході. Втім і студенти цього медичного вишу не відстають. Під час канікул вони виїжджали в зону АТО як волонтери і сьогодні готові поділитися враженнями, що будуть корисними не лише їх ровесникам, а й лікарям із досвідом.

Все почалося на Майдані Студенти VI курсу медичного факультету Олександр Башта та Зіновій Гвоздик, учасники загону «Білі берети», не раз бували на передовій. Вони надавали медичну допомогу у складі «Госпітальєрів» — медичної служби Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». День нашої розмови був особливим для молодих людей: вони прийняли присягу на вірність народу України, завершивши навчання з військової підготовки за програмою офіцерів запасу на кафедрі медицини катастроф та військової медицини ТДМУ. Необхідність володіння навичками надання екстреної допомоги хлопці усвідомили ще під час подій на Майдані, відстоюючи демократичні засади в столиці нашої країни. Анексія Криму спонукала більше працювати над власними практичними навичками та здобувати нові знання. «Після окупації півострова ми вирішили організовувати спільні навчання. Почали з удосконалення знань і вмінь з екстреної медицини. В цьому нам дуже допоміг завідувач кафедри медицини катастроф та військової медицини, професор Арсен Гудима. Торік упродовж 2 тижнів на базі навчально-оздоровчого комплексу «Червона калина» у нас відбувалися навчання з екстреної допомоги. До них залучили кращих викладачів ТДМУ. Тодішній ректор Леонід Ковальчук підтримував нас в усьому, надаючи базу для тренувань, фахівців для навчання, забезпечуючи доїзд і необхідне медичне обладнання. Це була та основа, яка дуже згодилася в освоєнні навичок тактичної медицини. Та й нині постійно відчуваємо підтримку ректора ТДМУ, професора Михайла Корди і сподіваємося на тривалу співпрацю», — говорить Зіновій Гвоздик.

Меддопомога в умовах фронту Упродовж останнього часу кожному зі студентів — учасників «Білих беретів» довелося побувати на території проведення антитерористичної операції. Зіновій Гвоздик та Олександр Башта перебували в Пісках Донецької області, поблизу бойових секторів Донецького аеропорту та в селищі Тоненькому. Як справжні бійці медичного фронту вони рятували життя захисників України, ризикуючи власним. Не раз доводилося під час надання медичної допомоги потрапляти під шквальний обстріл.

Зіновій Гвоздик (перший праворуч) з побратимами, селище Піски

Зліва направо — керівник Тернопільського осередку організації «Білі берети» Андрій Салагорник, Олександр Башта, Ірина Токарчук. Медики отримали листівки від дітей

На бойових позиціях у селищі Піски

Втім, як зізнаються хлопці, для них це велика школа життя, неоціненний досвід військово-польової медицини. І якщо зараз їх однокурсники тільки вправляються у медичних маніпуляціях чи втручаннях, то вони давно відпрацювали їх до автоматизму. «Надавати меддопомогу у фронтових умовах — справа не з простих, особливо коли машину кидає з боку в бік на нерівній польовій дорозі, а ти везеш пораненого, якому треба поставити крапельницю, під обстрілом зробити трахеотомію чи зупинити кровотечу, — розповідають хлопці. — Головне завдання на передовій — відганяти від бійця смерть, доки його транспортують до госпіталю. За цей час маємо

стабілізувати його стан і передати до рук інших медичних спеціалістів». «Якщо ти маєш хоча би 3% впевненості, що людина виживе, то роби все, що в твоїх силах» — цей медичний постулат хлопці знають не із практики відомих лікарів, а зі своєї власної. Їм удалося зберегти багато життів, одного разу навіть сепаратисту надавали меддопомогу, бо для них і він пацієнт. «Цей поранений потрапив до нас після нічної розвідки, пуля рикошетом пройшла через увесь хребет, — згадує Зіновій Гвоздик. — Ми зупинили кровотечу, промили рани, зафіксували пацієнта на ношах, а потім доправили до лікарні. Там його одразу ж поклали на операційний стіл, щоправда, під охоро-

ною внутрішньої служби безпеки. Як з’ясувалося згодом, ми рятували доволі цінного полоненого, котрий працював у ворожому таборі коректувальником: він був не в формі, а у звичайному одязі, щоб не видавати себе». Діяльність таких організацій, як «Білі берети», сьогодні надзвичайно актуальна, зазначають студенти, адже базується на міжнародних стандартах надання меддопомоги, тоді як медична служба Збройних Сил застрягла в радянському часі. Минулого року студенти ТДМУ перебували в зоні АТО на підготовчих тренувальних базах, і ось які їх враження. «В першу чергу мене здивували плакати з написами «День Перемоги», які прикрашали георгіївські стрічки. А в другу — відсутність планів навчань із таких дисциплін, як військова тактика, фізичні тренування, медичні тренінги, — коментує Олександр Башта. — Дуже важливо робити наголос на організації роботи медичної частини. Чомусь про неї починають дбати лише тоді, коли щось трапилося, або наприкінці, коли вирішені всі інші питання. Наша студентська спільнота, до якої входять, окрім мене, Михайло Денисюк, Зіновій Гвоздик, Ірина Токарчук, Іванна Чобанюк і Сергій Коновалов, організовувала медичний пункт на одній із тренувальних баз. Для цього збирали необхідні медикаменти, сортували їх та укомплектовували медпункт. Ми навіть мали імпровізовану операційну, де могли виконували певні маніпуляції. Таке можливо створити лише на тренувальній базі». Водночас Зіновій Гвоздик наголосив на тому, що в зоні бойових дій операційних немає, тож важливо, аби в наплічнику медика було все необхідне для надання допомоги, а також стандартна аптечка військових НАТО, якою слід навчити користуватися кожного бійця. Всі українські аналоги джгутів та інші засоби хлопці випробовують в екстремальних умовах на собі. На жаль, поки що жоден джгут вітчизняного виробництва використовувати в умовах бою не рекомендують. Аби вивести вітчизняну військову медицину на світовий рівень, не потрібно нічого вигадувати — варто лише перейняти програми навчання основам тактичної медицини за стандартами, які є загальноприйнятими для країн НАТО, вважають учасники «Білих беретів». Ці питання легше б вирішувались, якби між військовим керівництвом нашої держави та Міністерством охорони здоров’я була налагоджена активна співпраця. Але попри все студенти-волонтери готові приїздити до військових частин і навчати основам порятунку. «На навчаннях, які ми проводили в одній із частин прикордонних військ, познайомився з начальником медчастини і був приємно здивований. Він постійно спілкується з медиками, що працювали на фронті, а також із волонтерами, тому медпункт створив уже за вимогами воєнного часу. Отже, як бачимо, все залежить від командування та бажання виконувати свої обов’язки», — ділиться враженнями Олександр Башта.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

15 травня 2015 року

Жителі Сходу потрохи прозрівають Причину того, чому ж самі мешканці Сходу не хочуть допомагати українській армії та добровольцям з інших куточків країни захищати власну землю від російського агресора, хлопці вбачають у ментальності східняків. «Втім траплялися нам люди, які на очах «прозрівали», бо саме життя підкидало їм такі ситуації, які примушували кардинально змінити свої погляди, — додає Зіновій Гвоздик. — Пригадую, як доправляв зі станиці Луганської важкопоранену жінку, і в автомобілі ми з нею навіть встигли трохи поспілкуватися — дорога була неблизькою. Я передав жінку військовим медикам, які опікувалися нею вже на наступному етапі транспортування. Згодом розповіли, що поранена дуже тепло згадувала про мене, а коли хлопці запитали, чи знає вона, хто їй допомагав, жінка відповіла, що якісь лікарі. Втім, коли дізналася, що ми із Заходу України та ще й із медичної служби «Правого сектора», була надзвичайно здивована, бо раніше вірила усіляким пліткам».

Велика команда медиків «Правого сектора»

Найкращий стимул для навчання Із квітня минулого року після пройдених вишколів студенти ТДМУ у складі медичного загону спеціального призначення «Білі берети» почали ділитися здобутими знаннями й навичками з більш широким колом волонтерського корпусу медиків. «До нас почали звертатися щодо навчання новобранців добровольчих корпусів і Збройних Сил України основам тактичної медицини, — продовжує Олександр Башта. — Раніше навички з тактичної медицини за міжнародними стандартами ми здобували самостійно під час семінарів та спеціальних програм — тепер ми сертифікована команда і можемо передавати свій досвід іншим. Наприклад, наприкінці минулого року на базі навчально-оздоровчого комплексу «Червона калина» за підтримки ТДМУ та облдержадміністрації «Білі берети» організували кількаденний вишкіл для лікарів-волонтерів, під час якого основам тактичної медицини навчили понад 60 осіб, котрі сьогодні активно працюють над поширенням знань і навичок. Крім того, наша організація проводить чимало тренувань у багатьох інших куточках України». Дуже важливим зараз є навчання навичкам самодопомоги якомога більшої кількості вояків. «Медиків на Сході катастрофічно не вистачає, тому в наших пріоритетах — інструкторська діяльність, — наголошує Олександр Башта. — Чому ми надаємо їй такого особливого значення? Бо один інструктор може навчити багатьох людей, а ті — передати свої знання іншим. Відтак це дозволить зменшити кількість санітарних втрат. На місце бою медики можуть прибути не відразу, а від сильної кровотечі поранений помирає через 2-5 хвилин. Це саме той час, упродовж якого можна самому чи з допомогою побратима накласти джгут і врятувати собі життя. Навички само- та взаємодопомоги — як усім відома профілактика, що попереджує та не допускає летальні випадки на полі бою». За словами членів організації, навіть ті з воїнів, хто скептично ставився до набуття таких умінь, після першого ж бою починають ретельно вчитися. Хлопці розповіли, як під час навчань в одній із частин командир не бажав

Зіновій Гвоздик (перший праворуч) із керівниками медичної служби Збройних Сил України у станиці Луганській

Зіновій Гвоздик (праворуч) та медик «Правого сектора» з позивним Семен

відвідувати заняття, а ввечері в бою отримав кулю в ділянку шиї. І врятував його молодий солдат, якого за дивним збігом обставин незадовго до події навчили надавати допомогу за масивної кровотечі. Після повернення з госпіталю командир уже не тільки сам почав відвідувати заняття з меддопомоги, а й заохочував інших.

Дівчата рятують чоловіків Не раз побували на передовій і дівчата — студентки університету Ірина Токарчук та Іванна Чобанюк. Іванка врятувала найбільше наших вояків і завдяки своїй відвазі стала живою легендою в зоні АТО. Її колеги-медики з Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» розповідають: дівчина фактично є командиром серед лікарів-волонтерів у цьому підрозділі. Вона змогла налагодити роботу групи таким чином, що не було втрачено жодного життя під час перевезення поранених з місця бойових дій до госпіталів. Іванна — одна з небагатьох волонтерів, яка рятує поранених під мінометним обстрілом. Як майбутній лікар вона розуміє цінність кожного людського життя. У новинах якось розповіли про трагічну гума-

нітарну ситуацію в Пісках, унаслідок чого один літній чоловік мало не вмер від голоду. Так ось цього чоловіка знайшла й врятувала Іванка: вона возила йому медикаменти та їжу. Ірина Токарчук — студентка ІІІ курсу медуніверситету, каже, що в зону АТО їхати було трохи лячно. Але дівчина розуміла, що має виконати свій обов’язок медика. Впевненості додавало й те, що в університеті відвідувала заняття з військової медицини, а ще пройшла підготовку на тренувальних базах як інструктор із надання невідкладної медичної допомоги в бойових умовах. «Батьки, звісно, дуже хвилювалися й наполягали, аби я не їхала, але, знаючи мене, вирішили відпустити та підтримати. Мені це дуже допомагає: на війні надзвичайно важливо знати, що у тебе міцний тил, — говорить дівчина. — Здебільшого перебувала на різних військових базах. Вони розташовані переважно в літніх таборах і пансіонатах неподалік населених пунктів. Часто доводиться спати на підлозі. Буває, що вода лише холодна, а іноді — лише з водойми. Бійцям важче, адже постійно сплять на підлозі, або й просто неба у спальниках,

відтак хворіють на застуду, бронхіт, гайморит… Періодично є необхідність зашивати порізи, обробляти інші рани. І досі не можу забути, як двоє наших підірвалися на гранаті. Ще раніше двох застрілив снайпер: поранив кулеметника, а коли фельдшер надавав тому допомогу, розстріляв обох. У медика залишилося троє неповнолітніх дітей. Кулеметник жив у сусідній кімнаті, ми з ним частенько спілкувалися. У хлопця була наречена, і він мріяв, коли все закінчиться, одружитися та відкрити найкращий у місті тату-салон…» Іринка поділилася своїми роздумами про війну, які у вільний час записувала в нотатнику: «Мені здається — це якась неправильна війна… Не можу точно пояснити, що відбувається, бо ж не знаюся на військовій справі, але впевнена: такої війни ще не було. Вражає безвідповідальність людей, від яких залежить надзвичайно багато. Водночас захоплююся тими, хто готовий на все заради України та нашого майбутнього. Це надихає, допомагає триматися й вірити. А ще я навчилася стріляти, розрізняти типи гранат, поважати зброю, бути холоднокровною, нічого ні від кого не очікувати й не нарікати, бо завжди є хтось, кому гірше, ніж тобі. Коли щось робиш — роби якнайкраще. Тут не можна прикидатися, бо в екстремальних умовах усе стане явним. Навчилася не перейматися, якщо не можу вплинути на ситуацію. Імен і прізвищ називати не можу, але зустрічала багато бійців із Донецька, Тореза, Сніжного, Краматорська, Криму. Бути патріотом там непросто. За вишиванку, українську мову, синьожовтий прапор і просто проукраїнські погляди можна кулю отримати. Мене часто запитують знайомі: «Ірино, навіщо тобі той Схід? Чому за тих москалів наші хлопці повинні гинути? Не потрібен нам той Донбас, там немає нормальних людей, вони всі чхати хотіли на Україну!» Я їм відповідаю: «На Донбасі мало патріотів, але вони є. Я особисто знаю таких ще з Майдану. Усі вони воюють поруч із нашими хлопцями. Відверто кажучи, мені дуже шкода їх, бо вони не знають, чи їх домівки досі цілі, чи матимуть куди повернутися. А ще вони час від часу отримують телефонні повідомлення від колишніх знайомих, які нині в таборі сепаратистів, — з погрозами. Найбільша біда в тих, чиї родичі не розуміють їх патріотизму, а підтримують окупантів. Відтак обриваються родинні зв’язки, розпадаються сім’ї… Прикро, що їм доведеться починати все спочатку. Але в них передусім — Україна, і за неї вони готові боротися та віддати життя. На війні немає нічого страшнішого за гнів людей, яким нічого втрачати. Сепаратисти це розуміють і бояться…» За кілька місяців на студентів-шестикурсників чекатимуть випускні іспити, і вони залишать свою рідну альма-матер. Хтось із них хоче стати хірургом чи травматологом, комусь до вподоби педіатрія, але молоді медики впевнені, що не полишать волонтерської діяльності. Ми бажаємо нашим героям, щоб їм завжди щастило та здійснилися всі мрії, бо найголовніший екзамен у своєму житті вони вже склали. Лариса ЛУКАЩУК, власкор «ВЗ», м. Тернопіль

ПАРТНЕР ЛІКАРЯ

МЕДИКИ ПРИРЕЧЕНІ ПРАЦЮВАТИ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ ПУСТЕЛІ? В Україні планується проведення реформи системи охорони здоров’я, що передбачає автономізацію медичних установ, які перетворяться на медичні підприємства. А це вимагатиме інтенсифікації праці спеціалістів, що практично неможливо без створення системи новітньої медичної інформації. Отже, роль наукових медичних бібліотек, підключених до інтернетмережі лікарень, незаперечна. Але як співставити ці реформаторські плани з фактом системного запустіння, а можливо, й систематичного знищення найстарішої, найбільшої за книжковими та каталожними фондами наукової медичної бібліотеки України, що знаходиться в Харкові? З цим категорично не згодні й бібліотечна, й медична громади міста. Позицію своїх колег висловили директор КЗ охорони здоров’я «Харківська наукова медична бібліотека» Ірина Бражник та кандидат медичних наук, доцент кафедри соціальної медицини Харківської медичної академії післядипломної освіти (ХМАПО) Борис Рогожин.

Ірина БРАЖНИК, директор КЗ охорони здоров’я «Харківська наукова медична бібліотека»

Борис РОГОЖИН, кандидат медичних наук, доцент кафедри соціальної медицини ХМАПО

Історія, що народила легенди Є така легенда серед книгознавців Харкова: той, хто погано ставиться до книг цієї бібліотеки, має сумну долю. В роки минулої війни, коли місто захопили німецькі окупанти і тут перебував штаб фельдмаршала Паулюса, біля книгосховищ бібліотеки розірвався снаряд. Книги потрібно було рятувати, і бібліотекарі пішли до нього. Паулюс знайшов безпечне місце і наказав німецьким солдатам перенести туди всі примірники фонду. Так вони й опинилися на вул. Сумській, буд. 4, де знаходилися до 1985 р. Паулюс під Харковом не загинув, хоча й програв свою битву. Парадокс, але сучасна українська влада на початку ХХІ ст. не може знайти місця для безцінної духовної та історичної спадщини українського народу. «Харківська наукова медична бібліотека заснована майже 155 років тому, — розповідає Ірина Бражник. — Її унікальний фонд складають понад 1 млн 200 тис. одиниць — примірники різних наукових та навчальних, методичних і періодичних медичних видань. Кожна книга тут має свою історію, бо передана до бібліотеки відомими харківськими лікарями. Частина зібрання — подаровані нащадками повні сімейні приватні медичні бібліотеки. У старій бібліотеці так і стояли зібрання: бібліотека Мечникова, Сеченова, Лазоревича, Гіршмана, Груббе, Данилевського, Тринклера, Фабриканта, в маєтку якого, до речі, ми зараз і перебуваємо. Саме так тут з’явилися унікальні вітчизняні та зарубіжні видання:

література XVIII — поч. XX ст., колекція земської медичної літератури, прижиттєві видання наукових праць корифеїв, основоположників медицини, книги з дарчими написами. З 1929 р. за наказом Народного комісаріату охорони здоров’я УРСР до 1991 р. сюди надходили всі обов’язкові примірники медичної літератури колишнього СРСР. Так виникли перші повні комплекти саме української медичної періодики, видань з охорони здоров’я перших років радянської влади, праці відомих учених-медиків радянських часів, краєзнавчі дослідження з історії слобожанської медицини. Всі вони складають унікальну за змістом та величезну за обсягами інформаційну базу. Крім того, зберігаємо майже 8 млн одиниць каталогу — карток, написаних бібліотекарями більш як за 150 років, — результати роботи відділу науково-довідкової інформації за весь період існування бібліотеки. У комплексі з каталожним обслуговуванням такого зібрання немає ніде. Київська державна наукова медична бібліотека формувалася на нашій базі. За обсягами та змістом Харківська медична бібліотека була третім (після Москви та Ленінграда) науковим медичним зібранням на теренах колишнього СРСР, а після пожежі 2000-х рр. у Московській науковій медичній бібліотеці, коли було втрачено безцінні стародавні книги і сучасні видання, — стала другою».

Не все так добре у будинку Фабриканта Заснована фундаторами Харківського медичного товариства у 1861 р., бібліотека з 1912 р. розташувалася у будівлі Харківського медичного товариства, де після націоналізації у 1920 р. був відкритий Всеукраїнський бактеріологічний інститут (нині НДІ Мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова), від 1942 р. — у дореволюційному будинку на вул. Сумській, аж поки він зовсім не зістарився. У 1985 р. тихе бібліотечне життя скінчилося. Волею долі на той час звільнився будинок Мойсея Борисовича Фабриканта, відомого стоматолога, хірурга, викладача: після революції будівля завжди залишалася медичною установою. Сюди й переселили, запевнивши, що тимчасово, медичну бібліотеку. У триповерховому затишному стаwww.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ПАРТНЕР ЛІКАРЯ

15 травня 2015 року

ровинному будиночку з білими мармуровими сходами на площі Поезії трохи більше тисячі квадратних метрів. Але це навіть не третина тієї площі, яка реально була потрібна бібліотеці. Тому тут залишили адміністрацію, читальні зали, трохи періодики, каталоги. Фонди розділили: менша частина залишилася в НДІ ім. Мечникова, а для 900 тис. примірників знайшли гідні умови зберігання на обласних аптечних складах. Там книгам було добре, але погано бібліотекарям — доводилося їздити за 23 км від міста, щоб привезти замовлення читачеві. Та й відвідувачам бібліотеки не дуже зручно чекати мінімум добу на потрібне видання. Але на близькому горизонті вимальовувалося прекрасне майбутнє: зовсім поруч, у сусідньому провулку Театральному, почалася реконструкція багатоповерхового будинку, в якому і планували розташувати обласний науково-інформаційний бібліотечний центр. Та не судилося — буремні 90-ті змінили наше життя, різко звернувши на шлях капіталістичного розвитку. Омріяні стіни так і залишилися стояти недобудованими. А справжні неприємності прийшли до бібліотеки у 2000-і рр., коли обласна рада почала розпродаж аптечних складів, що знаходилися в її підпорядкуванні. У гонитві за свіжою копійкою продали, забувши про стелажі з книгами, добре облаштовані приміщення ТОВ «Науково-виробнича фармацевтична компанія «ЕЙМ». Її господарі не виставили одразу бібліотекарів на вулицю, уклали з ними договір оренди, але постійно нагадували, що слід шукати інший дах для книг. І, нарешті, 31 грудня минулого року, зробили «новорічний подарунок»: в односторонньому порядку розірвали договір.

Хто складе пазли? Задача не з легких — об’єднати, мов пазли в єдину картинку, розкидані по Харківщині частини наукової медичної бібліотеки. ЇЇ намагався вирішити ще кілька років тому колишній заступник губернатора Ігор Шурма: давав накази коменданту Держпрому знайти там приміщення для книгосховища, навіть хотів відновити будівництво бібліотечного центру. Виникали ідеї перевезти книги до бібліотек медичних вишів чи НДІ міста, до споруди нинішнього історичного музею Харкова, але більше мільйона примірників — не жарти! До складів у Васіщево минулого разу їх перевозили 4 роки: на пакування та завантаження одного автомобіля потрібно мінімум добу. Але тоді бібліотеку ще не накрила інша біда — скорочення штатів. У примарному бажанні зекономити кошти в 2012 р. обласний департамент охорони здоров’я не знайшов нічого розумнішого, як із 72 співробітників залишити в штаті всього 18. Та й ті почали звільнятися: наприклад, водій автомобіля не забажав за мізерну зарплатню поєднувати обов’язки вантажника, пакувальника, бібліотекаря тощо. Отже, сьогодні перевозити книги вже немає кому. Перемістити фонди в іншу будівлю — задача з кількома невідомими. Щоб картинка з розрізнених пазлів склалася, потрібно виконати наступні умови: підлога має витримувати навантаження в 1 тонну на 1 кв. м; у приміщенні слід створити спеціальні температурні умови, забезпечити відповідне освітлення та контролювати

ЧОМУ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я СПОСТЕРІГАЄ ЗДАЛЕКУ ЗА СПРАВЖНЬОЮ НАЦІОНАЛЬНОЮ ТРАГЕДІЄЮ, ВТРУЧАЮЧИСЬ У ЇЇ ХІД ЗА ПРИНЦИПОМ «СПАСІННЯ ПОТОПАЮЧОГО — СПРАВА ЙОГО ВЛАСНА»? ТИМ ПАЧЕ, ЩО ДЕРЖАВА ПРОТЯГОМ ОСТАННЬОГО РОКУ ВТРАТИЛА 6 МЕДИЧНИХ БІБЛІОТЕК У ДОНЕЦЬКУ, ЛУГАНСЬКУ, КРИМУ… НЕВЖЕ МЕДИКИ ВСЬОГО СХІДНОГО РЕГІОНУ ПРИРЕЧЕНІ ПРАЦЮВАТИ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ ПУСТЕЛІ? вологість. Харків — велике місто, але чиновники облради капітулювали: такої споруди для унікальної бібліотеки не знайшли. Зате нинішнє керівництво Харківської обласної державної адміністрації знайшло вихід зі скрутного становища: має наміри передати бібліотеку — науковий медичний заклад — у «підпорядкування департаменту культури і туризму, із переведенням книжкового фонду бібліотеки до вже наявних у його мережі бібліотечних площ». Ця пропозиція була висловлена в офіційному листі Голови Харківської обласної державної адміністрації І. Л. Райніна, адресованому Голові Харківської обласної ради С. І. Чернову, від 10.03.2015 р. за №1699/01-37, який розглянуто Головою Постійної комісії з питань охорони здоров’я, материнства і дитинства та соціального захисту Харківської обласної ради (лист від 17.03.2015 р. за №05-21/23). Саме таку відповідь отримав небайдужий громадянин, лікар Віталій Дмитрович Мальченко на свої чисельні звернення до обласної адміністрації. А що буде потім — можна лише гадати. Беззаперечним фактом є загроза остаточного знищення безцінної літературної, наукової та інформаційної спадщини харківських медиків.

Під захист громади Коли цей факт став відомий харківській медичній та бібліотечній громаді, прийшло розуміння: час активних дій настав. Саме ця думка стала об’єднуючим мотивом для створення громадської групи, куди увійшли лікарі та керівники медичних установ, науковці і викладачі медичних ВНЗ Харкова та ряду інших вишів, перелік яких очолює ХНУ ім. В. Н. Каразіна, а також працівники чисельних бібліотек міста — члени Української бібліотечної асоціації, спеціалісти з історії та краєзнавства, представники інших громадських організацій та фахових асоціацій, у тому числі й зарубіжних. Усі вони об’єдналися навколо ідеї врятувати фонди медичної бібліотеки і створити проект міжрегіонального інформаційно-освітнього єдиного комплексу з книжковим сховищем на 3 млн екземплярів — власними силами, безкоштовно, бо надію на владу втратили. Особливо після того, коли розіслали до всіх зацікавлених інстанцій — МОЗ України, Харківської ОДА, контролюючих органів — листи із проханням допомоги. Поки що відповідь надійшла лише від Міністерства охорони здоров’я: «Департамент охоро-

ни здоров’я Харківської ОДА просимо розглянути порушені в листі питання з урахуванням думки медичної спільноти та про результати повідомити заявника». Директор бібліотеки заручилася підтримкою помічника заступника Голови Харківської ОДА Ігоря Шишка, відвертого прихильника порятунку книжкових фондів. Якби ж на бік громади стало ще й Міністерство охорони здоров’я! Адже всі 3 сторони конфлікту — фармацевтична компанія «ЕЙМ», Департамент охорони здоров’я Харківської ОДА та наукова медична бібліотека фактично перебувають під його юрисдикцією. Принаймні, можна було б утихомирити власників колишніх обласних аптечних складів або хоча б отримати від них гарантію, що книги не опиняться просто неба. Борис Рогожин розповідає: «Медична громада сподівалася на активну допомогу МОЗ, тому вважала за потрібне повідомити Міністру про складну ситуацію. Не дай Боже, діло дійде до прийняття рішень та судових розглядів із власником складів — тоді отримані відповіді стануть певними аргументами захисту. Слід розуміти: духовна вартість нашої бібліотеки незмірно вища за її матеріальну ціну. Матеріальна вартість становить 1 млрд грн, і цей мільярд слід шанувати, бо він є нашим національним мільярдом, нашим національним здобутком. Щоб заново відтворити таку бібліотеку — цієї суми вже не вистачить. Тому наша мрія — зберегти унікальне зібрання і науковий заклад, а потім створити сучасну наукову установу медичної інформації. Адже до Харківської наукової медичної бібліотеки приїздили сумчани, полтавчани, медики Східних регіонів, сюди зверталися в пошуках інформації представники посольств різних країн, тут писали дипломи і дисертації учені-лікарі з усього світу, які навчаються в Харківському Національному медичному університеті, Харківській медичній академії післядипломної освіти, Національному фармацевтичному університеті, чисельних НДІ. В її залах побувало кілька тисяч іноземних громадян — студентів Харківського медичного інституту та клінічних ординаторів, аспірантів. А в результаті необдуманих дій місцевої влади, за якими мовчки спостерігає МОЗ, ми всі стали свідками справжньої драми падіння престижу бібліотеки і, відповідно, престижу медичної освіти й науки. Нині в Харкові вчиться вже третє покоління студентів та аспірантів, які не можуть у повно-

му обсязі користуватися безцінною медичною літературою і, повертаючись додому, розповідають, що в Харкові немає медичної бібліотеки, й тому вони вимушені збирати матеріали для дисертацій, наприклад, у Парижі. Так і виходить: іноземці до Парижа — а українцям куди? Інший, не менш драматичний аспект: заблокована можливість відцифрувати харківські книжкові фонди і виставити їх до бібліотечної інтернетмережі. А це ж надбання всього людства! У нас виростають покоління, які не знають, що таке бібліотека, реальна наукова медична інформація, історичні джерела. Сучасний медичний науковий журнал досить дороговартісний — «скачати» з нього одну статтю коштує 50 доларів! Це не тільки проблема (бо одному читачеві не по кишені така інформація), а ще й перспектива — заробляти гроші бібліотеці, стати самоокупною за умови включення до світового наукового медичного інформаційного простору. Прикладом сучасного наукового інформаційного центру є наукова бібліотека Української академії банківської справи Національного банку України в м. Суми. Це установа з багатьма міжнародними каналами зв’язку, де можна отримати як сучасну, так і ретроспективну інформацію з міжнародних фахових баз даних, що бере участь у численних міжнародних проектах. На першому етапі ми плануємо розробити проект технічного завдання такого центру. Другим кроком буде публічне фахове обговорення цього проекту, в тому числі формування засад його функціонування відповідно до вимог структурного реформування медичної галузі та наукової й навчальної сфери в Україні в цілому. Ми розуміємо, що через масштаби проблеми жодна медична наукова установа, жоден із харківських вишів, навіть такий гігант, як ХНУ ім. В. Н. Каразіна, не зможе самостійно вирішити цього питання. Частково це пояснює певну інерцію з боку офіційних керівників медичних навчальних закладів і наукових установ. Тому вважаємо: саме громадянське суспільство може та повинно стати рушійною силою для реалізації такого серйозного проекту. Аргументи про те, що в теперішній складний час через брак коштів, бойові дії тощо, цього не можна здійснити — не приймаються. Харківщина в своїй новітній історії 1990-х — початку 2000-х рр. має багато прикладів, коли за ще важчих економічних умов реалізовувалися багатомільйонні проекти. Так, уперше в Україні було створено сучасне відділення політравми, устатковане вартісним магніторезонансним томографом і наркозно-дихальною апаратурою, оновлено парк машин швидкої допомоги, добудовані й оснащені чисельні поліклініки та стаціонари, серед яких перинатальний центр, центр медичної генетики, хоспіси. До цього можна додати й щорічні програми із забезпечення населення Харкова сучасними інсулінами та препаратами крові — тут місто було першопрохідцем у державі. Наш оптимізм небезпідставний. Це як мінімум міжрегіональний проект для більшості областей Лівобережного регіону країни за участю НАН та НАМУ України». Ольга ФАЛЬКО, власкор «ВЗ»

СВІТОВИЙ ДОСВІД

АВСТРАЛІЯ: НАСЕЛЕННЯ ВІДДАЄ ПЕРЕВАГУ ДЕРЖАВНІЙ МЕДИЦИНІ Про переваги австралійської системи надання медичної допомоги та досвід, який може бути корисним для українців у процесі реформування галузі, «ВЗ» розповів завідувач поліклінічного відділення Чернігівського обласного онкологічного диспансеру, головний онколог Чернігова, член Європейської та Міжнародної асоціацій онкогінекологів, кандидат медичних наук Валерій Зуб.

Валерій ЗУБ, завідувач поліклінічного відділення Чернігівського обласного онкологічного диспансеру, головний онколог м. Чернігова, Голова постійної комісії обласної ради з питань охорони здоров’я та захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС, член Європейської та Міжнародної асоціацій онкогінекологів, доцент кафедри оздоровлення та реабілітації Чернігівського державного технологічного університету, кандидат медичних наук

Держава гарантує У складі делегації лікарів України я побував на міжнародному конгресі онкогінекологів у Мельбурні, на самому півдні Австралії. Під час перебування там ми мали змогу ознайомитися з роботою медичного центру міста та дитячої лікарні. Надзвичайно вразила як кадрова забезпеченість медичних установ (тут сконцентровані висококваліфіковані фахівці багатьох спеціальностей), так і матеріально-технічне забезпечення: заклади обладнані найсучаснішою апаратурою, є навіть гелікоптери з вертолітними майданчиками на дахах. Фінансування всіх видатків цих медустанов здійснюється за державний кошт. Медицина в цій країні страхова, причому є два види страхування — державне і добровільне. Державним медичним страхуванням (Medicare) охоплено практично все населення країни. Воно умовно безкоштовне, тобто фінансується за рахунок податків та практично повністю покриває лікування в державних шпиталях і візити до лікарів загального профілю, а також надання деяких медичних послуг в окремих приватних клініках, що субсидуються державою. Тобто певний рівень базової медичної допомоги доступний усім громадянам країни. При цьому близько половини австралійців, зокрема практично все працююче населення, має приватну медичну страховку, яка істотно роз-

ширює перелік послуг, що надаються пацієнту як у державних, так і в приватних медичних закладах. Види послуг та їх кількість залежать від типу медичної страховки, договір на яку укладається з приватною страховою компанією. Тут існують різні види страхових полісів, починаючи з базового, який передбачає надання невідкладної та амбулаторної допомоги, до страховок у декілька десятків тисяч доларів, що забезпечують не тільки лікування, а й усі види протезування та косметологічні послуги. Кожний може вибрати те, що йому підходить. Страхова компанія зазвичай компенсує від 80% до 100% вартості лікування, в межах послуг страхового поліса. Держава не тільки підтримує добровільне страхування, а навіть рекомендує всім громадянам, які досягли 30-річного віку, укладати договір страхування із приватними страховими компаніями. Таким чином вона стимулює населення більш відповідально ставитися до свого здоров’я. Але більшість австралійців, зокрема пацієнти з важкими формами захворювання, ті, хто потребує складного операційного втручання, а також хворі, що госпіталізуються з

невідкладними станами, незважаючи на наявність приватної страховки, лікуються, як правило, в державних шпиталях та медичних центрах. Пос луги приватної медицини також користуються попитом у населення, адже ці клініки мають свої переваги. Там створені більш зручні умові для перебування: одномісні або двомісні палати, що за комфортністю не поступаються номерам дорогих готелів, до того ж пацієнт сам може обирати лікуючого лікаря. А головне — немає черг на госпіталізацію, тому що в Австралії це досить серйозна проблема: іноді плановому хворому доводиться півроку чекати своєї черги, щоб пролікуватися у стаціонарі державного медзакладу.

ПМСД по-австралійськи Первинна ланка медичної системи Австралії — це лікар загального профілю (General Practitioner), аналог нашого лікаря сімейної медицини. Вони працюють як у державних поліклініках, так і в приватних. У кожному мікрорайоні міста діє декілька поліклінік, кожен може обрати собі лікаря незалежно від місця проживання. Лікарі надають первинну медичну допомогу і в разі необхідності направляють до відповідного

ПРЕСТИЖ ПРОФЕСІЇ В Австралії професія лікаря надзвичайно престижна. Багато учнів мріють отримати медичну освіту, але це вдається не всім: абітурієнт зі 100 балів тестування мусить набрати 99. Дехто складає іспити по п’ять разів! Тут дуже високо цінується праця лікаря. Заробітна плата рядового ординатора складає 150-200 тис. австралійських доларів на рік, спеціаліста — 300-400 тис., в окремих випадках він може отримувати 600 і більше тис. доларів на рік. При цьому середньомісячна зарплата австралійців — 3-5 тис. доларів.

Королівська дитяча лікарня м. Мельбурн, Австралія

спеціаліста. До речі, лікар загального профілю виклики не обслуговує — пацієнти самі приходять на прийом до поліклініки. Ті, хто має потребу в невідкладній допомозі, викликають швидку. Слід зазначити, що державне медичне страхування не покриває послуги невідкладної допомоги, тому, якщо в людини немає хоча би базової приватної страховки, за кожен виклик швидкої їй доводиться сплачувати із власної кишені. Австралія має велику територію, низьку щільність населення та багато невеличких населених пунктів, віддалених від міст. Для надання невідкладної допомоги та госпіталізації мешканців цих територій діє «Королівська служба літаючих лікарів» (The Royal Flying Doctor Service, RFDS) — аналог нашої санітарної авіації, яка, на жаль, у більшості областей України повністю знищена. Сьогодні RFDS має у своєму розпорядженні декілька десятків спеціально обладнаних санітарних літаків, що здійснюють перевезення важкохворих із найвіддаленіших населених пунктів. Фінансування служби відбувається переважно із бюджетів федеральних штатів та частково — за рахунок благодійної допомоги від підприємств і громадськості.

Досвід, який варто запозичити В австралійської системи надання медичної допомоги є чому повчитися. Це й ефективне поєднання державного та приватного страхування, і добре відпрацьована система надання медичної допомоги державними та приватними медичними закладами, які успішно співпрацюють і вдало доповнюють один одного. Вражає ставлення держави до фінансування медичної галузі: сучасне обладнання, високі зарплати, наявність новітніх медикаментів — на медицині тут не економлять. Надзвичайно цікавий досвід використання RFDS, особливо для тих регіонів України, де багато невеличких сіл, віддалених від районних центрів. Зразковою можна назвати і роботу Австралійської медичної асоціації, яка дуже ретельно слідкує за дотриманням стандартів та протоколів лікування. Також ми звернули увагу на те, що персонал намагається забезпечити пацієнту максимально комфортні умови під час перебування в клініці. Наприклад, у палатах, де знаходяться двоє та більше хворих, передбачені міжліжкові перегородки, що дозволяють візуально створити для кожного ізольований простір. Коштує це устаткування не так уже й дорого, а хворий при цьому набагато зручніше почувається. Взагалі там завжди прораховують, наскільки пацієнту та медичному персоналу комфортно перебувати в закладі. І це нам теж треба запозичувати. Але поки не відбудеться кардинальної медичної реформи, сподіватися на суттєве покращення не доводиться.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

15 травня 2015 року

ПО ОДИН БІК БАРИКАДИ Держава поставила перед сімейною медициною завдання суттєво підвищити якість надання медичної допомоги населенню на первинному рівні. У зв’язку з цим у сімейних лікарів виникає багато питань щодо обсягів їх конфіденції. Чи не залишить сімейний лікар без роботи неврологів, ендокринологів, гастроентерологів та інших вузьких спеціалістів? Модель успішної взаємодії сімейного лікаря та невролога представила доктор медичних наук, професор кафедри сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги НМАПО ім. П. Л. Шупика Ольга Коваленко.

Ольга КОВАЛЕНКО, доктор медичних наук, професор кафедри сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги НМАПО ім. П. Л. Шупика

Від клініки до топіки, або тактика і стратегія сімейного лікаря Що повинен робити сімейний лікар, якщо стикається з симптоматикою захворювань нервової системи? В першу чергу отримати найповнішу інформацію щодо змін у нервовій системі в межах клінічного огляду. Тактика лікаря первинної ланки має включати такі складові: неврологічний огляд у межах комплексного клінічного огляду, який розпочинається вже тієї миті, коли хворий переступає поріг кабінету лікаря; визначення наявності та ступеня відхилень від норми функцій нервової системи та їх інтерпретація; збір анамнезу, визначення причинно-наслідкового зв’язку, в тому числі з’ясування — зміни з’явилися вперше чи вже були раніше; якщо об’єктивні та суб’єктивні симптоми виникли раніше, слід визначити їх динаміку — вона може залежати від прогресування основного захворювання, через ко- або поліморбідність, шкідливі звички, відсутність чи неадекватність лікування, побічні ефекти; при виявленні причинно-наслідкового зв’язку з іншими захворюваннями лікарю слід з’ясувати, він має справу з первинним ураженням нервової системи (інфекція, травма, вроджена аномалія тощо) чи з ускладненням інших захворювань (наприклад, полінейропатія при діабеті, інсульт при серцевій аритмії, дисциркуляторна енцефалопатія при артеріальній гіпертензії тощо); при соматичних скаргах необхідно визначити, це центральні вегетативні розлади, вегетативно-вісцеральні синдроми або безпосередньо органічні зміни внутрішніх органів.

Чому сімейні лікарі бояться проводити неврологічні огляди? Як свідчать опитування, лікарі вважають, що огляд займе багато часу, крім того, не впевнені, що зможуть правильно інтерпретувати отримані дані. Тому неврологічне обстеження слід поєднувати із загальноклінічним, завдяки чому можна зібрати більш повну інформацію про стан пацієнта. На дискусійне питання — наскільки потрібен неврологічний огляд ще на первинному рівні медичної допомоги — слід відповісти: однозначно потрібен, адже патології, з приводу яких пацієнти дуже часто звертаються до сімейного лікаря, здебільшого супроводжуються неврологічними скаргами. То як можна відстрочувати клінічну об’єктивізацію стану нервової системи, очікуючи візиту до невролога (відвідування зазвичай забезпечується далеко не в перший день)? Навіть дільничні терапевти, не маючи серед своїх компетенцій проведення неврологічного огляду, нерідко вимушені хоча б якось об’єктивізувати стан пацієнта і проводять пальце-носову пробу, проби на статику, вимірюють силу кінцівок тощо. А попереково-крижові та інші вертеброгенні больові синдроми, з якими часто лікуються у дільничного терапевта хворі з діагнозом «радикуліт»? Як можна поставити діагноз «радикуліт» або «люмбоішіалгія», не провівши неврологічного огляду та диференційної діагностики? Дільничний терапевт не наділений такою широкою компетенцією і такими критеріями визначення діагнозу, як сімейний лікар. Саме сімейний лікар першим мусить оцінити стан хворого і його неврологічний статус, в тому числі забезпечити догоспітальний та післягоспітальний рівні медичної допомоги, а в разі потреби направити пацієнта на другий рівень. При клініко-неврологічному дослідженні пацієнта сімейний лікар може оцінити анамнез значно глибше, ніж фахівець наступного рівня, адже він безпосередньо спілкується з хворим і його родиною, знає всі особливості життя та поведінки, шкідливі звички тощо. І якщо сімейний лікар працюватиме «в одній упряжці» з неврологом, то не тільки допоможе йому, а й значно підвищить свій авторитет серед пацієнтів. Отже, не слід боятися своїх повноважень — їх потрібно використовувати повною мірою! На жаль, іноді сімейні лікарі перестраховуються, хоча їх компетенції

має бути цілком достатньо. Приміром, велику кількість пацієнтів складають хворі з церебральними ускладненнями тієї ж артеріальної гіпертензії, атеросклерозу, часто поєднаного з цукровим діабетом, які слід об’єктивізувати одразу і призначити відповідне лікування. Причому головною ознакою артеріальної гіпертензії терапевти найчастіше вважають підвищення тиску, інші ж скарги (неврологічні — як то головний біль, головокружіння тощо) залишаються без об’єктивізації на рівні первинної ланки. Направлення таких хворих сімейним лікарем на другу ланку до невропатолога передбачає повернення пацієнтів на повторний прийом, де мають бути узгоджені й нові призначення невролога, і свої попередні. Часто це несе ризики поліпрагмазії та втрати часу на 2 прийоми. У чому ж полягає функція сімейного лікаря у співпраці з неврологом? Насамперед він повинен співставити неврологічні дисфункції та соматичні захворювання. У патогенезі хвороби участь нервової системи є беззаперечною, адже всі процеси з симптоматикою болю, запалення, дегенерації, зокрема наслідки травм, реалізуються нервово-гуморальними механізмами, а тому не можуть бути незалежними від змін у нервовій системі.

Маршрут пацієнта Це планування подальшої тактики ведення хворого (характер додаткових обстежень, визначення показань до направлення або обґрунтування ненаправлення до вузького фахівця); просвітницька робота з пацієнтом — пояснення щодо характеру проблеми, можливих ускладнень, обговорення з ним лікування, реабілітації та профілактичних заходів (зокрема, необхідності позбавлення від шкідливих звичок, чіткого дотримання лікарських

призначень тощо), а також визначення безпосередньої ролі самого пацієнта в їх виконанні. В яких випадках хворий спрямовується на другий рівень медичної допомоги — до невролога? Насамперед слід терміново викликати карету швидкої у разі підозри на інсульт і направити пацієнта до профільного стаціонару (згідно з уніфікованими клінічними протоколами меддопомоги для хворих з інсультами та при втратах свідомості — Накази МОЗ України №620 (2012 р.) і №275 (2014 р.). Також це слід зробити у випадках вперше виявлених вогнищевих неврологічних синдромів; при поглибленні раніше існуючого неврологічного дефіциту; при неефективності профілактично-лікувальних заходів, застосованих на первинній ланці. Підґрунтям для забезпечення якісної медичної допомоги людям із різною патологією є створення Уніфікованих клінічних протоколів, а на їх основі — локальних протоколів, де визначені обов’язки спеціалістів різних рівнів. Курація пацієнта має включати і лікувально-профілактичні заходи, які потрібно обрати для нього. Вони полягають не лише у фармако- чи фізіотерапії, але й у роботі з сім’єю, адже найближче оточення хворого, особливо важкого, часто страждає на депресію та є групою ризику щодо розвитку психосоматичних й інших серйозних захворювань. Зараз перед лікарями первинної ланки постала величезна проблема, адже кількість і складність неврологічних пацієнтів зростає: мобілізовані воїни після поранень, близькі родичі захисників Вітчизни, що знаходяться в стані позамежового нервового напруження, переселенці із зони АТО зі стресами та спровокованими ними різними захворюваннями. Всі постраждалі звертатимуться за допомогою до сімейного лікаря, і до цього слід бути готовим. Найближчим до пацієнтів є саме сімейний лікар, і його обов’язки настільки тісно переплетені з конфіденцією вузьких спеціалістів, що іноді їх важко розділити. Тому ці фахівці мають діяти по один бік барикади. Адекватне виконання своїх обов’язків сімейним лікарем і чітке розуміння меж його повноважень колегами зі вторинної ланки стануть запорукою ефективності медичного обслуговування.

ПІДҐРУНТЯМ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКІСНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ЛЮДЯМ З РІЗНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ Є СТВОРЕННЯ УНІФІКОВАНИХ КЛІНІЧНИХ ПРОТОКОЛІВ, А НА ЇХ ОСНОВІ — ЛОКАЛЬНИХ ПРОТОКОЛІВ, ДЕ ПОЗНАЧЕНІ ОБОВ’ЯЗКИ СПЕЦІАЛІСТІВ РІЗНИХ РІВНІВ

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ АКУШЕРСТВО ТА ГІНЕКОЛОГІЯ

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

Л. В. КУЗНЕЦОВА АКУШЕРСТВО: УЧЕБНОМЕТОДИЧЕСКОЕ ПОСОБИЕ ВИДАВНИЦТВО: Н-Л РІК ВИДАННЯ: 2014 СТОРІНОК: 160

(виходить із 1990 року)

Загальний наклад 32 500 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

НЕВРОЛОГІЯ А. Н. КОНОВАЛОВ ХОРДОМЫ ОСНОВАНИЯ ЧЕРЕПА И КРАНИОВЕРТЕБРАЛЬНОГО ПЕРЕХОДА ВИДАВНИЦТВО: АНТИДОР РІК ВИДАННЯ: 2014 СТОРІНОК: 275

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Повна назва видання: «Акушерство: учебно-методическое пособие для занятий с применением симуляционных методик для клинических ординаторов первого года обучения». У навчально-методичному посібнику розглянуті питання класичного та оперативного акушерства, представлені базові протоколи ведення пологів, виконання акушерських операцій і маніпуляцій. Розглянуто оцінку стану плода під час вагітності й у пологах, викладені показання до консервативної та оперативної тактики розродження. Для інтернів та клінічних ординаторів 1-го року навчання, які отримують спеціальність «Акушерство і гінекологія».

У цій монографії представлено досвід Науково-дослідницького інституту нейрохірургії ім. акад. М. М. Бурденка РАМН у лікуванні більш ніж 340 хворих із хордомами основи черепа з 1985 по 2012 рік. Викладаються сучасні уявлення про біологію хордом, представлена їх класифікація, розглядається ефективність сучасних методів діагностики. Основну увагу приділено хірургічному лікуванню: показанням до операції, вибору адекватного доступу, ефективності оперативного втручання, впливу його на виживаність тощо.

Головний редактор – БУРМАКА М. П.

ОНКОЛОГІЯ

Редакційна колегія

Е. В. КИЖАЕВ РАК ЛЕГКОГО: КЛИНИКА, ДИАГНОСТИКА, ЛЕЧЕНИЕ ВИДАВНИЦТВО: БИНОМ РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 144

БАХТЕЄВА Т. Д. – член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, Заслужений лікар України ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В. Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України

Монографія присвячена діагностиці раку легень та лікуванню хворих із цим діагнозом. Багато уваги приділено ранній діагностиці й сучасним методам обстеження пацієнтів. Розглянуто основні підходи до лікування при недрібноклітинному і дрібноклітинному раку легень, особливості хірургічного, променевого та лікарського методів залежно від форми і стадії захворювання. Детально викладені матеріали з променевої та хіміотерапії. Для радіотерапевтів, онкологів, ендоскопістів та спеціалістів лікувально-профілактичної мережі.

ГАРНИК Т. П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» ЗАБОЛОТНИЙ Д. І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України

ХІРУРГІЯ Р. Е. КАЛИНИН ОПЕРАЦИИ НА СОСУДАХ: УЧЕБНОЕ ПОСОБИЕ ВИДАВНИЦТВО: ГЭОТАР-МЕД РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 120

ЗАГОРІЙ В. А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор

Навчальний посібник містить сучасні відомості щодо різних хірургічних втручань на судинах. У підручнику представлена велика кількість фотографій багатьох видів протезів, шовного матеріалу, хірургічних доступів, основних етапів судинних операцій. Призначено студентам ординатури за фахом «Серцево-судинна хірургія».

ЗОЗУЛЯ Ю. П. – професор, академік НАМН України КОВАЛЬ В. М. – Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України

ЕНДОКРИНОЛОГІЯ Ю. Н. БЕЛЕНКОВ МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМ КАК РЕЗУЛЬТАТ ОБРАЗА ЖИЗНИ ВИДАВНИЦТВО: МЕДИЦИНСКОЕ ИНФОРМАЦИОННОЕ АГЕНТСТВО (МИА) РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 240

МІШАЛОВ В. Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ імені О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор ПИРІГ Л. А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М. Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л. І. Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, Заслужений лікар України ТРОНЬКО М. Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

УСІЧЕНКО І. Г. – президент Національного товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ЧЕКМАН І. С. – завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, професор, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В. І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, професор, Заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії наук комплексної безпеки

У сучасному способі життя практично відсутні сезонні зміни у тривалості світлового дня в результаті використання штучного освітлення, а також є інверсія циклу день/ніч, коли пік інтелектуальної та/або фізичної активності припадає на нічний час. Зміна світлового режиму позначається на секреції мелатоніну, основного гормону, що адаптує внутрішні ритми до змін зовнішнього середовища. Цей процес здійснюється шляхом активації «генів часу» в жировій тканині. У роботі наводяться дані дослідження, в якому зроблена спроба вивчити секрецію мелатоніну при тривалій інверсії циклу день/ніч. Моделлю інверсії послужили особи, що працювали за змінним трудовим графіком. На їх прикладі було вивчено вплив збільшеної секреції мелатоніну на розвиток інсулінової резистентності — патогенетичної основи «метаболічного синдрому».

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Випусковий редактор...........................СВІТЛАНА ЛАРІОНОВА

АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1

Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО

ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138 ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються.

Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2.

Загальний наклад 32 500 Замовлення №30115 Віддруковано у ТОВ «Укрполiграфмедiа»: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 104 А

Літературне редагування та коректура..............................ТЕТЯНА НЕСТЕРЧУК Відділ реклами..................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю