Ваше здоров'я № 19-20 by Всеукраїнська медична газета “Ваше здоров'я”

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№19-20 (1408-1409) 19.05.2017

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

МЕДИЧНІ ПРАЦІВНИКИ ГОТУЮТЬСЯ ДО АКЦІЙ ПРОТЕСТУ Нинішня реформа нав’язується нам зовні, її елементи розробляються не вітчизняними експертами, а міжнародними фінансовими інституціями. Хіба що втілюється вона «рідними» грантоїдами, яких непокоять лише власні статки і аж ніяк не доля СТОР. медичної галузі, її працівників й українських пацієнтів.

ГОЛОВНИЙ МЕДИК ДОНЕЦЬКОГО АЕРОПОРТУ

Зараз на складах лежить вдосталь аптечок натівського зразка, яких вистачить на всіх військових, але чомусь туди і досі кладуть гумовий джгут і ППІ. На питання, чому так, відповідають, що в нас їх на складах 8 млн і треба кудись дівати. Тобто нормальні бандажі лежать, а старі добровільно-примусово використовуємо. СТОР.

НАБОЛІЛЕ ПИТАННЯ, АБО РЯТУЄМОСЯ, ЯК МОЖЕМО Зараз фінансування медичної галузі й хірургічної служби зокрема — на вкрай низькому рівні. Лікарня забезпечує хворих препаратами для надання екстреної допомоги, але надалі більшість з них компенсує витрати медичному закладу. Тобто поповнення запасу життєво необхідних медикаменСТОР. тів відбувається в основному за кошти пацієнтів.

НОВИНИ ВАЛЕРІЯ ЛУТКОВСЬКА: «В УКРАЇНІ — КРИЗА МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ» ПАЦІЄНТИ ПОМИРАЮТЬ ЧЕРЕЗ ДЕРЖАВНЕ НЕДОФІНАНСУВАННЯ ДИПЛОМИ УКРАЇНСЬКИХ МЕДИЧНИХ ВИШІВ БІЛЬШЕ НЕ ВИЗНАЮТЬ? В УСТАНОВАХ НАМН УКРАЇНИ ВІДБУЛИСЯ ВИБОРИ КЕРІВНИКІВ

2-5 СТОР.

РЕФОРМА МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ: ЧИ ДОСЯЖНА АМЕРИКАНСЬКА МРІЯ? Рівень підготовки українського лікаря оцінюють по-різному: хтось нищівно критикує, хтось аргументує високу якість вітчизняних дипломів їх «масовим переселенням» у Європу. Суспільство хоче бачити систему, яка народжувала б геніїв, гарантуючи їм при цьому мінімальні умови для професійного росту і зарплату невдах. Чого не вистачає для виховання власних докторів Хаусів — теорії чи практики, розумних циркулярів згори чи автономних рішень на місцях, американських тестів чи СТОР. українських грошей?

НОВИНИ НЕВ Т ІШНІ ВИСНОВК И

ПАЦІЄНТИ ЧЕК АЮТЬ

ВАЛЕРІЯ ЛУТКОВСЬКА: «В УКРАЇНІ — КРИЗА МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ»

повноважений Верховної Ради України з прав людини Валерія Лутковська у щорічній доповіді «Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан та дотримання прав і свобод людини і громадянина в Україні» за 2016 рік повідомила, що численні скарги громадян України про неможливість своєчасно отримати доступні медичні послуги, ліки та медичні вироби, право на безоплатність яких гарантовано законодавством, свідчать про повну руйнацію і глибоку кризу медичної галузі, що створює реальну загрозу життю людей, яким потрібна медична допомога. В. Лутковська наголошує: керівництво Міністерства охорони здоров’я України фактично ігнорує вимоги Кабінету Міністрів України й гальмує проведення медичної реформи. «Тривала нездатність керівництва МОЗ організувати роботу з виконання основної функції цього відомства щодо формування та реалізації політики у сфері охорони здоров’я створила умови для системних порушень прав громадян на охорону здоров’я у 2016 році, дестабілізувала роботу державних спеціалізованих закладів охорони здоров’я й академічних наукових установ», — говориться у доповіді.

норм реєстр орфанних захворювань (налічує 171 нозологію), передбачено безоплатне пожиттєве забезпечення лікування орфанних хворих, затверджено номенклатуру лікарських засобів за напрямом «Централізована закупівля лікарських засобів для лікування дітей, хворих на первинні (вродженні) імунодефіцити», утворено Центр орфанних захворювань на базі НДСЛ «Охматдит», що контактує з аналогічними центрами в інших країнах світу, проблеми в цьому напрямку залишаються. Зокрема:  не створено реєстру орфанних хворих (реальних даних про загальну кількість хворих на рідкісні захворювання в Україні не існує);  не вирішується питання забезпечення лікуванням дорослих з орфанними захворюваннями;  не враховуються індивідуальні потреби пацієнтів під час закупівель необхідних лікарських засобів і харчових сумішей;  несвоєчасно проводяться держзакупівлі лікарських засобів і харчових сумішей для таких пацієнтів, що призводить до переривання курсу лікування та тяжких наслідків для їх здоров’я.

Проблемні закупівлі

Згідно з результатами проваджень Уповноваженого з прав людини за зверненнями громадян Уряд і МОЗ необдумано, хаотично і без урахування інтересів громадян проводять реформи — медичну та територіальноадміністративну. Зокрема у доповіді говориться, що особливої гостроти набувають питання, пов’язані з реорганізацією закладів охорони здоров’я, неналежним фінансуванням окремих відділень та їх ліквідацією, а під час проведення організаційно-структурної перебудови наявної мережі медичних закладів не враховуються реальні потреби населення цієї території. «Передача коштів медичної субвенції в розпорядження громад найнижчого рівня об’єктивно обмежує право громадянина на вибір лікувального закладу, що є порушенням статті 24 Конституції України, практично унеможливлює ефективне функціонування контрактної моделі стосунків між замовником і надавачем медичної допомоги, а відтак призводить до зниження якості медичного обслуговування. Передача об’єднаним сільським громадам, територіальним громадам міст незалежно від чисельності їх населення повноважень щодо здійснення видатків на фінансування, зокрема медичної допомоги, ставить під загрозу якість надання медичних пос луг, оскільки ОТГ у сільській місцевості і в малих містах інституційно неспроможні здійснювати функції компетентного замовника медичної допомоги та контролювати якість її надання», — говориться у доповіді. Крім того, до Уповноваженого надходили численні звернення громадян, представників громадських організацій, місцевих громад і депутатів різних рівнів, незадоволених процесом формування госпітальних округів, що здійснюється на виконання Постанови КМУ від 30.11.2016 р. №932. Цим документом Уряд доручив облдержадміністраціям сформувати межі госпітальних округів з метою оптимізації надання медичних послуг. Однак зазначений процес відбувається без урахування інтересів громад, що обумовлює соціальну напругу в територіальних громадах. Також проведений Уповноваженим ВРУ з прав людини моніторинг засвідчив: впро-

Відповідно до аналізу Уповноваженого ВРУ з прав людини минулого року державні закупівлі лікарських засобів і медичних виробів через міжнародні організації відбувалися хаотично та в неповному обсязі. І це не зважаючи на те, що цим організаціям у 2015 році авансом було перераховано кошти на забезпечення ліками за 12 державними програмами на загальну суму понад 2,197 млрд грн за напрямками: дитяча і доросла онкологія, дитячі та дорослі гепатити, дитяча гемофілія, туберкульоз, орфанні захворювання, імунопрофілактика й антиретровірусна терапія. Причиною затримки поставок ліків виявилась занадто повільна робота профільного Міністерства й Уряду, які ще півроку після оголошення державних закупівель через міжнародні організації розробляли та затверджували відповідні нормативно-правові акти, а також проблеми із розмитненням придбаних препаратів. Це негативно позначилося на дотриманні строків поставки ліків у регіони, частина з яких надійшла в лікувальні заклади з майже закінченим терміном придатності. Ще один виклик, із яким не впоралося Міністерство у 2016 році, — закупівлі в рамках бюджетної програми за КПКВК 2301400 «Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру», оскільки на початок 2017 року закуплено та поставлено на склади лікарські засоби і медичні вироби тільки за чотирма окремими напрямками з 20: для пацієнтів з мукополісахаридозом на 76,7%, хворобою Гоше — на 54,9%, резистентною формою ювенільного ревматоїдного артриту — на 30,6%, для антиретровірусної терапії дорослих, підлітків і дітей — на 59,1%.

Забуті пацієнти У доповіді наголошується, що МОЗ не забезпечує права громадян з рідкісними (орфанними) захворюваннями. Незважаючи на те що під тиском громадських і правозахисних організацій, батьківської спільноти й офісу Омбудсмена МОЗ було ухвалено низку законодавчих і нормативних актів, якими визначено поняття «орфанне захворювання», удосконалено та приведено у відповідність до європейських

Хаотична медична реформа

вадження схваленої дорожньої карти гальмується, незважаючи на те що керівництвом Мінрегіону, яке є відповідальним за реформу децентралізації влади, спільно з керівництвом Міністерства охорони здоров’я, керівниками територіальних органів охорони здоров’я та керівниками ОТГ обговорено концепцію здійснення децентралізації у сфері охорони здоров’я. МОЗ не виконує доручення, що міститься в Постанові КМУ від 30.11.2016 р. № 932, щодо затвердження Примірного положення про госпітальний округ, також досі не узагальнено пропозиції щодо переліку та складу госпітальних округів, наданих облдержадміністраціями. Крім того, невирішеним залишається питання щодо внесення змін до Бюджетного кодексу України в частині фінансування програм надання вторинної медичної допомоги та до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» в частині управління госпітальними округами. Ураховуючи викладене, Уповноважений висловлює занепокоєння з приводу ухвалення місцевими органами влади необґрунтованих рішень про закриття спеціалізованих закладів охорони здоров’я, що порушує право окремої категорії хворих на отримання належної медичної допомоги. Основні проблеми, які Уповноважений ВРУ з прав людини просить вирішити МОЗ найближчим часом:  вжити невідкладних заходів щодо затвердження Концепції та Національної стратегії реформування системи охорони здоров’я в Україні, розроблення яких передбачено розпорядженням КМУ від 17.09.2014 р. №847-р «Про імплементацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та ЄС, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони», а також розробити детальний план їх практичної реалізації;  пришвидшити прийняття Закону України «Про загальнообов’язкове державне медичне соціальне страхування в Україні» та забезпечити його реалізацію;  у процесі організаційно-структурної перебудови наявної мережі медичних закладів, зокрема і у зв’язку з формуванням ОТГ, забезпечити безперебійну роботу реорганізованих закладів охорони здоров’я;  розробити та затвердити Загальнодержавну програму боротьби з онкологічними захворюваннями;  для вирішення проблемних питань забезпечення прав і державних гарантій громадян з рідкісними (орфанними) захворюваннями розробити Національну програму, що включатиме питання діагностики, селективного скринінгу, надання медичної і медико-соціальної допомоги таким хворим, підготовки кваліфікованих фахівців з діагностики та лікування рідкісних захворювань; створити реєстр орфанних хворих; вжити заходи для вирішення питання забезпечення лікуванням орфанних хворих із числа дорослого населення;  забезпечити вчасне проведення державних закупівель лікарських засобів та виробів медичного призначення, зокрема і через міжнародні закупівельні організації, підвищити рівень прозорості й відкритості таких закупівель. За матеріалами офіційного сайту Уповноваженого ВРУ з прав людини

Препарати для лікування дитячої онкології припадають пилом на складах

репарати для лікування дитячої онкології, закуплені й поставлені на початку квітня 2017 року за Програмою розвитку ООН (ПРООН, UNDP) за кошти держбюджету 2016 року, досі перебувають на складах ДП «Укрмедпостач». «Минуло вже більше двох тижнів, а лікарні досі не отримали препаратів. Вони просто лежать на складах «Укрмедпостачу», — повідомив завідувач відділення трансплантації кісткового мозку Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Олег Рижак. За словами О. Рижака, згідно з технічним завданням термін придатності поставлених ліків має становити не менше 15 місяців, або 75% від загального терміну придатності. Натомість термін придатності препаратів для лікування дитячої онкології, які отримала Україна на початку квітня, — 59%. «Три препарати виробництва однієї поважної світової фармкомпанії, які дійсно нам необхідні, закуплені в обсязі 30% від передбаченого закупівлями 2016 року, тобто не на 60, а на 20 млн грн», — зазначив фахівець. За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

! МОЗ ПЛАНУЄ РОЗШИРИТИ СПЕКТР НОЗОЛОГІЙ ДЕРЖАВНОЇ ПРОГРАМИ «ДОСТУПНІ ЛІКИ». «У ЧЕРВНІ РОБОЧА ГРУПА ПРИ МІНІСТЕРСТВІ ДЕТАЛЬНО ПРОАНАЛІЗУЄ ДІЮ ПРОГРАМИ. НА ПІДСТАВІ ОТРИМАНИХ ДАНИХ Й ІНФОРМАЦІЇ ВІД МІЖНАРОДНИХ ЕКСПЕРТІВ ЕКСПЕРТНИЙ КОМІТЕТ МОЗ ЧЕРЕЗ МІСЯЦЬ ВИЙДЕ ДО КМУ З ПРОПОЗИЦІЄЮ ЗБІЛЬШИТИ КІЛЬКІСТЬ НОЗОЛОГІЙ, ЯКІ МОЖНА ВКЛЮЧИТИ В ПРОГРАМУ», — СТВЕРДЖУЮТЬ У МІНІСТЕРСТВІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я. За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

19 травня 2017 року

ГРОМ А ДСЬК Е ОБГОВОРЕННЯ

М Е Д О С В І ТА

У ПЛАНАХ МОЗ — РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я

іністерство охорони здоров’я винесло на громадське обговорення проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2025 року», реалізація якого в майбутньому допоможе створити якісну й ефективну систему охорони психічного здоров’я, орієнтовану на користувача послуг, що забезпечить потреби населення на рівні міжнародних стандартів. В обґрунтуванні доцільності прийн яття акта зазначено, що сучасна українська система охорони психічного здоров’я успадкувала організаційну структуру, стратегію та практику радянської системи, яка не зазнала істотних структурних змін після набуття державою незалежності. Це зумовлює високий рівень інституціалізації, сегрегації та стигматизації тієї частини населення України, що страждає на психічні розлади. Домінування пострадянських принципів управління галуззю обмежує запровадження в Україні ефективних моделей фінансування й адміністрування послуг у сфері охорони психічного здоров’я. Такі особи отримують лікування переважно в психіатричних стаціонарах, а можливості амбулаторної допомоги використовуються не повною мірою. Крім того, відсутність національних стандартів охорони психічного здоров’я унеможливлює оцінювання ефективності галузі за заздалегідь розробленими критеріями. Ініціативи у сфері охорони психічного здоров’я здійснюються за відсутності системного підходу до їх планування і впровадження, а також необхідного контролю за якістю та безпекою. На думку МОЗ, прийняття акта дасть змогу створити цілісну й ефективну систему, що сприятиме підвищенню рівня психічного здоров’я населення і якості життя хворих, зменшенню прямих і непрямих витрат економіки України. Також МОЗ винесло на громадське обговорення проект Наказу

«Про затвердження правил застосування примусових заходів медичного характеру в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги», який розроблений відповідно до пп. 8 п. 4 Положення про Міністерство охорони здоров’я, затвердженого Постановою КМУ від 25.03.2015 р. №267, Плану заходів із реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, схваленого розпорядженням Уряду від 23.11.2015 р. №1393. У пояснювальній записці до проекту повідомляється, що, залежно від характеру та тяжкості захворювання і вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічнохворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі види примусових заходів у спеціальному лікувальному закладі: госпіталізацію до психіатричного закладу зі звичайним наглядом; госпіталізацію до психіатричного закладу з посиленим наглядом; госпіталізацію до психіатричного закладу із суворим наглядом. У МОЗ зазначають, що в разі звичайного нагляду неосудна особа зможе самостійно, без супроводу медичного працівника, залишати палату, відділення та заклад. Нині ця можливість не реалізована, але станом на початок березня 2017 року такого нагляду потребувало 654 пацієнти. За посиленого нагляду людина зможе без супроводу медпрацівника залишати палату та відділення, але не виходити за межі закладу. Пацієнтів, які потребують такої форми госпіталізації, зараз близько 400. Суворий нагляд передбачає вільне пересування в межах відділення, проте залишати його без супроводу медичного працівника особа не матиме змоги. Нині кількість таких хворих сягає 600. Проект Наказу розроблений МОЗ з урахуванням рішень Європейського суду з прав людини у межах плану заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини. «Зміни, відображені в Наказі, дають змогу наблизити допомогу до хворого. Впровадження нових пра-

вил сприятиме своєчасній та якісній психіатричній допомозі неосудним. При цьому будуть збережені соціальні контакти з близькими та родичами, що не мають можливості регулярно приїжджати до пацієнтів, які отримують лікування в іншому регіоні. До того ж мережа закладів, де надаватимуть таку допомогу, дасть змогу уникнути неефективних і необґрунтованих фінансових витрат на транспортування пацієнтів», — повідомляють у МОЗ. Президент Асоціації психіатрів України Семен Глузман розкритикував Концепцію психічного здоров’я, оскільки та, за його словами, створювалася наспіх працівниками МОЗ без профільної освіти. «Не розумію, чому потрібно було так поспішати і формувати такий серйозний документ за 2-3 тижні. Я з великою пересторогою сприймаю будь-які новації в галузі психіатрії, що йдуть від МОЗ, оскільки там за напрям психіатричної служби відповідає акушер-гінеколог — заступник Міністра охорони здоров’я Оксана Сивак. А неофіційно керує групою, яка створювала Концепцію, дама (не хочу її навіть називати), котра не те, що вищої, — узагалі ніякої освіти не має», — висловив свою думку С. Глузман. Він також зазначив, що роботу над створенням Концепції психіатрична служба України вела давно, тому в цій сфері вже є низка напрацювань. Проте команда нинішнього керівника МОЗ Уляни Супрун вирішила зробити по-своєму, заявивши, що 26 років у галузі «нічого не робилося, тому її команда впорається за 8 місяців». «Загалом прийняття такого документа — позитивне явище, однак варто врахувати, що під час його розробки «експерти» не врахували позицію суміжних служб — Мінсоцполітики та пенітенціарної системи», — зазначив С. Глузман. За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України та сайту «ГолосUA»

К А Д РОВІ ЧИСТ К И

МОЗ ЗМІНИЛО ГОЛОВНОГО ПОЗАШТАТНОГО ДИТЯЧОГО ГЕМАТОЛОГА

іністерство охорони здоров’я призначило головним позаштатним дитячим гематологом завідувач ку відділення хіміотерапії онкогематоло гічних захворювань з блоком інтенсивної терапії Центру дитячої онкогематології та трансплантації кісткового мозку НДСЛ «Охматдит» Наталію Кубалу. Раніше цю посаду обіймала завід увачка Центру дитячої онкогематології та

транс-плантації кісткового мозку НДСЛ «Охматдит» Світлана Донська, яка нещо давно розкритикувала міжнародні заку півлі й бюрократію під час передачі ліків з «Охматдиту» в регіони (детальніше про це газета «Ваше здоров’я» писала в ма теріалі «Дороговартісні ліки не доходять до пацієнтів через бюрократію у МОЗ», №17-18 (1406-1407) від 05.05.2017 р.). У Міністерстві ж стверджують, що зміна

кадрів пов’язана із заявами активістів і представників благодійних фондів, котрі опікуються забезпеченням лікарськими за собами пацієнтів клініки «Охматдит», про непрозорість розподілення закуплених за кошти держбюджету препаратів. За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України

Дипломи українських медичних вишів більше не визнають?

«С

ьогодні деякі країни частково або повністю перестали виз навати українські медичні дипломи. Це, зокрема, Сирія, Ліван, Ірак, Палестина й інші, звідки в наші медичні виші традиційно приїжджає вчитися ба гато студентів», — повідомила міністр освіти і науки України Лілія Гриневич. Вона зазначила: підставою для тако го рішення є низький прохідний бал до вищих медичних навчальних закладів і відсутність доступу студентів до інтер натури. «Нам слід визначити, які зміни потрібні, щоб вирішити ці проблеми та підвищити якість надання освітніх послуг у медичних вишах», — заявила Л. Гриневич. При цьому вона зазначила, що українська медична освіта є най більш рейтинговою на ринку освітніх послуг для іноземних студентів. З понад 64 тис. іноземців, які навчаються в Укра їні, майже 40% отримують освіту саме за медичними спеціальностями. Натомість посольство України в Ліва ні повідомляє: рішення про невизнання дипломів українських вищих медичних навчальних закладів Ліван не ухвалю вав. У відомстві також говорять, що в Лівані всі дипломовані випускники медичних вишів, незалежно від країни навчання, зобов’язані складати «колокві уми» — медичні іспити, за підсумками яких вони отримують дозвіл на ведення лікарської практики. За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

! УРЯД УХВАЛИВ ПОСТАНОВУ «ПРО УТВОРЕННЯ КООРДИНАЦІЙНОГО ЦЕНТРУ З ПИТАНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ МЕДИЧНИХ СЛУЖБ СИЛ ОБОРОНИ ТА ОРГАНІВ І ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я», ДІЯЛЬНІСТЬ ЯКОГО БУДЕ СПРЯМОВАНА НА НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ ЗСУ, ДЕРЖАВНОЇ СПЕЦІАЛЬНОЇ СЛУЖБИ ТРАНСПОРТУ, ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ СПЕЦІАЛЬНОГО ЗВ’ЯЗКУ ТА ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ УКРАЇНИ. За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України

НОВИНИ ВР Я Т У ВАТ И Х ВОРИ Х

ЗМІНИ

ПАЦІЄНТИ ПОМИРАЮТЬ ЧЕРЕЗ ДЕРЖАВНЕ НЕДОФІНАНСУВАННЯ

орослі пацієнти з первинними імунодефіцитами (ПІД) в Україні помирають через відсутність державного фінансування закупівель ліків. «Для дітей медикаменти закуповуються централізовано — від моменту встановлення діагнозу до 18 років. Але після цього віку дитина разом із батьками лишається сам на сам зі своєю недугою. Оскільки лікування коштує надзвичайно дорого, сім’я не може забезпечити хворого препаратами, — розповідає директор ГО «Рідкісні імунні захворювання» Галина Павук. — Дорослий, у якого діагностовано первинний імунодефіцит, фактично приречений на смерть. Людина, маючи освіту, роботу, сплачуючи податки і збагачуючи бюджет, не може скористатися правом на отримання життєво необхідних препаратів. З 2016 року ми моніторимо забезпечення ліками дорослих пацієнтів з рідкісними імунодефіцитами і виявили, що такі пацієнти просто помирають».

За словами Г. Павук, у 2016 році в Україні через відсутність закупівель ліків померли чотири людини з рідкісними імунодефіцитами. Своєю чергою головний позаштатний спеціаліст МОЗ зі спеціальності «Алергологія, імунологія, клінічна імунологія та лабораторна імунологія» Валентина Чоп’як повідомила, що за результатами клінічних та імунологічних досліджень в Україні зареєстровано 358 станів імунодефіцитів дорослого віку. «В Україні 52 пацієнти, у яких верифіковано ПІД у віці понад 18 років. Вони однозначно потребують замісної терапії. Ці особи перебувають на обліку у фахівців різних областей України. Замісна терапія є життєво необхідною для них, оскільки дає можливість нормально жити, працювати, бути соціально активними», — говорить В. Чоп’як. Вона також акцентувала увагу на тому, що з 2007 року українські імунологи працюють відповідно до міжнародних протоколів. «У цих протоколах чітко прописано, що замісна імуноглобулінова терапія, яка

рятує цих пацієнтів, починаючи зі встановлення діагнозу повинна бути постійною», — розповідає В. Чоп’як. Намагаючись хоча б частково вирішити проблеми пацієнтів з первинними імунодефіцитами, МОЗ підготувало запит на виділення з держбюджету 35 млн грн для забезпечення замісною терапією дорослих хворих з ПІД. «У січні 2017 року ми подали в Міністерство фінансів запит про те, що нам потрібні додаткові кошти для 52 пацієнтів», — повідомив в. о. директора медичного Департаменту МОЗ Андрій Гаврилюк. Він уточнив, що гроші будуть витрачені на закупівлю двох найменувань препаратів замісної терапії для хворих, які не отримують лікування після досягнення 18-річного віку. А. Гаврилюк також повідомив: Міністерство вже розробило порядок передачі пацієнтів з ПІД після досягнення ними повноліття дорослим імунологам. За матеріалами ІА «ІнтерфаксУкраїна» та УНІАН

КОНСУЛЬТА ЦІЇ З ГРОМ А ДСЬК ІСТ Ю

МОЗ ІНІЦІЮЄ ВІДНОВЛЕННЯ МЕДИЦИНИ ПРАЦІ

іністерство охорони здоров’я винесло на громадське обговорення Проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції відновлення системи медицини праці в Україні та здійснення профілактичних заходів щодо запобігання професійним захворюванням і професійним отруєнням у працівників, зайнятих на виробництвах із шкідливими умовами праці». У документі зазначено, що внаслідок світової фінансової кризи 2009-2012 років погіршився фінансовий стан і виробничий потенціал підприємств, галузей економіки, що

призвело і до погіршення стану безпеки працівників, медицини праці, а також невиконання профілактичних заходів щодо запобігання захворюванням, пов’язаним з професійною діяльністю людини. Концепція, реалізація якої розрахована на 2018-2020 роки, спрямована на удосконалення нормативно-правової бази у галузі праці, її гармонізацію з європейським законодавством, забезпечення доступу працівників до служб медицини праці, формування державної політики у сфері медико-соціального обслуговування працюючого населення, відновлення трудового потенціалу населення шляхом своєчасного й ефективного лікування

хвороб, обумовлених тим чи іншим видом професійної діяльності людини. Крім того, у рамках концепції планується впровадження міжнародних стандартів щодо умов і безпеки праці, удосконалення санітарних норм і правил гігієни, розробка та впровадження системи реабілітації людей з професійно зумовленими захворюваннями. Документ також передбачає низку заходів щодо створення системи моніторингу, контролю й обліку професійних захворювань. За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України

Т ВОРЧИЙ ПІД ХІД

ДИЗАЙН МАКЕТА ІСТОРІЇ ХВОРОБИ — НА РОЗСУД ЛІКАРНІ

іністерство охорони здоров’я повідомляє, що кожен лікувальний заклад має право створювати власний дизайн-макет історії хвороби. У МОЗ зазначають, що дизайн-макет бланків форм первинної облікової документації — Медичної картки стаціонарного хворого (форма №003/о), Листка лікарських призначень (форма №003-4/о), Картки пацієнта, який вибув зі стаціонару (форма №066/о) — не є обов’язковими до відтворення та передбачають можливість видозмінення зовнішнього вигляду полів заповнення без зміни черговості пунктів. Затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення передбачає встановлення вимог щодо найменування пунктів та їх черговості на бланку, а не вимог до його макета. «МОЗ не заперечує проти виготовлення і замовлення виготовлення бланків форм первинної облікової документації структурними під-

розділами з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій і/або закладами охорони здоров’я за макетами й форматом, які є зручними в користуванні для лікарів та пацієнтів. Розмір і кількість полів для заповнення, а також сторінок можуть бути змінені з огляду на необхідність внесення певного обсягу інформації», — говориться в офіційному повідомленні відомства. Крім того, МОЗ звертає увагу на те, що пунктом 27 інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003/о «Медична картка стаціонарного хворого № ____» передбачено вимоги щодо змісту лікарських записів про стан здоров’я хворого та частоти заповнення щоденників, виходячи з клінічної необхідності. У Міністерстві також наголошують: інструкцією щодо заповнення Виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма №027/о) пе-

редбачено вичерпний перелік інформації, що має бути внесена до Виписки. Зважаючи на це, допустимим є внесення лише тієї інформації, котра матиме сенс для подальшого лікування чи спостереження пацієнта й призначатиметься для взаємообміну необхідною інформацією амбулаторно-поліклінічних і стаціонарних закладів охорони здоров’я щодо стану здоров’я пацієнта. МОЗ наголошує, що всі поля бланків форм первинної облікової документації можна заповнювати як від руки, так і в друкованому вигляді за умови дотримання відповідних інструкцій. Крім того, відповідно до зазначених інструкцій, записи повинні вестися чітко, детально й розбірливо, із зазначенням дат призначення та відміни лікарських засобів, а також засвідчуватися підписом лікаря. За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України

В установах НАМН України відбулися вибори керівників

квітні на загальних зборах відділення клінічної медицини у восьми наукових установах НАМН України було обрано очільників. Відповідно до Статуту НАМН України Президія постановила призначити на ці посади таких науковців:  ДУ «Інстит у т отоларингології ім. О. С. Коломійченка НАМН України» — академіка НАМН України, доктора медичних наук, професора Дмитра Ілліча Заболотного;  ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» — академіка НАМН України, доктора медичних наук, професора Георгія Васильовича Гайка;  ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. М. І. Ситенка НАМН України» — доктора медичних наук, професора Миколу Олексійовича Коржа;  ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України» — доктора медичних наук, професора Георгія Миколайовича Даниленка;  ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В. Т. Зайцева НАМН України» — доктора медичних наук, професора Валерія Володимировича Бойка;  ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України» — доктора медичних наук, професора Ігоря Володимировича Лінського;  ДУ «Інститут генетичної та регенеративної медицини НАМН України» — академіка НАМН України, члена-кореспондента НАН України та РАМН, доктора медичних наук, професора Геннадія Михайловича Бутенка;  ДУ «Інститут проблем ендокринної патології ім. В. Я. Данилевського НАМН України» — доктора медичних наук, професора Юрія Івановича Караченцева. За матеріалами офіційного сайту НАМН України

! ТЕНДЕРИ НА ЗАКУПІВЛЮ АНГІОГРАФІВ ДЛЯ РОЗВИТКУ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ МЕРЕЖІ РЕПЕРФУЗІЙНИХ КАРДІОЛОГІЧНИХ ЦЕНТРІВ, НА ЯКІ З ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ВИДІЛЕНО 150 МЛН ГРН, БУДУТЬ ОГОЛОШЕНІ НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ. МЕРЕЖА КАРДІОЦЕНТРІВ ГАРАНТУВАТИМЕ ГРОМАДЯНАМ БЕЗОПЛАТНЕ СТЕНТУВАННЯ В УРГЕНТНИХ ВИПАДКАХ, А ПРОЕКТИ РОЗВИТКУ ЦІЄЇ МЕРЕЖІ ФІНАНСУВАТИМУТЬСЯ З ДЕРЖАВНОГО ТА МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ. За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

19 травня 2017 року

УДО СКОН А ЛЕННЯ СИСТ ЕМИ

У СВІ Т І

РОЗРОБКА «РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ МАПИ УКРАЇНИ» — ВИМОГА ВООЗ

ісія ВООЗ з оцінювання системи реабілітації в Україні засвідчила, що ресурсів для надання реабілітаційної допомоги в державі багато, але їх координація та використання здебільшого неякісні й неефективні. Основні зауваження місії стосувалися недостатньої координації між уповноваженими міністерствами й організаціями, традиційного надання послуг реабілітації в курортному середовищі, суттєвих кадрових проблем та відсутності ці-

лісної системи для надання реабілітаційних послуг. Для того щоб зробити систему надання реабілітаційної допомоги в Україні ефективнішою, МОЗ вирішило створити інтерактивну карту закладів. «Спільними зусиллями ми збираємо й упорядковуємо інформацію про реальних надавачів реабілітаційних послуг. Інформацію буде розміщено на інтерактивній карті, що полегшить пошук необхідного закладу споживачем послуг і дасть

змогу координувати їх діяльність», — повідомляють у Міністерстві. У відомстві також зазначають, що зараз відбувається поступова перебудова всієї реабілітаційної системи: розвиваються нові та вже існуючі професії, докорінно переглядається філософія надання такої допомоги, готуються законодавчі та підзаконні акти. За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України

ДОПОМОГА ЮТ Ь ДОНОРИ

ЯПОНІЯ ПЕРЕДАЛА УКРАЇНІ СУЧАСНЕ МЕДИЧНЕ ОБЛАДНАННЯ

країна отримала 6 найсучасніших ендоскопічних систем від уряду Японії. Загальна вартість грантової допомоги — 350 млн японських єн (приблизно 3 млн дол. США). Ця сума включає придбання медичного обладнання, а також відповідне пакування, страхування, інспекції, транспортування в Україну, митне оформлення, доставку в лікарні, монтаж, введення в експлуатацію та послуги з навчання персоналу. Коштів державного бюджету України в цьому проекті не залучено.

Надання гранту було узгоджене в 2014 році урядами Японії й України як позапроектна грантова допомога в межах програми Офіційної допомоги з метою розвитку (ОДР). Після ретельного аналізу потреб MOЗ надало запит на 6 ендоскопічних систем і 8 цифрових рентгенівських систем для встановлення їх в обласних лікарнях. У результаті були укладені контракти на поставку в Україну 6 ендоскопів від виробника медичного обладнання Olympus, кожен з яких містить гастроскопічну та колоноскопічну відеосистеми з відповід-

ними допоміжними засобами, і 8 цифрових рентгенівських систем марки Toshiba. Власниками нового сучасного ендоскопічного обладнання стали Житомирська, Волинська, Київська, Рівненська, Чернігівська, Дніпропетровська обласні клінічні лікарні. Цифрові рентгенівські системи повинні прибути в Україну влітку 2017 року й будуть встановлені в Маріупольській міській лікарні швидкої медичної допомоги, Старобільському районному територіальному медичному об’єднанні, Слов’янській та Біловодській ЦРЛ, Київській, Дніпропетровській, Запорізькій і Харківській обласних клінічних лікарнях. За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України

ПО СИ ЛЕННЯ ВІД ПОВІД А ЛЬНО СТ І

У КАЗАХСТАНІ МЕДИКІВ КАРАТИМУТЬ ЗА ПРИЗНАЧЕННЯ ДОРОГИХ ЛІКІВ

іністерство охорони здоров’я Республіки Казахстан розробило законопроект про притягнення до адміністративної відповідальності лікарів і фармацевтів, які в першу чергу пропонують пацієнтам купувати дорогі ліки і тільки на прохання останніх розповідають про їх

дешевші аналоги. «Норми стосуються етичного просування ліків. Цей законопроект ми плануємо винести у парламент восени, щоб законодавчо закріпити відповідальність медичних працівників за нав’язування дорогих ліків. Причому відповідатимуть за неетичне їх просування не лише лікарі, а й фармацев-

ти», — повідомив міністр охорони здоров’я РК Єлжан Біртанов. Контролюватимуть дотримання цих норм працівники двох комітетів МОЗ. «Для цього в нас є відповідні контрольно-наглядові органи: Комітет фармації та Комітет охорони громадського здоров’я, до обов’язків яких входить контроль за дотриманням законодавства, передусім за скаргами пацієнтів», — пояснив Є. Біртанов. За матеріалами ІА NewTimes.kz

НОУ-Х АУ

УЧЕНІ ЗАПРОПОНУВАЛИ НОВИЙ СПОСІБ ЗБЕРІГАННЯ ВАКЦИН

орічно мільйони доз вакцин в усьому світі стають непридатними до використання через порушення температурного режиму. Група вчених з Батського та Ньюкаслського університетів запропонувала новий спосіб зберігання вакцин і антитіл поза холодильником — у контейнерах з діоксиду кремнію, де медикаменти не псу-

ються при високих температурах. «За допомогою нашого методу ми показали, що можна запобігти денатурації білків за температури до 100 °С або зберігати ліки у вигляді порошку до трьох років при кімнатній температурі без втрати властивостей», — розповіла один з авторів дослідження Азела Сартбаєва, хімік з Батського університету.

Зараз для зберігання і транспортування вакцин необхідні перевізні холодильники. Коли ж такий холодильник зламається і порушиться температурний режим, вакцини використовувати вже не можна. З цієї причини псуються мільйони доз препаратів на рік. Якщо розробку буде успішно впроваджено, вона допоможе доставляти вакцини швидше й безпечніше, у тому числі й у віддалені райони з нерозвиненою інфраструктурою. За матеріалами журналу Scientific Reports та порталу «Новини GMP»

Американські конгресмени проголосували за скасування Obamacare

алата представників конгресу США з невеликою перевагою проголосувала за скасування значної частини реформи охорони здоров’я, проведеної за часів президента-демократа Барака Обами, яка відома в народі під назвою Obamacare. Очікується, що їй на зміну прийде реформа охорони здоров’я, розроблена Республіканською партією. Скасування багатьох положень закону про захист прав пацієнтів і доступну медичну допомогу (The Patient Protection and Affordable Care Act) підтримали 217 членів палати представників. Проти проголосували 213 осіб. Серед конгресменів, які підтримали цей крок, не було жодного демократа. Спостерігачі називають підсумки голосування великою перемогою президента Дональда Трампа, котрий ще під час передвиборної кампанії обіцяв скасувати Obamacare. Тепер те саме питання повинен розглянути сенат, де республіканці також становлять більшість. Попередню спробу замінити Obamacare на нову програму медичного страхування Д. Трамп зробив у березні, але тоді відповідний законопроект не отримав достатньої підтримки республіканців і був відкликаний. За матеріалами ВВС

Сенат США затвердив С. Готтліба на посаду очільника FDA

енат США затвердив Скотта Готтліба, який має тісні зв’язки з фармацевтичною промисловістю, на посаду Голови Адміністрації з контролю за продуктами і ліками США (FDA). Він є радником кількох біотехнологічних і фармацевтичних компаній, серед яких — GlaxoSmithKline. На думку експертів, призначення С. Готтліба допоможе реалізувати плани Д. Трампа щодо скорочення ролі регуляторного органу на ринку продуктів харчування, косметичних засобів, харчових продуктів і тютюну. Кандидатура С. Готтліба була запропонована президентом США Д. Трампом у березні 2017 року. На думку критиків, настільки тісний зв’язок з фарміндустрією може вплинути на рішення FDA про виведення на ринок нових лікарських засобів. Сам же С. Готтліб пообіцяв ставити інтереси національної системи охорони здоров’я вище інтересів фармацевтичної індустрії і, щоб уникнути ймовірного конфлікту інтересів, зобов’язався звільнитися з низки посад у фармкомпаніях, продати власні акції виробників лікарських засобів і медобладнання та протягом одного року утримуватися від безпосередньої участі у вирішенні питань, пов’язаних з 20 різними компаніями й установами. За матеріалами видання Medscape

У 169-МУ НАВЧАЛЬНОМУ ЦЕНТРІ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК ЗСУ (СМТ ДЕСНА ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ) 15 ТРАВНЯ ВІДКРИЛИ ПЕРШИЙ В УКРАЇНІ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД, ДЕ ГОТУВАТИМУТЬ ПЕРСОНАЛ ВІЙСЬКОВО-МЕДИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ДЛЯ ЗСУ ЗА СТАНДАРТАМИ НАТО. ПЕРШИЙ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ КУРС ДЛЯ ЗДОБУТТЯ КВАЛІФІКАЦІЇ «БОЙОВИЙ МЕДИК» РОЗПОЧНЕТЬСЯ НАПРИКІНЦІ ТРАВНЯ 2017 РОКУ Й ТРИВАТИМЕ 16 ТИЖНІВ. За матеріалами «Урядового порталу»

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

МЕДИЧНІ ПРАЦІВНИКИ ГОТУЮТЬСЯ ДО АКЦІЙ ПРОТЕСТУ Нещодавно відбулося чергове засідання Центрального комітету Профспілки працівників охорони здоров’я України, на якому бурхливо обговорювали проблеми реформування галузі. Спілчани не бачать іншого способу вплинути на цей процес, окрім як вийти на Всеукраїнську акцію протесту вже найближчим часом. Накипіло?

Вікторія КОВАЛЬ, Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України

Хто замовляє музику? Медична спільнота завжди була готова підтримати прогресивні реформи в галузі охорони здоров’я, які відповідали б європейському вектору розвитку країни, тобто такі, що забезпечують конституційне право громадян на якісну і доступну медичну допомогу, створюють гідні умови праці, підвищують престиж професії лікаря та його статус у суспільстві. Однак Профспілка ніколи не погодиться з реформою, орієнтованою не на обґрунтовані потреби суспільства в якісній і доступній медичній допомозі, а на рамки обмеженого бюджету. На жаль, ситуація в галузі охорони здоров’я ніколи ще не була такою складною та заплутаною, як нині. Нас переконують, що видатки зведеного бюджету України на охорону здоров’я останнім часом невпинно зростають, і це так, якщо рахувати в гривневому еквіваленті. Насправді ж у зв’язку з обвалом курсу національної валюти та зростанням цін реальні обсяги фінансування галузі суттєво зменшилися. Наприклад, якщо порівнювати 2012 і 2017 роки, то у 2,2 разу. Тривале й значне недофінансування (у середньому галузь забезпечена на 40-60% від реальних потреб) може призвести до остаточного знищення бюджетної системи охорони здоров’я, яка є важливою складовою національної безпеки. Кожна «нова реформа» супроводжується подальшою оптимізацією мережі медичних закладів, скороченням персоналу, збільшенням навантаження на медичних працівників, розширенням їх функціональних обов’язків (без відповідних доплат), скасуванням соціальних пільг і гарантій. Здавалося б, оптимізувати і скорочувати вже нічого. Однак Уряд і МОЗ як «захисник» інтересів медичної галузі вважають інакше. Про це свідчить підписання

Меморандуму з МВФ у березні нинішнього року, згідно з яким влада країни взяла на себе певні зобов’язання, у тому числі й стосовно чергової реформи системи охорони здоров’я. До кінця 2019 року заплановано на 14% скоротити кількість працюючих у бюджетній сфері (за винятком військових). Безперечно, це торкнеться й медичної галузі. Зрештою, у тексті Меморандуму нарівні з переліком заходів «глибоких і всебічних реформ у галузі охорони здоров’я» вказано, що вони допоможуть «суттєво скоротити надлишковий потенціал у лікарняному сегменті». Хтось вірить у те, що «це має сприяти покращенню показників здоров’я населення та якості послуг»? Тож усі дискусії щодо того, яку модель охорони здоров’я ми будуємо, не варті зусиль, котрі ми на них витрачаємо, оскільки зрозуміло: нинішня реформа нав’язується нам зовні, її елементи розробляються не вітчизняними експертами, а міжнародними фінансовими інституціями. Хіба що втілюється вона «рідними» грантоїдами, яких непокоять лише власні статки і аж ніяк не доля медичної галузі, її працівників й українських пацієнтів.

Стукайте, але вам не відчинять? Профспілка має конкретні пропозиції щодо того, як саме повинні відбуватися реформи в галузі. Ми неодноразово надсилали їх у різні владні інституції, у першу чергу до МОЗ. Однак Міністерство або повністю ігнорує їх, або працює зі СПО (спільним представницьким органом) профспілок, як то кажуть, для галочки, наприклад, пізно ввечері надсилається важливий документ на опрацювання та погод ження, а наступного дня зранку його вже розглядають на засіданні Уряду (хоча регламент передбачає 10 діб на погодження документів). Розрахунок простий: хто не встиг, той спізнився, а офіційно процедури начебто дотрималися. Тільки якщо всі в такому поспіху ухвалюватимуть доленосні рішення, можна легко спрогнозувати, яку медицину ми отримаємо. Це нонсенс, але МОЗ (уперше за роки незалежності нашої держави!) не залучило до робочих груп щодо розробки актів з реформування галузі ані профспілки, ані роботодавців, ані науковців. Більше того, влада нехтує навіть рішенням судів, які за позовом Профспілки скасували деякі незаконні рішення Уряду і МОЗ України, адже ці вердикти виявилися дуже невчасними та незручними для «переможної ходи» медичних

реформ. Схоже, що дух і буква закону сприймаються як перешкода на шляху реформаторів, оскільки багато ініціатив МОЗ виходять за межі правового поля, порушують основоположні статті Конституції України. Оскільки МОЗ ігнорує принципи соціального діалогу, ми спрямували на адресу керівництва Верховної Ради України, Голів профільних комітетів ВРУ, керівників парламентських фракцій та кожного народного депутата України особисто листи з нашими висновками до законопроектів «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів», «Про додаткові державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів особам, які захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність в антитерористичній операції та забезпечують її проведення», «Про внесення змін до статей 3, 8 та 351 Основ законодавства України про охорону здоров’я», «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо видатків на первинну медичну допомогу». Профспілка не підтримала цих законопроектів, оскільки має до них низку серйозних зауважень. Зок-рема новації, закладені в проекті Закону України «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» суперечать Конс титуції України та рішенню Конституційного суду. А запропонований у проекті механізм державного солідарного медичного страхування не узгоджується з базовим принципом системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в Україні. І знову ж таки згадані нормативні акти та проекти прийняті з порушенням положень Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2016-2017 роки та чинної Галузевої угоди між МОЗ України та Профспілкою, оскільки вони не були попередньо погоджені ані СПО на національному рівні, ані галузевою Профспілкою.

Ціна недалекоглядності На жаль, реформатори не завжди враховують негативні наслідки своїх ініціатив. Мало сказати «що було, погано» і зруйнувати його, потрібно запропонувати розумну альтернативу, яка однозначно поліпшить ситуацію і буде досяжною за вітчизняних

реалій. Зокрема відміна Наказу №33 «оголила» важливу нішу в діяльності галузі — нині не існує жодних нормативів навантаження на медичних працівників. А з прийняттям Закону №2002-VIII, який запроваджує автономізацію закладів охорони здоров’я і передбачає розширення повноважень керівників у прийнятті рішень, скасування згаданих нормативів, а також відсутність мінімальних гарантій в оплаті праці призведе до кабальної залежності працівників галузі від «волевиявлення» керівництва закладів та їх реального фінансування. Ніхто не пояснив медпрацівникам, чи збережуться за ними пільги й гарантії у сфері пенсійного забезпечення й оплати праці. Адже вказаний законопроект передбачає зміну організаційно-правової форми медичних закладів, натомість згадані пільги та гарантії надаються, як правило, працівникам державних і комунальних установ. Існують ризики, що «нова хвиля» реформ «змиє» не стільки старі проблеми, скільки утверджені гарантії — на додаткову відпустку, скорочену тривалість робочого тижня та підвищення посадових окладів за роботу у шкідливих умовах праці, надбавки за тривалість безперервної роботи працівників дільничної, швидкої та невідкладної служб, сімейної медицини, надбавку за вислугу років тощо. Формування госпітальних округів (у тому вигляді, як воно проводиться нині) також матиме «побічну дію». До речі, Постанова Кабінету Міністрів №932, що регулює це питання, прийн ята в редакції, яку не погоджували зі СПО профспілок та галузевою Профспілкою, а наші пропозиції щодо затвердження нормативів навантаження на медичних працівників лікарень інтенсивного лікування та соціально-економічного захисту працівників у зв’язку з реорганізацією медичних закладів в межах округів взагалі не прийнято до уваги. Натомість Профспілка передбачає виникнення серйозних проб лем унаслідок перепрофілювання лікарень. Зокрема кардинальна зміна структури та функцій ЦРЛ може призвести до звільнення значної кількості досвідчених медичних працівників. Нам наводять приклад країн Європи, мовляв, там люди йдуть за місцем роботи, а не навпаки, тож звільнені фахівці можуть працевлаштовуватися в інших регіонах. Але ж ми живемо в Україні, де заробітна плата медиків не дає змоги кочувати навіть з одного району області до іншого — потрібно придбати житло, облаштуватися на новому місці тощо. З іншого боку, не в усіх закладах, які будуть визначені як лікарні інтенсивного лікування, є спеціалізовані відділення, тобто їх доведеться створювати з нуля і залучати додаткові кваліфіковані кадри — за умов нинішнього кадрового дефіциту галузі на це потрібні роки. Однак, схоже, МОЗ цим не переймається.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

19 травня 2017 року

Вдосконалення чи ламання через коліно? Лібералізація трудових відносин передусім стосуватиметься первинної ланки, де реформи стартують у першу чергу. Навіщо спонукати лікарів первинки набувати статусу ФОП? Щоб вони за мізерну суму надавали мізерну допомогу збіднілому населенню? Чи щоб звести нанівець усю систему оплати праці, пільг і гарантій працівників охорони здоров’я? На думку Профспілки, не потрібно «виштовхувати» лікарів у приватну практику, нехай цей процес буде добровільним, поступовим і впроваджується паралельно з наявною системою. Бо чи забажає сімейний лікар стати ФОП, аби щоквартально сплачувати 2100 грн податку, незалежно від того, отримає він хоч якийсь прибуток чи ні? Окрім того, лікаря первинної медичної допомоги навантажують додатковими фу нкціона льними обов’язками, розширюють сферу його відповідальності, а головне, встановлюють новий, нічим не обґрунтований норматив навантаження — 2 тис. пацієнтів. Ця норма не підтверджена конкретними розрахунками (регламентом, хронометражем робочого часу сімейних лікарів) і не враховує особливостей сільської місцевості, гірських районів, умов відсутності стабільного транспортного сполучення й доріг із твердим покриттям тощо. Тож за таких реформ виглядає сумнівним задеклароване підвищення якості надання первинної медичної допомоги. Аргументи, які наводяться на «захист» таких нормативів, абсурдні. Мовляв, наші лікарі й без того «тягнуть воза» у вигляді надмірного навантаження. То потрібно його увіковічнити, замість того щоб забезпечити первинку необхідною кількістю лікарів? Або ж «кивають» на зарубіжний досвід. А він різний. У країнах Європи на одного сімейного лікаря в середньому припадає 1687 пацієнтів, у Великій Британії — 1745, у Люксембурзі — 500, а в Туреччині — 3687 (найбільше). Та й не потрібно вихоплювати цифри з контексту умов, у яких працюють наші лікарі та їх колеги за кордоном, бо такі «порівняння» — не на користь реформаторам. Збільшення навантаження на одного лікаря, поєднане зі значним розширенням функціональних обов’язків, призведе до вимушеного збільшення тривалості робочого часу, що суперечить трудовому законодавству України. Неврегульованим залишається і питання забезпечення обсягами роботи медичних сестер і фельдшерів, а також фахівців вторинної медичної допомоги, частину функцій яких передадуть лікарям ПМД. Багато питань виникає і з приводу розширення переліку завдань сімейного лікаря, передбачених у проекті Порядку надання первинної медичної допомоги. Зокрема до цього переліку включено скринінг на найпоширеніші захворювання та стани. Профспілка вважає: відповідальність за проведення таких обстежень може бути покладена на лікаря лише за умови їх обов’язковості для пацієнтів, що має бути зазначено в договорі про надання послуг ПМД. Якщо ж скринінги лише рекомендовані й у договорі не зазначені, лікар не мусить нести відповідальність за

ЗАЯВЛЯЮТЬ, ЩО ДОХІД УКРАЇНСЬКОГО ЛІКАРЯ ПЕРВИНКИ СТАНОВИТИМЕ ПОНАД 25 ТИС. ГРН НА МІСЯЦЬ, АЛЕ ПІСЛЯ СПЛАТИ 22% ЄСВ ЛІКАРЮ-ФОП ВИСТАЧИТЬ ЛИШЕ НА ЗАРПЛАТУ (СВОЮ ТА ОДНІЄЇ МЕДСЕСТРИ) У СУЧАСНОМУ ЇЇ РОЗМІРІ. ПРО ЩЕ БОДАЙ ОДНУ МЕДСЕСТРУ Й ОБСЛУГОВУЮЧИЙ ПЕРСОНАЛ (САНІТАРКУ, ВОДІЯ, СТОРОЖА) ДОВЕДЕТЬСЯ ЗАБУТИ

наслідки невиконання цієї рекомендації пацієнтом. Також у проекті згаданого договору мають бути зафіксовані чіткі та детальні критерії визначення рейтингів медичних працівників й інструменти їх захисту від суб’єктивних, нефахових оцінок пацієнтів. Адже обсяг фінансування лікаря безпосередньо залежатиме від його рейтингу, тому це питання набуває неабиякої актуальності. На жаль, проект Порядку надання первинної медичної допомоги не містить вичерпного конкретизованого переліку прав і обов’язків сторін; зобов’язань і стимулів для пацієнта щодо вчасного звернення до лікаря, належного виконання його призначень та збереження власного здоров’я; санкцій до порушників режиму лікування і профілактики; обсягів медичних послуг, які лікар має надати пацієнту, розрахованих на підставі ринкової вартості таких послуг у конкретному регіоні; випадків, у яких лікар має право відмовити пацієнту в укладенні договору про надання послуг або розірвати укладений договір. Крім того, до переліку медичних послуг, котрі входять до гарантованого пакета медичної допомоги, віднесено послуги, надати які спроможні (за рівнем оснащення) лише заклади охорони здоров’я вторинної ланки. Однак механізм розрахунків за такі послуги не передбачений. Також у Порядку надання ПМД відсутні положення, що регулюють механізм замісництва й умови його оплати в разі тимчасової відсутності лікаря у зв’язку з відпусткою, хворобою чи з інших причин, який зобов’язаний забезпечити безперервність надання ПМД пацієнтам шляхом залучення іншого лікаря.

Інструкція з відлякування від реформ? Такі кардинальні зміни відлякують медичних працівників від первинної ланки. А пригадаймо, як довго їх переконували в перевагах сімейної медицини, привабливості первинної ланки (у тому числі й через обіцяну можливість отримувати значно більшу зарплату, додаткові пільги, зміну системи оплати праці, належні умови роботи, суттєве підвищення фінансування первинки, поліпшення її матеріально-технічної бази тощо). Щойно лікарі почали сприймати нову філософію сімейної медицини, як її знову змінюють! Нехай тепер лікар

ламає голову над тим, у які кошики розкласти 210 грн, котрі він отримає за одного пацієнта на рік, адже на місяць — це менше 18 грн! Чи зможе він за такого «покращення» надати якісну допомогу пацієнту й отримати гідну зарплату? Навіть якщо дуже захоче, йому це не вдасться, зокрема й через вкрай недостатнє оснащення амбулаторій. Підтвердженням тому є Щорічна доповідь про стан здоров’я населення, санітарно-епідемічну ситуацію та результати діяльності системи охорони здоров’я України за 2015 рік, де зазначено, що амбулаторії, які входять до складу ЦПМСД, забезпечені необхідним медичним обладнанням, інструментами й інвентарем максимум на 65%, а є й такі, що «досягли» нульового показника! Тож незрозуміло, як держава гарантує надання всім громадянам безоплатної ПМД, коли частина суб’єктів ПМД не відповідає навіть мінімальним вимогам для ліцензування медичної діяльності, належного виконання уніфікованих клінічних протоколів. Водночас нова модель фінансування медичної допомоги не передбачає додаткового матеріального забезпечення суб’єктів первинної ланки (особливо державних і комунальних закладів охорони здоров’я), окрім розрахованого за капітаційною ставкою. Та й методика таких обрахунків і конкретний розмір ставки до цього часу не визначені, тож неможливо зробити навіть приблизні припущення щодо обсягів необхідного фінансування. Якщо вже нас так часто «нади хають» зарубіжним досвідом, варто врахувати й те, що середній щорічний сукупний дохід сімейних лікарів (з урахуванням витрат на утримання практики) коливається від 10,7-13,7 тис. Євро в Литві та Болгарії до 133-150 тис. Євро у Великій Британії і Люксембурзі. Нам же заявляють, що дохід українського лікаря первинки становитиме понад 25 тис. грн на місяць, але після сплати 22% ЄСВ лікарю-ФОП вистачить лише на зарплату (свою та однієї медсестри) у сучасному її розмірі. Про ще бодай одну медсестру й обслуговуючий персонал (санітарку, водія, сторожа) доведеться забути. Також у проекті Порядку надання ПМД передбачається, що, враховуючи стан пацієнта, лікар може використовувати для консультування засоби телекомунікації. Це так посучасному! Однак чомусь досі не

розроблено уніфікованого алгоритму опитування хворих для надання таких консультацій, а за відсутності технічної можливості фіксації розмови лікаря можуть безпідставно притягнути до відповідальності. До того ж консультування по телефону потребує забезпечення цілодобового зв’язку з лікарем, із яким пацієнт підписав декларацію, а це не врегульовано нормами чинного трудового законодавства і є прямим порушенням права працівника на відпочинок.

Хто і як захищатиме медиків? Тому, перш ніж ставити на потік реформу первинної ланки, потрібно нормативно врегулювати низку важливих питань. Наприклад, як формувати заробітну плату фахівців, які працюватимуть на умовах трудового договору у суб’єкта ПМД державної (комунальної) власності: на підставі ЄТС чи залежно від кількості укладених лікарем договорів із пацієнтами? Адже останнє призведе до того, що лікарі, які щойно влаштувалися на роботу, отримуватимуть мізерні кошти. Наступне питання: у який спосіб забезпечуватиметься належний рівень оплати праці в умовах хронічного недофінансування галузі? Чи передбачає нова модель фінансування ПМД встановлення надбавок за обсяг і якість виконаної роботи, за вислугу років і тривалість безперервної роботи тощо? Чи матиме середній медичний персонал право укладати договори про надання ПМД? У зв’язку з невизначеністю цих та інших питань Профспілка вимагає розробити та затвердити Державну програму правового і соціальноекономічного захисту працівників охорони здоров’я в умовах реформування галузі й найближчим часом запропонує для широкого обговорення власний проект такого документа. Своєю чергою ми домагатимемося від Кабінету Міністрів України (як сторони колективного трудового спору) і МОЗ України (як уповноваженого представника урядової сторони у спорі) почати примирні процедури в рамках вирішення колективного трудового спору між Профспілкою і Кабінетом Міністрів України. Якщо останні не будуть прийняті, маємо намір звернутися до Адміністративного суду з приводу бездіяльності урядової сторони в проведенні примирних процедур. Ми закликаємо Голів первинних профспілкових організацій і територіальних організацій Профспілки здійснювати оперативний контроль за реалізацією заходів медичної реформи в регіонах щодо їх відповідності вимогам чинного законодавства, а в разі виявлення порушень повідомляти про це Профспілку з метою їх узагальнення і вжиття відповідних заходів. Утім, схоже, що арсенал методів цивілізованого впливу на реформаторів, які не хочуть нікого чути і не зважають навіть на вимоги законів, уже вичерпано. Тому на засіданні ЦК Профспілки, де ми, до речі, уважно вислухали представника Міністерства, зокрема отримали відповіді на наші запитання, було ухвалено рішення розпочати підготовку до Всеукраїнської акції протесту. Президія Профспілки виз начається з датою і порядком її проведення. Іншого виходу за відсутності соціального діалогу в нас немає.

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

РЕФОРМА МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ: ЧИ ДОСЯЖНА АМЕРИКАНСЬКА МРІЯ?

Рівень підготовки українського лікаря оцінюють по-різному: хтось нищівно критикує, хтось аргументує високу якість вітчизняних дипломів їх «масовим переселенням» у Європу. Суспільство хоче бачити систему, яка народжувала б геніїв, гарантуючи їм при цьому мінімальні умови для професійного росту і зарплату невдах. Чого не вистачає для виховання власних докторів Хаусів — теорії чи практики, розумних циркулярів згори чи автономних рішень на місцях, американських тестів чи українських грошей?

проходження резидентури. У нас усе зводиться до загальної вимоги: «студент повинен вміти», і ніхто не переймається тим, чи реально нав чити його в рамках одного заняття, яке триває 4 академічні години, при тому, що в групі — 18 слухачів. Або ж прописано: сімейний лікар повинен вміти накладати трахеостому. Та не кожен хірург і навіть анестезіолог володіє такими навичками, їх напрацьовують роками! Подібні вимоги є спекулятивними.

ЮРІЙ КУЧИН, директор Інституту післядипломної освіти НМУ ім. О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор

ВЗ Що не влаштовує в нинішній системі медичної освіти? — Передусім, її результат. Ми отримуємо не того спеціаліста, якого потребує сучасна система охорони здоров’я й суспільство в цілому. Середньостатистичний український лікар має нижчий рівень підготовки, ніж його колега за кордоном, оскільки наша система «кульгає» від самого початку (ще на етапі відбору абітурієнтів), у процесі навчання (тривалість підготовки лікаря) й на фініші (конкурентоспроможність фахівців на ринку праці). Хоча насправді мотивовані студенти можуть набути необхідних знань і в умовах нашої системи (вона не є вкрай поганою). Адже багато наших випускників успішно влаштовуються на роботу за кордоном, хоча це — кращі з кращих, рівень їх підготовки значно вищий, ніж у середньостатистичного українського лікаря. ВЗ Як зробити цей рівень обов’язковим для всіх? — Передусім ми повинні чітко сформулювати вимоги і критерії, яких потрібно досягнути. Тобто результат має бути вимірюваним. Нині такі критерії дуже розмиті. Безперечно, в Україні прописані певні кваліфікаційні вимоги до лікаря, і вони дуже серйозні, але їх неможливо виміряти! Якщо, наприклад, узагальнити нормативні документи, котрі регулюють додипломну освіту лікаря,

то в них по суті міститься вимога підготувати випускника, який усе знає і все вміє. Який іспит може це перевірити? А коли бути зовсім відвертим, то опанувати все, що містить нинішня програма медичного вишу, неможливо. Коли ж будуть висунуті вимірювані вимоги (як це робиться в усьому світі), ми розумітимемо, як їх виконати. ВЗ Нині модно не лише орієнтуватися на міжнародні зразки, а й копіювати їх. Не виникає спокуси зробити це і з навчальними програмами?

— Це неможливо. По-перше, підготовка лікаря за кордоном триває набагато довше, особливо післядип ломний етап. Перекласти програму — не проблема, але як її «втиснути» у вітчизняні терміни навчання? Чи зможе студент готуватися до кожного заняття, прочитуючи 300 сторінок підручника, адже цю інформацію ще й засвоїти потрібно? По-друге, за кордоном приділяють максимум уваги напрацюванню майбутнім лікарем моторних навичок, тобто чітко прописано, скільки тих чи інших маніпуляцій він має виконати під час

ВЗ Як подолати прірву між теорією й практикою в навчанні студентів? — Впливати на цей процес надзвичайно важко, і не лише тому, що віт чизняна система медичної освіти є застарілою як структурно, так і академічно. Ми не можемо змінити її ізольовано — існують інші стримуючі чинники, наприклад, вимоги Трудового кодексу, застарілі накази, положення, закони. Почнемо з того, що на сьогодні теоретична й практична складові навчання структурно розділені. Ми всіляко намагаємося їх поєднати, наприклад, запрошуємо викладачів-практиків, котрі є кращими у своїй галузі, однак існує розмежування між медичними вишами та лікувально-профілактичними зак ладами (перші підпорядковані МОЗ, другі — переважно органам місцевого самоврядування). За кордоном професор, який очолює клінічну кафедру, відповідає і за навчальний, і за лікувальний процес. Наші ж кафедри не можуть впливати ні на кад рові призначення, ні на організацію лікувального процесу й залучення до нього слухачів. Озвучені нами пропозиції в цьому плані є лише рекомендаціями, які можна враховувати, а можна й залишити поза увагою — усе залежить від харизми очільника кафедри. Найкращим виходом із ситуації було б створення університетських клінік, однак попри численні спроби вирішити це питання домовитися не вдалося — каменем спотикання завжди стає розподіл власності закладів, земельних ділянок тощо.

8 www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

19 травня 2017 року

Коли не вдається створити університетські клініки, потрібно бодай якось об’єднати системи, наприклад, щоб професор кафедри чи її завідувач одночасно був завідувачем відділу лікарні. До речі, не всі цього хочуть, адже це додаткова відповідальність, однак користь від такого кроку очевидна і для лікувально-профілактичного закладу (значно підвищується кваліфікаційний рівень керівника), і для хворих, і для студентів. Проте трудове законодавство України не дає змоги ухвалювати такі рішення. Набагато легше вирішити подібні питання з приватними клініками, тому кафедри охоче з ними співпрацюють. ВЗ Де ж тоді автономія вишів, гарантована новим законом? — Як бачите, реальної автономії вони не отримали. Навіть зароблені власними силами кошти ми не можемо самостійно розподілити на власні потр еби — вони проходять через казначейство. У медичних вишів є власник — МОЗ України, тож, наприклад, аби створити нову кафедру, ми повинні узгоджувати таке рішення з ним. Міністерство також може заблокувати призначення кандидатів на певні адміністративні посади в мед університеті. Ми не маємо права на самостійні структурні зміни, навіть назву кафедри потрібно узгоджувати! Також не можемо оптимізувати витрати в межах бюджету. Наприклад, нині в нас застарілі типові штатні розписи, але змінити їх — зась. Так само, як і збільшити заробітну плату викладачам, зменшити їх кількість чи, навпаки, ввести додаткові посади методиста або діловода, тому писаниною в нас обтяжені кваліфіковані викладачі. До речі, в університетах за кордоном працює багато методистів, які звільняють професорів від рутинної роботи. Не кажу вже про те, що завідувачі кафедр там самі розпоряджаються бюджетом, вирішуючи кадрові питання, закуповуючи обладнання тощо, адже саме з них вимагають результат, і він має бути якісним. ВЗ Нинішній план реформ медичної освіти в Україні передбачає підвищити бар’єри «на вході» в систему. Це суттєво вплине на ситуацію? — Можливо, це не ключовий момент реформи, але він однозначно потрібний. Бо нині, щоб потрапити до медичного вишу, достатнього скласти ЗНО на «трійку». Тобто з кожним роком програми навчання в медичних вишах стають дедалі складнішими, а вхідний контингент — дедалі слабшим. Тож потрібно підвищувати мінімальний прохідний бал. Хоча на рівень вступників до медичних університетів впливає й відсутність поваги до нашої професії з боку суспільст ва — на кожному кроці тільки й чуєш, які погані лікарі. А це питання престижності обраного фаху. До того ж в Україні дуже застаріла система держзамовлення. Держава наперед вкладає кошти в студента, виплачує йому стипендію, а потім примушує його відпрацювати за свою «щедрість». За кордоном такого немає. У деяких країнах набирають обмежену кількість студентів-медиків, але надзвичайно високого ґатунку. Наприклад, щоб гарантовано стати студентом медичного вишу у Мюнхені (Німеччина), випускник школи повинен набрати

В УНІВЕРСИТЕТАХ ЗА КОРДОНОМ ПРАЦЮЄ БАГАТО МЕТОДИСТІВ, ЯКІ ЗВІЛЬНЯЮТЬ ПРОФЕСОРІВ ВІД РУТИННОЇ РОБОТИ. НЕ КАЖУ ВЖЕ ПРО ТЕ, ЩО ЗАВІДУВАЧІ КАФЕДР ТАМ САМІ РОЗПОРЯДЖАЮТЬСЯ БЮДЖЕТОМ, ВИРІШУЮЧИ КАДРОВІ ПИТАННЯ, ЗАКУПОВУЮЧИ ОБЛАДНАННЯ ТОЩО, АДЖЕ САМЕ З НИХ ВИМАГАЮТЬ РЕЗУЛЬТАТ, І ВІН МАЄ БУТИ ЯКІСНИМ

12 балів (за 12-бальної системи оцінки знань). Коли ж у нього 11 балів, він може розраховувати на вступ лише після того, як упродовж року відпрацює санітаром у соціальній службі. В Австрії цей критерій дещо нижчий. У деяких країнах, навпаки, «вхід» майже вільний, тобто виші приймають багато студентів, які беруть кредит на навчання, а держава повертає його лише тим, хто виправдав її довіру і кому вона надає роботу. Наша держава витрачає кошти на держзамовлення, не замислюючись, наскільки це ефективно. Це стосується й післядипломної освіти. Існує альтернатива — організувати нав чання на комерційній основі з подальшою «реімбурсацією» лікарю за підвищення кваліфікації. Ці кошти потрібно закладати в бюджет, а лікар має сам обирати, що йому цікаво й потрібно вивчати. До того ж згадані кошти мають «ходити» за курсантом — нехай він вирішує, де йому підвищувати свою кваліфікацію. Бо нині зіткнулися з дивною ситуацією: на деякі кафедри вишикувалися черги на три-чотири місяці вперед з бажаючих потрапити на бюджетне навчання, натомість інші кафедри, які отримали таку саму кількість путівок, не знають, де їх подіти. Доходить до того, що викладачі згодні читати лекції безпосередньо в лікарнях, аби лише назбирати слухачів. Кому потрібне таке окозамилювання? А конкуренції немає, бо гроші заплачені вже наперед і розподілені на за потребами лікарів, а за путівками, які надходять у лікарні. ВЗ Чи очікуєте позитивних результатів від запропонованих нині реформ у галузі медичної освіти? — Я позитивно сприймаю задекларовані плани МОЗ, однак принципи їх реалізації, на жаль, не змінюються, тобто це нібито й нові реформи, але впроваджуються вони за старою схемою: «відсьогодні робите так, а не інакше». Життєздатність подібних вказівок і рішень дуже слабка — ми це «проходили» багато разів. Штучна селекція ніколи не переможе природної еволюції, закони ринку також не вдасться перехитрити. Тож покращити ситуацію може тільки формування автономної системи медичної освіти, яка регулюватиметься ринком медичних послуг і візьме на себе відповідальність за якість підготовки кадрів. Тобто вона має бути настільки автономною, щоб керувати своїм бюджетом, штатами, кадрами тощо. Підвищення ж відповідальності перешкодить отриманню матеріального зиску, наприклад, утриманню надмірних штатів викладачів, чи-

новників тощо. Якщо це вдасться, ми досягнемо бажаної мети. Найкоротший шлях до неї — об’єднання систем медичної освіти й надання медичної допомоги, передусім на законодавчому рівні. Також потрібно створити об’єднану і незалежну від обох систем структуру контролю, яка забезпечить баланс сил між ними. ВЗ Чи потрібна така сама незалежна інституція для зовнішнього оцінювання якості знань випускників вишів? — Так. Це дуже слушна ідея, але така інституція має бути підзвітна в тому числі й академічній спільноті. Виші повинні впливати на ситуацію — не в тому розумінні, щоб проводити тестування випускників, а наприклад, брати участь у створенні правил гри. До того ж окрім тестування має бути ще й об’єктивний структурований клінічний іспит. У цьому році ми запр овадили вже два пілотні проекти (для студентів третього курсу та випускників інтернатури). Під час такого іспиту перевіряють компетентність лікаря в конкретних ситуаціях, скажімо, чи може він надати невідкладну допомогу пацієнту, який знепритомнів, чи здатний анестезіолог ввести хворого в наркоз, а педіатр — провести огляд дитини тощо. ВЗ МОЗ планує скоротити набір до медичних вишів (за рахунок держзамовлення, контрактників і навіть іноземних громадян). У нас зайві лікарі чи університетам не потрібні додаткові кошти? — Тут є кілька аспектів. В Україні дійсно готують багато лікарів, хоча, попри велику кількість випускників, їх не вистачає (але на те є певні причини). Можна скоротити набір, але при цьому потрібно збільшити вартість навчання одного студента. Інше питання — навчання іноземних студентів. Якщо медуніверситет має ліцензійні умови для їх підготовки, нехай навчає стільки, скільки зможе. ВЗ Уявімо, що ми досягли ідеальних умов: підвищили фінансування навчання одного студента, усі вони опанували іноземні мови, пройшли американські тести. Як утримати таких геніїв у рідних, але бідних пенатах? — Через подібні випробування проходили наші сусіди, які, до речі, й досі остаточно не вирішили цього питання. Наприклад, у країнах Балтії свого часу в деяких містечках у лікарнях не залишилося жодного анестезіолога — усі виїхали в інші країни, де зарплата була втричі вищою. Тож доводилося відряджати туди фахівців з великих міст, але вже за адекватну заробітну плату, а потім готувати нові кадри.

Кожна держава вирішує подібні проб леми по-своєму. Ми не уникнемо таких ризиків, тож маємо подбати про «запасний вихід» й усвідомити, що людям потрібно платити відповідно до рівня їх кваліфікації. Інакше ринок сам врегулює ці питання, але вже не на нашу користь. З дешевого борошна гарного тіста не замісиш. І навпаки — не можна вимагати від лікаря, котрий отримує низьку заробітну плату, такого рівня кваліфікації, як у його зарубіжного колеги з набагато більшими доходами. Наприклад, в Україні вже давно говорять про необхідність запровад ження резидентури. Однак на це також потрібні додаткові кошти. До того ж витрати ляжуть і на плечі самих резидентів. За кордоном лікарі довго навчаються, але вони беруть під це кредити, які потім віддають із хороших заробітків. До того ж резиденти отримують гідні зарплати, наприклад, резидент-анестезіолог у США заробляє 30-40 тис. дол. на рік. Це не 90 чи 100 тис., як у практикуючого анестезіолога, але на них можна прожити й утримати сім’ю, чого не скажеш про наших інтернів чи молодих лікарів (та, зрештою, і фахівців з великим досвідом також). Тож чи будуть в Україні бажаючі вчитися довго, щоб потім не мати змоги розплатитися з боргами? Іще один аспект — працевлаштування випускників медичних вишів. В Україні немає конкуренції серед роботодавців. Вони чекають, доки хтось примусово направить їм молодого лікаря або він чомусь сам до них приїде (попри відсутність житла, перспективи кар’єрного росту тощо). При цьому ще й нарікають, мовляв, молодь нині не та, їде не в село, а за кордон. Я неодноразово спілкувався з такими керівниками, з Головами райдержадміністрацій — їх уявлення про те, хто кому і чим зобов’язаний, на жаль, не змінюється. Сучасний ринок праці — це конкуренція не лише серед випускників (за краще місце роботи), а й серед роботодавців (за кращого фахівця). Однак з другим пунктом у нас постійна проблема. Аби держава виділяла кошти на держзамовлення не авансом, а наприкінці навчання, можливо, хтось із роботодавців погодився б погасити кредит за випускника і в такий спосіб мотивувати його до роботи сільським сімейним лікарем тощо. Силоміць же нікого втримати неможливо. Щоб реформи були успішними, потрібно враховувати й наявні ресурси, і реалії, у яких ми працюємо. Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

(Продовження на стор. 10)

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Декларація лікаря і пацієнта: меморандум про співпрацю чи фількіна грамота?» Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ (Початок на стор. 8)

ТОЧКИ ЗОРУ Валентин ПАРІЙ, завідувач кафедри менеджменту охорони здоров’я НМУ ім. О. О. Богомольця, медичний директор клініки «Оберіг», Заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор

езперервна професійна післядипломна освіта лікарів в Україні потребує дуже серйозних змін, особливо в практичній площині. Уже нікого не влаштовують традиційні радянські методи підвищення кваліфікації медичних працівників, коли їм цілий місяць начитують лекції за планами, які не змінюються впродовж багатьох років. Формалізм у тестуванні слухачів та в процедурі підтвердження категорій укорінився настільки, що його важко подолати, він «перекидається» й на нові ідеї. Наприклад, скомпрометовано систему нарахування балів для проходження атестації: лікарю, який відвідує майстер-класи провідних фахівців, конференції міжнародного рівня, МОЗ пропонує нараховувати 2-3 бали, якщо він є слухачем короткотермінових тематичних циклів — 10 балів, а за «відсиджування» на формальних місячних курсах — 40! Так лікарів «прив’язують» до неефективної системи післядипломної освіти і практично закріплюють її невідповідність новим вимогам. Лікарям простіше «відсидіти години» (хоча не всі мають змогу відірватися від роботи на місяць, наприклад, сільські сімейні лікарі не можуть залишити своїх пацієнтів на такий тривалий період), однак «легше» не означає «краще» — ми не отримуємо фахівців із сучасним рівнем знань. Бо останній передбачає цільову підготовку за фахом, інтенсивне опанування нових практичних навичок і набуття передового досвіду. У всьому світі з цією метою влаштовують науково-практичні конференції на найактуальніші теми, симпозіуми, майстер-класи, щоб лікарі мали змогу ознайомитися з новими технологіями та перейняти їх. Це дуже важлива складова системи післядипломної освіти і, на мій погляд, один з найефективніших способів підвищення кваліфікації лікарів. Мені приємно, що наша клініка активно впроваджує такі форми навчання. Наприклад, уже п’ять років поспіль організовуємо традиційні конференції з малоінвазивної хірургії та урології дитячого віку, на які запрошуємо провідних фахівців із Польщі, Франції, Великої Британії, Іспанії, Туреччини — вони діляться своїми напрацюваннями з нашими фахівцями. Ми обрали цей напрямок не випадково, адже наша клініка однією з перших в Україні почала впроваджувати малоінвазивні лапароскопічні втручання в дитячій хірургії та урології. Тож маємо і власний дос від, і прирівняні до європейських умови (матеріально-технічну та навчальну бази), для того аби запросити іноземних колег і дати їм можливість провести надскладні втручання в режимі онлайн. Ми намагаємося, щоб ці трансляції побачила якомога більша кількість дитячих хірургів України — прогресивні технології мають поширюватися в усі регіони. Подібні конференції проводимо і з гінекології. Також впровадили короткотермінові курси підвищення кваліфікації з ендоскопічної хірургії стравоходу, шлунка, кишківника. Тільки впродовж нинішнього навчального року Інститут післядипломної освіти НМУ ім. О. О. Богомольця провів на базі нашої клініки навчання на короткотермінових курсах підвищення кваліфікації понад 100 лікарів. І вперше за багато років приїхали слухачі з Казахстану. Ми відкриті для всіх бажаючих, так само, як і наші зарубіжні колеги, котрі завжди охоче діляться новими знаннями. На жаль, в Україні останнім часом спостерігається надмірна амбітність у «привласненні» набутого досвіду. Багато фахівців, які оволоділи новими методиками, особливо коли вони ще й обіймають керівні посади (наприк-

лад, завідувачів відділень), усіляко намагаються не допустити своїх колег до «секретів» практики. І замість того, аби поширювати прогресивний досвід на благо пацієнтів, узурпують статус «передовиків-новаторів» і «господарів» операційної. Тож потрібно змінювати підхід до менеджменту в охороні здоров’я, наприклад, керівник відділення не повинен обіймати цю посаду більше 7 років. Навіть за радянських часів, які ми всі нині критикуємо, завідувачі відділень справедливо розподіляли хірургічні навантаження між своїми підлеглими, збирали консиліуми, ділилися дос відом. Нині ж суцільна закритість (від столичних до районних лікарень): навчився — ні з ким не поділюся. У європейських колег інша філософія, вони їдуть в Україну і допомагають нам навчитися тому, що їм самим далося нелегко. Вважаю: МОЗ має вплинути на таку ситуацію, видати відповідні методичні рекомендації, запровадити контроль, бо коли лікарі не зможуть навчатися біля операційного столу у своєму закладі, вони шукатимуть інші місця професійного зростання — у приватних клініках, за кордоном, де й залишатимуться назавжди. До того ж потрібно з’ясувати, які питання цікавлять фахівців тієї чи іншої галузі на місцях (враховуючи технічні, кадрові можливості, особливості захворюваності населення в різних регіонах тощо). До речі, ми проводимо таке опитування серед учасників наших конференцій, водночас орієнтуємося на рекомендації іноземних колег, які більш обізнані з прогресивними надбаннями у світовій медицині. У такий спосіб можна уникнути формалізму в системі післядипломної освіти й налагодити дієву систему, орієнтовану на реальні потреби. Змінимо її — сформуємо й новий менталітет лікарів (навіть старої генерації), а головне, забезпечимо майбутнє вітчизняної охорони здоров’я. Молоді лікарі виїздять з України не від хорошого життя — вони шукають перспективи. У нас є талановиті студенти, прогресивно й патріотично налаштовані. Але їм потрібно дати можливість вчитися за сучасними правилами і реалізовувати знання та вміння в Україні. За кордоном їх приваблюють не тільки хороші заробітки, а й шанс відбутися в професії, стати не «корупціонером», а сучасним і шанованим фахівцем, який володіє новими технологіями, працює в хороших умовах та може постійно оновлювати свої знання. Ми постійно проводимо співбесіди зі студентами й інтернами нашого університету, щоб виявити серед них наймотивованіших і на конкурсній основі відібрати як стипендіатів клініки. Уже маємо таких серед студентів — виплачуємо їм іменну стипендію в розмірі 1,5 тис. грн, залучаємо до відвідування всіх наших заходів, науково-практичних конференцій, чергувань у клініці, виділили їм кураторів. Приблизно так працюють в університетських клініках. На черзі — відбір понад 20 стипендіатів серед інтернів. Вони теж зможуть брати участь в усіх заходах як члени нашого колективу. Такий проект ми розробили вперше, але сподіваємося продовжити його надалі. Це хороша мотивація для тих, хто прагне навчатися, і надійний резерв для тих, хто хоче мати кваліфіковані кадри.

Пьотр ЧАУДЕРНА, керівник клініки і кафедри дитячої хірургії та урології Гданського медичного університету, президент європейської секції дитячої хірургії Всесвітньої організації дитячої онкології, професор

истема медичної освіти у сучасній Польщі зазнала суттєвих змін: форми та програми навчання синхронізовані з європейськими. Нині у Польщі відмовилися від багатоступеневої системи освіти — випускаємо лише спеціалістів. Освітні заклади отримують акредитацію, спеціальні комісії відбирають осередки для підготовки спеціалістів відповідного профілю. Наприклад, комісія, яку я очолюю, обирає заклади для навчання дитячих хірургів. Підготовка лікаря в Польщі триває приблизно 6 років, протягом яких він повинен набрати певну кількість балів, а також пройти спеціальні курси. Під час навчання в загальній інтернатурі (упродовж одного року) лікар освоює педіатрію, гінекологію, загальну хірургію, внутрішні хвороби. Після цього він складає загальний іспит. Коли набере багато балів, йому запропонують більший і кращий спектр медичних спеціальностей, коли ж ні — вибиратиме з тих, котрі залишилися. Найпрестижнішими медичними спеціальностями в Польщі є нейрохірургія, кардіохірургія, інтервенційна кардіологія, менш престижні — сімейна медицина, терапія, педіатрія та загальна хірургія. Саме таких фахівців у Польщі бракує. У нас також є проблема з медичними кадрами — лікарі їдуть працювати до Великої Британії, Німеччини, країн Скандинавії. Щодо післядипломного навчання лікарів, то у Польщі приділяють значну увагу його практичній частині. Зокрема профільні асоціації організовують науково-практичні конференції, де фахівці мають можливість освоїти нові методи і технології. Зрештою, таку ініціативу можуть виявляти й окремі клініки та кафедри університету. Зокрема конференції з дитячої хірургії проводять кілька разів на рік. Лікарів ніхто не примушує відвідувати такі заходи, однак бажаючих завжди багато (до того ж за участь у конференціях лікар набирає додаткові бали для атестації). Тому я і мої колеги відвідуємо інші країни, переймаємо там передовий досвід, потім впроваджуємо його в себе і навчаємо інших фахівців. Неодноразово брали участь у конференціях в Україні, де питання малоінвазивної дитячої хірургії досить актуальне — приблизно 80-90% хірургічних втручань у дітей тут проводять відкритим способом. У світі ж, навпаки, у 80-90% випадків застосовують лапароскопічні методи. Добре було б, аби українські колеги мали можливість закріпити отримані знання і навички під час стажування в провідних клініках світу.

СКОМПРОМЕТОВАНО СИСТЕМУ НАРАХУВАННЯ БАЛІВ ДЛЯ ПРОХОДЖЕННЯ АТЕСТАЦІЇ: ЛІКАРЮ, ЯКИЙ ВІДВІДУЄ МАЙСТЕРКЛАСИ ПРОВІДНИХ ФАХІВЦІВ, КОНФЕРЕНЦІЇ МІЖНАРОДНОГО РІВНЯ, МОЗ ПРОПОНУЄ НАРАХОВУВАТИ 2-3 БАЛИ, ЯКЩО ВІН Є СЛУХАЧЕМ КОРОТКОТЕРМІНОВИХ ТЕМАТИЧНИХ ЦИКЛІВ — 10 БАЛІВ, А ЗА «ВІДСИДЖУВАННЯ» НА ФОРМАЛЬНИХ МІСЯЧНИХ КУРСАХ — 40!

Микола ДЕЙКУН, Голова постійної комісії Чернігівської обласної ради з питань охорони здоров’я, Заслужений лікар України, кандидат медичних наук, професор

еформування медичної галузі неможливе без змін у системі медичної освіти. На жаль, ми вже багато втратили із набутого, не впровадивши нічого нового. Зокрема раніше значну увагу приділяли профорієнтації випускників шкіл, а тим, хто свідомо пов’язав своє життя з медициною (випускникам медичних училищ, молодшому медичному персоналу зі стажем роботи), надавали переваги під час вступу до медичних вишів. Нині все це зведено нанівець. Абітурієнти одночасно подають документи до кількох вишів: технічних, медичних, гуманітарних — куди пройдуть, там і навчаються. Про яке покликання тут можна говорити? З абітурієнтом медичного вишу варто проводити хоча б співбесіду: чи є в нього прагнення та хист працювати у медицині, чи витримає психологічне навантаження, і взагалі, чи зможе як слід поговорити з пацієнтом, адже справжній лікар лікує не тільки пігулками, а й словом. Однак навряд чи вдасться запровадити такий психологічний відбір, це одразу розцінять як втручання «у ручному режимі» та корупційні дії. Інша проблема — перекоси у співвідношенні теоретичної та практичної підготовки студентівмедиків. Перша була і залишається на задовільному рівні, друга значно погіршилась. Через відсутність університетських клінік майбутнім лікарям нині ніде проходити практику, адже в більшості медичних закладів не завжди раді студентам, а університетські кафедри базуються в різних лікарнях — студенти бігають по всьому місту і скрізь «зайві». Тож якщо ми декларуємо зміни в медичній освіті за зразком європейських країн чи США, потрібно передусім подбати про створення університетських клінік, оснащених сучасною діагностичною та лікувальною апаратурою, а вже потім вирішувати, яку систему використовувати — радянську, болонську чи американську. До речі, болонську систему, про яку так багато говорили в Україні, так і не впроваджено — запроваджено лише деякі її елементи. А як можна досягти високого наукового і практичного рівня навчання студентів, коли на кафедрах внутрішньої медицини, де закладаються основи підготовки лікаря будь-якої спеціальності, відсутні електрокардіографи, ехокардіографи, спірографи, ультразвукові апарати, дефібрилятори, комплекси для проведення реанімаційних заходів, діагностичні лабораторні комплекси? За таких умов усі пропозиції щодо поліпшення підготовки майбутніх лікарів — лише балачки. Узагалі Україні потрібно адаптувати систему вищої освіти до стандартів ЄС. Тестування за американськими стандартами — перший проб ний крок на цьому шляху. Сподіваюся, що наші студенти й інтерни успішно впораються із цим випробуванням. Але якщо ми вже вимагаємо від випускників рівня підготовки, як в американського лікаря, то потрібно дати їм відповідну зарплату. Інакше нам загрожують значний відтік спеціалістів за кордон і тотальний дефіцит кадрів у галузі. Водночас потрібно вдосконалювати систему післядипломної освіти. Сподіваюся, що із впровадженням обов’язкового медичного страхування в Україні сформується ринок медичних послуг, і це стимулюватиме лікарів до розширення діапазону медичних послуг, підвищення їх якості, а отже, й до поглиблення знань й оволодіння новими навичками.

10 www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

СВІТОВИЙ ДОСВІД

19 травня 2017 року

ПОМІЧНИК ЧИ КОЛЕГА? Ми звикли до того, що медична сестра — головний помічник лікаря. Але в Німеччині медсестра абсолютно автономна та не підкоряється «старшому товаришу». Про сьогодення і сподівання медичних сестер у Німеччині «ВЗ» розмовляла з керівником служби з догляду за пацієнтами Симоне Штурм.

ВЗ Тобто в Німеччині немає «універсальних» медичних сестер? — Ні. Лише невелику частину освітнього процесу проходять усі. Але й тут є винятки, скажімо, дитячі сестри, котрі одразу навчаються окремо. Загальна частина курсу закінчується іспитом, після якого кожен має обрати собі спеціалізацію. Більше того, можна отримати додаткову кваліфікацію в будь-якій сфері медицини, а згодом стати експертом з догляду.

Симоне ШТУРМ, директор з догляду за пацієнтами Академічної лікарні «Елізабет-Кранкенхаус» Університету Дюйсбург-Ессен

ВЗ Наскільки популярна в Німеччині ваша професія? — Це дуже важко оцінити, адже отримати фах медичної сестри та працювати за ним — дві великі різниці. У підлітковому віці бажання допомагати людям виникає в багатьох, але насправді це дуже важка робота, що потребує високого рівня емпатії й людяності. Не всі мають такі якості, тому, переоцінивши свої сили, йдуть шукати себе в іншій сфері діяльності. Але в молоді сестринська спеціальність, дійсно, популярна: наразі тільки в нашій клініці близько ста майбутніх медичних сестер отримують освіту й працюють. Навчання — інтегрований процес: неможливо спочатку прослухати лекції, а потім здобувати практичні знання, це має відбуватися паралельно. Більше того, період оволодіння практичними навичками займає дві третини усього освітнього процесу майбутніх медсестер. У мій час на курсі вчилося багато дівчат, але працює за фахом лише половина з них. ВЗ Чи вистачає у вашій країні медичних сестер? — Наприклад, на півдні країни та поблизу Швейцарії їх значно бракує: за деякими даними кількість вакантних місць сягає 50 тис. У нашому регіоні Рурського вугільного басейну цей дефіцит став відчутним лише чотири роки тому, адже саме тут сконцентрована найбільша кількість медичних закладів різного типу. Ми зрозуміли, що не вистачає високоспеціалізованої сестринської допомоги, і почали готувати таких фахівців самостійно. ВЗ Що мається на увазі під сестринською спеціалізацією? — Це фахівці, які працюють в операційних, реанімаціях чи на діалізі — функціональні групи спеціалістів. Найвищий рівень сестринської спеціалізації — старші медсестри, тобто керуючий персонал. Їх мусимо також «ростити» самостійно. І тут велика вірогідність того, що фахівець, досягнувши певного рівня, піде працювати в інше місце. Але від цього ніхто не застрахований.

ВЗ Де навчаються медичні сестри? — Є спеціальна сестринська школа, тобто це не академічна освіта. Але зараз мова йде про реформування освітнього процесу та впровад ження вищої освіти для сестринського персоналу. Нині базова освіта розрахована на три роки, також уводять рік бакалаврату, щоб прирівняти диплом до вишу. Спеціалізація триває іще два роки (720 годин теорії та значно більше практики). Але ми поки не розуміємо, де мають працювати ці медсестри з вищою освітою та чим їх функції відрізнятимуться від нинішніх. ВЗ Якими навичками володіє медична сестра, котра закінчила цю школу? — Завдяки тому, що в Німеччині практику інтегрували в освітній процес, медичний персонал з догляду вже по закінченні школи вміє дуже багато, адже всі п’ять років навчання є наближеним до пацієнта. Навіть після першого року фахівець з догляду є чимось на кшталт вашого санітара. Йому дозволяють лише асистувати медичній сестрі: гуляти з пацієнтом, переодягати, допомагати проводити гігієнічні процедури. Ті ж, хто провчився три роки, можуть складати плани з догляду, збирати анамнез з догляду й аналізувати та планувати зміни. Персональними обов’язками медсестри є контроль життєвих показників пацієнта: пульсу, артеріального тиску, температури тіла; оцінка стану хворого, ведення його документації; забезпечення та контроль здійснення призначень лікаря; підготовка пацієнта до обстежень; виконання призначених внутрішньовенних і внутрішньом’язових ін’єкцій; проведення діагностичних процедур (ЕКГ, спірометрії, ергометрії, ЕЕГ); забезпечення основного догляду за пацієнтом. Основний догляд — це допомога в дотриманні особистої гігієни (миття, купання, розчісування, чищення зубів, гоління, контроль сечовипускання і випорожнень, чищення й обслуговування штучних пристроїв (уростоми, приладів штучного спорожнення кишечника), годування пацієнта, забезпечення його мобільності тощо).

ВЗ Скільки таких «санітарів» потрібно одній медичній сестрі? — Зараз на одного пацієнта припадає лише одна медична сестра. А на три сестри у зміні — один помічник. ВЗ Тоді скільки сестер припадає на одного лікаря? — У нашій країні лікарі не керують медичними сестрами. Ці дві категорії медичних фахівців не мають між собою нічого спільного. Над усім персоналом з догляду головний — директор з догляду. І цей топ-менеджер такий самий по значущості, як і медичний директор. Раніше ситуація з кількістю фахівців була такою: на одного лікаря припадало до десяти медичних сестер. Відтоді, як ввели діагностично-споріднені групи і значно скоротили час госпіталізації, кількість персоналу з догляду також скоротилася, й тепер на одного лікаря припадає одна медсестра. ВЗ Які функції виконуєте ви як керівник служби з догляду та яку освіту здобули? — Вищу освіту з менеджменту по догляду за хворими, ступінь магістра. Я винаймаю персонал, розраховую кількість медичних сестер і робочого часу на кожне відділення, слідкую за якістю догляду і кваліфікацією своїх підлеглих. Тобто за всі негаразди, що сталися з пацієнтом у лікарні в плані догляду (падіння, пролежні тощо), відповідаю я. У мене 650 підлеглих, які ділять між собою 400 ставок. ВЗ Яку відповідальність несе медична сестра у випадку помилки? — Це багатокрокова система менеджменту якості. На першому етапі з нею, звичайно, розмовляють, щоб зрозуміти, чому трапилася така ситуація. Якщо помилки повторюються, медичну сестру попереджають, а згодом звільняють, але на моїй пам’яті таких випадків не було. Скоріше можна спостерігати ситуацію, коли людина не справляється з якоюсь частиною роботи, і їй пропонують інше робоче місце. Така «зміна робочого місця» може відбутися як усередині однієї лікарні, так і з залученням іншого медичного закладу. ВЗ Наскільки часто персонал з догляду мусить підтверджувати свою кваліфікацію? — Тут є певні нюанси: існують невеликі щорічні курси, наприклад, з інструкцій з гігієни, реанімаційних навичок, безпеки на робочому місці тощо. Вони не є обов’язковими, але директор

У НАШІЙ КРАЇНІ ЛІКАРІ НЕ КЕРУЮТЬ МЕДИЧНИМИ СЕСТРАМИ. ЦІ ДВІ КАТЕГОРІЇ МЕДИЧНИХ ФАХІВЦІВ НЕ МАЮТЬ МІЖ СОБОЮ НІЧОГО СПІЛЬНОГО

з персоналу зацікавлений у тому, щоб усі медичні сестри їх пройшли й отримали нові знанн я та навички. Фінансує і влаштовує курси сама лікарня. Але такої системи, як, скажімо, у Британії, де кожна медична сестра має щороку набирати певну кількість кваліфікаційних балів, у Німеччині поки немає. Так само немає закону, який наказував би мені як керівникові проходити курси з менеджменту. ВЗ Чи задоволені медсестри в Німеччині та ви особисто своїми заробітками? — Усе відносно! Особисто я — так. Більше того, кожен фахівець самостійно регулює розмір своїх заробітків: сюди входять фіксована ставка та надбавки за чергування. Різні соціальні опитування свідчать: середній медичний персонал у цілому задоволений рівнем оплати своєї праці, скарги стосуються швидше її інтенсивності, змінного графіка тощо. Ставка медичної сестри передбачає навантаження у 38,5 години на тиждень. Денна заміна — 8 годин, нічна — 10, і кожен спеціаліст сам обирає, коли йому зручніше працювати. ВЗ Чи є в Німеччині Сестринська палата, на кшталт Лікарської? — Це також інновація, що поширилася поки на території тільки однієї федеральної землі. Але власна палата — наша давня мрія! Усі медичні сестри Німеччини хотіли б брати активну участь в ухваленні політичних рішень щодо нашої професії та мати представників своїх інтересів в органах влади. І ми дуже задоволені, що процес зрушив з мертвої точки. Наприклад, уже є вказівки, скільки сестер, котр і відповідають за гігієну, має бути в лікарні. Тоді як досі ми мусили самі розраховувати потреби. Сподіваюся: ця реформа принесе нам велику користь. Такі зміни вже відбулися, скажімо, в акушерстві, і ми бачимо, що акушерки, які, до речі, теж перебувають під моїм керівництвом, тільки виграли. ВЗ Хто зараз вами керує? — Персонал менеджменту якості медичних послуг, як, до слова, і всіма медичними працівниками. Але, за великим рахунком, ми мусимо займатися самоконтролем і документувати всі дані, що характеризують нашу роботу. Наприклад, кожне відділення фіксує кількість пролежнів, що виникли в пацієнтів за певний час, тощо. Ніхто не приходить з вулиці та не заглядає під ковдру хворого, щоб перевірити наявність пролежнів — усе тільки під нашу відповідальність і чесність. Це значний пласт паперової роботи, яку ми мусимо виконувати, але водночас вона забезпечує високу якість наших послуг на всіх етапах. Реформування галузі обіцяє розширити перелік індикаторів якості роботи сестринського персоналу, тобто паперової рутинної роботи буде ще більше. Паралельно зараз затверджують нові Національні стандарти з догляду за пацієнтами — це своєрідні «маяки» для нас, але ми не мусимо діяти за стандартами, коли вважаємо, що так буде гірше для справи. На щастя, медичні сестри Німеччини беруть активну участь в обговоренні змін, котрі вносяться до стандартів, тож ми можемо впливати на цей процес. Є також Інститут якості — установа, яка приймає від нас різноманітні звернення, пропозиції й ідеї. Втішає, що нас чують! Розмовляла Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

ГОЛОВНИЙ МЕДИК ДОНЕЦЬКОГО АЕРОПОРТУ У Кропивницькому його знають як головного медика захисту Донецького аеропорту у 2014 році, в Україні — як двічі пораненого кіборга з позивним Док, якого Президент нагородив орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Але високопарних слів про себе від сержанта Костянтина Головецького ніхто не почує — про оборону ДАП і десятки врятованих життів він розповідає стримано, суто по факту.

Костянтин ГОЛОВЕЦЬКИЙ, сержант, інструктор з тактичної медицини, фельдшер загону 3-го окремого полку спеціального призначення

Оборона ДАП Накопичення реального досвіду бойових дій і перевірку знань на практиці довелося почати з оборони легендарного вже Донецького аеропорту. На початку квітня 2014 року нас забрали з учбового центру і повезли охороняти й обороняти територію ДАП. Тоді там було відносно спокійно. Активний наступ бойовики почали 26 травня, посеред ночі. Спочатку вони запропонували нам здати зброю і позиції, мовляв, тоді ніхто не постраждає. Коли їм відмовили — стали готуватися до бою. Я особисто бачив, як на підмогу бойовикам під’їжджали машини з чеченцями. На обороні ДАП ми пробули все літо. У той час бої були нерегулярними. Пекло почалося у вересні — тоді нас обстрілювали цілодобово. Дуже тяжко було не лише фізично, а й морально. Артилерія, міномети, «Гради», піхота — чим по нас тільки не гатили. Дійшло до того, що від обстрілів піхоти ми навіть не ховалися в укриттях — це стало нашою буденністю. Я неодноразово був за мить від фатального пострілу, і лише диво мене рятувало. Мав загинути, як мінімум, тричі. Уперше, коли отримав осколок у ногу — якби на 2 секунди пізніше вийшов з укриття, у мене влучив би снаряд БМП-1 (до речі, цей осколок досі в нозі — якось їздив у Вінницю до лікаря, просив його витягнути, але він сказав, що не варто — буде більше шкоди). Вдруге, коли потрапив у засідку під час перегону транспорту в Піски. Ми їхали вночі, без світла, по пам’яті. Я вів колону, оскільки був єдиним, хто знав дорогу. Щойно виїхав за ворота аеропорту — почався обстріл. Довго не думаючи, вискочив

К. Головецький у якості інструктора під час Всеукраїнського табору-вишколу «Україна — земля героїв»

Під час ротації

НА ДЕРЖАВНОМУ РІВНІ ВІЙСЬКОВІ МЕДИКИ ОТРИМУЮТЬ ЗОВСІМ НЕ ТУ ПІДГОТОВКУ, ЯКОЇ ПОТРЕБУЄ РЕАЛЬНЕ ЖИТТЯ. ХЛОПЦІ, КОТРІ ПРИЇЖДЖАЮТЬ ІЗ ДЕРЖАВНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЦЕНТРУ «ДЕСНА», ПОСТІЙНО СКАРЖАТЬСЯ НА ЦЕ, ТА Й МІЙ ОСОБИСТИЙ ДОСВІД ПІДТВЕРДЖУЄ, ЩО ПІСЛЯ ТАК ЗВАНИХ НАВЧАНЬ ВІЙСЬКОВІ ПОВЕРТАЮТЬСЯ СТЕРИЛЬНИМИ — БЕЗ ЗНАНЬ

з машини і побіг в аеропорт, щоб попередити своїх. Обстріл вівся мені навздогін. Вони й сигнальні ракети запускали, щоб виявити мене (я тоді в болото падав і не рухався). Але добіг, попередив хлопців. Третього разу ледь не застрелили на блок-посту, переплутавши із сепаратистом. Військовий прицілився мені в голову, але натиснув не на спусковий гачок, а на скобу. Власне, це і врятувало мені життя. Ще пам’ятаю, коли сепари ловили нас «на живця». А було так: бійці батальйону «Дніпро-1» потрапили в засідку і покликали нас на підмогу. Не встигли ми виїхати зі злітної смуги, як почався обстріл. Одна з машин перевернулася, і ми змушені були ховатися за нею, паралельно ведучи бій. Вибору не було — піхота обстрілювала нас із-за пагорба. Бій був досить інтенсивний, а в нас на руках двоє поранених середнього ступеня тяжкості: в одного рука прострелена, іншому куля пробила навиліт м’язову тканину на грудній клітці (у мене із собою була «таблетка», тому надав хлопцям першу допомогу). Двом бійцям вдалося відійти назад до терміналу. Нас залишилося дванадцятеро, й ми вирішили прориватися вперед на одній із машин. Поранених обережно поклали, а решта залізли абияк. Їдучи і відстрілюючись, ми дісталися старого терміналу аеропорту. Звичайно, тих поранених з «Дніпра-1», які потрапили в засідку, ми потім забрали й надали їм допомогу. Також дивом вдалося врятуватися під час другого поранення в Краматорську у 2016 році. Тоді снайпер прострелив мені нирку — куля влучила в пластину бронежилета і прошила її, наче масло. На вильоті вона заплуталась у кевларі й за інерцією розлетілася. Її уламки і шматки бронелиста пробили дірку в тілі. Пощастило, що бойові побратими швидко доправили мене в госпіталь. Чи завжди можна врятувати пораненого, коли лікар поруч? Знаєте, на війні не все від лікаря залежить. Звісно, багатьох витягували з того світу, але дуже часто ми були просто безсилі перед смертю. Наш бойовий товариш помер від того, що йому пробило голову наскрізь. Він годину тримався. Ми зробили все, що могли: спочатку стабілізували стан, а потім вирішили везти в Тоненьке, у медичну роту, де його могли прооперувати. Хоча чудово розуміли: там пораненого теж не врятують, оскільки потрібен спеціальний реанімаційний зал, підключення до систем і датчиків життєдіяльності… Це все було безнадійно, але не можна було сидіти й нічого не робити.

Дорога в медицину Уже п’ятий рік працюю на посаді фельдшера загону 3-го окремого пол-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

19 травня 2017 року

ку спеціального призначення. З початком російсько-української війни фактично на полі бою почав заново опановувати професію, і мені щастило на вчителів. Під час оборони Донецького аеропорту зі мною служив лікар анестезіолог-реаніматолог із Верхньодніпровська Олег Йосипович. Поки не було інтенсивних боїв, він ділився зі мною своїми знаннями і досвідом, тож, коли почалася активна фаза наступу сепаратистів, ми працювали повноцінно — він на одному потоці, я — на іншому. Після цього вирішив і далі вдосконалювати свої професійні вміння та навички. У 2015 році за сприяння волонтерів літав на навчання в Естонію — отримав сертифікат інструктора з тактичної медицини за програмою ТССС. Загалом існує дві програми для навчання військових медичним премудростям: СLS і ТССС. Навчальна програма «Порятунок життя в бою» (Combat Life Saving, СLS) розрахована на бійця-рятувальника та звичайного солдата і вчить військових самота взаємодопомозі на полі бою. А от програма «Основні принципи тактичної допомоги пораненим у бою» (Army Tactical Combat Casualty Care, TCCC) створена для поглибленого навчання санінструкторів. Вона дає теоретичні знання та практичні навич ки допомоги пораненому: спинення кровотечі, відновлення прохідності дихальних шляхів, евакуація поранених з поля бою, інфузійна терапія, внутрішньокістковий і внутрішньовенний доступ. Обидві програми відповідають міжнародним стандартам, які ґрунтуються на досвіді, отриманому під час ведення бойових дій військовослужбовцями країн НАТО. Нині навчаюся на заочному відділенні психологічного факультету Центральноукраїнського державного педагогічного університету ім. В. Вин- ниченка. Чому саме на психолога пішов вчитися? Бо для військового медика вміння надати на полі бою психологічну допомогу — не менш важливо, ніж медичну. Був у нас один випадок під час оборони ДАП (не в найактивнішу фазу, перед початком кінця): у досить досвідченого мінометника стався нервовий зрив — він просто плакав навзрид. Спочатку було якось дивно, але потім слова самі знайшлися — ми сіли, поговорили, випили коньяку, і його трохи попустило. Незважаючи на психологічний стан мінометника, командир не хотів відпускати його разом з пораненими додому, щоб не підривати бойовий дух інших військових. Після того, як я запитав, чи готовий він відповідати за те, що людина візьме в руки автомат і перестріляє половину роти або підірветься на гранаті, питання вирішилося.

Підготовка військового медика На державному рівні військові медики отримують зовсім не ту підготовку, якої потребує реальне життя. Хлопці, котрі приїжджають із державного навчального центру «Десна», постійно скаржаться на це, та й мій особистий досвід підтверджує, що після так званих навчань військові повертаються «стерильними» — без знань. Тому я отримую практичні навички у волонтерських організаціях «Захист патріотів», «Білі берети», «Медсанбат» і своїм бійцям це раджу.

Територія ДАП — ангар Ахметова

З бойовими побратимами у День прикордонника

Благодійний марафон «Серця, опалені війною»

ДЛЯ ТОГО ЩОБ ПІДВИЩИТИ ЯКІСТЬ НАДАННЯ ПЕРШОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В ЗОНІ АТО, ТРЕБА ЗОСЕРЕДИТИ УВАГУ НА КІЛЬКОХ ОСНОВНИХ МОМЕНТАХ: ПІДГОТОВЦІ КВАЛІФІКОВАНИХ ВІЙСЬКОВИХ МЕДИЧНИХ КАДРІВ, ПОСТІЙНОМУ НАВЧАННІ ОСОБОВОГО СКЛАДУ (ЩОБ БІЙЦІ МОГЛИ САМОСТІЙНО НАДАТИ ДОПОМОГУ В БОЮ СОБІ ТА ПОБРАТИМОВІ), ПСИХОЛОГІЧНІЙ ПІДГОТОВЦІ ЯК МЕДИКІВ, ТАК І БІЙЦІВ, А ТАКОЖ ЗАБЕЗПЕЧИТИ ЯКІСНЕ ОСНАЩЕННЯ ТА СТВОРИТИ УМОВИ ДЛЯ ШВИДКОЇ ЕВАКУАЦІЇ

Вони збалансовано навчають всього, що повинен знати кожен військовий (не лише медик), — і медичним маніпуляціям, й тактики медінструктора на полі бою. Стосовно матеріально-технічного забезпечення і підвищення кваліфікації військових медиків, то певні проблеми і на початку війни були, і зараз є. Хоча ситуація все-таки змінилася на краще. На початку війни в кожного солдата був лише гумовий джгут, ще радянський, 60-80-х років, ПТІ (пакет перев’язувальний індивідуальний) й один шприц зі знеболювальним «Кетанов». Медик мав трохи більше: розчини для інфузій, гормональні засоби, купку таблеток, старі джгути, перев’язувальний матеріал. Зараз ситуація відносно стабільна. Ми забезпечені ізраїльськими й американськими бандажами різних розмірів, оклюзійними пов’язками, декомпресивними голками, назофарингеальними трубками, внутрішньовенними та внутрішньокістковими катетерами, кільцями й м’якими ношами для евакуації, тросами для витягування поранених, бинтами для тампонади, м’якими шинами, якісними препаратами й засобами для реанімації. Також кожен сан інструктор має рюкзак з необхідними медикаментами для стабілізації поранених у складі групи під час бою. Єдине, чого не вистачає, — нормально оснащеного й укомплектованого реанімаційного автомобіля для евакуації постраждалих. Як на мене, найкраще оснащення в нас було на кінець 2014-початок 2015 року, коли активно допомагали волонтери (зокрема для мене вони придбали дефібрилятор і кисневу систему). Коли волонтерський рух пішов на спад, якість медичного забезпечення знизилася. Держава в основному надає бійцям те медичне оснащення, яке отримує в якості гуманітарної допомоги від країн-партнерів. Наприклад, зараз на складах лежить вдосталь аптечок натівського зразка, яких вистачить на всіх військових, але чомусь туди і досі кладуть гумовий джгут і ППІ. На питання, чому так, відповідають, що в нас їх на складах 8 млн і треба кудись дівати. Тобто нормальні бандажі лежать, а старі добровільно-примусово використовуємо. Для того щоб підвищити якість надання першої медичної допомоги в зоні АТО, треба зосередити увагу на кількох основних моментах: підготовці кваліфікованих військових медичних кадрів, постійному навчанні особового складу (щоб бійці могли самостійно надати допомогу в бою собі та побратимові), психологічній підготовці як медиків, так і бійців, а також забезпечити якісне оснащення та створити умови для швидкої евакуації, адже дуже часто поранених не вдається врятувати, оскільки немає чим їх транспортувати до госпіталю. Киснева система, розчини для інфузій, препарати для підтримання життєдіяльності, дефібрилятор — усе це також повинно бути у військового медика. Я не став би стверджувати, що військова медицина має якісь колосальні недоліки, але вона поки що не на такому рівні, як нам хотілося б. Записала Тетяна КОЛІСНИК, «ВЗ»

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

НАБОЛІЛЕ ПИТАННЯ, АБО РЯТУЄМОСЯ, ЯК МОЖЕМО

Пацієнти, на жаль, давно вже звикли йти в лікарню з усім своїм: ліками, шприцами, бинтами, бо ж на повноцінне, хоч і задекларова не державне забезпечення розраховувати не варто. Однак коли, готуючись до оперативного втручання, в аптеці можна придбати лікарські препарати, перев’язувальний матеріал, навіть деякі інструменти, то наркотичні засоби, необхідні для введення хворого в наркоз, жоден фармацевт не продасть — їх постачають у медзаклади тільки централізовано. А що робити тоді, коли таких важливих препаратів у лікарнях з тих чи інших причин немає?

З А К А Р П АТ Т Я

Юрій ЯЦИНА, головний лікар Закарпатської обласної клінічної лікарні ім. Андрія Новака

нформація про те, що в нашій лікарні було призупинено планові оперативні втручання у зв’язку з відсутністю препаратів для наркозу, поширилася в інтернет-мережі та ЗМІ й ви кликала гучний резонанс. Однак вини закладу в ситуації, яка склалася, немає. Причина — у затримці закупівель, що від нас не залежить. Так, 17 квітня лікарня мала підписати угоду про забезпечення наркотичними засобами і пре паратами для наркозу. На жаль, напередодні ми отримали скаргу від фірми, яка брала участь у конкурсі на закупівлю відповідних засобів, про те не була акцептована (її пропозиція виявилася на понад 40 тис. грн дорожчою, ніж пропозиція фірми, з якою ми планували укласти угоду). Скарга, на нашу думку, була необґрунтованою. Ми надали відповідні роз’яснення щодо цієї скар ги Антимонопольному комітету України. Проте АМКУ ухвалив рішення про відміну торгів. З останньої декади квітня ми мали б пра цювати з новими наркотичними засобами, але у зв’язку із ситуацією, що склалася, змушені були провести інвентаризацію наркотичних пре паратів по відділеннях та на складі й ухвалили рішення про тимчасове припинення планових оперативних втручань. Ми оперуємо, але мен ше. Наркотичні засоби видаємо тільки на про ведення ургентних втручань — таким чином забезпечуємо спеціалізовану допомогу паці єнтам, яких доправляють до нас з усієї області. Крім того, перейшли на альтернативні методи анестезії — спинномозкову й місцеву, що дає змогу виконувати операції судинним хірургам, травматологам та іншим. Наразі ми придбали необхідні препа рати, скориставшись іншими джерелами фінансування. У лікарні функціонує Фонд Новака, який накопичує благодійні внески. Сума невелика, але за ці кошти закуплено пев ну кількість наркотичних засобів — орієнтовно 2-3-тижневий запас, який дасть змогу продов жити планову роботу до вирішення в АМКУ на шого питання. Форс-мажору немає — невід кладна допомога хворим, котрі її потребують, надається. А от планові пацієнти, яким можна відкласти операцію на місяць, два, а то й більше, чекають. 10 травня АМКУ розглянув скаргу і ухвалив рішення не на користь фірми, з якою поперед

ньо лікарня мала укласти угоду. Відповіно, будуть визначені інші постачальники, про ведено новий конкурс, а поки що ми змушені проробляти альтернативні варіанти закупівлі наркотичних засобів. Я, звісно, не маю права оцінювати роботу АМКУ, тому що це не в моїй компетенції. Проте вважаю: у комітеті могли б знайти якусь нову форму для вивчення ситуації, окрім відміни торгів. Тут потрібно ухвалювати якісь компромісні рішення, щоб не наражати на небезпеку сотні пацієнтів. Подібна ситуація нещодавно виникла в нас із перитонеальним діалізом. Він був започат кований у лікарні майже 10 років тому завдяки співпраці з однією компанією, котра провела навчання хірургів, медсестер, пацієнтів. Тепер на ринку медичних послуг з’явилися інші ком панії, посилюється конкуренція, через це ми не змогли провести тендери, і наші пацієнти опинилися в небезпеці. Це був форс-мажор, до вирішення якого долучилося керівництво об ласті. Угорщина передала місячний запас пре паратів для цих пацієнтів у якості гуманітарної допомоги, потім такі засоби перерозподілили з інших регіонів. Нині ситуація лишається напруженою.

наркотичними засобами для проведення хі рургічного втручання. Державну субвенцію для придбання медикаментів через систему ProZorro Харкову виділено своєчасно і розпо ділено між усіма медичними закладами міс та. Наша лікарня зокрема щомісяця отримує 30 тис. грн, які маємо витратити на засоби для наркозу, антибіотики, антисептики. Зрозуміло, що це мінімальна сума, але кошти надходять регулярно. Наші пацієнти не купують, та й не можуть купувати за свій рахунок такі лікарські препарати, оскільки жодна аптека не має права їх відпустити фізичній особі. Річ у тім, що медич ний заклад, у якому функціонує хірургічне від ділення, повинен мати ліцензію на їх придбання, транспортування, зберігання і використання. До того ж такі препарати не відпускають будьякі аптеки, у кожній області є спеціалізований закл ад, зокрема на Харківщині це обласний аптечний склад, що теж має ліцензію. Проблеми можуть виникати там, де ліцензія несвоєчас но оформлена або невчасно подано заявку на придбання до відповідної дозвільної системи. Але це проблеми організаційного характеру, а не загальнодержавні.

Х АРКІВЩИНА

Борис МЕНКУС, головний лікар КЗ «Харківська міська багатопрофільна лікарня №18», практикуючий хірург

аша лікарня, у складі якої функціону ють хірургічне та травматологічне від ділення, повністю забезпечена необхідними

Леонід ВАСИЛЬЄВ, головний лікар ДУ «Інститут медичної радіології ім. С. П. Григор’єва НАМН України», Заслужений лікар України, кандидат медичних наук

нашому медичному закладі ані планові, ані ургентні оперативні втручання не при пинялися, хоча становище із державним забез печенням необхідними препаратами критичне. На жаль, бюджетних коштів для закупівлі ліків дійсно катастрофічно не вистачає, за виділені

ЗАРАЗ ФІНАНСУВАННЯ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ Й ХІРУРГІЧНОЇ СЛУЖБИ ЗОКРЕМА — НА ВКРАЙ НИЗЬКОМУ РІВНІ. ЛІКАРНЯ ЗАБЕЗПЕЧУЄ ХВОРИХ ПРЕПАРАТАМИ ДЛЯ НАДАННЯ ЕКСТРЕНОЇ ДОПОМОГИ, АЛЕ НАДАЛІ БІЛЬШІСТЬ З НИХ КОМПЕНСУЄ ВИТРАТИ МЕДИЧНОМУ ЗАКЛАДУ. ТОБТО ПОПОВНЕННЯ ЗАПАСУ ЖИТТЄВО НЕОБХІДНИХ МЕДИКАМЕНТІВ ВІДБУВАЄТЬСЯ В ОСНОВНОМУ ЗА КОШТИ ПАЦІЄНТІВ

гроші ми маємо можливість придбати тільки найнеобхідніші засоби для наркозу, наркотичні препарати, кисень, дезінфекційні засоби. Тому у випадку нестачі бюджетних коштів звертає мось за фінансовою допомогою до благодійних фондів. А от про післяопераційний період, не менш важливий для здоров’я людини, держава зов сім не дбає. Протягом останніх п’яти років ми не отримуємо коштів на ліки для супроводу операційного втручання, а про протипухлинні препарати й узагалі нейдеться. Усе це лягає на плечі пацієнтів. Якщо порівняти наше забезпечення з євро пейським, то на ліки нам торік було виділено усього 0,5 євроцента в перерахунку на одне ліжко-місце, а цьогоріч і таку жалюгідну суму зменшили! До того ж навіть ці гроші надходять нерегулярно, основна маса коштів запланована аж на листопад. Вихід зі становища, у якому опинилися ліку вальні заклади, підпорядковані НАМН України, — у реформуванні їх статусу, наданні ширших можливостей для самофінансування, тобто в автономізації. Добре, що Президент підписав Закон №2002-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконален ня законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров’я», згідно з яким медичні уста нови хоча б на папері отримали фінансову й управлінську автономію для забезпечення влас ного існування. Але ж 49-а стаття Конституції України залишилася незмінною. Однак особис то я не розумію, як поєднати з конституційним правом фінансову автономізацію? Чекаємо, що зрештою в нашій державі права рука знатиме, що робить ліва, і від слів Уряд перейде до конкретних справ. П О Л ТА В Щ И Н А Валентин БІЛИЙ, завідувач відділення анестезіології із ліжками для інтенсивної терапії Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М. В. Скліфосовського, головний позаштатний анестезіолог Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА

лікувальних закладах області з високою хі рургічною активністю діють 26 апаратів для інгаляційної анестезії. Витратні матеріали для них закуповуються централізовано, за кошти державної субвенції. І цьогоріч, і в попередні роки перебоїв у їх постачанні не було. Тож по треби хворих задоволені, ургентні пацієнти за безпечені стовідсотково. Однак наголошу: обсяг державної субвенції за останні шість років змен шився в 10 разів, і цих коштів нині вкрай недо статньо. Також потребує корекції Національний

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

19 травня 2017 року

перелік основних лікарських засобів і виробів медичного призначення у розділі «Анестетики». Свої зауваження з цього приводу анестезіоло ги області висловили в листі, який нещодавно направили на адресу МОЗ. Озвучені проблеми, звичайно ж, нас хвилюють, однак критичної ситуації в регіоні із забезпеченням вищезазна ченими препаратами, на щастя, немає — тяжко хворих як оперували, так і оперуємо. Щодо препаратів для неінгаляційної та міс цевої анестезії (а їх у роботі використовуємо кілька видів), то гроші на їх придбання виді ляють обласний та місцеві бюджети. Зокрема нашій лікарні минулого року на ці потреби було спрямовано 489 тис. грн. Нинішнього року об ласна влада планує забезпечити нас препарата ми для неінгаляційного наркозу на суму понад 500 тис. грн. Незабаром їх отримаємо — торги завершуються, а сьогоднішні потреби забез печуємо за рахунок минулорічних залишків. На місцях зазначені препарати стовідсотково закуповують за кошти місцевих бюджетів. ЧЕРНІГІВЩИНА

Валерій ВАСИЛИНЧУК, головний позаштатний спеціаліст управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА з хірургії, Заслужений лікар України, кандидат медичних наук

а сьогодні Чернігівська область препарата ми для знеболювання, проведення ендотра хеального наркозу, місцевої та спинномозкової анестезії забезпечена. Дійсно, був період (років 7-8 тому), коли катастрофічно не вистачало міо релаксантів, і ми не могли провести всім пацієн там ефективного знеболювання, тому відміняли планові операції. Зараз, на щастя, таких проб лем не виникає — відповідні медикаментозні засоби постачаються регулярно, навіть є мож ливість вибору. В аптечній мережі наявні пре парати й для післяопераційного знеболювання. У середньому по лікарнях області запасу за собів для наркозу вистачить на 2-3 місяці робо ти в штатному режимі. У закладах є невеликий запас лікарських засобів для надання першо чергової екстреної або невідкладної допомоги. Я не скажу, що цього буде достатньо за умо ви масового надходження хворих, але в тому режимі, у якому ми зараз працюємо, надавати хірургічну допомогу є чим. Уночі ніхто хворого або його родичів в аптеку за медикаментами не відправляє — кожне хірургічне відділення має мінімальний запас для проведення операцій з приводу станів, які загрожують життю людини. Окрім того, не всі такі ліки взагалі можна придбати в аптеці. До того ж є альтернативні методи знеболю вання, зокрема спинномозкова анестезія — вона не тільки дешевша, а й менш травматична для пацієнта, тож в області її широко застосовують. Препарати є і у відділеннях, і в аптечній мережі. Щоправда, нас хвилює проблема подо рожчання препаратів для післяопераційного знеболювання. Коли наркотичні анальгетики, які ми застосовуємо в післяопераційний пе ріод, раніше коштували буквально копійки («Омнопон-ЗН» і подібні препарати), то зараз ціна того ж «Омнопон-ЗН» — майже 100 грн, і загальна вартість курсу знеболювання виявля ється чималенькою. Препарати для невідкладної допомоги заку повуємо за кошти місцевих бюджетів і завдяки спонсорській допомозі від хворих та їх роди чів. Зокрема з обласного бюджету виділяються кошти на придбання препарату «Севоран» (ра ніше його закупівлю фінансував держбюджет, а зараз це відбувається винятково за кошти місцевого). Обійтися без нього ми не можемо — область отримала 20 наркозно-дихальних апаратів Leon, які працюють лише на цьому пре параті. На сьогодні забезпечення ним більш-

ВСІ ЗАСОБИ ДЛЯ НАРКОЗУ («ТІОПЕНТАЛ», «ПРОПОФОЛ», «СИБАЗОН», «НАТРІЮ ОКСИБУТИРАТ», «КЕТАМІН», «ФЕНТАНІЛ» І МІОРЕЛАКСАНТИ) ТА ДЛЯ МІСЦЕВОЇ ЧИ РЕҐІОНАРНОЇ АНЕСТЕЗІЇ («БУПІВАКАЇН», «ЛІДОКАЇН») ВИРОБЛЯЮТЬСЯ В УКРАЇНІ. ЙДЕТЬСЯ ПРО ПОВНИЙ АСОРТИМЕНТ ЯКІСНИХ ПРЕПАРАТІВ, ЯКІ Є ЗНАЧНО ДЕШЕВШИМИ, А ОТЖЕ, ДОСТУПНІШИМИ ЗА ЗАКОРДОННІ АНАЛОГИ

менш налагоджене, апарати не простоюють. «Севоран» — дорогий препарат, але це найна дійніший і щадний для пацієнта метод наркозу. Не буду лукавити: зараз фінансування ме дичної галузі й хірургічної служби зокрема — на вкрай низькому рівні. Лікарня забезпечує хворих препаратами для надання екстреної допомоги, але надалі більшість з них компенсує витрати медичному закладу. Тобто поповнення запасу життєво необхідних медикаментів відбу вається в основному за кошти пацієнтів. Хворі, неспроможні компенсувати витрати лікарні, без допомоги не залишаються — знаходимо мож ливості надати їм необхідні ліки. Виходом із цієї ситуації може стати страхова медицина чи інші джерела фінансування: під приємства, соціальний фонд. Є моделі соціаль ного страхування: частину страховки сплатив хворий, частину — держава. Повинні бути, звісно, і лікарні соціального спрямування, як за кордоном. Але навіть у розвинутих країнах умови перебування в таких закладах інші, ніж у лікарнях, які фінансуються державою чи стра ховими компаніями. У нас уже є пацієнти, котрих страхує робо тодавець: окремим документом виписуємо їм витрати лікарні, і нам повертають кошти. І це, на мою думку, один з варіантів виходу із ситуації, що склалася.

витратних матеріалів й устаткування, на яке не вистачає місцевих коштів. На 2017 рік ми отримали медичну субвенцію, запустили відповідні тендерні процедури і для всіх лікувальних закладів закупили необхідні препарати для проведення анестезії. Тривають тендерні процедури і щодо придбання витрат них матеріалів для інгаляційної анестезії. Тож на сьогодні немає скарг ані від головних лікарів, ані від пацієнтів. Прогнозуємо, що наявних пре паратів вистачить на 8-9 місяців. Очікуємо та кож коштів від перерозподілу дохідної частини обласного бюджету наприкінці року і додатко вих надходжень, у тому числі у вигляді препара тів. Тобто проблем із забезпеченням засобами для наркозу в Чернівецькій області немає. Хворі, які потребують ургентних і планових операцій, повністю забезпечені необхідними наркозними та наркотичними препаратами. Маю на увазі не лише анестезіологічний суп ровід оперативних втручань, а й реанімацію в цілому. Труднощі є з матеріалами, необхідними для виконання самого оперативного втручання. А це — і лікарські засоби, і витратні матеріали. Ними лікарні, що мають хірургічний стаціонар, забезпечені мінімально — тільки для ургентних хворих. Така ситуація склалася саме тому, що в пріоритеті — наркозні, наркотичні препарати і кисень.

Б У КО В И Н А

ІВАНО-ФРАНКІВЩИНА

Василь ПАВЛЮК, начальник відділу профілактичної медицини, розвитку та контролю якості медичної допомоги населенню Департаменту охорони здоров’я Чернівецької ОДА

абезпечення наркозними і наркотичними препаратами, киснем — завдання номер один як для Департаменту охорони здоров’я, так і для керівника кожного лікувального закладу. Бо стаціонари, у яких є хірургічна служба, без наркозу функціонувати не можуть. Фінансування анестезіологічного супроводу будь-якого оперативного втручання відбуваєть ся з двох джерел: медичної субвенції, завдяки якій, власне, і закуповують препарати для нар козу, і окремої цільової субвенції для придбання витратних матеріалів на інгаляційну анестезію. Цього року для Чернівецької області вона ста новила 443 тис. грн. Мова йде про анестезію висококласними апаратами типу Leon австрій ського виробництва. У Чернівецькій області є 19 таких апаратів для дорослих і 2 — для дітей. Звісно, цього недостатньо. У середньому за рік у краї проводиться 35-40 тис. анестезій, 1,5-1,7 з яких — інгаляційні. На жаль, наразі не можемо збільшити кількість наркозів інгаляційними за собами, бо вони потребують дороговартісних

рургічне лікування, чітко бачить, яка кількість препаратів для забезпечення інтраоперацій ного знеболювання буде потрібна впродовж наступного року, і має передбачити кошти на засоби для наркозу, місцевої анестезії й після операційного знеболювання. Якщо менеджмент лікарні розуміє ці прості речі, то жодних про блем із забезпеченням препаратами для анес тезії бути не може. Тим паче, що всі засоби для наркозу («Тіопентал», «Пропофол», «Сибазон», «Натрію оксибутират», «Кетамін», «Фентаніл» і міорелаксанти) та для місцевої чи реґіонарної анестезії («Бупівакаїн», «Лідокаїн») виробля ються в Україні. Йдеться про повний асортимент якісних препаратів, які є значно дешевшими, а отже, дост упнішими, ніж закордонні аналоги. Виняток становлять препарати для інгаля ційної анестезії («Севофлуран», «Ізофлуран»), яких не виробляють на території України і які є малодоступними для більшості вітчизняних лікувальних закладів. Ще один засіб для інга ляційної анестезії — «Азоту закис» останніми роками теж став «проблемним» через війну на Сході (оскільки основне підприємство, яке за безпечувало ним Україну, розташовувалося в Горлівці і зараз, на жаль, не працює). Оптимально, аби кожне відділення анестезі ології мало щонайменше триденний запас пре паратів для наркозу, щоб забезпечити безпере бійну роботу кожного операційного столу. Такий підхід унеможливлює ситуацію, коли немає чим проводити ургентне чи планове загальне або реґіонарне знеболювання і дає впевненість, що на випадок надзвичайної ситуації (масове над ходження потерпілих і травмованих, перебої з постачанням, військові дії тощо) люди (платники податків) отримають швидку, повноцінну і вчас ну медичну допомогу. Важливо, аби питання організації й забез печення надання медичної допомоги, особливо екстреної, фахово, жорстко і безкомпромісно контролювали відповідні комісії під час прове дення ліцензування кожної лікувальної устано ви. Лише за умови незалежного й об’єктивного медичного та управлінського аудиту і реальної відповідальності керівників лікарень за про галини в організаційній роботі ситуацій, коли немає чим якісно і повноцінно провести зне болювання під час хірургічного втручання, вдасться уникнути. ЖИТОМИРЩИНА

Богдан ЛЕСЬКІВ, головний лікар КУ «Обласна клінічна лікарня ім. О. Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради

Іван ТІТОВ, завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету

роблема стабільного і повного забезпе чення анестезіологічної служби лікарень препаратами для загального та місцевого зне болювання, на мою думку, стосується винятко во організаційних аспектів роботи керівників й організаторів охорони здоров’я. В Івано-Франківській області наразі не бракує препаратів для наркозу. Була деяка затримка на стику 2016 і 2017 років, пов’язана із закладен ням коштів у бюджет. Однак про її можливість заздалегідь попередили, тож ми зробили від повідні запаси. Цьогоріч на Прикарпатті через недофінансування лише 50% препаратів для наркозу придбали за державний кошт, решту — шляхом залучення спеціальних фондів сприяння матеріально-технічному розвитку лікарень, які наповнюють пацієнти. Хоча ще торік держава забезпечувала цю нішу на 70%. Препарати, які придбали за державний кошт, використовуємо для проведення ургентних операцій. Аналізуючи звіт роботи за попередній рік, керівництво кожної лікарні, де проводять хі

орічно в нашій лікарні проводиться близь ко 16 тис. операцій. Із них майже 9 тис. оперативних втручань потребують загального наркозу, решта — місцевої анестезії різного виду. Щодо засобів для наркозу, то головним розпорядником коштів (управлінням охорони здоров’я облдержадміністрації) були виділені гроші з медичної субвенції на їх закупівлю через процедуру торгів. На сьогодні ці засоби надійшли, й ніяких проблем у забезпеченні ними як ургентних, так і планових операцій у нас немає. Хочу зауважити, що, дійсно, був короткий період, коли наш заклад з певних причин, які від нас не залежали, не був забезпечений пре паратами для наркозу. З проханням допомог ти ми звернулися до благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області», тож засоби для наркозу тоді все ж були придбані — щонайменше на два місяці роботи. Допомога «Лікарняної каси» дуже відчутна: 40% пацієн тів, пролікованих у нашому закладі (а впродовж (Продовження на стор. 16)

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ (Початок на стор. 14) року ми загалом обслуговуємо близько 30 тис. осіб), — члени цієї благодійної організації. ЛК забезпечує їх лікарськими засобами і виробами медичного призначення щороку на значну суму — понад 9 млн грн. Загалом же ми співпрацюємо з багатьма благодійними організаціями, які надають до помогу, у тому числі й під час таких ситуацій, як згадана вище. Тільки цього року в наш заклад надійшло різних лікарських засобів, виробів медичного призначення, у тому числі й облад нання, на суму близько 6 млн грн.

парату «Севоран», а поки що Департамент охо рони здоров’я Одеської ОДА закінчує розподі ляти між лікувальними установами залишки 2016 року. Кошти обласного бюджету поки що на це не витрачаються. Щодо препаратів для внутрішньовенного наркозу, то фінансування їх придбання — у віданні обласного бюджету. Але анестезія — досить дороговартісний вид медичної допомоги, який лікувальні заклади й обласний бюджет не можуть забезпечити влас ними силами, тож без фінансового патронату на державному рівні тут не обійтися. РІВНЕНЩИНА

Микола СУСЛИК, заступник головного лікаря з хірургічної роботи КУ «Обласна клінічна лікарня ім. О. Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради

Анатолій МЕЛЬНИЧУК, завідувач відділення анестезіології та інтенсивної терапії (реанімації) КЗ «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради, головний позаштатний анестезіолог управління охорони здоров’я Рівненської ОДА

ля забезпечення медикаментами такої лі карні, як наша, необхідно близько 25 млн грн на рік. Зрозуміло, що в бюджеті цих коштів не має — нам виділяють трохи більше 2 млн грн. І це — на всі потреби: закупівлю кисню, пре паратів для наркозу, надання невідкладної допомоги тощо. Сьогодні частину хворих за безпечують за рахунок благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області». Препаратів для наркозу нам вистачить практично до кінця року. У майбутньому, якщо виникатимуть якісь проблеми з проведенням тендерних закупівель через базу спецмедпоста чання, кошти з медичної субвенції можуть бути спрямовані в лікувальні заклади, які безпосе редньо купуватимуть препарати через систему ProZorro залежно від виділених сум, а відтак забезпечуватиметься нормальний лікувальнодіагностичний процес. Коли є взаєморозуміння «по вертикалі» влади, керівників лікувальних закладів і виконавців-закупівельників, завжди можна знайти вихід із ситуації й отримати по зитивний результат. ОДЕЩИНА

Ірина КОВАЛІШ, заступник Голови постійної комісії з питань охорони здоров’я та соціальної політики Одеської обласної ради

ргентна анестезіологічна служба Одещини на сьогодні більш-менш забезпечена пре паратами для проведення внутрішньовенного наркозу. А от щодо інгаляційної анестезії, то з державного бюджету на цей напрямок ми одержуємо коштів у 10 разів менше від потре би. Наприклад, у 2013 році Одеській області на закупівлю препаратів для інгаляційної анес тезії з держбюджету виділялося 10 млн грн. Цих коштів вистачало на закупівлю препарату «Севоран», кисневих датчиків для 44 апаратів для проведення інгаляційної анестезії, які є в медзакладах Одещини, та на витратні матеріа ли. Цим повністю покривалася потреба регіону за ургентним напрямком. Сьогодні ж навіть з урахуванням знеціненої гривні область одержує лише 1,2 млн грн. Звісно, що цього не виста чає. Так, із 450 необхідних флаконів препарату для інгаляційної анестезії ми можемо закупити лише 217. Вони йдуть передусім на ургентні опе рації та рівномірно розподіляються між кому нальними установами охорони здоров’я облас ті: обласними клінічною та дитячою лікарнею, онкодиспансером, клінічним медичним центром і районними лікарнями. А про витратні матеріа ли для обслуговування апаратів для інгаляцій ної анестезій уже не йдеться. На сьогодні розпочалися і тривають тендерні процедури із закупівлі за державні кошти пре

єнтів в основному забезпечуємо безоплатними ліками. До слова, загальна вартість медикамен тозного знеболювання одного оперативного втручання залежить від медичних препаратів, які використовуються, обсягу, травматичності та тривалості операції тощо і є досить високою. Інша ситуація складається із загальним знебо люванням планових оперативних втручань. На жаль, там пацієнти змушені купувати препарати за свої кошти, адже державного фінансування катастрофічно не вистачає. А загалом питання медичного забезпечення наболіле. На мою думку, МОЗ України та всій медичній спільноті варто подумати про роз робку певного уніфікованого механізму, який гарантував би фінансування безперебійного надходження ліків у лікувальні заклади. ВІННИЧЧИНА Олена ЖИТАНСЬКА, начальник управління фінансово-економічного забезпечення та організаційно-кадрової роботи з персоналом, заступник директора Департаменту охорони здоров’я Вінницької ОДА

роблеми з наявністю в лікарні препаратів для знеболювання, на мою думку, можуть виникнути або через погано відпрацьований механізм їх постачання в заклад, або через нюанси, пов’язані з аптечними установами, котрі надають ці засоби. На Рівненщині, на щастя, таких проблем майже немає. Усі відді лення анестезіології та інтенсивної терапії (АІТ) у лікувальних закладах області тією чи іншою мірою забезпечені такими препаратами. Варто зазначити, що єдиної схеми процесу постачання ліків сьогодні немає, кожна устано ва вирішує це завдання самостійно. Наприклад, адміністрація Рівненської обласної клінічної лікарні співпрацює з аптекою «Лікфарм» і за необхідності (щонайменше один раз на місяць) закуповує для відділення АІТ ліки для надання невідкладної допомоги. Кошти на наркотичні препарати отримують із державного бюджету. Про забезпечення безплатної ургентної медичної допомоги турбується також і місцева влада, ви діляючи гроші з обласного бюджету. Крім цього, наразі ми очікуємо субвенцію з державного бюджету, яку отримуємо щороку на придбання інгаляційного анестетика «Севоф луран». Це дуже дорогий препарат, але на сьо годні загальне знеболювання з його викорис танням є найбезпечнішим методом. Звісно, тієї кількості «Севофлурану», яку буде придбано, нам недостатньо. Хотілося б мати можливість забезпечувати якісною і сучасною медичною допомогою всіх пацієнтів. Щороку в лікувальних закладах області виконують майже 32 тис. знеболювань під час оперативних втручань, з них 10-15% — в ургент них випадках. Й у всіх невідкладних станах паці

2017 році на придбання медикаментів і перев’язувальних матеріалів з усіх джерел передбачено 200,2 млн грн, що на 13% більше, ніж фактичні видатки минулого року. У цій сумі враховано також видатки на програмні заходи та цільові кошти (окремі медичні субвенції). На самперед вони спрямовуються на найнеобхідніші першочергові медикаменти, кисень, анестезіо логічні й знеболюючі препарати, витратні мате ріали, антибіотики тощо. Закупівлі здійснюють розпорядники бюджетних коштів, тобто заклади охорони здоров’я самостійно. Кожний керівник визначає потребу та, здійснивши закупівлю че рез систему ProZorro, укладає договори на поста чання лікарських засобів або будь-чого іншого. На сьогодні звернень з приводу затримки поста вок, нестачі ліків або коштів до Департаменту не надходило. Цього року, як і минулого, медичну галузь відчутно підтримала Вінницька обласна рада. Під час формування обласного бюджету на 2017 рік на виконання заходів обласної програми «Майбутнє Вінниччини в збереженні здоров’я громадян» на 2017-2020 роки» тільки на меди каменти передбачено 60 млн грн. У поточному році збільшено видатки на ліки для пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями, фенілкетону рією, після трансплантації нирок, передбачені кошти на закупівлю кардіовиробів, реактивів для онкодиспансеру, йодотерапію, обстеження дітей на наявність вірусів гепатиту тощо.

ЗАГАЛЬНА ВАРТІСТЬ МЕДИКАМЕНТОЗНОГО ЗНЕБОЛЮВАННЯ ОДНОГО ОПЕРАТИВНОГО ВТРУЧАННЯ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД МЕДИЧНИХ ПРЕПАРАТІВ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ, ОБСЯГУ, ТРАВМАТИЧНОСТІ ТА ТРИВАЛОСТІ ОПЕРАЦІЇ ТОЩО І Є ДОСИТЬ ВИСОКОЮ. ІНША СИТУАЦІЯ СКЛАДАЄТЬСЯ ІЗ ЗАГАЛЬНИМ ЗНЕБОЛЮВАННЯМ ПЛАНОВИХ ОПЕРАТИВНИХ ВТРУЧАНЬ. НА ЖАЛЬ, ТАМ ПАЦІЄНТИ ЗМУШЕНІ КУПУВАТИ ПРЕПАРАТИ ЗА СВОЇ КОШТИ, АДЖЕ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСУВАННЯ КАТАСТРОФІЧНО НЕ ВИСТАЧАЄ

ЛЬВІВЩИНА Зоряна БІДА, завідувачка анестезіологореанімаційного відділення з ліжками для інтенсивної терапії Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, м. Львів, лікар-анестезіолог вищої кваліфікаційної категорії

ротягом року в нашому відділенні лікується близько 1,7 тис. пацієнтів. В основному це хворі з тяжкою поєднаною травмою, тяжкими черепно-мозковими травмами, отруєннями, цукровим діабетом, панкреатитами, сепсисом, пневмоніями, післяопераційні пацієнти з різно манітною хірургічною патологією. На лікування одного такого хворого держава щоденно виді ляє 900 грн. Загалом протягом року в нашій лікарні проводиться близько 10 тис. операцій них втручань різної складності. У КМКЛШМД спеціалізована медична допомога надається не тільки мешканцям міста, а й жителям області. У відділенні анестезіології є всі необхідні препарати (згідно з лікарським формуляром і бюджетним кошторисом) для надання не відкладної медичної допомоги пацієнтам у критичному стані, зокрема і для проведення анестезіологічних забезпечень в ургентному порядку або за життєвими показаннями. До переліку входять наркотичні та ненаркотичні анальгетики, атарактики, барбітурати, засоби для інгаляційного наркозу, релаксанти, розчи ни для інфузій, колоїди, антибіотики першого ряду, адреноміметики, гормони. Крім цього, усі ургентні хворі забезпечені витратними матеріалами для проведення наркозу, а саме: шприцами, інфузійними системами, інтубацій ними трубками, периферичними катетерами, бактеріальними фільтрами для апаратів ШВЛ. Категорію соціально незахищених пацієнтів, безхатченків, неопізнаних потерпілих лікуємо повністю за рахунок закладу. Відповідно, усі хворі на першу добу забезпечені необхідними медикаментами. Пацієнтам з тяжкою патоло гією, які тривалий час перебувають у реаніма ційному відділенні та потребують призначення «важких антибіотиків», проведення ентераль ного й парентерального харчування, церебро протекторів, доводиться купувати препарати та медичні вироби за власний кошт. Також для забезпечення планових операційних втручань родичам доводиться самотужки купувати вит ратні матеріали і деякі медикаменти. Усі закупівлі ліків проводяться через сис тему ProZorro. Кожного року, виходячи зі ста тистичних даних, ми плануємо закупівлі необ хідних медикаментів, наркотичних препаратів на наступний рік. Наразі суттєвих проблем із постачальниками в нас не було. У КМКЛШМД на випадок надзвичайних ситуацій є резерв лі карських засобів, який постійно поповнюється в стислі терміни. Завдяки управлінню охорони здоров’я Львівської міської ради протягом останніх років систематично оновлюється обладнання нашого відділення, зокрема апарати ШВЛ, наркознодихальні, монітори спостереження, інфузомати, що дає змогу надавати допомогу пацієнтам на сучасному рівні. Підготували Віктор ЛАЗОРИК (м. Ужгород), Ольга ФАЛЬКО (м. Харків), Андрій КОНДРАТЮК (м. Полтава), Олена БЕРЕЗКІНА (м. Чернігів), Наталя МОСТОВА (м. Івано-Франківськ), Ольга КАМСЬКА (м. Чернівці), Вікторія ПАЛАМАРЧУК (м. Житомир), Павло ЗЕЛІНСЬКИЙ (м. Одеса), Дана РОМАНЮК (м. Рівне), Олеся ШУТКЕВИЧ (м. Вінниця), Юлія МАСЮКЕВИЧ (м. Львів), спеціально для «ВЗ»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

19 травня 2017 року

Б У КО В И Н А

ВІДПУСТІТЬ ЗАКЛАДИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У «ВІЛЬНЕ ПЛАВАННЯ» Реформа медичної галузі в Україні стартувала на повну потужність. Однак у регіонах позитивних тенденцій наразі не відчувають. Лікарі не розуміють, як запропоновані Міністерством охорони здоров’я новації можна запроваджувати, спираючись на практично «голу» матеріально-технічну базу більшості медзакладів? І як її оновлювати, якщо державне фінансування мізерне, а заробляти самим на себе медичним установам можна буде ще не скоро?

Андрій СОКОЛЬНИК, лікар-анестезіолог вищої категорії, м. Чернівці

Нові реформи — на стару основу Міністерство охорони здоров’я України анонсувало старт грандіозної реформи медичної галузі. І все, що озвучували, на перший погляд виглядає слушним й потрібним, бо необхідність змін у нашій медицині назріла ще з моменту проголошення незалежності. Однак те, що відбувається зараз, свідчить не про розвиток, а про тотальний параліч галузі. Профільне Міністерство існує в одній паралелі, а медичні заклади — в іншій. І вони зовсім не чують одне одного. МОЗ намагається буквально силоміць «надягнути» свою — доволі абстрактну — модель реформування на українську медицину. Та це все одно, що на заіржавілий каркас «Запорожця» насадити новий корпус «Мерседеса». Зовні — гарно, однак протримається конструкція недовго: старенький каркас дасть тріщину — корпус розвалиться. Маю на увазі, що сама система медзакладів України зовсім не змінилася. Їх очолюють ті самі керівники, що й до реформи, більшість з яких не готові до змін і не мають нових ідей. Технічна база лікарень і поліклінік — напів оголена. Наявна апаратура потребує ремонту або й заміни. А це — кошти, яких наразі в держави немає. Так само, як немає можливості забезпечити достойною заробітною платнею медичних працівників. Водночас кадри призначаються не за професійними якостями й інтелектуальним потенціалом, а за принципом, хто більше заплатить, і ступенем родинно-кумівського зв’язку. На такому каркасі жодні новації не втримаються.

Не страхова медицина, а змішане фінансування Перш ніж запроваджувати реформу, Міністерству охорони здоров’я варто було провести первинний аудит усіх медичних установ країни. Лише зібравши повну інформацію про фінансову діяльність кожного закладу, можна робити висновки щодо оптимізації, скорочення чи розширення кадрового й технічного потенціалу

тощо. Підписаний Президентом Закон №2002VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності установ охорони здоров’я» дозволяє автономізацію медичних закладів. Але чинності він набуде через півроку, тобто тільки тоді розпочнеться процес переходу медичних закладів на інший рівень фінансування, а забезпечувати самі себе ми зможемо ще не скоро. А як працювати зараз, поки власних коштів у медустанов немає? Тож не варто чекати і якогось розвитку, бо для цього крім бажання медиків потрібна ще й фінансова спроможність. До того ж наразі не зрозумілий механізм впровадження цієї довгоочікуваної автономізації, а уточнень і роз’яснень, підозрюю, доведеться довго чекати. Гадаю, Україні потрібна змішана модель фінансування охорони здоров’я: один перелік медичних послуг має перекриватися за рахунок страховки, другий — коштом держави, третій повинен бути платним для всіх українців. В Україні хворіє 1/10 населення, а 9/10 своїми відрахуваннями мали б перекривати потреби хворих. За таким принципом працює страхова медицина в усій Європі. Проте на сьогодні, попри гучні анонси, модель української системи медичного страхування не розроблена. Тож неможливо вирахувати, наскільки доходи можуть перекрити реальні витрати. Для початку медики готові працювати на існуючій матеріально-технічній базі. Старі матраци можна перешити, стіни — побілити, це дешевше, аніж розпочинати дороговартісні ремонти. Наявне обладнання теж можна відремонтувати. Разом з тим необхідно визначити реальні потреби кожної медичної установи і забезпечити їх у першу чергу. Досі існувало два джерела надходження медобладнання: частину купували за бюджетні кошти, частину отримували у вигляді гуманітарної допомоги. Однак усе воно внаслідок постійного використання поступово виходило з ладу, а витрати на амор-

тизацію у бюджет ніколи не закладали. Тому в страхуванні необхідно передбачити кошти на обслуговування медичної техніки, бо зараз лікарі за свої гроші ремонтують те, без чого працювати неможливо.

Лікар повинен думати про пацієнта, а не про шматок хліба Державі варто докорінно змінити ставлення до системи охорони здоров’я і медичних працівників. Саме так зробили під час реформування силових галузей: аби унеможливити корупцію й хабарництво, представникам силових відомств встановили зарплатню у кілька десятків тисяч гривень на місяць. А від лікаря, як і від судді, вимагають прийняття відповідальних рішень, напруженої роботи і постійної уваги. Чим медик гірший за прокурора? У прокурора — справа, а в нас — історія хвороби, прокурор відповідає за людську долю, а лікар — за життя. Однак соціальні гарантії у працівників силових структур разюче відрізняються від таких у медиків (зарплатня, недоторканість, службові квартири), а ступінь професійного ризику й у силовиків, й у лікарів — однаковий (погрози, звинувачення, образи). Аби лікар мав можливість повністю віддаватися науковій і практичній праці, він апріорі повинен жити комфортно та забезпечено. Чому на заході лікар не бере хабарів? Тому що він має достойну зарплату. Зарплата українського лікаря повинна стартувати щонайменше від 30 тис. грн. Власне, такі зарплати позиціонують представникам силових відомств у рамках реформування останніх. Лише в такому випадку медик зможе думати про пацієнта, а не про те, де підробити на шматок хліба. Водночас у країні має бути проведена переатестація всіх медичних працівників. Тоді вдасться побачити і професійні навички, і так звані липові ставки та «зайвих» людей. Автоматично буде проведено очищення системи охорони здоров’я від тих, хто не несе користі пацієнтам.

СЬОГОДНІ ЛІКАРІ НЕ ВМІЮТЬ САМІ СЕБЕ ЗАХИСТИТИ І НЕ МАЮТЬ ДО КОГО ЗВЕРНУТИСЯ ПО ЗАХИСТ. В АДМІНІСТРАТИВНОПРАВОВОМУ ПОЛІ НЕ ІСНУЄ ЖОДНОЇ СТАТТІ, ЯКА ВИЗНАЧАЛА Б ПРАВА МЕДИКІВ. ПРИ ЦЬОМУ ЧІТКО ПРОПИСАНИЙ ПЕРЕЛІК СТАТЕЙ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЛІКАРІВ. СИСТЕМА ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ У ЖОДНІЙ МЕДИЧНІЙ УСТАНОВІ УКРАЇНИ ФАХОВО НЕ НАЛАГОДЖЕНА

Звичайні українці повинні звикати до того, що медицина не може бути безоплатною. Ставлення до здоров’я має нарешті змінитися. Гроші потрібно відкладати не на нову автівку чи ремонт, а в першу чергу на випадок хвороби. Ми звикли всією країною збирати кошти на лікування онкохворого чи дитини з вродженою вадою. І цілком нормально сприймаємо те, що за свою роботу лікарі ізраїльської або німецької клініки виставляють «кругленький» рахунок. Ніхто на них за це не ображається, не називає хабарниками. Тоді як до нас приїжджають лікуватися заробітчани, бо в нас лікар зобов’язаний надати допомогу безкоштовно, а за кордоном — усе платно і дорого. Аби українська медицина була якісною, у неї треба вкладати кошти.

Медзаклади мають очолювати менеджери Дуже важливо, щоб в Україні запрацювала зап ропонована МОЗ система призначення менед жерів лікарень. Бо насправді будувати нове, грамотно розпоряджатися коштами може тільки професійний менеджер. Головний лікар — це пережиток минулого. У менеджера більше прав, але й більше обов’язків. Контролювати його дії повинна громадська рада, до складу якої входять представники і лікувального закладу, і громадськості. Тільки так системі вдасться подолати кумівство і клановість у призначенні на посади. У кожному колективі можна знайти явних лідерів, які володіють менеджерськими навичками і готові впроваджувати нові ідеї. Важливо, аби законодавчо колективу дали право обирати цих людей і не боятися їх змінювати: якщо менеджер не впорався із завданням, він повинен звільнити місце для того, хто може і хоче зробити більше. Сьогодні лікарі не вміють самі себе захистити і не мають до кого звернутися по захист. В адміністративно-правовому полі не існує жодної статті, яка визначала б права медиків. При цьому чітко прописаний перелік статей відповідальності лікарів. Система правового захисту у жодній медичній установі України фахово не налагоджена, посада юриста — швидше номінальна, ніж функціонально забезпечена. Тому в разі виникнення будь-яких непорозумінь чи конфліктів з невдоволеними пацієнтами кожен лікар вирішує проблему самотужки. Жодних сподівань на державного правника не покладаємо. Самі шукаємо адвоката, оплачуємо його послуги (до речі, із зарплатні у 4 тис. грн!). Оптимізувати заклади охорони здоров’я України можна, лише відправивши їх у «вільне плавання». І тоді спрацює теорія Дарвіна: виживуть найсильніші, а слабкі самоліквідуються. Зникне бажання шукати крайнього, нарікати на Міністерство і недофінансування. Колектив почне брати участь у роботі та розвитку лікувальної установи, а адміністрація нестиме відповідальність. Невдалі керівники й моделі управління не виживуть, а вдалі поч нуть розвиватися і стануть прикладом. Торувати дорогу важко, але потрібно, аби потім нею пішли всі інші. Нині ж, замість цього, у реформуванні системи охорони здоров’я ми тупцюємо на місці. Ольга КАМСЬКА, спеціально для «ВЗ», м. Чернівці

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ Х АРКІВЩИНА

ПОТРІБНО ПЕРЕЖИТИ ВАЖКІ ЧАСИ І ЗБЕРЕГТИ МЕДИЧНУ НАУКУ

рік проводимо всеукраїнські науково-практичні конференції. До нас приїздять сімейні лікарі й Проблеми фінансування установ Національної академії медичних наук України відомі всім. терапевти, які і є цільовою аудиторією. Щорічно понад 12 тис. лікарів з усієї України відвідують Щоб їх подолати, у чотирьох провідних інститутах НАМН запроваджено пілотний проект, у наші конференції з внутрішньої медицини. Крім рамках якого тестуються зміни в системі медичного обслуговування та фінансування укра того, троє головних спеціалістів (з терапії, карді ології та пульмонології) Департаменту охорони їнської прикладної науки. Список учасників реформи четвертого рівня системи охорони здоров’я Харківської ОДА працюють в нашому здоров’я розширюватиметься. Які підводні камені та перспективи чекають на них у найближ інституті — це доктори медичних наук, котрі чому майбутньому? одночасно є відомими науковцями у своїх на прямках, практикують у клініці й володіють ін формацією з усіх відповідних проблем, що ви никають у регіоні. Разом із ними ми розбираємо складні випадки, що трапляються в закладах — 407 співробітників (у кращі часи було 480). — Це, насамперед, комплексний підхід до проб- охорони здоров’я області. Хочу назвати кілька цифр, які характеризують лем терапії. Інститут традиційно розробляє Ми відкриті для навчання і зв’язків із лікаря наш колектив: 87 докторів і кандидатів наук, методи профілактики, ранньої діагностики й ми, навіть з їх пацієнтами. До фахівців нашого середній вік наукових співробітників, у тому ефективного лікування найпоширеніших хвороб інституту може звернутися будь-який громадя числі й професорів, становить 47 років (для переважно у їх поєднанні. У більшості пацієн нин України без направлення лікаря первинки. науки це дуже перспективний вік); середній тів — 2-4 хвороби одночасно, тому в лікуванні Ми обов’язково надамо консультативну або вік лікарів і середнього медичного персоналу важливий комплексний підхід. Натомість між стаціонарну допомогу за показаннями. — 45 років (тобто це фахівці з достатнім клі народні та національні стандарти з діагностики А ще ми широко публікуємо в популярних ви нічним досвідом і одночасно з досить великою й лікування передбачають тільки одне конкрет даннях для лікарів лекції, новинки діагностики перспективою). Трагічність ситуації полягає в не захворювання без урахування супутніх, що та лікування, розбори складних випадків з прак тому, що згідно з чинним положенням устано призводить до однобічного трактування стану тики; видаємо два власні професійні журнали, ва зобов’язана привести штати у відповідність хворого і поліпрагмазії — призначення вели дуже популярні серед практикуючих лікарів і до кошторису, тобто скоротити певну кількість кої кількості ліків (до 10 одномоментно), а це науковців. Отже, зв’язок дуже міцний. Галина ФАДЄЄНКО, директор співробітників, а саме: 2/3 науковців і половину небезпечно. ДУ «Національний інститут терапії ім. Л. Т. Малої НАМН України», доктор працівників клініки. Хіба це не було б свідомою Однак головним пріоритетом сьогодення Гальма перебудови, або медичних наук, професор руйнацією установи? є профілактичний напрямок. Це і первинна, і Що заважає добрим стосункам Але наш головний розпорядник — керів вторинна профілактика найпоширеніших не з громадою? ництво НАМН України — підтримує ініціативи інфекційних захворювань людини: серцево- ВЗ Як вдається заробляти кошти на ці та працівників для збереження національного над судинних, цукрового діабету, хронічних захво інші потреби? Адже інститут виглядає доПриречені на знищення вижили самі та лікують інших бання: найцінніші наукові і клінічні кадри згодні рювань печінки, нирок, органів дихання тощо. сить респектабельно: зимовий сад, галеВЗ Як позначилася на вашому інституті працювати за скороченими робочими тижнем і В Україні, як і в усьому світі, ця проблема нині реї для прогулянок на поверхах… днем. Люди йдуть на це свідомо, розуміючи, надважлива. Тому наша держава приєдналася — Ми не займаємося комерцією, бо є непри економічна криза? — Зменшення фінансування нашої установи що дуже важливо зберегти інститут і колектив. до міжнародної програми з профілактики не бутковою структурою. Лікування хворих — без ми відчули ще торік, коли кошторис становив Він у нас унікальний. Кожен фахівець інституту інфекційних захворювань, адже в державному оплатне. Проте можемо накопичувати кошти на приблизно 67% від потреб. Але нам вдалося без має 2 або 3 лікарські спеціальності, що значно масштабі зберегти людину здоровою менш спеціальному рахунку (надходження за оренду суттєвих втрат виконати поставлені завдання розширює його можливості клініциста. Наприк затратно, ніж лікувати. У тисяч, навіть десят зайвих приміщень, отримання грантів за наукові завдяки жорсткій економії та використанню тех лад, кардіолог, терапевт і фахівець УЗД; або ків тисяч людей можна запобігти виникненню дослідження, добровільні внески від фізичних нічних ресурсів, накопичених у попередні роки. терапевт, гастроентеролог і дієтолог. Такому захворювання без витрат на лікування доро осіб і меценатів, благодійна допомога від фар Початок же нинішнього року ознаменувався фахівцю немає потреби залучати відповідних гими препаратами або операційне втручання. мацевтичних компаній тощо). майже катастрофічним становищем у фінансу спеціалістів для характеристики загального На цьому, власне, ґрунтується реформування Маємо добрі стосунки з обласною, місце ванні всіх наукових установ, підпорядкованих стану хворого та надання рекомендацій. Особ- вітчизняної системи охорони здоров’я. вою та районною громадами, адже 70% наших НАМН України. Так, на перше півріччя наш ливо це важливо при коморбідних станах, коли пацієнтів — жителі Харкова й області. Узагалі, інститут отримав 17,7% фінансування на клі в пацієнта кілька захворювань і потрібна не ВЗ Чи існують сьогодні зв’язки між науко- взаємодія з громадою в нас налагоджена дуже нічну, наукову і господарську діяльність від вузькопрофільна, а комплексна оцінка. Тому во-дослідними інститутами і закладами тісно. А саме це й передбачає реформа системи потреби. Тобто фактично ми були приречені на втрачати такі кадри неприпустимо не тільки з первинного рівня? І як їх слід розвивати? охорони здоров’я. І якщо будуть переглянуті за знищення, проте інститут живе і, не зважаючи наукової та клінічної точки зору, а і державної. — Звісно, існують. По-перше, ми на базі інсти кони, котрі гальмують наші економічні стосунки, ні на що, розвивається, виконує всі свої функції, туту вже декілька років проводимо щомісячні тоді, сподіваємося, громади зможуть допома ВЗ Зрозуміло, що єдиний в Україні Інститут школи для лікарів з різних напрямків внутріш гати медицині ще ефективніше. хоч дається це нам дуже важко. Найбільші труднощі виникли із забезпечен терапії — заклад унікальний. Але все ж ньої медицини (кардіології, гастроентерології, ням заробітної платні, оскільки для наукових назвіть головний пріоритет у науковій та пульмонології, терапії), де обговорюємо акту ВЗ Чи вписуються в медичні округи, які за альні питання, що цікавлять усіх лікарів. Тричі на реформою нині створюють у кожній обласробітників було передбачено лише 27% коштів клінічній діяльності вашого колективу. від потреби, а по розділу «Клініка» — 45%. ті, інститути НАМН України? Якщо на інші потреби, скажімо, комунальні — Ні, і це поки що є справжньою проблемою витрати, закупівлю ліків і виробів медичного для установ: медичні округи створюють, але в призначення, ми можемо використовувати них немає місця інститутам НАМН. Наша уста нова поза реформою — вона не входить до власний спеціальний накопичувальний раху нок, що складається із доходів від наукових жодного медичного округу Харківської облас досліджень і внесків благодійників, то згідно з ті, тобто взагалі випадає із загальномедичного чинним положенням на зарплатню ми не маємо простору. Так само почуваються й інші інститу права його витрачати. На численні звернення до ти, розташовані в нашому регіоні. Це якось див компетентних інстанцій із проханням дозволи но, адже тільки ми щорічно лікуємо не менше ти, як виняток, частково компенсувати дефіцит 12 тис. осіб у стаціонарі та консультуємо по кошторису по заробітній платі зі спеціального над 50 тис. амбулаторно. Але сподіваюся на фонду ми отримували або короткі бюрократичні мудрість керівництва держави, яке зможе вип відписки з посиланням на статті законодавства, равити цю ситуацію. або ж… нам узагалі не відповідали. Тому дій шли висновку, що це суто наше завдання — у ВЗ Як ви розумієте автономізацію медичважкі часи економічної кризи та перехідного них закладів вищого рівня? періоду реформування медицини не розгубити — Насамперед, як самостійну економічну ді наукові та клінічні кадри. Сьогодні в нас у штаті яльність. Нині ми не можемо її здійснювати,

НА ЧИСЛЕННІ ЗВЕРНЕННЯ ДО КОМПЕТЕНТНИХ ІНСТАНЦІЙ ІЗ ПРОХАННЯМ ДОЗВОЛИТИ, ЯК ВИНЯТОК, ЧАСТКОВО КОМПЕНСУВАТИ ДЕФІЦИТ КОШТОРИСУ ПО ЗАРОБІТНІЙ ПЛАТІ ЗІ СПЕЦІАЛЬНОГО ФОНДУ МИ ОТРИМУВАЛИ АБО КОРОТКІ БЮРОКРАТИЧНІ ВІДПИСКИ З ПОСИЛАННЯМ НА СТАТТІ ЗАКОНОДАВСТВА, АБО Ж… НАМ УЗАГАЛІ НЕ ВІДПОВІДАЛИ

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

19 травня 2017 року

адже ст. 49 Конституції України не скасовано. На якій підставі пацієнти повинні платити і куди? Наскільки я розумію, спочатку потрібно створити чітку законодавчу базу, усі юридичні й організаційні заходи здійснювати по вертикалі, починаючи від Верховної Ради, Кабміну, мініс терств юстиції та фінансів, МОЗ, а вже потім слід вживати заходів з автономізації. А ми ні на що не впливаємо, бо є виконавцями.

Послуга чи порятунок?

ВЗ Чи готові представники науки до введення платних послуг у клініках інститутів? — Скажу про себе. Мені поки що принципово складно сприймати слово «послуги» стосов но медицини високого рівня, роботи наукових співробітників, докторів і кандидатів медичних наук. Ми надаємо висококваліфіковану медичну допомогу. Хіба може бути реанімація важкого хворого в критичному стані, тобто порятунок життя людини, медичною послугою? Послуга — це фізіотерапія, масаж, комфортне перебу вання в палаті стаціонару, спеціальне харчуван ня тощо, а будь-яке лікування, як і діагностика захворювань, є медичною допомогою людині. І новомодне словосполучення «медична послу га», що прийшло до нас з-за кордону, вважаю не зовсім правомірним. ВЗ І все ж введення платних послуг нам, очевидно, не уникнути… — Так, але якщо вже й говорити про платну послугу як елемент реформи системи охорони

здоров’я, то треба дуже серйозно підійти до її калькуляції. Я розумію: усе має собівартість. На самперед, собівартість обстеження пацієнта: на якому приладі його здійснюють, якого виробни ка (адже в однакових приладів різних виробни ків — різні можливості). Друге: хто проводить діагностику хворого — доктор наук, який має кілька спеціалізацій і може оцінити ту картинку, яку бачить на екрані, та зіставити її із загальним станом органів і систем організму, чи лікар ра йонної або обласної лікарні (інші медична істо рія, професійний рівень і вартість дослідження). Третє: у яких умовах відбувалося обстеження, наскільки пацієнт був підготовлений до нього, адже для уникнення хибних результатів вда ються до спеціальних методів підготовки, що тривають до кількох діб; у якому кабінеті прово дилося обстеження, наскільки він комфортний, навіть якими меблями обставлений. Хто повинен здійснювати калькуляцію ме дичних досліджень, діагностики захворювань, а потім лікування? Думаю, що висококваліфі ковані економісти, співробітники міністерств, котрі розбираються в медицині або принаймні одержують консультації медиків, працюють із ними в одній команді та мають відповідні ліцензії. Передбачається, що платні послуги частково забезпечить система медичного страхування. Але й тут поки не зрозуміло, яким буде голов не страхове покриття, хто його гарантуватиме і скільки коштів пацієнт сам мусить вносити як страхові внески? І ще: коли це запрацює?

Принципи роботи сімейного лікаря у великих містах теж не до кінця зрозумілі. Сьогодні в нас багато вузьких висококваліфікованих фахівців, до яких пацієнти мають доступ, і це добре. У країнах з розвиненою сімейною медициною та кого немає. Наприклад, у багатьох європейських державах у черзі до вузьких спеціалістів можна «стояти» від 6 місяців до року. За цей час хво роба здатна перейти в розряд невиліковних. Не хотілося б, аби безумовний плюс нашої системи охорони здоров’я знівелювали. На щастя, право на вибір медичної установи і лікаря поки що не відмінене.

Медицина і прибуток, або Особливості менталітету українських лікарів

ВЗ А як вирішують свої фінансові проблеми лікарі в інших країнах? — Ніколи в жодній країні медицина не була прибутковою. Не можна розглядати її, особ ливо наукову частину, як бізнес-проект. На віть у дуже багатих країнах медицина має обов’язкову державну частку. Нині не зрозу міло, як працюватиме нова система фінансу вання медицини в нашій державі. А про фі нансування наукових установ медичної галузі взагалі мова поки що не йде. Сподіваюся: здоровий глузд переможе. Хоча ми й опинилися останніми роками за економіч ними показниками серед країн «третього світу», але за рівнем інтелекту маємо дуже сильні ка дри, зокрема й у медичній науці. Наприклад,

співробітники інститутів НАМН України — ака деміки, професори, доктори наук — є членами міжнародних експертних рад з виробл ення стратегій розвитку світової медицини, дійсни ми членами профільних міжнародних асоціа цій, відвідують конгреси, конференції. То чому ж їх практично не залучають до реформування медичної галузі, чому шукають за кордоном фахівців, коли є свої? ВЗ Яким ви бачите майбутнє свого інституту? — Оптимістичним: нам треба пережити важкі часи. Адже ми всі за фахом оптимісти! У будьякому випадку розвиток — хвилеподібний, зараз складні часи для всіх інститутів Націо нальної академії медичних наук України. Але всі прагнуть зберегти вітчизняну медичну науку і високофахову медичну практику. Сподіваюся, що свої обіцянки про поліпшення фінансування на друге півріччя Уряд виконає. Основний кадровий склад ми зберігаємо. Престижність роботи лікаря в нашій установі не знизилася. Молодь хоче в нас працювати і вчитися бути не просто лікарями, а науковця ми. Ми самі для себе готуємо наукові та клінічні кадри, і в цьому — перспектива нашої установи. Віримо: усе налагодиться, є люди в країні, які розуміють, що без медичної науки в держави немає майбутнього. Ольга ФАЛЬКО, спеціально для «ВЗ», м. Харків

ХЕРСОНЩИНА

СТАРТУВАЛА ПРОГРАМА «ЕЛЕКТРОННА ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я» У центрах первинної медико-санітарної допомоги Херсонської області розпочалося впровад ження електронних інформаційних технологій. Департамент охорони здоров’я облдержад міністрації розробив регіональну цільову програму «Електронна охорона здоров’я», роз раховану на 2017-2020 роки. Перші результати її роботи свідчать, що медики рухаються в правильному напрямку.

Віктор КОРОЛЕНКО, директор Департаменту охорони здоров’я Херсонської ОДА

країнські фахівці створили три унікальні програмні продукти, які осучаснюють та змінюють роботу медичної галузі. Усі вони впроваджуються в пілотних проектах різних областей України. Утім, до переведення лікувального процесу в електронний формат наші колеги підходять обережно: працюють з однією, інколи з двома програмами. А от на Хер

сонщині вирішили зробити це в повному обсязі: плануємо об’єднати три програми «Електронний кабінет», «Електронний рецепт» і «Доступні ліки» в єдиний продукт — систему «Електронна охорона здоров’я». Особливу надію покладаємо на те, що до реалізації цієї програми активно долучаться сільські медичні заклади. Завдяки впровадженню системи в регіоні будуть створені умови для надання якісних і доступних медичних послуг, а також обміну да ними і взаємодії між лікувальними закладами. Програма фінансуватиметься з обласно го, міських, районних бюджетів і коштами об’єднаних територіальних громад. Протягом чотирьох років на заплановані заходи витратять 74,267 млн грн, зокрема з обласного бюджету буде виділено 16,2 млн грн. У нинішньому році планується витратити 22,1 млн грн. Насамперед передбачається придбання обладнання для дата-центру і центрів первин ної медико-санітарної допомоги, лікарських амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів. Лікарі в усіх райцентрах будуть за безпечені автоматизованими робочими міс

цями, об’єднаними в локальні мережі закла дів із підключенням до інтернету. Для того аби розпочати створення реєстру пацієнтів на рівні села й міста, буде розроблено комплекс ну систему захисту медичної інформації. Це дасть змогу ввести електронну реєстратуру та медичні карти пацієнта, видавати електронні рецепти, листки непрацездатності тощо. Завдяки принципу об’єднаності інформа цію про пацієнта бачитиме абсолютно кожен лікар в усіх лікувальних установах області. В електронну медичну картку пацієнта вно ситимуться всі дані про нього: чим хворів, як лікували, наявність алергії та щеплень. А в особистому кабінеті зберігатимуться ре зультати аналізів, УЗ та інших досліджень, а також електронні рецепти, котрі одразу ж можна буде співставити з даними програми «Доступні ліки» й визначити, які з випи саних препаратів хворий зможе отримати безоплатно. У системі електронної медицини кожен па цієнт матиме змогу виставити оцінку лікарю. Тепер сімейного лікаря чи спеціаліста обрати

буде легше, бо медичних працівників оцінюва тимуть за такими критеріями, як професіона лізм, уважність і ввічливість. Це наразі дуже важливо, оскільки від людей часто надходять скарги з вимогою розібратися в ситуації, коли медик був неввічливим і недостатньо фахо вим. Тепер же і пацієнти, і керівництво медза кладів може побачити, що, наприклад у лікаря Іванова середній бал — нижче четвірки, тож, відповідно, він не отримає доплати у розмірі 15% від ставки. Більше того, завдяки системі електронної медицини можна оцінити й робо ту головного лікаря закладу. Кожен керівник в області побачить, як працює його лікарня, і зробить відповідні висновки. Реалізація програми «Електронна охорона здоров’я» розпочалася з реформування екст реної медичної допомоги — тепер всю інфор мацію про хворого швидка отримує за лічені хвилини. Результативною є й апробація програми в міських і районних медичних закла дах первинної медико-санітарної допомоги. Найактивніше працює в цьому напрямку Біло зерська центральна районна лікарня. Зміни, варто визнати, складні та болісні. Особливо проблематичні такі нововведення для лікарів старшого віку — їм важко оволо діти новими навичками і працювати з технікою. Для них будуть організовані курси, де вони зможуть навчитися користуватися всіма пере вагами цієї програми. Підводити підсумки ще рано, але маємо надію, що перші результати її впровадження побачимо незабаром. Ксенія КЕЛЄБЕРДА, спеціально для «ВЗ», м. Херсон

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

ПЕТЕР МАРКУС: ЦІНА ЗА ЗВАННЯ ХІРУРГА ДУЖЕ ЖОРСТОКА Хірургія — спеціальність особлива. Тут найбільше як «геніїв» медицини, так і тих, кого, на жаль, та сама хірургія понівечила. Відомий німецький хірург професор Петер Маркус вважає, що цей фах не терпить слабаків та ледарів, і розповідає про власний шлях від студента-мрійника до керівника хірургічного відділення.

Петер МАРКУС, професор, директор Клініки загальної, вісцеральної і травматологічної хірургії, директор з медичної частини Академічної лікарні «Елізабет-Кранкенхаус» Університету Дюйсбург-Ессен

ВЗ Для початку запитаю, чим універ ситетська лікарня відрізняється від звичайної? — Наша Академічна лікарня святої Елізабети в Ессені — університетська. Це означає, що тут надається максимальний спектр медичних послуг, тобто це медичний заклад найвищого рівня складності. У такій лікарні виконують усе, окрім трансплантації — для цього є окремі установи. Німецька система охорони здоров’я забезпечує доступ до медичних послуг в університетському госпіталі абсолютно всім громадянам і лише на підставі медичного страхового полісу. Тобто наші лікарі не мають жодного відношення до фінансових питань — ми поза системою економічних стосунків з пацієнтом. Це береже багато часу та емоцій. Щодо с тат ус у «у н і верс и т е т ська», то він передбачає найтісніші зв’язки між лікарнею й університетом. Останнє слово завжди за ним. У його юрисдикції визначення всіх основних напрямків роботи і призначення керівників відділень лікарні. Тобто, хоча працюю я в лікарні, підкоряюся університету. Усі випускники вишу мусять пройти річну практику в цій лікарні, а всі практикуючі лікарі зобов’язані відчитати в університеті певні лекційні години. Я, окрім цього, завжди приймаю державний іспит з хірургії.

ВЗ Тобто є певна обов’язкова кількість го дин, упродовж яких ви маєте викладати? — Так, але це не завжди означає, що я мушу кидати пацієнтів і їхати до університету. У клініці є лекційна аудиторія, де професура навчає студентів. Абсолютно всі фахівці, які мають такий ступінь, зобов’язані брати активну участь у навчальному процесі. Але іноді ситуація таки ускладнюється: наприклад, лікар є професором іншого університету, навіть іншої федеральної землі. Тоді він мусить їздити на лекції в інше місто. Скажімо, моя колега — керівник відділення внутрішніх хвороб — щотижня їздить з Ессена до Кельна. ВЗ Які операції проводять у вашому відділенні? — Ми виконуємо весь можливий спектр хірургічних втручань, у тому числі «велику» хірургію пухлин і операції на підшлунковій залозі, чого уникає більшість клінік. У штаті нашого відділення окрім мене 5 старших хірургів і 10 лікарів-асистентів. ВЗ Ні для кого не секрет, що хірургія — найважча спеціальність, і для неї характерне професійне та фізичне ви горання. Чи складно бути хірургом у Німеччині? — Коли я тільки починав оперувати, мусив працювати по 80 годин на тиждень. Але відтоді відбулися деякі зміни: тепер норма хірурга — 40 годин на тиждень, проте за окремим

дозволом лікарі-асистенти працюють до 54 годин на тиждень, а старші хірурги — інколи й більше. Така реформа зі зменшення робочого часу хірурга в Європі відбулася якраз через ті фактори, що ви перерахували. Хірурги просто падали з ніг і зверталися з позовами до суду. Ніхто не хотів обирати цю жахливу спеціалізацію, адже окрім відповідного психологічного налаштування ти мусив мати ще й відмінну фізичну форму, щоб упродовж кількох годин вистояти біля операційного столу майже не рухаючись. Сьогодні хірургам стало набагато легше, і від цього виграли всі, адже якість хірургічної допомоги значно зросла. Проте фахівців все одно не вистачає: щороку все гостріше відчувається їх дефіцит. Німці неохоче йдуть у медицину, тому в нашому відділенні працюють лікарі з Греції, Сирії, України та інших держав. Такий інтернаціональний колектив створює додаткові проблеми, але іншого виходу ми не бачимо. Як шеф відділення дуже тішуся, коли до мене приїжджає працювати гарний фахівець — вправні руки завжди потрібні. ВЗ Але, мабуть, рівень підготовки цих фахівців різний? — Так, звичайно. І річ швидше у специфіці підготовки спеціаліста. Але для хірурга не це найважливіше. Мені як керівникові потрібно, щоб фахівець володів німецькою, починаючи з рів-

НІМЕЦЬКА СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЗАБЕЗПЕЧУЄ ДОСТУП ДО МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ В УНІВЕРСИТЕТСЬКОМУ ГОСПІТАЛІ АБСОЛЮТНО ВСІМ ГРОМАДЯНАМ І ЛИШЕ НА ПІДСТАВІ МЕДИЧНОГО СТРАХОВОГО ПОЛІСУ. ТОБТО НАШІ ЛІКАРІ НЕ МАЮТЬ ЖОДНОГО ВІДНОШЕННЯ ДО ФІНАНСОВИХ ПИТАНЬ — МИ ПОЗА СИСТЕМОЮ ЕКОНОМІЧНИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН З ПАЦІЄНТОМ

ня В2, котрий дає змогу спілкуватися. Далі я дивлюся на особисті якості: у моєму розумінні хірург — дуже шляхетна й інтелігентна людина. Якщо іноземний фахівець має мотивацію і бажання тут працювати, він дуже швидко опанує мову. Щодо практичних навичок, то вони в усіх різні. Скажу відверто, більшість хірургів, які приїздять працювати в Німеччину, теоретики. Є країни, де медична освіта надзвичайно низького рівня, випускники їх вишів не знають навіть анатомії. Наприклад, моя дочка здобуває освіту лікаря у Ризі, і там… немає «анатомічного театру». Але мене це не бентежить: усього можна навчитися, коли людина має бажання. ВЗ Чому ви обрали хірургію, якщо раніше було так важко працювати за фахом? — Мій батько був хірургом. Хоча він дуже рано помер, і я його зовсім не пам’ятаю, завжди мріяв робити найскладніше — те, що потребує особ ливих навичок. Тому терапія мене не вдовольнила б. Але й шлях до операційного столу — довгий і тернистий. Після закінчення університету я поїхав на три роки до США, де зай мався науковими дослідженнями. Повернувшись на батьківщину (у Дюссельдорф), здобував спеціалізацію хірурга впродовж 4 років. Після цього продовжив навчатися й почав практикувати в Геттінгені, де став старшим лікарем, але паралельно займався наукою і захистив дисертацію. На це пішло іще 10 років. І тільки після цього я очолив клініку в Ессені. В інших спеціалізаціях так званої медичної мети можна досягнути набагато швидше, ніж у хірургії. А в нашій галузі 15 років йде тільки на «розкачку». ВЗ Чи пам’ятаєте ви свою першу самос тійну операцію? — Найчастіше новачкам довіряють самостійно видалити апендикс. І ця елементарна операція стає індикатором того, чи має людина потенціал хірурга. Інколи саме після першої апендектомії хірургічна кар’єра закінчується, так і не розпочавшись. Але мені пощастило — я впорався і пішов далі. ВЗ Яке хірургічне втручання ви вважаєте найскладнішим? — Є два види «особливих» операцій: на підшлунковій залозі та стравоході. Саме вони дають максимальну летальність — це своєрідне кладовище хірурга. Більше того, вони є найтривалішими хірургічними втручаннями з найбільшою кількістю післяопераційних ускладнень. У нашій лікарні такі операції роблять лише двоє лікарів: мій заступник та я. ВЗ Чи є певний операційний мінімум, який хірург має виконувати за рік?

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

19 травня 2017 року

— Такого немає. Є лише мінімум, без якого ти не можеш подати заявку на присвоєння звання лікаряспеціаліста: щоб отримати сертифікат, слід виконувати не менше 10 операцій на рік. А коли ти склав іспит й отримав кваліфікацію, твоїх операцій ніхто не рахує. Інше питання, що мусить бути «критична маса» випадків, яка дасть фахівцю змогу стати експертом у своїй справі або перейти до складніших, віртуозніших втручань. Окрім цього, кожен хірург у Німеччині мусить витрачати 50 годин на рік на підвищення кваліфікації: це участь у конгресах, вивчення літератури, проходження практичних курсів.

ХІРУРГИ ПРОСТО ПАДАЛИ З НІГ І ЗВЕРТАЛИСЯ З ПОЗОВАМИ ДО СУДУ. НІХТО НЕ ХОТІВ ОБИРАТИ ЦЮ ЖАХЛИВУ СПЕЦІАЛІЗАЦІЮ, АДЖЕ ОКРІМ ВІДПОВІДНОГО ПСИХОЛОГІЧНОГО НАЛАШТУВАННЯ ТИ МУСИВ МАТИ ЩЕ Й ВІДМІННУ ФІЗИЧНУ ФОРМУ, ЩОБ УПРОДОВЖ КІЛЬКОХ ГОДИН ВИСТОЯТИ БІЛЯ ОПЕРАЦІЙНОГО СТОЛУ МАЙЖЕ НЕ РУХАЮЧИСЬ. СЬОГОДНІ ХІРУРГАМ СТАЛО НАБАГАТО ЛЕГШЕ, І ВІД ЦЬОГО ВИГРАЛИ ВСІ, АДЖЕ ЯКІСТЬ ХІРУРГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ЗНАЧНО ЗРОСЛА

ВЗ Але, мабуть, у вас як у керівника хі рургічного відділення є власна думка: скільки має оперувати початківець, щоб стати вправним хірургом? — У мене геть навіжені підлеглі — їх неможливо вигнати з операційної! Вони ладні практикувати цілодобово, і мені як керівникові це подобається й не подобається одночасно. Але хірург у нашій країні витрачає купу часу й на іншу роботу: працює у відділенні, заповнює картки, виписки та величезну кількість медичної документації тощо… На жаль, це мусить робити кожен, і ми не можемо, скажімо, посадити за стіл когось одного й дати завдання впоратися з усією паперовою роботою. Мені як керівникові доводиться працювати з паперами найбільше. Половину робочого часу я проводжу не за операційним, а за письмовим столом. Думаю, це не завдання лікаря, і маю надію, що рано чи пізно система зміниться. Свого часу я оперував найбільше і тепер мушу забезпечувати всі умови, щоб мої хірурги могли спокійно робити те саме.

ВЗ Наскільки престижною спеціальніс тю в Німеччині вважається хірургія та чи задоволені лікарі своїми статками? — Ні, вона не престижна й не популярна. Більше того, було проведено дослідження, результати якого показали: хірурги вважають себе нещасними людьми. Поки я роблю одну операцію, кардіолог виконує 100 ультр азвукових досліджень й отримує значно більше. Так само, поки я стою за операційним столом над одним пацієнтом, анестезіолог «присипляє» 10 хворих у сусідніх операційних і, звісно, також заробляє більше. Але в цілому моя родина має пристойний рівень життя. ВЗ Чи доводилося оперувати за межами Німеччини? — Я не брав участі в програмі «Лікарі без кордонів», адже вона передбачає тривалі відрядження, а я не можу залишити клініку. Узагалі, керуючи відділенням, лікар не може собі доз волити майже нічого. Але я «відір вуся» після 67 років. Мій учитель і попередній керівник хірургії так і зробив: вийшов на пенсію й поїхав оперувати до Лівії. У мене поки немає конкретного плану, але точно знаю, що після досягнення пенсійного віку працюватиму за фахом там, де не вистачає рук хірурга. ВЗ Невже ви не стомилися від хірургії? — Ні, це моє покликання, і я без хірургії — не я… До речі, мій брат так само схиблений на хірургії, як і я, — мабуть, це від батька. І мені здається, що наші діти стануть нашим професійним продовженням. У мене їх п’ятеро: троє старших уже визначилися із фахом і навчаються в різних медичних вишах, двоє ще малі, але думаю, що й вони підуть протореною стежкою. Моя дружина — вчителька, і вона всіляко це підтримує. Узагалі, у нас прийнято важко працювати: моя «половинка», маючи п’ятеро дітей і чоловіка, який непогано заробляє, могла б узагалі сидіти вдома й займатися домашнім господарством. Але вона працює повний робочий день.

ВЗ А що входить у функції медичного директора? — Окрім тієї паперової роботи, про яку я вже вам розповів, мені доводиться зустрічатися з медичними директорами інших лікарень й обговорювати різноманітні робочі питання. Я займаюся кадрами та веду звітну документацію. Щороку мене і моїх фахівців ретельно перевіряє відділ з менеджменту якості. ВЗ Повернуся до специфіки хірургічно го фаху: за статистикою саме хірурги схильні до залежностей, наприклад, алкогольної, знову ж таки через важ кість роботи і високу відповідальність. Чи типова така ситуація для Німеччини? — Це дуже цікаве питання і важливий аспект роботи хірурга. Навантаження як психоемоційне, так і фізичне у хірургів колосальне. Звичайно, слабші «вигорають», але, на відміну від інших країн, алкоголь серед німецьких лікарів не в пошані. Якби хірург «розслаблявся» так у стінах лікарні, то за подібні «коники» його одразу б звільнили та позбавили ліцензії. Але я чую такі історії, коли відвідую міжнародні конгреси, а отже, проблема дійсно існує. Згоден: тиск на хірурга надто сильний, але слабким людям не місце в нашій спеціальності. Думаю, правильно було б проводити психологічне тестування на профпридатність ще в університеті, адже із 20 потенційних майбутніх хірургів справжнім стає лише один.

реакції — швидкими. Окрім цього, слід шукати власний спосіб інколи «релакснути»: наприклад, я граю на фортепіано та вчу іспанську мову.

Активне наукове життя хірургів у Німеччині

ВЗ Якими рисами мусить бути наділений цей один, що дійде до омріяної мети? — Як ви вже зрозуміли, головне — сталеві нерви. Окрім цього, важливі висока самодисципліна і вміння швидко реагувати. Нове покоління хірургів, «покоління Y», як ми, старі, їх називаємо, ледаче. Вони уявляють себе успішними хірургами, котрі регулярно подорожують світом, мають хобі та проводять багато часу із родиною. Це міф, незважаючи навіть на те, що хірургічне навантаження зменшилося вдвічі. Я не мав нічого із вищепе-

рерахованого. Діти росли без мене — така жорстока ціна за звання хірурга. ВЗ Що вам допомагає зберігати «ста леві нерви»? — Я працюю над цим усе своє професійне життя. Хірург мусить, пересилюючи лінощі та втому, займатися спортом мінімум 3-4 рази на тиждень. Інакше фізично не витримає навантаження: м’язи спини мають бути в ідеальній формі. Спорт також дає змогу оптимізувати кровообіг, а отже, зберігати розум «світлим», а

ВЗ Як ви стимулюєте молодих спеціа лістів та допомагаєте їм? — Пишу підручники і щороку провод жу відкриті курси на певну тему для 50 асистентів, які хочуть вчитися. Якщо комусь із підлеглих потрібне стажування за кордоном, звичайно, клініка має на це певний бюджет, а я завжди підтримую подібні ідеї. До речі, мій шеф ставився до мене інакше: він навіть не завжди був привітним і «виз нав» мене достойним хірургом, коли вже сам був старим і хворим. ВЗ Коли ви встигаєте ще й писати підручники? — Уночі… За великим рахунком, люди витрачають купу часу даремно. Наприклад, одну й ту саму операцію можна виконати як за годину, так і за дві — це свідомий вибір хірурга (звісно багато залежить від стану пацієнта). Я використовую «зайву» годину для того, аби зробити щось корисне. Розмовляла Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЛІКУВАННЯ ЗОВНІШНЬОГО ОТИТУ РІЗНОЇ ЕТІОЛОГІЇ Частка запальних захворювань зовнішнього вуха в пацієнтів різних вікових груп, за даними численних вітчизняних і зарубіжних досліджень, становить близько 17% усіх ЛОР-патологій. В амбулаторно-поліклінічній ланці питома вага хворих з різними формами отиту сягає 38%, половина з них страждає на зовнішній отит. Нині намітилася тенденція до збільшення захворюваності на зовнішній отит осіб усіх вікових груп.

ротягом життя в середньому кожна десята людина мінімум один раз переносить зовнішній отит, а 3-5% населення страждають на його хронічну форму. Хвороба найпоширеніша в дитячому віці та серед людей, які тривалий час перебувають в умовах підвищеної вологості. Збі льшення кі лькості хворих на отит пов’язане не тільки з несприятливим впливом навколишнього середовища, широким і безконтрольним застосуванням лікарських засобів, що спричиняють імунологічні зрушення в організмі, а й зі зростанням поширеності алергічної патології. Значну роль в етіопатогенезі отитів відіграє загальний стан організму. У зв’язку із цим дуже часто зовнішній отит спостерігають у пацієнтів із цукровим діабетом, порушенням імунного статусу. Такі захисні механізми, як слабке кисле середовище (pH 5,0-5,7) на поверхні шкіри зовнішнього слухового ходу та протекторні властивості вушної сірки, перешкоджають надлишковому утворенню мікрофлори. Розвитку запального процесу у зов нішньому вусі передує порушення цілісності шкірного покриву, яке може бути зумовлене багатьма чинниками: травмами, змінами шкіри на тлі порушення обміну речовин, цукрового діабету, дерматитів, екзематозних процесів. Сприятливими для виникнення зовнішнього отиту факторами є вузькі зовнішні слухові ходи, наявність екзостозів, а також носіння слухового апарату. Запальні захворювання зовнішнього вуха, за даними літератури, у 60-98% випадків мають бактеріальну природу. Мікробний пейзаж при зовнішньому отиті з плином часу зазнав певних змін. Так, роль синьогнійної палички зросла у середньому до 78%, тоді як золотистий стафілокок виявляють тільки в 9-27% випадків захворювання. По-

чинаючись як зовнішній отит, спричинений синьогнійною паличкою, злоякісний зовнішній отит може перейти у псевдомонадний остеомієліт скроневої кістки. Рідше при запальних захворюваннях зовнішнього вуха виявляють Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumonia, Entero coccae, Escherichia coli, Proteus, Klebsiella pneumonia, Mycoplasma pneumonia, анаероби й інші мік роорганізми. Крім бактеріальної мікрофлори, істотну роль у розвитку зовнішнього отиту відіграють патогенні гриби. У низці випадків етіотропним фактором є бактеріальні або бактеріально-грибкові асоціації.

Клінічна картина Основними симптомами зовнішнього отиту є біль у вусі (70%), свербіж (60%), зниження слуху (32%) і відчуття тиску або розпирання (22%). Отоскопічно визначаються гіперемія й інфільтрація шкіри перепончато-хрящової частини слухового ходу, його просвіт звужується часом настільки, що барабанна перетинка стає недоступною для огляду. Десквамований епітелій змішується з гноєм, унаслідок чого утворюються кашкоподібна маса з різким гнильним запахом. Під час натискання на козелок або відтягування вушної раковини назад і догори, як правило, у таких пацієнтів виникає біль, що дає змогу провести диференціальну діагностику між запаленням зовнішнього і середнього вуха. Дифузний зовнішній отит слід диференціювати від злоякісного зовнішнього отиту, фурункульозу, бульозного зовнішнього отиту і себорейного дерматиту. Онкологічні захворювання зовнішнього вуха, на щастя, трапляються нечасто. Для дифузного зовнішнього отиту характерне ураження шкіри зовніш-

нього слухового ходу, підшкірної клітковини (перепончато-хрящової частини) і окістя, що лежить безпосередньо під шкірою в кістковій частині зовнішнього слухового ходу. Захворювання, як правило, супроводжується болем у вусі, зниженням гостроти слуху, свербежем і гнійними виділеннями. Діагноз ґрунтується на наявності типових ознак дифузного запалення шкіри зовнішнього слухового ходу, яке іноді поширюється на барабанну перетинку. Процес перебігає гост ро або хронічно з періодичними загостреннями. У низці випадків зовнішній отит, спричинений синьогнійною паличкою, може набути злоякісного перебігу й трансформуватися у псевдомонадний остеомієліт скроневої кістки. Без лікування інфекція прогресує, поширюючись на вушну раковину, шкіру голови і навколовушні слинні залози. Згодом ураження захоплює середнє і внутрішнє вухо, що може призвести до розвитк у менінгіту й отогенного абсцесу головного мозку. При обмеженому зовнішньому отиті запалення завжди локалізується у фіброзно-хрящовій частині зовнішнього слухового ходу. Це слід враховувати під час диференціальної діагностики гнійного середнього отиту, що супроводжується мастоїдитом, коли отоскопічно виз начається нависання шкіри в передньоверхньому відділі зовнішнього слухового ходу. Для стадії інфільт рації характерні локальна гіперемія й ущільнення шкіри. У стадії абсцесу почервоніння шкіри може поширюватися на всю поверхню зовнішнього слухового ходу, проте завжди визначається різко болючий інфільтрат з просвітчастим гнійним стрижнем на його верхівці, щільний при пальпації. Для обмеженого зов нішнього отиту характерне ураження волосяного фолікула і підшкірної

клітковини навколо нього. Захворювання супроводжується болем у вусі поступово прогресуючого, постійного характеру, що підсилюється під час відкривання рота і жування. Зниження слуху не є характерним симптомом, однак при фурункулах великих розмірів, що перекривають просвіт зовнішнього слухового ходу, можливий розвиток кондуктивної приглухуватості на ураженому боці.

Діагностика і диференціальна діагностика Встановлення діагнозу зовнішнього отиту ґрунтується на скаргах хворого, анамнезі захворювання, даних загальної клінічної картини, а також результатах отоскопії. Оптимальним діагностичним методом вважаються лабораторні мікробіологічні дослідження, спрямовані на виявлення збудника захворювання і визначення його чутливості до специфічної терапії. Диференціальну діагностику дифузного зовнішнього отиту необхідно проводити з гострим середнім отитом, гнійним паротитом, бешихою, перихондритом вушної раковини (без залучення у запальний процес мочки вуха) і герпетичним отитом. Характерними ознаками бешихи зовнішнього вуха є симптоми загальної інтоксикації: підвищення температури тіла до 39-40 °С, озноб і головний біль. Виділяють еритематозну, бульозну і бульозногеморагічну форми бешихи. При еритематозній формі спостерігають виражену гіперемію і набряк шкірних покривів всієї вушної раковини з чіткими краями, включаючи мочку вуха, а також різку болючість при пальпації. Для бульозної форми захворювання характерне утворення бульбашок із серозним вмістом на тлі гіперемії вушної раковини. При бульозно-геморагічній формі бульбашки мають серозно-геморагічний вміст. Можливе також поширення бешихи на барабанну перетинку. Перихондрит вушної раковини — дифузне запалення надхрящової тканини із залученням до процесу шкіри зовнішнього вуха. За формою розрізняють серозний і гнійний перихондрит. Причинами захворювання можуть бути травми, опіки, укуси комах. Іноді розвивається ускладнення фурункула зовнішнього слухового ходу, а також дифузного зовнішнього отиту. Для клінічної картини перихондриту характерний біль у ділянці вушної раковини або зовнішнього слухового ходу з іррадіацією в прилеглі тканини. Набряк і гіперемія поширюються по всій вушній раковині, за винятком мочки. Надалі можлива поява флуктуації внаслідок утворення гнійного ексудату. Під час прогресування зах ворювання відбувається розплавлення хряща з відторгненням нек ротизованих тканин і подальшою деформацією вушної раковини. При герпетичному отиті спостерігають виражену інтоксикацію і лихоманку. Характерні також різкий біль у вусі, свербіж, поколювання. До особливостей герпетичного ураження вуха належать висипання у вигляді рожевих плям з подальшим утворенням везикул із прозорим вмістом. Висипання локалізуються вздовж чутливих нервів (задня

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

19 травня 2017 року

поверхня вушної раковини, мочка вуха, шкіра зовнішнього слухового ходу). Після самостійного розкриття бульбашок через 7-10 днів утворюються кірки, після відпадання яких слідів на шкірі не залишається. При цьому захворюванні можливі ускладнення у вигляді арахноїдиту, менінгіту, абсцесу мозку, периферичного парезу лицевого нерва, а також вестибулярні розлади, сенсоневральна приглухуватість.

Лікувальна тактика У зв’язку з відсутністю ранньої мік робіологічної діагностики лікувальна тактика при зовнішньому отиті у дорослих і дітей в основному побудована на стартовому емпіричному призначенні системних і місцевих протизапальних препаратів. Необхідною умовою ефективності антимікробної терапії при зовнішньому отиті є призначення антибактеріальних препаратів широкого спектра дії з високим рівнем біодоступності і безпечності, а також симптоматичної та гіпосенсибілізуючої терапії. Терапія зовнішнього отиту виз начається к лінічною картиною і характером патогенної мікрофлори. За неуск ла дненого перебігу захворювання досить короткого курсу місцевих композитних препаратів, що містять антибіотики. Пацієнтам із середнього ступеня тяжкості і тяжким перебігом ди-

фузного зовнішнього отиту в разі підвищення температури тіла, поширення запа льного процесу за межі слухового ходу, наявності регіонарних лімфаденопатій, підозри на поширення інфекції на середнє вухо або ознак некротизації процесу, а також затяжного перебігу рекомендовано призначення системної антибіотикотерапії. Для лікування фурункула зов нішнього слухового ходу, як правило, використовують антибіотики системної дії. Препаратами вибору є захищені пеніциліни або препарати цефалоспоринового ряду. У стадії інфільтрації в якості місцевої терапії доцільне застосування антибактеріальних мазей 3-4 рази на добу, можна у поєднанні з фізіотерапією (УВЧ-терапія). За неефективності такого лікування в стадії абсцедування вдаються до хірургічного втручання (розкриття фурункула). Лікування бешихи здійснюють в умовах стаціонару. Застосовують антибіотики пеніцилінового ряду у поєднанні з гіпосенсибілізуючою терапією. Уражені ділянки обробляють 3-5% розчином калію перманганату. При перихондриті вушної раковини препаратами вибору є антибіотики широкого спектра дії: цефалоспорини III-IV покоління, фторхінолони — для дорослих і дітей віком понад 15 років. Уражені ділянки оброб ляють 3-5% розчином калію перманганату, проводять мазеві аплікації з

поліміксином, а також фізіотерапевтичні процедури (УФО, УВЧ-терапія, лазеротерапія). У разі появи флуктуації виконують розкриття і дренування субперихондральних гнояків з видаленням некротизованих ділянок тканин. При герпетичному ураженні зов нішнього вуха лікування має бути комплексним: дезінтоксикаційна, протизапальна і гіпосенсибілізуюча терапія. Крім того, обов’язково слід призначати ацикловір як специфічний противірусний засіб. Для запобігання вторинному бактеріальному запаленню застосовують антибіотики пеніцилінового і цефалоспоринового ряду. При мікозних зовнішніх отитах показаний нітрофунгін. Його приз начають при різних видах грибкового ураження шкіри: трихофітії, грибковій екземі, епідермофітії, кандидозі. При кандидозі можна поєднувати обробку нітрофунгіном із застосуванням клотримазолу. У випадку ураження пліснявими грибами ефективні амфотерицин В, амфоглюкамін, мікогептин. Вибір етіотропної терапії при бактеріа льному дифузному зов нішньому отиті залежить від виду збудника. Для проведення системної антибактеріальної терапії використовують антибіотики широкого спектра дії, надаючи перевагу препаратам з антисиньогнійною активністю (цефалоспоринам III поколін-

ня, фторхінолонам — для дорослих і дітей віком понад 15 років). Центральне місце в лікуванні зов нішнього отиту посідають топічні препарати. З огляду на спектр основ них збудників гострого дифузного зовнішнього отиту, слід застосовувати лікарські засоби, активні щодо золотистого стафілокока і синьогнійної палички, а з урахуванням характерного больового синдрому доцільно призначати місцеві препарати, до складу яких входить анестезуючий компонент. З антибак теріа льних засобів для місцевого лікування дифузного зовнішнього отиту найчастіше використовують аміноглікозиди, оскільки ці препарати досить повно перекривають спектр (передусім грамнегативних мікроорганізмів — збудників зовнішнього отиту) і забезпечують виражену аплікаційну дію. Препарати, які застосовують для місцевої терапії зовнішнього отиту, випускаються у формі мазей, кремів, вушних крапель. Останні — універсальна і найпоширеніша форма препарату. Ідеально, коли вони містять поліміксини — антибіотики, що синтезовані певним штамом спороутворюючої палички і за хімічним складом належать до циклічних пептидів. Підготувала Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ», за матеріалами rmj.ru

ПЕРЕДПЛАТА НА ГАЗЕТУ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я»

НА 2017 РІК ТРИВАЄ! МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№9-10 (1398-1399) 10.03.2017

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ВИБОРИ ГОЛОВНОГО ЛІКАРЯ:

САРКОФАГ ДЛЯ КОРУПЦІЇ ЧИ СКРИНЬКА ПАНДОРИ? Доки пацієнти вивчають досьє сімейних лікарів у пошуках «свого» кандидата, медична демократія підкидає ще одну новацію — вибори головних лікарів на конкурсній основі. Гіркий присмак політичного виборчого досвіду змушує українців очікувати подібних сюрпризів і в медичному «голосуванні» — від «старих-нових» призначень за димовою завісою конкурсу до недоторканності та вседозволеності «обраних». Чиїми слугами стануть кандидати в головні лікарі після виборів — пацієнтів, влади або власного колективу? Чи вдасться поєднати ці голоси й СТОР. отримати ідеального керівника?

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№11-12 (1400-1401) 24.03.2017

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

№13-14 (1402-1403) 07.04.2017

WWW.VZ.KIEV.UA

НОВИЙ ТАБЕЛЬ ОСНАЩЕННЯ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ:

РЕФОРМА ШВИДКОЇ ЛІКАРІ ПРОТИ ПАРАМЕДИКІВ

НОВИНИ

ПРООН ВІДМОВЛЯЄТЬСЯ ОПРИЛЮДНЮВАТИ СВОЇ ДОМОВЛЕНОСТІ З МОЗ УКРАЇНИ МОЗ НЕ ПОМІЧАЄ МАСОВОГО ВИЇЗДУ ЛІКАРІВ З УКРАЇНИ? ХАРКІВСЬКА ВЛАДА ЗА БЕЗЦІНЬ ПРОДАЄ ЗЕМЛЮ КОМПАНІЯМ ГРУПИ «ЗДОРОВ’Я»

2-5 СТОР.

Лікарі швидкої працюють за схемою «стій та лікуй», а американська схема роботи парамедиків — «бери та вези». А чи є гарантія, що там, куди ми привеземо хворого, йому нададуть невідкладну допомогу? На жаль, СТОР. поки що немає ані лікарень, ані готових працювати цілодобово лікарів.

ХОЧЕТЕ ОТРИМАТИ БІЛЬШУ ЗАРПЛАТУ — ПРАЦЮЙТЕ ЗА ДВОХ

Збільшення мінімальної заробітної плати, про яке так голосно, довго й оптимістично говорили представники Кабінету Міністрів України, мало сприяти відповідному зростанню зарплатні висококваліфікованих фахівців, зокрема лікарів. МОЗ же взагалі обіцяло зробити лікарів суперзаможними, майже такими, як їх європейські колеги. Що із цього вийшло — читайте у нашому журнаСТОР. лістському розслідуванні.

ХАЙНЦ ДІСТЕ: ІДЕАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НЕ ІСНУЄ Американська медична система — найдорожча, тому її не радять жодній країніпочатківцю. Вона розрахована, на жаль, лише на багатіїв, а люди із низьким достатком залишаються за її межами (близько 40% населення США медичне обслуговування не доступне). До речі, система охорони здоров’я СТОР. США була неідеальною ще задовго до провальної Obamaсare.

КОГО НАКРИЛА ДРУГА ХВИЛЯ Е-ДЕКЛАРУВАННЯ?

Подавати е-декларацію зобов’язані лише керівники, тобто перші посадові особи, незалежно від назви посади і тільки державних та комунальних закладів охорони здоров’я центрального, обласного, районного, міського рівнів. Враховуючи, що визначення чіткого переліку декларантів у медичних закладах раніше було неабиякою проблемою, це стало справжнім подарунком як для вказаних СТОР. посадових осіб, так і для відповідальних за протидію корупції.

ПІЛЬГОВИЙ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ: ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ:

НОВИНИ

РЕГУЛЯЦІЯ ТЕРМІНІВ ПОСТАВКИ ПРЕПАРАТІВ — ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ МОЗ

РЕФОРМИ З ЕФЕКТОМ ПЛАЦЕБО

«ЗРІВНЯЛІВКА» І НЕДОФІНАНСУВАННЯ — ГОЛОВНІ ВОРОГИ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ

МЕНЕДЖМЕНТ ЯКОСТІ — РЯТУВАЛЬНЕ КОЛО ДЛЯ ЛІКАРЯ

ЗАСТУПНИК ДИРЕКТОРА ДЕРЖАВНОГО ЕКСПЕРТНОГО ЦЕНТРУ МОЗ УКРАЇНИ НАТАЛЯ ШОЛОЙКО ТА ЇЇ РОДИНА ОПИНИЛИСЯ В ЦЕНТРІ СКАНДАЛУ З ВІДМИВАННЯ ГРОШЕЙ

2-5 СТОР.

УКРАЇНА ДОСІ ЛИШАЄТЬСЯ НАЙБІЛЬШИМ РИНКОМ ЗБУТУ ДЛЯ РОСІЙСЬКИХ ЛІКІВ

Концепцію розвитку системи громадського здоров’я (ГЗ) заплановано реалізувати протягом 2017-2020 років, але її автори чомусь поділяють очікувані результати на такі, що настануть унаслідок реалізації самої Концепції ГЗ, та на… результати «розвитку системи громадського здоров’я». Концепція ГЗ діятиме сама по собі, а система громадського здоров’я розвиватиметьСТОР. ся окремо?

ДЕРЖАВНА ПРОГРАМА «ДОСТУПНІ ЛІКИ»: ПРАВИЛА ГРИ ДЛЯ ЛІКАРІВ, АПТЕК І ПАЦІЄНТІВ

Головна мета будь-якого лікувального закладу — забезпечення максимально високого рівня якості медичної допомоги. А оцінити його можна лише за допомогою системи менеджменту якості, який в охороні здоров’я розвинених країн має універсальний, тобто стандартизований характер. Більше того, досвід таких держав свідчить: без впровадження цієї системи про розвиток галузі годі й мріяти. СТОР.

УРЯД ЗАТВЕРДИВ ГОСПІТАЛЬНІ ОКРУГИ 12 ОБЛАСТЕЙ ПРОФІЛЬНИЙ КОМІТЕТ СХВАЛИВ ЗАКОНОПРОЕКТ ПРО АВТОНОМІЗАЦІЮ ЛІКАРЕНЬ

У ЛІКУВАННІ РАКУ ВСЕ ЗВИЧНЕ І ЛОГІЧНЕ ВИЯВЛЯЄТЬСЯ МАРНИМ

2-5

«Рак — «найхитріше» захворювання. Це пастка вузького погляду на проблему. В недалекому майбутньому рак «викине» лікарів із системи, перехитрить, обіграє…» — застерігає Рафаель Роселль, найкращий, згідно СТОР. з незалежною оцінкою The Lancet, у Європі фахівець з раку легень.

86181 08198 60965

СТОР.

РЕФОРМА СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ:

СКІЛЬКИ ГРОШЕЙ ПОТРІБНО НА МЕДИЧНУ РЕФОРМУ?

ЧИ ПРИЙМАЄ ЛІКАР ВИКЛИК?

ЛІКИ ЗА КОШТИ ДЕРЖБЮДЖЕТУ 2016 ДОСІ НЕ ДІЙШЛИ ДО ПАЦІЄНТІВ НАРДЕПИ ПРОПОНУЮТЬ ПОСИЛИТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ШКОДУ, ЗАВДАНУ МЕДИКАМ

Лікаря викликали? Забудьте! Тепер він не зобов’язаний приїздити на виклик. Принаймні, якщо оцінює стан хворого як такий, що піддається лікуванню по телефону чи й взагалі «може почекати». Утім, чітких критеріїв для вибору «їхати — відмовити» реформатори не пропонують, натомість суворої відповідальності за життя пацієнта з лікаря ніхто не знімає. Тоді як сприймати черговий «подарунок» сімейним лікарям — як даровану СТОР. свободу чи приховану пастку?

2-5

СТОР.

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ГАРАНТОВАНИЙ ПАКЕТ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ: РІВНЯННЯ З БАГАТЬМА НЕВІДОМИМИ?

НОВИНИ УРЯД ЗАТВЕРДИВ ПЛАН ДІЙ НА НАСТУПНІ ТРИ РОКИ

№17-18 (1406-1407) 05.05.2017

Оскільки рекомендоване ВООЗ фінансування потреб галузі охорони здоров’я в Україні ще довго нагадуватиме журавля в небі, держава пропонує синицю в руці — гарантований мінімум медичної допомоги. Утім, за аналогією з розміром прожиткового мінімуму в нашій країні, громадяни сумніваються в тому, що і з медичними гарантіями комусь вдасться вижити. Чому закон про гарантований пакет медичних послуг пропонують прийняти поспіхом? І чому в ньому так мало конкретики? СТОР. Можливо, синиця не така вже й надійна?

НОВИНИ

WWW.VZ.KIEV.UA

Ще кілька років тому в Україні говорили про громадське здоров’я лише як про новий термін, щось не дуже зрозуміле і майже недосяжне. Нині маємо суттєві зрушення — затверджено концепцію розвитку напрямку, відповідну спеціальність, створено Центр громадського здоров’я та його підрозділи, з’явилися першопрохідці з підготовки фахівців із громадського здоров’я. Каркас нової системи вимальовується. Чи скоро побачимо цілісну конструкцію? І які СТОР. кадри вирішуватимуть усе?

СТОР.

МОЗ України представило новий «генплан» реконструкції первинної ланки — проектний пакет документів, що визначають порядок надання ПМД, завдання сімейного лікаря, вимоги до його оснащення тощо. За логікою, це односпрямовані вектори, і кут розбіжностей між ними може посадити сімейного лікаря на шпагат. З одного боку його зобов’язують «закрити» 80% проблем пацієнтів, з СТОР. іншого — «озброюють» мінімумом.

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

БУДІВНИЧІ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я: ЯК ЗАПОВНИТИ ВАКУУМ?

22 березня Уряд затвердив склад госпітальних округів 11 областей та м. Києва. За словами представників Міністерства охорони здоров’я, це дасть «зелене світло регіонам для створення госпітальних рад, стратегічного планування округів на 5 років та залучення інвестицій у медичну галузь». Але насправді проблем, які намагається не помічати МОЗ, набагато більше, ніж стратегічних і чітких дій. Вони можуть звести нанівець ефективність реформи, залишивши українських громадян без доступної медичної допомоги.

РЯТУЙТЕ(СЯ) ЯК МОЖЕТЕ?

ЧОГО ОЧІКУВАТИ УКРАЇНЦЯМ ВІД РЕФОРМАТОРСЬКОГО ЗАКОНУ

№15-16 (1404-1405) 21.04.2017

WWW.VZ.KIEV.UA

МЕДИЧНІЙ РЕФОРМІ ПОТРІБНІ ПОСТУПОВІСТЬ І ЧІТКИЙ ПЛАН

12 ПРОФІЛЬНИЙ КОМІТЕТ ВИЗНАВ РОБОТУ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НЕЗАДОВІЛЬНОЮ

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

НОВИНИ УПЕРЕД АБО В НІКУДИ

Двигуном медичних реформ у розвинених країнах є сучасні інформаційні технології — їх впроваджено в медичне діловодство, діяльність сімейного лікаря (наприклад, його забезпечено сучасним обладнанням для скринінг-діагностики) тощо. Однак ані збільшення обсягу випуску програмного медичного забезпечення, ані закупівель таСТОР. кого обладнання для лікарів в Україні найближчим часом не передбачається.

АМЕРИКАНСЬКА СИСТЕМА ПІДГОТОВКИ ЛІКАРІВ ПРОТИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ Українська медична система наразі проходить складний шлях спроб реформування, й освітній процес не є винятком. Безумовно, від підвищення якості освіти медичного персоналу всі тільки виграють, але чомусь у нашій країні полюбляють обирати найскладніші шляхи до змін, до яких, власне, не готові ані самі лікарі, ані система СТОР. охорони здоров’я в цілому.

ЗАБУДЬТЕ, ЩО ВИ ЛІКАР!

Мені як анестезіологу довелося навіть побачити апарат штучної вентиляції легень… 1965 року виробництва, яким нас оснастили. Коли ми вже потрапили в бригаду, наш стоматолог отримав крісло 1953 року випуску. Сам він мав приватний кабінет і не раз говорив: «Я із задоволенням забрав би це крісло собі як музейний експонат!» Але, не дай Боже, ти зіпсував чи загубив цю «апаратуру» — її СТОР. вартість мав компенсувати у 10-кратному розмірі…

МОЗ РОЗРОБИЛО РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ АВТОНОМІЗАЦІЇ МЕДЗАКЛАДІВ МІЖНАРОДНІ ЗАКУПІВЛІ ЛІКІВ НЕ СПРИЯЛИ АНІ СКОРОЧЕННЮ ТЕРМІНІВ ПОСТАВОК, АНІ ЕКОНОМІЇ В УКРАЇНІ ВПРОВАДЖЕНО МІЖНАРОДНІ ПРОТОКОЛИ ЛІКУВАННЯ, АЛЕ ЙОГО ЯКІСТЬ ВІД ЦЬОГО НЕ ПІДВИЩИТЬСЯ ТОП-10 НАЙПОПУЛЯРНІШИХ РОСІЙСЬКИХ ЛІКІВ В УКРАЇНІ

2-5 СТОР.

ПОРТРЕТ ЛІКАРЯ В ІНТЕР’ЄРІ ДЕРЖАВИ

Якщо хвороба не смертельна — можна почекати й призначити пацієнту таблетку парацетамолу. Але коли той за крок від смерті — лікар зробить усе можливе, аби його врятувати, адже у Великій Британії на першому місці життя хворого, а не його здоров’я — летальні випадки псують статистику. Вам це нічого не нагадує? СТОР.

ЛІКАР НЕ ПОВИНЕН ДІЛИТИ БЕЗОПЛАТНІ ЛІКИ. ВІН МАЄ ЛІКУВАТИ

Ні для кого не секрет, що недостатнє фінансування сфери охорони здоров’я — головна хвороба української медицини. Серед побічних ефектів дефіциту коштів — не тільки якість медичних послуг та їх вартість для пацієнта, а й етична проблема, з якою стикаються лікарі. Кого треба лікувати в першу чергу, коли безкоштовних бюджетних ліків на всіх не вистачає? Як пояснити одному пацієнту, що він «менше хворий», ніж інший, навіть за однакового діагнозу? Чи можна говорити про етику прийняття рішень у ситуації недостатнього фінансування? Як діяти лікарям, котрі стають заручниками таких обставин? СТОР.

КОЛИ СТАРІСТЬ СУСПІЛЬСТВУ В РАДІСТЬ

Геріатрія на теренах нашої країни — спеціалізація-примара. І в першу чергу навіть не через нестачу коштів, а через ставлення суспільства до людей літнього віку. Їх сприймають як тягар для держави і воліють не витрачатися, адже вони вже не зможуть «відпрацювати». У Німеччині ж на стареньких не заощаджують, навпаки, їх балують, задовольняючи будь-які примхи! І знаєте, чому? Тому що педантичні німці порахували: державі СТОР. це набагато вигідніше.

1 міс.

24.13 грн

3 міс.

72.39 грн

6 міс.

144.78 грн

1 міс.

34.46грн

3 міс.

103.38 грн

6 міс.

206.76 грн

1 міс.

41.13 грн

3 міс.

123.39 грн

6 міс.

246.78грн

• Передплату приймають усі відділення зв’язку «Укрпошти» • Онлайн-передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua

ЗА БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ЗВЕРТАЙТЕСЯ В РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: VZS24@UKR.NET

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

ОФТАЛЬМОЛОГІЯ Е. А. ЕГОРОВ, В. Н. АЛЕКСЕЕВ ПАТОГЕНЕЗ И ЛЕЧЕНИЕ ПЕРВИЧНОЙ ОТКРЫТОУГОЛЬНОЙ ГЛАУКОМЫ: РУКОВОДСТВО ДЛЯ ВРАЧЕЙ ВИДАВНИЦТВО: ГЭОТАР-МЕДИА РІК ВИДАННЯ: 2017 СТОРІНОК: 224

(виходить із 1990 року)

Загальний наклад 23 000 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

ГЕМАТОЛОГІЯ X. ТЭМЛ АТЛАС ПО ГЕМАТОЛОГИИ ВИДАВНИЦТВО: МЕДПРЕСС-ИНФОРМ РІК ВИДАННЯ: 2017 СТОРІНОК: 208

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Головний редактор – БУРМАКА М. П.

Посібник присвячений одній з найскладніших проблем сучасної офтальмології: патогенезу, діагностиці та лікуванню первинної глаукоми. Це захворювання — основна причина інвалідності та незворотної втрати зору. Детально розглянуто питання патогенезу захворювання, ранньої діагностики та медикаментозного, лазерного й хірургічного лікування. Особливу увагу приділено раціональному підходу до підтримки та збереження зорових функцій — нейропротекторній терапії. Книга розрахована на практикуючих офтальмологів.

Розглянуто морфологію клітин крові в нормі і при різних патологічних станах. Також наведено відомості про виконання та трактування результатів цитологічного дослідження кісткового мозку, лімфатичних вузлів, інших органів і тканин. Книга ілюстрована мікрофотографіями, які супроводжуються поясненнями, заснованими на сучасних принципах морфологічної класифікації. Нозологія та диференціальна діагностика хвороб системи крові подані у відповідних таблицях. Структура представленого матеріалу ґрунтується на системному підході до різних розділів лабораторної гематології. Атлас стане в пригоді лікарям-лаборантам, лікарям загальної практики-сімейної медицини та студентам старших курсів вищих медичних нав чальних закладів.

Редакційна колегія БАХТЕЄВА Т. Д. – член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, Заслужений лікар України

РЕВМАТОЛОГІЯ А. С. СВІНЦІЦЬКИЙ ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ РЕВМАТИЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ВИДАВНИЦТВО: МЕДКНИГА РІК ВИДАННЯ: 2017 СТОРІНОК: 372

ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В. Л. – кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ГАРНИК Т. П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» ЗАБОЛОТНИЙ Д. І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік, віце-президент НАМН України

ВИБІР АМЕРИКАНСЬКИХ ЛІКАРІВ

ОНКОЛОГІЯ SHARYL J. NASS, HAROLD L. MOSES CANCER BIOMARKERS: THE PROMISES AND CHALLENGES OF IMPROVING DETECTION AND TREATMENT ВИДАВНИЦТВО: INSTITUTE OF MEDICINE РІК ВИДАННЯ: 2007 СТОРІНОК: 250

ЗАГОРІЙ В. А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю. П. – професор, академік НАМН України КОВАЛЬ В. М. – Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України МІШАЛОВ В. Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ імені О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор ПИРІГ Л. А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М. Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л. І. Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, Заслужений лікар України

ЧЕКМАН І. С. – завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, професор, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В. І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, професор, Заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії наук комплексної безпеки

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС НА ЗАМІЩЕННЯ ПОСАД:  професорів кафедр: стоматології (1 посада на 0,25 ст.), неонатології (1 посада на 0,5 ст.), терапії (1 посада на 0,5 ст.), фтизіатрії і пульмонології (1 посада на 0,25 ст.);  доцента кафедри загальної, дитячої, судової психіатрії і наркології (1 посада на 0,25 ст.);  асистента кафедри акушерства, гінекології та перинатології (1 посада на 0,25 ст.). ПРИЙОМ ДОКУМЕНТІВ — протягом 30 днів з дня опублікування оголошення в газеті. АДРЕСА АКАДЕМІЇ: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА

* ТОВАРНИЙ ЗНАК ЗА ЛІЦЕНЗІЄЮ

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА Випусковий редактор..............ІРИНА ХОМЧУК

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1

Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО Редактор відділу оперативної інформації...............................ТЕТЯНА КОЛІСНИК

ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138

Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Літературне редагування та коректура..............................ЛАРИСА БОБРУЄНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю

Дуже часто рак виявляють на стадії, коли захворювання настільки поширилося, що вилікувати його нереально. Але існують методи, котрі дають змогу виправити ситуацію. Використання біомаркерів — перехід до профілактичної медицини та раннього виявлення недуги. Досягнення в галузі біотехнології й геноміки дали вченим надію, що біомаркери можуть бути використані для поліпшення процесу розробки лікарських засобів, а також підвищення їх ефективності та безпечності, і дадуть змогу наблизитися до персоніфікованої медицини. Така зміна парадигми в онкології може стати реальністю. Мова видання — англійська.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМ. П. Л. ШУПИКА

ТРОНЬКО М. Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік, віце-президент НАМН України УСІЧЕНКО І. Г. – президент Національного товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України

У навчальному посібнику представлено класичні та сучасні відомості про етіологію, патогенез, класифікацію, клінічну картину, алгоритми діагностики і лікування ревматичних захворювань. Видання призначене терапевтам, лікарям загальної практики-сімейної медицини, ревматологам, ортопедам-травматологам, слухачам курсів спеціалізації та передатестаційних циклів, лікарям-інтернам й студентам старших курсів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівня акредитації.

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Матеріали, що публікуються на правах реклами Друк офсетний. Умовних друк. арк. 2.

Загальний наклад 23 000 Замовлення №0510310 Віддруковано у ДВ «Преса України»: 03048, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 50.

Відділ реклами....................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО