Ваше здоров'я №23-24 by Всеукраїнська медична газета “Ваше здоров'я”

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№23-24 (1359-1360) 10.06.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

КАДРОВА АВТОНОМІЯ: ЯК НЕ ОБЕРНУТИ СВОБОДУ НА АНАРХІЮ?

Наказ МОЗ України від 11.05.2016 р. №427 «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров’я від 23 лютого 2000 року №33» було анонсовано як довгоочікуваний «вихід з рабства» для керівників медичних закладів. Утім, чарівна паличка, як і звичайна, має два кінці. З одного боку — творчий підхід, з іншого — вседозволеність. Одна рука відпускає, друга — тримає. Що переможе? Чи не виявиться свобода ілюзорною і чи не заплатять за неї пересічні медики? СТОР.

НОВИНИ МЕДИЧНИЙ БЮДЖЕТ-2017 БУДЕ РОЗПОДІЛЕНИЙ МІЖ ГРОМАДАМИ ВІКТОР ШАФРАНСЬКИЙ: «80% ЗВЕРНЕНЬ ХВОРИХ СТАНЕ СПРАВОЮ СІМЕЙНИХ ЛІКАРІВ» ВСТУП У МЕДИЧНІ ВИШІ ПРОВОДИТИМЕТЬСЯ ЗА НОВИМИ СПЕЦІАЛЬНОСТЯМИ

2-5 СТОР.

ХТО ПОЛЕГШИТЬ ПАЦІЄНТАМ ТЯГАР ОПЛАТИ ЗА ЕКСТРЕНУ ДОПОМОГУ? Не є секретом, що, попри задекларовану безоплатність і доступність медицини, коштів, виділених державою, не вистачає часом на найнеобхідніше: екстрену допопогу тим хворим, для яких кожна хвилина очікування може стати останньою. У таких випадках на виручку пацієнтам з інфарктом та інсультом приходять не тільки рідні та близькі, а й місцеві органи влади деяких регіонів, простягаючи руку допомоги у вигляді СТОР. програм, котрі фінансуються з обласних чи міських бюджетів.

РЕФОРМА МЕДСЕСТРИНСТВА: ЧИ Є ПРИВІД ДЛЯ ОПТИМІЗМУ? Норми навантажень на медсестер і нормативи оснащення їх робочих місць в Україні не переглядалися понад 20 років і не відповідають сучасним вимогам. Тож зрозуміло, чому такий високий рівень профзахворюваності серед цієї категорії працівників охорони здоров’я. А зарплата медсестри не дає їй можливості не те що пройти санаторноСТОР. курортне лікування, а навіть повноцінно харчуватися.

НОВИНИ Д Е Ц Е Н Т РА Л І З А Ц І Я

ЦІНА «ЗМІН»

МЕДИЧНИЙ БЮДЖЕТ-2017 БУДЕ РОЗПОДІЛЕНИЙ МІЖ ГРОМАДАМИ

«Г

оловне завдання реформи децентралізації у сфері охорони здоров’я — забезпечення якісних медичних послуг в об’єднаних територіальних громадах», — написав на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook Віце-прем’єр-міністр — міністр регіонального розвитку та житловокомунального господарства Геннадій Зубко. Концепція децентралізації медицини, розроблена Мінрегіоном,

МОЗ, українськими та міжнародними експертами, представниками територіальних громад, передбачає два етапи:  передача повноважень з надання первинної медичної допомоги об’єднаним територіальним громадам;  реформування системи фінансування та управління закладами охорони здоров’я вторинного рівня і створення госпітальних округів.

«У найкоротші терміни має бути визначено остаточний механізм, щоб на 2017 рік ми затверджували бюджет уже в рамках прийнятої концепції і тих законів, які дадуть змогу налагодити фінансування первинної, вторинної та третинної ланок медицини. Переконаний, що це чергова маленька перемога, перші кроки до європейської України», — наголосив він. За матеріалами Facebook

ПИ ТА ННЯ Н А ЦІОН А ЛЬНОЇ БЕЗПЕК И

ЗРОСТАЄ ЗАХВОРЮВАНІСТЬ НА ГЕПАТИТ ТА ВІЛ-ІНФЕКЦІЮ/СНІД СЕРЕД ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

олонтери та громадськість вимагають терміново внести зміни до наказу Міністерства оборони України №402 та розпочати перевірку всіх осіб, які підлягають мобілізації, на наявність інфекційних захворювань, зокрема вірусних гепатитів В, С та ВІЛ-інфекції/ СНІДу до їх потрапляння на місце служби. Про це заявила заступник Голови Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я, народний депутат України Ірина Сисоєнко. За її словами, сьогодні рівень захворюваності на гепатит в Україні становить уже 7-9%, тоді як у країнах Європи — 0,3-0,9%. Значна частка хворих на гепатит — учасники АТО. Влітку 2015 року Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД, провівши дослідження разом із соціологічною компанією TNS, виявив, що рівень захворюваності на вірусний гепатит С «на вході» в АТО становить 2,5%, а «на виході» — 4,5%. Такі дані не лише відображають ситуацію в лавах Збройних сил України та інших силових структур, задіяних

в АТО, а й свідчать про ситуацію в країні в цілому, оскільки значна кількість осіб, мобілізованих до армії в рамках проведення АТО, — це представники цивільного населення. «На жаль, чинним наказом Міністерства оборони України №402 не передбачено обов’язкового проведення діагностики на інфекційні захворювання, зокрема на гепатити А, В, С та ВІЛ-інфекцію/СНІД, під час проходження медичної комісії при мобілізації. Відсутність механізму діагностики перешкоджає вчасному виявленню вищезгаданих інфекційних захворювань», — розповіла І. Сисоєнко. Як зазначила парламентар, нині демобілізовані, котрі повертаються зі служби із захворюваннями, набутими під час перебування в зоні АТО, не можуть довести, що на службу пішли здоровими. Вчорашні військовослужбовці залишаються наодинці зі своїми проблемами: держава не забезпечує інфікованих вірусом гепатиту чи ВІЛ необхідними препаратами, а самостійне лікування — не всім по

кишені, адже лише для того, щоб його розпочати, необхідно приблизно 4-5 тис. грн. «Зростання захворюваності на гепатити і ВІЛ-інфекцію/СНІД серед військовослужбовців — це питання національної безпеки. Про цю ситуацію разом з волонтерами та ГО «Всеукраїнська правозахисна організація «Юридична сотня» ми говоримо вже більше року, і тільки зараз Міноборони публічно визнало проблему. Якщо сьогодні ми негайно не розпочнемо її вирішувати, завтра можлива епідемія. Тому вкрай необхідно терміново розробити механізми фінансування витрат на профілактику та діагностику цих інфекційних захворювань і внести відповідні зміни до наказу Міноборони №402», — заявила народний депутат, закликавши до співпраці представників громадських організацій, фондів і державних установ. За матеріалами партійної організації «Об’єднання «Самопоміч»

ЄВРОК У РС

ЦЕНТР ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я МОЗ ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ

іністерством охорони здоров’я 1 травня 2016 року зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державну установу «Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України». Основне завдання Центру — формування стійкої системи епідеміологічного нагляду в Україні, а саме: запобігання інфекційним хво-

робам (ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу, грипу, поліомієліту, гепатитам та іншим) і контроль над ними, підвищення готовності до ризику спалахів високопатогенних хвороб, профілактика неінфекційних хвороб та контроль за ними. Саме в цій установі акумулюватимуться ресурси для реагування у випадку надзвичайних епідемічних ситуацій. Створення Центру (за зразком європейських й американських центрів контролю та

профілактики захворюваності) є важливим етапом імплементації Україною Угоди про асоціацію між Україною, з одного боку, і Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їх державамичленами — з іншого. За матеріалами прес-служби МОЗ України

БЕЗ ЗВОЛІК А НЬ

ЛІКИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЯКОСТІ РЕЄСТРУВАТИМУТЬ ЗА 10 ДНІВ

останній день травня 2016 року Верховна Рада України ухвалила за основу і в цілому Закон №4484 «Про внесення змін до статті 9 Закону України «Про лікарські засоби» щодо спрощення державної реєстрації лікарських засобів». Відповідно до закону спрощеній реєстрації в Україні підлягають лікарські засоби, що зареєстровані, виробляються, а також застосову-

ються в державах із суворими регуляторними системами (США, Канаді, Австралії, Японії, Швейцарії) та країнах ЄС з централізованою процедурою реєстрації ліків. Термін ухвалення рішення щодо реєстрації препаратів чи відмови в реєстрації скорочено до 10 робочих днів. «Ухвалений закон дає можливість розширити ринок якісних, ефективних і вкрай необхідних лікарських засобів, нівелювати коруп-

ційну складову їх імпорту та збуту в Україні, зробити їх доступними для пацієнтів. Це перший крок на шляху до системного здешевлення лікарських засобів в Україні», — наголосив в. о. Міністра охорони здоров’я України Віктор Шафранський. За матеріалами прес-служби МОЗ України

У НМУ ім. О. О. Богомольця виявлено порушень на 30 млн грн

ід час ревізії в Національному медичному університеті ім. О. О. Богомольця працівники Держфінінспекції виявили процедурні порушення Закону України «Про здійснення державних закупівель» на загальну суму понад 26,5 млн грн та порушення, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів на загальну суму майже 3,5 млн грн. Ревізія охопила період фінансово-господарської діяльності університету з 1 жовтня 2012 по 1 грудня 2015 року. Зокрема посадові особи університету не дотримувалися вимог законодавства з питань оплати праці, підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, оренди державного і комунального майна, надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти тощо. Також керівництво закладу не дотримувалось затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 р. №65 заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів. Держфінінспекція дійшла висновку, що університет не вжив належних заходів для стягнення простроченої дебіторської заборгованості через недостатній контроль з боку посадових осіб. Про результати ревізії поінформовано Кабінет Міністрів України, народних депутатів та Міністерство охорони здоров’я України. Матеріали ревізії передано до Національної поліції України. Ректорові НМУ надіслано вимоги щодо усунення порушень законодавства. За матеріалами прес-служби Державної фінансової інспекції України

! ПОРІВНЯНО З КВІТНЕМ 2015 РОКУ СЕРЕДНЯ НОМІНАЛЬНА ЗАРПЛАТА В УКРАЇНІ ЗРОСЛА НА 22,4%. СФЕРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я (3,1 ТИС. ГРН) ПЕРЕБУВАЄ ПОРЯД З ГОТЕЛЬНОРЕСТОРАННОЮ (3,3 ТИС. ГРН) І ГАЛУЗЗЮ ПОШТОВОЇ ТА КУР’ЄРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (2,7 ТИС. ГРН) ЗА НАЙНИЖЧИМИ РІВНЯМИ СЕРЕДНЬОЇ ЗАРПЛАТИ. НАЙВИЩІ ЗАРПЛАТИ — В АВІАЦІЙНОМУ ТРАНСПОРТІ (20,8 ТИС. ГРН). За матеріалами прес-служби Державної служби статистики

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

10 червня 2016 року

МІНІСТ ЕРСЬК ИЙ ПОР ТФЕ ЛЬ

СИ Т УА ЦІЯ H ELP!

ВІКТОР ШАФРАНСЬКИЙ: «80% ЗВЕРНЕНЬ ХВОРИХ СТАНЕ СПРАВОЮ СІМЕЙНИХ ЛІКАРІВ»

Кошти вичерпані, у черзі — 36 українців

інтерв’ю українським ЗМІ в. о. Міністра охорони здоров’я Віктор Шафранський окреслив першочергові завдання МОЗ на найближчу перспективу. Одне з них — створення Національного резерву вакцин і сироваток для екстрених випадків. — Спільно з міжнародними організаціями ми склали графік поставок вакцин, і я проводжу щоденний контроль за його виконанням, — пояснив в. о. Міністра. — В Україну вже надійшли вакцини КПК (проти кору, паротиту та краснухи), найближчими тижнями очікуються комбіновані імунобіологічні препарати для профілактики дифтерії, кашлюку, поліомієліту, правця, туберкульозу, гемофільної інфекції. Тобто поетапно до кінця липня ми придбаємо близько 10 найменувань вакцин і сироваток, які перекриють основні потреби. — Як створюватиметься резерв імунобіологічних препаратів? Адже нинішні поставки — це вакцини, які не надійшли у 2015 році? Усунути хоча б дефіцит… — Дійсно, зараз ми отримуємо вакцини за домовленостями 2015 року. Цей план буде виконано до кінця липня. Й одразу ж почнемо отримувати препарати за цьогорічними угодами. Наприкінці року почнемо організовувати закупівлі на 2017-й, не чекаючи поки вичерпаються запаси. Ще один пріоритет — програма «Національна мережа амбулаторій сімейної медицини». Зараз таких амбулаторій в країні трохи більше 5 тис., найближчим часом плануємо дооснастити їх сучасним обладнанням і поповнити кадровий склад. Також у планах — створення ще 2 тис. амбулаторій (щоб кожен громадянин мав пішохідну доступність до найближчої з них). Ідея полягає в тому, аби людина в разі нездужання відразу зверталася до сімейного лікаря. У Європі 80% звернень хворих обробляють

саме сімейні лікарі. Подібна система вже працює у Польщі, Литві, активно впроваджується в Молдові. До речі, нинішньому Прем’єр-міністру Володимиру Гройсману вдалося (ще на посаді мера Вінниці) побудувати ефективну мережу амбулаторій в обласному центрі. Гадаю, через 2-3 роки, за його підтримки, завдання буде виконане й у масштабах всієї країни. До того ж, є проблеми з опануванням медиками філософії сімейного лікаря, причому це стосується і молодих спеціалістів, і випускників вишів. На недавній зустрічі з ректорами медичних вишів України ми дійшли висновку про необхідність змінити саму парадигму навчання. — До речі, побутує думка, що вам запропонували посаду очільника МОЗ, оскільки ви — людина Гройсмана. — Я не вперше чую подібні формулювання. В інтернеті я навіть наштовхнувся на інфографіку, у якій мене пов’язують із Гройсманом. Але я не знаю, як це — «бути чиєюсь людиною»? Коли ж ви запитаєте, як я оцінюю політику Прем’єра в галузі охорони здоров’я, то, на мій погляд, він діє дуже професійно. — Коли родичам пацієнтів буде забезпечений доступ у реанімацію? Ви особисто за чи проти цього нововведення? — Я — «за» обома руками. З особистої лікарської практики знаю: одужання йде швидше, коли поруч із хворими їх рідні. Разом з тим, чітко усвідомлюю, що дотримання санітарних норм і правил у лікарнях не менш важливе для благополуччя пацієнта. Останні кілька місяців у МОЗ ведеться ретельна підготовка відповідного наказу «Про дотримання прав пацієнтів та забезпечення доступу членів сім’ї до пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні у відділеннях інтенсивної терапії». Минулого тижня я провів кілька зустрічей з представниками громадських організацій «Пігулки», «Бути поруч», фонду «Відродження». Усі їх побажання враховано — справа за юристами. Думаю, протягом місяця-двох ми отримаємо результат. — Які ще програми ви вважаєте найважливішими? — В Україні непоодинокі випадки виникнення тяжких ускладнень через безконт рольне вживання препаратів. Тому оперативне впровадження європейських стандартів і норм щодо відпуску препаратів в аптеках, дотримання суворих рецептур-

них правил — ще один важливий напрямок, яким ми рухаємося. Під особливим контролем — програма з боротьби із захворюваннями серця й інфарктами, яка включає забезпечення хворих ефективними та дороговартісними препаратами. Щороку в 40 тис. українців трапляються інфаркти, причому в 15% з них вони мають летальні наслідки. І це тоді, як у Європі смертність від інфаркту не перевищує 5%. Наше завдання — знизити цей показник протягом року. На жаль, найчастіше ми втрачаємо пацієнтів на догоспітальному етапі, адже кардіодопомога має надаватися ще в машині швидкої. Звідти ж хірургу в лікарню повинна надсилатися кардіограма хворого, а пацієнту миттєво має вводитись відповідний препарат. Усе це стане можливим після того, як ми дооснаститимо наші швидкі електрокардіографами та системами передачі даних. У рамках цієї програми вже закуповуємо ангіографи. Процес іде. Найбільш показові в цьому плані центри екстреної допомоги в Харківській, Дніпропетровській та Київській областях. Показник летальності на догоспітальному етапі в Україні дуже високий — 120 смертей на 100 тис. населення. У країнах Європи він у 3-4 рази нижчий. Реорганізація роботи швидкої допомоги та створення оснащеної сучасним обладнанням мережі оперативно-координаційних диспетчерських пунктів мають вивести службу екстреної медицини на європейські показники вже в найближчій перспективі. Потрібно максимально автоматизувати обробку викликів, скоротивши час доїзду до пацієнта та мінімізувавши людський фактор. Наприклад, шукати найближчу до пацієнта машину повинен не диспетчер у телефонному режимі, а комп’ютерна програма. — У якому стані автопарк швидких? — Він потребує постійного оновлення. Сьогодні підлягають списанню 60% швидких, не вистачає близько 1,8 тис. авто мобілів, при тому, що ціна машини класу «В» — близько 1,7 млн грн. Вирішення цієї проблеми, безумовно, дуже затратне. Тому цього року ми не сподіваємося на масштабні закупівлі автотранспорту, але вже в другому кварталі дооснастимо автопарк, замінивши деякі машини, що відпрацювали свій термін. За матеріалами тижневика «АіФ» та сайту Корреспондент.net

Т РИВОЖ НІ ПЕРСПЕК Т ИВИ

ДЕРЖПРОГРАМА З ОНКОЛОГІЇ НЕ ПОВИННА ЗГОРТАТИСЯ

«П

еред Урядом України гостро стоїть проблема фінансування державної програми з онкології, ця програма має запрацювати», — заявив народний депутат України, член Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Костянтин Яриніч. «В Україні налічується близько 1600 онкологів. Багато це чи мало, сказати складно, тому що зараз відбувається оптимізація, і нам намагаються довести, що, нібито, онкологічні установи не виконують своїх функцій або їх діяльність — не в пріоритеті.

Але онкологія не може бути не в пріоритеті, оскільки за статистикою захворюваності та смертності вона посідає 2-е місце після серцево-судинних захворювань», — наголосив він. Депутат нагадав, що держпрограма з онкології розрахована до кінця 2016 року і є постанова Кабміну, яка забороняє впровадження нових програм. На його думку, слід відмінити цю заборону чи зробити виняток для онкологічної програми, інакше Україна «втратить онкологію як фах». Він додав, що, незважаючи на мізерне державне фінансування,

українська онкологія має й впроваджує нові технології, продовжує наукові розробки. Також К. Яриніч зазначив, що лікування онкології — справа вузьких спеціалістів, а ось діагностування та раннє виявлення таких захворювань — завдання широкого кола фахівців: терапевтів, хірургів, сімейних лікарів, й «основна проблема не в тому, як вилікувати онкологію, а як виявити її на ранніх стадіях та як організаційно налагодити цей процес у державі». За матеріалами УНН

ОЗ удосконалює процедури направлення громадян України на лікування за кордон. Найближчим часом буде затверджено повний перелік захворювань, які не лікуються в Україні, та зменшено кількість документів, необхідних для взяття хворого на облік і введення в чергу на отримання такого лікування (спрощення процедури дасть можливість виграти час, який життєво необхідний цим пацієнтам). Про це повідомив заступник Міністра охорони здоров’я — керівник апарату Роман Василишин. Станом на сьогодні Комісією МОЗ України з питань направлення на лікування за кордон прийнято рішення про оплату такого лікування у 2016 р. для 75 осіб на суму понад 200 млн грн. При цьому повністю вичерпано річний план. Але на обліку залишилися 36 важкохворих громадян, які також потребують такої допомоги, і МОЗ вже звернулося до відповідних органів державної влади з клопотанням про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», щоб передбачити додаткові видатки за відповідною бюджетною програмою. Нагадаємо: у 2015 році за рахунок коштів держбюджету за кордоном було проліковано 81 людину на суму 200 млн грн, у 2014 році — 39 осіб на суму 52 млн грн, у 2013 році — 47 хворих на суму 51 млн грн, у 2012 році — 14 осіб на суму 14 млн грн. Але, на думку заступника Міністра, основні зусилля Міністерство та держава мають спрямувати на створення умов для впровадження в медичну галузь країни надскладних і новітніх методів лікування, включаючи такі затребувані процедури, як трансплантація серця та кісткового мозку, що було б набагато економніше й ефективніше. Зараз до зарубіжних клінік за програмою КПКВК 2301360 «Лікування громадян України за кордоном» пацієнтів направляють для отримання медичної допомоги в основному з приводу онкогематологічних, онкологічних, нейрохірургічних, кардіохірургічних захворювань та вроджених вад розвитку. За матеріалами прес-служби МОЗ України

! МОЗ ЗАКЛИКАЄ ФАХІВЦІВ З ІНСТИТУТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА НАДАТИ ПРОПОЗИЦІЇ ТА ЗАУВАЖЕННЯ ДО ПРОЕКТУ ПОСТАНОВИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ «ПРО РЕФЕРЕНТНЕ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ», РОЗМІЩЕНОГО НА ВЕБ-САЙТІ МОЗ У РОЗДІЛІ «КОНСУЛЬТАЦІЇ З ГРОМАДСЬКІСТЮ». За матеріалами прес-служби МОЗ України

НОВИНИ НА ЗА ХИСТІ МАЙБУ ТНЬОГО

СПОР Т І СПІВЧ У Т Т Я

ПОЗИТИВНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ВАКЦИНАЦІЇ ПОВИННІ ПРИЩЕПЛЮВАТИ ПОЛІТИКИ

ідер з виробництва вакцин — фармацевтична компанія «ГлаксоСмітК ляйн Фармасьютікалс Україна» провела в Києві інформаційно-просвітницький захід під назвою «Вакцинація на захисті майбутнього», приурочивши його до Міжнародного дня захисту дітей. Виступаючі нагадали, що вакцинація є великим досягненням медицини, вона зберегла життя мільйонам дітей і продовжує оберігати та змінювати світ, й назвали основні проблемні моменти в профілактично-імунізаційній сфері України. Під час дискусії обговорювалися причини критично низького рівня імунізації населення України (наприклад, від дифтерії в Україні щеплено менше 50% дітей) та епідемічна небезпека таких «непомітних» для чиновників хвороб, як кашлюк, туберкульоз тощо. Особлива проблема — дефіцит вакцин та імунобіологічних препаратів, що став для України хронічним. Разом з тим, тема забезпечення дітей якісними вакцинами, а це — головне питання національної безпеки, не порушується навіть у пе-

редвиборчих програмах політиків, про неї рідко згадують депутати й урядовці. Не помічають можновладці України й провідних міжнародних тенденцій з формування позитивного сприйняття населенням імунізаційних програм. Так, лідери розвинутих країн (Б. Обама, А. Меркель та інші) останнім часом вакцинуються перед телекамерами, демонструючи цим, що влада живе за тими самими правилами, що й народ, і водночас засвідчуючи «президентську якість» вакцин. В Україні ж подібних прецедентів ще не було. За словами медичного менеджера «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна» Наталії Васецької, на сьогодні завдяки вакцинації можна запобігти 30 інфекційним захворюванням. Вакцинація дала змогу ліквідувати віспу, усунути масові спалахи дифтерії та поліомієліту. Наприклад, впровадження глобальної ініціативи з ліквідації поліомієліту в 1988 році знизило захворюваність на 99%. Також за останні десятиріччя на 90% зменшилися показники захворюваності на дифтерію та кір. У країнах ЄС, де

були реалізовані ефективні програми вакцинації проти такої керованої хвороби, як гемофільна інфекція типу b, досягнуто 100-відсоткового зниження захворюваності на неї. 11 вакцин, зокрема проти кору, краснухи, вітряної віспи, гепатиту В (цей препарат лікарі називають першою вакциною проти раку), що використовуються сьогодні у понад 150 країнах світу, уперше були створені компанією «ГлаксоСмітКляйн». Батьки добре знайомі з комбінованими педіатричними препаратами цієї фірми, що дають змогу захистити дітей від основних інфекційних захворювань, знизити кількість ін’єкцій та спростити виконання Календаря щеплень. Усього в портфелі компанії 39 вакцин, 19 з них зареєстровані в Україні. 2 тис. учених компанії продовжують дослідження в галузі вдосконалення імунобіологічних препаратів та створення інноваційних класів вакцин. Щодня «ГлаксоСмітКляйн» виробляє близько 2 млн доз таких препаратів. Роман БАРАШЕВ, спеціально для «ВЗ»

Т РИВОЖ НІ ПОК АЗНИК И

РІВЕНЬ ДЕРЖАВНОГО СКРИНІНГУ РАКОВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ НЕЗАДОВІЛЬНИЙ

кринінгові програми, спрямовані на раннє виявлення онкологічних захворювань, дуже дорогі та є соціальною, а не медичною проблемою. Це державне питання. Лікарі ж можуть займатися профілактикою шляхом інформування населення про загрози та наявні методи діагностики й лікування. Таку думку висловив заступник директора Національного інституту раку Сергій Коровін на ХІІІ з’їзді онкологів і радіологів України, що відбувся у Києві минулого тижня. За його словами, у Німеччині тільки на запуск новітнього загальнодержавного скринінгу раку шкіри (з використанням

таргентних хіміопрепаратів) було витрачено 4 млрд Євро. Згідно з даними ВООЗ серед онкологічних патологій на сьогодні найпоширенішими є захворювання легень і шлунка. За спостереженнями С. Коровіна, усе більше жінок України спростовують твердження, що слабка стать уважніше ставиться до свого здоров’я. «В Україні навряд чи знайдуться серйозні відмінності між жінками та чоловіками в цьому питанні. Лікарі, на жаль, регулярно стикаються із задавненими формами раку шийки матки та молочної залози», — сказав онколог. Бич сильної статі — рак передміхурової залози, на який страждають 7% чоловіків

після 40 років. В Україні показники захворюваності серед чоловіків зростають дуже стрімко. За останні 10 років кількість діагностованих випадків на рік збільшилася на 56,4%. Показник смертності за той самий час підвищився на 28,9%. Лікарі зазначають: такий характер розвитку онкоепідемічного процесу призведе до того, що в найближчі 10 років рівень захворюваності на рак передміхурової залози в нашій країні зросте в 2 рази, смертності від цієї патології — в 1,6 разу. За матеріалами УНН

О СВІ Т НЯ РЕФ ОРМ А

ВСТУП У МЕДИЧНІ ВИШІ ПРОВОДИТИМЕТЬСЯ ЗА НОВИМИ СПЕЦІАЛЬНОСТЯМИ

червня в МОЗ України за участю представників МОН, Мінекономрозвитку, ректорів вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів відбулася міжвідомча нарада з питань належної організації проведення вступної кампанії 2016 року, виконання плану державного замовлення на підготовку фахівців, формування нового переліку галузей знань і профільних спеціальностей тощо. В. о. Міністра охорони здоров’я Віктор Шафранський нагадав, що МОЗ України забезпечило організаційні засади підготовки з

2016 року фахівців за такими новими спеціальностями: «Медицина» (раніше — «Лікувальна справа»), «Медична та психологічна реабілітація» (раніше — «Медична психологія»), «Технології медичної діагностики та лікування» (раніше — «Медико-профілактична справа»), «Фізична реабілітація», «Ерготерапія», «Медсестринство» (добавлені до переліку у 2015 році постановою Кабінету Міністрів). Обсяг прийому абітурієнтів у 2016 році за держзамовленням — 5165 осіб — не зменшено порівняно з попереднім роком.

Учасники наради обговорили питання ліцензування освітньої діяльності вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів МОЗ України щодо прийому студентів за магістерським освітнім рівнем та аспірантів у 2016 році з урахуванням нового переліку галузей знань і профільних спеціальностей, у який є намір внести такі фахи, як «Педіатрія» та «Громадське здоров’я». За матеріалами прес-служби МОЗ України

«Пробіг під каштанами»: зібрано рекордну суму для хворих дітей

травня, у День Києва, на Михайлівській площі відбувся «Пробіг під каштанами». Цей, уже традиційний для української столиці захід проводився в 24-й раз. Понад 10 тис. небайдужих киян і гостей міста вийшли на старт, аби допомогти маленьким дітям із вадами серця. Завдяки проведенню цього свята здоров’я й благодійності вдалося зібрати рекордну суму — 765 тис. грн. Останні 16 років учасники акції допомагають Центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України. За цей час клініці було передано обладнання та витратні матеріали на загальну суму понад 3 млн грн. «У минулі роки ми закуповували для Центру найрізноманітніше обладнання: від прального комплексу й електрокотлів до апарату «Штучне серце», аналогів якого ще не надходило в Україну, — розповіла президент БФ «Пробіг під каштанами» Ірина Кузнєцова. — У 2015 році придбали нову плату для ангіографічної установки, завдяки чому минулого року понад 2 тис. дітей отримали можливість пройти обстеження й бути прооперованими на цьому апараті. Зібрані ж зараз кошти потрібні для заміни рентгенівських трубок у цій самій установці — головному апараті для обстежень і проведення операцій без розрізу, котрий через постійне користування швидко виробляє ресурс». Кількість учасників заходу збільшується з кожним роком. У «Пробігу під кашт анами 2016» взяли участь майже 200 корпоративних команд. До цього наймасштабнішого спортивно-благодійного проекту України долучилася й команда ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» у складі 60 співробітників компанії та членів їх сімей. Наймолодшому учаснику фармацевтичної команди, Єгору Шейку, виповнилося всього 3,5 року. А першим серед представників фірми 5-кілометрову дистанцію здолав інженер-технолог і капітан футбольної команди «Дарниця» Дмитр о Сачук. Благодійні внески за участь у пробігу зроблено ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця». За матеріалами probeg.kiev.ua та прес-центру ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»

! ІРИНУ СУВОРОВУ ПРИЗНАЧЕНО В. О. ГОЛОВИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ТА КОНТРОЛЮ ЗА НАРКОТИКАМИ (РОЗПОРЯДЖЕННЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ВІД 25.05.2016 Р. №379-Р). За матеріалами Урядового порталу

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

10 червня 2016 року

ФА К ТОРИ РИЗИК У

МЕДИЦИНА І ЗАКОН

ВООЗ ПРОДОВЖУЄ ІМПЛЕМЕНТАЦІЮ ПРОЕКТУ НІЗ В УКРАЇНІ

У Румунії — обшуки в медиків, пов’язаних із фармкомпаніями

червня у Міністерстві охорони здоров’я відбулась експертна зустріч з питань імплементації Цілей сталого розвитку на тему «Ціль 3. Забезпечення здорового способу життя та підвищення добробуту для всіх у будь-якому віці», у якій взяли участь представники наукової спільноти, міжнародні експерти ВООЗ, громадськість. Цілі сталого розвитку в контексті реалізації європейської політики «Здоров’я — 2020», проголошені Генеральною асамблеєю ООН у ве-

аціональний директорат по боротьбі з корупцією (DNA) Румунії висунув групі онкологів звинувачення в отриманні хабарів від фармацевтичної компанії за призначення пацієнтам вироблених нею препаратів-дженериків. За повідомленням антикорупційного відомства, у березні 2012 року компанія оплатила 77 онкологам відпочинок із сім’ями в Індії. При цьому все було оформлено як поїздка на конгрес з раку молочної залози в Бангалорі. Насправді лікарі та члени їх родин жили в готелях Делі за 2 тис. кілометрів від місця проведення форуму. Фармацевтична компанія витратила на прийом румунських гостей 520 тис. Євро, із яких 417 тис. розглядаються як хабарі. У липні 2015 року в рамках цього розслідування навіть були проведені обшуки за 61 адресою в Бухаресті та інших містах. DNA звинувачує керівництво фармкомпанії у підкупі румунських лікарів з метою закріпити свої позиції на висококонкурентному ринку протипухлинних лікарських засобів. Це зумовило призначення пацієнтам препаратів-дженериків у дозах, що перевищують дозволені нормативами. Водночас Генпрокуратура Румунії порушила кримінальну справу проти медиків, які з метою швидкого отримання дозволу на продаж лікарських засобів проводили незаконні клінічні випробування. Препарати тестували на пацієнтах психіатричних лікарень. У цій справі замішані близько 50 психіатрів, яких звинувачують у фальсифікації документів та результатів досліджень. А завідувачку психіатричного відділення повітової лікарні Арада, професора Делію Подя підозрюють у видачі пацієнтам фіктивних довідок про наявність психічних розладів для оформлення дострокової пенсії (в обмін на це вони й погоджувалися брати участь в експериментах).

ресні 2015 року, знайшли відображення у спільному проекті Бюро ВООЗ в Україні й Швейцарської агенції розвитку та співробітництва «Неінфекційні захворювання: профілактика та зміцнення здоров’я в Україні» (проект НІЗ). На засіданні обговорено базові напрями цього проекту:  зниження на третину рівня передчасної смертності від неінфекційних захворювань (серцево-судинних та хронічних респіраторних, цукрового діабету і раку) до 2030 року;

посилення профілактики зловживання алкоголем;  зменшення кількості смертей і травм унаслідок дорожньо-транспортних пригод;  імплементація Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну;  поп ул яризаці я здорового харчування та високої фізичної активності. За матеріалами прес-служби МОЗ України

Д ЕРЖ А ВНІ ПРІОРИ Т Е Т И

РОБОТА ПЕДІАТРИЧНОЇ СЛУЖБИ ПОТРЕБУЄ ОНОВЛЕННЯ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ

а необхідності розроблення Державної програми «Здоров’я дітей — старт на все життя», яка б концентрувала зусилля держави, суспільства та науковців на розробці насамперед профілактичних системних підходів до збереження здоров’я майбутнього країни, наголошувалося на засіданні Вченої медичної ради МОЗ України.

Присутні висунули низку пропозицій щодо поліпшення роботи педіатричної служби, збереження і відновлення репродуктивного здоров’я, профілактики материнської та малюкової смертності й покращення стану здоров’я дитячого населення країни. Зокрема йшлося про потребу в оновленні стандартів до- та післядипломної підготовки за спеціа-

лізацією «Педіатрія» у рамках спеціальності «Медицина», про необхідність впровадження дієвих медичних оглядів школярів та формування серед дітей груп санітарного спостереження. За матеріалами прес-служби МОЗ України

ІМ У НОПРО ФІЛ А К Т ИК А

В УКРАЇНУ ПОСТАВЛЯТЬ ПОНАД 91 ТИС. ДОЗ ВАКЦИНИ ПРОТИ СКАЗУ

итячий фонд ООН ЮНІСЕФ до кінця липня поставить в Україну понад 91 тис. доз імунобіологічного препарату для профілактики сказу «Рабіпур ® РСЕС» виробництва британської фармацевтичної компанії «ГлаксоСмітКляйн». За інформацією Міністерства охорони здоров’я, ця вакцина зареєстрована Наказом від 03.06.2016 р. №511 для закупівлі через

спеціалізовану міжнародну організацію. У рамках підписаного в жовтні 2015 року меморандуму між ЮНІСЕФ та Міністерством охорони здоров’я України про надання послуг із закупівлі вакцин придбання імунобіологічного препарату для профілактики сказу здійснюється ЮНІСЕФ. Нага даємо: Міністерство охорони здоров’я у 2015 році передало трьом між-

народним організаціям — Дитячому фонду ООН (ЮНІСЕФ), ПРООН та британському агентству Crown Agents — закупівлі ліків за 12 державними програмами на загальну суму понад 2,2 млрд грн. За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

Н А Д ЗВИЧ А ЙН А СИ Т УА ЦІЯ

ЗАГРОЗА СКАСУВАННЯ ЛІТНЬОЇ ОЛІМПІАДИ В РІО-ДЕ-ЖАНЕЙРО ЗАЛИШАЄТЬСЯ

енеральний директор ВООЗ Маргарет Чан розглядає можливість перенесення дати початку літніх Олімпійських і Паралімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро. Це рішення було прийнято після того, як більше двохсот учених з усього світу підписали відкритий лист, у якому закликали ВООЗ скасувати це спортивне свято. Серед підписантів — професор медицини і права з Університету Оттави Амір Аттаран, котрий затаврував ВООЗ як «зарозумілу і некомпетентну» організацію, нездатну адекватно оцінити пандемію. Аттаран стверджує, що ВООЗ відкинула «мудру, незалежну і прозору» наукову оцінку, дослу-

хавшись до думки американського Центру з контролю та профілактики захворювань (CDC), який не вбачає потреби у скасуванні або перенесенні дати відкриття Олімпіади. Водночас доктор Чан звернулася до членів Надзвичайного комітету по боротьбі з вірусом Зіка із проханням визначити рівень ризику на Олімпійських іграх, що мають відбутися в серпні цього року, з урахуванням сезонних явищ і щільності комунікацій. Їх думку вона обіцяє негайно оприлюднити. Також ВООЗ видала нові рекомендації щодо запобігання зараженню вірусом Зіка, закликавши людей, котрі повертаються із районів його поширення, до безпечного сексу

або до утримання від нього взагалі протягом хоча б восьми тижнів. Цей термін удвічі більший того, який ВООЗ зазначала у своїх попередніх рекомендаціях. В організації також радять жінкам відтермінувати заплановану вагітність на шість місяців, якщо їх партнер має симптоми ураження вірусом Зіка. Ще 1 лютого ВООЗ оголосила надзвичайну ситуацію світового масштабу через стрімке поширення вірусу Зіка, що призвів до тисяч випадків народження дітей з мікроцефалією, але небезпека, на жаль, зберігається й досі. За матеріалами УНІАН

За матеріалами інтернет-видання «Фармацевтичний вісник» та vademec.ru

! У США ЗІТКНУЛИСЯ З НОВИМ ВИДОМ ІНФЕКЦІЇ, ЯКА НЕ ПІДДАЄТЬСЯ ЛІКУВАННЮ АНТИБІОТИКАМИ. ПРО ЦЕ ПОВІДОМИВ АМЕРИКАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР З КОНТРОЛЮ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ (CDC). «МИ РИЗИКУЄМО ОПИНИТИСЯ В ПОСТАНТИБІОТИЧНОМУ СВІТІ», — ЗАЗНАЧИВ КЕРІВНИК ЦЕНТРУ ТОМАС ФРІДЕН. За матеріалами Reuters

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

ЛЮБОМИР ПИРІГ: ПОЛІТИЧНА ВОЛЯ — ОСНОВА РЕФОРМ За 25 років незалежності України громадяни не відчули турботи з боку влади та державницького ставлення до охорони здоров’я. Так вважають не тільки «младореформатори», які закликають будувати нову систему «з нуля», а й люди, котрі мають за плечима багатий досвід служіння вітчизняній медицині та наділені мудрістю, щоб осягнути її минуле й побачити її майбутнє.

може виправдати хабарництво в медицині, але й система не має підштовхувати лікаря до злочинних методів самовиживання. Ось уже понад 20 років питання реформування медицини постійно перебуває «на порядку денному», «в епіцентрі уваги» і є ключовим словом більшості наказів МОЗ, постанов Уряду, різних медичних програм. І що з того? Реформ у справжньому значенні цього слова не відбувається. Любомир ПИРІГ, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України, Заслужений діяч науки і техніки, лауреат Державної премії України, доктор медичних наук, професор

ВЗ Ви — людина, яка працювала і досягла великих успіхів у системі Семашка, а також добре вивчила світовий досвід охорони здоров’я і може їх порівняти, — свого часу ініціювали та відстоювали зміни в галузі з парламентської трибуни. Чого, на вашу думку, не вистачає для реальних медичних реформ в Україні? — В основі будь-яких змін лежить політична воля до них. Особливо це стосується охорони здоров’я, адже збереження і зміцнення здоров’я населення є важливим чинником державотворення. Хоча медична допомога відіграє у забезпеченні здоров’я людини не основну роль (приблизно 10-12%), проте я вважаю, що ця частка в нашій країні була б набагато більшою, якби система медичної допомоги удосконалювалася, підвищувалися рівень і якість медичного обслуговування. Адже багато українців помирає саме через невчасне надання їм медичної допомоги, через її недоступність тощо. У 90-х роках минулого століття з’явилася надія на те, що зі зміною фінансування галузі (переходу від залишкового принципу до забезпечення реальних потреб) рівень медичної допомоги в Україні значно підвищиться. Однак, як бачимо, надії не виправдалися, і галузь фінансується не більше ніж на 3-3,7% ВВП упродовж усіх років незалежності. А цьогоріч ця цифра взагалі знизилася до 2,5%! Навряд чи політикам і чиновникам потрібно пояснювати, що фінансове забезпечення галузі є основною умовою її реформування. І що нинішня «державна ціна» здоров’я громадян України не дає змоги по-сучасному оснастити лікувальні заклади, забезпечити хворих медикаментами, належним чином оплатити працю медичних працівників. Ніщо не

ВЗ Зате галасу багато… — Особливо його спровокували реформи в пілотних регіонах, які потягли за собою лавину негативних відгуків пересічних громадян і медичної спільноти, адже з ними ніхто не обговорював плани реформ, їх ризики. Як бачимо, нашим реформаторам не вистачає не лише державницького підходу, а й розуміння необхідності діалогу з фахівцями та громадою. Натомість, щоб реформи були успішними, їх потрібно обговорювати не тільки з адміністраторами охорони здоров’я, а й з лікарями, громадськими та пацієнтськими організаціями, науковцями, соціологами, демографами, а також враховувати стан і готовність системи й суспільства до впровадження змін. На жаль, цю надзвичайно важливу передумову постійно ігнорують. Або ж проводять «широке обговорення» формально, не враховуючи міркувань його учасників. Дуже важливо орієнтуватися на думку населення, адже саме для нього здійснюються медичні реформи. Зрозуміло, що пацієнти з різними доходами матимуть різні очікування, тому потрібно орієнтуватися на середній рівень. ВЗ Які з нинішніх ініціатив ви вважаєте слушними, а які неприйнятними?

— Наприклад, недоцільно скорочувати стаціонарні ліжка тільки для того, аби відповідати європейським нормативам. Спершу Україні потрібно налагодити повноцінну роботу первинної ланки, забезпечити її всім необхідним, передусім кваліфікованими кадрами, організувати достатню мережу денних стаціонарів, створити умови для розвитку домашніх стаціонарів, забезпечити сестринську та лікарську опіку. Такі форми роботи заощаджують державні кошти, вони навіть комфортніші для пацієнтів, до того ж, дадуть можливість «розвантажити» стаціонари лікарень і поступово привести нормативи лікарняних ліжок до європейських. Водночас мені дуже імпонує ідея запровадження сімейної медицини, адже її переваги засвідчила світова практика. Однак при цьому маємо розуміти, що сімейний лікар — це фахівець із дуже широким колом знань і навичок, на ньому тримається первинна профілактика і раннє виявлення патології, що нині надзвичайно актуально для системи охорони здоров’я. Також потрібно забезпечити пацієнтам вільний вибір сімейного лікаря: між ними має існувати психологічне взаєморозуміння, хворий повинен довіряти своєму лікарю і як професіоналу, і як людині. На жаль, в Україні фахова підготовка сімейного лікаря, котрий ще півроку тому був терапевтом чи іншим вузьким спеціалістом, не відповідає сучасним вимогам. Тобто на нього не можна покласти ту відповідальність, яку несе сімейний лікар у світі. Не кажу вже про те, що оплата праці такого фахівця має зацікавити його опікуватися пацієнтом і його родиною, а не просто «відбути» прийом. Навіть при тому,

УКРАЇНІ ПОТРІБНО НАЛАГОДИТИ ПОВНОЦІННУ РОБОТУ ПЕРВИННОЇ ЛАНКИ, ЗАБЕЗПЕЧИТИ ЇЇ ВСІМ НЕОБХІДНИМ, ПЕРЕДУСІМ КВАЛІФІКОВАНИМИ КАДРАМИ, ОРГАНІЗУВАТИ ДОСТАТНЮ МЕРЕЖУ ДЕННИХ СТАЦІОНАРІВ, СТВОРИТИ УМОВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ДОМАШНІХ СТАЦІОНАРІВ, ЗАБЕЗПЕЧИТИ СЕСТРИНСЬКУ ТА ЛІКАРСЬКУ ОПІКУ

що сімейний лікар у разі потреби направляє хворого на консультацію до вузьких спеціалістів, він має бути не просто «диспетчером», а відповідальним за здоров’я свого пацієнта. Адже будь-які групові рішення в медицині позбавляють лікаря індивідуальної відповідальності. ВЗ Які проблеми вітчизняної системи підготовки лікарів слід подолати передусім? — Головне, щоб студенти й дипломовані лікарі були зацікавлені в підвищенні своєї кваліфікації. Безумовно, таку зацікавленість стимулюватиме адекватна система оплати праці лікаря: більше знаєш і вмієш — більшу винагороду отримуєш. Але в будьякому разі (незалежно від того, державний це чи приватний медичний заклад) пріоритетом лікаря має бути відповідальність за долю людини, а вже потім — заробіток. На жаль, сьогодні дедалі менше молоді вступає до медичних вишів за покликанням, і медицина з найгуманнішої професії поступово перетворюється на заробітчанство. Тому я вважаю ідеальним варіантом попередній профвідбір у медичні виші. Нехай би психологи розробили тести для абітурієнтів, за допомогою яких можна було б визначити, наскільки людина здатна співчувати іншим, чи готова їм допомогти за будь-яких умов тощо. Це «вічні» чесноти. І в епоху теледіагностики, а надалі й телетерапії, ми повинні зберегти людський контакт лікаря і пацієнта, тому відбору медиків і їх вихованню потрібно приділяти особливу увагу. Науково-технічний прогрес не замінить думки, емоції і слова лікаря. А його ставлення до пацієнта, професійну порядність потрібно не лише виховувати, а й контролювати. Тому я — за систему страхової медицини, котра встановлює чіткі правила та суворо їх контролює. Ще за радянських часів мені довелося побувати у ФРН. Найбільше вразило те, як ретельно страхові компанії перевіряють лікарські рецепти — чи не «відпрацьовують» вони окремим фармкомпаніям. Також перевіряють доцільність призначення того чи іншого препарату і з’ясовують, чи дійсно він є кращим вибором у конкретному випадку. Адже все це — витрати страхових компаній, і вони ретельно стежать за їх раціональністю. ВЗ Тому у світі так переймаються профілактикою. Чому в Україні це лише «запасний вихід», про який усі знають, але не хочуть користуватися? — Мабуть, тому що досі профілактику оцінюють з медичної, а не з економічної точки зору. І наші громадяни також не цінують власного здоров’я. Щоправда, умови життя більшості з них такі, що легше махнути на себе рукою, аніж боротися з реаліями (екологічними, соціально-побутовими

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

10 червня 2016 року

умовами, рівнем життя). Моральносуспільна атмосфера має неабияке значення для профілактики. Як і матеріальна можливість забезпечити здоровий спосіб життя: раціональне харчування, організацію дозвілля, оздоровлення. Нині дедалі більше населення України опиняється за межею бідності, 70% українців біологічно старші свого паспортного віку, вони витрачають більше половини своїх доходів (у Європі — приблизно 20%) на харчування, яке при цьому не є раціональним. Але навіть за нинішніх умов людина може відмовитись від тютюну, обмежити вживання алкоголю. Щоб зменшити рівень захворюваності й смертності населення України, потрібно перетворити охорону здоров’я із системи лікування на систему громадського здоров’я, створити середовище, сприятливе для людей і для вибору здорового способу життя. Це не під силу медичній галузі, хоча роль сімейного лікаря в профілактиці та пропаганді здоров’я — колосальна. Аби лише в нього для цього були час і матеріальна зацікавленість. Це — завдання держави, котра має дбати про людський і трудовий потенціал країни. Інакше прогнози, згідно з якими до 2050 року населення України скоротиться до 35 млн, таки збудуться. Також я вважаю за потрібне реанімувати систему санітарної освіти. Якщо хтось скаже, що це сьогодні не актуально і нікому не цікаво — запе-

речу прикладом з власного досвіду. Я підготував кілька науково-популярних брошур про хвороби нирок, харчування при нефрологічній патології тощо. Вони розійшлися «в маси» миттєво! Тобто люди зацікавлені в такій інформації. А де поділася санітарно-освітня робота в школах? Водночас зважте, скільки лікарів палять, подаючи негативний приклад своїм пацієнтам, які, відвідуючи кабінети лікарів-курців, отримують «антищеплення» щодо здорового способу життя або ж «заражаються» вірусом недовіри до медицини як до пропагандиста здоров’я. ВЗ Недовіра сягає набагато глибше — платоспроможні українці їдуть лікуватися за кордон. — Безперечно, рівень медичної допомоги там вищий, і за радянських часів було так само, хоча тоді ніхто не міг потрапити за кордон на лікування. Але щоб «наздогнати і перегнати» інші країни, потрібне знову ж таки державницьке ставлення до вітчизняної медицини. Я вважаю за необхідне створити Громадську раду з питань демографії при Президенті України (це інтегральне поняття, яке включає в тому числі й охорону здоров’я). До неї мають увійти медики, економісти, юристи, психологи. Передусім за їх участі влада має проаналізувати реальний стан речей у галузі охорони здоров’я, стан захворюваності населення, і з огляду на це

визначити, скільки коштів потрібно на виправлення ситуації і куди саме їх спрямувати. Коли я був депутатом Верховної Ради України першого скликання, ми створили аналогічну громадську групу з питань демографії, яка плідно працювала. Тобто досвід є, але не можна порівнювати політичні й економічні завдання тих років і нинішні. Хоча питання охорони здоров’я завжди на часі — ми це можемо спостерігати на прикладі США, благополучної країни з надсучасною медициною, де чинний президент ініціював і особисто контролює медичні реформи. У нас кожен Міністр охорони здоров’я також щось ініціює, але з огляду на те, як часто змінюються очільники Міністерства, годі чекати від них відповідальності за реалізацію ідей і системності реформ. Уже дореформувалися до того, що запросили на посаду профільного Міністра іноземця, корий не знає ані особливостей країни, ані людей, з якими йому потрібно працювати, та й масштаби наших країн і систем охорони здоров’я незрівнянні! Тож маємо відповідний результат, точніше, не маємо ніякого! Як і довіри до влади в політиці охорони здоров’я. Навіть та інформація, що доходить до суспільства (наприклад, публікації у ЗМІ про порушення, виявлені свого часу в діяльності МОЗ Тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради та Рахунковою палатою України), не сприяє зміцненню довіри,

адже все кануло в Лету — винних за 25 років безладу не покарано. ВЗ Якщо потрібне медичне лобі в політиці, чи може таким стати лікарське самоврядування? — Свого часу модним було гасло «Медицина — поза політикою». Але я б додав: «Медицина — в ній». Так, медики мають підтримувати урядові ініціативи, спрямовані на розвиток системи охорони здоров’я, й водночас протистояти бездумним експериментам, котрі призводять до руйнації та занепаду галузі. Вони не повинні цуратися політики, якщо вона має на меті служіння людям. Утім, їх голоси будуть почуті й зможуть вплинути на ситуацію лише в разі об’єднання в єдину корпоративну спільноту. На жаль, лікарі здебільшого уникають громадської активності. Можливо, через те, що «верхи» не хочуть до них дослухатися, не реагують на звернення та пропозиції. А можливо, тому що лікарське самоврядування в Україні ще не стало традицією. Так, у нас створено багато лікарських асоціацій, але їх діяльність розпорошена, тож не має реальної сили. До того ж, це породжує ризик неконтрольованості лікарського самоврядування. Доки політика фахових об’єднань і громадських організацій залежатиме від порядності чи авантюрності їх очільників, воно не стане авторитетною та впливовою силою. Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

ХТО ПОЛЕГШИТЬ ПАЦІЄНТАМ ТЯГАР ОПЛАТИ ЗА ЕКСТРЕНУ ДОПОМОГУ? Не є секретом, що, попри задекларовану безоплатність і доступність медицини, коштів, виділених державою, не вистачає часом на найнеобхідніше: екстрену допопогу тим хворим, для яких кожна хвилина очікування може стати останньою. У таких випадках на виручку пацієнтам з інфарктом та інсультом приходять не тільки рідні та близькі, а й місцеві органи влади деяких регіонів, простягаючи руку допомоги у вигляді програм, котрі фінансуються з обласних чи міських бюджетів.

РІВНЕНЩИНА

Лілія КОРОЛЮК, заступник головного лікаря з медичної частини Рівненської центральної міської лікарні

іська програма профілактики та лікування серцево-судинних і судинно-мозкових захворювань була затверджена наприкінці 2012 року. Її фінансування розпочалося в 2013 році, коли на придбання ліків було виділено 13 тис. грн. Наступного року проведення коронарографій профінансували на суму 62 тис. грн. Торік знайшли можливість збільшити її майже вдесятеро — до 600 тис. грн. У 2016 році для реалізації програми вже надійшло 900 тис. грн, 750 тис. з яких буде використано на ліки, 50 тис. — на шприци та системи й іще 100 тис. — на лабораторні дослідження при тяжких формах захворювань. Завдяки цьому всі хворі в палаті інтенсивної терапії кардіологічного або неврологічного відділення Рівненської ЦМЛ отримуватимуть безкоштовну екстрену медичну допомогу, що включає необхідні медикаменти та лабораторні дослідження. Але, на жаль, обстеження та лікування таких пацієнтів cтовідсотково забезпечуватимуться з бюджету лише в першу добу перебування в лікарні, подальші ж витрати хворі змушені будуть взяти на себе. Так само не вистачить бюджетних коштів і на проведення МРТ, КТ, коронарографії та стентування. Проте навіть за цих недоліків витрати пацієн-тів на лікування суттєво зменшаться, бо якщо таблетовані препарати в останні 2-3 роки взагалі не закуповувалися, то тепер вони є в повному обсязі. Також централізовано від держави ми отримуємо тромболітики та стенти, але в дуже обмеженій кількості. Наприклад, у цьому році нам виділили 8 флаконів тромболітичних препаратів, їх виста-

чить лише на чотирьох пацієнтів, бо кожний важкохворий потребує їх щонайменше два. Зауважте, що вартість одного флакона такого препарату сягає 12 тис. грн. То чи є він доступним для більшості хворих? Коштів, виділених міським бюджетом під програму, можливо, й вистачить до кінця цього року на надання екстреної допомоги пацієнтам з інфарктом та інсультом у першу добу. І, без сумніву, це добре вплине на показники ефективності їх лікування, як і полегшить фінансовий тягар, кот рий нестимуть їх сім’ї. Проте, на жаль, проблему смертності та інвалідизації від серцево-судинних захворювань суттєво не вирішить. Адже тут, на наш погляд, необхідна зміна системи фінансування медичної галузі, яка б забезпечувала повністю безоплатне сучасне лікування в стаціонарі, ранню реабілітацію та повернення більшої частини коштів за ліки, що вживаються пожиттєво. Тоді Україна зможе покинути перше місце за смертністю від серцево-судинних захворювань в Європі. БУКОВИНА

Марія ПОЛІЩУК, заступник директора Департаменту охорони здоров’я Чернівецької ОДА

ідповідно до сучасних протоколів є два основні способи лікування гострого коронарного синдрому: тромболітична терапія та коронарне стентування. Якщо причина інфаркту міокарда — тромбоутворення, то ще на етапі екстреної медичної допомоги використовуються тромболітичні препаратти, наприклад, «Актилізе®», «Металізе®» або ж простіший засіб — «Стрептокіназа». На другому етапі лікування за необхідності проводять стентування, що дає можливість врятувати хворому життя. Особливо воно ефективне при атеросклерозі судин.

Минулими роками наша область отримувала достатню кількість стентів і тромболітиків для надання невідкладної допомоги хворим на інфаркт міокарда. А от екстрене стентування в нашому краї не проводилося, бо в обласному кардіодиспансері не було ані ангіографа, ані відповідних фахівців. Пацієнтів для проведення планового стентування відправляли до Львова і Хмельницького. Щоб покращити ситуацію і зробити екстрене стентування доступнішим для буковинців, між Департаментом охорони здоров’я Чернівецької ОДА, Чернівецьким обласним кардіологічним диспансером і шведсько-українським медичним центром Angelholm було укладено угоду про співпрацю (як варіант державно-приватного партнерства). Але окрім пацієнтів із Чернівців маємо ще чимало хворих у районах області. Аби вони теж отримували невідкладну допомогу, наприклад, тромболітичну терапію, Департамент охорони здоров’я розробив проект програми «Стоп інфаркт!». Згідно з ним усі хворі, у яких діагностовано інфаркт міокарда, можуть отримати тромболітичні препарати в будьякій районній лікарні Чернівецької області, щоб не втрачати дорогоцінного часу. А вже після цього медики приймають рішення про те, показане пацієнту стентування чи ні. На жаль, протягом двох останніх років ми не отримували тромболітиків із держзакупівель. Також не вистачає стентів. Тому в рамках програми «Стоп інфаркт!» підрахували, скільки коштів нам потрібно, аби забезпечити стент-системами, контрастними речовинами, плівками та препаратом «Стрептокіназа» всі заклади, задіяні в наданні медичної допомоги хворим із гострим коронарним синдромом. Маємо надію, що частину коштів виділить держава. З обласного бюджету потребуємо 3,5 млн грн на 2016 рік і по 5,5 млн грн — на 2017 і 2018 роки. Працювати над програмою розпочали в січні цього року. Нині вона перебуває в стадії розробки.

Щодо надання невідкладної медичної допомоги хворим на інсульт, то спеціальної програми для її фінансування в області ще не розроблено. Хоча ті самі тромболітики можуть використовуватися і для цих пацієнтів. ВІННИЧЧИНА Олена ЖИТАНСЬКА, заступник директора Департаменту охорони здоров’я Вінницької ОДА, начальник управління фінансовоекономічної та організаційно-кадрової роботи з персоналом

ині в області рівень захворюваності на хвороби системи кровообігу становить 6231 на 10 тис. населення, по Україні — 5839. Тобто показник по області на 6,3% перевищує загальноукраїнський. Щороку на Вінниччині помирають понад 15 тис. пацієнтів з ішемічною хворобою серця та 230-250 — з інфарктом міокарда. Тому питання невідкладної медичної допомоги надзвичайно актуальне для нашого регіон у і перебуває під постійним контролем профільного департаменту. І лікарі, і влада розуміють: коли людина потрапляє до лікарні з гострим інфарктом чи інсультом, потрібно зробити все, аби врятувати їй життя. У деяких областях України діють регіональні програми з фінансування закупівлі препаратів, котрі застосовують при невідкладних станах. Ми ж ці питання розглядаємо комплексно. Торік у рамках загальної обласної програми «Здоров’я нації» з обласного бюджету були виділені кошти на придбання 47 електрокардіостимуляторів, 22 судинних протезів, 6 наборів для стентування на загальну суму 1,54 млн грн. На закупівлю медикаментів для надання невідкладної медичної допомоги хворим з порушенням мозкового кровообігу було використано понад 1,28 млн грн. Цього року обласна рада затвердила нову галузеву програму «Майбутнє Вінниччини в збереженні здоров’я громадян», яка розрахована на 2016-2020 роки. Нею передбачено 3,08 млн грн на придбання 19 електрокардіостимуляторів, 10 наборів для стентування, 30 судинних протезів, 5 кава-фільтрів, 30 катетерів для емболектомії. На закупівлю медикаментів для надання невідкладної медичної допомоги хворим із порушенням мозкового кровообігу заплановано 2,08 млн грн, у I кварталі 2016 року вже отримано 173,2 тис. грн. Кожному ургентному пацієнту, доправленому машиною швидкої допомоги, надається безкош-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

10 червня 2016 року

товна медична допомога. Окрім того, на Вінниччині реалізується інвестиційний субпроект Світового банку, мета якого — зниження смертності від серцево-судинних захворювань. Він дасть змогу створити в нашій області умови для зниження рівня смертності, скорочення терміну перебування хворого на ліжку та раннього відновлення працездатності пацієнтів із серцевосудинною патологією за рахунок впровадження новітніх методів лікування. СУМЩИНА

Інеса САВЕНКО, головний терапевт управління охорони здоров’я Сумської ОДА

ьогодні на Сумщині діє 7 різнопланових програм з надання медичної допомоги населенню області. Найбільшою за бюджетом є цільова програма «Запобігання та лікування серцево-судинних і судинно-мозкових захворювань», прийнята у 2013 році й розрахована на 5 років. В її рамках окрім профілактики та лікування цих хвороб передбачено покращення матеріально-технічної бази кардіологічних, терапевтичних відділень міських і районних лікувальних закладів, добудова корпусу обласного кардіологічного диспансеру. Програмою також заплановано придбання ангіографічного обладнання в обласний кардіологічний диспансер та обласну клінічну лікарню. Фінансується вона паралельно з державного, обласного та місцевих бюджетів. Загальний фонд становить 180 млн грн. На 2015 рік потреба, передбачена програмою, становила понад 41 млн грн, із них 19,2% було покрито з державного бюджету, 77% — з обласного і 3,8% — з місцевих бюджетів та інших джерел. Програма була профінансована на 68,5% від затверджених видатків. За кошти державного бюджету закуповуються вироби кардіохірургічного призначення та лікарські засоби. За рахунок місцевого бюджету область дооснащує електрокардіографами та витратними матеріалами терапевтичні, кардіологічні відділення й амбулаторії загальної практики-сімейної медицини. У 2015 році з державного бюджету було профінансоване придбання лікарських засобів і виробів медичного призначення на майже 5 млн грн. Нещодавно депутатами обласної ради в програму були внесені зміни, що сприяли збільшенню її фінансування. З обласного бюджету додатково виділено 4 млн грн на забезпечення проведення коронарографії та стентування судин серця з метою профілактики смертності та інвалідності від гострого інфаркту міокарда, а також на придбання медикаментів для виконання цих процедур. Наразі в області проходять тендери. Незважаючи на обмежене фінансування, у результаті дії цієї програми у 2015 році вдалося знизити первинну інвалідність від хвороб серцево-судинної системи, у тому числі в працездатному віці, на 3 та 12% відповідно і смертність від хвороб системи кровообігу — на 5%.

ЧЕРНІГІВЩИНА

Владислав КУХАР, начальник управління охорони здоров’я Чернігівської міської ради

ішенням сесії Чернігівської міської ради від 06.03.2014 р. затверджено «Програму запобігання і лікування артеріальної гіпертензії, попередження смертності та інвалідності населення внаслідок серцево-судинних захворювань у м. Чернігів на період до 2016 року». Її основною метою є зниження захворюваності населення міста на артеріальну гіпертензію, ішемічну хворобу серця та смертності від ускладнень артеріальної гіпертензії (інфаркту міокарда), а також підвищення тривалості та якості життя таких хворих. Для надання медичної допомоги пацієнтам з інфарктом міокарда та з гострим коронарним синдромом програмою передбачені кошти з міського бюджету в сумі 99,5 тис. грн щорічно, з яких на придбання тромболітичних препаратів і засобів для усунення кардіогенного шоку у 2014 році витрачено 50 тис. грн, у 2015 — 66,9 тис. грн. Впродовж 2014 року тромболітична терапія проведена 44 хворим з гост рим інфарктом міокарда, у 2015 році — 54. Серед пацієнтів, які отримали тромболізис, смертність зменшилася майже вдвічі порівняно з тими хворими, яким він не проводився. Хочу зазначити, що у 2008 та 2011 роках рішеннями сесій міської ради вже затверджувалися подібні програми. На їх виконання з міського бюджету щорічно виділялися кошти на придбання лікарських препаратів для проведення тромболітичної терапії та боротьби з кардіогенним шоком. За підсумками статистичного аналізу, протягом дії програмних заходів цих років показники госпітальної летальності серед осіб, які отримали тромболізис, у 1,5 разу менші за відповідні показники в пацієнтів, котрим він не проводився. Започатковану цими програмами допомогу хворим було продовжено після прийняття чергової обласної програми «Запобігання та лікування серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань на 20122015 роки» та, відповідно, нині діючою програмою. Олександр МАРЦИНКЕВИЧ, завідувач неврологічного відділення для хворих з порушенням мозкового кровообігу Чернігівської обласної лікарні, головний позаштатний спеціаліст з неврології управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА

області діяла програма «Запобігання та лікування серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань на 2012-2015 роки», у якій було визначено завдання як для кардіологічної, так і неврологічної служб Чернігівщини. Зокрема ми мали на меті знизити показники смертності та первинної інвалідизації від серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань. У 2015 році програма припинила свою

дію, на початку цього року були підбиті її підсумки. Результати нас певною мірою задовольнили, адже відбулося суттєве зниження смертності та частоти первинної інвалідизації від перенесених гострих порушень мозкового кровообігу. Якщо говорити про фінансування, то деякий час ми мали добру фінансову підтримку з боку держави — маю на увазі лікування гіпертонічної хвороби. Виділялися достатні кошти на реалізацію цієї державної програми, відповідно жителі нашої області, як і решта населення України, мали можливість отримувати препарати для лікування гіпертонічної хвороби за майже символічними цінами. Враховуючи, що артеріальна гіпертензія є головною причиною інсульту, це дало позитивні результати. На жаль, на сьогодні згадане державне фінансування призупинено, і зараз такі хворі не отримують допомоги на придбання ліків. Крім того, протягом останніх років держава фінансувала закупівлі тромболітичних засобів, зокрема препарату «Актилізе®». Фінансування ж неврологічної служби з обласного бюджету відбувалося за залишковим принципом. Річ у тому, що на сьогодні всі тромболітичні препарати, придбані за державний кошт або ж за гроші обласного бюджету, отримує кардіологічна служба (обласний кардіодиспансер), і вже він розподіляє їх по кардіологічних та неврологічних відділеннях лікувальних закладів області. За таким принципом відбувається розподіл тромболітиків в усіх областях України. Звичайно, неврологи хочуть отримувати препарати напряму. Ми неодноразово зверталися із цим питанням до головного позаштатного невролога МОЗ України Тамари Міщенко, до керівників МОЗ, але поки що все без змін. Ігор БАТОГ, головний лікар Чернігівського обласного кардіологічного диспансеру, головний позаштатний спеціаліст з кардіології управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА

ротягом чотирьох років у Чернігівській області діяла обласна програма «Запобігання та лікування серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань на 2012-2015 роки», якою передбачалося забезпечення закладів охорони здоров’я області тромболітичними препаратами для надання невідкладної допомоги при гострому коронарному синдромі, тромбоемболії легеневої артерії та ішемічному інсульті, придбання стент-систем і витратних матеріалів для проведення перкутанних коронарних втручань, електрокардіостимуляторів для лікування хворих з порушеннями ритму та провідності серця тощо. Рішенням обласної ради від 23 січня 2015 року до програми були внесені зміни, якими передбачалося придбання реанімобіля для транспортування важких хворих у спеціалізовані медичні заклади з можливістю проведення інтенсивної терапії під час їх перевезення. Але, на жаль, п. 7 Постанови КМУ від 23.01.2015 р. №11 «Деякі питання надання медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюд-

жетам» було заборонено капітальні видатки. Через це також не вдалося придбати для центрів первинної медико-санітарної допомоги передавачі системи «Телекард», котрі дають змогу дистанційно передавати електрокардіограми. З тих самих причин не змогли реалізувати й один із пунктів програми щодо оснащення лабораторії кардіологічного диспансеру автоматичним біохімічним аналізатором. Проте доукомплектувати лабораторію сучасним обладнанням все-таки вдалося — завдяки благодійній пожертві. Позитивним є те, що в межах цієї програми кардіологічним диспансером в 2015 році було придбано тромболітичний препарат «Актилізе®» на суму 1,093 млн грн, який розподілили між міськими лікарнями та ЦРЛ області. ЗАК АРПАТ ТЯ

Роман ШНІЦЕР, Голова постійної комісії Закарпатської обласної ради з питань охорони здоров’я

о 2014 року ми здійснили низку заходів, які дали змогу практично на 100% забезпечити медичні заклади обласного підпорядкування необхідними медикаментами та витратними матеріалами. Це стало своєрідним поштовхом до розвитку кардіологічної служби. Так, за рахунок коштів МОЗ було придбано сучасний ангіограф, згодом ще два такі апарати надійшли в область у рамках програми гуманітарної допомоги. Нині Закарпаття залучено до проекту Світового банку, котрий покликаний значно підвищити якість та своєчасність надання медичних послуг пацієнтам із серцевосудинними захворюваннями. У МОЗ нині обговорюють можливість повернення за деякими розділами до реімбурсації препаратів від артеріальної гіпертензії, що дуже важливо, адже основною причиною серцево-судинних захворювань є некоригований артеріальний тиск. А вирішувати проблеми, спричинювані цими захворюваннями, потрібно в комплексі, починаючи з профілактичної та лікувальної терапії й закінчуючи оперативними втручаннями. Це і є запорукою успіху лікування таких хворих. Щодо регіональної програми, то в нас її немає, але, приміром, у Волинській області, де подібна програма діє, показники захворюваності є значно нижчими, ніж у багатьох регіонах України. Для того, аби подібну програму прийняли на Закарпатті, необхідно насамперед віднайти додаткові кошти в місцевих бюджетах. На мою думку, програма профілактики та лікування серцево-судинних захворювань заслуговує на серйознішу увагу, ніж та, яку приділяють в області нині. Підготували Дана РОМАНЮК (м. Рівне), Ольга РУСНАК (м. Чернівці), Олеся ШУТКЕВИЧ (м. Вінниця), Катерина СПІВАК (м. Суми),Олена БЕРЕЗКІНА (м. Чернігів), Віктор ЛАЗОРИК (м. Ужгород), спеціально для «ВЗ»

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

КАДРОВА АВТОНОМІЯ: ЯК НЕ ОБЕРНУТИ СВОБОДУ НА АНАРХІЮ?

Андрій ОЛІЙНИК, завідувач відділу правової допомоги Львівської обласної організації Профспілки працівників охорони здоров’я України, старший викладач кафедри організації і управління охороною здоров’я ЛНМУ ім. Данила Галицького

езперечно, надання штатним нормативам закладів охорони здоров’я рекомендаційного характеру згідно з наказом МОЗ України від 11.05.2016 р. №427 є давноочікуваною та знаковою подією для медичної галузі, передусім для головних лікарів. І якщо раніше могли виникати дискусії щодо імперативності їх застосування (оскільки 33-й наказ не був зареєстрований Міністерством юстиції

України), то тепер усе прописано чітко. А це, погодьтеся, є кроком уперед для розвитку бюджетної медицини і певним свідченням готовності держави відійти від тотальної регуляції медичної сфери. Штатний розпис і надалі визначатиметься керівником медичного закладу та затверджуватиметься головним розпорядником бюджетних коштів. Проте основою для його

формування має стати саме обсяг медичної допомоги, що надається такою установою, а не кількість лікарняних ліжок. Звучить правильно, однак поки що остаточно не зрозуміло, як цей обсяг визначати і які критерії при цьому використовувати. Тому на практиці під це формулювання кожен керівник формуватиме такий штат, котрий вважатиме оптимальним чи доцільним. Звісно, у межах виділених коштів. Безперечно, багато головних лікарів зможуть скористатися самостійністю та наданими можливостями у вирішенні кадрових питань. Але не слід сприймати це як абсолютну свободу керівників медичних закладів. Адже зазначено, що вони мають право змінювати штати окремих структурних підрозділів або вводити посади, не передбачені штатними нормативами для конкретного закладу, лише в разі виробничої потреби та в межах фонду оплати праці. Тобто, з одного боку, встановлено рекомендаційний характер штатних нормативів, а з іншого — надано право відходити від їх норм лише в окремих випадках. Отже, примірні нормативи й надалі будуть основою для затвердження штатних розписів лікувальних закладів. Існують ще деякі побоювання. Кілька років поспіль на державному рівні активно обговорюється питання автономізації закладів охорони здоров’я як одного з першочергових етапів впровадження медичної реформи. І ця самостійність, насамперед, стосується повноважень щодо формування штату. То чому такий наказ не було прийнято ще рік чи два тому? Чому він з’явився саме тепер, коли на порядку денному — скорочення ліжок і суттєва економія бюджетних коштів? Відтак реалізація згаданого наказу на практиці, як не дивно, може супроводжуватися певними ризиками, породженими фінансуванням охорони здоров’я. Якщо на заклад виділятимуть бодай стільки коштів, скільки виділяють нині, то головний лікар зможе сповна використати «плюси» рекомендаційного характеру штатних нормативів. Але ж ми маємо недавній приклад: цьогоріч загальний медичний бюджет було урізано на 2,5 млрд грн. Такі самі тенденції, очевидно, очікують нас і в майбутньому. Уже сьогодні в областях заявляють про дефіцит коштів на виплату заробітної плати медичним працівникам до кінця року. А за таких умов «послаблення» 33-го наказу певною мірою розв’язує руки для скорочення працівників медичних закладів. Адже їх штатна чисельність має бути приведена у відповідність до визначеного фонду оплати праці, доведеного в бюджетних призначеннях. Тобто на формування штату впливатиме не задекларований обсяг медичної допомоги, а виділені «згори» кошти. Раніше чисельність штату була чітко прив’язана до кількості населення та лікарняних ліжок, а отже, не було виробничих передумов для скорочень працівників. Наприкінці минулого року з цією метою Уряд зменшив ліжковий норматив із 80 до 60 ліжок на 10 тис. населення, який має бути забезпечений у кожній області. Утім, власниками лікарень є органи місцевого самоврядування, а тому в різних районах, містах і установах ці приписи можуть виконуватися по-різному, оскільки немає єдиного центру прийняття рішень. Таким чином, на місцях самі вирішуватимуть, як їм жити далі. З одного боку, це добре, тому що головний лікар може закрити «непотрібні» відділення, а інші, навпаки, створити. Але на глобальному рівні всі

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

10 червня 2016 року

розуміють, що держава виділятиме дедалі менше коштів, і керівник закладу, відтепер «самостійний» у формуванні штатів, змушений буде керуватися не потребами населення в медичній допомозі, а «контрольною» сумою коштів. Та й у новому наказі, з одного боку, прописано, що керівник формує штатний розпис відповідно до обсягу медичної допомоги, а з іншого — чисельність штату визначається бюджетними призначеннями на оплату праці. Тобто під цими формулюваннями приховано те, що держава, по суті, узаконила право виділяти на медицину стільки коштів, скільки захоче або скільки зможе. Тому, якщо визначальними й надалі будуть фінанси, а не пацієнти, це може негативно позначитися на наданні медичної допомоги населенню, а також призведе до скорочень медичних працівників. Тільки тепер відповідальність за це перекладається на керівників лікувальних закладів.

Дмитро РУДЕНКО, головний лікар Чернігівської центральної районної лікарні

а мою думку, наказ МОЗ України від 11.05.2016 р. №427 у цілому має позитивне значення для галузі. Завдяки регламентованим ним змінам головні лікарі отримали певну свободу дій (нехай і у незначних рамках) щодо введення в штат й укомплектування вакантних посад, які потрібні тому чи іншому медичному закл аду. Відтепер штатний розпис визначатиме керівник закладу й у разі виробничої необхідності він зможе (у межах фонду заробітної плати) змінювати штати окремих структурних підрозділів або ж вводити посади, не передбачені нормативами для певного закладу. Це — позитивний крок. Однак головні лікарі аж ніяк не зможуть ігнорувати примірні штатні нормативи, «граючи» посадами, як їм заманеться. Ці нормативи залишаться основою штатного розпису будь-якого закладу, а головний лікар формуватиме лише певний, незначний, відсоток посад з урахуванням особливих потреб медичної установи. Крім того, ніхто не відміняв перевірок зак ладів охорони здоров’я фінансовою інспекцією, під час яких вона, як і раніше, керуватиметься вимогами «штатного» наказу №33. А це означає, що головні лікарі формуватимуть штатні розписи на підставі згаданих норм. Водночас у новому наказі не передбачено очікуваного зменшення норм навантаження на лікарів і середній медичний персонал у розрахунку на одну посаду, хоча потреба в цьому давно назріла. Передусім це стосується стаціонарних відділень, де лікуються важкохворі. Там на 1 стаціонарний медичний пост має припадати 20 або й 15 ліжок, а не 30, як це розраховано сьогодні. На жаль, згадані зміни не знайшли свого відображення у новому наказі, хоча саме завдяки їм ми могли б скоротити частину ліжок, не скорочуючи підготовлений медичний персонал, і забезпечити інтенсивніше стаціонарне лікування. Наприклад, у відділеннях на 60 ліжок наразі передбачено по 2 пости. Якби в примірних штатних положеннях заклали можливість зменшити навантаження (хоча б 20 ліжок на 1 пост), ми отримали б можливість скоротити 20 ліжок і, зберігши всі кадри, досягти інтенсифікації лікувально-діагностичного процесу, не втративши при цьому головного — якості надання медичних послуг. За такої умови виграли б і лікувальні заклади, і пацієнти, і галузь охорони здоров’я в цілому.

Володимир ЗАГОРОДНІЙ, Голова Української федерації роботодавців охорони здоров’я

арована головним лікарям свобода у питанні формування штатів не дасть очікуваного результату, якщо розглядати це рішення як окремий крок. Річ у тому, що регулювати функціонування системи охорони здоров’я потрібно й можливо лише завдяки комплексу узгоджених між собою рішень, які доповнюватимуть одне одного. Натомість нині в Україні бюджетний запит чи бюджетні видатки на наступний фінансовий рік в охороні здоров’я формуються з огляду на кількість населення, котру обслуговує заклад. Потім, виходячи із цього, розраховують кількість штатних посад і вже під неї формують фонд оплати праці. Тож теоретично керівник закладу, який отримав свободу у формуванні штатів, дійсно може скоротити «зайві» посади і збільшити рівень оплати праці інших працівників. Але таке «щастя» триватиме лише до кінця нинішнього року, коли доведеться готувати новий бюджетний запит уже на підставі нового, скороченого штатного розпису. Тобто наступного року заклад недоотримає коштів на вже неіснуючі посади, а отже, марними будуть сподівання і щодо збільшення зарплати медикам, котрі вже працюватимуть за двох чи трьох колег, — коштів на це не дадуть. Якби ж то фонд оплати праці залишався гарантовано незмінним, наприклад, упродовж кількох років, тоді ініціативи нового наказу можна було б розцінити як прогресивний крок. Тож передусім потрібно було змінити систему видатків на охорону здоров’я, тобто формувати їх з розрахунку на одного жителя, а вже потім планувати обсяги надання медичної допомоги. А якщо й далі фінансуватимуть медичні заклади «під штати», тоді так звану кадрову автономію можна розцінити як спробу влади запровадити механічне скорочення бюджетних витрат, мовляв, будь ласка, тіштеся свободою, а ми при цьому зекономимо. МОЗ України не зможе змінити принципи фінансування самостійно, потрібно «підключати» Мінфін, Мінсоцполітики. Адже йдеться не лише про витрати на зарплату медпрацівникам, а й про кошти на впровадження лікувальних технологій, зрештою, на утримання лікувальних закладів. Тобто маємо йти від зворотного — спочатку потрібно подбати про умови для «вільного польоту» (у цьому випадку — не прив’язувати формування фонду оплати праці до штатних одиниць), і лише потім проголошувати право на такий політ (щоб керівники в межах орієнтованих видатків на наступний рік могли б автономно регулювати штати). Інакше настане вакханалія. Усе потрібно робити керуючись здоровим глуздом. Це стосується і згаданого наказу. Його можна використати на благо, якщо в межах існуючого штатного розпису, наприклад, скоротити двох з п’ятьох гінекологів (якщо вони «зайві») і водночас додати в штат дві посади хірургів (коли в цьому є потреба). У рамках нового наказу це можна зробити не прив’язуючись до ліжкового фонду, тобто залежно від навантаження змінювати, «перекидати» посади в межах штатного розпису, і контролюючі органи вже не висуватимуть претензій до рішень керівника. Але такі перестановки будуть раціональними, якщо керівник виявиться справжнім менеджером, переслідуватиме мету поліпшення медичного обслуговування населення, діятиме в інтересах колективу та пацієнтів, а не за принципом «дай серцю волю».

Звісно, волю можна дати, але для цього обов’язково мають бути відповідні соціальні стандарти, нормативи тощо. Коли ми говоримо про навантаження на медпрацівників (наприклад, про те, що воно зростає в разі скорочення посад, але його можна компенсувати підвищенням зарплати), слід враховувати, що згідно із чинними документами оплата праці в медицині відбувається за фактично відпрацьований час. Тобто хірург отримує за те, що він чергує у відділенні, наприклад, 24 години, а не за те, що зробив у цей час 2 чи 5 операцій. Навіть якби жодної не виконав або провів 10 — оплата така сама. Тому певною мірою керівники можуть скористатися «віддушиною» нового наказу, намагаючись адаптувати роботу колективу до реальних потреб, однак перед тим, як приймати те чи інше рішення, потрібно все ретельно зважити. Хоча в цілому для системи новий наказ абсолютно нічого не вирішує. Він може ефективно працювати тільки в контексті комплексних змін фінансування та управління галуззю. Наприклад, усі говорять про те, що свободу дій керівника може підсилити автономізація лікарень (до речі, у проекті нового закону про автономію медичних зак ладів передбачено можливість залишати в закладі на наступний бюджетний рік невикористані кошти). Однак може статися так, що добрі наміри ініціаторів цього процесу створять ще більше проблем, ніж маємо сьогодні. Адже відповідно до чинного законодавства про самоврядування та про місцеві державні адміністрації, право створювати, ліквідовувати, реорганізовувати заклади охорони здоров’я — у компетенції місцевих органів самоврядування. І коли вони перетворюють лікарню з бюджетної установи на комунальне неприбуткове підприємство, її діяльність передусім ґрунтуватиметься на статуті закладу, який можна виписати «по-своєму». Тобто ще раз наголошую: фрагментарні заходи проблем галузі не вирішать. МОЗ змінює щось у межах своєї компетенції, постанови Уряду задають свій вектор розвитку галузі, Парламент наполягає на власному баченні законодавчого врегулювання, але це не виливається у системний підхід до перетворень. З позиції теорії прийняття законів вони мають регулювати явище. А в нас «явище» поки що одне — катастрофічна нестача ресурсів в охороні здоров’я, 50% витрат на яку переклали на домогосподарства. І прийняття закону про автономізацію лікарень не додасть цих коштів ані до кишень домогосподарств, ані до бюджету. Іван КОВАЛЕНКО, головний лікар КЗ «Черкаська обласна стоматологічна поліклініка» Черкаської обласної ради, головний позаштатний стоматолог управління охорони здоров’я Черкаської облдержадміністрації, Заслужений лікар України

а мою думку, наказ №427 поліпшує ситуацію щодо формування штатного розпису лікувальних закладів. Адже 33-й наказ міцно «прив’язував» головних лікарів до казенного його дотримання і не враховував особливостей регіону, де ситуація може докорінно відрізнятися від загальної по Україні, чи окремого медичного закладу. Наприклад, донедавна, щоб ввести посаду, не виписану в 33-му наказі, потрібно було отримати погодження обласного департаменту охорони здоров’я, а деякі посади необхідно було узгодж увати навіть на рівні МОЗ України. З новим документом формувати штати буде простіше, головний лікар зможе самостійно ввести замість однієї посади іншу. Скажімо, раніше у нашому закладі «доз-

волялося» мати лише одну медичну сестру в розрахунку на двох лікарів, а в протезному відділенні — одну медсестру на трьох лікарів. А з огляду на те, що нині стоматологічне лікування потребує нового рівня (складне протезування, застосування металокераміки тощо), одна медсестра не може забезпечити якісний супровід кількох лікарів. Також у нас працюють три пересувні амбулаторії, котрі щороку надають стоматологічну допомогу населенню в найвіддаленіших куточках області. І через те, що в штаті закладу не вистачає медсестер, у район виїздить лише лікар. Нині я зможу змінити ситуацію, збільшивши штат медсестер на законних підставах. Наразі в нашому закладі назріла необхідність переглянути штатний розпис щодо кількості лікарів у бік зменшення. Адже до того спонукає саме життя. Черкаси нині перенасичені лікарями-стоматологами. Тож робочих місць для інтернів, які закінчують навчання в цьому році, немає. У місті дуже багато приватних стоматологічних клінік — конкуренція страшенна. При цьому людей, котрі звертаються по стоматологічну допомогу, нині поменшало. Адже майже всі стоматологічні послуги платні, навіть нашій поліклініці, щоб вижити, доводиться брати «благодійні» внески, а в людей немає на це коштів. Від колег іноді доводиться чути, що новий наказ розв’язує руки головним лікарям настільки, що вони застосовуватимуть його на власний розсуд. Але що ж то за головний лікар, який не орієнтується в потребах свого медичного закладу? Який тоді з нього менеджер? Проте про остаточний успіх нового наказу можна було б говорити, якби до нього було «прикріплене» ще й хороше фінансове забезпечення закладів, адже головне — не вийти за межі державного фінансування, котре нині, на жаль, украй обмежене. У цьому році ми отримали приблизно стільки ж коштів, як і в минулому, і їх не вистачає. Тому провести якісь реальні зміни відповідно до нового розпорядження без належного фінансування просто неможливо. Нещодавно ознайомився з проектом наказу, котрим передбачено створити фінансову інспекцію при МОЗ України, що не залежатиме від місцевих адміністрацій і суворо контролюватиме надходження коштів на місця. Утім не зрозуміло, скільки саме їх отримуватимемо. Тож нас передусім цікавлять законодавчі зміни щодо фінансування стоматологічних закладів. На державному рівні повинні вирішити, буде стоматологія платною повністю чи лише частково. Так само держава має визначити пільгову категорію населення, яка отримуватиме стоматологічну допомогу безкоштовно, та гарантувати громадянам безоплатну невідкладну стоматологічну допомогу тощо. Тобто одним наказом вирішити проблему неможливо, потрібен комплексний підхід.

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Децентралізація чи десинхронізація: хто прорахує медичні ризики?» Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

РЕФОРМА МЕДСЕСТРИНСТВА:

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

КРИЗА МЕДСЕСТРИНСТВА В УКРАЇНІ: ЧИ ВРЯТУЄ НОВА КОНЦЕПЦІЯ?

Низька заробітна плата, відсутність належних умов праці, завантаженість рутинною роботою, приреченість на перебування «у тіні» лікаря, соціальна і професійна незахищеність, необхідність працювати за себе й за колег, яких катастрофічно не вистачає, — така доля українських сестер милосердя. Претендують вони на нову роль чи вважають її фантазією романтиків? Хто допоможе їм зійти на вищу сходинку? І скільки кроків на шляху до сучасної моделі медсестринства в Україні?

Олег ЧАБАН, завідувач кафедри психосоматичної медицини та психотерапії НМУ ім. О. О. Богомольця, консультант медичного управління Державного управління справами (психіатрія), доктор медичних наук, професор

ЧИ Є ПРИВІД ДЛЯ ОПТИМІЗМУ? У контексті реформ галузі охорони здоров’я посилюються вимоги до медсестринських послуг. Та чи узгоджуються вони з реаліями, у яких працюють наші медичні сестри?

Лариса ХРЄНОВА, головний позаштатний спеціаліст із сестринської справи головного управління охорони здоров’я Черкаської ОДА, Голова Асоціації молодших спеціалістів з медичною освітою області, заступник головного лікаря з медсестринства КЗ «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради», Заслужений працівник охорони здоров’я України

ВЗ Нині багато говорять про те, що вітчизняній охороні здоров’я потрібна медсестра нової формації. Та чи готова система прийняти такого фахівця? — Медсестра нової формації має забезпечувати висококваліфікова ний догляд за хворим на сучасному рівні, володіти основними метода ми реанімації, екстреної медичної допомоги, досконало знати і зас тосовувати лока льні протоколи, стан дарти виконанн я основних сестринських маніпуляцій і проце дур, методи управління і менедж менту, а також приймати самостій ні рішення. Впровадження новітніх медичних технологій своєю чергою вимагає від медичних сестер пос тійного вдосконалення теоретич них та практичних навичок. Тож для повноцінного реформу вання медсестринства в Україні необхідно розробити відповідну нормативну документацію, створи ти нову нормативно-правову базу піс лядипломної освіти (потрібні нові підходи як до навчання на кур сах удосконалення та спеціалізації молодших спеціалістів з медичною освітою, так і до їх атестації). На державному рівні має бути врегульовано правову і матеріаль ну підтримку молодших спеціаліс тів з медичною освітою, створено

відповідні умови праці й систему а декватної її оп лати, визначено статус освітньо-ква ліфікаційних рівнів бакалавра та магістра. На жаль, в Україні немає єдиних тех нологічних стандартів практичної діяльності медичної сестри з пи тань сестринського догляду, уніфі кованих стандартів (протоколів) надання невідкладної медичної до лікарської допомоги та допомоги на догоспітальному етапі для медич них сестер, акушерок, фельдшерів ФАПів, а також стандартів виконан ня певних процедур, маніпуляцій і критеріїв оцінки такої діяльності. Вони мають бути уніфікованими і розробляти їх повинні професіо нали. Нині ж у кожній області — свій варіант згаданих стандартів і критеріїв. Вкрай необхідно розробити та прийняти закон про молодших ме дичних працівників із медичною освітою, оскільки ця категорія досі не має свого професійного, соціаль ного і юридичного статусу в галузі. Прийняття такого закону сприяти ме розвитку сестринської справи, підвищенню професійного рівня медсестер, руйнуванню застарілих стереотипів. На жаль, на державному рівні й досі не реалізовані заходи щодо за доволення потреб охорони здоров’я у використанні сестринського по тенціа л у. В га л у зі зберігаєтьс я значний ка дровий дисба ланс у співвідношенні між лікарями та сестринським персона лом. Коли у світі на одного лікаря припадає 5-6 медсестер, то в Україні — 2. Як наслідок — неправильний розпо діл функцій між ними: часто лікарі виконують роботу, котру могли б взяти на себе медсестри. Для усу нення такого дисба лансу також потрібно переглянути й затвердити нові нормативи навантаження на медсестер відповідно до міжнарод них стандартів. Аби пришвидшити вирішення цих питань, необхідно посилити вплив медсестринських асоціацій (об’єднань), які водно час мають подбати про престиж професії, гідну оплату праці, соці альну захищеність та можливість професійного розвитку середнього медичного персоналу.

ВЗ Чи відчувають медсестри обмеження у своїй діяльності? — Так, здебільшого вони не беруть участі в лікувально-діагностичному процесі, залишаючись «сліпими» виконавцями лікарських призна чень. У багатьох лікарнях медсестер на помітиш на лікарських обходах. Усе це негативно позначається на престижі професії, яку потрібно від стоювати на різних рівнях. З метою координації діяльності молодших спеціалістів з медичною освітою ба жано ввести в обласне управління охорони здоров’я посаду провідного спеціаліста з медсестринства, який братиме участь у роботі управлін ня, буде членом колегії. Тоді він кра ще орієнтуватиметься в проблемах медсестринства регіону, сприятиме поліпшенню не лише сестринської, а й медичної допомоги в цілому, значно підвищить авторитет серед нього медичного персоналу. Недостатня увага приділяється й медсестринству первинної лан ки охорони здоров’я, особливо у сі льських ді льничних лікарнях, амбулаторіях і ФАПах. Нові фор ми роботи, накази, методичні ре комендації сюди «не доход ять». Молодші спеціалісти з медичною освітою покинуті напризволяще, часто рівень їх роботи не відповідає сучасним вимогам. Тож необхідно запроваджувати комп’ютеризацію робочих місць, нову систему управ ління молодшими спеціалістами з медичною освітою. Це забезпе чить єдиний підхід до організації медичної допомоги населенню на всіх етапах. Та й самим сестрин ським службам необхідно надати більше самостійності, закріпити за медсестрою конкретні обов’язки, послуги. Тільки тоді, коли підго товлений спеціаліст прийматиме самостійні рішення в межах своєї компетенції і зможе застосувати на практиці набуті знання, він отри має моральне задоволення від про фесійної діяльності. ВЗ Від чого має залежати зарплата медсестри: від навантаження чи якості роботи? — Ці речі взаємопов’язані. Водно час хочу зазначити, що норми на вантажень на медсестер і норма

міна ролі медсестри в системі охорони здоров’я — ідея не нова. Це не просто данина моді чи турбота про престиж професії, це зміна концепції й усвідомлення суспільством того, що таке стан здоров’я, хто і як про нього має дбати. Мабуть, уже всі знають: здоров’я від медицини залежить лише на 10%, решта лежить у площині психології, екології, способу життя, соціально-економічних чинників, відчуття надії, перспектив життя тощо. Але якщо розглядати медичну компоненту, то в нашій країні панує тотальне переконання відносно домінуючого місця в ній саме лікаря — так вважають пацієнти, медики. До того ж, і сама система делегує йому більше функцій, вимагає більше відповідальності, забуваючи при цьому, що життя хворого лише на певний відсоток залежить від лікаря. Насправді воно — в руках усієї команди, котра працює з пацієнтом. Тож нині відбувається переосмислення частки відповідальності кожного з членів цієї команди, а відтак і функцій, які мають бути делеговані кожному з них. Минули часи, коли медичні сестри були «механічним додатком» до лікаря й виконували лише призначені ним маніпуляції. Першими від такої «моделі» відмовилися в розвинених країнах Заходу. Порахували, скільки часу витрачає лікар на пацієнта, а скільки поряд з ним перебуває медсестра, і зрозуміли: щось не так. Навіть з огляду на психологічні аспекти виграє медсестра: вона проводить більше персоналізованих бесід з хворим, більше опікується ним, а отже, викликає довіру. До того ж, вона перебуває з ним у зоні так званого вечірнього комфорту, коли людина хоче вилити душу й відчути підтримку інших. Під час таких розмов медсестра може «відкрити» те, що є найближчим до істини, адже часто лікарі працюють з легендою «медична хвороба», навіть не усвідомлюючи цього. Особливо, якщо людина хворіє впродовж тривалого часу і носить із собою товсту амбулаторну картку, на яку й «купується» лікар, не задумуючись, що

перед ним уже змінена особистість зі своїм (і її родини) новим життям під назвою «хвороба», а за нею — тривоги, страхи, депресії тощо. До того ж, сестринська справа має жіноче обличчя, а отже, рівень емпатичного зв’язку медсестри з пацієнтом значно вищий — вона реагує емоційно, хворим навіть маніпуляції від неї видаються менш болючими. Так от, усі ці аспекти й спонукали до зміни сучасної ролі медсестри, перерозподілу важливих функцій між нею та лікарем. Вони — партнери. Це ідеальний варіант співпраці, тобто медсестрі потрібно делегувати значно більше функцій, а саме: дискутування, участь у консиліумі, обході, встановлення медсестринського діагнозу тощо. Можливо, комусь це видається фантастичним, але я мав нагоду спостерігати за роботою медичних сестер в одній з провідних клінік Швейцарії, котрим делеговано дійсно небачені, як для наших медсестер, функції. У них є своя рада, а головна медсестра — не просто рівноцінний партнер головного лікаря: у деяких питаннях її слово чи рішення важить більше! Там існують такі поняття, як невідкладна сест ринська допомога, сестринська психотерапія, сестринський діагноз. Дуже активну діяльність проводить Асоціація медичних сестер США, зокрема видає навчальні посібники, організовує заходи, які допомагають медсестрам професійно вдосконалюватися, обмінюватися досвідом, обговорювати «внутрішні» проблеми. Нам також потрібно переймати кращий світовий досвід у подібних питаннях — не на словах, а на ділі. Якщо вже заявляємо про потребу в медсестрах нового типу, то й рівень їх підготовки має бути відповідним. Мало назвати медсестру бакалавром, її потрібно підготувати до нової ролі та нових функцій, адже все це передбачає принципово інші ставлення та вимоги до неї. Безперечно, й рівень оплати медсестри як повноцінного партнера лікаря має бути іншим. Дехто вважає, що змінити місце медсестри означає перевести її з поліклініки, наприклад, у відділення сестринського догляду чи хоспіс, де вона набуде більшої самостійності. Але на цьому не можна ставити крапку у реформах! Інакше ми знову відведемо медсестрам «почесне» місце на другому плані супроводу лікувального процесу. А вони мають стати його повноцінними учасниками. Інакше жодної різниці в тому, будуть вони бакалаврами, магістрами чи спеціалістами, немає. На жаль, наших медсестер ніхто не запитує, яку роль вони хочуть виконувати і яку відповідальність взяти на себе. Під час однієї зустрічі з медичним колективом, де про своїх медичних сестер розповідали колеги зі Швейцарії, наші медсестри відверто говорили: «Ми хочемо бачити себе повноцінними учасниками лікувального процесу, це піднімає престиж професії та змінює усвідомлення свого місця в ній». Думаю, у цьому — суть проблеми. Адже механічна робота сьогодні потрібна лише там, де немає передових технологій, новітнього обладнання. Але час не стоїть на місці. Уже існує техніка, обладнана комп’ютерними програмами, яка виконує надскладні операції. Що вже говорити про звичайні маніпуляції, котрі покладені на плечі медсестер! А ще вони перевантажені паперовою роботою (як і лікарі), бо ж у нас ніяк не запровадять електронної історії хвороби та єдиної медичної електрон ної бази для всієї країни, хоча, наприклад, у Казахстані це вже зробили й забули, а ми все плануємо. Тож, дійсно, пот рібно не просто «довантажувати» медсестер новими функціями, а принципово

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

тиви оснащення їх робочих місць в Україні не переглядалися понад 20 років і не відповідають сучасним вимогам. Тож зрозуміло, чому та кий високий рівень профзахворю ваності серед цієї категорії праців ників охорони здоров’я. А зарплата медсестри не дає їй можливості не те що пройти санаторно-курорт не лікування, а навіть повноцінно харчуватися. Та й взагалі нинішня оплата праці зовс ім не відповідає рівню професійного навантаження. Сьогодні медсестра в Україні опік уєтьс я 20-50 пацієнтами, її колега в Європі — 5. Тож необхід но перегляну ти нормативи шта тів медсестринських кадрів (у бік збільшення), зменшити кількість пацієнтів, як і обс л у говує одна медсестра. І дуже важливо, щоб у процесі оптимізації лікарняного ліжкового фонду не скорочували посад акушерок, медичних сестер, фельдшерів і молодших медсестер: вони і без того максимально «урі зані». Більше того, штати медичних сестер у стаціонарах потрібно збіль шити й запровадити двоступеневу опіку над пацієнтами, яку б прово дили медсестри І рівня підготовки та сестри-бакалаври (обов’язки між ними необхідно розподілити). Догл я д за пацієнтом (у том у вигл яді, як це передбачають стан дарти) у наших стаціонарах втра чений. Ним займаються молодші медсестри, які не мають медичної освіти, або й родичі хворого. Нато мість догл яд та опіка мають велике значення в лікуванні та одужанні хворого. А х т ос ь под у ма в, я к на ш и м жінкам працювати в лікарнях, де обмаль засобів малої механізації (каталок, візків) або ж вони нес п ра вні? Значні фі зи чні на ва н та женн я ме дсес тер пов’яза ні з транспортуванням, підніманням, переміщенн ям пацієнтів, біксів з операційним інстру ментарієм тощо. Важливим і, на жаль, не ви рішеним є питання безпеки медсе стри на робочому місці. Це і відсут ність належного протиепідемічного захисту, і постійна робота з дезін фекційними та лікарськими засо бами, і нестача спеціального одягу. У лікувальних закладах мало робо чих місць, оснащених належним чином: у молодших спеціалістів з медичною освітою часто немає за собів індивідуального захисту, не

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

10 червня 2016 року

достатній рівень знань основних правил безпеки. Особливе фізичне й емоційне на вантаження — у медсестер реані мації та інтенсивної терапії, відді лень екстреної медичної допомоги (адже лікарів медицини невідклад них станів у нас бракує), а також у фельдш ерів бригад швидкої: у їх складі має бути два молодших ме дичних спеціалісти, але на сьогодні цієї норми не дотримуються. Тому потрібно привести у відповідність до нормативів штати фельдшер ських бригад ЕМД. Обов’язково необхідно розроби ти рекомендації щодо встановлення диференційного навантаження на сестринський персонал, методики оплати роботи медсестер залежно від якості й обсягу сестринських втручань. Унаслідок реформування галузі, розширення та якісної зміни сис теми медичної допомоги, впровадження нових технологій, методів діагн остики і лікування збільшу єтьс я обіг лі ж ка, зменш у ютьс я терміни перебу вання хворого в стаціонарі, але все це відбувається в тому числі й за рахунок підвищен ня інтенсивності роботи медичного персоналу, збільшення обсягів на вантаження на медсестер. Тож їм потрібно виплачувати надбавки за інтенсивну працю та розширення зони обслуговування. Звісно, можна запровадити по казники результативності роботи медсестер (вони вже є в багатьох регіонах), але це також має позна читися на оплаті їх праці. В усьо му потрібна мотивація. Активне реформування практичної охоро

ВКРАЙ НЕОБХІДНО РОЗРОБИТИ ТА ПРИЙНЯТИ ЗАКОН ПРО МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ІЗ СЕРЕДНЬОЮ ОСВІТОЮ, ОСКІЛЬКИ ЦЯ КАТЕГОРІЯ ДОСІ НЕ МАЄ СВОГО ПРОФЕСІЙНОГО, СОЦІАЛЬНОГО І ЮРИДИЧНОГО СТАТУСУ   В ГАЛУЗІ. ПРИЙНЯТТЯ ТАКОГО ЗАКОНУ СПРИЯТИМЕ РОЗВИТКУ СЕСТРИНСЬКОЇ СПРАВИ, ПІДВИЩЕННЮ ПРОФЕСІЙНОГО РІВНЯ МЕДСЕСТЕР, РУЙНУВАННЮ ЗАСТАРІЛИХ СТЕРЕОТИПІВ

ни здоров’я з визначенням відпо відальності учасників лікувальнодіагностичного процесу за якість виконання своїх обов’язків потре бує створення уніфікованої системи кількісної та якісної оцінки діяль ності медичної сестри. ВЗ Поки цього не зроблено, чи зможемо подолати дефіцит медсестер у галузі? — Забезпечення кадрами лікувальних установ залежить не від кількості від повідних навчальних закладів у регіо ні, а від умов праці та життя медичного спеціаліста. Сьогодні молодь не хоче їхати на роботу в село, на студентській лаві їх орієнтують на ХХІ століття, а у ФАПах вони потрапляють у століт тя минуле. Наприклад, у 116 ФАПах на Черкащині використову ють електрообігрівачі (179 мають піч не опалення, і медики самі рубають дрова), узимку температура в примі щеннях не піднімається вище +10 °С; централізованим водопостачанням забезпечені 192 ФАПи (в інших — вода лише холодна і лише в криниці);

чимало будівель потребують поточ ного та капітального ремонтів; сіль ські медики йдуть на виклики пішки по бездоріжжю (лише в одному ФАПі області є автотранспорт, у 13 — ску тери, у 231 — велосипеди, а всього ФАПів — 542). Залишається проблемним забезпечення сільської ме дицини медикаментами, обладнан ням, інструментарієм та витратними матеріалами. Отже, якщо ще 5 років тому в нас вистачало і фельдшерів, і медсес тер, то на сьогодні маємо дефіцит, а 60% спеціалістів у районах досягли пенсійного віку. Без комплексного підходу до ви рішення зазначених проблем на місцевому та державному рівнях, без зацікавленості органів місцевої влади втримати молодих спеціаліс тів у сільській місцевості неможливо. Якщо держава найближчим часом не повернеться обличчям до сільської медицини, навіть потоки випускни ків медичних коледжів, направлених у село, ситуацію не врятують.

ВЗ Чи в моді нині медсестри-бакалаври? — На Черкащині вищу сестринську освіту вже отримали приблизно 1 тис. осіб, однак лише 276 із них обіймають посади головних і старших медич них сестер, 5 — заступників голов ного лікаря з медсестринства. Дех то не знайшов місця в системі (та й офіційно воно не визначене), хтось виїхав за кордон. На жаль, поки що вища освіта не змінила становища медсестер-бакалаврів в Україні: не відпрацьована нова система норма тивів праці, не розширено їх повно важення, оплату праці спеціаліста із середньою і вищою сестринською освітою не диференційовано. Щоб виправити ці недоліки, потрібні нова нормативно-правова база, системний комплексний підхід до формування відповідних умов у практичній охороні здоров’я. У та рифікаційному переліку необхідно визначити наявність підвищеного рівня освіти, порядок обіймання посад головних і старших медсес тер спеціалістами, які мають від повідний рівень освіти (вища сестринська або медсеста-бака лавр, медсестра-магістр). Потрібно роз межувати функції дипломованої медсестри, тобто медсестри-мо лодшого бакалавра, медсестри-ба калавра, магістра медсестринства й упорядкувати умови оплати їх праці. Сподіватимемося, що комплексні продумані реформи медсестринст ва в Україні поступово вирішать ці та інші важливі питання. Інна ХІМЧУК, спеціально для «ВЗ»

УВАГА! ВИЗНАЧЕНО ПЕРЕМОЖЦЯ КОНКУРСУ «НАДІЙНИЙ ПАРТНЕР ЛІКАРЯ» НИМ СТАЛА ОЛЕКСАНДРА БАБИЧ — ОПЕРАЦІЙНА МЕДСЕСТРА ОФТАЛЬМОЛОГІЧНОГО ВІДДІЛЕННЯ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ КЛІНІЧНОЇ ЛІКАРНІ   ІМ. М. В. СКЛІФОСОФСЬКОГО. ВІТАЄМО! За умовами конкурсу, його учасники мали розповісти про те, за що вони люблять свою роботу. Ось що написала Олександра Бабич: «Я, напевно, не зможу кількома словами описати, чому мені подобається моя робота. Мабуть, тому, що, коли я знімаю пов’язку післяопераційному хворому і він, уперше за кілька років побачивши світ, починає плакати від щастя, я відчуваю щастя разом з ним. Бачити таку радість незрячої до того людини — це для мене найвища нагорода. Таку роботу неможливо не любити!» ПЕРЕМОЖНИЦЯ ОТРИМУЄ ПРИЗ: подорож до старовинного Кам’янцяПодільського, Хотинської фортеці та дивовижної Бакоти. Дякуємо всім, хто взяв участь у конкурсі. Ваші фото та розповіді про медсестринську роботу будуть надруковані в наступних номерах газети.

ООО «ТК «Селена-тур», 04050, г. Киев, ул.Мельникова, 12, оф. 63,   тел./факс: +38 (044) 581-56-28, 227-33-88, +38 (099) 222-77-04

WWW.SELENA-TOUR.COM.UA

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

НА ПЕРЕДОВИХ ПОЗИЦІЯХ — ЦИВІЛЬНІ МЕДИКИ Воєнні дії в зоні АТО виявили багато слабких ланок у Збройних Силах України. Одна з них — катастрофічна нестача професійних військових медиків. Тож саме цивільним лікарям довелося не тільки рятувати поранених, а й займатися організацією системи надання медичної допомоги на передовій і в польових госпіталях.

могти? Дуже складно самотужки перебороти це психологічно, зробити градацію, адже шкода кожного. Отож, саме волонтерське навчання дуже допомогло. Однак це закрите військове містечко, з казармами, розпорядком дня. Військові керівники, враховуючи винятково цивільні знання новоприбулих, запропонували побути два тижні на полігоні, у складі 95-ї окремої аеромобільної бригади. Нас зголосилося десятеро, й це був корисний досвід. Наметове містечко, мож ливість навчитися стріляти з різних видів зброї, відпрацювати навички завантаження поранених до вертольоту, їх транспортування на БТРах — після цього я став більш-менш підготовленим до поїздки в зону бойових дій.

Перший досвід викликає паніку

Олександр СОКОЛЮК, головний лікар Яремчанської центральної міської лікарні Івано-Франківської області

Готовність номер один Я народився на Вінниччині, за фахом — травматолог. У Яремчанській лікарні працюю з 2004 року, відразу після закінчення Івано-Франківської медичної академії. З 2011-го обіймаю посаду головного лікаря. Мобілізували мене наприкінці січня минулого року. Повістку представники військкомату вручали з ескортом, до якого входили працівники міської ради та міліціонери. Доволі смішно, якщо не сказати — принизливо… З Івано-Франківська нас направили до навчального центру в смт Городок Житомирської області. Якби не волонтери з різних пат ріотичних організацій США та Канади, котрі навчали цивільних медиків тактичній медицині, цей час був би просто втрачений. По-перше, дуже багато мобілізованих — 360 спеціалістів різного профілю. Подруге, за місяць власне тактичну медицину нам вик ладали всього три-чотири дні. Навчанн я ді ли лос я на ста дії: станція евакуації, надання допомоги при пораненні, кровотечі тощо. У цивільній медицині одним пацієнтом опікується бригада медиків, на фронті — усе інакше. Тому тут навчали сортувати поранених: кому першому надавати допомогу, як відрізнити тих, хто просто плаче через загибель побратима, а кому слід негайно ввести наркотичні знеболювальні засоби, бо відбувається декомпенсація загального стану. Йти до помираючого, який уже, на жаль, відходить, чи до важкого пораненого, якому ще можна допо-

Бойові побратими медпункту батальйону 99-ї окремої механізованої бригади

Допомогу треба було надавати оперативно

Дорогою на фронт, на Дніпропетровщині, ще почуваєш себе захищеним, а от на Донеччині тривога зростає. Бачиш, як летять назустріч швидкі, вражає порожнеча навколо. Я вже звик до стрілянини, проте то було під час навчання. Але коли в погребі здригаєшся всім тілом разом із землею, то мимохіть тебе накриває страх. Нас привезли до Гродівки Донецької області, згодом розподілили до батальйону, який дислокувався в селі Водяному. Командир роти, мій товариш з позивним «Вітер», виносив поранених на своїх плечах. Коли я чув, як по рації передають повідомлення «Соколу» (мій позивний), уже по голосу розумів, що трапилося. У будь-якій ситуації весь колектив медпункту був готовий до роботи, ні в кого не виникало відчуття, що поранений — чужа тобі людина. Це військовослужбовець, твій побратим, він захищає батьківщину. Ми один одного вивчили настільки, що розуміли з півпогляду. У нашому медпункті (начальник — фельдшер із Житомира Микола Бордюк) був крім мене ще хірург Ва лерій Рибак з Рівного. Віктор Бойдашевський — київський підприємець з ветеринарною освітою — так опанував техніку надання допомоги, що у будь-який момент міг нас замінити. Так само і Андрій Кирильчук з Полтавщини, фельдшер швидкої допомоги. Коли б армія мала таких хлопців, як у нашому медпункті, то лікарі на передових позиціях були б не потрібні — достатньо кваліфікованих фельдшерів і медбратів, котрі понюхали пороху. Якби довелося повторно стати до лав з моїми побратимами — не вагався б і хвилини. Варто зазначити, що до зони АТО часто мобілізують людей, які раніше не стикалися з бойовими травмами й пораненнями. Тож перший досвід викликає в них паніку. Це спочатку притаманно всім, особливо тим, хто ніколи не бачив крові, помираючих. Люди, як правило, лякаються таких ситуацій і, намагаючись бодай чимось допомогти,

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

10 червня 2016 року

часто роблять це неправильно. При розподілі до нашої медичної роти потрапили мобілізовані, котрі не були дотичні до медицини. Підходили і просили показати, як надавати першу медичну допомогу. Також ми неодноразово їздили підрозділами. Спочатку спонукали військових до навчання, а потім, коли чийогось товариша поранило осколком чи контузило, коли хлопці пережили втрати побратимів, то самі відчули потребу в умінні надавати медичну допомогу. От тоді ми вже не вмовляли їх вчитися.

бирав бійця до Дніпропетровська. Дуже важко бути біля воїна, що, усвідомлюючи свій важкий стан, просить переказати рідним останні слова… Тому ми робили все залежне від нас, аби бійців іншим медзак ла дам передати живими. Слава Богу, за час моєї служби ніхто із доставлених на наш медпункт поранених не помер.

На передовій я не бачив військових лікарів

Заважає бюрократія Кожен медикамент вимагає певного — правильного — списання. А це велика бюрократична тяганина. На передовій — не до паперової роботи. Ми працювали здебільшого з медикаментами, які поставляли волонтери, бо їх не треба було списувати. Волонтери нам довіряли і звітності не вимагали. Співпраця була чітко налагоджена: запитували, що треба, й привозили чи передавали. Брали малими партіями, щоб препарати не псувалися. Відповідно до чинного законодавства при наданні медичної допомоги можна застосовувати лише ліки, вироблені в Україні. Але якщо порівняти, наприклад, «Диклофенак» вітчизняного виробництва із закордонним ана логом («Дик лобер®»), то різниця в силі знеболювального ефекту разюча, і не на користь нашого препарату. Це стосується майже всіх лікарських засобів. Скажімо, імпортна транексамова кислота набагато ефективніша щодо згортання крові, бо в ній вища концентрація діючої речовини, порівняно з таким самим вітчизняним препаратом.

«Просте» завдання Наше завдання було досить «простим»: ми мали робити все для того, аби «300-й» не став «200-м», тобто стабілізувати та полегшити стан поранених середнього ступеня тяжкості й дати мож ливість вижити важким. Найближча лікарня була в Селідовому, за 40 км. Туди возили важкопоранених. Транспорт — також волонтерський. Від нашого медпункту бійців доправляли вантажним мерседесом, отриманим від волонтерів з міста Долина. Дуже виручала ця потужна машина на початку зими і на провесні, коли на дорозі — колії завглибшки 50-60 см, й УАЗ пройти не може. Окрема ме-

Фронтова дружба: Андрій Кирильчук, Олександр Соколюк, Віктор Бойдашевський

УСІХ, ХТО НАВЧАЄТЬСЯ В МЕДАКАДЕМІЯХ, Я Б ПІСЛЯ ІНТЕРНАТУРИ НАПРАВЛЯВ СПОЧАТКУ ДО ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН. ЧОМУ ЗАРАЗ ВИНИКЛА ПОТРЕБА У ЦИВІЛЬНИХ ЛІКАРЯХ? БО ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ ЩОДО ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ НЕ ЗОВСІМ ПРАВИЛЬНА. ЯКЩО ЛІКАР ВИРІШИВ СТАТИ ВІЙСЬКОВИМ МЕДИКОМ, ТО ВІН НЕ МАЄ НАЦІЛЮВАТИ СЕБЕ НА СПОКІЙНУ СЛУЖБУ Й ХОДИТИ В БІЛОМУ ХАЛАТІ ТА КАПЦЯХ

дична рота мала інжекторні УАЗи. Везти поранених по бездоріжжю, коли все у воронках, а водій тисне на газ, треба надійною машиною. У зоні бойових дій — якась особлива тиша, і серед отого дикого затишшя далеко чути рух автівок. Сепаратисти реагують миттєво, тому слід пересуватися дуже швидко, «перелітаючи» через вибоїни. Розгортати госпіта ль у районі бойових дій немає сенсу. Ми з Водяного до Селідова доправляли поранених за 20 хв. Там — цивільна

лікарня, але спочатку наші бійці д у же боя лис я т уди пот рапити. Львівські лікарі Андрій та Роман Собки започаткували в Селідовому надання меддопомоги військовим. Їх справу продовжив ще один львів’янин, Андрій Соболтан, який дуже багато зробив для створення методики виведення поранених із важкого стану. Таких потерпілих потім доправляли до 66-го військового госпіталю в Красноармійську. Якщо стан пораненого тяжкий, але транспортабельний, то вертоліт за-

Усіх, хто навчається в медакадеміях, я б після інтернатури направляв спочатк у до військових частин. Чому зараз виникла потреба у цивільних лікарях? Бо політика держави щодо військової медицини не зовсім правильна. Якщо лікар вирішив стати військовим медиком, то він не має націлювати себе на спокійну службу й ходити в білому халаті та капцях. І взагалі, майбутні медики, незалежно від статі, повинні побувати на полігоні, спробувати надати меддопомогу при навчаннях і зрозуміти особливості своїх дій у бойових умовах. Багатьом лікарям заважає лікарська чисторукість та інтелігентність, а треба іноді стати на коліна в багнюку, щоб врятувати бійця. Більшість випускників військових медичних академій прагнуть працювати в госпіта лях, бо там тепло й затишно. Вони практично не знають, що таке «аватаризм», з яким стикаються на полігонах, коли, приміром, бійця тіпає від алког ольного делірію. В оточуючих це викликає паніку, вони кличуть на допомогу медика. Ми, звісно, рятуємо, але де військові лікарі, в обов’язки яких входить робота з таким контингентом? Один із них на моє запитання відповів, що в нього — прийом, тобто обслуговування цивільного населення в госпіталі за окрему плату. На передовій я не бачив військових лікарів, окрім медиків 66-го військового мобільного госпіталю. Натомість на передових позиціях — цивільні медики. Розумію, що це наш обов’язок, бо війна, але не всі ми готові до такого. Вважаю: кожен повинен займатися своєю справою. Чоботар — ремонтувати чоботи, циві льний лікар — працювати в тилу. А прямий обов’язок військових медиків — рятувати бійців на полі бою й у прифронтових госпіталях. Людмила СТРАЖНИК, спеціально для «ВЗ», м. Івано-Франківськ

УВАГА! ТРИВАЄ АКЦІЯ «ГАЗЕТА ДЛЯ ГЕРОЯ»! Редакція газети «Ваше здоров’я» висловлює повагу медикам, що брали участь в АТО, і на знак пошани дарує всім героям безкоштовну передплату на наше видання на 2016 рік! Олександр СОКОЛЮК, головний лікар Яремчанської центральної міської лікарні Івано-Франківської області, також отримує такий подарунок. Вітаємо!

УМОВИ АКЦІЇ Надішліть на адресу редакції: копію Посвідчення учасника бойових дій; ПІБ, місце роботи й посаду, контактний номер телефону та адресу проживання. Чекаємо ваших листів на поштову адресу: 04211, м.Київ, а/с 138, або на e-mail: vz@vz.kiev.ua.

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ Б У КО В И Н А

ДЛЯ ЯКІСНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ АТОШНИКІВ ПОТРІБНА ПІДТРИМКА ДЕРЖАВИ Востаннє діагноз посттравматичного стресового розладу на Буковині встановлювали після Афганістану. Коли ж додому почали повертатися перші демобілізовані із зони АТО, психологи і психотерапевти відверто розгубилися: не знали, як із ними працювати. Аби проводити фахову реабілітацію, у Чернівецькій обласній психіатричній лікарні створили Центр медико-соціальної реабілітації осіб, які перенесли бойову психологічну травму. Медики ж вчилися працювати з цією категорією пацієнтів у психоаналітика з Німеччини.

охорони здоров’я Чернівецької ОДА взяли активну участь волонтерські організації. Так, на поточний ремонт відділення волонтери зібрали 40,4 тис. грн, на меблі — 114,1 тис. грн. З фондів обласного бюджету на придбання обладнання для лабораторного відділення і кабінету функціональної діагностики отримали 300 тис. грн.

Тетяна ЯНЮК, завідувачка відділення кризисних станів з ліжками медико-психологічної реабілітації осіб, які перенесли бойову психічну травму, Чернівецької обласної психіатричної лікарні

ВЗ Чому з’явилася потреба у створенні Центру медико-соціальної реабілітації осіб, які перенесли бойову психічну травму, і як її було реалізовано? — Наших лікарів запрошували на консультації до військового госпіталю, куди потрапляли демобілізовані із зони АТО. Зрозуміло, що маємо справу з так званим афганським синдромом, котрий потребує специфічних навичок фахівців і лікування в спеціалізованому закладі. Тож у жовтні 2014 року на базі відділення кризисних станів Чернівецької обласної психіатричної лікарні було відкрито Центр медико-соціальної реабілітації осіб, які перенесли бойову психічну травму, розрахований на 15 ліжок. Учасники АТО потрапляють до стаціонару лікарні після огляду в диспансерному відділенні та за наявності показань до стаціонарного лікування. Далі спеціалізовану медичну допомогу надає Центр медико-соціальної реабілітації. У створенні Центру разом із Департаментом

ВЗ Розкажіть, що за два роки вже зроблено для демобілізованих атошників, які звернулися до вас по допомогу? Чи багато таких пацієнтів? — Від початку АТО до сьогодні у відділення для обстеження, лікування та медичної реабілітації було госпіталізовано 450 осіб. Серед найпоширеніших діагнозів — органічні розлади психіки; гострі та транзиторні маячні розлади; афективні розлади; невротичні, пов’язані зі стресом; поведінкові синдроми, пов’язані з фізіологічними порушеннями та фізичними факторами; розлади особистості та поведінки в зрілому віці; розлади психіки та поведінки через вживання психоактивних речовин (алкоголю). Усі військовослужбовці під час госпіталізації проходять експрес-патопсихологічне дослідження, а за потреби їх обстежує патопсихолог. Діагностичний висновок робимо на підставі об’єктивних даних про баротравми, мінно-вибухові ураження, поранення, оперативні втручання, соматичні захворювання, які виявляли на попередньому етапі лікування (наприклад, у госпіталі), ґрунтуючись на дослідженнях структури особистості, регістр-синдрому, клінічній картині та перебігу симптомокомплексу. Використовуємо патогенетичне медикаментозне лікування згідно з протоколами, а також кожному військовослужбовцю надаємо психологічний супровід, проводимо психокорекцію травмівного досвіду для редукції симптомів.

Також ми розробили програму реконструкції травмівного досвіду, тренінги з підвищення самооцінки, десенсибілізації травми, котрі реалізовуємо в малих групах за допомогою техніки психодрами, когнітивно-поведінкової терапії; як додатковий метод використовуємо індивідуальну реконструкцію. Обов’язковим є навчання релаксації за Джекобсоном, що дає змогу зменшити реактивну тривожність.

— У 2014 році коштів на лікування учасників АТО не виділялося взагалі. У ІІІ кварталі 2015 року було окремо виділено 65 тис. грн на харчування та 36,6 тис. грн на медикаменти для атошників, які лікуються в нашому Центрі. У 2016 році окремих видатків на таких пацієнтів по медичній субвенції передбачено не було. Проте в березні 2016 року рішенням сесії Чернівецької міської ради було виділено 300 тис. грн (із них 160 тис. — на харчування, 130 тис. — на медикаменти, 10 тис. — на пільгові рецепти). Таким чином, якщо видатки на харчування учасників АТО у 2015 році становили 33,57 грн на день, то з 1 квітня 2016-го ця сума зросла до 38,10 грн. Відповідно, збільшилися видатки і за статтею «Медикаменти»: з 14,41 до 25,50 грн на день. Отримуємо також гуманітарну допомогу, зокрема одноразові системи, шприци, лікарські засоби (переважно ноотропні та седативні препарати рослинного походження тощо).

ВЗ Чи вистачає кваліфікованих спеціалістів для роботи з пацієнтами, які перенесли бойову травму? Наскільки швидко лікарі змогли опанувати необхідні навички? — Наш колектив зумів швидко переорієнтуватися на виконання завдань із надання спеціалізованої психіатричної і психореабілітаційної допомоги учасникам АТО, до того ж, роблячи це належним чином і високопрофесійно. Звісно, не обійшлося без експрес-тренінгів. Зокрема семеро лікарів, які безпосередньо працюють з учасниками АТО, пройшли навчальний семінар «Психологічна допомога тимчасово переміщеним особам та в надзвичайних ситуаціях», що проводився в Києві, а також взяли участь у семінарі-тренінгу «Короткострокова терапія осіб, які перебувають (або перебували) в кризовій ситуації» за участю психоаналітика з Інституту К. Г. Юнга (Німеччина) Інге Міссмаль. Жінка є керівником міжнародної психологічної організації, що готує психологів для допомоги постраждалим під час війни. Крім того, Інге вже 10 років працює в Афганістані. Методика, якою вона поділилася, спрямована на швидке виведення пацієнта з позиції жертви та інтегрування в життєву історію травмівної події.

ВЗ Якою бачите реабілітацію учасників АТО надалі? Чого не вистачає для надання якіснішої медико-соціальної допомоги? — Реабілітація бійців АТО повинна здійснюватися за держпрограмою, покроково та цілеспрямовано. Ми своєю чергою готові надавати медичну допомогу окремій категорії пацієнтів, які потребують медичного супроводу і часткової реабілітації. На моє переконання, сам процес відновлення, як психологічний, так і соціальний, повинен проходити поза межами лікарні. Це принципово! Умови перебування та принципи лікування мають відрізнятися від лікарняних. Для цього підійдуть санаторії, госпіталі, переобладнані саме під надання медико-психологічних послуг, з підготовленим персоналом. Звісно, фундаментальну роль у розробці такої реабілітації повинна відіграти держава, бо наразі ми тримаємося на голому ентузіазмі. Наш Центр працюватиме стільки, скільки буде потрібно, лікарі роблять усе, що від них залежить. Але крім лікування та реабілітації на їх плечі лягає ще й допомога у вирішенні соціальних, сімейних, експертних проблем бійців. Це дуже складно й виснажливо. Тому і нам, лікарям, й учасникам АТО дуже потрібна грамотна та ефективна підтримка зі столиці.

ВЗ За які кошти фінансується новостворений Центр? Чи забезпечені пацієнти необхідними медикаментами?

Ольга РУСНАК, спеціально для «ВЗ», м. Чернівці

КОМЕНТАР

А Наталя ПАДУРЯН, завідувачка патопсихологічної лабораторії Чернівецької обласної психіатричної лікарні

наліз особливостей клінічної картини ПТСР обумовив виокремлення кількох його варіантів: тривожного, астенічного, дисфоричного, іпохондричного, соматоформного та змішаного. Причому, три перші варіанти майже з однаковою частотою виявляють в учасників АТО, які звертаються до нас по допомогу. Для швидкої діагностики психоемоційного стану пацієнта використовуємо анкету-опитувальник, котра відображає наявність стресових

станів, опитувальник вегетативних стигм Вейна, коротку шкалу тривоги, депресії та ПТСР, госпітальну шкалу тривоги і депресії (HADS), коротку шкалу оцінки ментального статусу (MMSE). Для визначення значущих когнітивних порушень пропонуємо тест «Малювання годинника». Усі ці методики застосовуємо під час госпіталізації пацієнта одночасно. Залежно від отриманих результатів приймаємо рішення про наявність чи відсутність вираженої депресії та тривожності. За

потреби проводимо ретельнішу діагностику з використанням певних опитувальників і шкал. Після її завершення на основі отриманих даних робимо висновок про актуальний психоемоціний стан пацієнта. Високий рівень тривожності, виражена депресія, виявлені стресогенні фактори і когнітивні порушення вказують на наявність ПТСР. Ця інформація є допоміжною для побудови схеми санаторно-курортного лікування в рамках медикопсихологічної реабілітації пацієнтів.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

10 червня 2016 року

ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

МІСЦЕВА НАДБАВКА ДО ЛІКАРСЬКОЇ ЗАРПЛАТИ У квітні цього року працівники сфери охорони здоров’я Дніпропетровська отримали приємну новину: віднині з міського бюджету їм нараховуватиметься 40-відсоткова надбавка до посадового окладу. Міським лікарням вже виділені гроші на виплату муніципальних надбавок на другий квартал 2016 року, а загалом міська цільова програма місцевих надбавок для працівників комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров’я та соціальних працівників розрахована на 2016-2020 роки.

Олена ФІНКОВА, головний лікар КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №9» Дніпропетровської обласної ради», Заслужений лікар України

ніпропетровська міська клінічна лікарня №9 за рахунок міського бюджету на виплату надбавок за квітень отримала близько 1,5 млн грн. Причому, доплати поширюються не тільки на медпрацівників, а й на всіх співробітників клініки: бухгалтерів, сантехніків, сторожів тощо (усього наш колектив нараховує близько 700 осіб), що дуже важливо для повноцінного функціонування лікувального закладу. Це стало можливим завдяки рішенню про затвердження міської цільової програми місцевих надбавок для працівників комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров’я та соціальних працівників, прийнятому Дніпропетровською міською радою 29 грудня 2015 року. У свою чергу, розробка та реалізація цієї програми відбулася відповідно до п. 22 ст. 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні».

Простіше кажучи, доплати працівникам медичних закладів, що фінансуються міською радою, стали можливими завдяки процесу децентралізації, адже після її впровадження бюджет Дніпропетровська з традиційних 3-4 млрд грн зріс до майже 9 млрд грн — за рахунок нового формування місцевого бюджету. Крім того, упродовж двох минулих років у Дніп ропетровську, що брав участь у пілотному проекті медичної реформи, уже працювала програма місцевих стимулів, у рамках якої лікарям загальної практики-сімейної медицини виплачувалася щомісячна надбавка в розмірі 500 грн. Тож нинішня практика стала своєрідним логічним продовженням програми місцевих стимулів. Варто зазначити, що реалізація програми муніципальних надбавок — дуже своєчасний і правиль-

ний крок. Адже за минулі 10-15 років через украй низький рівень заробітної плати в державній сфері охорони здоров’я ми втратили молодих фахівців, які після закінчення медичної академії не наважувалися йди в державні лікарні, обираючи приватну медицину, фармацевтику та інші прибутковіші галузі. Через це зараз відчуваємо брак хірургів, кардіологів, ендокринологів, акушерів-гінекологів. Матеріальна мотивація дасть змогу залучити до міських державних лікарень сьогоднішніх студентів-інтернів, утримати на роботі висококваліфікованих фахівців, а також зменшить загальну плинність кадрів у колективах медичних закладів, адже для забезпечення нормальної роботи клініки необхідні не лише медпрацівники. Наприклад, зараз у нашій лікарні нарешті укомплектовано штат такими спеціалістами, як електрик та сантехнік, — раніше на ці символічні оклади знайти охочих було важко. Сподіваємося, що програма місцевих надбавок, як і заплановано, реалізовуватиметься найближчі чотири роки. Зокрема на 2016 рік на доплати працівникам бюджетної сфери у ній закладено 543,6 млн грн. До речі, у 2016 році здійснювати доплати медикам за ефективність роботи та навантаження пообіцяла й Дніпропетровська обласна рада. Ще наприкінці березня цього року її депутати рішенням чергової сесії виділили на це 5 млн грн з обласного бюджету. Але механізм розподілу згаданих коштів досі до кінця не розроблений, до того ж, фінансисти не можуть проводити виплати — області для цього потрібна загальнодержавна програма, певні законодавчі підстави, тоді як для реалізації програми на рівні міста достатньо закону про самоврядування. Тож, попри те, що в області є бажання підтримати лікарів, підкріплене коштами, реалізувати його нелегко. Чекатимемо законодавчих зрушень. Ірина КАДЧЕНКО, спеціально для «ВЗ», м. Дніпропетровськ

ОДЕЩИНА

ШАНС ДЛЯ НОВОНАРОДЖЕНИХ ІЗ ВАДАМИ ЗОРУ В Інституті очних хвороб та тканинної терапії ім. В. П. Філатова відбулося підписання договору про співпрацю між лікувальним закладом і благодійною організацією «Фонд родини Нечитайло» щодо реалізації спільного проекту «Хочу бачити. Південний регіон».

Марина МОРОЗОВА, заступник директора Інституту очних хвороб та тканинної терапії ім. В. П. Філатова НАМН України

ета проекту — зменшити кількість дітей — інвалідів по зору в Одеській, Миколаївський та Херсонській областях шляхом раннього виявлення в новонароджених ретинопатії недоношених і її своєчасного лікування. Це тяжке захворювання може призводити до незворотних змін структур ока, а за відсутності належної медичної допомоги дитина взагалі ризикує втратити зір. Ця проблема — надзвичайно актуальна, адже ретинопатія недоношених є однією з головних причин інвалідизації дітей по зору (на неї припадає десь 10-15% усіх випадків). Спільний проект нашого закладу та «Фонду родини Нечитайло» має поєднати семирічний досвід інституту в лікуванні ретинопатії недоношених з благодійницьким досвідом Фонду, що дасть змогу на новому високоякісному рівні

надавати допомогу дуже складній категорії пацієнтів. Відповідно до умов проекту «Хочу бачити. Південний регіон» Фонд придбає інноваційне обладнання, зокрема американський апарат RetCam вартістю близько 4 млн дол., що є золотим стандартом у діагностиці ретинопатії новонароджених та ретинобластоми (злоякісної пухлини сітківки). Завдяки цьому співробітники лікувального закладу отримають можливість виїжджати до перинатальних центрів і відділень неонатології, де перебувають недоношені малюки. У перервах між такими виїздами RetCam працюватиме на базі інституту та допомагатиме діагностувати інші патології, зокрема ретинобластому. Зараз завершуються тендерні процедури щодо закупівлі необхідного обладнання. Вчасна діагностика хвороби дуже важлива, тому що дитина із прогресуючою формою ретинопатії недоношених найчастіше потребує оперативного втручання як єдиної можливості уникнути сліпоти. Поки що глибоко недоношених малят батьки

змушені везти до тих міст, де є фахівці з досвідом такого лікування та необхідне обладнання. А така подорож, навіть за умов перевезення дитини в реанімобілі та під наглядом лікаря, все одно пов’язана з великим ризиком.

Перший етап проекту «Хочу бачити. Південний регіон» розраховано на три роки. За його результатами розроблять рекомендації для інших регіонів, враховуючи можливість об’єднання ресурсів кількох областей. Бо купувати для кожної області окремо все необхідне обладнання немає сенсу, адже ретинопатія та ретинобластома, хоча і є тяжкими хворобами, але трапляються рідко. Перші підсумки свого спільного проекту Інститут очних хвороб та тканинної терапії ім. В. П. Філатова і «Фонд родини Нечитайло» мають намір підбити наприкінці року. Але вже сьогодні можна говорити про народження нової й перспективної форми державно-приватного партнерства заради найціннішого — збереження здоров’я маленьких громадян країни. Олександр ГАЛЯС, Світлана КОМІСАРЕНКО, спеціально для «ВЗ», м. Одеса

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ РАКУ

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС У КЛІНІЧНУ ОРДИНАТУРУ ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ онкологія — 2 місця. ТЕРМІН КОНКУРСУ — 1 місяць з дня опублікування оголошення в газеті. АДРЕСА: 03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 33/43. Тел.: (044) 259-01-79

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ РІВНЕНЩИНА

ДРУЖАТЬ ЛІКАРНЯМИ Уже понад 10 років Рівненська центральна міська лікарня підтримує дружні зв’язки з Брестською обласною лікарнею (Республіка Білорусь). Періодично лікарі обох закладів навідуються з робочими візитами один до одного — діляться власними надбаннями й переймають цікавий досвід. Рівненські фахівці зізнаються: щоразу їм є на що подивитися і по-доброму позаздрити білоруським колегам. Бо ніби й основа організації системи охорони здоров’я обох країн подібна, і професійність спеціалістів однаково висока, та все ж у Білорусі медична галузь має певні переваги.

Ігор ДУНДЮК, заступник головного лікаря з хірургічної допомоги Рівненської центральної міської лікарні

ещодавно нам випала нагода побувати на стажуванні в Брестській обласній лікарні. Протягом тижня ми не просто спостерігали за роботою тамтешніх лікарів, а й самі вели прийом хворих та працювали в операційних. Тож мали можливість оцінити дієвість білоруської медичної галузі зсередини. Найперше, що вражає та захоплює, — це наповненість Брестської обласної лікарні найсучаснішим медичним обладнанням. Для прикладу, операційні блоки оснащено всім необхідним для роботи лікарів, тому й рівень складності оперативних втручань, які там проводять, — досить високий: трансплантація органів, усі можливі операції із серцево-судинної хірургії. Кілька років тому в операційному блоці лікарні було встановлено ще один новий ангіограф вартістю 2,5 млн Євро, придбаний у рамках прикордонного співробітництва з Євросоюзом. Крім того, великого значення в цьому закладі надають дезінфекції з використанням найсучасніших апаратів та засобів. Зокрема

кожну передопераційну залу (травматологічну, нейрохірургічну, чистої хірургії тощо) оснащено миючими машинами для інструментів, плазменними і газовими дезінфекційними шафами, стерилізаторами. У Білорусі галузь охорони здоров’я повністю забезпечує держава, яка гарантує громадянам країни надання безплатної медичної допомоги. Утім, із деякими нюансами. Так, ліки та витратні матеріали громадяни країни отримують абсолютно безоплатно, проте винятково білоруського виробництва. Якщо ж пацієнт потребує препаратів чи медичних засобів, яких у Білорусі не виробляють, чи бажає лікуватися дорожчими закордонними ліками, він має купувати їх за власний кошт. Наприклад, хворого, котрому проводять операцію з приводу грижі, безоплатно забезпечують білоруськими препаратами, шовним матеріалом тощо. Але сітки для алотрансплантації та зшиваючих апаратів у країні не виробляють, тому за них пацієнт мусить заплатити, обираючи на свій розсуд китайського, американського, французького чи турецького виробника. Це — значні витрати і, здебільшого, дорого для пересічних білорусів. Проте в них є вибір: якщо вони не можуть придбати собі дорогу сітку, їм зроблять операцію без неї, старим методом. Цікаво, що лікувальні заклади Білорусі ще й бізнесом займаються. Вони надають населенню та іноземним громадянам платні послуги, більше того, мають виконувати відповідний план із заробляння коштів. Тож, безкоштовно лікуючи пацієнта за протоколами, скажімо, від пневмонії, йому пропонують також платно додаткові медичні обстеження стану здоров’я, маніпуляції чи процедури, наприклад, масаж. До того ж, якщо лікар призначив хворому комп’ютерну

томографію, її зроблять йому безкоштовно. Проте коли це — бажання самого пацієнта або він хоче пройт и таке обстеження поза чергою, тоді він має оплатити цю послугу. Білоруська медицина також заробляє гроші на трансплантації органів. Така операція коштує в середньому 100 тис. дол. для іноземців. Проте для своїх громадян вона є безкоштовною, як і дороговартісні ліки, котрих пацієнти потребують після пересадки. Треба відзначити й високий фаховий рівень білоруських хірургів. Зокрема в Брестській обласній лікарні, що надає населенню планову медичну допомогу, усі хірурги, які працюють у стаціонарі, мають досвід виконання високотехнологічних операцій. І головне — вони зацікавлені у їх проведенні, адже отримують за це доплату до зарплати. Тобто, що більше виконано складних оперативних втручань (трансплантацій, панкреатодуоденальних резекцій, баріатричних операцій, до яких вдаються при ожирінні, чи втручань з приводу діафрагмальної грижі), то більший відсоток доплати. Таким чином, лікар до своєї ставки може заробити ще дві. Відповідно і зарплатню білоруських лікарів не можна порівняти з грошима, які отримують за свою роботу лікарі в Україні, — вона чи не вдесятеро більша. Так, завідувач відділення там має приблизно 1 тис. дол. на місяць, лікар-хірург — до 700 дол. Варто зазначити, що в Білорусі добре розвинена й приватна медицина, зокрема терапевтична амбулаторна служба, є багато приватних клінік. Але в державних лікувальних закладах приймати та консультувати у відділеннях своїх знайомих лікарям категорично заборонено. Білоруські лікувальні заклади зацікавлені в підвищенні кваліфікації своїх спеціалістів.

Обмін досвідом в операційній

В одній з операційних Брестської обласної лікарні

Виділяються чималі кошти на їх стажування за кордоном. Причому, на навчання на місяць відряджають одразу всю операційну бригаду: лікаря, медсестру, лаборанта. Хоча б двічі на рік лікар повинен кудись поїхати повчитися й обов’язково привезти в лікарню нові знання. Також білоруські лікарні запрошують іменитих фахівців до себе, щоб перейняти їх досвід застосування тієї чи іншої лікувальної методики. Щотижня в них відбуваються внутрішньолікарняні конференції. Білоруські підходи до лікування пацієнтів і методики, якими користуються тамтешні лікарі, нічим не відрізняються від наших. Але велику ставку вони роблять на розвиток високих технологій і мають рацію, бо саме за ними — майбутнє. Ми поступаємося білоруським колегам через проблеми із забезпеченням медичною апаратурою, ліками, витратними матеріалами. Проте в освоєнні сучасних технологій наші лікарі — не гірші. Під час стажування в Брестській обласній лікарні ми переймали досвід проведення лапароскопічних операцій з приводу гриж стравохідного отвору діафрагми. Такі втручання на Рівненщині донині ще не виконували, хоча подібних хворих — дуже багато. Зараз відбираємо пацієнтів з цією патологією, які потребують оперативного лікування. Виконати перші операції нам пообіцяли допомогти колеги з Бреста, котрі приїдуть у Рівне у вересні. Дана РОМАНЮК, спеціально для «ВЗ», м. Рівне

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

10 червня 2016 року

З А К А Р П АТ Т Я

ЗБІЛЬШЕННЯ КІЛЬКОСТІ ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ МОЖЕ БУТИ… ХОРОШИМ ПОКАЗНИКОМ

нах), а, наприклад, у Рахівському районі минулого року взагалі не закуповували таблетованих препаратів, хворі витрачали власні кошти. Там просто не передбачили фінансування цієї прог рами. У більшості районів кошти виділяються, однак їх не вистачає для повного забезпечення ліками всіх хворих.

Цукровий діабет — захворювання, здатне за короткий проміжок часу призвести до дуже тяжких ускладнень, які унеможливлять повноцінне життя людини. Нині в Україні триває кампанія з раннього виявлення цукрового діабету та боротьби з його наслідками.

5,8 тис. отримували інсулінотерапію. Крім того, зареєстровано 230 дітей, хворих на цукровий діабет, і практично всі вони — інсулінозалежні. ВЗ Наскільки швидко в області збільшується кількість хворих? — Останніми роками в регіоні зростає показник виявляємості хворих на цукровий діабет. Зокрема у 2015 році лікарі-ендокринологи вперше встановили такий діагноз у 3,4 тис. пацієнтів. ВЗ Із чим, на вашу думку, пов’язане таке зростання? — Загалом можна сказати: наведені цифри підтверджують позитивну динаміку, бо ж відсутність збільшення кількості таких пацієнтів свідчить не про те, що їх немає, а про незадовільні показники їх виявлення. Адже що більше ми виявимо пацієнтів, які апріорі є (у середньому близько 4% населення України страждають на цю недугу), то меншою буде кількість хворих із пізніми стадіями діабету, котрим уже потрібна інсулінотерапія або навіть діаліз.

Ольга ОЛЕКСИК, завідувачка ендокринологічного відділення Закарпатської обласної клінічної лікарні ім. Андрія Новака, обласний ендокринолог

ВЗ Якою на сьогодні є ситуація із захворюваністю на цукровий діабет у Закарпатській області? — У 2015 році на обліку в регіоні перебувало 37,61 тис. таких пацієнтів, з яких понад

ВЗ Чи можна вплинути на райони й вимагати від них фінансування згаданих програм? — Ми щороку надаємо об’єктивну інформацію управлінню охорони здоров’я ОДА, і вже вони мали б відповідним чином впливати на місцеві органи влади. Однак ми, лікарі, не в змозі вплинути на прийняття рішень депутатами місцевих рад.

ВЗ У деяких регіонах країни є проблеми з фінансуванням програм для хворих на цукровий діабет. Яка ситуація із цим на Закарпатті? — За кошти державного бюджету й обласної програми «Цукровий та нецукровий діабет», що фінансується з обласного бюджету, як останнім часом, так і в 2015 році, практично 100% пацієнтів, котрі отримували інсулінотерапію, були забезпечені необхідними ліками. А от із таблетованими цукрознижувальними препаратами ситуація гірша. Пацієнтів забезпечують частково — залежно від того, скільки грошей на це передбачено в місцевих бюджетах. За кошти вже згаданої обласної програми щороку закуповуються таблетовані цукрознижувальні препарати й розподіляються по районах, проте цієї кількості, звичайно, не вистачає. Але на місцях також діють відповідні програми, які фінансуються з місцевих бюджетів. В одних районах та містах області ситуація краща (зокрема на 100% забезпечені пацієнти у м. Мукачево, Мукачівському та Великоберезнянському райо-

ВЗ Як ви оцінюєте запровадження проекту реімбурсації інсулінів? — Звичайно, це спростить нам роботу, оскільки дотепер інсуліни замовляли й розподіляли районні ендокринологи. Ми разом вираховували потреби в інсуліні, однак точно передбачити їх неможливо: інколи кількість пацієнтів різко збільшувалася, інколи зменшувалася, відповідно виникав або дефіцит, або, навпаки, надлишок препаратів. А так пацієнти отримуватимуть електронний рецепт від лікаря, з яким вони зможуть звернутися до аптеки й безкоштовно придбати інсулін. Наприкінці місяця інформація зводитиметься, й аптеки отримуватимуть відшкодування з бюджету. Вважаю, що реалізація зазначеного проекту є одним із кроків до подальшого впровадження страхової медицини. Віктор ЛАЗОРИК, спеціально для «ВЗ», м. Ужгород

ПЕРЕДПЛАТА НА 2016 РІК НА ГАЗЕТУ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я» ТРИВАЄ! МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№9-10 (1345-1346) 4.03.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

СКОРОЧЕННЯ ЛІЖОК:

ХТО І ЯК ВИЗНАЧАЄ НОРМУ? В усьому винні зайві ліжка. Так в Україні пояснюють проблеми охорони здоров’я, цим виправдовують невдачі її реформування, а скорочення «баласту» пропонують як вихід із кризи. Чому перехід на світові норми забезпечення стаціонарними ліжками не враховує їх можливостей у розвинених країнах і у вітчизняних реаліях? Хто вивчав реальні потреби в стаціонарній допомозі, аби оптимізація мережі не стала прокрустовим ложем? І де гарантії того, що нова кількість СТОР. таки перейде в нову якість?

ФАХОВИЙ ПІДХІД ДО ПРОБЛЕМИ ЛІКУВАННЯ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ ЗА КОРДОНОМ 1 БЕРЕЗНЯ 2016 РОКУ НАБУЛИ ЧИННОСТІ ЄВРОПЕЙСЬКІ НОРМИ ЛІЦЕНЗУВАННЯ ІМПОРТУ ЛІКІВ ПОЛІО-СКАНДАЛ: ЧОМУ ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА ДОПИТУВАЛА ІГОРЯ ПЕРЕГІНЦЯ? СТОР.

МІСЦЬ НЕМАЄ

Три роки тому набув чинності Закон України «Про екстрену медичну допомогу», яким передбачалася реорганізація системи надання невідкладної допомоги та, відповідно, покращення її якості й доступності. Що ж іще окрім перейменування мереж станцій швидкої в Центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф змінилося? Чи вдалося в процесі реформування вирішити гострі проблеми? І чому, попри всі начебто позитивні зміни та різноманітні надбавки до зарплати, йти працювати в систему екстреної медичної допоСТОР. моги лікарі та фельдшери не поспішають?

Нам привозили хлопців, у яких на клаптях тканини трималися руки і ноги. Ми не мали можливості правильно зберегти відірвані кінцівки, аби потім їх вдалося пришити, до того ж, іноді так довго треба було чекати евакуації, що поранений помирав від крововтрати. У такі моменти ставало зрозуміло, що ми нікому не потрібні. СТОР.

ГЕНРІ МАРШ: ЛІКАРЯМ ВЛАСТИВО ПОМИЛЯТИСЯ, АЛЕ ЇМ ДУЖЕ ВАЖКО ВИЗНАВАТИ СВОЇ ПОМИЛКИ Коли лікування не дає бажаного результату, коли стан пацієнта погіршується або він помирає, то лікарю дуже важливо вміти розрізняти медичну помилку і невдачу. Ми вчимося на своїх помилках, і якщо ми їх не визнаватимемо, не зможемо стати кращими. Для лікаря важливо бути чесним із собою, навіть якщо він не до кінця чесний зі СТОР. своїми хворими та колегами.

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ЗДОРОВ’Я: СКІЛЬКИ ЧИНОВНИКІВ ПОТРІБНО НА МІСЦЯХ?

ГОЛОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ РОЗКРИТИКУВАВ «МЕДИЧНІ НАДБАННЯ» УРЯДУ РЕКЛАМА ЛІКІВ — ЧАС ЗАБОРОНЯТИ? АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ КОМІТЕТУ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я: УСПІХІВ НЕМА, ПОВЕДІНКА НЕЗАДОВІЛЬНА

«СВОЯ» МЕДИЦИНА?»

АТЕСТАЦІЯ ЛІКАРІВ ВІДБУВАТИМЕТЬСЯ ЗА НОВИМИ ПРАВИЛАМИ

2-5 СТОР.

ПІЛЬГОВИЙ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ: ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ: ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ:

НОВИНИ КАРЕЛ ПУСТЕЛЬНИК: У МЕДИЦИНІ РЕВОЛЮЦІЯ НЕДОРЕЧНА Проаналізувавши всі аспекти системи охорони здоров’я Чеської Республіки, експерти ВООЗ високо оцінили перспективи розвитку медичної галузі в цій країні. Звичайно, існує низка об’єктивних проблем, які ще доведеться вирішувати, але той нелегкий шлях, котрий пройшла держава за останні 20 років, доводить: «Дорогу здолає той, хто йде». Варто лише на початку цього шляху чітко з’ясувати напрямок руху, адже помилки на старті можуть СТОР. дорого коштувати і пацієнтам, і державі.

РОМАН РОДИНА: СИСТЕМА ЕПІДНАГЛЯДУ ПОТРЕБУЄ ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ У Німеччині захоплюються тим, як в Україні налагоджено систему епіднагляду. Один лише аспект: в українському переліку — більше 60 інфекційних хвороб, про які лікувальні заклади в разі їх виявлення чи підозри на них мають екстрено повідомляти ДСЕС, у Німеччині таких трохи більше 10. Тобто система епіднагляду в нас дієва, але їй бракує інфорСТОР. маційних технологій.

ЧИ ВРЯТУЄ РЕФОРМА БЕЗПРИТУЛЬНИХ МЕДИКІВ? Змінюючи своє підпорядкування та специфіку в процесі реформування системи охорони здоров’я, медичні заклади часто залишаються на плаву лише тому, що чиновникам хочеться зберегти цільове використання будівель. Чи вдасться вижити під час реформаторського шторму лікарні, яка не має власного приміщення, а змушена тулитися на орендованих площах? СТОР.

WWW.VZ.KIEV.UA

ЧИ ПІД СИЛУ ОБ’ЄДНАНИМ ГРОМАДАМ

НОВИНИ

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

ВОЛОДИМИР ГРОЙСМАН: «РОЗГЛЯДАТИ ЗАКОНОПРОЕКТИ З ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я БУДУТЬ НА ОКРЕМОМУ ЗАСІДАННІ» ВІТЧИЗНЯНА ТРАНСПЛАНТОЛОГІЯ ШУКАЄ ШЛЯХИ ДЛЯ ПОДОЛАННЯ ПЕРЕШКОД ВООЗ ПОПЕРЕДЖАЄ: ВАКЦИНИ — НЕ ПРИВАТНА СПРАВА ЗВІЛЬНЕНО ОЧІЛЬНИКІВ ТОВАРИСТВА ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА

2-5 СТОР.

Перша ластівка децентралізації в охороні здоров’я не принесла жаданої «весни». Новостворені об’єднані територіальні громади, які отримали кошти на «власну» медицину, опинилися на роздоріжжі нових можливостей, завдань та відповідальності. Як розпорядитися свободою, коли не скинуто законодавчих пут? Чи можна створити «медичний рай» на окремо взятому острові? І коли чекати на синхронізацію неузгоджених реформ, котрі поки що перетворюють сподівання на розчарування? СТОР.

РЕКЛАМА ЛІКІВ ЯК ДЗЕРКАЛО (НЕ)ЗДОРОВ’Я СУСПІЛЬСТВА Останні новини зі світу спорту виявилися не зовсім спортивними, «засвітивши» новий рекорд зі стрибків у висоту… популярності та продажів фармацевтичного препарату, причетного до допінг-скандалу. У населення пострадянських країн є «традиція» лікуватися за порадами з телевізора, і для цього згодиться не лише пряма реклама того чи іншого СТОР. препарату, а й будь-яке сенсаційне повідомлення про диво-ліки.

ЯКЕ ПЕРЕМИР’Я? ТУТ ІДЕ СПРАВЖНЯ ВІЙНА… На Сході України Владислав Трепко провів трохи менше року. Удома побував двічі, проте з передової його завжди відпускали неохоче: лікарі там — на вагу золота. Та чоловік повертався до Чернівців, аби здати іспити і закінчити інтернатуру. А потім знову — на війну. В одну з останніх зустрічей з волонтерами сказав: «Нам так потрібні реформи в медицині. Війна закінчиться, я повернуся, і ми багато зможемо зробити». Не повернувся. Загинув хірург 12 лютого 2015 року, вивозячи поранених з-під Дебальцевого. СТОР.

РОЗПОДІЛ МЕДИЧНИХ КОШТІВ — ЧИЯ РУКА ЩЕДРІША? У світі переконані: поліпшити здоров’я населення, а також забезпечити йому рівний доступ до медичної допомоги можна лише завдяки розподіленню ресурсів, орієнтованому на реальні потреби, — так званому стратегічному розподілу. У цьому випадку кошти витрачаються туди, де вони потрібні, а не туди, де збираються СТОР. чи накопичуються.

86181 08198 60965

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№13-14 (1349-1350) 1.04.2016

Семеро з ложкою на одного із сошкою — це про бюрократію в усіх сферах нашого життя, у тому числі й в охороні здоров’я. Роками тривають дискусії про те, чи варто «клонувати» управлінський апарат на різних рівнях. Час від часу змінюються його форми, але не суть. Як не «обезголовити» медицину на місцях і не роздувати управлінські кадри? І що краще: зменшити кількість чиновників чи змінити принципи управління галуззю? СТОР.

У ТИХ ОБСТАВИНАХ НІКОЛИ БУЛО БОЯТИСЯ

НОВИНИ ПАКЕТ БЕЗОПЛАТНИХ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ РОЗРОБЛЕНО

2-5

ЛЮДСЬКИЙ ФАКТОР В ЕКСТРЕНІЙ МЕДИЦИНІ — ПЕРШОЧЕРГОВА ПРОБЛЕМА

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№11-12 (1347-1348) 18.03.2016

№15-16 (1351-1352) 15.04.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

КРИЗА МЕДСЕСТРИНСТВА В УКРАЇНІ: ЧИ ВРЯТУЄ НОВА КОНЦЕПЦІЯ? Низька заробітна плата, відсутність належних умов праці, завантаженість рутинною роботою, приреченість на перебування «у тіні» лікаря, соціальна і професійна незахищеність, необхідність працювати за себе й за колег, яких катастрофічно не вистачає, — така доля українських сестер милосердя. Претендують вони на нову роль чи вважають її фантазією романтиків? Хто допоможе їм зійти на вищу сходинку? І скільки кроків на шляху до сучасної моделі медсестринства в СТОР. Україні?

НОВИНИ ПРОТЕСТ ПРОТИ КОРУПЦІЇ ТА РЕПРЕСІЙ В НМУ ІМ. О. О. БОГОМОЛЬЦЯ РІШЕННЯ ПО КОДЕЇНУ ЗНОВУ ВІДКЛАДАЄТЬСЯ? ДЕРЖСТАТ ПОПЕРЕДЖАЄ: 93% УКРАЇНЦІВ КУПУЮТЬ МЕДИКАМЕНТИ ЗА ВЛАСНІ КОШТИ ГЕПАТИТ — ПРОБЛЕМА МОБІЛІЗОВАНИХ?

2-5 СТОР.

САМОЛІКУВАННЯ В УКРАЇНІ — ЦЕ АЗАРТНА ГРА

В Україні немає прямого зв’язку між рівнем поширеності захворювань та споживанням ліків. І проблема, насправді, неоднозначна. З одного боку, люди скуповують в аптеках ліки за принципом «що побачили на екрані, те й треба придбати». Але реклама не враховує ані протипоказань, ані конкретної історії хвороби, ані діагнозу, тому в кращому випадку, результатом буває марна трата грошей, у гіршому — завдання шкоди здоров’ю через використання ліків не за признаСТОР. ченням.

МЕДИЦИНА ГРОМАД: СПОЧАТКУ РОБИМО, ПОТІМ ДУМАЄМО? На зміну ейфорії з приводу отримання громадами медичних субвенцій прийшла перевірка на практиці: чи можуть вони «потягнути» на собі медицину? Так, можуть. На дно. Ще є надії, що «щедрою рікою» поллється прибуток від місцевих підприємств? Це обіцянки тих реформаторів, які ніколи не були в наших «багатих» селах, де люди не мають роботи. Чи вони окремо, чи об’єднані в СТОР. громади — звідки податки?

№17-18 (1353-1354) 29.04.2016

Щоб успішно пройти процедуру акредитації медичних закладів, в Україні запасаються терпінням, степлерами та горами паперів. У світі ж — готуються до перевірки на якість і безпечність медичних послуг. Як приборкати «паперового змія» вітчизняної бюрократії? І чи зможуть наші лікарні пройти акредитацію вищого ґатунку СТОР. після зміни її правил?

НОВИНИ МЕДИЧНА ПРОГРАМА НОВОГО КАБМІНУ: ВІД «ФОРМУЛИ ВАРТОСТІ МЕДПОСЛУГ» ДО ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО СТРАХУВАННЯ ОБІГ ЛІКІВ ПОТРЕБУЄ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЗАКОНОДАВЧИХ ВИМОГ

НОВА ЧАРІВНА ПАЛИЧКА ДЛЯ НЕРОЗУМНОГО ЛЮДСТВА

ТУБЕРКУЛЬОЗ ОСОБЛИВО НЕЩАДНИЙ ДО ЛІКАРІВ

WWW.VZ.KIEV.UA

ЯК ВІДІЙТИ ВІД ФОРМАЛІЗМУ?

Ми, на жаль, звикли ділити нероздільне — людський організм — на окремі органи та тканини… і досліджувати їх відокремлено. Це неправильно, адже людина — складна дивовижна система, що потребує єдиного підходу. Суспільство вимагає ретельного вивчення потенційних ризиків для здоров’я, пов’язаних із впливом хімічних речовин, котрі супроводжують нас у повСТОР. сякденному житті.

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

НОВІ УМОВИ АКРЕДИТАЦІЇ:

МОЗ СПІЛЬНО З МІНРЕГІОНОМ СФОРМУЮТЬ ГОСПІТАЛЬНІ ОКРУГИ

2-5

ВІДЛУННЯ ЧОРНОБИЛЯ — ЩО ПОЖИНАЮТЬ УКРАЇНЦІ? Аварія на Чорнобильській АЕС негативно позначилася на здоров’ї мільйонів громадян України. Частка здорових і практично здорових ліквідаторів знизилася із 70% (на момент участі в ліквідації аварії) до 5% у 2012 році, натомість частка осіб із хронічними непухлинними захворюваннями зросла з 30 до 95% відповідно. Так само суттєво збільшився і рівень інвалідності серед СТОР. цієї категорії.

ЩО ЗНОВУ ЗАГАЛЬМУВАЛО РЕІМБУРСАЦІЮ ІНСУЛІНІВ? Старт проекту реімбурсації інсулінів, який було перенесено з 1 січня на 1 квітня цього року, знову відкладено — з технічних причин, причому як на рівні МОЗ, так і на місцях. Зокрема йдеться про відсутність мережі аптек, які видавали б хворим необхідні препарати, та недосконалість реєстру інсулінозалежних пацієнтів. Яка ж ситуація з підготовкою до реімбурсації в різних регіонах України? СТОР.

СКОРОЧЕННЯ ШТАТІВ: ЯК ЗАХИСТИТИ СВОЇ ПРАВА? Враховуючи, що понад 80% медичної субвенції припадає на фонд оплати праці, найзручніше «економити», скорочуючи робочі місця. Якщо плануються зміни в організації виробництва й праці (у тому числі скорочення чисельності та штату працівників), то вони мають бути обґрунтовані з правової й економічної точки зору. Утім, у галузі охорони здоров’я причинами таких змін часто стають СТОР. рішення «згори».

СТОР.

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№19-20 (1355-1356) 13.05.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ЕФЕКТИВНА ОНКОДОПОМОГА —

ЧИ ВСЕ ВИРІШУЄ ФІНАНСУВАННЯ?

№21-22 (1357-1358) 27.05.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

«ЩЕПЛЕННЯ» ПО ШАБЛОНУ ЧИ УНІКАЛЬНА МОДЕЛЬ? ВИСОКА ОЦІНКА ВІТЧИЗНЯНОЇ РЕПРОДУКТОЛОГІЇ

Понад мільйон українців хворі на рак, майже половина з них потрапляє в поле зору онкологів на пізніх стадіях недуги. Коштів на їх лікування катастрофічно не вистачає, а потік таких пацієнтів невпинно зростає. Як зупинити снігову лавину проблем вітчизняної онкології? Чи збереже державна копійка людські життя? І чи не пора змінювати страСТОР. тегію боротьби з раком в Україні?

Своєрідним визнанням вітчизняної галузі є те, що до нас їдуть пацієнти з Європи, США, Ізраїлю, країн СНД. Єдина проблема — фінансова неспроможність громадян України, що позначається на кількісних показниках роботи сфери. Якщо на сьогодні в Україні є 43 клініки допоміжних репродуктивних технологій, що, власне, відповідає світовій статистиці, за якою одна клініка розрахована на мільйон населення, то на відміну від Європи, де протягом року кожна з них виконує СТОР. близько 2 тис. циклів, на українську припадає лише 300.

ВІЙСЬКОВА ХІРУРГІЯ — ЦЕ ВЕЛИКА ІМПРОВІЗАЦІЯ

НОВИНИ

Бойова хірургічна травма має свої особливості, відрізняється і лікування. У військових умовах у тебе набагато менші шанси. Без помилок не обходилося, ми ж не боги. У твоїй «домашній» операційній все під рукою, знаєш, що втручання пройде успішно, бо інакше не може бути. На війні ж ситуація в будь-який момент може вийти з-під контролю. Це, зізнаюся, навіть заводить і, як би дивно не звучало, надихає на самовдосконалення. СТОР.

РЕФОРМИ ПОТРЕБУЮТЬ ПРИСКОРЕННЯ І ВІДЧУТНИХ ЗМІН

УКРАЇНА ЗАЛИШАЄТЬСЯ В ЗОНІ ВИСОКОГО РИЗИКУ НОВОГО СПАЛАХУ ПОЛІОМІЄЛІТУ

НОВИНИ

ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТІВ КРОВІ — ЗА ОНОВЛЕНИМИ СТАНДАРТАМИ

ЗАМКНУТЕ КОЛО ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я УКРАЇНЦІВ

У ЗОНІ АТО — КРИТИЧНА НЕСТАЧА ЛІКАРІВ

ГРИП ТА ГРВІ: УРОКИ ЕПІДЕМІЇ-2016

2-3 СТОР.

WWW.VZ.KIEV.UA

СІМЕЙНА МЕДИЦИНА МЕГАПОЛІСУ:

СТВОРЕННЯ ГОСПІТАЛЬНИХ ОКРУГІВ НЕ ПЕРЕДБАЧАЄ ЛІКВІДАЦІЇ ЛІКАРЕНЬ

В Україні приводів впасти в депресію — хоч відбавляй. Натомість кількість встановлених випадків хвороби впродовж останніх десятиріч залишається незмінною — це свідчить про відсутність належної організації виявлення, реєстрації та надання допомоги людям з депресивними розладами. Зокрема в Україні до цього процесу досі не залучено СТОР. сімейних лікарів.

ДЕРЖПАКЕТ МЕДПОСЛУГ ЗА НАЯВНОГО РІВНЯ ФІНАНСУВАННЯ — ФІКЦІЯ

На заваді боротьби з ГРВІ стоять такі об’єктивні чинники, як недостатнє державне фінансування медичної галузі, погіршення її кадрового забезпечення, слабка матеріальна база. Непокоїть і те, що надання медичної допомоги інфекційним хворим одним помахом владної руки передано сімейним лікарям, які ще не мають належної фахової підготовки з інфектології. А кількість інфекціоністів й епідеміологів у країні неухильно СТОР. зменшується.

ЧВЕРТЬ АКЦІЙ ЗАВОДУ «ІНДАР» ВІДДАНО НА ВІДКУП КІПРСЬКОМУ ОФШОРУ Впровадження сімейної медицини в Україні викликало, з одного боку, бурхливі аплодисменти, з іншого — шквал критики. Особливий опір новій ідеї виявили великі міста, де «вкорінилася» поліклінічна система. Чи відрізняється сімейна медицина на селі та в мегаполісі? І чи може кожне місто претендувати на власну СТОР. модель первинки?

АНТИТЮТЮНОВІ ДИРЕКТИВИ ВООЗ ТА ЄС В УКРАЇНІ ПОКЛАДЕНІ ПІД СУКНО

2-5 СТОР.

1 міс.

17.33грн

3 міс.

51.99

грн

6 міс.

103.98 грн

1 міс.

30.33грн

3 міс.

90.99

грн

6 міс.

181.98 грн

1 міс.

36.33грн

3 міс.

108.99грн

6 міс.

217.98 грн

• Передплату приймають усі відділення зв’язку «Укрпошти» • Он-лайн передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua

ЗА БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ЗВЕРТАЙТЕСЯ В РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: VZS24@UKR.NET

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

ХАВ’ЄР ТАРРАДО: ДЛЯ МЕНЕ ВЕЛИКА ЧЕСТЬ ЛІКУВАТИ ДІТЕЙ Яким має бути дитячий хірург? Рішучим, упевненим у собі, уважним, суперпрофесіоналом? Так, але всі ці риси набувають цінності лише тоді, коли їх носій — абсолютний фанат дітей. «ВЗ» знайшла такого в Барселоні. Знайомтеся: доктор Хав’єр Таррадо — шеф дитячої хірургії одного з кращих педіатричних госпіталів світу. Щаслива людина, котра щодня рятує маленькі життя і допомагає крихітним людям полюбити світ, з якого назавжди пішов біль.

гратися. А дорослий ще тривалий час з острахом очікує повторення больового нападу. Діти довірливі, щирі... Для мене велика честь лікувати саме дітей. Це не означає, що я не люблю дорослих, просто я — фанат дітей!

Хав’єр ТАРРАДО, головний дитячий хірург госпіталю San Joan de Deu (Барселона, Іспанія)

ВЗ Лікарю, чому саме хірургія? Та ще й дитяча? — Відповісти на це питання мені дуже легко: я обрав найпростіший шлях. Хірургія — швидкий і найефективніший механізм лікування. Фах педіатра вимагає більшого терпіння. У мене ж усе просто: народилася дитина з тяжкою вадою розвитку або її привезли на швидкій з гострою патологією — оперую та й усе! Можна вилікувати дитину за кілька операційних годин. На все життя, розумієте? Це привілей. Діти — пацієнти особливі. У деяких випадках більш мужні, щирі та вдячні, ніж дорослі. Зіткнувшись із болем, вони зазвичай поводяться набагато природніше за дорослих: ми схильні драматизувати ситуацію й малювати собі «сумні картинки» майбутнього, дитина ж сконцентрована тільки на тому, що зараз болить. Тільки-но біль відступив, вона одразу про нього забуває й починає

ВЗ Ваш госпіталь користується дуже доброю славою. Невже завжди вдається допомогти? — Майже завжди. У нашому госпіталі акумулюються найскладніші випадки, але навіть у таких ситуаціях ми знаходимо вихід. Не важливо, вроджена це вада чи гостре захворювання. Ми завжди прогнозуємо, як цей малюк житиме далі. Більше того, сьогодні ми часто оперуємо дітей ще до появи симптомів захворювання. ВЗ Ви маєте на увазі патології, які діагностуються ще у внутрішньоутробний період? — Саме так. Зараз діагностика під час вагітності настільки точна, що ми визначаємо не лише вид, а й ступінь вади і заздалегідь оцінюємо можливість допомогти такій дитині. У перший рік життя хвороба зазвичай перебігає без жодних симптомів, але, якщо дитину вчасно не прооперувати, вона може «вибухнути» різко й у найнесподіваніший момент. Тому ми проводимо низку попереджувальних операцій, як правило, саме в перший рік життя.

— Свого часу наш колишній шеф доктор Рібó зробив на це ставку і почав підбирати команду молодих хірургів — ентузіастів найбільш інноваційних і передових методик. Хірурги теж люди, тому інерція цілком зрозуміла, хоча ми постійно вчимося. Якщо ти все життя робив відкриті операції, то перейти до мінімальних розрізів і тільки лапароскопічних або торакоскопічних операцій — непрос то, краще з цього починати. Ось так і сформувалася команда... ВЗ Скільки операцій у вашому відділенні виконується за рік? — Мінімум 4200 втручань тільки на травному тракті та легенях. Половина з них — амбулаторні (при найпоширеніших захворюваннях: грижах, водянках тощо). Близько 1500 операцій — високотехнологічні та, як правило, планові. Дуже багато оперативних втручань виконуємо з приводу атрезії шлунка, на кишечнику, селезінці, на грудній клітці, при різних пухлинах, особливо легень. Останнім часом значно зросла поширеність хвороби Крона та запалення кишечнику.

ВЗ А особисто ви скільки разів стаєте до операційного столу? — Я оперую приблизно 400 разів на рік. Але всі втручання — тільки найвищого рівня складності. При цьому майже завжди вдається провести операцію без розтину грудної ВЗ Хірургічне відділення госпіталю клітки. Раніше, щоб побачити легені, San Joan de Deu відоме тим, що ви зас- доводилося травматично розкривати тосовуєте малоінвазивні методики набага- грудну клітку, розводити ребра. Тето активніше, ніж в інших клініках Європи. пер ми практично завжди оперуємо

за допомогою відеоторакоскопа: три триміліметрові розрізи — і все! Причому патологічний сегмент вилучаємо завдяки сучасним методикам: не всю частку легень, як раніше, а тільки міліметрову уражену частинку. ВЗ У дитячій кардіохірургії світового рівня все просто: існує Aristotle Score, відповідно до якого кожній операції присвоюється показник складності, а потім, порівнюючи його із виживаністю та частотою і тяжкістю ускладнень, можна зробити незаперечний висновок про якість роботи того чи іншого лікаря або відділення. А що ж із рештою хірургії? Як визначити, поганий хірург чи хороший? — Це питання є для мене каменем спотикання! Останні два роки я говорю про це постійно. Річ у тому, що реєстрація ефективності проведених операцій — єдиний інструмент, який дасть змогу її підвищити. У дитячій кардіохірургії це зробити вдалося. Проте не тільки завдяки особистій ініціативі кардіохірургів: вести статистику простіше, коли основних патологій усього 15-20, а основних методик — 30. А в нас їх — неймовірна кількість, та й виживаність пацієнта не зробиш основним показником, як у кардіохірургії. Але питання надзвичайно важливе, і я постійно намагаюся знайти на нього відповідь. Неймовірно, що в ХХІ столітті ніхто досі не взявся його вирішувати. Можна точно сказати, що майже всі барселонські лікарі та госпіталі прос то схиблені на реєстрації результатів у чітких показниках. Це одна з відмінностей Каталонії: звичка і прагнення до об’єктивізації. Така особливість барселонської медичної школи. Два роки тому, коли я став шефом відділення, прийняв це як виклик. Ми — лідируючий дитячий госпіталь світу. І коли лікарі інших країн досі не розробили чітких індикаторів якості проведених операцій, то це не означає, що ми маємо сидіти склавши руки й чекати. Ми зобов’язані запропонувати ті критерії для оцінки результатів, які здаються нам найбільш показовими. Якщо зможемо чітко організувати

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

10 червня 2016 року

нашу статистику, аудит й опублікувати їх, то це і буде нашим внеском у розвиток хірургії в цілому і наших фахівців зокрема. І ми це потихеньку реалізуємо: складаємо власнусистему звітності та показників. Наприклад, при складних легеневих операціях середня тривалість госпіталізації становить 3 дні, дренаж — 2 дні... Так само реєструємо кількість післяопераційних інфекцій, ускладнень. Коли закінчимо роботу над цією системою показників, обов’язково запропонуємо її світовій хірургічній спільноті. Але поки мені складно відповісти на запитання: «Як дізнатися, поганий хірург чи хороший?» Можна, звичайно, довіритися репутації тих лікарів, які досягли визнання своїх колег: наприклад, очолюють міжнародні співтовариства за своєю спеціальністю. Але є маса фахівців, котрі в силу свого характеру ніколи не будуть висуватися на роль президентів таких товариств, незважаючи на те, що вони — хірурги від Бога! Не кажучи вже про перекіс в інтернеті: рейтинги, наприк лад, Best Doctors у США, засновані на голосуванні пацієнтів. Звичайно, якщо всі відгуки про лікаря тільки схвальні й при цьому не замовні (що має контролюватися) — дуже велика ймовірність, що мова дійсно йде про відмінного фахівця. Але покладатися тільки на відгуки хворих не можна: вони не завжди можуть оцінити ступінь складності процедур і порівняти їх. Тобто тут потрібні чіткі критерії, і ми їх обов’язково запропонуємо! ВЗ До речі, ви ж навчалися саме у Штатах? Порівняйте європейську та американську медицину. — Я, однозначно, — патріот Європи. Звісно, у США є три-чотири центри, котрі завжди будуть попереду планети всієї у дослідженнях: на медичну науку там виділяються такі кошти, що Європі і не снилися! Але стверд жувати, ніби система медичного обслуговування там краща, я не можу. У частині ж медичної підготовки загальновизнано, що іспанська система нічим не поступається американській: наші фахівці навчаються 12 років у найжорсткіших умовах. Та й європейський підхід, однозначно, правильніший! У США є державні госпіталі, які обслуговують найбідніші верстви населення і роблять, що можуть, є й блискучі приватні клініки, у яких використовуються всі можливі новітні технології. Тільки одне «але»: медичні критерії в цій системі не завжди превалюють. Я не кажу про окремих висококласних і відповідальних фахівців. Але сама система стимулює більш «комерційний» підхід до хворого, ніж у Європі, де критерії медичної ефективності завжди на першому місці. Наприклад, нещодавно я оглядав маленького пацієнта, батьки якого кілька місяців тому, перебуваючи в США, змушені були звернутися в один з найбільших приватних медичних закладів, оскільки син поскаржився на біль у животі. Там хлопчику зробили всі можливі й неможливі дослідження для того, аби підтвердити, що мова йде про... апендицит. Я не можу зрозуміти: навіщо вдаватися, наприклад, до комп’ютерної томо-

хірургії просто. Інша річ — набути його, проводячи рідкісні втручання. Коли хірург не працює в експертному госпіталі, куди везуть таких хворих зі всієї країни, це не реально! San Joan de Deu якраз і є лікарнею, де створені всі умови для професійного росту лікаря. А по-друге, тут панує особлива атмосфера людяності, теплоти, щирої турботи. Це робить нашу лікарню неповторною. Батьки завжди зі своїми дітьми, навіть у реанімації. А чого варті клоуни і тварини! Завдяки цьому досить часто дитину привозять в операційну усміхненою. ВЗ Як ви оцінюєте програми симуляційного навчання? Адже це якраз відмінний спосіб набути певного досвіду, який в інших умовах важко здобути. — Без сумніву! Тому ми активно розвиваємо такі програми в нашому госпіталі. Незважаючи на те, що до нас везуть дітей з усіма складними дитячими патологіями, все одно трапл яються захворювання настільки рідкісні, що оперувати їх вдається лише п’ять разів на рік. Як тут стати фахівцем? Симулятор — це вихід! Хоча, на жаль, поки ідеального симуляційного навчання саме для хірургії немає. Куди краще влаштовані манекени, скажімо, для реанімації. Але ця проблема буде вирішена в найближчому майбутньому: Бостонський університет над цим дуже активно працює, а ми йому допомагаємо. Хоча вже сьогодні за допомогою симуляторів можна відпрацьовувати екстрені ситуації, навчати команду реагувати на кризові та непередбачувані моменти… Це найважливіший елемент підготовки!

У НАШОМУ ГОСПІТАЛІ АКУМУЛЮЮТЬСЯ НАЙСКЛАДНІШІ ВИПАДКИ, АЛЕ НАВІТЬ У ТАКИХ СИТУАЦІЯХ МИ ЗНАХОДИМО ВИХІД. НЕ ВАЖЛИВО, ВРОДЖЕНА ЦЕ ВАДА ЧИ ГОСТРЕ ЗАХВОРЮВАННЯ. МИ ЗАВЖДИ ПРОГНОЗУЄМО, ЯК ЦЕЙ МАЛЮК ЖИТИМЕ ДАЛІ. БІЛЬШЕ ТОГО, СЬОГОДНІ МИ ЧАСТО ОПЕРУЄМО ДІТЕЙ ЩЕ ДО ПОЯВИ СИМПТОМІВ ЗАХВОРЮВАННЯ

графії, якщо за підозри на апендицит майже завжди достатньо УЗД?! Зреш тою, апендицит видалили і виставили батькам рахунок приблизно в 90 тис. дол. Звичайно, уже постфактум. І це не виняток з правил. Чи зробл ять вам усі можливі дослідження в США? Майже завжди. Чи всі вони є інформативними? Ні. Чи всі вони є безпечними? Також ні. Це найкраще медичне обслуговування? Не думаю... Я палкий прихильник того, щоб лікар приймав рішення разом з батьками. Наприклад, коли мова йде про профілактичні операції, дуже важливо, аби пацієнт або його родина, розуміючи всі «за» і «проти»,

вирішували, хочуть вони оперуватися чи вважають за краще регулярно проходити контрольні обстеження. ВЗ Що, на вашу думку, робить особливим San Joan de Deu? — Поєднання кількох факторів. По-перше, величезний досвід. Це найбільший госпіталь Європи за кількістю випадків невідк ладної допомоги дітям. Існує така річ, як критична маса, або так звана крива досвіду. Наприклад, поки хірург не виконає 50 холецистектомій, його результати не будуть стабільними. Але холецисте ктомія — це дуже поширена патологія, набути досвіду в цій

ВЗ Розкажіть про випадок зі своєї практики, який особливо запам’ятався. — Наджибулу (так звуть хлопчика) побачили іспанські солдати в Афганістані під час виконання миротворчої місії. Йому виповнилося сім років, але виглядав він зовсім крихіткою. У три рочки цей малюк випадково випив кислоту і повністю спалив собі стравохід: від нього залишилася тоненька ниточка, якою, звичайно, нічого, крім рідини, після того не проходило. Наші солдати не могли спокійно дивитися на нього і просто з Афганістану зв’язалися з нашим госпіталем. Ми включили Наджибулу в програму «Піклуйся», адресовану дітям з країн третього світу. Доправили хлопчика до госпіталя армійським літаком. Ми його безкоштовно прооперували, пересадивши на місце стравоходу фрагмент товстої кишки. Це, по суті, — езофагопластика. Пам’ятаю, коли заходив до нього під час обходу, він завжди посміхався і говорив єдине слово, яке вивчив іспанською, — «добре», показуючи жестом «ОК»! Через тиждень, переконавшись у тому, що імплантована ділянка відмінно прижилася, ми поселили його на місяць в апартаменти неподалік від госпіталю, і хлопець із задоволенням і неймовірним апетитом споживав абсолютно нормальну тверду їжу! Коли армійський транспорт приїхав, щоб відвезти його додому, плакали всі: починаючи від Наджибули і закінчуючи перекладачем... Ось тому і хірургія. Тому і дитяча! Розмову вела Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

СВІТОВИЙ ДОСВІД

ДМИТРО ЯКОВЛЄВ: НА ЗАХОДІ РАДІОЛОГ БАЧИТЬ ПАЦІЄНТА ТІЛЬКИ ЗСЕРЕДИНИ Радіологія забезпечує найголовніше — своєчасну та прицільну діагностику, без якої неможливе якісне лікування ані в онкології, ані в хірургії. Для широкого застосування неінвазивних методів дослідження в більшості розвинених країн виділяють шалені кошти. Україна ж у цьому питанні пасе задніх, зате лідирує за рівнем смертності від раку та серцево-судинних захворювань. Є шанси наздогнати Захід, чи ми так і будемо йти «власним шляхом» в нікуди?

4,5 млн дол. на її експлуатацію. Другий бік медалі — ціна дослідження для пацієнта, яка коливається від 1 до 2 тис. грн. Українці неохоче викладають зазначені суми за діагностичну процедуру, особливо, коли не йде мова про екстрений випадок.

Дмитро ЯКОВЛЄВ, розробник першого радянського КТ, директор мережі центрів комп’ютерної томографії «Доктор Філін»

ВЗ Томографія в Україні — розкіш чи рутина? — Комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія — споріднені методи, які не конкурують, а взаємодоповнюють один одного. У прийомному відділенні європейської клініки ви завжди побачите КТ, і не один. В Україні це — досі розкіш, яку не кожен медичний заклад може собі дозволити. Чому? Обидві технології є дороговартісними як для клініки, так і для пацієнта. Варто бути відвертим: більшість державних медичних зак л адів України досі не мають цих діагностичних інструментів. Наприклад, Київська міська клінічна лікарня №3 обслуговує понад півмільйона жителів Дніпровського району. Згідно зі світовими нормативами там має стояти по п’ять машин кожного типу, а реально є один мобільний апарат КТ — і той приватний. Поширені й протилежні ситуації, коли в лікарні є ці апарати, але вже багато років з певних причин, як правило, технічних, вони не працюють. Наприклад, Олександрівська лікарня — один з найпотужніших медичних зак ладів міста. Гроші на придбання апарату знайшли, а на його експлуатацію — забули. Американські рекомендації щодо придб ання такого устаткування свідчать: недостатньо просто купити технологію, яка коштує близько 1 млн дол., потр ібно закласти до бюджету на наступні п’ять років

ВЗ Виходить, наші лікарі працюють «наосліп»? — Кваліфікований іноземний хірург не візьме на себе відповідальності встановлювати діагноз, а тим більше проводити оперативне втручання, без КТ- або МРТ-знімків, тоді як більшості українських клініцистів доводиться працювати дійсно «наосліп». За кордоном є чарівне слово — «протокол», зокрема діагностичний. Існує чіткий перелік симптомів, при яких лікар мусить вдатися до проведення томографії. У нас протоколів досі немає — їх тільки починають розробляти, взявши за взірець європейську директиву 2008 року. Щодо ставлення українських клініцистів і хірургів до томографії, то дуже показовою є майже типова відповідь: «Я не хочу, щоб якість моєї роботи хтось контролював! Ми роками оперували без будь-яких знімків і надалі працюватимемо так само». Але, на щастя, й у нас є лікарі, які віднедавна призначають таке дослідження до та після втручання. ВЗ А статус лікаря-радіолога в Україні, з огляду на ці обставини, теж суттєво

відрізняється від статусу його колеги на Заході? — Кардинально! У розвинених країнах це вельми шанований спеціаліст, без висновку якого не ухвалюється жодне важливе клінічне рішення. І що відоміший хірург, то кращий радіолог працює з ним у команді. Там радіолога називають «лікарем для лікарів», а в Україні він «у приймах» у клініцистів. Варто сказати, що на Заході заробітна плата радіологів у 1,5 разу вища, ніж у клініцистів. В Європі це 7-10 тис. Євро, в Ізраїлі — ще більше. Великі госпіталі завжди вкладають чималі кошти в освіту таких спеціалістів, а профільні асоціації їх усіляко підтримують. Є ще одна суттєва різниця: на Заході радіолог бачить пацієнта тільки зсередини, тобто не контактує з ним безпосередньо. Тому тут надзвичайно важливо бути експертом, як кажуть радіологи, відрізняти гру тіней, тобто не робити зі здорових людей хворих. По суті, безпомилково інтерпретувати стан організму людини, ведучи діалог тільки з машиною, — справжнє мистецтво. Адже зробити помилку, розшифровуючи результати дослідження, дуже легко. Тут не варто розраховувати на шаблони, а потрібно самовдосконалюватися щодня. Є різниця і в нормах: за кордоном радіолог описує 20-30 випадків у день, а в Україні — максимум 10. Час, який український радіолог мусить витратити на одного

У БАГАТОПРОФІЛЬНОМУ ГОСПІТАЛІ ПРАЦЮЄ МІНІМУМ 10 ТОМОГРАФІВ У РІЗНИХ ВІДДІЛЕННЯХ, АДЖЕ ДУЖЕ НЕЗРУЧНО, СКАЖІМО, НЕВРОЛОГІЧНОГО ПАЦІЄНТА ТРАНСПОРТУВАТИ В ТРАВМАТОЛОГІЮ ЗАДЛЯ ДІАГНОСТИКИ. В УКРАЇНІ Ж ЗНОВУ СПОСТЕРІГАЄТЬСЯ ДИВНИЙ ПАРАДОКС, ЯКИЙ НІЯК НЕ ЗРОЗУМІЮТЬ ІНОЗЕМЦІ: У КИЄВІ НА 50 АПАРАТІВ МРТ — УСЬОГО 40 КТ

пацієнта, регламентовано 40 хвилинами. У більшості ж країн на це відводиться не більше 15 хвилин. Тобто іноземний радіолог отримує «завдання» від клініциста й дає відповідь саме йому. Зрозумілою обом мовою. В Україні в цей ланцюг включаються і пацієнти, і їх родичі. На Заході такі дослідження фінансують страхові компанії, тому хворим навіть на спадає на думку контролювати процес, в Україні ж, виклавши певну суму з власної кишені, пацієнт автоматично тримає руку на пульсі. ВЗ Чи користуються попитом в Україні скринінгові дослідження стану власного здоров’я? — На жаль, більшість наших пацієнтів — люди з ІІІ-IV стадіями раку, коли вже й лікувати запізно. Але останнім часом досить молоді й обізнані українці все частіше звертаються з проханням зробити дослідження всього організму, хоча їх нічого не турбує. Особливо характерна така тенденція для родин, які втратили близьких саме через онкологічні захворювання. Також активно розвивається метод КТ-ангіографії, що дає змогу неінвазивно перевірити стан судин. Проблема в тому, що робити томографічне дослідження без спеціального направлення заборонено — це загальноукраїнська норма. Тому ми змушені направляти таких свідомих пацієнтів до сімейного лікаря за цим «папірцем». У крайньому випадку анамнез збирає наш лікар, який і дає направлення на дослідження. Але незважаючи на те, що самодіагностика з метою профілактики — дуже позитивна тенденція, вона порушує загальносвітовий підхід до радіологічних маніпуляцій. ВЗ Тривалі дискусії в Україні точаться навколо використання контрасту під час таких досліджень. Деякі вважають це необхідним, але більшість — зайвою статтею витрат. — Це, однозначно, необхідність. Діагностам зручніше працювати без використання контрасту: не потрібен анестезіолог у штаті та не витрачається зайвий час. Але, наприклад, в Ізраїлі міністерство охорони здоров’я заборонило проводити КТй МРТ-дослідження без контрастування. Причина в тому, що багато випадків просто пропускалися без «підсвічування». Потім ці пацієнти поверталися вже із задавненими стадіями хвороби. Тоді страхові компанії змусили міністерство прийняти цей закон. Є країни, де відношення до контрасту більш лояльне. Але в будь-якому випадку остаточне рішення про те, вводити контраст чи ні, завжди приймає радіолог на підставі направлення клініциста. Тобто відповіда льність за дотримання протоколу дослідження лягає саме на цього спеціаліста. Є ще питання

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

СВІТОВИЙ ДОСВІД

10 червня 2016 року

доступності контрастної речовини: на Заході, приміром, дослідження коштує приблизно 400 Євро, а контраст — не більше 40 Євро, і ці гроші завжди заздалегідь включено в загальну суму. В Україні це — дві різні ціни, і вартість контрастної речовини навіть вища за вартість самого дослідження. Такого я не бачив у жодній країні світу. Хочеться сподіватися, що це тимчасове явище, але поки така нерозумна вартість контраст у — не на його користь. ВЗ Яке співвідношення КТ- та МРТтехнологій на Заході? І в чому основна різниця у використанні обох методів? — КТ — ургентний метод діагностики, що використовується в усіх термінових або незрозумілих випадках. Тому на один МРТ-апарат, як правило, припадає два комп’ютерні томографи. У багатопрофільному госпіталі працює мінімум 10 томографів у різних відділеннях, адже дуже незручно, скажімо, неврологічного пацієнта транспортувати в травматологію задля діагностики. В Україні ж знову спостерігається дивний парадокс, який ніяк не зрозуміють іноземці: у Києві на 50 апаратів МРТ — усього 40 КТ. Класична радіологія розвивалася за зовсім іншим сценарієм: не маючи КТ, жодна поважна клініка не придбає собі МРТ. До речі, OECD (The Organisation for Economic Cooperation and Development) щороку моніторить кількість апаратів для діагностики в різних країнах. У переліку ви не знайдете ані рентгенів, ані мамографів чи УЗД — тільки КТ та МРТ. Визначають лише кількість апаратів на 1 млн населення країни та кількість діагностичних процедур на 1 тис. населення в більшості країн світу. Ми «не вписуємося» в жодні стандарти. ВЗ Чому спостерігається така різниця між Україною та Європою? — Томографія — порівняно молодий метод діагностики. Йому всього 30 років, а в медицині це не термін. Медична наука досить інертна та консервативна, а радіологу, аби бути професіоналом високого рівня, слід відвідувати спеціалізовані конгреси й постійно вчитися. Останні радіологічні ноу-хау та напрацювання демонструють двічі на рік — у Вені та Чикаго. Це потужні освітні заходи, які дають лікарю змогу стати на «голову вищим». Але, звісно, вони не безкоштовні та проводяться суто англійською мовою, якою далеко не кожний український радіолог володіє на достатньому рівні. Влаштовують ці конгреси профільні радіологічні асоціації, а компанії-виробники апаратів «б’ються» за можливість представити в рамках заходу свої нові технології. Кілька днів поспіль кращі радіологи світу «начитують» унікальну інформацію, а під час перерви увага приділяється власне машинам. В Україні все відбувається навпаки: організовуються виставки, на яких стоять дилери виробників, а освітня частина, що мусить бути основною, складається максимум із кількох слабких доповідей. Водночас, саме в радіології інновації трапляються найчастіше: від нових апаратів до програм, які дають змогу обробляти результати.

ПЕРЕВАГОЮ КТ-КОРОНАРОГРАФІЇ ПЕРЕД ЇЇ ІНВАЗИВНИМ ПРОТОТИПОМ Є ВІДСУТНІСТЬ УСКЛАДНЕНЬ ВІД ХІРУРГІЧНИХ МАНІПУЛЯЦІЙ, МЕНШЕ ПРОМЕНЕВЕ НАВАНТАЖЕННЯ НА ПАЦІЄНТА, МОЖЛИВІСТЬ ОЦІНИТИ НЕКОРОНАРНУ ПАТОЛОГІЮ ОРГАНІВ ГРУДНОЇ ПОРОЖНИНИ, А ТАКОЖ ОТРИМАТИ ТРИВИМІРНІ (3D) РЕКОНСТРУКЦІЇ КОРОНАРНИХ АРТЕРІЙ

ВЗ Як інтерпретують результати досліджень українські клініцисти? — Почнемо з того, що не в кожного українського лікаря на робочому столі стоїть комп’ютер, на якому можна відкрити диск із записом дослідження. І це, як на мене, патова ситуація. Багато лікарів через це досі вимагають плівки зі знімками. Від їх використання відмовився весь розвинений світ, адже диск містить у тисячі разів більше інформації. Насправді, довіряючи радіологу, лікар може навіть його не дивитися — достатньо опису результатів. Але в Україні стосунки «клініцист — радіолог» далекі від ідеальних. ВЗ Якщо за інтерпретацію результатів дослідження відповідає лікар-радіолог, то хто мусить відповідати за обслуговування та налаштування таких машин? — У розвинених країнах — виробник апарату, який і є продавцем технології медичному закладу. В нашій країні ситуація дещо інакша, оскільки українські лікарні, як правило, купують машини, що вже відслужили своє в іноземних клініках. На Заході лікарня мусить оновлювати парк КТ- та МРТ-апаратів кожні п’ять-сім років, навіть коли вони ідеально працюють. Українські клініки, придбавши технологію, що була у використанні, залишаються без експертного сервісу. Надія лише на сервісні центри. Але там працюють інженери або механіки, котрим, за великим рахунком, байдуже, яку саме техніку ремонтувати. Інший недолік такого обслуговування — тривале очікування потрібної запчастини, адже жоден з основних виробників КТ- та МРТ-апаратів не має складів на території нашої країни. На Заході, у разі несправності апарата, його мусять відремонтувати за 2-3 години! А поки триває ремонт, працює запасний апарат, який завжди є в наявності. Німці підрахували, що «простій» томографа коштує близько 5 тис. Євро на добу… В українських державних лікарнях машини «стоять» роками. ВЗ Які сучасні аспекти використання томографічних технологій тільки впроваджуються в Україні або поки й взагалі відсутні? — Першим хочеться згадати низькодозове дослідження легень, яке в більшості країн витіснило звичну нам флюорографію. Виконання низькодозової КТ зі зниженням навантаження на пацієнта відповідно до його конституції дає змогу провести скринінг, а в низці випадків виконати КТ в динаміці, з мінімальним ризиком для пацієнта. Низькодозова КТ легень — поки єдиний надійний метод діагностики раку цієї локаліза-

ції. Вона дає змогу виявити утворення найменшого розміру, які не видно під час рентгенографії. У країнах, де метод уже активно впроваджено в скринінгові програми, у 80-95% випадків рак легень виявляють на ранній стадії. Більше того, метод рекомендований курцям, а також тим, хто кинув палити протягом останніх 15 років. Інший важливий спосіб використання КТ — коронарографія, тобто неінвазивне дослідження судин серця. Загалом КТ відображає структурні зміни, а КТ-коронарографія дає можливість визначити прохідність коронарних артерій, ступінь їх звуження та виявити анатомічні особливості цих судин. Також можна оцінити стан відділів серця і міокарда, виключити патологію висхідного відділу грудної аорти, легеневих артерій і вен. Перевагою КТ-коронарографії перед її інвазивним прототипом є відсутність ускладнень від хірургічних маніпуляцій, менше променеве навантаження на пацієнта, можливість оцінити некоронарну патологію органів грудної порожнини, а також отримати тривимірні (3D) реконструкції коронарних артерій. КТ-коронарографію можна виконати винятково на мультидетекторних комп’ютерних томографах із синхронізацією сканування із серцевою діяльністю пацієнта (ЕКГсинхронізацією). Саме завдяки ЕКГсинхронізації вдається усунути динамічні артефакти від пульсації серця й отримати найчіткіші («нерухомі») зобр аження серця та коронарних артерій у фазі діастоли. Цей метод може бути повноцінним скринінгом серцево-судинних захворювань.

сканування дає змогу визначити можливу декомпозицію речовин, зокрема йоду, кальцію та води, в атеросклеротичній бляшці, судині серця, аорті або артерії, а також провести спектральний аналіз конкрементів сечової системи для виділення групи пацієнтів, які потребують хірургічного втручання, літотрипсії або терапевтичного лікування (метод розчинення каменів). ВЗ Чому, на вашу думку, в Україні так гальмується розвиток ПЕТ-КТ? — Допоки не було налагоджено випуску власних короткоживучих ізотопів, не було сенсу ставити й самі апарати. Зараз у нас є два виробники і всього кілька машин. За великим рахунком, один ПЕТ-КТ має обслуговувати 1 млн населення країни. Тобто на сьогодні їх мусить бути близько 50… Маю надію, що цей прогресивний напрямок бурхливо розвиватиметься і в нас, адже без такої технології не варто очікувати гарних результатів лікування раку.

ВЗ Ви багато років тому були одним із розробників першого вітчизняного томографа, який досі працює. Чому ж країна із таким науковим потенціалом наразі пасе задніх у використанні цих технологій? — Це були 80-ті роки: ми дійсно розробили КТ-апарат. На той час цією технологією володіли лише чотири країни: США, Німеччина, Японія та Ізраїль. Тоді керівництво колишнього Союзу вирішило, що не варто відставати, та наказало зібрати групу розробників, які сконструюють вітчизняний томограф. На це виділили кошти й на базі Київського заводу реле та автоматики створили конструкторське бюро. Спочатку ми розробили апарат лише для діагностики голови, а згодом вже й для всього тіла. Цей час співпав із розвалом Союзу, і всі наші розробки відклали у дальню шухляду. Більше того, нам було заборонено використовувати іноземні комп’ютери та комплектуючі — лише радянську елементну базу. А після розвалу Союзу виробники комплектуючих опинилися в різних країнах, тому серійне виробництво впровадити так і не вдалося. Проте науковий потенціал дійсно був величезним — деякі наші машини донині ВЗ Чим відрізняється звичайний комп’ю- працюють в українських лікарнях, терний томограф від мультиспірального? хоча минуло майже 40 років. — Мультиспіральна, або мультизрізова, комп’ютерна томографія ВЗ Яким ви бачите розвиток української (МСКТ) — особливий вид КТ, що радіології в найближчому майбутньому? забезпечує нетривалу експозицію — На мою думку, вітчизняна радіота виконання сканування з дуже логія мусить розвиватися за тими сависокою швидкістю. Саме ця тех- мими правилами, що й в усьому світі. нологія уможливлює проведення Більшість країн займається експорКТ-коронографії, адже її швидкість том радіологічних послуг. Приміром, достатня для дослідження рухомого зі Штатів, користуючись різницею в серця. На ринку існують апарати з 2, часі, знімки відсилають індійським 4, 16, 32, 64 рядами детекторів та ін- радіологам, які їх описують. Завдяки новаційні зі 128, 160, 256 і навіть 320 цьому радіологу вдається накопичирядами. Сканери від 64 рядів дають ти досвід і покращити свій матеріальзмогу найретельніше вивчити дина- ний стан. Якщо ще кілька років тому мічні процеси (перфузію міокарда, молоді українські радіологи мріяли виявити вогнища ішемії, перфузію поїхати працювати за кордон, то заголовного мозку) й отримати об’ємне раз більша частина розуміє, що там (спіральне) сканування із товщиною варто повчитися, а працювати кразрізу 0,5 мм. Через МСКТ можна ще вдома. Адже в Україні тільки повпровадити ще одне, допоки невідо- чинається ера активного розвитку ме для України ноу-хау — спектраль- томографії. ний аналіз. У цьому випадку машина чітко визначає кількість будь-якого Розмовляла елемента в організмі людини. Таке Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

ГЕНЕТИКА М. А. ПАЛЬЦЕВ И ДР. МОЛЕКУЛЯРНЫЕ МЕХАНИЗМЫ НЕЙРОДЕГЕНЕРАТИВНЫХ ЗАБОЛЕВАНИЙ ВИДАВНИЦТВО: ЭКО-ВЕКТОР РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 176

(виходить із 1990 року)

Загальний наклад 27 700 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

ГІНЕКОЛОГІЯ Н. Ю. ПОЛОНСКАЯ, И. В. ЮРАСОВА ЦИТОЛОГИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ ЦЕРВИКАЛЬНЫХ МАЗКОВ — ПАП-ТЕСТ ВИДАВНИЦТВО: ГЭОТАР-МЕДИА РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 168

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Головний редактор – БУРМАКА М. П.

Редакційна колегія

НЕВРОЛОГІЯ О. С. ЛЕВИН ПОЛИНЕВРОПАТИИ: КЛИНИЧЕСКОЕ РУКОВОДСТВО ВИДАВНИЦТВО: МЕДИЦИНСКОЕ ИНФОРМАЦИОННОЕ АГЕНТСТВО РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 480

БАХТЕЄВА Т. Д. – член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, Заслужений лікар України ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В. Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ГАРНИК Т. П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина»

ОНКОЛОГІЯ

ЗАБОЛОТНИЙ Д. І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік, віце-президент НАМН України

В. И. ЧИССОВ И ДР. АТЛАС ОПЕРАЦИЙ ПРИ ЗЛОКАЧЕСТВЕННЫХ ОПУХОЛЯХ ПИЩЕВОДА И ЖЕЛУДКА ВИДАВНИЦТВО: ПРАКТИЧЕСКАЯ МЕДИЦИНА РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 120

ЗАГОРІЙ В. А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю. П. – професор, академік НАМН України КОВАЛЬ В. М. – Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України МІШАЛОВ В. Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ імені О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор ПИРІГ Л. А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М. Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л. І. Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, Заслужений лікар України

У книзі наведено сучасні відомості про патогенез, класифікацію, клініку, діагностику та лікування поліневропатій. Розглянуто весь спектр їх клінічних форм: ідіопатичні запальні, метаболічні, токсичні, паранеопластичні, спадкові тощо. Описано системний підхід до диференційної діагностики поліневропатій, що ґрунтується на обліку їх типологічних особливостей. Надано рекомендації щодо комплексної патогенетичної і симптоматичної терапії та реабілітації пацієнтів з поліневропатіями різної етіології. Додаток містить шкали для оцінки тяжкості симптомів поліневропатії. Видання стане в пригоді неврологам і лікарям інших спеціальностей.

Перша і друга частини «Атласу онкологічних операцій», що вийшли друком у 1987 та 2008 роках, стали настільними книгами для широкого кола фахівців. Пропонований атлас є одним із томів третьої серії книг. У ньому враховано сучасні тенденції розвитку хірургічної онкології, котрі ґрунтуються на принципах доказової медицини. Атлас складається з двох розділів, присвячених операціям при пухлинах стравоходу і шлунка. У кожному розділі міститься глава з регіонарного метастазування. В останніх главах розглянуто техніку типових онкологічних операцій на стравоході та шлунку, покроково описано перебіг таких втручань, а також оригінальні технічні прийоми, які полегшують роботу хірурга й дають змогу мінімізувати частоту післяопераційних ускладнень. Видання призначене хірургам-онкологам, науковим співробітникам, ординаторам й аспірантам онкологічних і неонкологічних установ, що займаються лікуванням хворих з новоутвореннями стравоходу та шлунка.

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС НА ЗАМІЩЕННЯ ВАКАНТНИХ ПОСАД:  педіатра-неонатолога;  анестезіолога дитячого;

лікаря генетика (педіатра);  акушера-гінеколога (І, вища категорії).

ВИМОГИ ДО УЧАСНИКІВ КОНКУРСУ: освіта вища медична, наявність сертифікату лікаря-спеціаліста відповідної спеціалізації. ЗА ДОВІДКАМИ ЗВЕРТАТИСЯ за тел.: 0 (412) 41-67-20, 41-67-27 та за адресою: м. Житомир, вул. Сабурова, 2-А, ОКУ Житомирський обласний перинатальний центр Житомирської обласної ради

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

УСІЧЕНКО І. Г. – президент Національного товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України

ЩЕГЛОВ В. І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, професор, Заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії наук комплексної безпеки

Детально розглянуто аспекти традиційного методу цитологічної діагностики стану шийки матки в нормі, при запальних процесах, фонових захворюваннях, передраку і раку шийки матки. Висвітлено труднощі діагностики цих захворювань. Особливу увагу приділено обговоренню питань взаємозв’язку роботи гінеколога і цитолога. Наголошено на необхідності стандартизації цитологічних висновків. Наведено принципи організації цитологічного скринінгу й обґрунтовано вибір цитологічного методу при скринінгу стану шийки матки. Книга призначена цитологам, гінекологам, онкологам, клінічним ординаторам і всім спеціалістам, які цікавляться темою діагностики та лікування захворювань шийки матки.

ОКУ ЖИТОМИРСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ПЕРИНАТАЛЬНИЙ ЦЕНТР ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

ТРОНЬКО М. Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік, віце-президент НАМН України

ЧЕКМАН І. С. – завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, професор, член-кореспондент НАН і НАМН України

У монографії детально проаналізовано різні гіпотези молекулярноклітинних механізмів розвитку нейродегенеративних хвороб: Альцгеймера, Хантінгтона і Паркінсона. З позицій нейроімуноендокринології як інтегральної біомедичної науки розглядаються перспективи використання сигнальних молекул, що синтезуються в центральній нервовій системі, у якості біологічних маркерів для оптимізації прижиттєвої діагностики та таргетної терапії цих захворювань. Видання буде цікавим широкому колу фахівців: нейробіологам, нев рологам, патологам, гістологам, психіатрам, генетикам, дослідникам у галузі клітинної та молекулярної біології.

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Випусковий редактор.....................................ІРИНА ХОМЧУК

АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1

Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО

ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138 ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Матеріали, що публікуються на правах реклами Друк офсетний. Умовних друк. арк. 2.

Загальний наклад 27 700 Замовлення №0510307 Віддруковано у ДВ «Преса України»: 03048, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 50.

Літературне редагування та коректура..............................ЛАРИСА БОБРУЄНКО Відділ реклами....................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю