Ваше Здоров'я № 25-26

№25 26 (1204 1205) 28.06.2013

Газета МОЗ України і галузевої профспілки

Дорогі читачі! Нинішній стан охорони здоров’я України — одна з найболючіших про­ блем нашого сус­ пільства. Він не від­ повідає ані вимогам пацієнтів, ані потре­ бам самих лікарів. До Українського Центру суспільного розвитку, до Громадської ради при Ки­ ївській міській державній адміністра­ ції постійно звертаються громадяни з проханням захистити їх право на якісне медичне обслуговування, гарантоване Конституцією України. Під час розгляду цих звернень з’ясовується, що досить часто лікарів безпідставно звинува­ чують у тому, у чому винна система. А це означає, що медичні фахівці, не в останню чергу, потребують захисту своїх інтересів. У даний час в Україні активно впро­ ваджується медична реформа. Її успіхи приписують «верхам», а вину за про­ блеми перекладають на «низи». Попри бурхливі дискусії, реформа викликає стійке несприйняття у працівників ме­ дичної сфери, нерозуміння та страх у пацієнтів. Наша газета, як універсальний дис­ кусійний майданчик, де кожний може висловити свою думку з наболілих пи­ тань галузі, буде й надалі об’єднувати сильних духом людей у білих халатах, прагнучих змінити ситуацію на краще. З повагою, Марина БУРМАКА, головний редактор газети «Ваше здоров’я», президент Українського Центру суспільного розвитку, Голова Громадської ради при КМДА

ІНФОРМАТИЗАЦІЯ МЕДИЦИНИ: ВІРТУАЛЬНА РЕАЛЬНІСТЬ ЧИ РЕАЛЬНА СТРАТЕГІЯ?

У ХХІ столітті ефективно працювати поза інформаційною системою неможливо. Та якщо комп’ютер біля продавця в Україні — явище буденне, то в кабінеті лікаря це поки що дивина. Так само, як дивиною у цивілізованому світі є паперова амбулаторна картка, реєстратура­«бібліотека», недоступність телеконсультації. Єдиний плюс — такій «крамниці старожитностей» не загрожує інформаційна сингулярність. Медицина не має майбутнього, якщо немає структуризації медичних знань. Однак, як не прикро, у нашій країні не створено мотивації для навчання основам медичної інформатики лікарів. Ми намагаємося різними способами «розгойдати човен» та викликати інтерес до цієї проблеми. Але поки що на розуміння розраховувати не доводиться.

ПАРЛАМЕНТСЬКІ ДЕБАТИ: ХТО КОГО СЛУХАВ І ХТО КОГО НЕ ЧУВ?

5 червня відбулися парламентські слухання, які мали на меті проаналізувати нинішній стан реформи у галузі охорони здоров’я України, а також окресли­ ти її подальші перспективи. Багато хто покладав на них великі надії, мовляв, нарешті буде розставлено всі крапки над численними «і» — куди йдемо, чи не заблукали у пориві зробити все й одразу, які уроки винесемо і яка ціна питання. Хоча песимістів, які прогнозували, що парламентські слухання проведуть виключно «для галочки», було не менше. Хто з них мав рацію? СТОР.

4

www.vz.kiev.ua

8

СТОР.

ВІТЧИЗНЯНА ТРАНСПЛАНТОЛОГІЯ: ШЛЯХ У НІКУДИ? Практично всі країни ведуть напружену роботу з розробки нових методів використання трансплантації при лікуванні важких захворювань. Наша ж країна не підтримує світові тен­ денції: левова частка грошей, які виділяються на трансплан­ тологію, спрямо­ вані на лікування за кордоном. СТОР.

14

БЕЗПЕКА І ЯКІСТЬ ЛІКІВ. УКРАЇНА ГАРАНТУЄ Із метою запобігання потраплянню фальсифікованих лікарських засобів у легальний обіг, за технічної підтримки Європейського директорату з якості лікарських засобів Ради Європи, в Україні впроваджується система відстеження лікарських засобів. Для того, щоб кожний громадянин України, який зайде до аптеки, мав змогу пересвідчитися у справжності лікарсько­ го засобу. СТОР.

15

В ОПЛАТІ ПРАЦІ МЕДИКІВ ВІДБУЛИСЯ ЗМІНИ Останнім часом уряд прийняв низку постанов, покликаних підвищити заробітну пла­ ту медичних працівників чи окремих їх категорій. На скільки буде збільшено заробітну плату працівникам екстреної медичної допомоги та протитуберкульоз­ них закладів у зв’язку з рефор­ муванням? СТОР.

23

НОВИНИ ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ (виходить з 1990 року)

Індекс 08198 для індивідуальних передплатників Індекс 60965 для підприємств і організацій СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Головний редактор – БУРМАКА М.П.

Редакційна колегія БАХТЕЄВА Т.Д. – голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, заслужений лікар України, доктор медичних наук БОЙЧУК Т.М. – ректор Буковинського державного медичного університету, доктор медичних наук, професор ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В.Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ВОРОНЕНКО Ю.В. – ректор НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ГАРНИК Т.П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» ЗАБОЛОТНИЙ Д.І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ЗАГОРІЙ В.А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ І.С. – проректор з наукової роботи НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю.П. – академік НАМН України КНЯЗЕВИЧ В.М. – голова правління Української ліги сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги, доктор медичних наук КОВАЛЬ В.М. – голова Профспілки працівників охорони здоров’я України КОВАЛЬЧУК Л.Я. – ректор Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, доктор медичних наук, професор, членкореспондент НАМН України МІШАЛОВ В.Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ ім. О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор МОСКАЛЕНКО В.Ф. – ректор Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України, віце-президент НАМН України ПИРІГ Л.А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, членкореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М.Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л.І. Медведя, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України ТОДУРОВ Б.М. – головний кардіохірург МОЗ України, директор «Київського міського центру серця», заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України УСІЧЕНКО І.Г. – президент Товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ЧЕКМАН І.С. – завідувач кафедри фармакології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В.І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії комплексної безпеки

ДЕРЖЗАКУПІВЛІ 2012 РОКУ МОЗ ПРОВОДИЛО З ПОРУШЕННЯМ ЗАКОНУ?

М

іністерство внутрішніх справ відкрило кримінальне впроваджен­ ня за фактом надання МОЗ завідомо неправдивої інформації про дотримання законодавства при здійсненні у 2012 році держза­ купівель. Про це МВС повідомило у відповідь на запит депутатів від фракції «Батьківщина». У документі йдеться, що інформація про неправомірні дії по­ садовців МОЗу була внесена до Єдиного реєстру досудових роз­ слідувань та розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні. Кримінальну справу порушили за фактом перешкоджання

діяльності народного депутата України шляхом надання неправдивої інформації, зокрема комітету Верховної Ради з питань економічної політики. Окрім того, МВС зобов’язало керівництво ГУМВС України в Києві активізувати досудове розслідування цього кримінального правопо­ рушення та вжити всіх необхідних заходів для всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин. За інформацією byut.com.ua

ПАЦІЄНТИ ЖЕРТВУВАТИМУТЬ НА «ШВИДКУ»?

В

ерховна Рада внесла зміни до ст.14 За­ кону України «Про екстрену медичну допомогу»: тепер системі екстреної медичної допомоги дозволяється залучати кошти підприємств, установ та організацій і добровільні пожертвування фізичних та юри­ дичних осіб. За відповідні зміни проголосували 234 на­ родних депутати із 315 зареєстрованих у залі. Відповідно до цих змін, фінансове забез­ печення системи екстреної медичної допомо­ ги за рахунок бюджетних коштів здійснюєть­ ся відповідно до бюджетного законодавства. Введена ж норма дозволяє для розвитку і покращення матеріально-технічної бази сис­

теми екстреної медичної допомоги залучати кошти підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності і господа­ рювання, а також добровільні пожертвування фізичних і юридичних осіб, благодійних орга­ нізацій та об’єднань громадян, інші джерела, не заборонені законодавством. Член парламентського комітету з питань охорони здоров’я і колишній глава МОЗ Юрій Поляченко запевняє, що пацієнтам не варто боятися здирництва. «Мова йде не про лега­ лізацію тіньових гонорарів, а про збір макси­ мальної кількості небюджетних коштів: від громадських організацій, спонсорів, меце­ натів-фізичних осіб, — упевнений Ю. Поля­

В УКРАЇНСЬКИХ ЛІКАРНЯХ ДОРОГЕ ОБЛАДНАННЯ СТОЇТЬ БЕЗ ДІЛА

У

країнські медики все частіше стають жерт­ вами корупційних схем. Зокрема, журналіс­ там ТСН вдалося з’ясувати, що безліч мед­ обладнання, закупленого за чималі гроші, так і залишається невстановленим, простоюючи міся­ цями в академічних інститутах не розпакованим. Зокрема, журналісти ТСН повідомили, що тільки за останні два роки для 16 таких інститу­ тів за мільярд гривень бюджетних коштів було закуплено медобладнання. До речі, експерти стверджують, що його купили за завищеними цінами. Але найгірше те, що техніка так і не працює, бо немає грошей для її встановлення.

Зокрема, в Інституті ім. М.Амосова в холі в упаковці більше року простояв апарат для про­ ведення унікальних операцій на серці. У 2011 році він коштував більше 16 млн грн! Згідно з офіційними даними, в академічних інститутах невстановленими на даний момент за­ лишаються 144 предмета медичного обладнан­ ня, закуплених за останні два роки, загальною вартістю близько 140 млн грн. Чиновники пояснюють це кредиторською за­ боргованістю перед будівельниками (в медичній установі триває ремонт). Відомо, що всі будівельні роботи в академії медичних наук уже рік як підпорядкували Управ­

ченко. — Я оптиміст: буде більше ресурсів. Уже зараз залучаються благодійні гроші на будівництво хоспісів, діагностичних центрів». Своєю чергою нейрохірург і колишній гла­ ва МОЗ Микола Поліщук, навпаки, вважає, що гроші з пацієнта з посиланням на закон просити зможуть: «Внесення пожертвувань — шлях до корупції і «дзвіночок» про те, що охорона здоров’я у нас для системи, а не для пацієнта, — вважає він. — Екстрена медицина повинна повністю забезпечуватися державою». За матеріалами http://health.unian.net та http://news.mail.ru

лінню капітального будівництва — тільки у 2013 році через цю структуру повинна пройти чверть мільярда гривень. Щодо дорожнечі обладнання, то її пояснюють тим, що вартість таких апаратів є комерційною та­ ємницею, тому вибирати доводиться з варіантів цін, запропонованих на тендерах. «Ніде в Україні неможливо дізнатися точну ціну», — скаржаться вони. Експерти ж називають цю ситуацію результа­ том шаленої корупції. Зокрема, в Україні нещо­ давно була узаконена схема завищення цін на подібне обладнання, зазначають у Центрі про­ тидії корупції. Тепер у нашій країні заборонено брати участь у тендерах представництвам іно­ земних компаній, які не мають в Україні власного виробництва. За матеріалами obozrevatel.com

ДЕПУТАТ КПУ ВВАЖАЄ МЕДРЕФОРМУ ВКРАЙ НЕБЕЗПЕЧНИМ ЕКСПЕРИМЕНТОМ

«Я

кщо так звана медична реформа в країні продовжуватиметься і далі, населення України просто вимре», — таку думку висловила народний депутат України (фракція КПУ) Ірина Спіріна. За її словами, медичний до­ свід, названий реформою, охопив уже всю Украї­ ну, внаслідок чого медицина в сільських районах практично знищена. Також, на думку І. Спіріної, ускладнює ситуацію медичного обслуговування

переведення на обслуговування «одного лікаря». При цьому депутат навела приклад невеликого містечка в Дніпропетровській області, де на 5 тис. жителів залишилося тільки 2 медсестри, отже посади патронажної сестри в містечку немає вза­ галі. І випадки такі, на думку парламентарія, не поодинокі. Також комуніст зазначила, що в країні взагалі відсутня профілактика і, відповідно, немає виявленості хвороб. Так, зокрема, за її словами,

деякі вроджені патології у здоров’ї дитини можна виявити тільки через 10-15 днів від її народження, проте зараз в Україні малюків виписують із полого­ вого будинку на 3-5-й день. «Ми економили на пло­ щах, грошах, а в підсумку заощадили на здоров’ї. Воно сьогодні зводиться практично до нуля, а це найстрашніше», — підкреслила І. Спіріна. За матеріалами http://svodka.net

ВІД ТОРГІВЛІ ЛІКАМИ ДО ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ПОСЛУГИ

19

червня 2013 року експерт робочої групи при Європейському директо­ раті з контролю якості лікарських засобів та охорони здоров’я Ради Європи (далі — EDQM), викладач Національного фармацевтичного університету Ольга Грінцова презентувала результати дослідження «Роз­ робка стандартів Належної аптечної практики

в Україні. Підсумки дослідження з фармацев­ тичних послуг в Україні». Дане дослідження проведене в рамках спільного проекту EDQM та Державної служ­ би України з лікарських засобів. Як зазначи­ ла перший заступник Голови Держлікслужби України Інна Демченко, при проведенні до­ слідження були задіяні механізми, аналогіч­

ні тим, що використовуються у країнах Євро­ пейського Союзу. Вона також підкреслила, що Належна аптечна практика (Good Pharmacy Practice — GPP) забезпечує надання якісної фармацевтичної послуги, яка направлена на захист пацієнта. Прес-служба Держлікслужби України

2 Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

НОВИНИ

28 червня 2013 року

КОЛИШНІЙ МІНІСТР ОЧОЛИТЬ ІНСТИТУТ ІМЕНІ О.О.ШАЛІМОВА?

Д

епутати від опозиції звернулися до президента України Віктора Янукови­ ча, прем’єра Миколи Азарова, віцепрем’єра Костянтина Грищенка, президента Національної Академії Наук Бориса Патона і президента Національної Академії Медичних Наук України Андрія Сердюка з приводу за­ конності призначення на посаду директора Інституту хірургії та трансплантології імені О.О.Шалімова колишнього міністра охорони здоров’я Зіновія Митника. За словами депутатів, це призначення відбувається «не тільки з кричущими по­ рушеннями регламенту НАМН України, але і в обхід думки самого трудового колективу Інституту». Як ідеться у зверненні, 18 червня акаде­ міки Національної академії медичних наук обиратимуть директора Інституту імені О.О. Шалімова серед кандидатур, які про­ йшли попередній відбір наукової ради цієї

установи: «Серед них три справжніх «шалі­ мівця», котрі виховані в стінах Інституту та яких учив Олександр Олексійович Шалімов. Четвертою кандидатурою є колишній міністр охорони здоров’я Зіновій Миколайович Мит­ ник, який нещодавно був призначений викону­ вачем обов’язків директора Інституту». За словами депутатів, попереднє відбір­ кове голосування у стінах самого Інституту викликало чимало запитань. «Напередодні голосування оновлено склад наукової ради — 10 членів було з неї виведено і 10 нових увійшло. Після голосуван­ ня стало відомо, що дивним чином пан Мит­ ник став першим серед чотирьох кандидатів і випередив найближчого рівно на 10 голосів. На наш погляд, це виглядає підозріло і має ознаки корупції», — йдеться у зверненні. Депутати вважають, що Митник не може бути директором Національного інституту Шалімова через регламент НАМН України,

згідно з яким кандидатура директора ви­ сувається з числа провідних вчених вищої кваліфікації в даній галузі науки. «Зіновій Миколайович Митник є інфек­ ціоністом і ніякого відношення до хірургії і трансплантології до призначення його ви­ конувачем обов’язків директора Інституту ім. О.О. Шалімова, яке сталося кілька місяців тому, не мав», — йдеться у зверненні.

Крім того, вважають депутати, фахівці Інституту, «які все життя віддали хірургії, сьогодні буквально принижені тим, що ке­ рівника цього напрямку вкотре призначають волюнтаристським рішенням «зверху». Депутати закликають «забезпечити за­ конність кадрових рішень НАМН України та сприяти призначенню на посаду директора Інституту фахівця в цій галузі, як цього ви­ магає регламент НАМН України». Звернення підписали депутати від «Сво­ боди» Михайло Блавацький, Ігор Кривецький, Ігор Мірошниченко, Олексій Кайда, а також депутат від «Батьківщини» Михайло Апостол. У коментарі «Українській правді» один з ав­ торів звернення «свободівець» М.Блавацький сказав, що до депутатів звернулися лікарі Ін­ ституту Шалімова, які не хочуть розголошувати свої імена через побоювання втратити роботу. За інформацією http://life.pravda.com.ua

В УРЯДІ ВВАЖАЮТЬ, ЩО ФАРМКОМПАНІЇ НЕ ПОВИННІ ПОБОЮВАТИСЯ ВВЕДЕННЯ ПДВ

ВИКРИТО ЩЕ ОДИН ПІДПІЛЬНИЙ ФАРМСКЛАД

Ф

Дніпродзержинську правоохоронці викрили підпільний склад медичних препаратів, де зберігалося понад 20 млн таблеток на загальну оптову суму понад 18 млн грн, по­ відомили в обласному МВС. «Ліки, в тому числі сильнодійні, отруйні та комбіновані, були без будь-яких документів, що підтверджують законність їх виготовлення, перетину кордону України, легальність транс­ портування, зберігання і реалізації. Частина медпрепаратів прострочена і не зареєстрована на території України, деякі вимагають спеціального ліцензування. Їх використання могло поставити під загрозу життя і здоров’я громадян», — зазна­ чили у відомстві. Правоохоронці встановили, що складом «займалися» три іноземці, проти них порушили справу за ч. 1 ст. 320 (порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів), ч. 2 ст. 321-1 (фальсифі­ кація лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів) КК України. Також буде встановлено, чи легально вони перебували у країні. Примітно, що на відео оперативної зйомки чітко ви­ дно мінімум 3 препарати виробництва індійської компанії «Дженом Біотек», заборонені до реалізації на території України за зверненням Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України: інгібітор протонної помпи (Ланзопразол) «Ланза ®», протизапальний і спазмолітичний препарат «Сіган ®», а та­ кож протикашльовий кодеїновмісний препарат «Кофекс ®», що масово застосовується наркозалежними особами. До речі, без кодеїновмісних препаратів не обходиться жодний склад контрабандних ліків.

армкомпанії, що працюють в Україні, мають достатній запас міцності, щоб не побоюватися введення податку на додану вартість (ПДВ) на лікарські препарати. Про це у виступі під час круглого столу «Нові вимоги до якості на фармацевтичному ринку України: перспективи для іноземно­ го бізнесу» в рамках І Міжнародної бізнес-конференції «ABC: Ukraine & Partners» заявив віце-прем’єр-міністр України Кос­ тянтин Грищенко: «Постачальники основних лікарських пре­ паратів мають такий запас рентабельності, що ПДВ не повинен їх хвилювати», — сказав віце-прем’єр. Грищенко зазначив, якщо ПДВ на лікарські препарати буде введено, то всі кошти, отримані таким чином, «підуть на до­ помогу людям, які потребують високовартісних ліків від дуже рідкісних захворювань». Як приклад, він навів проблему ге­ модіалізу для тих, хто страждає на ниркову недостатність, яка вирішується сьогодні за рахунок держбюджету, однак ціни на матеріали, необхідні для його проведення, надзвичайно високі. Своєю чергою Міністр охорони здоров’я України Раїса Бо­ гатирьова зазначила, що «практика останніх років показала: структура споживання лікарських препаратів не відповідає структурі захворюваності в Україні». Вона також навела дані щодо кількості вітчизняних вироб­ ників лікарських засобів, компаній-дистриб’юторів, аптечних установ, які на сьогодні функціонують в Україні. За словами

У

Раїси Богатирьової, пріоритетним завданням державної по­ літики у цій сфері є побудова системи регулювання обігу лікар­ ських засобів на всіх етапах їх життєвого циклу. На її погляд, істотним кроком уперед було створення в Україні належних правил функціонування фармацевтичного сектора відповідно до міжнародних стандартів, а також організація контролю за їх виконанням у сфері розробки, дослідження, виробництва, реалізації, зберігання та застосування лікарських засобів. «Щодо введення ПДВ на ліки, то між членами уряду диску­ сія триває. Є розрахунки, які свідчать, що великі фармкомпанії повинні піти на зниження цін», — зауважила міністр. За інформацією interfax.com.ua та www.ukrinform.ua

УКРАЇНІ НЕОБХІДНІ ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА ЛІКИ

В

Україні мають бути запроваджені європейські стандарти ціноутворення на медичні препарати. Відповідне рішення було прийнято на засіданні тимчасової слідчої комісії з розслідування фактів неефективного використання коштів та зловживань, допущених посадовцями МОЗ, 19 червня, повідо­ мляє прес-служба ВО «Батьківщина». Зокрема, комісія зобов’язалася розробити чіткі та дієві зміни до законодавства, які дозволять значно знизити необґрунтовано завищені ціни на найнеобхідніші медпрепарати: «Станом на сьо­ годні Україна — рекордсмен по цінах на імпортні препарати. При­ чому ця вартість завищена необґрунтовано. Мінімальний розрив у ціні — 40%, а максимальний — 600%», — наголосив член ТСК, народний депутат від фракції «Батьківщина» Павло Петренко. За словами народного депутата, система адміністрування руху імпортних препаратів в Україні, м’яко кажучи, неефек­ тивна: «Прослідкувати рух препарату між імпортером та його кінцевим реалізатором неможливо. А його ціна через такі схеми зростає у рази». Вирішити цю проблему, наголосив він, можливо через за­ безпечення закупівлі ліків напряму у їхнього виробника. Це дозволить не лише знизити вартість препаратів, а й гаранту­ ватиме їхню якість.

За словами представників громадських організацій, які були присутні на засіданні ТСК, вирішити проблему необґрун­ тованого завишення цін на імпортні ліки в Україні не так уже і складно: «У світі існує досить багато легальних ініціатив, спрямованих на зниження цін на ліки. Зокрема, Фонд Клінто­ на домовився з усіма світовими виробниками, що низці країн медичні препарати продаватимуться за суттєво заниженими цінами», — повідомив представник громадської організації Віталій Шабунін. Проте, за його словами, МОЗ України свідомо не викорис­ товує цю світову ініціативу. Більше того, щороку ООН надсилає МОЗ аналітику світових цін на ліки — таким чином МОЗ точно знає реальну вартість окремих препаратів, але щоразу заку­ повує їх утридорога. ТСК прийняла рішення звернутися до представника Єв­ ропейського союзу в Україні з проханням надати офіційну ін­ формацію по наддержавному законодавству ЄС, яке регулює питання ціноутворення на медпрепарати, та ретельно проаналі­ зувати можливість введення європейських стандартів в Україні і розробити відповідний законопроект.

За інформацією gorod.dp.ua та tsn.ua

МАРКУВАННЯ ЛІКІВ НА ЇХ ЦІНІ НЕ ПОЗНАЧИТЬСЯ

У

цьому запевняють у Державній службі України з лікарських засобів. Спеціалісти повідомили, що виробники вже закупили необхідне устаткування і програмне забезпечення для того, аби наносити на упаковки унікальний номер і код за європейськими стандартами. У пілотному проекті в Україні беруть участь по два турецьких та індійських виробника й один вітчизняний, а також кілька аптечних мереж. Індивідуальне маркування усіх препаратів у Євросоюзі запровадять у 2017 році. За інформацією http://ubr.ua

3 За повідомленням pharma.net.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

ПАРЛАМЕНТСЬКІ ДЕБАТИ: ХТО КОГО СЛУХАВ І ХТО КОГО НЕ ЧУВ?

5 червня відбулися парламентські слухання, які мали на меті проаналізувати нинішній стан реформи у галузі охорони здоров’я України, а також окреслити її подальші перспективи. Багато хто покладав на них великі надії, мовляв, нарешті буде розставлено всі крапки над численними «і» — куди йдемо, чи не заблукали у пориві зробити все й одразу, які уроки винесемо і яка ціна питання. Хоча песимістів, які прогнозували, що парламентські слухання проведуть виключно «для галочки», було не менше. Хто з них мав рацію? Медицина «несумісна з життям» Початок парламентських слухань видався традиційним і водночас обнадійливим. Голо­ ва Верховної Ради України Володимир Рибак у своєму вступному слові зазначив, що немає важливішої теми для публічних слухань у пар­ ламенті, ніж ситуація у сфері охорони здоров'я, адже два десятиріччя поспіль ця галузь існу­ вала без належної уваги з боку влади всіх рів­ нів. Як наслідок — медицина в Україні існує, але вона «несумісна з життям». Тож медична реформа покликана її реанімувати. Спікер ви­ словив побажання, щоб під час парламентських слухань, на яких були присутні урядовці, пред­ ставники науки, лікарі, представники громад­ ських та професійних організацій, було надано об’єктивні оцінки стану вітчизняної системи охорони здоров'я, а також рекомендації щодо виправлення ситуації шляхом реформування галузі без помітних соціальних втрат, передусім для населення. Відзначивши, що для реалізації реформи охорони здоров’я вже чимало зробле­ но як на центральному, так і на місцевому рівні, Володимир Рибак звернув увагу на основні не­ доліки: відірваність реформ від громадської думки, проблеми у здійсненні оптимізації ме­ режі стаціонарів та структурування медичних закладів, недостатня увага до особи медпраців­ ника як центральної фігури системи (зокрема, й у частині гідної оплати праці) тощо. Здавалося б, діловий тон розмови було задано. Однак курс парламентського корабля відхилився від команди капітана вже на градусі так званого обговорення основних доповідей, з якими виступили Міністр охорони здоров’я України Раїса Богатирьова та голова Коміте­ ту Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Тетяна Бахтеєва.

А у нас усе «о’кей»? Перша шеренга виступаючих, у яку потрапили керівники департаментів охорони здоров’я пі­ лотних областей, здавалося б, мала бути най­ кращою експертизою того, що вдалося і що не вдалося на етапі експерименту. Саме від них суспільство і медична громадськість (як, до речі, і влада, якщо вона зацікавлена в успіху медичних реформ) із нетерпінням очікували об’єктивних оцінок процесу реформування: що взяти на озброєння як позитив, що відкинути як помилку, які ризики врахувати і як їх обійти. Однак замість відповідей на «домашнє завдан­ ня» аудиторія почула звіти зразка радянських часів, де найуживанішими словами були «за­ тверджено», «вдосконалено», «оновлено», «покращено», «оснащено», «відремонтовано», «реорганізовано». Звіти відрізнялися лише цифрами. Здавалося, кожен із виступаючих намагався довести лише свою відданість кур­ су реформ та особисту причетність до великої

4

справи, ініційованої Президентом України. Зро­ зуміло, що така місія — почесна, а допускати помилки — ганьба, тож про них не говорили. Лише згадували про окремі проблеми — по­ біжно, одним рядком. І камінь зазвичай летів, як те і належить за законами земного тяжіння, — вниз. Ексцес виконавців, нерозуміння со­ лодкого слова «реорганізація» з боку лікарів, неправильна реакція громадян — усе це, за висновком головних реформаторів, є основни­ ми каменями, об які спотикаються стратегічно виважені і послідовні реформи. А вихід вбача­ ють у проведенні наполегливої роз’яснювальної роботи. Цьому вони готові присвятити безліч зусиль і часу. А може краще було б досягти реальних позитивних змін, нехай невеликих, але близьких інтересам народу — тоді вони й без настирливих пояснень обростуть доброю славою. Виникала асоціація з хорошими і хи­ трими тимурівцями — перші рубали дрова, носили воду, пололи грядки, коли господарів не було вдома, хитрі лише розвішували зіроч­ ки на парканах, інформуючи про свою опіку і турботу, яка б мала гріти душі підопічних. Дій­ сно, суспільство потребує зворотного зв’язку із владою, але якщо канал доступу до розуму і серця людей буде забито цифрами зростання і поліпшення замість відвертої розмови про існу­ ючі проблеми, очікувані труднощі та спільного пошуку компромісів на шляху їх подолання — скільки не кажи «халва»… А халви на парламентських слуханнях було більше, ніж на східному базарі. Її видавали на гора, щедро роздавали на всі боки — на адре­ су «партії та уряду», виконавців, які біжать за батьком і поперед батька. Та й навіщо пілотам визнавати труднощі і промахи, щоб їх запі­ дозрили у некомпетентності, невиконанні доле­ носних рішень, коли поряд ростуть герої нового дня — реформатори у непілотних областях, які запевняють, що досягають успіхів за власними «варіантами». Одним із них поділився голова Волинської облдержадміністрації Б. Клімчук: «Що потрібно? Ми теж робимо перші кроки. Є центр медикопервинної допомоги. Он Галя Майко сидить, депутат обласної ради, значить, я питаю: «Галя, получиться у Городинському районі?» — «Борис Петрович, получиться». О'кей, ідемо! Десь у якомусь районі загальмували. Ми чекаємо, ми ж не пілотна область, нам нікуди поспішати. Кузьма Прутков казав: поспішай мєдлєнно. Борис Клімчук каже: але поспішай. Але поспішай! Область маленька, як би мені зручно, і нам усім зручно, комфортно, ми розуміємо один од­ ного. В нас є теж супротив певний, … так зва­ ний політичний, місцевих політиків. Я їх прошу, хлопці і дівчата, не розумієте — не вмішуйтесь, на заважайте!»

Спроби бути реалістами А вони таки втрутилися! Безпосередньо на парламентських слуханнях! «Заважали» ма­ лювати картину медичного раю в обіймах ре­ форм своїми виступами депутати опозиційних фракцій. Реформи як потяг, у якого відмовили гальма — ці слова із виступу народного де­ путата від фракції партії «УДАР» Марії Іонової можна було б поставити епіграфом до кожного виступу опозиціонерів, які вказували на кон­ кретні недоліки реформ і пропонували певні шляхи їх подолання. Але це лише за умови, що гальма таки потрібно відремонтувати на рівні центральних органів влади, дехто ж взагалі пропонував: краще замінити паровоз. Проте ніхто не заперечував — реформи потрібні, об’єктивно існують певні успіхи нововведень, однак вони не стали системними, а от по­ спішність та невиваженість рішень — стиль нинішніх реформ, який протирічить тому, що декларує влада. Зокрема, наголосила М. Іоно­ ва, таких слів як «скорочення», «звільнення», «закриття» в документах про медичну реформу ми не знайдемо, але в реальному житті вони є її супутниками. Недофінансування галузі, в тому числі і в пілотних регіонах, неврахування думки громадськості, висновків науковців, ігноруван­ ня законодавчих ініціатив, що не узгоджуються з «генеральною лінією», відсутність концепції державної політики у сфері охорони здоров’я як такої — це лише частина критики, що про­ звучала з парламентської трибуни. Однак, зда­ валося, інша сторона парламентських дебатів закривала вуха, і продовжувала свої виступи у стилі «одобрямсу». Спокій у залі порушили хіба що заклики від­ правити міністра охорони здоров’я у відстав­ ку, яку озвучили народні депутати Святослав Ханенко від фракції ВО «Свобода» та Павло Петренко від фракції «Батьківщина». Деякі виступаючі претендували на ексклю­ зив. Народний депутат від фракції комуністів І. Спіріна зауважила, що, звітуючи про успіхи на місцях, реформатори дезінформують Пре­ зидента України та громадськість, а реальний наслідок реформи — руйнація існуючої систе­ ми хорони здоров’я, відсутність профілактики, зростання недовіри населення до медицини та до влади. Тому депутат від імені своєї партії закликала скасувати медичну реформу, щоб не допустити її поширення по країні і «притягнути до відповідальності осіб, які на місцях написали та реалізували пілотний ганебний проект».

Запитайте у лікаря Перелік охочих виступити з парламентської три­ буни виявився більшим за можливості регла­ менту парламентських слухань. І це зрозуміло — наболіло багатьом. Та чомусь за сценарієм дебатів тих, «кому болить», виявилося значно менше, ніж тих, хто «знеболював». Зокрема, із 42 заявлених до виступу лише 13 осіб не були представниками органів влади. Таке от самооб­ слуговування — самі ініціювали, самі втілили, самі ж себе і похвалили. Когось цікавило, що думають лікарі, пацієнти? Мабуть, їхня думка добре відома і чути її в парламенті не хотіли. Бо представники пацієнтських організацій взагалі не потрапили до лав виступаючих, а від імені мільйонної армії лікарів виступили лише Голова Профспілки працівників охорони здоров’я Укра­ їни Вікторія Коваль, президент Всеукраїнського Лікарського Товариства (ВУЛТ), голова Громад­ ської Ради МОЗ України Олег Мусій, президент

Закарпатської обласної громадської організації «Асоціація лікарів сімейної медицини» Іван Чопей. Їх зауваження і пропозиції стосувалися вдосконалення системи оплати праці медич­ них працівників, підвищення статусу лікаря, розв’язання кадрової проблеми в галузі, впро­ вадження реального лікарського самоврядуван­ ня. Здавалося б, речі загальновідомі, говорять про них не перший рік, але ж чому тоді виникає необхідність повторювати їх вкотре? Бо всує? Зокрема, І. Чопей зазначив, що успіхи у ство­ ренні клінік сімейної медицини затьмарює те, що практично 23% з них розміщено у старих, непри­ стосованих приміщеннях. Понад 8 тисяч таких закладів не оснащені автомобілями, що змен­ шує доступність медичної допомоги. Необхідно провести загальнодержавне устаткування клінік сімейної медицини — наразі воно відбувається за рахунок органів місцевого самоврядування, а на місцях грошей немає. До того ж голова асоці­ ації переконаний, що лише в інтернатурі можна підготувати справжнього сімейного лікаря, а не на кількамісячних курсах. У цілому ж, оцінюючи реформи, він зазначив: «Проблема в тому, що ніде в Європі реформи не проводило відомство, яке потребує реформування». Але чи змінили атмосферу парламентських слухань три голоси від мільйонної армії медиків, на які було від­ ведено 15 хвилин кількагодинного заходу? 21 заявка на виступ взагалі залишилася поза бор­ том регламенту — одразу виникала підозра, що ці виступи могли б значно похитнути рівновагу дебатів під куполом Верховної Ради і зіпсувати «затверджений» імідж реформ.

Ніч на роздуми Зрештою, ці парламентські слухання дебатами назвати важко. Так, були «лобові» зіткнення думок, бачень і висновків, але відчувалась і добре заброньована позиція тих, кого вони стосувалися — принаймні опоненти говорили не один з одним, а кожен на свою публіку. Були навіть демонстративні заклики з елементами шоу на зразок «наші вила — у ваші вілли» (ви­ ступ нардепа Олега Ляшка), але окрім образ і ображених вони не дали жодного результату. Конкретні пропозиції? Головуючий стверджу­ вав, що всі вони подані у письмовому вигляді, особливо від тих, хто за браком часу не встиг їх озвучити чи виступити взагалі, і будуть врахова­ ні в процесі напрацювання рішень, прийнятих за результатами парламентських слухань. Проект такого рішення, розданий у залі, присутні оціни­ ли по-різному. Одні в кулуарах зауважили, що він є формальним, як і самі слухання, містить загальні висновки, а не конкретні заходи, що могли б змінити ситуацію на краще (чого вони й очікували). Інші переконані, що проект рішення — дороговказ для подальших дій. У будь-якому разі і парламентські слухання, і їх рішення — це інформація до роздумів для всіх. По-перше, чому парламентські слухання, які проводяться для того, щоб виявити і почути думку якомога ширшого кола громадян, пацієнтів, медиків і інших фахівців, змінюють свій формат а отже, і втрачають свою вагу? По-друге, навіщо витра­ чати час, щоб слухати самих себе, а не один од­ ного? І по-третє — чи можливо досягнути точки дотику, рухаючись по паралельних лініях бачен­ ня реформ? Якщо відповіді на ці запитання не ляжуть в основу рішень парламенту стосовно подальшої долі охорони здоров’я населення України, навряд чи більшість цього населення доживе до обіцяного реформаторами світанку.

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

Лідер довіри українців

Великі інвестиції в здоров’я нації

207-73-00

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

МАРІЯ ІОНОВА:

РЕФОРМАТОРИ ВІД МЕДИЦИНИ НЕ ХОЧУТЬ ЧУТИ КРИТИКИ Медична реформа, на яку суспільство чекало роками, нині нагадує грім серед ясного неба: сховатися нікуди, волати нагору даремно, хтось очікує кінця світу, а хтось мріє про райдугу. Що робити у цій ситуації і чи можливо управляти нею? Якщо можливо — то як саме? Із цими запитаннями ми звернулися до голови підкомітету з питань законодавчого забезпечення охорони материнства та дитинства, репродуктивного здоров'я Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я Марії ІОНОВОЇ. ВЗ Ви як народний депутат можете порівняти оцінки реформ, «виставлені» на різних рівнях. Наскільки вони відрізняються?

— Дуже відрізняються. Приміром, на нещодавніх парламентських слуханнях керівництво МОЗ та управлінь охорони здоров’я пілотних областей рапортувало переважно про значні успіхи у реалізації медреформи. У мене особисто склалося враження, що я присутня на з’їзді КПРС: усе чудово, жодних серйозних проблем, тільки вперед, не зважаючи ні на що… З іншого боку, маю зовсім протилежні факти, про які пишуть у своїх листах виборці, не кажучи вже про ЗМІ, Інтернет перенасичений негативними відгуками. Тож, як кажуть, краще 1 раз побачити, ніж 100 разів почути. І таку нагоду я мала під час виїзного засідання профільного комітету ВР у Донецьку, яке відбулося 12 червня. Що ми там побачили і почули? Загалом, враження непогане. Але не все так добре, як в офіційних звітах. Відчувається, що обласна адміністрація старається, для реалізації реформи медицини робиться чимало, однак, як і скрізь, має місце недофінансування галузі, що може прирікати будьякі експерименти на невдачу. Під час виїзного засідання Комітету нам стали відомі такі факти. Штатні посади лікарів первинної ланки укомплектовані лише на 64%. Смертність новонароджених в області у 2012 році зросла на12% по-

6

рівняно з 2011 роком, а порівняно із загальноукраїнськими показниками — на 30%. Лікарі первинної ланки перенавантажені — замість 1,5 тис. прикріплених пацієнтів реально обслуговують по 3-3,5 тисячі. При цьому нам розповіли, що заробітна плата у них суттєво не змінилася. На селі скорочується мережа аптек — їх не вистачає. Знову ж таки через недофінансування виникають значні проблеми із забезпеченням ліками, а автотранспорту — бензином. В області ще не вистачає 400 машин «швидкої». На мою думку, при цьому всьому найбільшим недоліком є поспіх у «завершенні експерименту» і його розповсюдженні — замість того, щоб зробити виважені висновки. При таких темпах існує ризик втратити навіть те позитивне, що вдалося досягнути. Здобутки дійсно існують, але ж існує і надто багато помилок. На жаль, складається враження, що наші реформатори від МОЗу не хочуть чути критики — вони дуже ображаються, коли хтось вказує на недоліки. Але ж вони загальні для всіх пілотів і не можна допустити їх повторення у масштабах країни. Інакше навіщо тоді експериментувати? Прикладом такого «страху» є й те, що на виїзне засідання взагалі не запросили представників громадськості області. Але ж якщо все так добре, чому б їх не послухати? І якщо все так добре, тоді чому в пілотних областях створюються протестні громадські

рухи, які активно виступають проти реформи (для прикладу: у Дніпропетровську — ГО «Незалежний батьківський рух «За наших дітей», у Вінниці — об’єднання «Батьки проти медичної реформи»). Під час зустрічей із лікарями я також зрозуміла: страх позбутися місця роботи утримує їх від публічних протестів — не проти медичної реформи як такої, а проти існуючих методів її реалізації. Але поза трибуною вони говорять про те, що нереально навчити сімейного лікаря за 6 місяців, особливо коли це «вузький» спеціаліст, що амбулаторії оснащено на 60%, що реформи покладено на плечі лікаря, і що вони даються важко через відсутність належного фінансового ресурсу. Взагалі в процесі реформування не налагоджено зворотного контакту між лікарями, чиновниками, науковцями. ВЗ Але ж демонструються показові приклади оснащення лікарень, створення нових центрів, впровадження передових технологій...

— Втім не все це є наслідком реформ. Більше того, можна сказати, що держава до цього мало причетна. Приміром, у Донецьку такими показовими острівцями є обласне клінічне ТМО, Донецький опіковий центр. Там дійсно створено сучасні умови для лікування пацієнтів, встановлено унікальне обладнання, але в основному це зроблено за кошти благодійника. На Донеччині поліпшилася ста-

тистика захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД — і, знову ж таки, переважно завдяки фінансовій підтримці того ж благодійника і Глобального фонду. Слід віддати належне якісному менеджменту: ці гроші використали ефективно, я вважаю, зокрема, завдяки й турботі голови профільного комітету Тетяни Бахтеєвої. Інший приклад. Під час виїзного засідання члени Комітету побували в одній із сімейних амбулаторій, яка обслуговує лише дитячого населення 12,5 тисячі, і тому вони не протовплюються у розроблений на папері графік розме­жування потоків пацієнтів — у коридорах чекають прийому і дорослі, і малеча, і хворі, і здорові. У зв’язку з цим пригадала випадок, коли мені довелося звернутися з хворою донькою до лікаря під час перебування в Греції, яка, до речі, переживає економічну кризу. Ми прийшли у звичайнісіньку амбулаторію,

невелику за площею (але при цьому дітей приймали у відокремленій будівлі), зі скромним ремонтом (але при цьому вона була оснащена всією необхідною для первинного огляду апаратурою, в тому числі й УЗД-обладнанням). Три молоді лікарки за 15 хвилин зробили дитині всі необхідні обстеження, встановили діагноз, призначили лікування. А у нас я не розумію, яку роль виконує сімейна амбулаторія, де вимірюють лише тиск і пульс. Це можна зробити і в офісі, і вдома. Щоправда, у нашій країні існує ще й таке феноменальне явище як «пересувна показова амбулаторія» — коли обладнання і меблі перевозять з однієї амбулаторії в іншу, щоб показати на камеру, як процвітає наша медицина. Можливо, люди й повірять у такий фокус, але покладаються вони нині лише на себе. А що їм залишається робити, коли навіть на виклик «швидкої»

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

28 червня 2013 року їм часто відповідають: «А ви можете заплатити за бензин на виїзд бригади?». В Україні не гроші йдуть за пацієнтом, як це відбувається в усьому цивілізованому світі, а пацієнт іде за грошима (тими, що він сам же і несе до лікарні). ВЗ Нестача коштів — ахіллесова п’ята будь-яких починань…

— Так, ми хочемо впровадити у себе євростандарти, але замовчуємо, що при рівні фінансування системи охорони здоров'я в Україні, який складав за підсумками минулого року 3,3% ВВП (у країнах Європи — приблизно 7%), це практично неможливо, враховуючи існуючу матеріальну базу. За даними Мінфіну (у відповідь на моє депутатське звернення), у 2012 році галузь охорони здоров’я недоотримала понад 43 млн грн. Це якщо порівнювати заплановані й виконані видатки у звіті про виконання місцевих бюджетів. При цьому недофінансування торкнулося і трьох із чотирьох пілотних областей (Донецької, Дніпропетровської, Вінницької). При цьому слід врахувати, що 85-90% коштів припадає на заробітну плату персоналу та утримання галузі. Бюджетні кошти, що спрямовуються на цільові державні програми з медицини та централізовані заходи, є недостатніми. Зокрема, виплати державної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям і дітям, які страждають від хвороби, зумовленої ВІЛ, у 2012 році було забезпечено лише на 53,4%, а на поліпшення медичного обслуговування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської та інших екологічних катастроф, — 0%. Реформа потребує і надалі потребуватиме значних фінансових вливань, передусім на сучасне медичне обладнання, адже лікарі все ще працюють на тій застарілій матеріальній базі, що збереглася з часів СРСР. Подекуди дорогу сучасну апаратуру закуповують, але безсистемно, тож і використовується вона здебільшого нераціонально, може бути задіяна 3-4 години замість 24-х. Непоодинокі випадки простоювання обладнання, бо в бюджеті не передбачено достатніх коштів на витратні матеріали, програмне забезпечення. Ліквідація лікувальних установ відбувається під виглядом реорганізації, яка мала б, на думку ініціаторів реформи, економити бюджетні кошти. Насправді ж вона здійснюється без належного громадського обговорення і, зчаста, негативно позначається на якості надання медичної допомоги. Зокрема, зі звернень на мою адресу, як народного депутата, знаю про випадки закрит-

тя під виглядом реорганізації дитячого кардіологічного відділення місцевого диспансеру в Чернігові, двох дільничних лікарень на Черкащині — в селах Домантове і Пальміра. Є значні проблеми з фінансуванням Київської міської студентської поліклініки, що обслуговує близько 180 тис. пацієнтів. ВЗ Ми орієнтуємося не лише на євростандарти, а й на євромоделі охорони здоров’я. Що виберемо?

— Поки що за зразок беремо британську модель, де лікар загальної практики є першою контактною особою для більшості пацієнтів та першим надавачем медичної допомоги. До того ж британська система майже повністю фінансується з державного бюджету, що нині відповідає українським реаліям. Втім бездумно копіювати будь-яку модель не можна, слід враховувати наявну матеріальну базу, оснащення, можливості фінансування, кадровий потенціал і — що не менш важливо — думку та звички пацієнтів. Поки це лише декларують. Я вважаю, в Україні має бути комбінована система охорони здоров’я, пристосована до специфіки кожного регіону (до речі, організація медичної допомоги в Англії, Уельсі, Північній Ірландії та Шотландії також частково відрізняються). Наприклад, в Україні варто застосувати різноформатний підхід при створенні мережі медичних установ: на територіях із високою щільністю населення відтворити на первинному рівні мережу поліклінічних діагностичних комплексів (поліклінік) як єдине ціле, в т. ч. повернути на первинний рівень діагностичне обладнання (УЗД, флюорограф, кардіограф, рентгенапаратуру), лабораторії для здійснення розширених аналізів, а також вузькопрофільних фахівців; на територіях із низькою щільністю населення розвивати мережу амбулаторій, укомплектованих кваліфікованим персоналом і оснащених згідно з Табелем оснащення. До того ж я не вважаю, що реформування — це знищення всього, що було раніше. Адже і в системі Семашка були надбання, визнані світом. До таких я зараховую педіатричну службу на первинному рівні і вважаю, що її потрібно зберегти у повному обсязі — залишити в штатних розкладах первинного рівня і бригад швидкої допомоги посаду педіатра зі збереженням кількості фахівців не нижче рівня 2010 року з наданням необхідного матеріально-технічного забезпечення та зі збереженням оплати праці на рівні не нижче сімейного лікаря.

На жаль, ми вже маємо чимало прикладів закриття (так званого перепрофілювання) дитячих клінік. Наведу приклад одного зі звернень на мою адресу з Вінницької області: «Вінницький район — прилеглі села знаходяться на відстані 30-50 км від Вінниці. Загалом — 80 тисяч населення, з них 15 тисяч дітей. Після реформування в районній лікарні залишилось 1,5 посади педіатра — заві­д увач дитячого відділення і 0,5 посади дитячого ординатора. До того ж у районі, де мешкає 15 тис. дітей, відсутня ургентна педіатрична служба. Немає фахівців для проведення профоглядів школярів. За розпорядженням, до райлікарні дітей на огляд мають привозити батьки під час шкільних канікул (у районі — 6,5 тисячі школярів), а в цей період більшість лікарів перебувають у відпустках». ВЗ Реформа передбачає обслуговування дітей сімейними лікарями.

— У перспективі це, безумовно, буде позитивним. А наразі ця реформа проводиться поспіхом, без належної підготовки фахівців, кабінетів, пацієнтів, і тієї ж матеріальної бази. Як кажуть у народі — «для галочки». Обслуговування дітей до 1-го року сімейними лікарями взагалі треба винести в окреме питання. Підготувати чи перепідготувати кваліфікованого спеціаліста з лікаря-терапевта чи, скажімо, офтальмолога, який добре розуміється на специфіці розвитку дитини до 1-го року, дитячих захворюваннях, за 6 місяців нереально. Натомість у медичних ВНЗ тільки в останні роки розпочато планову підготовку сімейних лікарів. Щоб вони стали справжніми сімейними лікарями, потрібно 8-10 років. До то ж при перенавчанні лікарі здебільшого оновлюють свої теоретичні знання, натомість не отримуючи практичних навичок. Також вважаю за необхідне диверсифікувати програми перенавчання на сімейного лікаря для терапевтів, педіатрів та інших фахівців. Наступна проблема — пацієнти пілотних регіонів повідомляють, що у створених амбулаторіях в одній черзі до лікаря на здачу аналізів змушені стояти дорослі, діти, вагітні, жінки з немовлятами, хворі й здорові. В більшості дитячих поліклінік було передбачено спеціальний день для прийому немовлят, аби уникнути їх контакту з хворими дітьми. Яким чином планується організувати це в амбулаторіях сімейного типу? Поки що нічого раціонального на рівні навіть пілотних регіонів, як бачимо, не запропоновано... До того ж якою буде якість обслуговування пацієнтів у

сімейного лікаря при існуючому перевантаженні? Закон діалектики, що кількість переростає в якість, до медицини застосовувати ніяк не можна. Навіть задекларовану норму 1,5 тисячі пацієнтів на одного сімейного лікаря я вважаю завеликою на першому, організаційному, етапі, в дійсності це щонайменше 2–2,5 тисячі пацієнтів. Регламентований час обслуговування сімейним лікарем передбачено у 12 хвилин. Але цього часу недостатньо, особливо для першого та профілактичних прийомів. Із зустрічей із сімейними лікарями-практиками знаю, що 60% їхнього робочого часу іде на звіти, а не на консультації хворих. Лікар повинен заповнити на кожного пацієнта 29(!!!) обов’язкових формулярів та 16-17 необов’язкових. Чи буде у такого лікаря час і можливість надати якісну медичну допомогу дітям? Та й дорослим також. Я вважаю, що протягом перехідного періоду варто дозволити пацієнтам обирати між обслуговуванням у терапевта, педіатра чи сімейного лікаря. ВЗ Але ж їх намагаються чітко розмежувати…

— І водночас досвід пілотних регіонів свідчить про наявність конфлікту між первинним і вторинним рівнем медичної допомоги. Він часто виникає через нерозуміння реформи і майбутніх змін із боку медиків — багато вузьких спеціалістів побоюються скорочень. Спів­існування центрів ПМСД і клінічнодіагностичних центрів в одному приміщенні — також підґрунтя для конфліктів. Незадоволення викликає відсутність підвищення оплати праці лікарям вторинної меддопомоги та стимулів для «вузьких» спеціалістів щодо перенавчання на сімейних лікарів. А все це в першу чергу відбивається на пацієнтах. Мають місце випадки, коли лікарі «вторинки» відмовляють пацієнтам у наданні допомоги без направлення від лікаря первинної ланки, хоча це суперечить наказам обласних Департаментів охорони здоров’я. Лікарі ж первинної ланки не завжди мають достатню кількість талонів для направлення до «вузьких» спеціалістів. У деяких випадках плутанина з «пересаджуванням» лікарів у новостворені амбулаторії призвела до непорозумінь у маршруті пацієнтів. Тому дуже важливо чітко і завчасно інформувати населення про всі зміни, пов’язані з реформами. Така інформація має бути легкодоступною — через телебачення, радіо, Інтернет, соціальну рекламу. А самі зміни повинні враховувати менталітет та звички людей.

Можливо, як пропонують громадські активісти, варто розробити «Довідник пацієнта», який пояснюватиме основні права й обов’язки пацієнтів і медичних працівників у різних ситуаціях. ВЗ Які недоліки реформування ви вважаєте критичними і які шляхи їх подолання пропонуєте?

— По-перше, не буде успішних реформ без належного фінансування і контролю за використанням коштів. Подруге, для досягнення успіху потрібно володіти достовірною інформацією і не боятися «засвітити» недоліки. Для цього владі потрібно налагодити постійний відвертий діалог із галузевими профспілками, громадськими організаціями та об’єднаннями пацієнтів, регіональними громадами. У жодному разі не слід гнатися за кількісними показниками — давайте спочатку досягнемо успіхів (дійсно успіхів) у пілотних регіонах, проаналізуємо помилки, зробимо висновки, а далі почнемо розповсюджувати досвід на всю країну. На жаль, поспіх у поширенні неперевіреного досвіду виявляють і деякі керівники в непілотних регіонах. Адже вони залежні від Києва, їх там призначали, їм там і рапортувати, і їм байдуже, що про них думають і кажуть у рідній області. Ігнорування «гласу народу» і думки обізнаних фахівців — типове для влади різного рівня. Чиновники і влада повинні розуміти: якщо ми відверто не визнаватимемо й не аналізуватимемо помилки, успіхів не буде або будуть лише тимчасові. ВЗ На якому рівні «пробуксовує» реалізація стратегії реформ?

— На рівні внутрішньої неузгодженості центральних органів влади і їх відірваності від реального стану речей у галузі. Те, як здійснюються медичні реформи, як вони координуються, нагадує управління возом у байці про Лебедя, Рака і Щуку. Один лише приклад. На виконання доручення Прем’єр-міністра України Миколи Азарова від 16 квітня 2013 року було розроблено необхідність внесення змін до Закону України про держбюджет на 2013 рік, зокрема: передбачено виділення 50 млн грн на вжиття заходів щодо запобігання поширенню епідемії туберкульозу, ВІЛ/СНІДу та вірусних гепатитів. Але й досі це не винесено на голосування ВР, натомість успішно проштовхується голосування лобістських законів. Але ж не можна жити як саранча — одним днем. Бо це буде крах не лише системи охорони здоров’я, а й системи влади взагалі. Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

7

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

ІНФОРМАТИЗАЦІЯ МЕДИЦИНИ: ВІРТУАЛЬНА РЕАЛЬНІСТЬ ЧИ РЕАЛЬНА СТРАТЕГІЯ? У ХХІ столітті ефективно працювати поза інформаційною системою неможливо. Та якщо комп’ютер біля продавця в Україні — явище буденне, то в кабінеті лікаря це поки що дивина. Так само, як дивиною у цивілізованому світі є паперова амбулаторна картка, реєстратура­«бібліотека», недоступність телеконсультації. Єдиний плюс — такій «крамниці старожитностей» не загрожує інформаційна сингулярність. Цим і втішаємось?

ОЗАР МІНЦЕР:

ГАЛУЗІ ПОТРІБНЕ ЄДИНЕ

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОЛЕ Чому інформатизація медичної галузі в Україні роками ховається за лінією горизонту і що заважає нам прискорити шлях до неї — про це наша розмова із завідувачем кафедри медичної інформатики НМАПО ім. П.Л. Шупика, керівником Центру дистанційного навчання, доктором медичних наук, професором Озаром МІНЦЕРОМ. ВЗ Чи усвідомлюють важливість перше — профілактика захворювань, інформатизації галузі охорони забезпечення здорового способу жит­ здоров’я ті, хто у ній працює? тя, інформування населення про чин­

— На жаль, не так, як того хотілося б. Часто керівники закладів охорони здоров’я кажуть: «Спочатку нам треба лікувати людей, а вже потім займати­ ся інформатикою. Та й яка може бути інформатизація, коли не вистачає гро­ шей навіть на закупівлю препаратів?» Але ж у жодної держави не вистачить коштів, щоб виділити достатньо ресур­ сів на діагностику та лікування різних захворювань, якщо не буде вирішено основні інформаційні проблеми. Ска­ жімо, лікування та діагностика у па­ радигмі діяльності того ж сімейного лікаря мають посідати останнє місце. А

ники ризику. І як лікар виконуватиме ці функції без достатніх інформацій­ них ресурсів — інформаційної бази, комп’ютера? Медицина не має май­ бутнього, якщо немає структуризації медичних знань. Однак, як не прикро, у нашій країні не створено мотивації для навчання основам медичної інформа­ тики лікарів. Ми намагаємося різними способами «розгойдати човен» та ви­ кликати інтерес до цієї проблеми. Але поки що на розуміння розраховувати не доводиться. Візьмімо ще один аспект — оцінка якості медичної допомоги — це типово інформаційне завдання.

Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення «УКРАЇНСЬКА ПЕДІАТРІЯ — СИРОТА ПРИ ЖИВИХ БАТЬКАХ?». Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м.Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

8

У нашій країні, як і у Європі, прийнята так звана індикаторна система оцінки якості надання медичної допомоги, де існують тисячі індикаторів. Вона корисна і можлива лише за наявності інформаційного оснащення. Те ж саме стосується і повноцінного функціону­ вання національного Реєстру пацієнтів. Без інформатизації його навіть створи­ ти неможливо. Та навіть якщо створи­ мо — що далі? Прозвітуємо скільки у нас хворих Іванових, Сидорових, Пе­ трових? Нам потрібно створити єдине інформаційне поле охорони здоров’я, яке дасть змогу вирішувати багато важливих завдань на сучасному рівні. ВЗ А що ми маємо на сьогодні?

— Створення медичних інформацій­ них систем в Україні супроводжується низкою досягнень і невдач. Досягнен­ ням є існування десятків медичних інформаційних систем (МІС), активна розробка стандартів надання медичної допомоги населенню. Більша частина

медичної апаратури вже має цифро­ ві виходи для забезпечення збору, оброблення та передачі інформації. Широко впроваджуються технології дистанційного навчання та телемеди­ цини. Створені численні автоматизо­ вані робочі місця лікарів. До невдач слід зарахувати відсутність єдиного розуміння цінності інформації, міри довіри до неї (валідності інформації), принципів використання медичної інформації, не застосовуються інші кількісні оцінки інформації: релевант­ ності, інформативності тощо. Практич­ но не використовуються інтелектуальні медичні інформаційні системи ні для управління, ні для вирішення завдань діагностики і лікування хворих. Не за­ стосовуються методи кількісної інди­ відуальної оцінки тяжкості стану хво­ рих для обґрунтування як найкращої тактики лікування, так і оптимального управління лікувальним закладом. Але основним недоліком є тради­ ційна локальність («клаптиковість»)

автоматизації окремих процесів у лі­ кувально­профілактичних установах. Практично не досліджуються пробле­ ми створення національної (регіональ­ ної) єдиної інтегрованої управлінської системи, що включає в себе як медич­ ні установи всіх рівнів, так і страхові компанії, інші структури, залучені до міжсекторальної взаємодії при наданні медичної допомоги населенню. ВЗ Чи можливо «зшити клаптики» в єдине ціле?

— Останнім часом завдяки Указу Пре­ зидента України затверджено концеп­ цію інформатизації системи охорони здоров’я в Україні. Це — важливий крок, за яким маємо зробити наступ­ ний — забезпечити технічний супро­ від, і це завдання нині також активно розв’язується. Державі потрібно по­ вністю переорієнтуватися — пра­ цювати не на показники збільшення товарообороту з якоюсь державою (що, в принципі, теж важливо, але не

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

28 червня 2013 року настільки, а на показники здоров’я громадян. Коли уряд щороку і в пер­ шу чергу звітуватиме про покращен­ ня здоров’я, рівня життя, зменшення дитячої смертності, збільшення три­ валості життя населення — це буде найпоказовішим підсумком зусиль держави. А щоб позбутися «клаптико­ вості», передусім потрібно відтворити і зміцнити вертикаль влади в системі охорони здоров’я, що унеможливить неузгодженість будь-яких дій, у тому числі й у процесі запровадження інформатизації медицини. Інакше кожен район, кожна область, кожне місто робитимуть «щось» на власний розсуд. Поки єдиного плану інформа­ тизації в Україні немає — з’явитися він може лише з «легкої руки» Уряду. Але для цього потрібна зацікавленість сус­ пільства, простимульована посиленою увагою преси, телебачення.

13

березня 2013 року Координаційна рада МОЗ України з питань інформатизації сфери охорони здоров’я ухвалила Концепцію інформатизації сфери охорони здоров’я на 2013-2018 роки. Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України підтримало Концепцію як таку, що відповідає Національній програмі інформатизації. 30 травня 2013 року відбулась робоча зустріч заступника Міністра–керівника апарату МОЗ України Романа Богачева з консультантом Світового банку Златаном Сабіком. Під час зустрічі були узгоджені пріоритетні напрямки інформатизації охорони здоров’я України на період 2014-2018 рр. Відтак основний акцент буде зроблено на впровадженні базових нормативно-правових актів та галузевих стандартів інформатизації, запровадженні телемедичної системи, інформаційно-аналітичної системи «Електронний реєстр пацієнтів», електронної системи виписування рецептів та інформаційної системи управління охороною здоров’я. В зоні особливої уваги — підвищення кваліфікації спеціалістів з IT у галузі охорони здоров’я, а також створення централізованого центру обробки даних МОЗ України та єдиного центру адміністрування й обслуговування електронних ресурсів у секторі охорони здоров’я. За оцінкою Златана Сабіка, в Україні «впровадження інформаційних технологій на регіональному рівні уже триває, але воно потребує централізації, контролю та наявності єдиних стандартів». Зі свого боку, Роман Богачев зазначив, що ця нарада є вирішальною для побудови інформаційного простору галузі охорони здоров’я України та подальшої реалізації Стратегії партнерства Світового Банку з Україною.

ВЗ Інформатизація галузі — це ще й дороге задоволення…

— Безперечно. А для того, щоб забез­ печити повну інформатизацію вітчиз­ няної охорони здоров’я, не вистачить і мільярдів гривень. Для прикладу: Ро­ сійська Федерація щорічно витрачає на цю справу 25 млрд рублів, і практично ще нічого суттєвого не створила. Заку­ півля комп’ютерів, іншого необхідного обладнання, створення технологій, підготовка спеціалістів, закупівля (чи власна розробка) ряду стандартів (HL-7, СНОУМЕД тощо) — все це колосальні затрати. Один стандарт СНОУМЕД для однієї області України коштує близько 1 млн доларів США. І це лише один стандарт, і для однієї облас­ ті. Але іншого шляху у нас просто немає! ВЗ Тож варто розпочати з пріоритетних напрямків процесу інформатизації?

— Головний пріоритет — запрова­ дження стандартів медичної інформа­ ції. Фахівці мають спілкуватися єдиною

За повідомленням прес-служби МОЗ

мовою, використовувати єдину форму запису інформації, оперувати точними критеріями, індикаторами тощо. Тоді на конкретне запитання, який стан надання медичної допомоги, керівник району чи області вже не зможе роз­ повідати казки, як усе ідеально і як усі задоволені — він вимушений буде від­ повідати предметно, використовуючи конкретні та уніфіковані в усій країні індикатори (а краще критерії!). Також хочу зауважити, що для ефективної інформатизації охорони здоров’я в Україні не вистачає кадрів вищої ква­ ліфікації з медичної інформатики, уніфікованої медичної документації, стандартів дій під час обстеження і лі­ кування хворих, необхідної підготовки з питань медичної інформатики лікарів і провізорів, єдиної системи класифіка­ цій симптомів і синдромів, протоколів досліджень, стандартів передачі ме­ дичної інформації, систем медичних

комунікацій. Відсутнє управління про­ цесами інформатизації галузі. ВЗ Доки ми рахуємо «мінуси», світ стрімко летить уперед. Які найближчі перспективи інформатизації медицини?

— Таких напрямків багато: стандарти­ зоване зберігання величезних обсягів даних, можливість їх детального ана­ лізу, впровадження ГРІД-технологій, стимуляційної медицини, можливість розміщення генетичної інформа­ ції, отримання інформації у форматі онлайн, можливість аналізу впливу лікарських засобів, визначення осо­ бистого профілю ризиків пацієнта. Широко застосовуватиметься роботи­ зація. Це забезпечить віртуальне плану­ вання заходів із забезпечення охорони здоров’я, онлайн-управління системою ОЗ та моделями втручання, створення однорідних навчальних систем. Ми сто­

їмо на порозі створення кіберпростору: навчання на віртуальних пацієнтах, за інтерактивними мультимедійними під­ ручниками, зростання ролі віртуальних медичних університетів, планування на­ вчальних моделей на реальних даних. Але й сьогодні існують великі можливості, які ще вчора видавалися фантастикою. Як приклад наведемо синхроне та асинхронне дистанційне консультування хворих, котре можна широкого використовувати у закладах охорони здоров’я будь-якого рівня. Ви­ користання технології ГРІД дає мож­ ливість створювати цифрові архіви медичних знімків, проводити онлайн клінічні конференції. ГРІД забезпечує можливість використовувати великі колекції знімків новим динамічним способом, а також можливість про­ сторової (3D-) візуалізації медичних знімків, що є шляхом до діагностики патологій і передопераційного плану­

вання. Широким поступом розвива­ ються можливості дистанційної освіти, що надзвичайно важливо для медич­ ної сфери. У 1995 році у світі існувало десять престижних університетів дис­ танційного навчання, у 2010 — вже десятки мегауніверситетів (із понад 100 000 активних студентів). За даними 2012 року, у світі налічується понад 300 млн слухачів дистанційного навчання. Зауважимо, що в Україні немає жодно­ го «відкритого університету». ВЗ Вітчизняна галузь може похвалитися певними успіхами в цьому напрямку?

— Розроблено десятки технологічних платформ для передавання знань. Інформаційні технології роблять ці знання доступними скрізь, де є Ін­ тернет. Однак зворотним боком такої лібералізації освіти є відсутність єди­ них правил дистанційного навчання, типової інфраструктури системи ме­ дичного навчання, поява цілого «зо­ опарку» несумісних міжрегіональних і регіональних систем передавання знань. Їх взаємоузгодження може обходитися значно дорожче, ніж роз­ робка нових «із нуля». За п’ять років активного розвитку дистанційного на­ вчання відповідними міністерствами та відомствами не визначено статус електронних документів у системі осві­ ти, не розроблено стандарти медичної інформації та інформаційної сумісності баз знань, не затверджено концепцію післядипломної освіти, не визначено єдині правила використання медичної інформації при створенні єдиного ме­ дичного освітнього простору. Перш за все, немає повного комплекту норма­ тивів дистанційного навчання. Тож нам потрібен новий «неп» — наведення елементарного порядку в галузі. А за тим будуть і успіхи. Розмову вела Наталія ВИШНЕВСЬКА, для «ВЗ»

ТОЧК А ЗОРУ Віталій ОСТАШКО, головний лікар Державного закладу «Медичний центр телемедицини МОЗ України» арто назвати лише кілька глобальних напрямків охоро­ ни здоров’я, щоб зрозуміти важ­ ливість інформатизації галузі, розвиток яких є першочерговим завданням. Передусім це клініч­ ний аспект діяльності (створення електронних реєстрів та історій хвороб пацієнтів, передача медичних даних усередині лікарні та між різними медичними установами — все це є основою інформатизації охорони здоров’я). Другий напрям — дис­ танційне навчання лікарів. Сучасний лікар, який не навчається постійно, не знайомиться з досягненнями медичної науки і сучасними технологіями, безумовно втрачає свою кваліфі­ кацію як фахівець. Завдання системи медичної освіти — за­ безпечувати безперервне навчання та «підтримувати» лікаря на сучасному рівні знань, які потрібні для кваліфікованого лікування пацієнтів. Третій аспект — управлінський. Галузь функціонує лише за умови ефективного управління, що не­ можливо здійснити, не володіючи оперативною, достовірною інформацією. Інформатизація охорони здоров’я — це оптимальний шлях до раціонального використання й економії бюджету галузі. Для прикладу візьмімо телемедицину — клінічний напря­ мок, але який активно застосовує у своїй діяльності саме телекомунікаційні технології та інформатизацію. Її активне і масштабне використання могло б зекономити значні кошти (врахуйте лише витрати на перевезення пацієнта на консуль­ тації до спеціаліста-консультанта чи навпаки — доставляння

В

консультанта до пацієнта, особливо в екстрених випадках). У Києві, наприклад, щороку реєструється більше 444 тисяч викликів «швидкої», з них майже 74 тисячі — виклики на різні перевезення, в тому числі і на перевезення лікаря-кон­ сультанта з однієї лікарні в іншу та навпаки. У разі повно­ масштабного запровадження телемедицини у столиці (навіть якщо взяти лише десяту частину від загальної кількості для підрахунку — 7,4 тисячі викликів «швидкої» для перевезення консультантів, можна вже зекономити близько 2 млн на рік). Значний економічний ефект має і запровадження дис­ танційного навчання з тематичного вдосконалення лікарів, яке у світі надзвичайно поширене, а в Україні лише набирає обертів. Ми порахували витрати за 2012 рік на «очне» те­ матичне вдосконалення лікарів м. Києва, яких відірвали від робочого місця (при цьому вони отримували заробітну плату) і виявилося, що у разі активного використання дистанційного навчання було б зекономлено за рік до 1,5 млн гривень. Однак подібні розрахунки чомусь не є вагомим аргументом для Мінфіну, яке другий рік поспіль не погоджує законопроект «Про ратифікацію Угоди країн-учасників СНД щодо створення національних телемедичних систем та подальшого їх вико­ ристання». І це при тому, що ця Угода уже декілька років як підписана прем’єр-міністром України! У багатьох країнах СНД вже давно проведено внутрішньодержавні процедури, необхідні для початку роботи цієї Угоди. На реалізацію вка­ заного проекту потрібно виділити до 14 млн гривень, що не є критичною сумою для державного бюджету. Більше того — ми повинні робити головний акцент навіть не на економію коштів. Головне — що від цього отримає пацієнт. Інтеграція сучасних інформаційних технологій підвищує ефективність праці лікаря, заощаджує його час, це можливість на порядок швидше поставити діагноз, прийняти вірне рішення щодо ме­ тодики і тактики лікування.

У країнах Європи, США процес інформатизації галузі охорони здоров’я відбувається дуже активно. Приміром, у Великій Британії на інформатизацію медичної галузі впро­ довж останніх років державою виділяються мільярди фунтів стерлінгів. Очікувати ж ефекту без належного фінансування даремно. Існує багато інших складних питань, які потребу­ ють участі на рівні держави, Кабміну. Окремі зусилля міс­ цевих адміністрацій із їх незначним бюджетом не дадуть належного результату. Більше того, такі розрізнені нехай навіть і успішні проекти у підсумку ведуть до несумісності впроваджених систем, на упорядкування та забезпечення повноцінної взаємодії яких потрібні дуже великі кошти. В окремих областях у плані інформатизації галузі дійсно зроблено чимало на місцевому рівні. Однак країна — це не окремо взяті лікарні у різних областях, це — єдиний інформаційний простір, і якщо ми хочемо створити цілісну систему надання медичної допомоги нашому населенню незалежно від місця проживання, ми повинні працювати за єдиними принципами, а також єдиними стандартами та вимогами до всіх компонентів інформаційних систем. Інак­ ше отримаємо не повноцінну інформатизацію, а суцільну плутанину і хаос. Так свого часу сталося і з розвитком телемедицини в різ­ них областях, коли керівники медичних установ і різні регі­ они купували те, що вважали за потрібне, чи те, що їм було доступне. Нині ми (за підтримки партнерів) в установах усіх регіонів встановлюємо однотипне обладнання, щоб привести систему, як кажуть, до спільного знаменника. Допомога при­ ватних компаній дуже цінна, але вони ніколи, в жодній країні не замінять державні інвестиції. Тож ще раз наголошу — без належної підтримки держави жодних реальних перспектив розвитку інформатизації галузі я не бачу. Ми так і залиши­ мося в інформаційному Середньовіччі.

9

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ д о н е чч и н а

МЕДРЕФОРМА: ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ 95% українців, згідно з даними соціологів, на сьогодні не задоволені якістю надання медичної допомоги — про це повідомила голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я Тетяна Бахтеєва в ході виїзного засідання Комітету в Донецькій області. Його темою став досвід реалізації пілотного проекту реформування системи охорони здоров'я в регіоні, з усіма досягненнями і «больовими точками». Тетяна Дмитрівна звернула увагу на те, що Донеччина обрана для виїзного засідання не випадково. Це найбільша за чисельністю населення область країни, де сконцентровані тисячі великих промислових і сільськогосподарських підприємств, розвинена транспортна інфраструктура.

— У поєднанні зі значною щільністю населення це створює найбільше в Україні та Європі навантаження на біосферу, — зазначила народний депутат. — Щороку валовий викид шкідливих речовин з усіх джерел забруднення в атмосферу становить близько чотирьох мільйонів тонн — по 500 кг на кожного жителя Донецької області. Всі ці фактори визначають високий рівень смертності, специфіку захворюваності в регіоні та завдання регіональної системи охорони здоров'я, яка повинна забезпечувати потреби населення з якісної і доступної медичної допомоги.

С

татистика, озвучена главою Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я, красномовно свідчить про те, що на плечі медиків регіону лягають надзвичайно складні завдання. Так, рівень смертності на Донеччині становить 16,1 на тисячу осіб (при середньому показнику по країні 14,5). Сумну «пальму першості» тримають захворювання системи кровообігу, органів дихання, травлення і кістково-м'язової системи. Щорічно реєструється 16 тисяч нових випадків раку і 10 тисяч пацієнтів помирають від нього, що теж перевищує середній показник по Україні. Високими залишаються рівень виробничого травматизму та професійної захворюваності (серед гірників, металургів і машинобудівників) — у цьому напрямку область теж беззастережно лідирує. Крім того, на Донеччині проживає велика кількість «чорнобильців» — близько 15 тисяч осіб, які потребують особливої уваги.

— Сьогодні ми мали можливість переконатися в тому, що реформа медичної галузі йде не тільки на папері, — повідомила Тетяна Дмитрівна. Народний депутат і її колеги відвідали Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об'єднання (ДОКТМО), Інститут невідкладної і відновної хірургії ім. В.К. Гусака НАМН України, обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф і амбулаторію ЦПМСП № 3 Калінінського району Донецька. Зокрема, ДОКТМО є одним із найсучасніших, високотехнологічних лікувальних установ, який за

10

рік відвідує понад 600 тисяч пацієнтів. Об'єднання має базу, що дозволяє робити діагностику більш ніж за 700 методиками. 30 тисяч хворих отримують стаціонарну допомогу, проводиться близько 18 тисяч операцій, п'ята частина з них — в амбулаторно-поліклінічних умовах. Із кожним роком зростає кількість мікрохірургічних та ендоскопічних втручань. Одним із важливих завдань є завершення будівництва Центру позитронно-емісійної томографії на території ДОКТМО, що дозволить діагностувати онкологічні захворювання на ранніх стадіях. Проект європейського значення реалізується в рамках програми державно-приватного партнерства за участю фонду Ріната Ахметова «Розвиток України». Вартість апарату, який буде встановлено в но-

вому центрі, становить 12,5 млн доларів США. Реформа торкнулася практично всіх сфер медичного обслуговування. Так, уже завершено реорганізацію первинної ланки, яка сьогодні включає 72 центри первинної медичної допомоги з розвиненою структурою підрозділів у вигляді 446 амбулаторій та 463 ФАПів. Деякі з них, такі як амбулаторія ЦПМСП № 3 Калінінського району Донецька, обслуговують близько 100 тисяч донеччан, із них 12 тисяч — діти. До медиків звертається до тисячі осіб на день. Особливо Тетяна Бахтеєва відзначила той факт, що в області уважно поставилися до вирішення проблем екстреної медичної допомоги. У минулому році було покращене транспортне сполучення (завдяки організації марш-

Тетяна Бахтеєва та Андрій Шишацький обговорили взаємодію різних гілок влади в процесі модернізації системи охорони здоров’я

рутів з урахуванням розміщення лікувальних установ), відремонтовано понад двісті кілометрів доріг, виділено з обласного бюджету 1,2 мільйона гривень для забезпечення служби екстреної медичної допомоги мастильно-паливними матеріалами і 9 мільйонів гривень — на ремонт автомобілів та забезпечення ЛШМД витратними матеріалами. Збільшено фінансування як служби (на 26%), так і одного виїзду медиків.

— Є багато того, що ми можемо взяти на озброєння і надалі, але є і недоліки, які потрібно усувати, — повідомила Тетяна Бахтеєва. — У Донецькій області, насамперед, нас насторожила інформація про збільшення малюкової смертності у 2012 році. Порівняно з 2011 р. вона зросла з 11,5 до 12,7 на тисячу народжених живими. За формулюванням Всесвітньої організації охорони здоров'я, цей показник є головним індикатором зрілості галузі в країні, і до цього питання треба повертатися. На жаль, забезпечення транспортом у містах становить 42%, у сільських районах 35%, комп'ютерами — 70,6% і 23% відповідно. Засобами зв'язку медичні працівники забезпечені в місті на 70%, у сільській місцевості — на 52%. Водночас, у Дніпропетровській області ці показники набагато вищі — забезпеченість центрів первинної медичної допомоги транспортом становить 73% для сільської місцевості і 93,3% для міста, комп'ютерами 52% і 80% відповідно, а засобами зв'язку — скрізь на 100%. У 2012 році, за словами Голови Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я, в Донецькій області всього лише на 1% збільшилася кількість місць у денних стаціонарах. А, наприклад, у Вінницькій області цей показник виріс на 24%. Є проблеми і з введенням нових механізмів оплати праці медичних працівників первинної ланки. Якщо на Вінниччині заробітна плата лікарів і медсестер центру первинної медичної допомоги за минулий рік зросла в середньому на 30%, то в Донецькій області — тільки на 13,5%. Найважливішою частиною повсякденної роботи медиків і представників влади у ході реформування охорони здоров'я Тетяна Дмитрівна вважає інформування українців: — Не можу не сказати про важливий момент, що чинить серйоз-

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ

28 червня 2013 року ний вплив на сприйняття населенням процесів, які йдуть у галузі охорони здоров'я. Це проведення інформаційно-роз'яснюва льної роботи як із населенням, так і з медичними працівниками. Практично щодня до нас, народних депутатів, звертаються громадяни, представники медичної громадськості, скаржаться, обурюються, що лікарні закриваються, ніхто не бере до уваги потребу мешканців у доступній медичний допомозі, не веде роз'яснювальну роботу, всі рішення приймаються без урахування думки населення. Тільки за останні місяці наш комітет отримав величезну кількість листів від жителів міста Донецька, Кіровського, Зугреса, Шахтарська, Горлівки,

бюджету закупили по автомобілю «Нива», на ФАПи — велосипеди. На сьогодні жодна амбулаторія не може сказати, що вона не забезпечена транспортом. Ми оснастили їх більш ніж чотирма тисячами одиниць лікувального обладнання на загальну суму 34 мільйони гривень. Проведено ремонти амбулаторій та ФАПів, і на це було витрачено близько 20 мільйонів гривень із місцевих бюджетів. Нам вдалося впровадити дистанційні форми діагностики та лікування, організовуються виїзні прийоми фахівцями амбулаторій. Особливу увагу ми приділяли поліпшенню умов праці медичних працівників. Олена Петряєва повідомила, що в області активно проводиться фор-

пускників, які отримали розподіл за цим профілем за останні чотири роки, збільшилася практично в сім разів і навчальний заклад виконує в повному обсязі всі взяті на себе зобов'язання з підготовки таких фахівців. Більше того, у найближчому майбутньому у ДонНМУ стартує підготовка менеджерів системи охорони здоров'я.

— На сьогодні загальний дефіцит лікарських кадрів у Донецькій області складає близько 4000 осіб, при цьому сімейних лікарів — близько 1500. Тому наші зусилля мають бути спрямовані на фахівців різних спеціальностей, здатних надавати високоефективну медичну допомогу на різних рівнях, — зауважив він.

— Спільна робота дозволила вчасно вжити заходів для усунення виниклого дефіциту фінансування закладів охорони здоров'я вторинного рівня, — навів приклад глава Донецької обласної ради Андрій Федорук. — Затверджений завищений відсоток бюджетних коштів на фінансування первинної ланки в грошовому відношенні призвів до того, що вторинний рівень недоотримав 430 мільйонів гривень, а у первинного утворився надлишок близько 200 мільйонів гривень. Завдяки спільним зусиллям дефіцит коштів для фінансування вторинного рівня був компенсований: із державного бюджету надійшло 179 мільйонів гривень, з обласного — 53 мільйони, із бюджетів ад-

ТЕТЯНА БАХТЕЄВА: МЕДИЦИНА МАЄ БУТИ ПОЗА ПОЛІТИКОЮ!

«Реформа у Донецькому регіоні не залишилася на папері, а має реальні позитивні результати»

— Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я представлений народними депутатами від усіх п’яти полі­ тичних фракцій. У рішенні медичних питань ми відійшли від політики і наблизилися до тих проблем, які хвилюють наше населення. В результаті того, що всі 22 роки незалежності країни ми мали недостатнє фінансування галузі, а також спостерігала­ ся величезна кількість факторів, які впливають на структуру захворюваності, інвалідності та смертності, ми сьогодні ма­ ємо дуже сумну картину демографічної кризи. Щорічно в на­ шій країні помирає 780 тисяч осіб, народжується 520 тисяч. Середня тривалість життя українця на 12­14 років менша, ніж у розвинених країнах Європи. У нас рівно 1 мільйон українців перебуває на обліку з приводу онкологічних захворювань, а 65% хворіють, отримують інвалідність і, на жаль, помирають від серцево­судинних захворювань. Ми з 1997 року не можемо перемогти епідемію туберку­ льозу — і це не жарт. Сьогодні на обліку перебуває 500 тисяч пацієнтів, від цієї хвороби ми щороку втрачаємо 40 тисяч українців. І це в той час, коли в багатьох країнах взагалі не існує цього діагнозу. Сніжного, Тореза, Костянтинівки, Ясинуватої та інших. Ми всі повинні розуміти, що в умовах обмеженої інфраструктури соціа льних об'єктів у нашій країні, особливо в сільській місцевості, люди психологічно дуже важко сприймають закриття навіть одного з них. А в Донецькій області за два роки закрито 34 ФАПи, а із 43 лікарень залишилося 20!

— Так, на жаль, були закриті ФАПи, — каже заступник головидиректор Департаменту охорони здоров'я обл держа дміністрації Олена Петряєва. — Але ми проаналізували, чому: скорочується чисельність населення та й лікувальні заклади в деяких селах були в аварійному стані, не мали роками, десятиліттями медичних працівників. Нині ФАПи трансформувалися в амбулаторії. Все це відбувалося з відома громади, рішенням селищних та сільських рад. Для кожної амбулаторії за кошти обласного

Дуже багато проблем, що стосуються дитинства — пи­ тань малюкової захворюваності та смертності. Інститут Гор­ шеніна, проводячи соціологічні опитування, дає нам таку статистику: українські діти віком від 6 до 14 років мають від трьох і більше хронічних захворювань. Тобто, можна сказа­ ти, що у нас дуже маленький відсоток здорових дітей. Зви­ чайно ж, впливають і екологічний фактор, і нераціональне харчування, відсутність занять спортом. Сьогодні ми бачимо школи, в яких басейни, спортивні майданчики перетворилися в сміттєві ями, де неможливо проводити спортивні заходи для школярів.

9 мільйонів українців офіційно перебувають на обліку з приводу тютюнопаління, 1,5 мільйона — хронічного алко­ голізму. Звичайно ж, боротьба оголошена — я дуже вдячна народним депутатам шостого скликання. Адже ми тотально заборонили куріння в усіх громадських місцях, сприяли під­ вищенню акцизу на тютюнові вироби втричі і повній забороні реклами тютюну. Я сьогодні говорю з великою гордістю і відповідальністю як політик про те, що проведені досліджен­ ня даного закону, який вступив у силу 16 грудня 2012 року, свідчать, що він працює на 80%. Звичайно ж, мені дуже приємно відзначити, що в сьомо­ му скликанні ми утворили міжфракційну депутатську групу «За тверезе майбутнє», до якої увійшла рекордна кількість народних обранців — 105. Ця група оголосила боротьбу пивному алкоголізму, особливо серед дітей. Наша країна з усього пострадянського простору та країн Європи вживає найбільшу кількість пива на душу населення: 18 літрів на кожного українця, тоді як в інших країнах 3­6 літрів. ВООЗ охарактеризувала цю ситуацію як критичну, адже макси­ мальний рівень становить 8 літрів.

мування єдиного реєстру пацієнтів, і результати цього процесу — кращі в країні (63%).

— Реєстр — не самоціль, а перехід до електронного управління галуззю, — зазначила заступник голови облдержадміністрації. — На підставі цього реєстру ми зможемо робити аналіз, проводити моніторинг, контроль, прогнозування та планування. Крім того, це крок у напрямку впровадження страхової медицини. Олена Борисівна вважає, що реальних змін у системі охорони здоров'я можна очікувати тільки через три-чотири роки, але ряд індикаторів може свідчити про те, що вони будуть. Ректор Донецького національного ме ди чного у ніверси тет у ім. М. Горького Юрій Думанський повідомив, що з 2004 року ВНЗ підготував 1100 лікарів за спеціальністю «Загальна практика-сімейна медицина». Кількість ви-

Було підготовлено три важливих законопроекти. Перший — про підвищення втричі акцизу на пиво. Воно в нашій країні найдешевше після Чехії. Другий — зібрані за рахунок цього гроші (5­7 мільярдів гривень) потрібно направити на закін­ чення будівництва дитячої лікарні Охматдит — вона готова на 80%, але у зв’язку з важким фінансовим становищем у країні є затримка фінансування. І третій закон, згідно з яким зібрані кошти потрібно витрачати тільки за цільовим призначенням на потреби галузі охорони здоров’я, купівлю обладнання, проведення ремонтів, закупівлі для швидкої допомоги. За роки незалежності України фінансування галузі над­ ходило, в основному, на третинний рівень. У розвинених же країнах на первинну медичну допомогу йде до 50% коштів, на вторинну і третинну — до 30%. Ми забули, що таке проф­ огляди і диспансеризація, повернення до них можливе тільки через центри первинної медичної допомоги. Так, сьогодні є недоліки, приміром: ми отримуємо величезну кількість листів і скарг, у тому числі з міст Донецької області з питан­ ням, чому раптово закрилася лікарня? Це неприпустимо! У Верховній Раді Олегом Ляшком був зареєстрований зако­ нопроект, вже прийнятий у першому читанні, про мораторій на закриття будь­якого лікувального закладу. Адже це є в найголовнішому законі нашої країни — 49 статті Конституції. Не це сьогодні ініціював Президент і не цього очікуємо ми. Ми повинні ці лікарні перепрофілювати, дати можливість навчатися сімейним лікарям. Найголовнішим є впровадження обов’язкового медичного страхування в Україні. У жодній країні світу немає бюджет­ ного фінансування галузі, а є додаткове джерело за рахунок страхових внесків. Має бути створений держфонд при Мі­ ністерстві фінансів, який розподілятиме кошти по регіонах.

Процесом системної модернізації охорони здоров'я називає реформу голова Донецької облдержадміністрації Андрій Шишацький.

— Спочатку, коли Президент дав старт медичній реформі, ми розробили систему переходу до нових стандартів медичного обслуговування, — каже він. — Реформування йде паралельно зі звичайним процесом діагностики та лікування і, безумовно, це створює певні незручності. Але вже сьогодні можна сказати, що ми рухаємося в правильному напрямку. Керівник облдержадміністрації повідомив, що заплановано ряд ремонтів у підрозділах швидкої медичної допомоги, ремонт освітлення і доріг, а також пообіцяв взяти під жорсткий контроль норми доїзду. Труднощі, що виникають на шляху реалізації пілотного проекту реформування, доводиться вирішувати при співпраці всіх гілок влади.

міністративних територій — 139,5 мільйона гривень.

— Національний план реформи медичної галузі виконаний на червень на 86%, — зазначив заступник міністра охорони здоров'я України Роман Богачев. — Що це нам дає? Розуміння того, що змістом наступного етапу має стати зміцнення позитивних здобутків та напрацювань 2012 року, розширення цих напрацювань, їх якісний розвиток. Шляху назад уже немає. Проблем, безумовно, дуже багато. Від впорядкування штату, від переходу на нову систему фінансування до впровадження системи місцевих стимулів для молодих фахівців. Але, реформуючи галузь, ми завжди виходимо з одного — пріоритет потреби людини в охороні здоров'я! Євгенія МАРТИНОВА, власкор «ВЗ», Донецьк

11

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ п о л та в щ и н а

ЧАС ЯКІСНИХ ЗМІН Щ

е донедавна частині мешканців сели­ ща Котельва, що на Полтавщині, до­ водилося долати чималий шлях, аби потрапити на прийом до свого сімейного лікаря. Ця проблема відпала з відкриттям нової амбу­ латорії загальної практики-сімейної медицини № 4, що у райцентрі, по вулиці Жовтневій, 204. Новий заклад урочисто відкрили напе­ редодні Дня медичного працівника. У ньому працюють два сімейних лікаря та чотири мед­ сестри. Обслуговуватимуть вони майже 4 тисячі мешканців селища. Вже функціонують денний стаціонар, оглядовий кабінет, кабінет щеплень. Амбулаторія забезпечена всім необхідним: тут можна перевірити артеріальний тиск, виміря­ ти гостроту зору, слуху, рівень внутрішньо­ очного тиску, провести антропометрію, ЕКГдослідження, аналіз крові на визначення рівня глюкози, аналіз сечі на білок, ацетон, глюкозу, а також здати кров для біохімічного дослідження. Анатолій Стрілець, ліквідатор аварії на ЧАЕС, став першим пацієнтом нової амбулаторії.

— Я спостерігаюся в лікаря понад 20 років, — розповідає Анатолій Вікторович. — Приєм­ но, що тепер медзаклад знаходиться поруч із моїм будинком: це дуже зручно. Умови в новій амбулаторії чудові, а головне — працюють тут уважні й висококваліфіковані спеціалісти. Сучасна система надання первинної медикосанітарної допомоги, на думку пацієнта, добре продумана й раціональна. Адже раніше, як зі­ знається Анатолій Стрілець, йому доводилося самостійно вирішувати, до якого лікаря йти зі своєю проблемою, стояти в черзі, а потім з’ясовувалося, що звернувся не до того спеці­ аліста. Нині ж усе докорінно змінилося, адже маршрут пацієнта визначає саме сімейний лікар. Ольга Ручиця працює сімейним лікарем із 2007 року. За час роботи вивчила своїх пацієнтів та історії їхніх хвороб. Те, що Ольга Вікторівна веде хворих породинно, теж на користь їхнього здоров’я. Адже вона добре знає про особливості недугів старших поколінь родини і може спря­ мувати їхніх дітей на потрібний спосіб життя, аби запобігти чи виявити в них на ранніх стаді­ ях спадкові хвороби, такі, як цукровий діабет, гіпертонію та інші.

Сьогодні з метою наближення медичної допомоги до населення у Котельві діють уже чотири амбулаторії загальної практики-сімейної медицини. Всі вони належать комунальному за­ кладу «Котелевський центр первинної медикосанітарної допомоги», який відкрився на почат­ ку лютого нинішнього року. До складу Центру ПМСД входять 7 амбулаторій ЗПСМ, із них 4 — сільські, стільки ж у райцентрі, 16 ФАПів. У закладі також працюють 10 сімейних лікарів, 1 педіатр, 21 медична сестра. Діє денний стаціо­ нар на 35 ліжок. Головний лікар Центру первинної медико-са­ нітарної допомоги Світлана Фаткуліна відзначає:

центральних ЗМІ під час прес-туру до закладів первинної медико-санітарної допомоги. Відзна­ чу, що це вже другий прес-тур, організований цього року на Полтавщині на тему реформу­ вання медичної галузі регіону. У Котельві його учасники стали свідками відкриття не тільки амбулаторії ЗПСМ № 4, а й філії аптеки № 81 комунального підприємства «Полтавафарм», яка працюватиме на території Центру первинної медико-санітарної допомоги цілодобово. Побували журналісти й у Великорублівській амбулаторії загальної практики-сімейної меди­ цини, яка діє з 2010 року. Нині заклад обслуговує майже 3 тисячі сільських жителів, у його підпо­

голова Котелевської райдержадміністрації Ге­ рой України Тетяна Корост і голова Полтавської облдержадміністрації Олександр Удовіченко. Директор департаменту охорони здоров’я ОДА Віктор Лисак на цих заходах підкреслив: — Наша мета — забезпечити пацієнту опе­ ративний, якісний, належний доступ до фахівця первинної ланки — лікаря загальної практикисімейної медицини. Нині на Полтавщині більше 80% населення охоплено первинною медикосанітарною допомогою. І хоча наша область не є пілотним регіоном медичної реформи, вона — серед перших із модернізації галузі. Це відзначила під час

Голова Полтавської облдержадміністрації Олександр Удовіченко вітає котелевців із відкриттям нової амбулаторії сімейної медицини

Сімейний лікар Ольга Ручиця обстежує першого пацієнта нової амбулаторії Анатолія Стрільця

Амбулаторія сімейної медицини № 4 в Котельві

— Фінансування Центру складає майже 30 відсотків від загальної суми затверджених бю­ джетних асигнувань на охорону здоров’я нашого району на 2013 рік. Це, звичайно, великі кошти. Але зрозуміло, що реформу ми не здолаємо за один рік. У нас є ще певні проблеми: не вистачає транспорту, назріла комп’ютеризація робочих місць сімейних лікарів, гостро стоїть питання допомоги тяжкохворим, особливо з онкологіч­ ними діагнозами. Але ми рухаємося у правиль­ ному напрямку: наближаємо медичну допомогу до пацієнта, поліпшуємо її якість, створюємо комфортні умови для лікаря і пацієнта. З досвідом реформування медичної галузі в Котелевському районі Полтавської області не­ щодавно ознайомилися журналісти місцевих та

рядкуванні 8 ФАПів. А раніше це була дільнична лікарня, в якій лікувалися лічені пацієнти, й утри­ мувати її було економічно недоцільно. Заклад реорганізували, зробили ремонт. Нині тут діють денний стаціонар, фізіотерапевтичний, оглядо­ вий, маніпуляційний кабінети, кабінет щеплень, проводяться лабораторні дослідження. А частину колишньої лікарні передали Терцентру з надання соціальних послуг, де нині перебувають 22 підо­ пічних. Це — хворі самотні престарілі люди. Під час реорганізації не було скорочено жодного ме­ дичного працівника! Ось так раціонально й погосподарськи було розв’язано важливу проблему. Про те, що розвиток медичної галузі, її ре­ формування — пріоритет влади, відзначали під час вищеназваних приємних подій у районі

недавнього перебування на Полтавщині і Пер­ ший заступник Глави Адміністрації Президента України Ірина Акімова.

— Ми бачимо тут позитивні зміни в робо­ ті первинної ланки медичної допомоги, яка є основним акцентом реформ, — сказала вона.

— Нам це особливо цікаво, бо Полтавська об­ ласть не належить до пілотних регіонів. Та якщо є хороша команда — команда однодумців, ко­ тра розуміє, що треба рухатися вперед, вона не чекає вказівок згори, а діє. І тоді проблеми й непорозуміння розв’язуються. Ніна КОНДРАТЮК, власкор «ВЗ», Полтава Фото автора

тернопільщина

творчий підхід до медреформи У

світлі реформ охорони здоров’я на перших позиціях — процеси модернізації, особли­ во найбільш вразливої її складової — пер­ винної ланки. Активно долучився до цих реформатор­ ських дій і Тернопільський медичний універ­ ситет, створивши 5 навчально-практичних центрів первинної медико-санітарної допо­ моги. Ця ідея, запропонована його ректором, нині успішно реалізована, студенти набувають практичний досвід, а сільські мешканці — отримують кваліфіковану меддопомогу. Зо­ всім нещодавно з’явилася можливість створити навчально-практичний центр первинної меди­ ко-санітарної допомоги в селі Ілавче Теребов­ лянського району. Голова Тернопільської облдер­ жадміністрації Валентин Хоптян, ректор ТДМУ ім. І.Я. Горбачевського Леонід Ковальчук і го­ лова фонду «Гуманітарна допомога міста Біле­ фельд» Пітер Регер заклали перший камінь у фундамент нового закладу.

12

— Реформування первинної ланки — пер­ ший етап медичної реформи, який плануємо завершити цього року, — зазначив на урочис­ тостях Валентин Хоптян. — Йдеться, зокрема, і про створення належних умов для пацієнтів і медиків. Саме з ініціативи ректора ТДМУ Л. Ковальчука було розроблено концепцію ре­ формування медицини і торік в області відбула­ ся виїзна колегія Міністерства охорони здоров’я України та колегія ОДА, присвячена медичній реформі, в якій взяли участь і ректори всіх ме­ дичних ВНЗ України. У селі Ілавче з ініціативи керівництва ТДМУ і за підтримки обласної влади буде створе­ но центр медико-соціальної допомоги, що об’єднуватиме лікарську амбулаторію, центр екстреної медичної допомоги та центр догляду за людьми похилого віку. Його відкриють на базі місцевої дільничної лікарні, якою вже 20 років опікується благодійний фонд «Гуманітарна до­ помога міста Білефельд».

— Ми взяли за приклад систему надання допомоги самотнім людям похилого віку в Нідерландах. Наші науковці, побувавши в цій країні, детально вивчали систему. Там кожна громада дбає, щоб у неї був такий центр. Нині хочемо створити його в Ілавчому, — розповів ректор ТДМУ, член-кореспондент НАМН Укра­ їни, професор Леонід Ковальчук. В Україні ця добра справа має гарні перспек­ тиви. Дільничні лікарні не можна закривати, їх потрібно перепрофілювати для догляду за людьми похилого віку, переконаний Леонід Яки­ мович. І досвід такої роботи вже є, адже біль­ шість подібних медзакладів саме так працю­ вали: взимку тут перебували самотні старенькі люди і їм забезпечували належний догляд. Голова облдержадміністрації Валентин Хоп­ тян наголосив, що підтримує таку ініціативу, а та­ кож зазначив, що досвід створення центрів буде обговорено під час розширеного засідання колегії та регіонального комітету економічних реформ.

— Ця пропозиція заслуговує на увагу. За­ пропонований ТДМУ проект дозволить зберегти дільничні лікарні — вони функціонуватимуть, але дещо в іншому вимірі. Обов’язково вивчи­ мо цю пропозицію, а сьогодні започатковуємо створення такого центру в Ілавче», — сказав голова облдержадміністрації. Він також підтримав ініціативу університету створити на базі центру осередок для навчання студентів-медиків. Шестикурсники проходити­ муть тут практику та набуватимуть професійних практичних навичок. Для їх роботи та побуту створять належні умови.

— Вірю, що завдяки співпраці обласної дер­ жавної адміністрації, медичного університету, громади села та нашого фонду цей проект буде успішно реалізовано, — висловив переконан­ ня голова фонду «Гуманітарна допомога міста Білефельд» Пітер Регер. Лариса ЛУКАЩУК, власкор «ВЗ», Тернопіль

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ

28 червня 2013 року

ЧеРК АщинА

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ РІВЕНЬ МЕДИКО­КОНСУЛЬТАТИВНОЇ ДОПОМОГИ ГАРАНТОВАНО Два місяці тому в Черкасах розпочав свою роботу обласний діагностично­консультативний центр, відкриття якого відбулося за участі перших осіб держави — Президента України Віктора Януковича та Міністра охорони здоров'я України Раїси Богатирьової. За цей час сюди звернулося майже 30 тис. мешканців Черкаської області. В середньому щодня центр відвідує 850 осіб, яким надають медико­консультативну допомогу лікарі 36 спеціальностей.

С

учасний корпус обласного діагностич­ ного центру, який розмістився в новому п’ятиповерховому корпусі, збудований на заміну старій обласній поліклініці і став, без пере­ більшення, прикладом тих позитивних змін, які нині здійснюються в рамках реалізації реформи медичної галузі та спрямовані, як зазначив Глава держави на відкритті центру, на підвищення якос­ ті медичних послуг населенню і на покращення умов праці медиків. Створення в регіоні нового обласного кон­ сультативно­діагностичного центру було життєво необхідним. Адже стара обласна поліклініка роз­ ташовувалась у пристосованому приміщенні, яко­ му майже 60 років. Воно було розраховане на 150 відвідувань за зміну, тоді як лікарям доводилося обстежувати і консультувати до 600 пацієнтів за день. Вкладати кошти у ремонт приміщення ста­ рої поліклініки було б нераціонально і неефектив­ но. Дослухавшись до проблем медиків, керівни­ цтво області прийняло рішення про будівництво потужного сучасного діагностичного центру, який зняв би всі задавнені проблеми, пов’язані з наданням якісної консультативної амбулаторно­ поліклінічної допомоги мешканцям області.

— Протягом 60 років свого існування Чер­ каська обласна лікарня постійно розвивається. Сьогодні це багатопрофільний лікувальний заклад третинного рівня, в якому зосереджені всі види медичної допомоги (окрім опікового). Минулого року обласна консультативна поліклі­ ніка прийняла близько 150 тисяч хворих, — роз­ повідає головний лікар Комунального закладу «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» Олександр Дудник. — Не вистачало пло­ щі, де можна було б одночасно розмістити таку кількість хворих, необхідну кількість медперсо­ налу й обладнання, що створювало величезні незручності як для лікарів, так і для пацієнтів. У результаті усі діагностичні служби медич­ ного закладу були розкидані по корпусах. При цьому необхідно зауважити, що комплекс Чер­ каської обласної лікарні розташований на великій території — 10,5 гектара. Тож, нерідко пацієнти ставали заручниками ситуації, коли, приїхавши з віддаленого району, відстоявши чергу в полі­ клініці й отримавши направлення на обстеження, не могли за один день одержати кваліфіковану консультацію медичного фахівця. Адже за той час, який хворий затрачав на пошуки діагностич­ ної служби, блукаючи територією лікарні, та на проходження обстеження, лікар уже закінчував прийом у поліклініці. Постало питання будівни­

цтва сучасного діагностичного комплексу, який би зосередив на своїй території і діагностичні служби, і лікарів, надавши їм можливість зручно і комфортно обстежувати пацієнтів. На будівництво і модернізацію Черкаського обласного діагностично­консультативного центру було спрямовано близько 72 млн грн. Зараз новий Центр обладнано сучасною апаратурою, зокрема, придбано новий 16­зрізовий комп’ютерний томо­ граф ALEXION­16, який має найнижче променеве навантаження на пацієнта завдяки застосуванню найсучасніших технологій. Справжнім проривом для державних медич­ них закладів Черкащини стало придбання маг­

Центр оснащено найсучаснішою апаратурою, яка вже сьогодні дозволяє лікарям оптимізувати лікувальний процес

нітно­резонансного томографа Vantage Titan. Подібна апаратура в бюджетних медустановах з’явилася вперше, а відтак у черкащан є можли­ вість проходити обстеження на дороговартісній апаратурі безплатно. Його унікальність полягає в тому, що він забезпечує велике поле огляду, тобто одночасно дозволяє збирати інформацію із ділянки тіла розміром 55х50 см (в інших апаратах — лише 28х33 см). Крім того, ширина внутріш­ нього проходу цього апарату дозволяє вмістити вагітних і досить огрядних черкащан, а невелика довжина каналу додає зручності при скануванні пацієнтів, що страждають від клаустрофобії, та дітей. Апаратурою експертного класу оснащено кабінети функціональної та ультразвукової діагностики.

— Таке дооснащення дозволило значно під­ няти рівень діагностичних можливостей обласної

лікарні, — розповідає Олександр Миколайович.

— Адже зрозуміло, що без високотехнологічного обладнання лікувальний заклад третинного рівня просто не може існувати. Скажімо, тромболітична терапія при ішемічних інсультах вимагає певного виду дослідження, яке можливе лише на сучасній апаратурі. Обладнання, яке нині є в Центрі, дає можливість лікареві визначитись, можна прово­ дити тромболізис чи ні. Раніше такої можливості у нас не було. Сьогодні ж за наявності в лікарні цереброваскулярного центру, нейрохірургічного відділення та новітнього обладнання можна на­ давати високоякісну медичну допомогу хворим із цереброваскулярною патологією, в тому числі і з інсультами. Нині медперсонал не скаржиться на проблеми з рентгенобладнанням, яке постійно виходило з ладу: в діагностичному центрі встановлено рент­ генодіагностичний комплекс Opera T італійського виробництва.

— Цей рентгенодіагностичний комплекс об'єднує три робочих місця в одному апараті, — пояснює Олександр Дудник. — Поворотний діагностичний стіл­штатив здійснює нахили руху в різноманітних діапазонах для проведення рент­ геноскопічних і рентгенографічних досліджень,

Лікар кабінету комп’ютерної томографії Микола Щербак

включаючи виконання косих проекцій, томогра­ фію, латерографію. Апарат дає можливість роби­ ти знімки пацієнтів на каталці, що дуже важливо. Такий комплекс дозволить кардинально змінити якість рентгенологічних обстежень у лікарні та водночас значно зменшить променеве наванта­ ження на пацієнтів і персонал. Крім цього, сучасна апаратура дозволяє над­ силати знімок хворого в кабінет лікаря в елек­ тронному режимі. Тож, тепер немає необхідності роздруковувати плівку і чекати, доки вона під­ сохне. Поки хворий дійде до кабінету, лікар уже опрацьовуватиме його знімок. Кожен поверх консультативно­діагностичного центру має своє призначення. На першому розта­ шоване відділення інструментальних методів до­ слідження, де зосереджені кабінети комп’ютерної томографії, МРТ, рентгенодіагностики, клініко­ді­ агностична лабораторія, кабінет функціональної

діагностики, УЗД. На другому поверсі пацієнтів приймають лікарі консультативної поліклініки об­ ласної лікарні. На третьому — консультативна поліклініка обласного кардіологічного центру. П’ятий поверх займають лабораторія полі­ меразно­ланцюгової реакції, бактеріологічна та імунологічна лабораторії. Тут створені належні санітарно­гігієнічні умови для медперсоналу, зокрема є душові кабінки для лікарів­бактеріо­ логів, про які в старій поліклініці і мріяти не могли. Хоча для бактеріолога душ — це не розкіш, а необхідність. А ось на четвертому поверсі розмістилися амбулаторні структури майбутнього перина­ тального центру: відділення перинатальної діа­ гностики, медико­генетична лабораторія та центр планування сім’ї.

— Амбулаторні структури майбутнього пе­ ринатального центру вже функціонують, — роз­ повідає Олександр Дудник. — До кінця року в рамках національного проекту «Нове життя — нова якість охорони материнства та дитинства» на місці старого корпусу поліклінічного відді­ лення буде збудовано 4­поверхова будівля ста­ ціонарних відділень обласного перинатального центру. Тож це буде фактично єдиний комплекс надання допомоги вагітним з екстрагенітальною патологією, до якої відноситься цукровий діабет, хвороби серця, нирок, печінки та важка патологія інших внутрішніх органів. Оскільки відсоток дітей при патологічних пологах завжди більший, то в перинатальному центрі фукціонуватимуть від­ ділення інтенсивної терапії новонароджених та відділення виходжування недоношених і хворих новонароджених. Існуюче відділення екстрагенітальної патоло­ гії обласної лікарні, що надає акушерсько­гінеко­ логічну допомогу ІІІ рівня, розраховане лише на 30 ліжок, тобто його максимум — 700 пологів на рік. Обласний же перинатальний центр прий­ матиме близько 2000 пологів на рік. У новому діагностично­консультативно­ му центрі все продумано до дрібниць. Корпус діагностичного центру з’єднаний переходами з іншими корпусами обласної лікарні — можна обійти усю лікарню, не виходячи з приміщення. Це зручно і для лікарів, і для хворих. Створено умови і для обслуговування людей з обмеженими можливостями. Є конференц­зал на 195 місць, де можна проводити науково­практичні онлайн­ конференції, організовані МОЗ України сумісно з науковцями Національної академії медичних наук України та республіканськими асоціаціями лікарів.

— Ми розраховуємо, що Центр зможе прий­ мати близько 900 пацієнтів на зміну, а це понад 200 тисяч на рік. Тут створені умови надання якіс­ ного та ефективного медичного обслуговування мешканцям нашого регіону, задля чого й прово­ дяться реформи галузі, — підкреслив у розмові головний лікар Олександр Дудник. — Фактично ми вийшли на новий рівень медико­консульта­ тивної допомоги.

13

Інна ХІМІЧУК, власкор «ВЗ», Черкаси

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

вітчизняна Трансплантологія:

шлях у нікуди?

Закон «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині», який сьогодні діє в Україні, прийнятий ще у 1999 році. Із того часу відбулися організаційні зміни у сфері охорони здоров’я, виявилися прогалини та недоліки його положень. У квітні у парламенті зареєстровано проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» (щодо встановлення правових відносин, умов та порядку застосування трансплантації). Найбільше суперечок точилося навколо пропозиції змінити чинну презумпцію незгоди на презумпцію згоди у ст. 16 Закону. Багато фахівців стверджують, що саме ця законодавча норма здатна дати зелене світло подальшому розвитку вітчизняної трансплантології. Минуло кілька місяців, але ситуація практично не змінилася. У Раді так само дискутують, а люди тим часом помирають, не дочекавшись донора. У зв’язку із цим 28 травня відбулася пресконференція на тему «Проблеми трансплантології». Обговорювалися відсутність в Україні алогенних трансплантацій кісткового мозку, фінансування програми Міністерства охорони здоров'я України «Лікування за кордоном», необхідність прийняття Закону України «Про трансплантацію» та інші. У заході взяли участь директор координаційного центру трансплантації органів, тканин і клітин МОЗ України Руслан САЛЮТІН і президент благодійного фонду «Допомога онкохворим дітям» Валентина МАРКЕВИЧ. Руслан Салютін: Наша країна не підтримує світові стандарти

Зараз немає напряму в медицині, який би розвивався динамічніше за трансплантологію — ця наука посідає провідні позиції в усіх країнах світу. Практично скрізь ведеться напружена робота з розробки нових методів використання трансплантації при лікуванні важких захворювань. На превеликий жаль, наша країна не підтримує світові тенденції: левова частка грошей, які виділяються на трансплантологію, спрямовані на лікування за кордоном. А розвиток цієї галузі має бути національним пріоритетом. Якщо ми не будемо його розвивати зараз, то весь час звертатимемося до «когось» і вивозитимемо свої кошти за кордон. Фінансуючи чужу медицину, ми фінансуємо чужу державу. Як і відбувається зараз із республікою Білорусь. Приміром, за кошти, отримані за трансплантацію однієї нирки громадянину нашої країни, білоруси роблять 5-6 трансплантацій своїм громадянам. Чому ж ми досі не можемо налагодити систему транс­п лантації у себе в Україні? Адже ті законодавчі

14

ініціативи, які в даний час розглядаються урядом (проект Закону України «Про внесення змін до Закону про трансплантацію»), можуть забезпечити надання якісної медичної допомоги громадянам України вдома, зекономити державний бюджет та знизити соціальну напруженість. У нас тільки органної трансплантації потребує більше 4 тисяч осіб, а ми можемо забезпечити лише сотні. Це нормально для держави, яка вважає себе європейською? Рівень розвитку транс­п лантології в нашій країні один із найнижчих. Зараз ми відправляємо за кордон для виконання трансплантації, а що буде завтра? Ми будемо користуватися послугами іноземних клінік для операції з приводу гострого апендициту? Торік було виконано близько 80 трансплантацій кісткового мозку. Практично всі вони аутологічні. Такі трансплантації становлять 70% від загальної кількості. Решта — транс­ плантації чужорідного матеріалу, з яких 15% — від родинних донорів і 15% — від неспоріднених, для них, власне, і потрібен реєстр донорів. У Росії, наприклад, з 1992 року практично в кожному регіоні відкриваються центри трансплантації кісткового мозку. В Україні ж на сьогодні існує чотири центри трансплантації кісткового мозку: ОХМАТДИТ, дитячий міський центр трансплантації кісткового мозку, Національний інститут раку та відділ на базі Інституту невідкладної хірургії ім. В.К. Гусака (Донецьк). Ще один приклад. Україна така ж по території, як Іспанія — там таких центрів 45. А з наших чотирьох реально працює лише два — ОХМАТДИТ та міський центр трансплантації кісткового мозку, який, до речі, давно варто передати під егіду МОЗ, оскільки міська влада не спроможна його фінансувати. Він може виконувати близько 120 трансплантацій на рік, а виконує близько 50-ти — в найкращі часи. Я хочу, щоб усі зрозуміли: транс­ плантація кісткового мозку — ру-

тинна операція, коли процес налагоджений. А багато наших гематологів і досі вважають пацієнтів, яким показана ця операція, смертниками. Вони живуть реаліями 70-х років, не знаючи, що десятирічна виживаність зараз сягає 98%. До того ж, більшість наших фахівців лікують онкогематологічні хвороби теж «по старинці». У результаті ми отримуємо пацієнтів, яким автотрансплантацію вже неможливо виконати, а алогенний матеріал у родичів підібрати не виходить. Такі люди приречені на чергу і несприятливий результат.

Валентина Маркевич: Помираючі діти нікого не цікавлять

Наш Фонд «Допомоги онкохворим дітям» знаходиться в місті Суми. Я є членом колегії МОЗ від громадської організації, представляю інтереси онкохворих дітей. Наша «історія» з дітьми, яким необхідна трансплантація, почалася з маленької дівчинки — їй був потрібен неспоріднений донор. Ми знайшли клініку в Італії, що погодилася допомогти, навіть отримали рахунок-фактуру. І тоді я дізналася про програму, яка діє в Україні, і спробувала встати на

чергу, щоб допомогти цій дитині. На той момент фінансування програми було мінімальним і на черзі стояло 24 дитини. За два роки стояння у черзі ми побачили лише один результат — 10 дітей загинуло. Тоді ми вирішили привернути увагу громадськості до проблем трансплантації кісткового мозку і домогтися збільшення фінансування. За допомогою телебачення, куди запрошували різних політиків, нам вдалося домогтися збільшення бюджету на трансплантацію за кордоном до 30 млн грн. Лікування однієї дитини у чужій країні обходиться близько 200 тис. євро. В Україні трансплантацію від неспорідненого донора можна провести за 600 тис. грн. Виходить, що для держави «вигідніше» вивезти кошти за кордон, ніж налагодити власну систему трансплантації? Ці події відбулися наприкінці 2010 року. Гроші були виділені, але пішли, мабуть, «не на ті потреби». Потім нам вдалося ініціювати створення реєстру донорів кісткового мозку, який знову ж таки не функціонує нормально через недофінансування. Зараз ми зібрали робочу групу, яка зайнялася питаннями транс­ плантації кісткового мозку від неспорідненого донора. Підготовлено документ, який буде передано на розгляд президенту. У травні цього року нам вдалося збільшити фінансування на лікування онкохворих дітей до 38 млн. На даний момент у списку 21 дитина. У держави «виходить» пролікувати одну дитину на місяць. Четверо з черги потребують пересадки органів, яку можуть зробити і у нас в країні — був би прийнятий Закон «Про трансплантацію». Коли наші мами, у яких помирають діти, приходять на прийом до чиновників, їм відповідають, що вони — «статистична одиниця»! Діти — «статистичні одиниці»! Їхні долі нікого не цікавлять! Хто відповість за життя тих дітей, які не дочекалися своєї черги? Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

28 червня 2013 року

БЕЗПЕКА І ЯКІСТЬ ЛІКІВ.

УКРАЇНА ГАРАНТУЄ П

ро те, що абсолютно безпечних ліків не існує, як не існує двох ідентичних людських організмів, знає кожен лікар. З іншого боку, лікування ніколи без медикаментозної частини не обходилося. Отже, якщо лі­ кар призначає лікарський засіб своєму пацієнтові, він має бути переконаний, принаймні, у його якості, яка забез­ печена дотриманням вимог до виготовлення, зберіган­ ня, транспортування, продажу тощо. Тобто кожна ланка ланцюжка, який проходить препарат від виробника до пацієнта, має бути надійною та контрольованою. А такий контроль здійснити під силу тільки на державному рівні. З досвіду європейських країн слід зазначити, що сектор економіки, який займається виробництвом та реаліза­ цією лікарських препаратів, і є найбільш зарегульований.

На чому базується державний контроль якості лікарських засобів У нашій країні таким контролюючим органом є Державна служба України з лікарських засобів. На сьогодні у на­ шій державі побудована і працює чітка система контр­ олю якості лікарських засобів, яка по праву вважається однією з найефективніших у світі. Усі вимоги до ви­ робництва та продажу ліків приведено до міжнародних стандартів якості. Препарати, що знаходяться в обігу на вітчизняному ринку протягом усього свого життєвого циклу (від виготовлення до відпуску), перебувають під постійним контролем українських інспекторів. Основа державної системи контролю якості лікар­ ських засобів була закладена ще в ті часи, коли поняття «державна інспекція» тільки формувалося, коли при­ ймався Закон України «Про лікарські засоби». Саме в той момент було прийнято рішення: в країні необхідно забезпечити досить жорсткий принциповий підхід щодо якості лікарських препаратів, умов їх виробництва на те­ риторії України. Безумовно, в процесі розвитку система неодноразово зазнавала різних змін, але, на щастя для українського пацієнта, приблизно з 2002 року ми поча­ ли активно вивчати і переймати досвід країн-учасниць Європейського Союзу. Наразі українське законодавство у сфері забезпечення якості лікарських засобів макси­ мально наближене до європейського. А це означає, що український пацієнт має ті ж самі гарантії якості та без­ пеки лікарських засобів, як і європейський. Про це, зо­ крема, йшлося і під час I Міжнародної бізнес-конференції «ABC: Ukraine&Partners», що відбулася 13-14 червня 2013 року в Києві. Керівник Держлікслужби України Олексій Соловйов, виступаючи перед учасниками цього заходу, зауважив, що «результатом імплементації стандартів виробництва та контролю якості лікарських засобів Єв­ росоюзу у національне законодавство має стати вільний, відкритий ринок медичної продукції. Реалізуючи цю стра­ тегію, Держлікслужба України ставить перед собою голо­ вне завдання: діяти в інтересах прав і основних свобод, закладених у Конвенції Ради Європи. Медична політика, що проводиться Урядом України, спрямована, насампе­ ред, на захист прав та інтересів пацієнта в забезпеченні якісних, ефективних і безпечних лікарських засобів». У зв’язку з цим пан Соловйов особливо відзначив такі кроки, як: — приєднання України до Європейської Фармакопеї; — запровадження у 2010 році обов’язкового до­ тримання при виробництві ліків Належної виробничої практики (GMP ЄС) для вітчизняних виробників; — запровадження у лютому 2013 року обов’язкового дотримання при виробництві ліків Належної виробничої практики (GMP ЄС) для ліків іноземного виробництва; — приєднання до Конвенції MEDICRIME та її рати­ фікація у 2012 році; — запровадження у березні 2013 року ліцензування імпорту ліків. Крім того, нагадаємо, що з 2011 року Україна в особі Держлікслужби України є повноправним членом PIC/S (Pharmaceutical Inspection Cooperation Scheme — Систе­ ма взаємодії фармацевтичних інспекцій, яка об'єднує регуляторні органи 42 країн із найбільш жорстким за­

конодавством щодо якості лікарських засобів), завдяки чому ми маємо регулярний і повний доступ до інформа­ ції про фальсифіковані неякісні ліки, виробників, які не дотримуються стандартів GMP ЄС, тощо. Своєю чергою Україна надає таку ж інформацію іншим членам PIC/S, адже проблема фальсифікації не є суто українською. Крім того, Олексій Соловйов зазначив: «Найважливішою складовою цієї системи є встановлені вимоги до вироб­ ництва ліків, які у світі називають Належною виробничою практикою. Дотримання вимог GMP є гарантією того, що готовий лікарський засіб буде повністю відповідати заданим властивостям. Тому з 15 лютого 2013 року в нашу країну з-за кордону надходять тільки ті препарати, виробництво яких відповідає вимогам GMP. Українські ж підприємства працюють за цими стандартами з 2010 року. Таким чином, сьогодні українці, як і європейці, вико­ ристовують ліки, вироблені в однаково жорстких умовах за правилами GMP ЄС. Контролюються ці ліки за такими само жорсткими методами». Віце-прем’єр-міністр України Костянтин Грищенко, який також був спікером заходу і взяв участь у диску­ сії «Нові вимоги до якості на фармацевтичному ринку України: перспективи для іноземного бізнесу» зауважив: «Фармацевтична галузь України має значний економіч­ ний потенціал розвитку, і переконаний — найближчим часом може стати локомотивом української економіки. Президент та Уряд України розглядають фармацев­ тичний сектор як системоутворюючу галузь економіки України». Він також висловив переконання, що світові тенденції розвитку глобального фармацевтичного ринку та успіхи розвитку фармацевтичної галузі розвинених країн свід­

ві. Її організаторами виступили Рада Європи та Державна служба України з лікарських засобів за підтримки Віцепрем’єр-міністра України Костянтина Грищенка. Конвенція MEDICRIME є першим міжнародним інструментом кримінального законодавства, яка реко­ мендує кожній державі-учасниці передбачити в націо­ нальному законодавстві відповідальність за: • умисне виробництво фальсифікованої медичної продукції, активних речовин, наповнювачів, компонентів, матеріалів та приладдя; • навмисне постачання і торгівлю фальсифікова­ ними лікарськими засобами, активними речовинами, наповнювачами, компонентами, матеріалами та прилад­ дям, де під поставкою маються на увазі дії, пов'язані з посередництвом, брокерством, закупівлею, продажем, даруванням, просуванням (включаючи рекламу) цієї продукції; • фальсифікацію будь-яких документів, що мають відношення до медичної продукції, з метою ввести спо­ живачів в оману щодо її автентичності; • подібні злочини — несанкціоноване виробництво або постачання лікарських засобів та маркетинг медич­ них виробів, що не відповідають певним вимогам. Конвенція також забезпечує основу для національ­ ного і міжнародного співробітництва між різними секто­ рами державного управління, координації на національ­ ному рівні, захисту жертв і свідків злочинів, пов'язаних з фальсифікацією медичної продукції. Відкриття Конвенції MEDICRIME для приєднання від­ булося 28 жовтня 2011 р. у Москві. На сьогодні це вже зробили 22 країни світу, в тому числі: Австрія, Бельгія, Вірменія, Гвінея, Данія, Ізраїль, Ісландія, Іспанія, Італія,

Фармацевтична галузь і біотехнології сьогодні є, напевно, найбільш інноваційними галузями промисловості у світі, формуючи значний попит на науково-дослідні роботи та забезпечуючи високі темпи їх зростання. Вплив фармацевтики виходить далеко за межі галузі, формуючи вагомі мультиплікативні ефекти в частині доданої вартості, зайнятості населення супутніх та обслуговуючих секторів, доходів від податків тощо. Віце-прем’єр-міністр України Костянтин Грищенко чать про великий потенціал для розвитку українського фармринку. Окрему увагу в Україні приділяють питанню меха­ нізмів захисту пацієнтів від неякісних/фальсифікованих лікарських засобів. У цьому контексті, за словами Віце-прем’єра, одним із ключових завдань для Уряду на найближчу перспективу є створення ефективної системи відстеження лікарських засобів. «Із метою запобігання потраплянню фальсифі­ кованих лікарських засобів у легальний обіг, за технічної підтримки Європейського директорату з якості лікар­ ських засобів Ради Європи, в Україні впроваджується система відстеження лікарських засобів. Ми плануємо запровадити систему маркування кожної упаковки лі­ карських засобів, аби повністю відстежити систему ви­ робництва ліків та їх доставки до споживача. Для того, щоб кожний громадянин України, який зайде до аптеки, мав змогу пересвідчитися у справжності лікарського за­ собу», — підкреслив Віце-прем’єр-міністр України. Потрібно зауважити, що боротьба з таким ганебним явищем, як фальсифікація ліків, є наріжним питанням для всіх країн світу, незалежно від економічного рівня розвитку та політичного устрою. Отже невипадково цій проблемі було присвячено міжнародну конферен­ цію «Підходи до практичної реалізації Конвенції Ради Європи про підроблення медичної продукції та подібні злочини, що загрожують охороні здоров'я (Конвенція MEDICRIME)», яка пройшла 11-12 червня 2013 року в Киє­

Кіпр, Ліхтенштейн, Люксембург, Марокко, Молдова, Ні­ меччина, Португалія, Російська Федерація, Туреччина, Україна, Фінляндія, Франція, Швейцарія. Учасники конференції розглянули ряд проблем, пов'язаних із різними аспектами протидії фальсифікації медичної продукції: — практичне застосування різнобічних підходів ВООЗ та Ради Європи в поняттях «фальсифікована» і «контрафактна» медична продукція; — проблеми міжсекторального співробітництва пра­ воохоронних, митних та інших контролюючих органів з одного боку і приватного сектора; — проблеми розповсюдження фальсифікованої медичної продукції шляхом Інтернет-торгівлі; — окремі аспекти, пов'язані з інтелектуальною власністю тощо; — розуміння Конвенції MEDICRIME; — стратегії боротьби з підробками, шляхи та на­ слідки її реалізації; — підвищення рівня обізнаності суспільства щодо реалізації Конвенції MEDICRIME; — превентивні заходи за участі Європи та Європей­ ського Директорату з якості лікарських засобів (ЄДЯЛЗ); — значення положень Конвенції для Європи, пер­ спективи з погляду Всесвітньої митної організації (ВМО); — вплив Конвенції MEDICRIME і роль ВМО в бороть­ бі з фальсифікованою продукцією та іншими аналогіч­ ними злочинами;

— співробітництво з Францією, Туреччиною, Болга­ рією, Польщею: досвід та можливі шляхи до реалізації; — міжсекторна співпраця регуляторних та право­ охоронних органів, пропозиції з реалізації Конвенції MEDICRIME.

Норми Конвенції MEDICRIME, які вже впроваджено в Україні Зокрема, в Україні (вперше серед країн СНД) в 2011 році прийнято, а в 2012 році посилено кримінальну відпові­ дальність за фальсифікацію лікарських засобів. Крім того, в усіх територіальних органах Держлік­ служби України створені та функціонують Регіональні Програми із запобігання ввезенню та розповсюдженню на території області неякісних, фальсифікованих та не­ зареєстрованих лікарських засобів. Створені постійно діючі робочі групи за участю представників Держлік­ служби України, правоохоронних та митних органів із відстеження шляхів розповсюдження фальсифікованих лікарських засобів. Костянтин Грищенко повідомив учасникам про те, що днями в національному законодавстві було затвер­ джено поняття «великі» й «особливо великі» розміри фальсифікованих лікарських засобів: «Це дозволить правоохоронним органам чітко визначати рівень відпо­ відальності фальсифікаторів. Результатом посилення державного контролю якості лікарських засобів стало те, що протягом 3-х років до споживача не допущено близько 8 млн упаковок лікарських препаратів невідпо­ відної якості, на суму близько 15 млн євро», — наголо­ сив Віце-прем’єр. Також цього року в Україні стартує Пілотний проект із запровадження індивідуального маркування вироб­ ником зовнішньої упаковки лікарських засобів, розро­ блений Держлікслужбою України. Прийняття Проекту дозволить державі унеможливи­ ти потрапляння фальсифікованих лікарських засобів у легальну мережу поставок та ідентифікувати лікарський засіб у режимі реального часу. Крім того, народний депутат, член комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я Андрій Шипко висловив думку, що в Україні необхідно, аби усі перевірки аптек, аптечних закладів та аптечних складів були виключно позаплановими. Тож, з огляду на вищенаведене, Україна цілком за­ служено отримала високу оцінку від Голови управління кримінального права Генерального Директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи Карло Керо­ монте, який під час прес-конференції, зокрема, зазначив: «Україна показує правильний шлях іншим, ратифіку­ вавши Конвенцію MEDICRIME. Європа особливо вдячна органам влади України за приклад того, як треба з цим явищем боротися». На його думку, відповідальність за фальсифікацію медпрепаратів не повинна бути м'якшою, ніж за неза­ конний обіг наркотиків, як це є на сьогодні в багатьох країнах світу. Він підкреслив, що фальсифікація медпрепаратів є міжнародною проблемою і потребує спільного вирі­ шення міжнародним суспільством. «Найголовніше — це міждержавна співпраця. Якщо Україна приділятиме увагу цьому питанню, а інші країни цього не зроблять — результату, на жаль, не буде. Нам потрібно разом зу­ пинити злочинців, які заробляють мільярди на здоров’ї людей. Наша мета — налагодити цю співпрацю», — підкреслив він. Своєю чергою Перший заступник Голови Держлік­ служби України Інна Демченко зауважила, що метою всіх учасників конференції є захист громадського здоров'я через призму охорони права на життя. Отже: «Закликаємо до якнайшвидшого підписання та рати­ фікації Конвенції MEDICRIME усіма країнами, які ще не приєдналися до неї».

15 Підготувала Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»

СТОМАТОЛОГІЯ

КОНСОЛІДУВАТИСЯ, ЩОБ РЕФОРМУВАТИ ГАЛУЗЬ, вирішили стоматологи України До парламентських слухань «Сучасний стан, шляхи і перспективи реформ у сфері охорони здоров’я України», що відбулися 5 червня, Асоціація стоматологів України підійшла виважено, бо реформування принесло в галузь не тільки перспективи, а й негаразди. Щоб віднайти шляхи до порозуміння та ухвалити спільні з Міністерством охорони здоров’я рішення, спрямовані на покращення стоматологічного здоров’я населення, вивчили досвід запровадження новітніх технологій в інших країнах СНД, Європи та Азії, підбили підсумки власної роботи протягом останніх років і передали погоджені пропозиції до загальнонаціональної програми «Здоров’я-2020: український вимір». Спільні проблеми розв’язувати слід разом Такого висновку дійшли фахівці, які зібралися на XI конгрес Асоці­ ацій стоматологів СНД, що відбув­ ся у Казахстані. Основною ідеєю Конгресу було зниження стомато­ логічної захворюваності шляхом збереження кращих традицій кра­ їн співдружності, впровадження інноваційних технологій, а також посилення уваги до первинної профілактики стоматологічних за­

України, доктору медичних наук, професору Олексію Павленку. Участь Президента Всесвіт­ ньої Федерації Стоматологів FDI Орландо Монтейро да Сільва і Президента Європейської феде­ рації стоматологів ERO FDI Філіп­ па Руска дозволила сформувати політику відкритої взаємодії та діалогу з представниками галузі з усіх країн світу. Орландо Монтейро да Сільва у своїй доповіді зазначив, що Всес­ вітня асоціація об'єднує більше

Учасники ХІ міжнародного конгресу стоматологів СНД

хворювань. Доступність та якість стоматології визначені першочер­ говим завданням лікарів галузі з Росії, України, Білорусі, Молдови, Вірменії, Казахстану, Киргизста­ ну, Туркменістану, які зібралися в Алмати для обміну досвідом та об’єднання своїх зусиль в органі­ зації ліберальної стоматологічної практики протягом найближчих п’яти років. Українська делегація на міжнародному конгресі була не тільки однією з найбільших, а й найефективнішою. Ґрунтовність доповідей українців та ясність передачі свого досвіду були від­ значені оргкомітетом і виражені в подяці керівнику делегації пре­ зиденту Асоціації стоматологів

16

низька доступність стоматологіч­ них послуг. Причому, стосується це як країн, що розвиваються, так і розвинених. Причини — у високій вартості матеріалів і послуг. Тому Асоціація ставить ці питання для обговорення на різних форумах. Є також проблема, пов’язана з дефіцитом кадрів. Багато стома­ тологів з країн із низьким еконо­ мічним розвитком їдуть до країн із розвиненою економікою, що призводить до нестачі лікарів на їх батьківщині, а отже, до незадо­

Мішель Арден, паст-президент Всесвітньої Асоціації стоматологів, яка представляла Європейську асоціацію стоматологів, заявила, що представники Асоціації готові ділитися з колегами європейським досвідом та інформацією про інди­ катори здоров’я порожнини рота і шляхи його поліпшення: — Наша професія повинна не­ сти здоров’я, а не лікування, тому в Європі велика увага надаєть­ ся профілактиці та запобіганню захворювань. Коментуючи значення форуму в Алмати, керівник української деле­ гації Олексій Павленко підкреслив, що координація дій стоматологів різних країн сьогодні необхідна. Відпрацьовані всесвітньою спіль­ нотою лікарів алгоритми їх дій, критерії оцінки якості стоматоло­ гічного здоров’я будуть корисні українським фахівцям для ви­ роблення власних стандартів під час нині діючої реформи системи охорони здоров’я, що дозволить порівняти та синхронізувати наші дії зі світовими та європейськими

Виступає керівник делегації професор, президент Асоціації стоматологів України, доктор медичних наук Олексій Павленко

200 національних стоматологічних асоціацій і груп фахівців стомато­ логічного профілю. Через них вона представляє мільйонам своїх чле­ нів передові досягнення та досвід. Країни пострадянського простору, представники яких приїхали на форум, об’єднують двісті мільйо­ нів осіб — величезну частину світу і Євразії. Асоціація проводить роботу за п'ятьма основними напрямами, сфокусувавшись на профілактиці стоматологічних захворювань, стан­ дартах якості стоматологічної прак­ тики, сприянні розвитку технологій, наукових досліджень та поширенні руху «зеленої» стоматології.

— Головною проблемою галузі, — зазначив він, — залишається

вільного стану стоматологічних служб. Ось декілька фактів. У Хорватії на 10 тисяч хворих сто­ матологічними захворюваннями припадає всього один лікар. 66 відсотків стоматологів Великої Британії складають лікарі, що приїхали з Португалії та Філіппін. Проблеми ці є глобальними, але їх розв’язання мають бути регі­ ональними. Сьогодні Асоціація розробила програму «Бачення стоматології-2020», яка ставить конкретні цілі розвитку галузі та визначає єдині показники стома­ тологічного здоров’я людей. Зараз програму опрацьовують у Білорусі і невдовзі передадуть усім іншим країнам колишнього СНД.

Адже стоматологічні наукові шко­ ли, сформовані ще в СРСР, були спільними. Наприклад, у Казахста­ ні працюють лікарі, підготовлені в українських вишах. А сьогодні по­ рушуються не лише економічні, а й наукові зв’язки і традиції, тому доповіді та майстер-класи з пред­ ставленням досягнень фахівців країн співдружності для нас будуть вельми цікавими й корисними.

— Лише фахове спілкування дає шанс побачити своє місце се­ ред представників стоматологічної галузі світу, — сказала учасниця конгресу, професор, доктор ме­ дичних наук, президент Асоціації ортодонтів України Мирослава Драгомирецька. — Увага до на­ ших доповідей, безпосередня наукова зацікавленість щодо май­ стер-класу професора Павленка дали нам зрозуміти, що українська стоматологія, котра орієнтується на високий європейський рівень, шанована за рубежем. За взірець ми взяли модель охорони стома­ тологічного здоров’я населення скандинавських країн, де сьогодні

Президія ХІ міжнародного конгресу стоматологів СНД. Четвертий зліва — керівник української делегації Олексій Павленко

нормами. Для цього вирішено створити міжнародну асоціацію стоматологів країн СНД «Спів­ дружність», до координаційної ради якої увійшли фахівці України.

— Основним підсумком кон­ гресу та головним позитивним ре­ зультатом є розширення контактів із колегами, — додав член україн­ ської делегації, доктор медичних наук, професор Віталій Біда. — Сформовано плани щодо подаль­ шої співпраці. Ми запропонували лікарям інших країн взяти участь у ІІ Національному українському стоматологічному конгресі «Сто­ матологія в Україні — інновації та перспективи розвитку», який відбудеться в Києві 4-5 вересня.

впроваджено широкі профілак­ тичні програми. Але необхідно не просто порівнювати, а й врахову­ вати той соціально-економічний та культурний шлях, який пройшли скандинави. Адже рівень захище­ ності населення — фінансовий стан, харчування, культура профі­ лактики тощо, відбивається на його здоров’ї. Українська стоматологія не може взяти за основу суто скан­ динавську модель, тому адаптує її до сучасного соціально-економіч­ ного рівня розвитку нашої країни.

Її Величність Зубна Щітка — Якщо говорити про завдання стоматологів не завтрашнього, а сьогоднішнього дня, то найголо­

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

СТОМАТОЛОГІЯ

28 червня 2013 року

внішим із них є профілактика. В умовах українських реалій у цей напрямок медичного обслугову­ вання населення слід вкладати кошти як державі, так і приватному капіталу, — продовжив розмо­ ву Олексій Павленко. — Світова практика визнає три основні види профілактичних заходів: індивіду­ альний — робота з населенням, тобто реклама сучасних стомато­ логічних досягнень, що озброює людей знаннями; професійний — робота лікарів із пацієнтами, яка за­ побігає ускладненням стоматоло­ гічних захворювань, за що мусять відповідати фахівці, а не платити хворі; комунальний — ресурсне забезпечення державних та кому­ нальних стоматологічних закладів, що залежить від діяльності уряду та місцевої влади. Профілактика зумовлює подальші результати роботи стоматологів. Якщо з дитинства не прищепи­ ти повагу до «Її Величності Зубної

Нарада стоматологів України в Харкові

Щітки» — здоров’я нації погіршу­ ватиметься. Цю істину добре розу­ міють українські стоматологи, але українські чиновники на неї не зва­ жають, коли бездумно скорочують фінансування галузі.

— Десять років ми говоримо про запровадження в Україні спе­ ціальності стоматолога-гігієніста, який би займався профілактикою в дитячих колективах, але нічого не зроблено, — підтримала колегу Наталія Савичук, головний поза­ штатний фахівець МОЗ України з дитячої стоматології, доктор ме­ дичних наук, професор. — Пара­ докс: за бюджетні кошти в наших вишах готують таких фахівців, але в штатні розклади лікувально-про­ філактичних закладів їх не внесли.

— Культура населення України повинна виховуватися і зароджу­ ватися в стоматологічному кабі­ неті, — сказав у своєму виступі заступник голови облдержадміні­ страції Харківщини з соціальних питань Ігор Шурма. — Саме тому ми направили всі зусилля, попри відсутність бюджетування, на збе­ реження стоматологічних кабінетів у первинній ланці, на оновлення їх обладнання. Бо ж розуміємо: поки в амбулаторіях стоятимуть «зубо­ дробильні апарати», добровільно туди ніхто не піде!

Коли кількість не відповідає якості Ці та інші проблеми галузі були ви­ несені на загальноукраїнську нара­

ду, проведену Міністерством охо­ рони здоров’я у Харкові «Підсумки стоматологічної служби України за 2012 рік». Тут також уважно розгля­ нули результати її реформування у пілотних областях — Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій та м. Києві. Стоматологія посідає в нашій державі друге місце серед усіх ме­ дичних спеціальностей, після тера­ певтичних, за кількістю відвідувань пацієнтів та кількістю лікарів. Так, у 2012 р. уся група працюючих у за­ кладах системи МОЗ України ліка­ рів-стоматологів склала майже 22 тис. фізичних осіб. Кожних 10 тис. населення за статистикою обслуго­ вували 4,84 фахівця. Ми поки що відстаємо за цим показником від європейських країн та США. До того ж серед лікарів стоматологічного профілю за структурою спеціаль­ ностей переважають лікарі окремої спеціалізації (69%), у той час як у Європі та США абсолютну більшість

втішні: лише 16% пацієнтів мають повноцінно запломбовані кореневі канали, а отже, і якісно встановлені коронки зубів, тоді як у Європі цей показник становить 96%. В ортопедії також немало про­ блем. Основна з них — наявність у протоколах надання медичної ортопедичної допомоги та в прак­ тиці застарілих форм ортопедичних конструкцій (штамповано-паяль­ них), які вже десятиліттями не ви­ готовляються в Європі, відсутність висококваліфікованих фахівців із новітніх видів ортопедичної допо­ моги, як, наприклад, дентальної імплантації тощо.

Бомба уповільненої дії Відверте надання публічності таких невтішних показників — то щирий крик душі про бомбу уповільненої дії, закладену в Україні. Чому так? Саме задля відповіді на це запи­ тання зібралися фахівці з різних куточків нашої країни.

Президент Асоціації ортодонтів України, доктор медичних наук, професор Мирослава Драгомирецька

(80-90%) складають лікарі-стома­ тологи загальної практики. Проведений за останні роки моніторинг показав високий рівень стоматологічної захворюваності на­ селення України, що в рази пере­ вищує європейський. Найгірше те, що українці масово хворіють уже з дитинства. Так, поширеність ка­ рієсу зубів тимчасового прикусу у 6-річних дітей становить 87,9%, тоді як у країнах Євросоюзу — 20%; по­ стійного прикусу у 12-річних дітей — 72,3%; хронічного катарального гінгівіту серед підлітків 12-15 років — до 80%, а в окремих регіонах — до 98%. Відслідковується тенденція до зростання захворювання паро­ донтозом, зубощелепних аномалій. В Україні ефективність ліку­ вання, рівень зберігання пломб порівняно з кількістю санованих пацієнтів теж нижча, ніж у країнах Євросоюзу. Там пломба зберігаєть­ ся в середньому 15 років, у нас же навіть пломби з композитних мате­ ріалів у 40% хворих — здебільшого 2 роки. Якби пломби українців збе­ рігалися, як у європейців, то через 4 роки всі ми були б сановані. Ви­ кликає тривогу й те, що 22,6% паці­ єнтів мають ускладнення у вигляді пульпіту після лікування карієсу. У Європі ж виникнення такої пробле­ ми вважається грубою помилкою фахівця. Важливим аспектом стомато­ логії є ортодонтичне лікування, якого потребує 75% населення на­ шої країни. Тут показники теж не­

ня, зарплати технічного персоналу тощо. А якщо вже бути відвертими, то протягом двох останніх років стоматологічні кабінети першого рівня не отримали з бюджету ні копійки на придбання витратних матеріалів. Бо вкрай незадовільне фінансування цієї статті витрат і на другому рівні. Останнім часом скорочується мережа державних стоматологіч­ них закладів, зокрема дитячих. Тут криється відповідь на те, чому такі незадовільні показники дитячого стоматологічного здоров’я. Дуже відверто сказала про це Наталія Савичук: — Починаючи з 2009 року, на 9% зменшилася кількість дитячих стоматполіклінік, на 16% — відді­ лень, на 25% — кабінетів у навчаль­ них закладах. За цей же період на 236 тисяч менше звернулося дітей до лікарів-стоматологів, у той час як кількість захворювань зрос­ тає. Третина дитячого населення залишилася несанованою, і це — сільські діти. Служба дитячої сто­ матології, розділена на сільську та міську, розпорошена за спеціалі­ заціями, в окремих випадках пере­ дана до дорослих поліклінік та до приватних закладів, позбавлена на­ лежного фінансування, не в змозі покращити ситуацію.

— На нас дивляться, як на зу­ бодерів, бо в середньому по Україні повністю зношено та підлягає не­ гайній заміні більше 75% стомато­ логічного обладнання; маємо не­ досконалі форми господарювання, що стримують розвиток сучасних закладів охорони здоров’я; неста­ ча висококваліфікованих кадрів, які все більше намагаються працювати

Доктор медичних наук, професор Віталій Біда

Така ситуація склалася, насам­ перед, через те, що внаслідок ре­ формування всієї медичної галузі, стоматолог відсутній на первинній її ланці, бо ж посади лікарів-стома­ тологів не передбачені в структурах первинної медико-санітарної допо­ моги. Це добре видно на прикладах пілотних областей. У період 20112012 р.р. у Вінницькій, Дніпропе­ тровській, Донецькій областях та м. Києві всі посади лікарів-стома­ тологів були виведені зі структур первинного рівня та передані за­ кладам вторинного. Стоматоло­ гічні кабінети на первинному рівні продовжують функціонувати, але фінансуються з бюджету вторинно­ го рівня. Це призводить до проблем в оплаті витрат на стерилізацію ма­ теріалів, технічного обслуговуван­

показав, що вона повинна надава­ тися на первинному, вторинному і третинному рівнях, причому сто­ матологи мають бути включені до штату структур первинного рівня, а заклади вторинного мають здій­ снювати організаційно-методич­ не, а не економічно-фінансове керівництво. Необхідна державна програма поступового оновлення стоматоло­ гічного обладнання, і насамперед — у сільській місцевості. В однакових умовах мають функціонувати в стоматології як державний, так і комунальний та приватний сектори, останній буде щороку розширюватися і брати на себе відповідальність на рівні державного. Принцип поступовості означає поетапне здійснення реформуван­ ня. На першому етапі слід удоско­ налити законодавство, чітко визна­ чити поняття медичних послуг та медичної допомоги, відкоригувати окремі положення постанови Кабмі­ ну № 955 про надання громадянам гарантованої державою безоплат­ ної медичної допомоги. Поряд із цим слід затвердити перелік видів стоматологічної допомоги, ціни на які необхідно відрегулювати дер­ жаві, а також методику розрахунку цін та тарифів, вартісні показники видів стоматологічної допомоги. Надалі слід визначити, що пільго­ вим категоріям населення оплата стоматологічної допомоги здій­ снюватиметься шляхом держза­ мовлення, бажано через єдину со­ ціальну картку, та відрегулювати податкову політику. Після розв’язання цих та ряду інших першочергових питань на

Головний позаштатний фахівець МОЗ України з дитячої стоматології, доктор медичних наук, професор Наталія Савичук

у приватних закладах, а то й за кор­ доном. Ці та багато інших факторів впливають на рівень стоматоло­ гічної захворюваності населення, — констатував у своїй доповіді Олексій Павленко. У Європі, навпаки, визнають, що стоматологічна служба має свої особливості, відмінні від усіх інших медичних спеціальностей, тому вона, фактично, функціонує як окрема підгалузь охорони здоров’я. Якщо ми не реформуємо цю галузь у себе за європейськими стандар­ тами, то закладена сьогодні бомба вибухне завтра.

Класика питання: що робити? Досвід реформування стоматоло­ гічної допомоги у пілотних регіонах

другому етапі реформування галузі почнеться безпосередня організа­ ційно-економічна перебудова. При­ чому, трудові колективи матимуть право вибору при переході на нові форми господарювання. Вони са­ мостійно визначатимуться зі своїм штатним розкладом та структурою закладу, плануванням, проведен­ ням інвестиційної та інноваційної політики. Всі ці докладні пропозиції за­ тверджені учасниками всеукраїн­ ської наради стоматологів і пере­ дані фаховій комісії Верховної Ради для включення до загальнонаціо­ нальної програми «Здоров’я-2020: український вимір». Ольга ФАЛЬКО, власкор «ВЗ», Харків

17

ПРОКТОЛОГІЯ

ПОЛІКЛІНІКА ЧИ СТАЦІОНАР? У стратегії реформування вітчизняної медичної галузі чітко обумовлено, що більшість хворих повинні починати і завершувати лікування на первинній ланці. Тобто переваги надаються амбулаторній допомозі. Однак і досі «терези» надання медичних послуг у нашій країні «кренить» у бік стаціонарного лікування. Що за цим криється? Небажання ламати стереотипи? Чи звичка пливти за течією замість освоювати нові технології лікування пацієнтів, у тому числі й амбулаторні, дуже поширені у світі?

Д

осить показовим у цьому плані є досвід відомої американ­ ської клініки Мейо, однієї з найбільших у світі (існує навіть тер­ мін «медицина клініки Мейо»). До її складу входить лише 3 лікарні на 2,5 тис. ліжок, де працює 43 тис. осіб. У 2007 р. у цій клініці було проліковано 500 тис. пацієнтів, але при цьому гос­ піталізовано лише 176 тис. осіб, із яких 125 тис. — прооперовано. При цьому дохід клініки становив 7,5 млрд дола­ рів, а витрати на лікування пацієнтів — 6,9 млрд. Досвід роботи клініки сьогодні поширюється в усьому світі. На разі хочу акцентувати увагу на необхідності дедалі ширшого засто­ сування амбулаторного лікування у вітчизняній проктології — для цього існує низка об’єктивних і суб’єктивних причин.

Усе починається з навчання Проктологія є досить молодою спе­ ціальністю, як окрема наука вона існує лише з 1988 року. Тому кожен лікар­проктолог стикається з певни­ ми проблемами. По­перше, студенту медичного університету дають зна­ ння, які в більшості випадків знадо­ бляться йому для роботи у стаціонарі — здебільшого вчать оперувати, зокрема хворих на рак прямої кишки тощо. Цей підхід не можна вважа­ ти неправильним — щоб за малою проктологічною проблемою не про­ пустити більшу. Проблема в іншому: навичкам амбулаторної проктології не приділяють достатньої уваги. І це не дивно, адже більшість викладачів на­ ших медуніверситетів працюють саме в стаціонарах. Друге важливе питання: хто і що повинен робити у веденні проктологіч­ ного хворого на кожній ланці охорони здоров’я? Лікар сімейної медицини може провести пацієнту лише попе­ реднє обстеження (і це він повинен робити фахово), а у разі виявлення не­ складної патології — і консервативне лікування за допомогою венотоніків та мазей. За умови складніших форм хвороб сімейний лікар повинен спря­ мувати хворого до фахівця вторинної ланки, який надає спеціалізовану ква­ ліфіковану допомогу. На жаль, зазвичай пацієнти (та й лікарі) вважають, що у стаціонарі представлені кращі технології, ніж у поліклініці, і звертаються саме туди. Однак у стаціонарі їм пропонують на­ самперед оперативне втручання, а не сучасні малоінвазивні технології для лікування проктологічних захворю­ вань, яких там, власне, і не повинно бути — вони зосереджені у поліклі­ ніці. Не будемо окремо говорити про те, що стаціонари дещо «натягують»

18

покази до оперативного втручання — щоб заповнити ліжка, набути більшу практику оперативного втручання тощо. Як доказ — сьогодні у США й біль­ шості країн Європи класична операція Міллігана­Моргана (при геморої ІІІ­ IV ст.) виконується лише у 17­21% (коли всі малоінвазивні методики були вико­ ристані, але результату не вдалося до­ сягти або він виявився мінімальним). У нас же склалася ситуація з точністю навпаки — малоінвазивні методики не використовуються або викорис­ товуються мало, а більшу частину хворих (70­80%), на жаль, оперують... Тож і наші пацієнти з проктологіч­ ними захворюваннями, які є досить поширеними (гемороїдальна хвороба, анальна тріщина, їх поєднання, закре­ пи, кокцигоденія тощо), повинні отри­ мувати лікування в умовах поліклініки. Оперативне втручання в стаціона­ рі показане в рідкісних випадках: при 4­й стадії гемороїдальної хвороби з випадінням вузлів, при парапроктиті, свищах, хронічній анальній тріщині, яка не піддається консервативному лікуванню або за допомогою мало­ інвазивних технологій.

Скальпелем проти епідемії? На першому місці серед проктологіч­ них захворювань — гемороїдальна хвороба (понад 40%). В індустріально розвинених країнах це захворюван­ ня взагалі набуло розмаху епідемії. Спостерігається неухильне зростан­ ня його поширеності — до 130­150 випадків на 100 тис. дорослого насе­ лення, й «омолодження» (хворіють навіть школярі!), не кажучи вже про осіб працездатного віку (до 80%). Але саме при гемороїдальній хворобі у світі намагаються за будь­яку ціну уникнути оперативного втручання і віддають перевагу амбулаторному лікуванню. У старих лікарських посіб­ никах написано: «Пацієнт, що страж­ дає на геморой, повинен ЗАСЛУЖИТИ операцію своїм анамнезом». Якщо у такого хворого немає больових від­ чуттів, оперувати його не можна, бо після операції біль може з’явитися (це одна з найболючіших зон на тілі людини поряд із губами та кінчиками пальців) і тоді у хворого взагалі може виникнути депресія. До того ж нині фахівці починають розуміти, що всі 3 гемороїдальних вузли рідко гіпертро­ фуються одночасно. Найчастіше один вузол при гемороїдальній хворобі про­ відний, а два інші — не уражені. Але при оперативному втручанні видаля­ ють усі вузли. Виникає заитання — а чи треба було це робити? І сьогодні цього можна уникнути.

Ще одна поширена помилка. Час­ то геморой поєднується з анальною тріщиною, яка утворилася через зміщення гемороїдальних вузлів. Але існують і спонтанні тріщини, що утворилися внаслідок порушення ви­ порожнень. І таким хворим не потрібно поспішати «під скальпель», хоча їм за­ звичай пропонують саме операцію. У першому випадку спочатку необхідно пролікувати геморой, що найчастіше зумовлює і загоєння тріщини. У дру­ гому — ретельно коригувати раціон харчування пацієнта і досягти норма­ лізації випорожнень, що призведе до одужання.

Розумна альтернатива Серед усіх малоінвазивних технологій у проктології нині найчастіше застосо­ вується метод лігування, запропо­ нований Барроном ще в 1965 році. В Україну він прийшов у середині 90­х років. Метод дуже простий і полягає у втягуванні судинної ніжки і тканини гемороїдального вузла у вакуумну камеру, а потім на вузол скидається гумове кільце, яке перетискає суди­ ну, що живить гемороїдальний вузол, і той протягом 3­5 днів некротизується і виходить назовні разом із кільцем. На місці некротизованого вузла утво­ рюється невеликих розмірів рана, яка потім епітелізується. Пропагується цей метод як без­ болісний. Насправді ж ця процедура рідко переноситься так чудово, як того хотілося б. По­перше, вона по­ винна застосовуватися тільки при внутрішньому геморої. Але часто він супроводжується виникненням зо­ внішніх вузлів, у яких під час лігуван­ ня внутрішніх гемороїдальних вузлів зазвичай настає тромбоз, що є неба­ жаним результатом. По­друге, після відторгнення лігованого вузла може виникнути кровотеча. Тож лігування не завжди безпечне й безболісне... Інфрачервоний коагулятор. Спочатку вважалося, що лазером можна ефективно розв’язати майже всі проктологічні проблеми. Але інф­ рачервона коагуляція спрямована тільки на артеріальні зони. При цьо­ му гемороїдальний вузол як венозна структура ніяк не підпадає під її вплив. Тому сьогодні ця методика відійшла на другий план, її витіснили більш сучасні. Гемороліз — одна з найбільш су­ часних та ефективних малоінвазивних технологій сьогодення — метод елек­ тричного впливу (негативної гальвані­ зації) на внутрішній гемороїдальний комплекс. Метод дійсно досить без­ печний і безболісний. Він має широкі показання, а протипоказань до цієї методики практично не існує. Гемо­

Валерій Конєв, кандидат медичних наук, заслужений лікар України, хірургпроктолог Центральної поліклініки МВС України

роліз є першим методом вибору і при супутніх патологіях (серцево­судин­ них захворюваннях, захворюваннях легенів, цукровому діабеті тощо), коли хворому небажана операція. Процедура досить комфортна, і легко переноситься пацієнтами. Суть процедури: при впливі електричного струму певної частоти і сили запуска­ ється каскад хімічних реакцій в гемо­ роїдальній тканині. Згодом ця зона порожніє і склерозується. Первинно процедура спрямована на два гемороїдальних вузли. Ліку­ вання одного вузла триває 8­10 хви­ лин. Через 3 тижні, коли відбудеться зменшення гемороїдальної тканини, проводиться друга процедура. У разі необхідності виконується і третя. При 4­й стадії гемороїдальної хвороби (із кровотечею, випадінням вузлів) необ­ хідні повторні курси з 5­7 процедур. За минулий рік у нашій поліклініці проведено 1400 процедур геморолізу (щодня таке лікування отримують 3­5 пацієнтів). Необхідне для цього облад­ нання існує і в інших установах країни. Що стосується кріохірургії захво­ рювань прямої кишки — сам по собі метод хороший і має свої показання, однак його варто віднести до опера­ тивних методів лікування. До того ж сьогодні він відійшов на другий план. Метод має свої ризики: розвиток кро­ вотеч, парапроктиту тощо.

Сім разів відміряй При геморої проводиться класична операція Міллігана­Моргана. Впро­ вадження цієї операції має свою по­ вчальну історію. До 60­х років мину­ лого століття професор О.Н. Рижих (засновник вітчизняної проктології) опублікував і пропагував розроблені ним операції гемороїдектомії. У 1967 році його учень В.Л. Рівкін побував у Лондоні у першому в світі проктоло­ гічному госпіталі Св. Марка, де його вразила саме радикальна операція при геморої. Цю операцію розробили в 30­х роках англійські проктологи Мілліган та Морган. Переконавшись в ефективності операції, О.Н. Рижих у наказовому порядку заборонив свою тільки нещодавно оприлюднену опе­ рацію, і всі хірурги клініки перейшли на нову методику. Свого часу навчитися робити таку операцію вважалося вершиною хі­ рургічної досконалості. Та оскільки при цьому радикальному втручанні

ушкоджується значна зона тканини і загоєння триває дуже довго — з вираженим больовим синдромом і погіршенням якості життя, — нині ця операція зазнала змін. Кожен хірург напрацьовує власні прийоми, які мі­ німізують обсяг видаленої тканини і довжину ран, щоб досягти якнай­ швидшого загоєння і зменшення больового синдрому. Цьому сприяє використання електро­ або радіо­ частотного ножа, сучасної діатермії. Можна мінімізувати післяопераційну травму і завдяки накладанню тонко­ го шва за допомогою вікрилової нитки №4, а не кетгуту, як це робили раніше. Нині набувають поширення і нові методи (операція Лонго, ТНD), але через дорожнечу забезпечення таких операцій набути досвіду їх застосуван­ ня вдалося небагатьом вітчизняним клінікам. Незмінним орієнтиром вибору методики оперативного втручання є найбільша раціональність, а голо­ вне — безпечність і безболісність. Однак усіх пацієнтів не можна про­ лікувати одним, нехай і найкращим, методом. Тому всі існуючі на сьогодні методики можна і потрібно застосо­ вувати на практиці. Тільки б була така можливість. На жаль, середньостатистичний проктолог вітчизняної поліклініки має у своєму розпорядженні тільки мазі та пігулки... А він повинен уміти не тільки провести якісне обстеження проктологічного хворого і призначити консервативне лікування, але й воло­ діти методиками малоінвазивного лікування поширених проктологічних захворювань. А для цього потрібне відповідне обладнання проктологіч­ ного кабінету. У сучасних умовах це: достатня кількість ректороманоскопів, освітлювач, аноскопи, лігатор, апарат «Геморон», зручне крісло для хворого, апарат діатермії, петля для видалення поліпів, інструменти для взяття біоп­ сійного матеріалу. Коли все це буде в арсеналі прок­ толога амбулаторної ланки, кількість проктологічних хворих у стаціонарах зменшиться. Будемо сподіватися, що з часом наші поліклініки наближати­ муться за своїми можливостями до стаціонару — так має бути. А от опус­ кати стаціонар до рівня поліклініки (тобто брати на лікування пацієнтів, яких можна пролікувати амбулатор­ но) — не варто.

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ПЕДІАТРІЯ

28 червня 2013 року

ТОНКОЩІ ДИТЯЧОГО ІМУНІТЕТУ влітку На початку літа в Києві відбулося чергове засідання з циклу національних семінарів у форматі телемостів, організованих Міністерством охорони здоров’я України, Національною медичною академією післядипломної освіти імені П.Л. Шупика та групою компаній «МедЕксперт», присвячене темі «Проблемні питання педіатрії в практичній медицині». Провідні фахівці з Києва, Дніпропетровська, Запоріжжя та Кривого Рогу в галузі дитячої імунології, епідеміології та інфекційних хвороб обговорили широкий спектр проблем, із якими педіатрична служба стикається в повсякденній практиці. А таких питань чимало. Особливо зараз, коли починаються активні міграції в інші регіони та, навіть, інші кліматичні зони, де діти й підлітки стикатимуться із різними респіраторними інфекціями та новими для них вірусами.

О

тже, невипадково, найбільший резонанс та велику кількість за­ питань як від учасників, що були присутні в залі, так і від педіатрів з інших міст, що брали участь у конфе­ ренції завдяки телемосту, викликала доповідь доктора медичних наук, професора, завідувачки кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології НМАПО імені П.Л. Шупика, головного позаштатного імунолога МОЗ України Людмили Чернишової.

Можливості корекції мукозального імунітету у дітей з респіраторними захворюваннями Перш за все, — зауважила профе­ сор, — мушу сказати, що, на відміну від нашого традиційного уявлення про ведення таких пацієнтів, за кор­ доном не приділяють великої уваги лікуванню гострих респіраторних вірусних інфекцій, вважаючи їх «тре­ нерами» імунної системи і даючи можливість організму набути таким чином додатковий імунітет. Зазвичай використовується симптоматичне лі­ кування (і цього достатньо), яке по­ кликане полегшити загальний стан дитини під час перебігу хвороби: гі­ гієна порожнини носа ізотонічними, гіпотонічними або гіпертонічними сольовими розчинами; зволоження повітря у приміщенні; часте прові­ трювання приміщення, де перебуває хвора дитина (особливо під час сну), тощо.

І зовсім інша тактика обирається, коли ми говоримо про часті респіра­ торні захворювання, які «відкривають ворота» організму мікробній інфекції. Ми виявили (і це можна вважати нашим маленьким відкриттям), що у цих дітей розбалансовані зв’язки між факторами вродженого та адаптивно­ го імунітету слизових оболонок, який є першим бар’єром на шляху проник­ нення інфекції в організм. Це, зви­ чайно, не вроджений імунодефіцит, натомість мова йде про становлення імунітету, який має у деяких дітей свої особливості. І якщо лікар помічає таку особливість, то має якось на неї впли­ вати. Для цього ми вже досить довгий час застосовуємо препарати бактері­ альних лізатів. Це препарати місцевої дії і цим вони й привабливі, адже не варто втручатися в імунітет дитини, який тільки формується, інакше мож­ на більше нашкодити, ніж допомогти. Ми також перевіряли такі препарати по відношенню до секреторного іму­ нітету — головного фактора місце­ вого імунітету слизових оболонок. І потрібно сказати, що такі лікарські засоби здатні підвищувати його рі­ вень, тобто, насправді впливати на секреторний імунітет і формувати специфічний місцевий імунітет (це, певною мірою, ефект вакцинації, хоч і не такий виражений, як, наприклад, від вакцин проти грипу). До речі, дуже часто від батьків ми чуємо запитання, чи варто їхати з маленькими дітьми до моря, аби зміцнити завдяки мор­ ському клімату їхню імунну систему? Можливо, поталанить і дитина не зустрінеться з новими для себе віру­ сами (хоча таких шансів дуже мало), тоді дійсно ніякої шкоди від такої поїздки не буде, але частіше все ж таки буває навпаки: дитина починає хворіти або відразу, як потрапляє в нове середовище (і тоді батьки вва­ жають це адаптацією), або наприкінці відпустки, коли на курорт прибувають нові люди з інших регіонів, а отже, і з іншими вірусами. І дитина, ще не маючи усталеного, сформованого імунітету, починає хворіти. Отже трохи зменшити ці ризики можна за

допомогою превентивних методів, у тому числі і завдяки застосуванню препаратів.

Сучасний погляд на симптоматичне лікування ГРВІ У продовження теми щодо симптома­ тичного лікування респіраторних ві­ русних інфекцій доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри педіатрії №2 НМАПО імені П.Л. Шупика В'ячеслав Бережний

нагадав присутнім, що наразі відомо більше 350 вірусів, які спричиняють ГРВІ. На респіраторні вірусні інфекції в Україні припадає більше 70%, а в епідемічні періоди — до 95% всієї ін­ фекційної захворюваності. Всі віруси, що спричиняють ГРВІ, можна умовно поділити на п'ять груп, найбільш не­ безпечний із яких — вірус грипу. Але ще небезпечнішою є мікст-інфекція — поєднання двох і більше вірусів або нашарування на вірусну інфекцію бактеріальної. Вона спричиняє важкі ускладнення — запалення легенів, синусити, бронхіти, отити тощо. На жаль, мікробний спектр збуд­ ників інфекційних захворювань верхніх дихальних шляхів постійно змінюється, що вимагає застосу­ вання нових лікарських препаратів. Так звані старі мікроби, наприклад стафілококи, поступаються місцем таким раніше невідомим мікроорга­ нізмам, як моракселла. При цьому залишається актуальною, з точки

зору етіології, гемофільна паличка, яка спричиняє 30% респіраторних захворювань. Отже, звернув увагу присутніх професор, для дитини дуже небезпечне поєднання вірусної та бактеріальної інфекцій. Це ство­ рює дві проблеми: профілактика і лікування вірусних та бактеріальних ускладнень. Сьогодні існує потужний арсенал антибактеріальної терапії, в основному антибіотиків, також за­ стосовується близько 70 імуномоду­ ляторів. Є препарати й іншої спрямо­ ваності, наприклад, для збільшення активності імунної системи шляхом підвищення активності клітин-кіле­ рів. Імуностимулятори спричиняють вироблення секреторних імуноглобу­ лінів на слизових оболонках верхніх і нижніх дихальних шляхів, захища­ ючи організм від захворювання або сприяючи одужанню. Але не слід забувати і про такий дієвий метод лікування вірусних уражень носоглотки і навколоносо­ вих пазух, який до того ж має хорошу доказову базу, як іригаційно-еліміна­ ційна терапія. Відомо, що промивання порожнини носа призводить до меха­ нічного очищення слизової оболонки від вірусів, бактерій, тригерів тощо. У даний час описаний також без­ посередній лікувальний ефект на сли­ зову оболонку носа соляного розчину. Механізми терапевтичного впливу со­ льових розчинів при ГРВІ полягають в активації метаболічних процесів у клітинах миготливого епітелію; сти­ муляції діяльності залоз; нормаліза­ ції реологічних властивостей слизу; зниженні ризику контамінації; покра­ щенні бар'єрної функції та підвищенні резистентності до інфікування. Для проведення такої терапії ви­ користовуються препарати, що міс­ тять очищений і доведений до певної концентрації розчин морської води. Їх випуск здійснюється переважно у формі спреїв, що дозволяє забез­ печити дрібнодисперсне розпилення рідини в носі. На сьогодні в Україні представле­ ний широкий спектр готових сольових розчинів, переважно ізотонічних або гіпотонічних. Гіпертонічні розчини для промивання порожнини носа до недавнього часу на вітчизняно­ му фармацевтичному ринку не були представлені. У той же час готові гі­ пертонічні розчини для інтраназаль­ ного застосування досить давно й успішно використовуються в країнах Західної Європи, Австралії тощо. Клінічні дослідження цих пре­ паратів у педіатричній практиці про­ ведені ще в кінці минулого сторіччя. Доведено, що буферний (pH = 7,6) 3% розчин натрію хлориду сприяє сти­ муляції мукоциліарного транспорту. Крім того, дослідження за участі дітей із хронічним синуситом довели, що промивання гіпертонічним розчином ефективніше, ніж ізотонічним.

Ряд досліджень був присвячений ефектам гіпертонічного розчину со­ лей Мертвого моря. Була також пока­ зана й висока ефективність лікування алергійного риніту за допомогою про­ мивання носа гіпертонічним розчином солей Мертвого моря. У даний час на українському фар­ мацевтичному ринку представлений гіпертонічний розчин (концентрація солі 2,6%) на основі води Атлантич­ ного океану. Завдяки осмотичній ак­ тивності соляного розчину він може бути використаний як засіб не тільки для іригаційно-елімінаційної терапії, а й для усунення набряклості слизової оболонки порожнини носа. Цей ефект дозволяє скоротити частоту застосу­ вання назальних деконгестантів, що особливо важливо в педіатричній практиці. Хочу звернути вашу ува­ гу, що цей препарат випускається у формі дозованого спрея у флаконі, який забезпечує мікродифузне роз­ пилення, не має травмуючого впливу на слизову оболонку носа, не містить консервантів, при тому що може ви­ користовуватись протягом шести мі­ сяців із моменту відкриття флакону. Це забезпечується наявністю анти­ бактеріального фільтра, вбудованого у насос наконечника. Щодо гіпертермії, яка зумовлює підвищення резистентності організму до інфекційного агента, слід пам’ятати, що у дітей раннього віку (до трьох ро­ ків) захисно-пристосувальний харак­ тер лихоманки найменш виражений. Особливо в ослаблених дітей, із родо­ вою травмою і гіпоксією різного ґенезу в анамнезі. Лихоманка у дітей цієї ві­ кової групи може стати пусковим фак­ тором розвитку фебрильних судом. Це обумовлює серйозне ставлення до підвищення температури тіла у дітей раннього віку і вимагає призначення антипіретичної терапії. Відповідно до рекомендацій ВООЗ «Лікування ли­ хоманки при гострих респіраторних інфекціях у дітей» (WHO, 1993) та вітчизняних рекомендацій, жарозни­ жуючі препарати слід призначати при підвищенні температури тіла дитини >39,0°С. Але є винятки: діти з ризиком розвитку фебрильних судом; тяжкими захворюваннями легеневої або серце­ во-судинної системи та діти до трьох місяців життя. Під час вибору анальгетиків-анти­ піретиків слід орієнтуватися на висо­ коефективні препарати з найменшим ризиком розвитку побічних реакцій. На даний час тільки парацетамол та ібупрофен відповідають цим вимогам повністю. Але, якщо порівнювати ці два препарати, то ібупрофен все ж таки має ряд переваг та ефективний навіть при застосуванні у випадку несприятливих подій після щеплень, адже має ще й виражений протиза­ пальний ефект.

19 Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»

НЕЙРОХІРУРГІЯ

НЕЙРОМОДУЛЯЦІЯ: ВЕЛИКІ

МОЖЛИВОСТІ МЕТОДУ ПРОТИ ПОРОЖНІХ КИШЕНь українців Тисячоліття тому електрику вже застосовували для лікування болю. Відомо, що в імператора Тіберія був раб, який страждав від подагричного болю в коліні. Одного разу на березі, випадково наступивши на електричного ската, він переніс важкий шок. А через деякий час помітив, що біль став його менше турбувати. Природу цього феномена медицина використала згодом, коли з’ясувала, що пошкодження в нервовій системі самі по собі можуть ставати причиною хронічного болю. Тоді розпочався поступовий перехід від деструктивних операцій, таких як перетин нервів, до оборотних, модуляторних методів, зокрема нейромодуляції. Сьогодні в більш ніж 130 країнах світу щорічно виконуються сотні тисяч операцій зі стимуляції спинного і головного мозку. Пристрої, застосовувані сучасними нейрохірургами, за останні 40 років зазнали значних модифікацій, але ще є безліч невирішених питань у цій галузі, котра динамічно розвивається. Цій темі й була присвячена конференція «Інноваційні технології в Україні. Використання нейромодуляційних технологій». Перший досвід імплантації нейростимуляторів

Вадим БІЛОШИЦЬКИЙ, доктор медичних наук, лікарнейрохірург ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України»: — Сучасна нейростимуляція слабкою імпульсною електрикою на периферичну нервову систему є частиною нейромодуляції. Меха­ нізмом дії: непряма активація, яка спричиняє функціональні зміни, що приводять до контролю над симптомами і поліпшення якості життя. Нейромодуляція не усуває причини захворювання, але зна­ чно зменшує виразність симпто­ мів. Біль і рухові розлади є пер­ шими показами до застосування методик нейромодуляцій. Метод зараз переживає дуже бурхливий розвиток і застосовується при великій кількості патологій — за ним потужне майбутнє.

20

Окремої уваги заслуговують програмовані системи стимуля­ ції. Кожна з них складається з компонентів, що імплантуються в людське тіло, і зовнішніх. До першої групи належать електро­ стимулятор, який до розряду батареї генерує електричний ім­ пульс, що впливає на структури нервової системи, та електроди і подовжувачі. До другої групи — програматори, що дозво ­ ляють змінювати черезшкірно параметри роботи імплантова­ ного нейростимулятора, і пульт пацієнта. Параметрами стимуляції, які програмуються лікарем і па­ цієнтом, є ампліт уда, ширина імпульса і частота в Гц, яка дає відчуття комфортності стимуля­ ції. Існують два види електродів: перку тальні (вводяться через голку) і хірургічні (вводяться в епідуральний простір спинно­ го мозку за допомогою мало­ травматичного методу). Після введення елек тродів завж ди виконує т ься період тес тової стимуляції, коли пацієнт і лікар разом оцінюють відчуття і ухва­ люють рішення про завершаль­ ний етап операції — імплантацію під шкіру нейростимулятора. На сьогодні у нас є досвід шести операцій з використан­ ням програмованих нейро­ стимуляторів. Перша операція була найпростішою: видалення нейростимулятора, імплантова­ ного хворій у Німеччині. Першим українським пацієнтом, якому було імплантовано нейростиму­

лятор, став хворий із 20-річною «історією» після спино-мозко­ вої травми. Чоловік скаржився на си льний с т ріляючий біль у нозі та нестерпний — у мо­ шонці. Пам'ятаю, як, розповіда­ ючи про це, пацієнт показав свої зуби, жувальні поверхні яких він стер, стискаючи під час нападів болю. Операція відбулася у 2010 році: ми встановили електрод і тестова стимуляція показа ла ефек тивність методу. Стиму­ ляція протягом 2 годин вранці призводила до повної відсу т­ ності болю протягом наступних 10-12 годин, а у вечірній час — до відсу тності болю протягом ночі, що дозволило нормалізу­ вати сон. Разом із хворим ми вчилися програмувати систему, добирати параметри стимуляції, які потребували корекції в ході загоєння рани і формування рубц я. За допомогою пульта пацієнт навчився індивідуально підбирати амплітуду й ширину електричних імпульсів, індиві­ дуально пригнічуючи варіанти болю, які змінюються залежно від погоди та інших емоційних факторів. Ок р емо хоч у ск а з а т и пр о помпи для введення лікарських засобів. На сьогодні в Україні зареєстрована одна така сис­ тема, що складається з помпи, яка програмується лікарем і па­ цієнтом, субдурального катете­ ра, програматора і пульта. Для інтратекального введення ви­ користовуються міорелаксанти центральної дії, ціла панель про­

тибольових препаратів, зокрема такі, що допомагають як при он­ кологічному, так і при невроло­ гічному болю. Перевагою цього методу є доза, що відрізняється в 300 разів від дози перорально­ го введення. Таким чином, побіч­ ні ефекти з боку шлунково-киш­ кового тракту і нервової системи значно менші. Методи доказової медицини довели: у приречених хворих при імплантації інтрате­ кальної помпи (у разі досягнення адекватного знеболення) трива­ лість життя подвоюється. На жаль, на сьогодні в Україні не імплантовано жодної інтрате­ кальної помпи. В сусідній Грузії, наприк ла д, імплан товано 15 інтратекальних помп і цей ме­ тод користується великою по­ пулярністю. Проте у нас є три пацієнта, яким така імплантація проведена в інших країнах, та за якими спостерігаємо ми. Ці люди — наші громадяни, які потребують перепрограмування і заповнення помпи. Вони, на наш погляд, мають отримувати таку допомогу. Але першою нашою проблемою є відсу тність пре­ паратів для заповнення помп. Фармацевтичні компанії не по­ чинають реєстрацію задля про­ дажу кількох десятків мілілітрів препарату на рік. Це, звичайно, стримує розвиток такого ефек­ тивного методу в Україні.

Чи є перспективи?

Віталій ЦИМБАЛЮК, академік НАМН України, професор, заступник директора ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України»: — У світі вже понад 85 ти­ сяч пацієнтів з імплантованими системами глибинної мозкової

стимуляції. Останнім часом що­ річно виконується близько 10 тис. операцій і є всі передумови для того, щоб ця цифра збіль­ шувалася. Глибинномозкова сти­ муляція широко застосовується в екстрапірамідальній патології, вона входить до стандартів лі­ кування хвороби Паркінсона та дистонії. Звичайно, це тільки верхівка «айсберга» і на даний час ведеться ряд клінічних до­ слід жень з приводу викорис­ тання методик и у широкому спектрі патологій (больові син­ дроми, психічні захворювання, апалічний синдром, порушення свідомості, хвороба А льцгей­ мера та, звичайно, епілепсія). Піонером у нейромодуляції при епілепсії є стимуляція блукаю­ чого нерва. За такою методикою прооперовано вже 60 тис. паці­ єнтів у світі. Але залишаються певні дискусійні питання, а саме: чи є показами до використання методу фока льні резистентні напади, генералізовані напади та можливість використання в педіатрії. Дослідження механізму сти­ муляції мозочка розпочаті у 40-х роках минулого століття. В 2005 р. були імплантовані чотири контактні мозкові електроди на поверхню мозочка. Через три мі­ сяці спостерігалося зменшення частоти генералізованих судом на 33%, через 6 місяців — 41%. Лікарі вважають, що суть меха­ нізму мозочкової стимуляції — у пригніченні клітин Пуркін’є. Але потрібні подальші дослідження на більшій кількості пацієнтів. Є спеціальна група пацієнтів — із двобічними епівогнищами, ко­ трим як альтернативний метод може бути запропонована гіпо­ кампальна стимуляція. В таких випа дка х спостерігається на диво позитивна динаміка у ви­ гляді відсутності епілептичних нападів. Зараз ініціюється два вели­ ких сліпих дослідження на вели­ ких вибірках, де буде проведено порівняння глибинної стимуля­ ції із результатами резекційних операцій. Експеримен т а льно доведено: пригнічення чорної субстанції знижує реактивність епілепсії на моделях у тварин. Цікаві результати отримані в роботі з переднім ядром таламу­ са. Доведено, що його деструк­ ція зменшує частоту епінападів.

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

НЕЙРОХІРУРГІЯ

28 червня 2013 року Виходячи з цього, у 2010 році було проведено масштабне до­ слідження і після 3 місяців «слі­ пої» фази зменшення нападів складало 40%. Через рік цифра збільшилася до 56%, а частина пацієнтів узагалі їх позбулася. До речі, скроневі напади відреа­ гували краще, ніж позаскроневі. Один із новітніх напрямків стимуляції — респонсивна сти­ муляція. Принцип ї ї у так зва­ ному «відкритому ланцюг у». Глибинний або кірковий елек­ трод ім плантується фактично у вогнище епілепсії і має здатність зчитувати характеристики ЕЕГ. Окремо є мікрочіп, який аналі­ зує ці дані, і при виникненні пе­ редвісників нападу генерується електричний імпульс, що пригні­ чує виникнення судом. Великий депресивний роз­ ла д, за даними ВООЗ, скоро стане одним із найбільш інвалі­ дизуючих факторів. Відомо, що близько 30% пацієнтів залиша­ ється резистентними до адек­ ватної терапії. Метод глибинної мозкової стимуляції дозволяє перервати патологічну імпуль­ сацію. Такі результати отримані у 50% хворих, а стійкої ремісії досягнуто у 35% пацієнтів.

Можливості глибинної мозкової стимуляції

Костянтин КОСТЮК, нейрохірург, лікар вищої категорії, кандидат медичних наук, ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України»: — Пер ша с т ер е о т а ксична функціональна операція була зро­ блена 50 років тому. П’ять років тому на сучасному стереотаксич­ ному оснащенні проведено пер­ шу термоталамотомію хворому з паркінсонізмом — із того часу почалася ера сучасної функціо­ нальної нейрохірургії в Україні.

ДИНАМІКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІКУВАННЯ ЗА ШКАЛОЮ ОЦІНКИ ПОВСЯКДЕННОЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ БАРТЕЛА 100 Центральний неврон

80 60

Периферійний неврон Черепні нерви

40 20 0

до лікування

Від обсесивно ­компуль­ сивного розладу страждає 2% людської популяції, 40% таких хворих є непрацездатними і 30% — резистентними до терапії. Гі­ потетичний патогенез розладу у тому, що симптоми виникають, коли корт ико ­ с т ріа то ­ корт и ­ кальний шлях пригнічено. При­ кладання електродів до певних точок дозволяє зменшити сту­ пінь вираженості синдрому. Надзвичайно ва ж ливий на­ прямок — лік ування хвороби Альцгеймера. Сучасні препара­ ти оптимістичних результатів не показують. На ранніх етапах розвитк у хвороби спостеріга­ ється зниження метаболізму глюкози у скроневих ділянках, що є пре диктором виникнення когнітивних порушень. Глибинна стимуляція дає цікаві результати і стабільні зміни. На дихают ь результат и лі­ кування пацієнтів із апалічним синдромом. 14 із 21 проопе­ рованих відновили когнітивні функції. Отже, цей напрямок є надзвичайно перспек тивним і приречений на розвиток та по­ дальші дослідження.

після лікування

Радіохірургічні операції з вико­ ристанням гамма­ножа розробив і впровадив шведський вчений Ларс Лекселл. Метод операцій за допомогою гамма­ножа базу­ ється на доставці до попередньо визначеної в мозку цілі гамма­ хвиль невеликої інтенсивності з 201 радіоактивного джерела. Ці хвилі концентруються у зазна­ ченій мозковій мішені, при цьо­ му анатомічні структури голови і мозку, які знаходяться по ходу гамма­променів, а також ті моз­ кові утворення, що межують з па­ тологічним вогнищем, лишаються неушкодженими. Операції гам­ ма­ножем можуть виконуватися на глибинних структурах мозку, доступ до яких із використанням сучасного мікроінструментарію може супроводжуватися значною травматизацією оточуючих жит­ тєво­ або функціонально­важли­ вих мозкових структур. Га лузь розвивається д у же активно і протягом наступних 5 років було прооперовано біль­ ше 500 хворих із екстрапірамі­ дальними гіперкінезами. Майже 90% таких хворих мали хворобу Паркінсона. Актуальність впро­

вадження даної методики обу­ мовлена тим, що в Україні на хворобу Паркінсона стра ждає близько 70 тис. людей, 2/3 з них, за даними сучасних епідеміоло­ гічних досліджень, — на важку форму (3­4 стадії). Незважаючи на використання сучасних дофа­ мінових агоністів, суттєвого по­ кращення досягти не вдається. Паркінсонізм є хронічним прогресуючим захворюванням головного мозк у з дегенера­ цією нігростріарних нейронів та порушенням функції базальних гангліїв. Питання хірургічного лік ування при паркінсонізмі постає за прогресуючого про­ тікання хвороби, наростаючої соціальної дезадаптації, недо­ статньої ефективності або не­ ефективності медикаментозно­ го лікування, а також за появи побічних ефектів після прийому специфічних медикаментів. Є декілька методів хірургічного лі­ кування паркінсонізму, зокрема вентро­латеральна таламотомія, палідотомія, глибинна мозкова стимуляція (частіше глибинні електроди встановлюють у суб­ таламічне ядро та у внутрішню бліду кулю — Gpi). Окрім цього, близько 10 тис. хворих в Україні стра ждає на дистонію. Більшість — із пер­ винною торсійною дистонією, у яких захворювання починається у молодому віці, має прогресую­ чий перебіг і не корегується ме­ дикаментозно. Такі пацієнти ма­ ють надзвичайно низьку якість життя, вони дезорієнтовані у сус­ пільстві, що призводить до роз­ витку психічно­емоційних розла­ дів. Це клінічний синдром, який харак теризується повільними мимовільними рухами в різних частинах тіла, зміною м'язового тонусу та патологічними поза­ ми. Вона може бути первинною — генералізованою та локаль­ ною, а також вторинною (пост­ травматичною, постінсультною, інтоксикаційною). При лікуван­ ні дистонії використовуються як медикаментозні методики (вну трішньом'язове введення ботоксу), так і хірургічні, зокре­ ма: периферична денервація, стереотаксичні операції (таламо­ томія, палідотомія). У відділені функціона льної нейрохірургії Київського інституту нейрохірур­ гії виконуються три групи опе­ ративних втручань: перша група — радикотомія С1–С3 рухових і чу тливих корінців спинного мозку та інтрадуральний пере­ тин висхідних гілок додаткового нерва з двох боків, невротомія додаткового нерва на шиї; друга група — стереотаксичні кріодес­ трукції підкіркових утворень (в основному оральних вентраль­ них ядер зорового бугра); третя група — різноманітні комбінації операцій перших двох груп. Найбільш поширеним мініін­ вазивним методом хірургічного лік ування епілепсії також за­ лишаються стереотаксичні опе­ рації. Результати стереотаксич­ ного лікування епілепсії вперше о п у б лік у в а в Spiegel (19 5 8). При таких операціях перевага надається деструкції глибин­

них структур скроневої частки. Стереотаксичні операції мають ряд переваг. Насамперед, це їх низька травматичність, а також низький ризик розвитку психіч­ них розладів, які зустрічаються при резекційних операціях. Під час таких втручань виконуєть­ ся деструкція лише визначених структур, можна ввести глибинні електроди у попередньо запла­ новані структури. Це забезпечує широкі можливості для діагнос­ тики та локалізації епілептоген­ ного вогнища, надає можливість використовувати різні нейрофі­ зіологічні дослід ження. При скроневій епілепсії, яка супро­ вод ж ується психоемоційними та інтелектуальними розладами, частіше виконується деструкція мигдалевидного комплексу. Але для подальшого розви­ тку галузі в Україні, по­перше, необхідно придбати нову стере­ отаксичну систему, яка надасть можливість ефективно проводи­ ти як термодеструкцію, так і опе­ рації з імплантації електродів. По­друге, враховуючи вартість матеріалів, які в середньому в Україні кошт ують 20 тис. у.о., без державної підтримки широке впровадження методики немож­ ливе. Наприклад, у Білорусі за­ вдяки державній підтримці в рік виконують мінімум 30 глибин­ них нейростимуляцій. Тому ми намагаємося зробити все, щоб нейростимуляція була включе­ на в загальнодержавну цільову програму хоча б на наступний рік. Також необхідне створення реєстру хворих, що потребують такого виду лікування (за наши­ ми даними на даний час в Україні таких пацієнтів 1500 лише з екс­ трапірамідальними розладами) та науково­практичного навчаль­ ного центру по нейромодуляції.

Новітні технології в нейрореабілітації

Олена ЖАРОВА, кандидат медичних наук, завідувачка відділення нейрореабілітації, відновної терапії та фізіотерапії РНХІ ім. А.Л. Полєнова (Санкт-Петербург): — За період з 2007 по 2012 рік в Інституті ім. А.Л. Полєнова пролікувалося і потрапило до нас у відділення на реабілітацію 1173 пацієнта з пошкодженнями на рівні головного мозку, 177 — на рівні спинного, 417 — з ушко­ дженнями периферичних нервів, 511 — черепних. Причинами пошкоджень були травми ЦНС,

пухлини, порушення мозкового кровообіг у, судинні мальфор­ мації та перинатальна патологія у дітей. Пацієнтам із центральними парезами надавалося лікування із застосуванням транскрані­ альної магнітної і електрости­ муляції. Багаторівнева магнітна й електростимуляція включає в себе транскраніальну магнітну стимуляцію уражених кіркових центрів, магнітну стимуляцію спинномозкових корінців і елек­ тростимуляцію дистального від­ ділу аналізатора. Транскраніально низькочас­ тотним магнітним полем працю­ вали по руховій корі, відповідно до зон Пенфілда. Час впливу 1­2 хвилини, величина магніт­ ної індукції від 1 до 3 Тл, час­ тота 0,1­0,15 Гц. Після цього по 1­2 хвилини (низькочастотно і малими дозами) ми працювали на рівні шийних і попереково­ крижових потовщень спинного мозку та відповідних сплетінь. Індуктори обов'язково наклада­ лися на великі м'язи і нерви. При центральних паралічах і парезах проводилася магнітна стимуля­ ція великих м'язів: розгиначів на верхніх кінцівках і згиначів на нижніх. Індукція 0,5­0,7 Тл, частота 0,3­0,5 Гц, 1­2 хв на поле. Курс 10­20 процедур, щодня або через день. У пацієнтів з ураженням спин­ ного мозку ми впливали імпуль­ сним магнітним полем на ділянку уражених сегментів хребта, а та­ кож у проекції нервових стовбу­ рів і на паретичні м'язи. Індукція 1­2 Тл, частота 0,15­0,3 Гц, 1­2 хв на поле. Курс 10­20 процедур. При периферичних паралічах і парезах транскраніальну маг­ нітну стимуляцію не проводили, впливали тільки на зону спле­ тінь, м'язів і нервів. Функція лицьового нерва оці­ нювалася за допомогою спеці­ альної шкали Хауса­Бракман. У середньому поліпшення функції мімічних м'язів відбувалося на 1­2 ступені. Від тяжкої дисфунк­ ції (ледь помітних рухів лицьової мускулатури) до середньотяжкої і помірної, коли починали за­ криватися очі і під час прийому їжі не виливалася рідина. При середній дисфункції вдавалося довести силу м'язів обличчя до легкої слабкості, що виявлялася при детальному обстеженні. Е ф е к т и в н і с т ь ві д н о в н о г о лік у в а н н я н е й р ох ір у р г іч н и х хворих із різними рівнями ура­ ження значно підвищується при ранній реабілітації з викорис­ танням методу багаторівневої магнітної і електростимуляції. Ми її оцінювали за даними ЕЕГ: у всіх хворих вкорочувався ла­ тентний період, спостерігалося поліпшення провідності по дузі кліпального рефлексу. Окремо оцінювали ступінь життєдіяль­ ності за шка лою Бартела (до лікування і після) по централь­ ному і периферичному неврону і периферичних нервах. У всіх був зафіксований позитивний результат. Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

21

ЕФЕКТИВНІСТЬ ТА БЕЗПЕКА ЛІКІВ

несприятливі події після імунізації (Продовження. Початок див. у «ВЗ» № 21-22 від 31.05.2013 р. та № 23-24 від 14.06.2013 р.)

У

2012 р. до Департаменту Центру надійшло 1643 оперативних повідомлення про випад­ ки підозри на побічну реакцію після застосу­ вання вакцин та алергену туберкульозного. Про­ ведений аналіз дозволив встановити, що 1455 випадків мали причинно-наслідковий зв’язок із введенням вакцин чи алергену туберкульозного (післявакцинальні реакції/ускладнення), 134 не мали зв’язку (ускладнений перебіг післявакци­ нального періоду) та не можливо було оцінити зв’язок у 54 випадках (не достатньо даних). Опе­ ративні повідомлення включали всі випадки пі­ дозри на побічні реакції з госпіталізацією або без неї та летальні випадки. У 2012 році до Департаменту Центру надійшло 16 повідомлень про смерть щеплених. Переважна більшість летальних випадків зареєстрована на першому році життя. Після ретельного розсліду­ вання кожного з них було встановлено, що клініч­ на подія, яка виникла протягом 30 діб після ще­ плення, не мала причинно-наслідкового зв’язку з використанням підозрюваної серії вакцини або алергену туберкульозного. Тобто причиною смерті не була вакцина як така. В усіх 16 випад­ ках смерть щеплених наступила з інших причин і лише у часі збіглася із процесом вакцинації. Підтвердженням цього є прозора інформація, представлена нижче, яка демонструє реальні клі­ нічні ситуації, що виникли у післявакцинальному періоді, та їх аналіз, проведений групами опера­ тивного реагування на несприятливу подію після імунізації.

НППІ 1 Хлопчик 2010 р. н. народився від VІ вагітності (у 12 тижнів — загроза переривання вагітності), ІІ пологів шляхом кесаревого розтину у терміні 3738 тижнів, з оцінкою за шкалою Апгар 8/8 балів. З анамнезу життя відомо, що у віці 3 місяців вияв­ лено затримку психомоторного розвитку та вста­ новлено діагноз гіпоксично-ішемічна енцефало­ патія, гіпертензійно-лікворний синдром. У віці 6 місяців він перехворів на гострий обструктивний бронхіт із дихальною недостатністю І-ІІ ступеня. Щеплювався з порушенням календаря — БЦЖ отримав на 14 добу життя, першу дозу комбінова­ ної вакцини «Інфанрикс-Гекса» — у віці 9 місяців, другу дозу — 1 рік 5 місяців (20.02.2012 р.). Реак­ ції на щеплення не було. На 4 добу (24.02.2012 р.) після щеплення під час денного відпочинку стан дитини різко погіршився, з’явилась задуха, ціаноз носо-губного трикутника, потім сталася зупинка дихання. Лікар швидкої медичної допомоги кон­ статував біологічну смерть. Причина смерті: нейрофіброма серця з лока­ лізацією у ділянці лівого шлуночка, що підтвер­ джено гістологічними дослідженнями. За заключенням регіональної групи оперативного реагування: смерть дитини пов’язана з захворюванням — нейрофібромою серця з локалізацією у ділянці лівого шлуночка. Розрос­ тання пухлини призвело до порушення функції скорочення серця, зменшення порожнини лівого шлуночка, розвитку загальної тканинної гіпоксії та гострої серцево-судинної недостатності. Дана несприятлива подія співпала за часом із введен­ ням вакцини та не має зв’язку зі щепленням.

НППІ 2 Дівчинка 2011 р. н. народилася від І вагітності, І пологів у терміні 35-36 тижнів, з оцінкою за шкалою Апгар 6/8 балів. У пологовому будинку не отримала щеплення вакциною для профілак­ тики гепатиту В та БЦЖ у зв’язку з підозрою на вроджену ваду серця. У віці 19 діб була щеплена проти туберкульозу вакциною БЦЖ. Фізичний та психоневрологічний розвиток дитини відповідав віку. Не хворіла. Дані про наявність спадкових захворювань відсутні. Із 3-х місяців життя ди­

22

тина знаходилася на штучному вигодовуванні, з використанням цільного коров’ячого молока. У 4 місяці 5 днів (04.04.2012 р.) дитина отримала першу дозу комбінованої вакцини «Пентаксим». Протягом 30 хвилин реакції на щеплення не було. Наступного дня (05.04.2012 р.) о 8-й годині ранку мати виявила дитину мертвою. Смерть дитини констатував фельдшер бригади швидкої медич­ ної допомоги. Причина смерті: стійка гіперплазія вилоч­ кової залози. Тиміко-лімфатичний статус. За результатами гістологічного дослідження ма­ ють місце наступні зміни: гіперплазія тимуса, гі­ поплазія надниркових залоз, ознаки гіперплазії лімфоїдної тканини в міжфолікулярній зоні лім­ фатичних вузлів брижі, ознаки «спустошення» білої пульпи в селезінці. За заключенням регіональної групи оперативного реагування: смерть дитини не пов’язана з введенням вакцини «Пентаксим». Відповідно до даних епідеміологічного спо­ стереження за несприятливими подіями піс­ ля імунізації протягом 2012 року в Україні на 17 000 використаних доз серії комбінованої вак­ цини «Пентаксим» зареєстровано 1 летальний випадок — дитина з групи ризику по реалізації синдрому раптової смерті на фоні тиміко-лімфа­ тичного статусу.

НППІ 3 Дівчинка 2012 р. н. народилася від ІІ вагітності ІІ термінових пологів. У пологовому будинку на 1 добу життя отримала першу дозу вакцини для профілактики гепатиту В. Щеплення вакциною БЦЖ проведено на 10 добу. Другу дозу вакцини для профілактики гепатиту В отримала у 2 місяці 11 днів (04.04.2012 р.). На 3 добу (07.04.2012 р.) приблизно о 18 годині 30 хвилин мати звернула увагу на те, що дитина довго спить і виявила її мертвою. Причина смерті: синдром раптової смерті на фоні тимомегалії лімфатико-гіпопластичного діатезу і фетопатії. За заключенням регіональної групи оперативного реагування: смерть дитини на 3 добу після імунізації вакциною для профілактики ге­ патиту В зумовлена синдромом раптової смерті немовляти на фоні тимомегалії лімфатико-гі­ попластичного діатезу і фетопатії. Причиннонаслідковий зв’язок даної події зі щепленням відсутній. Відповідно до даних епідеміологічного спо­ стереження за несприятливими подіями після імунізації протягом 2012 року в Україні на 28 800 використаних доз серії вакцини для профілакти­ ки гепатиту В зареєстровано 1 летальний випадок — дитина з синдромом раптової смерті на фоні тимомегалії лімфатико-гіпопластичного діатезу і фетопатії. Опубліковані в літературних джерелах резуль­ тати досліджень щодо можливого зв’язку син­ дрому раптової смерті з введенням комбінованої гексавакцини, до складу якої входив компонент гепатиту В, підтверджують відсутність асоціації зі щепленням, що передувало розвитку несприят­ ливої події раніше на 14 днів. У дослідженнях ви­ вчалось співвідношення 307 випадків синдромів раптової смерті та 921 випадок-контроль.

НППІ 4 Хлопчик 2011 р. н. народився від ІІ вагітності ІІ фізіологічних пологів, з оцінкою за шкалою Апгар 7/8 балів. Дитина росла та розвивалась за віком. Неврологічний анамнез без особливостей. У віці 4 місяців розпочато вакцинальний комплекс комбі­ нованою вакциною «Пентаксим», другу дозу цієї ж серії вакцини дитина отримала у віці 5 місяців (12.04.2012 р.). Реакції на щеплення не було. На 3 добу (15.04.2012 р.) після щеплення дитина по­ мерла вдома. Батьки дитини по медичну допомо­ гу не зверталися. Про даний випадок повідомили чергового райвідділу міліції.

Причина смерті: гостра пневмонія. За заключенням регіональної групи оперативного реагування: причинно-наслідковий зв’язок несприятливої події зі щепленням від­ сутній. Причиною летального випадку, що за­ реєстрований у післявакцинальному періоді, є приєднання гострої інфекції.

НППІ 5 Дівчинка 2012 р. н. народилася від ІІ вагітності ІІ термінових пологів, з оцінкою за шкалою Ап­ гар 8/9 балів. Щеплена у пологовому будинку відповідно до календаря профілактичних ще­ плень вакциною для профілактики гепатиту В (05.08.2012 р.), через 2 доби (07.08.2012 р.) зро­ блено щеплення вакциною БЦЖ. У цей же день мати залишила дитину без догляду, не сповістив­ ши про це медичних працівників, а коли поверну­ лася, дитина була мертвою. Причина смерті: механічна асфіксія, зумов­ лена їжею. За заключенням регіональної групи оперативного реагування: несприятлива подія після імунізації, що збігається за часом із вве­ денням вакцин, не має зв’язку зі щепленнями, а відноситься до нещасного випадку.

НППІ 6 Дівчинка 2010 р. н. народилася від ІІ вагітності ІІ пологів. Росла та розвивалась із затримкою стато-кінетичного розвитку — синдром рухо­ вих порушень внаслідок гіпоксично-ішемічного ураження центральної нервової системи, до 1 року відмічалась анемія, діагностований лімфа­ тико-гіпопластичний діатез (тимомегалія). У віці 2 роки 2 місяці (27.07.2012 р.) у дитячій поліклініці дівчинка отримала щеплення вакцинами: ОПВ, «Інфанрикс» та для профілактики гепатиту В. Вакцинація проведена поза строками Календа­ ря профілактичних щеплень. З анамнезу відомо, що дитина захворіла 07.08.2012 р. Уранці мати помітила млявість, відмову від їжі, підвищення температури тіла до 37,2оС — по медичну до­ помогу не зверталась. До вечора дитина стала більш млява, відмічалось похолодіння кінцівок, холодний піт, мати давала «Нурофен». Уночі ді­ вчинка була неспокійною, скаржилась на спрагу. Зранку 08.08.2012 р. було одноразове блюван­ ня, ціаноз кінцівок, адинамія, загальмованість. Зі слів матері 07-08.08.2012 р. біля ліжка дити­ ни працював фумігатор «Raid». Батьки дитини 08.08.2012 р. викликали швидку медичну допо­ могу і дитину було госпіталізовано. При надхо­ дженні стан оцінено, як дуже важкий. Тяжкість зумовлена периферичними гемодинамічними по­ рушеннями, печінково-нирковою недостатністю, енцефалітною реакцією (сопор). Із 10.08.2012 р. дівчинка знаходилась на замісній штучній вен­ тиляції легень, антибіотикотерапії, гемостатичній та замісній терапії. Після обстеження та консилі­ уму спеціалістів встановлено клінічний діагноз — сепсис: гнійний етмоїдит, гайморит, гнійний ендобронхіт, ССЗВ; СПОП (НГМ-кома, ДН 3 ст., ДВЗ-синдром, ГНН, стадія олігоанурії, токсичний гепатит), полісерозит, судомний синдром, вторин­ на анемія 3 ступеня, тромбоцитопенія; екзогенна інтоксикація токсичною речовиною. Протягом усього часу перебування у стаціонарі стан дити­ ни був дуже важкий із негативною динамікою за рахунок прогресування поліорганних порушень (ДВЗ-синдром, дихальна недостатність, гостра ниркова недостатність із розвитком олігоурії). Незважаючи на проведену терапію, на 21 добу після щеплень дитина померла. Причина смерті: сепсис — лептоменінгіт, бронхіоліт, дрібновогнещева пневмонія, десква­ маційний гастроентерит. За заключенням центральної групи оперативного реагування: причинно-наслідковий зв’язок між станом, який розвинувся у післявак­ цинальному періоді, та отриманими щепленнями відсутній.

Дана подія співпала за часом із проведеною вакцинацією та зумовлена приєднанням інтер­ курентної інфекції.

НППІ 7 Хлопчик 2012 р. н. народився від 1 вагітності, 1 пологів, з оцінкою за шкалою Апгар 7/8 балів. При народжені встановлено діагноз: загроза реалізації внутрішньоутробної інфекції (навко­ лоплідні води зелені). Щеплений, відповідно до Календаря профілактичних щеплень, на першу добу (16.07.2012 р.) вакциною для профілактики гепатиту В, на 4-ту (19.07.2012 р.) — вакциною для профілактики туберкульозу. Післявакцинальний період без ускладнень. У віці 1 місяця 19 днів (03.09.2012 р.) зроблено другу дозу вакцини для профілактики гепатиту В. Напередодні щеплень (02.09.2012 р.) у нічний час батьки відмічали за­ непокоєння дитини, яке утримувалось після ще­ плення наступного дня (04.09.2012 р.). Протягом 05.09.2012 р. з’явилась млявість, випорожнення було 1 раз за добу. Наступного дня, 06.09.2012 р., з’явилася ще й задишка. До 07.09.2012 р. батьки по медичну допомогу не зверталися. Лише на 4 добу після щеплення та 5 добу від початку клі­ нічних симптомів дитина була госпіталізована з попереднім діагнозом: гостра кишкова інфекція, вроджена вада серця, двобічна пневмонія, ДН3. Важкість стану була зумовлена інтоксикацією, ди­ хальними розладами (температура тіла 35,2оС, частота дихання 72 удари на хвилину, частота сер­ цевих скорочень 148 ударів на хвилину). 11.09.12 р. дитину переведено на неінвазивну штучну венти­ ляцію легень, з подальшою інтубацією і перево­ дом на штучну вентиляцію в режимі PCV. О 12:10 зафіксовано зупинку кровообігу, розпочато реані­ маційні заходи, згідно з протоколом. Незважаючи на проведені заходи, о 12:40 констатовано смерть дитини. Причина смерті: гостра кишкова інфекція не­ встановленої етіології — катарально-ерозивний ентероколіт, з явищами токсикозу та ексикозу (за клінічними та морфологічними даними). Вродже­ на вада серця — гіпоплазія лівих відділів із фор­ муванням кардіомегалії. За заключенням регіональної групи оперативного реагування: причинно-наслідковий зв’язок між смертю дитини та проведеним ще­ пленням відсутній. Несприятливим подіям, що виникли у після­ вакцинальному періоді, можна було запобігти при ретельному зборі анамнезу та оцінці стану здоров’я дитини перед щепленням, при своє­ часному зверненні батьків по медичну допомогу. Оксана САХНЮК, директор Департаменту медичних імунобіологічних препаратів та імунопрофілактики Державного підприємства «Державний експертний центр МОЗ України»; Олена МАТВЄЄВА, директор Департаменту післяреєстраційного нагляду Державного підприємства «Державний експертний центр МОЗ України»; Ганна МОЙСЕЕВА, заступник директора Департаменту медичних імунобіологічних препаратів та імунопрофілактики Державного підприємства «Державний експертний центр МОЗ України»; Валерія ВАСИЛЬЄВА, начальник відділу клінічних випробувань та моніторингу МІБП Департаменту медичних імунобіологічних препаратів та імунопрофілактики Державного підприємства «Державний експертний центр МОЗ України»; Тетяна БАШКАТОВА, провідний фахівець відділу клінічних випробувань та моніторингу МІБП Департаменту медичних імунобіологічних препаратів та імунопрофілактики Державного підприємства «Державний експертний центр МОЗ України»

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

28 червня 2013 року

В ОПЛАТІ ПРАЦІ МЕДИКІВ ВІДБУЛИСЯ ЗМІНИ Уряд прийняв низку постанов, покликаних підвищити заробітну плату медичних працівників чи окремих їх категорій. Про те, які саме зміни слід очікувати працівникам галузі, ми попросили розповісти головного спеціаліста з питань соціально-економічного захисту Профспілки працівників охорони здоров’я України Лідію Гавриленко.

• Як зміниться оплата праці у зв’язку з прийняттям Постанови Кабміну про підвищення заробітної плати працівникам бюджетної сфери?

Кабінет Міністрів України прийняв 27 бе­ резня 2013 року постанову № 197 «Про під­ вищення оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (далі — Постанова). ЇЇ мета — підвищення посадових окладів пра­ цівників бюджетної сфери, оплата праці яких здійснюється на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (далі — ЄТС) уже у 2013 році. Відтак із 1 січня 2013 року посадовий оклад працівника першого тарифного розряду встановлюється на рівні розміру мінімальної заробітної плати — 1147 грн. з диференціацією міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень наступних п’яти розрядів у таких розмірах: • 1 тарифного розряду — 1147 грн • 2 тарифного розряду — 1152 грн • 3 тарифного розряду — 1162 грн • 4 тарифного розряду — 1172 грн • 5 тарифного розряду — 1182 грн. Для всіх інших працівників (починаючи з 6 тарифного розряду) посадові оклади визна­ чаються шляхом перемноження тарифних ко­ ефіцієнтів ЄТС на ставку працівника першого тарифного розряду, встановленого з 1 січня у розмірі 852 грн. Таким чином збережено від­ ставання ставки працівника першого тарифно­ го розряду від розміру мінімальної заробітної плати, досягнутого у 2012 році (295 грн). Пунктом 4 зазначеної Постанови Мініс­ терствам доручено привести свої нормативні акти у відповідність із її положеннями. На виконання цієї Постанови Мінсоцполі­ тики та МОЗ підготували зміни до спільного наказу № 308/519 «Про впорядкування Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту на­ селення», які після державної реєстрації в Міністерстві юстиції буде доведено до орга­ нів та закладів охорони здоров’я та соціаль­ ного захисту населення для застосування. Заклади мають затвердити штатні розпи­ си з 1 січня 2013 року з новими посадовими окладами та провести перерахунок заро­ бітної плати працівникам за січень-квітень нинішнього року. З метою подальшого підвищення посадо­ вих окладів працівників бюджетної сфери та скорочення відставання ставки працівника першого тарифного розряду від розміру мі­ німальної заробітної плати Мінсоцполітики, МОЗ, МОН та Мінкультури за участю проф­ спілок щокварталу будуть проводити перего­

вори за результатами виконання зведеного бюджету України та його можливостей.

• На скільки буде збільшено заробітну плату працівникам екстреної медичної допомоги у зв’язку з її реформуванням?

На виконання статті 11 Закону України «Про екстрену медичну допомогу» 27 березня 2013 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 199 «Деякі питання оплати пра­ ці працівників системи екстреної медичної допомоги» (далі — Постанова). Слід зазначити, що згідно з абзацом першим пункту 1 Постанови для праців­ ників системи екстреної медичної допо­ моги застосовуються умови оплати праці, встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 1298 від 30.08.2002 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», іншими актами Кабінету Міністрів України, а також прийнятими на їх виконання актами з питань оплати праці. Це означає, що встановлення посадових окладів працівників системи екстреної ме­ дичної допомоги, доплат за роботу в нічний час, науковий ступінь, суміщення професій (посад), виконання обов’язків тимчасово від­ сутнього працівника, розширення зони обслу­ говування або збільшення обсягу виконуваних робіт, виплати надбавок за тривалість безпе­ рервної роботи, почесні звання, складність, напруженість у роботі, класність, підвищення посадових окладів за шкідливі умови праці тощо здійснюються відповідно до спільного наказу Мінпраці та МОЗ від 05.10.2005 № 308/519 «Про впорядкування Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення». Також зазначеним працівникам випла­ чується надбавка за вислугу років, яку встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 № 1418 «Про затвер­ дження Порядку виплати надбавки за ви­ слугу років лікарям і фахівцям із базовою та неповною вищою освітою державних та комунальних закладів охорони здоров’я», та допомога на оздоровлення (відповідно до абзацу четвертого пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» у розмірі по­ садового окладу під час надання основної щорічної відпустки). Крім того, абзацом другим пункту 1 По­ станови медичним працівникам системи екстреної медичної допомоги передбачено:

— виплату двох щомісячних надбавок за особливий характер праці та за осо­ бливі умови праці у розмірі до 20% поса­ дового окладу (з підвищеннями) кожна. Виплата зазначених надбавок здійснюєть­ ся як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом; — матеріальна допомога для розв’язання соціально-побутових питань у розмірі од­ ного посадового окладу на рік на підставі рішення керівника закладу, а керівникам (головному лікарю та його заступникам з числа лікарів) — за рішенням керівни­ ка органу вищого рівня (у межах фонду заробітної плати, затвердженого у кошторисі закладу). Згідно зі статтею 11 Закону України «Про екстрену медичну допомогу» право на за­ значені виплати матимуть медичні праців­ ники центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, станцій екстреної (швидкої) медичної допомоги, бригад екс­ треної (швидкої) медичної допомоги, які безпосередньо надають екстрену медичну допомогу та/або забезпечують її надання згідно із цим Законом. Враховуючи, що згідно з Постановою МОЗ України не встановлено завдання щодо приведення своїх нормативно-правових ак­ тів у відповідність із цією Постановою, за­ значені виплати та перелік працівників, яким вони належать, мають бути передбачені у колективних договорах закладів системи екстреної медичної допомоги. Водночас слід зазначити, що ця Поста­ нова набирає чинності з 1 жовтня 2013 року, що суперечить нормам статті 11 Закону, якою передбачено запровадження зазначених ви­ плат із 1 січня 2013 року.

• Які нові умови оплати праці у протитуберкульозних закладах?

На виконання статті 22 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» (далі — Закон) Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 174 від 20.03.2013 «Деякі питання оплати праці працівни­ ків протитуберкульозних закладів» (далі — Постанова).

Розглянемо, що нового дає ця Постанова. Статтею 22 України «Про протидію за­ хворюванню на туберкульоз» визначено коло працівників протитуберкульозних за­ кладів охорони здоров’я, які мають право на виплати, встановлені Постановою, зокрема — це працівники, які надають медичну до­ помогу хворим на туберкульоз, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матері­ алами, що їх містять, здійснюють догляд за хворими на туберкульоз та/або прибирання приміщень, у яких перебувають такі хворі. Їм згідно з Постановою передбачено такі виплати: — допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки (за винятком працівників, які отримують таку допомогу відповідно до постанови КМУ № 524 від 11.05.2011 «Пи­ тання оплати праці працівників установ, за­ кладів та організацій окремих галузей бюд­ жетної сфери»); — щорічна матеріальна допомога для розв’язання соціально-побутових питань у розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) на рік на підставі рішення керівника закладу, а керівникам закладів — за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці. Крім того, на згаданих працівників проти­ туберкульозних закладів охорони здоров’я, які не отримували надбавку за вислугу років, поширено дію Порядку виплати надбавки за вислугу років, затверджену постано­ вою Кабінету Міністрів України № 1418 від 29.12.2009 «Про затвердження Порядку ви­ плати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров’я». Отже, право на допомогу на оздоровлен­ ня відтепер мають професіонали з вищою немедичною освітою, яких допущено до медичної діяльності (біологи, бактеріологи, хіміки тощо), а також молодші медичні се­ стри всіх найменувань та молодші медичні сестри по догляду за хворими, прибираль­ ники приміщень, де перебувають хворі на туберкульоз. Щорічна матеріальна допомога для розв’язання соціально-побутових питань надаватиметься працівникам, перелік яких передбачено статтею 22 Закону, в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) на рік. Зазначена допомога знову ж таки надається працівникам за рішенням керівника закладу, а керівникам закладу (головним лікарям та їх заступникам) — за рішенням органу вищого рівня (головний розпорядник бюджетних коштів) у межах наявних коштів на оплату праці. Конкретний перелік посад працівників, які мають право на допомогу на оздоровлен­ ня та матеріальну допомогу для розв’язання соціально-побутових питань, має затвер­ джуватися у колективному договорі проти­ туберкульозного закладу (відділення). Водночас зазначу, що всупереч нормам статті 22 Закону, якою передбачено запро­ вадження зазначених виплат з 1 січня 2013 року, ця Постанова набуває чинності лише з 1 липня 2013 року.

23

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ФАРМАКОЛОГІЯ

ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЯ

 Справочник видаль 2013. лекарственные препараты в России  Рік випуску: 2013  видавництво: ЮБМ Медика Рус  Кількість сторінок: 1640

 Боулінг дж. диагностическая дерматоскопия. иллюстрированное руководство  Рік випуску: 2013  видавництво: БинОМ  Кількість сторінок: 160

«С

правочник Видаль» містить інформацію про 2260 лікарських препаратів та ак­ тивних речовин, представлених на російському фармацевтичному ринку 294 підприємствами і фірмами 40 країн. Повні описи включають торгову назву препарату, рекомендоване між­ народне найменування, склад та форми випус­ ку (з фотографіями упаковок), фармакологічну дію, фармакокінетичні параметри, показання до застосування та режими дозування для різ­ них груп пацієнтів, побічні ефекти, протипо­ казання, симптоми передозування, лікарську взаємодію, особливі вказівки щодо викорис­ тання, умов зберігання та відпуску з аптек.

Зручний пошук забезпечується покажчи­ ками клініко­фармакологічних груп і міжна­ родних найменувань, нозологічними і кодів міжнародної АТХ системи класифікації. Інформаційні сторінки провідних фар­ мацевтичних фірм містять повний перелік вироблених препаратів з реєстраційними номерами, а також адреси і телефони пред­ ставництв. «Справочник Видаль» призначе­ ний для широкого кола медичних працівників: лікарів, фармацевтів, провізорів, викладачів і студентів медичних та фармацевтичних вишів, а також фахівців, що займаються лікарським забезпеченням.

К

нига провідного англійського фахівця яв­ ляє собою унікальне практичне керівни­ цтво з усіх аспектів дерматоскопії. Порівняння дерматоскопічних і клінічних зображень дозволяє опанувати не тільки основи дерматоскопії, а й навички дермато­

НЕВРОЛОГІЯ  Мументалер М. поражения периферических нервов и корешковые синдромы  Рік випуску: 2013  видання: Медпресс-информ  Кількість сторінок: 616

АКУШЕРСТВО І ГІНЕКОЛОГІЯ  Фальконе Т., Херд в.в. Репродуктивная медицина и хирургия  Рік випуску: 2013  видавництво: Рід елсівер  Кількість сторінок: 948

У

даному виданні викладено основні по­ ложення патофізіології репродуктивної медицини, клінічної діагностики, візуаліза­ ції, лікування і техніки хірургічних втручань. У перших розділах книги представлена сучасна інформація з нейрофізіології, га­ метогенезу, запліднення і генетики, а також анатомії, гістології, статистики та біоетики, що полегшує подальше розуміння патології репродуктивної системи і вибір правильної

тактики ведення пацієнта. Значна частина тексту присвячена веденню хворих та опису хірургічних маніпуляцій. Книга багато ілю­ стрована, що дозволяє читачеві детально розібратися в усіх тонкощах як діагностики, так і лікування. Видання буде корисним не тільки почат­ ківцям лікарям­гінекологам та урологам, але й практикуючим хірургам, лікарям загальної практики і студентам.

Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України оголошує конкурсний набір до докторантури та аспірантури:

• до докторантури зі спеціальності «психіатрія» — 1 місце; • до аспірантури з відривом від виробництва зі спеціальності «психіатрія» — 2 місця; • до аспірантури без відриву від виробництва зі спеціальності «психіатрія» — 2 місця.  Кваліфікаційні вимоги щодо аспірантури: приймаються громадяни України, які мають вищу освіту та кваліфікацію магістраЮ або особи, які на момент вступу до аспірантури мають не менше двох років стажу роботи лікарем після закінчення інтернатури, лікарський фах якої відповідає науковій спеціальності аспірантури, або особи, які після закінчення інтернатури закінчили навчання в клінічній ординатурі; лікарський фах клінічної ординатури повинен відповідати фахові аспірантури.  Перелік необхідних документів вступників до аспірантури та докторантури: 1. Заява на ім’я директора інституту.

2. Особовий листок з обліку кадрів.

3. Список опублікованих праць і винаходів. У разі відсутності опублікованих праць подаються наукові доповіді (реферати) з обраної ними наукової спеціальності.

4. Медична довідка про стан здоров’я (№286 у).

5. Копія диплома про закінчення вищого навчального закладу.

6. Посвідчення про складання кандидатських іспитів (при їх наявності).

7. Паспорт і диплом про вищу освіту подаються вступником особисто.  При вступі до докторантури, крім того, подаються: 1. Розгорнутий план дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук.

2. Копія диплома про присудження наукового ступеня кандидата наук (у разі здобуття відповідної освіти за кордоном — копія нострифікованого диплома).  Диплом про присудження наукового ступеня кандидата наук подається вступником особисто.  Термін подання документів з дня опублікування оголошення — 3 місяці.  Адреса: вул. Фрунзе, 103, м. Київ, 04080.  Контактні телефони: 468–32–15; 468–13–82.

Медична газета України

ВАШЕ

ЗДОРОВ’Я Індекси 60965, 08198. Ціна договірна

Юридична адреса редакції: 03179, м.Київ, вул. Уборевича, 19-А, оф. 3. Поштова адреса редакції: 04211, м.Київ, а/с 138. Тел./факс: (044) 485-00-96.

E-mail: vz@vz.kiev.ua Виходить один раз на два тижні у п’ятницю.

24

скопічної оцінки утворень шкіри на практиці. Матеріал викладено на підставі затвердженої програми навчання дерматоскопії. У керівництво включено понад 740 ілю­ страцій. Книга призначена дерматологам та лікарям загальної практики.

Ц

я книга вперше видається російською мо­ вою. Кожен невролог оцінить цю працю, її практичну спрямованість, детальний опис симптоматології, техніки дослідження, діа­ гностики та лікування, наочність і логічність викладення. Детальний опис анатомії та гісто­ логії дозволяє глибше зрозуміти фізіологічні

процеси при різних ураженнях периферичних нервів, а отже, точніше спрогнозувати розви­ ток захворювання і вибрати найкращу тактику лікування. Видання призначене для неврологів, ней­ рохірургів, травматологів, ортопедів, лікарів швидкої допомоги.

Запрошуємо на роботу ЛІКАРІВ

в амбулаторії Роменського р-ну Сумської обл.

• сімейних та інших спеціальностей (переваги надаються сімейним парам).  У районі діє програма місцевих стимулів для молодих спеціалістів — проводиться доплата 2000 грн до заробітної плати щомісяця.

• лікарі інших спеціальностей, які бажають перекваліфікуватися на сімейних лікарів, отримують доплату 500 грн щомісяця.

• проводимо оплату за навчання в інтернатурі сімейним лікарям, забезпечуємо службовим житлом із подальшою роботою в нашому закладі.  За довідками звертатись: КЗ «Центр ПМСД», 42070, вул. Леніна, 56, с. Бобрик Роменського р-ну. Тел. (05448) 9-46-25; 9-46-47; Е-mail: viddiloz_romny@mail.ru

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «КИЇВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УАНМ» Оголошує конкурс в аспірантуру, магістратуру, клінічну ординатуру: • В очну аспірантуру зі спеціальностей: внутрішні хвороби, хірургія, фармацевтична хімія та фармакогнозія, стоматологія.

• В заочну аспірантуру зі спеціальностей: акушерство і гінекологія, внутрішні хвороби, хірургія, фармацевтична хімія та фармакогнозія, стоматологія.

• В магістратуру зі спеціальностей: акушерство і гінекологія, внутрішні хвороби, хірургія, фтизіатрія, травматологія, патологічна анатомія, стоматологія.

• В клінічну ординатуру зі спеціальностей: терапія, хірургія, інфекційні хвороби, патологічна анатомія, фтизіатрія, травматологія,терапевтична стоматологія, ортопедична стоматологія, ортодонтія, дитяча стоматологія.  Для участі в конкурсі необхідно подати такі документи: заява на ім’я ректора, особовий листок по обліку кадрів, копія диплома, копія сертифіката про присвоєння звання лікаря-спеціаліста, копія трудової книжки, характеристика з місця роботи, автобіографія, медична довідка (форма 086-У); копія паспорта (стор. 2, 3, 11), копія ідентифікаційного коду. Особи, що вступають до магістратури (або клінічної ординатури без відповідного стажу), подають рекомендацію Вченої Ради вищого закладу освіти.  Особи, що вступають до аспірантури, подають ксерокопії друкованих наукових робіт або реферат за спеціальністю.  Адреса університету: КМУ УАНМ, 01004, Україна, м. Київ, вул. Толстого 9.  Tel/ Fax (38044) 234-99-29 E-mail: kmi@kmiuamn.org  Прийом документів: в аспірантуру — з 1 листопада до 15 листопада 2013 р., у клінічну ординатуру та магістратуру — з 19 серпня до 30 серпня 2013 р.

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» . . . . . ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . МАРИНА БУРМАКА Заступник головного редактора, редактор відділу аналітичної інформації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .СВІТЛАНА ТЕРНОВА Редактор відділу оперативної інформації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ТЕТЯНА СТАСЕНКО Редактор відділу наукової інформації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО Дизайн та верстка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .ТЕТЯНА ЗАЙЧУК Відділ літредагування і коректури . . . . . . . . . . . . . . ОКСАНА ОСТРЯНКО Відділ реклами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2. Загальний наклад — 4 500. Замовлення № 30206. Віддруковано у ТОВ «Укрполиграфмедиа»: вул. Фрунзе, 104-а, м. Київ-04080.

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua