Ваше здоров'я №28-29 by Всеукраїнська медична газета “Ваше здоров'я”

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№28-29 (1259-1260) 11.07.2014

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

НОВИНИ ПЕРШІ РЕЗУЛЬТАТИ ТЕНДЕРІВ: ДЕРЖАВНІ ГРОШІ ТА ЧАС ЗМАРНОВАНО

АЦІЯ З И Р Е С Н А П С И Д

СКРИНІНГ

ПРОФІЛЬНИЙ КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ ВВАЖАЄ ДІЯЛЬНІСТЬ МОЗ НЕЕФЕКТИВНОЮ «НАРОДНА ЛЮСТРАЦІЯ» В МОЗ УКРАЇНИ ЗА РЕЦЕПТОМ О. МУСІЯ ПРЕДСТАВНИКИ АПТЕЧНИХ МЕРЕЖ ЗАЯВЛЯЮТЬ ПРО ТИСК З БОКУ ДЕРЖЛІКСЛУЖБИ

СУЧАСНА ПРОФІЛАКТИКА: МАСОВА

В ІНТЕРЕСАХ ПАЦІЄНТІВ ОБМЕЖАТЬ КОНТАКТИ ЛІКАРІВ ІЗ ФАРМПРЕДСТАВНИКАМИ?

ЧИ ІНДИВІДУАЛІЗОВАНИЙ

2-5 СТОР.

МЕНЕДЖМЕНТ В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я: ПОТРЕБА Є, ПОПИТУ НЕМАЄ? Дефіцит медичних менеджерів, підготовлених за міжнародними стандартами, актуальний як і раніше. І заклики негайно збільшити їх кількість у геометричній прогресії не спрацьовують. З іншого боку, в державній системі охорони здоров’я, де головний клопіт керівника, як вижити «за три копійки», не дуже чекають менеджерів з їхнім «широким» мисленням. Чому? СТОР.

ДИСПАНСЕРИЗАЦІЯ СКРИНІНГ?

Масова диспансеризація населення, до якої прагнула радянська система охорони здоров’я, так і не стала реальністю. Дехто вважає, що це — наслідок формального підходу, хтось переконаний, що традиційні форми профоглядів застаріли. Деякі експерти наполягають на тому, що громіздку диспансеризацію потрібно взагалі замінити прицільними скринінгами. Чи варто змінювати перевірену тактику в умовах зростання захворюваності населення? І яка мета таких змін — економія коштів чи створення нової моделі опіки над паСТОР. цієнтами?

ЧИ ДІЙСНО ПРОБІОТИКИ ПОТРІБНІ? При вакуумній упаковці препарату в капсули, в яких він надходить у продаж, близько 99% бактерій, ймовірно, гинуть. Порівняльний аналіз сухих та рідких пробіотиків показує, що в перших бактерії надзвичайно пасивні, тому навіть ті з них, яким вдалося пережити процес упаковки, практично ніколи не встигають ефективно вплинути на імунну систему людини. СТОР.

НОВИНИ

ПЕРШІ РЕЗУЛЬТАТ И Т ЕНД ЕРІВ

ДЕРЖАВНІ ГРОШІ ТА ЧАС ЗМАРНОВАНО

червня 2014 р. на офіційному сайті Міністерства охорони здоров’я України з’явився прес-реліз: «Незважаючи на подорожчання ліків та засобів медичного призначення МОЗ України проводить процедури державних закупівель». Це тільки один із трьох(!) прес-релізів МОЗ, що стосуються тендерних закупівель, опублікованих на даному веб-сайті за неповну добу після появи в ЗМІ інформації про умисний зрив керівництвом галузі держзакупівель на 2014 рік. Однак у зазначеному прес-релізі міститься інформація, яка не відповідає дійсності: «На жаль, перші розкриття конкурсних пропозицій показали, що ціни на лікарські засоби і вироби медичного призначення здорожчали від 40 до 120%, хоча деякі пацієнтські та громадські організації неодноразово заявляли про нібито досягнуті домовленості з дистрибуторами та фармацевтичними виробниками про стабілізацію цін для держзакупівель на рівні 2013 року». Нагадаємо, що про досягнуті домовленості неодноразово заявляли не громадські організації (котрі не несуть за проведення тендерних закупівель жодної відповідальності, як і не одержують заробітну плату з коштів бюджету за виконання цих функцій), а особисто Міністр охорони здоров’я України Олег Мусій. Вист упаючи, наприклад, 31 березня

2014 р. на прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі (повний відеозапис виступу розміщений на каналі Центру в Youtube), він повідомив про досягнення таких домовленостей як з іноземними, так і з вітчизняними фармвиробниками. Крім того, викликає подив факт ремствування Мінохоронздоров’я щодо зростання цін. На тому ж пресбрифінгу в кінці березня Міністр заявив про те, що дія його політики повної прозорості закупівель і повної відсутності різного роду «відкатів» забезпечить зниження цін на імпортні ліки мінімум на 40%. Але досі ані опису цієї політики, ані, тим більше, результатів її дії українське суспільство не побачило. Натомість МОЗ звітує про зростання цін у пропозиціях на 40-120%. Отже через невиправдану бездіяльність Міністерства тендери не були проведені у квітні 2014 р., коли залишки ліків і медвиробів у торговельних і дистрибуторських мережах ще дозволяли закупити їх за цінами, встановленими за курсом 8,00 грн/ долар США. Тепер же українські пацієнти можуть розраховувати лише на товари, що ввозяться за курсом 12,00 грн/долар США. Таким чином, МОЗ проведе тендери за цінами, що на 40-120% перевищують ціни кінця 2013 р.-початку 2014 р. За повідомленням pharma.net.ua

ВИНУ ДОВЕДЕНО

БУТИ ЛІКАРЕМ НА МАЙДАНІ — НЕ ОДНЕ Й ТЕ САМЕ, ЩО БУТИ МІНІСТРОМ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я. ТУТ ПОТРІБЕН ДОСВІД, ЗНАННЯ, ВМІННЯ НАЛАГОДЖУВАТИ КОНТАКТИ З УСІМА, ХТО МОЖЕ БУТИ КОРИСНИМ. НАШЕ Ж МІНІСТЕРСТВО ХОВАЄТЬСЯ ВІД ТАКИХ КОНТАКТІВ. Юрій Кундієв, Віцепрезидент та академік НАМН України, академік НАН України, на пресконференції в «ІнтерфаксУкраїна» 2.07.2014

ЗАМІСТЬ РОБОТИ — МІТИНГИ

ПРОФІЛЬНИЙ КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ ВВАЖАЄ ДІЯЛЬНІСТЬ МОЗ НЕЕФЕКТИВНОЮ

лен Комітету з питань охорони здоров’я, керівник медслужби Євромайдану, народ ний депутат Святослав Ханенко вважає, що Міністерство охорони здоров’я України, яке зараз очолює Олег Мусій, працює неефективно, і не виключає, що найближчим часом тут можуть відбутися кадрові ротації: «Я констатую як член відповідного комітету ВР, що Міністерство працює неефективно. Ми ініціювали на Комітеті розгляд цього питання. Більше того, є проект постанови А.Лабунської про звільнення Мусія. Це як сніжний ком, і зупинити це неможливо. Замість того, щоб займатися поточною діяльністю Міністерства, люди відволікаються на мітинги і з’ясовування стосунків!», — обурюється С.Ханенко. Крім того, він вважає, що оцінку роботі заступ ників Міністра охорони здоров’я слід давати не публічно, а у робочому порядку. «А коли є публічність у критиці членів коман ди, то виникає запитання: хто ж винен, у чому причина?», — зауважує народний депутат. С.Ханенко повідомив, що одразу після приз начення О.Мусія на посаду «депутати готові були посприяти швидкому вирішенню кадрових пи тань, які є надзвичайно актуальними. Крім того, була пропозиція спільно написати план взаємодії для розв’язання нагальних проблем, вирішення

яких залежить від ВР. Але це, на жаль, не було реалізовано». Тепер же, за словами парламентаря, почалися звернення до Комітету з різних проблемних пи тань. Зокрема, мова йде про звернення представ ників «Індару» та Інституту раку. «Я не пристаю на бік жодної зі сторін у цих ситуаціях. Їх потрібно об’єктивно вирішувати. Але, безумовно, пріоритет номер один — інтереси пацієнтів», — наголошує С.Ханенко. За словами народного депутата, розгляд ситуації довкола «Індару» та Інституту раку може відбутися під час найближчого засідан ня парламентського Комітету з питань охорони здоров’я. Крім того, за словами С.Ханенка, най ближчим часом Комітет розгляне звернення про неадекватну підготовку МОЗом документації для отримання понад 300 млн доларів кредиту Світо вого банку на реформування системи охорони здоров’я: «Але я не розумію, навіщо провокувати публічність довкола елементарних управлінських питань?», — наполягає С.Ханенко. Він також додав, що державне управління рівня міністерства потребує відповідних знань і вмінь, зокрема, вміння аналізувати і робити висновки. Водночас, він зауважує, що у системі МОЗ існують негативні процеси, які потребують

адекватної реакції: «Зрозуміло, що були зловжи вання, була корупція, але називати людей коруп ціонерами без рішення суду — не правильно», — вважає С.Ханенко. Парламентар також нагадав про «Годину за питань до Уряду», на якій мав звітувати О.Мусій, але ні він, ні його перший заступник чомусь рап тово не змогли прийти. «Справа найближчого часу: коли Прем’єрміністр не сприймає Міністра, то або цей Міністр має взяти папір, ручку і піти у відставку, або Прем’єр-міністр. Хтось із двох», — перекона ний С.Ханенко. Водночас він зауважив, що знає О.Мусія багато років і по-дружньому співчуває, що він потрапив у таку ситуацію, але необхідно, щоб система працювала. Нагадаємо, днями представники громад ських організацій провели мітинг під стінами МОЗ. Громадські активісти заявляють, що О.Мусій є некомпетентною особою і провалив найважливіші державні програми із закупівлі ліків для хворих на діабет, ВІЛ-інфікованих, он кохворих тощо. Крім того, громадські активісти заявляють про повне ігнорування проблеми на дання медичного забезпечення учасникам АТО.

Нардепи вимагають притягнути до відповідальності Міністра охорони здоров’я

а початку червня 2014 р. позафрак ційні народні депутати Анжеліка Лабунська та Роман Стаднійчук зареєстр ували проект Постанови про звільнення Міністра охорони здоров’я України Олега Мусія з обійманої посади. Автор проекту Анжеліка Лабунська пе реконана: «Міністр — нездара, хабарник і випадкова людина в МОЗ. Він разом із Ми колою Мартиненком хоче забрати «Індар». Нардеп надала нову редакцію пояснюваль ної записки до Постанови про звільнення Міністра і стверджує, що там вказані всі підстави для його звільнення. Загалом депутати звинувачують Мусія в тому, що він лише погіршив становище в галузі. Депутатська Постанова містить 8 пунктів, за якими Міністру пред’явлено претензії, зокрема: не впроваджено (навіть не розпочато) жодної реформи; не проведено вчасно тендерні закупівлі; не розроблено та не впроваджено сис теми заходів, спрямованих на подолан ня схем та проявів корупції в галузі охорони здоров’я, забезпечення транспарентності процедур за участю МОЗу та його установ. Натомість Міністра звинувачують у тому, що 30,5% (52 млн грн) загального фінансування закупівлі онкопрепаратів спрямовані на придбання лише 3 із 36 пре паратів, а постачають їх «Людмила-Фарм» Олени Миронової та «Укроптпостач» Мак сима Берегового; депутатів не влаштовують дії Міністра щодо заводу «Індар», які призвели «до перебоїв із постачанням інсуліну»; автори вважають, що через відсутність «стратегічного незнижуваного запасу препаратів вакцин» існує реальна загроза зриву планової імунізації для понад 15 млн жителів України. Окрім невдоволення депутатів, Прем’єрміністр України Арсеній Яценюк неоднора зово вказував на некомпетентність ниніш нього очільника МОЗ. Останній раз це було кілька тижнів тому, коли Міністр переплутав дані щодо кількості загиблих в АТО дітей із загальною смертністю. До того ж, на пере конання А.Лабунської, Мусія не сприймає середня ланка працівників Міністерства через його спроби вирішувати будь-які проблеми за допомогою Самооборони.

1 2 3

4 5

За інформацією theinsider.ua За інформацією УНН

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

11 липня 2014 року

Д И В НІ Р ОТА Ц ІЇ

ПЕРЕРОЗПОДІЛ ОБОВ’ЯЗКІВ ЧИ ПЕРЕКЛАДАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ?

ілька днів тому на офіційному веб-сайті Міністерства охорони здоров’я України заднім числом (що стало в роботі Мініс терства вже звичною справою) опублікований Наказ МОЗ України №274-к від 19.06.2014 р. «Про внесення змін до розподілу обов’язків між Міністром охорони здоров’я України, пер шим заступником Міністра, заступниками Мі ністра та заступником Міністра — керівником апарату». Згідно з документом Державна служба України з лікарських засобів відтепер підпоряд кована заступнику Міністра Наталії Лісневській. Таким чином, вперше в історії української фармацевтики за управління фармацевтичною галуззю відповідає громадський діяч, юрист, викладач кафедри права, що не має ані дос віду, ані відповідних професійних знань, ані на віть медичної освіти (біографія Н.Лісневської розміщена на веб-сайті МОЗ та доступна до вивчення). Нагадаємо, що раніше діяльність і роботу Держлікслужби України координував осо бисто Міністр охорони здоров’я України, так само як і діяльність Санітарно-епідеміологіч ної служби України (нині перепідпорядкована

заст упнику Міністра Василю Лазоришинцю), а також Державної служби з протидії ВІЛ/СНІДу та соцзахворювань (тепер теж координується Н.Лісневською). Слід зазначити, що такі ротації в обов’язках вищого керівництва МОЗ не дивують. Олег Му сій явно дав зрозуміти, що відповідальність за будь-які прорахунки він нести не має наміру, тому й делегував усю повноту відповідальності заступникам. З 12 департаментів і служб, що знаходилися раніше в прямому підпорядкуванні у Міністра, залишилося тільки 4 — таких, що не мають ключового значення для функціонування МОЗ та галузі. Дивно те, що в ті ж самі дні Олег Мусій публічно скаржиться на нав’язування йому заступників за партійними списками і тут же перепідпорядковує їм усю структуру МОЗ. Ме дична громадськість відзначає, що це аж ніяк не реалізація гучних планів із децентралізації влади, заявлена Мусієм відразу після призна чення його Міністром, а спроба позбутися шлей фу кулуарних тіньових схем перед розглядом питання звільнення Міністра в Раді.

СЛОВО ТА СПРАВА

В УКРАЇНІ МАЙЖЕ РОЗГОРНУТА ВІЙНА НА СХОДІ. НА СЬОГОДНІ МАЄМО ПОВНИЙ ПРОВАЛ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕДИКАМЕНТАМИ АТО. НЕМАЄ ВАКЦИН ТА ЛІКІВ, ЗОКРЕМА, КРОВОСПИННИХ. НЕМАЄ НАВІТЬ ДЖГУТІВ, ЗЕЛЕНКИ ТА ЙОДУ. ЦЕ «ЗАСЛУГА» ПАНА МУСІЯ. Сергій КОБА, лідер Автомайдану на прес-конференції в «Інтерфакс-Україна» 2.07.2014

За повідомленням pharma.net.ua

В И К О Р И С ТА Н Н Я А Д М І Н Р Е С У Р С У

НА СТРАЖІ ІНТЕРЕСІВ «МІНІСТРА, ЯКОГО ОБРАВ НАРОД» ТІЛЬКИ ВУЛТ І медичне співтовариство, і пацієнти відмовилися підтримати Олега Мусія — «Міністра, якого обрав народ», як він сам себе називає. Істеричні заклики в соцмережах вийти до ВР і підтримати Міністра охорони здоров’я залишилися без відгуку. Лише кілька десятків людей погодилися виступити на підтримку людини, яка веде вітчизняну медицину до повного краху. Не допомог ла переламати громадську думку на свою користь і прес-конференція Всеукраїнського лікарського товариства (ВУЛТ) — громадської організації, яку довгі роки очолював... Олег Мусій. У ході прес-конференції Микола Тищук, директор асоціації громадських організацій «Громадська рада з питань охорони здоров’я», повідомив, що Олег Мусій пішов із посади Глави ВУЛТ через два тижні після призначення на пост Міністра охорони здоров’я. Однак виписка з держреєстру за 2.07.2014 р. говорить про те, що Міністр, як і раніше, є Головою ВУЛТ. Тобто на підтримку Олега Мусія виступили підпорядковані йому члени громадської організації, які, втім, спробували зберегти хорошу міну при поганій грі і доводили, що

виступають на підтримку «Мініст ра з Майдану» винятково з почуття справедливості, а не через корисливі мотиви. Нагадаємо, що напередодні відбувся мітинг громадських організацій, у тому числі представників Автомайдану. Активісти звинуватили Олега Мусія в некомпетентності і зраді ідеалів Майдану, приховуванні корупційних кадрів у надрах МОЗ, повному провалі найважливіших державних прог рам закупівлі ліків для хворих на

діабет, ВІЛ-інфікованих, онкохворих тощо, а також у повному нех туванні питаннями медичного забезпечення українських вояків, що беруть участь в АТО. Раніше Олег Мусій оголосив, що у провалі держзакупівель винен його перший заступник Руслан Салютін, який протягом кількох місяців саботував проведення тендерів. За повідомленням gazeta.ua

«Народна люстрація» в МОЗ України за рецептом О. Мусія

лютого 2014 року під час представлення Олег Мусій зазначив, що в МОЗ України для вищого керівництва і для керівницт ва середньої ланки буде проведена так звана «народна люстрація», процедуру якої розробляє Кабінет Міністрів України. Щодо проведення люстрації, то вона у Міністра вибіркова — тобто він сам «на род», тому особисто вирішує, кого кара ти, а кого милувати, і головним критерієм, на жаль, є не причетність до корупційних дій, а особиста лояльність, зацікавленість чи навіть помста Міністра тим чи іншим особам. Існують конкретні факти, які до водять це. Перша кандидатура на люстрацію від Мусія О.С. — Богачев Р.М. Міністр довго і багато говорив про коруп ційні дії цієї особи, проте ані відповідних заяв щодо порушень ним чинного зако нодавства до правоохоронних органів, ані подання щодо звільнення за відповідною статтею (навіть за статтею 9 Закону Укра їни «Про центральні органи виконавчої влади») не було. Богачев Р.М. звільнився за власним бажанням. Друга кандидатура на люстрацію від Мусія О.С. — Толстанов О.К. Незв ажаючи на те, що О.Толстанов звіль нений Урядом ще 16.05.14 р. за власним бажанням, наразі він не звільнений на казом Міністра. Натомість, відповідно до наказу Міністра, перебуває у відпустці. Чи не з цієї причини Олег Мусій не може приз начити собі ще одного заступника? Хоча скаржиться він не на власний наказ щодо Толстанова, а на фармацевтичну мафію… у Кабміні. Третя кандидатура на люстрацію від Мусія О.С. — Соловйов О.С. Знову ж таки обвинувачень багато, а доказів та відповідних дій щодо його звільнення не зафіксовано. Соловйов О.С. був звільне ний за власним бажанням. Інші кандидатури на люстрацію від Мусія О.С.: директор Департаменту економіки В.Дуда, директор Департаменту роботи з персоналом, освіти та науки М.Осійчук, директор Департаменту з питань якості медичної допомоги Т.Донченко, начальник Управління моніторингу державних цільових програм та державних закупівель Г.Довганчин, директор Департаменту реформ і розвитку медичної допомоги М.Хобзей. В.Дуда та Т.Донченко звільнені за власним бажанням. М.Осійчук, М.Хобзей і Г.Довганчин перебувають на лікарняному вже тривалий час. Жодної реакції Міністра на таку ситуацію немає — ані комісія МОЗ, ані представники Профспілок чи інші осо би з подачі Олега Мусія не здійснювали перевірку, чи й справді ці особи перебу вають на лікарняному.

За повідомленням lustratsiya.com.ua

НОВИНИ ПЕРЕВІРК А НЕУГОДНИХ

ПРОБЛЕМА

«Крик душі» представників медичного бізнесу

ПРЕДСТАВНИКИ АПТЕЧНИХ МЕРЕЖ ЗАЯВЛЯЮТЬ ПРО ТИСК П З БОКУ ДЕРЖЛІКСЛУЖБИ «Д

ержлікслужба України чинить тиск на аптечний бізнес України», — йдеться у листі, направленому Голові Держлікслужби України Михайлу Пасічнику. Такого висновку представники аптечних мереж дійшли, коли проана лізува ли затверджений Держлікслужбою 25 червня 2014 року план перевірок додержання суб’єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової

та роздрібної торгівлі лікарськими засобами на III квартал 2014 року. У листі зазначається, що при розробці даного плану в Херсонській, Миколаївській та Одеській областях деякі суб’єкти не внесені до плану перевірок, хоча не перевірялися більше 2 років. Зокрема, це ТОВ «Ксеніяфарм», ТОВ «МЕДМАРКЕТ РІТЕЙЛ ГРУП», фізособа-підприємець (ФОП) Коптєв Олександр Вікторович. Натомість до плану перевірок включені суб’єкти, які були перевірені нещодавно, у 2013 році: ФОП Прудников Євген Анатолійович,

ФОП Коваленко Лілія Іванівна, ФОП Василюк Володимир Валерійович. Причиною такої пильної уваги з боку Держлікслужби, на думку представників бізнесу, є їхня активна позиція щодо зміни керівництва Держлікслужби України, в тому числі начальників управлінь відомст ва в Херсонській, Миколаївській та Одеській областях. Вони вже відчули неабиякий тиск, що часом переходить у залякування з боку посадових осіб Держлікслужби. За повідомленням pharma.net.ua

З А КО Н ОД Н А КО В И Й Д Л Я В С І Х

МОЗ ЗНОВУ ЛОБІЮЄ СТАРІ КОРУПЦІЙНІ СХЕМИ

ові зміни до Положення про медич ний огляд кандидатів у водії та воді їв транспортних засобів відмовилося погоджувати Держпідприємництво. У відомстві вже раніше висловлювали позицію щодо недопущення додаткового навч ання медпрацівників, які проводять медо гляди. Такі вимоги не передбачені жодним законодавчим актом. Ще у 2012 році Держпідприємництво викрило корупційну схему, яка передбача ла обов’язкове навчання медичних праців

Є П И ТА Н Н Я

ПОЗА ЗАКОНОМ?

ників, і відмінило відповідний наказ МОЗ. Ситуацію, яка склалася наразі, Михайло Бродський вважає спробою «відновити цю схему». Окрім того, планувалося затвердити нову форму медичної довідки — з серією та но мером — щодо придатності до керування транспортним засобом. Таке введення, на думку Держпідприємництва, передбачає централізоване виготовлення зазначеної медичної довідки, фактично надаючи їй ста тус документа суворого обліку. Таким чином, створюються умови в частині монопольного становища щодо її поширення. Зважаючи на це, Держпідприємництво прийняло рішення відмовити в погодженні проекту спільного Наказу МОЗ та МВС «Про внесення змін до Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспорт них засобів».

рядовий уповноважений з питань антикорупційної політики Тетяна Чорновол написала та переда ла до Кабміну доповідну записку на Голову Державної служби України з лікарських засобів Пасічника Михайла Францовича. Доповідна ґрунтується на оприлюд нених раніше матеріалах щодо призна чення М.Пасічника на посаду Голови Держлікслужби поза спиною Урядо вого уповноваженого з питань антико рупційної політики, без попереднього надання біографічної довідки для пере вірки на можливу корумпованість. Як повідомили помічники Тетяни Чорновол, на проведення розслідування власними силами у неї немає повнова жень, тому залишається чекати реакції Уряду та компетентних органів.

За повідомленням dkrp.gov.ua

За повідомленням pharma.net.ua

30 ЧЕРВНЯ 2014 МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ THE PHARMACEUTICAL INSPECTION CONVENTION AND PHARMACEUTICAL INSPECTION CO-OPERATION SCHEME, БІЛЬШ ВІДОМА ЗА АБРЕВІАТУРОЮ PIC/S, ВИСЛОВИЛА ПОДЯКУ ОЛЕКСІЮ СОЛОВЙОВУ. У СЕРТИФІКАТІ ЗА ПІДПИСОМ КЕРІВНИКА СЕКРЕТАРІАТУ PIC/S ДАНІЕЛЯ БРУННЕРА ВІДЗНАЧАЄТЬСЯ ВИДАТНИЙ ВНЕСОК ОЛЕКСІЯ СОЛОВЙОВА В ПРИЄДНАННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ДО PIC/S В 2011 РОЦІ. ЦИМ УКРАЇНА, ПЕРША З КРАЇН СНД, ЗРОБИЛА ВАЖЛИВИЙ КРОК ДО ІНТЕГРАЦІЇ В СВІТОВУ ФАРМАЦЕВТИЧНУ СПІЛЬНОТУ.

ід час наради у Державній службі України з питань регуляторної по літики та розвитку підприємницт ва спільно із суб’єктами господарюван ня обговорили найгостріші питання, що хвилюють підприємців. Зокрема, вони стверджують, що МОЗ їх просто не хоче чути та навіть не реагує на їхні пропозиції не тільки щодо чинних нор мативно-правових актів, а й щодо нових проектів, які виносяться на громадське обговорення. Приміром, існуючі вимоги Ліцензій них умов призводять до непосильних фінансових та часових витрат: неоднозначні вимоги для заповнен ня форми відомостей про стан матеріаль но-технічної бази заявника при отриманні ліцензії створюють необхідність пові домляти про зміни цього стану навіть тоді, коли вони продиктовані змінами у законодавстві; обов’язкова вимога особисто, без залучення представника, отримувати ліцензію, що в нинішніх умовах для під приємців АР Крим та Східних областей нездійсненно; застарілі норми щодо метражу приміщень закладу охорони здоров’я (наприклад, кабінет головного лікаря по винен бути площею 18 кв. м); обов’язкове зазначення на вивісці фасаду будівлі іншої інформації, крім найм енування (наприклад, юридичної адреси, коду ЄДРПОУ), що не узгоджу ється із положеннями законодавства про захист персональних даних; заборона використовувати у назві слово «клініка». Підприємці на нараді наголошували на необґрунтованості запровадження ви моги проходити обов’язкову сертифікацію ISO при акредитації медичних закладів вищої категорії. Така вимога не відповідає світовим стандартам. Також серйозною проблемою для під приємців є недотримання МОЗом вимог законів «Про засади державної регуля торної політики у сфері господарської діяльності» та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», зокрема, в частині оприлюднення проектів норма тивно-правових актів, планів перевірок тощо. Держпідприємництво погоджується з бізнесом, що чинні Ліцензійні умови потребують серйозних змін. Ініційовані відомством відповідні проекти у сфері ліцензування тому свідчення. Так, нарешті 1 липня 2014 року пар ламентарії у першому читанні прийняли законопроект № 4743, яким скорочуються та значно спрощуються адмінпроцедури ліцензування. Розроблено концепцію подальшого реформування дозвільної системи в Україні на 2014-2016 роки, яка передбачає зблизити ліцензування та дозвільну систему. За повідомленням dkrp.gov.ua

За повідомленням pharma.net.ua

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

11 липня 2014 року

УПЕРЕД ЖЕНИЙ ВИБІР

ІННОВАЦІЇ

В ІНТЕРЕСАХ ПАЦІЄНТІВ ОБМЕЖАТЬ КОНТАКТИ ЛІКАРІВ ІЗ ФАРМПРЕДСТАВНИКАМИ? А

мериканські дослідники оцінили вплив просування лікарських засобів фармацевтичними компаніями на прихильність майбутніх лікарів у призначеннях. Студентам першого та четвертого років навчання й ординаторам останнього року було запропоновано опитувальну анкету про те, якими джерелами інформації вони користуються при призначенні ЛЗ. Також уточнювалася частота контактів із представниками

фарміндустрії в останні півроку і ставлення респондентів до подібних контактів. Згідно з отриманими даними, чим частіше майбутні ескулапи спілкувалися з медичними представниками, тим менш ймовірно вони обирали доказово обґрунтовані методи лікування і частіше призначали рекомендовані медпредставниками оригінальні препарати. Студенти пізніших років нав чання вдвічі частіше, ніж першо-

курсники, зверталися до медичних представників за відомостями про призначення препаратів і втричі частіше відвідували освітні заходи, оплачені фармкомпаніями. Можна очікувати, що зменшення спілкування студентів із представників фармфірм у процесі навчання сприятиме доказово обґрунтованим призначенням лікарських засобів.

У ЗОНІ РИЗИК У

ВАКЦИНИ GlaxoSmithKline ВИРОБЛЯЮТЬСЯ З ПОРУШЕННЯМ ПРАВИЛ...

DA (Адміністрація з контролю за продук тами і ліками США) заявила про вияв лення порушень на канадському заводі GlaxoSmithKline, що займається виробництвом вакцини від грипу FluLavalтм. У попереджувальному листі регуляторно го органу наголошується, що на виробничому майданчику в місті Сті-Фой (Квебек) були за фіксовані недоліки в системі забезпечення за хисту від мікробного забруднення продукції, а

також деякі інші. Своєю чергою, прес-служба GlaxoSmithKline підкреслила, що компанія пра цює над усуненням проблеми, тому інцидент не повинен призвести до затримки поширення вакцини, випущеної для застосування протя гом наступного епідемічного сезону грипу. «Кожна партія вакцини GSK перед відправкою проходить ретельну перевірку. Продукція, що не пройшла контроль, бракується», — відзна чили в компанії.

A NOVARTIS МАНІПУЛЮЄ РЕЗУЛЬТАТАМИ КЛІНІЧНИХ ВИПРОБУВАНЬ

понська влада готова висунути звину вачення швейцарській фармацевтичній компанії Novartis та її колишньому спів робітнику в маніпулюванні даними клінічних випробувань. Влада Японії заарештувала колишнього співробітника компанії Novartis, 63-річного Нобуо Сірахасі, за підозрою в тому, що він надавав фальсифіковані дані дослідникам, чия робота використовувалася при створенні рекламних матеріалів. Арешт був проведений у рамках розсліду вання, розпочатого японськими правоохорон ними органами стосовно Novartis у січні цього року. Тоді Міністерство охорони здоров’я Япо нії звернулося до прокуратури з інформацією про те, що Novartis надала медичному універ ситету Кіото помилкові результати досліджень

препарату від підвищеного артеріального тиску Diovan, які тривали з 2010 по 2011 рік. Тоді ж стало відомо про те, що у фальсифіка ції результатів брав участь один із колишніх співробітників Novartis. Японський підрозділ Novartis заявив, що повністю співпрацює зі слідством і вкрай серйозно ставиться до звинувачень, висуну тих проти одного з колишніх співробітників компанії. За японським законодавством у галузі фармацевтики подібні дії караються позбав ленням волі на строк до двох років або штра фом у розмірі 2 млн ієн (19 тис. дол. США). Сам Нобуо Сірахасі ситуацію не коментує. За повідомленнями pharmvestnik.ru, remedium.ru

За повідомленням сайту Univadis.ru

! ВИРОБНИК ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ BRISTOL- MYERS SQUIBB ОГОЛОСИВ ПРО НАМІР ВІДКРИТИ ДОСТУП ДО ДАНИХ КЛІНІЧНИХ ВИПРОБУВАНЬ НЕЗАЛЕЖНИМ ДОСЛІДНИКАМ. ОТРИМАТИ НЕОБХІДНУ ІНФОРМАЦІЮ ВЧЕНІ ЗМОЖУТЬ, ПОДАВШИ ЗАПИТ ДО ІНСТИТУТУ КЛІНІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПРИ УНІВЕРСИТЕТІ ДЬЮКА. За повідомленням pharma.net.ua

Інгаляційний інсулін схвалено FDA

дміністрація з контролю за продук тами і ліками США (FDA) зареєстру вала інгаляційний інсулін надкорот кої дії «Афрезза» (Afrezza), розроблений компанією Mann Kind. Лікарський засіб є першим подібним препаратом, доступним на ринку Сполучених Штатів. Заявка була схвалена регулятором через три роки після першої подачі компанією па кета документів. Тоді, в 2011 році, американ ський регулятор зобов’язав Mann Kind про вести додаткові дослідження препарату, що й було виконано до жовтня 2013 року. «Афрезза» являє собою порошок для вдихання, який розпилюється за допомогою інгалятора Dreamboat. Максимальний рівень інсуліну реєструється через 12-15 хвилин після інгаляції, тоді як при використанні ін’єкційного швидкодіючого інсуліну мак симальна концентрація досягається тільки через 45-90 хвилин. Фахівці FDA уточнюють, що при терапії діабету І типу «Афрезза» повинен викорис товуватися разом із інсуліном тривалої дії. У прес-релізі регулятора також вказується, що лікарський засіб не рекомендується застосо вувати пацієнтам, які курять, та при лікуванні діабетичного кетоацидозу. Крім цього, «Аф резза» не може бути використана пацієнтами, що страждають на астму або ХОЗЛ, оскіль ки препарат може стати причиною гострого бронхоспазму. За повідомленням pharma.net.ua

У продажу скоро з’явиться перший біоаналог інсуліну «Лантус®»?

к заявили в Європейському агент стві з лікарських засобів (EMA), Ко мітет із лікарських препаратів для медичного застосування (CHMP) прийняв позитивне рішення щодо біоаналога про тидіабетичного препарату Lantus® (insulin glargine). Аналог розроблено американ ською фармкомпанією Eli Lilly, оригіналь ний препарат — французькою Sanofi. У EMA відзначають, що препарат Eli Lilly, який буде продаватися під найменуванням Abasia, є першим біоналогом препарату insulin glargine, рекомендованим до схва лення в ЄС. Термін дії патенту на Lantus® у Європі за кінчується в травні 2015 р. У 2013 р. обсяг продажів препарату склав 5,7 млрд євро (7,8 млрд дол. США). За повідомленням pharmvestnik.ru

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

НЕПРОФЕСІОНАЛІЗМ НЕ ЗВІЛЬНЯЄ ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 27 лютого 2014 року новий Міністр охорони здоров’я О.Мусій проголосив: «Міністр, як було сьогодні оголошено, є політичною фігурою і більшою мірою буде займатися політичною складовою діяльності відомства. Виконанням же основної поточної роботи займатимуться заступники, керівник апарату». За його визначенням, нова політика МОЗ України — це прозорість у діяльності відомства, чесність і ПРОФЕСІЙНЕ виконання своїх обов’язків.

130 днів після наказу Ніхто, зрозуміло, не заперечує проти «професійного виконання своїх обов’язків», але виникає запитання: чи правильно розуміє очільник галузі ті самі обов’язки? Законодавство, яким має керуватись Міністр-член Кабінету Міністрів України, зокрема, Закони України «Про Кабінет Міністрів України», «Про центральні органи виконавчої влади», а також Положення про Міністерство охорони здоров’я України, недвозначно стверджують, що саме Міністр здійснює повноваження щодо спрямування та координації діяльності центральних органів виконавчої влади, зокрема: забезпечує виконання Програми діяльності Кабінету Мініст рів України, формування та реалізацію державної політики, виконання інших покладених на Кабінет Міністрів України завдань і повноважень у відповідній сфері; очолює Міністерство, здійснює керівництво його діяльністю; визначає пріоритети роботи Міністерства та шляхи виконання покладених на нього завдань, затверджує плани роботи Міністерства, звіти про їх виконання; в межах компетенції організовує та контролює виконання апаратом Міністерства і територіальними органами Міністерства Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України. Тобто власне бачення О.Мусієм своїх обов’язків мало відповідає зазначеному ним принципу «професійне виконання». Подібні заяви цілком органічні, коли проголошуються громадським діячем, яким Мусій, до речі, більшість часу й був. Якщо вірити його офіційній біографії, оприлюдненій на сайті МОЗ, він працював за фахом лікаря анестезіолога-реаніматолога 4 роки (з 1988 по 1992 рр.) та 2 роки — лікарем дитячої юнацької спортивної школи «Нивки» футбольного клубу «Динамо» (Київ). Далі — суто громадська діяльність, без зас тосування своїх знань на практиці. Але це не завадило Олегу Степановичу у 2009 році отримати вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Організація і управління охороною здоров’я» всупереч вимогам, встановленим Положенням про порядок проведення атестації лікарів, зат вердженим Наказом МОЗ України від 19.12.97 №359 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.02.98 р. за №14/2454 (далі — Положення), а саме: не дотримано вимоги п. 3.1. (до атестації на присвоєння кваліфікаційних категорій допускаються лікарі-спеціалісти за спеціальностями,

передбаченими Номенклатурою лікарських спеціальностей, які працюють за сертифікатом лікаря-спеціаліста та закінчили протягом року перед атестацією передатестаційний цикл у зак ладі післядипломної освіти або на факультеті післядипломної освіти); порушено вимоги п. 3.8. (при присвоєнні кваліфікаційних категорій рекомендується дот римуватися послідовності: друга, перша, вища) — у цьому випадку одразу почали з вищої кваліфікаційної категорії; вища кваліфікаційна категорія присвоюється лікарям-спеціалістам, які мають стаж роботи з даної спеціальності не менше 10 років і високу теоретичну та практичну професійну підготовку згідно з програмою, володіють сучасними методами профілактики, діагностики і лікування хворих за своєю та суміжними спеціальностями. Але нинішній Міністр із 2001 року взагалі не працював у системі охорони здоров’я; порушено п.3.10. (лікарям, призначеним на посади керівників закладів охорони здоров’я та їх заступників, кваліфікаційна категорія за спеціальністю «Організація і управління охороною здоров’я» може бути присвоєна після трьох років роботи на цих посадах з урахуванням стажу роботи та кваліфікаційної категорії з лікарської спеціальності, з якої спеціаліст мав відповідну підготовку). Таким чином, вища кваліфікаційна категорія за спеціальністю «Організація і управління охороною здоров’я» отримана Мусієм О.С. незаконно, явно з ознаками корупційних дій. А цим діям, до речі, новоспечений Міністр також проголосив війну — коли вірити його численним заявам. Тобто, враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку: на посаду Міністра охорони здоров’я України призначена особа, яка не відповідає кваліфікаційним вимогам щодо цієї посади, не має досвіду роботи в системі управління галуззю. Навчання і громадська робота — це не погано, але саме досвід роботи на керівних посадах у галузі дає можливість зрозуміти, як саме працює система зсередини, та в подальшому уникнути помилок, які можуть зруйнувати галузь взагалі. Що зараз і відбувається в українській медицині з легкої руки непрофесіонала.

Кадри вирішують усе «Щодо вищого керівництва, тобто заступників Міністра, то їхні кандидатури розглядатимуться на засіданні коаліційної більшості в парламенті,

оскільки саме коаліція висувала кандидатуру Міністра охорони здоров’я, то й вона пропонуватиме кандидатури заступників», — це також одна із заяв Олега Мусія на початку міністерського шляху, тобто чотири місяці тому. Сьогодні ж О.Мусій заявляє, що заступників йому нав’язали за партійними квотами, зокрема, Р.Салютін призначений за квотою «Батьківщини». Тобто виходить, що хтось примусив Мініст ра подавати на призначення на посади своїх заступників осіб, які нібито не відповідають його вимогам та не виконують обов’язків (а саме Р.Салютіна), і він чомусь приховав це від громадськості та повідомляє лише зараз. Якби ці особи виконали свої завдання — то це був би його успіх, а оскільки провалили — то це їхня провина і Міністр не причетний? Наприклад, Міністр та його заступник Н.Лісневська у своїх виступах постійно наголошують, що у сфері державних закупівель уже проводиться технічна робота з упровадження відкритих електронних торгів, і найближчим часом планується проведення тестування цієї системи. Проте Перший заступник Міністра Р.Салютін, який відповідає за здійснення державних закупівель, черпає цю інформацію зі ЗМІ, оскільки жодної наради з працівниками МОЗ із цього питання не проводилось. До речі, Н.Лісневська — заступник Міністра охорони здоров’я, за фахом юрист, старший викл адач кафедри цивільного права і процесу Юридичного інституту Національного авіаційного університету, не має медичної освіти і жодного дня не працювала в галузі охорони здоров’я. Але до неї в Олега Степановича — жодних претензій. На відміну від Руслана Салютіна, доктора медичних наук, до того ж фахівця, що має досвід роботи на посаді директора Координаційного центру трансп лантації органів, тканин і судин МОЗ України. Р.Салютін став при Мусії таким собі цапом-відбувайлом — за досить невеликий проміжок часу він уже отримав догану за недостатню координацію роботи підрозділів Міністерства щодо забезпечення своєчасної виплати одноразової допомоги членам сімей Небесної Сотні. На порядку денному — нове покарання за зірвані тендери на закупівлю ліків та засобів медичного призначення. Чи втримається багатостраждальний заступник Міністра на своєму посту?

Але це питання О.С. Мусія не дуже хвилює, адже, схоже, непрофесіоналами Міністру керувати значно зручніше. Приміром, Міністр активно і явно лобіює на посаду керівника заводу «Індар» особу, яка не має медичної чи фармацевтичної освіти та жодного досвіду у сфері керівництва фармацевтичними підприємствами, а саме пана Павліва. Із 5 квітня 2014 року й досі не призначено нового Голову Державної санітарно-епідеміологічної служби України, який має особливі повн оваження, визначені законодавством України. Кандидатура ж, подана Міністром на посаду Голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України, Головного державного санітарного лікаря України, не відповідає кваліфікаційним вимогам, які ставляться до цієї важливої посади, та не має серйозного досвіду роботи на керівних посадах Санітарно-епідеміологічної служби України, що особ ливо важливо в період неоголошеної війни, яка відбувається в країні.

Зона гуманітарної катастрофи За 4 місяці каденції Міністра не було зроблено нічого задля виправлення ситуації у регіонах, де система надання медичної допомоги громадянам знищена через бойові дії, особливо в Донецькій та Луганській областях. Області, де діє АТО, стали зоною гуманітарної катастрофи. Один із головних факторів цієї катастрофи — повна відсутність централізованого державного постачання ліків у рамках виконання цільових програм. Деякі з цих ліків конче необхідні для простого виживання — наприклад, препарати інсуліну. На сьогодні Міністр охорони здоров’я України навіть не збирає відомості про забезпеченість лікарськими засобами пацієнтів у зоні АТО та найближчих районах, отже й не знає, що кількість осіб, які ризикують загинути через неотримання життєво необхідних ліків, таких як інсулін, АРВ-препарати тощо, зростає щодня в геометричній прогресії. Міністерство за останні 3-4 місяці нестабільності, сутичок та кровопролиття у Східних регіонах нічого не зробило, щоб відновити постачання ДП «Укрвакцина» ліків у зони, охоплені тероризмом та бандитизмом. Досі не відбулися (та й не відомо, чи відбудуться взагалі) консультації з РНБО України, МВС України або Міноборони України щодо забезпечення відповідного супроводу автомобілів ДП «Укр вакцини» із вантажем життя для українців у Донецькій та Луганській областях. За 24 роки незалежності українською охороною здоров’я керували 18 міністрів. Результат, який ми маємо, на сьогодні звучить, як вирок. «Наша медицина вимирає, — сказав на пресконференції в «Інтерфакс-Україна» Президент Асоціації психіатрів України Семен Глузман. — Ще рік-півтора і її не стане». Отже, часу на непрофесійні експерименти не залишилося — навіть незважаючи на благі наміри. За матеріалами lustratsiya.com.ua

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

11 липня 2014 року

КАДРАМИ ПО ЛІКАХ:

ЩО ОЧІКУЄ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ РИНОК ІЗ ПРИХОДОМ МИХАЙЛА ПАСІЧНИКА? На тлі кризи на лікарському ринку і нестабільної економічної ситуації керівником Державної служби України з лікарських засобів став Михайло Пасічник — співзасновник і співвласник мережі аптек «Фалбі» та президент «Аптечної професійної асоціації України». Свого часу він уже очолював відомство, коли воно ще називалося Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення.

За позику віддяка При побіжному погляді здається, що Уряд призначив на цю посаду люди ну, знайому з нюансами ринку, про фесіонала аптечної справи. Але при уважнішому розгляді передісторія М.Пасічника викликає масу запи тань, у тому числі до його менеджер ських здібностей і перспектив розвит ку українського фармринку під його керівництвом. Почалося все в 1994 році, коли М.Пасічник з п’ятьма партнерами заснував і запустив у роботу мережу аптек «Фалбі». Основною відмінністю цих аптек були порівняно невисокі ціни на лікарські препарати, тому вони користувалися популярністю у покуп ців, а засновники могли собі дозволити швидко відкривати все нові пункти продажу ліків у різних регіонах Укра їни. Буквально за три роки «Фалбі» стала всеукраїнською мережею. У 2011 році бізнес М.Пасічника оцінювався як дев’ятий за величиною в державі. Але рік потому справи в компанії почали стрімко погіршуватися: апте ки «Фалбі» закривалися швидше, ніж у 1990-х відкривалися. Буквально за рік кількість торгових точок тільки в Києві зменшилася в 20 разів — із 60 до 3. Та й у тих мало які ліки можна було знайти. Дистриб’ютор явно опинився в кризових умовах. Обставини, за яких вони виникли, чітко вказують, що просто так вибра тися з кризи компанії не вдасться. Хоча б тому, що зараз «Фалбі» є відповідачем відразу по кількох справах про багато мільйонні борги. Причому повернути свої гроші намагаються одночасно постачальники та виробники ліків, із якими співпрацювала компанія, та державний «Укрексімбанк», що видав дистриб’ютору 300 млн грн кредиту. Кредитну лінію для «Фалбі» дер жавний «Укрексімбанк» відкрив ще у 2008 році. Компанія скористалася нею два роки потому. Тоді вона мала потребу у підтримці операційної діяль ності після історії зі складом біля села Петрівське Київської області. Ще рік тому в компанії заявляли, що майже всі кошти, виручені від продажу лі ків в аптеках, «Фалбі» направляла на виплату кредиту «Укрексімбанку», але погасити позику не вдавалося. За по зовом банку на майно компанії було накладено арешт. Незважаючи на це, М.Пасічник і його партнери все ж на магалися оголосити свою компанію

банкрутом та уникнути повернення взятих у державному «Укрексімбанку» коштів. Втім, за інформацією представника «Фалбі» Євгена Савчина, розглядалися також кілька варіантів виходу з кри зової ситуації. Наприклад, рефінансу вання боргу перед «Укрексімбанком» або продаж долі в компанії. Крім того, сам склад довелося виставити на про даж. Але питання з додатковим фінан суванням вирішити так і не вдалося. Згідно з умовами, в травні цього року «Фалбі» повинна була втратити зак ладене майно. Тепер постачальники, яким мережа «Фалбі» заборгувала за реалізацію ліків, звернулися до суду. Слухання по деяких із цих справ три вають і досі. Призначення М.Пасічника на по саду Голови Держлікслужби сталося 4 червня цього року. Тобто, в найкри тичніший для його бізнесу момент. Причому це призначення представни ки фармацевтичного бізнесу зустріли з великим подивом і несхваленням. Так Голова громадської організації «Мико лаївська обласна фармацевтична асо ціація «Фармрада» Олена Прудникова заявила, що М.Пасічник є креатурою нинішнього Міністра охорони здоров’я Олега Мусія. Міністра вона звинува чує у байдужості до проблем фарма цевтів, а пролобійованого ним нового Голову Держлікслужби — в особистій

зацікавленості в цій посаді. «Його (М.Пасічника) фірма — банкрут, він винен на сьогодні близько 300 млн грн оптовим компаніям. Де він братиме ці гроші? Він прийде на посаду та брати ме ці гроші по аптеках і вирішуватиме свої питання».

Друг у біді не покине Відзначимо, що експерти вбачають у призначенні М.Пасічника смерт ний вирок фармацевтичному ринку України. Зокрема, директор Інсти туту досліджень розвитку Східноєв ропейських країн відкрито заявляє про початок нової ери небаченої досі корупції в Державній службі України з лікарських засобів. Яскравим тому під твердженням є призначення 18 червня 2014 на посаду Першого заст упника Голови Держлікслужби Олени Алек сєєвої. Вона не один рік пропрацюва ла директором Асоціації «Виробники ліків України» в підпорядкуванні у Петра Багрія (Президента цієї ж Асоці ації), представника тієї самої «тендер ної мафії», про боротьбу з якою вперто твердить Міністр Олег Мусій. Слава цієї Асоціації завжди була вельми сумнівною, але серйозно під мочив їй репутацію скандал із одесь ким заводом «ІНТЕРХІМ». Нагадаємо, на початку нинішнього року під час перевірки ТДВ «ІНТЕРХІМ» представниками Держ лікслужби

Аптечна мережа «Фалбі», яка не має до пана Пасічника жодного відношення, виявилася настільки сумлінною, що розмістила дану об’яву на головній сторінці свого сайту, ще й шрифтом у чотири рази більшим за стандартний. А сам М.Пасічник у цей же час заявив, що «Фалбі» не буде банкрутувати, адже проблеми з банком-кредитором уже врегульовані. Тобто НЕ Президент і НЕ співвласник компанії «Фалбі» активно зайнятий операційною діяльністю чужої компанії?

було виявлено, що виробник майже рік використовував у виробництві лі ків незареєстровані субстанції. При мітно, що у відповідь на гнівні листи «ІНТЕРХІМа» Держлікслужба офіцій но запропонувала залучити до по вторної перевірки європейських ін спекторів PIC/S, але «ІНТЕРХІМ» від такої пропозиції відмовився без по яснення причин. Та головне — із не зареєстрованої сировини «ІНТЕРХІМ» виробляв сумнозвісні кодеїновмісні препарати, які давно стали «аптечни ми наркотиками №1» в Україні. При чому, за підсумками 2013 року один тільки нарко-лідер препарат «Код терпін ІС» приніс «ІНТЕРХІМу» понад половину виручки від продажів через аптечні установи (222 з 441 млн грн). 19 березня 2014 р. в «ІнтерфаксУкраїна» відбулася прес-конференція, присвячена недотриманню одеським заводом «ІНТЕРХІМ» стандартів На лежної Виробничої Практики. Олена Алексєєва на ній представляла Асоці ацію «Виробники ліків України» і вис ловлювала недвозначну підтримку «ІНТЕРХІМу». На цій же скандальній прес-конференції відбувся бенефіс Олександра Чумака, який предста вився керівником страйкому заводу «ІНТЕРХІМ» і разом із групою осіб у камуфляжі погрожував присутнім фі зичною розправою. А зараз Олександр Чумак уже пред ставляється радником Голови Держ лікслужби Михайла Пасічника. Офі ційно повідомляти про призначення цього радника Голова Держлікслужби не забажав (на сайті відомства таких даних немає). Цілком зрозуміло, з яких причин: Олександр Чумак відо мий громадськості як один із голов них фігурантів скандалу навколо виробництва кодеїновмісних препа ратів та заводу «ІНТЕРХІМ»... і нічим більше. Зате в кодеїновмісній темі О.Чумак відзначився: 10 квітня 2014 р. під час проведення під стінами замовного мітингу (заявленого як мітинг «за люстрацію чиновників», але за існую чими фото- і відеозвітами — повністю присвяченого конфлікту «ІНТЕРХІМа» з Держлікслужбою) Олександр Чумак запам’ятався прямими погрозами на адресу журналістів за їхнє небажан ня знімати тільки те, що вимагав пан Чумак і його керівництво. До речі, що не менш важливо, вже через місяць ТДВ «ІНТЕРХІМ» визна ло правомірність вимог і зауважень Держлікслужби України й усунуло їх. Втім, тепер виробник аптечного наркотику №1 може не боятися пере вірок, оскільки має в Держлікслужбі своїх довірених осіб: Олену Алексєєву, заступника Голови Держлікслужби, та радника Голови Держлікслужби Олек сандра Чумака, який керував страй комом «ІНТЕРХІМа» і, відповідно, був співробітником одеського заводу. Оскільки ці фігуранти знаходяться в прямому підпорядкуванні у Голови Держлікслужби, то виникає сумнів у кришталевій чесності та відсутності бізнес-інтересів у Михайла Пасічни ка — достоїнств, які Міністр охорони здоров’я О.Мусій так хвалив перед Прем’єр-міністром Арсенієм Яценю ком у момент висунення свого проте же на цю посаду. Адже це тільки діти за батьків не відповідають, а начальники за підлеглих — завжди. За матеріалами globalist.org.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

СУЧАСНА ПРОФІЛАКТИКА — МАСОВА ДИСПАНСЕРИЗАЦІЯ ЧИ ІНДИВІДУАЛІЗОВАНИЙ СКРИНІНГ? С АЦІЯ З И Р Е С Н А П С И Д

КРИНІНГ

Масова диспансеризація населення, до якої прагнула радянська система охорони здоров’я, так і не стала реальністю. Можливо тому, що підходи до неї не були такими жорсткими, як до масової колективізації чи «піонеризації». А може тому, що навіть прикрашені радянські звіти не засвідчили її ефективності. Дехто вважає, що це — наслідок формального підходу, хтось переконаний, що традиційні форми профоглядів застаріли. Деякі експерти наполягають на тому, що громіздку диспансеризацію потрібно взагалі замінити прицільними скринінгами. Чи варто змінювати перевірену тактику в умовах зростання захворюваності населення? І яка мета таких змін — економія коштів чи створення нової моделі опіки над пацієнтами?

Наталія КОНДРАТЮК, завідувачка відділення організації медичної допомоги ДУ «Український Інститут стратегічних досліджень» МОЗ України

ВЗ Диспансеризація — надбання сучасної медицини? — Окремі розрізнені елементи диспансерного нагляду за пацієнтами застосовувалися ще в практиці земської медицини. Згодом у СРСР була створена найширша у світі мережа диспансерів для боротьби із соціально обумовленими захворюваннями і вона досить ефективно функціонувала. У ХХ столітті диспансеризація (як активний медичний нагляд за динамікою стану здоров’я пацієнтів із метою своєчасного проведення відповідних профілактичних, лікувальних і реабілітаційних заходів) переконливо довела, що такий метод має величезний позитивний вплив на здоров’я населення. Не випадково на початку 60-х років ХХ століття перед охороною здоров’я СРСР було поставлено завдання: протягом наступних двадцяти років досягти 100% охоплення населення безперервним (протягом усього життя) диспансерним наглядом. На цьому шляху вдалося досягнути певних успіхів: за даними статистичних звітів тих часів більше половини здорового населення проходили регуляр-

ні профогляди, а охоплення ними хворих на хронічні захворювання сягало максимальних показників. ВЗ Чому ж усе йшло до того, що система диспансерного нагляду фактично занепала? — Бо поряд з успіхами накопичувалися і негативні тенденції. Зокрема, серед медичних працівників процвітало формальне ставлення до надмірних обсягів обліку планування та проведення диспансерної роботи. Як наслідок — очікуваного результату масової диспансеризації (у вигляді позитивних зрушень у громадському здоров’ї) не було помітно, тож і питання загальної диспансеризації усього населення зняли з порядку денного. Кризові 90-ті роки ХХ століття сприяли подальшому занепаду як практики диспансеризації, так і наукових досліджень у цій сфері. Однак значне погіршення показників громадського здоров’я в Україні та пошуки шляхів їх поліпшення знову привели організаторів охорони здоров’я до усвідомлення необхідності переорієнтації галузі на профілактичну спрямованість. На сьогодні створено примірну нормативно-правову базу, що дає початкові імпульси й орієнтири цій роботі. Метод диспансеризації як такий не застарів, тож потребує не докорінної перебудови, а адаптації до сучасних умов з урахуванням кращого світового досвіду. Передусім, ця робота повинна здійснюватися за оновленими технологіями, з використанням теоретичних і практичних напрацювань минулого.

ВЗ А як розцінюють цей метод у розвинених країнах світу? — У країнах, де сформовано принципово нові напрямки діяльності чинних систем охорони здоров’я, основними їх стратегічними завданнями визнано профілактику та раннє виявлення захворювань. Відтак великого значення набули нові підходи до організації профілактичних оглядів, які змінили уявлення про принципи загальної диспансеризації населення. Зокрема, у 2012 році датські вчені на основі рандомізованих клінічних досліджень довели, що регулярні профогляди не сприяють зниженню загальної смертності і навіть смертності від окремих зах ворювань. Це не стало новиною для фахівців із профілактичної медицини, адже ще у 1979 році Канадська робоча група профілактичних програм рекомендувала відмовитися від загальних періодичних медоглядів. Практика систем охорони здоров’я Канади, США, Австралії та європейських країн довела, що прицільний профілактичний скринінг найпоширеніших захворювань у повсякденній практиці сімейного лікаря є найбільш ефективним та економічно виправданим. ВЗ Що «кульгає» у вітчизняній системі профілактики?

— Її прорахунками є те, що в наказах, які регулюють цей напрямок, не конкретизовано мету диспансеризації дорослого населення, перелік захворювань, на які спрямовано профілактичні заходи, чинники ризику розвитку хронічних неінфекційних захворювань, а також відсутні методики оцінки їх ризиків. На разі в Україні дуже низьке охоплення населення диспансерними оглядами, при тому що значна кількість населення потребує додаткових обстежень, які не передбачені у чинному наказі МОЗ щодо диспансеризації. Не існує наступності в диспансерному нагляді за пацієнтом, а, отже, і відповідальності за його здоров’я. До того ж завдання структур медичної профілактики зведені до функцій диспетчера і статиста. ВЗ Останнім часом дедалі частіше говорять про необхідність запровадження скринінгу як ефективного методу ранньої діагностики. Це ефективніше за традиційні профогляди? — Ототожнювати поняття «рання діагностика» і «скринінг» не можна. Скринінгові огляди дорослого населення проводяться здебільшого лікарями загальної практики-сімейними лікарями або дільничними лікарями-терапевтами і

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

11 липня 2014 року

середнім медичним персоналом в амбулаторіях, амбулаторіях загальної практики-сімейної медицини. Метою таких оглядів є раннє виявлення та запобігання розвитку найпоширеніших НІЗ, а саме: хвороб системи кровообігу, цукрового діабету, глаукоми, передпухлинних, злоякісних новоутворень шийки матки, молочної залози, товстої та прямої кишок. Скринінговий огляд включає: підготовчий етап (формування цільових груп, інформаційний супровід, запрошення пацієнтів), безпосереднє проведення сринінгу медичним персоналом первинної ланки і заключний етап (проведення у разі необхідності дообстеження пацієнта, направлення його до профільного спеціаліста вищого рівня надання медичної допомоги, оформлення медичної документації). На разі, не заперечуючи важливості регулярних профілактичних обстежень, слід визнати, що застосування стандартного обов’язкового обсягу обстежень у рамках диспансеризації не можна вважати ефективним заходом профілактики. Більше того, і частота обстежень, і зміст періодичних оглядів мають бути зіставлені з кожною конкретною людиною, доцільність усіх втручань повинна бути доведена, також потрібно подбати про клінічну ефективність цієї процедури. На сьогодні у фахівців існує глибоке переконання, що основну увагу слід приділити індивідуалізованим оглядам пацієнтів, забезпечивши облік їх потенційної клінічної ефективності та збір надійної інформації, яка доводить дієвість специфічних профілактичних заходів. Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

ТОЧКИ ЗОРУ Оксана МАКСИМЕНКО, доцент кафедри соціальної медицини, організації та управління охороною здоров’я ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», кандидат медичних наук

гідно із сучасними міжнародними рекомендаціями диспансеризація може складатися з кількох етапів: оцінка стану здоров’я за допомогою скринінгових тестів; поглиблене медичне обстеження осіб, у яких за результатами скринінгових тестів помічені відхилення у здоров’ї (для встановлення діагнозу); приз начення комплексу лікувально-оздоровчих заходів тим, хто цього потребує; контроль ефективності та корекція медичних втручань, які проводяться пацієнтам. На жаль, у процесі диспансеризації зусилля медичних працівників в Україні зосереджені на її першому етапі, тобто на оцінці стану здоров’я пацієнтів, до того ж за допомогою не стільки скринінгів, скільки комплексу діагностичних обстежень, набір яких є надлишковим і однаковим для всього дорослого населення. По-перше, не існує доказової наукової бази про позитивний вплив медичних рутинних обстежень на показники здоров’я (зниження смертності, інвалідності населення і т.д.). Подруге, ті, хто проходить такі обстеження, не стільки отримують від того користь, скільки витрачають свій час, а часто і втрачають його з точки зору ранньої діагностики, отримуючи хибно позитивні результати діагностичних тестів. Наприклад, практично здорова молода людина проходить діагностичне обстеження: загальний аналіз крові, аналіз сечі на білок, робить ЕКГ — ймовірність отримання хибно позитивного результату цих обстежень висока. По-третє, рутинні медичні діагностичні обстеження практично здорової частини дорослого населення обходяться дуже дорого. У США проаналізували економічну ефективність профілактичних втручань при серцево-судинних

захворюваннях і довели, що, приміром, скринінг цих хвороб за допомогою ЕКГ у 40-річних чоловіків, які не відчували жодних симптомів, обходиться у $ 124 000 за один якісно прожитий рік життя. Тож у пошуках плану ефективних дій доцільно спиратися на рекомендації канадських та американських учених з медичної профілактики, які вперше були опубліковані наприкінці 80-х років ХХ століття та оновлюються науково підтвердженими даними й донині. Згідно з цими рекомендаціями лікарі повинні формувати групи ризику залежно від статі, віку пацієнтів, основних причин смерті в певній віково-статевій групі, з урахуванням даних анамнестичного опитування, що дає змогу виявити керовані чинники ризику захворюваності та смертності. Для цих груп ризику визначають основні види (залежно від захворювання) та процедури скринінгових обстежень (де, коли і як часто їх проводити). Однак самих лише скринінгів як інструменту виявлення захворювань на ранніх стадіях недостатньо — окрім виявлення хвороби, потрібно ще й запропонувати ефективні схеми її лікування та профілактики можливих ускладнень. Тому після проведення скринінгу у разі необхідності подальшого поглибленого медичного обстеження лікарі повинні призначити пацієнту набір лікувально-профілактичних втручань, ефективність яких доведена доказовою медициною (згідно з клінічними протоколами та клінічними рекомендаціями). Тож можна сказати, що головним етапом диспансеризації є її останній етап — контроль і корекція медичних втручань. На жаль, існуюча система контролю якості диспансеризації в нашій країні формальна. Основним документом, на підставі якого проводиться облік і забезпечується контроль спостереження за диспансерними хворими, є форма №030/о «Контрольна карта диспансерного спостереження». Це означає, що лікарі в кінці року звітують, скільки пацієнтів взято, знято, переведено з однієї групи здоров’я в іншу. Натомість індикатори, за якими можна було б оцінювати ефективність диспансерної роботи лікарів, до сьогодні не затверджено. Прикладом ефективного контролю та корекції лікувально-оздоровчих заходів для диспансерних груп можна назвати хіба що позитивні зрушення у диспансерному нагляді за хворими на гіпертонічну хворобу, та й то лише в окремих регіонах України, а саме в Дніпропетровській та Полтавській областях. Ще один важливий аспект. Згідно з Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.08.2010 № 728 «Про диспансеризацію населення» передбачено щорічне проведення медичного обстеження дорослого населення. Це нераціонально з точки зору інтересів пацієнта, а також «накладно» для лікувальних установ (зважаючи на низьку укомплектованість сімейними лікарями, терапевтами, педіатрами, недостатнє для проведення повного комплексу диспансеризації фінансування, що може змусити пацієнтів платити за обстеження і лікування). До того ж досвід розвинених країн засвідчує, що таке медичне обстеження необхідно проводити 1 раз упродовж 3-5 років. Але воно повинне бути не формальним, а ефективним. Позитивним моментом існуючої диспансеризації в Україні є анкетування серед пацієнтів з метою отримання інформації про фактори ризику та симптоми захворювань, з якими населення не звертається в ЛПУ — це дає можливість забезпечити диференційований підхід до набору діагностичних обстежень. Таке анкетування повинні проводити сімейні лікарі (терапевти, педіатри), які, без жодного сумніву, є ключовими особами в процесі диспансеризації (такою ж є і вимога відповідного наказу МОЗ України). Враховуючи обмежені національні ресурси (та навіть якщо б їх було достатньо, за існуючої

системи диспансеризації вони були б витрачені не раціонально), а також спираючись на міжнародні рекомендації з організації медичних обстежень, вказані підходи повинні бути неодмінно враховані в оновленій редакції Наказу МОЗ України «Про диспансеризацію населення». Віктор НЕДІЛЬКО, керівник відділу наукових проблем організації медичної допомоги дітям і матерям ДУ «Інститут педіатрії, акушерства та гінекології Національної академії медичних наук України», професор, Заслужений лікар України

испансеризація за радянських часів була ефективною лише там, де проводилася на належному рівні. Однак «на совість» система працює не скрізь і не завжди, тож у підсумку вона виявилася недостатньо ефективною, а з часом і взагалі занепала. На разі її потрібно не лише відродити, а й модернізувати. Однією з об’єктивних перешкод до масової диспансеризації називають небажання пацієнтів проходити огляди і відсутність реальних механізмів для впливу на це «небажання». Але, приміром, диспансеризацію дитячого населення можна організувати досить легко. Поперше, батьки зацікавлені у тому, щоб дитина була здоровою, і вони — партнери лікарів. По-друге, діти дошкільного і шкільного віку перебувають в організованих колективах, де партнерами вже виступають педагоги. Що ж тоді заважає? Натомість маємо невтішну ситуацію — на тлі щорічного зростання показників захворюваності дитячого населення України, поширеності хронічних хвороб серед дітей та їх інвалідизації вітчизняна система охорони здоров’я не звертає належної уваги на диспансеризацію цієї категорії. А вона, до речі, передбачає виявлення захворювань на ранніх стадіях з метою подальшого оздоровлення дітей, запобігання ускладненням хвороб та переходу їх у хронічні форми й інвалідизацію. На жаль, диспансеризація в тому вигляді, як вона проводиться нині, у кращому разі засвідчує і реєструє наявну патологію у пацієнта. На цьому крапка. Де ж подальше оздоровлення, вторинна профілактика (не кажу вже про первинну!)? Оздоровлення дітей можна організувати навіть в умовах дитячих закладів, для цього не потрібно залучати значні кошти в охорону здоров’я. А для маленьких пацієнтів із хронічною патологією потрібно створювати спеціалізовані реабілітаційні центри на базі санаторіїв і поліклінік. Однак про це в нашій державі мало дбають. Натомість багато говорять про економію коштів. На сьогодні маємо скорочення витрат на всьому. Але економити також можна з розумом. Приміром, диспансеризація передбачає, що дітей повинні оглядати вузькі спеціалісти. Так, це значно здорожує процедуру оглядів. Чому б не зробити так, щоб дитину щороку оглядав лише педіатр — він що, не може перевірити зір і для цього треба обов’язково залучати окуліста? І лише у разі, якщо лікар первинного рівня запідозрить патологію, яка потребує дообстеження, уточнення чи встановлення діагнозу, або ж дитину потрібно лікувати, її слід спрямувати до вузького спеціаліста чи запросити його у дитячий колектив. Тож нині необхідно переглянути систему диспансеризації дитячого населення у тому сенсі, в якому вона була задумана — як опіка над пацієнтом, а не як констатація стану його здоров’я. Щодо розвитку системи скринінгів у нашій країні — потрібно, передусім, подбати про їх наукове підґрунтя та розробку методологічної бази. Адже лікарі поліклінік самостійно з цим завданням не впораються.

Ольга ГУМЕНЮК, заступник начальника управління охорони здоров’я Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації

истема скринінгу аж ніяк не може витіснити диспансеризацію населення. Скринінги — це своєрідні «підказки» у виз наченні того, здорова людина чи має якісь патології. Диспансеризація — це, власне, медичний огляд населення з визначеним обсягом обстежень, за результатами якого вирізняють окремі контингенти пацієнтів — здорові, практично здорові (їх ставлять на облік та нагляд лікаря первинної ланки) та хворі, які потребують лікування і підлягають динамічному спостереженню ще й у вузьких спеціалістів. Розподіливши пацієнтів на групи, потрібно провести низку додаткових, визначених для кожної з груп, обстежень та надати їм відповідні рекомендації тощо. Але на сьогодні виникає ряд перешкод на шляху до проведення диспансеризації. По-перше, як залучити пацієнта до цієї процедури? Наші співвітчизники вже відвикли від того, що їм потрібно проходити щорічний медичний огляд, тож до цього здебільшого вдаються ті, кого «змушують» на роботі. Необхідно також врахувати, що медичний огляд можна проводити лише за згодою громадян. По-друге, у лікувальних закладів немає відповідних коштів, аби організувати такий масовий процес. Щоб охопити населення лише скринінговими обстеженнями, потрібні значні ресурси на проведення лабораторних дослід жень, зокрема, на придбання реактивів (адже диспансеризація повинна бути безкоштовною та доступною, інакше небажання пацієнтів її проходити буде ще більшим). Також потрібно розширити штати поліклінік — на обслуговування додаткового потоку пацієнтів. До того ж одними руками лікаря та медичної сестри скринінг не провести — для того потрібні флюорографи, мамографи, УЗД-обладнання тощо, а на сьогодні обладнання діагностичних центрів зношене і просто не витримає такого навантаження. Нині багато приватних клінік також налагодили процедуру проведення профоглядів. Там є свої плюси — відсутність черг (пацієнту призначають визначений для огляду час), кращий сервіс, обладнання. Там, де пацієнт платить кошти, вочевидь йому приділяють більше уваги і більша відповідальність за своєчасність і якість обстеження. Але не кожен може дозволити собі витрати на профогляд у приватній клініці. До того ж кількість людей, які їх проходять через виробничу необхідність, — це мізер порівняно з вимогами загальної диспансеризації. Тому над цією проблемою потрібно активно працювати, якщо ми дійсно дбаємо про здоров’я нації.

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Спецбригади «швидкої» — розкіш чи необхідність?» Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м.Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

МЕДИЧНА ОСВІТА

МЕНЕДЖМЕНТ В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я: ПОТРЕБА Є, ПОПИТУ НЕМАЄ?

Ефективно управляти закладом охорони здоров’я може лише добре навчений менеджер — про це в унісон говорять і керівники цих закладів, і пересічні лікарі, і прихильники медичної реформи, і її критики (до речі, останні називають однією з головних причин провалу «медичного дива» саме відсутність належного менеджменту у розробці та втіленні плану реформ). Втім, плескаючи в долоні далекоглядній ідеї розвитку менеджменту в ОЗ, в Україні вдень з вогнем доводиться шукати того, хто її таки втілить. Дефіцит медичних менеджерів, підготовлених за міжнародними стандартами, актуальний як і раніше. І заклики негайно збільшити їх кількість у геометричній прогресії не спрацьовують. З іншого боку, в державній системі охорони здоров’я, де головний клопіт керівника, як вижити «за три копійки» та «вибити» з «доброї влади» ще стільки ж, не дуже чекають менеджерів з їхнім «широким» мисленням. Чому? Про це — наша розмова із завідувачкою кафедри «Школа охорони здоров’я» НУ «Києво-Могилянська академія», доктором наук з державного управління, доцентом Ніною Чалою.

в охороні здоров’я». Перші два роки навчання у Школі проводилося виключно англійською мовою — ми запрошували викладачів з інших країн, та й наші викладачі використовували англомовні методики (інших просто не було, як і часу на переклад).

Ніна ЧАЛА, завідувачка кафедри «Школа охорони здоров’я» НУ «Києво-Могилянська академія», доктор наук з державного управління, доцент

ВЗ Школа охорони здоров’я стала першою в Україні, де почали готувати медичних менеджерів. Це був крок на випередження? — Так, ми були першими. На той час (Школа охорони здоров’я як структурний підрозділ НУ «Києво-Могилянська академія» була створена у 2001 році) ця ідея, як кажуть, лише кружляла в повітрі. Всі розуміли, що потрібно щось змінювати в управлінні охороною здоров’я, але що саме і як — ніхто не знав. Навчати кваліфікованого лікаря-фахівця в медичному університеті, інтернатурі для того, щоб потім він став головним лікарем, який тільки й думає, як відремонтувати дах лікарні, де дістати продукти для харчування хворих тощо — це велика розкіш. Якщо лікаря навчили лікувати, то він повинен цим і займатися, а управлінці мають забезпечити його всім необхідним. Першу магістерську програму навчання у Школі ми розробили у партнерстві з фахівцями Маастрихтського університету (Нідерланди). Спочатку існувало два окремі напрямки пі дготовки фахівців — охорона громадського здоров’я та управління у сфері охорони здоров’я. До того часу таку освіту можна було отримати тільки за кордоном. Однак у процесі спілкування зі слухачами ми зрозуміли, що їм цікаво вчити і те, й інше. Тому у 2004 році ми відкоригували навчальний план та об’єднали 2 магістерські програми в одну — за спеціальністю «Менеджмент організацій і адміністрування

ВЗ Чи не було таке навчання «відірваним» від українських реалій, маловідомих іноземцям? — Звичайно, в них інші умови «життя медицини». Однак основні принципи управління галуззю не можуть відрізнятися настільки, щоб бути непридатними для різних країн — це як табличка множення. Нюанси, певна річ, існують. Наведу приклад. Один із зарубіжних експертів, із яким наші слухачі досліджували високий рівень дорожнього травматизму в Україні, вважав, що основною причиною цього явища є незадовільний стан наших доріг. І як ми не схиляли його до думки, що це може бути висока поширеність алкоголізму, відсутність культури поведінки водіїв, він відстоював свою гіпотезу. Зрештою, я не можу говорити, що ми вивчаємо тільки зарубіжний досвід. Так, ми на ньому базуємося. Але за час діяльності Школи ми вже напрацювали багато проектів, які вивчають вітчизняну практику. Прог рамою передбачено, що в літньому триместрі наші слухачі виконують проекти в різних закладах охорони здоров’я України. ВЗ Де їм легше «проектується» — у державних лікарнях чи у приватних клініках? — В обох варіантах є свої плюси і мінуси. Ми навчаємо слухачів менеджменту в класичному його розумінні, тобто вмінню управляти ресурсами закладу, працювати з персоналом тощо. Втім, коли наші слухачі приходять у державні заклади охорони здоров’я, то бачать, що керівники насправді обмежені бюджетом, його статтями, кошторисом, регулюванням «згори» тощо. Тож, якщо навіть такий керівник захоче поуправляти ресурсами «по-модному», навряд чи це йому вдасться. Однак деякі підказки з боку менеджерів із сучасними знаннями і баченням йому нео-

дмінно будуть корисними (якщо він, звичайно, до них прислухається). З іншого боку, керівники державних закладів, які заслуховують проекти наших випускників, одразу починають їх «заземлювати» і ті отримують своєрідний урок — крім бажання щось змінити, існують певні рамки, які обмежують можливості. І вони вчаться враховувати реалії та шукати шляхи виходу з жорстких рамок. Натомість, коли випускники приходять у приватні лікарні, там виникає інша проблема. По-перше, приватні організації не люблять допускати до своїх «таємниць» сторонніх осіб. По-друге, зазвичай керівники таких закладів вважають своє дітище вершиною досконалості, де все так чудово, що немає чого змінювати на краще. Це можна зрозуміти — коли ми щось створюємо, нам здається, що ми все геніально передбачили і втілили. Тільки час і вміння вийти за межі своєї системи допоможуть побачити прорахунки і недоліки. З цієї точки зору проекти наших слухачів і є тим компасом, що підказує, як «вийти із системи». ВЗ А куди йдуть працювати випускники Школи після такого плідного знайомства з різними системами? — За період діяльності Школи ми підготували приблизно 200 фахівців. І, безперечно, нам було цікаво проаналізувати їхню подальшу долю. Ми намагаємося підтримувати зв’язок із нашими випускниками, більшість із них займаються дослідженнями в галузі охорони здоров’я — як в Україні, так і за кордоном. До речі, ті, хто поїхав працювати за кордон, допомагають нам налагоджувати міжнародну співпрацю — вже маємо цілу мережу таких зв’язків. Школа охорони здоров’я є членом Європейської Асоціації шкіл охорони здоров’я і спів працює не лише з Маастрихтським, а й з Ілінойським університетом у Чикаго, Каролінським інститутом у Стокгольмі, Лондонською школою гігієни та тропічної медицини тощо. Частина наших випускників працює над дослідженнями, які здійс нюються в Україні на міжнародному рівні, задіяна в програмах різних міжнародних фондів тощо.

Значна частина випускників працює у приватних клініках, де менеджменту приділяється достатньо уваги. На жаль, державні заклади охорони здоров’я не можуть приймати на роботу фахівців із менеджменту, які не мають базової медичної освіти (такі нормативні обмеження існують у нашій країні). А слухачі Школи — це переважно люди з немедичною базовою освітою (економічною, юридичною тощо). Втім, більшість із них все ж таки працюють у галузі охорони здоров’я. Нині наші випуск ники — це керівники приватних клінік, досл ідники у міжнародних фондах, неприбуткових громадських об’єднаннях, дехто, набувши певного досвіду і кваліфікації, співпрацює з нами в якості викладачів Школи. Ми вважаємо, що за рахунок симбіозу різних модулів у програмі навчання (епідеміологія, аналіз політики в ОЗ, статистика, логістика та операційний менеджмент, фінансовий менеджмент, економіка в охороні здоров’я тощо) ми можемо підготувати фахівців, які мають сучасне бачення розвитку галузі охорони здоров’я. Головне — вони здатні аналітично мислити, вміють організувати процес діяльності закладу чи організації, мають досвід виконання власних практичних проектів, краще розуміють особливості прийняття рішень. І це знадобиться їм у будь-якій сфері діяльності. ВЗ Ви й досі запрошуєте викладачів з-за кордону? А чи не краще наших студентів направляти туди на навчання? — Так, ми й досі практикуємо так звані гостьові лекції, коли знані фахівці з різних питань приїздять до нас, діляться своїми напрацюваннями, допомагають нашим слухачам проводити різні досл ідження. Це дуже добре — знати, під яким кутом зору розглядають ту чи іншу проблему у світі і які рішення приймають у відповідь на виклики. Але ніхто за нас не знайде секрету нашого успіху. Тому я дуже скептично ставлюся до фахівців, які отримали освіту за кордоном, а потім намагаються «накласти» її на вітчизняні реалії. На жаль, це не завжди спрацьовує. Так само я не впевнена, що всі навчальні

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЧНА ОСВІТА

11 липня 2014 року

програми, які розроблялися за кордоном, кращі за ті, що створювалися в Україні. Я знаю багатьох випускників, які після навчання у вітчизняних ВНЗ обіймають високі посади за кордоном в транснаціональних корпораціях. Так само знаю людей, які, отримавши базову освіту за кордоном, не змогли бути успішними в Україні, не зуміли запропонувати чи реалізувати якісь проекти. Тому не потрібно обмежуватися певним замкнутим середовищем, яким би цікавим чи привабливим воно не здавалося. Ми нещодавно спілкувалися з колегами з Молдови. Вони створюють курси підвищення кваліфікації з менеджменту організації — базовий курс проводять у Молдові, а потім виїздять і вивчають у клініках Європи, як це «працює» на практиці. Ми зараз також працюємо над створенням аналогічної програми, шукаємо можливості проведення модульних курсів підвищення кваліфікації у поєднанні зі стажуванням у клініках Берліну, Ізраїлю, щоб також запустити подібну програму. ВЗ Якій моделі підготовки медичних менеджерів віддають перевагу у світі: це має бути лікар плюс менеджер чи медична освіта не є обов’язковою? — Різні країни вирішують це питання по-різному. Єдине, в чому вони не відрізняються — у підходах до такої підготовки. Певна річ, управлінець

у будь-якій галузі (керівник лікарні, шахти, заводу) повинен добре знати процеси, які відбуваються в його організації. Свого часу я працювала в одній міжнародній програмі підготовки менеджерів для реального сектора економіки. Ми працювали переважно з керівниками наших підприємств, яким довелося стажуватися в Німеччині. Так ось там майбутніх менеджерів у перший же день стажування перевд ягали у роби і ставили… у кар’єр на місце рядового працівника. Щоб розуміли, як працює той, ким вони будуть управляти. Уявіть собі, наших слухачів найтяжче було «затягнути» в робочий процес, усі чекали «високих матерій» менеджменту. Натомість їхні німецькі колеги в цьому нічого дивного не бачили — це звичайна практика. Ще один приклад. Випускниця нашої Школи робила проект в одній із приватних клінік України. І, з’ясувавши, що лікарі там частково недозавантажені роботою, запропонувала виправити «недолік», виходячи з класичних позицій маркетингу (принаймні, так було написано в підручниках). І нам, керівникам проекту, довелося довго пояснювати випускниці, що треба розуміти і зважати на технологію процесу. Якщо завантажити лікарів на 100%, то не буде вільного фахівця на екстрені випадки, які ніхто передбачити не може. По-друге, дозавантаження

фахівця — це і читання спеціалізованої літератури, і час для саморозвитку, консультацій із колегами, ознайомлення з новинками в галузі (а не лише прийом чи огляд пацієнтів). До того ж дозавантаження по суті означатиме реальне скорочення зарплати, оскільки людина працюватиме більше, а отримуватиме — як раніше. Такі речі потрібно прищепити майбутньому керівнику ще на етапі навчання, інакше буде запізно. Особ ливо, якщо він не є вихідцем із галузі, якою управлятиме. Керівник повинен бачити, куди він рухається, і правильно ставити завдання до виконання. Інакше виникатимуть проблеми. На жаль, у нас на рівні свідомості існує проблема неналежного виконання. Якщо мету можна досягти, чітко визначивши крок перший, другий, третій, то чомусь завжди починаємо з третього. Думаю, так само ми проводили й медичну реформу. Коли я спілкувалася з лікарями, багато з них були в паніці від неї: вчора вони мали робити одне, а завтра раптом уже зовсім інше. ВЗ Не кожен менеджер може далеко бачити, навіть якщо він дипломований… — Так. Нині в охороні здоров’я є чимало людей, які мають диплом менеджера. Але яке змістовне наповнення таких дипломів — потрібно проаналізувати глибше. У нашій Школі дуже суворі вимоги до ви-

пускників — трапляються випадки, коли рівень знань слухача не відповідає цим вимогам, тоді ми не видаємо диплом, залишаємо його на додаткове опанування матеріалу. На жаль, система освіти в Україні вибудувана таким чином, що викладач є її заручником, тобто він має випустити стільки фахівців, скільки їх набрали. І вимушений, як кажуть, в останню ніч підписати магістерську роботу. У більшості випадків випуск фахівців поставлено «на конвеєр». Тому не лише охорона здоров’я, а й освіта в Україні потребує реформи. Ми докладаємо всіх зусиль, щоб випускати якісний «продукт». Магістерська програма з менеджменту в охороні здоров’я, запроваджена НУ «Києво-Могилянська академія», унікальна тим, що вона дає комплексне системне бачення управління на рівні як галузі, так і закладу. А в міжнародній академічній спільноті магістерський освітній рівень вважається мінімальним для того, щоб вирішувати комплексні багатовимірні професійні завдання. Тож створення магістерських програм із підготовки управлінців для систем охорони здоров’я є світовою тенденцією. Втім, як свідчить світова практика, такі фахівці можуть бути затребуваними передусім там, де відбувається ефективне реформування галузі. Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

ПЕРШИЙ НЕЗАЛЕЖНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ ПОРТАЛ

УСІ НОВИНИ УКРАЇНСЬКОЇ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ГАЛУЗІ ТА НАЙВАЖЛИВІШІ ПОДІЇ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО СВІТУ — В

ЩОДЕННОМУ РЕЖИМІ!

СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ САЙТ ДЛЯ ПРЕДСТАВНИКІВ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ КОМПАНІЙ, ЛІКАРІВ, ПРОВІЗОРІВ, ФАРМАЦЕВТІВ, СТУДЕНТІВ МЕДИЧНИХ ТА ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ВУЗІВ

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ РІВНЕНЩИНА

«АПТЕЧНА НАРКОМАНІЯ» — ТУРБОТА ГРОМАДСЬКОСТІ, А НЕ МОЗУ? 16 травня цього року «ВЗ» опублікувала інформацію («На місцях політична воля сильніша») щодо проекту рішення Рівненської обласної ради «Про звернення депутатів Рівненської обласної ради до Міністерства охорони здоров’я щодо запровадження предметнокількісного обліку в закладах охорони здоров’я кодеїновмісних препаратів та віднесення їх до сильнодіючих лікарських засобів».

окрема, депутати висловлювали стурбованість зростанням продажів лікарських засобів, які містять кодеїн, та даним зверненням демонстрували підтримку пропозиції Державної служби України з лікарських засобів щодо внесення змін до нормативних актів і віднесення цієї групи препаратів до сильнодіючих лікарських засобів, що, на їхнє переконання, може забезпечити лише предметно-кількісний облік таких препаратів у закладах охорони здоров’я. Наразі «ВЗ» отримала повідомлення, що 20 червня 2014 року проект рішення був схвалений депутатами Рівненської обласної ради і направлений до Міністерства охорони здоров’я України. Отже тепер — рішення за профільним Міністерством. Чи продемонструє воно солідарність із іншими фахівцями галузі у боротьбі з аптечною наркоманією, яка містить серйозні загрози для здоров’я нації? За матеріалами офіційного сайту Рівненської обласної ради

ОДЕЩИНА

МОЖНА ПРОСТО ПОЗАЗДРИТИ, АЛЕ КРАЩЕ НАСЛІДУВАТИ Одесити добре знають, що Одеська міська лікарня імені Резника надає медичну допомогу дітям, підліткам та молоді в складних для діагностики випадках, що вимагають компетенції висококваліфікованих фахівців, сучасного лабораторного та інструментального обстеження. Сьогодні ж цей лікувальний заклад по праву може пишатися ще й найкращим у країні відділенням реанімації новонароджених.

творено його шляхом реорганізації центру неонатології спільними зусиллями міської влади, депутатів, медиків та меценатів. У ході реорганізації збережено медичні штати відділень, тож жоден працівник не втратив свого робочого місця. Зусиль докладено чимало, але й потреба в тому була нагальна, адже тут виходжують новонародже-

них масою тіла від 500 грамів, натомість неонатологічний центр, який працював у місті раніше, застарів і в моральному, і в технічному плані. На закупівлю нового обладнання та ремонт приміщень міська влада Одеси й депутатський корпус виділили 5 мільйонів гривень. Завдяки реорганізації значно пок ращилися якість надання медичної

допомоги та умови перебування матерів і дітей. Але головне, що при цьому потужність відділення реанімації новонароджених збільшилася вдвічі: з 6 до 12 ліжок, що відповідає потребам мільйонного міста (раніше загальна площа відділення реанімації складала 40 кв. м, тепер — понад 300). Крім того, відділення працює без вимушених зупинок на дезінфекцію

(як це було раніше), оскільки тепер тут є чотири окремих реанімаційних зали, тож цей процес відбувається почергово. Під стать цим умовам і технічне обладнання. Предмет особливої гордості — унікальний високочастотний апарат для штучної вентиляції легенів, аналогів якому немає в Україні. Крім того, в лікарні нарешті з’яви лася своя багатопрофільна цілодобова(!) лабораторія зі спеціальним обладнанням, яке дозволяє брати в новонароджених мінімальні проби біоматеріалу і проводити весь спектр необхідних аналізів. Велике значення для забезпечення надання якісної медичної допомоги породіллям та новонародженим має і те, що тут організовано цілодобове чергування виїзної реанімаційної бригади на сучасному реанімобілі, яка за необхідності завчасно виїжджає в пологові будинки д л я на данн я допомоги у разі пологів у жінок із загрозами ускладнень. За інформацією mednet.odessa.gov.ua

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

11 липня 2014 року

ЛЬВІВЩИНА

РАК ЛІКУВАТИМУТЬ ФЕРМЕНТАМИ У Львові в Інституті біології клітини НАН України науковці вже кілька років працюють над вдосконаленням методу лікування злоякісних пухлин. Цей метод базується на використанні ферментів, які здатні розщеплювати в людському організмі амінокислоту аргінін. На думку вчених, прогресивний метод лікування здатний зупинити ріст кількох типів особливо агресивних пухлин.

ношарової (двовимірної) до сфероїдної (тривимірної) культури. І для нас, як і для наших закордонних колег, це стало поштовхом і підказкою, яким чином можна вдосконалити терапію.

Олег СТАСИК, кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник, завідувач відділу сигнальних механізмів клітини, заступник директора з наукової роботи Інституту біології клітини НАН України у Львові

«В

аше здоров’я» вирішило з’ясувати у кандидата біологічних наук, старшого наукового співробітника, завідувача відділу сигнальних механізмів клітини, заступника директора з наукової роботи Олега Стасика наскільки успішно просувається робота в цьому напрямку і яка найближча перспектива скористатися на практиці розробками львівських вчених, щоб рятувати життя своїм пацієнтам. ВЗ Як давно ви з колегами працюєте над удосконаленням методу лікування раку? — Цією проблемою в нашому Інституті займаються з 2007 року. Метод лікування новотворів, так звана метаболічна терапія, базується на використанні ферментів, а їх відомо кілька, що селективно розщеплюють в організмі людини амінокислоту аргінін. Таке лікування є нетоксичним або малотоксичним, особливо у порівнянні з хіміо- чи радіотерапією. Головна його перевага в тому що, як свідчать перші клінічні випробування, лікування здатне зупинити ріст кількох найагресивніших ракових пухлин, чутливих до голодування за аргініном. ВЗ У чому полягає механізм лікування? — У цьому контексті йдеться про довготривале голодування пухлини за певною амінокислотою, зокрема, аргініном. Саме до неї пухлинні клітини значно чутливіші, ніж здорові. Це явище (різна чутливість) і загибель клітин шляхом апоптозу (програмованої смерті) відомі вже багато років. Проте гинуть злоякісні клітини за таких умов набагато швидше «в пробірці», аніж в організмі, тому потрібно було багато років, щоб дізнатись про першопричину. Наш колектив вперше виявив явище зменшення чутливості до дії терапії при переході пухлинних клітин з мо-

ВЗ Які типи раку зможе лікувати ензимотерапія? — Рак печінки, нирок, шкіри, простати, деякі типи раку крові, меланоми, мезотеліоми, ретинобластоми, деякі форми раку яєчників та нейрональних пухлин. І список розширюється. Одна з головних проблем, над якою працюють дослідники: як позбутись появи вторинних, нечутливих до терапії пухлинних форм та відновлення хвороби. Ця ключова проблема, на жаль, характерна і для ензимотерапії, як і для традиційної хіміотерапії. Зараз наше головне завдання — вдосконалити метод лікування, звичайно ж, зберігши його переваги. Потрібно знайти такі комбінації інших речовин із ферментом, які б не лише зупиняли ріст пухлин, але й повністю елімінували їх з організму. Безумовно, це завдання надзвичайно складне. Адже і вчені, і медики розуміють, що нема і не буде одного лікарського засобу, який слугуватиме панацеєю від усіх форм раку. Ефективність підходів до лікування залежить від типу пухлини, стадії її розвитку, індивідуальних особливостей організму людини та інших чинників. Однак, ми маємо певні успіхи на стадії лабораторних досліджень. Більше того, вчені нашого Інституту розпочали клінічні випробування на тваринах — це, здебільшого, щеплені миші з мишачими пухлинами. А згодом плануємо тестування на моделях людських пухлин у тварин у центрі Онкорей (Дрезден, Німеччина) разом із нашими зарубіжними колегами. ВЗ Яким чином ви отримуєте необхідні ферменти?

— Отримуємо їх на основі мікроорганізмів (бактерій чи дріжджів). Їхнє завдання — ефективно розщеплювати аргінін у кров’яному руслі хворого і не спричиняти імунної реакції. А оскільки такі ферменти наразі комерційно недоступні через високу вартість, ми налагодили власний випуск для власних наукових досліджень. І в цьому маємо в Україні просто унікальний досвід. ВЗ Як вам вдалося досягти суттєвого здешевлення випуску необхідних ферментів? — Завдяки вдосконаленню методів продукції та очистки ферментів. Однак для використання в клінічній практиці ці ферменти мають бути захищеними від імунної системи, що вимагає додаткової обробки. Ми активно працюємо над розробкою цих методів і, безумовно, шукаємо необхідне фінансування. ВЗ Тож скільки часу триватиме спеціальна обробка ферменту, щоб потім впровадити його в клінічну практику? — Гадаю, 1,5-2 роки. Звичайно ж, за умови відповідного фінансування, яке потрібне на отримання необхідних препаратів. А це — сотні тисяч умовних одиниць, без яких неможливо придбати унікальні прилади та реактиви. Все це зробити в Україні дуже непросто або неможливо. Незважаючи на це, я все ж сподіваюся, що років через п’ять препарати нашого ферменту будуть впроваджені в клінічну практику. А деякі нові терапевтичні комбінації ми вже запропонували для впровадження. Та їх детальна перевірка займе теж не один рік. Проте можу сказати, виходячи з наших іще неопублікованих результатів та повідомлень зарубіжних вчених, що, в першу чергу, є надія при використанні методів ензимотерапії в лікуванні гострих лейкозів, карцином печінки та меланом.

ВЗ Тобто якоїсь конкретної допомоги хворим на даному етапі чекати не слід? — На жаль, сьогодні ми не можемо допомогти онкохворим, адже ферменти, що розщеплюють аргінін, як і нові терапевтичні підходи на їх основі, зараз лише проходять клінічні випробування за кордоном. А нових результатів щодо ефективності цієї ензимотерапії очікують лише в наступному, 2015, році. ВЗ Ідея лікування раку ферментами відома давно чи це зовсім новий метод? — Лікування раку за допомогою ферментів відоме ще з середини минулого століття. Але, щоб їх ефективно використовувати, бракувало розуміння особливостей злоякісних клітин, а також методів генетичної інженерії для створення продуцентів цих ферментів. Хоча слід зазначити, що лікування гострих дитячих лейкемій за допомогою ферменту бактерій аспарагінази, який розщеплює іншу амінокислоту аспарагін, уже сьогодні активно використовується в клінічній практиці, даючи у поєднанні з іншими методами 80% успіху. ВЗ Що підштовхнуло науковців вашого Інституту зайнятися цим методом лікування і чия це була ініціатива? — Одним із пропонентів методу лікування раку ферментами був професор Деніс Вітлі з Абердину (Шотландія, Велика Британія). На одній із міжнародних конференцій він зустрівся з директором нашого Інституту, академіком НАН України, професором Андрієм Сибірним, який і розповів англійському колезі про наш досвід створення продуцентів рекомбінантних (чужорідних) ферментів на основі дріжджів. Академік Сибірний і став ініціатором та активним учасником роботи у Львові по цій метаболічній терапії раку. З часом ми самі настільки зацікавились проблемою, що розширили дослідження від продуцентів ферментів до використання їх у біоаналітиці. До речі, професор Вітлі кілька разів приїжджав у наш Інститут і схвалив та підтримав наші підходи й ідеї, над якими працювали львівські науковці. Галина ГУПАЛО, власкор «ВЗ», м.Львів

ВАРТІСТЬ ПЕРЕДПЛАТИ ЗНИЖЕНО ВДВІЧІ —

«ВАШЕ ЗДОРОВ’Я» З ВАМИ НАВІТЬ В СКРУТНІ ЧАСИ! ПІЛЬГОВИЙ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ:

1 міс.

9.27грн

3 міс.

86181 27.81грн

4 міс.

37.08 грн

• Передплату приймають усі відділення зв’язку Укрпошти • Он-лайн передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua

ЗА БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ЗВЕРТАЙТЕСЯ В РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ ТЕЛ./ФАКС: (044) 485 00 96 E-MAIL: VZS24@UKR.NET

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ЖИТОМИРЩИНА

РАЙОННА «ПЕРВИНКА»: РЕАЛІЇ ДНЯ СЬОГОДНІШНЬОГО

Ще не минуло й року від створення центру первинної медико-санітарної допомоги Черняхівської районної ради, проте його керівництво та медпрацівники вже розібрались: які завдання є першочерговими задля забезпечення належного очікуваного рівня надання медичної допомоги населенню. Тим більше, що наразі від «первинки» чекають не просто задовільного — співставного з кращими світовими зразками — рівня. — Створений у жовтні минулого року, наш центр ПМСД обслуговує близько 30 тисяч осіб, — розповідає його голов ний лікар Алла Виговська. — Тобто, як і належить, первинна медична допомога надається всьому населенню району — і дитячому, і дорослому. Якихось особливостей у захворюваннях мешканців саме нашого району не відзначається. Як і раніше, посилена увага лікарями-терапевтами приділяється легеневим захворюванням, оскільки в нашому районі багато кар’єрів із видобування каменю. І хоча видобуток на сьогодні припинено, певна частина населення, яка працювала там у шкідливих умовах, і досі потребує лікарської опіки. Загалом захворювання спостерігаються такі ж, які в інших районах, і наразі основним напрямком у роботі сімейних лікарів, фельдшерів центру ПМСД є профілактична робота. ВЗ Скільки амбулаторій та інших сільських медичних закладів об’єднав центр? — У підпорядкуванні центру п’ять амбулаторій сімейної медицини, 22

ФАПи та 13 ФП, у яких працюють загалом 152 особи: фельдшери, 17 лікарів (із яких 15 — лікарі загальної практики-сімейної медицини і 4 — інтерни). І якщо з середнім та молодшим медичним персоналом у нас проблем немає — дівчата з сіл ідуть вчитись до інституту медсестринства і по закінченні повертаються працювати у свої ж села — ними ми забезпечені на 100%, то лікарів нам не вистачає. Наприклад, у Троковицьку та Горбулівську амбулаторії вкрай потрібні лікарі! ВЗ Якщо молодий спеціаліст захоче приїхати до Черняхівського району працювати, чи буде він забезпечений житлом? — Аби вирішити це питання, ми намагаємось активно співпрацювати з селищними, сільськими головами. Деякі з них ідуть назустріч, проте, на жаль, питання просувається дуже важко. Тож пробуємо налагоджувати роботу за цим напрямком на рівні районної ради, адже будувати житло зараз, зрозуміло, фінансової можливості ми не маємо. Потрібно виходити з того, що є.

ВЗ Щодо матеріально-технічної бази центру — чи в достатній мірі вона забезпечена? — Центр ПМСД розташований на базі поліклініки ЦРЛ. Нам передали цілий поверх, тож із приміщенням проблем немає. Проте матеріально-технічна база й центру загалом, і ФП, ФАПів та амбулаторій потребує значного оновлення. Обладнання маємо старе, тому в кожен сільський медичний заклад нам потрібні електронні ваги, цистоскопічні оглядові набори для жінок, оснащення, наприклад, для ЛОРа, для первинної хірургічної обробки ран, тести для визначення цукру в сечі, гемоглобіну тощо. Перелік — тим паче, згідно з новим табелем про оснащення — досить великий. Адже лікар в умовах сільської амбулаторії повинен не лише тиск виміряти, зібрати анамнез та призначити лікування, йому нерідко доводиться надавати й інші види медичної допомоги (навіть первинну хірургічну). Наприклад, комп’ютер лікарю потрібен не тільки для пошуку інформації, а й для

Алла ВИГОВСЬКА, головний лікар центру ПМСД Черняхівської районної ради

того, аби мати можливість працювати в загальній комп’ютерній системі центру ПМСД. Отже для того, щоб лікар на селі міг надавати медичну допомогу сучасного рівня, він повинен мати всі умови для такої роботи, а це потребує значних коштів. Звісно, районна рада нам допомагає, чим може. ВЗ А благодійників маєте? — Не настільки багато, як хотілось би, але підтримують люди — подарували нам комп’ютер і принтер. Хотілося б, звісно, щоб медицина не ходила з «простягнутою рукою», шукаючи благодійників, а була забезпечена державою всім необхідним для виконання своїх функцій. Але, на жаль, нині ситуація в країні особ ливо складна, тому треба виходити з тих можливостей, які у нас є. Вікторія ПАЛАМАРЧУК, власкор «ВЗ», м. Житомир

СУМЩИНА

НЕОРДИНАРНІ ДІАГНОЗИ УРОЛОГІВ НЕ ЛЯКАЮТЬ По медичну допомогу до урологічного відділення лікувального закладу звернулася 23-річна мешканка міста Суми зі скаргами на періодичний біль у лівій ділянці попереку, який посилювався при сечовипусканні.

К Ігор АНТОНЯН, кандидат медичних наук, доцент, завідувач кафедри загальної, дитячої та онкологічної урології Харківської медичної академії післядипломної освіти

лінічні аналізи та діагностика з використанням сучасної оптичної системи для дослід ження верхніх сечових шляхів допомогли виявити рідкісну патологію сечостатевої системи — уретероцеле ектопованого у шийку сечового міхура сечоводу нижньої половини подвоєної нирки. «Ця патологія врод жена і зустрічається досить рідко у маленьких дітей. Лікарі нашого відділення, які мають великий досвід

роботи і приймають хворих з усієї області, до цього часу з таким захворюванням у дорослих пацієнтів не зустрічалися», — зазначив завідувач урологічного відділення, обласний уролог Андрій Колісниченко. Пацієнтку негайно прооперували. Хірургічне втручання провела досвідчена бригада урологів за участі кандидата медичних наук, доцента, завідувача кафедри загальної, дитячої та онкологічної уроло-

гії Харківської медичної академії післядипломної освіти Ігоря Антоняна. «Незвичність цього випадку полягає у віці пацієнтки, оскільки зазвичай ця патологія виявляється у дітей. Якщо оперативне втручання не зробити вчасно, то в недалекому майбутньому нижня частина лівої нирки перестане функціонувати», — зазначив Ігор Антонян. Операцію було виконано ендоскопічним методом, у результаті чого видалено вічко сечоводу разом із уретероцеле. Хірургічне втручання тривало близько 15 хвилин і пройш ло, за словами лікарів, досить успішно. Наступного дня хвору вже було виписано з лікарні. Наразі пацієнтка може вести звичний образ життя, практично без обмежень. Як підкреслив Андрій Колісниченко, даний випадок вкотре доводить вирішальну роль малоінвазивної хірургії у лікуванні та швидкій реабілітації хворих. За повідомленням uozsumy.com.ua

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

11 липня 2014 року

ЦЕНТР СИСТЕМИ ПОТРІБНО ЗМІЩУВАТИ ДО ПАЦІЄНТА Уважно ознайомився з Концепцією реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні (розпорядження КМУ від 1.04. 2014 року №333), в одному з розділів якої до повноважень органів місцевого самоврядування базового рівня пропонується передати надання послуг швидкої медичної допомоги, первинної ланки охорони здоров’я і профілактики хвороб. Також прочитав у «ВЗ» (№ 26-27 від 27.06.2014 року) «Дискусійний клуб» під назвою «Децентралізація охорони здоров’я — вперед... у минуле?», автори якого критикують ідею такої централізації. Тому хочу висловити свою точку зору з цього приводу.

Федір ТОДОРІКО, головний лікар Бобровицького району Чернігівської області, Заслужений лікар України

Оце так економія! Для розвінчання «успішності централізації» охорони здоров’я хочу розглянути організацію обласних Центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (далі — Центрів). Можливо, вони і потрібні, однак найкраще було б організувати 2-3 такі бригади при обласних Управліннях МНС, щоб у разі катастроф вони одразу могли виїхати на місце події разом із бригадами МНС. Але до чого тут відділення швидкої медичної допомоги всіх районів області, які були «притягнуті за вуха» у структуру зазначених Центрів? На жаль, без жодного обговорення цієї ідеї її почали втілювати — впродовж листопадагрудня 2012 року всі бригади «швидкої» були передані обласному Центру (і так по всій країні). При цьому лише з бюджету нашого району на 2013 рік на баланс обласного Центру зняли вдвічі більше коштів, ніж ми використовували на забезпечення швидкої медичної допомоги району в попередні роки. Якби ми витрачали таку суму на районну службу ШМД, то щороку могли б купувати нові автомобілі, необхідні медикаменти, обладнання тощо. Навзамін з обласного Центру Бобровицьке відділення екстреної медичної допомоги та медицини катастроф отримало… фізрозчин у такій кількості, що його вистачить на 10 років! Окрім того, склади «швидкої» забиті непотрібними лікарськими засобами, термін придатності яких незабаром мине і витрачені на них гроші будуть змарновані. Окремий головний біль — матеріально-технічне забезпечення служби. Із початком військового конфлікту на Сході країни один із кращих автомобі-

лів Бобровицької ШМД було передано ЗСУ. Ми з розумінням поставилися до цього, і коли до області надійшло 27 нових машин «швидкої», розраховували на відповідну компенсацію. Однак нам у цьому відмовили. Директор обласного Центру екстреної медицини та медицини катастроф І.В. Даниленко відповів: « Машину забрали не у вас, а у мене, і нову машину я вам не дам, а дам стару». І слова свого, як справжній «хазяїн», дотримав — надіслав старого «Соболя», який три дні на ремонті, один день їздить, а коли йде дощ, то й взагалі з асфальту не з’їжджає. Ви розумієте, у нього, «у хазяїна», забрали транспорт, а жителі цілого району тут ні до чого? Ось для таких горе-керівників і потрібна централізація, щоб купувати перші-ліпші медикаменти та централізовано закуповувати автомобілі у кілька разів дорожче за реальну ціну. До речі, цим питанням сьогодні вже займається Генпрокуратура. А що отримало населення?

До того ж навчання медичного персоналу служби впродовж 1,5 року не проводилися, GPS-навігаторів у них немає, і приймальне відділення нашої ЦРЛ змушене було взяти на себе обов’язки диспетчерської. А пам’ятаєте шквал скарг по всій Україні про те, що виклики пацієнтів не обслуговувалися «швидкою», бо диспетчери дозволяли собі на власний розсуд диференціювати так звану екст рену і невідкладну медичну допомогу та вирішували — направляти бригаду до хворого чи ні? Чому ж тоді «теоретики» реформ не подбали про додаткові бригади для надання невідкладної медичної допомоги, щоб зняти соціальну напругу в цьому питанні? І медичним працівникам довелося «викручуватися» за горе-реформаторів — бригади продовжували виїжджати на всі вик лики підряд, не диференціюючи їх на екстрені та невідкладні, і працювали як відділення ШМД.

То наближаємо чи віддаляємо?

Після централізації служби екстреної медицини та медицини катастроф на рівні області у Бобровицькому районі функціонували 6 цілодобових бригад, які базувалися при ЦРЛ (2 бригади) та сільських лікарських амбулаторіях (4 бригади). Однак у зв’язку з погіршенням якості організації та надання екстреної і невідкладної допомоги населенню органи місцевого самоврядування районного та обласного рівня прийняли рішення залишити 2 бригади Центру при ЦРЛ, а бригади на базі сільських лікарських амбула-

Реформування охорони здоров’я буде ефективним лише в тому випадку, якщо воно наблизить медичну допомогу до людей. Однією з переваг організації Центрів було проголошено надання екстреної медичної допомоги за екстериторіальним принципом (через організацію централізованих диспетчерських тощо). У нашій області вже півтора року функціонує Центр екстреної медицини та медицини катастроф, однак принципу екстериторіальності в роботі служби ви не помітите, хоч би й хотіли. Досі немає централізованої диспетчерської, а якби вона й була, то як із одного з найвіддаленіших населених пунктів Бобровицького району Соколівки зробити виклик «швидкої» до хворого у цьому селі? Спершу потрібно повідомити у Чернігів, звідти виклик передадуть до Бобровицького відділення, і лише тоді бригада виїде у село. Ось вам і «наближення» медичної допомоги до населення. Відділення при Центрах, які знаходяться на відстані 100-250 км від обласного центру, слабо керовані, вони працюють в «анархічному» режимі, а от скарги населення на роботу працівників відділень надходять до адміністрацій ЦРЛ, яка на разі жодним чином не може вплинути на ці відділення.

Вчимося на помилках

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я — ВПЕРЕД… У МИНУЛЕ? 1 квітня 2014 року Кабінет Міністрів України ухвалив Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. Поміж інших її положень особливу увагу привертає ідея децентралізації фінансування галузі охорони здоров’я та системи управління нею. Зокрема, на органи місцевого самоврядування буде покладено забезпечення діяльності швидкої медичної допомоги, первинної ланки, а також профілактичного напрямку. Турбота ж про вторинну ланку залишиться компетенцією влади районного рівня. Медична громадськість неоднозначно сприйняла таку ініціативу. Дехто підняв дві руки «за», хтось розцінив це, як першоквітневий жарт про удільні князівства в охороні здоров’я, більшість же вважає, що у разі закріплення ідеї в Конституції України всім нам буде не до жартів.

Валерія ЛЕХАН, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Організація і управління охороною здоров’я», доктор медичних наук, професор

очу нагадати, що ми вже жили в умовах децентралізованої системи охорони здоров’я — з 2001 по 2010 рр., і вона засвідчила свою повну неефективність. По-перше, така децентралізація призвела до несправедливості і нерівності в отриманні медичної допомоги на різних адміністративних територіях. Ми провели спеціальне дослідження і з’ясували: подушне фінансування на охорону здоров’я в різних регіонах відріз-

нялося у 2,1 разу! По-друге, децентралізована система зменшувала доступність елементарної медичної допомоги. Приміром, «швидка», яка фінансувалася з бюджету одного району, не мала права надавати екстрену медичну допомогу мешканцю сусіднього району, навіть якщо він знаходився зовсім близько від місця перебування бригади, інакше це розцінювалося як порушення бюджетного законодавства. У 2010 році Бюджетний кодекс України було змінено, а в пілотних регіонах кошти для вторинної, третинної та екстреної допомоги були сконцентровані на обласному рівні. Згодом централізація коштів для екстреної допомоги на регіональному рівні поширилася на всю країну. І це не тому, що хтось вирішив вдатися до експерименту — існує міжнародний досвід, апробований у багатьох країнах світу. У Доповіді ВООЗ за 2010 рік

«Фінансування систем охорони здоров’я. Шлях до загального охоплення населення медикосанітарною допомогою» вказано: «…Консолідація пулів з самого початку реформування повинна бути частиною стратегії. Існування численних пулів не є ефективним, оскільки вони дублюють один одного, це збільшує вартість адміністративних та інформаційних систем. Вони також ускладнюють захист від фінансового ризику та досягнення соціальної справедливості. Для того, щоб система охорони здоров’я працювала, необхідно об’єднати пули, створити єдиний пул, в рамках якого можливо було б вирівнювати ризики». Тож я — за ідею розширення повноважень органів місцевого самоуправління, але щодо охорони здоров’я, то їм краще додатково допомагати закладам на підвідомчій їм території, а не розділяти виділені

державою кошти на маленькі шматочки. Кожен господар знає: на 1000 гривень можна купити щось більш-менш пристойне, а якщо ж розділити їх на 100 осіб — вважай, гроші пропали. Існує «ефект масштабу» і його потрібно враховувати. Тож запропоновані Концепцією зміни фінансування охорони здоров’я — небезпечні. Цим стурбований і Світовий банк, який донедавна планував реалізувати в Україні свої проекти. Чи погодиться він на це у разі втілення ідей Концепції — невідомо. Концепція вже затверджена Кабміном, але відповідні зміни ще не внесено в Конституцію України. Маю велику надію, що цього не станеться. Адже проти такої «нової старої» ідеї виступає і медична громадськість, і міжнародні організації. Якщо в Україні ніхто нікого не слухатиме і міжнародний досвід нам не указ, тоді можна сміливо крокувати «вперед» — у минуле. Але я вірю у те, що здоровий глузд переможе, інакше система охорони здоров’я в Україні буде зруйнована остаточно. Навіть те, що так тяжко вдалося досягти, втратимо. Нині ми вже домоглися, що «швидка» прибуває до хворого швидше, бо виїздить не «своя», а найближча бригада. Наступний крок — доставити хворого не просто в ЦРЛ за місцем реєстрації пацієнта, а в заклад, де є всі умови для надання адекватної допомоги. Якщо ж децентралізуємо охорону здоров’я в такий спосіб, як пропонується — екстрених хворих знову доставлятимуть у лікарні, де навіть чергового хірурга вночі немає. І знову, як до 2010 року, нарікатимемо, що карети «швидких» використовуються не за призначенням, адже такого контролю, як нині (через GPS-навігатори, централізовані диспетчерські), вже не існуватиме. На жаль, ламати — не будувати. І ніхто не рахує коштів, витрачених на перебудову первинної допомоги. По країні створені центри ПМСД, на це витрачені значні кошти, ці заклади провели велику роботу, щоб отримати ліцензії, я вже не кажу про витрачений на це час і задіяні людські ресурси. Перебудова також сприяла скороченню управлінських штатів, а, отже, економії коштів у майбутньому. Тож незрозуміло, яку мету переслідують автори ідеї повернення до старих методів роботи. Хіба що — розділяй і володарюй.

Сергій ДЯЧЕНКО, експерт з підготовки міжнародних проектів у галузі охорони здоров’я, директор ТОВ «CIET Holding»

снує цілий спектр рекомендацій, набутих у процесі міжнародної практики, щодо формування єдиного медичного простору. Зокрема, у них зазначено, що лікарні мають бути

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

торій — перевести у склад районного Центру ПМСД (вони реорганізовані у пункти невідкладної медичної допомоги, функціонують у цілодобовому режимі, підпорядковані головному лікарю ЦПМСД і працюють під керівництвом завідувача сільської лікарської амбулаторії). Слід зазначити, що створення таких підрозділів при закладах охорони здоров’я первинної ланки та укомплектування їх відповідним медичним персоналом регламентовано Наказом МОЗ України від 23.02.2012 року №129 «Про затвердження Примірних штатних нормативів центру первинної медичної (медико-санітарної) допомоги». Після такої реформи невідкладна медична допомога стала реально наб лиженою до сільського населення нашого району, припинився потік скарг, було вирішено проблему диференціації викликів, а диспетчерську функцію виконує персонал амбулаторії. Відтепер у робочий час невідкладну медичну допомогу населенню прикріпленої території може надавати і персонал сільської лікарської амбулаторії, а у позаробочий час та вихідні дні — черговий фельдшер пункту, в разі ж необхідності — сімейний лікар. Тому медики нашого району підтримують Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, затвердженої КМУ, в тому числі і щодо підпорядкування швидкої медичної допомоги та первинної ланки охорони здоров’я органам місцевого самоврядування базового рівня.

ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЦЕНТР ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ МОЗ УКРАЇНИ»

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС ДО АСПІРАНТУРИ З ВІДРИВОМ ВІД ВИРОБНИЦТВА ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ: 14.01.03 «Хірургія» — 1 місце; 14.01.21 «Травматологія та ортопедія» — 1 місце. Термін прийняття документів — 1 місяць із дня опублікування оголошення. Документи надсилати за адресою: 02660, м. Київ, вул. Братиславська, 3. ДЗ «УНПЦ ЕМД та МК МОЗ України» вченому секретарю. Тел. (044) 518-57-08.

ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ

НАТАЛІЯ ХАРЧЕНКО: ГАСТРОЕНТЕРОЛОГ НЕ ПОВИНЕН БУТИ «ЛІКАРЕМ РОЗМОВНОГО ЖАНРУ»

пепсії та ін. У роботі — настанови та протоколи з хронічних запальних захворювань кишечнику.

За прогнозами експертів ВООЗ, у XXI столітті патологія системи органів травлення посяде одне з провідних місць у структурі захворюваності населення світу (нарівні з серцевосудинними хворобами). Щороку відмічається чітка статистична тенденція до її зростання. Україна особливо стрімко нарощує темпи гастроентерологічної захворюваності. Вже сьогодні недуги шлунково-кишкового тракту у структурі поширеності всіх хвороб в Україні посідають третє місце, а в структурі загальної захворюваності — сьоме. Про стан гастроентерологічної служби, її проблеми та перспективи — наша розмова з членомкореспондентом НАМН України, завідувачкою кафедри гастроентерології, дієтології і ендоскопії НМАПО імені П.Л. Шупика, професором Наталією Харченко.

рівняймо: захворюваність на ХП в країнах Європи становить 4-8 випадків на 100 тис. населення, а поширеність — 25 випадків відповідно.

Наталія ХАРЧЕНКО, член-кореспондент НАМН України, завідувачка кафедри гастроентерології, дієтології і ендоскопії НМАПО імені П.Л. Шупика, професор

ВЗ Вітчизняна статистика відображає ре альну картину гастроентерологічної зах ворюваності чи є підстави вважати, що вона ще гірша? — У 2013 році амбулаторно-поліклінічними закладами було зареєстровано 7 млн 100 тис. випадків захворювань органів травлення, тобто кожний 6 пацієнт звертався з приводу зазначених хвороб. На жаль, наша статистика не враховує значної кількості пацієнтів, які лікуються у приватних клініках або не за місцем проживання. Крім того, впродовж тривалого часу вона взагалі «не бачила» окремих нозологій. Лише тепер нам вдалося домогтися змін форм статистичної звітності. Нарешті до неї включено такі захворювання, як гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, диспепсія, синдром подразненого кишечнику (СПК), хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт (НВК) та целіакія, що дає змогу мати об’єктивнішу й повнішу статистичну інформацію щодо захворюваності та поширеності хвороб органів травлення серед дорослого населення України. Для прикладу: поширеність СПК у світі реєструється на рівні 20%, у нас — 0,05%! Якщо немає відповідної графи у статистиці, діагноз «випадає». До того ж і медична страховка в нашій країні не оплачує лікування СПК, тож лікарі просто не встановлюють хворим цей діагноз. Натомість інший приклад: за статистикою, в Україні за останні 10 років поширеність захворювань підшлункової залози збільшилась практично удвічі (у 2012 році рівень захворюваності на цю патологію становив 226 випадків на 100 тис. населення, поширеність — 2471 на 100 тис. населення). Однак таке зростання не знаходить об’єктивного пояснення — найімовірніше, має місце гіпердіагностика, коли будь-який біль та явища диспепсії у хворого наші лікарі оцінюють як хронічний панкреатит (ХП). По-

ВЗ Тоді виникає сумнів — чи компетентні наші лікарі у гастроентерологічних пи таннях? Особливо це стосується сімей них лікарів, на яких сьогодні покладено і профілактику, і виявлення хвороб різного профілю. — Поки що сімейні лікарі не можуть упоратися з цими завданнями, адже в нашій країні сімейна медицина перебуває на етапі становлення. Лікар «первинки» виконує хіба що функції диспетчера між вузькоспеціалізованими фахівцями, тому скорочення лікарів-гастроентерологів недопустиме. Тим більше, що в Україні рівень забезпеченості такими фахівцями приблизно такий, як і в розвинених країнах світу (де, до речі, сімейна медицина вже давно функціонує). Комітет освіти OMGE рекомендує 1 лікаря-гастроентеролога на 50 тис. населення (в Україні — 0,22 на 10 тис.). За загальною кількістю лікарів-гастроентерологів Україна поступається лише Іспанії, Німеччині та Франції. Останнім часом гастроентерологічна служба в Україні дещо скорочується. Якби це стосувалося лише стаціонарної ланки (за останні 5 років у лікарняних закладах системи МОЗ скорочено приблизно 500 гастроентерологічних ліжок), то це не позначилося б так негативно, як скорочення гастроентерологічних кабінетів (у 2009 році їх було 516, у 2014 р. залишилися 463). На тлі зменшення кількості посад лікарів-гастроентерологів усе це знижує доступність та якість надання спеціалізованої допомоги населенню. Тоді про який розвиток амбулаторної ланки ми говоримо? Сімейний лікар, навіть добре навчений, не замінить гастроентеролога. У кращому разі він дотримуватиметься вказівок гастроентеролога щодо ведення хворого. Більше того, важливо розвивати спеціалізовані види медичної допомоги на амбулаторно-полік лінічному етапі, як це роблять у всьому світі. ВЗ Підготовка лікарів-гастроентероло гів в Україні орієнтована на таку високу планку? — На жаль, наші фахівці відстають за рівнем знань та вмінь від своїх зарубіжних колег. У країнах ЄС, США, Азії гастроентеролог — це лікар, який самостійно проводить ендоскопічні та ультрасонографічні дослідження! А для щорічного підтвердження ліцензії на право працювати гастроентерологом лікар повинен не лише прослухати 18 годин лекцій, а й самостійно зробити 300 ендоскопічних досліджень (із них 100 колоноскопій, 50 ректоскопій), 300 УЗД органів

черевної порожнини та 50 біопсій печінки. У нас навчаються ординатори з Ірану, Іраку, Афганістану, з країн Африки — і вони також не уявляють гастроентерології без ендоскопії. Тобто всі гастроентерологи світу роблять щось руками, а в Україні це здебільшого «лікарі розмовного жанру». У 2009 році, незважаючи на значний опір на всіх рівнях (від МОЗ до пересічних лікарів), нам все ж вдалося вирішити питання щодо запровадження нових кваліфікаційних характеристик лікаря-гастроентеролога, які передбачають, що лікарі першої та вищої кваліфікації повинні вміти проводити діагностичну ЕГДС та ректосигмоскопію. Це було значним проривом і водночас ми зрозуміли, як важко ламати стереотипи. Але це потрібно робити, тим більше, що ми рівняємося на європейські стандарти. Згадані вимоги стосувалися тільки тих лікарів, які претендують на отримання вищих категорій, а не на їх підтвердження. Тобто ми не намагаємось перевчити всіх, особливо людей старшого покоління, ми висуваємо вищі (наближені до світових) вимоги для молодого покоління лікарів, які проходять спеціалізацію. Це — наше майбутнє і на нього потрібно працювати вже зараз! Відповідно, була розроблена та затверджена програма спеціалізації (6 місяців), спрямована на поглиблену підготовку лікарів-гастроентерологів і на те, щоб вони отримали практичні навички проведення ректосигмоскопії та ознайомилися з діагностичною езофагогастродуоденоскопією. ВЗ Діагностика — лише половина справи. Чи мають українські гастроентерологи су часні настанови і протоколи лікування? — Скажу відверто, мене дуже дивує те, що в МОЗ надзвичайно повільно розглядаються і затверджуються відповідні документи. Водночас нас звинувачують у тому, що ми повільно їх розробляємо. Наведу приклад: клінічні настанови та протоколи лікування виразкової хвороби, панкреатиту ми віддали на затвердження в МОЗ (уже після їх обговорення) ще на початку грудня минулого року. Жодних зауважень щодо них ми не отримали, однак протоколи не затверджуються ось уже півроку! На початку травня подали на громадське обговорення та затвердження відпрацьовані протоколи по гепатитах — результат той самий. Підозрюю, що такими темпами затверджені в Україні протоколи застаріють! При тому, що це велика робота, яка потребувала багато часу та сил від усіх членів робочої групи. Втім, незважаючи на те, що працювати іноді доводиться «наперекір» обставинам, на сьогодні вже вдалося затвердити настанови та протоколи з гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, дис-

ВЗ Матеріально-технічне забезпечення закладів охорони здоров’я достатнє для того, щоб втілити ці рекомендації? — Щоб реально поліпшити якість надання гастроентерологічної допомоги населенню, створюються обласні гастроентерологічні центри, які дооснащуються необхідним сучасним обладнанням. Нераціонально розпорошувати обладнання по всьому місту, тим більше, що його не завжди вистачає, та й якість не завжди відповідає вимогам. У високоспеціалізованих центрах третинної допомоги така концентрація ресурсів є виправданою. Добре працюють гастроцентри у Києві, Житомирі, Дніпропетровську та деяких інших обласних центрах. До того ж завданням таких центрів є не лише консультування і лікування хворих, а й організаційно-методична робота зі спеціалізованими відділеннями та кабінетами гастроентерологічного профілю, підготовка лікарів з актуальних питань гастроентерології, наукова робота. Втім, забезпечення необхідного фінансування і зміцнення матеріально-технічної бази гастроентерологічних центрів — завдання держави. Пільгове лікування хворих на гострі та хронічні вірусні гепатити, цироз печінки тощо, використання дороговартісних хірургічних (ендоскопічних) методів також неможливі без відповідної державної підтримки. Потрібно прийняти національні програми, спрямовані на вдосконалення діагностики та лікування захворювань органів травлення, асоційованих з інфекцією Н.pylori, поліпшення діагностики та результатів лікування вірусних уражень печінки, своєчасне виявлення і лікування передракових змін органів травлення, неспецифічного виразкового коліту, хвороби Крона. Лише за таких сприятливих умов можна розраховувати на відчутні успіхи у профілактиці та лікуванні гастроентерологічних захворювань в Україні, що означає збереження здоров’я і працездатності мільйонів людей. Зі свого боку, наші лікарі-гастроентерологи мають долучитися до цієї місії, оволодіваючи сучасними знаннями й навичками. ВЗ У них існує така можливість? — Так, вони можуть підвищувати свій професійний рівень у закладах післядипломної освіти. Також необхідно пам’ятати про нові технології. Зокрема, впровадження телемедицини відкриває широкі можливості для надання консультативних та інших послуг, навчання на робочому місці, конференцій, клінічних розборів у режимі online, які ми й проводимо. З цією ж метою необхідно використовувати такі форми навчання, як короткотривалі школи, гастроентерологічні з’їзди, тижні, конференції, симпозіуми. Із 1998 року в Україні працює Національна школа гастроентерологів, гепатологів, яка стала популярною серед гастроентерологів, сімейних лікарів, терапевтів, педіатрів та лікарів інших спеціальностей. А у 2012 році НМАПО імені П.Л. Шупика уклала угоду про співпрацю з Європейською Асоціацією Гастроентерології, Ендоскопії та Нутриціології (EAGEN). Комітет із післядипломної освіти EAGEN на чолі з професором П. Мальфентайнером уже два роки поспіль проводить курси з післядипломної освіти для наших лікарів. У якості лекторів — провідні вчені та відомі лікарі-практики світу. Щорічні засідання Школи, виїзні сесії, які проводяться кілька разів на рік, конференції online, курси спеціалізації, тематичного удосконалення, передатестаційної підготовки — все це формує струнку систему післядипломної освіти лікарівгастроентерологів в Україні, яка й надалі розвиватиметься та вдосконалюватиметься. Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ЛІКИ, ЩО ЛІКУЮТЬ

11 липня 2014 року

ЧИ ДІЙСНО ПРОБІОТИКИ ПОТРІБНІ? Уявіть собі таку рекламу: «Лікуйтеся вівсяною кашею! Адже вона нормалізує кислотність шлунка, позбавляє запорів, колітів і нетравлення, а також достовірно сприяє нормалізації роботи кишечнику». Начебто все вірно. Тільки під час написання реклами її автори забули про маленьку дрібницю: вівсяна каша — це страва, а не ліки. Але якщо з вівсянкою все цілком зрозуміло, то промоція пробіотиків в Україні нерідко вводить в оману навіть досвідчених спеціалістів.

Розсада для кишкового саду

Питання без відповідей

Перше, що викликає настороженість щодо пробіотиків, — це різниця у їх позиціонуванні в Україні та за кордоном. Зокрема, у США пробіотики вважаються біологічно активними добавками і, на відміну від ліків, не регулюються FDA. Вони не стандартизовані, тобто виготовляються по-різному в різних компаніях і мають неоднакові добавки. Відповідно, їх пробіотична дія може варіюватися від бренду до бренду і навіть від партії до партії в межах однієї торгівельної марки. На думку спеціалістів Американської гастроентерологічної асоціації (AGA), на сьогодні не існує достатньої кількості наукових даних щодо того, який конкретно пробіотик доцільно використовувати для поліпшення певних станів або при лікуванні конкретних хвороб (Terri D’Arrigo, Richard Fedorak, John I. Allen, Linda A. Less, 2011). Як відомо, найчастіше пробіотики використовують для коригування таких станів, як синдром подразненого кишечнику, інфекційна та антибіотико-асоційована діарея. Водночас AGA вважає, що у сучасній науці відсутні вичерпні докази на користь пробіотиків, а наявні результати досліджень суперечливі. Європейський підхід до згаданого класу фармацевтичної продукції не дуже відрізняється від того, що превалює в США. Зокрема, в рамках Всесвітнього конгресу з гастроентерології (Монреаль, 2005) у багатьох доповідях підкреслювалося, що, незважаючи на сформовану загальну думку про доцільність використання пробіотиків, їх клінічний ефект не завжди доведений. Наводилися результати мета-аналізів, що свідчать про неоднакову ефективність пробіотиків на основі біфідо- і лактобактерій у різних клінічних ситуаціях. На думку європейських спеціалістів, критичного перегляду вимагає оцінка якості, функціональної активності, складу і стабільності мікроорганізмів, що входять до різних пробіотичних препаратів. Багато доповідачів підкреслювали необхідність проведення розширених контрольованих випробувань для оцінки ефективності різних пробіотиків. До речі, минулого року було опубліковано результати масштабного рандомізованого контрольованого дослідження, проведеного в умовах 5 лікувальних установ Південного Уельсу і Північно-Східної Англії, у якому брали участь близько 3 тис. пацієнтів віком ≥ 65 років. Згідно з отриманими результатами, пробіотичні добавки виявилися неефективними в якості профілактики антибіотикоасоційованої діареї та діареї, спричиненої Clostridium difficile, у людей похилого віку (Allen S.J., Wareham K., Wang D. et al., 2013). Раніше спеціалісти вже говорили про те, що для підтвердження чіткої переваги застосування пробіотиків при антибіотикоасоційованій діареї слід озброїтися великою кількістю доказів (Cremonini F., Di Caro S., Nista E.C. et al., 2002). На переконання Стефана Алена, професора педіатрії та міжнародної охорони здоров’я в Університеті Суонсі (Велика Британія), відомі на сьогодні роботи, в яких підтверджується ефективність пробіотиків, проведені з тими або іншими обмеженнями, до того ж у багатьох із них отримані суперечливі результати. Тому найдостовірнішим може вважатися саме останнє дослідження, яке є найбільшим у своєму роді.

Звертає на себе увагу той факт, що в зарубіжних джерелах не застосовується такий близький серцю пересічного українця термін «дисбактеріоз». Ані в США, ані в країнах ЄС жоден спеціаліст не проводить дослідження з приводу дисбактеріозу, жоден лікар не призначає аналізи щодо його виявлення і тим більше не рекомендує курс лікування. Нарешті, цікаво, чому настільки відома «хвороба», на яку страждає майже все населення планети (за даними деяких авторів — до 90%), відсутня у Міжнародній класифікації хвороб (МКХ-10)? Напрошується висновок, що в розвинених країнах такого захворювання взагалі немає. Існує лише ряд тимчасових станів організму (наприклад, вірусні діареї або тривала антибіотикотерапія), які можуть призвести до тимчасового дисбалансу нормальної флори. Найяскравіший приклад — зростання бактерії Clostridium difficile з розвитком псевдомембранозного коліту на тлі тривалої терапії антибіотиками. І навіть ті вітчизняні вчені, які підтримують ідею дисбактеріозу, наголошують, що цей популярний термін відноситься суто до мікробіологічних понять, і використовувати його як клінічний діагноз не можна. На їхню думку, дисбактеріоз кишечнику практично ніколи не виникає ізольовано, тому для корекції цього стану необхідно виявити й усунути чинники, які спровокували його розвиток. Без цього терапія пробіотиками буде малоефективною або взагалі безглуздою (С.В. Зайков, Раціональна фармакотерапія, №2, 2008).

Роздуми щодо ефективності Враховуючи все вищезгадане, залишається тільки дивуватися масштабам проблеми дисбактеріозу в Україні і відповідній популярності пробіотиків. Одним із найвідоміших представників є еубі отик «Лінекс ®», що, згідно з інструкцією, нор-

малізує мікрофлору кишечнику. Показаннями до застосування препарату є лікування та профілактика дисбактеріозу у дітей (зокрема, й немовлят) і дорослих (у тому числі дисбактеріозу, що виник у результаті лікування антибіотиками і хіміотерапевтичними засобами). Знову ж таки, посилаючись на інструкцію, одна капсула препарату «Лінекс ®» містить не менше 1,2 х 107 живих ліофілізованих (тобто висушених вакуумним методом) молочнокислих бактерій: Lactoвacillus acidophilus, Bifidobacterium infantis, Enterococcus faecium. «По-перше, це число не настільки вже й велике — відповідну кількість бактерій можна отримати, споживаючи щоденну норму звичайних кисломолочних продуктів. По-друге, при вакуумній упаковці препарату в капсули, в яких він надходить у продаж, близько 99% бактерій, ймовірно, гинуть. Нарешті, порівняльний аналіз сухих та рідких пробіотиків показує, що в перших бактерії надзвичайно пасивні, тому навіть ті з них, яким вдалося пережити процес упаковки, практично ніколи не встигають ефективно вплинути на імунну систему людини», — розповів Василь Власов, доктор медичних наук, професор, президент Товариства фахівців доказової медицини (Росія). Спеціаліст підкреслив, що лікарські засоби, які містять пробіотики, використовуються в європейській медичній практиці вже майже 100 років, до їх застосування підштовхнули дослід ження Іллі Мечникова. «Але лише нещодавно в окремих препаратів, що містять пробіотики, був виявлений корисний ефект у профілактиці інфекцій у дітей. Саме незначність розміру ефекту не дозволяла його переконливо виявити раніше», — відмітив В. Власов.

Аргументи на користь

Зокрема, деякі пробіотики непогано зарекомендували себе у складі схем лікування гострих діарей, головним чином у випадках ротавірусної інфекції, що зустрічається у дітей. Вигодовування ослаблених дітей молочними сумішами з пробіотиками продемонструвало зниження у них випадків діареї. Йогуртні бактерії виділяють в кисломолочний продукт мікробну бета-галактозидазу (лактазу) — фермент, який розщеплює молочний цукор. Саме молочний цукор призводить до розладів травлення у людей, котрі втрачають із віком власний фермент. Таких людей чимало: 5-15% у країнах Європи та США і 50-100% — у країнах Африки, Азії та Південної Америки. Для багатьох із цих людей живий йогурт, що містить фермент, стає єдиним досяжним кисломолочним продуктом. Тимчасова колонізація кишечнику бактеріями пробіотиків здатна тривати до 2-3 тижнів. Весь цей час у ряді досліджень було продемонстровано підвищення фагоцитарної активності циркулюючих лейкоцитів. На таких дослідженнях ґрунтується твердження, що пробіотики здатні активувати імунну відповідь як у самому кишечнику, так і в усьому організмі людини. Проте ці теорії все ще вимагають доказів. До того ж апріорі зрозуміло, що вплив на імунітет власної мікрофлори людини завжди буде на порядок вищим за ефект від бактерій пробіотиків. Отже, у деяких ситуаціях застосування пробіотиків є виправданим. Але міфічний «дисбактеріоз», при якому сумний кишечник тільки й чекає на надходження рятувальних «ліків», до таких випадків не має ніякого відношення. І, рекомендуючи виявлення та лікування дисбактеріозу, незайвим буде поставити собі запитання: чиї інтереси зараз захищаються, і що така порада говорить про кваліфікацію спеціаліста?

Незважаючи на всі докази «проти», слід заз начити, що пробітики все ж таки не є цілком даремними. Певну користь несуть і вони, але ця користь занадто роздувається та обростає міфами завдяки активній промоційній кампанії.

Ірина ШАТИНСЬКА, кандидат медичних наук, для «ВЗ»; Марина ЧІБІСОВА, «ВЗ»

ТАБЛИЦЯ. ПОРІВНЯННЯ ЦІН НА «ЛІНЕКС®» ТА «ЛІНЕКС® ФОРТЕ» (SANDOZ, ШВЕЙЦАРІЯ), ПРИДБАНИХ В УКРАЇНІ, МОЛДОВІ, БІЛОРУСІ ТА ГРУЗІЇ ЗАГАЛЬНІ ПРОДАЖІ БРЕНДУ В УКРАЇНІ ЗА 2013 Р.

УПАКОВКИ ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ, ПРИДБАНІ В АПТЕКАХ УКРАЇНИ, МОЛДОВИ, БІЛОРУСІ ТА ГРУЗІЇ*

КРАЇНИ ДЛЯ ПОРІВНЯННЯ

ЦІНА, $ (за готівковим курсом на момент придбання)

ЗАВИЩЕННЯ ЦІНИ НА ПРЕПАРАТ В УКРАЇНІ

ПЕРЕПЛАТА УКРАЇНЦІВ**

+42%

38 млн грн

ЛИНЕКС® №16

130 млн грн

Україна

5,56

Молдова

3,94

Україна

15,85

Молдова

9,33

+70%

5 млн грн

Білорусь

10,69

+48%

4 млн грн

Грузія

7,76

+104%

6 млн грн

ЛИНЕКС® ФОРТЕ №28

11 млн грн

* Упаковки лікарських засобів та фіскальні чеки, що підтверджують сплачену вартість, передані громадськими активістами до редакції ** Переплата розрахована виходячи із даних по завищенню ціни на препарат та загального обсягу реалізації усіх препаратів бренду. Джерело facebook.com

КАРДІОЛОГІЯ

РЕКОМЕНДАЦІЙ БАГАТО — ПАЦІЄНТ ОДИН За останні роки прийнято й опубліковано ряд рекомендацій, які висвітлюють питання діагностики, лікування і профілактики різних серцево-судинних захворювань. Затверджені рекомендації є настільним керівництвом для практичного лікаря, допомагаючи йому вирішувати складні діагностичні та тактичні завдання біля ліжка хворого. Водночас рекомендації висвітлюють основні дії лікаря, як правило, при одній нозології, що в повсякденній клінічній практиці зустрічається досить рідко, особливо в зрілому і літньому віці: в одного хворого діагностують 3-4, а то і більше захворювань. Це вимагає від лікаря ще більшої гнучкості в розумінні різних клінічних рекомендацій та оптимальному їх застосуванні щодо конкретного пацієнта.

одібний підхід включає в себе таке поняття, як персоніфікована медицина. У різних рекомендаціях зазначаються істотні суперечності з використання тих чи інших діагностичних та лікувальних заходів. Так, у європейських і російських рекомендаціях з артеріальної гіпертензії (АГ) вже протягом кількох років не рекомендується використовувати поєднання препаратів, що впливають на ренін-ангіотензинальдостеронову систему (РААС), та блокаторів мінералокортикоїдних рецепторів або спіронолактону. До першої групи препаратів відносяться інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (іАПФ) та блокатори рецепторів ангіотензину (БРА), до другої — еплеренон і спіронолактон. Подібна обережність є цілком обґрунтованою, оскільки і перша, і друга групи препаратів сприяють затриманню калію в організмі, що може спричинити різні порушення в провідній системі серця аж до його зупинки. Крім того, в умовах розвитку нефросклерозу, що нерідко відбувається у літніх пацієнтів при тривалій АГ, цукровому діабеті (ЦД), обидві групи препаратів зумовлюють погіршення функції нирок, що супроводжується підвищенням креатиніну крові. Тим часом, у європейських і російських рекомендаціях, присвячених серцевій недостатності, тривале поєднання перерахованих вище груп препаратів є рекомендованим і навіть обов’язковим. Даний приклад ще раз підкреслює неоднозначність різних підходів і рекомендацій, адже поєднання АГ і хронічної серцевої недостатності (ХСН) зустрічається досить часто.

Бета-адреноблокатори Не менш ск ладним завданням є використання одних і тих самих груп лікарських препаратів при різних захворюваннях. Так, клас b-адреноблокаторів використовується при трьох основних нозологіях, пов’язаних із серцево-судинними захворюваннями, тобто при АГ, ішемічній хворобі серця (ІХС) та

ХСН. Тим часом, методологія їх зас тосування, мета і досягнення рівня частоти серцевих скорочень (ЧСС) при тих чи інших станах значно різняться. У лікуванні АГ, незважаючи на неодноразові спроби витіснити b-блокатори з основних класів антигіпертензивних препаратів, особ ливо з боку Британської асоціації, вони продовжують посідати своє «гідне» місце. Більш того, в останніх європейських рекомендаціях з АГ вони отримали два нових показання: наявність фібриляції передсердь і аневризми аорти. При цьому слід зазначити, що, незважаючи на суперечності в їх застосуванні, все ж вироблений міжнародний консенсус їх використання при АГ. Безу мовно, вони повинні призначатися лише тим хворим, у яких є супутні ІХС, ХСН, порушення серцевого ритму або гіперкінетичний синдром із відповідними суб’єктивними відчуттями. Крім того, заперечення, що виникають проти використання деяких b-блокаторів, як правило, неселективних або малоселективних (пропранолол, атенолол, метопролол тартрат), не можна в жодному

разі переносити на високоселективні препарати (бісопролол, метопрололу сукцинат форми ЗОК, бетаксолол), що володіють додатковими судинорозширювальними властивостями (небіволол, карведилол). Зовсім інша справа із застосуванням b-блокаторів при ІХС. Опубліковані в 2013 р. Європейські рекомендації з ведення хворих зі стабільною стенокардією як і раніше відводять b-блокаторам основне місце в лікуванні ІХС (клас доказової ефективності IA). Безумовно, в даному випадку вони не можуть призначатися всім хворим поспіль. Найбільш прийнятною нішею є стенокардія напруги, при якій застосування цієї групи препаратів є обов’язковим у разі відсутності протипоказань. При стабільній стенокардії лікування починають з малих або частіше середніх доз із поступовою титрацією препарату до цільових рівнів ЧСС. Чим вищий функціональний клас (ФК) стенокардії напруги, тим меншим стає ЧСС до зменшення або зникнення ішемії. Вважається, що в середньому подібна ЧСС повинна становити 55-60 уд./хв. Однак при 3-4 ФК стенокардії зазви-

СХЕМА. ПРЕПАРАТИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ХСН ІЗ ФВ ЛШ <40 (35%)

Довели здатність до зниження смертності та захворюваності саме при ХСН

Застосовувані в усіх хворих іАПФ (IA) β-АБ (I A) АРА (IIA А) при непереносності іАПФ і НЯ АМКР (IA) Івабрадин (IIA С) При непереносності БАБ і синусовому ритмі з ЧСС>70 уд/хв.

Застосовувані в певних клінічних ситуаціях Діуретики (I С) При застійних явищах ≥ II ФК ХСН Івабрадин (IIA B) При синуcовому ритмі та ЧСС>70 уд./хв Серцеві глікозиди При ФП (I С), при синусовому ритмі (IIA B) 3Ω ПНЖК (IIA B) при ПІК або ФВ<35% Оральні антикоагулянти (IA) при ФП або внутрішньосерцевому тромбозі Гепарин або НМГ (IIA A) При венозних тромбозах

Ті, що не довели впливу на прогноз при ХСН але поліпшують симптоматику в певних клінічних ситуаціях Антиаритміки III класу (IIB B) БМКК (IIB B) (амлодипін, фелодипін) для контролю АТ В/в залізо (IIA B) При Hb<12 г/л і дефіциті заліза Статини (при ІХС) (IIB A) (при ішемічній етіології) ПВД (нітрати ± гідралазин) (IIB B) Аспірин (IIB B) При OКС≤8 тижнів і після стентування Цитопротектори (IIA B) (триметазидин МВ) При ішемічній етіології (+) інотропні засоби (IIB B) Артеріальна гіпотонія, ОДСН

чай необхідна ЧСС становить навіть 50-55 уд./хв. Обґрунтуванням застосування b-адреноблокаторів (БАБ) при ХСН (доказ ефективності IA) є блокада симпатоадреналової системи. Негативною властивістю застосування БАБ при ХСН є зниження скорочувальної здатності міокарда. Тому необхідно суворо дотримуватися правил призначення БАБ хворим із ХСН: БАБ можуть бути призначені лише за стабілізації стану у хворих з декомпенсацією ХСН; перед призначенням БАБ повинні бути підібрані адекватні дози іАПФ та діуретиків; при ХСН дозволено застосування тільки 4-х БАБ: метопрололу сукцинату, карведилолу, бісопрололу і небівололу; лікування БАБ має починатися з 1/8 терапевтичної дози; дози БАБ слід збільшувати дуже повільно (не частіше 1 разу на 2 тижні); дози БАБ необхідно титрувати до оптимальних, тобто зниження ЧСС<70 уд./хв. На кожні 5 ударів зниження ЧСС досягається 18% зниження смерті хворих на ХСН; у перші 3-4 тижні використання БАБ може відбутися посилення ознак ХСН через їх негативну інотропну дію. У цих випадках слід повернутися до попередньої дози препарату і збільшити, при можливості, дози іАПФ та діуретиків, а через кілька тижнів спробувати знову збільшити дозу БАБ.

Антагоністи кальцію Істотною зміною в підході до лікування хворих зі стабільною ІХС у Європейських рекомендаціях 2013 є підвищення рівня доказовості ефективності антагоністів кальцію. Фактично ці препарати отримали той же рівень рекомендацій до застосування, що і b-блокатори. Їх використання вважається оптимальним при вазоспастичній стенокардії, яка спостерігається приблизно в 15-20% випадків і переважно у жінок. У цьому разі на перший план у лікуванні подібних форм стенокардії виходять дигідропіридинові антагоністи кальцію — довгостроково діючі ніфедипін, фелодипін, амлодипін, лерканідипін. З даної групи препаратів найчастіше використовується амлодипін. Властивості амлодипіну дуже різноманітні, оскільки він володіє не тільки вираженою гіпотензивною, а й антиішемічною та антисклеротичною дією, що робить його досить привабливим для застосування у хворих зі стабільною ІХС. Ще більш раціональним є поєднання двох основних класів антиішемічних препаратів, що підвищує ефективність їх застосування як при АГ, так і при ІХС, а також у разі поєднання цих діагнозів. Водночас, як відомо, збільшення кількості прийнятих пацієнтом препаратів знижує прихильність до лікування. З’єднання двох речовин в одній таблетці є найбільш раціональним у випадку бісопрололу

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

КАРДІОЛОГІЯ

11 липня 2014 року

та амлодипіну: обидва препарати, з одного боку, доповнюють позитивні ефекти один одного, а іншого — усувають можливі негативні наслідки їх застосування. Застосування антагоністів кальцію, особливо верапамілу та дилтіазему, при ХСН протипоказане, тим більше при зниженні фракції викиду лівого шлуночка <40%. У той же час такі дигідропіридинові антагоністи кальцію, як фелодипін і амлодипін, хоча й не мають істотних свідчень при ХСН, можуть застосовуватися у хворих на АГ в поєднанні з ХСН. При клапанних вадах серця, які в переважній більшості випадків суп роводжуються виникненням ХСН, амлодипін здатний зменшити обсяг регургітаційного струменя, що робить перспективним його застосування разом із амлодипіном.

Блокатори ренін-ангіотензинальдостеронової системи Аналогічна ситуація і з застосуванням засобів, що блокують РААС, зокрема, іАПФ і БРА, при різних серцево-судинних захворюваннях. Так, усі іАПФ і БРА мають у показаннях АГ. В Європейських рекомендаціях 2013 р. обидві групи препаратів визнані ідентичними для лікування АГ (за кращої переносності БРА), хоча слід зазначити, що іАПФ більш ефективні для зниження АТ в молодому і зрілому віці, коли є підвищена активність РААС. Водночас БРА зберігають свою ефективність у всіх вікових групах. Це пояснюється тим, що механізм дії БРА менше залежить від активності РААС. Висловлювана раніше думка про те, що іАПФ ефективніші у чоловіків, а БРА — у жінок, не знайшла свого підтвердження у європейських експертів. Відкритим залишається питання про переваги застосування БРА й антагоністів транспорту іонів кальцію для профілактики і лікування цереброваскулярних захворювань у хворих на АГ. Ще складніше розібратися з приз наченням іАПФ і БРА у хворих на ХСН. іАПФ як і раніше відносять до першої лінії лікарських засобів, що використовуються для лікування хворих на ХСН. іАПФ є ефективними як для лікування, так і для профілактики ХСН. Вони показані навіть тим пацієнтам, у яких надалі можливий розвиток ХСН, наприклад, при передн ьому гострому інфаркті міокарда з зубцем Q. Теоретичне припущення про те, що ліпофільні іАПФ мають перевагу перед гідрофільними препаратами як при АГ, так і при ХСН через їх краще проникнення в тканини, не знайшло свого підтвердження в клінічних дослідженнях. У той же час кожен з іАПФ має свою клінічну нішу для застосування. Так, каптоприл і еналаприл є високоефективними іАПФ для лікування ХСН. Однак необхідність їх прийому 2-3 рази на добу обмежує можливість широкого застосування через низьку прихильність хворих до лікування. іАПФ добової дії також мають свої певні точки докладання при ХСН. Відомо, що периндоприл і раміприл переважно показані при ХСН ішемічного ґенезу, а зофеноприл — після перенесеного інфаркту міокарда. Лізиноприл ефективніший для хворих із ураженням печінки, жовчовивідних

ТАБЛИЦЯ. ФАРМАКОЛОГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ХСН З ФВ <40% (ЛІКИ, ЯКІ ДОВЕЛИ ЗДАТНІСТЬ ДО ЗНИЖЕННЯ РИЗИКУ СМЕРТІ ТА ГОСПІТАЛІЗАЦІЙ САМЕ ПРИ ХСН І ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ В УСІХ ХВОРИХ) ПРЕПАРАТ

ПОКАЗАННЯ

КЛАС ДОСТОВІРНІСТЬ

іАПФ

Застосовуються в усіх хворих на ХСН I-IV ФК і ФВ ЛШ<40% для зниження ризику смерті, повторних госпіталізацій і поліпшення клінічного стану; при II-IV ФК разом з β-АБ і АМКР

АРА

Застосовуються у хворих на ХСН I-IV ФК для зниження ризику суми смертей і госпіталізацій через ХСН при непереносності іАПФ

ІІА

β-АБ

Застосовуються в усіх хворих на ХСН II-IV ФК і ФВ ЛШ<40% для зниження ризику смерті та повторних госпіталізацій і разом з іАПФ (АРА) та АМКР

Івабрадин

Застосовується у хворих на ХСН II-IV та ФВ ЛШ<40% для зниження ризику суми смертей і госпіталізацій через ХСН c синусовим ритмом, ЧСС>70 уд/хв при непереносимості β-АБ

ІІА

АМКР

Застосовуються в усіх хворих на ХСН II-IV ФК і ФВ ЛШ<40% для зниження ризику смерті, повторних госпіталізацій і поліпшення клінічного стану разом з іАПФ (АРА) та β-АБ

ТАБЛИЦЯ. РЕЗУЛЬТАТИ ОСНОВНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ З АМКР ПРИ ХСН RALES, XCH ФК III-IV, ФВ ЛЖ ≤ 35%

EPHESUS, ОИМ ФВ ЛЖ <40%, 90% ХСН

EMPHASIS-HF, XCH ФК ІІБ ФВ ЛЖ ≤ 35%

1663

6642

2737

спіронолактон 27 мг/добу

еплеренон 42,6 мг/добу

еплеренон 39,1 мг/добу

Середня ФВ ЛШ

25%

33%

26%

Блокатори РААС

95%

97%

96%

Бета-блокатори

10%

75%

86%

Смертність за 1 рік • Загальна • Серцево-судинна

25% 18%

14% 12%

8% 7%

Розбіжність кривих смертності

< 3 міс.

≤ 12 міс.

-30%

-15%

-24%

-35

-15%

-42%

< 3 міс.

ДОСЛІДЖУВАНІ ПОКАЗНИКИ Кількість хворих Препарат/доза

Динаміка ризику смерті Ризик госпіталізацій з приводу СН Розбіжність кривих госпіталізацій через загострення ХСН

шляхів, при ожирінні й одночасному прийомі з НПЗП, оскільки повністю виводиться нирками. Водночас фозиноприл, спіраприл і трандолаприл мають подвійний шлях виведення з організму — через печінку і нирки. У силу цієї обставини їх доцільно застосовувати при ураженні нирок. Необхідно пам’ятати про те, що у 5-15% хворих із ХСН у ході лікування виникає підвищення креатиніну внаслідок лікування препаратами, які блокують РААС. До них відносяться не тільки іАПФ і БРА, а й блокатори мінералокортикоїдних рецепторів (еплеренон), а також спіронолактони. Це не враховуючи той факт, що вже початково у хворих з ХСН ІІБ-III стадії 3-4 функціонального класу нерідко спост ерігається підвищення креатиніну і зниження швидкості клубочкової фільтрації. Ці препарати вимагають зменшення дози лише при зниженні швидкості клубочкової фільтрації менше 30 мл/хв. Менш визначеним є питання про застосування БРА у хворих на ХСН. Істотне значення мають дози застосовуваних ліків. Так, переконливо показано, що лозартан лише в дозі 150 мг/добу достовірно знижував ризик смерті хворих на ХСН, тобто його ефективність дорівнює іАПФ. У той же час у дозі 100 мг він лише запобігав розвитку ХСН у пацієнтів із ЦД і нефропатією. А в нерідко застосовуваній дозі 50 мг він здатний

надати лише гіпотензивну дію, тобто може застосовуватися для лікування АГ, але не ХСН. Для отримання клінічного ефекту у хворих на ХСН необхідне застосування валсартану в дозі 320 мг/добу (двічі по 160 мг), а кандесартану — 32 мг, що далеко не завжди можливо при ХСН внаслідок розвинення гіпотонії. Таким чином, питання про застосування БРА у хворого на ХСН може розглядатися лише тоді, коли вичерпано всі можливості для застосування іАПФ. Не менш важливі відомості про користь застосування блокаторів РААС з метою впливу на процеси ішемії та атеросклерозу при ІХС. Треба підкреслити, що існують достовірні відомості про те, що на дані процеси впливають тільки іАПФ. В останніх Європейських рекомендаціях щодо стабільної ІХС йдеться також про те, що дані препарати впливають не тільки на атеросклеротичний процес у коронарних судинах, але й на периферичний кровотік (сонні артерії і судини нижніх кінцівок). При цьому найдокладніше висвітлено про застосування периндоприлу та раміприлу, причому в максимальній дозі — відповідно 8 і 10 мг.

Статини Істотної актуальності останнім часом набуває питання застосування ліпіднормалізуючих препаратів, і, зокрема, статинів, у різних клініч-

них ситуаціях. Безумовно, стратифікація ризику розвитку серцево-судинних подій або смерті в найближчі 10 років, яка проводиться за шкалою SCORE або Фрамінгемскою системою для пацієнтів із наявністю факторів ризику, як і раніше зберігає своє значення. Виходячи зі ступеня ризику, визначаються і цільові рівні загального холестерину та ліпопротеїдів низької щільності у конкретних пацієнтів. Однак не менше, а, можливо, навіть більше значення має клінічна ситуація, в умовах якої здійснюється терапія статинами. Так, при гострому коронарному синдромі, незалежно від рівня ліпідів, повинні застосовуватися 80 мг аторвастатину або 20 мг розувастатину. Подібна тактика часто рятує життя пацієнтам, оскільки дозволяє знизити кількість ускладнень і летальність при інфаркті міокарда як із зубцем Q, так і без нього, а також при нестабільній стенокардії. За стабільного перебігу ІХС мозку або нижніх кінцівок дози статинів, як правило, в 1,5-2 рази менші. У даній ситуації прагнення досягти цільового рівня ХС ЛПНГ, що визначений як нижчий 1,8 ммоль/л, має більше значення, ніж при гост рому коронарному синдромі. У той же час у хворих з АГ, згідно з даними англо-скандинавського дослідження ASCOT, додавання всього 10 мг аторвастатину до терапії іАПФ, периндоприлом і антагоністом кальцію амлодипіном дозволило на 1520% запобігти виникненню нових серцево-судинних захворювань (в першу чергу, інфарктів та інсультів), а також знизити смертність від них. Подібна «потрійна терапія» при АГ (блокатор РААС, антагоніст кальцію і статин) з 2005 р. стала новим європейським стандартом лікування даного захворювання. Застосування її протягом 3,5-5 років у пацієнтів із неускладненою АГ дозволило майже на 50% знизити розвиток нових випадків серцево-судинних захворювань і судинних катастроф. Таким чином, методологія використання статинів при різних клінічних станах значною мірою відрізняється як щодо доз, так і щодо мети застосування даного виду терапії. Якщо при гострому коронарному синдромі лікар повинен діяти швидко й рішуче, призначати високі дози статинів, не чекаючи відповіді з лабораторії про рівень холестерину, то при стабільному перебігу різних ішемічних процесів у серці, головному мозку або нижніх кінцівках лікар значною мірою орієнтується на рівень ліпідів і повинен титрувати дози аж до досягнення необхідних цільових рівнів. Таким чином, подібну сучасну стратегію застосування статинів у стислому вигляді можна викласти наступним чином: при гострому коронарному синдромові вона носить життєрятівний характер, при стабільному перебігу ішемічних процесів — лікувальний, за наявності факторів ризику (у тому числі АГ) — профілактичний. Використана інформація: rmj.ru Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

СВІТОВИЙ ДОСВІД

ПО ГАРЯЧИХ СЛІДАХ 13-16 червня 2014 р. в Афінах (Греція) відбулося спільне засідання Європейського товариства з артеріальної гіпертензії (ESH, European Society of Hypertension) та Міжнародного товариства з артеріальної гіпертензії (ISH, International Society of Hypertension).

аукова програма конференції включала розгляд таких важливих питань у галузі артеріальної гіпертензії, як вимірювання та мінливість артеріального тиску, клінічні випробування новітніх методів лікування артеріальної гіпертензії, комбіноване лікування артеріальної гіпертензії — так звана концепція POLYPILL, діагностичні аспекти ендокринної гіпертензії, роль ендотелію судин та сечової кислоти в розвитку АГ, епідеміологія гіпертензії та метаболічних розладів, експериментальне моделювання гіпертензії, генетика, геноміка та протеоміка при АГ, стан нирок, у тому числі й після трансплантації, візуалізаційні технології, роль запалення та імунітету, модифікація способу життя, АГ при вагітності, стан ренін-ангіотензинальдостеронової системи, резистентна АГ, комплаєнс пацієнтів до антигіпертензивного лікування. Присутність вчених та експертів із Європи, Північної, Центральної та Південної Америки, Азії, Африки, Австралії, Близького Сходу і Перської затоки забезпечила неймовірний успіх конференції. Українську делегацію представили доктор медичних наук, професор, завідувач відділення симптоматичних артеріальних гіпертензій ННЦ «Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска» НАМН України Юрій Миколайович Сіренко, який цього року головував на сесії з вимірювання артеріального тиску; доктор медичних наук, професор, доцент кафедри сімейної медицини ФПДО та кафедри клінічної фармації, фармакотерапії та медичної стандартизації Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького Василь Антонович Скибчик; доктор медичних наук, професор Луцької філії кафедри сімейної медицини ФПДО Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького Андрій Володимирович Ягенський.

Оцінка впливу двох видів гіпертензії на розвиток серцево-судинних захворювань у людей різного віку На конференції вперше були представлені результати дослідження британських вчених, які вперше оцінили вплив двох видів гіпертензії на розвиток серцево-судинних захворювань у людей різного віку. Повідомлення було опубліковане в спеціалізованому номері журналу The Lancet, приуроченому до цього засідання. Після вивчення електронних медичних записів 1,25 млн пацієнтів вчені зробили висновок про ризик розвитку 12 захворювань судин і серця у зв’язку з підвищенням систолічного або діастолічного артеріального тиску. Були обчислені пожиттєві ризики розвитку захворювань у віці від 30 до 80 років. Результати продемонстрували, що люди з вищим артеріальним систолічним тиском мають більший ризик внутрішньомозкового крововиливу, субарахноїдального крововиливу (найнебезпечнішої форми інсульту) та стабільної стенокардії; у той час як високий діастолічний тиск частіше закінчується аневризмою черевної аорти. У 30-тирічної особи з підвищеним артеріальним

тиском (АТ ≥ 140/90 мм рт. ст.) ризик розвитку серцево-судинних захворювань протягом 5 років становить 63% порівняно з 46% у здорової людини. Отримані дані вимагають розробки нових стратегій лікування артеріальної гіпертензії і спеціального консультування пацієнтів залежно від типу гіпертензії.

Лікування АГ за допомогою ренальної денервації Підвищену увагу отримали доповіді щодо лікування АГ за допомогою ренальної денервації. Незважаючи на наявність багатьох безпечних та ефективних антигіпертензивних препаратів, частота досягнення цільового артеріального тиску залишається досить низькою. Приблизно 5-10% усіх пацієнтів із підвищеним артеріальним тиском залишаються резистентними до антигіпертензивної терапії трьома і більше препаратами різних класів (одним із яких є діуретик) у максимальних або максимально переносимих дозах. При цьому резистентна артеріальна гіпертензія асоціюється з підвищеним ризиком серцево-судинних подій. Поточне неінвазивне терапевтичне лікування переважно базується на зміні способу життя й медикаментозному лікуванні, у тому числі антагоністами альдостерону. Донедавна можливості лікування пацієнтів із резистентною АГ були досить обмеженими. На сьогодні лікування за допомогою катетерної ниркової денервації є новим підходом, в основі якого лежить вплив на ниркові симпатичні нерви. Дійсно, методика, що була запропонована, дозволяє знизити симпатичну активність, рівень норадреналіну, а також артеріальний тиск у пацієнтів із резистентною АГ. Нещодавно були опубліковані кілька міжнародних експертних документів різних товариств, у створенні яких брали участь лікарі-інтервенціоналісти. Ці експертні документи підсумовують думку групи експертів Європейського товариства кардіологів та Європейської асоціації серцево-судинних інтервенційних кардіологів, містять нові рекомендації щодо відповідного відбору пацієнтів, ефективності, безпеки, обмежень стосовно проведення ниркової денервації для лікарів-практиків та лікарів-інтервенціоналістів.

Жорсткість судин як один із прогностичних факторів серцевосудинних захворювань Досить цікавим виявилася концепція аналізу пульсової хвилі та жорсткості судин, представлена на міні-симпозіумах. Дані клінічних спостережень показали, що систолічний (САТ), діастолічний (ДАТ) та пульсовий (ПАТ) артеріальний тиск динамічно змінюються протягом життя людини. ДАТ, що в основному визначається периферичним опором, збільшується до досягнення людиною середнього віку, а потім дещо знижується. САТ та ПАТ, які визначаються більшою мірою жорсткістю великих артерій, периферичним відбиванням пульсової

Молодий вчений зі Львівського національного медичного університету ім. Д.Галицького, кандидат медичних наук і наш автор Ірина Шатинська виступила на конференції з доповіддю

хвилі та функцією лівого шлуночка, прогресивно підвищуються з віком. Зміни жорсткості великих артерій (аорти та її основних гілок) переважно й обумовлюють зміни САТ, ДАТ та ПАТ після 50 років. Останнім часом спостерігається підвищений інтерес дослідників до вивчення залежності між жорсткістю артерій і кардіоваскулярною захворюваністю та смертністю. Доведено, що САТ має сильніший вплив, ніж ДАТ, на частоту виникнення ішемічної хвороби серця в осіб віком понад 60 років. ПАТ має незалежне значення в прогнозі у пацієнтів старшого віку та пацієнтів із повторним інфарктом міокарда й серцевою недостатністю, а частота виникнення ізольованої систолічної АГ збільшується з віком і є основним фактором ризику виникнення інсульту, ІХС та кардіоваскулярної смерті. Формування ізольованої систолічної гіпертензії тісно пов’язане зі зміною жорсткості артерій, а з віком спостерігається тенденція до зниження фракції викиду лівого шлуночка, і жорсткість артерій стає основною детермінантою підвищення

САТ і ПАТ. ПАТ та швидкість поширення пульсової хвилі (ШППХ), які відображають пружно-еластичні властивості артерій, змінюються як із віком пацієнтів, так і під впливом АГ, цукрового діабету, дисліпідемії та захворювань нирок. Зміни структури артерій можна виявити ще до появи клінічних симптомів судинного захворювання. Жорсткість артерій може бути як маркером прогресування атеросклеротичного захворювання у майбутньому, так і прямо впливати на атерогенез та формування ізольованої систолічної гіпертензії. В останні роки було створено безліч методів та апаратів, що можуть застосовуватися для кількісної оцінки пружно-еластичних властивостей артерій. При цьому в ряді досліджень було продемонстровано, що дані кількісні характеристики тісно пов’язані з прогнозом у різних категорій пацієнтів. Ірина ШАТИНСЬКА, кандидат медичних наук, для «ВЗ»

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ І СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ МОЗ УКРАЇНИ

ОГОЛОШУЄ КОНКУРСНИЙ НАБІР ДО ДОКТОРАНТУРИ ТА АСПІРАНТУРИ У 2014 Р.: до докторантури зі спеціальності «Психіатрія» — 1 місце; до аспірантури з відривом від виробництва зі спеціальності «Психіат рія» — 2 місця; до аспірантури без відриву від виробництва зі спеціальності «Психіат рія» — 2 місця. КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ ЩОДО АСПІРАНТУРИ: приймаються громадяни України, які мають вищу освіту та кваліфікацію магістра, або особи, які на момент вступу до аспірантури мають не менше двох років стажу роботи лікарем після закінчення інтернатури, лікарський фах якої відповідає науковій спеціальності аспірантури, або особи, які після закінчення інтернатури закінчили навчання в клінічній ординатурі; лікарський фах клінічної ординатури повинен відповідати фахові аспірантури. ПЕРЕЛІК НЕОБХІДНИХ ДОКУМЕНТІВ ВСТУПНИКІВ ДО АСПІРАНТУРИ ТА ДОКТОРАНТУРИ: 1. Заява на ім’я директора інституту.

2. Особовий листок з обліку кадрів. 3. Список опублікованих праць і винаходів. У разі відсутності опублікованих праць подаються наукові доповіді (реферати) з обраної ними наукової спеціальності. 4. Медична довідка про с тан здоров’я (№286 у). 5. Копія диплома про закінчення вищого навчального закладу. 6. Посвідчення про складання кандидатських іспитів (при їх наявності). Паспорт і диплом про вищу освіту подаються вступником особисто. ПРИ ВСТУПІ ДО ДОКТОРАНТУРИ, КРІМ ТОГО, ПОДАЮТЬСЯ: 1. Розгорнутий план дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук. 2. Копія диплома про присудження наукового ступеня кандидата наук (у разі здобуття відповідної освіти за кордоном — копія нострифікованого диплома). Диплом про присудження наукового ступеня кандидата наук подається вступником особисто.

Термін подання документів з дня опублікування оголошення — 3 місяці. Адреса: вул. Фрунзе, 103, м. Київ, 04080. Контактні телефони: (044) 468-32-15; (044) 468-13-82.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ

11 липня 2014 року

ФАСЕТКОВА РИЗОТОМІЯ: СПОСІБ УНИКНУТИ БОЛЮ

Найчастішим приводом для звернення пацієнтів до лікаря є больовий синдром у різних відділах хребта. Постійним компонентом такого синдрому є біль, який виходить із міжхребцевих суглобів. При цьому пацієнти скаржаться на неефективність консервативного лікування, за винятком рідкісних епізодів застосування епідуральних блокад. Альтернатива радикальному оперативному втручанню — радіочастотна денервація фасеточних суглобів.

іжхребцеві диски і міжхребцеві (фасеткові) суглоби анатомічно та функціонально тісно пов’язані один з одним і входять у єдиний хребетно-руховий сегмент. Якщо в результаті остеохондрозу знижується висота диска, закономірно змінюється й біомеханіка всіх задніх опорних структур суміжних хребців, а також відбувається перевантаження міжхребцевих суглобів і розвивається картина фасеткової артропатії або спондилоартрозу. Існують різні типи нервових закінчень, представлених у тканинах хребетного сегмента. Капсула фасеткового суглоба містить інкапсульовані та вільні нервові закінчення, структура яких значно впливає на тип чутливості, що сприймається так само, як їх інтенсивність. Сплетення і немієлінізовані нервові волокна, що вільно закінчуються, реагують на хімічні та механічні розлади і формують біль, або ноцицепцію. Електрофізіологічні дослідження на кролях підтверджують існування ноцицепторів усередині і навколо міжхребцевих суглобів. На підставі цих дослідів фасетковий суглоб розглядається як основне джерело болю в поперековому відділі хребта. З моменту, коли Ghormley ввів термін «фасетковий синдром» (у 1933 році), було проведено безліч досліджень, присвячених цим суглобам і болю в поперековому відділі хребта. Провідною ознакою спондилоартрозу є саме біль — нав’язливий, виснажливий, що знижує якість життя. Раніше вважалося, що це хвороба літніх людей: після 60 спондилоартроз спостерігається в 85-90% населення. Але в осіб молодого віку артрозні зміни в хребті можуть розвиватися вже після 25-30 років, чому сприяють вроджені аномалії хребта, гіпермобільність хребетних сегментів і, звичайно ж, травматизація. До того ж патологію дисків часто ускладнюють протрузії або грижі.

Арсенал лікаря Немає чітких рекомендацій із лікування цієї патології. Основна мета терапії — знизити больові відчуття, які не дають пацієнтам повноцінно працювати і жити. Поза стадією загострення рекомендується масаж, щадна лікувальна гімнастика, відвідування басейну, що сприяє зміцненню м’язового каркасу хребта і дозволяє зберегти функціональну рухливість хребта. При розвитку рефлекторного м’язевотонічного больового синдрому показані ізометричні вправи з поступовим переходом до вправ із протидією. У разі сильного болю — медикаментозні препарати, магнітотерапія, синусоїдально модульовані струми, іоногальванізація зі знеболюючими засобами (новокаїн або лідокаїн), фонофорез із гідрокортизоном для зняття набряку та запалення. Однак ці методи приносять лише тимчасове полегшення. Оперативне втручання з приводу вертеб рогенного болю на сьогодні майже виключно зводиться до спондилодезу — оперативного втручання, яке направлене на створення нерухомості сусідніх хребців за допомогою встанов-

лення між ними кісткового трансплантату. Однак, у грудні 2001 року Шведська наукова група з вивчення поперекового болю (Swedish Lumbar Spin study Group) опублікувала результати прос пективного рандомізованого дослідження. Було обстежено 294 пацієнта з хронічним болем дегенеративної етіології, виключаючи випадки специфічних рентгенологічних діагнозів, таких як спондилолістез. У цьому дослідженні було виявлено, що у пацієнтів, які отримали оперативне лікування у вигляді спондилодезу, через 2 роки після операції функціональна оцінка була нижчою, а больова — вищою, ніж у неоперованих пацієнтів. Отже, постає запитання: чи доцільно проводити об’ємні оперативні втручання?

Під дією температури За минулі роки було запропоновано ряд малоінвазивних методів лікування спондилогенного больового синдрому шляхом руйнування нервової тканини, в тому числі й метод радіочастотної денервації, який у даний час є альтернативою травматичним медичним втручанням на шийному, грудному та поперековому відділах хребта при виникненні у пацієнтів вертеброгенного болю і за умови, коли консервативна терапія виявилася неефективною. Крім спондилоартрозу, показаннями до проведення процедури є грижі хребта в нижній його частині, які спричиняють нестерпний біль; міжреберна невралгія будь-якого типу походження; кокцигодинія; ректалгія і больовий синдром у хребті понад півроку, з якими не вдається впоратися медикаментозними методами і методами фізіотерапії. Основна мета фасеткової ризотомії — провести деструкцію (домогтися відмирання) нервових закінчень, які потрапили в зону розвитку порушення. Цього вдається досягти завдяки фізичному принципу термокоагуляції, який заснований на ефекті виділення теплової енергії при проходженні через біологічні тканини струмів ультрависокої частоти. Процедура проводиться під місцевим наркозом. Пацієнт лежить на животі або на боці, у потрібну зону (м’які тканини навколо хребта) вводять спеціальні голки довжиною 100-150 мм з оголеним кінцем 5-10 мм на зрізі. Під контролем візуалізації кінці голок розміщаються точно збоку від міжхребцевих суглобів у місці проходження серединної гілки первинної гілки міжхребцевого

ПОКАЗАННЯ ДО РИЗОТОМІЇ:  СПИННОМОЗКОВА ТРАВМА  УСКЛАДНЕННЯ ПІСЛЯ ЕНЦЕФАЛІТУ  ВИРАЖЕНИЙ БОЛЬОВИЙ СИНДРОМ  НЕВРАЛГІЯ СПИННОМОЗКОВОГО НЕРВА  ХВОРОБА ЛІТТЛА  СПАСТИЧНИЙ ПАРАЛІЧ  СПАСТИЧНА КРИВОШИЯ  ЗЛОЯКІСНІ І ДОБРОЯКІСНІ ПУХЛИНИ СПИННОГО МОЗКУ ТА ХРЕБТА З ВИРАЖЕНИМ БОЛЬОВИМ СИНДРОМОМ

нерва. Після встановлення голок проводиться стимуляція малим струмом частотою 100 Гц для чутливих волокон і 2 Гц — для рухових: відчуття гудіння або поколювання при менше 0,5 В вказує на оптимальне наближення голки до нерва. Електричний струм проходить між активним (ушкоджувальним) електродом, зануреним у тканини тіла, та індиферентним (розсіяним) електродом. Після введення невеликої кількості місцевого анестетика кінець голки нагрівається до 80°С протягом 90 секунд. Це призводить до коагуляції нерва, але спричиняє й невелике ушкодження оточуючих тканин. Потім вводиться деяка кількість суміші місцевих анестетиків і метилпреднізолону, після чого голка витягується. Такому процесу піддається кожен болючий суглоб. Операція триває 20-30 хв, її хід контролюється через рентгенограф, що гарантує точність впливу. Аби уникнути ускладнень, пов’язаних із наданням анестезії, пацієнту забороняється прийом їжі та рідини за 6 годин до операції. Госпіталізація не потрібна — пацієнт може залишити стаціонар через 1,5 години після закінчення операції. Протягом чотирьох тижнів після втручання рекомендується приймати нестероїдні протизапальні препарати (ібупрофен, диклофенак), а також уникати фізичних навантажень, тривалих поїздок в автомобілі (в сидячому положенні), підйому вантажів, переохолодження і стресових ситуацій.

Довгоочікуване полегшення Фасеткова ризотомія — малоінвазивне оперативне втручання, що дозволяє швидко і з мінімальною травматизацією оброблюваної тканини виконати деструкцію нервових закінчень. Очікуваний позитивний лікувальний ефект радіочастотної денервації полягає в зменшенні або повному зникненні больового синдрому. У деяких випадках він може наступити відразу після операції, але остаточні висновки про ефективність процедури можна робити тільки після шостого тижня післяопераційного періоду. Радіочастотна денервація дає стійкий ефект, який може тривати роками — стабільні результати досягаються в 80% випадків застосування методики. Середня тривалість позитивного ефекту становить більше року. У 10% випадків буває показана повторна маніпуляція. Інколи можливий відстрочений ефект. Це пов’язано з синаптичною перебудовою задніх рогів спинного мозку (воріт болю). Відстрочений ефект у цьому разі не є дефектом надання медичної послуги, а вкладається в загальну картину регресу захворювання. Головні переваги радіочастотної денервації:  контрольований розмір деструкції;  контроль термічного впливу за рахунок постійного моніторингу нагрівання й електричного опору тканин на кінці голки;  підтвердження правильності розташування голки методом електростимуляції;  проведення маніпуляції під місцевою анестезією в амбулаторних умовах;  короткий відновний період після проведення денервації;  низька частота ускладнень;  можливість повторного проведення деструкції.

Протипоказання до «припікання» Незважаючи на свою малотравматичність, методика має ряд протипоказань. Її не застосовують за наявності інфекції будь-якого типу; пошкоджень спинного мозку; психологічних факторів, визначальних для сприйняття болю; при наростаючій неврологічній симптоматиці; у разі залежності від наркотичних та седативних препаратів, алкоголю; у віці молодше 18 і старше 80 років. Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

БІЛЬ — СИМПТОМ ТА ХВОРОБА Біль різного ступеня та локалізації — скарга, яку майже щодня чує кожен практикуючий лікар. Попри велику кількість різноманітних досліджень, механізм болю і сьогодні лишається не достатньо вивченим, відповідно й питань залишається чимало. Деякі з них ми обговорили з доктором медичних наук, професором, завідувачкою кафедри неврології №2 НМАПО імені П.Л. Шупика Оленою Василівною ТКАЧЕНКО.

Олена ТКАЧЕНКО, доктор медичних наук, професор, завідувачка кафедри неврології №2 НМАПО ім. П.Л. Шупика

ВЗ Крім того, що біль — це сигнал тривоги, які практичні аспекти потрібно зазначити? — По-перше, необхідно визначитися, що таке біль? Біль — це феномен, який відображає неприємне сенсорне та емоційне відчуття, що пов’язане з пошкод женням або із загрозою пошкодження тканин в організмі. Тож біль є одним із захисних механізмів, а якщо так, то він має як свою фізіологічну доцільність, так і патофізіологічне значення. Іншими словами, до певної межі біль є сигналом, а після неї може стати патологією, яка вже сама по собі є фактором, що ушкоджує організм. До речі, маленькі діти майже всі неприємні відчуття називають болем. Загалом виділяють фізичний і психогенний біль. Фізичний може виникати внаслідок зовнішнього впливу чи бути зумовленим внутрішніми процесами та пов’язаним з ураженням нервової системи, особливо її аферентного апарату. Якщо з позиції клініциста спробувати класифікувати біль, то пот рібно визначити: гострий він чи хронічний, які має інші характеристики та особливості, зокрема, локалізацію, опис відчуття болю, інтенсивність, тривалість, чим супроводжується тощо. При оцінці болю також вельми важливо враховувати індивідуальну чутливість та психоемоційний стан пацієнта. Потрібно пам’ятати, що хронічний біль відрізняється від гострого не лише власне «гостротою» й часовими межами, але й деякими механізмами реалізації. Характер болю може змінюватися в часі у випадках, коли причина залишається тією ж, що до нього призвела, й у випадках приєднання або виникнення інших причин, а подекуди і при зникненні причини. Гострий біль зазвичай виникає тоді, коли організм чимось уражається і в ньому виникає або може виникнути пошкодження. До речі, при цілому ряді патологій гострий біль може повторюватися у вигляді нападів, наприклад, при мігрені, стенокардії тощо. Якщо ж біль не зникає після ушкодження або захворювання, до його реалізації приєднуються

й інші механізми, внаслідок чого він хронізується. Чималу медичну проблему становить так званий психогенний біль, який пов’язаний із психологічними та соціальними факторами і може виникати без будь-яких явних уражень, що його пояснюють. У таких випадках подеколи тривалі пошуки причини можуть не дати результату, але це не означає, що проведення діагностичного процесу є марним. Завжди потрібно намагатися знайти причину болю, яка іноді проявляється або виявляється лише через значний проміжок часу. ВЗ В цих пошуках певною підказкою може бути локалізація болю? — До певної міри, звичайно. Проте слід знати, що больові відчуття виникають як у місці пошкодження патологічним процесом, так і на відстані. Існує так званий віддзеркалений біль. У клінічній діагностиці потрібно враховувати знання зон Захар’їна-Геда (певні ділянки шкіри, в яких при захворюванні внутрішніх органів з’являється біль і підвищена чутливість). Наявність зазначених зон частково пояснюється іннерваційними зв’язками, зокрема, тим, що больові імпульси з ураженого внутрішнього органа впливають на структури вегетативної нервової системи і на певні структури в спинному мозку та включають механізм іррадіації у відповідні ділянки на шкірі. Дуже важливим аспектом клінічної діагностики є врахування характеристик болю. Це можна проілюструвати на прикладі такого поширеного болю, яким є головний біль. Зауважу, аксіомою залишається те, що коли у пацієнта ретельно зібрати анамнез і скарги та проаналізувати їх, то можна із суттєвою вірогідністю правильно визначити напрямок необхідного обстеження. Потрібно не шкодувати часу і докладно розпитати пацієнта: коли вперше виник біль (багато хто відповідає, що головний біль турбує з юності, але цієї інформації без уточнення замало — характер болю міг змінюватися, тож пот рібно звернути увагу і на це), як часто він турбує, з чим, на думку пацієнта, пов’язано його виникнення, в який час доби він переважно виникає (вночі, вранці, у другій половині дня), завдяки чому біль зменшується або зникає, уточнити характеристики болю. ВЗ Які характеристики важливі? — Важливі всі характеристики. Так, потрібно з’ясувати: у пацієнта напади болю чи він є постійним; який його характер: ріжучий, колючий, стискаючий, розпираючий, свердлячий, пульсуючий, стріляючий, ниючий тощо. Кожна з цих характеристик може відноситися до певної структу-

ВЧЕНІ ПІДРАХУВАЛИ: ЩОДНЯ КОЖЕН ХОМО САПІЄНС ВІДЧУВАЄ ПОНАД СТО БОЛЬОВИХ НАПАДІВ, АЛЕ СВІДОМІСТЬ ФІКСУЄ ДАЛЕКО НЕ ВСІ З НИХ. АДЖЕ МОЗОК, ЗОКРЕМА, «ЦЕНТР БОЛЮ», ЩО КОНТРОЛЮЄ БОЛЬОВІ ІМПУЛЬСИ, ВІДКИДАЄ НАЙСЛАБШІ.

НА ЗЕМНІЙ КУЛІ ПРОЖИВАЄ ПРИБЛИЗНО 500 ЛЮДЕЙ, ЯКІ НІКОЛИ НЕ ВІДЧУВАЮТЬ БОЛЮ.

НЕЗВАЖАЮЧИ НА ТЕ, ЩО ГОЛОВНИЙ МОЗОК ПРИЙМАЄ СИГНАЛИ ПРО БІЛЬ ВІД УСІХ ЧАСТИН ТІЛА, ЦЕ ЄДИНИЙ ОРГАН, ЯКИЙ НЕ ЗДАТНИЙ ВІДЧУВАТИ ЇЇ, ОСКІЛЬКИ АБСОЛЮТНО ПОЗБАВЛЕНИЙ НЕРВОВИХ БОЛЬОВИХ РЕЦЕПТОРІВ.

ри, яка уражена. Припустимо, пацієнт скаржиться на «мігрені з молодих літ» (подекуди після діагностики виявляється, що це не завжди мігрень), а після уточнення з’ясовується, що спочатку біль був у вигляді нападів пульсуючого і стискаючого характеру, а згодом змінився, став переважно вранішнім і розпираючим, а це вже характеристики гіпертензійного головного болю, які можуть вказувати на те, що у пацієнта виник або приєднався гіпертензійний синдром. Відповідно, ми маємо виключити певну категорію патологій, серед яких, наприклад, венозна дисфункція, синдром підвищеного кровонаповнення, церебральний арахноїдит, об’ємні утворення головного мозку та його оболонок. Саме врахування характеру болю в комплексі з даними неврологічного огляду допомагає нам визначити як діагностичну, так і подальшу лікувальну тактику. ВЗ Багато пацієнтів скаржаться на біль у попереку… — Так, відомо, що до 80% населення земної кулі в той чи інший період свого життя відчували цей біль. У західній медичній літературі існує термін lower back pain (біль у нижній частині спини). Загалом, такий підхід є слушним, бо не виводить відразу на якісь певні нозології, наприклад, остеохондроз (із яким звично пов’язують будь-який біль у спині). Я власне не заперечую існування остеохондрозу як такого, але ж не кожен біль у спині виникає через нього. Взагалі питання відношення до остеохондрозу як до виключної і самос тійної причини болю в спині, напевно, має стати дискутабельним. Загалом, я б визначила його як фонову патологічну умову. Зрештою, пацієнт до нас приходить із болем у спині та наявністю остеохондрозу й у більшості випадків успішного лікування йде без болю, але з тією ж наявністю остеохондрозу. Тобто прояви радикулярного чи іншого болю в спині минають, а така фонова «патологічна умова», як остеохондроз, залишається. ВЗ Чому lower back pain на першому етапі — діагноз позитивний? — Тому що ми точно знаємо лише локалізацію, а решту інформації потрібно з’ясовувати. Існують певні класифікації болю в попереку, зокрема, первинний і вторинний, а далі... ще так сторінок на кілька — перелік того, що може бути причиною такого болю. Так, серед причин первинного болю: вроджені аномалії, травми, протрузії дисків, артрити, зокрема, анкілозуючий спондиліт, інші захворювання хребців (інфекції, пухлини, остеомієліт, туберкульоз). Також потрібно враховувати порушення метаболізму (остеопороз, остеомаляція тощо), які супроводжуються болем. Може виникати і так званий «біль слабкої постави». Останнім часом, на жаль, запальні, зокрема, туберкульозні, та онкологічні ураження почастішали, тож потрібно використовувати і спеціальні методи обстеження. До причин вторинного синдрому lower back pain можна віднести захворювання внутрішніх органів, такі як виразки і пухлини шлунка, запалення підшлункової залози, аневризма

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

11 липня 2014 року

черевного відділу аорти, пухлини товстого кишківника, урологічні, гінекологічні захворювання тощо. Отже спектр дуже великий. Зважаючи на зазначене, я вважаю, що попри всі трансформації в медичній практиці для своєчасного встановлення діагнозу важливо, аби пацієнта з болем у спині консультував невролог і враховував особливості співвідношення скарг та певних неврологічних симптомів. Припустимо, якщо у пацієнта з тривалим болем у попереку відсутні так звані симптоми натягнення, то це може вказувати на щось інше, крім корінцевого ураження, наприклад, на локалізацію патології в малому тазі або навіть позачеревному просторі, що може потребувати відповідних методів обстеження, зок рема, КТ органів малого тазу тощо. Отже, як бачите, біль не терпить примітивізованого ставлення до себе. ВЗ Інтенсивність болю — індивідуальна характеристика? — Так, одна людина може попри біль продовжувати працювати, досить активно діяти, а в іншої біль призводить до депресії і втрати працездатності. Больовий поріг у кожного свій (при низькому будь-який біль сприймається як дуже сильний, при високому — навпаки, навіть небезпечний біль людина може ігнорувати). Важливим аспектом є також і психоемоційний статус людини. Біль, що виник на фоні наявної депресії, посилює її, а далі — вже депресія по-

силює біль. Таке замкнене коло! Це підтверджують і наші дослідження, в ході яких з’ясувалося: у близько 80% обстежених пацієнтів із цукровим діабетом розвиток больового попереково-крижового корінцевого синдрому супроводжувався депресивними проявами, які ми реєстрували за допомогою спеціального тестування. До речі, питання, чи потрібно в період, коли починається гострий біль, призначати й антидепресанти, залишається і актуальним, і дискутабельним. Ми ж з’ясували, що як тільки вдається зняти біль, у більшості пацієнтів прояви депресії теж починають минати без застосування антидепресантів. За нашими спостереженнями, через півроку після успішного лікування больового синдрому прояви депресії лишаються тільки у вельми незначної кількості пацієнтів. Отже їм, напевно, корекція потрібна, в інших випадках такий медикаментозний вплив частіше є непотрібним. Дуже вже «заспокоювати» людину за допомогою так званих «пігулок щастя», напевно, не доцільно, бо є певні емоції, які не можна гальмувати. Людина має відчувати, вникати, реагувати. Врешті-решт це є проявами життя, й до певної міри адекватність проявів людських емоцій і робить людину людиною. ВЗ Безумовно, біль — це дискомфорт для пацієнта. Але чи завжди потрібно прагнути усувати його, у тому числі при проведенні медичних маніпуляцій?

— Завжди потрібно зважувати співвідношення ризик/користь. Якщо можливий ризик від застосування якогось засобу перевищує користь, то він не повинен застосовуватися. З точки зору фізіології, біль — це сигнал, а, крім того, одна з ланок компенсаторно-адаптаційного механізму, одне з завдань якого — сконцентрувати необхідні зусилля, аби ліквідувати причину болю (коли це можливо), чи, принаймні, зробити все, щоб зменшити негативні наслідки патології. Але біль як патологія, безперечно, потребує лікування.

— Причин може бу ти чима ло, наприклад, це може бути фіброміалгічний прояв, який частіше спостерігається у жінок певного віку. Ґенез його ще уточнюється і достовірного зв’язку з чимось одним досі немає. Крім того, біль може виникати через міозити, метаболічні ураження, судоми, що пов’язані з метаболічними дисфункціями, зокрема, при захворюваннях внутрішніх органів (наприклад, при гіперпаратиреозі) тощо.

ВЗ Про що свідчить відсутність больового синдрому? — Це може бути генетична особливість — такі випадки були описані в літературі. Є також неврологічні зах ворювання, при яких людина може не відчувати болю в певних ділянках, наприклад, при сирингомієлії. Причиною можуть бути захворювання, при яких ті структури, що проводять больові імпульси, або ті, що їх сприймають, не функціонують нормально. Для з’ясування причини необхідні неврологічне, нейрофізіологічне, нейровізуальне та лабораторне обстеження. А людині за таких умов, звичайно ж, потрібно бути особливо обережною, адже вона не відчує загрози — опіку, іншого поранення.

ВЗ Щодо судинного фактора… — На лекціях під час циклів тематичного удосконалення, які проводяться не тільки для неврологів, а й для лікарів інших спеціальностей, ми наголошуємо: судинний фактор є важливим при патології, але може бути як причиною болю, так і одним із патогенетичних механізмів, що бере участь у реалізації болю. Це необхідно враховувати під час ставлення діагнозу. Отже, діагностичний шлях, попри появу все нових високоінформативних методів лікування, залишається не тільки слушним, а й незмінним. Так само, як незмінною є порада лікарям обов’язково консультуватися з неврологами щодо зазначеної проблеми, тому що охопити всі аспекти медичної науки неможливо.

ВЗ Ще однією поширеною скаргою є біль у м’язах. Які причини можуть його спричиняти?

Розмову вела Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ДИТЯЧА ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЯ

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ (виходить з 1990 року)

Л.Д. КАЛЮЖНА, К.О. БАРДОВА, С.В. ВОЗІАНОВА, Є.М. МІХНЬОВА. Е.О. МУРЗІНА, Н.М. НЕЧИПОРЕНКО, М.В. ПАЦЕЛЯ. ДИТЯЧА ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЯ ВИДАВНИЦТВО: ГРАМОТА РІК ВИДАННЯ: 2014 Р. КІЛЬКІСТЬ СТОРІНОК: 303

Загальний наклад — 35 000 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181 СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ Н.Д. ЮЩУК. БАКТЕРИАЛЬНЫЕ БОЛЕЗНИ: УЧЕБНОЕ ПОСОБИЕ ВИДАВНИЦТВО: ГЭОТАР-МЕДИА РІК ВИДАННЯ: 2014 СТОРІНОК: 976

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Головний редактор – БУРМАКА М.П.

Редакційна колегія БАХТЕЄВА Т.Д. – голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, заслужений лікар України, доктор медичних наук

НЕВРОЛОГІЯ Л.В. БАСКОВ, И.А. БОРЩЕНКО. ТЕХНИКА И ПРИНЦИПЫ ХИРУРГИЧЕСКОГО ЛЕЧЕНИЯ ЗАБОЛЕВАНИЙ И ПОВРЕЖДЕНИЙ ПОЗВОНОЧНИКА ВИДАВНИЦТВО: ГЭОТАР-МЕДИА РІК ВИДАННЯ: 2008 СТОРІНОК: 136

БОЙЧУК Т.М. – ректор Буковинського державного медичного університету, доктор медичних наук, професор ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В.Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ГАРНИК Т.П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» ЗАБОЛОТНИЙ Д.І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України

КАРДІОЛОГІЯ

ЗАГОРІЙ В.А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор

A.Л. ГОЛДБЕРГЕР. КЛИНИЧЕСКАЯ ЭЛЕКТРОКАРДИОГРАФИЯ. НАГЛЯДНЫЙ ПОДХОД ВИДАВНИЦТВО: ГЭОТАР-МЕДИА РІК ВИДАННЯ: 2009 СТОРІНОК: 328

ЗОЗУЛЯ Ю.П. – академік НАМН України КОВАЛЬ В.М. – голова Профспілки працівників охорони здоров’я України КОВАЛЬЧУК Л.Я. – ректор Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України МІШАЛОВ В.Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ ім. О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор

РЕНТГЕНОЛОГІЯ КОНАГАН Ф. ЛУЧЕВАЯ ДИАГНОСТИКА ЗАБОЛЕВАНИЙ КОСТНО-МЫШЕЧНОЙ СИСТЕМЫ ВИДАВНИЦТВО: БИНОМ РІК ВИДАННЯ: 2014 СТОРІНОК: 464

ПИРІГ Л.А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М.Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л.І. Медведя, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України ТРОНЬКО М.Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України УСІЧЕНКО І.Г. – президент Товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ЧЕКМАН І.С. – завідувач кафедри фармакології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В.І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії комплексної безпеки

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

В національному підручнику з дитячої дерматовенерології подані питання діагностики й лікування захворювань шкіри та інфекцій, які передаються статевим шляхом, у дітей і підлітків. Базується підручник на багаторічному досвіді авторів, на найновішій літературі з цього напрямку. Структура підручника складається з 4 розділів: загальна дитяча дерматологія; захворювання шкіри у дітей; клінічні критерії диференційної діагностики захворювань шкіри дітей; інфекції, які передаються статевим шляхом, у дітей. В підручнику послідовно викладені особливості фізіології шкіри дітей різних вікових груп, сучасна клінічна дитяча дерматологія. Питання етіології, патогенезу, диференційної діагностики подані з урахуванням сучасних даних вітчизняної та світової літератури.

Навчально-методичний посібник представлено у чотирьох томах: «Бактериальные болезни», «Вирусные болезни», «Протозойные болезни и гельминтозы», «Синдромальная дифференциальная диагностика инфекционных болезней». Том «Бактериальные болезни» присвячений інфекційній патології бактеріального походження. Компактно, в наочній уніфікованій формі викладено теоретичний матеріал, що висвітлює основні питання етіології, патогенезу, епідеміології, особливості клінічних проявів хвороб, спричинених бактеріями (31 нозологічна форма), а також диференціальну діагностику і тактику лікування. Для всіх нозологічних форм наведено орієнтовний алгоритм поведінки дій лікаря в роботі з хворим. До кожної теми посібника є контрольні матеріали у вигляді тестових та ситуаційних завдань.

Хірургічне лікування захворювань і пошкоджень хребта та спинного мозку останнім часом стає дуже актуальним. Воно дозволяє усунути причину болю і неврологічних проблем, пов’язаних із деформацією, нестабільністю хребта і здавленням спинного мозку та його корінців. Поява сучасних методів діагностики захворювань, нових малоінвазивних доступів, спеціального мікрохірургічного інструментарію дозволяє зробити хірургію хребта високотехнологічною і безпечною. Швидке відновлення якості життя хворих після операції та відсутність необхідності проведення тривалого реабілітаційного лікування роблять хірургію хребта основним методом лікування цієї патології. Перша частина книги присвячена техніці хірургічного втручання на шийному відділі, друга частина — на грудному та поперековому відділах хребта. Видання призначене нейрохірургам, травматологам-ортопедам, неврологам та іншим фахівцям, які займаються лікуванням пошкоджень і захворювань хребта, студентам медичних вишів.

Один із кращих світових навчальних посібників з електрокардіографії. У книзі доступною мовою на сучасному рівні викладені підходи та інтерпретації ЕКГ, а також представлені загальні принципи діагностики й лікування захворювань серця. Видання дозволяє вивчати електрокардіографію «з нуля», завдяки чому воно буде особливо корисним студентам медичних вишів, а також інтернам та ординаторам, які тільки-но прийшли в клініку. Видання стане у нагоді й лікарям-практикам, що хочуть оновити свої знання з електрокардіографії. Особливо важлива клінічна орієнтованість видання. При описі патологічних змін на електрокардіограмі обговорюються можливі причини їх розвитку. Тезова інформація з діагностики та лікування дозволить читачам зрозуміти загальні принципи ведення таких хворих.

Написаний визнаними експертами в радіології посібник є настільною книгою для фахівців із променевої діагностики. Авторам вдалося всебічно висвітлити весь спектр питань, що стосуються рентгенології кістковом’язової системи при пошкодженнях і захворюваннях у дорослих та дітей. Особливу увагу приділено розстановці діагностичних акцентів, а також клінічній інтерпретації характерних рентгенологічних змін. Основою ілюст ративного матеріалу є 350 високоякісних рентгенограм, комп’ютерних томограм і ультразвукових зображень. Керівництво призначене фахівцям із променевої діагностики, травматологам, ортопедам і ревматологам.

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор...........................МАРИНА БУРМАКА Спеціальний кореспондент...................................СВІТЛАНА ТЕРНОВА

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я». АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корпус 1. ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м.Київ, а/с 138. ТЕЛ./ФАКС: (044) 485-00-96. E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Редактор відділу оперативної інформації.............................................ТЕТЯНА СТАСЕНКО Редактор відділу наукової інформації..........................................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО Редактор відділу медичної інформації............................................МАРИНА ЧІБІСОВА Дизайн та верстка.............................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2.

Загальний наклад 35 000 Замовлення № 30311. Віддруковано у ТОВ «Укрполiграфмедiа»: вул. Фрунзе, 104-а, м. Київ-04080.

Відділ літредагування і коректури............................................ОКСАНА ОСТРЯНКО Відділ реклами...............................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю.