Ваше здоров'я №29-30 by Всеукраїнська медична газета “Ваше здоров'я”

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№29-30 (1313-1314) 24.07.2015

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

НОВИНИ ОЛЕКСАНДР КВІТАШВІЛІ: «КЕРІВНИЦТВО КОМІТЕТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я САБОТУЄ МЕДИЧНУ РЕФОРМУ» МОЗ ЗМІНИТЬ СИСТЕМУ ТРИРІЧНОГО ВІДПРАЦЮВАННЯ ДЛЯ ВИПУСКНИКІВ МЕДВИШІВ НА ЧАСІ — ЗАКОНОДАВЧЕ РОЗБЛОКУВАННЯ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА СТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЦЕНТРУ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я — НАСТУПНИЙ КРОК РЕФОРМУВАННЯ

2-4 СТОР.

СКІЛЬКИ КОШТУЄ НАРОДНИЙ МЕСНИК? Останнім часом спекулювання на болючих проблемах хворих стало як ніколи масштабним і цинічним. Фахівцям сфери охорони здоров’я зрозуміло, що здебільшого протестні акції — це відточені маніпулятивні технології, аж ніяк не спрямовані на вирішення нагальних проблем. Але для широкого кола глядачів і читачів їх дійові особи — «відчайдушні борці з корупцією» — мало СТОР. не провідники медичного Майдану.

РОБОТА ЧИ ЖИТТЯ:

ХТО ВРЯТУЄ ЛІКАРЯ ВІД БАЙДУЖОСТІ ДЕРЖАВИ? Статистика, як і Феміда, може бути сліпою — кількість офіційно зареєстрованих випадків професійних захворювань у лікарів вражає своєю «скромністю». Незалежні ж дослідження підтвердж ують: дедалі частіше «професійними» хворобами лікарів стають інфаркти, інсульти, нервове виснаження. Однак навіть у разі захворювання на туберкульоз, СНІД чи гепатит важко довести їх «робоче» походження. Чому медики виявилися заручниками власної професії — і як розірвати СТОР. замкнене коло?

ПРИСКОРЕНЕ СТАРІННЯ АБО АКТИВНЕ ДОВГОЛІТТЯ — ВАРТО ЗРОБИТИ ПРАВИЛЬНИЙ ВИБІР Населення планети стрімко старіє. За даними ВООЗ до 2050 р. кількість осіб літнього віку у світі збільшиться до 38%, і швидко настане період, коли такі люди переважатимуть у загальній популяції. Такі невтішні прогнози підштовхують країни світу до зміни державної політики в галузі медико-соціального захисту й підтримки цієї категорії населення. А як готується відповісти на виклики часу Україна? СТОР.

ОРФАННІ ХВОРІ ВТОМИЛИСЯ ЧЕКАТИ Їх надто мало, аби ними опікуватися, — політика українського Уряду щодо людей із рідкісними недугами, на жаль, залишається незмінною. Звідси недофінансування державних програм і перебої з постачанням препаратів для цих пацієнтів. Виснажені та обурені батьки хворих малюків, а також дорослі пацієнти з орфанними захворюваннями втомилися чекати і мовчати. СТОР.

НОВИНИ ТА Є М Н Е С ТА Л О Я В Н И М

ПО ПОЛИЧК А Х

ОЛЕКСАНДР КВІТАШВІЛІ: «КЕРІВНИЦТВО

КОМІТЕТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я САБОТУЄ МЕДИЧНУ РЕФОРМУ»

іністр охорони здоров’я вважає, що Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я саботує проведення медичної реформи, не розглядаючи підготовлені Міністерством законопроекти. Про це він заявив 15 липня, залишаючи засідання профільного комітету, на якому мали бути розглянуті законопроекти №2309а, 2310а і 2311а, що, зокрема, стосуються змін юридичного статусу медзакладів. «Народні депутати навіть не розглянули великий пакет законів щодо реформ у галузі. МОЗ зробило все, щоб ці закони потрапили до Верховної Ради. Це означає, що пан Мусій, пані Богомолець та пані Корчинська не хочуть реформ. Крапка. Це прямий саботаж і затягування процесу реформ», — обурювався Міністр. О. Квіташвілі здивований у першу чергу саботажем з боку представників фракції «Блок Петра Порошенка» Ольги Богомолець та Олега Мусія. Таке саме здивування в соціальній мережі «Фейсбук» висловив ще один член профільного Комітету Верховної Ради з фракції «БПП» Костянтин Яриніч. Наступного дня на брифінгу для журналістів Міністр зазначив, що

альтернативний законопроект, про підготовку якого в ході засідання профільного комітету заявив Олег Мусій, не перешкоджає розгляду запропонованих Міністерством законопроектів. «Мусій хоче зареєструвати альтернативний законопроект. У нього було на це 17 місяців. 10 місяців на посаді Міністра і 7 місяців із початку року. Але чомусь альтернативний законопроект захотіли зареєструвати тільки сьогодні», — сказав він. Також Олександр Квіташвілі наголосив, що під час підготовки запропонованих законопроектів МОЗ врахувало всі зауваження і пропозиції, зокрема ті, що стосуються механізмів унеможливлення приватизації медичних закладів. Коментуючи мож ливість подальшого перебування на посаді Міністра, він зазначив, що має намір наполягати на своїй відставці: «На зустрічі з Прем’єр-міністром буду наполягати, щоб він вніс на розгляд до Верховної Ради питання про мою відставку. Мені немає сенсу працювати з таким комітетом, який не хоче реформ у країні». Нагадаємо, Квіташвілі стверджує, що зіткнувся з найсильнішим лобі фармацевтичної олігархії. Ключову роль у перешкоджанні рефор-

муванню відіграє бізнесмен Петро Багрій, кум Ольги Богомолець, який після подій на Майдані посадив у міністерське крісло Олега Мусія. Також відслідковується зв’язок Багрія з Оксаною Корчинською: через фінансований Багрієм кишеньковий Благодійний фонд «Пацієнти України» Дмитра Шерембея (на суспільну арену ця організація вийшла на початку 2014 р. з легкої руки Олега Мусія, а зараз перебуває під публічним протекторатом О. Корчинської). У Комітеті Верховної Ради Украї ни з питань охорони здоров’я на благо «групи Багрія» також працює нардеп від партії «Відродження» Андрій Шипко. Саме через Шипка та Мусія фарммафія лобіює реєстрацію та розгляд «потрібних» законопроектів. Але водночас Міністр охорони здоров’я вважає, що «медична реформа не може бути заблокована через заангажованих політиків», і пообіцяв «зробити все можливе, щоб не допустити цього», зокрема скористатися можливістю внесення законопроекту, ініційованого МОЗ України «з голосу». За матеріалами прес-служби МОЗ України та «Інтерфакс-Україна»

БІЛЬШЕ СА МО СТ ІЙНО СТ І

ГОЛОВНИМ ЛІКАРЯМ БЮДЖЕТНИХ МЕДЗАКЛАДІВ «РОЗВ’ЯЖУТЬ РУКИ»

Верховній Раді України 8.07. 2015 р. були зареєстровані три законопроекти Мініс терства охорони здоров’я, спрямовані на автономізацію закладів охорони здоров’я, які змінюють підходи до фінансування медичних послуг:  проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я» (№2309а);  проект Закону України «Про внесення зміни до підрозділу 4 розділу ХХ «Перехід ні положення» Податкового кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я» (№2310а);  проект Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо

! 2

удосконалення законодавства України з питань охорони здоров’я» (№2311а). За словами Міністра охорони здоров’я України Олександра Квіташвілі, ці закони повністю змінять систему управління за кладами охорони здоров’я та дадуть можли вість головним лікарям ефективно управляти фінансами. Перший заступник Міністра охорони здоров’я України звернулася до народних депутатів України з проханням якнайшвидше розглянути запропоновані Міністерством зако нопроекти: «Це не звичайні законопроекти, які щось «рихтують». На них дуже чекає медична спільнота. Повірте, від реформи виграють і па цієнт, і лікар, і прогресивні медичні керівники», — наголосила Олександра Павленко.

Вона пояснила, що отримання бюджетними закладами статусу державних підприємств до поможе створити умови для загального зрос тання якості медичної допомоги, підвищення професійного рівня медичного персоналу, пе реходу на гідний рівень оплати праці медичних працівників. «Сьогодні бюджетні підприємства на 100% залежать від державного бюджету. У керів ника бюджетного закладу охорони здоров’я «зв’язані руки». Він не може залучити кошти приватних фондів, комерційних підприємств, самостійно вирішувати, як витратити виділені кошти», — сказала Олександра Павленко. За матеріалами прес-служби МОЗ України і телеканалу «24»

«У КОМІТЕТІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ БЮДЖЕТУ РОЗГЛЯДАЄТЬСЯ ІНІЦІЙОВАНИЙ МОЗ УКРАЇНИ ЗАКОНОПРОЕКТ «ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО БЮДЖЕТНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я» (№2311А)», — ПОВІДОМИВ МІНІСТР ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ОЛЕКСАНДР КВІТАШВІЛІ.

Міжнародні організації, з якими будуть підписані тендерні контракти, визначать уже до кінця липня

аступники Міністра МОЗ України Ігор Перегінець і Віктор Шафран ський та фахівці обласних управлінь охорони здоров’я провели відеоселектор ну нараду з питань здійснення державних закупівель препаратів і медичних виробів. Керівництво МОЗ повідомило про затверд жені Експертно-технічною групою МОЗ з питань супроводу держзакупівель 38 но менклатур і озвучило вимоги до стандартів оформлення і термінів збору інформації про потребу в ліках із регіонів. «До роботи ЕТГ були залучені понад 100 експертів відповідних напрямків медицини, а також представники більше ніж 30 пацієнт ських і громадських організацій. У номенкла тури включені сучасні ефективні лікарські за соби і медичні вироби, що не закуповувалися в минулі роки. Дані по кожній з номенклатур по винні потрапити в МОЗ максимально швидко», — зазначив Ігор Перегінець. Після отримання інформації з регіонів МОЗ України надішле цей перелік міжнародним організаціям для опрацювання та підтвердження можливості проведення закупівель. Водночас у Міністерстві охорони здоров’я України відбулася зустріч за участю пред ставників Міністерства, міжнародних — ВООЗ, ПРООН, ЮНІСЕФ, IDA Foundation (Ні дерланди), Crown Agents (Велика Британія), Partnership For Supply Chain Management (США), Агентства США з міжнародного роз витку (USAID) — та громадських організа цій. Мета зустрічі — розробка практичного плану дій. У 2015 р. Міністерство збирається здійснювати закупівлі препаратів за допо могою міжнародних організацій, а наступно го року передати їм 100% закупівель. Цьогорічний початок торгів буде оголошено через 10 днів після визначення регіональних потреб. «Ми плануємо обрати міжнародні організації, з якими будуть підписані контракти, до кінця липня 2015 року», — наголосив заступник Міністра охорони здоров’я України Ігор Перегінець. Також він повідомив, що над вдоскона ленням системи державних закупівель лікар ських засобів і виробів медичного призначен ня будуть працювати 5 незалежних експертів регіональної місії USAID: «Відтак Україна засвідчила готовність до прозорих процесів у цьо му питанні. Документація конкурсних торгів (її передфінальний варіант) уже готова, і ми плануємо, що вони запрацюють уже цього року», — зауважив заступник Міністра. МОЗ планує спростити процедуру оформ лення документації, аби максимально при швидшити процес закупівель ліків, зокрема, мінімізувати участь Держфінінспекції в про цесі декларування цін. «Ми плануємо запобігти виникненню фор мальних підстав для відхилення пропозицій учасників, — зазначив заступник Міністра охорони здоров’я України Ігор Перегінець. — Зменшимо кількість документів, які мають по давати учасники конкурсних торгів у півтора разу, і як результат очікуватимемо зменшен ня кількості скарг. Натомість має збільшитися кількість учасників процедур». За матеріалами прес-служби МОЗ України

За матеріалами прес-служби МОЗ України

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

24 липня 2015 року

У Ф О Р М АТ І У К Р А Ї Н А — Є С

ПОШ У К БА Л А НСУ

СТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЦЕНТРУ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я — НАСТУПНИЙ КРОК РЕФОРМУВАННЯ

«Р

еа лізаці я п лан у за ходів щодо імп лементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС передбачає створення нової інституції — Національного центру громадського здоров’я, а також посилення епіднагляду, вдосконалення системи безпеки крові та державних закупівель для потреб охорони здоров’я», — зазначив заступник Міністра охорони здоров’я України Ігор Перегінець, виступаючи на засіданні Комітету асоціації між Україною та ЄС, що відбулося в Брюсселі 15 липня цього року.

Він зауважив, що на сьогодні система епідеміологічного нагляду України перебуває в перехідній фазі, але за розробленим національним консенсусом функції з епіднагляду будуть передані МОЗ. Також він нагадав, що в Україні затверджено Національний план заходів з імплементації та реалізації засад Європейської політики «Здоров’я-2020: основ Європейської політики в підтримку дій держави і суспільства в інтересах здоров’я і благополуччя» щодо неінфекційних захворювань. За словами І. Перегінця, реформа охорони здоров’я в Україні здійсню-

ється за прикладом найефективніших міжнародних практик. На сьогодні Україна отримує підтримку і технічну допомогу від провідних міжнародних партнерів, серед яких — ЄС, ВООЗ, Світовий банк, Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), Швейцарське бюро співробітництва в Україні. Зокрема завдяки кредиту від Світового банку МОЗ запустило комплексний проект реформ у системі охорони здоров’я. За матеріалами прес-служби МОЗ України

З А КО Н ОТ В О РЧ І С Т Ь

«МЕДИЧНА ПОСЛУГА» НАБУВАЄ «ПЕВНОЇ ВАРТОСТІ»

ародні депутати України пропонують доповнити ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров’я терміном «медична послуга». Автори законопроекту №2271а — Ірина Сисоєнко, Роман Семенуха (народні депутати партії «Об’єднання «Самопоміч»), Тарас Кремінь («Народний фронт»), Костянтин Яриніч («Блок Петра Порошенка»), Олексій Кириченко («Радикальна партія»).

У документі зазначено, що медична послуга — «це послідовні певні дії або комплекс дій медичних працівників, спрямованих на профілактику, діагностику, лікування захворювання та реабілітацію, що мають самостійне закінчене значення й певну вартість (ціну)». На думку авторів законопроекту, внесення таких змін розмежує поняття «медична по-

слуга» (має економічний характер) і «медична допомога» (соціальний). Це, своєю чергою, усуне наявні в законодавстві неоднозначності щодо тлумачення. Нагадаємо: відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров’я медична допомога — це діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв’язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв’язку з вагітністю та пологами. За матеріалами інформаційного агентства «Ліга: Закон»

В А К Ц И Н Н Е « Н Е П О Р О З У М І Н Н Я »?

ПОДАЛЬШІ ПОСТАВКИ В УКРАЇНУ ВАКЦИН ВІД ЮНІСЕФ — ПІД ЗАГРОЗОЮ

е в травні державне підприємство «Укрвакцина» отримало як гуманітарну допомогу від Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) за фінансової підтримки уряду Канади 1,5 млн доз вакцини «OПBEPO» для профілактики поліомієліту. Але вакцинація так і не почалася — нині розглядають ситуацію, пов’язану з неадекватним зберіганням препарату. Відповідно до інструкції, затвердженої Міністерством охорони здоров’я в 2012 р. для цієї вакцини, її слід зберігати при температурі -20 °С (у морозильній камері). Після розморожування вакцина може зберігатися лише протягом 6 місяців. При цьому її не можна заморожувати повторно. Уже 25 травня 2015 р. Голова представ ництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) Джованна Барберіс направила до ДП «Укрвакцина» і МОЗ листи із закликом дотримуватися міжнародних стандартів зберігання вакцини: тримати її в замороженому вигляді. Заступник Міністра Ігор Перегінець поставив на цьому листі резолюцію: «Прошу забезпечити зберігання при температурі -20 °С».

Але, згідно із листом першого заступника генерального директора «Укрвакцини» Володимира Шевченка, вакцини транспортувалися і зберігалися на складі підприємства при температурі від +2 до +8 °С. У МОЗ намагаються залагодити ситуацію. Тепер Ігор Перегінець стверджує, що «відповідно до міжнародних правил оральна вакцина проти поліомієліту дійсно повинна бути заморожена при температурі -20 °С, однак характеристики стійкості, визначені виробником, показали, що стабільність підтримується в умовах зберігання вакцини при температурі від +2 до +8 °С протягом 6 місяців». Він також пояснює, що при перевезенні в країну використання або при транспортуванні по країні для імунопрофілактики на місцях допускається розморожування і повторне заморожування вакцини: «Багаторазові цикли відтавання і заморожування дозволяються для всіх оральних вакцин проти поліомієліту, що пройшли прекваліфікацію ВООЗ». Інструкція ж, яка затверджена в Україні, за його словами, розроблена для медичного персоналу в лікарнях і поліклініках, де безпосередньо проводять вакцинацію.

Участь у тендерах зможуть брати великі українські та зарубіжні компанії

«Н

ова система державних закупівель лікарських засобів створить умови для участі в них великих українських та іноземних фармацевтичних компаній, — заявив Міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі. — Ми усунули всі бар’єри, які не дозволяли великим компаніям — міжнародним і вітчизняним фармвиробникам — брати участь у тендерах і стимулювали появу посередників». «Наше завдання — підтримати національного виробника. Водночас ринок вимагає балансу, за якого і міжнародні виробники зможуть безперешкодно працювати за прозорими правилами», — зазначив заступник Міністра охорони здоров’я Віктор Шафранський. Він додав, що сьогодні в Україні, згідно з інформацією Британського національного формуляра, виробляється близько 35% препаратів, імпортується — понад 34%. Частка взагалі відсутніх на ринку медикаментів — 32%. «Це означає, що є поле для діяльності як для вітчизняних, так і для міжнародних виробників», — наголосив чиновник. Учасники вітчизняного фармацевтичного ринку переконані: в Україні назріла нагальна потреба в законодавчих нормативних змінах, оскільки виробникам і вистриб’юторам не вистачає чітких і зрозумілих правил, також заважає корупція і бюрократія. У МОЗ зазначають, що імпортозаміщення, локалізація виробництва для міжнародних партнерів, державно-приватне партнерство є пріоритетними питаннями державної політики в медичній галузі. За матеріалами прес-служби МОЗ України

Голова правління Союзу споживачів медичних послуг, лікарських засобів і виробів медичного призначення Владислав Онищенко зазначив, що дійсно є рекомендації ВООЗ щодо можливості розморожування або заморожування вакцин. Проте в інструкції виробника чітко вказано, що її можна зберігати при температурі -20 °С або від +2 до +8 °С, але без повторної заморозки. «Тому рішення МОЗ про повторне заморожування було неправильним, юридично не закріпленим і не обґрунтованим. Тільки виробник знає, як оформляти інструкцію, адже він вивчав вакцину, проводив клінічні дослідження, знає її «поведінку». І прокуратура під час перевірки буде керуватися конкретною інструкцією із застосування від виробника», — зазначив він. Поки дискусія навколо зберігання вакцин проти поліомієліту набирає обертів, ЮНІСЕФ уже повідомив, що до з’ясування питання про можливості зберігання вакцин в Україні, тимчасово призупиняє їх подальші поставки.

«ДО ПОЧАТКУ ЗАПУСКУ ПРОЦЕДУРИ ВІДШКОДУВАННЯ ВАРТОСТІ ПРЕПАРАТІВ ІНСУЛІНУ В СІЧНІ 2016 Р. МИ ПОВИННІ СТВОРИТИ ЄДИНИЙ РЕЄСТР ПАЦІЄНТІВ, ЯКІ ПОТРЕБУЮТЬ ЛІКУВАННЯ ЦИМ ПРЕПАРАТОМ», — ЗАЗНАЧИЛА ПЕРШИЙ ЗАСТУПНИК МІНІСТРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ОЛЕКСАНДРА ПАВЛЕНКО ПІД ЧАС СЕЛЕКТОРНОЇ НАРАДИ З ОБЛАСНИМИ ФАХІВЦЯМИ, ПРИСВЯЧЕНОЇ ОБГОВОРЕННЮ ПОСТАНОВИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ВІД 5.03.2014 Р. №73 «ПИТАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПІЛОТНОГО ПРОЕКТУ ЩОДО ЗАПРОВАДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН НА ПРЕПАРАТИ ІНСУЛІНУ». УЧАСНИКИ НАРАДИ ОБГОВОРИЛИ ПИТАННЯ ВИБОРУ АПТЕЧНИХ ЗАКЛАДІВ, ЯКІ БУДУТЬ ЗАДІЯНІ У СТВОРЕННІ СИСТЕМИ РЕІМБУРСАЦІЇ ПРЕПАРАТІВ ІНСУЛІНУ.

За матеріалами РБК-Україна

За матеріалами прес-служби МОЗ України

НОВИНИ А Н Т И КО Р У П Ц ІЙ Н И Й М Е Х А Н ІЗ М

ОБГОВОРЕННЯ

НА ЧАСІ — ЗАКОНОДАВЧЕ РОЗБЛОКУВАННЯ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА

Приватним клінікам дозволять проводити трансплантації

Міністерстві охорони здоров’я України за участю представників міністерств, інших органів влади, громадськості та бізнесу 15.07.2015 р. відбулася нарада з питань застосування державно-приватного партнерства у сфері охорони здоров’я та залучення потенційних інвесторів. Було обговорено пропозиції про внесення змін до Закону України «Про державно-приватне партнерство». Експерти вказали на законодавчі бар’єри, які заважають впровадженню державно-приватного партнерства саме у сфері охорони здоров’я. «На сьогодні не існує механізму, за яким державний партнер може укладати угоду з приватним і брати на себе довгострокові зобов’язання, — зазначила керівник відділу державно-приватного партнерства Департаменту Міністерства еконо-

мічного розвитку і торгівлі Ірина Новікова. — Укласти угоду з приватним партнером на надання послуг у сфері охорони здоров’я, наприклад, на 15 років неможливо, адже в Україні бюджет планується на рік, і державний партнер не може взяти на себе довгострокові зобов’язання. Це означає, що гарантії для інвестора відсутні». Інше питання, що потребує вирішення, — відшкодування інвестицій приватного партнера. В українських реаліях джерелом такого відшкодування може бути не бюджет, а введення в експлуатацію нових потужностей, які ставали б приватними. На думку фахівців, майбутній законопроект повинен містити норму і про можливість переходу в приватну власність нових, а також модернізованих та реконструйованих медичних і фармакологічних об’єктів.

«У Вінниці, наприклад, на базі лікарні швидкої допомоги створено діагностичний центр для обслуговування мешканців міста. Варто звернути увагу й на інші приклади впровадженого державно-приватного партнерства в регіонах, адже сьогодні воно розглядається як антонім корупції і асоціюється з прозорістю процедур», — вважає заступник Міністра Віктор Шафранський. «Передусім важливо розуміти, які взаємні зобов’язання сторони беруть на себе і що вони отримують у результаті, — зазначила перший заступник Міністра охорони здоров’я Олександра Павленко. — МОЗ планує відфільтрувати моделі такого партнерства, які запропонують інвестори, і відобразити їх у майбутньому законі». За матеріалами прес-служби МОЗ України

ЧЕК АЄМО РЕЗУЛЬТАТ У

УКРАЇНСЬКУ СИСТЕМУ ЕПІДНАГЛЯДУ ОЦІНЯТЬ ЗА НОВИМИ СТАНДАРТАМИ

чікується, що в жовтні цього року Євро комісія оцінить українську систему з профілактики інфекційних захворю вань і боротьби з ними. Перший етап, визначений як самооцінка, уже триває: українські фахівці аналізують вітчизняну систему епіднагляду, заповню ючи опитувальник, наданий Європейським центром профілактики та контролю захво

рювань (ECDC). На другому етапі експер ти ECDC познайомляться з українськими закладами системи епідеміологічного нагляду. Нагадаємо, що ЄС і Україна в 2014 р. підписали угоду, що передбачає зміцнення двостороннього технічного співробітництва в галузі суспільної охорони здоров’я та інфекційних захворювань.

«Незалежна міжнародна оцінка над звичайно важлива в період реорганізації Держсанепідслужби України», — зазна чила Світлана Доан, начальник Управління соціально-гігієнічного моніторингу та ана лізу ризиків Держсанепідслужби України. За матеріалами прес-служби Держсанепідслужби України

ПЕРЕЗА ВА Н ТА Ж ЕННЯ

МОЗ ЗМІНИТЬ СИСТЕМУ ТРИРІЧНОГО ВІДПРАЦЮВАННЯ ДЛЯ ВИПУСКНИКІВ МЕДВИШІВ

ішення було ухвалене під час зустрічі першого заступника Міністра охорони здоров’я України Олександри Пав ленко, народного депутата, члена Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Костянтина Яриніча (фракція «Блок Петра По рошенка») з громадськими активістами, сту дентами-медиками, експертами та представ никами профспілки медичних працівників.

! 4

На думку учасників зустрічі, нині існує потреба у створенні конкуренції між медиками за рейтинг і місце роботи та між роботодав цями, які зацікавлені у залученні кваліфіко ваних фахівців. Позиція МОЗ полягає в збереженні дер жавного замовлення в умовах реалізації мо делі забезпечення кадрами первинної ланки медицини, особливо в сільській місцевості.

«Що ж стосується умов відпрацювання, со ціальних гарантій молодим медикам, доступ ності інформації про вакантні робочі місця — нам необхідно спільно запропонувати рішен ня, які зможуть покращити ситуацію», — зазначила О. Павленко. За матеріалами прес-служби МОЗ України

З ЛИПНЯ ПО ВЕРЕСЕНЬ НИНІШНЬОГО РОКУ ДЕРЖЛІКСЛУЖБА ПЕРЕВІРИТЬ РОБОТУ 186 АПТЕЧНИХ ЗАКЛАДІВ. ПЛАН ПЕРЕВІРОК ДОТРИМАННЯ СУБ’ЄКТАМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЛІЦЕНЗІЙНИХ УМОВ ПРОВАДЖЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З ВИРОБНИЦТВА ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, ОПТОВОЇ ТА РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ НА ІІІ КВАРТАЛ 2015 Р. ОПУБЛІКОВАНИЙ НА САЙТІ ВІДОМСТВА.

країна готується кардинально рефор мувати галузь трансплантації органів людини. На початку липня МОЗ винес ло на публічне обговорення новий законопроект, що регулюватиме це питання. За словами заступника директора Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова Руслана Салютіна, законопроект допоможе вирі шити одну з головних проблем української трансплантології — закладе основу для створення ефективної системи збору та пересадки органів, включаючи логістичну службу трансплант-координації, яку плану ється об’єднати зі службою крові. Одна із суттєвих змін, внесена до законо проекту, — скасування презумпції незгоди на донорство у випадку смерті. Зараз в Україні заборонено вилучати органи в разі смерті людини, якщо за життя вона не оформила згоду на таке донорство. У разі прийняття но вого закону ситуація буде протилежною: тим громадянам, які незгодні з використанням їх органів після смерті, потрібно буде внести свої дані в спеціальний реєстр. Цікаво, що в 46% країн, де проводять пересадку органів, діє презумпція згоди, у 54% — презумпція незгоди, при цьому кількість трансплантацій у цих державах приблизно однакова. Тому Руслан Салю тін вважає, що лише зміна презумпції мало що може вирішити. На його думку, важливіші в цьому процесі — поінфор мованість населення, суворий контроль, недопущення зловживань. Також законопроект відкриє доступ до надання трансплантологічних послуг при ватним медичним закладам. Зараз цю ді яльність можуть провадити лише акредито вані державні й комунальні медзаклади та державні наукові установи. Але приватним клінікам буде дозволено виконувати обме жений спектр операцій — займатися лише трансплантацією клітин і тканин. Перший заступник Міністра охорони здоров’я України Олександра Павленко на гадала, що останні п’ять років Міністерство охорони здоров’я майже щорічно поверта ється до питання про нову редакцію Зако ну «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини», і жодного разу цей законопроект так і не потрапив до Верховної Ради. За її словами, нова редакція закону буде якісно відрізнятися від попередніх за конопроектів, передусім чітко прописаними процедурними моментами і законодавчо закріпленим порядком проведення транс плантації. Сьогодні ж він зафіксований на рівні підзаконних актів. Також передбачена діяльність етичних ко мітетів при медичних закладах і установах, представники яких контролюватимуть повно ту роз’яснення лікарями і повноту розуміння реципієнтами та донорами наслідків такого лікування. «Ми впевнені, що прогресивні хірурги України і кращі трансплантологи підтри мають саме презумпцію згоди, — наголо сила перший заступник Міністра охорони здоров’я Олександра Павленко. — У цьому питанні вони зважають на інтереси суспільст ва. Люди повинні отримувати допомогу у своїй країні, а не стояти в чергах на донор ський орган у базах очікування інших країн». За матеріалами РБК-Україна

За матеріалами сайту Держлікслужби України

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДОСЬЄ

24 липня 2015 року

СКІЛЬКИ КОШТУЄ НАРОДНИЙ МЕСНИК? Останнім часом спекулювання на болючих проблемах хворих стало як ніколи масштабним і цинічним. Фахівцям сфери охорони здоров’я зрозуміло, що здебільшого протестні акції — це відточені маніпулятивні технології, аж ніяк не спрямовані на вирішення нагальних проблем. Але для широкого кола глядачів і читачів їх дійові особи — «відчайдушні борці з корупцією» — мало не провідники медичного Майдану.

Захисник? Скандаліст? Наркоман? Один з основних організаторів цих ефектних акцій — Благодійний фонд «Пацієнти України», найбільш розпіарений у країні. Його керівник Дмитро Шерембей уже понад 15 років має статус ВІЛ-інфікованого, що, на його думку, звільняє від необхідності дотримуватися будь-яких етичних норм і правил поводження в суспільстві. То він когось нагороджує статуеткою «Золота клізма», то «Дулею з пінопласту», то зриває засідання Вченої ради Національної академії медичних наук... 25 лютого 2014 р. саме під керівництвом Д. Шерембея був здійснений рейдерський напад на Національну академію медичних наук України. На офіційному сайті НАМН України розміщено заяву: «Під час нападу Президента академії Андрія Сердюка під загрозою фізичної розправи заблокували в приміщенні будівлі та змусили написати заяву про звільнення. Унаслідок цієї події він отримав серцевий напад і був госпіталізований у відділення кардіохірургії. За словами очевидців, нападом керував Дмитро Шерембей у супроводі невідомих, що назвались активістами Євромайдану». Але цей маргінал не гребує й технологіями, що базуються на експлуатації болючих соціальних питань. ВІЛ-інфекція/СНІД, туберкульоз і гепатит — ось три головні напрямки, якими опікуються активісти під керівництвом Шерембея, причому вже не перший рік. Спочатку його організація називалася ЮКАБ (Ukrainian Community Advisory Board; була створена у 2011 р.), бо за основу брався європейський аналог пацієнтських спільнот ECAB, створених для захисту пацієнтів із зазначеними захворюваннями від фармацевтичних компаній. Але в лютому 2014 р. ЮКАБ змінила назву на БФ «Пацієнти України», тобто Шерембей розширив свої «повноваження» на більший спектр захворювань, а отже, і пацієнтів. Саме їм, а також іншим громадянам України Голова громадської організації нав’язує досить дивну модель: мовляв, ВІЛ-інфекція, СНІД та наркоманія — не такі вже й страшні захворювання, більше того, це неминучі вади нового часу. У підсумку затратний рядок медичного бюджету, спрямований на лікування ВІЛ-інфікованих (серед яких багато хворих на наркоманію), сьогодні в Україні один з найбільших, а БФ «Пацієнти України» за кількістю учасників незабаром зрівняється з радянською піонерією.

Останнім часом «Пацієнти України» облюбували для протестів майданчик біля будівлі Кабінету Міністрів, хоча проблеми хворих — прерогатива Міністерства охорони здоров’я. Але, по-перше, біля Кабміну — велика площа, де досить комфортно працювати операторам, по-друге, це має переконати глядача, що ніби зараз у «хворих» — пік відчаю, й вони, по-третє, вже нічого доброго від хабарниківкорупціонерів з профільного Міністерства не чекають, тому й прийшли бити чолом «царюбатьку» в Кабмін… Саме під вікнами Кабміну в травні цього року пройшов несамовитий перфоманс «Кладовище замість ліків»: просто біля головного входу в урядову будівлю виникли надгробки, що символізували результат «медичного геноциду», влашт ованого Квіташвілі щодо смертельно хворих громадян, яких залишили без ліків. А вже на початку липня тут відбулася акція під назвою «Черга за лікуванням у Кабмін», на якій пролунали вимоги прискорити закупівлю препаратів для ВІЛ-інфікованих. «Геть Квіташвілі і його мародерів!», «Усе керівництво МОЗ — у відставку!» — закликали жваві плакати. Відвідавши останній захід, журналіст інтернет-видання «Ракурс» Тетяна Драган вирішила розширити рамки «журналістських стандартів» із фіксування та поширення розжованої інформації і, поспілкувавшись з одним із постійних учасників протестних акцій, дуже збентежилась. «Хворий» відверто пояснив їй, що цей захід не має на меті вирішення проблеми дефіциту ліків для хворих — він влаштований лише для того, аби «розгойдувати човен», руйнувати імідж міністерської команди, зривати реформи. Журналістка звернула увагу й на те, що «Пацієнти України» уже не раз були помічені в обслуговуванні інтересів фармацевтичних акул, наприклад, компаній з так званої групи Петра Багрія — незмінних учасників медичних торгів із закупівлі препаратів для лікування різних тяжких захворювань. «Цими протестами вони тільки зміцнюють корупційно-мафіозний прошарок», — такою є думка експерта з правоохоронної структури з приводу замовників проплачених протестів, яку навела журналіст цього інтернет-видання.

Головне — «розгойдувати човен»

За що боролися, на те й напоролися

Акції цієї пацієнтської організації завжди проводяться з претензією на театралізоване дійство. Креативні підходи, звичайно, на любителів, але похмурі декорації та гнівні промови завжди ефектні й привабливі для журналістів, що і гарантує появу відеосюжетів про подібні маніфестації на багатьох телеканалах.

Розквіт діяльності «групи Петра Багрія» припав на початок 2000-х років, але в лідерах «тендерної турнірної таблиці» вона й донині. Структури групи вийшли сухими із води навіть після Революції Гідності, що вимагала очищення влади від «сірих кардиналів», злодійкуватих управителів фінансовими потоками.

Петро Багрій — Голова Асоціації «Виробники ліків України», співзасновник багатьох компаній і афілійованих фірм, які ставали рекордсменами за поставками медикаментів як по централізованих закупівлях МОЗ, так і по тендерах окремих регіонів і лікарень. Також він брав участь у роботі скандально відомого Фонду Катерини Ющенко «Україна 3000», що запам’ятався проектом «Дитяча лікарня майбутнього» — кошти збиралися звідусіль, але до будівництва руки так і не дійшли. Подейкують, що пан Багрій у кумівських стосунках із Головою Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ольгою Богомолець. Михайло Бродський (власник і редактор інтернет-видання «Обозреватель»), розкриваючи деякі темні схеми ринку медичних закупівель, про «групу Багрія» висловився так: «Радіти особливо нічому. Як кажуть, за що боролися, на те й напоролися. Переможці — ті самі компанії з «тендерної гвардії» Сім’ї та Раїси Богатирьової. Зокрема це «Фармадіс», «Укроптпостач», «Ганза», які входять до «групи Петра Багрія», — традиційно вона контролює закупівлі препаратів для лікування туберкульозу й онкозахворювань». Згадаємо, як Олега Мусія, котрого також вважають креатурою Багрія, минулого року проводжали з Міністерства під «смертельну арію» Дмитра Шерембея — він переконував журналістів, що обов’язково помре, коли через тиждень йому не доставлять ліків. На цій підставі вимагав, щоб тендери по препаратах для ВІЛ-інфікованих терміново передали від Міністерства охорони здоров’я Міністерству з надзвичайних ситуацій. Як писав із цього приводу тижневик «Аптека» в статті «Пацієнтські організації «переводять стрілки» (від 11 серпня 2014 р.), «складається враження, що пацієнтські організації не проти взяти участь у розподілі гуманітарної допомоги». Але «Пацієнти України», як не дивно, Олега Мусія в дефіциті ліків не звинувачували, він виявився ні при чому (бо це ж майже колега), а весь праведний гнів вилився на «масового вбивцю», заступника Міністра Руслана Салютіна. Просто він посідав «хлібну» посаду Голови тендерного комітету, яку пообіцяв Шерембею той самий Мусій, і відсутність у головного пацієнта України медичної освіти на заваді не стала б — у часи головного медика Майдану Дмитро Шерембей був включений у всі можливі комісії МОЗ із перевірки як медичних закладів, так і фармацевтичних підприємств.

Від ненависті до любові — один крок Відомо, що ротація відповідальних кадрів із гнізда Петра Багрія на Мусієві не скінчилася — тендерний чемпіон пролобіював на провідні посади в МОЗ кілька своїх людей. Зокрема посаду Голови Держлікслужби вручили Михайлу Пасіч-

нику, а його заступником стала Олена Алексєєва (була директором Асоціації «Виробники ліків України»). Сьогодні саме вона в умовах, коли Держлікслужба, як той вершник, — без голови, є командувачем цієї структури. Отже, «сірому кардиналу» фармринку жодним чином не можна скаржитися на втрату впливовості. От і з Шерембеєм вдалося потоваришувати, незважаючи на всі його викриття. Свого часу (наприкінці 2013 р.) під час агонії Міністерства Богатирьової Багрію було присвячено багато рядків в одному з розділів аналітичного звіту Центру протидії корупції («Хто заробляє на епідеміях ВІЛ/СНІДу та туберкульозу в Україні»). Вердикт був безкомпромісним: «Серед переможців тендерів на АРТ-препарати 19,4% закупівель виграли компанії ТОВ «Укроптпостач», ТОВ «Скай Фарм» і ТОВ «Фармадіс» на суму 48 млн грн. Ці самі компанії отримали майже половину (47%) коштів, витрачених державою на закупівлю протитуберкульозних препаратів, загальною сумою 51 млн грн. Результати розслідування експертів ЦПК дають підстави припускати, що контролює ці фірми одна особа — Петро Багрій…» Та ось уже Багрій і Шерембей виступають єдиним фронтом — зрозуміло, в інтересах пацієнтів України. У статті «МОЗ пришвидшить держзакупівлі ліків» (від 28 серпня 2014 р.) видання «Апостроф» наводить думку Петра Багрія, що «від моменту оголошення результатів і підписання контрактів до проведення поставок може пройти 2-6 місяців. Таким чином, на цей період Уряду необхідно вирішити питання щодо забезпечення населення препаратами…» І ось уже Дмитро Шерембей підказує, як саме вирішити це питання: «Уряд може закупити препарати безпосередньо у виробників без проведення тендерів».

Замовлення на «дерибан» Пацієнтські організації активно залучаються до процесу зачистки міністерських кабінетів від неугодних — ця робота називається «інформаційним кілерством». Але «Пацієнти України» не зупиняються на досягнутому і готові надавати послугу повного циклу, просуваючи потрібних людей на ключові посади. Це стало зрозуміло в листопаді 2014 р., коли один із членів БФ «Пацієнти України» публічно висловив обурення з приводу того, що Дмитро Шерембей використовує кошти фонду не за призначенням. «У нас є незаперечні факти ганебної поведінки Дмитра Шерембея, який без громадського обговорення та колективного узгодження на власний розсуд дозволив собі використати близько 45 тис. грн благодійних коштів фонду не за призначенням. Тоді як абсолютна більшість учасників наполягала спрямувати зазначену суму на потреби поранених на стадіоні в Донецьку дітей та їх сімей, Шерембей витратив ці гроші на піар-кампанію в інтересах одного з кандидатів на посаду Міністра». Гроші легко не даються, тому доводиться шукати нові шляхи, адже проведення замовних мітингів істотно впало в ціні: у ЗМІ публікувалися відомості, що профі вдається здійснювати проплачені акції з масовкою в 40-60 осіб, не перевищуючи бюджет в 1 тис. доларів! Участь громадських організацій у темних схемах, схоже, стає новою українською модою і продуктом спільної праці геніїв фінансових й інформаційних маніпуляцій в інтересах тендерних спрутів, що всіма щупальцями прис мокталися до медичного бюджету нашої держави. Богдан КОНОВАЛОВ, спеціально для «ВЗ»

З використанням матеріалів http://racurs.ua http://comments.ua http://apostrophe.com.ua

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

демографічного старіння, якою послуговується ООН, перебуває на останньому щаблі — демографічної старості.

Статистичний оптимізм — не виправданий

Світлана ДУДНИК, завідувачка відділу соціально-гігієнічних досліджень формування здоров’я населення та медичної статистики ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України», кандидат медичних наук

Демографічні реалії сучасності За прогнозами фахівців до 2050 р. кількість осіб віком понад 60 років зросте до 2 млрд, а понад 80 років — до 400 млн. Майже 80% людей літнього віку проживатимуть на той час у країнах з низьким і середнім рівнем економічного розвитку. Там же приблизно в 4 рази зросте кількість осіб, нездатних піклуватися про себе. Яка доля чекає Україну, коли вже нині ми б’ємо рекорди навіть серед країн пострадянського простору? Наприклад, якщо в державах Середньої Азії на одну людину літнього віку припадає 15-20 осіб працездатного віку (15-64 років), то в Україні та Білорусі — лише 5. У республіках Середньої Азії частка людей віком понад 65 років не перевищує 4%, у Казахстані та Азербайджані — 6%, в Україні ж їх найбільше — близько 15%, як і дітей віком до 15 років. Натомість у Таджикістані та Туркменістані частка таких дітей перевищує третину населення. Утім проблема постаріння населення торкнулася і розвинених держав: за даними ВООЗ 18 із 20 країн світу з найбільшою часткою осіб літнього віку розташовані в Європейському регіоні. Однак теза про те, що постаріння населення є проблемою країн з високим рівнем доходу, є хибною. За даними ООН демографічний зсув нині найгостріше відчувається в країнах, що розвиваються, принаймні, постаріння населення там відбувається набагато швидше, ніж у державах Європи та Північної Америки. Україна ж за шкалою

За даними ВООЗ у понад 40% осіб віком 50-65 років виявляють 4-5 хвороб, а у 66% людей віком понад 75 років — їх уже більше 5. Стан здоров’я й особливості захворюваності в людей похилого і літнього віку обумовлені підвищенням кількості хронічних хвороб. В Україні в останні п’ять років спостерігають тенденцію до зниження показників захворюваності та поширеності хвороб серед осіб, які досягли пенсійного віку (чоловіки понад 60 років, жінки — понад 55 років). Принаймні, за даними ДЗ «Центр медичної статистики МОЗ України» поширеність зменшилася на 10%, захворюваність — на 13%, зокрема максимальне зниження зазначених показників відбулося в 2014 р. Однак пояснюється це не поліпшенням здоров’я людей, а низкою інших чинників: по-перше, відсутністю або отриманням неповних статистичних даних у зв’язку з проведенням АТО (окуповані території, анексований Крим), значною міграцією населення, по-друге, суттєвим погіршенням соціально-економічного становища в Україні. Передусім це стосується людей похилого віку, які заощаджують на своєму здоров’ї і не звертаються по медичну допомогу навіть при гострих і невідкладних станах, займаються самолікуванням, що призводить до збільшення кількості задавнених захворювань і навіть до летальних наслідків. Зокрема, якщо розглянути статистичні дані в регіональному аспекті, то у 2014 р. найвищі показники поширеності хвороб серед населення старшого віку зафіксовані у м. Київ, Дніпропетровській і Одеській областях, а найвищі рівні захворюваності — знову ж таки в м. Київ, а також Львівській та Івано-Франківській областях. Тож, у світлі останніх подій краще порівнювати дані 2013 р. (коли не було перешкод для отримання статистичних даних) і 2010 р. Так, показники поширеності окремих захворювань за період 2010-2014 рр. (як і показники захворюваності населення цієї категорії) мали тенденцію до зростання (табл.

1, 2). У структурі поширеності хвороб серед осіб старшого віку у 2014 р. відзначається збільшення частки новоутворень, хвороб ендокринної та нервової систем. Найвищою залишається частота хвороб серцево-судинної системи. У динаміці структури захворюваності впродовж 2010-2014 рр. привертає увагу поступове збільшення показників за деякими класами хвороб (табл. 3).

Коли старість — не радість Дуже часто старість супроводжується інвалідністю, що не лише знижує якість життя людей літнього віку, а й виснажує ресурси суспільства. Тому це проблема не тільки медична, а й економічна. В усьому світі налічується понад 250 млн осіб літнього віку з помірною або тяжкою інвалідністю. За оцінками ВООЗ поширеність інвалідності зростає з віком: нині її зареєстровано приб лизно у 46% осіб віком понад 60 років (у державах із низьким рівнем доходу ці показники вищі, ніж у розвинених країнах). Серед найпоширеніших причин інвалідності — порушення зору, деменція, втрата слуху й остеоартрит. Однак важливо зазначити, що в країнах із низьким і середнім рівнями доходу вони вагоміші. Наприклад, показник інвалідності через порушення зору більше ніж у 3 рази перевищує аналогічний у розвинених державах. І це при тому, що такі порушення спричинені здебільшого аномаліями, значна частина яких може бути скоригована. У країнах із високим рівнем доходу найчастішою причиною втрачених унаслідок інвалідності років є деменція (за статистичними даними 2010 р. понад 35 млн осіб у світі страждають на цю хворобу і щороку реєструється понад 7 млн нових випадків). Кількість таких людей у світі майже подвоюється кожні 20 років, значною мірою за рахунок країн, які швидко розвиваються. Нині 58% хворих на деменцію живуть у країнах з низьким і середнім рівнями доходу, і за прогнозами цей показник досягне приблизно 75% у 2050 р. У людей літнього віку існує ще й така проблема, як травми через падіння. Їх часто не реєструють, однак вони спричиняють різке погіршення здоров’я і потребують тривалого лікування. Щорічно «падає» приблизно

28-35% людей віком понад 65 років і 3242% — понад 70. Протягом року внаслідок перелому шийки стегна через падіння помирає 20% осіб літнього віку. Але цього можна уникнути завдяки своєчасному виявленню й усуненню факторів ризику (лікування артеріальної гіпотензії та порушень зору, оцінка умов проживання, пропагування вправ на зміцнення м’язів і збереження рівноваги тощо). Інші аспекти, що мають вирішальне значення для здорового й активного старіння, пов’язані з психічним здоров’ям. Тоді як депресія визнається однією з найважливіших проблем в осіб літнього віку (у тому числі й інва лідності), соціальну ізоляцію і самотність не реєструють у базах даних пацієнтів. Утім у деяких європейських країнах понад 40% жінок віком понад 65 років мешкають самі. Дієві програми профілактики інва лідності неможливо розробити без урахування факторів ризику її виникнення. Безумовно, деякі з них не піддаються коригуванню (вік, стать, генетика), але на значну їх частину можна впливати (вікові хвороби, функціональні обмеження, порушення процесів психофізіологічної адаптації, сидячий спосіб життя та інші поведінкові фактори), у тому числі й шляхом зміни соціально-економічних умов. На сьогодні такі програми вкрай необхідні, особливо для малозабезпечених верств населення. Головне — розвіяти міф про те, що хвороби й інвалідність — нормальні явища для такого віку і нічого із цим не вдієш. ВООЗ надає низку рекомендацій для створення стратегії запобігання інвалідності: розробка профілактичних планів на національному рівні та рівні місцевих громад, а також програм з подолання факторів ризику інвалідності, навчання відповідних професійних груп у галузі геронтології та геріатрії медицини, заохочення наукових досліджень і розробок з питань інвалідності у старечому віці. Варто звернути увагу й на те, що інвалідність у старості — це не тільки інвалідність у загальноприйнятому розумінні, а й стан, при якому виникають утруднення під час самообслуговування в повсякденному житті — купання, одягання, харчування, переходу від стільця до ліжка, відвідування магазину, приготування їжі, прибирання, користування громадським транспортом, вживання ліків тощо. На жаль, несприятливі соціальноекономічні умови та низький рівень медичного обслуговування підвищують ризик передчасної смерті людей літнього віку. Хоча за даними ВООЗ основними її причинами (незалежно від рівня економічного розвитку країни) є ішемічна хвороба серця (ІХС), цереброваскулярні хвороби (передусім інсульт) і хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), однак у країнах із низьким і середнім рівнями доходу

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

24 липня 2015 року

кількість років життя, втрачених унаслідок цих хвороб, значно більша, ніж у розвинених державах (у результаті інсульту — у 3 рази, ІХС — у 2, ХОЗЛ — у 4 рази).

Не тягар, а ресурс Старіння населення — явище глобальне і неминуче. Тому ВООЗ розробила керівні принципи для розуміння того, які програми різні країни можуть використовувати з метою вдосконалення медичних закладів відповідно до потреб людей літнього віку. ВООЗ вважає, що вирішальну роль у цьому питанні має відігравати ефективна первинна медико-санітарна допомога. На жаль, підготовка фахівців охорони здоров’я, як правило, не передбачає навчання в галузі надання особливої медичної допомоги таким людям. Хоча більшість детермінант здорового й активного старіння перебувають за межами системи охорони здоров’я (тому вкрай важливо вирішувати соціальні проблеми), сектору охорони здоров’я слід адаптуватися до демографічного зсуву. Він має забезпечувати постійну медико-санітарну допомогу людям літнього віку. На жаль, нинішні системи охорони здоров’я, особливо в країнах із низьким і середнім рівнями економічного розвитку, не здатні задовольнити потребу в постійному догляді за цими хворими. Наприклад, незважаючи на те що ІХС та інсульт є найчастішими причинами втрачених років життя, а високий артеріальний тиск — основним керованим фактором ризику розвитку цих хвороб, лише 4-14% людей літнього віку в країнах із низьким і середнім рівнями доходів отримують ефективне лікування артеріальної гіпертензії. До речі, за результатами дослідження, проведеного в Японії, яка вирізняється високою тривалістю життя населення, з’ясували, що одним з основних факторів довголіття є контроль артеріального тиску в межах ефективної системи виявлення та лікування хвороб у поєднанні зі стратегіями щодо зменшення споживання солі. «Чудодійного» рецепта вирішення проблем, пов’язаних зі старінням населення, немає, натомість розроблено конкретні напрями, які допоможуть зменшити їх тягар. Це і формування норм здорової поведінки в усіх вікових групах для запобігання або відтермінування розвитку хронічних хвороб, і мінімізація їх наслідків завдяки ранньому виявленню та наданню якісної медичної допомоги (у тому числі і за межами лікарень), і доступ до реабілітації, допоміжних засобів, тривалої медичної допомоги та паліативних послуг.

Код довголіття Держава має подбати про створення фізичних і соціальних умов, сприятливих для здоров’я людей літнього віку. Відповідні національні програми вже реалізуються в багатьох країнах світу, зокрема США, Канаді, Франції, Іспанії, Португалії, Словенії та ін. Щоб успішно вирішити цю проблему, сучасне суспільство має подолати стереотипи ставлення до людей літнього і старечого віку як до тягаря й усвідомити, що в умовах глобального постаріння населення світу вони становлять значний економічний і соціальний ресурс. Натомість збільшення очікуваної тривалості життя, забезпечення активного довголіття допоможе його розшири-

ти. Сприйняття таких людей як тягаря штовхає суспільство на хибний шлях мінімізації витрат, пов’язаних зі старінням, замість перспективи максимального розширення їх можливостей, використання їх досвіду і знань. Деякі із цих стереотипів змінюються, й процес триватиме зі старінням населення планети — іншог о вибору в суспільства просто не буде. Якщо держава зможе забезпечити здоров’я людей літнього віку, зменшаться її фінансові витрати. Тому потужний демографічний зсув першої половини ХХІ ст. потребує відповідних заходів громадської охорони здоров’я, і ВООЗ виділяє їх як пріоритетні. Останнім часом в Україні не впроваджувалось

окремої, орієнтованої на людей літнього віку, національної програми (остання з них завершилася в 2002 р.). Натомість після ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС наша країна має відповідати Копенгагенським критеріям-параметрам, тому Президент України підписав Указ від 12.01.2015 р. № 5/2015 «Про Стратегію сталого розвитку «Україна-2020». Вона передбачає впровадження в Україні європейських стандартів життя. Серед багатьох реформ (у тому числі й у галузі охорони здоров’я) та програм розвитку держави в Стратегії запропоновано «Програму здорового способу життя та довголіття», індикатором реалізації якої стане підвищення середньої

очікуваної тривалості життя в країні та його якості. До того ж в Україні розробляється проект «Україна 80+», мета якого — збільшення тривалості здорового життя до 80 років і більше. Проект містить алгоритм і тактику зниження смертності за визначеними захворюваннями, реалізувати які можна лише в разі об’єднання зусиль держави, громадських організації, бізнес-спільноти та інших структур. Замість того щоб чекати дива від медицини, яка подарує можливість вічно жити і не хворіти, потрібно навчити людей дбати про своє здоров’я починаючи з раннього віку. Суспільство ж має забезпечити для цього всі умови — соціальні, економічні та в галузі охорони здоров’я зокрема.

ТАБЛИЦЯ 1. ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ ПОШИРЕНОСТІ ХВОРОБ СЕРЕД УКРАЇНЦІВ СТАРШОГО ВІКУ ЗА КЛАСАМИ ХВОРОБ ЗА ПЕРІОД 2010-2014 РР. (НА 100 ТИС.) КЛАС ЗАХВОРЮВАНЬ Усі хвороби Деякі інфекційні Новоутворення Хвороби крові Хвороби ендокринної системи Розлади психіки та поведінки Хвороби нервової системи Хвороби органа зору Хвороби органа слуху Хвороби системи кровообігу Хвороби органів дихання Хвороби органів травлення Хвороби шкіри Хвороби опорно-рухового апарату Хвороби сечостатевої системи Травми, отруєння

2010 Р. 283 522,8 2150,7 8 800,6 1340,0 12 769,7 3534,2 3521,6 15 143,1 3879,7 147 720,6 22 937,1 26 743,6 3430,9 17 119,3 10 097,8 4039,0

2011 Р. 284 724,3 2140,8 9060,2 1377,5 13 769,4 3568,1 3548,4 14 955,0 3876,0 147 465,1 21 824,7 27 101,6 3373,9 16 890,7 10 193,8 3848,3

2012 Р. 283 266,8 2140,8 9060,2 1377,5 13 769,4 3568,1 3548,4 14 955,0 3876,0 147 465,1 21 824,7 27 101,6 3373,9 16 890,7 10 193,8 3848,3

2013 Р. 281 513,4 2068,4 9126,8 1364,7 14 244,2 3572,6 3524,9 14 945,8 3816,4 145 802,6 21 488,6 27 097,9 3422,0 16 759,5 10 209,0 3798,0

2014 Р. 255 081,8 1779,0 8298,0 1261,1 13 325,5 3147,5 3490,3 13 148,3 3323,8 129 686,0 20 398,3 25 734,5 3050,5 15 477,4 9434,0 3323,2

ТАБЛИЦЯ 2. ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ ЗАХВОРЮВАНОСТІ СЕРЕД УКРАЇНЦІВ СТАРШОГО ВІКУ ЗА КЛАСАМИ ХВОРОБ ЗА ПЕРІОД 2010-2014 РР. (НА 100 ТИС.) КЛАС ЗАХВОРЮВАНЬ Усі хвороби Деякі інфекційні Новоутворення Хвороби крові Хвороби ендокринної системи Розлади психіки та поведінки Хвороби нервової системи Хвороби органа зору Хвороби органа слуху Хвороби системи кровообігу Хвороби органів дихання Хвороби органів травлення Хвороби шкіри Хвороби опорно-рухового апарату Хвороби сечостатевої системи Травми, отруєння

2010 Р. 51 590,6 1213,5 1405,6 204,1 1161,5 302,8 1212,8 4526,5 2470,8 10 332,9 12 545,6 2449,6 2839,9 3847,7 3120,4 3807,9

2011 Р. 51 016,3 1230,2 1431,4 205,5 1185,1 322,6 1216,1 4543,3 2493,7 10 045,9 12 458,5 2453,1 2842,0 3801,2 3074,1 3588,3

2012 Р. 49 734,0 1219,3 1456,0 198,0 1221,8 308,3 1189,4 4512,1 2487,8 9926,5 11 549,9 2381,0 2769,2 3742,1 3046,0 3608,2

2013 Р. 49 369,0 1210,3 1484,4 191,6 1235,1 306,5 1168,9 4520,0 2472,5 9766,6 11 398,3 2336,8 2824,8 3725,4 3054,4 3561,3

2014 Р. 44 730,5 1062,6 1271,3 179,0 1035,8 234,0 1161,7 3963,9 2158,9 8438,3 11 134,9 2214,5 2508,8 3445,6 2690,4 3125,6

ТАБЛИЦЯ 3. ДИНАМІКА СТРУКТУРИ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ СТАРШОГО ВІКУ ЗА ПЕРІОД 2010-2014 РР. ЗА КЛАСАМИ ЗАХВОРЮВАНЬ (%) КЛАС ЗАХВОРЮВАНЬ Усі хвороби Деякі інфекційні Новоутворення Хвороби крові Хвороби ендокринної системи Розлади психіки та поведінки Хвороби нервової системи Хвороби органа зору Хвороби органа слуху Хвороби системи кровообігу Хвороби органів дихання Хвороби органів травлення Хвороби шкіри Хвороби опорно-рухового апарату Хвороби сечостатевої системи Травми, отруєння Інші

2010 Р. 100,00 2,35 2,72 0,40 2,25 0,59 2,35 8,77 4,79 20,03 24,32 4,75 5,50 7,46 6,05 7,38 0,26

2011 Р. 100,00 2,41 2,81 0,40 2,32 0,63 2,38 8,91 4,89 19,69 24,42 4,81 5,57 7,45 6,03 7,03 0,25

2012 Р. 100,00 2,45 2,93 0,40 2,46 0,62 2,39 9,07 5,00 19,96 23,22 4,79 5,57 7,52 6,12 7,25 0,24

2013 Р. 100,00 2,45 3,01 0,39 2,50 0,62 2,37 9,16 5,01 19,78 23,09 4,73 5,72 7,55 6,19 7,21 0,23

2014 Р. 100,00 2,38 2,84 0,40 2,32 0,52 2,60 8,86 4,83 18,86 24,89 4,95 5,61 7,70 6,01 6,99 0,24

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

РОБОТА ЧИ ЖИТТЯ: ХТО ВРЯТУЄ ЛІКАРЯ ВІД БАЙДУЖОСТІ ДЕРЖАВИ?

Статистика, як і Феміда, може бути сліпою — кількість офіційно зареєстрованих випадків професійних захворювань у лікарів вражає своєю «скромністю». Незалежні ж дослідження підтверджують: дедалі частіше «професійними» хворобами лікарів стають інфаркти, інсульти, нервове виснаження. Однак навіть у разі захворювання на туберкульоз, СНІД чи гепатит важко довести їх «робоче» походження. Чому медики виявилися заручниками власної професії — і як розірвати замкнене коло?

Іван ПАРПАЛЕЙ, професор кафедри гігієни праці і професійних хвороб НМУ імені О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор

ВЗ На які хвороби найчастіше страждають лікарі і яка частка вини в цьому їх професійної діяльності? — На жаль, на сьогодні об’єктивної статистики із цього питання не існує. Раніше такі до-

слідження проводилися, профзахворювання медиків вивчалися, офіційна статистика ґрунтувалася бодай на даних реєстру лікарняних листків. Останні п’ять років цей порядок зруйновано, тому реальні цифри захворюваності лікарів на сьогодні нікому не відомі. Більше того, існує відповідний наказ МОЗ про те, що люди, які працюють у шкідливих і небезпечних умовах, мають обов’язково проходити профогляди. Але лікарів у цей перелік не внесли, оскільки вважали, що умови їх праці не належать до шкідливих. Я переконаний — це помилка. Співробітники кількох кафедр НМУ за ініціативою Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я провели наукове дослідження умов роботи медичних працівників, зокрема хірургів, терапевтів і педіатрів (найпоширеніші фахи), і довели: відповідно до «Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості

трудового процесу» професію лікаря можна віднести до 3 класу 3 ступеня шкідливості. ВЗ На яку небезпеку здебільшого наражаються люди в білих халатах? — Основними шкідливими факторами для лікарів є біологічний (вони часто або й постійно контактують з інфекцією), статичне та психоемоційне перенавантаження (лікар постійно приймає важливі рішення, часто в екстремальних ситуаціях), токсичні й алергізуючі чинники, порушення добового ритму сну та відпочинку, тривалий контакт з антибіотиками та іншими фармацевтичними препаратами тощо. До того ж, вплив цих факторів здебільшого є комбінованим. Звідси й наслідки. Спеціально створена нами комісія, яка вивчала захворюваність лікарів у м. Київ, з’ясувала: лише 3% хірургів вважають себе практично здоровими, серед терапевтів таких близько 5%, педіатрів — до 12%. У решти виявлено ту чи іншу па-

тологію. Зауважу, що ми оцінювали показники захворюваності з тимчасовою втратою працездатності лікарів цих спеціальностей порівняно з аналогічними показниками робітників промислових підприємств столиці, які також зазнають поєднаного впливу фізичних і хімічних факторів. Отже, виявилося, що медичні працівники за деякими показниками хворіють навіть частіше, ніж робітники, які працюють у шкідливих умовах (це стосувалося не лише інфекційних захворювань, а й, наприклад, злоякісних новоутворень). Додамо й вплив на лікарів психоемоційних факторів, який спричиняє розвиток невротизації у вигляді набутої тривоги, що призводить до неадекватної емоційної реакції та емоційного виснаження у майже 70% хірургів, 29% терапевтів і 32% педіатрів. Аналіз засвідчив: низький рівень набутої тривоги (тобто норма) виявляється тільки у 2%, середній — у 51%, високий — у 43% лікарів, при цьому в осіб із групи порівняння аналогічні показники становили 66, 22 і 1%. Непокоїть той факт, що за повідомленнями медичних працівників, ураження емоційної сфери в лікарів проявляється редукцією професійних обов’язків (у 40% хірургів і терапевтів і майже у 48% педіатрів). Високим рівнем порушень з боку нервової системи пояснюється і висока частота функціональної та органічної патології в лікарів. Зокрема поглиблене клініко-інструментальне обстеження згаданих груп встановило наявність у майже 80% лікарів захворювань нервової системи, у 45% — серцево-судинних хвороб, у 75% — більше двох захворювань одночасно. У хірургів зареєстровано найвищий рівень патології нервової системи (більша відповідальність, більше стресів), на другому місці у них — патологія серцево-судинної системи, на третьому — хвороби травного тракту. Адже в нас ніхто не дбає, щоб людина вчасно поїла на роботі. У деяких лікарнях з метою економії навіть забороняють включати електрочайники! Також встановлено, що кількість скарг лікарів практично за всіма пунктами зростає зі збільшенням професійного стажу, що підтверджує зв’язок їх хвороб зі шкідливим впливом факторів виробничого середовища. Пік показників захворюваності лікарів на нервові та серцевосудинні недуги припадає на період роботи за спеціальністю понад 20 років. Незадовільним є і стан здоров’я працівників швидкої допомоги. Часто лікарі виходять на зміну з показниками високого артеріального тиску, за яких свого пацієнта давно б відправили на лікарняний. А в лікаря вибору немає — у нього виклики або 2-3 операції, і він один чергує в лікарні. А якщо під час операції в нього станеться інсульт чи інфаркт? ВЗ Хто за це відповідатиме? — На жаль, ніхто. Цією проблемою в державі всерйоз не цікавляться. Хіба що медичні профспілки. Але вони можуть лише бити на сполох, натомість діяти має влада. А хто реагує на те, що в м. Київ щороку серед медичного персоналу офіційно реєструється в середньому 20-24 нових випадки захворювання на туберкульоз? Згідно із чинним законодавством, якщо це викликано контактом із хворим, медпрацівник має право на встановлення професійного захворювання і відповідну компенсацію. На жаль, лише у 10-20% випадків такий зв’язок вдається підтвердити, решті відмовляють: мовляв, наразилися на інфекцію в побуті. Бо ніхто не зацікавлений виплачувати великі компенсації. Так само немало випадків

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

24 липня 2015 року

зараження лікарів ВІЛ-інфекцією, вірусними гепатитами, а спробуй доведи, що лікар інфікувався на робочому місці. Його швидше звинуватять у тому, що не вдягнув рукавички, неправильно користувався засобами захисту тощо. Хоча в жодному документі немає пункту «сам винуватий». Якщо людина заразилася на роботі, вона має право на встановлення факту профзахворювання. ВЗ Хто допоможе лікарям, яких і без того звинувачують у круговій поруці? — Потрібно, щоб медогляди лікарів як особ ливого контингенту, що працює в шкідливих умовах, здійснювала медкомісія високого рівня (доценти, професори). Зрозуміло, що лікар першої категорії не зможе сказати завідувачу свого відділення: «У вас зовсім не те захворювання, яке ви запідозрили». Не виключений і тиск на такого лікаря. Також має бути спеціальна медсанчастина, де працівники галузі зможуть лікуватися, там же реєструватимуть їх захворюваність, вноситимуть дані в єдину базу, тоді матимемо й об’єктивну статистику, і реальні цифри потреб в оздоровленні працівників галузі. Зрештою, головне завдання таких медсанчастин — не лише контроль, а й турбота про повернення лікарів «до лав». Адже, якщо в лікаря розвинулася хвороба, це не означає, що його потрібно звільняти. Йому слід допомогти, у тому числі і з профілактикою. Натомість на сьогодні навіть не всі кардіологи розуміють, що, скажімо, пацієнт із гіпертонічною хворобою не повинен працювати в умовах шуму, у нічний час тощо. Його лікують із застосуванням найсучасніших методик і препаратів, а після повернення на «шумну» роботу хворий у перший же день потрапляє до лікарні з гіпертонічним кризом.

Тому опікуватися цією категорією пацієнтів має спеціальна комісія, яка знає особливості професійних захворювань, зокрема до її складу повинні входити профпатологи. На жаль, у поліклініках створюють комісії з лікарів, які не обізнані зі шкідливими факторами роботи різних категорій працівників. Що вони можуть рекомендувати під час профоглядів? Раніше бодай у СЕС існували відділи гігієни праці, де лікарі-експерти, гігієністи знали, які чинники шкодять за тих чи інших умов, слідкували за цим на підприємствах. Нині все зруйнували. ВЗ Казали, що буде все, як у Європі. Хто там слідкує за гігієною праці? — На жаль, нам ще далеко до Європи в цьому плані. У нас немає відповідних інспекцій і експертів, як там. Коли вони будуть і хто їх навчить — невідомо. А людям потрібно працювати… Тому проблема професійної захворюваності, диспансеризації лікарів невіддільна від загальної проблеми профзахворюваності в Україні. На жаль, нині ці питання українською владою майже не контролюються. За статистикою різко зменшилась кількість осіб із професійною захворюваністю в усіх галузях, адже такі діагн ози просто не встановлюють. Хворі є, але система їх виявлення зруйнована. Натомість у країнах Європи зовсім інша схема встановлення «професійного» діагнозу. Тому, наприклад, у Швеції рівень профзахворюваності в 10 разів вищий, ніж в Україні. Там робітник сам подає відповідну заяву роботодавцю, якщо вважає, що стан його здоров’я погіршився у зв’язку з професійною діяльністю (наприклад, болить голова через постійне перебування за комп’ютером). Це одразу потрапляє в базу даних як «хвороба виснаження від роботи». Роботодавець звер-

тається до інспектора, котрий, як правило, підтверджує діагноз професійної хвороби. Спеціальні комісії експертів перевіряють не всіх робітників, часто просто зважають на обставини, і діагноз професійного захворювання підтверджується. Наприклад, навіть гіпертонія в деяких країнах може трактуватись як професійна хвороба. У нас зовсім інші підходи. Лікар, який підозрює в пацієнта професійну хворобу, подає запит у СЕС. Санітарний лікар вивчає умови праці, перевіряє їх на відповідність нормам, і діагноз профзахворювання встановлюється лише, якщо людина довго працює в шкідливих умовах і не страждала раніше на таку хворобу. Механізм доволі складний, але майже на 100% безпомилковий. Крім того, в Україні існує перелік професійних хвороб. Це офіційний документ, тому не внесені до нього патології не можна назвати професійними. У деяких країнах Європи такого переліку не існує взагалі або він дуже короткий. Будь-яку хворобу можна визнати професійною. Як прик лад: один із парламентарів Швеції довів, що його алкоголізм є професійним захворюванням, бо йому часто доводилося зустрічатися з колегами в неформальній обстановці. У нас таке не проходить. Наша система з точки зору методики виваженіша, але її принципів зараз практично не дотримуються. ВЗ Чи існує вихід? Що зробити, аби лікарі хворіли менше? — МОЗ України має внести зміни до Наказу від 21.05.2007 р. №246 «Про затвердження порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» у частині організації попередніх і періодичних профоглядів лікарів основних фахів, а також розробити уніфікова-

ні облікові та статистичні документи стосовно стану здоров’я медичних працівників, відновити ведення загальнодержавного реєстру захворюваності з тимчасовою втратою працездатності. Також необхідно розробити нові науково обґрунтовані показники виробничого навантаження хірургів, терапевтів і педіатрів (їх має затвердити Кабінет Міністрів України). Департаменти охорони здоров’я на місцях повинні створити спеціалізовані медичні комісії та запровадити суворий контроль якості їх роботи щодо диспансеризації медичних працівників, а також організувати їх планове оздоровлення (за диспансерними групами). Якщо держава не приділить належної уваги цій проблемі, матимемо сплеск професійної захворюваності в галузі та й у країні в цілому. Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Медична наука в Україні: ми її втрачаємо?» Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

ТОЧКА ЗОРУ

Володимир ФЕСАН, головний технічний інспектор з праці Профспілки працівників охорони здоров’я України

рофспілка постійно вивчає умови праці медичних працівників і негативні наслідки впливу факторів виробничого середовища, наявні на робочих місцях представників галузі. Специфічні умови їх діяльності доволі часто призводять до виникнення професійної захворюваності. Офіційна статистика свідчить про зменшення показників профзахворюваності медпрацівників. Наприклад, якщо у 2010 р. було зафіксовано 56 випадків профзахворювань, то у 2011 р. — 36, у 2013 р. — 30, а у 2014 р. — лише 22. Це дані МОЗ України, тобто вони стосуються установ, які перебувають у підпорядкуванні Міністерства. Зрозуміло, що ці цифри жодним чином не відповідають дійсності. У структурі профзахворюваності медиків лідирує туберкульоз — 80%, за ним — гепатити — 15%, далі — бронхіальна астма, інфекційні захворювання тощо. На сьогодні нас найбільше турбує проблема належного розслідування випадків профзахворювань, адже одне з його основних завдань — розробка та втілення профілактичних заходів, які можуть і повинні запобігти виникненню аналогічних випадків у майбутньому. У 2011 р. було змінено порядок розслідування нещасних випадків і профзахворювань на виробництві, унаслідок чого ліквідували процедуру розслідування гострих професійних захворювань. А саме до останніх належать

інфекційні профзахворювання, випадки яких мали вивчати комісії закладів охорони здоров’я протягом трьох днів. Одразу після цього можна було розробляти і впроваджувати профілактичні заходи. Нині залишається лише процедура розслідування хронічних профзахворювань. У кращому випадку вона може завершитися за 21 робочий день. Якщо ж ми говоримо про інфекційні захворювання, то розуміємо, що ці випадки можна розслідувати, зробивши необхідні обстеження, аналізи, доки триває гостра фаза. А якщо людина 21 день ходитиме по інстанціях з інфекцією замість того аби лікуватися, можна уявити, до яких ускладнень це призведе — як для хворого, так і для оточуючих. Ми вимагали повернути старий порядок розслідування гостр их профзахворювань, однак не знайшли розуміння ані в МОЗ, ані у Фонді страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань (далі — Фонд), ані навіть у комітеті Держгірпромнагляду. Під час епідемії каліфорнійського грипу, коли виникла проблема із захворюваністю медиків на цю інфекцію, у Держгірпромнагляді нам прямо заявили, що це не їх справа, у них немає відповідних спеціалістів, мовляв, самі розбирайтеся. Та й матеріальна зацікавленість стимулює таку поведінку, бо якщо розслідуєш — компенсуй. Фонду це не вигідно. Далі — більше. Із розробленого у 2014 р. Держгірпромнаглядом нового проекту порядку розслідування нещасних випадків на виробництві процедуру розслідування профзахворювань (як гострих, так і хронічних) взагалі вилучено! Чи сприятиме таке ставлення до розслідування профзахворювань вирішенню проблеми? Переконаний — ні. Сьогодні Україна орієнтується на країни Європи. Але ж там роботодавці піклуються

про умови праці, які б не спричиняли профзахворюваності. І вся система спрямована на її профілактику, на запобігання ризикам, уникнення нещасних випадків (належне забезпечення спецодягом, засобами індивідуального та колективного захисту). На жаль, українські медики працюють в інших, небезпечних для здоров’я, а іноді й життя, умовах. Два роки тому галузева профспілка спеціально вивчала це питання і виявила, що навіть за офіційними даними забезпеченість медпрацівників санітарним і спецодягом становить приблизно 60% (враховано навіть ті випадки, коли люди купують такий одяг за власні кошти, хоча їх мають забезпечувати ним безкоштовно). Не можна порівняти і стан обладнання, яким користуються наші медпрацівники і їх колеги за кордоном (у нас рентгенапарати працюють по 30-40 років, не набагато кращий стан автотранспорту, фізіотерапевтичного обладнання — вони також не оновлюються по кілька десятиріч), рівень забезпеченості одноразовим інструментарієм, засобами догляду за хворими тощо. Навіть на так звані оздоровчі (розмір яких навряд чи допоможе оздоровитися), на які відповідно до п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2002 р. №1298 мають право всі працівники закладів охорони здоров’я, не завжди можна розраховувати через брак коштів на цю виплату. Ще однією слабкою ланкою виявився контроль за умовами праці. На сьогодні ДСЕС — на шляху в небуття. Ті ж органи, які ще могли б контролювати ситуацію, підпали під мораторій на перевірки установ і підприємств (зайти туди вони можуть лише з дозволу Кабінету Міністрів України або після того, як нещасний випадок уже стався — за рішенням суду). Нічого доброго ми не очікуємо і в перспективі. Навіть ті кошти, які були передбачені Законом

України «Про охорону праці» (0,2% від фонду оплати праці), зі зміною законодавства у 2014 р. тепер уже не обов’язково потраплять до сфери поліпшення умов праці та підвищення безпеки медпрацівників (цю норму вилучили). На жаль, непоодинокими є випадки, коли ці кошти адміністрація закладів використовує на інші потреби (а такі завжди знайдуться, наприклад, ремонт приміщення тощо). Тому ми рекомендували обласним організаціям нашої Профспілки зобов’язати роботодавців (через колективні договори) передбачати кошти на забезпечення працівників санітарним і спеціальним одягом, спецхарчуванням, а також на проведення атестації робочих місць за умовами праці й медичних оглядів працівників закладів охорони здоров’я. Такий спосіб боротьби за право на належні умови праці — сьогодні єдиний і найдієвіший. Адже невиконання пунктів колективного договору — це підстава розірвати контракт із керівником закладу. На тлі озвучених проблем доброю новиною є прийняття у 2014 р. гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та безпечності факторів виробничого середовища. Попередня класифікація містила обмежену кількість таких факторів, у нинішній значно розширено цей перелік, що допоможе краще визначати наявні шкідливі фактори під час атестації робочих місць і суттєво впливати на умови праці медиків, а отже, і на стан їх здоров’я та рівень профзахворюваності. Щоправда, не всі задоволені таким нововведенням — дехто з урядовців намагається обережно його «обійти», однак законом передбачено, що ця класифікація відтепер має використовуватися у всіх нормативних актах, і ми будемо наполягати, щоб її застосовували повною мірою. Адже спектр нових вимог не тільки ширший, а й сучасніший.

РЕПОРТАЖ З ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

НАЙЦІННІШЕ НА ВІЙНІ — ЧАС Врятовані нею хлопці, можливо, і не вважають її янголом, але точно моляться за її здо ров’я. Вона ж сама не вбачає героїзму у своїх діях. Лікарка просить не називати її ім’я і відмовляється фотографуватися без темних окулярів: АТО стала її вибором, але цей вибір не повинен зруйнувати спокій її близьких.

ВЗ Ким ви були до військових подій? І чому вирішили піти на фронт? — Я маю медичну освіту: була і є лікарем. Моя спеціалізація — «Анестезіологія». На час початку АТО навчалася в клінічній ординатурі. Я не змогла залишатися осторонь, коли в країні відбуваються такі події, тому під час третьої хвилі мобілізації пішла до військомату й була мобілізована. До університету надійшов спеціальний лист, і мені дали академ-відпустку на рік. ВЗ Чи пам’ятаєте ви свого першого пораненого бійця? — Я пригадую першого пораненого ще на Майдані, на вулиці Грушевського. Це був чоловік 40-50 років із закритим переломом ключиці внаслідок рикошету гумової кулі. А із серйознішими ситуаціями довелося зіткнутися в Краматорську. Досі перед очима підліток років 16-17. Хлопчина їхав на велосипеді і потрапив під обстріл. Прикрий збіг обставин і важке поранення в голову. Він перебував у критичному стані, а в мене не було навіть апарата штучного дихання (ШВЛ)! Нам довелося поза чергою сідати в польовому госпіталі Одеси, де його інтубували та підключили до ШВЛ, а вже потім транспортували далі. Також, звичайно, закарбувався в пам’яті обстріл Краматорського аеро-

дрому в лютому цього року. Це було страшно. Спочатку ми навіть ховалися в окопах. А потім, коли кинулися надавати допомогу, було вже двоє загиблих… ВЗ Як сладаються відносини «лікар-парамедик» в умовах АТО? — В Україні юридично не закріплене поняття «парамедик». Якщо суть запитання в тому, чи співпрацюють люди з різним рівнем освіти в ході виконання медичний завдань, то моя відповідь — так. Адже в одній субмарині пливемо. Хоча бувають поодинокі прикрі випадки етичної некомпетентності, густо замішаної на роздмуханому війною почутті власної значущості. Найгірше, коли «навколомедичні амдіністратори-волонтери» з часом починають вдавати, що вони все знають і з легкістю можуть замінити лікаря. У мене, звичайно, теж був такий період, але він закінчився ще на першому році інтернатури. Кожен має виконувати свою роботу, яка відповідає його компетенції. ВЗ Чи існують освітні програми для парамедиків АТО? — У квітні минулого року я разом із польськими колегами співорганізовувала навчання за типом ТССС (Tactical Combat Casualty Care) у Києві. На відміну від первинних реанімаційних заходів, яким нав чають цивільне населення для надання першої медичної допомоги, де схема АВС (Airway — прохідність дихальних шляхів, Breathing — дихання, Circulation — кровообіг) є основною, для надання допомоги на лінії вогню, у перші хвилини після поранення найголовнішим завданням є спинення кровотечі, й тільки потім перевірка дихання. Цей курс не вимагає медичної освіти і навчає діяти в екстремальних ситуаціях, коли потрібно спиняти кровотечі та здійснювати швидку евакуацію, ведучи зустрічний вогонь. За час служби у Збройних Силах України (ЗСУ) я двічі мала справу з інструкторською командою медсанбату США. Також чула про британських тренерів, які теж організовува ли щось на кшта лт ТССС. Після року скаженої популяризації тактичної медицини у волонтерському середовищі мушу засвідчити, що тепер не кожна запрошена делегація може нас чомусь навчити. З більшістю ми могли б просто обмінятися власним досвідом. Але це стосується актив них медиків у ЗСУ та волонтерівінструкторів. Основна ж маса штатних медичних працівників і досі не в змозі відрізнити ларингеальну трубку від ендотрахеальної. ВЗ Чи є таке поняття, як «сумка парамедика»? Що туди входить і чого наразі не вистачає? — Є поняття рюкзака, з яким ми працюємо. Його пакують самостійно — відповідно до кваліфікації та переліку засобів, наявних у «заначці», яку формують знайомі та незнайомі волонтери. Мені надзвичайно пощастило, бо в мене є друг, що працює в приватній клініці і може забезпечити всім необхідним, а також товариші в різних лікарнях Києва, яких не потрібно просити двічі, — вони тільки пе-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

РЕПОРТАЖ З ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

24 липня 2015 року

репитують: «Чого так мало? Давай більше дістанемо». Також маю подруг у волонтерському десанті, які можуть зненацька поцікавитись: «Чого тобі там ще для повного щастя не вистачає?», а вже через тиждень дістати висококласний апарат ШВЛ, наданий американською діаспорою. З огляду на специфіку роботи я можу дозволити собі носити 15-кілограмовий рюкзак, у якому є практично все. Останнє безцінне надбання — внутрішньокістковий ін’єктор, який дістався мені від естонських колег разом із цілим рюкзаком іншого корисного медичного інструментарію. Окрім рюкзака традиційно беру із собою апарат ШВЛ, тверді ноші, бокс із розчинами, бронежилет, укомплектований під медика, і два балони з киснем. За потреби перелік обладнання можна розширити інфузоматом і дефібрилятором. Головне — не комплектація рюкзака, а вміння усім цим користуватися. Адже безглуздо просто тягати інвентар на своїх плечах і втрачати бійців через брак освіти та практики. ВЗ А що найголовніше у вашій роботі? — Найцінніше для медпрацівника — час, а в екстремальній ситуації його важливість зростає в кілька разів. Для налагодження інфузійної терапії пораненому є хвилина чи дві. Під рукою завжди повинні бути система для вливання розчинів або переливання крові, периферичний катетер, пов’язка для надійної фіксації катетера і збереження стерильності. А чим закрити катетер за потреби припинення інфузії? Для цього існують ма ленькі заглушки «Луер-Лок». Але вони чомусь завжди в дефіциті і губляться в найкритичніший момент. Компанія Vogt Medical, тісно співпрацюючи з медиками, допомогла вирішити цю проблему: розробила інфузійний набір, до складу якого входить система для вливання трансфузійних розчинів, периферичний катетер, стерильна пов’язка для фіксації і набір заглушок. Тобто всі необхідні складові для інфузійної терапії містяться в одній упаковці. При цьому мінімізуються будь-які ризики виникнення ускладнень. Ми вдячні виробникам за те, що вони цінують наш час і безпеку: компанія передала АТО 100 упаковок інфузійних наборів і 1 тис. пар рукавичок для захисту рук підвищеного ризику. ВЗ А реанімобілі, гелікоптери — вони є? — Реанімобілі в АТО є: транспортувала так поранених двічі. Гелікоптери — також. Дійшла висновку, що цей вид транспорту мене розбестив: вібрація в такому випадку передбачуваніша, а темпи швидші, ніж у реанімобілі. Чого б мені найбільше хотілося, так це щоб наші гелікоптери отримали технічну змогу працювати ближче до переднього краю. Основна маса «медеваків» під час «перемир’я» транспортує поранених із медичних закладів вторинного рівня до установ третинного рівня. Ми більше нагадуємо стару добру санавіацію, ніж PJ-їв, а хотілося б навпаки. ВЗ Чи доводиться вам виконувати додаткові завдання: спілкуватися із сім’ями, складати списки поранених…? — За багато місяців ми вже обмінялися контактами один з одним, тому

можемо дізнаватися про подальшу долю хлопців просто зателефонувавши до колеги. Часом доводиться спілкуватися з командирами бійців. От так іноді не встигнеш ще й речі по місцях розкласти, як уже телефонує тобі суворий дядько з незнайомого номера і серйозно так питає: «Довезли?» При транспортуванні цивільних із ними можуть бути члени сімей, щоправда не зав жди мені вдавалось забезпечити їм необхідний психологічний комфорт. Іноді на борт потрапляють журналісти: з ними простіше —

м’ятні льодяники, сміттєві пакети, вологі серветки, посмішка. ВЗ А як ви знімаєте стрес в умовах війни? — Це залежить від його ступеня. Але головний мій седативний засіб — музика. Вмикаю ще в польоті, через навушники «Лючію ді Ламмермур» Доніцетті… тихо, щоб не заважало. А після польоту на повну гучність — американську поп-музику. А ще беру півлітрову чашку, подаровану сім’єю товариша, заварюю запашний чай і знімаю стрес… тістечками з кремом — у великій кількості. Дуже до-

помагають собаки. Дружні до мене розвідники дозволяють бавитися з цуценятами — гарний спосіб позбутися тривоги та стресу. Окремо доводиться багато тренуватися, щоб бути в гарній фізичній формі: у моєму випадку це кроссфіт або мій жовтий велосипед. ВЗ Як гадаєте, час проведений в АТО, вплине на ваше майбутнє, роботу, характер, родину? — У людини має бути мотивація. Я зробила свій вибір і прийняла той факт, що під час його реалізації я ризикую, можливо, усім. Щодо рис характеру, то особисто мене завжди найбільше виручала впертість. Зусилля, які дівчина має докласти, аби, будучи у Збройних Силах, потрапити в бойову й небезпечну ситуацію, — титанічні. Правда в тому, що нас, жінок, якби могли, то тримали б десь між військовими каплицями, навчальними полігонами і кухнею. Моє щастя в тому, що мені трапився такий рідкісний для АТО феномен, як розумний командир. ВЗ Як ваша родина ставиться до вашого вибору? — Коли мої батьки дізнаються, де я насправді провела цей рік, мене позбавлять спадщини, випишуть з метрики і надалі я гордо зватимусь Desdichado. Це насправді спроба віджартуватись, щоб не демонструвати стороннім рівень мого ПТСР (посттравматичного стресового розладу — авт.). ВЗ Який головний урок ви отримали за час участі в АТО? — Про релятивність комфорту. Комфорт — це коли в повній темряві в сорока хвилинах льоту від Дніпра твій пульсоксиметр все-таки вловлює хвилю пульсу в твого пацієнта. Комфорт — це коли над твоєю головою не лише шар ґрунту і деревини, а й бетонна аеродромна плита. Комфорт — це коли всі твої хлопці повернулись на ніч додому і ти нарешті можеш спати... майже спокійно. Розмову вела Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

НАДІЙНИЙ ПОМІЧНИК ЛІКАРЯ Компанія Vogt Medical, присутня на вітчизняному фармринку протягом останніх 15 років, презентує одноразові вироби медичного призначення з асортиментом, який налічує понад 300 найменувань. Компанія має власне виробництво і сертифікована TUV SUD відповідно до ISO 9001, ISO 13485, MDD 93/42, що дає змогу проектувати, розробляти, виготовляти і реалізувати стерильну та нестерильну одноразову медичну продукцію, а також хірургічні інструменти. Продукція компанії має європейський знак якості СЕ. На ринку України Vogt Medical також виступає ексклюзивним дистриб’ютором інших виробників: Becton Dickinson (США), Troge Medical (Німеччина) і Eakin (Ірландія). Завдяки високій якості і безпечності продукція компанії Vogt Medical давно завоювала довіру пацієнтів і медичних працівників. Адреса представництва Vogt Medical в Україні: 03069, м. Київ, вул. Куп’янська, 38. Тел.: +38 044 594-81-45 (-46, -47, -48). Факс: +38 044 594-81-49. e-mail: vm.ukraine@vogt-medical.com

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ЧЕРК АЩИНА

РИФИ РЕФОРМУВАННЯ АКУШЕРСЬКОЇ СЛУЖБИ В Україні малюкова смертність у 2,4 разу, а материнська — у 3-4 рази перевищує євро пейські показники. Тому одним з основних завдань реформування медичної галузі МОЗ визначило розробку системи регіональної трирівневої перинатальної допомоги, впрова дження якої мало б сприяти створенню умов для безпечного материнства, підвищенню показників народжуваності, зниженню рівня малюкової та материнської смертності тощо. Та благі наміри, що не були підкріплені достатнім фінансуванням, кадровим потенціалом і матеріально-технічним забезпеченням, досі не реалізовані в реальному житті. Подібна ситуація склалася і в Черкаській області. Про підводні рифи реформування акушерської служби «ВЗ» розповіла заступник директора Департаменту охорони здоров’я Черкаської облдержадміністрації Наталя Лакуста.

Наталя ЛАКУСТА, заступник директора Департаменту охорони здоров’я Черкаської облдержадміністрації, кандидат медичних наук, доцент

ВЗ Які кроки передбачає реформа акушерської служби? — Відповідно до Концепції подальшого розвит ку перинатальної допомоги, запропонованої МОЗ України у 2011 р., реформа акушерської служби передбачає закриття малопотужних по логових відділень, у яких приймають менше 400 пологів на рік, й організацію на первинному рівні акушерських відділень центральних районних лікарень, що забезпечуватимуть базову стаціонарну допомогу жінкам і новонародженим при неускладненій вагітності. На вторинному — від криття міжрайонних перинатальних відділень на базі ЦРЛ або міських пологових будинків, у яких приймають більше 400 пологів на рік, із ці лодобовим чергуванням акушера-гінеколога та неонатолога. На третинному рівні — уведення в дію перинатального центру, який надаватиме вузькоспеціалізовану медичну допомогу вагіт ним із групи високого ризику, при ускладнених і передчасних пологах. В ідеалі такий підхід пра вильний. Та чи враховано при цьому специфіку кожного регіону? Черкаська область належить до 7 регіонів України з найвищим коефіцієнтом природного зменшення населення, тому останнім часом в області помітно зменшилась кількість пологів. Тож, якщо дотримуватися рекомендації МОЗ щодо закриття малопотужних відділень, де приймають менше 400 пологів на рік, на Черка щині доведеться закрити майже всі районні по логові відділення: із 20 їх залишиться тільки 4.

Ми не можемо вдаватися до таких кардиналь них дій і для початку обмежимося оптимізацією пологових відділень, у яких приймають до 200 пологів на рік. Таких у нас 4 — у Драбівській, Кам’янській, Лисянській і Чигиринській ЦРЛ. У цих відділеннях не забезпечується пос тійна підтримка кваліфікаційного рівня лікарів, оскільки при малій кількості пологів зменшу ється показник оперативної активності, втра чається практика надання акушерської допо моги. Крім того, районні пологові відділення недостатньо оснащені сучасною апаратурою, у них відсутнє цілодобове чергування акушерівгінекологів і неонатологів. Це зумовлює високу частоту ускладнень під час пологів, зростання ризику материнських і перинатальних втрат. Так, рівень смертності дітей віком до 1 року на Черкащині у 2013 р. становив 7,3 (на 1 тис. на роджених живими), а у 2014 р. — 8,85. Показник неонатальної смертності у 2013 р. — 4,3, а у 2014 р. — 5,2, тобто кількість дітей, які поми рають від 0 до 6-ї доби життя, збільшується. Більшу частину їх втрачаємо саме в районах. Із 44 недоношених дітей, які померли минулого року, 29 — у районних медзакладах. Щоб запобігти цьому та гарантувати безпеч не материнство, реформою передбачене ство рення міжрайонних перинатальних відділень другого рівня, які надаватимуть кваліфіковану допомогу вагітним і новонародженим. ВЗ Скільки таких відділень планується створити в Черкаській області? — Для раціональнішого використання ліжко вого фонду акушерських стаціонарів в області до завершення процесу реформування плану ється організувати 4 міжрайонні перинатальні відділення. У малопотужних районних лікарнях зали шаться відділення гінекології та амбулаторії для спостереження за вагітними. Адже жінка під час вагітності не може постійно їздити для обстеження в інший район. Крім того, необхідна гінекологічна служба, яка зможе надати допо могу в ургентній ситуації: при кровотечі чи перед часних пологах, до прибуття санавіації. За таким принципом у нашій області вже давно організовано роботу акушерської служби в невеличкому містечку Ватутіне. Тут функціонує гінекологічне відділення, а також ведеться амбулаторний прийом вагітних, а народжувати їх направляють у Звенигородку або Черкаси.

Слід зауважити, що функціонування міжра йонних перинатальних відділень виправдано ще й з економічної точки зору. Розрахунки по казали: вартість одних пологів у малопотуж них районних відділеннях втричі вища, ніж у пологових будинках, де приймають 1 тис. і більше пологів на рік. Адже на забезпечення щоденного прибирання, стерилізації, опалення напівпорожніх корпусів витрачаються величезні кошти. Тож основна частина бюджету райлікарні йде на утримання приміщення та виплату за робітної плати. ВЗ Коли в області запрацює реформована акушерська служба? — Вирішили розпочати з кількох районів, щоб подивитися, як працюватиме ця система, зробити висновки для подальшого реформування служ би. Проте втілити задумане в реальне життя, до тримуючись вимог, прописаних у нормативних документах МОЗ, непросто. Для цього необхідно вирішити низку проблем, що не завжди в компе тенції місцевих фахівців. Найголовніша з них — це розподіл субвенції між районами. Відповідно до чинного законо давства фінансування районної медицини від бувається із розрахунку на одного жителя. Тож постає питання: як перераховувати кошти для медичного обслуговування жінки, яка народжує в медзакладі іншого району? Навіть зважаючи на те, що вагітна частину ліків купує за власні кошти, медичний заклад несе певні витрати, пов’язані з її обслуговуванням. Тож на законодавчому рівні потрібно визначити схему відшкодування коштів між медичними закладами регіону. Щоб райони не з’ясовували між собою, яке пологове відді лення прийме роділлю, хто її транспортуватиме і чиїм транспортом тощо, і щоб вагітна не зали шалася поза увагою медиків у відповідальний момент. Поки що це питання на державному рівні жодним чином не врегульоване. Натомість нині вирішується проблема ство рення територіальних громад. Можливо, коли в державі відбудеться адміністративно-терито ріальна реформа, буде урегульоване й питан ня міжрайонного фінансування, але сьогодні воно не вкладається в запропоновану реформу акушерської служби. Тому зважуємо, чи варто розпочинати реорганізовувати службу до про ведення адмінреформи. Інша проблема — транспортування вагітних і новонароджених із віддалених районів до між

районних перинатальних відділень та обласної дитячої лікарні. За рекомендацією МОЗ акушер ське відділення має обслуговувати мешканців населених пунктів у радіусі 60 км. У нас область територіально видовжена, а відтак не скрізь вдається витримати ці параметри. Наприклад, найвіддаленіше село Драбівського району, яке обслуговуватиметься Золотоніським міжрайон ним відділенням, розташоване на відстані 80 км від нього. При цьому в ЦРЛ немає спеціально оснащено го транспорту, реанімобілів для транспортування тяжкохворих новонароджених або породіль після складних пологів. За таких умов перевозити не мовлят, які народилися недоношеними, в асфіксії чи з вродженими вадами, або малюків із відда лених районів, де немає цілодобової служби неонатологів і відповідної апаратури для виход жування, вкрай складно. І чесно кажучи, саме під час транспортування з віддалених куточків регіону до обласної дитячої лікарні ми і втрача ємо тяжкохворих дітей. Негативно впливає на якість транспортуван ня новонароджених та вагітних і низька якість дорожнього покриття. Наведу один приклад: із району забирали жінку на 31-му тижні вагітнос ті, у якої не спостерігалося пологової діяльності, але поки довезли нашими розбитими дорогами, в жінки почалися перейми. Ось вам і безпечні умови транспортування… ВЗ Ви згадали про недостатню оснащеність пологових закладів. А ЦРЛ, на базі яких планується створити міжрайонні перинатальні відділення, забезпечені всім необхідним? — Низький рівень матеріально-технічного забез печення перинатальних центрів другого рівня — це ще одне питання, на яке немає позитивної відповіді. У районних пологових закладах май же повністю відсутня сучасна апаратура, не ви стачає найнеобхіднішого: ліжок-трансформе рів, кардіотокографів, біохімічних аналізаторів тощо. У деяких районах немає навіть апаратів для УЗД. Позаминулого року я за програмою обміну досвідом їздила до Англії. У невеличкому містечку Дорчестер мала змогу спостерігати за роботою багатопрофільної лікарні, де є педіатричне й акушерсько-гінекологічне відділення. З болем у серці порівнювала забезпечення цієї лікарні апаратурою, ліками, оснащеність пологових залів із нашими. У палатах — такі умови, що вагітні почуваються ніби в себе вдома. Держав ний заклад повністю фінансується за рахунок держави. При цьому англійські фахівці не ро блять нічого такого, чого б не вміли наші лікарі. А в нас і зали пологові зробили, і родичі присутні на пологах, але змін на краще не від бувається. Бо, коли забезпеченість лікарень на низькому рівні: немає ліків, елементарної апаратури, — людських ресурсів замало. Матеріально-технічне забезпечення в аку шерській службі має дуже велике значення. За кордоном апаратура навіть прогнозує по дальші дії лікаря, а в нас усі розрахунки, ви бачте, — на пальцях. Для недоношених дітей немає кювезів і апаратів «СИПАП»! Але ж для таких немовлят додаткове забезпечення кис нем є життєво необхідним, без нього бригаді санавіації не буде кого транспортувати... ВЗ Із яким кадровим потенціалом реформується акушерська служба області? — Організація роботи міжрайонних перина тальних відділень передбачає цілодобове чер гування акушерів-гінекологів і неонатологів. Забезпечити пологові відділення вторинного рівня акушерами-гінекологами ми ще якось зможемо, а от неонатологів в області бракує. Із кадрами в педіатрії взагалі дуже складна ситуа ція. Медзаклади регіону лише на 63% забез печені лікарями-педіатрами, із яких половина

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

24 липня 2015 року

пенсійного віку. Ми поступово наближаємося до того моменту, коли педіатрів катастрофічно не вистачатиме. Так, у 2014 р. укомплектованість штатних посад педіатрів-неонатологів стано вила 57,25% від потреби — цих спеціалістів у деяких районах узагалі немає! До речі, в Англії на дільниці вагітну спосте рігає акушерка, яка супроводжує її й під час пологів. У нас рівень підготовки акушерок не настільки високий, щоб вони могли виконувати цю роботу. Натомість сьогодні звучать пропо зиції про те, щоб жінку за умови фізіологічного перебігу вагітності спостерігали сімейні лікарі. Я як фахівець категорично проти. Адже будьяка фізіологічна вагітність може дуже швидко (буквально за кілька годин) перейти в патоло гічну. І прогавити цей момент — найстрашніше, адже можна втратити пацієнтку. Щоб сімейний лікар зміг визначити такий стан, його потрібно навчити розрізняти межу переходу фізіологіч ної вагітності в патологічну. До цього фахівців потрібно готувати ще в інституті. А в нас пере кваліфікували терапевта на сімейного лікаря і одразу ставлять завдання — вести прийом вагітних. Акушерство — це дуже серйозна служба, і щоб сімейні лікарі долучилися до неї, їм потрібно ще довго вчитися. Ми приділяємо значну увагу навчанню та підвищенню кваліфікації фахівців акушерської служби регіону. Раз на місяць в області відбува ються педіатрична та акушерсько-гінекологічна конференції, які відвідують акушери-гінеколо ги та педіатри з усіх куточків Черкащини. Лек ції читають професори провідних вишів краї ни. Також проводяться тренінги тематичного удосконалення. На базі обласного відділу статистики розпо чали навчальний цикл «Застосування телемеди цини в клінічній практиці». Хочемо впровадити телемедицину для дистанційного консультуван ня обласними спеціалістами районних відділень. Але знову ж таки все впирається у фінанси, які потрібні для забезпечення районів необхідним обладнанням: комп’ютерами, сканерами тощо. Тоді обласний спеціаліст міг би на відстані озна йомитися з результатами аналізів та інших обсте жень вагітної і надати своєчасну кваліфіковану консультацію або висновок, що стало б підставою для подальших дій лікаря районного пологового відділення.

ВЗ На Черкащині вже другий рік як призупинено будівництво перинатального центру. Зважаючи на ситуацію в країні, тотальну економію на всіх рівнях, чи не стане і цей проект так званим довгобудом? — На жаль, Черкащина фактично залишилася без третинного рівня надання акушерської до помоги. І це при тому, що нині спостерігаєть ся чимало репродуктивних і перинатальних проблем. Останніми роками в області помітна тенденція до збільшення кількості передчасних пологів (4%), дітей із вродженими вадами (ми нулого року цей показник сягнув 20 на 1 тис.). Зростає частота екстрагенітальної та акушер ської патології. Ще 10 років тому захворювання сечостатевої системи, які ускладнюють перебіг вагітності, реєстрували приблизно у 950 жінок. У 2014 р. зафіксовано вже 1550 вагітних із та кими проблемами. Якщо 10 років тому в поло гові будинки надходило 15 вагітних, хворих на цукровий діабет, то минулого року їх було 50. І це лише частина проблем. Крім того, є й рідкіс ні тяжкі патології, надання допомоги при яких можливе лише на третинному рівні. А в нас це завдання переклали на відділення екстрагенітальної патології обласної лікарні. Але ж воно має виконувати зовсім інші функції! Там повинні народжувати жінки з тяжкою екстра геніальною патологією. А відділення приймає вагітних з акушерською патологією, не маючи можливості виходжувати новонароджених: не має відповідного обладнання, неонатального відділення, недостатньо ліжок і кадрів. Жінки з екстрагенітальною, акушерською па тологією, при передчасних пологах повинні народжувати лише у закладах третинного рівня. Від ділення інтенсивної терапії для новонароджених і другий етап виходжування — це прерогатива перинатального центру, який в області потрібен як повітря. Обласна влада нас підтримує і в цей скрутний час шукає можливість виділити кошти з регіонального бюджету — проте їх недостатньо для завершення будівництва такого потужного об’єкта. Держава обіцяє до кінця року надати необхідну суму для завершення будівництва цього закладу — сподіваюся, так і буде. Інна ХІМІЧУК, власкор «ВЗ», м. Черкаси

Зведений корпус нового перинатального центру. Відсоток готовності досить високий, але через складну економічну ситуацію в країні наразі будівництво призупинено

ТОЧКA ЗОРУ

Олександр НІКОЛЮК, головний лікар Лисянської центральної районної лікарні

станнім часом кількість пологів у Лисян ському районі значно зменшилася. За перше півріччя нинішнього року їх прийняли всього в 71 жінки, кількість вагітних, які пере бувають на обліку, порівняно з минулим роком зменшилася на 60 осіб. Як фахівець я розумію, що це призводить до втрати кваліфікації ліка рів. За такої ситуації на одного лікаря припадає всього по 11 пологів на півроку. Тому постало питання про скорочення стаціонарних ліжок пологового відділення ЦРЛ. На мою думку, усі питання скорочення, реорганізації чи регіона лізації (якби їх не називали) пов’язані зі склад ною ситуацією в країні. Адже кількість пологів теж від цього залежить. Перегляньте статис тику за 1992 р.: криза в країні — і кількість пологів різко зменшилася. Так відбувається і зараз: на рівень народжуваності впливає еко номічна ситуація в державі. Та хочеться вірити, що це тимчасове явище і з роками ситуація покращиться: у країні станеться економічне диво, підвищиться соціально-економічний рівень життя населення, отже збільшиться народжуваність. Тоді знову буде потрібен стаціонар. А взяти і закрити — це найлегше. До того ж під час створення міжрайонних пологових відділень у рамках реформи постає чимало проблемних питань. Одне з них — доступність пренатальної допомоги. Як вирішити його при нашому транспортному сполученні та неякісних дорогах? У Лисянському районі найвіддаленіший населений пункт розташо ваний за 45 км від районного центру. А ще по трібно буде подолати відстань до міжрайон ної лікарні — це буде не менше 100 км. Як туди діставатиметься вагітна? Тим більше, що пологовий стаціонар має бути задіяний не лише для пологів. Адже жінку з патологією вагітності слід госпіталізувати в пологовий стаціонар з 22-го тижня гестації. Тож, на моє переконання, 10 ліжок пологового стаціонару,

які функціонують у нашій райлікарні, мають залишитися — навіть для такого маленького району. До того ж, нині відбувається процес добро вільного об’єднання громад, і ніхто ще точно не знає, який населений пункт на якій відстані ви явиться від міжрайонного медичного закладу. Також МОЗ України анонсувало, що з 2016 р. медзаклади стануть комерційними. У такому випадку не зрозуміло, яка на той час буде вар тість ліжко-дня в міжрайонній лікарні. Плюс вартість дороги — то вагітна і їхати в міжра йонну лікарню не захоче. Унаслідок цього різко зросте кількість пологів поза стаціонаром. Наш медзаклад — наймолодша центральна районна лікарня в області. Вона побудована за типовим проектом, а відтак пологовий стаціо нар має відповідну кількість приміщень. Куди в разі реорганізації подіти фактично два поверхи ЦРЛ? Вони ж разом з усією лікарнею під’єднані до центрального опалення, водопостачання, за які теж необхідно буде платити. Тож економія тут сумнівна. Ще одна проблема — механізм розрахун ків між медичними закладами законодавчо не затверджений. Нині на одного мешканця району з бюджету виділяється приблизно 650 грн на рік. Як будуть здійснюватися розра хунки вартості обслуговування міжрайонною лікарнею вагітних з інших районів? Юридич но ніде нічого не прописано — чи це взаємозалік, чи субвенція, чи щось інше. Тож безліч запитань лишаються без відповіді. Натомість сьогодні в районі є підготовлені кадри, є приміщення, яке ми можемо утримувати. Звіс но, я не кажу про медикаментозне забезпечен ня, обладнання, бо фінансування закладу вкрай обмежене. Хоча навіть при розподілі медикамен тів пріоритет надається пологовому стаціонару. З апаратурою є проблеми. Маємо кювез, наркозно-дихальну апаратуру, але не настільки сучасні, як хотілося б. На жаль, відсутнє сучасне обладнання для виходжування новонародже них, зокрема апарат «СИПАП». Але ми співпра цюємо з японським благодійним фондом і не щодавно виграли гранд на закупівлю необхідної апаратури на 100 тис. Євро. Партнери обіцяють виділити кошти ще до кінця цього року. Тож по ступово оновлюємося. А головне — є кадри, які хочуть і можуть надавати необхідну медичну допомогу вагітним.

Колишня обласна поліклініка, на місці якої зводиться новобудова

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

Х АРКІВЩИНА

ХТО МУСИТЬ ПІКЛУВАТИСЯ ПРО ДІТЕЙ ІЗ РІДКІСНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ? Олена ГРЕЧАНІНА, член-кореспондент НАМН України, генеральний директор Харківського спеціалізованого медико-генетичного центру, доктор медичних наук, професор

Світлана ГОРБУНОВА-РУБАН, заступник Харківського міського Голови з питань охорони здоров’я і соціального захисту населення

Харкові відбувся медичний форум «Разом заради дітей», на якому медики, керівники міста й області та громадськість били на сполох: життя маленьких пацієнтів з орфанними захворюваннями (ОЗ) під загрозою — Уряд та МОЗ України не провели закупівлю лікарських препаратів і харчових добавок для таких хворих. «У Харкові ніколи не виникало таких проблем, оскільки наш Центр має реєстр усіх хворих і користується підтримкою не лише держави, а й міської та обласної влади, громадськості, українських меценатів і підприємців, — пояснила ситуацію Олена Гречаніна, генеральний директор Харківського спеціалізованого медико-генетичного центру. — Ми завжди отримували для наших дітей найкращі продукти, завдяки чому вони росли здоровими, добре розвивалися, а деякі вже давно минули критичний вік. Наприклад, кошти на закупівлю препарату «Креон®», який використовується для замісної терапії хворих на муковісцидоз, ми закладали в бюджет спільно із місцевою владою аж до 2015 р. Не було проблем і щодо забезпеченням маленьких пацієнтів із фенілкетонурією сумішшю «Тетрафен 40». До нинішнього року ми навіть уявити не могли, що постачання цих препаратів може припинитися. Але чиновники з МОЗ вирішили відмовитися від російських і вітчизняних препаратів, а зарубіжні так і не придбали. В обласному департаменті охорони здоров’я мені пояснили, що кошти є, але використати їх не можуть, бо в наказі МОЗ зазначено інші препарати». Проблему прокоментувала і заступник Харківського міського Голови з охорони здоров’я і соціального захисту населення Світлана Горбунова-Рубан: «Через зміни в нормативних актах та економічних квотах, згідно з якими з 2015 р. подібні закупівлі делеговані регіональним бюд жетам, ми позбавлені можливості придбати

імпортні лікарські препарати. Вважаю, що це взагалі неправильно: не регіони, а держава мусить піклуватися про таких дітей, апріорі закладати в державний бюджет кошти для них. Діти, які мешкають у великих містах, і ті, що живуть у найвіддаленіших селах, не повинні страждати через чиновників. У Міністерстві охорони здоров’я планують створити загальнодержавний реєстр таких хворих і проводити закупівлі виключно за ним. А нам вони всі відомі, уведені до обласного реєстру». Детальніше про ситуацію із загальнодержавним реєстром розповіла професор О. Гречаніна: «Ще в 1999 р. в Україні почала діяти державна програма з генетичного моніторингу та реєстрації вроджених вад розвитку центральної нервової системи в дітей, завдяки якій ми з’ясували, що в області щороку народжується приблизно 1 тис. таких малюків. За 22 роки дії цієї програми створено величезний реєстр — понад півмільйона карток пацієнтів з ОЗ, відкрито міський медико-генетичний центр, який сьогодні у своїй діяльності вийшов за межі регіону й обслуговує пацієнтів з усієї країни. Раніше, до створення реєстру, впровадження обов’язкової діагностики за неонатальним клініко-генетичним скринінгом ОЗ для своєчасного початку лікування в пологових будинках, до налагодження чітких зв’язків із дитячими поліклініками ми втрачали дорогоцінний час, необхідний для надання допомоги таким пацієнтам. Більшості хворих дітей — щороку понад 800 з 1 тис. новонароджених — після впровадження програми своєчасно встановлюють діагноз, після чого їх дані заносять до реєстру. У багатьох областях України теж проводиться така робота. Але не всюди. Проб лема в тому, що загальнодержавний реєстр слід створювати на основі регіональних. Він має бути функціональним, тобто з точними діагнозами, на встановлення яких потрібно іноді місяць, а іноді й рік спостереження за дитиною. Бо кожна орфанна нозологія — це нове захворювання з неймовірним поєднанням генетичних вад і унікальним клінічним перебігом. Світова наукова спільнота переконана: у майбутньому медицина зіткнеться саме з ОЗ, тобто слід готуватися до індивідуального підходу в системі охорони здоров’я. Тому в усіх розвинених країнах такі реєстри фінансуються з державних бюджетів, є стратегічною цінністю і засекреченою базою даних. Адже на їх підставі проводяться серйозні наукові дослідження, вивчаються частота захворювань, ареали поширення, епідеміологія. Завдяки отриманим даним розробляється стратегія майбутньої медицини. Наведу приклад: Нідерланди продали свій реєстр за суму, що дорівнює річному фінансуванню всієї системи охорони здоров’я населення країни. Зараз МОЗ України розроб ляє форму поінформованої згоди пацієнтів на

занесення їх даних до реєстру. Але для забезпечення такого електронного переліку мають бути виділені великі кошти, затверджений штат співробітників, які будуть здатні взяти на себе велику відповідальність, адже працюватимуть під грифом «секретно». Бо ж розробка підходів до діагностики і лікування рідкісних захворювань — основне джерело інновацій в медицині. В Україні ж відсутня реальна статистична інформація про ОЗ, оскільки й досі не розроб лені механізми її отримання, немає доступних методів ранньої діагностики таких захворювань. У більшості медичних закладів немає ані якісної наукової інформації про захворювання, доступної широкому колу фахівців і населенню, ані достатньої кількості фахівців високого рівня, які змогли б забезпечити повноцінну діагностику ОЗ. Дуже мало таких хворих можуть отримати якісне тривале лікування. Рефреном же всіх цих проблем є економічна невиправданість фінансових витрат у зв’язку з низькою частотою виникнення хвороби і невеликою кількістю пацієнтів. Багато рідкісних захворювань є генетичними, отже, супроводжують людину впродовж усього життя, навіть якщо симптоми проявляються не одразу після народження. Та, на жаль, часто хвороба розвивається в дитинстві й близько 30% таких дітей не доживають навіть до 5 років. Адже ОЗ — це не лише ті, що входять до переліку захворювань, лікування яких оплачує держава. Їх набагато більше! І наш Центр сьогодні є тією установою, яка приймає, діагностує та лікує пацієнтів із новими рідкісними діагнозами з усієї України. Ми розуміємо: не може країна «прогодувати» всіх хворих на ОЗ. Та для них і ліки ще не винайдені, адже у світі існують препарати для лікування тільки 1,2 тис. нозологій із 8 тис. уже зареєстрованих, а щодня з’являються 5 нових. Тому шукаємо, вивчаємо причини збоїв організму людини і пропонуємо лікування від-

повідно до біохімічних станів. Але наш заклад сьогодні вже не може виживати лише за рахунок міського бюджету: ми потребуємо взаємодії з усіма регіонами, і функцію консолідації мусить взяти на себе МОЗ. Проведений форум не залишився неп о мічен им Міністерством охорони здоров’я та центральною владою. Після його завершення ми направили до Міністерства наші пропозиції щодо стратегії та тактики розвитку клінічної медицини й наукової діяльності в галузі ОЗ, а також повідомили про критичний стан із забезпеченням ліками наших пацієнтів на Харківщині та в інших областях України. І одразу ж, буквально через два дні, отримали відповідь. Нам надіслали форми заявок на забезпечення лікарськими препаратами хворих найбільш уразливих категорій. Ми їх заповнили і вже повернули до Міністерства, і я сподіваюся, що найгірше позаду». Ольга ФАЛЬКО, власкор «ВЗ», м. Харків

ВІД РЕДАКЦІЇ. Заступники Харківського міського Голови Ігор Терехов і Світлана Горбунова-Рубан та представники департаментів охорони здоров’я міської ради й облдержадміністрації 16 липня цього року зустрілися з батьками, діти яких хворіють на фенілкетонурію, щоб обговорити проблему забезпечення «Тетрафеном 40». Було прийнято рішення надіслати лист до МОЗ, у якому підписанти висловили наполегливе прохання негайно внести поправку до закону, яка б дозволила закупівлю цієї суміші за рахунок державних субвенцій, а саме: замінити формулювання «лікарські препарати» на «лікувальне харчування». А поки що міська влада вирішила надати матеріальну допомогу в розмірі 10 тис. грн кожній хворій дитині. Усього кошти для придбання спеціального харчування отримають 24 сім’ї, де є діти, хворі на фенілкетонурію.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМ. П. Л. ШУПИКА

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС НА ЗАМІЩЕННЯ ТАКИХ ПОСАД:  завідувачів кафедр: гастроентерології,  асистентів кафедр: гастроентерології, дієтології та ендоскопії (1 посада на 1 ст.), дієтології та ендоскопії (1 посада на клінічної і лабораторної імунології та 0,5 ст.), паліативної та хоспісної медицини алергології (1 посада на 1 ст.); (1 посада на 0,25 ст.), терапії і геріатрії (1 посада на 0,5 ст.), медичної інформа професора кафедри дитячої, соціальної тики (1 посада на 1 ст.) та судової психіатрії (1 посада на 0,5 ст.); АДРЕСА АКАДЕМІЇ: 04112, м. Київ,  доцентів кафедр: педіатрії №1 (1 посавул. Дорогожицька, 9. да на 0,25 ст.), ортопедичної стоматології ПРИЙОМ ДОКУМЕНТІВ — 30 днів (1 посада на 0,25 ст.); від дня опублікування оголошення

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

24 липня 2015 року

ОДЕЩИНА

НЕ ЗАБИРАЙТЕ ПРАВО ЖИТИ

би достукатися до можновладців, цього року батьки дітей з ОЗ та представники громадських організацій пацієнтів з ОЗ подорожують регіонами України із тематичною фотовиставкою «Рідкісне право жити». У липні черга дійшла й до Одеси. Кореспондент «ВЗ» зустрілася з учасниками заходу і дізналася про ситуацію із забезпеченням препаратами цієї категорії пацієнтів. Зараз на обліку в медико-генетичному центрі міста перебуває двоє дітей із хворобою Гоше та троє з мукополісахаридозом. Лікування з приводу фенілкетонурії в регіоні отримують 48 осіб віком від 0 до 42 років. Також у 2014 р. шляхом масового

скринінгу було виявлено 6 дітей із вродженим гіпотиреозом. Від муковісцидозу в минулому році лікували 41 дитину віком до 18 років. Батьки часто звинувачують лікарів у непрофесіоналізмі, адже в багатьох випадках хворобу можна було б виявити ще під час вагітності. На захист колег виступає завідувачка Спеціалізованого медико-генетичного центру при Одеській обласній клінічній лікарні, головний позаштатний генетик Управління охорони здоров’я Одеської облдержадміністрації Світлана Матвіюк: «Аби мати можливість передбачити найжахливіше, у пренатальну інвазивну діагностику потрібно впроваджувати дослідження обмінних і генних

захворювань — фенілкетонурії й адреногенітального синдрому. Вони будуть інформативнішими, ніж масовий скринінг. Однак зараз у нас не вистачає для цього лабораторій і обладнання». Голова ради Громадської спілки «Орфанні захворювання України» Тетяна Кулеша зазначає: «На сьогодні держава забезпечує пацієнтів з ОЗ приблизно на 6% і лише в межах існуючих програм. Так, зі 171 нозології, офіційно затвердженої Переліком МОЗ України, тільки щодо 9 розроблено державні програми лікування. Цього року в Україні взагалі склалася катастрофічна ситуація із централізованими закупівлями лікарських засобів, і в першу чергу це позначилося на орфанних хворих. Найближчі поставки препаратів очікуються аж у жовтні-листопаді. Але переривати замісну терапію в жодному разі не можна, інакше пацієнти будуть страждати і поступово помирати. Тому ми сподіваємося, що протягом цих двох-трьох місяців регіони забезпечать таких хворих за рахунок обласних бюджетів». Ситуацію прокоментувала заступник начальника Управління охорони здоров’я Одеської облдержадміністрації Ганна Луньова: «Зараз у регіоні насправді дуже складна ситуація із забезпеченням орфанних хворих. Одеська область уже надіслала до Міністерства охорони здоров’я заявки на ліки, і проведення торгів очікується найближчим часом. На особливому контролі управління перебуває питання забезпечення препаратами хворих на муковісцидоз, адже навіть централізовані поставки «Креону®» не покривають 100% потреби. Тому ту кількість

препаратів, якої не вистачає, закуповують уже на місцях за рішенням сесії райради, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Крім того, місцеве управління охорони здоров’я внесло пропозицію забезпечувати хворих життєво необхідними препаратами через відшкодування витрат суб’єкта господарювання, пов’язаних із безоплатним і пільговим відпуском лікарських засобів з аптек та їх структурних підрозділів. Для цього був визначений перелік соціальних аптек, які згодні співпрацювати за цим проектом у м. Одеса та районах області». Утім на фоні різних негараздів Одещина може пишатися тим, що краще за інші регіони справляється із закупівлею спеціалізованого харчування та тест-систем. Тут виконується норма законодавства, згідно з якою дітей із фенілкетонурією до 3-х років життя лікувальним харчуванням забезпечує держава, а далі цей «тягар» лягає на плечі місцевих адміністрацій. Більше того, фахівці Спеціалізованого медико-генетичного центру постійно працюють із батьками пацієнтів, допомагають підібрати харчування, менш алергенний гідролізат і формують заявки для МОЗ. «Розрахунком харчування цих хворих повинен займатися дієтолог-метаболіст. Такий фахівець нещодавно з’явився в Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит». Сподіваємося, що найближчим часом наші спеціалісти пройдуть відповідне навчання. Крім того, одеські лікарі планують набути досвід з організації спеціалізованого харчування за кордоном», — розповіла Світлана Матвіюк. Марія ЖИДКОВА, спеціально для «ВЗ», м. Одеса

П О Л ТА В Щ И Н А

БЕЗ ДОПОМОГИ ДЕРЖАВИ ПРОБЛЕМУ НЕ ВИРІШИТИ Віктор ЛИСАК, директор Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА, Заслужений лікар України

Олена ТУЛЬ, завідувачка Полтавського обласного центру медичної генетики

а даними Західноукраїнського спеціалізованого медичного центру в Україні щороку народжується майже 300 дітей, хворих на муковісцидоз. У Полтавській області таких 27: регіон займає «золоту середину» поміж інших областей. На жаль, бюрократичні перепони та неповороткість і повільність у прийнятті рішень профільним Міністерством створюють проблеми із лікуванням цих пацієнтів. Ще до травня нинішнього року хворі на муковісцидоз отримували лікарські препарати за

рахунок державного і місцевих бюджетів. Проте закупівля життєво необхідних ліків призупинилася минулого року через горезвісну постанову Кабінету Міністрів №240 «Про референтне ціноутворення на лікарські засоби та вироби медичного призначення, що закуповуються за кошти державного і місцевих бюджетів», яка зв’язала руки і чиновникам, і лікарям. «Обласна рада цьогоріч виділила на закупівлю життєво необхідних ліків вищеназваним хворим 130 тис. грн, — повідомив директор Департаменту Полтавської ОДА, Заслужений лікар України Віктор Лисак. — Але й ці кошти не реалізовані через бюрократичні перепони. Тому вирішили піти шляхом надання адресної матеріальної допомоги батькам дітей із тяжким перебігом захворювання для придбання препарату «Креон®». Це підтримає їх деякий час. Крім того, сподіваємося на гуманітарну допомогу від фармацевтичних фірм-виробників». За словами очільника медичного відомства області, у Державному бюджеті на цей рік передбачено 323 тис. грн на ліки для хворих на муковісцидоз полтавчан. Але ці кошти поки що існують тільки на папері, бо лише 13 липня цього року МОЗ зажадало від Департаменту охорони Полтавської ОДА заявки на препарати для згаданих пацієнтів. Її оперативно надіслали. Проте доки заявку опрацюють, доки призначать торги, спливе дуже багато часу. А препарати хворим дітям потрібні вже зараз…

«Дуже хвилюємося за наших хворих. Ми, лікарі, робимо все, щоб вчасно встановити маленьким пацієнтам діагноз, ретельно обстежуємо всіх дітей, у яких підозрюємо муковісцидоз, оперативно направляємо їх до пульмонологів, гастроентерологів, постійно тримаємо в полі зору. З року в рік ці хворі лікувалися безкоштовно, бо працювала державна програма. Але бюрократичні перепони унеможливили закупівлю ферментних препаратів за рахунок бюджету, — говорить Олена Туль, завідувачка Полтав-

ського обласного центру медичної генетики. — І муковісцидоз — лише одне із 179 орфанних захворювань. А заручниками цієї ситуації стають лікарі й посадовці Департаменту охорони здоров’я…» Отже, поки що регіон самотужки вирішує проблему, розуміючи її важливість. Цього року полтавські медики спільно із місцевим осередком «Всеукраїнської асоціації допомоги хворим на муковісцидоз», батьками хворих дітей провели круглий стіл на тему «Актуальні проблеми забезпечення препаратами замісної ферментативної терапії хворих на муковісцидоз», де разом шукали шляхи виходу зі скрутної ситуації. Проте розуміють: без допомоги держави із цим не впоратись. Андрій КОНДРАТЮК, спеціально для «ВЗ», м. Полтава

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ РАКУ

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС НА ЗАМІЩЕННЯ ВАКАНТНОЇ ПОСАДИ: заступника директора з наукової роботи. ТЕРМІН ПОДАННЯ ДОКУМЕНТІВ — 1 місяць від дати публікації оголошення в газеті. АДРЕСА ІНСТИТУТУ: 03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 33/43, телефон для довідок: (044) 259-01-79

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

ЮРІЙ КАРАЧЕНЦЕВ: ІЗ РЕФОРМОЮ В МЕДИЦИНІ ДОВШЕ ЗВОЛІКАТИ НЕ МОЖНА У червні орденом «За заслуги» ІІ ступеня нагороджено директора ДУ «Інститут проблем ендокринної патології ім. В. Я. Данилевського НАМН України», доктора медичних наук, професора Юрія Івановича Караченцева. Сім років тому відомий далеко за межами нашої країни вчений, лікар-клініцист і хірург отримав від Президента України свою першу нагороду — такий самий орден ІІІ ступеня. Що слід розуміти під лаконічною назвою «За заслуги»? Про це та багато іншого ми й запитали двічі кавалера ордена «За заслуги».

ВЗ Що відчували, коли дізналися про присудження такої високої нагороди? — Не буду приховувати, як дирек тор інституту знав про запит від керівництва країни і про те, що від правлено відповідні документи. Але про ухвали щодо нагород, а також про почесні грамоти, подяки, інші відзнаки співробітників інститут не інформують. Першим з нагородою мене привітав Володимир Микола йович Лісовий, ректор Харківського національного медичного універ ситету — він побачив на сайті АП повідомлення про підписання Пре зидентом відповідного указу. Та я вважаю, що це нагорода всьому нашому майже півтисячному ко лективу науковців і практикуючих медиків, а жодним чином не мені особисто. ВЗ Ваш вибір професії був випадковим чи усвідомленим? — Це був свідомий вибір, оскільки з медициною знайомий не теоретич

но — мама працювала медсестрою в залізничній поліклініці Харкова. Ще з 9-го класу бачив себе лікарем, хоча й мав досить романтичне уяв лення про цю професію. На вступ них іспитах до Харківського медін ституту набрав 23 із 21 прохідного бала та закінчив навчання із чер воним дипломом і направленням Вченої ради на наукову роботу. Ще в інституті обрав спеціалізацію — оториноларингологію. Дуже пи шався тим, що в студентські роки брав участь в операціях з тонзилек томії під керівництвом професора, завкафедри оториноларингології Віктора Хомича Філатова. Але стало ся так, що місця на його кафедрі не було, а в інституті ендокринології відкрилася вакансія. Після співбе сіди з його директором, Валерієм Володимировичем Натаровим я й наважився зайнятися хірургією в галузі ендокринології. Хоча скажу відверто, майже не знав цієї дисци пліни — в інституті кафедри ендо

кринології не було і, до речі, досі немає, попри те що хвороби ендо кринної системи посідають третє місце за поширеністю в світі після серцево-судинних і онкологічних захворювань. Як і 30 років тому, у Харківському медичному універ ситеті працює кафедра терапії з курсом ендок ринології, хоча ендо кринологія є стратегічною галуззю медицини, судячи навіть з того, скільки коштів на неї щороку виді ляє держава.

операції, які набагато складніші для хірурга і небезпечніші для хворо го. Тему дисертації мені підказала мій науковий керівник, професор Наталія Георгіївна Цариковська, якої вже, на жаль, немає з нами. Вона повірила в мене, і я її не підвів — у 1986 р. захистив кандидатську дисертацію. Здобувши багатий дос від клініциста і хірурга, обійнявши посаду старшого наукового співро бітника, почав замислюватися над написанням докторської дисертації. Навіть зробив певні кроки: вступив до докторантури в Московському обласному науково-дослідному клі нічному інституті. Але тут розпався Радянський Союз, і мені довелося обирати нову тему, над якою пра цював у Харкові, де і захистив док торську дисертацію. ВЗ Шкодуєте про те, чого не відбулося? — Та ні, на Батьківщині я був на багато потрібнішим. І моя доктор ська дисертація допомогла багатьом людям після Чорнобильської катаст рофи. У Харкові обрав дуже цікаву тему, над якою ми працювали спіль но з науковцями Інституту проблем кріобіології і кріомедицини — флаг маном українських кріотехнологій, і співробітниками Харківської зооветакадемії. Ми розробляли мето ди локального впливу наднизьких температур на щитоподібну залозу, за допомогою якого змінювали її імунологічні властивості. Проопе рували «стада кролів, табуни щурів і цілі зграї поросят». Ветеринари спочатку їх знеболювали, дотриму ючись Етичного кодексу відносно тварин, а потім ми з кріобіологами на їх устаткуванні визначали глиби ну ушкоджуючої дії кріоаплікацій. Метод, який ми розробили тоді в експерименті, в 1995 р. отримав доз віл МОЗ України на використання в клінічних умовах. І відтоді він «на потоці» в клінічній медицині. Слід зазначити, що розроблений метод і досі не має прямих аналогів у світі. Але найчастіше його застосовують у Харкові. Ми постійно його пропа гуємо, проте існують як суб’єктивні, так і об’єктивні чинники, що галь мують широке впровадження цього методу. По-перше, це інертність на ших колег-лікарів, по-друге — від сутність, навіть в обласних центрах, джерела отримання рідкого азоту, по-третє — труднощі з придбан ням устаткування, хоча воно і не дороговартісне.

ВЗ У чому полягає розроблений вами метод лікування? — На його розробку нас надихну ло саме життя: у той час охорона здоров’я України зіткнулася з пер шими проявами віддалених наслід ків Чорнобильської катастрофи. Мінчорнобиль (так тоді називалося Міністерство з надзвичайних ситуа ВЗ Наука стала невід’ємною складо- цій) зробило замовлення — знайти вою вашого життя. Із чого все почи- методи боротьби з аутоімунним налося? тиреої дитом, що асоціюєтьс я з — В Інституті проблем ендокринної реакц ією ві дторгнення організ патології мені одразу запропонува мом власної щитоподібної залози ли досить складну тему для кан шляхом виробл ення антитіл, які дидатської дисертації: «Рецидивні спричиняють лімфоплазмоцитарну форми дифузно-токсичного зоба, інфільтрацію, гіпотиреоз, збільшен їх хірургічне лікування». З перших ня залози та ін. Логічним наслідком днів роботи майже не виходив з опе аутоі мунного тиреоїдиту є гіпоти раційної: спочатку асистував, а по реоз, для лікування якого застосо тім самостійно виконував повторні вують замісну гормональну терапію. www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

24 липня 2015 року

Але в разі можливого передозування таких препаратів виникають умови для розвитку остеопорозу, серцевосудинних захворювань, особливо в людей літнього віку. У пошуках відповіді на постав лене Мінчорнобилем питання ми розробили методи, що здатні без будь-яких препаратів, а тільки за допомогою локального кріовпливу наднизьких температур на кукси щитоподібної залози відновлювати систему імунного контролю в орга нізмі. Образно кажучи, «ключик» до замка від системи імунного контролю ми, як і вчені інших країн, ще не підібрали, але «відмичку» разом з кріобіологами вже знайшли. Вона діє не пожиттєво, а десь рік-півтора, що, до речі, теж немало! Потім, на жаль, позитивна дія зменшується і лікування потрібно повторювати. Але не кожного разу — тільки під час операції є можливість впливати на куксу щитоподібної залози. Тому ми розробили метод локальної дис танційної індукційної кріоаплікації на шкіру гомілки і стопи. Здавало ся б, яке відношення щитоподібна залоза має до шкіри людини? На початку 2000-х років вийшла вели ка монографія академіка Соколо ва (учня відомого імунолога Рема Петрова), яка підтвердила існуван ня імунної функції шкіри. І ми ви користали цю функцію: впливаючи на шкіру, навчилися відновлювати імунітет. Одноразову кріоаплікацію на шкіру у вибраній точці спочатку відпрацювали на тваринах. Коле ги — морфологи з нашого медуні верситету — підтвердили, що після кріовпливу щитоподібна залоза в піддослідних тварин відновлюєть ся не тільки за типом репарації, а й реституції! ВЗ Така плідна співпраця з Інститутом проблем кріобіології і кріомедицини склалася випадково? — Ми давно співпрацюємо із цим інститутом. Ще на початку 80-х ро ків минулого століття його вчені на нашій клінічній базі створили єди ний на території колишнього Радян ського Союзу банк кріоконсервова ної щитоподібної залози. Оперуючи хворих із гіпертиреозом, ми збері гаємо частину тканини надлиш ково функціонуючої щитоподібної залози. Через роки, навіть через де сятиліття, у разі виникнення гіпо тиреозу, ми її знаходимо в банку та підсаджуємо підшкірно на черевну стінку хворого і таким чином або повністю відміняємо замісну гор мональну терапію, або призначає мо препарати в мінімальних дозах. ВЗ Очевидно, високі державні нагороди присвоєно саме за наукові дос лідження, проведені в стінах вашого інституту? — Не беруся судити, можливо. А, може, і за діяльність у практичній охороні здоров’я. У нашій клініці що річно проходять лікування близько 4-4,5 тис. хворих, із них 60% — це мешканці Харкова та області. Але відповідно до спільного наказу МОЗ і НАМН України ми куруємо дев’ять областей Лівобережної України. Ще два роки тому це становило 42% на селення країни. Як науково-дослід ний інститут забезпечуємо вищий рівень надання медичної допомоги,

радіо» і багато хто приїжджає сам, привозить друзів і родичів саме до мене. Але в нас добре оперують усі хірурги без винятку. Наші лікарі є одночасно і клініцистами, і науко вими співробітниками. В інститу ті завдяки потужному науковому потенціалу склалися свої наукові школи з фундаментальної та клініч ної ендокринології, із 86 наукових співробітників — 14 докторів наук, більше 50 кандидатів, «не оступіне ними» є тільки молоді науковці, котрі нещодавно прийшли на роботу.

Ю. Караченцев (у центрi) пiд час огляду хворої

Iнститут проблем ендокринної патологiї iм. В. Я. Данилевського

У робочому кабiнетi

РАНІШЕ, ПОКИ НЕ БУВ ДИРЕКТОРОМ, ДУМАВ, ЩО БЮДЖЕТНЕ ПІДПРИЄМСТВО — ЦЕ ДОБРЕ: НЕХАЙ МАЛО ГРОШЕЙ, АЛЕ ВОНИ ЗАВЖДИ Є! А ПОТІМ ЗРОЗУМІВ, ЩО НЕ ЗАВЖДИ. ТОМУ З РЕФОРМОЮ В МЕДИЦИНІ ДОВШЕ ЗВОЛІКАТИ НЕ МОЖНА. ПОТРІБНО ВВОДИТИ СТРАХОВУ МЕДИЦИНУ, ПЛАТНІ ПОСЛУГИ. І РОБИТИ ЦЕ СЛІД НЕГАЙНО, АЛЕ З РОЗУМОМ

але намагаємося не відмовляти па цієнтам і з менш складними випад ками захворювань. Згідно із цим наказом ми несемо персональну від повідальність за стан ендокриноло гічної служби у величезному регіоні: рівень надання допомоги хворим, впровадження нових методів діаг ностики і лікування, питому вагу атестованих лікарів тощо. Перевіря ючи щорічні звіти ендок ринологів, виявили такий факт: якщо не вра ховувати потужності нашого інсти туту, кількість ендокринних ліжок у Харківській області становить лише 65% від необхідної, а норма лікар ських ставок ендокринологів у ре гіоні — близько 55% від середнього по країні показника. Це при тому, що кількість ендокринних захворювань неухильно зростає. Виходить, коли б не інститут, були б «зовсім бідним селом». Наш колектив обслуговує не лише Україну, а й ближнє, а часом, і дальнє зарубіжжя. Щорічно вико нуємо близько 1 тис. операцій. На моєму «особистому рахунку» за 35 років роботи їх понад 10 тис. Не менш важливий ще один на прямок наукової діяльності нашого інституту — розробка нових фарма

цевтичних препаратів. За всю істо рію існування закладу ми створили понад 140 лікарських засобів. Бага то з них і досі продаються в аптеках. Переважна частина цих розробок виконана ще за радянських часів. Після проголошення незалежності в Україні відбулася комерціаліза ція фармацевтичних підприємств та спрямування їх діяльності на «швидкі гроші» — випуск генери ків. А ле останніми роками наші провідні фармпідприємства все ж таки проявили інтерес до оригі нальних препаратів, зокрема й до наших розробок. Прикладом може слугувати співпраця з Борщагів ским хімфармзаводом, де вже на ступного року очікується випуск нашого оригінального препарату для хворих на цукровий діабет. ВЗ Ви, як і раніше, залишаєтеся оперуючим хірургом. Є хворі, які прагнуть оперуватися тільки у вас? — Учора був плановий операційний день і навантаження виявилося великим. Не називатиму кількість операцій і прізвища, але з опера ційної вийшов у другій половині дня. Звичайно, працює «сарафанне

ВЗ Як ви стали директором НДІ і чи важко поєднувати обов’язки клініциста, хірурга й адміністратора? — Ніколи не прагнув займатися адміністративною роботою. А ле близько 30 років тому директор інституту Валерій Володимирович Натаров призначив мене керівни ком основного клінічного підроз ділу — хірургічного. А після його раптової смерті через певний час був оголошений конкурс на заміщення вакантної посади. Було шість пре тендентів, абсолютно далеких від ендокринології, і вони навіть не приховували своїх намірів стосовно інституту. Співробітники зрозуміли, що інститут може припинити існу вання як наукова установа і змусили мене подати документи на участь у конкурсі. Обласна влада тоді підтри мала колектив. Як адміністратор я багато «шишок собі набив», і коли б не згуртований колектив одно думців-колег, не знаю, що і було б. Але разом ми вистояли, за що я усім дуже вдячний. А з часом багато чому навчився на власному досвіді. Раніше, поки не був директором, думав, що бюджетне підприємство — це добре: нехай мало грошей, але вони завжди є! А потім зрозумів, що не завжди. Якщо хворому ще мож на якось пояснити, що ліки дорогі й треба їх купити за свої кошти, а смачну котлетку нехай принесуть рідні з дому, то як йому донести, що немає грошей на освітлення та опа лення палати? Ось зараз не вистачає майже 700 тис. грн на оплату кому нальних платежів. Тому з рефор мою в медицині довше зволікати не можна. Потрібно вводити страхову медицину, платні послуги. І робити це слід негайно, але з розумом, не «рубаючи з плеча», як намагалися вчинити «гарячі голови», пропону ючи відділити медичні НДІ від їх клінік. Це все одно, що відокреми ти голову від тулуба і спостерігати збоку, як виживатиме організм. Як без к лініки обходитимуться НДІ хірургії, терапії, ендокринології? Це нонсенс! Займатися серйозною фундаментальною і клінічною на укою в обласних, міських, районних лікарнях не можна. Не вистачить потенціалу і в профільних кафедр. Тоді навіщо «рубати голову курці, що несе золоті яйця» для безпеки країни, її наукового авторитету на теренах ближнього і дальнього зару біжжя? Дуже сподіваюся, що ми зу міємо уникнути подібних помилок і зможемо розвивати нашу медичну галузь, медичну науку. Адже потен ціал в Україні для цього величезний. Розмову вела Ольга ФАЛЬКО, власкор «ВЗ», м. Харків

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД

КОНСТАНТІНОС ФАРСАЛІНОС: НАЯВНА СИСТЕМА БОРОТЬБИ З ТЮТЮНОПАЛІННЯМ НЕЕФЕКТИВНА Те, що паління вкорочує віку та завдає значної шкоди здоров’ю, знають навіть діти. Але більшість курців вважає, що кілька цигарок у день не «зроблять погоди», а щоб реально «ризикнути життям» потрібно щодня викурювати по кілька пачок. Всесвітньовідомий фахівець із кардіоваскулярних захворювань Константінос Фарсалінос стверджує: ризик починається з першої викуреної цигарки!

Константінос ФАРСАЛІНОС, провідний кардіолог Центру Онасіса з кардіохірургії (Афіни, Греція), доктор медичних наук

ВЗ Яка ситуація із серцево-судинною патологією в Греції? — Серцево-судинні захворювання (ССЗ) є причиною смерті номер один в усьому світі. Через них втрачає життя приблизно половина населення планети. І в Греції, незважаючи на клімат і харчування за типом середземноморської дієти, ситуація така сама. Основними факторами ризику розвитку захворювань серця і судин є цукровий діабет, підвищений рівень холестерину в крові, вік понад 45 років для чоловіків і 55 — для жінок та, звичайно, тютюнопаління. Деякі із цих факторів — невідворотні, але є й такі, що піддаються корекції. З метою зниження смертності в нашій країні впроваджено національні програми, але, на жаль, вони мають переважно освітній характер. Це може бути рекламна кампанія на ТБ, що закликає слідкувати за рівнем холестерину і своєчасно обстежуватися. Та тільки одного разу за всю історію грецької медицини товарист во кардіологів організувало дні безкоштовного визначення рівня холестерину в крові для населення країни. Ще недбаліше в Греції ставляться до тютюнопаління — головного фактора ризику виникнення ССЗ, який, до речі, можна нівелювати. Адже це не генетика, а звичка, залежність! У Греції порівняно з іншими країнами ЄС палять найбільше: згідно із результатами дослідження «Євробарометра», опублікованого місяць тому, 38% дорослого населення Греції — заядлі курці. Ми лідируємо в цьому рейтингу, але я дуже сумніваюся, що цим лідерством можна пишатися.

Дані «Євробарометра» за минулий рік свідчили, що кількість курців у Греції знизилася, але всього на 2%. Уряд нашої країни намагався заборонити паління в громадських місцях, прийнявши у 2008 і 2010 рр. відповідні закони, але зазнав нев дачі: у Греції не поважають закон. Проводяться також соціальні медіакампанії, які інформують населення про шкоду куріння. Теоретично всі усвідомлюють ризики. Можливо, нехт ування цією небезпекою криється в грецькій культурі або національній свідомості, але поки жоден із методів не спрацював. Держава також намагалася підвищити ціни на тютюнові вироби, що призвело, на жаль, тільки до появи тіньового тютюнового ринку. ВЗ Який механізм заподіяння шкоди серцю та судинам? — Шкоду здоров’ю завдають продукти згорання тютюнових смол. Сигаретний дим містить понад 4 тис. компонентів, і лише деякі з них вив чені ізольовано один від одного. Раніше вважали, що відповідальність за пов’язані з тютюнопалінням серцево-судинні зміни несе окис вуглецю. Потім усі зосередилися на вивченні дії нікотину. Виявилося: хоч нікотин і відіграє певну роль в асоційованому з тютюнопалінням збільшенні частоти серцевих скорочень, проте не справляє атеротромботичного впливу. Нікотин також не впливає ні на виникнення, ні на поширення атеросклерозу. Епідеміологічні дослідження підтверджують припущення, що тютюнопаління провокує розвиток інфаркт у міокарда (ІМ) та фатальної ішемічної хвороби серця (ІХС) (J. A. Ambrose. The Pathophysiology of Cigarette Smoking and Cardiovascular Disease). Навіть цигарки з низьким вмістом смол і бездимний тютюн справляють ана логічний вплив. Після припинення тютюнопаління протягом трьох років значно знижується ризик розвитку ІМ, а показники частоти виникнення ССЗ у екс-курців і людей, які ніколи не палили, зрівнюються тільки через п’ять років. Результати клінічних і експериментальних спостережень вказують також на прямий зв’язок

між тютюнопалінням і розвитком стабільної стенокардії, гострого коронарного синдрому, атеросклерозу й аневризми черевної аорти. Перебіг атеросклерозу грудної аорти за оцінкою черезстравохідної ехокардіографії також істотно обтяжується палінням. При цьому зазначають вплив як активного, так і пасивного тютюнопаління на послідовне збільшення товщини інтими медіальної частини аорти. В організмі людини тютюновий дим передусім порушує ендотелійзалежне розширення кровоносних судин. Як відомо, судинорозширювальні функції забезпечує оксид азоту (NO). Численні дослідження показали, що тютюнопаління суттєво знижує його доступність. Наша дослідницька група вивчала ендотелій клітин сироватки крові курців й отримала такі самі результати. Зміна біосинтезу NO може давати як первинні, так і вторинні ефекти ініціації та прогресування атеросклерозу й тромбозу. Ще одним важливим компонентом еволюції атеросклерозу є запальна реакція. Виявлено, що тютюнопаління зумовлює збільшення рівня лейкоцитів у периферичній крові на 25% . Воно також пов’язане з підвищенням рівня маркерів запалення, включаючи С-реактивний протеїн, інтерлейкін-6 і фактор некрозу пухлин. Крім того, згубна звичка спричиняє активацію проатерогенних молекул і призводить до зміни міжклітинних взаємодій, провокуючи виникнення вогнища запалення в стінці судини. Ще один шлях, що призводить до розвитку серцево-судинних патологій, — вплив тютюнових смол на ліпідний профіль. У крові курців значно вищий рівень холестерину, тригліцеридів і ліпопротеїдів низької щільності, тоді як вміст ліпопротеїдів високої щільності значно менший, ніж у людей, які не палять. Механізми, відповідальні за ці реакції, поки недостатньо вивчені. Останнім часом побутує думка, що це може бути пов’язано із резистентністю до інсуліну. А сама резистентність провокує зв’язок між курінням і розвитком серцево-судинних захворювань. Окремо ак тивно вивчаютьс я функції тромбоцитів курців і їх анти-,

прот ромботичні фактори. Отримано переконливі дані, що свідчать про дисфункцію тромбоцитів в осіб, які мають цю згубну звичку. Тютюнопаління достовірно зменшує чутливість тромбоцитів до екзогенного NO, а це призводить до їх підвищеної активації й адгезії. Також зареєстровано зміни тканинного фактора (TF) та інгібітора проліферативної активності клітин лінії TF-1 й спричиненого цим збільшення тромботичного потенціалу. Виявилося, що підвищення рівня циркулюючого TF зберігається навіть протягом 2 годин після паління. ВЗ Одне із ваших досліджень у галузі превентивної медицини присвячене субклінічній серцевій дисфункції. У чому його суть? — Появі виражених симптомів хвороби передують різні «приховані» процеси, які можуть тривати роками. Ми намагалися з’ясувати, чи можна виявити хворобу в дуже ранній стадії, щоб запобігти її розвитку за допомогою усунення фактора ризику або медикаментозного впливу. Тобто мова йде про субклінічну серцеву дисфункцію, коли лікар бачить певні негаразди в роботі серця, а пацієнт ще нічого не відчуває. Для такої ранньої діагностики ми використовуємо ехокардіографічне й ультразвукове дослідження, спостерігаючи за скороченням серцевого м’яза і током крові. У разі підозри на захворювання легень можна виконати аспірометрію, яка також здатна виявити порушення ще до появи симптомів. Таким чином, ми всіляко намагаємося знайти способи спостереження за процесом розвитку хвороби, — це допоможе запобігти незворотним процесам. В одному з досліджень ми застосовували цю методику для виявлення серцевої дисфункції в курців, щоб сформулювати об’єктивний прогноз про вплив тютюнових смол на серце. Спочатку знімали контрольні показники, потім у режимі реального часу спостерігали за процесами, які відбуваються безпосередньо під час паління. Цей самий спосіб використовуємо для порівняння ризиків від звичайної цигарки й альтернативних продуктів зниженого ризику. Якби ми послуговувалися звичайними методиками, нам знадобилося б років 15, щоб виявити, померла людина від проблем із серцем, спровокованих тютюнопаління, чи з іншої причини. Тепер ми можемо досліджувати вплив згубних звичок на здоров’я людини на найбільш ранньому етапі, фокусуючись на субклінічних процесах. Так само ми обстежуємо людей з іншими факторами ризику — цукровим діабетом, підвищеним арте-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД

24 липня 2015 року

ріальним тиском, високим рівнем холестерину в крові. В ідеалі такий метод слід використовувати в усьому світі у всіх групах ризику: якщо ми хочемо знизити смертність від ССЗ, починати потрібно з профілактики. ВЗ Але це не єдина методика, відкриття якої пов’язане з вашим ім’ям. Розкажіть про метод під назвою Strain imaging. — Ця методика створена на основі ультразвуку, який використовується ще з 1960 року. Наш метод має наз ву «візуалізація натягу м’яза» (Strain imaging) і дає можливість побачити, як рухається кожна частина серцевого м’яза порівняно із сусідньою. Для цього ми розробили нові апарати та програмне забезпечення, за допомогою яких можна точно виміряти параметри скорочення м’яза й виявити ранню дисфункцію. Метод поки широко не застосовується в медичній практиці, але я впевнений, що через кілька років картина зміниться. Рано чи пізно кожен пацієнт, якого направлятимуть на УЗД серця, буде зобов’язаний пройти обстеження натягу серцевого м’яза. Я залучений до дослідження параметрів натягу м’яза з 2011 року. На початку проводив це дослідження в аспірантурі бельгійського університету, а потім отримав стипендію від Асоціації грецьких кардіологів. Метод уже досить «зрілий», але вимагає апаратів нового покоління і спеціалізованого програмного

забезпечення. Наразі ми використовуємо візуалізацію натягу м’яза для виявлення ішемії, яка свідчить про стеноз однієї з коронарних артерій, і прогнозування можливої зупинки серця, спровокованої неконтрольованим артеріальним тиском. ВЗ Ви пропагуєте кардіозахист серед курців? — Єдиний кардіозахист — це кинути палити. Не існує ліків, які зможуть захистити серце від процесу горіння і тютюнових смол. ВЗ А як щодо нікотинзамісної терапії? — На жаль, статистичні дані підтверджують — вона неефективна. Сертифіковані медикаменти, замінники нікотину (гумка, пластирі, інгалятори тощо) працюють тільки в 20% випадків — у пацієнтів із нікотиновою залежністю. Тому нинішня система медикаментозної боротьби з тютюнопалінням провальна. Основа залежності — біхевіоризм. На цю тему проведено багато досліджень. Наприклад, у Великій Британії виготовили цигарки без нікотину і запропонували їх курцям, які до цього не палили добу. При цьому люди відчували полегшення, не отримавши жодного граму нікотину. Тобто їх задовольняв поведінковий аспект. Він дуже важливий, тому альтернативні продукти, що імітують процес тютюнопаління, мають великий потенціал.

ВЗ Наприклад, електронні цигарки? Ви проводили масштабне дослідження щодо їх використання. — Так, це було опитування курців, які перейшли на електронні цигарки. У ньому взяли участь 19,5 тис. осіб з усього світу. Ми хотіли проаналізувати, що відчувають люди при переході зі звичайних на електронні цигарки і чи виникають у них при цьому проблеми. Виявилося, що 80% опитуваних перейшли в статус екскурців. Інші продовжують палити, при цьому знизивши денну кількість цигарок із 20 до 4 штук. Опитувальник також містив питання про стан серцево-судинної системи в курців до і після переходу на електронні цигарки. Цікаво, що люди, у яких були проблеми з артеріальним тиском, помітили: після переходу зі звичайних цигарок на електронні ситуація стабілізувалася. Предметом цього дослідження була не безпека продукту, а ставлення до нього і досвід його використання людьми. Курцеві важлива думка таких самих залежних, як він. А нам це дає розуміння правильного підходу до цієї цільової аудиторії. Ми дійшли висновку: людям не подобається використовувати медикаменти, а «замінники задоволення», навпаки, мають хороший попит. Тому наша дослідницька група чинила опір, коли ЄС хотів класифікувати електронну цигарку як лікарський засіб.

До слова, паралельно із нашим, проводилися й інші подібні дослідження. Експерти із США встановили, що переважна більшість (91,1%) осіб, які використовували електрон ні цигарки, кинули палити, а решта зменшили споживання звичайних цигарок у 5 разів. ВЗ Чи існують дослідження, які доводять прямий зв’язок між кількістю викурених цигарок і частотою захворювань серцево-судинної системи? — У багатьох дослідженнях доведено: що більше цигарок людина викурює, то вищі в неї шанси набути захворювання серця або судин. Наприклад, Іnter heart study — дослідж ення, яке проводилося в багатьох країнах світу, вказує на існування лінійної кореляції між кількістю викурених цигарок і ризиком розвитку ІМ. Крім того, у курців спостерігають вищі рівні фібриногену, які корелюють із кількістю викурених цигарок. Дослідники встановили, що ризик зростає вже після першої викуреної цигарки. Багато людей не вбачають проблеми в тому, що викурюють у день 3-5 цигарок. Звичайно, якщо порівнювати з 20-ма цигарками в день, ризик інфаркту нижчий, але він все-таки є і про нього потрібно пам’ятати. Розмову вела Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

ТЕМНІ ЧАСИ В ПРОФІЛАКТИЦІ ЙОДОДЕФІЦИТУ Про деякі загрози говорять забагато, і зрештою вони перестають лякати й вже не сприймаються серйозно. Саме так сталося із браком йоду: навіть серед лікарської спільноти побутує думка, що це не дуже актуально. На жаль, те, що «мода» на проблему йододефіциту минула, не робить його менш небезпечним для здоров’я населення України. Навпаки, сьогодні в нашій країні неадекватне забезпечення йодом сягнуло масштабів популяційної катастрофи.

Розроблено окрему класифікацію йододефіцитних захворювань, яка описує потенційні порушення внаслідок нестачі цього важливого мікроелемента від моменту народження і впродовж усього життя людини. Щоб запобігти їх розвитку на глобальному рівні, ВООЗ у 2007 р. затвердила нормативи щодобового надходження йоду в організм з продуктами харчування. Визначення чітких доз є необхідним, оскільки орга нізм не здатний його накопичувати — в ньому немає значного депо йоду, яке б давало змогу існувати тривалий період без надходження цього мікроелемента з їжею.

Міф №2. Йододефіцит не є загальнонаціональною проблемою, оскільки поширений справжні масштаби «обурення» домо- статистики, ситуація в Україні далека тільки на Заході України

Марія МАМЕНКО, професор кафедри педіатрії №2 Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, доктор медичних наук

Дискусія та цифри Згідно з повідомленнями ВООЗ серед 130 країн, у яких дефіцит йоду становить загрозу на популяційному рівні, Україна посідає 125-е місце за рівнем вирішення проблеми. Гірша ситуація тільки в Пакистані, Гамбії, Гвінеї-Бісау та на Гаїті. Лише 18% українського населення споживають йодовану сіль — це найгірший показник у Європі. За даними Держкомстату України в кожної десятої дитини шкільного віку — дифузний нетоксичний зоб. І на цьому тлі в Україні досі не існує національної програми подолання йододефіциту. Не останню роль серед причин цього явища відіграє і відсутність єдиної точки зору на проблему в науковій спільноті. Недовіру спеціалістів можна зрозуміти, адже впродовж останніх десятиріч актуальність проблеми нестачі йоду коливалася залежно від політики держави. Відома історія: у 2002 р. було прий нято Постанову Кабміну №1418 «Про затвердження державної програми профілактики йодної недостатності в населення на 2002-2005 рр.», у якій містився пункт про необхідність загального йодування солі. Але незабаром з’явилися повідомлення у ЗМІ, нібито українські домогосподарки влаштували мітинг під Кабміном з вимогою відмінити цей пункт. У результаті документ проіснував усього 3 місяці. «На жаль, у Постанові КМУ, що відміняла загальне йодування солі в країні, чітко пролунала фірмова назва дієтичної добавки з бурих водоростей, яку радили споживати всьому населенню. Це викликає багато запитань, зокрема про

господарок. Але в «сухому залишку» ми належимо до 10 країн, де досі не прийнято жодних законодавчих рішень щодо проблеми дефіциту йоду», — розповіла професор кафедри педіатрії №2 НМАПО ім. П.Л. Шупика Марія Маменко. Не сприяло покращенню ситуації й те, що останніми роками питання «обросло» різноманітними міфами у ЗМІ та інтернеті. Це вплинуло на точку зору не тільки пересічного громадянина, а й навіть лікарів, за винятком, щоправда, ендокринологів, яким доводиться коригувати стани, що розвинулися внаслідок непослідовності дій з йодного забезпечення на державному рівні. Однак їм потрібна допомога колег, аби припинити цей політ фантазії.

Міф №1. Проблему нестачі йоду перебільшено В організмі йод виконує лише одну фізіологічну функцію — гіпофізарнотиреоїдного гормоноґенезу. Власне, це «перша скрипка» в «оркестрі» функцій ендокринних залоз, що забезпечує реалізацію генотипу у фенотип, закладку й диференціювання органів і тканин у зародка, регуляцію обміну речовин та енергії, функціонування всіх органів і систем в організмі. Від рівня тиреоїдного ґенезу залежить потенційний інтелект дитини. Відповідно, вагітні та немовлята в першу чергу повинні бути забезпечені згаданим мікроелементом. Але, за даними офіційної

від ідеалу. У структурі ендокринних захворювань у дітей абсолютний лідер — патологія щитоподібної за лози. У структурі власне тиреоїдної захворюваності в дітей 96% становлять випадки дифузного нетоксичного зоба. Більшість авторів наголошує: коли в загальній структурі захворюваності превалює дифузний нетоксичний зоб, можна навіть без епідеміологічних досліджень зрозуміти — у масштабах країни існує проблема йододефіциту. В Україні така картина спостерігається абсолютно в усіх областях. «Якщо з продуктами харчування надходить недостатня кількість йоду як необхідного будівельного компонента для тиреоїдного синтезу, розвивається гіпотироксинемія, на яку реагує гіпофіз, а щитоподібна залоза запускає механізм інтенсивного захоплення йоду. Унаслідок цього одра зу двома шляхами — гіпертрофії та гіперп лазії — збільшуються в розмірах клітини щитоподібної залози, зростає їх кількість, формується нетоксичний зоб, який у ранніх стадіях практично завжди класифікують як еутиреоїдний. Саме за рахунок такого збільшення досягається компенсація. Але, якщо не усунути етіологічну причину, періоди гіпотироксинемії будуть повторюватися і дадуть старт таким тяжким захворюванням, як вузловий зоб, функціональна автономія щитоподібної залози, гіпотиреоз у дорослому віці тощо», — зазначила М. Маменко.

ДО ІСТОРІЇ ПИТАННЯ Ще 5 тис. років тому в Китаї збільшення на шиї (зоб) лікували морськими водоростями, які є природним джерелом йоду.

У середні віки жінки на полотнах митців обов’язково зображувалися з великим зобом — це вважалося невід’ємною складовою жіночої краси.

Наполеон Бонапарт дуже не любив мобілізувати до війська чоловіків із гірських районів Швейцарії, оскільки в них були великі зоби, надмірно низький інтелект і вони погано виконували команди.

У 1833 р. здійснено першу спробу застосувати йодовану сіль природного походження для масової профілактики захворювань щитоподібної залози. У 1915 р. започатковано масову профілактику йодованою сіллю у Швейцарії, а в 1916 р. — в США. На сьогодні у Швейцарії, яка першою впровадила програму з профілактики ендокринних захворювань йодованою сіллю, спостерігається дуже високий рівень інтелекту населення.

Термін «йод» з’явився у 1811 р. Як і багато інших, відкриття цього мікроелемента сталося випадково, і вже через 10 років з’явилися перші наукові докази ефективності застосування низьких доз йоду для лікування зоба.

«Це хибне твердження залишилося у спадок від радянських часів, коли вважалося, що дефіцит йоду — проблема шести областей Західної України та гірських районів Криму. Згідно з офіційною статистикою, ендемія вже є очевидною, але наші експерти вперто твердять, що йододефіцит поширений лише на Західній Україні. Проте, наприклад, в областях, які постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС, такі самі показники, хоча раніше вважалося, що там все добре. Досі на офіційному рівні говорять про те, що в Київській області та м. Київ проблеми немає, хоча київські лікарі знають, що це не так», — описує ситуацію М. Маменко. Інститут ендокринології та обміну речовин НАМН України з 1997 р. здійснює постійні дослідження забезпеченості йодом населення на всій території країни. Зокрема, згідно з результатами дослідження, проведеного у 2000 р., у західних областях України медіана екскреції йоду із сечею перебувала в межах від 20 до 50 мкг/л. Це ознаки недостатності йоду середнього ступеня тяжкості та тяжкого перебігу. У зоні Полісся (Київська, Житомирська, Чернігівська, Рівненська області) медіана екскреції йоду із сечею становила від 40 до 60 мкг/л, а частота зоба в дітей — від 20 до 50%, що свідчить про середній ступінь тяжкості йодної недостатності. У Харківській, Дніпропетровській і Донецькій областях та АР Крим показники виведення йоду із сечею — 70-90 мкг/л, а зоб спостерігали у 7-25% дітей. Тобто в цих регіонах переважав йододефіцит легкого ступеня. Адекватний рівень споживання йоду зареєстровано лише в м. Євпаторія. Ці висновки підтверджено в подальших дослідженнях. «З 2002 по 2013 р. тривав регіональний скринінг у Луганській області, що завершився напередодні бойових дій у цьому регіоні. Усі дані були представлені ЮНІСЕФ. Ми обрали методологію, яку рекомендують ВООЗ і Міжнародна рада з контролю йододефіцитних захворювань. Дослідження проводилося у 30 школах за участю 936 здорових дітей віком від 6 до 12 років. Під час скринінгу здійснювали анкетування сімей, визначали наявність йоду в зразках солі з домогосподарств, використовували антропометрію, проводили УЗД щитоподібної залози (за допомогою

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

24 липня 2015 року

переносного апарата), пальпацію щитоподібної залози і з’ясовували медіани йодурії. Зоб було виявлено у 27% дітей. Згідно з отриманими результатами в кожної четвертої дитини збільшена щитоподібна залоза», — повідомила М. Маменко. Спеціаліст розповіла також про інше дослідження — «Наукове обґрунтування та розробка комплексу заходів пре- і постнатальної профілактики та корекції дефіциту мікронутрієнтів у дітей». За словами М. Маменко, у всьому світі вивченням проблеми йододефіциту в пре- і постнатальний періоди зай маються лише дві ендокринологічні школи. «У дослідженні взяли участь 1052 вагітних у третьому триместрі. Ми проводили неонатальний скринінг на вроджений гіпотиреоз, визначали медіани йодурії вагітних, робили УЗД щитоподібної залози й аналіз крові. Спостереження за дітьми, народженими від цих жінок, тривало понад два роки. У першу чергу нас цікавив саме тиреоїдний статус малюків, але ми спостерігали і за тим, як розвивається дитина. У вагітних медіана становила 78,2 мкг/л — менше, ніж у школярів. Згідно з твердженням міжнародних експертів, якщо дитина шкільного віку розвивається в умовах легкого дефіциту йоду, то в його матері, вагітної наступною дитиною, спостерігають середнього ступеня дефіцит, оскільки жінці в цей період потрібно у 2-2,5 разу більше йоду, а вона не може отримати таку кількість із продуктами харчування», — пояснила М. Маменко. Згідно з рекомендаціям ВООЗ рівень медіани у вагітних має перевищувати 150 мкг/л, у жінок, які годують груддю, — 250 мкг/л, у дітей віком до двох років — не менше 100 мкг/л. Але в Україні показники виявилися знач но нижчими: у матерів, що годують груддю, — 88,8 мкг/л, дітей віком до двох років — 82,9 мкг/л. Під час дослідження з’ясувалося, що медіану йодурії 100 мкг/л визначено лише в тих дітей, які перебували на штучному вигодовуванні. «Ніхто не говорить жінці про необхідність додаткового надходження йоду протягом усього періоду годування груддю, як це рекомендує ВООЗ. У результаті в дітей, які перебували на грудному вигодовуванні, медіана становила 81,5 мкг/л. Якщо перерахувати ці показники на стандарти ВООЗ, адекватне йодне забезпечення спостерігали лише у 14,2% вагітних, у 11,5% жінок, які годують груддю, у 36,1% дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, та у 95% малюків, які отримували штучне харчування. Клінічні прояви та наслідки йододефіциту: поширеність зоба у вагітних — 36,8%, гестаційної гіпотироксинемії — 30,9%. А саме від останнього показника залежить інтелект дитини, і кожний третій малюк зараз перебуває в групі ризику. Частота неонатальної гіпертиреотропінемії (ТТГ> 5,0 мМО/мл) в Україні — 20,6%. У країнах з адекватним рівнем забезпеченості йодом цей показник не може перевищувати 3%», — зазначила М. Маменко. На думку спеціаліста, причину таких низьких показників забезпеченості йодом далеко шукати не треба. Згідно з результатами анкетуван ня вагітних тільки 10% сімей хоча б 3-4 рази на тиждень їдять рибу, і навіть ці показники можуть бути завищени-

СПЕКТР ЙОДОДЕФІЦИТНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ПЕРІОД ЖИТТЯ

ПОТЕНЦІЙНІ ПОРУШЕННЯ

Плід

Аборти, мертвонародження, вроджені аномалії, підвищена перинатальна смертність

Новонароджені

Ендемічний кретинізм, виражений або субклінічний гіпотиреоз, неонатальний зоб

Діти та підлітки

Ендемічний зоб, гіпотиреоз, порушення розумового, фізичного і статевого розвитку, когнітивної функції, підвищення рівня загальної захворюваності

Дорослі

Зоб, гіпотиреоз, порушення розумового розвитку, зниження репродуктивної функції

ФІЗІОЛОГІЧНІ РІВНІ СПОЖИВАННЯ ЙОДУ НА ДОБУ (ВООЗ, 2007 Р.) 90 мкг — для дітей молодшого віку (від 0 до 6 років) 120 мкг — для дітей шкільного віку (від 6 до 12 років) 150 мкг — для підлітків (від 12 років) і дорослих 250 мкг — для вагітних і жінок, що годують груддю

СТРУКТУРА ЕНДОКРИННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У ДІТЕЙ

Дифузний зоб 58,30%

Інші 23,3% Ожиріння 15,6%

Цукровий діабет 1,1% Тиреотоксикоз 0,1%

Вузловий зоб 0,3% Гіпотиреоз 0,4% Аутоімунний тиреоїдит 0,9%

ми. У сільській місцевості морепродуктів не споживають узагалі. Вживали йодовану сіль 36,9% опитаних, препарати йоду призначали у 100% випадків, але застосували їх лише 23% вагітних. Полівітаміни в різні терміни вагітності приймали 96%, з недостатнім вмістом йоду — 88% жінок. При цьому інформованість про проблему йододефіциту становить 80%.

Міф №3. Висока частота тиреоїдної патології в промислових регіонах країни обумовлена дією промислових зобогенних чинників Зобогени промислового та природного походження насправді існують, але, на думку спеціалістів, їх дію можна зменшити за умови адекватного забезпечення організму йодом. До природних зобогенів сьогодні належать речовини рослинного походження (тіоціонат, ціаноглікозиди, фітоестрогени білокачанної капусти, ріпи, сої, кукурудзи), геохімічні особливості місцевості (високий вміст марганцю, низький вміст цинку, кобальту та селену в ґрунті), вода високого ступеня мінералізації й жорсткості, а також високий вміст фтору в питній воді. Антропогенні зобогени — це пестициди (гербіциди, фунгіциди, інсектициди), хімічні речовини промислового походження (біфеноли пластикової тари, алкілфеноли побутових детергентів), УФ-фільтри косметичних засобів, компоненти дитячих іграшок та фарб. Крім того, до цієї групи належать полютанти, що утворюються в промислових умовах, під час вуглепереробки та хлорування питної води, а також лікарські препарати.

«П’ять років тому я брала участь у європейському форумі ендокринологів, де окрему увагу було приділено саме питанням дії зобогенів на ендокринну залозу. Учені дійшли такого висновку: в умовах сучасного світу ми не в змозі запобігти дії ендокринних дизрапторів на ендокринну залозу. Але можемо намагатися знизити їх дозу. Наприклад, помірно використовувати деякі косметичні засои, не зловживати їжею, що містить сою. І все ж таки єдиним вирішенням проб леми є адекватна забезпеченість йодом. Зобогени посилюють нестачу йоду в організмі, але їх дія вторинна», — вважає М. Маменко. На її думку, лікарі повинні пояснювати пацієнтам необхідність споживання морської риби — незамінного джерела йоду. Проте призвичаїти до активного споживання морепродуктів населення, яке роками так не харчувалося, дуже складно.

Міф №4. Йодована сіль гірша за звичайну Серед українського населення поширені забобони щодо йодованої солі. Зокрема вважають, що йод з неї швидко випаровується, така сіль псує смак і запах продуктів, її неможливо використовувати для консервування. Також можна почути твердження, що йодована сіль є токсичною сполукою, належить до лікувальних продуктів, містить «неорганічний» йод, не може використовуватися на територіях, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, тощо. Усі ці міфи народжені в той час, коли сіль йодували калію йодидом — дуже леткою речовиною, унаслідок чого впродовж 3 місяців сіль втрачала

свої профілактичні якості. «З початку ХХІ ст. Україна користується методологією ВООЗ і сіль збагачують калію йодатом, що забезпечує адекватний рівень йодованості навіть через 10 років. Більше того, таку сіль споживає вся Європа — жодна консервація не вибухає. У Болгарії і Польщі, де діють державні програми подолання йододефіциту, неможливо придбати іншу сіль», — розповіла М. Маменко.

Міф №5. Потрібен індивідуальний підхід до проведення йодної профілактики Такої точки зору нерідко дотримуються сімейні лікарі та деякі ендокринологи. Річ у тому, що індивідуальних методів профілактики йододефіциту немає — це популяційна проблема. Можна лише лікувати індивідуально в разі виникнення йододефіцитного захворювання. Експерти ВООЗ стверд жують: там, де доведене існування проблеми на національному рівні, необхідна масова профілактика у виг ляді йодування солі. Тоді кожен отримає профілактичну дозу. Це дешевий, але ефективний крок. Для вагітних тимчасовою альтернативою можуть стати препарати калію йодиду. У перші 3 місяці до запланованої вагітності потрібно підвищити надходження йоду в організм і споживати йодумісні продукти впродовж усього періоду лактації. Те, як змінюється структура ендокринної захворюваності на тлі масової боротьби з йододефіцитом, демонст рують підсумки перших двох десятиріч реалізації стратегії ВООЗ: споживання йодованої солі у світі зросло з 20% на початку 90-х років минулого сторіччя до 70% — на кінець 2007 р. Уже 120 країн на законодавчому рівні прийняли рішення про йодизацію солі. З них 34 держави повністю ліквідували йододефіцит, 28 — наближаються до поставленої мети. У багатьох розвинених країнах, зокрема у Швейцарії, Австрії, Італії, Франції, Німеччині, законодавству про обов’язкову профілактику захворюваності шляхом споживання йодованої солі вже понад 50 років. Вони досягли значних успіхів у подоланні проблеми йододефіциту. Є і власний досвід: коли в Україні діяли програми профілактики дефіциту йоду в пандемічних регіонах, зокрема на Західній Україні, спостерігалася позитивна динаміка серед школярів. Після знищення системи йодної профілактики частота тиреоїдної захворюваності в цих регіонах знову зросла. Це свідчить про те, що проблему йододефіциту не можна вирішити раз і назавжди. Звичайно, лікар не має змоги впливати на законодавчі рішення на державному рівні, хоча, якщо про проблему говорити, шанси на успіх зростають. У цьому аспекті для медичного працівника важливо не приєднатися до армії оповідачів з багатою уявою, а, навпаки, зробити все можливе, аби побороти небезпечні марновірства, що призводять до тяжких ендокринних захворювань. У статті використано матеріали 59-ї науково-практичної конференції з міжнародною участю «Українська школа ендокринології». Марина ЧІБІСОВА, спеціально для «ВЗ»

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

ЯК ОТРИМАТИ ЛІЦЕНЗІЮ НА МЕДИЧНУ ПРАКТИКУ За своєю основною функцією ліцензування є формою державного нагляду за провадженням підприємницької діяльності у важливих суспільних сферах з метою дотримання прав і законних інтересів громадян, а також державної безпеки. Водночас громадяни, які прагнуть здійснювати підприємницьку діяльність, мають знати свої права та обов’язками, щоб не порушувати закон і захистити себе від необґрунтованих звинувачень.

Галина МИРОНОВА, старший науковий співробітник НДІ приватного права та підприємництва імені академіка Ф. Бурчака Національної академії правових наук України, доктор філософських наук

тримання ліцензії (дозволу) — необхідна умова здійснення певних видів підприємницької діяльності у встановленому законодавством порядку. Зокрема суб’єкт господарювання має право провадити господарську діяльність у медичній сфері тільки після внесення відомостей щодо рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Новий закон набув чинності Загальний порядок й умови ліцензування в Україні регламентовано Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 р. №222-VIII (далі — Закон «Про ліцензування»), оскільки попередній відповідний закон від 01.06.2000 р. №1775-ІІІ втратив чинність наприкінці червня 2015 р., а також Постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. №1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування». У ст. 7 нового закону визначено види господарської діяльності в медичній сфері, які підлягають ліцензуванню: виробництво лікарських засобів (ЛЗ), оптова та роздрібна торгівля ними, імпорт ЛЗ (окрім активних фармацевтичних інгредієнтів; п. 10); медична практика (п. 15); діяльність банків пуповинної

крові, інших тканин і клітин людини згідно з переліком, затвердженим МОЗ України (п. 16); ветеринарна практика (п. 17). Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики розробляються і зат верджуються Кабінетом Міністрів та МОЗ України. Вимоги щодо умов ліцензування медичної практики прописані в Постанові Кабінету Міністрів України від 4. 07.2001 р. №756 «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності» та в Наказі МОЗ України від 2.02.2011 р. №49 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики» (далі — Наказ МОЗ №49). Термін «медична практика» в Ліцензійних умовах визначено як «вид господарської діяльності у сфері охорони здоров’я, який провадиться закладами охорони здоров’я та фізичними особами-підприємцями, які відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам, з метою надання видів медичної допомоги, визначених законом, та медичного обслуговування».

Вимоги — обов’язкові Медична практика відповідно до Наказу МОЗ №49 здійснюється на підставі ліцензії та за умов виконання організаційних, кваліфікаційних і спеціальних вимог. Зокрема до організаційних умов на лежать на явність приміщень, які ві дпові дають установленим санітарним нормам і правилам, а також приладів і обладнання відповідно до табеля оснащення виробами медичного призначення лікувальних і діагностичних кабінетів; укомплектованість працівниками для провадження господарської діяльності з медичної практики відповідно до кваліфікаційних умов; дотримання вимог щодо атестації медичних працівників і фармацевтичних працівників; проходження ними обов’язкових медичних оглядів; наявність умов для вільного доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями тощо (увесь перелік

міститься у пп. 2.6-2.11. Наказу МОЗ №49). К ва ліфікаційною у мовою д л я провадження медичної практики є спеціальна освіта та відповідність персоналу єдиним кваліфікаційним вимогам, які встановлені Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників (випуск 78 « О хор она з дор ов’я»), з ат в ерд женим наказом МОЗ України від 29.03.2002 р. №117 та Номенклатурою спеціальностей. Зверніть увагу! Лікарі, які не працюють більше трьох років за конк ретною лікарською спеціальністю, не можуть займатися лікарською діяльністю з цієї спеціальності та допускаються до медичної практики лише після проходження стажування відповідно до Наказу МОЗ України від 17.03.1993 р. №48. Особи, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах інших країн, допускаються до професійної діяльності в Україні відповідно до Порядку надання права на професійну діяльність в Україні особам, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн, затвердженого Наказом МОЗ України від 19.08.1994 р. №118-с. Також суб’єкти провадження медичної діяльності мають дотримуватися спеціальних вимог, передбачених для цього виду діяльності, щодо галузевих стандартів, стандартів медичної допомоги та клінічних протоколів у сфері охорони здоров’я, а також вимог професійної етики і деонтології, спеціального законодавства.

Які документи подавати Відповідно до ст. 11 Закону «Про ліцензування» здобувач ліцензії подає до органу ліцензування такі документи:  заяву про отримання ліцензії за визначеною ліцензійними умовами формою. У ній обов’язково має бути інформація про здобувача ліцензії (для юридичної особи — повне наймен у ванн я, місцезна ход женн я, ідентифікаційний код; для фізичної особи-підприємця — прізвище, ім’я, по батькові, адреса проживання, ре-

єстраційний номер облікової картки платника податків та згода на обробку персональних даних), вид господарської діяльності, на провадження якого є намір отримати ліцензію, бажаний спосіб одержання документів. Форма заяви не є ск ладною. Особливо уважно слід заповнювати розділи «Місцезнаходження юридичної особи», де необхідно вказати адресу реєстрації юридичної особи, та «Місце провадження діяльності», де вказуються всі адреси, за якими провадять діяльність усі структурні підрозділи;  документи, перелік яких визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 4.07.2001 р. №756 «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності». Це зокрема:  засві дчена в установленом у порядку копія висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, виданого за місцем провад ження ді я льності, про ві дпові дність наявних приміщень вимогам санітарних норм і правил щодо здійснення медичної практики. Такий висновок має індивідуальний номер, згідно з яким він реєструється в єдиному реєстрі висновків державної санітарно-епідемологічної експертизи;  відомості суб’єкта господарювання про стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження відповідного виду господарської діяльності;  відомості про наявність нормативно-правових документів, зокрема з питань стандартизації;  відомості про наявність персоналу із зазначенням його освітнього й кваліфікаційного рівнів і стажу роботи за спеціальністю;  копію паспорта керівника здобувача ліцензії (або довіреної особи);  опис документів, які подаються для отримання ліцензії, у двох екземплярах. При цьому уповноважена особа робить відмітку про дату прийняття документів і засвідчує її своїм підписом із зазначенням ініціал ів і посади. Один екземпляр видається здобувачу, другий залишається в органі ліцензування. Важливо знати, що п. 5 ст. 11 Закону «Про ліцензування» забороняє посадовим особам органів ліцензування вимагати від здобувача ліцензії (суб’єкта господарювання) подання оригіналів документів (крім тих, що оформляються безпосередньо здобувачем ліцензії); зазначення у поданих документах інформації (або подання документів), не передбаченої законом. Також не дозволяється вимагати документи, що підтверджують або спростовують інформацію здобувача ліцензії і видаються

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

24 липня 2015 року

іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування або їх посадовими особами (виписки, витяги, довідки, листи). Усі вказані документи оформляються відповідно до вимог, які містяться у Додатках до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики (відповідні зразки розміщені на офіційному сайті МОЗ України, як і Ліцензійні умови в цілому). Подати ці документи, а також отримати дозвіл можна в будь-який спосіб — особисто на руки, поштовим відправленням (з описом вкладеного), в електронному вигляді.

Порядок розгляду документів Орган ліцензування — МОЗ України — протягом трьох робочих днів з дня одержання заяви на отримання ліцензії встановлює наявність або відсутність підстав для залишення її без розгляду. Якщо приймається рішення залишити заяву без розгляду, його копія надається здобувачеві ліцензії у триденний термін. У законі визначено підстави для такого рішення: документи, що додаються до заяви, подані не в повному обсязі; заява або хоча б один із документів, що додається, підписані особою, яка не має на це повноважень, або ж оформлені з порушенням вимог закону, складені не за встановленою формою, не містять даних, які обов’язково вносяться до них згідно із законом; подання заяви з порушенням передбачених законом термінів; відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про здобувача ліцензії (суб’єкта господарювання) або наявність відомостей про державну реєстрацію його припинення. У рішенні про відхилення заяви до розгляду обов’язково має бути перелік обґрунтованих підстав і пропозиції щодо порядку їх усунення (ст. 12 Закону «Про ліцензування»). Наступний крок — встановлення наявності або відсутності підстав для відмови у видачі ліцензії. Орган ліцензування розглядає подані документи, спираючись на інформацію з державних паперових та електронних інформаційних ресурсів. Підстав д ля прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії може бути тільки дві. Перша — встановлення невідповідності здобувача ліцензії ліцензійним у мовам (у такому разі здобувач може подати до органу ліцензування нову заяву про отримання ліцензії після усунення причин, що стали підставою для прийняття такого рішення). Друга — виявлення недостовірності даних у підтверджувальних документах, поданих здобувачем ліцензії. У цьому випадку суб’єкт господарювання може подати нову заяву про отримання ліцензії (не раніше ніж через 3 місяці з дати прийняття рішення про відмову). У разі відмови у видачі ліцензії орган ліцензування надсилає здобувачу копію відповідного рішення (з повним переліком і описом підстав) упродовж 5-ти робочих днів. Законом «Про ліцензування» передбачено, що в рішенні про відмову видачі ліцензії обов’язково зазнача-

ються пропозиції щодо усунення відповідних недоліків, які мають бути викладені в однозначній, зрозумілій та достатній для виконання здобувачем ліцензії формі (ст. 13).

Якщо рішення — позитивне Якщо ж підстав для відмови у видачі ліцензії немає, орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії (упродовж 10-ти робочих днів від дня одержання відповідної заяви). Уже наступного робочого дня після прийняття такого рішення орган ліцензування має внести його (в електронному вигляді) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, саме із цього дня здобувач отримує право на провадження господарської діяльності. Орган ліцензування зобов’язаний повідомити про це здобувача в термін, що не перевищує трьох робочих днів. Ліцензія оформлюється в елект ронному вигляді, однак за бажанням здобувача її копія може бути видана і на паперовому носії. У такому разі там мають бути вказані найменування органу ліцензування, що прийняв рішення про видачу ліцензії, номер і дата прийняття такого рішення; вид господарської діяльності; дані про ліцензіата щодо юридичної особи або її філій, інших відокремлених підрозділів — найменування, ідентифікаційний код; дані щодо фізичної особи-підприємця — прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер платника податків ліцензіата (серія, номер та дата видачі паспорта особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомила про це відповідний орган державної податкової служби та має відмітку в паспорті); прізвище, ім’я, по батькові керівника органу ліцензування, який підписав рішення про видачу ліцензії. Ліцензія на паперовому носії має бути підписана керівником органу ліцензування, який підписав рішення про її видачу (або уповноваженою ним посадовою особою), і завірена гербовою печаткою цього органу. Ліцензія видається на необмежений термін. Утім зміна найменування юридичної особи (якщо вона не пов’язана з реорганізацією) або ж прізвища, імені, по батькові фізичної особи-підприємця є підставою для переоформлення ліцензії. Законом забороняється вимагати додаткові документи, не передбачені для переоформлення ліцензії. За видачу ліцензії стягуєтьс я разова оплата в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, якщо інше не передбачено законом. Переоформлення ліцензії є безоплатним. У разі нормативних змін вимог до переліку документів, які додаються до заяви про отримання ліцензії, ліцензіат повинен подати нові документи, якими доповнено перелік (чи в новій формі), протягом терміну, встановленого відповідним нормативно-правовим актом. Також ліцензіат зобов’язаний повідомляти орган ліцензування про всі зміни даних, які були зазначені в його документах (не пізніше ніж упродовж місяця з дня настання таких змін).

ЛІКАРІ, ЯКІ НЕ ПРАЦЮЮТЬ БІЛЬШЕ ТРЬОХ РОКІВ ЗА КОНКРЕТНОЮ ЛІКАРСЬКОЮ СПЕЦІАЛЬНІСТЮ, НЕ МОЖУТЬ ЗАЙМАТИСЯ ЛІКАРСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ З ЦІЄЇ СПЕЦІАЛЬНОСТІ ТА ДОПУСКАЮТЬСЯ ДО МЕДИЧНОЇ ПРАКТИКИ ЛИШЕ ПІСЛЯ ПРОХОДЖЕННЯ СТАЖУВАННЯ ВІДПОВІДНО ДО НАКАЗУ МОЗ УКРАЇНИ ВІД 17.03.1993 Р. №48

Чому анулюють ліцензію Анулювання ліцензії відбувається шляхом прийняття відповідного рішення органом ліцензування. Ліцензія вважається анульованою з дня, коли ліцензіат дізнався чи повинен був дізнатися про таке рішення, але в термін не менше ніж 1 тиждень з дня його прийняття. У ст. 16 Закону «Про ліцензування» передбачено низку причин для анулювання ліцензії. Зокрема це відбувається на підставі заяви самого ліцензіата про анулювання ліцензії, у разі смерті фізичної особи-підприємця (якщо немає правонаступника), припинення існування юридичної особи; невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, виявлення недостовірних даних у документах, поданих суб’єктом господарювання разом із заявою на отримання ліцензії; якщо ліцензіат відмовився від перевірки органом ліцензування чи в разі несплати за видачу ліцензії. У новому законі з’явилася ще одна підстава для анулювання ліцензії: встановлення факту контролю (вирішального впливу) за діяльністю ліцензіата осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України, та (або) дії яких створюють умови для виникнення воєнного конфлікту, застосування воєнної сили проти України. У зв’язку із цим положенням ст. 6. до повноважень органів ліцензування додано здійс нення перевірки документів, які

підтверджують відсутність такого впливу. Щоб проконтролювати дотримання ліцензіатами вимог ліцензійних умов, здійснюються планові та позапланові перевірки відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Про дату і місце проведення планових перевірок орган ліцензування має заздалегідь попередити ліцензіата (не менш ніж за 10 робочих днів) засобами поштового, телефонного, факсимільного, електронного зв’язку. Про проведення позапланової перевірки ліцензіата повідомляють у день її здійснення. У ст. 19 згаданого закону наводиться перелік підстав для здійснення позапланової перевірки. Це обґрунтоване звернення фізичної або юридичної особи про те, що внаслідок порушення ліцензіатом вимог ліцензійних умов такій особі (особам) було завдано матеріальної шкоди або порушено її (їх) законні права чи інтереси. А також у разі загрози життю чи здоров’ю людей, нав колишньому середовищу або державній безпеці, що безпосередньо пов’язано з провадженням ліцензіатом виду господарської діяльності та документально підтверджено органом державної влади, уповноваженим у відповідній сфері тощо. Анонімні звернення не є підставою для проведення таких перевірок.

За порушення доведеться відповідати За провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи з порушенням умов ліцензування посадові особи суб’єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену «Кодексом України про адміністративні правопорушення». Відповідно до нових змін значно підвищено суми штрафів за адміністративні правопорушення в цій сфері. Зокрема за порушення порядку провадження господарської діяльності передбачається штраф від 1 до 2 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (раніше було від 20 до 100) з конфіскацією (чи без такої) виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних унаслідок вчинення цього правопорушення. Повторне правопорушення особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме правопорушення, або пов’язане з отриманням доходу у великих розмірах, тягне за собою штраф від 2 до 5 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (було від 100 до 500) з обов’язковою конфіс к а ц іє ю (с т. 16 4 «Кодексу України про а дміністративні правопорушення»). Також законом передбачено відповідальність посадових осіб за дії або бездіяльність, що порушують законодавство у сфері ліцензування видів господарської діяльності, — нак ладання штрафу від 50 до 80 не опод ат ков у в а н и х м і н і м у м і в доходів громадян, а за повторне правопорушення протягом року — від 80 до 100 (ст. 166.12 «Кодексу України про а дміністративні правопорушення»).

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ АКУШЕРСТВО І ГІНЕКОЛОГІЯ

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

Б. КАРР И ДР. РУКОВОДСТВО ПО РЕПРОДУКТИВНОЙ МЕДИЦИНЕ ВИДАВНИЦТВО: ПРАКТИКА РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 832

(виходить із 1990 року)

Загальний наклад 34 100 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

ОНКОЛОГІЯ Б. И. ДОЛГУШИН, В. Ю. КОСЫРЕВ РАДИОЧАСТОТНАЯ ТЕРМОАБЛАЦИЯ ОПУХОЛЕЙ ВИДАВНИЦТВО: ПРАКТИЧЕСКАЯ МЕДИЦИНА РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 192

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Головний редактор – БУРМАКА М. П.

Редакційна колегія БАХТЕЄВА Т. Д. – член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, Заслужений лікар України ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В. Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України

ДЕРМАТОЛОГІЯ

ГАРНИК Т. П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина»

А. ЗЛОТОГОРСКИЙ, Д. ШАПИРО ТРИХОЛОГИЯ ВИДАВНИЦТВО: РОДОВІД РІК ВИДАННЯ: 2013 СТОРІНОК: 150

ЗАБОЛОТНИЙ Д. І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ЗАГОРІЙ В. А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю. П. – професор, академік НАМН України КОВАЛЬ В. М. – Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України МІШАЛОВ В. Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ імені О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор

ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ Р. Р. КИЛЬДИЯРОВА БОЛЕЗНИ ОРГАНОВ ПИЩЕВАРЕНИЯ У ДЕТЕЙ. АЛГОРИТМЫ ДИАГНОСТИКИ, ЛЕЧЕНИЯ, РЕАБИЛИТАЦИИ ВИДАВНИЦТВО: МОСКВА РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 320

ПИРІГ Л. А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М. Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л. І. Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, Заслужений лікар України ТРОНЬКО М. Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

УСІЧЕНКО І. Г. – президент Національного товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ЧЕКМАН І. С. – завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, професор, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В. І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, професор, Заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії наук комплексної безпеки

Керівництво охоплює всі найважливіші розділи репродуктивної меди цини. Книга написана провідними світовими фахівцями в галузі репро дуктивної медицини й орієнтована на практикуючих лікарів. Керівництво включає найсучасніші відомості з таких питань, як обсте ження і лікування безплідної пари, у тому числі з приводу чоловічого безпліддя; ендокринні розлади, зокрема порушення статевого дифе ренціювання і статевого дозрівання, захворювання надниркових і щито подібної залоз, синдром полікістозних яєчників, ожиріння; ендометріоз і захворювання маткових труб; клінічні випробування в репродуктивній медицині; штучне запліднення; звичний викидень; контрацепція, зокре ма гормональна; клімактеричний період і менопауза; переваги і недоліки менопаузальної гормональної терапії; альтернативні методи лікування клімактеричного синдрому, включаючи фітотерапію, тощо. Видання призначене акушерам-гінекологам, ендокринологам, а також лікарям інших спеціальностей, які цікавляться проблемами репродуктив ної медицини.

У книзі викладено біофізичні основи радіочастотної термоабляції тка нин, наведено детальний опис необхідного обладнання, сформульовано показання та протипоказання до цього виду спеціального протипухлин ного лікування. Проаналізовано й представлено всі ускладнення та мето ди їх профілактики. Практичні рекомендації наведено у вигляді керівництва з проведення абляцій, і вони містять описання як самої технології, так і низки мето дологічних особливостей прецизійного виконання процедури. Проведе но аналіз безпосередніх і віддалених результатів лікування та визначено роль радіочастотної абляції в комбінованому й комплексному лікуванні онкологічних хворих. Книга призначена онкологам, інтервенційним радіологам, променевим діагностам і хірургам.

Трихологія — актуальний розділ дерматовенерології, адже на сьо годні бракує інформації, необхідної дерматологу для ведення пацієнтів із захворюваннями волосся. У колективній праці, створеній за редакці єю провідних світових фахівців з дерматології Абрахама Злотогорського (Єрусалим) і Джеррі Шапіро (Нью-Йорк), розглянуто сучасні аспекти діаг ностики та лікування захворювань волосся і волосистої частини шкіри голови. Мета цього керівництва — ознайомлення дерматологів Східної Європи з принципами діагностики й лікування захворювань волосся. Книга складається із 13 глав, які охоплюють надзвичайно широкий спектр питань: від основ біології волосяного фолікула і сучасних методів дослідження волосся до терапевтичних методів лікування найпошире ніших нозологій. Керівництво містить унікальні розділи, присвячені ви вченню питань рубцевих алопецій і генотрихозів. Значну увагу приділено питанням лікувально-профілактичного догляду та реабілітації пацієнтів дерматотрихологічного профілю. Видання буде цікавим і корисним як досвідченим фахівцям, так і тим, хто тільки планує займатися проблемами волосся.

У навчальному посібнику викладено питання пропедевтики (анатомофізіологічні особливості, методика дослідження, семіотика ураження), діагностики, лікування та реабілітації при найпоширеніших захворюван нях травного тракту і печінки в дітей. Усі розділи представлені у вигляді алгоритмів. Матеріал викладено просто, наочно і в чіткій послідовності. Книга призначена студентам медичних вишів, які навчаються за спеці альностями «Лікувальна справа» та «Педіатрія».

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Випусковий редактор...........................СВІТЛАНА ЛАРІОНОВА

АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1

Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО

ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138 ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються.

Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2.

Загальний наклад 34 100 Замовлення №30218 Віддруковано у ТОВ «Укрполiграфмедiа»: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 104 А

Літературне редагування та коректура..............................ЛАРИСА БОБРУЄНКО Відділ реклами..................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю