Ваше здоров'я № 33-34 by Всеукраїнська медична газета “Ваше здоров'я”

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№33-34 (1369-1370) 19.08.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

УРОКИ НА ЗАВТРА: ЯК УДОСКОНАЛИТИ МЕДИЧНУ ОСВІТУ? Багато недоліків вітчизняної охорони здоров’я списують на чинну систему медичної освіти. Мовляв, наші лікарі багато чого не знають і не вміють. Тільки не зрозуміло, чому їх охоче беруть на роботу за кордоном, та ще й у такій кількості, що в кадровому забезпеченні галузі створюється «чорна діра». У чому ж винна медична СТОР. освіта і як спокутувати її «гріхи»?

РОЗДОРІЖЖЯ ДОГОСПІТАЛЬНОГО ЕТАПУ

НОВИНИ ЧИ ПРОГОЛОСУЮТЬ ДЕПУТАТИ ЗА ВІДКРИТІСТЬ КЛІНІЧНИХ ВИПРОБУВАНЬ? СТВОРЕННЯ СИСТЕМИ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я ЗАЛИШАЄТЬСЯ ПРІОРИТЕТОМ МОЗ УЛЯНА СУПРУН: «УСІ НЕОБХІДНІ МАЛЮКАМ ВАКЦИНИ — У НАЯВНОСТІ» ДВЕРІ ДО РЕАНІМАЦІЇ МАЮТЬ БУТИ ВІДКРИТИМИ

2-5 СТОР.

На реформування швидкої допомоги, яке супроводжувалося прийняттям окремого закону, покладалися особливі надії. На сьогодні догоспітальна ланка надання медичної допомоги в Україні зависла між «зламаним» минулим і обіцяним, але нереалізованим майбутнім. Якби кожен чиновник, що приймає рішення стосовно реформування системи охорони здоров’я, ніс персональну відповідальність за її результати, ці рішення були б виСТОР. важеними, а не експериментальними чи взагалі необдуманими.

БІЙЦІ МЕДИЧНОЇ ПЕРЕДОВОЇ В умовах ведення гібридної війни виникла потреба в максимальному наближенні до лінії розмежування кваліфікованої, а за необхідності — й спеціалізованої медичної допомоги. Аби вирішити цю проблему, на базі мобільних військових госпіталів були створені відділення підсилення, з яких загалом і формували групи підсилення у відповідних цивільних лікарнях. І вони себе виправдали навіть не на сто, а на двісті відсотків. Але якість надання медичної допомоги, особливо на нульовому та первинному рівнях, значною мірою залежить не стільки від військових лікарів, скільки від командирів, СТОР. медичної підготовки самих вояків.

ПАЛІАТИВНА ДОПОМОГА: ПОТРІБНА ЗМІНА ФІЛОСОФІЇ ВСЬОГО СУСПІЛЬСТВА За даними Світового банку, у найближчі 10-15 років кількість паліативних хворих зросте на 20%. Людина, яка перебуває в хоспісному відділенні останні місяці, дні свого життя, має відчувати турботу близьких і оточуючих, не страждати від болю, а також, по можливості, реалізувати ті бажання, які в неї залишилися. Але сьогоднішня фінансова скрута в державі призвела до катастрофічного недофінансування СТОР. закладів охорони здоров’я.

НОВИНИ Н ЕЗ М ІН Н И Й КО Н Ц ЕП Т

ДОСТ УП

СТВОРЕННЯ СИСТЕМИ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я ЗАЛИШАЄТЬСЯ ПРІОРИТЕТОМ МОЗ

ергове засідання міжвідомчої експертної робочої групи з міжнародною участю, що відбулося в МОЗ України 11 серпня, стосувалося розробки Концепції розбудови системи громадського здоров’я. Створення такої системи лишається пріоритетним напрямком діяльності відомства. До того ж, це зобов’язання держави в рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. «Світ знає, що побудова системи громадського здоров’я — правильний крок, ми знаємо, що це правильний крок, тому маємо переконати представників інших зацікавлених органів влади у важливості цього питання», — зазначила в. о. Міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун.

На сьогодні проект Концепції системи громадського здоров’я погоджено з органами місцевої влади та майже усіма центральними органами виконавчої влади. Після остаточного опрацювання і правової експертизи документ буде надісланий для затвердження у Кабінет Міністрів України. Уляна Супрун наголосила, що потрібно пришвидшити цей процес, оскільки затвердження Концепції є першим пунктом у Плані дій Уряду на 2016 рік у розділі «Громадське здоров’я» зі строком виконання в ІІІ кварталі. Під час наради визначились із планом дій з імплементації Концепції з відповідними термінами виконання. Серед них: напрацювання нормативно-правової бази, моделі фінансування, впровадження навчальних і тренінгових прог рам для майбутніх фахівців сфери громадського здоров’я тощо. «На сьогодні розроблено проекти змін до 37 законодавчих актів і проект нової редакції Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Наступні наші кроки стосуються розробки законопроекту «Про громадське здоров’я» та законодавчого врегулювання виконання функцій, які раніше здійснювались Держсанепідслужбою.

Також маємо чітко розподілити ці функції між МОЗ та іншими органами виконавчої влади», — розповів заступник Міністра охорони здоров’я України Роман Ілик. Присутні обговорили організаційні питання проведення конкурсного відбору кандидатів на посаду Генерального директора ДЗ «Центр громадського здоров’я МОЗ України» (вимоги до кандидатів на цю посаду оприлюднені на веб-сайті МОЗ), шляхи та джерела фінансування діяльності закладу. На своїй сторінці у Facebook Уляна Супрун подякувала міжнародним експертам з Європейської комісії, USAID, ВООЗ та Delloitte, які долучаються до роботи з розвитк у громадського здоров’я в Україні. «Громадське здоров’я — наука та мистецтво запобігання хворобам, продовження життя та зміцнення здоров’я населення. На жаль, немає достатнього розуміння того, що таке громадське здоров’я в суспільстві та на рівні керівництва держави. Міністерству потрібно дати чітке визначення поняття «громадське здоров’я», задіяти ресурси та почати діяти», — наголосила вона. За матеріалами прес-служби МОЗ України та Facebook

ЄВРОПЕЙСЬК ИЙ ПІД ХІД

ДВЕРІ ДО РЕАНІМАЦІЇ МАЮТЬ БУТИ ВІДКРИТИМИ

ляна Супрун, в. о. Міністра охорони здоров’я України, підтримує відкриття реанімаційних відділень для родичів хворих, які там перебувають. Як відомо, Наказом МОЗ України від 15.06.2016 р. №592 «Про затвердження Порядку допуску відвідувачів до паці єнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні у відділенні інтенсивної тера пії» передбачається, що заклад охорони

здоров’я зобов’язаний забезпечити пра во хворих, які знаходяться в реанімації, на допуск до них відвідувачів упродовж 24 годин на добу в будь-який день тижня згідно з правилами, визначеними у вище згаданому Порядку. «Наказ Міністерства охорони здоров’я щодо відкритих реанімацій направлений у регіони, і ми нічого не змінюємо. Під час се лекторної наради з представниками регіонів

акцентували увагу всіх, щоб вони виконува ли ці норми», — наголосила Уляна Супрун. МОЗ розраховує на допомогу громад ськості в збиранні інформації про практичне виконання наказу в лікарнях і скарг у разі порушень нових правил відкритого доступу до відділень інтенсивної терапії. За матеріалами прес-служби МОЗ України

Є ПИ ТА ННЯ

ПРИВАТИЗАЦІЮ 32 МЕДЗАКЛАДІВ ПРИЗУПИНЕНО

а своїй сторінці у Facebook в. о. Міністр а охорони здоров’я Уляна Супрун повідомила, що вона відкли кала листи про передачу 32 лікувальних закладів на регіональний рівень. Згадані листи були розіслані в липні 2016 року в лікувальні заклади, і навіть Міністерство фінансів України поінформу вали про те, що деякі державні установи, які перебувають під управлінням МОЗ, мають бути передані на фінансування місцевим бю

джетам для подальшої приватизації. «Ми отримали багато звернень від громадськості й колективів цих закладів із застереженням про можливі непрозорі приватизації і коруп ційні схеми. Тому прийняли рішення зупини ти процес, щоб вивчити ситуацію і вирішити питання», — зазначила У. Супрун. У цих листах профільне Міністерство та кож заперечує проти рекомендацій Мінфіну щодо розподілу граничних обсягів видатків та надання кредитів із загального фонду

державного бюджету України на 2017 рік, які не були узгоджені із МОЗ України. Це стосується виключення з обсягу медичної субвенції на 2017 рік нерозподілених ви датків для територій Донецької і Луган ської областей, на яких органи держав ної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. За матеріалами Facebook

Чи проголосують депутати за відкритість клінічних випробувань?

омітет Верховної Ради з питань охорони здоров’я рекомендує Парламенту прийняти за осно ву законопроект №4074 щодо доступу до результатів доклінічного вивчення та клінічних випробувань лікарських засобів. Пропонується доповнити ч. 10 ст. 9 Закону України «Про лікарські засоби» нормою, згідно з якою вимоги до за безпечення державної охорони від роз голошення і недобросовісного комер ційного використання інформації, котра міститься в реєстраційних матеріалах, не поширюватимуться на результати до клінічного вивчення та клінічних випро бувань (за винятком інформації комер ційного конфіденційного характеру, яка охороняється законом), а публічний до ступ до них повинен забезпечити цент ральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Такий підхід відпо відає вимогам Модуля 5 Директиви 2001/83/ЄС Європейського парламенту та Ради ЄС. Утім, Головне науково-експертне управління (ГНЕУ) Апарату Верховної Ради звертає увагу на термінологічну розбіжність застосовуваного в ци вільному законодавстві поняття «ко мерційна таємниця» і пропонованого в законопроекті «комерційна інформа ція», що може сприяти виникненню ри зиків порушення прав інтелектуальної власності. Проте законопроект рекомендований до прийняття за основу, оскільки спря мований на забезпечення прозорості національної процедури реєстрації лі карських засобів, надання достовірних даних про їх ефективність і безпечність, а зауваження ГНЕУ можуть бути врахо вані під час його доопрацювання. За матеріалами ЮРЛІГА

! МОЗ ДОКЛАДАЄ ЧИМАЛИХ ЗУСИЛЬ ДЛЯ РОЗМОРОЖУВАННЯ ПРОЕКТУ БУДІВНИЦТВА КЛІНІКИ «ОХМАТДИТ», ЯКЕ БУЛО ПРИЗУПИНЕНО ЧЕРЕЗ НЮАНСИ, ПОВ’ЯЗАНІ З РОБОТОЮ ІНШИХ МІНІСТЕРСТВ, ЗОКРЕМА МІНФІНУ, ПОВІДОМИЛА В. О. МІНІСТРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ УЛЯНА СУПРУН. За матеріалами УНН

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

19 серпня 2016 року

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ДОГЛЯД

УЛЯНА СУПРУН: «УСІ НЕОБХІДНІ МАЛЮКАМ ВАКЦИНИ — У НАЯВНОСТІ»

Паліативною допомогою охоплено лише 15% українців

Міністерстві охорони здоров’я 9 серпня відбулася селекторна нарада керівництва відомства із начальниками та відповідальни ми особами структурних підрозділів з питань охорони здоров’я держадмі ністрацій усіх областей України та міста Києва. Представників регіонів найбільше турбували питання на явності імунобіологічних препаратів для проведення планових щеплень, реєстрації сироваток і забезпечення закладів охорони здоров’я необхід ними препаратами. Також учасники наради обговорили стан підготовки до проведення державних закупі вель лікарських засобів та медичних виробів у 2016 році. За словами в. о. Міністра охорони здоров’я Уляни Супрун, нещодавно підготовлено низку документів для розмитнення вакцин і лікарських за собів, які вже поставлені в Україну. Це дасть змогу найближчим часом доставити їх у регіони. У рамках закупівельної програми за участю міжнародних партнерів МОЗ Укра їни видало вже 125 довідок, котрі підтверджують, що ввезення лікар ських засобів, медичних виробів на митну територію України відповідає угодам, укладеним між МОЗ Украї ни та спеціалізованими організація ми, котрі здійснюють закупівлі. «На склади уповноважених під приємств уже поставлено лікарські засоби для лікування дорослих і дітей, хворих на туберкульоз, ВІЛінфекцію/СНІД, вірусні гепатити, онкологічні та онкогематологічні хвороби, для лікування дітей з гемо філією та орфанними захворюван нями», — повідомила в. о. директора Департаменту економіки і фінансо вої політики МОЗ України Анжела Купліванчук. Щодо імунологічного забезпечення, то, за словами заступ ника начальника відділу програм та проектів Управління громадського здоров’я Сергія Платова, на сьогод

ні в регіонах доступні всі вакцини, необхідні для проведення щеплень дітям першого року життя відповід но до Календаря щеплень. Станом на 15 серпня 2016 року в усі регіони України поставлено вак цини, які використовуються для імунізації дітей згідно з Календарем профілактичних щеплень:  вакцина проти гепатиту В — 350 тис. доз (20% від запланованого);  комбінована вакцина для про філактики кашлюку (ацелюлярна), дифтерії, правця, поліомієліту (інак тивована), гемофільної інфекції типу b — 414,7 тис. доз (48%);  вакцина для профілактики кору, паротиту, краснухи — 277 тис. доз (22%);  вакцина для профілактики ге мофільної інфекції типу b (монова лентна) — 174,4 тис. доз (33,5% від запланованого, але з урахуванням поставки першої партії в кількості 345,6 тис. доз — 100%);  в а к ц и на п р о т и с к а з у — 91,39 тис. доз (100% від запланованого). 5 серпня 2016 року в Україну за везли закуплену Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) партію вакцини АДП-М для ревакцинації проти дифтерії та правця виробництва ін дійської компанії Biological Е. У пер шій партії — 159,96 тис. доз, загалом мають поставити 5,122 млн доз. Про це повідомила медичний експерт фонду Катерина Булавінова. Йдеть ся не про основний вакцинальний комплекс для малюків, а про засіб саме для ревакцинації дітей, підліт ків та інколи дорослих. За словами К. Булавінової, в. о. Міністра охорони здоров’я Уляна Супрун намагається прискорити всі процеси, пов’язані із закупівлею вакцин. Найближчим часом планується поставка оральної бівалентної вак цини проти поліомієліту в кількос ті 2,755 млн доз і цільноклітинної

вакцини проти кашлюку, дифтерії, правця — 1,77 млн доз. Вирішується питання про можливості ввезення на територію України вакцини для профілактики туберкульозу в кіль кості 2,5 млн доз. 15 серпня на брифінгу в МОЗ в. о. Міністра Уляна Супрун заявила про подолання тендерної монополії із закупівлі лікарських засобів за бюд жетні кошти. «Систему закупівель ліків в Укра їні змінено в 2015 році, коли вперше вони були проведені через міжна родні організації. Старих схем біль ше нема, здебільшого усунуті й старі посередники. Тендерну монополію подолано», — запевнила вона. За словами У. Супрун, понад 40% компаній, що виграли тендери, — українські постачальники і ви робники. «На торги вийшло вдвічі більше учасників, ніж у 2014 році. Серед них — українські заводи. Чимало ліків закуповувалося на пряму у виробників (наприклад, саме в них придбано 100% ліків від орфанних захворювань). Порівня но з 2014 роком зекономлено понад 790 млн грн. Незважаючи на кризу в Україні та зниження фінансуван ня державних програм з лікування у 2015 році, загальна кількість оди ниць закуплених лікарських засобів зросла майже на 55%. У тендерах МОЗ більше не буде ко рупції, ми діємо через авторитетні міжнародні організації. Але розумі ємо, що були складнощі, — це нор мально. Бо це перший пілотний рік. Ми зібрали інформацію та проана лізували, де відбувалися затримки, щоб пришвидшити процес у 20162017 роках. До речі, найбільше часу витрачено на розроблення закону», — зазначила Уляна Супрун. За матеріалами прес-служби МОЗ України, ВВС та УНІАН

НЕБЕЗПЕК А Н А ЙВИЩОГО РІВНЯ

ІМУНОПРОФІЛАКТИКА МАЄ КОНТРОЛЮВАТИСЯ КЕРІВНИЦТВОМ ДЕРЖАВИ

іністерство охорони здоров’я України ініціює проведення засідання Ради національної безпеки і оборони України щодо низького рівня вакцинації в країні, повідомила в. о. Міністра охорони здоров’я Уляна Супрун. «Нещодавно на колегії МОЗ наводили статистику щодо вакцинування дітей у цому році: малюків першого року життя, які

отримали щеплення проти туберкульозу, — лише 11,5%, поліомієліту — 39%, кашлюку, дифтерії, правця — менше 2%, гемофілії — 4%», — повідомила очільниця Міністерства. З метою підвищення охоплення щепленнями дітей до рівня, рекомендованого ВООЗ (95%), Міністерство підготувало листи до Президента України та Секретаря РНБО, у яких

наголошується на необхідності проведення засідання РНБО з цього питання. «Питання імунопрофілактики повинні вийти на рівень керівництва держави: Президента України, членів РНБО, Прем’єр-міністра України», — вважає У. Супрун. За матеріалами УНІАН

ДИТЯЧИЙ ФОНД ООН (ЮНІСЕФ) ПОСТАВИВ В УКРАЇНУ 17 ІЗ 22 ЗАКУПЛЕНИХ НИМ ЗА КОШТИ ДЕРЖБЮДЖЕТУ 2015 РОКУ АНТИРЕТРОВІРУСНИХ ПРЕПАРАТІВ. ПОСТАВКИ ТРЬОХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ВИРОБНИЦТВА ІНДІЙСЬКИХ КОМПАНІЙ AUROBINDO І CIPLA БУДУТЬ ЗДІЙСНЕНІ ПРОТЯГОМ 4 ТИЖНІВ ПІСЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ ПРОЦЕДУРИ ЇХ РЕЄСТРАЦІЇ. За матеріалами ІА «Інтерфакс»

ОЗ України розроблено проект Стратегії розвитку паліативної допомоги в Україні на період до 2027 року та план заходів щодо її реалізації. Цим документом передбачається створення соціально-медичних центрів, які надаватимуть комплекс послуг паліативним пацієнтам і членам їх родин. В Україні щорічно понад 600 тис. пацієнтів потребують паліативної допомоги. Але станом на сьогодні в країні діють лише 2 центри, 7 хоспісів і трохи більше 60 самос тійних відділень паліативної допомоги, тобто 1500 стаціонарних паліативних ліжок. Функціонують 7 виїзних служб надання паліативної допомоги дорослим і дітям в домашніх умовах. За оцінками експертів, потреба в паліативній допомозі в Україні задоволена лише на 15%. Стратегія пропонує системно врегулювати організаційні основи надання паліативної допомоги, зокрема розробити правові й організаційні механізми, спрямовані на стимулювання розвитку мережі паліативних установ. Також Стратегією передбачається:  залучення кадрових ресурсів до роботи в стаціонарних і виїзних службах паліативної допомоги;  створення нової спеціальності молодшого медичного працівника — «доглядальниця»;  проведення наукових досліджень щодо нозологічних, соціальних, психологічних та інших особливостей паліативного стану дітей;  перегляд чинних медичних стандартів і клінічних протоколів. За матеріалами прес-служби МОЗ України

Психологічна допомога населенню потребує реформування

обочу зустріч з провідними фахівцями в галузі психіатрії 10 серпня провела в. о. Міністра охорони здоров’я Уляна Супрун. У заході взяли участь головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Психіатрія та наркологія», доктор медичних наук Ірина Пінчук, президент Асоціації психіатрів України Семен Глузман, військовий психолог ізраїльської армії Альберт Фельдман. Учасники наради обговорили актуальні проблеми охорони психічного здоров’я: організацію роботи професійних асоціацій, створення установ для консультацій громадян, ліцензування спеціалістів, які надають психіатричну допомогу. Завершуючи зустріч, Уляна Супрун заз начила: «Позитивно, що є різні зацікавлені сторони, спеціалісти, міжнародні партнери, громадські організації, які спільно з Міністерством охорони здоров’я об’єднуються задля розвитку галузі психічного здоров’я в Україні. Уже завтра результатів може й не бути, але впевнена, що за кілька років наші зусилля дадуть потужний ефект і виведуть сферу психологічної допомоги населенню на якісно новий рівень». За матеріалами прес-служби МОЗ України

НОВИНИ ПОБІЧНІ ЕФЕК ТИ СПРОЩЕННЯ

ЦІК АВІ ВАК АНСІЇ

«ПЕНТАКСИМ» ДЛЯ УКРАЇНИ... З КИТАЙСЬКОЮ ІСТОРІЄЮ

У МОЗ нікому займатися держзакупівлями

іністерство охорони здоров’я України має намір оголосити конкурс на заміщення посади керівника підрозділу, який займається державними закупівлями, а також укомплектувати його відповідними фахівцями. Про це повідомила в. о. Міністра охорони здоров’я Уляна Супрун на прес-конференції 9 серпня. «В управлінні, що займається держзакупівлями, разом із керівником — п’ять осіб. Посада керівника зараз вакантна, а чотири штатні працівники вже тривалий час перебувають або у відпустці, або на лікарняному. Тобто зараз у Міністерстві ніхто не займається держзакупівлями», — зазначила вона. За матеріалами ІА «Інтерфакс»

Центру громадського здоров’я потрібен гендиректор

лікарні України поставлено вакцину «Пентаксим» з маркуванням китайською мовою та терміном придатності, що вичерпався на 80%. Про це повідомили ЗМІ у середині липня. Вакцину з китайськими ієрогліфами на упаковці вперше було помічено в Одесі. В одеському міському відділі охорони здоров’я розповіли: дефіцитна 5-компонентна вакцина «Пентаксим» (для профілактики кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту та гемофільної інфекції в дітей), прид бана за процедурами міжнародних закупівель й розподілена по всіх регіонах України, вироблена у Франції фірмою «Санофі Пастер С. А.» та розфасована в Україні з форми in bulk компанією «Фармекс Груп». «Це

загальноприйнята практика, що дає змогу здешевити вартість дози вакцини для споживача», — зазначили у відомстві. А маркування китайською пояснили тим, що закуплену вакцину мали розфасовувати та поширювати по регіонах досить оперативно і для її розливу використали ампули, котрі були в наявності та призначалися для обслуговування експортного замовлення для Китаю. «Ампул и — стерильні, у них — вакцина «Пентаксим» виробництва «Санофі Пастер С. А.» Наявні сертифікати не дають під став сумніватися в якості цієї вакцини», — зауважили в прес-службі відділу охорони здоров’я Одеської МДА. Чиновники запевнили: вакцина зареєстрована і дозволена до використання в Україні, має сертифікат відповідності державним і міжнародним стандартам, пройшла всі необхідні перевірки, що дає змогу використовувати її для імунізації дітей. Але китайські ієрогліфи нанесені на первинну упаковку — на флакони та шприци. На вторинній упаковці — коробках — необхідна інформація відповідно до законодавства наведена українською мовою. У випадку ж з вакциною «Пентаксим» важливішим є маркування саме на флаконах, адже вакцина застосовується в лікарнях і може зберігатися в холодильнику без вторинної упаковки. Маркування на первинній упаковці повинно бути нанесене українською мовою відповідно до ст. 12 Закону України «Про лікарські засоби». Проте в ході процесу зі спрощення допуску на український ринок препаратів, зокрема придбаних міжнародними спеціалізованими організаціями, до зазначеної ст. 12 були внесені зміни, відповідно до яких препарати, що поставляються міжнародними організаціями в

Україну, можуть мати маркування будь-якою мовою. Ще одна причина ексцесу з «Пентаксимом» — послаблення державного контролю. Наказом МОЗ України від 01.10.2014 р. №698 передбачено, що препарати, закуплені міжнародними організаціями, не проходять державного контролю. Тому контролюючі органи не мали можливості вказати на невідповідність маркування на первинній упаковці маркуванню в досьє на препарат. Постачальник був зацікавлений у збуті в Україні препаратів, незатребуваних на великих ринках (китайському, арабському, індійському тощо). Але ТОВ «Фармекс Груп» у цьому випадку не обмеж илося закупівлею вакцини з китайським маркуванням. Компанія придбала старі нерозпродані залишки партії вакцини, виробленої ще в квітні 2014 року (на фото чітко видно дату виробництва — 04. 2014). Закупівля відбулася наприкінці 2015 року, розвезення в регіони розпочалося влітку 2016-го. Термін придатності вакцини закінчиться в березні 2017 року. Тобто з трирічного терміну придатності залишилося 7 місяців — менше 20%. Постають резонні запитання:  чи встигнуть українські лікарі використати всю поставлену вакцину до завершення терміну її придатності?  які обсяги вакцини «Пентаксим» з терміном придатності, що закінчується, поставлені в регіони?  які залишки вакцини доведеться утилізувати за рахунок українських платників податків?  чи підрахували у МОЗ та Мінфіні суму ймовірних додаткових витрат на придбання нової партії вакцини «Пентаксим» замість простроченої? За матеріалами Pharma.net.ua

ОЗ України оприлюднило перелік кваліфікаційних вимог до кандидатів на посаду генерального директора Державної установи «Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України», а також перелік необхідних документів, які кандидати на посаду повинні подати власноруч до Міністерства до 29 серпня 2016 року. Кваліфікаційні вимоги до кандидатів визначені з урахуванням пропозицій міжнародних експертів. Серед основних — пов на вища освіта за напрямом «Медицина», не менше 5 років управлінського досвіду на посадах національного та/або міжнародного рівнів у сфері охорони здоров’я. Перевага надаватиметься кандидатам, які вільно володіють англійською мовою. За матеріалами прес-служби МОЗ України

! У В. О. МІНІСТРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УЛЯНИ СУПРУН НА ЗАКОРДОННИХ РАХУНКАХ ЗБЕРІГАЄТЬСЯ 58,2 МЛН ГРН. ТАКА ІНФОРМАЦІЯ ЗАЗНАЧЕНА В ЇЇ ДЕКЛАРАЦІЇ НА САЙТІ ВІДОМСТВА. ДОКУМЕНТ ПІДПИСАНИЙ 13 ЛИПНЯ 2016 РОКУ. У 2015 РОЦІ У. СУПРУН ОТРИМАЛА ПОНАД 129,6 ТИС. ГРН, А ЗАГАЛЬНА СУМА ЇЇ ДОХОДУ ЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ — 4186 ДОЛ. (93,7 ТИС. ГРН). За матеріалами Golos.ua

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

19 серпня 2016 року

ЗАДУМ

ПРОЗОРО

Грузія переходить на електронні рецепти

В ЕКІПАЖАХ ШВИДКИХ З’ЯВЛЯТЬСЯ МЕДТЕХНІКИ В Україні впроваджуватиметься західна модель надання не відкладної допомоги: в екіпа жах швидких з’являться екстрені медичні техніки та парамедики, а поліцейських і пожежників нав чать надавати необхідну медичну допомогу на місці.

«Готуємо програму з навчан ня екстрених медичних техніків, — повідомила в. о. Міністра охо рони здоров’я У. Супрун. — Двоє наших інструкторів зараз прохо дять експертне навчання в США, піс ля чого буде запрова джено навчальну програму в Одесі. Ми

розпочинаємо пілотну програму з переходу Одеської області на за хідну систему екстреної медичної допомоги». За матеріалами видання «Новое время»

А МБІЦІЙНИЙ СТА Р ТА П

ВІД ЧЕРГ У ПОЛІКЛІНІКАХ ПОЗБАВЛЯТЬ ІННОВАЦІЇ

априкінці серпня у двох закладах охорони здоров’я столиці стартує пілотний проект «Поліклініка без черг». Нова система допоможе пацієнтам записуватися на прийом до лікаря в будьякий доступний і найбільш зручний спосіб: через вікно реєстратури, мобільні додатки та інтернет, за допомогою терміналів у хо лах лікарень або за телефоном. Перед прийомом пацієнтам телефону ватиме лікар або його медсестра, і якщо хворий не зможе відвідати поліклініку в призначений час, прийом відмінятиметься.

Автори проекту планують автоматизувати й профогляди, мінімізувавши відвідування людиною поліклініки. Уже наприкінці серпня стартап запрацює у консультативній поліклі ніці Київської обласної клінічної лікарні №1 та міському дитячому діагностичному центрі. Проект «Поліклініка без черг» — один із переможців конкурсу Kyiv Smart City, покликаного полегшити життя містян. У Міністерств і охорони здоров’я України слідкуватимуть за його впровадженням, щоб у разі успішності поширити його в усіх регіонах.

«Переважно люди не мають «свого» лікаря. Вони дзвонять знайомим, шукаючи професіо налів. А далі — годинами сидять у чергах, аби потрапити на прийом. Очікую, що впровадження стартапу «Поліклініка без черг» у столиці зеко номить людям час. Крім того, у такий спосіб можна буде побачити, до яких лікарів іде най більше пацієнтів, що може свідчити про надан ня кращих послуг», — зазначила в. о. Міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун. За матеріалами прес-служби МОЗ України

ПІД ВИЩ У ЮЧИ СТА НД А Р Т И

ВИМОГИ GMP УКРАЇНИ ГАРМОНІЗОВАНІ З ВИМОГАМИ ЄС

абула чинності Настанова СТ-Н Міністерства охорони здоров’я 42‑4.0:2016 «Лікарські засоби. На лежна виробнича практика». Вона затверд жена Наказом МОЗ від 29.07.2016 р. №798 «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 16 лютого 2009 року №95». Її прийняття пов’язане зі змінами, які відбулися в законодавстві, що регулює обіг лікарських засобів у Європейському Союзі,

а саме: набранням чинності деяких розді лів документу «Правила, що регулюють лікарські засоби в Європейському Союзі. Том 4. Європейські правила з належної ви робничої практики лікарських засобів для людини та застосування у ветеринарії». До Настанови «Лікарські засоби. На лежна виробнича практика» внесені зміни до деяких вимог GMP і включені оновлені нормативні документи, котрі набули чин ності в ЄС у жовтні 2015 та квітні 2016 року.

Таким чином, вітчизняні норми щодо діючих речовин, які експортують в Укра їну для виробництва лікарських засобів, та ті, що стосуються ризиків виробництва препаратів, гармонізовані з документами Європейської комісії та Європейського агентства з ліків. За матеріалами Держлікслужби України

К РА Щ ИМ ІЗ К РА Щ И Х

У БЮДЖЕТІ КИЄВА ПЕРЕДБАЧЕНО 150 МЛН ГРН НА ДОДАТКОВІ ВИПЛАТИ «СУМЛІННИМ ЛІКАРЯМ»

ля виплати надбавок медикам у бюджеті столиці додатково перед бачено 150 млн грн, повідомив зас тупник Голови КМДА Микола Поворозник. Це стало можливим завдяки змінам, внесе ним до бюджету Києва на 2016 рік. За його словами, таке рішення прийнято насампе ред «для підвищення соціального статусу

працівників галузі охорони здоров’я. Над бавку отримуватимуть лікарі, що сумлінно ставляться до своїх обов’язків. «Можливо, у кожному конкретному ви падку сума буде невелика, але, на мою думку, це перший крок до суттєвіших змін. Вочевидь, така система заохочування на дасть імпульс до підвищення загального

рівня медичного обслуговування та рівня укомплектованості лікарями й молодшими медичними спеціалістами, підвищить прес тиж і соціальний статус столичних медпра цівників», — наголосив М. Поворозник. За матеріалами прес-служби КМДА

іністерство охорони здоров’я Грузії запустило новий про ект: відтепер медичні уста нови видаватимуть пацієнтам елект ронні рецепти. Електронні рецепти — це централі зована система, якою зможуть користу ватися всі лікарі та лікувальні заклади країни. Тестування системи почалося 1 серпня. Зараз до неї підключено де кілька десятків аптек і медичних установ. Протягом року новий проект охопить всі аптечні й лікувальні заклади Грузії. За словами міністра праці, охорони здоров’я і соціального захисту Грузії Давида Сергієнка, аптеки матимуть повний доступ до електронної медич ної картки пацієнта з призначеннями та рецептами, тому відвідувачу варто буде лише назвати свої ім’я, прізвище й особистий номер. «Пацієнтам більше не потрібно буде носити із собою рецепти, виписані на папері. Зникне і ризик їх загубити», — додав Д. Сергієнко. Плюси ще й в тому, що електронний формат видачі рецептів збереже робо чий час лікаря. Пацієнтам і фармацев там не доведеться розбирати почерки лікарів, а лікарям відповідати на чис ленні дзвінки з проханням повторити назву препарату. На другому етапі про екту лікарів зобов’яжуть вести медичну документацію в електронному форматі. За матеріалами видання gmpnews.ru

Гроші на реконструкцію Олександрівської лікарні привласнювалися?

олишнього директора комуналь ного підприємства «Інженерний центр» підозрюють у розтраті близько 700 тис. грн, виділених на реконструкцію відділень Центральної міської клінічної лікарні Києва (Олек сандрівської), а також на благоустрій території та проведення протизсувних робіт. Ремонтні роботи були виконані не в повному обсязі, а їх вартість зави щено. 27 липня колишньому чиновни ку повідомлено про підозру у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366 і ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу Укра їни. Йому обрано запобіжний захід у виг ляді внесення застави у 275,6 тис. грн. За матеріалами прес-служби Прокуратури міста Києва

В УКРАЇНІ ПІДГОТОВЛЕНО ТРЬОХ ФАХІВЦІВ (У КИЄВІ, ХАРКОВІ ТА ЛЬВОВІ), ЯКІ МОЖУТЬ ВСТАНОВЛЮВАТИ БІОНІЧНІ ПРОТЕЗИ ІНОЗЕМНОГО ВИРОБНИЦТВА. РАНІШЕ ТАКУ ДОПОМОГУ ВОЇНИ АТО МОГЛИ ОТРИМАТИ ТІЛЬКИ ЗА КОРДОНОМ. ВІТЧИЗНЯНІ ФАХІВЦІ ВСТАНОВИЛИ ПЕРШІ БІОНІЧНІ ПРОТЕЗИ ТРЬОМ ВАЖКОПОРАНЕНИМ БІЙЦЯМ. НА СЬОГОДНІ ТАКОГО ПРОТЕЗУВАННЯ (ВІД ЛІКТЯ) ПОТРЕБУЮТЬ 24 УЧАСНИКИ БОЙОВИХ ДІЙ. За матеріалами УНІАН

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

РОЗДОРІЖЖЯ ДОГОСПІТАЛЬНОГО ЕТАПУ На реформування швидкої допомоги, яке супроводжувалося прийняттям окремого закону, покладалися особливі надії. На сьогодні догоспітальна ланка надання медичної допомоги в Україні зависла між «зламаним» минулим і обіцяним, але нереалізованим майбутнім. Що пішло не так?

Іван ЗОЗУЛЯ, завідувач кафедри медицини невідкладних станів НМАПО ім. П. Л. Шупика, професор

ВЗ Як ви оцінюєте наслідки реформування служби екстреної медичної допомоги в Україні? — Тоді як у розвинених країнах світу екстрена медична допомога належить до пріоритетних напрямків охорони здоров’я, в Україні цього не відчуваєть ся. На мою думку, після прийняття За кону України «Про екстрену медичну допомогу» поліпшення роботи служби не відбулося: медичне забезпечення бригад незадовільне, медперсонал «постарішав», лікарських бригад —

одиниці, зате адміністративні штати неймовірно «роздулися». Створено центри екстреної допомоги, нові стан ції, відділення, відділи, а під це — по сади директорів, головних лікарів та їх заступників. Сьогодні вони «успішно» звітують про те, що бригади приїздять на вик лик за 10-20 хвилин (хоча насправді у 95% випадків це лише на папері, а в години пік машини швидких взага лі «пробивають затори» годинами). Більше того, ніхто не підраховує, який ефект від таких змін: скільки людських життів врятовано, скіль ки проведено реанімаційних заходів на догоспітальному етапі та яка їх ефективність. Адже вчасний приїзд швидкої сам по собі не рятує хворо го. Кожному громадянину потрібно гарантувати спеціалізовану медичну допомогу вже на етапі швидкої. Реорганізація служби екстреної медичної допомоги має супроводжу ватися не її знищенням та руйну ванням вивірених часом традицій, а покращенням умов, удосконаленням роботи, її технічним переоснащен ням, поліпшенням медикаментозно го забезпечення, чого насправді не відбулося.

Руйнувати службу, яка рятує сотні тисяч людей, — це більше, ніж циніч но. Потрібно зберегти доступність до екстреної медичної допомоги для на ших громадян, щоб вони отримували її вчасно, високої якості та в повному обсязі. Нині український алгоритм надан ня екстреної медичної допомоги не від повідає сучасним вимогам. Особливо це помітно у випадках надзвичайних ситуацій. Реанімобілів немає, препа ратів і обладнання, за допомогою яких можна стабілізувати стан хворого по дорозі в стаціонар, також вкрай недостатньо. Навіть GPS-навігатори отрима ли далеко не всі бригади. Не витримує критики і твердження про те, що скорочення лікарських бри гад є природним процесом. Це повний абсурд. Так звана реформа служби фак тично звела невідкладну допомогу до фельдшерського рівня (75-80% бригад — фельдшерські). Із середи ни минулого століття в нашій країні на швидкій працювали лікарські бри гади, у тому числі й спеціалізовані (кардіологічні, неврологічні, педіатричні, психіатричні, реанімаційні), які надавали висококваліфіковану

допомогу й оперативно транспорту вали хворих до високоспеціалізова них закладів. На високому рівні про водилася підготовка і перепідготовка лікарів швидкої медичної допомоги. Коли ж унаслідок «реформ» спеціалі зовані бригади ліквідували, більшість лікарів звільнилися з роботи, не бажа ючи переходити в загальнопрофіль ні бригади. На сьогодні в багатьох областях їх залишилися одиниці. У Києві, наприклад, такі бригади збе режено в медичній службі ДУС, тобто для окремих «великих» людей. Схоже, незабаром така сама доля спіткає й звичайні лікарські бригади. Так, у Києві, на величезному житло вому масиві Троєщина працює лише 1 лікарська бригада, у Бориспольсько му районі, що під Києвом, таких 4. Фельдшери ж — переважно нещодав ні випускники коледжів, яких навіть готували не за програмою «Медицина невідкладних станів». Тому вони по приїзді на виклик почасти не можуть зробити ЕКГ, не те що її розшифру вати, як і надати адекватну медичну допомогу. Не дивно, що люди за мож ливості уникають викликати швидку і добираються в лікарні власним або й міським транспортом (якщо стан

ТОЧКА ЗОРУ

Андрій ШТАЄР, лікар-кардіолог Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва

ойно Володимир Гройсман обійняв посаду Прем’єр-міністра України, він ініціював процес створення мережі кардіохірургічних центрів, де в першу чергу рятуватимуть життя хворих на гострий інфаркт міокарда. Хочеться вірити в те, що План пріоритетних дій Уряду на 2016 рік, у якому передбачено створення в країні регіональних реперфузійних мереж, буде реалізовано на благо українського народу. Як фахівець з понад 30-річним стажем роботи в системі швидкої медичної допомоги, хочу запевнити: щоб зупинити зростання показників смертності населення внаслідок серцево-судинних захво-

рювань, зокрема гострого інфаркту міокарда, потрібно починати зі змін на догоспітальному етапі, на якому кожному громадянину України має бути гарантовано надання спеціалізованої медичної допомоги. Особливо це стосується випадків гострого коронарного синдрому (ГКС), який часто призводить до оклюзії коронарних судин і може закінчитися трагедією (майже половина таких хворих помирає впродовж доби). Також при ГКС можуть розвиватися ускладнення: аритмії, лівошлуночкова недостатність, кардіогенний шок тощо. Тож такі хворі потребують особливої уваги з боку системи охорони здоров’я та держави, яка зобов’язана гарантувати їм конституційне право на здоров’я і життя. У протоколі надання екстреної медичної допомоги при ГКС усі дії прописані саме для лікарської бригади служби ЕМД, а проведення системного тромболізису на догоспітальному етапі взагалі є прерогативою спеціалізованої кардіологічної бригади. Життя також засвідчує необхідність їх існування. Можу навести в якості аргументів безліч

прикладів з власного досвіду, коли пацієнти перебували в такому стані, що розібратися з діаг нозом або прийняти адекватне рішення щодо порятунку життя міг тільки лікар-кардіолог, а не інший фахівець і тим більше не фельдшер швидкої. Так, нещодавно нашу бригаду викликали до пацієнта з класичною клінічною картиною ГКС, однак аргументованих електрокардіографічних даних, які б підтверджували перебіг оклюзії коронарної судини, не було (принаймні, так стверд жували в одній відомій клініці міста). Ускладнювало ситуацію й те, що пацієнт категорично відмовлявся від госпіталізації. Мені довелося довго переконувати колег госпіталізувати хворого, і це вдалося. Того ж таки дня діагноз «гострий інфаркт міокарда» у нашого пацієнта підтвердився і йому провели стентування. Уявімо ситуацію, якби на виклик приїхав лікар іншого фаху чи фельдшер: чи впоралися б вони зі складним випадком діагностики інфаркту? Наступний виклик нашої бригади також був показовим. У хворого вночі стався напад стенокардії. Пацієнт

приїхав до Києва з іншого міста, до того ж, він лікар-кардіолог, працює на швидкій. Тож щойно ми зробили йому кардіограму, він попросив подивитися на неї і попередив: «Знаю, що у вас у Києві немає кардіологічних бригад, тому не варто мене даремно возити з лікарні в лікарню, я сам одразу скажу: у мене синдром ранньої реполяризації». Після надання медичної допомоги ми залишили пацієнта на місці виклику. Яке б рішення прийняла інша бригада? Повірте, це не найскладніші випадки, з якими мені доводилося стикатися у своїй практиці. Одного разу заради порятунку життя пацієнта з ГКС довелося задіяти аж дві спеціалізовані бригади (для успішної реанімації, стабілізації його стану та госпіталізації). До того ж, спеціалізовані бригади — це безцінний кадровий потенціал практичної підготовки молодих спеціалістів. У кого навчатимуться 130 лікарів-інтернів, які незабаром прийдуть до нас? Від правильного рішення кваліфікованого лікаря-фахівця на догоспітальному етапі, від його

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

19 серпня 2016 року

дозволяє). Це підтверджує статисти ка: щодня до Київської лікарні швид кої медичної допомоги надходять 100-120 пацієнтів, із яких 50-60 — за самозверненням. Навіть якщо фельдшери проходять підготовку в центрах ЕМД за спеці альною програмою, відпрацьовують практичні навички в симуляційних класах, мислення у них інше, ніж у лі карів. Встановити діагноз (хоча б приблизний), а отже, й обрати правильну лікувальну тактику їм важко. Часто фельдшери, передаючи пацієнта до лікарні, навіть прізвища свого не зазначають у супровідних документах. Якби кожен чиновник, що прий має рішення стосовно реформування системи охорони здоров’я, ніс пер сональну відповідальність за її ре зультати, вони були б виваженими, а не експериментальними чи взагалі необдуманими. ВЗ Свого часу було проголошено курс на підготовку фахівців для медицини невідкладних станів. Виходить, що ця обіцянка також не виконана? — Зазвичай виші направляли незнач ну кількість лікарів-початківців у цю сферу. Зараз держава схаменулася і виправляє помилку: останні два роки в інтернатуру з медицини невідклад них станів спрямовують значно більше лікарів, однак до практичної охорони здоров’я доходять одиниці, хоча залі ки й іспити вони здають на «відмінно». Тож у системі невідкладної допомоги таких фахівців вкрай недостатньо. Витримати напружений графік роботи у службі ЕМД зможе далеко не кожен, та ще й за таку мізерну зарплату — у лікарів немає мотивації працювати. Тому в більшості центрів ЕМД та МК (у тому числі в Києві) є вакантні по сади, а населення тим часом залиша ється без доступної та якісної медичної допомоги. І ще один аспект підготовки таких фахівців. Наприклад, тільки на нашу кафедру на навчання в інтернатурі з медицини невідкладних станів у 2014 році було направлено 50 осіб, у 2015 — 80, у 2016 — уже 139. Але як водно

послідовних дій у лічені хвилини, а можливо, і секунди залежить життя людини. Хворого не врятують ніякі протоколи чи вказівки по телефону, якщо поряд з ним перебуває медик, що не розуміється на патології. Тож не можна обмежу ватися розвитком автоматизованої системи управління та комунікацій, до пацієнта потрібно направляти знаючу голову й умілі руки лікаряспеціаліста. І держава повинна гарантувати таку допомогу. На жаль, нинішні реформатори взагалі нав’язують парамедичну службу. Водночас 24 реанімаційні автомобілі класу С, на яких у Києві мають працювати лікарські бригади, не відповідають своєму призначенню, адже виїздять на виклики без лікаря. Не зважаючи на Постанову Кабінету Міністрів від 21.11.2012 р. №1114, яка передбачає функціонування спеціалізованих бригад на догоспітальному етапі медичної допомоги, чиновники на місцях на власний розсуд регулюють цей процес: у деяких обласних центрах такі бригади збережено (наприклад, у Харкові, Запоріжжі, Рівному), а в деяких вони взагалі відсутні (до речі, і в Києві також). То скажіть, будь ласка: згадана постанова — це урядове рішення чи папірець, яким можна маніпулювати або й взагалі його ігнорувати? Або нехай чиновники виконують

ЯКБИ КОЖЕН ЧИНОВНИК, ЩО ПРИЙМАЄ РІШЕННЯ СТОСОВНО РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я, НІС ПЕРСОНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЇЇ РЕЗУЛЬТАТИ, ЦІ РІШЕННЯ БУЛИ Б ВИВАЖЕНИМИ, А НЕ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИМИ ЧИ ВЗАГАЛІ НЕОБДУМАНИМИ

час можна підготувати таку кількість фахівців? Лікарів з медицини невід кладних станів потрібно починати готувати ще у вишах, з ІІІ-ІV курсу, а фельдшерів для служби ЕМД — у ме дичних коледжах, визначених МОЗ України, де така підготовка (і пере підготовка) відбуватиметься за спе ціальністю «Медицина невідкладних станів». Про це зокрема йшлося на се мінарі-нараді з директорами та керів никами територіальних центрів ЕМД, який відбувся нещодавно в Ужгороді. Він був присвячений питанням ство рення оперативно-диспетчерської служби та впровадження уніфікова них протоколів екстреної диспетче ризації в практиці охорони здоров’я. Однак йшлося й про багато інших аспектів роботи служби, зокрема її фінансування, матеріально-технічне оснащення, оплату праці, збереження й відновлення спеціалізованих лікар ських бригад тощо. Також обговорю вали, яким має бути кадровий склад бригад ЕМД — лікарських (лікар, фельдшер, медична сестра) і фельд шерських (2 фельдшери та медична сестра). До того ж, учасники наради запропонували включати до складу цих бригад водіїв (з окремою опла тою), які в разі потреби допомагали б транспортувати хворих. ВЗ Варіант переведення служби на парамедичні засади також обговорювали? — Ні, оскільки в Україні не існує дер жавних регламентуючих документів

вказівки Уряду, або відмінять постанову, котру вважають непотрібною. З’явиться бодай якась визначеність, хоча чи буде краще від цього хворим? Після прийняття Закону України «Про екстрену медичну допомогу» наша служба стала більш централізованою в оперативній роботі й управлінні, і це — єдиний його позитив. Тож спеціалізовані кардіологічні бригади відігравали б украй важливу роль у порятунку хворих, які перебувають у нестабільному стані, транспортуючи їх до кардіохірургічних центрів чи з одного медичного закладу в інший. Чому в усіх службах швидкого реагування країни спеціальні підрозділи передбачені як обов’язкові, а в службі ЕМД вони віддані на відкуп її керівників? Невже ця служба менш важлива для суспільства? Чи це головотяпство реформаторів швидкої? Згаданий закон не діє, передусім через його недосконалість та відсутність відділень невідкладної медичної допомоги в лікарнях. До того ж, в Україні майже немає сімейної та профілактичної медицини. Водночас більшість українського народу тяжко працює, отримуючи мізерні зарплати, щоб якось вижити, тож не може належним чином подбати про власне здоров’я. Чи не злочин позбавляти цих людей медичної допомоги належного рівня і в повному

для такого кроку — ані відповідних законів, ані підзаконних актів. Крім того, на наш погляд, для вітчизняної системи ЕМД така модель неприйнят на. Парамедики можуть виконувати деякі елементи реанімаційних заходів (спинення кровотечі, іммобілізацію), що знадобиться, наприклад, у зоні АТО, але цього недостатньо, аби пра цювати в системі ЕМД. Знову ж таки хочу наголосити: парамедиків мають готувати центри ЕМД. Утім, на нараді виступили зарубіжні експерти, які у своїх доповідях проаналізували сис тему підготовки парамедиків і ме дичних техніків у США, їх взаємодію з відділеннями невідкладної медицини. Доповідачі оглянули різні форми екстреної медичної допомоги, які існують у світі. Зокрема англо-американська мо дель передбачає укомплектованість служби тільки парамедиками; калі форнійська система — змішана, у ній задіяні й лікарі, і парамедики, і техні ки та працівники пожежної служби. Таких спеціалістів спеціально готу ють для ЕМД (парамедиків — 60-80 годин, техніків, які окрім всього ще й виконують внутрішньовенні ма ніпуляції, — 150-180 годингодин). Парамедики мають володіти прак тичними навичками надання першої долікарської допомоги та серцево-ле геневої реанімації, техніки проводять базове лікування і транспортування пацієнтів, а також інтубацію. Лікарі ж забезпечують надання екстреної

обсязі, у тому числі й при невідкладних станах? Можливо, потрібно відмовитися від таких «реформ»? Реформування галузі охорони здоров’я слід розпочати з глибокого вивчення негативних процесів, які впливають на стан та рівень захворюваності населення, проведення інвентаризації галузі (з урахуванням профілю закладів охорони здоров’я), аналізу кадрового потенціалу. Якщо ж реформи стартують з перерозподілу фінансових потоків (бо комусь це дуже вигідно), вийде, як у відомій притчі: одну дірку залатали, поряд з’явилася інша. Та найперше — потрібно починати зі змін у мисленні тих, хто причетний до здійснення реформ. І з пошуку відповідей на запитання: «Чого ми хочемо досягнути, який від цього буде результат?» Чому досі не зроблено висновків з експерименту в чотирьох пілотних регіонах? Як пояснити суспільству той факт, що злочинний режим Януковича засуджено, а започатковані ним невдалі реформи діють? Чи всі забули, як реформатори Януковича тільки на санітарних автомобілях «відмили» мільйони гривень? Реформа швидкої допомоги лише узаконила ще одну структуру (надбудову) — медицину катастроф — та примножила адміністративно-управлінський апарат. А от щодо її ефективності в порятунку людських життів,

медичної допомоги в кардіологічних, інсультних, травматологічних цен трах. Водночас потрібно зауважити, що в США налагоджена електронна ін форматизація всього процесу надання екстреної допомоги — від прийняття виклику і до доправлення пацієнта до стаціонару, забезпечено електронний зв’язок ЕМД з госпіталями, акцентова но увагу на перехід з догоспітального етапу у відділення невідкладної допо моги госпіталів, де працюють лікарі, парамедики з медицини невідкладних станів. Учасникам наради було ціка во і повчально ознайомитися з між народним досвідом функціонування оперативно-диспетчерської служби, порядком взаємодії догоспітального та госпітального етапів надання ЕМД у США. ВЗ Створення відділень невідкладної допомоги в багатопрофільних лікарнях мало б бути логічним продовженням реформ ЕМД і в Україні… — Такі відділення дійсно потрібно створювати. Однак там повинні пра цювати не 1-2 лікарі невідкладної ме дичної допомоги, а мультидисціплі нарні бригади (невролог, кардіолог, нейрохірург, анестезіолог, функціона ліст), які швидко оглядають хворого і визначають, куди його госпіталізувати — у протишокову палату, палату інтен сивної терапії, інсультне чи інфаркт не відділення. Лікарі ж невідкладної допомоги повинні бути своєрідними диспетчерами. Для успішного реформування ді яльності вітчизняної служби ЕМД ми повинні запозичувати все найкраще зі світового досвіду, що допоможе по ліпшити якість надання медичної допомоги на догоспітальному етапі, підвищити її доступність для всіх верств населення, забезпечити гідні умови роботи й оплати праці медич ного працівника. Ми зайдемо в глухий кут, якщо прагнутимемо лише реформ заради реформ і економії на здоров’ї та житті українців. Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

то змін не відбулося. Адже коли бригада навіть гарантовано доїде на виклик за 10 хвилин, це не обов’язково врятує життя людини, котра перебуває в невідкладному стані, передусім тому, що до приїзду швидкої не надається перша допомога. Чому так гостро на цьому акцентую увагу? Чи не вперше в українському політикумі Прем’єрміністр України не лише констатував жахливий стан охорони здоров’я та статистику смертності українців (понад 400 тис. смертей унаслідок серцево-судинних захворювань щороку), а й ініціював конкретні рішення, котрим під силу бодай призупинити цей процес, якщо вони будуть реалізовані в правильному напрямку. Тому хочу звернутися до шановного Прем’єрміністра України. Реалізуючи ініціативу створення мережі центрів кардіохірургічної допомоги (чиновники нижчого рівня із задоволенням візьмуться за цю справу, щоб показати, які вони слухняні виконавці), будь ласка, зверніть увагу на догоспітальний етап надання медичної допомоги, де часто вирішуються дуже складні питання здоров’я та життя людей, а отже, і майбутнього України. Коли таке рішення передбачатиме комплексний підхід, тоді люди повірять у наміри влади досягнути реальних змін у країні й у галузі охорони здоров’я зокрема.

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

УРОКИ НА ЗАВТРА: ЯК УДОСКОНАЛИТИ МЕДИЧНУ ОСВІТУ? Багато недоліків вітчизняної охорони здоров’я списують на чинну систему медичної освіти. Мовляв, наші лікарі багато чого не знають і не вміють. Тільки не зрозуміло, чому їх охоче беруть на роботу за кордоном, та ще й у такій кількості, що в кадровому забезпеченні галузі створюється «чорна діра». У чому ж винна медична освіта і як спокутувати її «гріхи»?

Михайло КОРДА, ректор Тернопільського державного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського, професор

ВЗ Проблем у додипломній медичній освіті з прийняттям Закону України «Про вищу освіту» поменшало? — Цей закон насправді є реформаторським, він став вагомим кроком уперед на шляху України до європейських стандартів. Однак проблема в тому, що закон набув чинності ще 2014 року, але більшість підзаконних актів, які діяли на той час, досі не скасовано, і вони є чинними — це викликає певні протиріччя. Тобто Уряд повинен прийняти низку підзаконних актів, котрі регулюють такі важливі питання, як переведення і поновлення студентів, їх академічна мобільність, стипендіальне забезпечення, акредитація освітніх програм тощо. Дуже важливою проблемою на сьогодні є низька мотивація студентів до навчання. Адже вони розуміють, що їх майбутнє місце роботи і матеріальний статус залежать не від успішності в навчанні, а від домовленостей, родинних стосунків з головними лікарями, хабарів тощо. У системі МОЗ залишився принцип обов’язкового розподілу випускників-бюджетників, тобто кращі студенти (а на бюджеті, як правило, навчаються студенти з глибшими знаннями) зобов’язані їхати на роботу за розподілом у віддалені села, натомість студенти-контрактники зазвичай влаштовуються в обласних центрах. Тож необхідно підвищувати мотиваційну складову здобувачів вищої освіти шляхом наближення освітніх прог рам до вимог реального часу та роботодавців через забезпечення належної оплати праці молодих спеціалістів. Місця працевлаштування мають розподілятися між усіма випускниками, незалежно від форми навчання та відповідно до результатів іспитів.

ВЗ Чи відповідає підготовка майбутніх лікарів вимогам часу? — На жаль, додипломна медична освіта в Україні не завжди враховує розвиток сучасних технологій, тож виникає невідповідність умов навчання вимогам часу. Щоб її усунути, потрібно покращити фінансування вищої школи, залучити до підготовки стандартів вищої освіти й освітніх програм роботодавців, практикуючих фахівців, науковців. Викладачі вищої школи також не завжди мотивовані до самовдосконалення. У наш час викладач повинен не тільки добре знати теоретичний матеріал, а й володіти передовими сучасними технологіями й інноваційними методами навчання. Викладачі — це науково-педагогічні працівники, однак вони часто забувають, що важливою складовою їх роботи має бути наукова і що вони повинні «видавати» наукову продукцію. А також постійно самовдосконалюватися — на міжнародних стажуваннях чи семінарах, курсах підвищення кваліфікації в інших вишах, брати участь у конференціях, переймати передовий досвід віт-чизняних і закордонних університетів, вивчати англійську мову. Усе це потребує коштів, а вик-ладачі наших вишів часто не мають доступу не те що до сучасних програм і технологій, а іноді навіть до комп’ютера, нової інформації у сфері їх інтересів. Єдиною мотиваційною складовою може стати підвищення престижу роботи вик-ладача вищої школи, рівня його соціального захисту та заробітної плати, створення можливостей для реалізації його наукових ідей. Тільки за таких умов з’являться конкурси на посади науково-педагогічних працівників в університетах і можливість обрати кращих викладачів, припиниться відтік кадрів за кордон, навчання у вітчизняних вишах буде на належному рівні. ВЗ Реформи в галузі охорони здоров’я сприяють підвищенню якості медичної освіти? — Основною метою реформ має бути вдосконалення роботи галузі, наближення її до європейських стандартів. Нещодавно на розширеній колегії МОЗ представили концепцію побудови нової національної системи охорони здоров’я України, у якій чітко окреслено основні шляхи та методи реформування галузі. Намічено низку кроків, зокрема удосконалення законодавства, зміна системи управління галуззю, впровадження багатоканальності фінансування, гарантування ефективності використання фінан-

сових ресурсів, покращення системи кадрового забезпечення, розробка системи управління якістю медичної допомоги. Усе це, якщо буде запроваджено, сприятиме удосконаленню рівня вищої медичної освіти. Наприклад, у разі багатоканального фінансування галузі медичні заклади отримають стимули до підвищення якості наданих послуг. Поміж ними з’явиться конкуренція, пацієнти обиратимуть кращих фахівців. Тож головні лікарі будуть зацікавлені у висококваліфікованих освічених кадрах, що підвищить мотивацію студентів до навчання та здобуття професійних навичок. Впровадження страхової медицини також дасть змогу підвищити престиж сімейного лікаря (у зв’язку з перерозподілом коштів). У низці країн (Великій Британії, Нідерландах) лікарі загальної практики-сімейної медицини отримують більшу заробітну плату, ніж вузькі спеціалісти. Відповідно до запропонованої концепції, удоск оналення системи кадрового забезпечення галузі має реалізовуватися шляхом планування підготовки медичних працівників з урахуванням реальних потреб (і щодо кількості, і щодо профілю підготовки). Також має бути оновлено навчальні програми до- і післядипломної освіти, збільшено обсяги навчальних годин з оволодіння практичними навичками, забезпечено раціональний розподіл випускників медичних вишів між адмініст ративно-територіальними одиницями та за видами медичної допомоги. Реалізація концепції передбачає запровадження резидентурної форми післядипломної освіти, що ґрунтується на принципах рівності випускників контрактної та бюджетної форм навчання, рейтинговості в отриманні спеціалізації. З’явиться можливість долучити до цього процесу (а також до всіх аспектів післядипломної освіти, моніторингу оцінки якості навчання) організації професійного та студентського самоврядування. За умови реалізації згаданої концепції ми станемо свідками створення університетських лікарень на базі існуючих закладів охорони здоров’я та вищих медичних навчальних закладів. Хороші перспективи отримає розбудова систем безперервного професійного розвитку та підтримки медичних працівників, розширення доступу до дистанційних форм навчання, забезпечення професійної підготовки й перепідготовки управлінського персоналу системи охорони здоров’я. Тобто ті напрямки реформування, які окреслені в згаданій концепції, підуть лише на користь медичній освіті.

ВЗ Підготовка лікаря розпочинається з відбору абітурієнта. Які плюси і мінуси цьогорічних змін до вступної кампанії? — Порівняно з попередніми роками з’явилася позитивна динаміка в «командній грі» між Міністерством освіти і науки, приймальними комісіями вишів та абітурієнтами. Особливості цьогорічної вступної кампанії були широко висвітлені у ЗМІ, на регіональних семінарах-нарадах, брифінгах тощо. З іншого боку, роботу приймальних комісій дещо ускладнило внесення (уже двічі!) змін до умов прийому. Водночас це свідчить про намагання МОН оперативно виправляти виявлені недоліки. Удруге поспіль нові форми документів для організації та проведення прийому були затверджені й доведені до ВНЗ лише за кілька днів до початку вступної кампанії. Як позитив хочу відзначити скасування цільового прийому до медичних закладів — це ще один крок до забезпечення рівного доступу громадян України до освіти. Проблеми вступної кампанії передусім пов’язані з технічними моментами. Наприклад, сайт «Освіта всім» був недоступним до початку прийому, тому було допущено багато помилок під час подачі електронних заяв. До того ж, працівники центрів допомоги в подачі електронних заяв, створених при університетах, не мали змоги пройти відповідне тренування. Усупереч постульованому принципу рівного доступу до освіти, у цьогорічних умовах залишили квоти та можливість вступу за співбесідою. При цьому, якщо вступ за квотами обмежений 10% від обсягу держзамовлення, то кількість вступників за співбесідою не регламентується. Найбільшою проблемою стало те, що такий набір здійснюється за рахунок місць інших вступників. У перспективі взагалі доцільно відмовитися від вступу за квотами і розглянути варіант покриття витрат на навчання для абітурієнтів, які мають певні пільги, за рахунок пільгових цільових кредитів на навчання. ВЗ На які нововведення та їх результати очікують медичні виші з 1 вересня? — Виокремлю лише найголовніші з них. Зокрема з 1 вересня має запрацювати Національне агентство із забезпечення якості освіти, наділене надзвичайно широкими повноваженнями — від присвоєння університетам статусу національного чи дослідницького до ліцензувань спеціальностей і акредитацій спеціалізованих учених рад. Якщо агентство запрацює на повну потужність, то саме воно, а не міністерство, буде основним органом, із яким університети вирішу-

8 www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

19 серпня 2016 року

ватимуть свої справи. У цьому році відбудеться перший набір на нові спеціальності — відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 р. №266 «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійс-нюється підготовка здобувачів вищої освіти». Вищі медичні навчальні заклади вже провели роботу з ліцензування спеціальностей галузі знань «Охорона здоров’я» за другим (магістерським) рівнем, і вже з 1 вересня студенти першого курсу навчатимуться за магістерськими програмами. У новому навчальному році ВНЗ розпочнуть підготовку фахівців з вищою освітою за третім (освітньо-науковим) рівнем, тобто готуватимуть докторів філософії. При цьому обов’язковою умовою є виконання освітньої складової загальним обсягом до 60 кредитів. ВЗ Ідея підпорядкування медичних вишів МОН України не стане топ-новиною? — Ця ідея не нова, уже кілька разів справа доходила до такого перепідпорядкування, а свого часу ми навіть печатку свою переробляли! Утім, я вважаю, що медичні виші повинні залишатися в системі МОЗ. І можу навести кілька вагомих аргументів на захист свої точки зору. По-перше, ми навчаємо студентів й у лікувальних закладах — поза клінічними базами підготовка медиків неможлива. Університети використовують навчальні площі в лікарнях на основі угод і не вносять орендної плати, оскільки і ті, і ті підпорядковуються одному галузевому Міністерству. У випадку перепідпорядкування медичних вишів МОН усі вони залишаться без клінічних баз або ж за використання останніх буде встановлено високу орендну плату, що не під силу університетським бюджетам. По-друге, викладачі клінічних кафедр мають бути практикуючими лікарями, займатися лікувальною роботою (а отже, належати до системи МОЗ). Тільки в цьому випадку вони зможуть забезпечити освітній процес на високому рівні. По-третє, пошуки оптимальної моделі охорони здоров’я потребують постійного поєднання науки і практики, тобто для розвитку практичної охорони здоров’я необхідний науковий супровід університетів. Досвід багатьох країн світу засвідчив, що найоптимальнішою моделлю лікарень, які надають спеціалізовану допомогу, є університетські клініки, де поєднуються наука і практика. В Україні їх визнано базовими закладами третинного рівня медичної допомоги. Зрозуміло, що в разі перепідпорядкування медичних університетів МОН про єдність медичної науки і практичної охорони здоров’я можна буде забути, а статус університетської лікарні взагалі стане незрозумілим.

ВЗ Чи прагнуть медичні університети до більшої автономізації, як медичні заклади, і чого очікувати від неї? — Існує поняття: «Університетська автономія — це форма встановлення та повсякчасного досягнення академічних свобод, що визначається як необхідний ступінь незалежності університету». Автономія університету передбачає передусім самоврядування навчального закладу. Закон України «Про вищу освіту» суттєво розширив університетську автономію, передавши вишам низку повноважень міністерства. Унаслідок цього з’явилася можливість реалізувати деякі академічні свободи: демократичність процедури навчання, вибір викладача та навчальних курсів поза обов’язковим обсягом, формування змісту навчальної дисципліни, вибір керівників структурних підрозділів та керівників закладів вищої освіти, організація освітнього процесу тощо. Однією з важливих ознак автономності вищого навчального закладу є затвердження ним навчального плану. Сьогодні українські ВНЗ розробляють власні навчальні плани, дотримуючись освітньо-професійних програм, самі затвердж ують нормативи відпрацьованого часу для науково-педагогічних кадрів. Важливим компонентом автономії є економічна складова. Фінансова автономія ВНЗ — це можливість самостійно розпоряджатися заробленими коштами та відкривати власні рахунки в банках. Проте на сьогодні існують певні обмеження щодо цього, визначені Постановою Кабінету Міністрів від 01.03.2014 р. №65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету». Деякі положення цієї постанови вже відмінено, а повне її скасування дасть змогу університетам значно покращити матеріально-технічне забезпечення освітнього процесу, що позитивно позначиться на якості підготовки фахівців. ВЗ Як об’єктивно оцінити таку якість? Дехто пропонує створити для цього незалежну агенцію, щоб у вишів не виникало спокус прикрасити оцінку власного «продукту» заради вищих рейтингів? — «Продуктом» діяльності вишу можуть бути тільки дві категорії: якість підготовки фахівців і якість наукових досліджень. Найкращою оцінкою якості підготовки фахівців є попит на них вітчизняних та іноземних роботодавців. Критерії якості наукових досліджень також відомі. Зокрема це кількість спільних міжнародних проектів, закордонних наукових грантів, наукових публікацій у журналах з імпакт-фактором та їх цитованість. Ці принципи вже давно працюють у країнах Заходу. Образно кажучи, відомі світові компанії стоять у черзі за кращими випускниками Гар-

вардського, Стенфордського чи Прінстонського університетів, їх бюджети становлять десятки мільярдів доларів, а якість наукових досліджень вимірюється кількістю Нобелівських лауреатів, які в них працювали чи працюють. І важко уявити, щоб ці університети боролися за присвоєння їм державою якогось спеціального статусу чи переймалися тим, скільки в них заслужених працівників вищої школи. Переконаний, що ці механізми запрацюють і в нашому суспільстві, особливо коли буде запроваджена страхова медицина, а приватна медицина набуде більшого поширення. Тоді головний лікар чи власник клініки буде кровно зацікавлений, щоб у нього працювали найкращі спеціалісти і «гроші йшли за пацієнтом» саме у його заклад. Такий керівник найматиме на роботу випускників вишу, який готує кращих спеціалістів, а не того, де працює більше академіків чи є спеціальний статус. У системі МОЗ існує Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів підготовки «Медицина» і «Фармація», який оцінює знання студентів-медиків, у тому числі й випускників. Чи потрібна ще одна спеціальна агенція для оцінки їх знань? Де гарантія, що вона виявиться об’єктивнішою? Безперечно, виші зацікавлені в покращенні результатів іспи тів «Крок» заради своїх рейтингів, важливо, щоб вони це робили легальними методами. Наприклад, організувавши більше консультацій з дисциплін, які включені до іспиту, або ж відраховуючи з університету студентів, котрі не виконують навчального плану. Загалом для цього має помінятися світогляд керівників і працівників вишів (як і суспільства), щоб принципи моральності та чесності домінували в нашому житті. Я мав нагоду спостерігати, як складали іспити медики в Австрії, США, Канаді. Повірте, викладач міг залишити аудиторію, де перебувало близько 200 осіб, і ніхто при цьому не намагався діставати «шпаргалки» чи списувати в сусіда. Така в них система цінностей. Тож, якщо не зміниться ментальність, жодні додаткові контролюючі чи оцінюючі агенції не допоможуть. ВЗ У який спосіб підкріпити теорію практикою, адже відмінник з конспектом і лікар зі скальпелем — це не одне й те саме? — Можу поділитися досвідом нашого університету щодо впровадження практично-орієнтованого навчання. Уже з перших курсів, коли студенти вивчають теоретичні дисципліни, намагаємося «прив’язати» їх знання до клініки. Наприклад, у кожній анатомічній залі розміщено негатоскопи і, вивчаючи анатомію на фізичному тілі, студенти одночасно порівнюють розташування органів

на рентгенограмі чи томограмі. Під час вивчення біохімії обов’язковим є самостійне виконання практичної роботи на кожному занятті з наступним аналізом та інтерпретацією отриманих даних. На кафедрі фізіології тематичні кімнати також оснащені відповідним обладнанням, і на кожному занятті студенти виконують практичну роботу (наприклад, знімають кардіограму, енцефалограму, роблять офтальмологічні дослідження) й інтерпретують результати. Ми запровадили матрикули практичних навичок (за кожною дисципліною), котрі студент повинен опанувати за період навчання. Як і в університетах країн Заходу наші студенти під час об’єктивного структурованого клінічного іспиту мають продемонструвати вміння виконати ту чи іншу маніпуляцію, а також свої комунікативні здіб ності. Якщо цей іспит не складено — студента не допускають до сесії. Найважливішим аспектом практичної підготовки майбутніх лікарів є робота в клініці із хворими (на кожному занятті студент має обстежити пацієнта), особливо цінний досвід — виробнича клінічна практика під час літніх канікул. Також широко впроваджуємо симуляційні технології навчання студентів — на медичному і стоматологічному факультетах створені симуляційні центри, зокрема для відпрацювання навичок домедичної допомоги, серцево-легеневої реанімації, функціональної діагностики та догляду за хворими, акушерської та гінекологічної допомоги, хірургічних маніпуляцій, для практичної підготовки лікарів-стоматологів. Адже практична підготовка фахівців з медицини має надзвичайно важливе значення. Лариса ЛУКАЩУК, спеціально для «ВЗ»

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Психіатрична служба: як перебудувати систему під госпітальні округи?» Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

ТОЧКА ЗОРУ Василь МОРОЗ, ректор Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, Герой України, академік НАМН України, доктор медичних наук, професор

вого часу в чотирьох областях України, зокрема й у Вінницькій, впроваджувався пілотний проект з реформування галузі, і в процесі його реалізації ми побачили слабкі місця — на них передусім і слід звернути увагу. Зокрема потрібен новий підхід до підготовки лікарів загальної практики-сімейної медицини та вузьких спеціалістів. Утім, це стосується здебільшого післядип ломної освіти, додипломна ж підготовка лікарів в Україні ведеться на гідному рівні, тож важливо його не втратити. Наприклад, у наших медичних університетах студенти традиційно отримують кращу практичну підготовку, ніж за кордоном.

Адже, починаючи з третього курсу, вони виконують певні маніпуляції під керівництвом своїх викладачів. За кордоном студенти майже не працюють з пацієнтами — тільки з муляжами. Тому я не вважаю, що в системі додипломної підготовки лікарів в Україні є значні недоліки, це, швидше, проблеми зростання, наприклад, у підготовці сімейних лікарів, оскільки це відносно новий напрямок. Значна частина наших сімейних лікарів є перенавченими вузькими спеціалістами, тому якість їх роботи на «сімейній ниві», вочевидь, не відповідає вимогам. Особливо коли це вже немолодий лікар, якого змусили перенавчатися. Тож ми повинні не забувати про цю проблему і приділяти більше уваги підготовці сімейних лікарів у вишах: змінювати підходи, формувати відповідні програми, належним чином розподіляти навчальне навантаження тощо. Тобто враховувати всі «уроки» реформ, які позначаються й на підготовці лікарів. Один із таких уроків — сумні результати відмови від педіатрів як окремих фахівців. Таким чином, медичні виші України мають поверну-

тися до підготовки педіатрів (про це йшлося на нараді ректорів медичних університетів), і кожен навчальний заклад може передбачати спеціалізацію із цієї дисципліни. На мій погляд, найкраще це робити вже з І курсу. Пілотні реформи виявили ще одну проблему: в Україні значно зменшилася кількість лікарів вузьких спеціальностей. Тож ми впровадили рейтингову систему навчання студентів — на вузькі спеціальності відбираємо тих, хто дійсно цікавиться певною галуззю. Нині завершується імплементація нового закону про вищу освіту, основні його елементи вже впроваджено, але очікуємо на зміни до закону, результати яких зможемо спостерігати у віддаленій перспективі. Водночас у галузі охорони здоров’я повинна бути своя вертикаль: МОЗ України має впливати на підготовку медичних кадрів. Оскільки стратегічні питання вищої школи вирішує МОН України, ці міністерства мають тісно співпрацювати, але галузеві проблеми краще вирішувати професіоналам. Тому я вважаю, що медична освіта має бути в підпорядкуванні МОЗ.

Ще одна ідея з’явилася як нововведення цьогорічної вступної кампанії — скасування цільового набору. Не думаю, що це на користь галузі. В Україні й без того не вистачає лікарів (загалом 26 тис.), і переважно в сільської місцевості. Погоджуюся з тим, що без матеріальної зацікавленості молодих спеціалістів цільові прийоми не можуть кардинально змінити ситуації (майбутнього сільського лікаря потрібно заохочувати належними умовами роботи, житлом, високою зарплатою, а вже потім цільовим вступом до університету), але після їх відміни ситуація взагалі стане катастрофічною. Будь-який крок потрібно прораховувати наперед і якомога оперативніше реагувати на нові виклики. Зокрема нині галузь охорони здоров’я України вкрай потребує реабілітологів, медичних психологів. У цьому році наш університет починає підготовку таких фахівців. Маємо для цього хорошу базу — Інститут реабілітації інвалідів (у складі університету) і відповідну кафедру, до речі, єдину в Україні.

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

КИЇВСЬКИЙ СТАРТ — ЗРАЗОК ДЛЯ МІСТ-МІЛЬЙОННИКІВ? Сімейна медицина в столиці України — нонсенс, заявляли опоненти пілотного реформування первинки кілька років тому. Чи змінили вони свою думку, спостерігаючи за змінами, запровадженими не з примусу, а з ініціативи ентузіастів?

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

СІМЕЙНА МЕДИЦИНА МЕГАПОЛІСУ: «ЩЕПЛЕННЯ» ПО ШАБЛОНУ ЧИ УНІКАЛЬНА МОДЕЛЬ?

Впровадження сімейної медицини в Україні викликало, з одного боку, бурхливі аплодисменти, з іншого — шквал критики. Особливий опір новій ідеї виявили великі міста, де «вкорінилася» поліклінічна система. Чи відрізняється сімейна медицина на селі та в мегаполісі? І чи може кожне місто претендувати на власну модель первинки?

уже повністю переведено на роботу за принципом сімейної медицини.

Олена ДОВГАНЬ, начальник управління охорони здоров’я Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації

ВЗ Голосіївський район Києва не ввійшов до переліку пілотних. Звідки налаштованість на кардинальне реформування первинки, якщо до цього ніхто не зобов’язував? — Дійсно, у Києві було визначено лише 2 пілотні райони: Дарницький та Дніпровський, а через 2 роки за рішенням Київради до них були приєднані й інші 8 районів столиці (у тому числі й Голосіївський). Особисто для мене як керівника медичного управління району та представника молодого покоління переорієнтація первинної ланки на засади сімейної медицини є пріоритетом. Адже сімейний лікар першим контактує з родиною і не тільки лікує, а й передусім займається профілактикою захворювань, навчає здоровому способу життя. Я аналізувала досвід інших країн, у яких мені доводилося побувати, де лікарі опікуються не лише хворими, а й здоровими людьми, щоб вони не перейш ли до першої категорії. І це завдання саме сімейної медицини! Ідеальним варіантом було б, якби «кошти ходили за пацієнтом», тобто запровадження страхової медицини. Але сидіти й чекати таких часів, нічого не роблячи, не можна, бо люди вимагають змін у галузі, й ми маємо всі важелі, щоб їх впровадити. Наприкінці 2013 року в Голосіївському районі створено два центри первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД) та консультативно-діагностичний центр (КДЦ) як комунальні некомерційні підприємств а (КНП). У структурі ЦПМСД діє 19 амбулаторій загальної практики-сімейної медицини. Наприк лад, у КНП «ЦПМСД №1» Голосіївського району працюють 8 відокремлених амбулаторій, 7 із них

ВЗ Побутує думка, що подібні ініціативи в містах наражаються на протест пацієнтів. — Щоб цього не сталося, з населенням потрібно працювати, розпові дати про су ть реформ до їх впровадження і пояснювати, у чому переваги нововведень. Принаймні, у нашому районі більшість сімейних амбулаторій уже працюють третій рік поспіль, і якщо виникали поодинокі скарги щодо їх роботи, то лише в перехідний період (перші 1,5-2 тижні). Щоб не було нарікань на те, що в дітей «відібрали» педіатрів, ми організували роботу за принципом литовської сімейної медицини: в од ном у п римі щенні п ра ц юют ь і колишні терапевти, і педіатри. Вони ведуть паралельний прийом і водночас навчаються один в одного деяким особливостям роботи, обмінюючись досвідом. До того ж, ми виділили окремі дні для прийому новонароджених і дітей грудного віку, аби не змішувати потоки хворих і здорових пацієнтів. У цілому, якщо говорити про сприйняття сімейної медицини населенням, ми помітили: найбільше схвалює таке нововведення молодь. Особливо задоволені відкриттям сімейних амбулаторій у нових житлових масивах, де мешкають молоді родини з маленькими дітьми. ВЗ Мож ливо, особливості вашого району також сприяли безболісному «щепленню» сімейної медицини? — Скажу більше, вона ідеально «вписалася» в ці особливості. Адже порівняно з іншими районами Києва

у Голосіївському — менш компактне проживання населення. Це найбільший район міста за площею (тут багато парків і лісів), його територія «розтягнута», тому і населенню важко діставатися до поліклініки, і лікарям іноді доводиться їздити на виклики за 30 кілометрів. Тому ми пішли шляхом відкриття відокремлених амбулаторій. Їх у нас уже 8, а найближчим часом плануємо будівництво «з нуля» ще двох, хоча цього дуже мало. Адже на території обслуговування центру КНП «ПМСД №1» нашого району активно будуються нові житлові масиви. Обговоренню проблем, які вини кають у галузі охорони здоров’я у зв’язку зі збільшенням населення району, було присвячене окреме засідання колегії Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації. Район інтенсивно розбудовується, і якщо за період з 2004 по 2014 роки було введено в експлуатацію майже 18 тис. квартир, то лише за 2015 рік — понад 4 тис., а у 2016-2018 роках планується здати ще понад 35 тис.! Коли врахувати, що в кожній з них поселиться 2-3 людини, то можна передбачити виникнення медичної та соціальної «катастрофи», якщо вже зараз не почати готуватися до різкого зростання кількості населення району. Тому ми звернулися до районної адміністрації та міськради з пропозицією віднайти можливість домовлятись із забудовниками щодо надання приміщень для відкриття амбулаторій ЗПСМ (за нормативами на 1,5 тис. жителів має бути один сімейний лікар, а досяжність сімейної амбулаторії не має перевищувати 1 км, щоб пацієнт міг дійти туди пішки). Тобто маємо збільшувати і

УСІ ВІДОКРЕМЛЕНІ АМБУЛАТОРІЇ ЗПСМ НА 100% УКОМПЛЕКТОВАНІ ВСІМ НЕОБХІДНИМ ЗГІДНО З ТАБЕЛЕМ ОСНАЩЕННЯ. А ОСЬ КОЛИШНІ ПЕДІАТРИЧНІ ТА ТЕРАПЕВТИЧНІ ВІДДІЛЕННЯ, ЯКІ БУЛИ РЕОРГАНІЗОВАНІ В СІМЕЙНІ АМБУЛАТОРІЇ, ПОТРЕБУЮТЬ ОНОВЛЕННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОЇ БАЗИ

Валерія ЛЕХАН, завідувачка кафедри соціальної медицини, організації та управління охороною здоров’я КЗ «Дніпропетровська медична академія», доктор медичних наук, професор

еред тим, як обговорювати доцільність реформ первинної медико-санітарної допомоги в місті, варто звернути увагу на результати деяких міжнародних досліджень ефективності цього виду допомоги. Так, за матеріалами Канадського коледжу сімейних лікарів, збільшення забезпеченості сімейними лікарями лише на 1 фахівця на 10 тис. населення знижує показник загальної смертності на 5,3%. У результаті багаторічних досліджень групи фахівців на чолі із всесвітньо відомою американською вченою, професором Університету Джона Хопкінса Барбарою Старфілд доведено, що це передусім стосується смертності внаслідок серцевосудинних та онкологічних захворювань, а також малюкової смертності, що актуально як для сільської місцевості, так і для великих міст. Переваги первинної допомоги добре розуміють у світі. Наприклад, у Лондоні взагалі не існує поліклінік, там є лише практики сімейної медицини (це приватні заклади, але фінансує їх держава). Деякі з них окрім лікарів і медсестер загальної практики-сімейної медицини (ЗПСМ) мають у своєму штаті соціальних працівників, які виконують свою частину роботи, оптометристів тощо. Якщо говорити про реформи медицини в містах, то порівняно зі світом ми рухаємося в зворотному напрямку. У Західній Європі традиційно первинна допомога була і залишається самостійним видом допомоги та надається приватно практикуючими лікарями ЗПСМ, котрі колись працювали поодинці (так звана соло-практика), а потім почали об’єднуватися в групові практики (кілька лікарів і медсестер ЗПСМ), а в деяких країнах для забезпечення якості та справедливості фінансування первинної допомоги створені так звані трасти — об’єднання групових практик, які обслуговують 100-200 тис. населення. Ми ж свого часу всіх лікарів, що надають амбулаторну допомогу, об’єднали у формат поліклінік, де первинна допомога опинилася «на задвірках» і фінансувалася за залишковим принципом. До речі, історичною причиною такої форми надання допомоги на початку ХХ століття була катастрофічна убогість системи охорони здоров’я. Як наслідок, підрозділи, що надавали первинну допомогу, особливо в містах, на початку нинішніх реформ перебували у вкрай занедбаному стані. Проте розмежування первинної і вторинної ланок стало болючим процесом, особливо для міст. По-перше, такого розділення не розуміли, а отже, й не сприймали пацієнти, хоча й нарікали на кількагодинні черги в поліклініках. По-друге, йому протистояли й самі лікарі, які звикли працювати за певними канонами і не хотіли нічого змінювати. Адже за багато років виконання «диспетчерських функцій» наші дільничні терапевти і педіатри дискваліфікувалися (хоча й не з власної волі, а через викривлену систему організації медичного обслуговування) та звикли перекладати відповідальність за долю пацієнта на профільних спеціалістів. Тож не дивно, що самі хворі, оминаючи дільничних лікарів, самостійно проклали дорогу до «вузьких» спеціалістів, щоб даремно не витрачати часу. Але пацієнт не завжди розуміє, до якого фахівця потрібно звернутися, і його маршрут часто-густо формує працівник

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

кількість відокремлених амбулаторій, і кількість медичних ставок. Потрібно ще врахувати внутрішньо переміщених осіб з АР Крим та східних областей України, яких дедалі більшає. З березня 2014 року ми ведемо реєстр таких людей, які звернулися до нас по медичну допомогу, — на сьогодні їх близько 3 тис. осіб. Натомість на обліку в управлінні праці та соціального захисту району їх — понад 16 тис. Крім того, дуже багато людей працюють у Києві без офіційної реєстрації, однак, незважаючи на це, обслуговуються в наших амбулаторіях та консультативно-діагн остичному центрі. Усе це створює дуже велике навантаження на медичних працівників, що негативно позначається на якості обслуговування. Не вистачає часу, щоб приділити достатню увагу хворим, де вже говорити про профілактику, бесіду з пацієнтом про здоровий спосіб життя, можливість запросити його на черговий медогляд тощо. Але поки справляємося, і тому населення позитивно сприймає реформу. ВЗ Чи вдалося уникнути протистояння між первинною та вторинною ланками в процесі їх розмежування? — Жодна реорганізація чи реформа не відбувається ідеально, тож деякі неузгодження виникали. Передусім вони стосувалися налагодження документообігу між центрами ПМСД і КДЦ. Цієї проблеми можна було б уникнути за умови комп’ютеризації робочих місць лікарів і запровад женн я е лек т ронної картк и пацієнта та іншого е лектронного документообігу. Однак зак ла ди охорони здоров’я не спроможні самостійно вирішити питання — для цього потрібні великі гроші. Утім, за умови закладання відповідних коштів у бюджет столиці можна

10 www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

19 серпня 2016 року

було б дос ягну ти комп лексного «прориву» цілої галузі! За останні 2 роки нам вдалося певною мірою вирішити це питання — завдяки підтримці Департаменту охорони здоров’я Київради кожного лікаря амбулаторій ЗПСМ нашого району забезпечено автоматизованим робочим місцем. Тепер чекаємо підтримки Київської міської ради та міської держа дміністрації щодо налагодження мережі та програмного забезпечення для повноцінної роботи наших медиків. ВЗ А чи забезпечені вони всім необхідним, щоб повноцінно виконувати функції сімейного лікаря, а не просто змінити вивіску на кабінеті? — Усі ві докрем лені амбулаторії ЗПСМ на 100% укомплектовані всім необхідним згідно з табелем оснащення. А ось колишні педіатричні та терапевтичні відділення, які були реорганізовані в сімейні амбулаторії, потребують оновлення матеріально-технічної бази. Однак у цілому майже всі амбулаторії забезпечені легковими автомобілями, там запроваджено графіки консультування вузьких спеціалістів, як дитячих, так і дорослих (за потреби), проводяться взяття матеріалу для лабораторного дослідження, електрокардіографія, у тому числі й удома. Якщо учасник війни чи інвалід за станом здоров’я або ж хворий, що не може пересуватися самостійно, потребує додаткових обстежень, сімейний лі-

кар узгоджує графіки своєї роботи та вузьких фахівців і транспортує пацієнта на легковому автомобілі, який перебуває в розпорядженні амбулаторії. За часів поліклінічної структури такої турботи про хворого не було. У деяких амбулаторіях сімейної медицини обладнано маніпуляційні кабінети, в інших — організовано денні стаціонари. З кожним роком район збільшує фінансування цих напрямків.

но, очікують від держави відповідних стимулів у вигляді адекватної оплати праці. Сьогодні наші сімейні лікарі мають вищу зарп лату, аніж дільничні терапевти, однак запроваджений механізм доплат за обсяг і якість роботи недосконалий і потребує суттєвого доопрацювання. Мають працювати і місцеві стимули. Наприклад, міська влада надала медикам первинки нашого району 3 квартири. Якщо програма забезпечення житлом розширюватиметься — кадрового дефіциту не буде.

ВЗ Кваліфіковані кадри первинки не спокушаються принадами мегаполісу з його високоспеціалізованою медициною? — Така проблема існує. Кадрове забезпечення первинки — не таке, як хотілося б, особливо це стосується середніх медичних працівників. А хороша медсестра загальної практики-сімейної медицини сьогодні, як-то кажуть, на вагу золота, бо вона має володіти великим спект ром знань і навичок. Аби підготувати такі кадри, потрібен певний час. Щодо лікарів, то великі сподівання покладаємо на інтернів — з ними легше працювати, ніж із лікарями, яких потрібно перенавчати і яким важко пристосуватися до нових умов і вимог. Під час епідемії грипу ми залучали інтернів для прийому пацієнтів. Так от: ці молоді фахівці не бачать альтернативи сімейній медицині та налаштовані працювати у цій сфері. Добре, що вже не всі вони, як раніше, мріють бути вузькими спеціалістами, хоча, безпереч

ВЗ Чи можете довести, що сімейна медицина мала певні результати, а не була даниною моді? І які в неї перспективи? — Щодо підсумків: у районі збільшилася кі лькість виявлених випадків онкологічних захворювань у ранніх стадіях, оскільки наші сімейні лікарі вже вміють оглядати пацієнтів на предмет виявлення раку молочної залози, раку шийки матки тощо. Кількість викликів швидкої та невідкладної допомоги до хронічних хворих зменшилася, оскільки сімейні лікарі контролюють перебіг хвороб, намагаються запобігти їх ускладненням і загостренням. Надалі плануємо створити єдину диспетчерську службу району, домогтися спорудження нових амбулаторій і віднайти нові приміщення для них. Також маємо перевести всі амбулаторії на роботу за сімейним принципом, посилити профілактичну складову їх діяльності, запровадити скринінгові програми.

Я вважаю, що Києву потрібно напрацювати й затвердити власну модель реформування, оскільки столиця є містом-мільйонником. І ця модель має відрізнятися від тієї, що функціонує на рівні області чи невеликого населеного пункту. Адже, на приклад, у нашому районі — майже 260 тис. мешканців. Це ціла область, але вона «компактна», і тут мають бути задіяні інші, специфічні та більш дієві, принципи медичного обслуговування населення. Стаціонарні заклади й екстр ена медична допомога перебув ають під опікою міського Департаменту охорони здоров’я, а за здоров’я населення району несе відповідальність безпосередньо районна адміністрація, лікарі центрів ПМСД та вузькі спеціалісти КДЦ. ЦПМСД та КДЦ становлять єдину злагоджену систему амбулаторної допомоги, і «приєднувати» КДЦ до стаціонарів у Києві недоцільно. Також, враховуючи нинішнє скорочення ліжок стаціонарних закладів, потрібно розширювати мережу ліжок при денних стаціонарах в амбулаторіях ЗПСМ та КДЦ — це економічно вигідно для держави. Комплексний підхід до продовження реформи медичної галузі, створення індивідуальної структури охорони здоров’я в містах-мільйонниках наблизить медичну допомогу до населення, забезпечить вчасне та якісне її надання і покращить стан здоров’я людей у цілому. Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

ПЕРЕДПЛАТА НА 2016 РІК НА ГАЗЕТУ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я» ТРИВАЄ! МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№23-24 (1359-1360) 10.06.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

КАДРОВА АВТОНОМІЯ: ЯК НЕ ОБЕРНУТИ СВОБОДУ НА АНАРХІЮ?

Наказ МОЗ України від 11.05.2016 р. №427 «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров’я від 23 лютого 2000 року №33» було анонсовано як довгоочікуваний «вихід з рабства» для керівників медичних закладів. Утім, чарівна паличка, як і звичайна, має два кінці. З одного боку — творчий підхід, з іншого — вседозволеність. Одна рука відпускає, друга — тримає. Що переможе? Чи не виявиться свобода ілюзорною і чи не заплатять за неї пересічні медики? СТОР.

ХТО ПОЛЕГШИТЬ ПАЦІЄНТАМ ТЯГАР ОПЛАТИ ЗА ЕКСТРЕНУ ДОПОМОГУ?

НОВИНИ МЕДИЧНИЙ БЮДЖЕТ-2017 БУДЕ РОЗПОДІЛЕНИЙ МІЖ ГРОМАДАМИ ВІКТОР ШАФРАНСЬКИЙ: «80% ЗВЕРНЕНЬ ХВОРИХ СТАНЕ СПРАВОЮ СІМЕЙНИХ ЛІКАРІВ» ВСТУП У МЕДИЧНІ ВИШІ ПРОВОДИТИМЕТЬСЯ ЗА НОВИМИ СПЕЦІАЛЬНОСТЯМИ

2-5 СТОР.

Не є секретом, що, попри задекларовану безоплатність і доступність медицини, коштів, виділених державою, не вистачає часом на найнеобхідніше: екстрену допопогу тим хворим, для яких кожна хвилина очікування може стати останньою. У таких випадках на виручку пацієнтам з інфарктом та інсультом приходять не тільки рідні та близькі, а й місцеві органи влади деяких регіонів, простягаючи руку допомоги у вигляді СТОР. програм, котрі фінансуються з обласних чи міських бюджетів.

РЕФОРМА МЕДСЕСТРИНСТВА: ЧИ Є ПРИВІД ДЛЯ ОПТИМІЗМУ? Норми навантажень на медсестер і нормативи оснащення їх робочих місць в Україні не переглядалися понад 20 років і не відповідають сучасним вимогам. Тож зрозуміло, чому такий високий рівень профзахворюваності серед цієї категорії працівників охорони здоров’я. А зарплата медсестри не дає їй можливості не те що пройти санаторноСТОР. курортне лікування, а навіть повноцінно харчуватися.

ПІЛЬГОВИЙ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ: ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ: ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ:

№25-26 (1361-1362) 24.06.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ЧИ ДЕСИНХРОНІЗАЦІЯ:

ХТО ПРОРАХУЄ МЕДИЧНІ РИЗИКИ?

ЕПІДЕМІЯ ВІРУСНИХ ГЕПАТИТІВ ПОВ’ЯЗАНА З НИЗЬКИМ РІВНЕМ КОНТРОЛЮ КРОВІ ВАКЦИНИ ВІД ПРООН НАПРАВЛЕНІ В РЕГІОНИ ДО БОРОТЬБИ З КОДЕЇНОВОЮ МАФІЄЮ ДОЛУЧИЛИСЯ ДЕПУТАТИ І СПОРТСМЕНИ

2-5 СТОР.

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

БОРОТЬБА ЗА СЕРЦЯ УКРАЇНЦІВ:

У березні цього року, із майже річним запізненням, Президент України Петро Порошенко особисто натиснув кнопку старту ядерної установки «Джерело нейтронів, засноване на підкритичній збірці, що керується лінійним прискорювачем електронів». Установка дасть змогу українським ученим не тільки проводити сучасні дослідження, а й виготовляти діагностичні та терапевтичні медичні радіоізотопи. Чи зрушило це з місця підготовку до роботи довгоочікуваного Міжнародного центру ядерної медицини? Які тепер терміни його відкриття і що знову СТОР. стає на перепоні?

АГРЕСІЯ ПАЦІЄНТА: ЯК УНИКНУТИ ТРАГЕДІЇ Факти нападу на бригади медиків або окремих медичних працівників із застосуванням фізичної сили розглядаються правоохоронними органами без урахування того, що це відбувається під час виконання ними службових обов’язків. Відсутність спеціальних правових засобів захисту лікаря як службової особи виглядає цинічно ще й тому, що в разі порушень чи недбалості цей статус вважається обтяжуючою обставиною, що обумовлює максимально суворе покаСТОР. рання.

НОВИНИ ЗАКОНОПРОЕКТ З АВТОНОМІЗАЦІЇ ЗІРВАНО ЧЕРЕЗ ЗМОВУ ГОСПІТАЛЬНІ ОКРУГИ ЗАПРАЦЮЮТЬ З 2017 РОКУ СТВОРЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО ЗАПАСУ ВАКЦИН І СИРОВАТОК ПОЧНЕТЬСЯ ЦЬОГО РОКУ РОЗКРАДЕНО 12 МЛН ГРН, ЩО ВИДІЛЯЛИСЯ НА РЕАБІЛІТАЦІЮ БІЙЦІВ АТО

2-4 СТОР.

86181 08198 60965

№29-30 (1365-1366) 22.07.2016 НОВИНИ

ЗАСТУПНИК МІНІСТРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ РОМАН ВАСИЛИШИН ЗБИРАВ ДАНИНУ З ЛІКАРІВ І ХВОРИХ? ОГОЛОШЕНІ ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМКИ ФІНАНСУВАННЯ МЕДИЦИНИ

2-5 СТОР.

«НЕ ЗАШКОДЬ!» ЧИ ПРАЦЮЄ ЦЕЙ ПРИНЦИП СТОСОВНО МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ?

12 ЯДЕРНА РЕАКЦІЯ ПО-УКРАЇНСЬКИ: КНОПКУ НАТИСНУЛИ, А ГРОШЕЙ НЕ ДАЛИ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

СХВАЛЕНО КОНЦЕПЦІЮ ПОБУДОВИ НОВОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Щороку внаслідок серцевосудинних захворювань помирає понад 400 тис. українців. Влада намагалася вплинути на ситуацію різними методами: «тотальним» лікуванням арте ріальної гіпертензії через відшкодування населенню витрат на ліки, втіленням плану заходів на 2016 рік, оголошений у державі Роком серця. Остання ініціатива — створення ме режі кардіохірургічних центрів. Що влучить «у десятку»? І чи можлива перемога без наступу СТОР. на всіх фронтах?

НОВИНИ

№27-28 (1363-1364) 8.07.2016

ПАРАД ТЕХНОЛОГІЙ ЧИ НАДІЙНІ ТИЛИ?

Децентралізація влади, проголошена в Україні, стосується усіх сфер життя суспільства. Про неї заговорили не тільки в чиновницьких кабінетах (здебільшого із захопленням), а й в операційних та сільських амбулаторіях (переважно з острахом). Чого чекати від нового поділу медичного простору? Як поєднати адміністративну і медичну карти країни? І чи не опиняться лікарі та пацієнти СТОР. на різних полюсах у новому атласі?

ПЕТРО ПОРОШЕНКО НАГОРОДИВ МЕДИКІВ З НАГОДИ ЇХ ПРОФЕСІЙНОГО СВЯТА

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

ДІТИ ГИНУТЬ ЗА ПІАР? Естафета смерті продовжуватиметься, поки політики не вирішать реальних проблем, які перешкоджають розвитку вітчизняної трансплантології. 21 квітня 2016 року був прий нятий у першому читанні «законопроект Богомолець — Корчинської», що нібито пере слідує саме цю мету. Але уже червень закінчився, а законопроект усе не виноситься у ВР на друге читання. І це не дивно, адже висновок Головного науковоекспертного управ ління Апарату Верховної Ради на цей законопроект вражає кількістю заува жень і розкриває справжню «якість» законотворчої роботи, котру проводять СТОР. автори законопроекту №2386а1.

ПРИМУШУВАТИ НЕ МОЖНА ВІДПУСТИТИ ДЕ ПОСТАВИТИ КОМУ, ВИРІШУЮЧИ ПИТАННЯ РОЗПОДІЛУ ВИПУСКНИКІВ? Обов’язкове відпрацювання тими, хто здобув освіту за державний кошт, трьох років у визначеному державою місці нині лишилося тільки в медичних вишах. У Мініс терстві освіти та науки України вирішили, що подібна практика принижує людську й фахову гідність майбутніх лікарів, і розробили проект закону про її відміну. Чи не призведе це до кадрового колапсу, зокрема в сільській місцевості? Якими методами можна залучити молодих спеціалістів до роботи в сіль СТОР. ських і районних лікарнях?

Сьогодні, напевне, найочікуванішою реформою в країні є медична. Не викликає сумнівів необхідність реформування своєї галузі й у беспосередніх її учасників — медичних працівників. Але чи варто державі розраховувати на підтримку тих, кого вона прирекла на злидні та ще й весь час звинувачує у хабарництві? Відповідно до чинного законодавства в адміністративно-правовому полі України не існує жодної статті, яка визначала б права медиків. При цьому чітко прописаний перелік статей відповідальності лікарів. Знову виникає питання: хіба можна в такому режимі СТОР. якісно виконувати свої посадові обов’язки?

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№31-32 (1367-1368) 5.08.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

РЕФОРМА ВТОРИННОЇ ЛАНКИ:

ВАРТІСТЬ МЕДИЧНОЇ ПОСЛУГИ:

ЯК ДОСЯГНУТИ БАЛАНСУ ЦІНИ ТА ЯКОСТІ?

СТАРІ ПАСТКИ ЗА НОВОЮ ШИРМОЮ? Здається, реформа охорони здоров’я в Україні нарешті докотилася й до вторинної ланки. Першим тестом на виживання для неї стала медицина об’єднаних територіальних громад, коли кошти нібито «пішли за пацієнтом», але насправді — в інший бік. Нині на часі нове випробування — госпітальними округами. Чим обернеться «нарізка» округів: черговою оптимізацією вторинки, з’ясуванням стосунків у боротьбі за нові центри впливу чи обіцяним благом для пацієнтів? СТОР.

Хоча в Україні так до кінця і не усвідомили, чим відрізняється медична допомога від медичної послуги, про необхідність обрахування вартості останньої вказано в усіх планах і концепціях реформування. Мовляв, пацієнт знатиме, за що платить, медичний заклад отримає додаткові кошти, держава матиме чіткі орієнтири, а безплатний сир тепер буде лише в мишоловці. Та чи стануть ці мрії СТОР. реальністю?

НОВИНИ

БОРОТЬБА З ІНФЕКЦІЯМИ ЦІНА НЕДБАЛОСТІ ТА ПОПУЛІЗМУ ЗАНАДТО ВИСОКА

НОВИЙ В. О. МІНІСТРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я — ЛІКАР І ВОЛОНТЕР

ФАРМБАРОН БОРИС ЛИТОВСЬКИЙ ЗНОВУ ДИКТУЄ ПРАВИЛА ТЕНДЕРНОЇ ГРИ?

ОСТАТОЧНА ЛІКВІДАЦІЯ ВІРУСУ ГЕПАТИТУ У СВІТІ ЗАПЛАНОВАНА НА 2030 РІК

Розмови про тендерну мафію в медицині так і залишилися розмовами. Навіть після Революції Гідності, коли суспільство вкотре повірило, що злодії сидітимуть у в’язницях, тендерні оборудки в галузі охорони здоров’я не стали предметом розслідувань і розглядів у судах. Невідворотність покарання могла б стримати тих, хто вже роззявив рот на нові шматочки пирога, і стриножити досвідчених аферистів на багато років уперед. Але насправді цього не відбулося, тому «професійні корупціонери» залишилиСТОР. ся зі старими апетитами, а пацієнти — зі своїми інтересами.

«КРИЗОВИЙ» СТАН ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ ПОТРЕБУЄ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ПРОРИВУ

Нещодавні події в Ізмаїлі підтвердили — ніхто не застрахований від спалахів інфекцій, особливо за нинішньої економічної ситуації. Свого часу це трапилося в Бортничах, цього разу — на Одещині. Хто наступний? Вочевидь, настав час перейти від практики констатації помилок, замилювання очей і латання дірок до цивілізованої політики, яку сповідують провідні держави світу. Лише в такому разі можна гарантувати наСТОР. ціональну безпеку країни.

ЧЕРГОВІ МІЛЬЙОННІ РОЗКРАДАННЯ НА ДОБУДОВІ ЛІКАРНІ «ОХМАТДИТ»

2-5

СТОР.

РЕФОРМУВАННЯ ПЕРИНАТАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ МАЄ ВІДБУВАТИСЯ НА ВСІХ РІВНЯХ Свого часу в рамках Національного проекту «Нове життя — нова якість охорони материнства та дитинства» країною прокотилася хвиля відкриття перинатальних центрів. За «парадом відкриттів» прийшла, можливо, менш помітна для суспільства, але не менш важлива робота зі створення мережі закладів перинатальної допомоги у регіонах країни. На жаль, Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2014 р. СТОР. №71 згаданий національний проект було вилучено з переліку пріоритетних.

1 міс.

17.33грн

3 міс.

51.99

грн

1 міс.

30.33грн

3 міс.

90.99

грн

1 міс.

36.33грн

3 міс.

108.99грн

• Передплату приймають усі відділення зв’язку «Укрпошти» • Он-лайн передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua

ЗА БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ЗВЕРТАЙТЕСЯ В РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: VZS24@UKR.NET

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

БІЙЦІ МЕДИЧНОЇ ПЕРЕДОВОЇ В АТО у лікарів своя передова і своя зброя — ліки та медичне приладдя, що зцілюють тіла поранених. А ще — велика сила волі, віра та добре слово, які зміцнюють бойовий дух наших солдатів.

дилося надавати медичну допомогу пацієнтам з ГРВІ, стикалися і зі спалахами пневмонії. З лютого бойові дії знову активізувалися, частота обстрілів відновилася майже до рівня літа 2015 року. Відтак почала зростати кількість поранених. Варто зауважити, що в госпіталі на високому рівні було налагоджено систему евакуації пацієнтів: нам заздалегідь повідомляли, з яким видом поранення везуть військового, у якому стані, отож лікарська бригада вже очікувала його «у повній бойовій готовності»: у протишоковій палаті або операційній. Крім військовослужбовців ми надавали допомогу й цивільному населенню. Траплялося, що до наших фахівців шикувалися черги, бо місцевим нелегко отримати консультацію вузького спеціаліста. За півроку в госпіталі було проліковано понад тисячу місцевих мешканців. До того ж, наші хлопці організували для них політичний «лікбез», бо центральні українські канали там часто не працюють, а отже, інформація доноситься до населення спотвореною. Тому ми жартували, що проводили українізацію місцевого населення.

Окремий «волонтерський» фронт

Ігор КУЛЯНДА, доцент кафедри травматології та ортопедії з військовопольовою хірургією Тернопільського медичного університету ім. І. Я. Горбачевського

Військовий госпіталь міг приймати до сотні поранених на день Мене мобілізували 9 лютого 2015 року. Спочатку два місяці проходив навчання на базі військово-медичної академії в селищі Городок, що на Житомирщині, а 14 травня прибув у розпорядження 66-го військового мобільного госпіталю, який є структурним підрозділом Військово-медичного клінічного центру Західного регіону й надає кваліфіковану медичну допомогу з елементами спеціалізованої. Цей заклад розгорнули в місті Красноармійськ (віднедавна — Покровськ) Донецької області. Сюди доправляли поранених із Дебальцевого, Пісків, Донецького аеропорту, Авдіївки та інших гарячих точок. Усі лікарі й більшість персоналу цього госпіталю — уродженці західного регіону України. На момент мого перебування близько 80% лікарів були мобілізованими. Нині ж ситуація змінилася: більшість з них — кадрові військові лікарі. Госпіталь, який розташувався на території вузлової залізничної лікарні «Красноармійськ», запрацював 8 лютого 2015 року. Через дві доби він уже прийняв перших поранених, бо саме тоді утворився Дебальцівський котел. Траплялися дні, коли до нас доправляли близько сотні поранених. Переважали бійці з вогнепальними пораненнями кінцівок, «відкритих» ділянок, що не були захищені шоломами, бронежилетами. Після так званого перемир’я у вересні минулого року кількість поранених значно зменшилася, натомість побільшало соматичних хворих. Дово-

У передопераційній залі міської лікарні Курахового

Оперативне втручання з приводу вогнепального поранення

Щодо забезпечення медикаментами, то, я вважаю, воно було на досить високому рівні, хоча й чимала частина отриманого — це волонтерська допомога. Волонтери завжди активно працювали, особливо коли виникала нагальна потреба в певних медичних засобах: один дзвінок — і вони привозили все необхідне. Допомагають військовій медицині й меценати. Пригадую, один київський добродій закупив для нашого госпіталю обладнання на 200 тис. грн. Узагалі, про волонтерську допомогу можна говорити нескінченно, бо це — як окремий фронт. Навіть уявити важко, як без неї обходилися б бійці та медики. Основне завдання нашого госпіталю — стабілізувати важкохворого чи пораненого і підготувати його для наст упного етапу евакуації, а директивними документами в штаті госпіталю був передбачений лише один санітарний автомобіль, та й той на ладан дихав. Зрозуміло, що забезпечити ним евакуацію поранених було неможливо. Тому постачанням сучасних реанімобілів зайнялися волонтери. Багато машин, якими евакуйовували поранених і хворих у зоні АТО, були отримані завдяки діаспорі — деякі з них так і курсували гарячими шляхами АТО з написами «Від діаспори Італії» чи ж «Від діаспори Іспанії». Примітно, що й ремонт цих санітарних автомобілів донині лягає на плечі волонтерів, хоча так не повинно бути. На мій погляд, подібна ситуація потребує термінового вирішення.

Якість надання медичної допомоги залежить від… командирів

Санітарні автомобілі — надійні помічники

В умовах ведення гібридної війни виникла потреба в максимальному наближенні до лінії розмежування кваліфікованої, а за необхідності — й спеціалізованої медичної допомоги. Аби вирішити цю проблему, на базі мобільних військових госпіталів були створені відділення підсилення, з яких загалом і формували групи підсилення у відповідних цивільних www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

19 серпня 2016 року

На території 66-го мобільного військового госпіталю

лікарнях. І, як виявилося згодом, вони себе виправдали навіть не на сто, а на двісті відсотків. Групи підсилення працювали в міських лікарнях Селидового, Курахового, Авдіївки. Евакуація та надання медичної допомоги пораненим була вибудувана за чіткими правилами: від першої лінії — до стабілізаційного пункту, далі хворого приймали лікарі груп підсилення, звідти його доправляли до мобільного госпіталю, а вже там спрямовували до медичних закладів Дніпропетровська. Евакуйовували постраждалих й автомобільним, і залізничним транспортом, і вертольотами. За потреби пораненого вже протягом двох годин могли дос тавити до профільного відділення лікувального закладу Дніпропетровська. Тому переконаний: розмови про те, що наша військова медицина не вміє і не знає, як працювати під час бойових дій, необґрунтовані. І справді, у перші місяці АТО, як, власне, й зараз, виникали організаційні та кадрові питання. Мобільний госпіталь — це другий рівень надання медичної допомоги. Я вважаю, що на цьому етапі ми не стикалися із серйозними проблемами, пов’язаними з лікуванням чи евакуацією поранених, саме завдяки колективу госпіталю та його керівництву. Кожен на своєму робочому місці намагався якісно виконувати функціональні обов’язки, а керівництво госпіталю створювало для цього всі необхідні умови. Окремо хочеться відзначити високий професіоналізм мобілізованих і кадрових військових, які служать у госпіталі. Йдеться не тільки про лікарів, а й про медичних сестер, водіїв, про всіх службовців. Завдяки такій співпраці госпіталю

Ігор Кулянда передає гуманітарну допомогу від тернополян

ЯКІСТЬ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ, ОСОБЛИВО НА НУЛЬОВОМУ ТА ПЕРВИННОМУ РІВНЯХ, ЗНАЧНОЮ МІРОЮ ЗАЛЕЖИТЬ НЕ СТІЛЬКИ ВІД ВІЙСЬКОВИХ ЛІКАРІВ, СКІЛЬКИ ВІД КОМАНДИРІВ, РІВНЯ МЕДИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ САМИХ ВОЯКІВ

вдалося здобути звання одного з найкращих у зоні проведення АТО. На мою думку, якість надання медичної допомоги, особливо на нульовому та первинному рівнях, значною мірою залежить не стільки від військових лікарів, скільки від командирів, медичної підготовки самих вояків. Звісно, є ще певні організаційні питання, пов’язані з несвоєчасною доставкою лікарських засобів чи перев’язувального матеріалу, фізичною неможливістю винести поранених з поля бою під час активного обстрілу, недостатнім кадровим потенціалом медичних працівників або їх нераціональним використанням. Однак концептуальні питання, як на мене, вирішені: середня тривалість доправлення до нашого мобільного госпіталю з моменту поранення становила одну годину.

Протезувати можуть і в Україні На війні час летить блискавично, особливо тоді, коли в твоїх руках — чиєсь життя. Якщо випадала вільна хвилина, згадував дім, мирний рідний Тернопіль, лекційні аудиторії.

Та найбільше тривожили думки про скалічених хлопців: яке майбутнє їх чекає, скільки взагалі їх тепер? Тернопільські волонтери намагалися отримати таку інформацію в обласному комісаріаті, однак там відповіли, що вона секретна. Але не зрозуміло, чому? Сподіваюся, що вона таки з’явиться у відкритому доступі. І тоді більше людей зможуть допомогти тим тернополянам, які повертаються з фронту зі скаліченими тілом і душею. Як фахівець з ортопедії та травматології свою допомогу вбачаю в тому, що найкраще вмію робити. Сьогодні велика кількість бійців, котрі відстоювали наше мирне життя в зоні АТО і залишилися без рук та ніг, потребує протезування. Але для того, аби встановити якісний протез, не обов’язково звертатися до закордонних клінік, як ми часто чуємо із засобів масової інформації. Відомі випадки, коли наших бійців протезували за кордоном, хоча в Україні їм могли надати рівноцінну допомогу. Це можна робити і в тернопільському, й у львовському, і в інших спеціалізованих ортопедичних закладах України,

не витрачаючи на закордонні клініки зібраних по краплині кош т ів. Первинне протезування, підбір потрібного протеза — це лише початок довгого шляху реабілітації. Цей процес може тривати не один місяць, навіть до року, до того ж, потребує постійного медичного супроводу. Людину слід навчити правильно користуватися протезом, доглядати за ним, і все це лягає на плечі вже української медицини. Тому, на мою думку, варто змінити наші погляди на зазначене питання. Не завжди лікування в зарубіжній клініці виправдане, та й іноземні фахівці намагаються обирати «перспективних» пацієнтів з гарними прогнозами. Отож вважаю, що потрібна чітка диференціація показань. Скажімо, коли мова йде про реконструктивні технології, то, можливо, у конкретних випадках справді краще звернутися до закордонної клініки. У багатьох інших ситуаціях у нас, повірте, є достатньо досвідчених і кваліфікованих спеціалістів, щоб допомагти цим бійцям саме на батьківщині. До слова, у жовтні цього року в Києві має відбутися з’їзд ортопедів-травматологів, на якому окрему секцію планують присвятити саме воєнній травмі. А тим часом на Тернопільщині хочемо створити власну Асоціацію лікарів — учасників АТО та допомагати демобілізованим бійцям. Сподіваюся, що в цьому нас підтримає Тернопільський державний медичний університет. У нашій області є і фахівці, і сучасні технології, і заклади протезно-ортопедичної реабілітації. Лариса ЛУКАЩУК, спеціально для «ВЗ», м. Тернопіль

УВАГА! ТРИВАЄ АКЦІЯ «ГАЗЕТА ДЛЯ ГЕРОЯ»! Редакція газети «Ваше здоров’я» висловлює повагу медикам, що брали участь в АТО, і на знак пошани дарує всім героям безкоштовну передплату на наше видання на 2016 рік! Ігор КУЛЯНДА, доцент кафедри травматології та ортопедії з військово-польовою хірургією Тернопільського медичного університету ім. І. Я. Горбачевського, також отримує такий подарунок. Вітаємо!

УМОВИ АКЦІЇ Надішліть на адресу редакції: копію Посвідчення учасника бойових дій; ПІБ, місце роботи й посаду, контактний номер телефону та адресу проживання. Чекаємо ваших листів на поштову адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, або на e-mail: vz@vz.kiev.ua.

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ТЕРНОПІЛЬЩИНА

СПІВПРАЦЯ ЗАРАДИ РОЗВИТКУ Поки у владних кабінетах вирішують, яким шляхом іти далі українській медицині, колесо часу на місці не стоїть. Медичні технології стрімко розвиваються, і наші фахівці активно впроваджують інновації в медичну практику, бо ж хворі чекати не можуть. Медики Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги також намагаються крокувати в ногу із сучасною медициною. У цьому їм допомагають колеги з німецької клініки Франкфурт Хьохст (Klinikum Frankfurt Hоchst).

Ярослав ЧАЙКІВСЬКИЙ, головний лікар Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги

Франкфурт — Тернопіль: меморандум нових перспектив Метою нашої поїздки до німецьких колег у Франкфурт було не тільки ознайомитися з новим технологіям та на власні очі побачити, як функціонує лікувальний заклад в умовах страхової медицини. Основне завдання — налагодити довготривалу активну співпрацю, щоб наші лікарі могли стажуватися в Німеччині, відвідувати науково-практичні конференції, брати участь у тренінгах, отримувати нові знання та ділитися власними здобутками. Як з’ясувалося в процесі спілкування, більшість методик, що використовуються в хірургії та травматології клініки Франкфурт Хьохст, ми також застосовуємо. Утім, тамтешніх лікарів дуже здивувало те, як нашим спеціалістам вдається проводити високотехнологічні операції без новітньої апаратури. Те, що наша співпраця має бути довготривалою, засвідчило підписання меморандуму між Тернопільською лікарнею швидкої допомоги та Klinikum Frankfurt Hоchst. За цим документом наші лікарі мають можливість упродовж 5-7 днів проходити стажування на базі клініки. Усі пов’язані із цим витрати взяли на себе німецькі партнери — саме вони й запропонували внести до меморандуму так звану матеріальну складову. Нині в них ведеться будівництво нових корпусів, і коли клініка туди переїде, то все обладнання, яке зараз у відмінному стані (наркозні апарати, операційні столи, лампи, хірургічний та ортопедичний інструментарій, лапароскопічні стійки, артроскопічні стійки для малоінвазивних втручань), вони демонтують і передадуть Тернопільській міській клінічній лікарні швидкої допомоги. Зауважу, що наприкінці минулого року благодійний фонд, створений у цій клініці, через українську благодійну організацію перерахував нашій лікарні понад 100 тис. грн. Для нас це була дуже вагома підтримка, адже тоді саме розгорілася епідемія грипу, тож гроші спрямували на закупівлю медикаментів, які видавали пацієнтам безкоштовно. Кілька тижнів тому наш заклад знову отримав гуманітарну допомогу: 32 функціональні ліжка, 14 медичних тумбочок, матраци, інвалідні візки, «каталки», ходунки тощо.

Кадри вирішують усе Під час нашого перебування в Німеччині керівник Klinikum Frankfurt Hоchst Пітер Петерсон розповів про особливості її роботи в умовах страхової медицини. Сподіваюся, що вже найближчим часом й наша країна обере для себе

Тернопільські фахівці з німецькими колегами

якусь із моделей, що існують нині у світі, бо це, на мою думку, — єдиний вихід із нинішньої складної ситуації в галузі. Тому наша лікувальна установа уже зараз робить все для того, аби після прийняття закону про страхову медицину ми були конкурентоспроможними на ринку медичних послуг Тернополя й України. Разом із тим ми розуміємо, що найважливіше в таких умовах — не тільки сучасні медичні технології (бо це питання вирішиться — знай дуться люди, котрі захочуть інвестувати в медичну апаратуру, обладнання), а й високо кваліфіковані кадри. Тому вже зараз для нас завданням номер один є підготовка фахівців. Власне, тому ми й залучили до поїздки спеціалістів з ортопедії, хірургії, анестезіології, які запозичили б досвід у німецьких колег і могли б застосувати його в нашій лікарні. У Німеччині приділяють дуже велику увагу самоосвіті, професійному вдосконаленню медиків. Атестація працівників лікувальних закладів організована так, що кожен лікар наприкінці року повинен прозвітувати про свою роботу. Наприклад, певну кількість балів лікар отримує за роботу з медичною літературою в наукових бібліотеках. Якщо спеціаліст побував на конференції, то сертифікат про участь також додає ще кілька балів до загальної кількості тих, що він має набрати впродовж року. Загалом його діяльність (а це — участь у науковопрактичних конференціях, конгресах, майстеркласах, відвідування бібліотеки) оцінюється у 100 балів. Той, хто їх набрав, автоматично отримує документ, який засвідчує його атестацію. Така демократична практика цілком виправдана, вона мотивує та заохочує лікаря до самовдосконалення і підвищення свого фахового рівня. Сподіваюся, що в перспективі й Україна запозичить подібний «сценарій».

На першому місці — безпека пацієнта Під час перебування в німецькій клініці брали участь в оперативних втручаннях. Як ортопедутравматологу мені були особливо цікаві операції з приводу ендопротезування кульшового та колінного суглобів, а також дрібних суглобів кисті. До речі, заслуговує на увагу практика проводити ці втручання у пацієнтів з поліартритом, що супроводжується вираженою деформацією пальців кисті. Результати такої операції мають не тільки терапевтичний, а й естетичний ефект. Вразила особливість німецьких хірургів: чітке дотримання протоколів лікування, у яких прораховано кожен крок лікаря чи медсестри. Якщо в нас, скажімо, певне оперативне втручання хірург виконує за дві з половиною години, то аналогічна операція в німецькій клініці триває вдвічі довше. Звісно, нас це дуже здивувало: чому б деякі етапи операції не спростити і виконати її значно швидше? Але німецькі хірурги пояснили, що зробити це неможливо, бо кожен етап оперативного втручання відобр ажений у протоколі, а безпека пацієнта — передусім. Проте навіть у скрупульозних німців часом трапляються ситуації, коли треба захищати лікаря він незадоволеного його роботою хворого. У клініці Франкфурт Хьохст штатним розписом передбачена команда юристів, які з’ясовують стосунки зі скаржниками та страховою компанією, не втягуючи у цей процес лікаря і не відволікаючи його від роботи. Звісно, і ми хотіли б впровадити подібний досвід у себе, однак доки не втратив чинності 33-й наказ Міністерства охорони здоров’я, яким передбачено штатні нормативи для кожної лікувальної установи, змінити це неможливо.

Дмитро ОСАДЧУК, завідувач хірургічного відділення Тернопільської міської клінічної лікарні швидкої допомоги, головний хірург відділу охорони здоров’я Тернопільської міськради

Вісімдесят відсотків оперативних втручань — лапараскопічні Найперше, що вразило та викликало добру заздрість у франкфуртській лікарні швидкої допомоги, це — сучасна апаратура, яка відповідає найвищим стандартам й адаптована до потреб медичної клініки. Дорогою пацієнта до клініки інформація про нього потрапляє на комп’ютер приймально-діагностичного відділення, і лікарі похвилинно відстежують приїзд машини швидкої допомоги. Знають, із якою проблемою їм доведеться мати справу, яку допомогу людині надали в швидкій і яких спеціалістів потрібно залучати надалі. Комунікація з консультантами в лікарні здійснюється за допомогою пейджерів — кожний лікар і медсестра вчасно повідомлені, що їм потрібно прийти в приймальне відділення. Така налагоджена система прийому пацієнта унеможливлює затримку в часі, пришвидшує хронологію обстежень. Лабораторна діагностика в клініці — на дуже високому рівні. Уже в приймальному відділенні по кількох краплинах крові визначають півсотні показників — є біохімічні аналізатори й аналізатори для проведення загального аналізу крові та сечі. Використовують експрес-аналізатори — гематологічні, а також аналізатори газів крові та гемоглобінометри. У цьому самому відділенні проводять і магнітно-резонансну томографію. Звернули ми увагу й на наявність протишокової палати — якщо пацієнт потрапляє в клініку в тяжкому стані, допомогу йому одночасно надають різнопрофільні фахівці. Домінує в цьому процесі лікар-анестезіолог. У протишоковій палаті пацієнта інтубують, катетеризують, забезпечують адекватне зовнішнє дихання. За потреби саме тут проводять усі реанімаційні заходи, а далі хворого транспортують до спеціалізованого відділення. Як абдомінальний хірург хочу зауважити, що в Klinikum Frankfurt Hоchst пріоритетними в хірургічному лікуванні органів черевної порожнини є лапароскопічні технології — близько 80% від загальної структури оперативних втручань виконуються цим методом. Хірургічний підрозділ складається із 30 операційних зал, у кожній з яких є лапароскопічна стійка. У кожному операційному блоці наявні спеціальна передопераційна та післяопераційна палати. У першій пацієнта готують до операції, у другій його екстубують в умовах післяопераційної реанімації, а згодом переводять до звичайного реанімаційного відділення. У нашій клініці ми також проводимо широкий спектр лапароскопічних втручань, але нам було важливо ознайомитися з іншими методиками їх виконання, зокрема ми ґрунтовно вивчили метод лапароскопічної панкреатодуоденальної резекції, побачили, як наші колеги виконують оперативні втручання з приводу пахвинних і вентральних гриж, дисфункції сфінктера Одді та патології позапечінкових жовчовивідних шляхів. Також спостерігали, як проводили стентування пацієнтам із неопластичними ураженнями термінального відділу холедоха. Шкода, що наші хірурги працюють на значно гіршому обладнанні та не мають таких інструментів, освітлення, функціональних операційних столів, як за кордоном. На жаль, від нас, рядових лікарів, це не залежить.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

19 серпня 2016 року

Юрій КУСЕНЬ, лікар-анестезіолог Тернопільської міської клінічної лікарні швидкої допомоги

У кожному відділенні — своя реанімація Найбільше мене вразив синергізм у роботі лікарів швидкої та приймального відділення, фактично, це — одна команда, що виконує спільне завдання. На відміну від українських лікарень, у яких є лише одне реанімаційне відділення на весь заклад, у Німеччині в кожному лікарняному підрозділі — своя реанімація. На окрему увагу заслуговує операційна. Кожний операційний блок окрім передопераційної та операційної зал має анестезіологічну кімнату, де проводять знеболювання хворого. Відтак його тран-

Я. Чайківський (праворуч) під час операції з ендопротезування

спортують в операційну. Анестезіологічне устаткування — це апарати високого класу з можливостями використання інгаляційних

препаратів. У кожного анестезіолога є «свій» бронхоскоп, адже інтубацію пацієнтів завжди виконують із застосуванням цього апарата.

Кожний госпіталізований, оперувати якого планують понад дві години, потребує інвазивного визначення артеріального тиску. У нас ця процедура відсутня через високу вартість обладнання для його моніторингу. Щодо анестезіологічного забезпечення операцій, то у Франкфурті, як і в Україні, широко використовують провідникову анестезію, а також загальний наркоз. У 90% випадків його проводять із застосуванням інгаляційних анестетиків, які, до речі, в Україні не сертифіковані, це, зок рема, ізофран і десферан. Ми працюємо лише з розчином севофлурану, але він має низку недоліків. У світі ж лікарі застосовують близько чотирьох видів інгаляційних анестетиків, які можна комбінувати персонально для кожного хворого. Сподіваюся, із часом наш лікувальний залад зможе хоча б наблизитись до рівня клініки Франкфурт Хьохст, а ми докладемо для цього всіх зусиль. Лариса ЛУКАЩУК, спеціально для «ВЗ», м. Тернопіль

КИЇВЩИНА

ФІНАНСУВАТИМУТЬ ПО-НОВОМУ Світовий банк готовий надати підтримку столиці України у сфері розвитку системи охорони здоров’я, зокрема в організації нових методів оплати роботи постачальників медичних послуг.

ід час зустрічі представників Київської міської державної адміністрації з керівником Програми людського розвитку Світового банку по Білорусі, Молдові й Україні та програми «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей» Фоном Зао було озвучено пропозицію Світового банку долучитися до модернізації системи охорони здоров’я Києва.

За словами заступника Голови Київської міської державної адміністрації Миколи Поворозника, столична влада отримала всебічну підтримку та готова розпочати пілотну реалізацію проекту впровадження нових методів фінансування в системі охорони здоров’я, зок рема з оплати роботи постачальників медичних посл уг, уже 2017 року. Передусім, сектор

охорони здоров’я буде розділено на покупців і постачальників — з організацією окремого структурного підрозділу, який виконуватиме роль платника. Також М. Поворозник зазначив, що в Києві хочуть змінити організаційноправову форму закладів охорони здоров’я, запропонувавши їм більше автономії у прийнятті рішень.

Світовий банк підтвердив надання технічної підтримки для впровадження електронної охорони здоров’я та залучення його спеціалістів до розробки майстер-планів реформування. За матеріалами офіційного інтернет-порталу КМДА

ВІННИЧЧИНА

ОПЕРАЦІЇ, ЯКІ РЯТУЮТЬ ЖИТТЯ На початку червня у Вінницькому регіональному клінічному лікувально-діагностичному центрі серцево-судинної патології виконали першу в області операцію на відкритому серці.

П Володимир ГЛАДКИХ, головний лікар КЗ «Вінницький регіональний клінічний лікувальнодіагностичний центр серцевосудинної патології»

роведенню такого оперативного втручання передувала тривала копітка праця. Так, спочатку було підписано меморандум про співпрацю з ДУ «Національний інститут серцевосудинної хірургії ім. М. М. Амосова» НАМН України. Кардіохірурги, анестезіологи та медсестри нашого центру позмінно проходили навчання в цьому закладі, готувалися операційна та реанімаційна палата. Оперативне втручання тривало 3,5 години. В операції було задіяно багато фахівців як нашого закладу, так і Національного інституту серцевосудинної хірургії. Операцію виконував професор Анатолій Руденко, а присутнім був директор ДУ «НІССХ ім. М. М. Амосова», член-кореспондент НАМН України Василь Лазоришинець. Аортокоронарне шунтування — це кардіохірургічна операція на коронарних артеріях серця,

що проводиться з метою відновити кровопостачання ділянок міокарда, у яких воно зменшене або відсутнє внаслідок звуження чи обтурації просвіту зазначених судин, наявних у пацієнтів з діагнозом «ішемічна хвороба серця». Таке втручання виконувалося в нашому центрі вперше. Тепер за підтримки київських колег плануємо запустити й протезування клапанів. Аортокоронарного шунтування нині потребують щонайменше 200 жителів Вінниці, в області таких людей у кілька разів більше. Дотепер 80% вінничан для проведення цього виду оперативного втручання змушені були їхати до Києва, решта — до інших міст України. Відбір пацієнтів для таких операцій в умовах нашого центру можливий уже давно. Коронарографії та стентування коронарних артерій проводять-

ся в нас з 2008 року, з кожним роком їх кількість збільшується. За результатами 2015 року наш центр — у трійці найкращих в Україні за кількістю виконаних стентувань узагалі та при гострому інфаркті міокарда зокрема. Уся невідкладна допомога пацієнтам із гострим коронарним синдромом надається безкоштовно, а з березня 2016 року розпочато проведення безоплатних планових коронарографій і стентувань коронарних артерій. Це стало можливим завдяки реалізації субпроекту Світового Банку «Складова розвитку системи охорони здоров’я Вінницької області, направлена на покращення медичної допомоги хворим із серцево-судинною патологією». Завдяки інтенсивній і планомірній роботі спеціалістів нашого центру вдалося зменшити летальність від інфаркту міокарда в стаціонарі до 9,8% за середнього показника по Україні понад 14%. Але ми зупинятися не збираємося та плануємо досягнути європейського рівня в цьому напрямку. Олеся ШУТКЕВИЧ, спеціально для «ВЗ», м. Вінниця

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ П О Л ТА В Щ И Н А

ПАЛІАТИВНА ДОПОМОГА: ПОТРІБНА ЗМІНА ФІЛОСОФІЇ ВСЬОГО СУСПІЛЬСТВА Так вважають полтавські фахівці із цього напрямку, адже саме в названих закладах найважче не тільки пацієнту, а й медичному працівнику. До того ж, в усьому світі подібні установи або відділення існують переважно за кошти меценатів, церковні пожертви, благодійні внески громадян. На жаль, 85% наших співвітчизників досі не знають, що таке хоспіс і паліативна допомога, і цю ситуацію слід виправляти.

Якщо об’єднати зусилля — буде результат Людмила САМОЛЕЛІС, головний позаштатний спеціаліст із паліативної і хоспісної допомоги Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА

’ять років тому на Полтавщині вперше з’явилися палати паліативної допомоги — на базі геріатричного відділення Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О. Ф. Мальцева та Лучанської дільничної лікарні Лохвицького району, сьогодні ж в області функціонують 156 ліжок для таких хворих. Зокрема 20 паліативних ліжок відкрито в обласному клінічному протитуберкульозному диспансері та 6 — в обласному Центрі профілактики ВІЛ-інфекції й боротьби зі СНІДом. По 10 ліжок для паліативних онкохворих створено при Миргородській та Лубенській ЦРЛ, по 6 — у чотирьох полтавських міських лікарнях, по 5 — у Гребінківській і Новосанжарській ЦРЛ. Усі наші спеціалісти — лікарі та медсестри — пройшли курси з удосконалення в Націо нальній медичній академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика на кафедрі паліативної та хоспісної медицини, частина медсестер — у Полтавському медичному коледжі. Додам до цього, що 34 центри ПСМД області надають паліативну допомогу на дому й амбулаторно. Усього її отримали в минулому році близько 4 тис. пацієнтів, а в стаціонарних закладах — близько 3 тис. Здавалося б, з одного боку, це добре, що паліативною допомогою охоплена вся область. З іншого — ця роздрібненість шкодить головній меті: організації комплексної та якісної паліативної допомоги таким хворим. Нам потрібен для цього єдиний центр — хоспіс, де можна було б під одним дахом зібрати всіх паліативних пацієнтів, аби зосередитися на якісному і всебічному догляді за ними — медичному, психологічному, соціальному, духовному. На жаль, сьогоднішня економічна ситуація не дає змоги це зробити — у закладах охорони здоров’я триває оптимізація кількості ліжок, і навряд чи за таких умов можна створювати додаткові паліативні місця, тим більше хоспіс. А потреба в цьому велика: за даними Світового банку, у найближчі 10-15 років кількість паліативних хворих зросте на 20%. Це актуально і

для нас, враховуючи те, що третина населення Полтавської області — пенсіонери й інваліди. І все ж, незважаючи на це, потрібно робити більше, ніж ми робимо сьогодні. Необхідні нові підходи та стандарти для надання паліативної допомоги. Людина, яка перебуває в хоспісному відділенні останні місяці, дні свого життя, має відчувати турботу близьких і оточуючих, не страждати від болю, а також, по можливості реалізувати ті бажання, які в неї залишилися. Ми ж поки що можемо забезпечити їй лише медичний і сестринський догляд та знеболювання. Шкода... А от здійснити таке просте бажання, як скуштувати улюблену страву чи побувати в подорожі хоча б на екрані телевізора тощо, не в змозі. Тому я вважаю, що слід повсюдно говорити про ці проблеми. І через ЗМІ, і з трибун громадських зібрань, аби суспільство, бізнесові структури, громадські організації розділяли нашу турботу й соціальну відповідальність за цю сферу медицини. Щодо останнього — соціального супроводу, то нарешті здійснилася наша мрія про тісну взаємодію в допомозі паліативним хворим органів охорони здоров’я та соціального захисту населення. Знаю: не в усіх областях наявна подібна співпраця. І добре, що в нас такий механізм запущено. На практиці це виглядає так: лікар Центру ПСМД робить медичний висновок про потребу в наданні соціальної послуги паліативним хворим удома. А представник органу соціального захисту населення організовує забезпечення пацієнта необхідними технічними засобами, та й не тільки ними. Це — інвалідні візки, ходунки, засоби реабілітації тощо. Соціальні працівники також навчають родичів хворих, як надавати їм психологічну підтримку, сприяють в отриманні безоплатної правової допомоги: оформленні пільг, складанні заповіту тощо. Сьогодні на Полтавщині вже зроблено перші кроки до створення мультидисциплінарних бригад, до складу яких крім медичних і соціальних працівників увійдуть ще й психолог та духівник. За таких умов паліативна допомога стане посправжньому комплексною. Розшириться, якщо говорити про матеріально-технічне забезпечення, спектр не тільки технічних засобів, які так необхідні хворим, а й медичних: якщо є потреба в дихальних апаратах, сечоприймачах, протипролежневих матрацах, ортопедичних ліжках, то спільно з органами соціального захисту ці проблеми вирішуватимуться швидше. А участь професійних психологів і медичних капеланів полегшить стан хворих та їх сімей. Є ще одна важлива проблема: за статистикою лише третина паліативних хворих стає на облік.

У цьому є й вина працівників інтернатних установ, де вони перебувають. Та й досі юридично не визначено статусу такого пацієнта. Гадаю, ці нормативно-правові моменти слід вирішувати на рівні держави. Поки що ж вона по-справжньому не повертається обличчям до паліативних хворих. А гуманність будь-якої країни визначається турботливим ставленням не тільки до дітей, а й до тих, хто гідно прожив життя й опинився на межі вічності, куди має піти зі світлим почуттям, а не в стражданні та скорботі.

Співчуття і милість до ближнього слід формувати ще зі школи Віктор БУРЛЕЙ, головний лікар Лохвицької ЦРЛ, керівник Полтавського осередку ГО «Українська ліга розвитку паліативної та хоспісної допомоги»

оспісне відділення Лохвицької ЦРЛ у селі Лука було одним із перших на Полтавщині. Районна рада виділила для його облаштування близько 1 млн грн. Допомогли і благодійники — придбали ліжка, каталки, ходунки тощо. У відділенні — 20 ліжок для паліативних хворих, ще 10 — у лікарні селища Заводське нашого району. У перші роки роботи медперсоналу було неймовірно важко, адже щодня стикалися з горем і стражданнями приречених людей. Сьогодні ситуація змінилася: у штаті ЦРЛ є медичний психолог, котрий працює не тільки з пацієнтами, а й з медиками. У хоспісному відділенні обладнана спеціальна кімната психологічного розвантаження для персоналу — вона діє вже рік. Там можна відпочити, відволіктися, налаштувати себе на позитивний лад. Це дуже важливо, бо головне в паліативній допомозі — співчувати і допомагати хворим, нести їм душевне тепло. Я завжди наголошую своїм колегам: комплексна кваліфікована паліативна допомога — це і медичний контроль, і лікування симптомів хвороби, і психологічна підтримка пацієнта та членів його сім’ї, і духов на опіка та збереження їх душевного спокою. Не кожен медичний працівник може поєднати в собі ці якості. А тому в нас немає випадкових людей — усі, хто прийшов у це відділення, розуміють, якої самовіддачі вимагає робота, скількох душевних сил і самопожертви. За чотири останні роки пацієнтами хоспісного відділення стали 2287 осіб. З них близько ста провели тут останні дні. Я дуже вдячний небай-

дужим людям свого краю за участь у роботі, за допомогу у створенні комфортних умов для перебування пацієнтів. Так, за підтримки підприємців реконструйовано вхід у відділення — з урахуванням потреб хворих. Для зустрічі із рідними обладнано спеціальну кімнату. Та й самі умови перебування пацієнтів наближені до домашніх. Місцева православна церква допомогла створити молитовну кімнату. Волонтери — учні Лохвицького медичного училища — допомагають доглядати наших пацієнтів. Завдяки співпраці з представниками територіального центру районного управління соціального захисту населення наші підопічні отримують необхідні послуги: масаж, стрижку, гоління тощо. Проте, якщо взяти масштаби області, пов ністю задовільною паліативну допомогу хворим, які її потребують, я назвати не можу. Наші земляки досі не знають, що хоспіс чи паліативне відділення — це не будинок-інтернат для людей похилого віку, а спеціалізований заклад для інкурабельних хворих, котрі перебувають у термінальній стадії захворювання і потребують особливої турботи та піклування на останньому відрізку свого життєвого шляху. На цьому слід наголошувати на громадських зібраннях, під час заходів органів місцевої влади, привертати увагу спонсорів — не можна робити вигляд, що в нашому суспільстві не існує такої категорії хворих. Прикро, що в жодному навчальному медичному закладі країни — університетах і колед жах — не готують спеціалістів для роботи із таким контингентом. Сьогоднішня фінансова скрута в державі призвела до катастрофічного недофінансування закладів охорони здоров’я. А якщо не вистачає грошей на зарплату медпрацівникам, то наші потреби — облаштування ліфта на другий поверх у Лучанському хоспісному відділенні, забезпечення його спеціальними ліжками, підйомниками, підгузками, постільною білизною тощо — узагалі видаються нездійсненними. В усьому цивілізованому світі такі заклади існують переважно на кошти благодійників. Але як достукатися до їх сердець?! Бо більшість нас просто не чує. Нещодавно я повернувся з Міжнародної науково-практичної конференції з проб лем хоспісної та паліативної допомоги, яка відбулася в Харкові. Слухаючи виступ італійського медичного капелана про те, як організована така робота там, зрозумів: ми відстали на ціле століття! І сьогодні потрібно бити на сполох, щоб виправляти цю ситуацію. Паліативний хворий не повинен залишатися поза увагою держави і суспільства.

Влада має виявляти більше ініціативи Ольга ХМЕЛЬНИЦЬКА, заступник директора обласного комунального підприємства «Полтавафарм», кандидат фармацевтичних наук

евід’ємною складовою паліативної та хоспісної допомоги є турбота про те, аби такі хворі не відчували болю. Ця категорія пацієнтів обов’язково має бути забезпечена знеболювальними препаратами (психотропними чи

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

19 серпня 2016 року

наркотичними) — за потреби та призначенням лікаря. Наша область — одна з небагатьох в Україні, яка зберегла велику мережу комунальних аптек, згуртованих у Полтавське обласне комунальне підприємство (ПОКП) «Полтавафарм». Аптеки «Полтавафарм» безпосередньо беруть участь у наданні доступної та якісної паліативної допомоги пацієнтам у межах нашого регіону шляхом створення необхідних запасів наявних на фармацевтичному ринку неопіоїдних й опіоїдних аналгетиків, психотропних препаратів і прекурсорів (контрольованих засобів). Наше підприємство для цього уклало договори із постачальниками названих ліків, забезпечило спеціально обладнані місця для їх зберігання, необхідну охорону. Ми також ретельно дотримуємося встановленого порядку відпуску цих засобів населенню і лікувальним закладам. Сьогодні паліативних хворих забезпечують препаратами 35 аптек ПОКП «Полтавафарм», розташованих у всіх районах області. Ліків для зазначеного контингенту достатньо. Лікарі цент рів ПСМД і ЦРЛ можуть виписати для хворого наркотичні чи психотропні препарати на рецептурному бланку форми №3 із зазначенням тор-

говельної назви лікарського засобу. Якщо ж ліки відпускаються не на пільгових умовах (небезоп латно) і не підлягають предметно-кількісному обліку, лікар виписує рецепт за міжнародною непатентованою назвою, а вже провізор допомагає вибрати для пацієнта оптимальний за ціною та фармакологічними властивостями наявний в асортименті аналог. Це є прояв фармацевтичної уваги до хворого, на що ми орієнтуємо наших працівників. Проте існує ще низка проблем у призначенні та застосуванні психотропних і наркотичних засобів, які ускладнюють роботу лікаря та фармацевта, через що не забезпечується належна турбота про паліативного хворого. Це відсутність в Україні зареєстрованих сучасних лікарських форм опіоїдних аналгетиків (таблетованих, аплікаційних форм, супозиторіїв, препаратів із поступовим вивільненням). Вони зручніші у використанні, більш дієві — саме такі використовуються у розвинених країнах. Водночас хочу звернути увагу й на те, що, оскільки обіг наркотичних та психотропних речовин, а також прекурсорів, регулюється державою в посиленому режимі, то переважна більшість суб’єктів підприємницької діяльності

не завдають собі клопоту з отриманням ліцензії на такий вид діяльності, тому займаються цим переважно комунальні фармацевтичні заклади. Якби ж держава створила для підприємців привабливі умови, можливо, вони охочіше взялися б за цю справу, що, безумовно, поліпшило б медичне обслуговування паліативних хворих. На мою думку, ініціатива в цьому має йти від влади: якщо вона відчуває потреби пацієнтів, то має вести діалог із лікарями та фармацевтами. Зупинюсь іще на одному болючому для нас питанні. Відповідно до Правил поводження із препаратами наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (затверджених Наказом МОЗ України від 07.08.2015 р. №494) у разі виникнення залишків цих ліків (якщо хворий помер), його родичі, опікуни чи піклувальники зобов’язані самостійно забезпечити їх знищення. Мені здається, що це некоректно, проблематично й практично нереально для пересічного громадянина, адже процедура знищення пов’язана із низкою бюрократичних і дороговартісних дій: укладанням угод із суб’єктами господарювання, які мають право на знищення небезпечних речовин, у тому числі й лікарських засобів. Уявімо собі ситуацію: у сім’ї померлого

залишилося кілька пігулок морфіну, отриманого з аптеки. До кого ж звертатися, щоб їх позбутися? Відразу скажу, що жодна організація на це запитання конкретної відповіді не дасть, бо куди б не звернулася людина, усюди вона натикатиметься на законодавчі обмеження. Вважаю, що доцільніше було б на законодавчому рівні передбачити повернення таких препаратів в аптечні заклади, де вони були придбані, а їх фахівці знають, що робити далі. Це, звісно, завдало б зайвого клопоту аптеці, але зняло б тягар із родичів померлого. Крім того, впровадження саме такої процедури унеможливило б ризик потрапляння залишків контрольованих ліків у незаконний обіг. Ми звикли багато говорити про необхідність турботи про паліативних хворих, а й досі керуємося старими методами, хоча час давно диктує нові. Хотілося б, щоб новації, яких так потребує паліативна й хоспісна допомога, ініціювалися б МОЗ, а ми на місцях охоче б їх впроваджували. Адже саме влада повинна працювати і дбати про людину, а не навпаки. Андрій КОНДРАТЮК, спеціально для «ВЗ», м. Полтава

ЖИТОМИРЩИНА

ТАНДЕМ НАУКИ Й ПРАКТИКИ — ДЛЯ ЗДОРОВ’Я МАТЕРІ ТА ДИТИНИ В ОКУ «Житомирський обласний перинатальний центр» повсякчас шукають нові можливості допомоги жінкам під час пологів. Придбавши й освоївши апарат із функцією аргонно-плазмової коагуляції, спеціалісти центру продовжують вдосконалювати свої навички, зокрема зав дяки майстер-класам, які проводяться безпосередньо під час оперативних втручань.

Олег ГОЛЯНОВСЬКИЙ, завідувач кафедри акушерства та гінекології №1 Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, доктор медичних наук, професор

ьогоднішня операція проводилася на тлі повного передлежання плаценти — вірогідність акушерської кровотечі в таких випадках дуже велика й об’єм крововтрати більший, ніж при звичайному кесарському розтині. Тому ми з лікарями детально й надзвичайно скрупульозно розглянули теоретичні нюанси подібних випадків і практично відпрацювали допомогу в разі підвищеної крововтрати при передлежанні плаценти: перев’язування магістральних судин матки, уведення утеротонічних препаратів, які підвищують скоротливість матки, тощо. Для практикуючих лікарів дуже важливо саме з практичної точки зору про-

Під час майстер-класу

аналізувати й відпрацювати все, що відбувається в реальному часі в конкретних ситуаціях при форс-мажорі — тобто великій кровотечі, адже такі ускладнення посідають одне з провідних місць у структурі причин материнської смертності. У цьому й полягає цінність подібних майстер-класів. Одним із важливих факторів під час проведення цієї операції було застосування апарата з функцією аргонно-плазмової коагуляції, який дає змогу знизити ймовірність крововтрат. Завдяки зменшенню кровотечі шляхом коагуляції

дрібних судин знижується ризик виникнення геморагічних і гнійно-запальних ускладнень. У результаті покращується загоюваність тканини, а отже — якість життя жінки в післяопераційний період, адже немає набряку підшкірної жирової клітковини та м’язів матки. Тому роділля майже без застосування знеболюючих препаратів наступної доби вже може встати, а рана краще репарується й має більш косметичний вигляд. Варто зазначити, що апарата із функцією аргонно-плазмової коагуляції, який Житомирський обласний перинатальний центр придбав

наприкінці минулого року, немає в жодному лікувальному закладі області, та й у столиці їх налічується лише три, але вони поступаються згаданому устаткуванню своєю сучасністю. Окрім можливості власне аргонно-плазмової коагуляції він містить також радіохвильовий скальпель та біполяри, завдяки чому вдається коагулювати великі судини, — це суттєво зменшує об’єм крововтрати. Жінки (особливо ті, котрим операцію проводять повторно) уже відчули різницю у виконанні операції кесарського розтину із застосуванням аргонно-плазмової коагуляції та без неї. Зменшення больового синдрому в післяопераційний період, економічний ефект (використовується менше знеболюючих, антибіотиків), скорочення терміну перебування в стаціонарі, покращення результатів оперативного втручання та підвищення якості життя жінки загалом (не тільки в ранній, а й у віддалений післяопераційний період) — переваг використання аргонноплазмової коагуляції все більше й більше. Ми маємо певний досвід роботи з подібним обладнанням: запатентували три методики виконання кесарського розтину із цим апаратом, написали 15 статей практичного плану, які допомагають лікарям, використовуючи згадане устаткування, зменшити кількість ускладнень, можливих під час кесарського розтину та гінекологічних операцій. Таких перинатальних центрів, як у Житомирі, — котрі надають медичну допомогу матерям і дітям на найсучаснішому європейському рівні — в Україні небагато. Тож переконаний, що ми будемо й надалі співпрацювати, адже досвід роботи зі злагодженим високопрофесійним колективом та гарним обладнанням і самому приносить велике професійне задоволення. А це, відповідно, буде лише на користь нашим жінкам. Вікторія ПАЛАМАРЧУК, спеціально для «ВЗ», м. Житомир

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ Б У КО В И Н А

ЕКСТРЕНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА — ВІЗИТІВКА СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я Від однієї лікарні до іншої із хворим в автомобілі медики Чернівецького обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф можуть кружляти годинами. У приймальному відділенні кажуть: «Не наш профіль» і направляють далі. І не факт, що, прибувши з точки А в точку Б, бригаді не доведеться прямувати в точку В. Як зупинити таку гру у футбол, де м’ячем, на жаль, є пацієнт? Медики шукають вихід із цієї ситуації самотужки. Утім, як і з багатьох інших.

Володимир ЄЛЕНЄВ, директор ОКУ «Чернівецький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»

ВЗ Чому, на вашу думку, так важко знайти місце для екстреного хворого в лікарнях міста? І як можна виправити цю ситуацію? — На жаль, складно порозумітися з більшістю приймальних відділень лікарень. Виїзна бригада екстреної медичної допомоги (ЕМД) доставляє пацієнта, а його відмовляються приймати, мовляв, «непрофільний». Особливо гострими є ситуації, коли підбираємо на вулиці людей з алкогольною інтоксикацією або безхатченків. Але ж ми не можемо залишити хворого без медичного нагляду і допомоги! Тому вважаю, що в Чернівцях необхідно створити відділення Emergence на 7-8 місць. Тут хворі могли б перебувати близько 8 годин — цього часу вистачить для проведення найнеобхідніших обстежень (аналізу крові, УЗД, кардіографічного дослідження тощо) і встановлення діагнозу. Якщо виникне потреба в госпіталізації, ми готові забезпечити відділення машиною з нашою бригадою, котра здійснюватиме транспортування пацієнта в профільну лікарню. Зрозуміло, що на це потрібні додаткові фінансування, ліжко-місця та ставки лікарів, а наразі доводиться працювати в режимі економії й скорочення. ВЗ Чимало викликів, які надходять на лінію «103», не є екстреними. Зокрема швидку часто викликають до хронічних хворих. Як із цим боретесь? — Закон України «Про екстрену медичну допомогу» визначає, що на екстрені виклики повинні виїжджати наші бригади, а на неекстрені — служби невідкладної допомоги. Сама ідея створення цих служб, які працюють за принципом екстериторіальності, та єдиної диспетчерської служби — доцільна для забезпечення екстреної та невідкладної допомоги. Існує норматив оперативності доїзду до хворого: 10 хвилин — у

місті та 20 хвилин — у районах області. Виїзди на неекстрені виклики здійснюються протягом двох годин. Наразі в Чернівцях службу невідкладної медичної допомоги так і не створено. Тому умовно «неекстрені» виклики в робочий час ми повинні передавати в поліклініки за місцем проживання. Протягом двох годин до такого пацієнта приходить дільничний лікар. Однак хворих це не влаштовує. І зрозуміло чому: у швидкої є лікарські засоби для термінового надання допомоги, а лікар із поліклініки послухає, поміряє тиск, подивиться горло і напише призначення, й за ліками доведеться бігти до аптеки. Для самотніх і людей похилого віку це справжня катастрофа. Найчастіше непрофільними переважно є виклики від осіб із серцево-судинними захворюваннями, онкопатологією, хронічними недугами дихальної системи тощо. Бригади змушені обслуговувати всі виклики без винятку.

ще два пункти екстреної медичної допомоги: у селах Яблуниця та Селятин. Туди передали 2 відремонтовані УАЗи, які технічно більше підходять для роботи в гірських умовах. Ще одне місто Буковини зі складним доїздом — Новодністровськ Сокирянського району. Там дуже непростий спуск до Дністровського каньйону. А оскільки влітку сюди з’їжджаються відпочивальники з усієї України, забезпечили місто одразу двома санітарними автівками — УАЗом та Peugeot Boxer. Загалом по місту Чернівці у 89% випадків вкладаємося у час доїзду в 10 хвилин. На сьогодні половину санітарного транспорту центру оснащено GPS-навігаторами, що дає змогу максимально точно визначити місце перебування автомобіля й оперативність його доїзду на виклик. GPS-навігатори поки що закуповуємо за власні кошти — держава на це грошей не виділяє.

ВЗ Розкажіть, наскільки ви забезпечені санітарним транспортом, адже робота швидкої безпосередньо залежить від коліс і швидкості… — У 2014 році ми оновили автомобільний парк на 50%. Тоді за держрозподілом отримали 34 нові автомобілі екстреної медичної допомоги на базі Peugeot Boxer. Це автомобілі класу В, оснащені сучасним обладнанням для надання інтенсивної терапії на догоспітальному етапі. Зокрема три реанімобілі мають навіть апарати для штучної вентиляції легень. Інших 50% нашого автопарку — це, м’яко кажучи, металобрухт. Деякі машини експлуатуються понад 25 років і мають по 500-600 тис. км пробігу. Звісно, частину автотранспорту ми власноруч відновили й використовуємо в роботі. Два УАЗи передали в зону АТО прикордонникам. Новенькі Peugeot Boxer отримали всі райони Чернівецької області. Щоправда, вони розраховані переважно на лікарські бригади, тобто виїждж ають на складніші виклики. А от старенькі УАЗи — повноприводні, тож без них не обійтися в гірській місцевості.

ВЗ У Чернівецькій області взагалі відсутня санавіація. Чи вважаєте за потрібне відновити її роботу? — Власне, відділення санавіації у нас залишилося, але це — та сама швидка допомога з виїздом лікарів-консультантів. Не впевнений, що одній нашій області потрібен санітарний вертоліт, адже затрати чималі: зарплатня пілота, обслуговування й заправка машини, майданчик для приземлення тощо. Вважаю, що більш економічно обґрунтованим є створення санітарної авіації для обслуговування кількох областей: Івано-Франківської, Закарпатської, Чернівецької та гірської частини Львівської.

ВЗ Робота на швидкій — це постійний стрес. Наскільки гострою є проблема кадрового забезпечення? Як заохочуєте медиків? — У Чернівецькій області функціонують три медичні училища, які випускають медичних сестер і фельдшерів. Багато з них із задоволенням ідуть працювати до Центру ЕМД. Тож середнім медичним персоналом Центр забезпечений на ВЗ До речі, які райони Чернівецької 100%. Існує проблема з лікарями. Не вистачає області є найбільш проблематичними в їх у Путильському, Хотинському, Герцаївському плані доїзду? районах та у м. Новодністровськ. Лікарі відмов— Коли ми тільки створювали Центр екстре- ляються працювати в гірській місцевості та у ної медичної допомоги та медицини катастроф віддалених районах області, оскільки робота (Центр ЕМД та МК), найважчим щодо органі- дуже важка, а оплата — невелика. зації обслуговування населення був гірський Позитивним моментом є те, що в службу Путильський район. Він невеликий, але через ЕМД приходить прогресивна та освічена модуже поганий стан автошляхів вчасно прибути лодь з великим прагненням до роботи. І якщо на виклик вкрай важко. До того ж, там була лише ще кілька років тому хворі віддавали перевагу одна виїзна бригада — у райцентрі. Аби дістати- фахівцям із великим стажем, то наразі насеся на виклик, скажімо, у село Яблуниця, потріб- лення вже знає, що молоді лікарі — не менш но щонайменше півтори години, а при складних кваліфіковані. Але молодь через відсутність метеоумовах — значно більше. Тому перше, що стажу роботи в службі отримує меншу зарплатми зробили, — відкрили в Путильському районі ню. Тому додатковим джерелом стимулювання

є доплати за особливі умови та характер праці. Централізованого фінансування на ці доплати наразі немає — проводимо їх за рахунок фонду економії заробітної плати. Також працівники Центру ЕМД та МК отримують доплати за тривалість і безперервність роботи у виїзній бригаді: 20% — за понад 3 роки безперервного стажу, 40% — за понад 5 років та 60% — за роботу в бригаді протягом 7 і більше років. Єдина в нашому Центрі психіатрична бригада отримує ще додатково 25% доплати за шкідливі умови праці. Це обов’язкова виплата, на яку гроші виділяються з держбюджету. Фінансування Центру здійснюється за рахунок державного й обласного бюджетів. 87% від затвердженого річного кошторису становить заробітна плата. Решта йде на придбання паливно-мастильних матеріалів, автозапчастин, оплату комунальних послуг, енергоносіїв тощо. Медикаменти закуповуються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим. Усе інше — ентузіазм та економія. ВЗ Чого не вистачає Центру ЕМД і МК для повноцінного та комфортного функціонування? — У щорічному бюджетному запиті, зокрема, зазначається економічно обґрунтована потреба в придбанні кількох автомобілів високої прохідності. Нам необхідно бодай 5 таких машин для гірської місцевості. Існує потреба в додатковому доукомплектуванні медичним обладнанням фельдшерських бригад у районах області. Кожна з них повинна мати бодай кардіограф, дефібрилятор і глюкометр. Бо, на жаль, деякі бригади дорогою до лікарні надають допомогу хворому вручну — у прямому сенсі. Одним із невирішених питань залишається відсутність спеціалізованого медичного одягу єдиного зразка. Держава не виділяє на це жодної копійки, тому медики змушені або самостійно його купувати, або працювати у формі, яка потребує термінової заміни. Наявність спеціалізованого одягу є необхідною умовою роботи служби, а зовнішній вигляд та охайність працівника формують ставлення населення до служби в цілому. Окрім того, службу ЕМД готують до створення єдиної оперативно-диспетчерської системи, яка працюватиме в цілодобовому режимі. Вважаю, що вона має бути загальноукраїнською й об’єднувати всі регіональні центри. Наразі створення оперативної диспетчерської в Чернівецькому обласному центрі ЕМД та МК перебуває в стадії розробки. Розумію, що вся країна живе в умовах недофінансування, проте на нас, медиків, покладено дуже відповідальне завдання — рятувати життя людей. Основні питання щодо подальшого розвитку служби ЕМД як у Чернівецький, так і в решті областей України потребують вирішення на загальнодержавному рівні. Тому хотілося б звернути увагу державних інституцій всіх рівнів на те, що робота служби екстреної та невідкладної медичної допомоги є одним з основних показників рівня цивілізованості країни та соціальної захищеності її громадян, а також візитівкою системи охорони здоров’я держави. Ольга РУСНАК, спеціально для «ВЗ», м. Чернівці

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ВАЖКИЙ ПАЦІЄНТ

19 серпня 2016 року

НЕЙРОСИФІЛІС: КВАЛІФІКОВАНИЙ ПОРЯТУНОК

Олена (46 років, Київська область)

важаю себе хворою з 21 року, коли вперше помітила незначний тремор голови. Спочатку не надавала цьому значення і до лікаря не зверталася. З 2000 рок у періодично погіршувалося самопочуття, наростав тремор голови. Згодом ситуація ускладнилася: з’явився тремор плечей, почало хитати при ходьбі. У 2015 році тремор плечей посилився, до далася значна хиткість при ходьбі, поча ла погіршуватися пам’ять. У вересні мене госпіталізували в районну лікарню з діаг нозом «паркінсонізм». Лікування було не ефективним. У грудні 2015 року вирішила знову звернутися до лікарів, оскільки стан здоров’я суттєво погіршувався. Я думала, що в мене так проявляється ДЦП, адже синові, якого я народила у 22 роки, було встановлено діагноз «дитячий церебраль ний параліч». Схожий тремор рук був у моєї матері, а сестра взагалі померла у віці 16 років. Але діагноз «нейросифіліс» став справжнім потрясінням…

Ще декілька десятиліть тому сифіліс вважали вироком для хворих, але завдяки стрімкому розвитку науки цю хворобу сьогодні можна вилікувати протягом кількох тижнів. Навіть, коли мова йде вже про специфічне ураження нервової системи.

КОМЕНТАР СПЕЦІАЛІСТА

Наталія СВИРИДОВА, завідувачка кафедри неврології та рефлексотерапії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Рефлексотерапія», доктор медичних наук, професор

ейросифіліс (нейролюес) — це хронічне прогресуюче інфекцій не захворювання центральної нер вової системи. Проблема сифілісу не втратила своєї актуальності й дотепер. Цьому сприяють низький соціальний та економічний розви ток, воєнні дії на Сході країни. Окрім того, збільшується кількість випад ків захворювання з атиповим перебі гом. Розвиток патології обумовлений проникненням в організм збудника сифілісу — блідої трепонеми. Сифі ліс уражує всі відділи центральної та периферичної нервової системи, а клінічна картина захворювання проявляється низкою неврологічних симптомів. Сьогодні сифіліс ефек тивно та швидко лікується, але якщо ми маємо справу з прогресуючими формами, то можливі й летальні наслідки, адже для нейросифілісу харак терна висока смертність. Основними шляхами проникнен ня інфекції в організм є статевий (найпоширеніший), коли збудник потрапляє в організм через слизові оболонки та мікроушкодження на шкірі; гемотрансфузійний (під час переливання крові, стоматологічних маніпуляцій); побутовий (у разі тіс ного контакту із хворою людиною);

трансплацентарний (передача від матері до плоду через плаценту); про фесійний (у групі високого ризику — медичні працівники). Усі ці форми на сьогодні, на жаль, актуальні. Хвору було госпіталізовано пла ново: скаржилася на періодичний головн ий біль, погіршення пам’яті, швидку втомлюваність, тремор го лови та плечей протягом 25 років з повільно-прогресуючим перебігом і хиткістю при ходьбі. Неврологічний статус під час госпіталізації: свідо мість непорушена, помірна астенія, незначні когнітивні зміни, дискри тична. Орієнтована в часі та просто рі. Емоційно лабільна. Поверхнева чутливість збережена, але наяв ні ознаки порушення суглобовом’язової чутливості. Діагноз нейросифілісу встанов люється на підставі клінічних про явів, позитивних результатів лабо раторних досліджень на сифіліс і характерних змін у спинномозко вій рідині. Діагностика цієї недуги може бути складним завданням для клініциста. Обов’язковим є комп лексна діагностика з нейровізуа лізацією: наприклад, церебральні гуми можуть імітувати менінгіоми скроневої ділянки або герпетичний енцефаліт. Чітке розуміння клініч них проявів і аналіз діагностичних тестів є важливими інструментами в

практиці невролога. Пацієнтці було проведено електронейроміографію нижніх кінцівок, за результатами якої відзначалося зниження амп літуди м’язової відповіді згиначів і розгиначів обох стоп та рефлек торне збудження спинномозкових альфа1-мотонейронів поперекового потовщення. Під час ретельного не врологічного обстеження важливе діагностичне значення має дослідження полів зору й огляд очного дна. З лабораторних досліджень викорис товують стандартний набір тестів на сифіліс (реакцію Вассермана, реак цію імунофлюоресценції, реакцію іммобілізації трепонем). Диференціальну діагностику ней росифілісу слід проводити з менін гітами іншої етіології, бруцельозом, саркоїдозом і пухлинами головного та спинного мозку. Серед основних форм нейросифілісу виділяють спин ну сухотку, яку слід диференціювати від алкогольної полінейропатії, атак сії Фрідрайха, фунікулярного мієлозу та розсіяного склерозу. Після проведення всіх обстежень і диференційної діагностики діагноз став очевидним. Нейросифіліс під розділяють на ранню та пізню фор ми — саме з останньою ми й мали справу. Ранній нейросифіліс розви вається у пацієнтів з первинним або вторинним сифілісом у перші 2-3

роки після інфікування блідою тре понемою, коли уражуються судини й оболонки головного мозку. Пізній же розвивається через 5-7 років після інфікування. Ураження в цьому разі зосереджені в паренхімі мозку (нер вових клітинах і волокнах). Після підтвердження діагнозу ви значили тактику лікування. Хворій призначили внутрішньом’язове вве дення новокаїнової солі бензилпені циліну (прокаїн-бензилпеніциліну) 2,4 млн ОД на добу разом з пробене цидом протягом 10-14 днів з подаль шим внутрішньовенним уведенням 2,4 млн ОД ретарпену (бензатинбензилпеніциліну) 1 раз на тиждень упродовж 3 тижнів. Як загально зміцнювальну та симптоматичну терапію застосовували препарат йоду (3% розчин натрію йодиду по 1 столовій ложці 3 рази на день) про тягом 20-30 днів, вітаміни групи В, аскорбінову кислоту, антихолінес теразні засоби, судинні препарати. Також було призначено фізіотерапев тичні методи лікування, ЛФК, масаж. Завдяки влучній тактиці лікуван ня ми досягли повного вилікування: Олена через 25 років страждань по вернулася до нормального життя. Підготувала Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

ДИФЕРЕНЦІЙНА ДІАГНОСТИКА НЕЙРОСИФІЛІСУ НОЗОЛОГІЯ/ КЛІНІЧНА КАРТИНА

НЕЙРОСИФІЛІС

АЛКОГОЛЬНА ПОЛІНЕЙРОПАТІЯ

АТАКСІЯ ФРІДРАЙХА

РОЗСІЯНІЙ СКЛЕРОЗ

Сухожилкові та періостальні рефлекси

Не змінені

Гіпорефлексія, арефлексія

Черевні рефлекси

Відсутні

Викликаються

Відсутні

Розлади чутливості

Порушення суглобовом’язової чутливості

Порушення пропріоцетивної чутливості

Не характерні

Характерні

Сенситивна атаксія

Характерна

Реакція Вассермана

Позитивна, інколи негативна

Негативна

Лікування

Прокаїн-бензилпеніцилін

Симптоматичне

Плазмаферез, імуноглобуліни в/в

Відновлення

Відносно швидке (через 1-2 місяці після початку лікуваня)

Відносно швидке (через 2-3 тижні після досягнення фази плато)

Тривале

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

ПАБЛО КЛАВЕЛЬ: ТЕХНОЛОГІЇ НЕ ПРАЦЮЮТЬ НА БЛАГО МЕДИЦИНИ БЕЗ ДОСВІДЧЕНОГО ЛІКАРЯ Під його кабінетом завжди людно. Більшість пацієнтів у візках або із зігнутими в три погибелі спинами. Лікар Клавель оперує всіх: і людей літнього віку, на яких всі махнули рукою, і малюків, із якими бояться мати справу колеги. Він знайшов для «ВЗ» час і розповів, що ж таке, на його думку, експертна нейрохірургія.

цих двох сотень резидентів лише 15 стануть нейрохірургами. Решті доведеться погоджуватися на інші спеціальності. Мені пощастило: я отримав місце в резидентурі університетського госпіталю Святого Павла. До речі, я мав вибір: або цей іспанський госпіталь, або клініка у Сполучених Штатах. Мій батько вчився і тривалий час працював у США, і ми всією родиною там якийсь час жили. Але, незважаючи на це, він порадив залишитися в Барселоні.

Пабло КЛАВЕЛЬ, професор, нейрохірург, директор клініки Іnstitutoclavel (Барселона, Каталонія)

ВЗ Чи мріяли ви про кар’єру лікаря в дитинстві? — Я з лікарської династії: дід, прадід і, звичайно, батько — усі були хірургами. Вони не залишили мені вибору, адже я виріс на розмовах про цікаві клінічні випадки та нові хірургічні методики. Хоча я майже не бачив свого батька вдома, все одно пішов його шляхом. Тоді мені здавалося, що я зможу поєднувати кар’єру успішного лікаря та родину, яка вимагає не менше часу, аніж моя операційна. Лише згодом зрозумів: праця лікаря, коли ти нею живеш, завжди буде в пріоритеті. Батько підтримав мій вибір, адже також був фанатиком медицини. ВЗ Який шлях проходить іспанський нейрохірург від початку навчання до самостійної практики? — Початок шляху завжди однаковий — це шість років навчання в медичному університеті. Але в Каталонії є невеличкий нюанс: вступити до цього вишу можна лише з відмінним шкільним атестатом! Більше того, окрім загальних вступних іспитів майбутні лікарі проходять спеціальне тестування, під час якого комісія визначає: є в людини риси та здібності, потрібні для цієї професії, чи ні. Після шостого курсу — п’ятирічна резидентура з нейрохірургії. Але щоб претендувати саме на цю спеціалізацію, треба скласти іспит і ввійти до 200 кращих із 20 тис. претендентів. Після іспиту із

Лікар Клавель із колегами готується до операції

Волонтерський проект в Африці

НИНІ У СВІТОВІЙ ПРАКТИЦІ ВСЕ ПОПУЛЯРНІШОЮ СТАЄ МІКРОДИСКЕКТОМІЯ — ТЕХНІКА, ЩО ДАЄ ЗМОГУ ВИДАЛЯТИ МІЖХРЕБЦЕВІ ДИСКИ ЧЕРЕЗ ЗОВСІМ НЕВЕЛИКИЙ РОЗРІЗ З ВИКОРИСТАННЯМ СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙНИХ МІКРОСКОПІВ. ВОНА ЗВОДИТЬ ДО МІНІМУМУ ТРАВМАТИЗАЦІЮ ПРИЛЕГЛИХ ТКАНИН

ВЗ Чому ви зупинилися на спінальній хірургії? — А я не зупинився. Хоча я відомий як хірург-спінальник, але виконую всі види нейрохірургічних втручань, і на головному мозку також. Проте патологій хребта значно більше, тому я зосередився саме на них. Хоча госпіталь Святого Павла, де я починав свою кар’єру, спеціалізується саме на патології головного мозку. Ця клініка є експертним центр ом всієї Іспанії зі згаданої проблематики. Там я практикував дуже складні втручання на основі черепа й оперував аневризми. Але, як і в усьому світі, фінансування державних медичних закладів менше, аніж приватних клінік. Тому через кілька років я почав шукати собі «приватне» місце. Зараз очолюю клініку спінальної хірургії і можу стверджувати: ця спеціальність потужніша та динамічніша, аніж ней рохірургія головного мозку. Технології останньої не змінюються роками, а спінальна хірургія щороку дивує інноваціями. ВЗ Що ж нового з’явилося останніми роками? — По-перше, майже вся спінальна нейрохірургія стала малоінвазивною. По-друге, змінилися доступи: якщо раніше ми оперували лише зі спини, то зараз можемо «підійти» до потрібної ділянки з черевної порожнини. Річ у тім, що, пересікаючи скальпелем спинні м’язи та нерви, ми тим самим погіршуємо прогноз і ефективність реабілітації. М’язи

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

19 серпня 2016 року

тривало кровоточать, нерви погано зростаються, часом без відновлення чутливості, а больові відчуття залишаються в пацієнта роками. Наявність деяких нервів перешкоджає хірургу дістатися певних ділянок міжхребцевого простору й почистити зону дегенерації. Більше того, м’язи спини — це корсет, який має тримати хребет, тому ушкоджувати їх дуже не бажано. Абдомінальні м’язи не настільки важливі, як спинні. Тому, «підійшовши» до хребта ретр оперитонеальним доступом, ми скорочуємо терміни реабілітації хворого в кілька разів. Як правило, на наступний день після операції такі пацієнти вже можуть ходити. На сьогодні всього три країни світу (Німеччина, Велика Британія та Іспанія) практикують цей підхід. У нашій країні ми — єдина команда, яка відпрацювала зазначену методику. Нерідко ми приймаємо пацієнтів із «багатих» країн, скажімо, зі Штатів, які їдуть саме задля такого доступу.

ОСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЯ ІННОВАЦІЙНА, ВОНА ҐРУНТУЄТЬСЯ НА ТОМУ, ЩО ПІД ЧАС ОПЕРАЦІЇ В ЗАЛІ ПРИСУТНІЙ ФАХІВЕЦЬ, ЯКИЙ СЛІДКУЄ ЗА АБСОЛЮТНО ВСІМА ІМПУЛЬСАМИ, КОТРІ ПРОХОДЯТЬ ЧЕРЕЗ КІНЦІВКИ І ФІКСУЮТЬСЯ ТЕХНІКОЮ. ЗАВДЯКИ ТАКІЙ МЕТОДИЦІ МОЖНА ДАТИ ЧІТКІ ПРОГНОЗИ ЩОДО ВІДНОВЛЕННЯ КОНКРЕТНОГО ПАЦІЄНТА І ЗАПОБІГТИ ПРИКРІЙ ЛІКАРСЬКІЙ ПОМИЛЦІ ПІД ЧАС САМОЇ ОПЕРАЦІЇ

ВЗ При яких саме захворюваннях мож на оперувати за цією методикою? — Через такий доступ ми оперуємо пацієнтів із патологією поперекового відділу: грижами або больовим синдр омом. Також методика рятує ситуацію, коли хворого вже попередн ьо прооперували зі спинного доступу, але втручання не дало бажаних результатів. ВЗ Що іще змінилося, окрім доступів? — З’явився абсолютний концепт — біомеханіка. Річ у тому, що всі люди мають фізіологічні викривлення хребта: два лордози та кіфоз. В одних ці викривлення бі льші, в інших — трохи менші, але вони завж ди пов’язані між собою. Перед тим, як встановлювати будь-який діагноз, варто розібратися в анатомії викривлень хребта. Зазвичай, коли людина має великий кіфоз, то один або обидва лордози будуть зменшені. Якщо не врахувати цієї особливості та виконати звичайну реконструкцію кіфозу, проблема дуже швидко пошириться на сусідню ділянку, і вже через деякий час пац ієнт повернеться до вас із болем в іншому відділі хребта. Нині у світовій практиці все популярнішою стає мікродискектомія — техніка, що дає змогу видаляти міжхребцеві диски через зовсім невеликий розріз з використанням спеціальних операційних мікроскопів. Вона зводить до мініму му травматизацію прилеглих тканин. Мікродискектомія вважається «золотим стандартом» лікування гриж диска зі здавлюванням спинного мозку та нервових корінців. Але вдаватися до цієї методики без урахування індивідуальної біомеханіки — учорашній день. ВЗ Чи змінилися стабілізатори? Їх зараз потрібно діставати, оперуючи повторно? — Ні, стабілізатори залишаються в тілі людини довічно. На щастя, наші операційні обладнані апаратурою для проведення інтраопераційної томографії, що уможливлює приці льну навігацію. Зараз комп’ютерне устаткування настільки «розумне», що чітко підказує лікареві, як тримати інструменти

ВЗ Серед каталонських хірургів попу лярне волонтерство. Чи практикуєте ви благодійні операції в інших країнах? — Так! Я є учасником програми NED, що опік уєтьс я розвитком нейронаук у Центральній і Східній Африці. За цією програмою я багато років оперував на волонтерських засадах у Занзібарі.

Пабло Клавель оглядає малюка у Занзібарі

Команда хірургів оперує хребет через живіт

ВЗ До речі, багато нейрохірургів побою ються операцій на шийному відділі. Як ви ставитесь до таких втручань?

ВЗ Зважаючи на чудове устаткування вашої операційної, скажіть, що ж важ ливіше: технології чи досвід? — Звичайно, важливі обидва нюанси, і навряд чи нейрохірург може бути успішним без кожного з них. Тут, на мою думку, буде доречним таке порівняння. Уявіть: вас, недос відченого водія, посадили за кермо «Феррарі». Звичайно, ви розіб’єте автомобі ль за першим же поворотом… Отже, самі технології не працюють на благо медицини без досвідченого лікаря. А лікар, змушений лікувати «всліпу», навряд чи зможе похизуватися високими результатами. ВЗ Чи пам’ятаєте ви свого найважчого пацієнта? — Найважчими для мене є хворі старечого віку із горбом, які вже не можуть вирівнятися та нормально ходити. Зазвичай, через їх вік морочитися із ними ніхто не бажає. У моїй практиці є старі, яких я повністю «випрямив». Це, звісно, складна багатоетапна хірургія, що включає остеотомію. Кожна із таких операцій, як правило, триває дуже довго. А самі пацієнти вимагають ретельного контролю за функціонуванням абсолютно всіх систем організму. Тут і стають у пригоді й технології, й досвід. А ле, повертаючи таким людям радість ходьби, щоразу втішаюся сам.

Новітнє устаткування сучасної операційної

та куди встановлювати фіксатор. Окрім цього, операційна навігація незамінна в разі оперативного втручання на першому та другому шийних хребцях, адже запобігає ушкодженню судин, які постачають кров’ю головний мозок.

хівець, який слідкує за абсолютно всіма імпульсами, котрі проходять через кінцівки і фіксуються технікою. Завд яки такій методиці можна дати чіткі прогнози щодо відновлення конкретного пацієнта і запобігти прикрій лікарській помилці під час самої операції.

— Ми оперуємо абсолютно всі патології шийного ві д ді лу. Окрім інтраопераційної навігації (а в нас — машина другого покоління, яких усього кілька в Європі) ми маємо мікроскоп останнього покоління та мож ливіс т ь вн у т рішньоопераційної моніторизації пацієнта. Остання технологія інноваційна, вона ґрунтується на тому, що під час операції в залі присутній фа-

ВЗ І наостанок, як багато ви витра чаєте часу на вдосконалення своєї майстерності? — Для того, аби бути затребуваним нейрохірургом, ти мусиш вчитися постійно. До того ж, щовечора читаю наукову літературу та завжди беру участь у конгресах з нейрохірургії. ВООЗ рекомендує робити не менше 120 операцій на рік — тоді можна «тримати п ланку». Я виконую не менше 400. Окрім цього, доводиться постійно тримати свій мозок і пам’ять у тонусі, приміром, так я почав вчити одну із найск ладніших мов — російську. Прийшовши на перше заняття, побачив там… ще трьох свої колег! Ми жодним чином не домовлялися про це. Просто кожен із нас розуміє, наскільки важ ливо гостро мислити і швидко реагувати. До речі, наша вчителька — з України, і вона, як більшість ваших жінок, напрочуд гарна! Розмовляла Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

ЛІКИ, ЩО ЛІКУЮТЬ

АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТЕНЗІЯ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ Поєднання двох загрозливих патологій — завжди важка клінічна задача для будьякого лікаря. Підвищений тиск на тлі метаболічного синдрому запускає замкнене коло симптомів, що призводять зрештою до появи ускладнень, найтяжчими з яких є мозковий інсульт, інфаркт міокарда і недостатність кровообігу. У зв’язку із цим першочерговим завданням, що постає перед лікарями, є обрання правильної стратегії лікування, у якій найважливіше — вибір антигіпертензивних препаратів.

ова діагностична концепція метаболічного синдрому (МС), затверд жена консенс усним рішенням Міжнародної федерації діабету, Американської асоціації серця, Міжнародного товариства з вивчення ожиріння виділяє п’ять рівнозначних критеріїв МС: абдомінальне ожиріння (об’єм талії >80 см для жінок і >94 см для чоловіків європейського походження); рівень тригліцеридів (ТГ) ≥1,7 ммоль/л; рівень холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ) <1,3 ммоль/л для жінок і <1,0 ммоль/л для чоловіків; рівень артеріального тиску (АТ) ≥130/85 мм рт. ст.; рівень глюкози у венозній плазмі, взятій натще, ≥5,6 ммоль/л. Наявність у пацієнта будь-яких трьох із вищезгаданих критеріїв підтверджує МС. Слід заз начити, що багато кардіологів поки дотримуються старої дефініції МС, згідно з якою абдомінальне ожиріння розглядається як обов’язковий критерій МС. Нова діагностична концепція МС передбачає можливість виявлення цього синдрому навіть у деяких хворих з нормальною масою тіла. Разом із тим у переважної більшості пацієнтів з МС спостерігаються інсулінорезистентність (ІР), абдомінальне ожиріння, дисліпідемія, артеріальна гіпертензія (АГ) і порушення вуглеводного обміну. У хворих із МС також нерідко виявляють гіперуринемію, гіперкоагуляційний синдром, підвищення рівня С-реактивного протеїну, що вимірюється високочутливим методом, і мікроальбумінурію. При МС також удвічі зростає ризик розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС) і вп’ятеро — цукрового діабету (ЦД) 2-го типу. Головною причиною виникнення ожиріння, АГ, дисліпідемії та гіперглікемії у більшості пацієнтів з МС є ІР. В умовах ІР знижується продукція оксиду азоту в ендотелії, що призводить до вазоконстрикції та гіпертрофії м’язової оболонки резистивних судин. У пацієнтів з ІР підвищується активність симпатичної нервової системи, зумовлюючи

іще більше підвищення АТ. ІР також завжди посилює гіперінсулінемію. Своєю чергою, підвищена продукція інсуліну є самостійною причиною гіпертрофії судинної стінки, що призв одить до стимуляції синтезу ангіотензину II в тканинах і посилення реабсорбції натрію та води в канальцях нефрона. Розуміння патогенезу АГ при МС дає змогу правильно вибрати найефективніші антигіпертензивні препарати.

Стратегія лікування Терапія АГ при МС залежить від наявності в пацієнтів ЦД. Показання до призначення антигіпертензивних препаратів хворим із МС, що перебігає без ЦД, повністю відповідають загальним правилам лікування АГ у пацієнтів з еуглікемією. У хворих з поєднанням МС і АГ І ступеня (без ЦД) за наявності високого або дуже високого серцево-судинного ризику медикаментозне лікування гіпертензії починають негайно. Якщо таких ознак немає, лікарське втручання починають з немедикаментозного лікування АГ протягом кількох тижнів. Коли у хворого з МС рівень АТ відповідає АГ ІІ ступеня та наявні не менше трьох кардіоваскулярних факторів ризику, одразу ж призначають антигіпертензивні препарати. Усі хворі з АГ ІІІ ступеня (незалежно від наявності у них МС і величини серцево-судинного ризику) потребують негайного при-

значення медикаментозної терапії у поєднанні з немедикаментозним лікуванням АГ. Практично у всіх пацієнтів із ЦД 2-го типу виявляють МС. Таким хворим Американська діабетологічна асоціація (АДА) рекомендує дотримуватися модифікованого способу життя (він практично не відрізняється від правил немедикаментозного лікування АГ), якщо рівень АТ ≥120/80 мм рт. ст. Пацієнтам із Ц Д (вк лючаючи хворих на МС), якщо рівень АТ ≥140/90 мм рт. ст., європейські й американські ендокринологи та кардіологи рекомендують одразу ж починати медикаментозне лікування АГ. Окремо виділяють особливу категорію: хворі на ЦД молодого віку, у яких антигіпертензивні препарати можна застосовувати вже за рівня АТ ≥130/80 мм рт. ст., якщо таке лікування не буде негативно впливати на азотовидільну функцію нирок і стан органів-мішеней. Європейське товариство кардіологів (ЄТК) дозволяє призначення інгібіторів ангіотензинперетворювального фермента (ІАПФ) або блокаторів рецепторів ангіотензину II (БРА) деяким хворим із діабетичним або недіабетичним ураженням нирок, якщо у них спостерігається протеїнурія, а рівень артеріального тиску ≥130/80 мм рт. ст. Російська асоціація ендокринологів (РАЕ) рекомен-

БАГАТО КАРДІОЛОГІВ ПОКИ ДОТРИМУЮТЬСЯ СТАРОЇ ДЕФІНІЦІЇ МС, ЗГІДНО З ЯКОЮ АБДОМІНАЛЬНЕ ОЖИРІННЯ РОЗГЛЯДАЄТЬСЯ ЯК ОБОВ’ЯЗКОВИЙ КРИТЕРІЙ МС. НОВА ДІАГНОСТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ МС ПЕРЕДБАЧАЄ МОЖЛИВІСТЬ ВИЯВЛЕННЯ ЦЬОГО СИНДРОМУ НАВІТЬ У ДЕЯКИХ ХВОРИХ З НОРМАЛЬНОЮ МАСОЮ ТІЛА

дує призначати ІАПФ або БРА пацієнтам із ЦД і мікроальбумінурією (або протеїнурією) навіть за нормального рівня АТ. Однак така рекомендація не видається доцільною з урахуванням зростання ризику несприятливих результатів у разі надмірного зниження АТ у хворих на ЦД. Цільовий рівень АТ у більшості пацієнтів із ЦД становить 130-139/ 80-85 мм рт. ст. Зниження АТ нижче цих значень у більшості випадків не сприяє додатковому зменшенню серцево-судинного та ниркового ризику (дослідження ACCORD, INVEST, ROADMAP, VALUE, FEVER) і навіть може підвищувати ризик смертельних випадків в окремих хворих, як було доведено в рандомізованому клінічному дослідженні INVEST. Виняток становить ЦД, що перебігає з протеїнуричною стадією хронічної хвороби нирок (ХХН). У таких пацієнтів припустимо знижувати АТ <130/85 мм рт. ст. під ретельним контролем швидкості фільтрації. Найефективнішими антигіпертензивними препаратами при МС є ІАПФ, БРА, антагоністи кальцію (АК) і селективний агоніст I1-іміда золінових рецепторів моксонідин. Кардіологи й ендокринологи світу вважають доцільним призначати ІАПФ або БРА усім хворим з МС, якщо в них є показання до медикаментозного лікування АГ і відсутні протипоказання до призначення згаданих препаратів. Такий підхід до лікування хворих із МС пояснюється тим, що саме ІАПФ і БРА найефективніше запобігають трансформації безсимптомного (субклінічного) ураження органівмішеней у клінічно значуще тяжке ураження цих органів. Важливими перевагами ІАПФ і БРА є потужніший нефропротективний ефект порівняно з іншими препаратами і здатність покращувати реологічні властивості крові та структуру судинної стінки. Європейське товариство кардіологів відводить важливу роль моксонідину в лікуванні АГ при МС. Цей препарат — єдиний представник агоністів I1-імідазолінових рецепторів, щодо якого проводилися спеціально сплановані багатоцентрові РСІ, виконані із включенням хворих з АГ (зокрема й пацієнтів з МС). На сьогодні моксонідин форма льно відносять до додаткових антигіпертензивних препаратів. Однак додатковим цей препарат можна вважати лише в тих пацієнтів з АГ, у яких немає МС, ІР, порушень вуглеводного обміну і відсутній високий ризик виникнення ЦД 2-го типу. Слід зазначити, що деякі ІАПФ, БРА і навіть окремі бета-блокатори (ББ) (небіволол, карведилол) також знижують ІР. Однак моксонідин зменшує ІР набагато сильніше (на 21%), ніж перераховані вище препарати.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ЛІКИ, ЩО ЛІКУЮТЬ

19 серпня 2016 року

При МС, що перебігає з АГ, можуть також використовуватися такі антигіпертензивні препарати, як діуретики і ББ. Разом з тим, кардіологи й ендокринологи закликають дуже обережно призначати ці ліки. По-перше, при МС їх не слід використовувати як єдиний антигіпертензивний засіб, а також не варто призначати комбіноване лікування цими двома препаратами. Подруге, включати діуретики або ББ у загальну схему лікування хворих із МС доцільно тільки за наявності спеціальних показань до їх застосування. Не варто забувати й про результати метааналізу W.J. Elliott, у якому встановлено, що при монотерапії есенціальної гіпертензії ББ, а особливо при монотерапії діуретиком, достовірно підвищується ризик виникнення ЦД 2-го типу. Діуретики при АГ використовують переважно для посилення антигіпертензивної дії інших препаратів. У деяких хворих із МС без включення діуретиків у загальну схему лікування АГ не вдається досягти цільового рівня АТ. Це пов’язано з тим, що при МС нерідко формується об’єм-натрій-залежна форма АГ, яка погано піддається лікуванню без застосування сечогінних засобів. ББ показані пацієнтам із МС за наявності ІХС, ХСН, аневризми аорти або перманентної ФП. Ліпофільні препарати цієї групи доцільно вклю-

чати в загальну схему лікування хворих із високим ризиком розвит ку фібриляції шлуночків. У хворих з АГ, що перебігає без зазначених вище особливостей, ББ є найменш бажаними препаратами порівняно з перерахованими антигіпертензивними засобами.

Можливості комбінованої терапії Більшість пацієнтів з АГ, що розвинулася на тлі МС, потребують комбінованої антигіпертензивної терапії (особливо хворі на ЦД). При цьому хоча б один з препаратів рекомендується призначати на ніч, що дає змогу додатково знизити загальну смертність і серцево-судинний ризик. Для лікування АГ при МС часто застосовують комбінацію ІАПФ (або БРА) з АК (комбінація №1). До складу цієї комбінації входять тільки найефективніші при МС препарати. У багатьох хворих із МС АГ перебігає в об’єм-натрій-за лежній формі, для якої характерні висока чутливість до прогіпертензивної дії кухонної солі та рідини. У більшості таких пацієнтів важко знизити АТ без застосування діуретиків. Раціональною схемою їх лікування є поєднання ІАПФ (або БРА) з діуретиком (комбінація №2). Комбінації №1 і 2 визнано найкращими схемами лікування хво-

рих із МС, вк лючаючи пацієнтів із ЦД. Порівняння ефективності цих комбінацій проведено в РСІ ACCOMPLISH. Встановлено, що в пацієнтів, яким призначали комбінацію №1, достовірно знижувався ризик ІМ (на 22%), серцево-судинної смертності (на 20%) і ризик формування термінальної ниркової недостатності. Якщо у хворих із МС АГ перебігає не в об’єм-натрій-залежній формі, а в них наявні виражені ознаки непереносимості АК, то в цьому випадку раціональним варіантом лікування буде поєднання ІАПФ (або БРА) з моксонідином — комбінація №3. Така комбінація сприятливо впливає на показники вуглеводного, ліпідного обміну та найвираженіше знижує ІР. Вона також сприяє формуванню гарного антигіпертензивного ефекту. Антигіпертензивний ефект моксонідину у поєднанні з іншими препаратами (діуретиком, АК, ІАПФ) оцінювали в дослідженні TOPIC. Встановлено, що поєднання моксонідину з амлодипіном знижує АТ до цільового рівня вдвічі частіше, ніж комбінація моксонідину та гідрохлоротіазиду, і в 1,5 разу частіше, ніж поєднання моксонідину з раміприлом. У рідкісних випадках для лікування АГ у хворих з МС застосовують комбінацію АК і діуретика (комбі-

нація №4). Її призначають хворим, яким протипоказані як ІАПФ, так і БРА. При ЦД 2-го типу комбінація №4 знижує ризик ІМ і серцевої недостатності гірше, ніж комбінації №1 і 2. Призначення подвійної комбінації ІАПФ (або БРА) плюс ББ (комбінація №5) виправдано в пацієнтів із МС, у яких АГ поєднується з ІХС, або ХСН, або ФП. Коли в разі поєднання двох антигіпертензивних препаратів досягнути цільового рівня АТ не вдається, оптимальним варіантом антигіпертензивної терапії можуть бути потрійні комбінації: ІАПФ (або БРА) плюс АК плюс діуретик (комбінація №6), або ІАПФ (або БРА) плюс АК плюс ББ (комбінація №7). Комбінація №7 зазвичай використовується в тому разі, коли в пацієнта крім МС і АГ спостерігають ІХС або ХСН. Ві дпові дно до останніх рекомендацій ЕОК при МС не бажано призначати подвійну комбінацію антигіпертензивних засобів, що складається з ББ і діуретика. Встановлено, що на тлі застосування такої комбінації достовірно на 18% підвищується ризик формування ЦД 2-го типу порівняно з таким у разі використання інших схем антигіпертензивної терапії. Підготувала Тетяна ПРИХОДЬКО, за матеріалами rmj.ru

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

ОТОЛАРИНГОЛОГІЯ А. В. ШАХОВ НЕЙРОСЕНСОРНАЯ ТУГОУХОСТЬ ВИДАВНИЦТВО: НГМА РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 48

(виходить із 1990 року)

Загальний наклад 28 000 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

ЕНДОКРИНОЛОГІЯ И. В. САМОРОДСКАЯ ОЖИРЕНИЕ: ОЦЕНКА И ТАКТИКА ВЕДЕНИЯ ВИДАВНИЦТВО: СПЕЦЛИТ РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 103

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Головний редактор – БУРМАКА М. П.

Представлені короткі дані про етіологію, патогенез, класифікацію форм нейросенсорної приглухуватості, висвітлені питання діагностики, а також наведено огляд сучасних методів лікування. Описано не тільки рутинні методи консервативної терапії, а й психотерапевтичний підхід, приділено увагу питанням слухопротезування, кохлеарної та стовбурової імплантації. Наводяться критерії відбору пацієнтів, рекомендації з організації їх реабілітації. Посібник призначений студентам, які навчаються за основними професійними освітніми програмами «Медицина» та «Педіатрія».

Книга відображає сучасні погляди на ожиріння, його взаємозв’язок з розвитком хронічних захворювань і вплив на тривалість життя, а також на критерії та методи оцінки ожиріння. Тактика ведення хворих описана на підставі аналізу й узагальнення сімнадцяти англомовних рекомендацій професійних товариств країн Європи, США, Австралії. Видання стане в пригоді лікарям різних спеціальностей, аспірантам і ординаторам, студентам медичних вишів. Може використовуватись як основний або додатковий посібник у рамках курсів з терапії, ендокринології, кардіології, хірургії, громадського здоров’я та охорони здоров’я.

Редакційна колегія БАХТЕЄВА Т. Д. – член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, Заслужений лікар України

АКУШЕРСТВО ТА ГІНЕКОЛОГІЯ А. С. ДЕМЕНТЬЕВ И ДР. АКУШЕРСТВО И ГИНЕКОЛОГИЯ. СТАНДАРТЫ МЕДИЦИНСКОЙ ПОМОЩИ ВИДАВНИЦТВО: ГЭОТАР-МЕДИА РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 992

ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В. Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ГАРНИК Т. П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» ЗАБОЛОТНИЙ Д. І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік, віце-президент НАМН України

АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ ДЖ. СТОУН, У. ФОУСЕТТ НАГЛЯДНАЯ АНЕСТЕЗИОЛОГИЯ: УЧЕБНОЕ ПОСОБИЕ ВИДАВНИЦТВО: ГЭОТАР-МЕДИА РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 120

ЗАГОРІЙ В. А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю. П. – професор, академік НАМН України КОВАЛЬ В. М. – Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України МІШАЛОВ В. Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ імені О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС НА ЗАМІЩЕННЯ ПОСАДИ:  завідувача кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології (1 посада на 1 ст.). ПРИЙОМ ДОКУМЕНТІВ — 30 днів з дня опублікування оголошення. АДРЕСА АКАДЕМІЇ: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9

ПРОДАНЧУК М. Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л. І. Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, Заслужений лікар України ТРОНЬКО М. Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік, віце-президент НАМН України

ЧЕКМАН І. С. – завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, професор, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В. І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, професор, Заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії наук комплексної безпеки

Навчальний посібник містить інформацію з основних питань анестезіології, що відповідає базовим вимогам навчальної програми підготовки фахівців. Велику увагу приділено практичним аспектам застосування анестезіологічної допомоги при хірургічних втручаннях в акушерстві, педіатрії, нейрохірургії, а також у разі нештатних ситуацій при екстрених і невідкладних втручаннях. Видання призначене студентам медичних вишів, а також спеціалістампочатківцям у галузі анестезіології — інтернам, ординаторам першого року навчання.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМ. П. Л. ШУПИКА

ПИРІГ Л. А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України

УСІЧЕНКО І. Г. – президент Національного товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України

У довіднику зібрані всі актуальні стандарти надання медичної допомоги населенню за профілем «Акушерство і гінекологія», а також порядок використання допоміжних репродуктивних технологій. Особливу увагу приділено застосуванню стандартів при різних захворюваннях у вагітних, при порушеннях менструального циклу і безплідді, запальних захворюваннях жіночих статевих органів як у дорослих, так і дітей. У кінці книги подано короткий довідник лікарських засобів, зазначених у стандартах. Книга буде корисною акушерам-гінекологам, лікарям загальної практики-сімейної медицини, фельдшерам і акушеркам, клінічним фармакологам, а також організаторам охорони здоров’я.

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА

* ТОВАРНИЙ ЗНАК ЗА ЛІЦЕНЗІЄЮ

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Випусковий редактор.....................................ІРИНА ХОМЧУК

АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1

Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО

ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138 ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Матеріали, що публікуються на правах реклами Друк офсетний. Умовних друк. арк. 2.

Загальний наклад 28 000 Замовлення №0510312 Віддруковано у ДВ «Преса України»: 03048, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 50.

Літературне редагування та коректура..............................ЛАРИСА БОБРУЄНКО Відділ реклами....................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю