Ваше здоров'я №35-36

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№35-36 (1319-1320) 4.09.2015

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

НОВИНИ РОЗСЛІДУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МОЗ ПОЛІТИЧНО ЗААНГАЖОВАНЕ?

ДЕТЕКТИВНА ІСТОРІЯ З ПРИСМАКОМ

ЗВІТИ ПРО ЗАКУПІВЛІ ЛІКІВ БУДУТЬ ОПРИЛЮДНЕНІ НА САЙТІ МОЗ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ РИНОК СТАЄ НЕКОНТРОЛЬОВАНИМ

КОДЕЇНУ

ПРОЕКТ ВІДШКОДУВАННЯ ВАРТОСТІ ПРЕПАРАТІВ ІНСУЛІНУ ГОТОВИЙ

2-5 СТОР.

АТОМНА КАТАСТРОФА-2015 Одночасно з народженням атомної енергетики в СРСР було створено систему медичного обслуговування працівників галузі, до якої входили науково-дослідні інститути та спеціалізовані медичні заклади. Їх завданням було не тільки лікування та реабілітація постраждалих від «мирного атому», а й розроблення правил радіаційної безпеки. У незалежній Україні, котра отримала у спадок уранові шахти, атомні електростанції, наукові ядерні заклади, а до того ще й наслідки найстрашнішої в світі ядерної катастрофи та Чорнобильську зону відчуження, ці медичні заклади продовжували виконувати свої функції аж до нинішнього року. Кому і навіщо знадобилося сьогодні руйнувати добре налагоджену службу? СТОР.

8

Голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець 14 травня 2015 р. звернулася з офіційним листом до Міністерства охорони здоров’я, у якому намагалася привернути увагу до однієї з найболючіших проблем сьогодення — аптечної наркоманії. Здавалося б, усе логічно. Проблема дуже гостра й усім добре відома. Для її вирішення потрібні спільні зусилля медичних функціонерів, правоохоронних органів і небайдужих громадських активістів. Але те, СТОР. що відбулося невдовзі, виходить за межі здорового глузду й наводить на тривожні думки.

6

«УДАРНА ХВИЛЯ» РЕФОРМУВАННЯ

ТУТ НЕ ЖИВУТЬ ТИЛОВИМИ МІРКАМИ

Первинна ланка першою прийняла на себе «ударну хвилю» медичних реформ. Як би їх не називали, пілотними чи експериментальними, вони змінили обличчя первинки — не завжди до невпізнання, але часто — до несприйняття. Причиною цього є несформульованість державної політики у сфері охорони здоров’я, хоча МОЗ, як і раніше, заявляє, що первинка — у пріоритеті. СТОР.

Невідкладна допомога надається на полі бою, потім пораненого потрібно якомога швидше доправити до лікувального закладу. І тут велику роль відіграє час, так звана золота година. Усі фронтові медики з нетерпінням очікують броньований санітарний автомобіль, на якому можна безпечно вивозити поранених з перед­нього краю. Але поки що бачать його тільки на малюнках. СТОР.

10

18

НОВИНИ БРУДНІ ІГРИ

Т ЕНД ЕРН А ПОРА

РОЗСЛІДУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МОЗ ПОЛІТИЧНО ЗААНГАЖОВАНЕ?

20 серпня в Нацдержслужбі України відбулося публічне обговорення результатів службового розслідування діяльності посадових осіб Міністерства охорони здоров’я України. Нагадаємо: наприкінці травня 2015 р. Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк доручив провести це розслідування представникам низки центральних органів виконавчої влади у зв’язку зі зверненням 66 народних депутатів. До складу перевіряючої комісії ввійшли 14 парламентарів.

23 липня Голова Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я О. Богомолець звернулася до Прем’єр-міністра з проханням оприлюднити результати службового розслідування, і невдовзі після цього А. Яценюк дав розпорядження зняти з нього гриф «для службового використання». У Нацдержслужбі керівництво МОЗ публічно представило аргументи, які спростовують результати, що викликали найбільший суспільний резонанс.

ЦИНІЧНА БРЕХНЯ ТА ОСОБИСТА ЗАЦІКАВЛЕНІСТЬ За словами Міністра охорони здоров’я, вис­ новки комісії мають суб’єктивний характер уже тому, що до її складу ввійшли народні депутати, які ініціювали це розслідування та були зацікавлені в негативних результатах. «До комісії входили пан Мусій, пані Богомолець і пані Корчинська. Це люди, які публічно, в інтерв’ю, на сайтах тощо до, під час і після розслідування негативно висловлювалися про МОЗ», — зазначив О. Квіташвілі. Він вказав на неправдивість звинувачень стосовно смерті шести дітей, яких МОЗ начебто не відправив на лікування за кордон. «Мусій каже, що на моїй совісті смерть шістьох дітей. Але, по-перше, із вказаних шести громадян лише троє діти, по-друге, комісія навіть не спромоглася визначити, коли й унаслідок чого вони померли», — сказав Міністр. За його словами, одну дитину взято на облік як таку, що потребує лікування за кордоном, 28 липня 2014 р., а померла вона 11 листопада 2014 р. Другу взяли на облік 8 серпня 2014 р. і померла вона на початку 2015 р. у лікарні «Охматдит», третю узяли на облік у грудні 2014 р., а померла вона 13 січня 2015 р. Усі ці пацієнти страждали на тяжкі невиліковні захворювання. До того ж, нагадаємо, О. Квіташвілі був призначений на посаду Міністра охорони здоров’я в грудні 2014 р. «Коли наводяться такі факти без вивчення кожної конкретної ситуації, і член комісії до офіційного оприлюднення акту розповідає ЗМІ, що на моїй совісті смерті шістьох дітей, і він бреше, я ставлю під сумнів легітимність усього акту, — наголосив О. Квіташвілі. — Лікування тяжкохворих людей, у тому числі дітей, завжди пов’язане з ризиком втрати, і цього року ми робимо все, щоб в рамках затверджених процедур і бюджету відправити на лікування за кордон максимальну кількість тяжкохворих». Так, у 2015 р. було відправлено на лікування за кордон 19 пацієнтів, ще 32 поїдуть найближчим часом. Загалом, цього року розглянуто 178 справ хворих, які потребують лікування за кордоном.

2

МІНІСТЕРСТВУ ДОВОДИТЬСЯ ВІДПОВІДАТИ ЗА ДЕПУТАТСЬКИЙ ПОПУЛІЗМ Також Міністр охорони здоров’я зазначив: із початку 2015 р. на лікування за кордон було відправлено 47 бійців АТО — кошти виділило Міністерство оборони. «Цим завжди займалося Міноборони. Але кілька місяців тому пані Корчинська (перший заступник Голови Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я), не питаючи МОЗ, домоглася того, щоб ці гроші були передані до нашого Міністерства. Тепер зрозуміло, навіщо це було зроблено», — заявив Міністр охорони здоров’я, натякнувши на зв’язок цієї обставини зі службовим розслідуванням, яке супроводжувалося звинувачуванням чиновників у неправильному розподілі коштів, виділених для лікування громадян за кордоном. «Воїнів АТО по лінії МОЗ не відправляли на лікування за кордон, оскільки МОЗ не має законодавчих засад, які б давали змогу виділяти учасників АТО із загальної черги, у якій стоять звичайні громадяни, зокрема діти. Наразі воїни АТО мають ті самі права, що й пацієнти інших категорій, — додав заступник Міністра охорони здоров’я Ігор Перегінець. — Зміни до бюджету відносно лікування за кордоном учасників АТО зроблені з голосу, процедури не були визначені». Також Ігор Перегінець прокоментував звинувачення комісії щодо невчасної підготовки номенклатур лікарських засобів для здійснення державних закупівель. «Раніше це формувалося в ручному режимі, діяло 35 комісій. У цьому році створено єдину експертно-технічну групу з питань супроводу державних закупівель у 2015 р., яка провела близько 45 засідань. Якби ми закуповували ліки за минулорічними номенклатурами, знову б наразилися на критику. Також ми повинні були адаптувати номенклатури до вимог міжнародних організацій», — повідомив І. Перегінець, наголосивши, що процес національних закупівель уже розпочато (1 липня 2015 р. Наказом МОЗ України №400 були затверджені перші 19 номенклатур). Підсумовуючи, Квіташвілі зазначив, що перше розслідування діяльності МОЗ, проведене на початку цього року, було професійним і сприяло поліпшенню роботи Міністерства. Останнє ж розслідування — поверхневе, політично заангажоване, зі знач­н ою «емоційною» складовою. Результати перевірки будуть розглянуті на найближчому засіданні Кабінету Міністрів України. Серед інших висновків розслідування — «несвоєчасна реєстрація та перереєстрація ліків, що призвело до вилучення 311 лікарських засобів і 566 товарів медичного призначення з реєстру цін і обігу», «затримка з реорганізацією МОЗ: почалася лише в квітні 2015 р.», «неналежне та безвідповідальне ставлення керівництва до організаційно-кадрової політики». Але О. Квіташвілі наголосив: «У висновках немає навіть вказівки на те, які саме закони і регламенти нами були порушені». При цьому комісія не дала можливості керівництву МОЗ України надати свої пояснення, а коментарі Міністерства не були враховані під час підготовки офіційних висновків — вони були включені тільки у вигляді додатку.

МІЛЬЯРДНІ ВТРАТИ ПРИ ГАЛЬМУВАННІ РЕФОРМ Тим час о м у цен т р а льни х ЗМІ в же з’являються критичні матеріали відносно нездорових амбіцій деяких депутатів Верховної Ради. Про катастрофічні для держави наслідки подібних конфліктів між різними гілками влади на минулому тижні нагадало видання «Новий час». «Верховна Рада вміє «заговорити» не тільки окремі проекти, а й реформування цілих секторів, — пише видання. — Це і трапилося з реформою охорони здоров’я. Законопроекти МОЗ, позитивно оцінені всіма учасниками ринку, не пройшли навіть Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я. Їх загальмували три людини — Голова Комітету Ольга Богомолець, її перший заступник Оксана Корчинська та екс-Міністр охорони здоров’я Олег Мусій. Останній вирішив внести альтернативний пакет законів, у якому, за словами О. Квіташвілі, 95% становить текст від МОЗ, 3% — несуттєві поправки і лише 2% — істотні правки. Міністр вважає, що всі питання можна було б зняти за 20 хвилин у профільному Комітеті, але там не були налаштовані на співпрацю: О. Богомолець не захотіла навіть розглядати запропоновані Міністерством закони. Квіташвілі пояснює поведінку депутатів політичними амбіціями, бажанням виступити авторами реформи. Мусій провини не визнає і наполягає, що з подачі Уряду вже з’являлися закони, які «вилазили боком українському народу». Свій проект він називає таким, який «на відміну від законопроекту Квіташвілі, унеможливлює розкрадання всієї системи охорони здоров’я». У контексті таких «альтернативних» дій Комітету Верховної Ради О. Квіташвілі згадує випадок, коли Міністерство юстиції підготувало пакет документів, який давав змогу Україні піднятися на 30 пунктів у рейтингу Doing Business Світового банку. Причому кожен пункт — це плюс 1 млрд дол. прямих інвестицій. Однак депутати вчасно за нього не проголосували, через що підйому в рейтингу-2016 очікувати не варто. «Так ми втратили 30 млрд дол. потенційних інвестицій», — наголошує Квіташвілі. За словами Міністра, «зі 180 законів, які Уряд подав до Верховної Ради, через Парламент пройшли лише 80. Решта — не прийняті чи не проголосовані або продовжують розглядатися. Тобто ККД Верховної Ради дорівнює 45%. «У Грузії при М. Саакашвілі, — згадує Міністр охорони здоров’я, — приймали 100% законів, потрібних для реформування країни. У Словаччині за часів реформ Івана Міклоша аналогічний показник становив 99,9%». Видання «Новий час» також нагадало, що саме зараз фахівці аналітичної платформи VoxUkraine, які оцінюють темпи модернізації та якість реформування, дають оцінку реформам, проведеним у сфері охорони здоров’я. І, як стверджують міжнародні експерти, саме влітку процес реформування в Україні практично завмер. За матеріалами прес-служби МОЗ України, «Інтерфакс-Україна», видання «Новий час»

Звіти про закупівлі ліків будуть оприлюднені на сайті МОЗ

К

абінет Міністрів України визначив критерії вибору спеціалізованих організацій, які здійснюють державні закупівлі лікарських засобів і виробів медичного призначення. Відповідну Постанову Уряду від 22.07.2015 р. №622 опубліковано на Урядовому порталі. Серед критеріїв — «технічна та професійна здатність для виконання завдань», «ціна товару і пов’язаних з його закупівлею послуг», «умови і терміни поставки», «умови оплати» тощо. Згідно із цим документом перелік препаратів, які закуповуються, формується винятково за міжнародними непатентованими назвами. Крім того, Кабінет Міністрів дав розпорядження Міністерству охорони здоров’я публікувати звіти про процес закупівель на офіційному сайті відомства. За матеріалами Урядового порталу

Оголошено ще 6 процедур закупівель

Н

а засіданні Комітету з конкурсних торгів МОЗ України було прийнято рішення про здійснення закупівлі за бюджетні кошти на 2015 р. з таких процедур закупівель: 1. Медичні вироби для трансплантації.

2. Лікарські засоби для лікування дітей, хворих на розлади психіки та поведінки зі спектру аутизму.

3. Вироби медичного призначення для скринінгу новонароджених на фенілкетонурію та вроджений гіпотиреоз.

4. Лікарські засоби для лікування безпліддя методами допоміжних репродуктивних технологій.

5. Контрацептиви для жінок з тяжкими захворюваннями, унаслідок яких вагітність та пологи загрожують життю.

6. Лікарські засоби для лікування дорослих, хворих на гемофілію. За матеріалами прес-служби МОЗ України

! ЗАЯВУ ПРО ВІДСТАВКУ О. КВІТАШВІЛІ НАПИСАВ НА ІМ’Я ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРА ТА ГОЛОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ. ВІН ВВАЖАЄ, ЩО Є ДВА ВАРІАНТИ ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ПРО ЙОГО ВІДСТАВКУ: «АБО САМА ВЕРХОВНА РАДА МОЖЕ ПРОГОЛОСУВАТИ, АБО ВОНА ПОВИННА ПРОГОЛОСУВАТИ, ЯКЩО ПОДАННЯ ЗРОБИТЬ КАБМІН». МІНІСТР ЗАЗНАЧИВ, ЩО НЕ МАЄ НАМІРУ ВІДКЛИКАТИ СВОЮ ЗАЯВУ. За матеріалами РБК-Україна

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

4 вересня 2015 року

ТЕРПЕЦЬ УРВАВСЯ

Д ЕФІЦ И Т

ЛІКАРІ ІНСТИТУТУ ШАЛІМОВА ПРОСЯТЬ ЗАХИСТУ ВІД РЕПРЕСІЙ ДИРЕКТОРА

C

півробітники Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова повідомляють про численні факти корупції та службових зловживань в установі. Вони направили звернення трудового колективу в Міністерство охорони здоров’я і профільний Комітет Верховної Ради з проханням захистити їх від репресивних дій директора інституту Олександра Усенка. «Ситуація, що склалася в інституті, загрожує не лише всесвітньо відомому лікувальному закладу й інтересам країни в цілому, а й здоров’ю та життю людей, які в ньому лікуються», — йдеться у зверненні. За повідомленням співробітників установи невдовзі після того, як Олександр Усенко обійняв посаду директора, він розпочав масові «кад­рові чистки». Протягом цього року інститут залишили понад 40 наукових співробітників, яких або звільнено «за статтею», або вони змушені були звільнитися через тиск чи залякування. У результаті «якість лікування скотилася до рівня районної лікарні, смертність пацієнтів в Інституті трансплантології за останній рік збільшилася втричі».

Викриваються в листі й корупційні дії керівництва: «Усенко поставив завдання перед усіма лікарями — ділитися нечесно заробленими грошима. Тепер пацієнти в державній медичній установі змушені платити в «Благодійний фонд інституту» з порога за кожну дію: за оформлення картки, за кожне дослідження в поліклініці, за надходження в стаціонар на лікування тощо. Щотижня головному економісту інституту — людині директора — усі завідувачі відділень передають «чесно» зароблений «пай». Грошовим оброком обкладені не тільки хірурги. Лікаріфункціоналісти — ті, які виконують УЗД, ендоскопічні дослідження, ЕКГ, — за право робити «позапланові» дослідження теж повинні здавати в «загальну касу» визначену суму. Усім, хто ще боїться або не хоче брати участь у цьому беззаконні, погрожують звільненням». Співробітники інституту просять дати належну правову оцінку корупційним діям Олександра Усенка та розірвати з ним трудовий контракт. Як повідомлялося раніше, на розгляді в Апеляційному суді м. Київ зараз перебуває позов про незаконність призначення Олександра Усенка директором На-

З

аступник Голови Комітету ВР з питань охорони здоров’я, екс-Міністр Олег Мусій повідомив про вихід із фракції «Блок Петра Порошенка», подавши заяву до секретаріату Верховної Ради. В ефірі телеканалу «112» він зізнався, що його «входження в «Блок Петра Порошенка» було... винятково механізмом». Не сподобалося ж йому те, що напередодні прийняття складних рішень було створено широку коаліцію, яка об’єднала членів фракцій «Блок Петра Порошенка», «Народного фронту», «Удару»,

«Опозиційного блоку». Як відомо, Олег Мусій перебуває в затяжному конфлікті з Арсенієм Яценюком: вочевидь, самозакоханий політик ніяк не може забути той день, коли Прем’єрміністр попросив його звільнити міністерське крісло, та за кожної нагоди виступає з нищівною критикою Голови Уряду. Але вихід політичного авантюриста Мусія з фракції пов’язаний ще й з небажанням втратити свої політичні здобутки, беручи участь у прийнятті непопулярних, але важливих рішень. І ось він вже накидається на своїх

За матеріалами gigamir.net і Facebook

За матеріалами прес-служби МОЗ України

Безпека імунізації понад усе

За матеріалами Корреспондент.net

За матеріалами прес-служби МОЗ України

ПРАВА ЛЮДИНИ — ОСНОВА НОВОЇ РЕДАКЦІЇ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ПСИХІАТРИЧНУ ДОПОМОГУ»

С

ходи реабілітації, а це сприятиме переорієнтації Закону на реабілітацію й поліпшить захист прав хворих з розладами психіки та поведінки. Зі ст. 11 Закону пропонується видалити положення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника. Зі ст. 13 Закону пропонується видалити положення про госпіталізацію до психіатричного закладу особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, на прохання або за згодою її опікуна.

У

вчорашніх партнерів і союзників, називаючи їх дії такими, що «призводять до ескалації конфлікту і смерті через непродуману політику». До того ж, він відкрито підбурює до виходу з фракції інших депутатів. Численні ж лайтбокси із портретом «головного медика Майдану», що окупували весь Київ, доводять — «вічний революціонер» знайшов своє золоте джерело, яке дає йому змогу займатися звичним ділом — обмовляти колег і створювати перешкоди на шляху державної машини.

Києві за участю фахівців системи охорони здоров’я, фармако­нагляду, лікарів-клініцистів, науковців і екс­пертів з різних регіонів України відбувся семінар з безпеки проведення національних програм імунізації в Україні, орга­нізований за підтримки ВООЗ та ЮНІСЕФ. Серед основних питань заходу — моніторинг й аналіз можливих ризиків, пов’язаних з вакцинацією, та їх усунення, удосконалення національної системи контролю за безпекою вакцин під час проведення клінічних досліджень і фармаконагляду, підвищення рівня довіри населення до програм імунізації.

ПЕРЕОРІЄН ТА ЦІЯ Н А РЕ А БІЛІ ТА ЦІЮ

еред ключових положень, які зазнають змін у новій редакції Закону України «Про психіатричну допомогу», є такі, що суттєво підвищують рівень захисту прав осіб із розладами психіки та поведінки. Зокрема зміни до ст. 5 Закону передбачають: грошова допомога буде надаватися лише особі, яка проживає разом з інвалідом I групи, котрий унаслідок психічного розладу за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду. Щодо інвалідів ІІ групи, то до них мають застосовуватися за-

О

ціонального інституту хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова (справа №761/26305/14-ц). Найближче слухання заплановане на 23 вересня. Громадська організація «ФАРМВАРТА» підтримала вимоги трудового колективу Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова щодо звільнення Олександра Усенка. Як зазначив її керівник Денис Шевченко, «ФАРМВАРТА» вже повідомила Антимонопольному комітету, народним депутатам, бізнес-омбудсмену та представникам ЗМІ про тривожну ситуацію в інституті. Він додав, що скандальний директор незаконно відібрав приміщення в аптечного пункту, який працював в установі близько десяти років, та відчинив двері для фармацевтичної фірми, котра з’явилася на ринку наприкінці грудня минулого року, — її власник, за словами співробітників, має до пана Усенка пряме відношення. Громадські активісти вимагають від влади навести лад заради збереження потенціалу відомої в усьому світі державної установи.

лександр Квіташвілі відвідав медичні заклади Рівненської, Житомирської та Київської областей, де перевірив реальну ситуацію із залишками вакцин і лікарських засобів для подальшого ефективного перерозподілу життєво необхідних ліків на період здійснення державних закупівель у 2015 р. «Ситуація із забезпеченням вакцинами складна в усіх областях, але є такі, яким вдається вирішувати цю проблему», — зазначив Міністр. За його словами, найбільша проблема з нестачею вакцин БЦЖ і АКДП: вони протягом багатьох років не закуповувалися в Україні в потрібному обсязі. Вирішено питання лише з вакциною від поліомієліту: її придбано за кошти уряду Канади і буде розподілено в регіони України вже восени цього року. Інші вакцини закуповуватимуть через ЮНІСЕФ. Заступник Міністра охорони здоров’я України Віктор Шафранський, відвідавши медичні заклади Черкаської, Кіровоградської та Дніпропетровської областей, виявив майже повну відсутність вакцин для планового щеплення та на випадок спалаху інфекційних хвороб. Немає необхідних препаратів проти ботулізму і правця. «У випадку виникнення непередбачуваних обставин із закупівлями через міжнародні організації закупівлі проведе Комітет з конкурсних торгів МОЗ. Уже оголошено торги по 5 програмах, і ця робота триває», — повідомив він.

З КОРА Б ЛЯ — К УД И?

ОЛЕГ МУСІЙ УТІК ПЕРШИМ

Нестача вакцин БЦЖ і АКДП

«Проект Закону «Про психіатричну допомогу» має очевидні переваги, оскільки підвищує рівень захисту прав осіб, які визнані недієздатними. Ми сподіваємося, що він отримає підтримку з боку депутатського корпусу», — зауважила перший заступник Міністра охорони здоров’я України Олександра Павленко. За матеріалами прес-служби МОЗ України

! «АБСОЛЮТНО ВСІ НОРМАТИВНІ АКТИ ГОТОВІ ДЛЯ ПЕРЕХОДУ НА ЗАКУПІВЛІ ВАКЦИН МІЖНАРОДНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ», — ПОВІДОМИВ МІНІСТР ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ОЛЕКСАНДР КВІТАШВІЛІ НА ЗАСІДАННІ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ. У 2015 Р. ЗАПУЩЕНО 7 ПРОГРАМ ДЛЯ ЗАКУПІВЛІ ВАКЦИН ЗАГАЛЬНОЮ КІЛЬКІСТЮ 15 ЛОТІВ. За матеріалами «Інтерфакс-Україна»

3

НОВИНИ ВИМОГИ Ч АСУ

ПО СПІШНЕ РІШЕННЯ

ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ РИНОК СТАЄ НЕКОНТРОЛЬОВАНИМ

П

остановою Кабінету Міністрів з 26 серпня 2015 року Державну службу з питань лікарських засобів, що ліквідується, позбавлено повноважень органу ліцензування фармацевтичної діяльності. «Держлікслужба України змушена припинити виконання функцій

органу ліцензування господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, імпорту лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами», — наголошується в повідомленні Держлікслужби. Водночас орган, якому передаються ці повноваження, — Дер-

жавна служба з лікарських засобів і контролю за наркотиками — ще не розпочав роботу. Відомство навіть не сформоване. Це може призвести до безконтрольної діяльності учасників фармацевтичного ринку. За матеріалами прес-служби Держлікслужби та УНІАН

Л І К И С ТА Н У Т Ь Д О С Т У П Н І Ш И М И ?

МОЗ ІНІЦІЮЄ ВІДРОДЖЕННЯ В АПТЕКАХ ВИГОТОВЛЕННЯ ЕКСТЕМПОРАЛЬНИХ ПРЕПАРАТІВ

П

роект Закону «Про внесення змін до абзацу першого підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України» (щодо створення сприятливих умов для поліпшення забезпечення закладів охорони здоров’я та громадян доступними лікарськими засобами) розроблено Міністерством охорони здоров’я України з метою усунення правової колізії, що виникла на практиці та призводить до зростання витрат на придбання лікарських засобів громадянами і збільшення бюджетних витрат на закупівлю лікарських засобів, виготовлених в умовах аптеки. Зазначена в цьому підпункті норма визначає вимоги до лікарських засобів, операції з постачання яких оподатковуються за ставкою 7% ПДВ. Такі препарати мають бути внесені

до Державного реєстру лікарських засобів і дозволені до виробництва та застосування в Україні. Вищезазначена норма кодексу не містить чіткої вимоги щодо виробника лікарських засобів. Однак відповідно до ст. 9 Закону України «Про лікарські засоби» не підлягають державній реєстрації лікарські засоби, які виготовляються в аптеках за рецептами лікарів і на замовлення лікувально-профілактичних закладів із дозволених до застосування діючих та допоміжних речовин. Прийняття зазначеного Закону України дасть змогу використовувати європейську практику при оподаткуванні медичних виробів ПДВ за зниженою ставкою, а закладам охорони здоров’я та малозабезпеченим верствам населення купувати лікарські засоби за доступними цінами.

«Лікарські засоби, які виготовляються в аптеках за рецептами лікарів неможливо масово виготовляти в умовах промислового виробництва — вони готуються в невеликій кількості, в індивідуальному порядку та мають короткотривалий термін використання. Більшість із них виготовляються без консервуючих і стабілізуючих речовин, що важливо для новонароджених, людей похилого віку та при окремих нозологіях захворювань. Ми сподіваємося, що народні депутати підтримають законопроект, який створює сприятливі умови для забезпечення громадян доступними лікарськими засобами», — наголосила перший заступник Міністра охорони здоров’я України Олександра Павленко. За матеріалами прес-служби МОЗ України

З А Д АЧ А З Б А ГАТ Ь М А Н Е В І Д О М И М И

РЕКЛАМУ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ЗАБОРОНЯТЬ?

У

Міністерстві охорони здоров’я створено робочу групу з питань удосконалення законодавства у сфері реклами лікарських засобів. Відповідний наказ від 24.07.2015 р. №467 опубліковано на сайті Міністерства. Головою робочої групи призначено першого заступника Міністра охорони здоров’я Олександру Павленко, її заступниками — за-

ступника Міністра Віктора Шафранського та в. о. начальника Управління фармацевтичної діяльності та якості фармацевтичної продукції МОЗ Тараса Лясківського. «У країнах Європи по-різному врегульовано це питання. Однак в Україні насамперед повинні з’явитися чіткі правила інформаційної політики у сфері обігу лікарських засобів», — наголосила Олександра Павленко. Нагадає-

мо: коаліційною угодою передбачена заборона реклами лікарських засобів, але своє негативне ставлення до впровадження такої норми висловили провідні медіаоб’єднання, фармацевтичні виробники та низка медичних асоціацій. За матеріалами прес-служби МОЗ України

Н А З А В Е Р Ш А Л Ь Н І Й С ТА Д І Ї

ПРОЕКТ ВІДШКОДУВАННЯ ВАРТОСТІ ПРЕПАРАТІВ ІНСУЛІНУ ГОТОВИЙ

М

іністерство охорони здоров’я України затвердило склад робочої групи з питань розробки системи відшкодування вартості препаратів інсуліну. Головою робочої групи призначено першого заступника Міністра охорони здоров’я Украї­ни Олександру Павленко. Усього до робочої групи входять 32 особи — фахівці МОЗ,

4

Державного експертного центру, Держлікслужби, установ охорони здоров’я, представники виробників лікарських засобів і профільних асоціацій. «Діяльність із розробки необхідних нормативно-правових актів для запуску з 2016 р. пілотного проекту, розпочата в Міністерстві у квітні цього року, добігає кінця. Найближчим

часом документи надійдуть на погодження в центральні органи виконавчої влади. Також на завершальній стадії розробки перебуває реєстр інсулінозалежних пацієнтів»,— повідомила Олександра Павленко. За матеріалами прес-служби МОЗ України

Епіднагляд повернувся до сфери охорони здоров’я

П

ід час розширеного засідання Колегії Держсанепідслужби України фахівців відомства ознайомили із векторами подальшого розвитку громадського здоров’я в країні. «Система профілактичної медицини повернулася у сферу охорони здоров’я», — зазначив т. в. о. Голови Державної санітарноепідеміологічної служби України Святослав Протас. Він наголосив, що фахівці служби готові змінити формат своєї діяльності, зайнявши нішу експертів із наявною потужною лабораторною базою, та стати в новій системі громадського здоров’я партнерами бізнесу. За його словами, епіднагляд в європейському розумінні охоплює профілактику як інфекційної, так і неінфекційної захворюваності, адже нині 80% проблем зі здоров’ям пов’язані із розвитком саме неінфекційних хвороб. Напередодні рішенням Уряду функції з реалізації державної політики у сфері санітарно-епідеміологічного нагляду (спостереження) вилучено із функцій новоствореної Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів і передано МОЗ України. За матеріалами прес-служби Держсанепідслужби України

Інфекційні виклики потребують спільних зусиль

У

МОЗ України відбулася зустріч директора Департаменту громадського здоров’я Світлани Осташко за участю головного позаштатного спеціаліста МОЗ України зі спеціальності «Інфекційні хвороби» Ольги Голубовської з представниками Бюро ВООЗ в Україні Андрієм Славуцьким і Жанною Ценіловою. Обговорено критичну ситуацію із лептоспірозом в Україні впродовж останніх років, питання реєстрації інфекційних захворювань, діагностики та лікування хворих. Представники Бюро ВООЗ звернули увагу, що у вересні на Всесвітній асамблеї ООН відбудеться важливий захід — прийняття Стратегії щодо туберкульозу до 2035 р. За матеріалами прес-служби МОЗ України

! ЗБІР ЗА ДЕРЖАВНУ РЕЄСТРАЦІЮ ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ, ЯКИЙ ПІДЛЯГАЄ ЗАКУПІВЛІ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ЗАКУПІВЕЛЬНОЇ ПРОЦЕДУРИ, ПРОВЕДЕНОЇ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ, ЯКА ЗДІЙСНЮЄ ЗАКУПІВЛІ, НА ВИКОНАННЯ УГОДИ ЩОДО ЗАКУПІВЛІ МІЖ МОЗ ТА ВІДПОВІДНОЮ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ, ЯКА ЗДІЙСНЮЄ ЗАКУПІВЛІ, НЕ СПЛАЧУЄТЬСЯ. За матеріалами Урядового порталу

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

4 вересня 2015 року

І Н Ф О Р М А Ц І Й Н А О П Е Р АТ И В Н І С Т Ь

ВБИВЧІ ДОЗИ

ВІЙСЬКОВІ ГОСПІТАЛІ ОБ’ЄДНУЮТЬ ЄДИНОЮ ЕЛЕКТРОННОЮ СИСТЕМОЮ

У

військових госпіталях впроваджують єдину медичну інформаційну систему «е-Здоров’я» для забезпечення оперативної передачі медичних історій поранених з одного госпіталю в інший. За с ловами керівника Офісу реформ Міністерства оборони України Андрія Загороднюка, до

системи вже підк лючено понад 40 користувачів Київського міського госпіталю, Маріупольська лікарня швидкої медичної допомоги та Запорізький військовий госпіталь. Проводяться роботи по пі дк люченню Артемівської центральної районної лікарні та Харківського військового к лі-

нічного госпіталю, 15 медичних закладів у зоні АТО та інших медичних установ, у яких лікують поранених. До березня 2016 р. заплановано під’єднати до системи близько 500 користувачів медичних закладів. За матеріалами УНН

ЗМЕНШЕННЯ ЗА ГРОЗ

МІНОБОРОНИ США ПІДВИЩИТЬ РІВЕНЬ БІОЛОГІЧНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ

У

межах положень імплементаційної угоди між Міністерством охорони здоров’я України та Міністерством оборони Сполучених Штатів Америки Державна санітарно-епідеміологічна служба України відновила співпрацю в галузі запобігання поширенню технологій, патогенів і знань, які можуть бути використані під час розробки біологічної зброї. За словами керівника Держсанепідслужби Святослава Протаса, Україна готова до спів­ праці в галузі біобезпеки та до конкретних кроків майбутньої взаємодії: «Ми високо цінуємо допомогу Міністерства оборони США у справі

досягнення рівня євроатлантичних стандартів біологічного захисту та розширення можливостей закладів й установ системи державного санітарно-епідеміологічного нагляду щодо виявлення та реагування на спалахи інфекційних хвороб». Технічна допомога передусім передбачає забезпечення життєдіяльності раніше побудованих і модернізованих лабораторій, а також проведення навчання з управління системами біозахисту та біобезпеки, спостереження за інфекційними хворобами для персоналу Держсанепідслужби і МОЗ України.

Учасники проекту відвідали шість лабораторій та оцінили сучасний стан і діяльність лабораторій-реципієнтів. Раніше було побудовано, модернізовано та здано в експлуатацію 8 лабораторій на базі обласних лабораторних центрів Держсанепідслужби у Вінницькій, Дніпропетровській, Закарпатській, Львівській, Харківській, Херсонській та Тернопільській областях і в Кримському республіканському лабораторному центрі. За інформацією Держсанепідслужби України

БОЛІСН А Т ЕМ А

СИСТЕМУ ПЕРЕЛИВАННЯ КРОВІ В УКРАЇНІ БУДЕ АДАПТОВАНО ДО ЄВРОСТАНДАРТІВ

У

рамках триденного семінару «Оцінка безпеки системи переливання крові» представники Європейської комісії спільно з фахівцями Міністерства охорони здоров’я та спеціалістами з різних регіонів України напрацювали механізми співробітництва в цьому напрямку. Експерти-аудитори Єврокомісії розпочали оцінку системи переливання крові в Україні. Минулого року Україна підписала Угоду про асоціацію з ЄС, одним із спеціальних розділів

якої є зобов’язання нашої держави адаптувати до євростандартів вітчизняне законодавство в частині гарантування безпеки та якості крові та її компонентів для захисту як отримувачів, так і донорів. Заступник Міністра охорони здоров’я Ігор Перегінець зауважив, що питання безпеки крові для України набуло особливого значення в багатьох контекстах: «В країні йде війна, гинуть люди, поранені потребують крові. Водночас ситуація із забезпеченням

якості донації, через те що Україна лідирує щодо захворюваності на ВІЛ/СНІД і вірусні гепатити, залишає бажати кращого. Ми маємо серйозні політичні зобов’язання, що відображені в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС, одним із ключових елементів якої є визначена безпека крові й органів». За матеріалами прес-служби МОЗ України

Е П І Д Е М І Ї Н Е З Н А Ю Т Ь КО РД О Н І В

КОЛИ ВІЛ-ІНФІКОВАНІ З ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ ОТРИМАЮТЬ НЕОБХІДНІ ЛІКИ?

17

серпня 2015 р. ЮНІСЕФ доставив в Україну першу партію антиретровірусних лікарських засобів для ВІЛінфікованих, які проживають на окупованих територіях Східної України. Наступні партії препаратів на загальну суму 3 млн 700 тис. дол. будуть передані найближчим часом. Про це повідомили в Дитячому фонді ООН (ЮНІСЕФ). Допомогою охоплять понад 8 тис. дорослих і дітей, які живуть із ВІЛ, а більше ніж 31 тис. вагіт-

них отримають можливість пройти тестування на виявлення цієї хвороби. Надходження гуманітарної допомоги на Донбас заблоковано із 4 серпня, у зону АТО ці ліки ще не потрапили. За даними ЮНІСЕФ, південно-східні регіони України, у тому числі Донецька і Луганська області, характеризуються високим показником поширення ВІЛ-інфекції — 644 випадки на 100 тис. населення. Майже 14 тис. дорослих і дітей, що живуть з ВІЛ, нині перебувають на

непідконтрольних Уряду України територіях, 8 тис. зазнають ризику призупинення антиретровірусної терапії. Лікування ВІЛ-інфікованих в інших регіонах країни буде забезпечено завдяки регулярному гранту від Глобального фонду та додатковому фінансуванню з держбюджету України. За матеріалами прес-служби ЮНІСЕФ і УНН

Наркотичні пігулки йдуть з-під поли

П

рацівники регіонального управління протидії незаконному обігу наркотиків МВС в Одеській області виявили в одному медичному центрі понад 1 тис. пігулок наркотичних засобів, обіг яких в Україні суворо обмежений. Встановлено, що працівники цього комунального закладу, відповідно до ліцензійних умов провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, зберігали наркотичні лікарські засоби, не маючи на це права. Під час обшуку приміщень правоохоронці вилучили та наклали арешт на наркотичні лікарські засоби «Бупрен® ІС», «Метадол», «Бупренорфіну гідрохлорид», «Трамадол», «Сибазон» і отруйний лікарський засіб «Клофелін». Виявлено недостачу 5 доз наркотичного лікарського засобу «Метадол». Діяльність із призначення, видачі та обліку наркотичних засобів здійснювали 5 працівників. Правоохоронці також затримали 37-літнього мешканця м. Одеса, який брав участь у державній програмі замісної підтримуючої терапії. Він щодня отримував в цьому медичному центрі наркотичний лікарський засіб «Бупренорфіну гідрохлорид», проте зазначений препарат не вживав, а виносив з метою подальшого збуту. Стосовно правопорушника обрано запобіжний захід — утримання під вартою. Торгівля наркотичними препаратами без документів може дорого обійтися й підприємцям з Дніпропетровська. Місцеві співробітники відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків під час санкціонованого обшуку в приміщенні однієї з аптек, яка протягом 3 місяців працювала нелегально, вилучили 12 кг препаратів із вмістом підконтрольних речовин на суму 500 тис. грн. Усі медикаменти зберігалися без жодних документів. Походження препаратів поки також не відоме. Вилучені лікарські засоби направлені в Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр для проведення дослідження. Відкрито кримінальне провадження за ч. 2 ст. 311 (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 2 до 5 років. За матеріалами відділів зв’язків із громадськістю ГУМВС в Одеській та Дніпропетровській областях

! З 1 ВЕРЕСНЯ РОЗМІР ПОСАДОВИХ ОКЛАДІВ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЗРОСТЕ: «ЗГІДНО З ПОКАЗНИКАМИ ЄДИНОЇ ТАРИФНОЇ СІТКИ ДЛЯ ПЕРШИХ П’ЯТИ РОЗРЯДІВ ЗАРОБІТНА ПЛАТА ЗРОСТЕ НА 13%, А ДЛЯ КВАЛІФІКОВАНІШИХ ПРАЦІВНИКІВ БЮДЖЕТНОЇ СФЕРИ (ПОЧИНАЮЧИ З ФЕЛЬДШЕРІВ) ЗБІЛЬШЕННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ВІДБУДЕТЬСЯ НА РІВНІ 18%», — ПОВІДОМИВ МІНІСТР СОЦПОЛІТИКИ УКРАЇНИ. За матеріалами УНН

5

ДОСЬЄ

ДЕТЕКТИВНА ІСТОРІЯ З ПРИСМАКОМ КОДЕЇНУ Голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець 14 травня 2015 р. звернулася з офіційним листом до Міністерства охорони здоров’я, у якому намагалася привернути увагу до однієї з найболючіших проблем сьогодення — аптечної наркоманії. Здавалося б, усе логічно. Проблема дуже гостра й усім добре відома. Для її вирішення потрібні спільні зусилля медичних функціонерів, правоохоронних органів і небайдужих громадських активістів. Але те, що відбулося невдовзі, виходить за межі здорового глузду й наводить на тривожні думки.

Загроза зловживань У листі, що поклав початок цій драматичній, майже детективній історії, зокрема йшлося: «До Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я звернувся Голова правління Союзу споживачів медичних послуг, лікарських засобів та виробів медичного призначення Владислав Онищенко стосовно ситуації, що склалася довкола обігу кодеїновмісних препаратів, пов’язаної з постійно зростаючими обсягами їх реалізації та нецільового використання, а також бездіяльності Міністерства охорони здоров’я України з урегулювання цього питання. Надсилаємо зазначене звернення для розгляду та аналізу. Просимо вжити заходів, які б унеможливлювали вживання населенням кодеїновмісних протикашльових препаратів не за медичним призначенням. При цьому просимо звернути увагу на те, як регулюється питання обігу лікарських засобів, при неправильному застосуванні котрих може виникати значна загроза зловживань, звикання чи використання у незаконних цілях, у європейському законодавстві». Уже через місяць, 17 червня 2015 р., на засіданні Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я перед депутатами було поставлене питання «Про розгляд звернення генерального директора ТДВ «ІнтерХім» А. Редера стосовно надання копії надісланого до Комітету Головою правління Союзу споживачів медичних послуг, лікарських засобів та виробів медичного призначення В. Онищенком листа з приводу обігу кодеїновмісних лікарських засобів» . Згідно з порядком денним це питання розглядалося за пропозицією Голови профільного Комітету, народного депутата України О. Богомолець. Однак вона в цей день на засідання не з’явилася, тому його проводила її перший заступник Оксана Корчинська. На ньому були присутні майже всі члени Комітету. Генеральний директор ТДВ «ІнтерХім» А. Редер, який звертався з клопотанням про видачу йому «копії листа», не з’явився на засідання — він прислав свою людину. Протягом тривалого періоду (аж до 31 липня 2015 р.) документи із цього засідання (протокол і стенограма) були втаємниченими — вони з’явилися на офіційному сайті Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я лише після того, як на це порушення

6

ключової норми депутатської діяльності та принципів відкритого суспільства звернули увагу журналісти, у тому числі й наше видання. Ми вказували, що подібні підходи суперечать принципам, задекларованим фракцією «Блок Петра Порошенка» в особі Голови Верховної Ради України Володимира Гройсмана, котрий ще 28 січня 2015 р. зобов’язав усіх керівників комітетів оприлюднювати протоколи всіх засідань на сайті Парламенту протягом трьох робочих днів від дня підписання, стенограму — протягом 5 робочих днів. До речі, у порядку денному засідання від 17 червня (а кожний порядок із переліком питань має оприлюднюватися заздалегідь, за два тижні до дня засідання), а саме в інтернетверсії цього документу, «кодеїнове питання» зовсім «забули» зазначити. Здається, це було зроблено навмисно, щоб фахівці й активісти, націлені на принципову боротьбу з аптечною наркоманією, не заважали його вже спланованому розгляду. Принаймні, нижченаведені факти схиляють до цієї версії.

Чумак і копія Чому керівників ТДВ «ІнтерХім» так хвилює питання, порушене В. Онищенком? Відповідь проста: вони хочуть знати ворога в обличчя! Як виробників аптечного наркотику №1 в Україні — «Кодтерпіну IC®» — їх зацікавленість, зрозуміло, полягає в нарощуванні обсягів продажів цього препарату. Тому нівелювання негативної інформації щодо кодеїновмісних

www.interchem.com.ua

препаратів, пошук союзників серед впливових функціонерів медичної системи, які згодні закривати очі на побічні ефекти безконтрольного використання кодеїну, супротив ініціативам громадських організацій для вирішення цього питання, включаючи залякування активістів, — цілком звичні, можна сказати, класичні методи боротьби бізнесменів за комфортне перебування на ринку. Покровителі «кодеїнокрокодилового змія» цього разу перевершили себе. О. Богомолець запропонувала розглянути звернення генерального директора ТДВ «ІнтерХім» А. Редера «стосовно надання копії листа з приводу обігу кодеїновмісних лікарських засобів, надісланого до Комітету». Перша дивина полягає вже в самій постановці цього питання. Що це взагалі за підхід до проблеми? Невже для видачі копій звернень громадських організацій і подібних документів потрібно скликати всіх членів Комітету та приймати колегіальне рішення? Невже Голові Комітету хтось забороняв розпорядитися зробити копію цього документу та надіслати її керівництву ТДВ «ІнтерХім» чи надати особисто представникові? У чому проблема? Яку «військову таємницю» приховує цей лист? Доречним було б, направляючи лист до Міністерства охорони здоров’я, офіційно ознайомити з ним і керівництво «ІнтерХіму»: навряд чи було б зайвим нагадати виробникам про масштаби наркотичних загроз в Україні,

стурбованість суспільства й етичні правила ведення бізнесу. Утім, далі ви зрозумієте, що «звернення про видачу копії» було всього лише приводом для протягування зовсім іншого рішення. Про це свідчить стенограма засідання, розміщена на офіційному сайті Комітету. «КОРЧИНСЬКА О. А. Є генеральний директор «ІнтерХім»? ЧУМАК О. В. Є представник. СИСОЄНКО І. В. У вас є доручення? Дайте, будь ласка, ознайомитись із дору­ченням. ЧУМАК О. В. Я керівник ТДВ «ІнтерХім». КОРЧИНСЬКА О. А. Пане Олександре, я перепрошую, просто в даному разі тут (у порядку денному — Авт.) представлений генеральний директор. Я прошу тоді назвати вашу посаду для протоколу. ЧУМАК О. В. Чумак Олександр Володимирович, директор ТДВ «ІнтерХім». КОРЧИНСЬКА О. А. Прошу». Тут ми стикаємося нехай і з невеликою, але сенсацією в рамках фармацевтичного ринку: якщо вірити сказаному, то О. В. Чумак — особа з вельми скандальною репутацією — є директором вказаного підприємства. А ще донедавна він виступав як активіст заводу «ІнтерХім», Голова страйкому компанії, який «грудьми лягав» на захист препарату «Кодтерпін IC ®». Наприклад, у березні минулого року на замовній прес-конференції заводу «ІнтерХім» в ІА «Інтерфакс-Україна» він в оточенні групи осіб у камуфляжі красномовно пояснював присутнім, які не поділяли його любові до кодеїновмісних ліків, що вміє вирішувати питання «по-простому». Згодом Олександр Чумак став представлятися радником Голови Держлікслужби Михайла Пасічника. І ось він — уже директор. Щоправда, слід зазначити: у списку керівників на офіційному сайті ТДВ «ІнтерХім» Олександра Володимировича чомусь немає. Як і у відкритому реєстрі підприємств на сайті Міністерства юстиції України.

Мусій і підміна Як же визначив проблематику новоспечений директор? (стиль так само, як і помилки виступаючого, збережено з огляду на дотримання об’єктивності — ред.) «ЧУМАК О. В. Останнім часом ведеться повна дискредитація нашого підприємства шляхом сфальсифікованих звернень деяких громадських організацій, які насправді не володіють ситуацією і вводять в оману Комітет. Протягом останніх трьох років громадська оргаwww.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДОСЬЄ

4 вересня 2015 року

нізація, очолювана паном Онищенком, кожен день дискредитує наше підприємство… Упродовж останніх трьох років після введення рецептурного відпуску цього препарату обсяг його ринку зменшився вже в 5 разів… Це кодеїновмісні препарати. Їх 35 на ринку на сьогоднішній день. Онищенко розповідає всім байки, що «ІнтерХім» травить всю країну і що тільки не робить. Тому я дуже прошу членів Комітету не ставитись упереджено до тих заяв, які роб­ляться псевдоорганізаціями, і провести розслідування з цього приводу, і надати належну оцінку таким зверненням. Це дискредитує наше підприємство, яке виробляє не тільки ці ліки, а й ліки, що пов’язані з наданням допомоги. Рівень знеболювання на сьогоднішній день після отаких дій в країні знизиться майже на 70 відсотків. Таблетований морфін, який Міністерство охорони здоров’я попросило нас випустити, ми спалили в пічці». Із цього словесного потоку найбільш розчулює фраза про те, що підприємство «виробляє не тільки ці ліки (звісно, маються на увазі кодеїновмісні — Авт.), а й ліки, які пов’язані з наданням допомоги». Як бачимо, директор ТДВ «ІнтерХім» й сам не вважає можливим надавати допомогу за допомогою кодеїновмісних препаратів. І з цим неможливо сперечатися: дія кодеїновмісних препаратів дійсно не спрямована на усунення причин хвороби, тобто на лікування захворювання, їх місія — полегшення перебігу, зокрема усунення кашлю. Що ж стосується «сфальсифікованих», як їх називає О. Чумак, звернень, то було б справедливо разом із громадськими діячами «закликати до відповіді» керівників регіональних підрозділів МВС, звідки буквально щотижня надходять шокуючі повідомлення про правопорушення, пов’язані саме з обігом кодеїновмісних пігулок, про виявлення великих партій препаратів та численні випадки незаконної торгівлі кодеїном з-під поли. Однак повернемося до засідання. До чого хилить Чумак, поки не розуміють ані головуючий, ані депутати. «КОРЧИНСЬКА О. А. Я перепрошую, пане Олександр, можна уточнити? Ваше звернення до Комітету стосується… СИСОЄНКО І. В. Що саме ви хочете від Комітету Верховної Ради? Ви сказали — провести розслідування. Ми Комітет Верховної Ради, і ми не займаємось розслідуванням. ЧУМАК О. В. Але Комітет надав таке доручення. МУСІЙ О. С. Дозвольте? КОРЧИНСЬКА О. А. Так, прошу, Олег Степанович». Нас, звичайно, анітрохи не дивує, що на виручку Олександру Чумаку приходить Олег Мусій, уже давно посвячений у «кодеїнові таємниці»: у бутність свою Міністром охорони здоров’я він зробив усе можливе, щоб спустити питання посилення контролю над кодеїновмісними препаратами на гальмах, успішно «заговоривши» проблему. Якщо в березні 2014 р. він називав «бізнес, побудований на кодеїнових препаратах», неетичним і неморальним та зазначав, що кодеїновмісні ліки стимулюють українську наркоманію, то після зустрічі з керівництвом «ІнтерХіму» змінив свою точку зору на протилежну і почав виступати проти посилення контролю над «збудниками крокодилової епідемії» та їх взяття на суворий предметнокількісний облік. «МУСІЙ О. С. Шановні народні депутати, я прошу звернути вашу увагу на те, що на звернення до Комітету пана Онищенка Голова Комітету без рішення Комітету (направила лист з кодеїнової проблематики в МОЗ — Авт.), я вважаю, що це неправильно, тому що насправді було

звернення до Комітету, і ми мали б розглянути це звернення на засіданні Комітету і тільки тоді прийняти рішення. Насправді рішення Комітету прийнято не було. Натомість Голова Комітету підписала це звернення до Міністерства охорони здоров’я, до Міністерства внутрішніх справ і до інших органів. Тому… ми мали б це розглянути і прийняти рішення про відкликання відповідних звернень і вказати голові Комітету на те, що голова Комітету не може діяти від імені Комітету, коли Комітет не приймає рішення. ІЗ ЗАЛУ. А ви впевнені, що вона діяла від імені Комітету? МУСІЙ О. С. Аякже. Подивіться на бланк, це ж бланк Комітету з питань охорони здоров’я, а не особистий бланк народного депутата. Тим більше, що звернення було до Комітету, а не особисто до депутата Верховної Ради». Таким собі «вмілим рухом думки» питання про надання копії листа перетворюється на пропозицію про відкликання цього листа О. Богомолець. Але деякі депутати не погоджуються з такою підміною. «ШУРМА І. М. Я закликаю колег бути послідовними. У відсутності ініціатора розгляду ми питання не розглядаємо. СИСОЄНКО І. В. Комитет не является следственным органом или судебным залом заседания, чтобы требовать от нас копии каких-то решений. Давайте все-таки функции Парламента не переводить в функции судебной системы. КОРЧИНСЬКА О. А. Скажіть, будь ласка, вас влаштує те, щоб перенести на наступне засідання, щоб була пані Ольга? Вас влаштовує рішення про перенесення розгляду? ЧУМАК О. В. Якщо можна відкликати, то ми б просили відкликати». Ось який «несподіваний» поворот. Ну, не може пан Чумак почекати до наступного засідання. Його це не влаштовує, і якщо просить така шанована людина... «КОРЧИНСЬКА О. А. Я вважаю, що Ольга Вадимівна без рішення Комітету не мала права відправляти ці документи». ...Отакої! Оксана Корчинська згодна піти навіть на звинувачення свого безпосеред-

нього керівника в протиправних діях. Однак насправді ніякого злочину Ольга Богомолець не скоювала, і це поспішив пояснити присутнім завідувач секретаріату Комітету Рудий В. М. «РУДИЙ В. М. Шановні народні депутати, дозвольте зробити коментарі з цього питання. У Законі України «Про комітети Верховної Ради України» немає жодної норми, яка передбачає обов’язковий розгляд усіх звернень, які надходять до Комітету, тільки на засіданні Комітету і голосування по кожному цьому зверненню. Ці питання перебувають у прерогативі в межах повноважень Голови Комітету: вона може або сама розглянути звернення, або доручити розгляд цього звернення комусь із своїх заступників. Тобто я ще раз підкреслюю, немає жодної норми, яка передбачає обов’язковий розгляд усіх звернень. Якби це робили всі комітети, у тому числі і наш, то жодних інших питань на засіданнях комітетів просто не могли б розглядати, тому що іде маса звернень. Це перше. По-друге, є абсолютно чітка норма в Законі України «Про звернення громадян», яка поширюється на звернення взагалі, про те, якщо питання, які порушені у зверненні, не належать до компетенції органу чи посадової особи, яким адресовані звернення, то цей орган або посадова особа повинна направити це звернення тому органу або посадовій особі, в повноваженнях яких є вирішення цих питань. У даному разі регулятором є Міністерство охорони здоров’я України, тому направлення цього звернення до Міністерства охорони здоров’я України було цілком обґрунтованим. КОРЧИНСЬКА О. А. Я з пані Ольгою на цю тему говорила і вона вважає, що неуважно поставилась до цього питання і вона не вивчила це питання. Це її думка». Оксана Корчинська, вочевидь, захопилася наданням Ользі Богомолець ведмежих послуг. «МУСІЙ О. С. Я в продовження своєї пропозиції. Вибачте, шановний секретаріат, я цитую, що ви підсунули Ользі Богомолець, — просимо вжити заходів, які б унеможливлювали вживання на-

ОФІЦІЙНО (З протоколу засідання Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я 17 червня 2015 р.) «СЛУХАЛИ: Про розгляд звернення генерального директора ТДВ «ІнтерХім» А. Редера стосовно надання копії надісланого до Комітету Головою правління Союзу споживачів медичних послуг, лікарських засобів та виробів медичного призначення В. Онищенком листа з приводу обігу кодеїновмісних лікарських засобів. УХВАЛИЛИ: Поставити на голосування пропозицію народного депутата України Мусія О. С. про відкликання надісланого Міністерству охорони здоров’я України листа Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я від 14 травня 2015 року №04-25/12-538. Рішення прийнято більшістю голосів (на час голосування присутніх народних депутатів України — членів Комітету — 7: Бахтеєва Т. Д., Кириченко О. М., Колгано­­ва О. В., Корчинська О. А., Мусій О. С., Сисоєнко І. В., Шурма І. М.; відсутній — 1: Біловол О. М.): «за» — 4: Бахтеєва Т. Д., Колганова О. В., Корчинська О. А., Мусій О. С.; «проти» — 0; «утрималися» — 1: Кириченко О. М.; «не голосували» — 2: Сисоєнко І. В., Шурма І. М.»

селенням кодеїновмісних лікарських засобів не за медичним призначенням. Ви рекомендуєте тут…». На цьому місці у стенограмі — «обрив плівки», що позначено стенографістом реченням «Іде загальна дискусія». Невідомо, про що почали так бурхливо дискутувати депутати, але, погодьтеся, Мусій і справді поставив питання, здатне розпалити будь-кого. Що його збентежило в реченні «вжити заходів, які б унеможливлювали вживання населенням кодеїновмісних лікарських засобів не за медичним призначенням»? Він що ж — хоче легалізувати застосування кодеїну «не за медичним призначенням»? Тоді ким, якщо не наркоманами?

Ви вмієте рахувати?

«КИРИЧЕНКО О. М. Чи може взагалі Комітет проголосувати про відкликання цього листа? КОРЧИНСЬКА О. А. Може. Ми уточнювали це питання у юристів. Ольга Вадимівна пояснила це мені». Он як. Виходить, Ольга Богомолець навіть консультувалася з юристами з приводу відкликання листа — давала установки Корчинській. Ось, виявляється, до чого серйозне питання ховається за формулюванням: «Надання копії листа». Ймовірно, Ольга Вадимівна не з’явилася на засідання, аби не руйнувати сценарій прийняття фінального рішення. Подальша поведінка Оксани Корчинської, що, як танк, змітає розумні доводи, є зайвим підтвердженням версії про замовний характер вирішення цього питання. «СИСОЄНКО І. В. Ольга Вадимовна подписала документ, и мы не можем в ее отсутствие рассматривать… КОРЧИНСЬКА О. А. Я перепрошую. Шановні народні депутати, надійшла перша пропозиція від Олега Степановича Мусія — відкликати. Хто за цю пропозицію, прошу голосувати. Хто за? Пані Колганова, пан Мусій, пані Корчинська, пані Бахтеєва. Хто проти? Хто утримався? Отже, 4 людини за. В даному разі у нас присутні 7 депутатів. Це більшість. Питання проголосовано. ШУРМА І. М. Ви вмієте рахувати? Скільки нас зараз? КОРЧИНСЬКА О. А. Пан Біловол вийшов і нас зараз 7. ШУРМА І. М. Ви вносите в протокол, що немає Біловола? КОРЧИНСЬКА О. А. Прошу зафіксувати, що неприсутній при голосуванні пан Біловол. КОРЧИНСЬКА О. А. Шановні народні депутати, хто за те, щоб надати копії звернень до Комітету з питань охорони здоров’я Союзу споживачів? СИСОЄНКО І. В. А де є повноваження в Комітету надавати копії документів до звернення? Назвіть мені норму в Законі України «Про комітети Верховної Ради України». КОРЧИНСЬКА О. А. Пан Чумак, вас задовольняє це рішення про відкликання? ЧУМАК О. В. Так. КОРЧИНСЬКА О. А. Дякую».

Відкриті питання Що ж сталося з Ольгою Богомолець після того, як вона уважно вивчила «кодеїнову проблему»? Чому вирішила відмежуватися від неї та «розгребти попіл» руками колег? Чому Голова Комітету Верховної Ради Украї­ни з питань охорони здоров’я відкрито не декларує свою позицію з цієї болючої соціальної проблеми? Сподіваємося, що офіційна заява Голови профільного Комітету розвіє сумні підозри в тому, що Ольга Вадимівна стала на бік захисників аптечної наркоманії. Богдан КОНОВАЛОВ, спеціально для «ВЗ»

7

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

АТОМНА КАТАСТРОФА-2015 Одночасно з народженням атомної енергетики в СРСР було створено систему медичного обслуговування працівників галузі, до якої входили науково-дослідні інститути та спеціалізовані медичні заклади — медсанчастини. Їх завданням було не тільки лікування та реабілітація постраждалих від «мирного атому», а й розроблення правил радіаційної безпеки, контроль здійснення природоохоронних заходів і дотримання правил безпеки на виробництві, вивчення нових впливів на людський організм радіації та інших фізичних і хімічних факторів. У незалежній Україні, котра отримала у спадок уранові шахти, атомні електростанції, наукові ядерні заклади, а до того ще й наслідки найстрашнішої в світі ядерної катастрофи та Чорнобильську зону відчуження, ці медичні заклади продовжували виконувати свої функції аж до нинішнього року. Кому і навіщо знадобилося сьогодні руйнувати добре налагоджену службу?

Віктор ШИЛЕНКО, начальник ДЗ «СМСЧ №5 МОЗ України», м. Славутич

У чиї двері стукати?

Н

инішня 5-а медсанчастина в трагічну ніч 26 квітня 1986 р. опинилася в епіцентрі аварії на ЧАЕС. Її медики здобули страшний досвід — виносити смертні вироки, встановлюючи діагноз «променева хвороба», і ціною власного життя рятувати інших людей. Пліч-опліч з ліквідаторами вони пройшли весь шлях ліквідації наслідків аварії та гідно впоралися зі своїми завданнями, але сьогодні про це не прийнято говорити. А шкода, бо лікарі, медсестри та санітарки колишньої СМСЧ №126 м. Прип’ять — саме ті українці, які беззаперечно заслуговують на слова «Героям слава!» Вони і сьогодні герої, бо щодня самовіддано виходять працювати в зону, отримуючи мізерну зарплатню, але навіть думки не мають кинути свій «блокпост». Ми обслуговуємо 25 тис. мешканців м. Славутич. Окрім населення міста послугами медсанчастини користуються 3 тис. співробітників Чорнобильської атомної станції й 1 тис. працівників «Атомремонтсервісу» — підприємства, яке обслуговує всі чотири атомні електростанції України, виконуючи налаштування устаткування та його ремонт тощо. А ще відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.09.2013 р. №669 р. в нашому закладі обслуговуються близько 600 працівників підприємства із забезпечення функціонування об’єктів ЧАЕС, що розташоване в зоні відчуження. Крім того, медчастина забезпечує виконання трьох міжнародних проектів, несе відповідальність за безпеку ядерних об’єктів. До складу медсанчастини нині входять: поліклініка на 650 відвідувань у зміну, стаціонар на 120 ліжко-місць, одна бригада невідкладної медичної допомоги зі стареньким автомобілем і один здоровпункт. За штатним розписом зак­л ад має 450,75 штатних одиниць. Ще в середині 90-х років минулого століття службу почали потихеньку дробити. Раніше до нашої структури входила і МСЧ №1 м. Чорнобиль, але згодом її реорганізували в ДЗ «СМСЧ №16 МОЗ України». Це сталося, коли зону відчуження розділили на дві: 30-кілометрову, яку й обслуговувала доти СМСЧ №16, і 10-кілометрову, яку нині обслуговуємо ми. На сьогодні замість потужної медичної служби, що виконувала на ЧАЕС великий обсяг робіт з навчання, профілакти та лікування, існує банальна первинна та вторинна медична допомога й проводяться медичні

8

огляди категорійного персоналу на ядерно небезпечних об’єктах. Усе, що було нашою гордістю, кануло в Лету через недостатнє фінансування. Бо єдиним наповнювачем бюджету м. Славутич була Чорнобильська атомна електростанція, а вона сама нині «на шиї в держбюджету». Зараз державні медичні заклади, підпорядковані Міністерству охорони здоров’я України, йому наче кістка в горлі, бо зава­жають процесам децентралізації — відповідно до реформи органи місцевого самоврядування повинні управляти всіма медустановами. Ми маємо перейти під їх юрисдикцію й укласти контракт з мерією, яка не має коштів на наше утримання. Вважаю, що горезвісний Додаток №10 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», у якому нас зобов’язують перейти з державної до комунальної власності, нині виконати неможливо. На утримання закладу із державного бюджету виділяється медична субвенція, яка надалі адресно надходить до місцевого бюджету і вже потім перерозподіляється нам, — тобто змінилася тільки форма фінансування. Головним же розпорядником коштів на утримання закладу все одно залишається Міністерство охорони здоров’я України, перерахування коштів у місцевий бюджет у вигляді субвенції виконує роль транзиту, що тільки забирає час. Отже, зі зміною фінансування в цьому році тільки додалося писанини та почастішали затримки з надходженням коштів. Але набагато гірше, що в МОЗ підійшли до цього питання формально. У нашій галузі всього 17 спеціалізованих медсанчастин. Серед них 9, як і наша, є єдиними лікувальнопрофілактичними закладами у своїх населених пунктах. У Славутичі абсолютно нікому підхопити естафету охорони здоров’я! І при цьому нам виділили медичну субвенцію на 2015 р. у розмірі 30% від фінансування попереднього року. Торік ми отримали з бюджету 47,5 млн грн — недостатньо, але впоралися. Цього року виділили ще менше — 15,5 млн грн. Це при обсязі фондів зарплати у 23 млн грн і комунальних платежів у 14 млн грн. Як працювати? Ми ще

не розрахувалися за минулий опалювальний сезон, а як входити в новий? У МОЗ вважають, що в Славутичі досить залишити тільки первинну медичну допомогу. А хто надаватиме вторинну медичну допомогу в місті та 30-кілометровій зоні — про це чомусь ніхто не замислюється. Ситуація ускладнюється ще й тим, що місто Славутич — це «анклав» на території Чернігівської області, місто, адміністративно підпорядковане Київській області, при тому, що до столиці близько 200 кілометрів. Доводячи безпідставність Додатку №10, ми пройшли дуже довгий шлях: обговорення та підтримка трьох Комітетів Верховної Ради, парламентські слухання з нашою участю, на яких нас підтримали. І 4 червня 2015 р. нас ознайомили з проектом розпорядження Кабінету Міністрів України про виділення додаткового фінансування всіх СМСЧ на 2015 р. обсягом 139,3 млн грн. Ми дуже на нього чекали, але в липні виникло чергове зволікання, з’явилися нові особи для узгодження, а потім повідомлення, що Кабінет Міністрів з якихось причин знову відхилив проект, відправивши його на доопрацювання в МОЗ. І все пішло по новому колу. А тим часом ми не маємо можливості працювати далі, бо всі ресурси вичерпані і наші багатолітні партнери відмовляються від співробітництва через те, що заклад не може розрахуватися з боргами. У нас лише в стаціонарі щодня перебуває по 150 пацієнтів, які не отримують ані лікарських препаратів, ані харчування. Медики працюють без зарплати, а попереду — зима… Отже, якщо говорити про 2016 р., то він може стати роком остаточної загибелі медицини в м. Славутич. Ми не проти реформ в медицині — ми за їх розумну реалізацію. Профспілка починає вже порушувати питання про акти непокори, хоча такі методи боротьби за виживання медикам застосовувати не можна. Але що робити, у які двері ще стукати? Пройдено все. МОЗ абсолютно байдуже до наших проблем, там справно відписуються, більше того — надсилають знущальні листи про те, що кожну п’ятницю ми повинні надавати звіти про підготовку до зими.

«

МОЖЛИВО, НАША МЕДИЧНА СИСТЕМА ЗАСТАРІЛА ДЛЯ НОВИХ РИНКОВИХ ВІДНОСИН, АЛЕ ПЕРЕД ТИМ, ЯК ЗНИЩУВАТИ ЛІКАРНІ ТА ПОЛІКЛІНІКИ, ПОТРІБНО ЧІТКО ЗРОЗУМІТИ СТРАТЕГІЮ РОЗВИТКУ НЕ ТІЛЬКИ МЕДИЦИНИ, А Й ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ

«

Сьогодні всім спеціалізованим лікувальним закладам важко, але найскладніша ситуація в ДЗ «СМСЧ №16 МОЗ України». Ми хоч зарплату працівникам потрошку платимо, а там і цього немає.

Костянтин КОРОБКА, начальник ДЗ «СМСЧ №16 МОЗ України», м. Чорнобиль

Апофеоз дурості чи злочин у режимній зоні?

С

пеціалізована медсанчастина №16 обслу­ говує 30-кілометрову зону відчуження та Чорнобильську АЕС і розташована в м. Чорнобиль. На території станції працює спільне міжнародне підприємство NOVARKA, до складу якого входять дирекція ЧАЕС і дві відомі європейські будівельні компанії: Vinci Construction і Bouygues Travaux Publics. На замовлення Уряду України вони будують «Арку» — нове безпечне укриття над четвертим реактором. Персонал працює вахтовим методом (по 15 днів). Це в основному будівельники з України, Туреччини, Франції та Німеччини, а також висококваліфіковані іноземні фахівців 27 різних національностей. Окремий загін зайнятий створенням радіаційного захисту навколо зруйнованого реактора — саме там, де розміщуватиметься «Арка». Для гарантії перебування персоналу в межах дозволених доз усі роботи в цій зоні заздалегідь оцінюються експертами з радіаційного захисту. Зрозуміло, що в такому унікальному міжнародному проекті велику роль відіграють медики. До складу 16-ї СМСЧ входять поліклініка, служба невідкладної медичної допомоги, два здоровпункти на режимних об’єктах: ЧАЕС і промисловому майданчику (ТОВ «ЮТЕМІНЖИНІРИНГ»). Нині 83 медики обслуговують 10 тис. працівників зони відчуження, які виконують роботи вахтовим методом, і 161 «самопоселенця» у Чорнобилі та 10 селах 30-кілометрової зони. Усе було добре, поки не грянув грім — з’явився Додаток №10. Відповідно до цього документу повноваження з фінансування нашої медсанчастини передали Іванківській райдержадміністрації, що є абсолютно неправильним. Ми виконуємо загальнодержавні завдання, видатки на які здійснюються із державного бюджету. Роботи в зоні відчуження проводяться вахтовим методом працівниками з усіх регіонів України й іноземцями, які не зареєстровані в Іванківському районі, тому формульний розрахунок коштів на охорону здоров’я району з урахуванням наших потреб неможливий.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

4 вересня 2015 року

Крім того, ми проводимо компенсацію витрат на виплату та доставку пенсій (Список №1), призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка кожного року збільшується і становить на сьогодні 1040 грн на людину. Наразі при формульному розрахунку медичної субвенції ці гроші не беруться до уваги. Під час визначення за формулою розміру субвенції на роботу нашого «новонародженого» комунального медичного закладу користувалися загальноприйнятою системою розрахунку «на одного мешканця району підпорядкування». Але ж ми не обслуговуємо населення Іванківського району, тому 20 березня 2015 р. на пленарному засіданні чергової 45-ї сесії Іванківської районної ради було прийнято рішення про відмову зарахувати ДЗ «СМСЧ №16 МОЗ України» до спільної власності територіальних громад Іванківського району. Отже, починаючи з другого кварталу цього року фінансування припинене. А в травні виникла заборгованість із виплатою заробітної плати, компенсацій згідно зі Списком №1, з перерахуванням внесків до пенсійного фонду, і мені вже пред’явлено судові позови. Заборгованість за надані медчастині комунальні послуги також загрожує судом. Відтоді в мене вже утворилася підшивка різних пояснювальних записок і документів в усі можливі інстанції завтовшки до 5 см, у якій зібрано листування з Верховною Радою, Кабміном, МОЗ, Мінфіном, Київськими ОДА й облрадою, різними їх департаментами. Щоправда, 12 серпня Кабінет Міністрів України таки прийняв розпорядження №815-р «Про розподіл резерву коштів медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у 2015 році». Сподіваємося на швидке отримання коштів, бо ж борги ростуть, увесь колектив перебуває в шоковому стані. Ми розуміємо: не можна кинути напризволяще співробітників, які будують укриття над зруйнованим реактором, що рятує життя не лише українцям, але й усім європейцям, тому ходимо безкоштовно на роботу та сподіваємося на порозуміння із Комітетом Верховної Ради з питань бюджету. Насторожує й те, що ця ситуація може повторитися у 2016 р., якщо не будуть прийняті зміни до Бюджетного кодексу. Хочу зазначити, що такі зміни підтримано Комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, Комітетом Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, Київською обласною державною адміністрацією, Державним агентством України з управління зоною відчуження, Київською обласною радою, ЦК Атомпрофспілки. Є прислів’я: «Хто не працює, той не помиляється». На жаль, за помилками управлінських рішень, а тим більше законодавчого органу, стоять долі та благополуччя людей. Сподіваємося, помилки швидко будуть виправлені й тим більше — не повторяться.

Олександр ФРОЛОВ, начальник ДЗ «СМСЧ №17 МОЗ України», смт Смоліне

Помилки варто не тільки визнавати, але й виправляти, або Хто підтримає шахтарів?

Н

аша медсанчастина обслуговує працівників двох із трьох працюючих в Україні уранодобувних шахт — Смолінської та Новокостянтинівської. Ми обслуговуємо 9864 особи, серед яких 2,5 тис. працівників уранодобувних шахт, членів їх сімей і жителів смт Смоліне.

«

НА СЬОГОДНІ ЗАМІСТЬ ПОТУЖНОЇ МЕДИЧНОЇ СЛУЖБИ, ЩО ВИКОНУВАЛА НА ЧАЕС ВЕЛИКИЙ ОБСЯГ РОБІТ З НАВЧАННЯ, ПРОФІЛАКТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ, ІСНУЄ БАНАЛЬНА ПЕРВИННА ТА ВТОРИННА МЕДИЧНА ДОПОМОГА Й ПРОВОДЯТЬСЯ МЕДИЧНІ ОГЛЯДИ КАТЕГОРІЙНОГО ПЕРСОНАЛУ НА ЯДЕРНО НЕБЕЗПЕЧНИХ ОБ’ЄКТАХ

«

Умови праці шахтарів належать до категорії особливо тяжких і шкідливих. Тому необхідні постійний медичний моніторинг стану їх здоров’я та профвідбір працівників тощо. Слід врахувати й те, що серед контингенту, який ми обслуговуємо, на диспансерному обліку перебувають 800 інвалідів праці (колишні працівники уранодобувних шахт), які потребують динамічного спостереження, своєчасного призначення протирецидивної терапії та інших заходів. Захворювання в інвалідів праці визнані професійними. Крім того, наш заклад — єдина медична установа на території обслуговування та в радіусі 45 км. Із прийняттям Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» відповідно до горезвісного Додатку №10 фінансування нашого закладу здійснюється органами місцевого самоврядування шляхом розподілу медичної субвенції. Але, як і раніше, власником і розпорядником майна СМСЧ №17 залишається МОЗ України, що призводить до правової колізії (власник МОЗ — фінансування з місцевого бюджету). Головним розпорядником коштів медичної субвенції для медсанчастини визнано Маловисківську РДА. Згідно з формульним розрахунком на жителів району для Маловисківської центральної районної лікарні та Центру первинної медико-санітарної допомоги, що розташовані в районному центрі, виділено фінансування на рівні 2014 р., а для ДЗ «СМСЧ №17 МОЗ України» — решту в розмірі 3,2 млн грн, тобто 24% від фінансування в 2014 р. Доведений обсяг фінансування вкрай недостатній, на що ми неодноразово вказували керівництву району, області та МОЗ України. Зверталися і до Прем’єр-міністра України, депутатів Верховної Ради України. Маловисківський район є дотаційним. Власних коштів обмаль, тому фінансова спроможність бюджету обмежена. Ці обставини призвели до виникнення кредиторської заборгованості нашого закладу по заробітній платі, за спожиті енергоносії та інші видатки. Щоб якось вийти зі скрутного становища, керівництво Маловисківської РДА звернулося до нас з вимогою здійснити оптимізацію штатної чисельності закладу та скорочення ліжкового фонду. У результаті на 1 січня 2015 р. штатна чисельність СМСЧ становила 210 осіб, ліжковий фонд — 70 ліжок, а на 1 червня 2015 р. — залишилося всього 137 медиків і 40 ліжко-місць. Станом на серпень, незважаючи на фінансову допомогу з бюджету району та області, кредиторська заборгованість по заробітній платі становить 364,9 тис. грн, нарахування на заробітну плату — 132,5 тис. грн. За спожите тепло та воду за сезон 2014-2015 рр. жодної гривні не сплачено. Частково покрито заборгованість за спожиту електроенергію. «Захищені» статті видатків (придбання медикаментів і харчування) у 2015 р. не фінансувалися зовсім, як і «незахищені». Такий стан фінансування, здійснення оптимізації, скорочення штатної чисельності та ліжкового фонду призводять до соціальної напруги в колективі медсанчастини і се-

ред мешканців смт Смоліне. У нинішньому році вже двічі в нас відбувалися акції протесту (уперше 23 січня біля головного входу до медсанчастини, вдруге — 10 липня біля Кіровоградської ОДА). Керівництво МОЗ, області, району погоджується з необхідністю збереження та функціонування ДЗ «СМСЧ №17 МОЗ України», але водночас районна адміністрація письмово й усно підтверджує свою фінансову неспроможність утримувати медсанчастину навіть в оптимізованому ви­гляді. Єдиний вихід — повернення на фінансування з державного бюджету безпосередньо через МОЗ. Міністр охорони здоров’я під час відкриття Українського центру томотерапії на базі Кіровоградського онкологічного диспансеру, а також під час зустрічі з медиками області на мій запит щодо перспективи подальшого функціонування та фінансування медсанчастини визнав, що МОЗ помилково не зарахувало нашу спеціалізовану медико-санітарну частину до таких, які є єдиними лікувальними закладами на території режимних об’єктів і виконують загальнодержавні функції (Постанова Кабінету Міністрів України від 16.05.2011 р. №501 «Про затвердження переліку закладів охорони здоров’я та програм у галузі охорони здоров’я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, видатки на які здійснюються з державного бюджету, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України») та обслуговують працівників стратегічних об’єктів — уранодобувних шахт (Постанова Кабінету Міністрів від 04.03.2015 р. №83 «Про затвердження переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави»). На думку колективу медсанчастини, помилки варто не тільки визнавати, а й виправляти. В Україні існують техногенно небезпечні підприємства зі шкідливими й важкими умовами праці, тому при реформуванні охорони здоров’я слід враховувати їх специфіку.

Микола КОЛОМЕНСЬКИЙ, начальник ДЗ «СМСЧ №13 МОЗ України», м. Харків

Реформації, після яких медицині потрібна реанімація

П

ідсумки розмови за темою передачі відомчих медичних закладів у комунальну власність місцевих громад підбив практикуючий лікар, хірург вищої категорії Микола Коломенський. Так історично склалося, що створені для обслуговування державних об’єктів атомної галузі й об’єктів з особливим режимом роботи спеціалізовані медсанчастини будувалися на території підприємств або ж інститутів, закріплених за різними міністерствами та

відомствами, утримувалися на їх балансі, оснащувалися транс­портом й устаткуванням за їх рахунок. Зараз нас передають у комунальну власність під юрисдикцію органів місцевого самоврядування. Окрім того, що всі подібні заклади потерпають від скорочення бюджету та кадрів, є не менш важлива проблема, яку мої колеги не озвучили. Що таке СМСЧ — наша, Чорнобиля, Славутича чи Смоліного? Наведу приклад нашого закладу, утвореного для обслуговування Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» (ННЦ ФТІ): це приблизно 280 осіб персоналу, статут, печатка, небагата матеріальна частина — і все! Більше половини майна, усе серйозне устаткування, будівлі, споруди, земля — інститутські. Чи готова Академія наук України передати їх міській громаді, і на скільки років затягнеться цей процес? Більше ніж півроку минуло відтоді, як ми надіслали до Департаменту охорони здоров’я Харкова пакет документів про передачу. МОЗ вимагає звітів про те, як вона відбувається, а які в нас повноваження для цього? Як ми можемо вплинути на бюрократичну машину? Кому ми потрібні зі своєю печаткою та статутом, і що ми робитимемо з ними, коли перейдемо під патронат міського департаменту охорони здоров’я? Йому абсолютно не цікаві проблеми інституту. Місто ліквідовує цехові служби, і ми з інститутом перейдемо на фінансово-господарські стосунки, тобто обслуговувати його будемо вже за гроші: профогляди, профілактична робота, моніторинг умов праці будуть платні, звичайно, якщо інститут захоче отримати від нас ці послуги. Тому і виникають затримки з переходом в іншу форму власності. Ніхто не бажає займатися переведенням будівель, споруд і землі на баланс міста, адже це власність Академії наук України. Виникають питання: «Хто платитиме, якщо нас передадуть місту, за оренду землі, будівель, устаткування? Наскільки дорого місцевій владі обійдеться оренда?» Люди, котрі вміють рахувати, вже зрозуміли, що навіть за держцінами потрібно буде платити Академії наук величезні гроші, і яка з того економія? Дещо раніше я на сторінках «Вашого здоров’я» порушував питання про відкриття Міжнародного центру ядерної медицини й озвучував проблеми, які виникають через передачу власності. Тому сьогодні не будемо згадувати про витрачені десятки мільйонів доларів на будівництво й переоснащення інституту і, тепер уже туманні, перспективи розвитку центру ядерної медицини на базі медсанчастини. Так само Маловисківській РДА не потрібні проблеми Чорнобиля. Як і Славутичу не потрібні проблеми міжнародного проекту NOVARKA. Місто живе своїм життям, заробляє і платить свої податки, будує дитсадки, дороги, ремонтує комунальні системи, і навіщо йому своїми грошима підтримувати медичні заклади, діяльність яких орієнтована на потребу підприємств державного значення? Для цього є Кабмін, Верховна Рада, МОЗ. Ми всі живемо за залишковим принципом. Щоб спеціалізована медицина працювала — її потрібно фінансувати з державного бюджету. Можливо, наша медична система застаріла для нових ринкових відносин, але перед тим, як знищувати лікарні та поліклініки, потрібно чітко зрозуміти стратегію розвитку не тільки медицини, а й охорони здоров’я населення. Але набагато простіше звітувати кожні кілька років про якісь «дуті» реформації, після яких медицині потрібна реанімація. І коли якийсь клерк розчерком свого пера видав популістський додаток до закону, а вище керівництво заявляє, що закон зворотної сили не має, — загибель галузі неминуча. Ольга ФАЛЬКО, спеціально для «ВЗ»

9

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

«УДАРНА ХВИЛЯ» РЕФОРМУВАННЯ Первинна ланка першою прийняла на себе «ударну хвилю» медичних реформ. Як би їх не називали, пілотними чи експериментальними, вони змінили обличчя первинки — не завжди до невпізнання, але часто — до несприйняття.

Лілія БАБІНЕЦЬ, завідувачка кафедри первинної медикосанітарної допомоги та загальної практики-сімейної медицини ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України», професор

ВЗ Які, на вашу думку, підсумки перших реформ первинки, оскільки офіційного їх аналізу ми, вочевидь, так і не дочекаємося?

— Досягнення, безумовно, є. Найголовніше, що вдалося сформувати нову структуру первинної медикосанітарної допомоги (ПМСД) на засадах сімейної медицини. Хоча збереглися й інші форми (дільничний педіатр, дільничний терапевт), первинна ланка нарешті відмежована від інших рівнів, і це дуже важливо. На більшості території країни створено центри ПМСД, введено спрощений порядок фінансування закладів первинки за двома кодами економічної класифікації, впроваджено методи економічного стимулювання праці, порядок вибору сімейного лікаря, затверджені кваліфікаційні вимоги до лікаря й медичної сестри сімейної медицини на основі компетенцій, виз­н ачених WONCA, а також нові програми післядипломної освіти, значно розширено мережу амбулаторій у сільській місцевості та в містах, покращено їх оснащення тощо. Водночас не вирішено низку проблем з організаційно-методичного та нормативно-правового забезпечення діяльності первинки. Зокрема не внесено зміни до програми додипломної підготовки лікарів з огляду на нові кваліфікаційні характеристики лікаря загальної практики-сімейної медицини (ЗПСМ), остаточно не визначено частку коштів державного бюджету на фінансування первинки, надто ускладнено механізм економічного стимулювання сімейного лікаря, неповністю врегульовано роль медсестер, значну частину закладів не обладнано відповідно до табелю оснащення, подекуди залишається низькою їх територіальна доступ-

10

ність і транспортна забезпеченість. У деяких регіонах відбувається боротьба за лідерство та вплив на розподіл бюджету між первинною і вторинною ланками, а місцеві органи влади не завжди вважають розвиток первинки пріоритетним. До того ж, останнім часом процес формування національної моделі первинної медичної допомоги (ПМД) призупинено, а в деяких областях відбуваються регресивні процеси. Причиною цього є несформульованість державної політики у сфері охорони здоров’я, хоча МОЗ, як і раніше, заявляє, що первинка — у пріоритеті. ВЗ А чи відчули сімейні лікарі, що опинилися у фарватері реформ?

— Безумовно, відчули, передусім по тому навантаженню і відповідальності, які вони нині несуть. Розширилося коло їх обов’язків, вони стали більш незалежними. Поки що більше відповідальності, аніж зисків, але є надія, що ми на правильному шляху. Держава повинна ще багато зробити для того, щоб відповідальність лікаря поєднувалася з комфортними умовами роботи для нього. Наприклад, якщо будуть внесені зміни до ст. 49 Конституції України, держава має чітко визначити безкоштовний гарантований мінімум медичної допомоги для населення, встановити вартість кожної медичної послуги. У цілому ж потрібно збільшити асигнування на охорону здоров’я до 7-10% ВВП, і 30-40 % цих коштів має йти на первинну ланку. У зв’язку з адміністративною реформою в краї­ ні посилиться відповідальність місцевих органів влади за забезпечення населення медичною допомогою. Адже в їх руках будуть зосереджені кошти, до того ж вони краще знають особливості та потреби свого регіону. ВЗ Водночас обговорюються нові моделі фінансування первинки. Яку з них підтримують сімейні лікарі?

— На мою думку, уявлення сімейних лікарів збігаються з державницькою позицією. Зважаючи на нинішню економічну ситуацію в країні та матеріальне становище наших співгромадян, первинна ланка, як і екстрена меддопомога, мають повністю забезпечуватися із державного бюджету. При цьому не втрачає актуальності й варіант «сімейний лікар — підприємець». Він може існувати паралельно, якщо під це буде створено чітку нормативну базу. Держава нарешті має визначитися з перспективами по-

душного фінансування та страхової медицини. На часі й впровадження договірних відносин, які підвищують якість надання медико-санітарної допомоги. ВЗ Чи не найбільше претензій до якості підготовки сімейних лікарів «нашвидкуруч». Чи довірятимуть їм пацієнти, навіть якщо згадані зміни відбудуться?

— Перенавчити лікаря за півроку, звичайно, можна, особливо якщо він дуже цього прагне, втім я вважаю, що основну ставку потрібно робити на молодих спеціалістів, які прийдуть у сімейну медицину після навчання в інтернатурі за спеціальністю «Загальна практика-сімейна медицина». Це будуть добре підготовлені лікарі, особливо якщо збільшити термін їх навчання в інтернатурі до 3-х років (досвід цивілізованих країн світу). Однак, зважаючи на економічну нестабільність у державі, таку новацію можна відтермінувати на певний час. Головне зараз — створити філософію сімейного лікаря. Потрібно, щоб з першого курсу фахівець формувався як лікар ЗПСМ, виховувати в нього повагу до цієї спеціальності й усвідомлення того, що саме сімейний лікар — центральна фігура в системі охорони здоров’я. Він — розпорядник подушних коштів, маршруту пацієнта, фахівець, який може лікувати переважну більшість хворих (наприклад, у Нідерландах 93% усіх випадків лікування починаються і закінчуються на первинній ланці, а в Україні — тільки близько 50%, та й то лише в сільській місцевості). Тоді у випускників медичних вишів не буде снобізму у ставленні до первинки. Щоправда, для цього мають бути створені й відповідні умови — належне матеріально-технічне забезпечення амбулаторії, куди направляють молодого лікаря, надання санітарного транспорту, житла та підвищеної зарплати. Це привабить випускників. ВЗ Але ж нинішня система оплати праці в медицині, навпаки, залишає молодого спеціаліста ні з чим.

— Крім обов’язкового рівня заробітної плати на первинці має діяти чітка система різних надбавок і заохочень. У пілотних регіонах уже впроваджували подібну систему. Але вона врахувала не всі індикатори. Надбавки мають бути і за обсяги виконаної роботи, і за якість. Сімейним лікарям повинні доплачувати за віддаленість дільниці від районних лікарень (це

ускладнює умови роботи) тощо. Тобто спектр індикаторів варто розширити, він має бути гнучким і зрозумілим. До того ж, не можна звалювати все на сімейного лікаря, потрібно чітко прописати, за що він відповідає. Ці вимоги мають бути реальними. Наприклад, чи може сімейний лікар впоратися із хворим за 12 хвилин прийому, визначених для обслуговування однієї людини? Так, якщо йому допомагатимуть дві медичні сестри — це доведено досвідом інших країн (наприклад, у Великій Британії взагалі відводиться 5 хвилин на прийом одного пацієнта, і сімейні лікарі щодня обслуговують до 40 хворих). Скажете, у них інші умови роботи? Так і я про це! ВЗ Розмежування первинки і вторинки часом породжує ворожнечу між цими ланками. Цього можна уникнути?

— Якщо первинну ланку належно фінансувати, створити нормальні умови праці, забезпечити кваліфікованими кадрами, тоді вона зможе вирішити багато питань профілактики та лікування пацієнтів без допомоги вторинного рівня. Нині ж населення по старинці «самоспрямовується» до «вузьких» спеціалістів, а вторинна ланка лобіює цей процес, бо їм вигідно мати велику кількість ліжок, які не використовуються раціонально, й отримувати кошти на утримання «вузьких» спеціалістів, які не завжди завантажені. І це серйозна проблема. До того ж, багато представників первинної ланки ще не готові працювати по-новому і виступають за те, щоб «вузькі» спеціалісти входили до складу центрів ПМСД. Нещодавно ми проводили семінар-нараду керівників закладів сімейної медицини, і вони одностайно виступили за жорстке розмежування первинної та вторинної ланок. Лікар сімейної медицини повинен працювати самостійно, за стандартами і протоколами, де чітко прописано, коли він має направити пацієнта на вторинну ланку, а коли — приймати рішення самотужки. Можливо, такий підхід призведе до зменшення спеціалістів на вторинній ланці, але це сприятиме підвищенню якості їх роботи — вони працюватимуть зі складними випадками, з тяжкими хворими. І сімейний лікар стане самостійнішим, а його робота — ефективнішою. Подобається це комусь чи ні — за таким правилом працює весь світ. ВЗ Нові вимоги поширюються і на керівників закладів сімейної медицини?

— Безумовно, адже від них багато в чому залежить успіх реформ. Керівники закладів ПМСД мають бути не лише патріотами галузі, а й ефективними менеджерами (до цього спонукатимуть зміни в охороні здоров’я, які рано чи пізно, але неодмінно настануть). Найкращий варіант, коли такі керівники ще й працювали свого часу на первинці, тоді їм легше ввійти в курс справ, вони розу­міють, що «болить» сімейним лікарям, і лобіюють їх інтереси. Щоправда, для цього ще потрібно мати активну громадянську позицію і не боятися відстоювати інтереси своїх працівників і пацієнтів. Сучасний керівник не має права ховати голову в пісок, замовчувати проблеми, щоб догодити начальству. Сьогодні від особистос-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

4 вересня 2015 року

ті багато залежить, навіть при тих скромних ресурсах, які ми маємо, адже їх перерозподіл відбувається на місцевому рівні, тож потрібно домагатися прозорості цього процесу, залучення інвестицій, виконання державних і розробки регіональних медичних програм, які сприятимуть вирішенню проблем різних категорій хворих. В управлінні сучасним медичним закладом має поєднуватися класичне адміністрування і демократичні інструменти — тоді можливий рух уперед. Зрештою, керівники завжди матимуть підтримку з боку Асоціації сімейної медицини, і вони це усвідомлюють: останні вибори голови Асоціації підтвердили, що сімейним лікарям не байдуже, хто очолить їх професійну організацію, які рішення вона прийматиме і чи насправді стане захисником їх інтересів.

ВЗ Чи може Асоціація реально впливати на вирішення актуальних для галузі проблем за нинішньої «демократії» в медицині ?

— По-перше, ми можемо (і дійсно це робимо) донести інформацію про реальний стан справ у галузі до найвищих рівнів влади — там мають знати про життя первинки не лише з офіційних звітів, а й із перших вуст. Асоціація працює над розробкою медичних протоколів, намагається узгоджувати ті нюанси, які часом виникають унаслідок прийняття навіть правильних рішень. Наприклад, право пацієнта самостійно обирати сімейного лікаря обмежується «прив’язкою» його до певної території — це питання потрібно врегульовувати, як і багато інших, які задекларовані, але в реальних ситуаціях не спрацьовують. Ми оновили структуру Асоціації, вона

має окремі відділи — фінансовий, науковий, освітній, роботи з лікарями-практиками, з медсестрами, юридичний. Із цього зрозуміло, над чим ми працюватимемо. Будемо встановлювати зворотний зв’язок із місцевими органами влади, адже далеко не всі питання вирішуються на державному рівні, і з науковцями, зокрема щодо визначення валідності індикаторів якості роботи сімейного лікаря, розробки комплексних методик на рівні сімейної медицини — щоб забезпечити ефективніше надання допомоги на первинній ланці. З часом Асоціація має перебрати на себе функції ліцензування та атестації лікарів, МОЗ не повинен цим займатися, бо такого немає ніде у світі. Уже зараз домагаємося того, щоб наші представники ввійшли до ск ла ду атестаційних комісій при МОЗ та при департаментах.

Також маємо активно опікуватися освітою сімейних лікарів, зокрема післядипломною, щоб курси підвищення кваліфікації проводилися не для галочки. Усі ці питання мають перейти до компетенції Асоціації, у тому числі і юридичний захист прав сімейних лікарів. Вони цього прагнуть — це підтвердив й останній з’їзд сімейних лікарів України, на який, щоправда, не спромігся приїхати нинішній Міністр охорони здоров’я. Не пролунали на з’їзді й програмні засадничі доповіді від керівників департаментів МОЗ, які курують роботу первинної ланки. Втім побудова національної моделі охорони здоров’я на принципах ПМСД — невідворотна реальність. І ми сприятимемо її якнайшвидшому наближенню. Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

ТОЧКИ ЗОРУ

Микола ГАЙДУЧЕНКО, Голова Херсонської обласної організації профспілки працівників охорони здоров’я України

У

процесі реформування первинної ланки медичної допомоги на Херсонщині було створено 18 центрів ПМСД. Довелося чимало попрацювати над тим, щоб досягти такого результату, — передусім пояснити людям, що реформування галузі необхідне, що це наблизить ПМД до населення, а також зробити все, щоб так сталося не лише на словах, а й на ділі. Дійсно, справа зрушила з місця — первинка почала отримувати більше коштів, медична галузь «дійшла» нарешті до сільської місцевості. Якщо бути зовсім відвертим, на початку процесу розділення ЦРЛ і центрів ПМСД виникало певне напруження і навіть деякі непорозуміння між головними лікарями, але згодом усі визнали — так буде краще. Центри набули статусу юридичних осіб, отримали ліцензії на медичну практику, оформили необхідну документацію і печатки, затвердили штатні розписи, провели роботу з населенням щодо пріоритетності розвитку первинної ланки. В колективах створено нові профспілкові організації зі статусом юридичних осіб, щоб пильніше стояти на сторожі інтересів працівників новостворених закладів. Як-то кажуть, збиралися жити і працювати по-новому. Ніхто не думав, що це лише початок потрясінь. Нещодавно обласна профспілка працівників охорони здоров’я отримала звернення від працівників центрів ПМСД Білозерського та Каланчацького районів з проханням захистити їх трудові права в разі реорганізації закладів охорони здоров’я шляхом приєднання центрів ПМСД до ЦРЛ, а також зберегти мережу закладів охорони здоров’я, що надають ПМД, як окремих юридичних осіб. Адже на офіційному сайті Білозерської районної ради вже оприлюднено проект рішення про таке приєднання. Тоді як розцінити відповідальність перед громадами депутатів місцевих рад, які в березні 2013 р. голосували за створення Білозерського центру ПМСД, а в січні 2014 р. — за створення Каланчацького центру ПМСД? Не кажу вже про те, що такі рішення ламають долі людей, — їх то попереджають про звільнення, то скорочують, то переводять на інші посади. Місцева влада аргументує своє рішення тим, що в

такий спосіб раціональніше використовуватимуться кошти районного бюджету. Але ж ми розуміємо, що означає це «раціональніше»: об’єднавши заклади, скоротивши певні посади, можна зекономити кошти, але розподілятимуть ці та інші ресурси знову за старою схемою — усе на вторинну допомогу, первинній ланці дістануться жалюгідні рештки. Ось це і є основна причина повернення в минуле. Але ж чомусь ніхто не рахує витрачені на реорганізацію первинки бюджетні кошти, котрі виявилися викинутими на вітер, а також ті, які знову потрібно буде виділити на нову реорганізацію. Ось така виходить економія! У всьому світі первинній ланці приділяють дедалі більше уваги, ми ж ніяк не можемо звикнутися з тим, що це найвигідніший варіант організації надання медичної допомоги. До того ж, реформами передбачено створити в Херсонській області три госпітальні округи, плануються заходи з децентралізації медичної допомоги, яким аж ніяк не сприяють подібні рішення. Навіщо знову перетворювати первинку на «безкоштовний додаток», замість того щоб розвивати її в кожному населеному пункті? Ніхто не зважає на конституційну заборону скорочувати юридичні установи в медичній галузі (у тому числі й шляхом їх об’єднання). Ми звернулися по допомогу до МОЗ України, і департамент охорони здоров’я ОДА підтримав нас у цьому. Минув майже місяць, але відповіді ми так і не отримали. Невже нова — стара тенденція набирає сили? Адже останнім часом ми не чуємо жодних пропозицій щодо реформування первинної ланки — воно продовжується, призупиняється чи відбуватиметься в іншому руслі? Чи «низи» не посвячують у такі державні таємниці? Здавалося, ніби все вже стало на свої місця за новим курсом реформ… Чому тепер знову всі «кроять» первинку на власний розсуд, у тому числі і на розсуд місцевих рад, які вибудовуватимуть охорону здоров’я в рамках отриманих субвенцій і власного розуміння економічної вигоди? Валентина ГРИЩУК, завідувачка відділу експертизи Житомирського обласного інформаційно-аналітичного центру медичної статистики, обласний позаштатний фахівець зі спеціальності «Організація та управління охороною здоров’я»

У

2013-2014 рр. на Житомирщині почали створювати центри ПМСД — нині їх 98% від запланованих обсягів. І дуже прикро, що окремі райони області останнім часом по-

чали зворотний процес. Зокрема рішенням сесії Любарської райради було призупинено функціонування центру ПМСД як юридичної особи й приєднано його до ЦРЛ. Такий самий крок назад зробила і Червоноармійська райрада (проте там медичні працівники — члени профспілки оскаржили це рішення в судовому порядку і воно було скасовано). На жаль, наразі в Малині місцева влада також ставить під сумнів доцільність функціонування центру ПМСД, хоча він обслуговує і район, і місто. Передусім зауважу, що такі кроки місцевої влади порушують чинне законодавство, адже центри ПМСД функціонують у правовому полі — їх діяльність регламентована ст. 35-1 «Основ законодавства України про охорону здоров’я», а фінансування здійснюється відповідно до бюджетного кодексу, де чітко передбачено, що ПМСД надається саме такими центрами. Нині багато дискутують з приводу доцільності існування центрів ПМСД і їх статусу. Перш ніж розпочати цей процес в Україні, вивчали світовий досвід: єдиної структурної моделі ПМСД у світі не існує. Серед різних варіантів поширеними є центри ПМСД — у багатьох країнах вони називаються поліклініками ПМСД. Цим шляхом пішли і в Україні, маючи на меті розділити рівні надання медичної допомоги, у тому числі і в частині фінансування, відповідно збільшивши його для первинної ланки. Нарешті це вдалося. Тут і розпочалися «дебати» між головними лікарями ЦРЛ щодо того, яку частку виділити на первинку. За рекомендаціями експертів вона мала становити до 30%, у пілотних регіонах сягала 22-24%, а в деяких районах нашої області керівники цент­рів ПМСД домоглися 35%! І це правильно. Нарікання деяких головних лікарів ЦРЛ на те, що, мовляв, центри ПМСД «з’їдають» із районного бюджету багато грошей, м’яко кажучи, дивують. Давайте будемо відвертими: коштів на охорону здоров’я не вистачає в цілому (і на первинну, і на вторинну ланки), незалежно від того, створено центр ПМСД чи ні, галузь хронічно недофінансовується. Тому керівникам потрібно уважно придивитися — де і на чому економити. І замість нарікати на центри ПМСД як на надлишкову адміністративну структуру — проаналізувати структуру своїх закладів і там, де немає нагальної потреби, не «роздувати» її. З утворенням центрів ПМСД ми аналізували ситуацію із так званим збільшенням штатів. Наприклад, раніше існувала посада заступника головного лікаря ЦРЛ з медичного обслуговування населення, з утворенням центру ПМСД її потрібно скороти-

ти, а ці обов’язки виконуватиме головний лікар ЦРЛ. У кожному конкретному районі варто проаналізувати штатні розписи. Мене, наприклад, дивує існування 0,5 ставки керівника закладу, завідувача відділення — це нонсенс! Якщо ж влада малонаселених районів не може фінансово забезпечити медицину на своїй території, то таким громадам потрібно об’єднуватись і створювати спільні центри ПМСД (наприклад один на два райони). Так чи інакше центри вже створено, вони отримали ліцензію на медичну практику, а подекуди й на використання наркотичних засобів, колективи сформовано і вони працюють. Більше того, на сьогодні три центри ПМСД нашої області вже акредитовані й висновок експертів про їх роботу позитивний. Тобто зниження якості надання медичної допомоги не спостерігається. Навпаки, почали ремонтувати приміщення лікарських амбулаторій, фельдшерсько-акушерських пунктів (ФАПів) і фельдшерських пунктів (ФП). Зрештою, потрібно запитати і лікарів первинки, і населення : стало краще чи гірше? До речі, ми намагаємося максимально пристосовувати реформи до вітчизняних реалій. Зокрема за кордоном у складі центрів ПМСД немає ФАПів. Ми ж їх залишили і не збираємось ліквідовувати «одним розчерком пера». Має відбутися їх виважена й поступова реорганізація, так само як і реорганізація спеціалізованої медичної допомоги, адже ми продовжуємо сьогодні утримувати в районних лікарнях високозатратні й малоефективні відділення з незначним потоком пацієнтів. Тобто до будь-яких перетворень потрібно підходити виважено. Повернення ж центрів ПМСД до ЦРЛ призведе до нових витрат — на зміну ліцензії, переведення працівників тощо. Я вважаю, що керівники, які виступають за таке повернення, живуть одним днем і не думають про те, що з 2016 р. вторинну мережу фінансуватиме обласний бюджет, а первинну — районний. Тобто фінансові потоки все одно буде розмежовано. Тож навіщо ламати те, що вже побудовано? До того ж, об’єктивні висновки щодо ефективності роботи центрів ПМСД можна зробити щонайменше через п’ять років. Несамостійність ПМСД призвела до того, що на сьогодні фактично ніхто не відповідає за здоров’я людей. А якщо первинка отримає належне фінансування, сімейний лікар матиме заробітну плату, яка зацікавить його у здорових пацієнтах, він працюватиме на профілактику, і ми заощадимо значні кошти на спеціалізовану медичну допомогу. Це і буде реальна економія, а не оманлива, коли в гонитві за копійкою втрачаємо мільйони.

11

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

НОВИЙ ЗАКОН ПРО ТРАНСПЛАНТАЦІЮ: КОГО ВРЯТУЄ ЗМІНА ПРЕЗУМПЦІЇ? Трансплантація в Україні досі залишається на рівні «подвигу», тоді як в усьому світі це вже звичний метод лікування. Усі пошуки виходу із ситуації зводяться до нарікань на недосконалий закон про трансплантацію, який нібито стримує її розвиток «неправильною» презумпцією. Але мало хто намагався зазирнути за букву закону і змінити систему. Вдасться це авторам нових законопроектів чи все знову скінчиться війною презумпцій без перемоги для пацієнтів?

Олександр УСЕНКО, директор Національного інституту хірургії і трансплантології ім. О. О. Шалімова НАМН України, доктор медичних наук, професор

12

ВЗ Зважаючи на активні спроби змінити чинний закон, складається враження, що він безнадійно застарів. Ви теж так вважаєте?

— Чинний Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» був прийнятий в 1999 р., тому зрозуміло, що він потребує низки змін. А якщо в законодавчий акт, особливо в основні його положення, потрібно вносити понад 25-30% змін, то фактично мова йде про його нову редакцію. Перегляду потребують багато позицій, зокрема термінологія, питання, пов’язані з використанням біоімплантатів (у цьому напрямк у набули чинності нові норми євро­п ейського законодавства) і ксенотранс-

плантації (в Україні вона дозволена, але в багатьох європейських державах навколо цього питання точаться гарячі дискусії через сучасні застереження щодо передачі вірусів від тварин до людини). Вимагають врегулювання чимало юридичних норм і щодо так званого живого донорства, особливо з огляду на прийняття низки нормативно-правових актів із цього питання в країнах ЄС. Наприклад, в Україні трансплантація органів від живого донора дозволена лише в тому разі, якщо він і реципієнт є близькими родичами, тож варто бодай розширити їх законодавче коло, наприклад, додавши двоюрідних братів і сестер, інших родичів, близьких по крові чи соціальному статусу. Окрім того,

розглядається можливість впровадження перехресного донорства. Законодавці, схоже, одностайно дотримуються думки щодо необхідності таких змін. ВЗ А в чому вони розходяться?

— Одне з найбільш суперечливих питань — трупне донорство. Тут виникають найзапекліші дискусії стосовно того, чи залишити презумпцію незгоди, яка діє зараз, чи змінити її на презумпцію згоди. У багатьох країнах ЄС такого жорсткого розділення не існує — вважається, що найдемократичнішою є презумпція запитаної згоди, тобто своєрідне поєднання обох видів презумпції (така, наприклад, фактично діє в Іспанії, у сусідній Білорусі). Тобто створюється реєстр, до якого вносять дані осіб, що дали офіційну згоду стати донорами органів посмертно, інші ж мають право заявити про свою незгоду. Водночас це аж ніяк не усуває необхідності співбесіди з родичами після смерті потенційного донора. Взагалі ж презумпція, навколо якої в Україні зламано стільки списів, не є наріжним каменем розвитку трансплантології. І, обмежившись лише зміною «незгоди» на «згоду», ми можемо й не отримати бажаного результату. Якщо проаналізувати статистику, то країни з розвиненою трансплантаційною службою (46% із них становлять ті, у яких закріпилася презумпція згоди, і 54% ті, що обрали презумпцію незгоди) практично не відрізняються за кількістю трансплантацій. ВЗ Тобто проблема не в презумпції?

— Не лише в ній. Це системне питання, що потребує нового підходу на рівні держави та соціуму. По-перше, цей підхід має бути системним. Щоб трансплантація запрацювала дійсно як система, потрібно створити державний орган, який займатиметься питаннями логістики. Починати «з нуля» не потрібно — в Україні існує Координаційний центр транс­ плантації органів, тканин і клітин.Достатньо змінити його структуру, надати йому статус центрального органу виконавчої влади, завдяки чому він зможе контролювати галузь через акредитацію відповідних установ, виконувати інші важливі функції (забезпечення роботи трансплант-координаторів, ведення реєстру донорів, створення потужного лабораторного комплексу для оцінки якості транс­п лантованих органів, тканин і клітин, юридичний супровід трансплантації тощо). Подібні агентства діють у США, Іспанії, Польщі, інших країнах. А, наприклад, у Великій Британії існує Національне агентство трансплантації та служби крові. Україна також може піти цим шляхом. Адже нині активно обговорюється необхідність створення національного агентства служби крові. Логічніше було б об’єднати службу трансплантації та донорства крові — у них ідентичні системи логістики, контролю й інфекційної безпеки. Крім того, у цій структурі можуть успішно співіснувати три реєстри — донорів крові, кісткового мозку (80% з них є водночас і донорами крові) та людей, згодних чи незгодних на посмертну донацію органів. Це також логічно — єдина реєстрова база, єдині правила обліку, єдина система інформаційної безпеки.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

4 вересня 2015 року

ВЗ Дехто заперечує — мовляв, виникне додаткова бюрократична структура.

— Вона має нараховувати максимум 50 осіб, до того ж не всі вони повинні бути державними службовцями (на зразок нинішньої Держсанепідслужби). Водночас це дасть поштовх для розвитку двох важливих служб, за кілька років їх можна зібрати в цілісну систему. Але якщо ми проґавимо ще 2-3 роки, збирати її не буде з чого. Крім того, потрібно змінити систему фінансування трансплантації в Україні. Нині кошти на неї виділяються із загального фонду, а не за окремим рядком державного бюджету (такий передбачено лише для закупівлі імуносупресивних препаратів). Натомість має фінансуватися кожен факт трансплантації. Тобто окремим рядком держбюджету потрібно передбачити, наприклад, 100-150 трансплантацій на рік. Окрім системного підходу і зміни фінансування маємо врахувати соціальну складову. Трансплантація — специфічний вид діяльності, її розвиток залежить не лише від майстерності хірургів, а й від ставлення суспільства. Якщо державна політика буде спрямована на те, щоб, з одного боку, пояснити людям користь донорства, а з іншого — гарантувати цілковиту безпеку і захист від можливих помилок чи зловживань, тоді трансплантація сприйматиметься позитивно. На жаль, у нашому суспільстві існує багато міфів, перекручень і страшилок про трансплантацію, які час від часу підігріваються ЗМІ. Держава повинна вести чітку інформаційну політику в цьому питанні, бо, як-то кажуть, сон розуму породжує чудовиськ. Тільки довіра і впевненість у безпеці гарантуватимуть прихильність суспільства до трансплантації. ВЗ Побутує думка, що на тлі нинішньої недовіри до державних структур і вкрай напруженої ситуації в країні зміна презумпції буде лише додатковим стресом для суспільства і викличе зворотний ефект.

— У Верховній Раді України зареєстровано 2 законопроекти, один із яких пропонує презумпцію згоди, інший — презумпцію незгоди. Кожен із проектів має свої сильні та слабкі сторони. Можливо, доцільно поєднати зусилля законотворців для формування єдиної державницької позиції шляхом прийняття дійсно європейського, сучасного закону про трансплантацію, який би давав змогу активно розвиватися цій галузі в Україні за прикладом провідних країн світу. Головним завданням є створення служби трансплант-координації і єдиного державного органу з управління нею. Фахівці нашого інституту, які займаються трансплантацією, науковими напрацюваннями в цій галузі, завж­­ди відкриті для спілкування та роботи над законопроектами. ВЗ А як оцінюють фахівці нинішню ситуацію у вітчизняній трансплантології?

— На жаль, хорошого в нинішній ситуації мало. Ми втратили два потужні центри трансплантології — Донецький та Луганський. Багато питань до фінансування галузі, яке стримує її можливості: нині в Україні щорічно проводиться приблизно 120-150 трансплантацій, здебільшого від живого донора-родича, але з кожним роком їх кількість зменшується. Не варто забувати й про кадровий потенціал лікарів-трансплантологів. Нині він на гідному рівні, але нам потрібно готувати зміну, бо за такого фінансування й оплати праці фахівців ми його швидко втратимо, а нового не набудемо. Є позитивний приклад Білорусі, яка в галузі трансплантології мала гірші стартові можливості, ніж Україна, але швидко випередила нас, — нині там щорічно проводять понад 350 пересадок нирок, печінки, серця. Такий успішний старт було зроблено після прий­няття рішення розвивати трансплантологію на державному рівні — на те була політична воля особисто Президента Білорусі. До речі, керівництво цієї

країни прислухалося до думок й ініціатив трансплантологів. Виникали певні перешкоди та проблеми (і з правоохоронними структурами, і з головними лікарями зак-ладів), але спільними зусиллями їх успішно подолали. Нині трансплантологи Білорусі не бояться, що кожен їх крок розглядатимуть як «диверсію» чи порушення закону. Суспільство також адекватно сприймає ситуацію — цьому сприяють ЗМІ і церква. Тобто, якщо існує комплексний підхід, змінити ситуацію можна, нехай і поступово. ВЗ Чи потребує законодавчих змін регулювання неорганної трансплантації?

— Більшість проблем, пов’язаних із нею, — не стільки законодавчі, скільки медичні. Ажіо­ таж навколо створення реєстру донорів кісткового мозку дещо перебільшений, оскільки 80% таких трансплантацій здійснюються з використанням аутологічного матеріалу, решта — від родинного та неродинного донорів. Тобто такий реєстр необхідний щонайбільше в 10-15% випадків. Набагато актуальнішою є проблема матеріально-технічного забезпечення центрів трансплантації кісткового мозку та належної підготовки відповідних фахівців. Доходить до того, що деякі «спеціалісти» стверд­ жують: трансплантація кісткового мозку… призводить до смерті реципієнта! Натомість неадекватне лікування гематологічних хворих виливається в те, що замість аутологічної трансплантації їм потрібна алогенна. І та сама проблема з фінансуванням. ВЗ Щодо кадрів та їх кваліфікації, чи вважаєте ви виправданим «дозвіл» займатися трансплантацією малопотужним лікарням і приватним закладам, як це передбачає один із законопроектів?

— Приватним закладам можна дозволити лише трансплантацію тканин і клітин, але це жодним чином не стосується трансплантації і навіть взяття органів. Клітинна трансплантація нині активно розвивається, вона досить

дороговартісна (держава не зможе на 100% забезпечити потребу в ній) і не така соціально уразлива, як органна. Однак приватні клініки мають здійснювати таку діяльність під суворим контролем державної служби трансплантації чи національного агентства. Органна ж трансплантація має залишитися прерогативою винятково державних клінік. У цілому наша держава на сьогодні не осилить масового створення трансплантаційних центрів по всій країні. Тому маємо йти шляхом відкриття так званих материнських центрів, на базі яких відпрацьовуватиметься тактика та стратегія лікування, де будуть кваліфіковані спеціалісти, які виїжджатимуть у регіони і сприятимуть розвитку служби по всій країні. Такі центри повинні фінансуватися винятково з державного бюджету (знову ж таки окремим рядком, за кожен факт трансплантації). Тоді в нашій країні активно розвиватимуться і органна, і клітинна трансплантація. Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Трудовий кодекс — адвокат працівника чи лобіст роботодавця?» Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

ТОЧКА ЗОРУ Ігор ПИСАРЕНКО, лікар-анестезіолог, трансплант-координатор, м. Запоріжжя

Я

ознайомився з усіма запропонованими нині законопроектами із трансплантації. Тими з них, у яких пропонується презумпція згоди, передбачається: якщо пацієнт офіційно не оформив відмови за життя, він автоматично стає донором. При цьому родичі потенційного донора взагалі не згадуються, хоча це суперечить законам України, згідно з якими родичі мають право знати все про смерть близької людини та приймати певні рішення. Отже, їм мають надати всю необхідну інформацію. До того ж, ці люди беруть активну участь у лікуванні своїх рідних (купують ліки, оплачують обстеження, законні представники хворого підписують згоду чи не згоду на лікування, якщо він непритомний чи перебуває в комі тощо), тобто вони є відповідальними юридичними особами. А взяття органів це не має стосуватися? Але ж, наприклад, у Білорусі, де існує презумпція згоди, з родичами проводять співбесіду, а не скидають їх з рахунку, як це пропонують автори одного із законопроектів. До речі, за три роки в Білорусі з населенням 10 млн у базі даних не набралося й 2 тис. «незгодних». Тобто не варто очікувати, що після прийняття нового закону люди натовпом побіжать заявляти про своє бажання чи небажання стати донорами органів. Усі законопроекти передбачають однаковий механізм заяви громадян про свою згоду чи незгоду на посмертну донацію органів — людина повинна прийти в будь-яку лікарню, де відповідальний медичний працівник зареєструє заяву, подану в паперовому вигляді. По-перше,

це передбачає, що в штаті лікарні має бути спеціально підготовлений фахівець. По-друге, будь-яка структура повинна бути всеохоплюючою, постійно діючою, тобто на неї мають бути виділені кошти, які не виправдають результатів її роботи. Ну, і зрештою, чи буде лад у такому «паперовому царстві»? На жаль, в Україні, схоже, не дуже сприймають вільне волевиявлення громадян — на офіційному рівні обговорюються механізми «репресій» відносно «незгодних». Наприклад, пропонується відмовляти таким людям у трансплантації, коли вони самі її потребуватимуть. Тобто справа не в презумпції, а в організації служби, оснащенні реанімацій, у кількості транс­плант-координаторів (досвід Іспанії доводить: що більше таких фахівців на 1 млн населення, то більше потенційних донорів). Тож я вважаю, що чинний закон цілком придатний до використання. Ми працюємо винятково в рамках цього закону, але, наприклад, у Запоріжжі проводять багато пересадок від трупних донорів, натомість в інших обласних центрах і навіть у м. Київ таких операцій не виконують. Вітчизняну трансплантологію гальмують інші проблеми. Перша — відсутність листів очікування. Трапляються випадки, коли ми діагностуємо в пацієнта смерть мозку, отримуємо згоду його родичів на взяття органів, але в нас немає реципієнтів із такою групою крові. Ми можемо говорити, що трансплантації печінки щорічно потребують 2 тис. українців, але в базі даних — лише кілька таких пацієнтів. Цими питаннями не повинні займатися трансплантологи. Натомість кардіологи не направляють пацієнтів на тран-

сплантацію, а всіх, хто потребує пересадки легень, у нас автоматично відправляють за кордон. Трансплантологи користуються тією базою даних, яка існує, точніше, якої не існує. Інша проблема — недостатня оснащеність реанімаційних відділень в українських лікарнях: там застарілі апарати штучної вентиляції легень, немає можливості для проведення якісних аналізів. Без цього неможливо здійснити інтенсивну терапію на сучасному рівні. Тобто потенційні донори там не доживають до смерті мозку — вони помирають раніше від інших ускладнень. Потрібно вирішувати цю проблему, а також створювати протоколи лікування тяжкохворих. Донині в нас немає загальномедичного протоколу діагностики смерті мозку як такої. Цим мають займатися не трансплантологи, а реаніматологи. Іще одна проблема — відсутність тісного взаємозв’язку між реанімацією та трансплантацією. В усьому світі їх «зв’язують» транспланткоординатори. В Україні про це говорять понад 20 років, але нічого не роблять. З іншого боку, автори нових законопроектів так захопилися своїми ідеями щодо презумпції, що не спромоглися виправити ті непорозуміння, які існують у чинному законі, — вони їх просто… продублювали. Зокрема це стосується статті, у якій зазначено, що пересадка органа можлива тільки в разі загрози життю людини і якщо немає інших методів лікування. Це жорстке і жорстоке обмеження. По суті, воно забороняє пересадку нирки, адже інші методи лікування існують, наприклад, діаліз. І це лише одна з недоречностей, яка автоматично перейшла в нові проекти закону.

Тож яка мета зміни чинного закону, особливо в частині презумпції? На мою думку, це намір легалізувати взяття анатомічних матеріалів. Адже трансплантація стосується не лише органів (це дійсно пересадка для порятунку іншого життя, що здійснюється в умовах реанімації), а й анатомічних матеріалів (фрагменти кісток, шкіри, сухожилків). Їх не пересаджують безпосередньо, а використовують для переробки, яку в Україні не здійснюють, — у нас лише беруть матеріали (у бюро судмедекспертизи), потім продають їх за кордон за фіксованими цінами. Тобто це вже не благородний порятунок життя, а елементарна торгівля. На думку західних журналістів і медиків, Україна свого часу була серед лідерів із продажу кісткових фрагментів людей — йшлося про багатомільйонний обіг коштів. Та й наші ЗМІ неодноразово писали про затримання партій таких фрагментів. Можна уявити, скільки було випадків безперешкодного перетину кордону цим «товаром»! Начебто й порушення закону не відбувалося — родичі давали згоду, аби в морзі швидше зробили розтин, знизили розцінки тощо. Наразі західні фірми відмовилися від співпраці з Україною в цьому напрямку — через викриття корупційних схем. Процес призупинився, дехто зазнав значних збитків, тож шукає вихід у законодавчому полі. Інший законопроект, навпаки, містить категоричну заборону на продаж органів й анатомічних матеріалів, що теж не зовсім правильно — будь-яка заборона взагалі нерозумна. Я вважаю, що проекти нового закону, які пропонують такі зміни, — це не те, що нині може об’єднати суспільство.

13

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

КУЗНЯ МОЛОДИХ КАДРІВ ЗІ СТАРОЮ НАКОВАЛЬНЕЮ

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

МЕДИЧНА НАУКА В УКРАЇНІ:

МИ ЇЇ ВТРАЧАЄМО?

Наука в цивілізованому світі — священний Олімп, якому поклоняються і від якого очікують світлого майбутнього. Український «атеїзм», помножений на аскетизм фінансування, перетворює царину знань на пустелю. Коли настане ренесанс вітчизняної медичної науки? І що її врятує — інвестиції, ентузіасти-безсрібники чи конкурентоспроможні таланти, яким забезпечать умови для вільного польоту?

тримую запропоновану самоврядність галузевих академій, бо відсутність ініціативи в наукових колах можна пояснити й тим, що навіть «золоті» ідеї вчених не отримують додаткового фінансування та не розкриваються в подальших дослідженнях. А самоврядні колективи шукатимуть і зароблятимуть для цього кошти.

Доки в Україні точаться суперечки стосовно того, якою має бути вітчизняна наука та хто її фінансуватиме, науковий прогрес рухає світ. Йому потрібні нові сили й нові ідеї. Чи відкрита дорога молодим в українській науці? І на що їм сподіватися завтра?

авторських колективів, набувши певного досвіду, дехто з них, можливо, залишиться за кордоном, але патріоти України повернуться (а якщо стажування відбуватиметься за державні кошти, потрібно буде укладати контракти, однією з умов яких стане обов’язкове відпрацювання протягом 3 років в Україні). І за ними вже «підуть» гранти, бо той, хто їх виділяє, буде знати, що ці люди здатні виправдати ВЗ Багато хто впевнений, що українська очікування, знають і сучасні методики, і сучаснаука виживатиме лише на грантах. Як ні підходи до наукової діяльності. Це не мрії, а довго це може тривати? реалії, які вже спостерігаються в Україні. Така — Якщо хтось вважає, що завтра в Україну по- молодь — наша надія, і на найближчий час Віталій ЦИМБАЛЮК, віце-президент сиплються, як із чарівної скриньки, гранти, — маємо обрати тільки цей підхід. Бо просто «поНАМН України, академік НАМН України, він помиляється. Щоб отримати грант, потріб- кликати» гранти в Україну (а останній Міністр доктор медичних наук, професор но довести, що ти спроможний щось зробити. охорони здоров’я обіцяв перевести наукові Тобто, якщо якась серйозна наукова структура дослідження на гранти, так і не вказавши, хоче вкласти кошти в проведення досліджень звідки посиплеться їх щедрий дощ) — це не ВЗ Нині обговорюються зміни до Закону з певною економією, вона виділяє грант, але, зробити нічого. Жодні «заклинання» на гранУкраїни «Про науку і науково-технічну ді- щоб не викинути гроші на вітер, шукає того, тодавців не подіють — їм потрібен результат, яльність». Чи допоможуть вони вивести хто виконає наукову роботу якісно, маючи для хоча б прогнозований. вітчизняну медичну науку із сірої зони? цього відповідні лабораторії, оснащення, ви— Я не вважаю, що вона перебуває в сірій сококласних фахівців. Ми все це маємо? Ні! ВЗ Без лабораторій і обладнання немає зоні. Наша наука завжди працювала і донині До того ж, щоб отримати солідний грант, слід грантів і навпаки. Чи це не замкнуте коло? працює на галузь охорони здоров’я, але дер- заручитися підтримкою щонайменше трьох ре- — Один із методів його розірвати я вже озвужавне фінансування не сприяє її розвитку. цензентів із різних країн, які підтвердять, що чив — направляти якомога більше талановиЯк приклад — в 1933 році в Україні вперше певний колектив чи конкретний вчений може тої молоді за кордон, звідки вона привезе нові проведено органну трансплантацію, однак виконати таку роботу. Одноразові гранти на технології й надалі максимально сприятиме наша країна не стала світовим лідером у цьо- обладнання або навчання дійсно можна отри- їх впровадженню в рідній країні. Для цього му напрямку. Якщо в розвинених країнах на мати від закордонних благодійних організацій, необхідна підтримка держави. Крім того, помедичну науку виділяють мільярди доларів, то але тільки одноразові. Вони не вирішать усіх трібно не знищувати наявні на сьогодні нав Україні — мільйони гривень. Але справа на- проблем. Тому перспективу я бачу в іншому. уково-дослідні інститути, а навпаки, надати віть не в цьому — потрібно змінити принципи Маємо підбирати групи молодих фахівців, їм можливість перейти на самоокупність, щоб фінансування наукової діяльності, платити за які добре володіють іноземною мовою (або вони могли зберегти хоча б мінімальні наукові конкретні результати, тоді відпаде «баласт», й кількома), і відправляти їх на стажування в колективи. А також Україна має подбати про який поглинає гроші без жодної віддачі. Під- інші країни. Попрацювавши 2-3 роки у складі виробництво обладнання, необхідного для ви-

10

Володимир КОРОЛЕНКО, доцент кафедри дерматології та венерології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, головний позаштатний спеціаліст з громадського здоров’я Департаменту охорони здоров’я Київської ОДА, кандидат медичних наук

Традиції та їх трансформації Академічна наука в Україні бере свій початок з 1918 р., від заснування Української академії наук за указом гетьмана Павла Скоропадського. До її складу входили й науковці-медики М. Д. Стражеско, М. М. Волкович, Ф. Г. Яновський та інші, а троє із них — Д. К. Заболотний, О. О. Богомолець і О. В. Палладін — навіть очолювали цю установу. У 1944 р. було створено Академію медичних наук при МОЗ СРСР, до першого складу якої також увійшли видатні українські науковці. Після розпаду Союзу в 1991 р. вже в АН України було організовано відділення проблем медицини, а в 1993 р. засновано Академію медичних наук України (у 2010 р. вона набула статусу національної). Їй поступово передали низку установ АМН СРСР, розташованих в Україні, а також деякі наукові установи, підпорядковані МОЗ. Відтак наразі Національна академія медичних наук (НАМН) України виявилася розпорядником значних матеріальних і людських ресурсів та бюджетних коштів (у 2015 р. на її потреби виділено понад 1 млрд 300 млн грн, зокрема на наукові дослідження майже 266 млн грн). Для порівняння — на наукові дослідження у системі МОЗ України (52 наукові установи та 17 вишів) у цьому році виділено трохи більше 69 млн грн. Згідно з «Основами законодавства України про охорону здоров’я» НАМН є «вищою науковою медичною установою України зі статутом самоврядної організації й незалежною в проведенні досліджень і розробці напрямів наукового пошуку». Чи існують такі організації в інших країнах? Так. Наприклад, у США подібні функції виконує Інсти-

14

тут медицини (він перебуває у складі національних академій наук), який у 2015 р. перейменували в Національну академію медицини. У 2013 р. його бюджет становив майже 44 млн дол., 59% з яких — федеральні кошти, спрямовані на діяльність апарату та виконання державних замовлень, решта — приватне фінансування програм. На сьогодні академія нараховує 2012 членів, які працюють там на громадських засадах, заробляючи на життя за основним місцем роботи. Членство в академії і пов’язане з ним консультування з найважливіших питань охорони здоров’я — найпрестижніше для медика-науковця в США. У Франції також існує Національна академія медицини. Вона фінансово автономна (перебуває винятково під контролем рахункової палати), щорічно отримує субсидії від держави (згідно зі статутом) й головне її завдання — консультувати уряд з питань громадського здоров’я та нагляду за всіма навчальними й науково-дослідними об’єктами, які можуть сприяти прогресу в галузі лікування. Дійсні члени цієї академії отримують державну винагороду, яка визначається міністерством вищої освіти і науки. У Великій Британії з 1998 р. функціонує Академія медичних наук, створена як неурядова організація, що фінансується з різноманітних джерел. Так, у 2014-2015 фінансовому році академія отримала 5,8 млн фунтів стерлінгів, 18% з яких становила державна субсидія, решту — надход­ ження від благодійних фондів, торгівельної діяльності, інвестиційний прибуток, внески від промисловців. Академіки ж не отримують спеціальної винагороди. У Німеччині тривалий час була відсутня єдина академія наук, і лише у

«

2008 р. на базі Німецької академії природодослідників «Леопольдина» з’явилася Національна академія наук. Вона має низку медичних секцій (на зразок НАМН України), фінансується федеральним урядом й урядом землі Саксонія-Ангальт. Академіки так само не отримують винагороди за своє членство в ній.

Академічна чи університетська? Водночас світова практика свідчить, що найуспішніші науково-інноваційні системи світу сформовані навколо університетів: Силіконова долина — навколо Стенфордського університету, Бостонський інноваційний мегаполіс — навколо Mассачусетського технологічного інституту і т. д. Бо, як зауважив академік Михайло Згуровський, через університети щороку проходять тисячі студентів, а в медицині — ще й інтернів та резидентів, тобто тисячі активних генераторів нових ідей, які можна успішно комерціалізувати та вивести на ринки шляхом трансферу технологій. Запорукою наукового і комерційного успіху є те, що університет — це ядро наукового пошуку й інноваційного процесу, а не просто його учасник. У розвинутих країнах світу саме університети є точкою прикладання політичних, економічних і соціальних ресурсів для розвитку інновацій. Такі виші (їх називають дослідницькими) працюють у трьох взаємозалежних напрямах одночасно — навчання, наукові дослідження та трансфер технологій. Університетські клініки існували в Україні ще до революції 1917 р. — кожен медичний факультет університету мав свою власну клініку, а завідувач кафедри одночасно був її директором. Наприклад, у 1888 р.

МОЛОДІ ВЧЕНІ, ЯКІ ПОПРИ ВСІ ТРУДНОЩІ І ПЕРЕПОНИ ЧИННОЇ СИСТЕМИ ЗДОБУВАЮТЬ МОЖЛИВІСТЬ ПРОВОДИТИ ДОСЛІДЖЕННЯ НА СУЧАСНОМУ РІВНІ, ЗГОДОМ ВИЯВЛЯЮТЬСЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНИМИ НА ЄВРОПЕЙСЬКОМУ І СВІТОВОМУ РИНКАХ. ЩОПРАВДА, ДУЖЕ ЧАСТО ТАКІ ТАЛАНТИ ВИЇЗДЯТЬ ПРАЦЮВАТИ ЗА КОРДОН, ДЕ НАВІТЬ МІНІМАЛЬНІ ДОХОДИ ВЧЕНИХ-ПОЧАТКІВЦІВ ЗНАЧНО ВИЩІ ЗА ТІ, ЯКІ ВОНИ МАЮТЬ У РІДНІЙ КРАЇНІ

«

конання дослідницьких робіт (або придбати його за кордоном). Щоправда, на це може піти і кілька років, і кілька десятків років, тож що раніше почнемо займатися цим питанням, то швидше досягнемо результату. До того ж, не потрібно забувати і про внутрішні гранти. Тобто МОЗ України може замовляти певній групі науковців НАМН України розробку наукових тем у тій чи іншій галузі (або на стику наук — колективам, які формуватимуться із фахівців різного, у тому числі й немедичного профілю) та оплачувати її — наприклад, розробку вакцин, сироваток, які колись вироблялися в Україні. Чи це не актуально на сьогодні? Чи будемо й надалі побиратися по світу з простягнутою рукою? Невже на закупівлю готових препаратів витрачаємо менше коштів? Ще один надзвичайно важливий аспект — співпраця медичної науки й оборонного відомства. Нинішні події на Сході України — новий виклик не тільки державі, а й нашій науці. Ті напрацювання в галузі військової медицини, які були порятунком під час Другої світової війни, уже застаріли. Поранення в наших воїнів зовсім інші, тож суттєво змінилися і методи їх лікування. Мало «зашивати» рани, потрібні поетапне лікування та реабілітація бійців АТО тощо. А з урахуванням поширеної резистентності до багатьох сучасних антибіотиків — це значна проблема в умовах війни, і вирішити її можуть лише науковці. Таких питань дуже багато. ВЗ Натомість побутує думка, що українська наука ніколи не наздожене інтелектуальний потяг світу, тож краще змиритися і купувати, що продадуть.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

при Київському університеті Святого Володимира працювали 4 факультетські клініки, 3 госпітальні клініки, 2 клінічні відділення при міській лікарні, анатомічний театр. Згодом, у радянські часи, ці здобутки було втрачено, університетські клініки канули в Лету, поступившись аморфному поняттю «клінічна база», що породило періодичні відкриті або приховані конфлікти між завідувачами кафедр і керівництвом лікарень. Натомість у більшості країн світу традиція розвитку університетських клінік успішно розвивалася. Так, Каролінський інститут у Швеції має свої лікарні, розташовані у Сольні та Худдінгу — разом вони утворюють Академічний науковий центр здоров’я. Це один з найбільших центрів Швеції з підготовки медичних кадрів і проведення досліджень, на який припадає 30% вартості медичної підготовки і 40% медичних академічних дослід­жень, проведених по всій країні. Це приклад ефективної та вигідної схеми поєднання клінічної й дослідницької складових у медицині.

На власному ентузіазмі Нині в Україні розпочалося відрод­ ження системи університетських клінік (при Одеському НМУ, Вінницькому НМУ ім. М. І. Пирогова, НМУ ім. О. О. Богомольця) — це обнадіює. Однак поки що підготовка молодих науковців у вітчизняній медицині схематично виглядає так: студент-ентузіаст, гуртківець, член студентського наукового товариства; далі — вступ до магістратури або розподіл на кафедру вишу в якості старшого лаборанта; потім підготовка дисертації в аспірантурі... Усе це — роки копіткої праці з украй низьким доходом (на межі виживання) — без додаткових джерел заробітку існувати в таких умовах майже неможливо. З одного боку, молоді науковці-медики, які не належать до заможних родин і не можуть дозволити собі «хобі» займатися наукою, змушені шукати грантову підтримку своїх наукових пошуків, тобто вдаватися до західного стилю організації досліджень. Тепличні умови, навпаки, зменшили б їх конкурентоспроможність. З іншого — саме через низькі доходи молоді вчені часто не можуть брати участь у міжнародних наукових заходах за кордоном. Адже кількість грантів міжнародних фондів і фахових громадських організації, виділених для цього, досить обмежена. До того ж, ними почасти користуються одні й ті самі особи, на-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

4 вересня 2015 року

ближені до джерел інформації про такі гранти, або ж ті, хто має зв’язки для швидшого отримання потрібних рекомендацій. Водночас ті молоді вчені, які попри всі труднощі і перепони чинної системи здобувають можливість проводити дослідження на сучасному рівні, згодом виявляються конкурентоспроможними на європейському і світовому ринках. Щоправда, дуже часто такі таланти виїздять працювати за кордон, де навіть мінімальні доходи вчених-початківців значно вищі за ті, які вони мають у рідній країні.

Хто платить, той і замовляє Традиційно в Україні фінансування наукових досліджень, у тому числі й медичних, здійснювалося за рахунок бюджетних коштів. Під які заявлені проекти їх надавати, а кому відмовляти — вирішує вчена рада МОЗ України та наукові ради НАМН України. До того ж, обсяги фінансування навіть на погоджені проекти зазвичай недостатні для їх повноцінного виконання. Після переходу вітчизняної економіки на ринкові рейки на науковій арені з’явилися нові потужні гравці — фармацевтичні компанії, передусім представництва закордонних фірм. У 90-х роках минулого століття, коли заробітна платня професора чи доцента (до того шанованих і матеріально забезпечених людей) перестала відповідати будь-яким

уявленням про пристойний рівень, «добрі дяді» з іноземних фармкомпаній запропонували потужну фінансову підтримку цим опініон-лідерам в обмін на їх лояльність і швидко «завоювали» більшу частину науково-медичного співтовариства. У своєму дописі інтернет-блогер Ксенія Кравченко так висловилася із цього приводу: «При цьому в захваті всі: фармфірми — від того, що за відносно невеликі гроші (як для європейських країн) знаходять велик у кі лькість у часників д ля дослід­ження (лікарів і пацієнтів); учені — від хрустких купюр і можливості прозвітувати про виконання і перевиконання планів на відкриття, а також причетність до світової науки; бюрократи від науки і чиновники радіють мінімальним витратам держави на розвиток наукової бази; пацієнти раді потрапити в дослідження й отримати шанс на виживання і хоч щось безкоштовно». На початку 2000-х років «рекламні» доповіді буквально заполонили порядки денні більшості вітчизняних медичних конференцій. Такий стан справ спотворює саму суть наукового пошуку, зменшує довіру до достовірності отриманих результатів. Саме тому важливо повністю перейти до світової практики прозорості джерел фінансування проектів та відкритості конфліктів інтересів, коли кожна зацікавлена особа може дізнатися, чи наукова

публікація профінансована незалежним фондом, чи виконана на замовлення фармацевтичної компанії. У 2012 р. прийнято зміни до «Основ законодавства України про охорону здоров’я», які заборонили медичним працівникам під час здійснення ними професійної діяльності рекламувати лікарські засоби, вироби медичного призначення, а також одержувати неправомірну вигоду від суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво та/або реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення, і їх представників. Головне тепер — щоб закон працював належним чином.

Чи видно нові горизонти? З прийняттям у 2014 р. нового Закону України «Про вищу освіту» стартували зміни в підготовці фахівців, у тому числі й науковців. Розпочато перехід на європейські стандарти в освіті й науці. Зрештою, у березні 2015 р. Україна приєдналася до рамкової програми ЄС з досліджень та інновацій «Горизонт 2020» з бюджетом у майже 80 млрд Євро та додатково залучає приватні інвестиції. «Горизонт 2020» поділено на три компоненти: передова наука, індустріальне лідерство, соціальні виклики. Мета програми — втілити наукові відкриття та світові інновації, «переносячи» ідеї з лабораторій на ринок. Нещодавно Президент України підписав Закон «Про ратифіка-

цію Угоди між Україною та Європейським Союзом про участь України у рамковій програмі Європейського Союзу з наукових досліджень та інновацій «Горизонт 2020». Реалізація угоди сприятиме розширенню участі українських науково-дослідних організацій й університетів у європейських наукових дослідженнях, всебічному розвитку партнерських взаємовідносин між Україною та ЄС. Водночас Глава держави підписав Закон «Про ратифікацію Угоди (у формі обміну нотами) між Україною та Європейським Союзом про відновлення дії Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про наукове і технологічне співробітництво». Отож, вітчизняні наукові організації отримали повноцінний доступ до всіх заходів програми, а вчені — можливість бути залученими до спільних європейських наукових досліджень. Головне — повноцінно використати цей шанс. Також доцільно переглянути положення Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» щодо стимулювання розвитку матеріально-технічної бази наукових досліджень і розробок високого рівня, стажування наукових працівників за кордоном, демократизації процедур внутрішнього управління в академіях наук, їх структури та функцій, інтеграції академічної та університетської науки відповідно до вимог європейського законодавства.

15

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ЧЕРК АЩИНА

ПРОКРУСТОВЕ ЛОЖЕ ОПТИМІЗАЦІЇ ДЛЯ РАЙОННОЇ ЛІКАРНІ Реформа медичної галузі охопила всі медичні заклади України — від столиці до маленького села. Із року в рік на рівні владних структур приймаються різноманітні, часом не узгоджені між собою, закони, накази і рішення, які поспішають виконувати на місцях, обмежуючи функції медичних закладів і можливість надання повноцінної медичної допомоги населенню.

Вардан АЙРАПЕТЯН, головний лікар Звенигородської ЦРЛ

Н

е встигли на Черкащині оптимізувати відомчі лікарні, як дамоклів меч завис над однією з найбільших районних лікарень, яка в усі часи слугувала своєрідним міжрайонним медичним центром. Відповідно до виписаного у рамках медичної реформи проекту програми «Галузь охорони здоров’я Черкащини у 2015-2016 роках. Якість, доступність і ефективність медичної допомоги» Звенигородська центральна районна лікарня може просто припинити своє існування як повноцінний медичний заклад вторинного рівня. У «мудрих» схемах реформування охорони здоров’я на Звенигородщині «ВЗ» допоміг розібратися головний лікар Звенигородської ЦРЛ Вардан Айрапетян. ВЗ Які реформи передбачені програмою і наскільки вони ефективні?

— Одним із пунктів проекту обласної медичної програми передбачається створення на базах окремих ЦРЛ міжрайонних відділень або центрів для надання спеціалізованої медичної допомоги. Скажімо, акушерські ліжка планують залишити лише у Шполі, Золотоноші, Черкасах; ортопедотравматологічні — в Умані, Шполі, Золотоноші; кардіологічні ліжка зосереджуються в Уманській ЦРЛ. В інших районних лікарнях такі відділення просто ліквідують. При цьому відсутність цих відділень у лікарні зумовлює автоматичне скорочення суміжних структур. Наприклад, у Звенигородській ЦРЛ унаслідок такого підходу скоротять 17 пологових ліжок. За ними доведеться скоротити і 6 ліжок патології новонароджених. Адже якщо немає новонароджених, то не потрібні ані таке відділення, ані його спеціалісти. Навіть те, що ми — одна з небагатьох районних лікарень, у якій працюють неонатологи, нікого не зупиняє. Також заберуть 25 ортопедо-травматологічних ліжок. При цьому ані медпрацівникам, ані звичайним мешканцям не зрозуміло, як надаватиметься допомога хворим травматологічного профілю, зокрема з тяжкими черепно-мозковими травмами. Адже в разі прийняття запропонованої програми відбудеться скорочення не тільки вищевказаних ліжок, а й закриття відділення анестезіології та інтенсивної терапії, оскільки

16

відповідно до Наказу МОЗ України №303 таке відділення організовується в ЦРЛ лише за наявності 200 і більше ліжок, 60 із яких мають бути хірургічного профілю. Крім того, скорочується ще 20 кардіологічних ліжок. Надання допомоги кардіологічним хворим акумулюється в Умані. І це викликає велике занепокоєння, оскільки відстань від Звенигородки до Умані — 89 км. Чи виправдано буде транспортування хворого кардіологічного профілю розбитими дорогами на таку відстань? Адже вчасно доставити пацієнтів, наприклад, із гострим коронарним синдромом у зазначений медичний заклад, враховуючи обмежений час для проведення спеціалізованих втручань, не вдасться. Та й чи зможе Уманська райлікарня надати якіснішу медичну допомогу з кардіології, аніж Звенигородська? Чи лише транспортуватиме інфарктного хворого до Черкаського кардіоцентру для встановлення стенту, долаючи в зворотному напрямку ще 200 км? Де тут здоровий глузд? Про яке покращення медичної допомоги, її якості та наближення до пацієнта можна в такому разі говорити? У результаті такої реорганізації відбудеться скорочення ліжкового фонду на 67 одиниць, а відповідно і штату спеціалістів: 6,5 ставки в хірургічному відділенні, 7,5 ставки в клініко-діагностичній лабораторії, яка цілодобово чергувала для якісного функціонування реанімаційного відділення, та в інших. Із 124,25 ставки залишиться 85,25 штатних одиниць при 170 ліжках. Таким чином, лікарня автоматично переходить у розряд малопотужних. Читаємо 2-й пункт проекту програми: «У малопотужних ЦРЛ ці відділення (ліжка) скоротити (дата реалізації — 2015 р.). Частину стаціонарних ліжок ЦРЛ і МЛ (30-40%) перевести в ліжка денного перебування (2015-2016 рр.)». Ось і виходить, що повноцінну лікарню перетворюють на малопотужну, де будуть функціонувати переважно ліжка денного стаціонару. При цьому чи подумав хтось, як 80-літня бабуся зможе приїхати на крапельницю із села, розташованого за 40 км від лікарні, і повернутися назад? І так протягом кількох тижнів. Чи зручно це пацієнтам за умови відсутності транспортного сполучення між селами та райцентром? У скільки їм обійдеться щоденна дорога в обидва кінці? Чи зможе хвора людина літнього віку подолати двічі на день таку відстань? А чи врахував хто-небудь менталітет місцевого населення, його економічне становище? До того ж, інколи в стаціонар доводиться класти хворих, яким госпіталізація не показана. Але якщо їх не госпіталізувати сьогодні, то завтра може виникнути ще серйозніша проблема зі здоров’ям, яка обій­деться і їм, і державі набагато дорожче. Останнім часом все частіше чуємо, що в медичних закладах обласного рівня хворого через два дні після операції виписують. А куди його виписують? Фактично — у районні лікарні. Бо тут за прооперованим спостерігають, виконують потрібні маніпуляції тощо. А якщо пацієнт поїде в глухе село і сам робитиме собі перев’язки, рана нагноїться, ось тоді й побачимо, скільки доведеться витратити і хворо-

му, і державі. У медицині все пов’язано, як у доміно: одна кісточка падає і звалює за собою всі інші. ВЗ Що собою являє Звенигородська ЦРЛ сьогодні?

— Нині в нашому медичному закладі розгорнуто 237 ліжок. Лікарня обслуговує понад 45 тис. населення Звенигородського району. Зважаючи на зручне географічне розташування та рівень надання медичної допомоги, до нас на лікування їдуть і мешканці інших районів. За 2014 р. у стаціонарі проліковано близько 9 тис. хворих (4311 — мешканці сіл), із них 902 з інших міст і районів, що становить понад 10%. Це переважно мешканці м. Ватутіно, Катеринопільського, Лисянського та Тальнівського районів. Із них 615 (70%) осіб отримали спеціалізовану хірургічну допомогу. Інколи в наше хірургічне відділення приїздять на операції хворі з Богуславського району Київської області. Ми не відмовляємо, адже за чинним законодавством пацієнт має право лікуватися там, де йому зручно. У складі Звенигородської ЦРЛ є два сучасні лікувальні корпуси — терапевтично-хірургічний і педіат­рично-акушерсько-гінекологічний загальною площею 17 тис. кв. м. У лікарні 6 операційних. У 2014 р. тут було проведено 1597 оперативних втручань, із них з анестезіологічним забезпеченням — 807. Функціонують 2 ендоскопічні кабінети, оснащені сучасною апаратурою. У стаціонарі в спеціально виділеному кабінеті проводять фіброезофагогастродуоденоскопію та колоноскопію. Тож маємо змогу забезпечити ургентне ендоскопічне обстеження хворих із шлунково-кишковими кровотечами. Працює кабінет УЗ-діагностики, де за 2014 р. проведено понад 13 тис. досліджень. УЗД охоплено понад 70% стаціонарних хворих. ВЗ Медичний заклад чимось вирізняється з-поміж інших ЦРЛ? Якими можуть бути наслідки його реформування в нинішньому форматі?

— У Звенигородській ЦРЛ цілодобово забезпечується хірургічна, акушерсько-гінекологічна та невідкладна допомога при гострих захворюваннях терапевтичного профілю завдяки цілодобовому чергуванню хірурга, акушера-гінеколога, анестезіолога, терапевта, операційних медсестер і санітарок, медсестер-анестезистів і лаборантів. Такого в жодній районній лікарні Черкащини нині немає. Це дає можливість розпочинати невідкладне оперативне втручання в межах 10-15 хв. Перевагою Звенигородської ЦРЛ також є вигідне географічне розташування (відстань до Черкаської обласної лікарні — 118 км, Уманської міської лікарні — 89 км, Ватутінської міської лікарні — 16 км, Тальнівської ЦРЛ — 35 км, Лисянської та Катеринопільської — по 25 км) і наявність між вказаними населеними пунктами автомобільних доріг у задовільному стані, що дає змогу оперативно доправляти хворих. У Звенигородській ЦРЛ працює 68 лікарів, із них вищу категорію мають 22 лікарі, першу — 26, другу — 9. Тож наша ЦРЛ є лікувально-профілак-

тичним закладом, який надає вторинну спеціалізовану медичну допомогу в цілодобовому режимі не тільки жителям Звенигородщини, а й мешканцям навколишніх районів, тобто функціонує в ролі так званого госпітального округу. У разі скорочення підрозділів Звенигородської ЦРЛ, які надають екстрену допомогу, може утворитись своєрідний «вакуум» спеціалізованої допомоги, що призведе до соціального напруження серед населення вищезгаданих районів. На нашу підтримку зібрано вже 15 тис. підписів мешканців Звенигородського та інших районів, які виступили проти такого реформування медицини району. ВЗ На вашу думку, чи можна таким «урізанням» районної лікарні досягнути мети, виписаної в проекті програми: підвищення якості й доступності медичної допомоги, зменшення навантаження на бюджет галузі, перетворення медичної допомоги на менш затратну й ефективнішу?

— Єдине, що зменшиться, — навантаження на бюджет, адже закриють значну частину корпусів лікарні. Нині в нас задіяно два 6-поверхових, один 3-поверховий і один 2-поверховий корпуси, харчоблок, приміщення під гараж, морг і допоміжні служби. Однак, прагнучи досягти фінансової оптимізації, можна втратити набагато більше. Зекономивши в перші 2-3 місяці, потім доведеться витрачатися на лікування більшої кількості населення, адже без повноцінної допомоги здоров’я мешканців погіршиться. До того ж, досі не проведено адмінреформу. Не зрозуміло, на якому рівні опиняться медичні заклади після неї. Попередньо Звенигородський район розділили на 4 громади: Шевченківську, Водянинську, Ватутінську та Звенигородську. Чия буде лікарня? Звенигородська громада може сказати, що їм достатньо 50 ліжок. Що тоді робитимуть три інші громади? Куди звертатимуться по медичну допомогу? А що робити медикам? Відмовити людині в наданні медичної допомоги ми не можемо, а покласти хворого на лікування просто не буде куди. Щодо економії на комунальних послугах. Як можна тут економити, коли воду, газ, електроенергію ми закуповуємо в одного монополіста? І ще одне — 20 років тому не було кондиціонерів, потужних електричних пральних машин, не було бойлерів. Чому ми повинні від цього відмовлятися, рухатися назад, а не як усе прогресивне людство — уперед? Хворі не повинні дотримуватися правил гігієни, приймати душ під час лікування? Чи білизну потрібно прати руками? До речі, економити можна по-іншому, більш розумно. Наприклад, білизну раніше прали за допомогою пари, яку виробляв газовий котел. Нині використовуємо три пральні машини на 12 кг завантаження з функцією парового прання. Білизна прекрасно переться, стерилізується, санстанція претензій не має, а ми відчутно економимо. Якщо раніше прання нам обходилося в 25-27 тис. грн на місяць, то нині — лише у 5 тис. грн. Пральні машини окупилася за два місяці! Завдяки інвестиційній програмі вдалося відключити свою котельню від ТОВ «Альянс Звенигородські тепломережі», забрати її на баланс лікарні й перевести на тверде паливо. Якщо раніше тепломережі продавали нам 1 гігакалорію тепла за 2700 грн, то нині такий обсяг нам обходиться в 1600 грн. Цього року 500 тис. грн передбачили на заміну вікон. Щоправда, зважаючи на заплановану реформу, не знаю, чи будемо їх міняти. Такими псевдореформами відбивають охоту робити будьщо. Узагалі не розумію, навіщо називати такі дії реформуванням, оптимізацією? Скажіть правду — скорочення. Так принаймні буде чесно.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

4 вересня 2015 року

ВЗ Який бачите вихід із ситуації?

— Вихід — дати економічну і юридичну свободу лікарням, як це давно зробили в розвинених країнах. Якщо держава не може повноцінно забезпечити лікарні, то нехай вони заробляють самостійно. Нині ж це заборонено. Наприклад, у районах є люди, які можуть і хочуть заплатити за перебування в палатах підвищеного комфорту. Ми могли б обладнати такі палати не гірше, ніж у приватних клініках. Людина хоче мати зручності — нехай має, але за додаткову плату. Це стосується і харчування. Хіба реально повноцінно годувати хворого на 5,8 грн на добу, які виділяє держава? Можна було б запропонувати пацієнту додаткове платне харчування, проте зараз лікарня не має права його організувати. Нині на охорону здоров’я в районі держава виділяє всього 30 млн грн на рік — і виживай як можеш. При цьому ставлять завдання надавати допомогу на європейському рівні. То виділіть тоді й асигнування такі, як у Європі. В Америці медицина фінансується із розрахунку 15 тис. дол. на одного пацієнта. Навіть у невеликих країнах Європи (Хорватія, Словенія, Македонія) — по 2-3 тис. дол. на одного мешканця. У нас же на пацієнта в рік передбачено 650 грн — це близько 30 дол. За такі гроші людину лікувати не можливо. Ні для кого не секрет, що хворі за власні кошти купують ліки, обладнання, фіксатори, глюкометри, тонометри тощо. Єдине за що поки не платять — це ліжко. Нам заборонили проводити капітальні ремонти, купувати дороговартісне, а отже, сучасне, обладнання. При цьому МОЗ устаткуванням не забезпе-

чує або забезпечує на свій розсуд. Скажімо, направили нам дефібрилятор, а він лікарні не потрібний. Узагалі в нас 90% обладнання ще радянського виробництва. Нещодавно згорів флюорограф 1983 року випуску — терміново шукаємо кошти на придбання нового. Також потрібні стійка для хірургії, новий рентгенапарат. Після стрибка курсу долара вартість обладнання «зашкалює». Де взяти кошти, коли в лікарні грошей навіть на бензин для машин швидкої допомоги не вистачає? А якби медичний заклад мав право заробляти гроші, то ми б і обладнання замінили, і нові технології запровадили, і приміщення відремонтували. І ще одне: поки не буде індивідуальної оплати праці медпрацівників, справа з місця не зрушиться. У лікарів немає стимулу працювати та розвиватися. Усім платять практично однаково — і тому, хто добре працює, і тому, хто не дуже. Нині лікар в районі отримує 1469-2062 грн — медики виживають лише за рахунок власного господарства. Фахівцю не потрібні подачки. Оплатіть лікарю його кваліфікацію, і тоді в нього буде стимул краще працювати, опановувати нові методики лікування. А «зайві» медпрацівники самі відсіються. Отже, необхідно дати медичному закладу можливість заробляти, тоді нормальний головний лікар зможе підняти лікарню. А процес відбору медичних закладів відбуватиметься на основі добросовісної конкуренції. Інна ХІМІЧУК, власкор «ВЗ», м. Черкаси

ТОЧКА ЗОРУ

Володимир КУЧЕР, Голова Звенигородської районної ради

Д

епутати Звенигородської районної ради ознайомлені з проектом обласної програми щодо реформування галузі охорони здоров’я Черкащини. В обласній раді, куди я звертався особисто, зауважили, що вони нібито не знають про існування проекту цієї програми. Натомість Звенигородська районна рада чітко відреагувала на проект такого реформування. Це питання розглядалося на позачерговій сесії районної ради за участю широкого загалу громади Звенигородщини. Люди однозначно сказали «Ні» такій реформі. Хоча б тому, що вирішення цього питання лежить дещо в іншій законодавчій площині. Адже відповідно до законодавства України питання, які порушуються в запропонованому проекті, належать до компетенції місцевої ради, а не Міністерства охорони здоров’я чи обласної ради.

Ми переконані: питання оптимізації, реорганізації Звенигородської районної лікарні має вирішувати лише Звенигородська райрада, оскільки вона є власником майна, утримує лікарню, отримує субвенцію з державного бюджету на охорону здоров’я мешканців району. Тому депутати Звенигородської районної ради звернулися до МОЗ України, Черкаської обласної ради та Черкаської обласної державної адміністрації стосовно питань реформування медичної галузі району. Зокрема в листі до Голови Черкаської обласної ради Валентини Коваленко ми звертаємо увагу на те, що прийняття обласною радою будь-якого рішення щодо реорганізації Звенигородської ЦРЛ буде перевищенням повноважень, а депутати районної ради, які представляють виборців Звенигородщини, виступають проти такої оптимізації медичного закладу. На нашу думку, це не лише не покращить стан медицини в Звенигородському районі, а й призведе до занепаду та руйнування матеріально-технічної бази Звенигородської ЦРЛ, яка розміщена в сучасних лікувальних корпусах, має вигідне географічне розташування та зручні шляхи сполучення між обласним центром, 7 районами області та містом обласного значення. До речі, згаданого листа ми направили до Черкаської обласної ради ще 13 липня — відповіді чекаємо й досі…

І В А Н О - Ф РА Н К І В Щ И Н А

ЕЛЕКТРОННІ ЗАКУПІВЛІ УНЕМОЖЛИВЛЯТЬ ТЕНДЕРНУ КОРУПЦІЮ? Із січня наступного року вступає в дію закон про електронні державні закупівлі. Чи готова до цього процесу медицина Івано-Франківщини, «ВЗ» розповів заступник директора Департаменту охорони здоров’я, начальник управління ресурсного і правового забезпечення, моніторингу та супроводу державних програм Івано-Франківської ОДА Олег Овчар.

Олег ОВЧАР, заступник директора Департаменту охорони здоров’я, начальник управління ресурсного і правового забезпечення, моніторингу та супроводу державних програм Івано-Франківської ОДА

ВЗ Яку мету ставили, ініціюючи проведення семінару для представників комітетів із конкурсних торгів медичних закладів області?

— Як відповідальний за економічний блок питань департаменту я вирішив перевірити готовність лікувальних закладів до нових форм закупівель. Адже до січня лишилося не так багато часу. Нині ми підключилися до всеукраїнського пілотного проекту електронних закупівель. У рамках його впровадження запропонували

розпочати тестові закупівлі, використовуючи електронний майданчик Е-Tender. Я звернувся до керівників усіх медичних закладів із пропозицією переглянути, чи є в них ще не використані кошти на закупівлі, щоб спробувати провести їх за новою процедурою. Враховуючи вкрай низьке забезпечення лікарськими засобами, обладнанням і виробами медичного призначення, прагнув, аби вони скористалися шансом. Наголошував: стартувати потрібно з невеликих сум, щоб протестувати процедуру закупівлі. Я вирішив працювати на випередження і з’ясувати, які пункти процедури електронних торгів Головам тендерних комісій не зрозумілі. Зважаючи на те, скільки питань виникло в учасників семінару, бачу, що роботи — непочатий край. Наступним кроком стануть практичні заняття: із вересня запрошуватимемо фахівців, аби вони роз’яснювали представникам медичних закладів області загальну концепцію роботи системи, порядок реєстрації на електронному майданчику та здійснення закупівлі. А також процедуру проведення аукціону й визначення переможця, відміни закупівлі, терміни укладення договору та інші засади Закону України «Про здійснення державних закупівель», нововведення та перспективи розвитку електронних закупівель.

ВЗ Який електронний майданчик обрали для проведення тендерів?

— Нині на ринку представлені електронні майданчики від різних розробників. Кожен обирає на свій смак. Компанія — розробник платформи Е-Tender, яку обрали ми, є учасником пілотного проекту ProZorro. Курує центральний сервер системи громадська організація Transparency International Ukraine. За основу взяли проект грузинських експертів, ідеєю якого є гасло: «Усе доступне всім». Тобто будь-хто може прослідкувати, як відбувається процес закупівель у якомусь із державних відомств. Це дає змогу забезпечити максимальну прозорість і надати доступ до торгів різним постачальникам, які через бюрократичні та інші перепони досі не мали можливості взяти участь у тендерах. ВЗ Дотепер основною проблемою закупівель була можливість змови між замовником і постачальником. Медична галузь у цьому сенсі небезпідставно вважається найбільш корумпованою…

— Система електронних закупівель здатна вирішити цю проблему. Річ у тому, що за цієї процедури учасники електронних закупівель, так би мовити, знеособлюються: відсутній прямий контакт між замовником і учасником торгів, до останньої секунди ми не знаємо навіть приблизно, із ким маємо справу. Головними критеріями, як це і має

бути, стають ціна, якість, можливості доставки та інші вагомі параметри закупівель. Отже, постачальники на електронних торгах не перетинаються, тож не можуть вступити у змову. А для замовників створюються такі умови, за яких не можна буде безпідставно відмовитися від найкращих пропозицій. ВЗ А як у інших країнах відбуваються закупівлі в галузі охорони здоров’я? Які бачите перспективи реформування цього напрямку в Україні?

— За кордоном ставку роблять на результат, а не на процедуру закупівлі. Бо якщо лікувальний заклад має кошти, то хоче отримати найкраще обладнання, найкращі медикаменти. І коли потрібно вилікувати пацієнта, то не ставлять питання, як у нас: давайте придбаємо такі-то ліки, бо вони дешевші. Там купують ті препарати, що дійсно допоможуть. Тобто за основу береться ефективність ліків чи обладнання, а не їх ціна. Коли ми будемо оплачувати лікувальному закладу медичну послугу, то вимагатимемо, звичайно ж, якість. Якщо закладу потрібен саме цей препарат, суглоб чи стент, то інший не придбають, тобто сенсу використовувати корупційні схеми не буде. Перехід на систему оплати за медичну послугу стане першим кроком впровадження страхової медицини. Потрібно узаконити плату за медпослуги, перевести медичні заклади в статус комунальних підприємств. Медична установа повинна частково заробляти гроші на медпослугах, а на зароблені кошти купувати нове обладнання й медикаменти. Згодом усе це окупиться — зак­ лад знову отримає кошти за надану послугу. Це буде першим кроком до якості послуги, а не її кількості. Кроком до знищення бюрократичної складової між лікувальним закладом і чиновницьким апаратом. Це спонукатиме лікаря нести відповідальність за свою роботу, а не виправдовуватися: «Що мені закупили, тим я й полікував». Людмила СТРАЖНИК, власкор «ВЗ», Західний регіон

17

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

ТУТ НЕ ЖИВУТЬ ТИЛОВИМИ МІРКАМИ Майор медичної служби Юрій Куцин — кадровий військовий. Із самого початку бойових дій займався формуванням медичної служби 1-ї танкової бригади, військові підрозділи якої згодом рятували бійців у найгарячіших точках антитерористичної операції. Нині Юрій Федорович опікується постраждалими воїнами вже як заступник начальника Чернігівського військового госпіталю. Тож із ситуацією щодо надання медичної допомоги бійцям на всіх рівнях знайомий добре.

Юрій КУЦИН, майор медичної служби, заступник начальника Чернігівського військового госпіталю

Швидка доукомплектація Медична рота в нашій бригаді вже існувала, але штат був замалий. Тож коли почалися військові дії, довелося швидко доукомплектовувати її новими фахівцями. До нас прийшло багато щойно мобілізованих цивільних лікарів, фельдшерів, санінструкторів, водіїв. Спочатку було дуже важко: новоприбулі губилися, не знали, що та як робити, оскільки не були військовими медиками. Але нам дуже пощастило, що всі мобілізовані лікарі та інші спеціалісти були висококласними фахівцями, завдяки чому швидко опанували військову специфіку. Передусім я пояснив підлеглим: їх головне завдання на війні — надання медичної допомоги. Але при цьому нагадав, що слід пам’ятати й про власну безпеку, тож необхідно вивчати ще й військову справу. Майже одразу ми сформували медичні бригади, до складу яких входили лікар, фельдшер, санінструктори та санітари, і вже за два тижні вони виїхали на блокпости. Спочатку наша бригада несла службу на території Чернігівщини, а вже наприкінці травня її перекинули під Луганськ. Тільки-но почалася антитерористична операція, командування прийняло рішення про підсилення військових частин лікарсько-сестринськими бригадами за рахунок госпіталів. Наприклад, до нашої бригади з Чернігівського госпіталю прибули дві лікарсько-сестринські бригади — до їх складу входили хірург, анестезіолог, терапевт, операційна та медичні сестри. Одна з бригад обслуговувала блокпости, іншу використовували для підсилення медичної роти. Крім того, у нас функціонував пересувний рентгенкабінет, у якому також пра-

18

«Соточка» з екіпажем

Снаряд влучив у бліндаж

цювали спеціалісти госпіталю. Вони нам дуже допомогли, особливо в перший момент, коли ми ще не мали повністю сформованого штату лікарів і середнього медичного персоналу. Надалі наші бойові шляхи розійшлися, госпітальні бригади були перекинуті на інші ділянки фронту.

«Золота година» — стандарт у наданні медичної допомоги в бойових умовах Невідкладна допомога надається на полі бою, потім пораненого потрібно якомога швидше доправити до лікувального закладу, де йому забезпечать високоспеціалізовану медичну допомогу. І тут велику роль відіграє час, так звана золота година. Тому велику увагу ми приділяли проблемі вчасної евакуації поранених. Вважаю, що на нашому напрямку завдяки узгод­женим діям командування частини та медиків вона була налагоджена непогано. Для тяжкопоранених викликали гелікоптер — він доправляв бійців до Харківського військового госпіталю. Перша лікарська допомога надавалася фактично на передовій, де працювало п’ять лікарських бригад. Поранених із медпунктів по можливості вивозили одразу після надання першої допомоги. Наступним був рівень кваліфікованої допомоги — районна лікарня у м. Щастя, підсилена військовими медиками. До Щастя від наших позицій було десь 15 км по гарній дорозі, тож поранені потрапляли туди досить швидко. Хочу відзначити професійну роботу місцевих медиків на чолі з лікарем-хірургом Володимиром Карпинським. Вони на той час уже кілька місяців не отримували зарплати, але майже не виходили з операційної, цілодобово допомагаючи як військовим, так і місцевим мешканцям. Крім того, на нашому напрямку працював 59-й військовий мобільний госпіталь, де допомогу пораненим надавали хірурги дуже високого рівня. Тож у нас були варіанти: ми доправляли потерпілих або до Щастя, або до 59-го госпіталю. Усіх тяжкопоранених вивозили до Харківського військового госпіталю, бійців із легкими пораненнями (близько 20% від загальної кількості) лікували на місці, й вони одразу поверталися до лав. Із Волновахи, куди нас перекинули восени, поранених в основному евакуювали до Куйбишева, де був розгорнутий польовий госпіталь, із Тоненького та Пісків — до Селідового та Красноармійська, а звідти вже до Дніпропетровська.

Медики під прицілом

Луганщина. Від прямих влучань від швидких залишається лише купа металобрухту

Нам дуже пощастило. Незважаючи на те що мої хлопці працювали в найгарячіших точках, за весь час військових дій тільки двох із них тяжко поранили — лікаря Дмитра Клименка та санінструктора Ігоря Трохимця. Дмитро пройшов Майдан, оборону Луганського аеропорту, оточення під Луганськом, а тяжке поранення ноги отримав під час так званого перемир’я. Ігоря тяжко поранили в Луганському аеропорту, й він потрапив у полон до бойовиків. Згодом його обміняли і він проходив тривале лікування в Києві та Чернігові. Зараз Ігор удома, у Прилуках, але ще не зовсім відновився після поранення, йому

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

4 вересня 2015 року

встановили ІІІ групу інвалідності. Ще два медики отримали легкі поранення. А ось у наших сусідів були значніші втрати, наприклад, у 30-й бригаді загинули лікар і водій швидкої.

Броньовані санітарні автомобілі — тільки на малюнках У нас були звичайні машини — УАЗи, із яких вижила одна «Соточка» (так її лагідно називали бійці) — машина з номером «44-56». Зараз вона воює на Донецькому напрямку, але вже з іншим екіпажем (перший демобілізувався та повернувся до мирного життя). Від інших автомобілів залишилися лише купи металобрухту. Звичайно, усі фронтові медики з великим нетерпінням очікують на МТ-ЛБ санітарний — броньований санітарний автомобіль, на якому можна безпечно вивозити поранених з перед­нього краю. Але поки що бачать його тільки на малюнках. Тож для евакуації постраждалих бійців наразі мусять залучати БМП і БТР.

Останні хвилини життя. Після прямого влучання машина вже не підлягає ремонту

Забезпечення ліками Із ліками дуже допомагали волонтери. Я особисто з ними спілкувався й більшою мірою спрямовував їх зусилля на допомогу мобільному госпіталю та районній лікарні у м. Щастя. До них у великій кількості надходили не тільки військові поранені, а й місцеве населення, яке дуже потерпало від обстрілів, тож ці заклади вкрай потребували медикаментів. З іншого боку, у нас було непогане забезпечення й від військово-медичного департаменту. Отримували медикаменти й обладнання з Чернігівського, Київського та Харківського військових госпіталів. Усі наші бійці мали індивідуальні аптечки. Інша річ, що до них входять лише перев’язувальний засіб, протишоковий препарат і джгут, тобто її навіть приблизно не можна порівнювати з НАТівською.

Бочка врятувала життя солдату

Олена БЕРЕЗКІНА, спеціально для «ВЗ», м. Чернігів

ВІДРОДЖЕННЯ ГОСПІТАЛЮ

О

Спеціалізована медична допомога Півроку тому мене призначили заступником начальника Чернігівського військового госпіталю. Чернігівщина — область прикордонна, тож госпіталь підсилюють медиками, які мають бойовий досвід. Колектив у нас досвідчений, серед медиків є учасники АТО, крім того, близько 70% лікарів брали участь у миротворчих місіях. Начальник госпіталю, полковник медичної служби, кандидат медичних наук Олександр Слєсаренко теж має чималий бойовий досвід — воював в Афганістані. Тут не живуть тиловими мірками. Потік хворих до Чернігівського військового госпіталю не припиняється: інколи буває по 50 пацієнтів за добу. Одного разу з Харківського госпіталю до нас одночасно доправили 57 поранених! Тож у медзакладі чітко відпрацьований механізм дій при масовому надходженні хворих, створені лікарсько-сестринські бригади, одночасно діють п’ять операційних і дві перев’язувальні. У 80% пацієнтів — комбіновані осколкові та кульові поранення різних ділянок тіла, мінно-вибухові травми, закриті переломи кісток, щелепно-лицеві травми, забої тощо. Ми їх доліковуємо, закриваємо рани, крім того, надаємо психологічну допомогу (на базі госпіталю працюють

Машини швидкої також зазнають поранень

професійні психологи). У багатьох пацієнтів ускладнені поранення кінцівок, зокрема парези. Комплексне лікування вони проходять у нашому госпіталі, потім їх направляють на реабілітацію до військових санаторіїв. Близько 20% госпіталізованих — пацієнти терапевтичного профілю. Зазвичай мобілізують чоловіків немолодих, а серед них — багато пацієнтів із хронічними захворюваннями серця, печінки, легень, травного тракту тощо. Наприклад, нещодавно в нас лікувався лікар-фронтовик, який прос­то на ногах переніс інфаркт. Поранених до Чернігова доправляють в основному із Харківського, Київського та Ірпінського військових госпіталів, крім того, тут лікуються військовослужбовці Чернігівського, Ічнянського, Прилуцького гарнізонів, 1-ї танкової бригади, а також уже демобілізовані учасники АТО. За час військових дій у госпіталі надали медичну допомогу понад 1800 пораненим у зоні АТО. Це в основному мешканці Чернігівщини, хоча лікуються в нас і жителі інших регіонів України. Були серед них і мої бойові побратими — бійці 1-ї танкової бригади. Я постійно з ними на зв’язку: консультую, даю поради і наголошую на важливості власної безпеки. Це не примха. Адже в разі поранення чи загибелі лікаря страждатимуть бійці. Хто їм тоді надаватиме допомогу?

Картина на згадку про службу в 1-й танковій бригаді (на шевроні вояків бригади — зображення вовка)

Луганщина. Ця машина з продуктами та медикаментами, на жаль, так і не доїхала до переднього краю

«

ЗВИЧАЙНО, УСІ ФРОНТОВІ МЕДИКИ З ВЕЛИКИМ НЕТЕРПІННЯМ ОЧІКУЮТЬ НА МТ-ЛБ САНІТАРНИЙ — БРОНЬОВАНИЙ САНІТАРНИЙ АВТОМОБІЛЬ, НА ЯКОМУ МОЖНА БЕЗПЕЧНО ВИВОЗИТИ ПОРАНЕНИХ З ПЕРЕДНЬОГО КРАЮ. АЛЕ ПОКИ ЩО БАЧАТЬ ЙОГО ТІЛЬКИ НА МАЛЮНКАХ. ТОЖ ДЛЯ ЕВАКУАЦІЇ ПОСТРАЖДАЛИХ БІЙЦІВ НАРАЗІ МУСЯТЬ ЗАЛУЧАТИ БМП І БТР

«

станні роки для Чернігівського військового госпіталю, який має понад 80-літню історію, були не найкращими. За період з 2005 по 2012 р. ліжковий фонд скоротили в чотири рази (із 400 ліжок до 100). На початку 2013 р. взагалі порушували питання про його ліквідацію. Із початком військових дій розпочався зворотний процес — ліжковий фонд збільшився вдвічі, частково оновили інвентар, відремонтували частину приміщень, поповнили інструментарій та обладнання. «Зараз Чернігівський госпіталь офіційно розрахований на 200 ліжок, але за потреби може прийняти 300-400 пацієнтів, — говорить Юрій Куцин. — Маємо непогану діагностичну та лікувальну базу: комп’ютерний томограф, ультразвукове й ендоскопічне обладнання, лапароскопічну стійку тощо. Минулого року вдалося обладнати новим устаткуванням три нові операційні та дві перев’язувальні, придбати новий інструментарій для операційних. Завдяки волонтерам, депутатам, просто небайдужим містянам госпіталь отримав інвалідні візки, каталки, телевізори, пральні машини, мікрохвильові печі, електрочайники тощо. Із найвагоміших останніх придбань — сучасний електрокоагулятор для спинення кровотечі під час операцій і функціональні ліжка». А зовсім недавно Чернігівський військовий госпіталь отримав ще один подарунок від містян. Чернігівські транспортники відремонтували три автобуси: пересувний рентгенкабінет, автобус для перевезення легкопоранених і санітарний «Мерседес». «Тож, використовуючи свій професіоналізм і спираючись на підтримку небайдужих українців, які допомагають госпіталю, медики роблять усе можливе, аби вилікувати наших воїнів», — запевняє майор медичної служби.

19

СПІРНИЙ ДІАГНОЗ

ОСОБЛИВИЙ КОНТИНГЕНТ Те, що певні психологічні стани можуть впливати на фізичне самопочуття людини, — давно відомий факт. Однак останніми роками уявлення про взаємозв’язок психологічного стресу і соматичних захворювань були суттєво переглянуті. Сьогодні дослідники вважають: коли мова йде не про звичайне психологічне напруження, а про важкий психічний стан, наприклад, зумовлений перебуванням у зоні бойових дій, то до бійців із будь-якою соматичною патологією потрібен особливий підхід.

формний (20%). Слід зазначити часту коморбідность ПТСР. Серед найпоширеніших супутніх ПТСР станів виділяють біполярні порушення, депресію, розлади внаслідок зловживання психоактивними речовинами, психози, розлади особистості, тілесні ушкодження з формуванням хронічного болю.

Багатоетапна підтримка

Олексій ЄРОШКІН, лікар-нейрохірург Центрального госпіталю МВС України, провідний спеціаліст-альголог, кандидат медичних наук

Клінічний випадок Анатолія — бійця АТО — направили до нас із лікарні Маріуполя. Його основною скаргою був сильний біль у ділянці попереку з іррадіацією в ноги. Вже з оглядових рентгенівських знімків стало зрозуміло — проблема дуже серйозна. Spina bifida occulta — аномалія розвитку, яка полягає у відсутності дуг 5-го поперекового хребця, у цьому випадку була «прихованою»: спинний мозок і нервові корінці в нормі, дефект у ділянці спини відсутній. Ця вроджена патологія була настільки компенсована, що пацієнт про неї навіть не підозрював. Його, звичайно, періодично турбував біль у спині, але він ніколи не надавав цьому великого значення. Іноді це захворювання у дорослих може спричинити нетримання сечі та проблеми з кишківником, але пацієнт жодного разу не висловлював подібних скарг. Під час огляду спини

в пацієнта зі spina bifida occulta можна помітити родиму пляму або білу пігментацію, чи острівець волосся в тій ділянці, де сталося розщеплення хребта, — ці ознаки й підказують лікарям, де шукати порушення. Із початком служби в АТО біль у спині в Анатолія посилився, а з часом став просто нестерпним. Але хлопець продовжував виконувати свій бойовий обов’язок ще півроку, поки його не демобілізували. Проведені нами згодом МРТ і КТ підтвердили діагноз. Для початку ми вирішили зупинитися на консервативній терапії — місцевих блокадах. Якийсь час пацієнт відповідав на них і йому ставало легше. Однак консервативна терапія мала тимчасовий ефект і за будь-якої провокації у вигляді фізичного навантаження біль з’являвся знову. Тоді ми дійшли висновку, що оперативного лікування не уникнути. Бійця успішно прооперували, встановивши системи транспедикулярної фіксації і забезпечивши декомпресію каналів хребта. Звичайно, про його повернення в зону бойових дій мова не йде, але для мирного життя прогноз сприятливий — за умови врахування одного важливого нюансу…

Дві сторони медалі Приймаючи у своє відділення на лікування бійців АТО, ми щодня стикаємося з тим, що багато тяжких хронічних захворювань, які мали б бути визначені ще на етапі обстеження під час призову, залишаються непоміченими. Це грижі дисків, стенози, ней­р огенна кульгавість,

ДЕРЖАВНА НАУКОВА УСТАНОВА «НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЦЕНТР ПРОФІЛАКТИЧНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ» ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ (ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС)

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС НА НАВЧАННЯ В АСПІРАНТУРІ з відривом та без відриву від виробництва за спеціальностями: «Внутрішні хвороби», «Кардіологія», «Нервові хвороби», «Соціальна медицина». Оплата за навчання за кошти фізичних і юридичних осіб. Для участі в конкурсі необхідно подати такі документи: заяву на ім’я директора; особовий листок з обліку кадрів; медичну довідку про стан здоров’я за формою №286-о; копію паспорта, копію диплома про вищу медичну освіту та присвоєння кваліфікації «Лікар»; копію сертифіката про присвоєння кваліфікації лікаря-спеціаліста з відповідної лікарської спеціальності («Внутрішні хвороби», «Кардіологія», «Нервові хвороби», «Соціальна медицина»); копію по-

20

свідчення про присвоєння (підтвердження) лікарської кваліфікаційної категорії з відповідної лікарської спеціальності (за наявності); витяг з трудової книжки; список опублікованих наукових праць, винаходів і корисних моделей (за наявності) або наукову доповідь (реферат) з обраної наукової спеціальності. Паспорт, диплом про вищу освіту та сертифікат лікаря-спеціаліста вступник пред’являє особисто. Термін подання документів — 2 місяці з дня опублікування оголошення. Документи приймаються ученим секретарем ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС за адресою: 01014, м. Київ, вул. Верхня, 5. Тел.: (044) 284-79-93, факс: (044) 284-72-83.

різноманітна радикулярна симптоматика тощо. А на тлі складного психогенного компонента служби, ці, на перший погляд нетяжкі патології перетворюються на проблеми, що потребують тривалого та дороговартісного лікування. Ми помічаємо закономірність: одна й та сама патологія в бійця АТО і мирного жителя перебігає по-різному. Змінюється навіть не сам больовий поріг, а ставлення до хвороби. Бійці набагато більше акцентовані на своїх проблемах, для них характерна дуже висока тривожність. Їх скарги мають психосоматичний характер і яскраве забарвлення, вони навіть потребують набагато інтенсивнішого знеболювання в післяопераційний період. Світова статистика свідчить про зростаючу актуальність проблеми психологічних втрат у процесі бойових операцій. На жаль, досі не проведено комплексних і теоретично обґрунтованих досліджень посттравматичного синдрому, що спостерігається у військових, які несли службу в гарячих точках. Але заперечувати наявність у бійців посттравматичного стресового розладу (ПТСР) не можна. Згідно зі статистикою, в осіб, які брали участь у бойових діях у рамках АТО, найчастіше діагностують гостру реакцію на стрес (36,6% випадків), розлади адаптації (29,7%), органічні афективні та тривожні розлади (1,6%). Але лідирує (38,8% випадків) саме ПТСР. До найпоширеніших типів ПТСР належать: астенічний (27%), тривожний (32%), дисфоричний (21%) і сомато-

До таких пацієнтів потрібен особливий підхід. Лікування ПТСР триває як мінімум шість місяців. Перші тричотири тижні пацієнти проводять у стаціонарі, й у нашому відділенні їх обов’язково оглядають психологи, які надають індивідуальну психологічну підтримку під час усього курсу лікування. У комплексній терапії бійці обов’язково отримують анксіолітики, антидепресанти, антипсихотики, а також засоби, що поліпшують мозковий метаболізм. Серед психотерапевтичних методик при ПТСР найефективнішими є поведінкова, когнітивна (або когнітивно-поведінкова) і психодинамічна. Основні методи психотерапевтичного впливу при розладах адаптації передбачають проведення когнітивної терапії Бека, використання поведінково-моделюючих технік, прогресивної м’язової релаксації за Джекобсоном. Відновний період у бійців АТО також істотно відрізняється: і за тривалістю, і за інтенсивністю. Реабілітаційні заходи не мають закінчуватися в стінах нашого відділення. Пацієнта з ПТСР потрібно направити до психіатра або медичного психолога за місцем проживання, пояснивши важливість усунення наслідків психічної травми для успішного лікування соматичного захворювання, з приводу якого він звернувся по медичну допомогу. Це необхідно, оскільки «хронічний біль», характерний для бійців, не дає їм повноцінно жити і змушує багаторазово звертатися до лікарів тоді, коли проблему на фізичному рівні вже вирішено. Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ІМ. Л. В. ГРОМАШЕВСЬКОГО НАМН УКРАЇНИ» 03680, М. КИЇВ, ВУЛ. М. АМОСОВА, 5

ВИВЧАЄ ПОПИТ НА ОРЕНДУ майданчика з асфальтованим покриттям площею 7 кв. м, розташованого на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. М. Амосова, 5, з метою розміщення мобільної кав’ярні. Вартість майна відповідно до оцінки ринкової вартості станом на 30 червня 2015 р. становить 73477 грн (сімдесят три тисячі чотириста сімдесят сім грн). Орендна плата за базовий місяць оренди станом на липень 2015 р. становить 489,85 грн (чотириста вісімдесят дев’ять грн 85 коп.) без ПДВ. Пропозиції приймаються протягом 10 робочих днів з дня публікації оголошення в газеті за адресою: м. Київ, вул. М. Амосова, 5, кімн. 5. Телефон для довідок: (044) 275-37-33

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ

4 вересня 2015 року

УНІКАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ КАРДІОЛОГІВ

стінах нашого закладу прооперовано 850 пацієнтів із пухлинами — і це найбільший показник у всьому світі. Річ у тому, що всі пацієнти України із міксомами оперуються саме в нашому інституті. Це дало нам змогу накопичити потрібний досвід. А в Європі міксоми оперують у багатьох кардіо­ хірургічних клініках, тому кількість цих втручань в окремому закладі невелика. Зважаючи на такий багатий досвід, ми вирішили вчитися оперувати пухлини малоінвазивно. Спочатку нас навчав цьому запрошений до України професор із Франції, потім відпрацьовували навички на макетах, а згодом — на тваринах. Лише після цього я поїхав на стажування до клініки Ліона у Франції».

Будь-які інновації та відкриття в медичному світі дають суспільству привід пишатися своїми лікарями та дослідниками. Особливо, коли мова йде про «бич» сучасності — серцевосудинні захворювання. 18 серпня 2015 р. у провідному кардіохірургічному закладі України вперше на теренах колишнього Радянського Союзу видалили пухлину серця — міксому — без розпилу груднини.

Не практикою єдиною

Геннадій КНИШОВ, директор ДУ «Національний інститут серцевосудинної хірургії ім. М. М. Амосова НАМН України», академік НАН України

Клінічний випадок «Наш пацієнт — лікар віком 30 років, — починає розповідь директор ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова НАМН України», академік НАН України Геннадій Книшов. — Пухлину серця — міксому діаметром 5 мм — у нього виявили випадково, під час звичайного профілактичного огляду. Міксома вже частково перекривала тристулковий клапан, і хворому загрожували оклюзія та серцева недостатність у найближчому майбутньому, хоча особливих скарг у нього не було. Пухлину видалили наступного дня після діагностування. Особливість проведеної операції — методика її виконання. У цьому випадку, на відміну від звичного відкритого доступу, «працювали» маніпулятори. Хірурги практично мали справу лише з екраном і камерою, що забезпечувала освітлення й збільшувала зображення зони ураження в чоти-

ри рази, тобто безпосередньо пухлину не бачили. Операція тривала близько п’яти годин: із них власне маніпуляції на серці — лише годину, решту часу забрала підготовка до втручання. На другий день після операції пацієнт почав ходити. Не спостерігалося вираженого больового синдрому та стандартних післяопераційних проблем, які виникають при використанні відкритих методик. Наразі пацієнта благополучно виписали додому. Із цього оперативного втручання розпочалася ера малоінвазивних технологій у боротьбі з пухлинами серця. Ми вже маємо досвід роботи з маніпуляторами — набули його під час 50 оперативних втручань, до речі, з нульовою летальністю. Тридцять із них виконували з використанням системи штучного кровообігу. За цим методом ми здійснюємо пластику клапанів, «зашиваємо» дефекти і видаляємо пухлини. Це не означає, що від сьогодні ми будемо абсолютно всі міксоми видаляти саме таким способом — інколи це просто неможливо. Зараз ми можемо оперувати за цією методикою пухлини правого передсердя і лише деякі пухлини лівого. Окрім того, застосування методу обмежується супутніми захворюваннями серця. Але всі ці перепони — справа часу».

Досьє на пухлини Пухлини серця — дуже рідкісне захворювання. Можливо, це пояснюється хорошим кровопостачанням органа і швидким обміном речовин у серцевому м’язі. Найпоширенішими пухлинами серця є міксоми. Вони розвиваються в будь-якому віці — від 3 до

80 років, але найчастіше все ж у 30-50 років. У літературі описані сімейні випадки міксоми. Переважно пухлини виникають у лівому передсерді (85% випадків), у близько 15% хворих — у правому передсерді і дуже рідко трапляються в шлуночках серця. Міксома — пухке желеподібне утворення різної форми розміром від кількох міліметрів до 15 см. Іноді вона вкрита капсулою. Зазвичай міксома має ніжку, якою вона прикріплена до стінки передсердя або шлуночка. «Поки міксома не перекриває порожнини або клапанні отвори серця, вона може не турбувати пацієнта, — продовжує Геннадій Книшов. — Тобто пухлини серця не злоякісні, але дуже агресивні: тільки-но з’явившись, вони починають надзвичайно швидко рости. Більше того, вони дуже рухомі й будь-якої ночі, коли пацієнт змінює положення тіла, можуть «заклинити» клапан. Назад, на місце свого росту через брак тиску міксома повернутися не може. Серце переповнюється кров’ю й зупиняється — настає раптова смерть. Також ці пухлини супроводжуються високим ризиком емболізації та здатні «перекрити» судини малого кола кровообігу. Або ж іноді блокують сам клапан, що спричиняє гостру серцеву недостатність». «У нас найбільший у світі досвід із лікування цих пухлин, — розповідає хірург Андрій Руснак, який провів інноваційну операцію. — Раніше, через брак діагностичної апаратури, ми виявляли їх лише під час операції. Тепер міксоми можна визначити під час УЗД серця. Щороку ми спостерігаємо близько сорока нових випадків, а загалом у

Наших лікарів не вдовольнило саме тільки видалення пухлин, й вони вирішили всебічно досліджувати причини виникнення міксом і способи оптимальної боротьби із ними. «Саме ми визначили і довели походження пухлин серця, — розповідає директор Інституту. — Через великі розміри пухлин їх доводилося фрагментувати і видаляти шматочками. Згодом ми вирішили перевірити судини, які живлять пухлини. Виявилося, що на «вході» у міксому вони утворюють щільний клубок. До речі, такі звивисті судини можна побачити на скронях у людей літнього віку. Тоді ми почали відсікати ці судинні пучки із частиною стінки передсердя і домовилися з однією німецькою клінікою про їх імунологічне та гістологічне дослідження. Першими у світі ми довели: пухлина переростає з ендотелію капілярної системи передсердя. Причиною цього, на нашу думку, може бути те, що організм у відповідь на гіпоксію виділяє фактори судинного росту. Тобто судини мають рости, щоб покращити кровообіг. При цьому показники факторів росту достовірно на 20% вищі. Але чомусь ці речовини стимулюють ріст не тих судин, яким би варто було «підрости», а саме магістральних (мозкових, шийних, аорти, малого таза). Одночасно як побічні продукти утворюються й самі пухлини. Наразі ми активно вивчаємо тему звивистих судин і сподіваємося, що згодом розробимо методи, які сприятимуть профілактиці їх утворення». Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

ПРОДОВЖУЄТЬСЯ ПЕРЕДПЛАТА НА 2015 РІК НА ГАЗЕТУ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я»! ЩОБ КОЖНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЛІКАР МАВ МОЖЛИВІСТЬ ЧИТАТИ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я», ПРИЙНЯТО РІШЕННЯ НЕ ПІДНІМАТИ ВАРТІСТЬ ПЕРЕДПЛАТИ НА ГАЗЕТУ. ЗАЛИШАЙТЕСЯ З НАМИ!

ПІЛЬГОВИЙ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ: ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ: ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ:

86181 08198 60965

1 міс.

9.27

1 міс.

24.00грн

3 міс.

72.00 грн

1 міс.

29.00грн

3 міс.

87.00 грн

грн 3 міс.

27.81

грн

• Передплату приймають усі відділення зв’язку «Укрпошти» • Он-лайн передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua

ЗА БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ЗВЕРТАЙТЕСЯ В РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: VZS24@UKR.NET

21

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

ПРОФЕСІЙНІ ХВОРОБИ СЕРЦЯ ТА СУДИН Нині більшість уражень серцево-судинної системи розглядають як професійно обумовлені захворювання. Виділяють кілька груп шкідливих виробничих чинників, які чинять несприятливий вплив на роботу серця і стан судин. Їх обов’язково повинні знати сімейні лікарі, терапевти та кардіологи, адже краще запобігти ймовірній хворобі, пов’язаній з роботою на шкідливому виробництві, аніж лікувати пацієнта із задавненою формою захворювання або інвалідністю.

Функціональне перенапруження Питання формування та прогресування артеріальної гіпертензії (АГ) на тлі хронічного стресу наразі вивчено найкраще. Згідно з психонейрогенною теорією гіпертонічної хвороби Г. Ф. Ланга психогенний прогіпертензивний фактор є одним із провідних у розвитку АГ в осіб, які працюють в умовах хронічного виробничого стресу або хронічного психоемоційного перенапруження. Важливе значення в розвитку гіпертонічної хвороби мають емоції, пов’язані з небезпекою аварій, конфліктом із начальством або колективом, напруженою розумовою працею. Велику роль відіграє також понаднормова робота. Останніми роками зарубіжні та вітчизняні дослідники звернули увагу на так звану артеріальну гіпертензію на робочому місці (один із варіантів стресіндукованої артеріальної гіпертензії). Поширеність гіпертензії на робочому місці була вивчена в кількох дослідженнях. Методом добового моніторування артеріального тиску (АТ) були обстежені працівники різних промислових підприємств. АГ в робочий час була виявлена у 19% осіб із нормальними значеннями АТ під час періодичних амбулаторних вимірювань. Тобто у деяких працівників АТ під час роботи вищий, ніж на прийомі у лікаря. Найбільше це стосується осіб, які зазнають психологічних навантажень на робочому місці. Так, Е. М. Cottington зі співавторами виявили зв’язок між частотою випадків АГ і невпевненістю у збереженні робочого місця. Було обстежено 236 найманих працівників чоловічої статі віком від 40 до 65 років. Відносний ризик розвитку АГ (діастолічний АТ вище 90 мм рт. ст.) у робітників, які невпевнені в збереженні свого робочого місця, був у 5 разів вищим, ніж у тих, хто спокійно дивиться в майбутнє. Дещо менш вираженим, але також відчутним, був вплив незадоволених кар’єрних можливостей. Крім того, бажання перейти з нижчого соціально-економічного прошарку у вищий також може бути причиною хронічного стресу і призводити до розвитку АГ. Так, у дослідженнях,

22

проведених W. Dressler, встановлено: ризик розвитку АГ у групі осіб із сильним психологічним навантаженням унаслідок прагнення до просування кар’єрними сходами був у 3-5 разів вищим, ніж у групі осіб, чиї уявлення про життя узгоджувалися із їх нинішнім соціальним становищем. Нині доведено: стресіндукована АГ — це не невинний феномен. Так, рівень АТ на роботі більш тісно корелює з ураженням органів-мішеней (зокрема гіпертрофією міокарда лівого шлуночка), ніж амбулаторно вимірюваний і навіть у нічний час. Встановлено, що психосоціальний стрес призводить до підвищення частоти серцево-судинних захворювань і смертності від них. Так, P. L. Schnall в оглядовій роботі зазначив, що наявність зв’язку між обмеженою свободою у прийнятті рішень і розвитком серцево-судинної патології було встановлено у 17 із 25 досліджень. При цьому у службовців із високим психологічним навантаженням виявлено чітко виражене підвищення АТ, що прогресує з віком, тоді як в інших професійних групах такої реакції не спостерігали. Можливо, з віком відбувається підвищення фізіологічної чутливості до впливу «робочого навантаження» або ж ефекти «робочого навантаження» кумулюються протягом багатьох років. В іншому дослідженні з періодом спостережен-

«

ня 3 роки (3750 осіб віком від 40 до 59 років) вивчали зв’язок між ступенем стресу та ішемічною хворобою серця (ІХС). У групі хворих з АГ та ІХС стрес асоціювався зі збільшенням рівня смертності від серцевої недостатності. В обстежених здорових осіб із нормальним АТ такого зв’язку виявлено не було. Отже, підвищення АТ у робочий час корелює з вищим ризиком розвитку уражень органів-мішеней, серцево-судинних ускладнень та смертності. Висока поширеність АГ спостерігається серед водіїв-професіоналів (водії вантажних автомобілів, автобусів, водії-далекобійники на трансмеридіанних і трансширотних перевезеннях), що зумовлено значним психоемоційним напру женн ям, пов’язаним з високою відповідальністю за безпеку руху, необхідністю швидкого переосмислення великої кількості інформації та прийняття відповідних дій, зі страхом за власне життя, відповідальністю за життя пасажирів і матеріальні цінності, гострими стресовими ситуаціями у зв’язку з аваріями, наїздами на людей, а також дією виробничого шуму. АГ була виявлена у 16,3% водіїв пасажирського й у 12,1% водіїв вантажного автотранспорту. На підставі результатів 8-річного спостереження доведено також вплив постійного нервово-психологічного напруження на поширеність АГ серед машиністів локомотивів і їх по-

ВИСОКА ПОШИРЕНІСТЬ АГ СПОСТЕРІГАЄТЬСЯ СЕРЕД ВОДІЇВ-ПРОФЕСІОНАЛІВ, ЩО ЗУМОВЛЕНО ЗНАЧНИМ ПСИХОЕМОЦІЙНИМ НАПРУЖЕННЯМ, ПОВ’ЯЗАНИМ З ВИСОКОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЗА БЕЗПЕКУ РУХУ, НЕОБХІДНІСТЮ ШВИДКОГО ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ВЕЛИКОЇ КІЛЬКОСТІ ІНФОРМАЦІЇ ТА ПРИЙНЯТТЯ ВІДПОВІДНИХ ДІЙ, ЗІ СТРАХОМ ЗА ВЛАСНЕ ЖИТТЯ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЗА ЖИТТЯ ПАСАЖИРІВ І МАТЕРІАЛЬНІ ЦІННОСТІ, ГОСТРИМИ СТРЕСОВИМИ СИТУАЦІЯМИ У ЗВ’ЯЗКУ З АВАРІЯМИ, НАЇЗДАМИ НА ЛЮДЕЙ, А ТАКОЖ ДІЄЮ ВИРОБНИЧОГО ШУМУ

«

мічників. У льотчиків частота АГ на 11% вища, ніж у представників наземних професій. Деякі авіапілоти, згідно з повідомленнями дослідників, продовжують працювати, незважаючи на досить високий рівень АТ. Серед захворювань серцево-судинної системи в осіб льотного складу найпоширенішими (до 58%) є некоронарогенні захворювання серця, що виникають унаслідок впливу несприятливих факторів професійної діяльності, а також інфекційних, токсичних, метаболічних, стресіндукованих і соматоформних вегетативних дисфункцій, які у структурі передчасної медичної дискваліфікації за цим класом хвороб становлять близько 50%.

Десинхроноз На роботах із нічними змінами в розвинених країнах зайнято близько 20% працездатного населення. У переважній більшості випадків нічні зміни чергуються з денними (у частини — ще з ранковими та вечірніми), але трапляється, що люди працюють винятково вночі, наприклад на залізничному й авіаційному транспорті, у металургії, хлібопекарській промисловості, пожежній охороні, медицині тощо. Офіційно нічною вважається зміна з 22.00 до 6.00. Найбільш несприятливою для здоров’я вважається робота зі змінним графіком, за якого денні та ранкові зміни чергуються з нічними. Останнім часом особливу увагу як вираженому прогіпертензивному фактору приділяють десинхронозу, пов’язаному з роботою в нічну зміну. Доведено, що поширеність АГ зростає, якщо така робота вимагає швидкого темпу і буває понаднормовою. Так, Г. М. Зіненко зі співавторами встановили високий ризик смерті від АГ у фахівців геологічної галузі, які працюють експедиційновахтовим методом.

Шум і вібрація Прогіпертензивна дія шуму прямо залежить від інтенсивності, частоти та тривалості його впливу. Таку дію чинить насамперед виробничий шум, пов’язаний із рухом транспорту. Зміни системи кровообігу внаслідок впливу інтенсивного виробничого шуму характеризуються розвитком нейроциркуляторного синдрому, що перебігає з гіпертензивними реакціями і тенденцією до переходу в АГ з доброякісним і повільно прогресуючим перебігом. Свого часу виділяли таку нозологічну форму, як шумова хвороба, при якій окрім зниження слуху, ураження центральної нервової системи та деяких інших синдромів спостерігали й зміни з боку серцево-судинної системи, зокрема АГ. Вібрація також є загальноприйнятим прогіпертензивним фактором. Ще засновник кафедри професійних хвороб та клінічної фармакології Самарського державного медичного університету, професор В. А. Данілін (1979) вказував на підвищений ризик розвитку АГ й атеросклерозу у працівників вібронебезпечних професій. При цьому найбільшого значення він надавав саме високочастотній вібрації. Дослідники зазначають: в осіб, які працюють в умовах шуму і вібрації, змінюється

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

4 вересня 2015 року

стан внутрішньосерцевої та центральної гемодинаміки, а саме формується гіперкінетичний варіант центральної гемодинаміки. Окрім того, достовірно збільшуються кінцевий діастолічний об’єм, кінцевий діастолічний розмір порожнини лівого шлуночка, що є причинами значного збільшення ударного об’єму та фракції викиду. Доведено: ремоделювання серця в пацієнтів з вібраційною хворобою внаслідок локальної вібрації передує розвитку клінічних проявів АГ і повинно розглядатися як компенсаторнопристосувальна реакція організму людини в умовах стресового впливу локальної вібрації, шуму, статичних і динамічних навантажень та вимушеного положення тіла.

Мікроклімат Вплив несприятливого виробничого мікроклімату також є провокувальним чинником розвитку АГ. В умовах високої температури та високої вологості повітря створюється прогіпертензивний ефект, особливо відносно систолічного АТ. До виробництв із таким мікрокліматом належать гарячі цехи кольорової й чорної металургії, машинобудівної, хімічної та текстильної промисловості, скляних і цукрових заводів, глибокі шахти для видобутку вугілля і руди. Температура повітря в гарячих цехах може сягати 33-40 °С, а в деяких випадках, особливо в літній час, навіть перевищувати ці цифри. Доведено також прогіпертензивну дію низьких температур навколишнього виробничого середовища. Підвищення атмосферного тиску, якого зазнають особи, що працюють у кесонах, і водолази, може призвести до підвищення АТ. Клінічні синдроми серцево-судинних розладів за тривалого впливу електромагнітних полів надвисоких частот розвиваються також на тлі змін нервової системи, особливо її вищих вегетативних відділів. При цьому в одних хворих можуть тривало спостерігатися тільки легкі астенічні прояви із синусовою брадикардією та артеріальною гіпотензією без ознак загальних і регіонарних розладів гемодинаміки. В інших розвивається вегетативно-судинна дисфункція гіпертонічного типу, яка нерідко супроводжується кризовими станами, що перебігають на кшталт діенцефальних з ангіоспастичними реакціями і в низці випадків призводять до порушення коронарного й мозкового кровообігу. Радіаційне випромінювання, як видно з клінічних проявів променевої хвороби різних стадій, в основному чинить гіпотензивну дію. Симптоматична АГ розвивається в осіб з радіаційним нефритом, який може виникнути і внаслідок роботи, пов’язаної з іонізуючим випромінюванням. Захворювання може бути як гострим, так і хронічним, що нагадує екстракапілярний нефрит. АГ, що виникла до впливу іонізуючого випромінювання, обтяжує перебіг радіаційного нефриту.

Хімічні впливи Вірогі дність розвитку АГ також пов’язана з вп ливом шкі д ливих виробничих факторів хімічного походження. Симптоматичну АГ

спричиняють деякі хімічні речовини. Найак тивнішим у цьом у відношенні є свинець. Основними виробництвами і процесами, де можуть спостерігатися свинцеві інтоксикації, є видобуток свинцевих руд, виплавка свинцю, виробництво свинцевих білил, глету, порошку, акумуляторне виробництво, заливка підшипників, свинцева пайка водневим полум’ям, кабельне, поліграфічне виробництво, виробництво куль, використання свинцевих матриць в авіаційній промисловості, малярні роботи із застосуванням свинцевих фарб, гончарне виробництво, де можливе використання емалі та глазурі, що містять сполуки свинцю. Цей метал уражує нирки, і тому така АГ є нефрогенною. Окрім свинцю прогіпертензивну дію чинить кадмій, який міститься в мазуті й дизельному паливі та використовується як присадка до сплавів, під час нанесення гальванічних покриттів (кадмування неблагородних металів), для отримання кадмієвих пігментів, потрібних при виробництві лаків, емалей і кераміки, в електричних батареях тощо. Тривалий вплив сірковуглецю на організм працівників може спри-

чинити АГ унаслідок нефропатії або атеросклерозу. В основі серцево-судинних порушень при хронічній інтоксикації метиловим ефіром метакрилової кислоти (метилметакрилатом), що характеризуються нейроциркуляторною дистонією з гіпертензивними реакціями та дистрофією міокарда, лежить активація симпатичного відділу вегетативної нервової системи. Прогіпертензивну дію чинить також окис вуглецю, який може утворюватися скрізь, де виникають умови для неповного згоряння вуглеводумісних речовин. Отруєння окисом вуглецю можливі в котельнях, газогенераторних, доменних, мартенівських і ливарних цехах, при випробуванні моторів. Значне виділення окису вуглецю можливе й при артилерійській, мінометній і кулеметній стрільбі. Тяжкість гострої інтоксикації в основному корелює із вмістом карбоксигемоглобіну в крові. З перших годин гострої інтоксикації виникають виражені зміни в системі кровообігу та дихання. Спочатку розвиваються функціональні порушення — тахікардія, лабільність пульсу, екстрасистолія, може спостерігатися і коронарна недо-

ХОЛОДОВИЙ ФАКТОР ЗАГРОЖУЄ ЗДОРОВ’Ю ВІЙСЬКОВИХ

М

еханізмами розвитку ангіоневрозу кінцівок можуть бути вібрація, струс і систематичне переохолодження. В умовах охолоджуючого мікроклімату працює велика кількість людей, зайнятих зовнішніми роботами або роботами на відкритому повітрі в холодну пору року (взимку, ранньої весни, пізньої осені). Це нафтовики, газовики, будівельники, лісозаготівельники, працівники сільського господарства, гірничорудних і вугільних кар’єрів. У подібних умовах опиняються в холодну пору року й люди, що працюють в неопалюваних приміщеннях елеваторів, складів, деяких цехах суднобудівних заводів. Особливо несприятливими умовами характеризуються роботи на холодокомбінатах. Під час виконання своїх професійних обов’язків деяким працівникам доводиться перебувати в холодильних камерах (під час укладання продуктів, їх сортування, видачі) при температурі від +3 до –30 оС протягом 60-75% робочої зміни. Особливістю мікроклімату в холодильних камерах є поєднання низької температури з високою відносною вологістю (80-95%) повітря за його низького руху. У патогенезі розвитку холодового нейроваскуліту основну роль відводять порушенню периферичного кровообігу внаслідок рефлекторного спазму капілярів і артеріол, а також порушенню трофіки тканин у зв’язку з ураженням нервово-трофічного апарату. Холодовий нейроваскуліт однаково часто уражує як верхні, так і нижні кінцівки. Однак особливості судинного русла нижніх кінцівок, зокрема слабкий розвиток колатерального кровообігу, більше сприяють виникненню спазмів магістральних судин ніг, що призводить до утворення

пристінкових тромбів. У разі тривалого хронічного впливу холоду та вологи ангіоневроз може повільно прогресувати, в окремих випадках супроводжуватися вира женими ішемічними розладами, що перебігають за типом облітеруючого ендартеріїту. Унаслідок часткової непрохідності периферичних судин у таких хворих спостерігаються ознаки переміжної кульгавості, слабкість у кінцівках, виражений біль у м’язах гомілок при ходьбі, акроціаноз стоп, відсутність пульсації судин на стопах, трофічні порушення у вигляді сухості та лущення шкіри. У задавнених випадках виникають виразки на стопах і гомілках. Можливий розвиток так званої траншейної стопи (стопи шахтаря) — відмороження під впливом помірної, але безперервної і тривалої дії вологого холоду. Траншейна стопа в мирний час трапляється рідко, в основному вона характерна для стану війни (а також роботи в обводнених траншеях), коли внаслідок тривалого перебування солдатів (робітників) у траншеях в умовах зниженої температури навколишнього середовища у вологому взутті розвивається місцева гіпотермія. Захворювання починається з розладів дотикової, термічної і больової чутливості, які проявляються спочатку на внутрішній поверхні великих пальців стоп, а потім поширюються на всю стопу. Приєднуються набряки, які не зникають після зігрівання. Після багаторазових повторних охолоджень унаслідок ней­ роциркуляторних порушень може розвинутися волога гангрена. Для траншейної стопи характерне відмороження стоп IV ступеня, їх повне або майже повне омертвіння. Прихований період невиражений і триває зазвичай 4-5 днів.

статність. При отруєннях середнього та тяжкого ступеня розвивається токсичне ураження міокарда (унаслідок як гіпоксії, так і безпосередньої дії окису вуглецю на серцевий м’яз) із проявами серцево-судинної недостатності. Інший несприятливий хімічний чинник — сірководень. Він утворюється і виділяється під час гниття органічних речовин, розкладання гірських порід і мінералів, які містять сульфідні сполуки (колчедани), у шахтах і виробках при вибухових роботах, як побічний продукт на газових і коксових заводах, у хімічних лабораторіях та під час виготовлення сірчастих барвників, віскозного волокна (штучного шовку) та сірників. Можливий розвиток так званого анемічного серця при інтоксикації бензолом, який широко застосовують у різних галузях промисловості: гумовій, хімічній, фармацевтичній, поліграфічній як вихідну сировину для виготовлення фарб, вибухових і лікарських речовин. При так званій ливарній лихоманці, що виникає внаслідок впливу парів цинку, міді, нікелю, телуру, сурми та перебігає за типом неспецифічного алергічного синдрому, можливі токсикоалергічні ураження міокарда, підвищення АТ.

Хронічне легеневе серце Особливе місце в клініці професійних захворювань посідають порушення серцево-судинної системи, що виникають у зв’язку з ураженням бронхолегеневого апарату й супроводжуються розвитком хронічного легенево-серцевого синдрому або хронічного легеневого серця. Вентиляційні розлади при професійних захворюваннях легень (пневмоко­ ніоз, хронічний пиловий бронхіт, хронічний токсичний бронхіт, хронічне обструктивне захворювання легень професійного ґенезу, професійна бронхіальна астма) призводять до порушення легеневого газообміну, унаслідок чого розвивається альвеолярна гіпоксія, яка рефлекторно за механізмом Ейлера — Лільестранда спричиняє вазоконстрикцію легеневих артерій, а згодом і функціональну гіпертензію в системі легеневої артерії. Прогресуюча гіпертензія малого кола кровообігу призводить до компенсаторної гіпертрофії правого шлуночка, а з прогресуванням процесу в легенях і розвитком його міогенної дилатації — до порушення скоротливої здатності міокарда правого шлуночка, розвитку симптомокомплексу хронічного легеневого серця. Причинами зниження скоротливої здатності міокарда правого шлуночка, нарівні з гіпертензією малого кола кровообігу, можуть бути гіпоксія та токсичний вплив двоокису кремнію. Зниження контрактильної здатності лівого шлуночка обумовлене як гіпоксією і токсичним впливом двоокису кремнію (у цьому відношенні обидва шлуночки перебувають в однакових умовах), так і погіршенням умов функціонування лівого шлуночка внаслідок дилатації правого. Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

23

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ГЕМАТОЛОГІЯ

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

А. Л. ВЁРТКИН АНЕМИЯ: РУКОВОДСТВО ДЛЯ ПРАКТИЧЕСКИХ ВРАЧЕЙ ВИДАВНИЦТВО: ЭКСМО РІК ВИДАННЯ: 2014 СТОРІНОК: 144

(виходить із 1990 року)

Загальний наклад 34 500 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

НЕВРОЛОГІЯ О. С. ЛЕВИН СИНДРОМ БЕСПОКОЙНЫХ НОГ (БОЛЕЗНЬ ВИЛЛИЗИЯ — ЭКБОМА) ВИДАВНИЦТВО: МЕДПРЕСС-ИНФОРМ РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 96

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Анемія — це не тільки поширена в усьому світі патологія, а й важливий фактор ризику серцево-судинних ускладнень, у тому числі інфаркту міокарда. Однак її як вторинний симптом, що ускладнює клінічну картину й утруднює діагностику, нерідко зовсім не беруть до уваги. Ця книга покликана ліквідувати брак рекомендацій щодо ведення хворих із таким симптомом. Завдяки системному аналізу найчастіших видів анемії, клінічних випадків, ускладнень і летальності пацієнтів, детальним алгоритмам діагностики та лікування й вичерпній практичній інформації вона стане незамінним помічником фахівця. Практичне керівництво буде корисним терапевтам, сімейним лікарям і кардіологам.

Синдром неспокійних ніг — сенсомоторний розлад, що характеризується неприємними відчуттями в нижніх кінцівках, які з’являються у стані спокою (частіше у вечірній і нічний час) і змушують хворого здійснювати рухи, що часто призводять до порушення сну. У виданні, призначеному для лікарів різних спеціальностей, у стислому вигляді наведено сучасні уявлення про етіологію, патогенез, клінічні прояви, принципи діагностики та лікування синдрому неспокійних ніг.

Головний редактор – БУРМАКА М. П.

КАРДІОЛОГІЯ

Редакційна колегія

А. Л. ВЁРТКИН ПОСТИНФАРКТНЫЙ КАРДИОСКЛЕРОЗ ВИДАВНИЦТВО: ЭКСМО РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 144

БАХТЕЄВА Т. Д. – член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, Заслужений лікар України ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В. Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ГАРНИК Т. П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» ЗАБОЛОТНИЙ Д. І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України

РЕАНІМАТОЛОГІЯ Ю. Ю. САПИЧЕВА, В. Л. КАССИЛЬ АНАЛИЗЫ ГЛАЗАМИ РЕАНИМАТОЛОГА ВИДАВНИЦТВО: МЕДПРЕСС-ИНФОРМ РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 224

ЗАГОРІЙ В. А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю. П. – професор, академік НАМН України КОВАЛЬ В. М. – Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України МІШАЛОВ В. Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ імені О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор

ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ

ПИРІГ Л. А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України

М. М. ГУРВИЧ ДИЕТОЛОГИЯ И ДИЕТИЧЕСКИЕ СТОЛЫ. ПОЛНОЕ РУКОВОДСТВО ВИДАВНИЦТВО: ЭКСМО РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 592

ПРОДАНЧУК М. Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л. І. Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, Заслужений лікар України ТРОНЬКО М. Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

УСІЧЕНКО І. Г. – президент Національного товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ЧЕКМАН І. С. – завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, професор, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В. І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, професор, Заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії наук комплексної безпеки

Для пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, характерний підвищений ризик розвитку повторних судинних катастроф, серцевої недостатності та порушення серцевого ритму. Через часті госпіталізації, погіршення якості життя й загрозу летального наслідку такі хворі потребують особливої уваги лікарів. Автори дають клінічні рекомендації щодо ведення пацієнтів в амбулаторній практиці. У керівництві розкрито всі ключові питання з діагностики, лікування та профілактики ускладнень. Детально описано лікарську терапію. Книга стане в нагоді лікарям загальної практики, терапевтам і кардіологам, а також фахівцям, які працюють у стаціонарі і бригадах швидкої допомоги.

У керівництві описано особливості клінічних аналізів крові, сечі, спинномозкової рідини, що найчастіше виконуються під час інтенсивної терапії хворих у критичному стані, наприклад при кровотечі, сепсисі, інфаркті міокарда, запальних процесах й інших захворюваннях і процесах, що призводять до ураження функцій життєво важливих органів і систем. Наведено нормальні (референтні) значення різних параметрів, відхилення їх від норми, діагностичне значення цих відхилень, а також короткі рекомендації з інтенсивної терапії при різних порушеннях гомеостазу. Видання призначене анестезіологам-реаніматологам, науковцям і викладачам, а також клініцистам інших спеціальностей, яким доводиться лікувати хворих у відділеннях реанімації як широкого профілю, так і спеціалізованих.

У 4-му виданні класичної праці з дієтології один з найдосвідченіших вчених-дієтологів Михайло Гурвич викладає всі принципи сучасного харчування. У книзі наведено повну інформацію про дієтичні столи в лікувальному харчуванні при гострих і хронічних захворюваннях, а також рецепти рекомендованих страв. Крім того, автор порушує такі питання, як вплив їжі на здоров’я і красу, і детально аналізує сучасні дієти. Книга призначена лікарям і середньому медичному персоналу.

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Випусковий редактор...........................СВІТЛАНА ЛАРІОНОВА

АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1

Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО

ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138 ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються.

Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2.

Загальний наклад 34 500 Замовлення №30 314 Віддруковано у ТОВ «Укрполiграфмедiа»: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 104 А

Літературне редагування та коректура..............................ЛАРИСА БОБРУЄНКО Відділ реклами..................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю

24

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua