Ваше здоров'я № 35-36

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№35-36 (1371-1372) 2.09.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ПСИХІАТРИЧНА СЛУЖБА: ЯК ПЕРЕБУДУВАТИ СИСТЕМУ ПІД ГОСПІТАЛЬНІ ОКРУГИ?

Психічні розлади стають однією з найбільших проблем охорони здоров’я у всьому світі. Економічні негаразди і збройні конфлікти, що нині надзвичайно актуальні й для України, лише поглиблюють її. При цьому вітчизняна система традиційно налаштована на надання спеціалізованої психіатричної допомоги, а не на охорону психічного здоров’я населення. Чи усвідомлюють влада і суспільст­во масштаби нової загрози? Як «вмонтувати» психіатричну службу в канву нових реформ і наблизити до міжнародних стандартів? СТОР.

10

НОВИНИ ЗАКОНОПРОЕКТ ПРО ТРАНСПЛАНТАЦІЮ ОТРИМАВ 100 СТОРІНОК ПРАВОК СБУ: ТОП-МЕНЕДЖМЕНТ ЗАВОДУ «ІНДАР» УКРАВ ПІВМІЛЬЯРДА ГРИВЕНЬ НА ВИРОБНИЦТВІ ІНСУЛІНУ ДОБУДОВУ «ОХМАТДИТУ» РОЗПОЧАВ НОВИЙ ГЕНПІДРЯДНИК МАСШТАБИ МАТЕРИНСЬКОЇ СМЕРТНОСТІ НЕДООЦІНЮЮТЬСЯ НА 30-70%

2-5 СТОР.

ПРАВО НА ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ — ГАРАНТІЯ ЧИ ІЛЮЗІЯ? За даними вибіркового опитування домогосподарств, що проводилося Державною службою статистики України у жовтні 2015 року, ситуація з доступністю медичної допомоги населенню України невтішна. Зокрема бодай один із членів майже 30% домогосподарств протягом 2015 року не зміг отримати медичну допомогу, хоча й потребував її. Понад 97% тих, хто залишився без належної медичної допомоги, не змогли придбати ліки через їх високу вартість. 79% осіб, які не потрапили на прийом до лікаря, також пояснили це відсутністю коштів на оплату його послуг, понад 12% вказали на фізичну недоступність спеціаліста потрібного профілю, 8% — на великі черги в закладах охорони здоров’я. СТОР.

8

КОЛИ ЛІКАР НА ВІЙСЬКОВІЙ СЛУЖБІ За нинішніх процесів постійної оптимізації штатів закладів охорони здоров’я важливо пам’ятати про таку гарантію, як перевага в залишенні на роботі у випадку скорочення за рівних умов продуктивності праці та кваліфікації. Вона надається в тому числі й колишнім військово­службовцям строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період і діє протягом двох років з дня їх звільнення зі служби. Учасники бойових дій мають право користуватися СТОР. такою пільгою без обмежень у термінах дії.

14

НОВИНИ Ж ЕР Т В И « В Д О С КО Н А Л ЕН Н Я »

ЖИТИ ДОВШЕ

ЗАКОНОПРОЕКТ ПРО ТРАНСПЛАНТАЦІЮ ОТРИМАВ 100 СТОРІНОК ПРАВОК Н а думку в. о. Міністра охорони здоров’я Уляни Супрун, кош­ ти, які зараз витрачаються на трансплантацію за кордоном, могли б ефективно використо­ вуватися в Україні. Вона повідо­ мила у Facebook, що відповідно до даних міжнародної організації Global Observatory on Donation and Transplantation в Україні — дуже низький показник трансплантації органів. «Якщо порівнювати з Республі­ кою Білорусь, то у 2014 році в Укра­

їні на 1 млн населення пересадили у 13 разів менше органів, а порівняно з Іспанією — у 28 разів менше. Така кількість зумовлена не лише недос­ коналістю чинного закону про трансплантацію, а й відсутністю координаційної служби та низькою поінформованістю суспільства з цього питання», — зазначила вона. За словами У. Супрун, окрім до­ опрацювання та прийняття нового закону потрібно створити ефектив­ ний механізм розподілу донор­ ських органів і транспортування

Трансплантація органів КІЛЬКІСТЬ ПЕРЕСАДОК НА 1 МЛН НАСЕЛЕННЯ (НИРКИ, ПЕЧІНКА, СЕРЦЕ, ЛЕГЕНІ, ПІДШЛУНКОВА ЗАЛОЗА, ТОНКА КИШКА)

100 90 80 70 60

92,57 83,13

75,24 56,33

50 40 30 20 10 0

43,23

46,57

43,12 20,74

е чч

ин

а

а Нім

е чч

ин

я ані

Тур

ита Бр

ка ли Ве

Дані: transplant-observatory.org

Ісп

ні я

ія анц Фр

ща ль По

Ро

ні я му Ру

сь ору Бі л

аїн а Ук р

сі я

10,68

3,3

їх у центри трансплантації, забез­ печити безперервне навчання ліка­ рів-трансплантологів, перейняти міжнародний досвід і затвердити сучасні протоколи. Усі пацієнти, які потребують нових органів, мають бути включені до загального спис­ ку очікування. Тим часом законопроект щодо трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людини, який Верховна Рада прийняла за основу 21.04.2016 р. (№2386а-1, автори — О. Богомолець, О. Кор­ чинська), усе ще «вдосконалюєть­ ся». За прогнозом члена Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Олексія Киричен­ ка, який очолює робочу групу з під­ готовки законопроекту до другого читання, закон може бути прого­ лосований у жовтні 2016 року. «До законопроекту від нардепів уже надійшло близько 100 сторінок поправок, — повідомив він. — Між першим і другим читаннями мож­ на вносити й кардинальні зміни». За словами депутата, на трансплантацію в Україні у 2016 році ви­ ділено близько 6 млн грн, тоді як на лікування за кордоном витрачено 220 млн грн. Але проблема не стільки у ви­ трачених мільйонах, скільки у кількості важкохворих, котрі не доживуть до прийняття закону, і порятунок яких вочевидь віддаля­ ється ще на «100 сторінок». За матеріалами прес-служби МОЗ України та Facebook

НІ — КОРУ ПЦІЇ!

УЛЯНА СУПРУН ПРОСИТЬ ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ ЗВЕРНУТИ УВАГУ НА ТЕ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ В МОЗ

У

ляна Супрун, в. о. Міністра охорони здоров’я України, закликала громадськість інформувати правоохоронні органи про факти корупції. «Якщо у вас є така інформація, ви повинні надавати її правоохоронним органам. Я передала дуже багато інформації, оскільки побачила, що відбувається в Міністерстві охорони здоров’я, — сказала вона, виступаючи 26

!

2

серпня на загальних річних зборах Світового конгресу українців у Києві. — Ми знаємо про наявність проблем, але не можемо боротися з корупцією без достовірної інформації. Ми не можемо посилатися на якісь міфи, плітки, на те, що написано в Facebook. Потрібні докази». За її словами, на корупціогенність перевіряються міністерські проекти постанов і договорів з міжнародними спеціалізованими

організаціями, для чого залучаються фахівці юридичного департаменту МОЗ. «Кожен документ вивчається з цієї точки зору, це робиться повільно, але все-таки робиться. Держава починає працювати в цьому аспекті», — наголосила У. Супрун. За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

Впроваджується «тютюновий акциз» на розвиток громадського здоров’я

У

МОЗ України 25 серпня 2016 року відбулася зустріч в. о. Міністра охорони здоров’я України Уляни Супрун з представниками Світового банку. Сторони обговорили питання співпраці з імітаційного моделювання оподаткування тютюнових виробів (TaXSiM) та надходжень від податків на тютюнові вироби в Україні. Експерти з питань охорони здоров’я Світового банку і МОЗ України підрахують, як вплине збільшення акцизного податку на виробництво тютюнових виробів та які обсяги можна буде спрямувати на розвиток системи громадського здоров’я, що і пропонується робити незабаром. «Кошти від збільшення акцизу планується спрямовувати на інтервенції для розвитку первинної ланки медичної допомоги, а також для відшкодування вартості ліків для профілактики серцево-судинних захворювань», — зазначив радник в. о. Міністра охорони здоров’я України Павло Ковтонюк. Повідомляється, що на Філіппінах за рахунок впровадження цієї моделі вдалось акумулювати 3,6 млрд дол. США і залучити їх для охоплення медичним страхуванням бідних верств населення. «Для зрушення з місця цього питання актуально отримати нові доведені дані для ґрунтовної аргументації підвищення збору від продажу тютюнових виробів та зробити їх цільовими, — зазначила У. Суп­рун. — Пачка цигарок у Лондоні коштує в 20 разів дорожче, ніж у Києві. І громадяни Великої Британії живуть на 10 років довше за українців. Наші громадяни також можуть жити довше. Доказова медицина підтверджує: паління не тільки шкодить здоров’ю тих, хто курить, а й усім, хто поруч. Пора нам усім жити в середо­ вищі, вільному від тютюнового диму». Як повідомила начальник Управління громадського здоров’я МОЗ України Світлана Осташко, питання збільшення акцизу на алкоголь та тютюн обговорюється з Міністерством фінансів тривалий час. Наглядне моделювання із виз­ наченням основних переваг, на її думку, пришвидшить досягнення консенсусу між відомствами у цьому питанні. До кінця серпня спеціалісти Світового банку планують провести низку робочих зустрічей за участі фахівців Міністерства фінансів та Міністерства охорони здоров’я, аби розробити сценарії стосовно рішень Уряду про подальше збільшення акцизного оподаткування тютюнових виробів в Україні та спрямування цих коштів на охорону здоров’я. За матеріалами прес-служби МОЗ України та Facebook

МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОЧІКУЮТЬ ВІД МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ РІШЕННЯ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ, ЗЕКОНОМЛЕНИХ ПІД ЧАС ЗАКУПІВЕЛЬ ВАКЦИН І ЛІКІВ, НА ПРИДБАННЯ ДОДАТКОВИХ ПАРТІЙ ПРЕПАРАТІВ. ДИТЯЧИЙ ФОНД ООН (ЮНІСЕФ) ЗАОЩАДИВ НА ЗАКУПІВЛЯХ ЗА КОШТИ ДЕРЖБЮДЖЕТУ-2015 3,8 МЛН ДОЛ., ПРОГРАМА РОЗВИТКУ ООН — 8 МЛН ДОЛ. За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

2 вересня 2016 року

ЗУ ХВА ЛА БАЙДУ ЖІСТЬ

ПРОВА ЛИ

ТЕРМІН ПРИДАТНОСТІ ЗАКУПЛЕНОЇ ВАКЦИНИ «ПЕНТАКСИМ» ВИЧЕРПАВСЯ НА 80-86% Вакцина «Пентаксим»

Поставлена МОЗ України компанією «Фармекс Груп» за тендером 2015 року із терміном придатності до березня 2017 року (на момент поставки вичерпався майже на 80%) КВІТЕНЬ 2014 Вакцина вироблена для Китаю

КВІТЕНЬ 2015

ГРУДЕНЬ 2015

Проведено тендер в Україні, перемогу отримало ТОВ «Фармекс Груп»

КВІТЕНЬ 2016

ЧЕРВЕНЬ 2016 ЛИПЕНЬ 2016 31 СЕРПНЯ 2016

БЕРЕЗЕНЬ 2017 КВІТЕНЬ 2017

ЧЕРВЕНЬ- ЛИПЕНЬ 2017

Вичерпалося 29 із 36 місяців терміну придатності

Поставка вакцини МОЗ України Розвезення вакцини в регіони На момент підготовки номеру

Термін придатності вакцини вичерпано

Поставка за тендером наступного року

Залишок терміну придатності — 7 із 36 місяців

Україна буде без вакцини 3-4 місяці

Для 1/4 обсягу закупленої вакцини «Пентаксим» (97 тис. доз) термін придатності вичерпається іще раніше — у січні 2017 року. Для 3/4 обсягу поставки (317 тис. доз) — у березні 2017 року.

Я

к уже повідомляла «ВЗ», в Одесі з’явилася вакцина «Пентаксим» із китайськими ієрогліфами на упаковці, що була придбана за процедурами міжнародних закупівель препаратів і розфасована в Україні компанією «Фармекс Груп». З’ясувалося, що компанія закупила старі нерозпродані залишки партії вакцини, виробленої ще в квітні 2014 року, термін придатності якої збігає в березні 2017-го. З трирічного терміну придатності залишилося 7 місяців — менше 20%. Але 16 серпня 2016 року компанія опублікувала бравурний прес-реліз на сайті «Інтерфакс-Україна» під назвою: «Фармекс Груп» забезпечило інструкцією українською мовою кожну упаковку закупленої за держкошти вакцини «Пентаксим». Ймовірно, лікарі та пацієнти повинні бути дуже вдячні компанії за те, що вона все ж вирішила відреагувати на критику. Але в прес-релізі також зазначено, що для чверті обсягу вакцини термін придатності спливає ще раніше — у січні 2017 року, тобто ТОВ «Фармекс Груп» виділило лікарям на використання річного запасу вакцини лише 5-7 місяців.

23 серпня 2016 року з’явилася інформація й про те, що Кабмін погодив перелік ліків для закупівлі міжнародними організаціями за кошти Держбюд­жету-2016. З такими темпами роботи МОЗ тендери-2016 пройдуть у ті самі терміни, що й торішні: у листопаді-грудні нинішнього року, а поставок українцям доведеться чекати до літа 2017 року. Виникає резонне питання: термін придатності «Пентаксиму» закінчиться в січні-березні 2017 року, отже, до літа вакцинація дітей цим препаратом знову повністю припиниться? Чи можна було уникнути цієї проблеми? Безумовно! Якби компанія «Фармекс Груп» поставила вакцину, котру можна було використовувати хоча б 1 рік — до наступних закупівель. Але ж тоді довелося б витратити на закупівлю вакцини більше коштів, а в цьому власники ТОВ «Фармекс Груп» вочевидь незацікавлені — знизиться розмір їх прибутку. Тим часом компанія розмістила ще один коментар: «Єдиним істотним недоліком співпраці з ПРООН в Україні є значна тривалість прийняття рішень і досить повільна процедура узгодження питань. Але, як нам відомо, це зумовлено бюрократичними процесами в МОЗ України». Мабуть, саме бюрократичні процеси в МОЗ стали причиною того, що фармакологічна компанія Геннадія Хорунжого та харківської групи «Здоров’я» (а саме їм, за офіційними даними, належить підприємство) не змогла поставити вакцину з адекватним терміном придатності й змінити китайські етикетки на українські. А якщо підприємство не в змозі здійс­ нити закупівлі коректно, то як воно взагалі потрапило до списку переможців? Чи МОЗ і міжнародним організаціям байдуже, якою вакциною щепитимуть українських дітей? За матеріалами Pharma.net.ua

Правець прийшов на Львівщину

Н

а Львівщині медики борються за життя 8-річного Матвійка, який через звичайну подряпину заразився небезпечною хворобою — правцем. Хвороба розвивалася стрімко, і до лікарні дитину привезли в надзвичайно тяжкому стані. Це вже третій випадок захворювання на правець в Україні впродовж серпня. Можливості лікарів обмежені — немає необхідних ліків. Кілька ампул зібрали по всій країні, їх доправили санавіацією. У такій ситуації використовується протиправцевий імуноглобулін, якого в Україні немає. Його привозять з-за кордону. Медики наголошують, що для глобального виправлення ситуації із випадками захворювання на правець необхідні щеплення. За словами головного епідеміолога Департаменту охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації Наталії Тімко, у 2015 році у Львівській області вакциновано в плановому порядку проти кашлюку, дифтерії та правця лише 24% дітей, зареєстровано 2437 відмов від профілактичних щеплень. Коли масові відмови від щеплень в Україні були нонсенсом, ця хвороба вважалася рідкісною. Три випадки лише за серпень свідчать, що ситуація вийшла з-під контролю. За матеріалами ТСН

! АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЄВА 23 СЕРПНЯ СКАСУВАВ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ПРО ВІДСТОРОНЕННЯ РОМАНА ВАСИЛИШИНА ВІД ВИКОНАННЯ ОБОВ’ЯЗКІВ ЗАСТУПНИКА МІНІСТРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я. ЯК ПОВІДОМЛЯЄ ПРЕС-СЛУЖБА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ, ТАКЕ РІШЕННЯ БУЛО ПРИЙНЯТО ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ, ПОДАНОЇ НА РІШЕННЯ ДНІПРОВСЬКОГО РАЙСУДУ КИЄВА В ІНТЕРЕСАХ Р. ВАСИЛИШИНА. ВІН ПІДОЗРЮЄТЬСЯ У СКОЄННІ КРИМІНАЛЬНОГО ЗЛОЧИНУ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО Ч. 4 СТ. 368 («ПРИЙНЯТТЯ ПРОПОЗИЦІЇ, ОБІЦЯНКИ АБО ОДЕРЖАННЯ НЕПРАВОМІРНОЇ ВИГОДИ СЛУЖБОВОЮ ОСОБОЮ») КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ. За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

3

НОВИНИ Г У ЧН А СПРА ВА

Р О З Б Л О КО В А Н О!

СБУ: ТОП-МЕНЕДЖМЕНТ ЗАВОДУ «ІНДАР» УКРАВ ПІВМІЛЬЯРДА ГРИВЕНЬ НА ВИРОБНИЦТВІ ІНСУЛІНУ

З

авод «Індар» закуповував очищену субстанцію для виробництва інсуліну під виглядом неочищеної, що давало змогу завищувати вартість реалізації. Про це йдеться в ухвалі Шевченківського суду Києва від 17 серпня 2016 року. «Посадові особи ЗАТ «Індар», використовуючи злочинну схему, заволоділи державними коштами на суму понад 490 млн грн», — сказано в судовому документі. Згідно з матеріалами суду, головне слідче управління СБУ веде розслідування за фактами привласнення бюджетних коштів в особливо великих розмірах і відмивання грошей. Зокрема СБУ встановила, що в 2012-2015 роках топ-менеджмент заводу «Індар», який спеціалізується на виробництві генно-інженерних інсулінів, за змовою з іншими невстановленими особами заволодів державними коштами, виділеними на виробництво, обробку і поставку лікарського засобу для лікувальних закладів України. Протягом зазначеного періоду в країну таким чином було завезено близько 700 кг сировини. За даними розслідування, маніпулюючи підробленими документами, зловмисники проводили очищення зазначеної субстанції лише формально. Зав­д яки цьому вони без­підставно завищили вартість готової субстанції для виробництва інсулі-

нів на суму близько 700 тис. грн за 1 кг. Гроші були легалізовані через ланцюжок компаній: «Лейт Біз», «Вербена-Н», «Дон Пак», «УСК Едельвейс», «Київградосервіс», «Ріторно», «Белат» з подальшим переведенням у готівку. У судових матеріалах також відзначається, що субстанція для виготовлення інсулінів закуповувалася у виробника — фірми Tonghua Dongbao import & Export Co. Ltd. За даними слідства, у ланцюжок імпорту крім виробника і заводу «Індар» також було включено фірму «МВВ Інструментс». Як встановили слідчі СБУ, засновником «МВВ Інструментс» є батько першого заступника Голови правління ПрАТ «Індар» Олександра Хейломського — Борис Хейломський, директором — його дочка Тетяна Хейломська. Зараз Олександр Хейломський не значиться серед керівного складу заводу. Крім того, встановлено, що з 8 серпня 2012 по 19 грудня 2013 рок у ввезенн ям на територію України субстанції для виробництва інсуліну завод «Індар» займався одноосібно, проте із 3 січня 2014 по 19 березня 2015 року посередником вист у па ло ТОВ «МВВ Інструментс». Своєю чергою, відділ фінансових розслідувань Управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом,

Державної фіскальної служби в Києві підозрює ймовірне проведення транзитних фінансових потоків для подальшої конвертації коштів у готівку, а також можливе внесення посадовими особами «Індару», «Київградосервісу», «МВВ Інструментс» у первинні бухгалтерські документи завідомо неправдивих відомостей (на загальну суму 9,78 млн грн) стосовно відносин із компаніями «УСК Едельвейс», «Лейт Біз», «Вербена-Н», «Абіон Ресурс» (колишня назва — «Ісіда Груп»), «БК «Стоквіл» (колишня назва — ТОВ «Будівельна Компанія «Форс»), «Преміум-Лайн» (колишня назва — ТОВ «Укр Сервіс Груп»), «Кристал-Л». Нагадаємо: у 2012 році держава повністю відновила контроль над підприємством, втрачений у 2008 році, коли держчастку у 70,7%, що належала компанії «Укрмедпром», було продано офшорній компанії Storke Holdings Ltd (Беліз). З квітня 2012 року підприємство очолила Любов Вишневська. Відтоді навколо заводу «Індар» регулярно виникають скандали, пов’язані з питанням легітимності її перебування на посаді керівника. Олександр Хейломський — власник групи компаній «Рiдан» і давній бізнес-партнер Л. Вишневської. За матеріалами Цензор.нет

Добудову «Охматдиту» розпочав новий генпідрядник

Д

оговір генерального підряду між ТОВ «Укрмедпроектбуд», що виконує функції замовника будівництва сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» і ТОВ «Ріола-модуль ЛТД» (Київська область), яке виграло тендер з вибору генерального підрядника з ціновою пропозицією 213,4 млн грн (із ПДВ), було укладено 15 серпня 2016 року.

17 серпня у Міністерстві відбулося засідання робочої групи з коригування медичного завдання на проектування нового комплексу, де з’ясувалося, що замовник будівництва планує в першу чергу ввести в експлуатацію саме діагностичний комплекс. «З підписання договору генерального підряду фактично розпочато процес будівництва нового корпусу лікарні, який був заблокований тривалий час. Медичне завдання на проектування та будівництво лікувально-діагностичного комплексу було затверджено наказом МОЗ від 05.08.2011 р. №482, — зазначив заступник Міністра охорони здоров’я Роман Ілик. — Ми налаш­ товані зробити цей процес максимально відкритим і прозорим». За словами керівника ДП «Укрмед­ проектбуд» Дмитра Шутовського, замовник продовжує шукати додаткові шляхи оптимізації коштів для здешевлення проек­т у без зниження якості. Дотепер компанія не мала досвіду будівництва об’єктів охорони здоров’я. Тому в її штат залучені профільні фахівці з відповідним багаторічним досвідом. Уже розпочато роботи з геодезичної підготовки будівництва, облаштування будівельного містечка та матеріальних складів. Також фахівці проводять аналіз комплектності проектної документації, отриманої від попереднього підрядника.

ПЕРЕК ВА ЛІФІК А ЦІЯ

У ДЕЦ — НОВИЙ КЕРІВНИК

З

гідно з наказом МОЗ від 12.09.2016 р. №81-в Генера льного дирек тора ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України» Тетяну Талаєву звільнено з посади, яку вона обіймала з листопада 2015 року. Напередодні, 15 серпня, на робочому засіданні у ДЕЦ за участю в. о. Міністра охорони здоров’я Уляни Супрун було озвучено причину звільнення Т. Талаєвої:

невідповідність посаді через недостатню кваліфікацію. Заступник Міністра охорони здоров’я Р. Ілик повідомив, що найближчим часом експерти Європейського банку реконструкції та розвитку проведуть у ДЕЦ професійний аудит, і дав доручення новому керівнику підготувати пропозиції щодо подальшого розвитку ДЕЦ відповідно до кращих європейських практик. Виконання обов’язків генерального директора ДЕЦ

За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

покладено на директора Департаменту раціональної фармакотерапії та супроводу державної формулярної системи Тетяну Думенко. Контролювати виконання цього наказу доручено заступнику Міністра охорони здоров’я Роману Ілику. За матеріалами прес-служби ДЕЦ та ІА «Інтерфакс-Україна»

ПІДВИЩЕНИЙ РИЗИК

ЛІКУВАННЯ ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ПОТРЕБУЄ ОПТИМІЗАЦІЇ

П

ід головуванням заступника Мініст­ ра охорони здоров’я Романа Ілика 19 серпня в МОЗ відбулося чергове засідання мультидисциплінарної робочої групи з питань удосконалення організації лікування хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД в Україні. Були обговорені нові проекти клінічної настанови та клінічного протоколу

4

лікування таких хворих, які розробляються з урахуванням рекомендацій ВООЗ. Серед завдань — оптимізувати АРТ-терапію, лікування опортуністичних інфекцій і супутніх захворювань у людей, що живуть із ВІЛ, профілактику ВІЛ-інфекції. Поперед­ ній клінічний протокол за цим напрямом був затверджений у 2010 році.

Р. Ілик наголосив, що в умовах гуманітарної кризи та бойових дій на Сході України зросли ризики поширення ВІЛ-інфекції, у тому числі в поєднанні з гепатитами та захворюваннями, що передаються статевим шляхом. За матеріалами прес-служби МОЗ України

! ОПРИЛЮДНЕНІ РОЗПОРЯДЖЕННЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПРО ПРОВЕДЕННЯ КОНКУРСНОГО ВІДБОРУ НА ПОСАДИ ГОЛОВИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ТА КОНТРОЛЮ ЗА НАРКОТИКАМИ (ВІД 23.08.2016 Р. №588-Р) І ЙОГО ПЕРШОГО ЗАСТУПНИКА (ВІД 23.08.2016 Р. №587-Р). За матеріалами Урядового порталу

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

2 вересня 2016 року

Г Л О Б А Л Ь Н І ТА Є М Н И Ц І

Д О П О М О ГА

МАСШТАБИ МАТЕРИНСЬКОЇ СМЕРТНОСТІ НЕДООЦІНЮЮТЬСЯ НА 30-70%

Збройні сили США передали Україні 5 евакуаційних автомобілів

З

а да ними ВООЗ щорічно 303 тис. жінок у світі помирають під час вагітності і пологів, 2,7 млн дітей — протягом перших 28 днів життя, а 2,6 млн — народжуються мертвими. Але майже всі випадки мертвонародження і половина всіх випадків смерті новонароджених не зазначаються у свідоцтвах про народження або смерть і, отже, не реєструються, не відображаються у звітності та не розслідуються системами охорони здоров’я. В офіційних звітах масштаби материнської смертності недооцінюються на 30-70%. «Як наслідок, країни часто не мають уявлення про кількість випадків смерті та їх причини і тому не здатні вживати ефективних і

своєчасних заходів для запобігання смерті інших новонароджених і матерів», — заявив директор Департаменту ВООЗ з репродуктивного здоров’я та наукових дос­ ліджень Айєн Ескью. Нещодавно ВООЗ підготувало класифікацію випадків мертвонародження та неонатальної смерті, яка допомагає пов’язати їх з певними вадами здоров’я вагітних, такими як діабет або підвищений артеріальний тиск. Класифікацію можна використовувати в усіх країнах з низьким, середнім і високим рівнем доходу. Також ВООЗ видало керівництво для сприяння країнам у розслідуванні окремих випадків смерті, у якому викладено й підходи до реєстрації випад-

ків смерті, наприклад, жінок, що народжують вдома. Епіднагляд за материнською смертністю є порівняно новим напрямком. За нормами ВООЗ, комітети з огляду материнської смертності повинні збиратися, як мінімум, двічі на рік, проте на сьогодні лише 46% країн відповідають цим вимогам. Проведення перевірок і оглядів випадків смерті — важливий механізм зниження смертності серед роділь і новонароджених та забезпечення підзвітності країн щодо виконання завдань, визначених Глобальною стратегією ВООЗ з охорони здоров’я жінок, дітей і підлітків. За матеріалами УНІАН

ЮРИД ИЧНИЙ К АЗУС

ПЛАСТИЧНА ХІРУРГІЯ В УКРАЇНІ — НЕЛЕГАЛЬНА?

«П

рофесійне співтоварис т во пластичних хірургів сподівається на офіційне визнання спеціальності «Пластична хірургія» в Україні, — повідомив президент Всеукраїнської асоціації пластичних, реконструктивних та естетичних хірургів Василь Пінчук. — У нас проводиться багато пластичних операцій, але точно зафіксувати їх кількість дуже складно. Дуже часто пластичні хірурги не афішують цього, виконуючи такі втручання під виглядом звичайних. Юридично в Україні пластичної хірургії немає, що обумовлює великий ринок нелегальних послуг». При цьому В. Пінчук наголосив, що в асоціацію звертається багато людей, у яких після проведення пластичних опера-

цій виникли ті чи інші ускладнення. Багатьом хірургам невигідно легалізувати свою справжню діяльність, оскільки виникнуть питання про ліцензування, сертифікацію фахівців, виконання відповідних вимог. За його словами, асоціація тривалий час веде роботу з Міністерством охорони здоров’я про визнання спеціальності «Пластична хірургія». «У 2004 році таку спеціальність було введено, але через півроку її тимчасово призупинили і ось уже протягом 11 років ніяк не можуть легалізувати, — сказав він. — Ми порушували це питання неодноразово: з приходом нового Міністра знову починаємо узгодження, доводимо, умовляємо, збираємо робочі групи. Думаю,

Уляна Супрун теж не знає, що в Україні немає пластичної хірургії. Але потрапити до неї на прийом поки не вдається, тому що в неї дуже щільний графік». Своєю чергою секретар Міжнародної асоціації естетичних і пластичних хірургів (ISAPS) Павло Денищук відзначив високий рівень українських фахівців з пластичної хірургії, що, зокрема, підтверджується значним попитом на такі операції з боку іноземних пацієнтів. При цьому в державному секторі висококласна сучасна пластична хірургія розвивається лише у 2-3 клініках. За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

ПРОЕК Т

МОЗ РОЗРОБИТЬ МАРШРУТ ПАЛІАТИВНОГО ПАЦІЄНТА

П

ро запровадження Маршруту паліативного пацієнта йдеться в проекті розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Стратегії розвитку паліативної допомоги в Україні на період до 2027 року», який запропонований для

!

громадського обговорення. Зокрема у 2017 році передбачена розробка, затвердження та впровадження Маршруту паліативного пацієнта на всіх рівнях надання медичної допомоги та між закладами/установами паліативної допомоги різних відомств і

створення дієвого механізму залучення волонтерів та громадськості до надання паліативної допомоги пацієнтам та їх родинам. За матеріалами УНН

ФЕДЕРАЛЬНИЙ УРЯД НІМЕЧЧИНИ ЗБІЛЬШИТЬ НА 1 МЛН ЄВРО ДОПОМОГУ НА ГУМАНІТАРНІ ЗАХОДИ МІЖНАРОДНОГО КОМІТЕТУ ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА В УКРАЇНІ НА ПЕРІОД 2016-2017 РОКІВ. НА ПОЧАТКУ ЦЬОГО РОКУ НІМЕЧЧИНА ВЖЕ ВИДІЛИЛА 7 МЛН ЄВРО НА ПІДТРИМКУ ПРОЕКТУ «МКЧХ — ДОПОМОГА, ЗАХИСТ, ПРОФІЛАКТИКА ТА КООПЕРАЦІЙНІ ЗВ’ЯЗКИ В УКРАЇНІ У 2016-2017 Р.Р.», НАРАЗІ ПРИЙНЯТО РІШЕННЯ ПРО ЗБІЛЬШЕННЯ ОБСЯГІВ ФІНАНСУВАННЯ. У 2015 РОЦІ НІМЕЧЧИНА ПРОФІНАНСУВАЛА ГУМАНІТАРНІ ЗАХОДИ МКЧХ В УКРАЇНІ У РОЗМІРІ 3 МЛН ЄВРО. За матеріалами відділу преси і роботи з громадськістю Посольства ФРН в Україні та УНІАН

П

’ять автомобілів медичної евакуації BURTEK B4731 для потреб українських воїнів передали представники збройних сил США. Планується поставка ще 30 авто. Вони розроблені на базі автомобіля «Хаммер», кабіни для пацієнтів розраховані на шістьох осіб й обладнані системами опалення, кондиціювання та подачі кисню і всіма необхідними засобами для надання першої невідкладної медичної допомоги. З українського боку в церемонії передачі авто взяли участь в. о. Міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун і начальник Національної академії сухопутних військ генерал-лейтенант Павло Ткачук. Американську сторону представляли командувач сухопутних військ збройних сил США в Європі, генерал-лейтенант Бен Ходжес та начальник регіонального медичного управління ЗС США у Європі, бригадний генерал Деніс ЛіМастер. «Автомобілі для евакуації поранених — це не лише гуманітарна допомога. Передусім це — співпраця, яка розвиває стратегічне партнерство. Євроатлантичні цінності не дозволяють економити на бійцях. Це й наші цінності», — зазначила під час заходу У. Супрун. Після належної підготовки українського обслуговуючого та медичного персоналу, яку проведуть американські партнери, автомобілі будуть передані до військових частин, що виконують зав­ дання в зоні АТО. За матеріалами прес-служби МОЗ України

Трастові фонди НАТО забезпечують госпіталі України сучасним обладнанням

У

рамках заходів з нагоди Дня Державного Прапора та Дня Незалежності України предс­ тавники Трастового фонду НАТО передали Українському державному медико-соціальному центру ветеранів війни, що на Київщині, найсучасніше реабілітаційне обладнання для розробки суглобів і хребта. У церемонії передачі обладнання до відділення фізичної реабілітації взяли участь керівник проектів трастових фондів НАТО Фредерік Пежо, Голова представництва НАТО в Україні Олександр Вінніков, інші гості. Подібне медичне обладнання вже поставлено для військового госпіталю Міноборони у Львові, медичного цент­ру «Нові Санжари» Полтавської облас­т і. Нині НАТО реалізує організацію п’яти трастових фондів для України. За матеріалами прес-служби МОЗ України

5

ДОСЬЄ

ОЛЬГА БОГОМОЛЕЦЬ, ЯК ЗАВЖДИ, ПРОТИ? Наказ Міністерства охорони здоров’я щодо відкритих реанімацій (№592 від 15.06.2016 р.) викликав великий резонанс усередині медичної спільноти, адже фактично ним закладено нові принципи надання медичних послуг. Дозвіл на спільне перебування з пацієнтами відділень інтенсивної терапії (ВІТ) їх родичів здебільшого був сприйнятий як прогресивний крок, але, на жаль, не всіма.

Таємне (не) стане явним У більшості медичних закладів Укра­ їни відділення реанімації та інтен­ сивної терапії закриті для спільного перебування пацієнтів та їх родичів. Відомі лише поодинокі випадки, коли цю проблему було вирішено з ініціа­ тиви керівників лікарень. Тому зро­ зуміло, що нові вимоги МОЗ незручні для багатьох лікарів, а в низці реані­ маційних відділень, що за 25 років незалежності України не змінилися не лише за змістом, а й за формою, ви­ конувати їх буде складно. Не дивно, що окремі медичні діячі ці нововведення зустрічали в штики ще на рівні ідеї, а потім — і на етапі нормативної розробки. Так, Комітет Верховної Ради України з питань охо­ рони здоров’я не підтримав ініціативи громадськості й профільного Міністер­ ства прийняти згадані норми на зако­ нодавчому рівні: на передостанньому перед канікулами засіданні Комітету (13 липня 2016 року) «медичні депу­ тати» проголосували проти винесення законопроекту з тими самими норма­ ми, що закладені в наказі, на розгляд Парламенту. Утім, це, схоже, було ви­ рішене наперед: відповідно до стено­ грами засідання, питання розглянули мимохідь наприкінці засідання та «за­ крили» практично без обговорення. Не дивує й те, що перший же конф­ лікт із рукоприкладством відвідува­ ча лікарні після вступу міністерсько­ го наказу в силу (інцидент стався в Житомирській обласній клінічній лікарні, де головному лікарю Бог­ дану Леськіву зламали ніс і завдали закритої черепно-мозкової травми) був пов’язаний саме із процесом від­ чинення дверей реанімації. Хоча всім добре відомо: на превеликий жаль, це не перший прикрий випадок прояву агресії стосовно лікарів, і разом з тим зрозуміло, що «закриті реанімації» аж ніяк не гарантують захисту від не­ адекватних відвідувачів: ці прояви можна зменшити регулюванням у кримінальній площині, наприклад, прийнявши закон про посилення кри­ мінальної відповідальності за напади на медиків (до речі, раніше такий за­ конопроект теж був «потоплений» у Парламенті). Але Голова профільного Комітету вирішила, що хворобі краще запо­

6

бігти, аніж її лікувати, тому двері в реанімацію мають лишатися зачи­ неними. 2 серпня Ольга Богомолець розмістила на своїй Фейсбук-сторін­ ці повідомлення з посиланням на ви­ щезгадану статтю у «Житомирському Кур’єрі» та попросила вважати цей пост офіційним зверненням до ЗМІ і спростуванням надрукованої в цьо­ му виданні інформації про начебто підтримку Верховною Радою зако­ нопроекту про відкритий доступ до реанімаційних відділень. «Комітет з питань охорони здоров’я свідомо, більшістю голосів не підтри­ мав законопроекту, який дозволяє відкритий доступ родичам у реані­ маційні відділення для дорослих, — написала вона, — саме розуміючи небезпеку для роботи і життя лікарів і здоров’я інших пацієнтів, яку може створити неконтрольований доступ непідготовлених родичів у відділен­ ня, де кожна секунда роботи лікаря є золотою! Я особисто висловлюю свої співчут­ тя лікарю, який зазнав травм, та ви­ магатиму від правоохоронних органів жорсткого покарання особи, котра па­ ралізувала роботу цілого відділення і завдала тілесних ушкоджень моєму колезі!» Уже всі добре знають, що Ольга Ва­ димівна полюбляє приміряти шати захисниці принижених і скривдже­ них, але хіба це той випадок, на якому варто заробляти іміджеві бали? Чому саме цей інцидент Богомолець вирі­ шила взяти під особистий контроль? Лише тому, що під цей випадок можна

«

підв’язати свою «опозиційну політи­ ку»? Адже відкидання напрацювань фахівців МОЗ для Голови профільного Комітету стало вже своєрідною націо­ нальною політичною традицією. Зауважимо: Богомолець пише, що очолюваний нею Комітет «не підтри­ мав законопроекту, який дозволяє відкритий доступ родичам у реані­ маційні відділення для дорослих», але депутат вочевидь пересмикує — передусім законопроект стосувався хворих дітей, і залишається незрозу­ мілим, чи вважає Ольга Богомолець небезпечною для лікарів присутність батьків поряд із дітьми в палатах інтенсивної терапії? Якщо її так ля­ кає «неконтрольований доступ» (хоча де сказано, що він повинен бути не­ контрольованим?) та неадекватні родичі, маємо порекомендувати їй та іншим членам Комітету відвідати, наприклад, дитячий кардіоцентр Іллі Ємця, де за десятки років реанімацій­ ної відкритості не трапилося жодного серйозного НП. Професійна ж дискусія у зв’язку з прийняттям наказу точиться нав­ коло особливого статусу ВІТ з точки зору дотримання санітарно-гігієніч­ ного режиму. Звісно, їх статус вима­ гає певних обмежень. Але досі діють обмеження, встановлені інструк­ цією, затвердженою наказом МОЗ СРСР від 31.07.1978 р., тобто тоді, коли існували всього 2 надійні за­ соби боротьби з інфекцією, котрі працювали лише в парі — розчин хлорного вапна і об’ява на дверях: «Вхід суворо заборонений!» На жаль,

ІСНУВАЛИ ВСЬОГО 2 НАДІЙНІ ЗАСОБИ БОРОТЬБИ З ІНФЕКЦІЄЮ, КОТРІ ПРАЦЮВАЛИ ЛИШЕ В ПАРІ — РОЗЧИН ХЛОРНОГО ВАПНА І ОБ’ЯВА НА ДВЕРЯХ: «ВХІД СУВОРО ЗАБОРОНЕНИЙ!» НА ЖАЛЬ, РАДЯНСЬКІ МЕТОДИ, ЯКИМ НЕЗАБАРОМ ВИПОВНИТЬСЯ 40 РОКІВ, І ТОДІ НЕ ДУЖЕ СЕБЕ ВИПРАВДОВУВАЛИ — У КОЖНІЙ ДРУГІЙ ЛІКАРНІ ВИСІВАВСЯ СТАФІЛОКОК ЗОЛОТИСТИЙ

«

радянські методи, яким незабаром виповниться 40 років, і тоді не дуже себе виправдовували — у кожній другій лікарні висівався стафілокок золотистий. Що ж до інфекційних загроз сього­ дення, то варто запитати тих, хто… регулярно порушував інструкцію. Скажімо, Зіновія Іваськевича, за­ ступника головного лікаря Західно­ українського спеціалізованого дитя­ чого медичного центру, де відділення інтенсивної терапії та реанімації ні­ коли й не закривалося для батьків. «Усі ці обмеження безглузді. Ми 25 років пускаємо батьків у реанімацію, і проблем досі не було, — пояснює він в інтерв’ю «Українській правді». — Давайте згадаємо пологові будинки. Раніше не могло бути й мови про те, щоб у пологовому залі були присутні чоловіки роділь. Тепер їх пускають і туди, і в палати. І де ж ці «страшні спалахи» інфекційних хвороб?» Можливо, саме тому, що такі пере­ стороги віджили своє, 20.01.2016 р. Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження №94-р, де акти сані­ тарного законодавства, видані вла­ дою УРСР і СРСР, визнаються такими, що втратили чинність і не застосову­ ватимуться на території України із 1 січня 2017 року. Саме зараз час роз­ робити нові норми — з огляду на нові правила.

Глас народу чи голос волаючого в пустелі? Громадські активісти стверджують: «лупали цю скелю», протягом року доносячи свої розробки до можно­ владців, і вдячні чиновникам МОЗ за співпрацю та підтримку. Цікаво, що до авторської групи законопроекту про відкриті реанімації ввійшло аж 16 на­ родних депутатів, серед них — Муста­ фа-Масі Найєм, Сергій Лещенко, Ганна Гопко, Оксана Корчинська (до речі, колега і права рука Голови профільно­ го Комітету, тому тверд­ження Ольги Богомолець про майже одностайне несхвалення законопроекту «трохи» перебільшене), Ярослав Маркевич... А нардеп Олена Сотник (Об’єднання «Са­ мопоміч») у своїй заяві з цього приводу згадує історію з власного життя, коли вона також не мала доступу до хворо­ го чоловіка в українській клініці, а в ізраїльській її пустили до нього вже за 3 хвилини після операції: «Усю ніч сиділа біля нього в післяопераційній реанімації, тримала за руку, а потім ще 14 днів перебувала із ним у відді­ ленні інтенсивної терапії... Українські ж реанімації абсолютно закриті для близьких хворих, — продовжує вона.

— Наша «прогресивна» система меди­ цини не дає шансу хоча б на хвилину отримати доступ до коханої людини, аби потримати за руку і сказати, що

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДОСЬЄ

2 вересня 2016 року

ти поруч, що все обов’язково буде доб­ ре. Лише за гроші чи по знайомству можуть зробити виняток (чомусь тоді санітарні умови раптом відходять на другий план). Лікарям вигідно збері­ гати цей радянський атавізм: за ним вони ховають непрофесіоналізм і бездіяльність». Є у громадськості й питання до жорст­к их реабілітаційних методів: у ЗМІ та соцмережах порушуються проб­леми негуманного поводження з дітьми, яких, травмуючи психо­ логічно, прив’язують до ліжок (щоб не пошкодили обладнання); окрема тема — «списування» у відділеннях інтенсивної терапії препаратів, що за­ куповуються батьками чи родичами. «Відкриття реанімацій вирішить не тільки проблему турботи і мораль­ ної підтримки хворих. Одночасно ми закриваємо ще два глобальні питан­ ня: корупції та недбалого ставлення. Жодних необґрунтованих переліків ліків у незрозумілій кількості! Га­ рантія дотримання режиму та ліку­ вання! Увага до хворих і санітарних умов! Саме тому я стала ініціатором закріплення в законі права на допуск близьких у реанімації», — пояснює О. Сотник. Потрійний нагляд — лікаря, ме­ дичної сестри та батьків — стандарт роботи клінік багатьох розвинених країн: Ізраїлю, США, держав ЄС... Звичайно, ніхто і ніде в світі не пус­ кає родичів туди, де проводяться ре­ анімаційні дії. Це виключено. Але в палатах батьки доглядають за дітьми, допомагаючи лікарям, оскільки мати чи батько краще знає й розуміє свою

дитину. Догляд близьких людей не тільки полегшує страждання хворо­ го, а й, згідно з результатами остан­ ніх дос­л іджень, сприяє швидшому одужанню. Встановлено навіть, що маленьким пацієнтам, оточеним турботою рідних, потрібно набагато менше заспокійливих препаратів. В однієї з ініціаторок кампанії, акти­ вістки Анастасії Леухіної в реанімації помер син, а вона в цей час перебувала під дверима клініки. Жінка стверджує, що ситуація, коли родичам не дають навіть побачити рідну людину в реа­ німації, — поширене явище в нашій країні. «Найгірше в цій ситуації те, що ніхто нічого не пояснює, — говорить вона. — А відчиняючи двері в реані­ мації, ми впускаємо туди свідків. Це вимагатиме від лікарів і медперсоналу більшої дисципліни, більшої прозорос­ ті, зрозумілості та відповідальності». До речі, страхова медицина, яка вже не сьогодні-завтра стане реальністю, ущент розіб’є монополію лікувальних закладів на володіння інформацією як щодо процесу, так і умов лікування: пацієнт та його представники пови­ нні бачити і знати, аби «проголосува­ ти карбованцем». Лікарі та медсестри розуміють це і здебільшого готові до труднощів перехідного — від тіні до світла — етапу. А от Голова Комітету Верховної Ради України з питань охо­ рони здоров’я Ольга Богомолець не го­ това. Її значно більше влаштовує статус кво, коли медики і пацієнти перебува­ ють по різні боки барикади. Але саме таке протистояння і породжує агресію, жертвою якої й став її житомирський колега зі зламаним носом.

За визнання батьків рівноправни­ ми учасниками процесу лікування ді­ тей і за відкриття реанімацій для них виступив також міжнародний благо­ дійний фонд «Таблеточки», що опіку­ ється онкохворими. За словами його директора Ольги Кудіненко, активіс­ ти фонду направляли офіційні запити про порушення прав неповнолітніх дітей і пацієнтів Міністру охорони здоров’я, керівникам Адміністрації Президента і в Кабінет Міністрів, під­ ключали кращих юристів до розробки міністерського наказу. «Можна довго сперечатися про плюси та мінуси відкритих реаніма­ цій, — зазначає вона. — Супротив­ ники кампанії вважають, що відвіду­ вачам нема чого робити в палатах, а пацієнтам реанімації значно краще долати хворобу самотужки. Але важ­ ливо пам’ятати, що вся ця кампанія — за людяність і любов. І не існує нічого вищого за це».

Закон суворий, але це закон Підтримала питання відкриття до­ ступу родичів до пацієнтів, які пере­ бувають у реанімаційних відділен­ нях, і в. о. Міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун. 17 серпня 2016 року на офіційному сайті МОЗ з’явилося повідомлення під назвою «Лікарня має забезпечити допуск до реанімаційних хворих 24 години на добу в будь-який день тижня», де ци­ туються слова нової очільниці Мініс­ терства: «Наказ МОЗ України щодо відкритих реанімацій направлений в регіони, і ми нічого не змінюємо. Під час селекторної наради з представни­

ками регіонів ми акцентували увагу всіх, щоб вони виконували ці норми». Крім того, відомство розраховує на допомогу громадськості у зборі інфор­ мації про практику виконання нака­ зу в лікарнях та закликає сповіщати про блокування на місцях доступу родичів до пацієнтів у зверненнях або скаргах. Не будемо забувати й про те, що сестринський догляд в Україні — да­ лекий від досконалості, і якщо близькі важких пацієнтів пропонують узяти на себе частину функцій медсестер, навіщо ж відмовляти їм у цьому? Ні для кого не є таємницею, що двері деяких реанімацій відчиняти просто соромно, соромно й розповідати, що відбувається за тими дверима. Але тільки відчинивши їх, ми мо­ жемо сподіватися на зміни й імпульс до вирішення дуже важливої соціаль­ ної проблеми. Керівникам багатьох лікувальних закладів тепер доведеть­ ся замислитися й про забезпечення відповідних — людських — умов у палатах інтенсивної терапії, про роз­ робку графіків відвідування хворих родичами в тих палатах інтенсивної терапії, які не можуть вмістити кіль­ кох відвідувачів одразу, про встанов­ лення в них так званих тривожних кнопок і налагодження роботи з охо­ ронними фірмами. За закликами ж відмінити наказ криється банальне бажання не вино­ сити сміття із хати. Але чи потрібне воно в реанімаціях? Олександр ЧЕРНЕНКО, спеціально для «ВЗ»

ПЕРЕДПЛАТА НА 2016 РІК НА ГАЗЕТУ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я» ТРИВАЄ! МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№25-26 (1361-1362) 24.06.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ЧИ ДЕСИНХРОНІЗАЦІЯ:

ХТО ПРОРАХУЄ МЕДИЧНІ РИЗИКИ?

ВАКЦИНИ ВІД ПРООН НАПРАВЛЕНІ В РЕГІОНИ ДО БОРОТЬБИ З КОДЕЇНОВОЮ МАФІЄЮ ДОЛУЧИЛИСЯ ДЕПУТАТИ І СПОРТСМЕНИ

2-5 СТОР.

WWW.VZ.KIEV.UA

БОРОТЬБА ЗА СЕРЦЯ УКРАЇНЦІВ:

У березні цього року, із майже річним запізненням, Президент України Петро Порошенко особисто натиснув кнопку старту ядерної установки «Джерело нейтронів, засноване на підкритичній збірці, що керується лінійним прискорювачем електронів». Установка дасть змогу українським ученим не тільки проводити сучасні дослідження, а й виготовляти діагностичні та терапевтичні медичні радіоізотопи. Чи зрушило це з місця підготовку до роботи довгоочікуваного Міжнародного центру ядерної медицини? Які тепер терміни його відкриття і що знову СТОР. стає на перепоні?

6

АГРЕСІЯ ПАЦІЄНТА: ЯК УНИКНУТИ ТРАГЕДІЇ Факти нападу на бригади медиків або окремих медичних працівників із застосуванням фізичної сили розглядаються правоохоронними органами без урахування того, що це відбувається під час виконання ними службових обов’язків. Відсутність спеціальних правових засобів захисту лікаря як службової особи виглядає цинічно ще й тому, що в разі порушень чи недбалості цей статус вважається обтяжуючою обставиною, що обумовлює максимально суворе покаСТОР. рання.

23

ПІЛЬГОВИЙ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ: ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ: ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ:

НОВИНИ ЗАКОНОПРОЕКТ З АВТОНОМІЗАЦІЇ ЗІРВАНО ЧЕРЕЗ ЗМОВУ ГОСПІТАЛЬНІ ОКРУГИ ЗАПРАЦЮЮТЬ З 2017 РОКУ СТВОРЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО ЗАПАСУ ВАКЦИН І СИРОВАТОК ПОЧНЕТЬСЯ ЦЬОГО РОКУ РОЗКРАДЕНО 12 МЛН ГРН, ЩО ВИДІЛЯЛИСЯ НА РЕАБІЛІТАЦІЮ БІЙЦІВ АТО

2-4 СТОР.

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№29-30 (1365-1366) 22.07.2016 НОВИНИ СХВАЛЕНО КОНЦЕПЦІЮ ПОБУДОВИ НОВОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЗАСТУПНИК МІНІСТРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ РОМАН ВАСИЛИШИН ЗБИРАВ ДАНИНУ З ЛІКАРІВ І ХВОРИХ? ОГОЛОШЕНІ ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМКИ ФІНАНСУВАННЯ МЕДИЦИНИ

2-5 СТОР.

«НЕ ЗАШКОДЬ!» ЧИ ПРАЦЮЄ ЦЕЙ ПРИНЦИП СТОСОВНО МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ?

12 ЯДЕРНА РЕАКЦІЯ ПО-УКРАЇНСЬКИ: КНОПКУ НАТИСНУЛИ, А ГРОШЕЙ НЕ ДАЛИ

ЕПІДЕМІЯ ВІРУСНИХ ГЕПАТИТІВ ПОВ’ЯЗАНА З НИЗЬКИМ РІВНЕМ КОНТРОЛЮ КРОВІ

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

Щороку внаслідок серцево­судинних захворювань помирає понад 400 тис. українців. Влада намагалася вплинути на ситуацію різними методами: «тотальним» лікуванням арте­ ріальної гіпертензії через відшкодування населенню витрат на ліки, втіленням плану заходів на 2016 рік, оголошений у державі Роком серця. Остання ініціатива — створення ме­ режі кардіохірургічних центрів. Що влучить «у десятку»? І чи можлива перемога без наступу СТОР. на всіх фронтах?

8

ПЕТРО ПОРОШЕНКО НАГОРОДИВ МЕДИКІВ З НАГОДИ ЇХ ПРОФЕСІЙНОГО СВЯТА

№27-28 (1363-1364) 8.07.2016

ПАРАД ТЕХНОЛОГІЙ ЧИ НАДІЙНІ ТИЛИ?

Децентралізація влади, проголошена в Україні, стосується усіх сфер життя суспільства. Про неї заговорили не тільки в чиновницьких кабінетах (здебільшого із захопленням), а й в операційних та сільських амбулаторіях (переважно з острахом). Чого чекати від нового поділу медичного простору? Як поєднати адміністративну і медичну карти країни? І чи не опиняться лікарі та пацієнти СТОР. на різних полюсах у новому атласі?

НОВИНИ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

ДІТИ ГИНУТЬ ЗА ПІАР? Естафета смерті продовжуватиметься, поки політики не вирішать реальних проблем, які перешкоджають розвитку вітчизняної трансплантології. 21 квітня 2016 року був прий­ нятий у першому читанні «законопроект Богомолець — Корчинської», що нібито пере­ слідує саме цю мету. Але уже червень закінчився, а законопроект усе не виноситься у ВР на друге читання. І це не дивно, адже висновок Головного науково­експертного управ­ ління Апарату Верховної Ради на цей законопроект вражає кількістю заува­ жень і розкриває справжню «якість» законотворчої роботи, котру проводять СТОР. автори законопроекту №2386а­1.

5

ПРИМУШУВАТИ НЕ МОЖНА ВІДПУСТИТИ ДЕ ПОСТАВИТИ КОМУ, ВИРІШУЮЧИ ПИТАННЯ РОЗПОДІЛУ ВИПУСКНИКІВ? Обов’язкове відпрацювання тими, хто здобув освіту за державний кошт, трьох років у визначеному державою місці нині лишилося тільки в медичних вишах. У Мініс­ терстві освіти та науки України вирішили, що подібна практика принижує людську й фахову гідність майбутніх лікарів, і розробили проект закону про її відміну. Чи не призведе це до кадрового колапсу, зокрема в сільській місцевості? Якими методами можна залучити молодих спеціалістів до роботи в сіль­ СТОР. ських і районних лікарнях?

8

Сьогодні, напевне, найочікуванішою реформою в країні є медична. Не викликає сумнівів необхідність реформування своєї галузі й у беспосередніх її учасників — медичних працівників. Але чи варто державі розраховувати на підтримку тих, кого вона прирекла на злидні та ще й весь час звинувачує у хабарництві? Відповідно до чинного законодавства в адміністративно-правовому полі України не існує жодної статті, яка визначала б права медиків. При цьому чітко прописаний перелік статей відповідальності лікарів. Знову виникає питання: хіба можна в такому режимі СТОР. якісно виконувати свої посадові обов’язки?

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ВАРТІСТЬ МЕДИЧНОЇ ПОСЛУГИ:

ЯК ДОСЯГНУТИ БАЛАНСУ ЦІНИ ТА ЯКОСТІ? Хоча в Україні так до кінця і не усвідомили, чим відрізняється медична допомога від медичної послуги, про необхідність обрахування вартості останньої вказано в усіх планах і концепціях реформування. Мовляв, пацієнт знатиме, за що платить, медичний заклад отримає додаткові кошти, держава матиме чіткі орієнтири, а безплатний сир тепер буде лише в мишоловці. Та чи стануть ці мрії СТОР. реальністю?

8

6

БОРОТЬБА З ІНФЕКЦІЯМИ ЦІНА НЕДБАЛОСТІ ТА ПОПУЛІЗМУ ЗАНАДТО ВИСОКА

№31-32 (1367-1368) 5.08.2016

WWW.VZ.KIEV.UA

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ЯК УДОСКОНАЛИТИ МЕДИЧНУ ОСВІТУ?

8

РОЗДОРІЖЖЯ ДОГОСПІТАЛЬНОГО ЕТАПУ

8

НОВИНИ

НОВИНИ НОВИЙ В. О. МІНІСТРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я — ЛІКАР І ВОЛОНТЕР

ФАРМБАРОН БОРИС ЛИТОВСЬКИЙ ЗНОВУ ДИКТУЄ ПРАВИЛА ТЕНДЕРНОЇ ГРИ?

ОСТАТОЧНА ЛІКВІДАЦІЯ ВІРУСУ ГЕПАТИТУ У СВІТІ ЗАПЛАНОВАНА НА 2030 РІК

Розмови про тендерну мафію в медицині так і залишилися розмовами. Навіть після Революції Гідності, коли суспільство вкотре повірило, що злодії сидітимуть у в’язницях, тендерні оборудки в галузі охорони здоров’я не стали предметом розслідувань і розглядів у судах. Невідворотність покарання могла б стримати тих, хто вже роззявив рот на нові шматочки пирога, і стриножити досвідчених аферистів на багато років уперед. Але насправді цього не відбулося, тому «професійні корупціонери» залишилиСТОР. ся зі старими апетитами, а пацієнти — зі своїми інтересами.

ЧЕРГОВІ МІЛЬЙОННІ РОЗКРАДАННЯ НА ДОБУДОВІ ЛІКАРНІ «ОХМАТДИТ»

№33-34 (1369-1370) 19.08.2016

Багато недоліків вітчизняної охорони здоров’я списують на чинну систему медичної освіти. Мовляв, наші лікарі багато чого не знають і не вміють. Тільки не зрозуміло, чому їх охоче беруть на роботу за кордоном, та ще й у такій кількості, що в кадровому забезпеченні галузі створюється «чорна діра». У чому ж винна медична СТОР. освіта і як спокутувати її «гріхи»?

Здається, реформа охорони здоров’я в Україні нарешті докотилася й до вторинної ланки. Першим тестом на виживання для неї стала медицина об’єднаних територіальних громад, коли кошти нібито «пішли за пацієнтом», але насправді — в інший бік. Нині на часі нове випробування — госпітальними округами. Чим обернеться «нарізка» округів: черговою оптимізацією вторинки, з’ясуванням стосунків у боротьбі за нові центри впливу чи обіцяним благом для пацієнтів? СТОР.

СТОР.

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

УРОКИ НА ЗАВТРА:

СТАРІ ПАСТКИ ЗА НОВОЮ ШИРМОЮ?

2-5

10

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

РЕФОРМА ВТОРИННОЇ ЛАНКИ:

«КРИЗОВИЙ» СТАН ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ ПОТРЕБУЄ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ПРОРИВУ

Нещодавні події в Ізмаїлі підтвердили — ніхто не застрахований від спалахів інфекцій, особливо за нинішньої економічної ситуації. Свого часу це трапилося в Бортничах, цього разу — на Одещині. Хто наступний? Вочевидь, настав час перейти від практики констатації помилок, замилювання очей і латання дірок до цивілізованої політики, яку сповідують провідні держави світу. Лише в такому разі можна гарантувати наСТОР. ціональну безпеку країни.

86181 08198 60965

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

6

РЕФОРМУВАННЯ ПЕРИНАТАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ МАЄ ВІДБУВАТИСЯ НА ВСІХ РІВНЯХ Свого часу в рамках Національного проекту «Нове життя — нова якість охорони материнства та дитинства» країною прокотилася хвиля відкриття перинатальних центрів. За «парадом відкриттів» прийшла, можливо, менш помітна для суспільства, але не менш важлива робота зі створення мережі закладів перинатальної допомоги у регіонах країни. На жаль, Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2014 р. СТОР. №71 згаданий національний проект було вилучено з переліку пріоритетних.

10

ЧИ ПРОГОЛОСУЮТЬ ДЕПУТАТИ ЗА ВІДКРИТІСТЬ КЛІНІЧНИХ ВИПРОБУВАНЬ? СТВОРЕННЯ СИСТЕМИ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я ЗАЛИШАЄТЬСЯ ПРІОРИТЕТОМ МОЗ УЛЯНА СУПРУН: «УСІ НЕОБХІДНІ МАЛЮКАМ ВАКЦИНИ — У НАЯВНОСТІ» ДВЕРІ ДО РЕАНІМАЦІЇ МАЮТЬ БУТИ ВІДКРИТИМИ

2-5 СТОР.

На реформування швидкої допомоги, яке супроводжувалося прийняттям окремого закону, покладалися особливі надії. На сьогодні догоспітальна ланка надання медичної допомоги в Україні зависла між «зламаним» минулим і обіцяним, але нереалізованим майбутнім. Якби кожен чиновник, що приймає рішення стосовно реформування системи охорони здоров’я, ніс персональну відповідальність за її результати, ці рішення були б виСТОР. важеними, а не експериментальними чи взагалі необдуманими.

6

БІЙЦІ МЕДИЧНОЇ ПЕРЕДОВОЇ В умовах ведення гібридної війни виникла потреба в максимальному наближенні до лінії розмежування кваліфікованої, а за необхідності — й спеціалізованої медичної допомоги. Аби вирішити цю проблему, на базі мобільних військових госпіталів були створені відділення підсилення, з яких загалом і формували групи підсилення у відповідних цивільних лікарнях. І вони себе виправдали навіть не на сто, а на двісті відсотків. Але якість надання медичної допомоги, особливо на нульовому та первинному рівнях, значною мірою залежить не стільки від військових лікарів, скільки від командирів, СТОР. медичної підготовки самих вояків.

12

ПАЛІАТИВНА ДОПОМОГА: ПОТРІБНА ЗМІНА ФІЛОСОФІЇ ВСЬОГО СУСПІЛЬСТВА За даними Світового банку, у найближчі 10-15 років кількість паліативних хворих зросте на 20%. Людина, яка перебуває в хоспісному відділенні останні місяці, дні свого життя, має відчувати турботу близьких і оточуючих, не страждати від болю, а також, по можливості, реалізувати ті бажання, які в неї залишилися. Але сьогоднішня фінансова скрута в державі призвела до катастрофічного недофінансування СТОР. закладів охорони здоров’я.

16

1 міс.

17.33грн

3 міс.

51.99

грн

1 міс.

30.33грн

3 міс.

90.99

грн

1 міс.

36.33грн

3 міс.

108.99грн

• Передплату приймають усі відділення зв’язку «Укрпошти» • Он-лайн передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua

ЗА БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ЗВЕРТАЙТЕСЯ В РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: VZS24@UKR.NET

7

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

ПРАВО НА ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ — ГАРАНТІЯ ЧИ ІЛЮЗІЯ?

У 2013 році Європейський комітет із соціальних прав дійшов невтішного висновку щодо України: система охорони здоров’я в державі слабка, показники здоров’я населення значно гірші за середньостатистичні по Європі. Чи змінилася ситуація і в який бік?

числі й ефективності впровадження наукових досягнень у практику охорони здоров’я. Якщо у 2012 році він становив 12,7‰, то у 2015-му зріс до 14,6‰, передусім за рахунок непрямих причин акушерської смертності, кровотеч, емболій і абортів, проведених поза лікувальним закладом. Середня очікувана тривалість життя при народженні в Україні останніми роками дещо зросла (у 2015 році вона становила трохи більше 71 року), але це на понад 9 років менше, ніж у країнах ЄС. Світлана ДУДНИК, учений секретар ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України», кандидат медичних наук

Українців меншає За оцінкою Державного комітету статистики, в Україні спостерігається стійка тенденція до скорочення чисельності населення: рівень смертності в нашій державі в 1,5 разу перевищує європейський показник. З 2012 до 2015 року загальний коефіцієнт смертності населення України поступово зростав і у 2015 році досяг майже 15‰. Прискореними темпами вимирає сільське населення — смертність серед селян на 37% вища, ніж у місті. Незважаючи на зменшення смертності дітей віком до 1 року, її рівень в Україні залишається високим (майже 8‰ у 2015 році). До того ж, зберігається значна розбіжність цього показника у містах (7,5‰) і в сільській місцевості (8,6‰). При цьому частина немовлят, що за критерієм ВООЗ вважаються померлими на першому тижні життя, під час розрахунку коефіцієнтів смертності дітей віком до 1 року в Україні не враховується, тому реальний розрив відповідних показників у нашій державі та країнах ЄС більший, ніж це засвідчує статистика (згідно з офіційними даними малюкова смертність в Україні вдвічі вища, ніж у державах ЄС). Найуразливішою групою, що формує високий показник неонатальної і постнеонатальної смертності, є недоношені діти, частка яких в Україні впродовж останніх років становить близько 5%, а серед факторів ризику неонатальної захворюваності та смертності основними є соціальні й економічні чинники (відсутність соціальної підтримки, житла, юний вік вагітних, вживання ними алкоголю/ наркотиків, безробіття, низький рівень доходів тощо), а також порушення здоров’я (як загального, так і репродуктивного). На жаль, останнім часом в Україні зростає показник материнської смертності, який вважається одним із головних критеріїв якості та рівня організації роботи пологових будинків, у тому

8

Реформи «буксують», фінансування «кульгає» Останні 4 роки позначилися активним реформуванням первинної медико-санітарної допомоги. Що змінилося? Кількість амбулаторій загальної практикисімейної медицини поступово збільшується, як і відсоток охоплення ними міського (понад 85%) та сільського (понад 96%) населення. Однак укомплектованість штатних посад сімейних лікарів далека від ідеалу (у 2012 році вона становила майже 72%, у 2015-му — трохи більше 66%). Відтак навантаження на сімейних лікарів зростає: за результатами моніторингу 2015 року в містах цей показник становив понад 1800 осіб, у сільській місцевості — понад 2600 (норматив — 1500 і 1200 відповідно). До того ж, майже 24% сільських і понад 45% міських амбулаторій розташовані в приміщеннях, що потребують капітального ремонту. Лише 17% таких закладів забезпечені медичним обладнанням, інструментами й інвентарем відповідно до табеля оснащення, у понад 53% амбулаторій немає автомобілів. Формально підвищується й фінансування галузі: порівняно з 2014 у 2015 році видатки зі зведеного бюджету України на охорону здоров’я збільшилися на 24% (передусім за рахунок місцевих бюджетів), проте це було знівельовано шаленим стрибком показника інфляції: споживчі ціни в охороні здоров’я за вказаний період зросли на 38%. Вони ж «з’їли» незначне збільшення фінансування окремих державних програм. Нищівною виявилася інфляція й для самих медиків — мало того, що рівень оплати їх праці є одним із найнижчих серед інших галузей економіки, у доларовому еквіваленті їх заробітна плата у 2015-му зменшилася на 45% порівняно з 2014 роком (попри її формальне збільшення на 10-17% у зв’язку зі зростанням соціальних стандартів). Системних змін у системі фінансування упродовж 2015 року не відбулося, зменшилася частка державних витрат на охорону здоров’я, відтак зросла частка приватних платежів, що негативно позначилося на

доступності медичної допомоги населенню. За даними вибіркового опитування домогосподарств, що проводилося Державною службою статистики України у жовтні 2015 року, ситуація з доступністю медичної допомоги населенню України невтішна. Зокрема бодай один із членів майже 30% домогосподарств протягом 2015 року не зміг отримати медичну допомогу, хоча й потребував її (у 2014-му таких було 20%). Понад 97% тих, хто залишився без належної медичної допомоги, не змогли придбати ліки через їх високу вартість. 79% осіб, які не потрапили на прийом до лікаря, також пояснили це відсутністю коштів на оплату його послуг, понад 12% вказали на фізичну недоступність спеціаліста потрібного профілю, 8% — на великі черги в закладах охорони здоров’я. Кількість домогосподарств, у яких хто-небудь із членів не зміг за потреби пройти медичне обстеження через високу вартість послуг, перевищила 93%, понад 96% поскаржилися на неможливість оплатити лікувальні процедури, понад 97% — на недоступність лікування в стаціонарі. Як бачимо, повноцінне лікування для українців поступово перетворюється на розкіш.

Зрушення є, загрози також Державна політика в охороні здоров’я має бути зосереджена на подоланні основних причин високої захворюваності та смертності населення. Як відомо, близько 86% усіх смертей в Україні спричинені хворобами системи кровообігу, новоутвореннями та зовнішніми факторами. Однією зі спроб покращити ситуацію щодо захворюваності на серцево-судинні недуги було впровадження пілотного проекту щодо часткового відшкодування вартості препаратів для лікування гіпертонічної хвороби. Нині в Україні створюється єдина комплекс­ на й ефективна система надання медичної допомоги пацієнтам із гострим коронарним синдромом (ГІМ) з елевацією сегмента ST. В українській кардіології запроваджуються європейські підходи реперфузійної терапії у пацієнтів із ГІМ, функціонує Реєстр перкутанних коронарних втручань, стартував новий проект зі створення та розвитку «Регіональних реперфузійних мереж», з кожним роком збільшується кількість прооперованих хворих кардіохірургічного профілю, хоча потреби в таких втручаннях набагато більші. Натомість в Україні немає програм масового обстеження на хвороби системи кровообігу. Подібні дос­ лідження проводяться епізодично і лише за підтримки благодійних фондів, громадських організацій або за кошти місцевих бюджетів під час окремих акцій.

Не менше зусиль держава має докласти до боротьби з онкологічною захворюваністю. В умовах обмеженого фінансування головним стратегічним напрямом державної політики має бути охоплення хіміотерапією якомога більшої кількості онкохворих — за рахунок оптимізації номенклатури закупівель, досягнення економії бюджетних коштів та проведення профілактичних заходів. На жаль, у рамках Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 року, затвердженої Законом України від 23.12.2009 р. №1794-VI, потреба закладів онкологічного профілю в обладнанні та виробах медичного призначення не була покрита. Фінансування забезпечення лікарськими засобами також було частковим, як і проведення скринінгу раннього виявлення передраку та раку шийки матки й молочної залози, що передбачалося державною програмою. Однак ці заходи вживаються несистематично, знову ж таки переважно за кошти благодійних організацій і фондів. У світі давно усвідомили, що ефективність протиракової боротьби передусім залежить від профілактики, дієвої системи диспансеризації пацієнтів із передпухлинними захворюваннями, впровадження програм скринінгу, спрямування коштів на конкретного хворого. Одним із важливих міжнародних зо­ бов’язань, які взяла на себе Україна, у тому числі й у частині виконання положень Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, є боротьба із туберкульозом (ТБ). Упродовж 2012-2015 років рівень захворюваності на цю недугу в Україні зменшився на 9%, рівень поширеності ТБ у поєднанні з ВІЛ-інфекцією — на 1%. Однак у 2014 році Україна вперше увійшла до п’ятірки країн світу з найвищим тягарем мультирезистентного ТБ (МРТБ). Число таких хворих продовжує зростати, а частка ТБ із розширеною резистентністю сягнула 17% від загальної кількості пацієнтів із МРТБ. Передусім це обумовлено відсутністю належної організації лікування хворих на ТБ із переважним перебуванням в умовах стаціонару, дефіцитом протитуберкульозних препаратів для пацієнтів із МРТБ у попередні роки, недостатнім контролем за лікуванням, відсутністю системи соціальнопсихологічної підтримки недужих та управління побічними реакціями на протитуберкульозні препарати. Частота випадків ко-інфекції ВІЛ/ТБ (понад 18%) свідчить про значний тягар епідемії ВІЛ-інфекції в Україні: захворюваність на ТБ у поєднанні з ВІЛ-інфекцією у 2015 році становила 13 на 100 тис. населення. На жаль, ця проблема актуальна й для медичних працівників. Захворюваність на всі форми активного ТБ серед них перевищує 50 випадків на 100 тис., а серед працівників протитуберкульозних закладів становить 180 на 100 тис. Для поліпшення епідемічної ситуації з ТБ розробляється комплекс заходів державної політики, що ґрунтується на мультидисцип­ лінарних пацієнт-орієнтованих, економічно ефективних принципах забезпечення загального та рівного доступу населення до якісних послуг з профілактики, діагностики та лікування ТБ. Це має стати основою нової державної цільової соціальної програми. Адже аналіз соціальної структури вперше виявлених хворих на ТБ у 2015 році засвідчив, що близько 70% з них — представники соціально незахищених верств населення (44% — безробітні, понад 13% — особи, які повернулися з місць позбавлення волі, 8% — люди без постійного місця проживання). На жаль, Україна залишається регіоном з високим рівнем поширення ВІЛ- інфекції/СНІДу. Станом на 31 грудня 2015 року на обліку перебувало понад 126 тис. ВІЛ-інфікованих громадян України, у тому числі понад 34 тис. хворих на СНІД. У віковій структурі вперше

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

2 вересня 2016 року

зареєстрованих ВІЛ-інфікованих протягом 2013-2015 років переважали особи віком 2549 років (близько 68%), понад 18% — це діти, народжені ВІЛ-інфікованими матерями.

Хто гарантує безпеку? У 2012 році розпочато реформування Державної санітарно-епідеміологічної служби (ДСЕС) України та її територіальних органів. Проте й досі реформа не досягла логічного завершення. Натомість за цей час виникало багато проблем, які потребували своєчасного втручання і реагування, але відповідальність за них «зависла в повітрі». Зокрема у 2012 році у зв’язку з низкою прийнятих законодавчих актів установи ДСЕС були вимушені значно скоротити кількість перевірок харчових об’єктів: у 2013 році — до 13%, у 2014-му — до майже 8%, у 2015-му — до 3%. Реорганізація ДСЕС, котра призвела до скорочення мережі закладів служби й обмеження її наглядових функцій, негативно позначилася і на моніторингу якості води в країні. Зокрема протягом 2012-2015 років було обстежено лише 5% громадських та індивідуальних шахтних колодязів і каптажів, 28,5% із яких не відповідали санітарним нормам. Невідповідність якості питної води нормативним вимогам є однією з причин поширення в державі багатьох інфекційних (вірусний гепатит А, черевний тиф, ротавірусна інфекція та ін.) та неінфекційних хвороб (недуги системи травлення, серцево-судинної, ендокринної систем тощо). Також зростає ніт­ ратне забруднення ґрунтових вод унаслідок ненормованого використання добрив у колективних господарствах і приватному секторі. Забруднення води наднормативними концент­ раціями нітратів призводить до розвитку зах­ ворювання на водно-нітратну метгемоглобінемію у дітей, зниження загальної резистентності організму. Останніми роками в Україні склалася нестабільна епідемічна ситуація щодо інфекційних хвороб, які регулюються засобами специфічної імунопрофілактики. Критичне недофінансування Загальнодержавної прог­ рами з імунопрофілактики на 2009-2015 роки та несвоєчасне постачання імунобіологічних препаратів у регіони країни обумовило зниження обсягів планових профілактичних щеплень у два й більше разів (порівняно з індикаторними показниками ВООЗ у 95%). Зокрема у 2012 році 20% дітей та підлітків не були вакциновані відповідно до Календаря профілактичних щеплень. У 2014 році таких уже було 45%, у 2015-му — 60%. Що далі?

Заробити хворобу? За інформацією ДСЕС України, менше 30% виробничих об’єктів відповідають вимогам санітарного законодавства. Звичним явищем стало використання на підприємствах морально та технічно застарілого обладнання, небажання їх власників вкладати кошти у сучасні технології та створювати безпечні умови праці. Водночас через відсутність пов­ноцінного соціального пакета, небажання хворих звертатися до лікарів на ранніх стадіях розвитку патології та інші чинники офіційні показники професійної захворюваності в Україні начебто знижуються, хоча це не відповідає дійсності. Так зване реформування системи охорони здоров’я, зокрема ДСЕС України, негативно позначилося на якості надання медичної допомоги працюючим, практично усунуло санітарно-епідеміологічну службу від контролю за якістю проведення медичних оглядів, приз­ вело до значних порушень термінів оформлення санітарно-гігієнічних характеристик та інформаційних довідок умов праці особам із підозрою на професійне захворювання. Тому офіційний рівень професійної захворюваності в Україні (3,4 на 10 тис. населення, що працює на об’єктах промислового призначення) не відображає реальної ситуації щодо стану умов праці та санітарної безпеки на підприємствах.

«

ЯКЩО ДЕРЖАВА НЕ ЗДАТНА ПОДБАТИ ПРО СВІЙ ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ, ВОНА НЕ МОЖЕ ПОХВАЛИТИСЯ Й ТУРБОТОЮ ПРО ЛЮДЕЙ ЛІТНЬОГО ВІКУ. В УКРАЇНІ НЕМАЄ СПЕЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПРОГРАМИ ЩОДО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЦІЄЇ КАТЕГОРІЇ НАСЕЛЕННЯ ТА НАДАННЯ ЇЙ МЕДИЧНИХ ГЕРІАТРИЧНИХ ПОСЛУГ. ВІДСУТНІ Й СПЕЦІАЛЬНІ ПРОГРАМИ ЗАХИСТУ ЛЮДЕЙ ЛІТНЬОГО ВІКУ, ЩО СТРАЖДАЮТЬ НА КОГНІТИВНІ РОЗЛАДИ, ТА ПАЛІАТИВНИХ ХВОРИХ ЦЬОГО ВІКУ

«

До того ж, за останні десятиліття в Україні значно зменшилася кількість медико-санітарних частин і пунктів здоров’я на підприємствах, які були найбільш наближеними до робочого місця осередками надання первинної медичної допомоги працюючим у разі травм, нещасних випадків та погіршення стану здоров’я на виробництві.

Останній борг Якщо держава не здатна подбати про свій трудовий потенціал, вона не може похвалитися й турботою про людей літнього віку. В Україні немає спеціальної державної програми щодо охорони здоров’я цієї категорії населення та надання їй медичних геріатричних послуг. Відсутні й спеціальні програми захисту людей літнього віку, що страждають на когнітивні розлади, та паліативних хворих цього віку. Щоправда, останнім часом підготовлено проект Концепції Державної соціальної програми «Національний план дій з питань старіння до 2022 року» — відповідно до завдань Мадридського міжнародного плану дій з проблем старіння (ООН). Охорона здоров’я людей літнього віку — дуже актуальна для України, адже частка осіб віком понад 60 років у 2015 році становила майже 22%, понад 65 років — перевищила 15%. Як відомо, рівні захворюваності, інвалідності та смертності населення пенсійного віку значно вищі, ніж в інших вікових групах (відповідно у 2,5, 1,5 і 8 разів відповідно). За усередненими даними стану здоров’я, 40% населення непрацездатного віку потребують періодичного медичного нагляду з проведенням профілактичних реабілітаційних заходів, 40% — постійного активного медичного нагляду з обов’язковими курсами відновного лікування 1-2 рази на рік, 15% — інтенсивного стаціо­нарного, зокрема оперативного, лікування з подальшими заходами медико-соціальної реабілітації в амбулаторних умовах, 5% — пос­тійної щоденної медичної та соціально-побутової допомоги в повному обсязі (довготривалої або паліативної). Серед населення віком понад 70 років 20% осіб необхідна щоденна соціально-побутова допомога, 80% постійно приймають ліки. 20% людей віком понад 80 років потребують спеціалізованої психіатричної допомоги з приводу старечої деменції, хвороби Альцгеймера. З віком зростає необхідність надомного обслуговування цієї категорії: у віці 60-65 років вона становить 5%, у 80-85 років — 78%. Нині ця потреба в сільській місцевості задовольняється лише на 11-17%. Первинною ланкою амбулаторно-поліклінічної допомоги особам літнього віку в Україні є лікар-терапевт (лікар загальної практикисімейної медицини): 60% їх амбулаторного обслуговування та 90% допомоги вдома припадає саме на цих фахівців. При цьому в нашій країні відсутня спеціальна стандартизована прог­р ама геріатричної освіти студентів медичних університетів та медичних коледжів на додипломному рівні. До програм підготовки сімейних лікарів на до- та післядипломному

рівнях входять лише окремі питання геріатрії, імплементовані в різні клінічні дисципліни.

Хороші закони — бездоганне виконання? З 2012 року в галузі охорони здоров’я з’явилися нові нормативно-правові акти, покликані вирішити більшість названих проблем і спрямовані на захист прав громадян у сфері охорони здоров’я. Наприклад, Законом України від 22.03.2012 р. №4565-VI «Про протидію захворюванню на туберкульоз» внесено низку важливих змін та доповнень до Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» — з урахуванням спеціальних рекомендацій ВООЗ. Зокрема новим законом визначено механізм залучення до виявлення хворих на туберкульоз медичних працівників усіх лікувальних закладів, незалежно від форм власності та підпорядкування, а також медичних працівників, які мають приватну практику. Розширено контингент осіб, котрі підлягають відповідним профілактичним медичним оглядам. До нього зокрема включено й дітей віком до 18 років. Встановлено порядок інформування про виявлення випадку захворювання на ТБ з метою забезпечення відповідної реєстрації випадку захворювання, організації подальшого належного додаткового медичного обстеження відповідної особи, а в разі необхідності — належного лікування. На законодавчому рівні визначено необхідність ведення єдиного загальнодержавного реєстру хворих на ТБ і дотримання вимоги щодо його конфіденційності. Законом запроваджено норму щодо заборони відвідування навчальних закладів особам, у яких виявлено активну форму ТБ, та організацію їх навчання у спеціальному порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади в галузі освіти за погодженням із МОЗ України. Конкретизовано показання до проведення хіміопрофілактики ТБ, визначено порядок лікування таких хворих. Також цим законом регламентовано процедуру обов’язкової їх ізоляції за рішенням суду. Для забезпечення виконання згаданих положень внесено відповідні зміни до Цивільного процесуального кодексу України. У новій редакції закону визначено права й обов’язки хворих на ТБ, а також гарантії держави щодо надання їм медичної допомоги. Також названо принципи та джерела фінансування заходів з протидії ТБ, конкретизовано положення щодо відповідальності за порушення законодавства у цій сфері, внесено відповідні зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Поглибленню міжнародного співробітництва в галузі охорони здоров’я сприятиме прийняття законів України від 07.06.2012 р. №4908-VI «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про підроблення медичної продукції та подібні злочини, що загрожують охороні здоров’я» та від 21.06.2012 р. №4999-VI «Про виконання програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні».

Законом України від 05.07.2012 р. №5081-VI «Про екстрену медичну допомогу» визначено організаційно-правові засади функціонування та розвитку системи екстреної медичної допомоги. Для реалізації положень цього закону Урядом затверджено Типове положення про центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (Постанова КМУ від 21.11.2012 р. №1116); Типове положення про станцію екстреної (швидкої) медичної допомоги (Постанова КМУ від 21.11.2012 р. №1117); Порядок підготовки та підвищення кваліфікації осіб, які зобов’язані надавати домедичну допомогу (Постанова КМУ від 21.11.2012 р. №1115). Наказом МОЗ України від 06.02.2014 р. №101 затверджено Примірний табель (перелік) оснащення структурних підрозділів системи екстреної медичної допомоги. Прийняття Закону України від 04.07.2014 р. №1590-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань проведення медико-соціальної експертизи» забезпечило узгодження норм Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» та Основ законодавства України про охорону здоров’я, створило умови для посилення соціального захисту інвалідів та захисту їх прав. Зокрема законом скасована попередня практика призначення необґрунтованих повторних медичних оглядів з метою підтвердження відповідної групи інвалідності особам з анатомічними дефектами та іншими необоротними порушеннями функцій органів і систем. Метою прийняття Закону України від 20.10.2014 р. №1707-VII «Про внесення змін до Закону України «Про лікарські засоби» щодо обігу та державного контролю якості лікарських засобів, ввезених на митну територію України» є забезпечення безперервної доступності ліків, недопущення переривання схем лікування, раціональне використання лікарських засобів, закуплених у межах державних програм за кошти державного бюджету, а також посилення державного контролю якості ліків, що ввозяться на територію України. Указом Президента України від 12.01.2015 р. №5/2015 «Про Стратегію сталого розвитку «Україна-2020» визначено дорожню карту, згідно з якою державною політикою у сфері охорони здоров’я є кардинальне, системне реформування, спрямоване на створення системи, орієнтованої на пацієнта, здатної забезпечити медичне обслуговування всіх громадян України на рівні розвинутих євро­пейських держав. Головні напрямки реформування передбачають підвищення особистої відповідальності громадян за власне здоров’я, забезпечення для них вільного вибору постачальників медичних послуг належної якості, надання адресної допомоги найбільш соціально незахищеним верствам населення. Орієнтиром у проведенні таких реформ є програма Європейського Союзу «Європейська стратегія здоров’я — 2020». На виконання положень, закріплених у п. 4.5 Коаліційної угоди, а також положень абзацу 18 п. 8 Програми діяльності КМУ, які передбачають необхідність усунення корупційних схем під час проведення тендерів у системі охорони здоров’я, функції державних закупівель від МОЗ України передано міжнародним організаціям. Спрощено процедури державної реєстрації лікарських засобів, зареєстрованих у державах, регуляторні органи яких застосовують високі стандарти якості. Зрозуміло, що з наступом реформ перелік новацій у сфері законодавства стосовно медичної галузі розширюватиметься. Головне, щоб нові закони були спрямовані на підвищення доступності та якості медичної допомоги населенню, вирішення наболілих проблем галузі, її наближення до світових стандартів. Не менш важливою умовою є дотримання і виконання прийнятих норм. Доки дух і буква закону будуть відірвані від реального життя, право громадян України на охорону здоров’я залишатиметься ілюзією.

9

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

ПСИХІАТРИЧНА СЛУЖБА: ЯК ПЕРЕБУДУВАТИ СИСТЕМУ ПІД ГОСПІТАЛЬНІ ОКРУГИ?

Психічні розлади стають однією з найбільших проблем охорони здоров’я у всьому світі. Економічні негаразди і збройні конфлікти, що нині надзвичайно актуальні й для України, лише поглиблюють її. При цьому вітчизняна система традиційно налаштована на надання спеціалізованої психіатричної допомоги, а не на охорону психічного здоров’я населення. Чи усвідомлюють влада і суспільство масштаби нової загрози? Як «вмонтувати» психіатричну службу у канву нових реформ і наблизити до міжнародних стандартів?

муть «бар’єр», який утримує їх від візиту до психіатра. Наприклад, у структурі психічних захворювань депресивні розлади посідають аж 5-те місце, хоча насправді їх набагато біль­ ше, ніж реєструє офіційна статистика. Адже такі пацієнти в Україні рідко звертаються до фахівців, зазвичай вони намагаються «ліку­ ватися» алкоголем, у крайньому разі шука­ ють допомоги в лікарів первинної ланки, які лікують уже наслідки, а не першопричину. На жаль, у наших співвітчизників відсутня культура психічного здоров’я, вони не вва­ жають його порушеннями такі проблеми, як безсон­н я, тривога, перепади настрою тощо. У цілому частка тяжких психічних розладів (шизофренія, біполярний афективний розлад) становить 23-27% у загальній їх структурі, а розладів психіки непсихотичного характеру (неврози, ПТСР, депресивний синдром легкого і середнього ступенів тяжкості) — 49-50%.

Ірина ПІНЧУК, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Психіатрія та наркологія», директор Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, доктор медичних наук

ВЗ Побутує думка, що останні події в Україні негативно позначилися на психічному здоров’ї населення. Чи підтверджують це фахівці?

— З фахової точки зору таке твердження не буде коректним, адже, наприклад, статистика щодо посттравматичних стресових розладів (ПТСР) в Україні не велася. Лише наприкінці 2015 року ми розробили додаток до наказу МОЗ України про збір відповідної інформації. Утім, можу сказати, що протягом 2015 року до фахівців звернулося (уперше в житті) понад 3,5 тис. осіб з розладами психіки, спричиненими реакцією на важкий стрес і порушеннями адаптації. Понад 28% із них — учас­ ники АТО. У цілому ж станом на кінець 2015 року в психіатричних закладах України під наглядом пе­ ребувало понад 17 тис. пацієнтів із такими розла­ дами. Упродовж минулого року до нас звернулося більше 1100 осіб із вперше встановленим діаг­ нозом ПТСР, із яких 686 —військовослужбовці. Загальна кількість осіб із ПТСР, що перебували під спостереженням фахівців у 2015 році, перевищила 3300, кожен 4-й з них — учасник АТО. Ці дані не свідчать про значний сплеск ПТСР, однак ми розуміємо, що такі пацієнти

звертаються переважно до психологів (поза межами системи медичної допомоги), а не до психіатрів, хоча тільки останні мають право встановлювати згаданий діагноз. У зв’язку із цим напрошується ще один висновок: психіат­ рична допомога в Україні організована не зов­ сім так, як цього потребують хворі з ПТСР. Акцент потрібно робити на її наданні за місцем проживання — у госпітальних окру­ гах, щоб люди отримували допомогу, про­ живаючи в родині, продовжуючи працювати, інтегруючись у суспільство. Коли вже ми звернулися до статистики, то скажу, що під наглядом психіатрів в Україні перебуває 3,9% населення, хоча згідно з даними міжнародних епідеміологічних дос­л іджень кожний третій громадянин України мав би звернутися до лікаря-психіатра. Але для цього знову ж таки потрібно змінити систему надання психіатрич­ ної допомоги, запропонувати альтернативні амбулаторні форми. Тоді люди легше долати­

ВЗ Як зробити крок назустріч таким пацієнтам?

— Згідно з Європейським планом дій з питань охорони психічного здоров’я Україна взяла на себе низку важливих зобов’язань. Це, зокре­ ма, створення спеціалізованої служби, діяль­ ність якої спрямована на охорону психічного здоров’я уразливих верств населення, нала­ годження партнерської співпраці міністерств і відомств у цій галузі, прийняття стратегії роз­ витку кадрових ресурсів (з метою забезпечен­ ня достатньої кількості кваліфікованого персо­ налу в службах охорони психічного здоров’я). Також наша держава зобов’язалася відмовити­ ся від застосування негуманних і принизливих для особистості методів лікування та нагляду, підвищити рівень соціальної інтеграції осіб з вадами психічного здоров’я, забезпечити мож­ ливість пацієнтам і їх опікунам брати участь у плануванні, наданні послуг та перевірках ді­ яльності служб охорони психічного здоров’я. Адже лише незначна кількість людей із пси­ хічними розладами є недієздатними, такими, що не можуть себе обслуговувати, приймати певні рішення. Здебільшого ж такі пацієнти усвідомлюють свою хворобу, її клінічні симпто­ ми і прояви, знають, які ліки потрібно вживати, які можуть бути побічні ефекти тощо. Сьогодні у своїй роботі ми спираємося на таке поняття, як сompliance (згода, відповідність) — лікар, пацієнт і його родина разом вирішують, як й чим лікуватися, обговорюють прогнози терапії. У радянській психіатрії думка та побажання хворого не бралися до уваги, зараз ситуація інша. Європейські нормативно-правові до­ кументи та Закон України «Про психіатричну допомогу» вимагають поважати пацієнта, отримувати усвідомлену згоду на лікування, госпіталізацію, надання амбулаторної допо­ моги. І ми намагаємося це впроваджувати. Система психіатричної допомоги в Україні має розбудовуватися на засадах нової ідео­

10 www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

2 вересня 2016 року

логії, спрямованої на її дестигматизацію й ін­ теграцію в первинну медико-санітарну ланку. Нова методологія передбачає використання біопсихосоціальної моделі, акцент у якій зроб­ лено на психосоціальній терапії та реабілітації, розширення профілактичних заходів, а також забезпечення висококваліфікованими муль­ тидисциплінарними командами: сімейний лікар, психіатр (дитячий психіатр, нарколог), психолог (психотерапевт), медична сестра, со­ ціальний працівник. ВЗ Чи сприяють впровадженню таких змін нинішні реформи?

— Нині МОЗ України визначає основні органі­ заційні засади надання вторинної (спеціалізо­ ваної) медичної допомоги пацієнтам, а також принципи координації діяльності закладів охорони здоров’я в межах госпітальних окру­ гів. З урахуванням проекту постанови Кабінету Міністрів «Питання формування госпітальних округів», вважаємо за доцільне запропонувати модель інтеграції системи психіатричної допо­ моги у загальну систему реформування охоро­ ни здоров’я. Адже психіатрична допомога — це комплекс спеціальних заходів, спрямованих на профілактику, раннє виявлення (у тому числі шляхом проведення профілактичних оглядів), діагностику психічних розладів, а також ліку­ вання, нагляд, догляд, медичну, психологічну та соціальну реабілітацію осіб з порушеннями психічного здоров’я. Передбачається надання психіатричної допомоги на трьох рівнях, однак на кожному з них вона відрізнятиметься за обсягом послуг, термінами їх надання та про­ фесійним рівнем фахівців. Зокрема до ком­ петенції сімейного лікаря (перший рівень) передусім належить проведення комплексу профілактичних заходів, раннє виявлення розладів психічного здоров’я, вчасна органі­ зація консультації лікаря-психіатра (бажано за місцем проживання пацієнта, у центрі ПМСД), курація визначених груп хворих під керівницт­ вом лікарів-психіатрів (усе це передбачено клінічними протоколами, затвердженими МОЗ України). Другий рівень надання психіатричної допо­ моги — основний, оскільки він має забезпе­ чувати всі види спеціалізованої психіатричної допомоги в межах госпітального округу. Орга­ нізаційна структура амбулаторної допомоги в госпітальному окрузі може бути представлена психіатричними кабінетами, диспансерними відділеннями у структурі психіатричних і сома­ тичних лікарень та самостійними диспансера­ ми, а також денними стаціонарами й виїзними спільнотними бригадами охорони психічного здоров’я (у перспективі можливі нові форми амбулаторної допомоги). Узагалі ми пропонуємо три організаційні моделі надання спеціалізованої психіатрич­ ної допомоги в госпітальному окрузі. Перша представлена спеціалізованим медичним центром психічного здоров’я, який обслуговує все населення госпітального округу і містить у своєму складі психіатричну лікарню (120-180 ліжок на 300 тис. населення) з диспансерним відділенням, денним стаціонаром, виїзними спільнотними бригадами охорони психічного здоров’я. У диспансерному відділенні мають працювати дільничні лікарі-психіатри, котрі надають амбулаторну допомогу (1 ставка на 30 тис. дорослого населення). Посади ж діль­ ничних лікарів-наркологів встановлюються за­ лежно від кількості хворих, які перебувають під наглядом. На одну виїзну спільнотну брига­ ду охорони психічного здоров’я має припадати 100-150 тис. населення (тобто 2-3 бригади на 300 тис. населення госпітального округу). Друга організаційна модель охоплює дис­ пансерні відділення, денний стаціонар (на 1025 місць) і виїзні спільнотні бригади охорони психічного здоров’я. Усі три компоненти є структурними підрозділами лікарні планового лікування. Кількість виїзних бригад, а також ставок дільничних психіатрів та наркологів

розраховується, як і в попередньому випадку. Але ми пропонуємо, щоб дільничні психіатри також обслуговували лікарню інтенсивної те­ рапії, консультували хворих у реанімаційних, кардіологічних, онкологічних відділеннях, медико-соціальних центрах і хоспісах, тобто в усіх закладах, котрі розташовані на території госпітального округу (це стосується кожної із запропонованих моделей). Адже в пацієнтів, які перебувають у соматичних закладах, теж можуть виникати вади психічного здоров’я. Скажімо, у реанімаційних відділеннях трап­ ляються хворі з делірієм, психомоторним збуд­женням, а в пацієнток пологових відділень іноді виникають до- чи післяпологові психічні проблеми. Їх не потрібно спрямовувати до спе­ ціалізованого закладу — психіатр сам приїде до пацієнта. Стаціонарну ж психіатричну допомогу на­ селенню госпітального округу можуть нада­ вати або психіатричне відділення в структурі багатопрофільної лікарні, або міжгоспітальна психіатрична лікарня. Третя модель представлена міжгоспіталь­ ним спеціалізованим центром психічного здоров’я, що обслуговує населення двох або трьох госпітальних округів. У складі тако­ го центру передбачено психіатричну лікар­ ню (ліжковий фонд залежить від кількості обслуговуваного населення) з диспансерним відділенням (яке є її структурним підрозді­ лом), денним стаціонаром, виїзними спільнот­ ними бригадами охорони психічного здоров’я (їх кількість, як і число ставок дільничних пси­ хіатрів та наркологів, розраховується за вже згаданими нормативами). ВЗ Спільнотна бригада — це щось нове чи альтернатива дільничним психіатрам?

— З урахуванням останніх подій в Україні ВООЗ запропонувала нам реалізувати цей про­ ект і запровадити нову форму надання амбу­ латорної психіатричної допомоги. Це мобільна мультидисциплінарна бригада (психіатр, пси­ холог, соціальний працівник, медсестра). Усе, що потрібно для роботи спільнотної бригади, це — транспорт і 2 кабінети (для персоналу і проведення психотерапевтичних втручань). Здебільшого вона працює «в полі»: виїздить до людини додому чи в інше місце, де вона побажає зустрітися з фахівцями. З 1 січня 2016 року такі бригади створено в чотирьох пілотних регіонах — Слов’янську, Дніпрі, Одесі та Сумах і, як свідчить перший досвід, паці­ єнтам та їх родинам сподобалася така форма роботи. Одна бригада веде 100-120 хворих. Для поліпшення надання допомоги особам, які вживають психоактивні речовини, ми про­ понуємо ввести до складу спільнотних бригад ще одного фахівця — лікаря-нарколога. Або навіть створити окремі спільнотні бригади для обслуговування таких пацієнтів (нарколог,

«

психолог, соціальний працівник, медсестра). МОЗ має затвердити стандарти для роботи згаданих бригад, а вже на місцях вирішувати­ муть, які з них потрібніші та що зможуть про­ фінансувати. Щодо альтернативи дільничних психіатрів — такої просто не існує! Тож скоро­ чувати ці посади неприпустимо, бо це призведе до руйнації всієї служби! Дільничний психіатр — особлива професія, він працює із судами, соціальною службою, родиною, хворими, котрі скоїли тяжкі злочини, зрештою, він контролює, чи приймають пацієн­т и призначені ним ліки. Щодо дільничного нарколога, також бажано залишити все, як є, тобто зберегти посади там, де це потрібно (десь — одну, а десь, можливо, й три). Там, де проблеми із вживанням психо­ активних речовин не такі загрозливі, посаду можна ліквідувати. Наприклад, найпроблем­ нішими за кількістю пацієнтів із наркотичною залежністю є Київська, Харківська, Сумська, Донецька та Чернівецька області. На Закарпат­ ті значно менше споживачів наркотиків, однак високий показник алкогольної залежності. На Івано-Франківщині найбільша кількість і па­ цієнтів, які отримують замісну терапію (41% від усіх осіб з наркотичною залежністю), тоді як у деяких регіонах вона не перевищує 0,5%. Функції дільничних лікарів-психіатрів вихо­ дять за межі надання медичної допомоги у звичайному її розумінні. ВЗ Чи потраплять психіатричні ліжка, а отже, й фахівці цього профілю під скорочення, анонсовані останніми рішеннями?

— Згідно з європейськими підходами на 300 тис. населення (що передбачається в рам­ ках госпітального округу) має бути 120-180 ста­ ціонарних психіатричних ліжок. Нині в Україні цей показник вищий: у середньому 258 ліжок на 300 тис. населення (у деяких регіонах біль­ ше, в інших — менше). Але перш ніж скорочу­ вати ліжка, потрібно добре подумати, які саме — загальнопсихіатричні, наркологічні, психо­ неврологічні, психотуберкульозні, дитячі, для примусових заходів медичного характеру, судово-психіатричні, інфекційні тощо. Кожен регіон має вирішити це питання з урахуванням власних потреб і фінансових можливостей. Однак показники мають бути такими, щоб забезпечити надання якісної допомоги. Ми вив­чали досвід Литви. Там центри психічного здоров’я фінансують тільки тоді, коли в них працюють усі передбачені нормативами фахів­ ці (лікар-психіатр, психолог, соціальний пра­ цівник, медсестра). У разі відсутності хоча б одного з них, кошти центру не виділять! Тому що він не в змозі надавати якісну медичну допомогу «неповним складом». В Україні ж можуть профінансувати й 1 чи 2 психіатрів на 300 тис. населення, а який від того ефект, ніко­ го не цікавить. Це все одно, що викинути гроші на вітер. Щодо кількості фахівців, які забезпе­

У НАШИХ СПІВВІТЧИЗНИКІВ ВІДСУТНЯ КУЛЬТУРА ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я, ВОНИ НЕ ВВАЖАЮТЬ ЙОГО ПОРУШЕННЯМИ ТАКІ ПРОБЛЕМИ, ЯК БЕЗСОННЯ, ТРИВОГА, ПЕРЕПАДИ НАСТРОЮ ТОЩО. У ЦІЛОМУ ЧАСТКА ТЯЖКИХ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ (ШИЗОФРЕНІЯ, БІПОЛЯРНИЙ АФЕКТИВНИЙ РОЗЛАД) СТАНОВИТЬ 23-27% У ЗАГАЛЬНІЙ ЇХ СТРУКТУРІ, А РОЗЛАДІВ ПСИХІКИ НЕПСИХОТИЧНОГО ХАРАКТЕРУ (НЕВРОЗИ, ПТСР, ДЕПРЕСИВНИЙ СИНДРОМ ЛЕГКОГО І СЕРЕДНЬОГО СТУПЕНІВ ТЯЖКОСТІ) — 49-50%

«

чуватимуть надання психіатричної допомоги, середні нормативи також затверджує МОЗ, але рішеннями на місцях їх можна варіювати. Утім, про скорочення спеціалістів служби не йдеть­ ся, адже їх і без того не вистачає. Тож після скорочення ліжок можна вдатися хіба що до перепрофілювання кадрів у межах галузі. На­ приклад, зі стаціонару — у спільнотні бригади, амбулаторну ланку тощо. За кордоном лікарпсихіатр працює і в стаціонарі, і в амбулаторії, і консультує в будинку-інтернаті. Це радянська психіатрія закріпила усталені місця роботи, і то не було правильним рішенням. ВЗ Натомість реформи передбачають чітке розмежування рівнів надання медичної допомоги. Як це відбуватиметься в психіатрії?

— Безумовно, різні рівні не мають дублюва­ ти один одного. Особливо це стосується зак­ ладів вторинного та третинного рівня. Якщо вони фінансуватимуться з єдиного джерела (обласний бюджет), потрібно чітко розмежува­ ти їх функції, щоб ресурси використовувалися раціонально. Зокрема надання психіатричної допомоги на третинному рівні забезпечуватимуть ви­ сокоспеціалізовані психіатричні відділення, консультативно-діагностичні центри науководослідних інститутів НАМН та МОЗ України, університетські клініки, а також багатопро­ фільні заклади системи охорони здоров’я. Вони надаватимуть консультативну і стаціо­ нарну допомогу лише в складних діагностич­ них випадках, розроблятимуть й вивчатимуть нові методи лікування та реабілітації, впро­ ваджуватимуть нові технології. Такі заклади повинні мати найсучасніше обладнання та ви­ сококваліфікованих фахівців (категорія лікаря — не нижче першої). Кожен має займатися своєю справою, го­ ловне, щоб усі нововведення були на користь пацієнта. Бо маємо прикрий досвід. З одного боку, медичні реформи начебто ще не торкну­ лися спеціалізованих служб, особливо психі­ атричної, а з іншого — ми вже відчули їх нас­ лідки і не завжди позитивні. Зокрема під час реформування охорони здоров’я в чотирьох пілотних регіонах кошти на пільгове забез­ печення ліками пацієнтів з вадами психічного здоров’я були передані на первинну ланку. Тож дільничний психіатр не міг виписати пільгово­ го рецепта своєму хворому, і той змушений був іти до сімейного лікаря, який взагалі нічого не знав про цього пацієнта. Тому сімейні лікарі робили запити до психіатричної служби з про­ ханням надати потрібну інформацію. Натомість психіатри не мають права розголошувати ві­ домості про пацієнта без його згоди (ст. 6 За­ кону України «Про психіатричну допомогу»). Щоб вийти із глухого кута, довелося відміни­ ти наказ про передачу фінансування пільгової категорії пацієнтів із психічними розладами центрам ПМСД, а кошти рішеннями районних і міських рад повернути на другий рівень — до лікарів-психіатрів. Адже непродумана методи­ ка порушувала право хворих на конфіденцій­ ність, а також призводила до необґрунтованого збільшення кількості звернень для отримання ліків і погіршення забезпечення лікарськими препаратами в цілому. Частина пацієнтів вза­ галі відмовилася від такого «маршруту», пере­ рвавши курси лікування. Як бачимо, реформу­ вали сімейну медицину, а зачепили психіатрію. І цього не оминути. Адже сімейний лікар так чи інакше лікуватиме хворого з психічними роз­ ладами, наприклад, від гіпертонії, цукрового діабету тощо, і має враховувати його психіч­ ний статус, щоб правильно підібрати ліки, не спровокувавши загострення стану внаслідок їх поєднання. Тож дозвіл на обмін інформацією між психіат­р ом і сімейним лікарем має бути прописаний у нормативних актах — на сьо­ годні це вважається розголошенням таємниці діагнозу, якщо діяти без дозволу пацієнта. (Продовження на стор. 12)

11

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ (Початок на стор. 10) ВЗ У зв’язку із цим не очікуєте настороженості до подальших змін у галузі?

— Я більше боюся того, що реформ у психі­ атрії взагалі не дочекаємося. А ще побою­ю ся нерозуміння важливості психічного здоров’я з боку медичної спільноти та населення в ці­ лому. Наші громадяни й досі не усвідомили важливості соціалізації таких хворих. Того, що їх не потрібно ізольовувати від суспільст­ ва. Ще одне дуже важливе питання — конст­ руктивна робота зі ЗМІ. Вони можуть як допомогти, так і нашкодити. Ми вив­ч али досвід співпраці фахівців-психіатрів зі ЗМІ у Хорватії. Вони дослідили: після кожного повідомлення у ЗМІ про факт суїциду серед військовослужбовців стаються ще 2 такі ви­ падки. До речі, у Хорватії ця проблема обго­ ворювалася на найвищому державному рівні. І ЗМІ закликали відповідально ставитися до оприлюднюваної інформації. Зрештою, це стосується й повідом­л ень про випадки на­ сильства. Адже є певні особи, котрі сприй­

мають таку інформацію як керівництво до дії (повтору). На превеликий жаль, в українських ЗМІ забагато негативу. Тому плануємо в нашо­ му інституті розпочати наукову роботу щодо впливу їх на суспільство. ВЗ Чи потребує нова модель психіатричної служби зміни підготовки кадрів?

— Безперечно. Адже чинні курси підвищення кваліфікації лікарів (раз на 5 років) — це фор­ мальність. Багато фахівців з районів навіть не приїздять на них. Потрібно стимулювати лі­ карів до підвищення рівня знань і водночас удосконалювати систему освіти. Наприклад, у Європі лікарем-психіатром можна стати лише після 3 років освоєння фаху «Сімейний лікар» і ще одного року — фаху «Невролог». В Україні ж випускник медуніверситету працює психіа­ тром уже через 1,5 року після отримання ди­ плома. До того ж, наші освітні програми не від­ повідають світовим зразкам. Фахівці пови­н­ні підвищувати освітній рівень завдяки участі у наукових конференціях, на курсах тематично­

го удосконалення за різними «вузькими» на­ прямками психіатрії. Водночас маємо подбати про соціальний захист працівників служби. Закон України «Про психіатричну допомогу» містить статтю, яка вказує на необхідність врегулювати це пи­ тання окремою постановою Уряду. Однак, як-то кажуть, руки до написання такої постанови в чиновників не дійшли. З усіх соціальних га­ рантій у працівників служби залишилася лише 25-відсоткова надбавка до зарплати, але нині її також хочуть скасувати. За таких умов ліка­ рі, навіть працюючи на 2 ставки, жебратимуть. Натомість у багатьох країнах Заходу зарплата психіатрів найвища серед медиків або ж на 2-му місці після хірургів. Наші працівники про­ сять повернути їм колишні пільги. Реформи будуть успішними лише тоді, коли заклики до змін підкріплюватимуться реальною турботою про пацієнтів і медиків. Наталія ВИШНЕВСЬКА, спеціально для «ВЗ»

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Держформуляр лікарських засобів: закон чи дишло?» Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

ТОЧКИ ЗОРУ Анатолій АРТЕМЧУК, головний науковий співробітник ДУ «Інститут неврололії, психіатрії та наркології НАМН України», лікар вищої категорії, доктор медичних наук

Р

озбудову системи охорони психічного здоров’я потрібно розпочинати із сімей­ ної медицини. У США та Європі за пацієнтом із психічними розладами на первинному рівні спостерігає сімейний лікар. І лише в разі за­ гострення стану хворого він направляє його у спеціалізовану клініку або госпіталь. Той, хто займатиметься реформою вітчизняної психіат­р ичної служби, повинен розуміти, що ми маємо відійти від негативних традицій радянської психіатрії, запозичивши кращий світовий досвід. Зокрема потрібно розвивати вторинний рівень надання психіатричної допо­ моги, тобто головна ланка в медичній практиці — амбулаторна. Для цього в поліклініках необхідно ство­ рювати медичні групи (сімейний лікар, пси­ хіатр, психолог, соціальний працівник), однак без відповідної законодавчої бази зробити це неможливо. Хворі із тяжкими розладами психіки (маніакально-депресивним психозом, шизофренією тощо) потребують періодичного лікування в стаціонарі, але ж вони не мають перебувати там місяцями або й роками, як зараз. Це призводить до хронізації хвороби і розвитку так званого явища госпіталізму, коли хворий звикає жити в лікарні, у хворобі й надалі не може інтегруватися в суспільство. Тому майбутнє психіатрії — за амбулаторною, поліклінічною допомогою. Тут же має облі­ ковуватися робота лікарів, як, нап­р иклад, у США, де вони отримують зарплату із тих коштів, котрі пацієнт витрачає в системі охо­ рони здоров’я. Один зі шляхів вирішення проблеми ре­ формування психіатричної служби — ство­ рення мережі приватних клінік. Щоб цей нап­ рям був успішним, потрібно ретельно вивчити ринок медичних послуг і нарешті впровади­ ти страхову медицину. Реформи в психіатрії мають сприяти підвищенню якості життя та­ ких пацієнтів. Це набуває особливої актуаль­ ності через нинішні події на Сході країни. АТО пород­ж ує проблеми, котрі доведеться вирі­ шувати впродовж кількох наступних поколінь.

Олег ЧАБАН, завідувач кафедри психосоматичної медицини та психотерапії НМУ ім. О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор

З

а умови нинішнього мізерного фінансуван­ ня вітчизняної медицини «переливання» коштів з однієї моделі в іншу не призведе до кардинальних змін. І це вже підтвердив експе­ римент з пілотним реформуванням у чотирьох областях України. Тому не варто повторювати старі помилки, імітуючи зміни в психіатрії. Якщо держава хоче лише добряче зекономити, то може піти радикальним шляхом — за прик­ладом Іта­ лії, де стаціонари психіатричного профілю вза­ галі ліквідували. Однак подіб­ні ідеї антипсихіатрії не сприймуться нашим суспільством. До того ж, вітчизняна психіатрія вимушена виконувати на­ багато більше функцій, аніж просто виявляти та лікувати пацієнтів (опікуватися хворими, від­ стоювати їх права, співпрацювати із судовими інстанціями тощо), хоча знову ж таки через від­ сутність належного фінансування ці функції не виконуються нею повноцінно. Психіатрія — за­ тратна галузь, що не забезпечує швидкої віддачі вкладених у неї коштів, як, наприклад, стомато­ логія. Але й залишити все так, як є, ми не можемо: стара система не працює, пацієнти не захищені, соціум змінюється і вимагає реформ. Тому вважаю, що на часі запровадження біо­ психосоціальної моделі охорони здоров’я, зокрема й психічного. У визначенні терміну «психіатрична допомога» лікування займає незначну частку, од­ нак діяльність вітчизняної психіатричної служби зводиться винятково до цієї функції. Профілак­ тична складова в ній практично відсутня, бо це величезний пласт роботи, паліативна допомога — у стадії зарод­ження, хоспісної служби також немає. Пацієнт, котрий потрапляє на лікування до психіатричного закладу, може перебувати там роками. Про яке повернення в соціум можна гово­ рити, якщо це — завдання клінічного та медичного психологів, психотерапевтів, соціальних працівни­ ків, медичних сестер, котрі в нас виконують функ­ цію «доповнення до шприца». Концептуально їх роль у покращенні роботи психіатричної служби взагалі не прописано (на відміну від лікарів усіх рівнів надання медичної допомоги). Я вважаю, що медична сестра повинна прово­ дити з пацієнтом більше часу, ніж лікар-психіатр

чи психотерапевт, а її функції мають зміститися від механічного виконання призначень лікаря до ідеологічно-реабілітаційної ролі. Мені найбільше імпонує швейцарська модель медсест­ринської служби, що передбачає сест­ринську діагностику, сестринську терапію, пов­ноцінну участь її в реа­ білітації пацієнта. Тому без змін ролі медсестри реформи в психіатрії не будуть ефективними. Також вважаю доцільним розбудову психіат­ ричної служби за принципом госпітальних окру­ гів, з акцентом на надання амбулаторної допо­ моги. Повертаючись до ідеї біопсихосоціальної моделі, зазначу її важливість саме завдяки мож­ ливості зміщення роботи служби з лікування на реабілітацію та ресоціалізацію пацієнта. До того ж, сучасна медична наука досягнула максималь­ ного рівня (зокрема в психіатрії) і зупинилася, зайшовши в медикаментозний глухий кут. Кіль­ кість пацієнтів з психічними розладами не лише не зменшується, а на тлі додаткових соціальних потрясінь навіть збільшується. Купірувати їх за допомогою ліків не так уже й складно. Основне ж питання — як повернути пацієнта в соціум, допо­ могти йому реалізуватися в ньому. Тільки багаті держави можуть дозволити собі утримувати хво­ рого, який є тягарем для суспільства, але й вони намагаються зробити все, щоб він «повернувся до лав», принаймні, був корисним соціуму в міру своїх сил. Сучасна психіатрія передбачає зміщен­ ня технічних моментів (використання нових пре­ паратів та їх комбінацій) у культурально-менталь­ ний аспект (адаптація пацієнтів із психотичним досвідом до реалій життя). Водночас сучасна психіатрія — це ще й ефек­ тивний контроль за дотриманням стандартів. Нам ще потрібно цьому навчитися. Як приклад, у галузі психіатрії розроблено кілька протоколів лікування, однак доказова медицина й досі не «дружить» із доказовою практикою. Коли я за­ питую лікарів-інтерністів про виконання згаданих протоколів, виявляється, що майже ніхто про них нічого не знає. Тоді навіщо їх затверджувати? Для страхових компаній? Але їх також немає. Виходить, що євроінтеграція, котра передбачає обов’язкову стандартизацію медицини, у нас пра­ цює тільки на папері! Тобто ми впроваджуємо хо­ роші речі, але системи контролю за їх виконанням не існує. І навряд чи лікар, який щось зробив не так, відповідатиме за це бодай під час отримання кваліфікаційної категорії. Тобто ми начебто про­ водимо якісь «реформи», говоримо про зміну психіатричної служби, а тим часом документи, що є обов’язковими до виконання, ігноруються! Якщо ми хочемо працювати на світовому рівні, потрібно змінювати і мислення, і міру

відповідальності, і принципи роботи. Чесно кажучи, я не бачу швидких змін у вітчизняній психіатрії. У світі психіатрична служба чітко зміщається в бік амбулаторної допомоги. І я вбачаю в цьому перспективу: поступово пацієнти психіатричних стаціонарів України також «розчинятимуться» в мережі соматичних закладів. Тому вже зараз потрібно відповідним чином готувати ліка­ рів-інтерністів, передусім сімейних лікарів (а надалі й гінекологів, хірургів тощо) до роботи із хворими психіатричного профілю. Європей­ ський варіант психосоматичних відділень при потужних загальносоматичних лікарнях еконо­ мічно вигідний для держави, дестигматизуючий для суспільства. Сучасний арсенал препаратів допомагає досить швидко купірувати психічні розлади, потім таких хворих можна переводити в реабілітаційні центри або психосоматичні від­ ділення, де акцент буде зроблено на психотера­ пію, а медикаментозне лікування відіграватиме додаткову роль. У цьому плані вважаю швейцарську модель однією з найкращих: пацієнтів утримують у психіатричних закладах протягом мінімально­ го часу, а потім з ними працюють дистанційно, наприклад, лікар і, особливо, медсестра спіл­ куються з ними по телефону, відвідують вдома, проводячи патронаж. Нам також потрібно вив­ чити всі можливості розширення амбулаторних форм роботи. Відтак збільшиться і потреба в клінічних медичних психологах (а не просто психологах). Також дуже важливо посилити їх співпрацю із сімейними лікарями. На сьогодні клінічних медичних психологів недостатньо для розширення амбулаторних форм роботи. Та й попит на них серед роботодавців бюджетної медицини низький. Першими зрозуміли важ­ ливість таких фахівців приватні клініки, бо по­ бачили: коли не працювати з емоціями пацієнтів, ступінь їх одужання чи зміни якості життя на тлі однакового лікування значно нижчий. Ще одне невирішене питання, яке потрібно врахувати в процесі реформування галузі, — юридична незахищеність лікаря-психіатра. Закон України «Про психіатричну допомогу» прописаний лише під пацієнта. Це неправиль­ но. Судові позови з приводу діяльності психі­ атричних закладів і лікарів засвідчили: ніхто не хоче братися за їх захист. Адміністрації лікарень самі намагаються вирішувати подібні питання. Не працюють незалежна експертиза й інститут експертів у судовій системі. Де тут голос громадських фахових організацій? Від­ повіді немає.

12 www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

2 вересня 2016 року

НАУКА, ЯКА ДОПОМАГАЄ РЯТУВАТИ ЖИТТЯ Чи думав хтось із наших медпрацівників, обираючи професію, що колись їм доведеться спробувати себе в ролі військових? На мирній українській землі таке навряд чи комусь спадало на думку. У коледжах і університетах військовій медицині приділяли не надто багато уваги, викладаючи її ще за відсталою радянською програмою 50-60-х років. Та, на жаль, у нашій країні настали часи, коли сучасну тактичну медицину опановують вже не просто на студентських лавах, а застосовують на реальній війні.

Костянтин КРИВКО, фельдшер Деражненського пункту постійного базування Костопільської підстанції екстреної (швидкої) медичної допомоги КЗ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради

Медичний пункт, у якому я надавав допомогу військовим, складався з двох частин. У першій з них було облаштовано кабінет, який одночасно був і приймальним, і оглядовим, і перев’язувальним. У другій — розташовано 10 ліжок і кімнату відпочинку. Більшість пацієнтів лікував на місці, доводилося навіть робити невеликі хірургічні маніпуляції (добре, що малий хірургічний набір завбачливо прихопив із собою з дому), а декого доправляв до львівського госпіталю. Крім прийому хворих щодня, у першій половині, проводив заняття з тактичної медицини з військовими на полігоні або ж у містечку. Моїм завданням було навчити їх врятувати себе і побратима у випадку поранення, вибратися з небезпечної зони туди, де вони зможуть отримати належну медичну допомогу. Намагався, щоб кожна група мобілізованих пройшла навчання щонайменше протягом трьох днів. Кожен рух під час надання допомоги пораненому мав бути доведений до автоматизму, адже в екстреній ситуації легко розгубитися. Тож так я й говорив бійцям: «Спочатку працюйте руками, а потім і голова підключиться!» Приємно, що семеро з моїх учнів стали санітарними інструкторами вже на передовій у зоні АТО. Чимало побратимів згодом телефонували звідти й дякували за науку, яка не виявилася марною, а справді допомагала рятувати життя. Тактична медицина дуже відрізняється від цивільної. Проте, маючи бажання, можна навчитися всього.

Проблема в турнікетах чи здоровому глузді? Головне — навчити бійців врятувати себе та побратима

Як лікувати без ліків? Мене мобілізували для служби в АТО в січні 2015 року й відправили на Яворівський військовий полігон, що на Львівщині. Офіційно прийняли на службу як інструктора з танків і самохідних машин, дарма що я зовсім не розуміюся на цій техніці. Ну, хіба що знаю, як евакуювати з неї пораненого. Та мені пояснили: мовляв, вільних посад у медичній службі немає, хоча насправді я виявився єдиним медиком у містечку протиповітряної оборони (ППО) і жодного разу не бачив у своєму медичному пункті інших лікарів чи фельдшерів, попри зайняті кимось посади. На 350 мобілізованих і 80 викладачівінструкторів мені видали малесеньку коробочку з медикаментами і сказали: «Лікуй!» Добре, що, їдучи на полігон, третину свого рюкзака я наповнив ліками — це стало в пригоді на перших порах. А згодом попросив допомоги у волонтерів: відгукнулися львівські, чернівецькі, мукачівські, київські, харківські, полтавські, за що я їм безмежно вдячний. Якби не вони, довелося б дуже складно, адже від початку мені потрібно було

Урок тактичної медицини

все — від ліків, перев’язувальних матеріалів до дезінфекційних засобів і обладнання. Не було й санітарного автомобіля. Згодом я його «вибив» у начмеда Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного. Це був старенький УАЗ, або, як його ще називають, «таблетка», проте за потреби на ньому можна було відвезти хворих у центральну санчастину полігону або до львівського госпіталю.

Допомогу треба довести до автоматизму Ще коли на території містечка ППО стояла 44-та окрема артилерійська бригада з Тернополя, у якій було двоє медиків, працювалося легше, та й їхнім санітарним автомобілем можна було за потреби скористатися. Але згодом бригаду відправили в зону АТО, тож я знову залишився один. А роботи вистачало: мій особистий рекорд — 147 хворих за день.

Для проведення навчань на полігоні держава видала нам один американський турнікет SOFT 2009 року виготовлення (дуже незручний, до речі, в екстреній ситуації, від якого самі американці вже відмовилися). Проте він витримав усі навчання й «вижив», хоча й вважається одноразовим. Ті ж турнікети, якими забезпечує свою армію Україна, ламаються за першого накладання. Зате — дешеві. До речі, американці зараз користуються турнікетом CAT, який коштує 30 дол., але дуже якісний. Зрозуміло, що це — надто дорого для України. Тим більше, що кожен військовий повинен мати при собі мінімум два таких засоби. Наші волонтери розробили зразок військової форми із вшитими турнікетами, але, на жаль, підтримки держави в цьому питанні немає. До того ж, у Запоріжжі випускають турнікети «Січ», котрі за якістю не гірші за американські, але їх чомусь не поспішають закуповувати, хоча й вартість порівняно невисока — близько 200 грн. Перебуваючи на полігоні, я прагнув потрапити на передову. Проте всі мої прохання командування відхилило, адже підрозділ залишився б без медпрацівника. Тож, відслуживши рік і два місяці, я повернувся додому, проте час від часу виїжджаю на рівненський полігон, щоб проводити навчання з майбутніми офіцерами. Бачу в цьому свій внесок у допомогу бійцям, які перебувають на Сході. Записала Дана РОМАНЮК, спеціально для «ВЗ», м. Рівне

УВАГА! ТРИВАЄ АКЦІЯ «ГАЗЕТА ДЛЯ ГЕРОЯ»! Редакція газети «Ваше здоров’я» висловлює повагу медикам, що брали участь в АТО, і на знак пошани дарує всім героям безкоштовну передплату на наше видання на 2016 рік! Костянтин КРИВКО, фельдшер Деражненського пункту постійного базування Костопільської підстанції екстреної (швидкої) медичної допомоги КЗ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради, також отримує такий подарунок. Вітаємо!

УМОВИ АКЦІЇ Для того щоб отримати безкоштовну передплату на газету «Ваше здоров’я», надішліть на адресу редакції: копію Посвідчення учасника бойових дій; ПІБ, місце роботи й посаду, контактний номер телефону та адресу проживання. Чекаємо ваших листів на поштову адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, або на e-mail: vz@vz.kiev.ua.

13

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

КОЛИ ЛІКАР НА ВІЙСЬКОВІЙ СЛУЖБІ Упродовж останніх двох з половиною років тема мобілізації стала невід’ємною частиною життя багатьох українців, у тому числі й медиків. Тому питання, пов’язані з регулюванням трудових правовідносин працівників закладів охорони здоров’я, які підпали під мобілі­ зацію, вимагають окремих роз’яснень.

Андрій ОЛІЙНИК, завідувач відділу правової допомоги Львівської обласної організації Профспілки працівників охорони здоров’я України, старший викладач кафедри організації і управління охороною здоров’я ЛНМУ ім. Данила Галицького

АТО триває, закони змінюються До початку першої хвилі часткової мобілізації у 2014 році трудові відносини і військова служба не могли суміщатися. У разі призову або вступу працівника на військову службу трудовий договір припинявся на підставі п. 3 ст. 36 Кодексу законів про працю України (КЗпП). Поступово правове регулювання цього питання зазнало суттєвих змін. Зокрема з’явився новий вид військової служби — «за призовом під час мобілізації, на особливий період», який може «накладатися» на трудові відносини. Тобто особа одночасно є і військовослужбовцем, і працівником закладу охорони здоров’я, оскільки не звільняється з роботи. Нині такий специфічний статус поширено й на інші види військової служби — строкову та за контрактом. Відповідно до ч. 2 ст. 119 КЗпП працівникам, яких залучають до виконання обов’язків відповідно до законів України від 25.03.1992 р. №2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу» та від 21.10.1993 р. №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги, передбачені цими документами. Крім того, на мобілізованих у певній частині поширюється і Закон України від 20.12.1991 р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Збереження місця роботи та посади Безперечно, найважливішим для мобілізованих працівників є збереження робочого місця на період мобілізації. До честі законодавців, після оголошення першої хвилі мобілізації цьому

14

питанню постійно приділялася увага. Так, до ст. 119 КЗпП, яка встановлює відповідні гарантії, аж сім разів вносилися зміни з метою узгодження різних законодавчих актів і посилення соціального захисту громадян. Зокрема вперше ст. 119 КЗпП була доповнена нормою про збереження місця роботи і посади, передбаченою ще законом від 27.03.2014 р. №1169-VII (набрав чинності 01.04.2014 р.). Утім, тоді ця гарантія стосувалася лише працівників, мобілізованих на особливий період, і обмежувалася річним терміном. Закон від 20.05.2014 р. №1275-VII (набрав чинності 08.06.2014 р.) зад­ нім числом поширив таку гарантію і на тих, кого мобілізували в першу хвилю, тобто починаючи з 18 березня 2014 року. Відтак працівники, котрих звільнили згідно з п. 3 ст. 36 КЗпП у період до 1 квітня 2014 року, підлягали поновленню на роботі. З часом коло осіб, що можуть розраховувати на відповідні гарантії, було розширено, а термін дії пільг подовжено. На сьогодні ч. 3 ст. 119 КЗпП (у редакції від 11.06.2015 р.) передбачає збереження місця роботи й посади за працівниками, які у відповідний період призвані (прийняті) на військову службу, незалежно від її виду: строкову, за контрак­ том чи у зв’язку з мобі лізацією на особливий період. Причому щодо строковиків такі зміни спочатку були внесені до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військо­ ву с лу жбу» (набули чинності з 08.02.2015 р.) і лише згодом знайшли своє відображення у ст. 119 КЗпП (з 11.06.2015 р.), унаслідок чого на практиці виникла неузгодженість у застосуванні цих норм. Для контракт­ників таке право одразу встановлено з 8.02.2015 р. Відповідні гарантії стосуються й тих осіб, які добровільно пішли виконувати військовий обов’язок. Їх можна звільнити лише за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) чи угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП), у тому числі й тоді, коли людина працювала на умовах строкового трудового договору (і навіть якщо була злісним порушником трудової дисципліни). Утім, закон передбачає умови зас­ тосування ст. 119 КЗпП: у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану.

Мобілізація та воєнний стан вводяться указами Президента України з подальшим затвердженням Верховною Радою України. Тут питань не виникає, адже є чітко визначені часові межі — початок і закінчення. Дещо складніше із правовою оцінкою кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оскільки такий стан спеціально не оголошується. А це має неабияке значення під час вирішення питання про збереження робочого місця за тими працівниками, які призиваються на строкову військову службу або ж укладають відповідний контракт у період відсутності мобілізації Тому на практиці можуть виникати непорозуміння, застосовувати чи ні гарантії ст. 119 КЗпП до строковиків або контрактників у період, коли не проводиться мобілізація. У подібних випадках рекомендуємо закладам охорони здоров’я підтверджувати свої рішення довідками військових комісаріатів, у яких чітко б вказувалося, що за працівником, кот­ рого призвано на військову службу, зберігається місце роботи (посада) та середній заробіток.

Виплата середнього заробітку Не менш важливим правом мобілізованих працівників є збереження за ними середнього заробітку. Такий обов’язок покладається на заклад охорони здоров’я (чи приватного підприємця), де особа працювала на час призову, у тому числі й за сумісництвом, а трудові відносини тривають у силу передбаченої гарантії. Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється у загальному порядку згідно з Постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100, а виплата проводиться в терміни, встановлені для зарплати. Ця гарантія також регулюється нормами ст. 119 КЗпП і поширюється на ту саму категорію осіб (мобілізованих, призваних на строкову службу чи прий­н ятих за контрактом в умовах кризової ситуації, оголошення мобілізації чи воєнного стану) і такі самі терміни (одночасно зі збереженням робочого місця у відповідний період має виплачуватися середній заробіток). Законодавче регулювання згаданої гарантії також неодноразово зазнавало змін, насамперед у частині джерел покриття таких витрат. Так, у період з 18.03.2014 р. до 1.01.2016 р. ст. 119 КЗпП передбачала компенсацію середнього

заробітку з бюджету. Із цим якраз виникало найбільше проблем. Зокрема із великим запізненням (лише через рік) Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. №105 було зат­верджено довгоочікуваний Порядок, що визначив механізм звернення роботодавців за такою компенсацією до місцевих органів соціального захисту населення. Утім, Постановою Уря д у ві д 04.11.2015 р. №911 дію цього Порядку заднім числом поширено також і на осіб, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, починаючи з 18.03.2014 р.; за контрактом — з 8.02.2015 р.; на строкову військову службу — з 11.06.2015 р.; тих, хто підлягав звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжив її за контрак­том, — з 11.06.2015 р. Відповідно середній заробіток строковикам і мобілізованим, які продовжили службу за контрактом, у період з 8.02.2015 р. до 11.06.2015 р. мав виплачуватися за рахунок коштів закладу, без компенсації з держбюджету. Починаючи з 01.01.2016 р., ст. 119 КЗпП передбачає гарантію збереження середнього заробітку, але без його компенсації з бюджету. Натомість з’явилася норма про виплату грошового забезпечення таким працівникам за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Такі зміни внесено Законом від 24.12.2015 р. №911-VIII у рамках прий­няття Державного бюджету-2016. А це означає, що весь тягар із забезпечення трудових гарантій працівників, призваних на військову службу в особ­ливий період, держава переклала на роботодавців. Парадоксально, але доходи, отримані мобілізованими у вигляді суми середнього заробітку та компенсаційної виплати з бюджету, відрізняються за своїм статусом з точки зору оподаткування. Так, із компенсаційних виплат з бюджету не утримувалися податок на доходи фізичних осіб, військовий збір і єдиний соціальний внесок. А от середній заробіток мобілізованих за рахунок коштів роботодавця оподатковується.

Терміни дії гарантій Починаючи з 11 червня 2015 року, місце роботи, посада та середній заробіток зберігаються за працівником до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації (раніше — не більше року). Закони України «Про оборону України» й «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначають особливий період як такий, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

2 вересня 2016 року

місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Міністерство оборони України в листі від 01.10.2015 р. №322/2/8417 пояснює, що з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 р. №302/2014 в Україні настав особливий період, скасування якого буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» — після стабілізації ситуації на Сході України. Відтак з 18 березня 2014 року і донині в Україні діє особливий період. Утім, законодавство передбачає можливі випадки продовження дії гарантій. Відповідно до ч. 4 ст. 119 КЗпП робоче місце та середній заробіток зберігаються за працівниками, які були мобілізовані на особливий період, підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжили її за контрак­ том — не більше, ніж на термін дії контракту. За працівниками, які під час проход­ ження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні в медичних закладах, а також потрапили в полон чи визнані безвісти зниклими, такі гарантії зберігаються до взяття їх на військовий облік у військових комісаріатах після закінчення лікування (незалежно від його тривалості), повернення з полону, появи після визнання безвісти зниклими або до дня, коли суд оголосить їх померлими.

Порядок оформлення документів Одразу після оголошення першого указу про часткову мобілізацію у кадрових служб виникало безліч запитань і спірних моментів щодо застосування відповідних норм законодавства. Зав­ дяки роз’ясненням Державної інспекції з питань праці (від 30.04.2014 р. та 18.06.2014 р.) була вироблена своєрідна правова форма: мобілізовані працівники не звільняються, а «увільняються» від роботи відповідно до ст. 119 КЗпП України. У такий спосіб вдалося вирішити наявну правову колізію в пошуку формулювання, яке дало б змогу зберегти дію трудового договору. Зазначена норма передбачає, що між роботодавцем і працівником зберігаються трудові відносини, а працівник лише увільняється від виконання виробничих або службових обов’язків. А п. 3 ст. 36 КЗпП, котрий передбачає підставу звільнення у зв’язку із призовом чи вступом на військову службу, використовується лише в мирний час, тобто коли немає приводу для застосування ст. 119 КЗпП. Призов на військову службу у зв’язку з мобілізацією та звільнення з неї у зв’язку з демобілізацією проводяться в порядку, визначеному Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На підставі мобілізаційного розпорядження, повістки або розпорядження військового комісара видається наказ про тимчасове увільнення працівника від роботи на період призову під час мобілізації із заз­наченням дати початку проход­ ження служби. У цьому самому наказі йдеться і про збереження на цей період посади та виплату середнього заробітку. Початком проходження військової служби вважається день відправлення мобілізованих і строковиків у військо-

«

ВАЖЛИВИМ ПРАВОМ МОБІЛІЗОВАНИХ ПРАЦІВНИКІВ Є ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗА НИМИ СЕРЕДНЬОГО ЗАРОБІТКУ. ТАКИЙ ОБОВ’ЯЗОК ПОКЛАДАЄТЬСЯ НА ЗАКЛАД ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я (ЧИ ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМЦЯ), ДЕ ОСОБА ПРАЦЮВАЛА НА ЧАС ПРИЗОВУ, У ТОМУ ЧИСЛІ Й ЗА СУМІСНИЦТВОМ, А ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ТРИВАЮТЬ У СИЛУ ПЕРЕДБАЧЕНОЇ ГАРАНТІЇ

«

ву частину (з військового комісаріату й обласного збірного пункту відповідно), а для контрактників — день зарахування до списків особового складу військової частини. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини. У табелі обліку робочого часу за всі дні відсутності мобілізованого працівника на робочому місці ставиться відмітка ІН (код 22), тобто інший невідпрацьований час, передбачений законодавством (виконання державних і громадських обов’язків, допризовна підготовка, військові збори тощо). Після повернення працівника з військової служби слід видати наказ про його допуск до роботи (вважати таким, що розпочав виконання трудових обов’язків). Аналогічно вирішуються питання стосовно працівників, яких викли­­кають на військові збори, та резервістів. Згідно зі ст. 29 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» на них також поширюються гарантії про збереження місця роботи, посади та середньої заробітної плати на весь період зборів або на весь час виконання резервістами обов’язків служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад.

Військова служба та трудові пільги Найчастіше у кадрових служб закладів охорони здоров’я виникають питання щодо зарахування часу «увільнення» мобілізованих працівників, які вже повернулися до роботи, для визначення інших трудових прав і пільг, наприклад, обчислення медичного та страхового стажу, надання відпустки, оплати праці тощо. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час проходження військової служби зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проте, зважаючи на загальний характер згаданої гарантії, у кожному конкретному випадку пот­ рібно аналізувати, як урегульовано порядок обчислення стажу для конк­ ретної трудової пільги в спеціальному законодавстві. Атестація. Наприклад, час військової служби має зараховуватися і до загального, і до медичного стажу. Передусім це має значення для атестації медичних працівників та присвоєння кваліфікаційної категорії з певної лі-

карської спеціальності. Водночас слід враховувати, що військова служба не пролонгує дії кваліфікаційної категорії та терміну чергової атестації. Так, оплата за категорію проводиться лише протягом п’яти років з дня її присвоєння (підтвердження) або ж до рішення атестаційної комісії за умови своєчасної подачі до неї документів (не пізніше ніж за два місяці до закінчення 5-річного строку). Якщо лікар у зв’язку з перебуванням на військовій службі не може вчасно подати документи на чергову атестацію (у межах 5-річного терміну дії сертифіката або одного року після закінчення 5-річного терміну поперед­ ньої атестації), керівник закладу має звернутися до відповідного органу охорони здоров’я з клопотанням про перенесення терміну атестації такого працівника з об’єктивних причин. Надбавка за вислугу років. Період мобілізації зараховується до стажу, що дає право на надбавку за вислугу років медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров’я, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 р. №1418. Але це підтверджується не стільки фактом військової служби (цього достатньо, коли медпрацівник під час військової служби перебуває на медичних посадах), скільки періодом, протягом якого за особою зберігалися місце роботи та заробітна плата (п. 4 Порядку). Відпустки. Цей період по-різному впливає на надання працівнику щорічних відпусток — основної та додаткової. Так, відповідно до ст. 9 Закону України від 15.11.1996 р. №504/96-ВР «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час, коли особа фактично не працювала, але за нею згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата — повністю або частково. А от для надання щорічної додаткової відпустки важить лише час фактичної роботи зі шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, причому не менше половини тривалості робочого дня. Тому період військової служби, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, дає право лише на основну щорічну відпустку (24 календарні дні). До речі, у 2015 році Закон України «Про відпустки» було доповнено новим видом додаткової відпустки, що не належить до щорічних (ст. 16-2). Вона надається учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких виз­ начений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціально-

го захисту», та триває 14 календарних днів на рік (зі збереженням заробітної плати). Соціальне страхування. Зарахування періоду військової служби до страхового стажу на соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності залежить від того, чи внесено за мобілізованих відповідні страхові платежі впродовж цього періоду. При цьому пот­рібно відрізняти середній заробіток, котрий виплачується за рахунок коштів роботодавця, від компенсаційних виплат з бюджету, на які єдиний внесок не нараховувався, а отже, і період їх отримання до страхового стажу не зараховується. Такий період вважається не відпрацьованим з поважної причини і вик­ лючається при обчисленні середнього заробітку для оплати лікарняного листка. Пільгова пенсія. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції Закону від 05.03.2015 р. №242-VIII) термін проходження військової служби в особ­ ливий період зараховується до стажу роботи, що дає право на приз­начення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову особа працювала за професією або обіймала посаду, котра дає право на призначення такої пенсії. Насамперед, йдеться про пенсію за так званими Списками №1 і №2 (шкідливі та важкі умови праці) згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. №36, право на яку мають, наприклад, лікарі-рентгенологи, рентгенолаборанти тощо. При цьому час військової служби має зараховуватися до стажу їх роботи, роботи за спеціальністю, вислуги років, а також до стажу державної служби — на пільгових умовах у порядку, визначеному Урядом. Період мобілізації також зараховуватиметься до стажу, що дає медичним працівникам право на пенсію за вислугу років згідно з п. е) ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Постанови Уряду від 04.11.1993 р. №909. Також під час визначення права на різні пільги потрібно враховувати, що запис про період військової служби в особливий період до трудової книжки не вноситься, оскільки працівник не звільняється з роботи і трудові відносини тривають. Тому перерва в роботі за відповідною професією не простежуватиметься. Це має значення для тих випадків, коли основним документом підтвердження відповідного стажу є саме трудова книжка. Переваги під час скорочення. За нинішніх процесів постійної оптимізації штатів закладів охорони здоров’я важливо пам’ятати про таку гарантію, як перевага в залишенні на роботі у випадку скорочення за рівних умов продуктивності праці та кваліфікації (ч. 2 ст. 42 КЗпП). Вона надається в тому числі й колишнім військово­ службовцям строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу й особам, які проходили альтернативну (невійськову) службу, і діє протягом двох років з дня їх звільнення зі служби. Учасники бойових дій мають право користуватися такою пільгою без обмежень у термінах дії.

15

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ Х АРКІВЩИНА

БЕЗПЛАТНУ МЕДИЦИНУ СЛІД ЗАРОБИТИ! В усіх центрах первинної медико-санітарної допомоги, центральних районних і міських лікарнях Харківської області, а також медичних установах обласного підпорядкування з’явилися стенди з повним переліком безкоштовних лікарських препаратів та медичних інструментів, які є в наявності. Відтепер пацієнтам стаціонарів і поліклінік щодня доступна ще й свіжа інформація про можливість отримання безкоштовних лабораторних послуг. Та чи зробить це лікування повністю безкоштовним для хворих?

Візит без запрошення Усе почалося з того, що депутати обласної ради та тодішній Голова Харківської обласної державної адмі­ністрації Ігор Райнін (якого 29 серпня призначено Головою Адміністрації Президента) засумнівалися в пов­ній безпорадності медичних закладів у питанні забезпечення ліками хворих стаціонарних відділень. Депутатська комісія спільно з перевіряючими органами виявила великі залишки невикористаних препаратів в одній із лікарень обласного підпорядкування. «Точкою кипіння» став і губернаторький візит без попередження до обласної травматологічної лікарні, звідки надходило найбільше скарг від пацієнтів, хоча кошти на придбання медикаментів виділялися в тому самому обсязі, що й іншим лікувальним закладам. «В області, як і в країні в цілому, склалася ситуація, коли пацієнти не розуміють, наскільки лікарні забезпечені лікарськими засобами. Як правило, вони впевнені, що державні структури взагалі не закуповують ліків. Це не так! Ми на­п­равляємо з обласного бюджету досить великі кошти на придбання медикаментів. Ми не хочемо, щоб недобросовісні співробітники лікувальних установ спекулювали непоінформованістю пацієнтів, — заявив заступник Голови облдерж­а дміністрації Михайло Черняк.

— Тому Ігор Райнін розпорядився встановити стенди з інформацією про наявність медикаментів, куплених за бюджетні кошти, тобто тих, що безкоштовно видаються для лікування хворих. Завдяки цьому пацієнти знатимуть, які ліки є в лікарнях, і, за потреби, претендуватимуть на них. Інформація на стендах оновлюватиметься щодня, відображаючи витрати і поповнення лікарських засобів у лікарні. У разі відмови в наданні препаратів, які є в наявності, радимо пацієнтам звертатися до головних лікарів. Не допоможе — писати скарги на ім’я Голови ОДА».

Одразу після наказу Аби перевірити, як медики виконують наказ Голови Харківської облдержадміністрації, чиновники через кілька днів організували своєрідний контроль-тест і з’ясували, що спротиву з боку персоналу закладів охорони здоров’я немає, навпаки — ідею підтримали. На момент перевірки вже у 53 лікарнях із 63, що підпорядковуються області, було вивішено переліки безкоштовних медикаментів. У них є все: від антибіотиків до шприців. Пацієнти до нововведень поставилися позитивно. Проте висловили сумнів у тому, чи пот­­­­ рібні переліки, у яких вони мало розуміються, й чи не краще буде, коли лікар їх персонально інформуватиме про безкоштовні послуги та ліки. Зокрема, Єгор Перепелиця, пацієнт відділення серцево-судинної хірургії Харківської обласної клінічної лікарні, сказав: «По-перше, я думаю, для харків’ян таке нововведення буде корисним, але про це ще й лікарі повинні говорити. Бо ж пацієнт, котрий приїжджає до лікарні, бачить стенд і радіє: як добре, скористаюся! А лікар своєю чергою повинен пояснити: «У нас є такі й такі препарати, якими ми можемо вам допомогти». А взагалі мені практично всі ліки надали

16

Головний лікар ОКІЛ Павло Нартов

Візит без попередження тодішнього губернатора Ігоря Райніна до обласної клінічної лікарні

Щоденний інформаційний листок ОКІЛ

Біля інформаційного стенду 4-го відділення ОКІЛ — медична сестра Марина Шевельова

безкоштовно. Дружина лише купила шприци. Я задоволений». Тодішній Голова ОДА Ігор Райнін теж узяв участь у перевірці. Він без попередження відвідав обласну клінічну лікарню. У вестибюлі та в кожному відділенні Ігор Райнін на власні очі побачив стенди з інформацією про наявність медикаментів. Заступник головного лікаря Ірина Лодяна доповіла: «Такі інформаційні стенди з переліком медикаментів є у вестибюлі лікарні та в кожному відділенні. Інформацію оновлюємо щотижня, оскільки ліки привозять в аптеку клініки раз на сім днів. Після того, як пацієнт потрапляє на лікування і йому призначають препарати, він може дізнатися, які з них отримає безкоштовно. У нас є розчини, перев’язувальний матеріал, крапельниці, шприци, лікарські препарати. Кожне відділення бере з аптеки ті, що необхідні хворим саме їх профілю, тобто комусь більше потрібні антибіотики, комусь — знеболювальні засоби тощо».

До хорошого звикають швидко Через тиждень після нововведення всі — і пацієнти, і персонал лікувальних закладів — звиклися з фактором прозорості в наданні безкоштовних ліків і медичних послуг. Обласна клінічна інфекційна лікарня — один з найбільших комунальних закладів охорони здоров’я міста. Заступник головного лікаря з медичної частини, лікар вищої категорії Любов Амеліна

розповіла, що переліки всіх ліків і медичних інст­рументів, які є в лікарняній аптеці, розміщені на інформаційних стендах усіх медсестринських постів (оскільки в лікарні — специфічна боксова система) й оновлюються щодня. Хворі за бажанням знайомляться з ними, а тим пацієнтам, які не мають права виходити з боксів, про безкоштовні ліки та послуги (включаючи лабораторні дослід­ження) розповідає медперсонал. Так і забезпечується повна прозорість. Але, на жаль, цих препаратів недостатньо для проведення повного курсу лікування. Тому пацієнтам все ж таки доводиться купувати ліки за власний кошт. Головний лікар закладу, доктор медичних наук, професор Павло Нартов одразу заявив, що такий досвід, безперечно, позитивний і давно слід було його запровадити, аби не допускати всіляких пересудів про безпорадність бюджету. «Ми вирішили не тільки щодня оновлювати переліки лікарських преператів, а й пішли далі — показуємо їх кількість у відділенні, а також те, на скільки днів можемо забезпечити одного хворого, — розповідає він. — І тут статистика не радує: одному пацієнту їх вистачає в середньому на кілька днів. За бюджетні кошти закуповуємо основні лікарські засоби, насамперед антибіотики та розчини для ін’єкцій. На імунологічні й противірусні препарати грошей не вистачає у зв’язку з їх високою вартістю та тривалістю курсу, хоча це — наші профільні лікарські засоби. Але мусимо економити, бо

на виділені кошти потрібно придбати не тільки ліки, а й реактиви та середовища для лабораторії, плівки для рентгенівських знімків тощо. Тому вирішили виходити зі скрутного становища так: хворим роз’яснюємо, що скористатися безкоштовним набором ліків і послуг можна в перший день надходження до лікарні, коли їм надається екстрена медична допомога. Інакше всі резерви вичерпаються за кілька днів. Люди нас розуміють». А медики своєю чергою усвідомлюють, що далі так тривати не може — потрібні реформи. Як сказав професор П. Нартов, безкоштовну медицину слід заробити! Потрібна страхова система для тих, хто не може заплатити, й узаконені платні послуги для тих, хто із задоволенням їх оплатить й отримає медичну послугу в повному обсязі. Але цього поки що немає. Тому обласна клінічна інфекційна лікарня спільно із Харківською ОДА шукає шляхи виходу зі скрути. Так, у концепції розвитку системи громадського здоров’я в Україні закладені засади переорієнтації фокусу системи охорони здоров’я від політики лікування до політики зміцнення та збереження здоров’я і профілактики захворювань. У результаті реорганізації санітарно-епідемічної служби Департаментом охорони здоров’я Харківської обласної державної адмініст­рації з метою забезпечення оперативного реагування на ускладнення епідситуації з інфекційної захворюваності, своєчасної діагностики та лікування хворих, організації й проведення профілактичних заходів в Харківській області було створено відділ моніторингу та контролю за санітарним благополуччям на базі обласної клінічної інфекційної лікарні. А Харківська облрада виділила додаткові кошти для посилення потужності лабораторної служби лікарні. «Загалом ми цілком підтримуємо ініціативу губернатора і сподіваємося, що він не зупиниться на першому щаблі та досягне прозорості закупівель й контролю за витрачанням ліків, — завершив розмову головний лікар.

— Але біда в тому, що нам і ховати немає чого, бо коштів — лише чверть від потреби. Тому сподіваємося на посилення не лише контролю, а й фінансування». У Харківській ОДА це теж розуміють. Ігор Райнін дав вказівку розвивати систему контролю і надалі зробити так, щоб вона стала доступною кожному в електронному вигляді на сайті облдержадміністрації. Там уже працюють над створенням програми, котра дасть змогу звести інформацію про всі медичні установи області та зробити її максимально доступною. У розробці програми використовуються позабюд­ жетні кошти. А ще керівництво області працює над залученням зарубіжних інвестицій у медичну галузь і над збільшенням статей бюджету області, що будуть вкладені в медицину. Перші ластівки вже є: на останній сесії облради вирішено спрямувати додаткові бюджетні кошти на закупівлю нового медичного обладнання для лікарень Харківщини. Медики вже чекають на поповнення. Ольга ФАЛЬКО, спеціально для «ВЗ», м. Харків

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

2 вересня 2016 року

КИЇВЩИНА

У СТОЛИЦІ ВІДКРИЛИ ПЕРШЕ ДИТЯЧЕ ПАЛІАТИВНЕ ВІДДІЛЕННЯ З ВИЇЗНИМИ БРИГАДАМИ Відкрите на базі Інституту педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України відділення паліативної допомоги для дітей на 5 ліжок з виїзними бригадами — перший крок до створення Центру паліативної допомоги дітям, адже такої потребують сьогодні близько тисячі хворих маленьких киян.

Любов СЛЄПОВА, головний лікар ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України», Заслужений лікар України

В

иїзні бригади діятимуть на базі новоствореного відділення та надаватимуть паліативну допомогу на дому, а також вирушатимуть в регіони, щоб оцінити стан хворої дитини. Окрім суто медичної забезпечуватимуть також психологічну та методологічну підтримку. У нашому інституті функціонує потужне відділення телемедицини — ми можемо

зв’язуватися з будь-яким регіоном, де є такі технічні можливості, й консультувати їх спеціалістів. Тож виїзні бригади надаватимуть допомогу й посередництвом телемедицини: фахівці, які прибули на місце, зможуть порадитися з лікарями інституту та прийняти зважене рішення щодо того, потребує хвора дитина переведення до нашого відділення чи ні. Коли ж батьки ди-

тини наполягатимуть, щоб вона залишалася в тому закладі, де перебуває, чи вдома, ми допомагатимемо виїздами або ж дистанційно. Доглядати за дітьми з невиліковними хворобами, госпіталізованими в наше відділення, будуть за державний кошт. Термін перебування паліативного пацієнта в нас становитиме близько півроку. Варто звернути увагу ще на одну проблему, із якою стикаються лікарі та батьки невиліковно хворих дітей і яка потребує термінового вирішення. Це — відсутність в Україні дитячих форм знеболювальних препаратів. Тож наступним нашим кроком, котрий допоможе полегшити життя хворим дітям, стане пошук шляхів постачання в Україну таких ліків. Я розумію: це — довготривалий процес, проте впевнена, що спільними зусиллями ми досягнемо нашої мети. За матеріалами УНН

Б У КО В И Н А

ЗА ЄВРОПЕЙСЬКИМИ СТАНДАРТАМИ За неповних два роки роботи обласного Центру гнійних ран та хірургічних ускладнень цукрового діабету, що діє у Чернівцях, він завоював високу популярність у пацієнтів не тільки з Буковини. Ефективних результатів тут досягають завдяки поєднанню хірургічних методів лікування із повним комплексом вологого загоєння ран відповідно до європейських протоколів.

Олександр КОЛОТИЛО, керівник Центру гнійних ран та хірургічних ускладнень цукрового діабету ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги — Університетська лікарня», кандидат медичних наук, доцент Буковинського державного медичного університету, член Європейської асоціації лікування ран

Н

аш Центр розпочав роботу у вересні 2015 року на базі хірургічного відділення №1 ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги — Університетська лікарня» і кафедри хірургії та урології Буковинського державного медичного університету. Основним його завданням є надання висококваліфікованої спеціалізованої медичної допомоги хворим із дефектами м’яких тканин гнійно-некротичного характеру, мікро-, макроангіопатіями, синдромом діабетичної сто-

пи, великими рановими дефектами різної етіології та трофічними виразками нижніх кінцівок. Отож, лікуємо гнійні рани та некрози будь-якого походження і локалізації, пролежні, флегмони, абсцеси, фасциїти, нек­ротичні форми бешихи, ангіопатії, нейротрофічні виразки та гіперкератози стоп, виразки внаслідок посттромбофлебітичної хвороби, а також гнійно-некротичні захворювання кисті. Однак пріоритетом є допомога хворим із гнійними ускладненнями цукрового діабету, тобто пацієнтам із синдромом діабетичної стопи. Для мешканців Чернівецької області ця допомога особливо актуальна. Останніми роками Буковина посідає лідируючі місця у всеукраїнському рейтингу поширеності цукрового діабету та захворюваності на нього. А ускладнення цієї недуги, зокрема синдром діабетичної стопи, унаслідок якого розвиваються тяжкі гнійні ураження стоп, виникають у кожного п’ятого хворого. Щоб запобігти інвалідизації, проводимо органозберігаючі операції: залежно від наявного дефекту виконуємо різні рівні резекції стопи. Зберегти стопу в будь-якому вигляді, звісно, краще, ніж приректи хворого на носіння протезу. Органозберігаючі операції на стопах проводимо вже декілька років. Є хворі, яким їх було зроблено на обох кінцівках 4-5 років тому. Усі прооперовані добре почуваються, якість їх життя не погіршилася. І, як засвідчує досвід, коли післяопераційна рана на стопі загоюється без

ускладнень, то здебільшого подібних проб­лем у хворих згодом не виникає. Однак проведення операції — лише частина справи. Значно важливішим є післяопераційний догляд, який дає змогу досягти цілковитого загоєння рани. Для цього застосовуємо передові технології: вакуумну й ультразвукову санацію, вологі камери з використанням дермальних сіток і поверхневих сорбентів. З ними фахівців Центру ознайомив наш бельгійський колега Ігор Вітенко. Вихідець з України, він очолює відділення лікування ран одного з медичних закладів Бельгії. Наочно переконавшись у діє­в ості принципово нового методу загоєння ран, земляк прагнув передати набуті знання українським лікарям, тому неодноразово приїздив до Чернівців, читав лекції, проводив майстер-класи. Вони були не тільки цікавими, а й повністю ламали усталені стереотипи. Консерватизм у сприйнятті нового долався в міру освоєння методик, коли на власній практиці пересвідчувалися в їх ефективності. Відтак на сьогодні вологе загоєння ран виконуємо у повній відповідності до європейських протоколів лікування та поєднуємо їх із хірургічними методами. Наскільки виграшним є таке поєднання, свідчать результати лікування пацієнтів Центру. Замість півроку, загоєння ран у цієї складної категорії хворих триває в середньому близько трьох тижнів. Проте ведення пацієнтів із застосуванням ефективних сучасних методів є доволі копіткою

справою. Бо ж замість звичайної перев’язки їм, по суті, проводять хірургічні маніпуляції: оцінюють стан рани, виконують її некротомію, чистять, миють. Здавалося б, банальна річ — промити рану спеціальним бетадиновим милом, аби на ній не утворювалася бактеріальна плівка, що перешкоджає всмоктуванню мазей та інших ліків, але ж раніше цього не робили. Цю методику також запозичили у європейців і дуже задоволені результатом. Завдяки ефективній роботі (приміром, досягаємо загоєння інфікованих трофічних виразок, які роками не піддавалися лікуванню традиційними методами; в окремих випадках вдається зберегти кінцівки хворим, яких у загальнохірургічних закладах направляли на ампутації тощо) кількість пацієнтів Центру дедалі збільшується. Сюди звертаються жителі не тільки Чернівецької області, а й сусідніх регіонів. Крім спеціалізованої допомоги хворим із гнійними ранами фахівці Центру займаються профілактичною роботою. Так, у Європі переважну більшість пацієнтів із синдромом діабетичної стопи лікують амбулаторно. Натомість в Україні такі хворі панічно бояться самого слова «хірург», яке в них асоціюється винятково з ампу­таціями. Намагаємося змінити стереотип, і значною мірою це вдається. Побувавши в нас, поспілкувавшись із медиками, люди розуміють, що в їх інтересах — звертатися по допомогу своєчасно. Тому щодня на консультацію приходять 5-7 хворих, яких направляють з обласного кабінету діабетичної стопи, інших лікувальних закладів. Робимо все для того, аби в разі потреби розпочати лікування на якомога більш ранній стадії й забезпечити сприятливий прогноз. Адже збереження здоров’я людини — головне завдання у діяльності Центру. Анна ГАРГАЛЯ, спеціально для «ВЗ», м. Чернівці

17

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ВІННИЧЧИНА

«ХМАРНА» МЕДИЦИНА — НА ЧАСІ Уже за місяць на Вінниччині запрацює спеціальна інформаційно-облікова система IgiMED, покликана поліпшити якість надання медичних послуг. Додатком, який допоможе обліковувати хворих і зберігати інформацію у так званому віртуальному сховищі, користуватимуться лікарі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Електронна система обліку пацієнтів розроблена за сприяння волонтерів громадської організації «Мольфар».

Ідея з передової

Юлія ВОТЧЕР, Голова громадської організації «Мольфар»

І

дея створити такий інформаційний продукт для медиків виникла на передовій. Я була свідком того, як лікар відправляв пораненого з передової в мобільний госпіталь. Знаєте, де він записував його дані? У звичайному блокноті! На клаптику паперу просто був напис: «Рудий». Коли я запитала: «Рудий — це його прізвище чи позивний?», мені відповіли: «Ні, просто у нього волосся руде…» Під час транспортування втрачається інформаційний зв’язок між медиками на передовій і лікарями фронтового госпіталю, не кажучи вже про центральні медичні заклади, які діють глибоко в тилу. Потрібна була система, яка забезпечувала б облік поранених. Щоб її створити, ми звернулися до програмістів. Розробили програму, котрою може користуватися кожен лікар. Вона містить усі протоколи лікування, базу необхідних препаратів, які слід використовувати в тій чи іншій ситуації. Це дає змогу лікарям займатися не паперовою звітністю, а лікуванням людей.

Порозуміння знайшли на місцевому рівні. Керівництво Вінницьких облдержадміністрації та міської ради, Департаменту охорони здоров’я ОДА підтримали наш проект і запропонували впровадити його в систему екстреної медичної допомоги. У липні ми розпочали навчання першої групи медиків, які працюють на швидкій. За десять днів практичний курс пройшли перших 150 осіб. Програма досить проста в користуванні. Її суть полягає в тому, щоб систематизувати відомості про пацієнтів. Лікар формує електронну картку хворого і передає всі дані з планшета або стаціонарного комп’ютера у так звану хмару. Якщо детальніше, то все відбувається так: пацієнт дзвонить на швидку, диспетчер вводить відомості про нього та передає їх у «хмару». Система визначає найближчі до пацієнта бригади швидких і переадресовує виклик. Бригада отримує інформацію з усіма даними та зберігає їх. Процес передачі інформації займає кілька секунд. Після огляду пацієнта, надання йому медичної допомоги лікар уводить на своєму планшеті додаткову інформацію та переадресовує її у лікарню. Інформація випереджає доправлення хворого до медичного закладу, що дає змогу черговим лікарям підготуватися до приїзду бригади швидкої. Завдяки програмі лікарі будуть звільнені від писанини, стосів звітів і протоколів, які їм дово-

Замість звітів — планшет

Катерина САВЧУК, координатор проекту інформаційно-облікова система IgiMED

К

оли програма була відпрацьована, ми спробували домовитися про її впровадження безпосередньо в зоні АТО — серед військових медиків. Але, окрім схвальних відгуків від Міністерства, більше нічого не отримали.

Керівник проекту IgiMED М. Понич спілкується з лікарями та фельдшерами швидких

18

диться щодня заповнювати. А отже, збільшиться продуктивність праці та поліпшиться якість медичної допомоги.

Усе під руками

Тетяна КУЗЬМІНА, головний лікар Жмеринської станції ЕМД, учасник навчальної програми

Ц

я програма забрала з нашої роботи все непотрібне, залишилося лише необхідне — система підказок та автозаповнення. Великим плюсом є можливість роздрукувати документи у формі, затвердженій МОЗ. Звіти формуються автоматично. Усі дані зберігаються і завжди під рукою. Починаєш набирати назву захворювання — система вже видає підказку, й одразу з’являються потрібна форма та протокол лікування. Усе під руками. Якщо в аптечці фельдшера немає потрібних ліків, одразу пропонуються аналоги з дозуванням. Уся внесена інформація зберігається автоматично. Залишається тільки роздрукувати звіт, і можна їхати до наступного хворого. Головне — перебувати в мережі інтернет, але зараз це — не проблема.

«

РОЗРОБИЛИ ПРОГРАМУ, КОТРОЮ МОЖЕ КОРИСТУВАТИСЯ КОЖЕН ЛІКАР. ВОНА МІСТИТЬ УСІ ПРОТОКОЛИ ЛІКУВАННЯ, БАЗУ НЕОБХІДНИХ ПРЕПАРАТІВ, ЯКІ СЛІД ВИКОРИСТОВУВАТИ В ТІЙ ЧИ ІНШІЙ СИТУАЦІЇ. ЦЕ ДАЄ ЗМОГУ ЛІКАРЯМ ЗАЙМАТИСЯ НЕ ПАПЕРОВОЮ ЗВІТНІСТЮ, А ЛІКУВАННЯМ ЛЮДЕЙ

«

Лікарі Жмеринської станції ЕМД опановують інформаційний додаток

Треба було не вчора, а ще позавчора

Анатолій ПІРНИКОЗА, головний лікар ТМО «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»

Н

инішній порядок надання медичної допомоги застарілий, він ґрунтується ще на системі Семашка, якій уже понад сто років. А ми живемо у світі інформаційних технологій, і впроваджувати їх у медицину потрібно було не вчора, а ще позавчора. Медицина вимагає нових ідей, нових порядків. Тому надання медичним закладам нового програмного забезпечення, яке б допомогло спростити роботу лікарів, звільнити їх від зайвої писанини й забезпечити надійність збереження інформації про пацієнта у «хмарі», — як ніколи, на часі. Впровадження інформаційно-облікової системи IgiMED стало можливим завдяки спільним зусиллям громадської організації «Мольфар» та влади. Ще до Майдану в рамках державного проекту «Вчасна допомога» було закуплено понад сто планшетів для лікарів швидких нашого ТМО. Але використовувати їх без програмного продукту було неможливо. Зараз програмісти встановлюють на планшети інформаційний додаток, підключають до системи, а волонтери навчають лікарів працювати з ним. Велике значення має і той факт, що система буде встановлена безкоштовно. Поки що її використовуватимуть лікарі трьох станцій екстреної медичної допомоги: Жмеринської, Хмільницької та Могилів-Подільської. Вони співпрацюватимуть із 15 лікарнями. Окрім того, що це програмне забезпечення дасть змогу лікарям не витрачати великої кількості часу на заповнення документації, ми щодня матимемо перед очима статистику: скільки хворих було доправлено до лікарень, з якими захворюваннями тощо. У періоди епідемій грипу та ГРВІ це сприятиме швидшій передачі даних до санітарно-епідеміологічної служби, ретельнішому контролю за ситуацією. А спираючись на чіткі статистичні дані, зможемо формувати бюджет на наступний рік відповідно до потреб. Загалом у рамках проекту навчальною програмою планується охопити 800 медиків, які працюють на швидкій. Завдяки йому служба ЕМД Вінницької області отримає безкоштовно програмний продукт, вартість аналогів якого — близько 250 дол. за одне робоче місце лікаря. Поки що проект електронної реєстрації впроваджується на Вінниччині. На черзі — Івано-Франківська, Чернівецька та Рівненська області. Олеся ШУТКЕВИЧ, спеціально для «ВЗ», м. Вінниця

Перші випускники навчальних курсів за програмою IgiMED

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

2 вересня 2016 року

ТЕРНОПІЛЬЩИНА

ДИСТАНЦІЙНА ДІАГНОСТИКА ПІГМЕНТНИХ ПУХЛИН ШКІРИ: НОВИЙ ВИМІР Якщо смертність від інших видів раку останніми роками помітно знижується, то меланома не хоче здавати позицій. Провідні зарубіжні фахівці радять вести боротьбу із цим новоутворенням у двох напрямках — проведення всеохоплюючого скринінгу з метою раннього виявлення захворювання та застосування інноваційних телемедичних технологій діагностування. Тернопільські науковці зробили свій внесок у лікування недуги та розробили і впровадили в клінічну практику методику дистанційної спектрофотометричної діагностики пігментних пухлин шкіри.

Ігор ГАЛАЙЧУК, завідувач кафедри онкології, променевої діагностики і терапії та радіаційної медицини Тернопільського державного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського, Заслужений винахідник України, доктор медичних наук, професор

ВЗ Чому онкологи вважають меланому недугою глобального масштабу?

— Хоча частка меланоми серед злоякісних но­ воутворень шкіри — лише 10%, вона перебуває на верхівці рейтингу найагресивніших пухлин, оскільки найчастіше призводить до смерті па­ цієнта через високий метастатичний потенціал. Утім, упродовж останніх років у статистиці ме­ ланоми шкіри відбулися певні зміни. З одного боку, у більшості країн світу підвищилися показ­ ники захворюваності на цю патологію пухлин з тенденцією до розвитку її в осіб молодого віку, а з іншого — відбулося помітне зниження смерт­ ності від меланоми шкіри. Таку зміну ситуації можна пояснити високою якістю діагностики початкових форм цього захворювання, актив­ ним використанням інформаційних технологій і навіть підвищенням рівня знань про пігментні пухлини шкіри. Щодо України, то тут спостерігається більш драматична ситуація: меланома шкіри посідає 16-ту позицію в рейтингу усіх видів онкопато­ логії, при цьому щорічний приріст за останні 25 років становить 5%. За даними Національного канцер-реєстру 2013 року на меланому захво­ ріли понад 3 тис. осіб, а більше 1 тис. з них — померли. Показник 5-річної виживаності хворих становить майже 50%. Індекс-відношення по­ казника смертності до захворюваності в Україні — 0,32. Для порівняння, цей самий показник у США становить 0,13, що свідчить про несвоєчас­ ну діагностику меланоми шкіри в нашій країні. Незважаючи на візуальність локалізації, ме­ ланому шкіри в третини хворих діагностують на пізніх та інкурабельних стадіях, коли ефект від лікування мінімальний. Пізня діагностика пов’язана з недооцінкою ознак, характерних для фонових передмеланомних захворювань, труд­ нощами проведення диференційної діагностики з іншими пігментними пухлинами, відсутністю онкологічної настороженості як у лікарів, так і пацієнтів.

ВЗ Що є запорукою вчасної діагностики й успішного лікування?

— Рання діагностика та своєчасне видалення первинної меланоми шкіри дає лікарю і пацієнту впевненість у позитивних прогнозах. Якщо діаг­ ноз меланоми встановлений на стадії in situ, то вірогідність вилікування сягає практично 100%. Скажімо, впровадження сучасних методів діаг­ ностики в Австралії дало змогу підвищити час­ тоту виявлення ранніх форм меланоми шкіри на 9,4% щорічно. Це захворювання найчастіше розвивається на тлі меланоцитарних невусів, а у 20-40% випадків — з диспластичних неву­ сів. До меланомонебезпечних невусів належать диспластичний, вроджені пігментні невуси, а також гігантські, межовий і голубий невуси. На сьогодні у світі використовують чимало сучасних ефективних неінвазивних методів своє­ часної діагностики меланоми шкіри, серед яких епілюмінесцентна мікроскопія (дерматоскопія), спектрофотометричний інтрадермальний аналіз (SIA-скопія), конфокальна лазерна мікроскопія, високочастотне УЗД шкіри, оптична когерентна томографія, термографія тощо. Утім, варто за­ уважити, що впровадження сучасних методів діагностики з використанням телемедичних тех­ нологій дало змогу підвищити частоту виявлення ранніх форм меланоми шкіри на 1%. ВЗ Отож, ви вирішили докласти і своїх зусиль до вдосконалення цих діагностичних методик…

— Саме так, адже в лікарів часто виникають труднощі щодо диференційної діагностики меланоми шкіри та меланомонебезпечних не­ вусів через відсутність чітких макроскопічних ознак і алгоритмів клінічного виявлення цих пухлин. Через це науковці й не припиняють по­ шуків нових методів дослідження, які можна застосувати для скринінгової експрес-діаг­ ностики пігментних пухлин шкіри, зокрема з використанням телемедичних консультацій. Варто зауважити, що телемедицина в дер­ матоонкології значно розширює можливості спеціалізованої онкологічної допомоги, бо «не прив’язує» пацієнта до онкологічного закладу. Окрім того, дистанційне виявлення меланоми шкіри сприяє уникненню діагностичних помилок під час обстеження пацієнтів, скороченню часу надання спеціалізованої онкологічної допомоги, а відтак й збереженню життя багатьом хворим. Удосконалення методів своєчасного виявлен­ ня меланоми шкіри пов’язане із застосуванням комп’ютерних технологій, які використовують для обробки зображення пігментного новоутво­ рення. Усі ці переваги свідчать про те, що роз­ робка методики дистанційної діагностики піг­ ментних пухлин шкіри в системі телемедичних послуг є доцільним і перспективним напрямом дерматоонкології. ВЗ У чому ж відмінність та особливості ваших інновацій?

— Спершу хочу зауважити: складність діаг­ ностування меланоми шкіри полягає в тому, що вона маскується під виглядом доброякісних процесів. Не завжди наявні всі критерії злоякіс­ ного процесу, і доволі часто ранні форми мела­ номи шкіри мають ознаки доброякісних змін. Зрозуміло, що пізніші стадії цієї недуги вже яскравіше проявляють свої злоякісні «риси». Тому основним завданням для нас було розро­ бити такі критерії виявлення хвороби на ранній стадії, які забезпечували б позитивний прогноз. Саме на цьому ми акцентували основну увагу в наших дослідженнях. В Україні розроблені та впроваджені в прак­ тику стандарти діагностики пігментних пухлин шкіри — це візуальний огляд і дерматоскопія. Утім, під час проведення дерматоскопії необ­ хідна присутність пацієнта на дослідженні. А через певні усталені стереотипи ставлення до родимих плям люди не завжди бажають іти на прийом до дерматолога або онколога. Переваги нашої діагностики — у тому, що вона не потре­ бує присутності хворого в клініці. Нині вітчизняна та світова дерматологія по­ слуговується низкою методів і технологій для встановлення діагнозу «меланома шкіри», але не всі вони дають достатні підстави для того, аби впевнено сказати: меланома це чи мела­ номоподібний невус. Тому й виникла потреба в таких технологіях, які ґрунтувалися б на додат­ кових критеріях оцінки пігментних пухлин шкі­ ри. Науковці нашої кафедри розробили критерії диференційної діагностики на основі спектро­ фотометрії цифрового зображення меланоми, меланомонебезпечних невусів і звичайних пігментних невусів. Створено автоматизовану програму, котра вираховує діапазон порогових значень, тобто достатньо лише проаналізувати фото пухлини, і програма автоматично видає ці значення. Тож уже на першому етапі діагностики лікар може відповісти: доброякісна це пухлина чи, навпаки, злоякісна. Наступний крок — ре­ тельніша диференційна діагностика, що допо­ магає визначити, меланома це чи меланомоне­ безпечний невус. ВЗ А як відбувається сам процес діагностування за фотознімком?

— Дистанційна спектрофотометрична діаг­ ностика пігментних пухлин шкіри розпочи­ нається з отримання цифрової фотографії. Її може зробити будь-хто — сімейний лікар чи фахівець, до якого звернулася людина з цією проблемою, та й, зрештою, сам пацієнт. Цифрове фото пересилається через інтернет спеціалісту. Фахівець, а саме лікар-дермато­ онколог, і працює надалі із цим зображенням. Спочатку аналізує його візуально, оцінюючи контури пухлини, її колір. Наступний етап — обробка отриманого цифрового фото за допомогою наукової комп’ютерної програми ImageJ (вона є у вільному доступі). Сенс циф­ рометричної обробки фотографії в тому, що

зображення розкладається на спектральні графіки червоного, зеленого і синього кольо­ рів. У результаті досліджень встановлено, що спектральний графік червоного кольору має найбільшу діагностичну цінність. Як відомо, у майже 30-40% випадків мелано­ ми розвиваються на тлі меланомонебезпечних невусів. Отож, у нашому проекті ми досліджу­ вали як меланому, так і передмеланомні родим­ ки. Під час наукових досліджень для спектро­ фотометричної діагностики було використано 180 цифрових зображень пігментних пухлин шкіри. Серед них діагностували 45 меланом, 44 меланомонебезпечні невуси та 91 звичайний пігментний невус. Тобто 80% випадків виявлено на першій стадії захворювання, що свідчить про ранню діагностику меланоми. ВЗ Чи знайшла ваша методика практичне застосування?

— Запропонований нами метод спектрофото­ метричної діагностики впроваджений у клінічну практику, його використовують у навчальнопрактичних центрах первинної медико-сані­ тарної допомоги Тернопільського медичного університету, розташованих у різних куточках нашої області. В кожному з них розміщено ін­ формацію для пацієнтів, де вказано електронні адреси лікарів й адресу сайту, на якому пацієнт може отримати інформацію про пігментні пух­ лини і зареєструватися, щоб надіслати зобра­ ження для діагностики. Згодом усі, хто звернув­ ся, отримують відповідь із рекомендаціями, які можуть бути різними — від спостереження до приїзду в онкологічну клініку для додаткового обстеження. Також на сайті медичного університету було створено розділ із телемедичної консультації. Наші дослідження були оприлюднені під час роботи 23-го Всесвітнього конгресу дерматоло­ гів у Ванкувері, Канада (2015) та 11-го Конгресу Європейської асоціації дерматоонкологів (EADO) у Марселі, Франція (2015). Хочу зазначити, що метод спектрофотомет­ ричної діагностики дає дерматологам більші можливості для диференційної діагностики пігментних пухлин шкіри, а також дає змогу провести детальнішу диференційну діагностику меланоми, меланомонебезпечних і звичайних пігментних невусів у режимі дистанційного діаг­ ностування пухлин. Застосування інноваційних технологій, у тому числі й спектрофотометрич­ ного аналізу зображень патологічних новоутво­ рень, може стати добрим підґрунтям для дис­ танційної діагностики пігментних пухлин шкіри в системі телемедичних консультацій, а висока інформативність й неінвазивність методу дають змогу використовувати його на доклінічному етапі диференційної діагностики. Лариса ЛУКАЩУК, спеціально для «ВЗ», м. Тернопіль

19

КАРДІОЛОГІЯ

ОЛЬГА СРІБНА: АРИТМІЇ ЩОРОКУ МОЛОДШАЮТЬ

Тоді як більшість серцево-судинних захворювань можна ефективно контролювати й запобігати розвитку їх ускладнень за допомогою медикаментозних і немедикаментозних методів, існує низка патологій, котрі потребують своєчасної, іноді невідкладної та високотехнологічної спеціалізованої терапії. Значної уваги вимагають порушення серцевого ритму, що є важливою медико-соціальною проблемою в нашій країні.

Ольга СРІБНА, науковий співробітник відділу порушень ритму та провідності серця ДУ «ННЦ «Інститут кардіології ім. акад. М. Д. Стражеска» НАМН України», кандидат медичних наук

ВЗ Наскільки актуальною для нашої країни є проблема порушень серцевого ритму?

— Це надзвичайно актуальна пробле­ ма! За даними популяційних дослід­ жень, проведених у 2005-2009 роках, частота фібриляції передсердь (ФП) серед населення віком від 20 до 64 ро­ ків становить 2,4%. Для порівняння: середня поширеність цієї патології в країнах Європи —1-2%. Тобто, за попередніми даними, півмільйона

20

українців страждають на ФП, і, як демонструє наша щоденна клінічна практика, ця патологія щороку мо­ лодшає. Раніше порушення серце­ вого ритму в осіб віком до 35 років було, скоріше, винятком, а зараз цим нікого не здивуєш. В Україні також відсутні епідеміо­ логічні дані про життєво небезпечні порушення ритму серця. Такий діаг­ ноз, як синдром Бругада, встановлю­ ють досить рідко, мабуть, через низьку обізнаність і настороженість лікарів. Раптова серцева смерть при згадано­ му синдромі розвивається частіше у хворих віком 30-40 років і в Україні реєструється, як правило, під іншим діагнозом. При цьому в одному епіде­ міологічному дослідженні, проведено­ му в Японії, ознаки синдрому Бругада на ЕКГ були виявлені у 0,05%, а в дру­ гому — в 0,6% випадків. Популяційні дослідження в Бельгії показали, що по­ ширеність згаданого синдрому стано­ вить 1:30 тис. осіб. ВЗ Із чим пов’язане таке «помолодшання» проблеми?

— Ми намагаємося знайти причину. Є гіпотеза, що це — генетично-детер­

міновані випадки миготливої арит­ мії. Наразі ми вивчаємо поліморфізм генів, але остаточно відповісти на це питання зможемо пізніше, коли за­ вершимо дослідження. ВЗ Чи доступна в Україні високоспеціалізована допомога при порушенні ритму серця?

— Лікування цих хворих в Україні залишається актуальною медико-со­ ціальною проблемою. За найскром­ нішими підрахунками тисячі україн­ ців щорічно потребують імплантації кардіовертерів-дефібриляторів і сер­ цевих ресинхронізуючих пристроїв. Приблизно 451 тис. осіб страждають на ФП та її ускладнення. Однак в 2015 році в Україні було виконано всього 634 операції з приводу цього захво­ рювання — зовсім небагато порів­ няно з реальною епідеміологічною ситуацією. Теоретично, нині в нашій країні немає області, де не застосовувалися б ті чи інші методи лікування пору­ шень ритму і провідності серця, але найбільшу кількість процедур було виконано у великих містах: Києві, Дніпрі, Одесі та Харкові. І хоча мож­

ливість високоспеціалізованого лі­ кування аритмій є в кожному облас­ ному центрі, більшість втручань проводиться лише в кількох клініках по всій країні. Так, тільки 6 центрів у 2015 році імплантували понад 200 кардіостимуляторів, тобто 46,56% від їх загальної кількості в Україні. У тому самому році прист­рої для ре­ синхронізації й автоматичні кардіо­ вертери-дефібрилятори імплантува­ ли в 12 центрах, однак тільки один із них встановив більше 20 пристроїв. Радіочастотні абляції виконуються в 11 центрах країни. Абляції при фі­ бриляції передсердь — в 5 областях і в 7 центрах, але всього 4 центри у 2015 році провели понад 100 абля­ цій при цьому виді аритмії. Протя­ гом року виконано лише 29 абляцій шлуночкових тахікардій зі складним субстратом, і лише 1 центр здійснив понад 10 процедур з приводу цього порушення ритму. Хоча протягом 2010-2013 років в Україні намітилася позитивна тен­ денція щодо кількості імплантованих пристроїв і радіочастотних абляцій, однак з 2014 року у зв’язку з економіч­ ним становищем ситуація змінилася в негативний бік, як в абсолютно­ му, так і у відсотковому відношенні.

60,9% усіх інвазивних втручань з приводу порушень ритму та провід­ ності серця були проведені за рахунок обласних і міських бюджетів. На прикладі імплантацій штучних водіїв ритму (ШВР) можна перекона­ тися, наскільки ретельно дотриму­ ються показань до їх застосування. Так, співвідношення кількості одно- і двокамерних стимуляторів в Україні помітно змінилося на краще: у 2015 році частка імплантацій двокамер­ них стимуляторів становила 45,4% (на 10,5% більше, ніж 2012 року). Водно­ час, це на 4,2% менше, ніж у 2014 році, і значно менше, ніж у європейських країнах, де лише третина кардіости­ муляторів — однокамерні. Перевага двокамерної стимуляції полягає в тому, що з втратою атріовентрику­ лярного сполучення після імплантації однокамерного ШВР у 12-20% хворих розвивається синдром кардіостиму­ лятора, який знач­но знижує якість і тривалість життя. Крім того, при імп­ лантації двокамерних стимуляторів достовірно рідше розвиваються ФП і хронічна серцева недостатність, а також суттєво зменшуються витрати охорони здоров’я, пов’язані з повтор­ ними госпіталізаціями й операціями. Але через високу вартість пристроїв і пос­тійну економію коштів система охорони здоров’я нашої країни про­ понує для імплантації економічніші однокамерні стимулятори. Для порівняння можна проаналі­ зувати дані про імплантацію прист­ роїв для профілактики раптової сер­ цевої смерті (РСС), первинних ШВР і абляцій в Польщі та Україні. Потреба у використанні цих методів в Україні

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

КАРДІОЛОГІЯ

2 вересня 2016 року

менша, хоча навряд чи епідеміологіч­ на ситуація у нас краща, ніж у решті країн світу. ВЗ Чим пояснюється ситуація із малою кількістю операцій за значної потреби в них?

— Згідно з опитуваннями хворих і ро­ дичів хтось просто не знав про існу­ вання таких методів лікування, хтось дізнався тільки з інтернету. Одні ду­ мали, що така допомога надається лише у високорозвинених країнах або що ризик перевищує користь. А в деяких сумних випадках пацієнтам пропонували «поспостерігатися»… ВЗ Як можна виправити ситуацію?

— Тільки за допомогою освіти та більшої поінформованості не лише кардіологів, а й лікарів загальної практики. Такі хворі мають пере­ бувати на диспансерному обліку, проте це правило діє не на всій те­ риторії України, адже навіть оцінити кількість випадків справжньої ФП по регіонах дуже важко. Нещодавно з ініціативи профільної асоціації арит­ мологів були введені так звані листки очікування. За допомогою цих «інст­ рукцій» для сімейного лікаря ми на­ магаємося донести інформацію про показання до таких маніпуляцій, як радіочастотна абляція тощо. Адже перешкода виникає саме на рівні інституту сімейного лікаря, коли па­ цієнта вчасно не направляють до спе­ ціалізованого цент­ру через незнан­ ня або байдужість. Ми періодично проводимо виїзні аритмологічні та кардіологічні школи в різних облас­ тях України, де докладно пояснюємо алго­ритм дій при порушеннях ритму. До речі, під час опитувань біль­ шість лікарів причиною малої кіль­ кості імплантацій ШВР називають вартість кардіостимулятора. Дійсно, бюджетних пристроїв не дуже бага­ то, тому фінансування переважно лягає на плечі самих пацієнтів. Але лікар не має права приймати таке рішення за родину хворого. Його основ­на мета — донести інформацію про існування методу позбавлення від проблеми. ВЗ Чи доведена економічна доцільність інвазивних методів лікування аритмій?

— З активним впровадженням у практику дорогих методів лікування пов’язано поняття економічної ефек­ тивності — з урахуванням вартості (Incremental cost/effectiveness ratio (ICER) або $/QALYs). Це співвідношен­ ня «додана вартість /ефективність», що полягає в порівнянні доданих вартостей для двох типів лікування (нового і референтного) на одини­ цю ефекту. Інтерпретувати ж цифри потрібно так: якщо $/QALYs для тес­ тування гіперхолестеринемії в дітей становило 35 тис. дол. на рік, то очіку­ ється, що кожні додатково витрачені на тестування 35 тис. дол. будуть до­ давати один рік життя дітям із гіпер­ холестеринемією. Однак зрозуміло, що інтерпретація порогових значень взята з аналізу витрат у розвинених країнах, а в кожному конкретному випадку за прийнятний обирається такий поріг, суму якого готові запла­ тити, щоб додати один рік життя. Еко­ номічну ефективність ШВР, що іноді спричинює бурхливі дискусії, або абляції при ФП продовжують вивча­ ти в мінливих економічних умовах.

КІЛЬКІСТЬ ІМПЛАНТАЦІЙ ШВР ТА АБЛЯЦІЙ ПРИ АРИТМІЯХ СЕРЦЯ НА 1 МЛН НАСЕЛЕННЯ В ПОЛЬЩІ ТА УКРАЇНІ

600 518,3 ІКД+СРТ–Д

500

ШВР (первинні)

400 300

Абляції

297,3

282,8

200 95

100 0

«

53,5

1,5 Польща

Україна

БІЛЬШІСТЬ ЛІКАРІВ ПРИЧИНОЮ МАЛОЇ КІЛЬКОСТІ ІМПЛАНТАЦІЙ ШВР НАЗИВАЮТЬ ВАРТІСТЬ КАРДІОСТИМУЛЯТОРА. ДІЙСНО, БЮДЖЕТНИХ ПРИСТРОЇВ НЕ ДУЖЕ БАГАТО, ТОМУ ФІНАНСУВАННЯ ПЕРЕВАЖНО ЛЯГАЄ НА ПЛЕЧІ САМИХ ПАЦІЄНТІВ. АЛЕ ЛІКАР НЕ МАЄ ПРАВА ПРИЙМАТИ ТАКЕ РІШЕННЯ ЗА РОДИНУ ХВОРОГО. ЙОГО ОСНОВНА МЕТА — ДОНЕСТИ ІНФОРМАЦІЮ ПРО ІСНУВАННЯ МЕТОДУ ПОЗБАВЛЕННЯ ВІД ПРОБЛЕМИ

«

Кардіовертери-дефібрилятори, що імплантуються, є ефективними не тільки з медичної, а й економічної точки зору, особливо у хворих із висо­ ким ризиком РСС. Це саме стосується й абляції ФП. На жаль, тільки одини­ ці отримують необхідну допомогу. І якщо мова йде про дефібрилятор, то ми говоримо, як правило, про вто­ ринну профілактику РСС. ВЗ Наскільки інвазивні методи лікування ефективні з медичної точки зору?

— Триває вивчення ефективності ра­ діочастотної абляції при ФП у зв’язку з удосконаленням технологій, техніки виконання й накопиченням досвіду. Згідно з результатами 5 рандомізова­ них досліджень у хворих з неефектив­ ною антиаритмічною терапією (ААТ) до процедури інвазивні методи асоці­ ювалися з найкращим підтриманням серцевого ритму. У нещодавньому проспективному дос­лідженні за участі 323 хворих після абляції ФП з періодом спостереження 2 роки було показано, що у 72% пацієнтів вдалося контролю­ вати серцевий ритм без ААТ. Не варто забувати, що аритмія молодшає. Ефективність медика­ ментозної терапії становить 60-70%, і нав­ряд чи людину віком 40 років задовольнить такий показник. Вод­ ночас ефективність радіочастотної абляції сягає 80%. ВЗ Чи достатня настороженість серед населення щодо аритмії?

— На жаль, ні! Серед українців по­ бутує думка, що аритмія — явище тимчасове, котре минеться через певний проміжок часу. Це помилка, адже існує так зване правило мигот­ ливої аритмії, згідно з яким ритм по­ трібно відновити протягом 48 годин від початку порушення. В іншому ви­

падку вірогідність тромбоемболіч­ них ускладнень й інсульту зростає з кожним днем існування миготливої аритмії. Є три форми такої аритмії: пароксизмальна (триває до 2 діб), пер­ систуюча (від 2 діб до року) та постій­ на, коли ритм уже не відновлюється. Дуже часто до нас потрапляють пацієнти з персистуючою формою та симптомами, що обтяжують пе­ ребіг аритмії (задишкою, набряками ніг тощо). Тобто такі люди місяцями не звертаються по допомогу до спе­ ціалізованого закладу, а в цей час знижується насосна функція серця. Настороженість сільського населен­ ня ще менша, ніж мешканців міст. Та й захворюваність на аритмії в селах є статистично дещо вищою. ВЗ Що є факторами ризику розвитку порушень ритму?

— Серед хворих із фібриляцією-трі­ потінням передсердь визначається висока поширеність факторів ризи­ ку. Так, артеріальну гіпертензію ви­ являють у 67,2%, надлишкову масу тіла — у 53,5%, ожиріння — у 27,3%, гіперхолестеринемію — у 63,6%, гі­ пертригліцеридемію — у 44%, недос­ татню фізичну активність — у 50,8% обстежених із цими порушеннями серцевого ритму. Особливу увагу хотілося б звернути на той факт, що динаміка розподілу осіб із фібриляці­ єю-тріпотінням залежно від кількості ФП протягом 25 років свідчить про не­ сприятливу тенденцію до збільшення кількості хворих із трьома і більше чинниками ризику від 40 до 67,2%. Під час лікування будь-якого виду аритмії ми наполягаємо на зміні спо­ собу життя й нівелюванні факторів ризику. Скажімо, коли пацієнт па­ лить, стимулюємо його позбутися цієї звички. На жаль, поки немає на­

укових доказів того, як саме продук­ ти горіння тютюну провокують по­ рушення ритму. Також відсутні дані про вплив на розвиток цієї патології кількості викурених цигарок, тобто інтенсивності паління. Дуже цікаво було б дослідити використання так званих продуктів зниженого ризику, адже відмовитися від багаторічної згубної звички здатні не всі пацієн­ ти. У нашому інституті планується подібне дослідження, і я маю увійти до цієї наукової групи. Відносно споживання алкоголю, то рекомендуємо лише 30-50 мл щоденно в перерахунку на спирт — еквівалент 30-50 мл горілки або коньяку та 200 мл сухого вина. Але ми завжди попе­ реджаємо пацієнтів: ніколи не множте 50 мл на сім і не вживайте всі 350 мл за один раз! Існує влучний термін, що описує ФП, — «синдром святкового серця», коли пароксизми фібриляції виникають якраз після зловживання алкоголем на свята. До речі, саме в такі дні спостерігається значне збільшення кількості випадків госпіталізації. ВЗ Нещодавно ви були учасником аритмологічного майстер-класу в Барселоні. Які нові цікаві дані озвучили на цьому заході?

— Останнім часом широко обгово­ рюють так звані оральні коагулянти, котрі використовують для лікування миготливої аритмії та профілактики інсульту. До певного часу як антикоа­ гулянт в Україні застосовували лише варфарин. Зараз ми маємо три нові оральні коагулянти: епіксабан, рива­ роксабан і дабігатран. У Барселоні під час проведення майстер-класу якраз розповідали про особливості засто­ сування цих препаратів при різних видах порушень ритму. Така терапія безпечніша та не потребує жорсткого контролю, як у випадку із варфарином. Але, на жаль, собівартість її значно вища. У разі застосування варфарину дійсно необхідні ретельний контроль показників згортання крові та певна дієта. Наприклад, зелений чай значно послаблює дію цього препарату. ВЗ Чи відрізняються підходи в лікуванні аритмій в Україні та Європі?

— Ні, адже наші настанови ґрунтують­ ся на європейських рекомендаціях щодо ведення пацієнтів із фібриляці­ єю та тріпотінням передсердь. Але в нас є специфічні нюанси через відсут­ ність низки препаратів. Наприк­лад, флекаїнід — антиаритмічний препа­ рат Iс-класу — в Україні відсутній. У загальноєвропейській схемі «таблет­ ка в кишені» використовують саме цей засіб. А ми призначаємо своїм хворим пропафенон. ВЗ Чи правда, що є форми аритмій, які не потребують лікування?

— Звичайно! Наприклад, екстрасис­ толія в певному якісно-кількісному відношенні може спостерігатися в абсолютно здорової людини. Це за­ лежить від статі, віку та так званої тривожності особи. Є люди, які від­ чувають навіть клінічно незначущу кількість екстрасистол і дуже погано психоемоційно їх переносять. Такий стан потребує корекції не антиарит­ міками, а седативними засобами або препаратами метаболічної дії. Розмовляла Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

21

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

ТРИМАЙТЕ СОН ПІД КОНТРОЛЕМ Труднощі засинання та підтримання сну — проблема, із якою стикаються 80% неврологічних пацієнтів. Без належного лікування інсомнія розглядається як фактор ризику виникнення багатьох коморбідних соматичних і психічних розладів. Наприклад, зменшення тривалості сну збільшує ризик розвитку загрозливих цереброваскулярних порушень.

З

асинаючи, здорова людина входить у першу стадію повільного сну (Non-REM-сон), яка триває 5-10 хвилин. Потім настає друга стадія — близько 20 хвилин і ще 30-45 хвилин припадає на третю і четверту стадії. А після цього сплячий знову повертається в другу стадію повільного сну, яка змінюється короткотривалим першим епізодом швидкого сну — близько 5 хвилин. Уся ця послідовність називається циклом. Перший із циклів триває 90-100 хвилин. Потім цикли повторюються, при цьому зменшується частка повільного сну і поступово збільшується частка швидкого сну (REM-сон), останній епізод якого в окремих випадках може сягати однієї години. У середньому за умови повноцінного здорового сну відзначають 5 повних циклів.

Наслідки неспання Більшість скарг на порушення сну пов’язані з інсомнією (раніше вживали термін «безсоння»), коли людині важко заснути або вона не відчуває себе сповненою сил після пробуд­ження. Інсомнія — найчастіше порушення сну і є хронічним станом у багатьох людей. Вона може бути як самостійним захворюванням, так і наслідком, наприклад, больового синдрому, деп­ресії, психологічного стресу або застосування певних лікарських препаратів. Інсомнія негативно впливає на когнітивні та фізичні функції пацієнта, призводить до зниження працездатності й збільшення кількості дорожньо-транспортних пригод. Тривалий незадовільний сон та інсомнія можуть спричинити серцево-судинні захворювання (ССЗ) або збільшити ризик їх виникнення. Завдяки численним клінічним дослідженням доведено тісний зв’язок між порушеннями сну, артеріальною гіпертензією (АГ) і кардіоваскулярними подіями, такими як інфаркт міокарда (ІМ) та інсульт. При цьому важливе значення мають вегетативна регуляція артеріального тиску (АТ) і його добова динаміка. У пацієнтів «нон-дипперів», тобто тих, у кого АТ під час нічного сну не знижується зовсім або знижується менше ніж на 10% від денного, визначено підвищену активність центральної ланки симпатичної нервової системи, збільшену кількість пробуджень, зменшені дов­ жину й глибину REM-сну і вкорочену

22

латенцію фази швидкого сну, а також менш активну ендотелій-залежну вазодилатацію й порушення барорецепторної реакції, що є можливою причиною високого АТ. Тобто «нондиппери» схильні до порушень сну, а внаслідок підвищеної симпатичної активності під час сну в них високий ризик загальної і серцево-судинної смертності. У дослідженнях, проведених більше 15 років тому, виявлено подібний аномальний патерн сну в деяких нормотензивних дітей «нондипперів». Ймовірно, аномальний профіль гемодинаміки в циклі «сон — неспання» може бути визначений ще до розвит­ку актуальної системної судинної резистентності. Порушення серцевого ритму під час сну в нормотензивних суб’єктів також провокують у подальшому виникнення ССЗ, тому їх раннє виявлення дає змогу запобігти таким подіям завдяки вжиттю профілактичних заходів. Наприклад, визначення гіпоксії під час сну, що спричинює неадекватну відповідь АТ, може бути використане для прог­ нозування серцево-судинних проб­лем і подальшого вибору терапевтичної тактики. Окрім цього, доведено, що хронічний дефіцит сну — це потужний фактор ризику розвитку вісцерального ожиріння, котре є основою метаболічного синдрому. Із сучасною епідемією ожиріння тісно пов’язане зростання поширеності обструктивного та центрального апное сну, а синдром обструктивного апное сну (СОАС), своєю чергою, підвищує ризик інсульту або транзиторної ішемічної атаки (ТІА). Згідно з результатами великого клінічного дослідження, проведеного в Японії з 24-годинним амбулаторним вимірюванням АТ у 515 пацієнтів і паралель-

ним МРТ-дослідженням головного мозку, підвищення пульсового тиску під час сну і середнього АТ після пробудження, особливо в старшому віці, є незалежним предиктором інсуль­ту в осіб літнього віку, що страждають на артеріальну гіпертензією. При цьому вплив пульсового тиску та середнього значення АТ на ризик інсульту відрізняються в різні фази циклу «сон — неспання». Так, збільшення пульсового тиску на кожні 10 мм рт. ст. уві сні незалежно підвищує ризик інсульту на 43%, при цьому показник середнього АТ під час сну є не настільки важливим. Водночас збільшення середнього АТ на кожні 10 мм рт. ст. під час пробуд­ ження незалежно підвищує ризик інсульту на 48%, а рівень пульсового тиску в цей період не має значення. У великих популяційних дослід­ женнях за участі понад 3 тис. пацієнтів доведено, що скорочення тривалості сну (менше 6 годин) асоціюється з підвищеним ризиком артеріальної гіпертензії, особливо серед жінок (вираженіше в пременопаузі, ніж у постменопаузі). Цей зв’язок не залежить від соціально-економічного статусу, традиційних серцево-судинних факторів ризику та психіатричних супутніх захворювань. Через це останніми роками висунуто припущення, що зменшення тривалості сну збільшує ризик виникнення артеріальної гіпертензії. Це, своєю чергою, може призводити до розвитку ССЗ у жінок. Завдяки паралельній оцінці результатів добового моніторингу АТ й оцінці ефективності нічного сну за допомогою актиграфії було встановлено, що в жінок з ІХС відзначається достовірно вищий нічний систолічний АТ (САТ) і недостатнє зниження його у нічний час, а також діастолічного АТ (ДАТ) та

«

ПОРУШЕННЯ СНУ — ФАКТОР, ЯКИЙ ПОТЕНЦІЙНО МОДИФІКУЄТЬСЯ, І ЙОМУ НЕОБХІДНО ПРИДІЛЯТИ НАЛЕЖНУ УВАГУ, А СВОЄЧАСНА КОРЕКЦІЯ ПОРУШЕНЬ СНУ МОЖЕ ІСТОТНО ЗНИЗИТИ РИЗИК КАРДІОМЕТАБОЛІЧНИХ НАСЛІДКІВ

«

пульсового тиску, порівняно із жінками без ІХС. Багатофакторний регресійний аналіз показав, що на тлі ІХС у жінок в пост­менопаузі збільшення віку суп­роводжується недостатнім зниженням АТ у нічний час, що своєю чергою може збільшити ризик несприят­ливих серцево-судинних подій. Оцінка даних 138 201 особи за допомогою логістичного регресійного аналізу виявила: тривалість сну пов’язана з ожирінням, цукровим діабетом, інсультом та ІХС. Це доводить, що порушення сну — фактор, який потенційно модифікується, і йому необхідно приділяти належну увагу, а своєчасна корекція порушень сну може істотно знизити ризик кардіометаболічних наслідків. Розлади сну часто трапляються в пацієнтів після інсульту. Більше того, проблеми, пов’язані зі сном, завжди ускладнюють перебіг будь-якого інсульту. Порушення сну можуть бути результатом ушкоджень головного мозку, спричинених інсультом, або виникати внаслідок болю, інвалідності та розладів настрою після цього захворювання. Розуміння неврологами впливу порушень сну на неврологічні розлади і, навпаки, впливу неврологічних порушень на сон розширює можливості для підвищення якості життя та поліпшення функціонування таких пацієнтів. При ТІА й інсультах завжди потрібно враховувати порушення дихання уві сні. Необхідно зважати на той факт, що порушення сну можуть посилити больовий синдром, наприклад, головний біль, або бути специфічними причинами виникнення деяких його видів. Порушення структури (архітектоніки) сну, скажімо, у швидкій фазі (REM-сон) може вважатися ранньою ознакою нейродегенеративних захворювань. Вогнищеві ураження практично будьякої етіології (наприклад, розсіяний склероз і злоякісні пухлини ЦНС) у гіпоталамусі, базальних відділах переднього мозку або стовбура мозку можуть призвести до порушень сну, сонливості й інсомнії. Пов’язані зі сном втома та гіповентиляція є загальними симптомами і при нервово-м’язових захворюваннях. Порушення дихання уві сні й епілепсія взаємно негативно впливають на сон, а недостатній сон може погіршити перебіг епілепсії. З огляду на це, посилена увага нев­ рологів до порушень сну дасть змогу більш цілісно оцінити стан пацієнта, визначити правильну тактику його ведення і вибір медикаментозної терапії для усунення клінічних проявів неврологічного захворювання.

Шляхи повернення сну Щоб допомогти пацієнтові з інсомнією, необхідно ретельно вивчити його анамнез, виявити патерн циркадного біологічного ритму «сон — неспання», за можливості опитати партнера, а також зібрати сімейний анамнез, оскільки подібні порушення виявляють у родичів (особливо серед жінок — родичів першої лінії) понад 30% осіб, які страждають на інсомнію. Збираючи анамнез, лікар має оцінити субклінічні психічні розлади, схеми вживання лікарських препаратів і можливість їх впливу на сон, попереднє лікування. Фізикальне дослідження дасть змогу виявити супутні захворювання, наприклад такі, як алергія або СОАС. Актиграфія є корис-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

2 вересня 2016 року

ним діагностичним інструментом для визначення циркадного циклу «сон — неспання». Для диференціальної діагностики та вимірювання тривалості сну може бути рекомендована полісом­нографія, особливо за підозри на інсомнію, пов’язану з порушеннями дихання. Полісомнографію також слід проводити пацієнтам з денною сонливістю, хропінням, апное й індексом маси тіла >35 (у них понад 70-відсот­ кова вірогідність СОАС), а також нарколепсією або сноходінням. Крім того, дослідження сну доцільно виконувати особам, що скаржаться на сонливість у денний час, пілотам і водіям. Немедикаментозне лікування інсомнії вважається ефективним, якщо на його тлі зменшується затримка початку сну або збільшується загальний час сну на 30 хвилин. До методів, кот­ рі відповідають цим критеріям, належать різні види поведінкової терапії та прогресивна м’язова релаксація. Досить ефективні помірні регулярні фізичні навантаження, особливо вранці; при цьому не посилюється слабкість, яка часто турбує таких пацієнтів. Також корисними можуть бути регулярні водні процедури. Слід пам’ятати, що інсомнію посилює порушення гігієни сну, проте тільки її дотримання навряд чи вплине на тяжкий перебіг захворювання. До правил гігієни сну при легкій інсом­ нії належать: вміння розслаб­лятися; спати тільки тоді, коли втомився; ви-

користання спальні лише для сну та сексуальної активності; уникнення кофеїну, нікотину та алкоголю за 4-6 годин до сну; зменшення споживання рідини перед сном; відмова від важкої їжі, складних вправ і збудливої діяльності пізно ввечері, а також усунення джерел шуму у спальні. У дослідженнях було доведено, що помірні вправи перед сном покращують його якість в осіб літнього віку і цей вплив можна порівняти з ефектом бензодіазепінів. Слід враховувати, що люди з порушеннями сну нерідко вживають алко­ голь: до 28% осіб з інсомнією використовують його, щоб заснути, із них 67% вважають такий спосіб досить ефективним. Однак алкоголь може стимулювати структури ЦНС, збільшуючи кількість нічних пробуджень. Д ля медикаментозної терапії інсом­нії створено широкий арсенал сучасних лікарських засобів. Проте ідеальним для її лікування вважається препарат, дія якого починається швидко (що дає змогу зменшити латентність сну) та зберігається тривалий час, запобігаючи ранньому пробудженню вранці, і все це на тлі мінімальних побічних ефектів. При цьому необхідно використовувати найнижчу ефективну дозу препарату протягом короткого періоду (від 2 до 4 тижнів). У пацієнтів із хронічними судинними ураженнями головного мозку за наявності симптомів інсомнії і скарг

на порушення сну, які обтяжують перебіг основного захворювання та підвищують ризик смерті, препаратом вибору може бути док­силаміну сукцинат (при нетривалій і неглибокій інсомнії протягом перших 10 днів). За цей період рекомендується з’ясувати причини порушень сну та підібрати етіопатогенетичне лікування. Доксиламіну сукцинат — антигістамінний препарат седативної дії, який застосовується для терапії інсомнії більше 50 років у країнах Європи. Важливими його перевагами перед іншими снодійними препаратами є: збереження природної структури сну, відсутність звикання та залежності (немає синд­ рому відміни), погіршення когнітивних функцій. У плацебо-контрольованому дос­ лідженні впливу доксиламіну сукцинату на здорових добровольців було показано, що під час його застосування значно знижується тривалість першої та збільшується тривалість другої фази сну, при цьому препарат не впливає на інші його фази. Крім того, на тлі вживання цього засобу зменшується загальна тривалість пробуджень, не відзначається будь-яких змін пам’яті та швидкості реакцій протягом 18 годин після прийому. Суб’єктивні відчуття позитивного ефекту підтверджувалися дослідженнями структури сну, що зазнає позитивних зрушень, зок­ рема тривалість (305,3 хвилини «до»; 341,6 хвилини «після»), засинання (49,3

хвилини «до»; 21,1 хвилини «після») і фаза швидкого сну (43,1 хвилини «до»; 56,7 хвилини «після»). Доведено, що доксиламіну сукцинат більшою мірою впливає на хворих з вираженішою дез­ організацією сну. Але варто пам’ятати, що препарат протипоказаний при закритокутовій глаукомі та сімейному анамнезі глаукоми, гіперплазії передміхурової залози і захворюваннях із порушенням відтоку сечі. Його не застосовують у дітей віком до 15 років, а також у разі підвищеної чутливості до антигістамінних засобів. Але водночас у доксиламіну сукцинату безпечніший профіль, ніж у бензодіазепінових препаратів, які дуже популярні серед пацієнтів. Так, наприклад, у дослід­женні «випадок — контроль» було показано, що вживання бензодіазепінів на ранніх термінах вагітності достовірно підвищує ризик розвитку вроджених вад, таких як заяча губа. Відсутність подіб­ного негативного впливу доксиламіну сукцинату дає змогу застосовувати його під час вагітності на відміну від інших седативних психотропних препаратів, які не були належним чином протестовані в цієї категорії жінок або продемонстрували негативне співвідношення ризику та користі. Підготувала Тетяна ПРИХОДЬКО за матеріалами rmj.ru

23

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

ПЕДІАТРІЯ ПОД РЕД. Л. Н. МАЗАНКОВОЙ ДЕТСКИЕ ИНФЕКЦИИ. СПРАВОЧНИК ПРАКТИЧЕСКОГО ВРАЧА ВИДАВНИЦТВО: МЕДПРЕСС-ИНФОРМ РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 304

(виходить із 1990 року)

Загальний наклад 28 000 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

КАРДІОЛОГІЯ Л. Л. БЕРШТЕЙН ЭХОКАРДИОГРАФИЯ ПРИ ИШЕМИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНИ СЕРДЦА: РУКОВОДСТВО ДЛЯ ВРАЧЕЙ ВИДАВНИЦТВО: ГЭОТАР-МЕДИА РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 96

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

У довіднику наведено сучасні особливості етіології, патогенезу і клінічної картини найпоширеніших інфекцій у дітей, висвітлено критерії їх діагностики. Представлено лікувальну тактику залежно від віку дитини, етіології, фази та тяжкості перебігу захворювання. Книга призначена педіатрам, інфекціоністам, гастроентерологам, лікарям загальної практики-сімейної медицини.

Розглянуто принципи і практичні аспекти застосування ехокардіографії в діагностиці хронічних і гострих форм ішемічної хвороби серця. Описано сучасні технології, які використовуються під час ехокардіографічної діагностики захворювання. Особливу увагу приділено методиці стрес-ехокардіографії. Видання розраховане на кардіологів, терапевтів і лікарів функціональної діагностики.

Головний редактор – БУРМАКА М. П.

Редакційна колегія

НЕЙРОХІРУРГІЯ

БАХТЕЄВА Т. Д. – член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, Заслужений лікар України

В. В. КРЫЛОВ И ДР. ХИРУРГИЯ МАССИВНОГО ИШЕМИЧЕСКОГО ИНСУЛЬТА ВИДАВНИЦТВО: ГЭОТАР-МЕДИА РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 136

ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В. Л. – кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ГАРНИК Т. П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» ЗАБОЛОТНИЙ Д. І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік, віце-президент НАМН України

ОНКОЛОГІЯ ПОД РЕД. О. Г. СКИПЕНКО ХИРУРГИЯ ПЕЧЕНИ. ОПЕРАТИВНАЯ ТЕХНИКА И МИНИИНВАЗИВНЫЕ ТЕХНОЛОГИИ ВИДАВНИЦТВО: МЕДИЦИНСКОЕ ИНФОРМАЦИОННОЕ АГЕНТСТВО (МИА) РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 304

ЗАГОРІЙ В. А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю. П. – професор, академік НАМН України КОВАЛЬ В. М. – Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України МІШАЛОВ В. Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ імені О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор

ОТОЛАРИНГОЛОГІЯ

ПИРІГ Л. А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України

М. М. СОЛОВЬЕВ И ДР. ГНОЙНО-ВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ ЗАБОЛЕВАНИЯ ГОЛОВЫ И ШЕИ ВИДАВНИЦТВО: УМНЫЙ ДОКТОР РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 192

ПРОДАНЧУК М. Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л. І. Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, Заслужений лікар України ТРОНЬКО М. Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік, віце-президент НАМН України УСІЧЕНКО І. Г. – президент Національного товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ЧЕКМАН І. С. – завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, професор, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В. І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, професор, Заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії наук комплексної безпеки

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

*

Висвітлено епідеміологію, патогенез, діагностику, особливості перебігу та хірургічного лікування масивного ішемічного інсульту. Особливу увагу приділено описанню хірургічної тактики при злоякісній формі захворювання. Наведено показання до хірургічного лікування при цих формах патології. Також визначено показання до моніторингу внутрішньочерепного тиску у хворих із масивним ішемічним інсультом й описано динаміку внутрішньочерепного тиску після проведення декомпресивної краніотомії. Книга стане в пригоді нейрохірургам, неврологам, анестезіологамреаніматологам, реабілітологам, лікарям суміжних спеціальностей, клінічним ординаторам та студентам.

В оригінальному виданні розглянуто методи оперативної техніки і міні­ інвазивних технологій хірургії печінки через призму досягнень сучасних зарубіжних і вітчизняних фахівців. Більшість висвітлюваних питань стосується онкологічних аспектів лікування пацієнтів із пухлинними ураженнями печінки. Детально викладено принципи й етапи виконання відкритих і лапароскопічних резекцій, етапи і технічні прийоми малоінвазивних втручань, представлено найактуальніші питання трансплантації печінки. Видання призначене хірургам, що оперують на гепатопанкреатобіліарній ділянці, онкологам, трансплантологам, променевим діагностам, гепатологам і лікарям інших спеціальностей.

У книзі сформульовано сучасні уявлення про етіологію, патогенез і діагностику інфекційно-запальних захворювань голови та шиї. Особливу увагу приділено клінічній картині й топографоанатомічним особливостям клітинних просторів обличчя і шиї. Докладно описано та проілюстровано методи дренування абсцесів і флегмон різної локалізації. Монографія буде корисною стоматологам-хірургам, щелепно-лицевим хірургам та оториноларингологам.

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА

* ТОВАРНИЙ ЗНАК ЗА ЛІЦЕНЗІЄЮ

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Випусковий редактор.....................................ІРИНА ХОМЧУК

АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1

Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО

ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138 ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Матеріали, що публікуються на правах реклами Друк офсетний. Умовних друк. арк. 2.

Загальний наклад 28 000 Замовлення №0510313 Віддруковано у ДВ «Преса України»: 03048, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 50.

Літературне редагування та коректура..............................ЛАРИСА БОБРУЄНКО Відділ реклами....................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю

24

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua