Ваше здоров'я №37-38 by Всеукраїнська медична газета “Ваше здоров'я”

№37 38 (1216 1217) 20.09.2013 РЕКЛАМА ЛІКІВ, АБО СМеРТельНА еПІДеМІя САМОлІКУВАННя Чому люди вдаються до самолікування? Українці пояснюють це тим, що черги у поліклініках величезні і часу на візит до лікаря «через дрібниці» не вистачає, або ж тим, що не зовсім довіряють лікарю — на відміну від невідомої особи, яка, мило посміхаючись із телеекрану, справляє враження всезнайки. Загальносвітові тенденції демонструють постійне збільшення смертності від самолікування. Звідки віє небезпечний вітер? Як стверджують Асоціації споживачів низки країн, інтенсивна реклама ліків спонукає пацієнтів порушувати приписи лікарів щодо вибору лікарського препарату (на користь розрекламованого ЛЗ). Телереклама ліків — це своєрідний ящик Пандори, який відкривають виключно з цікавості, а випускають численні біди. Здається, наше суспільство вже вичерпало його сповна...

Газета МОЗ України і галузевої профспілки

КУРоРТИ УКРАЇНИ: ЛІКУВАННЯ МЕНШАЄ, ПРОБЛЕМ БІЛЬШАЄ?

Україна має найбільші й найрізноманітніші в Центральній Європі запаси ресурсів для розвитку санаторно-курортного лікування. І… найбільші проблеми в цій галузі. З одного боку, недостатня увага держави до комплексного розвитку курортів, зношеність основних фондів санаторіїв, практично відсутність інвестицій, неефективний маркетинг, недостатній контроль за якістю послуг. З іншого боку — «священні війни» за ласі території курортів, незаконна «прихватизація», закриття колись процвітаючих, а нині неприбуткових закладів. Чому перлина вітчизняної медицини — курортологія — втрачає блиск, але зростає в ціні для пересічних українців? І чи не перетворяться унікальні лікувальні здравниці на звичайні будинки відпочинку?

СТОР.

У ГЛУхоМУ КУТІ? У закладах охорони здоров’я Черкас склалася загрозлива ситуація із наданням медичної допомоги мешканцям міста у зв’язку із значним недофінансуванням галузі. Поліклінікам і лікарням вже не вистачає коштів навіть на елементарні речі. Незабезпеченість по зарплатах, транспортних перевезеннях та інших статтях витрат на сьогодні становить близько 34 мільйонів гривень.

12 СТОР.

www.vz.kiev.ua

МИКоЛА ТРоНЬКо: ОСНОВОю ПОДОлАННя ЦУКРОВОГО ДІАБеТУ ПОВИННА СТАТИ ПРОФІлАКТИКА

МеДИЦИНА ТА ФАРМАЦІя ПІД ТИСКоМ СПІЛЬНИх ПРоБЛЕМ

Черговий пілотний проект реімбурсації на ліки в Україні стосуватиметься хворих на цукровий діабет. Однак діабетологи, всіляко підтримуючи і схвалюючи ідею реімбурсації, розглядають проблему боротьби з цукровим діабетом набагато ширше і глибше. які перспективи відкриває сучасна діабетологія і якими конкретними кроками в організації діабетологічної служби та веденні хворих можна ці перспективи наблизити?

Коли терапія не спрацьовує, хто у цьому винен — лікар, фармацевт чи пацієнт? 50% амбулаторних і 30% стаціонарних українських хворих не приймають призначених лікарських засобів або приймають їх нерегулярно і не в прописаній дозі.

14 СТОР.

20 СТОР.

НОВИНИ Шановні колеги!

ГАЗЕтА МОЗ уКРАЇНИ і ЦК ПРОФсПіЛКИ (виходить з 1990 року)

індекс 08198 для індивідуальних передплатників індекс 60965 для підприємств і організацій сПіВЗАсНОВНИКИ ГАЗЕтИ: Міністерство охорони здоров’я україни Профспілка працівників охорони здоров’я україни тОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Головний редактор – БуРМАКА М.П.

Від імені колективу Державної служби України з лікарських засобів та від себе особисто щиро вітаю вас із професійним святом — Днем фармацевтичного працівника! Фармацевична галузь є невід’ємною частиною системи охорони здоров’я. Без ліків складно уявити сучасний лікувальний процес, а від їх якості, ефективності і безпечності залежить здоров’я, а іноді і життя пацієнта. Українська фармація має славні традиції, які сьогодні підтримуються та примножуються багатотисячною спільнотою українських провізорів і фармацевтів. Продукція вітчизняних фармацевтичних підприємств користується попитом не тільки на вітчизняному ринку, але й відома далеко за межами нашої країни. Українськими освітніми і науковими закладами підготовлено не одне покоління висококваліфікованих фахівців фармацевтичної галузі, вчених, які успішно працюють у різних сферах охорони здоров’я, примножуючи авторитет вітчизняної науки. Тож у цей святковий день бажаю вам невичерпних сил і творчої наснаги на ниві служіння ідеалам гуманізму і добра! Нехай ваші знання і досвід, енегрійність та цілеспрямованість сприятимуть подальшому розвитку вітчизняної фармацевтичної галузі, а джерелом вашого натхнення стане заслужена вдячність і шана людей! Міцного вам здоров’я, благополуччя і сімейного затишку! З повагою, Голова Державної служби України з лікарських засобів Олексій СОЛОВЙОВ

Редакційна колегія БАХтЕЄВА т.Д. – голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, заслужений лікар України, доктор медичних наук БОЙЧуК т.М. – ректор Буковинського державного медичного університету, доктор медичних наук, професор ВЕсЕЛЬсЬКИЙ В.Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ВОРОНЕНКО Ю.В. – ректор НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ГАРНИК т.П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» ЗАБОЛОтНИЙ Д.і. – директор Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ЗАГОРіЙ В.А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗуЛЯ і.с. – проректор з наукової роботи НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор ЗОЗуЛЯ Ю.П. – академік НАМН України КНЯЗЕВИЧ В.М. – голова правління Української ліги сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги, доктор медичних наук КОВАЛЬ В.М. – голова Профспілки працівників охорони здоров’я України КОВАЛЬЧуК Л.Я. – ректор Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, доктор медичних наук, професор, членкореспондент НАМН України МіШАЛОВ В.Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ ім. О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор МОсКАЛЕНКО В.Ф. – ректор Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України, віце-президент НАМН України ПИРіГ Л.А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, членкореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧуК М.Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л.І. Медведя, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України тОДуРОВ Б.М. – головний кардіохірург МОЗ України, директор «Київського міського центру серця», заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України тРОНЬКО М.Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України усіЧЕНКО і.Г. – президент Товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ЧЕКМАН і.с. – завідувач кафедри фармакології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В.і. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії комплексної безпеки

Дорогі друзі! День фармацевтичного працівника України — ще один привід висловити вам вдячність за співпрацю у виконанні надзвичайно важливої і відповідальної місії — збереженні людського життя. Фармація — одна з важливих ланок охорони здоров’я, без якої неможливо досягти успіхів у практичній медицині. Ваш досвід, знання, прагнення нових перспектив та вміння їх досягати завжди поєднувалися із гуманними традиціями, милосердям і високою відповідальністю за справу, якій ви присвятили своє життя. У нинішніх економічних умовах ви довели, що можете впоратися з найскладнішими завданнями, вмієте працювати по-новому і на відмінно, враховуючи не лише вимоги ринку, а й потребу підвищення доступності ліків для населення. За це вам особливий уклін від мільйонів співгромадян. Від їх імені, а також від імені медичних працівників України вітаю всіх фармацевтичних працівників із професійним святом і зичу вам оптимістичного погляду у завтра, здорової конкуренції, яка стимулює до нових звершень, здійснення мрій в особистому житті. Щоб ваші будні були вдалою прелюдією до свята, дарували вам творче натхнення, стабільний поступ до успіхів і подолання проблем! Нових ідей, перспективних планів, надійних партнерів, процвітання і злагоди вашим колективам і родинам. Щастя і добра, тепла і любові, здоров’я і невичерпної енергії для досягнення нових вершин! Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України Вікторія КОВАЛЬ

МОЗ УКРАЇНИ ВІДМОВляЄТьСя ВІД ПАПеРОВИХ МеДИЧНИХ КАРТОК

ро це повідомив заступник Міністра охорони здоров’я Роман Богачев. За його словами, паперові медичні картки найближчим часом стануть історією, оскільки МОЗ України впроваджує Всеукраїнський електронний реєстр пацієнтів (ЕРП). Це стало можливим завдяки впровадженню Концепції інформатизації сфери охорони здоров’я України на 20142018 роки, яку у квітні цього року було підтримано Державним агентством із

питань науки, інновацій та інформатизації України. Днями Міністр охорони здоров’я України Раїса Богатирьова затвердила технічні завдання для створення централізованого електронного реєстру пацієнтів та комплексної системи захисту інформації у ньому. Персональні дані пацієнтів розміщуватимуться на серверному обладнанні МОЗ України, що дозволить централізовано забезпечувати контроль за їх збереженням.

Таке рішення було прийнято на основі аналізу роботи ЕРП у «тестовому» режимі в пілотних регіонах — Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві. Впровадження електронного реєстру пацієнтів здійснюється за допомогою залучення інвестицій — головним інвестором у цьому напрямку є Світовий банк. Прес-служба МОЗ України

ВПРОВАДжУЄТьСя ЄВРОПейСьКА МОДель лІЦеНЗУВАННя ІМПОРТУ лІКІВ

ержавна служба України з лікарських засобів погодилася на пропозицію представників імпортерів лікарських засобів відтермінувати делегування безпосередньо ліцензованому імпортеру проведення контролю лікарських засобів, що ввозяться в Україну, яке передбачається проектом змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з імпорту лікарських засобів. Про це повідомив Голова Держлікслужби України Олексій Соловйов під час громадського обговорення змін до Ліцензійних умов, яке відбулося в Держлікслужбі України 11 вересня 2013 року.

Він нагадав, що згідно з вимогами Європейського Союзу ліцензування імпорту лікарських засобів — це, в першу чергу, низка заходів, яка спрямована на локалізацію в Україні відповідальності іноземного виробника за якість поставлених ліків перед українським пацієнтом. Представники Держ лікслужби України також погодилися з імпортерами на відтермінування запровадження деяких інших пунктів проекту. Зокрема, детальне обговорення чекає на узгодження з імпортерами термінів запровадження норми щодо необхідності укладання угод або контрактів між ліцензіатом, власни-

ком реєстраційного посвідчення та виробником. З метою активізації та збільшення ефективності робочої групи перший заступник голови Держлікслужби України Інна Демченко запропонувала залучити до обговорення юристів компаній-імпортерів. Вона нагадала, що фахівці Держлікслужби України готові і надалі до конструктивної співпраці, кінцевою метою якої є поетапне запровадження європейської моделі ліцензування імпорту препаратів в Україні.

Прес-служба Держлікслужби України

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

НОВИНИ

20 вересня 2013 року

УКРАЇНЦІВ ЛІКУвали препаратОМ для тварин У країнська компанія «Каскад-Медікал» поставляла до місцевих аптек ветеринарний препарат виробництва німецької фірми Heel під виглядом ліків для людей. Про це повідомив голова Держлікслужби Олексій Соловйов в інтерв’ю для «Коммерсантъ Украина»: «У ході обміну інформацією з німецьким регулятором ми з’ясували, що гель «Траумель С», який вироблявся компанією, в Німеччині був зареєстрований виключно для використання у ветеринарній медицині, а в Україні — як ліки для людей, тому і продавався у звичайних аптеках. Причому зараз він уже знятий у Німеччині з реєстрації навіть як ветпрепарат. Нікому не відомо, як діюча речовина цих ліків впливає на організм людини — адже випробування проводилися тільки на тваринах». За словами пана Соловйова, претензії є як до українського дистриб’ютора, так і до німецького ви-

робника: «Виробництво, де випускалися ліки для України, не відповідає стандартам GMP. Наприклад, на складах заводу температура зберігання препаратів була набагато вищою за зазначену в інструкції. Ще одне порушення — виробник і імпортер не проводили взаємних інспекцій для перевірки умов зберігання продукції, хоча це одна з норм GMP. Тому ми відкликали свій висновок про відповідність даного виробництва стандартам GMP, і імпорт продукції Heel в Україні було припинено», — повідомив голова Держлікслужби України. Німці стверджують, що вже усунули всі невідповідності, тому Україна має намір найближчим часом провести перевірку, за результатами якої прийматиметься рішення про повернення препаратів Heel на наш ринок. За повідомленнями інформджерел: www.nr2.ru; www.kommersant.ua

Контроль якості ліків і їх промоція мають відповідати стандартам Євросоюзу П ід час брифінгу в Кабінеті Міністрів України 16 вересня цього року голова Держлікслужби України повідомив представникам ЗМІ, що за останні роки в Україні було імплементовано європейське законодавство, метою якого є приведення системи контролю якості лікарських засобів у відповідність до стандартів якості, прийнятих у Європейському Союзі. Це, своєю чергою, законодавчо гарантує якісні, ефективні та безпечні ліки для українських пацієнтів. Це, зокрема, введення (а пізніше і посилення) кримінальної відповідальності за фальсифікацію лікарських засобів; приєднання та ратифікація Україною Конвенції Медікрайм (Конвенція з протидії розповсюдженню фальсифікованих лікарських засобів Ради Європи та Європейського парламенту); приєднання до PIC/S. В Україні активно впроваджуються належні практики: з 2010 року вимоги Належної виробничої практики (GMP) стали обов’язковими для вітчизняних, а з лютого цього року — і для іноземних виробників; вводиться Належна практика дистрибуції (GDP), наступним кроком стане впровадження Належної аптечної практики (GPP). Також Держлікслужба України приєдналася до Системи сертифікації якості фармацевтичних продуктів для міжнародної торгівлі Всесвітньої організації охорони здоров’я, що сприяє спрощенню допуску ліків вітчизняного виробництва на зарубіжні ринки; Україна ратифікувала Конвенцію Ради Європи про приєднання до розробки Європейської Фармакопеї (це означає, що в нашій державі діють жорсткі стандарти якості ліків відповідно до вимог Європейської Фармакопеї); Держлікслужба почала консультації з Європейською Комісією щодо взаємного визнання з ЄС результатів інспекцій та контролів; розроблена і вже пройшла успішну публічну апробацію автоматизована система відстеження ліків за допомогою нанесення на упаковку ліків індивідуального коду стандарту GS-1. Система за допомогою сучасних технологій дозволяє відслідковувати в режимі online обіг кожної окремо взятої упаковки ліків за ланцюжком: іноземний виробник — дистриб’ютор — аптека та вітчизняний виробник — дистриб’ютор — аптека. Також О.Соловйов зупинився на розвитку фармацевтичного ринку. Зокрема, він зазначив, що сьогодні

в Україні на постійній основі реалізується стратегія розвитку фармацевтичної галузі та триває реалізація державної політики імпортозаміщення. «Останні три роки уряд України приділяє значну увагу не тільки питанням захисту прав і надання додаткових гарантій для наших пацієнтів щодо якості, ефективності та безпеки ліків, а й фармацевтичній галузі в цілому. Перш за все, намагаючись знайти ті механізми, які допоможуть їй розвиватися далі не тільки в частині збільшення обсягу виробництва для внутрішнього ринку, а також і збільшення експортного потенціалу наших заводів. Сьогодні у нас 114 підприємств із діючою ліцензією на виготовлення лікарських засобів і всі вони працюють відповідно до стандартів GMP. Завдяки цьому обсяг експорту в 2013 році зріс на 25%. Також значно збільшилися темпи зростання реалізації вітчизняних продуктів на внутрішньому ринку і ми поступово напрощуємо їх частку. За підсумками 2012 року продукція вітчизняного виробництва в грошовому вираженні склала 32%. Хочу зауважити, що наш пацієнт уже давно віддав пріоритет вітчизняним лікам і протягом останніх 10 років їх частка в натуральному вираженні (в упаковках) становить 65%. У зв’язку з впровадженням європейських стандартів виробництва, наша промисловість починає освоювати нові, більш інноваційні генеричні продукти. За статистикою, вартість вітчизняних ліків на 70-90% нижча за вартість іноземних. Тільки тому, що наш виробник не використовує агресивних методів промоції і не вкладає величезних коштів у рекламу своєї продукції, пацієнт фактично платить тільки за виробництво самого продукту. За рік фармкомпанії тільки на телевізійну рекламу препаратів витратили близько 3,5 млрд грн — це 10% від загального фармринку. Тому відсутність вимог щодо належної етичної промоції не може нас не турбувати. Ми вивчаємо зараз європейське законодавство у сфері належних правил промоції ліків і не сумніваюся, що і це законодавство буде імплементовано в Україні вже у 2014 році», — зауважив Олексій Соловйов. Тетяна СТАСЕНКО, за матеріалами брифінгу

що більше контролерів, то менше порядку

ід час круглого столу «Регуляторна політика у фармацевтичній галузі» народний депутат, заступник голови партії «Батьківщина» Павло Петренко висловив переконання у тому, що українське законодавство у сфері фармацевтичної діяльності дуже складне і переобтяжене. Так, зараз контролем фармацевтичного ринку в Україні займаються два відомства — МОЗ і Держлікслужба. «Один видає сертифікати відповідності, а другий — реєстраційні посвідчення. Але це не європейська практика. У Європі ці функції виконує одна структура», — сказав депутат. Таким чином, зазначив він, в Україні немає органу, який би ніс відповідальність за якість фармацевтичної продукції та утилізацію фальсифікату.

Депутат підкреслив, що існує група компаній, які мають дозвіл на утилізацію фальсифікованих препаратів, але дієвого контролю за тим, знищені ці препарати чи потрапили на «чорний ринок», — немає. Правоохоронні органи підтверджують: дуже багато ліків, які були визнані фальсифікованими, потім з’являлися в інших регіонах, в аптеках. Їх знову виявляли і віддавали на утилізацію». Павло Петренко наголосив, що конт роль за фармацевтичною галуззю повинен здійснюватися виключно однією структурою, а саме — представниками Державної служби України з лікарських засобів, із залученням правоохоронних органів і саморегульованих організацій. За повідомленням byut.com.ua

Держава підтримає експорт З метою створення в Україні дієвої системи державної підтримки експорту, яка сприятиме успішній інтеграції вітчизняної економіки у світовий економічний простір, КМУ видав розпорядження від 01.08.2013 р. № 586-р «Про схвалення Концепції створення системи державної підтримки експорту України». На виконання зазначеного розпоряд ження Уряду Державна служба України з лікарських засобів здійснює збір та аналіз інформації щодо заходів, які можуть забезпечити створення сприятливих економічних, правових, організаційних та інших умов для збільшення і розширення

українського експорту. Враховуючи викладене, Держлікслужба України просить суб’єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі ними, розглянути шляхи і способи розв’язання актуальних проблем галузі, визначених у Концепції, та проінформувати зазначений орган щодо заходів, які, на їхню думку, дозволять повною мірою реалізувати експортний потенціал українських виробників на зовнішніх ринках. За матеріалами прес-служби Держлікслужби України

Австралійські вчені довели: знеболюючі препарати з кодеїном посилюють біль Т

акі дані були оприлюднені на Міжнародному конгресі в Бостоні, присвяченому проблемі головного болю. Дослідники з Королівського госпіталю Аделаїди (Австралія) повідомили, що пацієнти, котрі отримують кодеїн як ліки від головного болю, скаржилися на неефективність призначеного лікування та посилення болю. За словами професора Пола Ролана, співробітника Королівського госпіталю Аделаїди, кодеїн широко використовувався в якості знеболювального протягом ста років, хоча його ефективність не була доведена в лабораторних умовах. «Використання кодеїну контро люється не так пильно, як морфіну, внаслідок чого цей лікарський засіб став дуже популярним, — пояснює П.Ролан. — Однак після застосування препаратів із кодеїном головний біль у пацієнтів тільки посилювалася, тому ми вирішили, що час перевірити і з’ясувати, чи насправді він такий ефективний». В ході досліджень учені з’ясували, що кодеїн, який входить до складу біль-

шості знеболювальних засобів, таких як «Нурофен® плюс» і «Солпадеїн®», підвищує чутливість до болю: «Чим частіше ви вживаєте ліки з кодеїном, тим більше посилюється чутливість до болю, отже ви ніколи не досягнете бажаного полегшення, — підкреслив дослідник Джакінто Джонсон. — У довгостроковій перспективі це призводить лише до загострення проблеми, а не до позбавлення від неї». Вчені визнають, що отримані дані не порадують ані людей, які страждають від хронічного болю, ані лікарів, яким належить знайти альтернативні способи лікування: «На жаль, такі властивості кодеїну стурбують пацієнтів, змушених регулярно приймати знеболювальні, і створять труднощі для фахівців, які намагаються скласти правильний план лікування, — говорить Пол Ролан. — Ми проведемо додаткові дослідження, щоб остаточно розібратися в наслідках вживання кодеїну». За повідомленням eizvestia.com

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

РЕКЛАМА ЛІКІВ, АБО смертельна епідемія самолікування Українці вважають себе здоровими (принаймні так стверджують деякі соціологічні опитування), коли ж хворіють, то люблять лікуватися самотужки: без лікаря, за порадою сусіда, інтернетівських опусів і найбільше — за дороговказом рекламних роликів в улюбленому «телеку». Та якщо «лікування у сусіда» відбувається за ступенем довіри до нього, а разом із сторінкою Інтернету іноді включають ще й мозок, то телевізійна реклама сприймається автоматично — «заковтується» разом із чіпсами і бутербродами, якими пересічний телеглядач начебто відволікається від надокучливої реклами. А вона працює! І її солодкі обіцянки зцілити однією таблеткою всю родину зачаровують, полонять і спонукають до дії. І не лише тоді, коли, як запевняє реклама, у вас «чхання», «здуття» і «свербіж», а й по життю взагалі. Скажете, наївних нині мало і населення сприймає рекламу агресивно? А як щодо висновку: нами управляє те, що нас дратує? Зрештою, замість припущень і роздумів краще проаналізувати факти, які свідчать про надзвичайну серйозність проблеми. Безвихідь чи погана звичка? Чому люди вдаються до самолікування? Українці пояснюють це тим, що черги у поліклініках величезні і часу на візит до лікаря «через дрібниці» не вистачає, або ж тим, що не зовсім довіряють лікарю — на відміну від невідомої особи, яка, мило посміхаючись із телеекрану, справляє враження всезнайки. Або довіряються знайомому, який уже пройшов усі кола «експериментів» і знайшов те, що йому «допомогло». Та й існування безрецептурних препаратів саме по собі — величезна спокуса для самолікування, про прикрі наслідки якого не розкажуть ні знайомі, ні «теленяні». У 1994 році Міжнародна асоціація виробників безрецептурних препаратів перейменувала термін «самолікування» у «відповідальне самолікування» («Безрассудное самолечение», «Аргументы и Факты» №43 від 26.10.2011). І визнала його як необхідність лише

в окремих випадках: полегшення стану хворого до моменту відвідування лікаря, при наданні першої медичної допомоги, як профілактика ризику виникнення захворювань чи його рецидивів тощо. Більше того, було розроблено низку обов’язкових аспектів, які слід враховувати під час прийняття пацієнтом рішення про самолікування: — його можна застосовувати лише у разі легкого характеру перебігу захворювання; — самолікування слід проводити при появі симптомів, розпізнати які нескладно самому; — перед початком самолікування необхідно перевірити себе на наявність симптомів, які потребують обов’язкового відвідування лікаря;

— необхідний постійний самоконтроль стану щодо поліпшення або погіршення; — якщо протягом трьох днів не спостерігається позитивна динаміка, слід звернутися до лікаря; — у рамках самолікування людина може звернутися по допомогу в аптеку і в оперативному режимі отримати вичерпну інформацію про застосування лікарських засобів; — препарати можуть чинити побічну дію, а також погіршувати перебіг супутніх захворювань, у такому разі необхідно негайно відмінити їх застосування і звернутися до лікаря; — самолікування не рекомендоване вагітним, немовлятам, літнім людям і пацієнтам зі складними хронічними недугами; — перед застосуванням препаратів потрібно уважно прочитати інструкцію. Виникає логічне запитання: чи варто дозволяти самолікування, якщо більшості населення воно не рекомендовано?

Ти не один І навіть у країнах, де рецепт лікаря — всьому голова, люди полюбляють лікуватися на власний розсуд тим, що пропонує їм безрецептурний перелік ліків. Загальносвітові тенденції демонструють постійне збільшення смертності від самолікування. За даними ВООЗ, смертність від ліків посідає п’яте місце у загальній структурі, а за даними журналу Американської Медичної Асоціації (JAMA), шкідливий вплив ліків є четвертою провідною причиною смерті в Америці (Secrets of the FDA Revealed by Top Insider Doctor журналу «36.6С» (вересень 2005 р. лютий 2006 р.). Звідки віє небезпечний вітер? Як

Таблиця 1. Вплив телевізійної реклами на продажі лікарських препаратів Безрецептурні препарати, продаж в млн уп./частка

питайте в аптекаря або вашого лікаря». До того ж 70% препаратів німці купують виключно за рецептами. Без них можна придбати лише легкі знеболювальні, гомеопатичні препарати, засоби від застуди. В той час як в Україні без рецепта доступний практично будь-який препарат, і співвітчизники купують за рецептами в крайньому разі лише 10% ліків, стверджує екс-міністр охорони здоров’я України Микола Поліщук (http://news. bigmir.net/technology/356086). Споживання ліків в Україні невпинно зростає. За останні 5 років в Україні безрецептурних препаратів в упаковках продається вдвічі більше, ніж рецептурних, тоді як у країнах ЄС усе з точністю до навпаки. Приміром, у Великій Британії без рецепта можна купити не більше 20% від загального обороту ліків. На що орієнтуються у своєму аптечному виборі наші покупці? На безконтрольну рекламу!

стверджують Асоціації споживачів низки країн, інтенсивна реклама ліків спонукає пацієнтів порушувати приписи лікарів щодо вибору лікарського препарату (на користь розрекламованого ЛЗ). Приміром, у США впродовж 1993-1998 рр. обсяг продажів на фармацевтичному ринку зріс на 84%, причому більше 25% припало на 10 найбільш інтенсивно рекламованих препаратів, які населення почало вживати замість дешевших, але більш ефективних засобів. Зважаючи на ці обставини, США та ряд країн ЄС ввели жорсткіші законодавчі вимоги щодо реклами лікарських препаратів. При цьому багато європейських та інших розвинених країн пішли далі. Приміром, у Швейцарії, Бельгії та Данії взагалі заборонили будь-яку пряму рекламу ЛЗ. У Канаді введено заборону на рекламу ліків на ТБ і радіо. В Німеччині рекламу безрецептурних медикаментів хоч і дозволено, але її жорстко регламентують і контролюють. У кожному рекламному ролику обов’язково присутні фрази: «Якщо симптоми триватимуть більше ніж ___ днів, зверніться до лікаря», а також «За-

Ефект красивої обгортки А те, що безконтрольна реклама збільшує кількість жертв самолікування у геометричній прогресії, ні в кого сумніву не викликає. Адже застережна інформація, подана дрібним шрифтом у низу екрана і не озвучена вголос на відміну від переваг лікарського засобу, не може вплинути на рішення пацієнта придбати ліки. Однією з вимог до реклами ліків у країнах ЄС є те, що вона «має бути більш інформативною і менш ліричною». Фантазії тут недоречні — пацієнту потрібно нагадати про необхідність слідувати інструкції, попередити про протипоказання і головне — про тимчасовість прийому препарату (до моменту звернення до лікаря). Однак навіть запровадження вказаних стандартів ТБ-реклами в Україні не дасть бажаного результату. Адже сама процедура реєстрації ЛЗ та формування його інструкції часто дозволяє

Таблиця 2. Препарати дротаверину Назва і виробник препарату

Продано таблеток/капсул (в тис. штук) 2011 р.

2012 р.

2013 р. (7 міс.)

«НО-ШПА », Sanofi (Франція)

172 697

175 000

114 700

«ДРОТАВЕРИН», ВАТ Корпорація «Артеріум» (Україна, Київ)

16 448

21 678

10 585

«ДРОТАВЕРИН», ПрАТ «Дарниця» (Україна, Київ)

3 198

1 708

4 398

«НО-Х-ША», АТ «Лекхім» (Україна, Київ)

1 523

856

996

«ДРОТАВЕРИН», ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров’я» (Україна, Харків)

236

1 139

1 402

«ДРОТАВЕРИН», ПАТ «Червона зірка» (Україна, Харків)

945

754

123

«ДРОТАВЕРИН», Борисовський ЗМП (Білорусь, Борисов)

104

191

208

2011

2012

зростання за рік, %

препарати без ТБ

574,4 (72%)

572,7 (69%)

-0,3%

«ДРОТАВЕРИН», ВАТ «Лубнифарм» (Україна, Лубни)

препарати з ТБ

218,6 (28%)

257,2 (31%)

17,7%

«ДОЛЧЕ», Neuron Innoceuticals (Сингапур)

—

Безрецептурні препарати, продаж в млн грн/частка

2011

2012

зростання за рік, %

препарати без ТБ

5 748,2 (54%)

6 091,4 (49%)

6,0%

препарати з ТБ

4 937,0 (46%)

6 258,1 (51%)

26,8%

«ДРОТАВЕРИН», ТОВ «Стиролбіофарм» (Україна, Горлівка) Всього

—

195 154

201 328

132 414

Препарати, що рекламуються на ТБ, позначені червоним кольором

Вартість однієї таблетки дротаверину (в грн) 2011

2012

зростання за рік, %

2011 р.

2012 р.

2013 р. (7 міс.)

препарати без ТБ

Безрецептурні препарати, середня ціна в грн

10,01

10,64

6,3%

Рекламуються на ТБ

0,67

0,79

0,83

препарати з ТБ

22,58

24,33

7,8%

Не рекламуються на ТБ

0,30

0,35

0,40

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

20 вересня 2013 року недобросовісним виробникам закласти потрібні йому для наступних рекламних роликів слогани. Більше того, вітчизняний безлад у реєстраційних процедурах дозволяє реєструвати суворо рецептурні препарати як безрецептурні. Показовий приклад — реєстрація препарату «Целебіс®», капсули тверді по 250 мг (заявник ТОВ «Універсальне агентство «Про-фарма», Україна, реєстраційне посвідчення №UA/11436/01/01). Діючою речовиною вказаного препарату є мельдоній. При цьому всі форми випуску і всі дозування лікарських засобів, що містять у якості діючої речовини мельдоній («Мілдронат®», «Мілкарділ», «Мілдразин», «Вазопро», «Вазонат®»), мають статус рецептурних лікарських засобів. Це зумовлено тим, що застосування мельдонію має цілий ряд обмежень у клінічній практиці, що стоять на перепоні безконтрольному самостійному застосуванню пацієнтами. Мельдонію властиві гемодинамічні ефекти (може спричинити тахікардію та артеріальну гіпотензію), що є вкрай небажаним для пацієнтів, котрі одержують антигіпертензивну та антиангінальну базисну терапію. Згідно з медичною інструкцією препарат «Целебіс®» слід застосовувати в лікувальних дозуваннях і курсом такої тривалості, що повністю відповідають рецептурним аналогам. Показання до застосування препарату «Целебіс®»: усунення наслідків після цереброваскулярних порушень, травм голови і мозку в рамках комбінованої терапії, а протипоказанням є підвищення внутрішньочерепного тиску, який практично завжди супроводжує травми головного мозку і порушення церебрального кровообігу. Незважаючи на це, на українському ТБ впродовж року лунав рекламний заклик: «Мамо, прийми «Целебіс®»!». Виявилося, що цей препарат — єдиний в Україні мельдоній, який зареєстровано як безрецептурний. Більш ніж півроку знадобилося Державному експертному центру МОЗ України, щоб під тиском громадськості скасувати це злочинне рішення та примусово перевести «Целебіс®» до групи рецептурних препаратів. На жаль, наші громадяни також втрачають пильність і не дуже переймаються тим, що написано в інструкції. З року в рік на ТБ рекламується препарат «Спазмалгон®» компанії «Актавіс», який рятує від болю та спазмів. В інструкції до препарату «головний біль» не зазначено як показання до застосування, однак згідно з дослідженням компанії ТNS 2012 р. серед дорослого населення України, що протягом останнього півріччя страждало від головного болю раз на місяць та частіше, 17,3% опитаних із розмаїття марок спазмолітиків та знеболюючих виділили саме препарат «Спазмалгон®». Тож шансів на те, що головний біль у них триватиме, як і пошук нових диво-засобів «із ящика», більш ніж достатньо.

Про химині кури і золотого тільця Зрозуміло, що завдання будь-якої реклами — представити товар у найкращому обрамленні, спокусити споживача бажанням його купити і заробити на цьому гроші. На жаль, реклама ліків не стала винятком. У результаті замість того, щоб іти до лікаря, людина намагається заглушити головний біль таблеткою, яка «сильніша за біль», і задавнює хворобу, а часом і втрачає шанс на одужання. Тож непристойною і навіть злочинною виглядає будьяка спроба «обілити» темні наміри агресивної і недобросовісної реклами ліків. На жаль, цим грішать і деякі недержавні бізнес-об’єднання та асоціації, котрі активно переймаються тим, що їхнім клієнтам-фармвиробникам можуть «перекрити» доступ до масової реклами ліків на ТБ. Один із головних ідеологів і лобістів такої реклами — Європейська Бізнес Асоціація (ЄБА). На одному з круглих столів Віталій Кирик, тодішній Голова Комітету з охорони здоров’я ЄБА, зазначив: «...Завдяки рекламі споживачі стають поінформованішими щодо різноманітних лікарських засобів, мають більше альтернативних варіантів вибору для розв’язання своїх проблем. Це призводить до підвищення конкуренції між виробниками препаратів і, відповідно, до політики зниження ціни». Але насправді все навпаки — підвищення конкуренції призводить лише до збільшення обсягу ТБ-реклами ЛЗ і подальшого зростання цін на

Таблиця 3. Препарати ібупрофену Продано таблеток/капсул (в тис. штук)

Назва і виробник препарату

2011 р.

2012 р.

2013 р. (7 міс.)

«НУРОФЕН », Reckitt Benckiser Healthcare International (Велика Британія)

15 403

21 807

15 655

«ІБУПРОМ», US Pharmacia International (США)

14 918

16 647

7 622

«ІМЕТ®», Berlin-Chemie/Menarini Group (Німеччина)

15 152

18 414

13 114

«ІБУПРОФЕН», ЗАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ» (Україна, Київ)

18 703

8 570

7 244

«ІБУТАРД», ЗАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ» (Україна, Київ)

483

«ІБУПРОФЕН», ПрАТ «Дарниця» (Україна, Київ)

4 454

15 099

12 319

«ІБУПРОФЕН», АТ «Лекхім» (Україна, Київ)

10 028

10 871

4 212

«КАФФЕТИН», ПП «Дельта Медікел» (Україна, Вишневе)

257

368

111

«ІРФЕН», Teva (Ізраїль)

434

270

102

«ІБУНОРМ», ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров’я» (Україна, Харків)

—

«ІБУПРОФЕН», Sopharma (Болгарія)

«ФАСПІК», Zambon Group (Італія)

436

114

«ІБУПРОФЕН», ТОВ «Стиролбіофарм» (Україна, Горлівка)

«ІБУПРОФЕН», Борисовський ЗМП (Білорусь, Борисов)

«БОЛІНЕТ», BMS (США)

—

80 326

92 356

60 532

Всього

Препарати, що рекламуються на ТБ, позначені червоним кольором

Вартість однієї таблетки ібупрофену (в грн) 2011 р.

2012 р.

2013 р. (7 міс.)

Рекламуються на ТБ

1,53

1,48

1,57

Не рекламуються на ТБ

0,15

0,17

безрецептурні препарати, оскільки фармкомпанія закладає витрати на ТБ-рекламу в їхню ціну (див. табл. 1). 22.07.2011 р., прес-реліз ЄБА: «Експерти Асоціації не можуть повністю погодитися з точкою зору Комітету Верховної Ради з охорони здоров’я, озвученою під час останніх засідань і парламентських слухань стосовно збільшення затрат виробників лікарських засобів на рекламу..., що, згідно з аргументацією Комітету, відображає причину зростання споживання ліків населенням... Важливо відзначити, насправді проблема збільшення об’єму вживання ліків населенням пов’язана з відсутністю системи відшкодування амбулаторного споживання ліків в Україні (яка існує в усіх розвинених країнах Європи) і, відповідно, вимушеною «заміною» багатьма українцями рецептурних ліків, які вони не можуть придбати з метою ефективного лікування того чи іншого захворювання, безрецептурними». Але ж відсутність системи відшкодування вартості ліків не означає їх відсутності в аптеках. Більше того, український споживач може спокійно придбати рецептурний препарат навіть без пред’явлення рецепта (якщо того бажає), тому ніщо не перешкоджає його вибору! А от хто нав’язує цей вибір за допомогою реклами — той і управляє нашими пацієнтами. Що ж до поінформованості споживачів стосовно «альтернативних варіантів

вибору для розв’язання своїх проблем», то тут виникає питання відносно якості такої інформації.

Показові «розстріли» 6 лютого 2013 року АМКУ зобов’язав компанію «КРКА Україна» припинити вводити в оману споживачів стосовно вікових обмежень щодо прийому двох видів препарату «Гербіон®», який відповідно до реклами «підходить для малят», а згідно з інструкцією не рекомендується дітям до 2-х років (один препарат) і до 4-х років (інший препарат). Наприкінці 2012 року компанію «Фармак» оштрафували на майже 8 млн грн за спробу переконати наших співгромадян у тому, що «9 із 10 українців обирають «Амізон®», хоча мова йшла виключно про хворих на застуду і грип. Антимонопольний комітет порахував, що «Амізон®» обирають тільки 6% українців. А у вересні 2012 року АМКУ рекомендував компанії «Берлін-Хемі» не вказувати в рекламі, що «Еспумізан®» — унікальний препарат із Німеччини». Адже насправді основна діюча речовина препарату — симетикон — міститься ще у 12 лікарських препаратах, які впливають на систему травлення та метаболізм. Чи стануть ці вказівки і штрафи уроками на майбутнє для цих та інших фармкомпаній? Як один із заходів, безперечно. Але, щоб подолати рекламне свавілля, потрібні серйозніші кроки.

Пригадаймо, як свого часу було видано Наказ МОЗ від 17 серпня 2012 р. №639 «Про затвердження переліку лікарських засобів, заборонених до рекламування, які відпускаються без рецепта», куди потрапили 326 найменувань ЛЗ. Втім статистика продажів свідчить, що то були половинчасті рішення і вони не дали очікуваних результатів. Застереження — ніщо, гроші — все! Тож телевізійний ефір, як губка, «всотує» рекламу ліків, що сягає 10% від обсягів телеринку. І втрачати ласий шматок добровільно ніхто не бажає. Сумарний обсяг витрат усіх фармкомпаній на ТБ-рекламу в 2012 році в прайсових цінах становив близько 3,5 млрд грн. При цьому потужним клієнтам-фармкомпаніям зазвичай надається знижка до 50% від прайсової вартості. Відповідно, реальна вартість ТБ-реклами для всіх виробників склала 2,3-2,7 млрд грн за рік — при загальному обсязі фармацевтичного ринку в 27 млрд грн. Отже наші співгромадяни могли зекономити майже 10% коштів, витрачених на ліки.

В ефірі — товстосуми Препарат «Но-шпа®», який не зникає з телеекрану, впевнено лідирує серед своїх нетелевізійних аналогів (препаратів, що містять дротаверин). За результатами 2012 року, «Но-шпа®» — це 87% усіх проданих на українському ринку таблеток дротаверину, що у грошовому вимірі становить майже 349 млн грн. При цьому одна таблетка «телезірки» наразі коштує в 2,1 разу дорожче, ніж нерекламований аналог (див. табл. 2). Ще один яскравий приклад — разюча різниця у вартості препаратів ібупрофену (таблетованих і капсульованих). Ті, що «прижилися» на телеекранах упродовж останніх 5-ти років — «Нурофен®», «Ібупром» і «Імет®» — виявилися... у 9-10 разів дорожчими за нерекламовані аналоги (решта 12 виробників). При цьому сумарно за 2,5 року частка розрекламованих препаратів ібупрофену в загальній кількості проданих в Україні препаратів цієї групи становила 59,5% — решта 40,5% припадає на виробників, які ведуть себе стримано в рекламній політиці і цивілізовано у ціновій (див. табл. 3). Серед препаратів силімарину є лише один, який вийшов на ТБ — це «Карсил®» виробництва Sopharma, Болгарія. За останні 2,5 року середня вартість однієї капсули «Карсилу®» стрімко зросла на 30%. У той же час препарати силімарину інших виробників, які не рекламувалися, за відповідний проміжок часу зросли в ціні лише на 14%. Таке зростання ціни пояснюється просто — із серпня 2012 року розпочалася масштабна рекламна кампанія «Карсилу®» на телебаченні (див. табл. 4). Тож хто платить за рекламу ліків? На перший погляд — їхні виробники. Але то — казка. Насправді всі витрати фармкомпаній на ТБ-рекламу оплачує населення, яке поспішає в аптеку. І за що ж платять наші хворі — за якісні й ефективні ліки (у що вже не вірять навіть ті, хто впав у гіпнотичний транс біля телевізора) чи за «мультики» про них?

Час розвести мости Таблиця 4. Препарати силімарину Назва і виробник препарату ®

«КАРСИЛ », Sopharma (Болгарія) ®

Продано таблеток/капсул ( в тис. штук) 2011 р.

2012 р.

2013 р. (7 міс.)

170 874

189 826

112 035

«КАРСИЛ ФОРТЕ», Sopharma (Болгарія)*

3 311

4 245

2 701

«ДАРСІЛ», ПрАТ «Дарниця» (Україна, Київ)

18 070

18 080

11 652

«СИЛІБОР», ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров’я» (Україна, Харків)

6 990

7 261

4 451

«ГЕПАРСИЛ», ТОВ «Стиролбіофарм» (Україна, Горлівка)

3 564

3 444

1 709

®»

1 764

1 797

1 331

«СИЛІМАРИН», Sandoz (Швейцарія)

—

«СИЛІМАРОЛ», Herbapol (Польща, Познань)

—

204 624

224 656

133 879

«ЛЕГАЛОН , Rottapharm (Італія)

Всього

Препарати, що рекламуються на ТБ, позначені червоним кольором * «Карсил® форте» на ТБ не рекламується, але на нього поширюється ефект рекламованого «Карсилу®»

Вартість однієї таблетки силімарину (в грн) 2011 р.

2012 р.

Рекламуються на ТБ

0,50

0,56

2013 р. (7 міс.) 0,65

Не рекламуються на ТБ

0,48

0,52

0,54

Доки лунатиме реклама ліків з телеефіру, марно сподіватися на те, що населення шикуватиметься біля кабінету лікаря за порадою. І даремно переконувати його в тому, що самолікування шкодить здоров’ю: поєднати рекламний пряник і батіг попереджень — Сізіфів труд. Телереклама ліків — це своєрідний ящик Пандори, який відкривають виключно з цікавості, а випускають численні біди. Здається, наше суспільство вже вичерпало його сповна. Залишилася лише надія на те, що держава таки наведе лад у цій царині. Бодай спробує зробити це не для замилювання очей. Приміром, на 2 роки обмеживши рекламу безрецептурних лікарських засобів на телебаченні, радіо, у друкованих ЗМІ тощо. І якщо за цей час пацієнти усвідомлять істину, що «пироги має пекти пекар, шити чоботи — чоботар, а лікувати людей — лікар», якщо українці витрачатимуть зароблені гроші на ліки, а не на їхню рекламу, це означатиме, що ми — на вірному шляху. В матеріалі використано дані системи дослідження ринку PharmXplorer™ компанії Proxima Research

ДИСКУСІйНИй КлУБ

КУРоРТИ УКРАЇНИ: лІКУВАННя МеНшАЄ, ПРОБлеМ БІльшАЄ? Україна має найбільші й найрізноманітніші в Центральній Європі запаси ресурсів для розвитку санаторно-курортного лікування. І… найбільші проблеми в цій галузі. З одного боку, недостатня увага держави до комплексного розвитку курортів, зношеність основних фондів санаторіїв, практично відсутність інвестицій, неефективний маркетинг, недостатній контроль за якістю послуг. З іншого боку — «священні війни» за ласі території курортів, незаконна «прихватизація», закриття колись процвітаючих, а нині неприбуткових закладів. Чому перлина вітчизняної медицини — курортологія — втрачає блиск, але зростає в ціні для пересічних українців? І чи не перетворяться унікальні лікувальні здравниці на звичайні будинки відпочинку?

МИКОлА СУБОТА:

САНАТоРНоКУРоРТНА СИСТЕМА ТАКОж ПОТРеБУЄ «ОЗДОРОВлеННя» Про успіхи і проблеми вітчизняних оздоровниць — наша розмова з Головою Правління ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» Миколою СУБоТоЮ. ВЗ «Укрпрофоздоровниця» сьогодні є найпотужнішою оздоровчою системою України, тож у ній найповніше відображаються і плюси, і мінуси галузі. Чим можна пишатися і що заважає працювати?

— Наше Товариство об’єднує понад 80 санаторно-курортних закладів, розташованих у різних кліматичних регіонах України. Станом на кінець минулого року ліжковий фонд дочірніх підприємств Товариства складав понад 27 тисяч ліжок, у тому числі 12 тисяч — цілорічного розгортання. За минулий рік від усіх видів діяльності дочірні підприємства ПрАТ отримали 1 млрд 200 млн грн доходу, що на 26% більше, ніж у 2011 році. І це свідчить про те, що ми не стоїмо на місці — розвиваємося. Хоча це стосується, на жаль, не всіх. Рентабельними виявилися 55 підприємств, їх кількість щороку зростає, але є й збиткові заклади, які потрібно «витягувати», аби утримати їх «на плаву», що негативно позначається на результатах фінансово-господарської діяльності Товариства. Для виводу із кризового стану збиткових та неперспективних дочірніх підприємств «Укрпрофоздоровниці» на підставі ви-

сновків спеціальної робочої групи, яка вивчала стан справ, було прийнято рішення щодо продажу окремих об’єктів, відчуження яких дасть змогу зекономити значні кошти й інвестувати їх у поліпшення діяльності підприємств, які працюють стабільно. Впродовж 2012 року ми оздоровили майже 300 тис. осіб (основні споживачі наших послуг — громадяни України, приблизно 35 тисяч осіб приїхали з країн близького зарубіжжя і майже 1,5 тисячі — з далекого зарубіжжя), за курсівками проліковано майже 11 тис., серед оздоровлених — 40 тис. дітей. 28 тис. хворих проліковано у реабілітаційних відділеннях, понад 2 тисячі інвалідів отримали лікування в спеціалізованих спінальних санаторіях. І ми пишаємося тим, що єдині в країні зберегли і розвиваємо напрямок медичної реабілітації. У наших оздоровницях функціонує 128 реабілітаційних відділень на 5570 ліжок (це 20% від загальної кількості санаторних ліжок). У них щорічно проходять відновлювальне лікування пацієнти після гострого інфаркту міокарда, інсульту, оперативних втручань на органах шлунково-кишкового трак-

ту, великих судинах та судинах серця, після опіків, із патологією вагітності тощо. У цих відділеннях надають кваліфіковану медичну допомогу пацієнтам одразу після перебування у стаціонарі. Протягом довготривалого періоду функціонування такої системи була доведена медико-соціальна й економічна ефективність лікувальних та оздоровчо-профілактичних заходів, що здійснюються на санаторному етапі медичної реабілітації. Встановлено, що відновлювальне лікування допомагає скоротити строки тимчасової непрацездатності, зменшити показник первинної інвалідності і, головне, повернути людину до суспільно-корисної праці. ВЗ А чи справедливі нарікання на те, що пацієнти не завжди можуть вчасно потрапити в такі відділення, створюються черги та й очікування хворих не завжди виправдовуються?

— На жаль, на це ми вплинути поки що ніяк не можемо. Закупівля путівок у реабілітаційні відділення нині відбувається на умовах тендеру і там не завжди перемагає кращий заклад,

адже основним критерієм вибору залишається найнижча ціна на путівку. Інколи виникають парадоксальні ситуації. Зокрема, у 2011 році тендер на оздоровлення вагітних із Києва не зміг виграти столичний клінічний санаторій «жовтень», де вперше була розроблена та науково обґрунтована програма реабілітації вагітних, яка потім була впроваджена в інших оздоровницях. І жінок із патологією вагітності та екстрагенітальними захворюваннями, що знаходились під наглядом лікарів столиці, направляли на реабілітацію в санаторій у Закарпаття. А для хворих після оперативних втручань на органах шлунково-кишкового тракту, здійснених в Інституті хірургії і трансплантології ім. О.О. шалімова, закупили путівки на реабілітацію в клінічний санаторій Харкова. Звісно, такі хворі не підлягали транспортуванню на далеку відстань і програма реабілітації була виконана не в повному обсязі.

Реабілітація хворих є продовженням лікувально-діагностичного процесу і кожен пацієнт має право на відновлювальне лікування не в тому закладі, де воно обійдеться державі найдешевше, а там, де буде краще для хворого. Закупівля путівок на реабілітаційне лікування на умовах тендерних процедур себе не виправдовує. Тож вважаємо за необхідне на державному рівні відмінити ці умови і перейти на іншу схему придбання путівок — за угодою. З такою пропозицією ми звернулися і до МОЗ, і до Верховної Ради України. Нас підтримують керівники санаторіїв, начальники обласних департаментів охорони здоров’я, які наголошують: основними вимогами до реабілітаційного лікування мають бути доступність, ефективність і своєчасність. Адже ні для кого не секрет, що процедури відкритих торгів у нас проходять часто із запізненнями, наприклад у квітні. Тож

Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення «ІНТЕРНАТУРА ПО-УКРАЇНСЬКИ: ЧИ МОЖЛИВО ВИХОВАТИ ДОКТОРА ХАУСА?». Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м.Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

20 вересня 2013 року хворим, які потребують медичної реабілітації до оголошення результатів тендерів, доводиться купувати путівки за власні кошти, що порушує гарантоване їм право на безкоштовне лікування. Показником високої ефективності проведення медичної реабілітації в умовах санаторно-курортних закладів є те, що 86% хворих, котрі пройшли відновлювальне лікування в реабілітаційних відділеннях оздоровниць, відновили здоров’я і повернулися до роботи. Тож ми не можемо позбавляти хворих такого шансу! ВЗ Чи дозволяє матеріально-технічна база санаторіїв дотримуватися стандартів санаторно-курортного лікування на 100%?

— Якщо санаторій не відповідає цим стандартам, його не акредитують і позбавлять ліцензії. Усі нині діючі санаторно-курортні заклади Товариства акредитовані та отримали ліцензії на право здійснення медичної практики. І це не формальна процедура. Про це свідчить той факт, що, вперше в нашій системі, комісія МОЗ України знизила акредитаційну категорію ДП «Санаторій «Курпати» з вищої на другу через відсутність у закладі контролю якості лікувально-діагностичної допомоги та недостатньо розвинену лікувально-діагностичну базу. Втім, вищу категорію мають 79% наших закладів, першу — 18%. Для цього потрібно працювати і ще раз працювати. Санаторно-курортна галузь також потребує «оздоровлення» — розбудови, сучасного обладнання, поліпшення комфортності перебування пацієнтів і наповнення «оздоровчим» змістом. Тому за 2012 рік на будівництво, реконструкцію, ремонт і переоснащення матеріально-технічної бази дочірніх підприємств Товариство вико-

ристало понад 107 млн грн. Впродовж минулого року наші заклади придбали нове медичне устаткування на загальну суму понад 4 млн грн. Хотів би відзначити активність у цьому напрямку курорту Миргород, клінічного санаторію «Курорт Березівські мінеральні води», санаторію «Славутич» ім. Б.В. Пашковського, кримських санаторіїв «Місхор», «АйПетрі», «Утьос». Ще один зразок для наслідування — придбання сучасної вимірювальної техніки у клінікодіагностичну лабораторію ДП СКК «Моршинкурорт», що дає можливість закладу отримати сертифікат акредитації міжнародного класу. ВЗ Тобто успішні санаторії — це ті, які розвиваються власними силами і не потребують державної підтримки?

— Щоб зберегти і розвивати вітчизняну санаторно-курортну систему, державна підтримка вкрай необхідна! По-перше, задля створення на ринку рівних конкурентних умов необхідно на державному рівні вирішити питання щодо повернення пільг із податку на додану вартість на операції з продажу путівок у санаторії. По-друге, не всі санаторії можуть витримати податковий тягар, який нині існує. Адже більшість, скажімо, кримських санаторіїв працюють сезонно, кілька місяців на рік, водночас сплачують податки за землю цілорічно. Підприємства «Укрпрофоздоровниці» у 2012 році сплатили 315 млн грн податків та обов’язкових платежів, у тому числі за користування землею — 14,5 млн грн. Тож вважаємо за доцільне звільнити наші санаторії від сплати земельного податку, як звільнені від нього санаторії МОЗ, МО, МВС, ДУС. Таким чином

 1 серпня 2013 року Кабінет Міністрів України на своєму засіданні схвалив Концепцію Державної цільової програми розвитку туризму та курортів до 2022 року. Концепцію розроблено в рамках виконання Національного плану дій Президента України Віктора Януковича. Уряд доручив Держтуризмкурорту вже до кінця 2013 року розробити Державну цільову програму розвитку туризму та курортів. У Програму будуть включені заходи по визначенню туристичної спеціалізації регіонів, туристичному районуванню країни, зокрема це стосується територій пріоритетного розвитку туризму, та створенню умов для залучення інвестицій. Також Програма міститиме заходи зі створення умов для розвитку пріоритетних видів внутрішнього туризму, забезпечення раціонального використання територій курортів, вдосконалення санаторно-курортного обслуговування. У Програмі буде передбачено план гармонізації українського законодавства та нормативної бази зі стандартами Європейського Союзу і вдосконалення статистичної звітності в галузі на основі методики Всесвітньої туристичної організації ЮНВТО. Програма також націлена на впровадження державно-приватного партнерства в галузі. наші оздоровниці спрямують вивільнені кошти на розвиток і підвищення якості послуг... ВЗ ...які залежать у тому числі і від кваліфікації персоналу. Чи достатня увага приділяється цьому питанню?

— Так. В «Укрпрофоздоровниці» працює понад 1000 кваліфікованих лікарів із 35 спеціальностей. Серед них 5 докторів і 34 кандидати медичних наук, 29 заслужених лікарів і працівників охорони здоров’я України та 7 заслужених лікарів Автономної Республіки Крим. Нещодавно було прийнято рішення, що наші лікарі проходитимуть атестацію при МОЗ (як виняток). Посилюємо вимоги, приміром: головний лікар санаторію неодмінно повинен мати вищу кваліфікацію. Якщо медперсонал не пройде атестацію, виникне запитання: а чи має такий заклад право на отри-

мання ліцензії? Правління Товариства приділяє значну увагу підвищенню кваліфікації медичного персоналу — організовуємо науково-практичні конференції на базі клінічних санаторіїв, де обговорюються актуальні питання курортології, фізіотерапії та медичної реабілітації, а також проблеми організації, управління, економіки і маркетингу в санаторно-курортних закладах. Участь у міжнародних конгресах дозволяє ознайомитися з останніми досягненнями курортології в країнах близького та далекого зарубіжжя. Нам також необхідно налагодити зв’язок із Всесвітньою федерацією бальнеології та кліматології — це дасть можливість вивчати і запроваджувати досягнення світової курортології. ВЗ Чим вирізняється вітчизняна курортологія і як зробити це над-

бання природи й науки доступним для більшості населення?

— Санаторно-курортне лікування в Україні було і поки що залишається ефективним сегментом охорони здоров’я. Традиційно вітчизняна курортологія була спрямована переважно на лікування. А для того, щоб і надалі зберегти низьку вартість путівок для громадян, знову ж таки необхідна підтримка держави. До сьогодні вона полягала у закупівлі значної кількості путівок (більше 50% загального обсягу) через Фонд соцстраху. В цьому плані ми розраховуємо на підтримку профспілок, які відстоюють цю ідею у Правлінні Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Припинення цієї практики призведе до повної комерціалізації і недоступності путівок для малозабезпечених верств населення. «Укрпрофоздоровниця» своєю чергою орієнтується у ціновій політиці на те, щоб задовольнити потреби найширших верств населення (при тому, що ми працюємо в умовах жорсткої і підчас нерівної конкуренції). З мінімальним рівнем рентабельності, а інколи практично по собівартості реалізуються путівки Міністерству праці і соціальної політики для оздоровлення дітей і дорослих, постраждалих від аварії на ЧАЕС, інвалідам, фондам загальнообов’язкового соціального страхування, і тільки на путівки вільної реалізації, в номери з підвищеною комфортністю та в літній сезон рівень рентабельності дещо вищий. Проблем, звичайно, у нас багато, але ми поступово їх вирішуємо. Ми розуміємо, що головне — забезпечити повноцінне оздоровлення громадян України. Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

ТОЧК А ЗОРУ Василь МАРТИНЮК, директорголовний лікар ТДВ «Санаторій «Медобори», кандидат медичних наук, заслужений лікар України, членкореспондент Екологічної академії наук

анаторно-курортне лікування — це один із завершальних етапів лікувального процесу, однак за своєю значимістю надзвичайно важливий у загальному процесі одужання пацієнта, адже він дає змогу лікувати і основне, і супутні захворювання, оздоровлювати весь організм. Найголовніше, що природні методи лікування та оздоровлення, на яких базується курортологія, не мають побічних ефектів, а відтак не завдають шкоди, до того ж увесь процес відбувається у комфортних для пацієнта умовах, справляє тривалий лікувальний ефект. На жаль, із часів розпаду Союзу наша держава практично не опікується більшістю санаторіїв, окрім хіба що відомчих. Якщо протягом усіх років існування вітчизняної санаторнокурортної галузі вона була дотаційною, то з часів незалежної України у бюджеті не передбачаються подібні асигнування. Більше того — у сплаті податків її прирівняли до промислових підприємств. Не секрет, що спеціалізовані санаторії перейшли здебільшого на сезонний характер роботи, деякі з них навіть згорнули свої лікувальні бази, натомість перетворившись на заклади відпочинку з низьким рівнем сервісного обслуговування. Через відсутність належного контролю з боку держави почали з’являтися нові заклади — бази відпочинку з лікуванням, оздоровчі центри, що мають слабку медичну базу і не завжди кваліфікований персонал. Тому санаторно-курортну галузь України нині важко навіть уявити як систему лікування і реабілітації, хоча актуальність такого напряму нині дуже висока. Особливо нагальною ця проблема є для хворих на туберкульоз, бронхолегеневу, серцево-судинну патологію, пацієнтів, що страждають від недуг опорно-рухового апарату (а кількість саме цих хворих в Україні щороку зростає). Тож логічно, що за таких умов санаторно-курортну галузь необхідно не тільки зберігати, а й розвивати.

Істотним гальмом на шляху її розвитку є, на мій погляд, відсутність чіткого законодавства про курортну діяльність. Тому, переконаний, необхідно створити таку структуру як Державний Комітет з управління курортами України, який взяв би на себе функції розробки і реалізації єдиної загальнодержавної програми розвитку курортної справи і координацію діяльності в цій галузі всіх зацікавлених міністерств і відомств. Це дасть змогу створити організаційні засади для акумуляції, розподілу і контролю щодо використання матеріально-фінансових ресурсів. За таких умов ми могли б оздоровлювати на третину більше громадян, окрім того, це сприяло б підвищенню ефективності діяльності курортного комплексу загалом. Особливої гостроти нині набули проблеми власності в галузі. Для прикладу розглянемо питання фінансування державного та приватного санаторно-оздоровчого закладу. Видатки на життєдіяльність цих підприємств майже однакові. А от реальна картина щодо умов перебування, сервісу, кількості та якості оздоровчих процедур у приватній та державній лічниці не на користь останньої. Чому ж так неефективно «працюють» виділені державою кошти? Можливо, уся річ у тому, що власник державного курорту нераціонально їх використовує — приміром, не хоче чи не вважає за потрібне переглянути штатні розписи, скоротивши незатребуваний персонал, змінити водогінну чи опалювальну системи задля ефективнішого використання фінансових ресурсів тощо? А власноруч вибудувана політика економії дозволяє керівнику санаторно-курортного закладу спрямовувати вектор діяльності підприємства на розвиток, а не на процедуру освоєння бюджетних коштів. Хочу навести один, але, на мій погляд, доволі промовистий приклад із життєдіяльності нашого закладу — торік ми перейшли на менш затратний вид палива і в такий спосіб зменшили витрати у 2,5 разу (щомісяця економимо майже сто тисяч гривень!). Ринкові відносини диктують свої правила, і ми змінили усталені підходи до діяльності в курортній галузі. Ставку вирішили робити на ефективний менеджмент. Розпочали з налагодження зв’язків із громадськими та державними організаціями, підприємствами та фірмами різних форм власності, в той же час зміцнювали матеріально-технічну базу, зайнялися піар-політикою та створенням позитивного іміджу закладу, розширювали види оздоровчих послуг.

Контроль держави має полягати і в тому, щоб усі без винятку заклади із вивіскою «санаторій» дотримувалися вітчизняних стандартів санітарно-курортного лікування. На жаль, зараз дуже багато псевдосанаторіїв. Напевне, усім відомо, як «перепрофілювалися» у санаторно-курортні заклади колишні піонерські табори. Нашвидкуруч обладнавши кабінет масажиста, закупивши кілька фізіотерапевтичних апаратів та бювет із привізною мінеральною водою, там також «надають санаторнокурортні послуги». Зауважте, що ціна путівки в таких «оздоровницях» не менша, ніж у тих, хто працює у законодавчому полі. І якщо взяти до уваги те, що пацієнт не завжди обізнаний зі стандартами лікування у санаторії, то у мене як керівника виникає запитання: а чи створені нині в Україні умови для здорового конкурентного середовища? Подібні заклади можуть знайти власну нішу, можливо, у соціальній чи психологічній реабілітації, яка нині також є актуальною. Щодо санаторнокурортних закладів, які дійсно є такими, держава зобов’язана визначити прозорі та рівноцінні правила гри для всіх (наявність на території лічниці природних лікувальних ресурсів, необхідної інфраструктури для їх експлуатації, висококваліфікованого медперсоналу, сервісних послуг тощо). Усі ці вимоги давно «прописані», але, на жаль, на папері, а хотілося б, щоб вони реалізувалися в реальному житті. До того ж в Україні курортологія розвивається і як наука. Методики санітарно-курортного лікування розробляє насамперед Одеський НДІ курортології і фізіотерапії, а також кафедри курортології при медичних академіях та університетах. На мій погляд, нині з’являється багато нових методик, які застосовують у своїй практичній діяльності фахівці з медреабілітації та курортології. «Медобори» також є навчальною та науковою базою Тернопільського державного медуніверситету ім. Івана Горбачевського. У нас розмістилася кафедра медичної реабілітації, яка розробляє нові методики відновного лікування, надає консультативну та лікувальну допомогу. Щороку проводимо всеукраїнську конференцію з нетрадиційних методів лікування, на кілька днів до нас приїздять фахівці з усієї України, читають лекції, діляться новинками галузі, проводять майстер-класи, відтак увесь наш персонал також здобуває нові знання та оволодіває сучасними методиками відновного лікування.

ПАРТНеР лІКАРя

БЛАГОДІЙНІСТЬ

ПоЗА КРИЗоЮ В ситуації постійного недофінансування медичної сфери впровадження сучасних технологій у нашій країні було б неможливим без грошей благодійних фондів. Фонд Ріната Ахметова «Розвиток України» — один із найбільших та найуспішніших у країні. Від самого початку свого існування його діяльність була спрямована на соціальну сферу — медицина, освіта, виховання. Але не шляхом разових акцій, а системною і наполегливою працею над тим, щоб ситуація в країні по зазначених напрямках змінилася на краще. Про результати роботи фонду та його пріоритети у благодійності, зокрема у медичній сфері, «ВЗ» розповів його директор Анатолій ЗАБоЛоТНИЙ.

Директор фонду Ріната Ахметова «Розвиток України» Анатолій Заболотний

ВЗ Незважаючи на кризу, фонд не тільки не згортає свої програми, зокрема у сфері охорони здоров’я, а й активно їх розвиває. Розкажіть, будь ласка, докладніше про нові ініціативи фонду. — Дякую за запитання та коментар. Так, дійсно, коли розпочалася криза, єдині напрямки, за якими фонд не згорнув фінансування, а навпаки, подекуди збільшив бюджети — це «Здоров’я нації» та «Пряма адресна допомога». З 2007 року ми працюємо системно над подоланням епідемії туберкульозу в Україні, а у 2008-му стартувала програма «Рак виліковний», спрямована на те, аби українці мали доступ до надсучасного радіологічного діагностичного та лікувального обладнання в оновлених онкодиспансерах. Всі нові ініціативи, які виникають, пов’язані з розвитком цих програм, оскільки фонд працює над подоланням соціальних проблем системно. Що це означає? Наприклад, якщо йдеться про туберкульоз, то важливо докладати зусиль до таких основних складових як «хто лікує?», тобто мати кваліфікованих і мотивованих фтизіатрів, «де лікує?» — умови лікування, інфекційний контроль у диспансері, аби уникнути перехресного зараження, та «чим лікує?», тобто якісні ліки, а у випадку з Україною — це наявність препаратів першого та другого ряду. І фонд займається тим, що забезпечує якісну діагностику та навчання лікарів-фтизіатрів. На прикладі пілотної програми у Донецькій області нам вдалося довести, що, працюючи за цими трьома напрямками, епідемію можна взяти під контроль. За п’ять років смертність від тубер-

кульозу у 2011 році знизилася на 42% порівняно з 2006 роком. Якщо у 2006 р. від туберкульозу у Донецькій області померло 1460 хворих, то у 2011 році — 812. Рівень захворюваності знизився на 26,5%; кількість людей, що вперше захворіли на туберкульоз, зменшилася з 4582 осіб у 2006 році до 3231 особи у 2011. Що стосується програми «Рак виліковний», наш фокус — радіологія, найбільш витратна сфера онкології, яка не розвинена у державних онкодиспансерах і не є наразі у шаговій доступності для пацієнта, однак при цьому показана 50-70% онкохворих. Фонд встановлює обладнання для проведення променевої терапії у восьми областях Західної України, у Києві і Донецьку. Поряд з цим ми навчаємо лікарів роботі на цьому обладнанні, а також забезпечуємо диспансери витратними матеріалами. За час, що минув із початку проекту, майже 65 000 пацієнтів пройшли діагностику та лікування онкологічних захворювань на обладнанні, придбаному за кошти фонду. В клініках-партнерах створено 18 спеціалізованих відділень для променевої діагностики та променевої терапії раку. Потенціал програми передбачає, що 50 000 пацієнтів зможуть проходити таке спеціалізоване лікування щороку, а це третина всіх пацієнтів, у яких вперше діагностують рак в Україні. Ми стали піонерами у впровадженні окремих видів променевого лікування, наприклад, у Донецькому обласному протипухлинному центрі створено блок контактної променевої терапії, в т.ч. умови для проведення брахітерапії передміхурової залози, що вкрай актуально для України. Попереду будівництво та введення в експлуатацію радіологічних центрів у Києві та Донецьку, завершення будівництва центру позитронно-емісійної томографії в Донецьку.

Україні молекулярно-генетична лабораторія. Для нашої країни вона є унікальною, адже дозволяє, по-перше, скоротити час діагностики туберкульозу до двох днів, а по-друге, тут максимально знижені ризики інфікування медиків, котрі в ній працюють. Але чому саме в Харкові? — Працюючи здебільшого з державними установами і в рамках національної програми, для нас одним із факторів є готовність місцевої влади до співпраці та постійної підтримки системи. У 2011 році Харківська область одна з перших почала реалізацію програми «Зупинимо туберкульоз в Україні», яку втілює фонд «Розвиток України» за кошти Глобального фонду для боротьби з ВІЛ/СНІДом, туберкульозом і малярією. Ми підписали Меморандум про взаєморозуміння та співпрацю між фондом «Розвиток України», Харківською обл держадміністрацією та Харківською облрадою. Причому меморандум — це не просто декларація про наміри, це документ, у якому чітко прописані завдання, дії та обов’язки сторін, а також розподілена відповідальність. Наприклад, фонд, зі свого боку, забезпечив закупівлю сучасного діагностичного обладнання, надав технічну допомогу, забезпечив навчання медперсоналу. А область посприяла реалізації програми шляхом виділення бюджетних коштів для фінансування відповідних заходів, зафіксованих у документі — зокрема, забезпечила ремонт будівлі диспансеру та лабораторії. Тому у Харківській області і з’явилася перша в Україні лабораторія ІІІ рівня, яка відповідає міжнародним стандартам та здійснює молекулярно-генетичну діагностику туберкульозу. Це гарний приклад державно-приватного партнерства, коли з обох боків інвестуються ресурси та досвід.

ВЗ Нещодавно в Харкові у рамках програми «Зупинимо туберкульоз в Україні» була відкрита перша в

ВЗ Наші читачі — це переважно медики, яким цікаві деталі: як працює нова лабораторія, яке обладнання

встановлено і які результати можна очікувати найближчим часом? — Перша в Україні молекулярно-генетична лабораторія для діагностики туберкульозу на базі Харківського обласного протитуберкульозного диспансеру №1 повністю устаткована комплектом надсучасного обладнання відповідно до найкращих міжнародних практик (аналізатор для виділення ДНК-мікобактерій, аналізатор для гібридизації, для аналізу результатів, тест-системи та додаткове обладнання і витратні матеріали) на загальну суму 894 тис. грн. У результаті, пацієнт протягом 1-2-х днів може отримати на 99,98% достовірні результати дослідження зі спектром лікарської стійкості до всіх протитуберкульозних препаратів. Після цього він одразу починає лікування за правильною схемою, що є запорукою успіху в боротьбі з такою важкою хворобою, як туберкульоз, і її найскладнішою формою — мультирезистентним туберкульозом. Автоматизація лабораторної діагностики туберкульозу не лише підвищує точність та скорочує час діагностики, але й мінімізує ризик захворюваності серед лабораторного персоналу, що суттєво підвищує престиж цієї професії, а також створює максимально безпечні умови праці. Також у листопаді 2012 року у лабораторіях ІІІ рівня було запущено обладнання для експрес-діагностики туберкульозу GeneXpert на суму 281,7 тис. грн. Спеціалісти лабораторії були навчені роботі на ньому. ВЗ Чи є в планах оснащення нових лабораторій? — Щодо інших областей та поширення міжнародних практик, то у рамках програми «Зупинимо туберкульоз в Україні» вже за програмою і бюджетом Фонду до кінця року планується офіційне відкриття ще однієї ПЦРлабораторії. Це буде лабораторія на базі Миколаївського обласного тубдиспансеру. Як відомо, у Миколаївській області доволі високі показни-

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ПАРТНЕР ЛІКАРЯ

20 вересня 2013 року ки захворюваності на туберкульоз. Система швидких тестів працює у Донецькому тубдиспансері. Також у Донецькій області за програмою фонду з’явиться лабораторія ІІІ рівня з мікробіологічної діагностики туберкульозу. Вже після наведених успішних «пілотів» планується поширення мережі ПЦР-лабораторій і міжнародних стандартів діагностики туберкульозу на решту регіонів України. ВЗ Розкажіть, будь ласка, про ще одну ініціативу фонду — мобільну жіночу консультацію. Як вона пра-

клініці — це мамолог, онкогінеколог, лікар УЗД-діагностики, рентгенолог і рентгенолаборант. У серпні МЖК працювала в Обухівській центральній районній лікарні, де було обстежено більше 800 жінок. А з початку вересня консультація знаходиться вже в Українці під Києвом. Щодня до 20 жінок проходять комплексне обстеження в МЖК. За весь час роботи, тобто з початку березня цього року, обстеження пройшли майже 1500 мешканок Київської області. Варто зазначити, що МЖК має великий соціальний ефект: наразі журнал запису пацієнток на щоден-

Блок брахітерапії у Донецькому обласному протипухлинному центрі

цює, де знаходиться зараз, яким чином співпрацює з гінекологічною службою? — Мобільна жіноча консультація (МЖК) — це спеціалізований 18-метровий трейлер, який створено за європейським зразком для комплексного обстеження органів репродуктивної системи у жінок. Всередині цієї «клініки на колесах» знаходяться два спеціалізовані кабінети — гінекологічний із апаратом УЗД та кольпоскопом і мамологічний кабінет, у якому жінкам проводять рентгенологічне обстеження грудних залоз. Тобто, виходячи з такої клініки, жінка має повне уявлення про своє здоров’я. Фонд забезпечує комплекс всіма необхідними витратними матеріалами — отже, обстеження повністю безкоштовне. Цей проект фонд реалізує у партнерстві з Національним інститутом раку. Саме спеціалісти цієї установи кожного дня працюють у пересувній

Лінійний прискорювач у Рівненському центрі променевої терапії

ні обстеження вщент заповнений на поточний місяць. Говорити ж про результати проекту ще зарано, але окремі показники яскраво свідчать про важливість та необхідність такого інструменту в кожній області. Наразі всі жінки, у яких діагностовано або підозрюється онкозахворювання (на жаль, такі випадки є), направляються у районні, обласні медичні заклади або у Національний інститут раку. Тільки за минулий місяць в останньому було прооперовано 6 пацієнток, чимало звернулось у поліклініку інституту та зараз дообстежуються. Головне, що хворобу в них виявлено на ранніх стадіях, і вони мають великі шанси на повне одужання, у випадку з раком молочної залози — це 90% на 1-2 стадіях. ВЗ Наприкінці 2012 року у Львівському онкологічному лікувально-діагностичному центрі було

Дитячі палати, Рівненський центр променевої терапії

вперше застосовано телекомунікаційне обладнання, придбане за кошти фонду. Як просувається цей проект — «eHealth» — зараз? — Ми активно розвиваємо цей проект і вже сьогодні можемо говорити не лише про Львів, але й про Рівненський обласний онкологічний диспансер, Донецький обласний протипухлинний центр та Київський онкоцентр. Вони вже підключені до національної телемедичної мережі. Що це дає? Проект «eHealth» — це сучасні інформаційні технології в медицині, які скорочують час і відстань пацієнта до своєчасного, точного діа-

ВЗ Під час ХХ Форуму видавців у Львові планується презентація українського перекладу книги «Імператор усіх хвороб». Розкажіть, будь ласка, більше про цю подію. — Це наша друга ініціатива на стику двох напрямків — «Рак виліковний» і «Динамічна культура». Минулого року ми презентували на Форумі кни-

Пультова кімната до комп’ютерного томографа, Рівненський центр променевої терапії

гнозу та лікування, а також надають широкі можливості для професійного росту лікарів. Завдяки «eHealth» в Україні з’явилася телеонкологічна мережа. У листопаді 2012-го та у травні цього року у Львівському онкоцентрі проведено майстер-класи по 2 радикальних операціях, які транслювалися за допомогою телемедичних технологій у конференц-зал. Понад 40 лікарів-урологів з Івано-Франківської, Львівської, Рівненської, Чернівецької, Тернопільської та Закарпатської областей отримали новий досвід в області оперативних підходів до лікування хворих із раком простати і раком нирок. У лютому цього року проведено 2 телемости за участю Львівського онкоцентру, Рівненського онкодиспансеру та Донецького протипухлинного центру, які забезпечили об’єктивність у виборі тактики лікування важких випадків у пацієнтів Львівського та

Комп’ютерний томограф, Рівненський центр променевої терапії

Рівненського відділень контактної променевої терапії. У планах — підключення до телемережі Хмельницького, ІваноФранківського та Маріупольського онкодиспансерів.

гу Сьюзен Зонтаг «Хвороба та її метафори», де йшлося також про онкологію, але здебільшого про туберкульоз. Автор цієї книги — Сіддгартха Мукерджі, відомий американський онколог, психолог і гематолог, доктор медицини, який увійшов до списку «100 найвпливовіших людей світу» за версією Time і є лауреатом Пулітцерівської премії. Книгу прис вячено історії вивчення раку: від перших задокументованих свідчень про нього кілька тисяч років тому, через епічні битви ХХ століття за лікування, контроль раку і перемогу над ним — до радикально нового розуміння сутності цієї недуги. «Імператор усіх хвороб» відкриває перспективи на лікування раку в недалекому часі і дарує надію людям, що прагнуть позбавити рак ореолу таємничості. Підготувала Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»

Відділення брахітерапії, Донецький обласний протипухлинний центр

МеДИЦИНА У РеГІОНАХ п О Л ТА В щ и н А

ЕФЕКТИВНИЙ ТАНДЕМ

НАУКОВЦІВ І ПРАКТИКІВ щодня майже 200 пацієнтів відвідують Полтавську обласну клінічну стоматологічну поліклініку. І хоча в місті діє чимало приватних установ названого профілю, багато полтавців обирають саме цей державний заклад. Не тільки тому, що лікують тут практично безкоштовно, а, насамперед, зважаючи на професіоналізм і авторитет лікарів обласної стоматологічної поліклініки.

исокий рівень спеціалістів, належна якість надання лікувально-профілактичної допомоги населенню ґрунтується насамперед на впровадженні в практику місцевих лікарів-стоматологів наукових розробок учених Української медичної стоматологічної академії. — Полтавська обласна стоматологічна поліклініка — воістину унікальний лікувальний заклад, адже вона є клінічною базою дев’яти кафедр УМСА, — розповів головний лікар обласної клінічної стоматологічної поліклініки, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри післядипломної освіти лікарів-стоматологів Української медичної стоматологічної академії Петро Скрипников. — Усе це дає нам можливість залучати до консультацій і лікування пацієнтів докторів і кандидатів медичних наук, поєднувати їхні наукові досягнення із практикою лікарів поліклініки, що є надійною запорукою підвищення якості стоматологічних послуг. як театр починається із гардероба, так і будь-яка поліклініка — з реєстратури. Віднедавна у відділеннях Полтавської обласної клінічної стоматологічної поліклініки запроваджено електронний реєстр пацієнтів. Тільки в хірургічному відділенні їх перебуває на обліку близько 10 тисяч. — Це значно полегшує нам роботу, — ділиться хірург-стоматолог Ігор Малихін. — Проглянувши за допо-

могою комп’ютера електронну картку пацієнта, дізнаєшся про результати його рентгенодіагностики, цифрового панорамного обстеження, а також про маніпуляції, які проводили хворому, тощо. Це зручно, надійно, прискорює прийом пацієнта, заощаджує і його час, і наш… Найбільше хворих приймає щодня відділення терапевтичної стоматології. Кадри — його гордість. Колектив налічує 70 медичних працівників, і лікарі, що працюють тут, переважно вищої та першої категорій. — Ми тісно співпрацюємо із професорсько-викладацьким складом кафедри терапевтичної стоматології Української медичної стоматологічної академії, — розповідає завідувачка відділення, кандидат медичних наук Ніна Розколупа. — За останні кілька років, дякуючи вченим кафедри, запровадили в практику новітні методи обстеження та лікування пацієнтів. Наприклад, новий спосіб реставрації девітальних фронтальних зубів із застосуванням сучасних вітчизняних пломбувальних матеріалів, що знайшов постійну прописку в нашій практичній роботі, сприяє естетичності, надійності, довговічності зубів (автори — професор, доктор медичних наук Тетяна Петрушанко та кандидат медичних наук Іван Попович). Понад три роки ми практикуємо і нові способи лікування загострених форм пульпіту та періодонтиту, розроблені

Заступник головного лікаря стоматологічної поліклініки Віктор харченко, завідувач хірургічного відділення поліклініки Володимир Титаренко та хірург-стоматолог Ігор Малихін (зліва направо) знайомляться з електронною карткою пацієнта

Головний лікар Полтавської обласної клінічної стоматологічної поліклініки доктор медичних наук Петро Скрипников

групою вчених — професором Анатолієм Ніколішиним, кандидатами наук Наталією Котелевською, Станіславом Гераніним, юлією Сідаш та Тетяною Бублій. Ідеться про застосування вакуум-дренування при гострих і загострених періодонтитах та про фотоактивовану дезінфекцію кореневих каналів і використання гемокоагулюючих засобів при лікуванні пульпітів. Це значно скорочує терміни лікування та підвищує його ефективність. Названі новації — лише кілька прикладів плідної співпраці науковців кафедри терапевтичної стоматології та лікарів терапевтичного відділення поліклініки. Серед інших, що активно впроваджуються в життя, новий спосіб параклінічної діагностики запальних хвороб тканин пародонта; мікробіологічні критерії оцінки ризику запальних хвороб пародонта; атравматичне лікування карієсу; лікування гіперестезії зубів та багато інших. При відділенні терапевтичної стоматології діє пародонтологічний кабінет. його фахівці теж мають тісний зв’язок із науковцями. Вчені обласного науково-практичного Центру захворювань слизової оболонки порожнини рота, що створений 2011 року на базі УМСА та Полтавської обласної клінічної стоматологічної поліклініки, плідно

Завідувач кафедри ортопедичної стоматології з імплантологією УМСА професор Валентин Дворник, доцент кафедри олександра Тесленко і завідувач ортопедичного відділення стоматологічної поліклініки Юрій Шкуренко (зліва направо)

співпрацюють із лікарями-практиками. Останні направляють у центр пацієнтів на консультації, а його фахівці частину хворих лікують у себе. Тих, у кого виявлено інфекційний характер захворювання, адресують до лікаряінфекціоніста, якщо це має алергійну природу — до лікаря-алерголога, онкологічну — до спеціалістів обласного онкодиспансера. — Наш центр діє на безкоштовних засадах, — наголошує його керівник доктор медичних наук, професор Таїсія Скрипникова. — Це дуже важливо для пацієнта, котрому необхідно, щоб його поетапно вели, аби лікування завершилося успішним результатом. Тут має бути багатогранний зв’язок: пацієнт — лікар — учений. Такий зв’язок у нас є, і він зворотній. Багато хворих приходять у Центр захворювань слизової оболонки порожнини рота повторно, після лікування. І ми щасливі, коли констатуємо, що пацієнт здоровий… Науковці центру разом із лікарями-практиками організовують виїзні лекції з проблем онкологічних захворювань слизової оболонки порожнини рота, спільно видають методичні розробки для медиків, залучають до цієї проблеми й сімейних лікарів, адже саме з них починається маршрут пацієнта. Всього ж за минулий рік через названий науковий підрозділ пройшли близько 600 хворих, які отримали там належну консультацію, а після цього — лікування. Плідний творчий тандем склався також у колективу кафедри ортопедичної стоматології з імплантологією медичної стоматологічної академії та ортопедичного відділення обласної клінічної стоматологічної поліклініки. — Вже звичним стало звернення до нас лікарів-практиків у тих випадках, коли в пацієнтів виникають проблеми з протезуванням, — розповідає завідувач кафедри ортопедичної стоматології з імплантологією УМСА доктор медичних наук, професор Валентин Дворник. — Нерідко такі ситуації спонукають нас до наукових пошуків у розв’язанні названої проблеми. Саме подібним чином на світ з’явився новий матеріал «воскопласт» для формування меж індивідуальних ложок під час виготовлення повних знімних пластинкових протезів. його використання дає можливість так сформувати межі протезів, що в майбутньому це забезпечує пацієнтові їхню надійну фіксацію, стабілізацію і повний комфорт. — Одного разу до мене зателефонував завідувач ортопедичного відділення стоматологічної поліклініки юрій шкуренко, — згадує Ва-

лентин Дворник. — як з’ясувалося, пацієнт, якому виготовили протези, не зміг їх носити. І справа була не в технічних недоліках конструкції, а в особливостях порожнини рота самого пацієнта. Ми серйозно взялися за розв’язання цієї проблеми. Розробили рецептуру нового матеріалу, апробували його, провели клінічні, токсикологічні дослідження в Інституті гігієни та медичної екології імені О.М. Марзєєва. Нині «воскопласт» уже готовий до промислового виробництва. Більше ста пацієнтів, які зверталися до нас, на кафедру, а також в ортопедичне відділення поліклініки, вже спробували на собі протези з цього матеріалу і задоволені ними… Автори винаходу — професори Валентин Дворник і В’ячеслав Рубаненко, асистент кафедри Ігор Мартиненко. Запропонували науковці з кафедри ортопедичної стоматології з імплантологією УМСА лікарям-практикам і нову форму патричної частини для комбінованої системи фіксації покривних протезів. якість цієї фіксації набагато вища, ніж у традиційних протезів. А це дуже важливо для тієї частини населення, яка не може собі дозволити дороговартісні стоматологічні імплантати. Тисячі пацієнтів завдячують своїми білосніжними усмішками і науковцям кафедри післядипломної освіти лікарів-ортодонтів УМСА. Цей важливий підрозділ навчального закладу пройшов великий 22-річний шлях, і весь цей час його беззмінно очолює доктор медичних наук, професор Віра Куроєдова — палкий ентузіаст своєї справи, яка згуртувала навколо себе колектив однодумців і невтомних пошуковців. За цей час вони видали понад 300 наукових праць, і ортодонтія на Полтавщині, яка ще два десятиліття тому тільки заявляла про себе, нині зробила значний прорив. — Усе, що ми робимо, адресуємо саме практичній медицині, — наголошує Віра Куроєдова. — Працюємо для лікарів і заради лікарів! Кожна дисертація, що захищається в нас на кафедрі, має обов’язковий розділ «практичні рекомендації». У цьому зміст нашої роботи… Для лікування пацієнтів зі зубощелепними аномаліями вчені кафедри впроваджують сучасну дугову брекет-техніку, численні нові лікувальні апарати. Їх активно використовують на кафедрі та у Полтавській міській дитячій стоматологічній поліклініці. щомісяця фахівці кафедри консультують там маленьких пацієнтів, навчають лікарів. А щоб зацікавити дитину в лікуванні, яке довготривале і часом болісне, науковці виготовили «що-

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ

20 вересня 2013 року денник ортодонтичного пацієнта», в якому доступною мовою, з допомогою малюнків лікар-ортодонт дає поради дитині, спрямовує її на виконання всіх умов лікування. Викликати в пацієнта інтерес до лікування, прагнення бути красивим — отже досягти бажаного результату. А це в дитячому віці особливо важливо. Для лікарів-ортодонтів учені кафедри видали «Атлас ортодонтичних апаратів». Це перший в Україні такий практичний посібник, котрий однаково значущий як для лікаря, так і для зубного техніка. Останній, керуючись ним, самостійно може виготовити потрібний апарат. Серед авторів видання — професори В’ячеслав Ждан і Віра Куроєдова, доценти Нонна Головко, Людмила Галич та Марина Дмитренко, кандидат медичних наук Валентина Сірик і асистент Катерина Куроєдова. На кафедрі ортодонтії клінічні зали, де проходять заняття з лікарями, оформлені за європейськими стандартами. І це не дивно: дванадцять років полтавські науковці співпрацюють із колегами з кафедри ортодонтії університету імені Йоганеса Гуттенберга міста Майнц (Німеччина), а вже названий «Щоденник ортодонтичного пацієнта» переведено на німецьку мову і корис-

Колектив кафедри післядипломної освіти лікарів-ортодонтів УМСА. Крайня справа — завідувачка кафедри професор Віра Куроєдова

тується популярністю у тамтешніх маленьких пацієнтів. Учені споріднених кафедр спільно розробляють наукові теми і видають їх, як, наприклад, монографію на тему «Роль моделей щелеп в ортодонтичному лікуванні», що служить і нашим вітчизняним лікарям, і німецьким. Важливу роль Полтавської обласної клінічної стоматологічної поліклініки в наданні стоматологічної допомоги населенню, розвиток її матеріальної

бази, зміцнення зв’язків із науковцями Української медичної стоматологічної академії усвідомлює і підтримує влада області. Цього літа на сесії Полтавської обласної ради було прийнято історичне для стоматологів рішення «Про обласну Програму реформування стоматологічної служби Полтавської області на 2013-2016 роки». Основ ною метою такого реформування є перехід на ефективнішу систему економічного управління, модернізацію

Лікар-стоматолог Ірина Ємець, завідувачка кафедри терапевтичної стоматології УМСА Тетяна Петрушанко, завідувачка відділення терапевтичної стоматології поліклініки кандидат медичних наук Ніна Розколупа, лікарстоматолог Юлія Романович (зліва направо)

основних виробничих фондів, запровадження новітніх технологій, економічних механізмів стимулювання праці, реалізацію інноваційних проектів із налагодження виробництва нових видів стоматологічних послуг та ін. — Першими в Україні ми почали реформування стоматологічної служби з установи третинного рівня надання медичної допомоги, — відзначає Петро Скрипников. — Сьогодні три-

ває підготовчий етап реформування: вивчаються пропозиції, проводиться аналіз та експертні оцінки стоматологічної служби тощо. Переконаний, реформа назріла, і ми її проведемо. А все, що ми робимо, спрямоване на головне — зміцнення здоров’я населення та поліпшення якості надання стоматологічної допомоги. Ніна КОНДРАТЮК, власкор «ВЗ», м. Полтава

за п ор і ж ж я

Перша спроба ультразвукової аспірації виявилася вдалою Завдяки успішному проведенню унікальної для запорізької медицини нейрохірургічної операції на головному мозку із застосуванням ультразвукової аспірації 31-річному пацієнтові з Михайлівського району Запорізької області вдалося забезпечити істотне поліпшення якості його життя. Більш докладно про цю операцію погодився розповісти керівник бригади нейрохірургів, які виконували її, головний лікар КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня», головний нейрохірург департаменту охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації, дійсний член асоціації нейрохірургів України та Європи, доцент кафедри медицини катастроф, військової медицини, реаніматології та анестезіології Запорізького державного медичного університету, кандидат медичних наук, лікар вищої категорії з 27-річним досвідом лікувальної та хірургічної практики Сергій Васильович ТЯГЛИЙ.

олодий чоловік поступив до лікарні зі скаргами на частий та сильний головний біль, запаморочення, нудоту, блювоту, хиткість при ходьбі. Детальне обстеження виявило новоутворення в структурі задньочерепної ямки в безпосередній близькості до стовбура головного мозку. Допомогти могло лише оперативне лікування.

ВЗ Операція була особливою?

— Це була об'ємна трепанація черепа. Завдання ускладнювалося тим, що новоутворення дислокувалося безпосередньо в структурах головного мозку поряд із його стовбуром. Потрібно було провести хірургічну маніпуляцію з його видалення так віртуозно, щоб не пошкодити їх. ВЗ Ви були впевнені в позитивному результаті операції?

— Успіх операції забезпечувався, насамперед, застосуванням інноваційного для нашого регіону устаткування — ультразвукового дисектора. Цей апарат за допомогою ультразвуку розбиває пухлинну тканину з подальшою аспірацією її, не пошкоджуючи при цьому тканини і судини мозку,

що дозволяє уникнути так званого неврологічного дефіциту, який виражається порушенням дихання, рефлексу ковтання, мовлення. Звичайно, проведення таких операцій для просунутої світової медицини — вже золотий стандарт, але для Запоріжжя — справжній прорив. ВЗ Розкажіть більш детально про принцип роботи ультразвукового дисектора.

— Основний принцип дії мультифункціонального ультразвукового дисектора-аспіратора заснований на принципі селективного розділення тканин. При порушенні електричних коливань у п'єзокерамічному перетворювачі останній перетворює їх в акустичні коливання на резонансній частоті акустичної системи, яка складається конструктивно з двох роз’ємних частин: трансдьюсера і хвилеводу (зонотрода). Таким чином енергія електричних коливань перетворюється в акустичну енергію, створюючи при цьому періодичні механічні області деформації (стиснення і розтягування) у хвилеводі. В результаті чого робоча частина хвилеводу здійснює зворотно-поступальні механічні рухи з частотою резонансу (при частоті 25кГц хвилевід коливається 25 000 разів

за секунду). Як правило, найчастіше використовуються частоти 25, 35 і 55 кГц. При натисканні на ножну педаль одночасно активуються ультразвук, функція іригації (процеси кавітації відбуваються тільки при наявності рідини) і функція відсмоктування для видалення зруйнованої тканини і рідини. Тканини, багаті рідиною (паренхіматозні органи), руйнуються під дією ультразвукової кавітації і видаляються через отвір у хвилеводі. Судини, нерви і сполучна тканина при цьому не руйнуються. Звідси основна перевага ультразвукової ди секції-аспірації-операції з малою крововтратою. Ультразвуковий дисектор використовується в основному при видаленні пухлин, які є важкодоступними для традиційної оперативної техніки. Наприклад, при карциномі, навіть у пізніх стадіях, можливо виділяти оточені пухлинною тканиною судини і нерви, не руйнуючи їх. Кавітаційні ефекти, які виникають, ведуть до щадного видалення фібринових нашарувань і мають яскраво виражений бактерицидний ефект. При проходженні ультразвукової хвилі через тканину відбувається мікромасаж останньої, завдяки чому підвищується вміст кисню в тканині. Перераховані вище ефекти ультразвуку дозволяють застосовувати

ультразвукову кавітацію для лікування трофічних виразок, обробки гнійних порожнин, а також санації в гінекології та акушерстві. Для проведення ультразвукової обробки існують кілька видів наконечників. Рідина (наприклад, розчин антисептика) безперервно подається через канал у хвилеводі, час роботи наконечників необмежений. При підключенні ультразвукового інструмента апарат сам розпізнає підключений наконечник. Для зручності лікаря наконечники можна швидко замінити під час роботи. Всі інструменти і кабелі автоклавуються. ВЗ Для роботи на ультразвуковому дисекторі треба проходити спеціальне навчання?

— Наші нейрохірурги пройшли спеціальну підготовку для роботи з цим апаратом. Для нас проводили семінари фахівці німецької фірми-виробника медичного обладнання, ми виїжджали для обміну досвідом у провідні клініки Донецька, Києва. Практично всі лікарі нейрохірургічного відділення лікарні навчилися працювати на цьому апараті. ВЗ Як себе почуває пацієнт?

— Після 2,5 годин на операційному столі він прийшов до тями й адекватно відповідав на запитання, чим невимовно порадував своїх лікарів. Крім того, ми отримали підтвердження того, що структури головного мозку не постраждали. Зникли головний біль і нудота. А оптимізму додалося. Сьогодні він самостійно себе обслуговує і проситься на виписку — час додому.

Олена ПЕТРЕНКО, власкор «ВЗ», м. Запоріжжя

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ ч е рка щ и н а

У глухому куті? У закладах охорони здоров’я Черкас склалася загрозлива ситуація із наданням медичної допомоги мешканцям міста у зв’язку із значним недофінансуванням галузі. Про це йшла мова у депутатському зверненні, озвученому на останній сесії Черкаської міської ради депутатом, директором департаменту охорони здоров’я Черкаського міськвиконкому Олегом Стадником. Що змусило керівника медичного відомства Черкас піти на такий крок та про нинішній стан справ у медичних закладах обласного центру, Олег Михайлович погодився розповісти кореспонденту «ВЗ». — На жаль, на сьогодні заклади охорони здоров’я міста не можуть надавати якісну, вчасну та повноцінну медичну допомогу через відсутність медикаментів, необхідних для здійснення невідкладної медичної допомоги. Така ситуація склалася через те, що галузь охорони здоров’я недофінансована. Крім того, ми потерпаємо від поганого проходження платежів у казначействі. Все це призводить до порушення лікувально-діаг ностичного процесу. У нас зараз відсутні медика-

менти, у тому числі наркотичні лікарські засоби для онкологічних хворих, лабораторні реактиви тощо. Вже більше місяця перевізники не надають медичним закладам транспортні послуги. А у Першій міській лікарні навіть довелось переносити планові операції на інші дні через те, що надавачі послуг із прання відмовляються працювати і вимагають погасити борги. Складна ситуація в усіх медичних закладах міста. Це підтверджують письмові звернення від

керівників усіх комунальних закладів охорони здоров’я Черкас, які були направлені на адресу нашого департаменту. Станом на 3 вересня, кредиторська заборгованість по лікувальних закладах міста складала 5 млн 255 тис. гривень. Із них найбільша — у Третій лікарні швидкої медичної допомоги (1 млн 571 тис. гривень), Першій міській лікарні (600 тис. гривень), Черкаській міській дитячій лікарні (майже 800 тис. гривень). 13 вересня надійшли кошти у сумі 634 тисячі гривень, за рахунок яких вдалося дещо зменшити

прострочену кредиторську заборгованість, однак це не розв’язує проблеми в цілому. Поліклінікам і лікарням вже не вистачає коштів навіть на елементарні речі. Незабезпеченість по зарплатах, транспортних перевезеннях та інших статтях витрат на сьогодні становить близько 34 мільйонів гривень. Вже у жовтні у нас будуть проблеми не лише з наданням медичних послуг, а й з оплатою праці медичних працівників. На початку року дефіцит фонду оплати праці становив 2,5 місяця. Друга половина жовтня — це та критична дата, коли у нас навіть не буде чим платити зарплатню. За рахунок власних коштів вдасться виплатити лише 30 відсотків авансу медпрацівникам. Враховуючи все вищесказане, я змушений порушувати це питання і просити депутатський корпус відстоювати інтереси місцевого самоврядування. Я кажу про це відкрито, адже мовчати — означає взяти на себе відповідальність за неякісне надання медичної допомоги, а можливо, і за чиєсь життя. Кабінет Міністрів України має розв’язати цю проблему якнайшвидше, щоб ми могли надавати населенню якісну медичну допомогу. Тим більше, що сам Уряд, проаналізувавши ситуацію, визнав — у державі існує дефіцит у 6 мільярдів гривень по бюджетних установах. Інна ХІМІЧУК, власкор «ВЗ», м. Черкаси

ж и то м и р щ и н а

перевірено НА практиці Запровадження галузевих програм та проектів у різних медичних напрямках — це не лише «проба пера» для організаторів охорони здоров’я, а й можливість підвищити свій рівень знань та вмінь для медичних працівників. Про те, який досвід у цьому плані набувають медичні працівники Житомирщини — наша розмова із заступником директора департаменту охорони здоров’я Житомирської ОДА Валентиною ГРИЩУК. ВЗ Якими результатами може похвалитися медична галузь Житомирщини, що брала участь у багатьох таких проектах?

— Розпочну з проекту із розроблення лікарського формуляра, який реалізовувався в Україні за сприяння Світового банку. Ми наразі відчуваємо гордість за те, що перший лікарський формуляр був розроблений саме на теренах Житомирської області. До речі, проект має продовження — нині ми плідно працюємо з формулярним комітетом із розроблення регіональних та, відповідно, локальних лікарських формулярів. Наступний досить плідний проект, який втілювався в області за сприяння Євросоюзу, стосувався фінансування та управління у сфері охорони здоров’я. Впроваджувався він у Попільнянському районі, де було створене комунальне підприємство «Попільнянська центральна районна лікарня» та напрацьовані певні позитивні результати, зокрема

буде медичний заклад планового чи інтенсивного лікування). Сьогодні ми переглядаємо ті напрацювання, але вже приміряючи їх до нинішніх реалій (адже у 2008 році і матеріально-технічна база закладів, і їх оснащення, і кадровий потенціал були іншими). Зокрема, після проведеної реконструкції та відповідного оснащення Червоноармійської ЦРЛ доцільно саме там створити лікарню інтенсивного лікування, тим паче, що стан автошляхів до населеного пункту це дозволяє (із Червоноармійська доїхати до обласного центру можна швидше, ніж, наприклад, із Черняхова, який хоч і розташований ближче, але має незадовільний стан доріг). Тобто результати реалізації проекту в 2008 році цілком застосовувані сьогодні, можливість чого ми й розглядаємо. ВЗ А в яких проектах, програмах бере участь область нині?

стосовно глобального бюджету. На жаль, відсутність відповідної нормативної бази не дала змоги втілити їх після закінчення проекту в інших лікувальних закладах. Зараз наші напрацювання зацікавили Міністерство охорони здоров’я України, фахівці якого детально їх вивчатимуть та подаватимуть висновки на парламентські слухання. На базі медичних закладів Житомирського району ми також впроваджували проект із відпрацювання стандартів лікування — експерти та клінічні лікарі Житомирщини працювали, зокрема, над розробленням стандартів лікування при ішемічному інсульті. Наші напрацювання увійшли до відповідних нормативних документів, зокрема — до уніфікованих протоколів лікування. Житомирщина брала участь і в проекті з реформування вторинної медичної допомоги — завдяки експертам Європейського Союзу ми ще в 2008 році розробили схему створення госпітальних округів. Звісно, тоді було багато дискусій — керівники центральних районних лікарень дуже занепокоєні подальшою долею підпорядкованих їм закладів (чи лікарня буде закрита, чи перепрофільована, чи це

— У нас із 2010 року на базі Ємільчинського району втілюється стратегія інтегрованого ведення хвороб дитячого віку, яка передбачає уніфікацію підходів до надання медичної допомоги дітям перших п’яти років на основі протоколів надання медичної допомоги. Головним результатом цієї програми я вважаю покращення навичок консультування пацієнтів і лікувально-діагностичного процесу. А це знизило показник малюкової смертності (зокрема, в Ємільчинському районі, де впроваджується програма, цей показник на початок 2013 року порівняно з 2010 р. знизився майже вдвічі). Також на території області діє просвітницька програма Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Здоров’я жінок України», головна мета якої — збереження репродуктивного здоров’я населення шляхом підвищення використання сучасних методів контрацепції. Адже заходи з планування сім'ї можуть знизити рівень материнської та малюкової смертності, зменшити кількість абортів і незапланованих вагітностей. Тож один із напрямків втілення проекту — робота з медпрацівниками, підвищення рівня їх знань — дозволяє успішно донести до населення знання про планування сім'ї та захист від інфекцій, які передаються статевим шляхом.

Крім того, наразі медпрацівники Житомирщини працюють над втіленням пілотного проекту з відшкодування вартості лікарських засобів, які призначаються при лікуванні гіпертонічної хвороби. Ми залучили до цієї роботи не лише сімейних лікарів, кардіологів, а й неврологів, обласні лікувальні заклади, широку мережу аптечних закладів. Проте зупинятися на досягнутому не час. Тож нещодавно був презентований новий соціально-інформаційний проект «Профілактика та контроль гіпертонії — запорука здоров’я нації», нині ми працюємо за першим, пілотним, його етапом. Головною метою проекту є впровадження механізмів профілактики, ранньої діагностики та своєчасного лікування гіпертонічної хвороби у населення. Цьому дуже сприяє розміщення соціальної реклами та розповсюдження санітарно-просвітницьких матеріалів, контроль артеріального тиску та підвищення рівня прихильності до лікування пацієнтів із артеріальною гіпертензією шляхом залучення фармацевтів у моніторинг артеріального тиску. ВЗ Але ж цього не досягти, як кажуть, за один день…

— Безумовно, працювати за кожним проектом доводиться тривалий час, до того ж — працювати напружено, долаючи різні проблеми, однією з яких іноді виявлявся людський фактор (супротив новому або ж очікування негайних результатів). Для отримання вагомого результату (крім якихось оперативних напрацювань) потрібен час і, так би мовити, діалог теорії й практики. Якщо такий діалог існує, то час «працює» на користь. Адже лікарі, котрі беруть участь у програмах та проектах, загалом за професійним рівнем «на голову вищі» від своїх колег — помічаю це і під час проведення атестацій, і під час відвідувань районних лікувальних закладів. Реалізація галузевих проектів — це національний вклад у розвиток медицини області, який оцінюється з часом. Вікторія ПАЛАМАРЧУК, власкор «ВЗ», м. Житомир

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ

20 вересня 2013 року

ОПЕРАЦІЇ НА СЕРЦІ ТЕПЕР БЕЗ ВЕЛИКОГО РОЗРІЗУ 30 серпня у Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова вперше у Східній Європі провели відеоторакоскопічну операцію на серці з мінімальним розрізом. Ідеться про виконання мініінвазивних пластичних втручань на клапанах серця з використанням відеоторакоскопії. З консультативною метою під час операції був присутнім відомий спеціаліст у галузі торакоскопічної кардіохірургії в Європі професор Жан Франсуа Обадья (м. Леон, Франція). Після проведення втручання наші спеціалісти та іноземний колега відповіли на запитання журналістів. Геннадій КНИШОВ, академік, директор Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова:

— Наш Інститут виконує за рік понад 5 тисяч операцій — це близько 30 на день. Ми працюємо на рівні кращих клінік світу: як за кількістю операцій, так і за результативністю. Але в усьому світі простежується тенденція удосконалення втручань на серці. До цієї мети можна прийти двома шляхами — ендоваскулярним і за допомогою маніпуляторів, які вводяться через маленькі отвори у грудній клітці. Для нашого Інституту закуплено обладнання для другого виду втручань, і сьогодні ми провели першу операцію з його використанням для реконструкції мітрального клапана. Дану технологію можна використовувати і при інших патологіях. Наприклад, ми пристосували маніпулятори для лікування емболії легеневої артерії. З їх допомогою ми «заходимо» у судину, на екрані спостерігаємо її внутрішню структуру й акуратно видаляємо емболи, які виявляємо. Людей, котрі потребують подібних операцій, дуже багато. Тільки з клапанною патологією в Україні спостерігається близько 10 тис. пацієнтів на рік. Усім їм можна допомогти малотравматичним способом. Вартість таких операцій за кордоном — більше 70 тис. у.о. Для наших пацієнтів дані операції абсолютно безкоштовні.

Олексій КРИКУНОВ, доктор медичних наук, завідувач відділення хірургічного лікування інфекційного ендокардиту:

— Лікування інфекційних ендокардитів — провідний напрям в Інституті. Наше відділення має найбільший у світі досвід — понад 4 тисячі пацієнтів. Показники летальності з цією патологією у нас також найкращі: післяопераційна смертність усього 1,5%, рецидив — 0,4%. Цих результатів вдалося досягти завдяки старанням усього колективу та впровадженню нових технологій. Сьогоднішнє оперативне втручання — інновація, яка стала реальністю завдяки французьким колегам. Наш перший пацієнт — чоловік (38 років, м. Суми) з дегенеративними змінами мітрального клапана, який потребував пластики. Це вроджена зміна структури клапана, що не проявляла себе до певного віку (як правило, цей «рубіж» — 30-35 років). Потім, у силу вікових змін, починається різке руйнування структур, що забезпечують гемодинаміку. Захворювання прогресує дуже швидко, тому доводиться вдаватися до радикального лікування — тобто до операції. Але в цьому конкретному випадку не потрібне протезування клапана, а коли є можливість зберегти власний — нею варто скористатися. Операції, які виконували раніше традиційним способом, тривали близько 5 годин. Їх основний недолік — великі, травматичні розрізи. Доводилося розпилю-

вати грудину, і саме такий спосіб доступу до серця найчастіше забезпечував післяопераційні ускладнення (нагноєння, кровотечі). Тривалість оперативних втручань, які ми впроваджуємо сьогодні, не перевищує 3 годин. Це перспективніші і менш травматичні операції. Їх унікальність забезпечує високий технологічний рівень та використання робототехніки. Хід втручання наступний: виконується зупинка (консервація) серця, апарат штучного кровообігу приєднується через стегнові судини. Через 3-4 невеликі розрізи на грудній клітці встановлюються маніпулятори та система ендоскопії. Відбувається корекція клапана — реконструкція, відновлення його функцій, імплантація опорного кільця і, згодом, запуск серця. Ми сьогодні використали мінімальну кількість наркотичних препаратів і не розсікли грудину та м'язовий масив. Це забезпечить швидшу реабілітацію: на 2-3 добу плануємо виписувати пацієнтів додому. Згодом такі люди можуть жити повноцінним життям, не потребуючи штучного клапана. Завтра планується ще дві подібні операції. Жан Франсуа ОБАДЬЯ, професор, шпиталь Луї Прадель, м. Леон, Франція: — Суть наших наукових пошуків була у тому, аби зробити оперативні втручання на серці мінімально травматичними для пацієнтів. Під час стандартної схеми операцій робиться великий серединний розріз грудини, що викликає значний больовий синдром у прооперованих пацієнтів. Ми намагалися підлаштувати техніку таким чином, щоб позбавити їх цих відчуттів. Сьогодні ми приїхали до України поділитися нашими напрацюваннями. Ті операції, що ми зробимо зараз, започаткують нову еру кардіохірургії. Ми пропонуємо зробити кілька невеликих розрізів по міжребер’ю і ввести відеокамеру, яка і візуалізуватиме мітральний клапан. Зображення передаватиметься на великий монітор у великому збільшенні. Це до-

зволить хірургам якісно контролювати хід операції і виконувати більш чіткі хірургічні жести. Якість оперативних втручань від цього тільки покращиться. Спектр захворювань, при яких можливе оперативне втручання за новою методикою, надзвичайно великий. Це всі типи хірургії мітрального клапану, пухлини серця, хірургія тристулкового клапану, лікування аритмій і деяких видів вроджених вад серця у дітей. Даний метод тільки розвивається у Європі, тому і для Франції він є поки що новим. Але це перспективне майбутнє. Наш центр у Франції на сьогодні має найбільший досвід таких втручань і вже абсолютно всі пацієнти нашого відділення з такими вадами оперуються за цією методикою. Ми використовуємо подібну методику не тільки стосовно кардіохірургії, а й у ході абдомінальних операцій. Більш того, наразі розвиваємо наступну інновацію, коли оперативні втручання відбуватимуться взагалі без розрізу. Це наступний етап мініінвазивної хірургії. Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України Оголошує конкурс (додатково) • В магістратуру зі спеціальностей: акушер і гінеколог, загальна практика—сімейна медицина.  Для участі у конкурсі необхідно подати такі документи: заява на ім’я ректора, особовий листок по обліку кадрів, копія диплома, рекомендація Вченої Ради вищого закладу освіти, копія трудової книжки, автобіографія, медична довідка (форма 086-У); копія паспорта ( стор.2, 3, 11), копія ідентифікаційного коду.  Адреса академії: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9, НМАПО ім. П.Л. Шупика, відділ аспірантури (кімн. 404).  Прийом документів 5 діб з дня опублікування оголошення.

ЕНДОКРИНОЛОГІЯ

МИКОЛА ТРОНЬКО:

ОСНОВОЮ ПОДОЛАННЯ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ ПОВИННА СТАТИ ПРОФІЛАКТИКА Черговий пілотний проект реімбурсації на ліки в Україні стосуватиметься хворих на цукровий діабет. Про це вже оголошено офіційно. Медична спільнота готується до його реалізації. Фахівці розробляють останні штрихи механізму відшкодування вартості ліків, триває обговорення документів, які регулюватимуть цей процес. Однак діабетологи, всіляко підтримуючи і схвалюючи ідею реімбурсації, розглядають проблему боротьби з цукровим діабетом набагато ширше і глибше. Які перспективи відкриває сучасна діабетологія і якими конкретними кроками в організації діабетологічної служби та веденні хворих можна ці перспективи наблизити — про це наша розмова з академіком НАМН України, директором ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України», Президентом Асоціації ендокринологів України, Президентом Української діабетичної федерації, членом Європейської та Американської асоціацій з вивчення цукрового діабету, доктором медичних наук, професором Миколою ТРОНЬКОМ.

ВЗ Цукровий діабет набув масштабів епідемії в усьому світі і прогнози на майбутнє також невтішні. Що врятує від цієї хвороби — нові наукові відкриття, нові ліки чи нові підходи до лікування?

— Потрібно працювати в усіх цих напрямках одночасно, але основою подолання проблеми цукрового діабету повинна стати профілактика захворювання, тобто «прищеплення» населенню здорового способу життя — правильного харчування, адекватного фізичного навантаження. Це має стати пріоритетом державної політики у сфері охорони здоров’я. Профілактика — найнадійніша «інвестиція» в медицину. Це особливо стосується таких захворювань, як цукровий діабет (ЦД), зокрема ІІ типу. Навіть якщо таке захворювання вже виникло, на початковому етапі шляхом раціональної дієтотерапії та адекватних фізичних навантажень можна не лише запобігти розвитку його ускладнень, а й посприяти зворотному розвитку хвороби. ВЗ Чи впорається пацієнт із таким завданням самотужки?

— У цьому йому повинен допомогти лікар. Тому школи навчання для хворих на ЦД — це не просто один зі способів підтримки (інформаційної, психологічної) хворого, це основна ланка в комплексному лікуванні цієї категорії пацієнтів. Адже навіть найкваліфікованіший лікар не зможе допомогти такому хворому, якщо той не знатиме, як поводитись у повсякденному житті і не матиме мотивації дотримуватися цих воістину золотих для нього правил. Свого часу ми створили при Інституті Державний центр навчання хворих на ЦД. Усі пацієнти нашої клініки, які страждають від даної хвороби, пройш ли навчання у цьому центрі. Там працює не лише лікар-діабетолог, а й психолог. Маємо намір залучити до співпраці і дієтологів, адже їхні рекомендації не менш важливі, ніж ті, які ліки приймати

пацієнту. Нині здебільшого зосереджується увага на фармакотерапії ЦД. Це надзвичайно важливо, щоб врятувати хворого та запобігти розвитку ускладнень. Але якщо уявити надання допомоги хворому на ЦД у вигляді піраміди, то в її основі має бути спосіб життя, а на вершині — фармакотерапія. Нині ж ця піраміда перевернута навпаки. Лише кілька показових фактів. Найбільше на цукровий діабет хворіє населення країн, де в основі харчування — вуглеводна їжа. Прикладом здорового харчування є японці, які споживають здебільшого морепродукти, тобто білкову їжу — там кількість хворих на ЦД ІІ типу найменша. Показовим є й те, що 46% хворих на ЦД у США вживають по 3-4 сучасні цукрознижуючі препарати, в тому числі й останніх поколінь, водночас навіть така комплексна терапія не дає ефекту, якого хотілося б досягти. І недаремно у США прийнято Державну програму боротьби з ожирінням — там зрозуміли, що починати потрібно зі здорового способу життя, при цьому забезпечуючи хворих найефективнішими ліками. ВЗ А як виглядає наша країна в плані статистики ЦД?

— За останні 11 років поширеність цукрового діабету у нас стрімко зросла — якщо у 2000 р. в Україні налічувалося 902 тис. хворих, то у 2011-му — 1млн 200 тис. Однак, цей показник щонайменше вдвічі менший за реальний — за рахунок недіагностованих випадків. Офіційно поширеність ЦД в Україні становить 2,8% від кількості населення, що значно менше, ніж в інших країнах Європи (у Німеччині — 10,2%, Швеції — 7,3%, Франції — 6,2%, Іспанії — 9,9%) та США, однак це не привід заспокоюватися, а доказ необхідності поліпшення скринінгу населення з метою раннього виявлення ЦД і проведення профілактичних заходів із метою запобігання розвитку його ускладнень. Стрімко зростає поширеність цукрового діабету серед дітей та підлітків (як І, так і ІІ типу). Так, за період із 2007 по 2011 рр. по-

казник поширеності у віковій категорії до 14 років зріс із 68,9 до 77,6 на 100 тис., у віці з 15 до 17 років — із 175,3 до 192,3 на 100 тис. дитячого населення. Зростання поширеності ЦД ІІ типу у дітей знову ж таки пов’язане з ожирінням. Згідно з даними ВООЗ, частка дітей до 5 років, що страждають від ожиріння, за останні 20 років збільшилася на 60%. В Україні поширеність ожиріння серед дітей до 14 років за останні 10 років зросла в 1,5 разу. ВЗ Крилатим став вислів про те, що не такий страшний діабет, як його ускладнення. Чи просувається медицина в напрямку профілактики таких ускладнень?

— Це знову ж таки багато в чому залежить і від поведінки хворого, і від пильності ендокринолога, який його лікує, і, зрештою, від настороженості сімейного лікаря, який може запідозрити такі ускладнення навіть при недіагностованому ЦД. Приміром, у повсякденній клінічній практиці дуже часто у хворих з ішемічною хворобою серця, артеріальною гіпертонією, у тих, хто переніс інфаркт міокарда чи інсульт, при обстеженні виявляють підвищений рівень цукру крові чи порушену толерантність до глюкози, тобто маніфестний, чи латентний, цукровий діабет. Зазвичай хворі, які скаржаться на порушення з боку серцевосудинної системи, звертаються до терапевта, кардіолога чи лікаря загальної практики. На жаль, не завжди при наявності порушень, які відповідають ознакам метаболічного синдрому, ці фахівці проводять визначення показників глікемії чи тест толерантності до глюкози. Але це дуже важливо, оскільки у хворих з недіагностованим діабетом на тлі персистуючої чи епізодичної гіперглікемії протягом короткого часу виникають хронічні ускладнення, які суттєво погіршують життєвий прогноз цих пацієнтів. Ось чому важливо довести розуміння необхідності повного обстеження з визначенням показників глікемії, а в разі потреби проведення тесту толерантності до глюкози в усіх осіб із наявністю гіперліпідемії, у хворих на гіпертонію, в осіб із проявами ре-

зистентності до інсуліну. А це потребує від терапевта чи лікаря загального профілю чітких уявлень про прояви метаболічного синдрому, про методи його профілактики та лікування. Це можливо лише у випадку більш широкого інформування спеціалістів різного профілю на спеціалізованих курсах. На кафедрі ендокринології НМАПО імені П.Л. Шупика для терапевтів, кардіологів, сімейних лікарів щорічно проводяться планові цикли тематичного удосконалення, на яких подається найновіша інформація з питань діагностики, лікування та профілактики цукрового діабету. За участю провідних фахівців нашого Інституту щорічно в м. Києві та в різних регіонах України проводяться тематичні конференції, на яких висвітлюються актуальні проблеми діагностики, лікування, профілактики метаболічного синдрому та цукрового діабету. ВЗ У зв’язку з нинішніми реформами чи не виникне ситуація, що і хворих на ЦД будуть лікувати не ендокринологи, а сімейні лікарі?

— З появою сімейного лікаря в системі охорони здоров’я потрібно чітко розписати, який обсяг медичної допомоги хворому на ЦД він повинен виконувати. Зрозуміло, що його кваліфікації не вистачить для того, аби призначати хворому дози інсуліну, індивідуалізувати фармакотерапію тощо — це має робити ендокринолог. До того ж наших сімейних лікарів готують «прискореним методом» і неправильно було б покладати на них усю відповідальність за хворого на ЦД. У більшості країн світу допомогу хворим на цукровий діабет надають лікарі загальної практики, сімейні лікарі. У наших умовах також зростає роль терапевта, сімейного лікаря, які повинні взяти на себе значну частину роботи по первинному виявленню і подальшому лікуванню хворих на цукровий діабет ІІ типу. Тим більше, що у нашій країні на одного лікаря-ендокринолога «припадає»… понад 2 тисячі хворих на ЦД (окрім інших категорій пацієнтів ендокринологічного профілю)! Тож

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ЕНДОКРИНОЛОГІЯ

20 вересня 2013 року без «армії підтримки» колег первинної ланки їм не впоратися. Також вважаю надзвичайно важливим налагодити ефективну співпрацю між фахівцями суміжних із діабетологією напрямків — нефрології, хірургії, офтальмології. Спільні їхні пошуки і напрацювання сприятимуть вторинній та третинній профілактиці ускладнень у хворих на ЦД. ВЗ А які фахівці повинні працювати у кабінетах навчання хворих методам самоконтролю?

— Такі кабінети створено і вони працюють по всій країні. Однак і досі не затверджено наказ стосовно положення про ці кабінети. Відтак працюють у них здебільшого ентузіасти — лікарі і медсестри, так би мовити, на громадських засадах. Ефективність роботи таких кабінетів очевидна, однак подальше виконання цієї програми можливе лише за умови нормативного визначення штатних одиниць лікаря та медсестри кабінетів, виділення для них приміщень на всіх рівнях: в обласних, районних, місцевих амбулаторнополіклінічних закладах та бодай мінімального їх оснащення. В багатьох регіонах України вже понад 10 років працюють профілактичні кабінети діабетичної стопи. Розроблені Положення про кабінети та Програми підготовки середнього медичного персоналу, який працюватиме в кабінетах. На жаль, жоден із цих документів МОЗ і досі не затвердило. Це дуже ускладнює роботу в областях. За прикладом створення кабінетів діабетичної стопи доцільно створити кабінети профілактики й амбулаторного лікування діабетичної ретинопатії та нефропатії. Для роботи цих кабінетів необхідна фахова підготовка лікарів в інститутах ендокринології, нефрології, Інституті удосконалення лікарів,

Центрі мікрохірургії ока. Кабінети раннього виявлення діабетичної нефропатії також необхідно забезпечити всім необхідним, щоб виявляти хворих на стадії мікроальбумінурії. ВЗ Сьогодні в Україні пожвавився процес запровадження стандартів і протоколів лікування багатьох захворювань. Цукровий діабет також не обійшли увагою?

— Протоколи надання медичної допомоги хворим на цукровий діабет були затверджені ще у 2009 році. У них сконцентрувалися сучасні наукові та галузеві досягнення, рекомендації Американської діабетичної асоціації (ADA) та Міжнародної діабетичної федерації (IDF), настанови, які застосовуються в провідних клініках світу і базуються на принципах доказової медицини та клінічної епідеміології. У цьому році затверджено і впроваджено в клінічну практику оновлені протоколи лікування хворих на ЦД ІІ типу, які призначені в першу чергу лікарям первинної та вторинної ланки надання медико-санітарної допомоги. ВЗ Цьогоріч добігає кінця затверджена у 2009 році Державна цільова програма «Цукровий діабет» і розробляється нова. Чим вона відрізнятиметься від попередньої?

— У рамках виконання програми на 20092013 рр. підготовлені та впроваджені «Протоколи надання медичної допомоги за спеціальністю «Ендокринологія», лікування хворих за якими з використанням нових високоефективних препаратів інсуліну та його аналогів, сучасних пероральних цукрознижувальних препаратів, інсулінових помп, аналогів глюкагоноподібного пептиду-1 та широке впровадження навчання хворих самоконтролю дають змогу досягти швидшої та довготривалої компенсації ЦД. Водночас залишається низка

важливих питань, їх і планується розв'язати у рамках наступної Державної програми «Цукровий діабет». Це — належна фінансова підтримка заходів програми; розв’язання питання щодо раннього виявлення цукрового діабету та його ускладнень; розробка стандартизованих показників для моніторингу факторів ризику розвитку ожиріння, ЦД та їх ускладнень у дитячому і підлітковому віці; державна підтримка у забезпеченні дорослих хворих засобами самоконтролю, вкрай необхідними для підтримання компенсації хвороби. Також потребує оптимізації існуюча система забезпечення хворих препаратами інсуліну, необхідно запровадити загальнодержавний контроль ефективності терапії усіх хворих на ЦД за рівнем глікозильованого гемоглобіну, досягнення на тривалий час компенсації цукрового діабету, цільових значень артеріального тиску та нормалізації ліпідного обміну. ВЗ На часі впровадження пілотного проекту по відшкодуванню вартості ліків для хворих на ЦД. Але ж ми, виявляється, й досі не знаємо, скільки їх! Щось реально спланувати за таких умов?

— Для цього і потрібен Національний реєстр хворих на ЦД. Наш інститут вперше розпочав цю складну і вкрай важливу роботу. Адже завдання Реєстру — не лише «порахувати» хворих, а й створити можливість аналізу поширеності ЦД, його ускладнень. На підставі таких об’єктивних даних дійсно можна щось планувати не для «галочки», а для реальних зрушень у розв’язанні проблеми на державному рівні. І ще одна важлива «зручність» Реєстру — з його допомогою ми можемо моніторити якість надання діагн остичних та лікувальних послуг, ефективність того чи іншого методу лікування, зрештою, перевіри-

ти чи правильно лікар «веде» свого пацієнта. Без Реєстру це зробити майже неможливо — не піднімати ж усі картки хворих, щоб визначити дієвість чи доцільність фармакотерапії? Однак, зауважу, що для повноцінного функціонування Реєстру потрібне адекватне його фінансування, а ще — координація дій між МОЗ та НАМН України. Щодо пілотного проекту реімбурсації на ліки, його впровадження можна лише вітати. Світовий досвід засвідчив: адекватне патогенетичне лікування ЦД поряд із його раннім виявленням — це надзвичайно вигідна інвестиція, яка дасть значну економічну вигоду в майбутньому. А основною умовою ефективного лікування хворих на ЦД є безперебійне забезпечення сучасними цукрознижуючими препаратами, засобами введення інсуліну, а також засобами самоконтролю. І тут найважливіше питання — їх доступність для хворих. Потребує удосконалення і система рецептурного забезпечення хворих на ЦД інсуліном. Програму удосконалення існуючої системи гарантованого забезпечення життєво необхідними препаратами інсуліну хворих на ЦД через впровадження рецептурно-компенсаторної системи з отриманням ліків за пільговими рецептами та відшкодуванням витрачених коштів відповідним аптечним установам із державним контролем цін планується запровадити вже з кінця 2013-початку 2014 року. Передбачається відшкодування вартості інсулінів, пероральних цукрознижуючих препаратів та частково витратних матеріалів до засобів самоконтролю (глюкометрів). Впровадження такої системи та активна просвітницька робота серед населення стимулюватимуть пацієнтів до обстеження та лікування. Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

ОЛЕКСАНДР ЛІТУС:

«ЖИТИ ЩАСЛИВО» І «МАТИ ВСІ АТРИБУТИ ДЛЯ ЩАСТЯ» –

РІЗНІ ПОНЯТТЯ «Про що буде розмова?», — запитує Олександр Іванович, влаштовуючись навпроти з філіжанкою кави. Відверто відповідаю: «Про Літуса». «Про мене? А дерматологія?», — здивовано перепитує мій співбесідник. «Про дерматологічні хвороби можна знайти інформацію в мережі Інтернет. А от про Літуса…» Отже, знайомтеся, Олександр ЛІТУС — головний дерматовенеролог МОЗ. ВЗ Олександре Івановичу, після вашого прізвища стоїть багато регалій. Ви знаний лікар і досить публічна особа. А хто ви, коли знімаєте халат та виходите за межі свого кабінету? — Мені ніколи не ставили таких запитань, тому я не маю заздалегідь підготованої відповіді… Відповім відверто: поза роботою я стаю людиною, зовнішній вигляд якої суперечить її внутрішньому стану. Я перетворююсь просто на хлопчину, в якого є безліч інтересів та хобі: полювання, риболовля, поїздки на джипах, дайвінг, велосипед, лижі… Перелік моїх захоплень може бути дуже довгим! Але найбільше задоволення мені приносить те, що я можу віддаватися улюбленим речам у найкращій компанії — у колі моєї «футбольної команди». Маю на увазі своїх синів: у мене їх четверо. Взагалі, діти — це моє найбільше щастя! Всі вони — мої великі друзі: і сини, і донька, хоча вона вже доросла (їй 25 років і вона теж лікар-дерматолог). Моїм хлопцям від шести до двадцяти років, і, як ви розумієте, захоплення у всіх різні. Але відпочивати ми полюбляємо разом. Я дуже легкий на підйом, і хлопці, часом, «підштовхують» мене робити екстремальні не по моєму віку речі, але я їм за це вдячний — це мій власний «двигун прогресу». Завдяки їм у моєму житті присутні безліч цікавих речей, яких не було в дитинстві. Наприклад, ми вдома всі разом граємо у системні комп’ютерні ігри. Кожен має свій пульт, але разом ми команда. Це надзвичайно об’єднує родину. Саме діти «підсадили» мене на цю розвагу. Ми часто виїжджаємо на день-два у ліс на квадроциклах. Це і задоволення від поїздки, і спосіб побути разом. Ми готуємо разом, і їмо, звичайно, разом. Окрім цього, ми з хлопцями обожнюємо

личезного кола питань. Я вислуховую і відповідаю, як воно є. А також радію тому, що хлопці відстоюють свою точку зору, сперечаються і не завж ди погоджуються. Раніше я вважав це відсутністю поваги. Зараз розумію, що це ступінь довіри. Важливо не стати «догмою» для своїх дітей. Треба завжди робити крок назад, згадувати себе у такому віці, прислухатися і розуміти. Я постійно собі це нагадую і замислююсь над тим, як би я вчинив раніше. Вік і досвід — не завжди гарні порадники. Тому що «жити щасливо» і «мати усі атрибути для щастя» — це різні поняття. Те, що зараз вважаю щастям я, може не мати жодного сенсу для моїх дітей.

сімейну риболовлю. Улов не важливий, важливі ті бесіди, які точаться між нами, і той час, що ми проводимо у колі сім’ї. Наших дівчат ми, звичайно, на риболовлю не беремо. Хіба що в кіно чи у подорож. А так у них свої, жіночі, захоплення. І це чудово, адже вони подруги. ВЗ Хто обирає розваги? — У нашій сім’ї відносини побудовані на взаємоповазі. Я вдячний дітям, що вони прислухаються до моєї думки і враховують мій вік, адже деякі розваги мені вже просто нецікаві. Звичайно, є чоловічі захоплення і суто мої власні інтереси. Наприклад, мені цікаве полювання чи просто бесіди з друзями за келихом пива. І сини це поважають. До речі, я зрозумів важливу, як на мене, річ: варто дозволяти собі те, що справді подобається зараз — у цей період життя. Адже те, що було цікаво 10 років тому, але на що не було можливості, зараз — просто не цікаве. Треба жити сьогоднішнім днем. Багато людей живуть «із понеділка», «коли вийду на пенсію» тощо. Завтра не тільки може не бути ресурсів для повноцінного життя — «завтра», на жаль, взагалі може не наступити… В житті повинен бути хтось, хто б примушував вас рухатися. У моєму житті це діти. Я можливо із задоволенням деколи полежав би на дивані, але змушений вставати і «наздоганяти» їх. Ось буквально на минулих вихідних ми їздили кататися на велосипедах і взяли із собою собаку. У нас німецький дог. Він так старанно біг за нами, що незабаром втомився. Я, до речі, втомився також. Тому відправив хлопців уперед і сів відпочити із псом. Якби ви бачили, як він занервував! Куди поділася його втома?! Він побіг за хлопцями і обертався на мене, слідкуючи, щоб

я наздоганяв. Для нього ми — все. Навіть пес у нас «схиблений» на родині… Я дуже втомлююсь на роботі, але, маючи такий «тил», я насолоджуюсь життям! ВЗ Скажіть, коли хлопці приходять до вас за порадами чи зі своїми проблемами, яким чином ви дієте? Чи не «тиснете» ви на них своїм авторитетом у серйозних ситуаціях? — Знаєте, скільки я себе пам’ятаю, я завжди «у пелюшках». Все-таки п’ятеро дітлахів. Але це величезний досвід, який мені надзвичайно допоміг у формуванні мого світогляду і поза родиною, в тому числі у суспільстві. Більшість соціальних проблем, які я намагаюся розв’язувати чи порушувати, я усвідомив завдяки дітям. Якщо дитина для тебе не прислуга, а друг — заборонені теми зникають. Таке ставлення — запорука того, що діти можуть прийти до мене з будь-якими питаннями та проблемами. Батьки часто нехт у ють тими запитанн ями, які ставлять діти. А вони запитують досить розу мні, а ле не завж ди «зручні» речі. На дитячі запитання важко відповісти, якщо ти не щирий. А коли тобі немає чого соромитися і ти можеш називати речі своїми іменами — все набагато простіше. Хлопців цікавить усе: і статева сфера життя, і відносини між людьми, і моя думка щодо ве-

ВЗ Така модель відносин — результат вашого досвіду чи вона була присутня у родині, де народилися ви? — Іноді доводиться розплачуватися за те, що ми користуємося чужим досвідом, а не живемо своїм розумом. Тому я вирішив, що будуватиму власну сімейну систему так, як відчуваю я. Головне правило моєї родини: не брехати собі і своїм близьким. Це значно спрощує життя — от цього мене навчив батько. Я дуже вдячний своїй родині за щасливе дитинство. В мене чудові батьки і старший брат, який мене завжди підтримував. Мій батько — кандидат ветеринарних наук. Він першим акліматизував фазанів в Україні, видав монографію та декілька книг і все життя пропрацював за фахом. А мама — вчитель історії. І я пам’ятаю всі принципи, які «прищеплював» нам батько: це відсутність будь-яких ілюзій і найголовніше — відсутність подвійних стандартів. Наприклад, не варто казати, що не можна вбивати тварин і їсти м'ясо. Треба розуміти — якщо ти хочеш відбивну, то маєш чітко усвідомлювати, яким чином вона була отримана. Так влаштоване життя: чиясь смерть є початком нового життя. Це усвідомлення значно спростило мій власний життєвий шлях. ВЗ Із кого почалася медична династія у вашій родині? — Рідна сестра моєї бабусі була відомою знахаркою. Вона лікува-

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

20 вересня 2013 року ла травами захворювання черевної порожнини і мала унікальний дар — могла руками «перебрати» кишечник. Це рятувало людей від застійних явищ, калькульозного холециститу, каменів у жовчному і нирках і т.д. Ми з братом жалкуємо, що не встигли перейняти її досвід. Після тітки лікарем мріяв стати батько, але вступити до медичного у нього не вийшло. Батьківську мрію першим втілив у життя брат. Він, ще у шкільному віці, сам важко захворів і завдяки «золотим рукам» хірурга, котрий його оперував, залишився живим. Це вплинуло на його вибір професії. А у мене вже вибору не було (усміхається. — Авт.). ВЗ Але ж мабуть ви лікарем стати не мріяли? — Звичайно ні! Я хотів стати льотчиком і літати на винищувачі. Як будь-який нормальний х лопець. Я намагався здійснити цю мрію і подав документи у льотну школу — потайки від батьків. Але не пройшов за станом здоров’я. Мені запропонувати стати техніком, а це було дуже далеко від моєї мрії. Довелося йти у медичний. ВЗ Яким ви були студентом? — Та як усі! Звичайним. Я не був відмінником, але завжди отримував стипендію. Мені подобалося навчання, особливо клінічні дисцип ліни — вони мені дава лис я найкраще. ВЗ Коли медицина захопила вас? — Біля Бесарабського ринку, на місці сучасного торгівельного центру раніше була лікарня — клінічна база медичного інституту, куди приводили студентів-першокурсників. У мене на очах у страшній агонії померла молода онкохвора дівчина. Я навіть наважився зробити їй штучне дихання. Це була перша смерть, яку я бачив так близько. Майже рік я ходив у хірургію і як будь-який майбу тній лікар вважав, що мушу бути хірургом. Але зрозумів, що це не моє. Для того, щоб бути хорошим хірургом, треба мати міцне здоров’я. Я б не впорався фізично. Після цього пішов на третьому курсі працювати медбратом у кардіореанімацію. Там я зрозумів, що правильно сформовані навички можуть рятувати людям життя. Але вибір на користь дерматології мені допоміг зробити брат. До речі, він алерголог-імунолог. Уже з четвертого курсу я почав ходити до дерматологічного гуртка і на мене звернув увагу професор Коляденко. Він сформував мене як дерматолога. Я йому надзвичайно вдячний і вшановую його світлу пам'ять. Він мені завжди допомагав — і порадою, і підтримкою. Я досить швидко захистив кандидатську і через п’ять років отримав ст у пінь доктора наук. На той час я був одним із наймолодших докторів у дерматології. ВЗ Чи було це приводом д л я заздрості? — Є гарна приказка: роби гарну справу і кидай її у воду. Її можна трансформувати на будь-які поняття, в тому числі й на заздрість. Я вважаю, що коли ти хочеш щось зробити, потрібно сміливо йти вперед, а не озиратися на оточуючих, гадаючи хто і що скаже за спиною.

ВЗ Із чого розпочалася ваша особиста практика? — З інтернатури, яку я проходив на базі Жовтневої лікарні. Мені дали найбільшу палату із найважчими хворими, здебільшого літнього віку. Цей період роботи навчив мене найголовнішого — вміти слухати. Ще тоді я зрозумів, що не може бути чітко відведеного часу для кожної людини. Доводилося слухати бабусь годинами: починали з хвороби, закінчували «за життя» і рецептами борщу. Але наступного дня я помітив, як вони мене чекали! Так у пацієнтів формується віра в лікаря і в те, що він робить. Одними ліками людину поставити на ноги неможливо, спочатку повинно бути слово. ВЗ Як ий період у вашій про фесійній ді я льнос ті бу в найнапруженішим? — Як не дивно, він розпочавс я кілька років тому. Я зрозумів, що такою, як вона є, ситуація у вітчизняній дерматології залишатися не повинн а. У той період я активно їздив по світу і набирався досвіду. Стало очевидно, що найкращі здобутки світової дерматології можуть

ВЗ Олексан дре Іванови ч у, ви вже третій рік поспіль Головний дермат овенеро лог МОЗ. Ск ажіть, якою є зараз вітчизняна дерматовенерологія? — Це складне питання. Щоб охарактеризувати сучасний стан речей, потрібно знати, якою дерматологія була кілька років тому, якою вона є зараз і якою вона повинна бути у майбутньому в ідеалі. На щастя, наша галузь розвивається семимильними кроками — завдяки людям, які її представляють. На сьогодні створено належні умови для навчання і розвитку лікарівдерматологів. Є певний вектор руху. Але, не змінивши свідомість лікаря, неможливо досягти вагомих змін у галузі. Зараз ми чітко усвідомлюємо — дерматолог може «перекривати» величезну кількість нозологій, котрі раніше лікувати не було мож ливості. Розроблені сучасні діагностичні системи, новітні методи лікування, які кардинально відрізняються від тих, що були навіть кілька років тому. І нам насправді зараз дуже легко — не потрібно вигадувати велосипед. Треба взяти найкращі на-

Досьє:  Літус Олександр Іванович (9 травня 1967 р. н.)  Головний дерматовенеролог МОЗ України  Доктор медичних наук, професор кафед ри шкірних і венеричних хвороб Ужгородського національного університету  президент Всеукраїнської громадської організації «Українська асоціація псоріазу»  головний редактор професійного медичного журналу «Дерматолог»  засновник періодичних науково-практичних конференцій «Київські дерматологічні дні»  ініціатор і співзасновник Євроазіатської асоціації дерматовенерологів  ініціатор та співорганізатор Першого міжнародного конгресу Євроазіатської асоціації дерматовенерологів України

з успіхом впроваджуватися і на теренах нашої держави. Для цього потрібно просто «брати і робити», а не дискутувати. З того часу і почалася найактивніша фаза моєї діяльності. По-перше, мені вдалося сформувати команду молодих, незаангажованих і грамотних лікарів. По-друге, я зрозумів, що у сучасній медицині найголовніше — менеджмент. Це змусило мене закінчити Школу MBA, щоб глибше розуміти бізнеспідходи і вміти чітко формулювати завдання собі і колективу. Перше, що змінилося, — я став раніше приходити на роботу. Спочатку на півгодини, потім — на годину, півтори. Зараз «стартуємо» о 7.30, адже ранок — той час, який дозволяє максимально раціонально сформувати робочий графік на весь день. ВЗ А з чого зараз складається робочий день Олександра Літуса? — Слава Богу, жоден день не схожий на минулий. За «шаблоном» я не живу, адже доводиться приймати багато рішень і впроваджувати у життя нові ідеї. Але починаю я з того, що усамітнююсь у кабінеті і читаю отримані листи. Далі, як правило, нарада із колегами, після якої прийом пацієнтів. Потім займаюся суспільною діяльністю.

працювання Заходу й адаптувати під наші умови. Головне, чим варто пишатися, — це створення Української академії дерматовенерології і проведення величезної кількості заходів з участю світових лідерів дерматології. Іноземні спеціалісти привезли до України найвагоміше — свій досвід. Після того, як лікар отримує теоретичну інформацію, він прагне оволодіти методиками, що використовуються у світі. Це автоматично тягне за собою бажання отримати таку ж апаратуру. Далеко ходити не треба, розкажу вчорашній випадок. Прийшла до мене на прийом молода жінка, 35 років, мати двох діток, із підозрою на бляшковий псоріаз. Коли ми її оглянули, зрозуміли, що це ніякий не псоріаз, а базальнок літинний рак. Утворення, до слова, на лиці. Раніше єдиним виходом була б операція, потім «пластика», після якої все одно залишився б рубець. Але завдяки тому, що ми одними з перших в Україні оволоділи методикою фотодинамічної терапії, ми зможемо їй допомогти без оперативного втручання. Методика проста: вводиться сенсибілізатор, ділянка опромінюється певною довжиною ультрафіолетової хвилі, а далі ці ракові клітини ніби «вибу-

хають». В результаті на цьому місці залишиться тільки плямка. Це приклад того, що коли ти володієш методикою, у тебе зовсім інший підхід до лікування — сучасний та інноваційний. Лікар повинен розуміти: пацієнт має бути максимально швидко, ефективно і дешево вилікуваний. І сучасні методики — це вихід. Замість того, щоб тримати хворих на псоріаз по півтора місяці у стаціонарах, треба налагодити амбулаторне лікування, яке буде ефективним для 70% цих хворих і коштуватиме державі лише 200 грн на кожного. Ми працюємо з кожною нозологією на основі доказової медицини. Знову ж на прикладі псоріазу: створена Асоціація; є договір зі структурою, яка постачає в Україну сучасні методики лікування; розроблені ідентичні західним протоколи лікування; проходить навчання лікарів; зареєстровані сучасні препарати — більш ефективні. Окрім цього, зараз ми розробляємо вітчизняні кабіни для фототерапії і незабаром вони будуть готові. Але найголовніше — це все має активно популяризуватися пацієнтам. Адже немож ливо реформувати га лузь лише по «вертикалі» — пацієнт повинен знати, розуміти і вимагати у лікаря те, що той може йому дати. ВЗ Чи допомагає вашій га лузі Держава? — Так! Я на дзвичайно вдячний усім, із ким працюю. Нам дійсно допомагають. Але ж ми приходимо у Міністерство не просто «поговорити». За нами велика справа. Наприклад, нещодавно ми провели Міжнародний Конгрес в Одесі, у якому взяли участь 1740 делегатів із 43 країн світу — виступило 120 найкращих доповідачів у сфері дерматології! А в результаті проведених Днів меланоми і того, що вперше у них брали участь не тільки дерматологи, а й онкологи, офтальмологи і терапевти, було обстежено 340 тис. пацієнтів за тиждень! Це колосальна цифра. Тобто за нашими словами йде дія, і мені приємно, що це цінують. ВЗ Здається, що у вас усе так легко виходить… Ви вважаєте себе везучою людиною? — Так! ВЗ Трохи про су мне: яка найбі льша проблема с у час ної дерматовенерології? — Небажання вчитися… Ми повинні створити лікарю такі умови, коли він буде змушений вчитися, аби володіти сучасними методиками. Тим паче, що це доступно. Мені у цьому сенсі подобається Фінляндія, де кожен лікар повинен обов’язково провести один робочий день у бібліотеці. ВЗ І останнє запитання: якби вам довелося розпочати життя з початку, ви б обрали той самий шлях (професію), чи бажали б щось змінити? — (Після довгої паузи. — Авт.) Ціль — ніщо, шлях — усе. Я пішов би тим самим шляхом, хоча іншою дорогою, але у тому ж напрямку…. Розмову вела Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

РЕФЛЕКСОТЕРАПІЯ

ІЗ МИНУЛОГО

В МАЙБУТНЄ Все більше людей сьогодні мають серйозні «букети» різних захворювань, лікування яких потребує прийому кількох медикаментів одночасно, а іноді й пожиттєво. Тому медицина змушена шукати інші, альтернативні, методи лікування чи реабілітації. Деякі з них, приміром, рефлексотерапія, протягом віків довели свою ефективність та безпечність і наразі можуть стати у нагоді. Про сучасні можливості рефлексотерапії «ВЗ» погодилася розповісти головний позаштатний спеціаліст МОЗ України по спеціальності «рефлексотерапія», професор Наталія МУРАШКО. ВЗ Що таке с у часна рефлексотерапія? — Сучасне визначення рефлексотерапії можна сформулювати таким чином: це насамперед лікувальна система, яка використовує можливість диференційованого керу вання саногенетичними процесами за рахунок рефлекторних співвідношень в організмі людини, що сформувалися протягом багатовікової еволюції. Із самого визначення зрозуміло, що рефлексотерапія — надзвичайно давня наукова система. Батьківщиною її традиційно вважається Китай (з періоду неоліту). Всі знання, о т ри ма н і к и та йс ьк и м и лікарями і філософами, ретельно документувалися і передавалися з покоління в покоління. Вже в кінці палеоліту сформувалася акупунктурна діагностика багатьох захворювань. В Китаї вона стала основою розвитку медицини взагалі. Китайська доба розвитку рефлексотерапії починається з 2852 р. до н.е., за нею слідує Європейська доба. Вперше в Європі, в кінці ХVІІ століття, почалося знайомство з методом у Франції, Німеччині, Великій Британії, Голландії та Італії. У кінці ХVІІІ століття на базі класичної акупунктури з’являється її новий різновид — електропунктура. Українська доба рефлексотерапії — молода. Вона починається із 17.03.1976 року, коли був виданий наказ №3266 МОЗ СРСР про відкриття курсу

рефлексотерапії при кафедрі неврології №1 Київського інституту удосконалення лікарів. Тоді кафедрою завідував професор Дмитро Іванович Панченко. Він віддав розпорядження сформувати й очолити новий курс професору Євгенії Леонідівні Мачерет, яка пізніше стала засновником Української наукової школи рефлексотерапевтів — саме вона перетворила цей курс в освітню систему. Завдяки Євгенії Леонідівні у 1978 році була створена служба рефлексотерапії і в Україні. І сама Є.Мачерет стала першим головним позаш тат ним спеціалістом МОЗ УРСР по спеціальності «рефлексотерапія». В роки незалежності вона була головним рефлексотерапевтом МОЗ України і пропрацювала на цій посаді до 2008 року. ВЗ Тобто українській рефлексотерапії всього 35 років? — Так, рефлексотерапія в Україні як наука і галузь медицини досить молода. «Сплеск» її розвитку почався у 1993 році, коли рефлексотерапію було включено до пере лік у лікарськ и х спеціальностей. Тоді ж затверджено положення про лікаря і кабінет. Це дало можливість призначити головних обласних спеціалістів і дати поштовх розвитку галузі. ВЗ Отже, до 1993 року лікарів-рефлексотерапевтів в Україні офіційно не

було? Хто ж працював у цій сфері? — Це були просто лікаріневрологи, які пройшли навчання на тематичних курсах з рефлексотерапії. Вже після виходу наказу про лікаря-рефлексотерапевта вони отримували другу спеціалізацію. ВЗ Хто вчив перших українських рефлексотерапевтів? — Євгенія Мачерет. Сама вона вчилася у Москві і Китаї. Згодом їй вдалося запросити до України китайських лікарів, які проводили курси підвищення кваліфікації для наших медиків. Ми навчалися влітку, щоб не заважати загальному навчальному процесу. А 1 вересня вже йшли навчати самі. До речі, перший «Атлас по рефлексотерапії» був написаний Ярославом Пішелем, він користувався величезною популярністю в СРСР. Із того часу й донині нічого в нашій галузі не видавалося. Євгенія Леонідівна Мачерет мріяла зібрати своїх учнів, їхні напрацювання і видати новий підручник. На жаль, їй це не вдалося. Тільки після її смерті ми кафедрою взялися за справу і, нарешті, світ побачив перший підручник із рефлексотерапії — це багаторічна, копітка робота. А ле результатом можна пишатися: підручник має статус «національного». Він складається з двох томів: теор етичної і практичної частин. У другій частині описані всі рецепти лікування по всіх нозологіях.

А раніше вчилися, як то кажуть, «на пальцях». Курси спеціалізації тривали довго — 8 місяців, і проходили на базі Київської обласної лікарні. Це було дуже зручно, адже сюди звозять пацієнтів з усіма патологіями, тож майбутні рефлексотерапевти мали можливість відпрацьовувати навички. Їм доводилося у буквальному сенсі слова «жити» у лікарні — іншого способу набратися досвіду не було. Всі дисертації, які писалися під керівництвом Мачерет, були присвячені рефлексотерапії. До слова, вона створила Асоціацію рефлексотерапії, об’єднавши таким чином спеціалістів України. ВЗ Де ж рефлексотерапевтичні методи найбільш актуальні? — Працюємо, як правило, із «хронікою», адже в гострому періоді захворювання методи рефлексотерапії використовувати не варто. Також активно впроваджуємо розробки під час періоду реабілітації після хвороб і тоді, коли внаслідок тривалого лікування традиційні методи терапії та ліки вже не діють. Це стосується й алергійних реакцій на медикаменти, і ситуацій, коли пацієнтові показано кілька препаратів, які нівелюють

один одного. Гарні результати у Мачерет і її учнів були в лікуванні вегетосудинної дистонії, неврологічних проявів клімаксу, порушень циклу тощо. Лікували виключно «голками», жодних трав професор не визнавала. ВЗ Хто може стати рефлексотерапевтом? — Тільки дипломований лікар. Тобто це апріорі — післядипломна освіта. Не знаючи «фундаменту» — анатомії, фізіології, патології, — неможливо скласти акупунктурний рецепт і ефективно лікувати. Ми працюємо не з окремими точками чи синдромами, а з організмом у цілому. Кажуть, що голками неможливо нашкодити. Це не так! Це складна аналітична робота, яка вимагає від лікаря прий няття щоденних рішень. Кожного дня потрібно розпитувати пацієнта, наскільки змінився його стан, які нові симптоми з’явилися, яке його загальне самопочуття. Відповідно до цього точки постійно змінюються. Стандартний сеанс триває 20 хв, іноді потрібно більше часу. Але є пацієнти, які витримують лише 5 хвилин. Це пов’язано з індивідуальною чутливістю. І таким хворим необхідно знімати

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

РЕФЛЕКСОТЕРАПІЯ

20 вересня 2013 року голки негайно, міняти їх локалізацію і підбирати час. Наведу ще один приклад: реабілітація після інсульту. У цьому випадку метод має неймовірні результати, але тільки у руках професіонала. Коли вже стабілізувався тиск та налагодився мозковий кровотік, можуть залишитися паралізованими ноги. Це лікується голками, але акупунктурний рецепт складається залежно від тонусу кінцівок. Якщо у пацієнта парез — методика одна, якщо плегія — інша. Те саме стосується і розсіяного склерозу. Спочатку пацієнти відчувають тяжкість у ногах, потім — слабкість. У ці проміжки часу методики дії повинні кардинально відрізнятися. Тобто метод дуже індивідуальний і вимагає від лікаря як мінімум спеціальних, глибоких знань. Ми вчимо лікарів аналітично мислити — китайці називають це «стратегічною канвою». І без цього — нікуди. До того ж завжди треба враховувати протипоказання, хоч їх і не багато. По-перше, це шкірні хвороби, пов’язані з місцем введення голки. Подруге, онкологія. Навіть у Китаї не беруть таких хворих — через стимулюючий ефект. По-третє, інфекційні хвороби, які теж є прямим протипоказом.

— Так, у нас є педіатрична практика. Але дуже скромний досвід. Діти вкрай негативно реагують на голки, їм важко пояснити їх доцільність. Пам’ятаю свій досвід. До мене привели 6-річну дівч инку, яка у результаті падіння з велосипеда і порізу обличчя отримала неврит лицьового нерва. У дорослих така патологія чудово піддається лікуванню, тому я взялася їй допомагати. Але це було випробування: сеанси тривали годинами і більшість часу йшли на вмовляння. Снодійні давати не можна, адже я повинна бачити, як діють голки. Я вважаю, що цим мають займатися все ж таки педіатри. Є багато дитячих хвороб, які можна з успіхом лікувати за допомогою голкорефлексотерапії — невдовзі ми плануємо розробити д ля дитячих лікарів окремий курс рефлексотерапії. Вза-

потім мати можливість використовувати протоколи лікування. Тепер, враховуючи напрацювання останніх років, будуть переписуватися і вони. ВЗ Як співіснує рефлексотерапія із суміжними спеціалізаціями? Чи направ л яють лікарі самі своїх пацієнтів до кабінету рефлексотерапевта? — Кілька років тому спос терігався невеликий спад зацікавленості рефлексотерапією. А зараз ми знову бачимо підйом. З’явилася можливість організовувати конференції і вони доступні для лікарів. Тому і «курсантів» побільшало. Це все через те, що ми почали більше й голосніше говорити про рефлексотерапію. Протидії ві д колег інших спеціальностей ми не відчуваємо. Частіше нав паки — лікарі рекоменду-

лютно «живі» м’язи. Запитую — як?! Виявилося, що вона щоденно цілих 15 років робила чоловікові масаж. Звичайно, я взялася його лікувати, привели м’язи в тонус, змусили їх працювати. Через чотири місяці, коли родина запросила мене на день народження чоловіка, він сам відчинив мені двері. П'ятнадцять років повного паралічу ніг… Це величезна нагорода для мене як для лікаря. А для людей — диво. Взагалі, щоб повністю зрозуміти механізм дії рефлексотерапії, треба народитися і вирости у Китаї. Ми все пояснюємо з точки зору медицини. Китайці — філософи: коли вони приїжджають до нас вчити, їхній робочий день починається з молитов та медитацій. І, звичайно, результати у них значно кращі. Але, на щастя, підготовки наших лікарів теж вистачає, щоб допома-

Окрім цього потрібно на лагодити запрошення китайських спеціалістів на наші двотижневі курси. Не їхати нам туди, а давати мож ливість нашим лікарям вчитися у китайських спеціалістів, але на наших пацієнтах. ВЗ Яка проблема найболючіша у сфері рефлексотерапії? — Найважче вміло донести лікареві те, що методи є ефективними, дієвими і нетравматичними. Тобто популяризація. Над цим ми працюємо. Інша вагома проблема — те, що останні роки при державних медичних закладах скорочують ставки рефлексотерапевтів. А при санаторіях їх уже майже немає. Сама система реабілітації, на жаль, зараз переживає не найкращі часи. Ми всіма силами намагаємося зберегти ті кабінети, що залишилися.

ВЗ Зараз спеціалізуютьс я також перева ж но неврологи? — Найбільш актуальна така спеціалізація на сьогодні для сімейного лікаря. Тому що тепер вони, замість нев рологів, ідуть до лежачих пацієнтів додому. На наших конференціях 60% слухачів — сімейні лікарі. ВЗ Яким чином лікарі набираються практичного досвіду? — Тепер на базі обласної лікарні функціонує кабінет, створений стараннями нашої кафедри НМАПО ім. П.Л. Шупика. Там прий мають дипломовані лікарірефлексотерапевти і коштує це в кілька разів дешевше, ніж у приватному закладі. Для тих лікарів, що проходять у нас курси, це гарна можливість отримати досвід, адже у цей кабінет звертаються хворі з різноманітними патологіями, і лікар з першого дня навчання має можливість спостерігати, а згодом і лікувати їх. Усе абсолютно легально й офіційно, під керівництвом доцента і куратора. ВЗ Чи займається українська рефлексотерапія дітьми, адже у Китаї, наприк лад, ДЦП активно лік у ють за допомогою голок?

галі, ще є безліч речей, над якими потрібно працювати і впроваджувати у нашу щоденну практику. Найвищий пілотаж — анестезія під час хірургічного втручання за допомогою голок. Це практикують з успіхом у Китаї і до цього варто прагнути. Адже є безліч людей, яким за різних причин протипоказаний медикаментозний наркоз. ВЗ Чим керуються рефлексотерапевти у своїй практиці? Чи створені стандарти і протоколи лікування? — Звичайно! Є наші українські протоколи лікування, які пише головний спеціаліст МОЗ. Більшість їх написані Євгенією Мачерет. Я обіймаю цю посаду лише рік. І в пріоритеті спочатку був підручник, адже лікарі вчаться по підручнику, щоб

ють пацієнтам і розуміють самі, що лікування повинно бути комплексним, а повноцінна реабілітація — його невід’ємна частина. Пацієнти останнім часом також стали більше довіряти таким методам, як рефлексотерапія. Розповім нещодавній приклад. Прийшла до мене літня жінка з проханням взяти на лікування її чоловіка. Вона дізналася, що після інсульту дуже допомагають голки. Я її запитую, скільки часу пройшло. Відповідає — 15 років… Чесно кажу, що нічим уже допомогти не можу, голками треба діяти по гарячих слідах. У такому випадку вже атрофовані м’язи, отже, немає із чим працювати. Але вона мене вмовила хоча б поглянути на чоловіка. Коли я його оглянула — у мене відібрало мову! Абсо-

гати людям. Навіть у безнадійних випадках. ВЗ Окрім голок, що є в арсеналі сучасного лікарярефлексотерапевта? — Активно використовують масаж по спеціальних біологічно активних точках, ва лик и мік рогольчас ті, аурикулотерапію, електропунктуру, лазер тощо. ВЗ Що ви, як головний спеціаліст, плануєте зробити для галузі у найближчому майбутньому? — Хотілося б перейняти китайські майстер-класи. Проходить це таким чином: команда із кількох лікарів 4 години працює з одним пацієнтом. Тобто пропрацьовується саме індивідуальний підхід і одна нозологія. Це більш глибокий рівень навчання.

Я сама зв’язуюсь із головним лікарем установи, намагаюся вплинути на його рішення. ВЗ А скільки нових рефлексотерапевтів з’являється у рік? — У середньому — 15 осіб. Це не багато. Але у зв’язку з тим, що ми намагаємося зберегти існуючі ставки, більша кількість спеціалістів буде недоречною. Поки що. Навіть із цих «новеньких» левова частка йде у приватний бізнес, аби відкрити власні кабінети. Це не погано, адже вони популяризують метод. Головне — щоб галузь розвивалася, а яким шляхом (приватним чи державним) ми зможемо досягти цього розвитку — не так уже і критично! Бесіду вела Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

Медицина та фармація під тиском спільних проблем Коли терапія не спрацьовує, хто у цьому винен — лікар, фармацевт чи пацієнт? На перший погляд, запитання поставлено некоректно, адже у кожному окремому випадку є свої нюанси. Але іноді навіть спеціалісти вдаються до емоційних узагальнень на кшталт «у всьому винні погані ліки» або «наші лікарі не вміють лікувати». Якщо відкинути експресію, стає очевидним: сьогодні існує безліч проблем, перед якими медичний працівник та фармацевт — на рівних. І розв’язати їх, навіть спільними зусиллями, — завдання не з легких. Примхливе лікування

знайдені більш серйозні обмінні та неврологічні генетичні захворювання порівняно з євреями-сефардами. Зокрема, від 10 до 12% ашкеназі, обстежених в Ізраїлі та США, мають високу схильність до шизофренії, в той час як загалом для білої популяції США цей показник не перевищує 1%. Набагато ближчою для нас виявилася гендерна специфічність ліків. Це питання було порушене ще на початку 2000 р., але досі не отримало достатнього розвитку. Гендерні ознаки зазвичай враховуються лише при розробці препаратів для лікування захворювань зі статевою специфікою. В інших випадках, ліки виключно «для жінок» — часто лише маркетинговий хід. Проте доведено, що дія багатьох лікарських засобів має статеві особливості з огляду як на ефективність, так і на небезпеку (відмінності у частоті побічних явищ у чоловіків і жінок). У роботі Майкла Берга, доктора медичних наук, ад'юнкта-професора неврології Рочістерського університету (США), присвяченій фармакологічним відмінностям між статями, наводяться такі приклади: у жінок морфін має більший аналгетичний потенціал, у той час як антитромбоцитарна дія аспірину, навпаки, є більш вираженою у чоловіків. Окрім того, відомо, що таке загрозливе для життя ускладнення лікарської терапії, як тріпотіння шлуночків, набагато частіше зустрічається у жінок. Причинами цього можуть бути статеві відмінності, дія статевих гормонів тощо. Автор вважає, що інформацією про статеву специфічність деяких ліків має володіти кожен лікар-практик. Тож, цей показник повинен перевірятися ще на стадії клінічних випробувань.

ності генів, які кодують ферменти Звичайно, в першу чергу лікаря та метаболізму ліків, молекули-перефармацевта поєднують проблеми, носники ліків і рецептори, що взапов’язані власне з пацієнтом. ємодіють із ліками. На відміну від Насамперед — комплаєнс хво- інших факторів спадкова детермірого, тобто готовність пацієнта нованість відповіді залишається виконувати рекомендації лікаря, постійною протягом усього життя його сумлінність і схильність до людини. лікування. Володимир Дейнега, заслужений Відмінності існують діяч науки і техніки України, доктор Меншою мірою України торкнуламедичних наук, професор, у своїй ся така проблема, як етнічний поліроботі «Деонтологія як філософія морфізм. Відомо, що представники медичної діяльності» вказує, що 50% різних націй і рас мають схильність амбулаторних і 30% стаціонарних до різних захворювань, і ліки на них українських хворих не приймають діють неоднаково. Наприклад, у «Скандинавському призначених лікарських засобів або приймають їх нерегулярно і не журналі гастроентерології» була в прописаній дозі. Розв’язання цього описана різна реакція японців і складного питання вимагає своєрід- шведів на антихелікобактерну терапію при виразковій хворобі. Схема ного партнерства з пацієнтом. Відомо, що в уявленні багатьох лікування виявилася ефективною хворих саме ін'єкції є найбільш у 93% шведів, а в японців позитивефективним засобом, у той час як на дія спостерігалася лише в 63% таблетовані форми часто сприйма- випадків. В американському «Журналі Наються недостатньо серйозно. Тому на рівні і лікарського прийому, і ціональної медичної асоціації» опуаптеки В. Дейнега радить терпляче бліковані досить цікаві результати роз'яснювати хибність такої думки. щодо фармакогеноміки і міжпопуТакож він відмічає, що велику ляційного вивчення генетичних роль у результатах лікування віді- хвороб у євреїв. Згідно з досліграє вигляд лікаря. Більш того, один дженням, у євреїв-ашкеназі були і той самий засіб, призначений «домашнім» доктором або на «випадковому» прийомі в поліклініці, діятиме Таблиця 1. Частка фальсифікованих лікарських засобів на хворого по-різному. Інша складна проблема терапії Регіон Відсоток — це фармакогенетичний парадокс, до 5 або принцип «100/25». Сутність по- Країни ЄС, США, Канада та Японія лягає в тому, що ефективність дії Країни СНД до 15 лікарського засобу залежить від Найбідніші регіони Латинської Америки, Південно-Східної Азії, до 30 багатьох змінних параметрів (вік, Африки функціональний стан органів, суІнтернет до 50 путня терапія, хімічна природа лідо 10 ків, їх взаємодія між собою) та од- У загальному обсязі світового фармацевтичного ринку ного постійного (спадковість). За даними Вільяма Еванса, керівника дослідницького дитячого шпиталю Таблиця 2. Кількість аптек, що виготовляють екстемпоральні ліки, St. Jude (США, Теннессі), внесок ге- в країнах Європи нетичних чинників у варіабельність Австрія, Велика Британія, Ірландія, Іспанія, Люксембург, Нідерланди, реакції на прийом лікарського засоУсі Німеччина, Фінляндія, Франція бу становить від 20 до 95%. Наукою Більшість Італія, Норвегія, Польща накопичено багато прикладів, які показують, що відмінності відповіМеншість Греція, Данія, Швеція, Україна ді на лікарську терапію обумовлені Жодної Португалія варіантами нуклеотидної послідов-

Сироти фармацевтичного ринку Рідкісні захворювання також відносяться до нерозв’язаних питань — тільки в Європі від рідкісних (орфанних) хвороб страждають майже 1,4 млн. Серед них, наприклад, від вродженої гіперамоніємії (порушення метаболізму сечовини) — 46 осіб, хвороби Гунтера (мукополісахаридоз II) — 400 осіб. На цьому тлі кількість зареєстрованих у Євросоюзі (729), Росії (66) та Україні (13) орфанних препаратів свідчить про неможливість задовольнити потреби пацієнтів, особливо в Україні. До числа рідкісних відносять вроджені (спадкові) або набуті захворювання, частота яких, наприклад, становить не більше 5 на 10 тис. хворих. До таких «хвороб-сиріт» привернуто увагу медиків різних спеціальностей у зв'язку з їх невиліковністю через відсутність своєчасних методів діагностики і лікування, а також через відсутність бажання в інноваційних фармацевтичних компаній вкладати фінансові ресурси в розробку ліків, які не мають у перспективі комерційного успіху. На сьогодні статус орфанних препаратів мають 450 лікарських засобів. Найбі льшу кі лькість «сирітських» препаратів використовують для лікування гемобластозів і раку (гострі лімфобластози у дітей та дорослих, у тому числі при наявності філадельфійської хромосоми, промієлоцитарна лейкемія, хронічний мієлолейкоз і тромбоцитемія, рак нирки, надниркових залоз, стравоходу, неходжкінська лімфома, сімейний аденоматоз кишечнику та ін.). На другому місці — спадкові захворювання: акромегалія, хвороба Фабрі, гіперамоніємія, хвороба Гоше, Помпе, Вільсона, мукополісахаридоз I, II, IV типу, тирозинемія типу I. Третє місце посідають важкі вроджені і спадкові захворювання центральної нервової системи: міоклонічна епілепсія (синдром Драветса), епілепсія Леннокса-Гасто, катаплексія у дорослих з нарколепсією, хронічний больовий синдром, резистентний до анальгетиків, тощо.

Чим допомогти? Не секрет, що у забезпеченні ліками населення існують справжні «діри», які виникли саме у фармацевтичному секторі. Лікарям залишається лише сподіватися, що з часом вони будуть «залатані», але на цей час принципових змін не передбачається. Дуже серйозною проблемою, яка завжди на слуху, є безпека призначення ліків.

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

20 вересня 2013 року «Сьогодні потенційно небезпечними є 25% всіх призначуваних комбінацій. Причинами цього можуть бути поліморбідність, поліпрагмазія і побічні реакції. Зокрема, поліморбідність — це наявність в одного пацієнта двох або більше захворювань, що є патогенетично взаємозалежними або такими, що збігаються за часом (наприклад, серед осіб віком понад 60 років індекс поліморбідності становить 3,3). Поліпрагмазія — це одночасне, часто необґрунтоване призначення значної кількості (6 і більше) ліків, зустрічається у 56% пацієнтів до 65 років та у 73% — понад 65 років. Нарешті, побічні реакції у літніх пацієнтів під час призначення менш ніж 6 препаратів виникають у 18% випадків, а при застосуванні 6 і більше ліків — у 80%. Лікарські ускладнення стали не тільки серйозною медичною і соціальною, але також і великою економічною проблемою. Витрати, пов'язані з ними, в деяких країнах складають до 1520% бюджету охорони здоров'я», — розповів Богдан Громовик, професор кафедри організації й економіки фармації та технології ліків ФПДО Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Окрім того, до проблем, які не пов’язані з роботою лікаря, відносяться: • відсутність (дефектура) деяких ліків унаслідок зняття з виробництва, призупинення виробництва за відсутності сировини, несвоєчасної реєстрації, несвоєчасного розмитнення, невиконання посередником взятих на себе зобов'язань, незадовільної якості складання замовлення постачальнику, ажіотажного попиту; • відсутність специфічних (актуальних) лікарських засобів для лікування багатьох хвороб (СНІД, онкологічні хвороби, наркоманія тощо); • недостатність лікарських засобів для дітей. За даними ВООЗ, майже у 90% дітей використовуються ліки, призначені для дорослих. При цьому більшість препаратів, що застосовуються в педіатрії, не мають відповідної доказової бази; • наявність лікарських засобів, терапевтична ефективність яких не доведена рандомізованими клінічними дослідженнями;

• наявність лікарських засобів з обмеженим медичним застосуванням унаслідок появи побічної дії на ринковому етапі їх використання (так званий «чорний перелік» ліків); • недостатня біодоступність низки лікарських засобів, тобто низька швидкість та ступінь, із якими діюча речовина або її активний компонент абсорбує (усмоктується) з лікарської форми і стає доступною в місці дії. Наприклад, морфін гідрохлорид дуже добре всмоктується в тонкому кишечнику (до 99% прийнятої дози). Проте біодоступність морфіну при прийомі per os складає не більше 32%; • низька біоеквівалентність, тобто низька біодоступність від-

Ніякої різниці?  У 2004 р. медицина вперше офіційно визнала, що лікування представників різних етнічних груп вимагає застосування різних ліків. Саме тоді в США було зареєстровано перший «етнічний» препарат для лікування серцевої недостатності у представників негроїдної раси під назвою BiDil. Представники негроїдної раси вдвічі частіше порівняно з білими страждають від серцевої недостатності. До того ж вони набагато менше сприйнятливі до дії лікарських препаратів, які найчастіше використовують при лікуванні гіпертонічної хвороби. Насамперед тому, що в організмі представників негритянської раси утворюється набагато менше оксиду азоту, який розширює судини. А нові ліки виведено саме для того, щоб заповнювати цю нестачу. У ході клінічних досліджень виявилося, що при лікуванні афроамериканців препарат ефективний у 66% випадків, але його лікувальна дія практично не поширювалося на представників білої раси.

твореного (генеричного) препарату (таких в Україні 90% серед зареєстрованих ліків) порівняно з референтним (оригінальним) лікарським засобом після введення в одній і тій самій молярній дозі; • фальсифікація ліків, тобто навмисна й обманна невідповідність маркування стосовно складу та/або виробника лікарського засобу чи інгредієнтів для його виробництва.

Здоров’я на вагу золота Однією з найважливіших проблем в Україні завжди залишається вартість лікарських засобів для кінцевого споживача, через яку лікар часто вимушений шукати компроміс між терапевтичною ефективністю та можливостями пацієнта. До того ж, за різними даними, роздрібні ціни на препарати-аналоги часто відрізняються на порядок, а коефіцієнт

Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України Оголошує конкурс на заміщення наступних посад: • Професорів кафедр: клінічної лабораторної імунології та алергології (1 посада на 1 ст.), організації і економіки фармації (1 посада на 1 ст.); • Доцент кафедри терапії (1 посада 1 ст.); • Асистентів кафедр: акушерства, гінекології та репродуктології (1 посада на 0,25 ст.), ортопедичної стоматології (1 посада на 0,25 ст.).  Адреса академії: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.  Приймання документів — 30 днів з дня опублікування оголошення.

ліквідності ціни на лікарський засіб одного і того ж виробника в різних аптеках перевищує 15, а іноді навіть 50%. Із грошовим питанням пов’язана така добре відома лікарям складність, як відсутність коштів у ЛПЗ на закупівлю ліків, необхідних стаціонарним хворим. Так, у минулому році частка госпітального сегмента в загальному обсязі ринку лікарських засобів скоротилася з 19 до 15% у грошовому вираженні. Тобто більше 80% витрат на лікарське забезпечення лягає на плечі споживача. Обмежує можливості лікаря призначати адекватну терапію і низька фізична доступність населення

до екстемпоральних лікарських засобів. «Якщо на початок 1992 р. у нас було 6529 аптек, з яких 84,4% виготовляли ліки, то на початок 2013 р. налічувалося 15 092 аптеки, але ліцензію на право виготовлення лікарських засобів мають усього 5% із них. Це при тому, що виготовлені в аптеках ліки, з огляду на вплив фізичних та фізико-хімічних властивостей діючих і допоміжних речовин, є ефективнішими від промислових аналогів через зменшення негативних побічних явищ, особливо при лікарському забезпеченні дітей, зокрема в перший рік життя, хворих неврологічного профілю, а також осіб, які страждають від алергії», — поділився Б. Громовик. Також на стані здоров’я українців відбивається і низький рівень лікарського забезпечення сільсько-

го населення внаслідок скорочення числа та потужності аптечних організацій. За офіційними даними, у сільській місцевості знаходиться лише 20,5% аптечних закладів, у той час як у селах мешкає 31,4% населення країни. Зі свого боку, виробники фармацевтичної продукції також можуть назвати проблеми охорони здоров’я, пов’язані з професійною діяльністю лікаря. Насамперед — сумнозвісну лікарську помилку, жертвою якої, за даними ВООЗ, стає кожен десятий пацієнт у світі. У США через неправильне застосування ліків щорічно помирає до 100 тис. осіб. Помилка у призначенні препарату посідає шосте місце серед причин смертності. В Україні через лікарські помилки щодня помирають 6-7 хворих і втричі більше стають інвалідами. Нерідко саме помилки колег є причиною розвитку резистентності пацієнта до збудника хвороби або до дії конкретних препаратів. Найчастіше говорять про антибіотикорезистентність як загрозу втрати цього класу препаратів, але є й інші приклади. Зокрема, частота первинної медикаментозної резистентності до будь-якого протитуберкульозного препарату становить у середньому 10,4%.

Дрібними кроками Існує ще багато проблемних питань, які стають на заваді ефективній роботі лікаря і фармацевта. Достатньо згадати повальне самолікування українського населення, яке, за словами експертів, існуватиме стільки, скільки придбання лікарського засобу залишатиметься справою тільки споживача. Звісно, розв’язати всі проблемні питання в досяжному майбутньому немає ніякого шансу — реалістичним прогнозом тут може служити сценарій розвинених країн, де при великих бюджетах на охорону здоров’я залишаються без відповіді ті самі питання, що й у нас. Але можна зрозуміти, нарешті, що стан здоров’я українців — це спільна відповідальність, і замість пошуків винних зосередитися на поглибленні професійних знань, щоб виключити хоча б особисту відповідальність за випадки неефективного лікування. Марина ЧІБІСОВА, для «ВЗ»

Міністерство охорони здоров’я України Національний інститут раку Оголошує конкурс на заміщення вакантних посад: • У науково-дослідний клініко-хірургічний відділ • Науково-дослідне відділення пухлин органів черевної порожнини та заочеревинного простору: — Провідний науковий співробітник — 1; — Старший науковий співробітник — 1; — Науковий співробітник — 1; — Молодший науковий співробітник — 1. • У н/д організації протиракової боротьби • Н/д відділення координації наукових досліджень, впровадження, захисту прав інтелектуальної власності та підготовки кадрів: — Науковий співробітник — 1. • Н/д відділення управління якістю медичної допомоги онкологічних хворих: — Старший науковий співробітник — 1.  Термін подання документів — 1 місяць від дати публікації оголошення конкурсу в газеті.  Адреса інституту: 03022, м. Київ-22, вул. Ломоносова, 33/34.  Телефон для довідок: 259-01-79.

еФеКТИВНІСТь ТА БеЗПеКА лІКІВ

ПоБІЧНІ РЕАКцІЇ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ АНТИБІОТИКІВ В УКРАЇНІ У 2012 РоцІ К оли йдеться про призначення лікарського засобу, дуже важливим є не лише досягнення бажаного терапевтичного ефекту, а й запобігання тим побічним реакціям (ПР), що можуть виникнути в процесі лікування. Прийняття рішення про доцільність призначення будь-якого лікарського засобу (ЛЗ) повинно відбуватися лише за умови, що користь від його застосування переважатиме над ризиками. Такий підхід стосується й антибіотиків (АБ). Проте існує ймовірність зростання складової ризику у співвідношенні користь/ризик і за рахунок цього — зменшення користі від застосування АБ. Довгий час і лікарі, і їхні пацієнти пов’язували з АБ сподівання на швидке й ефективне одужання від більшості захворювань, спричинених мікроорганізмами. Таке оптимістичне ставлення до антибіотиків ґрунтувалося на багаторічному успішному їх застосуванні в усіх сферах медичної практики. Однак уже наприкінці ХХ століття не залишилося сумнівів, що людство не тільки не здобуло перемогу в боротьбі з патогенними мікроорганізмами, а й у багатьох випадках катастрофічно здає свої позиції внаслідок прогресуючого зростання множинної стійкості мікроорганізмів до антибіотиків. На сьогодні у планетарному масштабі це явище набуло настільки загрозливого значення, що у 2012 р. Генеральний директор Всесвітньої організації охорони здоров’я Маргарет Чен під час виступу на конференції з інфекційних захворювань у Копенгагені заявила: людство знаходиться на порозі постантибіотикової ери і недалеко той день, коли звичайна ангіна чи подряпина призводитимуть до смерті. Думки вчених стосовно наслідків і шляхів подолання цієї проблеми розходяться. Одні з них стверджують, що антибактеріальна терапія в її сучасному вигляді не має майбутнього. Адже найновіші АБ, на створення і впровадження яких у практику витрачається 8-10 років та сотні мільйонів доларів, через декілька років їх застосування прогресивно втрачають свою активність. Інші, більш оптимістично налаштовані науковці, хоч і погоджуються з тим, що формування антибіотикорезистентності є надзвичайно несприятливим фактором для людства в цілому, все ж пропонують шукати адекватні шляхи протидії цьому явищу. Вони, зокрема, наголошують на необхідності на державному рівні усвідомити важливість даної проблеми, налагодити збір якісної інформації про споживання АБ, впровадити вивчення

резистентних штамів мікроорганізмів, поширення резистентності, розробляти і реалізовувати програми, спрямовані на боротьбу з нею. Не менш важливим є раціональне застосування АБ, що включає чітке обґрунтування необхідності та схем їх призначення у кожному конкретному випадку, з урахуванням негативних наслідків, які можуть виникати. Не менш серйозною проблемою застосування АБ є ПР. Призначення ЛЗ відбувається з метою досягнення лікувальної дії, однак це може супроРис. 2. Побічні реакції антибактеріальних препаратів алергічного генезу (%) Анафілактичний Анафілактичнийшок шок 1,88

0,95

5,23

Анафілактичнареакція Анафілактична реакція

Зміни Змінишкіри шкіри

Ангіоневротичний

Ангіоневротичний набрякКвінке Квінке набряк 91,94

цин, рокситроміцин, кларитроміцин, азитроміцин). • Кетоліди, стрептограміни (телітроміцин, синерцид). • Тетрацикліни (тетрацикліну гідрохлорид, метациклін, доксициклін). • Хлорамфеніколи (левоміцетин). • Аміноглікозиди (стрептоміцину сульфат, неоміцин, мономіцин, канаміцин, гентаміцин, тобраміцин, сизоміцин, нетилміцин, амікацин). • Поліпептиди (поліміксини, граміцидин С, бацитрацин). • Глікопептиди (ванкоміцин, тейкопланін, ристоміцин). • Лінкозаміди (лінкоміцину гідрохлорид, кліндаміцин). • Оксазолідинони (лінезолід, еперезолід). • Рифаміцини (рифампіцин, рифабутин). • Препарати стероїдної структури (фузидин-натрій). Кожна група АБ має свою хімічну будову, а відповідно — фармакодина-

Алергічні прояви Порушення функцій органів травлення Порушення центральної та периферичної нервової системи Порушення імунологічні та системи крові Кардіальні порушення Зміни у місці введення АБП Порушення опорно-рухового апарату та сполучної тканини Порушення функцій органів дихання Судинні порушення Зміни зору, слуху та функцій вестибулярного апарату Порушення функцій сечовидільної системи Загальні розлади

воджуватися розвитком небажаних негативних реакцій, зумовлених або фармакологічними властивостями ЛЗ, або особливостями відповіді організму на введення препарату. Проведений аналіз повідомлень про випадки ПР ЛЗ, що надійшли в 2012 р., виявив: найчастіше лікарі України повідомляли про розвиток ПР при застосуванні АБ ЛЗ (26%). Слід зазначити, що це стосується не лише 2012 р., доля повідомлень про ПР АБ ЛЗ з року в рік коливається у межах від 25 до 27%. Для кращого сприйняття матеріалу дозволимо собі нагадати класифікацію сучасних антибактеріальних АБ, які розподіляються за своєю хімічною будовою на групи. • Бета-лактамні антибіотики (пеніциліни, в тому числі інгібіторозахищені пеніциліни, цефалоспорини, в тому числі інгібіторозахищені цефалоспорини, монобактами, карбапенеми). • Макроліди й азаліди (еритроміцин, олеандоміцину фосфат, спірамі-

мічні властивості, які зумовлюють показання до застосування, протипоказання та несприятливі наслідки. Щодо останніх, слід зазначити, що більшість АБ можуть спричинити виникнення реакцій гіперчутливості різного ступеня серйозності та тяжкості, а також певним групам АБ властиві характерні ПР. Нижче подано інформацію про побічні реакції (ПР) антибактеріальних препаратів, які спостерігались в Україні у 2012 р. Незважаючи на те, що подібні дані присутні в інструкціях до їх застосування, додатковий аналіз випадків ПР АБ сприятиме загостренню уваги всіх зацікавлених осіб на небезпечності їх рутинного призначення, особливо коли воно здійснюється без достатніх для цього підстав, а іноді й всупереч здоровому глузду. У 2012 р. із закладів охорони здоров’я України до Державного експертного центру МОЗ України надійшло 11 674 повідомлення про побічні реакції лі-

карських засобів, із яких 2992 повідомлення (25,63%) стосувалися ПР при застосуванні АБ. Спектр ПР АБ, які виникали в Україні, відображено на рис.1. Найчастіше, у 56,82% від усіх зареєстрованих ПР АБ, спостерігались алергійні ПР різного характеру, на другому місці — порушення функції органів шлунково-кишкового тракту — 16,2%. Порушення функцій центральної та периферійної нервової системи зареєстровано у 6,11% від усіх ПР АБ. ПР з боку системи крові, в тому числі імунологічні розлади, — у 6,75%, ПР у вигляді порушення опорно-рухового апарату та сполучної тканини — у 0,47%, порушення функції органів дихання спостерігались в 1,37% від усіх ПР АБ. Порушення функції сечовидільної системи, незважаючи на широке застосування препаратів групи цефалоспоринів, яким властива нефротоксичність, спостерігалось лише в 0,27%. Зниження артеріального тиску відмічено в 0,68%, кардіальні розлади — в 0,67%. Патологічні зміни зору, слуху та функції вестибулярного апарату зареєстровано в 1,6%. Зміни у місці введення АБ у вигляді почервоніння, інфільтрату, больових відчуттів мали місце у 3,88% випадків ПР. Типи алергійних реакцій, які зареєстровано при застосуванні АБ, зображено на рис. 2 (на цій діаграмі загальна кількість алергійних проявів — усього 1701 випадок — прийнята за 100 %). Анафілактичний шок розвинувся у 16 пацієнтів (0,95%), причому у 5 випадках закінчився фатально. Анафілактична реакція, яка загрожувала життю, спостерігалась у 89 пацієнтів (5,23%). Про зміни з боку шкіри та її похідних повідомлялось у 91,94% всіх алергійних ПР. Окремі прояви ангіоневротичного набряку Квінке (набряк повік, губ, язика, набряк гортані з утрудненим диханням, набряк обличчя, осиплість голосу внаслідок набряку голосових зв’язок) зареєстровано в 1,88% ПР АБ. Як зазначено, більшість алергійних проявів стосувалися шкіри та її похідних. Тому лікар завжди повинен мати настороженість навіть у разі найменших подібних змін, оскільки при продовженні або поновленні прийому причинного препарату не виключене їх прогресування до найтяжчих форм алергійних реакцій. О.В. МАТВЄЄВА, К.А. ПОСОХОВА, О.М. ОЛЕЩУК

(Продовження читайте у наступному номері «ВЗ»)

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

СПІРНИЙ ДІАГНОЗ

20 вересня 2013 року

HELICOBACTER PYLARI: ПОГАНИЙ МИР КРАЩЕ ДОБРОЇ ВІЙНИ? Час від часу в медицині з’являються нові тренди. Це може бути черговий «звіриний» грип, модний у 90-ті роки хламідіоз або славнозвісна бактерія Helicobacter pylari. Головне, щоб поява тренда стала сенсацією у світі і змінила усталені погляди на проблему. Проте коли інформації про «актуальну» патологію стає забагато, вже складно зрозуміти, чому вірити. У випадку з Helicobacter pylari від вибору лікаря залежить стан травної системи пацієнта. Тому слід орієнтуватись на авторитетні дослідження та думку провідних учених. Проблема є Інфекційна природа виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки — це великий шар дискусій із вагомими аргументами «за» та «проти». Але потрібно визнати: бактерія існує. Так само, як існують множинні докази щодо її негативного впливу на здоров’я людини. Інше питання, що класичні підходи до лікування виразки з хелікобактерною етіологією дещо застаріли, а проблемне питання нікуди не поділося. І вирішувати його доводиться лікарям-практикам.

По всіх континентах Від виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки сьогодні страждає 10-15% всього дорослого населення. В Україні на обліку стоїть близько 1 млн хворих із пептичними виразками, вперше діагностується 70 тис. випадків даного захворювання на рік. При цьому, незважаючи на успіхи у лікуванні, захворюваність виразковою хворобою неухильно зростає і навіть спостерігається її «омолодження» (переважно це стосується виразки дванадцятипалої кишки). Кількість випадків виразкової хвороби шлунка у віковій групі 50-60 років за останні 30 років зросла більш ніж удвічі. Провідним етіологічним фактором виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки вважається Helicobacter pylari (70 і 92% випадків захворювання відповідно). Поширеність даного збудника у світі досить велика (див. таблицю). В Україні інфіковано більше 70% дорослих та 40% дітей. Серед основних чинників виникнення інфекції спеціалісти називають наявність бактерії у родичів, погані соціально-економічні умови (перенаселеність), невідповідні санітарні умови. Останніми роками також з’явилися дані про «генетичну чутливість» до хелікобактерної інфекції, хоча ця інформація поки що не отримала підтвердження. Головною проблемою при лікуванні H. Pylari-асоційованих захворювань є реінфекція. Нерідко у перехворілих протягом одного року відбувається повторне інфікування H.pylari. Це може бути реінфекція новими штамами або невдала ерадикація. Негативним чинником також є відсутність будь-яких посібників або керівництв щодо запобігання поширеності інфекції. «Відомо, що виразки небезпечні своїми ускладненнями, які виникають у вигляді шлунково-кишкових кровотеч,

перфорації, стенозів, денітрації. Хоча у стаціонарах зараз стало менше хворих з виразковою хворобою, вони частіше поступають навпростець до відділення хірургії вже з серйозними ускладненнями. Найчастіше — з виразковими кровотечами», — розповіла Тетяна Звягінцева, завідувач кафедри гастроентерології Харківської медичної академії післядипломної освіти, доктор медичних наук. Щорічно в Європі спостерігається від 19,4 до 57 випадків виразкових кровотеч, в Україні — 47,2 на 100 тис. населення. У 14% пацієнтів відбувається повторна кровотеча протягом перших 7 днів. Середня 30-денна смертність становить близько 8,6% усіх випадків. «Факторами ризику, які призводять до таких випадків, є наявність H. Pylari, застосування аміносаліцилової кислоти (у низьких дозах її сьогодні приймають досить широко), НПЗП. При наявності лише H. Pylari можливість розвитку кровотечі збільшується в 1,79 разу. Застосування НПЗП підвищує цей ризик у 4,86 разу. Якщо мають місце обидва фактори, можливість виразкової кровотечі збільшується у 6,13 разу», — поділилася даними Т. Звягінцева.

Світові рекомендації і здоровий глузд Оптимальним лікуванням H. Pylari у світі вважається ерадикація. І ось тут починаються серйозні розбіжності в поглядах. Згідно з останніми рекомендаціями Маастрихтського консенсусу (2012 р.), проводити ерадикацію слід пацієнтам, у котрих спостерігається: • виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки; • атрофічний гастрит; • стан після резекції шлунка з приводу раку шлунка; • MALT-лімфома; • невиразкова диспепсія; • диспепсія нез’ясованої етіології;

• у родичів першої лінії хворих із раком шлунка; • у пацієнтів, що почали прийом НПЗП; • у здорових носіїв інфекції — за бажанням пацієнта. Рекомендації Японського товариства з вивчення H. Pylari ще категоричніше: важливо, щоб H. Pylari-інфіковані суб’єкти обов’язково проходили ерадикаційну терапію незалежно від клінічних проявів інфекції. Є і третя думка, згідно з якою поради Маастрихтських консенсусів містять ряд помилок, що провокують поширення резистентних до антимікробних засобів штамів бактерій. Згадана точка зору викладена у книзі Якова Циммермана, провідного російського гастроентеролога, професора, доктора медичних наук «Невирішені і спірні проблеми сучасної гастроентерології» (2013 р.). Зокрема, у роботі говориться про те, що рекомендація проводити ерадикацію у здорових носіїв бактерії «за бажанням пацієнта» покладає вирішення складного питання на людей, які не мають медичної освіти — що є неприпустимим. Окрім того, масова ерадикація у здорового населення неминуче призведе до катастрофічного і необоротного поширення резистентних до лікування антибіотиками штамів H. Pylari. До того ж Маастрихтська група з початку свого існування у 1996 р. рекомендує для ерадикаційної терапії фактично одні й ті ж антибіотики (кларитроміцин, амоксицилін, метронідазол, тетрациклін або доксициклін), ігноруючи відому закономірність: чим частіше використовують той чи інший антибіотик, тим швидше у мікроорганізмів розвивається резистентність до нього. «З метою ерадикації H.рylari рекомендується одночасний прийом інгібітору протонної помпи, кларитроміцину, амоксициліну (або метранідазолу) протягом 7 днів двічі на день. Коли таке лікування тільки починалося, ефективність була у 90% пацієнтів. Сьогодні успіх прийому класичної потрійної комбінації становить 70-80%», — відзначила Т. Звягінцева. За її словами, основною причиною невдалої терапії є саме антибіотикорезистентність, особливо до кларитроміцину. «У тих регіонах, де резистентність до кларитроміцину вища за 15-20%, призначати його немає сенсу. В Україні цей показник складає 10%, тому ми поки що можемо спокійно застосовувати засіб»,

Таблиця. Поширеність інфекції H. pylari у світі Країна США і Канада Мексика, Центральна/Південна Америка Африка Азія Східна Європа Західна Європа Австралія

Поширеність, % 30 70-90 70-90 70-80 70 30-50 20 Джерело: WGO-OMGE practice guidelines

— розповіла Т. Звягінцева. За її досвідом, стійкість до метранідазолу може бути частково подолана шляхом збільшення дози і подовження терміну лікування. Середня стійкість до левофлоксацину, який також широко застосовується в ерадикаційній терапії, невисока і складає 16,2%, проте зростає великими темпами. Наприклад, у Тайвані резистентність до нього протягом року зросла з 3 до 16%. «Стійкість до антибіотиків відрізняється в різних географічних областях, тому прийнятні схеми ерадикації повинні бути обрані з урахуванням цього фактора», — підкреслила Т. Звягінцева.

Схеми на вибір Враховуючи проблеми з резистентністю, у світі були розроблені альтернативні схеми ерадикаційної терапії. Але ключові питання залишилися. Наприклад, Маастрихтська група рекомендує стандартну потрійну терапію: інгібітор протонної помпи + кларитроміцин 500 мг + амоксицилін 1000 мг/ мет ранідазол 400 або 500 мг — подовжити до 10-14 днів. Але результати мета-аналізу показали, що ефективність подовженого лікування порівняно з класичним вища всього на 1,05-1,07%. Також відома квадротерапія, у якій застосовуються інгібітор протонної помпи у стандартній дозі двічі на день + вісмуту субцитрат 120 мг 4 рази на день + метронідазол 500 мг тричі на день + тетрациклін 500 мг 4 рази на день. Квад ротерапія призначається мінімум на 7 днів і має практично всі ті недоліки, що є й у потрійної ерадикації. Італійські вчені запропонували поступову терапію: інгібітор протонної помпи + амоксицилін — 5 днів, потім інгібітор протонної помпи, кларитроміцин, мет ранідазол — також 5 днів. Нарешті, існує й терапія з левофлаксоцином протягом 10 днів. «Але якщо немає ефекту, завжди потрібно визначати резистентність до антибіотиків», — порадила Т. Звягінцева. Експерт підкреслила, що у багатьох випадках невдала терапія може бути результатом недотримання хворим комплаенса. Тому краще призначати просту схему — зменшення кратності прийому препаратів та їх кількості, скорочення тривалості курсу. Таким чином, незважаючи на «провідні» світові рекомендації, призначення антибіотикотерапії при наявності популярної бактерії потребує обережності. Міжнародний лозунг «Добрий H. Pylari — тільки мертвий H. Pylari» вже давно застарів. Адже сучасна наука з кожним днем пересвідчується у тому, що пора шукати шляхи співіснування з мікробним світом замість того, щоб оголошувати йому бездумну війну. І важливо берегти «арсенал» лікаря боєздатним, щоб, коли у ньому дійсно виникне потреба, на заваді лікуванню не стояла висока резистентність.

Марина ЧІБІСОВА, для «ВЗ»

БІБлІОТеКА лІКАРя ГЕМАТоЛоГІЯ  Робін Олс. Гематология, иммунология и инфекционные болезни: проблемы и противоречия в неонатологии  Рік випуску: 2013  Видавництво: Логосфера  Кількість сторінок: 408 з іл.

редставлені в даному виданні рекомендації містять сучасну інформацію з гематології, імунології та епідеміології новонароджених, необхідну неонатологам у практичній діяльності. Книга є своєрідним мостом між передовими науковими дослідженнями та застосуванням їх на практиці. У виданні обговорено нові теми цієї галузі медицини та дано

поради по діагностичним і лікувальним стратегіям із позицій доказової медицини. Спірні питання представлені у виданні таким чином, що читач має можливість прийняти самостійне рішення по них у своїй практичній діяльності. Видання підготовлене групою неонатологів, які є лідерами у своїй галузі, що гарантує авторитетність і доступність матеріалу.

ДЕРМАТоВЕНЕРоЛоГІЯ  Дядик А.і. Системные васкулиты в современной клинической практике  Рік випуску: 2013  Видавництво: Донецьк  Кількість сторінок: 248

даній монографії узагальнено сучасні уявлення про класифікацію, номенклатуру та етіологію первинних і вторинних системних васкулітів. Докладно описані основні ланки їх патогенезу. Особлива увага приділяється питанням діагностики та лікування системних васкулітів. Книга рекомендована сімейним

 Трухан Л.В. Болезни кишечника. Клиника, диагностика и лечение  Рік випуску: 2013  Видавництво: СпецЛіт  Кількість сторінок: 143

навчальному посібнику висвітлено сучасні погляди на етіологію, патогенез, класифікації основних захворювань кишечнику. Наведено відомості з епідеміології, багато уваги приділено клінічній картині захворювань, кри-

во-кишкового тракту (Римські критерії III, 2006). Навчальний посібник призначений лікарям загальної практики, терапевтам, гастроентерологам, які навчаються в системі післявузівської і додаткової професійної освіти лікарів, студентам старших курсів медичних ВНЗ.

АНЕсТЕЗІоЛоГІЯ  натансон майкл. нейроанестезия  Рік випуску: 2013  Видавництво: панфілова  Кількість сторінок: 456 з іл.

аписаний визнаними експертами в ней роанестезії, посібник є унікальним практичним оглядом невідкладного і відстроченого ведення пацієнтів із черепномозковими захворюваннями і травмами. Авторам вдалося всебічно відобразити весь спектр питань, що стосуються механізмів ушкоджень головного мозку, методів діагностики, результатів хірургічного та консервативного лікування, а також ускладнень.

Особливу увагу приділено загальним принципам нейроанестезії, включаючи передопераційну оцінку, контроль дихальних шляхів, положення пацієнта, знеболювання і ведення в післяопераційному періоді. Книга дозволить отримати чітке уявлення про використання анестезії в усіх аспектах нейрохірургічної практики. Посібник призначений анестезіологам, нейрохірургам і травматологам.

КАРДІоЛоГІЯ

лікарям, ревматологам і терапевтам, лікарям суміжних спеціальностей — кардіологам, пульмонологам, гастроентерологам, неврологам, дерматологам, ангіохірургам, отоларингологам, окулістам, імунологам, а також студентам медичних вузів та лікарям-інтернам перерахованих спеціальностей.

ГАсТРоЕНТЕРоЛоГІЯ

стандарти Міністерства охорони здоров’я РФ, Всесвітньої організації охорони здоров’я, рекомендації Російської гастроентерологічної асоціації та Наукового товариства гастроентерологів Росії, рекомендації міжнародних експертів із проблем функціональних захворювань шлунко-

 Циган В.н. патофизиология обмена веществ. Учебное пособие  Рік випуску: 2013  Видавництво: СпецЛіт  Кількість сторінок: 335 з іл.

навчальний посібник включені матеріали, присвячені патофізіології обміну речовин і енергії, патогенезу атеросклерозу, цукрового діабету, ожиріння, кислотно-основного стану та ін., а також принципи патогенетичної корекції порушень різних видів обміну речовин. У посібнику представлені відомості про життя та діяльність видатного російського патолога,

теріям їх діагностики, в тому числі диференціальної, лікуванню, профілактиці. При підготовці посібника були використані матеріали останніх наукових і науково-практичних конференцій та симпозіумів, а також

академіка Миколи Миколайовича Анічкова, автора інфільтраційної теорії морфогенезу атеросклерозу, сторіччя створення якої в цьому році відзначає медична громадськість світу. Навчальний посібник призначений студентам медичних вузів і може бути корисним для інтернів, аспірантів, ординаторів та лікарів різних спеціальностей.

ПЕДІАТРІЯ  міцкевич В. А. Ортопедия первых шагов  Рік випуску: 2013  Видавництво: БінОм  Кількість сторінок: 359 з іл.

КЛПЗ «Бобровицька ЦРЛ» запрошує на постійну роботу  з наданням житла в амбулаторію загальної практики сімейної медицини с. Свидовець • лікаря загальної практики — сімейного лікаря.  За довідками звертатися за адресою: 17400 Чернігівська обл., Бобровицький район, м. Бобровиця, вул. Олега Бичка, 1.  Контактні телефони: (046) 32-31-89, 32-12-85.

Медична газета України

ВАШЕ

ЗДОРОВ’Я індекси 60965, 08198. Ціна договірна

Юридична адреса редакції: 03179, м.Київ, вул. Уборевича, 19-А, оф. 3. Поштова адреса редакції: 04211, м.Київ, а/с 138. Тел./факс: (044) 485-00-96. E-mail: vz@vz.kiev.ua Виходить один раз на два тижні у п’ятницю.

одьба — це багатокомпонентна функція організму, яка включає велику кількість складових. етапний процес освоєння ходьби побудований на поступовому переході від відносно простих до більш складних рухів. Перші кроки викликають питання у батьків про правильність розвитку дитини і про шляхи корекції видимих порушень. На такі запитання

Генеральний директор тОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» . . . . . ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . МАРИНА БУРМАКА Заступник головного редактора, редактор відділу аналітичної інформації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .СВІТЛАНА ТЕРНОВА Редактор відділу оперативної інформації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ТЕТЯНА СТАСЕНКО Редактор відділу наукової інформації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО Дизайн та верстка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .ТЕТЯНА ЗАЙЧУК Відділ літредагування і коректури . . . . . . . . . . . . . . ОКСАНА ОСТРЯНКО Відділ реклами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

лікарі поліклінічної ланки не завжди мають готову відповідь у зв’язку з відсутністю концентрованої інформації, присвяченої початку дитячої локомоції. Цю прогалину заповнює книга «Ортопедия первых шагов», яка присвячена фізіології та патології періоду початку ходьби. Для лікарів-ортопедів, педіатрів, неврологів, кінезотерапевтів, реабілітологів.

Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2. Загальний наклад — 4 420. Замовлення № 30322. Віддруковано у ТОВ «Укрполiграфмедiа»: вул. Фрунзе, 104-а, м. Київ-04080.

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua