Ваше здоров'я №37-38 by Всеукраїнська медична газета “Ваше здоров'я”

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№37-38 (1321-1322) 18.09.2015

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

НОВИНИ КОМІТЕТ ВР ЗНОВУ ЗАТЯГУЄ З РІШЕННЯМ ПО РЕФОРМАТОРСЬКИХ ЗАКОНОПРОЕКТАХ У МОЗ ОГОЛОСИЛИ ЗАКУПІВЛІ ЩЕ ЗА 14-МА НАПРЯМКАМИ МОЗ ЗМІНИВ ТАКТИКУ ІМУНІЗАЦІЇ ДІТЕЙ — З ПРОФІЛАКТИЧНОЇ НА ОПЕРАТИВНУ ЕКСТРЕНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ТРИМАЄТЬСЯ НА САМОВІДДАНОСТІ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ МЕДСУБВЕНЦІЇ БУДУТЬ ПЕРЕРОЗПОДІЛЕНІ МІЖ РЕГІОНАМИ

2-5 СТОР.

ТРУДОВИЙ КОДЕКС —

АДВОКАТ ПРАЦІВНИКА ЧИ ЛОБІСТ РОБОТОДАВЦЯ? Спроби прийняти нову «трудову конституцію» в Україні робляться щонайменше останні 15 років. І стільки ж точаться гострі дискусії навколо її численних проектів, які закидали більше прав на поле роботодавця і більше обов’язків — у ворота працівника. Гра з новим Трудовим кодексом, яку дехто називав лібералізацією трудового права, а дехто — відвертою експлуатацією праці, закінчувалася нічим. І ось уже новий проект Трудового кодексу України очікує на перше читання в Парламенті. Кого він захищатиме? СТОР.

ЛІНІЯ ФРОНТУ СЬОГОДНІШНЬОЇ МЕДИЦИНИ ПРОЛЯГАЄ НЕ ТІЛЬКИ НА ПЕРЕДОВІЙ

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ — КАТАЛІЗАТОР МЕДИЧНИХ РЕФОРМ

Війна на Сході та корупція в державі загострили болючу, з огляду на національну безпеку, проблему вакцинації. Більшість вакцин в Україну постачали переважно з Росії, а своїх ми не виробляємо. Проте здатні це робити: наукові та виробничі бази є і в Києві, і в Харкові. Причому можемо виготовляти вакцини і якісніші, і дешевші, ніж імпортні. Як ніколи, зараз для цього потрібна політична воля держави. СТОР.

Вітчизняна система охорони здоров’я сама є стримуючим фактором будь-яких змін. У ній «забуксували» основні тенденції розвитку сучасного українського суспільства: демократизація, автономізація й децентралізація. Тектонічні зрушення, що відбуваються в суспільстві, практично не позначаються на медицині. Щоб «крига скресла», потрібно залучати в процес реформ широкі верстви населення, зокрема СТОР. професіоналів-медиків.

МИКОЛА ПОЛІЩУК: НАЙКРАЩА ПРОФІЛАКТИКА — ЦЕ СПОСІБ ЖИТТЯ! В Україні в структурі загальної смертності частка неінфекційних захворювань становить 86%. Основними з них є патології серця і судин — через них Україна втрачає 66% пацієнтів щорічно. Слід зазначити: у більшості країн світу серцеві та мозкові катастрофи трапляються в людей похилого віку, в Україні ж близько 36% таких хворих — особи зрілого віку. Це надзвичайно великий тягар і для країни, і для родин пацієнтів. СТОР.

НОВИНИ Т ЕНД ЕРИ

ПОВНИЙ КОЛ А ПС

КОМІТЕТ ВР ЗНОВУ ЗАТЯГУЄ З РІШЕННЯМ ПО РЕФОРМАТОРСЬКИХ ЗАКОНОПРОЕКТАХ

Міністерстві охорони здоров’я повідомили, що на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, яке відбулося 2 вересня 2015 р., після тривалих обговорень депутати так і не встигли перейти до голосування щодо винесення в сесійний зал законопроектів, підготовлених МОЗ і схвалених Кабінетом Міністрів. «Я наполягаю на негайному розгляді та прийнятті Комітетом цих законопроектів, — прокоментував цю ситуацію Олександр Квіташвілі. — Ми згодні з усіма висновками Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради, які були зроблені щодо законопроектів. Але це були незначні зауваження, які можна було б узгодити за півгодини».

За словами Міністра, якщо законопроекти не будуть винесені на розгляд Парламенту на наступному тижні, цього року медичну реформу запустити не вдасться. Народний депутат, член Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Костянтин Яриніч закликав колег по Комітету припинити будьякі інсинуації довкола реформи охорони здоров’я та маніпулювання громадською думкою. «Наголошую на необхідності якнайшвидше розглянути та прийняти позитивне рішення щодо законодавчих ініціатив, запропонованих Кабінетом Міністрів України», — написав він на своїй Facebook-сторінці. Він також вик лав звернення керівника програм з питань охорони здоров’я, освіти, соціального

захисту та вразливості внаслідок конфлікту Представництва Світового банку в Україні Паоло Карло Беллі, де той наголошує на неприпустимості відкладення реформи й зазначає, що «найбільш песимістичним сценарієм є заморожування поточного стану системи охорони здоров’я». «Чергове зволікання із початком впровадження змін у цій життєво важливій сфері дуже швидко призведе до повного колапсу системи охорони здоров’я, яка вже довгі роки страждає від дефіциту фінансових ресурсів і незадовільного менеджменту», — зазначив представник Світового банку. За матеріалами прес-служби МОЗ України та Facebook

ПІДКИЛИМНА БОРОТЬБА

ДРУЗІ БОГАТИРЬОВОЇ ВЖЕ СКАРЖАТЬСЯ…

е встигло МОЗ оголосити про початок конкурсних торгів із закупівлі медикаментів, як одразу ж почалася підкилимна боротьба серед бажаючих лікувати українців за державні кошти. Наприкінці серпня Антимонопольний комітет України (АМКУ) припинив тендери по кількох позиціях у зв’язку зі скаргою компанії «ЛюдмилаФарм» на нібито «дискримінаційні умови у вимогах до документації на препарати», виставлені МОЗ. Розгляд скарги призначено на 18 вересня, а розблокування тендерних пропозицій вартістю понад 85 млн грн відбудеться ще пізніше — після рішення АМКУ. Отже, відомство Олександра Квіташвілі зможе придбати потрібні препарати в кращому випадку наприкінці року. Ліки, закупівлі яких оскаржила «ЛюдмилаФарм», належать до групи препаратів для лікування рідкісних захворювань. Зокрема мова йде про медикаменти для лікування дітей із хворобою Гоше (іміглюцераза) і мукополісахаридозом (ларонідаза, ідурсульфаза, галсульфаза). Усі вони є дороговартісними. Наприклад, у вітчизняних аптеках упаковка із 5 флаконів порошку для приготування розчину з діючою речовиною іміглюцеразою коштує понад 100 тис. грн. А за одну ампулу ларонідази потрібно заплатити

від 27 тис. грн. Звісно, продавати такий товар державі більш ніж вигідно. У попередні роки «Людмила-Фарм», яка змогла підписати низку ексклюзивних контрактів із зарубіжними виробниками, непогано заробляла, у тому числі й на подібних ліках. Фірма належить Олені Мироновій і Костянтину Грошеву й, за чутками, раніше входила в пул «улюбленців» екс-Міністра охорони здоров’я Раїси Богатирьової, що забезпечувало їй статус незмінного переможця тендерів і давало змогу стрімко нарощувати оберти. Більше того, компанія змогла зберегти свої позиції й після зміни керівництва МОЗ. За інформацією інтернет-видання «Наші гроші», «Людмила-Фарм» за підсумками 2014 р. стала найвагомішим постачальником ліків для держави, збільшивши свої заробітки порівняно з 2013 р. майже наполовину — до 585 млн грн. Цього року ситуація може змінитися. Як відомо, міністр Олександр Квіташвілі лобіює передачу частини закупівель міжнародним організаціям. Останні можуть поставляти препарати напряму в Україну, тобто ексклюзивні контракти, які отримували деякі вітчизняні імпортери, автоматично втрачають свою значущість. А ціни, які зможе запропонувати та

ж ВООЗ, що безпосередньо працює з міжнародними фармацевтичними гігантами, будуть нижчими, ніж у посередників. Єдине, що можуть зробити в цій ситуації українські постачальники, які «опинилися за бортом», — максимально затягувати тендери, намагаючись «вирішувати питання» завдяки старим зв’язкам у МОЗ. Зрештою така схема може спрацювати, адже чиновники зацікавлені у якнайшвидшому проведенні торгів. Пацієнтські організації вже зараз звинувачують МОЗ у тому, що воно залишає хворих без лікування. До того ж, суттєвого негативу додав останній випадок зі смертю в лікарні бійця, пораненого біля ВР, через відсутність потрібних ліків: недобросовісні імпортери ризикують потрапити в чорні списки активістів. А це навряд чи піде на користь їх бізнесу. Своєю чергою «антимонопольники» вже підготували зміни до закону про держзакупівлі в частині, яка стосується термінів подання скарг. Якщо правки затвердять, подавати скарги можна буде не пізніше ніж за 4 дні до розкриття тендерних пропозицій (зараз скаржники, як правило, вибирають останній день, щоб зірвати початок проведення конкурсу). За матеріалами газети «Ділова столиця»

Б ОР ОТ ЬБА З ФА РММ АФІЄЮ

ПЕРШИЙ ТЕНДЕР: ПЕРЕМОГА ЗА О. КВІТАШВІЛІ

іністерство охорони здоров’я 7 вересня акцептувало пропозицію ТОВ «Людмила-Фарм» щодо постачання препаратів проти ботулізму на 8 млн 700 тис. грн і до 21 вересня має підписати з фірмою остаточну угоду, повідомляється у «Віснику державних закупівель». Це перші торги МОЗ у нинішньому році, які дійшли до стадії акцепту і можуть завершитися підписанням угоди. Міністерство закуповує ботулінічний токсин типу А (порошок для приготування розчину для ін’єкцій, 500 ОД) по 7 тис. 109 грн за одиницю. Це — близько 320 дол. за упаковку. У грудні 2014 р. МОЗ купив цей препарат у «Людмила-Фарм» за

4 млн 854 тис. грн, тобто така сама упаковка за минулорічним курсом коштувала 310 дол. За часів влади Віктора Януковича закупівельна ціна на цей препарат була значно вищою. У 2012 і 2011 р. при курсі 8 грн за 1 дол. МОЗ закуповувало препарат також у ТОВ «Людмила-Фарм» за 3 тис. 250 грн (407 дол.). До того ж, тоді держава не утримувала з лікарських засобів ані ПДВ, ані інших зборів, які були введені в 2014 р. Отже, прибуток з поставок був у ті часи набагато вищим. За 2 роки компанія «Людмила-Фарм» знизила ціну на поставлений препарат майже на 100 дол. (більше ніж на 20%). Невже рішення передати закупівлі міжнародним організа-

ціям так злякало «тендерних королів» МОЗ, що вони готові різко знижувати ціни, аби не втратити держзамовлення на споконвічні «свої позиції»? Напрошується висновок — перший тайм торгів Олександр Квіташвілі виграв у тендерної фарммафії з рахунком 1:0. Може тому з Міністром Квіташвілі так завзято і воюють бізнесмени (через кишенькові громадські організації та наближених народних депутатів), що їх друге ім’я — фарммафія?! За матеріалами інтернет-видання «Наші гроші»

У МОЗ оголосили закупівлі ще за 14-ма напрямками

а останніх засіданнях Комітету з конкурсних торгів МОЗ України у вересні були ухвалені рішення про здійснення закупівель за бюджетні кошти за такими напрямками: 1. Медикаменти для дітей, хворих на нанізм. 2. Лікарські засоби для хворих у до- та післяопераційний період з трансплантації. 3. Витратні матеріали для діагностування цукрового діабету. 4. Лікарські засоби та медичні вироби для лікування нефрологічних хворих методом перитонеального діалізу. 5. Вироби медичного призначення для забезпечення розвитку донорства крові та її компонентів. 6. Діалізатори з артеріовенозними магістралями, розчини, системи для перитонеального діалізу. 7. Препарати для запобігання гемолітичній хворобі в новонароджених. 8. Лікарські засоби для лікування дихальних розладів у новонароджених. 9. Препарати для надання невідкладної медичної допомоги в разі кровотечі для акушерських відділень. 10. Ендопротези та інші імпланти. 11. Медичні вироби для електрофізіології та кардіостимуляції. 12. Лікувальне харчування для дітей, хворих на фенілкетонурію. 13. Лікарські засоби для лікування дітей, хворих на резистентну форму ювенільного ревматоїдного артриту. 14. Лікувальне харчування для дітей, хворих на первинні (вроджені) імунодефіцити. За матеріалами прес-служби МОЗ України

! МІНІСТР ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ОЛЕКСАНДР КВІТАШВІЛІ СЕРЕД 260 ДЕЛЕГАТІВ — МІНІСТРІВ ТА ВИСОКОПОСАДОВЦІВ З 53 КРАЇН — ЧЛЕНІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО РЕГІОНУ ВООЗ — ВЗЯВ УЧАСТЬ У 65-Й СЕСІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО РЕГІОНАЛЬНОГО КОМІТЕТУ У ВІЛЬНЮСІ. СЕРЕД ГОЛОВНИХ ТЕМ ЧОТИРИДЕННОЇ ПРОГРАМИ — НОВА СТРАТЕГІЯ В ГАЛУЗІ ФІЗИЧНОЇ АКТИВНОСТІ, ДОРОЖНЯ КАРТА ПО БОРОТЬБІ З ТЮТЮНОПАЛІННЯМ, ПЛАН ДІЙ ПО БОРОТЬБІ З ТУБЕРКУЛЬОЗОМ. За матеріалами прес-служби МОЗ

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

18 вересня 2015 року

БОЛЬОВА ТОЧК А

КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ

ЕКСТРЕНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ТРИМАЄТЬСЯ НА САМОВІДДАНОСТІ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

оментуючи ситуацію, пов’язану з терактом біля Верховної Ради 31 серпня (за добу, що минула після вибуху, померло троє бійців, близько десяти осіб перебували в реанімації), чиновники мерії щосили намагалися довести, що вона під контролем, міські служби працюють чітко та злагоджено. У МОЗ й зовсім панували тиша та спокій — на сайті навіть не було представлено оперативної інформації про події. Лише наприкінці дня розмістили скупе повідомлення про 44 постраждалих. Наступного дня цифри уточнили — кількість постраждалих збільшилася до 89. За даними ж МВС, було госпіталізовано понад 140 потерпілих біля Парламенту. У розвинених країнах екстрена медична допомога належить до пріоритетних напрямків охорони здоров’я. У країнах ЄС пораненим із сильною кровотечею просто на місці події встановлюють крапельниці, що допомагає врятувати судини, які страждають від знекровлення. У Києві того трагічного дня багатьом пораненим, на жаль, медична допомога на місці події не надавалася, вони зазнавали нестерпного болю, страждали від крововтрати, шоку. Постраждалих на Площі Конституції доправили в госпіталі МВС та Міноборони, а також в Олександрівську та міську лікарню №17. Для потреб столиці вже давно не вистачає потужностей єдиної в місті Лікарні швидкої медичної допомоги. На початку цього року мерія затвердила черговий варіант реформи охорони здоров’я столиці, що передбачав створення кількох центрів інтенсивного лікування на базі

існуючих клінік. З міського бюджету виділили майже 33 млн грн для лікарні №12, яку повинні були підготувати для прийому та лікування пацієнтів в ургентному порядку. Передбачалося створення сучасного приймального відділення, операційних і відділень реанімації відповідно до міжнародних стандартів. У департаменті охорони здоров’я запевняли, що вже влітку машини швидкої допомоги привозитимуть сюди пацієнтів на інтенсивне лікування… Але 31 серпня жодного потерпілого в лікарню №12 не доправили. Також чиновники заспокоювали, що для постраждалих від вибухів у медичних установах є все необхідне. Але й це виявилося неправдою: у міських клініках не пам’ятають, коли отримували половину або хоча б третину від обсягу замовлених ліків, перев’язувальних матеріалів, препаратів крові... Багатьох пацієнтів, які потребували екстреної допомоги, можна було б урятувати, якби в Києві діяв принцип єдиного медичного простору. Так, в Олександрівській лікарні помер зовсім молодий боєць, який отримав під Парламентом черепно-мозкову травму. Такі поранення найкраще діагностують і лікують у Лікарні швидкої медичної допомоги та клініці Інституту нейрохірургії Академії медичних наук України. Але в 2015 р. мерія не підписала відповідних документів з НАМН, тому й везуть пацієнтів по швидкій не в профільні лікарні, а туди, де ближче. Столична медицина майже два роки перебуває в зоні турбулентнос-

ті. Український алгоритм дій із надання екстреної медичної допомоги допотопний. Потрібна кров? Шукаємо донорів. А поки вони їдуть, кров здають медики лікарні №17, розуміючи, що тільки так можна врятувати поранених. Немає антибіотиків, кровоспинних та інших препаратів? Звертаємося до волонтерів — вони, здається, із-під землі можуть дістати перераховане в довгому списку. Те, що зобов’язана забезпечувати система охорони здоров’я, зокрема й екстрену допомогу, у нас перекладено на плечі суспільства, яке, взявши цю ношу ще на Майдані, несе її не лише в зоні АТО, а й у столиці. Події 31 серпня показали, що екстреної медичної допомоги в нас немає, хоча два роки витрачено на її реформування. Реанімобілів немає. Медпрепарати й обладнання, за допомогою яких можна стабілізувати стан хворого дорогою в стаціонар, також відсутні (інформацію про те, що один із бійців помер, бо не було кровоспинного засобу, підтвердив Міністр охорони здоров’я). Навіть GPS-навігатори отримали далеко не всі бригади. Витримати напружений графік роботи у службі екстреної медичної допомоги не кожний може, до того ж тут мізерна зарплатня, обіцяють, але не забезпечують службовим житлом. Тому в Київському центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф досі вакантні ставки 170 лікарів і майже 390 фельдшерів медицини невідкладних станів, а кияни залишаються без доступної та якісної медичної допомоги.

Чому заморожений «медичний кредит» Світового банку?

к повідомив координатор Служби зовнішніх зв’язків Представництва Світового банку в Україні Сергій Гриценко, МОЗ України вже кілька місяців не може оформити робочі контракти і затвердити на посадах людей, які займатимуться проектом Світового банку, спрямованого на поліпшення якості медобслуговування в Україні. «Для того щоб почалася активна реалізація проекту, потрібна функціонуюча група підтримки його впровадження, яка включає менеджера проекту, фахівця із закупівель, координатора по роботі з регіональними учасниками проекту. З боку Банку ми дали згоду на затвердження членів групи, але виникли певні труднощі через внутрішню бюрократію, а саме: потрібно дотриматися всіх вимог технічного регламенту призначення членів групи», — пояснив С. Гриценко. Офіційно проект стартував ще 15 червня цього року. Гроші Світовим банком вже виділені, але використано лише невелику суму на підготовку проектної документації. Цікаво, що керівником групи підтримки впровадження проекту є Маркіян Дацишин, відомий у минулому функціонер, який працював у Секретаріаті Президента при Вікторі Ющенку й в Адміністрації Президента при Вікторі Януковичу (начальником управління). За інсайдерською інформацією, подовження договору з одіозним М. Дацишиним лобіює заступник Міністра охорони здоров’я Ігор Перегінець, а кілька інших чиновників МОЗ категорично проти того, щоб він очолював команду. Це й гальмує процес затвердження членів робочої групи. Нагадаємо, про те, що Україна «на підвищення якості медичних послуг» отримає кредит 214 млн 730 тис. дол. від Світового банку, стало відомо в березні цього року. Програма складається із 3 компонентів: вдосконалення медичних послуг на місцевому рівні (здійснюватиметься у 8 областях: Дніпропетровській, Полтавській, Рівненській, Вінницькій, Волинській, Львівській, Закарпатській та Запорізькій); реформа управління МОЗ; реалізація проекту «Моніторинг та оцінювання».

За матеріалами Racurs.ua За матеріалами LB.ua

ЗГІДНО ІЗ ЗАЯВОЮ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ПЕТРА ПОРОШЕНКА МЕДИЧНІ УСТАНОВИ УКРАЇНИ БУДУТЬ ПЕРЕВІРЕНІ НА НАЯВНІСТЬ НЕОБХІДНОГО КРИТИЧНОГО ЗАПАСУ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ТА ОБЛАДНАННЯ НА ВИПАДОК ВИНИКНЕННЯ ПОЗАШТАТНИХ СИТУАЦІЙ. За матеріалами «Інтерфакс-Україна»

РА ЦІОН А ЛЬНЕ РІШЕННЯ

СПЕКТР ЗАВДАНЬ ДЕРЖЛІКСЛУЖБИ РОЗШИРИВСЯ

абінет Міністрів України постановою від 12.08.2015 р. №647 затвердив Положення про Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками. У постанові йдеться про те, що Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров’я. Основними завданнями Держлікслужби є: реалізація державної політики у сферах контролю якості та безпеки лікарських

засобів, медичних виробів й обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; ліцензування господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, їх імпорту, оптової та роздрібної торгівлі; ліцензування у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та протидії їх незаконному обігу. На Держлікслужбу покладається розробка проектів державних цільових програм з відповідних питань, проведення галузевої атестації профільних лабораторій, атестації провізорів і фармацевтів, формування реєстру осіб, від-

повідальних за введення в обіг медичних виробів, тощо. Відтепер саме ця служба уповноважена видавати суб’єктам господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності з культивування рослин із вмістом наркотичних компонентів, приймати рішення про анулювання ліцензій і видавати дозволи на право ввезення-вивезення наркотичних засобів, щорічно визначати потребу України у цих засобах. За матеріалами прес-служби МОЗ України

Медсубвенції будуть перерозподілені

стання селекторна нарада Міністра охорони здоров’я з Головами обласних та Київської міської держадміністрацій була присвячена питанню визначення реальних потреб регіонів у медичних субвенціях, які вони отримають з держбюджету до кінця 2015 р. Учасників наради було поінформовано, що Кабінет Міністрів здійснює перерозподіл резерву коштів медичної субвенції між місцевими бюджетами для забезпечення обслуговування громадян, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Міністр звернув увагу керівників місцевих органів виконавчої влади на необхідність продовження оптимізації мережі закладів охорони здоров’я, скорочення неефективних видатків, вживання заходів стосовно пошуку додаткових джерел надходжень до бюджету, дотримання жорсткого режиму економного використання бюджетних коштів тощо. За матеріалами прес-служби МОЗ України

НОВИНИ НЕБЕЗПЕК А

СП А Л А Х ПОЛІОМІЄЛІТ У

МОЗ ЗМІНИВ ТАКТИКУ ІМУНІЗАЦІЇ ДІТЕЙ — З ПРОФІЛАКТИЧНОЇ НА ОПЕРАТИВНУ

ершого вересня 2015 р. Міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі повідомив на брифінгу, що в Закарпатській області зафіксовано два випадки захворювання дітей на поліомієліт. Сертифікована ВООЗ лабораторія підтвердила, що захворювання двох дітей на Закарпатті були спричинені вірусом, похідним від вакцинного штаму (поліовірус cVDPV1), та циркуляцію вірусу, що відповідно до Міжнародних медикосанітарних правил прирівнюється до спалаху поліомієліту. Випадки циркуляції поліовірусу цього типу дуже рідкісні, проте очікувані в країнах з великою кількістю невакцинованих груп населення. З 2009 по 2013 р. такі випадки спостерігалися в Афганістані, Камеруні, Чаді, Кенії, Нігерії, Пакистані, Сомалі, Ємені. МОЗ зазначає, що поліовірус в Україні поширився внаслідок низького охоплення вакцинацією починаючи з 2008 р. У 2014 р. тільки 49% дітей були повністю щеплені від поліомієліту, за перше півріччя цього року — лише 14,1% малюків віком до одного року. «На основі дослідження виділеного збудника встановлено генетичну подібність між двома випадками. Це підтверджує активну циркуляцію вакциноспорідненого вірусу на території України. Його особливість і небезпека в тому, що він є мутованим поліовірусом і поводить або може поводити себе, як дикий поліовірус», — заявив заступник Міністра охорони здоров’я України Ігор Перегінець. Циркуляція такого вірусу є загрозою для всіх нещеплених дітей у країні. Вакцина для проведення імунізації дітей в Україні вже є. Вона закуплена урядом Канади за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ). МОЗ посилило епіднагляд за допомогою лабораторної мережі ДСЕС і розпочало розвезення вакцин проти поліомієліту (1 млн 100 тис. доз оральної й 600 тис. інактивованої полівакцини) до регіональних закладів охорони здоров’я. Заступник Міністра наголосив, що тактика проведення імунізації дітей проти поліомієліту змінюється з профілактичної, як планувалося раніше, на оперативну — як реагування на спалах. «Діти вакцинуватимуться незалежно від імунізаційного статусу й безкоштовно», — зазначив він. І. Перегінець нагадав, що загальна кількість гуманітарної допомоги, яку Україна має отримати, становить 3,7 млн доз оральної живої вакцини проти поліомієліту (ОПВ, виробництва «Санофі Пастер», Франція) та 1,1 млн доз інактивованої поліовакцини. «Вакцина ОПВ найбільш ефективна для того, щоб зупинити поширення вірусу та забезпечити колективний імунітет», — зазначив він. Голова Бюро ЮНІСЕФ в Україні Джованна Барберіс наголосила на необхідності розповсюдження інформації про поліомієліт і його наслідки: «В Україні лише 27% матерів розуміють, що поліомієліт може призвести до паралічу. Тому дуже важливо донести до них цю інформацію, переконати в необхідності убезпечити дитину від таких наслідків. Батьки мають з розумінням поставитися до масової вакцинації проти поліомієліту». За її словами, експерти Бюро ВООЗ надають необхідні консультації: від Міністра до лабораторій і лікарів, які працюють на місцях, аби правильно й ефективно виконувати роботу з локалізації цієї проблеми.

«Слід враховувати, що ці двоє дітей, хворих на поліомієліт, є лише верхівкою айсберга. Із двохсот дітей, які заражаються вірусом, лише у двох розвиваються захворювання та параліч із ризиком летального наслідку. Інші продовжують поширювати його. Це може вийти й за межі регіону. Кожна дитина із цим вірусом тягне за собою в зону ризику ще 198 дітей, а ті — ще 198», — повідомила вона. Тим часом, 2 вересня закарпатські медики спростували інформацію про діагностовані захворювання на поліомієліт в області. На прес-конференції в Закарпатській облдержадміністрації начальник Головного управління Держсанепідслужби в Закарпатській області Володимир Маркович назвав заяви Квіташвілі щодо двох випадків поліомієліту на Закарпатті наслідком «або дезінформації, або неправильно інтерпретованої інформації». За даними обласної СЕС, в обласні заклади цього року зверталися 12 людей із симптомами, які нагадують поліомієліт, але діагноз жодного разу не підтвердився. «Йдеться про гострий млявий параліч», — уточнив В. Маркович. За його словами, на початку червня на Закарпатті було зареєстровано 2 випадки гострого млявого паралічу в Рахівському та Тячівському районах. Захворілі не були вакциновані згідно із Календарем щеплень: в одному випадку через відмову батьків, у другому — через постійні медичні протипоказання. «Але дітей ізольовано і, за результатами досліджень, поліомієліт не підтверджений», — додав В. Маркович. Проте, на думку Міністра охорони здоров’я, висновки Закарпатського управління охорони здоров’я про «непідтвердження» двох випадків захворювання на поліомієліт у дітей зроблені без урахування останніх деталей лабораторного дослідження ВООЗ. «Діагнози лікарів щодо гострого млявого паралічу в дітей правильні, тут немає жодних протиріч, але відсутні гарантій, що вірус не мутуватиме та не поширюватиметься. Ці конкретні випадки будуть розслідувані ВООЗ більш детально. Однак не реагувати, а тим більше замовчувати цю ситуацію, враховуючи такий низький рівень вакцинації в країні, не можна», — заявив Олександр Квіташвілі. А вже 4 вересня Голова Закарпатської облради Володимир Чубірко провів робочу нараду із начальником Головного управління Держсанепідслужби в Закарпатській області Володимиром Марковичем і в. о. начальника управління охорони здоров’я ОДА Тетяною Міцьо. «Щорічно в Закарпатській області, як і в цілому по Україні, реєструють звернення до медичних закладів хворих із симптомами гос трого млявого паралічу. У 2014 р. зафіксовано 7 випадків, за поточний рік — 12 випадків, — повідомила Тетяна Міцьо. — Наприкінці червня цього року в Закарпатській області дійсно було зареєстровано 2 випадки гострого млявого паралічу в Рахівському (дитині 4 роки ) та Тячівському районах (дитині 10 місяців). За результатами дослідження вірусологічної лабораторії Державного закладу «Український центр з контролю та моніторингу захворювань Міністерства охорони здоров’я України», отриманими 2 вересня, «виявлено контакт з вакцинним поліовірусом типу Р1, який має генетичні зміни в геномі та визначений як «дериват вакцинного поліовірусу». Обласна СЕС провела повне обстеження людей, які контактували із цими дітками, аналізи ґрунту, води. Циркуляцій «диких» поліовірусів на території За-

карпатської області, як і України в цілому, не виявлено. Нині стан цих дітей задовільний: дитина з Рахівщини відвідує дитячий дошкільний заклад, в іншої дитини також не відзначається грубого неврологічного дефіциту». Також Тетяна Міцьо поінформувала, що станом на 3 вересня 2015 р. за кошти державного бюджету Закарпатська область отримала близько 114 тис. доз імунобіологічних препаратів на суму 9,3 млн грн. Це склало 15% від загальної потреби регіону на 2015 рік. На брифінгу МОЗ, який відбувся 11 вересня, було оголошено про заплановане проведення трьох раундів імунізації в національному масштабі з використанням ОПВ усіх дітей віком до шести років, незалежно від того, чи були вони імунізовані від поліомієліту до цього. У третьому раунді планується вакцинувати дітей віком до 10 років. Таким є рішення створеного в МОЗ Оперативного штабу з питань реагування на спалах поліомієліту в Україні. Воно ґрунтується на рекомендаціях ВООЗ. «На сьогодні не виявлено нових випадків поліомієліту в Україні, проте ситуація залишається небезпечною, — заявив заступник Міністра охорони здоров’я України Ігор Перегінець. — Цей вірус міг циркулювати в Україні протягом останніх двох років. Через низький рівень імунізації від поліомієліту ми маємо вживати кардинальних і дуже оперативних заходів, щоб протидіяти поширенню захворювання». За його словами, перший раунд буде проводитися поетапно: почнуть із Закарпатської області та сусідніх із нею Львівської й Івано-Франківської. Протягом двох тижнів вакцинацією має бути охоплено всю Україну. Хоча жодних заходів примусового характеру (заборона відвідувати дитячі заклади тощо) вводити не планується, необхідно вакцинувати 95% українських дітей. Учасники брифінгу наголосили: вакцина ОПВ, яку Україна отримала в якості гуманітарної допомоги від ЮНІСЕФ за кошти уряду Канади, і яка буде розвезена в регіони для проведення масштабної національної імунізації, є якісною та безпечною. Це підтверджують офіційні висновки, надані ВООЗ і Департаментом з питань фармацевтики компанії-виробника «Санофі Пастер». «Оскільки питання імунізації від поліомієліту на сьогодні є критичним для безпеки та захисту здоров’я українців, ми маємо не спекулювати на здогадках і неправдивій інформації, а сконцентрувати увагу та сили, щоб провести чітку роз’яснювальну роботу, вакцинувати наших дітей і убезпечити їх від захворювання», — наголосив заступник Міністра Ігор Перегінець. «Це найстаріша і найякісніша вакцина, якою користуються у всьому світі, вона є такою безпечною, якою тільки може бути вакцина. Вона пройшла увесь процес прекваліфікації, транспортувалася та зберігалася відповідно до вимог ВООЗ. Вакцина вже врятувала мільйони дитячих життів у всьому світі, і я впевнена, допоможе зробити це й в Україні», — наголосила представник Бюро ВООЗ в Україні Доріт Ніцан. «Ми не можемо зволікати з процесом імунізації в Україні, бо існують серйозні ризики подальшого інфікування. Ми не говоримо про якийсь карантинний режим у Закарпатті чи інших регіонах, а говоримо про імунізацію на національному рівні», — зазначив Драгослав Попович, представник ЮНІСЕФ в Україні. За матеріалами прес-служб МОЗ України та Закарпатської облради й УНІАН

Очікуються оновлені віруси та збільшення кількості хворих

фективність профілактики грипу безпосередньо залежить від своєчасності її проведення, наголошує Держсан епідслужба. Розпочинати вакцинацію проти сезонного грипу варто у вересні-жовтні й особливу увагу слід звернути на імунізацію осіб із груп медичного, епідемічного та професійного ризику. Для північної півкулі світу в епідемічному сезоні 2015–2016 рр. ВООЗ рекомендує використовувати вакцини проти таких штамів вірусу грипу:  вірус, подібний до A/California/7/2009 (H1N1)pdm09;  вірус, подібний до A/Швейцарія/ 9715293/2013(H3N2);  вірус, подібний до В/Phuket/3073/2013. Український центр з контролю та моніторингу захворювань Міністерства охорони здоров’я України вказує на недостатній імунологічний захист населення. Загалом у минулому епідемічному сезоні зареєстровано 5,4 млн випадків захворювань на грип та ГРВІ — перехворіло 13,3% населення України, із них 49% — діти віком до 17 років. Максимальний підйом захворюваності спостерігався із 16 лютого по 8 березня 2015 р. На початку сезону домінуючим етіологічним фактором стали віруси парагрипу, на піку — віруси грипу А(H3)-сезонний, A(H1N1) pdm09 та В. З урахуванням оновленого складу вірусів, що вірогідно циркулюватимуть на території країни, у новому сезоні фахівці очікують збільшення кількості хворих на грип і закликають людей вчасно вакцинуватися. За матеріалами Держсанепідслужби України

! УРЯД ДОЗВОЛИВ МІНІСТЕРСТВУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я СТВОРИТИ ДЕРЖАВНУ УСТАНОВУ «ЦЕНТР ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я» ШЛЯХОМ ЗЛИТТЯ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ, УСТАНОВ, ОРГАНІЗАЦІЙ, ЯКІ ОБЕРЕ МОЗ, А ТАКОЖ ПЕРЕДАНИХ ЙОМУ ЗА ПЕРЕЛІКОМ, ВИЗНАЧЕНИМ ДЕРЖАВНОЮ САНІТАРНОЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЮ СЛУЖБОЮ, ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ ФУНКЦІЙ У СФЕРІ ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО НАГЛЯДУ (СПОСТЕРЕЖЕННЯ). За матеріалами Урядового порталу

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

18 вересня 2015 року

КРОВНИЙ ІНТЕРЕС

ГЕРОЯМ СЛ А ВА!

«БІОФАРМА» НАМАГАЄТЬСЯ МОНОПОЛІЗУВАТИ РИНОК КРОВІ А ктивісти антикорупційної та пацієнтської громадських організацій — Центру Протидії Корупції та «Асоціації молодих донорів України» — виступають проти спроб деяких депутатів Житомирської обласної ради перетворити єдиний в області центр крові на комерційне підприємство. Вони вважають, що прихована приватизація відбувається в інтересах ПАТ «Біофарма». Саме після публічних заяв компанії «Біофарма» про намір інвестувати в цей центр 40 млн грн з’явився проект рішення облради щодо припинення діяльності комунальної установи «Житомирський обласний центр крові» та перетворення його на підприємство, яке займатиметься комерційною діяльністю. Активісти вважають, що в разі підтримки згаданого проекту депутатами компанія «Біофарма» отримає можливість прибрати до рук ще одне комунальне підприємство: «Якщо «Біофармі» вдасться таким чином захопити більшість обласних центрів крові, донорство та переробка крові стануть над-

прибутковим бізнесом для одного гравця, адже конкурентів на цьому ринку немає, — пояснює президент ВМГО «Асоціація молодих донорів України» Ірина Славінська. — Цього не можна допустити в той час, коли в країні війна, і ми з ніг збиваємося, щоб знайти донорську кров для воїнів, для малюків. Систему потрібно реформувати, а якщо вже віддавати в приватні руки, то через відкритий конкурс та з вигодою для держави». «За цією ж схемою «Біофарма» фактично приватизувала центр крові в Сумах, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, уже 75% ТОВ «Сумський обласний центр крові» належать ПАТ «Біофарма», — йдеться на сайті Центру Протидії Корупції. — Виглядає так, що «Біофарма» хоче монополізувати весь ринок виробництва крові, адже вона — єдине в Україні виробництво, здатне зберігати кров і виготовляти з неї препарати». Одним із фактичних власників — бенефіціаром ПАТ «Біофарма» й Сумського обласного центру крові — є Костянтин Єфименко, колишній заступник міністра інфраструктури

та бізнес-партнер олігарха Василя Хмельницького. Слід зазначити, що правоохоронними органами в Сумській області зафіксовані факти взяття ТОВ «Сумський обласний центр служби крові» крові для потреб АТО, яка зникла в невідомому напрямку. Прокуратурою Сумської області встановлено, що кров збиралася для тяжкопоранених учасників АТО Сумського госпіталю, але на той час їх в госпіталі не було, а до інших регіонів України зібрана таким чином кров не надходила. Триває досудове слідство, яке має встановити, куди поділася донорська кров. Також громадські активісти у своєму зверненні наголошують на тому, що на сьогодні в Парламенті створено групу з розробки законопроекту «Про національну систему служби крові», у зв’язку із чим просять припинити «процес перетворення комунальної установи на підприємство до завершення роботи над проектом закону». За матеріалами Центру Протидії Корупції

НЕ ДОРЕЧНИЙ Г У М А НІЗМ

ВІЙНА З АПТЕЧНОЮ НАРКОМАНІЄЮ — ІГРАШКОВА? У

нинішньому році винесено вже 17 судових рішень щодо незаконного обігу кодеїновмісних лікарських засобів, але від них… ніхто не постраждав. На жаль, цього не можна сказати про жертв аптечної наркоманії, яких з огляду на такі гуманні покарання правопорушників буде тільки більшати. Дані з реєстру судових рішень відносно цих правопорушень оприлюднив начальник Державної служби з лікарських засобів у Рівненській області Сергій Лебідь. Усі вони стосуються порушень під час відпуску препаратів в аптеках. По 4 суди з цього приводу відбулися в Івано-Франківській та Одеській, по 2 — у Київській та Чернівецькій, по одному — у Харківській, Львівській, Дніпропетровській, Черкаській, Запорізькій та Кіровоградській областях. Незаконний продаж препаратів — «Пенталгін» (9 випадків), «Кодтерпін IC®» (5),

«Кодарин» (3), «Кодетерп», «Солпадеїн®», «Кодесан® IC», «П’ятирчатка® IC» (по 1) — здійснювали працівники як приватних, так і державних аптечних закладів. У судових рішеннях згадуються співробітники таких суб’єктів господарювання:  ТОВ «Медсервіс-Львів» (Івано-Франківська область, м. Калуш);  ТОВ «ЗІМА» (Івано-Франківська область, м. Долина);  ТОВ «Аннушка, ХЕЛС КЕА» (м. Одеса);  МКП «ФАРМА-БУК» (Чернівецька область, м. Новоселиця);  ПП «КАЛІФ» (Київська область, м. Тараща);  ТОВ «Аптека №37» (м. Львів);  ПП «СЕВ-ФАРМ» (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг);  Колективне підприємство «ОРХІДЕЯ» (Кіровоградська область, с. Онуфріївка);

Державне оптово-роздрібне підприємство «Обласний аптечний склад» (Харківська область, м. Балаклія). Здебільшого до правопорушників були застосовані такі судові рішення, як передача на поруки трудовому колективу (7) та штраф у розмірі від 510 до 1190 грн (5). В одному випадку недобросовісного продавця оштрафували та позбавили права обіймати посади, пов’язані з відпуском лікарських засобів строком на 1 рік, трьох звільнили від кримінальної відповідальності «у зв’язку зі зміною обставин». Сергій Лебідь звернув увагу на те, що обмеження свободи, навіть умовне, не застосовувалося жодного разу. За матеріалами Державної служби з лікарських засобів у Рівненській області

ВЕРХОВНА РАДА ВНЕСЛА ЗМІНИ ДО ЗАКОНУ ПРО ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ НА 2015 РІК, ЯКИМИ ДОЗВОЛЯЄТЬСЯ СПРЯМУВАТИ 19 МЛН ГРН НА ЗАКУПІВЛЮ ЛІКІВ ДЛЯ ДІТЕЙ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЗАМІСТЬ ФІНАНСУВАННЯ БУДІВНИЦТВА БУДИНКУ ЮСТИЦІЇ В ОДЕСІ. ЗА ПРИЙНЯТТЯ ЗАКОНУ «ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ДЕРЖБЮДЖЕТ НА 2015 РІК» ЩОДО ПЕРЕРОЗПОДІЛУ БЮДЖЕТНИХ АСИГНУВАНЬ ДЛЯ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ» ПРОГОЛОСУВАЛИ 248 ДЕПУТАТІВ ЗА НЕОБХІДНИХ 226. За матеріалами УНІАН

Дніпропетровська область подякувала львівським лікарямдобровольцям

онад 550 операцій провели офіцери медичної служби — брати Андрій і Роман Собко та Дмитро Бешлей — у зоні проведення антитерористичної операції. Демобілізовані лікарі по дорозі до рідного Львова завітали до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І. І. Мечникова, щоб провідати бійців, яких рятували на передовій. У медичному закладі їх зустріли як справжніх героїв — під час офіційної церемонії військовим лікарям було вручено пам’ятні медалі від обласної влади. У мирному житті Андрій Собко працював онкохірургом, його брат Роман — дитячим анестезіологом, Дмитро Бешлей — кардіохірургом. До зони АТО вирушили добровільно. Спочатку працювали в мобільній бригаді, потім у Селидівській лікарні, а останнім часом рятували поранених і потерпілих у 66-му військовому мобільному госпіталі. За матеріалами прес-служби Міністерства оборони України

Постраждалі в АТО та переселенці — під постійним наглядом київських офтальмологів

перших днів Майдану співробітники кафедри офтальмології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика спільно з лікарями Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока» постійно надають постраждалим своєчасну та кваліфіковану медичну допомогу. За період з лютого 2014 р. і до сьогодні на базі КМКОЛ «Центр мікрохірургії ока» силами співробітників кафедри та лікарів закладу було надано стаціонарну допомогу 153 постраждалим на Майдані та бійцям АТО й 312 переселенцям зі Сходу. Виконано 58 високотехнологічних оперативних втручань для збереження органа зору, а також проведено протезування ока 65 бійцям і постраждалим під час Майдану. Усі ці пацієнти перебувають на диспансерному обліку. Кафедра розробила та впроваджує навчальні цикли підвищення кваліфікації для лікарів-офтальмологів, хірургів, травматологів і сімейних лікарів щодо особливостей надання спеціалізованої допомоги при військових пораненнях ока. Передусім надається інформаційна допомога, розроблено методичні рекомендації з правил оброблення бойових поранень і правил проведення первинної обробки ушкоджень органа зору. За матеріалами прес-служби МОЗ України

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

ЛІНІЯ ФРОНТУ СЬОГОДНІШНЬОЇ МЕДИЦИНИ ПРОЛЯГАЄ НЕ ТІЛЬКИ НА ПЕРЕДОВІЙ Війна на Сході та корупція в державі загострили болючу, з огляду на національну безпеку, проблему вакцинації. Наскільки важливе це питання і чи усвідомлюють держава та суспільство, що нехтування ним в умовах неоголошеної війни може призвести до масштабної катастрофи? На цю тему — наша розмова з полковником медичної служби у відставці, Заслуженим лікарем України, Головою комісії з охорони здоров’я, материнства та дитинства Громадської ради при Полтавській ОДА, заступником Голови Полтавської обласної організації ветеранів Афганістану Петром Маційчуком.

кору, кашлюку, поліомієліту та інших інфекцій.

Петро МАЦІЙЧУК, полковник медичної служби у відставці, Заслужений лікар України, Голова комісії з охорони здоров’я, материнства та дитинства Громадської ради при Полтавській ОДА, заступник Голови Полтавської обласної організації ветеранів Афганістану

ВЗ Як колишнього військового лікаря-інфекціоніста одного із госпіталів, розташованих на території ведення бойових дій в Афганістані, вас не може не хвилювати сьогоднішня епідеміологічна ситуація в Україні… — Хвилює надзвичайно! Ситуація неблагополучна, загрозлива, небезпечна. Імунопрофілактика завжди належала до стратегічних напрямків захисту населення від інфекційних хвороб, була способом убезпечення нації від епідемій. Руйнування ж інфраструктури Державної санітарно-епідеміологічної служби поставило під загрозу біобезпеку держави. Чомусь «реформатори» служби не подумали про те, що в нинішніх умовах основним стає питання епідеміологічної безпеки, а не питання контролю за якістю продуктів (теж, безперечно, важливе), яке затаврували клеймом «хабарництво». Система Держсанепідслужби фактично зруйнована. Через непродумані й незрозумілі реформи, започатковані ще за часів сумнозвісного прем’єра Азарова, лікарів-епідеміологів і гігієністів стає все менше. Але найбільшою бідою сьогодні є відсутність у регіонах вакцин та інших імунобіологічних препаратів, унаслідок чого не виконується Календар щеплень. У нинішній складній ситуації не виключена ймовірність повернення епідемій дифтерії,

ВЗ Невже, незважаючи на те що вакцинацію почали застосовувати понад 100 років тому, у ХХІ столітті інфекційні хвороби продовжують масово вбивати людей? — За даними ВООЗ, щорічно 2 млрд людей заражаються інфекційними хворобами, із них 17 млн помирають (близько 50 тис. осіб щодня). Узагалі епідемічні захворювання загрожують половині населення планети. Імунопрофілактика — дієва зброя проти інфекційних хвороб, які залишаються другою причиною смертності загалом і першою — у рейтингу передчасної смертності населення у світі. Завдяки її впровадженню тривалість життя в розвинених країнах збільшилася на 25 років. Крім того, вакцинація дає можливість врятувати від загибелі 2,5 млн дітей. Медицина спроможна захистити людей практично від будь-якої інфекції,

якщо проти неї створено вакцину. Так подолали натуральну віспу, поліомієліт; у багатьох країнах Америки та Європи майже відсутні кір, природжена червона висипка, правець новонароджених, дифтерія. В Україні існує Державна програма імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб. Згідно із Календарем щеплень, затвердженим МОЗ України, нею передбачена імунізація не менше ніж 95% населення. Але через те що з початку року зривалися терміни поставки вакцин за рахунок державного бюджету, а в деяких регіонах їх зовсім не було, склалася незадовільна ситуація із щепленням по всій країні і в нашій області зокрема. Наприклад, у державі з 1995 р. вирує епідемія туберкульозу. Щодня в країні виявляють 80 нових випадків цієї хвороби, і щодня 30 хворих помирають. Найефективнішим захистом від цієї «чуми ХХ століття» є щеплення вакциною БЦЖ новона-

ПОЛІОМІЄЛІТ: ІСТОРІЯ БОРОТЬБИ Так було Із 1988 р. завдяки Глобальній програмі вакцинації від поліомієліту кількість випадків захворювання на цю інфекцію зменшилася більше ніж на 99%: за оцінками ВООЗ, з 350 тис. до 410 випадків, зареєстрованих у 2013 р. У 1994 р. сертифікований як вільний від поліомієліту Американський регіон ВООЗ (36 держав), у 2000 р. — регіон ВООЗ для країн західної частини Тихого океану (37 країн і територій із Китаєм включно) і в червні 2002 р. — Європейський регіон ВООЗ, куди входить 51 країна, у тому числі й Україна. Так стало Навесні 2014 р. ЮНІСЕФ відзначила, що активізація поліомієліту становить загрозу для мільйонів дітей у країнах із низьким рівнем охоплення імунізацією. До таких країн віднесено й Україну, у якій протягом останніх років неухиль-

но зменшується кількість щеплених проти поліомієліту дітей. У зв’язку із цим Незалежне бюро моніторингу Глобальної ініціативи щодо боротьби з поліомієлітом включило Україну до переліку країн, де може виникнути спалах поліомієліту. На сьогодні немає точних даних щодо кількості нещеплених дітей. Лікарі, які працюють із дітьми в поліклініках і школах, стверджують: щеплення від поліомієліту отримали 65-68% дітей — в областях начебто залишалися невеликі запаси вакцин, закуплених раніше. Представник ВООЗ на засіданні парламентського комітету заявила, що показник вакцинації від поліомієліту в Україні знизився до 12%. У День знань Міністерство охорони здоров’я оголосило про спалах поліомієліту в Україні, зокрема про два випадки захворювання на Закарпатті.

роджених на 3-5-й день життя. Але часто через відсутність вакцин їх не проводять. На Полтавщині рівень БЦЖ-вакцинації дітей віком до 1 року в 2010 р. становив 94,4%, у 2014 р. — 33,7%, а в першій половині поточного року дітей віком від 1 до 7 років зовсім не вакцинували. Охоплення ж імунізацією проти кашлюку, дифтерії, правця (АКДП) дітей на Полтавщині у 2012 р. становило 83,5%, у 2014 р. — 62,2%, а за 6 місяців 2015 р. — лише 3,8%. Показники щеплення дорослих проти дифтерії і правця (АДП) ще гірші: 2012 р. — 29,8%, 2013 р. — 2,9%, 2014 р. — 1%, а в 2015 р. — жодного вакцинованого! Коментарі, як кажуть, зайві. ВЗ Чим загрожує така ситуація? — Нині, коли триває неоголошена війна на Сході, в армію йдуть нещеплені призовники, що збільшує ймовірність епідемії. На жаль, це цілком реальна перспектива. У 1988 р., коли я служив у Німеччині і був головним інфекціоністом однієї з армій, на дифтерію за тиждень захворіли 150 військових — вони не були вакциновані з різних причин. А це одна з найтяжчих і дуже агресивних інфекцій! Тому держава має зробити все можливе, щоб не допустити зниження рівня колективного імунітету нижче 95% у будь-яких вікових, соціальних і етнічних групах населення. Відповідальність за це покладається на наше профільне Міністерство. ВЗ Чому ж там усе робиться із запізненням і бюрократичними перепонами? Через бюджетну скруту? — І через неї теж, але насамперед через те, що новому керівництву МОЗ важко за такий короткий час зламати корупційні схеми, що, наче спрут, обплутали систему охорони здоров’я. І все ж, на мій погляд, чиновникам відомства зараз слід діяти більш рішуче, бо час квапить — інфекційні хвороби не знають кордонів… Ще одна проблема: більшість вакцин в Україну постачали переважно з Росії, а своїх ми не виробляємо. Проте, на мою думку, здатні це робити: наукові та виробничі бази є і в Києві, і в Харкові. Причому можемо виготовляти вакцини і якісніші, і дешевші, ніж імпортні. Як ніколи, зараз для цього потрібна політична воля держави. ВЗ Чи відомо вам, яка нині епідеміологічна ситуація в зоні АТО? — Інформація про це закрита, але я часто спілкуюся з бійцями АТО, волонтерами і з їх слів знаю, що спалаху інфекційних захворювань там, на щастя, немає — трапляються лише поодинокі випадки. Цьому зокрема сприяє дислокація військових підрозділів: вони розміщуються на окремих опорних пунктах. Відповідальність за санепідситуацію несуть керівники Міністерства оборони, Нацгвардії, МВС і, звичайно ж, МОЗ. Вони і мають на неї впливати, діючи через свої медичні департаменти й управління. Андрій КОНДРАТЮК, спеціально для «ВЗ», м. Полтава

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

18 вересня 2015 року

ЯКБИ НЕ ВОЛОНТЕРИ, ЗАГИБЛИХ БУЛО Б НАБАГАТО БІЛЬШЕ Насправді відчути різницю між поняттями «цивільний» і «військовий» медик може, лише побувавши в обох статусах. Головному лікарю, хірургу Кам’янської районної лікарні Костянтину Тамку нині є що порівнювати. Адже багаторічний медичний досвід цивільного лікаря йому довелося використовувати в умовах воєнних дій. Відгукнувшись на пропозицію МОЗ, він разом зі своїм колегою — лікарем-анестезіологом Іваном Олійником — добровільно поїхав у зону АТО, де в розпал запеклих боїв оперував поранених бійців у лікарні прифронтового міста Щастя, що на Луганщині.

Робота під обстрілами Від щастинської лікарні до найближчого блокпосту терористів — 700 метрів, тож колеги одразу попередили: снаряди часто долітають до самісінького медичного закладу. Поселили нас, кам’янських медиків, неподалік лікарні в гуртожитку, що належить Луганській ТЕЦ. Об’єкт безперервно обстрілювався з обох боків, постійно вилітали шибки. Проте переживати з цього приводу не доводилося — більшість часу проводили в лікарні, розрахованій на 130 стаціонарних ліжок. Близько 70% наших пацієнтів були бійці добровольчого батальйону «Айдар». Вони надходили щодня, у деякі дні — щогодини. Працювати доводилося практично в польових умовах, під постійними обстрілами. Якось під час термінової операції, яку проводили бійцю років 30-ти з пораненням у живіт, пролунав потужний вибух. Шибки розлітаються, стіни нівечать осколки. Від страху ми аж присідаємо. Перезираємося — чи ні в кого не влучило — і продовжуємо працювати. Успішно закінчуємо операцію. До вечора працівники лагодять вікна, робота в операційній продовжується. А якщо хтось скаже, що до вибухів можна звикнути і що це не страшно, не вірте — страшно, бо жити хочеться. Проте усвідомлюєш відповідальність і, зціпивши зуби, працюєш далі. Після від’їзду мого харківського колеги, який перебував тут у відрядженні, у нашій лікарні залишилося всього три хірурги — я і двоє місцевих. Анестезіолог — мій земляк Іван Олійник — взагалі був унікальним для нашої лікарні фахівцем. Йому доводилося буквально розриватися між хірургією, пологовим відділенням і гінекологією, він скрізь був потрібний. Узагалі хірурги лікарні м. Щастя — справжні патріоти та висококваліфіковані фахівці, адже знаходили вихід із будь-якої ситуації. За місяць моєї роботи в лікарні не було жодного летального випадку. Лікарям не соромно за свою роботу, а ось чиновникам… Медичний персонал по 4 місяці не отримував заробітної плати. А все через бюрократичну плутанину: Щастя уже було включене до Новоайдарського району, але не було узгоджено, хто повинен фінансувати міську лікарню.

Підготовка до операції — за лічені хвилини До нас в основному надходили військові з мінно-вибуховими травма-

допомогу відповідно до цивільних медичних протоколів. Та від військових хірургів, які приїхали до лікарні на кілька днів, дізналися про особливості лікування вогнепальних ран. Наприклад, якщо в цивільному житті в тіло людини потрапляє осколок від якогось предмета, лікарі намагаються зробити мінімальний розріз, витягнути його й зашити рану. У разі ж осколкового поранення на війні рановий канал потрібно повністю розкрити та дренувати. Це дає змогу запобігти розвитку тяжких інфекцій — правця, газової гангрени тощо. Адже разом з осколками до рани може потрапити і земля, і частинки одягу, і мікроби.

Медична допомога широкого спектра

Зліва направо: Денис Карлов — лікар-хірург Щастинської ЦРЛ, Іван Олійник — лікар-анестезіолог Кам’янської ЦРЛ, Костянтин Тамко — головний лікар Кам’янської ЦРЛ, лікар-хірург, Володимир Карпінський — завідувач хірургічного відділення Щастинської ЦРЛ, Ірина Черних — начмед Щастинської ЦРЛ

РОБОТА ЛІКАРЯ В МИРНИЙ ЧАС І НА ВІЙНІ — ЗОВСІМ РІЗНІ РЕЧІ. АДЖЕ ЗАЗВИЧАЙ ПАЦІЄНТ ДО ОПЕРАЦІЇ ГОТУЄТЬСЯ ЗАЗДАЛЕГІДЬ, ЛІКАРІ ПОПЕРЕДНЬО ВИВЧАЮТЬ ЗНІМКИ, АНАЛІЗИ. А ПІД ЧАС ВОЄННИХ ДІЙ ВІД ПРИЙОМУ ПОРАНЕНОГО І ДО ПОЧАТКУ ОПЕРАЦІЇ МИНАЄ ВСЬОГО КІЛЬКА ХВИЛИН

ми. Це дуже тяжкі ушкодження. Після вибуху міни в тілі бійця може налічуватися 5-6, а то й більше осколків. Часто у хлопців були комбіновані травми: одночасно поранені і кінцівки, і груднина, і черевна порожнина. Тож починали оперувати з тієї частини тіла, що являла більшу загрозу для життя, скажімо, де була рясна кровотеча, а закінчували зашиванням ран. Траплялося так, що операцію починали на ногах, а закінчували вже на груднині. Робота лікаря в мирний час і на війні — зовсім різні речі. Адже зазвичай пацієнт до операції готується заздалегідь, лікарі попередньо вивчають знімки, аналізи. А під час воєнних дій від прийому пораненого і до початку операції минає всього кілька хвилин. Тільки-но пораненого бійця занесли на ношах до лікарні, не гаючи ані секунди, його доправляють на рентген, одночас-

но під’єднуючи крапельницю. Знімок дивляться просто на екрані. Оцінивши ситуацію, одразу кладуть на операційний стіл, розрізають одяг, обробляють рани. Усе це займає 3-5 хвилин. І якщо в мирному житті, починаючи оперативне втручання, пов’язане з травмою груднини чи черевної порожнини, лікар може орієнтуватися на довідники, атласи, підручники з хірургії, де описується та чи інша патологія, то в разі мінно-вибухового поранення ніхто не знає, яку траєкторію обере осколок, куди він зайде і яким шляхом вийде. Наприклад, може потрапити у нижню кінцівку, а вийти через плече, пройшовши грудну і черевну порожнини й наробивши там безліч каналів. Тому до осколкових поранень потрібно ставитися з великою відповідальністю. Не маючи досвіду роботи у воєнний час, ми спочатку надавали медичну

Щодоби ми проводили по 2-3 складні операції. А допомогу при легких пораненнях надавали майже цілодобово. Доводилося оперувати навіть на судинах. Саме тут, у воєнних умовах, мені вперше в житті довелося зшивати сонну артерію — на щастя, операція пройшла вдало, молодий хлопець залишився живий. В одного пораненого бійця на рентгенівському знімку ми налічили до півсотні осколків. Витягли з десяток — тих, які могли становити загрозу для життя. Решту йому видаляли пізніше, уже в інших лікувальних закладах. Допомогу надавали всім без винятку. Тільки-но скінчилися обстріли — одразу чекаємо поранених: і військових, і мирних мешканців. Пам’ятаю, якось під ранок привезли поранених дідуся з бабусею. Снаряд потрапив у їх будинок вночі, й вони так і лежали скалічені до ранку, доки їх не знайшли рятувальники. Мешканці Щастя потрапляли в лікарню і зі звичайними хворобами. За потреби ми проводили їм операції з видалення гриж, апендициту чи планові оперативні втручання.

Стараннями волонтерів Завдяки волонтерам Щастинська ЦРЛ була забезпечена й інструментами, й медикаментами. Медичною гуманітарною допомогою були заставлені всі кімнати. Незважаючи на значний потік поранених, лікарські засоби, шовний і перев’язувальний матеріали не закінчувалися, адже щодня надходили нові партії. У нас було все необхідне для роботи — від банальних протизапальних до найпотужніших антибактеріальних засобів шостого покоління. Були навіть апарати для торакальної хірургії. Добре, що в нашій країні розвинувся такий потужний волонтерський рух. Якби не допомога небайдужих українців, я навіть і не знаю, чи можна було б надавати медичну допомогу в тих умовах і на ті копійки, що держава виділяє на одного хворого. Коли б не волонтери, які привозили все — від ліків до продуктів харчування, — бійців взагалі неможливо було б ані лікувати, ані годувати. Інна ХІМІЧУК, власкор «ВЗ», м. Черкаси

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ — КАТАЛІЗАТОР МЕДИЧНИХ РЕФОРМ

Нині у фокусі уваги медичної спільноти опинилися питання не лише реформування, а й децентралізації галузі охорони здоров’я. У дискусіях, які точаться навколо сумісності цих двох процесів, має народитися істина.

Валерій ЗАПОРОЖАН, віце-президент НАМН України, Голова Вченої медичної ради МОЗ України, ректор Одеського національного медичного університету, академік НАМН України, доктор медичних наук, професор

ВЗ Що, на вашу думку, заважає реформувати медичну галузь? — Якщо говорити відверто, вітчизняна система охорони здоров’я сама є стримуючим фактором будь-яких змін. У ній «забуксували» основні тенденції розвитку сучасного українського суспільства: демократизація, автономізація й децентралізація. Тектонічні зрушення, що відбуваються в суспільстві, практично не позначаються на медицині. Безумовно, є певні точки зростання — лікарні та ВНЗ, які прагнуть змін і пробують їх впроваджувати. Але нереформована система управління на різних рівнях (у тому числі і нереформоване Міністерство охорони здоров’я) гальмує ініціативу. Щоб «крига скресла», потрібно залучати в процес реформ широкі верстви населення, зокрема професіоналів-медиків. Сьогодні споживачі медичних послуг чекають кардинальних змін, попит на реформи у суспільстві вже сформовано. Тож, спираючись на прогресивно мислячих людей (лікарів, викладачів, академіків і просто небайдужих громадян) та враховуючи інтереси лікувально-профілактичних закладів і медичних вишів, можна надати медичним реформам необхідний імпульс. Натомість маємо дещо інші реалії: лікарі залежні від відсталої системи прийняття рішень, а бюрократи середньої та вищої ланок, що тісно пов’язані круговою порукою й корупційними зв’язками в цій системі, почуваються, як риба у воді. Тому потенційні агенти змін воліють мовчати, побоюючись висловлювати свої думки. Але вони стануть сміливішими і вільнішими в реалізації своїх ідей, якщо відчують підтримку на рівні держави.

ВЗ Держава постійно декларує «міцний потиск рук» тим, хто хоче змін. Чи відчутний він на практиці? — Для цього необхідна законодавча ініціатива Парламенту й підтримка Голови Верховної Ради України, який міг би взяти процес реформування системи охорони здоров’я під особистий патронат. Як свідчить досвід зарубіжних країн, реформуванню галузі має передувати широке обговорення вибору основного напрямку змін. Така дискусія може бути ініційована на рівні парламентських слухань з подальшим формуванням міжфракційної групи та спеціальних/ тимчасових комісій ВР з окремих, найважливіших напрямків медичних реформ. Надалі для їх підтримки може бути сформована громадська коаліція. Доцільно організувати круглі столи у форматі розширених комітетських слухань на актуальні теми: реформування медицини в контексті децентралізації, розвиток медичної освіти у світлі реформи вищої школи, впровадження державно-приватного партнерства в галузі, створення умов для залучення інвестицій у медицину. У такий спосіб вдасться знайти «точки дотику» інтересів і навіть сформувати суспільно-політичну коаліцію Парламенту та громади. Так само з’явиться й професійна коаліція за реформи в медицині. Це сприятиме просуванню конкретних законодавчих ініціатив і прийняттю нормативно-правових актів, що формують законодавче поле реформування медичної галузі. ВЗ Хто має стати рушійною силою змін у медицині? — Насамперед медичні університети. А пілотними майданчиками впровадження медичної реформи мають стати університетські клініки. На жаль, процес їх створення в Україні практично заблоковано — мережа

не розширюється. Хоча це простий і водночас дієвий крок прискорення реформ в охороні здоров’я, адже тут поєднуються головні напрямки — лікувальний, освітній і науковий. Університетська клініка може бути структурним підрозділом медичного вишу, а може і взаємодіяти з ним, органами місцевого самоврядування та МОЗ на засадах кооперації. Сьогодні в Німеччині одна університетська клініка обслуговує 2 млн населення. Враховуючи таке співвідношення, в Україні їх має бути не менше 20, тобто в кожному регіоні країни потрібно створити центри медичних інновацій. На жаль, зарегульованість галузі охорони здоров’я з боку профільного Міністерства перешкоджає залученню інвестицій і грантів, не дає змоги повною мірою використовувати потенціал державно-приватного партнерства. Сьогодні назріла нагальна потреба в децентралізації медичної освіти. Адже новий Закон України «Про вищу освіту» дав університетам свободу лише формально, натомість медичні виші, які перебувають під юрисдикцією МОЗ, досі не можуть проводити самостійну кадрову політику, не мають фінансової автономії. Зокрема не врегульоване питання про можливість університетів мати власні незалежні рахунки в держбанках і розпоряджатися цими коштами на власний розсуд. Автономія університетів (самостійність у підборі та розстановці кадрів, здійсненні навчальної, наукової, фінансово-господарської та іншої діяльності відповідно до законодавства та статуту вищого навча льного зак ладу тощо) завж ди була основоположним принципом їх функціонування. Саме вона є запорукою високої якості підготовки майбутніх спеціалістів і наукового пошуку.

СЬОГОДНІ НАЗРІЛА НАГАЛЬНА ПОТРЕБА В ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ. АДЖЕ НОВИЙ ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО ВИЩУ ОСВІТУ» ДАВ УНІВЕРСИТЕТАМ СВОБОДУ ЛИШЕ ФОРМАЛЬНО, НАТОМІСТЬ МЕДИЧНІ ВИШІ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ ПІД ЮРИСДИКЦІЄЮ МОЗ, ДОСІ НЕ МОЖУТЬ ПРОВОДИТИ САМОСТІЙНУ КАДРОВУ ПОЛІТИКУ, НЕ МАЮТЬ ФІНАНСОВОЇ АВТОНОМІЇ

ВЗ Наскільки децентралізація в медицині прискорить її трансформацію? — Організаційно децентралізація передбачає делегування багатьох повноважень територіальним громадам (зокрема формування кадрового резерву та матеріально-технічного забезпечення медичних закладів), а також підвищення їх ролі у виборі стратегії розвитку сектора охорони здоров’я. Досвід розвинених країн свідчить, що процес децентралізації сприяє підвищенню якості медичних послуг, забезпечує належну гнучкість «відповідей» системи охорони здоров’я на виклики поточної епідеміологічної ситуації та врахування особливостей того чи іншого регіону. Відтак територіальні громади беруть активну участь у процесі прийняття рішень щодо пріоритетів розвитку системи охорони здоров’я. До того ж, у регіоні з’являється можливість координувати роботу лікувально-профілактичних закладів різної форми власності для вирішення актуальних проблем у галузі охорони здоров’я населення. Тіснішим стає зворотний зв’язок зі споживачем медичних послуг. З’являється можливість застосовувати інноваційні медичні технології на рівні регіональних медичних закладів, утверджуються принципи вільного ринку при виконанні замовлення на надання медичної допомоги населенню регіону. До процесу створення оптимальної системи надання медичної допомоги активно залучаються регіональні наукові й освітні центри. На це націлені й реформи в галузі, чи не так? ВЗ В Одеській області відбувся локальний експеримент з децентралізації в медицині. Які його уроки? — Так, на Одещині створено регіональний медичний центр, провідну роль у діяльності якого відіграє Одеський національний медичний університет (ОНМедУ). До координаційної ради регіонального центру також входять представники професійних асоціацій, органів самоврядування територіальної громади, неурядових організацій і асоціацій пацієнтів, які страждають на соціально значущі захворювання. Для виконанн я де легованих центру завдань використовують ресурси університетських клінік ОНМедУ, Центру інноваційно-практичної підготовки лікаря, центрів атестації кадрів, контролю якості медичних послуг та внутрішнього контролю якості освіти. Основна мета проекту — підвищення якості медичної допомоги в регіоні, а також якості до- та післядипломної освіти лікарів. Утім для успішної реалізації подібних проектів необхідно створити національне агентство забезпечення якості освіти — воно має гарантувати належний рівень стандартів освітніх програм, контролювати якість освіти через ліцензування й акредитацію. У віданні Міністерства освіти і науки України має залишитися атестація кадрів вищої кваліфікації та визна-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

18 вересня 2015 року

чення загальної стратегії вищої освіти. А МОЗ України своєю чергою має забезпечувати працевлаштування випускників медичних вишів, які навчалися за державним замовленням, визначати його обсяг по регіонах та фінансово забезпечувати цей процес. Такою я бачу децентралізацію по вертикалі. На горизонтальному рівні модель децентралізації передбачає інтеграцію медичних вишів й управління охорони здоров’я регіону у вирішенні питань працевлаштування випускників, планування обсягу підготовки фахівців для регіону, цільового набору сільської молоді, післядипломної освіти лікарів регіону та їх атестації, розробки стратегії розвитку практичної охорони здоров’я, співпраці в забезпеченні спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги, ліцензування, підготовки фахівців на контрактній основі за кошти регіональних організацій. ВЗ Чи будуть такі «острівці» контрольованими в плані якості? — Так. Наприклад, Міністерство охорони здоров’я делегує регіональному центру повноваження з проведення атестації кадрів і лікувально-профілактичних закладів на регіональному рівні на 1 рік. Однак продовжити їх можна лише на підставі позитивних результатів незалежної аудиторської перевірки. Страхові компанії своєю чергою укладають договори з акредитованими в регіоні ліку-

В НІМЕЧЧИНІ ОДНА УНІВЕРСИТЕТСЬКА КЛІНІКА ОБСЛУГОВУЄ 2 МЛН НАСЕЛЕННЯ. ВРАХОВУЮЧИ ТАКЕ СПІВВІДНОШЕННЯ, В УКРАЇНІ ЇХ МАЄ БУТИ НЕ МЕНШЕ 20, ТОБТО В КОЖНОМУ РЕГІОНІ КРАЇНИ ПОТРІБНО СТВОРИТИ ЦЕНТРИ МЕДИЧНИХ ІННОВАЦІЙ

вально-профілактичними закладами, що взаємодіють із регіональним центром. Конфлікти інтересів, що виникають, вирішуються як у позасудовому, так і в судовому порядку, що є додатковим чинником підвищення якості контролю за підготовкою кадрів, їх атестацією, а також акредитацією закладів, які надають медичні послуги в регіоні. Тож, я переконаний, що саме за децентралізацією — майбутнє вітчизняної медицини. Останнім часом у світовій науковій літературі зменшилася кількість публікацій з проблеми децентралізації, деякі з них з’являються в країнах, що розвиваються. Натомість почастішали наукові публікації, у яких обговорюється питання доцільності рецентралізації, — у тих країнах, де сектор охорони здоров’я був максимально лібералізований і децентралізований. Тобто для багатьох країн це вже пройдений етап, ми ж лише стартуємо. Отже, варто врахувати накопичений світовий досвід, щоб

пройти цей шлях швидше і не повторюючи чужих помилок. ВЗ Які настрої медичної спільноти щодо перспектив у цій царині? — Наприкінці липня відбулося засідання Вченої ради МОЗ України, на якому обговорювалися заходи з децентралізації медичної науки та медичної освіти в Україні. З перших хвилин відчувалася зацікавленість присутніх насамперед у вирішенні озвучених проблем. Одні доповідачі ділилися набутим досвідом, інші повідомляли про труднощі, з якими стикалися на шляху до мети, але байдужих не було. Сподіваємося, що не буде таких і у верхніх ешелонах влади, які мають підтримати ініціативу медичної спільноти. Очікуємо на підтримку і з боку МОЗ, і з боку депутатського корпусу, адже на засіданні були присутні Міністр охорони здоров’я України, його заступники, представник Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я. Вчена медична

рада звернулася до МОН України з ініціативою створення незалежного національного агентства з питань якості вищої освіти, щоб прискорити процес децентралізації управління освіти і науки, зокрема в медичній сфері, а також автономізацію вишів та науководослідних установ у галузі розробки власних освітньо-наукових програм. Зі свого боку, очільники цих установ і закладів мають надати до МОН відповідні пропозиції, щоб вони ввійшли до проекту нової редакції Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Маємо спільними зусиллями опрацювати питання щодо створення регіональних науковопрактичних кластерів «Університет — науково-дослідний інститут — клініка (лікарня)», а також регіональних і міжрегіональних референт-центрів із розробки сучасних стандартів медичної допомоги (на базі вже діючих університетських клінік і клінік НДІ). МОЗ та МОН України рекомендовано створити спільну групу з розробки алгоритму впровадження децентралізації підготовки й атестації медичних закладів. Також було прийнято низку інших рішень, реалізація яких дійсно посилить «вітер змін» у медичній науці й освіті. Головне — щоб пропозиції науковців не залишилися на папері. Хочеться вірити, що цього не станеться, — життя вимагає змін. Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

НОВИЙ ТРУДОВИЙ КОДЕКС — АДВОКАТ ПРАЦІВНИКА ЧИ ЛОБІСТ РОБОТОДАВЦЯ? Спроби прийняти нову «трудову конституцію» в Україні робляться щонайменше останні 15 років. І стільки ж точаться гострі дискусії навколо її численних проектів, які закидали більше прав на поле роботодавця і більше обов’язків — у ворота працівника. Гра з новим Трудовим кодексом, яку дехто називав лібералізацією трудового права, а дехто — відвертою експлуатацією праці, закінчувалася нічим. І ось уже новий проект Трудового кодексу України очікує на перше читання в Парламенті. Кого він захищатиме?

Олександр ДРОЗДИК, народний депутат України, Голова підкомітету з питань регулювання трудових відносин та зайнятості населення Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення

ВЗ Чому виникла потреба в прийнятті нового Трудового кодексу України? — Чинний Кодекс законів про працю (КЗпП) прийнятий ще в 1971 р. і, незважаючи на те що за цей час до нього було внесено понад 600 поправок, залишається «нормативним реліктом».

Так само окремі норми підзаконних нормативно-правових актів часто суперечать актам вищої юридичної сили. Більше того, досі застосовуються деякі законодавчі акти (або їх окремі положення), прийняті за часів СРСР, іноді датовані… тридцятими роками минулого століття! Це значно ускладнює використання трудового законодавства в сучасних умовах, особливо в питаннях захисту прав найманих працівників. На жаль, чинний КЗпП часто «страждає» на несистемність і фрагментарність регулювання трудових відносин, наявність декларативних гасел, не підкріплених реальними правовими механізмами. Тож прийняття нової «трудової конституції» — вимога часу. ВЗ У чому відмінність згаданого проекту Трудового кодексу України від попередніх? — Він має врегулювати лише індивідуальні трудові відносини, а питання колективно-трудових правовідносин автори пропонують «винести» в окремий закон. На мою думку, це виправдано, оскільки законодавче врегулювання питань щодо ведення колективних переговорів, ви-

рішення колективних трудових спорів, процедури проведення страйків ще потребує певної підготовки. У Прикінцевих положеннях проекту міститься доручення Кабінету Міністрів України спільно з профспілками і роботодавцями підготувати відповідний законодавчий акт. Утім майже 80 статей проекту включають посилання (у вирішенні питань оплати праці, відпочинку, робочого часу тощо) саме на колективні договори й угоди. Тобто на законодавчому рівні буде закріплено право сторін колективних угод і договорів, трудового договору врегульовувати в них питання, які не врегульовані у трудовому законодавстві. ВЗ Наскільки вимоги нового Трудового кодексу узгоджуються із міжнародними нормами трудового права? — Ми продовжуємо адаптувати національне законодавство до міжнародних стандартів. У проекті передбачено: якщо в міжнародному договорі України, укладеному в установленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що закріплені у відповідному акті вітчизняного законодавства про працю, тоді застосовуються

норми міжнародного договору (крім випадків, коли законами, іншими нормативно-правовими актами України, колективними договорами та угодами, трудовими договорами для працівників встановлені сприятливіші умови або вищий рівень захисту їх прав). ВЗ У суспільстві виникає побоювання, що зміни до Трудового кодексу нададуть роботодавцям більше прав, а найманим працівникам — більше обов’язків. — Це не так. У новому проекті Трудового кодексу визначено права і обов’язки працівника та роботодавця як систему, тобто певному праву працівника відповідає певний обов’язок роботодавця і навпаки. Наприклад, юридичне право працівника на своєчасне одержання заробітної плати кореспондується з обов’язком роботодавця виплатити її в установлені терміни, а право роботодавця вимагати від працівника належного виконання трудових обов’язків кореспондується з обов’язком останнього сумлінно виконувати зобов’язання, передбачені в трудовому договорі, правилах внутрішнього трудового розпорядку тощо. Також у проекті (на відміну від КЗпП) визначено основні обов’язки роботодавця. Зверну увагу й на такий важливий аспект. Останнім часом фахівці кадрових служб, профспілкові працівники стикаються із застосуванням різних актів трудового законодавства, які регулюють одні й ті самі питання, але не узгоджені між собою. Тому працівникові та роботодавцеві іноді складно знайти точку порозуміння. Зважаючи на це, до проекту Трудового кодексу внесено норму про застосування актів законодавства однакової юридичної сили в разі їх неузгодженості. Якщо норми різних законів чи різних актів законодавства припускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов’язків працівника та роботодавця і при цьому існує можливість прийняти рішення на користь обох, рішення приймається на користь працівника. Це допоможе уникнути конфліктів. ВЗ У зв’язку з реформами медичної галузі особливої актуальності набувають питання договірних відносин. Чи буде їх врегульовано на законодавчому рівні? — Трудове законодавство дійсно «закостеніло» в цих питаннях, тому потрібно дати більше свободи сторонам трудового договору — домовлятися між собою, довіряти один одному і закріплювати обіцяне на папері. Я вважаю, що визначення трудового договору в проекті Трудового кодексу є більш вдалим (порівняно із КЗпП), оскільки в ньому йдеться про виконання працівником роботи (особисто під керівництвом і контролем роботодавця та із додержанням вимог трудового законодавства, колективних договорів і угод), а також про обов’язки роботодавця (забезпечувати працівника роботою згідно з договором, належними, безпечними та здоровими умовами праці, що відповідають санітарно-побутовим умовам, своєчасно і в повному обсязі виплачувати заробітну плату). Також у проекті передбачено право працівника укладати новий трудовий договір до свого звільнення з попереднього місця роботи, але в цьому разі в ньому має бути обов’язково зазначено: людина працює за основним місцем роботи чи за сумісництвом. У проекті задекларовано право роботодавців на відбір кандидатів на посади на конкурсних засадах, якщо це передбачено законодавством, статутними документами або

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

18 вересня 2015 року

нормативними актами роботодавця, колективним договором. І що особливо важливо — укладання трудового договору з працівником (незалежно від його посади і виконуваної роботи) має відбуватися лише в письмовій формі. Це обов’язок роботодавця! Адже лише за таких умов можна чітко визначити зміст зобов’язань сторін, домогтися їх ефективного виконання і запобігти виникненню трудових спорів. З працівниками, з якими було укладено усний трудовий договір, потрібно буде (протягом року після набуття чинності Трудового кодексу) оформити його письмово. ВЗ Болюча тема — звільнення та відсторонення працівника від роботи. — Проект налічує 7 статей, у яких детально прописано причини відсторонення працівника від роботи (у КЗпП така стаття лише одна): перебування в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння; з метою захисту населення від інфекційних хвороб або уникнення загрози для життя та здоров’я працівника чи інших осіб; з метою забезпечення вимог охорони праці; на час проведення службового розслідування й дисциплінарного провадження тощо. Відсторонення від роботи оформляють наказом (розпорядженням) роботодавця, з яким працівника ознайомлюють негайно під розписку. Наприклад, роботодавець зобов’язаний відсторонити від роботи без збереження заробітної плати працівника, який порушує вимоги охорони праці, не застосовує встановлених нормами засобів індивідуального чи колективного захисту або не пройшов інструктажу (навчання, перевірки знань) із питань охорони праці, за умови, що роботодавець забезпечив відповідні умови для такого навчання. Проектом також визначено порядок

ВЗ У процесі обговорення попереднього проекту виникало багато дискусій стосовно можливості продовження робочого часу, скорочення відпустки. Новий проект зберіг ці тенденції? — Ні. У проекті збережено закріплену раніше тривалість робочого часу — 40 годин на тиждень, а тривалість мінімальної відпустки ще й збільшено — із 24 до 28 календарних днів. Більше того, новий проект передбачає, що колективним договором, нормативним актом роботодавця може бути встановлена менша тижнева норма робочого часу без зменшення розміру оплати праці. Узагалі ж на відміну від чинного законодавства, яким не визначено поняття робочого часу, у статті 129 проекту міститься таке визначення, яке передбачає, що до робочого часу можуть включатися (повністю або частково) періоди, протягом яких працівник перебуває поза місцем виконання трудових обов’язків у режимі готовності до виконання трудових обов’язків. Донедавна у вітчизняному законодавстві не було закріплено нових режимів робочого часу, ВЗ Процедуру звільнення не спрощено? подеколи вони були затверджені лише прави— Жодним чином. У проекті детально випи- лами внутрішнього трудового розпорядку чи сані порядок звільнення працівників на різних колективним договором. Натомість мобільні підставах (за власним бажанням, у зв’язку зі графіки роботи передбачено в законодавстві скороченням, за порушення трудової дисциплі- Франції, Німеччини, Бельгії. Компанії США, які ни), а також процедура оформлення звільнення. відчувають гострий дефіцит у висококваліфікоОкрім того, проект передбачає певні обмеження ваних спеціалістах, узагалі оголосили про переу звільненні працівників віком до 18 років; за- хід до нової політики time-off — вільного часу. борону звільнення вагітних і жінок, які мають Тож до проекту Трудового кодексу включено дітей віком до трьох років, одиноких матерів, статтю про встановлення гнучкого режиму ропрацівників пенсійного віку. бочого часу за погодженням між працівником І головне — на відміну від КЗпП проект і роботодавцем. містить окрему статтю щодо надання працівниХочу звернути увагу і на такі важливі новокам можливостей для захисту від незаконного введення, як встановлення доплати в потрійнозвільнення. му розмірі за роботу протягом більше ніж 120 допуску працівника до роботи після закінчення терміну відсторонення. Щодо розірвання трудового договору за ініціативи профспілкового органу, у проекті Трудового кодексу зберігається норма відносно права профспілок вимагати розірвання трудового договору з роботодавцем, якщо він допускає порушення законодавства. Але вона значно відрізняється від чинної статті 45 КЗпП. Проектом пропонується закріпити це право не лише за виборним органом первинної профспілкової організації, а й профспілки будь-якого рівня, а також право профспілок самостійно звертатися до суду із цього питання. Щодо погодження звільнення працівника з ініціативи роботодавця з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), проектом передбачається, що воно має відбутися лише в разі звільнення внаслідок скорочення, стану здоров’я працівника, що підтверджується відповідним медичним висновком, його недостатньої кваліфікації, визначеної на підставі результатів атестації, інших документів.

понаднормових годин упродовж календарного року; прямої заборони змінювати умови оплати праці в односторонньому порядку; збільшення розміру вихідної допомоги при звільненні у зв’язку зі скороченням — відповідно до стажу роботи працівника в певного роботодавця (до п’яти років — у розмірі середньомісячної заробітної плати; до десяти років — у розмірі двомісячної середньої заробітної плати; більше десяти років — у розмірі тримісячної середньої заробітної плати). Тому заяви про те, що за новим кодексом роботодавець може зобов’язати працівника працювати «як раба на галерах», не відповідають дійсності. Прийняття нового Трудового кодексу України (незважаючи на недоліки, що містяться в ньому) буде кроком уперед у справі захисту трудових прав громадян України, а також правового регулювання трудових відносин. Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Нові «стимули» для медичних кадрів — батіг замість пряника?» Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

ТОЧКА ЗОРУ

Сергій УКРАЇНЕЦЬ, заступник Голови Федерації профспілок України

апропонований проект Трудового кодексу України (реєстр №1658) значно відрізняється від попередніх його проектів та чинного КЗпП. Головне, що завдяки співпраці народних депутатів, соціальних партнерів й Міжнародної організації праці (МОП) вдалося уникнути пастки — ліберального варіанта на зразок нинішнього кодексу Грузії, який надає роботодавцям практично повну свободу дій, а права працівників зводить до мінімуму. Автори згаданого проекту Трудового кодексу України сформулювали низку принципів, на яких вибудовується сучасне трудове право (у попередніх проектах цього не було). Це якраз та серцевина, якої немає в чинному КЗпП, що по суті залишився радянським і не враховує особливостей ринкових відносин, новітніх європейських і світових правових принципів. Профспілки надали свої пропозиції до проекту, взявши за основу базові положення Статуту та конвенцій МОП, Європейської соціальної хартії, Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, прийнятого Генеральною Асамблеєю ООН. Зокрема один із принципів проекту Трудового кодексу визначає, що праця людини не є товаром. З огляду на те, що нині в Україні поширені такі явища, як аутсорсинг, працівників практично «здають в оренду», а це заборонено міжнародним правом. Наступний принцип закріплює безумовний пріоритет збереження життя та здоров’я працівника під час роботи. Тобто роботодавець зобов’язаний нести всі необхідні ви-

трати задля захисту життя та здоров’я найнятої людини, навіть якщо це негативно позначиться на його прибутках. У новому проекті Трудового кодексу збережено практично всі механізми погодження із профспілками, наприклад, процесу звільнення працівника за ініціативою роботодавця (щоб в останнього не виникало спокус позбутися «неугодної» людини). Позитивне нововведення проекту Трудового кодексу — детальне врегулювання державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю. Адже мораторій на такий контроль призвів до того, що наразі в Україні кожен третій працює без трудового договору: понад 4 млн людей зайняті нелегально, кожна третя гривня зарплати виплачується «в тіні», від чого втрачається половина надходжень до Пенсійного фонду. Для захисту від бюрократичного впливу законодавчо закріплюється автономія державного інспектора — він не має питати згоди на перевірку конкретного підприємства в Кабміну, як було донедавна (це нонсенс!), а самостійно прийматиме таке рішення. Нарешті в проекті Трудового кодексу дається точне визначення, хто такий роботодавець. Нині в Україні він існує у трьох іпостасях — або це юридична особа, або керівник підприємства, або уповноважений орган, тому й відповідальність розмивається. У проекті чітко вказано, що роботодавець — це юридична особа (підприємство, організація, установа), що є стороною трудового договору з працівником, тож і відповідає, у тому числі матеріально, за порушення прав останнього. За ініціативою профспілок у проекті Трудового кодексу з’явилося юридичне визначення робочого місця. Адже це ненормально, що в нас є законодавство про зайнятість, державні програми створення робочих місць, а чіткого визначення самого поняття немає. Відтак держава не може повноцінно контролювати ані виконання згаданих програм, ані роботодавця зокрема.

Загалом законодавче визначення понятійного апарату трудового законодавства дуже важливе — у новому Трудовому кодексі його потрібно максимально розширити. Свого часу французький філософ Рене Декарт говорив: «Дайте визначення словам, і ви позбавите людство від половини проблем». Не можна, щоб одне й те саме поняття (наприклад «трудові відносини») роботодавець і працівник трактували кожен посвоєму. Інакше маємо те, що маємо, — 8,5 млн українців працюють за трудовими договорами, з трудовими книжками, а 4,5 млн — на «усних» домовленостях, тобто незахищені трудовим законодавством і профспілками від зловживань роботодавця, особливо в разі звільнення, професійного захворювання чи каліцтва. Новий Трудовий кодекс також зобов’язує укладати трудовий договір письмово — тоді працівник зможе захистити свої права через профспілку, комісію із трудових спорів, суд тощо. У цілому вважаю, що згаданий проект Трудового кодексу можна взяти за основу, хоча він і не ідеальний. Профспілки мають низку зауважень і доповнень, але переконаний, що й роботодавці так само будуть відстоювати свою точки зору і на 50 наших пропозицій вони нададуть сотню своїх. Передбачаю подальші суперечки з роботодавцями, адже ще на попередньому етапі розробки кодексу пропонувалося закріпити «рівність» прав працівника й роботодавця. Мовляв, нехай буде змагальність — якщо роботодавець неправий, працівник має право піти до суду. Виникає питання: хто виграє судовий процес? Відповідь проста: той, у кого багато досвідчених юристів, у кого більше коштів. До того ж працівник — підлеглий. Існують десятки способів завалити його роботою, змусити виконувати те, що не в його силах, довести до порушень і звільнення, доки він шукатиме правди в судах. Тому мета будь-якого цивілізованого трудового законодавства — розширити права

працівника, поставити його на сходинку вище, встановити додаткові механізми його захисту. Роботодавцям не подобається необхідність узгодження багатьох рішень (звільнення, накладення стягнень, встановлення умов праці) з профспілками, але це — життєва необхідність, важливий інструмент захисту людини в правовій державі. Дуже важливо (і для медичної галузі зокрема) — встановлення в проекті Трудового кодексу максимальної тривалості робочої зміни (пропонується 10 годин). Нині вона може тривати 24 години, і закон не обмежує в цьому роботодавців. Тоді чи маємо ми право звинувачувати лікаря, який припустився помилки через перевтому, недосипання? Зрозуміло, що обмеження цієї норми потребуватиме нового планування штатів і нормування праці (у бік зменшення навантаження), іноді розширення штатів, що не завжди вигідно роботодавцю. Але, якщо він відповідає за якість послуг чи продукції, він має це зробити. Щодо недоліків проекту. Профспілки однозначно проти повсюдного відеонагляду на робочому місці. Одна справа застосовувати його на прохідній (з міркувань безпеки), в операційній залі тощо. Але ж не так, щоб споглядати, як люди обідають, із ким спілкуються! Це втручання в особисте життя працівника, чого не можна допустити. Ця норма має бути значно звужена. Над спірними питаннями ще потрібно буде працювати. Тому ми запропонували профільному Комітету Верховної Ради (пропозиція прийнята) після прийняття проекту Трудового кодексу в першому читанні створити робочу групу за участю роботодавців, депутатів, науковців, представників профспілок і подати його на експертизу в МОП. Своєрідний третейський суддя в таких важливих питаннях украй потрібний. МОП надасть свої висновки про відповідність Трудового кодексу України міжнародних нормам і в разі потреби його можна буде доопрацювати.

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ЧЕРНІГІВЩИНА

ЩОБ НАБЛИЗИТИСЯ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО РІВНЯ, ПОТРІБНЕ ЄВРОПЕЙСЬКЕ ФІНАНСУВАННЯ Чернігівський онкологічний диспансер — потужний лікувальний заклад, який традиційно входить до п’ятірки найкращих профільних установ України за рівнем надання медичної спеціалізованої онкологічної допомоги та основними показниками. Останніми роками фінансування диспансеру на капітальні видатки недостатнє, що не дає змоги забезпечити заклад сучасною лікувально-профілактичною апаратурою та провести вкрай потрібний капітальний ремонт.

Валерій ЗУБ, головний лікар Чернігівського обласного онкологічного диспансеру, Голова постійної комісії обласної ради з питань охорони здоров’я та захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС, доцент кафедри оздоровлення та реабілітації Чернігівського національного технологічного університету, кандидат медичних наук

Сумні реалії Головна проблема закладу — катастрофічна нестача сучасного лікувального та діагностичного обладнання. На сьогодні ми один із небагатьох обласних онкологічних диспансерів, які залишилися не оснащеними сучасною апаратурою для променевого лікування, зокрема лінійним прискорювачем. Цей апарат конче нам потрібний, адже забезпечує точкове опромінювання, без ураження критичних органів — на відміну від застарілих методів променевої терапії, коли під час лікування окрім пухлини опромінюються й сусідні органи. Бракує закладу й сучасної наркозно-дихальної апаратури, ендоскопічного обладнання, дуже потрібні хірургічний лапароскоп, устаткування для трансуретральної резекції простати та сечового міхура й деяке інше операційне обладнання для проведення малоінвазивних оперативних втручань. Заклад потребує й нового магнітно-резонансного томографа, бо той, що маємо, працює більше восьми років і практично вичерпав свій ресурс. Одне з нагальних питань — ремонт приміщень онкодиспансеру, зокрема радіологічного корпусу. Протягом останніх років силами працівників косметичний ремонт проводили в усіх відділеннях, але капітального не було вже понад 40 років. Крім того, плануємо утеплити поліклінічне відділення, якому вже більше 50 років. Зараз подали заявку на участь у державній програмі енергозбереження, готуємо технічну документацію.

В очікуванні законодавчих змін А ще ми дуже сподіваємося на зміни в законодавстві щодо збільшення фінансової неза-

лежності, які були анонсовані Міністерством як основна складова медичної реформи, але й досі не прийняті. Якщо наша установа отримає можливість надавати деякі платні послуги непрофільним пацієнтам, ми зможемо залучити кошти на придбання необхідного обладнання, проведення ремонту та інші потреби. Адже наші лікарі виконують унікальні оперативні втручання, які ми могли б проводити і непрофільним хворим. Наприклад, у нас є спеціалісти з пластичної хірургії — вони можуть здійснювати майже весь спектр таких операцій. Також маємо сучасний УЗ-апарат, що дає змогу робити УЗД серця, суглобів тощо. Суттєву економію коштів, на мою думку, може дати і ефективніше використання приміщень. Наприклад, зараз маємо вільне приміщення: його слід або відключати від опалення або ж здавати в оренду. Але якщо в нас не використовується за призначенням лише невелика підсобна кімната, то в районних лікарнях стоять майже порожніми цілі корпуси

— на їх опалення взимку витрачаються чималі кошти. Тож за умови фінансової незалежності лікувального закладу його керівник зможе ефективніше розпорядитися ресурсами та намагатиметься щось заробити для лікарні.

На короткому повідку? На жаль, сьогодні навіть тими незначними коштами, що виділяються з державного бюджету, лікарні не можуть розпоряджатися самостійно. Наприклад, обласний онкодиспансер має один мамограф, потужностей якого вкрай недостатньо для потреб області. Хотіли придбати прилад за кошти обласного бюджету, але виділених грошей не вистачило, тож питання залишається відкритим. Водночас Міністерство охорони здоров’я України закупило для нашої області три мамографи харківського виробництва, але їх можна використовувати лише для скринінгу захворювань молочної залози в центральних районних лікарнях. Ці мамографи нашому закладу не підходять, адже нам потрібні тільки високоточні апарати.

Під час зустрічі з Міністром охорони здоров’я України Олександром Квіташвілі я особисто звертався до нього з проханням надати нам можливість на місці вирішувати питання щодо закупівлі обладнання. У закладі є тендерний комітет, є фахівці, які визначать вимоги до обладнання, — чому ж досі ми не маємо права самостійно його закуповувати? Наше Міністерство начебто говорить про надання більшої самостійності медичним закладам, але ситуація досі не змінилася на краще.

Проблеми починаються на первинці Ще одна проблема — недостатня укомплектованість медзакладів області фахівцямионкологами. Зазвичай онкологами в ЦРЛ за сумісництвом працюють хірурги, терапевти, травматологи тощо (подібна ситуація спостерігається і в інших областях). Сучасна діагностика дає змогу виявляти рак на ранніх стадіях розвитку, завдяки чому хворий отримує шанс на повне одужання, тому нині велика увага приділяється профілактиці. І тут ключова роль відводиться лікарям первинної ланки: саме від них залежить раннє виявлення злоякісних пухлин, а відповідно — й ефективність лікування онкохворих. Ми можемо вплинути лише через санітарно-освітню роботу: наші спеціалісти щоквартально проводять навчання для лікарів первинної ланки — під час теоретичних і практичних занять навчають їх вчасно діагностувати рак різної локалізації. Сьогодні, на жаль, лікар первинної ланки не завжди володіє всіма методами діагностики та не забезпечений у повному обсязі необхідною апаратурою, тож пацієнт змушений звертатися за консультацією до фахового спеціаліста. Я це бачу по нашій поліклініці, що працює з великим перевантаженням. Минулого року до неї звернулося понад 120 тис. пацієнтів, із них більше 30% — без направлення, обґрунтовуючи звернення бажанням проконсультуватися саме в наших спеціалістів. Звичайно, дуже добре, що пацієнти так нам довіряють, але, з іншого боку, це відволікає спеціаліста, який повинен консультувати онкохворих або ж пацієнтів із підозрою на онкологічну хворобу, а не відвідувачів із косметичними проблемами. Як наслідок — під кабінетами створюються черги, і профільний хворий інколи не може вчасно потрапити на прийом до лікаря.

Що чекає на диспансер?

ЗАКЛАДУ КАТАСТРОФІЧНО НЕ ВИСТАЧАЄ СУЧАСНОГО ЛІКУВАЛЬНОГО ТА ДІАГНОСТИЧНОГО ОБЛАДНАННЯ, БЕЗ ЯКОГО ВІН НЕ МОЖЕ НАДАВАТИ ЯКІСНУ ДОПОМОГУ ОНКОХВОРИМ — НА ЙОГО ПРИДБАННЯ НЕОБХІДНО 145 МЛН ГРН.

Зараз говорять про те, що в Україні взагалі не буде спеціалізованих закладів, тож колектив диспансеру готується й до таких реформаторських рішень Міністерства. Я вважаю, якщо нас будуть об’єднувати з іншим лікувальним закладом, хірургічне відділення слід залишити окремим підрозділом, адже маємо потужну хірургічну базу і спеціалістів, що виконують унікальні операції. Крім того, у нас — єдине в області гематологічне відділення. На мою думку, його теж потрібно залишити в якості окремого підрозділу. Але поки в Міністерстві розмірковують, кого ще їм оптимізувати та в якій кількості, онкодиспансер продовжує жити своїм звичайним щоденним життям: медики лікують пацієнтів, ремонтують приміщення, шукають гроші на оновлення обладнання. А ще — дуже сподіваються, що реформи допоможуть, а не нашкодять і без того обділеним українським пацієнтам. Олена БЕРЕЗКІНА, спеціально для «ВЗ», м. Чернігів

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

18 вересня 2015 року

ЧЕРК АЩИНА

ПІДГОТОВКУ ВІЙСЬКОВИХ ФЕЛЬДШЕРІВ НАРЕШТІ РОЗПОЧАТО!

відпрацьовували показові навчання на спеціальних міських заходах.

Події на Сході країни спонукали фахівців переглянути питання підготовки медичних кадрів. Виявилося: досвіду цивільного медика недостатньо для роботи у воєнно-польових умовах. Зважаючи на це, в Черкаському медичному коледжі вирішили відновити підготовку фахівців з лікувальної справи для потреб Збройних Сил України та інших силових структур. Цього навчального року лави першокурсників поповнили 30 майбутніх спецфельдшерів. Про специфіку підготовки військового фельдшера «ВЗ» розповіла директор вишу, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України Інна Губенко.

Інна ГУБЕНКО, директор Черкаського медичного коледжу, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України

ВЗ Чому вирішили готувати таких спеціалістів у Черкаському медичному коледжі, адже навчальний заклад не пов’язаний із військовою медициною? — Наш коледж має значний досвід такої роботи. Раніше ми вже готували спецфельдшерів для Збройних Сил України — останній їх випуск відбувся у 1994 р. Однак згодом державі стали не потрібні такі фахівці. Тоді ніхто навіть і подумати не міг, що в Україні спалахне війна. Сьогодні життя висуває інші вимоги — є гостра потреба у воєнних фельдшерах. Саме від професіоналізму медпрацівників на передовій і у військових госпіталях залежить збереження життя та здоров’я наших бійців, а також самих медичних фахівців. Нині ж на полі бою чи у фронтових медичних частинах працюють звичайні медичні сестри чи фельдшери, які не готові до роботи в тих особливих умовах. ВЗ Чим вирізнятиметься підготовка майбутніх фельдшерів за новою спеціалізацією? — Передусім ці студенти проходитимуть посилену загальну військову підготовку. Вони мають бути фізично витривалими. Юнаків привчатимуть до дисципліни, відповідальності, бо вони повинні чітко і вчасно виконувати накази, організовувати роботу в особливих чи екстремальних умовах. У навчальному плані також передбачене поглиблене вивчення загальної психології та психології кризових станів. Адже фельдшер, якого ми готуватимемо, матиме справу із людьми, що постраждали не тільки фізично, а й зазнали серйозної психологічної травми. Разом із тим, військовий фельдшер має працювати з бійцем не лише після бою, а й психологічно готувати його до нього, особливо якщо людина вперше на передовій. Важливим для фельдшера є й уміння спілкуватися. Раніше цьому не приділяли великої уваги. Сьогодні ж вчимо, що медичний працівник, поки виконує ін’єкцію чи іншу маніпуляцію, має розмовляти з пацієнтом, пояснювати, що він робить, попереджати, які можуть бути відчуття. Нашим студентам теж допоможуть ці навички, адже і поранений, і психологічно травмований боєць мають довіряти

медику. Тож нині військову психологію доводиться створювати практично з нуля. До навчального плану включено дисципліни «Медична хімія з основами військової токсикології», «Радіологія і медичний захист». Крім того, студенти вивчають мікробіологію та вірусологію з основами імунології, військову епідеміологію. Спецфельдшери повинні знати все до дрібниць про бойові отруйні речовини, бактеріологічну зброю, аби захистити людей, які опинилися у відповідному середовищі. Адже невідомо, яку зброю ворог може застосувати завтра, у майбутньому, тому повинні бути готовими до всього. Вивчатимуть майбутні військові медики і такий предмет, як «Організація медичного забезпечення військ». Сьогодні цивільні лікарі та фельдшери, потрапляючи у воєнні умови, не знають, чим і в якій кількості має бути забезпечене військо, якою повинна бути організація охорони здоров’я в цих умовах, не знайомі з правилами забезпечення підрозділів, частин і установ табельним медичним майном тощо. Вони повинні знати, як правильно зробити замовлення, у якій кількості препарати та медичні вироби потрібні для полку, батальйону чи взводу, враховувати територіальний принцип медичного забезпечення військ, правила зберігання препаратів (температурні режими та терміни придатності), знати номенклатуру медичного майна за переліком і призначенням, особливості ведення медичного обліку та звітності тощо. Бо сьогодні на фронті діють за принципом «На місці розберемося». Але ж так не має бути! Звертаємо увагу на питання екології, правила харчування, аби уникнути отруєнь. Зважаючи на різноманітні ситуації, у яких можуть опинитися бійці, фельдшер повинен знати навіть те, які гриби і ягоди можна збирати в лісі, а які — ні. Поглиблено вивчається курс фармакології, у ході якого окремо розглядається питання лікування лікарськими травами. Як виявилося в ході воєнних дій, хлопці не знають елементарних, на перший погляд, речей. Скажімо, як розвести багаття, коли мокро, вогко, вітряно. Як зробити курінь із підручних засобів, щоб він не затікав і не промокав, чи як правильно викопати землянку. Як висушити одяг, правильно взутися, щоб не натерти ногу. А ще — як правильно прати білизну у воєнно-польових умовах, як обробити взуття, провітрити, дезінфікувати і знезаразити одяг тощо. Насправді такі прості речі на фронті дуже важливі. І військовий фельдшер повинен знати й навчити цьому бійців. Завдяки вивченню тактичної медицини спеціаліст знатиме, як винести пораненого з поля бою, зберігши його і своє життя. Ну, й звісно, майбутні спецфельдшери проходять спеціальні курси хірургії з основами військово-польової хірургії, курси травматології та інші. ВЗ Для викладання нових вузькопрофільних предметів запрошуєте «чужих» викладачів?

— Ні. У коледжі дуже потужний викладацький склад. Усього в штаті 116 викладачів, із них — 16 кандидатів наук, 4 доценти, 66 викладачів вищої та першої категорії. Іще 68 викладачів — це практикуючі лікарі, що працюють за сумісництвом. Крім того, маємо хорошу клінічну базу — 38 кабінетів навчальної практики, розміщених в обласних і міських лікувально-профілактичних закладах. Теоретичну частину викладаємо в цих аудиторіях, а потім у цьому самому закладі відпрацьовуємо практичні навички. Щоб забезпечити високий рівень підготовки медичних фахівців, ми співпрацюємо з медичними навчальними закладами та медичними громадами США, Канади і Європи й, звісно ж, провідними медичними навчальними закладами України. Для того щоб студенти навчилися діяти в надзвичайних ситуаціях, цього року уклали договір про співпрацю і спільну підготовку спеціалістів із Черкаським інститутом пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля. Вони мають прекрасну матеріально-технічну базу й щоліта проводять воєнно-польові збори, до яких залучатимуть і наших студентів. Тож наші вихованці матимуть змогу перейняти досвід від людей, які вміють працювати і виживати в умовах надзвичайних ситуацій. Інститут пожежної безпеки також має власну медико-санітарну частину, де наші студенти проходитимуть практику. Крім цього, студенти нової спеціальності відпрацьовуватимуть практичні навички в госпіталі МВС, бригадах екстреної швидкої допомоги. Про це вже маємо домовленості з відповідними установами. ВЗ Щоб відкрити нову спеціальність, необхідне відповідне матеріальне забезпечення. Як вирішували це питання? — Щодо затрат, то насправді вони не набагато більші, ніж для підготовки цивільного фельдшера. Адже ми маємо потужну матеріальнотехнічну базу, зокрема тренажери і фантоми, на яких проводимо практичні заняття: відпрацьовуємо навички проведення штучного дихання, непрямого масажу серця, накладання шин, спинення артеріальної кровотечі, транспортування хворого тощо. Звісно, крім суто медичного обладнання нам довелося закупити спальні мішки, намети, рюкзаки, казани та триноги, щоб студенти навчилися користуватися цими необхідними на війні речами. Зараз запрошуємо до співпраці фельдшерів, які побували на передовій і нині по ротації повернулися додому. Під час зустрічей зі студентами вони діляться своїм досвідом, розповідають, із якими труднощами зіткнулися, яких помилок можна, але не варто припускатися в тій чи іншій ситуації. Тож у нас є все необхідне, щоб повноцінно готувати спецфельдшерів. І, як показує практика, наші студенти отримують достойні знання. Цього року, наприклад, вони вже самостійно навчали містян наданню першої невідкладної медичної допомоги,

ВЗ Сьогодні фахівці нарікають на брак сучасних спеціалізованих підручників для військово-медичної підготовки. — Студентів готуємо за спеціально розробленими коледжем навчальним планом і програмами. Наші педагоги займаються науковою роботою: за 10 підручниками, які створені на базі нашого закладу, навчаються студенти всієї України. Маємо бібліотеку, що забезпечена достатньою кількістю підручників, наукових і фахових видань. Хоча, на жаль, деякі підручники пишуть люди далекі від навчальної програми. Їх зміст не відповідає ані програмі закладу, ані сучасним вимогам. Тому ми активно розробляємо власні методичні, роздаткові матеріали, робочі зошити, лабораторні журнали і щоденники. Навчально-методичне забезпечення постійно доповнюється, удосконалюється, осучаснюється. Крім того, ці матеріали залишаються студентам після випуску. Багато працюємо над організацією та забезпеченням самостійної роботи студентів. Коледж комп’ютеризований — маємо 5 комп’ютерних класів різної потужності. Активно використовуємо можливості освітньої платформи Moodle. Передплачуємо близько 60 періодичних видань медичної тематики — студент повинен отримувати інформацію з багатьох джерел. ВЗ Які вимоги ставилися перед абітурієнтами? Чи вдалося набрати перший курс за новою спеціальністю? — Так, ми набрали заплановану кількість студентів. Хоча насправді за такої складної ситуації в країні батьки трохи побоюються віддавати дітей на цю спеціальність. Запитують, із якою метою створили курс, що буде з його випускниками? Вимоги до абітурієнтів: відмінний стан здоров’я, обов’язково всі щеплення (це просто необхідно в тих умовах, до яких вони готуються) і успішність у навчанні. Не приховуватиму — перевагу віддаємо хлопцям. Хочемо, щоб сюди прийшли здорові, сильні чоловіки, які зможуть подолати всі труднощі польового життя, зорієнтуватися в надзвичайних ситуаціях, не розгубитися. Вони повинні витягти пораненого з поля бою, надати йому невідкладну допомогу, донести до безпечного місця, крім того, у їх полі зору має перебувати місцеве населення в зоні бойових дій. ВЗ Чи не станеться знову так, що коледж виховає покоління військових фельдшерів, а вони з часом стануть непотрібними на ринку праці? Адже війна, сподіваємося, триватиме не завжди. — Звісно, ми це розуміємо. Тому навчальний план передбачає вивчення предметів, які наші спецфельдшери зможуть застосувати і в цивільній медицині. Такі спеціалісти зможуть працювати і в силових структурах — службі безпеки, міліції, прикордонній службі, службі надзвичайних ситуацій. Та й Збройні Сили в мирний час теж потребують таких фахівців. В усіх цих структурах має бути фельдшер — і на навчаннях, і на воєнно-польових зборах. Окрім того, будь-який лікувально-профілактичний заклад зможе використати потенціал таких фахівців, особливо в службах екстреної та невідкладної допомоги. Раніше наших випускників забирали на військово-медичні факультети провідні вищі навчальні заклади України та країн СНД, багато хто із них нині — головні лікарі, провідні хірурги військових госпіталів. Сьогодні наші випускники теж мають змогу продовжити навчання на лікувальних факультетах університетів і поглиблювати свої знання. Інна ХІМІЧУК, власкор «ВЗ», м.Черкаси

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ВІННИЧЧИНА

ЕЛЕКТРОННА КАРТКА ПАЦІЄНТА — ШЛЯХ ДО ЯКІСНОГО МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ Процес переходу лікарень Вінниці з паперових носіїв інформації на електронні картки пацієнта розпочався ще в 2010 р.: тоді відповідно до рішення сесії міськради стартував проект «Електронна картка пацієнта». Його основна мета — розширення можливостей аналізу даних і полегшення обміну інформацією між різними медичними закладами і, як результат, — підвищення якості медичного обслуговування населення. Спочатку нововведення впровадили на первинному рівні — у ЦПМСД міста. Нині ж готується його поширення на вторинний рівень — у міських лікарнях міста. Про його переваги «ВЗ» розповідає начальник інформаційно-аналітичного центру медичної статистики ДОЗ Вінницької міськради Наталія Венцківська.

вчасно. За кордоном, наприклад, якщо пацієнт не пройшов медогляд у визначені терміни, страхова компанія не виплачує йому відшкодування в разі хвороби. А якщо запізнився на огляд — лікар його не прийме. Отже, дисципліни мають дотримуватися обидві сторони: і медики, і пацієнти.

огляд до спеціалістів, коли спостерігається менший рівень захворюваності. Крім того, електронна система дає змогу розвести потоки пацієнтів — дорослих і дітей. З її допомогою також зручно виділяти групи пацієнтів: наприклад, тих, які часто хворіють, й тих, які рідко. Тепер простіше буде виявляти людей, які обслуВЗ Чи допомагає система електроного говуються одночасно в кількох поліклініках: недообліку оптимізувати роботу закладу? бросовісні пацієнти часто отримують лікарняний — Звісно, тепер нам зручніше регулювати проф- листок у двох медзакладах. Коли в пацієнта буде огляди, наприклад, направляти пацієнта на єдина електронна картка, такі махінації не пройдуть. Наталія ВЕНЦКІВСЬКА, начальник інформаційно-аналітичного центру медичної статистики ДОЗ Вінницької міськради

ВЗ Із якою метою створювався проект? — Основна мета проекту «Електронна картка пацієнта» — скорочення часу роботи лікаря з паперами на користь спілкування з пацієнтами й унеможливлення будь-яких махінацій. А те, що їх у медицині чимало, ні для кого не секрет. Причому як з боку медиків, так і пацієнтів. Порушення трапляються всюди: від проведення медоглядів до оформлення інвалідності. Тепер за наявності електронної картки пацієнта можна простежити історію хвороби за довгий проміжок часу й унеможливити корупційні схеми. Крім того, будь-яке управлінське рішення має ґрунтуватися на підрахунках, котрі своєю чергою повинні вибудовуватися на правдивих даних. А щоб їх отримати, інформацію слід систематизувати й автоматизувати. ВЗ Яка перевага електронної картки? — Передусім — зручність для пацієнта. Тепер не потрібно буде годинами стояти в черзі, аби потрапити до лікаря: записатися на прийом можна через інтернет. Крім того, впровадження такої послуги дасть можливість організувати не лише лікарів, а й пацієнтів. Скажімо, щороку медики наголошують на необхідності проходження школярами медоглядів до початку нового навчального року. Проте лише деякі батьки дітей шкільного віку дослухаються до їх порад. А безпосередньо перед 1 вересня більшість із них раптом згадують про медогляд і біжать до поліклініки. Відтак на адресу медиків і чиновників сиплються численні скарги: мовляв, чому не збільшать кількість сімейних лікарів, аби пацієнти не стояли в чергах. Сподіваємося, завдяки нововведенню таких непорозумінь у майбутньому не траплятиметься. Кожен матиме змогу записатися до свого лікаря й буде зацікавлений зробити це

КОМЕНТАРІ Олена КИНАЛЬ, завідувачка амбулаторії загальної практики-сімейної медицини Центру ПМСД №5 м. Вінниця

них записів. Крім того, електронні картки усувають проблему нерозбірливого почерку лікаря: не секрет, що часто ми самі не можемо зрозуміти записи своїх колег, коли намагаємося вивчити попередні діагнози хворого.

еред переваг методу — можливість відстежувати, хто дійсно перебуває в нас на обліку. Раніше в разі виселення, переїзду тощо пацієнти випадали з нашого поля зору — тепер контролювати хворого набагато зручніше. Так само, якщо пацієнт прибуває з іншого медичного закладу: ми одразу бачимо його історію хвороби, швидко можемо зорієнтуватися, у якому напрямку нам працювати. Ще одна перевага — швидке заповнення документації й оперативний пошук необхідної інформації. Тепер не потрібно годинами гортати сторінки паперової картки, щоб знайти той або інший запис чи аналіз, — достатньо ввести відповідне слово в графу «Пошук» і програма одразу видасть ці дані.

Тетяна РЕКУН, лікар загальної практики-сімейної медицини Центру ПМСД №5 м. Вінниця

етод електронної картки надзвичайно зручний, адже паперові носії часто втрачаються — на відміну від електрон-

Людмила ГРАБОВИЧ, директор Департаменту охорони здоров’я Вінницької міської ради

роект «Електронна картка пацієнта» впроваджується лише в державних медичних закладах. Поки що немає спільної системи, яка б об’єднала електронну базу державних і приватних медичних структур. На сьогодні медичні заклади первинного рівня мають спільну мережу із Діагностичним центром м. Вінниця. І це дуже зручно, адже звідти надходить інформація стосовно консультацій, обстежень, аналізів пацієнта. Відтак лікар може одразу зорієнтуватися в анамнезі та швидше провести прийом і призначити необхідне лікування. Основне питання щодо проекту: чи скоро відмінять паперові носії? Це відбудеться лише тоді, коли в кожного лікаря буде власний електронний підпис. Нині ж саме паперовий носій є тим документом, який за потреби можна використати в суді. Тому поки що медикам доведеться працювати як з електронною, так і з паперовою картками.

ВЗ Які основні засади реалізації системи «Електронна картка пацієнта»? — Основною вимогою є «прикріплення» кожного пацієнта до сімейного лікаря шляхом заповнення реєстраційної картки в паперовому варіанті, а згодом перенесення цих даних у комп’ютер. Важливий нюанс: пацієнт має заповнювати картку власноруч, що забезпечить достовірність інформації. Лікар, медична сестра повинні лише перевірити номер паспорта, місце прописки та реальне місце проживання тощо. Коли таку картку вже заведено, діти «прив’язуються» до батьків. Змінити сімейного лікаря можна лише протягом одного місяця в році — вересня, адже із жовтня вже планується бюджет на наступний рік, а реформою передбачалося, що кошти мають йти за пацієнтом. Було заплановано: що більше пацієнтів у сімейного лікаря, то більша в нього зарплатня, й навпаки, коли пацієнт йде до іншого сімейного лікаря, попередній отримує менше. Усе це прописано в медичній реформі, яку, на превеликий жаль, досі не реалізували. Тобто відділення й амбулаторії організували, сімейних лікарів поставили, але найголовнішого не сталося — гроші за пацієнтом так і не пішли. ВЗ Чи відпала потреба заповнювати паперову картку з уведенням електронної? — Згідно з наказом МОЗ лікарю одночасно необхідно вести дві картки — електронну та паперову. Проте паперову не обов’язково запов нювати вручну. Спочатку інформацію заносять в електронну картку, потім її роздруковують на принтері та підклеюють до паперової. Обидва ці документи є власністю лікувального закладу, до чого, до речі, ніяк не можуть звикнути пацієнти. Кожен має власний пароль доступу до прог-рами. Тобто під час доступу відбувається ідентифікація медпрацівника, що унеможливлює будь-яке несанкціоноване втручання. У кожного — свій сектор роботи. Медична сестра заповнює електронну картку пацієнта, лікар перевіряє інформацію, а головний лікар, як і начмед, за потреби перевіряє та контролює процес, але втручатися в записи не може. ВЗ Скільки коштів було виділено на впровадження нововведення? — На реалізацію програми «Електронна картка пацієнта» із місцевого бюджету було виділено 5,5 млн грн. Ці кошти заплановані на розвиток програми протягом 2010-2015 рр. Сьогодні у вінницьких лікарнях електронною системою вже оснащено близько 300 робочих місць. Ми суттєво зекономили на техніці, зокрема комп’ютерах і принтерах, які дісталися нам від попереднього проекту Міністерства охорони здоров’я (страхування від тимчасової непрацездатності), а кошти були витрачені в основному на придбання ліцензійного програмного забезпечення. До кінця 2015 р. електронна картка пацієнта з’явиться в кожного вінничанина. Так, Вінниця буде першим містом України, де повністю комп’ютеризують первинний рівень медицини. А вже з 2016 р. Департамент охорони здоров’я Вінницької міської ради планує перевести на електронний облік пацієнтів вторинного рівня медичної допомоги. Олена ГОНЧАРУК, спеціально для «ВЗ», м. Вінниця

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

18 вересня 2015 року

КИЇВЩИНА

АУДИТ ПРОВЕЛИ — «ТАКСА» ЗРОСЛА Нещодавно «ВЗ» розповідала про перевірку Департаментом охорони здоров’я КМДА Київського міського пологового будинку №3 (№31-32 від 7.08.2015 р.), причиною якої були численні скарги громадян, зокрема повідомлення про незаконні побори за медичні маніпуляції в недержавний благодійний фонд. Тоді перевіряюча комісія попередньо визнала роботу закладу незадовільною й ініціювала фінансовий аудит.

ещодавно на офіційному інтернет-порталі КМДА були оприлюднені Результати фінансового аудиту в Київському міському пологовому будинку №3. Наводимо текст дослівно. «Під час аудиту оцінено діяльність КМПБ №3 в частині створення умов для організації прозорих механізмів надання медичних послуг і медичної допомоги та отримання максимальних доходів для забезпечення потреб у процесі виконання функціональних повноважень, у тому числі за рахунок коштів спеціального фонду закладу. Під час аудиту з’ясовано наявність непрозорої схеми отримання доходів за іншими джерелами власних надходжень через залучення третіх осіб, яка створює можливості існування узгодженої поведінки між керівництвом КМПБ №3 та «Міжнародним фондом допомоги хворим з наслідками травм та захворювань». Зокрема в рамках аудиту проведено фактичний огляд історій хвороби пацієнтів стаціонарних відділень КМПБ №3, результати якого засвідчили, що в медичних документах майже 30% хворих наявні квитанції про надання ними благодійних пожертв «Міжнародному фонду допомоги хворим з наслідками травм та захворювань». Наявність платіжних документів в медичних справах надає підстави вважати, що такі платежі є «обов’язковою складовою» при отриманні медичної допомоги. Зокрема встановлено, що в період з 01.01.2013 р. по 01.05.2015 р. у «Міжнародний фонд допомоги хворим з наслідками травм та захворювань» від пацієнтів КМПБ №3 надійшло благодійних пожертв у грошовій формі в сумі 10 796,7 тис. грн, яким у подальшому відповідні добровільні пожертви передані до КМПБ №3 вже у формі товарно-матеріальних цінностей на суму 9 134,1 тис. грн. Факт того, що за період з 01.01.2013 р. по 01.04.2015 р. частина коштів благодійників у сумі 1 662,6 тис. грн, яка могла бути використана за призначенням, фактично залишається в Благодійному фонді, дає підстави вважати відповідні кошти втратою доходів для КМПБ №3. Зазначаємо, що «Міжнародний фонд допомоги хворим з наслідками травм та захворювань» протягом 2013-2015 років співпрацює з КМПБ №3 на умовах підтримки з боку керівництва закладу шляхом створення умов для постійної наявності

представників Благодійного фонду в приміщеннях біля приймального відділення КМПБ №3 без оформлення договірних відношень, що надає виключні умови для Благодійного фонду та позбавляє відповідальності посадових осіб КМПБ №3 через відсутність документального підтвердження зазначених фактів. Відповідна схема отримання «благодійних внесків», які, по своїй суті, є платою за надані медичні послуги (компенсацією за витратні матеріали, обслуговування медичної техніки тощо), позбавляє можливості КМПБ №3 самостійно визначати напрямки ефективного використання відповідних доходів, а посадовим особам дозволяє уникати відповідальності за результати відповідних господарських операцій в частині забезпечення якості придбаних товарів (ліків, ремонтних матеріалів тощо), гарантій використання коштів на першочергові цілі та повноти забезпечення потреб закладу і містить ризики щодо нерегламентованої роботи з готівкою, уникнення процедури закупівель згідно Закону України «Про здійснення державних закупівель», уникнення механізму використання бюджетних коштів на проведення ремонтних робіт, зокрема в частині проходження обов’язкової експертизи кошторису ремонтних робіт. Порівняльний аналіз відповідних показників діяльності інших пологових будинків м. Києва засвідчив застосування вищезазначеної схеми із залученням третьої сторони виключно в КМПБ №3. За умови існування вищезазначених неефективних моделей господарських взаємозв’язків керівництвом КМПБ №3 не приймаються дієві рішення щодо вирішення наступних проблем. По-перше, кошторисами доходів і видатків загального та спеціального фондів на початок 2015 р. заплановано в середньому лише 30% необхідних поточних видатків, не враховуючи «захищені статті» (заробітна плата та комунальні послуги), у результаті чого відсутні джерела фінансування потреб розрахунково в сумі 3 500,0 тис. грн. По-друге, за умови значного браку коштів для виконання функціональних повноважень керівництвом КМПБ №3 не використана можливість планування та фактичного отримання додаткових надходжень за рахунок платних послуг відповідно до постанови КМУ від 17.09.1996 р. №1138 зі змі-

нами та доповненнями, унаслідок чого протягом 2013-2015 рр. ймовірно втрачені відповідні доходи. По-третє, результати проведеного Департаментом охорони здоров’я моніторингу закупівельних цін на вироби медичного призначення засвідчили, що КМПБ №3 придбані окремі лікарські засоби за період з 01.03.2015 р. по 01.06.2015 р. за цінами, які суттєво вищі, ніж придбані в той самий період аналогічні ліки іншими медичними закладами, наприклад, кетамін ЗН 50 мг/мл 2 мл №10 придбано на 69% дорожче, морфін г/х 1% 1 мл на 39% дорожче, фентаніл 0,05 мг/мл 2 мл №5 на 13-69% дорожче. По-четверте, на рахунках бухгалтерського обліку КМПБ №3 не відображені борги перед ПАТ «Київенерго» та ПАТ «АК «Київводоканал» на загальну суму 1 952,0 тис. грн. Наявність вищезазначених проблем впливає на виконання планових показників у частині використання ліжкового фонду стаціонару, забезпечення різних форм надання медичних послуг та інше. З огляду на зазначене, на думку аудиторів, головним лікарем Кувітою Ю. В. не в повній мірі дотримано умови контракту в частині забезпечення раціональної та ефективної господарської діяльності (п. 2.1.1)». Отже, аудит підтвердив численні факти кричущих порушень, про які неодноразово повідомляли обурені пацієнти, але… Що означає оте «на думку аудиторів, головним лікарем Кувітою Ю. В. не в повній мірі дотримано умови контракту в частині забезпечення раціональної та ефективної господарської діяльності»? Чи буде порушена кримінальна справа за результатами перевірки — досі не відомо. Нині ж пологовий будинок, як стверджують його співробітники, працює за тією самою схемою і під тим самим керівництвом. За даними офіційного інтернетпорталу КМДА

КОМЕНТАР

Сергій БАКШЕЄВ, акушер-гінеколог Київського міського пологового будинку №3

ід час перевірки головний лікар Кувіта на кожній п’ятихвилинці запевняв співробітників, що вона формальна й умови роботи не зміняться. Так само переконує в цьому і зараз, уже після фінансового аудиту. Більше того: він ще й підняв «таксу» за медичні послуги: звичайні фізіологічні пологи тепер «коштують» 5 тис. грн! Ці кошти, аби не втратити роботу, працівники закладу мають вимагати від пацієнток, а згодом передавати особисто Кувіті. На брифінгу, який відбувся днями, заступник Голови КМДА Михайло Радуцький повідомив, що результати перевірок Київського міського пологового будинку №3 передані до правоохоронних органів. А також озвучив суму фінансових порушень, які виявили спеціалісти Департаменту внутрішнього фінансового конт ролю й аудиту КМДА під час перевірки закладу: це 1 955 000,00 грн із втратами від фінансових порушень і неефективних управлінських рішень на суму 1 663 000,00 грн. Тільки задумайтесь: керівництвом пологового будинку в українських пацієнтів вкрадено більше 3,5 млн! Сподіваюся, що винні нарешті будуть покарані, адже ситуація, коли заклад очолює людина, яка роками наживалася на здоров’ї пацієнтів і роботі підлеглих, не є нормальною.

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ П. Л. ШУПИКА МОЗ УКРАЇНИ

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС: в аспірантуру з відривом від виробництва за спеціальністю «Акушерство і гінекологія» та в магістратуру за тією самою спеціальністю. Для участі в конкурсі необхідно подати такі документи: заяву на ім’я ректора, особовий листок з обліку кадрів, копію диплома, копію сертифіката про присвоєння звання лікаря-спеціаліста, копію трудової книжки, характеристику з місця роботи, автобіографію, медичну довідку (форма 086-о); копію паспорта (стор. 2, 3, 11), копію ідентифікаційного коду, ксерокопії друкованих наукових робіт або реферат за спеціальністю. Особи, що вступають до магістратури, подають рекомендацію вченої ради ВНЗ. АДРЕСА АКАДЕМІЇ: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9, НМАПО імені П. Л. Шупика, відділ аспірантури (к. 404). ПРИЙОМ ДОКУМЕНТІВ: протягом 10 діб з дня публікації оголошення.

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ Х АРКІВЩИНА

НА ЗМІНУ СИСТЕМІ СЕМАШКА ПРИХОДЯТЬ МЕЦЕНАТИ На Харківщині почала працювати програма з надання лікарями-волонтерами консультацій у сільських фельдшерсько-акушерських пунктах, віддалених від обласного центру. Здійснює її Благодійний фонд соціального розвитку Харківської області спільно з Департаментом охорони здоров’я Харківської ОДА. Вже більше місяця медичні фахівці різного профілю відвідують жителів віддалених сіл, загалом же програма діятиме три роки.

Олександр ГАЛАЦАН, керiвник Департаменту охорони здоров’я Харкiвської ОДА

Iгор БАЛУТА, Голова Благодiйного фонду соцiального розвитку Харкiвської областi

обільні бригади харківських лікарів уже здійснили більше трьох десятків виїздів. Близько 3 тис. жителів області отримали кваліфіковані консультації, пройшли медичне обстеження на обладнанні, закупленому фондом. За словами члена наглядової ради БФ соціального розвитку Харківської області Ігоря Балути,

волонтерський медичний десант покликаний заповнити вакуум у сфері медичного обслуговування, що утворився після відмови держави від так званої системи Семашка, що діяла за радянських часів. У бригадах лікарів — окуліст, хірург, гінеколог, фахівець УЗД, травматолог, кардіолог, невропатолог, дитячий ортопед. Найближчим часом фонд планує створити окремий сектор із дитячими фахівцями, оскільки їх послуги мають великий попит у населення. Інновації в підходах до охорони здоров’я, проте, припали до душі не всім. Так, нещодавно жителі селища Вище Солоне Боровського району так і не змогли пройти безкоштовний медогляд. На шляху волонтерської ініціативи, яка має позитивний досвід в інших районах, стали місцевий фельдшер і головний районний лікар, які вирішили «перестрахуватися про всяк випадок». На щастя, інцидент мав штучний характер і вже наступного дня мобільна бригада медиків успішно провела прийом у Центрі первинної допомоги на базі Центральної районної лікарні в Печенігах. «Усі наші лікарі — фахівці високого рівня. Інцидент у Боровському районі я вважаю прикрим непорозумінням. Місцевий головлікар прос-

то ревно поставилася до роботи бригади міських медиків. Наші лікарі працюють не за гроші, а на волонтерських засадах. Я знаю їх ще відтоді, коли ми разом їздили в зону АТО та лікували переселенців. Ту саму роботу фахівці фонду продовжують і в районах Харківської області», — прокоментував інцидент Ігор Балута. За словами екс-губернатора, благодійний фонд не намагається перебрати на себе якісь державні функції або ту величезну роботу, яку веде державна медицина. «Наше завдання — активно діяти там, де «не допрацьовує» держава, куди не доходять руки в департаменту охорони здоров’я», — говорить Ігор Балута. Цю думку підтримав і керівник Департаменту охорони здоров’я Харківської ОДА Олександр Галацан. «Ми маємо великий досвід підтримки будьяких волонтерських, громадських, патріотичних починів і рухів, які б наблизили рівень соціальних стандартів, у тому числі й медичних, до населення, — заявив він. — Меценати та обласна влада прийшли до діалогу, який у майбутньому принесе тільки користь нашим сільським жителям». Ольга ФАЛЬКО, власкор «ВЗ», Харківська область

Жителі віддалених сіл радо користуються можливістю пройти обстеження

ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

ПРОЕКТ СВІТОВОГО БАНКУ НА РОЗВИТОК МЕДИЦИНИ РОЗРАХОВАНИЙ НА 5 РОКІВ Світовий банк, розглянувши як об’єкт фінансування 22 українські регіони, остаточний вибір зупинив на 8 областях, у тому числі на Дніпропетровській. Як відомо, проекту передувала довга підготовка. Він був затверджений радою директорів у березні цього року, а стартував наприкінці червня.

Валентин РЕЗНІЧЕНКО, Голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації

рамках проекту на розвиток медицини Світовий банк виділяє Дніпропетровщині 40 млн дол. На ці кошти в області планують відкрити 64 нові амбулаторії, а в трьох лікарнях створити відділення екстреної допомоги та діагностики. Про це повідомив Голова Дніп-

ропетровської обласної державної адміністрації Валентин Резніченко. «Проект розрахований на п’ять років. За цей час планується відкрити 29 амбулаторій у Дніпропетровську і 35 у Кривому Розі. Їх будуть створювати на базі вільних приміщень — проведуть там реконструкцію. Після цього медзаклади оснастять сучасним обладнанням, а лікарів навчать ним користуватися», — розповів він. Акцент зроблений на Дніпропетровську, а також двох найбільших містах області — Кривому Розі та Павлограді, де існує велика відстань між населеними пунктами.

«Наше основне завдання — максимально наблизити амбулаторії до людей. У них будуть не тільки лікувати, а й займатися профілактикою різних захворювань. Це особливо актуально для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, на жаль, найпоширенішими серед нашого населення», — заявив очільник Дніпропетровщини. Також Валентин Резніченко повідомив, що крім амбулаторій у трьох лікарнях Дніпропетровська, Кривого Рогу і Павлограда з’являться нові відділення екстреної допомоги та діагностики. Їх оснастять сучасним обладнанням. Це

дасть можливість 75% населення регіону отримувати допомогу з приводу найпоширеніших захворювань на місцях, без виїзду до обласного медичного центру. «На сьогодні повністю готова необхідна проектно-кошторисна документація по трьох відділеннях екстреної допомоги і перших 11 амбулаторіях», — підсумував керівник області. За матеріалами Дніпропетровської ОДА

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ПРОФІЛАКТИЧНА МЕДИЦИНА

18 вересня 2015 року

МИКОЛА ПОЛІЩУК: НАЙКРАЩА ПРОФІЛАКТИКА — ЦЕ СПОСІБ ЖИТТЯ! Яких би висот не сягала медицина, вона не в змозі врятувати людство від епідемії неінфекційних хвороб, а значить, і передчасної смерті. Це може зробити лише саме людство. Лікарі ж мають донести цю ідею до кожної людини.

Микола ПОЛІЩУК, член-кореспондент Національної Академії медичних наук України, Заслужений діяч науки і техніки, завідувач кафедри нейрохірургії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, доктор медичних наук, професор

ВЗ Коли світ говорить про епідемію неінфекційних хвороб, про які масштаби йде мова і яка ситуація в нашій країні? — Неінфекційні хвороби на сьогодні лідирують у структурі як захворюваності, так і смертності в усьому світі. У 2011 р. ВООЗ констатувала, що глобальний тягар і загроза неінфекційних захворювань — це один з основних викликів XXI століття. Тому наступні десять років було проголошено «десятиліттям боротьби із неінфекційними хворобами та травматизмом». В Україні в структурі загальної смертності частка неінфекційних захворювань становить 86%. Основними з них є патології серця і судин — через них Україна втрачає 66% пацієнтів щорічно. Слід зазначити: у більшості країн світу серцеві та мозкові катастрофи трапляються в людей похилого віку, в Україні ж близько 36% таких хворих — особи зрілого віку. Це надзвичайно великий тягар і для країни, і для родин пацієнтів. Відомо, що предиктором хвороб серця і судин є гіпертонічна хвороба, на яку в нашій країні страждають понад 11 млн населення. Якщо її не контролювати, вона дуже швидко призводить до виникнення інсультів чи інфарктів. Щороку в нас реєструється 50 тис. інфарктів і вдвічі більше інсультів. Інфаркт забирає 1217% життів, від інсультів протягом року помирають 40-50% пацієнтів. Із тих, хто виживає, приблизно дві третини приречені на інвалідність, а їх родини — на злидні. Такі невтішні українські реалії. ВЗ Із чим пов’язана така ситуація? — Головна причина катастрофи — спосіб життя людей. Провокуючих факторів кілька, і знання кожного з них є дуже важливим кроком у боротьбі з епідемією неінфекційних захворювань. Йдеться про паління,

зловживання алкоголем, нераціональне харчування з підвищеним вмістом жирів, вуглеводів та солі і, звичайно, малорухливий спосіб життя. ВООЗ вбачає єдиний шлях вирішення проблеми, з якою зіткнулося людство, — у свідомій зміні способу життя кожного. Щодо паління стратегія одна: поступова повна відмова від згубної звички. З приводу алкоголю «формула» дещо лояльніша: що менше, то краще.

у кафе, на стадіонах тощо. Тобто наш закон є дискримінаційним для курців і дає можливість тим, хто не палить, дихати чистим повітрям. І в цьому випадку наше законодавство лояльніше, аніж у більшості країн Європи. Щодо курців: це в жодному разі не має бути насиллям! Палити чи ні — право особистості і її свідомий вибір. Але законодавство має підштовхувати людину зробити свій вибір з огляду на здоров’я.

ВЗ Чому, на вашу думку, неінфекційні хвороби в українців молодшають? — Через той самий спосіб життя. Підлітки дуже рано починають палити і зловживати алкоголем. А більш доросле населення майже не займається спортом, веде сидячий спосіб життя і харчується так, як того не варто було б робити. До речі, ще 10% у структурі неінфекційних захворювань займають онкологічні хвороби, й основні провокуючі фактори їх виникнення такі самі, як і при серцево-судинній патології.

ВЗ Що ви маєте на увазі? — Я бачу кілька шляхів вирішення проблеми. По-перше, потрібно підвищувати ціни на цигарки. Згідно з даними соціальних досліджень це суттєво зменшує кількість курців. Подруге, варто обмежити місця паління: робочі кабінети, закриті приміщення тощо мають бути внесені в перелік заборонених місць. Тобто потрібно створити такі умови, щоб курці задля свого миттєвого задоволення змушені були докладати деяких зусиль або долати певну відстань. Крім цього, я б рахував, скільки разів протягом робочого дня людина палить і на таку саму кількість часу подовжував робочий день. І, по-третє, курцеві можна запропонувати альтернативу — продукти зменшеного ризику. Хоча вплив електронних цигарок на організм ще не до кінця вивчений і досліджений, вони все ж позбавлені й токсичних смол, й самого процесу горіння. Але, знову ж, я б не рекомендував використовувати електронні цигарки, скажімо, у громадських місцях.

ВЗ Якою має бути стратегія боротьби з епідемією неінфекційних хвороб? — Стратегія проста. По-перше, має діяти закон про заборону тютюнопаління в громадських і публічних місцях. Але цього недостатньо: потрібно проводити освітні заходи, які б пояснювали людям, чому потрібно відмовитися від цієї звички. По-друге, слід значно зменшити кількість місць для паління. Далі варто обмежити продаж алкоголю: за віком, часом і кількістю в одні руки. Не просто для галочки затвердити такі закони, а дійсно впровадити їх у життя. Паралельно з моментами обмежень та заборон потрібно надати людям ресурси, які допоможуть вести здоровий спосіб життя. Зараз у столиці активно будують спортивні клуби, майданчики та велосипедні доріжки. Але все це має бути доступним абсолютно на всій території країни. Навіть такі, на перший погляд примітивні методи зможуть призупинити катастрофу. Звичайно, ми не в змозі запобігти генетичним факторам схильності до серцево-судинних хвороб, але здатні нівелювати несприятливі чинники, які провокують їх активний розвиток. ВЗ Щодо тютюнопаління, то більшість розвинених країн пішли альтернативним шляхом. У нашій державі, навпаки, намагаються жорстко заборонити його. Як, на вашу думку, чи працюють радикальні заборони із залежними людьми? — Нині в Україні немає жодного радикального методу заборони. Наше законодавство захищає не курців, а від курців. Мова йде про обмеження паління в громадських місцях: на зупинках,

ВЗ Чи проводяться в Україні дослідження впливу паління чи продуктів зниженого ризику на організм людини? — Були здійснені соціологічні та статистичні дослідження, які показали, що з 2006 р., коли вступив у силу закон про обмеження тютюнопаління, смертність від інфарктів чи інсультів, пов’язаних із тютюнопалінням, зменшилася на 14% (в осіб молодого віку). Клінічні дослідження, наскільки мені відомо, в Україні не проводяться. ВЗ Чи варто створювати центри боротьби із залежностями? — Знаєте, наші люди звикли, що в усьому хтось винен. Тютюнопаління — це в більшості випадків поведінкова реакція, тому успіх залежить від самого курця. Звичайно, у медичних закладах мають бути кабінети, де спеціалісти могли б допомагати курцям зменшувати шкідливий вплив тютюну на їх організм. Але в цьому випадку мова йде вже про тих курців, які хочуть, але не можуть позбутися згубної звички через нікотинову залежність. А загалом

потрібно працювати із соціумом і психологією людей. Наведу приклад із досвіду Канади, де все населення має обов’язкове медичне страхування (безкоштовне). Заповнюючи регулярні анкети, кожен канадець повинен вказати — палить він чи ні. Цей фактор прямо впливає на вартість страховки, оскільки в післяопераційний період курці потребують на 25% більше ліків, адже ті слабше діють на їх організм. Наприклад, час дії препаратів еуфілінового ряду в організмі людини, що не палить, — близько 8 годин, в організмі курця — удвічі менший. Така сама ситуація і з уведенням в наркоз або загоєнням ран чи процесом реабілітації. Крім того, лікарняні листки, пов’язані з хворобами, спричиненими тютюнопалінням, оплачуються частково або зовсім не компенсуються. Тобто створено умови, які спону кають людину вести здоровий спосіб життя. ВЗ Щодо харчових провокуючих факторів: чи відомі вам приклади успішної стратегії інших країн? — Так, звичайно. Наприклад, країни Балтійського басейну (Фінляндія, Швеція) провели масштабне дослідження, соціальну пропаганду і різко (вдвічі) обмежили кількість солі в стандартах виготовлення їжі. За 30 років смертність від серцево-судинних захворювань зменшилася на 70%. При цьому у Західній Фінляндії спостерігали 100% ефективність цього методу, а у Східному регіоні, територіально близькому до Росії, він узагалі не спрацював. ВЗ Повертаючись до неінфекційних хвороб: чи діє в Україні моніторинг хронічних захворювань? — Частково. Так, є канцер-реєстр, якщо мова йде про онкологічні хвороби. Непогано реєструють діабет, але подеколи в реєстрі значаться хворі, що вже померли. Відсутній адекватний моніторинг інсульту: у сільскій місцевості дуже багато випадків «списують» на інсульт, коли його й близько немає. ВЗ Чи потрібна нам профілактична ме- дицина? — Профілактична медицина — це сама людина і її спосіб життя. Медицина повинна лікувати, а не працювати на профілактику! Це роль людини і держави. А лікар орієнтований на хворобу. Мотивація лікаря, як у гарного кравця, — більше шити. І велика кількість хворих — цілком нормальна ситуація для практикуючого лікаря. А працювати на профілактику може тільки сімейний лікар, який буде фондорозпорядником коштів первинного і частково вторинного рівня. Тоді він буде зацікавлений, щоб було менше хворих, тобто більше залишалося грошей, і змушений буде займатися профілактикою. Розмову вела Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

ПАРТНЕР ЛІКАРЯ

ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА: ЛІКАРІ НЕ ПОВИННІ ПРАЦЮВАТИ «ВСЛІПУ»

Нікого не потрібно переконувати у важливості клінічної лабораторної діагностики для встановлення правильного діагнозу та призначення адекватного лікування. Як і в тому, що сучасний її рівень виходить за рамки елементарних обстежень. Недаремно у світі терміном «клінічна лабораторна діагностика», який дістався нам у спадок від радянської охорони здоров’я, взагалі не послуговуються, натомість існує спеціальність «Лабораторна медицина». Коли така з’явиться в Україні і чи відповідатиме вона міжнародним стандартам?

Ганна ЛУНЬОВА, завідувачка кафедри клінічної лабораторної діагностики НМАПО імені П. Л. Шупика, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Клінічна лабораторна діагностика», президент Всеукраїнської асоціації клінічної хімії та лабораторної медицини, доктор медичних наук, професор

Довіряють лише компетентним В усьому світі визнано: довіряти можна лише результатам тих лабораторій, які пройшли акредитацію за міжнародним стандартом. На виконання Закону України «Про стандартизацію» з 1 січня 2016 р. набирає чинності національний стандарт України, за яким мають працювати медичні лабораторії, — він узгоджений з міжнародними та європейськими нормативними документами. Тобто з початку наступного року вітчизняні медичні лабораторії послуговуватимуться у своїй роботі новим нормативним документом. Якщо медичні лабораторії в повному обсязі імплементують положення нового стандарту у свою діяльність, пройдуть відповідну акредитацію, тоді підтвердиться і їх компетентність. Акредитацію буде здійснювати Національне агентство з акредитації України. Це та третя, незалежна, сторона, на об’єктивність і незаангажованість якої можна сподіватися. До цього Україна йшла багато

років: нарешті ми переходимо від пострадянських до європейських реалій не на словах, а на ділі. Зрештою для акредитації лабораторій можна буде залучати експертів з інших країн, наприклад, Латвії, Литви, які розуміються на таких стандартах. Втім, щоб підтвердити компетентність лабораторій, потрібно не просто отримати відповідний папірець, а й на практиці реалізувати всі положення згаданого стандарту. Аби полегшити цю роботу, створено відповідні методичні рекомендації — вони допоможуть співробітникам клінікодіагностичних лабораторій якомога швидше зрозуміти нові положення стандарту й успішно застосовувати його на практиці.

Перехідний період — поспішай не поспішаючи Безперечно, усі прагнуть якнайшвидше перейти на нові стандарти роботи, однак без перехідного періоду не обійтися, і його тривалість залежатиме від впливу багатьох факторів. Передусім

це підготовка персоналу лабораторій, наявність відповідних приміщень для сучасного лабораторного обладнання, власне, як і наявність самого обладнання, а також сучасних систем зовнішньолабораторного контролю якості. Для вирішення цих питань знадобиться не менше двох-трьох років. Зрештою, для цього потрібні й зовнішні сприятливі умови, тобто зрушення в галузі охорони здоров’я в цілому. Наприклад, розвиток страхової медицини, впровадження якої в Україні відтерміноване. З огляду на світовий досвід страхові компанії працюють тільки з тими медичними лабораторіями, які підтвердили свою компетентність і можуть надавати якісні послуги, — без таких «доказів» лабораторії не є конкурентоздатними на ринку послуг. Однак лабораторна служба не може випередити реформи системи охорони здоров’я, оскільки лабораторії є структурними підрозділами лікувальних закладів. У якому стані нині перебуває охорона здоров’я — у такому й лабораторна служба. Що

ВИКЛИКАЄ ЗАНЕПОКОЄННЯ ДОСИТЬ ВИСОКА ВАРТІСТЬ ОБЛАДНАННЯ, ЯКЕ СЬОГОДНІ ПРОПОНУЄТЬСЯ ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ У ЗВИЧАЙНИХ КЛІНІЧНИХ ЛАБОРАТОРІЯХ У СВІТІ. ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИВАЮТЬСЯ СЕМИМИЛЬНИМИ КРОКАМИ, А МАТЕРІАЛЬНА БАЗА ВІТЧИЗНЯНОЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЗНАЧНО ВІДСТАЄ ВІД НАГАЛЬНИХ ПОТРЕБ. ТОЖ ЧИ ЗМОЖЕМО МИ ПРИДБАТИ ТАКЕ ДОРОГОВАРТІСНЕ ОБЛАДНАННЯ? ОПТИМАЛЬНИЙ ВИХІД — ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО

стримує реформу галузі — те гальмує й лабораторну діагностику. Краще менше та краще? Можна сказати, що підготовка бази для переходу лабораторної служби на нові стандарти, яка тривала впродовж п’яти років, завершена. Одним із наступних кроків у напрямку реформ має бути створення потужних центрів лабораторної медицини, де є реальна можливість впровадження міжнародних стандартів. Це лабораторії з надсучасним обладнанням, у яких мінімізовано втручання персоналу в дослідження та створено всі умови для їх якісного виконання. А та модель, яка досі існує у нас (маленькі лабораторії в кожному лікувальному закладі), вже давно застаріла. Адже сучасна лабораторна медицина — це передусім високі технології. Нині набувають актуальності генетичні, мікробіологічні дослідження і розвиток відповідних лабораторій — на основі їх результатів можна з’ясувати етіологію і патогенез захворювання. Нові технології — це нове обладнання, яке нераціонально розміщувати в маленьких лабораторіях, а також спеціалісти відповідного профілю і високої кваліфікації. Тому весь світ іде шляхом створення потужних централізованих лабораторій. Нам також потрібна якість, а не кількість. Два роки тому в Києві було прийнято відповідну концепцію, нині готується програма «Здоров’я киян» на 2016-2018 рр., якою передбачено створення двох потужних лабораторних центрів. Головні спеціалісти інших регіонів також обговорюють таку можливість, але поки що справа далі не йде. Можливо, приклад Києва стимулює процес по всій країні.

Нові вимоги — нові кадри Відтак на часі змінити підходи до підготовки фахівців з лабораторної медицини. В усьому світі післядипломне навчання таких спеціалістів здійснюється через резидентуру тривалістю 4 роки. За цей час вони вивчають абсолютно всі розділи лабораторної медицини: гематологічні, біохімічні, мікробіологічні, вірусологічні, молекулярно-біологічні, генетичні дослідження. Протягом 2 років у рамках резидентури слухачі працюють не тільки в лабораторіях, а й у клініках. Упродовж 3-го року проходять спеціалізацію (біохімічні, генетичні дослідження тощо), 4-го — працюють у клініці. Адже головне завдання спеціаліста з лабораторної медицини — інтерпретація отриманих результатів, співпраця з лікарем у визначенні подальшої тактики діагностики та лікування. Безпосереднім виконанням досліджень у світі займаються біологи або лабораторні технологи. Понад 80% співробітників вітчизняних медичних лабораторій — також біологи за фахом. Вони постійно проходять тематичні курси підвищення кваліфікації. А от щодо фахівців з лабораторної діагностики, маємо можливість навчати їх лише в інтернатурі — протягом 1 року (очно та заочно). Хочу відзначити, що ві днедавна поча ла збільшуватися кількість інтернів з лабораторної діагностики. Якщо в попередні роки в цілому по Україні

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ПАРТНЕР ЛІКАРЯ

18 вересня 2015 року

таких було не більше 70, то сьогодні — понад 250. Це свідчить про зростаючий інтерес до спеціальності. НМАПО ім. П. Л. Шупика подавала пропозицію розширити інтернатуру з лабораторної діагностики бодай до 1,5 років — як поступовий перехід до резидентури. Розуміємо, що впровадження останньої — це додаткові витрати, але держава повинна піти на це, адже швидка та якісна діагностика завжди в пріоритеті у провідних клініках світу. А кошти, вкладені на етапі діагностики, завжди повертаються на етапі лікування. Нам не уникнути таких змін. Поперше, Україна має йти в ногу з усім цивілізованим світом. По-друге, до того спонукатиме й реформа вітчизняної системи охорони здоров’я. У разі створення потужних госпіталів, багатопрофільних лікарень в округах тощо без формування центрів лабораторної медицини не обійтися, а відтак потрібні будуть і клінічні патологи, які не лише обізнані з тонкощами лабораторних досліджень, а й мають ґрунтовні знання з медицини, щоб надати адекватні відповіді на всі запитання клініцистів, брати участь в обговоренні лікування кожного конк ретного пацієнта. Протягом останніх 3-х років ми співпрацюємо з Американською асоціацією клінічних патологів, і наша кафедра, яка займається підготовкою спеціалістів з лабораторної діагностики, розробляє базу

ВІДНЕДАВНА ПОЧАЛА ЗБІЛЬШУВАТИСЯ КІЛЬКІСТЬ ІНТЕРНІВ З ЛАБОРАТОРНОЇ ДІАГНОСТИКИ. ЯКЩО В ПОПЕРЕДНІ РОКИ В ЦІЛОМУ ПО УКРАЇНІ ТАКИХ БУЛО НЕ БІЛЬШЕ 70, ТО СЬОГОДНІ — ПОНАД 250. ЦЕ СВІДЧИТЬ ПРО ЗРОСТАЮЧИЙ ІНТЕРЕС ДО СПЕЦІАЛЬНОСТІ

для їх підготовки в інтернатурі та резидентурі. Сподіваюся, наші напрацювання буду ть затребувані якнайшвидше. Адже лабораторній медицині необхідні не лікарі-лаборанти, як за радянських часів, а клінічні патологи. На такий перехід знадобиться 5-7 років. Але ми маємо чітку мету, розуміємо, яким шляхом йти і які засоби використовувати для реалізації програми підготовки таких спеціалістів. Єдине, що викликає занепокоєння, — досить висока вартість обладнання, яке сьогодні пропонується для використання у звичайних клінічних лабораторіях у світі. Технології розвиваються семимильними кроками, а матеріальна база вітчизняної охорони здоров’я значно відстає від нагальних потреб. Тож чи зможемо ми придбати таке дороговартісне обладнання? Оптимальний вихід — державно-приватне партнерство. Можна створити державні лабораторні центри, які надаватимуть безкоштовні послуги

незахищеним категоріям населення, онкологічним та іншим тяжкохворим. У приватних центрах, звісно, таких пільг не буде. Думаю, страхова медицина в цьому плані остаточно розставить усе на свої місця.

Швидко і якісно Швидка та якісна діагностика має бути доступною для пацієнтів на всіх рівнях надання медичної допомоги. Тож кількість центрів лабораторної медицини в Україні повинна визначатися її територіальним устроєм, кількістю лікувальних закладів на певній території, їх віддаленістю від таких центрів (щоб термін доставки біологічних матеріалів не перевищував 2-х годин). Наприклад, у Києві достатньо створити один потужний лабораторний центр на 2 райони міста. Внутрішньолікарняні лабораторії мають бути в лікарнях інтенсивної терапії, відділеннях, які працюють у режимі реанімації, оскільки тер-

мінові ана лізи потрібно робити впродовж 10-15 хвилин. У сімейних лабораторіях, особливо у селах, віддалених від райцентрів, повинні бути тест-системи, які дають змогу визначити патологію за принципом «так — ні». Це допоможе сімейному лікарю встановити діагноз і направити пацієнта до спеціаліста відповідного профілю (за потреби). Якщо ж відстань від сімейної лабораторії до діагностично-консультативного центру невелика, сімейний лікар може скористатися їх лабораторними послугами. Структурна реорганізація лабораторної служби має бути спрямована на її доступність і водночас на те, щоб результати діагностики були максимально достовірними. Доведено, що 60% помилок лабораторних досліджень сьогодні виникають саме на доаналітичному етапі: неправильна підготовка хворого, порушення правил взяття матеріалу для дослідження чи термінів його доставки до лабораторії, недотримання холодового ланцюжка тощо. З появою аналізаторів, які витіснили ручні методи діагностики, різко зменшився відсоток аналітичних помилок. Але медична лабораторія «розплачується» за всі огріхи і збої, оскільки вона видає результат, від якого залежать лікарська тактика та життя пацієнта. Наше завдання — звести такі помилки до нуля. І цього можна досягти лише спільними зусиллями.

ПРОДОВЖУЄТЬСЯ ПЕРЕДПЛАТА НА 2015 РІК НА ГАЗЕТУ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я»!

ЩОБ КОЖНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЛІКАР МАВ МОЖЛИВІСТЬ ЧИТАТИ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я», ПРИЙНЯТО РІШЕННЯ НЕ ПІДНІМАТИ ВАРТІСТЬ ПЕРЕДПЛАТИ НА ГАЗЕТУ. ЗАЛИШАЙТЕСЯ З НАМИ! МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№29-30 (1313-1314) 24.07.2015

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

№31-32 (1315-1316) 7.08.2015

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

АПТЕЧНА НАРКОМАНІЯ — РЕЗУЛЬТАТ НЕДОЛУГОЇ НАРКОПОЛІТИКИ

НОВИНИ НОВИНИ

ЩОБ ВИЙТИ НА ПЕНСІЮ, ЛІКАРЯМ ДОВЕДЕТЬСЯ ПРАЦЮВАТИ ДОВШЕ

СТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЦЕНТРУ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я — НАСТУПНИЙ КРОК РЕФОРМУВАННЯ

2-4 СТОР.

СКІЛЬКИ КОШТУЄ НАРОДНИЙ МЕСНИК? Останнім часом спекулювання на болючих проблемах хворих стало як ніколи масштабним і цинічним. Фахівцям сфери охорони здоров’я зрозуміло, що здебільшого протестні акції — це відточені маніпулятивні технології, аж ніяк не спрямовані на вирішення нагальних проблем. Але для широкого кола глядачів і читачів їх дійові особи — «відчайдушні борці з корупцією» — мало СТОР. не провідники медичного Майдану.

РОБОТА ЧИ ЖИТТЯ:

ХТО ВРЯТУЄ ЛІКАРЯ ВІД БАЙДУЖОСТІ ДЕРЖАВИ? Статистика, як і Феміда, може бути сліпою — кількість офіційно зареєстрованих випадків професійних захворювань у лікарів вражає своєю «скромністю». Незалежні ж дослідження підтверд жують: дедалі частіше «професійними» хворобами лікарів стають інфаркти, інсульти, нервове виснаження. Однак навіть у разі захворювання на туберкульоз, СНІД чи гепатит важко довести їх «робоче» походження. Чому медики виявилися заручниками власної професії — і як розірвати СТОР. замкнене коло?

ПРИСКОРЕНЕ СТАРІННЯ АБО АКТИВНЕ ДОВГОЛІТТЯ — ВАРТО ЗРОБИТИ ПРАВИЛЬНИЙ ВИБІР Населення планети стрімко старіє. За даними ВООЗ до 2050 р. кількість осіб літнього віку у світі збільшиться до 38%, і швидко настане період, коли такі люди переважатимуть у загальній популяції. Такі невтішні прогнози підштовхують країни світу до зміни державної політики в галузі медико-соціального захисту й підтримки цієї категорії населення. А як готується відповісти на виклики часу Україна? СТОР.

ОРФАННІ ХВОРІ ВТОМИЛИСЯ ЧЕКАТИ Їх надто мало, аби ними опікуватися, — політика українського Уряду щодо людей із рідкісними недугами, на жаль, залишається незмінною. Звідси недофінансування державних програм і перебої з постачанням препаратів для цих пацієнтів. Виснажені та обурені батьки хворих малюків, а також дорослі пацієнти з орфанними захворюваннями втомилися чекати і мовчати. СТОР.

НОВИНИ

МЕДИКО-СОЦІАЛЬНІ ПАЗЛИ ДЛЯ ІНВАЛІДІВ

РІШЕННЯМ УРЯДУ ЕПІДНАГЛЯД ПОКЛАДЕНИЙ НА МОЗ

САНІТАРНА МАШИНА — УЛЮБЛЕНА МІШЕНЬ СЕПАРАТИСТІВ Армія — це свого роду мінімодель нашого суспільства, і все, що відбувається в ньому, так само наявне і у війську, але при цьому часто набуває ще потворніших форм. Це стосується військової бюрократії, що стала вже притчею во язицех, паперової тяганини, ставлення генералітету до підлеглих, недолугості наказів і прямого розкрадання майна. Потрапляють до цієї системи і медиСТОР. ки, які попри все мусять надавати допомогу постраждалим бійцям.

МОЗ РОЗ’ЯСНИВ СИТУАЦІЮ З НЕСТАЧЕЮ ІМУНОБІОЛОГІЧНИХ ПРЕПАРАТІВ

№33-34 (1317-1318) 21.08.2015

О. КВІТАШВІЛІ: «ВАКЦИНИ ВІД ЮНІСЕФ НАДІЙДУТЬ У РЕГІОНИ ВЖЕ У ВЕРЕСНІ»

Понад 15% населення планети мають статус інвалідів, і цей показник постійно збільшується. У всьому світі намагаються налагодити ефективну систему реабілітації таких пацієнтів, яка забезпечить їм повноцінне життя і поверне в суспільство. На жаль, в Україні досі існує стереотип: інвалідизація — «списання з рахунку». І позначається він не лише на ставленні до таких людей з боку роботодавців і суспільства, а й на медичній складовій. СТОР.

ОЛЕКСАНДРА ПАВЛЕНКО: «ПРИВАТИЗАЦІЯ ЛІКАРЕНЬ — ГОЛОВНИЙ МІФ ПРО МЕДИЧНУ РЕФОРМУ»

МОЗ ЗМІНИТЬ СИСТЕМУ ТРИРІЧНОГО ВІДПРАЦЮВАННЯ ДЛЯ ВИПУСКНИКІВ МЕДВИШІВ НА ЧАСІ — ЗАКОНОДАВЧЕ РОЗБЛОКУВАННЯ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА

Проблема наркоманії завжди хвилювала суспільство. Але якщо більшість європейських країн уже виробили свою внутрішню наркополітику, то Україна досі не вирішила, яким шляхом піти, щоб позбутися цього соціального лиха. Всі розвинені країни давно прийшли до того, що шкоду від наркотиків оцінюють згідно з їх видами та типами. І це робиться вже не один десяток років. Що ж СТОР. заважає нам дослухатися до успішного європейського досвіду?

МЕДИЧНА РЕФОРМА МАЄ СТАРТУВАТИ ЯКНАЙШВИДШЕ

ОЛЕКСАНДР КВІТАШВІЛІ: «КЕРІВНИЦТВО КОМІТЕТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я САБОТУЄ МЕДИЧНУ РЕФОРМУ»

WWW.VZ.KIEV.UA

2-5

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

№35-36 (1319-1320) 4.09.2015

WWW.VZ.KIEV.UA

УНІВЕРСИТЕТСЬКА КЛІНІКА:

У 7 РЕГІОНАХ УКРАЇНИ ЗАПОЧАТКОВАНО ПРОЕКТ ПРОФІЛАКТИКИ НЕІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

РОЗСЛІДУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МОЗ ПОЛІТИЧНО ЗААНГАЖОВАНЕ?

МЕДИЧНА НАУКА В УКРАЇНІ: МИ ЇЇ ВТРАЧАЄМО?

Наука в цивілізованому світі — священний Олімп, якому поклоняються і від якого очікують світлого майбутнього. Український «атеїзм», помножений на аскетизм фінансування, перетворює царину знань на пустелю. Коли настане ренесанс вітчизняної медичної науки? І що її врятує — інвестиції, ентузіасти-безсрібники чи конкурентоспроможні таланти, яким забезпечать умови для вільного польоту? СТОР.

ЯКУ МОДЕЛЬ ВІЗЬМЕ ЗА ВЗІРЕЦЬ УКРАЇНА?

ЗАТВЕРДЖЕНО НОВУ НАСТАНОВУ З GMP

2-5

ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ РИНОК СТАЄ НЕКОНТРОЛЬОВАНИМ

2-5

ПІЛЬГОВИЙ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ: ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ: ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ:

СТОР.

Ядерна медицина — галузь не тільки дуже перспективна, а ще й дуже дороговартісна. Запровадити її самотужки нашій країні не під силу. Отже, запропонована Аргонською національною лабораторією США співпраця в цьому питанні більш ніж на часі. Але помилкове рішення Кабміну може призвести до призупинення проекту, який давав шанс на життя українським онкохворим. СТОР.

АТОМНА КАТАСТРОФА-2015 Одночасно з народженням атомної енергетики в СРСР було створено систему медичного обслуговування працівників галузі, до якої входили науково-дослідні інститути та спеціалізовані медичні заклади. Їх завданням було не тільки лікування та реабілітація постраждалих від «мирного атому», а й розроблення правил радіаційної безпеки. У незалежній Україні, котра отримала у спадок уранові шахти, атомні електростанції, наукові ядерні заклади, а до того ще й наслідки найстрашнішої в світі ядерної катастрофи та Чорнобильську зону відчуження, ці медичні заклади продовжували виконувати свої функції аж до нинішнього року. Кому і навіщо знадобилося сьогодні руйнувати добре налагоджену службу? СТОР.

ЧИ ІСНУЄ ІДЕАЛЬНА МОДЕЛЬ ОПЛАТИ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ?

86181 08198 60965

КОДЕЇНУ

ПРОЕКТ ВІДШКОДУВАННЯ ВАРТОСТІ ПРЕПАРАТІВ ІНСУЛІНУ ГОТОВИЙ

СТОР.

У процесі реформ важливо врахувати, що в разі зменшення кількості випадків госпіталізацій неминуче зросте частка складних випадків, які потребуватимуть значних витрат. І лікарні не мають потерпати від цього. СТОР.

WWW.VZ.KIEV.UA

ДЕТЕКТИВНА ІСТОРІЯ З ПРИСМАКОМ

ЗВІТИ ПРО ЗАКУПІВЛІ ЛІКІВ БУДУТЬ ОПРИЛЮДНЕНІ НА САЙТІ МОЗ

ПОМИЛКА, ЯКУ (НЕ) БУДЕ ВИПРАВЛЕНО

СТОР.

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

НОВИНИ

Від наукової лабораторії до лекційної зали та ліжка хворого — один крок. За таким принципом функціонують університетські клініки — флагмани світової системи охорони здоров’я. Радянські традиції розмежували медичну науку, практику й освіту, тож дружба між ними досі відносна, а іноді — на межі протистояння. Чи вдасться скріпити її через відродження університетських клінік в Україні? СТОР.

Голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець 14 травня 2015 р. звернулася з офіційним листом до Міністерства охорони здоров’я, у якому намагалася привернути увагу до однієї з найболючіших проблем сьогодення — аптечної наркоманії. Здавалося б, усе логічно. Проблема дуже гостра й усім добре відома. Для її вирішення потрібні спільні зусилля медичних функціонерів, правоохоронних органів і небайдужих громадських активістів. Але те, СТОР. що відбулося невдовзі, виходить за межі здорового глузду й наводить на тривожні думки.

«УДАРНА ХВИЛЯ» РЕФОРМУВАННЯ

ТУТ НЕ ЖИВУТЬ ТИЛОВИМИ МІРКАМИ

Первинна ланка першою прийняла на себе «ударну хвилю» медичних реформ. Як би їх не називали, пілотними чи експериментальними, вони змінили обличчя первинки — не завжди до невпізнання, але часто — до несприйняття. Причиною цього є несформульованість державної політики у сфері охорони здоров’я, хоча МОЗ, як і раніше, заявляє, що первинка — у пріоритеті. СТОР.

Невідкладна допомога надається на полі бою, потім пораненого потрібно якомога швидше доправити до лікувального закладу. І тут велику роль відіграє час, так звана золота година. Усі фронтові медики з нетерпінням очікують броньований санітарний автомобіль, на якому можна безпечно вивозити поранених з переднього краю. Але поки що бачать його тільки на малюнках. СТОР.

1 міс.

9.27

1 міс.

24.00грн

3 міс.

72.00 грн

1 міс.

29.00грн

3 міс.

87.00 грн

грн 3 міс.

27.81

грн

• Передплату приймають усі відділення зв’язку «Укрпошти» • Он-лайн передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua

ЗА БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ЗВЕРТАЙТЕСЯ В РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: VZS24@UKR.NET

СІМЕЙНА МЕДИЦИНА

СЕРЙОЗНИЙ ПІДХІД ДО НЕСЕРЙОЗНОГО СИМПТОМУ У понад 20% населення Землі хоча б раз у житті виникало запаморочення. У США воно стало третьою за частотою причиною звернень до лікаря. Кокранівські огляди свідчать, що доказова база для оцінки та лікування запаморочення дуже слабка: лише поодинокі керівництва надають лікарю інформаційну підтримку. Майже не існує інформації щодо використання того чи іншого методу для визначення етіології хвороби чи стратегії лікування. У зв’язку із цим запропоновано Міжнародний клінічний протокол, який стане основою для розробки національних і місцевих протоколів з урахуванням специфіки та профілю конкретних груп хворих, а також потужностей лікарні.

Небезпека присінкового розладу Запаморочення вважають не окремою хворобою, а симптомом, що може спостерігатися сам по собі, а може поєднуватися з якоюсь хворобою чи групою нозологій. Він супроводжує морську хворобу, стан метеочутливості, цукровий діабет та інші розлади метаболізму, порушення функції печінки. Трапляється в гінекології: у дівчаток віком 14-15 років, І триместрі вагітності та під час клімаксу, а також виникає при серцево-судинних захворюваннях, у післяопераційний період, в онкологічній практиці, особливо при проведенні хіміотерапії, та може бути наслідком стресу, черепно-мозкової травми, отруєння чи інфекції. Запаморочення може мати професійне походження (у формі вібраційної хвороби), бути результатом електромагнітного чи іонізуючого опромінення. У багатьох випадках запаморочення має функціональний, а не органічний характер. Лише у 29% хворих із такими скаргами під час комп’ютерної томографії та у 40% під час магнітно-резонансної томографії виявили відхилення від норми: атрофії, інфаркти, демієлінізації. У цілому як значно поширений симптом запаморочення є резистетним до терапії та може призводити до інвалідизації хворого. Вчені вважають, що запаморочення є провісником тяжких захворювань. Найбільш оманливою ознакою присінкових розладів є настання після початкової реакції вираженого благополуччя. Хворий і лікар упевнені, що хворобі кінець, — напади запаморочення минулися. Але 25-річний досвід ведення ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС показав, що після періоду вираженого благополуччя віддалені наслідки починаються з первинного периферичного розладу та за два-три роки охоплюють різні рівні головного мозку, включаючи рухову, вегетативну та лімбічну системи, і переходять в органічну патологію: неврологічну, серцево-судинну, психіатричну. Коли процес досягає кори головного мозку, порушуються баланс кіркових гальмівних процесів

і взаємодія медіаторних систем, а це призводить до зниження імунітету та в перспективі — до виникнення хронічних інфекцій, аутоімунних захворювань і пухлин.

Сприйняття запаморочення хворими Хоча в науковій літературі запаморочення описують трьома-чотирма термінами: «головокружіння», «нестійкість», «переднепритомні стани» та «легкість у голові», за реальних умов цей симптом більш варіабельний. Зазвичай початкову фазу захворювання пропускають як хворі, так і лікарі. А все починається з невиражених, короткочасних нападів запаморочення. Протягом кількох наступних місяців їх тривалість та інтенсивність збільшуються. Поступово приєднуються нестерпний головний біль, нудота, епізоди блювання, аж до знепритомнення. У цей час хворий звертається до лікаря, але в загальній структурі хвороби запаморочення часто ігнорують як лікар, так і сам пацієнт, через те що на перший план виходять «важливіші симптоми». Лише акцентуація уваги на запамороченні нагадує хворому, що саме з нього почалися всі проблеми. Пацієнту нелегко описати запаморочення, оскільки все сприймається суб’єктивно — як порушення сприйняття руху та про-

стору: «земля рухається під ногами», «пливуть предмети» або «щось не так» перед очима (скляні очі, мікрота макропсія) чи в голові. Коли лікар пропонує деталізувати напрямок параметрів руху, хворий не може цього зробити. Часом пацієнти описують цей стан так — «неначе голова знаходиться у скляній сфері чи в шоломі». Виникнення симптомів провокують рухи головою під час їзди в наземному транспорті, метро, ліфті. Стандартизацію скарг проводять за допомогою опитувальників. Найпопулярнішим у вестибулології є НОАСК. Його використання виправдане у статистичних дослідженнях із залученням великих контингентів хворих. Є два різних шляхи оцінювання результатів, отриманих за його допомогою. Перший, найпростіший, коли розраховують відсоток хворих з тією чи іншою скаргою. Другий — обчислення індексу вираженості, який характеризує кількість ознак цієї групи симптомів, що припадають на одного пацієнта. Його розраховують як відношення суми симптомів цієї групи до кількості хворих.

Експрес-діагностика функції координації рухів Напади запаморочення вважають значущими, коли їх тривалість перевищує одну хвилину, а частота — один раз на місяць. Беруть до уваги

У БАГАТЬОХ ВИПАДКАХ ЗАПАМОРОЧЕННЯ МАЄ ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ, А НЕ ОРГАНІЧНИЙ ХАРАКТЕР. ЛИШЕ У 29% ХВОРИХ ІЗ ТАКИМИ СКАРГАМИ ПІД ЧАС КОМП’ЮТЕРНОЇ ТОМОГРАФІЇ ТА У 40% ПІД ЧАС МАГНІТНОРЕЗОНАНСНОЇ ТОМОГРАФІЇ ВИЯВИЛИ ВІДХИЛЕННЯ ВІД НОРМИ: АТРОФІЇ, ІНФАРКТИ, ДЕМІЄЛІНІЗАЦІЇ. У ЦІЛОМУ ЯК ЗНАЧНО ПОШИРЕНИЙ СИМПТОМ ЗАПАМОРОЧЕННЯ Є РЕЗИСТЕТНИМ ДО ТЕРАПІЇ ТА МОЖЕ ПРИЗВОДИТИ ДО ІНВАЛІДИЗАЦІЇ ХВОРОГО

також додаткові симптоми: головний біль, потьмарення свідомості, нічні кошмари, шум у вухах, порушення пам’яті, емоційні розлади та знепритомнення, а також слабкість, відчуття постійної втоми, втрату ініціативи, зміни сприйняття плину часу, поєднані з нападами запаморочення. Серед вегетативної симптоматики найчастіше спостерігають нудоту, блювання, діарею, пітливість і серцебиття. У стандартизованій формі результати описують так:  0 балів — скарги відсутні;  1 бал — скарги на запаморочення (чи головокружіння), тривалість якого перевищує 1 хвилину;  1 бал — скарги на напади, що виникають частіше, ніж один раз на місяць;  1 бал — скарги на додаткову симптоматику. Можлива комбінація симптомів виражається цифрами від 0 до 3. Для діагностики запаморочення послуговуються різноманітними пробами. «ПРОБОЮ УЕМУРИ» має володіти кожен сімейний лікар! Її виконують у 4 етапи: 1) стояння на обох ногах з розплющеними очима; 2) стояння на обох ногах із заплющеними очима; 3) стояння на одній нозі з розплющеними очима; 4) стояння на одній нозі із заплющеними очима. Рекомендують виконувати цю пробу на кожній нозі окремо, обирають найкращий результат. Якщо хворий впевнено стоїть на одній нозі понад 10 с, його вважають здоровим. «Пробу Уемури» оцінюють за 5-бальною шкалою:  0 балів — пацієнт впевнено стоїть 10 с на одній нозі із заплющеними очима;  1 — дещо розгойдується, але утримує рівновагу;  2 — балансує руками (рука піднялася до рівня плеча);  3 — не зміг встояти на одному місці чи стоїть 3-10 с;  4 — стоїть на одній нозі менше 3 с;  не може встояти навіть на двох ногах. «КРОКОВА (МАРШОВА) ПРОБА ФУКУДИ»: на підлозі малюють три концентричні кола діаметром 0,5, 1 і 1,5 м. У цих колах креслять чотири взаємоперпендикулярні лінії. Хворому пропонують стати в центрі та підрівнятися по одній із ліній. Потім його просять зробити 100 кроків із заплющеними очима. Три ос новні пара мет ри, як і вивчають: 1) відстань зміщення; 2) кут зміщення; 3) кут повороту (ротації). Нормальним вважають зміщення вперед на 0,2-0,5 м, кут зміщення

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

СІМЕЙНА МЕДИЦИНА

18 вересня 2015 року

— до 300° та ротації до 300°. Відсутність зміщення або зміщення назад, особливо за умови значного розхитування, розглядають як порушення функції. Пробу оцінюють за 3-бальною системою:  0 балів — зміщення вперед на відстань 0,2-1,0 м, зміщення та поворот на кут до 300°;  1 бал — зміщення на відстань менше 0,2 м або більше 0,5 м;  1 бал — зміщення на кут понад 300°;  1 бал — поворот на кут більше 300°. «ПИСЬМОВА ПРОБА ФУКУДИ»: хворому пропонують написати число «33» у стовпчик із заплющеними очима, при цьому рука не має торкатися столу та паперу. Здорові особи виконують цей тест легко. Оцінюють результати так:  0 балів — стовпчик прямий;  1 — стовпчик непрямий;  2 — стовпчик відхиляється більше ніж на 300°;  3 — дисметрія. «ПРОБА СПОСТЕРЕЖЕННЯ»: пацієнту пропонують спостерігати за невеликим блискучим предметом, який рухають у висячому положенні та по землі. Кількісна оцінка проби така:  0 балів — спостерігання спокійне в усіх положеннях очей;  1 — неспокійне спостерігання в латеральних положеннях;  2 — неспокійне спостерігання не лише в латеральних положеннях;  3 — мимовільні рухи очей (ністагм, сакади). Примітка: в осіб, що тривалий час проводять за монітором комп’ютера, у темряві можуть виникати високоамплітудні мимовільні рухи очима, які зникають після кількох відведень очей у латеральне положення. Пробу краще проводити з реєстрацією ністагмограми, в електро- чи відеоверсії. «ВКАЗІВНА ПРОБА» — хворому пропонують влучити в ціль ручкою чи олівцем із заплющеними очима на відстані витягнутої руки. Результати фіксують на аркуші паперу, інтерактивному екрані монітора тощо. Кількісна оцінка означає:  0 балів — влучання в коло діаметром 25 мм;  1 — влучання в коло діаметром 50 мм;  2 — влучання в коло діаметром 75 мм;  3 — влучання за межі кола діаметром 75 мм. Напрямок відхилення від центру цілі фіксують окремо. Відповідно до результатів усіх проб стан присінка може бути оцінено від 0 до 20 балів:  від 0 до 4 — норма;  5-9 балів — легкий ступінь дисфункції;  10 -14 — сере д ні й с т у пі нь патології;  15-20 балів — грубе ураження, переважно органічне. Чутливість усієї шкали проб сягає 93,64%. Для обстеження одного хворого досвідченому лікарю потрібно 5 хвилин. Використання цифрової камери чи навіть мобільного телефону з відеофункцією дає змогу документувати виконання проб. Додавши лазерну указку, зафіксовану на голові хворого, лікар може вирахувати площу розхитування в усіх пробах.

ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З НЕВИРАЖЕНИХ, КОРОТКОЧАСНИХ НАПАДІВ ЗАПАМОРОЧЕННЯ. ПРОТЯГОМ КІЛЬКОХ НАСТУПНИХ МІСЯЦІВ ЇХ ТРИВАЛІСТЬ ТА ІНТЕНСИВНІСТЬ ЗБІЛЬШУЮТЬСЯ. ПОСТУПОВО ПРИЄДНУЮТЬСЯ НЕСТЕРПНИЙ ГОЛОВНИЙ БІЛЬ, НУДОТА, ЕПІЗОДИ БЛЮВАННЯ, АЖ ДО ЗНЕПРИТОМНЕННЯ Присінкові викликані потенціали Присінкові викликані потенціали (ПВП) — це відповіді, виділені з ЕЕГ за допомогою синхронної сумації. Результати, отримані за допомогою цього методу, розкривають топографічні рівні розвитку патології, тому вони важливі для розуміння хвороби та правильного її лікування. Клінічне значення методу підтверджене великою кількістю клінічних досліджень і винаходів. Метод використовується в кількох лабораторіях. ПВП до сьогодні застосовують в НДІ нейрохірургії ім. А. П. Ромоданова (Київ), зокрема у хворих із підозрою на слухову невриному та з наслідками травм голови. У Донецьку (Україна) колективи проф. Ніколенка та проф. Ласткова довели, що присінкові ураження є наслідками професійної патології шахтарів унаслідок поєднання вібрації всього тіла, локальної вібрації й інтоксикацій. У Києві Українськопольська наукова група за участі професорів Казмєрчака та Мєрзвінського вивчала взаємодію різних сенсорних входів під час колоричної стимуляції та вестибулярної габітуації. Метод ПВП був незалежно розроблений щонайменше в трьох країнах (Україні, США, Німеччині — порядок хронологічний), пройшов процедуру верифікації й оцінений незалежними експертами НАСА. Когерентність результатів — 95%, що робить дані достатньо значущими з погляду доказової медицини. Чутливість методу ПВП порівняно зі скаргами хворих на запаморочення (912 обстежень, 672 хворих і 70 здорових осіб) — 90,57%, специфічність — 98,57%. Сьогодні кількісну ЕЕГ, суб’єктивну вертикаль і позитронно-емісійну томографію (ПЕТ) також включають до наукових досліджень з вестибулогії, але поки не отримано достовірних результатів, які б дали змогу оцінили їх з погляду доказової медицини.

Оцінка тяжкості захворювання Лікування має бути безперервним і прогресуючими. Кожен новий крок терапії хворого повинен удосконалювати лікувальний процес і враховувати попередній досвід. Терапія має відповідати ступеню тяжкості хвороби, який слід оцінити до початку лікування. ЛЕГКИЙ СТУПІНЬ — щоденна діяльність, як побутова, так і професійна, не порушена, хворий скаржиться на короткотривалі напади запаморочення, додаткові симптоми відсутні. Результати інструментальних методів: обов’язково — «Проба Уемури» — 1 бал (відео обов’язкове), бажано — 20-бальна шкала оцінки координації рухів — до 5 балів (протоколи та відео обов’язкові), ПВП — збільшення латентності одного із піків до 50%.

НАПІВЛЕГКИЙ СТУПІНЬ — запаморочення порушує побутову та/чи професійну діяльність, можливі супутні ознаки. Результати інструментальних методів: обов’язково — «Проба Уемури» — 2 бали (відео обов’язкове) і 20-бальна шкала оцінки координації рухів — 6-9 балів (протокол та відео обов’язкові), бажано — ПВП — збільшення латентності більше ніж одного піка до 50%, ККГ — збільшення поодиноких патологічних ознак до 50%. СЕРЕДНІЙ СТУПІНЬ — щоденна побутова та професійна діяльність під час нападу порушена, порушена рівновага, можливі епізоди блювання. Результати інструментальних методів: обов’язково — «Проба Уемури» — 3 бали (відео обов’язкове), 20-бальна шкала оцінки координації рухів —10-14 балів (протокол та відео обов’язкові), ПВП — збільшення латентності щонайменше одного піка понад 50%, ККГ — патологічні ознаки збільшуються на 50-100% і виявляються за допомогою ністагмографії, пупілометрії та ЕКГ з неврологічними навантаженнями. Додаткові дані визначають за допомогою постурографії та обертових проб (якщо дозволяє стан хворого). У пацієнта можуть бути наявні ознаки невротизації. ТЯЖКИЙ СТУПІНЬ — побутова та професійна діяльність значно обмежена, можливі випадки падіння та численні напади блювання. Результати інструментальних методів (необхідне якнайретельніше обстеження): «Проба Уемури» — 4 бали (відео обов’язкове), 20-бальна шкала — 15-17 балів (протоколи та відео обов’язкові), ПВП — збільшення латентності мінімум одного піка на 100%, ККГ — патологічні ознаки так само, як і при ністагмографії, пупілометрії та на ЕКГ із неврологічним навантаженням. Якщо стан хворого дозволяє, бажано провести постурографію та обертові проби — це може дати додаткові дані для розуміння процесу. Бажано провести повноцінне обстеження хворого із нейровізуалізацією, біохімічним аналізом крові, вірусологічними і бактеріологічними дослідженнями та ін. ДУЖЕ ТЯЖКИЙ СТУПІНЬ — побутова та професійна діяльність неможлива, хворий потребує сторонньої допомоги. Рухи головою спричинюють інтенсивне головокружіння з падіннями та блюванням. Результати інструментальних методів (потрібне якнайретельніше обстеження): «Проба Уемури» — 5 балів (відео обов’язкове), 20-бальна шкала оцінки координації рухів — 18-20 балів (протокол та відео обов’язкові), ПВП — латентність щонайменше одного піка — понад 100%, патологічні ознаки за результатами ККГ, ністагмографії (спонтанний ністагм), пупілометрії та ЕКГ з неврологічним навантажен-

ням. У гострий період постурографію та обертові проби провести неможливо. Хворий потребує ретельного обстеження, включаючи нейровізуалізацію, біохімічний аналіз крові, вірусологічні та бактеріологічні дослідження тощо.

Примітка для лікаря Усіх хворих потрібно запитувати про те, чи не виникали в них напади запаморочення протягом останніх 1-3 місяців. Якщо відповідь позитивна, необхідно встановити вираженість симптому, поцікавившись, наскільки запаморочення перешкоджає щоденній активності. Коли значно заважає, пацієнта слід направити до спеціалізованого центру, якщо не дуже — лікар може сам вести хворого. Важливе питання: «Чи в анамнезі були епізоди потьмарення свідомості, травми голови, отруєння, професійні шкідливості, пов’язані з присінком?» Якщо так, його потрібно направити до спеціалізованого центру, якщо ні — хворого може вести будь-який лікар. Наступне питання — напрямок і швидкість головокружіння. Коли хворий може чітко визначити напрямок руху та швидкість, мова йде про головокружіння (Н81), якщо ні — про запаморочення (R42). Якщо лікар, який не має спеціальної підготовки, зважується вести такого хворого, йому краще послуговуватися препаратами з мінімальними побічними ефектами:  відваром м’яти перцевої у випадках головокружіння, нудоти та блювання;  кореня імбиру чи екстрактом звіробою при запамороченні та депресії;  травою тархун (естрагон), яка виявилася ефективною при легкому та середньому ступенях радіаційного ураження, вібраційній хворобі, травмах голови, кінетозах;  екстрактом болиголова плямистого, ефективного при артеріосклерозі, когнітивних розладах, порушеннях мови та головокружінні під час рухів головою;  пікротоксином (аnamirta cocculus), який застосовують при кінетозах, акрофобії та загальній слабкості;  амброю, дієвою при неврозах, запамороченні та порушеннях концентрації уваги. У разі призначення потужніших медикаментів він має нести особисту відповідальність. При запамороченні рекомендують використовувати ліки ноотропної дії, головокружінні — седативної дії. Якщо протягом одного місяця не вдалося досягнути позитивного ефекту, хворого слід направити до спеціалізованого центру. ВАЖЛИВО! Бюро опитування лікарів нарахувало близько 1 тис. препаратів, серед побічних ефектів яких зазначене запаморочення. Своєю чергою, препарати для лікування запаморочення можуть спричинити головокружіння (наприклад агоністи L-допи) і навпаки. Тому важливо висвітлити основи фармакотерапії запаморочень. Опитувальник «Типи запаморочень» та інші матеріали безкоштовно англійською — http://sites.google.com/ site/dizzylitawww.happyvertigo.com, російською та українською — www.homofortunatus.com http://journal.nevrology.info/ Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

ЛІКИ, ЩО ЛІКУЮТЬ

ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ У ГРОШАХ Прохання пацієнтів зменшити перелік призначуваних препаратів, які сьогодні значно подорожчали, вже стали звичними для лікарів. Але якщо застуда може «пройти сама» протягом тижня, а льодяники від кашлю легко замінити на трав’яний збір, то із хронічними захворюваннями на кшталт цукрового діабету 2-го типу (далі — ЦД 2-го типу) — зовсім інша справа. Нові часи вимагають від лікаря коригування звичних схем терапії для таких хворих з урахуванням їх фінансових можливостей і потенційних витрат держави в разі несвоєчасного отримання ними медичної допомоги.

Економічні милиці Згідно з результатами фармакоекономічного аналізу ЦД 2-го типу — високовитратна нозологія і для держави, і для пацієнта. Якщо підрахувати вартість діагностики, терапії та профілактики ускладнень й оцінити відсоток хворих, котрі не отримують адекватного лікування, через що можуть втратити працездатність та стати інвалідами, легко зрозуміти, наскільки актуальною є ця проблема. За даними Американської асоціації діабету, економічний тягар ЦД становить не менше 45 млрд дол. прямих витрат і 47 млрд дол. — непрямих за рахунок зниження продуктивності праці таких хворих. Усі пацієнти із ЦД (і ті, які отримують, і ті, які не отримують інсулін) у два рази частіше передчасно виходять на пенсію, до того ж, для цього контингенту характерна удвічі більша кількість днів госпіталізації порівняно із загальною популяцією. Деякі дослідники зазначають, що збитки від втрати продуктивності праці хворими на ЦД 2-го типу можуть перевищувати витрати на їх лікування (І. Крисанов, 2009). Згідно з результатами дослідження UKPDS (Велика Британія), у якому було проаналізовано 3488 історій хвороб пацієнтів із ЦД у середньому віком 52,4 року, щорічна вартість стаціонарного лікування ускладнень ЦД 2-го типу становила:  13 тис. 680 дол. при ампутації кінцівок;  1 тис. 825 дол. при інфаркті міокарда без летального наслідку;  3 тис. 805 дол. при інсульті без летального наслідку;  2 тис. 497 дол. при видаленні катаракти;  1 тис. 41 дол. при лікуванні серцевої недостатності. Не кращою є ситуація й у Німеччині, де загальна вартість лікування пацієнтів із ЦД 2-го типу становить близько 5 млрд Євро, а витрати на одного пацієнта сягають у середньому 5 тис. Євро на рік (S. Haussler, 2006). У Фінляндії прямі витрати на це захворювання втричі перевищують бюджет, що виділяється державою на охорону здоров’я, а лікування одного такого хворого обходиться в 3 тис. 961 Євро. Із них 81% витрачається на терапію пізніх ускладнень і тільки 9% — на лікарські препарати для зниження рівня глюкози крові. Загальні прямі витрати, пов’язані із ЦД 2-г о типу, за даними Міжнародної федерації діабету, для людей віком від 20 до 79 років оцінюються в межах 153-286 млрд дол. Згідно з прогнозами експертів ВООЗ до 2025 р. загальні прямі витрати на ЦД у всьому світі становитимуть від 213 до 396 млрд дол., а співвідношення загального світового бюджету охорони здоров’я та бюджету, що виділятиметься на лікування ЦД 2-го типу, буде 7 і 13%. У дослідженні, яке оцінювало вартість лікування пацієнтів із ЦД залежно від рівня глікозильованого гемоглобіну в крові, встановлено: в разі збільшення його рівня на 6-10% витрати на лікування таких хворих зростають

на 1 тис. 205 дол. (S. Bjork, 2001). Інші дослідники дійшли висновку, що підвищення якості контролю рівня глікозильованого гемоглобіну у хворих на ЦД 2-го типу дає змогу знизити витрати, пов’язані із цим захворюванням, на 800-1000 дол. (H. Edward, 2006). Незважаючи на численні дані про важливість своєчасної цукрознижувальної терапії і для пацієнта, і для бюджету країни, за даними ВООЗ, у світі у структурі загальних витрат на терапію діабету на супутні препарати припадає 21%, на амбулаторне лікування — 17%, а на цукрознижувальні препарати, включаючи інсулін, — лише 7%. В Україні наразі ситуація стала особливо загрозливою. Оскільки велику нішу ринку цукрознижувальних препаратів досі займали зарубіжні компанії, коливання курсу валют призвело до значного здорожчання всієї продукції, призначеної для контролю за ЦД 2-го типу та його лікування. Зокрема майже втричі збільшилася вартість тест-смужок для визначення рівня глюкози крові, через що багато пацієнтів відмовляються їх купувати. Як наслідок — контроль над хворобою слабшає, а вірогідність виникнення тяжких ускладнень збільшується. На сьогодні в нашій країні хоча б одне ускладнення ЦД 2-го типу зареєстроване у 99,3% хворих, два і більше — майже у 80% (Полторак В.В., 2010). З огляду на таку тенденцію, найближчими рока-

ми цей показник вірогідно сягне 100%. Чи може лікар зарадити цій ситуації?

Як лікуються українці Передусім потрібно з’ясувати, чи дійсно цукрознижувальні препарати є непосильним тягарем для українського пацієнта і які засоби він сьогодні може собі дозволити. Спеціалісти кафедри фармакоекономіки Національного фармацевтичного університету провели дослідження споживання в Україні антидіабетичних пероральних препаратів і меншою мірою — інсулінів. Одне із досліджень виконували на базі ендо кринологічного відділення лікарні м. Вінниця під керівництвом Лариси Яковлєвої, завідувачки кафедри фармакоекономіки Національного фармацевтичного університету, доктора фармацевтичних наук, професора, і Ольги Кириченко, доцента кафедри фармакоекономіки Національного фармацевтичного університету, кандидата фармацевтичних наук. У процесі роботи було вивчено понад 200 історій хвороб і листків призначень. Дослідники встановили, що на лікування ускладнень витрачається 85,6% коштів, на інсуліни — 11,8% і всього 2,6% — на пероральні цукрознижувальні препарати. Тобто статистика в Україні є гіршою, ніж у світі. Результати аналізу витрат на стаціонарне лікування хворих із ЦД 2-го типу підтвердили загальну тенденцію щодо розподілу коштів під

РЕЗУЛЬТАТ АНАЛІЗУ ВИТРАТ НА СТАЦІОНАРНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ЦД 2-ГО ТИПУ В ЕНДОКРИНОЛОГІЧНОМУ ВІДДІЛЕННІ ОДНІЄЇ З ЛІКАРЕНЬ М. ВИННИЦЯ 85,6%

90 80 70 60 50 40 30 11,8%

2,6%

10 Інсуліни

Пероральні цукрознижувальні препарати

Лікування ускладнень

Примірка іншого препарату

СТРУКТУРА ВЖИВАННЯ ПЕРОРАЛЬНИХ ЦУКРОЗНИЖУВАЛЬНИХ ПРЕПАРАТІВ В УКРАЇНІ В 2008, 2012, 2013 РР.* ГРУПИ ЦУКРОЗНИЖУВАЛЬНИХ ПРЕПАРАТІВ

2008

2012

2013

Бігуаніди

0,895

2,37

2,94

Похідні сульфанілсечовини

4,749

7,01

7,811

Інші препарати

0,042

0,02

0,028

Інгібітори альфа-глюкозидази

0,0007

Тіазолідиндіони

0,048

0,02

0,026

0,055

0,073

Інгібітори дипептидилпептидази

*Кількість середньодобових доз препарату на 1 тис. осіб/добу

час лікування пацієнтів з ускладненнями цього захворювання, за якою тільки незначна частина коштів (13,3%) спрямовується безпосередньо на зниження гіперглікемії, а основну частину (85,6%) становлять витрати, пов’язані з лікуванням ускладнень діабету. Інше дослідження кафедри було присвячене частоті вживання цукрознижувальних препаратів в масштабі України. Згідно з його результатами в нашій країні хворі на діабет переважно вживають препарати похідних сульфанілсечовини (73,84%), друге місце за частотою застосування із великим відривом посідають бігуаніди (25%). Проте спостерігається і позитивна динаміка: за останні 7 років частота вживання бігуанідів зросла втричі. Майже не застосовуються в Україні інші цукрознижувальні препарати, зокрема інгібітори альфа-глюкозидази, тіазолідиндіони, інгібітори дипептидилпептидази — частка комбінованих препаратів становить усього 1,05%. Негативна динаміка вживання спостерігається відносно всіх класів препаратів, крім інгібіторів дипептидилпептидази. Здебільшого пацієнти застосовують для лікування препарати гліклазиду, глібенкламіду, глімепіриду і метформіну. «Сьогодні метформін у нашій країні представлений 49 найменуваннями лікарських засобів, за останні три роки на ринок вийшло дев’ять препаратів цієї групи. Що стосується гліклазиду, то за три роки в нас з’явилося 5 нових препаратів. Діапазон цін на метформіни і гліклазиди досить широкий. Вартість усіх препаратів зросла, особливо в 2014 р. Мінімальна ціна гліклазидів збільшилася з 20,49 грн за упаковку в 2012 р. до 24,09 грн у 2015 р., максимальна — зі 140,93 до 199,97 грн. Мінімальна ціна препаратів метформіну зросла з 12,19 до 17,16 грн за упаковку, максимальна — зі 101,3 грн до 212,14 грн», — розповіла Л. Яковлєва. Спеціалісти кафедри проаналізували ступінь доступності препаратів метформіну і гліклазиду для українських пацієнтів. Ці групи були обрані саме завдяки їх широкому застосуванню. Оскільки терапія ЦД 2-го типу тривала, то для розрахунку показника було обрано ціну не за упаковку або курс, а за місяць застосування. Отже, місяць лікування препаратами метформіну в 2012 р. коштував 1,38-4,02% середньомісячної зарплати українського пацієнта, у 2013 р. — 1,34-4,06%, а в 2014 р. — 1,57-4,77%. При цьому найдоступнішими є вітчизняні генерики, однак досі залишаються нез’ясованими деякі питання щодо їх біоеквівалентності. «Практично всі зарубіжні виробники підвищили ціну на свою продукцію відповідно до зростання курсу валют. Винятком стала тільки Німеччина. Розрахувавши такий показник, як динаміка коефіцієнтів доступності, ми з’ясували, що в Україні ціни на антидіабетичні препарати ростуть швидше, ніж мінімальна заробітна плата, що відповідно призводить до зниження доступності цих лікарських засобів для пацієнтів», — зазначила Л. Яковлєва. Отже, дослідження підтверджують, що лікування пацієнтів із ЦД 2-го типу в нашій країні стало ще складнішою справою, ніж було раніше. І єдиним виходом для лікаря та пацієнта в цій ситуації є пошук серед наявних на ринку препаратів засобу з адекватним співвідношенням ціна/якість. З іншого боку, згідно з результатами тих самих досліджень, є низка цукрознижувальних препаратів, які, незважаючи на підвищення вартості, залишаються доступними для більшості хворих. І це дає підстави для обережного оптимізму за умови, що свідомість українського пацієнта буде зростати. Ольга МОРОЗ, спеціально для «ВЗ»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

18 вересня 2015 року

НОВИЙ АЛГОРИТМ ЛІКУВАННЯ ЖОВЧНОКАМ’ЯНОЇ ХВОРОБИ Жовчнокам’яна хвороба (ЖКХ) — захворювання не нове і вже добре вивчене. На ЖКБ страждають від 10 до 20% дорослого населення, і за несвоєчасного або неадекватного лікування хвороба може спричинити загрозливі для життя пацієнта стани. Спрощений алгоритм лікування допоможе лікареві швидко зорієнтуватися в ситуації.

Вибір тактики Тактика ведення хворих із ЖКБ має бути диференційованою залежно від стадії захворювання. Однією з них є стадія біліарного сладжа (БС). Цим терміном позначають будь-яку неоднорідність жовчі, яка спостерігається при ехографічному дослідженні. Захворювання на цій стадії може перебігати безсимптомно, супроводжуватися диспептичними розладами або болем у правому підребер’ї (синдром правого підребер’я). Далі виділяють клінічну картину на стадії холелітіазу. По-перше, це може бути безсимптомне камененосійство (латентний перебіг ЖКХ): трапляється у 60-80% хворих із каменями в жовчному міхурі й у 10-20% пацієнтів із каменями в жовчних протоках. Період латентного камененосійства в середньому триває 1015 років. По-друге, виділяють больову форму з типовими жовчними коліками, що в загальній популяції хворих із ЖКБ спостерігається в 7-10% випадків. Проявляється болючими нападами печінкової (жовчної) коліки, що раптово виникають і зазвичай періодично повторюються. Найчастіше напад провокують погрішності в дієті або фізичне навантаження, а іноді він розвивається без причини. По-третє, виділяють диспептичну форму. Частота цієї форми ЖКБ коливається в широких межах — від 30 до 80%, ймовірність її виявлення залежить від того, наскільки ретельно зібрано анамнез. Для цієї форми характерний так званий синдром правого підребер’я у вигляді відчуттів тяжкості та дискомфорту в цій ділянці, пов’язаних або непов’язаних зі споживанням їжі. На відчуття гіркоти в роті скаржиться третина хворих. Крім того, ЖКБ може перебігати під маскою інших захворювань. Прикладом цього є її стенокардична форма, яку вперше як холецистокардіальний синдром у 1875 р. описав С. П. Боткін. За цієї форми біль, що виникає при печінковій коліці, поширюється на ділянку серця, провокуючи напад стенокардії. Зазвичай після холецистектомії напади стенокардії зникають. Або тріада Сейнта — поєднання ЖКБ із діафрагмальною грижею і дивертикульозом товстої кишки — описана Ch. E. M. Saint в 1948 р. Патогенетичний зв’язок компонентів тріади до кінця не з’ясований: можливо, йдеться про генетичні дефекти.

Лікування початкових форм Хворим з уперше виявленим БС у формі завислих гіперехогенних частинок за відсутності клінічної симптоматики необхідні дієтотерапія (дробне харчування й обмеження споживання легкозасвоюваних вуглеводів і холестеринумісних продуктів) та динамічне спостереження з повторним проведенням УЗД через 3 місяці. У разі збереження БС до дієтотерапії необхідно додати медикаментозне лікування. Хворим з БС у формі ехонеоднорідної жовчі з наявністю згустків і застою жовчі незалежно від клінічної симптоматики показане проведення консервативної терапії. Базисним препара-

том при всіх формах БС є урсодезоксихолева кислота (УДХК), яку призначають у дозі 10-15 мг/кг одноразово на ніч протягом 1-3 місяців з проведенням контрольних УЗД щомісяця. У середньому загальний термін лікування зазвичай не перевищує 3 місяців. При БС, що перебігає на тлі гіпотензії жовчних проток і/або гіпертонусу сфінктера Одді, до УДХК доцільно додати мебеверину гідрохлорид у дозі 200 мг 2 рази на добу. Рекомендований курс прийому препарату — не менше 30 днів. У комплекс консервативної терапії показане включення органопрепаратів, які дають гіполіпідемічний ефект, впливаючи на синтез холестерину в гепатоциті та його абсорбцію в кишці.

За умови правильного відбору хворих на літотрипсію фрагментації конкрементів досягають у 90-95% випадків. Літотрипсія вважається успішною, якщо вдається домогтися дроблення конкрементів до діаметра ≤5 мм. Для профілактики ускладнень після руйнування великих каменів доцільно роздробити найбільший із них на кілька маленьких, потім провести 3-місячний курс пероральної літолітичної терапії і знову повторити ЕУХЛ із фрагментацією каменів до необхідного діаметра. Після ЕУХЛ призначають препарати жовчних кислот у тих самих дозах, що і під час пероральної літолітичної терапії.

Пероральна літолітична терапія

Контактне розчинення жовчних конкрементів

20-30% загальної популяції хворих із ЖКБ може бути рекомендована літолітична терапія. Для пероральної форми терапії застосовують препарати жовчних кислот. Хенодезоксихолева кислота (ХДХК) поповнює дефіцит жовчних кислот у жовчі, пригнічує синтез холестерину в печінці, утворює міцели із холестерином і знижує літогенні властивості жовчі. ХДХК зменшує насиченість жовчі холестерином за рахунок пригнічення його абсорбції в кишечнику, синтезу в печінці та зниження секреції в жовчі. Показаннями до літолітичної терапії є відсутність жовчних кольок або поодинокі напади, відсутність порушення прохідності позапечінкових жовчних проток, протипоказаннями — пігментні камені, холестеринові камені з високим вмістом солей кальцію, камені діаметром понад 10 мм, камені, що заповнюють понад 1/4 обсягу жовчної протоки, виражене ожиріння. Ефективність літолітичної терапії залежить від ретельності відбору хворих і тривалості лікування та коливається в широких межах: вища вона в разі раннього виявлення ЖКБ і значно нижча у хворих із тривалим камененосійством у зв’язку зі звапненням каменів. Контролюють її за допомогою УЗД, яке необхідно проводити кожні 3 місяці. Відсутність позитивної динаміки через 6 місяців терапії є підставою для її відміни та вирішення питання про оперативне лікування.

Екстракорпоральна ударно-хвильова літотрипсія Екстракорпоральна ударно-хвильова літотрипсія (ЕУХЛ) — руйнування каменів за допомогою ударних хвиль, індукованих генератором. За даними дослідників, 20% хворих із ЖКБ показане проведення ЕУХЛ. Метод нині використовують як підготовчий етап для подальшої пероральної літолітичної терапії. Унаслідок дроблення каменів збільшується їх загальна поверхня, що сприяє значному зменшенню тривалості курсу літолітичної терапії. Показання до ЕУХЛ: функціонуючий жовчний міхур, прохідні жовчні шляхи, рентгенопрозорі камені або конкременти зі слабкою акустичною тінню, камені розміром не більше 3 см і не менше 1 см, відсутність порожнинних утворень по ходу ударної хвилі та коагулопатії.

При контактному літолізі розчинний засіб уводять безпосередньо у жовчний міхур або жовчні протоки під рентгенологічним чи ультразвуковим контролем. У клінічній практиці використовують такі препарати: метилтретбутиловий ефір (МТБЕ), ізопропілацетат, етилпропіонат, ацетилцистеїн та інші. Показанням до застосування контактного літолізу є рентгенонегативні (холестеринові) жовчні камені, щільність яких не перевищує 100 од. Відносні протипоказання — аномалії розвитку жовчних проток, що ускладнюють виконання процедури, а також великі камені або конкременти, які займають значну частину протоки. Абсолютні протипоказання: нефункціонуючий жовчний міхур, вагітність.

Тактика ведення хворих із безсимптомним камененосійством Рішення про оперативне лікування хворих із безсимптомним камененосійством слід приймати в кожному конкретному випадку індивідуально, з урахуванням показань і протипоказань до перерахованих вище консервативних методів лікування. Слід пам’ятати, що відмова від вичікувальної тактики ведення хворих при безсимптомному камененосійстві та більш раннє проведення холецистектомії сприяють профілактиці ускладнень ЖКБ, у тому числі раку жовчного міхура.

Тактика ведення хворих на стадії хронічного калькульозного холециститу При загостренні хронічного калькульозного холециститу, яке клінічно проявляється, як правило, посиленням болю у правому підребер’ї, почастішанням нападів жовчної коліки, підвищенням температури тіла, лейкоцитозом, збільшенням ШОЕ, а за даними УЗД — тришаровою стінкою жовчної протоки, розмитістю її контурів, збільшенням кількості сладжа — призначають антибактеріальну терапію. Рекомендовані варіанти:   напівсинтетичні пеніциліни: амоксицилін, амоксицилін + клавуланова кислота всередину по 500 мг 2 рази на добу протягом 7-10 днів;

макроліди: по 500 мг 2 рази на добу впродовж 7-10 днів;   цефалоспорини: по 1,0 г кожні 12 години внутрішньом’язово протягом 7 днів;   фторхінолони: по 250 мг 4 рази на добу впродовж 7 днів;   нітрофурани: по 50 мг 4 рази на добу 7 днів. Паралельно необхідно купірувати больовий синдрому 2% розчином дротаверину гідрохлориду (2-4 мл у вигляді монотерапії або в поєднанні з іншими спазмолітиками) або метамізолом натрію (5 мл внутрішньовенно крапельно протягом 3-5 днів). Після усунення гострого болю показане переведення на селективні міотропні засоби для корекції біліарної дисфункції жовчного міхура та сфінктерного апарату (мебеверину гідрохлорид та ін.). Тривалість терапії становить не менше 1 місяця.

Варіанти хірургічного лікування Оперативне втручання посідає чільне місце в лікуванні хворих із ЖКБ і полягає у видаленні жовчного міхура разом із каменями або тільки каменів. У зв’язку із цим виділяють такі види оперативних втручань: традиційну холецистектомію, операції з малих доступів (відеолапароскопічна і «відкрита лапароскопічна» холецистектомія з мінідоступу) та холецистолітотомію. Питання про тактику ведення хворих із холедохолітіазом і визначення показань до оперативного лікування вирішують спільно з хірургом. При цьому перевагу слід віддавати ендоскопічним методам. Групу з підвищеним операційним ризиком становлять хворі із тяжкими супутніми захворюваннями: ішемічною хворобою серця ІІІ-IV функціонального класу, вираженою легенево-серцевою недостатністю, тяжкою декомпенсованою формою цукрового діабету, порушенням згортання крові. Частота розвитку постхолецистектомічного синдрому після оперативного втручання досягає 40-50%. Для профілактики доцільно дотримуватися таких рекомендацій:  оперативне втручання з приводу ЖКХ виконувати до розвитку ускладнень захворювання;  комплексне обстеження хворих проводити в передопераційний період незалежно від вираженості клінічної симптоматики з метою виявлення функціональної й органічної патології біліарного тракту та корекції порушень;  хворим із холестериновим холецистолітіазом проводити курси терапії препаратами УДХК у стандартній дозі протягом 1 місяця до і 1 місяця після операції;  за наявності гіперхолестеринемії, а також у разі поєднання холецистолітіазу з холестерозом жовчного міхура протягом 1 місяця до і 1 місяця після операції проводити терапію препаратами УДХК у дозі 15 мг/кг;  для профілактики рецидивного холедохолітіазу при дисфункції сфінктера Одді (гіпертонусі) застосувувати селективні міотропні спазмолітики протягом 1-2 місяців;  здійснювати ранню реабілітацію хворих після холецистектомії в умовах спеціалізованого гастроентерологічного санаторію;  проводити диспансерне спостереження за хворими після холецистектомії протягом 1 року. Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ДОКАЗОВА МЕДИЦИНА

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

Ш. Е. СТРАУС И ДР. МЕДИЦИНА, ОСНОВАННАЯ НА ДОКАЗАТЕЛЬСТВАХ ВИДАВНИЦТВО: ГЭОТАР-МЕДИА РІК ВИДАННЯ: 2010 СТОРІНОК: 320

(виходить із 1990 року)

Загальний наклад 34 500 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ ПОД РЕД. В. В. ЛЕВАНОВИЧА, В. Н. ТИМЧЕНКО ЭВОЛЮЦИЯ СТРЕПТОКОККОВОЙ ИНФЕКЦИИ. РУКОВОДСТВО ДЛЯ ВРАЧЕЙ ВИДАВНИЦТВО: СПЕЦЛИТ РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 495

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Головний редактор – БУРМАКА М. П.

Редакційна колегія БАХТЕЄВА Т. Д. – член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, Заслужений лікар України

КАРДІОЛОГІЯ ПОД РЕД. Л. ЛИЛЛИ ПАТОФИЗИОЛОГИЯ СЕРДЕЧНОСОСУДИСТОЙ СИСТЕМЫ ВИДАВНИЦТВО: БИНОМ РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 735

ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В. Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ГАРНИК Т. П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» ЗАБОЛОТНИЙ Д. І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України

НЕВРОЛОГІЯ А. А. ВИШНЕВСКИЙ, Н. В. ШУЛЕШОВА ЧЕРЕПНЫЕ НЕРВЫ ВИДАВНИЦТВО: МОСКВА РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 440

ЗАГОРІЙ В. А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю. П. – професор, академік НАМН України КОВАЛЬ В. М. – Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України МІШАЛОВ В. Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ імені О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор

ПЕДІАТРІЯ Э. БАНКАЛАРИ ЛЕГКИЕ НОВОРОЖДЕННЫХ. ПРОБЛЕМЫ И ПРОТИВОРЕЧИЯ В НЕОНАТОЛОГИИ ВИДАВНИЦТВО: ЛОГОСФЕРА РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 672

ПИРІГ Л. А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М. Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л. І. Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, Заслужений лікар України ТРОНЬКО М. Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

УСІЧЕНКО І. Г. – президент Національного товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ЧЕКМАН І. С. – завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, професор, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В. І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, професор, Заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії наук комплексної безпеки

Ця книга — найпопулярніше керівництво з доказової медицини, написане простою, доступною мовою. Його підготували фахівці, які є засновниками цього напряму в науці та медичній практиці. У виданні майже вперше докладно розповідається про доказову медицину, що допоможе лікарю самостійно опанувати необхідну інформацію. У ній також приділено велику увагу викладанню медицини як доказової дисципліни. Керівництво систематично оновлюється, і це — третє — видання відображає нові технології, застосовувані в доказовій медицині. Книга буде корисною практикуючим лікарям на будь-якому етапі їх навчання або практичної діяльності.

У керівництві представлені сучасні дані з етіології, епідеміології та патогенезу стрептококової інфекції. Описані клінічна картина, особливості перебігу в різних вікових групах, методи діагностики, проблеми неспецифічної профілактики і сучасна комплексна терапія скарлатини, стрептококової ангіни, стрептодермії та септичного шоку. Окремі глави присвячені диференціальній діагностиці гострої стрептококової інфекції та інших інфекційних захворювань, які перебігають з ураженням ротоглотки (гострого інфекційного мононуклеозу вірусної природи), із псевдотуберкульозом, а також з іншими хворобами. Детально описані етіотропна терапія стрептококової інфекції, а також особливості ведення хворих із деякими нозологічними формами. Велику увагу приділено діагностиці та лікуванню ускладнень стрептококової інфекції. Керівництво призначене інфекціоністам, педіатрам, кардіоревматологам, нефрологам, епідеміологам і лікарям інших спеціальностей, а також студентам медичних вишів.

Книга є посібником з клінічної кардіології з погляду сучасної патофізіології. Вона охоплює всі захворювання серцево-судинної системи і в доступній формі знайомить читача з найактуальнішими питаннями патофізіології серця і судин, методами діагностики, особливостями клінічної картини й основами лікування хворих кардіологічного профілю. Легкому засвоєнню досить складного матеріалу сприяють оригінальні малюнки, схеми, таблиці, підготовлені досвідченими клініцистами. Видання призначене як для навчання студентів і молодих лікарів, так і для вдосконалення та підготовки лікарів, які вже мають достатній досвід.

Робота відображає багатолітній досвід авторів у галузі діагностики та лікування захворювань і уражень черепних нервів й стовбура головного мозку. У книзі наведено клінічні випадки різних уражень стовбурових структур. Кожне спостереження супроводжується обговоренням з наведенням сучасних уявлень про етіологію та патогенез певного захворювання, рекомендованих методів обстеження та принципів лікування. На основі клінічних і патофізіологічних відповідностей автори проводять аналіз деяких механізмів ураження ядер стовбура головного мозку і черепних нервів. Книга буде корисною студентам медичних вишів, науковим співробітникам і всім, хто хоче знайти відповіді на складні питання анатомії та фізіології.

Представлені в пропонованому виданні рекомендації містять сучасну інформацію про легені новонароджених, необхідну неонатологам у практичній діяльності. Книга слугує своєрідним містком між передовими науковими дослідженнями та застосуванням їх на практиці. Видання містить обговорення нових тем цієї галузі медицини та поради з діагностики й лікування з позицій доказової медицини. Спірні питання представлені так, що читач має можливість прийняти щодо них самостійне рішення у своїй практичній діяльності. Видання підготовлене групою неонатологів, які є лідерами галузі, що гарантує авторитетність матеріалу. Книга призначена практикуючим лікарям неонатологам, педіатрам і пульмонологам.

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Випусковий редактор...........................СВІТЛАНА ЛАРІОНОВА

АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1

Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО

ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138 ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються.

Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2.

Загальний наклад 34 500 Замовлення №30 347 Віддруковано у ТОВ «Укрполiграфмедiа»: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 104 А

Літературне редагування та коректура..............................ЛАРИСА БОБРУЄНКО Відділ реклами..................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю