Ваше здоров'я № 37-38 by Всеукраїнська медична газета “Ваше здоров'я”

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№37-38 (1373-1374) 16.09.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ДЕРЖФОРМУЛЯР

ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ: ЗАКОН ЧИ ДИШЛО? Перше видання Державного формуляра лікарських засобів в Україні відбулося у 2009 році. Відтоді вийшло вісім випусків «фармацевтичної конституції», але вона так і не стала основним законом діяльності лікарів: згідно з опитуванням, майже половина з них лише чули про Формуляр, але ним не послуговується. Що заважає? Недовіра до механізму форСТОР. мування документу, інертність мислення чи відсутність контролю?

НОВИНИ НОВА КОМАНДА МОЗ ОНКОХВОРІ ДІТИ — ЗАРУЧНИКИ ЦИНІЧНОЇ БІЗНЕС-ГРИ? «ЕКОНОМІЯ» НА ЗАКУПІВЛЯХ-2015 ВРАЖАЄ

ВІДКРИТІ ДВЕРІ РЕАНІМАЦІЙ: ПАЦІЄНТАМ РАДІСТЬ, А ЛІКАРЯМ? Cучасні підходи до надання медичних послуг вимагають багатьох змін. Але вирвати одну проблему з усього комплексу неможливо. Тим паче, що взялися за найлегше — дозволили доступ відвідувачів до реанімацій, забувши при цьому про цивілізований підхід до цього процесу, про забезпечення робочого місця кадрами й обладнанням. А хіба питання про те, де віднайти гроші на медикаменти, стало для родичів пацієнтів СТОР. менш болючим після того, як їм дозволили їх відвідувати?

ПІДВИЩЕННЯ ЗАРПЛАТ МЕДПРАЦІВНИКІВ — НА ПОРЯДКУ ДЕННОМУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ

НА МЕЖІ СТРАЙКУ

2-5

СТОР.

Львівським медикам із серпня припинили виплату надбавок, мотивуючи тим, що у фонді заробітної плати недостатньо коштів. Це стало останньою краплею і загострило увагу до інших проблем галузі. Тепер медична спільнота намагається вирішити їх «пакетно», вимагаючи заодно й покращення умов праці. Медики КП «Львівська станція швидкої медичної допомоги», які вийшли на пікет до облдержадміністрації, заявили про бажання розв’язати конфлікт шляхом перемовин, але попереджають, що мають право на страйк і готові ним скористатися. СТОР.

НОВИНИ ЗНОВУ ОНОВЛЕННЯ

РЕЗОНАНС

НОВА КОМАНДА МОЗ

абінет Міністрів України 31 серпня призначив трьох заступників Міністра охорони здоров’я. Це Павло Ковтонюк, Олександр Лінчевський і Оксана Сивак. Із заступників попереднього Міністра Уляна Супрун залишила Романа Ілика, який відповідатиме за фармацевтичний напрямок і ліцензування медзакладів. Павло Ковтонюк призначений заст упником Міністра з напрямку реформ. Викладач Школи охорони здоров’я Національного університету «Києво-Могилянська академія». У цьому самому закладі отримав освіту: закінчив Школу соціальної роботи та Школу охорони здоров’я при НаУКМА. Працював проектним менеджером з реформи охорони здоров’я при Національній раді реформ. Брав участь у розробці Національної стратегії реформування системи охорони здоров’я на період 2015-2020 років та Концепції реформи фінансування системи охорони

здоров’я України. Вивчав економіку охорони здоров’я на спеціальних програмах ВООЗ та Світового банку. Спеціаліст ВООЗ з питань реформи охорони здоров’я. Олександр Лінчевський — заступник Міністра з питань медицини та організації медичної допомоги в АТО. Закінчив Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця та Національну медичну академію післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика. За фахом — торакальний хірург. Член Європейської спілки торакальних хірургів і Європейської спілки хірургів травми та невідкладної хірургії. Асистент кафедри торакальної хірургії та пульмонології НМАПО ім. П. Л. Шупика. Працював відповідальним хірургом поєднаної травми Київської міської клінічної лікарні №17. Медичний директор ініціативи ГО «Захист Патріотів». Оксана Сивак опікуватиметься питаннями громадського здоров’я та

євроінтеграції. Випускниця Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця. Лікар акушергінеколог у Центрі репродуктивного здоров’я Київської міської клінічної лікарні №1. 12 років працювала в компанії Parexel куратором клінічних досліджень у напрямках онкології, кардіології, ревматології та ендокринології, що проводилися в різних країнах світу. Координатор медичних проектів у громадській організації «Ініціатива Е+». Співавтор закону про реабілітацію та Національної стратегії розвитку служби крові. Консультант ВООЗ. Працювала лікарем медичної служби Майдану. Серед перших завдань, оголошених новими заступниками Міністра охорони здоров’я, — реімбурсація для всіх, медичні тренінги для офіцерів, відкриття Центру громадського здоров’я. За матеріалами прес-служби МОЗ України та LB.ua

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ОГОЛОСИЛО КОНКУРС НА ЗАМІЩЕННЯ ПОСАДИ ДИРЕКТОРА ДП «ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПЕРТНИЙ ЦЕНТР». СЕРЕД ВИМОГ ДО ПРЕТЕНДЕНТІВ: ПОВНА ВИЩА МЕДИЧНА АБО ФАРМАЦЕВТИЧНА ОСВІТА, ЗАГАЛЬНИЙ СТАЖ РОБОТИ ЗА ФАХОМ НЕ МЕНШЕ 10 РОКІВ, ВИСОКИЙ РІВЕНЬ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ ЩОДО СУЧАСНИХ ПРАВИЛ І НОРМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ, РЕКОМЕНДАЦІЙ ВООЗ У СФЕРІ ОБІГУ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ТОЩО. СТРОК ПОДАННЯ ДОКУМЕНТІВ — ДО 20 ВЕРЕСНЯ 2016 Р. За матеріалами прес-служби МОЗ України

БЕЗВІД ПОВІД А ЛЬНІСТ Ь

ОНКОХВОРІ ДІТИ — ЗАРУЧНИКИ ЦИНІЧНОЇ БІЗНЕС-ГРИ?

кремі провали в моделі закупівлі лікарських засобів спеціалізованими міжнародними організаціями, яка була впроваджена в цьому році, змусили втрутитися Уряд і народних обранців. До вирішення проблеми з розмитненням та поставками в регіони ліків за програмою дитячої онкології залучені всі можливі інстанції — особисто Прем’єр-міністр, в. о. Міністра охорони здоров’я, депутати. Про це повідомила Голова Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець. Вона звинуватила МОЗ у тому, що відомство не взялося до цієї справи раніше. Препарати за програмою дитячої онкології були придбані британським закупівельним агентством Crown Agents в українського посередника й уже протягом трьох місяців не передаються до МОЗ для подальшої поставки в регіони. На сьогодні на складах зберігається таких ліків на суму близько 125 млн грн. Уже порушувалося питання, що в разі невиконання постачальником цих препаратів вимог митниці, Мінекономіки і фіскальних служб вони можуть бути повернуті виробнику. Крім того, народні депутати ініціюють звернення до ГПУ і СБУ через зрив поставок ліків за програмою дитячої онкології, які для України здійснювало британське агентство Crown Agents. Про це повідомила перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Оксана Корчинська. «Діти чекають закуплені препарати вже 90

діб. Йде бізнес-гра між українським посередником, який шантажує зараз усіх, між ДП «Укрмедпостач», яке 90 днів мовчало, що є така проблема, і міжнародною організацією Crown Agents, — сказала вона. — Вони всі, перекладаючи відповідальність один на одного, не досягли результату. Там є багато питань, оскільки тільки хвилину тому український дистриб’ютор заявив, що він не готовий прийняти умови, оскільки Мінфін змушує сплатити ПДВ. І ця велика гра коштує нам життя дітей. Країна має навчити відповідати за недбалість своїх чиновників. Колишнє керівництво МОЗ України весь цей час нам говорило, що процес розблоковано, що в плановому порядку ліки надходять, але це — повна брехня». За словами політика, не відповідають дійс ності й заяви Crown Agents про те, що 65% ліків від потреби вже поставлені. «Зараз на складах лікарень не більше 30% від необхідних нам препаратів, — додала вона. — Також важливо провести офіційну перевірку того, у яких умовах зберігалися ці ліки 90 днів. Вони всі дорогі. Середня вартість одиниці — від 4 тис. грн. Є ліки, які коштують 28 тис. грн за флакон. І вони дуже потрібні Україні. А весь цей час, поки препарати перебувають на складі, благодійники і батьки купують ліки для дітей за власний кошт. І хто за це повинен відповідати?» Повідомлялося й про те, що в рамках закупівель через зазначене агентство були запропоновані ліки сумнівної якості. Так, на сайті

громадської організації «Медконтроль» на минулому тижні оприлюднено аналітичний розбір закупівель Сrown Agents і зроблено висновки про низьку ефективність його діяльності. «Організація Crown Agents ще не закупила 12 позицій за програмою «Доросла онкологія» та «Онкогематологія» на суму 1,85 млн дол. За програмою «Дитяча онкологія» не вдалося ані досягнути суттєвого зниження цін, ані виконати терміни поставок. Відносно деяких закуплених препаратів є сумніви щодо їх якості та досвіду застосування при онкозахворюваннях у дітей». Напередодні народні депутати зареєстрували у Парламенті законопроект, у якому пропонується усунути Crown Agents від закупівель ліків для України. У тексті пояснювальної записки до законопроекту, зокрема, сказано, що така ініціатива обумовлена незадовільними результатами закупівель через Crown Agents, яка не виконала плану за одним із напрямків, через що заклади охорони здоров’я недоотримали значні обсяги очікуваних ліків для онкохворих. Отже, Crown Agents не виправдала надій за всіма трьома очікуваними результатами — ні за економією, ні за швидкістю доставки, ні за гарантованою якістю препаратів. Але як це пояснити онкохворим дітям, їх батькам та опікунам, яких фактично залишили сам на сам з їх страшною бідою? За матеріалами УНН та medcontrol.com.ua

Типові штатні нормативи відмінено. Що далі?

ідміна Наказу від 23.02.2000 р. №33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я» — перше спільне рішення нової міністерської команди. Про це Уляна Супрун повідомила у Facebook. Рішення викликало багато питань і неоднозначних думок фахівців. Згаданий наказ №33 вимагає додержання медзакладами типових штатних нормативів і щорічного затвердження штатних розписів лікарень у місцевих департаментах охорони здоров’я перед формуванням бюджетів на наступний рік. У. Супрун супроводила повідомлення про його відміну коментарем, у якому більше емоцій, ніж пояснень щодо подальших дій головних лікарів медзакладів і чиновників на місцях: «Потреба у медсестрах була регульована кількістю ліжок, а у прибиральницях — типом підлоги. Саме за «дороговказами», тобто нормативами, мав формуватися штат будь-якого закладу охорони здоров’я протягом останніх 16 років. Від такого штату залежало фінансування закладу. Це відірване від реальності знущання над організацією роботи. Цінність свободи — у самостійному визначенні своїх потреб і формуванні власної команди». За її словами, тепер керівник закладу охорони здоров’я сам визначатиме його структуру, «базуючись на досвіді та здоровому глузді». Але без відповіді залишаються головні питання: типові штатні нормативи, що були передбачені окремо для обласних, міських, районних, дитячих, інфекційних, туберкульозних та інших лікарень, відмінені взагалі чи готуються оновлені за міжнародними стандартами? яким тепер буде порядок надання бюджетного фінансування, які критерії фігуруватимуть у бюджетному запиті? До цього додамо, що наказ №33 надавав «право керівникам закладів охорони здоров’я в разі виробничої необхідності змінювати штати окремих структурних підрозділів або вводити посади, не передбачені штатними нормативами, за рахунок посад інших структурних підрозділів у межах фонду оплати праці». Як бути тепер? Також варто нагадати, що цим наказом були виокремлені медичні галузі, які «при проведенні оптимізації з метою раціонального використання кадрового потенціалу» вважалися пріоритетними, тобто захищеними від скорочень. Наказом вимагалося «надавати пріоритетність первинній медико-профілактичній допомозі, особливо в сільській місцевості, службі екстреної та швидкої медичної допомоги, медичній допомозі дітям і матерям, туберкульозній, психіат ричній, онкологічній, серцево-судинній, судинно-мозковій службам та боротьбі з ВІЛ-інфекцією/СНІДом». Виходить, тепер можна проводити скорочення персоналу де завгодно й як завгодно, сподіваючись лише на здоровий глузд керівників медзакладів? А якщо здоровий глузд раптом підведе? Усі ці питання напередодні бюджетних битв вимагають термінових відповідей. За матеріалами Facebook

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

16 вересня 2016 року

З В І Д К И « Д Р О В Е Н Я ТА » ?

«ВІД К АТ И»

НЕЗРОЗУМІЛІ ВАКЦИНИ, ПІДОЗРІЛІ ПОСТАЧАЛЬНИКИ, ПОРОЧНІ ЗВ’ЯЗКИ

попередніх випусках «ВЗ» розглядала обставини скандалу з вакциною «Пентаксим» із маркуванням китайською мовою й критичним терміном придатності (січень-березень 2017 року). «Китайська» вакцина була закуплена МОЗ України через міжнародну організацію ПРООН, постачальником виявилося ТОВ «Фармекс Груп». На інфографіці наведено також відомості про вакцину БЦЖ, пос тавлену канадською компанією «ІнтерВакс Лтд.». Препарати закуповувалися за аналогічними процедурами: «Пентаксим» — ПРООН, БЦЖ — Дитячим фондом ЮНІСЕФ. Як видно, маркування на ампулах з протитуберкульозною вакциною виконане англійською мовою, їх термін придатності спливе аж у квітні 2019 року. Коли на флаконі з «Пентаксимом» можна прочитати лише назву препарату, то на ампулах із вакциною БЦЖ розміщена зрозуміла інформація (температурні умови зберігання, дозування тощо). Вакцина, закуплена ТОВ «Фармекс Гру п», ві дрізн яєтьс я ві д вакцини, придбаної для України канадською компанією, не тільки відсутністю зрозумілої інформації, а й ненадійним терміном придатності. Нагадаємо: ТОВ «Фармекс Груп», що заповнило українські склади вакциною не першої свіжості, виробленою у 2014 році для китайських споживачів, уже встигло звинуватити в бюрократичній тяганині… МОЗ України. Цікаво, що власником ТОВ «Фармекс Груп» є група компаній «Здоров’я», котра належить Олександру Шишкіну — російському олігарху і члену партії «Єдина Росія». Тому самому Шишкіну, який голосував за анексію Криму у 2014 році та заборонив компанії «Здоров’я» постачати ліки для потреб українських воїнів у зону АТО. Сподіватимемося, що

Вакцини, закуплені через міжнародні організації КОШТИ ДЕРЖБЮДЖЕТУ 2015 РОКУ. ПОСТАВКА ВАКЦИН — ЛІТО 2016 РОКУ

Вакцина від ЮНІСЕФ

Вакцина від ПРООН

ПОСТАЧАЛЬНИК «ІнтерВакс Лтд.», Канада

ТОВ «Фармекс Груп»

ВЖИТИ ДО: квітня 2019 р.

березня 2017 р.

2 роки 8 місяців

ВАКЦИНА БУДЕ ПРИДАТНА ЩЕ:

7 місяців

англійська

МОВА МАРКУВАННЯ

китайська

зрозуміла (цілком або частково)

ЗРОЗУМІЛІСТЬ МОВИ

авторитетних світових фондів. Вочевидь, потрібно переглянути й умови поставок у договорах з постачальниками. За матеріалами Pharma.net.ua

К РИ Т ИЧНИЙ ПОГЛЯД

«ЕКОНОМІЯ» НА ЗАКУПІВЛЯХ-2015 ВРАЖАЄ

оловний позаштатний фахівець Мі ністерства охорони здоров’я за спеці альністю «Інфекційні хвороби» Ольга Голубовська повідомила через Facebook: чиновники МОЗ разом із представниками ПРООН погодилися, що результати еконо мії державних коштів завдяки міжнародним закупівлям препаратів, м’яко кажучи, пере більшені. Наводимо її критичний і резонанс ний статус від 7 серпня. «Нарешті сьогодні робоча група МОЗ зрозуміла, у який це дивний спосіб ПРООН «заощадила» нам 110 тис. дол. на закупівлі препаратів від гепатитів, з огляду на те, що регіони отримали ліки (і то не всі) у значно менших кількостях, аніж замовляли згідно з квотами.

З’ясувалося: міжнародна організація під рахувала, що виділених грошей не вистачає на замовлені препарати, тому... самостійно знизила квоту на 22%. Відповідно, регіони й отримали менше препаратів. І це, виявля ється, економія! Тобто, наприклад, вас посилають в аптеку зі списком життєво необхідних ліків для всіх членів сім’ї вартістю в 1 тис. грн, ви купує те менше препаратів за 800 грн, вважаючи решту економією, повертаєтесь додому і єхидно питаєте: «Що б вам іще купити?» Сьогодні члени робочої групи разом з представником ПРООН погодилися з тим, що це не «економія», а просто «залишок» коштів, отриманих у результаті штучно заниженої потреби, який необхідно ви

ержавне підприємство «Інсти тут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевсько го» змогло закупити препарат від ге патиту софосбувір удвічі дешевше, ніж спеціалізована міжнародна організація ПРООН. Про це йдеться в повідомленні прес-служби громадської організації «Медичний контроль». «ПРООН придбала софосбувір для МОЗ за ціною 434 грн без ПДВ, а Інсти тут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського — за 223 грн з ПДВ. І річ тут зовсім не в обсягах: ПРООН закуповувала у шість разів більше», — зазначається у повідомленні. В організації вказали, що причина такої суттєвої різниці в ціні на один і той самий препарат — специфіка механізму міжнародних закупівель, який не усуває корупції на етапі формування номенкла тури препаратів. «Цей випадок — яскрава ілюстрація того, чому міжнародні закупівлі не мають відношення до боротьби з корупцією: інак ше нам довелося б звинуватити ПРООН в отриманні відкату, чого, звичайно, бути не може. Реальна корупція в охороні здоров’я працює не на етапі проведення торгів, а на етапі створення монополії в номенклатурі закупівель. Після досяг нення монополії вже неважливо, хто за куповує — ПРООН чи МОЗ, закупнику доведеться піти на будь-які умови моно поліста і на будь-яку, взяту зі стелі, ціну», — наголошує «Медконтроль». За матеріалами medcontrol.com.ua

незрозуміла (цілком)

Дані з відкритих джерел: ЮНІСЕФ Україна, Інтерфакс-Україна, Міністерство охорони здоров’я України, офіційний сайт м. Одеса, власна інформація порталу Pharma.net.ua

найближчим часом МОЗ з міжнародними партнерами усунуть ті законодавчі прогалини, які дають змогу завозити в Україну непот ріб, прикриваючись гострою необхідністю та підриваючи реноме

Ціни на ліки від гепатиту завищені вдвічі

тратити, закупивши всі замовлені регі онами ліки. Одразу скажу: нічого кримінального в цьому немає, грошей не вистачало, знизили квоту... ну, не погодили, ну, придбали упер ше рибавірин за ціною, що в десятки разів перевищує закупівельну вартість поперед ніх років... Але ж не треба вводити в оману всіх, включаючи керівництво різних рівнів, відносно якихось заощаджень... Я вже не кажу про те, що можна було б порадитися з експертами, на чому точно «економити» (недозакуповувати) не можна через серйозні ризики для пацієнтів... Але в них там, мабуть, свої експерти, мультидисциплінарні...» За матеріалами Facebook

! ЗГІДНО З НОВИМ ЗАКОНОМ УКРАЇНИ «ПРО ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ» ГОЛОВА ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ТА КОНТРОЛЮ ЗА НАРКОТИКАМИ І ЙОГО ПЕРШИЙ ЗАСТУПНИК БУДУТЬ ПРИЗНАЧЕНІ СТРОКОМ НА 5 РОКІВ. ПОСАДОВИЙ ОКЛАД ГОЛОВИ — 12 061 ГРН, ЙОГО ПЕРШОГО ЗАСТУПНИКА — 11 200 ГРН. ЧИНОВНИКАМ ТАКОЖ НАРАХОВУВАТИМУТЬ НАДБАВКИ ЗА РАНГ, ІНТЕНСИВНІСТЬ ПРАЦІ ТА ВИКОНАННЯ ОСОБЛИВО ВАЖЛИВОЇ РОБОТИ. За матеріалами Урядового порталу

НОВИНИ ВБИВЧИЙ Ф ОРМ А ЛІЗМ

Ч Е Р ГА

ОМБУДСМЕН АКЦЕНТУЄ УВАГУ НА ВІДСУТНОСТІ ПРЕПАРАТІВ ДЛЯ ВАЖКО ХВОРИХ ДІТЕЙ

повноважений Верховної Ради з прав людини Валерія Лутковська заявила, що питання забезпечення медичними препаратами дітей, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, залишається гострим і невирішеним. «Уповноваженим з прав людини протягом 2015-2016 років перед Міністерством охорони здоров’я неодноразово ставилося питання про необхідність своєчасно вжити заходів для безперебійного та безкоштовного забезпечення ді-

тей необхідними лікарськими засобами, як це передбачено законодавством. Але від МОЗ України надходять лише формальні відповіді, що не містять конкретної інформації стосовно вирішення зазначених питань», — наголошується в повідомленні прес-служби омбудсмена. Зокрема в липні 2016 року Прем’єр-міністру України Володимиру Гройсману було направлено листа з проханням доручити Міністерству охорони здоров’я вжити відповідних заходів. «З ін-

формації, наданої МОЗ на виконання доручення Прем’єра, випливає, що в 2016 році отримання доступної та якісної медичної допомоги знову під загрозою. Так, за даними Міністерства, станом на 1 вересня 2016 року все ще «триває підготовка матеріалів для проведення процедур закупівель», — повідомили в омбудсмена. За матеріалами УНІАН та прес-служби Уповноваженого ВР з прав людини

СВОЇ ЛЮД И

ЗА РЕЄСТРАЦІЮ ЛІКІВ «ВІДПОВІДАТИМЕ» ФАРМОЛІГАРХ БОРИС ЛИТОВСЬКИЙ?

керівництві ДП «Державний екс пертний центр Міністерства охорони здоров’я України» 12 серпня 2016 року відбулися зміни: з посади гендиректора ДЕЦ було звільнено Тетяну Талаєву та призначе но в. о. гендиректора ДЕЦ Тетяну Думенко — директора Департаменту раціональної фармакотерапії та супроводу державної формулярної системи. Ці кадрові зміни не заслужено обійшли увагою адже саме від організації, котра проводить експертизу ліків і відповідає за їх реєстрацію, залежить, чим лікуватимуться українці, які ліки потраплять в українські аптеки та лікарні. До того ж, згідно з повідомленням ІА «Інтерфакс-Україна» Т. Талаєву знято через недостатньо високий рівень кваліфікації, а сайт ЛікиLeaks додає, що за інсайдерською інформацією справжня причина — у Т. Ду

менко, для котрої крісло директора Депар таменту раціональної фармакотерапії стало затісним. Також відомо про її давню співпрацю з кількома впливовими організаціями і фондами фармацевтичного ринку. Зокрема, ЛікиLeaks пише про матеріально вигідне для Т. Думенко співробітництво з SIAPS, Всеукраїнською ме режею ЛЖВ, БФ «Пацієнти України», фондом «Відродження» та іншими організаціями. Т. Думенко ще й активна лобістка так званого африканського сценарію розвитку української фармацевтики — впровадження переліку основних лікарських засобів, побу дованого за лекалами аналогічних переліків у країнах Африки, що й стануть «основним асор тиментом» українських лікарень та аптек. На їх придбання громадяни отримуватимуть дотації від держави за програмами реімбурсації. Регу

лювати ж наявність тих чи інших препаратів у переліку й «доведеться» Т. Думенко. «Хрещений батько українського фармацев тичного ринку Борис Наумович Литовський не міг без болю дивитися на хаос у ДЕЦ і вирішив навести там лад. Так, як він це бачить. Тобто впорядкувати потоки і сісти на них», — іроніч но коментує ЛікиLeaks і прогнозує, що із цією метою найближчим часом ДЕЦ буде реформо вано, і у Т. Думенко з’явиться заступник, відпо відальний за найблагодатніший реєстраційний напрямок, — вірна соратниця Б. Литовського Олена Матвєєва. Остання відома як директор Департаменту післяреєстраційного нагляду ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України» та лобістка сумнів них онкопрепаратів індійської фірми «Мілі», пов’язаних з Б. Литовським. А Тетяні Думенко, котра володіє кількома іноземними мови та є своєю людиною у фондах, асамблеях, посоль ствах, схоже, будуть відведені представницькі функції. За матеріалами ЛікиLeaks

РЕВІЗІЯ

ТОВАРИСТВО ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА ЗНОВУ ПІД ПІДОЗРОЮ

ротягом 2013-2015 років та I кварталу 2016 року Міністерство охорони здоров’я за рахунок держбюджету виплати ло 252,3 млн грн на утримання патронажної служби Товариства Червоного Хреста України, яка не здійснювала діяльності у сфері охорони здоров’я. Про це повідомила прес-служба Дер жавної аудиторської служби України, звітуючи про результати перевірки фінансово-господар ської діяльності МОЗ за період з 01.08.2013 р. по 01.05.2016 р. Матеріали ревізії передані до правоохоронних органів, про результати поін формовано Кабінет Міністрів України.

Це повідомлення нагадало про гучний скандал із ТЧХУ, що розгорівся на початку року та був непомітно «погашений», так і зали шивши без відповідей запитання журналістів і громадськості. Тоді, у січні 2016 року, жур налісти проекту «Слідство.Інфо» («Громад ське телебачення») провели розслідування та підготували телевізійний сюжет, у якому звинуватили деяких керівників і рядових чле нів організації у створенні комерційних схем, торгівлі «гуманітаркою» та навіть у її розкра данні цілими фургонами. Тоді ж з’ясувалося, що з 1993 року ТЧХУ отримує фінансову під

тримку з держбюджету України. Але, згідно з даними МОЗ, що були оприлюднені після журналістських запитів, у період з 2013 по 2016 рік на потреби організації було виділено понад 365 млн грн, а не 252,3 млн грн, як повідомляє Держаудитслужба зараз. У цьому світлі питання про корупційну складову партнерства МОЗ і ТЧХУ ще більше загострюється. За матеріалами прес-служби Державної аудиторської служби України та delo.ua

БІЗНЕС НА КРОВІ

ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ У КИЄВІ ФАРМЗАВОД ОБСЛУГОВУВАВ ТЕРОРИСТІВ

олишній генеральний директор фарма цевтичного заводу зі Сходу України з початком АТО перереєстрував це підпри ємство в Києві, але при цьому спонсорував те рористичну організацію ДНР. Про це повідомила

прес-служба СБУ. Продукцію, котру випускав завод, реалізовували на окупованій території, а на частину виручки від продажів закупову вали військову техніку, зброю і боєприпаси. До того ж, за даними СБУ, психотропні та зне

болювальні препарати, котрі виготовляли на підприємстві, безкоштовно надавали для лікування поранених терористів. Податки ж колишній гендиректор сплачував у самопро голошений «центральний банк» ДНР. Зазначеній особі заочно повідомили про підозру у вчиненні кримінального злочину. Слідчі дії тривають. За матеріалами прес-служби СБУ

Спрощується порядок направлення громадян на лікування за кордон

ід головуванням в. о. Міністра охорони здоров’я У. Супрун 1 ве ресня відбулося позачергове за сідання Комісії МОЗ України з питань направлення на лікування за кордон. Було розглянуто 14 справ й ухвалено рішення про взяття на облік 12 осіб, у тому числі 8 дітей. У цілому на обліку вже перебувають 67 хворих, із них — 31 дитина. «Кожен, кого ми беремо на облік, отримує шанс одужати й жити далі. Про те найбільших зусиль маємо докласти, щоб створити умови для лікування таких громадян у нас в країні», — зазначила Уляна Супрун. Під час засідання комісія також розгля нула питання про зняття з обліку пацієнтів, які вже пролікувалися за кошти благодій ників або за власні ресурси, й ухвалила рі шення про перерозподіл залишків грошей на рахунку білоруської клініки. Нагадаємо: до зарубіжних клінік за програмою КПКВК 2301360 «Лікування громадян України за кордоном» нап равляються пацієнти для отримання медичної допомоги переважно з при воду онкогематологічних, онкологічних, нейрохірургічних, кардіохірургічних захворювань і вроджених вад розвитку у разі неможливості її надання в закла дах охорони здоров’я України. Лікування за кордоном як винятковий захід перед бачений для громадян, захворювання яких не лікуються на території України, незалежно від віку, статі, соціального по ходження, майнового стану, місця про живання та інших ознак. Зараз у МОЗ готують зміни до поряд ку направлення громадян на лікування за кордон зі спрощення процедури реєстра ції та зменшення кількості необхідних до кументів. Наразі пакет нових норматив них актів проходить фінальну перевірку та найближчим часом буде поданий до Кабінету Міністрів України. За матеріалами прес-служби МОЗ України

! НА САЙТІ МОЗ ОПУБЛІКОВАНИЙ ДЛЯ ГРОМАДСЬКОГО ОБГОВОРЕННЯ ДОВГООЧІКУВАНИЙ ПРОЕКТ НАКАЗУ «ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ РЕЄСТРУ РЕФЕРЕНТНИХ ЦІН (ЦІН ВІДШКОДУВАННЯ) НА ПРЕПАРАТИ ІНСУЛІНУ». За матеріалами прес-служби МОЗ України

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

16 вересня 2016 року

Б Ю Д Ж Е Т- 2 0 17

ЗАГРОЗИ

ПІДВИЩЕННЯ ЗАРПЛАТ МЕДПРАЦІВНИКІВ — НА ПОРЯДКУ ДЕННОМУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ

ерховній Раді запропоновано розглянути законопроекти 1332, 1164 про збільшення заробітних плат медичним працівникам та водіям швидких. Про це повідомила народний депутат Ірина Сисоєнко. «Тепер будемо боротися за те, щоб їх проголосували», — написала вона. Для включення цих законопроектів до порядку денного І. Сисоєнко неодноразово зверталася до Уряду та Голови Парламенту, адже для закладання додаткових коштів в бюджет на 2017 рік необхідно проголосувати за ці законопроекти вже у вересні. Законопроект 1332 «Про внесення змін до Закону України «Основи законодавства України

про охорону здоров’я» дасть змогу отримувати медпрацівникам:  надбавки за вислугу років залежно від стажу роботи в державних і комунальних закладах охорони здоров’я;  щорічну грошову винагороду за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов’язків;  матеріа льн у допомог у на оздоровлення під час надання щорічної відпустки;  доплати до посадового окладу за роботу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, розташованих у сільській місцевості та селищах міського типу. Законопроект 1164 передбачає внесення змін до Закону України «Про екстрену медичну допомогу»,

що дасть змогу виплачувати підвищені посадові оклади, надбавки за особливий характер праці, за вислугу років та інші, а також премії й винагороди водіям бригад екстреної медичної допомоги. «Немедичні працівники бригад екстреної медичної допомоги працюють у таких само складних умовах, що і медичні працівники, зазнають не меншого фізичного та психологічного напруження, їх робота також пов’язана з ризиками для здоров’я та життя, зокрема від криміногенних факторів. Дуже важливо забезпечити справедливу оплату їх праці на законодавчому рівні», — зазначила І. Сисоєнко. За матеріалами Facebook

К РОВНЕ ПИ ТА ННЯ

ОПЛАТА ПРАЦІ ЧИ ПОДАЧКА?

оловний лікар лікарні швидкої медичної допомоги Миколаєва Олександр Дем’янов виклав у Facebook розрахункову відомість про зарплату лікаря-хірурга ЛШМД за серпень цього року, де фахівцю з окладом 2690 грн нараховано до отримання з Фонду заробітної плати копійки. «Навіть немає коментарів…», — написав він. Але згодом додав, що загальним хірургам, які стоять на «передовій» охорони здоров’я, не доплачують навіть за шкідливість, а щоб отримати до-

плати за інтенсивність праці, які нараховуються із загального фонду зарплати, потрібно довести її фінінспекції. «Відповідно до закону, хірургічна активність оплачується за кількість виконаних операцій, і всім байдуже до того, що одна операція може тривати й 3, й 6 годин. І байдуже, що після неї хірург чергує в палатах і хоч не проводить операцій, але робить багато перев’язок, а хірургічні перев’язки — це не просто амбулаторна заміна пов’язки, — зазначив він. — На моє переконання, лікар

повинен отримувати хоча б той мінімум, який дасть йому змогу після добового чергування не бігти в поліклініку чи приватний кабінет, щоб ще десь підробити, а прийти додому, добре виспатися, присвятити залишок дня сім’ї та самовдосконаленню». Повідомлення викликало великий резонанс у соціальній мережі й обурення читачів. Згадувалося, що, наприклад, поліцейські отримують зарплату близько 8 тис. грн, й виплачується вона регулярно, незважаючи на рівень злочинності, який зріс на 40% за рік; що з таким зневажливим ставленням держави до праці медиків у вигляді «виплати подачок» годі й очікувати результативності реформ і подолання хабарництва та корупції. Як позитивний, наводився приклад міста Дніпро, де міськрада додає до бюджетної зарплати працівникам швидкої допомоги 50%. Але такі виплати, на жаль, здійснюються лише в деяких регіонах країни. За матеріалами Facebook

БІЛІ П ЛЯМИ

ДИТЯЧІ ФОРМИ ЗНЕБОЛЮВАННЯ: ПОТРЕБИ НЕВІДОМІ

гідно з реалізацією проекту Стратегії розвитку паліативної допомоги в Україні на період до 2027 року МОЗ визначить установу, яка вже із цього року проводитиме постійний моніторинг питань організації та надання такої допомоги населенню. Крім того, у сфері надання паліативної допомоги МОЗ запроваджуватиме нові механізми фінансування відповідно до принципу «гроші ходять за пацієнтом». Раніше Уповноважений Президента з прав ди-

тини Микола Кулеба заявив про критичну ситуацію із дитячими формами знеболювання. «Згідно з даними волонтерів такої допомоги потребують 30 тис. дітей, представники МОЗ заявляли про 17-18 тис. Але коли «копнули» глибше… На запит народного депутата Сергія Березенка щодо кількості таких дітей, у МОЗ озвучили цифру — 193... Тобто ми побачили, що Міністерство не володіє інформацією про дійсні потреби в дитячих формах знеболювання. Те, що батьки чіпляються за

будь-яку соломинку, переплачують, узагалі страшно», — сказав він. За його словами, дитячі форми опіоїдів призначають у всьому світі, й МОЗ повинен «закласти гроші на їх закупівлю вже в цьогорічний бюджет». «Оскільки немає точної статистики, немає запиту від МОЗ, на жаль, не планують випуск таких препаратів і вітчизняні фармвиробники», — додав М. Кулеба. За матеріалами УНН

ВАКЦИНА «РАБІПУР» ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ СКАЗУ ВИРОБНИЦТВА КОМПАНІЇ GLAXO SMITH KLINE (91,390 ДОЗ) ЗАКУПЛЕНА ЗА КОШТИ ДЕРЖБЮДЖЕТУ І РОЗВЕЗЕНА ПО ВСІХ РЕГІОНАХ — В ОБЛАСНІ ТА РАЙОННІ ЛІКАРНІ. ДЕФІЦИТ АНТИРАБІЧНОЇ ВАКЦИНИ СПОСТЕРІГАВСЯ В УКРАЇНІ ПРОТЯГОМ ДВОХ ОСТАННІХ РОКІВ. За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

ВООЗ: 40% випадків інфекційних захворювань — нестандартні

а оцінками ВООЗ, щорічно понад 30 тис. жінок і 200 тис. новонароджених по всьому світу вмирають від інфекційних хвороб, спричинених стійкими до антибіотиків патогенами (супербактеріями), у тому числі внутрішньолікарняними. Вірогідність зараження зростає у випадку, коли приміщення лікувальних закладів не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, що характерно для країн з низьким рівнем доходу. Крім того, ці держави зазнають великих труднощів із забезпеченням населення антибіотиками: через недоступність таких препаратів показник материнської та малюкової смертності в Азії і Африці істотно перевищує аналогічний показник у розвинених країнах. Для жителів країн з високим рівнем доходу більшу загрозу сьогодні становить антибіотикорезистентність збудників зах ворювань. За оцінками ВООЗ, у великих медичних центрах близько 40% випадків інфекційних захворювань у новонароджених не піддаються стандартному лікуванню. На думку фахівців, стійкість мікроорганізмів до антибіотиків розвинулася через надмірне або неправильне їх вживання, а також через зростання обсягів застосування антибіотиків у тваринництві. У ВООЗ нагадують, що крім дотримання елементарних вимог гігієни і стерильності під час надання медичної допомоги, лікарі повинні виконувати певні правила призначення антибіотиків. За матеріалами vademec.ru

Рак провокують гаджети

а даними ВООЗ, останніми роками намітилася тенденція до збільшення кількості випадків онкозахворювань у дітей. Щорічно на рак хворіють у середньому 50-200 осіб з 1 млн дитячого населення. Експерти британської благодійної організації Children with Cancer UK зазначають, що з 1998 року онкозахворюваність серед дітей зросла на 40%. Збільшуються й показники дитячої смертності від раку. Основна причина цієї «епідемії» — спосіб життя, вважають фахівці. Екологія не покращується, кількість автомобілів зростає, діти все частіше користуються комп’ютерами, планшетами та мобільними телефонами. Негативно позначається на здоров’ї і вживання фаст-фуду. Діти ведуть менш активний спосіб життя, проводячи час в інтернеті, спілкуючись з друзями в месенджерах і неправильно харчуючись. Не секрет, що незбалансоване харчування і сидячий спосіб життя можуть спровокувати проблеми з надмірною масою тіла, а це, як свідчать результати останніх досліджень, є причиною виникнення деяких форм раку. Експерти вважають: батьки повинні приділяти більше уваги дітям. Окрім того, на оздоровлення способу життя дітей мають бути спрямовані й державні програми. За матеріалами УНІАН

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

ВІДКРИТІ ДВЕРІ РЕАНІМАЦІЙ: ПАЦІЄНТАМ РАДІСТЬ, А ЛІКАРЯМ?

Нещодавно Міністерство охорони здоров’я видало наказ, який дозволяє рідним та знайомим безперешкодно, 24 години на добу, у будь-який день тижня відвідувати пацієнтів у реанімації та палатах інтенсивної терапії. Хворі та їх родичі зітхнули з полегшенням, а от у медичної спільноти наказ викликав суперечливі думки.

ЧЕРНІГІВЩИНА

Андрій ЖИДЕНКО, головний лікар Чернігівської обласної лікарні, голова ГО «Асоціація головних лікарів Чернігівської області», Заслужений лікар України

ВЗ Наприкінці червня набув чинності Наказ Міністерства охорони здоров’я №592 «Про затвердження Порядку допуску відвідувачів до пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні у відділенні інтенсивної терапії». Ваша особиста думка: чи на часі він? — Безумовно, цей наказ і потрібний, і своєчасний. Особливо для дитячих лікарень. Дитина налякана, для неї саме перебування в медичному закладі — уже стрес, і тут обов’язково поруч повинні бути батьки, які підтримають, заспокоять, підбадьорять. Якщо поруч мама, дитина легше перенесе будь-яку маніпуляцію, набагато швидше одужає. Я — батько двох дітей і з особистого досвіду знаю, яким тягарем для хворого малюка є ізоляція від рідних. Інша справа, що батьки та родичі бувають різні. Саме тому в наказі прописано: у реанімацію не допускаються відвідувачі з проявами гострих інфекційних захворювань, у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння. Крім того, відвідувачам забороняється втручатися в роботу обладнання або створювати перешкоди процесу лікування. А от щодо дорослих пацієнтів реанімації, то тут потрібен поміркований підхід. Хворі там здебільшого перебувають у несвідомому стані, у комі, і бачити це дуже тяжко психологічно, тож чи потрібні такі відвідини? Родичам, безумовно, це необхідно, а от друзям та знайомим краще відвідувати пацієнта, коли його стан стабілізується і він буде переведений із реанімаційного відділення до звичайної палати. ВЗ У вашому лікувальному закладі й раніше, до виходу відповідного наказу, родичам дозволяли відвідувати палати інтенсивної терапії, їх залучали, за бажанням, до догляду за хворим… — Так, навіть до цього наказу ми дозволяли близьким відвідувати пацієнтів, тому що формально це не було заборонено. На моє особисте переконання, коли родичі перебувають поруч із хворим, то процес одужання відбувається набагато швидше. До того ж, вони допомагають доглядати за пацієнтами. Скажімо, коли в лежачого хворого надмірна маса тіла, медсестра із санітаркою не завжди можуть його повернути, що дуже важливо, зокрема для профілактики пролежнів. Крім того, не треба забувати і про психологічний аспект. Наприклад, нещодавній випадок, який побачила вся країна: поранений офіцер,

котрий тривалий час пробув у комі, почав реагувати на голос маленької донечки. У медицині є ще багато незвіданого, особливо це стосується психічної сфери. Ми бачимо, як присутність рідної людини стимулює головний мозок і спонукає хворого повернутися практично з того світу. Я вважаю, що цим треба серйозно займатися і ретельно вивчати досвід країн, де запроваджено вільне відвідування тяжких хворих. Окремо хочу зазначити один момент: треба чітко виписати правила відвідування реанімації, взаємини медперсоналу з родичами пацієнта. Це необхідно зробити для того, щоб захистити як хворого, так і лікаря. Кожна країна в цьому плані має свої особливості. Якщо взяти за приклад Німеччину або Ізраїль, то там запротокольовано кожну дрібничку. У США ж усе відкрито та прозоро, ніяких табу, але є «червона лінія», заходити за яку — зась. Порушник режиму платить дуже великий штраф. ВЗ Впровадження нового наказу потребує від закладів певної підготовчої фази. Як це відбувається в обласній лікарні? — Зараз якраз ми і займаємося підготовчою роботою. Причому, це стосується не тільки змін у документації, а й суттєвих практичних кроків, які вимагають певного фінансування. Закуповуємо одноразові халати, шапочки, бахіли, щоб забезпечити ними реанімаційні відділення в необхідній кількості. Фінансові можливості багатьох пацієнтів та їх родичів дуже обмежені, для деяких із них навіть однор азовий халат купити дорого. Тож вважаю, що придбати захисний одяг одноразового використання — обов’язок лікарні. Крім того, ми замовили спеціальні медичні ширми. Під час відвідування закордонних клінік я бачив, що там палати ділять за допомогою ширм, і кожний хворий має свій особистий простір. Щоб не порушувати прав пацієнтів, слід обов’язково відокремити кожного з них. На жаль, під час проектування лікувальних закладів і потім під час наступних ремонтів та реконструкцій у нас на це не звертали уваги. ВЗ У наших медичних закладах часто плутають реанімацію та палати інтенсивної терапії. Часто хворий перебуває в реанімації по 2-3 тижні, тоді як у закордонних клініках там лежать тільки ті, хто насправді потребує такої допомоги. — Дійсно, реанімація — це комплекс заходів, спрямованих на відновлення різко порушених або втрачених життєво важливих функцій організму (серцево-легеневих, церебральних тощо). У реанімаційному відділенні хворий повинен перебувати від кількох годин до 2-3 днів максимум. Тільки-но відновлюються фізіологічно важливі функції, його переводять у палату інтенсивної терапії, де лікування може тривати 2-3 і більше тижнів, особливо це стосується післяінсультних хворих, пацієнтів з нейроінфекцією тощо. Зараз в обласній лікарні маємо реанімаційне відділення та відділення інтенсивної терапії, причому друге нещодавно розширили до 16 ліжок. Це пов’язано передусім зі збіль-

шенням частоти випадків нейроінфекції. Такі пацієнти інколи перебувають у палаті інтенсивної терапії близько місяця. Їх стан змінюється хвилеподібно, і після нетривалого покращення може знову спостерігатися погіршення. Щоб не втратити такого хворого, ми його тривалий час лікуємо у відділенні інтенсивної терапії, де є всі можливості для надання специфічної медичної допомоги. ВЗ На вашу думку, чи можливий спротив і саботаж згаданого наказу з боку лікарів? — Я думаю, що деякий спротив можливий, адже все нове в нас приживається дуже важко. Медицина взагалі галузь консервативна, тут багато догм, від яких складно відмовитися. Але ми повинні йти в ногу з часом та відповідати сучасним світовим стандартам лікування. Лікарі, які вже мають досвід роботи у відкритих реанімаціях, кажуть, що їм так навіть простіше. Але ті, хто звик працювати в закритому режимі, звичайно, будуть проти наказу, адже він вимагатиме від лікарів та середнього медичного персоналу більшої відповідальності.

великі концентрації такого розчину, наприклад 1% хлораміну, вбивають сапрофітів і сприяють розвитку патогенної мікрофлори. Тобто на дезінфекційних розчинах ми вирощуємо вірулентні форми і плодимо внутрішньолікарняні інфекції. У європейських лікарнях проводять звичайне вологе прибирання, а в приміщеннях, де мають дотримуватися стерильності, прос то штучно підвищують тиск повітря (на 0,1-0,2 атмосфери і більше). У такий спосіб із приміщення видувається «брудне» повітря, а ззовні воно не втягується. У нас такого немає, тож в операційну або реанімаційне відділення все всмоктується, як у пилосос. Зовсім інший підхід у них і до реанімацій. Я був у реанімаційному відділенні однієї з клінік США — це велика кімната, де віялом стоять ліжка, посередині — слідкуюче та реанімаційне обладнання, до пацієнта підключені датчики. А в нас хворі часом по півтора місяця лежать у реанімації у повній свідомості, при цьому вони ізольовані від близьких і знайомих. Потрібно відходити від радянських стандартів та жити по-європейськи. Саме із цією метою і впроваджується зазначений наказ МОЗ.

ВЗ У такому разі, чи буде наказ ретельно виконуватись у лікувальних закладах? — Мені здається, що тут дуже важлива позиція громадян, яким потрібно навчитися відстоювати свої права. Це загальносвітова практика, яку слід впроваджувати і нам. Микола ДЕЙКУН, головний лікар КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», Голова постійної комісії Чернігівської обласної ради з питань охорони здоров’я, Заслужений лікар України, кандидат медичних наук, професор

одичі пацієнта мають право заходити в будь-яке приміщення лікарні, у якій він перебуває, для них не повинно бути закритих зон. Тільки в цьому випадку ми можемо говорити про демократизацію нашого суспільства. Закр иті реанімації, відсутність інформації — це пережиток радянської епохи, від якого наша медицина не може відмовитися й досі. У розвинутих країнах родичі пацієнтів без жодних перешкод відвідують своїх близьких, що не заважає лікарям надавати якісну медичну допомогу. Наприклад, у Литві, Естонії в реанімацію новонароджених ми зайшли прямо з вулиці. Звичайно, потрібно дотримуватися деяких елементарних правил гігієни: вас попросять одягнути бахіли і помити руки, халат, до речі, не обов’язковий. Там політика чистих рук, причому руки постійно миють не лише відвідувачі, а й медперсонал. Говорять, що завдяки цьому зменшується кількість випадків внутрішньолікарняної інфекції. До речі, у Європі вже давно ніхто не миє стіни та підлоги дезінфекційним розчином. Мало того, вважають це дуже шкідливим, оскільки не-

РІВНЕНЩИНА Анатолій МЕЛЬНИЧУК, завідувач відділення анестезіології та інтенсивної терапії (реанімації) КЗ «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради, головний позаштатний анестезіолог управління охорони здоров’я Рівненської ОДА, Заслужений лікар України

ідвідування пацієнтів у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії (простіше кажучи, у реанімаціях) — це лише одна з безлічі проблем нашої служби, які потребують нагального вирішення. Утім, як на мене, це завжди було лише непорозумінням, обумовленим непоінформованістю як медичної, так і немедичної громадськості. Новоприйнятий Наказ №592, у принципі, нічого не змінив у нашій роботі. Тим паче, що у своїй діяльності служба анестезіології та інтенсивної терапії (АІТ) керується Наказом МОЗ України від 08.10.1997 р. №303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» — йому, до речі, незабаром виповниться 20 років. Так от у ньому не міститься жодного слова про те, яким має бути статус відділень АІТ — закритим чи відкритим. Відтак у нашій області всі реанімаційні відділення десятиріччями сповідують принципи відкритості, інформованості, диференційованого та максимального сприяння й доброзичливого ставлення до пацієнтів і їх рідних. Ці аспекти є непорушними аксіомами для медперсоналу. Тож, по можливості, відвідувачів завжди пропускали до хворих, усе їм показували і розказували, прохаючи лише про одне: не торкатися апаратури. Завдяки такому доброзичливому підходу в нас повне взаємо-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

16 вересня 2016 року

розуміння з рідними пацієнтів. Так було багато років донині, і так є зараз. Питання відвідування реанімаційних пацієнтів не можна розглядати окремо від комплексу інших медичних і соціальних проблем. Бо й без Наказу №592 контроль за хворими і медиками з боку відвідувачів був практично стовідсотковим — вони все бачать, чують, беруть у всьому активну участь, і це не завжди йде на благо. Річ у тому, що лікувальний заклад, медпрацівники і пацієнти утворюють трикутник, стосунки між сторонами якого — доволі специфічні, а іноді навіть небезпечні для всіх учасників. Посудіть самі: медикаментозне забезпечення в нас, м’яко кажучи, недостатнє, тобто медичний заклад не може самостійно проводити планове лікування хворих. І дуже добре, що рідні пацієнтів розуміють ситуацію та купують для них необхідні препарати. Однак це зумовлює з їх боку роздратування та злість, адже ліки коштують дорого, грошей немає, зарплати малі, хворі занедбані... Ще одне питання: матеріально-технічне оснащення відділень АІТ. Реанімація — підрозділ лікарні, діяльність якого нерозривно пов’язана з медичним обладнанням, тут його зосереджено найбільше. За протоколами, кожне ліжко інтенсивної терапії має бути робочим місцем бригади АІТ, оснащеним дихальною, лікувальною і лабораторною апаратурою, необхідною для повноцінного надання допомоги пацієнтам. Але ж ми цього сьогодні не маємо, обладнання хронічно не вистачає. Більшість наявної апаратури застаріла і навіть примітивна для відділень АІТ. Гадаєте, відвідувачі, які приходитимуть до своїх рідних, не зауважать і не порівняють обладнання, що працює біля різних ліжок? І не питатимуть вони лікарів, чому біля одного пацієнта є той чи інший монітор, а біля ліжка їх родича — немає? Але чомусь ніхто не порушує питання про створення рівних умов для всіх пацієнтів у відділеннях АІТ у забезпеченні медичним обладнанням. Крім того, не всі відділення АІТ у нашій області мають достатньо місця — більшість із них розташовані в пристосованих приміщеннях. Хоча останнім часом ситуація поліпшується: багато районних лікувальних закладів проводять реконструкції та ремонти і навіть відкривають нові відділення АІТ (зокрема це зробили в Рокитнівській та Володимирецькій ЦРЛ, нині реконструюють відділення у Гощанській ЦРЛ). Та все ж і тут є нюанси. Зазвичай у районних лікарнях відділення АІТ багатопрофільні й розраховані на 6 ліжок, на яких одночасно лікуються і діти, і дорослі. Тож найскладніша обстановка з відвідуваннями пацієнтів складається не в обласних закладах, а саме там. Повірте, у таких умовах медикам дуже непросто бути терплячими, поміркованими, доб розичливими, чесними і відкритими, але вони все ж таки намагаються. Водночас, ми маємо внести зміни до організації роботи анестезіологічної служби, оновивши наказ №303, зокрема в плані показань і протипоказань до госпіталізації у відділення АІТ. Це дуже складне й тонке питання. Уявіть, як ми маємо відмовляти згорьованим родичам невиліковного пацієнта і виписувати його помирати додому! Ми стаємо заручниками ситуації, і її треба регламентувати на законодавчому рівні. Потрібно також вдосконалити штатний розпис відділень АІТ, особливо середнього та молодшого персоналу. Наприклад, у нас чергує два сестринських пости на 12 ліжок. А якщо ступінь критичного стану буде однаковим у кількох пацієнтів? Медсестра не може надавати допомогу одночасно їм усім. Якщо ж така ситуація станеться на очах у відвідувачів, це може приз вести до непередбачуваних наслідків. Хочу згадати й про проблему внутрішньогоспітальних інфекцій. На жаль, анестезіологічну службу України неможливо порівняти з жодною іншою в цивілізованих країнах Європи чи США за організацією роботи, площею відділень, штатами, зарплатою медиків і навіть, як не

дивно це звучить, поширеністю бактерій. Кожне відділення АІТ в нашій області має свій мікробіологічний паспорт, а мікробіологічну ситуацію в країні загалом контролює Державний центр сепсису. І ситуація, що склалася довкола контролю зазначених інфекцій в Україні, просто жахає. Адже ні в лікаря, ні в пацієнта практично немає вибору антибіотиків. У нас у запасі — одиниці найпотужніших препаратів, за якими вже немає наступних поколінь, і якщо ми вдамося до широкого використання цих антибіотиків, засобів боротьби з інфекціями практично не залишиться. Тож і тут варто вживати якнайшвидших заходів. Звісно, сучасні підходи до надання медичних послуг вимагають від анестезіологічної служби багатьох змін. Але вирвати одну проблему з усього комплексу неможливо. Тим паче, що взялися за найлегше — дозволили доступ відвідувачів до реанімацій, забувши при цьому про цивілізований підхід до цього процесу, про забезпечення робочого місця кадрами й обладнанням. А хіба питання про те, де віднайти гроші на медикаменти, стало для родичів пацієнтів менш болючим після того, як їм дозволили їх відвідувати? На жаль, основні проблеми, що насправді турбують і хворих, і їх близьких, поки не вирішені. Вважаю: «гострий» період адаптації до нового наказу, як і при будь-якій хворобі, незабаром мине. Працюватимемо, як і раніше. Зрештою, жоден наказ не може заборонити нормальних людських стосунків або дозволити їх, а це завжди — на першому місці. А нам варто припинити обговорювати надумані проблеми та повернутися до справжніх: забезпечення фінансуванням, обладнанням, кадрами. ЛЬВІВЩИНА

Дмитро КВІТ, головний лікар Львівської міської дитячої клінічної лікарні, Заслужений лікар України, магістр державного управління

би припинити всі дискусії на тему відвіду вання реанімацій, хочу поставити риторичне запитання, на яке неодноразово намагався відповісти собі сам: «Як би поводилися всі супротивники дозволу на спільне перебування родичів із пацієнтами у відділеннях інтенсивної терапії, опинившись на місці самих родичів, тих, кому офіційно досі це було заборонено?» Відповідь, швидше за все, очевидна й унеможливлює всі подальші спекулювання на цю тему. Проте відкритість відділень жодним чином не тотожна безконтрольності. Кожен випадок, кожне захворювання є індивідуальною та навіть інтимною річчю й вимагає дотримання вимог приватності. В умовах наших лікарень, де кількість одномісних палат у реанімаційних відділеннях обмежена, цей аспект набуває особливого значення, що і зумовлює обов’язковий контроль за відвідуванням. У нашому закладі є два реанімаційні відділення: для новонароджених і дітей, старших одного місяця. Власне, у відділенні для найменших ми вже впродовж 10 років впроваджуємо елемент відкритості, активно залучаємо батьків до догляду за дітьми. Госпіталізуючи матерів, ми забезпечуємо збереження або стимулювання лактації: відділення обладнані спеціальними кріслами, у яких жінки можуть годувати груддю. Деякі складні випадки вимагають особливого підходу, особливого догляду чи навіть певних навичок з боку батьків, і ми їх цього навчаємо. У реанімаційному відділенні для дітей старшого віку це питання є дещо складнішим. У кожному випадку рішення щодо спільного перебування приймається індивідуально, оскільки враховується здатність батьків бути

корисними дитині та медичному персоналу. Не менш важливим є і психологічний чинник. Не проблема дозволити батькам перебувати із дитиною, проте вони мають підходити до справи із холодним розумом і всіляко сприяти одужанню й позитивному психоемоційному стану дитини, а не пригнічувати своїм відчаєм і страхом. Власне, наказ МОЗ про цілодобовий допуск родичів до реанімацій є вкрай актуальним для нашої лікарні, оскільки він, певною мірою, узаконив те, що працювало в нас протягом десяти років. Ще тоді спільно з управлінням охорони здоров’я Львівської міської ради ми дійшли згоди щодо цього питання та розмірковували, як впровадити наші передові ідеї в життя. Тепер ми абсолютно впевнені у правильності своїх рішень і позбулися відчуття, що порушуємо закон. ІВАНО -ФРАНКІВЩИНА

Володимир ВОВЧУК, завідувач відділення анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні

же минуло достатньо часу, аби об’єктивно оцінити зміни, спричинені впровадженням у практику наказу щодо відкритості відділень реанімації та інтенсивної терапії. Спершу про негативні наслідки. Вільний допуск відвідувачів у реанімацію не завжди збігається з правом пацієнтів на дотримання конфіденційності стосовно інформації про стан їх здоров’я. Як правило, в одній палаті перебуває багато хворих, біля них — ще по кілька родичів. А біля ліжка кожного пацієнта висить табличка з його паспортними даними, діагнозом тощо, тож інформація, за розголошення якої лікарів карають, — практично у вільному доступі. Чимало хворих скаржаться на порушення їх спокою: присутність чужих людей у палаті завдає їм неабиякого дискомфорту. Ще один «гострий» кут дозволу на цілодобове відвідування — можливість родичів перебувати у палатах навіть уночі. З іншого боку, після набуття чинності наказу суттєво змінилося ставлення родичів хворих до медперсоналу. Коли відділення було закрите, надходило багато скарг і невдоволених відгуків, мовляв, насправді медики за зачиненими дверима реанімації «нічого не роблять, лише чай та каву п’ють». А після того, як люди отримали змогу на власні очі побачити весь лікувальний процес, будь-які претензії самі собою відпали, бо ж стало очевидно, наскільки важкою є робота в реанімаційному відділенні, де на одну медсестру припадає по три «лежачих» пацієнти, котрі потребують ретельного догляду.

Іван ТІТОВ, завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету

ЗМІ необґрунтовано перевищують позитивний вплив відвідування родичів на стан пацієнтів, які перебувають у відділеннях інтенсивної терапії. При цьому недооцінюють і не обговорюють негативні наслідки, які, звісно ж, є. Спершу планувалося відчинити двері лише в дитячі реанімації, аби маленькі пацієнти не були обмежені в праві спілкування з найріднішими людьми. А потім ідея трансформувалася до того, аби надати це право всім пацієнтам.

Погоджуюся: лікарня — це не в’язниця. Хворий має право отримати психологічну підтримку рідних, та й самі родичі повинні мати можливість бути поруч тоді, коли вони цього побажають. Тільки-но з’явився проект наказу про вільний доступ до реанімації, його опублікували для професійного і суспільного обговорення. Тоді представники Асоціації анестезіологів України звернулися до провідних фахівців галузі, аби вони висловили свої пропозиції щодо удосконалення документа. Я, як і багато моїх колег, також надіслав своє бачення у письмовій формі, де виклав важливі позиції, на котрі варто було б звернути увагу. Йдеться про чимало професійних нюансів, які впливають на стан пацієнтів і ефективність роботи реанімаційного відділення. Адже в проекті наказу чомусь врахували здебільшого емоційні фактори, наприклад, вказали, що будь-хто і будь-коли може заходити в реанімацію. А це завдає незручностей, створює ускладнення і загрози, зокрема для безпеки пацієнтів, їх приватності, труднощі в роботі медперсоналу тощо. Моє бачення збігалося з думкою більшості колег. Зрештою в остаточному варіанті документа переважну кількість наших зауважень не врахували. Складається враження, наче затвердили його зопалу й для того, аби сподобатися громадськості. Тож тепер реанімація стала відділенням найбільш відкритого типу в усій лікарні, а іншими словами — справжнім прохідним двором. Зараз будь-кому найлегше зайти саме в реанімацію. Пацієнти відділень інтенсивної терапії хірургічного профілю — найскладніша категорія як з точки зору застосування високоінвазивних медичних технологій, так і суворого виконання заходів інфекційного контролю, а санітарнопротиепідемічний режим повинен бути максимально наближеним до умов операційної. Вільні контакти з відвідувачами такий режим унеможливлюють. До інших негативних ефектів також можна віднести постійний потік запитань, що виникають у родичів до медичного персоналу, намагання контролювати роботу медпрацівників, непередбачуване втручання відвідувачів у роботу складної високотехнологічної медичної апаратури. Загалом варто визнати, що наказ про вільний доступ різко ускладнив роботу інтенсивної терапії, а в деяких моментах навіть паралізував. У більшості лікувальних закладів України відділення інтенсивної терапії представлені у вигляді блоків. Вони розраховані на чотири, шість або вісім пацієнтів, площа на одного хворого не перевищує 9 квадратних метрів, на яких розміщені функціональне ліжко, апарат штучної вентиляції легень, електроаспіратор, моніторні системи, штативи для внутрішньовенних інфузій, стійки з інфузоматами. Крім того, у блоці розташовані шафи з ліками, робочий стіл медсестри, пристрої для дезінфекції, стіл для перев’язок. У таких умовах цілодобове або тривале перебування родичів є фізично дуже обтяжливим як для пацієнтів, так і персоналу. Іноді навіть вільного стільця бракує. Звісно, родичі мають право відвідувати хворих, але цей процес потрібно регламентувати, наприклад, чітко визначити години для цього, ізолювати пацієнтів у зонах приватності бодай за допомогою пересувних перегородок чи штор, вживати максимальні заходи протиепідемічної безпеки тощо. Прийнятий документ про вільне відвідування хворих необхідно також ретельно доопрацювати із залученням фахівців-реаніматологів, врахувавши при цьому специфіку роботи різнопрофільних відділень інтенсивної терапії. Олена БЕРЕЗКІНА (м. Чернігів), Дана РОМАНЮК (м. Рівне), Юлія МАСЮКЕВИЧ (м. Львів), Наталя МОСТОВА (м. Івано-Франківськ), спеціально для «ВЗ»

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

ДЕРЖФОРМУЛЯР ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ: ЗАКОН ЧИ ДИШЛО?

Перше видання Державного формуляра лікарських засобів в Україні відбулося у 2009 році. Відтоді вийшло вісім випусків «фармацевтичної конституції», але вона так і не стала основним законом діяльності лікарів: згідно з опитуванням, майже половина з них лише чули про Формуляр, але ним не послуговується. Що заважає? Недовіра до механізму формування документу, інертність мислення чи відсутність контролю?

Валентин ПАРІЙ, завідувач кафедри менеджменту охорони здоров’я НМУ ім. О. О. Богомольця, Заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор

ВЗ Ви стояли біля витоків створення формулярної системи в Україні, упродовж багатьох років очолювали центральний формулярний комітет МОЗ. Чи узгоджуються кроки України в цьому напрямку зі світовим досвідом? — Так, формулярна система існує в усьому світі, щоправда її форми в різ-

них країнах відрізняються, але суть залишається незмінною. Подекуди укладають так званий негативний перелік препаратів (ті, які використовувати не варто), деякі країни створюють формуляри, де вказані найефективніші й рекомендовані ліки, існує окремий формуляр лікарських засобів ВООЗ. Утім, «золотим стандартом» прийнято вважати державний формуляр Великої Британії — він найпотужніший і оновлюється двічі на рік. Ми вивчали їх досвід на етапі впровадження формулярної системи в Україні. Проект першого випуску Державного формуляра пройшов експертизу ВООЗ. Нині також відслідковуємо, як видозмінюється формулярна система світу, які підходи використовують для її формування, тобто перебуваємо в процесі вдосконалення. За роки, що минули, Державний формуляр лікарських засобів (далі — Формуляр) в Україні набув статусу

нормативного документа, котрий містить перелік зареєстрованих у країні якісних, ефективних, безпечних, економічно доцільних лікарських засобів, що доведено доказовою медициною та досвідом практичного застосування. Крім того, у 2013 році були внесені зміни до Основ законодавства України про охорону здоров’я, згідно з якими (ст. 141) Формуляр зараховано до галузевих стандартів. Оскільки вітчизняне законодавство передбачає обов’язкове їх дотримання, ігнорування Формуляра є порушенням закону. ВЗ Чи усвідомили це маси? — Схоже, що не зовсім. Хоча наша кафедра проводить численні тренінги, курси тематичного вдосконалення, семінари з цього питання, усім випускникам медичних вишів вручають Формуляр у вигляді електронного довідника, зрештою, цей документ сьогодні доступний в електронному форматі, але не всі лікарі дотриму-

ються його вимог. Існує навіть певний супротив — його чинять не так лікарі первинної ланки, як окремі науковці, котрі, ігноруючи доказову базу, вважають окремі лікарські препарати, що не входять до Формуляра, ефективними і лобіюють їх використання. Ми живемо в державі, де нормативні документи ігноруються системою. Наприклад, Наказом МОЗ України від 19.07.2005 р. №360 затверджено Правила виписування рецептів та Порядок відпуску лікарських засобів з аптек. Виконуються вони у нас? Ні! А з цього й потрібно починати, щоб навести лад. Крім того, у нас досі «рулює» мережевий маркетинг, котрий нав’язує лікарям свої інтереси (який вже тут Формуляр!). Хоча законодавство забороняє такий спосіб лобіювання, однак знову повертаємося до пункту першого — невиконання законів. Тож і маємо відповідний результат: у лідери топ-

8 www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

16 вересня 2016 року

продажів потрапляють ті лікарські препарати, що не входять до Формуляра, тобто з недоведеною ефективністю. Серед таких — «Актовегін», який за багато років став уже «прит чею во язицех». Про нього створено стільки міфів (їх розповідають навіть головні спеціалісти МОЗ), що факт відсутності клінічних досліджень відносно цього препарату, здається, відійшов на другий план. Так само не мають доказової бази і не входять до Формуляра багато інших популярних у нашій країні препаратів: «Цераксон®», «Пірацетам», «Церебролізин®». Якщо переглянути рейтинг брендів лікарських засобів за обсягом аптечних продажів (у грошовому вимірі) упродовж 2012-2014 років, то його фаворитами є той самий «Актовегін» (він завжди перший), «Кодтерпін ІС®» (другий у рейтингу), «Ессенціалє®» тощо. Дуже великою «повагою» користуються такі «життєво необхідні ліки», як «Мезим®», «Лінекс®», «Стрепсілс®», «Гропринозин®», «Карсил®», «Синупрет®», «Лазолван®», «Мілдронат®» тощо. Тоді як у цивілізованому світі препарати — лідери продажів відображають реальну структуру захворюваності населення, ми живемо в країні чудес. І медицина в нас така сама дивна. Свого часу наша кафедра провела фармакоекономічний аналіз терапії ішемічної хвороби серця (ІХС) та стенокардії напруги в пацієнтів, які лікувалися в умовах цілодобового стаціонару. Так-от понад 8% від загальної кількості призначених їм препаратів не входять до протоколів лікування. Найчастіше призначали «Магнію сульфат», «Дексаметазон», «Димед рол», «Корглікон», «Супрастин ®». Про яку якість лікування можна говорити? Хворих з ІХС, що отримували терапію амбулаторно, лікували ще «краще» — майже 24% призначених їм препаратів не входять до клінічних протоколів, при цьому частка витрат пацієнтів на такі засоби сягнула майже 40%. Навіть під час лікування інсультів використовують близько 60% «позапротокольних» ліків! ВЗ Чим пояснити таке бажання лікарів «ходити наліво»? — Багато з них вважає, що ніхто не має права заборонити їм призначати те, що вони вважають за потрібне. Інший аргумент: препарат зареєстрований, отже, дозволений до використання. Так, ці ліки не заборонені, тобто вони безпечні, але ж це не означає, що вони ефективні! По-перше, якщо лікар працює в тому чи іншому закладі, він зобов’язаний дотримуватися протоколів лікування і вимог законодавства в галузі охорони здоров’я. По-друге, витрачати кошти на ліки, котрі не мають доказової бази, — знущатися над пацієнтами, які й без того ледь зводять кінці з кінцями. По-третє, не потрібно змішувати поняття. Препарати можуть бути зареєстровані відповідно до чинної законодавчої бази та вимог щодо реєстрації ліків, але при цьому в кожній країні діє система стандартизації медичних технологій, їх оцінки щодо економічної та медичної доцільності, яка разом із протоколами та формулярами покликана відбирати із зареєстрованих препаратів найефективніші, найбезпечніші й найбільш економічно вигідні для пацієнта та держави. Тому жодної розбіжності тут

В УКРАЇНІ ПОТРІБНО ПЕРЕОРІЄНТУВАТИ СИСТЕМУ КЛІНІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ, АБИ ЗАБЕЗПЕЧИТИ ЇЇ ВИСОКУ МЕТОДОЛОГІЧНУ ЯКІСТЬ. ДЛЯ ЦЬОГО В НАС Є І ВІДПОВІДНІ ФАХІВЦІ, І НАЛЕЖНА БАЗА, А ОТ ЗАМОВЛЕНЬ БРАКУЄ. ПОКИ ЩО У НАС ПРОВОДЯТЬСЯ КЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІКІВ (І ЇХ БАГАТО), АЛЕ ПЕРЕВАЖНО ІНОЗЕМНИХ ВИРОБНИКІВ. ПОДІБНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОТРЕБУЮТЬ ЗНАЧНИХ КОШТІВ. ОДНАК ІНШОГО ШЛЯХУ НЕ ІСНУЄ немає, якщо працюють закони, відповідальність лікаря і належний контроль. Наприклад, у всьому світі діють фахові лікарські організації, котрі дбають про свій імідж і не допустять, аби лікар порушував правила чи виявляв свій непрофесіоналізм. Тобто коли лікар призначає препарати, що не входять до формуляра чи протоколів, він повинен серйозно аргументувати такий крок. Він може бути виправданим лише в окремих випадках персоналізованого лікування, але ж не як масове явище! ВЗ Деякі лікарі нарікають на те, що нині зумисне дискредитують старі перевірені ліки на догоду більш дороговартісним аналогам. — Це твердження не має під собою жодних підстав. Методологія відбору лікарських засобів до Формуляра унеможливлює будь-яке лобіювання з боку виробників. Стосовно «перевірених часом» і дешевих ліків. Доказова медицина як новий напрямок в оцінці медичних технологій з’явилася в 90-ті роки минулого століття. І ті препарати, які використовувалися раніше, не проходили сучасних стандартизованих широкомасштабних досліджень. Нині збільшився ринок, з’явилися нові методи оцінювання якості й ефективності лікарських засобів, центри доказової медицини, які аналізують такі дослідження, формується система їх доказовості, стандартизації, метааналізу тощо. Тому «перевірені часом» не означає такі, що відповідають вимогам часу. ВЗ Тоді чи не станеться так, що вітчизняні препарати взагалі зникнуть із Формуляра? — На жаль, деякі препарати, які на вітчизняному ринку зайняли потужну нішу, не пройшли процедури перевірки доказовою медициною. Ми поцікавилися в працівників британського центру доказової медицини, чи траплялося їм бодай одне дослідження українс ьких фармвиробників, яке враховувалося в систематичних оглядах, метааналізі тих чи інших медичних технологій. І отримали негативну відповідь. Тож коли виникає питання щодо внесення певних вітчизняних препаратів до Формуляра (із цього приводу вітчизняні виробники навіть судові позови подають), ми не можемо цього зробити, якщо методологія якості досліджень не відповідає європейським стандартам і вимогам. В Україні потрібно переорієнтувати систему клінічних досліджень, аби забезпечити її високу методологічну якість. Для цього в нас є і відповідні фахівці, і належна база, а от замовлень бракує. Поки що у нас

проводяться клінічні дослідження ліків (і їх багато), але переважно іноземних виробників. Подібні дослідження потребують значних коштів. Однак іншого шляху не існує. Натомість з генеричними препаратами таких проблем не виникає. Це підтверджує і той факт, що у восьмому випуску Формуляра приблизно 60% переліку — ліки українських фармвиробників. ВЗ Чи орієнтовані на формулярну систему вітчизняні протоколи лікування? — Останні п’ять років вони практично інтегрувалися, хоча й не на 100%, як має бути. Тому я вважаю однією з найефективніших реформ (до речі, вона не потребує коштів, але забезпечить колосальний результат) переведення системи охорони здоров’я на рейки стандартизованих технологій. Це не означає, що ми обмежуємо творчий підхід до лікування. Стандартизація медичних технологій дає можливість лікарю розібратися у величезній кількості зареєстрованих препаратів. Потрібно формувати культуру їх призначення у лікарів і культуру вживання ліків серед населення. Більшість хворих, наприклад, вважають лікаря, котрий призначив мало препаратів, неуважним або некваліфікованим. В Україні дуже поширене явище поліпрагмазії. У США, якщо хворому призначили 4 і більше препаратів, до вирішення проблеми долучається клінічний фармаколог, він має врахувати і навантаження на організм, і сумісність ліків. А в Україні «щедрі» лікарі можуть прописати «коктейль» в одну крапельницю. Тому і формулярна система, і клінічні протоколи націлені на мінімізацію поліпрагмазії, ризиків для здоров’я пацієнтів і водночас на ефективне лікування. Є ліки життєво необхідні, а є другорядні. Останні мають відійти в минуле. Ще один дієвий захід — заборонити відпуск рецептурних препаратів без рецепта. На законодавчому рівні все прописано, головне — реалізувати ці вимоги на практиці. Якщо аптека їх порушує, потрібно позбавляти її ліцензії. Тоді все стане на свої місця: аптеки будуть дисциплінованими, лікарі фіксуватимуть свій вибір на рецептурному бланку, отож, думатимуть над тим, що призначають. У такий спосіб вирішили проблему в Польщі, Словаччині, Чехії, Молдові. Впровадження формулярної системи має ще й економічний ефект. Щороку в Україні реалізується ліків на 43 млрд грн. Питання: що це за ліки і який їх вклад у поліпшення здоров’я населення? Думаю, відповідь очевидна. Українці викидають величезні кошти на рекламний вітер або на

препарати, що суттєво не впливають на їх хвороби. ВЗ Можливо, якби ці кошти витрачали не пацієнти, а держава, вона б відкрила очі на порушення? — То вона й витрачає! До переліку ліків, які закуповуються за державні кошти (до речі, він затверджений Кабміном), уже впродовж багатьох років входять і такі, що не зазначені у Формулярі. Тому я вважаю важливим кроком уперед створення при МОЗ України експертного комітету з відбору та використання основних лікарських засобів, необхідних для забезпечення першочергових потреб медичної допомоги населенню в закладах охорони здоров’я, тобто для лікування за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Якщо поставлені перед ним завдання будуть виконані, ми досягнемо значного прориву у забезпеченні лікувальних закладів винятково життєво необхідними препаратами з доведеною ефективністю та безпечністю. Це вселяє надію. Як і те, що з кожним роком прихильників впровадження формулярної системи в медичній спільноті більшає. Особливо це стосується молодих фахівців, котрі прагнуть створити в Україні європейську систему охорони здоров’я. Коли б сьогодні працювали ще й мотиваційні механізми, ми досягли б значно більшого. Одним із таких механізмів вважаю перехід на систему оплати за послугу. Якщо лікар лікуватиме хворих не за протоколом або Формуляром, навряд чи лікувальний заклад, де він працює, отримає оплату за такі «послуги». Нині ж можна задіяти лише адміністративні механізми, наприклад, «покарати» лікаря за порушення протоколів зняттям атестаційної категорії. Хоча такі заходи часто ігноруються, та, зрештою, це й не вихід. А професійна відповідальність, імідж лікаря у нас поки що — категорія словесна. Я не погоджуюся з твердженнями окремих народних депутатів, членів Комітету Верхов ної Ради України з питань охорони здоров’я про те, що в нас немає клінічних протоколів. Їх напрацьовано досить багато, вони відповідають сучасним вимогам, адаптовані до міжнародних стандартів. Інша справа, що їх не дотримуються. Потрібно створювати мотиваційні механізми, запроваджувати нові підходи в системі медичної освіти, формувати сучасне мислення в лікарів. В Україні закладено надійний фундамент стандартизації технологій, нам багато в чому допомагають країни-донори. Решта залежить від нас самих. Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

(Продовження на стор. 10)

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Відміна наказу №33: проблеми позаду чи попереду?» Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ (Початок на стор. 8)

ТОЧКИ ЗОРУ Костянтин ТРІНУС, проректор з міжнародних зв’язків приватного вищого навчального закладу «Міжнародна академія екології та медицини», доктор медичних наук

згаданої проблеми є два аспекти: як укладається сам Формуляр і як лікарі ним користуються. У провідних країнах світу Формуляр складається за принципом потреби в тих чи інших лікарських засобах. Скажу за свій напрямок: існує 9 загальновживаних препаратів класу рацетамів, у США, Німеччині всі вони внесені до Формуляра, що дає змогу фахівцям «більш тонко» підбирати терапію. На жаль, в Україні такого спектра згаданих засобів у Формулярі немає, тому лікарі використовують лише пірацетам та прамірацетам, що значно звужує можливості ефективного лікування. Державні органи, які працюють над створенням Формуляра, мають проводити широку консультативну роботу, ретельно вивчати ринок фармпрепаратів і потреби в сучасних лікарських засобах, опиратися на думку авторитетних експертів і науковців, а не на інтереси компаній-виробників. Другий аспект — дотримання вимог Формуляра з боку лікарів, які часто призначають хворим ліки, відсутні в ньому. Наприклад, «Актовегін» дозволений до вживання лише в РФ, КНР та Північній Кореї. У розвинених країнах світу від нього давно відмовилися, оскільки він призводить до розвитку деменції. Утім, чому тут дивуватися, якщо деякі лікарі не знають навіть про існування клінічних протоколів у своїй галузі! Їх арсенал обмежується 20-50 засобами, які вони «штампують» у призначеннях не те що роками — десятиліттями (на всі випадки життя)! Хоча де в чому можна виправдати наших медиків. Їх змушують виконувати багато непотрібної роботи: писати звіти, плани тощо. Замість того, аби прочитати науковий журнал, той же Формуляр, клінічні протоколи (а кожен з них складається із близько 200 сторінок), лікар продукує нікому не потрібну макулатуру. За неї спитають, за якість лікування — не обов’язково.

До того ж, щоб лікар керувався Формуляром, на його робочому місці має бути щонайменше комп’ютер з виходом в інтернет (у багатьох такий є?), а ще краще — планшет. Лише тоді матимемо право вимагати з нього по повній програмі. Хочемо, щоб наш лікар працював, як його колега у Франції чи США, тоді й умови створюймо відповідні! Там, якщо лікар призначив хворому ліки «на власний розсуд» (не внесені до Формуляра) і пацієнту стало гірше, у нього будуть проблеми. За неправомірні дії з лікаря стягується великий штраф. У нашому законодавстві такої відповідальності не прописано.

Віктор ПАРАМОНОВ, головний лікар КЗ «Черкаський обласний онкологічний диспансер» Черкаської облради

творивши Державний формуляр лікарських засобів, ми начебто рухаємося в ногу із цивілізованим світом. Проте його виконання — далеке від ідеалу. Адже впродовж останніх років лікарі дедалі частіше стикаються із ситуацією, коли препарати, зазначені у Державному формулярі, міжнародних та національних протоколах, із якихось причин не проходять реєстрації в Україні, відповідно, не потрапляють на фармацевтичний ринок і не можуть бути використані для лікування пацієнтів. У таких випадках Формуляр — лише теорія. Це величезна проблема, коли у зв’язку із закінченням терміну реєстрації окремі ліки зникають з аптек на рік або й більше, і ми зупиняємося на півшляху в лікуванні онкохворих! Тоді вони вимушені або самі їхати за кордон для введення необхідного препарату, або ж їх родичі завозять ліки, як тільки можуть, аби не переривати розпочатого курсу. Тільки що за таких обставин має робити лікар? Який запис має внести до медичних документів, як звітувати за використання фактично незаконних препаратів? А коли виникне побічна дія? У разі дотримання букви закону лікарю доведеться відмовитися від застосування незареєстрованих ліків, отже,

він лікуватиме хворого не за протоколом. Відсутність рекомендованих Формуляром препаратів нівелює його призначення. Як приклад, нині для протокольного лікування лімфоми та лейкемії в Україні неможливо придбати повного набору ліків, затвердженого МОЗ, через перебої з постачанням. На сьогодні наш заклад недоотримав від МОЗ України 70% препаратів для лікування гемофілії в дітей, які були заплановані на 2015 рік (а, як відомо, ці плани не відповідають реальним потребам), і приблизно 40% онкопрепаратів для дорослих. Тож крутимося-вертимося, заглядаючи у Формуляр, а ліків від того не більшає. Така собі «Книга про здорове і корисне харчування», яку можна лише читати, коли в холодильнику порожньо. В аптечній мережі має бути все, що прописано у Формулярі. Лікар повинен працювати в правовому полі. Якщо держава взяла на себе зобов’язання постачати лікарські препарати і не виконує його, то вона повністю нівелює суть формулярів, протоколів, клінічних настанов і стандартів, виконання котрих вимагає від медичних працівників.

Павло НАРТОВ, головний лікар КЗОЗ «Обласна клінічна інфекційна лікарня» (м. Харків), доктор медичних наук, професор

езумовно, Формуляр є корисним документом для лікаря. Якщо правильно користуватися ним і клінічним протоколом, можна досягти найвищої ефективності лікування хворого. Крім того, Формуляр захищає пацієнтів від ліків сумнівних якості та ефективності, а також дає змогу вибрати дієвий препарат, доступний за ціною. Нині більшість пацієнтів не можуть придбати оригінальні ліки, у Формулярі ж прописані всі або основні з наявних генериків. Це сприяє розвитку не лише вітчизняної медицини, а й фармації. Коли локальний протокол складений відповідно до локального формуляра, якщо ефективність такого лікування доведена

практикою — можна співпрацювати з вітчизняними фармацевтичними компаніями, замовляти препарати їх виробництва. Ще один позитив: використання формулярів — це підготовка до переходу на страхову медицину. Але на сьогодні багато сімейних лікарів, дільничних терапевтів і навіть «вузьких» фахівців поліклінік нічого не знають про існування Формуляра, тим більше не мають його, як-то кажуть, «під рукою». Коли в міських поліклініках локальні протоколи та стандарти лікування доступні, і їх застосування залежить лише від сумлінності лікарів, то в сільській місцевості ці документи не завжди доходять до медичних працівників. До того ж, в Україні не працює система рецептурного відпуску ліків, тому навіть коли лікар призначив «формулярний» препарат, це аж ніяк не означає, що в аптеці чітко виконають його припис — запросто продадуть хворому інший засіб (цього ж ніхто не контролює!). Та й пацієнти часто орієнтуються не на вибір лікаря чи ефективність ліків, а на товщину власного гаманця, тож за відсутності рецептурного відпуску на Формуляр ніхто не зважає. Щоб система «формуляр — протокол лікування» набула значущості, потрібно запровадити дієвий контроль за їх виконанням, як, скажімо, у країнах Європи. Там лікарі періодично звітують про ефективність застосованих ними препаратів та їх побічну дію. В Україні такого поглибленого аналізу немає навіть у стаціонарах. Хоча в маршрутній карті враховані ці нюанси, але ними мало хто переймається, адже закон цього не вимагає, тож лікарі опираються винятково на власний досвід. Ми створюємо локальні протоколи і контролюємо ефективність зазначених у них препаратів на місцях. З цього приводу існує багато різних думок лікарів, але узагальненого досвіду немає. Натомість, коли вже держава виділяє гроші на закупівлю лікарських засобів, має бути і суворий контроль їх застосування, який забезпечуватиметься зокрема й через зворотний зв’язок. Так само повинен бути документ, що регламентував би відповідальність за використання ліків згідно з Державним формуляром і лікувальним протоколом. Тоді досягнемо максимальної ефективності всієї системи.

ПЕРЕДПЛАТА НА 2016 РІК НА ГАЗЕТУ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я» ТРИВАЄ! ПІЛЬГОВИЙ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ: ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ: ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ:

86181 08198 60965

1 міс.

17.33грн

3 міс.

51.99

грн

1 міс.

30.33грн

3 міс.

90.99

грн

1 міс.

36.33грн

3 міс.

108.99грн

• Передплату приймають усі відділення зв’язку «Укрпошти» • Он-лайн передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua

ЗА БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ЗВЕРТАЙТЕСЯ В РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: VZS24@UKR.NET

10 www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

16 вересня 2016 року

ЗОЛОТИЙ СТАНДАРТ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ДОСТУПНИЙ В УКРАЇНІ Тоді як в усьому світі медична освіта «зміщується» в напрямку емпіричного методу, в Україні донині існує прірва між теоретичною та практичною підготовкою лікарів. Як її подолати?

Володимир АРТЬОМЕНКО, завiдувач кафедри симуляційної медицини, директор Навчальноінноваційного центру практичної підготовки лiкаря Одеського національного медичного університету, Заслужений лікар України, доктор медичних наук

учасні тенденції вищої медичної осві ти передбачають створення умов для якісної підготовки висококваліфіко ваних фахівців, оволодіння практичними навичками без ризику заподіяти шкоду па цієнтам, розвитку вміння швидко приймати рішення та бездоганно виконувати більшість маніпуляцій і втручань. Щоб реалізувати ці завдання, в Україні необхідно приділити особливу увагу імплементації симуляцій ного навчання. Оскільки втілення концепції емпіричного методу медичної освіти не має порушувати права пацієнтів і лікарської ети ки, «золотим стандартом» такої освіти у світі визнано саме симуляційну медицину. У жод ній розвиненій країні студенту не дозволять виконувати складну операцію чи приймати пологи — молоді фахівці напрацьовують клінічний досвід на симуляторах, і тільки після цього їх допускають до хворих.

Безпека пацієнта та інші переваги У 2009 році Всесвітній альянс за безпеку пацієнтів ВООЗ опублікував посібник для вищих навчальних медичних закладів, у якому йдеться про необхідність створення безпечного та надійного освітнього середо вища для оволодіння студентами клінічними навичками. Одним зі шляхів реалізації цієї мети названо симуляційне навчання, що має низку переваг порівняно з традиційною системою підготовки медичних працівників. По-перше, воно забезпечує можли вість об’єктивно реєструвати параметри виконаних дій: деякі тренажери оснащені відповідною ідентифікаційною системою, а використання відеоапаратури дає змогу прискіпливіше спостерігати за діями курсан тів і коригувати їх.

По-друге, симуляційне навчання не лише усуває будь-який ризик для пацієнтів, а й сприяє незалежності освітнього процесу від роботи клінік. Адже клінічні кафедри більшості вищих медичних навчальних закладів України розта шовані на базі міських лікувальних закладів, і з цим виникає безліч проблем. На відміну від традиційної системи підготовки, коли молодий лікар може досконало знати теорію виконання тієї чи іншої маніпуляції, але не мати досвіду її практичного застосування, симуляційне нав чання унеможливлює такий дисонанс. У майбутньому лікар, який «відшліфував» певний алгоритм дій, використає ці навички в роботі з пацієнтами. Ще одна перевага — курсант може повторювати одну й ту саму про цедуру безліч разів, доки не відшліфує своїх дій до автоматизму і не навчиться уникати помилок, а це знову ж таки вдосконалює його майстерність і підвищує рівень компетентності без жодної шкоди для пацієнта. Ду же ва жливий аспек т: симуляційне навч ання забезпечує можливість вивчення рідкісних патологій, станів і втручань, чого не можна досягти за традиційної системи підготовки, де студент не завжди має змогу ознайомитися з усім спектром клінічних си туацій через відсутність «тематичних» паці єнтів, а почасти й вчителів із належним дос відом лікування таких станів та проведення сучасних високотехнологічних операцій.

Завершений цикл навчання Два роки тому в Одеському національному ме дичному університеті вперше в Україні було створено кафедру симуляційної медицини та Навчально-інноваційний центр практичної під готовки лікаря, де за допомогою інноваційних технологій можна оцінити якість набутих прак тичних навичок та навчити новим медичним маніпуляціям, методикам, а також хірургічним втручанням. Зокрема тут проводять майстеркласи для практикуючих лікарів, спрямовані на опанування клінічних і поведінкових аспектів індивідуальної й колективної роботи в умовах кризових ситуацій. До того ж, у закладі вже 12 років поспіль функціонують університетські клініки, де студенти напрацьовують вміння спілкуватися з пацієнтами, встановлювати діагнози та багато інших. Таким чином, в уні верситеті створено завершений цикл до- та післядипломної освіти на рівні вищих світових стандартів. Завдяки цьому молоді вчені, інтер ни, ординатори та студенти можуть вивчити і застосувати на практиці будь-яку медичну ма ніпуляцію, відпрацювати техніку її виконання без шкоди для пацієнтів. А досвідчені фахівці — освіжити свої знання, відпрацювати нові методики відповідно до міжнародних стан дартів, удосконалити засвоєні раніше навички.

Окрім цього, запровадження симуляційних технологій значно підвищило інтерес студентів університету до навчання: збільшився відсо ток відвідування занять. Також ми отримали можливість об’єктивніше оцінювати знання та вміння студентів — за рахунок комплексного інтегрованого підходу з використанням баз комп’ютерних тестів, чек-листів, уніфікованих протоколів і рандомізованого незалежного ви бору питань для усних відповідей та демонст рації практичних навичок.

Нинішні умови — особливі Наразі визнано, що основою клінічної компе тентності є належне і своєчасне управління критичними подіями чи ситуаціями, яке за лежить від добре згуртованої комплексної ко манди медичних працівників, зорієнтованих на роботу в таких умовах. Відтак змінилася й парадигма методології всіх рівнів медичної освіти. Стрес «закладено» в протокол від повідного управління клінічною ситуацією, аби зменшити ймовірність помилки в неспо діваних надзвичайних умовах, особливо в незнайомих місцях (наприклад, на полі бою, у зоні воєнних дій, лікарні швидкої допомо ги). Водночас для такого навчання не завжди дост упні пацієнти. Крім того, у деяких клінічних ситуаціях неприпустимі затримки в наданні медичної допомоги, що має місце в процесі навчання. Тому були випробувані нові методи, які допо магають подолати розрив між традиційним «дидактичним» навчанням медиків (лекції, навчальні посібники, лабораторні роботи, консультації біля ліжка пацієнта) і навчанням в умовах реальної клінічної ситуації. Моде лювання формує в медперсоналу правиль не ставлення до кризових ситуацій, а також допомагає опанувати навички, необхідні для надання допомоги пацієнтам за таких умов (знову ж таки без порушення їх етичних і юри дичних прав). Саме тому в усьому світі проводяться цикли тренінгів із серцево-судинної підтримки жит тєдіяльності (АCLS; Advanced Cardiovascular Life Support). У країнах ЄС, США, Канаді, Австралії, Японії вони є обов’язковими. Там сертифікацію за АCLS повинні пройти всі па рамедики, медичні сестри, помічники лікарів, студенти вищих медичних шкіл (починаючи з IV курсу), резиденти, лікарі. Вони складають іспит з АCLS кожні два роки, після чого отри мують новий сертифікат з урахуванням онов лених міжнародних протоколів і рекомендацій. Курс ACLS пропонує новітні світові стандарти в реаніматології, реалістичні сценарії моделю вання й анімації та акцентує увагу на важли вості ефективної командної взаємодії під час реанімаційних заходів.

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

УРОКИ НА ЗАВТРА: ЯК УДОСКОНАЛИТИ МЕДИЧНУ ОСВІТУ? Багато недоліків вітчизняної охорони здоров’я списують на чинну систему медичної освіти. Мовляв, наші лікарі багато чого не знають і не вміють. Тільки не зрозуміло, чому їх охоче беруть на роботу за кордоном, та ще й у такій кількості, що в кадровому забезпеченні галузі створюється «чорна діра». У чому ж винна медична освіта і як спокутувати її «гріхи»?

ВЗ Чи відповідає підготовка майбутніх лікарів вимогам часу? — На жаль, додипломна медична освіта в Україні не завжди враховує розвиток сучасних технологій, тож виникає невідповідність умов навчання вимогам часу. Щоб її усунути, потрібно покращити фінансування вищої школи, залучити до підготовки стандартів вищої освіти й освітніх програм роботодавців, практикуючих фахівців, науковців. Викладачі вищої школи також не завжди мотивовані до самовдосконалення. У наш час викладач повинен не тільки добре знати теоретичний матеріал, а Михайло КОРДА, ректор й володіти передовими сучасними технологіТернопільського державного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського, ями й інноваційними методами навчання. Випрофесор кладачі — це науково-педагогічні працівники, однак вони часто забувають, що важливою складовою їх роботи має бути наукова і що вони повинні «видавати» наукову продукцію. ВЗ Проблем у додипломній медичній осві- А також постійно самовдосконалюватися — на ті з прийняттям Закону України «Про вищу міжнародних стажуваннях чи семінарах, курсах освіту» поменшало? підвищення кваліфікації в інших вишах, брати — Цей закон насправді є реформаторським, він участь у конференціях, переймати передовий став вагомим кроком уперед на шляху України до досвід віт-чизняних і закордонних університеєвропейських стандартів. Однак проблема в тому, тів, вивчати англійську мову. Усе це потребує що закон набув чинності ще 2014 року, але біль- коштів, а вик-ладачі наших вишів часто не машість підзаконних актів, які діяли на той час, досі ють доступу не те що до сучасних програм і не скасовано, і вони є чинними — це викликає технологій, а іноді навіть до комп’ютера, нової певні протиріччя. Тобто Уряд повинен прийняти інформації у сфері їх інтересів. Єдиною мотиванизку підзаконних актів, котрі регулюють такі ційною складовою може стати підвищення преважливі питання, як переведення і поновлення стижу роботи вик-ладача вищої школи, рівня студентів, їх академічна мобільність, стипенді- його соціального захисту та заробітної плати, альне забезпечення, акредитація освітніх прог- створення можливостей для реалізації його рам тощо. Дуже важливою проблемою на сьо- наукових ідей. Тільки за таких умов з’являться годні є низька мотивація студентів до навчання. конкурси на посади науково-педагогічних праАдже вони розуміють, що їх майбутнє місце ро- цівників в університетах і можливість обрати боти і матеріальний статус залежать не від успіш- кращих викладачів, припиниться відтік кадрів ності в навчанні, а від домовленостей, родинних за кордон, навчання у вітчизняних вишах буде стосунків з головними лікарями, хабарів тощо. У на належному рівні. системі МОЗ залишився принцип обов’язкового розподілу випускників-бюджетників, тобто кращі ВЗ Реформи в галузі охорони здоров’я студенти (а на бюджеті, як правило, навчаються сприяють підвищенню якості медичної студенти з глибшими знаннями) зобов’язані їхати освіти? на роботу за розподілом у віддалені села, на- — Основною метою реформ має бути вдоскотомість студенти-контрактники зазвичай влаш- налення роботи галузі, наближення її до євротовуються в обласних центрах. Тож необхідно пейських стандартів. Нещодавно на розширеній підвищувати мотиваційну складову здобувачів колегії МОЗ представили концепцію побудови вищої освіти шляхом наближення освітніх прог- нової національної системи охорони здоров’я рам до вимог реального часу та роботодавців України, у якій чітко окреслено основні шляхи через забезпечення належної оплати праці мо- та методи реформування галузі. Намічено низку лодих спеціалістів. Місця працевлаштування кроків, зокрема удосконалення законодавства, мають розподілятися між усіма випускниками, зміна системи управління галуззю, впрованезалежно від форми навчання та відповідно до дження багатоканальності фінансування, гарантування ефективності використання фінанрезультатів іспитів.

сових ресурсів, покращення системи кадрового забезпечення, розробка системи управління якістю медичної допомоги. Усе це, якщо буде запроваджено, сприятиме удосконаленню рівня вищої медичної освіти. Наприклад, у разі багатоканального фінансування галузі медичні заклади отримають стимули до підвищення якості наданих послуг. Поміж ними з’явиться конкуренція, пацієнти обиратимуть кращих фахівців. Тож головні лікарі будуть зацікавлені у висококваліфікованих освічених кадрах, що підвищить мотивацію студентів до навчання та здобуття професійних навичок. Впровадження страхової медицини також дасть змогу підвищити престиж сімейного лікаря (у зв’язку з перерозподілом коштів). У низці країн (Великій Британії, Нідерландах) лікарі загальної практики-сімейної медицини отримують більшу заробітну плату, ніж вузькі спеціалісти. Відповідно до запропонованої концепції, удос коналення системи кадрового забезпечення галузі має реалізовуватися шляхом планування підготовки медичних працівників з урахуванням реальних потреб (і щодо кількості, і щодо профілю підготовки). Також має бути оновлено навчальні програми до- і післядипломної освіти, збільшено обсяги навчальних годин з оволодіння практичними навичками, забезпечено раціональний розподіл випускників медичних вишів між адміністративно-територіальними одиницями та за видами медичної допомоги. Реалізація концепції передбачає запровадження резидентурної форми післядипломної освіти, що ґрунтується на принципах рівності випускників контрактної та бюджетної форм навчання, рейтинговості в отриманні спеціалізації. З’явиться можливість долучити до цього процесу (а також до всіх аспектів післядипломної освіти, моніторингу оцінки якості навчання) організації професійного та студентського самоврядування. За умови реалізації згаданої концепції ми станемо свідками створення університетських лікарень на базі існуючих закладів охорони здоров’я та вищих медичних навчальних закладів. Хороші перспективи отримає розбудова систем безперервного професійного розвитку та підтримки медичних працівників, розширення доступу до дистанційних форм навчання, забезпечення професійної підготовки й перепідготовки управлінського персоналу системи охорони здоров’я. Тобто ті напрямки реформування, які окреслені в згаданій концепції, підуть лише на користь медичній освіті.

ВЗ Підготовка лікаря розпочинається з відбору абітурієнта. Які плюси і мінуси цьогорічних змін до вступної кампанії? — Порівняно з попередніми роками з’явилася позитивна динаміка в «командній грі» між Міністерством освіти і науки, приймальними комісіями вишів та абітурієнтами. Особливості цьогорічної вступної кампанії були широко висвітлені у ЗМІ, на регіональних семінарах-нарадах, брифінгах тощо. З іншого боку, роботу приймальних комісій дещо ускладнило внесення (уже двічі!) змін до умов прийому. Водночас це свідчить про намагання МОН оперативно виправляти виявлені недоліки. Удруге поспіль нові форми документів для організації та проведення прийому були затверджені й доведені до ВНЗ лише за кілька днів до початку вступної кампанії. Як позитив хочу відзначити скасування цільового прийому до медичних закладів — це ще один крок до забезпечення рівного доступу громадян України до освіти. Проблеми вступної кампанії передусім пов’язані з технічними моментами. Наприклад, сайт «Освіта всім» був недоступним до початку прийому, тому було допущено багато помилок під час подачі електронних заяв. До того ж, працівники центрів допомоги в подачі електронних заяв, створених при університетах, не мали змоги пройти відповідне тренування. Усупереч постульованому принципу рівного доступу до освіти, у цьогорічних умовах залишили квоти та можливість вступу за співбесідою. При цьому, якщо вступ за квотами обмежений 10% від обсягу держзамовлення, то кількість вступників за співбесідою не регламентується. Найбільшою проблемою стало те, що такий набір здійснюється за рахунок місць інших вступників. У перспективі взагалі доцільно відмовитися від вступу за квотами і розглянути варіант покриття витрат на навчання для абітурієнтів, які мають певні пільги, за рахунок пільгових цільових кредитів на навчання. ВЗ На які нововведення та їх результати очікують медичні виші з 1 вересня? — Виокремлю лише найголовніші з них. Зокрема з 1 вересня має запрацювати Національне агентст во із забезпечення якості освіти, наділене надзвичайно широкими повноваженнями — від присвоєння університетам статусу національного чи дослідницького до ліцензувань спеціальностей і акредитацій спеціалізованих учених рад. Якщо агентство запрацює на повну потужність, то саме воно, а не міністерство, буде основним органом, із яким університети вирішу-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

У червні 2016 року на базі нашого універ ситету вперше в Україні було проведено цикл тренінгів з АCLS — за участі та підтримки Heart and Stroke Foundation (Канада). Спів робітники нашого Навчально-інноваційного центру стали першими в Україні офіційно сертифікованими інструкторами цієї фунда ції і мають право проводити такі тренінги та видавати дипломи, які визнають в усіх краї нах світу. Фахівці з різних регіонів України, котрі завершили таке навчання, отримали сертифікати міжнародного зразка.

Потреби сьогодення і плани на майбутнє У центрі та на кафедрі симуляційної меди цини нашого університету нині навчаються лікарі різних фахів, інтерни, аспіранти, ма гістранти, клінічні ординатори, а також сту денти-медики профільних спеціальностей. Зокрема у 2015-2016 навчальному році всі випускники VI курсу профільних медичних спеціальностей (а це 556 осіб, у тому числі 214 іноземців) пройшли практику в центрі. Фахівці кафедри та центру розробили курси тематичного удосконалення і перед атестаційні цикли з багатьох спеціальнос тей, а саме з «Акушерства і гінекології», «Хі рургії», «Неонатології», «Анестезіології», «Педіатрії», «Пульмонології», «Ендоскопії», «Кардіології», «Медицини невідкладних станів», «Офтальмології» тощо. Особливу увагу приділяємо підготовці лікарів для надання кваліфікованої ме дичної допомоги в зоні бойових дій: з цією метою розроблено спеціальний курс опера тивної перепідготовки фахівців, яка здійс нюється в самому центрі, а також на його виїзній базі в польових госпіталях АТО. Для цього розроблено спеціальні робочі прог рами з невідкладної кваліфікованої долі карської та лікарської допомоги в умовах АТО (для лікарів і середнього медичного персоналу) і курс з невідкладних станів для осіб без спеціальної медичної освіти (волонтерів, працівників служб цивільного захисту, членів рятувальних команд, вій ськовослужбовців, охоронців, пожежників, моряків, поліцейських, водіїв). Потужності центру дають змогу про тягом року провести курси навчання для 2,5 тис. осіб, плануємо збільшити їх кіль кість до 4-5 тис. Наш центр співпрацює з багатьма міжнародними організаціями, зокрема ВООЗ, SESAM, IMSH, Heart and Stroke foundation of Canada,American Heart Association, Сanadian Network for surgery, що надає нам можливість тримати руку на пульсі сучасної медичної науки та практики.

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

РОБОТУ МАЮТЬ ВИКОНУВАТИ ПРОФЕСІОНАЛИ Забезпечення ліками й організація евакуації поранених і хворих військовослужбовців були головними медичними проблемами перших місяців проведення АТО. Чи відбулися позитивні зміни протягом останнього часу?

лювальні засоби, перев’язувальний і шовний матеріал, катетери, шприці, крапельниці — усе це привозилося вчасно та в необхідній кількості. Та й сам перелік ліків суттєво розширився: у нього нині входить майже втричі більше препаратів, ніж у мирний час. Не можу назвати його ідеальним і погоджуюся з лікарями, що перелік слід доповнити імпортними засобами, які не мають вітчизняних аналогів. Але в цілому начмеди частин не скаржилися на відсутність тих чи інших препаратів. Хочу зазначити: іноді наші лікарі відмовлялися від вітчизняних ліків, котрі постачалися з військових складів, а замовляли волонтерам препарати, якими вони звикли користуватися у своїх лікарнях, або ж привозили їх запас із собою. З одного боку, добре, що медики так відповідально ставляться до своїх обов’язків, а з іншого — перевіряєш запас ліків у такого хазяйновитого лікаря, а половина їх уже прострочені. Навіщо було стільки везти?

Аптечка

Юрій ТЯСКО, майор медичної служби, офіцер відділення медичного постачання Чернігівського військового госпіталю (військової частини А3120)

Армія зробила крок уперед Майже півроку я виконував обов’язки офіцера відділення медичного постачання сектора «С», а нещодавно повернувся із зони бойових дій до Чернігова. Сектор «С» (Попасна, Артемівськ, Краматорськ, околиці Горлівки, Дніпродзержинськ, Зайцеве, знаменита річка Бахмутка) на сьогодні — найгарячіше місце на мапі АТО. До моїх обов’язків входили не тільки забезпечення сектора медикаментами, а й організація евакуації поранених і контроль за санітарним станом підрозділів. За час служби об’їхав усі частини, побував в усіх точках та опорних пунктах сектора. Тож з упевненістю можу сказати: за два роки наша армія зробила справжній ривок. Це стосується і забезпечення зброєю, і постачання медикаментів, й організації побуту та надання медичної допомоги. Звичайно, ще є недоліки, адже те, що руйнувалося 20 років, неможливо відновити за два, але зроблено дуже багато, і ми вже не стикалися з тими проблемами в постачанні медикаментів або евакуації поранених, які виникали на початку військових дій на Сході країни.

В операційному автобусі

Польова кухня

Опорні пункти не позбавлені медичної допомоги

Перебоїв із постачанням медикаментів не було Усі лікарські препарати з переліку, затвердженого Міністерством оборони, надходили до нас без затримки. Антибіотики, розчини для внутрішньовенних інфузій, знебо-

Багато чув від волонтерів, що наша індивідуальна аптечка — недосконала, зокрема там не вистачає засобів, необхідних для надання першої медичної допомоги. Тому вони змушені були купувати так звані натівські аптечки й передавати їх військовим. Дійсно, на перших порах наші військовослужбовці користувалися індивідуальними пакетами часів СРСР, але зараз постачаються аптечки нового зразка з доволі широким спектром медикаментів, що не поступаються закордонним аналогам. До них крім асептичної пов’язки та знеболювальних (що були в складі індивідуального пакету) також входять кровоспинні засоби, антибіотики тощо, навіть є голка для пневмотораксу. Проте для вмілого використання такого набору потрібно мати базові знання з медицини, тож прийомам надання першої допомоги собі та своїм побратимам бійців навчають і військові медики, і волонтери. У нашому секторі працювали волонтери «Червоного Хреста», «Медичного корпусу», «Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. М. Пирогова» та інших благодійних організацій, котрі зініціювали курси для бійців й показували, як користуватися аптечкою, спиняти кровотечу, вводити знеболювальні тощо. Я спілкувався з багатьма військовослужбовцями з різних частин: усі вони були навчені надавати першу медичну допомогу. Але з практики, у тому числі власної (адже доводилося працювати в різних умовах — польових, бойових, побутових), знаю, що найважливішими в аптечці є джгут, перев’язувальні матеріали, кровоспинні та знеболювальні засоби і ніж або ножиці.

На опорному пункті

Сказати, що в секторі «С» під час мого перебування там виникали особливі ск ладнощі з медичним обслуговуванням військових, не можу. Усі частини мали лікарів, у кожній роті працював фельдшер, у кожному взводі — санінструкwww.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

16 вересня 2016 року

тор. До того ж, у кожній частині діяв медпункт, який мав спеціальний транспорт (УАЗ, «Газель» або ж реанімобіль), котрий за потреби міг доїхати до віддалених опорних пунктів. Тож була можливість доправити постраждалого до польового госпіталю. Варто зазначити, що ми ма ли дост атньо реанімобілів, крім того, у секторі діяв реанімаційний операційний автобус благодійної орга нізації «Медичний корпус». На його базі в польових умовах можна виконувати оперативні втручання і навіть під час руху проводити мінімальні маніпуляції для підтримання життєдіяльності важкопораненого.

гольного сп’яніння гинуть або ж отримують тяжкі поранення інші солдати. На жаль, це непоодинокі випадки. Й удвоє страшніше, коли алкоголем зловживають військові медики. У нас були мобілізовані лікарі, які не змогли усвідомити, що вони перебувають на війні, приходили в шок від поранень і заглядали в чарку, намагаючись у такий спосіб зняти стрес. Звичайно, в умовах бойових дій подібні люди — це зайвий вантаж для підрозділу, тож командир намагається позбутися такого підлеглого: його або переводять до базового госпіталю поза зоною АТО, або взагалі демобілізують.

Лінія оборони Попасної

Усі мають бути професіоналами

Оснащення польового госпіталю Дуже багато для оснащення польового госпіталю зробили волонтери, деяким устаткуванням забезпечив наш медичний департамент. А ле госпіталь, котрий розташований за 20 кілометрів від лінії розмежування, не може бути укомплектований таким самим обладнанням, як стаціонарний, — це даремно витрачені гроші. Там мають бути операційна, реанімаційна, перев’язувальна, діагностичне обладнання — тобто все необхідне для надання першої та лікарської допомоги. Потім, залежно від стану, потерпілого евакуюють реанімобілем або вертольотом до великого госпіталю. У нас була налагоджена тісна співпраця з санавіацією, тож, якщо дозволяла погода, у будь-який час доби за потреби ми відправляли поранених до лікарень. Іноді вертольоти літали навіть двічітричі на добу. Дуже добре в нашому секторі діяла стоматологічна служба: одночасно працювали два пересувні стоматологічні кабінети (волонтерський і військовий). Курсуючи між частинами, стоматологи надавали якісну допомогу військовослужбовцям.

Кадрових військових медиків відчу тно не вистача ло. Такі лікарі суттєво відрізняються від мобілізованих, адже розуміють, як організоване медичне обслуговування у війську, знають, як поводитися в умовах воєнного часу. І хоча є дуже багато прикладів, коли цивільні медики показали себе в зоні АТО з найкращого боку, але я — за професійну армію й професійних військових медиків. Записала Олена БЕРЕЗКІНА, спеціально для «ВЗ», м. Чернігів Пункт медичної допомоги в переобладнаному волонтерами контейнері

Головний ворог тилових частин — алкоголізм На фронті — зовсім інше відчуття реальності. Людина не завжди знає, що на неї чекає через хвилину, відірв ана від цивілізації, навіть мобільним телефоном має користуватися дуже обережно. Крім того, впливають на психіку замкнутий простір і постійний стрес. Не всі витримують таке психологічне навантаження та починають зловживати алкоголем. Особливо поширене пияцтво в тилових частинах. Іноді це призв одить до страшних наслідків: жах ливо, коли від рук військовослужбовців у стані алко-

Санітарний автомобіль «Саксон»

УВАГА! ТРИВАЄ АКЦІЯ «ГАЗЕТА ДЛЯ ГЕРОЯ»! Редакція газети «Ваше здоров’я» висловлює повагу медикам, що брали участь в АТО, і на знак пошани дарує всім героям безкоштовну передплату на наше видання на 2016 рік! Юрій ТЯСКО, майор медичної служби, офіцер відділення медичного постачання Чернігівського військового госпіталю, також отримує від редакції такий подарунок. Вітаємо!

УМОВИ АКЦІЇ

Для того щоб отримати безкоштовну передплату на газету «Ваше здоров’я», надішліть на адресу редакції: копію Посвідчення учасника бойових дій; ПІБ, відомості про місце роботи й посаду, контактний номер телефону та адресу проживання. Чекаємо ваших листів на поштову адресу: 04211, м.Київ, а/с 138, або на e-mail: vz@vz.kiev.ua.

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ЛЬВІВЩИНА

НА МЕЖІ СТРАЙКУ Львівським медикам із серпня припинили виплату надбавок, мотивуючи тим, що у фонді заробітної плати недостатньо коштів. Це стало останньою краплею і загострило увагу до інших проблем галузі. Тепер медична спільнота намагається вирішити їх «пакетно», вимагаючи заодно й покращення умов праці. Медики КП «Львівська станція швидкої медичної допомоги», які вийшли на пікет до облдержадміністрації, заявили про бажання розв’язати конфлікт шляхом перемовин, але попереджають, що мають право на страйк і готові ним скористатися.

Степан ГРЕСЬКО, Голова первинної профспілкової організації КП «Львівська станція швидкої медичної допомоги»

ний робочий час водіям санітарного транспорту. У середньому, сума становить від 450 до 900 грн. І вона є значною на тлі постійного зростання комунальних платежів і хронічного підвищення цін. Галина Гук: Медики доведені до відчаю! Адже в кінці серпня нам повідомили, що із 1 серпня, тобто заднім числом, у зв’язку із нестачею коштів знімають усі надбавки. Спершу Ірина Микичак підписала розпорядження про оптимізацію, а згодом головний лікар КП «Львівська станція швидкої допомоги» Наталія Поважук 18 серпня видала наказ про зменшення розміру доплат із 1 серпня, а саме: зняли 15 із 20% за особливий характер праці та 15 із 20% за особливі умови праці, а з водіїв — 15 із 25%. Скажімо, моя ставка як лікаря першої категорії становить 2500 грн, решта — надбавки. Нам пояснюють, що це — необов’язкові надбавки, хоча вони були ухвалені Кабінетом Міністрів України ще в жовтні 2013 року і відтоді справно виплачувалися. Тож виходить, що фельдшери втрачають по 600 грн щомісяця, а лікарі — по 800-900 грн. Зрозуміло, що Департамент охорони здоров’я вирішив зекономити кошти, але не зрозуміло, чому саме на нас? Адже це ми, а не чиновники, беремо на себе відповідальність за вчасну та якісну допомогу хворим, часто нехтуючи своїм здоров’ям. Наприклад, я, поспішаючи

Галина ГУК, засновник первинної організації Вільної профспілки медичних працівників України КП «Львівська станція швидкої медичної допомоги», лікар І категорії підстанції №1

ВЗ Що призвело до такої критичної ситуації? Степан Гресько: Усе почалося з письмового розпорядження в. о. директора Департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА Ірини Микичак від 16.08.2016 р. №01-12-11/2425/03/16 «Про оптимізацію мережі та видатків бюджетних установ області», яке було прийняте у зв’язку з нестачею коштів на покриття усіх витрат. Ця «оптимізація» призвела до значного зниження заробітної платні працівників галузі. Після проведення розрахунків нашою бухгалтерією виявилося, що, аби виконати розпорядження Департаменту, довелося зняти всі надбавки, а саме: 20% за особливий характер праці лікарям і середньому медичному персоналу, 20% за особливі умови праці для лікарів та середнього медичного персоналу, 25% за ненормова-

надати допомогу дитині, отримала виробничу травму — потрійний перелом ноги, зараз у мене в нозі стоять металеві пластини та штифти. Я вже пройшла 8-місячну реабілітацію, але потрібно додаткове оперативне втручання, яке заплановане на квітень 2017 року. Відповідно, до того часу на оцих, нібито невеликих, надбавках я недоотримаю 8000 грн — більшу частину вартості свого лікування. То чому ж я маю втрачати відсотки за особливий характер праці? Тим більше, що, відповідно до норм чинного законодавства, нас мали особисто попередити про зняття надбавок за два місяці. А так виходить, що в нас просто забрали наші гроші. ВЗ Які першочергові кроки зробила проф спілка для того, аби відновити виплати та повернути вже заборговані кошти? Степан Гресько: Передусім ми ініціювали звернення до начальника Департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА Богдана Чечотки, потім організували збори трудового колективу, на яких було прийнято рішення провести пікет під стінами держадміністрації. Галина Гук: Хочу зауважити, що збори трудового колективу за участі усіх профспілок у приміщенні лікарні швидкої медичної допомоги організувала Наталія Поважук з ініціативи директора Департа-

КОМЕНТАР

Богдан ЧЕЧОТКА, директор Департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА

еликий дефіцит фонду зарплати виник через її підвищення, на яке в бюджеті ми не мали ресурсів. Тож на сьогодні коштів не вистачає, зокрема дефіцит заробітної плати працівників станції швидкої допомоги становить 10 млн грн. Ситуація є критичною, інакше ми не йшли

б на такі безпрецедентні кроки економії. Власне ці заходи необхідні й для того, аби апелювати до Києва про те, що ми свій ресурс вичерпали та потребуємо фінансової допомоги. Наразі шукаємо шляхи виходу із цієї ситуації. Є можливість виділити додаткові кошти в сумі 3,5 млн грн, але цього — недостатньо. Тож розглядатимемо будь-які ресурси для покриття заборгованості із різних джерел державного бюджету, зок рема плануємо залучити додаткові кошти зі стабілізаційно-дотаційного фонду. Хоча наразі жодних гарантій щодо відновлення виплат немає, проте ми докладемо всіх зусиль, аби протягом місяця ліквідувати заборгованість.

менту охорони здоров’я Богдана Чечотки. Головна їх мета — не стільки захист наших прав, скільки намагання пояснити ситуацію щодо недостатнього фінансування. Як було сказано, це — вимушені заходи, оскільки замість 60 млн грн на всі виплати було виділено лише 49 млн. ВЗ Ваші вимоги включають не лише від новлення виплат? Степан Гресько: Так, недоотримання виплат — лише одна з наших проблем. Окрім повернення надбавок, ми вимагаємо покращення умов праці. У першу чергу — для водіїв: якщо за перше півріччя минулого року на кожну бригаду припадало в середньому 11,8 виклику за чергування, то за такий самий період 2016-го ця цифра вже сягнула 13,8. Лише за останній рік у нас звільнилося 30 водіїв, відповідно, у решти — подвійне навантаження. Галина Гук: Дуже часто пацієнти скаржаться, що швидка надто повільна. Побутує прикра думка, ніби ми п’ємо каву, замість того, аби поспішати на виклик. Тим часом у нас встановлені суворі норми: ми виїжджаємо на виклик протягом чотирьох хвилин після його отримання. Кожна машина оснащена GPS-модулями, щомісяця в разі виникнення будьяких відхилень від нормативних показників нас штрафують. Проте, згідно з нормами, на 10 тис. населення має бути одна машина швидкої допомоги. Відповідно у Львові повинно працювати 80 авто, а функціонує лише 35, більшість із них зношені на 90%. Навіть без особливо прискіпливих розрахунків видно, що в нас подвійне навантаження, а замість нових доплат за нього з нас іще й знімають ті, які ми отримували роками. До всіх вищезазначених вимог можна додати й так звані загальні умови праці: подивіться на ці обдерті стіни, старі меблі, зношені ковдри… Навіть елементарними зручностями для роботи це назвати важко. ВЗ Ви провели пікетування обласної держадміністрації для привернення уваги до ваших вимог. Чи почули вас? Степан Гресько: Наступного дня після зборів трудового колективу, тобто 6 вересня, Директор департаменту охорони здоров’я повідомив, що Голова Львівської ОДА Олег Синютка знайшов можливість виділити 3,5 млн грн на покриття виплат. Під час пікету Голова ОДА також пообіцяв зустрітися наступного тижня з ініціативною групою для врегулювання шляху вирішення наших вимог. Сподіваємося, що зустріч відбудеться. В іншому випадку ми готові ініціювати колективний трудовий спір. Галина Гук: Наразі це лише мирний протест. Але якщо наші вимоги не будуть задоволені, тоді ми будемо вимушені йти далі й розпочати колективний трудовий спір. Крім того, юрист Вільної профспілки медичних працівників України повідомив, що ми маємо право на страйк. Не хотілося б ним скористатися, оскільки відповідаємо за здоров’я та життя наших співгромадян, але ці гроші — украй важливі для працівників, і ми не збираємося опускати руки. Доки номер готувався до друку, медики Львова вийшли на чергову акцію протесту. До працівників станції швидкої допомоги приєдналися пред ставники КЗ «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» і Львівського обласного клінічного перинатального центру. Пікетувальники повторили свої вимоги та домоглися виділення Львівською обласною радою обіцяних 3,5 млн грн. Попри масову акцію, лі кувальні заклади міста працювали у звичному режимі. «ВЗ» слідкуватиме за подальшим розвитком подій. Юлія МАСЮКЕВИЧ, спеціально для «ВЗ», м. Львів Фото із сайту vgolos.com.ua

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

16 вересня 2016 року

Б У КО В И Н А

ПОСТУПОВО ПЕРЕХОДЯТЬ НА КЕРОВАНЕ ДОНОРСТВО Служба крові — одна з галузей національної системи охорони здоров’я, без якої не обійтися. А зараз, коли в нашій державі тривають воєнні дії, її безперебійна та якісна робота — питання життя . Проте сама заготівля крові нині обходиться державі у «кругленьку» суму. Аби вчасно поповнювати запаси і при цьому економити кошти, Чернівецький обласний центр служби крові перейшов на кероване (планове) донорство.

Ще у 2008 році я почала думати, як змінити стратегію співпраці з донорами і водночас оптимізувати роботу служби крові. Тоді активно брала участь у всеукраїнських і європейських конференціях лікарів-трансфузіологів і дізналася про новий підхід — залучення до донорства молоді та студентів. Так ми відмовилися від масових днів донорів, а перейшли на чітке та планове поповнення тієї потреби в компонентах крові, яка виникає.

Анжеліка КАЛАНЧА, в. о. головного лікаря КУ «Чернівецький обласний центр служби крові»

ВЗ Як народилась ідея керованого донорства? — Раніше заготівля крові не була такою дороговартісною: скляні флакони для заготівлі, наприклад, коштували 3 грн, а система — 1 грн. Тобто іще 14 років тому витрати на одного донора становили близько 4 грн. Тепер усе змінилося. У Чернівецькому обласному центрі служби крові (ЧОЦСК) перейшли на пластикові контейнери та витратні матеріали для проведення заготівлі крові. Їх вартість коливається від 100 до 2700 грн. Кошти отримуємо відповідно до держпрограми «Донорство» й, своєю чергою, несемо відповідальність за кожну вит рачену копійку.

ВЗ Кероване донорство і залучення мо лоді — основний принцип нової моделі служби крові, яка наразі існує лише в проекті. Тож ви працюєте на виперед ження? Як вдалося залучити молодь? — Так ми вже звикли, що донорство в нашій країні, як правило, є проблемою самих хворих і лікарів, а не суспільства. Ми бачили, що в дні донорів банк крові іноді вдавалося поповнити на 70% ІІ групою крові, хоча потреба була в І групі. Або ж терміново приходили здавати кров родичі хворого, виснажені, знервовані. Таких було 95%. Аби змінити ситуацію, звернулися до керівництва Буковинського державного медичного університету з пропозицією про співпрацю. Провели освітню роботу через студентський парламент і волонтерів, роз’яснили студентам-медикам, що таке донорство, чому їх кров настільки важлива. Доносили все доступно та ненав’язливо, і вже незабаром молодь почала приходити здава-

ти кров. Більше того: за 5 років такої роботи нам вдалося сформувати ядро донорів, які передають цю традицію від випускників до першокурсників. Зараз велика кількість донорів — це студенти, молодь, свідомі люди. Таким чином, поперше, зменшилося навантаження на родичів хворих, яким потрібна кров, а по-друге, ми почали заготовляти компоненти крові лише в тих об’ємах, які необхідні, і викликати донорів тоді, коли в цьому є потреба. Вдалося також звести до мінімуму списання за терміном придатності. Так, якщо плазма, наприклад, перебуває на карантині, і її можна видавати через 6 місяців після повторного обстеження донора, то еритроцити мають обмежений термін придатності: із найсучаснішими консервантами максимум — це 42 доби, мінімум — 21. Однак переливати бажано найсвіжіші еритроцити — ті, яким не більше 10 діб. Так вдається досягти найкращого ефекту лікування.

Усе інше обладнання та реагенти замовляємо за кошти з державної субвенції. ВЗ Служба крові в Чернівецькій області розпорошена по кількох лікувальних зак ладах. Чи не виникало ідеї об’єднати її під одним дахом? — Основою є Центр служби крові, який координує роботу відділень трансфузіології у двох пологових будинках, лікарні швидкої медичної допомоги, районних лікарнях. У зазначених відділеннях проводиться заготівля крові, а подальша її переробка, аналізи на гепатити В і С, ВІЛ-інфекцію/СНІД, сифіліс, відбракування та закладка плазми на карантин — у ЧОЦСК. Еритроцити після дослідження зазнають лейкофільтрації і видаються тим пацієнтам, яким вони потрібні. Наразі в одному місці концентрувати все немає потреби. Бо в кожної лікарні, у якій діють відділення трансфузіології, — свої якісні напрацювання. Наприклад, у лікарні швидкої медичної допомоги є дитяча травматологія. Родичі, які перебувають біля хворої дитини, не можуть залишити її та поїхати в ЧОЦСК здавати кров. А от спуститися на кілька поверхів нижче і зробити це в тій самій лікарні — без проблем. Тобто об’єднати центр крові під одним дахом ми зможемо тільки тоді, коли повністю перейдемо на організоване, кероване донорст во і не буде потреби в донорах-родичах.

ВЗ А чи охоче лікарі стають донорами? — Ми провели спеціальне дослідження з цього питання і були вражені результатом. У Чернівецькій області є 74 почесні донори-медики — це ті люди у білих халатах, які здавали кров 40 і більше разів. 250 лікарів і медсестер здають кров регулярно. А в Новоселицькій центральній районній лікарні є двоє унікальних донорів: Вірджинія Гарбуз, завідувачка місцевого відділення трансфузіології, зробила 122 кровоздачі, а її колега Анна Бойчук — 124. ВЗ А чи забезпечений Чернівецький Медицина не може існувати без служби обласний центр служби крові необхідним крові — це очевидно. Зараз важливо адапобладнанням? Чи всього вистачає, зок тувати вітчизняне законодавство до єврорема для убезпечення крові донорів від пейських стандартів, у тому числі в частині інфекцій? гарантування безпечності й якості крові та її — Обладнання нашого центру частково онов- компонентів для захисту як реципієнтів, так лене. Маємо два апарати для плазмаферезу, і донорів. один — для тромбоцитоферезу. У достатній кількості забезпечені контейнерами для крові Ольга РУСНАК, — їх отримуємо за державним замовленням. спеціально для «ВЗ», м. Чернівці

Х АРКІВЩИНА

З ТУРБОТОЮ ПРО НЕВИЛІКОВНО ХВОРИХ Потребу у фаховому догляді за паліативними пацієнтами розуміють у Харкові й роблять все можливе для того, аби забезпечити їм гідні умови.

аліативне відділення для дорослих «Хоспіс» було відкрите 6 років тому. За цей час у ньому надали допомогу 1180 хворим, із них 958 осіб закінчили своє життя у стінах установи. Як зазначила заступник Харківського міського Голови Світлана Горбунова-Рубан, у суспільстві все більше усвідомлюють, що хоспіс у багатьох випадках є порятунком як для самого

пацієнта, котрий отримує найкращий догляд від фахівців, так і для його родини, якій зазвичай складно забезпечити постійний нагляд за хворим родичем удома. А нещодавно Департамент охорони здоров’я Харківської міської ради ініціював відкриття відділення паліативної допомоги дітям — депутати міської ради пропозицію підтримали.

Про це рішення повідомив директор Департаменту охорони здоров’я Юрій Сороколат. За його словами, у Харкові проживають понад 220 тис. дітей, у тому числі 3,5 тис. дітейінвалідів. Серед найпоширеніших захворювань — вроджені вади розвитку, хвороби нервової та ендокринної систем, порушення психіки й поведінки.

«У багатьох батьків виникають серйозні проблеми зі смертельно хворими дітьми. Догляд за ними дуже виснажує фізично та психологічно. Ми провели моніторинг серед таких родин і з’ясували, що паліативної допомоги дітям потребують понад 100 сімей», — зазначив Ю. Сороколат. Паліативне відділення для дітей незабаром запрацює на базі Харківської міської дитячої лікарні №5. Для невиліковно хворих пацієнтів віком до 18 років тут буде обладнано 20 ліжок. У зв’язку із тим, що паліативна служба стає все більш затребуваною, а кількість місць у хоспісах обмежена, міська влада Харкова зай мається розвитком такого її виду, як допомога вдома. Так, у територіальному центрі соціального обслуговування Немишлянського району реалізується пілотний проект, у рамках котрого соціальні працівники проходять відповідне навчання. Якщо досвід виявиться успішним, його поширять на інші райони міста. За матеріалами офіційного сайту Харківської міської ради, міського Голови, виконавчого комітету

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ВІННИЧЧИНА

ТАНДЕМ ЕНДОВАСКУЛЯРНИХ ХІРУРГІВ ТА ОНКОЛОГІВ Хірурги Вінницького обласного клінічного онкологічного диспансеру виконують спільні операції з фахівцями Вінницького кардіологічного центру. Два місяці тому в рентген-операційній кардіоцентру вони провели першу успішну хіміоемболізацію метастатичної пухлини печінки. Об’єднати зусилля фахівців двох закладів у боротьбі за життя пацієнтів змусили пошуки виходу із ситуації, що склалася з недостатнім забезпеченням спеціальним обладнанням. Тепер хірурги планують розширити спектр ендоваскулярних онкологічних маніпуляцій.

Це лише перший крок спільної діяльності

Володимир ГЛАДКИХ, головний лікар КЗ «Вінницький регіональний клінічний лікувально-діагностичний центр серцево-судинної патології»

года про співпрацю між нашими закладами — це позитивна тенденція до консолідації зусиль для лікування найпоширеніших в Україні та світі захворювань: серцево-судинних і онкологічних. Бажання працювати разом було спільним. Ініціаторами виступили спеціалісти наших закладів, котрі прагнуть розвиватися та впроваджувати сучасні методики лікування і в онкології, і в ендоваскулярній хірургії. І хоча кардіоцентр працює як заклад міського підпорядкування, а онкодиспансер — обласного, профільні департаменти підтримали нашу ідею. Насправді прикладів такого співробітництва небагато, бо все це потребує чимало узгоджень. Співпраця ендоваскулярних хірургів і онкологів — щось більше, ніж спільно проведені операції, це — глибоке розуміння проблеми у сфері охорони здоров’я. Адже з огляду на стрімкий розвиток медичних новацій наші лікувальні заклади не відповідають сучасному європейському рівню щодо матеріально-технічної бази, потрібної для впровадження нових методик. Тому й змушені імпровізувати. Але така практика — гарний шанс для пацієнтів з онкопатологією. Тому переконаний: проведення хіміоемболізації — це лише перша ластівка спільної діяльності наших ендоваскулярних хірургів і онкологів. У вересні, наприклад, до нас завітає професор Юрій Авдосьєв, який успішно виконує ендоваскулярні маніпуляції онкохворим у Харкові. Плануємо провести щонайменше п’ять оперативних втручань. Це буде своєрідним майс тер-класом і для наших спеціалістів, і для онкологів. Також він допоможе поставити процес «на колеса», підкаже, як розвиватися в цьому руслі.

Пацієнтів, які потребують лікування методом хіміоемболізації, багато Володимир ШАМРАЙ, головний лікар Вінницького обласного клінічного онкологічного диспансеру, головний онколог області, Голова ГО «Асоціація онкологів Поділля», кандидат медичних наук

озмови про необхідність об’єднання медичного простору в Україні тривають уже давно. Проте коли хтось тільки декла-

рує, пропагує, планує, розглядає перспективи, ми вже успішно втілюємо цю ідею в життя, об’єднуючи свої зусилля в боротьбі за здоров’я пацієнтів, незважаючи на підпорядкування того чи іншого медичного закладу. Угоду про співпрацю, котра передбачає лікування методом хіміоемболізації, між кардіоцентром й онкологічним диспансером було укладено кілька місяців тому. Вважаю, що в цієї співпраці велике майбутнє, адже наше головне завдання — робота на користь пацієнта. А хворих, які потребують лікування згаданим методом, багато. Два місяці тому фахівці-онкологи разом із кардіохірургами провели успішну операцію з хіміоемболізації метастатичної пухлини печінки. Зараз прооперована пацієнтка почувається задовільно — спостерігається регресія (зменшення розміру) пухлини. Цей метод стає надзвичайно популярним, адже його застосовують для лікування новоутворень різної локалізації, у тому числі найпоширеніших. Хіміоемболізація може бути ефективна при неоперабельних пухлинах, її застосування корисне, коли необхідно «перетворити» таку пухлину в операбельну. Це, передусім, рак печінки і колоректальний рак.

Нові перспективи у боротьбі з онкологічними захворюваннями

після втручання. Крім того, можна проводити кілька курсів хіміоемболізації, підвищувати або знижувати концентрацію хіміопрепарату залежно від локалізації та типу пухлини. А застосовувати її доцільно при раку печінки, нирок, підшлункової залози, тобто у боротьбі з багатьма пухлинами, до яких можна підійти через артеріальне русло. Хіміоеболізація — це не альтернатива хірургічному лікуванню онкологічних хворих. Якщо ми можемо радикально прооперувати пухлину, звичайно, необхідно виконувати радикальне хірургічне втручання. Тому цінність методу в тому, що його можна використовувати для лікування неоперабельних або місцево поширених пухлин як передопераційний етап лікування. Зараз, наприклад, у нас є пацієнтка, яка очікує на третю хіміоемболізацію. У неї метастаз раку шийки матки в черевну порожнину, який неможливо видалити хірургічно. Жінка була безнадійна, вона отримувала знеболювальний курс променевої терапії. Після першого етапу хіміоемболізації, яку виконав професор Авдосьєв, їй знизили дозу наркотичних анальгетиків, а через місяць узагалі відмінили. Потім (рік тому) був другий етап хіміоемболізації — і пацієнтка повернулася до звичайного життя. Зараз вона отримує курс променевої терапії, оскільки пухлина почала прогресувати. Сподіваюся, що після іще однієї спроби хіміоемболізації пухлина зменшиться.

Звичайно, до проведення хіміоемболізації є свої показання і протипоказання, тому ми не можемо використовувати її для лікування пацієнтів з множинними метастазами в різні органи, а також хворих із низькими функціональними показниками. Впровадження нової методики лікування дає нам можливість зробити ще один крок у боротьбі з онкологічними захворюваннями.

Такі операції спонукають до саморозвитку Олег СЕРГІЙЧУК, лікар-хірург рентгенопераційного блоку КЗ «Вінницький регіональний клінічний лікувально- діагностичний центр серцево-судинної патології»

іміоемболізація — це мультидисциплінарна процедура, що дає змогу поєднати онкологію й ендоваскулярну хірургію. У сучасному світі цей метод є стандартом лікування при карциномі печінки, а ми робимо лише перші кроки, причому в гібридний спосіб. Бувають і форсмажори, адже кардіоцентр має одну рентгенопераційну й обслуговує переважно ургентних хворих у гострому стані, тож часом доводиться призупиняти чи переносити планові операції. Та сподіваємося, що незабаром матимемо ще одну операційну, яка «розв’яже руки» і дасть змогу проводити паралельно планові й ургентні втручання. Але, попри всі нюанси, співробітництво між нашими закладами — це приклад того, як можна працювати на благо пацієнта. Окрім цього, такі операції мотивують і спонукають до саморозвитку, дають змогу розвивати ендоваскулярний напрямок. Кожен практикуючий хірург знає просту істину: найкраща операція — та, яку ще не зробив. Сподіваюся, що таких оперативних втручань за інноваційними методиками у нас із кожним роком дедалі більшатиме. Кадри є — були б підтримка та розуміння цього процесу з боку держави. Олеся ШУТКЕВИЧ, спеціально для «ВЗ», м. Вінниця

Дмитро БОЛЮХ, лікар-онколог Вінницького обласного клінічного онкологічного диспансеру, кандидат медичних наук

етод хіміоемболізації є складовою ендоваскулярної хірургії й полягає в тому, що під рентген-контролем через прокол стегнової артерії в пахвинній ділянці безпосередньо в просвіт судини, котра живить пухлину, вводиться тонкий гнучкий довгий катетер. Через нього надходять спеціальні мікр огранули, «навантажені» хіміопрепаратом. Тобто ліки постачаються прицільно в пухлину і діють там тривалий час. У такий спосіб досягається подвійний вплив на пухлину: по-перше, забезпечується дія хіміопрепарату, що зумовлює загибель ракових клітин; по-друге, перекривається живлення пухлини з магістральної артеріальної судини. Згаданий метод розкриває перед лікарями і пацієнтами нові перспективи у боротьбі з онкологічними захворюваннями. Переваг хіміо емболізації порівняно з традиційною хіміотерапією чимало. Це малоінвазивна процедура з мінімальним ризиком ускладнень під час і www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ВАЖКИЙ ПАЦІЄНТ

16 вересня 2016 року

БІЛЬ, ЩО ВБИВАЄ Є захворювання, при яких навіть незначне зволікання закінчується трагічно. Вони раптово маніфестують і так само стрімко позбавляють людину життя. Але чітке розпізнавання симптомів завжди може підказати лікарю, як саме потрібно діяти, щоб зберегти пацієнту не тільки життя, а й здоров’я.

Микола (40 років, Київська обл.)

завжди вважав себе фізично здоровою та сильною людиною. Ніколи не мав згубних звичок, слідкував за своїм здоров’ям. Таку філософію сповідували мої батьки та діди. Для нашої родини не характерне безвідповідальне ставлення до власного здоров’я, навпаки, ми вважаємо за найкраще дізнатися про захворю-

вання якомога раніше, щоб вчасно виправити ситуацію. Так сталося й у моєму випадку, коли раптом з’явилися напади головного болю. Уперше я звернув на них увагу під час занять у спортивному залі: різкий поворот голови спричинив надзвичайно сильний головний біль. Але тоді відчуття болю так само швидко минуло. Через тиждень напад повторив-

ся і тривав значно довше та був інтенсивнішим. А наступного разу одразу після виникнення болю почалося блювання. Тоді я й злякався. Дільничний лікар запідозрив мігрень, але, маючи сумніви щодо діагнозу, направив мене до обласної лікарні. За цей час збільшилася інтенсивність нападів, але в проміжках між ними я почував себе, як і раніше, здоровою

людиною. Єдиною закономірністю, котру я помітив, було те, що кожен із нападів починався після різкого руху головою. Правду кажучи, мене здивував «вердикт» лікарів та їх поспіх щодо хірургічного втручання. Але те, що після операції минув майже рік і я абсол ютно здоровий, доводить: тактика мого порятунку була правильною.

КОМЕНТАР СПЕЦІАЛІСТА

Наталія СВИРИДОВА, завідувачка кафедри неврології та рефлексотерапії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Рефлексотерапія», доктор медичних наук, професор

ин дром Бру нса бу в у перше описаний при цистицеркозі IV шлуночка лікарем Брунсом із Німеччини ще в 1902 році, але пізніше з’ясувалося, що він також може розвиватися при паразитарних кістах, абсцесах, внутрішньомозкових гематомах, запальних процесах і дефектах розвитку шлуночкової системи та атланто-потиличного суглоба, тобто при будь-яких захворюваннях, коли виникає періодичне утруднення відтоку спинномозкової рідини із системи шлуночків головного мозку. Основна клінічна ознака синдрому — різкий нападоподібний біль під час повороту голови. При цьому з’являється відчуття «напруження» і починається блювання. Окрім цього, синдром характеризується суттєвим набором симптомів: запамороченнями, тонічними судомами, брадикардією, порушенням дихання і пульсу, блідістю шкіри, вимушеним неприродним положенням голови та потьмаренням свідомості. Це небезпечна д л я ж и т тя і здоров’я людини хвороба, оскільки не тільки значно погіршує самопо-

чуття, а й завдає шкоди серцево-судинній системі та мозку через брак кисню внаслідок порушення дихання. Унаслідок оклюзії в шлуночках накопичується велика кількість спинномозкової рідини. Відповідно — вони розширюються, що призводить до підвищення внутрішньочерепного тиску. Оклюзійний синдром залежить від характеру самого процесу, рівня й поширеності оклюзії та темпу її розвитку. Хворі зазвичай тримають голову у вимушеному положенні, що створює умови для відтоку спинномозкової рідини. Так, під час нахилу голови поліпшується сполучення між четвертим шлуночком і мозочково-мозковою цистерною, під час закидання — між третім і четвертим шлуночками. За постійним нахилом голови до плеча (зазвичай у бік вогнища ураження) можна запідозрити наявність об’ємних вогнищевих процесів у півкулях мозочка або цистерні бічної ямки великого мозку. Поза нападами хворі фіксують голову у щадному положенні та повертають її одночасно з рухом тулуба. Крім того, слід враховувати й інші симптоми, характерні для тієї чи іншої локалізації оклюзії. При ураженні бічного й

третього шлуночків спостерігаються порушення свідомості та сну. Із залученням до процесу задніх горбиків знижується гострота слуху аж до повної глухоти. Коли напад застає людину у вертикальному положенні, вона падає, іноді можлива миттєва смерть — навіть невідкладне лікування в таких випадках уже не допомагає. Пацієнти, які вчасно не звертаються по медичну допомогу й не отримують лікування, помирають від зупинки дихання та серця. Синдром Брунса є досить небезпечним захворюванням ще й тому, що між нападами хворий почувається задовільно, але при цьому в його організмі швидкими темпами розвиваються лікворна гіпертензія і симптоми подразнення дна шлуночка через утруднене виведення спинномозкової рідини зі шлуночкової системи головного мозку. Для встановлення діагнозу використовують рентгенологічне й електроенцефалографічне дослідження головного мозку, обстежують пацієнта на наявність застійних дисків зорових нервів. Лікування синдрому Брунса має бути терміновим! І нашому пацієн-

КОЛИ НАПАД ЗАСТАЄ ЛЮДИНУ У ВЕРТИКАЛЬНОМУ ПОЛОЖЕННІ, ВОНА ПАДАЄ, ІНОДІ МОЖЛИВА МИТТЄВА СМЕРТЬ — НАВІТЬ НЕВІДКЛАДНЕ ЛІКУВАННЯ В ТАКИХ ВИПАДКАХ УЖЕ НЕ ДОПОМАГАЄ. ПАЦІЄНТИ, ЯКІ ВЧАСНО НЕ ЗВЕРТАЮТЬСЯ ПО МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ Й НЕ ОТРИМУЮТЬ ЛІКУВАННЯ, ПОМИРАЮТЬ ВІД ЗУПИНКИ ДИХАННЯ ТА СЕРЦЯ

ту пощастило, що він вчасно звернувся до лікаря. У таких випадках обов’язково проводиться оперативне втручання, характер якого визначається природою основного процесу, що спричинив оклюзію. Мета операції — відновлення прохідності шляхів відтоку спинномозкової рідини. Якщо немає можливості провести радикальне хірургічне втручання, вдаються до термінових паліативних медичних заходів. Це дає змогу створити інші шляхи відтоку спинномозкової рідини. Додатково можна використовувати вентрикулопункцію, яка розвантажить шлуночкову систему. Її проводять у разі порушення дихання разом з реанімаційними заходами. Коли напади повторюються дуже часто, то на підготовчому етапі до такого оперативного втручання встановлюють спеціальний дренаж бічних шлуночків. Паралельно застосовують дегітраційну терапію. Для підтримки серцевого м’яза приз начають тонізуючі засоби — кофеїн і кордіамін. У разі вчасного проведення операції нормальний відтік спинномозкової рідини повністю відновлюється і прогноз для життя хворого сприятливий. Тобто це захворювання — цілком виліковне шляхом оперативного втручання. Головне — вчасно звернутися по медичну допомогу. Основною умовою післяопераційного відновлення є повний спокій, постільний режим протягом усього курсу реабілітаційного лікування. Надалі для профілактики ознак синдрому Брунса слід зменшити інтенсивність фізичних навантажень, дотримуватися раціонального режиму протягом дня, уникати прямих сонячних променів (якомога менше засмагати), обмежити стрибки та нахили голови. Підготувала Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

ОЛЕКСІЙ ЄРОШКІН: НАШІ ПАЦІЄНТИ ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЇ ЧАСТО ЙДУТЬ У «НІКУДИ» Обираючи професію лікаря, кожен майбутній український ескулап знає — просто не буде. Професійна реалізація потребує не тільки фахових навичок, а й безумовної віри у власні сили та потенціал. Молодий, але вже досвідчений нейрохірург стверджує: нічого неможливого немає.

Олексій ЄРОШКІН, лікар-нейрохірург Центрального госпіталю МВС України, провідний спеціаліст-альголог, кандидат медичних наук

ВЗ Наприкінці 90-х медицина була досить непопулярною спеціальністю. Чому ви обрали саме її? — Так, це був час розквіту торгівлі та юриспруденції. Вибір майбутньої професії відбувався на сімейній раді: батьки мріяли, щоб я обрав гуманну спеціальність. Такою вони вважали саме медицину. Я ж її всерйоз ніколи не сприймав, адже захоплювався малюванням і закінчив школу мистецтв. А моя мама, до речі, була педіатром і працювала в дитячому санаторії, який спеціалізувався на лікуванні вад опорнорухового апарату. Тож, послухавшись батьків, вступив до медичного вишу… Розумів, що буде нелегко, але одразу запрограмував себе на роботу: вирішив, що нічого недосяжного немає, просто потрібно докласти усіх зусиль, аби стати висококласним спеціалістом. Жодних переваг тій чи іншій медичній спеціалізації на той час я не надавав, однак дуже не хотів бути хірургом, адже змалку боявся крові… ВЗ Чому ж тоді саме хірургія? — Усе вирішив випадок. На третьому курсі, уперше потрапивши на реальну операцію, я був шокований — ледь вийшов самотужки з операційної. Усі ці розрізи справили на мене незабутнє враження! Тому наступні три роки я приглядався лише до терапевтичних спеціальностей. Допоки мій двоюрідний брат, який працював у столиці нейрохірургом, не запросив мене подивитися, що це таке — не-

йрохірургія. Їдучи до нього, я був скептично налаштований, адже нейрохірургія для мене на той час асоціювалася лише з «алкогольними» черепно-мозковими травмами і розтрощеними черепними коробками. Та брат відкрив мені зовсім інший бік цієї спеціальності: на той час вони використовували мікроскоп і починали практикувати мікрохірургічні втручання. Уже тоді я побачив іншу нейрохірургію: малоінвазивну, ефективну та сучасну. До слова, саме такою я її бачу досі. Повернувшись додому, я зробив свій вибір, про що жодного разу не пошкодував. ВЗ Але ж ви закінчували «провінційний» виш, де, мабуть, рівень нейрохірургії був іншим? — Так! Я закінчив Полтавську медичну академію і потрапив до інтернатури у відділення нейрохірургії обласної лікарні. Бажаючих стати нейрохірургами майже не було, тому й жодної конкуренції. На батьківщині я довго не затримався — мене майже одразу перевели до інтернатури в столичний Інститут нейрохірургії. Це стандартна ситуація, коли профілювання за вузькими спеціалізаціями проходить саме в Києві. Тут мені надзвичайно пощастило познайомитися зі своїм першим і головним учителем — професором Є. Г. Педаченком. Надалі під його керівницт вом захистив кадидатську дисертацію, учився аналізувати та доповідати.

За ті два з половиною роки отримав можливість вчитися в різних нейрохірургічних клініках інституту й пройти базовий курс. Звичайно, інтернатура ще не робить тебе нейрохірургом, вона лише дає можливість зазирнути вглиб спеціалізації та вибрати те, що тобі найцікавіше. По закінченні довелося повернутися до Полтавської обласної лікарні та виконувати базові нейрохірургічні втручання — саме це і робл ять нейрохірурги без категорії. Розумів, що слід рухатися далі, тож, продовжуючи працювати в лікарні, вступив до аспірантури. Після здобуття першої категорії отримав можливість брати участь у виїздах по області із санавіацією. Але перше реальне занурення в професію відбулося, коли поїхав на стажування до ней рохірургічної клініки в Німеччині. ВЗ Ви володієте німецькою мовою? — У мене достатній рівень, щоб вільно спілкуватися. І саме це обумовило успіх цього стажування. Це був навчальний курс на базі Університету Людвіга-Максиміліана поблизу Мюнхена. Там я зустрів ще одного вчителя, якому багато чим завдячую у професії та продовжую спілкуватися з ним і досі. До речі, у цій клініці я був першим українським лікарем, що стажувався німецькою, тому місцеві фахівці залюбки ділилися зі мною напрацюваннями й відповідали на всі запитання. Я мав вільний доступ до операційної, що розширило можливості для навчання.

РЕАБІЛІТАЦІЯ — ОДНА З НАЙСЛАБШИХ ЛАНОК НАШОЇ МЕДИЦИНИ. А В НЕЙРОХІРУРГІЇ ВОНА ПРОСТО ОБОВ’ЯЗКОВА! ТОМУ УКРАЇНСЬКИЙ ХІРУРГ МУСИТЬ ТРИМАТИ ВЕКТОР НА ЕФЕКТИВНІСТЬ І МАЛОІНВАЗИВНІСТЬ. ЗВИЧАЙНО, БЕЗ ПОВНОЦІННОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ НАВРЯД ЧИ МОЖНА СПОДІВАТИСЯ НА ЕФЕКТИВНУ МЕДИЦИНУ, ТОМУ РОЗВИНЕНІ КРАЇНИ Й ВИТРАЧАЮТЬ НА НЕЇ ШАЛЕНІ КОШТИ

ВЗ Що запам’яталося найбільше? — Навіть не запам’яталося, а вразило! Було відчуття, що я потрапив у майбутнє. Це не стосувалося якихось окремих речей — устаткування чи інструментарію. Справили враження величезні відмінності в організації лікувального процесу, які кидалися в очі скрізь — від приймального відділення до операційної. Шлях пацієнта продуманий і вивірений на всіх етапах. Окрім того, вразило відношення німецьких лікарів до своєї роботи. Звичайно, вони не працюють голими руками й іржавими інструментами, але ж медичне устаткування оживає лише завдяки людині. А ставлення до пацієнта та відповідальність за якість своєї роботи у них на висоті. Разом із гарною матеріально-технічною базою це робить нашу професію першокласною. Але це ще не все: уперше у своєму житті я бачив якісну електронну медичну бібліотеку! Саме там зібрав більшість матеріалу для кандидатської роботи, адже міг отримати інформацію з будь-якої наукової бібліотеки Німеччини. Мене цікавили невдалі операції та типові хірургічні помилки, а таких даних у нашій країні не було. Окрім цього, саме в Німеччині я зрозумів, що мені ближча спінальна нейрохірургія. ВЗ Чому саме вона? — Це зовсім інший рівень нейрохірургії. Такі операції, як правило, планові. Вони вимагають ретельної аналітики та виконують основне зав дання лікування — підвищення якості життя пацієнта. Тобто це інший рівень відповідальності перед хворим і його родиною. ВЗ Яке ваше ставлення до вузької спеціалізації, котру сповідують європейці? Там, як правило, кожен нейрохірург посідає свою нішу. — Вважаю, за цим і наше майбутнє. Ставши експертом у «своїй» темі, хірург накопичує критичну масу досвіду. Хоча базова підготовка нейрохірурга у Європі досі вимагає навичок роботи як на центральній нервовій системі, так і на периферичній. ВЗ Виникала спокуса залишитися у Європі? — На той час я був психологічно до цього не готовий, тому повернувся додому. Але затримався там не надовго — саме відкривалася клініка лазерної та ендоскопічної спінальної нейрохірургії в столичному госпіталі МВС і я вирішив взяти участь у конкурсі на посаду нейрохірурга. Сама назва відділення вказувала на те, що це буде якісно інший заклад, орієнтований на новітні технології. Звичайно, будь-який молодий спеціаліст на моєму місці мріяв би працювати під керівництвом такого досвідченого та високопрофесійного нейрохірурга, як А. Р. Гарміш, який очолив відділення. Я пройшов усі співбесіди та конкурси, в один день звільнився з лікарні й інституту, де викладав нейрохірургію, та, залишивши родину в Полтаві, переїхав до Києва. Відділення стрімко розвивалося, тому доводилося буквально жити в ординаторській. Але завдяки рівню устаткування ми удвох із завідувачем виконували весь спектр сучасних операцій, котрі я, наприклад, бачив у Німеччині. Саме у стінах цього закладу, де працюю й до сьогодні, зміг досягнути повноцінної професійної реалізації. Через рік МВС виділило мені гуртожиток, і я нарешті перевіз до Києва свою родину. ВЗ Ваша історія — швидше виняток… — Згоден. Шлях молодого українського лікаря — не з легких. І мені, дійсно, щастило. По-перше, завдяки тим чудовим людям, яких я зустрічав на професійному шляху. А по-друге, через мою віру у професію й прагнення до саморозвитку. Можливо, це звучить зухвало, але я вважаю, що потрібно бачити свої «слабкі» місця і докладати всіх зусиль для вдоскона-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

16 вересня 2016 року

лення. Так було з англійською мовою, яку я ніколи не вивчав. Але дуже швидко зрозумів, що німецької — замало. Довелося сідати за підручники й опановувати другу іноземну. Жити своєю роботою, реалізовуватися в ній та просто ходити на роботу — дві великі різниці. Тут потрібно бути одержимим у буквальному сенсі. Нейрохірургія за своєю суттю міждисциплінарна наука, котра об’єднує багато суміжних спеціальностей. Це захоплює, але й вимагає щодня здобувати додаткові знання та навички. ВЗ Де ви їх здобували? — На жаль, професійний ріст неможливий у стінах тільки однієї лікарні — доводиться часто їздити на стажування. Але потрібно чітко розуміти, чого саме ти хочеш навчитися. Тобто кожна поїздка має бути прицільною. Тоді за короткий проміжок часу можна навчитися чогось нового і впровадити це вдома. Що більше ти їздиш, то більшою кількістю навичок володієш. Найкращі результати дають ті стажування, коли маєш можливість оперувати разом з колегами. Це так звана жива хірургія, що значно ефективніша за майстеркласи на кадаверах. Більше того, вона дає змогу критично оцінити власний рівень майстерності та вислухати влучні поради колег. А для хірурга критика — украй важлива! Ідеальна кількість стажувань — двічі на рік. На сьогодні мені важко сказати, скільки їх було. Найчастіше це клініки Європи. Цікавим було стажування в КНР у Центрі аерок осмічної медицини. Там був повн оцінний діалог, коли спеціалісти з різних країн ділилися власним досвідом нейрохірургічних технік. Саме під час того курсу активно обговорювалися хірургічні помилки. До речі, рівень нейрохірургії в Китаї досить високий. Я ніколи не бачив таких величезних операційних «відкритого простору», де за ширмами працюють багато різних бригад хірургів. Вони часто запрошують до себе фахівців з Європи, особливо шанують німців. ВЗ А із чим пов’язані найтиповіші помилки нейрохірурга? — Це швидше не помилки, а незадовільні результати, які трапляються значно частіше. Одна справа, коли ти йдеш за протоколом, але не досягаєш бажаного результату, і зов сім інша — коли помиляєшся в стратегії та методиці. Для першої групи у світі навіть виділено окремий синдром — невдало оперованого хребта. До цієї категорії зараховують усіх пацієнтів, у яких з певних причин не отримано бажаного результату після втручання. ВЗ Часто доводиться виправляти чужі помилки на практиці? — Так, буває. Але, знову ж, це пов’язано переважно не з помилками хірургів, а з тим, що час неминуче трансформує хребет людини і проб лема не зникає повністю. Це й особливості біомеханіки — розуміючи їх, можна оперувати краще, ніж твій попередник. ВЗ Як змінилася специфіка ваших операцій від початку воєнних дій? — Змінився їх характер. Я маю можливість оперувати в кількох відомчих госпіталях, тому моїми пацієнтами часто є й бійці АТО. Тобто зазвичай стикаюся з бойовими пораненнями та їх наслідками. До слова, нас не вчили азам військової нейрохірургії — доводилося реагувати на місці. Але, правду кажучи, бойові поранення — це ті самі травми, і навички роботи з ними ми опановуємо під час навчання. На щастя, наше відділення укомплектоване сучасним обладнанням, за допомогою якого ми надаємо своєчасну та якісну допомогу пораненим бійцям АТО. ВЗ А як щодо навичок роботи з нейрохірургічним мікроскопом, який є незамінним атрибутом сучасної нейрохірургії?

Проведення симпатолізису сонячного сплетення під контролем КТ на базі Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова НАМН України

Торакоскопічна симпатектомія (навчання)

пацієнти приходять від людей, яким ми вже допомогли. Щороку кількість подібних хворих зростає, адже дегенеративні захворювання молодшають, а доступність діагностичного устаткування дає змогу виявляти їх раніше й частіше. І головне — це питання якості життя, адже біль — суб’єктивний фактор, який об’єктивно може знижувати якість життя людини. Дуже часто він є самостійним захворюванням: наданий йому від природи сигнальний характер трансформується в проблему, котру вже неможливо вирішити лише медикаментозно. Тоді пацієнтові може допомогти інвазивний альголог: виявити причину та вчасно позбавити від болю. Більше того, такі методики, як радіочастотна абляція, нетравматичні й малоінвазивні та не потребують значного відновного періоду: пацієнти отримують допомогу амбулаторно. Усі ми знаємо, що реабілітація — одна з найслабших ланок нашої медицини. А в ней рохірургії вона є обов’язковою! Тому український хірург мусить тримати вектор на ефективність і малоінвазивність. Звичайно, без повноцінної реабілітації навряд чи можна сподіватися на ефективну медицину, тому розвинені країни й витрачають на неї шалені кошти. Це організаційно непросте питання. Воно вимагає великих площ, кваліфікованого персоналу й інноваційних технологій. Але зрештою реабілітація забезпечує кращий результат самої хірургії, тому до цього варто прагнути. Ну, а ми маємо, що маємо. Наші пацієнти, на жаль, після операцій часто йдуть у «нікуди». Хірурги дають їм базові рекомендації, але цього замало. ВЗ Більшість нейрохірургів мають улюб лений доступ… Чи є він у вас? — Є таке поняття, як «хірургія 360 градусів», коли ми не віддаємо перевагу конкретному дост упу, а володіємо навичками оперування хребта з усіх боків, у тому числі й через грудну та черевну порожнини. На мою думку, це найефективніший підхід, що дає змогу освоїти всі можливі доступи до хребта. Коли хірург не обмежений цим, він не робить зайвого. Зараз ми освоїли методику, що дає змогу тотально видаляти і протезувати цілі хребці та навіть відділи, уражені пухлиною. Раніше така хірургія передбачала інвалідизацію, а зараз ми підіймаємо людину на наступний день.

Проведення радіочастотної нейромодуляції при синдромі Слюдера (Центр медицини болю, м. Київ)

— Коли я вступив до інтернатури, про мікрос коп говорили вже відкрито. Усі розуміли, що за цим — майбутнє і такий пристрій мусить стояти в нейрохірургічній операційній. На момент мого працевлаштування до госпіталю МВС наше нове відділення вже було уком плектоване мікроскопом. А навички роботи з мікрохірургічною оптикою я опанував за кордоном — заздалегідь. Насправді мені пощастило, що вчився, а не перевчався, як старші колеги. Це завжди простіше. Тут допомогли і мануальні навички — для хірурга це надважливо!

Різноманітні больові синдроми з успіхом лікуються малоінвазивними методами радіочастотної нейромодуляції чи абляції. Так само можна боротися з нейропатіями та нев ралгіями, котрі раніше в багатьох випадках вважалися невиліковними. Деякі оперативні втручання наша команда разом зі спеціалістами Центру медицини болю (м. Київ) виконувала вперше в Україні: радіочастотну абляцію вузла трійчастого нерва при тригемінальній невралгії та кластерному головному болю, фасет-синдр омі, нейромодуляцію периферичних нервів тощо. Також ми провели чудову роботу з науковцями Інституту Амосова: деВЗ Чим плануєте займатися в майбут- симпатизацію верхнього поверха черевної поньому? рожнини — так званий фармакологічний сим— Я активно розвиваю новаторський напря- патолізис сонячного сплетення під контролем мок — нейрохірургічне вирішення міждис- КТ. Це були пацієнти з вираженим больовим циплінарних проблем. Наприклад, хірургічне синдромом і неоперабельними злоякісними лікування гіпергідрозу, блашинг-синдрому чи пухлинами шлунка та підшлункової залози: у хвороби Рейно, зокрема за допомогою виклю- цьому випадку метод дає змогу усунути біль чення симпатичної іннервації верхніх кінцівок та підвищити якість життя таких хворих. шляхом торакоскопічної симпатектомії. Окрім цього, багато часу присвячую вивченню аль- ВЗ Наскільки затребувані радіочастотні гології, яка займається проблемами болю. Це маніпуляції? взагалі дуже актуальна та нова для України — З кожним днем інформованих людей усе тема, котру варто розвивати. більшає. Але це досі «сарафанне радіо», і

ВЗ Яку кількість операцій мусить проводити нейрохірург, щоб тримати достойну планку? — У нашій країні не ведуться такі підрахунки, тому я не можу сказати точно, скільки операцій роблю за рік. Але з накопиченням критичної маси, дійсно, з’являється впевненість і внут рішня готовність до будь-якого розвитку подій. Звичайно, практикувати слід постійно, інакше втрачається кваліфікація. Думаю, мінімум — кілька операцій на тиждень. Я роблю близько десяти… ВЗ І наостанок провокаційне запитання: чи задовольняє вас дохід українського нейрохірурга? Адже за кордоном — це одна з найкраще оплачуваних спеціалізацій… — Звичайно, різниця між нашими та доходами іноземних колег величезна. Але не в усіх країнах рядовий нейрохірург у державній клініці має гарну ставку. У приватному секторі зарплати, звичайно, вищі. Мені пропонували роботу за кордоном, але я впевнений: ми можемо (і мусимо!) працювати в Україні, підвищувати свій професійний рівень і тримати вектор на сучасні світові стандарти. Я ріс у родині лікарки, тому жодних ілюзій щодо майбутніх статків у мене й не було — знав, на що йшов… Розмовляла Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

ПЕДІАТРІЯ

АДЕНОЇДИ:

ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ Аденоїди посідають перше місце в структурі патологій верхніх дихальних шляхів у дітей. Цей тривалий запальний процес у носоглотці викликає занепокоєння як у батьків, так і у лікарів, підштовхуючи до пошуку оптимального способу лікування та реабілітації.

Формування місцевого імунітету Лімфоепітеліальні органи глотки забезпечують функцію «сторожа» та першими реагують на чергове антигенне подразнення (інфекцію під час кожного епізоду ГРВІ) включенням механізмів імунного захисту. Лімфоїдна тканина, асоційована зі слизовою оболонкою порожнини носа, навколоносових пазух, слухових труб, глотки, трахеї і бронхів, має типову фолікулярну структуру і, продукуючи лімфоцити, забезпечує синтез IgA, IgM, IgD, які входять до складу так званої першої лінії захисту верхніх дихальних шляхів. Система місцевого імунітету залишається нерозвиненою протягом перших трьох-чотирьох років життя дитини. Концентрація секреторного IgА (sIgA) у слині та назальному сек реті значно нижча, ніж у дорослих, що дає підставу говорити про фізіологічну недостатність системи мукозального імунітету в дітей цього

віку. Остаточне становлення місцевого імунітету відбувається лише до 14 років. Із цього часу починається й інволюція глоткового мигдалика, проте функціонування лімфоїдних фолікулів триває протягом усього життя людини. Саме в глотковому мигдалику, відповідно до теорії хоумінгу, у дітей відбувається продукція лімфоцитів для слизової оболонки носоглотки, носа і навколоносових пазух, середнього вуха, що забезпечує нормальне функціонування факторів місцевого імунітету. Тому так важливо зберігати глотковий мигдалик до закінчення його формування! А продукці я с лизовою оболонкою sIgA і sIgM з метою пригнічення колонізації її інфекційними агентами та протистояння антигенам слугує підст авою для позначення цього типу першої лінії гуморального захисту терміном «імунна ексклюзія», тобто «імунна охорона».

Сучасний погляд на проблему У світовій літературі останнім часом з’явилося поняття «єдиний дихальний шлях» (United Airways). Тобто порожнини носа, рота, навколоносових пазух, слухових труб, середнього вуха, глотки, гортані, трахеї, бронхів і легенів фактично є продовженням одна одної й взаємопов’язані між собою. При цьому з’ясування першопричини запального процесу у верхньому відділі цього шляху стає недоцільним. Очевидно, що в запальний процес вірусної, бактеріальної або алергічної етіології практично одночасно залучаються слизова оболонка і лімфоїдна тканина порожнин носа, навколоносових пазух, середнього вуха і носоглотки. На підставі цього в оториноларингології все частіше термін «риносинусит» витісняє поняття «риніт». У зв’язку із цим припущення про те, що запальний процес у глотковому мигдалику спричиняє сину-

сит, тубоотит або середній отит, є безпідставним. Запальний процес у носоглотці розвивається піс ля перенесеного ГРВІ, грипу, кору, дифтерії, скарлатини та обумовлений заз вичай респіраторними патогенами: Str. pneumoniae, H. influenzae, M. catarrhalis, S. aureus, рідше — P. aeroginosa, K. рneumoniae. Важливе значення мають природа запального процесу (вірусна, бактеріальна, алергічна) і стадія його розвитку (гостра, хронічна, репаративна), адже саме від цього залежатиме розроблення адекватного комплексу терапевтичних заходів. У зв’язку із тим, що в дитячій оториноларингології найчастіше дискусії точаться навколо вибору тактики лікування при аденоїдиті, спробуємо обґрунтувати раціональне вирішення цього питання на сучасному етапі розвитку науки. Згідно з доказами І. В. Давидовського, запальний процес будь-якої локалізації перебігає в кілька стадій і закінчується до 30-го дня, включаючи стадію репарації. При цьому гостре запалення може мати три різні наслідки. По-перше, воно може завершитися знищенням і/або видаленням з організму патогенного агента: процеси проліферації, репарації та регенерації відновлять структуру гістіона і функція органа нормалізується. Це найсприятливіший результат запального процесу. По-друге, місцеве запалення може перерости в генералізоване, наприклад, у випадках, коли руйнуються бар’єри, що оточують патологічне вогнище, і запальний процес системно поширюється організмом. І по-третє, запалення може набути хронічного характеру. Стійкість до інфікування слизової оболонки порожнини носа і нав колоносових пазух забезпечується мукоциліарною транспортною системою, антимікробними чинниками (такими як лізоцим, лактоферин, інтерферон), фагоцитарною системою і механізмами специфічного імунітету. Крім того, стійкість слизової оболонки до мікробного зараження обумовлює «колонізаційний імунітет» — зменшення доступності рецепторів епітелію для патогенів за рахунок блокування їх мікроорганізмами сапрофітної мікрофлори. Очевидно, що так само перебігає й аденоїдит. При цьому слід зазначити, що в часто хворіючих дітей (від 8 до 12 епізодів ГРВІ протягом року) запальний процес не встигає завершитися періодом репарації й переходить у хронічний. H. C. Pillsburu et al. вважають, що в клінічній практиці терміни «аденоїдит» і «аденоїдна гіпертрофія» неправильно вживають як синоніми, оскільки вони означають два різних стани. Під аденоїдитом автори розу міють хронічне запалення глоткового мигдалика, а аденоїдну гіпертрофію вважають гістологічною ознакою збільшення кількості лімфоїдної тканини, яке буває і фізіологічним. Цікаво: гост рий аденоїдит часто не діагностують пі д час чергового епізоду ГРВІ, оскільки симптоматика його не виходить за рамки, властиві вірусній інфекції. Відповідно лікарі не призначають терапії, що впливає на запальний процес у глотковому миг-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ПЕДІАТРІЯ

16 вересня 2016 року

далику. За даними деяких авторів, у 21% випадків хронічний аденоїдит обумовлений алергічним запаленням. Це свідчить про необхідність включення в комплекс консервативної терапії протиалергічних засобів. При хронічному аденоїдиті має місце утруднення носового дихання, переважає ротове або змішане дихання, з’являється назальний відтінок голосу (закрита ринолалія), виникає хропіння уві сні, відділюване з порожнини носа стікає по задн ій стінці глотки в гортаноглотку, дихання може стати гучним.

Діагностика хронічного аденоїдиту Необхідно ретельно зібрати анамнез і провести загальний огляд (постава, положення голови, плечей і спини), оториноларингологічний огляд, ендоскопію носоглотки (стан усть слухових труб, розміри глоткового мигдалика і наявність або відсутність запального процесу), мікробіологічне дослідження мікрофлори з порожнини носа і глотки з визначенням чутливості її до антибіотиків, клінічний аналіз периферичної крові з метою виключення запального процесу в організмі, а також направити хворого на консультацію й обстеження до алерголога та ортодонта (оцінка стану оклюзії й орофарингеальної ділянки).

Стратегія лікування Участь глоткового мигда лика у становленні імунітету навіть при хронічному запа ленні зумовило звуження показань до хірургічного лікування та сприяло розширенню пошуку нових консервативних методів терапії. Методи консервативного лікування аденоїдиту розробляли протягом багатьох десятків років. Однак і дотепер стандарти лікування не сформовані. У часто хворіючих дітей терапію слід починати під час розвитку чергового епізоду ГРВІ, тобто коли має місце гострий аденоїдит. Основними принципами терапії є: очищення порожнини носа і носоглотки, вплив на патогени та зменшення запального процесу (зняття набряклості, поліпшення регіонарного кровопостачання, пришвидшення періодів реконвалесценції й репарації). З метою очищення порожнини носа і носоглотки використовують іригаційно-елімінаційну терапію сольовими розчинами різної концентрації залежно від стадії запального процесу. У гострій стадії доцільно використовувати гіпертонічні розчини протягом 3-5 днів, а потім перейти на ізотонічні. Перевагу при цьому віддають препаратам на основі морської води. Антибактеріальну терапію слід призначати з урахуванням чутливості виявлених у пацієнта патогенів, особливо за наявності хронічного аденоїдиту. При цьому ефективні топічні офіцинальні препарати з антибактеріа льною активністю (фраміцетину сульфат; комбінований препарат, що містить дексаметазон, неоміцину сульфат, поліміксину B сульфат і фенілефрин; фузафунгін). Крім того, використовують розчини антибактеріальних засобів для зрошення носоглотки або промивання за методом Проетцу

(мірамістин та інші). У разі виявлення в пацієнта кількох патогенів або за надмірного ураження слизової оболонки порожнини носа і глотки мікроорганізмами, що зумовлюють запа льний процес, можу ть бу ти призн ачені системні антибіотики у вікових дозуваннях протягом не менше 10 днів. Сучасним підходом до зняття запалення і профілактики хронізації й ускладнень аденоїдиту є використання вакцин проти пневмокока та гемофільної палички в разі їх виявлення у посівах мазків з порожнини носа та глотки. Вакцинацію можна проводити в стадії реконвалесценції й репарації за відсутності протипоказань. Так, використання вакцини проти пневмокока запобігає розвит ку синуситу, середнього отиту, пневмонії, менінгіту, ендокардиту, плевриту, остеомієліту й артриту. За неефективності використання антибактеріальних препаратів і наявності алергії варто призначити топічні глюкокортикостероїди (ГКС) курсом не менше 1 місяця. Серед інгаляційних ГКС перевагу слід віддати мометазону фуроату, дозволеному до застосування в пацієнтів дитячого віку. Призначення коротким курсом (7-10 днів) топічних ГКС доцільне ще і за тривалого перебігу патологічного процесу в носоглот-

ці та в прилеглих ділянках з метою впливу на стадії реконвалесценції й репарації запального процесу, тобто на 10-12-й день епізоду ГРВІ, що особливо важливо для часто хворію чих дітей. У разі вираженого набряку слизової оболонки та дефіциту носового дихання рекомендовано застосування топічних деконгестантів середньої тривалості дії (6-8 годин) коротким курсом (3-5 днів) відповідно до вікових показань. На 4-5-й день перебігу ГРВІ доцільно використовувати препарати з дубильним ефектом (промивання відваром кори дуба, настоєм чаю) та препарати на основі срібла (розчини коларголу, протарголу, колоїдного срібла). Особливо слід відзначити сучасний препарат у вигляді таблеток срібл а протеїнату, до яких додаються ампули з очищеною водою і флакон для приготування розчину. Флакон в одних випадках забезпечений піпеткою, в інших — кришкою з розпилювачем. Після розчинення відповідно до інструкції отримують 2% розчин. Крім зменшення набряку тканин за рахунок в’язкого впливу препарат справляє антисептичну дію, перешкоджає розмноженню бактерій. Після застосування розчину на ділянках слизової оболонки носа утворюється плівка.

АДЕНОТОМІЯ ПРИЗВОДИТЬ ДО РОЗВИТКУ РЕЦИДИВІВ, ПОШИРЕНІСТЬ ЯКИХ КОЛИВАЄТЬСЯ, ЗА ДАНИМИ РІЗНИХ АВТОРІВ, ВІД 2 ДО 75%. ОСОБЛИВО ЧАСТО РЕЦИДИВИ ВИНИКАЮТЬ У ПАЦІЄНТІВ, ЯКІ СТРАЖДАЮТЬ НА АЛЕРГІЮ. ТОМУ НАЯВНІСТЬ ЦІЛОРІЧНОГО АЛЕРГІЧНОГО РИНІТУ Є ПРОТИПОКАЗАННЯМ ДО АДЕНОТОМІЇ, КОТРА МОЖЕ СПРИЯТИ РОЗВИТКУ І ПОГІРШЕННЮ ПЕРЕБІГУ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ

ЗАХОДИ, РЕКОМЕНДОВАНІ ПРИ ФІЗІОЛОГІЧНІЙ ГІПЕРТРОФІЇ ГЛОТКОВОГО МИГДАЛИКА (за відсутності патогенної мікрофлори в порожнині носа та глотки) АЛЕРГІЯ ВІДСУТНЯ

АЛЕРГІЯ Є

Дихальна гімнастика

Іригаційно-елімінаційна терапія

Соки рослин

Засоби із в’яжучою дією

Загартовування

Протиалергічна терапія

ЗАХОДИ, РЕКОМЕНДОВАНІ ПРИ АДЕНОЇДИТІ ПЕРІОД ЗАПАЛЕННЯ

ГОСТРИЙ АДЕНОЇДИТ ЧИ ЗАГОСТРЕННЯ ХРОНІЧНОГО АЛЕРГІЯ ВІДСУТНЯ

АЛЕРГІЯ Є

Розвиток захворювання (у середньому до 10 днів)

Іригаційно-елімінаційна терапія Топічні деконгестанти (3-5 діб) Топічні та системні антибактеріальні засоби (7-10 днів) Інгаляційні ГКС

Іригаційно-елімінаційна терапія Топічні деконгестанти (3-5 діб) Топічні та системні антибактеріальні засоби (7-10 днів) Інгаляційні ГКС Протиалергічна терапія

Реконвалесценція та репарація (з 11-го по 24-й день)

Дихальна гімнастика Іригаційно-елімінаційна терапія В’яжучі засоби (5-7 днів) Комплексні препарати Лізати бактерій Вакцинація

Дихальна гімнастика Іригаційно-елімінаційна терапія В’яжучі засоби (5-7 днів) Лізати бактерій Вакцинація

Вона захищає тканини від патогенів, сприяє загоєнню ушкодженої слизової оболонки та прискоренню процесу одужання. Крім цього, розчину притаманний певний судинозвужувальний ефект, що полегшує дихання. Протипоказаннями до призначення цього препарату є алергія на срібло. Д ля поліпшення регіонарного кровопостачанн я, прискоренн я стадії реконвалесценції й репарації використовують різні види фізіотерапії. До реабілітаційних заходів належать: промивання на основі морської води; закапування в ніс соків рослин з бактерицидною дією (каланхое, буряка, моркви, петрушки), в’яжучих засобів (відвару кори дуба, настою чаю, розчинів коларголу, протарголу); дихальна гімнастика, загартовування. Як імунотерапію при хронічному аденоїдиті, особливо в стадії реконвалесценції й репарації, доцільно використовувати бактеріальні імуномодулятори — лізати місцевої та системної дії. Вони містять ліофі лізовані екстракт и основних респіраторних патогенів. Ці ліки здатні посилювати специфічну імунну відповідь й активізувати специфічний імунний захист.

Радикальні методики За даними Н. Л. Кругівської і М. Р. Богомильського, раціональна консервативна терапія при алергічному аденоїдиті сприяє стійкій ремісії у 90,8% випадків. Лише в разі неефективності консервативної терапії, яка триває протягом не менше 6 місяців, повторних епізодів апное, а також при обструкції носового дихання показане хірургічне лікування. Однак розвиток обструкції носового дихання й апное можливий лише в задавнених випадках, коли діти, що тривало і часто хворіють, не отримували адекватної та своє часної терапії. Тому аденотомія в подібних ситуаціях є екстреним заходом — як метод порятунку життя такої дитини. Одним із показань до виконання аденотомії прийнято вважати дисфункцію слухової труби, що спричинює розвиток отиту і приглухуватості. Однак було встановлено, що у 56,2% дітей із цією проблемою аденоїди, незважаючи на свою величину і місце розташування, не впливають на функцію слухової труби. Крім того, аденотомія, виконана з метою усунення приглухуватості, дає результати лише у 27-53% хворих. Тому потрібно ретельно визначати показання до цієї операції. Аденотомія призводить до розвитку рецидивів, поширеність яких коливається, за даними різних авторів, від 2 до 75%. Особливо часто рецидиви виникають у пацієнтів, які страждають на алергію. Тому наявність цілорічного алергічного риніту є протипоказанням до аденотомії, котра може сприяти розвитку і погіршенню перебігу бронхіальної астми. Більшість сучасних авторів не вважають, що аденотомія покращує процес, тому хірургічний радикалізм при патології глоткового мигдалика не виправданий. Підготувала Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ», за матеріалами rmj.ru

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

ЛИХОМАНКА НЕЗ’ЯСОВАНОГО ГЕНЕЗУ Кожному клініцисту, без сумніву, не раз доводилося спостерігати хворих з тривалою лихоманкою. У деяких випадках вона була єдиною ознакою захворювання, діагноз якого залишався нез’ясованим після проведення не тільки рутинного, а й додаткового обстеження. Такі ситуації породжують низку проблем, пов’язаних як із несвоєчасністю встановлення діагнозу й призначення лікування, так і з тривалішим перебуванням хворого в стаціонарі, великим обсягом досліджень та втратою довіри пацієнта до лікаря.

Що означає термін? У 1930 році з’явилося перше повідомлення про результати аналізу історій хвороб 173 пацієнтів, котрі спостеріга лися в одному з американських госпіталів і були виписані з діагнозом «лихоманка нез’ясованого генезу». Інше спостереження (через чверть століття) за хворими із тривалою лихоманкою знайшло відображення в монографії, у якій детально обговорювалася ця проблема. Нарешті, в 1961 році R. Petersdorf і Р. Beeson опублікували результати 2-річного спостереження за 100 хворими з тривалою лихоманкою, причину якої вдалося встановити лише у 85 з них. Саме після цієї публікації термін «лихоманка нез’ясованого генезу» (ЛНГ) міцно увійшов у клінічну лексику і утвердився в медичній літературі, зокрема в одному з найпопулярніших довідково-бібліографічних видань Index Medicus. Клінічна практика свідчить про неоднозначність трактування і довільне використання лікарями поняття «лихоманка нез’ясованого генезу» без у рахування ступеня пі д вищенн я температ у ри т і ла, тривалості її збереження та інших ознак. Це, своєю чергою, уск ладнює відпрацювання стандартного підходу до діагностичного пошуку. Уведення терміну «лихоманка нез’ясованого генезу» надало захворюванню статусу своєрідного синдрому, який вимагав відповідного діагностичного підходу в кожному конкретному випадку з огляду на клінічну ситуацію, а також знання різних патологій, що лежать в основі ЛНГ. Критерії ЛНГ, висунуті R. Petersdorf і P. Beeson, включали:  підвищення температури тіла до 38,3 °С і вище, зафіксоване під час кількох вимірювань;  тривалість лихоманки — щонайменше 3 тижні;  невизначеність діагнозу після стаціонарного обстеження протягом тижня. Вибір саме цих ознак в якості критеріїв ЛНГ був обумовлений кількома аргументами. По-перше,

зазначена величина температури тіла зумовила виключення з групи ЛНГ пацієнтів із субфебрильною температурою, оскільки захворювання, що проявляються фебрильною лихоманкою і субфебрилітетом, зазвичай, різні за своєю суттю і вимагають певного діагностичного пошуку (тих чи інших методів дослідження, консультацій суміжних фахівців тощо). Тим не менше, деякі лікарі й досі продовжують занадто вільно трактувати клінічні ситуації, що характеризуються підвищенням температури тіла без урахування ступеня такого підвищення. При цьому хворих із субфебрилітетом направляють на консультацію або госпіталізацію з попереднім діагнозом «лихоманка нез’ясованого генезу», що не відповідає вищенаведеним критеріям. По-друге, критерій тривалості лихоманки був обумовлений, на думку авторів, тією обставиною, що за цей термін одні захворювання можуть дати розгорнуту клінічну картину, а інші, наприклад, вірусні інфекції, схильні до спонтанної регресії. Завдяки врахуванню цього критерію пацієнту вдається уникнути непотрібних, нерідко обтяжливих і дороговартісних обстежень. З огляду на це випадки короткочасного підвищення температури тіла, навіть нез’ясованого походження, недоцільно зараховувати до ЛНГ. Нарешті, в останній критерій — невизначеність діагнозу після об-

стеження в стаціонарі протягом тижня — R. Petersdorf і Р. Beeson внесли деякі зміни, виключивши з нього обов’язкове обстеження в стаціонарі. Дійсно, не всі хворі з тривалою лихоманкою проходять обстеження в стаціонарних умовах. У цьому немає потреби, якщо стан пацієнта не вимагає госпіталізації.

Можливі причини ЛНГ Спектр патологій, які лежать в основі ЛНГ, досить широкий і включає хвороби, котрі стосуються компетенції терапевта, хірурга, онколога, інфекціоніста і деяких інших фахівців, що свідчить про міждисциплінарність проблеми. Однак до визначення справжньої природи ЛНГ пацієнти зазвичай перебувають у загальнотерапевтичних, рідше — спеціалізованих відділеннях, куди надходять, залежно від характеру симптоматики, з підозрою на пневмонію, інфекції сечових шляхів, ревматичні та інші захворювання. 74% пацієнтів госпіталізують у терапевтичні й інфекційні відділення. Завдяки проведеному діагностичному пошуку в більшості з них вдається верифікувати захворювання, однак у певної категорії хворих причина лихоманки так і за лишається нерозшифрованою. Результати ретельного обстеження пацієнтів з ЛНГ показали: в основі цього «гарячкового» синдрому лежить не ексклюзивна патологія і не якісь рідкісні та малознайомі

ВИДИ І ФОРМИ Особливості нозологічної структури причин ЛНГ залежать від клінічної ситуації (вік хворого, перебування в стаціонарі, наявність і характер фонової патології, імунокомпетентність тощо). З огляду на це було запропоновано чотири варіанти ЛНГ:  класичний;  нозокоміальні лихоманки;  лихоманки на тлі нейтропеній;  лихоманки у хворих з ВІЛ-інфекцією.

лікарю хвороби, а добре відомі захворювання, що характеризуються незвичайним перебігом як у дебюті, так і протягом тривалішого періоду. Аналіз даних літератури свідчить: найчастіше причиною ЛНГ є захворювання, які умовно можна розділити на кілька груп:  генералізовані або локальні інфекційно-запальні процеси;  злоякісні пухлини;  неінфекційні запальні захворювання (ревматичні, системні, аутоімунні);  інші захворювання, різноманітні за етіологією, патогенезом, перебігом і прогнозом.

Нерозшифровані лихоманки Серед хворих із ЛНГ певне місце посідають пацієнти, у яких, незважаючи на ретельне обстеження, верифікувати діагноз не вдається. Частота таких «нерозшифрованих» лихоманок після дослідження коливається, за різними даними, від 9 до 51%. Під час аналізу причин ЛНГ, встановлених у різних дослідженнях, виконаних протягом кількох десятиліть, привертає увагу збільшення останнім часом кількості хворих із ЛНГ, у яких так і не змогли встановити діагноз. Наприклад, якщо у 2003 році причину лихоманки не вдалося визначити у третини пацієнтів із ЛНГ, то в 2007 році діагноз не був верифікований у 51% випадків. Здається парадоксальним, що, незважаючи на сучасний арсенал діагностичних засобів, зокрема високоінформативні методи променевої діагностики (КТ, МРТ), мікробіологічні, серологічні й імунологічні методики, спос терігається тенденція до зростання питомої ваги недіагностованих лихоманок. Можливо, це обумовлено суворішим підходом до верифікації причин ЛНГ і обґрунтуванням відповідних діагнозів, які не завжди відображають справжню причину лихоманки. Одним із чинників, що впливають на частоту випадків невстановленого діагнозу у хворих з ЛНГ, слід вважати якість обстеження пацієнтів і адекватність діагностичного пошуку з використанням інформативних методів дослідження. Так, було показано, що нозологічна структура причин ЛНГ може змінюватися залежно від рівня обстеження хворих. При цьому в разі використання таких методів, як дослідження рівня прокальцитоніну в крові, сканування із Ga-67, позитронно-емісійна томографія, частка хворих із невстановленою причиною лихоманки значно знижува лася за рахунок більшого відсотка випадків розпіз-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

16 вересня 2016 року

навання злоякісних пухлин (переважно лімфоми) і генералізованих інфекцій. За даними тривалого моніторингу, у низці випадків лихоманка спонтанно минала і більше не з’являлася. Найімовірніше, що в подібних ситуаціях мали місце різні інфекційно-запальні захворювання, які з певних причин не були верифіковані. Не виключено, що в деяких хворих спостерігалося спонтанне одужання від туберкульозу.

Тактика ведення хворих: лікувати або не лікувати? Не менші проблеми виникають під час ведення пацієнтів з нез’ясованою лихоманкою, оскільки не існує переконливих даних і рекомендацій, котрі ґрунтуються на принципах доказової медицини відносно курації цієї категорії хворих. Тому питання про доцільність і обґрунтованість призначення лікування пацієнтам із ЛНГ до встановлення її причини не може бути вирішене однозначно і має розглядатися індивідуально залежно від конкретної клінічної ситуації. Передусім це стосується антибактеріальної терапії. Важко знай ти пацієнта з ЛНГ, якому, навіть за відсутності переконливих доказів наявності інфекції, не призначали б антибіотиків. Такий уже мента-

літет лікаря, для якого в більшості випадків лихоманка асоціюється передусім з інфекційним процесом. Коли врахувати, що, за результатами більшості досліджень, інфекційнозапальні процеси є причиною ЛНГ менше ніж у половині випадків (1640%), і тільки в окремих публікаціях ці цифри сягають 54%, то застосування антибіотиків в усіх хворих із ЛНГ до верифікації її причини в половини з них приречене на невдачу, оскільки виявляється абсолютно неефективним. У разі прийняття рішення про призначення антибактеріальної терапії пацієнтам із ЛНГ з неверифікованою інфекцією слід орієнтуватися на такі рекомендації:  показанням до застосування антибіотика може бу ти важкий стан хворих (інтоксикація, порушення гемодинаміки, наявність ДВЗ-синдрому тощо), що не дає змоги виключити інфекційну патологію із системними запальними реакціями, нейтропенією, високим рівнем прокальцитоніну в крові;  призначення туберкулостатичних препаратів може бути виправдане за умови виключення інших причин ЛНГ, а також за ймовірності туберкульозу (анамнез, що включає перебування в пенетенціарних установах, позитивний квантіфероновий тест);

вибір антибіотика з урахуванням клінічної ситуації (характер передбачуваної інфекції, можлива локалізація, орієнтовна етіологія інфекційного процесу, ризик антибіотикорезистентності), ерадикаційної активності до передбачуваних мікроорганізмів і мінімальним ризиком антибіотикорезистентності. Тобто перевагу варто віддавати захищеним пеніцилінам і респіраторним фторхінолонам;  відміна антибактеріа льного препарату за відсутності ефекту протягом 72 год. Іншою спокусою для лікаря є призначення хворим із ЛНГ глюкокортикоїдів, що вимагає особливої обережності у зв’язку з ймовірністю нерозпізнаного туберкульозу та гнійних захворювань черевної порожнини. Використання глюкокортикоїдів виправдане, коли їх ефект може мати і діагностичне значення, наприклад, за підозри на ревматичну поліміалгію і скроневий артеріїт (хворобу Хортона), хворобу Стілла, підгострий тиреоїдит. Їх застосування в цих випадках супроводжується позитивним ефектом протягом 1-2 діб після початку терапії. Слід, однак, пам’ятати, що глюкокортикоїди здатні зменшувати або усувати лихоманку при лімфопроліферативних пухлинах. Загальноприйнятою практикою ведення пацієнтів із ЛНГ є припи-

нення лікування після досягнення стабі льного стану, призначення за показаннями жарознижувальних лікарських засобів і динамічне спостереження. Отже, ЛНГ незмінно залишається діагностичним викликом для лікаря, котрий повинен вирішувати низку проблем — діагностичних, терапевтичних, психологічних, деонтологічних тощо. У процесі цілеспрямованого діагностичного пошуку під час вибору того чи іншого методу дослідження необхідно прагнути до отримання діагностично значущої інформації. Водночас хворі з ЛНГ вимагають від лікаря особливо пильної уваги, терпіння, цілеспрямованості і, звичайно ж, знання основних захворювань і синдромів, які можуть лежати в основі ЛНГ, а також високої відповідальності перед пацієнтом і його родичами у зв’язку з тривалістю обстеження, невизначеністю діагнозу і затримкою лікування. Крім того, під час обстеження таких пацієнтів важливими є використання різних, нерідко дороговартісних, методів дослідження і взаємодія лікарів суміжних спеціальностей. Підготувала Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ», за даними Consilium Medicum

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ ЗА РЕД. ПРОФ. Л. І. ЧЕРНИШОВОЇ ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ У ДІТЕЙ ВИДАВНИЦТВО: МЕДИЦИНА РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 1016

(виходить із 1990 року)

Загальний наклад 28 000 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

ЕНДОКРИНОЛОГІЯ ПОД РЕД. И. И. ДЕДОВА, М. Ф. ШЕСТАКОВОЙ САХАРНЫЙ ДИАБЕТ И РЕПРОДУКТИВНАЯ СИСТЕМА ВИДАВНИЦТВО: МЕДИЦИНСКОЕ ИНФОРМАЦИОННОЕ АГЕНТСТВО РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 176

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Головний редактор – БУРМАКА М. П.

АКУШЕРСТВО ТА ГІНЕКОЛОГІЯ

Редакційна колегія БАХТЕЄВА Т. Д. – член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, Заслужений лікар України

И. С. СИДОРОВА, І. Л. ГАЛІНОВА ПРЕЭКЛАМПСИЯ ВИДАВНИЦТВО: МЕДИЦИНСКОЕ ИНФОРМАЦИОННОЕ АГЕНТСТВО РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 528

ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В. Л. – кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ГАРНИК Т. П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» ЗАБОЛОТНИЙ Д. І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік, віце-президент НАМН України

ГЕПАТОЛОГІЯ М. В. МАЕВСКАЯ И ДР. АЛГОРИТМЫ ДИАГНОСТИКИ И ЛЕЧЕНИЯ В ГЕПАТОЛОГИИ ВИДАВНИЦТВО: МЕДПРЕСС РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 176

ЗАГОРІЙ В. А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю. П. – професор, академік НАМН України

У підручнику викладено основні симптоми та синдроми інфекційних хвороб у дітей. Наведено класичні й нові дані щодо етіології, діагностики, лікування та профілактики інфекцій, які трапляються в практичній діяльності лікаря-педіатра. Висвітлено епідеміологічну ситуацію щодо окремих інфекцій у світі й в Україні. Книга призначена дитячим інфекціоністам, педіатрам, сімейним лікарям, інтернам і лікарям усіх педіатричних спеціальностей.

У посібнику розглядаються всі етапи становлення репродуктивної функції в жінок і чоловіків та їх можливі порушення в умовах цукрового діабету. Особливу увагу приділено статевому дозріванню протягом пубертату, порушенням менструального циклу, перебігу вагітності та розродження, особливостям клімактеричного періоду й менопаузальної гормональної терапії, а також вибору оптимального контрацептивного препарату при цукровому діабеті. Детально обговорюються можливості допоміжних репродуктивних технологій у разі наявності цього захворювання. Видання стане в пригоді ендокринологам, діабетологам, гінекологам і репродуктологам.

Прееклампсія — основна причина материнської й перинатальної смертності. В основі патофізіології прееклампсії лежать ендотеліальна дисфункція, ушкодження судинного ендотелію, ішемічні та коагуляційні порушення в життєво важливих органах. Для вирішення багатьох питань щодо зниження частоти ускладнень і несприятливих наслідків для матері, плода та новонародженого дуже важливими є рання діагностика, правильна оцінка ступеня тяжкості прееклампсії відповідно до сучасної міжнародної класифікації й своєчасне розродження. Детально описано лікування прееклампсії та надано рекомендації щодо розродження. Окремі розділи книги присвячені гіпертензивним розладам, HELLP-синдрому, гострому респіраторному дистрес-синдрому дорослих, ДВЗ-синдрому, поєднаним формам прееклампсії. Книга буде корисною акушерам-гінекологам, неонатологам, імунологам, реаніматологам.

У підручнику зібрано останні дані з діагностики та лікування в гепатології. Книга, складена у вигляді конкретних алгоритмів і схем, зручна у щоденній роботі, зменшує час на вибір методів лікування і препаратів, виконана в компактному форматі PocketBook. Збірник призначений лікарям-гепатологам, а також фахівцям, які займаються діагностуванням і лікуванням захворювань печінки.

КОВАЛЬ В. М. – Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України МІШАЛОВ В. Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ імені О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор

КАРДІОЛОГІЯ Б. М. ЛИПОВЕЦКИЙ АТЕРОСКЛЕРОЗ, ГИПЕРТОНИЯ И ДРУГИЕ ФАКТОРЫ РИСКА КАК ПРИЧИНА СОСУДИСТЫХ ПОРАЖЕНИЙ МОЗГА (ПАТОГЕНЕЗ, ПРОЯВЛЕНИЯ, ПРОФИЛАКТИКА) ВИДАВНИЦТВО: СПЕЦЛИТ РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 48

ПИРІГ Л. А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М. Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л. І. Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, Заслужений лікар України ТРОНЬКО М. Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік, віце-президент НАМН України УСІЧЕНКО І. Г. – президент Національного товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ЧЕКМАН І. С. – завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, професор, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В. І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, професор, Заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії наук комплексної безпеки

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

Монографія присвячена важливій науковій проблемі судинних уражень мозку: факторам ризику, які призводять до виникнення негативних нас лідків. Наводяться особливості кровообігу мозку, описуються клініко-інст рументальні дослідження. Особливу увагу приділено профілактиці захворювань, пов’язаних із судинними ураженнями мозку. Видання розраховане на студентів вищих медичних навчальних зак ладів, організаторів охорони здоров’я і всіх, хто цікавиться питаннями медицини.

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА

* ТОВАРНИЙ ЗНАК ЗА ЛІЦЕНЗІЄЮ

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Випусковий редактор.....................................ІРИНА ХОМЧУК

АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1

Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО

ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138 ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Матеріали, що публікуються на правах реклами Друк офсетний. Умовних друк. арк. 2.

Загальний наклад 28 000 Замовлення №0510314 Віддруковано у ДВ «Преса України»: 03048, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 50.

Літературне редагування та коректура..............................ЛАРИСА БОБРУЄНКО Відділ реклами....................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю