Ваше здоров'я №38-39

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№38-39 (1269-1270) 19.09.2014 НОВИНИ ТЕТЯНА БАХТЕЄВА: У МОЗ ВІДСУТНЯ КОМАНДА, СПРОМОЖНА ПРОВЕСТИ ТЕНДЕРНІ ЗАКУПІВЛІ ВАКЦИН ЗАКУПЛЯТЬ НАПОЛОВИНУ МЕНШЕ, НІЖ ПОТРІБНО ОЛЕГ МУСІЙ РУЙНУЄ ОНКОЛОГІЧНУ ГАЛУЗЬ УКРАЇНИ ТЕНДЕРИ ЗА СЦЕНАРІЄМ РАЇСИ БОГАТИРЬОВОЇ СКІЛЬКИ КОШТУЮТЬ ПОСЛУГИ БФ «ПАЦІЄНТИ УКРАЇНИ»?

2-5 СТОР.

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ІМПОРТОЗАМІЩЕННЯ ВАКЦИН — ПЕРСПЕКТИВИ РЕАЛЬНІ Наша держава не використовує власного наукового потенціалу, вчені не мають соцзамовленння на розробку ліків, тож і купуємо за кордоном навіть те, що могли б виробляти самі. Взагалі ВООЗ рекомендує кожній без винятку країні под­бати про власну біобезпеку, зокрема, про створення власних імунобіологічних препаратів — тих, що використовуються для вакцинації, імунодіагностики СТОР. чи для пасивної імунізації.

7

ПОКИ ЧИНОВНИКИ ШУКАЮТЬ ПРИЧИНИ, ПАЦІЄНТИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ БЕЗ ЛІКІВ На Полтавщині склалася загрозлива ситуація із виконанням загальнодержавних програм «Туберкульоз», «Онкологія», «Імунопрофілактика». По жодній із них регіон не отримав цього року ані пігулки. А поки в МОЗ дискутують про те, як зарадити ситуації, резервний запас ліків СТОР. вичерпується, і вже зовсім скоро пацієнтів нічим буде лікувати…

11

АНДРІЙ ДАНЧИН: МЕДИЦИНА СЛАБША ЗА КУЛЮ

16 СТОР.

Ми маємо справу із ситуаціями, коли куля або вбиває на місці, або спричиняє наслідки, що призводять до інвалідності. Ступінь ймовірності смерті дуже високий. Тому небагато поранених доживає до моменту, коли їх перевозять до госпіталю.

ОПЛАТА ПРАЦІ ЛІКАРЯ

Замість зрівнялівки сімейним лікарям пообіцяли платити за обсяги та якість роботи. Після звітів чиновників про значне збільшення зарплат на первинці в пілотних регіонах пролунала не менш оптимістична обіцянка поширити цей досвід на всю країну вже з 1 жовтня 2014 року. Але фанфари «під завісу» експерименту чомусь стихли. Чи отримали сімейні лікарі те, на СТОР. що очікували від цієї реформи?

8

А К В І Л Я Н В І ЗР ? Я С Ь Т Є Я Н І ВІДМ

НОВИНИ БЕЗ ДІЯ ЛЬНІСТ Ь ЗА РА Х У НОК Д ЕРЖ А ВИ

Т ЕНД ЕРИ

ТЕТЯНА БАХТЕЄВА: У МОЗ ВІДСУТНЯ КОМАНДА, СПРОМОЖНА ПРОВЕСТИ ТЕНДЕРНІ ЗАКУПІВЛІ

У

Міністерстві охорони здоров’я України наразі відсутня єдина команда, яка була би спроможною вчасно провести тендерні закупівлі, а це ставить під загрозу життя тисяч українців. Про це в одному зі своїх інтерв’ю повідомила Голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Тетяна Бахтеєва. Вона вважає, що винні в цьому чиновники МОЗ мають нести відповідальність та звільнятися зі своїх посад. «Уся ця ситуація відбувається тому, що в МОЗ сьогодні немає збалансованої єдиної команди, яка би провела тендерні закупівлі й надала інформацію Прем’єру, котрому потрібно, напевно, нагадувати про це, тому що в нього сьогодні є серйозні питання, які стосуються життя дітей. І вони не фінансуються! Тоді чи потрібна нам

взагалі медицина, яка так слабо працює у зв’язку з постійним недостатнім фінансуванням, що унеможливлює надання комплексного медикаментозного лікування, або вона взагалі в Україні не потрібна? Відповідати будуть ті, хто сьогодні працює чиновниками і не працює в цьому напрямку», — сказала Тетяна Бахтеєва. За її словами, за державні кошти, передбачені бюджетом на цільові програми у сфері медицини в розмірі 2,3 млрд грн, раніше можна було розраховувати на закупівлю медичних препаратів у розмірі 60-70% від загальної потреби, сьогодні ж, з урахуванням підвищення цін, можна говорити лише про покриття 30% потреб населення України в медичному забезпеченні. «Станом на 1 вересня не відбулося жодної поставки. Такої ситуації

ще не було ніколи. Навіщо тоді сидіти у чиновницьких кріслах?», — запитує політик. Крім того, Тетяна Бахтеєва повідомила, що на наступному засіданні Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я розглядатиметься ситуація із тендерними закупівлями МОЗ. Вона також висловила готовність продемонструвати всі листи й документи Комітету до виконавчої влади з вимогами відреагувати на проблему. «Ми покажемо масу листів, котрі ми відправляли і на які йдуть прос­ ті відписки від кабінетів чиновників», — додала народний депутат. За матеріалами Інформаційного агентства «Українські Національні Новини»

?

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ВИРОБЛЕНИМИ В УКРАЇНІ АПТЕЧКАМИ ЗА СТАНДАРТАМИ НАТО КОШТУВАТИМЕ ДО 180 МЛН ГРН. ЯК ПОВІДОМИВ НА БРИФІНГУ ДИРЕКТОР ВІЙСЬКОВО-МЕДИЧНОГО ДЕПАРТАМЕНТУ МІНОБОРОНИ ВІТАЛІЙ АНДРОНАТІЙ, ВАРТІСТЬ ОДНІЄЇ АПТЕЧКИ НАТОВСЬКОГО СТАНДАРТУ, ВИРОБЛЕНОЇ ЗА КОРДОНОМ, НАРАЗІ СТАНОВИТЬ 100 ДОЛАРІВ США. УКРАЇНСЬКІ Ж ОБІЙДУТЬСЯ ВПОЛОВИНУ ДЕШЕВШЕ. За матеріалами Інформаційного агентства «Українські Національні Новини»

Вакцин закуплять наполовину менше, ніж потрібно

П

ропозиції, представлені на повторних тендерах на закупівлю вакцин за бюджетні кошти, передбачають скорочення обсягів закупівлі до 56%, у той час як обсяг фінансового забезпечення залишився практично без змін. Лише у двох лотах збережені попередні обсяги закупівель у натуральному вираженні: вакцина для профілактики кашлюку, дифтерії та правця з ацелюлярним кашлюковим компонентом і комбінована вакцина для профілактики кашлюку (ацелюлярна), дифтерії, правця й поліомієліту (інактивована). У середньому по всіх оголошеннях обсяг закупівлі в натуральному вираженні зменшений на 31%, а по деяких позиціях — майже вполовину. Це, зокрема, стосується вакцини для профілактики поліомієліту (оральної), вакцини для профілактики кашлюку, дифтерії та правця з цільноклітинним кашлюковим компонентом, анатоксину або вакцини для профілактики дифтерії й правця тощо. У той же час обсяг забезпечення суттєво не змінився, за виключенням вакцини для профілактики туберкульозу. Іншими словами, Тендерний комітет зменшив обсяг закупівлі при тому самому обсязі забезпечення. Як повідомлялося, Міністерство охорони здоров’я України планувало закупити 16 вакцин у рамках 16 лотів. Усі пропозиції, подані постачальниками в рамках конкурсного оголошення від 23 червня, були відмінені або визнані такими, що не відбулися. Нове оголошення про торги опубліковане 21 серпня. У кінці серпня МОЗ оголосило повторні державні закупівлі лікарських засобів і виробів медичного призначення по 90% державних програм. Для централізованих закупівель і фінансування по 17-ти державних цільових програмах, відповідно до Закону «Про Державний бюджет України на 2014 рік», передбачено 2,160 млрд грн. Відомство планувало завершити всі повторно оголошені тендери на закупівлю лікарських засобів за кошти бюджету на початку вересня, однак цього знову не сталося. За матеріалами «Щотижневика АПТЕКА»

А М О РА Л ЬН Е СА М ОУ П РА В С Т В О

ОЛЕГ МУСІЙ РУЙНУЄ ОНКОЛОГІЧНУ ГАЛУЗЬ УКРАЇНИ Т рудовий колектив Національного інституту раку (НІР) направив листа на ім’я Президента України Петра Порошенка з проханням про допомогу. «Щорічно до Національного інститут раку звертаються більше 160 тисяч пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Крім того, в закладі проводиться понад 16 тисяч операцій, у тому числі надскладних і унікальних, які не мають аналогів в Україні та світі. Однак останнім часом через постійне блокування роботи Інституту з боку чиновників профільного міністерства працювати лікарям закладу доводиться фактично в нестерпних умовах. Уже майже п’ять місяців поспіль Міністерство охорони здоров’я постійно призначає й проводить безпідставні й незаконні перевірки, які унеможливлюють нормальну роботу установи.

2

Чиновники МОЗ фальшують висновки надуманих комісій, чим завдають шкоди не лише репутації Інституту, але й створюють штучні перешкоди для належного виконання лікарями своїх професійних обов’язків», — зазначено в листі. Наразі Міністр охорони здоров’я України Олег Мусій намагається змінити статут Національного інституту раку без урахування думки трудового колективу. Як повідомляють деякі ЗМІ, в МОЗ уже підготовлено новий статут НІР, про який колективу закладу нічого не відомо. У новому документі виписані необхідні Мусію повноваження, які дозволяють йому звільнити директора НІР Ігоря Щепотіна фактично через те, що він знаходитися на лікарняному, і призначити нового керівника без голосування колективу.

Один із пунктів проекту наказу звучить так: «Уповноважити першого заступника Міністра Р. Салютіна підписати статут Національного інс­ титуту раку в новій редакції». Тобто Олег Мусій чудово розуміє, що самовільне переписування статуту НІР, а тим паче з такими диктаторськими повноваженнями Міністра в ньому, — це явне перевищення службових повноважень і, як наслідок, — від 8 до 12 років позбавлення волі, тому й «наказує» підписати цей незаконний документ своєму заступникові. Руслан Салютін відмовився підписувати цей документ, так само як і керівники департаментів МОЗ відмовилися його візувати. У листі лікарі НІР просять Президента стати на захист честі та гідності трудового колективу Національного інституту раку та його директора про-

фесора Ігоря Щепотіна й наголошують на тому, що незаконні дії Міністра наразі оскаржуються в судовому порядку. Крім того, колектив закладу вимагає від Президента втрутитися в діяльність Міністра охорони здоров’я Олега Мусія та притягнути його до відповідальності за створення загрози життю громадян України. «Адже за його діями стоять виключно власні амбіції та корисливі інтереси, які є аморальними для чиновника такого рангу. Головне, що ці аморальні вчинки останнього загрожують життю тисяч українських громадян», — йдеться у зверненні. За матеріалами Інформаційного агентства «Українські Національні Новини»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

19 вересня 2014 року

ЛЮБІ ДРУЗІ

Х ТО ВІДПОВІСТЬ ЗА СВАВІЛЛЯ?

МІНІСТР ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ПРОТИ «ВАЛАРТІН ФАРМА» ТА 200 ТЯЖКОХВОРИХ НА ГЕПАТИТ УКРАЇНЦІВ

У

країнська фармацевтична компанія «ВАЛАРТІН ФАРМА» звернулася до суду з позовною заявою про визнання неправомірним і відміну наказу Міністерства охорони здоров’я від 20.08.2014 р. №581 «Про проведення перевірки дотримання норм законодавства ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України» при проведенні процедури державної реєстрації лікарського засобу «АЛЬФАПЕГ®», призначеного для лікування вірусного гепатиту С. Як зазначається в заяві, до складу комісії для проведення цієї перевірки не було включено жодного профільного спеціаліста в галузі лікування вірусних гепатитів. Також до неї не входив жоден співробітник Департаменту експертизи матеріалів доклінічних і клінічних досліджень ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України». Не залучалися до роботи комісії й експерти в галузі реєстрації медичних імунобіологічних препаратів, які в 2012 році відповідали за реєстрацію препарату «АЛЬФАПЕГ®». Однак до комісії увійшли представники декількох громадських формувань — Благодійного фонду «Пацієнти України», яку очолює Дмитро Шерембей, і Благодійної організації «Мережа ЛЖВ», Головою якої є Володимир Жовтяк. Саме листи Д.Шерембея і В.Жовтяка на ім’я Міністра охорони здоров’я Олега Мусія і стали формальною підставою для підписання ним наказу про перевірку.

При цьому керівництву «ВАЛАРТІН ФАРМА» про наміри МОЗ проводити будь-які перевірки їхнього продукту не повідомили, та й на засідання комісії ніхто зі співробітників компанії запрошений не був. Дмитро Шерембей, вірний помічник Міністра Олега Мусія, діє через підконтрольні йому «кишенькові» організації: БФ «Пацієнти України», ЮКАБ, ЛЖВ та інші. Ще з часів Раїси Богатирьової, з якою також Дмитро Шерембей активно співробітничав, основні завдання його організації — проведення замовних мітингів і пікетів, створення штучного суспільного резонансу й ажіотажу, допомога у формуванні негативного іміджу незгодних чиновників, робота зі ЗМІ. У компанії «ВАЛАРТІН ФАРМА» мають підстави стверджувати, що спеціальна комісія МОЗУ була організована в терміновому порядку саме для того, щоб усунути конкурентоспроможний препарат «АЛЬФАПЕГ®» з українського ринку. Як відомо, перший заступник Генерального прокурора України Микола Герасимюк, розглянувши скаргу ТОВ «ВАЛАРТІН ФАРМА» на незаконні дії Міністра охорони здоров’я Олега Мусія, виніс постанову про перевірку діяльності відомства. Крім того, «ВАЛАРТІН ФАРМА» в суді вимагатиме зобов’язати Благодійний фонд «Пацієнти України», а також деякі ЗМІ, зокрема, газету «Капітал» та ТОВ «Новини-ТВ» (власник веб-сайту www.espreso.tv) спростувати недостовірну інфор-

мацію про медичний препарат «АЛЬФАПЕГ®», який, за їх неправдивим твердженням, начебто взагалі не виробляється в Україні, а містить «китайський порошок», що закуповується за низькою ціною, а в нас на нього буцімто лише переклеюють етикетки. У своїх позовах вітчизняна фармацевтична компанія зазначає, що така інформація не відповідає дійсності, оскільки препарат «АЛЬФАПЕГ®» був розроблений в Україні провідними українськими вченими наукової школи академіка НАН України та члена-кореспондента АМН України професора В.А.Кордюма, пройшов клінічні дослідження та незмінно виробляється на провідному вітчизняному біотехнологічному підприємстві ТОВ «НВК «Інтерфармбіотек» за патентованою генно-інженерною біотехнологією повного циклу: від мікробіологічного синтезу в клітинах E.coli білка інтерферону альфа-2б рекомбінантного людини, його хроматографічної очистки, пігелювання до виготовлення готової форми лікарського засобу. Всі ці процеси здійс­ нюються в суворій відповідності до вимог Належної виробничої практики (GMP). Також у «ВАЛАРТІН ФАРМА» повідомили, що планують передати 300 тис. грн заявленої моральної компенсації військовим у зоні АТО.

ТАЄ М Н Е С ТА Л О Я В Н И М

ТЕНДЕРИ ЗА СЦЕНАРІЄМ РАЇСИ БОГАТИРЬОВОЇ І з приходом нового Міністра охорони здоров’я Олега Мусія умови проведення тендерних закупівель у МОЗ порівняно з 2013 роком не змінилися. Вимоги до потенційних учасників торгів прописані таким чином, що далеко не кожен виробник може дозволити собі взяти участь у «чесному» конкурсі. Про це свідчить офіційна інформація, розміщена на сайті Міністерства охорони здоров’я України. Зокрема, умови участі в тендерних закупівлях виписані під одного учасника — як правило, єдиного, хто в змозі надати потрібний перелік і кількість препаратів чи обладнання. Однією з таких дискримінаційних умов проведення закупівель залишається й практика об’єднання в один лот одразу декількох предметів закупівлі, що само собою передбачає штучне обмеження потенційного кола охочих взяти участь у торгах. Фактично, практика проведення тендерів під заздалегідь відомого

переможця, яка існувала і всіляко заохочувалась колишнім Міністром Раїсою Богатирьовою, нікуди не зник­ла й продовжує процвітати. Серед уже призначених «майбутніх переможців», як і раніше, фігурують групи компаній постійних тендерних «гравців» фармацевтичного ринку. На користь сказаного свідчать і результати перевірки МОЗ Генеральною прокуратурою України, а також низка рішень Антимонопольного комітету України. Н а г а д ає мо, 11 л и п н я бу ло повідом­лено, що слідство знайшло докази створення Раїсою Богатирьовою злочинного групування на чолі з її сином і розкрадання бюджетних коштів у розмірі 348 млн грн. А вже 18 липня Уряд України звернувся до Генеральної прокуратури й МВС із вимогою розслідувати аналогічні дії Олега Мусія. За матеріалами сайту golos.ua

За матеріалами Інформаційного агентства «Українські Національні Новини»

! МОЗ УКРАЇНИ ДОСІ НЕ ОГОЛОСИЛО ПОВ­ ТОРНИХ ТОРГІВ НА ЗАКУПІВЛЮ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ПРОТИ ВІРУСНОГО ГЕПАТИТУ, ОСКІЛЬКИ ДОТЕПЕР НЕ ВИКОНАЛО ВИМОГУ АНТИМОНОПОЛЬНОГО КОМІТЕТУ УКРАЇНИ ЩОДО УСУНЕННЯ ПОРУШЕНЬ ЗАКОНОДАВСТВА, НАЯВНИХ У ДОКУМЕНТАЦІЇ КОНКУРСНИХ ТОРГІВ, ЩО З’ЯСУВАЛОСЯ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СКАРГИ ТОВ «ВАЛАРТІН ФАРМА». За матеріалами Інформаційного агентства «Українські Національні Новини»

Скільки коштують послуги БФ «Пацієнти України»?

І

нформацію про те, що Благодійний Фонд «Пацієнти України», очолюваний активістом Дмитром Шерембеєм, є «кишеньковою» громадською організацією Міністра охорони здоров’я Олега Мусія, підтвердив один із народних депутатів, член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я. «Це «кишенькова» організація, яка займається лобіюванням інтересів Міністра та власних виключно на комерційній основі. Вони не представляють ніяких реальних пацієнтів і з’являються на горизонті тільки тоді, коли мова заходить про тендерні закупівлі або кадрові питання, які вигідні самому Мусію», — сказав народний депутат. Він також зазначив, що інформація про «прайси» на послуги БФ «Пацієнти України» доступна всім охочим. «Наприклад, проплачений мітинг від цих так званих пацієнтів під тим же МОЗ або КМУ коштує 1 тис. доларів. Робота Дмитра Шерембея в комісіях МОЗ в інтересах потрібних компаній, куди Мусій його постійно включає, коштує від 500 доларів, і це передбачає поширення самим Шерембеєм «правильної» інформації у ЗМІ. Ефір за участю Шерембея також коштує грошей», — додав політик. За його словами, розгорнута Олегом Мусієм і Дмитром Шерембеєм дискредитаційна кампанія проти заступника Міністра охорони здоров’я Руслана Салютіна є їх спільним проектом. «При цьому реально за провал тендерів повинен нести відповідальність тільки Мусій, адже він давно позбавив Салютіна всіх можливих повноважень впливати на проведення тендерних закупівель. Вони хочуть зняти Салютіна насамперед тому, що він не вигідний, оскільки блокує дерибан бюджетних коштів. Яценюку це все добре відомо, тому Салютін і далі буде працювати», — зазначив народний депутат. За інформацією співрозмовника, Дмитро Шерембей навіть уповноважений Олегом Мусієм заходити в кабінети директорів фармкомпаній та озвучувати суми відкатів за участь та подальшу перемогу в тендері. «А включення Шерембея в усі можливі комісії МОЗ із метою перевірки або медичних установ, або фармацевтичних підприємств, хоча він не має ніякого відношення до медицини як такої, робиться з єдиною метою — забезпечити розповсюдження від імені громадськості потрібних Мусію дискредитаційних меседжів на адресу тих, кого перевіряють», — додав він. Сам Дмитро Шерембей стверджує, що почав захищати пацієнтів, коли йому поставили діагноз «СНІД». Більшість фармацевтичних компаній, критику щодо яких він поширює через свій БФ «Пацієнти України», офіційно спростовують його заяви і звертаються до судів. За матеріалами Незалежного інформаційно-аналітичного видання «УРА-Інформ»

3

НОВИНИ НОВА В Л А Д А — НОВІ РОЗЦІНК И

Л О БІ С Т Т И Ж Н Я

НАТАЛІЯ ЛІСНЕВСЬКА ПОПЕРЕДЖАЄ: ВІДМОВА ВІД ДАЧІ У ХАБАРА ПЕРЕСЛІДУЄТЬСЯ МОЗ

В Олега Мусія — новий заступник

У

Міністерстві охорони здоров’я діє практика, згідно з якою кожна фармацевтична компанія, що бажає пройти реєстрацію того чи іншого медичного препарату, повинна заплатити хабар у розмірі від 100 тис. доларів США — залежно від складності й навіть ціни продукту. Про це повідомив представник адмініст­ рації однієї з фармацевтичних компаній України. За його словами, нове керівництво МОЗ не лише не знищило старих корупційних схем «злочинної влади», але й підвищило розмір так званої винагороди за реєстрацію медичних препаратів. Такі ж цифри й факти журналістам на умовах

?

анонімності підтвердили ще в двох фармацевтичних компаніях України. За словами представників фармацевтичного ринку України, після зміни керівництва Міністерства охорони здоров’я їх зібрали у відомстві, щоб повідомити про нові «правила гри». При цьому, якщо компанія не має наміру нічого реєструвати, у випадку відмови від дачі хабара, ряд її препаратів може бути позбавлений реєстрації на основі фіктивних висновків штучно створених комісій МОЗ. Сума, котру необхідно заплатити, як правило, починається зі 100 тис. доларів США. Координатором цих питань виступає призначена Олегом

Мусієм заступник Міністра охорони здоров’я України Наталія Лісневська. Деякі представники фармацевтичного ринку направили з цього приводу на ім’я Прем’єр-міністра й Президента України відповідні скарги. Як наслідок, на сьогодні діяльність тих фармкомпаній, які публічно виступили проти корупційного керівництва Міністерства, стала предметом постійних перевірок різноманітними комісіями МОЗУ. І це — незважаючи на дію мораторію щодо перевірок суб’єктів господарювання. За матеріалами інтернет-видання «Версии.com»

ПРОКУРАТУРА КИЄВА РОЗСЛІДУЄ КРИМІНАЛЬНУ СПРАВУ ЩОДО ПОСАДОВИХ ОСІБ НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМ. О.О.БОГОМОЛЬЦЯ У ЗВ’ЯЗКУ З РОЗТРАТОЮ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ ШЛЯХОМ ЗАВИЩЕННЯ ЗАРПЛАТИ, ВАРТОСТІ БУДІВЕЛЬНИХ РОБІТ ТА ВІДЧУЖЕННЯ МАЙНА. ЗАГАЛЬНА СУМА ЗБИТКІВ ЗА ЦИМ ВИРОБНИЦТВОМ СТАНОВИТЬ ПОНАД 11 МЛН ГРН. За матеріалами «Інтерфакс-Україна»

« Н Е ТО Й » З А КО Н

НАВІЩО БІЙЦЯМ АТО ЛІКИ ВІД ОРФАННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ?

М

инулого тижня Верховна Рада України прийняла зміни в Закон «Про лікарські засоби», які дозволяють ввозити в Україну імпортні медикаменти без реєстрації або за спрощеною реєстраційною схемою. Формально це зробили для потреб бійців АТО. Депутати затвердили документ на особисте прохання Президента України Пет­ра Порошенка, адже через законодавчі обмеження в країну не могли потрапити навіть незареєстровані в нас європейські препарати, які були готові безкош­ товно надати іноземні виробники. Але народним обранцям підсунули «не той» документ. Виявляється, в Парламенті ще з лютого 2014 року «припадав пилом» законопроект, розроблений регіоналами й комуністами, який передбачає ввезення в Україну без реєстрації ліків для орфанних хворих. Зараз же його просто доповнили пунктом, який стосується АТО. Але навесні цього року список орфанних захворювань був значно розширений. Раніше рідкісними вважалися хвороби, на які страждали одиниці або максимум кілька сотень українців. Тепер же до таких відносять усі недуги, на які хворіє хоча б один із 2 тисяч українців, — тобто «аудиторія» пацієнтів розширюється до 20-22 тисяч осіб. У цю категорію пот­рапляють уже й онкологічні захворювання, лікувати які так полюбляють фармацевти (адже

4

препарати коштують дуже дорого й продавати їх надзвичайно вигідно). Отже, нинішнім законом депутати, по суті, створили схему, за якою в країну зможе ввозитися дуже широкий список незареєстрованих препаратів. Небезпека ситуації полягає в тому, що в документі детально не розписано, з яких саме країн вони можуть надходити. Вказано лише, що для проходження процедури автоматичної реєстрації в Україні ліки повинні мати реєстрацію в країнах ЄС і США. Але в ЄС є Болгарія та Греція, а є і Велика Британія, де вимоги до препаратів і контроль їх якості істотно відрізняються. До того ж у законі є ще одна лазівка. Тепер для реєстрації пот­рібне підтвердження відповідності GMP: замість завіреної копії свідоцт­ва (як зараз) достатньо письмового зобов’язання виробника про те, що він виробляє ліки, які поставляються, на тих самих виробничих майданчиках, що й для європейських споживачів. Між тим, сумлінному постачальнику таке сумнівне «спрощення» не потрібне (у нього й так наявні все необхідні документи), а от несумлінний отримує чудову можливість обдурювати Україну, змушуючи «вірити йому на слово». Але наша країна навіть не зможе перевірити, чи дійсно існує цей виробничий майданчик: згідно з прийнятою практикою, в реєстраційних документах вказується одразу декілька підпри-

ємств. Це призведе до неможливості контролювати реальне місце виробництва препаратів. Крім того, в законопроекті не враховано, як контролюватиметься цільове використання препаратів, ввезених спеціально для АТО. Не передбачено ані їх спеціального маркування, ані особливих умов розподілення й списання. Проте найбільш парадоксальним є, мабуть, той факт, що в законі, прий­нятому ніби для армії, потреби АТО не враховані. Бійцям, наприк­лад, зараз потрібні вакцини, а про імунобіологічні препарати, до яких вони належать, у новому законі немає жодного слова. Сумнівним також видається Наказ Міністерства охорони здоров’я від 21.07.2014 р. №510 «Про затверд­ження Змін до Порядку ввезення на територію України незареєстрованих медичної техніки та виробів медичного призначення», яке керівництво відомства ретельно приховує від громадськості. Він ніби також розроблений з метою забезпечити можливість ввезення на територію України й зас­тосування незареєст­рованої техніки та медвиробів, призначених для використання в умовах проведення АТО, введення військового, надзвичайного стану. Однак повний текст Наказу й досі не опублікований. За матеріалами сайту «Медицинский контроль»

вересні до виконання обов’язків зас­ тупника Міністра охорони здоров’я з питань євроінтеграції приступив Юрій Савко, який до призначення очолював Асоціацію виробників інноваційних ліків «АПРАД» (до неї входить близько двох десятків найбільших міжнародних фармкомпаній). На попередній посаді Савко чесно відпрацьовував гроші імпортерів: «АПРАД» активно відстоювала інтереси іноземних фармацевтів, намагаючись впливати на законотворчу політику МОЗУ. Тому припущення, що на посту заступника Міністра він продовжуватиме свою місію, здається цілком логічним. Юрій Савко добре знайомий з очільником МОЗУ Олегом Мусієм. Їх пов’язують давня дружба і спільна робота в Громадській раді цього відомства за часів Раїси Богатирьової (тоді Мусій очолював Громадську раду, а Савко був його заступником). Декілька місяців тому Юрій Савко фігурував у списку головних претендентів на пост Голови Держлікслужби, і, за чутками, Мусій підтримував його кандидатуру. Але в квітні це відомство очолив колишній співвласник «Фалбі» Михайло Пасічник, зв’язки якого в Уряді виявилися сильнішими. Тому для Юрія Савка терміново довелося «вигадувати» нову посаду. Посада заступника Міністра з євроінтеграції може виявитися для Юрія Савка лише стартом кар’єри в МОЗ, оскільки він цілиться на куди більш хлібну позицію Голови Тендерного комітету. Зараз його очолює зас­ тупник Мусія Руслан Салютін, яким вкрай незадоволені фармацевти, оскільки він так і не зміг організувати повноцінні тендери на закупівлю медикаментів (на сьогодні вит­ рачено всього 5% із виділених державою 2 млрд грн). Однак Олег Мусій уже декілька місяців відбиває напади недоброзичливців, які вимагають терміново звільнити Салютіна. Підозрюють, що Мусій таким чином тягнув час до призначення Савка. Недивно, що як тільки наказ про призначення Юрія Савка був підписаний, боротьба за відставку Салютіна активізувалася. Нещодавно представники Благодійного фонду «Пацієнти України», очолюваного Дмитром Шерембеєм (який лише грає роль опонента МОЗУ, а насправді наближений до Мусія), влаштували під Кабміном мітинг із вимогою змінити Голову Тендерного комітету й терміново провести закупівлі медикаментів. Вигоди, які отримують імпортери у випадку заміни Салютіна на Савка, очевидні. Позиції іноземних фармацевтичних компаній у госпітальному сегменті (закупівлі ліків бюджетними закладами в минулому році сягнули позначки в 5,75 млрд грн) традиційно були другорядними й поступалися місцевим виробникам, які вміли знаходити спільну мову з чиновниками, що проводять тендери. Тепер же імпортери зможуть як мінімум на рівних брати участь у торгах. Не виключено, що деякі великі представництва отримають ексклюзивні права на постачання свого товару в лікарні, пообіцявши трохи знизити на нього ціни. Переговори про таке співробітництво з Олегом Мусієм ведуться ще з весни й представляються широкому загалу як спроба МОЗУ відстояти права пацієнтів, забезпечивши їх дешевими ліками. За матеріалами видання «Деловая столица»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

19 вересня 2014 року

З В І Л ЬНІ Т Ь К РІ СЛ О!

ОЧІЛЬНИК МОЗ «УДОСКОНАЛЮЄ» ШТАТ РАДНИКІВ 8

липня 2014 р. у вечірньому ефірі «5 каналу» Міністр охорони здоров’я України Олег Мусій назвав «своєю» командою лише помічників та радників. Після появи в ЗМІ критики щодо дивного вибору радників (значний подив громадськості, зокрема, викликало призначення на цю посаду президента Асоціації «Союз підприємств української годинникової промисловості — виробників та постачальників годинників» Олени Єскіної) з мапи офіційного веб-сайту МОЗ України взагалі був видалений розділ «Радники Міністра». Станом на 16 вересня 2014 р. розділ знову функціонує, а склад радників суттєво змінено: ЄВСТІГНЕЄВА Олена Валентинівна — заступник Голови правління Благодійного фонду «Третє тисячоліття» (людина з Громадської ради при МОЗ). ГОЛОВАНЧУК Інна Олександрівна — співзасновник Благодійного фонду «Святої Софії» (людина з Громадської ради при МОЗ) — виключена з переліку радників. НЕЧАЇВ Станіслав Владиславович — Голова Ревізійної комісії громадської організації «Київське лікарське

товариство» (людина з Громадської ради при МОЗ) — виключений із переліку радників. БРАЦЮНЬ Олександра Петрівна — керівник проектів Всеукраїнського благодійного фонду «Соборність» (людина з Громадської ради при МОЗ). СНЄГІРЬОВ Пилип Гелійович — завідувач редакції «Щотижневик АПТЕКА» ТОВ «МОРІОН» (людина з Громадської ради при МОЗ). НАЙДА Ігор Володимирович — HR-директор компанії «Юрія-Фарм», член президії Всеукраїнсь­ кої громадської організації «Фундація конструктивних ініціатив «Третя сила» (людина з Громадської ради при МОЗ). КУРПІТА Володимир Іванович — раніше — Державна служба України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань — виключений із переліку радників. ПОЛІЩУК Іван Миколайович — актуальної інформації із відкритих джерел немає. Станом на березень 2012 р. — член Громадської організації «Асоціація дезінфекціоністів України», член Громадської ради при ДСЕС України.

ЄСКІНА Олена Олександрівна — президент Асоціації «Союз підприємств української годинникової промисловості — виробників та постачальників годинників» (людина з Громадської ради при МОЗ). Додано до переліку радників: ЗАЙЦЕВА Ніна Іванівна — актуальної інформації із відкритих джерел немає. Додано до переліку радників: КРИЖНИЙ Олег Васильович — актуальної інформації із відкритих джерел немає. Станом на січень 2012 р. був радником колишнього міністра-регіонала Олександ­ра Аніщенка. При цьому відсутні дані щодо офіційних документів (Наказів МОЗ) відносно призначення Зайцевої та Крижного і звільнення з посад радників Нечаїва, Голованчук та Курпіти. До речі, кандидатура Володимира Курпіти викликала сумніви з самого початку. Він був призначений Розпорядженням Уряду 27 травня 2014 р. з подачі Олега Мусія і пропрацював на посаді очільника служби лише 3 місяці. Курпіта — протеже Дмитра Шерембея, який фігурував

Х ТО ВРЯТ УЄ ІНВА ЛІДІВ?

ПАЦІЄНТИ СТОЛИЦІ ТАКОЖ НА МЕЖІ ВИМИРАННЯ

П

еребої із забезпеченням хворих на хронічну ниркову недостатність (ХНН) розчинами для перитонеального діалізу почалися ще два роки тому, але зараз ситуація вкрай загрозлива. Уже навесні цього року проблеми з постачанням розчину стали дуже відчутними — торги не відбулися нібито у зв’язку з падінням курсу нацвалюти (виробник діалізу й витратних матеріалів — іноземна компанія), але щоразу ситуацію вдавалося якимось чином владнати, й вона не доходила до критичної. І ось 28 серпня Департаментом охорони здоров’я Києва були оголошені торги, на які не вийшов жоден виробник. Причина — відомство заборгувало компанії-постачальнику

за вже використані розчини мільйонні суми. У результаті пацієнти взагалі перес­тали отримувати розчин. Розуміючи, що без розчину відлік життя йде на дні або й години, хворі на хронічну ниркову недостатність (а це — інваліди І групи) 5 вересня зіб­ ралися на мітинг під стінами КМДА. До пікетувальників вийшов віце-мер із гуманітарних питань Михайло Борисович Радуцький і повідомив, що вже декілька днів з’ясовує, як же так сталося, що хворих не забезпечують розчином, а також веде перемовини з компанією-постачальником. Він запевнив, що місто вже нібито відшукало кошти, аби заплатити борг постачальнику, а «діра» в забезпеченні хворих на діаліз, яка утворилася

у скандалах із замовними мітингами та «чорним» піаром. До призначення керував «Всеукраїнською мережею ЛЖВ (Люди, що живуть із ВІЛ)». Станом на 8 вересня 2014 р. у розділі «Радники Міністра» на офіційному веб-сайті МОЗ України прізвище Курпіти відсутнє. Наказу ж про його звільнення від обов’язків радника на веб-сайті також немає (хоча така інформація раніше завжди публікувалась на порталі Міністерства). Ця кадрова ротація може бути пов’язана з необхідністю звільнити місце керівника служби для ближчої до Міністра Олега Мусія кандидатури, що продовжить роботу на посаді й після парламентських виборів та звільнення з посади самого Мусія. Цього разу серед прізвищ найбільше нас­ торожує Олег Крижний, радник екс-міністра Аніщенка за часів президентства Януковича. Це призначення — черговий дисонанс із обіцянками Міністра Олега Мусія очистити Міністерство від представників попередньої влади. За матеріалами «5 каналу»

!

через несвоєчасне проведення торгів, буде «закрита» за рахунок гуманітарної допомоги. Обіцянка-цяцянка, але хворим і це надія! Ситим і здоровим чиновникам-мільйонерам важко уявити, що у людини може не бути грошей на врятування власного життя, але хіба це привід чекати, поки доведені до відчаю пацієнти прийдуть штурмувати стіни КМДА? До речі, відповіді на питання, чому допустили таку кричущу ситуацію, і — головне — хто за це відповість, досі не отримано. Тож, до зустрічі на наступному мітингу, Михайле Борисовичу!

МЕР КИЄВА ВІТАЛІЙ КЛИЧКО ЗА ПІДСУМКАМИ РОБОТИ В СЕРПНІ 2014 РОКУ ВИПИСАВ ПРЕМІЇ СВОЇМ ЗАСТУПНИКАМ У РОЗМІРІ 60% ВІД ПОСАДОВОГО ОКЛАДУ, ЗОКРЕМА, МІЛЬЙОНЕРУ МИХАЙЛОВІ РАДУЦЬКОМУ, ЗАСНОВНИКУ КЛІНІКИ «БОРИС». ПРЕМІЇ БУЛИ ВИПИСАНІ, «ВРАХОВУЮЧИ НАЯВНІСТЬ ЕКОНОМІЇ ПО ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІ». ЛІКАРЯМ КИЇВСЬКИХ ЛІКАРЕНЬ ПРЕМІЇ НЕ ВИПЛАЧУЮТЬСЯ, А ВІД КЕРІВНИЦТВА ЛІКАРЕНЬ ВИМАГАЮТЬ ЗМЕНШИТИ КІЛЬКІСТЬ ЛІЖОК — ЧЕРЕЗ ФІНАНСОВУ КРИЗУ.

За матеріалами facebook.com/ NephroNadiya

За матеріалами інтернетвидання «Економічна правда»

5

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

ЧОМУ ДЕРЖЛІКСЛУЖБА УКРАЇНИ НЕ ЧУЄ ПРОФЕСІЙНУ СПІЛЬНОТУ? Чи не кожний новопризначений високопосадовець у своїх промовах наголошує на готовності влади до відкритого діалогу із суспільством. Михайло Пасічник, Голова Державної служби України з лікарських засобів, що здійснює державну регуляторну політику у сфері обігу лікарських засобів, попри гучні заяви, насправді ж готовий враховувати інтереси лише великих гравців. Малих представників фармгалузі держрегулятор чути не бажає, а тим, хто надто голосно відстоює свої інтереси, намагається всіляко ускладнити життя. Про це нам розповіла Олена Пруднікова, Голова Громадської організації «Всеукраїнське об’єднання «Миколаївська фармацевтична асоціація ФармРада».

Олена ПРУДНІКОВА, Голова Громадської організації «Всеукраїнське об’єднання «Миколаївська фармацевтична асоціація ФармРада»

Г

ромадська організація «Миколаївська обласна фармацевтична асоціація «ФармРада» (ГО «МОФАФР») була заснована ще в серпні 2010 року з метою захисту прав та інтересів своїх членів — фізичних осіб-підприємців (ФОП), які займаються роздрібною реалізацією лікарських засобів. Активна грома дська позиція ГО «МОФАФР» у питаннях захисту малого підприємництва протягом чотирьох років об’єднувала навколо себе ФОПів із різних регіонів країни. Таким чином з’явилася необхідність створити представництва в інших областях для координації цієї роботи в регіонах. Саме тому, за рішенням Загальних зборів ГО «МОФАФР» у серпні цього року, було змінено назву громадської організації, створено 14 відокремлених підрозділів у регіонах України, розпочато процес підтвердження всеукраїнського статусу в порядку, встановленому законом. Тепер ми є ГО «Всеукраїнське об’єднання «Миколаївська фармацевтична асоціація ФАРМРАДА» (ГО «ВОМФАФР»). Підтвердження всеукраїнського статусу дасть можливість ГО «ВОМФАФР» отримати рівні права та можливості з асоціаціями, що є лобістами аптечних мереж, дистрибуторів та виробників і мають всеукраїнський статус. Небажання влади чути думку суспільства призвело до того, що наша організація вимушена була в червні цього року вкотре виходити під сті-

6

ни Уряду. Слід відзначити, що акцію підтримали й фармацевти інших регіонів, небайдужі до проблем галузі. Тоді ми висунули ряд вимог, які подали Прем’єр-міністру України Арсенію Яценюку, зокрема: підпорядкування Держлікслужби України безпосередньо Уряду та відставка Міністра охорони здоров’я України Олега Мусія. Михайло Пасічник, очоливши Держлікслужбу України, зазначав, що контроль громадськості за її діяльністю здійснюватиметься в тому числі шляхом функціонування 5 робочих груп. Для нас важливо, щоб результатом їх роботи стали саме системні зміни в законодавстві у сфері обігу лікарських засобів, а не чергове внесення формальних змін до чинних нормативно-правових актів. Перш за все, це встановлення чітких правил гри на ринку і, звичайно, реформи галузі. Міністр охорони здоров’я Олег Місій своїм «брендом» обрав запровадження фармацевтичного самоврядування із обов’язковим членством та передачею частини наг­лядових функцій, зокрема ліцензування. При цьому ігнорується вимога статті 36 Конституції України: «Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій». Таким чином, за головним законом України, неналежність до самоврядних організацій не може бути обмеженням щодо права займатися тим чи іншим видом бізнесу. В окремих країнах Європи такі обмеження дійс­но існують. Взяти хоча б функціонування Аптечної палати в Польщі, членство в якій для фармацевтів є обов’язковим. Тобто виконання професійних обов’язків там можливе лише за умови дотримання необхідних кваліфікаційних вимог і такого членства. Проте замовчується, що в Польщі взагалі відсутнє таке явище, як аптечні мережі. Для Мусія, який разом із Пасічником відстоює інте­р еси великого бізнесу, це, на жаль, не головне. Береться лише те, що вигідно… Отже, існує ризик створення в Україні таких організацій на чолі із представниками великого

бізнесу та посилення тиску на мале підприємництво аж до унеможливлення його існування. У той же час, у досвіді європейських країн — багато корисного для України. У тій же Польщі Аптечна палата перевіряє якість надання фармацевтичної допомоги, а уповноважений державний орган здійснює контроль якості лікарських засобів — для цього він закуповує зразки лікарських засобів в аптеці за державні кошти. У разі виявлення неякісних препаратів покарання несе виробник неякісних лікарських засобів — і це правильно. Вітчизняні ж органи контролю звик­л и звинувачувати в усьому аптеку — кінцеву ланку в обігу лікарських засобів. Її зручніше перевірити та зарегулювати без зайвих зусиль. Від цього потерпають як аптеки, так і споживачі. Як приклад можу навести розповсюдження фальсифікату. Іноді складається враження, що боротьба з цим явищем зосереджена виключно на аптеці. До виробника фальсифікату дійти складніше, але доцільніше. Адже фальсифікат — це великий та гарно організований злочинний бізнес із підпільними фабриками і складним обладнанням, власними складами та мережею дилерів. До речі, саме звинуваченнями ФОПів у розповсюдженні фальсифікату пояснюють заходи, спрямовані на їх ліквідацію. Проте статистика свідчить про інше: переважна більшість випадків виявлення фальсифікату за останні 4 роки припадала на юридичних осіб, деякі склади із фальсифікатом узагалі не мали ліцензій. Для ФОПа ж втрата бізнесу (ліцензії) та свободи (оскільки розповсюдження фальсифікату — це злочин) заради входження в злочинне угруповання в якості дрібного дилера межує із самогубством. На цьому ми неодноразово наголошували у своїх виступах. Слід впорядкувати також і роботу органів контролю. Непоодинокі випадки, коли інспектори Держлікслужби України, відбираючи зразки, вилучають у аптек найдорожчі лікарські засоби, не компенсуючи їхньої вартості. Але 98% таких препаратів є

якісними, оскільки контроль якості здійснюється ще при ввезенні лікарських засобів на територію України. Не витримує критики й транспорт, яким вилучені лікарські засоби дос­ тавляються до місць лабораторного дослідження. У рамках реформування контролюючих органів планується створити Єдину державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, об’єднавши Держлікслужбу України і Державну службу України з контролю за наркотиками. Можливо досвід цих двох органів контролю, об’єднаний зад­л я спільної справи, дасть вагоміші результати. Нашою пропозицією є також винесення на розгляд Громадської ради при Держлікслужбі України питання щодо доцільності функціонування територіальних органів Держлікслужби. Можливо, варто їх ліквідувати, за рахунок чого збільшити чисельність працівників центрального апарату. У регіонах — увести представництва центрального апарату, які б у тому числі здійснювали контроль за дот­ риманням Ліцензійних умов. Це істотна економія коштів на бланках, штампах, печатках, заробітній платні зайвих керівників тощо. Водночас зростатиме авторитет представників центрального органу контролю, звичайно, лише за умови чесної та прозорої діяльності — без хабарів і кумівства. Крім того, я вважаю, що необхідно дати дорогу молодим фахівцям із сучаснішими поглядами на функціонування саме європейської моделі регулювання фармацевтичної галузі. Також, на моє глибоке переконання, призначення керівників департаментів, управлінь та відділів центрального апарату, керівників територіальних підрозділів (якщо вони залишаться) повинно проходити за погодженням із громадськістю. Це може відбуватись у форматі розгляду та погодження кандидатур на Громадській раді при новоствореній службі. Головними критеріями на цьому обговоренні повинні бути фахова освіта кандидата (здатність усвідомлювати обсяги та напрямки діяльності), стаж за спеціальністю (характеризує набутий досвід), місце попередньої роботи (на кожному місці роботи особа залишає свій «слід» — або талановитої, чесної та порядної людини, або корупціонера чи посереднього працівника, не здатного до керівництва). Ці складові є ключовими при вирішенні питання здатності кандидата керувати органом державного контролю чи окремими його структурами. Саме від цього має залежати ефективність роботи органу, а не від того, чи є у кандидата гроші, високі покровителі та спонсори, як це відбувається нині.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

19 вересня 2014 року

ІМПОРТОЗАМІЩЕННЯ ВАКЦИН — ПЕРСПЕКТИВИ РЕАЛЬНІ

Упродовж останніх років проблеми вакцинації в Україні стали темою номер один у ЗМІ та експертних дискусіях. Час від часу суспільство шокують повідомлення про появу вакцин сумнівної якості, медики нарікають на перебої з їх постачанням, чиновники — на недостатнє фінансування для закупівлі цих засобів. Дедалі гучніше лунають заклики розпочати власне виробництво вакцин в Україні, щоб гарантувати незалежність держави в питанні вакцинації як однієї зі складових національної біобезпеки.

— Навпаки, в Україні вкрай складна ситуація з вакцинами для людей, а от система запобігання інфекційним захворюванням серед тварин працює краще. Приблизно 15 підприємств в Україні виробляють вакцини проти інфекційних хвороб тварин. А от щодо виробництва вакцин для людей — тут практично вакуум.

Сергій КОМІСАРЕНКО, Голова Комісії з біобезпеки та біологічного захисту РНБО України, академіксекретар Відділення біохімії, фізіології та молекулярної біології НАН України, директор Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України, академік НАН і НАМН України, доктор біологічних наук

ВЗ Частина нашого суспільства легковажно ставиться до вакцинації, вважаючи, що інфекційні недуги вже відступили, а сучасна медицина має потужні засоби для лікування.

— Які б ліки не винайшло людство, профілактика завжди буде ефективнішою та дешевшою за лікування. Вакцинація була й нині є основним засобом боротьби з інфекційними зах­в орюваннями — іншого профілактичного засобу проти них поки що не знайдено. А щодо того, ніби інфекційні недуги «відступили», наведу такі дані: за розрахунками фахівців, якби нині не проводилася вакцинація проти кору, щороку від цієї хвороби у світі помирав би 1 мільйон людей. Тож якщо деякі небезпечні інфекції дійсно «здали» свої позиції, то лише завдяки вакцинації. Приміром, у США у 50-ті роки ХХ століття на кір хворіло приблизно мільйон осіб, і понад 500 із них помирали щороку. Натомість нині хворіє лише кілька сотень американців, а від ускладнень кору в цій країні помирають одиниці. Тож розробка вакцин є дуже важливою справою системи охорони здоров’я. Втім, якщо ми дійсно хочемо вивести боротьбу з інфекційними захворюваннями на рівень гарантованої державою біобезпеки, потрібно розробляти вакцини і для людей, і для тварин (а сучасна наука вже думає і над вакцинацією рослин). Адже приблизно 60-70% інфекційних чинників є зоонозами, спільними для тварин та людей. ВЗ У нашій країні це, мабуть, далека перспектива?

ВЗ Його потрібно заповнити чи можна обій­тися без імпортозаміщення?

— Все залежить від того, які це вакцини (профілактичні — для запобігання розвитку захворювань, чи терапевтичні — для лікування вже існуючих хвороб), які пріоритети в подоланні інфекційних недуг виділяє вітчизняна система охорони здоров’я (це передусім відображається у календарі щеплень) тощо. Взагалі ж ВООЗ рекомендує кожній без винятку країні под­бати про власну біобезпеку, зокрема, про створення власних імунобіологічних препаратів — тих, що використовуються для вакцинації, імунодіагностики чи для пасивної імунізації. Я вважаю, що Україна має досить потужну наукову базу, яка спроможна створити технології для виробництва дуже багатьох сучасних вакцин. Безперечно, не всіх, але таке завдання і не потрібно ставити. Українські вчені можуть генерувати і втілювати подібні ідеї, але для цього їм потрібне соціальне замовлення від держави в особі МОЗ, аграрного сектора тощо. Безперечно, імпортозаміщення заради імпортозаміщення нікому не потрібне. Ми повинні виробляти тільки ті вакцини, які гарантовано будуть за якістю не гірші за імпортовані. Це — головна умова, оскільки відомо, що побічні ефекти від введення вакцин, як правило, пов’язані з їх низькою якістю. Я вважаю, що переважну більшість потрібних нам вакцин ми змогли б виробляти самі, як це було за часів Союзу. На жаль, імунобіологічна база України була зруйнована. Спроби її відновити виявилися провальними. Постанови Уряду, державні програми, які передбачали таке «відродження», не виконувалися. ВЗ Заважала дороговизна технологій чи небажання вітчизняних фармвиробників освоювати цю «цілину»?

— Мабуть, небажання держави брати на себе такий клопіт, адже це складний і тривалий шлях. Але його потрібно пройти, зробити перший

крок, потім другий. Щодо фармвиробників — необхідно знайти таких, які, по-перше, були б спроможні освоїти сучасні технології виробництва вакцин, забезпечити їх якість. І, по-друге, потрібно зацікавити фармкомпанії в такому виробництві. Ніхто з них не візьметься за роботу, якщо це не буде вигідно. Тому потрібне держзамовлення на виробництво вакцин і гарантована фінансова підтримка державою таких виробників. ВЗ Вочевидь, виробництво — це вже завершальний крок. А як щодо першого — розробки технологій?

— Частково вони у нас є (щоправда, в лабораторіях — не на виробництві), частково втрачені й їх треба відновити, а частково доведеться створити нові. На це потрібен час. А якби наші чиновники й політики мислили стратегічно (дбали про майбутнє країни, про розвиток вітчизняної біотехнологічної промисловості), то перший крок ми б зробили не завтра і не сьогодні, а багато років тому. На розробку нових вакцин може піти 3-5 років, залежно від того, яка це вакцина, з чого її виробляють тощо. Деякі напрацювання наших вчених практично готові до впровадження. Нап­ риклад, у нашому інституті фахівці детально вивчали збудник дифтерії та імунну відповідь на нього. У нас є субстрат для виготовлення вакцини проти дифтерії, маємо бачення, як її виготовити, і мог­ли б впровадити цю розробку дуже швидко. Тим більше, що дифтерія вирізняється синусоїдальним наступом. Приблизно 10 років тому в Україні виникла епідемія дифтерії, і незабаром вона може повторитися. Особливо з огляду на те, що частина населення відмовлялася від щеплень проти цієї хвороби, тому багато людей не захищені від неї. До речі, наші фахівці розробили методику визначення стану напруженості імунітету до збудника дифтерії. Тобто досить швидко за допомогою імунологічного препарату можна виз­начити ступінь захисту людини від дифтерії і з’ясувати, кого потрібно щепити терміново. Колеги з інших інститутів НАНУ і НАМНУ також мають розробки кількох вакцин, інших імунобіологічних препаратів. ВЗ Чому ж ці напрацювання не йдуть із лабораторій «у маси»?

— На жаль, МОЗ роками не виявляло жодної зацікавленості у цьому. Мож-

ливо, чиновникам простіше купувати такі препарати за державні кошти. А якби хоча б частину з них використати на створення власної біотехнологічної промисловості, розробку власних технологій, це було б стратегічно й економічно виправданим. Те ж саме стосується і ліків. Наша держава не використовує власного наукового потенціалу, вчені не мають соцзамовленння на розробку ліків, тож і купуємо за кордоном навіть те, що могли б виробляти самі. Закупівля вакцин відомих фармкомпаній, що, як правило, контролюють якість своєї продукції згідно з міжнародними стандартами (хоча трапляються різні випадки), обходиться нашій країні дуже дорого. Купувати ж дешеві, тобто неякісні, вакцини — злочин. Тому єдино правильне рішення — налагоджувати власне виробництво там, де це можливо, як це робить більшість розвинених країн. Не потрібно хапатися за все й одразу — почнімо з 1-2 вакцин, поступово розширюючи їх перелік. Із чого почати? З визначення пріоритетів — це завдання санепідслужби та МОЗ України. Їм відома статистика захворюваності, тяжкість ускладнень від тих чи інших інфекційних хвороб тощо. Відповідно до цих даних і формується соціальне замовлення. А далі — належне фінансування. Це той випадок, коли вкладення коштів означає і економію, і незалежність (від коливання курсу валют, від політики інших держав тощо). Чим обертається неувага до питань національної безпеки, ми вже дізналися — Україна, яка свого часу була потужною військовопромисловою державою, фактично залишилася беззахисною з воєнної точки зору. ВЗ Хто повинен координувати розбудову біотехнологічної промисловості в Україні?

— Уряд, але для реалізації державної політики, коли вона буде вибудована і коли наукові установи країни згідно з цією політикою створять нові технології чи відтворять сучасні існуючі, потрібно створити національний біотехнологічний центр. У такому центрі необхідно перевіряти, вдосконалювати розроблені технології та адаптувати їх для масштабного виробництва у фармацевтичній промисловості. На цьому постійно наполягала НАН України, однак пропозиція не була врахована. Схоже, така «глухота» в нашій країні вже стала традицією. На жаль, платимо за неї високу ціну. Ось і зараз, під час військових дій, лікувальним закладам не вистачає препаратів крові. Чи хтось знає, що 15 років поспіль наш інститут бореться з МОЗ за те, щоб воно впровадило технології для отримання таких препаратів? Якби це було зроблено, ми вже мог­ли б виробляти такі необхідні сьогодні кровозамінні чи кровоспинні засоби. Сподіваюся, що біда вчить, і відтепер наша держава буде відшукувати кош­ ти та можливості для вирішення актуальних проблем, щоб завтра не було запізно. Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

7

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

ОПЛАТА ПРАЦІ ЛІКАРЯ: ЗРІВНЯЛІВКА ВІДМІНЯЄТЬСЯ?

Одним із напрямків реформ в охороні здоров’я, який медична громада вітала із самого початку, була зміна принципів оплати праці. Замість зрівнялівки сімейним лікарям пообіцяли платити за обсяги та якість роботи. Після звітів чиновників про значне збільшення зарплат на первинці в пілотних регіонах пролунала не менш оптимістична обіцянка поширити цей досвід на всю країну вже з 1 жовтня 2014 року. Але фанфари «під завісу» експерименту чомусь стихли. Чи отримали сімейні лікарі те, на що очікували від цієї реформи? І коли цивілізовані принципи оплати праці стануть нормою для всіх українських медиків?

Валерія ЛЕХАН, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Організація і управління охороною здоров’я», доктор медичних наук, професор

ВЗ Новий принцип оплати праці медиків впроваджувався в пілотних регіонах упродовж кількох років. За цей час кілька разів змінювалися правила гри. Вони нарешті стали досконалими?

— Дійсно, було прийнято 2 постанови про оплату праці медпрацівників первинної ланки в пілотних регіонах. Необхідність корекції механізму оплати праці була обумовлена недос­коналістю запропонованих спочатку індикаторів якості. Впровадження нового механізму оплати праці за обсяг і якість роботи лікаря стало позитивним кроком для вітчизняної охорони здоров’я. І медпрацівники первинки в пілотах самі відзначали позитивні моменти такого нововведення, адже їх зарплати значно зросли. На це люди чекали давно. Втім, ми повинні чесно визнати: новий механізм оплати ще не є досконалим. По-перше, передбачалося, що він буде безпосередньо пов’язаний з іншим нововведенням — вільним вибором сімейного лікаря. Тобто лікар,

8

якого (як кращого) обрала більшість пацієнтів, автоматично отримуватиме більшу оплату за обсяг роботи. Водночас це те, чого ніколи не було в нашій охороні здоров’я, — орієнтація на потреби пацієнтів. Вони обирають лікаря, який виявляє до них інтерес, дослуховується до їхніх проблем. На жаль, ідея вільного вибору не була реалізована належним чином. Через слабку інформаційну кампанію активними учасниками таких «виборів» стали лише 20% пацієнтів. Решту довелося розподілити між лікарями порівну. Тож згадана мотиваційна компонента тут не спрацювала. По-друге, український варіант вибору лікаря чомусь передбачає захист непрофесійного чи неуважного до пацієнта лікаря. Тобто, якщо до нього не прикріпилася необхідна кількість пацієнтів, він все одно отримуватиме свій оклад із усіма надбавками. На цьому наполягли профспілки. Тоді де стимул? Треба захистити лікаря? Так. Але водночас маємо змусити його поліпшити ставлення до хворих, підвищити кваліфікацію тощо. Якщо такого бажання немає — система повинна виш­товхнути лікаря, який може завдати шкоду хворим (якщо не може його перевиховати через стимули). Це світова практика, але у нас вона не працює. Наступний складний момент стосується, передусім, великих міст, де кількість реального і зареєстрованого населення значно відрізняється, а охорона здоров’я фінансується на кількість останнього. Механізм вільного вибору лікаря передбачає відкріп­ лення пацієнта від місця реєстрації та прикріплення до місця проживання (якщо вони різні). Але для цього по-

трібен повноцінний електронний облік пацієнтів, реєстр населення. Із часом ми такий матимемо, але поки що — лише клопіт із демотивацією. У лікаря немає зацікавленості приймати незареєстрованого пацієнта, оскільки на нього не виділяється подушного фінансування, але ж і відмовити в прийомі хворому не можна. Тож лікар не розуміє, чому він повинен працювати задарма. ВЗ Втім, найбільше нарікань було на систему оплати праці не за обсяги, а за якість роботи.

— Навіть після вдосконалення індикаторів якості проблеми залишилися. І головна з них — відсутність окремого фонду для оплати за якість роботи. Передбачалося, що люди не виберуть некваліфікованих лікарів і виникне неукомплектованість штатів, тобто вивільняться кошти, частина яких і піде на оплату праці за якість роботи. А якщо кадри укомплектовані, виходить, надбавки лікарям платити ні з чого й економічна мотивація не спрацьовує. Довго так тривати не може. Потрібно вирішувати цю проблему — ділити фонд оплати праці на оплату за обсяг та оплату за якість або ж якось інакше. Ще одна проблема — відсутність колективної відповідальності. Якість медичної допомоги залежить не тільки від того, як працює лікар, а й від старання середнього медперсоналу, а за обсяг та якість роботи їм платять окремо! А от в країнах Заходу, зокрема у Великій Британії, це взаємопов’язані речі. Колективну відповідальність за якість наданої допомоги несуть не тільки бригади (лікар та середній

медпрацівник), а й цілі підрозділи, наприк­лад, амбулаторія. У нас, приміром, передбачено, що лікарі первинної ланки чергують за графіком для надання невідкладної допомоги. Хтось надаватиме її якісно, хтось — ні, а колективної відповідальності ніхто не передбачив. МОЗ і науковці мають розробити рекомендації, як її запровадити, щоб керівники могли виконати цю роботу прозоро, щоб люди розуміли, чому один отримує більше, інший — менше (а не за ступенем лояльності керівника до певних осіб), щоб внутрішній розподіл коштів був об’єктивним. У Великій Британії сімейним лікарям за якість роботи не платять взагалі. Але там діють договірні відносини, і якщо медична практика не досягає певних показників якості роботи, фінансуюча сторона розриває договірні відносини. Таке, повірте, там трапляється дуже рідко. Бо медична практика робить усе можливе, щоб цю якість забезпечити. Я спілкувалася з тамтешніми лікарями: вони відверто зізнаються, що самі стежать за колегами, як хто працює, адже від непрофесіоналізму чи недбалості одного члена колективу можуть постраждати всі. Жоден управлінець не зможе проконтролювати діяльність кожного медпрацівника так, як це зроблять його колеги. Там не спрацьовує принцип «рука руку миє», там не замовчують проблеми, а шукають шляхи їх подолання. Я усвідомлюю, що всі ці питання не вирішаться легко і швидко, але якщо ми не почнемо цього робити, ідея оплати праці лікаря залежно від обсягів та якості виконаної роботи буде дискредитована.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

19 вересня 2014 року

ВЗ Ви згадали досвід Великої Британії. Наскільки відрізняється їхня модель оплати «за кількість» від запропонованої в Україні?

— Там дуже схожий механізм — подушна оплата з коригуючими коефіцієнтами, які враховують стать та вік прикріплених пацієнтів. У нас і в цьому аспекті не обійшлося без відхилень. Хоча ми так само використовуємо коригуючі коефіцієнти оплати залежно від віку та статі пацієнтів (найвагоміший — віковий, тому що обсяг роботи лікаря первинки з обслуговування маленьких пацієнтів і людей похилого віку набагато більший, ніж з обслуговування підлітків, молоді й людей середнього віку). Ця формула в усьому світі застосовується тільки для оплати праці сімейних лікарів, а у нас — і до педіатрів та дільничних терапевтів. Це викривляє ідею оплати за обсяг роботи, який враховує не лише чисельність прикріпленого населення, але й необхідний обсяг послуг, що надається певним його віко-статевим групам. Зрештою, пілоти для того й існують, аби виявити, що нам потрібно вдос­ коналювати. Це природний процес, але ми повинні докласти всіх зусиль, щоб оплата праці медпрацівників була стимулюючим фактором. ВЗ Лікарі нарікають, що дотримання далеко не всіх індикаторів якості залежить від них. Наприклад, відсутні вакцини для щеплень, тому, зрозуміло, зривається і

планова вакцинація. А пацієнти скаржаться, що лікарі первинки не хочуть направляти їх до «вузьких» спеціалістів, аби не псувати собі показників.

— Чесно кажучи, неможливо було передбачити, що в наш час виникне дефіцит вакцин у країні! Я вважаю, що в подібних ситуаціях потрібно тимчасово «заморожувати» ті індикатори, які дійсно не залежать від лікаря. А щодо направлень на вторинний рівень, то особливих проблем із цим не виникає. Великі групи населення мають безпосередній доступ до вторинки, приміром, усі диспансерні групи хворих, в екстрених випадках. Звісно, повинна працювати система контролю. Вторинна ланка фіксує кількість звернень пацієнтів, прикріп­ лених до певного сімейного лікаря, до «вузьких» спеціалістів. За умови якісної роботи спеціалістів первинної ланки кількість таких звернень зменшується. Хоча контролювати кожного лікаря в цьому плані складно, а от підрозділи — цілком реально. Дуже важливим елементом цієї роботи є інформатизація галузі. ВЗ Чи знають медпрацівники, від чого тепер залежатиме їхній дохід, чи розібралися з цією, доволі складною, схемою, щоб впливати на свій заробіток?

— На жаль, більшість із них сприймають нову систему як звичайне підвищення зарплати. Вони не борються за пацієнтів, за збільшення їх кількості,

бо знають, що їх і без того розподілять порівну. Я наведу приклад Киргизстану: коли там оголосили вільний вибір лікаря, пацієнти шикувалися в черги, щоб прикріпитися до найкращого, на їх розсуд, лікаря, а лікарі, своєю чергою, агітували пацієнтів, як на справжніх передвиборчих перегонах. Скажете, це самопіар? Певною мірою, так. Але вільний вибір пацієнтом лікаря — це ще й чіткі взаємозобов’язання. З боку лікаря — обіцянка обслуговувати пацієнта на високому рівні, з боку пацієнта — виконувати вказівки лікаря. Інакше вони можуть відмовитися один від одного. Тому коли лікарі кажуть, що в амбулаторії немає флюорографа, а з них вимагають охоплення населення флюо­ рографічним обстеженням, виникає запитання: а що, раніше не потрібно було направляти хворого на флюорог­ рафію? Завдання сімейного лікаря — переконати людей у необхідності регулярних профоглядів та планування цієї роботи разом із вторинною ланкою. А пацієнт, який хоче «залишитися» у свого лікаря, дослухатиметься до його порад.

женні пілотного проекту, в тому числі й щодо апробації нового механізму оплати праці, який потребує вдосконалення. Фактично фінансова частина реформ в охороні здоров’я стартувала лише у 2012 році. Основні зусилля були зосередженні на зміні структури первинної допомоги, на реформі екстреної допомоги. А от до вторинки і фінансово-економічних аспектів, як кажуть, руки не зовсім дійшли. Тому й виникла пропозиція подовжити дію закону про реформу в пілотних регіонах ще на 2 роки, аби ці аспекти допрацювати. Вважаю, що фінансові механізми оплати праці недоцільно «переносити» на всю країну до їх остаточного удосконалення.

ВЗ Цьогоріч закінчується естафета реформування в пілотах. Чи буде впроваджено новий механізм оплати в інших регіонах, як це й обіцяли ініціатори проекту?

— Таке завдання дійсно висувалося. Чи буде воно виконано — невідомо, оскільки МОЗ наполягає на продов­

«ДСЕС: операція «ліквідація»?»

Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м.Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

ТОЧКИ ЗОРУ соціальної політики та Міністерства фінансів України з цього питання були враховані лише частково. Вікторія КОВАЛЬ, Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України

Марина ШЕВЧЕНКО, завідувачка відділу економічних досліджень охорони здоров’я та медичного страхування ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України», кандидат медичних наук

З

апровадження нових умов оплати праці медичних працівників первинної ланки в пілотних регіонах (а саме реалізація Пос­танов Кабінету Міністрів України №209 та №395) викликає низку нарікань. Механізм нараху­ вання надбавок за обсяг і якість вкрай склад­ ний та потребує значної технічної підтримки (комп’ютерного забезпечення) і сформованої статистичної бази. Лише при значному пере­ вантажені лікар може відчути зростання за­ робітної плати. Більшість індикаторів, що впливають на розмір надбавки за якість роботи лікаря (при­ міром, раннє виявлення онкозахворювань, вчасне щеплення населення тощо), не можна безпосередньо пов’язати з тим, чи сумлінно лікар виконує свою роботу. Адже не від нього залежить відсутність вакцин через недофінан­ сування програм із вакцинації чи проведення своєчасних тендерних закупівель МОЗ тощо. Вже два роки як первинна ланка працює в реформованому форматі, однак у непілотних регіонах так і не запровадили той механізм оплати за обсяг і якість, який діє в пілотних областях. Були надії, що Постанова КМУ від 30.12.2013 р. №977, яка врегульовувала це пи­ тання, нарешті відмінить цю «несправедли­ вість». Однак на заваді — обмеження, впрова­ джені згідно з Постановою КМУ від 25.03.2014 р. №95: «Установити, що виплати, встановлені працівникам, здійснюються за умови забезпе­ чення в повному обсязі бюджетними коштами обовязкових виплат із заробітної плати...». На жаль, звернення Профспілки до Міністерства

М

едичні працівники незадоволені багатьма аспектами медичних реформ, а от зміни в оплаті праці вони сприйняли, на мій погляд, по­ зитивно. Хоча проблеми були й залишаються, оскільки з моменту запровад­ження мотивацій­ них виплат підходи до нарахування надбавок у нормативних документах змінювалися тричі, є проблема з обміном інформацією, зокрема, із закладами вторинної медичної допомоги. В цілому з моменту запровадження виплат за обсяг та якість виконаної роботи зарплата лікарів первинної ланки в пілотних регіонах збільшилася в середньому на 40%. Наприк­ лад, за результатами 2013 року середній рівень заробітної плати лікарів, що надають ПМД у пілотних регіонах, становив 4701 грн (у 2011 р. — 2653 грн). Звичайно, у виграшному становищі опинилися лікарі зі стажем роботи й категоріями, у початківців же зарплата нижча, оскільки умови оплати праці визначаються на основі ЄТС розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та органі­ зацій окремих галузей бюджетної сфери. Деякі питання щодо запровадження но­ вого механізму оплати не вдалося вирішити остаточно. Приміром, необхідно поліпшити налагодження зв’язків між закладами екс­ треної медичної допомоги, первинним та вто­ ринним рівнем, щоб на останньому можна було фіксувати всю інформацію, яка потрібна для

урахування показників якості роботи сімейних лікарів, дільничних терапевтів тощо. У першій Постанові (від 05.03.2012 р. №209), яка започаткувала новий механізм оплати праці медпрацівників у пілотних ре­ гіонах, існувала розбіжність між системою нарахувань для сімейних лікарів і педіатрів та дільничних терапевтів. Остання ж постанова розширила перелік відповідних показників для оцінки їх роботи і дає змогу враховува­ ти особливості роботи всіх цих фахівців (без винятку). Можливо, це ще не найоптимальні­ ший варіант, але це вже спроба до нього наблизитися. Було спрощено й саму процедуру — оцінка показників і нарахування надбавок нині здійс­нюється за підсумками кварталу, а їх виплата — щомісячно. На початку реформи в новій системі оплати праці були зацікавлені тільки лікарі, а керівники закладів та структурних підроз­ ділів не отримували ніяких надбавок, неза­ лежно від того, чи добре працював колектив, чи не дуже. Нині це непорозуміння усунуто: керівник може отримати 100% надбавки до зарплати, якщо його підлеглі домоглися ви­ соких показників роботи (адже для цього ке­ рівник намагатиметься створити всі необхідні умови). Такий механізм прописано (із відпо­ відними критеріями) у п. 6 Постанови Кабі­ нету Міністрів України від 30 грудня 2013 р. №977 «Деякі питання оплати праці медичних працівників, що надають первинну медичну допомогу». Також відповідні надбавки нара­ ховуються медичним працівникам закладів охорони здоров’я, що надають первинну ме­ дичну допомогу й забезпечують збір та об­ робку інформації, необхідної для визначення показників якості. Деякі експерти вважають, що потрібно створювати окремий стимулюючий фонд для оплати праці за якість, але поки що в рамках нашого законодавства це досить проблема­ тично, а от у перспективі це питання може бути порушене. Тому, можливо, було б на часі

запровадити колективну відповідальність за якість роботи (в рамках розбудови нової сис­ теми охорони здоров’я) і такий розподіл сти­ мулюючих коштів, при якому лікарі самі будуть вирішувати, хто краще працює, а отже, і більше отримуватиме. Це досвід Великої Британії, де постійно удосконалюють систему оцінки якості медичної допомоги. Щодо поширення нового механізму на непілотні регіони, тут також потрібно вирі­ шити кілька завдань. Наприклад, не в усіх непілотних областях розмежували первинну і вторинну ланку, створивши ЦПМСД та КДЦ. По-друге, потрібно знайти кошти на те, щоб платити ці надбавки. Це може стати наріжним каменем за нинішньої ситуації в країні. Адже згідно з положеннями Постанови Уряду від 25 березня 2014 р. №95 «Деякі питання оплати праці працівників закладів охорони здоров’я» до стабілізації економічної ситуації в країні та з метою економного й раціонального викорис­ тання державних коштів відповідні надбавки можуть виплачуватися тільки за умови забез­ печення бюджетними коштами обов’язкових виплат із заробітної плати (у повному обсязі). І це може загальмувати, а, можливо, і призупи­ нити виплату таких надбавок навіть у пілотних регіонах. Адже на разі важливо забезпечити хоча б обов’язкові виплати для медичних пра­ цівників, не кажучи вже про надбавки. Крім того, Законом України від 23.02.2014 р. №772-VII «Про введення мораторію на лік­ відацію та реорганізацію закладів охорони здоров’я» накладено заборону на реоргані­ зацію закладів охорони здоров’я державної та комунальної форм власності, що практично призупинило процеси реорганізації закладів охорони здоров’я. Втім, на мою думку, незважаючи на не­ доліки в нинішньому механізмі оплати праці у пілотних регіонах, це був один із позити­ вів реформ у охороні здоров’я за останні роки. І необхідно надалі працювати над його вдосконаленням.

9

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

СТОЛИЧНА МЕДИЦИНА — У СТИЛІ «РЕТРО»? Українці вже звикли до пропозицій «затягнути паски», які лунали навіть у порівняно благополучні періоди життя країни. Тому на тлі нинішніх подій претензій не висловлюють. Те ж саме стосується медичних працівників — їм неодноразово доводилося терпіти наслідки «стабільності» й «поліпшення» в галузі, тож до випробувань труднощами вони готові. Однак чимало проблем сьогодні зручно «списати» на тяжкі часи, тим самим ще більше ускладнивши ситуацію в охороні здоров’я. Про те, що сьогодні найбільше непокоїть медиків столиці, — наша розмова з Головою Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я Ларисою КАНАРОВСЬКОЮ.

му підсумку? Ми знищили поліклініки і денні стаціонари, які там функціонували. Вважаю, що амбулаторії сімейної медицини у столиці та інших великих містах — це взагалі «ретро».

Лариса КАНАРОВСЬКА, Голова Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я

ВЗ Вже понад 20 років вітчизняна система охорони здоров’я перебуває у стані перманентних реформ. В епіцентр останніх потрапила і столиця — які наслідки?

— Щоб нас не звинувачували у хронічній невдоволеності (хоча це й не дивно — чого варто було пережити 18 міністрів і 14 варіантів реформ!), краще озвучу думку наших пацієнтів щодо останньої реформи, які вважають її найнепродуктивнішою. У травні 2014 року було проведено анкетування 31 тисячі пацієнтів у різних районах міста Києва. Їх запитали, чи задоволені вони результатами змін у первинній ланці охорони здоров’я. Майже 2/3 з них відповіли «ні». Лише 28,3% опитаних вважають, що лікар після згаданих реформ став «сімейним». Чому таке незадоволення? Бо пацієнти побачили нові таблички на дверях кабінетів лікарів, але не розгледіли нового статусу цих фахівців, не помітили зміни їх функцій і, головне, якісніших результатів роботи. Бо відтепер пацієнт замість того, щоб піти в поліклініку і за один візит отримати медичну допомогу у необхідних спеціалістів, бігає по району від амбулаторії сімейного лікаря до лабораторії, потім назад з аналізами, а у разі «чогось підозрілого» — знову до консультативно-діагностичного центру. Такий оновлений «маршрут пацієнта» витримає не кожна здорова людина! Не кажу вже про те, що експериментальне «розлучення» між центрами ПМСД і консультативно-діагностичними центрами автоматично подвоїло штати адміністративно-господарського персоналу, обійшлося в копійку і оформлення 2-х пакетів документів. У Києві з’явилося 85 амбулаторій ЗПСМ, на це з бюджету було витрачено приблизно 100 млн грн, сьогодні витрачаємо додаткові кошти на їх утримання. Що маємо в кінцево-

10

ВЗ Дехто ж вважає їх єдиним порятунком для первинки, на яку неохоче йдуть лікарі.

— То це ми так заохочуємо? Свого часу наша профспілка виступала проти моделі, запропонованої головою КМДА Олександром Поповим і ректором НМУ імені О.О. Богомольця Віталієм Москаленком, щодо залучення молодих спеціалістів у столичну медицину шляхом оплати їх навчання за кошти міста. І столиця виділяла кош­ти університету на навчання студентів, однак вони після отримання дипломів, використовуючи різні підстави та обставини, на наші дільниці працювати не прийшли. Чи не краще було б за ці кошти збудувати службове житло і надати його молодим лікарям за місцем роботи? Квартира у столиці — чудовий стимул для молодих людей. А поки що ми маємо невтішну картину: кожен 5-й лікар у Києві — пенсіонер, столиці вже не вистачає 3,5 тисячі лікарів і 5 тисяч медсестер, і кадрова криза загострюватиметься. Дефіцит кадрів у охороні здоров’я — глобальна проблема світу. Всесвітня організація охорони здоров’я у доповіді, опублікованій ще 11 листопада 2013 року, повідомила, що у світі вже не вистачає 7,2 млн медичних працівників, а до 2035 року їх дефіцит може перевищити 12,9 млн осіб. На думку світових експертів, основними причинами дефіциту медичних кадрів є низький рівень заробітної плати, відтік персоналу в інші галузі, гостра нестача молодих фахівців. Усі ці загрозливі тенденції актуальні й для України. Рівень заробітної плати в галузі як основний засіб стимулювання праці залишається незадовільним, а порівняно з ростом інфляції та загальним здорожчанням життя він постійно зменшується. Наприклад, із часів мерства Олександра Омельченка, коли виплачували так звану стимулюючу столичну надбавку у розмірі 50% від окладу, вона поступово зменшилася до 20%, а потім і взагалі розчинилася невідомо де. Зарплату медичним працівникам Києва місто виплачує вчасно, кошти ж для надбавок керівники медичних закладів нині вишукують самотужки. А працюють наші дільничні лікарі зі значним перевантаженням, обслуговуючи удвічі-утричі більше пацієнтів, ніж це передбачено нормативом МОЗ. Тобто як ти цього лікаря не назви, а працювати у таких умовах він не захоче. І вимагати від нього якість роботи — це блюзнірство.

ВЗ Втім, пацієнти ще більшою мірою стали заручниками ситуації…

— Безперечно. Якщо у лікарнях столиці на медикаментозне забезпечення хворого виділяють 30 копійок на добу, коментарі, як-то кажуть, зайві. Коли нинішній мер Віталій Кличко про це дізнався, він був шокований. Адже на папері на медичне обслуговування одного киянина виділяється 1480 грн на рік! Хто їх бачить? Хіба що ті, хто звинувачує лікарів у корупції, мовляв, вони крадуть ліки і з’їдають харчі хворих! У лікарнях Києва застаріла техніка. Приміром, 30% рентгенапаратів відпрацювали понад 20 років, маємо лише 12 апаратів комп’ютерної томографії на все місто. У жодній лікарні міста немає хлораторних очисних установок, а щодня у Києві помирає приблизно 100 осіб і половині з них проводять розтини. Останнім часом з’явилася ще одна кричуща проблема — у лікарнях немає вакцин! Може, досить гратися у реформи, час і працювати? ВЗ Ви дійсно припускаєте, що локомотив змін у галузі доречно й можливо зупинити?

— Все залежить від того, які це зміни. Якщо ми збираємося далі рухатися у напрямку руйнації галузі — це потрібно зупинити. Наприк­лад, небезпечною в нинішніх умовах вважаю ідею ліквідації або обмеження фінансування держсанепідслужби. На жаль, свого часу профспілці не вдалося в судовому позові до Кабінету Міністрів України відстояти заборону реорганізації та скорочення в ДСЕС. До ганебного рішення Азарова в Києві працювало 10 санепідстанцій, після його «поліпшення» залишилося 3 міжрайонні, 1 центральна СЕС і 1 лабораторний центр, відбулося скорочення працівників, з’явились прямі заборони щодо перевірок санітарного стану підприємств, установ та організацій тощо. Як можна розцінити такі зміни в санепідслужбі, коли світом поширюються небезпечні інфекційні захворювання, наприклад, вірус Ебола (до речі, у столиці на сьогодні лише одне відповідне інфекційне відділення!). Та й без цієї загрози нам вистачає таких небезпечних захворювань як туберкульоз — щодоби у столиці 1 хворий на активну форму цієї хвороби помирає. ВЗ Останнім часом у ЗМІ з’явилася інформація про тиск на лікарні з метою економії електроенергії, коштів на деззасоби і навіть скорочення ліжок. Це відповідає дійсності?

— Ви ж розумієте, якщо у лікарнях будуть відключати світло, хворі в реанімаціях помиратимуть. Тож сподіваюся, що до цього не дійде. Щодо деззасобів, лікарні їх завжди самі купували, нічого нового в цій новині немає, хоча й прикро за такий стан речей. Поки що система охорони здоров’я у столиці працює у звичному режимі, але ми всі «на пороховій діжці». Адже лікарні міста мають заборгованість за комунальні послуги (станом на 1 січня 2014 р. — 260 млн грн), тож нам і без війни вій­на — у будь-який момент можуть відключити світло чи воду. До того ж маємо ще один клопіт — через невірне відображення у фінансових звітах кредиторської заборгованості закладів охорони здоров’я — комунальних некомерційних підприємств (КНП), як консультативно-діаг­ ностичних, так і центрів первинної медико-санітарної допомоги, документального відоб­раження таких боргів немає. Адже під час укладання угод (на фінансування КНП) із розпорядниками коштів вищого рівня акти виконаних обсягів фінансування не оформлялися. Тож коли укладені договори розпорядниками не виконуються у повному обсязі, а здійснюється часткове фінансування КНП, документального підтвердження цьому немає. Відповідно, заклад охорони здоров’я не може зарахувати таке недофінансування до дебіторської заборгованості. Однак при цьому КНП має фінансові зобов’язання перед кредиторами й накопичує заборгованість перед ними, що може призвести до неплатоспроможності КНП і визнання його банкрутом. Щоб запобігти цьому, ми запропонували голові КМДА зобов’язати розпорядників коштів оформляти з КНП акти виконаного фінансування за договорами, відповідно до реальних його обсягів. Щодо скорочення лікарняних ліжок, такі «пропозиції» дійсно лунають, а саме: створити у місті 7 лікарень інтенсивного лікування, решту зробити лікарнями планового лікування, з відповідними структурними змінами у самих закладах та їх ліжковому фонді. Однак при запровадженні будь-яких змін у галузі (в тому числі й чергової реорганізації) необхідно зважати на Закон України «Про введення мораторію на ліквідацію та реорганізацію зак­ладів охорони здоров’я», яким заборонено реорганізацію закладів, що призводить до зміни їх головного призначення та/або скорочення кількості працівників і зменшення кількості ліжко-місць. Тож спочатку правильно було б ініціювати внесення відповідних змін до закону. Крім того, гостро постає питання кадрового забезпечення, оскільки, як засвідчує досвід, кожна реформа призводить до вивільнення працівників. Вирішити його можливо лише за умови ґрунтовного попереднього аналізу наявного ліжкового фонду та кількості персоналу, що його обслуговує (з урахуванням спеціальностей), і співставлення цих даних із пропонованими на майбутнє потребами у нових штатах ( знову ж таки, за кожною спеціальністю та профілем закладу). У такий спосіб усі медичні кадри буде збережено. Загалом, будь-які зміни потрібно впровад­ жувати виважено! Свого часу лауреат Нобелівської премії Альберт Швейцер сказав, що стан справ в охороні здоров’я визначає стан справ у державі. І якщо влада цього не зрозуміє, перспектив у держави немає. Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

19 вересня 2014 року

П О Л ТА В Щ И Н А

ПОКИ ЧИНОВНИКИ ШУКАЮТЬ ПРИЧИНИ, ПАЦІЄНТИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ БЕЗ ЛІКІВ На Полтавщині склалася загрозлива ситуація із виконанням загальнодержавних програм «Туберкульоз», «Онкологія», «Імунопрофілактика». По жодній із них регіон не отримав цього року ані пігулки. А поки в МОЗ дискутують про те, як зарадити ситуації, резервний запас ліків вичерпується, і вже зовсім скоро пацієнтів нічим буде лікувати…

Володимир ПЕЧЕРИЦЯ, головний лікар ПОКПД, Заслужений лікар України, головний позаштатний фтизіатр Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА

«Туберкульоз» Немає такого дня, щоб до головного лікаря Полтавського обласного клінічного протитубер­ кульозного диспансеру (ПОКПД) Володимира Печериці не зверталися пацієнти або їхні родичі з одним-єдиним болючим запитанням: «Чи не надійшли необхідні ліки?» Йдеться про протиту­ беркульозні препарати, які згідно із державною програмою «Туберкульоз» мають закупатися за державний кошт і розподілятися по регіонах. Заявку на формування фонду цих необхідних для хворих на туберкульоз ліків Полтавський облтубдиспансер за погодженням із МОЗ готує заздалегідь — таким чином, у лікувальному зак­ ладі завжди був резерв. Але цього року, на відміну від минулих років, склалася вкрай загрозлива ситуація: жодної пігулки або ін’єкції за вісім місяців об­ ласть не отримала! Це створює небезпеку для хворих, особливо на мультирезистентний ту­ беркульоз, лікування якого досить тривале, а відсутність таких препаратів, як «Канаміцин», «Левофлоксацин», «Капреоміцин» не лише порушує схему лікування й не дає змоги до­ сягти необхідного результату, а й призводить до збільшення мультирезистентних форм ту­ беркульозу в області. «Згідно з нашими заявками в минулі роки МОЗ стовідсотково забезпечувало нас ліками за державною програмою «Туберкульоз», — говорить Володимир Печериця. — Програма почала «давати збої» ще минулого року. Ми не­ доотримали вкрай необхідних препаратів, таких як «Левофлоксацин», «Капоцин», «Протомід», на суму 216 тис. грн. А цього року не одержали жодного! Сьогодні вирішуємо проблему за ра­ хунок резерву — це стосується препаратів для вперше виявлених хворих. Проблему ж забез­ печення пацієнтів, хворих на мультирезистентний туберкульоз, частково вирішили за допомогою Глобального фонду». Про напружену ситуацію в області з деякими протитуберкульозними препаратами другого ряду в червні цього року був направлений лист за підписом директора Департаменту охорони здоров’я ОДА Віктора Лисака в Державну служ­ бу України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань. У листі Департамент охорони здоров’я просив негайно вирішити питання з ліками для забез­ печення безперервного лікування хворих на туберкульоз. Натомість тодішній Голова служ­ би Володимир Курпіта, посилаючись на лист першого заступника Міністра охорони здоров’я Руслана Салютіна, повідомив, що МОЗ, мовляв, не заперечує, аби протитуберкульозні лікарські

засоби другого ряду закуповувалися… за кошти місцевих бюджетів. «Ми спробували вирішити проблему на місцевому рівні. Є погодження з Полтавською облас­ною радою про можливе виділення коштів на вказані цілі, але не більше 760 тис. грн, — коментує ситуацію Володимир Георгійович.

— Однак потреба в таких ліках на сьогодні оцінюється в понад 1 млн грн! Фактично МОЗ перекладає ці проблеми на плечі хворих і на місцеві бюджети, які не мають можливості ви­ ділити такі кошти...» Якщо врахувати те, що більшість хворих на туберкульоз — із категорії соціально вразливих верств населення, а тільки один флакон, при­ міром, «Капреоміцину» коштує понад 100 грн і термін інтенсивного лікування становить 8 мі­ сяців, то стає зрозумілим: хворому таке лікуван­ ня не по кишені. Стандартний же курс лікування хворого на мультирезистентний туберкульоз згідно з протоколом триває 20 місяців. При цьому щод­ня слід приймати до 7 препаратів. А якщо не лікуватися — наслідки відомі. Про це не можуть не знати у МОЗ…

Орест ВОВК, головний лікар Полтавського обласного клінічного онкологічного диспансеру, головний позаштатний онколог Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА

«Онкологія» Не менш гостра ситуація склалася на Полтавщині й із реалізацією державної програми «Онколо­ гія». На диспансерному обліку в області пере­ буває майже 34,5 тисячі хворих на цю страшну недугу, цього року додалося ще понад 5 тисяч вперше виявлених хворих зі злоякісними пух­ линами. Нині смертність від онкологічних хво­ роб посідає друге місце в Україні. Загально­ державна програма боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 року мала б допомогти цій категорії пацієнтів, адже прид­ бання за кошти держави хіміотерапевтичних за­ собів, ліків на суму до 10 млн грн на рік (такою є потреба області), що передбачено програмою, суттєво полегшило би лікування та реабілітацію онкохворих. «Наприкінці кожного року ми подавали в МОЗ заявку на ліки для онкохворих згідно з вищеназ­ ваною програмою, — розповідає головний лікар Полтавського обласного клінічного онкологічного диспансеру, головний позаштатний онколог Де­ партаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА Орест Вовк. — Проте отримували за державний кошт лише 60% від потреби. І вже зовсім критич­ ною виявилася ситуація 2014 року: цьогоріч ми не одержали зовсім нічого — ні на копійку…» Керівництво медичної установи спільно з Де­ партаментом охорони здоров’я почало бити на сполох: бо як матеріально незабезпечена людина може придбати хіміотерапевтичні засоби, вар­

тість яких сягає від 1 до 20 тисяч грн, не кажучи вже про ліки?! А препарати третьої лінії коштують до 50 тис. грн. Це означає, що хворий приречений на загибель… «Влада області пішла нам назустріч, — про­ довжує Орест Ярославович. — У квітні, за рі­ шенням обласної ради, для онкодиспансеру було виділено кошти з обласного бюджету на суму по­ над 5 млн грн. Частину з них ми використали на закупівлю хіміотерапевтичних засобів та ліків. Але ж це — крапля в морі! Якщо Загальнодер­ жавна програма боротьби з онкологічними зах­ ворюваннями не діятиме далі, все ляже на плечі хворих, більшість із яких неспроможна придбати дороговартісні препарати…»

Світлана ПИСАРЕНКО, головний позаштатний педіатр Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА

«Імунопрофілактика» Вкрай критичною є ситуація і з поставками в область імунобіологічних препаратів: державна програма «Імунопрофілактика» теж, здається, «наказала довго жити»… Як повідомила голов­ ний позаштатний педіатр Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА Світлана Писаренко, це трапилося вперше за багато років. «Те, що ми отримали цього року, — це лише 24-25% від потреби, — ділиться Світлана Генна­ діївна. — Наведу факти. Через те, що вакцина «Пентаксим» надходила в область нерегулярно та обмежено, показник вакцинації нею склав лише 19,6%. Вакциною «Інфанрикстм» нас забез­ печили лише на 26%, тому порушено календар щеплень і виконано план АКДП-З до року лише на 10,5%, а перша ревакцинація у 18 місяців ви­ конана всього на 7,1%... Низький і відсоток виконання плану вакци­ нації дітей проти туберкульозу: 12 березня при­ зупинено використання БЦЖ через закінчення терміну реєстрації. А згодом добіг кінця й термін придатності частини цієї вакцини. Вакцину АДП Полтавська область за останні два роки зовсім не отримувала. Через недостатнє надходження вакцини проти вірусного гепатиту В виконання заключної вакцинації В-3 склало всього 8,4%. За­ безпечення регіону вакциною проти гемофільної інфекції складає 35% від річної потреби, а по­ казник 37,8% прищеплених досягнуто виключно за власні кошти батьків. Про критичну ситуацію з поставками імунобіо­ логічних препаратів ми повідомляли й МОЗ, і Пред­ ставництво Всесвітньої організації охорони здоров’я в Україні. Але, як кажуть, «віз і нині там…»

— їхнім невиконанням, жахливо, — вважає заступник директора Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА Ігор Юрійович Куде­ лич. — За десять років моєї роботи на цій по­ саді таке вперше. Змінилося керівництво МОЗ, а головних завдань воно так і не виконало: досі не проведено необхідних тендерів, не забезпе­ чено хоча б наполовину потребу області в ліках за державні кошти, а це — понад 50 млн грн. Міністерство перекладає проблему на місцеві бюджети. А де їм взяти такі кошти?! Я можу зрозуміти, що зросли ціни на медпре­ парати, піднявся валютний курс. Але не можу збагнути, чому з початку року на складах на ка­ рантині лежать конче потрібні для проведення планових щеплень ліки й ніяк не вирішується їхня подальша доля? І це в той час, коли пацієн­ ти з надією отримати ліки і вакцини оббивають пороги медустанов… То робіть же хоч щось, шановні керівники Міністерства! Оформте хоч якийсь дозвільний документ на їх використання! Інакше пропадуть і ліки, і державні кошти… На десятки наших листів із приводу означеної проблеми ми одержували тільки відписки. Як це назвати? Не інакше, як байдужістю й нехтуван­ ням національними інтересами…»

Хто відповість?! Як пояснює Міністерство охорони здоров’я України таку кричущу ситуацію з виконанням державних програм? Наприкінці серпня в МОЗ відбулася міжвідомча нарада, присвячена обго­ воренню плану дій щодо формування очікуваної ціни державних закупівель лікарських засобів, вакцин та виробів медичного призначення за бюджетні кошти. На ній очільники відомства бідкалися й виправдовувалися, посилаючись на загальне підвищення цін на лікарські препара­ ти, девальвацію національної валюти, тендерну кризу в сфері закупівлі ліків та інше. Фахівці Міністерства охорони здоров’я, переслідуючи, здавалося б, благородну мету — зламати корупційні схеми в закупівлі препа­ ратів (так вони про це заявляли), не врахували головного: пересічних громадян цікавлять не прагнення й наміри чиновників, а результат — своєчасне забезпечення пацієнтів необхідними ліками. Виникає й інше запитання: чому нарада з цієї болючої для медиків і населення пробле­ ми відбулася не в перші місяці 2014-го року, а лише в серпні, майже напередодні останнього кварталу? Так, у країні справді напружена си­ туація: триває війна, а з нею поглиблюється й бюджетна скрута, але ж ніхто не зупиняв діяль­ ності такого важливого для життя нації органу, як МОЗ? Чому там усе робиться із запізненням і бюрократичними перепонами? А між тим час, коли пацієнта буде нічим лікувати, наближа­ ється. Наближається неминуче і невблаганно. І виникає запитання: хто відповість за це?!

Пацієнти без вакцин — а ліки на складах «Те, що відбувається з виконанням вищеназ­ ваних загальнодержавних програм, а вірніше

Андрій КОНДРАТЮК, власкор «ВЗ», м. Полтава

11

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ЗАПОРІЖ Ж Я

ЛАЗЕР ДОПОМОЖЕ ЗБЕРЕГТИ ЗІР НОВОНАРОДЖЕНИМ Нещодавно КУ «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР отримала нове обладнання для потреб офтальмологічного відділення. Представники Благодійного фонду «Щаслива дитина» передали медичному персоналу лікарні лазерну установку IRIDEX IQ 810 — інфрачервоний діодний лазер, розроблений для виконання традиційної фотокоагуляції, лазерної трабекулопластики, іридектомії й лікування діабетичної ретинопатії. Основна мета застосування цього лазера офтальмологами — профілактика сліпоти у пацієнтів, які лікуються у відділеннях патології недоношених дітей та в реанімації новонароджених.

З

гідно зі статистикою, за перше півріччя в Запорізькій області на світ з’явилася 31 дитина з вагою від 500 грамів до 1 кілограма. 80% недоношених малюків мають різні патології, що призводять до інвалідності, і досить поширеною серед них є ретинопатія. Лазер — найдосконаліше на сьогодні технологічне обладнання, яке дозволяє ніби «приварювати» сітківку назад і дає малюкам шанс бачити навколишній світ.

— Останнім часом виживаність дітей з екст­ ремально низькою масою тіла виросла в 5 разів. Існує тісний кореляційний зв’язок між частотою захворювання очей, зокрема ретинопатією, і ступенем незрілості дитини, яка залежить від маси тіла і гестаційного віку, — розповіла завідувачка офтальмологічного відділення КУ

«Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР Світлана Соловйова. — Ретинопатія недоношеної дитини є причиною дитячої сліпоти в 11-15% випадків і посідає в її структурі одне з провідних місць. До недавнього часу дітей з активною, прог­ ресуючою ретинопатією за допомогою санавіації доставляли в НДСЛ «ОХМАТДИТ», що знаходиться в місті Києві, — це було пов’язано з великими ризиками для здоров’я і технічними труднощами (адже ці діти є киснезалежними й потребують підтримання життєвих функцій медикаментозно). Лазерна ж установка IQ 810 дає можливість проведення лазерної коагуляції сітківки без транспортування хворого в центри четвертого рівня надання допомоги.

Лікарі нашого відділення пройшли курси в НДСЛ «ОХМАТДИТ» й успішно освоїли методику транспупілярної лазерної коагуляції сітківки з довжиною хвилі 810 нм, і тепер усі недоношені діти, які лікуються в нашому відділенні патології новонароджених, в КУ «Запорізька міська багатопрофільна дитяча лікарня №5», а також, при необхідності, в обласному перинатальному центрі, — оглядаються та проходять лазерокоагуляцію. Зараз під нашим наглядом знаходиться 11 дітей, які перебувають в активній фазі ретинопатії: двоє з них уже отримали лазерне лікування, готуються до операції ще дві дитини. Олена ПЕТРЕНКО, власкор «ВЗ», м. Запоріжжя

Завідувачка офтальмологічного відділення КУ «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР Світлана Соловйова

ТЕРНОПІЛЬЩИНА

НОВИЙ ДІАЛІЗНИЙ ЗАЛ — НОВА НАДІЯ НА ЖИТТЯ Нещодавно в Тернопільській університетській лікарні відкрили ще один діалізний зал із чотирма апаратами штучної нирки. З особливим нетерпінням на нові апарати очікували люди, в яких власні органи, на жаль, втратили ці функції, — нині на Тернопільщині зареєстровано 7543 особи з хронічною хворобою нирок, із них 1965 — з хронічною нирковою недостатністю, у 265 пацієнтів діагностовано термінальну ниркову недостатність.

З

Завідувач відділення гемодіалізу Тернопільської університетської лікарні Андрій Клим

12

Палата, оснащена новими апаратами

а словами завідувача відділення гемодіалізу Тернопільської університетської лікарні Андрія Клима, ниркова патологія набирає все більших обертів. Кількість хворих із хронічною нирковою недостатністю на Тернопільщині щороку зростає. Нині їх майже дві тисячі, тоді як 2010 року було 1300 осіб. «У листку очікування зараз перебуває ще 40 хворих із термінальною нирковою недостатністю, для яких нирковозамісна терапія — життєво необхідний метод лікування. Тому у нас була гостра необхідність у відкритті п’ятого гемодіалізного залу, — каже Андрій Клим. — У відділенні гемодіалізу університетської лікарні дотепер було лише 16 гемодіалізних місць, відділення працює у три зміни, за рік тут проводять понад двадцять ти-

сяч сеансів гемодіалізу. Десять пацієнтів перебувають на перитонеальному діалізі». «На сьогодні у відділенні гемодіалізу Тернопільської університетської лікарні та його філії в м. Копичинці, де маємо шість апаратів штучної нирки, перебуває 155 хворих, з яких 18-ти пацієнтам проводиться лише 2 сеанси діалізу на тиждень, що не забезпечує адекватного лікування, а дозволяє лише підтримувати життєдіяльність організму», — каже головний лікар університетської лікарні Василь Бліхар. На 2014 рік в обласному бюджеті на програму «Гемодіаліз» виділено 13 млн 400 тис. грн, що становить 82,5% від загальної потреби. Для забезпечення лікування хворих з термінальною нирковою недостатністю методом гемо- та перитонеального діалізу до кінця 2014 року необхідне виділення додаткових коштів у сумі 4849,8 тис. грн. Керівництво Тернопільської обласної державної адміністрації запевнило, що разом із депутатами Тернопільської обласної ради найближчим часом переглянуть бюджетні показники, аби віднайти необхідних майже п’ять мільйонів гривень на проведення цих дороговартісних процедур. З метою наближення гемодіалізної терапії до пацієнтів уже наприкінці цього року на базі Кременецької та Бучацької райлікарень будуть відкриті сателітні нефродіалізні відділення, також тривають перемовини про встановлення гемодіалізного обладнання в Борщівській районній лікарні. Лариса ЛУКАЩУК, власкор «ВЗ», м. Тернопіль

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

19 вересня 2014 року

Х АРКІВЩИНА

КОНКУРС У ЧЕХІЇ: УКРАЇНСЬКІ ХІРУРГИ — В ЧИСЛІ ПЕРЕМОЖЦІВ У Празі завершився міжнародний конкурс наукових робіт із фундаментальних досліджень у галузі гастроентерології та гепатології ім. доктора Р.О.Бареса. Вперше в історії проведення конкурсу високу оцінку журі отримав цикл наукових робіт українських фахівців — представників Інституту загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т.Зайцева НАМН України. Їх доробок було відзначено дипломом конкурсу і представлено на Десятому Інтернаціональному симпозіумі з гастроентерології, що відбувся у столиці Чехії. Своїми враженнями від участі у конкурсі та науковому симпозіумі поділився завідувач відділення хірургії печінки, позапечінкових жовчних шляхів та підшлункової залози ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т.Зайцева НАМН України», доктор медичних наук, професор, Заслужений лікар України Олександр Тищенко.

ВЗ Яким проблемам фахівці інституту присвятили цикл робіт, представлений на конкурсі?

— За умовами конкурсу до розгляду приймалися роботи, де відображені фундаментальні дослідження у галузі гастроентерології та гепатології. Колективна праця нашого відділення була присвячена різним методам дисекції печінки при анатомічних резекціях, які ми застосовуємо у своїй практиці. Крім уже відомих методів, останнім часом ми почали впроваджувати власну розробку — газоструминний апарат, який дає можливість розрізати тканину печінки за допомогою тонкого струменя вуглекислого газу без ушкодження судин і проток. Це ноу-хау ми й далі вдосконалюємо. Застосування такого дисектора під час операції на печінці розширює можливості хірургів, зокрема, дає змогу допомогти хворим, які можуть не вит­римати традиційного оперативного втручання. І нам приємно, що на конкурсі серед представників 18 країн ми були тими фахівцями, роботу яких помітили й високо оцінили. ВЗ А що вам видалося цікавим із досвіду зарубіжних колег?

— Ми намагаємося постійно слідкувати за новими методами лікування, що з’являються у світовій медицині. Тому із задоволенням прий-

няли зап­рошення взяти участь у симпозіумі, під час якого дослідники та вчені з понад 20 країн світу поділилися своїми досягненнями в галузі клінічних дос­ліджень. Зокрема, обговорювалися загальні підходи до хіміотерапії раку шлунково-кишкового тракту, результати вивчення, профілактики та лікування рефлюкс-езофагіту, так званої хвороби Баррета. Велику увагу було приділено сучасним методам лікування хвороб печінки. Зокрема, значний інтерес у нас вик­ликала методика еластог­ра­фії цього органа. Вона дає можливість виз­начати ступінь щільності, жорсткості печінки, що свідчить про розвиток фіб­розу та цирозу, які виникають внас­лідок гепатиту або алкогольної інтоксикації чи в результаті застосування значної кількості антибіотиків. Цікаво, що спочатку цей апарат використовували для визначення щільності сиру в промисловому сироварінні у Франції, а вже потім його «запозичила» медицина, доповнивши сканер УЗД. Цей метод неінвазивний, а визначення ступеня фіброзу допомагає не лише призначати вірний метод корекції цього стану, а й враховувати ці зміни для вибору оперативного втручання на печінці. Нам би дуже хотілося, аби такий метод дослідження впровадили й у нашій клініці. Під час роботи симпозіуму пролунало чимало доповідей, присвячених малоінвазивним

ендоскопічним втручанням, зокрема, фіброгастроскопії при кровотечі з вен стравоходу, при невеликих пухлинах у кишковій трубці, при ліпомах. До речі, такі операції нині виконують і в нашому Інституті (ми отримали нове устаткування). Особливе враження справила доповідь про малоінвазивний метод лікування ожиріння та цукрового діабету: в ділянці шлунково-дуоденального переходу встановлюється невелика лійка, яка фіксується, і потім розкривається рукав довжиною 60 сантимет­рів, котрий розташовується в порожній кишці. Такий пристрій допомагає уникнути всмоктування вуглеводів у цьому «небезпечному» місці, тож пот­рібна менша кількість інсуліну, необхідного для розщеплення вуглеводів, і тим самим припиняються клінічні прояви цукрового діабету. Лійка пропускає незначну кількість їжі, тому настає елементарне зниження ваги. Упродовж року пацієнт втрачає до 30-40 відсотків маси тіла без будь-якого відчуття тяжкості. Лійка та рукав виготовляються зі спеціального матеріалу і можуть знаходитися в організмі пацієнта упродовж трьох років. Цю методику вперше було застосовано в Німеччині. Чеські лікарі її вивчили й нині обіцяють допомогти нашим фахівцям у запровадженні, оскільки в Україні таку методику поки що не використовують. Директор нашого Інституту, професор, доктор медичних наук, лауреат Державної премії України Валерій Бойко планує направити наших фахівців з ендоскопії до Праги — для освоєння методу.

ВЗ Чи відчуваєте реальну віддачу від участі у подібних симпозіумах, зрештою, від стажувань фахівців за кордоном?

— За останні 4 роки співробітники нашого відділення десять разів побували на стажуваннях у закордонних клініках, які спеціалізуються на хірургії та трансплантації печінки. Із кожної такої поїздки, а також із конгресів, симпозіумів, науково-практичних конференцій вони привозять сучасні методики, котрі ми намагаємося впроваджувати в себе. Зауважу, що свого часу наші хірурги досить насторожено ставилися до операцій на печінці, бо вони викликали значні кровотечі й хворі їх тяжко переносили. Для того, щоб успішно виконувати операції на печінці й зробити їх максимально безпечними, співробітники нашого відділення впродовж останніх років активно розробляють і впроваджують сучасні високотехнологічні методики. Приміром, щоб мінімізувати крововтрати, використовують високотехнологічне обладнання, яке дає можливість проводити розрізи, як-то кажуть, без жодної крап­лі крові. Застосовуємо й власні розробки, зокрема, вже згаданий мною газоструминний дисектор. Ще одне ноу-хау наших фахівців — технологія «виключення» печінки з кровотоку (автор — Маргарита Пісецька, науковий співробітник нашого відділення). Це дає змогу виконувати операції на тимчасово знекровленому органі без будь-яких його пошкоджень. Із 2008 року хірурги нашого відділення виконали понад 300 резекцій печінки, 100 з них — упродовж минулого року. Нещодавно в нашому відділенні та відділенні реанімації перебували 7 хворих, яким було виконано різного роду оперативні втручання на печінці, в тому числі сегментектомії, видалення секцій печінки та гемігепатектомії. Серед цих пацієнтів були хворі на метастатичний рак: приміром, у одного з них виявили чотири метастази в печінці, і ми його прооперували. Звісно, не всі операції, які ми виконуємо, унікальні. Існують стандарти проведення операцій, однак, на мою думку, потрібно до кожного випадку підходити індивідуально, вибирати той обсяг оперативного втручання, котрий хворий перенесе легше і який дасть максимальний лікувальний ефект. Інна ПОГОРІЛА, спеціально для «ВЗ», м. Харків

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ ДВОРІЧАНСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАПРОШУЄ НА РОБОТУ ЛІКАРІВ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ «ЛІКАР ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ-СІМЕЙНИЙ ЛІКАР». Є можливість отримати житло! Звертатися за адресою: 62702, Харківська область, смт Дворічна, вул. Радянська, 51. КЗОЗ ЦПМСД. Тел.: (05750) 7-73-87, 7-74-27, моб. (099) 731-06-67.

13

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ І В А Н О - Ф РА Н К І В Щ И Н А

ФТИЗІАТРІЯ Й ПУЛЬМОНОЛОГІЯ: ІНТЕГРАЦІЯ ЗАРАДИ ЕФЕКТИВНОСТІ У подоланні захворюваності на туберкульоз важко, але можливо досягти успіхів — через своєчасне його виявлення, достовірну діагностику, ефективне лікування. Однак, окрім суто медичної «атаки» на цю хворобу, потрібна й більш дієва організація протитуберкульозної служби. Одним із напрямків підвищення її ефективності нині вважають інтеграцію фтизіатрії та пульмонології. Дехто виступає за повне об’єднання двох дотичних служб, інші вважають такий «поворот» неприйнятним.

центру — бактеріовиділювачів (на 50 ліжок), хіміо­ резистентної форми туберкульозу (на 70 ліжок), легеневої хірургії (на 30 ліжок), відділення легеневого туберкульозу для дітей.

Світлана ХАРЧЕНКО, головний позаштатний спеціаліст Департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської ОДА за спеціальністю «Фтизіатрія», заступник директора Івано-Франківського обласного фтизіопульмонологічного центру з лікувальної роботи

Д

оки теоретики сперечаються, практики шукають золоту середину — вирішують це питання залежно від ситуації в окремо взятій області. Івано-Франківщина була серед перших в Україні, хто перейняв досвід інтеграції фтизіатрії й пульмонології в країн Європи. Сьогодні фахівці області готові поділитися власними напрацюваннями з колегами з інших регіонів. Що вдалося? Про це — розмова з головним позаштатним спеціалістом Департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської ОДА за спеціальністю «Фтизіатрія», заступником директора Івано-Франківського обласного фтизіопульмонологічного центру з лікувальної роботи Світланою Харченко. ВЗ Що саме спонукало об’єднати фтизіатричну та пульмонологічну служби області?

— Це сталося в перші роки незалежності України. На той час в області були невтішні показники смертності та захворюваності на туберкульоз, який часто маскується під хронічно-обструктивні захворювання легень. Із цим потрібно було щось робити. Тоді у нас і виникла ідея об’єднати легеневі патології не за етіологією захворюваності, а за морфологією процесу. Наприкінці 1991 року вийшов наказ про організацію обласного фтизіопульмоцентру, на базі якого здійснювалася діагностика і лікування неспецифічних захворювань легень та туберкульозу. До існуючих на той час відділень обласного протитуберкульозного диспансеру додалися пульмонологічне, діагностичне відділення та відділення торакальної легеневої хірургії. На базі поліклініки ми також організували діагностично-консультативний процес за участю пульмонологів, фтизіатрів, торакальних хірургів. Усі вони оглядали наших пацієнтів як на етапі діаг­ ностики, так і під час лікування у стаціонарі. Тобто коли хворий потрапляє в поліклініку центру, його консультують кілька спеціалістів одночасно. Це дає змогу всебічно обстежити пацієнта, чітко виз­ начитися з діагнозом і не проґавити туберкульоз під маскою інших легеневих патологій. У разі виявлення туберкульозу направляємо хворого до відділень

14

ВЗ Ви остаточно переконалися в перевагах нової моделі?

— Так. Адже, приміром, «концентрація спеціалістів» значно прискорює діагностичний процес, забезпечує широкі можливості для диференційної діагностики (особливо, коли «під рукою» — сучасне обладнання). До мінімуму скорочується маршрут пацієнта — після діагностики він одразу ж потрапляє «до рук» профільного спеціаліста. Забезпечено тісний зв’язок усіх ланок служби — від етапу профілактики, виявлення та обліку хворих до спеціалізованого лікування. До того ж така структура не потребує додаткових коштів. Зрештою, переконує і зарубіжний досвід, де нікому не заманеться розділяти пульмонологію та фтизіатрію — вони традиційно інтегровані. На момент втілення нашої ідеї подібного досвіду в жодній області України не було, тому, щоб створити власну модель об’єднаної служби, вивчали зарубіжний досвід. Потім, уже з інших областей, приїздили наші колеги, щоб подивитися, повчитися… ВЗ А чи змінилася структура всієї обласної служби? Чи стала вона єдиним організмом?

— На сьогодні ми маємо потужну й добре структуровану службу. Це 6 диспансерів, які фактично виконують функцію міжрайонних, 13 тубкабінетів, 2 тубвідділення при номерних або районних лікарнях (на 30 ліжок). У кожному із 6-ти протитуберкульозних диспансерів також було введено посади пульмонологів, які взяли на себе диспансерну групу хворих із хронічно-обструктивними захворюваннями легень. Консультативний прийом туберкульозних хворих у районах здійснюють фтизіатри та інші спеціалісти з обласного центру. Налагоджено тісний взаємозв’язок між вузькопрофільними фахівцями області та загальною лікарняною мережею. Наш центр проводить значну організаційну й методичну роботу по всій області. Згідно із графіком фахівці виїздять у лікувально-профілактичні заклади загальної мережі, аналізують профілактичну роботу щодо туберкульозу, починаючи з первинної ланки. Щоб підвищити її ефективність, було затверд­ жено функціональні обов’язки спеціалістів усіх лікувально-профілактичних закладів, починаючи з ФАПів, закінчуючи ЦРЛ (сімейного лікаря, акушера-гінеколога, фтизіатра, травматолога, хірурга, окуліста). Адже існує ще й позалегеневий туберкульоз, і кожен лікар повинен знати, як його розпізнати. Для координації роботи спеціалістів усіх напрямків призначені заступники головних лікарів ЦРЛ із медичного обслуговування, які відповідальні за профілактичну протитуберкульозну роботу. Щомісяця проводимо наради з аналізу ситуації щодо туберкульозу, визначаємо пріоритети в подоланні цієї проблеми. На даному етапі особливу увагу ак-

центуємо на підвищенні рівня виявлення туберкульозу за допомогою сучасних методів, тобто через бактеріоскопію мазка. ВЗ Матеріальна база служби тому сприяє?

— Останнім часом сприяє. В області працює 27 лабораторій першого рівня, тобто вони є в усіх районах. Пункти збору мокротиння оснащені всім необхідним, щоб процедура здійснювалася за сучасними стандартами й убезпечувала медпрацівників від інфікування. Водночас працюємо над тим, аби підвищити професійний рівень осіб, які відповідають за збір мокротиння у пацієнтів, — це дуже важливо. Багато лаборантів пройшли стажування на робочому місці. За рахунок того, що ми значно підвищили рівень виявлення туберкульозу через бактеріоскопію мазка, у нас збільшилась кількість виявлених бацилярних форм туберкульозу майже в півтора рази: 285 осіб у 2012 році, 451 — у 2013 році (виявлення через лабораторії першого рівня зросло із 0,32% у 2012 році до 1,6% у 2013). Якщо хворому потрібне додаткове обстеження — його спрямовують на вторинний рівень (до тубкабінету, тубдиспансера), у разі необхідності — госпіталізують у міжрайонні тубдиспансери або ж у наш центр. Підтримуючу фазу лікування такий хворий може пройти амбулаторно — під наглядом лікаря тубкабінету (у світі зараз також роблять акцент на амбулаторне лікування — тоді, коли це можливо). Ми порахували і з’ясували: шести міжрайонних диспансерів для області достатньо. Адже сьогодні важливіше не кількість ліжок, а їх ефективне використання. Тому нам вдалося перепрофілювати по 10-20 диспансерних ліжок на режим денного стаціонару (для небацилярних хворих та для проведення підтримувальної терапії). ВЗ Сьогодні найбільшою загрозою туберкульозу вважають його резистентність. Як боротися?

— Безперечно, кількість мультирезистентних форм туберкульозу зростає, і це біда не лише України, а й усього світу. Впродовж останнього часу кількість виявлених хворих на цю форму туберкульозу в області також зростає — якщо 2 роки тому ми виявляли приблизно 80 таких хворих щороку, то нині — до 200. З одного боку, це прикро, й область потрапляє під критику за такий показник. Однак, з іншого боку, ми чітко розуміємо, що така цифра — це свідчення поліпшення виявлення захворювання, що стало можливим після придбання сучасного обладнання для фтизіатричної служби області. Директор нашого центру Любомир Степанович Малофій налагодив співпрацю з Глобальним фондом «Розвиток України», і за його фінансової підтримки було оснащено мікробіологічну лабораторію з діагностики туберкульозу ІІІ рівня обласного фтизіопульмонологічного центру. Зокрема, встановлено дороговартісне обладнання для швидкісного визначення мікобактерій туберкульозу — аналітично-діагностичний апарат ВАСТЕС, який дає можливість швидкого культурального підтвердження бактеріальних

форм туберкульозу, передусім резистентних. Це якісний експрес-аналіз чутливості мікобактерій туберкульозу до протитуберкульозних препаратів, який можна здійснити за 7-14 днів, а не впродовж 3-х місяців, як раніше. І це має велике значення для тактики лікування хворих — бактеріовиділювачів, особливо з резистентними формами туберкульозу. Також ми отримали бінокулярні мікроскопи. До речі, такою лабораторією, оснащеною за «останнім словом», яка відповідає всім сучасним вимогам інфекційного контролю, може похвалитися лише кілька областей України. Окрім того, за останні 10 років ми повністю змінили всю рентгенологічну апаратуру служби, створили 2 бронхоскопічні кабінети (окремо для хворих із неспецифічною легеневою патологією). ВЗ А які проблеми виникали чи виникають на шляху модернізації служби чи в її діяльності?

— Передусім це проблема забезпечення контро­ льованого лікування туберкульозу. Нещодавно ми провели координаційну раду за участі заступників голів держадміністрацій, які відповідають за соціальну сферу, освіту, медицину. Адже туберкульоз не можна розглядати як проблему суто медичну — вона соціальна. Тому ми звернули увагу владних структур на фінансування заходів протитуберкульозних програм (у кожному районі області такі програми затверджено, вони виконуються за рахунок місцевих бюджетів, а виділені кошти нині йдуть на придбання туберкуліну). Ми порушуємо питання і про фінансування соціальних послуг, щоб через соцпакети залучити хворих до контрольованого лікування. Наступна важлива проблема — виконання заходів інфекційного контролю в лікувально-профілактичних закладах (і протитуберкульозних, і загальної мережі). Туберкульоз є дуже агресивним і поширеним захворюванням. Потрібно створити безпечні умови роботи медпрацівників (закупити лампи УФО, респіратори, обладнати вентиляційні системи в протитуберкульозних установах тощо). І це знову ж таки обов’язок влади — подбати про тих, хто протистоїть наступу туберкульозу. Та якщо працівники протитуберкульозної служби навчені себе захищати, то лікарі загальної мережі часто не проявляють пильності в цих питаннях. Приміром, сімейний лікар чи працівник реєстратури не завжди готовий до того, що перед ним — хворий, який може інфікувати туберкульозом. Звідси — сумна статистика: серед медичних працівників загальної мережі більше інфікованих, ніж серед працівників протитуберкульозної служби! Тому ми наполягаємо: кожен медпрацівник повинен користуватися засобами індивідуального захисту, реєстратури мають бути обладнані екранованими віконцями тощо. У подоланні такого небезпечного ворога, як туберкульоз потрібно об’єднати зусилля не тільки двох служб, а й усієї системи охорони здоров’я, громади і держави. Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

19 вересня 2014 року

ВІННИЧЧИНА

ПОВІСТКИ НАМ НЕ ПРИХОДЯТЬ… Понад 150 вінницьких військових лікарів склали присягу на вірність українському народові й відбули в зону АТО. Відпрацювавши певний термін у польових умовах, військові медики повертаються додому для виконання своїх професійних обов’язків у стінах Військово-медичного клінічного центру (ВКМЦ). Але будь-якої миті вони знову можуть проміняти білі халати на військову форму, а кабінети — на передову.

запам’ятав він мене не тому, що я військовий лікар, а через те, що на його прохання попросив кухарів принести їжі: виявляється, в полоні вони не їли 7 днів! Війна — це страшно. Страшно, коли перевозиш поранених гелікоптером, а його обстрілюють. Коли хлопці в гелікоптері надають допомогу і їм сльози навертаються на очі, бо розуміють, що не вдається доставити пораненого, можуть не встигнути…

Костянтин ГУМЕНЮК, начальник клініки ендоскопічної хірургії та ендоскопічної діагностики, кандидат медичних наук, полковник медичної служби

Сергій СТЕЦЮРА, лікар-терапевт, полковник медичної служби, начальник діагностичного центру ВМКЦ Центрального регіону

— Повістки нам не приходять, бо ми військовозобов’язані, й лікувати воїнів — наш повсякденний професійний обов’язок. У зоні АТО я був начмедом 59 військово-мобільного шпиталю. Саме того, який першим в Україні відправився на схід, аби надавати кваліфіковану медичну допомогу військовослужбовцям контингенту сил АТО та цивільному населенню регіону. Наша бригада відправилася на Луганщину в травні й пробула на передовій півтора місяці. Потужний мобільний шпиталь, який надавав невідкладну допомогу пораненим, розгорнули за 24 години. У нас був представлений і терапевтичний профіль, і хірургічний. Усіх військовослужбовців, які отримали поранення, доставляли гелікоптером із місця дислокації до нашого шпиталю. Одразу проводили сортування легко- та важкопоранених —

останнім надавалась першочергова невідкладна медична допомога. Проводились додаткові обстеження, огляди «вузьких» спеціалістів. Поранених, які потребували довготривалого лікування, гелікоптерами доставляли до Харкова. Наш шпиталь сил швидкого реагування центрального регіону на той час був єдиним в Україні, згодом до нього приєднався Одеський військовий шпиталь. Керівництво Військово-медичного клінічного центру забезпечило нас необхідною амуніцією, бронежилетами, касками для роботи з зоні АТО. Адже не зберігши власного життя, не зможеш допомогти пораненим. Та, на жаль, повертаються з передової пораненими й самі лікарі, а деякі, рятуючи життя інших, жертвують своїм. Я свого часу навчав помічників лікарів Збройних Сил України, випустив їх близько шестиста. Сьогодні вони офіцери і мають звання майорів, підполковників. Зустрічався з ними на передовій — особисто привозили мені своїх поранених. Там я постійно спілкувався з капітаном, керівником медичної служби другої батальйонної тактичної групи Дмитром Герасимчуком — на передовій цей 29-річний хлопець пропрацював понад два місяці, врятував десятки життів. У понеділок, коли я відбув додому, ми тепло попрощалися, побажав йому триматися. А у вівторок його не стало — загинув від вибуху снаряда просто в медичному наметі…

Іван ШЕВАГА, полковник медичної служби, начальник клініки гастроентерології ВМКЦ Центрального регіону

— Там усе зовсім по-іншому, ніж показують по телебаченню чи пишуть у газетах… Коли під час так званого першого перемир’я розбили колону з нашими військовослужбовцями, яка їхала по воду, телебачення передало, що загинули люди, а ми знали, що серед них загинув старший лейтенант, котрому всього 24 роки, у нього тримісячна дитина, якої він так і не побачив... Потім привозять груз-200 і ти діз­наєшся, що загинув чоловік, у якого вдома залишилося 2 дітей. А потім надходять поранені, нашого військовослужбовця Васю Москаленка приводять із полону, і він каже: «Докторе, там били не чеченці, а свої — слов’яни». Васю цього санітарка викинула в мішку на смітник і цим самим його врятувала. І його потім у сім етапів везли до нас у шпиталь… А ще, пригадую, якось мене у формі побачив солдат і каже: «О, док, то ви — полковник!» Але

— Страх безумовно був. Ми знали, що їдемо в бойову частину 95-ї окремої аеромобільної бригади, яка однією з перших потрапила під удари. Але коли терміново необхідно надати кваліфіковану медичну допомогу військовому — про свій страх забуваєш. На війні треба реагувати швидко — не вистачає часу на інше. Там специфічні рани: мінно-вибухові травми, вогнепальні, осколкові поранення, акустичні баротравми, поранення нижніх та верхніх кінцівок, поранення голови, черевної порожнини. Військові часто отримують контузії та термічні опіки під час виконання бойових операцій. Дуже важкі пацієнти прибували після обстрілу системою «Град» та мінометних обстрілів, якщо ситуація була життєво небезпечна — терміново рятували життя. Завдання передової медичної бригади Військово-медичного центру — стабілізувати стан, підтримати артеріальний тиск, зупинити кровотечу, усунути життєво небезпечні загрозливі стани й відразу направити у Військово-медичний центр до Харкова чи Одеси. Із медичною апаратурою на сьогодні проблем немає. Крім того, не лише держава забезпечує усім необхідним — медпрепаратами допомагають з усього світу. Наприклад, нещодавно за підтримки Благодійного фонду «Без кордонів» для мобільного шпиталю придбали у Швейцарії апарат штучної вентиляції легень Веllavista 1000, який можна використовувати як у польових, так і в стаціонарних умовах. У наш шпиталь постійно приходять люди, які бажають допомогти. Нещодавно одна пенсіонерка витратила на антибіотики для солдата гроші, які збирала собі «на похорони»... Завдяки злагодженій роботі військових медиків вдалося врятувати тисячі життів. Навіть закордонні експерти стверджують, що військовослужбовці України втричі менше гинуть від поранень у зоні АТО, ніж бійці НАТО під час операції в Іраку. Своїм колегам, які відбули в зону АТО, бажаю вит­ римки. Повертайтеся живими! Олена ГОНЧАРУК, спеціально для «ВЗ», м. Вінниця

«ВЗ» дякує представнику Регіонального медіацентру Міністерства оборони України по Центральному регіону підполковнику Руслану Ліннику за організацію інтерв’ю та надання світлин.

15

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

АНДРІЙ ДАНЧИН: МЕДИЦИНА СЛАБША ЗА КУЛЮ Зараз увага суспільства прикута до АТО та до Головного військового клінічного госпіталю, де наразі лікують бійців. Чи готові були військові лікарі до напливу поранених? Як відобразилися військові події на житті й роботі досі «мирних» відділень? Про це та багато іншого, специфічного для військової медицини, «ВЗ» розповів полковник медичної служби, доктор медичних наук, начальник нейрохірургічного відділення Головного військового клінічного госпіталю Андрій Данчин.

Андрій ДАНЧИН, полковник медичної служби, доктор медичних наук, начальник нейрохірургічного відділення Головного військового клінічного госпіталю

ВЗ Розкажіть, як і коли сформувалося ваше відділення?

— Відділення нейрохірургії з’явилося вже в післявоєнні роки — до того часу військової нейрохірургії в Україні взагалі не існувало. Тоді тільки на базі відділення травматології оперували черепно-мозкові травми. Звичайно, в силу цих обставин, рівень нейрохірургії того часу був невисоким. Складно сказати, над чим саме працювали в ті часи, — я думаю, це були досить рутинні оперативні втручання на головному мозку. Кількість операцій у той період була незначною. Мій батько, який свого часу був головним нейрохірургом Уральского військового округу, в 1989 році після захисту дисертації потрапив до Київського округу. Він і розповів, що на початку його роботи у відділенні проводилося лише 60 оперативних втручань на рік. Тобто відділення було терапевтичним, і всіх складних пацієнтів відправляли в цивільні лікарні. Із приїздом Олександра Данчина почалася ера комп’ютерної томографії та МРТ. Батько як новатор почав повсякчасно їх використовувати. Він мав аналогічний досвід на базі попередніх місць роботи: в Уральському окрузі такі технології вже існували. Із його приїздом кількість операцій зросла до двох сотень на рік. Так тривало до 1996 року, поки Олександр Георгійович із колективом не наважився на іншу інновацію — використання ендоскопічних методик. Звичайно, нейрохірургічна

16

ендоскопія дещо схожа на абдомінальну, але значно мініатюрніша, адже простір для діяльності в мозку обмежений. Цікаво, що перші ендоскопи майже не відрізнялися від сучасних. Прийшли цифрові технології, але розмір, роздільна здатність та принцип дії залишилися тими самими. Саме тоді, у 1996 році, в нашому відділені видалили перший крововилив за допомогою ендоскопа, тобто без трепанації черепа. Потім наважилися ще на кілька подібних операцій, і коли побачили гарні результати, стали цікавитися, як працюють із цією методикою у світі. Інтернету тоді не було, а медичні бібліотеки не передплачували сучасних західних видань для нейрохірургів, хоча західна медицина тоді розвивалася семимильними кроками. Тому доступу до сучасної медичної літератури і сучасних методик, по суті, не було ні в кого, окрім тих, хто мав змогу відвідувати іноземні симпозіуми. От і нам із батьком пощастило поїхати до Марбургу — невеличкого міста в Німеччині, де розміщений прекрасний старовинний університет. У ньому працювала група медиків-ендоскопістів, які активно розвивали ці методики. До того часу вони вже провели два міжнародних конгреси по ендоскопічних технологіях та організували третій, на який ми власне й потрапили. Після нашої доповіді по видаленню гематом нам аплодував увесь зал: адже ми були єдиними на всьому пострадянському прос­т орі, хто наважився й оприлюднив свої результати. Так ми потоваришували з німцями. З їх допомогою через спеціальну медичну систему бібліотеки університету ми отримали доступ до унікальних медичних статей. І лише тоді змогли порівняти результати своєї роботи з досягненнями інших клінік світу. З’ясували, що ендоскопія в нейрохірургії тільки розвивається. Групи лікарів беруть окремі патології й поступово опановують цей метод. Але все — тільки в зародковому стані. Це нас надихнуло… ВЗ А як сприйняла ваше новаторство вітчизняна нейрохірургія?

— Якщо німці нам аплодували, то «наші» сприйняли скептично. Я взяв відеомагнітофон, касету із записом операції по видаленню крововиливу й маленький телевізор. Поїхав до «цивільних» колег із метою показати, що ми вміємо, і попросити направляти до нас пацієнтів, яким можна допомогти малоінвазивним шляхом. Після демонстрації видалення я почув шокуючу відповідь: «Нічого нового ми не побачили! А гематому можна і черпаком видалити. Ви там самодіяльністю займаєтеся. А ми звикли по старинці працювати». Скепсис був суттєвим, але ми не засмучувались. Уже

в 1997 році поїхали до Вільнюса на VІІ Балтійський конгрес: наша доповідь уже була більш розгорнутою, адже за рік ми опанували ендоскопічні операції й операції на хребті, виділили різні методичні підходи, структурували їх. На базі нашого відділення утворилася невелика група молодих хірургів-ентузіастів: я і двоє талановитих колег, які наразі працюють за кордоном. Після Прибалтики ми відвідали конгрес у Парижі, згодом — у Франкфурті. ВЗ Хто вам допомагав на той час матеріально?

— Самі б ми не могли це фінансувати, та й держава нам не допомагала. Але ми мали кілька знайомих бізнесменів, які придбали нам ендоскопічну стійку. Окрім того, вони фінансували всі поїздки, оплачували і проїзд, і проживання… Поступово наша робота переросла із кількості в якість. Ми отримали можливість захистити дисертації по використанню ендоскопічних методик при різних патологіях. На той час уже змінилося ставлення до нас і українських колег. Звичайно, нас мало хто підтримував, але хоча б не заважали. Поступово ми опановували все більший спектр патологій: пухлини головного мозку, патології хребта й периферичної нервової системи. Окрім того, намагалися якомога більше пуб­лікуватися. У 1997 році зареєстрували медичний журнал з ендоскопічної хірургії, зат­в ерджений ВАКом. Ми не приховували своїх напрацювань, а, навпаки, запрошували колег до співробітництва. ВЗ І з того часу українські лікарі почали активно направляти до вас пацієнтів?

— Ні, активно ніхто й ніколи не відправляв. Але здоровий глузд превалює. Ми маємо дуже гарні результати з лікування оклюзійної гідроцефалії, арахноїдальних кіст тощо. Таких пацієнтів переважно оперуємо ми, адже наше відділення посідає лідируючу позицію серед медичних закладів України по використанню ендоскопії. ВЗ А як складалися стосунки між вій­ ськовою й цивільною нейрохірургією історично?

— По-різному. Зараз ми підтримуємо пос­ тійний зв’язок з Інститутом нейрохірургії і його новим керівником академіком АМНУ Євгенієм Георгійовичем Педаченком. Він підтримував нас, ще не будучи директором Інституту. Інший нейрохірург, підтримку якого ми завж­д и відчували, — професор Микола Єфремович Поліщук. А скептики є будь-де. Тому й зараз зустрічаються люди, які кажуть, що ендоскопія — утопічний напрямок. Доводиться переконувати.

ВЗ Ви відчуваєте на собі клеймо «дру­ госортності»? Адже існує міф, що вій­ ськові лікарі поступаються цивільним.

— Так, на жаль, існує. Але, думаю, нам прос­ то заздрять! У нас якісніше фінансування, немає нестачі медикаментів і непогане устаткування. У більшості лікарень і досі відділення в жахливому стані, а хворі лежать у коридорах. Розруха! А міф, що у військових лікарів дві звивини мозку, — родом із Радянського Союзу. Але зрештою час усе розставив по місцях. Робота госпіталю не стояла на місці, розвивалися в міру своїх можливостей всі відділення. І на даний час я не чув від компетентних спеціалістів, що ми в чомусь пасемо задніх. ВЗ Чи відрізняється підготовка цивіль­ ного і військового нейрохірургів?

— Досить суттєво. Є військово-медична академія і наш госпіталь як її практична база. Тобто лікарі, що тут працюють, готують студентів-медиків. Із нейрохірургії є шестимісячні курси, які проводять після трьох років загальної хірургічної підготовки. У цивільній же системі медичної освіти все трохи інакше: інтернатура з нейрохірургії триває два роки, а загальної хірургії немає. Сказати, що краще, складно. Мабуть для військових, особливо у зв’язку із сьогоднішніми подіями в країні, три роки загальної хірургії є доречними. Це дає великий багаж знань. Але певний рудимент у цьому є, адже глибокої спеціалізації при такій системі не відбувається. Загальні знання обов’язкові, але й спеціалізація має бути глибшою. ВЗ А чому ви з батьком обрали військо­ ву специфіку?

— Тато був із родини військових, але мріяв стати хірургом. На той час це був єдиний дос­ тупний для нього шлях до медицини. А я за освітою цивільний лікар і не одягав пагони до 2000 року — тоді я вирішив призватися з офіцерів запасу до лав діючої армії. ВЗ До нинішнього часу, коли в країні тривають військові дії, відчували в ро­ боті відділення приставку «військове»?

— До Майдану, мабуть, ні. Ми працювали переважно в штатному порядку. Армія скорочувалася, іноді дуже швидко. Нам також кожні півроку приходили повідомлення про кількість скорочень. Тобто загальна тенденція скорочення армії відображалася й на роботі госпіталю. Травматизму в лавах Збройних Сил було мало, і ми почувалися військовими, лише коли у формі ходили на наради до керівництва. А профілізація госпіталю була направлена на цивільну медицину. ВЗ Чи відобразилося це на кваліфікації лікарів, яка потрібна для військового часу? Чи не втратили ви форму?

— Ні. Навпаки, військова медицина дуже вузькопрофільна. Ну, із чим ми зараз маємо справу? Поранення, осколки, травми... А в цивільній охороні здоров’я ми працювали із низкою надскладних патологій. Тому вийшло так, що рівень кваліфікації, навпаки, зріс. Є фундаментальні канони лікування поранених бійців, і достатньо їх знати. Звичайно, зараз бачимо нюанси, які розходяться з теоретичними знаннями. Наприклад, у підручниках написано, що будь-яке поранення головного мозку при найбільш якісних методах лікування дає 30% гнійних ускладнень. Зараз ми бачимо, що це не так. Таких ускладнень виникає значно менше — до 5%, а найчастіше і 2%.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

19 вересня 2014 року

Команда нейрохірургів у ході ендоскопічної операції на головному мозку

Взагалі, складніше оперувати пацієнта із пухлиною мозку, ніж із кульовим пораненням. Інша справа, що в реанімації поранені лежать набагато довше і значно гірше виходять із критичних станів. Зараз наші анестезіологи дуже заклопотані: на сьогоднішній день у нас у відділенні лежить 37 бійців, із них семеро — у реанімації. А були тижні, коли кількість поранених сягала 50 осіб. ВЗ Скільки бійців пройшло крізь ваше відділення від початку АТО?

— Загальна кількість по госпіталю — більше тисячі. Ми пролікували 200. Ще 150 зараз перебувають у психіатрії із психо-органічними ураженнями. Розумієте, ми маємо справу із ситуаціями, коли куля або вбиває на місці, або спричиняє наслідки, що призводять до інвалідності. Ступінь ймовірності смерті дуже високий. Тому небагато поранених доживає до моменту, коли їх перевозять до госпіталю. ВЗ Куди потрапляють бійці після ліку­ вання у вашому госпіталі? Чи налагод­ жена система реабілітації?

— Є кілька структур, які приймають бійців після лікування. Це Львівський та Одеський військові госпіталі, які доліковують відповідно «спінальників» та пацієнтів з іншими ураженнями мозку, а також санаторій у місті Ірпінь. Але до моменту реабілітації є ряд соціальних проблем, якими займаємося ми. Бійців пот­р ібно звільнити з лав Збройних Сил. Цим зай­маємось ми у відділенні. Далі проводимо їх через комісію по отриманню інвалідності. Тому період, протягом якого бійці знаходяться у нас, досить тривалий

Так формувалася династія: головний військовий нейрохірург України Олександр Данчин передає досвід сину

(три тижні та більше). Іноді люди лежать тут протягом кількох місяців. ВЗ Чи можлива ситуація, коли нейрохі­ рурги будуть потрібні на місцях, тобто у військово-польових умовах?

— Ні, це виключено. Існує ієрархія підходу до надання медичної допомоги пораненим, розроблена за часів Афгану. Ще тоді виявилося, що поранені, яких оперували «у полі», гинули від первинних чи вторинних ускладнень. Тому вирішили бійців тільки перев’язувати й одразу по можливості відправляти до найближчого госпіталю. Ця схема працює й під час АТО. Тобто якщо боєць отримав поранення під Луганськом, його спеціальним транспортом нап­ равляють до Харкова. Голова — річ складна, і без МРТ лізти туди не варто. Уявіть, людина лежить без свідомості, із пораненням у голову, а якої саме шкоди завдала куля, ми сказати напевне не можемо. Крім того, завжди є питання зашиття рани. Коли бійця оперують поза стінами госпіталю, зашивати рану не можна, адже вона нагноїться. А це значить, що людину із відкритою раною треба перевезти до багатопрофільної лікарні, яка має МРТ. Тому концепція така, як я розповів: усіх везуть у першу чергу до Харкова, там роблять МРТ, оперують і потім перевозять до Києва, Одеси, Львова чи Вінниці. Адже харківські лікарні не безрозмірні. Ми приймаємо борт із пораненими кожні 3-4 дні. Далі визначаємося із власною тактикою: або повторно оперуємо, або лікуємо медикаментозно. ВЗ Тобто в зоні АТО військових нейро­ хірургів немає?

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ІМ. Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО НАМН УКРАЇНИ», 03680, М. КИЇВ, ВУЛ. М. АМОСОВА, 5

ВИВЧАЄ ПОПИТ НА ОРЕНДУ ПРИМІЩЕННЯ ПЛОЩЕЮ 19 КВ. М., розташованого на першому поверсі головного корпусу під розміщення приватного закладу (медична практика). Вартість майна відповідно до оцінки ринкової вартості станом на 30 червня 2014 р. становить 145 453 грн. ( Сто сорок п’ять тисяч чотириста п’ятдесят три грн). Орендна плата за базовий місяць оренди липень 2014 року становить 2433,92 грн. (Дві тисячі чотириста тридцять три грн 92 коп.) без ПДВ. Пропозиції приймаються протягом 10 робочих днів з дня опублікування оголошення в газеті за адресою: м. Київ, вул. М. Амосова, 5, кімн. 5. Телефон для довідок: 275-37-33.

— Є два військові госпіталі, де працюють два наші нейрохірурги. Але вони, як правило, обробляють рани й надають іншу допомогу. Не оперують. Хіба що як виняток, коли іншого варіанту немає. ВЗ Які випадки за час військових дій вам особисто запам’ята лися найбільше?

— Запам’ятовуються, на жаль, найстрашніші речі, яких не бачив до цього часу. Коли привозять пораненого, у якого немає половини голови: думаєш, як ця людина досі живе? Вражає те, що вогнепальні поранення або осколки роблять основну масу людей каліками. Тут доводиться визнати факт: медицина слабша за кулю. Ти можеш людину підлікувати, заживити рану, але вона все одно залишиться інвалідом. І, як правило, ці хлопці — єдині діти в родині. Це жахливі людські трагедії. Але емоціям тут зараз не місце: ней­ рохірургу потрібно йти в операційну й робити свою справу. ВЗ До речі, а що допомагає вам збері­ гати спокій та рівновагу?

— Потрібно просто любити свою роботу. Є різні лікарі: одні йдуть в операційну із задоволенням, на інших її стіни тиснуть морально або йдуть вони туди за примусом. Окрім цього, дуже важливою є гарна фізична підготовка. Згадую, коли я був асистентом, мені також не завжди хотілося по 10 годин стояти в операційній та асистувати. На третій годині, як правило, асистент починає позіхати, адже ніяких рішень він не приймає. Це триває доти, доки асистентові не дадуть скальпеля в руки.

Тоді вже асистувати легше: ти розумієш хід операції та передбачаєш дії хірурга. Окрім того, не варто забувати, що нейрохірургія дуже складна спеціальність, і якщо хірург достойно виконав своє завдання — він герой у власних очах! Тож найчастіше я виходжу з операційної з усмішкою. ВЗ А як вам вдається працювати в од­ ній операційній із батьком?

— Ми розділилися. Я працюю зранку, він — у другій половині дня. Я самостійно оперую вже 12 років, але я його учень, а він мій учитель. До нього в операційну я ходив із 10го класу. А із другого курсу інституту — не відвідував деякі лекції, аби тільки потрапити на операцію. Потім доводилось відпрацьовувати. Я мав план його операцій на тиждень і заз­д алегідь вирішував, де мені місце. Із п’ятого курсу я відвідував його операції дуже активно. Усі мої однокурсники дивилися на мене, як на збоченця. Вони жили «повноцінним» студентським життям, і їм з інших причин було важливо прокидатися зранку. Тобто до свого майбутнього ми мали різні підходи, і більшість одногрупників навіть на шостому курсі гадки не мали, ким хочуть бути. Вони не шукали себе в медицині, тому я був «білою вороною». Та я впевнений, що медицина не пробачає пасивності. До слова, я не бачу майже нікого зі свого курсу серед лікарів — мабуть, це були випадкові в медицині люди.

Розмову вела Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ З МІЖНАРОДНОЮ УЧАСТЮ «ТРОМБОЗИ ТА ЕМБОЛІЇ В КЛІНІЧНІЙ ПРАКТИЦІ» 7 листопада 2014 р. у м. Київ у ДНУ «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» ДУС відбудеться науково-практична конференція з міжнародною участю «Тромбози та емболії в клінічній практиці: діагностика, профілактика, екстрена допомога та реабілітація. Спільна тактика спеціалістів різного профілю». Організаторами конференції є: ДНУ «Науковопрактичний центр профілактичної та клінічної медицини» ДУС і ДУ «Національний інститут хірургії і трансплантології ім. О.О. Шалімова» НАМНУ.

ФОРМА ТА УМОВИ УЧАСТІ У КОНФЕРЕНЦІЇ: Публікації тез доповідей і статей, усна доповідь, стендова доповідь, майстер-клас, виставка рекламної продукції. Тези (статті) приймаються до 10 жовтня 2014 року і надсилаються в друкованому вигляді (2 прим.) поштою за адресою: Київ-01014, вул. Верхня, 5, ДНУ «Науковопрактичний центр профілактичної та клінічної медицини» ДУС, Оргкомітет НПК з міжнародною участю «Тромбози та емболії в клінічній практиці» та/або в електронному вигляді на E-mail: clinicgovua@gmail.com (у текстовому редакторі Word).

Матеріали конференції будуть опубліковані в журналі «Клінічна хірургія» (вимоги до оформлення статей див. у журналі «Клінічна хірургія», 2014. — №6. — С.2). Додаткова інформація щодо умов публікації тез доповідей і статей розміщена на сайті установи: clinic.gov.ua. Тел. для довідок: (044) 254-68-10.

17

НЕФРОЛОГІЯ

КУРС НА ЄВРОПУ Якщо всі хвороби нирок об’єднати під поняттям «хронічна хвороба нирок», то, згідно зі статистичними даними, цей стан спостерігається в 12% населення України. Але такі цифри — гіпотеза, наближена до реальності, адже виявлення нефрологічних хвороб в Україні — на дуже низькому рівні через відсутність диспансеризації і загального контролю за здоров’ям. Але й ці 12% — у декілька разів більші за кількість хворих, наприклад, із цукровим діабетом.

Дмитро ІВАНОВ, завідувач кафедри нефрології і нирково-замісної терапії НМПАО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор

«В

Україні кількість нефрологів ледь сягає 400, у той час як ендокринологів — більше тисячі, — каже Дмитро Іванов, заві­дувач кафедри нефрології і нирково-замісної терапії НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор. — Тобто ми маємо один із найнижчих показників у Європі по забезпеченню лікарями-нефрологами на душу населення. Відповідно, чим менше лікарів, тим менше пацієнти знають про цю проблему і тим менше нею займаються. Тому ми намагаємося привернути увагу лікарів суміжних спеціальностей до проблем нирок. У Європі, США та більшості інших країн користуються протоколами й стандартами діагностики й лікування. Ці документи можуть носити рекомендаційний характер, тобто бути у вигляді клінічних рекомендацій із діаг­ностики й лікування (у цьому випадку протоколи створюють міжнародні чи європейські організації). Такими є широко відомі рекомендації щодо лікування артеріальної гіпертензії або цукрового діабету. Але в кожній країні вважається за необхідне мати свої стандарти діаг­ностики й лікування, які є нормативними документами. У нас в Україні цей процес дещо пробуксовує. У лідерах кардіологи, які мають власні стандарти, у ногу з ними йдуть ендокринологи. А що стосується неф­рологічних протоколів діагностики та лікування, то, на жаль, їх немає по жодній нозології. Тому ми намагаємося знаходити кращі сучасні європейські рекомендації, перекладати їх українською мовою і впроваджувати в практику. Ці документи носять рекомендаційний характер, тож ми їх популяризуємо, аби лікарі знали, як лікують у Європі. Конференція «Післядипломний курс REENA «Клінічний випадок: як

18

індивідуалізувати сучасні клінічні настанови до сучасного пацієнта», що відбулася нещодавно, була прис­вячена обговоренню питання, як у практичній неф­рології можна використати окремі елементи цих рекомендацій. Тобто керівництво — це генеральна лінія, політика, яка визначає стратегію поведінки із конкретним пацієнтом, адже кожна людина індивідуальна й може по-різному реагувати на лікування. На конференції ми вирішили сконцентруватися виключно на клінічних випадках. Робота була побудована за алгоритмом: розбір клінічного випадку, діалог із лікарями для визна-

чення їхньої думки, впровадження європейських рекомендацій та висновок морфолога з приводу кожного випадку. Тобто ми намагаємося робити так, як прий­н ято в більшості країн, де для пос­тановки діагнозу потрібен морфологічний висновок. Хочеться, щоб лікарі, призначаючи лікування, не забували контролювати його ефективність і порівнювати з результатами інших пацієнтів. Наприклад, зараз ми зіб­рали рекомендації провідної асоціації урологів, яка щороку їх оновлює, щодо лікування мік­робно-запальних захворювань. Наші лікарі тепер мають змогу ознайомитися з ними і відпра-

ТАБЛИЦЯ 1. РЕКОМЕНДОВАНА АНТИМІКРОБНА ТЕРАПІЯ ГОСТРОГО НЕУСКЛАДНЕНОГО ЦИСТИТУ В ЗДОРОВИХ ЖІНОК У ПРЕМЕНОПАУЗІ АНТИБІОТИКИ Фосфоміцину трометамол

ДОБОВА ДОЗА

ТРИВАЛІСТЬ ТЕРАПІЇ

3 г одноразово

1 день

Нітрофурантоїн

50 мг кожні 6 годин

7 днів

Нітрофурантоїн макрокристалічний

100 мг двічі на добу

5–7 днів

Півмецилінам

400 мг двічі на добу

3 дні

Півмецилінам

200 мг двічі на добу

5 днів

250 мг двічі на добу

3 дні

Левофлоксацин

250 мг щодня

3 дні

Норфлоксацин

400 мг двічі на добу

3 дні

Офлоксацин

200 мг двічі на добу

3 дні

АЛЬТЕРНАТИВНІ Ципрофлоксацин

ЯКЩО ЛОКАЛЬНА РЕЗИСТЕНТНІСТЬ ВІДОМА (для E.сolI < 20 %) Триметопримсульфаметоксазол Триметоприм

160/800 мг двічі на добу

3 дні

200 мг двічі добу

5 днів

ТАБЛИЦЯ 2. БЕЗПЕРЕРВНІ РЕЖИМИ АНТИМІКРОБНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ ДЛЯ ЖІНОК ІЗ РЕЦИДИВУЮЧОЮ ІСШ РЕЖИМ

ОЧІКУВАНА КІЛЬКІСТЬ ІСШ НА РІК

Триметоприм/сульфаметоксазол 40/200 мг один раз на день

0–0,2

Триметоприм/сульфаметоксазол 40/200 мг тричі на тиждень

0,1

Триметоприм 100 мг щодня

0–1,5

Нітрофурантоїн 50 мг щодня

0–0,6

Нітрофурантоїн 100 мг щодня

0–0,7

Цефаклор 250 мг щодня

0,0

Цефалексин 125 мг щодня

0,1

Цефалексин 250 мг щодня

0,2

Норфлоксацин 200 мг щодня

0,0

Ципрофлоксацин 125 щодня

0,0

Фосфоміцин 3 г щодня протягом 10 діб

0,14

ТАБЛИЦЯ 3. РЕЖИМИ ПОСТКОЇТАЛЬНОЇ АНТИМІКРОБНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ ДЛЯ ЖІНОК ІЗ РЕЦИДИВУЮЧОЮ ІСШ РЕЖИМИ

ОЧІКУВАНА КІЛЬКІСТЬ ІСШ НА РІК

Триметоприм/ сульфаметоксазол 40/200 мг

0,30

Триметоприм/ сульфаметоксазол 80/400 мг

0,00

Нітрофурантоїн 50 або 100 мг

0,10

Цефалексин 250 мг

0,03

Ципрофлоксацин 125 мг

0,00

Норфлоксацин 200 мг

0,00

Офлоксацин 100 мг

0,06

цювати свою діагностичну тактику до того часу, поки не будуть сформульовані нормативні документи МОЗ щодо лікування таких пацієнтів. Затверд­ ження даних документів — процес довготривалий, адже такий протокол проходить безліч інстанцій. Тому ми змушені користуватися напрацюваннями європейських колег».

Керівництво з лікування урологічних інфекцій (розділи, оновлені в 2014 році, Європейська асоціація урологів) Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ) у жінок

Терапія. Антибактеріальна терапія рекомендується тому, що клінічний успіх значно частіше спостерігається в жінок, які отримували антибіотики, порівняно з тими, хто отримував плацебо. У виборі антибіотика для терапії слід керуватися: спектром і чутливістю культур етіологічних уропатогенів; ефективністю призначуваного в клінічних дослідженнях; переносністю та небажаними реакціями; несприятливими екологічними наслідками (вплив на навколишнє середовище); вартістю; наявністю (доступністю). Відповідно до принципів і доступних даних щодо чутливості в Європі фосфоміцину трометамол 3 г разова доза, півмецилінам 400 мг двічі протягом 3 днів і нітрофурантоїн макрокристали 100 мг двічі протягом 5 днів вважаються препаратами першого вибору в багатьох країнах, якщо вони є доступними. Альтернативні антибіотики включають триметоприм або його поєднання з сульфонамідом та клас фторхінолонів. Ко-тримоксазол (160/800 мг двічі протягом 3 днів) або триметоприм (200 мг протягом 5 днів) слід розглядати тільки як лікарські засоби першого вибору в районах із відомим рівнем резистентності до кишкової палички (<20%). Проте побічні ефекти, у тому числі небажані екологічні ефекти й формування резистентності, слід взяти до уваги (табл. 1). Амінопеніциліни більше не рекомендуються для емпіричної терапії через високу резистентність E.coli до них у всьому світі. Амінопеніциліни в поєднанні з інгібітором бета-лактамаз, такі як ампіцилін/сульбактам або амоксицилін/клавуланова кислота, та оральні цефалоспорини загалом не такі ефективні, як короткострокова терапія, і не рекомендуються для емпіричної терапії через екологічні побічні дії, проте можуть бути використані в окремих випадках.

Повторні неускладнені ІСШ у жінок у пременопаузі

Діагностика. Повторні ІСШ поширені серед молодих здорових жінок, нез­ важаючи на те, що вони загалом мають анатомічно й фізіологічно нормальні сечовивідні шляхи. Пов­торні ІСШ потрібно діагностувати за культурою сечі. Візуалізація верхніх сечових шляхів і цистоскопія рутинно не рекомендуються в обстеженні жінок із повторними ІСШ, але вони повинні бути виконані без зволікання в атипових випадках. Крім того, слід виключити наявність залишкової сечі.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

НЕФРОЛОГІЯ

19 вересня 2014 року

Антибактеріальна терапія та профілактика. Перед початком антибіотикопрофілактики ерадикація збудника попередньої ІСШ повинна бути підтверджена негативною культурою сечі через 1-2 тижні. Після лікування. Призначення безперервної або посткоїтальної антимік­ робної профілактики для запобігання рецидивуючій ІСШ слід розглядати тільки після консультації та корекції поведінки й у разі, коли неантимікробні заходи не були успішними. Стан, при якому наявна значна кількість залишкової сечі, слід оптимально лікувати, що також включає в себе «чисту» періодичну катетеризацію, коли це необхідно. У період постменопаузи слід розглянути доцільність призначення замісної гормональної терапії. В окремих жінок із повторним неуск­ладненим циститом слід розглядати можливість самодіагностики й самолікування коротким курсом антибактеріального агента. Вибір антибіотиків такий самий, як і для спорадичної неускладненої ІСШ (табл. 1). Антибіотикопрофілактика. Антимік­ робна профілактика може проводитися безперервно (щодня, щотижня) протягом тривалих періодів часу (3-6 місяців) або у вигляді єдиної посткоїтальної дози. Схеми призначення препаратів, що використовувалися в клінічних дослідженнях, наведені в табл. 2 і 3.

ЄВРОПЕЙСЬКА АСОЦІАЦІЯ УРОЛОГІВ 2014 НАСТАНОВИ З ДИТЯЧОЇ УРОЛОГІЇ Перший фебрильний епізод ІСШ

УЗД верхніх і нижніх сечових шляхів

Не виявлено патологічних змін

Хлопчики > 12 місяців

Можливий МСР або пієлонефрит

Новонароджені/ дівчатка

Візуалізаційне дослідження після повторної інфекції

Виключення рефлексу (МЦ/ DMSA)

Діти, привчені до туалету: виняток DES

Розширення верхніх сечових шляхів/ гідронефроз

Ускладнені ІСШ/постійний моніторинг

Гарна відповідь на в/в лікування антибіотиком

Немає відповіді на в/в лікування антибіотиком

Черезшкірна нефростома

Більш детальну інформацію ви зможете знайти на сайті профільного видання: www.nephrology.kiev.ua

Подальше спостереження за функцією верхнього сечового тракту (сцинтиграфія/МРТ)

Загалом вибір антибіотиків повинен ґрунтуватися на ідентифікації й чутливості збудника, що викликає ІСШ, історії хвороби пацієнта, алергії на препарат та небажаних екологічних ефектах, включаючи можливу резистентність флори до обраного препарату. З огляду на ці принципи, слід розглянути кілька питань: з огляду на небажані екологічні ефекти пероральні фторхінолони та цефалоспорини більше не рекомендуються для використання в рутинній практиці за винятком особливих клінічних ситуацій; зростання в усьому світі резистентності E.coli до триметоприму ставить під сумнів його застосування з сульфаніламідом або без нього як ефективного профілактичного засобу, що було популярним раніше; є нещодавні попередження державних органів щодо обмеження довгострокового профілактичного застосування нітрофурантоїну через рідкісні, але тяжкі легеневі й печінкові побічні ефекти. У цілому це свідчить, що антимікробна профілактика при рецидивуючій ІСШ має бути ретельно розглянута в кожному окремому випадку, а ефективні альтернативні заходи будуть вітатися. Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

19

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

ПОГАНА КОМПАНІЯ ДЛЯ АТЕРОСКЛЕРОЗУ «Короля робить свита» — цей вислів дуже влучно характеризує стан, за якого атеросклероз «сусідить» з іншими патологіями, на перший погляд, мало пов’язаними із серцевосудинними захворюваннями. Але з кожним новим кроком сучасної науки стає очевиднішим, що головна проблема світової медицини потребує мультидисциплінарного підходу, оскільки патогенез атеросклеротичних процесів постійно підкидає вченим нові сюрпризи.

Андрій НЕСЕН, завідувач відділу популяційних досліджень ДУ «Національний інститут терапії ім. Л.Т. Малої НАМН України», доктор медичних наук

Ірина КНЯЗЬКОВА, професор кафедри клінічної фармакології Харківського національного медичного університету, доктор медичних наук

Ольга ЯКОВЛЕВА, завідувачка кафедри клінічної фармації з клінічною фармакологією Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, доктор медичних наук, професор

Олена КОЛЕСНИКОВА, заступник директора з наукової роботи ДУ «Національний інститут терапії ім. Л.Т. Малої НАМН України», доктор медичних наук

Здорові нирки — судини без тромбів Першими словами в сумній історії про розвиток «масового вбивці» — захворювання, яке є основ­н ою причиною смертності в усьом у світі, були б такі: «Все почалося з ендотеліальної дисфункції». Основ­ ні чинники ризику цього процесу відомі навіть школярам початкових класів, які змалку чують про шкоду куріння, користь фізичних вправ і правильного харчування. А ле сучасні дос лідження доводять, що причини розвитку атеросклерозу можуть лежати і в іншій площині.

20

Зокрема, самостійним несприятливим чинником серцево-судинної захворюваності та смертності є альбумінурія (або мікроальбумінурія). «Переконливо доведено, що навіть невеликі рівні підвищення екскреції альбуміну з сечею достовірно вказують на істотне зростання ризику серцево-судинних ускладнень, у тому числі фатальних, а перехід альбумінурії в протеїнурію одноз­ начно свідчить про погіршення стану судин і, відповідно, про значне збільшення цього ризику. У зв’язку з цим альбумінурію визнано незалежним фактором серцево-судинного ризику і найбільш ранньою ознакою у раження такого органа-мішені, як нирки», — підкреслює Андрій Несен, завідувач відділу популяційних досліджень ДУ «Націона льний інститу т терапії ім. Л.Т. Малої НАМН України», доктор медичних наук. Спеціаліст зазначає, що найбільшу небезпеку щодо розвитку атеросклерозу несе хронічна хвороба нирок, яка через стан протеїнурії призводить до вираженої дисфункції ендотелію. Пацієнти з хронічною хворобою нирок I-IV ступенів належать до груп високого або дуже високого серцево-судинного ризику. Рівень кардіа льної лета льності в таких хворих у 5-20 разів вищий, ніж у зага льній популяції. Серед причин смерті пацієнтів із хронічною хворобою нирок гострий інфаркт міокарда ск ладає 7-15%, раптова кардіа льна смерть, обу мовлена аритміями, — 12-27%, хронічна серцева недостатність — 3-5%. А. Несен зазначає, що до терміна льної хронічної недостатності нирок доживають лише 10% хворих, решта 90% помирають на більш ранніх етапах, у першу чергу від серцево-судинних ускладнень. У зв’язку з цим експерти Американської асоціації серця рекомендують відносити цих хворих до групи високого кардіо­в аскулярного ризику і прирівнюють хронічну хворобу нирок до ішемічної хвороби серця. Звичайно, ситуація, що склалася, потребує комплексу заходів, спрямованих на уповільнення темпів прог­р есування хронічної хвороби нирок. Згідно з європейськими рекомендаціями, мають застосовуватися

провідні підходи до нефропротекції (NKF, ERA-EDTA). У пацієнтів із хронічною хворобою нирок необхідно проводити постійний контроль артеріального тиску, що включає зас­ тосування інгібіторів АПФ та/або блокаторів рецепторів ангіотензину II (БРА ІІ) навіть при нормальних показниках (менше 130/80 мм рт. ст. при рівнях протеїнурії 1 г/добу). До речі, в оновлених рекомендаціях цільові цифри дещо змінені: у попередніх редакціях пропонувалося застосовувати антигіпертензивні препарати у пацієнтів уже при 125/80 мм рт. ст. Оскільки близько третини випадків складають пацієнти з цукровим діабетом 2 типу, таким хворим пот­рібно проводити контроль глікемії. Також важливий контроль анемії препаратами rHuEPO. Бажано, щоб пацієнт відмовився від куріння, зменшив вживання нестероїдних протизапальних засобів або зовсім забув про цей клас препаратів. Ренопротекція також передбачає конт­р оль гіперфосфатемії та ліпідемії, обмеження вживання білка (до 0,7-0,8 г/кг ідеальної маси тіла на добу), кухонної солі (не більше 2-3 г на добу) і рідини, якщо є така необхідність. Тактика ведення пацієнтів із хронічною хворобою нирок передбачає дотримання таких пунктів: для всіх стадій захворювання цільовим артеріальним тиском є 130/80 мм рт. ст.; білок у сечі й артеріальний тиск визначаються для контролю відповіді на антигіпертензивні препарати, термін зменшення протеїнурії вдвічі не повинен перевищувати 6 місяців; інгібітори АПФ або БРА II — препарати, яким надається перевага; у більшості пацієнтів повинні зас­тосовуватися діуретики (петльові й споріднені); бажаний пі дбір додаткових препаратів, які зменшують кардіоваскулярний ризик; пацієнти з хронічною хворобою нирок — вища група ризику щодо виникнення ускладнень фармакологічної терапії, тому їх потрібно конт­р олювати частіше, ніж звичайну популяцію; всім хворим потрібно рекомендувати модифікацію стилю життя

для зниження артеріального тиск у й ризик у кардіоваск ул ярної патології. «Важ ливо пам’ятати, що у 75100% пацієнтів із хронічною хворобою нирок III-V ступенів відзначається дисліпідемія, яка зростає в міру зниження фу нкції нирок у зв’язку з підвищенням синтезу атерогенних ліпідів у печінці і видалення їх із циркуляції, внаслідок порушення катаболізму. Тому всім хворим I-IV ступеня рекомендовано оцінити ліпідний профіль. Таку оцінку проводять натщесерце, зазвичай через 12 годин після прийому їжі. Ліпідний профіль слід оцінювати в термін 8 (± 4) тижнів після початку або зміни фармакологічного лікування. Надалі — проводити моніторинг кожні 6-12 місяців», — радить А. Несен. З метою контролю гіпер- і дисліпідемії у якості додаткового лікування застосовуються фібрати, ніацини або статини. Але потрібно пам’ятати, що згадані класи препаратів не можуть розглядатися як самостійна стратегія зниження серцево-судинного ризику. До того ж на різних стадіях хвороби рекомендовано окремі підходи до фармакотерапії.

Кримінальні партнери «Поганою компанією» для здоров’я організму також є поєднання атеросклерозу й хронічного обструктивного захворювання легенів (ХОЗЛ). Масштабне дослідження за участю 11 493 хворих на ХОЗЛ із групою контролю 22 986 осіб показало, що частота серцево-судинних захворювань достовірно вищою була в пацієнтів із ХОЗЛ (Curkendall S.M., Еpidem Am.J., 2006). За даними багатоцентрових досліджень за період 1990-2007 рр. поширеність ХОЗЛ у пацієнтів з атеросклерозом складає від 7 до 13%. «Різні регістри говорять про те, що в США та ЄС ці дані неоднакові. Спеціалісти Інституту кардіології ім. М.Д. Стражеска отримали дані, згідно з якими в Україні поширеність поєднання згаданих патологій складає 31%, що співвідноситься з показниками СШ А. Респіраторні симптоми значно збільшують смертність у пацієнтів із серцевосудинними захворюваннями. Внутрішньогоспіта льна лета льність при коморбідності атеросклерозу з ХОЗЛ також є вищою. Пацієнти з ХОЗЛ частіше помирають від серцевої недостатності», — розповідає Ірина Князькова, професор кафедри клінічної фармакології Харківського національного медичного університету, доктор медичних наук. Доведено, що зниження показника ОФВ-1 (об’єм форсованого видиху) на 10% збільшує серцево-судинну смертність на 28% (Cavailles A. et al., 2013). Останні дані, опубліковані в 2013 р. у «Білій книзі легенів», говорять про те, що у 28 європейських країнах на ХОЗЛ страждає 23 млн населення. Серед них щорічно госпіталізують близько 1 млн, помирає — 150 тис. осіб. Якщо у 2008 р. ХОЗЛ посідало 4 місце за летальністю, то до 2020 р. прогнозується, що воно перейде на третє місце. Втрати від ХОЗЛ становлять понад 6 млн осіб на рік. Особливий спа-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

19 вересня 2014 року

лах захворювання спостерігається у віці після 50 років. «Відомий вчений Ну рму хамед Мухарлямов вважав, що на тлі ХОЗЛ розвивається вторинна симптоматична пульмогенна гіпертензія. Одночасно існує точка зору: розвиток артеріальної гіпертензії та ішемічної хвороби серця — це самос­т ійні процеси, які просто поєднуються з ХОЗЛ. Уже підраховано, що поєднання атероск лерозу і ХОЗЛ у старших вікових групах зустрічається досить часто, і дві ці патології можна вважати «кримінальними партнерами». Таким чином, сьогодні це мультидисциплінарна проблема», — пояснює Ольга Яковлева, завідувачка кафедри клінічної фармації з клінічною фармакологією Вінницького націона льного ме ди чного у ніверситет у ім. М.І. Пирогова, доктор медичних наук, професор. Спеціаліст підкреслює, що навіть за простого бронхіту в поєднанні з ішемічною хворобою серця ризик смерті підвищується на 50%. Однією з причин, через які серцево-судинний прогноз при коморбідності атеросклерозу з ХОЗЛ погіршується, є, знову ж таки, ендотеліальна дисфункція. Гіпоксія стимулює експресію гена ендотеліну-1 та підвищення кількості рецепторів до нього (Earley S. et al., 2002). Предиктором смерті в даному випадку може стати куріння, через яке відбувається швидке зниження ОФВ-1, що призводить до приросту аритмій у 3-5 разів (Агєєв С.Н., Баймаканова Г.Є., 2008). Ще один загальний чинник — це окислювальний стрес, пов’язаний із курінням, який реалізується через порушення імунітету. Епітелій змінюється, пошкоджені клітини не пізнаються дендритними клітинами й несуть змінену інформацію в лімфовузли до Т-лімфоцитів. За імунною відповіддю слідує проліферація цитотоксичних CD8, потім перфоріни запускають каскад реакцій епітелію, і весь цей процес закінчується клітинною смертю або апоптозом. Також серед загальних чинників велику роль відіграє хронічне запалення: єдині місцеві та системні каскади синтезу цитокінів, фібриногену, С-реактивного білка (СРБ), амілоїдного протеїну. Системне запа лення стимулює прокоагулянтний статус. Електронна мікроскопія показує, що фібрин при загостренні ХОЗЛ дещо відрізн яєтьс я ві д норма льного і є стійкішим до лізису, що сприяє у творенню тромбів (Kaczmarek P. et al., 2009, Sabit R. et al., 2010). Нареш т і, ме діатори за па ленн я (молек ули а дгезії, Е- се лек т ин, СРБ) є неза ле ж ними чинниками ендотеліальної дисфункції та пре­д икторами смерті при ХОЗЛ (Celli B.R. et al., 2012). Бі льше ніж у 80% випа дків із коморбідністю патологій спостерігаєтьс я пору шенн я серцевого ритму. «При цьому, якщо ми знімаємо кардіограму в таких пацієнтів, фіксується порушення тільки у 3% випадків, у той час як за даними добового моніторингу порушення ритму мають 98% пацієнтів», — підкреслює І. Князькова.

Спеціаліст нагадала, що прогноз серцево-судинних захворювань на тлі ХОЗЛ може погіршуватися також у зв’язку з призначуваною фармакотерапією. Згідно з різними даними, ризик фібриляції передсердь зростає при зас­т осуванні пероральних глюкокортикоїдів у 2,7 рази, препаратів теофіліну — в 1,8 рази. У першому випадку ризик надшлуночкових тахікардій збільшується в 2,1 рази, при застуванні холіноблокуючих засобів — в 1,7 рази. Своєю чергою, ризик шлуночкових аритмій зростає із застосуванням агоністів бета-адренорецепторів у 7,1 рази (Huerta C. et al., 2005).

На власному досвіді О. Яковлева розповіла про вітчизняне дослід­ження щодо небезпеки «дуету» патологій, яке проводилося на базі обласної клінічної лікарні м. Вінниця. У пульмонологічному відділенні було обстежено 82 пацієнти (14 жінок і 68 чоловіків) із загостренням ХОЗЛ І та ІІІ ступеня у віці від 35 до 65 років. Діаг­ноз верифіковано згідно з протоколом обстеження хворих та інструментальнолабораторних методів, із Наказами МОЗ України №128 та №54. «За показником ОФВ-1 між учасниками дос­л ідження не було особливої різниці. Але тест 6-хвилинної ходьби показав відмінності. У хворих на коморбідну патологію фізична толерантність знижується. Відповідно, індекс Борга за показником задишки великої різниці не виявив, у той час як комплексний тест BODE показав у групі з коморбідністю погіршення стану в 1,5-2 рази більше (на 184%), ніж у групі з однією патологією. Тиск у легеневій артерії відрізнявся й був вищим у пацієнтів із коморбідним станом. Фіб­р иноген крові в пацієнтів із двома патологіями був удвічі вищим за групу хворих ті льки на ХОЗЛ», — розпові дає О. Яковлева. Підходи до терапії у двох групах також відрізнялися. У хворих без коморбідності дослідники застосовували один препарат із групи антагоністів кальцію для зниження тиску в легеневій артерії на тлі базисної терапії. У групі з коморбідністю пацієнти приймали 2 антигіпертензивних препарати: антагоніст кальцію та інгібітор АПФ. «У дру гом у ст у пені ХОЗЛ ми ма ли пок­р ащенн я стан у на 2530%. А ле у третьому погіршення стану зберігалося й ефективність фармакотера пії, на жа ль, була знач но н и ж чою», — ві д значає О. Яковлева. Такі результати сві дчать про необхідність ранньої діагностики ХОЗЛ та особливого підходу до хворих із супутнім атеросклерозом. Згідно із су часними поглядами, кращим біомаркером на сьогодні є тест BODE, що дає прогноз 12 міс. і навіть 5-10-річне виживання. Він включає оцінку таких показників, як індекс маси тіла, обструкція дихальних шляхів, диспное, а також переносність фізичних навантажень. Спеціалісти підкреслюють, що традиційні маркери, такі як показник ОФВ-1, що оцінює обструктивні процеси в трахеобронхіальному дереві, або частота загострень

сьогодні вже не є інформативними, оскі льк и мож у ть за лежати від якості дослідження і не враховують коморбідності та важкості ускладнень.

Хвороба, що «сидить у печінках» Неочевидним чинником кардіоваскулярного ризику також є неа лкогольна жирова хвороба печінки (НА Ж ХП) — звісно, піс ля поправки на традиційні предиктори: цукровий діабет, підвищення артеріального тиску та ліпідний профіль. Серцево-судинні захворювання за лишаються однією з найчастіших причин смерті пацієнтів із НАЖХП, що впливають на прогноз захворювання більше, ніж, власне, патологія. Своєю чергою, розвиток атеросклерозу на тлі НАЖХП, як і в попередніх випадках, обумовлений порушенням функції ендотелію. Причому це пору шенн я є вираженим незалежно від того, чи є у хворого інші предиктори серцевосудинного захворювання. Також жир у печінці пов’язаний із таким маркером серцево-судинних ускладнень, як зміна товщини комплексу інтима-медіа. У хворих на НАЖХП цей процес пов’язаний із віком, причому отримані достовірні відмінності р=0,04 у віці між групою контролю та пацієнтами з НАЖ ХП для значення товщини комп лексу інтима-медіа бі льше 0,64 мм. «Річ у тім, що НАЖХП, як і атеросклероз, є хронічним запальним процесом. У ряді досліджень показано, що сама по собі НА Ж ХП призводить до підвищення маркерів запального стресу, запалення, тромбофі лічного статусу. Кардіоваскулярний ризик, як правило, обумовлений низьким рівнем холестерину (ХС) ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ), високим рі внем т риглі цери ді в, д рібни х щільних частинок ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), білків. Посилення синтезу тригліцеридів печінки і надмірна продукція ліпопротеїдів дуже низької щільності, які вдруге знижують рівень ХС ЛПВЩ і збільшують кількість частинок ЛПНЩ, поряд зі зниженням активності ліпаз та акумуляцією жиру в печінці, що може бути незалежним чинником дисліпідемії, обумовлюють формування дисліпідемії на тлі інсулінорезистентності», — пояснює Олена Колесникова, заступник директора з наукової роботи ДУ «Національний інститут терапії ім. Л.Т. Малої НАМН України», доктор медичних наук. За словами спеціаліста, щоб знизити печінкову та серцеву смертність, пацієнтам із НАЖХП і серцево-судинними захворюваннями пропонуються дієта з низьким вмістом вуглеводів і жирів та фізичні навантаження. «Слід пам’ятати, що насичені жири і фруктоза сприяють прогресу ванню неа лкогольного стеатогепатиту, в той час як ненасичені жири, холін, антиоксиданти і білкова дієта з високим вмістом ізофлавонів чинить профілактичну дію щодо НАЖХП. Крім того, пацієнтам із жировим гепатозом слід робити фізичні вправи 3-5 разів

на тиждень по 45-50 хв, знижувати калорійність їжі, повноцінно спати (7-9 годин). Що стосується медикаментозної терапії Н А Ж Х П, пов’язаної з кардіовас к ул я рним ризиком, то на меті має бу ти зменшення с т у пен я вира женос ті основни х с к ла дови х ме табол іч ног о с и ндрому, в тому числі дисліпідемії, покращення функціона льної активності гепатоцитів, позитивна динаміка печінкових ферментів, а також поліпшення кардіоваскулярного прог­н озу», — розповідає О. Колесникова. Спеціаліст наголошує: незважаючи на певні досягнення, пов’язані з вивченням патогенезу НАЖХП, у повсякденній клінічній практиці, як і раніше, відсутні єдині алгоритми ведення даної категорії пацієнтів. У першу чергу це пов’язано з недостатньою поінформованістю про НАЖХП як серед пацієнтів, так і серед лікарів. Проблемним залишається питання скринінгу та ранньої діагностики захворювання, особливо в пацієнтів з ожирінням і цукровим діабетом 2 типу. Однак усе це сьогодні необхідно, аби вчасно почати терапевтичні втручання з метою запобігання прогресування серцево-судинного ризику й хвороби печінки. Раціона льна допомога пацієнтам із НАЖХП, асоційована з кардіоваскулярним ризиком, включає проведення відповідних заходів. Зокрема, кожні 6 місяців потрібно визначати антропометричні параметри (вагу тіла, індекс маси тіла, об’єм талії, об’єм стегон), робити печінкові проби (трансамінази, лужна фосфатаза, гамма-глутамілтранспептидаза), УЗД печінки, оцінювати ліпідний профіль. До того ж рекомендується щорічно визначати відсоток жиру в печінці. О. Колесникова нагадує прос­ ту формулу кардіоваскулярного здоров’я: все, що добре для печінки, — добре і для серця. На її думку, первинна профілактика і пропаганда здорового способу життя можуть бути шляхом запобігання хворобі та майже на 70% скоротити її тягар.

Винних багато Звичайно, це не всі захворювання, які під маскою «стороннього» провокують розвиток атеросклерозу. Нап­риклад, сьогодні багато говорять про роль остеоартрозу як чинника кардіоваскулярних катаст­роф, перш за все, через неспецифічне запалення, яке супроводжує обидві ці патології. Розмаїття предикторів серцево-судинних подій якоюсь мірою пояснює, чому навіть у розвинених країнах не вдається суттєво вплинути на стан кардіологічного здоров’я населення. Також ці дані підкреслюють актуальність мультидисциплінарного підходу, коли мова йде про атеросклеротичний процес. У статті використані матеріали науково-практичної конференції «Профілактика, діагностика та лікування в практиці сімейного лікаря»; науково-практичної конференції «Проблеми атеросклерозу як системної патології». Марина ЧІБІСОВА, «ВЗ»

21

ЕНДОКРИНОЛОГІЯ

ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ ТА МОЗОК: ЛІНІЯ НЕБЕЗПЕКИ

382 млн хворих — ця цифра змушує спеціалістів усього світу відправлятися на пошуки «Святого Граалю» для лікування цукрового діабету 2 типу (ЦД 2). Результатом тривалих наукових «мандрів» став успішний контроль гіперглікемії, що призводить до збільшення тривалості життя пацієнтів. Але, як це часто буває, одне тягне за собою інше, і тепер перед діабетологією постали нові проблеми: зростаючий рівень зниження когнітивної функції, який ставить серйозні питання щодо якості життя, а також загроза ішемічного інсульту.

Сон розуму породжує чудовиськ

Важливий чинник

До когнітивних порушень належать зниження пам’яті, розумової працездатності та інших найскладніших функцій головного мозку порівняно з вихідним рівнем (індивідуальною нормою). На жаль, для хворих на діабет це не така вже й рідкість. За даними популяційного дослідження, проведеного в США, поширеність когнітивних порушень при ЦД 2 становить 20% у чоловіків та 18% у жінок 60 років і старше. Перспективне 4-річне спостереження (Лондон, Велика Британія) за особами 65 років та старше зі слабким зниженням когнітивної функції, встановленим за Mini-Mental State шкалою (25-27), показало, що ризик порушення когнітивної функції у хворих на ЦД 2 підвищується у 2,9 разу. Взаємозв’язок наступний: метаболічні розлади, які є «візитівкою» ЦД 2, впливають на молекулярні механізми, і це призводить до зміни функції та структури кровоносних судин. Імена «злочинців» добре відомі кожному ендокринологу: гіперглікемія, інсулінорезистентність, оксидативний стрес. Завдяки розвитку діабетичних макро- і мікроангіопатій формуються невеликі за розмірами (лакунарні) інсульти мозку, які часто розвиваються без клініки інсульту. Також порушення церебрального кровоп­лину стає причиною формування тканинної гіпоксії та енергетичного дефіциту в нейронах мозку. Результатом вказаних судинно-метаболічних розладів стає ураження глибинних структур головного мозку, роз’єднання передніх коркових і підкоркових його відділів із формуванням вторинної дисфункції лобових часток мозку. Крім того, когнітивне погіршення негативно впливає на перебіг ЦД 2 та його ускладнень, знач­но ускладнюючи навчання хворих прийомам і методам самоконтролю та дотримання рекомендацій лікаря. Оскільки саме когнітивна функція забезпечує раціональну взаємодію людини зі світом, якість життя суттєво залежить від того, в якому стані вона знаходиться. Клінічна значимість і висока частота когнітивних порушень при ЦД 2 визначили позицію ряду авторів, які пропонують внести когнітивні порушення в перелік ускладнень діабету.

У світі щорічно діагностуєтьс я 4,6 млн нових випадків деменції і прог­нозується подвоєння кількості хворих кожні 20 років — до 81,1 млн у 2040 р. (Ferri CP et al., Lancet, 2005; 366: 2112-7). Це люди, викинуті з соціального життя. У дослідженні MAAS (Нідерланди) вивчався вплив ЦД 2 на 12-річне змінення когнітивності у 1290 осіб віком старше 40 років. Тестування когнітивної функції в базальному стані проводилося через 6 та 12 років. Згідно з результатами, хворі на діабет показували більше зниження під час обробки інформації,виконавчої функції та утриманої словесної відповіді при 12-річному амбулаторному спостереженні порівняно з групою контролю. Тобто вони не могли нормально обробляти інформацію й адекватно реагувати на неї. Звичайно, для забезпечення раціональної терапії важливо якомога раніше розпізнати когнітивні порушення. Із цією метою спеціалісти пропонують користуватися Адденбрукським когнітивним опитувальником.

22

Прості рішення Але є й інші аспекти проблеми небезпечного дуету «цукровий діабет— мозок». Зокрема, загроза ішемічного інсульту. Останні дослідження доводять, що пацієнти з ЦД 2 мають значно вищий (в 1,5-3 рази) ризик розвитку інсульту порівняно з пацієнтами без діабету. Особливо небезпечно те, що діабет різко підвищує ризик інсульту в осіб молодого віку (35-55 років), зокрема, у жінок. Це підтвердило масштабне англійське дослідження, що включало 41 799 хворих із ЦД і 202 733 осіб без діабету.

Вікторія ПОЛТОРАК, доктор медичних наук, професор, керівник експериментального відділу ДП «ІПЕП ім. В.Я. Данилевського НАМН України»

«Не виникає жодних сумнівів у тому, що інсулінорезистентність є незалежним чинником ризику розвитку інсульту. Сьогодні з’явилося нове розуміння цього процесу. Наукове суспільство знаходить додаткові чинники, що беруть участь у ґенезі цієї патології. До них належить адипонектин — єдиний адипоцитокін з антиатерогенною інсуліносенситайзерною дією. Рецептори до адипонектину широко експресуються в мозку. У ряді досліджень у хворих з ішемічним інсультом, порівняно з конт­рольною групою, верифіковано значно вищі рівні лептину й нижчі рівні адипонектину та греліну», — розповіла Вікторія Полторак, доктор медичних наук, професор, керівник експериментального відділу ДП «ІПЕП ім. В.Я. Данилевського НАМН України». Спеціаліст нагадала, що зменшити ризик інсульту може прос­ та зміна способу життя пацієнта і зниження поліпрагмазії.

«Недобра» пам’ять Третя проблема — це хвороба Альц­ геймера, частота якої теж підвищена при ЦД 2. У ґенезі цього драматичного захворювання, яке призводить до повного руйнування особистості, лежить, з одного боку, дефіцит інсуліну, з іншого — інсулінорезистентність. Реалізатором патогенної дії стає

СИРТУЇН — НОВИЙ ПОКАЗНИК ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ Згідно з останніми даними, спостерігається зменшення кількості сиртуїну у хворих із метаболічним синдромом, прямий зв’язок сиртуїну з інсуліновою чутливістю, зворотній зв’язок із таким раннім показником розвитку атеросклеротичного процесу, як збільшення товщини інтима-медіа. Цікаво, що кількість сиртуїну зменшувалася залежно від збільшення компонентів метаболічного синдрому. Більш того, сиртуїн також є в головному мозку, і його вміст у разі переддіабету зменшується. Особливу увагу привертає те, що кількість сиртуїну 1 зворотно пропорційна кількості патологічного тау-білка, що лежить в основі розвитку хвороби Альцгеймера. Тобто знижена кількість сиртуїну — це один із патогенних чинників. На думку спеціалістів, сьогодні є велика потреба у створенні препаратів, вплив яких може його нормалізувати.

оксидативний стрес — порушення балансу між продукуванням вільних радикалів і механізмами антиоксидантного контролю. Наслідком оксидативного стресу є прискорення перекисного окиснення ліпідів. У результаті гіперактивації цього процесу відбувається руйнування лізосом, ураження цитоплазматичних мембран, порушення ней­ротрансмісії і, зрештою, загибель нейронів. Встановлено, що оксидативний стрес індукується при феномені так званої гіперглікемічної пам’яті. «Розу мі нн я г і перглі кемічної пам’яті «підірвало» світ і змінило ставлення до тактики та стратегії ведення ЦД 2. Якби ми знали про це раніше, побутова поведінка багатьох із нас відрізнялася б і була зовсім іншою. Тому що, як виявилося, вже в період запліднення закладається благополуччя метаболічної системи у дітей. Гіперглікемічна пам’ять — це збереження ефектів гіперглікемічного стресу, незважаючи на нормалізацію глікемії. Цей феномен доведений як in vitro, так і in vivo та проявляється наступним чином: у хворого усувають гіперглікемію, доводять вміст глюкози до нормальної концентрації (6,5 ммоль/л) і проводять тривале лікування (40 міс. і більше). Але, незважаючи на всі зусилля, показники не відновлюються», — пояснила В. Полторак. У січні цього року вийшли оновлені рекомендації Американської діабетичної асоціації (ADA), у яких враховується цей феномен. Згідно з ними, якщо лікар не отримує протягом 3 місяців цільового рівня глікозильованого гемоглобіну, він повинен динамічно змінювати свою тактику. На думку В. Полторак, такий підхід є дуже важливим для оптимізації терапії: «Інтенсивна терапія з першого дня діагностування ЦД 2 є ефективним методом зниження кардіоваскулярної патології. Таким чином ми гальмуємо розвиток гіперглікемічної пам’яті. У той же час нормалізація глікемічного контролю у пацієнтів, які хворіють на ЦД 2 десять років та більше, у ряді досліджень не чинила абсолютно ніякої сприятливої дії на розвиток кардіоваскулярних ускладнень, а також не сприяла відновленню когнітивної функції». Звичайно, хотілося б, щоб відкриття сучасної науки дозволили впоратися з проблемою цукрового діабету як такого. Але хоча «чарівної палички» у діабетологів все ще немає, кожен новий крок наближає лікарів до розуміння патогенезу цього страшного захворювання. Навіть невеликі успіхи — ­ це все ж таки успіхи. І вже сьогодні нові знання можуть використовуватися у щоденній лікарській практиці на благо пацієнта. У статті використані матеріали Тринадцятих Данилевських читань.

Марина ЧІБІСОВА, «ВЗ»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

НЕВРОЛОГІЯ

19 вересня 2014 року

ХВОРОБУ ФАРАОНІВ РОЗГАДУЮТЬ ДОНИНІ Упродовж тривалого часу невроотологію пов’язували лише з підготовкою космонавтів до польотів. Однак останнім часом вона успішно інтегрувалася в загальну медицину й навіть виборола собі окрему нішу. Наука, яка вивчає порушення роботи вестибулярного апарату, встановила зв’язок цієї патології не лише з порушенням координації рухів, а й із такими поширеними хворобами, як артеріальна гіпертензія (АГ), патології ендокринної, серцево-судинної та інших систем і органів людини.

Костянтин ТРІНУС, член Міжнародного товариства невроотологів, доктор медичних наук

Н

ині у світі готують Міжнародний клінічний протокол лікування вестибулярних розладів, розрахований не лише на лікарів-невроотологів, а й на сімейних лікарів, працівників швидкої допомоги. На його основі в Україні буде розроблено власний протокол. Чи стане він ключем до вирішення всіх проб­лем невроотології в Україні — про це наша розмова з членом Міжнародного товариства невроотологів, доктором медичних наук Костянтином Трінусом. ВЗ Чому виникла необхідність виокремити невроотологію?

— Невроотологія спеціалізується на нервових захворюваннях, зумовлених порушеннями діяльності вестибулярного апарату (присінку). У практиці неврології не існує захворювання, яке б не супроводжувалося вестибулярними порушеннями. Беззаперечним фактом є те, що вестибулярна система існувала у тварин з іще несформованою нервовою системою, тобто вона була своєрідною «базою» для формування нервової системи людини. Відповідно, нер­ вові хвороби значною мірою є саме наслідком порушення вестибулярної системи, а не навпаки. Тому лікарі мають неод­мінно враховувати складні поєднання різних систем — вестибулярної, нервової, сенсорних (зору, слуху, нюху, смаку, дотику) та лімбічної (яка керує людськими емоціями). Таке поєднання допомагає людині орієнтуватися у 3-вимірному просторі та демонструвати всю поведінкову палітру. Тільки завдяки такому підходу ми можемо зрозуміти й оцінити всю поліфонію симптомів хворого. Існує колосальне розмаїття патологій вестибулярного апарату/присінку та їх проявів. Основними симптомами присінкових розладів є запаморочення та головокружіння, порушення рівноваги; ністагм та інші мимовільні рухи очей; фобійні тривожні розлади; реакції на тяжкий стрес та розлади адаптації; соматоформні розлади.

Лише на такі прояви порушення роботи вестибулярного апарату, як запаморочення та головокружіння, страждає понад 23% населення світу (в Україні — до 39%, з огляду на погану екологію, наслідки аварії на ЧАЕС, високий рівень стресового навантаження). До речі, у 10-му класифікаторі хвороб, перек­ ладеному з англійської на українську, немає такого терміну як «головокружіння», є лише «запаморочення». Хоча це лише вади перек­ ладу — в англійській мові існує два терміни: dizziness R 42 (запаморочення) та vertigo H 81 (головокружіння). Перше — це відчуття порушеного сприйняття руху, прос­тору і часу. Друге — відчуття неіснуючого руху (як після каруселі). Ці симптоми формуються різними провідними шляхами та анатомічними структурами, у різних ділянках вестибулярної системи, а також мають різні клінічні прояви та, відповідно, різні схеми лікування. Головокружіння як симптом відомий ще із часів античності — на нього страждали фараони і такі відомі особи, як Піфагор, Юлій Цезар, пророк Магомет. Безперечно, тоді цей стан був незрозумілим для лікарів. Втім, сучасні лікарі (зокрема, у нашій країні) також часто й помилково пов’язують подібні розлади з проявами артеріальної гіпертензії. Натомість саме невроотологічні порушення зумовлюють артеріальну гіпертензію, а не навпаки. Тому, коли наші лікарі вважають, що судинні розлади (в тому числі й АГ) зумовлюють запаморочення, вони й тактику лікування вибудовують неправильну: зазвичай невроотологічного хворого «заливають» судинними препаратами, внас­лідок чого через певний час його стан лише погіршується, бо таке «лікування» провокує розлади в усіх системах організму. ВЗ Тоді як правильно лікувати таких хворих? І чи існують специфічні методи дослідження в невроотології?

— Доказова база невроотології базується на низці специфічних діагностикумів. Проводяться тести на вестибулярну функцію на ЕЕГ, ЕКГ з неврологічними навантажувальними пробами, відеоністагмографія, постурографія (спостереження за переміщенням центру маси тіла людини), маятникові та ротаційні проби, тести гладкого стеження і випадкових саккад тощо. На жаль, у вітчизняній медичній практиці неврологи та терапевти всі вестибулярні розлади «зливають» у модні діагнози «Вегетосудинна дистонія», «Дисциркуляторна енцефалопатія», яких немає у жодній класифікації хвороб у світі, — це «радянська вигадка». Тож питання фахового лікування таких хворих в Україні залишається вельми проб­ лематичним. Ми провели спеціальні дослід­

«

У СВІТОВІЙ ПРАКТИЦІ ЕФЕКТИВНІСТЬ ЛІКУВАННЯ МІГРЕНІ, НЕВРОЗУ, ЗАПАМОРОЧЕННЯ ТА ГОЛОВОКРУЖІННЯ, СПРИЧИНЕНИХ ВЕСТИБУЛЯРНИМИ РОЗЛАДАМИ, НЕ ПЕРЕВИЩУЄ 30%. ВОДНОЧАС УКРАЇНСЬКИМ ФАХІВЦЯМ ВДАЛОСЯ ДОСЯГТИ 80% ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІКУВАННЯ ЦІЄЇ ПАТОЛОГІЇ ЗАВДЯКИ ВИКОРИСТАННЮ УНІКАЛЬНОЇ КОНЦЕПЦІЇ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ (ЇЇ ВЕСТИБУЛЯРНОГО АПАРАТУ) З НАВКОЛИШНІМ СВІТОМ

«

ження і встановили: якщо хворий взагалі не лікується, його стан залишається без змін або спостерігається незначне погіршення. Якщо хворих лікують терапевти, неврологи та інші непрофільні фахівці (звичними для них методами і за «своїми» діагнозами), збільшується відсоток хворих зі значним погіршенням стану здоров’я, тобто результат із часом тільки погіршується. Коли ж хворими займаються невроотологи, то збільшується відсоток пацієнтів зі значним поліпшенням стану здоров’я. Щоб зрозуміти різницю, варто порівняти можливості варіантів лікування: арсенал лікаря-невроотолога нараховує приблизно 1000 препаратів, а вітчизняного лікаря-невролога чи терапевта (для лікування невроотологічних хворих) — приблизно 10 лікарських засобів, які вони до того ж часто «змішують» у своїх призначеннях, чого робити аж ніяк не можна. При неправильному застосуванні ці препарати лише провокують головокружіння (які фахівці, до речі, поділяють на 3 типи і кожен із них пот­ребує «свого» препарату) чи запаморочення (їх нараховують до 20 типів). На жаль, незважаючи на гостроту проблеми, в Україні й досі не існує окремої медичної спеціалізації «Нев­роотологія», хоча в усьому цивілізованому світі (Німеччина, Франція, Португалія, США, Бельгія, Польща, Чехія, Росія, Білорусь) її виокремили, і напрям успішно розвивається. Ми ж можемо похвалитися лише підготовкою незначної кількості невроотологів на базі НМАПО ім. П.Л. Шупика — тут викладається курс із невроотології (місячний цикл тематичного удосконалення лікарів). Сподіваюся, що з появою Міжнародного протоколу лікування вестибулярних розладів і розробкою його аналогу в Україні процес підготовки невроотологів у нашій країні відбуватиметься жвавіше. ВЗ І це дає надію на те, що вітчизняна нев­роотологія здобуде світове визнання?

— Незважаючи на всі перешкоди, вона вже здобула таке визнання. Адже, якщо хтось із наших колег «не бачить» невроотологічного діагнозу, це не означає, що його не побачать і не зможуть лікувати профільні фахівці. Для прикладу: у світовій практиці ефективність лікування мігрені, неврозу, запаморочення та головокружіння, спричинених вестибулярними розладами, не перевищує 30%. Водночас українським фахівцям вдалося досягти 80% ефективності лікування цієї патології завдяки використанню унікальної концепції взаємодії організму людини (її вестибулярного апарату) з навколишнім світом. Ця концепція, приміром, «пояснює» погіршення самопочуття людини при зміні погоди, її реакцію на повний місяць, чутливість до різноманітних випромінювань (враховуючи опромінення змінним полем стільникового телефону), втрату координації рухів, появу страху висоти, замкненого простору, темряви, людних місць, захитування в транспорті, вплив на вестибулярний орган шкідливих хімічних сполук, які всмоктуються у кров (із мийних засобів, фарб у житлових приміщеннях, меблів), а також надмірних швидкостей, перенасичення інформацією тощо. Завдяки розробленим в Україні приладам вдалося отримати унікальні дані про взаємодію вестибулярної системи з ендокринною, серцево-судинною та іншими системами — відповідні дослідження були проведені у хворих на хронічний герпес, у військовослужбовців, шахтарів, ліквідаторів аварії на ЧАЕС тощо. До речі, в Україні створено міжнародну групу фахівців, які вивчають постчорнобильські наслідки з позиції невроотології, — ми займаємося цим питанням упродовж 28 років і вже маємо серйозні напрацювання, які посідають гідне місце у світовій невроотології. Розмову вела Наталія ВИШНЕВСЬКА, для «ВЗ»

23

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

У навчальному посібнику викладено відомості про систематику та будову Morbillivirus, особливості репродукції вірусних частинок. Описано патогенез корової інфекції, особливості перебігу захворювання та можливі ускладнення. Наводиться огляд сучасних методів диференціальної діагностики для виділення та ідентифікації вірусу кору. Детально розглянуто заходи специфічної профілактики за допомогою вакцин. Посібник призначений для студентів медичних вишів, лікарів-лаборантів клініко-діагностичних лабораторій, практикуючих лікарів санітарноепідеміологічних і лікувальних установ.

О.В. РЫБАЛЬЧЕНКО, О.Г. ОРЛОВА. MORBILLIVIRUS — ВИРУС КОРИ. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА И ДИАГНОСТИКА ИНФЕКЦИИ ВИДАВНИЦТВО: СПЕЦЛИТ РІК ВИДАННЯ: 2014 СТОРІНОК: 32

(виходить з 1990 року)

Загальний наклад — 37 000 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників

У збірнику «Конспект педиатра. Часть 1. Грыжи пищеводного отверстия диафрагмы, нарушения моторной функцииї ЖКТ у детей» висвітлено питання диференціальної діагностики закрепів, розглянуто функціональні порушення травлення в дітей першого року життя, порушення моторики верхнього відділу травного тракту, представлена концепція формування неспецифічного виразкового коліту, викладені сучасні уявлення про патогенез виразкової хвороби в дитячому віці. Окрема стаття присвячена грижам стравохідного отвору діафрагми.

ПЕДІАТРІЯ

СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

А.Ю. ЗАСЛАВСКИЙ. КОНСПЕКТ ПЕДИАТРА. Ч.1. ВИДАВНИЦТВО: УКРАИНА РІК ВИДАННЯ: 2010 СТОРІНОК: 64

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

У посібнику, підготовленому співробітниками кафедри туберкульозу НижГМА, охарактеризована сучасна епідемічна ситуація з туберкульозу в РФ, у тому числі серед дітей та підлітків. Велику увагу приділено особливостям перебігу туберкульозу в дитячому та підлітковому віці в сучасних умовах. Найбільш докладно розглянуто клінічний перебіг різних форм первинного туберкульозу в дітей раннього віку й підлітків, ускладнення локальних форм первинного туберкульозу. Окрема глава присвячена особливостям первинного туберкульозу в дорослих. Посібник розрахований на інтернів, клінічних ординаторів, лікарів загальної практики, лікарів-фтизіатрів і педіатрів.

ПУЛЬМОНОЛОГІЯ

Головний редактор – БУРМАКА М.П.

А.В. ПАВЛУНИН. ОСОБЕННОСТИ ТЕЧЕНИЯ ПЕРВИЧНОГО ТУБЕРКУЛЕЗА В РАЗНЫХ ВОЗРАСТНЫХ ГРУППАХ ВИДАВНИЦТВО: НГМА РІК ВИДАННЯ: 2014 СТОРІНОК: 110

Редакційна колегія БАХТЕЄВА Т.Д. – голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, заслужений лікар України, доктор медичних наук ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В.Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, заслужений лікар України

У посібнику наведено відомості з епідеміології, детально подано клінічні картини основних ревматичних захворювань, критерії їх діаг­ ностики, зокрема, диференціальна невідкладна допомога та лікування й профілактика. Відображені сучасні погляди на етіологію, патогенез, класифікації основних ревматичних захворювань. При підготовці даного навчального посібника використані матеріали останніх наукових і науково-практичних конференцій та симпозіумів, а також стандарти та рекомендації Міністерства охорони здоров’я РФ, Російського кардіологічного товариства, Всесвітньої організації охорони здоров’я та ін. Навчальний посібник призначений для інтернів, ординаторів і лікарів, що навчаються в системі додаткової професійної освіти за спе­ ціальностями: терапія, ревматологія, загальна лікарська практика (сімейна медицина).

РЕВМАТОЛОГІЯ

ГАРНИК Т.П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина»

Д.И. ТРУХАН. КЛИНИКА, ДИАГНОСТИКА И ЛЕЧЕНИЕ ОСНОВНЫХ РЕВМАТИЧЕСКИХ БОЛЕЗНЕЙ ВИДАВНИЦТВО: СПЕЦЛИТ РІК ВИДАННЯ: 2014 СТОРІНОК: 159

ЗАБОЛОТНИЙ Д.І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ЗАГОРІЙ В.А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю.П. – академік НАМН України КОВАЛЬ В.М. – голова Профспілки працівників охорони здоров’я України МІШАЛОВ В.Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ ім. О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор ПИРІГ Л.А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М.Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л.І. Медведя, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ П.Л. ШУПИКА МОЗ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ П.Л. ШУПИКА МОЗ УКРАЇНИ

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС В АСПІРАНТУРУ З ВІДРИВОМ ВІД ВИРОБНИЦТВА ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «ВНУТРІШНІ ХВОРОБИ»

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС НА ЗАМІЩЕННЯ НАСТУПНИХ ПОСАД:

Для участі в конкурсі необхідно подати такі документи: заява на ім’я ректора,особовий листок з обліку кадрів, копія диплома, копія сертифіката про присвоєння звання лікаря-спеціаліста, копія трудової книжки, характеристика з місця роботи, автобіографія, медична довідка (форма 086-У); копія паспорта (стор. 2, 3, 11), копія ідентифікаційного коду, ксерокопії друкованих наукових робіт або реферат за спеціальністю. Адреса академії: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9, НМАПО ім. П.Л. Шупика, відділ аспірантури (к. 404). Прийом документів — протягом 10 днів із дати публікації оголошення.

ТРОНЬКО М.Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

ЩЕГЛОВ В.І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії комплексної безпеки

24

Адреса академії: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9, НМАПО імені П.Л. Шупика. Прийом документів — 30 днів із дня опублікування оголошення.

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор...........................МАРИНА БУРМАКА

УСІЧЕНКО І.Г. – президент Товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ЧЕКМАН І.С. – завідувач кафедри фармакології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, член-кореспондент НАН і НАМН України

професорів кафедр: анестезіології та інтенсивної терапії (1 посада на 0,25 ст.), гематології та трансфузіології (1 посада на 0,75 ст.); доцентів кафедр: дерматовенерології (1 посада на 0,25 ст.), педіатрії №1 (1 посада на 0,25 ст.); асистентів кафедри променевої діагностики (1 посада на 1 ст., 1 посада на 0,5 ст.).

Спеціальний кореспондент...................................СВІТЛАНА ТЕРНОВА

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я». АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корпус 1. ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м.Київ, а/с 138. ТЕЛ./ФАКС: (044) 485-00-96.

E-MAIL: vz@vz.kiev.ua Виходить один раз на два тижні у п’ятницю.

Випусковий редактор.................СВІТЛАНА ЛАРІОНОВА Редактор відділу наукової інформації..........................................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО Редактор відділу медичної інформації............................................МАРИНА ЧІБІСОВА

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2.

Загальний наклад 37 000 Замовлення № 30398. Віддруковано у ТОВ «Укрполiграфмедiа»: вул. Фрунзе, 104-а, м. Київ-04080.

Дизайн та верстка.............................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ Відділ літредагування і коректури............................................ОКСАНА ОСТРЯНКО Відділ реклами...............................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua