Ваше здоров'я № 39-40

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№39-40 (1375-1376) 30.09.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ЩО ГАЛЬМУЄ ЗАПРОВАДЖЕННЯ СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ? Для ефективної реалізації цієї реформи потрібна насамперед політична воля, котрої в нас відчутно бракує. Реформу державної структури повинна реалізувати влада, тоді як на практиці цю відповідальну справу доручають виконувати самим лікарям. А оскільки чимало медиків висту­пають проти впровадження сімейної медицини, то процес постійно гальмується. СТОР.

14

АНДРІЙ КЛЯНЧИН: РЕФОРМУВАННЯ МЕДИЦИНИ МАЄ ПОЧИНАТИСЯ З ФІНАНСУВАННЯ Зарплата в українській медицині — одне з найболючіших питань. На неї неможливо прожити навіть самому, не кажучи вже про те, щоб утримувати родину. Наприк­ лад, лікар-хірург вищої категорії отримує в перерахунку 150-200 дол. на місяць… Перед тим, як починати реформи в медицині, слід спочатку підвищити якість життя населення та надати достойну зарплатню медичним працівникам. СТОР.

ВІДМІНА

18

НАКАЗУ

№33: ПРОБЛЕМИ

НОВИНИ ПІДВИЩЕННЯ ЗАРПЛАТ ЛІКАРІВ — ПРІОРИТЕТНЕ ЗАВДАННЯ УРЯДУ

ПОЗАДУ ЧИ ПОПЕРЕДУ?

ІРИНА СИСОЄНКО: «НА ВІТЧИЗНЯНУ ТРАНСПЛАНТАЦІЮ КОШТІВ ЗНОВУ НЕ ЗНАЙШЛОСЯ» ПОПУЛЯРНИЙ «СТРЕПСІЛС®» ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ ЗА ПІДРОБЛЕНИМИ ДОКУМЕНТАМИ? ТРІУМФ ТЕТЯНИ ДУМЕНКО: ДЕЦ ІЩЕ РІК ПРАЦЮВАТИМЕ ЗА СТАНДАРТАМИ «ПАПЄРЄДНІКІВ»?

2-5 СТОР.

Сумнозвісний 33-й Наказ, який зазнав чи не найбільше критики й докорів, нарешті канув у Лету. Однак замість тотальної радості медична спільнота відреагувала повною роз­­­губ­леністю. Прихильники відміни наказу вважають це синдромом раба, який не вміє жити на свободі. Опоненти заперечують: відміна рабства не має означати перехід у стан первісного хао­­су. Як зміниться життя галузі завтра? І чи не переслідуватимуть її нові тридцять СТОР. три нещастя?

8

НОВИНИ С О Ц І А Л Ь Н І С ТА Н Д А Р Т И - 2 0 17

ФОРМУЛА МОЗ

ПІДВИЩЕННЯ ЗАРПЛАТ ЛІКАРІВ — ПРІОРИТЕТНЕ ЗАВДАННЯ УРЯДУ

П

ідвищення зарплат працівників освіти та медицини й фінансування медичної реформи є пріоритетними завданнями на наступний рік. Такої думки дотримуються й Уряд, і парламентська більшість. Незважаючи на скрутне становище, необхідно забезпечити у 2017 році збереження та підвищення відповідного рівня соціальних стандартів. Прем’єрміністр України заявив, що Уряд заклав у проект Державного бю-

джету на 2017 рік збільшення заробітної плати лікарям і педагогам у середньому на 20%, та повідомив про заплановане збільшення ресурсу на закупівлю лікарських засобів. Заяви були зроблені під час спільного брифінгу із в. о. Міністра охорони здоров’я Уляною Супрун та Головою Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ольгою Богомолець, а також на засіданні Уряду, яке відбулося 15 вересня. «Ми хотіли б мак-

Cередня заробітна плата окремих працівників сфери охорони здоров’я (ЗА ІНФОРМАЦІЄЮ МІНІСТЕРСТВА ФІНАНСІВ УКРАЇНИ) 8500 7500 7082*

6500 6275*

5500

6031

7910*

7512*

6713

6384

5333

4500 3500

3131

2500

3539

3942

3748

1500 500

01.05.2016

01.01.2017

лікар-терапевт дільничний вищої категорії

01.05.2017 лікар-хірург вищої категорії

01.12.2017 фельдшер вищої категорії

* з урахуванням надбавки за обсяг та якість виконаної роботи (враховано перевищення норми навантаження на лікаря у 1,5 раза та середній розмір надбавки за якість 25%)

симально задовольнити потреби всіх 18 програм, які передбачають придбання ліків для українських громадян через міжнародні організації за прийнятними закупівельними цінами, забезпечивши ефективне використання бюджетних коштів. І дуже важливо, щоб це робилося максимально прозоро», — зазначив Володимир Гройсман. Він також висловив сподівання, що соціальна ініціатива Кабміну отримає підтримку народних депутатів України. «Це абсолютно реальне зростання заробітної плати, яке відповідає можливостям нашої економіки», — наголосив Прем’єр-міністр. Фінансування програм з лікування людей, котрі страждають на онкологічні, серцево-судинні, судинно-мозкові захворювання, ВІЛ-інфекцію/СНІД, гемофілію, вірусні гепатити, розсіяний склероз, цукровий діабет тощо, збільшиться в 1,5 раза. Якщо у 2016 році на це закладалося 3,95 млрд грн, то у 2017-му фінансування збільшиться на 2,1 млрд грн і становитиме близько 6 млрд грн, включаючи витрати на трансплантації та ендопротези. «Це дасть змогу закупити ліки і претендувати на кош­ ти Глобального фонду, завдяки чому ми зможемо наблизитися до 100-відсот­кового виконання держ­ програм. Подібного не було за всі часи незалежності України, і ми це зробимо, бо такий наш обов’язок», — зазначив В. Гройсман. За матеріалами Урядового порталу та УНІАН

КОНСЕНСУС

У КАБІНЕТІ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПРЕЗЕНТУВАЛИ КОНЦЕПЦІЮ МЕДРЕФОРМИ

В

обговоренні проекту впровадження ре­ форми фінансування системи охорони здоров’я, зокрема первинної ланки, а також системи відшкодування вартості ліків і забезпечення їх доступності взяли участь представники Міністерства фінансів, Мініс­ терства соціальної політики, Міністерства регіонального розвитку, народні депутати — члени Комітету Верховної Ради з питань охо­ рони здоров’я, представники міст і областей.

!

2

«МОЗ оцінить наявну інфраструкту­ ру та можливості системи, розробить детальний, реалістичний і чіткий план впровадження змін, а також усі необхідні законодавчі документи, — підсумувала в. о. Міністра охорони здоров’я України У. Супрун у Facebook. — Прем’єр-міністр вітає загальний напрямок змін, запропо­ нований командою Міністерства, і взяв на себе зобов’язання слідкувати за під­

готовкою реформ та всіляко підтримувати ініціативи Міністерства. Разом з Урядом, народними депутатами, представника­ ми регіонів, громадськості, медичними працівниками ми хочемо створити справ­ ді зручну й ефективну систему охорони здоров’я в Україні». За матеріалами Facebook

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ НЕ БУДЕ ПІДВИЩУВАТИ СТАВКУ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ НА ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ. ПРО ЦЕ ЗАЯВИВ МІНІСТР ФІНАНСІВ ОЛЕКСАНДР ДАНИЛЮК. РАНІШЕ ПОВІДОМЛЯЛОСЯ, ЩО МІНФІН РОЗГЛЯДАЄ МОЖЛИВІСТЬ ЗБІЛЬШЕННЯ СТАВКИ ПДВ НА ЛІКИ ІЗ 7 ДО 10%.

Один долар, вкладений у профілактику, принесе 11,5 долара в економіку

К

ошти, спрямовані на охорону здоров’я, повинні сприйматись як інвестиції в економіку, а не як соц­ видатки. Про це заявив заступник Мі­ ністра охорони здоров’я України Павло Ковтонюк під час дебатів в Українському кризовому медіа-центрі, де обговорюва­ лися питання пріоритетності фінансуван­ ня галузей економіки під час розподілу бюджетних видатків. «Люди — найваж­ ливіший наш ресурс, а медицина подовжує тривалість трудового життя. 1 дол., вкладений у профілактику, дасть змогу отримати 11,5 дол. для економіки», — додав він. За його словами, ситуація з охоро­ ною здоров’я впливає також на полі­ тичну стабільність і відчуття людської захищеності: реформу медичної систе­ ми українці включають до п’ятірки най­ важливіших. Зараз понад 600 тис. ро­ дин в Україні щороку зазнають значних фінансових витрат на лікування, а 92% громадян стверджують, що у випадку тяжкої хвороби бояться опинитись у скрутній фінансовій ситуації. Натомість інвестиції в превентивну медицину до­ помогли б підвищити загальний рівень здоров’я, сприяли б ранній діагностиці захворювань та, відповідно, менш затратному і більш успішному лікуванню, а раціональне використання навіть на­ явних коштів підвищило б ефективність функціонування галузі. Таким чином, першочерговим завданням для МОЗ залишається перехід від фінансування ліжко-місця до фінансування послуги. За матеріалами прес-служби Українського кризового медіа-центру

Для впровадження медичного страхування

П

ід керівництвом заступника Мі­ ністра охорони здоров’я Романа Ілика 12 вересня відбулося перше засідання робочої групи з удосконален­ ня нормативно-правових актів з питань акредитації закладів охорони здоров’я. За його словами, це створить переду­ мови для впровадження обов’язкового державного медичного страхування в нашій країні, адже саме акредитація стане важливим критерієм під час від­ бору страховою компанією медичних установ, що відповідатимуть усім ви­ могам до якості. Оновленню підлягає Порядок акре­ дитації закладу охорони здоров’я, затверджений Постановою Кабінету Мініст­рів України від 15.07.1997 р. №765, та її критерії, затверджені Наказом МОЗ України від 14.03.2011 р. №142 «Про вдосконалення акредитації закладів охорони здоров’я». За матеріалами прес-служби МОЗ України

За матеріалами capital.ua

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

30 вересня 2016 року

Г У Ч Н А С П РА В А

ПІД ХІД

ІНТЕРПОЛ СКАСУВАВ РОЗШУК РАЇСИ БОГАТИРЬОВОЇ

А

двокат Дмитро Бєляєв, який представляє інтереси колишнього Віце-прем’єр-міністра, екс-Міністра охорони здоров’я Раїси Богатирьової, заявляє, що Інтерпол припинив розшукові заходи стосовно неї. Рішення про скасування публікації інформації про розшук, так званого червоного повідомлення, було ухвалене в серпні цього року за зверненням сторони захисту Р. Богатирьової. «Листом від 12 серпня 2016 року комісія з контролю за файлами Інтерполу інформувала про прийняття генеральним секретаріатом організації остаточного рішення про відмову в проведенні розшукових заходів щодо Р. В. Бо­г атирьової. Усі країниучасниці повідомлені, що жодні розшукові заходи щодо її особи не здійс­н юються», — наголосив Д. Бєляєв. За його словами, такого рішення Інтерпол добровільно, без судових приписів, по жодному українському політику після подій на Майдані ще не ухвалював: деякі «червоні повідомлення» були лише призупинені (у тому числі міжнародний розшук Р. В. Богатирьової у січні 2016 року). Також Д. Бєляєв зазначив, що в Генеральному сек­ ретаріаті Інтерполу констатували невідповідність застосованої в Україні відносно Р. В. Богатирьової правової процедури. Водночас у Генеральній прокуратурі України за-

явили, що це рішення Інтерполу не вплине на хід досудового розслідування кримінального провадження за підозрою колишньої чиновниці в незаконному заволодінні бюд­жетними коштами в особливо великих розмірах. «Це рішення жодним чином не впливає на хід і результати попереднього розслідування в цьому кримінальному провадженні, зокрема підозрювана Р. Богатирьова перебуває в розшуку за скоєння особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України. Рішенням суду дано дозвіл на її затримання і доставку до суду», — йдеться в повідомленні ГПУ. Заз­начається, що постановою Печерського райсуду Києва 23 липня 2015 року розпочато процедуру заочного провадження стосовно Р. Богатирьової у зв’язку з перебуванням підозрюваної в міжнародному розшуку. В 2015 році Генпрокуратура з метою отримання доказів її протиправної діяльності на п ра ви ла до ком пе т е н т н и х органів різних держав запити щодо надання міжнародної правової допомоги, й вони досі перебувають в іноземних установах. З огляду на нові обставини Генпрокуратура звернулася до Печерського райсуду Києва для отримання дозволу на проведення спеціального досудового розслідування (заочного проваджен-

ня) стосовно Р. Богатирьової тепер у зв’язку із тим, що вона умисно ухиляється від слідства та суду. Досудове розслідування справи ексМіністра нині — на завершальному етапі: «матеріали для розгляду справи по суті будуть надані в суд у стислі терміни». У МВС України також дещо здивовані рішенням та аргументацією Інтерполу й не мають наміру припиняти розшук. «Дійсно, нам надійшов офіційний документ про відмову Інтерполу брати участь у розшуку Р. Богатирьової, оскільки вони нібито вбачають у цьому переслідуванні політичні мотиви. Утім, це не означає, що ми відмовимося від її розшуку — використовуватимемо інші законні засоби і канали», — сказав директор Департаменту комунікації МВС України Артем Шевченко. Нагадаємо: Р. Богатирьову оголосили в розшук по Україні в жовтні 2014 року за підозрою в розкраданні бюджетних коштів на суму 6,5 млн грн у 2012 році під час закупівель імунобіологічних препаратів, лікарських засобів і медичного облад­нання. Екс-Міністр перебувала в міжнародному розшуку Інтерполу із січня 2015 року.

ТРІУМФ ТЕТЯНИ ДУМЕНКО: ДЕЦ ІЩЕ РІК ПРАЦЮВАТИМЕ ЗА СТАНДАРТАМИ «ПАПЄРЄДНІКІВ»?

У

конкурсі на посаду гендиректора Дер­ж авного експертного центру Міністерст­ва охорони здоров’я України перемогла Тетяна Думенко — відкритий відбір серед претендентів відбувся в Міністерстві 21 вересня. Усього в конкурсі взяли участь п’ятеро осіб. За повідомленням прес-служби МОЗ, двоє відсіялися ще на першому етапі конкурсу — розкритті пакетів документів, поданих кандидатами. Залишилися три кандидати, з яких більшістю голосів учасники конкурсної комісії обрали Тетяну Думенко. Договір з переможницею укладено на рік. Але, незважаючи на декларовану МОЗ відкритість конкурсу, є підстави вважати,

З

аступник Голови Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Ірина Сисоєнко вимагає присвятити окреме засідання Комітету проблемі видатків на трансплантацію, запросивши на нього в. о. Міністра охорони здоров’я. «Уляна Супрун пообіцяла зробити все можливе, аби трансплантація в Україні стала реальністю, — написала вона у Facebook. — Але в проекті Держбюджету на 2017 рік, крiм закупiвлi препаратів для імуносупресивної терапії, не передбачено жодної копійки на побудову системи трансплантації. А Україні потрібні: служба транспланткоординації; реєстр реципієнтів (листи очіку­­вання); обладнання для медичних закладів, зокрема для фіксації смерті головного мозку. І найголовніше: ми повинні закупити штучні серця задля пацієнтів, які пот­ ребують пересадки цього органа, адже вони дають їм можливість дочекатись трансплантації, поки бюрократи в кабінетах погодять усі довідки, поки держава перерахує кошти. Знову фінансувати трансплантацію для українців за кордоном — це не державний підхід!»

За матеріалами Управліннія зв’язків із громадськістю та ЗМІ Генпрокуратури, ІА «Українські Новини» та УНІАН

ВІД К РИ Т ИЙ «ВІД БІР»

що ім’я переможниці конкурсу було відоме заздалегідь. Ще в серпні портал ЛікіLeaks, котрий спеціалізується на скандалах і конфліктах у медико-фармацевтичній галузі, стверджував, що попереднього директора ДЕЦ Тетяну Талаєву звільнили саме з метою розчистити місце для Тетяни Думенко. Адже крім роботи на посаді директора Департаменту раціональної фармакотерапії та супроводження державної формулярної системи ДЕЦ вона встигала активно співпрацювати одразу з кількома добре відомими у фармацевтичному світі організаціями та фондами: SIAPS, Всеукраїнською мережею ЛЖВ, БФ «Пацієнти України», фондом «Відродження» та іншими. Також, за даними ЛікіLeaks, Тетяна Думенко є креатурою добре відомого «хрещеного батька» українського фармацевтичного ринку Бориса Литовського, який добре знається на впорядкуванні потоків, пов’язаних з реєст­ рацією ліків. Інтернет-видання «Ракурс» в аналітичному матеріалі «МОЗ і смілива команда — допоможуть чи нашкодять» (від 09.09.2016 р.) стверджує, що Т. Думенко — добра подруга Талаєвої, і рокіровка зі зміною керівника

Ірина Сисоєнко: «На вітчизняну трансплантацію коштів знову не знайшлося»

ДЕЦ, коли вона стала в. о. гендиректора цього відомства, відбулася у швидкому темпі (їй довелося перервати свою відпустку, а інформація про нового керівника з’явилася на сайті МОЗ із запізненням). Саму ж Т. Та­лаєву проштовхувала вгору сумнозвісна Р. Богатирьова. Саме остання погодила її призначення на посаду заступника гендиректора ДЕЦ. Як би там не було, варто констатувати, що функціонери ДЕЦ часів Богатирьової діють і перемагають. Не варто забувати й про те, що в ті самі часи Т. Думенко очолювала Департамент раціональної фармакотерапії та супроводження державної формулярної системи ДЕЦ, який мав і має досить високі корупційні ризики. Тому відкритим залишається питання, чи врахувала поважна комісія МОЗ, що наділила Тетяну Михайлівну широкими повноваженнями (а відповідав за цей процес заступник Міністра охорони здоров’я Роман Ілик), хоча б її «заслуги» із впровадження на український ринок препаратів сумнівної якості? За матеріалами прес-служби МОЗ України, інтернет-видання «Ракурс», порталу ЛікіLeaks

За матеріалами Facebook

! КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ВИМАГАТИМЕ ВІД КОМІТЕТУ З ПИТАНЬ БЮДЖЕТУ Й ПРЕМ’ЄРМІНІСТРА 4 МЛРД ГРН НА ФІНАНСУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ. «ЯКЩО МИ ВИЙДЕМО ІЗ 4 МЛРД, А ЗАЛИШАТЬ ХОЧА Б 2-3, ТО В ЦІЛОМУ АКАДЕМІЮ МИ ВРЯТУЄМО», — ЗАЯВИВ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ ЦЬОГО ПИТАННЯ НА ЗАСІДАННІ ПРОФІЛЬНОГО КОМІТЕТУ НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ ОЛЕКСАНДР БІЛОВОЛ. За матеріалами youtube.com

3

НОВИНИ Н А ЗА Х ИСТ ПРА В ЛЮД ИНИ

ВА Ж ЛИВО

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД МАЄ ВІДМІНИТИ РОЗПОДІЛ ВИПУСКНИКІВ

Українці знову лікуватимуться за кордоном

онстит у ційний Суд почав розгляд справи про відповід­ ність Конституції України Постанови Кабінету Міністрів від 22.08.1996 р. №992 «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, під­ готовка яких здійснювалась за державним замовленням». Як заз­ начається в поданні, згідно із цим документом випускники вишу, що навчалися за спеціальностями медичного профілю, зобов’язані відпрацювати згідно з державним розподілом не менше 3 років, а в разі відмови — відшкодувати в держбюджет вартість навчання і компенсувати всі витрати. На думку ініціаторів подання, народних депу татів Костянти­ на Яриніча та Ірини Сисоєнко, обов’язковість такого відпрацю­ вання або відшкодування вартості навчання порушує конституційне право на працю, яка вільно обира­ ється випускником або на яку він добровільно погоджується (ст. 43 Конституції). Також ці вимоги по­ рушують право на безоплатність

абмін здійснив перерозподіл коштів державного бюджету, передбачених МОЗ на 2016 рік, збільшивши видатки за програмою «Лі­ кування громадян України за кордоном» на суму 183,8 млн грн. Таке рішення ухва­ лене на засіданні Уряду 8 вересня, пові­ домив Міністр Кабінету Міністрів України Олександр Саєнко. Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» на фінан­ сування цієї програми було закладено 203,9 млн грн, що задовольнило потребу лише на 57,5% і дало змогу оплатити лі­ кування за кордоном 75 особам. Нині, за інформацією МОЗ, на обліку перебуває ще 46 пацієнтів, яким необхідне лікування за межами країни.

К

вищої освіти в державних і кому­ на льних навча льних зак ладах (ст. 55) та суперечать зобов’язанням держави дотримуватися міжнарод­ ної Конвенції про скасування при­ мусової праці. У Facebook К. Яриніч, зокрема, написав: «Особливу увагу хотів би звернути саме на майбутніх лі­ карів, сьогоднішніх студентів, які знайшли час прийти до Конститу­ ційного Суду й розповіли про ре­ альний стан речей, із якими стика­ ється кожен випускник медичного вишу під час так званого «прозо­ рого» державного розподілу! Яких зусиль вартує молодому фахівцю відкараскатись від направлення на периферію без забезпечення еле­ ментарних умов для роботи та про­ живання! І найгірше, що молодого лікаря ніхто не питає! То чи буде в таких умовах та з такою заробіт­ ною платою молодий фахівець пра­ цювати за спеціальністю? Мабуть, ні! А потім і маємо гострий дефі­ цит кадрів в охороні здоров’я. Бо з самого початку фахового станов­ лення студента як лікаря у нього

вбивають мрію носити це почесне звання! Я покладаю надії на те, що те­ пер, з початком розгляду справи в Конс­титуційному Суді, Уряд швид­ ко акти­візується з напрацюванням механізму вирішення такої ситу­ ації! Та й нічого особливого при­ думувати не потрібно. Відкрийте реєстри вакантних посад медич­ ного профілю у всіх районах кра­ їни, забезпечте їх достовірність, прозорість та повноту, впровадь­ те елект­ронну систему розподілу (праце­в лаштування) студентів на кшталт електронної системи MATCH, що враховує інтегральний рейтинговий показник випускни­ ка, та, що найважливіше, створіть економічні і соціальні умови для заохочення (а не примусу!) меди­ ка йти працювати в сільську міс­ цевість. Відповідні законопроекти 3312-д, 1332, 1273, які покликані це зробити, мною разом із колега­ ми давно зареєстровані й очікують свого розгляду у Верхов­ній Раді». За матеріалами Facebook

ПЕРШИЙ ЗА СК АНД А ЛАМИ

ЧИ ВИПРАВИТЬ УЛЯНА СУПРУН СИТУАЦІЮ В НМУ ІМ. О. О. БОГОМОЛЬЦЯ?

В

сеукраїнська молодіжна громадська організація «Студентське братство» в черговий раз звертає увагу керівника МОЗ України на методи управління першим медичним вишем країни, які призвели до стрімкого падіння рейтингу НМУ ім. О. О. Бого­ мольця та якості освіти. На прес-конференції, котру провели активісти і співробітники НМУ 8 вересня, зокрема стверджувалось: в універ­ ситеті продовжуються безпідставні звільнення співробітників, включаючи професорів, яких замінюють особами, наближеними до сім’ї ректора Катерини Амосової. У зверненні, яке передано в. о. Міністра охорони здоров’я України Уляні Супрун ще 13 серпня, викладені результати громадського моніторингу стосов­ но всіх порушень команди Амосової за час її керування освітнім закладом. За словами ак­ тивістів, Уляна Супрун вже заявила публічно: «Я готова діяти заради того, аби перевірити і виправити ситуацію в університеті». Член правління ВМГО «Студентське братст­во» Уляна Ковальчук повідомила, що за зверненням Ольги Богомолець до прокура­ тури щодо корупції в НМУ, яке супроводжува­ лося документами на 245 сторінках, поруше­ но нове кримінальне провадження, пов’язане зі зловживаннями Катерини Амосової. «Про­ куратура в особі заступника прокурора Ана­ толія Коржа перевірила матеріали звернення Ольги Богомолець і чітко зазначила, що, згід­ но з актом Держфінінспекції, службові особи НМУ вчинили розтрату бюджетних коштів на загальну суму 73 млн грн», — повідомила У. Ковальчук. Крім того, «Студентське братство» опри­ люднило результати державного галузевого моніторингу 14 медуніверситетів і трьох зак­ ладів післядипломної освіти МОЗ за останні

4

три роки. Документи свідчать, що НМУ пере­ містився в рейтингах з перших місць на остан­ нє — 17-те. «Якщо в 2013 році НМУ посідав перші-другі місця серед вишів за такими по­ казниками, як навчально-методична, виховна, лікувальна робота тощо, то в рейтингу за 2015 рік він за всіма сумарними показниками — на самому дні, — заявив студент НМУ, активіст організації Роман Романюк. — Адміністрація університету має час на те, щоб заробляти на ньому гроші, але на навчання студентів у неї за­ звичай часу не вистачає. Наприклад, з початку навчального року й досі немає постійного роз­ кладу. Він змінюється щодня — раніше такого ніколи не було». Також у зверненні «Студентського брат­ ства» до керівника МОЗ міститься заклик «зупинити «чистку», заплановану ректором НМУ на 18 кафедрах у вересні, яка при­ зведе до звільнення решти незалежних від ректорської «сім’ї» викладачів». Серед та­ ких кандидатів на звільнення — професор кафедри внутрішньої медицини №1, Голова Українського товариства терапевтів В’ячеслав Пєрєдєрій. «Нам, студентам 4-го курсу НМУ, повідомили, що підручник професора В. Пє­ рєдєрія не рекомендований до вивчення, хоча насправді студенти і викладачі вважають, що він є значно кращим і набагато змістовнішим за заплутану книжку К. Амосової з того само­ го предмету, але нас змушують вчитися саме по ній», — повідомив Р. Романюк. Присутній на прес-конференції В’ячеслав Пєрєдєрій розповів, що ректор відмовилася підтримати 15 із 16 його письмових пропозицій щодо розвитку освіти й науки в університеті. Крім того, усупереч нормам академічної етики, вона зажадала стати співавтором підручника, який готувався до друку, але Пєрєдєрій відмо­

вив ректору в такому фіктивному співавторст­ ві. ВМГО «Студентське братство» також нага­ дала, що тільки 3 з 7 проректорів НМУ мають медичну освіту. «Можливо, через це й падає якість освіти. Майбутніх лікарів навчають люди, які самі не є лікарями», — зазначила У. Ковальчук. Тому одна з вимог активістів — «припинити оголошений у травні дивний кон­ курс на заміщення всіх 18 посад, які обій­мають люди, не згодні з К. Амосовою чи незалежні від неї. Якщо не припинити витіснення найкращих професорів, деградація університету стане не­ зворотною», — вважають вони. Як приклад дивної кадрової політики на­ водиться призначення деканом медичного факультету №2 Н. Літвінової — асистента кафедри, очолюваної чоловіком К. Амосової В. Мішаловим: не маючи навіть вченого зван­ ня, вона вже доросла до посади Голови Вченої ради медичного факультету №2. Раніше такі посади обіймали лише авторитетні професори. Відповідаючи на питання журналістів про те, хто «кришує» корупцію в НМУ, учасники пресконференції назвали членів Наглядової ради університету Ганну Гопко та Лілію Гриневич. «Остання навіть зверталася до Генпрокурату­ ри й Мінюсту з метою перевірити законність дій та реєстрації ВМГО «Студентське брат­ ство» замість того, аби боротися з корупцією К. Амосової. До того ж, члени Наглядової ради підписали звернення із засудженням перевір­ ки НМУ профільним Міністерством у жовтні минулого року. Що це, як не пряма підтримка корупціонерів і гальмування спроб аналізу фі­ нансово-господарської діяльності НМУ?» — запитують громадські активісти, повідомляючи при цьому, що в Кабінеті Міністрів уже пере­ бувають депутатські запити про необхідність негайного розриву контрак­ту МОЗ із ректором К. Амосовою «через порушення умов контракту та катастрофічне падіння рейтингу вишу». За матеріалами ІА «Українські Новини»

К

Створюється національний реєстр донорів

П

роект Закону України «Про до­ норство крові та її компонентів» обговорили на засіданні Коорди­ наційної робочої групи експертів з питань розвитку служби крові України, що відбу­ лося 13 вересня під керівництвом заступ­ ника Міністра охорони здоров’я з питань євроінтеграції Оксани Сивак. Проект заснований на моделі, в осно­ ві якої — забезпечення можливості для кожного громадянина отримувати якіс­ ні, інфекційно й імунологічно безпечні компоненти донорської крові. Учасники засідання узгодили залучення до рефор­ мування служби крові експертів Євро­ пейської комісії, Центрів контролю та профілактики захворювань (CDC, США), а також Американського міжнародного альянсу охорони здоров’я (AIHA). За матеріалами прес-служби МОЗ України

! КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПІДТРИМАВ ІНІЦІАТИВУ МОЗ ЩОДО ВИДІЛЕННЯ КОШТІВ НА ПРИДБАННЯ ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ДЗ «НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ МЕДИЧНИЙ РЕАБІЛІТАЦІЙНОДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР МОЗ УКРАЇНИ» — ОДНОГО З ДВОХ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОГО ЗНАЧЕННЯ З НАДАННЯ ВИСОКОСПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ. За матеріалами прес-служби МОЗ України

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

30 вересня 2016 року

П І Д С У Д Н А С П РА В А

ГРОШІ ВСЕ

ПОПУЛЯРНИЙ «СТРЕПСІЛС®» ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ ЗА ПІДРОБЛЕНИМИ ДОКУМЕНТАМИ?

П

редставники компанії ТОВ «Реккітт Бенкізер Україна» за попередньою змовою ввозили на митну територію України харчові добавки «Стрепсілс®» різних видів, реалізовуючи їх як лікарські засоби. Вони обвинувачуються за ч. 2 ст. 190 Кримінального Кодексу України (шахрайство, скоєне повторно, або за попередньою змовою групи осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому). Справа кваліфікується як невідкладна. Також уповноваженим особам компанії інкримінується факт подачі в ДП «Державний експертний центр МОЗ України» підроблених доку-

ментів, на підставі яких харчові добавки «Стрепсілс®» різних видів були зареєстровані як лікарські засоби — у наявності ознаки кримінального злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 Кримінального Кодексу України (підробка документів, печаток, штампів і бланків). Усі ці відомості містяться в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 25.08.2016 р., оприлюдненій у Єдиному реєстрі судових рішень. У рамках кримінального провадження, у липні 2016 року проведено обшук за місцем реєстрації ТОВ «Реккітт Бенкізер Україна» з метою вилучення документів, пов’язаних із ввезенням і реаліза-

цією препаратів «Стрепсілс®». Під час обшуку вилучено 39,3 тис. дол. Власник коштів намагався повернути їх через Апеляційний суд, вважаючи, що вони не підлягали вилученню, проте правомірність цієї процедури було підтверджено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін. Розслідування проводилося слідчими Головного управління Національної поліції в м. Києві за матеріалами Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ. За матеріалами Pharma.net.ua

ІНСУЛІНОВО - ЦІНОВИЙ ШОК

ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ГІГАНТІВ ELI LILLY, NOVO NORDISK І SANOFI ЗВИНУВАТИЛИ В ТІНЬОВОМУ ЦІНОУТВОРЕННІ

Н

езважаючи на звичні тези про те, що жорстка конкуренція знижує ціни, американський фармацевтичний ринок доводить зворотне: ціни на найпопулярніші інсуліни неухильно зростають. Про це повідом­ ляє одне з найвпливовіших світових інтернет-видань Business Insider (понад 220 млн читачів на місяць). З’ясувалося: щомісячні витрати деяких американців, які страждають на цукровий діабет, більші, ніж платежі за іпотекою. Цей несподіваний висновок може призвести до найсерйозніших наслідків для компаній-фармгігантів. У більшості галузей конкуренція сприяє зниженню цін. У випадку ж з інсулінами конкуренція «крокує в ногу» з їх зростанням. І це не дуже схоже на випадковість. Найбільшими виробниками інсуліну для фармацевтичного ринку США є три компанії — Eli Lilly (США), Novo Nordisk (Данія) і Sanofi (Франція). У 2001 році флакон інсуліну тривалої дії «Лантус» компанії Sanofi уперше з’явився на ринку США і реалізовувався за ціною 34,81 дол. В останній раз Sanofi підвищила ціну на «Лантус» в 2014 році — до 248,51 дол. Зростання вартості — 614%. У 2006 році під брендом «Левемір» на ринок США вийшов інсулін компанії Novo Nordisk за ціною 66,96 дол. «Левемір» мав стати головним конкурентом «Лантуса» та виводився на ринок із ціною, порівняною з тодішньою вартістю препарату виробництва Sanofi. Зараз «Левемір» коштує близько 269 дол. Зростання — 300%. Якщо в 1996 році ціна на «Хумалог» компанії Eli Lilly становила 20,82 дол., то нині — 255,40 дол. «Божевільне зростання ціни — 1124% за два десятиліття!» — жахаються журналісти Business Insider.

!

Ще один бренд компанії Novo Nordisk — «Новолог» — був запущений у серпні 2001 року за ціною на рівні 39,75 дол., яка вже в липні 2016 року зросла до 255,40 дол. — на 543%. Отже, як бачимо, жорстка конкуренція не змусила компанії знизити вартість препаратів. Навпаки — має місце суттєве зростання, причому явно синхронізоване. Характеризуючи ринок інсулінів, експерти навіть вживають термін «тіньове ціноутворення» (shadow pricing). У відповідь на досить жорсткі питання, порушені Business Insider, один з представників Novo Nordisk опосередковано визнав синхронність ціноутворюючих дій виробників, заявивши: «Компанія моніторить зміни цін за допомогою різних баз даних, і ми завжди контролювали ринок так само щільно, як це роблять й інші фірми». Представник Eli Lilly заз­начив, що компанії мають справу з одними й тими самими суб’єктами системи охорони здоров’я — керівниками аптек, страховими компаніями, які однаково впливають на рішення з ціноутворення конкуруючих фірм. І тільки прес-служба Sanofi зайняла дивну позицію: з її відповіді журналу виходить, що вона встановлює ціни на свої препарати, незважаючи на конкурентів. Цей інсуліново-ціновий скандал може вдарити по всіх трьох фармацевтичних гігантах. Адже на розгляд Конгресу США сенатором Джоном МакКейном і членом Палати представників США Яном Шаковскі внесено законопроект «Про справедливі ціни на ліки», згідно з яким фармкомпанії зобов’язані погоджувати підвищення вартості препаратів з американською владою та надавати дані про вартість розробки ліків і результати їх клініч-

них випробувань, про витрати на маркетинг і рекламу, а також про прибуток від продажу. Виробників зобов’яжуть звітувати міністерству охорони здоров’я про намір підвищити вартість препаратів більше ніж на 10% не менше ніж за 30 днів до запланованого здорожчання. Водночас, найбільша компанія медичного страхування США UnitedHealth Group Inc. оголосила, що з 2017 року перестане надавати страхове покриття на деякі брендовані лікарські засоби фармацевтичних компаній Sanofi, Amgen, Novo Nordisk, Eli Lilly та Novartis і зверне увагу на дешевші препарати. Зокрема будуть змінені умови страхового покриття інсулінів тривалої дії. Воно більше не поширюватиметься на інсулін «Лантус» французької компанії Sanofi. Дешевший біосиміляр «Басаглар» компанії Eli Lilly, генериковий препарат, буде покриватися за першою категорією. «Левемір» датського фармвиробника Novo Nordisk перейде з першої категорії страхового покриття в другу. Раніше інший американський оператор страхування CVS повідомив про виключення з переліку лікарських засобів, вартість яких відшкодовується, основного інсулінового препарату французької фармацевтичної компанії Sanofi «Лантус» і надання переваги дешевшому біоаналогу «Басаглар» від Eli Lilly. Ця страхова компанія не буде покривати й вартість нового інсуліну Toujeo від Sanofi. Зі страхового покриття також виключено Neupogen американської біотехнологічної компанії Amgen. Заміною йому стане біосиміляр «Зарксіо» виробницт­в а Novartis. За матеріалами Pharma.net.ua та інтернет-видання «Фармвестник»

ВСЕСВІТНЯ ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЗМЕНШИТЬ ОБСЯГ КОШТІВ, ЩО ВИДІЛЯЮТЬСЯ НА БОРОТЬБУ З ПОЛІОМІЄЛІТОМ, ІЗ 7,4 МЛН ДОЛ. У 2016-2017 РОКАХ ДО 5,9 МЛН ДОЛ. У 2018-2019 РОКАХ. ЕКСПЕРТИ ВВАЖАЮТЬ: РІВЕНЬ ПОШИРЕНОСТІ ЗАХВОРЮВАННЯ ЗНИЗИТЬСЯ, А ДЕЯКІ КРАЇНИ БУДЕ ВИЗНАНО ВІЛЬНИМИ ВІД ПОЛІОМІЄЛІТУ. НАТОМІСТЬ НА БОРОТЬБУ З ІНФЕКЦІЙНИМИ ХВОРОБАМИ У 2018-2019 РОКАХ ВООЗ ПЛАНУЄ ВИТРАТИТИ 35 МЛН ДОЛ. За матеріалами УНІАН

Sanofi відкликає великі партії ліків з країн ЄС через плутанину

Ч

еська компанія Zentiva, генериковий підрозділ французької фармкомпанії Sanofi, відкликала з торговельних мереж Польщі, Литви, Угорщини та Румунії десятки тисяч упаковок препаратів Atram, Neurol, Prednison і Oksazepam.Пояснюється це тим, що через плутанину на виробництві склад цих препаратів не відповідає зазначеному на упаковці. «Виробник не може гарантувати, що пацієнт отримає саме ті ліки, які йому виписали. Це занадто великий ризик», — заявили в чеському державному департаменті з контролю за медикаментами. Представники фармкомпанії повідомили, що збільшать кількість регулярних внутрішніх перевірок для недопущення подібних помилок. В основному ревізори перевірятимуть відповідність підрозділів вимогам стандартів належної виробничої практики (GMP). За матеріалами vademec.ru та прес-релізу компанії Zentiva

Знижені ціни на вакцини для дітей біженців: із 65 до 3 доларів за дозу

Б

ританська фармацевтична компанія GlaxoSmithKline під тиском неурядової міжнародної організації «Лікарі без кордонів» погодилася знизити ціну на пневмококову вакцину. Обурення «Лікарів без кордонів» викликало те, що в Греції для щеплення дітей — біженців із Сирії, Іраку й Афганістану їм довелося купувати вакцину в аптеках по 65 дол. за дозу. Як заявили в GSK, вакцина Synflorix проти пневмонії та інших захворювань, поставлятиметься для дітей біженців по 3,05 дол. за дозу, але тільки через відомі громадські організації. Раніше GSK продавала цей препарат за ціною 3,05 дол. за дозу лише в найбідніших країнах світу. За матеріалами інтернет-видання «Фармвестник»

Кардіохірурги просять «сотні мільйонів»

Е

кспертне співтовариство планує в жовтні подати в Кабінет Міністрів України програму профілактики, лікування і реабілітації серцево-судинних захворювань (ССЗ). Про це повідомив директор Національного наукового центру «Інститут кардіології ім. акад. М. Д. Стражеска» Володимир Коваленко. Заплановано закупівлю штучних клапанів серця та інших витратних матеріалів, які необхідні для виконання складних кардіохірургічних втручань у дітей і дорослих. В. Коваленко зазначив: «Попередні розрахунки показують, що це значна сума — сотні мільйонів гривень. Наприклад, тільки на інтервенційні кардіотехнології у 2017 році планується витратити близько 660 млн грн». За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

5

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

СПРАВЕДЛИВІ ВИМОГИ ЧИ «ГРА ПО-ЧОРНОМУ»? У матеріалі «На межі страйку» («ВЗ» №37-38 від 16 вересня) ми розповіли про гостру ситу­ ацію, спричинену відміною виплати надбавок до заробітної плати медикам КП «Львівська станція швидкої медичної допомоги». Після кількох пікетів, проведених працівниками станції, розпорядження Департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА «Про оптимізацію мережі та видатків бюджетних установ області», яке призвело до збурення, було скасоване, а всі надбавки обіцяли повернути. Проте це рішення розв’язало не всі проблеми і лише тимчасово зменшило напругу. А медики, як і обіцяли, готові йти далі та висувають нові вимоги.

Галина ГУК, співзасновник первинної організації Вільної профспілки медичних працівників України КП «Львівська станція швидкої медичної допомоги», лікар першої категорії підстанції №1

Н

аступного дня після другого, уже спільного з працівниками КЗ «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», мирного пікету 13 вересня під стінами облдержадміністрації ініціативна група у складі представників профспілок зустрілася із Головою Львівської ОДА Олегом Синюткою і передала йому особисто всі вимоги медиків. Очільник облдержадміністрації пообіцяв відновити виплати в повному обся­зі. Варто відзначити, що це питання також не залишиться поза увагою Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана, оскільки 8 вересня народним депутатом України Оксаною Білозір було зареєстровано відповідне звернення до Глави Уряду з проханням ініціювати перевірку відповідності чинному законодавству України рішення Департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА про зняття надбавок до наших заробітних плат. Уже після пікетування ми дізналися, що напередодні, 12 вересня, головний лікар КП «Львівська станція швидкої допомоги» Наталія Поважук підписала наказ №114 щодо втрати чинності попереднього наказу про скасування надбавок та їх повного відновлення із 1 вересня. Нам уже виплатили аванс із частиною додаткових коштів, проте виконаними обіцянки можна буде вважати лише після отримання зарплатні. Також Голова ОДА пообіцяв переконати депутатів Львівської обласної ради перерозподілити 5,5 млн грн, які попередньо були виділені на їх потреби, на покриття вимог медиків. Проте наш колектив не обмежується поверненням чесно зароблених коштів. Перш за все нас непокоїть питання збереження цих виплат після об’єднання КП «Львівська станція швидкої медичної допомоги» із КЗ «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» у єдиний заклад, оскільки працівники згаданого центру із січня 2015 року взагалі не отримують жодних доплат. Гарантії із цього приводу ми отримали від Голови облдержадмініст­р ації. Також ми прагнемо змін на законодавчому рівні й плануємо подати звернення до Уряду з пропозицією прибрати в Постанові Кабінету Міністрів України від 27.03.2013 р. №199 «Деякі питання оплати праці медичних працівників системи

6

екстреної медичної допомоги» частку «до» у формулюванні «надбавки у розмірі до 20 відсотків посадового окладу», аби унеможливити подальші маніпуляції та спекулювання на цю тему. Також плануємо ініціювати колективний трудовий спір й надалі вимагати зрівняти мінімальну зарплату та прожитковий мінімум. Усе ще залишається відкритим питання щодо оновлення автопарку, адже в обласному бюджеті наразі немає на це коштів. Щодо його вирішення Голова облдержадміністрації порадив нам звернутися до депутатів Львівської міської ради, оскільки міський бюджет було перевиконано, тож на це можуть бути виділені додаткові кошти. Наразі юристи готують відповідне звернення. Після врегулювання вищезазначених питань постало ще одне, чи не найважливіше — усунення Наталії Поважук з посади головного лікаря КП «Львівська станція швидкої медичної допомоги». Уже сформульовано колективне звернення працівників нашого закладу до керівництва області, де викладено найважливіші причини незадоволення роботою Н. Поважук, серед яких — порушення чинного законодавст­ ва (наказ про зменшення виплат було видано без попереднього ознайомлення із ним колективу), недостатнє матеріально-технічне оснащення КП «ЛСШМД», скарги на постійне надання послуг із платного перевезення під час обслуговування різних заходів, що призводить до зменшення кількості бригад на змінах і збільшення навантаження на працівників, тощо. Наразі триває збір підписів працівників колективу під цим зверненням, а також проходить анонімне онлайн-опитування щодо того, чи задоволені вони якістю роботи та станом КП «ЛСШМД» за керівництва Наталії Поважук. До слова, працівники 3-ї та 5-ї підстанцій відчувають певний тиск з боку їх керівництва після підписання цього звернення. Особисто я вважаю, що неправильно звинувачувати в усьому головного лікаря. Проте колектив, з огляду на всі негаразди, вимагає її усунення з посади.

«

Наталія ПОВАЖУК, головний лікар КП «Львівська станція швидкої медичної допомоги»

Н

адбавки до заробітної плати працівникам швидкої медичної допомоги ми справно виплачували з 1 жовтня 2013 року, щойно їх було затверджено Кабміном. У мене жодного разу не виникало думки стосовно зменшення розміру таких виплат, хоча я отримувала певні зауваження від керівництва з цього приводу, оскільки зайвих грошей у бюджеті не було. Проте нам вдалося зберегти згадані надбавки на тому самому рівні й захистити інтереси працівників. Тим більше, я достеменно знаю, що ми були однією з небагатьох установ в Україні, які щомісяця виплачували двічі по 20% протягом трьох років, — у більшості закладів держави працівники отримували від 1 до 5% із максимально можливих 40%. Проте цього року в умовах великого дефіциту бюджету (нам було виділено лише 49 із необхідних 62 млн грн) та відповідно до вимог бюджетного кодексу, де чітко зазначено, що ці виплати здійснюються за умови виконання кошторисних призначень, довелося їх зменшити. Жодних кошторисних призначень не було, отже, іншого виходу я не мала. Як головний лікар я підпорядковуюсь Департаменту охорони здоров’я ОДА і виконую всі розпорядження, у тому числі й ті, що стосуються фінансування. Крім того, у Постанові Кабінету Міністрів України від 27.03.2013 р. №199 «Деякі питання оплати праці медичних працівників системи екстреної медичної допомоги», яка регламентує надбавки до зарплат, є камінь спотикання у формулюванні розміру виплат — «до 20 відсотків», що й провокує всі маніпуляції. Формулювання мало б звучати так: «призначити 20 відсотків як обов’язкову виплату», і тоді ці ви-

ГОЛОВА ОДА ПООБІЦЯВ ПЕРЕКОНАТИ ДЕПУТАТІВ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ ПЕРЕРОЗПОДІЛИТИ 5,5 МЛН ГРН, ЯКІ ПОПЕРЕДНЬО БУЛИ ВИДІЛЕНІ НА ЇХ ПОТРЕБИ, НА ПОКРИТТЯ ВИМОГ МЕДИКІВ

«

датки автоматично стали б такими. Але ж кількість цих відсотків однозначно не затверджена, а власне нарахування за серпень здійснюються у вересні. Тоді постає логічне питання: у чому ж полягає порушення з мого боку? Адже за умови нечіткості визначення розміру таких виплат згідно із чинним законодавством жодних порушень, а тим паче заднім числом, мною допущено не було. Медична галузь недофінансована загалом. Тому потрібно ставити питання глобальніше і не до мене. Ситуація в державі вимагає докорінних змін, крім того, кожен має розпочинати із себе. Ми, власне, так і зробили. Я — лікар із 30-річним стажем і усіма можливими званнями та категоріями у медичній галузі й позиціоную себе як керівник-менеджер, що якісно виконує свої обов’язки. Тому ми й обслуговуємо всі можливі заходи. Як неприбутковій організації, згідно із чинним законодавством, після укладення відповідних угод нам вдається самим заробляти певні кошти. За їх рахунок шиємо уніформу для медичних працівників, закуповуємо сумки, прид­б али понад 30 комп’ютерів, крісла, копіювальну техніку на кожну підстанцію. За моєї ініціативи також було створено нав­ чально-тренувальний клас, до речі, знову ж таки за рахунок позабюджетних коштів. Ми покращили роботу диспетчерів, і виклики тепер обслуговуються набагато оперативніше, ніж раніше. Крім того, спеціально для нас було розроблене програмне забезпечення, котре дає змогу проводити ретельний аналіз чисельних показників: від відсоткового співвідношення між статями, віковими категоріями до типів захворювань і місця проживання пацієнтів, а також унікальну можливість прогнозувати зростання частоти того чи іншого захворювання. Це, своєю чергою, збільшує швидкість нашого реагування.

GPS-навігатори на кожну машину швидкої допомоги було встановлено також за рахунок залучення позабюджетних коштів. Тепер ми можемо бачити місце перебування кожної бригади, а не шукати за допомогою рації, як колись. Завдяки цьому збільшилася швидкість, із якою встигаємо надати допомогу постраждалим, наприклад, унаслідок ДТП. До встановлення цих засобів на 867 ДТП у 2010 році смертність потерпілих до приїзду медиків становила 5,5% (або 49 випадків). За 2015 рік цей показник зменшився до 32 смертей на 1090 випадків, що дорівнює 2,9%. Хіба можна не враховувати такого зрушення, адже це — врятовані людські життя? Щодо автомобілів швидкої допомоги, то це питання поза моєю компетенцією і навіть поза компетенцією Департаменту охорони здоров’я ОДА. Я цілком розумію й підтримую вимоги стосовно придбання нових машин, проте їх закупівля жодним чином не залежить від головного лікаря. Отже, усі звинувачення мене в бездіяльності — цілком безпідставні. Іще хотіла б додати: безперечно, кожна людина має право на власну думку та позицію, але вони повинні ґрунтуватися на фактах і доказах, а не суб’єктивному ставленні до конкретної особи. Також вважаю, що якість і результативність моєї роботи на посаді головного лікаря КП «Львівська станція швидкої медичної допомоги» має оцінювати керівництво з точки зору ефективності виконаних доручень, а не поодиноких вражень. Юлія МАСЮКЕВИЧ, спеціально для «ВЗ», м. Львів

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

30 вересня 2016 року

ТРИ КИТИ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

ПСИХІАТРИЧНА СЛУЖБА: ЯК ПЕРЕБУДУВАТИ СИСТЕМУ ПІД ГОСПІТАЛЬНІ ОКРУГИ?

Психічні розлади стають однією з найбільших проблем охорони здоров’я у всьому світі. Економічні негаразди і збройні конфлікти, що нині надзвичайно актуальні й для України, лише поглиблюють її. При цьому вітчизняна система традиційно налаштована на надання спеціалізованої психіатричної допомоги, а не на охорону психічного здоров’я населення. Чи усвідомлюють влада і суспільство масштаби нової загрози? Як «вмонтувати» психіатричну службу у канву нових реформ і наблизити до міжнародних стандартів?

муть «бар’єр», який утримує їх від візиту до психіатра. Наприклад, у структурі психічних захворювань депресивні розлади посідають аж 5­те місце, хоча насправді їх набагато біль­ ше, ніж реєструє офіційна статистика. Адже такі пацієнти в Україні рідко звертаються до фахівців, зазвичай вони намагаються «ліку­ ватися» алкоголем, у крайньому разі шука­ ють допомоги в лікарів первинної ланки, які лікують уже наслідки, а не першопричину. На жаль, у наших співвітчизників відсутня культура психічного здоров’я, вони не вва­ жають його порушеннями такі проблеми, як безсон ня, тривога, перепади настрою тощо. У цілому частка тяжких психічних розладів (шизофренія, біполярний афективний розлад) становить 23­27% у загальній їх структурі, а розладів психіки непсихотичного характеру (неврози, ПТСР, депресивний синдром легкого і середнього ступенів тяжкості) — 49­50%.

— З фахової точки зору таке твердження не буде коректним, адже, наприклад, статистика щодо посттравматичних стресових розладів (ПТСР) в Україні не велася. Лише наприкінці 2015 року ми розробили додаток до наказу МОЗ України про збір відповідної інформації. Утім, можу сказати, що протягом 2015 року до фахівців звернулося (уперше в житті) понад 3,5 тис. осіб з розладами психіки, спричиненими реакцією на важкий стрес і порушеннями адаптації. Понад 28% із них — учас­ ники АТО. У цілому ж станом на кінець 2015 року в психіатричних закладах України під наглядом пе­ ребувало понад 17 тис. пацієнтів із такими розла­ Ірина ПІНЧУК, головний позаштатний спеціаліст дами. Упродовж минулого року до нас звернулося МОЗ України зі спеціальності «Психіатрія та наркологія», директор Українського НДІ соціальної більше 1100 осіб із вперше встановленим діаг­ і судової психіатрії та наркології МОЗ України, нозом ПТСР, із яких 686 —військовослужбовці. доктор медичних наук Загальна кількість осіб із ПТСР, що перебували під ВЗ Побутує думка, що останні події в спостереженням фахівців у 2015 році, перевищила Україні негативно позначилися на пси- 3300, кожен 4­й з них — учасник АТО. хічному здоров’ї населення. Чи підтвердЦі дані не свідчать про значний сплеск жують це фахівці? ПТСР, однак ми розуміємо, що такі пацієнти

звертаються переважно до психологів (поза межами системи медичної допомоги), а не до психіатрів, хоча тільки останні мають право встановлювати згаданий діагноз. У зв’язку із цим напрошується ще один висновок: психіат­ рична допомога в Україні організована не зов­ сім так, як цього потребують хворі з ПТСР. Акцент потрібно робити на її наданні за місцем проживання — у госпітальних окру­ гах, щоб люди отримували допомогу, про­ живаючи в родині, продовжуючи працювати, інтегруючись у суспільство. Коли вже ми звернулися до статистики, то скажу, що під наглядом психіатрів в Україні перебуває 3,9% населення, хоча згідно з даними міжнародних епідеміологічних дос ліджень кожний третій громадянин України мав би звернутися до лікаря­психіатра. Але для цього знову ж таки потрібно змінити систему надання психіатрич­ ної допомоги, запропонувати альтернативні амбулаторні форми. Тоді люди легше долати­

10

ВЗ Як зробити крок назустріч таким пацієнтам?

— Згідно з Європейським планом дій з питань охорони психічного здоров’я Україна взяла на себе низку важливих зобов’язань. Це, зокре­ ма, створення спеціалізованої служби, діяль­ ність якої спрямована на охорону психічного здоров’я уразливих верств населення, нала­ годження партнерської співпраці міністерств і відомств у цій галузі, прийняття стратегії роз­ витку кадрових ресурсів (з метою забезпечен­ ня достатньої кількості кваліфікованого персо­ налу в службах охорони психічного здоров’я). Також наша держава зобов’язалася відмовити­ ся від застосування негуманних і принизливих для особистості методів лікування та нагляду, підвищити рівень соціальної інтеграції осіб з вадами психічного здоров’я, забезпечити мож­ ливість пацієнтам і їх опікунам брати участь у плануванні, наданні послуг та перевірках ді­ яльності служб охорони психічного здоров’я. Адже лише незначна кількість людей із пси­ хічними розладами є недієздатними, такими, що не можуть себе обслуговувати, приймати певні рішення. Здебільшого ж такі пацієнти усвідомлюють свою хворобу, її клінічні симпто­ ми і прояви, знають, які ліки потрібно вживати, які можуть бути побічні ефекти тощо. Сьогодні у своїй роботі ми спираємося на таке поняття, як сompliance (згода, відповідність) — лікар, пацієнт і його родина разом вирішують, як й чим лікуватися, обговорюють прогнози терапії. У радянській психіатрії думка та побажання хворого не бралися до уваги, зараз ситуація інша. Європейські нормативно­правові до­ кументи та Закон України «Про психіатричну допомогу» вимагають поважати пацієнта, отримувати усвідомлену згоду на лікування, госпіталізацію, надання амбулаторної допо­ моги. І ми намагаємося це впроваджувати. Система психіатричної допомоги в Україні має розбудовуватися на засадах нової ідео­

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

Психофізіологія, неврологія, психіатрія — три важливі складові сучасного психоневрологічного напряму в збереженні здоров’я населення. Їх інтеграція набуває особливої актуальності в умовах українських реалій.

Валентин КАЛЬНИШ, професор кафедри авіаційної, морської медицини та психофізіології Української військово-медичної академії, доктор біологічних наук, професор

Н

инішній с тан псих ічного здоров’я населення викликає занепокоєння. Його погіршення спричинене ускладненням життя і діяльності людей, підвищеними вимогами до їх психофізіологічних можливостей, які й надалі зростатимуть. Окрім того, згадані проблеми загострюються через події на Сході України. Особливо це стосується військовослужбовців, які беруть участь у бойових діях, що пов’язано з пораненнями, фізичним та психічним виснаженням, формуванням у них ознак гострого і хронічного стресу тощо. З огляду на це потрібна розробка та застосування численних профілактичних і лікувальних заходів й чітке визначення переліку найважливіших зав­дань, що стоять перед медичною громадськістю.

Важлива роль психофізіології Сучасні умови розширюють спектр питань, які покликана вирішити психофізіологія. Основну увагу потрібно приділяти військово-професійній орієнтації громадян, призваних на військову службу; вибору спеціальності військовослужбовцямиконтракт­никами; визначенню професійної придатності обох категорій; відбору кандидатів для навчання у військово-навчальних закладах; раціональному розподілу військово­ службовців за профілями підготовки і військовими посадами; виявленню військовослужбовців з ознаками утрудненої адаптації до служби або з

уже сформованою дезадаптацією (для розробки пропозицій командуванню щодо їх реабілітації); комплектуванню екіпажів, розрахунків, команд, підрозділів (з урахуванням психологічної сумісності бійців); оцінці боєздатності частин і підрозділів за показниками функціонального стану організму військовослужбовців; психофізіологічній реабілітації учасників АТО; прогнозуванню віддалених наслідків бойового стресу та підвищенню стійкості до нього у військовослужбовців. Усе це допоможе значною мірою знизити вплив стресу на військовослужбовців, істотно підвищити їх боєздатність. З огляду на сучасні реалії психофізіологи повинні приділяти підвищену увагу й питанням, актуальним для «мирного» часу. Зокрема досягненню збалансованості між професійними інтересами людини, її психофізіологічними особливостями і можливостями ринку праці; сприянню безперервному зростанню професіоналізму особистості як найважливішої умови її задоволеності працею і власним соціальним статусом; реалізації індивідуального потенціалу; формуванню здорового способу життя; адекватному прогнозуванню професійної успішності в будь-якій сфері трудової діяльності. Коли узагальнити численні визначення психофізіології, можна дійти висновку, що це — міждисциплінарна наука, яка виникла на стику психології та нейрофізіології і вивчає фізіо­ логічні основи й механізми цілісних форм психічної діяльності та поведінки людини або тварини у взаємодії з нейрофізіологічними процесами, а також роль біолого-гігієнічних факторів, у тому числі й властивостей нервової системи, у реалізації психічної діяльності. Психофізіологія сформувалася внаслідок необхідності створити підґрунтя для пояснення певних елементів психічних явищ за допомогою фізіологічних процесів. На сьогодні це найповніше відображено в теорії функціональних систем академіка П. К. Анохіна. Її застосування дає змогу порівняти різні форми поведінкових реакцій людини або тварин з фізіологічними процесами різного

ступеня складності, де психічні та фізіологічні процеси розвиваються на основі формування функціональних систем.

Точка дотику Вирішення актуальних на сьогодні завдань, що стосуються збереження здоров’я військовослужбовців, їх боєздатності, соціальної адаптації, фізичної і психічної реабілітації, має здійснюватися комплексними зусиллями психофізіологів, неврологів і психіатрів. Їх тісна співпраця буде ефективною лише за умови врахування специфіки кожної з наук. Наприклад, окрім дезадаптацій психофізіологічного походження учасники бойових дій страждають від травм, каліцтв, загострення хронічних хвороб, зокрема неврологічних порушень. Під впливом екстремальних факторів зовнішнього середовища, до яких належать і бойові дії, у людини може статися тепловий удар, опікова хвороба, переохолодження, травматизація; вона може зазнати впливу надвисокочастотного елект­ ромагнітного поля, кисневого голодування, радіаційного ураження, дії хімічних речовин тощо. Також дуже поширеною проблемою є захворювання вегетативної нервової системи (вегетативні порушення при ураженнях головного мозку, нейросоматичні синд­роми і хвороби), котрі проявляються різкими перепадами артеріального тиску, болем різної інтенсивності й походження, хронічною втомою, запамороченнями, занепокоєнням і страхом. Часто виникають різні неврози (істероїдний, нав’язливих станів, неврастенія). Діагностикою і подальшим лікуванням цих захворювань займаються неврологи. Якщо ж додаються ще й зміни функціонування психіки, до терапії залучають психіатрів. Психічні розлади також є супутниками воєнного часу. Здебільшого це зміни особистості, сприйняття, пам’яті, мислення тощо. Зокрема дефект сприйняття проявляється виникненням ілюзій або галюцинацій. Часом трапляється розлад пам’яті — її втрата на недавні події на тлі відносно повного відтворення

фактів віддаленого минулого. Такі «зриви» пам’яті поєднуються з недостатньою орієнтацією хворих у навколишній ситуації (реальні події можуть чітко зринати у свідомості хворого або ж вигадливо переплітатися з іншими епізодами, що мали місце раніше). По суті, у таких пацієнтів порушується здатність пов’язати окремі відрізки життя, виникає дезорієнтованість у сьогоденні, відсутня адекватна оцінка навколишнього світу тощо. Порушення здатності до повноцінного відтворення явищ недавнього минулого докорінно впливає на поведінку людини, вона стає безпорадною перед випробуваннями. У разі порушення процесу мислення продукуються маячні умовиводи, що ґрунтуються на неадекватному трактуванні отриманої інформації. Такі стани часто спостерігають у хворих з ураженнями лобових відділів мозку — у них порушується критичність до своїх дій, виконання найпростіших завдань супроводжується безліччю зайвих метушливих рухів, зазвичай такі люди діють за методом «спроб і помилок». До того ж, вони байдужі до отримання результатів, однак їх пасивна поведінка супроводжується підвищеною реакцією на випадкові подразники. Ще одним порушенням психіки є афективна симптоматика, що формується на завершальному етапі обробки мозком інформації. Вона проявляється манією та депресією, відповідно, значним підвищенням або зниженням настрою (через неадекватну оцінку отриманої інформації). Ослаблення або елімінування подібних порушень — сфера компетенції психіатрії.

Комплементарний підхід Психофізіологія, неврологія і психіатрія причетні до вирішення згаданих проблем (кожна по-своєму), оскільки існують суттєві відмінності в ролі фахівців, котрі представляють ці «дружні» науки. Так, психофізіолог не встановлює медичного діагнозу і не призначає лікування. Найчастіше його компетенцією є проблеми, що з’являються у ще практично здорової людини. У фахівця цього профілю — надзвичайно важливі зав­дання, які не вирішуються в галузі неврології або психіатрії. Водночас психофізіолог може взяти на себе виконання низки реабілітаційних заходів після встановлення діагнозу і призначення лікування профільним спеціалістом. Зокрема це тренування пам’яті, уваги, мислення тощо, яке здійснюється специфічними психофізіологічними методами. Щоб встановити ефективність лікування і реабілітації хворих, важливо визначити функціональний стан і працездатність (боєздатність) людини. Оскільки методи такої оцінки не є специфічними, психофізіолог може взяти активну участь у цьому процесі. Психофізіологія, неврологія і психіатрія не перетинаються у сферах своїх компетенцій, швидше — доповнюють одна одну. Відмінності в предметах дос­ лідження забезпечують їх комплементарну взаємодію для вирішення загальних завдань.

7

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ Тому рішення про відміну 33-го Наказу можна лише вітати. Але… що маємо натомість? Які орієнтири для планування чисельності персоналу? Який обсяг роботи йому під силу виконати і забезпечити при цьому надання високоякісної професійної допомоги? Щоб відмовитися від прив’язки штатних нормативів до потужності закладів, яку «цементує» 33-й Наказ, потрібно було замість цього, точніше, до цього розробити і запровадити орієнтовні нормативи навантаження, котрі визначаються обсягами та складністю роботи, що є необхідним для планування й оцінювання діяльності лікарень. Це набагато складніша процедура, ніж відміна наказу. І ніхто поки що не вигадав методики, кращої за хронометражні дослідження. У 2013 році в Україні розпочинали роботу над нормативами навантаження для лікарів різних спеціальностей на основі фотохронометражних досліджень у вигляді орієнтовної кількості пролікованих хворих на рік. Але, як у нас часто буває, робота не була закінчена. На підставі нових нормативів пропонувалося укладати договори, де б вказувалося, скільки коштів сторона, що фінансує, виділяє закладу на ті чи інші обсяги роботи відповідної складності. А прос­ то «вбити» старі нормативи, не запропонувавши нічого натомість, — небезпечно.

ВІДМІНА

НАКАЗУ

№33:

ПРОБЛЕМИ ПОЗАДУ ЧИ ПОПЕРЕДУ? Сумнозвісний 33-й Наказ, який зазнав чи не найбільше критики й докорів, нарешті канув у Лету. Однак замість тотальної радості медична спільнота відреагувала повною роз­­­ губ­леністю. Прихильники відміни наказу вважають це синдромом раба, який не вміє жити на свободі. Опоненти заперечують: відміна рабства не має означати перехід у стан первісного хао­­су. Як зміниться життя галузі завтра? І чи не переслідуватимуть її нові тридцять три нещастя?

Валерія ЛЕХАН, завідувачка кафедри соціальної медицини, організації та управління охороною здоров’я ДЗ «Дніпропетровська медична академія», доктор медичних наук, професор

ВЗ Чому відміна 33-го Наказу не сприймається як безумовна перемога нового над старим?

— Чинні штатні нормативи — це дещо видозмінена архаїка радянського періоду. Вони фактично ґрунтуються на характеристиках потужності медичних закладів і орієнтують галузь на її екстенсивний, а не інтенсивний розвиток. Такий підхід було запроваджено ще на початку ХХ століття системою Семашка, у якій і фінансування, і штатні нормативи прив’язувалися до потужності установ. На той час це було ви-­ п­равданим рішенням, оскільки потрібно було за короткий проміжок часу створити розгалужену інфраструктуру системи охорони здоров’я на тлі вкрай обмеженої кількості медичних закладів у країні, що обумовлювало недоступність медичної допомоги. І система Семашка із цим завданням успішно впоралася, породивши потужну і навіть надлишкову інфраструктуру. Цей підхід використовується до цього часу, хоча й з деякими корективами. Певна адмініст­ративна територія отримує кошти на кількість населення, але

вони розподіляються між установами (маю на увазі передусім стаціонари) залежно від їх потужності. Тож керівники лікувальних закладів зазвичай пік­ луються переважно про заповнення ліжок, а не про задоволення реальних потреб населення, наприк­ лад, у госпітальній допомозі, шляхом продуктивної діяльності лікарні. Одним із головних критеріїв оцінки їх роботи залишалося забезпечення «роботи ліжка», і не так важливо, перебуває на ньому пацієнт, якому реально показане стаціонарне лікування, чи той, хто міг би лікуватися амбулаторно або в денному стаціонарі. Тож зрозуміло, що про ефективність використання ресурсів у такому разі годі говорити. Відмова від такого підходу — навіть не назріле, а перезріле рішення. Кожний заклад повинен мати можливість сформувати такий штатний розпис, який відповідає обсягам його роботи, а не формальній потужності, й саме під ці обсяги отримувати фінансування.

ВЗ Які ризики існують?

— Зовсім не зрозуміло, на яких умовах фінансуватимуться медичні заклади, що вони мають робити? Раніше було відомо — основний обсяг фінансування залежить від кількості медперсоналу (адже понад 70% отриманих коштів йде на заробітну плату). Нині старі правила гри скасовано, нових не запропоновано. Тож кожен трактує їх по-своєму. Дехто вважає, що відміна 33-го Наказу призведе до автоматичного скорочення ліжок. Це логічно, коли вони дійсно зайві. Хтось сподівається, що зі скороченням ліжок вдасться зменшити кількість персоналу. А от це вже небезпечний крок, бо у світі на значно меншій кількості ліжок виконується набагато більший обсяг роботи, для чого потрібна відповідна кількість медичних працівників. На жаль, у нас побутує міф про надлишок лікарів, навіть у Міністерстві фінансів про це заявляють, сподіваючись, що зменшення їх кількості допоможе зекономити. Але ж в Україні рахують усіх працівників галузі з дипломами про вищу медичну освіту (у тому числі керівників, гігієністів, статистиків тощо), а у світі — лише практикуючих лікарів. Звідси — розбіжності й «надлишок». Останнім часом ми вже почали рахувати «у дві колонки»: як заведено в Україні та як прийнято у світі. Коли орієнтуватися на забезпеченість практикуючими лікарями, то в Україні немає надлишку лікарського персоналу. Згідно з Євро­ пейською базою даних «Здоров’я для всіх» в Україні 31,5 лікаря на 10 тис. населення, у Європейському регіоні — 32,3, зокрема в країнах ЄС — 34,9. У Східній та Центральній Європі показники нижчі — приблизно 28 лікарів на 10 тис. населення, але не тому, що вони цього прагнули. Навпаки, це — «відгомін» трудової міграції, тож у згаданих регіонах (наприклад, у Польщі) готові заповнити кадрову нішу в медичній галузі у тому числі й за рахунок медиків з України. Тобто в нас немає «зайвих» лікарів (а якщо подивитися на віковий склад лікарських кадрів, то проблема виглядає з точністю до нав­паки — їх не вистачає). При цьому спостерігаються перекоси у забезпеченні лікарськими кадрами між первинною та спеціалізованою допомогою, містом та сільською місцевістю, різними регіонами країни. Потрібно шукати інст­рументи й механізми справедливішого розподілу кадрів, але у жодному разі не скорочувати їх огульно (зокрема скориставшись черговою нагодою — відміною штатних нормативів). А такі наміри існують, і це дуже непокоїть медпрацівників. Ніхто не говорить, що в кожній лікарні потрібно залишати таку саму кількість лікарів, як і раніше, — їх можна перевести в інші заклади тощо. Але ж не скорочувати, бо коли зробити це раптово і масштабно, буде біда: ті, хто піде, уже не повернуться або повернуться дискваліфікованими, нові ж кадри потрібно «вирощувати» довго — близько

8 www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

30 вересня 2016 року

9 років. Від таких різких кроків постраждають усі, насамперед пацієнти. Медичних працівників також непокоїть, як і за що саме відтепер їм платитимуть зар­плату, чи збережеться пропорція між ліжками та персоналом. Було б добре, аби вона таки відійшла у минуле, і, скажімо, відділення на 7 ліжок змогло б виконувати більший обсяг роботи, ніж те, у якому було 30. Але для цього потрібно достатньо медперсоналу, бо, наприк­лад, один хірург не зможе щодня проводити по 10 складних операцій. Крім того, необхідно подбати про підвищення оплати праці лікаря, котрий виконуватиме значно більший обсяг роботи, — нинішня зарплата не є мотивуючою. Та й збільшення її на 500 грн важко назвати мотива­ цією. Отож, потрібно вирішити низку поєднаних питань — не можна вирвати один елемент і вважати, що це перемога. Започаткує відміна 33-го Наказу реальні реформи або стане кроком до хаосу в галузі залежить від того, чи буде її «вмонтовано» у комплекс інших дієвих заходів. ВЗ Яку свободу отримали головні лікарі та що для них тепер указ?

— Для того аби керівники отримали справжню свободу, потрібно забезпечити ще й автономізацію медичних закладів. Тоді вони зможуть формувати штати із тих фахівців, яких вважатимуть кращими. Утім, «вольниця» у галузі охорони здоров’я неприпустима. Коли між замовником та надавачем медичних пос­луг існуватимуть договірні відносини, вони повертатимуть її в межі розумного. Адже, щоб отримати бюджетні кошти, заклад повинен виконати певну роботу, пролікувати або прооперувати заз­начену в договорі кількість хворих. Для цього керівнику доведеться набирати тих фахівців (і в такій кількості), які можуть виконати вказаний у договорі обсяг роботи. Крім того, він буде змушений дотримуватися критеріїв безпеки. Бо коли в лікарні працюють три хірурги, вона не зможе надавати цілодобову хірургічну допомогу (аргументи на зразок «якщо вночі знадобиться хірург — розбудимо і привеземо з дому» не витримують критики). На сьогодні запобіжників свавілля керівників (коли його допустити) не існує. Договірні відносини можна використовувати (теоретично), але ніхто не визначив, що замовляти медичному закладу і які кошти за це платити. Усі ці питання поки не регламентовані — ні законодавчо, ні нормативно. Нові нормативи не розроблено. Єдина служба, де їх було сформовано (хоч і не дуже чітко, не зовсім досконало), — первинка. Там на кожного лікаря визначено кількість прикріпленого населення, що з використанням віко-статевих коригуючих коефіцієнтів відображає обсяг роботи. Але ж відміна 33-го Наказу найболючіше вдарить по вторинному і третинному рівнях надання медичної допомоги, де подібних нормативів не існує. На первинці більш-менш можна застосовувати договірні відносини, а для решти системи охорони здоров’я в цьому плані — поле без правил гри. Управлінські рішення мають бути дуже виваженими. Бо якщо недбалий лікар припускається помилки, страждає один, нехай десятки пацієнтів. Управлінські ж похибки обходяться набагато дорожче. Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Військовий рубіж медицини: усі на марші?» Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

ТОЧКИ ЗОРУ Сергій МАЛОВИЧКО, заступник Голови з правової роботи Донецької обласної організації Профспілки працівників охорони здоров’я України, адвокат

У

преамбулі Наказу Міністерства охорони здоров’я України від 02.09.2016 р. №928 (далі — Наказ №928), яким скасовано Наказ МОЗ України від 23.02.2000 р. №33 «Про примірні штатні нормативи закладів охорони здоров’я» (далі — Наказ №33), зазначена його мета — «надання керівникам закладів охорони здоров’я та їх власникам (головним розпорядникам коштів) більшої автономії в прий­нятті рішення щодо формування та затверд­ження штатних розписів цих установ, виходячи з їх функцій та обсягу медичної допомоги». На перший погляд ця мета збігається з проектними прагненнями Концепції побудови нової національної системи охорони здоров’я, але… Зважте на те, що 11.05.2016 р., зав­дяки Наказу МОЗ України №427 «Про внесення змін до Наказу Міністерства охорони здоров’я України від 23.02.2000 р. №33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я»» (далі — Наказ №427) штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я стали «примірними», а окремі Примірні штатні нормативи центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф і Примірні штатні нормативи центру первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та його структурних підрозділів скасовані — відтак регулювання цих правовідносин було перекладено на 33-й Наказ. Слід зазначити, що всупереч чинній Галузевій угоді між МОЗ України та ЦК Профспілки працівників охорони здоров’я України накази №427 та №928 не були погоджені з Профспілкою. Вони створили безпосередню загрозу необґрунтованих скорочень штатних посад у державних і комунальних закладах охорони здоров’я, вивільнення працівників, що стало черговим кроком до розбалансування системи охорони здоров’я країни, напрямки реформування якої досі залишаються законодавчо не визначеними. Наприклад, відповідно до абзацу 8 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про екстрену медичну допомогу» примірні штатні розписи і табелі оснащення закладів охорони здоров’я системи екстреної медичної допомоги та їх структурних одиниць затверджує МОЗ України як центральний орган виконавчої влади, що формує та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я (це вказано і в Положенні про Міністерство охорони здоров’я України). Формування та функціонування деяких відділень лікувальних закладів також потребує існування Наказу №33. Наприклад, згідно з Положенням про опікове відділення й Положенням про центр термічної травми та пластичної хірургії їх штати формуються саме на підставі цього документа. Відомо, що МОЗ затверджує галузеві стандарти у сфері охорони здоров’я, зокрема клінічні протоколи і стандарти, здійснює контроль за їх дотриманням, формує нормативи навантаження лікарів. Так-от майже всі затверджені на сьогодні уніфіковані стандарти надання медичної допомоги приймалися з урахуванням вимог Наказу №33. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» до державних соціальних нормативів у сфері охорони здоров’я належать: перелік та обсяг гарантованого рівня медичної допомоги громадянам у державних і комунальних лікувальних закладах; нормативи надання медичної допомоги, що включають обсяг діагностичних, лікувальних та профілактичних процедур; нор-

мативи забезпечення стаціонарною медичною допомогою тощо. Система охорони здоров’я в Україні завжди фінансувалася за залишковим принципом: замість визначених законодавством не менше 10% національного доходу витрати на галузь становили в середньому 4%. При цьому з високих трибун часто дорікають, що частка оплати праці у фінансуванні медичних закладів сягає 70%. Якби законодавство не порушували, і держава виділяла охороні здоров’я належні 10%, тоді кількість коштів на оплату праці в цих вит­ратах становила б не 70, а 28%, а це, погодьтесь, викликає зовсім інші емоції. Відміна Наказу №33 створила додаткові ризики, зокрема кошториси державних і комунальних закладів охорони здоров’я затверджуватимуться лише в тих обсягах, які доводитимуться фінансовими органами. Таким чином, не буде можливості забезпечити надання медичної допомоги населенню нормативною чисельністю працівників. Скасовані нормативи безпосередньо пов’язані з кількістю штатних працівників та навантаженням лікувальних зак­ладів, їх дотримання мало б гарантувати забезпечення конституційних прав громадян на працю й охорону здоров’я. Тож, враховуючи невиправдану відмову від складової стандарту надання медичної допомоги населенню, необхідно терміново зупинити дію Наказу №928, до чого закликає і галузева Профспілка у відповідних зверненнях до Прем’єр-міністра України та МОЗ.

Віктор ПАРАМОНОВ, головний лікар КЗ «Черкаський обласний онкологічний диспансер»

Н

аказ №33 міцно «прив’язував» штатний розпис лікувального закладу до ліжкового фонду, унаслідок чого стали можливими «відбування» робочого часу без належного професійного навантаження, зрівнялівка в оплаті праці без оцінки її якості та обсягу. Бо якщо певна посада «закріплена» у відділенні і зайнята фізичною особою, відповідно, буде й посадовий оклад, а кількість виконаної роботи ніхто не контролюватиме. Тому в нашій системі працює багато хірургів, котрі проводять 30-40 операцій на рік. І це «завдяки» запланованій Наказом №33 кількості таких фахівців, де зов­ сім не враховується власне хірургічна робота. Також 33-й Наказ сприяв тому, що адміністрації лікувальних закладів працювали безініціативно, десятиліттями не дбаючи про модернізацію, реорганізацію, перепрофілювання лікарень. А ті, хто намагався займатися цією невдячною справою, вимушені були погоджувати свої ініціативи на рівні Міністра чи його заступників. Водночас відміна 33-го Наказу стала «шоковою» терапією, що за відсутності методології визначення реальної потреби в медичних спеціалістах зумовлює певні ризики. Віднині все перекладається на місцеву владу та керівників лікарень, які можуть «наламати дров», підганяючи штатні розписи під обмежений місцевий бюджет або ж непомірно їх збільшуючи без прив’язки до аргументованої та контрольованої потреби (на випадок, якщо чиїхось дітей або племінників потрібно буде працевлаштувати на вигадані «модні» посади). МОЗ не продумало, чим і як заповнити «нішу» 33-го Наказу. Свого часу Вацлав Гавел говорив, що краще пройти 5 років помилок, ніж 50 років саботажу змін. Тому краще вже відмінити 33-й Наказ, ніж нічого не робити в цьому напрямку. Тільки ще краще було б поєднати таке рішення в один пакет з іншими важливими законами, постановами, наказами.

Ігор БАТОГ, головний лікар КЗ «Чернігівський обласний кардіологічний диспансер»

У

продовж останніх років уся медична спільнота тільки й говорила про необхідність відміни Наказу №33. Називаючи його застарілим, декларативним, наполягала на його скасуванні. І ось нарешті МОЗ пішло нам назустріч, тому вважаю, що Наказ №928 має позитивне значення. Свого часу таку саму позитивну роль відіграв і 33-й, але нині ми живемо у зовсім іншій країні із зовсім іншою медициною. З’явилися нові відділення та спеціальності, які взагалі не відоб­ ражені у згаданому наказі, тож природно, що він втратив свою цінність і нарешті скасований. Відтепер сам керівник медичного закладу може формувати штатний розпис, який затверджується розпорядником коштів (у нашому випадку — управлінням охорони здоров’я облдержадміністрації), що є дуже прогресивним кроком на шляху реформування галузі. З іншого боку, Наказ №928 — половинчастий, він не вирішив усіх питань формування штатного розпису. Адже головний лікар обме­ жений у своїх діях фондом заробітної плати, де, як і раніше, кількість посад прив’язана до кількості ліжок. Тобто Наказ №33 відмінили, а методики розрахунку та переводу штатних одиниць не розробили. У межах сучасного фінансування я можу змінити посаду одного спеціаліста на посаду іншого, наприклад, кардіолога на серцево-судинного хірурга, або посаду медсестри на посаду лаборанта, але замінити ставку тесляра на ставку медсестри чи кілька посад молодших медичних спеціалістів на одну — лікаря не маю права. Тобто ми обме­жені кількістю штатних ставок навіть у рамках нашого фінансування і не можемо її змінювати. На мою думку, необхідно надати більше самостійності керівникам лікувальних закладів у вирішенні кадрових і фінансових питань, аби головний лікар за потре­би міг вводити нові посади в межах виділеного фінансування. На жаль, на сьогодні ще не зрозуміло, як це буде виглядати на практиці. Вважаю, що методика розрахунку повинна мати такий вигляд: затверджуємо бюджет лікувального закладу, потім головний лікар або головний менеджер (у найближчому майбутньому керуватимуть медустановами саме менеджери) разом із заступниками з медичної та економічної роботи вирішують, куди його направити. З огляду на це розраховуємо, скільки персоналу і якого саме потрібно, плануємо інші видатки для успішного функціонування лікарні. Утім, аби цей механізм запрацював, кошти мають «піти за пацієнтом», який вирішуватиме, де йому краще лікуватися, або ж це робитиме страхова компанія, дбаючи про своїх клієнтів (враховуватимуться кращі результати лікування, умови для реабілітації, прийнятні ціни тощо). У такий спосіб розставимо всі крапки над «і»: хто добре працює, а хто пасе задніх, хто конкурентоспроможний, а хто ні. Але для цього необхідна політична воля держави, котра повинна чітко визначити, яку медицину ми обираємо (державну, страхову, приватну, змішану модель), а також розробити регуляторний механізм залежно від форми власності, визначитися з вартістю медичних послуг. На сьогодні в Україні немає ринку таких послуг, де можлива конкуренція закладів, що сприятиме підвищенню якості медичної допомоги. Отже, на державному рівні необхідно прийняти низку доленосних для нашої галузі рішень.

9

МЕДИЧНА ОСВІТА

ТРАНСЛЯЦІЙНА МЕДИЦИНА — ФУНДАМЕНТ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ ЛІКАРЯ Сучасна підготовка лікаря має відповідати міжнародним стандартам. Але як їх досягнути? У кого вчитися? І чи гідно лікаря бути вічним студентом?

Юрій ВОРОНЕНКО, ректор НМАПО ім. П. Л. Шупика, академік НАМН України, професор

Томмі ЛІННЕ, координатор проектів міжнародного співробітництва Каролінського інституту (Королівство Швеція), професор

ВЗ Новий навчальний рік у НМАПО ім. П. Л. Шу­­пика стартував незвичним заходом — спільним україно-шведським тренінгом. Це збіг обставин чи пункт нового плану? Юрій Вороненко. Обставини «збіглися» з планами нашої академії поглибити міжвузівське співробітництво з про­ відними європейськими освітніми й науковими інституціями. Споді­ ваємося, що тренінг стане добрим початком тісної співпраці зі знаме­ нитим Каролінським інститутом, яка допоможе втілити наші задуми. У цьому заході взяли участь професо­ ри Каролінського інституту зі світо­ вим ім’ям: Томмі Лінне, Олле Сьодер і Пер Хельстром. Тема першої лекції, яку вони запропонували увазі учас­

10

ників тренінгу (а їх було майже сто), — трансляційна медицина, котра передбачає перенесення теоретич­ них розробок у сферу практичного застосування. Саме трансляційній медицині на­ лежатиме провідна роль у розвитку біомедицини протягом найближ­ чих десятиліть. Нині медичний світ тримається на тріаді: освіта, наука й охорона здоров’я. Дослідження заради дослідження нікому не пот­ рібні, вони повинні мати практич­ не втілення і конкретні результати. Трансляційна медицина визначає оптимальні механізми впроваджен­ ня найбільш значущих досягнень фундаментальної науки в клінічну практику з метою якнайшвидшого вирішення актуальних проблем клі­ нічної та профілактичної медицини. Зрештою, ця концепція була розроб­ лена саме для подолання розриву між наукою і практикою. У процесі її роз­ витку виникла потреба в приєднан­ ні ще одного компонента — системи професійної підготовки лікарів, а також у посиленні її взаємозв’язку з медичною наукою та практичною охороною здоров’я. В Україні ще не звикли до такого поєднання інно­ вацій практики охорони здоров’я і професійної освіти, тому, плануючи співпрацю з Каролінським інститу­ том, ми акцентували увагу саме на

цьому аспекті. Сучасна медицина тісно пов’язана з такими сферами, як культура, методологія науково­ го пошуку, навіть із соціальними мережами — сьогодні це назива­ ють медичною гуманітаристикою. У зв’язку із цим знову-таки виникає комплекс запитань, відповіді на які можуть надати представники Ка­ ролінського інституту — лідера у Європі та одного з найавто­ритет­ні­ших закладів у світі. Лише один прик­ лад: серед його вихованців — 10 нобелівських лауреатів! До того ж, в університеті функціонує окремий департамент співпраці з країнами колишнього Радянського Союзу. Томмі Лінне. Так, ми почали працюва­ ти з колишніми радянськими респуб­ ліками в 1992 році, зокрема з Украї­ ною мали кілька проектів упродовж останніх 10 років (у Каролінському інституті захистилося 6 аспірантів з НМУ ім. О. О. Богомольця). Ми ба­ чимо проблеми і можливості кожної країни, однак останні для нас важ­ ливіші. Тому й започаткували новий нав­чальний курс у рамках співпра­ ці з Україною, покращений і більш адаптований, аби імплементувати вашу систему підготовки медичних кадрів у міжнародну. Він відрізняєть­ ся від попередніх тим, що до нього залучені молоді вчені, досвідчені на­ уковці, а також науково-педагогічні

«

УКРАЇНСЬКІ СТУДЕНТИ, З ЯКИМИ МЕНІ ДОВЕЛОСЯ СПІЛКУВАТИСЯ, ДУЖЕ ТАЛАНОВИТІ. ЦЕ — ЗАВТРАШНІ ЛІДЕРИ ВІТЧИЗНЯНОЇ МЕДИЦИНИ І НАУКИ, ТОМУ ВОНИ ПОВИННІ КОНТАКТУВАТИ ЗІ СВІТОВОЮ СПІЛЬНОТОЮ ТА РОЗВИВАТИСЯ. ДО ТОГО Ж, ЄВРОПЕЙЦІ ХОЧУТЬ ПІДТРИМУВАТИ УКРАЇНУ В ЇЇ НАМІРАХ, АДЖЕ ВАША КРАЇНА СТАЄ ЧАСТИНОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО РЕГІОНУ

«

працівники закладів післядипломної освіти й НАМН України, представ­ ники недержавних організацій, які працюють у сфері медичної освіти і науки. Приємно було відчути за­ цікавленість українських фахівців у такій спів­п раці, ми почувалися членами однієї родини, людьми одного духу. Думаю, найцікавіше — попереду. До того ж, сьогодні Украї­ на активно працює над розбудовою системи громадського здоров’я, і ми готові всіляко сприяти та допомагати в цьому. Юрій Вороненко. Роботи в царині гро­ мадського здоров’я — непочатий край. Зокрема серед десяти його функцій важлива роль належить освіті. Ми маємо навчати населення і медичних працівників, як дбати про здоров’я, як запобігати хворобам. Но­ востворений Інститут громадського здоров’я ім. О. М. Марзєєва НАМН України продовжуватиме досліджен­ ня в цьому напрямку (вивчатиме вплив навколишнього середовища, способу життя, питання вакцинації тощо), наша ж академія візьме на себе освітню функцію. Оскільки ба­ гато клінічних кафедр розташовано саме в інститутах НАМН України, це сприятиме процесу поєднання науки, освіти і практичної охорони здоров’я. ВЗ Значна частина тренінгу присвячена питанням підготовки документів для отримання грантів. Багато хто вірить у те, що гранти «витягнуть» вітчизняну науку. Юрій Вороненко. Я так не вважаю. Це лише одне із джерел її фінансування. Але ми повинні навчитися заявляти про себе на європейській і світовій дослідницькій арені. Тому нинішні та майбутні вчені мають бути обіз­ наними з тим, як подати заявку на грант, як підготувати статтю для пуб­л ікації в міжнародному науко­ вому журналі, як досягти успіху в перемовинах з потенційними ін­ весторами тощо. Утім, медична на­ ука переважно прикладна, гранти ж здебільшого виділяють на фундамен­ тальні дослідження, тому їй не вижи­ ти «від гранту до гранту». Вона пот­ ребує постійної підтримки, відтак, має бути забезпечене її базове фінан­ сування з боку держави. Хто подбає про функціонування інфраструктури закладу, якщо немає гранту? Медич­ ний науковий інститут — це не лише працівники, а й клініка, де є хворі, — отже, має забезпечуватися високо­ спеціалізоване лікування. ВЗ Тоді яких конкретних результатів очікуєте від міжнародної співпраці? Юрій Вороненко. По-перше, забез­ печення галузі власними кадрами. Цьогоріч в Україні розпочато підго­ товку науково-педагогічних фахівців через аспірантуру за новою моделлю. Ми нарешті відійшли від радянської школи, коли аспірант займався лише власним науковим дослідженням. Збільшена й тривалість навчання в аспірантурі — до чотирьох років. За рахунок цього додалася нова освіт­ ня компонента (біоетика, доказова медицина, епідеміо­логія неінфек­ ційних захворювань, стратегія роз­ витку системи охорони здоров’я у світі, методика підготовки власних досліджень до публікації у відомих наукових журналах тощо). Спільні з Каролінським інститутом напрацю­

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЧНА ОСВІТА

30 вересня 2016 року

вання в цих напрямках впроваджу­ ватимуться з початку нав­чального року. Приємно усвідомлювати, що наша академія однією з перших в Україні розробила програми підго­ товки науково-педагогічних кадрів через аспірантуру відповідно до но­ вих умов. Томмі Лінне. Те, чи досягнуть україн­ ські колеги успіху, залежить лише від них. Ми своєю чергою можемо про­ вести додаткові тренінги, запросити в Україну фахівців зі спеціальними навичками і досвідом, розробити план співпраці в цьому нап­р ямку на перспективу. Можемо на­в іть організувати спільну аспірантуру для українських молодих науковців (від­ повідні програми вже розроблено). ВЗ Чи готові в Україні до таких кардинальних змін? Юрій Вороненко. У нашому закладі їх вітають, оскільки ми були активни­ ми ініціаторами таких змін упро­ довж останніх років. Проте декого доводиться переконувати в їх до­ цільності. Але це загальне правило менеджменту — тільки 20% людей сприймають новації позитивно. Томмі Лінне. Це нагадує те, як Укра­ їна приєднувалася до Болонського процесу. Тому вам потрібні надійні партнери. Принаймні, скористав­ шись чиїмось досвідом, ви не пов­ торюватимете чужих помилок і не шукатимете давно проторених шляхів. Можна укладати угоди про співпрацю з кількома інституціями або ж з окремими їх підрозділами. Головне — не кількість партнерів, а їх якість. Бо в численних контактах також можна загубитися, часом та­ кий масив не працює. ВЗ Світ глобалізується, і наука та практична медицина будь-якої країни прагнуть стати гідною частиною світової спільноти. Які шанси на це в України? Томмі Лінне. Українські студенти, з якими мені довелося спілкуватися, дуже талановиті. Це — завтрашні лі­ дери вітчизняної медицини і науки, тому вони повинні контактувати зі світовою спільнотою та розвивати­ ся. До того ж, європейці хочуть під­­тримувати Україну в її намірах, адже ваша країна стає частиною європей­ ського регіону. Якщо ви позиціону­ єте себе як надійний партнер, наші науковці готові до співпраці. Знаю, що США так само пропонують свою підтримку, але дружня рука Європи може бути для вас не тільки ближ­ чою, а й важливішою. Юрій Вороненко. Журналісти часто натякають, мовляв, доведіть, на що ви здатні, а вже потім говоріть про перспективи міжнародної співпраці на рівних. Так-от можу запевнити: українська медицина має досяг­ нення світового рівня. Наведу лише кілька прикладів. Співробітники кафедри офта льмології НМАПО ім. П. Л. Шупика розробили швидко­ діючий рейтрейсинговий просторово роздільний рефрактометр (отримали патент на винахід, визнаний у всьо­ му світі, зокрема і в США). Кафедра діабетології академії провела ори­ гінальні клінічні дослідження щодо цукрового діабету (до речі, завдяки гранту Європейської асоціації з ви­ вчення цукрового діабету), резуль­ тати яких опубліковано у провідних наукових журналах Європи. Нещо­

котра розробляє нову технологію, як магазин чи майстерню). Чому не­ має розуміння, що це спільні робота і мета? Ми готові навчати всіх, хто до нас звертається. Було б бажання вчитися.

«

МИ ПОВИННІ НАВЧИТИСЯ ЗАЯВЛЯТИ ПРО СЕБЕ НА ЄВРОПЕЙСЬКІЙ І СВІТОВІЙ ДОСЛІДНИЦЬКІЙ АРЕНІ. ТОМУ НИНІШНІ ТА МАЙБУТНІ ВЧЕНІ МАЮТЬ БУТИ ОБІЗНАНИМИ З ТИМ, ЯК ПОДАТИ ЗАЯВКУ НА ГРАНТ, ЯК ПІДГОТУВАТИ СТАТТЮ ДЛЯ ПУБЛІКАЦІЇ В МІЖНАРОДНОМУ НАУКОВОМУ ЖУРНАЛІ, ЯК ДОСЯГТИ УСПІХУ В ПЕРЕМОВИНАХ З ПОТЕНЦІЙНИМИ ІНВЕСТОРАМИ ТОЩО

«

давно наша кафедра кардіології за­ вершила сучасний науковий проект (спільно з колегами із країн ЄС) щодо визначення факторів ризику серцевосудинної захворюваності в Україні та порівняння епідеміології з країнами Європи (практичному використан­ ню результатів цих досліджень була присвячена спеціальна конференція). Кафедра дитячої оториноларинго­ логії, аудіології та фоніатрії спільно з Інститутом електрозварювання ім. Є. О. Патона НАН України розроби­ ла унікальний прилад для електрозва­ рювання живих тканин — біполярний електропристрій для операцій, який уже впроваджено в клінічну практи­ ку. Ще один яскравий приклад: на базі новоствореної кафед­ри кардіохірур­ гії, рентгенендоваскулярних та екс­ тракорпоральних технологій пацієн­ ту було імплантоване механічне серце — уперше в Україні (хоча й в усьому світі частота таких операцій досі не­ висока). До речі, це — результат спів­ праці з німецькими дослідниками. Тому наші намагання розширювати міжнародне співробітництво (у тому числі й з Каролінським інститутом) не даремні — отримані в такий спосіб знання і практичний дос­від впадуть на підготовлений ґрунт. Томмі Лінне. Упевнений, що вчені світу знайдуть багато сфер, у яких їх інтереси дотичні до наукових по­ шуків українських колег. Наприклад, з порядку денного науковців Швеції до сьогодні не знято чорнобильських тем. Спільні дослідження, присвя­ чені впливу радіації на здоров’я людини, ві д да леним нас лі дкам опромінення, проблемі раку щито­ подібної залози тощо, триватимуть і надалі. Так само потребує поглибле­ ного вивчення проблема поширен­ ня тютюнопаління, зловживання алкоголем — факторів, які згубно впливають на здоров’я. Актуальною

на сьогодні є тема медичних абор­ тів, застосування репродуктивних технологій при неплідності. Тобто у фокусі міжнародних проектів мають бути ті сфери, у вивченні яких заці­ кавлені обидві сторони. Юрій Вороненко. Дуже цікавим нап­ рямком такої співпраці є фетальна медицина, або медицина плода. Фахівці однієї з наших кафедр аку­ шерства і гінекології вже пройшли підготовку з цієї проблематики в Ні­ меччині. Переконаний, що їх ціка­ вить і досвід Швеції, де цей напрям успішно розвивається. ВЗ Стажування лікарів за кордоном нині можуть дозволити собі хіба що приватні клініки, бюджетним це не по кишені. Чи поділяться комерційні заклади знаннями зі своїми «бідними родичами»? Юрій Вороненко. Ми охоче використо­ вуємо майданчики приватних центрів для підвищення кваліфікації наших слухачів. Наприклад, разом з клінікою «Оберіг» та відомим фран­ цузьким госпіталем організували пос­тійно діючий курс з лапароскопії в акушерстві та гінекології. Фахівців запрошуємо із Франції, а оснащення приватної клініки дає змогу проводи­ ти таке навчання на високому рівні. Тут взаємна вигода — клініка дбає про свій імідж, ми ж отримуємо уні­ кальну можливість навчати слухачів. Зрештою, виграє охорона здоров’я країни в цілому. Можна розширювати таку форму роботи й надалі, питання фінансу­ вання тут не є ключовим, адже при­ ватні структури хочуть співпрацю­ вати з нами. Це державні заклади ще треба переконувати в необхідності такого співробітництва, до того ж, у цій сфері виникають різні юри­ дичні неузгодженості або пробле­ ми, пов’язані з орендою площ (часто орендодавці сприймають кафедру,

ВЗ А чи є бажання взагалі змінити парадигму медичної освіти в Україні? Юрій Вороненко. Вона вже змінюється, це закріплено навіть на законодав­ чому рівні. У новому Законі України «Про вищу освіту» прописана така форма навчання лікаря, як рези­ дентура — тепер маємо втілити цю новацію в життя. Так само в Україні вдалося бодай частково реалізувати сучасну парадигму безперервного професійного розвитку лікаря, що існує в розвинених країнах світу. Мі­ ністерство охорони здоров’я видало відповідний наказ, який дозволяє лі­ карю вибирати різні механізми під­ вищення кваліфікації (завдяки впро­ вадженню бальної системи), тобто це не обов’язково передатестаційні цикли, як було раніше. Томмі Лінне. У Швеції безперервна післядипломна освіта лікарів менш формалізована, таку підготовку про­ водять зазвичай муніципальні лікар­ ні, що співпрацюють у цьому питанні з академічними закладами. ВЗ Однак університетські клініки як ідеал поєднання освіти, науки і практики в Україні досі залишаються мрією. Юрій Вороненко. На жаль. Адже лікар, котрий працює в університетській лікарні, має зовсім інші можливос­ ті: бути популяризатором науки, працювати на підготовку кадрів, ре­ транслювати свої знання. Без цього сучасний лікар не відбудеться. До того ж, він навчений бути педагогом, водночас у нього менше навантажен­ ня, ніж у практикуючого лікаря, тож він може приділити більше часу са­ мовдосконаленню. Мені довелося по­ бувати в багатьох університетських клініках світу. Там найвищий рівень надання медичної допомоги. І що ці­ каво: практична медицина в цих зак­ ладах лежить на плечах резидентів, які проходять хорошу школу, нагро­ маджують досвід і потім транс­люють його на своєму робочому місці. Томмі Лінне. Лікарі університетських госпіталів у Швеції повинні мати на­ укову підготовку — без цього їх не ві­ зьмуть на роботу в клініку. Студенти ж навчаються в університетській лі­ карні критичному мисленню науков­ ців, спостерігають, як комбінують різні пі дходи до лік у ванн я, як прий­м ають клінічні рішення, що ґрунтуються на доказовій медици­ ні. Муніципальні лікарні так само прагну ть забезпечу вати найви­ щий рівень допомоги, їх оснащен­ ня практично не відрізняється від у ніверситетських к лінік, однак найважчі випадки діагностики та лікування (найскладніші хірургічні втручання і технології) припадають на долю останніх. Бо якщо ком­ п’ютерні томографи є практично в усіх муніципальних лікарнях, то най­ досвідченіший персонал — в універ­ ситетських клініках. Госпіталь Ка­ ролінського інституту також є дуже привабливим для найуспішніших лікарів, ми залучаємо сюди кращих з кращих. Чекаємо таких і з України. Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

11

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

МИ БУЛИ ПЕРШИМИ Перший мобільний госпіталь у зоні АТО навесні 2014 року розгорнули одесити — співробітники Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (за старою звичкою його називають 411-м госпіталем). Керував процесом Заслужений лікар України Володимир Майданюк, котрому «ВЗ» запропонувала згадати, як усе починалося...

областей, читати там лекції з надання допомоги при військових травмах. Практично це був лікбез. У нас було шість медико-санітарних бригад, якими ми посилювали «мирні» лікарні. З кінця лютого — початку березня вони надавали там допомогу... ВЗ А чому цивільні лікарі виявилися не готовими до таких умов? Адже і в мирний час їм доводилося мати справу з різними пораненнями?

— Вогнепальні поранення значно відрізняються від інших, там багато нюансів, певних особливостей. А через те, що відповідні кафедри закрили, лікарі цього курсу не проходили.

Володимир МАЙДАНЮК, начальник Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, полковник медичної служби ЗСУ, Заслужений лікар України, кандидат медичних наук

ВЗ Судячи з усього, війна на Сході не скоро закінчиться. І, напевно, доведеться туди їхати лікарям, котрі не мають бойового дос­віду. Як вважаєте, до чого слід готувати себе такому лікарю?

— Передусім, людина повинна бути морально підготовленою до роботи у воєнних умовах. І, звичайно ж, бути справжнім асом у професії. Бо якщо ти висококласний фахівець, то будеш готовим і в інших аспектах, зокрема й психологічно. А людина, котра певний період часу пропрацювала в системі охорони здоров’я — незалежно від того, військовій чи цивільній, — уже готова психологічно. Це я знаю з власного досвіду. На першому місці — лише професіоналізм.

Вертоліт доправив поранених

У

же на початку подій на Донбасі, у березні 2014 року, ми зайнялися розгортанням мобільного госпіталю, щоб приймати постраждалих. Уточнюю: не поранених, а саме пост­раждалих, бо тоді, звичайно, не могли передбачити майбутніх подій. Узагалі ж мобільний госпіталь, який складається з 52 наметів, було створено ще 2007 року. Щорічно ми проводили заняття з особовим складом: розгортали госпіталь, перевіряли матеріальну базу, медичне майно. Доукомплектовували, якщо чогось не вистачало. Тож госпіталь був готовий працювати в автономному режимі, і 30 травня 2014 року ми сіли в ешелони й поїхали до місця призначення — у село Новомлинівка Куйбишевського (нині Розівського) району Запорізької області. ВЗ Ви уявляли собі, що на вас там чекає?

— Ми знали, що таке війна, травми. Я, наприклад, побував в 1995-1996 роках на війні в Югославії, тому доб­ ре розумів, що до чого. ВЗ Як ви готували своїх співробітників?

— Мобільний госпіталь призначений для надання кваліфікованої медичної допомоги. У нас чітко розписано, що слід робити, починаючи з прий­ мального відділення, який обсяг допомоги має бути наданий згідно з нормативними документами. Усе продумували до дрібниць: де які намети ставити, що саме в тому чи іншому наметі потрібно проводити. І поки персонал не довів рівня володіння навичками, як-то кажуть, до автоматизму, ми занять не припиняли. ВЗ Ви готували співробітників саме до війни?

— Ми готували співробітників до надання медичної допомоги.

12

ВЗ Із якими несподіванками ви зіткнулися, розгортаючи госпіталь?

— Особливих несподіванок не було, оскільки його розгортали щороку. Важливо, що начальник госпіталю Олена Лавринець була добре підготовлена, і завдяки її організаторським здібностям госпіталь працював, як годинник. Виникали суто побутові проблеми: наприклад, душ можна було прийняти тільки ввечері. Але люди, незважаючи на важкі побутові умови, завдання виконували сумлінно. Основний потік поранених улітку 2014 року йшов саме через наш 61-й воєнний мобільний госпіталь.

Швидка поспішає на допомогу

Остання перевірка перед погрузкою в ешелони

ВЗ Але, погодьтеся, що одна справа — працювати в мирних умовах, і зовсім інша — у бойових...

— Наш госпіталь перебував не на передовій. До того ж, основна маса персоналу — медики з великим досвідом роботи, адже в Одесі центр у нас величезний, щорічно через нього проходило понад 20 тис. хворих. Вони бачили і кров, і травми, і поранення — вогнепальні, мінно-вибухові. Частина людей пройшли Афганістан, Ірак, побували в Африці, Югославії, тож не тільки отримали необхідний досвід, а й морально були налаштовані відповідним чином. ВЗ Із чим ви зіткнулися в перші дні?

— Коли почалася війна на Сході, перші поранені почали надходити

до цивільних лікувальних закладів Луганської, Донецької, Запорізької областей, оскільки там ще не було військових госпіталів. І виявилося, що професійно лікарі цивільної системи охорони здоров’я не були готові до таких постраждалих... ВЗ Чому?

— У 2010 році в Україні припустилися великої помилки, вирішивши, що в медичних університетах не потрібні військові кафедри. І частину дисциплін — військово-польову терапію, військово-польову хірургію, військову гігієну тощо — було просто викреслено з програми підготовки лікарів. Тому нашим професорам довелося в терміновому порядку їздити по цивільних лікарнях зазначених

ВЗ Які рани траплялися найчастіше?

— Рани кінцівок — нижніх і верхніх, голови, шиї, грудної клітки і живота. Було багато кульових, осколкових, мінно-вибухових поранень... ВЗ Чи вистачало обладнання, медика­- ментів?

— Госпіталь наш формально був укомп лектований на 100%. А ле обладнання було ще радянських часів, 70-80-х років випуску, що лежало на складах. Звичайно, його в Одесі перевірили, техніка була в робочому стані, і на ній перші місяці працювали. Потім дуже допомог­ ли волонтери. В Одеському національному медичному університеті збирали кошти, медикаменти, обладнання, кілька разів приїжджали до нас з усім необхідним. Окрім медикаментів і устаткування дуже цінувався, як не дивно, одяг, тому

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

30 вересня 2016 року

що його з поранених знімали, а коли потім їх відправляли до Дніпропет­ ровська, то в бійців часом не було навіть трусів і майок. Ще волонтери купили наркознодихальну апаратуру, медуніверситет поставив хірургічну стійку для лікування поранених — уперше в Україні ми в польових умовах застосували ендоскопічну хірургію. Місцеві органи влади теж надали допомогу: купили санітарні автомобілі, витратне медичне майно. У найскладніші часи підтримали наш мобільний госпіталь, і він вийшов на якісно новий рівень. Чого ніколи не вистачало, то це — препаратів крові. Спочатку в Запорізькій області нам навіть не хотіли їх давати. Один із місцевих чиновників сказав мені: «А як ми будемо списувати кров на поранених, якщо вони із Хмельницької або Тернопільської області?» Були проблеми з антибіотиками. Довелося їздити до Запоріжжя, спілкуватися з керівництвом області, й поступово ситуація змінилася на краще. ВЗ Чи далеко розміщувався госпіталь від лінії фронту?

— Щоб було наочніше: в основному поранених доставляли до нас вертольотами. Час підльоту— від 20 до 40 хвилин, максимум — година. А лінії фронту як такої там немає. У будьякий момент і позаду, й попереду могли опинитися як свої, так і чужі. ВЗ Ви не боялися, що госпіталь можуть обстрілювати?

— Було таке побоювання. Але госпіталь охороняли 70 професійних військовослужбовців. Слава Богу, нічого подібного не трапилося. ВЗ Фахівці якого профілю в першу чергу потрібні в умовах бойових дій?

— Хірурги, травматологи, анесте­зіологи... ВЗ Як швидко відбувається адаптація до військово-польових умов?

— У кожного по-різному. Бували випадки, коли медики, не в змозі вит­ римати психологічне напруження, починали вживати алкоголь, навіть жінки. Таких доводилося звільняти. Але в основному люди вели себе достойно. ВЗ А які моменти були найскладнішими?

— Під час так званого іловайського котла... Тоді за добу до нас надходило до 200 поранених, у кілька разів більше, ніж у звичайні дні... Багато людей, які вийшли із цього котла, були психологічно пригнічені. Адже вони

міокарда траплялися, адже серед них були люди й пенсійного віку. Пам’ятаю, як на полігоні «Широкий Лан» зустрів серед призовників чоловіка-добровольця з масою тіла майже 200 кілограмів. Я його питаю: «Як ви собі уявляєте службу?» А він: «Я — патріот, хочу захищати Батьківщину». Виявилося, що він навіть не проходив медкомісії. Але через тиждень, на щастя, сам зрозумів, що в такому стані не зможе виконувати бойові завдання. Потім уже й медкомісії почали працювати відповідальніше, і військ­ комати стали підбирати такий контингент, який був здатний нести службу на належному рівні.

В. Майданюк (праворуч) керує відправкою госпіталю до зони АТО

ВЗ Внесли щось нове в роботу стандартного військового госпіталю?

— Що доводилося змінювати на ходу, то це — сортування поранених. Його, як відомо, розробив Микола Іванович Пирогов ще під час Кримської війни. Але наші фахівці проводили сортування прямо у вертольоті. Борт сідав, підготовлені медики заходили в нього і просто на відкритих ділянках тіла писали ті чи інші цифри, з якими поранений потрапляв на сортувальний майданчик. Це набагато пришвидшувало роботу: сортування 20 осіб ми виконували за 30-40 хвилин. За схемою, розробленою М. Пироговим, сортувальна бригада за годину могла обробити лише близько 10 поранених.

Перший медичний намет

на власні очі бачили багато смертей. Спочатку ми не знали, як можна допомогти постраждалим не стільки фізично, скільки психологічно. Але потім упоралися й із цією ситуацією. ВЗ Психологи у вас тоді були?

— Ні. ВЗ А як же справлялися?

— Самотужки... У початковий період воєнних дій психологів не було ніде. Коли я навчався в медичному виші, ми вивчали і психологію, і психіатрію. Нинішні програми складені поіншому… А щодо психологів, то на початку, коли ми оголосили набір, багато фахівців приходило з метою заробити грошей. Мовляв, якщо ви нам заплатите, тоді й працюватимемо. Я їм відповідав: «Навіщо ви нам такі потрібні?» Зараз у штаті госпіталю вже шість професійних психологів, а спочатку психологом мусив бути кожен із нас. ВЗ Як ви тоді спілкувалися зі складними пацієнтами?

— Ось вертоліт сідає, з’являються поранені. Більшість — зі зброєю, у бронежилетах, касках. На сортувально-

му майданчику ми відокремлювали ходячих, що створювали найбільше проблем. Насамперед, як правило, люди просили пити. Потім — закурити. Ось так і було: попили, сіли на лавочці в затінку, закурили — і заспокоїлися. Адже навколо — тиша, тож напруга поступово спадала. Траплялися й інші ситуації: в одному вертольоті привозили і наших поранених, і сепаратистів. Останніх доводилося відокремлювати відразу, щоб уникнути самосуду. ВЗ А траплялися особливо складні ситуації?

— Було таке напруження, що на цьому уваги не фіксували. Уявіть: одночасно на майданчик сідає два-три вертольоти, а в кожному — 20-25 поранених. Вивантаження, сортування, надання допомоги, відправка далі — щодня одна й та сама робота.

ВЗ Крім поранень, із якими захворюваннями стикалися найчастіше?

— Сезонними. В осінньо-зимовий період — респіраторні захворювання, пневмонія. Виникали проблеми з призовниками — навіть інфаркти

ВЗ Чи відчували лікарі потребу у психологічній допомозі?

— Звичайно. Війна, справжня, а не навчальна, — це дуже важка травма і для персоналу. У мирному житті як? Лікар відпрацював належний час і пішов додому. А тут робота триває 24 години на добу, та ще в умовах, далеких від звичних. Побут дуже примітивний. Плюс кожен день ти бачиш кров, травми, поранення, смерті... Постійно — у стресовій ситуації. Не всі витримували. Пам’ятаю, приїхали медики з Києва. Подивилися на це, і пішли через кілька годин — повернулися додому. ВЗ Чи було страшно?

— Почуття страху — абсолютно нормальна реакція організму. Якщо хтось каже, що він нічого не боїться, то, цілком ймовірно, бреше або ж у нього не все в порядку з психікою. Звичайно, усім було страшно. Але ми навчилися стримувати емоції, бо треба було рятувати поранених. І це те, що ми вміли робити… Олександр ГАЛЯС, спеціально для «ВЗ», м. Одеса

УВАГА! ТРИВАЄ АКЦІЯ «ГАЗЕТА ДЛЯ ГЕРОЯ»! Редакція газети «Ваше здоров’я» висловлює повагу медикам, що брали участь в АТО, і на знак пошани дарує всім героям безкоштовну передплату на наше видання на 2016 рік! Володимир МАЙДАНЮК, начальник Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, полковник медичної служби ЗСУ, Заслужений лікар України, кандидат медичних наук, також отримує такий подарунок. Вітаємо!

УМОВИ АКЦІЇ Для того щоб отримати безкоштовну передплату на газету «Ваше здоров’я», надішліть на адресу редакції: копію Посвідчення учасника бойових дій; ПІБ, місце роботи й посаду, контактний номер телефону та адресу проживання. Чекаємо ваших листів на поштову адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, або на e-mail: vz@vz.kiev.ua.

13

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ І В А Н О - Ф РА Н К І В Щ И Н А

ЩО ГАЛЬМУЄ ЗАПРОВАДЖЕННЯ СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ? Перехід на сімейну медицину в регіонах України відбувається різними темпами. В ІваноФранківську в цьому напрямку зроблено вже чимало, однак там і досі на півдорозі до мети. На якому етапі реалізації перебуває сімейна медицина в столиці Прикарпаття нині, чи готові до цього місцеві медики та які бар’єри виникають на їх шляху?

Володимир ВОВЧУК, заступник головного лікаря з медичного обслуговування населення ІваноФранківської центральної міської клінічної лікарні

П

роцес впровадження сімейної медицини на Прикарпатті розпочався ще 2002 року. Наразі в Івано-Франківську функціонують п’ять амбулаторій загальної практикисімейної медицини (ЗПСМ), які охоплюють 21 дільницю. Амбулаторії розташовані в селах, що належать до Івано-Франківської міської ради: Вовчинець, Крихівці та Хриплин. Безпосередньо в місті амбулаторій ще немає, але на базі міської поліклініки №1 працюють дві дільниці ЗПСМ. Чому в межах Івано-Франківська досі не створено сімейних амбулаторій? Першим каменем спотикання стало бажання зберегти міську дитячу поліклініку. Бо якщо поступово збільшувати кількість дільниць ЗПСМ, то відповідно зменшуватиметься навантаження на лікарів дитячої поліклініки, відтак утримувати такий заклад протягом тривалого періоду буде нерентабельно, а закрити його зовсім — неможливо. Тому ще в 2005 році вирішили впровадити сімейну медицину одномоментно. Однак у цьому випадку на заваді стала проб­ лема підготовки сімейних лікарів — процес перенавчання великої кількості терапевтів і педіатрів виявився досить тривалим. Івано-Франківський національний медичний університет, де фахівці проходять відповідні курси, був не готовим до такого значного навантаження. Їхати на нав­чання в якісь інші міста — затратно як для лікувальних закладів, так і для лікарів, а тому невигідно. Відтак, щороку спрямовували на перенавчання лише по 10-12 медиків. Третім фактором виявилася психологічна неготовність до реформи лікарів, які часто чинили пасивний спротив. Їх невдоволення було зумовлене не лише тим, що після багатьох років роботи за певним фахом необхідно знову навчатися, виконувати нові функції, а й збільшенням навантаження та відповідальності, тоді як розмір оплати залишався майже на тому самому рівні. Від держави сімейні лікарі отримують лише мізерну доплату в розмірі близько 200 грн. Щоправда, для додаткової мотивації Івано-Франківською міською радою у 2002 році було затверджено доплату для місцевих сімейних лікарів — 50% від посадового окладу. Проте через проблеми з фінансуванням галузі вона зменшилася до 30%. Щороку на первинну медико-санітарну допомогу мало б спрямовуватися 30% коштів від бюджету охорони здоров’я міста. В Івано-

14

Франківську наразі ця цифра становить близько 28%. Поки що основна мотивація працювати сімейним лікарем здебільшого полягає в тому, що фахівець, принаймні, не втратить свого робочого місця, адже реформування неминуче. Лишається сподіватися, що з часом оплата праці медиків більше відповідатиме рівню цін. Утримує лікарів на роботі ще й усвідомлення важливості залишатися в системі, адже, скажімо, із закордонних заробітків повернутися в медицину навряд чи вдасться — укомплектованість медичними кадрами в Івано-Франківську стовідсоткова. Проте справа рухається. Цьогоріч залишилося перекваліфікувати ще 18 спеціалістів, і тоді можна буде нарешті сказати, що всі дільничні лікарі готові працювати в сімейній медицині. Загалом у місті налічуватиметься 157 сімейних лікарів. Ще одне важливе питання — структура системи сімейної медицини. До нього ми пос­ тавилися з усією відповідальністю, прорахувавши плюси й мінуси досвіду інших регіонів. Так, в Івано-Франківську плануємо створити 4-5 Центрів первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД) та два клініко-консультативні центри. У них мали б діяти 16 амбулаторій, однак працюватимуть вони як відділення. Це робиться для того, аби уникнути «роздування» штатів за рахунок адміністративного апарату. У кожному відділенні функціонуватиме приб­ лизно по 10 дільниць. Центри працюватимуть на базі міських поліклінік. Окрім нині діючих 5 амбулаторій створимо ще 5-6 на базі відокремлених відділень міської дитячої поліклініки. В умовах Івано-Франківська нераціонально було б для цього шукати чи навіть будувати додаткові приміщення — місто дуже компактне. У 80% містян шлях від власного помешкання до поліклініки не перевищує 1,5 кілометра, тож додатково створювати ще й амбулаторії нерентабельно. Саме тому важливо, аби кожному регіону дали повноваження бодай частково адаптувати модель впровадження сімейної медицини відповідно до внутрішніх особливостей: геог­ рафічних, транспортних, соціальних, територіальних тощо. Як на мене, для ефективної реалізації цієї реформи потрібна насамперед політична воля, котрої в нас відчутно бракує. Реформу державної структури повинна реалізувати влада, тоді як на практиці цю відповідальну справу доручають виконувати самим лікарям. А оскільки чимало медиків висту­ пають проти впровадження сімейної медицини, то процес постійно гальмується. Проте не зупиняється. Так, рішенням сесії міської ради має бути затверджено план реорганізації первинної медико-санітарної допомоги з чіткими часовими рамками виконання і контролем. В Івано-Франківську проект такого рішення вже підготували.

Ігор ВОЛОЩУК, засновник і керівник ГО «Асоціація захисту прав медичних та фармацевтичних працівників»

В

Івано-Франківську, як і в Україні загалом, ідею сімейної медицини нищать два руйнівні фактори: брак фахівців і обладнання. З одним фонендоскопом навіть найталановитіший сімейний лікар не зможе ефективно виконувати свої функції. Для впровадження сімейної медицини в державі, як на мене, пішли найменш збитковим, але доволі безглуздим шляхом. Оскільки спеціалісти мали поєднувати в собі навички педіатра і терапевта, вони мусили перекваліфікуватися на курсах тривалістю лише кілька місяців. За цей час їм треба було стати мало не всезнаючими фахівцями широкого профілю, а також опанувати новітні методи діагностики. Чи реально це зробити за такий короткий термін? Навряд. У результаті одна частина сімейних лікарів побоюється лікувати дітей, інша — дорослих. Відтак страждає загальна якість обслуговування. Мало того, фахівці, які проходили навчання, — здебільшого пенсійного або передпенсійного віку, котрі неохоче адаптувалися до реформи та навіть усіляко гальмували її. В ідеалі високо­професійними сімейними лікарями можуть стати ті, хто опановував цю спеціальність у медичному виші, потім — в інтернатурі. На щастя, Івано-Франківський національний медичний університет уже кілька років поспіль випускає таких фахівців. Однак «зав­ дяки» законодавству України медики не хочуть ставати сімейними лікарями і все менше

виявляють бажання працювати педіатрами та терапевтами. Річ у тому, що в державі не передбачено правових норм, котрі спонукали б пацієнта відповідати за власне здоров’я. Як наслідок, протягом останніх двох десятків років більшість українців абияк ставилися до лікування хронічних хвороб, не кажучи вже про профілактику. Тобто сімейний лікар приходить працювати на «занедбану» дільницю, за яку він цілковито відповідальний. Задавнена стадія туберкульозу чи раку, смерть немовляти тощо — усе це так чи інакше «виллється» в догану або інші форми дисциплінарного стягнення, котрі в нас, на відміну від заохочень, якраз передбачені. Якість реалізації реформи сімейної медицини цілковито залежить від держави. Пацієнта необхідно навчити відповідати за стан свого здоров’я, наприклад, проходити регулярні медогляди. Одним із важелів впливу може стати запровадження страхової медицини: немає щорічного огляду — немає медичної страховки. Однак і тут варто розуміти, що в Україні, де високі показники інвалідності, первинної та вторинної захворюваності населення, приватним страховим компаніям навряд чи вигідно буде надавати свої послуги. Дієво здатна працювати лише змішана модель страхування — державна і приватна форми. Така сама модель була б прийнятна і для впровадження сімейної медицини: держава ­виступала б замовником послуг для населення, а надавали їх приватні клініки. Це було б значно дешевше, аніж шукати по селах приміщення під амбулаторії, утримувати необґрунтовано роздуті штати, витрачати кошти на сучасне обладнання, а потім знаходити спеціалістів, які можуть на ньому ефективно працювати. Нині більшість ФАПів чи амбулаторій не відповідають вимогам навіть щодо приміщення, не кажучи вже про застаріле чи й узагалі повністю відсутнє найнеобхідніше устаткування. Співпрацюючи з приватною медициною, держава отримає за ті самі гроші в рази якіснішу та менш затратну послугу, а пацієнт — належне ставлення та кваліфіковане лікування. Це, своєю чергою, зніме питання розкрадання коштів під час тендерів, корупції, черг у поліклініках, утримання вертикалі допоміжних немедичних служб і мільйонних витрат на реконструкції застарілих приміщень. Наталя МОСТОВА, спеціально для «ВЗ», м. Івано-Франківськ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМ. П. Л. ШУПИКА

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС НА ЗАМІЩЕННЯ ТАКИХ ПОСАД: завідувача кафедри фармацевтичної технології і біофармації (1 посада на 1ст.); професорів кафедр: психіатрії, психотерапії та медичної психології (1 посада на 0,75 ст.), педагогіки, психології, медичного та фармацевтичного права (1 посада на 1 ст.); доцентів кафедр: терапії (1 посада на 1 ст.), загальної, дитячої,

судової психіат­рії і наркології (1 посада на 0,5 ст.), сімейної медицини та амбулаторнополіклінічної допомоги (1 посада на 0,25 ст.); старшого викладача кафедри гігієни та екології людини (1 посада на 1 ст.); молодшого наукового співробітника Центральної науково-дослідної лабораторії (1 посада на 0,25 ст.).

ТЕРМІН ПРИЙОМУ ДОКУМЕНТІВ — 30 днів з дня опублікування оголошення. АДРЕСА АКАДЕМІЇ: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

30 вересня 2016 року

Б У КО В И Н А

БУТИ ЧИ НЕ БУТИ В ЧЕРНІВЦЯХ ЕНДОКРИНОЛОГІЧНОМУ ЦЕНТРУ? Чернівецька область — єдина в Україні, що має лише один заклад, у якому лікують хворих із розладами ендокринної системи. До його поліклініки щорічно звертаються 76 тис. пацієнтів, а в стаціонарі, розрахованому на 50 ліжок, отримують лікування 1600 осіб. Проте саме над стаціонарним відділенням центру наразі нависла загроза: у рамках оптимізації ліжкового фонду його можуть закрити. Лікарі б’ють на сполох, кажуть: пацієнти залишаться без належного лікування, а працівники — без роботи.

Марина ЛЕОНОВА, головний лікар ОКУ «Чернівецький обласний ендокринологічний центр»

ВЗ Скільки жителів Буковини потребують спеціалізованого лікування у вашому центрі?

— На обліку в Чернівецькому обласному ендок­ ринологічному центрі перебувають 85 750 хворих з ендокринологічною патологією. Серед них 38 031 пацієнт із цукровим діабетом. Саме вони в першу чергу потребують періодичного стаціонарного лікування. Відповідно до Наказу Міністерст­ ва охорони здоров’я України від 18.07.2013 р. №618, переведення на інсулінотерапію має відбуватися винятково в стаціонарі. Ми щорічно переводимо на інсулін 500-600 пацієнтів. До того ж, стаціонарного лікування потребують хворі з

гострими ускладненнями (кетоацидозами І та ІІ ступенів, гіпоглікемією без потьмарення свідомості, гіпотиреоїдною комою тощо), а також вагітні, що страждають на цукровий діабет. Проте стаціонар розрахований лише на 50 ліжок, тому ми можемо забезпечити лікуванням тільки 7% пацієнтів. Іноді на планове лікування хворих доводиться приймати в порядку черги. У цих непростих умовах Департамент охорони здоров’я у рамках реформування медичної галузі запропонував розділити нашу службу — стаціонарне відділення перенести до Чернівецької обласної лікарні. ВЗ Чому важливо, аби служба працювала під одним дахом?

— Передусім це дуже комфортно для наших пацієнтів. У центрі діє спеціалізована лабораторія, аналогів якій немає в жодній комунальній медичній установі області. Тут хворі безкоштовно можуть здати аналізи на глікований гемоглобін, С-пептид, тестостерон, гормональну панель щитоподібної залози, кортизол, мікроальбумінурію, альбумін-кератинове співвідношення. Пацієнтам у важкому стані ми по 5-6 разів на день проводимо вимірювання рівня глюкози в крові. Також в ендокринологічному центрі діє єдиний в області «Кабінет діабетичної стопи», у якому консультує кандидат медичних наук Олександр Колотило. Прийом ведуть судин-

ний хірург, подолог, невролог та інші вузькі спеціалісти. Для пацієнтів поліклініки і для хворих стаціонару діє «Школа діабету», де навчають правильно харчуватися, вживати препарати інсуліну, інші ліки, користуватися глюкомет­ ром. Причому, у разі обмежених можливостей пацієн­т а медсестра проводить навчання безпосередньо в палаті. Тобто служба організована так, аби хворі в максимально комфортних умовах отримували спеціалізоване лікування. ВЗ Чи зростає кількість хворих на цукровий діабет в області?

— Щороку! Приріст сягнув 3,21%. Це 2-3 тис. нових випадків на рік. До речі, згадані показники в Чернівецькій області — одні з найвищих в Україні. До прикладу: захворюваність у 2013 році становила 360,9 випадку на 100 тис. населення, у 2014 — 366,7, у 2015 році — 374,6 на 100 тис. Інсулінотерапію минулого року отримували 4900 хворих, а цьогоріч — 5300. На жаль, цук­ ровий діабет в усьому світі визнано епідемією. А в Чернівцях лікування таких хворих наразі опинилося під загрозою.

протягом останніх років у нашій області ці показники значно знизилися. Наприклад, якщо 2014 року внаслідок цукрового діабету на інвалідність переведено 64 буковинця, то у 2015-му — лише 35. Переконана: такого результату нам вдалося досягнути завдяки тісній співпраці поліклінічного та стаціонарного відділень, вчасній госпіталізації хворих і призначенню адекватного лікування. Коли ж стаціонарне відділення в ендокринологічному центрі закриють, 30 наших працівників потраплять під скорочення. Куди їм іти? Що роботи? До речі, серед них чимало людей передпенсійного віку… Не розумію наразі, як працюватиме в нових умовах ЛКК. Також у нас постійно діє комісія з відбору хворих, котрі потребують імпортних інсулінових препаратів, бо в нинішній непрос­тій економічній ситуації немає можливості приз­ начити їх усім. Як це робити, коли стаціонар підпорядковуватиметься обласній лікарні, а поліклініка — ендокринологічному центру? Ми написали звернення до голів Чернівецьких облдержадміністрації й облради, міського Голови, надіслали його також у Департамент охорони здоров’я Чернівецької ОДА. Просимо, щоб почули і нас, лікарів, і наших пацієнтів.

ВЗ А чим саме загрожує пацієнтам і медичному персоналу розділення служби?

— Передусім — зростанням частоти інвалідизації та смертності від цукрового діабету. Хоча

Ольга РУСНАК, спеціально для «ВЗ», м. Чернівці

КОМЕНТАРІ

Марія ПОЛІЩУК, заступник директора Департаменту охорони здоров’я Чернівецької ОДА

У

2016 році набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 р. №1024, згідно з якою ліжковий фонд має становити 60 на 10 тис. населення. Досі цей показник у Чернівецькій області дорівнював 75. Тепер наше завдання — так оптимізувати ліжка, аби не погіршити, а навіть покращити медичну допомогу і щоб при цьому їх кількість відповідала зазначеному нормативу. Бо вже із січня 2016 року фінансування виділяється саме на таку кількість ліжко-місць, і якщо зараз не розпочати оптимізації, в останні два місяці року лікувальні заклади області можуть залишитися без грошей. Отже, реформаційні зміни стосуватимуться кожної медичної установи. Щодо ендокринологічної служби, то ми вивчаємо досвід її роботи в сусідніх областях, зокрема на Хмельниччині, Тернопільщині, Івано-Франківщині. Так, наприклад, у Хмельницькій області 1,5 млн населення, а в Чернівецькій — 900 тис. Ендок­

ринологічне відділення Хмельницької обласної лікарні розраховане на 35 ліжок, а в результаті оптимізації потужність відділення становитиме 30 ліжок. Наша ж ендокринологічна служба наразі має 50 стаціонарних ліжок, після реорганізації їх стане 45. Тож очевидно, що ліжковий фонд Чернівецького ендокринологічного центру є надмірним відносно кількості населення. Також практично в усіх областях України ендокринологічні відділення розміщені на базі багатопрофільних лікарень. Це зроблено з метою покращити надання медичної допомоги хворим на цукровий діабет з ускладненнями. Обласний центр забезпечує бездоганний диспансерний нагляд, підбір інсулінотерапії, якісне обстеження, проте стаціонарне лікування у тій формі, яка існує наразі, не має жодного стосунку до інтенсивної терапії. Адже важкохворого досить ризиковано лікувати в стаціонарі, де немає реанімаційного відділення. Звичайно, якщо цукровий діабет перебігає без ускладнень, то лікування полягає переважно в корекції інсулінотерапії. Але чи потрібно для цього щоразу лягати в стаціонар на 10 днів? Тому пацієнти з ускладненнями отримують лікування у відділеннях хірургії судин, неврології, хронічного гемодіалізу, нефрології, офтальмології Чернівецької обласної клінічної лікарні. Це близько 50% таких хворих, проте спеціалізованого відділення лікарня не має.

Департамент охорони здоров’я вживає заходи з оптимізації ліжкового фонду. Головному лікарю ендокринологічного центру запропонували надати своє бачення розвитку ендокринологічної служби в області, її інтенсифікації. Наразі не існує жодних наказових документів, котрі засвідчували б, що зміни розпочнуться вже завтра — в області розробляється загальна стратегія розвитку галузі. Ми проводимо аналіз того, як це працює в Україні, і хочемо прийняти зважене рішення. Повністю ліквідовувати відділення та звільняти людей наміру не маємо — ці самі спеціалісти працюватимуть у новоствореному ендокринологічному відділенні обласної лікарні. А наш обласний центр уже має відділення денного перебування, яке плануємо збільшити. Створивши єдине ендокринологічне відділення та ліжка для лікування діабетичної стопи при відділенні хірургії судин обласної лікарні, ми зможемо покращити доступ хворих на цукровий діабет до багатопрофільної своєчасної допомоги. Навіть найбагатші країни не дозволяють собі створення маленьких монопрофільних центрів, оскільки їх утримання у випадку правильної орга­нізації допомоги є дуже дороговартісним. Раціональніше, наприклад, придбати нове устаткування для відділення реанімації обласної лікарні.

Ольга КОБЕВКО, заступник Голови Комісії з питань медицини, соціального захисту та АТО Чернівецької обласної ради

М

и дізналися про проблему під час одного із засідань Комісії, у якому взяв участь колектив ендокринологічного диспансеру. Переконані, що працівники медичної галузі не повинні потерпати від будь-яких змін. Не раз відвідували центр і знаємо, що там працює чимало професіоналів. Тому ми завжди залишатимемося на боці лікарів і пацієнтів. Для такої оптимізації, яку пропонує Департамент охорони здоров’я Чернівецької ОДА, спочатку потрібно було розробити план чи програму, де чітко прописати переваги переведення структур ендокринологічного центру в обласну клінічну лікарню, обговорити його з колективом і тільки після цього ухвалювати будь-які рішення. Доки матеріал готувався до друку, стало відомо, що на сесії Чернівецької обласної ради, яка відбулася 21 вересня, прийнято рішення накласти 10-річний мораторій на реорганізацію ендокринологічного центру.

15

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ВІННИЧЧИНА

ІНФОРМАТИЗАЦІЯ ГАЛУЗІ ВЖЕ В РЕАЛЬНОСТІ, А НЕ ЛИШЕ У ПЛАНАХ Новий інтернет-ресурс «Персональний кабінет пацієнта» почав працювати у Вінниці. За його допомогою вінничани тепер можуть записатися на прийом до лікаря, а також мають онлайндоступ до власної електронної медичної картки. Не виходячи з дому, можна дізнатися про результати своїх аналізів, ознайомитися з висновками лікаря та призначеним лікуванням. «Персональний кабінет пацієнта» — це лише один із кроків на шляху впровадження у Вінниці інформатизації медичної галузі, яке розпочалося ще 5 років тому.

Наталя КОРОБЧИНСЬКА, начальник інформаційно-аналітичного центру медичної статистики Департаменту охорони здоров’я Вінницької міської ради

Змінити не тільки систему звітності, а й свідомість лікарів Будь-яке управлінське рішення, а тим паче таке, що стосується напрямків розвитку медичної галузі, має спиратися на «трьох китів»: достовірну інформацію, чіткий розрахунок і обґрунтований прогноз очікуваного результату. Забезпечити виконання всіх складових неможливо без автоматизованого обліку, моніторингу та статистичної обробки медичної інформації. Тому, коли місто тільки почало запроваджувати інформатизацію послуг (не лише медичних), головне завдання цього процесу полягало в тому, щоб інформаційні технології, зокрема медична інформаційна система, були ефективними і поліпшили якість обслуговування мешканців нашого міста. Одним із засобів досягнення поставленої мети було створення єдиного медичного інформаційного простору у місті Вінниця. І це не лише автоматизація обліку, реєстрації та звітності, а і створення гнучкої й інформативної бази даних щодо стану здоров’я вінничан, охоплення єдиною системою всього населення та всіх медичних закладів міста, які підпорядковуються Департаменту охорони здоров’я міської ради. Оскільки галузь охорони здоров’я міста предс­т авлена закладами первинного та вторинного рівнів надання медичної допомоги, які обслуговують майже 400 тис. населення, вирішили, що процес інформатизації варто розпочати саме з тих медичних установ, до яких найчастіше звертаються пацієнти, — з первинки. Тому в результаті впровадження І етапу інформатизації (2011-2015 роки) ми створили необхідні робочі місця та підключили до інформаційної системи заклади первинної ланки (центри ПМСД), а також КП «Міський лікувально-діагностичний центр». На жаль, чітких законодавчих актів чи механізмів запровадження інформаційної системи в медичну галузь немає. Це, напевно, пов’язано з тим, що медицина — одна з найскладніших систем, до того ж насичена різними бюрократичними перепонами, об які ми не раз споти-

16

калися. Наприклад, не всі розуміли, для чого медичні послуги переводити в електронний формат. Звикли працювати «по накатаній», «по старинці», оформлювати все в паперовому вигляді. Згодом ми почали виявляти речі, про які ніхто раніше не знав й існування котрих не міг навіть припустити, — окремі лікарі приписували пацієнтам захворювання, яких у них не було, або ж призначали недозволені ліки. Раніше перевірити цю інформацію було складно. А тепер маємо всю картинку перед очима. Проводимо перевірки щодня, при чому на всіх рівнях: адміністрація закладів і центрів, статистичні відділи, департамент. Фактично за п’ять років ми змінили якість формування звітності та свідомість лікарів. Деякі з них зараз кажуть, що не уявляють, як вони раніше працювали без «Електронної картки пацієнта».

Фінансує місто Ключовим індикатором виконання програми є кількість створених робочих місць. Протягом 2011-2015 років їх з’явилося 277 — усі обладнані ліцензованим програмним забезпеченням «Доктор Елекс». У І півріччі 2016 року створено 133 робочих місця — 95,7% від річного плану. Загалом за програмою інформатизації до 2020 року їх має бути 755. Для повноцінного використання наявного ресурсу та покращення ефективності роботи в системі відповідно оснащені ординаторські, у яких встановлено комп’ютери з необхідним програмним забезпеченням. На сьогодні на 410 робочих місцях можуть працювати понад 1 тис. медиків, які мають право доступу до системи з персональним логіном і паролем. Тобто кожне робоче місце фактично «працює» у 2,5 зміни. Усі витрати на запровадження системи фінансуються з міського бюджету. Загалом протягом І етапу було виділено понад 10 млн грн. Для реалізації ІІ етапу суму буде збільшено, враховуючи подорожчання техніки та витратних матеріалів. На 2016 рік, наприклад, заплановано освоїти понад 5,7 млн грн.

В інтересах пацієнта Зараз у медичній інформаційній системі зареєстровано майже 384,8 тис. осіб, які обслуговуються лікувальними закладами Вінниці. Такої бази даних про пацієнтів немає в жодному місті України. Персональна ідентифікація проводиться за паспортними даними. Кожному присвоюють унікальний ідентифікаційний код, у якому вказано центр обслуговування, адресу проживання та інші показники, що зменшує можливість дуб­лювання. Окрім цього, будь-хто з них має можливість зареєструватися в «Персональному кабінеті пацієнта». Для реєстрації в системі потрібно звернутися із паспортом у ПМСД за місцем проживання та отримати логін і пароль у свого сімейного ліка-

ря. Після цього хворий може знайомитися з усіма записами та результатами досліджень, а також має можливість онлайн-реєстрації на прийом до лікаря, чого раніше ми не могли запровадити на системному рівні. Нині отримали логін і пароль та скористалися зазначеною вище можливістю понад 3,2 тис. він­ничан. Зайти до «Персонального кабінету пацієнта» можна з офіційного сайту Вінницької міської ради. Для цього потрібно увійти в розділ «Галузі міста» та перейти до підрозділу «Охорона здоров’я». Наша мета — знати кожного хворого «в обличчя», його захворювання та проблеми, а також працювати за принципом «гроші ходять за пацієнтом». Тобто в нас не заклад отримує кошти на лікування, а хворий — на свої медичні потреби. Жодна медустанова не може існувати поза системою, яка фіксує кількість пацієнтів, перелік послуг, рівень захворюваності тощо. Ми живемо в інший час, і рахувати гроші «з повіт­ря» більше не вийде. Якщо заклад обслуговує 5 тис. хворих, то він має отримати кошти на цю кількість, не більше і не менше.

Успіх програми — заслуга кожного медика Завдяки програмі інформатизації в медичних закладах нам, по-перше, вдалося покращити якість і оперативність обміну інформацією між лікувальними установами міста. По-друге, зменшити час на підготовку медичної документації та звітності, а отже, підвищити якість, швидкість обміну й доступність інформації в межах медичного простору Вінниці. По-третє, ми забезпечили ведення облікової медичної документації відповідно до вимог і форм, затверджених чинними наказами МОЗ. Крім того, деякі облікові форми ведуться лише в електрон­ ному вигляді, без дублювання на паперових носіях згідно з Наказом МОЗ від 05.07.2005 р. №330 «Про запровадження ведення електрон­ ного варіанту облікових статистичних форм в лікувально-профілактичних закладах». Тепер під час прийому пацієнта всі дані до електронної картки вносить медсестра. Завдяки цьому нам вдалося вивільнити час лікаря безпосередньо для огляду та консультації хворого. Ми також отримали достовірну «картину» завантаженості лікарів: бачимо, хто скільки пацієнтів прийняв, яке призначення виписав, що рекомендував. Завдяки «Електронній картці пацієнта» в місті знизилися показники захворюваності населення. І не тому, що люди почали рідше звертатися по допомогу (як дехто може подумати), а тому, що тепер реєстрація захворюваності стала якіснішою, ми щодня бачимо, скільки він­ничан прий­ шло до медичних закладів і з якими проблемами. І ці дані ніхто змінити не може, бо система має надійні засоби захисту.

Нині вже п’ять центрів ПМСД працюють у медичній інформаційній системі, що дає змогу забезпечити реєстрацію прикріпленого населення, ведення облікової медичної документації, формування звітів. Підключені до системи й амбулаторно-діагностичні відділення міської клінічної лікарні №1, регіонального клінічного лікувально-діагностичного центру серцево-судинної патології, міської лікарні «Центр матері та дитини», жіночі консультації міських пологових будинків №1 і 2, травмпункт міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. Завершуються підготовчі роботи з підключення лабораторії міської клінічної лікарні №3 та лабораторій цент­ рів ПМСД. Оцінюються можливості інтеграції в медичну інформаційну систему «Доктор Елекс» даних усієї діагностичної апаратури лікарень і центрів ПМСД (рентгену, ЕКГ, УЗД тощо). Крім того, впроваджуючи інформатизацію галузі охорони здоров’я, ми ділимося здобутим досвідом із колегами з інших міст: взяли участь у конференції щодо інформатизації галузі охорони здоров’я у Львові та міжнародній науковопрактичній конференції у Черкасах, приймали у Вінниці колег з лікувальних закладів Ковеля, Києва, Дніпра. Зазначу, що в інших містах України аналогів нашого шляху інформатизації галузі охорони здоров’я з підключенням всіх бюджетних медичних закладів міста немає.

Без ложки дьогтю не буває Але не буду лукавити: на шляху впровадження системи інформатизації ми майже щодня стикаємося з проблемами. Деякі з них вдається ліквідувати швидко, на окремі витрачаємо по кілька місяців. Наприклад, іноді стикаємося з незадовільним інтернет-забезпеченням провайдерами у найвіддаленіших амбулаторіях центрів ПМСД (наприклад, районах приватної забудови). Буває, що оновлення програми гальмує роботу системи. Окрім цього, не передбачено можливості створення всієї необхідної статистичної звітності, тому процес постійно вдосконалюється, і благо — система гнучка до змін. Та найбільша прикрість у тому, що низька заробітна плата призводить до плинності й дефіциту інженерівпрограмістів (системних адміністраторів) і медичного персоналу.

А плани, як у Наполеона На сьогодні розроблений мобільний додаток програми «Доктор Елекс», який дасть змогу працювати в системі з планшета або мобільного телефону. Але між періодами «розробити» і «запровадити» має минути певний час. Сподіваємося, що до кінця цього року вінничани вже користуватимуться мобільним варіантом прог­р ами. До того ж, система потребує доопрацювання шаблонів облікової медичної документації, узгодження облікових даних зі звітами — усі ці нюанси плануємо виправити найближчим часом. Мріємо також про те, щоб інтегрувати дані обласних закладів про стан здоров’я мешканців міста Вінниця до нашої інформаційної системи, а надалі — додати інформацію зі стаціонарів. Тобто хочемо мати повну інформаційну базу, аби надавати якісні медичні послуги, знати кожного пацієнта і правильно — відповідно до вимог часу — вести облікову медичну документацію. Олеся ШУТКЕВИЧ, спеціально для «ВЗ», м. Вінниця

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

30 вересня 2016 року

З А К А Р П АТ Т Я

ЗАПОБІГТИ ХВОРОБІ ДОПОМОЖУТЬ МАТЕМАТИЧНІ ФОРМУЛИ Серед наукових проектів, профінансованих цього року Міністерством освіти України, — дослідження ужгородських вчених на тему: «Пошук індексу ризику прогресії атеросклерозу та можливого розвитку тромбоемболізму в осіб різних вікових категорій». У чому унікальність цієї роботи та наскільки її результати стануть корисними для практичної медицини?

ського національного університету активно зай­мається вив­ченням проблематики судинних зах­ворювань. Зокрема протягом останніх 5 років захищено 3 докторських і 8 кандидатських дисертацій, опубліковано 3 монографії та більше 100 наукових статей.

Патріція БОЛДІЖАР, завідувачка кафедри хірургічних хвороб ДВНЗ «Ужгородський національний університет», доктор медичних наук, професор

ВЗ Чому саме цю тему було обрано для дослідження?

— На сьогодні судинні патології — найчастіша причина смертності в усьому світі. Науковці ведуть постійний пошук новітніх методик лікування, але мало уваги приділяють вивченню причин розвитку захворювань та їх профілактиці. Тому саме на виявлення факторів ризику й критеріїв, які впливають на перебіг хвороби, і спрямоване наше дослідження. Тема для нас не нова. Кафед­ра хірургічних хвороб Ужгород-

ВЗ Які заходи будуть реалізовані в рамках згаданого наукового проекту?

— Наші зусилля спрямуємо на покращення методів профілактики, діагностики та лікування судинних захворювань шляхом розробки й впровадження в клінічну практику мультидисциплінарного підходу до терапії зазначеної патології. Фактично проект буде поділений на дві частини: перша присвячена артеріальним захворюванням, друга — венозним. Щодо першої частини дослідження, то нас цікавить запровадження алгоритму діагностики субклінічних атеросклерозів. Саме така діагностика, на наше переконання, може запобігти розвитку захворювання. Також ми розглянемо можливості прогнозування атеро­склерозу на підставі аналізу функціонального стану ендотелію артерій та профілактики гострих порушень мозкового кровообігу у пацієнтів з атеросклерозом сонних артерій. Для досягнення означеної мети плануємо зупинитися на визначенні поняття «товщина

комплексу інтима-медіа» для загальної сон­ної артерії в осіб із груп ризику (з гіпертонічною хворобою, метаболічним синдромом, цукровим діабетом), вивчити зміни ендотеліальної дисфункції у пацієнтів із судинними захворюваннями, встановити рівень маркерів запалення при симптоматичному стенозі внут­рішньої сонної артерії більше 50% та асимптоматичному стенозі понад 70%. За допомогою УЗД хочемо оцінити морфологічну структуру атеросклеротичної бляшки у хворих зі стенозом сонних артерій і розробити діагностично-лікувальні алгоритми при атеросклеротичному ураженні цих судин. Працюючи над другою частиною дослідження, докладно зупинимося на вивченні морфології венозного ендотелію в умовах хронічної венозної недостатності, оцінці органічних та функціональних захворювань судин методом плетизмографії залежно від стадії захворювання, а також на розробці оптимального лікувального алгоритму із застосуванням сучасних комбінованих методик для пацієнтів із трофічними виразками. ВЗ У чому полягає унікальність проекту? Чи передбачено використання в ньому нових для України типів або методик дослідження?

— Ми пропонуємо свою методику обстеження пацієнтів зі стенозом сонних артерій та диференціальний підхід до лікування цієї патології. На сьогодні загальноприйнятим стандартом оцінки ризику виникнення гострих порушень мозкового кровообігу при атеросклеротичних стенозах екстракраніальних артерій є визначення їх ступеня. Однак, на нашу думку, цього критерію недостатньо, що підтверджується розвитком інсульту із басейну внутрішніх сонних артерій при стенозі 40% і критичному стенозі понад 90%. Тому відмінність нашої методики полягає в оцінці рівня стенозу, морфологічної структури атеросклеротичної бляшки та васкулярних маркерів запалення. Крім того, під час дослідження вперше буде запропоновано формулу математичного розрахунку індексу ризику розвитку можливого ішемічного інсульту в пацієнтів зі стенозом сон­ них артерій і доповнено підходи до лікування змішаних трофічних виразок в осіб із хронічною венозною недостатністю. ВЗ На які результати очікуєте?

— Основною метою проекту є вивчення пускових механізмів прогресування судинних захворювань та розвитку ускладнень, тож у рамках дослідження будуть статистично оцінені об’єктивні критерії перебігу захворювання (лабораторні показники швидкості руху крові, рівень стенозу артерій тощо). Але найбільше сподіваємося на те, що результати будуть корисними з практичної точки зору, тобто допоможуть у виборі патогенетичного лікування, а неінвазивні методи діагностики дадуть змогу обстежувати більшу кількість пацієнтів різних вікових груп. Хочу зазначити, що проблеми атероскле­ розу та тромбоемболії потребують набагато більшої уваги, ніж їм приділяється нині. Судинні захворювання молодшають з кожним роком, а рівень інвалідності та смертності залишається стабільно високим. Окрім того, в Україні у зв’язку з воєнними діями велика кількість осіб молодого віку перебуває в умовах стресу — одного із пускових механізмів судинних захворювань. Тому кожне аргументоване дослідження, яке можна використати в рутинній роботі лікарів, має економічну цінність для суспільства. Віктор ЛАЗОРИК, спеціально для «ВЗ», м. Ужгород

КИЇВЩИНА

ЛІКАРІ СТОЛИЦІ ОТРИМАЛИ НОВИЙ СПЕЦТРАНСПОРТ До лікувальних закладів Києва надійшло 100 нових санітарних автомобілів. Їх буде передано в користування лікарям, які надають медичну допомогу важкохворим удома. На оновлення автопарку із бюджету столиці виділили майже 29,8 млн грн.

Н

ові машини марки Ford Fiesta (екологічний стандарт Євро 5+) обладнані GPS-трекерами. Це дасть змогу прокладати найзручніші маршрути до хворих та передавати інформацію про місцеперебування лікаря в поліклініки. Вони замінять понад

100 спеціалізованих автомобілів (здебільшого «Волги», «Газелі» та «Жигулі» 19982000 років випуску), на котрих до сьогодні пересувалися лікарі та які давно вичерпали свій експлуатаційний ресурс й вимагали термінової заміни.

Закупівля 100 нових авто, за словами Голови Київської міської держадміністрації Віталія Кличка, дасть змогу повністю забезпечити медичним спецтранспортом первинну та вторинну ланки медичної галузі столиці: пункти невідкладної допомоги, а також протитуберку-

льозні, онкологічні, психоневрологічні й усі дитячі заклади охорони здоров’я міста. За даними КМДА, сьогодні на обліку лише в спеціалізованих медичних закладах столиці перебувають понад 1 тис. інвалідів І групи, онкохворих та інших пацієнтів із тяжкими недугами, які потребують візитів лікарів додому. Передаючи нові автомобілі медикам, В. Кличко наголосив: «Ми робимо все, аби сфера медобслуговування в столиці змінювалася на краще. Незважаючи на складну фінансову ситуацію, ми знайшли в місцевому бюджеті кошти, щоб додатково виплачувати кожному медичному працівникові надбавку до зарплати в розмірі 800-1000 грн». Станом на березень цього року автопарк КО «Київмедспецтранс» нараховував 654 транспортні засоби, у тому числі 319 автомобілів швидкої допомоги, 298 машин невідк­ ладної допомоги та 37 одиниць технологічного транспорту. За матеріалами УНІАН та UBR

17

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

АНДРІЙ КЛЯНЧИН: РЕФОРМУВАННЯ МЕДИЦИНИ МАЄ ПОЧИНАТИСЯ З ФІНАНСУВАННЯ

загального хірурга в Луганській по­ ліклініці та районній лікарні — її обіймав 1,5 року. А далі отримав пропозицію працювати у відділенні кардіохірургії в Луганській облас­ ній клінічній лікарні. Йти чи не йти — довго думав. Це було непросте рішення, адже розумів, що знову потрібно буде вчитися, фактично — опановувати новий напрямок ме­ дицини. Але я вирішив працювати на перспективу, а згодом зрозумів — це моє.

Один з найкращих українських кардіохірургів Андрій Клянчин усе життя прожив на Луганщині. Після того, як на Сході України почалися воєнні дії, переїхав у Кропивницький (тоді ще Кіровоград). Чи легко починати все спочатку і впроваджувати свій досвід там, де для цього немає звичних умов?

Андрій КЛЯНЧИН, кардіохірург КЗ «Кіровоградський обласний кардіологічний диспансер», лікар вищої категорії

ВЗ На початку — традиційне запитання: як ви стали лікарем?

— Зізнаюсь: у мене ніколи не було такої мрії. Та й батьки з медициною не пов’язані (тато — вчитель англій­ ської мови, мама — працівник тор­ гівлі). Правда, навчаючись у стар­ ших к ласах школи, працював на 0,25 ставки санітаром в опер­б лоці. Після школи хотів вчитися на прог­ раміста. А ле батьки сказали: або юрист, або лікар. Вибрав друге. У Лу ганський медичний інстит у т вступив з першого разу. Так усе й почалося. ВЗ А чому пішли в кардіохірургію?

— Стати кардіохірургом теж ніко­ ли не планував. Коли навчався в медінституті, хотів обрати анес­ тезіологію. Після закінчення вишу за розподілом потрапив у районну лікарню, за 15 кілометрів від Луган­ ська. Потім запропонували посаду

18

ВЗ Чому переїхали саме в Кропивницький, адже хірургу вашого рівня були б раді всюди — і в столиці, й у будь-якому місті-мільйоннику, і навіть за кордоном?

— Коли почалася війна на Сході, перервалися всі зв’язки, припини­ лося постачання з України меди­ каментів, витратних матеріалів… Так званим новопроголошеним міністерствам було не до цивільної медицини. А хірург як професіонал без операцій помирає дуже швид­ ко. Навички формуються роками, а втрачаються за кілька місяців. Тоді переді мною постав вибір: або їхати в Росію, як це зробили ба­ гато моїх земляків, або залишитися в Україні. Я вирішив залишитися. Була також можливість поїхати в Білорусь. Ми з дружиною навіть по­ бували в Мінській обласній лікарні, ознайомилися з умовами роботи. Керівництво сказало, що готуєть­ ся друга операційна, пропонували працевлаштування. Але саме в той час головний лікар Кіровогра д­ ського обласного кардіодиспансе­ ру Ганна Сухомлин запросила мене на співбесіду, і ми порозумілися. Я прийняв її пропозицію. Для мене це був виклик як для спеціаліста — почати все з нуля, розвину ти напрям сучасної кардіохірургії у Кіровограді. ВЗ Як зустрів вас у жовтні 2014 року Кіровоград?

— Своєрідно. Квартиру мені вдалося зняти десь із 7-ї чи 8-ї спроби. Щойно хазяї дізнавалися, що я пересе­ ленець з Луганська, — відмовляли. Два тижні жив у палаті лікарні, у якій тоді працював. Я й досі живу в Кропивницькому без прописки. Але нещодавно облрада виділила мені кошти на придбання квартири. За­ раз перебуваємо в пошуку...

У новій операційній Кіровоградського обласного кардіодиспансеру

«

Презентація операції коронарного шунтування на працюючому серці

ПОРІВНЮВАТИ ЗАКОРДОННУ СИСТЕМУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я І УКРАЇНСЬКУ — БЕЗГЛУЗДО. БО В НАС ПРОСТО ЇЇ НЕМАЄ, А ТЕ, ЩО МАЄМО, МОЖНА СМІЛИВО НАЗВАТИ ПЕРЕЖИТКАМИ МИНУЛОГО

«

ВЗ А як прийняли на роботі? Чи вдається вам реалізовувати тут всі свої вміння та навички?

— Раніше Кіровоградський кардіо­ диспансер був більше схожий на звичайний лікувально-профілактич­ ний заклад санаторного типу. Зміни тут почалися у 2012 році, коли від­ крили рентген-операційну з ангіо­ графом. Цей рентгенівський апарат — золотий стандарт у діагностиці та лікуванні хворих кардіологічного профілю. Працювати в обласному кардіо­ диспансері я почав у травні 2015 року. А менше ніж через рік у клініці відкрили сучасну кардіохірургічну операційну. Це дало змогу викону­ вати операції на відкритому серці, чого тут узагалі ніколи не робили. Раніше для того, аби прооперува­ тися, хворим доводилося долати нелегкий і довгий шлях: пацієнт лягав на діаг­н остику, потім ліка­

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

30 вересня 2016 року

рі зв’язувалися зі спеціалістами з Києва, обговорювали діагноз, до­ мовлялися про планове лікування. Хворого оперували в столиці, а че­ рез тиждень-другий він сідав у потяг чи авто і їхав у Кропивницький для проход­ження реабілітації. Потім ще 2-3 тижні лежав у кардіодиспансері. Тепер стало набагато простіше: і операція, і реабілітація пацієнта відбуваються в нашому кардіодис­ пансері під наглядом лікаря-кардіо­ лога та кардіохірурга. До того ж, умови лікування в закладі значно покращилися навіть за той час, що я тут працюю. У новій операційній, наприклад, встановлено сучасну «ламінарну» вентиляцію, фільтри на вхідне по­ вітря, котре знезаражується перед тим, як потрапити в операційну, та підігрівається чи охолоджується. Користуємося також потужними німецькими лампами, які забезпе­ чу ють якісне освітленн я опера­ ційного пол я. При дба ли апарат шту чного кровообігу, наркознодихальний апарат та інше облад­ нання, необхідне для проведення високоспеціалізованих операцій на серці та судинах.

«

ПРИЙШОВ ОДИН МІНІСТР — ПОЧАВ ОДНУ РЕФОРМУ, ІНШИЙ — ДРУГУ. І НІХТО ДО ПУТТЯ НІЧОГО НЕ ДОВІВ. ПРО СТРАХОВУ МЕДИЦИНУ МИ ВЖЕ ГОВОРИМО 10 РОКІВ, АЛЕ НІ НА КРОК ДО НЕЇ НЕ НАБЛИЗИЛИСЯ. А ВОНА ВИГІДНА ВСІМ, І В ПЕРШУ ЧЕРГУ ХВОРОМУ, ЯКИЙ ПРАЦЮЄ, СПЛАЧУЄ ПОДАТКИ

«

ВЗ У Луганській обласній клінічній лікарні ви обіймали посаду завідувача кардіохірургічного відділення, якого в Кіровог­ радському кардіодиспансері немає. Чи планується його створення?

— Зараз адміністрація вирішує це питання. Думаю, на початку наступ­ ного року воно в нас уже буде. Але поки що ми справляємося із своїми завданнями навіть на кардіологіч­ них ліжках. Правда, трохи переоб­ ладнали їх під себе. ВЗ Ви багато часу приділяєте самоосвіті, зокрема стажувалися за кордоном. Чого там навчилися?

— Так, я двічі був у Бельгії, кілька ра­ зів — у Росії. Грошей на закордонні поїздки мені ніхто не давав — збирав сам, просив у спонсорів. У Бельгію їздив з конкретною метою — освоїти операції коронар­ ного шунтування на працюючому серці. Навчався у кардіохірурга зі світовим ім’ям — Пауля Сержанта, який, на жаль, уже перестав прак­ тикувати, вийшовши на пенсію. У кардіохірургічному середовищі його знає майже кожен фахівець. Багато хто навчався в нього цієї методики, що дає змогу безпечно і якісно оперувати пацієнтів з іше­ мічною хворобою серця. Це найпо­ ширеніше втручання в кардіохірур­ гії — 70% операцій становить саме коронарне шунтування. Також я проходив стажування в Національному інституті серцевосудинної хірургії ім. М. М. Амосова НАМН України, в Інституті серця МОЗ України, вчився у провідних віт­чизняних спеціалістів. ВЗ Порівняно із закордонними умовами чого бракує українській медицині?

— Порівнювати закордонну систе­ му охорони здоров’я і українську — безглуздо. Бо в нас її просто немає, а те, що маємо, можна сміливо наз­ вати пережитками минулого. На­ віть ходити далеко не треба: у тій самій Росії чи Білорусі вже давно перейшли на страхову медицину, проводяться високотехнологічні

Кардіохірургічна операційна бригада Кіровоградського обласного кардіодиспансеру

Під час оперативного втручання

Підготовка до операції з імплантації кардіостимулятора

операції (кардіохірургічні, транс­ п­лантації тощо), які фінансуються державою чи страховими компа­ ніями та є майже безкоштовними для пацієнтів. А в нас як? Говориш хворому, що йому потрібно оперу­ ватися. Пояснюєш: операція без­ коштовна, але необхідно придбати одне, друге, третє… Списуєш цим «треба» 3 аркуші паперу формату А4 дрібним почерком. Називаєш орієн­ товну суму цього всього — у людей очі округлюються. І це не лише в кардіохірургії… ВЗ А медична реформа, на яку нині покладається багато сподівань, хіба не веде до покращення?

— На сьогодні жодна з анонсова­ них медичних реформ не доведена до кінця. Прийшов один міністр — почав одну реформу, інший — дру­ гу. І ніхто до пуття нічого не довів. Про страхову медицину ми вже го­ воримо 10 років, але ні на крок до неї не наблизилися. А вона вигідна всім, і в першу чергу хворому, який працює, сплачує податки. Транс­ плантація також майже «на нулі». Ті реформи, що відбуваються за­ раз в Україні, більше схожі на по­ пулізм. Але є й позитивні моменти. Зокрема, скорочення ліжко-місць. Наприклад, у наших лікарнях ле­ жить багато хворих, які зовсім не потребують госпіталізації. Їх до­ сить скрупульозно обстежити в поліклініці, призначити адекватне лікування і повторний прийом. А в нас одразу направляють у стаціо­ нар: мовляв, нехай полежать, а ми покажемо свою роботу. Зараз також активно обгово­ рюють реформу швидкої допомо­ ги, плюються на неї. Але, по суті, це теж добре. Чому? Бо в розви­ нутих країнах Європи, у США, Із­ раїлі лікарі не їздять на виклики. Вони зустрічають хворого в прийма льному ві д ді ленні, к уди того доправляє швидка. Для того щоб приїхати, надати першу допомогу, транспортувати пацієнта до лікар­ ні, не обов’язково 7-9 років навча­ тися — вистачить відпрацювання до автоматизму певних навичок і прийомів. Чому так негативно сприйняли цю реформу? Бо лікарі швидкої допомоги отримують більшу зар­ плату, ніж звичайні лікарі, мають зручний графік роботи (добу пра­ цюєш — дві відпочиваєш). Якщо зміни буде впроваджено, то їх по­ садять у поліклініку, а це суттєво вдарить по кишені. Узагалі ж, зарплата в українській медицині — одне з найболючіших питань. На неї неможливо прожи­ ти навіть самому, не кажучи вже про те, щоб утримувати родину. Наприк ­л а д, лікар-х іру рг вищої категорії отримує в перерахунку 150-200 дол. на місяць… Вважаю: перед тим, як починати реформи в медицині, слід спочатку підвищити якість життя населення та надати достойну зарплатню ме­ дичним працівникам. А це немож­ ливо без відповідного фінансуван­ ня. От про це і варто подумати в першу чергу. Тетяна КОЛІСНИК, спеціально для «ВЗ», м. Кропивницький

19

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

ІНФЕКЦІЯ ТА АЛЕРГІЯ: ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК І ВЗАЄМОВПЛИВ Останні кілька десятиліть спостерігається стрімке зростання частоти вірусних інфекцій, їх тяжчий клінічний перебіг із резистентністю і торпідністю до проведеної терапії. Загальновизнаним є й неухильне збільшення захворюваності на алергію. Відповідно в клінічній практиці поєднання інфекційної й алергічної патології в одного пацієнта — не рідкість. І це не просто сума двох недуг, а більш складний процес взаємодії і взаємовпливу. За останніми даними експертів, не тільки інфекційні агенти можуть виконувати роль причинно-значущого алергену, а й інфекція здатна формувати алергічне захворювання у схильної до цього людини.

Інфекційна алергія Алергію можуть зумовлювати найрізноманітніші інфекційні чинники: віруси, бактерії, мікроміцети (цвілеві та дріжджові гриби). Подекуди інфекція — єдиний фактор сенсибілізації: причинно-значущий алерген і джерело алергічного захворювання. При полі­с енсибілізації, наприклад, інфекційні алергени можуть бути одним із багатьох етіологічних факторів. Так, при сезонному алергічному риніті сенсибілізація до пилкових алергенів може поєднуватися з алергією до цвілевих грибів (Alternaria, Cladosporium), спори яких з’являються в повітрі ранньою весною. У хворих на атопічний дерматит патогенна й умовно-патогенна мікрофлора — одна з пос­тійних ланок патогенезу. Основне значення мають Staphylococcus aureus, Malassezia furfur (Pityrosporum ovale, P. orbiculare), Trichophyton, Candida. Така інфекція не стільки зумовлює «вторинне інфікування», скільки сама є важливим чинником підтримки алергічного запалення шкіри як барвник і супер­ антиген. Атопічна відповідь на стафілококи обумовлена продукцією імуноглобулінів класу Е (IgE) до білкових компонентів їх структури й одночасно до токсинів. Гостра респіраторна вірусна інфекція (ГРВІ) має особливе значення у зміні бар’єрної проникності дихальних шляхів. У зв’язку із цим під час формування респіраторної сенсибілізації вірусна інфекція може відігравати одну з основних ролей. У деяких хворих зазначено збіг перенесеної в ранньому дитячому віці респіраторної інфекції й дебюту розвитку сенсибілізації до аероалергенів. Алергія в таких випадках заз­вичай розвивається через 1-2 місяці після перенесеної ГРВІ. У пацієнтів з уже наявною алергією поєднання вірусної інфекції та контакту з причинно-значущим алергеном зумовлює підвищення рівня сенсибілізації до цього алергену. Але при бронхіальній астмі та інших алергічних захворюваннях респіраторна вірусна інфекція сама може виконувати роль алергену. У пацієнтів з атопією при ГРВІ виявляють вірус-специфічні IgE, підвищення рівня загального IgE (він зростає в атипіків і залишається нормальним у решти хворих), посилення як негайної, так і пізньої фази алергічної реакції. Причому рівень специфічних IgE корелює з імовірністю повторення епізодів свистячих хрипів. Вірусна інфекція в алергіків спричиняє запалення слизової оболонки бронхів, що зберігається після клінічного одужання. Виявлено здатність ринові-

20

русів і респіраторно-синцитіальних інфекцій активувати еозинофіли, а також збільшувати рівень лейкотрієну С4 у назальному секреті хворих на бронхіальну астму.

Інфекція як фактор формування алергічного захворювання До найпоширеніших соціально значущих вірусних інфекцій належать грип, ГРВІ та герпесвірусна інфекція. Формування бронхіальної астми в дитячому віці є багатофакторним процесом, що включає генетичну схильність і вплив факторів навколишнього середовища в критичні моменти періоду розвитку дитини. Перенесена в перші три роки життя респіраторна вірусна інфекція (респіраторно-синцитіальні віруси, риновіруси й особливо їх поєд­нання), що супроводжувалася свистячим диханням, підвищує ризик розвитку дитячої бронхіальної астми надалі. Встановлено, що діти, народжені від батьків з алергією, за 1-2 місяці до дебюту алергічного захворювання перенесли інфекцію верхніх дихальних шляхів. У тих випадках, коли бронхіальна астма дебютує після респіраторної вірусної інфекції, можна виділити такі додаткові сприятливі фактори: куріння матері, наявність у неї бронхіальної астми, підвищений рівень загального IgE у сироватці крові. Найвищий ризик розвитку дитячої бронхіальної астми спостерігається при поєднанні атопії із синд­ромом свистячого дихання внаслідок ГРВІ. Часті та тяжкі респіраторні інфекції в дитинст­ві збільшують ризик розвитку бронхіальної астми і хронічного обст­руктивного зах­ворювання легень (ХОЗЛ) у дорослому віці. Поєднання к уріння і перенесеної в дитинст­в і респіраторно - синцитіа льної інфек­ц ії ще більше підвищує ризик розвитку бронхіальної астми. Дослідження із включенням 1246 дітей, випадково вибраних у момент народження, з подальшим аналізом їх здоров’я в 22, 26, 29 і 34 роки життя показало, що куріння значно збільшує (р=0,003) ймовірність розвитку бронхіальної астми в людей з вірусологічно підтвердженою респіраторно-синцитіальною інфекцією, перенесеною протягом перших трьох років життя. Водночас відомості про здатність вірусу Епштейна-Барр запускати синтез IgE і формувати бронхіальну астму суперечливі. Деякі автори зазначають, що порушення бар’єрної функції слизової оболонки дихальних шляхів і кишечнику внаслідок вірусного інфікування створює умови для розвитку сенсибілізації.

На думку відомого патофізіолога професора В. І. Пицкого, «роль вірусної і особливо респіраторно-синцитіальної інфекції в ранньому дитячому віці, мабуть, зводиться до «відбору» і підготовки до розвитку бронхіальної астми у тих дітей, у яких є генетично детермінована гіперреактивність бронхів... Якщо не знайдеться підходящого причиннозначущого фактора або сприятливих умов для реалізації його дії, то наявна гіперреактивність існуватиме без переходу в бронхіальну астму».

Інфекція як тригер загострення і патогенетичний фактор алергічного захворювання Пацієнти з алергією частіше хворіють на респіраторні вірусні інфекції. На тлі інфекції алергічні захворювання набувають певних клінічних та імунологічних особливостей і в цілому перебігають тяжче. У деяких випадках вторинна інфекція може визначати результат алергії. Так, прогноз при синдромі Лаєлла (тяжкому імуноалергічному захворюванні) залежить від вторинної інфекції. Відповідно, протиінфекційна терапія покращує перебіг і прогноз алергічного захворювання, зменшуючи його тяжкість, кількість загострень, а також частоту виникнення. Особливе значення при алергопатології мають респіраторні віруси. ГРВІ у 9 випадках із 10 — причина загострення будь-якої форми бронхіальної астми. Найбільш значущими є риновіруси та респіраторно-синцитіальні віруси. Уражуючи епітелій респіраторного тракту, віруси пригнічують його активність, функцію кліренсу мукоциліарного апарату, макрофагів і Т-лімфоцитів. Нейрамінідаза вірусу грипу, модифікуючи поверхневі глікопротеїни клітин, сприяє адгезії бактерій і розвитку вторинної бактеріальної інфекції. У хворих на бронхіальну астму роль вірусної інфекції визначається не тільки посиленням запалення дихальних шляхів, а й підвищенням їх реактивності. Гіперреактивність бронхів — обов’язковий компонент бронхіальної астми. На тлі вірусної інфекції реактивність бронхів зростає у всіх людей. Однак при бронхіальній астмі гіперреактивність існує від початку, тому додатковий вплив вірусу призводить до загост­рення хвороби. При цьому вірусіндукована гіперреактивність бронхів персистує в пацієнтів з атопічними захворюваннями знач­но довше, ніж у здорових людей. Під впливом вірусу відбувається порушення нейрорегуляторних механізмів.

Останніми роками вірусіндуковану бронхіальну астму прийнято виділяти як особливий фенотип захворювання. В огляді, присвяченому механізмам загострення вірусіндукованої бронхіальної астми, експерти Європейського респіраторного товариства виділили найбільш значущі фактори: генетичні особливості, що детермінують сприйнятливість організму до тяжких вірусних інфекцій; порушення природженої й адаптивної імунної відповіді на вірусну інфекцію. Вірусна інфекція теоретично може як активувати, так і пригнічувати імунну систему. Ушкодження циліндричного миготливого епітелію і погіршення мукоциліарного кліренсу полегшує доступ антигенів до підслизового шару дихальних шляхів. Хворі на бронхіальну астму, як правило, важче переносять ГРВІ порівняно зі здоровими людьми через зниження противірусної імунної відповіді. Існує зв’язок між атопічним фенотипом захворювання і зниженням противірусного імунітет у. У атипіків порушений синтез інтер­ф еронів (ІФН-α, -β, -λ), що корелює зі ступенем вираженості симптомів астми, зниженням легеневої функції та маркерами запалення. У відповідь на експозицію вірусу грипу дендритні клітини в пацієнтів з атопічною бронхіальною астмою знижують продукцію ІФН-α. Те саме відбувається в мононуклеарних клітинах периферичної крові хворих на астму, інфікованих респіраторно-синцитіальним вірусом ex vivo. При риновірусній інфекції у них спостерігається знижений рівень секреції ІФН-λ в бронхоальвеолярному лаважі та клітинах респіраторного епітелію. Під впливом риновірусів відбувається також збільшення експресії молекул адгезії та зміна активності ICAM-1 (молекули клітинної адгезії 1-го типу). Крім того, у пацієнтів з атопією порушена регуляція Toll-подібних рецепторів (TLR3, TLR7, TLR8, TLR9), які розпізнають РНК респіраторних вірусів і стимулюють продукцію інтерферонів. Спостерігається також пригнічення фагоцитарної активності альвеолярних макрофагів з блокадою внутрішньоклітинних бактерицидних процесів. Усе це призводить до активації бактеріальної мікрофлори і виникнення мікст-інфекції. Одним із наслідків зниження противірусного захисту є персистенція вірусу в дихальних шляхах. Більше ніж у 40% дітей віком 4-12 років, хворих на астму, через 8 тижнів після ГРВІ зберігається РНК риновірусу. Тому напади задухи перебігають у них тяжче. Багато вірусних хвороб є наслідком впливу екзогенних вірусів. Однак у деяких випадках захворювання виникає через реактивацію ендогенних вірусів, прихованих у специфічних клітинах організму: так можуть розвиватися патології, спричинені Herpes simplex і Herpes zoster, деякими типами цитомегаловірусів, паповавірусами JC або ВК (прогресуюча мультифокальна лейкозенцефалопатія). Цікаві дані отримані про взаємодію H. zoster і бронхіальної астми. У США проведено популяційні дослідження типу «випадок-контроль»: під спостереженням перебувало 1113 осіб, у тому числі 371 хворий з оперізувальним герпесом і 742 людини з групи контролю. У 23% пацієнтів з оперізувальним герпесом в анамнезі виявлено бронхіальну астму, тоді як у групі контролю таких було лише 15%. Коваріантний аналіз показав наявність достовірного зв’язку між двома видами патології: у хворих на бронхіальну астму герпетична інфекція трапляється частіше.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

30 вересня 2016 року

Лікування вірусної інфекції у пацієнтів з алергічними захворюваннями У разі виникнення респіраторної вірусної інфек­ц ії у хворих на бронхіальну астму та алергічний риніт лікування має відбуватися за двома напрямками: 1) терапія а лергічного за хворювання відповідно до стандартів і клінічних рекомендацій; 2) лікування вірусної інфекції. Тактика ведення хворих на алергічні зах­ ворювання при ГРВІ має передбачати патогенетичний підхід, комплексність і етапність. Лікування вірусіндукованої бронхіальної астми — досить складне завдання. Зазвичай ідентифікувати збудника не вдається, а лікарські засоби з прямою противірусною дією активні щодо вузького спектра вірусів (в основному, грипу та герпесу). Необхідно також мати на увазі, що навіть адекватна базисна терапія бронхіальної астми не завж­ ди захищає пацієнта від вірусіндукованого загост­р ення. У Клінічному керівництві з ведення хворих з інфекціями нижніх відділів дихальних шляхів, розробленому Робочою групою Європейського респіраторного товариства у співпраці з Європейським товариством з клінічної мікробіології та інфекційних зах­в орювань (ESCMID), зазначено, що не існує доказів ефективності регулярного вживання будь-яких препаратів з метою запобігти виникненню епізодів вірусної бронхообструкції. Крім того, слід враховувати, як було сказано вище, велику ймовірність приєднання вторинної бактеріальної інфекції. Комітет з оцінки ризиків у сфері фармако-

нагляду (PRAC) Європейської медичної асоціації опублікував дані аналітичного огляду, присвяченого ризику розвитку пневмонії у хворих на ХОЗЛ на тлі терапії інгаляційними глюкокортико­с тероїдами (ІГКС). Експерти PRAC дійшли висновку: у хворих на ХОЗЛ, які отримують лікування ІГКС, цей ризик підвищений (огляд було виконано за вказівкою Європейської комісії від 7 травня 2015 року). Це стосується і хворих на бронхіальну астму із ХОЗЛ: в останній оновленій версії (2016 рік) Глобальної стратегії лікування і профілактики бронхіальної астми (GINA) вказано, що лікування таких пацієнтів ІГКС потрібно проводити з урахуванням «ризику виникнення побічних ефектів, включаючи пневмонію». Але і при «чистій» астмі (без ХОЗЛ) на тлі терапії ІГКС зростає ризик пневмонії й інфекцій нижніх дихальних шляхів. До всього сказаного слід додати, що на тлі ГРВІ знижується ефективність дії основних бронходилатаційних засобів — β2-агоністів. Це відбувається, швидше за все, через розвиток десенситизації β2-адренорецепторів, спровокованої респіраторною вірусною інфекцією. Можливо, додаткову роль відіграє гіперпродукція слизу, що утруднює контакт лікарського засобу з відповідним адренорецептором. Медикаментозне лікування вірусної інфекції може бути етіотропним (противірусна терапія), симптоматичним (антипіретики, муколітики, бронхолітики тощо) і профілактичним (вакцинація, імуномодулятори). Противірусна медикаментозна терапія передбачає застосування специфічних і неспецифічних методів. До специфічних належать вакци-

нація, уведення імуноглобулінів, специфічна адаптивна клітинна імунотерапія тощо. Одним з основних методів неспецифічної корекції дисфункції імунної системи є імуномодулююча терапія. Питання про необхідність противірусного лікування вирішується індивідуально. Навіть при грипі противірусна терапія не є обов’язковою. Згідно з міжнародними рекомендаціями, за типового нетяжкого перебігу грипу в більшості випадків для полегшення таких проявів, як біль і лихоманка, достатньо буде лише симптоматичної терапії без застосування противірусних засобів. Проте у хворих з респіраторною алергією така терапія часто виправдана. Застосування противірусних засобів у ранні терміни вірусної інфекції запобігає виникненню тяжких форм захворювання, зменшенню частоти ускладнень і госпіталізацій, а також передачі збудника. Найуживанішими є такі противірусні препарати: інгібітори нейрамінідази вірусу грипу (озельтамівір і занамівір), інгібітори М2-білка (амантадин і ремантадин), інгібітори олігомеризації NP-білка вірусу грипу (рибавірин). Рибавірин — синтетичний аналог нуклео­ зидів з вираженою противірусною дією — володіє широким спектром активності проти ДНК і РНК різних вірусів, але має обмеження щодо застосування у зв’язку з високою токсичністю. Інозин пранобекс також належить до противірусних препаратів — поєднує безпосередній противірусний ефект й імуномодулюючу дію. Для лікування герпетичної інфекції використовують ацикловір, валацикловір, фамцикловір. Відносний недолік прямих противірусних засобів — обмежена

ефективність (тільки в разі призначення в перші 24 години), високі вартість курсу лікування та ризик побічних ефектів, розвиток стійкості вірусу (достовірно виявлено в амантадину і ремантадину), обмеження застосування в деяких категорій пацієнтів, зокрема у вагітних. До противірусних засобів належать також інтерферони та їх індуктори. З огляду на зниження продукції інтерферонів при розвитку ГРВІ у хворих з атопією і вірусіндукованою астмою, подібна терапія є патогенетично обґрунтованою. Нині доступні рекомбінантні альфа-2b-інтерферони і комбіновані препарати. Вважається, що індуктори інтерферону мають перевагу перед власне інтерферонами: синтез речовини в разі введення індукторів збалансований і фізіологічний, що унеможливлює розвиток побічних ефектів, які спос­ терігаються при передозуванні інтерферону; індуктори не володіють антигенністю, вони зумовлюють пролонговану продукцію ендогенного інтерферону у фізіологічних дозах і мають низьку токсичність. Відомо, що антибіотики не впливають на вірусну інфекцію. Проте вони можуть бути використані в разі приєднання вторинної бактеріальної інфекції (гаймориту, бронхіту, пневмонії, загострення тонзиліту, піодермії тощо). А, як було зазначено вище, для подіб­ ного розвитку подій у хворих на алергію є всі передумови. Підготувала Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ», за матеріалами rmj.ru

21

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

НОВІ ЛІЦЕНЗІЙНІ УМОВИ ЯК УНИКНУТИ ПРОБЛЕМ?

У квітні 2016 року набули чинності нові ліцензійні умови щодо господарської діяльності медичних закладів з медичної практики, а також обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Що змінилося і на що звернути особливу увагу?

Андрій ОЛІЙНИК, завідувач відділу правової допомоги Львівської обласної організації Профспілки працівників охорони здоров’я України, старший викладач кафедри організації і управління охороною здоров’я ЛНМУ ім. Данила Галицького

Л

іцензійні умови провадження господарської діяльності з ме­ дичної практики затверджені Постановою Кабінету Міністрів Укра­ їни від 02.03.2016 р. №285, іншою Пос­тановою Уряду від 06.04.2016 р. №282 узаконено Ліцензійні умо­ ви провадження господарської ді­ яльності з культивування рослин, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердже­ ного Кабінетом Міністрів України, а також розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, переве­ зення, прид­бання, реалізації (відпус­ ку), увезення на територію України, вивезення з території України, ви­ користання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і пре­ курсорів, які ввійшли до зазначеного переліку. Нові ліцензійні умови було зат­ верджено у зв’язку з прийняттям нового Закону України «Про ліцен­ зування видів господарської діяль­ ності» від 02.03.2015 р. №222-VIII, згідно з яким усі ліцензійні умови та зміни до них мають розроблятися органом ліцензування та затверджу­ ватися Кабінетом Міністрів України (до того їх ухвалювали наказами МОЗ України). Оскільки причини появи нових ліцензійних умов доволі формаль­ ні й розроблялися вони на основі поперед­ніх, у цілому їх вимоги дуб­ люються — кардинальних змін у цій сфері не відбулося. Зокрема органами ліцензування є: МОЗ України — для медичної практики, Держлікслужба — для обігу наркотичних засобів. Перелік органів лі цензу ва нн я рег улює т ьс я Постановою Уряду від 05.08.2015 р. №609. Варто нагадати, що Пос­

22

тановою Кабінету Міністрів від 10.09.2014 р. №442 Державну службу з контролю за наркотиками (ДСКН) було реорганізовано шляхом злиття із Державною службою з лікарських засобів у нову структуру — Держав­ ну службу України з лікарських за­ собів та контролю за наркотиками (Держлікслужбу). Ліцензія на будь-який вид діяль­ ності оформляється органом ліцен­ зування в електронному вигляді (без паперового документа суворої звітності з печаткою) — у Єдиний державний реєстр юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців вносить­ ся запис про її видачу. Як і раніше, для отримання ліцензії з медичної практики необхідно подавати відо­ мості про стан матеріально-техніч­ ної бази суб’єкта господарювання, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня. Однак нині надається лише один документ, що містить усю пот­ рібну інформацію про заклад охоро­ ни здоров’я, замість попередніх трьох відомостей, передбачених Наказом МОЗ України від 02.02.2011 р. №49.

Термін дії — є питання Окремо слід зупинитися на термі­ ні дії ліцензії. Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачив, що вона є необмеженою (ч. 12 ст. 13), а згідно з п. 6 прикінцевих і перехідних поло­ жень цього закону ліцензії з обмеже­ ним терміном дії, які були чинними на момент прийняття згаданого за­ кону, також вважаються безстроко­ вими і можуть бути переоформлені впродовж тижня за заявою ліцензі­ ата. Та коли проблем з отриманням безстрокових ліцензій з медичної практики вже давно не виникає, ситуація у сфері обігу наркотичних засобів дещо складніша. Згідно зі ст. 8 Закону України від 15.02.1995 р. №60/95-ВР «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» , яка не зазнала змін, ліцензія на здійс­ нення діяльності з обігу наркотич­ них засобів видається на 5 років. Тож на цій підставі орган ліцензування продовжує надавати такі ліцензії на вказаний термін, хоча Державна ре­ гуляторна служба України в листі від 01.10.2015 р. №7453/0/20-15 й опри­ люднила свою позицію щодо доціль­ ності видачі безстрокових ліцензій на цей вид діяльності (у зв’язку із прийняттям нового закону про лі­ цензування). Тому це питання пот­ ребує додаткового врегулювання.

Зміна правил Суттєві зміни ліцензування медичної практики торкнулися тільки фізич­ них осіб-підприємців (ФОП). Зокре­ ма нові ліцензійні умови надають мож ливість відкривати медичну практику ФОПам без медичної осві­ ти, при цьому вони повинні найма­ ти на роботу осіб саме з такою осві­ тою. Також вилучена норма щодо обов’язкової наявності в приватного підприємця вищої кваліфікаційної категорії за відповідною спеціаль­ ністю, котра надає йому право ство­ рювати робочі місця та наймати лі­ карів за спеціальністю, заявленою в ліцензії, а молодших спеціалістів з медичною освітою — залежно від профілю (спеціальності) і за умови, що їх кваліфікаційний рівень від­ повідає єдиним кадровим вимогам, затвердженим МОЗ. Фізичні особипідприємці з числа молодших спеці­ алістів із медичною освітою мають право проводити медичну практи­ ку самостійно або під керівництвом лікаря. У сфері ліцензування обігу нар­ котичних засобів теж є новації. Від­ тепер закладам охорони здоров’я дозволено спільне використання приміщень для зберігання нарко­ тичних засобів (але в різних сейфах) — за умови наявності відповідних договорів. Ця норма є надзвичай­ но важливою для тих установ, які з різних причин не мають приміщень, що відповідають доволі жорстким вимогам.

Що найактуальніше? Оскільки нові вимоги стосуються не лише процедури отримання ліцен­ зій, а й повсякденної роботи закладів охорони здоров’я, важливо розгляну­ ти ті з них, які потребують особливої уваги. Медична практика провадиться: за лікарськими спеціальностями та спеціальностями молодших спеці­ алістів з медичною освітою, перелік яких затверджений МОЗ; за видами медичної допомоги (екстрена, первинна, вторинна (спе­ ціалізована), третинна (високоспе­ ціалізована), паліативна, медична реабілітація; за місцем (місцями) її провад­ ження, яке (які) зазначені в заяві про отримання ліцензії та в документах, що додавалися до неї (з урахуванням внесених до них змін, поданих ліцен­ зіатом органові ліцензування). За місцем проживання (пере­ бування) пацієнта може надаватися:

первинна медична допомога; вторинна (спеціалізована) ме­ дична допомога (можливо — в амбу­ латорних умовах); невідкладна та екстрена медич­ на допомога; паліативна допомога, зокрема психологічна; допомога в проходженні медич­ ної реабілітації; виїзна (мобільна) консультатив­ но-діагностична допомога. У медичній практиці ліцензіат використовує тільки ті методи про­ філактики, діагностики, лікування, реабілітації, лікарські засоби, медич­ ні вироби, вироби медичного призна­ чення та дезінфекційні засоби, що не заборонені до застосування МОЗ. Заклад охорони здоров’я (ЗОЗ): повинен мати затверджені в установленому законодавством по­ рядку локальні протоколи (марш­ рути пацієнтів) згідно з клінічними протоколами та стандартами медич­ ної допомоги, затвердженими МОЗ, або діяти на підставі уніфікованих клінічних протоколів; зобов’язаний пройти акредита­ цію закладу охорони здоров’я; його найменування має відпо­ відати зазначеному в переліку зак­ ладів, затвердженому МОЗ (Наказ від 28.10.2002 р. №385) та/або іншим центральним органом виконавчої влади; повинен повідомляти органу ліцензування про всі зміни даних, зазначених у доданих до заяви на отримання ліцензії документах. Таке повідомлення надсилається в будьякий зручний для ліцензіата спосіб (заочно, поштовим відправленням або в електронному вигляді) упро­ довж місяця з настання таких змін — вказуються тільки ті дані, які змінилися; має вести обліково-звітні статис­ тичні форми у сфері охорони здоров’я відповідно до заявлених спеціальнос­ тей та подавати статистичні звіти в установлені терміни до органів дер­ жавної статистики відповідно до ст. 13 та 18 Закону України «Про державну статистику»; повинен здійснювати контроль якості надання медичної допомоги; має дотримуватися вимог до ве­ дення форм первинної облікової до­ кументації, затверджених МОЗ; зобов’язаний забезпечувати атестацію/акредитацію клініко-діаг­ ностичних лабораторій, зовнішній і внутрішній контроль якості дослід­ жень і вимірювань. Забезпечення медичною допо­ могою працівників підприємств, установ, організацій, вихованців (учнів, студентів) загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих нав­ чальних закладів, здійснення перед­ рейсових та післярейсових оглядів водіїв шляхом: укладання угоди між такими підприємствами, установами, орга­ нізаціями, закладами та ліцензова­ ним амбулаторно-поліклінічним закладом про те, що відповідні послуги надаватимуться його відокремленим структурним підрозділом;

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

30 вересня 2016 року

відкриття на таких підприємствах, в установах, організаціях і зак­ ладах медичних кабінетів фізичними особами-підприємцями, які прова­ дять медичну практику на підставі ліцензії; отримання такими підприємствами, установами, організаціями та закладами ліцензії на відкриття на підставі їх розпорядчого документа медичного кабінету без утворення закладу охорони здоров’я. ЗОЗ повинен мати відповідний документ щодо кожного місця про­ вадження медичної практики. Цей документ має підтверджувати право користування приміщенням (право власності, оренди або інше), яке по­ винне відповідати встановленим санітарним нормам. Зміна функціо­ нального призначення приміщень, перепланування, розширення площ, які використовуються в лікувальнодіагностичному процесі, розширення переліку лікарських спеціальностей і спеціальностей молодших спеці­ алістів з медичною освітою мають бути підтверджені актом санітар­ но-епідеміологічного обстеження об’єкта, виданим уповноваженим на це органом (установою), у частині, у якій відбулися зазначені зміни. ЗОЗ зобов’язаний мати медич­ не обладнання, витратні матеріали та вироби медичного призначення, доз­волені до використання в Україні й необхідні для виконання обсягу ме­ дичної допомоги, передбаченої уніфі­ кованими клінічними протоколами, затвердженими МОЗ, за переліком спеціальностей, за якими провадить­ ся медична практика. Допускається, що суб’єкт господа­ рювання може використовувати для надання медичної допомоги прила­ ди, обладнання, оснащення інших суб’єктів господарювання, які прова­ дять медичну практику, на підставі укладених договорів.

Керівникам на замітку Медичні та немедичні працівники повинні відповідати освітнім і кадро­ вим вимогам, затвердженим МОЗ та зазначеним у ліцензійних умовах. Керівник ЗОЗ також має відповідати єдиним кваліфікаційним вимогам. При цьому слід керуватися наказами МОЗ від 28.10.2002 р. №385 (ним зат­

верджена номенклатура лікарських спеціальностей) та від 29.03.2002 р. №117 (випуск 78 «Охорона здоров’я» Дові дника к ва ліфікаційних ха­ рактеристик професій медичних працівників). Як і раніше, лікарі, котрі не пра­ цюють більше трьох років за конк­ ретною лікарською спеціальністю, допускаються до провадження ме­ дичної практики за цією спеціаль­ ністю після проходження стажуван­ ня згідно з порядком, встановленим МОЗ. Суб’єкт господарювання за­ безпечує наявність щонайменше одного медичного працівника, зок­ рема із числа тих, хто працюює за сумісницт­в ом, за кожною заявле­ ною лікарською спеціальністю, спе­ ціальністю молодших спеціалістів з медичною освітою та немедичних кадрів, котрі працюють у системі охорони здоров’я. Кількість посад медичних і неме­ дичних працівників визначається ке­ рівником закладу охорони здоров’я та фізичною особою-підприємцем за­ лежно від обсягу, нормативів надан­ ня медичної допомоги відповідного рівня та заявлених спеціальностей. Не допускається введення посад, не передбачених у Переліку лікар­ ських посад, посад молодших спеціа­ лістів з медичною освітою та номенк­ латурі спеціальностей осіб із вищою немедичною освітою, що працюють у системі охорони здоров’я. Суб’єкт господарювання, який уперше створює зак лад охорони здоров’я, та фізична особа-підприє­ мець не пізніше ніж через місяць з моменту отримання повідомлення про видачу ліцензії укладають тру­ довий договір з медичними праців­ никами на посади, зазначені в доку­ ментах для отримання ліцензії. Якщо таке неможливо, ліцензіат має пові­ домити про цей факт орган ліцензу­ вання у встановленому порядку. Ліцензіат має використовувати медичні вироби та вироби медич­ ного призначення лише в присто­ сованих приміщеннях, вимоги до яких визначені в інструкціях із зас­ тосування (паспортах) чи технічній документації, а також за їх функціо­ нальним призначенням і відповідно до вимог виробника.

Зона особливої уваги Нові умови ліцензування пропи­ сують певні застереження для ЗОЗ у сфері обігу наркотичних засобів. Вони зобов’язані: провадити діяльність, пов’язану з придбанням, зберіганням, відпус­ ком, використанням наркотичних засобів за наявності ліцензії та від­ повідно до вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотроп­ ні речовини і прекурсори», Порядку придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров’я, затвердженого Пос­тановою Кабінету Мініст­рів Укра­ їни від 13.05.2013 р. №333, і Порядку провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психот­ ропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом, затвердженого Постановою Уряду від 03.06.2009 р. №589, а також наказів МОЗ України; зберігати документи, копії яких подавалися органові ліцензування, а також ті, що підтверджують досто­ вірність вказаних у них даних, упро­ довж усього терміну дії ліцензії; повідомляти органу ліцензу­ вання (у письмовій формі, протягом одного місяця) про всі зміни даних, зазначених у документах, котрі до­ давалися до заяви про отримання ліцензії; проводити діяльність з обігу наркотичних засобів винятково в межах місць провадження госпо­ дарської діяльності, які зазначені в поданих відомостях; подавати до органу ліцензуван­ ня звіти за формами згідно з Поста­ новою Кабінету Міністрів України від 03.06.2009 р. №589; визначати наказом керівника: матеріа льно відповіда льних осіб та осіб, які згідно з посадовими обов’язками мають доступ до обігу наркотичних засобів (вони повинні мати відповідну освіту за освітньокваліфікаційним рівнем підготовки «Молодший спеціаліст», «Бакалавр», «Спеціаліст», «Магістр» за спеціаль­ ностями «Медицина», «Медсестринст­ во»). У таких працівників мають бути довідки про відсутність встановлених психічних розладів і визнан­ня їх при­ датності до виконання вказаних робіт,

а також довідку МВС про відсутність судимості (не знятої чи не погашеної) за відповідні злочини; порядок доступу i перебування осіб в приміщеннях, де зберігаються наркотичні засоби; осіб, відповідальних за веден­ ня журналів з обліку наркотичних засобів; затвердити для вищевказаних працівників посадові інструкції, у яких викласти основні функції, зав­ дання й обов’язки, права, відпові­ дальність, кваліфікаційні вимоги та вимоги до освіти; зберігати наркотичні засоби в приміщеннях, які відповідають ви­ могам ліцензійних умов; допускати в приміщення, де збе­ рігаються наркотичні засоби, лише тих осіб, яким надано право на робо­ ту, пов’язану з обігом таких засобів і речовин, відповідним наказом; обліковувати наркотичні засо­ би, реєструючи всі операції з ними в спеціальних журналах (книгах) за формами, встановленими Кабінетом Міністрів України та МОЗ; щоквартально проводити інвен­ таризацію наркотичних засобів і складати баланс товарно-матері­ альних цінностей (це — функція керівника); реалізовувати (відпускати) нар­ котичні препарати, що зареєстровані як лікарські засоби, відповідно до За­ кону України «Про лікарські засоби» та з урахуванням вимог МОЗ; перевозити наркотичні засоби транспортом закладу або перевізника (на договірній основі) на підставі товар­ но-транспортної накладної (із зазна­ ченням назви і кількості наркотичних засобів та державного номеру відповідного транспортного засобу), а також у супроводі представника вантажо­ відправника чи вантажоодержувача, який має бути обізнаним із властивос­ тями зазначених засобів і правилами безпечного поводження з ними. У межах населеного пункту чи облас­т і можна перевозити нарко­ тичні засоби без супроводу суб’єктів охоронної діяльності. Керівник ЗОЗ несе персональну відповідальність за зберігання вантажу та конфіденцій­ ність інформації про його перевезен­ ня, а також за підбір осіб для супро­ водження вантажу і їх інструктаж.

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «КОРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ»

ДЕРЖАВНА НАУКОВА УСТАНОВА «НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЦЕНТР ПРОФІЛАКТИЧНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ» ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ (ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС)

ЗАПРОШУЄ НА РОБОТУ

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС

в лікарську амбулаторію загальної практики-сімейної медицини с. Великі Межирічі Корецького району ДВОХ ЛІКАРІВ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ-СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ. Житлом забезпечуємо. Село Великі Межирічі (у минулому — районний центр) розташоване на відстані 8 км від автомагістралі Київ-Чоп. У селі функціонують пункт швидкої медичної допомоги, мережа торгових закладів, сучасний дитячий садок, гімназія, аптеки. Лікарська амбулаторія обслуговує 6 тис. населення. У перспективі — створення на базі Великомежиріцької сільської ради об’єднаної територіальної громади.

ЗВЕРТАТИСЯ ЗА ТЕЛ.: (03651) 2-13-64, (03651) 2-00-72. Рівненська область, м. Корець, вул. Володимирська, 14а

В АСПІРАНТУРУ З ВІДРИВОМ ТА БЕЗ ВІДРИВУ ВІД ВИРОБНИЦТВА ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ 222 «МЕДИЦИНА» (спеціальна підготовка за спеціалізаціями: «Внутрішні хвороби», «Кардіологія», «Нервові хвороби», «Анестезіологія та інтенсивна терапія», «Травматологія і ортопедія», «Хірургія», «Соціальна медицина») Навчання за державним замовленням і за кошти юридичних (фізичних) осіб. Для участі в конкурсі необхідно подати такі документи: заяву на ім’я директора; особовий листок з обліку кадрів; медичну довідку про стан здоров’я за формою №286-о; копію паспорта, копію диплома про вищу медичну освіту і присвоєння кваліфікації «Лікар»; копію диплома магістра медицини із зазначенням здобутої спеціальності та кваліфікації; копію сертифіката про присвоєння кваліфікації лікаря-спеціаліста з відповідної лікарської спеціальності («Внутрішні хво-

роби», «Кардіологія», «Нервові хвороби», «Анестезіологія», «Ортопедія і травматологія», «Соціальна медицина»); копію посвідчення про присвоєння (підт­ вердження) лікарської кваліфікаційної категорії з відповідної лікарської спеціальності (за наявності); витяг з трудової книжки; список опублікованих наукових праць, винаходів і корисних моделей (за наявності) або наукову доповідь (реферат) з обраної наукової спеціальності. Паспорт, диплом про вищу освіту, диплом магістра медицини та сертифікат лікаря-спеціаліста вступник пред’являє особисто.

ТЕРМІН ПОДАННЯ ДОКУМЕНТІВ — 1 місяць з дня опублікування оголошення. Вступні випробування — з 14 листопада по 22 листопада 2016 року. Вступники складають іспити з відповідної спеціальності (спеціалізації) та іноземної мови. Початок навчання — 1 грудня 2016 року. ДОКУМЕНТИ ПРИЙМАЮТЬСЯ ученим секретарем ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС за адресою: 01014, м. Київ, вул. Верхня, 5. Тел.: (044) 284-79-93. Факс: (044) 284-72-83

23

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА ЗА РЕД. В. М. ЗАПОРОЖАНА, Я. Л. ЗАРУЦЬКОГО ВОЄННО-ПОЛЬОВА ХІРУРГІЯ ВИДАВНИЦТВО: ОДЕСЬКИЙ МЕДУНІВЕРСИТЕТ РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 416

(виходить із 1990 року)

Загальний наклад 28 000 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

МАМОЛОГІЯ ПОД РЕД. А. Д. КАПРИНА, М. Н. РОЖКОВОЙ МАММОЛОГИЯ: НАЦИОНАЛЬНОЕ РУКОВОДСТВО ВИДАВНИЦТВО: ГЭОТАР-МЕДИА РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 496

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Підручник «Воєнно-польова хірургія» — спільний проект Одеського національного медичного університету й Української військово-медичної академії. Його мета — забезпечити єдність хірургічної тактики в наданні медичної допомоги пораненим і травмованим в умовах бойових дій та надзвичайних ситуацій воєнного й мирного часів. Матеріал викладено відповідно до сучасних поглядів на ранову і травматичну хворобу. Книга розрахована на студентів вищих медичних навчальних закладів післядипломної освіти України, а також лікарів, які надають медичну допомогу в зоні АТО.

Книга містить сучасну й актуальну інформацію про діагностику та лікування основних захворювань молочної залози і відображає узгод­ жену позицію провідних фахівців-мамологів із цих питань. Видання призначене гінекологам, рентгенологам, хірургам, онкологам, лікарям інших спеціальностей, а також студентам старших курсів медичних вишів, інтернам, ординаторам, аспірантам.

Головний редактор – БУРМАКА М. П.

Редакційна колегія

НЕВРОЛОГІЯ

БАХТЕЄВА Т. Д. – член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, Заслужений лікар України

Г. Г. ТОРОПИНА ВЫЗВАННЫЕ ПОТЕНЦИАЛЫ: РУКОВОДСТВО ДЛЯ ВРАЧЕЙ ВИДАВНИЦТВО: МЕДПРЕСС РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 288

ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В. Л. – кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ГАРНИК Т. П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» ЗАБОЛОТНИЙ Д. І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік, віце-президент НАМН України

ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЯ И. А. ЛАМОТКИН ОНКОДЕРМАТОЛОГИЯ: АТЛАС ВИДАВНИЦТВО: ЛАБОРАТОРИЯ ЗНАНИЙ РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 878

ЗАГОРІЙ В. А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю. П. – професор, академік НАМН України КОВАЛЬ В. М. – Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України МІШАЛОВ В. Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ імені О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор

ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ

ПИРІГ Л. А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України

Г. А. ДМИТРИЕВ НЕЙРОСИФИЛИС: ПРОБЛЕМЫ И РЕШЕНИЯ ВИДАВНИЦТВО: БИНОМ РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 376

ПРОДАНЧУК М. Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л. І. Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, Заслужений лікар України ТРОНЬКО М. Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік, віце-президент НАМН України УСІЧЕНКО І. Г. – президент Національного товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ЧЕКМАН І. С. – завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, професор, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В. І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, професор, Заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії наук комплексної безпеки

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

*

У керівництві викладено історію і сутність методу викликаних потенціалів, докладно описано методологію та техніку реєстрації різних їх видів, зокрема стовбурових, зорових, соматосенсорних, тригемінальних, довголатентних, на вибіркову стимуляцію тонких волокон і ендогенних. Автори проаналізували результати застосування методу при різних захворюваннях нервової системи за даними літератури і на основі власного 28-річного досвіду навели приклади використання викликаних потенціалів у клінічній практиці. Книга стане в пригоді неврологам, клінічним нейрофізіологам, лікарям кабінетів функціональної діагностики, нейрохірургам, анестезіологам і реаніматологам, психіатрам, психологам, нейроофтальмологам і отоневрологам, а також науковим співробітникам, студентам і аспірантам.

В атласі викладено різні аспекти онкодерматології й описано 570 нозологічних форм. Наведено історичні довідки, клінічну картину, результати гістологічних досліджень, методи диференціальної діагностики, а також лікування доброякісних і злоякісних уражень шкіри, слизових оболонок і м’яких тканин. Розглянуто як поширені, так і вкрай рідкісні нозологічні форми. Враховано класифікації й положення, які використовуються в онкології та дерматології на сучасному етапі розвитку медицини. Видання буде корисним для лікарів будь-якої спеціальності, але передусім дерматологів, онкологів і хірургів.

Монографія присвячена досить актуальній проблемі сифілідології — нейросифилісу, зокрема питанням клінічного, лабораторного й інструментального обстеження та ведення пацієнтів із цією тяжкою патологією. Детально описано клініко-лабораторні методи розпізнавання збудника, оцінки стану різних органів і тканин пацієнта, що включають серологічні, мікроскопічні, біохімічні, параклінічні дослідження патології нервової системи, спричиненої інфікуванням блідою трепонемою. Книга призначена медичним спеціалістам різного профілю: дерматовенерологам, невропатологам, психіатрам, офтальмологам, наркологам, інфекціоністам, лікарям-лаборантам, а також біологам і медикам, що розробляють нові методи діагностики та лікування.

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА

* ТОВАРНИЙ ЗНАК ЗА ЛІЦЕНЗІЄЮ

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Випусковий редактор.....................................ІРИНА ХОМЧУК

АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1

Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО

ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138 ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Матеріали, що публікуються на правах реклами Друк офсетний. Умовних друк. арк. 2.

Загальний наклад 28 000 Замовлення №0510315 Віддруковано у ДВ «Преса України»: 03048, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 50.

Літературне редагування та коректура..............................ЛАРИСА БОБРУЄНКО Відділ реклами....................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю

24

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua