Ваше здоров'я № 41-42

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№41-42 (1377-1378) 14.10.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

НАУКА І КЛІНІЧНА ОНКОЛОГІЯ — ЯК ОБ’ЄДНАТИ ПОЛЮСИ? Коли онкохірург видаляє пухлину, для нього це — фініш, а для хворого — старт нового, незвичного життя. І якщо вчені напрацьовують нові підходи, альтернативні методи, онко­хворий має про них знати. На жаль, 99% пацієнтів, які звертаються до нашого закладу, дізнаються про існування вакцинотерапії занадто пізно, та й виготовити препарат виявляється ні з чого, бо хірург не залишив тканини пухлини. СТОР.

6

КОНСТАНТІНОС ФАРСАЛІНОС: СУТЬ ГРЕЦЬКИХ РЕФОРМ ЗВОДИТЬСЯ ДО СКОРОЧЕННЯ ВИТРАТ Наразі ми в критичному стані: зростає смертність і скорочується тривалість життя. Система охорони здоров’я на грані колапсу. Зараз вона тримається на людях, що за мізерну зарплату понаднормово й важко працюють, аби зберегти те, що залишилося. У цій ситуації достатньо будь-якої несподіванки на кшталт військового конфлікту або природної катастрофи — і система не витримає! СТОР.

12

НОВИНИ ДЕРЖБЮДЖЕТ-2017: ОПТИМІСТИЧНІ ОЧІКУВАННЯ ПОГЛИНЕ ІНФЛЯЦІЯ? МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ ПОТРЕБУЄ ТРИРІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МЕТОДИКУ ФОРМУВАННЯ ГОСПІТАЛЬНИХ ОКРУГІВ ЗАТВЕРДЯТЬ НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ У СІЛЬСЬКУ МІСЦЕВІСТЬ РОЗПОДІЛЯТИМУТЬ ТІЛЬКИ «ВИПУСКНИКІВ-ДОБРОВОЛЬЦІВ»

2-5 СТОР.

ВІЙСЬКОВИЙ РУБІЖ МЕДИЦИНИ:

УСІ НА МАРШІ? Хочеш миру — готуйся до війни. Свого часу цей принцип підготовки медичних кадрів в Україні визнали зайвим. Коли знову вдарив грім, з’явилися нові ідеї: від «всеобуча» з тактичної медицини та реанімації колишніх військових кафедр до найрадикальніших — повної «мілітаризації» медицини. Чи потрібна країні воєнізована охорона здоров’я? І як навчити лікаря бути універсальним СТОР. солдатом?

8

НОВИНИ КОЛ ІЗ ІЇ Н А Ц І О Н А Л ЬН ОЇ ЕКО Н О М ІК И

ПЕРШІ КРОКИ

ДЕРЖБЮДЖЕТ-2017: ОПТИМІСТИЧНІ ОЧІКУВАННЯ ПОГЛИНЕ ІНФЛЯЦІЯ?

П

роект головного фінансового документа країни збільшує загальні видатки Державного бюджету-2017 на охорону здоров’я порівняно з бюджетом поточного року на 3,4 млрд грн, або на 6%. Запропоноване фінансування медицини обсягом у 62 млрд грн становитиме 7,7% від загальних видатків держбюджету.

Ризики автономізації та «стабілізаційні дотації» Обсяг медичної субвенції для регіонів збільшиться порівняно з цьогорічним показником на 2,4 млрд грн, або на 5,3%. Важливо, що визначено його без урахування видатків на оплату комунальних послуг медзакладів: передбачається, що вона здійснюватиметься з місцевих бюджетів. Схвалюючи залучення місцевих бюд­ жетів до співфінансування медицини в цілому, МОЗ усе ж таки вважає такий узагальнений підхід ризикованим, оскільки фінансові можливості громад є дуже нерівними. «Зростання фінансового ресурсу місцевих бюджетів у результаті фіскальної децентралізації 2015 року відбувається переважно в містах, а також районах з кращим доступом до транспортної й економічної інфраструктури. Для багатьох громад (переважно, це ізольовані сільські райони) виділення коштів на оплату комунальних послуг медичних закладів може виявитися складним завданням», — йдеться в повідомленні прес-служби МОЗ. Аби запобігти кризовим ситуаціям, проект Держбюджету передбачає виділення громадам наступного року 15 млрд грн «стабілізаційної дотації» на фінансування медичних послуг на однаковому рівні для забезпечення рівного доступу кожного громадянина до гарантованої меддопомоги. У частині забезпечення населення ліками проект Держбюджету-2017 збільшує видатки на їх закупівлі на 2 млрд грн, або на 50,6%, — з 0,18% ВВП у 2016 році до 0,23% у 2017-му. Найбільше зростання фінансування заплановане в закупівлях препаратів для лікування туберкульозу (у 2,4 ра­зу) та ВІЛ-інфекції/СНІДу (у 2,3 разу). У понад півтора разу збільшено видатки на придбання ліків для дитячої онкології. Тим часом експерти Інституту суспільно-економічних досліджень (ІСЕД), коментуючи видатки на охорону здоров’я, передбачені проектом Держбюджету-2017, вважають, що інфляція в наступному році нівелює всі збільшені фінансові показники. За їх розрахунками, загальні витрати на систему охорони здоров’я, включаючи субвенції, видатки із загального та спеціального бюджетів, у 2017 році становитимуть 76,9 млрд грн. При цьому проект Держбюд­ жету передбачає, що інфляція в 2017 році дорівнюватиме 8,1%. «Таким чином, інфляція «з’їсть» увесь приріст коштів, тому обсяги реального фінансування збільшаться незначно», — наголосили експерти. Наразі Міністерство опрацьовує проект Держбюджету-2017 в частині фінансування системи охорони здоров’я з парламентськими комітетами та фракціями. На останньому

2

засіданні Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я народні депутати згадали рекомендації ВООЗ і ЄС, згідно з якими держава має спрямовувати на охорону здоров’я мінімум 7% ВВП. Коли ж фінансування не перевищує 3%, це призводить до незворотних руйнувань у системі. У проекті Держбюджету-2017 закладено 2,7% ВВП. Це найнижчий показник за останні п’ять років. Якщо на апарат МОЗ виділено 14,5 млрд грн, що майже на 37% більше порівняно з нинішнім роком, то на державні цільові програми — близько 33% від реальних потреб. Зокрема, на закупівлю вакцин для обов’язкових щеплень — близько 40% від необхідного, на медикаменти та витратні матеріали для лікування хворих на цук­ровий діабет — 41%, вірусні гепатити — 23%, серцево-судинні та судинно-мозкові захворювання — 24%, психоневрологічні та психічні захворювання — 10% від потреби... На розвиток екстреної та невідкладної медичної допомоги кошти не передбачені взагалі.

Залишені без фінансування… Фінансування Національної академії медичних наук урізане більше ніж на 1 млрд грн. Планувалося, що академічні лікарні передадуть на баланс Міністерства охорони здоров’я, але такого рядка витрат у документі немає. Також МОЗ відстоює поновлення фінансування з держбюджету 27 закладів охорони здоров’я, у тому числі 14 санаторіїв загальнодержавного значення, які обслуговують окремі категорії пацієнтів: дітей з ДЦП, хворих на туберкульоз різної локалізації тощо. Нагадаємо: цього року колишнє керівництво МОЗ вирішило передати деякі мед­ заклади, підпорядковані Міністерству, на баланс місцевої влади. Це й призвело до того, що в проекті Держбюджету на 2017 рік взагалі не передбачене їх фінансування. Після скарг, у яких повідомлялося про підготовку деяких із цих закладів до продажу, нове керівництво МОЗ відкликало ухвалене рішення та звернулося до Уряду з проханням повернути зазначені установи в підпорядкування держави, аби уникнути неконтрольованої приватизації або закриття. «Ми повинні проводити реформування державних закладів, але не в такий спосіб. Місцеві бюджети не зможуть їх утримувати, й установи найімовірніше будуть або закриті, або виставлені на продаж. Наприк­ лад, один із санаторіїв у місті Трускавець щороку потребує на утримання 40 млн грн. Власні доходи міста за рік — усього 68 млн грн. Неважко здогадатися, що станеться, коли заклад опиниться на балансі міста», — повідомив заступник Міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк. Паралельно планується розпочати процес реформування санаторного лікування в державних закладах з наданням їм фінансової й управлінської автономії. «Ми за те, щоб перейти на модель «гроші йдуть за пацієнтом», оплачуючи конк­ ретні послуги в санаторіях. Люди повинні

самі обирати санаторій для лікування або реабілітації, а ми, як держава, — оплачуватимемо це. Такий підхід збільшить конкуренцію, надасть можливість санаторіям заробляти гроші на розвиток і надавати путівки більшій кількості людей. МОЗ України дотримується чіткої позиції: залишити санаторії в державній власності та під державним контролем, зберігаючи потужності за основним профілем, але перетворити їх на самоокупні підприємства, яким держава оплачує послуги лише для конкретних громадян», — заявив П. Ковтонюк. Під час наради в МОЗ керівники санаторіїв одностайно підтримали ідею поступової автономізації закладів з перехідним періодом протягом 1-2 років. За цей час має відбутися перехід від оплати «ліжок» до оплати послуг, а санаторії отримають можливість відкривати платні напрямки обслуговування. Тож на фінансування 27 закладів охорони здоров’я, підпорядкованих МОЗ, у Держбюджеті на 2017 рік необхідно передбачити ще 576 млн 682 тис. грн. Із них 313 млн 551 тис. — на 14 санаторіїв (4145 ліжок) та 263 млн 130 тис. грн — на лікарні, диспансери, центри, поліклініки.

Підвищення зарплат неможливе?

Команда Уляни Супрун відзвітувала за перший місяць роботи

З

вітуючи про результати першого місяця роботи нової команди Міністерства охорони здоров’я на брифінгу у відомстві, в. о. Міністра Уляна Супрун зосередила увагу на наступних аспектах. Міжнародні закупівлі ліків. «Значні зусилля та час витрачені в Міністерстві для завершення процесу закупівель. Попри відомі проблеми новий механізм державних закупівель виправдовує себе. Мова йде про економію мільйонів гривень», — зазначила вона. Додаткове фінансування. «Міністерство домоглося додаткового фінансування регіональної субвенції, що дало змогу зменшити заборгованість із заробітної плати медпрацівникам», — заявила в. о. Міністра. Лікування за кордоном. «Завдяки виділенню додаткових коштів 30 громадян, захворювання яких не лікуються в Україні, отримають направлення в закордонні клініки, 13 з них — діти. Є й зміни в порядку розгляду звернення пацієнтів: процедура внесення до списку спрощена, відбувається без бюрократичних затримок, виключена можливість корупції». Автономність медичних закладів. Скасовано Наказ №33, який прив’я­зував кількість персоналу лікарні до кількості ліжок у ній. Відтепер лікарня та місцеве управління охорони здоров’я найматимуть необхідних фахівців відповідно до потреб громади, а не «згідно з київськими нормативами». Це лише перший крок. МОЗ не має наказувати, як організовувати роботу тому чи іншому закладу. «Розпоряд­ жатися коштами й організовувати роботу лікарні треба з огляду на конкретні потреби району чи міста. Так, це підвищує відповідальність кожного головного лікаря чи медичного департаменту, але ми переконані, що медичне керівництво в містах, областях, районах впорається із цим завданням, а виграє зрештою пацієнт», — наголосила У. Супрун.

1 2

3

4

Заступник Голови профільного Комітету ВР Ірина Сисоєнко привернула увагу до теми підвищення зарплати медичним працівникам, написавши у Facebook: «Більше ніж півроку я вимагаю від Парламенту ухвалення в другому читанні законопроектів №1332, №1164 про підвищення рівня заробітної плати медичним працівникам та водіям бригад екстреної медичної допомоги. Прийняття цих законопроектів передбачає збільшення у 2017 році видатків з державного бюджету на заробітну плату медичним працівникам. На жаль, у представленому Кабінетом Міністрів України законопроекті «Про Державний бюджет на 2017 рік» не передбачено додаткових коштів на збільшення заробітної плати медичним працівникам. Адже медична субвенція з державного бюджету місцевим — це 46,8 млрд грн, фактично на рівні 2015 року (46,17 млрд грн). Оскільки медична субвенція складається на 80% із заробітної плати медичним працівникам, постає питання: «За рахунок яких коштів відбуватиметься підвищення заробітної плати?!» Хоча ст. 8 законопроекту «Про Державний бюджет на 2017 рік» передбачає з 1 січня до 1 грудня 2017 року підвищення мінімальної зарплати на 10,1%, тобто до 1762 грн, але зарплата медпрацівників буде й надалі прив’язана до Єдиної тарифної сітки. У якій, до речі, уже сьогодні перший тарифний розряд на 265 грн менший, ніж мінімальна заробітна плата. Отже, медичні працівники з першими тарифними розрядами отримують оклад, менший від мінімальної зарплати. З огляду на це, зрозуміло, що вкрай необхідно збільшити видатки Держбюджету на 2017 рік на підвищення оплати праці медиків».

ТІЛЬКИ У 2015 РОЦІ З УКРАЇНИ ВИЇХАЛИ 7 ТИС. МЕДИКІВ. ПРО ЦЕ ПОВІДОМИЛИ У ВСЕУКРАЇНСЬКОМУ ЛІКАРСЬКОМУ ТОВАРИСТВІ. СЕРЕД ОСНОВНИХ ПРИЧИН «ЗАРОБІТЧАНСТВА» — НИЗЬКА ЗАРПЛАТА, ВІДСУТНІСТЬ ДЕРЖАВНИХ СТИМУЛІВ І МОЖЛИВОСТІ КАР’ЄРНОГО ЗРОСТАННЯ.

За матеріалами прес-служби МОЗ України, Racurs.ua та Facebook

За матеріалами телевізійної програми «ФАКТИ. ICTV»

За матеріалами прес-служби МОЗ України

!

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

14 жовтня 2016 року

ТИХІШЕ ЇДЕШ…

ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ ПОТРЕБУЄ ТРИРІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

До кінця грудня Україна має узаконити автономію клінік

рунтовна підготовка до впро­ вадження державного медич­ ного страхування в Україні розпочнеться в 2017 році, але пов­ ний перехід до страхової медици­ ни має відбутися протягом трьох років, заявив Віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко. «Це не по­ винно стати шоком ані для людей, ані для лікарської спільноти», — пояснив він. За його словами, перші кроки до цього робляться вже зараз у рамках реалізації стратегії «гроші йдуть за пацієнтом», яка спрямована на

ідповідно до меморандуму, укладеного з Міжнародним валютним фондом, Україна до кінця грудня зобов’язується прийняти пакет законів з реформування системи охорони здоров’я, які регулюватимуть перехід від фінансування лікувальних закладів, виходячи з кількості лікарняних ліжок, до фінансування наданих медичних пос­ луг, а також подальше впровадження децентралізації й поглиблення управлінської автономії клінік. У документі також зазначено, що до вересня 2016 року кількість лікарняних ліжок скорочено з 80 до 60 із розрахунку на 10 тис. населення з відповідним зменшенням чисельності персоналу лікарень. Крім того, у меморандумі наголошується, що Україна вже реформувала систему закупівель ліків за бюджетні кошти, а з початку 2016 року держзакупівлі здійснюють спеціалізовані міжнародні організації. Якщо в Держбюджеті-2016 на придбання лікарських препаратів було виділено 4 млрд грн, то проект Держбюджету на 2017 рік передбачає на ці потреби 5,9 млрд грн.

Ґ

відхід від моделі утримання певної кількості лікарняних ліжок і на фі­ нансування реальних послуг, що надаються хворим. «Цей процес не до кінця сприймається медичною спільнотою, рухається непросто й болісно, але треба пройти через конкуренцію, підвищивши якість послуг», — наголосив П. Розенко. На необхідності впровадження медичного страхування акцен­ тував увагу й Президент Украї­ ни у відеозверненні до учасників Ukrainian Financial Forum 2016. «Уже сьогодні ми думаємо над мо­

делями введення страхової меди­ цини», — сказав Петро Порошенко. Нагадаємо: на початку серпня 2016 року Голова Комітету Вер­ ховної Ради з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець внесла на розгляд Парламенту законопро­ ект про запровадження в Україні загальнообов’язкового державного соціального медичного страхуван­ ня з 1 січня 2018 року. За матеріалами прес-служб Президента та Віце-прем’єр-міністра України

А ЛЬТ ЕРН АТ ИВА

«НАРОДНИЙ ФРОНТ» ПРОПОНУЄ МЕДСТРАХОВКИ ЗА РАХУНОК РОБОТОДАВЦІВ. МОЗ ПРОТИ

К

омітет Верховної Ради з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення підтримав проект закону про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування в Україні (№4981), який передбачає безкоштовне медстрахування для громадян країни. Документ розроблений Головою Комітету Людмилою Денісовою та його членом Іриною Єфремовою — представниками політичної партії «Народний Фронт». «Для громадян України, згідно з нашим законопроектом, медичне страхування буде безкоштовним. Вони не платитимуть внесків, адже з їх зарплат уже утримано податок. Громадян, які працюють, страхуватимуть роботодавці, осіб, що не працюють, — місцеві органи ви-

конавчої влади за рахунок державної медичної субвенції. Страховий внесок буде однаковий для всіх — усі матимуть рівні можливості для отримання тих чи інших медичних послуг», — наголошується в повідомленні прес-служби партії «Народний Фронт». Але Міністерство охорони здоров’я вже вис­т упило проти прийняття цього законопроекту. На сайті відомства зазначається, що в разі його ухвалення бюджет охорони здоров’я формуватиметься не державою, а приватними страховими компаніями, котрі збиратимуть та акумулюватимуть страхові внески. «МОЗ занепокоєне можливістю впровад­ ження в Україні такої моделі фінансування галузі. Міжнародний досвід свідчить, що збір

коштів для охорони здоров’я через введення додаткового податку на заробітну плату приз­ веде до зростання рівня тінізації економіки, а отже, до зменшення доходів державного і місцевих бюджетів та зрештою — до погіршення надання послуг пацієнтам», — вважає в. о. Міністра охорони здоров’я. Уляна Супрун нагадала: «ВООЗ не рекомендує країнам, що розвиваються, використовувати приватні страхові компанії для страхування гарантованих державою коштів. Те, що гарантує держава, повинно йти через систему державного медстрахування і це наша принципова позиція». За матеріалами прес-служби партії «Народний Фронт» та прес-служби МОЗ України

РЕІМБУ РСА ЦІЯ -2017

ДЕРЖАВА ГАРАНТУВАТИМЕ НАСЕЛЕННЮ ПЕВНИЙ ОБСЯГ БЕЗКОШТОВНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

М

іністерство охорони здоров’я винесло на громадське обговорення проект Постанови Кабінету Мініст­ рів щодо введення із 1 січня 2017 року повної або часткової реімбурсації (за бюджетні кошти) вартості препаратів для лікування серцево-судинних захворювань, інсулінонезалежного цукрового діабету (2-го типу) та бронхіальної астми. Проект передбачає відшкодування вартості ліків згідно з відповідним переліком міжнародних непатентованих назв. Реімбурсації підлягатиме вартість препаратів, зареєстрованих в Україні, внесених до Державного реєстру лікарських засобів та затверджених згаданою постановою. Ціни на ліки, вартість яких відшкодовуватиметься, не підлягатимуть держрегулюванню. На ці препарати дозволяється встановлювати постачальницько-збутові надбавки не вище

10% від граничної оптово-відпускної ціни з урахуванням податків і торговельних (розд­ рібних) надбавок не вище 25% від закупівельної вартості. Заступник Міністра охорони здоров’я Роман Ілик на засіданні Громадської ради Міністерства охорони здоров’я повідомив, що понад 90% ліків українцям доводиться купувати за власний кошт, але через фінансову скруту велика частина населення неспроможна забезпечувати себе необхідними препаратами. «У таких умовах держава повинна гарантувати певний обсяг безкоштовних лікарських засобів. Це загальноприйнята практика в більшості європейських країн», — додав він. Р. Ілик зазначив: Прем’єр-міністр України схвалив концепцію МОЗ і готовий передбачити кошти для реімбурсації в державному бюджеті на наступний рік. Заступник Міністра наголосив, що в рамках проекту лікар випису-

ватиме препарати за міжнародною непатентованою назвою, а не за комерційною, «як це практикувалося в попередній реімбурсації, коли нераціонально «з’їдалася» левова частина бюджетних коштів». Також МОЗ розраховує на затвердження відповідного законопроекту щодо забезпечення населення лікарськими препаратами. Нагадаємо: у 2012-2014 роках в Україні реалізовувався пілотний проект щодо часткової реімбурсації вартості препаратів для лікування артеріальної гіпертензії. У 2014 році на нього було використано 117,8 млн грн державних коштів. Тоді «рецепти з частковим відшкодуванням» склали 70,5% від загальної кількості виписаних рецептурних антигіпертензивних препаратів. За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

В

За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

! ЗГІДНО З ПОСТАНОВОЮ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ ВІД 22.09.2016 Р. №648, ЗАКЛАДАМ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ДОЗВОЛЯЄТЬСЯ ЗАСТОСОВУВАТИ ТЕЛЕМЕДИЦИНУ. ЦЕ СПРИЯТИМЕ ЕФЕКТИВНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УМОВАХ, КОЛИ ВІДСТАНЬ Є КРИТИЧНИМ ФАКТОРОМ. ОЧІКУЄТЬСЯ, ЩО ЦЯ ПОСЛУГА МОЖЕ БУТИ НАДАНА З ВЕЛИКИМИ ЗРУЧНОСТЯМИ ДЛЯ ПАЦІЄНТА В БУДЬ-ЯКОМУ МІСЦІ, ДЕ ВІН ЇЇ ПОТРЕБУЄ, І ДАСТЬ ЗМОГУ ЗАЛУЧАТИ ДОДАТКОВІ КОШТИ ЮРИДИЧНИХ ТА ФІЗИЧНИХ ОСІБ. За матеріалами Урядового порталу

3

НОВИНИ ЛОГІК А ФІН А НСУ ВА ННЯ

ВА Ж ЛИВО

МЕТОДИКУ ФОРМУВАННЯ ГОСПІТАЛЬНИХ ОКРУГІВ ЗАТВЕРДЯТЬ НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ

У

2017 році буде скасовано паперову звітність для лікарів первинної ланки та прискорено процедуру ліцензування медичних практик, гармонізованих з європейським законодавством. Про це пові домив зас т у пник Мініст­ра охорони здоров’я Павло Ковтонюк під час громадського обговорення проекту Держбюджету на 2017 рік. «Будь-яка паперова робота буде мінімізована. Якщо сімейний лікар вирішить почати приватну практику, оплата надходитиме безпосередньо на його рахунок. Це дасть змогу створити просту, прозору і зрозумілу для всіх систему», — зазначив він. За словами заступника Мініст­ ра, оператором перерахування бюджетних коштів за надані медпослуги буде страхове агентство. «Логіка дуже проста: громада вибирає лікарів — ми їм платимо, — пояснив П. Ковтонюк. — Таким чином, громади не відправлятимуть «гінців» до Києва для вимолювання додаткових бюджетів на потреби охорони здоров’я, як це практикується зараз».

Також він повідомив, що МОЗ України підтримує пропозицію Мінфіну фінансово стимулювати територіальні громади, котрі першими започаткують зміни щодо автономізації медзакладів на практиці. «Ми повинні створити такий механізм, аби регіони, які швидше, ніж інші, реалізують програму створення госпітальних округів та впровадять принцип «оплата за послуги, а не за ліжко-місця», мали більше преференцій, щоб наш бюджет стимулював реформу, а не консервував наявний стан», — заявив заступник Міністра охорони здоров’я. Хоча в проекті Держбюджету-2017 додаткових кош­т ів на реформу охорони здоров’я не передбачено, але, за його словами, саме бюджетне фінансування повинне стати стимулом для перетворень у медичній галузі. «Наразі 60% бюджету системи охорони здоров’я витрачається на зарплати, які становлять у середньому 1,5-2 тис. грн. Без стру­к турної зміни фінансування галузі бюджет й надалі виконуватиме функцію навіть не «підтримки штанів», а «фігового листка», — сказав П. Ков-

тонюк. Нев­довзі на організованому ГО «Клуб мерів» науково-практичному семінарі, котрий відбувся за участю міських голів, їх заступників, керівників структурних підрозділів міськрад і головних лікарів медичних закладів, Павло Ковтонюк пообіцяв: уже найближчим часом МОЗ направить у регіональні підрозділи методику формування госпітальних округів. «Втілення реформ відбувається саме на рівні місцевого самоврядування, але методика повинна бути єдиною для всієї країни. Її затвердить Кабінет Міністрів», — повідомив урядовець. Міські голови з різних регіонів України підтримали запропоновані Міністерством охорони здоров’я зміни, зокрема скасування Наказу №33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я», і висловились за подальше якнайшвидше впровадження автономізації медичних закладів та створення госпітальних округів.

ПАРАМЕДИКІВ НАВЧАТИМУТЬ ЗАХІДНІ ФАХІВЦІ

О

!

4

1

Організація спеціалізованих медичних тренувань для поліцейських і пожежників — оволодіння базовими навичками з порятунку та підтримки життя потерпілого до приїзду швидкої. Покращення роботи диспетчерської системи, яка відсіюватиме непрофільні дзвінки та направлятиме на місце пригоди найближчий автомобіль. Створення колл-центру — безкоштовного конфіденційного сервісу, до якого можна подзвонити, аби отримати фахову пораду лікаря чи довідкову інформацію медичного характеру. Розширення мережі підстанцій екст­ реної медичної допомоги. Тренування для лікарів і фельдшерів, що вдосконалить їх практичні навички та наблизить рівень надання допомоги до

2 3

4 5

У

Верховній Раді України 4 жовтня зареєстрований проект Закону №5134 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо оптимізації системи центральних органів виконавчої влади та їх діяльності в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення». Документ покликаний врегулювати роботу нових виконавців тих функцій, які раніше були прерогативою Державної санітарно-епідеміологічної служби, і тих, котрими досі держава фактично не займалася. Наприклад, одним із завдань Національного центру громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я буде профілактика неінфекційних захворювань, які є причиною 86% смертельних випадків в Україні. На сьогодні функції ліквідованої ДСЕС розподілені між Міністерством охорони здоров’я і Міністерством аграрної політики та продовольства України. Функція епідеміологічного нагляду, як і майнові комплекси колишньої ДСЕС, включаючи лабораторії, перейшли в підпорядкування МОЗ.

За матеріалами прес-служби МОЗ України та видання «Капітал»

ЕКСТ РЕНІ ЗА ХОД И

станній брифінг МОЗ в Українському кризовому медіа-центрі був присвячений напрямкам оновлення служби екстреної медичної допомоги. Доповідав заступник Міністра охорони здоров’я Олександр Лінчевський. «Перші хвилини до моменту надання меддопомоги є критичними. Відтак МОЗ не лише подбає про функціонування бригад швидкої, а й проведе відповідні навчання пожежників і поліцейських, які зазвичай першими опиняються на місці надзвичайних подій», — повідомив він. Курси за участю закордонних викладачів розпочнуться вже найближчим часом. На черзі — системна зміна підготовки фахівців-парамедиків: МОЗ розробляє спеціальні 3-4-річні навчальні бакалаврські програми. О. Лінчевський окреслив 8 елементів реформи екстреної медичної допомоги.

Функції співробітників епідеміологічного нагляду прописані в новому законопроекті

західних медичних стандартів, з отриманням індивідуальних ліцензій на практику. Впровадження протоколів надання невідкладної допомоги на засадах доказової медицини. Розробка 3-річних навчальних програм для фахівців з догоспітальної допомоги — парамедиків. Водії швидкої (екстрені медичні техніки), які мають стати повноцінними членами медичної команди, проходитимуть 3-тижневу підготовку. Створення у лікарнях відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги, де пацієнтам надаватиметься перша допомога на госпітальному етапі.

6 7 8

За матеріалами прес-служби МОЗ України

НА СЬОГОДНІ В ЗОНІ АТО ПРАЦЮЄ БЛИЗЬКО 1,5 ТИС. МЕДИКІВ, 30 ОДИНИЦЬ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ МЕДТЕХНІКИ, ЕВАКУАЦІЮ ПОРАНЕНИХ ЗДІЙСНЮЮТЬ 2 САНІТАРНІ РОТИ, ЗА ПОТРЕБИ ЗАЛУЧАЮТЬСЯ ВЕРТОЛЬОТИ МІ-9 І ЛІТАК АН-26. МЕДИЧНІ ПІДРОЗДІЛИ ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН ЗАБЕЗПЕЧЕНІ СПЕЦІАЛЬНИМ МЕДИЧНИМ ОБЛАДНАННЯМ НА 80%, УКОМПЛЕКТОВАНІ САНІТАРНОЮ АВТОМОБІЛЬНОЮ ТЕХНІКОЮ НА 66%, БРОНЬОВАНОЮ САНІТАРНОЮ ТЕХНІКОЮ — НА 45%.

За матеріалами ЮРЛІГА

Створюється координаційний центр трансплантології

М

іністерство охорони здоров’я розпочало роботи зі створення координаційного центру трансплантології, повідомив заступник Міністра охорони здоров’я Олександр Лінчевський. Адже кошти, які виділяються Кабінетом Міністрів на відправку пацієнтів за кордон для пересадки органів, могли б стимулювати розвиток трансплантології в Україні. На думку О. Лінчевського, у такому разі «можна було б рятувати значно більше людей, витрачаючи набагато менше коштів, ніж на закордонне лікування. Суспільство чекає на прийняття закону про трансплантацію, що значно підвищить результативність роботи». Нагадаємо: 21 квітня 2016 року Верховна Рада ухвалила за основу законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони здоров’я та трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людині» (№2386А-1), який передбачає презумпцію незгоди на трансплантацію. Його винесення на друге читання було заплановане на жовтень. За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

14 жовтня 2016 року

П РА В О Н А В І Л Ь Н У П РА Ц Ю

ПОК АЗНИКИ

У СІЛЬСЬКУ МІСЦЕВІСТЬ РОЗПОДІЛЯТИМУТЬ ТІЛЬКИ «ВИПУСКНИКІВ-ДОБРОВОЛЬЦІВ»

Д

епутати Верховної Ради України підтримали проект Закону №3312-д «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» щодо працевлаштування випускників». Парламент скасував обов’язкову вимогу для випускників медичних вишів щодо відпрацювання за направленням після завершення навчання за бюджетний кошт. Віднині випускники вищих навчальних закладів, за винятком

військових, вільні у виборі місця роботи, а виші не зобов’язані забезпечувати їх працевлаштування. Але право на першочергове зарахування до вищих медичних і педагогічних навчальних закладів за державним замовленням матимуть особи, які добровільно укладуть угоди про відпрацювання не менше 3 років у сільській місцевості та селищах міського типу. За словами ініціатора законопро-

екту, народного депутата Костянтина Яриніча, держава також забезпечуватиме «добровольців» на час роботи безоплатним житлом з належними побутовими умовами. Варто зазначити, що в січні цього року для ухвалення Закону №3312-д не вистачило 8 голосів народних депутатів. За матеріалами ІА «ІнтерфаксУкраїна» та Facebook

ОНОВ ЛЕННЯ

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЛІЦЕНЗІЇ ДЛЯ ЛІКАРІВ ВИДАВАТИМУТЬ ПРОФЕСІЙНІ АСОЦІАЦІЇ?

М

іністерство охорони здоров’я України вивчає можливість введення інди­відуальних ліцензій для лікарів уже в наступному році. Про це повідомив заступник Міністра Олександр Лінчевський. «У 2017 році можуть бути введені індивідуальні ліцензії. Вони мають бути на первинному ринку. Сьогодні ж ми ліцензуємо установи, по суті — стіни, а не лікарів»,

— пояснив він. Наразі МОЗ та професійне співтовариство вивчають критерії, яким повинен відповідати ліцензіат. «В усьому світі критерії індивідуальної ліцензії розробляються профільними асоціаціями, котрі дивляться, чи є в тебе диплом, які ти курси пройшов, як часто підвищуєш кваліфікацію, складаєш іспити. У нас на сьогодні фактично немає асоціацій, котрі могли

б вести таку роботу, є лише «клуби за інтересами», відсутнє лікарське самоврядування. Нинішня система навряд чи зможе навчити чомусь новому — старі механізми навчання насправді дуже формальні», — зазначив О. Лінчевський. За матеріалами прес-служби МОЗ України

Т ЕМНІ СХ ЕМИ

В Україні — найнижчий рівень планової вакцинації у світі

П

ричина — у перебоях з поставками вакцин протягом останніх років. Про це повідомили в Представницт­ві ООН в Україні. Згідно з останніми даними МОЗ, станом на серпень нинішнього року тільки 30% дітей в Україні повністю вакциновані від кору, 10% — від гепатиту В і лише 3% — від дифтерії, коклюшу та правця. «Сьогодні посли Сполучених Штатів Америки і Канади спільно з в. о. Міністра охорони здоров’я України та Головою Представництва ЮНІСЕФ в Україні відвідали дитячу поліклініку №2 в Києві й закликали до відновлення програми планової імунізації в країні, — наголошується в повідомленні ООН. — Аби подолати цю проблему, ЮНІСЕФ закупив вакцини для захисту від небезпечних захворювань, запасів вистачить для задоволення потреб планової імунізації в країні протягом 4-6 місяців». Зокрема, йдеться про вакцини: БЦЖ (проти туберкульозу); КПК (проти кору, паротиту та краснухи); проти гепатиту В; АКДС (проти дифтерії, правця та кашлюку); АДС-М (проти дифтерії і правця у дорослих); АДС (проти дифтерії та правця у дітей); проти сказу; bOPV (проти поліомієліту). В організації наголосили, що всі ці вакцини вже доставлені в Україну і доступні в лікувальних закладах по всій країні.

БАНКРУТСТВО, ЩО ВИВОДИТЬ… У МІЛІОНЕРИ

Ф

інансові схеми на фармацевтичному ринку України можуть обернутися й так, що вчорашній керівник збанкрутілої фірми як президент нової корпорації потрапляє… до рейтингу найбагатших українців за версією журналу Forbes, а державному банку лишаються борги, які гаситимуться сплаченими нами з вами податками. Феноменальну оборудку й досі розплутують судді Господарського суду Київської області та «кинуті» спритним ділком вчорашні партнери. До 2005 року фармацевтична комп а ні я «А р т у р - К» в ход и л а в ТОП - 5 фармдистриб’юторів України. У її «портфелі» — контракти з найбільшими зарубіжними та вітчизняними виробниками ліків й аптечна мережа ТОВ «Пані Аптека». А ще ця компанія відала складським комплексом у с. Чайки Київської області, який ТОВ «Артур-К» і використало як заставу для отримання кредиту в розмірі 20,3 млн Євро в «Укрексімбанку» (на підставі іпотечного договору №151207z118 від 22.08.2007 р.) на термін до 31 грудня 2012 року. Проте вже в квітні 2011-го було порушено справу про банкрутство компанії: визнан­ня ТОВ «Артур-К» банкрутом знімало з нього зобов’язання щодо повернення грошей, а відносно складського комплексу... Історія його геніального продажу детально описана ЗМІ, наприклад, виданням «Киев-Vласть» у матеріалі під промовистим заголовком: «Неймовірний аукціон. Як в «Укрексімбанку» поцупили

2 гектари під Києвом» (від 26 лютого 2016 року). Виявляється, майновий комплекс в с. Чайки під Києвом ще в 2014 році без погодження з кредитором — «Укрексімбанком» — був виставлений на торги й проданий за ціною, у 200 разів (!) нижчою від його ринкової вартості. Автори статті з документами в руках доводять: аукціон був фікцією і проводився з порушенням закону. Цей факт під­т­ вердив на суді й представник «Укрексімбанку», старший юрист Ario Capital Group Андрій Філик, який виїжджав за адресою проведення торгів, пробув в офісі організатора більше години, і, за його словами, «за цей час ніхто з учасників «торгів» не зареєструвався, не здійснював жодних дій з проведення аукціону або участі в ньому. Ліцитатор не оголошував цінових пропозицій, не стукав молотком, а учасники не піднімали табличок із зазначеними на них номерами. Аукціону взагалі не було». Стартовою на «торгах» була заявлена вартість фармскладу у 235 млн грн (хоча цілком можливо, що його реальна вартість ще вища), а продали комплекс за …

1,2 млн грн. Це було настільки зухвало, що Господарський суд Київської облас­т і (Ухвала від 03.02.2016 р. у Справі №Б3/128-11) скасував торги від 16 травня 2014 року, на яких були порушені інтереси державної установи «Укрексімбанк».

А в серпні 2016 року суд у черговий раз розглядав справу про банкрутство ТОВ «Артур-К», і схоже, що «Укрексімбанк» не на жарт розлючений. Раніше в реєстрі кредиторів значилася сума 192 млн грн борг у як вимога першої черги, забезпечена заставою. В оновленій же заяві банк просить суд визнати кредиторські вимоги в сумі майже 342 млн грн, з них 65 млн грн становить поточна заборгованість за кредитами, а 277 млн грн — курсова різниця за період 2011-2016 років. І якщо 65 млн грн суд визнав і наполягає, аби ця сума була виплачена повністю і позачергово, то за 277 млн грн «Укрексімбанку» ще доведеться поборотися на майбутніх судових засіданнях. Що ж зараз із заставним складським комплексом, розташованим у с. Чайки? Нині там, за адресою вул. Валентини Чайки, 4, міститься ТОВ «Кей Логістікс», що разом із компанією-фармдистриб’ютором «Фармпланета», аптечною мережею «Пані Аптека» й тим самим збанкрутілим ТОВ «Артур-К» належить Валерію Кондруку. Саме він посідає 96-е місце в рейтингу Forbes зі статками у 28 млн дол. За матеріалами Єдиного державного реєстру судових рішень, Forbes, КиевVласть, Pharma.net.ua

За матеріалами УНІАН

! ДИТЯЧИЙ ФОНД ООН (ЮНІСЕФ) 9 ВЕРЕСНЯ ДОСТАВИВ В УКРАЇНУ ПЕРШУ ПАРТІЮ БІВАЛЕНТНОЇ ОРАЛЬНОЇ ПОЛІОМІЄЛІТНОЇ ВАКЦИНИ («ПОЛІО САБІНА» ВИРОБНИЦТВА GLAXO SMITH KLINE, БЕЛЬГІЯ) У КІЛЬКОСТІ 1,378 МЛН ДОЗ. КОЖНА ДИТИНА ВІКОМ ДО 6 РОКІВ ПОВИННА ОТРИМАТИ ТРИ ДОЗИ ВАКЦИНИ, А ВІД 6 ДО 10 РОКІВ — ОДНУ. НА СЬОГОДНІ ЧАСТКА ОХОПЛЕННЯ МАЛЮКІВ ПЕРШОГО РОКУ ЖИТТЯ ВАКЦИНОЮ ПРОТИ ПОЛІОМІЄЛІТУ СТАНОВИТЬ 41,1%. За матеріалами прес-служби Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні

5

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

НАУКА І КЛІНІЧНА ОНКОЛОГІЯ — ЯК ОБ’ЄДНАТИ ПОЛЮСИ?

коли має талант). З одними лише пробірками та піпетками великої науки не зробиш.

Рак став глобальною проблемою людства, яке давно очікує на науковий прорив у цій царині. Що врятує: новітні технології чи зміна філософії боротьби з недугою?

вувати протипухлинну вакцину, адже встановлено, що організм хворих добре реагує на неї за наявності резистентних до хіміо-променевої терапії пухлин. Тобто це засіб, дія якого спрямована на боротьбу з метастатичним процесом — основним фактором прогресування раку.

Василь ЧЕХУН, директор Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України, академік НАН України, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, доктор медичних наук, професор

ВЗ Успіхи світової онкологічної практики пояснюють застосуванням надсучасних технологій лікування та ранньою диференційною діагностикою раку. Можна досягти таких стандартів в Україні чи ми приречені лише констатувати відставання в цьому напрямку?

— Україна має певні досягнення в галузі диференційної діагностики найпоширеніших форм онкологічних захворювань. Проте, коли сьогодні лунають заклики на зразок «давайте дотримуватися міжнародних норм і стандартів», хочеться спустити їх авторів на землю: ми не можемо подолати реальні перепони, передусім фінансові. Так, українські вчені працюють над розробкою нових технологій, але одного ентузіазму замало. Наприк­лад, нині дуже популярна так звана рідинна морфологія, яка відкриває нові можливості для виявлення циркулюючих пухлинних клітин. Але для роботи в цьому напрямку нашим ученим потрібне дороговартісне облад­нання, якого немає і не буде найближчим часом. Тож ми пропонуємо й надалі розвивати такі, до речі, визнані у світі, напрямки, як імуногістохімія, молекулярне профілювання, визначення мікро-РНК, завдяки яким можна діагностувати пухлинну патологію, встановлювати чутливість до хіміотерапії й відслідковувати ефективність останньої. Цих технологій достатньо, аби вже сьогодні запровадити персоніфіковану діагностику й лікування онко­логічних хворих в Україні. По-перше, це значно здешевило б вартість терапії, по-друге, підвищило б її ефективність. Адже використання стандартизованих схем, передбачених у клінічних протоколах, не враховує чутливості пухлин до хіміотерапії. Тож і виходить, що рівень ефективності лікування онко­хворих не перевищує 50%. А що робити решті пацієнтів? Ми пропонуємо використо-

6

ВЗ Сьогодні тема номер один — катастрофічне недопостачання ліків для онкохворих. Чим може зарадити вітчизняна наука?

— Таку ситуацію можна було передбачити. Ще в 1988-2004 роках ми провели дослідження ефективності майже 10 вітчизняних генеричних протипухлинних препаратів і довели, що вони не набагато гірші за брендові. І за наявності державної волі вже давно можна було б надати певні преференції вітчизняним фармацевтичним компаніям, які забезпечили б країну основними генеричними протипухлинними засобами. Я переконаний: ми повинні йти цим шляхом. Адже жодна країна світу (навіть з високорозвиненою економікою) не забезпечує онкологічних хворих за рахунок бюджету брендовими препаратами. Вартість такого лікування надто висока, і якщо ми не подбаємо про власне виробництво генериків, то рано чи пізно опинимося на межі прірви, яку не подолаємо. ВЗ Чи можна очікувати від науки підтримки в діагностиці раку?

— Безперечно. Наприклад, у нашому інституті розроблена технологія отримання моноклональних антитіл, які застосовують саме для ранньої диференційної діагностики онкопатології. Уже маємо затверджені ТУ і дозвіл на виробництво, однак налагодити його заважає державна політика щодо впровадження вітчизняних технологій — ми безсилі подолати існуючі бар’єри. І проблема не буде вирішена, доки держава не усвідомить необхідності пошуку внутрішніх резервів у подоланні онкозахворюваності. ВЗ Дехто вважає, що традиційні підходи в лікуванні раку не виведуть нас із глухого кута і що потрібно розробляти нову парадигму. Ви поділяєте таку точку зору?

— З одного боку, ніхто не може бути задоволений 50-відсотковою ефективністю лікування раку, тому вчені України, як і їх колеги в усьому світі, постійно шукають альтернативні технології. З іншого боку, я ставлюся до них стримано-оптимістично — ще невідомо, чи підвищать вони успішність терапії. Тож передусім потрібно вдосконалювати ті напрацювання, які маємо, але не можемо впровадити, скажімо, через законодавчі перешкоди чи фінансові труднощі. Зокрема ми накопичили до-

статній клінічний досвід використання протипухлинних вакцин у понад 5,5 тис. хворих — доведено, що вони підвищують ефективність лікування і якість життя онкологічних пацієнтів щонайменше на 10-14% (особливо при раку травного тракту). Скільки ще треба аргументів, щоб переконати чиновників у необхідності їх застосування в клінічній практиці? Інший приклад. Нині у світі вже визнали: хіміотерапія не виправдала тих великих сподівань, які на неї покладалися. Вона не стала чарівною паличкою, а почасти навіть спричиняє тяжкі наслідки. До того ж, майже половина хворих не чутлива до хіміотерапії вже на першому етапі лікування, а після 3-5 курсів майже 100% пухлин набувають резистентності до неї. Постає питання: що далі? Вчені нашого інституту розробили унікальну технологію виготовлення нової форми магнітокерованого лікарського засобу. За допомогою такої технології можна вибірково накопичувати класичний протипухлинний препарат у патологічному вогнищі, водночас зменшуючи токсичність ліків. А головне, що її застосування сприяє подоланню резистентності до хіміопрепаратів (і це визнано у світі). Ми отримали патент на цю розробку, але немає виробника: щоб запустити нову лінію, потрібні великі кошти, певні субвенції з боку держави і, безперечно, відповідні замовлення. Хто це забезпечить вітчизняним виробникам? Вчені, які розробили унікальний лікарський засіб? І таких прик­ладів я міг би навести досить багато. Лише в нашому інституті розроблено методи сорбційної детоксикації, набір маркерів, які дають змогу визначати біологію пухлинної клітини, тобто оцінювати, наскільки вона змінюється в процесі терапії (на сьогодні це питання є ключовим) тощо. Ці розробки відповідають світовим стандартам, а деякі з них могли б презентувати Україну у світовій практиці лікування онкопатології. Але багато в чому вітчизняна наука, безперечно, відстає. Цього року в Брюсселі відбулася Генеральна асамблея онкологічних інститутів країн Європи, де розглядалися перспективи імунотерапії — науковці приділяють цьому напрямку особливу увагу. Але ми не маємо змоги проводити подібні дослідження, як і займатися редагуванням ДНК — дуже перспективним напрямком. Ми усвідомлюємо важливість такої роботи, проте аби проводити сучасні дослідження, нам потрібні значні кошти — на витратні матеріали, нове обладнання, зрештою, на гідну оплату праці вчених, особливо молодого покоління, яке шукає кращої долі за кордоном (і таки знаходить,

ВЗ Які ноу-хау здивують онкологів найближчим часом? І чи підкаже наука, якою має бути сучасна профілактика раку?

— Вважаю, що до таких належать генні технології. Якщо вдасться визначити певні мутації та порушення в структурі функції окремих генів і за допомогою сучасних технологій замінити уражені ділянки, це буде ідеальний метод. Натомість епігенетичної регуляції генів можна досягти за рахунок дуже простих речей, зокрема відповідного способу харчування тощо. Тому, на мою думку, простіше і дешевше поглиблювати дослідження саме в згаданому напрямку. Це і є профілактична онкологія. На жаль, у нас про профілактику не дбають, хоча це ключовий напрямок, який міг би вирішити багато проблем. І коли говорять про необхідність прий­ няття державної програми з онкології, передусім мають на увазі виділення кош­тів на закупівлю фармпрепаратів. А вона має бути спрямована на профілактику, скринінг, диспансеризацію, тобто на виявлення ранніх форм раку, а ще краще — на запобігання йому. Методів для цього достатньо, їх використання допомогло б досягти значно кращого і швидшого результату, принаймні домогтися, щоб рівень поширеності онкопатологій не зростав щорічно, а бодай зупинився. Ще одна помилка — під профілактикою в нас розуміють якісь середньостатистичні заходи. Усім пропонується одна й та сама схема (до речі, як і в лікуванні раку). Але вона для всіх не працює! Потрібна персоніфікована профілактика. І ключову роль тут має відігравати інститут сімейної медицини — сімейний лікар знає родинні особливості, прояви певних мутацій, схильність до тієї чи іншої патології. До того ж, профілактика раку — це ще й лікування хронічних захворювань, запальних процесів, які є попередниками онкопатології. Також має бути налагоджене медико-генетичне консультування пацієнтів. Ми пропонували створити такі кабінети в онкоцентрах і навіть при РАГСах, аби інформувати молодят про ризики та можливості їх уникнути. Це дуже важливо, але, виявляється, нікому не потрібно. Культуру в суспільстві формують у тому числі й відповідна державна політика, і фінансова підтримка подібних програм. Такі заходи можуть значно знизити рівень онкопатології. ВЗ Людство мріє про щеплення від раку. Наскільки реальність наближає ці мрії?

— Наука над цим працює, розробляючи вакцини на основі певного виду вірусів, що спричиняють рак. Але на сьогодні їх перелік настільки великий (до того ж, вони активно мутують), що «ганятися» за кожним з них нереально. Необхідно шукати інтегральні механізми, які підвищуватимуть неспецифічну протипухлинну резистентність організму, аби допомогти йому розпізнавати пухлинні клітини і знищувати їх. І знову ж таки має бути

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

14 жовтня 2016 року

персоніфікований підхід до вирішення цих завдань. ВЗ Але ж персоніфіковане лікування — дуже дороге задоволення.

— Навпаки, лікування обходиться значно дорожче, коли воно не персоніфіковане. Бо в стандартні схеми протипухлинної терапії входять кілька дороговартісних препаратів, до яких організм може бути нечутливий. Тому персоніфікація — це основа основ лікування. Щоб визначити чутливість пухлинної клітини до того чи іншого засобу, не потрібні великі кошти — це вигідно хворому, його родині, зрештою, державі. Ми неодноразово пропонували створити лабораторію індивідуалізації лікування онкологічних хворих, зверталися з цією пропозицію і в КМДА, і в МОЗ, але нас не почули. Якби існувала зацікавленість держави (передусім в особі МОЗ, профільного Комітету Верховної Ради), уже давно були б і відповідне законодавче поле, і реальна підтримка важливих проектів. Чому держава не може надати академічній клініці право використовувати сучасні технології, якщо на цьому наполягають онкохворі? Адже введення індивідуалізованої протипухлинної вакцини по суті є аутотрансплантацією. Чому

не створено законодавчого поля, що дало б змогу застосовувати такий матеріал? Так само академічна клініка не має законного права проводити клінічну апробацію інших препаратів, хоча необхідна для цього база там є. А от університетські клініки США виконують таке тестування за згодою хворих. І коли спостерігають хороші результати, впроваджують розробку для загального використання. В Україні — безліч бар’єрів між розробниками інновацій і тими, хто зацікавлений у їх використанні. І справа не лише в дефіциті коштів. Головне — ставлення з боку тих, хто відповідає за державну політику в галузі медицини. Пам’ятаю, як свого часу до нашого закладу навідалася комісія з МОЗ і заявила, що наші наукові розробки їм не потрібні, що вони придбають усе необхідне за кордоном або на-­ п­равлять туди хворих на лікування. Чого варті ці обіцянки, ми вже спос­ терігаємо кілька років поспіль. Якщо такої політики дотримуватимуться й надалі, буде біда. ВЗ В Україні нарікають на відсутність тісного взаємозв’язку клінічної онкології і науки. Як його забезпечують у світі?

— Це питання дійсно болюче для нас. У світі вся клінічна онкологія ґрунту-

ється передусім на сучасних технологіях, розроблених у галузі науки. Більше того, клініцисти досить часто самі ставлять завдання перед науковцями — вирішити ту чи іншу проблему діаг­ ностики, лікування тощо. На жаль, в Україні дещо інший формат відносин. Клініцисти — дуже консервативні, вони самі по собі. Певним чином це можна зрозуміти, адже в медицині не можна хапатися за всі не перевірені часом новації, але ж не настільки, аби гальмувати впровадження нового, навіть того, що могло б зарадити хворим. Тому вони шукають порятунку, де тільки можуть, часто потрапляючи на манівці (до якихось незрозумілих цілителів, знахарів), бо лікар не пояснив їм, як жити після операції чи хіміотерапії. Коли онкохірург видаляє пухлину, для нього це — фініш, а для хворого — старт нового, незвичного життя. І якщо вчені напрацьовують нові підходи, альтернативні методи, онко­ хворий має про них знати. На жаль, 99% пацієнтів, які звертаються до нашого закладу, дізнаються про існування вакцинотерапії занадто пізно, та й виготовити препарат виявляється ні з чого, бо хірург не залишив тканини пухлини. Чому? Не знає? Не вірить? Йому байдуже? Тому ми

виступаємо на різних конференціях, пояснюємо онкологам, хірургам і головним лікарям важливість нашої співпраці, адже мета в нас одна — врятувати хворого. На Заході подіб­ них проблем просто не існує — там інші соціальні та, зрештою, й матеріальні пріоритети. Нині ми створюємо центр трансляційної медицини, який, сподіваюся, стане місточком між науковцями і клініцистами. Для цього їм потрібно більше спілкуватися, дискутувати, ділитися своїми знаннями та досвідом. Нині така нагода випадає далеко не завжди: тематичні конференції в нас проводять переважно фармкомпанії, тож одразу зрозуміло, про що піде мова і яка «співпраця» декларуватиметься. Можна знайти виправдання, мовляв, то від бідності медицини і науки. Так, найбільшого прориву в галузі технологій досягають країни, які виділяють достатньо кош­тів на наукові дослідження. Але прагнення науковців і практичних лікарів України об’єднати свої зусилля наштовхуються на перешкоди, подолати які може лише сучасна державна інноваційна політика. Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

ТОЧКИ ЗОРУ

Валерій ЗАПОРОЖАН, Голова Вченої ради МОЗ України, академік НАМН України

Н

ещодавно Вчена рада МОЗ України розгля­ нула питання про пріоритетні напрямки на­ укових досліджень у галузі онкології. Червоною лінією обговорення стало занепокоєння медич­ ної громадськості щодо показників захворюва­ ності українців на рак. Інакше й не могло бути. Адже в Україні нараховується понад мільйон пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями. Що­ річно в нашій країні реєструють понад 160 тис. нових хворих на рак, серед них — близько 1,5 тис. дітей. До того ж, показники захворюваності пос­ тійно зростають. Так, за останні 10 років кіль­ кість онкохворих в Україні збільшилася на 25%. Експерти прогнозують, що до 2020 року число тих, хто вперше захворів на рак, в Україні може зрости до 200 тис. осіб. Підвищення показни­ ка захворюваності на цю недугу — загальна світова тенденція, однак порівняно з країнами Європи та США в Україні значно більша частка онкопацієнтів (38-40% від загальної кількості) помирає протягом року з моменту встановлення діагнозу — передусім через запізнілу діагнос­ тику новоутворень. Щороку наша країна втрачає близько 80 тис. громадян унаслідок прогресу­ вання злоякісних пухлин, при цьому 35% по­ мерлих — особи працездатного віку. Така негативна динаміка непокоїть не тільки фахівців-медиків, а й наукову спільноту. І, не­ зважаючи на скрутне економічне становище в країні, ми маємо зробити все, аби змінити си­ туацію. Онкологічні захворювання — не лише медична, а й соціальна проблема. Для її вирі­ шення потрібні і зусилля медиків, і консоліда­ ція суспільства та всіх гілок влади. Лише один показовий приклад: у структурі причин смерт­ ності від злоякісних новоутворень понад 30%

припадає на рак бронхів і легенів, що свідчить про недостатні зусилля держави й суспільства в боротьбі з тютюнопалінням, а також у підтримці екологічної безпеки довкілля. Основою поліпшення медичної допомоги хворим онкологічного профілю є застосування сучасних протоколів лікування, що враховують індивідуальні особливості перебігу хвороби, ви­ сокий рівень оснащення профільних клінік та від­ повідна кваліфікація персоналу. Водночас рання діагностика раку — один із важливих шляхів до­ сягнення максимальних результатів лікування. Впровадження сучасних медичних інновацій дало змогу суттєво покращити ці результати, однак показники одужання серед хворих на рак в Україні залишаються незадовільними. Процеси глобальної трансформації в галузі фундаментальної медицини і біології, які від­ буваються паралельно зі стрімким розвитком біомедичних технологій, дали змогу вийти на новий рівень характеристики молекулярних, клітинних і системних процесів у разі розвитку онкологічної патології. У галузі триває системне напрацювання та впровадження клінічних настанов. На підставі наукових розробок Національного інституту раку та вищих медичних навчальних закладів уже затверджено 12 протоколів, які охопили основні локалізації пухлин. Саме така інно­ ваційна модель інтеграції наукових розробок і практики є пріоритетом розвитку клінічної онкології в країнах Європи та США. На жаль, нині в клінічній онкології накопи­ чилася низка проблем (відсутність належного забезпечення ліками, сучасним обладнанням тощо), які потребують не лише ефективних управлінських рішень, а й скоординованої по­ зиції клініцистів та вчених. Передусім необхідно реанімувати Державну цільову програму з онкології, яка передбачала б розробку пакету законодавчих актів, спрямова­ них на підвищення відповідальності усіх причет­ них до вирішення проблеми сторін, у тому чис­ лі й самих громадян, зокрема за своєчасність проходження профоглядів з метою виявлення ранніх форм злоякісних новоутворень.

Онкологічний напрям має бути одним із пріоритетів у плануванні тематики наукових досліджень, що виконуються за кошти дер­ жавного замовлення. Наукові пошуки фахівців Національного інституту раку, освітніх і науко­ вих установ МОЗ, НАН і НАМН України потрібно зосередити на фундаментальних дослідженнях з етіології та патогенезу раку, а також вивченні молекулярно-генетичних механізмів пухлинно­ го росту, розробці сучасних ефективних, еко­ номічно обґрунтованих та загальнодоступних методів скринінгу, діагностики й лікування. Відомо, що вартість діагностики та лікування раку може становити сотні тисяч гривень. Будемо сподіватися, що нова стратегія закупівель ліків (через міжнародні організації) підвищить дос­ тупність до сучасних та якісних протипухлинних препаратів. Але настав час подбати про розробку ефективних протипухлинних засобів вітчизняного виробництва з метою імпортозаміщення. І це — завдання науковцям Національного фармацевтич­ ного університету, профільних науково-дослідних установ. Віталій ЦИМБАЛЮК, Президент Національної академії медичних наук України, академік НАМНУ, Заслужений діяч науки і техніки України, професор, доктор медичних наук

Д

уже важливо, що Вчена рада МОЗ пору­ шила таке глобальне питання — Україна за рівнем поширеності онкопатології посідає одне з перших місць у світі. Тим більше, що досі невідомо, які саме чинники ускладнюють цю ситуацію. До кінця не вивчено вплив ава­ рії на Чорнобильській АЕС, інших екологічних негараздів тощо. Але відповідь на запитання «Що робити?» очевидна — об’єднувати зусилля онкологів, фахівців з профілактичної медицини, вчених, що працюють у цій сфері. На жаль, Україна, як завжди, на десятки ро­ ків відстає від світу, де вже давно впровад­жено

протоколи й стандарти лікування хвороб. Там це практично пройдений етап, наступний — пер­ соніфікована медицина, яка завойовує дедалі впевненіші позиції. Ще Гіппократ вказував на необхідність лікувати хворого, а не хворобу. А стандарти і протоколи — це як порятунок від лі­ каря, що недостатньо знає свою справу, і як орі­ єнтир для страхових компаній, котрі оцінюють, чи правильно він діяв. Ми також маємо пройти цей етап. Вітчизняна система охорони здоров’я неод­ мінно перейде на принципи госп­розрахунку, від­ повідно, без клінічного протоколу (як і без оцін­ ки вартості медичної послуги) ми цього зробити не зможемо. Тим більше, без цього не вдасться запровадити обов’язкове медичне страхування. Хоча «загнати» мистецтво лікування хворого в стандартні «рамки» також неможливо, а з точки зору інтересів самого пацієнта — і неприпусти­ мо. Тому так чи інакше домінуючим залишить­ ся принцип індивідуалізованого лікування, та й персоніфікована медицина, сподіваюся, не за горами. Поштовхом до прискорення цього процесу можуть стати пошуки наших науковців. Наукові інститути працюють над розробкою най­ новіших препаратів — без цього ми не зможемо рухатися вперед. Але на ентузіазмі наука довго не протягне, вона має отримувати базове фі­ нансування для забезпечення бодай основних своїх потреб. На засіданні Вченої ради МОЗ пролунало багато слушних пропозицій та було прийня­ то відповідну резолюцію. Тепер головне, аби представники виконавчої влади почули лікарів та вчених і прийняли відповідні ефективні рі­ шення, спрямовані на боротьбу з онкозахво­ рюваністю в Україні. Якщо це відобразиться в чіткому плані дій влади, можна сподіватися на позитивні зрушення в онкології. Найголовніше — профілактика, рання діагностика раку, яка врятує мільйони життів і зекономить бюджетні кошти. Не менш важливою є підтримка науко­ вих досліджень у галузі онкології. Наші вчені давно вже працюють на ентузіазмі. Про те, аби плоди їх праці дійшли до хворих, має подбати держава.

7

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ урахуванням сучасних умов і знань. На певному етапі її концептуальні засади розроблялися під Збройні Сили України, пізніше прийшло усвідомлення того, що надання медичної допомоги в країні має відбуватися не в рамках окремих систем, а в межах єдиного медичного простору, під єдиним керівництвом.

ВІЙСЬКОВИЙ РУБІЖ МЕДИЦИНИ: УСІ — НА МАРШІ?

Хочеш миру — готуйся до війни. Свого часу цей принцип підготовки медичних кадрів в Україні визнали зайвим. Коли знову вдарив грім, з’явилися нові ідеї: від «всеобуча» з тактичної медицини та реанімації колишніх військових кафедр до найрадикальніших — повної «мілітаризації» медицини. Чи потрібна країні воєнізована охорона здоров’я? І як навчити лікаря бути універсальним солдатом?

Олег ШЕКЕРА, директор Інституту сімейної медицини НМАПО ім. П. Л. Шупика, Заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор, магістр державного управління, полковник медичної служби запасу

ВЗ Ви є одним з авторів концепції Військово-медичної доктрини України. Чи передбачає вона абсолютно новий підхід до підготовки медичних кадрів?

— Будь-яка робота не починається з нуля. Є певні традиції, накопичено цінний досвід. Військовомедична підготовка в Україні здійснюється за

кількома напрямками: військово-медична освіта населення, навчання парамедиків, підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних і фармацевтичних працівників цивільної охорони здоров’я й окремо — для потреб медичних служб Збройних Сил та інших структур сектора безпеки держави. Зараз ми впевнено можемо сказати, що найбільшою помилкою була ліквідація військових кафедр при медичних вишах країни — це по суті призвело до руйнації системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації медичних і фармацевтичних працівників для медичних служб Збройних Сил. Такі помилки обходяться надто дорого, а їх наслідки ми і спостерігаємо нині. Адже разом зі знищенням кафедр було втрачено кадровий потенціал викладачів, розпорошено майно, зок­рема навчальні матеріали, які збиралися роками. Можливо, десь щось і здали в архів, але, як правило, майно кафедр просто списали і знищили. Тож нині Україні доводиться відроджувати як Збройні Сили, так і військову медицину, котра навіть на початку свого становлення вже робила перші успішні кроки. Я можу це впевнено стверд­ жувати, оскільки тривалий час працював у тій системі, а зараз — у цивільній охороні здоров’я

і можу оцінювати всі плюси й мінуси не як сторонній спостерігач. Підготовка офіцерів медичної служби запасу, що мають бути готові «стати до лав» у випадку війни чи будь-якої надзвичайної ситуації, — складна навчально-наукова і методична робота (в аудиторіях і польових умовах) і передбачає отримання знань з різних напрямків. Тому ліквідація військових кафедр — серйозний прорахунок. Зараз їх відновлюють, але це складний процес. ВЗ Дехто стверджує, що така підготовка ґрунтувалася на застарілих знаннях, орієн­тованих на умови Другої світової війни.

— Це не так. «Застаріти» знанням не давало життя. Землетрус у Спітаку, Чорнобиль — потрібно було вчитися надавати допомогу і в таких ситуаціях. По всій території колишнього Радянського Союзу працювали спеціалізовані госпіталі, де отримували лікування бійці, поранені в Афганістані. Зрозуміло, що нині з’явилося багато нового, і не лише в методах ведення війни — змінилися політичні й економічні обставини тощо. Відтак Військовомедична доктрина України й вибудовувалась з

ВЗ Але ж традиційно склалося так, що в Україні військова медицина завжди була державою в державі.

— Збройні сили будь-якої держави і мають бути самостійною структурою. Тому військових медиків, як і раніше, готуватиме окрема інституція — там своя специфіка, інша програма підготовки. У рамках проекту доктрини підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних і фармацевтичних працівників для потреб медичних служб Збройних Сил та інших структур сектора безпеки держави на сьогодні здійснюється в Українській військово-медичній академії та відповідних середніх спеціальних і вищих навчальних та наукових закладах, установах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів за єдиним державним замовленням. Одночасно за безпосередньої участі Української військово-медичної академії при НМУ ім. О. О. Богомольця ще в 1996 році було створено факультет підготовки лікарів для Збройних Сил України, де, починаючи з першого курсу, студентів готують «з прицілом» на продовження навчання в академії. Навчальні плани та програми підготовки військово-медичних кадрів запасу також погоджуються з профільними міністерствами — це забезпечує формування державної політики у сфері освіти та охорони здоров’я, у тому числі й у військово-медичних аспектах. ВЗ А що робитиме така потужна «воєнізована армія» медиків у мирний час?

— Раціональне зерно в тому, щоб ці кадри в мирний час інтегрувалися в будь-який лікувальний зак­ лад і були готові працювати в умовах надзвичайної ситуації, тобто приймати великий потік хворих, поранених, травмованих. І немає різниці, унаслідок чого він виник — техногенної аварії, землетрусу чи військових дій. Тобто тут жодним чином не йдеться про якусь окрему «мілітаризацію» медицини — це норма готовності системи охорони здоров’я до виконання покладених на неї завдань. Що для цього потрібно? Досвідчені кадри, які здійснюватимуть свої функції на рівні тактичної медицини (передусім це знання основ медичного сортування), оскільки кожна хвилина — на вагу золота, а такі поняття, як «золота година», «золота доба», — не просто теоретичні викладки. Узагалі стандарти НАТО щодо організації медичного забезпечення бойових дій поділяються на кілька рівнів. На кожному з них — свій перелік медичних заходів. Коли їх вичерпано, пораненого передають на інший етап (ешелон), не завершуючи лікування як таке. По-перше, для цього там не створено відповідних умов, по-друге, їх зав­дання — якнайшвидше евакуювати бійця подалі від поля бою, туди, де йому надаватимуть належну допомогу в повному обсязі (бо, наприк­ лад, після складної операції цього певний час не можна буде зробити через нетраспортабельність пацієнта). Усі країни прагнуть організувати лікувально-евакуаційне забезпечення військ у вигляді двоетапної системи: надання медичної допомоги та підготовка до транспортування (перший етап) і лікування в медичному закладі, де поранений перебуватиме аж до відправлення на реабілітацію (другий). Це — найкраща модель, але для її впровадження потрібно мати потужну медичну евакуаційну службу, у тому числі санітарні авіацію та потяги, щонайменше — достатню кількість автомобілів, де є належні умови для транспортування поранених (незважаючи на те, що поряд — бойові дії). До того ж, ці транспортні засоби повинні бути броньованими, адже йдеться про збереження життя бійців і медиків. Інший важливий аспект — кожен медичний заклад у будь-якому куточку держави має бути готовим прийняти великий потік хворих, поранених, травмованих, бо ніхто не знає, де виникне епіцентр

8 www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

14 жовтня 2016 року

надзвичайних подій. Тобто потрібна інтегрована система надання медичної допомоги в мирний і воєнний час, а отже, і єдине керівництво нею. ВЗ Хто має визначати центр такого керівництва — закон чи принцип «трьох гетьманів»?

— Краще, коли це буде чітко регламентовано відповідним документом. На державному рівні такі позиції мають бути прописані у Військово-медичній доктрині України, для того її і розробляють. Проект доктрини визначає відповідальність державних органів виконавчої влади за розвиток медичної служби Збройних Сил, інших структур сектора безпеки держави, цивільної охорони здоров’я та їх діяльність під час зовнішніх і внут­ рішніх воєнних загроз. Як приклад, у мирний час «спільним господарст­вом» керує цивільна охорона здоров’я, а в разі бойових дій — військова медицина. Або ж Міністр охорони здоров’я має бути компетентним в обох сферах. Бо навчатися чогось «на ходу», коли йде війна, — це злочин. Цю посаду повинна обіймати людина з відповідною освітою і дос­ відом роботи. Такі речі мають бути прописані в кваліфікаційних вимогах посадовців МОЗ. Утім, останнім часом це правило в нас чомусь ігнорують. Спробуйте-но знайти поважну фірму, де, скажімо, на посаду менеджера візьмуть людину без відповідної освіти чи ту, яка не відповідає кваліфікаційним вимогам. А от професіоналізм в органах державної влади сьогодні чомусь не в пошані. Наприклад, я не розумію, доки держава

«виїжджатиме» на волонтерах, адже в такий спосіб вона «розписується» в непрофесіоналізмі своїх чиновників. Волонтери добровільно допомагають державі на громадських засадах. Це ще можна було зрозуміти на самому початку, коли трапилася біда, але вже минуло більше двох років, волонтери стали професіоналами, але й досі діють «від себе», а не від імені держави. Їх потрібно гідно винагородити і надати можливість працювати там, де їх знання та досвід принесуть найбільше користі — на посадах, які вони обіймали раніше, або й на нових. ВЗ Можливо, варто оговорити принципи формування «центру управління» і в черговій Концепції реформування системи охорони здоров’я?

— У тому-то й справа, що концепція вже вкотре за невеликий проміжок часу «чергова». Скільки вже їх представлено? У кожного нового Міністра — своя. І жодного наступництва чи послідовності! Це — грубе порушення правил менеджменту галузі. Так не має бути, бо якщо система не стабільна, вона ніколи не рухатиметься вперед. Необхідна чітка стратегія розвитку охорони здоров’я, тоді подібні питання вирішуватимуться незалежно від забаганок міністрів, які прийшли і пішли, чи профільного Комітету Парламенту. Кожен займатиметься своєю справою замість того, аби в черговий раз вигадувати, що ж ми маємо ще зробити з медициною — уже і реформували, і вдосконалювали, і трансформували, й модернізували. Коли не розумієте, що робити, — скористайтесь світовим

досвідом. Так ні, у нас його неодмінно в такий спосіб «адаптують», що отримуємо казна-що — іноді гірше, ніж було. А ще в нас модно з будь-якого приводу впадати в крайнощі — то підносимо ідею на прапор, то взагалі про неї забуваємо. Так сталося і з проектами Військово-медичної доктрини. Спочатку «загорілися» кількома її варіантами, потім усі заспокоїлися. Це вже нікому не потрібно? Немає жодного гідного проекту? Важко дійти згоди чи відшліфувати неузгодженості? Давайте вже щось робитимемо! ВЗ Нині ж під мобілізацію часто потрап­ ляють непідготовлені лікарі, у тому числі й сімейні. Чи це виправдано?

— У будь-якій державі, зокрема й в Україні, медики перебувають на військовому обліку за профілем підготовки та входять до мобілізаційного резерву. І це правильно. Інша справа — не можна відправляти непідготовленого лікаря в зону АТО. Коли він не знає, що робити на полі бою чи в операційній, то його потрібно передусім цього навчити. Інакше він боятиметься — не за себе і не тому, що боягуз, а завдати шкоди пораненому чи не врятувати його через неготовність до виконання таких завдань. А якщо під мобілізацію потрапляють лікарі, котрі не проходили навчання на військових кафедрах (оскільки їх ліквідували), вони взагалі виконують функції санітарних інструкторів або медичних сестер. І це при тому, що на навчання таких фахівців витрачено значні кошти, а в зоні бойових дій не вистачає лікарів. Але без військової підготовки їх не можна призначити на офіцерські посади, тож

вони — не на своєму місці. Це все одно, що використовувати «Боїнг» як «кукурузник». Зрештою, для нашої країни це не новина — така доля спіткала багатьох професіоналів. Сьогодні Українська військово-медична академія не зможе дати достатньої кількості спеціалістів, тому на військових кафедрах усіх медичних ВНЗ потрібно готувати надійний резерв. Можна дискутувати щодо прог­ рам підготовки, їх наповнен­ня тими чи іншими дисциплінами, але при цьому маємо дослухатися до думки фахівців Української військово-медичної академії, які чітко усвідомлюють, що повинен знати і вміти військовий лікар, котрому доведеться працювати в зоні бойових дій. Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Медичне страхування в Україні чи медреформа швидкоруч?» Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

ТОЧКА ЗОРУ

Михайло КОРДА, ректор Тернопільського державного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського, професор

ВЗ Одним із важливих компонентів Військово-медичної доктрини України є підготовка відповідних кадрів. Які зміни в медичній освіті вважаєте доцільними?

— Так, у Військово-медичну доктрину України внесено компонент (хоча він виписаний доволі лаконічно) щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації медичних і фармацевтичних працівників для потреб медичних служб Збройних Сил та інших структур сектора безпеки держави. На мій погляд, цей процес необхідно розпочати з формування загальнодержавних вимог до підготовки майбутнього офіцера-медика і певних стандартів. Тобто передусім має бути розроблена кваліфікаційна характеристика: чіткий перелік знань, якими має володіти офіцер-медик для успішного виконання своїх професійних обов’язків, та основні вимоги до професійних якостей, знань, умінь і практичних навичок військового фахівця. Від цього залежить подальша розробка навчальних програм й організація навчального процесу. Натомість усі студенти медичних вишів уже на І-ІІ курсах мають отримувати ґрунтовні знання (і голов­ не — оволодівати практичними навичками) з домедичної допомоги, зокрема й на полі бою, тобто тактичної медицини. Для цього потрібні навчально-тренувальні центри з можливістю симуляційного навчання, перепідготовка вик­ ладацьких кадрів — тренерів з домедичної допомоги й тактичної медицини. Нині Міністерство оборони України вже розробило стандарти підготовки військовослужбовця з тактичної медицини, санітара взводу та санінструктора роти, а також Інструкцію про організацію військової підготовки громадян України за програмою підготовки офіцерів

запасу медичної служби, де чітко визначено перелік дисциплін з військово-орієнтованих модулів і військової підготовки. За нинішніх умов дуже важливо організувати навчальний процес так, щоб максимально забезпечити його практичну складову — йдеться про надання не лише оргтехніки, а й військового спорядження, аптечок, навчальної зброї, витратних матеріалів, муляжів, виділення симуляційних залів і мініполігонів. Для цього потрібно об’єднати зусилля ВНЗ та військово-медичної служби МО України. ВЗ Нині точаться дискусії між прихильниками повної перебудови системи підготовки лікарів з «прицілом» на війну і тими, хто вважає, що через кілька років така медична армія нікому не буде потрібна. На що орієнтуватися — на стабілізацію ситуації чи на ізраїльську систему?

— За радянських часів кожен лікар, фельдшер чи медсестра були військовозобов’язаними. Очевидно, Ізраїль перейняв цю систему військово-медичної підготовки, довівши її до досконалості: кожен цивільний медик може надати ефективну медичну допомогу пораненим військовослужбовцям, оскільки він має необхідні знання, навички й умови, отримує за це матеріальну і моральну компенсацію від держави. Узагалі я прихильник того, аби всі випускники медичних навчальних закладів отримували базові знання із загальновійськових, військовомедичних і військово-спеціальних дисциплін, а відтак продовжили свою ступеневу військово-спеціальну підготовку і на післядипломному етапі (у структурі спеціалізації, циклів тематичних удосконалень, передатестаційних циклів та інших форм післядипломного підвищення кваліфікації). Останнім часом травматизм посідає ключові місця в структурі загальної захворюваності, а частота вогнепальних і мінно-вибухових поранень серед цивільного населення України з кожним роком зростає, зокрема й на територіях, далеких від безпосередніх бойових зіткнень. До того ж, постійно виникає загроза хімічного та бактеріологічного тероризму. Тому кожен медичний працівник повинен уміти надавати

медичну допомогу як пораненим комбатантам, так і постраждалому цивільному населенню — у випадку стихійних лих, аварій і катастроф чи в особливий період. На мій погляд, усі медики мають чітко бачити своє місце в структурі планів реагування на загрози надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу з урахуванням своєї кваліфікації та рівня здоров’я. Щодо підготовки медиків для військово-медичних підрозділів, то їх кількість визначається відповідно до чисельності збройних сил у мирний час і на випадок мобілізації. З огляду на це й має формуватися державне замовлення на підготовку офіцерів запасу медичної служби на додипломному рівні (з прийняттям Військової присяги і присвоєнням первинного військового звання та можливістю подальшого навчання в Українській військово-медичній академії). Навчання за програмою підготовки офіцерів запасу медичної служби має відбуватися винятково за державним замовленням — за кошти державного бюджету, передбачені на утримання Збройних Сил України та інших військових формувань. Офіцери медичної служби запасу повинні бути основним ядром мобілізаційного резерву, періодично підвищувати свій рівень кваліфікації на навчальних зборах. Аби забезпечити якісну військово-медичну підготовку, у вищих медичних навчальних закладах І-IV рівнів акредитації достатньо відновити військові кафедри, де кадрові військові медики продовжуватимуть свою службу. Зрозуміло, що студенти, котрим буде присвоєно офіцерське чи сержантське звання запасу, мають пройти поглиблену підготовку (обов’язкові комплексні практичні заняття та навчальний збір у певних військових частинах чи навчальних центрах). ВЗ Які знання повинен отримати студентмедик, аби в будь-яку хвилину стати «лікарем бою»? І хто його цього навчить?

— Як приклад: майбутній офіцер медичної служби запасу за спеціальністю «Медицина» повинен опанувати такі дисципліни: «Загальновійськова підготовка та методика роботи з особовим складом», «Загальна тактика»,

«Організація медичного забезпечення (військ або сил)», «Військова токсикологія, радіологія і медичний захист», «Медична допомога пораненим на догоспітальному етапі». Ці дисцип­ ліни здебільшого викладають офіцери запасу — фахівці відповідного профілю, які пройшли курси підвищення кваліфікації з педагогіки та спеціальності в Українській військово-медичній академії. Крім того, усі студенти — громадяни України, незалежно від того, стануть вони офіцерами запасу чи ні, на додипломному рівні опановують військово-орієнтовані модулі, куди входять: «Домедична допомога в екстремальних ситуаціях», «Основи організації медичного забезпечення населення і військ», «Військова гігієна», «Воєнно-польова хірургія», «Воєннопольова терапія», «Військова епідеміологія». ВЗ Чи вивчають військову справу медичні менеджери, на плечі яких ляже організація надання медичної допомоги у випадку надзвичайних ситуацій?

— Медичний та фармацевтичний менеджмент належить до галузі знань «Менеджмент і адмі­ністрування», й нині військова підготовка за програмою підготовки офіцерів запасу медичної служби для таких фахівців не передбачена. Утім, я цілком підтримую ідею створення військових кафедр та проходження початкової військової підготовки, зокрема курсу тактичної медицини за стандартами НАТО, в усіх вищих медичних навчальних закладах. ВЗ Чи можуть медичні виші допомогти в післядипломному навчанні військовій чи бодай тактичній медицині якомога ширшого кола лікарів і медсестер уже сьогодні, коли в цьому є особлива потреба?

— Поза всяким сумнівом. Наприклад, на факультеті післядипломної освіти нашого університету (та й інших вишів, де відновлено військові кафедри) навчальним планом для лікарів передбачені теми з військово-медичної підготовки, зокрема і з тактичної медицини. Лариса ЛУКАЩУК, спеціально для «ВЗ»

9

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

АРМІЇ НЕОБХІДНІ ПРОФЕСІЙНІ ПСИХОЛОГИ Українським медикам досі не доводилося стикатися із гострою психологічною травмою, завданою пацієнту війною. Нині ж вони мусять прискореними темпами навчатися допомагати таким людям, опановувати чужий досвід і здобувати власний. Що ж головне в діагностиці та підходах до лікування гострих реакцій людської психіки на стрес? Хто бере на плечі таку нелегку ношу? Які підводні рифи трапляються на цьому шляху і чи в достатньому обсязі надається психологічна допомога нашим бійцям?

Тетяна РОЖКОВА, психолог, член Комітету реформ Міністерства оборони та Збройних Сил України, член Асоціації народних волонтерів України

ВЗ Із чого почалася ваша робота з пацієнтами з гострою психологічною травмою?

— З Майдану. Як патріот України і небайдужа людина, я не могла не бути там. Цей поклик привів туди й багатьох моїх колег. Так виникла асоціація «Психологи Майдану». Ми усвідомили, що громадянське суспільство відчуває в нас потребу, і почали надавати людям допомогу. Хоча я намагаюся уникати слова «допомога» — краще сказати «спів­ участь». Деякі мої друзі-психологи, які пройшли Майдан, згодом стали волонтерами, почали їздити в АТО, лікувати наших хлопців — виводити їх зі стресового стану. Мій перший практичний досвід довів: важливо донести до бійців, що їх реакція на кризову нестандартну ситуацію є нормальним проявом організму і мине через 3-6 місяців. І коли воїни усвідомлювали, що то не їх особиста, а спільна проблема, їм ставало легше. Але в когось ця психо­ логічна травма поглиблювалася — це індивідуальна властивість психіки. Чим раніше допоможеш такій люди­ ні, тим швидше вона повернеться до нормального, звичного стану. Є ще один нюанс, який не можу ли­ шити поза увагою. Радянська медич­ на психіатрія минулого сприймалася як каральна, і ця генетична пам’ять заважає сучасній людині вчасно звернутися до психіатра або психо­ лога. Такою відмовою ті, хто потре­ бує допомоги, часто заганяють себе у глухий кут. Хочу сказати: не треба опускати рук й боятися звернутися до фахівця! Нещодавно я працювала з одним демобілізованим. Після ліку­ вання він відчув значне полегшення

10

АТО — серйозне випробування для психологів

Т. Рожкова демонструє один із видів релаксації

«

КОЛИ БОЙОВЕ МИНУЛЕ НЕ ВІДПУСКАЄ, ПАМ’ЯТЬ ПРО ПЕРЕЖИТЕ НЕ ДАЄ СПАТИ, ЙОГО КАРТИНКИ, ЯК КАДРИ КІНОПЛІВКИ, ПРОКРУЧУЮТЬСЯ В ГОЛОВІ, ЛЮДИНА СТРАЖДАЄ ТА ВПАДАЄ В ДЕПРЕСІЮ. ЦЕ І Є ТОЙ САМИЙ ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД (ПТСР), ПРО ЯКИЙ ЗАРАЗ БАГАТО ПИШУТЬ. АЛЕ В НАС СТАЛО ПРАВИЛОМ ЛЕДЬ НЕ КОЖНОМУ ДЕМОБІЛІЗОВАНОМУ ВСТАНОВЛЮВАТИ ЦЕЙ ДІАГНОЗ. НАСПРАВДІ Ж ЛИШЕ 20% ІЗ НИХ СТРАЖДАЮТЬ НА ПТСР

«

й, не стримуючи емоцій, вигукнув: «Ну чому я раніше не прийшов до вас і так довго мучився?» ВЗ Що найважливіше в роботі з вашими пацієнтами?

— Диференційований підхід, пра­ вильна діагностика. Важливо ви­ явити, чи не було в бійця контузії (а зазвичай вона є, і не одна), чи наявне органічне ураження мозку, що зумов­ лює порушення пам’яті, епілептичні напади, емоційний розлад тощо. У таких випадках обов’язково необхід­ не медичне обстеження: консульта­ ція невролога або психіатра, МРТ, а далі — медикаментозне лікування. Великою помилкою часом стає направлення такого хворого до пси­ холога, нерідко некваліфікованого — після цього жодна терапія не до­ поможе! Участь психолога важлива вже після лікування в психіатра. Вона необхідна під час адаптації до мирного життя, коли суспільство не завжди сприймає демобілізованого, а сім’я часто-густо не розуміє його. Ще гірше, коли бойове минуле не відпускає, пам’ять про пережите не дає спати, його картинки, як кадри кіноплівки, прокручуються в голо­ ві, і людина страждає та впадає в депресію. Це і є той самий посттрав­ матичний стресовий розлад (ПТСР), про який зараз багато пишуть. Але в нас стало правилом ледь не кожно­ му демобілізованому встановлювати цей діаг­ноз. Насправді ж лише 20% із них страждають на ПТСР. Ось чому так важливо, аби паці­ єнта лікували висококваліфіковані психолог і психіатр. Нерідко до такої терапії слід залучати й нарколога: не секрет, що багато бійців із ПТСР шу­ кають вирішення своїх проблем на дні чарки. За два роки війни ми вже напрацювали діє­ві механізми, за до­ помогою яких можна витягнути лю­ дину із цього стану. Що стосується фронту, то кризо­ вим психологом на війні має бути справжній профі, а не поспіхом нав­ чений спеціаліст. ВЗ Якими були ваші перші пацієнти в АТО?

— То була родина зі Слов’янська, яка водночас втратила і сина, і батька. Сподіваюся, що моє втручання допо­ могло їм пережити горе. Я теж зали­ шила в тій сім’ї частку своєї душі, бо будь-яка глибока робота із людиною, що пережила психологічну травму, стає травмою і для самого фахівця: починається процес вигорання. Тому він повинен бути професійно підго­ товленим і загартованим, мати міцні нерви та стійку психіку, і до того ж не цуратися час від часу звертатися до спеціалістів, аби запобігти профе­ сійному вигоранню. ВЗ Чи достатньо в нас таких фахівців?

— Їх обмаль. Військових кризових психологів у Міністерстві оборони

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

14 жовтня 2016 року

майже не було. Сьогодні потребу в них, нарешті, зрозуміли, й уже неза­ баром таких спеціалістів готувати­ муть у військових вишах. А на почат­ ку війни ми, волонтери-психологи, закривали собою ці дірки. Та й сьо­ годні на таких ентузіастах тримаєть­ ся військо. Додам: нам, волонтерам, вдалося «пробити» договір із МОЗ на офіційну діяльність «Психологічної кризової служби» при цьому відомст­ ві. Але професійних психологів усе ще недостатньо. Обнадіює те, що Український інститут когнітивно-поведінкової терапії (діє при Українському като­ лицькому університеті) серйозно почав займатися проблемами ПТСР. Цього року там набрали на річні кур­ си психологів-практиків, які глибоко вивчатимуть цей синдром. ВЗ Чи можна якось запобігти ПТСР?

— Так. Я вважаю, що найкращим способом профілактики стресу була б належна психологічна підготовка бійців до майбутньої служби. Тим паче, що сьогодні багато молодих людей свідомо обирають службу в армії на контрактній основі. Важ­ ливо, аби професійні психологи заз­далегідь роз’яснювали хлопцям, як поводитися в тій чи іншій ситу­ ації. І опікуватися потрібно не тіль­ ки ними, а і їх родинами: останні ма ю т ь п і д т ри м у ват и чо лові к а (сина, брата), вірити йому, чекати, знати, як допомогти адаптуватися до мирного життя, коли той повер­ неться з фронту. В американській армії психологи обов’язково беруть участь у цьому процесі, а на фронті безпосередньо працюють із бійця­ ми, перебуваючи разом із ними на передовій. Хочу звернутися до свого досвіду. Буваючи в зоні АТО, намагаюся роз­ повідати фронтовикам про реакцію на бойову обстановку, вчу їх контро­ лювати свої емоції, долати страх, стан «ступору» тощо. Наприклад, дуже допомагає у стресових станах контроль за своїм диханням. Там, на фронті, я бачу реальну від­ дачу від роботи, відчуваю свою ко­ рисність і задоволення від того, що допомогла хлопцям зосередитися, із чимось впоратися, щось подолати. Тішить те, що в мене є зворотний зв’язок із колишніми пацієнтами. Вони часто телефонують мені, та й не тільки вони, а і їх дружини — дя­ кують, що допомогла. Усім бійцям я даю номер свого мобільного, кажу: «Якщо не впораєшся — телефонуй!» ВЗ Знаю, що ви пройшли курси з тактичної медицини і стали інструктором. У цьому була потреба?

— Це болюча для медиків проблема. МОЗ і досі самоусувається від пере­ гляду протоколів лікування та реа­ німації в умовах війни. На жаль, в Україні діють тільки чотири справжні військові госпіталі, решта — зви­ чайні лікувальні установи, частково пристосовані до умов воєнного часу. Тож єдиний медичний простір, не­ обхідний для надання повноцінної допомоги постраждалим в умовах війни, досі не діє. Не переглядалися протягом бага­ тьох десятиліть і протоколи психіат­ ричної допомоги в режимі війни — діють ті, що приймалися за радян­ ських часів. І це аж ніяк не вклада­ ється в стандарти європейської ме­ дицини, до рівня якої ми прагнемо. З подібними пропозиціями меди­ ки-волонтери не раз зверталися до військового медичного департамен­ ту Міністерства оборони, Генераль­ ного штабу, МОЗ, але щоразу натика­ лися на стіну байдужості. Чиновники не хочуть приймати нічого нового! Винятком є зміни, внесені лише до трьох протоколів, що стосуються кризової медицини. Військові керівні кадри старої формації теж уперто не бажають перевчатися, опановувати нові методики, запроваджувати щось інше, незвичне для них. І коли на та­ кий опір натикаються молоді спеці­ алісти з прогресивним мисленням і сучасною підготовкою, у них просто опускаються руки…

Підкорена висота

Медикаменти від лікарів-волонтерів

Урок з тактичної медицини

— Звичайно! Спочатку слід вчити людину виживати фізично, а вже по­ тім — психологічно. 2015 року в од­ ній із полтавських військових частин нас, чотирьох фахівців, знайомили з прийомами тактичної медицини (ТМ), а вже потім ми як інструкто­ ри навчали цього майбутніх бійців. Через наші руки пройшли майже 10 тис. бійців — воїни 4, 5 та 6-ї хвиль мобілізації… Узагалі, ТМ — абсолютно про­ вальне явище в нашій військовій медицині. Взяти хоча б індивідуаль­ ні перев’язувальні пакети (ІПП), які були… 1972 року випуску. Скількох бійців ми втратили через застарілі бандажі та турнікети! Зазначу, що

саме лікарям-волонтерам вдалося домогтися затвердження новітніх ме­ дико-технічних вимог до турнікетів. Вони діють уже понад 2 місяці — і це одна з наших перемог! Також лікарі-волонтери зуміли по­ долати опір чиновницької бюрократії й забезпечили-таки чотиримісячне навчання наших бійців сучасним ме­ тодам ТМ за курсом W68. Цей курс провели фахівці НАТО, а пройш­ ли його лише 20 вояків, зате тепер вони — справжні тактичні медики, які передаватимуть здобутий досвід українцям.

ВЗ І все ж таки останнім часом до вас у цих відомствах почали прислухатися…

— Так. Зокрема на запрошення Міністерства оборони в березні 2016 року волонтери-медики про­ йшли ознайомчу практику в цьому відомст­ві. Багатьох нагородили ме­ даллю «Знак Пошани». Але, як і рані­ ше, ми їздимо в АТО з власної ініціа­ тиви, безоплатно: ніхто з нами угод не укладає — ні МОЗ, ні Міноборони, хоча й знають, як серйозно ми там працюємо. І це не тільки матеріаль­ не питання, а й моральне. Хотілося б, щоб медичні кадри, яких так пот­ ребує сьогодні армія, теж прагнули до роботи у війську за контрактом, але вони не вмотивовані: в умовах, коли діють застарілі норми зако­ нодавства та підходи до справи, це робити важко, особливо людині із сучасним мисленням. І все-таки я вірю в те, що позитив­ ні зміни у військовій медицині неод­ мінно настануть. Наш патріотизм, ініціативність уже не дозволять пра­ цювати по-старому.

ВЗ Застарілими, очевидно, є й протоколи лікування?

Андрій КОНДРАТЮК, спеціально для «ВЗ», м. Полтава

УВАГА! ТРИВАЄ АКЦІЯ «ГАЗЕТА ДЛЯ ГЕРОЯ»! Редакція газети «Ваше здоров’я» висловлює повагу медикам, що брали участь в АТО, і на знак пошани дарує всім героям безкоштовну передплату на наше видання на 2016 рік! Тетяна РОЖКОВА, психолог, член Комітету реформ Міністерства оборони та Збройних Сил України, член Асоціації народних волонтерів України, також отримує такий подарунок. Вітаємо!

УМОВИ АКЦІЇ Для того щоб отримати безкоштовну передплату на газету «Ваше здоров’я», надішліть на адресу редакції: копію Посвідчення учасника бойових дій; ПІБ, місце роботи й посаду, контактний номер телефону та адресу проживання. Чекаємо ваших листів на поштову адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, або на e-mail: vz@vz.kiev.ua.

11

СВІТОВИЙ ДОСВІД

КОНСТАНТІНОС ФАРСАЛІНОС: СУТЬ ГРЕЦЬКИХ РЕФОРМ ЗВОДИТЬСЯ ДО СКОРОЧЕННЯ ВИТРАТ Фінансова криза завдала нищівного удару абсолютно по всіх сферах життя греків. Медицина не стала винятком. Минуло сім років, але зі слів спікера «ВЗ» Константіноса Фарсаліноса країна не тільки не оговталась, а й пожинає прикрі наслідки такої ситуації.

Константінос ФАРСАЛІНОС, науковий консультант Медичного центру серцевої хірургії ім. Онассіса і Університету Патр (Греція)

ВЗ Нещодавно в Лондоні на City Health Day ви доповідали про фінансову кризу в Греції та її наслідки.

— Фінансова криза стала великою проблемою Греції, і її досі не вирішено. Колапс почався наприкінці 2009 року як наслідок надмірних витрат протягом попередніх років — мильна бульбашка, що лопнула, коли зовнішній борг країни досяг занадто великих розмірів, а світовий ринок перестав інвестувати в Грецію. Із цього моменту країна втратила можливість отримувати кредити, продавати цінні папери і була змушена натомість повертати свої борги. Тоді ЄС та інші міжнародні кредитори надали Греції позику, щоб вона розрахувалася з попередніми боргами за умови скорочення витрат та збільшення податків. І досі країна потерпає від надмірного оподаткування, дефіциту бюджету, великого зовнішнього боргу. З кожним роком висувається все більше вимог до скорочення витрат та підвищення податків, що тільки погіршує ситуацію: у людей просто немає грошей платити податки, а держава не отримує коштів, на які очікує. Це створює замкнуте коло — вийти з нього країна зможе лише змінивши умови оподаткування. Зараз Греція позбавлена іноземних інвестицій, оскільки інвесторам потрібні фінансова стабільність, впевненість і, звісно, низькі податки. Найбільшою проблемою є безробіття. У 2009 році його рівень становив близько 7%, а у 2012-му — вже 24%. У 2015 році він сягнув 27% і тільки цього року знизився до 25%. Але кількість людей, які зали-

12

шилися без роботи, викликала шок у суспільстві. Ми втратили близько 400 вчених, котрі були змушені виїхати працювати за кордон. До кризи вони були шанованими науковцями в університетах нашої країни, а одно­ го дня з’ясувалося, що Греції ці спеціалісти більше не потрібні. Їх вибір припав на Німеччину та країни Скандинавії, оскільки там високий рівень фінансування науки й на спеціалістів екстракласу завжди є попит. Бачу, що у вашій країні ситуація подібна, тому хочу наголосити: це були спеціалісти дуже високої кваліфікації, і у довготерміновій перспективі така втрата дорого коштуватиме Греції! ВЗ Як криза позначилася на медичній галузі?

— Однією з перших жертв в умовах скорочення державних витрат стала сфера охорони здоров’я. До кризи медицина Греції була дуже витратною. У цей час вона якраз розвивалася семимильними кроками. Закономірно, що під час кризи галузь зазнала суттєвих скорочень абсолютно на всіх рівнях. Наразі в нас недоукомплектованість лікарень персоналом, через що клініцисти працюють у неймовірно виснажливих умовах: пацієнтів багато, а лікарів недостатньо. Паралельно постраждала й приватна медицина: з настанням кризи цей сектор почав занепадати, адже в людей просто не стало грошей, щоб обслуговуватися в приватних лікарнях. У результаті ми потрапили в подвійну пастку: державні лікувальні заклади, що й без того задихалися від браку персоналу, тепер змушені взяти на себе ще й колишніх пацієнтів приватних клінік.

«

ВЗ До чого це призвело?

— Наразі ми в критичному стані: зростає смертність і скорочується тривалість життя. Система охорони здоров’я на грані колапсу. Зараз вона тримається на людях, що за мізерну зарплату понаднормово й важко працюють, аби зберегти те, що залишилося. У цій ситуації достатньо будь-якої несподіванки на кшталт військового конфлікту або природної катастрофи — і система не витримає! Окрім цього, фінансова криза приз­в ела до припинення фінансування великої кількості державних програм у сфері охорони здоров’я. Це спричинило епідемію ВІЛ-інфекції серед споживачів ін’єкційних наркотиків у 2011-2012 роках, про що свідчить щорічний моніторинг. До цього часу таких випадків було небагато — усього близько 10-12 на рік по всій країні. У 2011-му ж було зафіксовано 220 нових випадків, а у 2012му — 250! За часи кризи поширеність ВІЛ-інфекції серед наркозалежних зросла у 25 разів. Завдяки втручанню ЄС у 2012 році було запроваджено програму «Арістотель», мета якої — зменшення шкоди від опіоїдних засобів для споживачів наркотиків. Вона передбачала інформування цих осіб про наявні препарати для лікування такого виду залежності та освітні заходи щодо інфікування ВІЛ, тестування на наявність цього вірусу, надання можливості використовувати стерильні шприци (програма «Чиста голка»). Це допомогло ідентифікувати хворобу, зупинити її поширення та забезпечити лікуванням наркозалежних і ВІЛ-інфікованих. За рік програма дала змогу зменшити поширеність ВІЛ-інфекції на 80%.

ДЕРЖАВНЕ МЕДСТРАХУВАННЯ ЗБАНКРУТУВАЛО, АЛЕ ПРОДОВЖУЄ ФУНКЦІОНУВАТИ ЗА РАХУНОК МІЗЕРНОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ — СКАСУВАТИ ЙОГО ТАК І НЕ ВДАЛОСЯ. СХОЖЕ, ЩО ВСЕ ЦЕ ЗГОДОМ ПРИЗВЕДЕ ДО ВИБУХУ: ТАКА КАТАСТРОФІЧНА СИТУАЦІЯ В СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НЕ МОЖЕ ТРИВАТИ ВІЧНО

«

Адже всім відомо, що найефективнішим підходом є профілактика, саме на цьому постулаті й ґрунтувалася згадана програма. Звісно, у Греції є національна мережа підтримки наркозалежних і людей, що живуть з ВІЛ, однак в умовах недостатнього фінансування пацієнтам інколи доводилося очікувати на замінники опіоїдів близько 5 років! Стільки ж можна було чекати на прийом у нарколога. Звичайно, більшість до цього просто не доживала. В умовах фінансової кризи стратегія скорочення шкоди — harm reduction — є найефективнішою у сфері охорони здоров’я. Іншими словами: якщо країні немає за що лікувати, вона мусить будь-якими методами запобігти захворюваності. Статистика свідчить: в умовах кризи зростає частота випадків алкоголізму, застосування важких наркотиків, поширення дешевих наркотичних препаратів, «зриву» серед людей, що колись позбулися залежності. Окрім цього, ми спостерігаємо високий рівень самогубств, психічних розладів, таких як депресія, що також є фактором ризику розвитку наркоманії. Поширеність депресії прямо пропорційна збільшенню кількості випадків застосування важких наркотиків. Замкнуте коло: фінансова криза посилює потребу в стратегії скорочення шкоди, тоді як реалії унеможливлюють фінансування саме таких програм. ВЗ Чи стало проблемою використання так званих аптечних наркотиків? Наприк­лад, кодеїновмісних препаратів?

— На щастя, у нас такої проблеми ніколи не було й зараз немає. Дістати згадані препарати можна лише пограбувавши аптеку! Усе-таки рецептурний відпуск не дає шансів для виникнення ще й такого нещастя. ВЗ Ви є відомим борцем із тютюнопалінням та широко підтримуєте продукти зниженого ризику. Зважаючи на теперішню ситуацію, чи почали греки менше палити?

— На жаль, Греція все ще залишається країною, де багато палять. Якщо в ЄС середній показник поширеності цієї згубної звички становить 26%, то у нас — 39%. Держава продовжує законодавчо обмежувати паління, однак єдиний результат — активізація нелегальної торгівлі цигарками. Її масштаби стали просто космічними! Майже кожного тижня в новинах можна почути про чергове викриття нелегального бізнесу з торгівлі цигарками або їх виробництва. Наразі нелегальний тютюновий бізнес покриває 33% усього ринку споживання цигарок. Це все стало наслідком кризи та значного підвищення податків. ВЗ Які альтернативи звичайним цигаркам є на ринку і чи існує законодавче регулювання використання продуктів зниженого ризику в Греції?

— Минулого тижня у нас з’явився новий вид продукту зниженого ри-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

СВІТОВИЙ ДОСВІД

14 жовтня 2016 року

зику — система нагріву тютюну. Це наразі єдиний наявний у Греції продукт з категорії heat-not-burn (нагрівання, а не спалювання тютюну). Надзвичайно поширені елект­ронні цигарки. Щодо регулювання, то нещодавно відбулося голосування з приводу нового закону, який забороняє використання е-сіgarette у громадських місцях. На мою думку, цей підхід навряд чи можна наз­ вати розумним, адже ігноруються наукові докази. Однак Греція є членом ЄС та змушена приводити своє законодавство у відповідність до директив Європейського Союзу. Наразі всі товари, включно з продуктами зниженого ризику, мають проходити токсикологічну сертифікацію в Національній хімічній лабораторії. ВЗ А яка цінова політика щодо продуктів зниженого ризику порівняно зі звичайними цигарками?

— Через високу вартість звичайних цигарок (4 Євро за пачку), електрон­ні девайси обходяться вейперам набагато дешевше, що є однією з причин переходу на менш шкідливий продукт. В електронних цигарках найдорожче — батарея й атомайзер. А рідина та змінні головки атомайзеру коштують значно дешевше, ніж звичайні цигарки. Напевно, в Україні ситуація протилежна — через дешевизну звичайних цигарок. Є країни, де ця різниця величезна. Наприклад, у Великій Британії вартість цигарок — близько 10 Євро за пачку. У таких умовах через цінову перевагу e-cіgarette з’являється ще один аргумент на користь переходу на продукти зменшеного ризику.

ВЗ Які наслідки кризи для «життєво важливих» сфер охорони здоров’я, скажімо, кардіології чи онкології?

— Одним із заходів щодо скорочення витрат є збільшення обсягу грошей, які люди віддають за ліки. Наприклад, якщо раніше кардіологічний пацієнт сплачував в аптеці лише 10% вартості препаратів зі своєї кишені, то зараз ця сума становить 25%. Як наслідок, збільшилася кількість людей, котрі через безробіття та скорочення зарплат не можуть дозволити собі купувати медикаменти, тому отримують неповноцінну терапію. Більше того, у Греції є інша велика проблема: греки не бажають використовувати генерики місцевого виробництва — не довіряють їм. Тоді як у світі обрати дешевший аналог — загальноприйнята стратегія. Звичайно, держава намагалася підтримувати осіб із хронічними захворюваннями. Наприклад, півтора року тому діяв закон, що дозволяв безробітним без обмежень обслуговуватися в державних лікарнях, адже, не маючи роботи, вони також не мали й страховки. Зараз ситуація змінилася: безробітні віднині мають право лише на первинну медичну допомогу, а не на повноцінне безоплатне лікування в державній лікарні. Минулого року через це ми не впоралися з епідемією грипу, що призвело до багатьох смертей… Проблему з доступністю медичних послуг намагаються вирішити програми солідарності в суспільстві. Наприклад, з’явилися програми міських громад, церков — вони збирають медикаменти та безкоштовно надають їх тим, хто не може придбати ліки самостій-

но. Такі програми набули великої популярності й охопили чималу кількість людей. Паралельно приватні компанії зайнялися безкоштовним забезпеченням лікарськими засобами. Аналогічна ситуація була і з продуктами харчування. Це сформувало так званий соціальний ринок. ВЗ Якою є нині ситуація з кількістю працівників охорони здоров’я?

— За ці роки понад 8 тис. лікарів еміг­рувало… Це дуже багато, враховуючи, що виїхали здебільшого молоді фахівці. Греція наразі є країною, у якій лікарів більше, ніж медсестер та молодшого персоналу. Більшість із них — безробітні. А левова частка практикуючих лікарів працює в Афінах та інших великих містах і не бажає переходити на периферію. Головна причина цієї проблеми — геог­ рафічна, оскільки територія країни складається з багатьох островів, сполучення між якими лише паромне. Держава намагається заохотити лікарів вищими зарплатами для роботи на островах, однак їх рівень не забезпечує реальної фінансової мотивації. ВЗ В умовах перевантаження лікарень, мабуть, існують черги — так звані листки очікування?

— Зазвичай очікувати дуже довго не доводиться. Такі проблеми виникають лише в разі потреби в певних видах лікування, таких як, наприклад, радіотерапія, оскільки в нас небагато спеціалізованих центрів. Проблема, із якою стикаються онкологічні хворі, інша — відсутність ліків. Держава компенсує їх вартість і вона ж її регулює, тому ціни на хіміопрепарати

надто низькі, і виробникам невигідно постачати їх у Грецію, тож вони прос­ то перестали це робити. ВЗ Греки намагалися відмовитися від державного обов’язкового медичного страхування. Чому?

— Державне медстрахування збанк­ рутувало, але продовжує функціонувати за рахунок мізерної державної підтримки — скасувати його так і не вдалося. Схоже, що все це згодом приз­веде до вибуху: така катастрофічна ситуація в системі охорони здоров’я не може тривати вічно. ВЗ Чи відбуваються наразі суттєві медичні реформи у вашій країні?

— Головною реформою, що нині реалізується в Греції, можна назвати впровадження та звикання до застосування генериків. Це те, що треба було зробити раніше, але ми взялися за справу лише з настанням кризи. Надмірні витрати на оригінальні препарати в минулому зробили свій внесок у її розвиток. Перехід на генерики дав би змогу зменшити витрати на медикаменти приблизно наполовину. Це мільярди Євро! Але паралельно така робота вимагає формування в населення довіри до подібного лікування — на це підуть роки. Також зараз переглядаються послуги, надання яких компенсується державою, та їх обсяг. Суть грецьких реформ зводиться до скорочення вит­ рат. Маю надію, що ми виберемося із цієї прірви… Розмовляла Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

ПЕРЕДПЛАТА НА 2016 РІК НА ГАЗЕТУ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я» ТРИВАЄ! МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№29-30 (1365-1366) 22.07.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

НОВИНИ СХВАЛЕНО КОНЦЕПЦІЮ ПОБУДОВИ НОВОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЗАСТУПНИК МІНІСТРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ РОМАН ВАСИЛИШИН ЗБИРАВ ДАНИНУ З ЛІКАРІВ І ХВОРИХ? ОГОЛОШЕНІ ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМКИ ФІНАНСУВАННЯ МЕДИЦИНИ

2-5 СТОР.

«НЕ ЗАШКОДЬ!» ЧИ ПРАЦЮЄ ЦЕЙ ПРИНЦИП СТОСОВНО МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ? Сьогодні, напевне, найочікуванішою реформою в країні є медична. Не викликає сумнівів необхідність реформування своєї галузі й у беспосередніх її учасників — медичних працівників. Але чи варто державі розраховувати на підтримку тих, кого вона прирекла на злидні та ще й весь час звинувачує у хабарництві? Відповідно до чинного законодавства в адміністративно-правовому полі України не існує жодної статті, яка визначала б права медиків. При цьому чітко прописаний перелік статей відповідальності лікарів. Знову виникає питання: хіба можна в такому режимі СТОР. якісно виконувати свої посадові обов’язки?

6

БОРОТЬБА З ІНФЕКЦІЯМИ ЦІНА НЕДБАЛОСТІ ТА ПОПУЛІЗМУ ЗАНАДТО ВИСОКА Нещодавні події в Ізмаїлі підтвердили — ніхто не застрахований від спалахів інфекцій, особливо за нинішньої економічної ситуації. Свого часу це трапилося в Бортничах, цього разу — на Одещині. Хто наступний? Вочевидь, настав час перейти від практики констатації помилок, замилювання очей і латання дірок до цивілізованої політики, яку сповідують провідні держави світу. Лише в такому разі можна гарантувати наСТОР. ціональну безпеку країни.

10

ВАРТІСТЬ МЕДИЧНОЇ ПОСЛУГИ:

ЯК ДОСЯГНУТИ БАЛАНСУ ЦІНИ ТА ЯКОСТІ? Хоча в Україні так до кінця і не усвідомили, чим відрізняється медична допомога від медичної послуги, про необхідність обрахування вартості останньої вказано в усіх планах і концепціях реформування. Мовляв, пацієнт знатиме, за що платить, медичний заклад отримає додаткові кошти, держава матиме чіткі орієнтири, а безплатний сир тепер буде лише в мишоловці. Та чи стануть ці мрії СТОР. реальністю?

8

WWW.VZ.KIEV.UA

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№31-32 (1367-1368) 5.08.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

РЕФОРМА ВТОРИННОЇ ЛАНКИ:

НОВИНИ

НОВИЙ В. О. МІНІСТРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я — ЛІКАР І ВОЛОНТЕР

ФАРМБАРОН БОРИС ЛИТОВСЬКИЙ ЗНОВУ ДИКТУЄ ПРАВИЛА ТЕНДЕРНОЇ ГРИ?

ОСТАТОЧНА ЛІКВІДАЦІЯ ВІРУСУ ГЕПАТИТУ У СВІТІ ЗАПЛАНОВАНА НА 2030 РІК

Розмови про тендерну мафію в медицині так і залишилися розмовами. Навіть після Революції Гідності, коли суспільство вкотре повірило, що злодії сидітимуть у в’язницях, тендерні оборудки в галузі охорони здоров’я не стали предметом розслідувань і розглядів у судах. Невідворотність покарання могла б стримати тих, хто вже роззявив рот на нові шматочки пирога, і стриножити досвідчених аферистів на багато років уперед. Але насправді цього не відбулося, тому «професійні корупціонери» залишилиСТОР. ся зі старими апетитами, а пацієнти — зі своїми інтересами.

ПІЛЬГОВИЙ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ: ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ: ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ:

6

РЕФОРМУВАННЯ ПЕРИНАТАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ МАЄ ВІДБУВАТИСЯ НА ВСІХ РІВНЯХ Свого часу в рамках Національного проекту «Нове життя — нова якість охорони материнства та дитинства» країною прокотилася хвиля відкриття перинатальних центрів. За «парадом відкриттів» прийшла, можливо, менш помітна для суспільства, але не менш важлива робота зі створення мережі закладів перинатальної допомоги у регіонах країни. На жаль, Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2014 р. СТОР. №71 згаданий національний проект було вилучено з переліку пріоритетних.

10

СТВОРЕННЯ СИСТЕМИ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я ЗАЛИШАЄТЬСЯ ПРІОРИТЕТОМ МОЗ УЛЯНА СУПРУН: «УСІ НЕОБХІДНІ МАЛЮКАМ ВАКЦИНИ — У НАЯВНОСТІ» ДВЕРІ ДО РЕАНІМАЦІЇ МАЮТЬ БУТИ ВІДКРИТИМИ

2-5 СТОР.

№35-36 (1371-1372) 2.09.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

№37-38 (1373-1374) 16.09.2016

На реформування швидкої допомоги, яке супроводжувалося прийняттям окремого закону, покладалися особливі надії. На сьогодні догоспітальна ланка надання медичної допомоги в Україні зависла між «зламаним» минулим і обіцяним, але нереалізованим майбутнім. Якби кожен чиновник, що приймає рішення стосовно реформування системи охорони здоров’я, ніс персональну відповідальність за її результати, ці рішення були б виСТОР. важеними, а не експериментальними чи взагалі необдуманими.

6

БІЙЦІ МЕДИЧНОЇ ПЕРЕДОВОЇ В умовах ведення гібридної війни виникла потреба в максимальному наближенні до лінії розмежування кваліфікованої, а за необхідності — й спеціалізованої медичної допомоги. Аби вирішити цю проблему, на базі мобільних військових госпіталів були створені відділення підсилення, з яких загалом і формували групи підсилення у відповідних цивільних лікарнях. І вони себе виправдали навіть не на сто, а на двісті відсотків. Але якість надання медичної допомоги, особливо на нульовому та первинному рівнях, значною мірою залежить не стільки від військових лікарів, скільки від командирів, СТОР. медичної підготовки самих вояків.

ДЕРЖФОРМУЛЯР

12

ПАЛІАТИВНА ДОПОМОГА: ПОТРІБНА ЗМІНА ФІЛОСОФІЇ ВСЬОГО СУСПІЛЬСТВА За даними Світового банку, у найближчі 10-15 років кількість паліативних хворих зросте на 20%. Людина, яка перебуває в хоспісному відділенні останні місяці, дні свого життя, має відчувати турботу близьких і оточуючих, не страждати від болю, а також, по можливості, реалізувати ті бажання, які в неї залишилися. Але сьогоднішня фінансова скрута в державі призвела до катастрофічного недофінансування СТОР. закладів охорони здоров’я.

16

86181 08198 60965

Перше видання Державного формуляра лікарських засобів в Україні відбулося у 2009 році. Відтоді вийшло вісім випусків «фармацевтичної конституції», але вона так і не стала основним законом діяльності лікарів: згідно з опитуванням, майже половина з них лише чули про Формуляр, але ним не послуговується. Що заважає? Недовіра до механізму форСТОР. мування документу, інертність мислення чи відсутність контролю?

8

10

НОВИНИ

СБУ: ТОП-МЕНЕДЖМЕНТ ЗАВОДУ «ІНДАР» УКРАВ ПІВМІЛЬЯРДА ГРИВЕНЬ НА ВИРОБНИЦТВІ ІНСУЛІНУ ДОБУДОВУ «ОХМАТДИТУ» РОЗПОЧАВ НОВИЙ ГЕНПІДРЯДНИК МАСШТАБИ МАТЕРИНСЬКОЇ СМЕРТНОСТІ НЕДООЦІНЮЮТЬСЯ НА 30-70%

2-5 СТОР.

WWW.VZ.KIEV.UA

ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ: ЗАКОН ЧИ ДИШЛО?

Психічні розлади стають однією з найбільших проблем охорони здоров’я у всьому світі. Економічні негаразди і збройні конфлікти, що нині надзвичайно актуальні й для України, лише поглиблюють її. При цьому вітчизняна система традиційно налаштована на надання спеціалізованої психіатричної допомоги, а не на охорону психічного здоров’я населення. Чи усвідомлюють влада і суспільство масштаби нової загрози? Як «вмонтувати» психіатричну СТОР. службу в канву нових реформ і наблизити до міжнародних стандартів?

ЗАКОНОПРОЕКТ ПРО ТРАНСПЛАНТАЦІЮ ОТРИМАВ 100 СТОРІНОК ПРАВОК

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№39-40 (1375-1376) 30.09.2016

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

Для ефективної реалізації цієї реформи потрібна насамперед політична воля, котрої в нас відчутно бракує. Реформу державної структури повинна реалізувати влада, тоді як на практиці цю відповідальну справу доручають виконувати самим лікарям. А оскільки чимало медиків виступають проти впровадження сімейної медицини, то процес постійно гальмується. СТОР.

14

АНДРІЙ КЛЯНЧИН: РЕФОРМУВАННЯ МЕДИЦИНИ МАЄ ПОЧИНАТИСЯ З ФІНАНСУВАННЯ Зарплата в українській медицині — одне з найболючіших питань. На неї неможливо прожити навіть самому, не кажучи вже про те, щоб утримувати родину. Наприклад, лікар-хірург вищої категорії отримує в перерахунку 150-200 дол. на місяць… Перед тим, як починати реформи в медицині, слід спочатку підвищити якість життя населення та надати достойну зарплатню медичним працівникам. СТОР.

ВІДМІНА

18

НАКАЗУ

№33: ПРОБЛЕМИ

НОВИНИ ПРАВО НА ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ — ГАРАНТІЯ ЧИ ІЛЮЗІЯ? За даними вибіркового опитування домогосподарств, що проводилося Державною службою статистики України у жовтні 2015 року, ситуація з доступністю медичної допомоги населенню України невтішна. Зокрема бодай один із членів майже 30% домогосподарств протягом 2015 року не зміг отримати медичну допомогу, хоча й потребував її. Понад 97% тих, хто залишився без належної медичної допомоги, не змогли придбати ліки через їх високу вартість. 79% осіб, які не потрапили на прийом до лікаря, також пояснили це відсутністю коштів на оплату його послуг, понад 12% вказали на фізичну недоступність спеціаліста потрібного профілю, 8% — на великі черги в закладах охорони здоров’я. СТОР.

8

КОЛИ ЛІКАР НА ВІЙСЬКОВІЙ СЛУЖБІ За нинішніх процесів постійної оптимізації штатів закладів охорони здоров’я важливо пам’ятати про таку гарантію, як перевага в залишенні на роботі у випадку скорочення за рівних умов продуктивності праці та кваліфікації. Вона надається в тому числі й колишнім військовослужбовцям строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період і діє протягом двох років з дня їх звільнення зі служби. Учасники бойових дій мають право користуватися СТОР. такою пільгою без обмежень у термінах дії.

14

WWW.VZ.KIEV.UA

ЩО ГАЛЬМУЄ ЗАПРОВАДЖЕННЯ СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ?

ЯК ПЕРЕБУДУВАТИ СИСТЕМУ ПІД ГОСПІТАЛЬНІ ОКРУГИ? РОЗДОРІЖЖЯ ДОГОСПІТАЛЬНОГО ЕТАПУ

ЧИ ПРОГОЛОСУЮТЬ ДЕПУТАТИ ЗА ВІДКРИТІСТЬ КЛІНІЧНИХ ВИПРОБУВАНЬ?

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

ПСИХІАТРИЧНА СЛУЖБА:

8

НОВИНИ

СТОР.

WWW.VZ.KIEV.UA

ЯК УДОСКОНАЛИТИ МЕДИЧНУ ОСВІТУ?

8

ЧЕРГОВІ МІЛЬЙОННІ РОЗКРАДАННЯ НА ДОБУДОВІ ЛІКАРНІ «ОХМАТДИТ»

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

Багато недоліків вітчизняної охорони здоров’я списують на чинну систему медичної освіти. Мовляв, наші лікарі багато чого не знають і не вміють. Тільки не зрозуміло, чому їх охоче беруть на роботу за кордоном, та ще й у такій кількості, що в кадровому забезпеченні галузі створюється «чорна діра». У чому ж винна медична СТОР. освіта і як спокутувати її «гріхи»?

Здається, реформа охорони здоров’я в Україні нарешті докотилася й до вторинної ланки. Першим тестом на виживання для неї стала медицина об’єднаних територіальних громад, коли кошти нібито «пішли за пацієнтом», але насправді — в інший бік. Нині на часі нове випробування — госпітальними округами. Чим обернеться «нарізка» округів: черговою оптимізацією вторинки, з’ясуванням стосунків у боротьбі за нові центри впливу чи обіцяним благом для пацієнтів? СТОР.

2-5

№33-34 (1369-1370) 19.08.2016

УРОКИ НА ЗАВТРА:

СТАРІ ПАСТКИ ЗА НОВОЮ ШИРМОЮ?

«КРИЗОВИЙ» СТАН ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ ПОТРЕБУЄ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ПРОРИВУ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

НОВИНИ НОВА КОМАНДА МОЗ ОНКОХВОРІ ДІТИ — ЗАРУЧНИКИ ЦИНІЧНОЇ БІЗНЕС-ГРИ? «ЕКОНОМІЯ» НА ЗАКУПІВЛЯХ-2015 ВРАЖАЄ ПІДВИЩЕННЯ ЗАРПЛАТ МЕДПРАЦІВНИКІВ — НА ПОРЯДКУ ДЕННОМУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ

2-5 СТОР.

ВІДКРИТІ ДВЕРІ РЕАНІМАЦІЙ: ПАЦІЄНТАМ РАДІСТЬ, А ЛІКАРЯМ?

Cучасні підходи до надання медичних послуг вимагають багатьох змін. Але вирвати одну проблему з усього комплексу неможливо. Тим паче, що взялися за найлегше — дозволили доступ відвідувачів до реанімацій, забувши при цьому про цивілізований підхід до цього процесу, про забезпечення робочого місця кадрами й обладнанням. А хіба питання про те, де віднайти гроші на медикаменти, стало для родичів пацієнтів СТОР. менш болючим після того, як їм дозволили їх відвідувати?

6

НА МЕЖІ СТРАЙКУ Львівським медикам із серпня припинили виплату надбавок, мотивуючи тим, що у фонді заробітної плати недостатньо коштів. Це стало останньою краплею і загострило увагу до інших проблем галузі. Тепер медична спільнота намагається вирішити їх «пакетно», вимагаючи заодно й покращення умов праці. Медики КП «Львівська станція швидкої медичної допомоги», які вийшли на пікет до облдержадміністрації, заявили про бажання розв’язати конфлікт шляхом перемовин, але попереджають, що мають право на страйк і готові ним скористатися. СТОР.

14

ПІДВИЩЕННЯ ЗАРПЛАТ ЛІКАРІВ — ПРІОРИТЕТНЕ ЗАВДАННЯ УРЯДУ

ПОЗАДУ ЧИ ПОПЕРЕДУ?

ІРИНА СИСОЄНКО: «НА ВІТЧИЗНЯНУ ТРАНСПЛАНТАЦІЮ КОШТІВ ЗНОВУ НЕ ЗНАЙШЛОСЯ» ПОПУЛЯРНИЙ «СТРЕПСІЛС®» ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ ЗА ПІДРОБЛЕНИМИ ДОКУМЕНТАМИ? ТРІУМФ ТЕТЯНИ ДУМЕНКО: ДЕЦ ІЩЕ РІК ПРАЦЮВАТИМЕ ЗА СТАНДАРТАМИ «ПАПЄРЄДНІКІВ»?

2-5

Сумнозвісний 33-й Наказ, який зазнав чи не найбільше критики й докорів, нарешті канув у Лету. Однак замість тотальної радості медична спільнота відреагувала повною розгубленістю. Прихильники відміни наказу вважають це синдромом раба, який не вміє жити на свободі. Опоненти заперечують: відміна рабства не має означати перехід у стан первісного хаосу. Як зміниться життя галузі завтра? І чи не переслідуватимуть її нові тридцять СТОР. три нещастя?

8

СТОР.

1 міс.

17.33грн

2 міс.

36.66 грн

1 міс.

30.33грн

2 міс.

30.66 грн

1 міс.

36.33грн

2 міс.

72.66 грн

• Передплату приймають усі відділення зв’язку «Укрпошти» • Он-лайн передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua

ЗА БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ЗВЕРТАЙТЕСЯ В РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: VZS24@UKR.NET

13

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ВОЛИНЬ

ПЕРШІ КРОКИ НА ШЛЯХУ РЕАЛІЗАЦІЇ СУБПРОЕКТУ СВІТОВОГО БАНКУ ЗРОБЛЕНО Понад рік тому розпочалося впровадження субпроекту Світового банку «Вдосконалення ме­ дичної допомоги хворим з хворобами системи кровообігу у Волинській області». Для реаліза­ ції запланованих заходів регіону буде виділено 30 млн дол.

М

етою субпроекту є зниження інваліди­ зації та смертності від хвороб системи кровообігу. Ним охоплять первинну ланку, одночасно сприяючи її взаємодії із вто­ ринною та третинною. За словами начальника управління охорони здоров’я Волинської обл­ держадміністрації Ігоря Ващенюка, на сьогодні

проведено велику підготовчу роботу, а відтак є всі підстави вважати, що з наступного року розпочнеться активна закупівля обладнання. Зокрема, у квітні 2016 року був затвердже­ ний 31 об’єкт, де здійснюватиметься перший етап ремонтно-будівельних робіт. Кошторисна вартість цих проектів становить 93,9 млн грн.

Наразі триває узгодження закладів, які плану­ ється реконструювати під час другого та третьо­ го етапів — 21 і 34 об’єкти відповідно. Окрім того, експертна група, у складі якої — 4 лікарі відповідного профілю та консультант субпроекту, розробила й затвердила перелік і мінімальні вимоги до медичного обладнання

для 138 діючих амбулаторій. Тендерна докумен­ тація для процедури міжнародних конкурсних торгів погоджена управлінням охорони здоров’я Волинської ОДА та надіслана для затвердження до Світового банку. Щодо медичного обладнан­ ня для лікувальних закладів вторинного та тре­ тинного рівнів, то дві експертні робочі групи, до кожної з яких входять по 5 лікарів відповідної спеціалізації й консультант із закупівель, актив­ но працюють над розробкою технічних вимог до цього переліку. За матеріалами сайту Волинської ОДА

ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ВЧИЛИСЯ ДІАГНОСТУВАТИ РАК Успішність лікування онкологічних захворювань залежить передусім від вчасної первинної діагностики і виявлення хвороби на ранній стадії. Робити це повинні вміти сімейні лікарі, адже саме до них у першу чергу звертаються по допомогу пацієнти.

У

перше в Україні для лікарів первинної ланки медико-санітарної допомоги за­ початковано онлайн-навчання, яке дасть змогу оволодіти навичками діагностування онкологічної патології. У першому такому за­ ході взяли участь 250 сімейних лікарів з усіх

районів Дніпропетровської області. Досвідом з діагностики раку поділилися ректор Дніп­ ропетровської державної медичної академії Георгій Дзяк і завідувач кафедри онкології та медичної радіології Ігор Бондаренко. Навчан­ ня організоване обласною радою. Нею ж нада­

но й необхідне для онлайн-трансляції облад­ нання. «Онкологічні захворювання лідирують серед причин смертності населення. Вчасне діаг­ ностування дає змогу мінімізувати ризики для здоров’я та життя пацієнтів. Тому ми ініціювали низку онлайн-курсів для сімейних лікарів, на яких

кращі викладачі Дніпропетровської державної ме­ дичної академії та профільні лікарі навчатимуть їх вчасно розпізнавати небезпечні хвороби. Наше завдання — домогтися, аби кожен громадянин, незалежно від місця проживання та соціального статусу, мав доступ до якісної і сучасної медици­ ни», — зазначив Голова Дніпропетровської облас­ ної ради Гліб Пригунов. Сімейним лікарям розповіли про всі нюанси діагностування онкопатології, її перші ознаки, послідовність огляду пацієнтів та медоти їх лі­ кування. Було наголошено, що найбільша відпо­ відальність за раннє діагностування злоякісних новоутворень, а отже — збереження здоров’я та життя хворих нині покладається саме на цих спеціалістів. Фахівці, які пройдуть таке онлайн-навчання, отримають додаткові бали під час професійної атестації, їм також присвоять певну кваліфіка­ ційну категорію. За матеріалами офіційного веб-сайту Дніпропетровської обласної ради

КИЇВЩИНА

НЕ ЛИШЕ ЕКОНОМІЧНІ, А Й СОЦІАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ Незабаром у столиці буде розпочато будівництво сучасного медичного центру. Інвестиційний договір про це уклали Київська міська клінічна лікарня №14, на території якої й розташується новобудова, столична влада і ТОВ «Капітал» (Універсальна клініка «Оберіг»).

«У

червні я відвідав міську лікарню №14 і побачив на величезній те­ риторії, у понад 5 гектарів, багато старих нефункціонуючих аварійних будівель, які були споруджені у 80-90-ті роки, — сказав під час церемонії підписання угоди Київський міський Голова Віталій Кличко. — Тож ми взя­

14

ли на себе зобов’язання змінити ситуацію й домогтися того, аби території медзакладів використовувалися ефективно. Провели ін­ вестиційний конкурс, визначили переможця — ним стало ТОВ «Капітал». У будівницт­ во буде інвестовано близько 174 млн грн. А загальна сума інвестицій у проект — понад

1 млрд грн. Медцентр планується обладнати найсучаснішим устаткуванням, тож рівень на­ дання медичних послуг відповідатиме найви­ щим стандартам». Віталій Кличко наголосив, що проведений конкурс передбачав і соціальне навантаження, тож за рахунок інвестиційних коштів, які отри­

має місто, буде відремонтовано Київську місь­ ку туберкульозну лікарню №2, що стане основ­ ним центром лікування цієї недуги у столиці. Він також додав, що цього року в Києві буде відкрито 4 нових приймальних відділення й 8 травмпунктів. Генеральний директор ТОВ «Капітал» Вік­т ор Рибчук подякував міському Голові та Київському інвестиційному агентству за про­ ведений конкурс і пообіцяв створити в сто­ лиці медичний центр, яким пишатимуться всі кияни. «Ми побудуємо новий сучасний об’єкт, де буде надаватися медична допомога відповід­ но до кращих світових і європейських практик. Інвестиція велика, і не тільки в будівництво, а й в обладнання, у персонал, котрий ми навчати­ мемо як в Україні, так і за кордоном. Ця інвес­ тиція дасть можливість створити 560 робочих місць. Тож наш медцентр працюватиме на киян і економіку міста», — зазначив В. Рибчук. За матеріалами kiev.klichko.org

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

14 жовтня 2016 року

ТЕРНОПІЛЬЩИНА

ЕКСТРЕНА МЕДИЦИНА ПОТРЕБУЄ ЕКСТРЕНОЇ ДОПОМОГИ Прийнятий чотири роки тому Закон України «Про екстрену медичну допомогу», який перед­ бачав кардинальні позитивні зміни та реальне поліпшення роботи служби, фактично не ви­ конується, що викликає негативну реакцію медиків. Зокрема, усе частіше лунають їх заклики повернути надбавки та поліпшити умови праці. У минулих номерах «ВЗ» висвітлювала хід подій на Львівщині, де медики боролися за свої права, тепер у патовій ситуації опинилися пра­ цівники КЗ «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на Тернопільщині, які з червня цього року отримують зарплату із запізненням та без надбавок.

Михайло ДЖУС, директор — головний лікар КЗ Тернопільської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»

ВЗ Чим викликана така критична ситуація і чи є надія, що працівники отримають за­ роблені гроші?

— Передусім хочу зазначити: охорону здоров’я Тернопільщини цьогоріч недофінансували майже на 140 млн грн, тому вже на початку року дефіцит бюджету нашого закладу становив 7 млн грн. Трав­ неве підвищення зарплат збільшило цю цифру до 11 млн грн. Нестачі фонду заробітної плати до травня ми не відчували, а потім за вчасної випла­ ти авансу зарплату затримували до двох тижнів. У вересні вже не було коштів і на аванс, але нам допомогло управління охорони здоров’я ОДА, пере­ направивши центру 2 млн грн у межах видатків на охорону здоров’я області, завдяки чому ситуація дещо поліпшилась, і на початку жовтня працівники отримали зарплату за вересень. Шукаючи вихід, ми вживали всі можливі за­ ходи з економії, але очікуваних результатів це не

дало. Використання коштів з інших статей взагалі неможливе, бо їх і так заледве вистачає. Щоправда, спромоглися зекономити деяку суму на енергоно­ сіях, тому звернулися з листом до управління охо­ рони здоров’я, щоб сесія обласної ради дозволила перенаправити 500 тис. грн, які використаємо для виплати заробітної плати за грудень. Про невтішну ситуацію повідомляли керівництву області, депутатам обласної ради, були звернення й від колективу. Питання розглядалося на бюджетній і медичній комісіях, але ситуація в області не дає змоги дофінансувати нашу службу. Хоча ми споді­ ваємося на кошти, які з’являться після уточнення бюджету за 9 місяців цього року, та на державну субвенцію. ВЗ Відомо, що ви порушували питання фі­ нансування служби й перед вищим керів­ ництвом галузі.

— Ми мали нагоду озвучити проблемні питання фінансування служби екстреної медичної допомоги перед представниками профільного Міністерства під час міжнародної конференції «Польща — Україна: проблеми становлення, розвитку і сучасні тенденції в екстреній медицині», яка відбулася в місті Яремче. Йшлося про цьогорічний бюджетний дефіцит і проект бюджету на 2017 рік, тому ми про­ сили врахувати наші потреби, аби мати достатнє забезпечення по всіх статтях. Обговорювалося також питання заробітної плати, зокрема її під­ вищення, та виплати надбавок. Болючою для нас темою нині є забезпечення медикаментами та виробами медичного призначення, тому просили збільшили фінансування й цих напрямків: зараз сума видатків становить 3,3 млн грн, тоді як реальна потреба служби — майже 9 млн грн. Ми повинні

враховувати підвищення цін, затребуваність дефі­ цитних і дороговартісних препаратів, наприклад «Металізе®», тощо. Не менш важливим є питання оновлення транспортного парку: тільки наш центр потребує 55 нових машин, і така сама ситуація — по всій Україні. Ще одна проблема, яку обговорюва­ ли на конференції, — спецформа для працівників екст­реної допомоги. Вона має бути єдиною для всієї України, хоча на її пошиття, зрозуміло, знову ж необхідні кошти. ВЗ Яким ви бачите майбутнє служби екст­ реної медичної допомоги?

— На моє переконання, у Законі «Про екстрену ме­ дичну допомогу» чітко прописано, як треба діяти. Інша річ, що нині й держава, і медики мають док­ ладати зусиль для його реалізації. Головне — не зупинятися на обраному шляху й не опускати рук. Наш Закон практично на 80% дублює відповідний документ Республіки Польща, розроблений з ура­ хуванням передового світового досвіду. А нашим сусідам для повноцінного його впровадження зна­ добилося 10 років. На жаль, нині, як не прикро це констатувати, служба ЕМД працює в багатьох випадках ще за старою схемою. Візьмімо госпіталізацію: трапля­ ється, що бригаду футболять від одного зак­ладу до іншого, доки нарешті не знайдеться місця для пацієнта. Тому замість приймальних відділень у всіх районних, міських та обласних лікарнях потрібно створити відділення екстреної невідкладної медичної допомоги, і законом передбачено такі медичні підрозділи. До речі, подібне сучасне від­ ділення маємо намір відкрити в КЗ «Тернопільська університетська лікарня» ще до кінця цього року. З огляду на те, що в області планується створити

три госпітальні округи, нам потрібно буде відкрити такі відділення і в базових лікарнях, і, зрозуміло, у Тернопільській міській комунальній лікарні швидкої допомоги. Розглядається також концепція створен­ ня центрів травми, які мали б бути в кожному гос­ пітальному окрузі, — це ті структури, що повинні функціонувати в системі екстреної меддопомоги. Узагалі ж, якщо в межах реформування галузі продовжуватиметься оптимізація медичних зак­ ладів, то навантаження на службу зростатиме. Тобто доправляти хворого в лікувальний заклад, розміщений у населеному пункті, де базується наша служба, — це одні витрати, а транспортувати за 30-40 км до інших лікувальних установ — зов­сім інші. Не вирішене й питання створення бригад невід­ кладної допомоги на первинці, а це означає, що ми змушені обслуговувати хронічних хворих. Особливо великі навантаження в наших фахівців після 17-ї години, коли вже не працюють поліклініки, а також у вихідні та святкові дні. ВЗ Зараз багато дискусій точиться навко­ ло питання, чи потрібні взагалі на швидкій лікарські бригади…

— Звичайно, потрібні! Приблизно 75% пацієнтів завдяки кваліфіковано наданій допомозі можуть залишитися вдома, госпіталізують зазвичай лише чверть тих, хто звернувся до нас. Цими хворими, згідно з концепцією МОЗ, мали б займатися пара­ медики. Тому в сучасних умовах запровадження інституту парамедиків не на часі. Адже для цього потрібно вирішити багато проблемних і дорого­ вартісних питань: створення відділень екстреної невідкладної допомоги, покращення стану доріг, придбання санітарного транспорту із сучасним ме­ дичним обладнанням тощо. Наразі ж у сільських пунктах ЕМД працюють лише один фельдшер і водій, котрі їздять на 20-річному УАЗі, що постійно ламається… Не уявляю нашої служби також і без санавіації. Приємно, що в цьому питанні колеги з Польщі зголо­ силися нам допомогти: наразі обговорюється пілот­ ний проект за участю трьох областей: Івано-Фран­ ківської, Львівської та Тернопільської. Польська сторона готова доправити три нові медичні верто­ льоти, але нам на державному рівні потрібно вирі­ шити питання їх утримання. Ще одна больова точка — відсутність оперативної диспетчерської служби. Створити її потрібно в усіх областях пілотного про­ екту. Тішить те, що завдяки втручанню керівництва області на це нам виділили 7,6 млн грн, і до кінця року така служба на Тернопільщині запрацює. Лариса ЛУКАЩУК, спеціально для «ВЗ», м. Тернопіль

КОМЕНТАР

Володимир БОГАЙЧУК, начальник управління охорони здоров’я Тернопільської ОДА

К

омунальне підприємство Тернопільської облас­ ної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» потрапило в таку саму си­ туацію, як і інші заклади охорони здоров’я області. Орієн­товна сума, якої не вистачає для виплати зарп­ лат медпрацівникам Тернопільщини, — 140 млн грн. Великий дефіцит фонду заробітної плати виник через те, що бюджет охорони здоров’я краю був прийнятий зі знаком «мінус». Не було в ньому

передбачено ресурсів й на чергове підвищення за­ робітної плати, яке хоч і компенсувалося державою, але в дуже незначному обсязі. Ми розраховували, що в травні нам нададуть додаткову субвенцію, і ми зможемо покрити заборгованість, але кошти так і не надійшли. Отож, шукали вихід самотужки, зок­ рема перенаправивши 2 млн грн у межах видатків на охорону здоров’я області для зарплат медикам Центру ЕМД та МК. Утім, деякі депутати обласної ради мають власне бачення вирішення цієї критичної ситуації, докоряючи нам неправильним розподілом коштів. Мовляв, чому ми витратили гроші на відкриття обласного кардіологічного центру, позбавивши в такий спосіб людей зарплат. Й справді, наприкінці минулого року нам вдалося зекономити 24 млн грн державної субвенції. Але, згідно із чинним законо­ давством, ми не можемо витратити їх на заробітну

плату, це кошти — на капітальні видатки. Тому управління охорони здоров’я разом з органами державної влади вирішило спрямувати ці гроші на створення обласного кардіологічного центру. Хочу наголосити, що керувати такою галуззю, як охорона здоров’я, треба спільно, і не тільки шукаючи вихід зі складних ситуацій, а й намагаю­ чись запобігти їм. Так, ми пропонували депутатам обласної ради підтримати наші реформи, напри­ клад, пропозиції щодо оптимізації ліжкового фонду й скорочення зак­ладів, які працюють неефективно. Зокрема йшлося про станцію переливання крові в Теребовлі, яка використовує лише 7% своєї потуж­ ності, а отримує фінансування в розмірі 3,5 млн грн на рік. Також пропонували об’єднати Чортківський обласний комунальний шкірно-венерологічний диспансер, де практично простоює стаціонар, з КУ «Тернопільський обласний клінічний шкірно-вене­

рологічний диспансер». Проте депутатський корпус цих пропозицій не підтримав. Ще торік ми проаналізували ліжковий фонд закладів охорони здоров’я краю. І якщо тоді скоротили тільки 28 ліжок, то цього року виявили 328 «зай­вих» ліжкомісць. Прикро, але наша область — друга в Україні за надлишком ліжкового фонду. Коли пере­ вести в грошовий еквівалент, то 300 млн грн ми ви­ кидаємо на вітер, утримуючи заклади, які виконують радше соціальні функції, аніж медичні. Проте й ці зміни потребують політичної волі депутатів. Як управлінська структура ми робимо все мож­ ливе, аби віднайти кошти і виплачувати нашим фа­ хівцям заробітну плату. Зокрема знову подаємо на розгляд чергової сесії пропозиції щодо оптимізації закладів охорони здоров’я — якщо депутати їх під­ тримають, вивільняться кошти на оплату праці , у тому числі й медикам Центру ЕМД та МК.

15

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ЛЬВІВЩИНА

БОРОТЬБА ЗА ПОКРАЩЕННЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ ЧИ ЗА КРІСЛО ДИРЕКТОРА?

ська обласна рада як власник комунального за­ кладу оголосила конкурс на заміщення посади генерального директора вже єдиної, оновленої структури. Цей конкурс — ініціатива депутатів обласної ради, що має на меті забезпечення полі­ функціонального та прозорого підходу до обран­ ня керівника. Як на мене, то там виз­начено доволі демократичні умови. Є перелік необхідних ква­ ліфікаційних вимог: і безпосередньо пов’язаних із медициною, як, скажімо, профільна освіта та проходження інтернатури, і додаткових — досвід роботи в подібних структурах, навички керівника, цілісне бачення діяльності цієї служби.

Львівщина — чи не останній регіон, де ще не відбулася реорганізація служб екстреної медичної допомоги в єдиний центр. В області досі функціонують три окремі юридичні структури: Львівська та Дрогобицька станції швидкої медичної допомоги і власне обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Єдиного закладу ще не створено, а пристрасті щодо кандидатури на посаду його керівника вже набирають обертів. На початку вересня було офіційно оголошено конкурс на заміщення вакантної посади генерального директора, що вик­ликало обурення чинного керівника. А інші ймовірні кандидати готують документи.

Юрій ПАЦЮРКО, директор КЗ «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»

Л

ьвівською обласною радою ще у 2013 році було прийнято рішення припинити діяль­ ність КП «Львівська станція швидкої медичної допомоги» та КЗ «Дрогобицька міська станція швидкої медичної допомоги» і об’єднати їх із КЗ «Львівський обласний центр екстреної медич­ ної допомоги та медицини катастроф». На базі цього центру має діяти і єдина оперативна дис­ петчерська. Проте виконання рішення обласної ради вже котрий рік гальмується. Ліквідаційні комісії були утворені нещодавно — після наших заяв щодо цілковитої бездіяльності у вирішенні цього питання. До того ж, з порушенням законодавства, оскільки реорганізація закладу не завершена, обласна рада оголосила конкурс на посаду ге­ нерального директора КЗ «Львівський облас­ний центр екстреної медичної допомоги та медици­ ни катастроф». І це попри те, що я досі є чинним керівником цієї установи, підписую документи, платіжки тощо. В інших регіонах України, де по­ дібна реорганізація вже відбулася, медзаклади просто перейшли в підпорядкування центрів екстреної медичної допомоги та медицини ка­ тастроф. Тим паче, що директор Департаменту Львівської ОДА Богдан Чечотка особисто за­ являв: інші юридичні структури будуть приєд­ нані до нашого центру, тож жодних підстав для оголошення конкурсу на посаду його директора немає. Проте ще влітку, під час мого перебуван­ ня у відпустці, моя заступниця зареєструвала новий статут підприємства та штатний розпис, де замість посади директора з’явилася інша — генерального директора. Це — перевищення повноважень, тому в Департамент охорони здоров’я Львівської ОДА та управління майном спільної власності Львівської облас­ної ради на­ правлено листи про відкликання нового штат­ ного розпису. Обласна організація Профспілки працівників охорони здоров’я також підтримує нашу позицію. Зок­р ема, у листі, надісланому на наш запит щодо правомірності таких дій, юристи профспілки заз­н ачають: «…Новий

16

штатний розпис має бути відтермінований до завершення повної процедури реорганізації служби екстреної медичної допомоги та меди­ цини катастроф». Проте саме на це, наразі віртуальне, крісло Львівська обласна рада як власник підприєм­ ства й оголосила конкурс. Але мене цікавить одне, украй важливе, питання: чому досі не проведено конкурсу на посаду головного лікаря КЗ «Львівська обласна державна клінічна пси­ хіатрична лікарня», котра вже давно вакантна, а місце директора КЗ «Львівський облас­ний центр екстреної медичної допомоги та медици­ ни катастроф» викликає таку зацікавленість з боку керівництва Департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА? Відповідь зрозуміла: йому потрібна поступливіша та «слухняніша» особа на цій посаді, адже немає жодних, чітко сформульованих причин для мого усунення. Крім того, безглуздість оголошення конкурсу полягає ще й у тому, що ініціював його відділ управління комунальним майном. Не розумію, як господарники, а не медики, можуть керува­ ти такою вкрай важливою ланкою та вказувати, за яким статутом нам працювати. Я брав активну участь у створенні центру, можна сказати «горів» на роботі, у мене багато ідей для поліпшення його діяльності, зокре­ ма щодо створення власної ремонтної станції для автомобілів, розконсервації вертольота... Втіливши їх, ми наблизилися б до міжнарод­ них стандартів. Хоча варто зазначити: пере­ важна більшість лікарів очолюваного мною закладу мають сертифікати міжнародного зразка, які дають їм можливість працювати за кордоном. Зараз так просто залишити все напризволяще не можу, та й колектив не доз­

воляє цього зробити — зібрано майже 1,5 тис. підписів на мою підтримку. Ніхто з можли­ вих претендентів на посаду, впевнений, не впорається з обов’язками керівника закладу краще, ніж я, бо маю неабиякий досвід, який наразі нікого не цікавить. Якби в керівництва області була б хоча одна законна підстава мене звільнити, давно це зробили б. Тож підозрюю, що реорганізація — просто привід для цього. Висувати ж свою кандидатуру на конкурс я не планую. Мене запросили очолити Центр ЕМД та МК після 10 років роботи в приватній меди­ цині. Наразі я отримав привабливу пропозицію, яку розглядаю.

Богдан ЧЕЧОТКА, директор Департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА

ВЗ Як відбувається процес реорганізації трьох юридичних осіб в одну?

— Ситуація на сьогодні цілком робоча. Про­ цес об’єднання проходить у звичайному ре­ жимі. Державному реєстратору вже передано документи щодо припинення діяльності двох юридичних структур, а саме: КП «Львів­ ська станція швидкої медичної допомоги» та КЗ «Дро­г обицька міська станція швидкої медичної допомоги». Їх буде об’єднано з КЗ «Львівський обласний центр екстреної медич­ ної допомоги та медицини катастроф». Львів­

«

ПЕРЕД НОВИМ КЕРІВНИКОМ СТОЯТИМЕ БЕЗЛІЧ СКЛАДНИХ ЗАВДАНЬ І ВИКЛИКІВ, ІЗ ЯКИМИ ДОВЕДЕТЬСЯ БОРОТИСЯ В УМОВАХ ОБМЕЖЕНОГО ФІНАНСУВАННЯ. ВІДТАК, МАЮТЬ БУТИ ЧІТКИЙ ПЛАН І ПІДТРИМКА ВСІХ ГІЛОК ВЛАДИ ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ЕФЕКТИВНОГО РУХУ ВПЕРЕД

«

ВЗ Чи є правові підстави обирати нового керівника за наявності чинного директора закладу Юрія Пацюрка?

— Там доволі складні юридичні нюанси. Спіл­ куючись з юристами, я розумію, що в кожно­ го — своє пояснення і кожна ситуація може трактуватися з різних боків. Коли кілька ква­ ліфікованих юристів візьмуться до справи, то зможуть поставити під сумнів будь-що. На мою думку, необхідність довести свою спроможність ефективно керувати Центром ЕМД та МК, пройшовши конкурс, є цілком закономірною та виправданою. Проте Ю. Пацюрко обрав шлях пошуку певних юридичних невідповідностей і зайвих крапок та ком для оскарження проведен­ ня конкурсу замість відкритої й чесної боротьби за посаду. Єдине питання, що мене хвилює, — злагоджена робота структури в цей складний перехідний момент реорганізації та безперебій­ не виконання медиками своїх обов’язків. За два роки нашого співробітництва Юрію Пацюрку неодноразово вказували на недоліки в роботі служби щодо маршрутизації, організації диспетчерської, допомагали налагодити співпра­ цю з «Укртелекомом». Але намарно — усі наші рекомендації, поради, вказівки ігнорувалися. До речі, йому вже було винесено три догани: щодо ведення документації, порушень в організації ро­ боти та невиконання штатного розпису. Навіть за умови функціонування трьох окремих структур у нього була можливість налагодити ефективну роботу та вийти з процесу безумовним лідером. ВЗ Хто є найімовірнішим кандидатом на посаду?

— Наразі керівники двох закладів висловили бажання поборотися за посаду генерального директора. Обговорюється також кандидату­ ра Степана Середи, Голови Громадської ради при Львівській ОДА. До нас звертався навіть кандидат із Запорізької області. Отже, конкурс відбудеться. ВЗ Чи враховуватиметься думка колективу під час обговорення осіб кандидатів?

— Усі три структури повинні консолідуватися й обрати свого кандидата, котрий має предста­ вити власну програму розвитку єдиного центру. Вважаю, що керувати цією організацією дуже відповідально — загальна кількість працівників сягає майже 3 тис. осіб. Перед новим керівником стоятиме безліч складних завдань і викликів, із якими доведеться боротися в умовах обмежено­ го фінансування. Відтак, мають бути чіткий план і підтримка всіх гілок влади для подальшого ефективного руху вперед. Юлія МАСЮКЕВИЧ, спеціально для «ВЗ», м. Львів

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

14 жовтня 2016 року

Б У КО В И Н А

ПЕРСПЕКТИВИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я — ЗА СІМЕЙНОЮ МЕДИЦИНОЮ Провести прийом в амбулаторії, об’їздити пацієнтів у кількох селах, поміряти тиск, оглянути хронічних хворих та ще й швидко відреагувати на термінові виклики — це далеко не повний перелік завдань, які повинен виконувати сімейний лікар у селі. Чи має він для цього ресурси? Медики самостійно шукають їх, проте потребують реформ і допомоги від держави.

(по 4 лікарі). На жаль, не були направлені медики лише до Сокирянського району. Цього року плануємо спрямувати на роботу в райони 29 молодих спеціалістів, а в 2017-му — ще 22. Це та кількість, яка попередньо вже розрахована по області відповідно до потреб.

Юрій ЛЕСЮК, заступник директора Департаменту охорони здоров’я Чернівецької ОДА

ВЗ Кілька років тому в первинній ланці охорони здоров’я відбулася реформа, після якої в невеликих селищах і селах з’явились амбулаторії та центри первинної медико-санітарної допомоги. Одночасно із цим постало питання: хто приїде сюди працювати?

— Власне, вирішувати цю проблему ми намагаємося за рахунок студентів Буковинського державного медичного університету, які навчаються за цільовими нап­равленнями. Саме цих молодих спеціалістів після закінчення інтернатури направляємо на первинну ланку — для роботи сімейними лікарями як в амбулаторіях загальної практики-сімейної медицини, так і в центрах первинної медико-санітарної допомоги. ВЗ Чи вистачає кадрів для забезпечення районів області сімейними лікарями?

— У 2015 році за цим напрямком були праце­ влаштовані 32 молоді спеціалісти. Вони розпочали роботу в медичних установах практично всіх районів Чернівецької області. Найбільше — у Сторожинецькому районі (6 лікарів), Путильському, Заставнівському та Кіцманському

ВЗ А в яких районах Чернівецької області молоді спеціалісти відмовляються працювати?

— Усі звикли до класичного стереотипу: з медичного університету випускаються хірургами, гінекологами чи неврологами. Але наразі вузька спеціалізація відходить на другий план. Пріоритет в охороні здоров’я надається саме сімейному лікарю. І ми вже відчуваємо вагому різницю між молодим спеціалістом, який закінчив інтернатуру після навчання в університеті за спеціалізацією «Сімейна медицина», та лікарем, котрий був перепрофільований із педіатра чи невролога. Нині з медичного вишу випускаються всебічно підготовлені кадри. І ті з випускників, яким держава оплачувала навчання, повинні відпрацювати три роки. Це логічно. Протягом останніх років, за моїми власними спостереженнями, отримавши місце роботи, лікарі в більшості випадків залишаються там і надовше. Найважче залучити молодих спеціалістів у віддалені від Чернівців райони. Однак там переважно молодих медиків заохочує місцева влада. Наприклад, нещодавно молодий фахівець-хірург переїхав із Кельменецького району до Сокирянського, тому що там йому надали житло. Власне, саме вирішення житлового питання — це те, чого потребують молоді фахівці найбільше. І в цьому їм назустріч іде районна влада, сільські громади. У Путилі, наприклад, є гуртожиток для медиків. Він невеликий — на 14 кімнат, проте дає змогу людям на певний час отримати якийсь прихисток. Частково проблему житла вдається вирішити за рахунок того, що випускники за цільовим нап­

равленням повертаються працювати в той район, звідки вони родом. Саме за таким принципом намагаємося розподіляти молодих спеціалістів.

альної громади для сімейних лікарів придбали «Фіат-мінівен», який витрачає 7 літрів дизпалива на 100 кілометрів. Це й економія, і комфорт.

ВЗ Ще одна проблема, з якою стикається новоспечений сімейний лікар, — мізерна зарплатня…

— Департамент охорони здоров’я не може впливати на рівень заробітної плати медиків. Зарплата є уніфікованою для всієї України. Так, молодий фахівець насправді отримує дуже мало — близько 2 тис. грн, хоча ще від початку впровадження сімейної медицини була ідея за рахунок надбавок за той чи інший напрямок роботи підвищити рівень зарплатні медикам до 8 тис. грн. Наразі, на жаль, цього механізму немає, його не вдалося запровадити.

ВЗ Що ж, на вашу думку, все-таки реально зробити вже зараз, аби цільова програма запрацювала ефективніше, а молоді лікарі погоджувалися їхати в райони не з примусу, а залюбки?

— Бачу в цій проблемі кілька складових. Передусім, це реалізація тих планів реформування галузі, які в нас є. Зокрема сімейна медицина — у пріоритеті. Амбулаторне лікування — і дешевше, і практичніше, і найбільш економічно вигідне для держави. Тому краще вкласти кош­ти в якісне лікування на первинній ланці, щоб потім зекономити на лікуванні ускладнень чи тяжких випадків у стаціонарах вторинного чи третинного рівня. Для цього, безперечно, пот­рібно змінити механізм фінансування галузі. Сімейний лікар — це універсал, який виконує чималий обсяг роботи. Доволі вже цієї ганебної практики, коли випускник медичного вишу приїжджає працювати лікарем у село, кілька годин веде прийом, а далі — займається господарст­вом, аби вижити. Лікарі повинні отримувати дос­ тойну зарплатню, інакше перспектив у галузі охорони здоров’я не буде. Другий аспект — зміцнення матеріальнотехнічної та нормативної бази закладів загальної практики-сімейної медицини. І в цьому напрямку робота ведеться постійно: затверджуються нові положення про центри первинної медико-соціальної допомоги, вводяться посади заступників головних лікарів за різними напрямками, впроваджується зв’язок сімейного лікаря з медиками вторинного і третинного рівнів (зокрема телемедицина). Усе це дасть змогу підвищити якість надання медичної допомоги й стимулюватиме роботу сімейних лікарів.

ВЗ А чи забезпечені сімейні лікарі в селах елементарним транспортом, аби виїхати на виклик до хворого?

— У центрах ПМСД, безперечно, є санітарний транспорт. Але його недостатньо. Тому в теплу пору року лікарі часто доїжджають на виклики власними велосипедами чи скутерами. У гірських районах медики послуговуються санітарними УАЗами, які вирізняються високою прохідністю, але при цьому витрачають на тих дорогах більше 30 літрів бензину на 100 кілометрів. Звісно, це дуже неекономно. На балансі деяких сільських рад є автомобілі «Опель-Комбо», закуплені ще у 2007-2010 роках. Власне, ними зараз і користуються сімейні лікарі. Ми розуміємо, що медиків у селах обов’язково потрібно забезпечити санітарним транспортом, подаємо до Міністерства охорони здоров’я відповідні запити і сподіваємося на розробку спеціальної санітарної програми. Проте наразі доводиться жити в режимі жорсткої економії, коли левова частка виділених із бюджету коштів іде на зарплатню й оплату комунальних послуг. Щоправда, маємо показовий приклад на Глибоччині. Там за кошти об’єднаної територі-

Ольга РУСНАК, спеціально для «ВЗ», м. Чернівці

КОМЕНТАР

Лівія НИКИФОР, доцент кафедри сімейної медицини Буковинського державного медичного університету

С

еред цьогорічних випускників Буковинського державного медичного університету 32 навчалися за цільовим направленням і, отримавши дипломи, поїхали працювати в райони Чернівецької області. Натомість за оновленими умовами і правилами вступу для абітурієнтів цього року цільовий прийом в усіх навчальних

закладах країни відмінено. Наразі молодих фахівців для роботи в районах Чернівецької області вистачає, бо вона невелика і в ній працює потужний та престижний медичний виш. Але проблема в тому, що наші випускники неохоче їдуть на первинну ланку. Головна причина — неналежне матеріальне забезпечення. Адже «солодка» рекламна картинка, на якій німецький сімейний лікар із білозубою посмішкою виходить з гарненького будинку та сідає в новенький «Фольксваген», розбивається об нашу реальність. Тут молодий лікар стикається з тим, що йому немає де жити, немає чим лікувати, а пацієнтам немає за що лікуватися. Окрім цього, в області є винятково румуномовні населені пункти, наприклад, Чудей, Крас-

ноїльськ Сторожинецького району, більшість сіл Герцаївського району, де досить важко працювати фахівцям, які не володіють румунською. Звісно, ті, хто вчився за цільовим направленням, не мають права відмовлятися від запропонованої роботи. Але при цьому часто стається так, що через три роки вони шукають інші місця для працевлаштування або можливість перекваліфікуватися на вузького спеціаліста (якщо всіма правдами та неправдами не зробили цього раніше). Більше того: узагалі йдуть із медицини, оскільки вважають її непрестижною і малооплачуваною. Вихід один — заповнювати вакантні посади медиками, які живуть у цих населених пунктах, вирішивши в такий спосіб проблему забезпечення житлом.

Мусимо констатувати: аби стимулювати людей до роботи, потрібно мати гроші, а для цього повинна працювати економіка держави. Це, на жаль, єдиний механізм стимулювання всіх галузей, які є в Україні, та боротьби з обігом тіньових коштів. Скільки б не писалося документів, не видавалося наказів, не проводилося реформ, поки не буде грошового наповнення — не буде результату. Тому маємо неприємний факт: протягом останніх років наша молодь масово вступає на навчання до закордонних вишів. На жаль, при цьому Україна втрачає перспективних спеціалістів. Первинна ланка, як і вся українська медицина, тримається на ентузіастах. Тож питання лише в тому, скільки ще часу зможемо так протриматися.

17

СВІТОВИЙ ДОСВІД

МЕДИЦИНА ГОНКОНГУ — ЛІДЕР СВІТОВИХ РЕЙТИНГІВ

Унікальна система охорони здоров’я окремого адміністративного району Китаю стала прик­ ладом для наслідування для інших країн.

Марина ШЕВЧЕНКО, доцент Школи охорони здоров’я Національного університету «Києво-Могилянська академія», кандидат медичних наук

Єдине, чим відрізняються державні заклади від приватних — дещо гіршим сервісом, іноді — чергами на прийом до лікаря, але за якістю наданої допомоги вони не поступаються. Іноземцям візит до державної лікарні обійдеться не набагато дешевше, ніж до приватної клініки, куди вони здебільшого й звертаються. Приватні медичні зак лади Гонконг у надають­переважно первинну (загальна практика) і вторинну медичну допомогу, а державні — ще й третинну (довгострокові госпіталізація й реабілітація). Труднощів у спілкуванні з іноземними пацієнтами в медиків Гонконгу не ви-

никає: більшість лікарів вільно розмовляють англійською. Плата за прийом у приватній клініці становить 60-250 дол. США (зазвичай у цю суму не входить вартість ліків, обстеження, лікування чи окремих процедур), за стаціонарне лікування при гострих станах — від 490 до 730 дол. США на добу (залежно від класу лікарні), за перебування у відділенні інтенсивної допомоги — 1900 дол США за добу. Тож краще «прикритися» приватною страховкою або страховкою від роботодавця, яку заз­ вичай надають іноземним громадянам.

ТАРИФИ НА МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ДЛЯ ГРОМАДЯН, ЯКІ МАЮТЬ ІДЕНТИФІКАЦІЙНУ КАРТКУ

МЕДИЧНІ ПОСЛУГИ

Гонконзьке диво За даними агентства Bloomberg, у рейтингу систем охорони здоров’я, де враховувалися такі показники, як середня тривалість життя, державні витрати на охорону здоров’я (частка ВВП) на душу населення і вартість медичних послуг, Гонконг посів перше місце серед 50 країн світу. Загальні видатки на охорону здоров’я в Гонконзі становлять 5,4% від ВВП, державні витрати на охорону здоров’я — понад 47% від загального фінансування цієї сфери. До речі, за період 2007-2012 років держава збільшила видатки на охорону здоров’я на 40%! До того ж, вона субсидує значну частку медичних послуг, аби зробити їх доступними для неплатоспроможних громадян (пенсіонерів чи осіб, які через хворобу втратили здатність працювати).

Державна і приватна медицина — на вибір У Гонконзі — змішана медична інфраструктура: наприкінці 2015 року там функціонувало 42 державні лікарні (усього майже 28 тис. ліжок) і 11 приватних (понад 4 тис.). Крім того, медичну допомогу надавали 59 лікарень сестринського догляду (ще майже 5,5 тис. ліжок). Амбулаторна допомога сконцент­ рована у 73 загальних і 47 спеціалізованих поліклініках. До державних лікарень найчастіше звертаються громадяни, які користуються певними пільгами (знижками) на лікування. Щоб їх отримати, необхідно мати ідентифікаційну картку мешканця Гонконгу. Інакше доведеться платити за такими самими тарифами, що й у приватних клініках. Наприк­лад, терміновий виїзд лікаря для власника картки обійдеться в 13 дол. США, у разі її відсутності — у понад 65 (хоча ці витрати покриваються приватною страховкою). Утім, коли пацієнт неспроможний сплатити таку суму, йому можуть надати послугу безкоштовно. Так само безоплатно лікують хворих на туберкульоз, венеричні захворювання, жінок і дітей, вагітних і породіль. Крім того, безкоштовною є й програма імунізації дітей.

18

Виклик екстреної медичної допомоги, дол.

13

Стаціонарне лікування (гострий стан), дол.

6,5 — вступний внесок + 13 щодоби

Стаціонарне лікування хронічних станів, дол.

8,8 щодоби

Візит до спеціаліста, дол.

13 — первинне відвідування, 8 — повторне, 1,5 — виписка лікувального закладу

Гемодіаліз, (одна процедура), дол.

10

ОКРЕМІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ФІНАНСУВАННЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ГОНКОНГУ НАЙМЕНУВАННЯ Очікувана тривалість життя при народженні, років (2015 рік)

ПОКАЗНИК обидві статі

83,9

чоловіки

81,2

жінки

87,3

Малюкова смертність, на 1 тис. народжених живими (2012 рік)

1,3

Материнська смертність, на 100 тис. народжених живими (2012 рік)

1,6

Частка населення, що має постійний доступ до якісних джерел води, %

100

Частка населення, що має постійний доступ до якісних санітарно-гігієнічних умов, %

99 обидві статі

Частка дорослих, які палять щодня, %

Ожиріння (ІМТ >23 кг/см2), %

чоловіки

10 17,5

жінки

3,2

обидві статі

49,6

чоловіки

29,5

жінки

39,0

Загальні витрати на охорону здоров’я, млн гонконзьких доларів (2012-2013 роки)

112,144

Загальні витрати на охорону здоров’я, % від ВВП (2012 рік)

5,4

Державні витрати на охорону здоров’я, відсоток від загальних витрат (2012-2013 роки)

33,3

Кількість лікувальних закладів на 1 тис. населення

0,62

Кількість ліжок у державних лікарнях на 1 тис. населення

4,75

Середня кількість амбулаторних відвідувань у рік із розрахунку на одного мешканця

3,3

Число лікарів на 1 тис. населення

1,81

Кількість медичних сестер на 1 тис. населення

5,84

Число акушерок на 1 тис. населення

0,66

Джерело: дані Департаменту охорони здоров’я Гонконгу, 2016 рік

«Кругообіг» медичних кадрів Утім, долучитися до Гонконзького медичного дива прагнуть не лише пацієнти, а й лікарі з країн Європи (на кажучи вже про китайських медиків), котрі також отримали сертифікати у США. Тим більше, що їх послуги коштують у кілька разів дорожче, навіть якщо вони працюють у державних закладах (там є окремі кабінети для прийому таких спеціалістів).«Кругообіг» кадрів створюють і студенти медичних факультетів Китайського та Гонконзького університетів, котрі проходять практику в державних лікарнях, тож лікарі там постійно змінюються. Але це не відлякує відвідувачів. Їх більше насторожує поведінка лікарів приватних клінік, які в гонитві за прибутком часто призначають зайві процедури та ліки. У цілому в системі охорони здоров’я Гонконгу передбачений 1 лікар на 534 мешканці, у ній також працюють фахівці з китайської медицини (ліцензовані) — 1 на 1030 осіб. Один стоматолог обслуговує трохи більше 3 тис. осіб, зубний лікар — понад 18 тис., лікар-лаборант — понад 2 тис. населення. Є й такі фахівці, як терапевти — один на понад 4 тис. осіб, фізіотерапевти — один на понад 2,5 тис., оптометристи — один на 3,4 тис., рентгенологи — один на 3,4 населення (дані Health Facts of Hong Kong, 2016).

Пріоритети управління й обслуговування За формування стратегічної політики та розподіл ресурсів для функціонування служб охорони здоров’я відповідає Бюро харчових продуктів і здоров’я Уряду Гонконгу (Food and Health Bureau). Йому підпорядковуються Департамент охорони здоров’я, котрий забезпечує управління системою громадського здоров’я, та Управління лікарнями (Hospital Authority), що контролює надання медичної допомоги в державних лікарнях, загальних і спеціалізованих поліклініках. Основними задекларованими цінностями в управлінні медичною сферою є професіоналізм, постійне удосконалення, підзвітність і пацієнто-орієнтованість (надання медичної допомоги кожному жителю Гонконгу протягом усього життя, незалежно від рівня його доходів і соціально-економічного статусу). Надання первинної медичної допомоги на рівні громад також курує Управління лікарнями (медичний простір Гонконгу поділено на 7 кластерів, до яких входять кілька територіальних округів). При цьому особливу увагу приділяють доступності медичних послуг для людей похилого віку, осіб з низьким рівнем доходів, а також пацієнтів із хронічними зах­ ворюваннями. Оскільки останні потребують регулярного нагляду лікарів, кожне наступне відвідування ними закладу планується після консультації фахівця. До того ж, мультидисциплінарні команди лікарів оцінюють ризики для здоров’я таких хворих і визначають тактику догляду за пацієнтами, наприклад, із цукровим діабетом чи артеріальною гіпертензією. Передбачено цільові послуги (лікування, сестринський догляд, послуги фізіотерапевтів і фармацевтів) для хронічних хворих. Час відвіду­в ання лікаря пацієнти можуть резервувати по телефону (як і домовитися про послуги медичних сестер, наприклад, про знеболювання при онкологічних хворобах). Зазвичай поліклініки Гонконгу відкриті для пацієнтів із 7.30 ранку, деякі з них працюють у вечірні години, у вихідні та святкові дні. Щоб звернутися по спеціалізовану амбулаторну допомогу (за

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

СВІТОВИЙ ДОСВІД

14 жовтня 2016 року

винятком екстрених випадків), громадяни Гонконгу повинні отримати направлення на консультацію до вузького спеціаліста від лікаря загальної амбулаторної клініки або приватного сімейного лікаря. Запис на прийом (навіть на підставі направлення) здійснюється лише за наявності посвідчення особи й інформації про місце проживання. Хоча процедура звернення до спеціалізованих клінік останнім часом демократизується. Наприклад, з вересня цього року мешканці Гонконгу можуть записатися на консультацію до офтальмолога, отоларинголога, гінеколога, нейрохірурга й ортопеда-травматолога через мобільний додаток BookHA зі смартфону.

проблем, духовна підтримка. Одна лікарня (Siu Lam Hospital) забезпечує інтегровану допомогу пацієнтам з тяжкою розумовою відсталістю та їх реабілітацію. Останнім часом кількість ліжок у ній зросла з 200 до 500. Спеціалізована команда фахівців надає медичні і реабілітаційні послуги з метою підвищити якість життя таких пацієнтів, розширити їх можливості із самообслуговування, а також здійснює лікування супутніх загальних чи психічних захворювань, догляд за хворими, проводить фізіотерапевтичні процедури, трудотерапію, соціальне обслуговування і навчання пацієнтів, надає їм протезні й ортопедичні послуги.

Увага — для всіх

Авторитет Беверіджа

У структурі поліклінік Гонконгу створено денні геріатричні й психіатричні відділення, де забезпечується постійний догляд за людьми літнього віку та психічно хворими. На рівні громад також поширені послуги довготривалого сестринського догляду і реабілітації (зокрема психологічної) таких пацієнтів. Окремо існують служби та центри, які консультують курців, допомагаючи їм позбутися шкідливої звички, у тому числі методом нікотинової замісної терапії, а також шляхом надання необхідної інформації та порад родичам і друзям курців. У 16 лікарнях Гонконгу створено відділення паліативної допомоги, де хворі отримують міждисциплінарні послуги: паліативний догляд з акцентом на контроль симптомів, психологічне консультування та підтримка пацієнтів і їх родин, вирішення соціальних

У Гонконзі збереглася беверіджська модель охорони здоров’я: населення країни відмовилося змінювати її навіть після повернення до складу КНР. Медичні послуги державного сектора охорони здоров’я значною мірою субсидуються державою, її кошти покривають близько 97% вартості стаціонарного лікування і 84% амбулаторного. Послуги громадського здоров’я і профілактика захворювань, зокрема імунопрофілактика, є взагалі безкоштовними. Приватний сектор охорони здоров’я фінансується переважно за рахунок платежів домогосподарств (70%), коштів приватного страхування (11%) і роботодавців (15%). Тож медична галузь суворо регулюється державою. В її основі — муніципальна медицина (муніципальні госпіталі виконують 90% усіх медичних процедур і оперативних втручань).

Здавалося б, хто платить, той і замовляє музику. Та дивина — уряд Гонконгу радиться із суспільством, як йому реформувати систему охорони здоров’я (так відбувалося у 1993, 1997 і 2001 роках). Зокрема уряд представив громаді свій проект запровадження обов’язкового медичного страхування. Він передбачав нарахування щомісячного збору з кожного жителя Гонконгу в розмірі від 26 до 39 дол. США. Цього було б достатньо для покриття вартості базових медичних послуг і консультацій у госпіталях та спеціалізованих клініках. Такий порядок гарантував би точність планування видатків на охорону здоров’я і перекладав би частину ризиків оплати лікування громадян похилого та літнього віку на молодих, переважно здорових людей. До того ж, цей страховий збір був би дещо нижчим, ніж у разі добровільного страхування. Однак населення Гонконгу сприйняло таку ініціативу вкрай насторожено, й один з парламентарів заявив: «Змушувати людину купувати страховку суперечить звичаям Гонконгу».

Реформи — на замовлення? Як наслідок, уряд урахував позицію громади і розробив нову схему добровільного медичного страхування — вона складатиметься з накопичувальної та страхової частин. Натомість 6,5 млрд дол. США, котрі планувалося витратити на проведення реформи системи охорони здоров’я, будуть використані для субсидування громадян, які хочуть придбати медичні поліси на відкритому страховому ринку. Річ у тому, що понад півтора мільйона

гонконгців мають приватні медичні страховки. Однак страхові компанії дуже часто відмовляються від невигідних клієнтів — людей літнього віку та хронічних хворих. Саме на них і розраховане субсидування. Крім того, в обмін на збільшення клієнтської бази страховим компаніям доведеться погодитися з певними обмеженнями і правилами, спрямованими на захист інтересів громадян. Наприклад, вони не матимуть права відмовити в укладенні страхових контрактів людям з уже виявленими хворобами, хоча зможуть, як і раніше, утримувати з таких клієнтів вищі страхові збори. Основну роль у наданні медичних послуг малозабезпеченим верствам населення, як і раніше, відіграватиме Управління лікарнями. Тема реформування системи охорони здоров’я Гонконгу обговорюється з березня 2008 року, однак і досі уряд не знайшов ключика до серця гонконгців, тобто не виробив чіткого рішення, якими мають бути ці зміни, щоб і державі були на користь, і громадянам — до душі. Я к в а р іа н т п р о п о н у є т ь с я з а м і с т ь обов’язкового медичного страхування зап­ ровадити механізм персонального медичного резерву: усе працююче населення зобов’яжуть накопичувати 3-5% щомісячного доходу на придбання медичної страховки. Утім, не перевелися в Гонконзі самаряни. Фонд самарян, створений в 1950 році за рішенням Законодавчої ради Гонконгу, надає фінансову допомогу нужденним, які відповідають певним клінічним критеріям і пройшли відповідну перевірку статків.

19

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

ДЕ ЛАСІ: НЕ ПЛУТАЙТЕ МЕДИЦИНУ З КОМЕРЦІЄЮ! Один з найвідоміших у світі хірургів, новатор Антоніо Де Ласі першим видалив жовчний міхур через рот, а згодом започаткував низку інших високотехнологічних операцій.

Olympus зробив на нього ставку і саме з ним розробляє нові технології для операційних, які потім зможуть використовувати інші хірурги. Де Ласі уважно дивиться в очі пацієнту та не любить перекладачів, які заважають йому його «почути». А ще він упевнений: доступ до кращої медицини і останніх технологій має бути вільним для всіх.

Антоніо Де ЛАСІ, піонер NOTES-хірургії та хірургії діабету (Іспанія, Барселона)

ВЗ Як ви, не маючи батьків-лікарів, зважилися на вибір цієї професії?

— Скільки себе пам’ятаю, на питання, ким я хочу стати, завжди відповідав — хірургом! Саме хірургом, а не лікарем. Усіх лякають історії про те, як я у сім років шив курей. Усе життя був бунтівником, тому птахів брав без дозволу. Мамі ідея, що я можу стати лікарем, імпонувала, тому тягати курей мені не забороняли. Але прецедента в родині, дійсно, не було: лише далекий родич у Мадриді, якого я ніколи не бачив, працював лікарем. Отже, ніхто мене нікуди не направляв і не надихав. ВЗ До речі, про коріння: звідки у вас блакитні очі та благородне прізвище з префіксом «Де»?

— Кажуть, рід наш бере початок від норманів, які, до речі, не тільки з курми вдало розправлялися! Тоді прізвище ще не мало префіксу. Свого часу нормани переправилися в Ірландію і, коли облаштувалися, прізвище моїх предків стало звучати на англосакський манер: «Lacy». Згодом у католиків в Ірландії виникли невеликі «проблеми» з протестантами. І багато хто з клану Де Ласі емігрував до США, Австралії, Іспанії. Я народився на Майорці. Цей острів — справжній смарагд Середземномор’я. Але окрім краси і затишку в Майорки є одна велика перевага перед іншими курортними островами: висококласні госпіталі та фахівці. Якщо трапиться крововилив у мозок, там терміново зроблять усі дослідження, зокрема й МРТ, а за пот­реби проведуть і ендоваскулярну операцію, і кліпування аневризми.

20

ВЗ Але медичного університету на Майорці немає…

— Після шкільних випускних іспитів подав документи на медичний факультет Мадридського університету. Оскільки у Мадриді жив малознайомий, але все ж таки рідний дядьколікар, батько порадив їхати вчитися саме туди. Але от халепа: у ті часи ще не існувало політики щодо заглиблення в рідну мову, і наз­ви двох найбільших клінічних госпіталів Мад­рида і Барселони звучали однаково: Hospital Cl nic. Листоноша вирішив, що це госпіталь у Барселоні, й випадково відправив мій запит туди. Коли мені прийшла позитивна відповідь з Барселони — це був, звичайно, сюрприз. ВЗ Тобто ви опинилися в улюбленому Hospital Cl nic, у якому досі працюєте і викладаєте, помилково?

— Саме так! Але це ще не все: приятель відвіз мене не на ту кафедру, про яку ми домовлялися. Так я почав зай­ матися загальною хірургією замість травматології. Загалом, через неуважність двох сеньйорів я, як виявилося, гарно влаштувався. ВЗ Що скажете про сьогоднішню підготовку лікарів на медичному факультеті та в резидентурі?

— Рівень підготовки студентів на медичному факультеті Барселонського університету високий, особливо відтоді, як деканом став Франческ Карделлак: він сам надзвичайно талановитий лікар. Хоча, по-моєму, з балами для вступу — перебір! Це ж терор: пот­рібно набрати 13 з лишком балів із 14 можливих. Звичайно, така вимогливість — це добре. Але, з іншого боку, я бачив у житті видатних лікарів (тепер уже літнього віку), які б ніко-

«

ли не змогли здобути таку кількість балів. Зв’язок між дослідженнями, вик­ладанням і практикою в університеті налагоджено відмінно. Але все одно є куди рости. Можна, наприк­лад, поліпшити організацію: зараз даєш студентам завдання у Віртуальному Кампусі, передбачаючи, що вони відповідально все там продивляться. Але це ж не завжди так, і читають часто по діагоналі. Проте вчитися й отримувати високі оцінки на медичному факультеті важче, ніж на будь-якому іншому. А завдяки системі MIR можемо пишатися дійсно багатьма речами... До речі, наш вступний іспит на спеціалізацію MIR, котрий вважається найбільш «драконівським» у всьому світі, я особисто складав тричі! ВЗ Як таке може бути?

— Уперше, с к ла вши вс т у пний іспит MIR, не набрав достатньо балів, щоб мати можливість проходити спеціалізацію в Hospital Cl nic. Отримав місце для резидентури в іншому найбільшому державному університетському госпіталі Барселони, але відмовився від нього — не цього я хотів. Це автоматично означало, що іспит мені доведеться складати заново. Наступного року я із цим упорався й отримав те, чого прагнув. Але мене забрали до армії… При цьому за мною зберігався мій порядковий номер, але не місце. Коли я повернувся, воно було зайняте. От я і вирішив складати іспит утретє, і тоді вже бажане місце не вислизнуло з моїх рук. ВЗ Максималізм і завзятість притаманні вам в усьому?

— Саме так. Дуже «майорські», до речі, риси. Я, чесно кажучи, ще й до

СПРАВЖНІЙ ХІРУРГ ВІДПОВІДАЄ ЗА ПРООПЕРОВАНОГО ПАЦІЄНТА 24 ГОДИНИ НА ДОБУ. ВІН НЕ МАЄ ПРАВА НЕ ВЗЯТИ СЛУХАВКИ, ТОМУ ЩО ВИРІШИВ ПОЇХАТИ ВІДПОЧИТИ НА ВИХІДНІ. НЕ МЕНШ ВАЖЛИВА ЛЮДИНА — МЕДСЕСТРА, АДЖЕ ВОНА З ПАЦІЄНТОМ — ЦІЛОДОБОВО

«

MIR активно працював. Не офіційно, правда, а так, на підхваті у кращих хірургів. Згодом завдяки чудовому регламенту, прийнятому в нашому госпіталі, мене відправили на тривале стажування до США. Причому це нав­чання оплачувалося університетом дуже щедро, тому жив я у Штатах, як король. ВЗ Порівняйте клініки США та Барселони.

— Кращі клініки США, на кшталт Онкологічного центру ім. М. Д. Андерсона, — це зовсім не те саме, що американська медицина загалом. Так само, не треба ототожнювати з медициною Іспанії і кращі центри Барселони — хоча тут цей розрив менш глобальний, і навіть не дуже відомі клініки гарно оснащені. Якщо порівняти кращі центри обох країн, то можна побачити: за показниками якості вони майже не відрізняються, а ось організаційний процес у госпіталях США налагоджений краще, ніж у нас. Починаючи з того, наскільки ефективно працює помічник лікаря і який обсяг роботи віна виконує, й закінчуючи тим, що ці центри отримують нез­рівнянно більше фінансування... Ніде в Європі я не бачив такої системи благодійності на медичні та дослідницькі програми, як у США! І це жах ливо. Держава повин­н а стимулювати багатих людей вкладати гроші в такі проекти. Я дуже пишаюс я дру жбою з абсолютно приголомш­л ивою жінкою — Естер Кополовець. У моїй практиці вона першою пожерт ву ва ла нашом у госпіталю ні багато ні мало 15 млн Євро на дос­лідження. Або інша людина, дружбою із якою я теж тішуся, — Пера Світ, що на ці самі цілі дав близько 120-130 млн Євро. Але це винятки. Одного разу я оперував дуже відому особу, усе пройшло чудово, і пацієнт залишився задоволений. Я вирішив зателефонувати Естер Кополовець та попросити дружньої поради: чи можна залучити цю людину до благодійних програм? Естер тоді з мене посміялася і сказала: «Ти, мабуть, не розумієш, чому багаті стають багатими? Просто вони міцно тримаються за свої гроші». Вона була права. Тому потрібно змінювати державну політику щодо згаданого питання! У зв’язку із цим мені хочеться поділитися ще ось якою думкою: усі мають право їсти ікру, але не всі можуть. Проте в медицині ікру повинні їсти всі. Тобто доступ до кращої медицини і останніх технологій має бути вільним для кожного: не важливо, багатий ти чи жебрак. Але з точки зору хірургії в нас більше немає приводів заздрити США, і це підтверджують опубліковані показники.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

14 жовтня 2016 року

Також наша медицина — людяніша порівняно із цією галуззю США, яка наскрізь комерціалізована. Нещодавно з одного з кращих центрів Америки повернулася моя аспірантка і розповіла про сцену, свідком якої їй неодноразово доводилося бути: приходить, скажімо, пацієнт до хірурга і просить зробити йому шунтування шлунка — хірургію ожиріння. І лікар тут же погоджується! Незалежно від того, є показання до операції чи немає, мовляв, бажання клієнта — закон. ВЗ Скільки операцій ви робите на рік?

— Близько 1000. З них приблизно 120 з приводу раку шлунка або стравоходу, близько 700 — раку товстої кишки, решта — метаболічні. Спектр нашої діяльності дуже широкий: починаючи від найпередовіших методик, що тільки-но з’являються у світі, і закінчуючи, наприклад, використанням гіпертермії, за якої високі дози хіміотерапевтичних препаратів уводяться при 43 °С. Усе це комбінується зі стереотаксичною терапією і хірургією. Саме завдяки такому комплексному підходу досягаємо високих результатів. До того ж, ми іще й працюємо у зв’язці. І звідси — зразкові для світового рівня результати і показники виживаності: приблизно на 10 пунктів вищі, ніж в інших відомих госпіталях. Вони і є найкращим свідченням того, що все робиться так, як повинно. На жаль, у багатьох куточках світу онкологічний пацієнт, потрапивши до хірурга, так і залишається у віданні хірургії! Я навіть хочу книгу написати і назвати її «Дорогі Хірурги». З іронією, звичайно. Тому що в нашого брата хірурга є тенденція вважати себе Богом. Узагалі, «его» хірургів перевершує тільки «его» акторів... ВЗ Ви, звичайно, відомі передусім як віртуозний хірург у всіх лапароскопічних методиках. Під вашим керівництвом розвивається багато технологій…

— Я пристрасний прихильник NOTES — операцій через природні отвори. Наприклад, мені вдалося вперше у світі видалити жовчний міхур через рот, товсту кишку через відхідник. При цьому рани та крововтрати мінімальні, пацієнт взагалі не потрапляє в реанімацію, а на третій-четвертий день може повернутися додому. У цьому — увесь сенс. Узагалі про естетику в цей момент думаю найменше, куди більше — про післяопераційні ускладнення або біль. Звичайно, госпіталем гуляє жарт, що за бажання Де Ласі зможе видалити пухлину з ока через зад­ній прохід... Такі цинічні хірургічні жарти. Але я дійсно щирий прихильник нових технологій, нових операційних та інструментів, невпинного розвитку. Тому, наприклад, став одним із співзасновників AIS Channel — платформи в інтернеті, куди вик­ ладаються найцікавіші новини для фахівців з усього світу і де хірурги можуть подивитися запис операцій кращих із них та повчитися. Це така собі інтерактивна платформа обміну знаннями. Мені здається, що це важлива річ. Не всі ж хірурги можуть виїжджати на навчання у Штати або до нас у госпіталь. ВЗ Ви досягли абсолютно приголомшливих результатів у хірургії цукрового діабету 2-го типу. Завдяки чому?

вання може виявитися ефективним, але знову ж таки за наявності в пацієнта показань. І коли воно виконане в тому госпіталі, у якому є аудійовані результати й експертна команда. Відбір кандидатів на операцію має принципове значення. Зараз при хірургії цукрового діабету 2-го типу «мода» саме на цю операцію. Тим часом, ми ж знаємо, що вона може бути рекомендована тільки 25% пацієнтів, які звертаються із цією проблемою. Не можна оперувати всіх, хто хоче, — це не медицина, а комерція. А в комерції, чесно кажучи, є більш гідні способи заробляння грошей. Велике значення має досвід всієї команди госпіталю, котра займатиметься пацієнтом. У мене жахлива репутація серед персоналу: кажуть, моя патологічна вимогливість не знає меж. Проте моя команда витримує цей ритм, і чіткість роботи — невід’ємна для мене частина успіху. ВЗ Наскільки важливий післяопераційний період?

— Справжній хірург відповідає за прооперованого пацієнта 24 години на добу. Він не має права не взяти слухавки, тому що вирішив поїхати відпочити на вихідні. Не менш важлива людина — медсестра, адже вона з пацієнтом — цілодобово. Наведу прик­ лад: яка найчастіша причина смерті хворого після шунтування шлунка? Розбіжність швів між шлунком і кишечником. І кваліфікована медсестра за певними ознаками спроможна запідозрити це в перші години. Якщо лікар відвідуватиме пацієнта регулярно, а хороша медсестра виконуватиме свою роботу — смертність при хірургії ожиріння дорівнюватиме нулю.

У своїй стихії

«

Виконання операції з використанням робота-хірурга Да Вінчі

СПЕКТР НАШОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДУЖЕ ШИРОКИЙ: ПОЧИНАЮЧИ ВІД НАЙПЕРЕДОВІШИХ МЕТОДИК, ЩО ТІЛЬКИ-НО З’ЯВЛЯЮТЬСЯ У СВІТІ, І ЗАКІНЧУЮЧИ, НАПРИКЛАД, ВИКОРИСТАННЯМ ГІПЕРТЕРМІЇ, ЗА ЯКОЇ ВИСОКІ ДОЗИ ХІМІОТЕРАПЕВТИЧНИХ ПРЕПАРАТІВ УВОДЯТЬСЯ ПРИ 43 °С. УСЕ ЦЕ КОМБІНУЄТЬСЯ ЗІ СТЕРЕОТАКСИЧНОЮ ТЕРАПІЄЮ І ХІРУРГІЄЮ

«

— Насправді хірургія ожиріння — навіть шунтування — не така вже й складна операція. Триває всього хвилин 50. Що важливо? По-перше, виваженість і чесність. Не можна оперувати пацієнта за тією методикою, яка не дасть ефективного і довготривалого результату. Наприклад, кілька років

тому був бум на установку «рукава» або балона, зараз спостерігається ажіотаж з приводу ще однієї ендоскопічної методики. Хоча доказова медицина стверджує: жодна із цих методик, які, звичайно, пацієнтам здаються привабливими за рахунок простоти, не дає хороших результатів. Шунту-

ВЗ Як ви спілкуєтеся з пацієнтами в найважчих ситуаціях?

— Одна з найважливіших рис хорошого лікаря — здатність знайти підхід до людини. Слід щохвилини пам’ятати: пацієнт наляканий, невпевнений, незважаючи на те, що перечитав в інтернеті купу матеріалів. Тут неприпустимо бути неуважним. Я завжди кажу студентам: ви повинні дивитися в очі хворого, а не в монітор комп’ютера. Так, потрібно робити позначки в комп’ютері, але ні на хвилину не можна втрачати візуального контакту з пацієнтом. Ви повинні активно спілкуватися і щиро цікавитися іншою людиною. У мене є дві собаки. В однієї з дитинства такий панічний страх перед звуком сирени швидкої допомоги, що вона починає несамовито вити, і заспокоїти її можна одним-єдиним способом: поклавши на неї руку. Так ось, вибачте за порівняння, але людям теж потрібно у важкій ситуації відчувати руку на плечі. І не просто метафорично, а цілком фізично. Я, наприклад, упевнений, що пацієнтів треба торкатися. Потрібно не лише переконати людину, що ти вмілий пан зі скальпелем, а й дати їй відчути людське тепло, котре іде від вас. Тобто хірург повинен бути людяним, чесним і водночас технічно віртуозним. Якщо в одній людині все це не поєднується, шукайте геніального хірурга і ще когось, хто триматиме руку на вашому плечі... Ольга СОЛОВЙОВА, спеціально для «ВЗ»

21

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

СУБКЛІНІЧНИЙ ГІПОТИРЕОЗ

СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ Підвищений інтерес до субклінічного гіпотиреозу викликаний тим, що його поширеність набагато вища, ніж маніфестної форми цього захворювання. Нині патологію, безумовно, можна вважати хворобою, а не лабораторним феноменом. Накопичені наукові дані з кожним роком розширюють показання до призначення замісної терапії таким хворим.

Епідеміологія і етіологія СКГТ Субклінічний гіпотиреоз (СКГТ) — це стан, що характеризується підвищеним рівнем тиреотропного гормону (ТТГ) і нормальним вмістом тиреоїдних гормонів (Т 3 і Т4). Між тиреоїдними гормонами та ТТГ існує зворотний негативний зв’язок. І тут постає питання: як за нормального рівня тиреоїдних гормонів відбувається розгальмовування ТТГ і підвищується його вміст у крові? За даними S. Andersen et al., діапазон зміни індивідуального рівня Т4 вужчий, аніж у загальній популяції. Тому відхилення від індивідуальної норми, навіть якщо воно відбувається в межах референтних значень, проявляється вираженим підвищенням рівня ТТГ. Поширеність СКГТ, за різними даними, становить 4-15%. У Вікгемському дослідженні (Велика Британія), у якому брали участь 2779 осіб, зафіксовано більшу поширеність і СКГТ, і маніфестного гіпотиреозу в жінок — 8% (у чоловіків — 3,5%). Згідно з результатами Колорадського дослідження (США), до якого було включено 25 686 пацієнтів, поширеність СКГТ без поділу за статтю становила 9,5%, а в іншому американському дослідженні (NHANES III) СКТГ виявили у 4,5% із 16 тис. обстежених. Причиною СКГТ у більшості випадків є аутоімунний тиреоїдит. Однак можливі й інші фактори підвищення рівня ТТГ, причому в деяких хворих зміни мають зворотний характер, і відбувається повне відновлення функції щитоподібної залози. До таких чинників належать підгострий і безсимптомний тирео­ їдит, період одужання після тяжких захворювань. Крім того, деякі лікарські препарати можуть змінювати фу нк ці ю щ и топодібної за лози, спричиняючи розвиток субклініч-

22

ного або маніфестного гіпотиреозу. До них належать препарати літію, що порушують секрецію тиреоїдних гормонів, і аміодарон, вплив якого на щитоподібну залозу є різноплановим, але СКГТ розвивається вна­ с­л ідок лікарського тиреоїдиту. Крім цього, у дослідженнях було показано, що на рівень ТТГ впливають вік хворого (понад 80 років), ожиріння і деякі стани, які порушують циркадний ритм (нічна робота, деп­ ресія, тривожний розлад). У дос­ лідженні NHANES III медіана ТТГ для віку 20-29 років становила 1,26 (0,4-3,56) МО/л, що в основному відповідає прийнятим нормальним значенням, тоді як для віку ≥80 років — 1,9 (0,33-7,5) МО/л. Дані про взаємозв’язок рівня ТТГ й індексу маси тіла (ІМТ) суперечливі. Чіткої залежності маси тіла від рівня ТТГ не доведено. Рандомізовані дослід­ ження щодо впливу замісної терапії левотироксином натрію на ІМТ не проводились. Але зворотна залежність рівня ТТГ від ІМТ доведена в багатьох дослідженнях. I. Janssen продемонстрував зниження вмісту ТТГ до нормальних показників у 87% хворих на СКГТ й ожиріння ІІІ ступеня після баріатричної операції. Подібний результат отримали Y. Abu-Ghanem et al., але тільки в пацієнтів з ожирінням і нормаль-

«

ною тиреоїдною функцією. У разі зменшення ІМТ після поздовжньої резекції шлунка з 42,4 до 32,5 кг/м2 спостерігали зниження рівня ТТГ у межах референсного інтервалу без зміни рівня вільного Т4.

Прогресування СКГТ у маніфестний гіпотиреоз Оскільки СКГТ можна розглядати як початкову фазу маніфестного гіпотиреозу, цікавим є питання про швидкість зниження функції щитоподібної залози й прогресування СКГТ до маніфестного. У Вікгемському дослідженні встановлено, що швидкість такого прогресування залежить від наявності антитиреоїдних антитіл. За умови підвищеного рівня ТТГ, але нормального титру антитіл до тиреопероксидази (ТПО) маніфестний гіпотиреоз розвинувся у 33% випадків за 20 років спостереження. У разі поєднання підвищеного рівня ТТГ і високого титру антитіл до ТПО швидкість прогресування становила 4,5% на рік, і через 20 років спостереження маніфестний гіпотиреоз було діагностовано у 55% хворих. Крім наявності антитіл швидкість прогресування СКГТ у маніфестний залежить від вихідного рівня ТТГ під час первинного обстеження. Так, G. Huber показав: за початкового

У ПАЦІЄНТІВ ЛІТНЬОГО ТА СТАРЕЧОГО ВІКУ ВАРТО ДОТРИМУВАТИСЯ ВИЧІКУВАЛЬНОЇ ТАКТИКИ, ОСКІЛЬКИ НЕМАЄ ДАНИХ, ЯКІ ДОВОДЯТЬ ПОЗИТИВНИЙ ВПЛИВ ЗАМІСНОЇ ТЕРАПІЇ НА ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ В ЦІЄЇ КАТЕГОРІЇ ОСІБ

«

рівня ТТГ >12 МО/л понад 75% жінок протягом 10 років перейшли в групу маніфестного гіпотиреозу, тоді як у разі вихідного підвищення вмісту ТТГ до 6 МО/л рівень тиреоїдних гормонів зберігався в межах нормальних величин. Отже, підвищений титр антитиреоїдних антитіл і вихідний рівень ТТГ >10 МО/л є факторами ризику прискореного прогресування СКГТ у маніфестний гіпотиреоз.

Клінічні прояви СКГТ Відповідно до назви, СКГТ не передбачає наявності клінічних симптомів у хворого. Однак, з огляду на неспецифічність і численність проявів гіпотиреозу, варто зазначити, що ті чи інші з них все-таки можна виявити. Якщо прийняти гіпотезу, що рівень ТТГ підвищується внас­л ідок зниження вмісту тиреоїдних гормонів до показника нижче «індивідуальної норми», то у хворих можуть бути симптоми гіпотиреозу. Але в такому випадку це не субклінічний, а виражений гіпотиреоз, критерії якого поки не вписуються в прийняті стандарти. Зокрема, у Колорадському дослідженні було встановлено, що такі симптоми, як сухість шкіри, стомлюваність, збільшення маси тіла, набряки обличчя, погана переносимість холоду, погіршення пам’яті, часто трапляються у пацієнтів із СКГТ. Тобто, з огляду на це, використання в назві захворювання терміну «субклінічний» не зов­ сім обґрунтоване. У зв’язку із цим W. M. Wier­­singa запропонував виділяти І ступінь гіпотиреозу замість субклінічного. При СКГТ в молодих характерні симптоми легше віднести до проявів гіпотиреозу, аніж у пацієнтів літнього віку, у яких навіть вікові ознаки «симу­л юють» клініку гіпотиреозу (загальна слабкість, млявість, сухість шкіри тощо).

СКГТ і серцево-судинна система Особливий інтерес викликає вплив СКГТ на розвиток і перебіг серцево-судинних захворювань (ССЗ). Результати окремих дос лі джень щодо впливу СКГТ на ліпідний профіль суперечливі. Однак метааналіз підтвердив зв’язок між рівнями ТТГ і холестерину, причому підвищення вмісту ТТГ супроводжується збільшенням кількості атерогенних

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

14 жовтня 2016 року

фракцій ліпідів, що обумовлює розвиток і прогресування атеросклерозу. Призначення замісної терапії при СКГТ сприяє зниженню рівня ліпідів на 5-7%, що своєю чергою суп­роводжується зниженням ризику серцево-судинних подій на 15%. Протягом останніх 10 років були опубліковані результати кількох досліджень, які продемонстрували асоціацію СКГТ і серцево-судинних подій, включаючи серцево-судинну смертність. У метааналізі N. Rodondi, що об’єднав дані понад 55 тис. хворих, виявлено кореляцію ризику ССЗ і смертності з рівнем ТТГ. Він підвищувався у хворих з рівнем ТТГ >7 МО/л. Причому за умови значення ТТГ 10-19,9 МО/л ризик розвитку ССЗ був збільшений в 1,89 разу, а ризик серцевосудинної смертності — в 1,58 разу. С. McQuade виявив залежність ризику серцево-судинних подій не тільки від ступеня підвищення ТТГ, а й від віку хворого. За даними його дослідження, у групі пацієнтів із СКГТ і маніфестним гіпотиреозом серцевосудинні події виникали статистично частіше, причому відмінності від групи контролю були виявлені тільки у хворих віком до 65 років. Таким чином, на цей момент накопичено досить багато доказів негативного впливу СКГТ на серцево-судинну систему і збільшення смертності від серцево-судинних подій у пацієнтів з підвищеним рівнем ТТГ. З іншого боку, недостатньо даних про позитивний вплив замісної терапії на смертність. S. Razvi в проспективному дослідженні виявив зниження ризику серцево-судинних подій у групі відносно молодих хворих із СКГТ після призначення такого лікування. За допомогою інструментальних методів обстеження пацієнтів із СКГТ визначено взаємозв’язок підвищеного рівня ТТГ і діастолічної дисфункції, зменшення напруги лівого шлуночка в систолу, збільшення периферичного опору судин та ендотеліальної дисфункції. В інтер­в енційних дос лі дженнях було встановлено, що ці показники поліпшувалися після проведеного лікування. А ле на сьогодні недостатньо даних, котрі підтверджують зворотний розвиток виявлених змін на тлі замісної терапії. Оскільки при гіпофункції щитоподібної залози спостерігаються затримка рідини, порушення систолічної та діастолічної функцій лівого шлуночка, то закономірним є вивчення взаємозв’язку СКГТ і серцевої недостатності, хоча точні механізми її розвитку та прогресування на тлі СКГТ до кінця не з’ясовані. У великому когортному дослідженні було показано, що персистенція підвищеного рівня ТТГ асоціюється з високим ризиком розвитку серцевої недостатності протягом 3 років у групі хворих з факторами ризику ССЗ. Особливо високу загрозу прогресування серцевої недостатності та смертності від неї виявлено у пацієнтів із СКГТ віком понад 80 років з випадками госпіталізації з приводу серцевої недостатності в анамнезі. С. Rhee встановив збільшення частоти серцево-судинної смертності у хворих із СКГТ і серцевою недостатністю, тоді як за її відсутності

«

ПРИЧИНОЮ СКГТ У БІЛЬШОСТІ ВИПАДКІВ Є АУТОІМУННИЙ ТИРЕОЇДИТ. ОДНАК МОЖЛИВІ Й ІНШІ ФАКТОРИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ТТГ, ПРИЧОМУ В ДЕЯКИХ ВИПАДКАХ ЗМІНИ МАЮТЬ ЗВОРОТНИЙ ХАРАКТЕР, І ВІДБУВАЄТЬСЯ ПОВНЕ ВІДНОВЛЕННЯ ФУНКЦІЇ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ. ДО ТАКИХ ЧИННИКІВ НАЛЕЖАТЬ ПІДГОСТРИЙ І БЕЗСИМПТОМНИЙ ТИРЕОЇДИТ, ПЕРІОД ОДУЖАННЯ ПІСЛЯ ТЯЖКИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

«

ДИФДІАГНОСТИКА СКГТ Диференціальну діагностику субклінічного гіпертиреозу потрібно проводити з нетиреоїдними захворюваннями, при яких рівень ТТГ у крові також знижений. Необхідно спочатку виключити гіпоталамо-гіпофізарну недостатність і вагітність (гестаційний гіпертиреоз, спричинений підвищенням секреції хоріонічного гонадотропіну, часто може бути субклінічним) та з’ясувати, чи не було попереднього лікування глюкокортикоїдами, дофаміном, L-тироксином. Перш ніж встановлювати діагноз субклінічного гіпертиреозу, слід пов­ торно визначити рівень ТТГ через 4-5 тижнів.

відмінностей від групи з нормальною функцією щитоподібної залози не було.

СКГТ і когнітивна функція Дані про вплив СКГТ на когнітивну функцію багато в чому суперечливі. Відносно виникнення депресії та зниження пам’яті негативний вплив виявлено тільки при маніфестному гіпотиреозі. Але в опублікованих у 2015 році G. Pasqualetti систематичному огляді й метааналізі показано збільшення ризику деменції в пацієнтів із СКГТ віком до 75 років. Під час аналізу 13 досліджень без вик­ лючення осіб старечого віку статистично значущих відмінностей отримано не було. Це підтверджує той факт, що вплив СКГТ на стан здоров’я і тривалість життя залежить від віку хворого, тому під час вироблення лікарської тактики його варто враховувати в першу чергу.

СКГТ і вагітність Дисфункція щитоподібної залози вп ливає на ферти льність жінки і перебіг вагітності. Гіпотиреоз спри чин яє пору шенн я процес у овуляції, знижує синтез прогестерону, що зменшує ймовірність нас­ тання вагітності. У зв’язку із цим дослідження рівня ТТГ входить у план обсте­ження жінок з безпліддям. Якщо вагітність все ж настала, то некомпенсований гіпотиреоз впливає на її перебіг і розвиток плода. Незважаючи на те, що при СКГТ не відбувається вираженого зниження тиреоїдної функції, у дос­ лідженнях доведено патологічний вплив СКГТ на перебіг вагітності. У жінок із СКГТ підвищений ризик внутрішньоутробної загибелі плода — OR 1,26, передчасних по-

логів — OR 1,96, інших ускладнень (еклампсії, гестаційного цукрового діабету) — OR 1,69. Віддалені психоневрологічні наслідки для дитини, що розвивалася в умовах підвищеного рівня ТТГ у матері, були продемонстровані J. E. Haddow в 1999 році. Він спостерігав у таких дітей зниження IQ на 7 балів порівняно з групою контролю. Дослідження J. H. Lazarus в 2012 році не виявили позитивного впливу компенсації субк лінічного гіпотиреозу, діагностованого з використанням нових нормативів ТТГ для вагітних, на психоневрологічний розвиток дітей віком 3 роки. IQ дітей у групі з компенсацією субклінічного гіпотиреозу не відрізнявся від такого в малюків, що не одержували лікування (99,2 і 100 балів, р=0,04). Також не було виявлено відмінностей за кількістю дітей з IQ менше 85 балів у досліджуваній і контрольній групах. З урахуванням негативного впливу СКГТ на перебіг вагітності та формування центральної нервової системи плода показане негайне призначення замісної терапії всім вагітним з підвищеним рівнем ТТГ понад триместрспецифічну норму.

Вибір тактики ведення хворих із СКГТ Оскільки в деяких випадках СКГТ є зворотним станом, необхі дно впевнитися в стійкості виявлених лабораторних змін. У зв’язку із цим з діагнозом і подальшою тактикою визначаються після повторного дос­ лідження рівнів тиреоїдних гормонів. Після підтвердження діагнозу СКГТ лікар у кожному конкретному випадку повинен прийняти рішення про спостереження або лікування хворого. Абсолютним показанням

до лікування є вагітність або її планування. Причому в разі планування вагітності цільовим рівнем ТТГ слугуватиме нормальний діапазон вмісту ТТГ для I триместру вагітності. Необхідно пам’ятати, що під час вагітності верхня межа нормального рівня ТТГ нижча, ніж у загальній популяції. Тому лікуванню підлягають й ті жінки, у яких поза вагітністю рівень ТТГ відповідав нормальним значенням. Наприк­л ад, вміст ТТГ 3,5 МО/л є нормальним для жінки поза вагітністю, але розцінюється як СКГТ в I і II тримест­ рах. У разі СКГТ (з урахуванням особливих норм ТТГ для вагітних) замісна доза левотироксину натрію («Еутироксу») може бути меншою, ніж при маніфестному гіпотиреозі, і становити 1,2 мкг на 1 кг маси тіла. Однак, якщо рівень ТТГ >10 МО/л, то стан розцінюють як маніфестний гіпотиреоз навіть за нормального вмісту вільного Т4 і призначають повну замісну дозу левотироксину натрію, виходячи з 2,3 мкг на 1 кг маси тіла. У решті популяції питання про лікування СКГТ вирішується інди­ відуально. Передусім потрібно враховувати вік хворого. У пацієнтів літнього та старечого віку варто дотримуватися вичікувальної тактики, оскільки немає даних, які доводять позитивний вплив замісної терапії на тривалість життя в цієї категорії осіб. Тільки у хворих з рівнем ТТГ >10 МО/л у поєднанні із серцевою недостатністю може бути розглянуто питання про приз­ начення терапії з метою зниження ризику повторних госпіталізацій з приводу серцевої недостатності та зменшення смертності від неї. У хворих середнього та молодого віку лікар повинен оцінити наявність типових для гіпотиреозу скарг, підвищеного титру антитиреоїдних антитіл, факторів ризику ССЗ і вихідний рівень ТТГ. За наявності скарг, з огляду на їх неспецифічність, можна провести пробне лікування левотироксином натрію протягом 3 місяців для оцінки їх зв’язку з підвищеним вмістом ТТГ. Якщо після його нормалізації симптоми зберігаються, то необхідно шукати інші причини їх виникнення. Але в частини хворих (близько 30%) клінічні прояви на тлі замісної терапії зникають. У разі виявлення факторів ризику ССЗ, високого тит­р у антитиреоїдних антиті л і підвищення рівня ТТГ >10-12 МО/л лікування має бути пос­т ійним з можливою зміною дози в міру прогресивного зниження власної функції щитоподібної залози. Доза замісної терапії левотироксином натрію розраховується, виходячи з 1,6 мкг на 1 кг маси тіла. Для оцінки ефективності лік у ванн я визначають рівень ТТГ, який повинен бути в межах нормальних величин. У більшості випадків терапію починають з призначення повної розрахованої дози левотироксину натрію, за винятком хворих на ішемічну хворобу серця, для яких безпечним буде пос­т упове збільшення дози з 25 мкг на добу. Підготувала Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ», за матеріалами rmj.ru

23

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

АКУШЕРСТВО ТА ГІНЕКОЛОГІЯ

(виходить із 1990 року)

ПОД РЕД. Э. К. АЙЛАМАЗЯНА ИНФЕКЦИОННОВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ ЗАБОЛЕВАНИЯ В АКУШЕРСТВЕ И ГИНЕКОЛОГИИ ВИДАВНИЦТВО: ГЭОТАР-МЕДИА РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 320

Загальний наклад 28 000 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

ГЕНЕТИКА Н. КЭРИ МУСОРНАЯ ДНК. ПУТЕШЕСТВИЕ В ТЕМНУЮ МАТЕРИЮ ГЕНОМА ВИДАВНИЦТВО: ЛАБОРАТОРИЯ ЗНАНИЙ РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 336

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Головний редактор – БУРМАКА М. П.

Редакційна колегія БАХТЕЄВА Т. Д. – член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, Заслужений лікар України

ОНКОЛОГІЯ ПОД РЕД. С. Ю. МООРКРАФТА, Д.Л.Ю. ЛИ, Д. КАННИНГЭМА СОПРОВОДИТЕЛЬНАЯ ТЕРАПИЯ В ОНКОЛОГИИ: ПРАКТИЧЕСКОЕ РУКОВОДСТВО ВИДАВНИЦТВО: ГЭОТАР-МЕДИА РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 432

ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В. Л. – кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ГАРНИК Т. П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» ЗАБОЛОТНИЙ Д. І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік, віце-президент НАМН України ЗАГОРІЙ В. А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор

ПЕДІАТРІЯ М. Р. БОГОМИЛЬСКИЙ, Е. Ю. РАДЦИГ, Е. П. СЕЛЬКОВА БОЛЕЗНИ УХА, ГОРЛА, НОСА ПРИ ОРЗ У ДЕТЕЙ ВИДАВНИЦТВО: ГЭОТАР-МЕДИА РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 128

ЗОЗУЛЯ Ю. П. – професор, академік НАМН України КОВАЛЬ В. М. – Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України

Актуальність проблеми акушерських та гінекологічних інфекцій визначається їх високою поширеністю і вираженим несприятливим впливом на репродуктивну функцію жінки, перебіг і результат вагітності. У керівництві узагальнено дані сучасної наукової, методичної та нормативної літератури, яка висвітлює різні аспекти значущих в акушерстві та гінекології інфекційно-запальних захворювань. Наведено актуальні епідеміологічні дані, викладено сучасні уявлення про патогенез, шляхи інфі­кування та чинники ризику, клінічні прояви інфекцій і їх ускладнення, науково обґрунтовані методи діагностики, лікування та профілактики. Книга призначена акушерам-гінекологам, а також іншим спеціалістам, що займаються проблемами інфекційно-запальних захворювань: клінічним мікробіологам, урологам, інфекціоністам, дерматовенерологам, лікарям загальної практики, неонатологам.

Розшифрувавши генетичний код, вчені з’ясували, що лише 2% ДНК несуть інформацію про білки. А для чого ж тоді потрібні решта 98%? Спочатку генетики вирішили, що це сміття, мотлох. Однак зовсім недавно стало зрозуміло: усе набагато складніше, і саме ці «сміттєві» ділянки ДНК визначають складність людського організму, його можливі хвороби і навіть швидкість старіння! Тут — ключі до розуміння еволюції та сутності самого життя. Сьогодні багато вчених у найрізноманітніших лабораторіях світу намагаються проникнути в таємниці «сміттєвої» ДНК, цієї темної матерії нашого геному. Про їх останні результати — у захоплюючій книзі англійського генетика Несс Кері.

Посібник містить інформацію з тактики ведення невідкладних станів в онкології, відомості про негативний вплив злоякісних новоутворень на весь організм, а також ускладнення, що виникають під час їх терапії. У компактній формі викладено широкий спектр клінічних даних — від дозувань лікарських засобів до протоколів ведення і методик виконання основних маніпуляцій під час лікування онкологічних хворих. Особливу увагу приділено тактиці прийняття рішень у складних клінічних ситуаціях, з якими щодня стикаються лікарі-онкологи. Видання буде цікавим лікарям-онкологам, терапевтам, хіміотерапевтам, радіологам, реаніматологам, а також може стати в пригоді студентам медичних вишів, інтернам і клінічним ординаторам.

Викладено основні відомості про низку захворювань вуха, горла і носа як ускладнень респіраторних вірусних інфекцій верхніх дихальних шляхів. Велику увагу приділено профілактичній ролі підвищення імунітету, природних факторів і лікарських засобів (у тому числі й гомеопатичних препаратів), що призначаються під час епідеміологічних спалахів в організованих колективах. Книга розрахована на педіатрів, інфекціоністів, вірусологів, дільничних і сімейних лікарів.

МІШАЛОВ В. Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ імені О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор ПИРІГ Л. А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України

ПСИХІАТРІЯ Д. Ф. ХРИТИНИН, В. В. НОВИКОВ ПСИХИЧЕСКИЕ РАССТРОЙСТВА ПРИ ВИЧ-ИНФЕКЦИИ В XXI ВЕКЕ ВИДАВНИЦТВО: БИНОМ РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 224

ПРОДАНЧУК М. Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л. І. Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, Заслужений лікар України ТРОНЬКО М. Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік, віце-президент НАМН України УСІЧЕНКО І. Г. – президент Національного товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ЧЕКМАН І. С. – завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, професор, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В. І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, професор, Заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії наук комплексної безпеки

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

*

Монографія присвячена психічним розладам, які спостерігалися на всіх стадіях ВІЛ-інфекції, у їх сучасному тлумаченні та розкриває багатоаспектну психопатологічну характеристику й патогенетичні механізми психічних розладів у таких пацієнтів. Простежено історію формування уявлень про психічні розлади при ВІЛ-інфекції, докладно охарактеризовано патогенні фактори, які їх спричинюють. Велику увагу приділено клініко-динамічним закономірностям і особливостям проявів психічних розладів у згаданих хворих. Видання призначене психіатрам, психіатрам-наркологам, психотерапевтам, інфекціоністам, неврологам, студентам медичних вишів і слухачам факультетів післядипломної освіти.

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА

* ТОВАРНИЙ ЗНАК ЗА ЛІЦЕНЗІЄЮ

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Випусковий редактор.....................................ІРИНА ХОМЧУК

АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1

Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО

ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138 ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Матеріали, що публікуються на правах реклами Друк офсетний. Умовних друк. арк. 2.

Загальний наклад 28 000 Замовлення №0510316 Віддруковано у ДВ «Преса України»: 03048, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 50.

Літературне редагування та коректура..............................ЛАРИСА БОБРУЄНКО Відділ реклами....................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю

24

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua