Ваше Здоров'я №42-43 by Всеукраїнська медична газета “Ваше здоров'я”

№42 43 (1170 1171) 2.11.2012

Газета МОЗ України і галузевої профспілки

УВАГА, ТРИВАЄ ПЕРЕДПЛАТА НА 2013 РІК!

www.vz.kiev.ua

ТРОПІКАМІД – СМЕРТЕЛЬНІ КРАПЕЛЬКИ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ

«Ваше здоров’я» – це 22 роки партнерства, довіри та професійних стосунків із представниками cфери охорони здоров’я України • завжди актуальна та об’єктивна інформація • максимальна відкритість до дискусій • постійний діалог із читачами • нові цікаві проекти • сучасний та зручний формат

Аптечна наркоманія – явище, що сформувалося на тлі доступності фармпрепаратів для виготовлення різного виду «дурману». Сьогодні доріжку до аптек протоптують «прихильники» кодеїновмісних препаратів і крапель, які на перший погляд не можна запідозрити у «криміналі», – Тропікамід. Він не є наркотичним засобом, психотропною речовиною чи прекурсором, тож і відповідного наркоконтролю за розповсюдженням Тропікаміду не існує. Кожен охочий може придбати Тропікамід у необмеженій кількості і кожен, хто переймається вигодою, так само безперешкодно його продає.

«Ваше здоров’я» – суспільне видання щодо питань охорони здоров’я! Передплатні індекси:

08198

для індивідуальних передплатників 1 міс.

19 грн

6 міс.

3 міс.

57 грн

12 міс. 228 грн

СТОР.

114 грн

60965

для підприємств та організацій 1 міс.

23,53 грн 6 міс.

3 міс.

70,59 грн 12 міс. 282,36 грн

141,18 грн

• Передплату приймають усі відділення зв’язку Укрпошти • Он-лайн передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua За більш детальною інформацією звертайтеся в редакцію газети: 03179, Київ, вул. Уборевича, 19-А, оф. 3. Тел./факс: (044) 424-06-83. E-mail: vzs24@ukr.net

УКРАЇНСЬКІ ГІППОКРАТИ

ОЛЕКСАНДР НИКОНЕНКО:

Уперше в Україні кращих медиків держави нагороджено Національною Медичною Премією. Дійство стало заключним акордом проведення першого в історії незалежної України 3-річного громадського конкурсу для медиків та закладів охорони здоров’я.

ТРАНСПЛАНТАЦІЯ НИНІ – СТАНДАРТНИЙ МЕТОД ЛІКУВАННЯ

СТОР.

Наша найбільша проблема — це те, що за потреби в десятках тисяч трансплантацій в Україні їх виконують лише 100-150 на рік.

18 СТОР.

ДОРОСЛІ ПРОБЛЕМИ НАШИХ ДІТЕЙ Останнім часом артерільна гіпертензія настільки «помолодшала», що розглядається як педіатрична проблема. Які фактори має враховувати лікар, аби правильно виміряти АТ у дитини та уникнути гіпердіагностики?

20 СТОР.

НОВИНИ ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ (виходить з 1990 року)

Індекс 08198 для індивідуальних передплатників Індекс 60965 для підприємств і організацій СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Редакційна колегія БЕРНИК М.П. – генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» БАХТЕЄВА Т.Д. – голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, заслужений лікар України, доктор медичних наук БЕРЕГОВИЙ Д.В. – головний лікар Волочиської ЦРЛ Хмельницької обл., заслужений лікар України, кандидат медичних наук БОЙЧУК Т.М. – ректор Буковинського державного медичного університету, доктор медичних наук, професор ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В.Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ВОРОНЕНКО Ю.В. – ректор НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ГАРНИК Т.П. – директор Державного підприємства «Комітет з питань народної і нетрадиційної медицини МОЗ України», доктор медичних наук, професор ЗАБОЛОТНИЙ Д.І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ЗАГОРІЙ В.А. – голова Наглядової ради ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», завідувач кафедри клінічної промислової фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ І.С. – проректор з наукової роботи НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю.П. – директор Інституту нейрохірургії НАМН України, академік НАМН України КНЯЗЕВИЧ В.М. – голова правління Української ліги сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги, доктор медичних наук КОВАЛЬ В.М. – голова Профспілки працівників охорони здоров’я України КОВАЛЬЧУК Л.Я. – ректор Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, доктор медичних наук, професор, членкореспондент НАМН України МІШАЛОВ В.Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ ім. О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор МОСКАЛЕНКО В.Ф. – ректор Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України, віце-президент НАМН України ПИРІГ Л.А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, членкореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М.Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л.І. Медведя, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України УСІЧЕНКО І.Г. – президент Товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ЧЕКМАН І.С. – завідувач кафедри фармакології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В.І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії комплексної безпеки

ДОСВІД УКРАЇНИ ОЦІНИЛИ ЯК УСПІШНИЙ

лобальний фонд боротьби зі СНІДом вважає, що досвід України щодо профілактики ВІЛ-інфекції серед споживачів ін’єкційних наркотиків має використовуватися і в інших країнах. Про це йдеться у звіті Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією за 2012 рік «Стратегічні інвестиції для досягнення впливу». Україна, як одна зі 151 країни-реципієнта коштів Глобального фонду, отримуючи менше 1% грантового бюджету, за підсумками впровадження профілактичних програм увійшла до четвірки держав, на прикладі яких Глобальний фонд сьогодні ілюструє здобутки в боротьбі з ВІЛ/СНІДом. Про це йдеться у Звіті про результати роботи Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією за 2012 рік — «Стратегічні інвестиції для досягнення впливу». Згідно зі звітом, у період між 2005 та 2011 роками профілактичними про-

грамами було охоплено понад 160 тис. споживачів ін’єкційних наркотиків. Таким чином, поширеність ВІЛ у цій групі значно зменшилася. Крім того, у Стислому підсумковому викладі звіту за 2012 рік ідеться про перші результати нової стратегії Глобального фонду на 2012-2016 роки, спрямованої на забезпечення максимальної ефективності шляхом вдосконалення стратегічного інвестування з метою досягнення впливу. Розділ «Інвестиції для досягнення впливу» ілюструються на прикладі кількох підтриманих Україною програм. Завдяки гранту Глобального фонду Україна зусиллями одного з реципієнтів — «Міжнародного альянсу з ВІЛ/ СНІД» — розробила та впровадила використання спеціальної програми для моніторингу надання послуг із профілактики ВІЛ для уразливих груп, що передбачає звітування у реальному часі. Це програмне забезпечення використовують більш як 150 неурядових

організацій в Україні, Білорусі, Казахстані, Киргизстані, Малайзії і Таджикистані. Отже, найкращі практики, які розробили українські фахівці за підтримки Глобального фонду, починають широко застосовуватися поза межами України, зокрема у країнах Східної Європи та Центральної Азії. Нагадаємо, що функцію координації та контролю за виконанням грантових угод між Глобальним фондом та Україною взяла на себе Національна рада з питань туберкульозу та ВІЛінфекції/СНІДу, Секретаріатом якої є Держслужба України із соцзахворювань. У період між 2005 та 2010 роками Глобальний фонд забезпечував 35% загального фінансування протидії ВІЛ в Україні та 72% фінансування, наданого Україні з міжнародних джерел. Станом на кінець 2011 року Глобальний фонд профінансував програми на суму 213 млн дол. США, спрямованих на побудову стійкої системи надання комплексних послуг із профілактики груп населення, найбільш уразливих до інфікування ВІЛ, та програми лікування, догляду та підтримки людей, які живуть з ВІЛ в Україні. Прес-служба МОЗ України

ЗАРОБІТНУ ПЛАТНЮ СЕРЕДНЬОГО ТА МОЛОДШОГО МЕДПЕРСОНАЛУ ЗБІЛЬШАТЬ

іце-прем’єр-міністр України–Міністр охорони здоров’я України Раїса Богатирьова, перебуваючи з робочою поїздкою в Автономній Республіці Крим, відвідала кілька медичних закладів республіки — протитуберкульозний диспансер, «Університетську лікарню» та побувала на будівництві Республіканського перинатального центру. Кримський республіканський заклад «Протитуберкульозний диспансер №1» є одним із базових лікувальних закладів в АРК для здійснення заходів із протидії поширенню туберкульозу. Під час спілкування Раїси Богатирьової з медиками та пацієнтами диспансеру йшлося про те, що у першому півріччі 2012 року в Криму зафіксовано зниження захворюваності на туберкульоз, приміром, серед дітей до 14 років вона знизилися на 18,5%, а смертність від туберкульозу зменшилася на 10%. Для виявлення туберкульозу методом мікроскопії мазка в Автономній Республіці Крим організовано 229 пунктів збору аналізів, у яких за перше півріччя 2012 року пройшли обстеження 6924 пацієнти з підозрою на цю тяжку інфекцію. Рівень виявлення методом мікроскопії мазка зріс на 13%. Керівник профспілки працівників диспансеру у розмові з міністром охорони здоров’я України висловила занепокоєння недостатнім рівнем оплати праці середнього та молодшого медичного персоналу. У відповідь Раїса Богатирьова повідомила, що з наступного року планується збільшити заробітну плату цій категорії медпрацівників. До того ж Віце-прем’єр-міністр дала доручення негайно включити опалення в будівлях лікувального закладу і протягом місяця замінити віконні рами та утеплити приміщення.

Пані Богатирьова обговорила з новим керівництвом установи «Протитуберкульозний диспансер №1» питання створення належних умов для подальшого розвитку установи та завдання, які стоять перед лікувальними закладами подібного профілю в контексті ухваленої нещодавно Верховною Радою України загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012-2016 роки. Виконання програми, за словами Раїси Богатирьової, дасть можливість обмежити поширення ВІЛ-інфекції, СНІДу і туберкульозу та знизити рівень захворюваності на туберкульоз і смертність від нього. Крім того передбачається удосконалення системи надання населенню протитуберкульозної допомоги, підготовки та перепідготовки медичних працівників, що займаються профілактикою, діагностикою та лікуванням хворих. Ця програма забезпечить своєчасне виявлення хворих на туберкульоз і допоможе сформувати систему лабораторного контролю за якістю протитуберкульозних препаратів, а також зменшить кількість пацієнтів, які лікуються повторно та переривали курс лікування. Віце-прем’єр-міністр України–Міністр охорони здоров’я України Раїса Богатирьова разом із Президентом України Віктором Януковичем відвідала будівництво Республіканського перинатального центру, який створюється у Сімферополі на виконання доручення Глави держави в рамках ініційованого ним Національного проекту «Нове життя — нова якість охорони материнства та дитинства». Заклад буде відкрито до кінця цього року. Президент зазначив, що 6 перинатальних центрів, які вже відкрито в Україні, продемонстрували свою ефективність: завдяки їхній роботі ско-

ротилася смертність новонароджених і матерів. «Наш обов’язок — створити такі сучасні медичні заклади в усіх регіонах України», — наголосив Глава держави. У Центрі, розрахованому на 143 ліжка, функціонуватимуть відділення патології вагітності та екстрагенітальної патології, пологове відділення на 10 індивідуальних зал, післяпологове відділення спільного перебування матері і дитини, відділення гінекології з малоінвазивними технологіями. Крім того, в ході робочої поїздки до АРК Раїса Богатирьова побувала у Кримському республіканському закладі «Клінічне територіальне об’єднання «Університетська лікарня», який було створено майже рік тому з метою підвищення доступності якісної спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги шляхом злиття Діагностичного центру, Кардіологічного диспансеру та Клінічної лікарні ім. М.О. Семашка. Заклад має потужність в 1200 лікарняних ліжок. Віце-прем’єр-міністр ознайомилася з роботою відділення інвазійної кардіології та ангіології. У ході спілкування з медичними працівниками Університетської лікарні Раїса Богатирьова підкреслила, що під час реформування системи охорони здоров’я першочергова увага приділяється саме питанню профілактики та лікування серцево-судинних захворювань, адже смертність від них серед громадян України становить 66%. Щоб змінити ситуацію на краще, держава створює нові сучасні кардіологічні центри, а також докладає значних зусиль для оснащення кардіовідділень уже діючих лікувальних закладів новітнім медичним обладнанням. Прес-служба МОЗ України

2 Тел.: (044) 423-02-60 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

НОВИНИ

2 листопада 2012 року

ПЕРСПЕКТИВИ СПІВРОБІТНИЦТВА З РОСІЙСЬКИМИ ВИРОБНИКАМИ ЛІКІВ

редставники Державної слу жби України з лікарських засобів провели зустріч із представниками фармацевтичного бізнесу Російської Федерації. Сторони обговорили актуальні питання співробітництва, зокрема — питання запровадження з 1 січня 2013 року обов’язкового GMP для імпортних лікарських засобів на території України та запровадження ліцензування імпорту з 1 березня 2013 року. Голова Державної служби України з лікарських засобів Олексій Соловйов проінформував, що для тих компаній, які вже пройшли інспектування одним із регуляторів — членів PIC/S, процедура підтвердження відповідності GMP є дуже простою: їм достатньо надати документи, що підтверджують цей факт. Працівники Держлікслужби України протягом не більш як 5 днів проведуть експертизу цих документів та видадуть відповідний вердикт. Водночас суб’єкт господарської діяльності в режимі он-лайн перевіряє стан проходження екс-

пертизи документів на сайті Держлікслужби України. Інспектування не обов’язково мають проводити українські інспектори, це можуть бути інспектори однієї із країнчленів PIC/S. На сьогодні Україна — єдина із країн СНД, яка є членом цієї організації. Проте вимоги українських інспекторів є такими ж жорсткими, як і вимоги будь-якого з інспекторатів, зауважив Голова Держлікслужби України. Він нагадав, що 2009 року вимоги Належної виробничої практики GMP ЄС були запроваджені в якості обов’язкових для українських виробників, із листопада 2011 року підтвердження GMP стало невід’ємною частиною процедури реєстрації лікарського засобу, а з 1 січня 2013 року вимоги GMP стануть нормою при ввезенні ліків іноземного виробництва. Олексій Соловйов зазначив, що Держлікслужба України отримала 23 заявки на проведення інспектування від російських виробників лікарських засобів, два з яких

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД У СФЕРІ ДИТЯЧОЇ КО-ІНФЕКЦІЇ ВІЛ/ТБ

рамках Міжнародного симпозіуму «Досконала клінічна практика у сфері педіатричної ко-інфекції ВІЛ/туберкульоз», що відбувся 11-12 жовтня у рамках програми «Глобальна ініціатива здоров’я» на базі НДСЛ «Охмадит» у м. Києві за підтримки Держслужби України соцзахворювань та Фонду Олени Пінчук «АНТИСНІД», експерти обговорили питання поєднаної педіатричної патології та найбільш ефективні методи боротьби із захворюванням. Голова Держслужби України соцзахворювань Тетяна Александріна представила загальноукраїнські дані щодо розвитку коінфекції: рівень захворюваності та смертності від недуги й основні шляхи її подолання. Вона зазначила, що до ключових аспектів розв’язання проблеми ко-інфекції потрібно віднести налагодження механізму обліку хворих на ко-інфекцію ВІЛ/ТБ; проведення поглибленого аналізу причин зростання захворюваності на поєднану інфекцію; поліпшення диспансерного нагляду за хворими та забезпечення вчасного їх обстеження; належну профілактику та лікування, особливо дітей. Крім того, потрібно посилити співпрацю двох служб (фтизіатричної та з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу) у напрямку організації виявлення ко-інфекції, її профілактики та лікування. Одним із пріоритетів спільної роботи служб має стати вдосконалення стандартів надання допомоги та контроль за їх дотриманням у подальшому. У роботі симпозіуму також взяли участь представники університету Браун (США), лікарі-педіатри, які спеціалізуються на ВІЛінфекції, дитячі фтизіатри з усіх регіонів України, науковці з Південної Африки та США, які мають власний досвід педіатричного супроводу туберкульозу, а також представники ВООЗ, UNICEF, Фонду Клінтона, Національного інституту пульмонології та Міністерства охорони здоров’я України. Симпозіум став платформою для комунікації між провідними світовими науковцями та дитячими інфекціоністами, фтизіатрами

з усіх областей України, провідними громадськими та державними діячами у сфері громадського здоров’я та українськими законодавцями, адже це перша спроба якісно проаналізувати ситуацію з ко-інфекцією ВІЛ/ туберкульоз в Україні та застосувати міжнародний досвід у боротьбі з недугою. Разом із тим, експерти визнали: коінфекція завдає труднощів лікарям та пацієнтам в усьому світі, оскільки не існує простих та однозначних методів її діагностування та лікування. Проте загрозливих масштабів поєднання ВІЛ та ТБ набуло лише в окремих регіонах світу, в тому числі у пострадянських країнах, у країнах Південної Африки та Індії. Час від часу проблема ко-інфекції загострюється і в деяких розвинених країнах або окремих містах. Так, наприклад, за останні кілька років туберкульоз і ко-інфекція ВІЛ/ туберкульоз стали серйозною проблемою у Лондоні. Під час лікування ко-інфекції українські лікарі і пацієнти стикаються з багатьма недостатньо вивченими питаннями, у першу чергу — діагностуванням ТБ у дітей загалом і у ВІЛ-позитивних дітей зокрема. Надмірна централізація фтизіатричної служби в Україні призвела до недостатньої поінформованості лікарів загальної практики з питань семіотики та діагностики ТБ, і тим самим ускладнила проведення діагностики ТБ у ВІЛ-інфікованих дітей. Розрахунковий показник захворюваності туберкульозом серед ВІЛ-інфікованих дітей в Україні в 2011 році у 268 разів перевищував аналогічний показник серед не уражених ВІЛ-ом дітей. Згідно з офіційною статистикою, 91 ВІЛ-позитивна дитина захворіла на туберкульоз у 2011 році, хоча ці цифри не відображають усього масштабу проблеми. Однак, за умов впровадження в українську систему охорони здоров’я рекомендацій міжнародних фахівців, Україна має всі шанси не лише розв’язати проблему ко-інфекції, але й побороти епідемію туберкульозу загалом. Прес-служба МОЗ України

були позитивними. Наразі формуються звіти ще по 2 проінспектованим дільницям. По всім іншим заявкам наразі погоджуються терміни проведення інспектування з суб’єктами господарської діяльності. Із тих російських компаній, які подали документи на підтвердження наявності сертифікації GMP, одна вже отримала підтвердження, документи ще двох наразі перебувають на розгляді. Представники російського фармацевтичного бізнесу висловили своє позитивне відношення до того, що Україна — єдина із країн-членів СНД, в якій вимоги належної виробничої практики GMP стали обов’язковою вимогою для виробництва лікарських засобів, та єдина, яка стала членом РIC/S. «Членство в РIC/S означає в першу чергу те, що всі країни-члени цієї організації працюють за єдиними правилами. Другим етапом поглиблення співпраці в рамках РIC/S є підписання двосторонніх угод. Крім того, на початку 2012 року ми

розпочали переговори з Європейською комісією про взаємне визнання результатів інспектувань», — зазначив Голова Держлікслужби України. Нагадаємо, з 1 березня 2013 Україна вводить ліцензування імпорту лікарських засобів — процедуру, яка діє в усіх країнах Європи. Також у 2013 році Україна планує взяти участь у пілотному проекті з обліку та відстеження лікарських засобів. Сутність проекту полягатиме в запровадженні обов’язкового маркування упаковки лікарського засобу з метою відстеження переміщень упаковки від виробника до кінцевого споживача, що дасть змогу ефективніше контролювати ситуацію із реалізацією ліків, унеможливить потрапляння в обіг фальсифікованих препаратів і може серйозно вплинути на вирішення питань реімбурсації. Прес-служба МОЗ України за інформацією Державної служби України з лікарських засобів

ПІЛОТНІ РЕГІОНИ ПОВНІСТЮ ОСНАЩЕНО РЕАНІМОБІЛЯМИ жовтня цього року МОЗ України завершило поставки у пілотні регіони автомобілів швидкої медичної допомоги — реанімобілі типу С (на базі FORD TRANSIT), закуплені за бюджетною програмою «Розвиток служби екстреної медичної допомоги (придбання медичного автотранспорту) у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві».

Зокрема, дефібрилятор, на відміну від такого ж у класі В, має функції кардіомонітора, він дає змогу спостерігати за станом хворого, запобігати виникненню аритмії тощо. Усі автомобілі відповідають Національному стандарту України «Автомобілі швидкої медичної допомоги та їхнє устаткування, технічні вимоги та методи випробувань» (EN 1789:2007, MOD) ДСТУ 7032:2009.

Так, 19 жовтня у Вінниці відбулося вручення шести найсучасніших реанімобілів: обласній дитячій лікарні, Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, Вінницькій станції швидкої допомоги та трьом центральним лікарням Бершадського, Могилів-Подільського та Хмільницького районів. Найголовнішою відмінністю автомобілів типу С від В є їхнє облаштування, яке робить можливим надання реанімаційної допомоги хворому (навіть у вкрай важкому стані) на місці у повному обсязі.

Упродовж останніх днів автопарки швидкої допомоги Києва, Дніпропетровської і Донецької областей також поповнилися сучасними реанімобілями. Так, усього столиця отримала 21 авто типу С, Донецьк — 17 і Дніпропетровськ — 26. Усі реанімобілі вже доставлено в обласні станції швидкої допомоги, що істотно поліпшить якість, доступність і своєчасність надання екстреної медичної допомоги жителям регіонів.

Прес-служба МОЗ України

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

ТРОПІКАМІД – Слова Парацельса про те, що «все є ліки і все є отрута, різниця лише в дозі» сьогодні набувають нового відтінку їх значення. Адже аптечна продукція, яка зазвичай асоціювалася у нашій уяві з порятунком, останнім часом стає зброєю самогубства для тих, хто шукає штучного раю, а насправді потрапляє до справжнього пекла. Нині наркотики на основі легальних таблеток – на піку популярності серед наркозалежних. «Кайфу» від них більше, а проблем із придбанням – менше.

птечна наркоманія як явище, що сформувалося на тлі доступності фармпрепаратів для виготовлення різного виду «дурману», нагадує багатоголового дракона — на місці однієї «відрубаної» голови неодмінно виростає інша. Історія боротьби з ним — це етапні війни з трамадолом, димедролом, ефедрином і т.д. Сьогодні доріжку до аптек протоптують «прихильники» кодеїновмісних препаратів і крапель, які на перший погляд не можна запідозрити у «криміналі», — Тропікамід. Він не є наркотичним засобом, психотропною речовиною чи прекурсором, тож і відповідного наркоконтролю за розповсюдженням Тропікаміду не існує. Формально це рецептурний засіб, але його не включено до переліку сильнодійних чи отруйних, що підлягають предметно-кількісному обліку. Тож вільному воля. Кожен охочий може придбати Тропікамід

у необмеженій кількості і кожен, хто переймається вигодою, так само безперешкодно його продає. Але від того, що хтось заплющує на проблему очі, вона не зникає, а лише накопичується. При тому, що Тропікамід не є лікарським засобом широкого вжитку (він використовується лише в офтальмології — з діагностичною і рідко з лікувальною метою, зазвичай у лікарському кабінеті, а не самостійно пацієнтами), обсяги його продажу вражають. Як повідомляє сайт pravo-kiev.com, за даними консалтингової компанії Proxima Research, всього у 2011 році було реалізовано понад 2,5 мільйона упаковок Тропікаміду, і лише 27,5 із них — на госпітальному ринку, решту продали приватні аптеки. Темпи виробництва згаданого препарату також навіюють страх. На перший погляд — перед невідомою «офтальмологічною» епідемією:

за даними компанії Proxima Research, лише основний вітчизняний виробник препарату київський завод «Фармак», який у 2007 році випустив понад 180 тис. упаковок Тропікаміду, збільшив його виробництво у 2009 році до майже 224 тис. упаковок, у 2010 — майже 516 тис., у 2011 — понад 2 млн 500 тис.! Тож усі добре розуміють — річ в іншому стихійному лихові — безконтрольності над аптечною наркоманією, якщо не в відвертому їй потаканні. Хвороблива фантазія наркозалежної людини не має меж — вона шукатиме нові й нові способи, аби задовольнити свою пристрасть. Та чи так уже і складно встановити розумні кордони, які діють у цивілізованому світі, щоб стримати соціальну катастрофу, яка щодня втягує у наркополон сотні молодих життів?

ГЕННАДІЙ ЗІЛЬБЕРБЛАТ:

ЩО НЕ ЗАБОРОНЕНО,

ТЕ ДОЗВОЛЕНО?

Про те, чим загрожує нашому суспільству поширення наркоманії, у тому числі й медикаментозної, – наша розмова з генеральним директором Київського обласного психіатрично-наркологічного медичного об’єднання, головним позаштатним наркологом і психіатром Київської області, заслуженим лікарем України Геннадієм ЗІЛЬБЕРБЛАТОМ. ВЗ Як можна охарактеризувати наркоситуацію в Україні?

— Проблема гостра, стає загрозливою, і якщо її не розв’язувати, перетвориться на катастрофу. Давайте поглянемо на статистику. За кількістю споживачів опіатів Україна посідає 8 місце зі 132 країн світу (1, 16% населення), споживачів «екстазі» — 28 місце з 99 країн (0, 7%), і 96-те зі 137 країн за вживанням канабіноїдів (2, 5%). У цілому наркоманія в Україні зростає, передусім за рахунок збільшення кількості хворих, які вживають наркотики неопіумної групи. Якщо, приміром, проаналізувати динаміку полінаркоманії (неопіоїдна група), то чисельність диспансерної групи хворих із такою залежністю порівняно з 1999 роком у 2011 р. зросла у більш як 5 разів! Взагалі у 2011 році відносна захворюваність наркотоксикоманіями в Україні становила 12,85 на 100 тис. населення (найвищий показник у Запорізькій області — 29,6, найнижчий — у Закарпатті — 1,53), а відносна розповсюдженість наркотоксикоманій — 175,04 на 100 тис. населення (Запорізька обл. — 341,01, Закарпаття — 18,56). ВЗ Фахівці кажуть, реальні цифри значно відрізняються від статистичних.

— Найбільша кількість «облікованих» наркозалежних реєструвалася у 2005-2006 роках. Нині статистика констатує легку тенденцію до зниження цього показника. Але причини такого явища не завжди оптимістичні. Так, з одного боку, над проблемою добре попрацювали правоохоронні органи, а з іншого боку — помітні погрішності в

обліку. Приміром, наркологи нині не мають права на обстеження хворих на ВІЛ/СНІД без їхньої згоди. Так само ми не маємо можливості взяти на облік неповнолітню особу, яка вживає наркотики, без згоди обох її батьків. А найтривожніша ситуація — саме з цією віковою категорією, адже нині ми спостерігаємо «омолодження» алкоголізму й наркоманії. У неповнолітніх — нестійка психіка і фізичний стан організму. У них несформовані чинники, які утримують їх у соціумі (робота, сім’я, соціальний статус тощо). Вони легко піддаються поганому впливу і моді. ВЗ Наприклад, моді на «легкий» наркотик — аптечний препарат...

— Що більше місто, то поширеніше там явище аптечної наркоманії. Наркотики синтетичного походження, які виготовляють із лікарських препаратів, сьогодні набувають масштабного розмаху. Про це пишуть у ЗМІ, про це говорять фахівці. У нашому наркодиспансері зараз перебуває хворий, який вживає по 50-60 таблеток Кодтерпіну на день. Адже «наркотики» з аптеки виявилися дешевшими за традиційну кустарну «ширку». Останнім часом до переліку засобів «дешевого задоволення» додався Тропікамід. Про те, що він користується «лівим» попитом (не за призначенням), свідчать обсяги його продажу, про що йшлося в одній з телепередач на 1-му Національному каналі. Свого часу ми також аналізували, скільки потрібно Кодтерпіну, щоб задовольнити в ньому потребу дійсно хворих — так от на ринку України його у 9-10 разів більше і цю кількість продають! Виникає запитання — кому?

ВЗ А також — якими будуть наслідки?

— Наслідки наше суспільство вже пожинає сьогодні. Трагедії багатьох родин, життя і здоров’я багатьох молодих людей. Адже синтетичні наркотики призводять до швидкого руйнування організму і швидкої деструкції психічної діяльності. Ми маємо досвід спостереження за хворими, які зловживали Тропікамідом. На момент перебування на лікуванні у них спостерігалося слабоумство. Цілком можливо, що це — наслідок дії цього препарату. Якщо так триватиме і далі, то через 3-5 років ми матимемо покоління розумово відсталих, духовно, психічно і фізично неповноцінних громадян країни. ВЗ Хто винен, що «зброя» лежить на відстані простягнутої руки тих, хто не хоче, а потім вже і не може себе контролювати?

— Я вважаю, що практично всі лікарські засоби потрібно продавати в аптеці за рецептом лікаря. Якщо ми ще не готові до такої цивілізованої практики, слід бодай обмежитися рецептурним продажем низки препаратів, котрі можна застосовувати з наркотичною метою (ті ж кодеїновмісні препарати, Тропікамід тощо). Адже те, що не заборонено, те дозволено — навіть за законом. Отже, у нас не заборонена доступність аптечної наркоманії. ВЗ Дехто стверджує, що подібні заборони неприпустимі у демократичному суспільстві, де через винних не мають страждати невинні.

— Тоді, мабуть, не існує демократії у США, де заборонено вживання наркотиків, а продаж ліків

відбувається тільки за рецептами. Свого часу у німецькому парламенті обговорювалося питання про лояльний, або «демократичний», підхід до «легких» наркотиків, але відповідний закон було відхилено і як і раніше там суворо борються з наркоманією. Та й інші країни Європи не скаржаться на порушення демократичних принципів через рецептурний продаж ліків, чи не так? Інша справа, що боротися з медикаментозною наркоманією потрібно не однобоко, а комплексно. З одного боку — впровадження рецептів, контроль за продажем, кому і як ці ліки потрапляють в руки (аж до обмеження за віком, щоб підлітки не використовували рецепти дорослих). З іншого боку — профілактика, робота з молоддю. Ще один важливий напрямок — лікування. А лікувати молодіжну наркоманію складно — недостатньо усунути фізичну залежність, потрібна потужна специфічна реабілітація (спеціальні табори, спеціальні психологи, соціальні працівники). Адже психіка дорослої людини і підлітка суттєво відрізняється. На жаль, у нас сьогодні зовсім немає дитячих наркологів і недостатньо дитячих психіатрів — у Київській області лише 12 посад таких фахівців, у багатьох районах вони змушені працювати на 1/2 чи й 1/4 окладу. А, як відомо, головний принцип у психіатрії і в наркології — раннє виявлення, якісне лікування, повноцінна реабілітація. Переконаний, що цей принцип буде доцільним і в загальній справі боротьби з наркотизацією суспільства. Головне — все зважити, правильно організувати, поставити чіткі завдання, суворо проконтролювати процес і кінцеві результати.

Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення «Університетські клініки — «силіконова долина» української медицини?» Чекаємо ваших листів на адресу: м. Київ, 03179, вул. Уборевича, 19-А, офіс 3, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

Тел.: (044) 423-02-60 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

2 листопада 2012 року

СМЕРТЕЛЬНІ КРАПЕЛЬКИ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ ТОЧК А ЗОРУ Інна МАРЦИНКОВСЬКА, старший науковий співробітник відділу соціальної та клінічної наркології Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, кандидат медичних наук

а жаль, останнім часом Тропікамід став надзвичайно популярним засобом у наркозалежних осіб. Досить часто до нас звертаються пацієнти, які застосовують його паралельно з героїном для посилення дії останнього, а також із опіатами — для подовження стану ейфорії. І таких пацієнтів дуже багато — приблизно 8 із кожних 10, які звертаються по медичну допомогу до нарколога. Пояснити таку «популярність» очних крапель дуже легко — варто лише врахувати, що і героїн, і опіати надто дорогі, щоб купувати їх постійно й у достатній для «повного задоволення» кількості. А от Тропікамід — доступний у продажу і дешевий лікарський засіб (його ціна — в межах 20-30 гривень, залежно від виробника), що як «підсилювач» компенсує дефіцит дорогих наркотиків. Тож особи із залежністю до Тропікаміду у нашій практиці не екзотика. Екзотичною є хіба що його назва, який наркозалежні іменують «тропіком», і спосіб вживання: очні краплі — для внутрішньовенних ін’єкцій. Тропікамід застосовують не лише у комбінації з іншими наркотичними засобами, а і як самостійний засіб одурманення — з тієї ж «економічної» причини, тобто через його дешевизну. Але це — квиток в один кінець. По-перше, вже після 2-3 ін’єкцій Тропікаміду в людини виникає бажання вколотися знову. При цьому потяг до нової дози препарату настільки сильний, що наркозалежні ігнорують навіть ті вкрай болісні відчуття, які виникають у них після ейфорійної дії препарату («важка» голова, поганий загальний стан, тривога, страх, галюцинації ) — така розплата їх не зупиняє. По-друге, від «тропіка» страждає не лише психіка людини — за тим відбуваються незворотні зміни на фізичному рівні. Тропікамід у «наркоінтерпретації» спричиняє тромбози, тромбофлебіти, флебіти, він вкрай негативно впливає на серцево-судинну і на сечовидільну (страждають нирки) системи, у таких хворих може розвиватися тахікардія з посиленням серцебиття до 130-140 ударів за хвилину аж до повної зупинки серцевої діяльності чи виникнення інфаркту. Можлива гостра затримка виділення сечі, страждає печінка, підшлункова залоза. Самі наркозалежні описують свій стан просто — «органи починають гнисти». І триває таке «гниття заживо» недовго — у середньому до 2-х років «стажу», а оскільки Тропікамід зазвичай міксується з іншими наркотиками, то і до року — зазвичай 8-10 місяців. Лікувати наркозалежного, який «підсів» на Тропікамід, дуже важко. Знову ж таки через те, що він діє на психіку «магічно» — знаючи, що опісля буде дуже тяжко, наркозалежні все одно не можуть відмовитися від чергової дози. Медикаментозна наркоманія страшніша за звичайну — синтетичні компоненти лікарських засобів швидко спричиняють залежність — спочатку психологічну, а незабаром і фізичну. Так само швидко вони призводять до розвитку незворотних патологічних процесів. До того ж медикаментозна наркоманія — приваблива, вона здешевлює вартість наркодози. А з чого її приготувати — хвороблива уява завжди вигадає. Свого часу наркозалежні пробували «пристосувати» під наркотики звичайний Нафтизин. Та мабуть методом проб і помилок «винайшли» Тропікамід. А на аптечних полицях у нас є з чого вибрати — на всі смаки і без рецепта... І в цьому — велика проблема. Адже Тропікамід використовують не «масово», а виключно в офтальмологічній практиці, найчастіше — для проведення досліджень очно-

го дна. Ідеально було б відпускати цей препарат виключно за рецептом лікаря — тоді пацієнти отримуватимуть його лише у разі потреби і в обмеженій цією потребою кількістю. Це не обов’язково повинен бути «червоний» рецепт (як для наркотичних препаратів чи інших, що потребують суворої звітності), а бодай звичайний. На жаль, Тропікамід у наших аптеках можна придбати і без припису лікаря. Мені подобається, як розв’язують ці проблеми, приміром, у США. Переважну більшість ліків там відпускають виключно за рецептом лікаря, який вказує на рецептурному бланку номер свого телефону і номер ліцензії на медичну практику, ризикувати якою він не хоче і не буде. А аптека своєю чергою має змогу зателефонувати лікарю й уточнити, чи дійсно рецепт не підробка — таким чином відповідальність стає взаємною. Якби у нашій країні запровадили рецептурний продаж ліків — у нас легше було б боротися і з аптечною наркоманією, і з безконтрольним вживанням ліків взагалі. Надія ГОРЧАКОВА, професор кафедри фармакології та клінічної фармакології НМУ імені О.О. Богомольця, доктор медичних наук

станнім часом збільшилася кількість повідомлень про лікарські засоби, що мають наркогенний ефект. Поширення отруєнь наркотиками, які не зустрічалися раніше, являє для лікарів певні труднощі, пов’язані з клінічною та лабораторною діагностикою, а також із лікуванням хворих і медичним оглядом. Клінічна картина наркотичного сп’яніння та отруєння цими засобами, як правило, відрізняється від симптомів, що виникають внаслідок дії таких поширених наркотиків як, наприклад, героїн і каннабіноїди. Хімічний склад «дизайнерських наркотиків» може змінюватися, що ускладнює як їх визначення в біологічних рідинах, так і законодавчу заборону їх обігу. Тропікамід — відомий в офтальмології як мідріатичний і циклоплагічний препарат, що застосовують із діагностичною метою в офтальмології, в тому числі для дослідження дна ока, рефракції ока та стану кришталика, підготовці до хірургічних операцій на кришталику, сітківці, скловидному тілі та лазеротерапії сітківки, з терапевтичною метою в разі запалення передніх відділів судинної оболонки ока після імплантації кришталика, операції у хворих із глаукомою. Незважаючи на лікарську форму Тропікаміду (очні краплі), наркомани вводять його внутрішньовенно. При цьому Тропікамід спричиняє виражене звикання, регулярні ін’єкції призводять до жахливих наслідків у дуже короткі терміни. У наркоманів, які вживають препарат, протягом лічених тижнів шкіра набуває кольору жовтого воску, рівень гемоглобіну знижується до 32 г/л. У разі застосування Тропікаміду внутрішньовенно у високих дозах можливі тяжкі побічні ефекти: збудження, психози (практично в усіх пацієнтів ці симптоми супроводжують непереборний психічний потяг до препарату), головний біль, епілептиформний синдром, тахікардія (порушується функція, метаболізм, структура міокарду, ушкоджується клапанний апарат серця), артеріальна гіпотензія, гіпертермія (перегрівання, накопичення надлишкового тепла в організмі, постійно підвищена температура тіла (до 38-39 градусів), сухість у роті, дизурія (нетримання сечі — на пізніх стадіях прийому Тропікаміду). Тропікамід часто входить до складу нелегально синтезованих наркоманами дезоморфіновмісних сумішей — він має центральну холіноблокуючу дію і можливо використовується, з одного боку, для маскування клініки наркотичного сп’яніння опіатами (немає міозу), а з іншого боку — змінює суб’єктивні відчуття під час розвитку наркотичного

сп’яніння. У разі регулярного вживання дезоморфіновмісних наркотичних сумішей наркомани помирають протягом 2-3-х років. Тропікамід дуже доступний — його практично вільно відпускають в аптеках. Формально потрібен рецепт, але у величезній кількості аптек його ніхто не вимагає. Тому слід більш ретельно розробляти заходи, спрямовані на зниження рівня отруєння новими наркотичними препаратами, в тому числі Тропікамідом. При цьому можна запропонувати кілька напрямків — посилення державного контролю над дотриманням правил рецептурного відпуску Тропікаміду в аптеках, удосконалення системи персоніфікованого обліку випадків та аналізу причин захворюваності та смертності від гострих отруєнь наркотичними засобами, проведення рейдів із перевірки правил відпуску лікарських засобів в аптечних закладах. Окрім пропаганди здорового способу життя та роз’яснень про шкоду наркоманії серед підлітків та молоді слід також ввести у програму середніх і вищих навчальних закладів питання щодо механізму розвитку наркоманії і психічної залежності під час вживання дозволених до застосування в клінічній практиці лікарських засобів, які мають наркогенний потенціал. Також потрібно впроваджувати в практику валідовані опитувальники для систематичного моніторингу наркологічної ситуації в суспільстві. Наталія ДЗЮБА, завідувачка офтальмологічного відділення Київської міської клінічної лікарні №9, головний позаштатний офтальмолог Шевченківського району міста Києва

р а п лі Тр о пік а мід в офтальмології застос ову ю т ь пер ев а ж но для діагностики (з метою розширення зіниць). Фахівці обирають цей препарат тому, що він має короткотривалу дію — до 2-4 годин, на відміну від Атропіну, який може діяти від 5 до 7 днів, що спричиняє значний дискомфорт у пацієнтів. Раніше цього препарату на нашому ринку просто не було, нині його представляють і зарубіжні, і вітчизняні виробники (під різними назвами). З лікувальною метою Тропікамід використовується значно рідше — наприклад після хірургічного втручання з приводу катаракти — для профілактики спайкового процесу, а також іноді в разі запальних процесів, хоча в таких випадках більш доцільний Атропін. Безперечно, якщо Тропікамід використовувати в терапевтичних дозах, за умови показаного методу застосування (краплі в очі), він не спричиняє наркотичної дії і тим більше залежності (дози незначні, а прийом — нетривалий, у складних випадках — максимум 2 тижні, а в разі діагностики — взагалі один раз). Наркозалежні люди використовують Тропікамід зовсім із іншою метою, тож і в інший спосіб, і в інших дозах. Найгірше, що за бажання цей препарат може купити кожен, а не обов’язково той, кому він потрібен за лікарським призначенням. Із власного досвіду та досвіду колег скажу, що аптеки за великим рахунком не вимагають рецепта на Тропікамід, тому часто якщо ми і виписуємо такі рецепти, хворі кажуть, що у них їх ніхто не запитував. Я вважаю, що за рецептурний відпуск ліків має відповідати аптека. А в ситуації, коли Тропікамід вживають із наркотичною метою, його потрібно внести у розряд рецептурних. Лікарю не тяжко виписати рецепт, щоб ліки отримав виключно хворий, який їх потребує. Можливо, через це на прийом пацієнта доведеться витратити трохи більше часу, але користь від того буде значною. До того ж 90% наших пацієнтів — це люди похилого віку і вони використовуватимуть ліки виключно за призначенням.

НОВИНИ

УКРАЇНСЬКІ ГІППОКРАТИ УПЕРШЕ В УКРАЇНІ КРАЩИХ МЕДИКІВ ДЕРЖАВИ НАГОРОДЖЕНО НАЦІОНАЛЬНОЮ МЕДИЧНОЮ ПРЕМІЄЮ 19 жовтня у столичному НСК «Олімпійський» відбулась урочиста церемонія нагородження Національною Медичною Премією. Дійство стало заключним акордом проведення першого в історії незалежної України 3-річного громадського конкурсу для медиків та закладів охорони здоров’я. 42 Національні Медичні Премії у 14-ти номінаціях знайшли своїх лауреатів, які цього вечора пройшли під звуки фанфарів червоною доріжкою Холу Чемпіонів, пишно прикрашеного композиціями із квітів та живими скульптурами богів медицини. Географія премії охопила практично всю Україну.

онкурс «Націона льна Медична Премія» — перший в Україні масштабний проект, у межах якого відбувається вибір та нагородження найкращих медичних працівників та закладів системи охорони здоров’я, — було започатковано у 2008 р. Протягом 2009-2011 рр. в анкетуванні взяли участь понад 50 тисяч лікарів. Конк у рс позиціонова ний як об’єктивний та незаангажований — завдяки незалежному формуванню реєстру номінантів, участі в ньому незалежного 3-рівневого журі, широкому спектру номінацій, високому рівню його підтримки та організації. До організації вибору номінантів було залучено медичні департамен-

ти, міністерства та відомства, регіональні УОЗ, центри здоров’я, ВУЛТ та 40 медичних професійних асоціацій. — Висловлюю велику подяку ініціаторам запровадження конкурсу: Міжнародному благодійному фонду «Здоров’я українського народу», шановним академікам НАМН України Георгію Дзяку, Любомиру Пирогу, Віталію Москаленку та Юрію Вороненку, колишньому міністру охорони здоров’я України Василю Князевичу — апологетам премії, — сказав голова оргкомітету конкурсу, президент Українського медичного клубу Іван Сорока. За словами співголови оргкомітету конкурсу Сергія Сошинського, президента Міжнародного благодійного фонду «Здоров’я українського

Організатори: Іван Сорока, Сергій Сошинський

Медики регіонів: Петро Петерчук, Віктор Мороз, Радислав Котурбаш, Тетяна Антонець, Андрій Цурканенко, Василь Пришляк

народу», для надання премії створено фонд цільового капіталу, з якого її виплачуватимуть щорічно. Розмір цьогорічних отриманих премій становив від 5 до 15 тис. грн. Із року в рік премія зростатиме. Це зумовлю-

ватиметься й кількістю номінацій. На сьогодні вона оптимальна, хоча можна запровадити ще 1-2 (скажімо, «Кращий сімейний лікар» тощо). На адресу лауреатів та організаторів конкурсу надійшли вітальні адреси

ДУМКИ ТА ВРАЖЕННЯ Любомир ПИРІГ, академік НАМН України, завідувач кафедри нефрології НМАПО ім. П.Л. Шупика, член ради фахівців журі конкурсу: — Склалося дуже позитивне враження від проведення конкурсу, особливо на тлі реалій нинішнього життя медиків, стану надання медичної допомоги у системі охорони здоров’я. Нехай лікарі відчують повагу, цінність своєї роботи — такі заходи неодмінно потрібні. Незважаючи на те, що конкурс тривав 3 роки, нашому журі довелося впритул попрацювати навесні цього року. Й організаторам я висловив побажання запровадити ліміт на кількість кандидатур, які подаються з місць, — цьогоріч їх було надзвичайно багато, що утруднювало роботу журі. У виборі номінантів варто серйозніше поставитися до такої позиції як громадська робота у сфері медицини. Сьогодні лікарі, аби не втратити посади тощо, уникають громадянської активності.

результатів та унеможливлення задіяння адмінресурсу анкети були не іменними, а номерними. Справою журі було лише підбиття підсумків того, про що висловилися звичайні лікарі. Надалі премія вручатиметься щороку, восени — до Всесвітнього дня лікаря, який відзначається у першу неділю жовтня.

Олег МУСІЙ, президент Всеукраїнського лікарського товариства, співголова оргкомітету конкурсу: — Як початковий проект цей конкурс дуже вдалий та своєчасний. До цього Україна відставала від багатьох країн світу у відзначенні лікарів. За 4-5 років, коли українські лікарі отримають свою професійну свободу, конкурс «пустить корені» у лікарську спільноту. Унікальність премії у тому, що до номінування та голосування безпосередньо задіювалися пересічні лікарі. Ініціатива йшла не згори, а знизу. Задля об’єктивності

Володимир ЗАГОРОДНІЙ, голова Української Федерації роботодавців охорони здоров’я, кандидат наук з державного управління: — Наша вітчизняна медицина функціонує не завдячуючи, а всупереч ситуації, в якій перебуває. Низький уклін лауреатам і всім лікарям. Не зважаючи на посилені реформи та скруту, лікарі та менеджери охорони здоров’я тримають систему на належному рівні. Сьогодні ціна менеджеру охорони здоров’я не менш висока, ніж талановитому хірургу чи терапевту.

Василь КНЯЗЕВИЧ, голова Української ліги сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги, член оргкомітету конкурсу: — Ми переживаємо непрості часи творення держави. І роль лікаря потрібно підносити. Він має посісти у суспільстві своє почесне місце. І дуже вчасно прийшли Сергій Сошинський та Іван Сорока з ідеєю створення Національної медичної премії. Сьогодні ми маємо перший хороший почин. Погляньте, якими скромними й порядними є наші лауреати.

Валентина КОНОНЕНКО, лікар-дитячий кардіоревматолог кардіоревматологічного відділення Хмельницької обласної дитячої лікарні, відмінник охорони здоров’я, лауреат премії: — Мені дуже приємно, що я отримала премію, хоча це було дуже несподіваним. Я — простий лікар, 44 роки працюю з дітьми, з них 39 років — дитячим кардіологом. І в думці не мала особливих відзнак. Але одного дня отримала запрошення на нагородження та повідомлення про те, що я пройшла всі три тури голосування. Ця премія — оцінка моєї праці за всі роки роботи. Для мене важливо навіть не стільки висока нагорода, скільки визнання людей, які зі мною поряд працюють. Я дуже вдячна моїм колегам за те, що вони мене настільки цінують. Свою роботу дуже люблю. Найвища нагорода — коли б’ється сердечко дитини, коли вона усміхається, коли мати радіє — і душу оповиває спокій, що недаремно живеш на світі. Василь ПРИШЛЯК, лікар-кардіолог, доцент кафедри терапії Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, відмінник охорони здоров’я, заслужений лікар України, лауреат премії: — Кажу всім велике спасибі — хто запровадив цю премію, хто відбирав кращих із кращих, присутнім. Ми, лікарі, собі не належимо. Ми належимо людям — і так до кінця життя. Адже лікарів-пенсіонерів не буває. Лікар працює до останнього.

Тел.: (044) 423-02-60 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

НОВИНИ

2 листопада 2012 року від голови Комітету з питань охорони здоров’я Верховної Ради України Тетяни Бахтеєвої та президента НАМН України академіка Андрія Сердюка. «Україна впевнено стала на шлях удосконалення системи охорони здоров’я, започаткувавши найвищу відзнаку в цьому сегменті — премію, — відзначила Тетяна Бахтеєва. — Цей загальнонаціональний конкурс сприятиме розвитку системи надання медичної допомоги та зміцненню здоров’я українського народу. Часто буваючи у відрядженнях у різних регіонах України, я щоразу переконуюся — скільки у нас прекрасних лікарів та медсестер, фельдшерів та провізорів. Ми повинні голосно казати про успіх вітчизняних медиків». Незважаючи на труднощі, які довелося долати на етапі становлення нашої держави, галузі охорони здоров’я вдалося досягти певних успіхів, впевнений академік Андрій Сердюк. Маємо достойні результати у перинатальній допомозі, підвищенні доступності та якості медичних послуг, ефективності функціонування багатьох медичних закладів. Водночас мусимо визнати, що за роки незалежності погіршилася профілактична спрямованість охорони здоров’я, диспансеризація населення, робота ЗМІ у напрямі забезпечення здорового способу життя. Втрачає престижність медична наука. Завдяки Національній медичній премії кожен житель зможе отримати об’єктивну інформацію про кращі медичні заклади, кращих лікарів та викладачів, громадських діячів та представників бізнес-структур України. Наталія ВишНеВська, для «ВЗ»

ЛАУРЕАТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕДИЧНОЇ ПРЕМІЇ-2012 «Практикуючі лікарі»:

 Висоцький Віктор Степанович, лікар-ортопед-травматолог, завідувач травматолого-ортопедичного відділення з центром кістково-гнійної хірургії Херсонського обласного госпіталю інвалідів та ветеранів війни;  Галяс Софія Олексіївна, лікар-педіатр, завідувач дитячого відділення Романівської ЦРЛ, смт Романів Житомирської області;  Зубов Олександр Дем’янович, лікар-хірург, доктор медичних наук, завідувач хірургічного відділу Діагностичної служби Донецького обласного клінічного ТМО;  Лісовий Володимир Миколайович, лікар-уролог, доктор медичних наук, професор, директор Харківського обласного клінічного центру урології і нефрології ім. В.І. Шаповала, ректор Харківського медичного університету, заслужений лікар України;  Любушкіна Світлана Михайлівна, лікар-фтизіатр, завідувач відділення легеневого туберкульозу №2 Луганського обласного протитуберкульозного диспансеру;  Медведчук Ніна Миколаївна, лікар-терапевт Овруцької ЦРЛ, м. Овруч Житомирської області;  Русак Петро Степанович, лікар-хірург, кандидат медичних наук, завідувач хірургічного відділення №1 Житомирської обласної дитячої лікарні, завідувач Житомирської філії кафедри дитячої хірургії НМАПО ім. П.Л. Шупика;

Кулуари. Лауреати готуються до церемонії нагородження

«Медичний навчальний заклад»:  НМАПО ім. П.Л. Шупика;  Дніпропетровська медична академія;  Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця.

«Медик столиці» (заклад):  Київська міська клінічна лікарня № 17.

«Медик столиці»:

 Ємець Ілля Миколайович, лікар-кардіохірург, доктор медичних наук, професор кафедри дитячої кардіології та кардіохірургії НМАПО ім. П.Л. Шупика, заслужений лікар України;  Кожара Юрій Олександрович, лікар-педіатр, головний лікар Київської міської дитячої клінічної лікарні № 1, відмінник охорони здоров’я;  Пілецький Анатолій Михайлович, лікар-терапевт, доктор медичних наук, головний лікар Київської міської клінічної лікарні № 8, професор кафедри клінічної, лабораторної імунології та алергології НМАПО ім. П.Л. Шупика, заслужений лікар України.

«Медик регіону»:

 Антонець Тетяна Іванівна, лікар-педіатр, кандидат медичних наук, головний лікар Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні, заслужений лікар України;  Котурбаш Радислав Йосипович, лікар-дитячий хірург, головний лікар Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні, заслужений лікар України;  Мітько Володимир Миколайович, лікар ортопед-травматолог, кандидат медичних наук, начальник Сімферопольського районного ТМО — головний лікар Сімферопольської ЦРЛ, заслужений лікар України та АР Крим;  Мороз Віктор Васильович, лікар-уролог, головний лікар Нововолинської центральної міської лікарні, заслужений лікар України (Волинська область);  Петерчук Петро Фадейович, лікар-невропатолог, ординатор відділення профпатології Волинської обласної клінічної лікарні;  Пришляк Василь Дмитрович, лікар-кардіолог, доцент кафедри терапії Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачев-

 Смоланка Володимир Іванович, лікар-нейрохірург, доктор медичних наук, професор, директор центру нейрохірургії та неврології, завідувач кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету.

«Адміністратори закладів охорони здоров’я»:

 Кожара Юрій Олександрович, головний лікар Київської міської дитячої клінічної лікарні №1, лікар-педіатр, відмінник охорони здоров’я;  Романюк Микола Михайлович, головний лікар Чернігівської обласної лікарні, лікар-хірург, заслужений лікар України.

Кращі медсестри: Наталія Галапац, Лариса Абашкіна, Наталія Ружило

 Вороненко Юрій Васильович, ректор НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, дійсний член НАМН України, заслужений діяч науки і техніки України;  Дзяк Георгій Вікторович, ректор Дніпропетровської медичної академії, завідувач кафедри госпітальної терапії №2, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, академік НАМН України;  Мороз Василь Максимович, ректор Вінницького національного медичного університету ім. M.I. Пирогова, завідувач кафедри нормальної фізіології, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України, академік Академії вищої школи, заслужений діяч науки і техніки України.

«Кращий лікар на думку колег»:

Кращі ректори: академіки Георгій Дзяк, Юрій Вороненко, Віталій Москаленко, а також Іван Сорока (ліворуч)

 Кононенко Валентина Миколаївна, лікар-дитячий кардіоревматолог кардіоревматологічного відділення Хмельницької обласної дитячої лікарні, відмінник охорони здоров’я;  Ломака Жанна Михайлівна, лікар-гастроентеролог, кандидат медичних наук, завідувач гастротерапевтичного відділення Херсонської міської клінічної лікарні ім. О.С. Лучанського;  Трифонова Наталія Семенівна, лікар-терапевт, головний лікар Донбаського центру паліативної медицини, м. Донецьк.

«Середній медичний персонал»:

 Абашкіна Лариса Олексіївна, медична сестра — анестезіолог відділення анестезіології Одеської обласної клінічної лікарні;  Галапац Наталія Богданівна, заступник головного лікаря з медсестринства Жовківської ЦРЛ (Львівська область);  Ружило Наталія Степанівна, головна медична сестра Івано-Франківської обласної клінічної лікарні.

«Заклад охорони здоров’я»: Кращі лікарі-практики: Володимир Смоланка, Петро Русак, Ніна Медведчук, Володимир Лісовий, Олександр Зубов, Софія Галяс

 Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова;  Київська міська дитяча клінічна лікарня №1;  Чернівецька обласна клінічна лікарня.

Лауреати Національної Медичної Премії-2012. Фото на згадку

ського, консультант університетського консультативно-лікувального центру, кардіолог медичного центру «Медівіт», відмінник охорони здоров’я, заслужений лікар України;  Цурканенко Андрій Дмитрович, лікар-акушер-гінеколог, ординатор гінекологічного відділення Міського пологового будинку №5 (м. Запоріжжя).

«За розвиток здорового способу життя та здоров’я»:

 Апанасенко Геннадій Леонідович, завідувач кафедри спортивної медицини та санології НМАПО ім. П.Л. Шупика, головний санолог МОЗ України;  Швець Олег Віталійович, директор Державного НДЦ із проблем гігієни харчування МОЗ України, асистент кафедри факультетської терапії №1 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця.

«Особливий внесок в охорону здоров’я»:  Всеукраїнський благодійний фонд «Запорука».

«Соціальна корпоративна відповідальність»:  Агрофірма «Мир», с. Горностаївка Новотроїцького району Херсонської області;  представництво «Шовен Анкерфарм ГмбХ» в Україні, м. Київ.

«Лікар приватного лікувального закладу»:

 Данкович Наталія Олександрівна, лікар-акушер-гінеколог, доктор медичних наук, генеральний директор мережі клінік «Мати і дитя» в Україні, професор кафедри кримінального права та криміналістики Національного університету Державної податкової служби України.

«Іноземний лікар»:

 Д-р Майкл Колінз, США (Michael T. Collins, M.D., Tenure Track Investigator Chief, Skeletal Clinical Studies Unit NATIONAL INSTITUTES OF HEALTH BETHESDA, MD, USA);  Д-р Тайба Жорніцкі, Ізраїль (Taiba Zhornicky M.D., Department of Medicine and Metabolic Unit, Kaplan Medical Center, Rehovot, Israel).

Фото Владислава Негребецького

«Викладачі та ректори медичних навчальних закладів»:

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

ВОЛОДИМИР ЖОВНІР:

ІНОДІ ДОВОДИТЬСЯ ПРИЙМАТИ «ШАЛЕНІ» РІШЕННЯ Незважаючи на вагомі регалії і величезний досвід у реанімації новонароджених, ця людина не дає жодних інтерв'ю в мережі Інтернет про особисте. Вона вражає своєю сором’язливістю. Несучи на своїх плечах турботу про єдиний в Україні центр, де новонароджених із вадами серця оперують у перші години життя, він залишається людиною з великої літери. Знайомтеся! ВЗ Володимире Аполлінарійовичу, Ви з дитинства мріяли стати лікарем? — Ні, в дитинстві я не був оригінальним і, як більшість хлопчиків, мріяв стати космонавтом. Потім справно тягав «залізо» і займався боксом. Батько пророкував мені військове майбутнє, а медицина для мене почалася з матері. Вона — дільничний педіатр, трудилася на двох дільницях. Безумовно, я бачив наскільки непростий цей хліб, але все-таки не послухав батька і пішов маминими слідами. До слова, вона мене чесно намагалася відрадити, але поклик серця виявився сильнішим. Так я і вступив до медичного ВНЗ. Після першого курсу мене, як і всіх хлопців на той час, забрали до лав радянської армії, і навчання довелося відкласти на два роки. Напевно, якби я не вступив до вишу до армії, лікарем би не став. Багато моїх товаришів по боксу потрапили в кепські компанії, пішли в «рекет» і погано закінчили. Йшли 90-ті роки. ВЗ Як усе ск ла лос я у Вашому випадку? — Повернувшись до інституту, я почав підробляти санітаром на швидкій допомозі. Ця робота сформувала мене як медика. Потім була фельдшерська робота і Київський туберкульозний інститут. Доводилося працювати навіть із відкритою формою туберкульозу. Після закінчення інституту мені дали розподіл працювати дитячим хірургом, але, на щастя, вільних ставок не виявилося. Я ніколи не хотів оперувати людей — я мріяв їх реанімувати! Довелося самому шукати собі місце і я, набравшись сміливості, прийшов до головного лікаря інституту Амосова і запитав: «Вам потрібен хороший анестезіолог?»… Так мене й узяли. Через півтора року я вже працював у відділенні реанімації кардіохірургії новонароджених. ВЗ Ви пам'ятаєте свого першого маленького пацієнта? — Звичайно! Це був 3-4-річний малюк із коарктацією аорти та дефектом міжшлуночкової перегородки. Х лопчик із дуже низькою масою тіла — 16 кг. А на той момент в Інституті Амосова не оперували дітей масою тіла нижче 20 кг. Знаючи, що я педіатр, мій колега реаніматолог попросив підмінити його в операційній. Через особисті обставини йому

ДосьЄ:  Жовнір володимир Аполлінарійович  Рік народження: 1966  Освіта: 1984-1992 рр. — Київський медичний університет ім. О.О. Богомольця, факультет педіатрії  Посада: головний лікар Державної установи Науково-практичного медичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «дитяча анестезіологія», кандидат медичних наук  Сімейний стан: одружений, має дорослу доньку  Життєве кредо: навчатися, рухатися і не зупинятися на досягнутому. довелося відлучитися. Я дуже боявся, але впорався. Після цього мене почали залучати до таких складних операцій. Із 2002 року я став завідувачем відділення реанімації та анестезіології. Потім відбулася значуща подія — сформувався Центр дитячої кардіології та кардіохірургії і я став завідувати аналогічним відділенням на його базі. У 2008 році мої організаторські здібності привели мене у крісло головного лікаря. А в 2011 році призначили Головним позаштатним спеціалістом МОЗ України зі спеціальності «дитяча анестезіологія». Ось, власне, і весь мій послужний список. ВЗ Отже, зараз Ви виконуєте тільки адміністративні функції? — Не лише. Кілька разів на тиждень я перебуваю в операційній. Без цього ніяк! І якби моя воля — приділяв би лікуванню більше часу.

ВЗ Розкажіть про свою наукову діяльність. — Я захистив кандидатську дисертацію, присвячену проблемі неефективного серцевого викиду у дітей. На кожну тисячу новонароджених — 14 із вадами серця. Незалежно від країни. Половина з них помирає в перші місяці життя. Найчастіша причина — саме неефективний серцевий викид. Зараз пишу докторську дисертацію на тему безкровної хірургії дітей із вадами серця. Це важлива частина мого життя. В усьому світі спостерігається жвавий інтерес до операцій, які проводять у нас у Центрі. Особливо це стосується розробок за програмою «COR-D». Їх навіть називають «український метод». Першого пацієнта прооперовано за нашою методикою у 2009 році. Його прізвище Шевченко, що теж знаково для України. Малюкові вже 3 роки, він добре розвивається. Зараз розка-

Я ніколи не хотів оперувати людей — я мріяв їх реанімувати

жу в чому ж суть методу. Програма COR-D досить складна з організаційної точки зору. Але завдяки увазі лікарів до проблеми вроджених вад серця, нам вдалося налагодити безперервну участь і допомогу від етапу внутрішньоутробної діагностики вади до отримання малюком «нового» серця. Вагітні з усієї України, у плодів яких ще до народження виявлено критичну ваду, народжують у Києві (на базі 5 і 7 пологових будинків). Адже у разі критичної вади серця дитина починає вмирати відразу ж після народження, і рахунок тут уже йде не на тижні, а на дні і навіть години. Тому відразу після пологів із плаценти забирається залишкова кров (ще її називають пуповинною) і протягом кількох годин дітей доставляють до нас в операційну, де під час операції замість донорської крові ми використовуємо їхню власну - пуповинну. Таким малюкам максимум 3-6 годин від народження. Ми дуже сподіваємося, що в новій будівлі ОХМАТДИТу, яку зараз активно будують по сусідству з нами, буде спеціалізований пологовий зал. Це дозволить долати відстань від пологового будинку до операційної за лічені хвилини. Це зробить нашу роботу ще ефективнішою. Напрацювання Центру вже перейняло багато іноземних колег. Наприклад, клініка Клівленда, яка входить до ТОП-10 найкращих медичних закладів Америки, вже побудувала Центр дитячої кардіохірургії поблизу пологового будинку. Бачите, поки ми розробляємо і говоримо, іноземні колеги активно втілюють задуми в життя. Шлях до тієї ефективної допомоги дітям із вадами серця, якої ми досягли на сьогодні, був не простим. Багато років ми вивчали внутрішньоутробно вроджені вади. Потім планували вести лист очікування в нашому центрі і викликати пологи. Потім збирали інформацію про використання стовбурових клітин під час операцій на серці новонароджених. Незабаром виявилося, що у нас є в запасі кілька годин після пологів, коли ще не виникають зміни в серці, які вбивають дитину, і зберігається достатня кількість пуповинної крові. Ці години ми й використовуємо, щоб врятувати серця і життя дітей. ВЗ У чому основні труднощі таких операцій? — Основна складність у фінансуванні. Незважаючи на те, що впровадженням таких операцій ми заощаджуємо державі 50% коштів тільки на госпітальному етапі, потік пацієнтів настільки великий, що в кінці кожного року ми відчуваємо дефіцит медикаментів або «витратників». Незважаючи на ретельне планування і скрупульозну економію.

Тел.: (044) 423-02-60 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

2 листопада 2012 року

ВЗ А скільки маленьких сердець проходить крізь ру к и ваших хірургів? — Наприклад, у минулому році, незважаючи на те, що другий корпус Центру працював не на повну потужність, ми прооперували найбільшу кількість пацієнтів серед усіх європейських та північноамериканських клінік. Це 1460 пацієнтів, тоді як середня максимальна кількість у провідних закладах світу — 700. При цьому рівень смертності в нашій клініці становив усього 0,95%. У західних клініках цей показник коливається від трьох до чотирьох відсотків. ВЗ Ви ділитеся досвідом із іноземними колегами? — Безумовно. Наші двері завжди відчинені для кардіологів, хірургів та анестезіологів багатьох країн. Нещодавно передавали свій досвід казахським колегам. Ми підписали меморандум про співпрацю між нашим Науково-практичним медичним центром дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України та РГКП «Алматинський республіканський Науковий Центр педіатрії та дитячої хірургії». У рамках даного меморандуму наш Центр став базою для підготовки фахівців, хірургів і кардіологів із метою створення в Казахстані висококласної дитячої кардіології та кардіохірургії за прикладом і досвідом українського кардіоцентру. Ми відкриті для спілкування. Казахські кардіохірурги перейняли навіть маленькі традиції. Мами наших пацієнтів вірять: якщо залишити за порогом палати шкарпеточки або тапочки малюка, коли він перебуває в операційній або у реанімації, — все обов'язково буде добре. Так от, у Кардіоцентрі в Алмати тепер теж за кожними дверима можна побачити маленькі шкарпеточки. Двічі на тиждень у Центрі проводяться телемости із кращою дитячою клінікою США — Дитячим центром Сіетлу (Seattle Children's Center). Лікарі мають можливість обмінятися досвідом, обговорити нестандартні випадки, що зустрічаються в практиці, спільно виробити стратегію оперативного лікування. Щорічно у жовтні в Центрі проводяться міжнародні конференції щодо вроджених вад серця, де обговорюються актуальні питання у сфері кардіології та кардіохірургії, за участю провідних кардіохірургів та кардіологів зарубіжних країн. Під час конференції у жовтні 2008 року Центр відвідали відомі фахівці неонатології та дитячої кардіохірургії та кардіології Франції і Бельгії: рrof. Jean Rubay (Брюсель, Бельгія), рrof. Damien Bonnet (Париж, Франція), dr. Bertrand Stos (Париж, Франція), dr. Miroshnik M.P. (Париж, Франція). Нашу конференц-залу обладнано системою TrueConf. Це своєрідний медичний скайп. На великому екрані транслюється он-лайн-операція і лікарі в залі або біля своїх моніторів стежать за процесом. До цієї системи приєднано 10 областей України. Тепер ми можемо проводити діагностику і хірургічне втручання, передавати медичні дані шляхом прямого включення. Це — важливий крок на шляху глобалізації української медицини, виведення її на якісно новий рівень. Адже тепер щоб пройти обстеження у кращих фахівців тих

чи тих медичних напрямів, пацієнту вже не потрібно втрачати час на переїзд. Адже час — найцінніше, що є у хворого. ВЗ А як потрапляють до вас пацієнти з інших країн?

— Є «незакриті» галузі кардіохірургії в Україні в цілому. Приміром аритмологія. Зараз ми працюємо над створенням операційного блоку та навчанням високоспеціалізованої команди фахівців боротьби з аритмією. Незабаром знадобиться

Володимир Жовнір (у центрі) досі вірить у дива та Діда Мороза!

— Завдяки «сарафанному радіо». Адже жодної реклами ми, як державна установа, не даємо. Прооперували одного малюка з Молдови і через якийсь час почали надходити один за одним молдавські діти з вадами серця. Те ж саме стосується країн СНД. До слова, молдавські лікарі кажуть, що їм не вигідно утримувати таку дорогу кардіохірургію. Набагато вигідніше укласти договір і оплачувати операції своїх пацієнтів, наприклад, на базі нашого Центру.

обладнання і медикаменти. Незважаючи на те, що держава пристойно фінансує нашу галузь, ми всіляко залучаємо меценатів та партнерів, готових будь-чим допомогти. Повторюся, кардіохірургія — вкрай дорога галузь медицини. Єдине, що ми не робимо на сьогодні, — пересадження серця (оскільки закон не відрегульовано) і не оперуємо дітей із гіпоплазією лівих відділів серця (такі діти згодом потребують пересадження).

ВЗ Чи існує черга для дітей? — Черга є, але в тих випадках, коли вада сумісна із життям. Тоді ми підбираємо оптимальний час і для нас, і для батьків дитини. В інших випадках оперуємо екстреним чином.

ВЗ Ваша донька планує продовжити лікарську династію? — Ні, у неї якраз із медициною не склалося. Провчившись 2 курси в медичному, вона знайшла себе в економіці. Я пручатися не став.

ВЗ Як далі розвиватиметься ваш центр?

ВЗ Володимире Аполлінарійовичу, а який Ви поза стінами центру?

— (Пауза — авт.). Я рідко буваю «поза». Як і раніше, захоплююся спортом: «залізо», лижі, йога. Це і «перезавантаження», і спосіб підтримання форми. Я екстремал: і з парашутом стрибав, і з аквалангом спускався, і в банджі-джампінгу практикувався. Готувати не люблю, і в їжі не примхливий. ВЗ А в роботі Ви також екстремал? — Іноді доводиться приймати «шалені» рішення. Пам’ятаю випадок, який стався зі мною на одному з попередніх місць роботи. Під час нічного чергування в реанімації вимкнули світло. Було кілька важких хворих, під’єднаних до апаратів. Довелося робити непрямий масаж серця під специфічним освітленням: ми набирали у таз воду, опускали туди ганчір’я та підпалювали сухий кінець… Але згодом я зрозумів, що без апаратури ми швидко втратимо пацієнтів і вирішив викликати МНС. Разом із рятувальниками приїхали журналісти, тому керівництво мене не погладило по голові за цей вчинок. Але найголовніше — людей було врятовано. ВЗ Володимире Аполлінарійовичу, а про що Ви мрієте? — Будете сміятися — все про той ж космос. Тепер як турист. Манить відчуття невагомості. Щоправда, це дорого. Я, до речі, люблю подорожувати. Хотілося б побродити біля підніжжя Кіліманджаро, забратися на Еверест. Нещодавно до нас у Центр приїжджав знаменитий фінський Дід Мороз — Йоулупуккі. Діти готувалися, писали листи. Я навіть із ним сфотографувався! ВЗ Ви вірите в дива? — Ще б! (Здивовано — авт.) Якби не вірив, мене б на зустрічі із Сантою не було! Тетяна ПРиХОДькО, спеціально для «ВЗ»

КОНФЕРЕНЦІЇ, З’ЇЗДИ, ВИСТАВКИ

ВАЛЕРІЙ ЗАПОРОЖАН:

НАЙЛІПШЕ ЛІКУВАННЯ – БЕЗ СКАЛЬПЕЛЯ Нещодавно в Україні завершив свою роботу ІV Всесвітній саміт лікарів-ендоскопістів. Непересічна подія зібрала провідних фахівців галузі з різних країн світу, щоб обговорити здобутки «хірургії без скальпеля», яка невтомно дивує фахівців своєю ефективністю, а пацієнтів – комфортністю лікування найтяжчих недуг. Чим сьогодні можуть похвалитися ендоскопічні хірурги світу і як виглядає Україна в освоєнні передових технологій – про це ми попросили розповісти віце-президента НАМН України, віце-президента Всесвітньої асоціації лікарів-ендоскопістів, президента Української асоціації лікарів із малоінвазивних, ендоскопічних і лазерних технологій, ректора Одеського національного медичного університету Валерія ЗАПОРОЖАНА. ВЗ Проведення заходу такого масштабу в Україні свідчить про визнання вітчизняної школи ендоскопічної хірургії, чи не так?

— Безперечно. Багато наших фахівців оперують за кордоном — працюють на рівних із зарубіжними колегами. Всесвітній конгрес, який відбувся під егідою МОЗ і НАМНУ в Україні, також підтвердив високу оцінку наших хірургів. Адже в його рамках відбулися не лише пленарні засідання, де йшлося про розробку програм навчання фахівців, нові методики ендоскопічної хірургії, а й працювали окремі секції (урологічна, гінекологічна, хірургічна), де наші спеціалісти і зарубіжні гості ділилися досвідом лапароскопічних операцій у разі різних патологій, а також було організовано майстер-класи (хірургія наживо), під час яких фахівці університетської клініки Одеського медуніверситету і провідні ендоскопісти світу спільно проводили унікальні операції — ті, які у світі вважають останнім словом ендоскопічної хірургії. Наші гості відзначили високий рівень вітчизняної школи. ВЗ Не сумніваюся, що в цьому величезну роль відіграв ваш особистий авторитет. Ви — перший представник України, якого обрано Віце-президентом Всесвітньої фахової медичної асоціації.

— Першу ендоскопічну операцію я зробив на початку вісімдесятих (на той час я вже був членом Американської асоціації хірургів-ендоскопістів). Та якщо Ви вважаєте, що тоді я зірвав овації колег — помиляєтесь. Нове завжди зустрічають багнетами — навіщо змінювати щось, перенавчатися, якщо можна йти по торованій стежці. Тож моя докторська дисертація, яка була присвячена ендоскопічній хірургії пухлин, пролежала під сукном кілька років, адже ендоскопічну хірургію в СРСР вважали вигадкою естетів від науки, у якої немає майбутнього. Мені доводилося оперувати в різних операційних, щоб довести, що це ефективний метод і що пацієнтам буде ліпше. Після створення Української асоціації малоінвазивної хірургії почала формуватися і вітчизняна школа хірургів-ендоскопістів, з'явилися власні наукові розробки, про які я доповідав на всесвітніх конгресах, — це дійсно вплинуло на імідж нашої школи у світі. Обрання мене віце-президентом Всесвітньої асоціації я розцінюю як повноформатне визнання медицини і медичної науки нашої країни. ВЗ Нині лапароскопічна хірургія в Україні підкорила не тільки пацієнтів, а й лікарів. До речі, чи вистачає нам таких фахівців?

— Це питання відносне. Нещодавно нам і сімейних лікарів було цілком достатньо, вони не знали, де їм влаштуватися на роботу, їх змушували

перенавчатися... А нині, коли ми не віртуально, а реально почали розвивати сімейну медицину, як це роблять у всьому світі, сімейних лікарів вкрай не вистачає. Так і в ендоскопічній хірургії — сьогодні фахівців начебто достатньо, адже від загальної кількості проведених операцій на рахунок ендоскопічних в Україні припадає приблизно 5-10%, тоді як у світі — до 90%! До речі, у нашій університетській клініці частка лапароскопічних операцій сягає 80%. Увесь світ перейшов на малоінвазивну ендоскопічну хірургію. Адже, приміром, в разі травми меніска цей метод ставить пацієнта на ноги вже на 2-й день після операції, а в разі традиційної хірургії він ходить на милицях півроку. Прикладів для порівняння безліч і кожен пацієнт відчуває переваги нових методик (скорочення перебування на лікарняному ліжку в рази, зменшення періоду реабілітації, щадне наркозне навантаження, зниження ризику смертності з 3 до 0,3% тощо). Я мав нагоду спілкуватися з пацієнтом, якому лапараскопічним методом встановлено клапан серця, — 2 проколи і 2 дні в лікарні. Ми повинні теж до цього прямувати і створювати економічні, наукові й освітні умови для розвитку малоінвазивної хірургії і для її доступності населенню. Нині багато приватних фірм виконують ендоскопічні операції, але далеко не всі пацієнти можуть оплатити їхні послуги. До того ж майже всі ці фірми — іноземного походження, тобто ми віддаємо життя і здоров'я наших громадян у руки іноземних комівояжерів, які на них заробляють гроші. ВЗ Що потрібно, аби підготувати власну «армію»?

— Вчитися і вчити. Річ у тім, що сучасні ендоскопічні технології дуже складні — легкими вони є лише для хворого, і можливо для «непрофесійного» ока, а хірург повинен володіти філігранною технікою і мати унікальне обладнання. На жаль, «легкість» малоінвазивних методик спокушає багатьох (особливо грішать цим у приватних клініках) — вони купують дороге устаткування, ставлять не дуже обізнаного в цій галузі хірурга, а потім з ускладненнями на повторні операції пацієнти вже потрапляють в академічні клініки й інститути. На жаль, ця проблема існує не тільки в Україні — часто медицина змагається не за якість роботи, а за прибуток, а це не на користь пацієнту. Тому питання підготовки хірургів-ендоскопістів було пріоритетним на ІІІ Всесвітньому конгресі в Гонконзі — фахові асоціації усіх країн домовилися про створення 4-х навчальних центрів у Європі. Один із них буде організовано в Одесі, в нашій університетській

клініці. Подібні центри можна створювати лише там, де є висококваліфіковані хірурги-ендоскопісти всіх спеціальностей — зібрати їх по всій країні складно, а у нашій клініці такі вже є. Центр в Одесі матиме статус міжнародного (навчання відбуватиметься за європейською програмою), його сертифікати будуть визнані і в Європі, і в Китаї, і в США — відповідну угоду про це також підписано. Центр уже працює, ми докуповуємо нове обладнання і зробимо все, щоб він відповідав світовим стандартам. ВЗ Чи не заважатимуть тому вітчизняні реалії?

— Жодна справа не обходиться без проблем. Для того щоб підготувати таких фахівців, потрібно, по-перше, мати достатню кількість хороших учителів. По-друге, професор, який вчить молодих лікарів, має бути господарем в операційній, а це можливо тільки в університетських клініках. Усі розмови про те, що він завжди може домовитися про операційну з головним лікарем, — теорія, яка на практиці розбивається об людський чинник. Якщо ти не керуєш своєю справою сповна, вона не може процвітати. І коли одна людина, директор клініки, професор, керує і наукою, і навчанням, і лікуванням — це найліпший варіант. У всьому світі це зрозуміли і створюють науково-виробничі або науковонавчально-лікувальні об'єднання, які сьогодні знаходяться на передових рубежах науки і виробництва. Там об'єднано всі етапи — від наукової розробки до реального її впровадження. І це надзвичайно актуально для медицини. Сьогодні зростає захворюваність і смертність у всьому світі — у зв'язку з негативною екологією розвивається дуже багато нових захворювань. Медична наука має встигати за цим процесом, тобто скорочувати шлях від народження ідеї і наукової розробки до її практичного застосування. І тільки такі об'єднання дають змогу це зробити. Серцем таких об'єднань у медицині є університетські клініки, де між кабінетом ученого та операційною — кілька кроків. Тому і ми створюємо таке об'єднання. Перший етап — це університетські клініки, наступний — потрібно об'єднуватися з виробництвами медичної техніки, фармацевтичних засобів, молекулярногенетичною медициною тощо. Якщо цього не зробити — наша наука працюватиме на полицю. ВЗ Ендоскопічні технології сьогодні стрімко розвиваються. Чи всі вони доступні українцям?

— Під час перших операцій, які я робив понад 30 років тому, використовувалися лише оптичні прилади, тоді лапароскопічні операції й дістали

назву «операція через отвір в замку», всю потрібну техніку ми виготовляли власними руками з підсобних матеріалів. Сьогодні хірург має у своєму розпорядженні відеоендоскоп, спостерігає за операцією на моніторі, де зображено чітку картину органів і тканин пацієнта (збільшену в 10-20 разів), тому він може побачити новоутворення з точністю до міліметра, і з такою ж точністю може видалити уражені тканини та зберегти здорові. Сьогодні хірург працює поряд із нервами, судинами. Інша техніка — інші можливості! З'явився новий напрям ендовідеохірургії з використанням технології NOTES — і в Україні вже є досвід таких операцій. У світі створено надсучасні автоматизовані системи, наприклад система Да Вінчі, де прилад контролює рухи хірурга і практично не дає йому шансу на помилку (подається потрібна кількість струму для коагуляції тканин, із точністю до 1 мм розраховується рух голки тощо) — це дає змогу провести операцію абсолютно безпечно і гарантовано на високому рівні. Вітчизняним фахівцям під силу освоїти всі нові технології — вони достатньо підготовлені. Однак затримка в іншому — стартова ціна системи «Да Вінчі» — понад $ 1 млн, й у стільки ж обійдеться її щорічне обслуговування. Тож якщо її закуплять — вона працюватиме для дуже вузького кола людей, які й без того можуть дозволити собі лікування у провідних клініках світу. Тобто це буде виключно іміджевий проект — для ефекту, а не для ефективності. І якщо це проходить у політиці, то в медицині потрібно, щоб наші зусилля приносили реальну користь людям. Державному бюджету такі закупівлі не по кишені. От якби в Україні була державна страхова медицина, це питання можна було б розв'язати. Приватне страхування — це не вихід, приватні компанії просто зароблятимуть на хворих за рахунок державних клінік. Втім, доки страхової медицини в Україні не запроваджено, ми не маємо сидіти склавши руки. Потрібно закуповувати сучасне обладнання, наближати ендоскопічну хірургію до хворого, готувати фахівців з умілими руками. Я — хірург, який упродовж свого життя здійснив понад 15 000 операцій, і, не зважаючи на це, я переконаний, що скальпель — це крок відчаю для лікаря, який не впорався з хворобою, і крайній вихід для пацієнта. Найліпший лікар — це той, який уміє запобігти хворобі, потім той — хто може її вчасно розпізнати, і нарешті той, хто може вилікувати її консервативно. Але якщо операції вже не минути, слово — за хірургом, який має провести її майстерно і максимально щадно. Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

Тел.: (044) 423-02-60 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

2 листопада 2012 року

ПЕРИНАТАЛЬНІ ЦЕНТРИ – НА ТЕЛЕЗВ'ЯЗКУ ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України» підключено до національної телемедичної мережі – в рамках проекту «Мобільна медицина». 15 жовтня Інститут ПАГ НАМН України та компанія МТС підписали меморандум про взаєморозуміння в питаннях розвитку телемедицини.

«М

обільна медицина» — проект, спрямований на розвиток телемедицини в Україні шляхом об'єднання передового медичного досвіду та сучасних телекомунікаційних технологій. Проект реалізується з 2009 року компанією «МТС Україна» за підтримки МОЗ України та Представництва ООН в Україні. У 2011 році до проекту приєдналися НАМН України, благодійний фонд Ріната Ахметова «Розвиток України» та енергетична компанія ДТЕК, що входить до складу бізнес-групи СКМ. — Сьогодні медицина — високоінтелектуальна і вісокоінженерна галузь, — зазначив президент НАМН

го клінічного науково-практичного центру телемедицини МОЗ України Віталій Осташко. У перинатальній медицині ця технологія дає можливість проводити термінові медичні консультації, які допомагають скоротити час прийняття рішень — адже тут ідеться про здоров'я матері і новонародженого. А від дотримання правила «Золотої години» в екстрених випадках залежить і їхнє життя. — Перед нами стоїть велике завдання — передати досвід, накопичений за понад 30 років роботи нашого Інституту як головного центру охорони матері і дитини, регіональним перинатальним центрам, — сказав директор Інституту ПАГ НАМН Віталій Осташко, Юрій Антипкін, Андрій Сердюк, Іван Золочевський, Юрій Самойленко (народний депутат України, автор законопроекту про телемедицину)

градського перинатального центру з приводу трьох дуже складних випадків. До Кіровоградського центру поступила 30-річна жінка на 24-му тижні вагітності, у якої діагностовано жовчнокам’яну хворобу, хронічний холецистит у стадії загострення та гепатит С. А у 21-річної вагітної з Кіровоградщини — апоплексію середнього ступеня тяжкості, високий артеріальний тиск, шкірні набряки і дистрес плода. Третій випадок стосувався тяжкого стану новонародженого, який з’явився на світ на 28-29 тижні вагітності з масою тіла 1330 г. У дитини — тяжкі дихальні розлади,

вроджена пневмонія на тлі TORCHінфекції мами. Столичні фахівці обговорювали призначені фахівцями перинатального центру курси лікування, мали змогу бачити на екрані результати УЗД-досліджень та аналізів, які надавали по телемережі колеги з регіону. Незважаючи на труднощі у веденні таких пацієнтів, лікарі висловили надію на те, що стан хворих у результаті правильного та вчасно підібраного лікування поліпшиться. Наталія Вишневська, для «ВЗ» (фото автора)

Консультує доктор медичних наук Наталія Скрипченко (Київ)

України Андрій Сердюк. — Я впевнений, що телемедицина є одним із найактуальніших напрямків, над розвитком якого ми працюємо разом із МТС. У багатьох наших інститутах уже створено телемедичні центри, які можуть надавати віддалені консультації в реальному часі. Сьогодні ми є свідками підключення до національної телемедичної мережі Інституту ПАГ НАМН України — закладу такого високого рівня, який важко знайти навіть у Європі. — Разом із консультаційною допомогою телемедична мережа дає змогу проводити дистанційне навчання та підвищення кваліфікації персоналу регіональних клінік, а також вивчати міжнародний досвід — через участь у медичних конференціях в інтерактивному режимі, — підкреслив головний лікар Державно-

України Юрій Антипкін. — Дотепер у наших провідних фахівців був дуже щільний графік виїздів, під час яких вони надавали консультаційну допомогу молодим колегам із інших міст: ділилися практичним досвідом, проводили лекції та семінари на місцях. Завдяки підключенню до телемедичної мережі ми маємо можливість робити це, не полишаючи свого робочого кабінету. Це допоможе консультувати більше пацієнтів, швидше приймати рішення в екстрених випадках, тісніше співпрацювати з фахівцями інших інститутів, підключених до телемедичної мережі, наприклад із дитячими кардіохірургами Інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова тощо. Того ж дня фахівці Інституту ПАГ НАМН України в режимі online консультували колег із Кірово-

Директор ІПАГ академік НАМН України Юрій Антипкін (ліворуч) та генеральний директор МТС-Україна Іван Золочевський (крайній праворуч) підписали Меморандум

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ Д н і п ро п е тро в щ и н а

КОНКУРСНИЙ ВРОЖАЙ-2012 Дійсно швидка допомога! На Дніпропетровщині визначили переможців у конкурсі на кращу бригаду швидкої медичної допомоги та вручили 3 сучасні реанімобілі марки «Форд». Перемогла у змаганні Нікопольська станція швидкої допомоги

змаганні взяли участь 12 команд. Друге та третє місця посіли, відповідно, спеціалісти Криворізької та Новомосковської СШМД. Журі оцінювало бригади «швидкої» за такими критеріями: швидкість прибу ття на вик лик; якість надання невідкладної допомоги, огляд місця події; організація роботи медперсоналу на місці виклику; первинний огляд пацієнта; розпізнавання станів; транспортування пацієнта; взаємодія бригад швидкої медичної допомоги з аварі йно -ря т у ва льними та дорож н ьо -пат рул ьн и м и службами під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій тощо.

Перемож ці от рима ли відзнаки, пам’ятні призи та грошові винагороди. Крім того, кожна бригада-учасниця у подарунок одержала глюкометр для вимірювання цукру у крові та формені зимові куртки.

Потрібно відзначити, що на Дніпропетровщині досить активно стимулюють поліпшення медичної допомоги населенню. Для станцій швидкої медичної допомоги закуповують нові автомобілі та обладнання. Протягом останніх двох років станції отримали 63 сучасних автомобілі марки «Пежо» і «Форд». Крім того, в регіоні створено нові бригади «швидкої» та збільшено кількість місць їх базування. Усі карети швидкої допомоги оснащено GPS-навігаторами, а відділення — архіваторами мовлення, аби забезпечити доїзд «швидкої» на виклик за 10 хв у містах та за 20 хв у сільській місцевості. За останні два роки в області додатково створено 22 бригади швидкої допомоги,

проводиться підготовка та підвищення кваліфікації фахівців бригад швидкої медичної допомоги на базі тренінгового центру при обласному Центрі екстреної медицини та медицини катастроф, який здійснює керівництво всією службою швидкої допомоги області. Із початку 2012 року на Дніпропетровщині діє єдина система роботи швидкої допомоги, яка передбачає принцип екстериторіальності. Це означає, що на виклик пацієнта їде бригада «швидкої», яка перебуває найближче до нього, а не та, яка відноситься до території, з якої безпосередньо надійшов виклик. Наразі тут створюється Єдина регіона льна опе-

рат и вно -д ис пе т чер с ьк а служба швидкої медичної допомоги. Дніпропетровська ОДА, Управління преси та інформації

«КРАЩИЙ СІМЕЙНИЙ ЛІКАР 2012 РОКУ» У Дніпропетровську відбувся фінал щорічного обласного конкурсу на звання кращого сімейного лікаря області. Цього року перемогу у професійному конкурсі здобула Ірина Горьова — сімейний лікар із Синельниківського центру первинної медико-санітарної допомоги

орічний обласний конкурс на кращого сімейного лікаря Дніпропетровщини складався з двох етапів. Перший тур проводився на рівні лікувальнопрофілактичних закладів міст та районів області упродовж серпня-вересня 2012 року. Сімейні лікарі презентували себе і медичний заклад, у якому працюють, відповідали на запитання щодо своєї професійної діяльності, зокрема щодо перспектив розвитку сімейної медицини у Дніпропетровській області та Україні.

За результатами першого етапу було визначено 9 учасників фінального туру конкурсу. У фіналі у часники продемонструва ли п ’я т и х ви л и н н и й фі л ьм — презентацію себе і медичного закладу, у якому працюють, а також виконали практичні завдання, де показа ли рівень своїх професійних навичок. Найліпше виконала всі завдання та одержала перемогу сімейний лікар Ірина Горьова, що працює у Синельниківському центрі первинної медико-санітарної допомоги. Друге міс-

це посіла Ірина Кобець із міста Дніпродзержинська, третє — Тетяна Бондар із Верхньодніпровська. До складу журі конкурсу увійшли представники головного управління охорони здоров’я Дніпропетровської області, вик ла дачі Дніпропетровської медичної академії, представник обласної служби екстреної допомоги та ін. «На Дніпропетровщині щороку проводиться конкурс на кращого сімейного лікаря області з метою заохочення молодих спеціалістів до роботи у сфері

сімейної медицини та підвищення статусу сімейного лікаря. За час існування конкурсу у його фіналі взяли участь 53 сімейні лікарі. Сьогодні на конкурсі присутні найкращі представники професії. Вони гідно представили свій медичний заклад та ще раз підтвердили високий рівень професійної підготовки сімейних лікарів, що працюють на Дніпропетровщині», — сказала начальник головного управління охорони здоров’я Дніпропетровської облдержадміністрації Валентина Гінзбург.

Переможниця отримала ноутбук та мобільний телефон, сімейний лікар, що посіла друге місце, — комп’ютер, третє — багатофункціональний копіювальний пристрій. Призерів було нагороджено сумкоюукладкою сімейного лікаря, всі інші учасники фіналу конкурсу отримали глюкометри, фонендоскопи, електронні варіанти книг із практичних навичок у загально-лікарській практиці. Дніпропетровська ОДА, Управління преси та інформації

12 Тел.: (044) 423-02-60 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ

2 листопада 2012 року

ХеРСОнщинА

ІЗ ВІДКРИТИМ СЕРЦЕМ У

Херсонській клінічній лікарні імені О.С. Лучанського за ініціативи головного лікаря, заслуженого лікаря України, депутата міської ради Людмили Ломако створено міський Центр серця. До його складу увійшли три відділення: інфарктне на 50 ліжок із блоком інтенсивної терапії на 13 ліжок, кардіологічне на 50 ліжок із блоком інтенсивної терапії на 7 ліжок та ревматологічне. Заклад оснащено сучасним ангіографом вартістю 11 млн грн, за допомогою якого досліджуватимуть судини серця, здійснюватимуть операції хворим із інфарктом міокарда та проводитимуть лікування після перенесеного інфаркту. В урочистій церемонії відкриття взяли участь Президент України Віктор Янукович, Віце-прем’єр-міністр України–Міністр охорони здоров’я України Раїса Богатирьова, голова обласної державної адміністрації Микола Костяк, голова обласної ради Віктор Пелих, мер Херсона Володимир Сальдо, начальник управління охорони здоров’я ОДА Віктор Короленко.

Президент України В.Янукович та особи, які його супроводжують, знайомляться з роботою Центру серця в Херсоні

У своєму виступі Президент України Віктор Янукович наголосив на важливості відкриття в Україні сучасних кардіологічних центрів, зауваживши, що у різних країнах світу під час реформування системи охорони здоров’я першочергова увага приділялася саме питанню профілактики та лікування серцево-судинних захворювань. На думку Президента,

Церемонія урочистого відкриття Херсонського міського Центру серця. Виступає Президент України В.Янукович

при кардіоцентрах також обов’язково мають працювати сучасні станції швидкої допомоги. «Екстрена допомога у разі кардіологічних хвороб дуже часто є найголовнішою», — зазначив він. Глава держави додав, що кардіологічні заклади, безумовно, потрібно оснащувати новітнім медичним обладнанням та забезпечувати всіма потрібними лікарськими засобами.

Віце-прем’єр-міністр України–Міністр охорони здоров’я України Раїса Богатирьова провела зустріч із громадськістю, на якій обговорювалися питання розвитку медичних закладів у контексті реформування галузі. Вона також відвідала обласний онкологічний диспансер на 240 ліжок та ознайомилася з його роботою. Будівництво цього медичного закладу почалося

ще у 1988 р., але у 90-ті роки через відсутність коштів було призупинено, і тільки на початку ХХІ століття відновлено. У грудні 2008 року здано в експлуатацію головний корпус і господарські споруди; із липня 2009 року почалося переселення стаціонарних відділень. У грудні того ж року завершено будівництво радіологічного корпусу. Медпрацівники отримали можливість працювати, а пацієнти — лікуватися в нормальних умовах. Замість великих палат на 10 і більше осіб — комфортні на 1-3 пацієнта. Херсонська облдержадміністрація та обласна рада подбали про завершення на початку 2012 року будівництва третьої черги — поліклініки, а управління охорони здоров’я ОДА і МОЗ України працювали над розв’язанням проблеми матеріально-технічного забезпечення медичного закладу. На зустрічі з колективом обговорювалися питання оснащення диспансеру діагностичною та лікувальною апаратурою, а також ефективність роботи унікального онкологічного комплексу на Півдні України в сучасних умовах. Зоя ДЕМЧЕНКО, власкор «ВЗ», м. Херсон

ТеРнОпілЬщинА

ПЕРША ПЕРЕМОГА МОЛОДОГО ВЧЕНОГО

елегація тернопільських кардіологів взяла участь у роботі XIII Національного конгресу кардіологів України, який пройшов нещодавно у м. Києві. У рамках конгресу відбувся конкурс молодих спеціалістів, де було представлено 12 доповідей учасників з усієї України. Друге місце виборов лікар-кардіолог Тернопільської університетської лікарні, аспірант Національного наукового центру Інституту кардіології імені акад. М.Д. Стражеска НАМН України Анатолій Буртняк. — Працювати над темою, яку я представив на конкурс, почав ще

чотири роки тому, — розповідає пан Анатолій. — Моя доповідь «Фактори ризику шпитального та позашпитального періодів у хворих, що перенесли гостру серцеву недостатність» базується на достовірних лабораторних та інструментальних методах дослідження, проведених у кардіологічному відділенні Тернопільської університетської лікарні. Наукова мета — оцінити важкість стану пацієнтів та виокремити групу високого ризику ускладнень цієї категорії хворих як в умовах стаціонару, так і на амбулаторному етапі лікування. Відтак це дозволить зменшити ризик леталь-

них випадків і дестабілізації стану пацієнта в позагоспітальному періоді. Свій професійний шлях А.Буртняк розпочав звичайним санітаром, ставши згодом фельдшером на станції швидкої допомоги. Коли отримав диплом лікаря в Тернопільському державному медуніверситеті, навчався в інтернатурі за спеціалізацією «терапія», почав працювати на посаді лікаря-кардіолога в палаті інтенсивної терапії (ПІТ) обласної лікарні. 2008 року пройшов спеціалізацію за спеціальністю «кардіологія» у Львівському національному медичному університеті ім. Данила Галицького

на кафедрі післядипломної освіти. Донині А.Буртняк пригадує перші відчуття, які пережив у ПІТі поруч із важкохворими. Каже, що там —

справжня боротьба життя зі смертю. І якщо хтось не може визначитися із сенсом життя, йому варто піти у це відділення, побачити, як недужі хапаються за останню жевріючу надію, і тоді життєві пріоритети швидко стануть на свої місця — цінність людського життя тут особливо відчутна. І лікар має зробити усе можливе і навіть неможливе, аби не дати цьому життю згаснути. А на запитання, яке його власне життєве кредо, відповів: — Зроби все, що від тебе залежить, аби потім не шкодувати. А якщо більш пафосно, то як у Ліни Костенко: «Єдине, що від нас іще залежить, — принаймні вік прожити як належить». ЛАРИСА ЛУКАЩУК, власкор «ВЗ», м. Тернопіль

вОлинЬ

НЕФРОЛОГИ СІДАЮТЬ ЗА ПАРТИ

Луцьку відбулася Всеукраїнська науковопрактична конференція «Проблемні питання діагностики і лікування хвороб нирок». На неї прибули 22 доктори медичних наук та спеціалісти-нефрологи з усіх областей України та районів і міст нашої області.

Луцьк не випадково обрано для поважного медичного форуму, адже тут є вагомі напрацювання в галузі нефрології. Два дні тривали пленарні засідання та секційні заняття, які організували Міністерство охорони здоров’я України та Національна академія

Виступає доктор медичних наук Ірина Дудар

медичних наук України. Напружена робота завершилася культурною програмою з екскурсіями. Учасники конференції відвідали Зимненський монастир, Луцький Замок та Музей волинської ікони. Ірина сТеПаНЯН, власкор «ВЗ», м. Луцьк

Виступає завідувач відділення гемодіалізу Олександр Пархоменко, м.Одеса

24 жовтня після тяжкої хвороби обірвалося життя

ВАЛЕРІЯ МИТРОФАНОВИЧА ФРОЛОВА завідувача кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Луганського державного медичного університету, доктора медичних наук, професора, заслуженого діяча науки та техніки України, академіка АН Вищої школи України. У зв’язку з непоправною втратою висловлюємо глибокі співчуття рідним та близьким покійного. Світлий спомин про Валерія Митрофановича назавжди збережеться в пам’яті усіх, хто жив і працював поряд із цією чудовою людиною, талановитим ученим, педагогом, чуйним і високопрофесійним лікарем. • Колектив ДП «КОМІТЕТ З ПИТАНЬ НАРОДНОЇ І НЕТРАДИЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ МОЗ УКРАЇНИ» • Колектив Київського медичного університету Української асоціації народної медицини

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ М и ко л а ї в щ и н а

МЕДИКИ МИКОЛАЇВЩИНИ ЗАСЛУЖИЛИ ОЦІНКУ «ВІДМІННО» Раїса Богатирьова відвідала в Миколаєві протитуберкульозний диспансер, станцію переливання крові та підстанцію швидкої допомоги

іце-прем’єр-міністр України–Міністр охорони здоров’я України Раїса Богатирьова нещодавно в ході робочої поїздки до Миколаївської області відвідала обласний протитуберкульозний диспансер. Перебуваючи в лікувальному закладі, Раїса Василівна ознайомилася з роботою бактеріологічного відділу клініко-діагностичної лабораторії та дитячого відділення. Серед питань, які порушила Віце-прем’єр-міністр під час спілкування з медиками, основним було забезпечення протитуберкульозного диспансеру діагностичною апаратурою. Завдяки сучасному обладнанню, яке надійшло до лікувального закладу протягом минулого та нинішнього років, у диспансері впроваджено ряд нових ефективних методів діагностики. Раїса Богатирьова оглянула оновлену лабораторію, де встановлено сучасне діагностичне обладнання на загальну суму 830 тис. грн, яке поставив Фонд Ріната Ахметова «Розвиток України» у рамках програми «Зупинимо туберкульоз в Україні». Це, зокрема, автоматизований прилад GeneXpert для експрес-діагностики туберкульозу та вивчення медикаментозної чутливості його збудників, який дозволить скоротити час діагностики із трьох місяців до двох годин, витратні матеріали до мікробіологічного аналізатора Bactec, лабораторна центрифуга, шафа біологічної безпеки, термостати, а також предметні скельця для мікроскопії, бокси для зберігання і транспортування предметних скелець, респіратори, контейнери для мокротиння,

пробірки для центрифугування типу Falcon. З метою розв’язання проблеми захворюваності на хіміорезистентний туберкульоз у диспансері створюють відділення на 60 ліжок та 2 палати на 10 ліжок (у складі відділення) для примусового лікування хворих на заразну форму туберкульозу. Під час цієї зустрічі Раїса Богатирьова вручила працівникам протитуберкульозного диспансеру сертифікат на багатозрізовий комп’ютерний томограф, придбаний за рахунок коштів із державного бюджету. До кінця року буде доставлено решту устаткування для молекулярно-генетичної діагностики туберкульозу на суму 293 тис. грн. Загалом у 2012 р. на протитуберкульозні заходи в Миколаївській області витрачено 9,9 млн грн. Раїса Богатирьова також повідомила, що 16 жовтня Верховна Рада України прийняла Закон України «Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012-2016 роки», який розробили Міністерство охорони здоров’я України та Державна служба України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань. Миколаївська обласна станція переливання крові — ще один заклад охорони здоров’я, який відвідала під час цієї поїздки міністр. У 2008 році закладу присвоєно вищу атестаційну категорію і він входить у число лідерів серед подібних установ держави. Усі відділи та лабораторії обласної станції переливання крові оснащено

найсучаснішим обладнанням. Тут використовують найпередовіші технології виробництва препаратів крові. Останнім часом придбано два апарати для автоматичного плазмоферезу. Раїса Богатирьова відзначила також високий рівень підготовки фахівців. Віце-прем’єр-міністр поспілкувалася із донорами і висловила їм щиру вдячність за небайдужість та прагнення допомогти тим, хто цього потребує. Відвідавши підстанцію №1 Миколаївської станції швидкої медичної допомоги, Раїса Богатирьова ознайомилася з роботою системи електронного моніторингу та разом із головою Миколаївської облдержадміністрації Миколою Кругловим вручила керівництву закладу ключі від 10 автомобілів швидкої медичної допомоги. Міністр також взяла участь у зібранні, присвяченому вшануванню кращих медичних працівників області. Перед початком церемонії Раїса Богатирьова закликала присутніх перш за все вшанувати ветеранів медичної галузі — «людей, які пройшли непростий шлях, врятували не одне життя, багатьом повернули здоров’я та можливість повноцінно жити».

освітою», «Кращий лікар», «Кращий керівник медичного закладу» (районного, міського, обласного) отримали дипломи голови облдержадміністрації, голови обласної ради та грошові премії на загальну суму 150 тисяч гривень. Метою заходу є піднесення ролі медичного працівника у суспільстві, підвищення престижності професії та стимулювання праці. Висування претендентів на преміювання проводили органи місцевого самоврядування, виконавчої влади, відповідні органи охорони здоров’я, трудові колективи закладів медичної галузі.

«Ветерани — це наша совість, ветерани — це наша пам’ять», — відзначила Віце-прем’єр-міністр. Раїса Богатирьова взяла участь і в церемонії нагородження та вручення щорічної премії у галузі охорони здоров’я кращим працівникам галузі. 50 переможців у номінаціях «Кращий молодший спеціаліст із медичною

Підсумовуючи результати свого робочого візиту, Віце-прем’єр-міністр зауважила, що медичні працівники Миколаївщини провели велику роботу і з багатьох напрямків заслуговують на оцінку «відмінно». Микола БАГРЯНЦЕВ, власкор «ВЗ», м. Миколаїв

14 Тел.: (044) 423-02-60 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ

2 листопада 2012 року

Ж и том и р щ и н а

ЗА ГОДИННИКОМ РЕФОРМ Наближається завершення року – нагода обговорити попередні підсумки роботи за цей період. Чим жила галузь області, які завдання визначено перед нею надалі – про це наша розмова з начальником управління охорони здоров’я Житомирської облдержадміністрації Олександром ТОРБАСОМ. ВЗ Сьогодні всі здобутки охорони здоров'я звіряють за годинником реформ. І на Житомирщині також? — У нашій області створено потужну підготовчу базу для реформування системи охорони здоров'я — при міських радах діють 3 управління охорони здоров’я та при райдержадміністраціях — 19 відділів охорони здоров’я. Першочергове завдання — реформування первинного рівня надання медико-санітарної допомоги населенню. Упродовж 2011-2012 років у всіх закладах вторинного рівня створено та успішно функціонують, як структурні підрозділи ЦРЛ та міських ТМО, 24 центри первинної медикосанітарної допомоги. До кінця 2013 року заплановано створити 31 центр ЦПМСД, як окремі юридичні особи. Відповідно у лікувальних закладах області вторинного рівня ми здійснили оптимізацію ліжкового фонду — наразі він становить 74,2 на 10 тисяч осіб населення. ВЗ Як це позначилося на наданні медичної допомоги населенню? — За проведеним управлінням соц опитуванням, такий крок не погіршив її якості та не викликав незадоволення населення. Адже створення центрів ПМСД має на меті забезпечити ефективність, якість і в першу чергу доступність надання медичної допомоги 80% населення — за обрахунками, саме стільки звертається до закладів первинного рівня, оскільки за територіальним принципом вони найбільш доступні. Крім того, після проведених відповідних фінансових та господарських розрахунків підготовлено проект створення на території області госпітальних округів. Продовжуємо також реформування сімейної медицини — нині в Житомирській області діє 244 амбулаторії сімейної медицини, причому відзначається динаміка збільшення їх кількості. Нині 79,8% населення області, з яких 46,2% — діти, охоплено медичною допомогою на засадах сімейної медицини, а до 2015 року ми плануємо досягнути 100% показника. Забезпечувати амбулаторії сімейної медицини спеціалістами нам допомагає кафедра сімейної медицини Вінницького національного медуніверситету, яка функціонує на базі Житомирського інституту медсестринства. Здійснюємо поступову оптимізацію мережі сільських медичних закладів спільно із громадою та керівництвом районів. У результаті докладених зусиль і медпрацівники не втрачають роботу, і пацієнти отримують належну медичну допомогу. Також вивчаємо можливість певної зміни напрямку роботи сільських

закладів охорони здоров'я — через створення на їх базі відділень сестринського догляду, хоспісів тощо. А забезпечити такі відділення кадрами ми можемо за рахунок випускників Житомирського інституту медсестринства (медсестер-бакалаврів), котрі могли б стати їх завідувачами. Створення ж на базі дільничних лікарень амбулаторій ЗПСМ із ліжками денного стаціонару, пунктом тимчасового базування швидкої допомоги поліпшить надання не лише невідкладної, а й планової медичної допомоги. ВЗ Не секрет, що сьогодні нерівний доступ до послуг охорони здоров'я сільського та міського населення є загальноукраїнською проблемою. Чи може Житомирщина її розв'язати? — Не тільки може, а вже розв’язує. Сільські мешканці Житомирщини мають змогу отримати висококваліфіковану медичну допомогу фахівців обласних лікувальних закладів, адже за відповідним наказом обласного управління охорони здоров'я спеціалісти хірургічного, терапевтичного та педіатричного профілів лікувальних закладів третинного рівня здійснюють виїзди в райони — для проведення профілактичних оглядів, диспансерного спостереження населення. До речі, хотів би наголосити на важливому моменті, який виявився під час цих виїздів: виїзним бригадам лікарів часто доводиться просто вимагати у сільських голів, щоб вони посприяли організації проведення профілактичних оглядів, виділення цільових коштів для проведення якісних діагностичних досліджень, які можна здійснити на рівні первинної ланки. Особливу увагу владі на місцях слід звернути на залучення населення до участі у флюорографічних обстеженнях та гінекологічних оглядах. Адже висока частка занедбаних випадків, які ще продовжують виявляти в області (хоча наразі ми й маємо позитивну тенденцію щодо зниження захворюваності на туберкульоз та стабілізацію захворюваності населення на онкопатології), повинна спонукати до активних дій не лише медиків, а й тих же сільських голів. Хто краще за них знає своє населення, а тим паче — його потреби в медичних послугах?! Хоч заклади первинного рівня надання медичної допомоги передані на фінансування закладам вторинного рівня, це не знімає із сільського голови відповідальності за доступність медичних послуг для населення, яке мешкає на території його села. Тож, на моє переконання, загалом реформування галузі повинне відбуватися за тісної співпраці влади з медичними працівниками та громадою — як здійснюється це на

підготовчому етапі до проведення реформ у нашій області. ВЗ Із початку наступного року на Житомирщині розпочнеться втілення масштабного проекту — «Вчасна допомога». Що планується зробити? — Буде створено єдині централізовані регіональні оперативно-диспетчерські служби: обласна в Житомирі та міжрайонні в Новограді-Волинському, Малині, Коростені та Бердичеві. На сьогодні наявна кількість санітарних автомобілів складає 168 одиниць при нормативі з урахуванням 25%-го резерву — 203 одиниці. Проте всі вони — класу «В», автівок же класу «С» область, на жаль, не має. Звісно, кожну автівку «швидкої» потрібно облаштувати GPS-навігатором, адже проект передбачає використання сучасних телекомунікаційних та інформаційних технологій, що забезпечить не лише отримання інформації від хворого чи постраждалого про потребу екстреної медичної допомоги, а й її опрацювання за регіональним принципом. Тобто оперативне й найбільш ефективне спрямування бригади швидкої медичної допомоги для обслуговування виклику скоротить час прибуття лікарів до пацієнта. До того ж, згідно з проектом, служба здійснюватиме контроль за етапами виконання виклику — таку можливість надає оперативний зв’язок між учасниками процесу надання допомоги екстреними службами МВС, МНС та іншими учасниками ліквідації екстрених або надзвичайних ситуацій. Крім того, для скорочення часу доїзду ми проведемо децентралізацію відділень швидкої допомоги в ЦРЛ (автівки «швидкої» повинні чергувати й у дільничних лікарнях, і в сільських лікарських амбулаторіях, для чого слід поділити район на відповідні відділки). Бо ж, наприклад, якщо село знаходиться за десятки кілометрів від райцентру, автомобіль швидкої допомоги не зможе доїхати до хворого за визначені проектом 15 хвилин (тим паче, якщо виникне потреба транспортувати його до районної лікарні, а в разі визначення складної патології, усунення якої можливе в закладі третинного рівня, — до Житомира). Що ж до кадрового забезпечення оперативно-диспетчерських служб — нам потрібні надзвичайно висококваліфіковані спеціалісти, котрі надаватимуть рекомендації фахівцям вторинного й третинного рівнів щодо їх подальших дій (наприклад, інформувати про необхідність підготовки консультантів чи розгортання операційної відповідно до тяжкості стану хворого чи постраждалого). Тому нині працюючі диспетчери пройдуть додаткову підготовку. Ці питання ми вирішуватимемо наступного року.

ВЗ Ще за одним масштабним проектом, який втілюється нині в державі, «Нове життя — нова якість охорони здоров'я матері та дитини» — Житомирщина крокує в авангарді … — Згідно з цим проектом на базі Житомирського обласного центру охорони здоров’я матері та дитини було відкрито обласний перинатальний центр на 135 ліжок (у тому числі на 15 ліжок для другого етапу виходжування новонароджених) — шостий такий заклад у державі. Ми захистили економічну, медичну та технічну доцільність його створення і завдяки владі області увійшли в першу чергу цього проекту. Із відкриттям центру надання перинатальної допомоги в області нині здійснюється за трьохрівневою системою (до неї увійшли обласний перинатальний центр та обласна дитяча лікарня). На вторинному рівні допомога надається на базі дев’яти перинатальних центрів (таким чином охоплено всю область). Маємо хороші результати діяльності оновленої системи перинатальної служби: кількість партнерських та неускладнених пологів збільшилась, кількість індукованих пологів, аномалій пологової діяльності, пологів, ускладнених кровотечами, фізіотомій — зменшилась. Показник малюкової смертності знизився на 22,2%, перинатальної смертності — на 35,2%, випадків материнської смертності в області не було протягом останніх п’яти років. Також впровадження окремих елементів запропонованої моделі системи перинатальної допомоги та перинатальних технологій у Житомирській області позитивно оцінили експерти, схвалюють пацієнти — за проведеним нами соцопитуванням, 96% населення області позитивно ставиться до змін у перинатальній допомозі, які впроваджуються. Сьогодні зусилля й держави, й керівництва області спрямовані на те, щоб медична допомога дійсно стала якісною, ефективною та доступною. Тож активно продовжуючи роботу за цим напрямком, ми впевнені в успішних її результатах. Вікторія ПАЛАМАРЧУК, власкор «ВЗ», м. Житомир

МІКРОБІОЛОГІЯ Х АРКівщинА

Фасад інституту із пам’ятником І.І. Мечникову

НА СТОРОЖІ БІОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ КРАЇНИ ось уже 125 років стоять учені державної установи «Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова» Національної академії медичних наук України Наукові гіпотези та припущення, прогнози на близьке й далеке майбутнє медицини – української та світової – перетворюються на реальність саме тут, у стародавніх стінах першого у царській Росії та одного з найстарших у Європі закладу протиепідемічного профілю. У його 12-ти науково-дослідних лабораторіях, частина з яких – унікальні, майже 200 співробітників, серед яких 8 докторів та 44 кандидати наук, займаються питаннями біологічної безпеки нашої країни. Історія, що стала легендою Усе починалося наприкінці ХІХ ст., коли Луі Пастер розробив теорію збудників хвороб та використання вакцин для запобігання їм, а в Парижі було засновано перший у світі мікробіологічний інститут. Але ще до відкриття (1888 р.) цього славетного наукового закладу, у травні 1886 р., Харківське медичне товариство ухвалило рішення про створення в місті Пастерівського інституту щеплень та бактеріологічної станції. Невдовзі, 20 квітня 1887 р., вони розпочали свою роботу в невеликому будиночку поблизу Нікольського собору. Водночас зібрали кошти і замовили проект величної споруди на кшталт ще недобудованої паризької — відомому російському архітектору, академіку А. Бекетову. Цікаво, що коли розпочали будівництво унікального лабораторного корпусу інституту з урахуванням його технологічних цілей, стару хіміко-мікроскопічну лабораторію, де повним ходом тривали дослідження, знести було неможливо. Тому

триповерховий будинок винесли вперед і він таким чином замкнув своєрідні архітектурні та духовні вісі тодішнього Харкова — Центральний Благовіщенський собор і Нікольська церква; Синагога та Німецька вулиця (нині Пушкінська). Із тих пір у місті зародилися легенди про особливу творчу та духовну атмосферу інституту, названого ім’ям видатного харків’янина Іллі Мечникова, який працював у Пастерівському інституті в Парижі та став Нобелівським лауреатом. На початку ХХ ст. харківські вчені зробили ряд видатних відкриттів, які врятували життя мільйонів людей. Зокрема, у роки першої та другої світових воєн тут налагодили випуск вакцини проти газової гангрени та правця, із 1921 р. почали дослідження туберкульозу і згодом організували вперше в СРСР випуск вакцини БЦЖ для імунізації дітей. У передвоєнний період список виробництва вакцинно-сироваткових препаратів Всеукраїнського інституту бактеріології, епідеміології та серотерапії ім. І.І. Меч-

Директор інституту, доктор медичних наук, заслужений діяч науки та техніки України, відомий фахівець у галузі мікробіології Юрій Волянський

Під час воєнних бомбардувань центр Харкова вщент знищили німецькі літаки, у споруду ж Мечниківського інституту не потрапив жоден артилерійський снаряд, не те що авіабомба — тоді харків’яни остаточно повірили, що цьому науковому закладу, покликаному рятувати життя людей, сприяють вищі сили.

На випередження часу

никова (так тоді називався НДІ) досяг 37 найменувань. Під час Великої Вітчизняної війни співробітники інституту відкрили свій «медичний фронт». Ось офіційні дані за

1942 рік: 110 тис. поранених прищеплено проти газової гангрени, більш як 1 млн 120 тис. бійців отримали протиправцеву сироватку, зроблену інститутом.

Відразу після закінчення війни в інституті зрозуміли: потрібно працювати на майбутнє. Відтоді почалася розробка протимікробних лікарських і профілактичних засобів — було отримано антибіотик саназин і протипухлинний препарат неоцид, впроваджено в лікарську практику ектерицид, хлорофіліпт, декаметоксин, діагностичний препарат лецитовітелін. Учені інституту створили оригінальний, який не має аналогів у світі, анатоксин синьогнійної палички та гіперімунну антисиньогнійну антитоксичну плазму. Коли у країні трапилася страшна чорнобильська катастрофа, в зону ураження направили дослідниківхарків’ян, щоб розробити концепцію радіаційного захисту населення. Коли читаєш назви монографій, які видали вчені інституту протягом 1995–1997 рр., здається, поринаєш у світ наукової фан-

Тел.: (044) 423-02-60 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

МІКРОБІОЛОГІЯ

2 листопада 2012 року тастики: «ВІЛ-інфекція. Гіпотези і факти», «Математичне моделювання в розробці нових протимікробних засобів», «Медико-соціальні наслідки ядерних катастроф», «Принцип оптимальності хвороби», «Саморегуляція в мікробіоценозах і нові підходи до профілактики менінгококової інфекції», «А даптаційний синдром і імунітет», «Алергія та екологія»… Однак, це були реальні результати наукових досліджень із радіобіології, стратегії й тактики боротьби з інфекційними захворюваннями в умовах серйозної екологічної кризи. Розповідає директор інституту, доктор медичних наук, заслужений діяч науки та техніки України, відомий фахівець у галузі мікробіології та імунології Юрій ВОЛЯНСЬКИЙ: — За радянських часів Чорнобиль був не першою катастрофою. Ми вже мали досвід роботи в умовах секретності в осередках ядерного ураження у Семипалатинську (більш як 300 випробувальних вибухів), на Новій Землі (майже 1000 водних та підземних вибухів), а також у Челябінську, де трапилася аварія на виробництві урану. Тоді ніхто не знав, що сотні, тисячі людей уже мали проблеми зі здоров’ям через радіацію. У книзі «Медикосоціальні наслідки ядерних катастроф» ми змогли відверто узагальнити свій досвід та зробити перші висновки і прогнози щодо майбутнього людей, які опинилися в Чорнобильській зоні. На той час ми вже всі звикли, що мікроби слід знищувати! Для цього винайшли різні антибіотики, антисептики, дезінфектанти. Але людство випустило з уваги, що 99,9% мікробів — корисні. Без них не було б нічого живого на Землі. Після ядерних катастроф імунологія дійшла до тієї межі, коли потрібно було визнати, що радіація впливає не тільки на людину і тварин, які, до речі, є лише частиною природи, а й на флору, фауну, ґрунт, повітря, воду, в яких розвивається мікробний світ. Під впливом випромінювання У лабораторіях інституту

він значно змінився. І нам це потрібно було враховувати. Бо після Чорнобилю вже немає класичних інфекційних хвороб та їхніх класичних симптомів. Від атаки мікроорганізмів страждає, передусім, нейро-імунно-гормональна система людини. Почалися важкі ендотоксикози, ендокринні захворюванн я, збільшилися в десятки разів онковияви, з’явилися нові, невідомі людству, хвороби. Крім того класичні інфекції почали вести себе вкрай агресивно. Приклад тому — грип, туберкульоз у поєднанні зі СНІДом, дифтерія, скарлатина, кір. Є окремі випадки захворювання на поліомієліт у деяких країнах колишнього СРСР, хоча вважається, що цю інфекцію подолано. Ми працюємо над тим, щоб зменшити захворюваність класичними інфекціями та хворобами, спричиненими умовно-патогенними мікробами, оскільки

Учасник конференції із Сербії Станко Бобош, доктор ветеринарних наук, член Української академії аграрних наук, знаний мікробіолог

ні, поки що єдині в Україні, лабораторії, які очолюють науковці найвищого рівня. Про роботу кожної з них можна писати окремі статті, але я коротко зупинюся на кількох основних наукових напрямках, — продовжує розповідь Юрій Леонідович

над вивченням причин росту мультирезистентності мікроорганізмів до сучасних синтетичних протимікробних препаратів, ведуть пошук нових біологічно активних речовин із вищих рослин для розробки фармпрепаратів проти хвороб мікробної етіології.

• Національна академія медичних наук присвоїла Харківському інституту мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова категорію «А», що означає найвищий рівень інтересу та підтримки держави до провідних напрямів медичної мікробіології, імунології, епідеміології та інфектології. На інститут покладено функції науковотехнічного центру та головної установи із загальної та прикладної імунології, а на його працівників — розробки нових засобів та методів діагностики, лікування і профілактики інфекційних захворювань. Він співпрацює з 30-ма вишами та НДІ, закладами санепідеміологічного профілю, лікарнями та є республіканським центром по боротьбі з менінгококовою інфекцію. • Лише протягом останніх п’яти років учені колективу отримали 33 патенти на винаходи та корисні моделі, захистили 34 докторські та кандидатські дисертаційні роботи. НДІ видає фаховий міжнародний журнал «Анали Мечниковського інституту». • На базі інституту працює кафедра клінічної мікробіології та імунології Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України. все більше людей гине від так званих банальних інфекцій — стафілококу, стрептококу, ентерококу тощо. Але для науки замало йти в ногу з часом. Час потрібно випереджати, працювати на майбутнє.

На межі двох світів — науки та фантастики — У ХХІ ст. у нашому інституті з’явилися нові оригіналь-

Волянський. — У буквальному сенсі на майбутнє працюють науковці лабораторії нових і маловивчених інфекційних захворювань, яку очолює доктор медичних наук, заступник директора з науки Сергій Похил. Вони розробляють методи діагностики маловідомих мікроорганізмів та захворювань, спричинених ними, як от анаплазмоз, бартонельоз, ерліхіоз та ін. Проблеми, які вивчають співробітники лабораторії, постануть перед людством на повний зріст у майбутньому, і про них сьогодні мало що знаємо не лише ми, а й світова медична спільнота. Людство має бути готовим до профілактики і запобігання патогенним ситуаціям, знати методи лікування та реабілітації хвороб майбутнього. Унікальною є і лабораторія протимікробних засобів, якою завідує кандидат медичних наук Володимир Казмічук. Саме тут було створено широковідомий хлорофіліпт, а нині тут працюють

Лабораторія імунореабілітології вже набула широкої популярності у хворих людей. До Харкова їдуть на діагностику та лікування представники не лише різних областей України, а й Росії, Білорусі. Очолює колектив кандидат медичних наук Андрій Волянський. Науковим напрямком колективу є комплексна оцінка стану організму: встановлення можливих етологічних чинників імунологічного дисбалансу, пошуки механізмів його патогенезу, а вже на цій підставі — розробка основних принципів, підходів та методів імунореабілітації з урахуванням імунопатогенетичних особливостей. Саме в цій лабораторії на перспективу розробляють нові препарати для терапії та профілактики захворювань, що виникають на тлі імунологічної компрометації організму. Саме її співробітники взялися за створення та провели величезну роботу з розробки 5-ти сучасних вітчизняних вакцин.

Не менш унікальними є і лабораторії екологічного та епідеміологічного моніторингу, якою керує кандидат медичних наук Світлана Деркач, і молекулярного моделювання, на чолі якої стоїть кандидат медичних наук Юрій Лісняк. Майже щороку в Харкові ми проводимо міжнародні наукові конференції за участю вчених країн пострадянського простору, Європи, США, Японії, під час яких спільно обговорюємо проблеми мікробіології, імунології, вірусології, паразитології, — завершує свою розповідь директор ДУ «ІМІ НАМН» Юрій Волянський. Те, що вчора було фантастикою, сьогодні стає реальністю. Наприклад, засади геліобіології було закладено саме у нашій країні, а сьогодні молоді українські вчені під керівництвом члена-кореспондента національної академії медичних наук Аркадія Фролова порушують питання про формування нового наукового напрямку — космічної епідеміології. Про ці та інші, не менш футурологічні, а також про суворо прагматичні проекти сучасної науки мова йшла на ювілейній конференції Харківського ІМІ ім. І.І. Мечникова, яка відбулася 17–18 жовтня.

Напередодні глобального ривка Конференція, на яку зібралося понад 200 вчених, серед яких були науковці зі світовими іменами із країн колишнього СРСР, Словакії, Словенії, Польщі, Німеччини, Франції, стала логічним завершенням відзначення 125-річного ювілею відомого наукового закладу. — Українські колеги та ми, вчені провідних науково-дослідних закладів європейських міст, маємо сьогодні спільно розв’язувати загальні для людства нашої планети проблеми. Слід визнати, що на даному ступені розвитку науки епідеміологічна ситуація практично з усіх інфекцій не поліпшується, а навпаки, ускладнюється, — оцінив сучасну ситуацію учасник конференції із Сербії Станко Бобош, доктор ветеринарних наук, член Української академії аграрних наук, знаний мікробіолог. — Цьому сприяють екологічна катастрофа на планеті Земля, економічна криза та політична нестабільність. Але саме в такі часи наука звершує глобальні ривки і виводить людство із криз. Вірю, що саме так буде, і саме для цього ми зібралися в Україні у такий складний час. І те, що роблять харківські вчені, має величезне значення та особливу цінність для біологічної безпеки всього людства. Ольга ФаЛькО, власкор «ВЗ», м. Харків

ТРАНСПЛАНТОЛОГІЯ за п ор і жж я

ОЛЕКСАНДР НИКОНЕНКО:

ТРАНСПЛАНТАЦІЯ НИНІ – СТАНДАРТНИЙ МЕТОД ЛІКУВАННЯ Запорізькому центру трансплантації виповнилося 20 років. За цей час галузь трансплантології зробила величезний крок уперед. Чого вдалося досягнути вітчизняним трансплантологам і з якими проблемами їм доводиться боротися нині – наша розмова з головним позаштатним спеціалістом МОЗ України за спеціальністю «трансплантологія», ректором Запорізької медичної академії післядипломної освіти, завідувачем кафедри госпітальної хірургії Запорізького державного медичного університету, керівником обласного центру хірургії, серцево-судинної хірургії та міжобласного центру трансплантації, академіком НАМН України, членом-кореспондентом НАН України, лауреатом Державної премії, заслуженим діячем науки і техніки, доктором медичних наук, професором Олександром Никоненком. ВЗ Як відбувалося становлення центру 20 років тому?

— Офіційно Запорізький центр транс плантації органів створено у 1992 році на базі клініки госпітальної хірургії нинішнього Запорізького державного медичного університету у Запорізькій обласній клінічній лікарні. Ще до його відкриття за допомогою Центру трансплантації, який уже існував у Донецьку, було підготовлено кваліфікованих фахівців із трансплантації, які потім пройшли стажування у провідних центрах світу (Балтимор, Берлін, Відень, Мадрид, Москва, Осака, Пітсбург, Рим). Водночас формувалася матеріально-технічна база — потужну підтримку в цьому ми отримали від підприємства «Запоріжсталь», завдяки чому було створено гемодіалізний центр. Відчутною була й допомога керівництва управління охорони здоров’я Запорізької облдержадміністрації Г. Балашова та З. Лашкул, ректора Запорізького медичного інституту А. Візера, який забезпечував кадрами та як клініцист виступав у ЗМІ, привертаючи увагу до питань трансплантації. У вересні 1992 року у Центрі було зроблено першу операцію з трансплантації нирки жінці, яка прожила після цього ще 12 років і померла від інсульту, тобто від вікових змін, а не від наявності трансплантата. Із часом Центр почав досить швидко розвиватися.

раторію, що дає змогу на підставі змін біопсії диференціювати ускладнення та правильно підбирати терапію. До 1994 року всі ці етапи було освоєно. А з 2000 року Запорізький центр трансплантації набув статусу республіканського центру — відтоді тут виконують операції мешканцям із усіх регіонів України. Поряд із практичною роботою у Центрі ведеться і наукова — підготовлено та захищено 4 докторські і 4 кандидатські дисертації, видано методичні посібники та «Атлас з морфології ниркового трансплантата», який отримав визнання не тільки в Україні, а й за кордоном. У 2001 році на базі ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти» організовано кафедру серцево-судинної хірургії та трансплантації. Вперше в Україні було розпочато навчання лікарів-інтернів, слухачів, викладачів основ трансплантації. За ініціативою Центру та кафедри підготовлено бригади трансплантологів для Дніпропетровська, Львова, Харкова, Луганська, що дало змогу розширити надання трансплантаційної допомоги в Україні. Також із 2004 року на базі Запорізької медичної академії було організовано Інститут серцево-судинної хірургії і трансплантації, одним із завдань якого стало вдосконалення надання медичної допомоги хворим, котрі потребують трансплантації органів і хірургічного лікування захворювань серцево-судинної системи.

ВЗ У якому напрямку?

— Виникали проблеми у веденні хворих після трансплантації, оскільки пацієнт має отримувати препарати, які запобігають відторгненню пересадженого органа, і для належного ефекту важливо правильно підібрати дозування препарату. Підвищене дозування призводить до виникнення інфекційних ускладнень та онкологічних захворювань, а недостатня концентрація препарату — до відторгнення трансплантованого органа. Тому і виникла потреба створити імунологічну лабораторію, а для діагностування патологічних змін, які виникають у трансплантаті, — морфологічну лабо-

ВЗ Над чим нині працюють фахівці Центру?

— Зараз Запорізький міжрегіональний центр трансплантації надає консультативну допомогу, проводить життєзабезпечувальні процедури в разі хронічної ниркової недостатності, готує пацієнтів до трансплантації органів та забезпечує післяопераційний нагляд хворих із пересадженими органами. За 20 років тут виконано приблизно 600 трансплантацій нирки, 14 трансплантацій печінки, 1 трансплантацію комплексу підшлункової залози і нирки, 3 трансплантації серця, 186 трансплантацій бета-клітин підшлункової

залози. Саме тут вперше в Україні (у 1994 році) виконано трансплантацію печінки, а у 2003 році — трансплантацію серця. У Центрі проведено 49 успішних трансплантацій нирки дітям і 78 трансплантацій нирки від живого донора-родича. Крім того, у Центрі зараз готуються до впровадження інших видів трансплантації: трансплантація частини печінки від живого донора, трансплантація серцево-легеневого комплексу та ділянки тонкого кишечнику. Співробітники Центру і кафедри мають високий потенціал професійної підготовки, вони є членами російського і міжнародного товариств трансплантологів, беруть активну участь у підготовці нормативних документів, працюють із засобами масової інформації для створення позитивного іміджу трансплантації, що дає змогу надалі розвивати трансплантацію в країні. ВЗ А які проблеми, на Вашу думку, сьогодні є найнагальнішими?

— У нашій області функціонує 7 відділень хронічного гемодіалізу, де на програмному гемодіалізі перебувають 250 хворих із хронічною нирковою недостатністю. Окрім того, на диспансерному спостереженні лікарів-нефрологів області — 120 хворих на хронічну ниркову недостатність, їм у будь-який момент може знадобитися лікування методом хронічного гемодіалізу. Щороку проводиться понад 40 000 процедур гемодіалізу і 2900 перитонеальних обмінів. Але цього вкрай недостатньо. Щорічно за державною програмою «Трансплантація» заклади гемодіалізу Запорізької області отримують 2000-2500 комплектів для гемодіалізу (діалізатор, кровопровідні магістралі) — це приблизно 10% від потреби. Придбання гемодіалізних концентратів, дезінфікувальних засобів до апаратів гемодіалізу та медикаментів (рекормон) фінансується за рахунок обласного та місцевих бюджетів, які з року в рік зменшуються. Витрати на одного хворого для забезпечення програмним гемодіалізом до трансплантації нирки на рік становлять 46 915 грн. Для

розвивати цей напрямок медицини в Україні, а не інвестувати в інші країни. У Київському, Донецькому, Запорізькому центрах є можливість повноцінно займатися трансплантацією, але спеціалісти завантажені лише на 10-12% — решту робочого часу вони змушені віддавати іншим справам. І знову ж таки повноцінній роботі заважає недосконалий закон. ВЗ Про це говорили учасники конференції, присвяченої актуальним проблемам трансплантології, і не лише лікарі.

проведення програмного гемодіалізу 250 хворим на рік потрібно 11,8 млн грн. Потреба надання спеціалізованої діалізної допомоги хворим постійно зростає, і на цей час у Запорізькій області існує необхідність у створенні 35 додаткових діалізних місць та заміни застарілого обладнання, тобто придбання 74 діалізних апаратів «штучна нирка». Здійснити це за рахунок обласного та місцевих бюджетів неможливо. Та найбільша проблема — це те, що за потреби в десятках тисяч трансплантацій в Україні їх виконують лише 100-150 на рік. ВЗ Причини, як завжди, фінансові?

— Не тільки. У 1999 році було затверджено оновлений Закон із трансплантації, який передбачає забір органів для трансплантації виключно з дозволу родичів — «презумпція незгоди». Але такий дозвіл дуже важко отримати у трагічний для них момент втрати близької людини. Для нашої країни це дуже складні етичні питання, на відміну від країн Заходу. Однак зміни в законі презумпції можуть дати позитивний результат. Приклад — Білорусь, де вже 5 років існує закон «презумпції згоди», там теж розмовляють із родичами загиблого і для таких процедур готують трансплантологів-координаторів, які є не лише лікарями, а й спеціалістами із психології. Вперше трансплантологи-координатори з’явилися в Іспанії (нині там 39 трупних заборів на 1 млн населення, у Білорусі — 19, у Росії — 9, а в Україні — 0,15). Показово і те, що жодного криміналу, пов'язаного із трансплантацією, у цих країнах немає, не зафіксовано звернень родичів загиблих до правоохоронних органів. Чинний закон про трансплантацію не адаптований до умов нашої країни — його потрібно змінювати! Адже транс плантація нині є стандартним методом лікування хронічних хвороб, і це факт. Безперечно, керівництво країни має подбати про повноцінне державне фінансування галузі — без цього ми не матимемо можливості надавати допомогу пацієнтам. І, нарешті, ми маємо

— Метою конференції, організованої за ініціативою МОЗ України, Координаційного центру трансплантації органів, тканин і клітин, Асоціації трансплантологів України, було зібрати провідних фахівців-трансплантологів країн СНД та ЄС, представників релігійних та громадських організацій, юристів, усіх зацікавлених та небайдужих до долі трансплантаційної служби. Тому тем для обговорення в рамках заходу було багато: обмін сучасним досвідом, інтеграція набутих знань у лікуванні хворих із пересадженими органами, створення принципово нової ефективної системи надання медичної допомоги хворим, що потребують пересадження органів, етичні питання тощо. Зокрема, після конференції за участі керівників центрів трансплантації, юристів, Архієпископа Запорізького та Мелітопольського Луки відбувся круглий стіл «Етичні питання транс плантації. Обговорення проекту змін до Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини». Архієпископ Запорізький та Мелітопольський Лука не виключає трансплантацію як метод лікування тяжкохворих, але стверджує, що тіло належить загиблій людині, тому тільки вона ще до своєї смерті має надавати згоду щодо трансплантації власних органів. Ще він висловив побоювання з приводу криміналізації цього питання. Потім присутні ознайомилися з опитуванням мешканців Запоріжжя, яке засвідчило, що населення підтримує трансплантацію, хоча і не зовсім орієнтується у суті «згоди» та «незгоди», але усі позитивно ставляться до розвитку цього напряму медицини, хоча вважають, що це дуже дорого, тому хворі самостійно не в змозі заплатити за такі операції. Насамкінець, коли були висловленні думки щодо підтримки «презумпції згоди», Архієпископ Запорізький та Мелітопольський Лука оголосив рішення стосовно обговорення питання зміни закону трансплантації серед представників духовенства та місця церкви у ньому. Олена ПЕТРЕНКО, власкор «ВЗ», м. Запоріжжя

Тел.: (044) 423-02-60 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

НЕВРОЛОГІЯ

2 листопада 2012 року

ЗОЛОТИЙ СТАНДАРТ ДІАГНОСТИКИ НЕРВОВО-М'ЯЗОВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ Дегенеративні захворювання з ураженням нервово-м'язової системи становлять найбільш значну групу серед усієї спадкової патології людини. Загальновідомо, що із порушенням спінальних функцій (зокрема мієлопатією) неврологи та нейрохірурги зустрічаються у своїй клінічній практиці щодня. Це пов’язано з поширеністю нервово-м'язових патологій і недостатньою ефективністю діагностичних та лікувальних заходів. Найпопулярніші стандартні методи діагностики, такі як КТ, МТР або рентгенографія, не в змозі зареєструвати біоелектричну активність м'язів. У той час усі нервово-м'язові захворювання (НМЗ) характеризуються хронічним перебігом і досить високою інвалідизацією хворих. На допомогу лікарям приходить особливий метод дослідження – електроміографія (ЕМГ) – метод реєстрації та вивчення біоелектричної активності м'язів у спокої і під час довільного напруження. Докладніше про особливості методу розповіла кандидат медичних наук, лікар вищої категорії відділу функціональної діагностики ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. Ромоданова» Альбіна ТРЕТЬЯКОВА. Нервово-м'язові захворювання Перед тим, як заглибитися у розповідь про метод дослідження, варто визначити, які патології під силу діагностувати ЕМГ. Нервово-м'язові захворювання характеризуються порушенням функції довільної мускулатури, втратою або зниженням рухового контролю, причиною якої може бути як ураження власне м'язів, так і вторинні чинники — дисфункція нервово-м'язового з'єднання, ураження периферійних нервів або мотонейронів спинного мозку. До групи НМЗ відносяться прогресуючі м'язові дистрофії — спадкові захворювання, які зазвичай проявляються в дитячому віці, рідше — у дорослих. Зокрема, м'язова дистрофія Беккера, вроджена м'язова дистрофія, дистальна м'язова дистрофія, м'язова дистрофія Дюшена (найчастіша форма міодистрофії у дітей), міодистрофія Емері-Дрейфуса, плечолопаткова міодистрофія, міотонічна м'язова дистрофія (найчастіша форма міодистрофії у дорослих), окулофарінгеальна міодистрофія. Також до групи НМЗ відносяться запальні міопатії (міозити), в основі яких лежить запальний процес, що призводить до слабкості м'язів. Це дерматоміозит, поліміозит, міозит із включеннями. Окрім цього нервово-м'язовими захворюваннями є мітохондріальні міопатії, які виникають у результаті структурних або біохімічних дефектів мітохондрій (синдром Кернса-Сайра, міоклонусепілепсія з «розірваними червоними волокнами», мітохондріальна енцефаломіопатія), міотонії (вроджена міотонія, або хвороба Лейдена-Томсена, дистрофічна міотонія, вроджена параміотонія, нейроміотонія, або хвороба Ісаакса), захворювання нервово-м'язового з'єднання, хвороби периферійних нервів тощо. Діагностичний алгоритм та вибір додаткових досліджень залежать від особливостей клінічного патерну і локалізації ураження — м'яз, нерв, сплетення, корінці, рухові нейрони. Якщо НЗМ поєднуються з ураженням центрального мотонейрону, застосовується транскраніальна магнітна стимуляція, в разі підозри на

спадкові форми проводиться аналіз ДНК, автоімунний характер процесу потребує визначення специфічних антитіл, у разі первинно-м'язових уражень перевіряється рівень вмісту креатинфосфокінази (КФК). Але золотим стандартом діагностики НМЗ залишається електроміографія.

Які завдання вирішує метод Пі д терміном к лінічна ЕМГ об'єднується комплекс трьох електроміографічних методів — поверхнева ЕМГ, голчаста (або просто ЕМГ), стимуляційна ЕМГ (або електронейрографія). Фізіологічною основою ЕМГ є коливання електричного потенціалу біологічних мембран, мембран м’язових волокон, аксонів,

Потрібно сказати, що виявлення локалізації ураження є найбільш частим завданням, що стоїть перед цим методом дослідження. Хворі, яких направляють на ЕМГ, серед рухових уражень, як правило, мають або слабкість м’язів, або гіпотрофію, гіпертонус або гіперкінез. Даний метод дослідження дає змогу локалізувати ураження на 8 рівнях кортико-мускулярного шляху: надсегментарний; передньороговий; корінцевий; рівень сплетення; стовбур нерва; термінали нервових волокон; нервово-м'язовий синапс; м'язове волокно.

Суть дослідження Дослідження ЕМГ можна проводити двома способами: за допомогою нашкірних електродів, які кріпляться до

ференційовані зміни. На початкових стадіях захворювання і в разі повільно прогресувального процесу максимальна амплітуда осциляцій може тривалий час зберігатися субнормальною. На локальній електроміограмі виявляється нормальне загальна кількість потенціалів дії, але зменшених по амплітуді і тривалості, що зумовлено зменшенням кількості м'язових волокон, здатних до активації. Ураження периферійних нервових стовбурів виявляються зменшенням кількостей осциляцій, виникненням нерівномірних по амплітуді й частоті одиночних потенціалів на тлі низькоамплітудної активності. У разі тяжкої невропатії із загибеллю більшості нервових волокон відбувається поступове пригнічення біоелектричної активності м'язів аж до повного біоелектричного мовчання.

Переваги методу

що входять до складу змішаних периферійних нервів. Метод дає змогу вирішувати ряд діагностичних завдань: виявляти локалізацію ураження; визначати ступінь вираженості порушених функцій та стадії і характер патологічного процесу (денервація, реіннервація); контролювати динаміку порушених функцій. За допомогою цього методу можна отримати об’єктивні характеристики функції нервово-м’язового апарату з урахуванням віку хворого, патогенезу та морфології захворювання — у цьому плані він є незамінним.

ділянки над досліджуваним м'язом, та за допомогою голчастих електродів, що вводяться у м'яз. Поверхневі електроди являють собою парні металеві пластини (олово, срібло та ін.), які накладають на невеликій відстані одна від одної (20-25 мм для дорослих і 10-15 мм для дітей). Коливання потенціалів реєструє на папері осцилограф, або магнітний носій. Одночасно використовується монітор, що дає змогу спостерігати за результатами. Залежно від рівня ураження нервової та нервово-м'язової систем під час електроміографії виявляються ди-

Даний метод дає змогу не тільки визначити рівень ураження нервової системи, але й забезпечує об'єктивні критерії диференціальної діагностики, а також контроль ефективності проведеного лікування. Крім того, зауважимо, що ЕМГ оцінки динаміки субклінічних проявів захворювань дозволяє проводити моніторинг моторних і сенсорних порушень навіть тоді, коли клінічна динаміка не визначається. Широкий набір ЕМГ методів обстеження дає можливість відповісти практично на будь-яке запитання, що виникає у клініциста-невролога під час клінічного огляду хворого. Основне завдання — правильно вибрати саме ті методи, які допоможуть провести диференціальну діагностику і поставити правильний діагноз хворому. Таким чином, метод дає змогу діагностувати всі рівні ураження нервово-м'язової системи і здійснювати моніторинг у динаміці лікування. Потрібно звернути увагу на особливо важливий аспект — наявність адекватної клінічної інтерпретації результатів ЕМГ діагностики. Підготувала Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»

ПЕДІАТРІЯ

ДОРОСЛІ ПРОБЛЕМИ НАШИХ ДІТЕЙ У першій декаді жовтня цього року в Києві пройшов VIII Конгрес педіатрів України. Організатори (НАМН України, Міністерство охорони здоров'я України, Асоціація педіатрів України, ДУ «Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України», Національний медичний університет імені О.О. Богомольця) запропонували висвітлити «Актуальні проблеми педіатрії». Захід, як і очікувалося, дав змогу лікарям із різних регіонів країни під час симпозіумів, лекцій та майстер-класів упродовж трьох днів ділитися інформацією, вивчати міжнародний досвід та разом шукати розв’язання наріжних проблем педіатрії.

одному матеріалі неможливо охопити всі теми, що підіймалися на конгресі, тому, обираючи найактуальнішу, ми вирішили зупинитися на проблемі, яку й самі організатори вважають найгострішою, бо запропонували її для детального розгляду під час круглого столу, а саме «Вивчення епідеміології первинної артеріальної гіпертензії та метаболічного синдрому у дітей та підлітків». Під час заходу провідні наукові співробітники Національного медичного університету імені О.О. Богомольця презентували результати пілотного дослідження цієї проблеми. Ґрунтуючись на його висновках, було розроблено Методичні рекомендації для педіатрів та лікарів сімейної медицини. Наш сьогоднішній гість — лікар-педіатр вищої категорії, професор кафедри педіатрії №4, доцент Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, доктор медичних наук Микола ХАЙТОВИЧ — один із авторів цієї наукової праці. ВЗ Миколо Валентиновичу, наразі світовою медичною спільнотою визнано, що артеріальна гіпертензія у дорослих — одне з найпоширеніших серцево-судинних захворювань, яке призводить до серйозних ускладнень і є причиною інвалідизації та передчасної смерті населення. — Останнім часом хвороба настільки «помолодшала», що розглядається як педіатрична проблема. Збільшення захворюваності на первинну артеріальну гіпертензію серед підлітків пояснюється зростанням поширеності в дитячій популяції факторів ризику (генетична обумовленість, малорухливий спосіб життя, стрес, неконтрольовані силові навантаження, шкідливі звички тощо). Особливо велике

значення має схильність до надмірної маси тіла або ожиріння. Саме «епідемія» ожиріння серед дітей та підлітків у США та багатьох країнах Європи змусила звернути особливу увагу на зростання поширеності артеріальної гіпертензії серед дитячого населення. Наші дослідження показали, що серед дітей із надмірною масою тіла артеріальна гіпертензія спостерігається у 2,5 разу частіше, ніж загалом у дитячій популяції. Поєднання артеріальної гіпертензії з надмірною масою тіла асоціюється з високим ризиком розвитку метаболічного синдрому та подальшої артеріальної гіпертензії. Так, наші російські колеги довели, що в разі поєднання підвищеного артеріального тиску з надмірною масою тіла ризик виникнення артеріальної гіпертензії у дорослому віці збільшується у хлопчиків у 7,5 разу, у дівчаток — у 5 разів порівняно з їхніми однолітками без цих факторів ризику. Надмірна маса тіла та ожиріння сприяють швидкій динаміці трансформації високого нормального артеріального тиску в артеріальну гіпертензію, а також розвитку ускладнень у підлітків (ураження судин головного мозку, очного дна, серця, нирок). Вивчається вплив на організм підлітків надмірного захоплення комп’ютерними/Інтернет технологіями (відеоіграми, «зависанням» у соціальних мережах тощо). Причому варто зазначити, що часто первинна артеріальна гіпертензія у дітей протікає безсимптомно. ВЗ Якою є профілактика АГ? — Заходи із запобігання захворюванню мають насамперед включати оптимізацію стилю життя дітей групи ризику (критеріями включення до групи ризику найчастіше є високий нормальний артеріальний тиск, надмірна маса тіла або ожиріння). Звичайно, велике значення має достатня рухова активність, правильне харчування. Для запобігання прогресуванню захворювання потрібно його діагностувати на ранніх стадіях, тому дуже важливо дітям, особливо у віці після 10 років та за наявності вказаних факторів ризику, регулярно міряти артеріальний тиск.

ВЗ Чи визначено значення нормального артеріального тиску у дітей? — АТ у дітей залежить від віку, статі, зросту. Нормальним артеріальний тиск (систолічний чи діастолічний) є у тому разі, якщо він менший 90-го процентилю кривої розподілу артеріального тиску в популяції відповідно до віку, статі та зросту. Артеріальна гіпертензія — це стан, за якого середнє значення систолічного і/або діастолічного артеріального тиску, розраховане на основі трьох або більше окремих вимірювань, рівне або перевищує 95 процентиль кривої розподілення артеріального тиску в популяції для відповідного віку, статі та зросту. ВЗ Чому для дітей та підлітків застосовується термін «гіпертензія», а не «гіпертонія»? — Оскільки рівень артеріального тиску залежить не лише від тонусу гладеньком’язових клітин судин (за деяких видів гіпертензії він не підвищений і може бути навіть нижче норми), але також від величини хвилинного викиду серця та об’єму циркулюючої крові, у наш час використовують поняття «артеріальна гіпертензія», але в Україні та Російській Федерації часто традиційно користуються поняттям «гіпертонічна хвороба», як синонімом первинної артеріальної гіпертензії. Критерії гіпертонічної хвороби у дітей: тривалість стабільної артеріальної гіпертензії більше 1 року, наявність ураження органів-мішеней (каротидний атеросклероз, гіпертензивна гіпертрофія міокарда лівого шлуночка, нефропатія, ретинопатія). ВЗ Які фактори має враховувати лікар, аби правильно виміряти АТ у дитини та уникнути гіпердіагностики? — Якщо вперше виявлено підвищення АТ під час осцилометричного вимірювання, варто наступного разу використати аускультативний метод. Підвищений рівень АТ слід підтвердити даними повторних досліджень. Потрібно правильно підібрати манжетку згідно з периметром плеча дитини або підлітка. Ширина внутрішньої (гумової) камери манжетки має

становити не менше 40% периметра плеча, довжина — перекривати від 80 до 100% периметра плеча. Манжетку накладають так, щоб центр гумової камери був розташований над плечовою артерією на внутрішній поверхні плеча, а нижній — на 2–2,5 см вище ліктьового згину. Щільність накладання манжетки визначається можливістю проведення одного пальця між манжеткою і поверхнею плеча. Гумові трубки, що з’єднують манжетку з манометром, повинні бути розташовані на внутрішній поверхні плеча. Вимірювання АТ слід проводити у тихих, спокійних умовах за комфортної температури, не раніше, ніж через 1 годину після вживання їжі, кави, припинення фізичних навантажень, куріння, перебування на холоді. Перед процедурою вимірювання пацієнтові слід відпочити протягом 5 хвилин. Треба пам’ятати, що відхилення положення манжетки, накладеної на плече або стегно пацієнта, може змінити рівень АТ на 0,8 мм рт. ст. на кожний сантиметр відхилення манжетки: підвищить АТ в разі положення манжетки нижче рівня серця і занизить його, коли манжетка вище рівня серця. Під час вимірювання пацієнт має сидіти, спираючись на спинку стільця, із розслабленими, не схрещеними ногами, не змінювати положення тіла і не розмовляти протягом усієї процедури. Слід дотримуватися правил: вимірювання АТ з точністю до 2 мм рт. ст.; зниження тиску в манжетці зі швидкістю 2–3 мм рт. ст. за секунду. Повторно вимірювати тиск можна не раніше як через 2–3 хвилини після повного випускання повітря з манжетки. Якщо показники артеріального тиску відрізняються на більш ніж 5 мм рт. ст., проводиться додаткове вимірювання. Результатом вважається середнє значення з двох або більше вимірювань, виконаних на одній руці. Показники АТ, виміряного в домашніх умовах, дещо відрізняються від отриманих у кабінеті лікаря. Зокрема, рівню тиску 140/90 мм рт. ст., визначеному на прийомі у лікаря, нерідко відповідає середній рівень 135/85 мм рт. ст. або навіть 125/80 мм рт. ст. під час вимірювання в домашніх умовах.

Тел.: (044) 423-02-60 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ПЕДІАТРІЯ

2 листопада 2012 року ВЗ Із яких етапів складається діагностика АГ? — Діагностика АГ за допомогою методу разових вимірювань у дітей та підлітків проводиться з використанням спеціальних таблиць, що ґрунтуються на результатах популяційних досліджень, і включає такі етапи: 1) визначення за спеціальними таблицями процентилю зросту відповідно до статі і віку пацієнта; 2) вирахування середніх значень систолічного і діастолічного АТ на основі трьох вимірювань, проведених з інтервалом 2–3 хвилини; 3) зіставлення середніх значень систолічного і діастолічного АТ пацієнта, отриманих за результатами трикратного вимірювання АТ під час одного візиту, з 90 і 95 процентилями АТ відповідно до статі, віку і процентилю зросту пацієнта; 4) порівняння середніх значень систолічного і діастолічного АТ, зареєстрованих під час трьох візитів пацієнта з інтервалами між ними 10–14 днів, з 90 і 95 процентилями АТ, відповідно до статі, віку і процентилю зросту пацієнта; 5) якщо три середні значення АТ, визначені під час трьох візитів з інтервалом 10–14 днів, відповідають критеріям нормального АТ, передгіпертензії або АГ, встановлюється відповідний діагноз. Крім того, з метою диференціальної діагностики із коарктацією аорти під час першого дослідження тиск вимірюють і на ногах, для чого застосовують широку манжетку, а фонендоскоп розташовують у підколінній ямці. У разі якщо діагноз викликає сумніви — застосовують метод добового моніторування артеріального тиску. В Україні діагноз первинної артеріальної гіпертензії у дітей і підлітків встановлюють на основі класифікації, затвердженої на ІІІ Конгресі педіатрів України (2006). Виділяють 3 клінічні форми: лабільна артеріальна гіпертензія (ЛАГ), стабільна артеріальна гіпертензія (САГ) І та ІІ ступеня, гіпертонічна хвороба: без ускладнень, з ускладненнями (нефропатія, гіпертрофія міокарда лівого шлуночка, церебральна ангіопатія, ретинопатія). У таблиці наведено критерії встановлення діагнозу первинної АГ згідно із сучасними погоджувальними документами. ВЗ Миколо Валентиновичу, не могли б Ви дати кілька практичних рекомендацій із практики ефек-

тивного лікування АГ у дітей та підлітків? — У разі артеріальної гіпертензії за нормальної маси тіла одразу призначають антигіпертензивну медикаментозну терапію. Застосовують переважно препарати із групи інгібіторів ангіотензиноперетворюючого ферменту (еналаприл, лізиноприл), препарати із групи бетаадреноблокаторів (метопролол). Не протипоказані для застосування у дітей із артеріальною гіпертензію препарати із групи блокаторів каль-

ниркових залоз, а також нормалізації водно-сольового балансу і тонусу судин. При цьому основними принципами лікувального харчування мають бути: 1) фізіологічна повноцінність раціону, який включає всі потрібні фактори харчування в кількостях, що відповідають фізіологічній потребі дітей та підлітків в основних харчових речовинах, та енергетичні цінності; 2) обмеження вживання натрію і вільної рідини в поєднанні з підвищеним вмістом у раціоні калію та магнію;

ВЗ У чому полягає немедикаментозний метод лікування АГ у дітей та підлітків? — Немедикаментозне лікування АГ рекомендовано всім дітям і підліткам незалежно від потреби у лікарській терапії. Крім раціоналізації харчування, воно включає також оптимізацію фізичної активності. Пацієнти мають контролювати час пасивної поведінки, зокрема перегляд телевізора, сидіння за електронними й комп’ютерними іграми. Відповідно до рекомендацій Американської

Критерії класифікації первинної артеріальної гіпертензії у дітей та підлітків (порівняльний аналіз) Критерії

4 REPORT (США) (2004)1

Європейське товариство кардіологів (2008)2

ВНТК, РМТАГ, АДКР (РФ) (2008)3

Майданник В.Г. та співав. (2006)4

АТ в межах 90-95% або більше 120/80 мм рт.ст.

Передгіпертензія

Високий нормальний тиск

Передгіпертензія

АТ вище 95%

Гіпертензія І ступеня

АГ І ступеня

САГ І ступеня

АТ на 5 мм вище 99%

Гіпертензія ІІ ступеня

АГ ІІ ступеня

САГ ІІ ступеня

АТ інколи 90-95, інколи вище 95

Передгіпертензія

Високий нормальний тиск

Лабільна АГ

Наявність ураження органів-мішеней

АГ

Гіпертонічна хвороба або АГ

1 The Fourth Report on the Diagnosis, Evaluation, and Treatment of High Blood Pressure in Children and Adolescents. http://www.nhlbi.nih.gov/health/prof/heart/hbp/hbp_ped.pdf 2 Контроль высокого артериального давления у детей и подростков: рекомендации Европейского общества гипертензии. http://hypertension.mif-ua.com/archive/issue-11040/article-11058/ 3 Диагностика, лечение и профилактика артериальной гипертензии у детей и подростков (второй пересмотр). http://abbottgrowth.ru/files/articles/6036/1277806886711.pdf 4 Майданник В.Г., Хайтович М.В. Артеріальна гіпертензія у дітей: діагностика та лікування http://internal.mif-ua.com/archive/issue-4667/article-4672/

цієвих каналів (амлодіпін) та інгібіторів рецепторів ангіотензин ІІ 1 типу. Зрідка в комбінованій терапії можна призначати діуретичні засоби (гідрохлортіазид тощо). У випадку, якщо артеріальна гіпертензія І ступеня поєднується із надмірною масою тіла — спочатку доцільно провести корекцію стилю життя. У таких хворих фізична активність і втрата 8 кг асоціюється зі зниженням систолічного і діастолічного АТ в середньому на 12,5 і 7,9 мм рт. ст. Це поєднується зі зменшенням маси міокарда лівого шлуночка. ВЗ Яким має бути раціон харчування в такій ситуації? — Дієтотерапія АГ є обов’язковим компонентом комплексного лікування і спрямована на нормалізацію АТ за допомогою зниження збудження ЦНС, поліпшення функціонального стану нирок і кіркової речовини над-

3) оптимальний жирно-кислотний склад раціону зі вмістом рослинних жирів не менш як 30% загального вмісту жирів. Зміни в дієті мають включати контроль за об’ємом порцій, зменшення вживання напоїв, що містять цукор, а також енергетично збагачених закусок. Слід регулярно вживати їжу, у тому числі снідати. Дієтичний раціон для дітей із АГ — DASH (The Dietary Approaches to Stop Hypertension) — включає фрукти, овочі та їжу, яка багата на волокна, містить менше жиру (насиченого і загального) порівняно зі звичайною дієтою, а отже, більше калію, магнію, кальцію, флавоноїдів, флавінів, бета-каротину, бета-криптоксантину, лікопену, лютеїн-зексантину і фітостеролів. У нормі прийом натрію становить до 1,2 г/день для 4–8-річних та 1,5 г/день —для дітей старшого віку.

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ П.Л. ШУПИКА МОЗ УКРАЇНИ ОГОЛОШУЄ КОНКУРС • в аспірантуру, магістратуру, клінічну ординатуру • в заочну аспірантуру зі спеціальності хірургія • в магістратуру зі спеціальності дитяча анестезіологія • в клінічну ординатуру зі спеціальності терапія. • Для участі у конкурсі потрібно подати такі документи: заява на ім’я ректора, особовий листок по обліку кадрів, копія диплома, копія сертифіката про присвоєння звання лікаря-спеціаліста, копія трудової книжки, характеристика з місця роботи, автобіографія, медична довідка (форма 086-У). Копія паспорта (стор. 2,3,11), копія ідентифікаційного коду. Особи, що вступають до магістратури (або клінічної ординатури без відповідного стажу), подають рекомендацію Вченої Ради вищого закладу освіти. • Особи, що вступають до аспірантури, подають ксерокопії друкованих наукових робіт або реферат за спеціальністю. • Адреса академії: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9, НМАПО імені П.Л. Шупика, відділ аспірантури (к. 404). • Прийом документів протягом 10 діб із дня публікації оголошення.

асоціації кардіологів для підтримки задовільного стану здоров’я дорослим і дітям (старше 5 років) потрібно кожного дня виділяти не менш як 30 хвилин для помірних динамічних (аеробних) навантажень, таких як швидка ходьба, плавання, біг, і ті ж самі 30 хвилин 3–4 рази на тиждень — для інтенсивних фізичних навантажень. Регулярні заняття фізичною культурою (в першу чергу — аеробні навантаження) допоможуть контролювати масу тіла, знизити підвищений АТ, підвищити рівень холестерину ЛПВЩ. Не рекомендуються види фізичної активності зі значним статичним компонентом і якщо АГ поєднується з іншими серцево-судинними захворюваннями, брати участь у спортивних змаганнях недоцільно. Інтерв’ю підготувала Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ім. Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО НАМН УКРАЇНИ» 03680, м. Київ, вул. М. Амосова, 5, • вивчає попит на оренду приміщення площею 10 кв. м в підвальному приміщенні головного корпусу під розташування обладнання. Вартість майна відповідно до оцінки ринкової вартості станом на 23 липня 2012 року становить 36 208 грн (тридцять шість тисяч двісті вісім гривень). Орендна плата за базовий місяць оренди вересень 2012 року становить 1203,31 грн (одна тисяча двісті три грн 31 к.) без ПДВ. • Пропозиції приймаються протягом 10 робочих днів із дня публікації оголошення в газеті за адресою: м. Київ, вул. М. Амосова, 5, кімн. 5.

• Телефон для довідок: 275-37-33.

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

ЕКОНОМИТИ,

РАЦІОНАЛЬНО ВИТРАЧАЮЧИ Наша сьогоднішня тема – оцінка медичних технологій (ОМТ) – на перший погляд цікава лише організаторам охорони здоров’я. Але, взявши до уваги, що ОМТ має відношення до документів, які регламентують обсяг і якість медичної допомоги на засадах доказової медицини, стає зрозумілим – у період реформування галузі у цих питаннях має бути обізнаний кожний лікар.

ещодавно в Києві відбулася науково-практична конференція «Оцінка медичних технологій та можливі механізми впровадження в Україні», організована Міжнародним благодійним фондом сприяння розвитку медичної та фармацевтичної науки й освіти «Ланцет», ГО «Спілка працівників фармації», кафедрою організації та економіки фармації Національного фармацевтичного університету та за підтримки Міністерства охорони здоров’я України, Національної академії медичних наук України. Під час конференції учасники мали можливість ознайомитися з досвідом тих країн, де ОМТ впроваджено відносно нещодавно, і обговорити питання, які можливо розв’язувати за допомогою цієї методології.

Методологія ОМТ та історичні передумови її створення Оскільки предметом розмови є оцінка медичних технологій, варто пригадати, що медична технологія — це будь-яке втручання, що може бути використане для сприяння здоров’ю, профілактики, діагностування, лікування хвороб або реабілітації чи довготривалої допомоги. Це поняття стосується застосування лікарських засобів, використання медичного обладнання, проведення медичних процедур та дій медичного персоналу. Отже, оцінювання медичних технологій — це багатогалузеве поле аналізу, яке вивчає медичні, соціальні, етичні та економічні аспекти розвитку, розповсюдження та використання медичної технології. Проводиться з метою підвищення якості медичної допомоги шляхом забезпечення працівників охорони здоров’я об’єктивною узагальненою систематизованою інформацією щодо ефективності, безпеки та економічної доцільності методів діагностики, лікування, профілактики та реабілітації, дозволених до застосування в системі охорони здоров’я в установленому порядку. Іншими словами, таке оцінювання має допомогти обрати з альтернативних лікувально-діагностичних методів найоптимальніші з огляду на можливий рівень затрат. Що своєю чергою в умовах дефіциту бюджетів (а це проблема не тільки нашої країни) на потреби охорони здоров’я набуває чималого значення. Результати ОМТ використовують різні фахівці у сфері здоров’я: регулюючі органи — для прийняття дозвільних рішень щодо використання лікарських засобів, обладнання, технологій; платники медичних послуг системи охорони здоров’я (це керівники галузі, страхові компанії), яким потрібно приймати рішення щодо включення технології до переліку послуг та пільг і як саме їх потрібно відшкодовувати (скільки, в якій частці тощо); лікарі та пацієнти (коли потрібно обрати відповідні медичні технології, що найкраще задовольнять клінічні потреби пацієнта); організатори охорони здоров’я під час планування впровадження програм із громадського здоров’я (вакцинації, діагностики та екологічних програм); виробники медичної продукції для подальшої її розробки та прийняття маркетингових рішень. Першу законодавчу пропозицію для Агентства з оцінки впливів розвитку технологій прийнято в США ще у 1965 році. А вже 1972 р. ця пропозиція набула сили закону, яким передбачалося створення Офісу Конгресу з Оцінки Технологій (Office of Technology Assessment, OTA).

У Європі перші установи або підрозділи, що виконували ОМТ, були організовані у вісімдесятих роках, але тільки на регіональному/ місцевому рівнях у Франції та Іспанії. Перше національне агентство ОМТ у Швеції засноване в 1987 році. Відтоді майже в усіх країнах ЄС програми для оцінювання медичних технологій працюють як нові установи чи інститути, або як департаменти чи підрозділи ОМТ в університетах та інших урядових і неурядових установах. Наприклад, у Великій Британії ОМТ засновано 1993 року у складі Національного інституту досліджень в охороні здоров’я, який своєю чергою є підрозділом Міністерства охорони здоров’я. Власне, саме досвід Великої Британії найчастіше використовують для демонстрації користі впровадження ОМТ. 2010 року уряд Туманного Альбіону прийняв рішення про скорочення витрат на потреби охорони здоров'я на 4,4 млрд фунтів стерлінгів. При цьому обов’язково треба було врахувати основну вимогу уряду — збереження якості медичних послуг, що надаються населенню. Виконати це складне завдання, на переконання фахівців Національного інституту здоров'я і клінічної досконалості (National Institute for Health and Clinical Excellence — NICE), можна шляхом впровадження та виконання 19 рекомендацій ОМТ. Однією з таких рекомендацій є профілактика артеріальної гіпертензії. Такий захід, на думку NICE, призведе до зменшення кількості звернень пацієнтів із хворобами серцево-судинної системи та випадків госпіталізації хворих із їх подальшим лікуванням.

ОМТ як інструмент для обґрунтування рішень Відомо, що вартість медичних послуг (і фармацевтичних також) зростає щороку в усьому

Ханс- Петер Даубен, доктор медичних наук, Інститут медичної документації та інформації федерального МОЗ (Кельн, Німеччина)

філактичних заходів) та на рівні політики (наприклад, шляхи організації і фінансування системи охорони здоров’я). З огляду на це, впровадження ОМТ в Україні мало б неабияку користь. На переконання Костянтина Косяченка, кандидата фармацевтичних наук, доцента, докторанта кафедри ОЕФ НФаУ (одного зі спікерів конференції), «дослідження нових медичних технологій та надання рекомендацій полегшили б роботу Міністерства охорони здоров'я України, лікувально-профілактичних закладів країни, фахівців охорони здоров'я».

Досвід європейських країн Кшиштоф Ланда, президент Watch Health Care Foundation, генеральний директор Metirum L.A., генеральний партнер HTA Audit, експерт BCC у системі охорони здоров’я, головний виконавчий

Кандидат фармацевтичних наук, доцент, докторант кафедри ОЕФ НФаУ (один зі спікерів конференції) Костянтин Косяченко (зліва) з колегами

світі, адже з’являються новітні високовартісні технології, які є затребуваними, особливо з огляду на той факт, що населення планети, хоч як сумно, старішає. Тому на початку свого розвитку ОМТ оцінювала лише нові технології. Але, як уже згадувалося вище, це — мультидисциплінарне дослідження, отже його можна використовувати значно ширше. Наразі ОМТ є інструментом для обґрунтування рішень у сфері охорони здоров’я на всіх рівнях: технологічному (застосування лікарських засобів, обладнання, методів діагностики); на рівні пацієнта (клінічні втручання, спрямовані на поліпшення здоров’я окремих пацієнтів); на рівні популяції (поліпшення здоров’я всього населення за допомогою про-

директор HTA Consulting Partnership (Польща), розповів у своєму виступі на конференції про досвід упровадження ОМТ в європейських країнах на прикладі Польщі та Сербії. На думку експерта, впровадження ОМТ більше потребують не розвинені країни, а навпаки, держави із середнім або низьким рівнем розвитку економіки: «Існують різні моделі ОМТ: «легкі» (наприклад, як у Польщі, Сербії), які дають змогу, не витрачаючи багато грошей, досягнути значних успіхів у ефективності розподілу ресурсів, та «важкі» (Велика Британія, Франція), які передбачають створення окремих структур, що своєю чергою також потребує фінансових витрат, але й результат буде більш вражаючим». Кшиштоф Ланда

наголосив, що керівними принципами ОМТ є чіткі вимоги щодо аналізу медичних технологій, прозорість критеріїв для включення або виключення препаратів зі списку відшкодування коштів. У Польщі, наприклад, від прийнятого агентством рішення залежить відсоток компенсації вартості лікарського засобу. Це рішення можливо після аналізу конкурентного середовища на фармринку, соціальної потреби препарату, економічних, клінічних та інших аспектів. У тому, що ОМТ «допомагає знайти кращі на сьогодні технології, скорочує витрати шляхом виключення непотрібних та інвестування новітніх технологій, дає змогу приймати науково обґрунтовані управлінські рішення», переконаний (із досвіду використання технології у Німеччині) і Ханс-Петер Даубен, доктор медичних наук, Інститут медичної документації та інформації федерального МОЗ (Кельн, Німеччина). Щодо наших найближчих сусідів, на відміну від України та Білорусі, де ще не створено офіційних національних організацій або агентств з ОМТ, в Росії інститут з ОМТ активно працює, виносячи на розгляд Міністерства охорони здоров'я критерії та алгоритми прийняття рішень щодо медичних технологій.

Механізми впровадження ОМТ в Україні Насправді елементи методології ОМТ вже певний час використовують і в Україні. Завідувачка кафедри фармакоекономіки Харківського фармуніверситету, професор Лариса Яковлева разом зі своїми учнями вже проводить перші власні дослідження і розрахунки повного циклу оцінки медичних технологій. Крім того, 2008 року на виконання державної програми забезпечення населення лікарськими засобами створено робочу групу з розробки формулярів лікарських засобів (ці обов’язки було покладено на Державний експертний центр). Того ж року створено і департамент Стандартизації медичних послуг, який виконує завдання по розробці (крім формуляра) медико-технологічних документів, протоколів і стандартів надання медичної допомоги. В основу цієї роботи покладено європейську методику Британської школи. Уніфікована, єдина методика розробки протоколу також використовує елементи ОМТ. Слід зазначити, що питання стандартизації медичної допомоги (нарівні з ліцензуванням, сертифікацією, акредитацією) є одним із механізмів управління якістю медичної допомоги. Наразі ми говоримо про нові медико-технологічні документи, оскільки сьогодні в Україні впроваджується парадигма управління якістю надання медичної допомоги населенню — із ретроспективної оцінки якості на перспективну (моніторинг, клінічний аудит). Це продиктовано потребою підвищення ефективності медичних втручань в умовах дефіциту фінансових ресурсів. Зараз у країні розробляються медико-технологічні документи, які мають бути пов’язані між собою та лягти в основу чіткої системи для зручного та ефективного застосування у повсякденній лікарській практиці. Але оскільки тема розробки та впровадження цих документів є дуже об’ємною, ми обов’язково повернемося до неї в наступних номерах «Вашого здоров’я». Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»

Тел.: (044) 423-02-60 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ФАРМАКОЛОГІЯ

2 листопада 2012 року

ЛОЦМАН В ОКЕАНІ ЛІКІВ Без перебільшення можна сказати, що такого розмаїття лікарських засобів не було у нас ніколи – у цьому фармацевтичному океані потрібен лоцман. У всьому цивілізованому світі таким лоцманом є формулярна система забезпечення ліками закладів охорони здоров’я. Раніше такої системи у нас не було, фахівцям Державного експертного центру МОЗ України довелося починати з чистого аркуша. Про те, як українська формулярна система набирає силу, розмова нашого кореспондента із головою Центрального формулярного комітету МОЗ, заступником генерального директора ДП «Державний експертний центр МОЗ України», доктором медичних наук, професором Анатолієм МОРОЗОВИМ.

ВЗ Анатолію Миколайовичу, з якої правової бази починалося створення та впровадження державної формулярної системи? — Основні організаційно-методологічні принципи було викладено у відповідному наказі Міністерства охорони здоров’я від 22.07.2009 року № 529 «Про створення формулярної системи забезпечення лікарськими засобами закладів охорони здоров’я». А згідно з пунктом 5 Закону України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо удосконалення надання медичної допомоги», прийнятому 07.07.2011 року, лікарський формуляр було віднесено до галузевих стандартів. Його розробка велася відповідно до адаптованої методики ВООЗ, за взірець взято Британський національний формуляр та базовий формуляр ВООЗ — проект першого випуску успішно пройшов експертизу ВООЗ. Підтвердженням позитивної оцінки методологічної якості документа стало розміщення його на офіційному сайті ВООЗ. Починаючи з першого випуску формуляра, документ щорічно переглядається, оновлюється, удосконалюється. Приміром, зважаючи на актуальність проблеми поліпшення якості паліативної та хоспісної допомоги, уже у другому випуску було розроблено новий додаток — формуляр лікарських засобів для зазначеної категорії хворих.

Як і попередній, третій випуск тиражовано у вигляді інформаційно-пошукової системи й безоплатно надіслано в усі регіони України згідно з поданими заявками, вручено випускникам вищих медичних навчальних закладів ІІІІV рівнів акредитації. Було також розроблено додаток до Державного формуляра лікарських засобів — Формуляр первинної медико-санітарної допомоги — його безкоштовно отримав кожний працюючий в Україні лікар загальної практики–сімейний лікар. ВЗ Нині чинним є четвертий випуск Державного формуляра. Які він містить удосконалення? — У ньому вперше надається інформація про цінову характеристику лікарських засобів — ціну визначеної добової дози (DDD), для розрахунку якої використовувались дані реєстру оптово-відпускних цін. DDD — це середня підтримувальна доза на день для ліків, що застосовують за їх основним показанням. DDD розраховують Міжнародний центр співпраці ВООЗ та Інститут громадського здоров’я Норвегії, який займається питаннями методології статистичних досліджень лікарських засобів. DDD розглядається не як «правильна» доза, а як міжнародний компроміс, що базується на огляді баз доказової медицини. ВЗ Але ж не для всіх лікарських засобів, включених

до Державного формуляра, вказано визначену добову дозу. — У таких випадках використовується стандартна добова доза. Інформацію про величину DDD та стандартної добової дози представлено у новій рубриці формулярної статті «Визначена стандартна доза». Така характеристика має стати для управлінців системи охорони здоров’я об’єктивним інструментом у виборі препарату з числа ліків різних виробників. Маю також зазначити, що четвертий випуск Державного формуляра та довідник лікарських засобів також тиражовано та надіслано до всіх вищих медичних та фармацевтичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, аби ДФ став корисним та зручним інструментом у роботі молодих фахівців.

— Державна формулярна система України впроваджує в медичну практику формуляри 3 рівнів: 1. Державний формуляр лікарських засобів — у вигляді настанови, що включає перелік ЛЗ, зареєстрованих в Україні з доведеною ефективністю, допустимою безпекою та економічно вигідним використанням; 2. Регіональний формуляр лікарських засобів МОЗ А втономної Респ у блік и Крим, управління охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (у форматі формулярного переліку); 3. Локальний формуляр лікарських засобів закладу охорони здоров’я (у форматі формулярного переліку). Створення та забезпечення регулярного перегляду

Подальше удосконалення Державного формуляра передбачає розробку нового розділу, який включатиме лікарські засоби профілактичного спрямування — вакцини та анатоксини ВЗ А які плани на ближчу перспективу? — Подальше удосконалення Державного формуляра як медико-технологічного документа передбачає розробку нового розділу, який включатиме лікарські засоби профілактичного спрямування — вакцини та анатоксини. У рамках єдиного проекту маємо намір розробити також формуляр лікарських засобів для дітей — за аналогією Британського національного та базового формуляра ВООЗ. ВЗ Підготовлено вже й відповідну інфраструктуру формулярної системи?

та оновлення формулярів ЛЗ покладено, відповідно, на Центральний формулярний комітет МОЗ України — як профільний науковоідеологічний центр МОЗ України (за участі та матеріально-технічної підтримки Державного експертного центру, на базі якого працює цей комітет); формулярні комітети МОЗ Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та фармакотерапевтичні комісії закладів охорони здоров’я державної та комунальної форм власності.

ВЗ Українські лікарі одразу оцінили переваги інновації чи довелося проводити роз’яснювальну роботу? — Звичайно, все нове торує свій шлях не без труднощів. Ось і в нашому випадку: зрозуміло, що раніше українські лікарі, як і інших колишніх союзних республік, не були орієнтовані на сучасну систему раціонального застосування лікарських засобів, а тепер їм доводиться це освоювати. Фахівцям Державного експертного центру прийшлося добре попрацювати, і не просто пропагувати переваги нововведення, але й практично допомагати фахівцям на місцях. За участю наших фахівців у регіонах проводилися спеціальні семінари, науково-практичні конференції, лікарські конференції, роз’яснювалися тонкощі європейської системи використання лікарських засобів. Училися й управлінці — понад дві тисячі організаторів охорони здоров’я взяли участь у роботі семінарів та в інших заходах. Поступово прийшло розуміння того, що формулярна система — це не лише підвищення лікувальної ефективності медицини, а й можливість заощаджувати мільйонні кошти, і не тільки державні, а й із гаманців нашого, переважно малозабезпеченого, населення. Зрозуміли, що так працює весь цивілізований світ, відчули, що з таким «лоцманом», як ця система, працювати не тільки легше, але й ефективніше, коли йдеться про призначення ліків. Сьогодні нам працювати з фахівцями, управлінцями на місцях значно легше. ВЗ Отож можна говорити й про налагодження зворотного зв’язку з регіонами? — Так, звичайно, працюємо в інтерактивному режимі, приймаємо їх зауваження, пропозиції, враховуємо у ході оновлення, удосконалення системи. Розмову вів Василь КАЛИТА, «ВЗ»

КОНФЕРЕНЦІЇ, З’ЇЗДИ, ВИСТАВКИ НАУКОВО-ПРАКТИЧНІ КОНФЕРЕНЦІЇ 7 листопада, Донецька обл., м. Костянтинівка

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Інформатизація реабілітаційного процесу» Кількість учасників: 100 Країни-учасниці: Україна, Росія, Німеччина Організатор: Державний заклад «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр МОЗ України». 85110, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Невського, 14. Тел./факс: (06272) 2-55-00 7-8 листопада, м. Харків

Науково-практична конференція «Актуальні питання фізіології, патології та організації медичного забезпечення дітей шкільного віку та підлітків» Кількість учасників: 250 Країни-учасниці: Україна Організатор: Державна установа «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України». 61153, м. Харків, проспект 50-річчя ВЛКСМ, 52-А. Тел.: (0572) 62-60-12, 62-31-27, факс (0572) 62-41-17. Харківський національний медичний університет МОЗ України. 61022, м. Харків, проспект Леніна, 4. Тел.: (057) 707-73-20, 707-72-06 8-9 листопада, м. Донецьк

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Здоров’я працюючих» Кількість учасників: 200 Країни-учасниці: Україна, Росія, Казахстан Організатор: Державне підприємство «Науково-дослідний інститут медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості МОЗ України». 83059, м. Донецьк, проспект Ілліча, 104-В. Тел./факс (062) 385-92-80 8-9 листопада, м. Київ

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Актуальні питання надання паліативної та хоспісної допомоги в Україні» Кількість учасників: 150 Країни-учасниці: Україна, Росія, Білорусь, Молдова, Грузія, Таджикистан, Словаччина, Польща Організатор: Державне підприємство «Інститут паліативної та хоспісної медицини МОЗ України». 01010, м. Київ, Інженерний провулок, 4. Тел./факс (044) 254-38-10 8-9 листопада, м. Одеса

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Сучасна дентальна імплантація» Кількість учасників: 200 Країни-учасниці: Україна, Молдова, Литва, Чехія, Росія, Німеччина, Ізраїль, Вірменія, Азербайджан Організатор: Одеський національний медичний університет МОЗ України. 65082, м. Одеса, Валіховський провулок, 2. Тел.: (048) 722-22-67, 706-56-36 14 листопада, м. Житомир

Науково-практична конференція «Актуальні питання сімейної медицини» Кількість учасників: 300 Країни-учасниці: Україна Організатор: Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України. 21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 56. Тел. (0432) 67-06-53 15 листопада, м. Запоріжжя

Науково-практична конференція «Актуальні питання клінічної медицини» (для молодих учених) Кількість учасників: 150 Країни-учасниці: Україна Організатор: Державний заклад «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України». 69096, м. Запоріжжя, бульвар Вінтера, 20. Тел. (067) 287-88-08

Медична газета України

ВАШЕ

ЗДОРОВ’Я Індекси 60965, 08198. Ціна договірна

Адреса редакції: м. Київ-03179, вул. Уборевича, 19-А, оф. 3. Телефони редакції: (044) 423-02-60; 424-60-75; 424-06-83 E-mail: vz@vz.kiev.ua Виходить один раз на два тижні у п’ятницю

ЗАПРОШУЄМО НА РОБОТУ В СІЛЬСЬКІ АМБУЛАТОРІЇ РОМЕНСЬКОГО Р-НУ СУМСЬКОЇ ОБЛ. • Лікарів сімейних та інших спеціальностей, забезпечуємо службовим житлом (переваги надаються сімейним парам). В районі діє програма місцевих стимулів для молодих спеціалістів (лікарів) — проводиться доплата 1 тис. грн до заробітної плати щомісяця. • Лікарі інших спеціальностей, які виявили бажання перекваліфікуватися на сімейних лікарів, мають можливість отримувати доплату — 500 грн щомісяця. • Проводимо оплату навчання в інтернатурі сімейним лікарям (навчання за контрактом) із подальшою роботою в нашому районі. За довідками звертатися за тел.: (05448) 9-46-25; 9-46-47; e-mail: viddiloz_romny@mail.ru 15 листопада, м. Київ

Науково-практична конференція «Перспективи імуномоделюючої терапії при бронхолегеневій патології» Кількість учасників: 200 Країни-учасниці: Україна Організатор: Державна установа «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського НАМН України». 03680, м. Київ, вул. М. Амосова, 10. Тел. (044)275-04-41 15-16 листопада, м. Луганськ

Науково-практична конференція «Актуальні проблеми клінічної та фундаментальної медицини» (англійською мовою) (для молодих учених та студентів) Кількість учасників: 100 Країни-учасниці: Україна Організатор: Луганський державний медичний університет МОЗ України. 91045, м. Луганськ, квартал 50-річчя Оборони Луганська, 1-Г. Тел. (0642) 70-41-44, факс (0642) 53-20-36 15-16 листопада, м. Харків

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Фармацевтичне і медичне право України (фармацевтичне і медичне законодавство, судова фармація, доказова фармація)» Кількість учасників: 150

Країни-учасниці: Україна, Росія, Білорусь Організатор: Національний фармацевтичний університет МОЗ України. 61057, м. Харків, вул. Повстання, 17. Тел. (057) 732-89-53 15-16 листопада, м. Київ

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Актуальні питання клінічної ендокринології та ендокринної хірургії» Кількість учасників: 200 Країни-учасниці: Україна, Росія, Франція, Німеччина Організатор: Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України. 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 13-А. Тел.: (044) 564-09-20, 560-75-46 15-16 листопада, м. Київ

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Мультидисциплінарні ендоваскулярні втручання» Кількість учасників: 100 Країни-учасниці: Україна, Росія, Греція Організатор: Державна установа «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова НАМН України». 03680, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 30. Тел.: (044) 40827-34, 454-20-79, 497-13-74 15-16 листопада, м. Київ

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Дні гастроентерології в Києві» Кількість учасників: 400 Країни-учасниці: Україна, Німеччина, Фінляндія Організатор: Всеукраїнська громадська організація «Українське товариство терапевтів». 01030, м. Київ, Бульвар Т. Шевченка, 17. Тел.: (044) 234-29-02, 234-29-12 16 листопада, м. Київ

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Актуальні проблеми акушерської ендокринології та перинатології» Кількість учасників: 300 Країни-учасниці: Україна, Росія, Білорусь, Грузія Організатор: Державна установа «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України». 04050, м. Київ, вул. Платона Майбороди (Мануїльського), 8. Тел.: (044) 483-97-00, 483-80-67, 484-40-64

НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ З МІЖНАРОДНОЮ УЧАСТЮ «ІНТЕГРАЦІЯ НАРОДНОЇ І НЕТРАДИЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ В ПЕРВИННУ МЕДИКО-САНІТАРНУ ДОПОМОГУ» ОРГАНІЗАТОРИ: МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ДП «КОМІТЕТ З ПИТАНЬ НАРОДНОЇ І НЕТРАДИЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ МОЗ УКРАЇНИ» ПВНЗ «КИЇВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УАНМ» ВГО «АСОЦІАЦІЯ ФАХІВЦІВ З НАРОДНОЇ І НЕТРАДИЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ УКРАЇНИ» 21-22 листопада 2012 року в м. Києві відбудеться Науково-практична конференція з міжнародною участю «Інтеграція народної і нетрадиційної медицини в первинну медико-санітарну допомогу», внесена до «Реєстру з’їздів, конгресів, симпозіумів та науково-практичних конференцій, які проводитимуться у 2012 році» МОЗ та НАМН України, за № 167. Конференція присвячена питанням та проблемам розвитку народної медицини в Україні та світі, інтеграції народної і нетрадиційної медицини в первинну медико-санітарну допомогу. У програму Конференції включено доповіді, круглі столи та дискусії за наступними тематиками: 1. ВООЗ і її роль в урегулюванні і розвитку народної медицини. 2. Світовий досвід застосування методів НіНМ у клінічній практиці. 3. Міжнародна діяльність у розвитку народної і нетрадиційної медицини. 4. Народна медицина і здоровий спосіб життя — запорука довголіття. 5. Народна медицина і «Здоров’я нації», їх реалізація в державних національних програмах. НіНМ і первинна медико-санітарна допомога. 6. Юридичні аспекти народної медицини в Україні і світі. 7. НіНМ і статистична звітність, документообіг. Кому це потрібно?! 8. Організаційно-технологічні та методичні аспекти роботи кабінетів НіНМ у медичних закладах, установах різної форми власності. 9. Термінологія, актуальні проблеми, ціль, завдання і програма розвитку НіНМ в Україні. 10. Науково-методичне забезпечення розвитку НіНМ в Україні. 11. Історичні аспекти розвитку НіНМ в Україні. 12. Цілительство як самобутній напрямок розвиту НіНМ. 13. НіНМ у комплексній, превентивній терапії і медичній реабілітації хворих. 14. Методи діагностики і лікування в НіНМ. 15. Актуальні питання та перспективи ВГО «Асоціації фахівців НіНМ в Україні». 16. Майстер-класи лікарів, цілителів (за заявами): • Аюрведа. • Біоенергоінформаційна медицина.

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Микола БЕРНИК Заступник головного редактора . . . . . . ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Редактор відділу аналітичної інформації . . . . . . . . . . . . . . . . СВІТЛАНА ТЕРНОВА Редактор відділу оперативної інформації . . . . . . . . . . . . . . . . ТЕТЯНА СТАСЕНКО Дизайн та верстка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ТЕТЯНА ЗАЙЧУК Відділ літредагування і коректури . . . . . . . . ОКСАНА ОСТРЯНКО Відділ реклами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . СВІТЛАНА КУРЧЕНКО Адміністративний відділ . . . . . . . . . . . . . . . РОМАН БЕРЕЖНИЙ

• Гомеопатія. • Антропософська медицина. • Ароматерапія. • Традиційна китайська медицина. • Фітотерапія. • Мануальна терапія. • Краніосакральна терапія. • Акупунктура, рефлексотерапія. • Масаж. У рамках роботи Конференції буде проведено виставку, на якій передбачено презентацію і реалізацію приладів функціональної діагностики, фітопрепаратів, гомеопатичних препаратів спеціальних харчових продуктів, засобів народної і нетрадиційної медицини, призначених для досягнення краси, здоров’я, активного довголіття та оптимізації життєдіяльності. Нарада головних обласних спеціалістів із НіНМ: аналіз роботи головних спеціалістів. Теми доповідей і майстер-класів просимо подати до 31 жовтня 2012 року у ДП «Комітет з питань народної і нетрадиційної медицини МОЗ України» за тел./факс (044) 253-60-24, на E-mail: kninm@i.com.uа або zvnin@moz.gov.ua. Конференція розрахована на лікарів народної і нетрадиційної медицини, загальної практики, терапевтів, педіатрів, рефлексотерапевтів, ортопедів, травматологів, цілителів. Запрошуємо до участі всіх зацікавлених!  Реєстрація учасників із 9.00. Початок роботи Конференції о 10.00.  Дата та адреса проведення Конференції: 21.10.2012 р., м. Київ, вул. Саксаганського, 6, Будинок Кіно, синя зала.  Дата та адреса проведення майстер-класів: 22.10.2012 р., м. Київ, вул. Л.Толстого, 9, ауд. №20.

Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2. Загальний наклад — 40 000. Замовлення № 30532 Віддруковано у ТОВ «Укрполиграфмедиа»: вул. Фрунзе, 104-а, м. Київ-04080

Черговий редактор МИКОЛА БЕРНИК

Тел.: (044) 423-02-60 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua