Ваше здоров'я №42-43

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№42-43 (1273-1274) 17.10.2014 НОВИНИ ГЕНПРОКУРАТУРА РОЗСЛІДУВАТИМЕ БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ КЕРІВНИЦТВА МОЗ

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

МЕДИЧНА ПОТРІБНЕ ПОВНЕ ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ? РЕАБІЛІТАЦІЯ В УКРАЇНІ:

ЖОДНИХ КОРУПЦІЙНИХ СХЕМ У ФАРМГАЛУЗІ НЕ ВИКРИТО І НЕ ЛІКВІДОВАНО ТЕНДЕРИ НА ЗАКУПІВЛЮ ЛІКІВ ПРОВОДИТИМУТЬ СИЛОВІ ВІДОМСТВА?

100 ДНІВ МИХАЙЛА ПАСІЧНИКА В КРІСЛІ ГОЛОВИ ДЕРЖЛІКСЛУЖБИ

2-5 СТОР.

ГЛІБ ЗАГОРІЙ: ЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ ВІД ІМПОРТНИХ ЛІКІВ ПІДРИВАЄ НАЦІОНАЛЬНУ БЕЗПЕКУ Держава не приділяє достатньої уваги і, тим більше, не бере на себе відповідальності за безпідставне завищення цін на ліки, ігнорує безконтрольну реєстрацію імпортних медикаментів та шкоду колосального потоку телевізійної реклами ліків. Хоча це питання — частина національної безпеки країни. СТОР.

10

Необхідність вирішення проблем реабілітації учасників АТО нині є одним із найбільш значущих питань, яке озвучується у мас-медіа, виноситься на порядок денний засідань урядових комітетів та громадських організацій. Втім, лунають різні меседжі: від «у нас відсутня система реабілітації» до «діє ефективна державна програма реабілітації учасників АТО». Що ж маємо насправді? І як досягти бажаного? СТОР.

12

ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ — ТУРБОТА СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ ЧИ ЮВЕНОЛОГА?

ЯК МЕДПРАЦІВНИКУ НЕ ПОТРАПИТИ ДО ЛАВ КОРУПЦІОНЕРІВ

На сьогодні, за статистикою, лише 12% дітей підліткового віку в Україні є умовно здоровими. Решта мають функціональну та органічну патологію. Також у дітей 7-17 років виникають такі хвороби, які раніше зустрічалися лише у дорослих. Особливо непокоїть те, що протягом останніх 10-ти років серед цієї категорії населення зростає поширеність тяжких хронічних захворювань. СТОР.

Державна антикорупційна політика відіграє важливу роль у житті країни, що, своєю чергою, прискорює розвиток антикорупційного законодавства. У зв’язку з цим важливо постійно слідкувати за його змінами, щоб бути обізнаним зі своїми правами та обов’язками у цій сфері. Це захистить від безпідставного звинувачення у вчиненні корупційного правопорушення. СТОР.

18

22

НОВИНИ Х ТО І ЯК Н А Ж ИВАЄТ ЬС Я Н А ЗА К У ПІВ ЛІ ЛІК ІВ

ГЕНПРОКУРАТУРА РОЗСЛІДУВАТИМЕ БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ КЕРІВНИЦТВА МОЗ

Н

ещодавно в ЗМІ були опубліковані результати журналістського розслідування про зрив тендерів на закупівлю ліків. У них розповідається про те, що народний депутат Микола Мартиненко після Майдану на найбільш «хлібну» посаду в Міністерстві охорони здоров’я України «просунув» свого підопічного Руслана Салютіна, якому доручили закуповувати ліки для всієї країни. А на закупівлю ліків за всіма держпрограмами МОЗ планувало витратити 2,2 млрд грн. І якщо раніше, за часів Богатирьової, в «приватні кишені» у вигляді відкатів перетікало близько 30% виділених на тендерні закупівлі коштів, то нова постмайданівська влада ставки підвищила: тепер ішлося вже про 40-50%. Тобто на тендерах можна було заробити близько 1 млрд гривень! Однак Майдан, війна на Донбасі й прорахунки нової влади призвели до стрімкої девальвації гривні. І тепер за закладені в бюджеті кош­ ти можна придбати значно менше медикаментів. Громадські організації, що представляли інтереси українців, які страждають на ряд тяжких хвороб, розуміючи ризики, що виникли, почали вмовляти великі фармацевтичні компанії вий­ ти на торги з цінами на рівні 2013 року. І, як не дивно, фармацевти на заклик відгукнулися. Однак, враховуючи нинішній курс гривні, поставки ліків за цінами 2013 року — це нульова рентабельність для постачальників, а отже — відсутність відкатів для тих, хто «вис­ моктує» гроші через МОЗ. Тому, щоб усе ж заробити на тендерах, потрібно було закупати ліки за «правильними» цінами — тобто за принципом «чим вище — тим краще». Тут перешкодою стало те, що, купуючи щось за державні кошти, чиновникам слід вписуватися в певні цінові рамки. Якщо ж пропозиції перевищують у ціні «верхній ліміт», тендер можна відмінити. Два відмінених тендери — і з’являється можливість зняти верх-

!

2

нє обмеження. Саме з цієї причини — аби мати можливість закупати ліки за дійсно «космічними» цінами — МОЗ руками відповідального за всі держзакупівлі відомства Салютіна й зривало проведення тендерів. Перший такий тендер був проведений під чуйним керівництвом Салютіна по близькій і рідній чиновнику трансплантології. Із фармкомпаніями, які працюють на цьому ринку, громадські організації перемовин не вели, і домовленостей про ціни 2013 року з ними просто не існувало. Тому найнижча ціна, яку запропонували учасники цих торгів, перевищила очікувану на 200%. Результат передбачуваний: тендерна процедура була відмінена. Далі, по накатаній, відмінялися практично всі тендерні процедури: то через завищені ціни, то через формальні ознаки. Як результат — зірвано 3/4 держзакупівель. Ситуація стала настільки критичною, що Прем’єр-міністру Арсенію Яценюку довелося нарешті вжити заходів. Адже раніше увага Яценюка до системи охорони здоров’я обмежувалася усними зауваженнями й доганами на адресу Міністра Олега Мусія та його заступників. Нагадаємо, Руслан Салютін не самостійна фігура, він — креатура нардепа Миколи Мартиненка, якого часто називають «гаманцем Яценюка». Познайомилися Мартиненко й Салютін, коли останній працював на одній із кафедр Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова. Мартиненко запросив Салютіна працювати до себе, паралельно працевлаштувавши в одне з держпідприємств МОЗ — Координаційний центр трансплантації органів, клітин та тканин. При цьому Координаційний центр реальною транс­ плантацією практично не займався — структура тільки здійснювала нагляд за цією частиною медгалузі. Єдиний виняток — клітинна терапія. Під керівництвом Салютіна

Координаційний центр монополізував право проводити клінічні дослідження в цій галузі й передав його фірмі Мартиненка. Хоча про зв’язок із групою Мартиненка багато писали й говорили, сам Салютін заперечує не лише цей зв’язок, але й факт знайомства з будь-ким на прізвище Мартиненко. У своїй офіційній біографії, розміщеній на сайті МОЗ, відомостей про роботу в Інституті клітинної терапії він не вказав. Салютін заперечує знайомство, навіть не зважаючи на те, що він разом із братом нардепа Мартиненка Сергієм вказаний як співавтор одного з патентів, котрі, до речі, згадує у своїй офіційній біографії. Нагадаємо, 1 жовтня 2014 року Уряд України на своєму засіданні ухвалив рішення відсторонити від виконання обов’язків Міністра охорони здоров’я Олега Мусія та звільнив першого заступника Міністра Руслана Салютіна. Виконання обов’язків Міністра охорони здоров’я покладено на заступника Міністра охорони здоров’я України — керівника апарату Василя Лазоришинця, якого Прем’єр-міністр зобов’язав протягом 21 дня провести всі заплановані тендери. Уряд України також ухвалив рішення звернутися до Генеральної прокуратури України щодо розслідування бездіяльності керівницт­ ва МОЗ із закупівлі медичних препаратів. На засіданні Уряду Прем’єрміністр України Арсеній Яценюк повідомив, що Національна державна служба провела службове розслідування щодо закупівлі ліків МОЗ. За його словами, «із загального обсягу ліків, які повинна була купити держава, Міністерством охорони здоров’я придбано тільки 25%, а вже майже кінець року». Він нагадав, що персонально давав десятки доручень щодо закупівлі лікарських засобів на засіданнях Уряду та урядових нарадах.

ПЕРЕСТА НОВК И

Усунуто від роботи шістьох радників Олега Мусія

В

асиль Лазоришинець, виконуючий обов’язки Міністра охорони здоров’я, відсторонив шістьох радників Міністра охорони здоров’я України на громадських засадах. Відповідний наказ від 1 жовтня 2014 року №507-к був опублікований на сайті відомства. «У зв’язку з відстороненням Мусія Олега Степановича, Міністра охорони здоров’я, від виконання повноважень за посадою… відсторонити з 2 жовтня 2014 р. від виконання повноважень радників Міністра охорони здоров’я України на громадських засадах: Олену Євстігнеєву, Пилипа Снєгірьова, Ігоря Найду, Олену Єскіну, Івана Поліщука та Павла Феднова», — йдеться в документі. Контроль за виконанням наказу Василь Лазоришинець залишив за собою. За матеріалами офіційного сайту Міністерства охорони здоров’я України

Призначено нового заступника Міністра охорони здоров’я

П

рем’єр-міністр України Арсеній Яценюк призначив Мороза Євгена Денисовича заступником Міністра охорони здоров’я України. Відповідне розпорядження від 6 жовтня 2014 р. №914-р опубліковано на сайті Уряду. До цього призначення Євген Мороз обіймав посаду начальника Управління спеціалізованої медичної допомоги Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги Міністерства охорони здоров’я України. За матеріалами офіційного сайту Міністерства охорони здоров’я України

За матеріалами сайту obozrevatel.com

ПРЕМ’ЄР-МІНІСТР УКРАЇНИ АРЕСЕНІЙ ЯЦЕНЮК ДОРУЧИВ ВИКОНУЮЧОМУ ОБОВ’ЯЗКИ МІНІСТРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ВАСИЛЮ ЛАЗОРИШИНЦЮ ПРОВЕСТИ 13 ЖОВТНЯ ПУБЛІЧНЕ ЗАСІДАННЯ МОЗ СПІЛЬНО З АНТИМОНОПОЛЬНИМ КОМІТЕТОМ УКРАЇНИ Й РОЗГЛЯНУТИ ВСІ СКАРГИ ЩОДО ЗАКУПІВЛІ МЕДИКАМЕНТІВ. «НЕХАЙ УКРАЇНЦІ ЗНАЮТЬ, ЧОМУ НЕ ЗАКУПАЛИСЬ, ХТО ВИНЕН І ЯКІ ПІДСТАВИ», — ПІДКРЕСЛИВ ВІН. ТАКОЖ ПРЕМ’ЄР ДАВ ДОРУЧЕННЯ В.О. ГОЛОВИ МОЗ ПОПЕРЕДНЬО ПРОІНФОРМУВАТИ ПРО ХІД ЗАКУПІВЕЛЬ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ. За матеріалами Урядового порталу

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

17 жовтня 2014 року

Д Е Б Ю Р О К Р АТ И З А Ц І Я Ч И З Н Е В А ГА ?

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В ГУМАНІТАРНІЙ СФЕРІ

3

жовтня в Івано-Франківську відбулася ініційована Віце-прем’єр-міністром Олександром Сичем нарада з актуальних питань державної політики у сфері освіти та охорони здоров’я. Крім представників Уряду й Міністерства охорони здоров’я України, в ній взяли участь заступники Голів облдержадміністрацій із гуманітарних питань п’яти західноукраїнських областей, керівники департаментів охорони здоров’я та управлінь освіти. На жаль, вони ставили дуже незручні запитання, за що й отримали урок дебюрократизації. Одразу після наради в Інтернет-мережі з’явився відеосюжет одного з регіональних телеканалів (ТРК «3 студія») під інтригуючою назвою «Можна, я піду покурю, поки ви закінчите?» В ньому акцентується увага на репліках Віце-прем’єра під час виступів медиків, зокрема, заступника директора Департаменту охорони здоров’я Львівської обл­ держадміністрації Ореста Середи й однопартійця Олександра Сича та недавнього колеги по ІваноФранківській облраді, головного лікаря Солотвинської лікарні Манолія Піцуряка. Зухвала поведінка урядовця викликала неабиякий резонанс — відео­ сюжет переглянуло близько 4000 користувачів! У коментарі телеканалу Олександр Сич намагався довести, що твердження журналістів студії про те, що він нібито брутально не давав висловитися представникам регіонів, не відповідає дійсності, — мовляв, це був просто жарт(!). «Я ініціював нараду для того, щоб спеціалісти західних областей змогли безпосередньо поставити запитання представникам міністерств, розглянути актуальні проб­ леми. Мені відомо, що попередній Міністр охорони здоров’я жодного разу не організовував колегію

Міністерства, а отже, не збирав докупи такої представницької команди. У вітальному виступі я закликав усіх до відвертої дружньої розмови. Зрештою, такою вона й була — чи то стосувалося висвітлення освітянських проблем, чи медичних, які, зокрема, порушила начальник відділу громадського здоров’я МОЗ Алла Григоренко. Я дав можливість усім охочим виговоритися. Одним із перших під час обговорення проблем медицини взяв слово заступник директора Департаменту охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації Орест Середа. Він абсолютно правильно порушив проблему того, що всім областям дається субвенція, передбачена теперішнім бюджетом. Але спрямовується тільки на екстремальну медичну допомогу. Таким чином, насправді є достатньо медикаментів для екстреної медицини. Деякі швидкі допомоги мають їх навіть забагато. Якби не така вказівка на цільове скерування коштів, то вони могли би йти на щось нагальне. Зрозуміло, що це не вина теперішнього Уряду, такий бюджет був прийнятий торік. Зрештою, суть не в тому. Пан Середа дуже довго формулював питання, і насправді то вже виходило за рамки регламенту. Не питання, а доповідь. Я попросив лаконічніше висловити свої думки, а він продовжував говорити й повторюватися. Я просто намагався поставити його в рамки лаконічності, не більше й не менше, і жартома сказав: «То що, мені піти покурити, поки ви закінчите?» Абсолютно нормально це сказав, у хорошому дружелюбному тоні, в якому проходила вся нарада впродовж трьох годин. Навіть не знаю, чи Орест Миколайович образився. Коли ж представник МОЗ заперечила проти об’єктивності його тверджень, я зауважив, що для

того зібрав людей, аби висловили свої побажання. При формуванні бюджету на наступний рік їх треба врахувати. Моїм завданням було виважено провести нараду. Я тільки за те, щоб дебюрократизувати будь-яке міністерство, в тому числі й МОЗ». «Процес дебюрократизації» продовжився й під час розмови Віце-прем’єр-міністра з головним лікарем Солотвинської лікарні Манолієм Піцуряком: «Я дуже добре знаю його по колишній роботі. Але цим жартом нагадав, що він не на сесії облради, щоб поводитися як трибун, а серед колег. Пан Манолій наг­ нітав атмосферу, а це викликало помітне несприйняття. Я попросив його звертатися до представників МОЗ гідним тоном. Як модератор наради сказав, що по змісту урядовець дасть відповідь, і додав напівжартівливо, вживши іронічне висловлювання: «Не ведіть себе так, наче ваша курка перебігла через його поріг, і ви гніваєтеся» (Віце-прем’єр-міністр за фахом педагог! — авт.). Чи розгледіли «на місцях» благі наміри високопосадовця, сказати важко. Приміром, заступник директора Департаменту охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації Орест Середа відмовився від коментарів, обмежившись реплікою «Яка влада...». А потім додав, що на згадуваній нараді він говорив про нелогічний розподіл субвенцій та несистемний підхід щодо компенсації медикаментів від гіпертонії, а це болить у всіх. Депутат Івано-Франківської обласної ради, Голова Постійної комісії обласної ради з питань охорони здоров’я, сім’ї, материнства та дитинства Манолій Піцуряк розповів таке: «Я розпочав свій виступ запитанням до Олександра Сича, чому зняли з посади керівника МОЗ та його заступника, — в залі настала

пауза. Потім я звернув увагу на те, що треба ініціювати зміни в недосконалому законі щодо тендерних закупівель: препарати, від яких залежить життя людини, не повинні проходити таку довгу процедуру закупівель. Скажімо, від початку року бригади «швидких» їздять без наркотичних засобів. Тендери треба провадити так, щоб вони були прогнозовано передбачувані, для уникнення змови виробників, які можуть якимось чином відмовитися виготовляти ліки. Визначати переможців тендерів також треба по-іншому, бо йдеться про життєво необхідні речі. Я розповів про проблеми в імунопрофілактиці: ми зайшли в таке порушення календаря, що годі виправити. Усі отримані препарати через тиждень, місяць ставлять на карантин. Не тому, що якість неналежна, а через паперове зволікання — мовляв, препарат не пройшов реєстрацію тощо. Нині ми у великому вакуумі. Жовтень — час проведення туберкулінової діагностики БЦЖ, а нема чим. Тож я доволі гостро виступив». Питання, що порушувалися на нараді, для країни справді життєво важливі — на відміну від боротьби з бюрократизмом, який є внутрішньою проблемою посадовців. Чи варто перетворювати такі форуми на виховні заходи, які до того ж скидаються на не дуже ввічливе з’ясування стосунків хазяїна зі своїми слугами? Людмила СТРАЖНИК, власкор «ВЗ», Західний регіон

В ІЙ Н А УС Е С П И Ш Е

ТЕНДЕРИ НА ЗАКУПІВЛЮ ЛІКІВ ПРОВОДИТИМУТЬ СИЛОВІ ВІДОМСТВА?

Я

к відомо, ситуація з тендерними закупівлями в цьому році особливо загострилася. Прем’єр-міністр, публічно звинувативши МОЗ у бездіяльності і відсторонивши від роботи Олега Мусія, зажадав, щоб усі проблеми з тендерами були залагоджені до 21 жовтня. Але ж ситуація з блокуванням по централізованих закупівлях безпрецедентна. Якщо в 2012 р. до Антимонопольного комітету надійшло 4 скарги відносно дискримінаційних вимог у тендерній документації (що порушують права того чи іншого постачальника), в 2013 р. — жодної, то тільки за два останні місяці 2014-го — 32(!) скарги. В.о. Міністра охорони здоров’я В.Лазоришинець, нова команда якого намагається виправити ситуацію в екстреному режимі, заявив на пресконференції, що в АМКУ заблоковані пропозиції на 500 млн грн по ліках для цільових державних програм з онкології, гемофілії, гепатиту тощо (з загальної суми цьогорічних закупівель у 2 млрд 160 млн грн). Але в.о. Голови АМКУ Миколі Барашу не сподобалося

це формулювання, про що він сказав на спільному брифінгу керівників АМКУ і МОЗ: «Комітет блокуванням не займається, а намагається якомога оперативніше розглядати питання — максимум за 1-2 тижні. Але ж скаржники подають повторні скарги, гальмуючи процес». Та чи дійсно це недобросовісні скаржники, які ставлять палиці в колеса конкурентів і МОЗ, чи проблема ще і в небачених масштабах махінацій у самому тендерному комітеті? Чомусь до суспільства намагаються донести думку, що це блокування штучне, мовляв, саме через нього МОЗ не може розпочати закупки гостро необхідних ліків. Із 27 скарг із закупівлі ліків по тендерах МОЗ, що розглядалися в АМКУ, у 11 випадках скаржникам відмовлено, але ж 16 скарг задоволено. І коли на питання про цілі замовників цих блокувань заступник Міністра МОЗ Євген Мороз не знаходить жодної версії («Я нічого не можу на це відповісти, не знаю»), це починає насторожувати. Чи не замовчується тим самим якась нова тіньова схема?

«Не треба демонізувати скаржників, — говорить Голова адміністративної колегії АМКУ Світлана Мороз, яка безпосередньо розглядає скарги. — Є серед них і недобросовісні, які штучно затягують процедури, але є дуже багато абсолютно обґрунтованих скарг, за результатами розгляду яких ми зобов’язуємо замовників вносити зміни до тендерної документації. На жаль, ми багато виявляємо дійсно дискримінаційних вимог, що не дозволяють брати участь у торгах реальним учасникам, котрі готові запропонувати свої ліки, в тому числі — вітчизняним виробникам. І МОЗ, і обласним відділам охорони здоров’я, які проводять закупівлі, треба проаналізувати свої помилки і не прописувати документацію під одного конкретного постачальника». На запитання кореспондента «Вашого здоров’я», чи звертається АМКУ в прокуратуру у випадках виявлення махінацій із підозрою на чиновників із тендерного комітету, Світлана Мороз відповіла: «Закон не наділяє колегію пов­новаженнями проводити розсліду-

вання чи дослідження мотивів членів комісій тендерних комітетів. Це вже питання застосування законодавства про корупцію, яке не входить у зону компетенції АМКУ як органу з захисту економічної конкуренції». В той же час громадські активісти вже виступають за те, аби по тендерних пропозиціях, заблокованих в АМКУ, закупівлі проводили силові структури. Логіку обґрунтував відомий скандальний активіст Дмитро Шерембей з організації «Пацієнти України», який останнім часом став «своїм» у найвищих кабінетах влади: «Якщо стане зрозуміло, що тактика завалу торгів діятиме далі, в.о. Міністра зробить заяву, що заблоковані лоти передає в МНС. Тоді закупка ліків не займе багато часу. Гроші будуть виділені з резервного фонду. Коли скаржники матимуть справу з силовими структурами, вони вестимуть себе інакше». Цікаво, що представники влади підтвердили: сьогодні є законні підстави для передачі функцій закупівлі ліків і медичних виробів структурам МНС, МВС і МО (тому що потреби військових зараз стоять на першому місті). Але питання — чи не перейдуть медично-корупційні схеми в руки силовиків — залишилося відкритим. Роман БАРАШЕВ, спеціально для «ВЗ

3

НОВИНИ ВА Ж ЛИВО

В М О З Р О З РА ХО ВУ ЮТ Ь

ЧИ ДОЗВОЛИТЬ УРЯД ВИКОРИСТОВУВАТИ ВЖЕ ПРИДБАНІ ВАКЦИНИ БЦЖ?

М

іністерство охорони здоров’я України сподівається, що Верховна Рада проголосує за зміни до Закону «Про лікарські засоби», які дозволять використати 650 тисяч доз вакцини БЦЖ, що закуплені й перебувають у карантині. В них закінчився термін реєст­рації, однак термін придатності ще достатній. «Відповідно до чинного законодавства, ми не можемо використовувати ці дози вакцини БЦЖ, тому що в них закінчився термін реєстрації. Але термін придатності в них закінчується тільки в середи­

ні 2015 року, для їх використання потрібно внести зміни до закону», — повідомив на брифінгу 9 жовт­ ня в.о. Міністра охорони здоров’я України Василь Лазоришинець. Він зазначив, що на сьогодні на українському ринку вакцин представлені в основному вакцини виробництва Російської Федерації, подальша їх закупівля ускладнена, зокрема, через напруженість у відносинах обох країн, а також через відсутність у цих препаратів сертифікації GМP. У зв’язку з цим Україна повинна домовитися про поставки з виробника-

ми з інших країн. Крім того, Василь Лазоришинець повідомив, що ВООЗ виділила Україні 3 млн канадських доларів на закупівлю вакцин і веде переговори про таку закупівлю, зокрема, з виробниками Болгарії, Франції, Бельгії, Канади й США. На 2014 рік із держбюджету на придбання вакцин виділено 286 млн грн, або 58% від потреби. При цьому обсяг вакцин значно скоротився у зв’язку з девальвацією гривні. За матеріалами «Інтерфакс-Україна»

!

ПРЕМ’ЄР-МІНІСТР АРСЕНІЙ ЯЦЕНЮК ПІД ЧАС БРИФІНГУ ЗАЯВИВ, ЩО УКРАЇНСЬКІЙ АРМІЇ НЕ ВИСТАЧАЄ АПТЕЧОК І БРОНЬОВАНОГО МЕДИЧНОГО ТРАНСПОРТУ. ТАКОЖ ВІН ВІДЗНАЧИВ, ЩО У ЗВ’ЯЗКУ З ПОЧАТКОМ СЕЗОНУ ДОЩІВ І ХОЛОДІВ ПІДВИЩУЄТЬСЯ РИЗИК РЕСПІРАТОРНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ В АРМІЇ. «ТОМУ ЗАВДАННЯ — ЗАКУПІВЛЯ І РОЗДАЧА ПРЕПАРАТІВ ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ, У ТОМУ ЧИСЛІ У ВИПАДКУ ЕПІДЕМІЇ, ЗА РІШЕННЯМ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я — ВАКЦИНАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ», — ПІДКРЕСЛИВ ГОЛОВА УРЯДУ. За матеріалами Інформаційного агентства «Українські Національні Новини»

НЕ ГОТОВІ ДО ЗМІН

ПРОКУРАТУРУ ПРОСЯТЬ ПЕРЕВІРИТИ ФАКТИ ЗЛОВЖИВАНЬ У ЦЕНТРІ МІКРОХІРУРГІЇ ОКА К иївська влада звернулася до прокуратури з проханням перевірити факти зловживань у діяльності Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока» (ЦМХО) — це стало результатом мітингу працівників ЦМХО під стінами міської адміністрації. Зокрема, мітингувальники нарікали на корупцію в закладі та монополізм однієї зі страхових компаній, через що хворі вимушені переплачувати за медичні послуги та витратні матеріали, а також неефективну діяльність керівництва лікарні. «Клініка не розвивається, не закуповується нове обладнання — наше керівництво не готове до змін. Останнім часом через репресії з закладу змушені були піти найкращі лікарі. Ми сподіваємося на нову владу, яка зможе розіб­ ратися в ситуації», — розповідають лікарі. Міський голова Віталій Кличко своїм рішенням створив робочу групу щодо пе-

4

ревірки фактів, викладених у зверненнях до київської влади. Вона має протягом двох тижнів підготувати власні пропозиції щодо шляхів вирішення ситуації. Крім того, за результатами попереднього аудиту фінансово-господарської діяльності, Комісія з перевірки лікарні звернулася до прокуратури, щоб проаналізувати всі виявлені зловживання. Центр є комунальним закладом, і всі послуги мають надаватися безплатно. Незважаючи на це, пацієнти змушені укладати договори медичного страхування за цінами, як у приватних медичних закладах. При цьому заробітна плата самих лікарів не збільшується. Якщо буде доведено, що ці порушення мають місце, вживатимуться жорсткі заходи.

Світовий досвід боротьби з корупцією

Л

ікарі й академіки Австралії запустили нову інформаційну кампанію під назвою No Advertising Please («Будь ласка, тільки без реклами»), націлившись на боротьбу з нав’язуванням препаратів спеціалістам сфери охорони здоров’я через медпредставників, які представляють інтереси фармкомпаній. Річний обіг фармацевтичного ринку Австралії складає 23 млрд доларів. Більша частина бюджету припадає на маркетингові витрати, в тому числі — забезпечення роботи торгових агентів виробника препаратів чи медичного обладнання. Вже давно існують побоювання, що фармкомпанії впливають на лікарів у відношенні призначення того чи іншого препарату. Це призводить до того, що пацієнт отримує лікарські засоби, яких він взагалі не потребує. Також пацієнт може отримувати певний ряд брендів у рамках призначеної терапії. Ця кампанія закликає лікарів загальної практики відмовитися від спілкування з представниками фармкомпаній, які займаються просуванням препаратів. Хоча Асоціація лікарів Австралії і виз­ нає певну роль фармкомпаній у розвитку медичної освіти й науки, учасник кампанії Джастін Колеман наполягає на тому, щоб медики повністю відмовилися від спілкування з агентами, адже «представники фармацевтичних компаній займаються маркетингом», а лікарі повинні приймати рішення на основі протоколів лікування, а не продуманої маркетингової стратегії виробників препаратів. Доктор Джефф Спрінг додає: «Лікарі, які спілкувалися з агентами більше двох разів, починали прописувати рекламований лікарський засіб». А от представник Асоціації лікарів Авст­ралії доктор Брайан Мортон сказав, що йому нещодавно довелося спілкуватися з торговими агентами в його клініці в Сіднеї і він вважає кампанію «Будь ласка, тільки без рек­лами» — «даремним задумом», оскільки фармкомпанії є джерелом корисної інформації. Але чи об’єктивна ця інформація? Колишні торгові агенти зізнаються, що вони не повинні говорити про можливі побічні ефекти терапії. Вони заявляють, що на початку кожного кварталу їм ставили завдання відносно збільшення продажів препаратів. А один із простих та ефективних шляхів досягнення цієї мети — спілкування з лікарями. За матеріалами австралійського каналу ABC News

Передислокація Луганського ВИШу

З

адля збереження матеріальної бази, вик­ладацького колективу й безперервності педагогічного процесу, відповідно до наказу МОЗ України, Луганський державний медичний університет прийняв рішення переїхати з Луганська до Рубіжного Луганської області. Керівництву навчального закладу надходили пропозиції про переміщення ВИШу в інші регіони країни, зокрема, до Ужгорода, але Голова Луганської облдержадміністрації Геннадій Москаль наполягав, щоб університет залишили на території області. За матеріалами УНІАН

За матеріалами УНІАН

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

17 жовтня 2014 року

Г Р О М А Д С ЬК І С Т Ь Н Е Ч У ЮТ Ь

Ч И Ї ІН Т ЕРЕС И ?

ЖОДНИХ КОРУПЦІЙНИХ СХЕМ У ФАРМГАЛУЗІ НЕ ВИКРИТО І НЕ ЛІКВІДОВАНО

Н

езважаючи на те, що в Україні все ширше розгортається боротьба з корупцією, й досі існує багато державних органів, які не бажають змінювати правила гри. Держлікслужба України могла б очолити цей рейтинг, адже вона не лише ретельно захищає корупційні схеми, «перевірені часом», а й наполегливо винищує борців за правду. Голова Громадської організації «Всеукраїнське об’єднання «Миколаївська фармацевтична асоціація ФАРМРАДА» Олена Пруднікова погодилася розкрити редакції всі закулісні таємниці цієї війни. ВЗ Як ви прокоментуєте бажання Держлікслужби України проводити планові та позапланові перевірки щодо забезпечення якості й безпеки лікарських засобів і медичних виробів на всіх етапах обігу та виконання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробницт­ ва ліків, їх імпорту, оптової, роздрібної торгівлі ЛЗ незалежно від форми власності та відомчого підпорядкування.

— У зв’язку з тим, що в країні діє ініційований Президентом України П.О. Порошенком мораторій на запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими конт­р олюючими органами, Держлікслужба звернулася до Кабінету Міністрів України з листом-проханням про дозвіл на проведення перевірок якості та дотримання Ліцензійних умов усіх суб’єктів господарювання. Натепер конкретний перелік таких суб’єктів оприлюднений. Проаналізувавши, кого ж саме Держлікслужба хотіла би перевірити, можна зробити висновок: крім фізичних осіб-підприємців, контролюючий орган зацікавили й комунальні підприємства галузі. Слід також зауважити, що Держлікслужба не збирається перевіряти жодного суб’єкта господарювання, який займається виробництвом лікарських засобів. ВЗ Держлікслужба таким чином намагається не допустити в обіг неякісні та фальсифіковані лікарські засоби. Ви проти цього?

— Я не можу бути проти цього, оскільки пос­ тійно наголошувала на необхідності боротьби з

?

фальсифікатом! Проте заяви Держлікслужби є черговими гучними гаслами, а не реальними заходами боротьби з цим явищем. На мої запити служба не змогла назвати ані країн походження фальсифікату, ані юридичних та фізичних осіб, які причетні до його виробництва! За таких обставин важко сказати, чи йде мова про реальні кроки у боротьбі з обігом фальсифікату ліків. Що стосується недопуску в обіг фальсифікату, то найефективніший засіб — це конт­роль якості при ввезенні, виробництві та на етапі оптової торгівлі, а Держлікслужба бажає контролювати тільки аптеки, тому що так простіше. Замість пошуку джерел походження, знищення каналів надходження та викриття підпільних фабрик, служба піде «перевіреним» шляхом, який не дає відчутних результатів. Мені здається, що під прикриттям пошуку фальсифікату зростатимуть лише показники по дрібних порушеннях. Це робиться для того, аби тримати руку на пульсі ринку, аби не забували, хто в домі хазяїн. Дивним виглядає і перевірка комунальних підприємств. Чи не є це чиєюсь спробою приватизувати останні залишки аптек комунальної власності? Держлікслужба не приховує свого бажання стягувати штрафи з аптек, проводити позапланові перевірки. Отже, боротьба з фальсифікатом останнім часом стала дуже зручним гаслом, що прикриває всі без винятку дії служби. Закон по обмеженню кількості перевірок був прийнятий, щоб полегшити не тільки адміністративний, а й фінансовий тиск на бізнес у період економічного спаду та останніх подій у нашій державі. Але кому війна, а кому і матір рідна! Відсутність перевірок, ймовірно, сприймається окремими посадовими особами як загроза припинення фінансових потоків у власну кишеню. ВЗ На сайті інформаційного агентства «Інтерфакс-Україна» нещодавно з’явилася стаття «Учасники фармацевтичного ринку відмічають зниження тиску на бізнес з боку Держлікслужби». У вказаній статті ВГО «АПАУ», Об’єднання організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України (ООРММПУ), фармацевтична компанія «ІнтерХім», дистрибуторська компанія «Фармпланета» позитивно оцінюють роботу М.Ф. Пасічника на посаді Голови Держлікслужби. Як ви прокоментуєте таку розбіжність в оцінці?

— Дуже просто. ВГО «АПАУ» створена безпосередньо М.Ф. Пасічником і об’єднує у своєму складі аптечні мережі та дистрибуторів. Саме вони лобіювали призначення Пасічника на цю посаду. Тому нічого дивного, що свого протеже вони хвалитимуть на всі лади. «ІнтерХіму», який в Україні є найбільшим виробником кодеїновмісних препаратів — джерелом так званої «аптечної наркоманії», теж нема на що скаржитись. До призначення на посаду М.Ф. Пасічника Держлікслужбою було майже зупинено виробництво кодеїновмісних

препаратів. Справа наближувалась до включення таких препаратів до предметно-кількісного обліку. Такий крок означав кінець мільйонним прибуткам підприємства. В боротьбу за них на боці «ІнтерХіму» оперативно включилася Голова Асоціації «Виробники ліків України» О.А. Алексєєва. До речі, «ІнтерХім» є засновником вказаної асоціації. І ось результат: Пасічник — на посту Голови Держлікслужби, Алексєєва — його перший заступник, «ІнтерХім» продовжує виробництво небезпечних ліків, предметно-кількісний облік не потрібен ані виробнику, ані наркоманам, лише засоби масової інформації продовжують слідкувати за розвит­ком аптечної наркоманії та іноді порушують цю тему без жодних шансів на позитивні зрушення. І це ще не все. Стаття на підтримку М.Ф. Пасічника написана його, так би мовити, «фан-клубом», і перелік «друзів» Пасічника дуже цікавий. Як я вже казала, захист «ІнтерХіму» здійснювала Асоціація «Виробників ліків України» на чолі з О.А. Алексєєвою, натепер першим заступником Пасічника. Співзасновником вказаної Асоціації є ще один виробник — ПАТ «Фармак». Власник цього підприємства — віце-президент Об’єднання організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України (ООРММПУ). Тобто, ООРММПУ, через «Виробників України» напряму пов’язане з Алексєєвою, а через неї і з Пасічником. Отже, нічого дивного у позитивних відгуках щодо діяльності Пасічника з боку «АПАУ» та ООРММПУ, інших представників великого аптечного бізнесу немає. Для цих гравців ринку, як і для аптечних мереж, Пасічник дійсно є корисним. ГО «ВОМФАФР» є захисником інтересів та прав малого підприємництва. Тому, на жаль, позитивно оцінити роботу Пасічника та Алексєєвої — представників великого бізнесу — я не можу. Критика ж з боку ГО «ВОМФАФР» переслідує М.Ф. Пасічника з часу призначення на посаду. До відсторонення від посади Міністра охорони здоров’я Олега Мусія Пасічник намагався не звертати уваги на цю критику. Тепер вона змушує його нервувати. Саме цим я пояснюю появу статті в «Інтерфакс-Україна», яка покликана створити йому позитивний імідж. Якби Пасічник та Алексєєва, аптечні мережі та їх поплічники хоча б перестали винищувати малий бізнес — не те щоб допомогли, а хоча б не поглиблювали кризу ФОПів на тлі економічних та соціальних труднощів, я б перша підписалася під статтею агентства «Інтерфакс-Україна»! Проте на сьогодні я не маю морального права та жодних підстав вважати роботу Держлікслужби України корисною для малого підприємництва. Час покаже, що буде далі, але я щиро сподіваюсь: саме активна позиція ГО «ВОМФАФР» приверне увагу до проблем малого підприємництва і не дасть змоги Пасічнику «під шумок реформ» остаточно поховати малий фармацевтичний бізнес.

100 днів Михайла Пасічника в кріслі Голови Держлікслужби

Г

оловним своїм досягненням Михайло Пасічник називає створення робочих груп Держлікслужби, що розробляють пропозиції по змінах у чинне фармацевтичне законодавство за 5 напрямками. На сайті відомства розміщені дані про персональний склад усіх 5 робочих груп. І склад цей досить цікавий і вельми показовий. Проаналізуємо основні. До робочої групи з питань медичних виробів включено 47 осіб. Із них — 15 представників держструктур (МОЗ, Держлікслужба, підконтрольні держпідприємства), 16 представників бізнес-об’єднань, 15 представників приватного бізнесу й 1 представник пацієнтів. У цьому нібито паритетному діалозі «держрегулятор-бізнес-пацієнт» пацієнту відведений… 1 голос із 47. Та й той не без гріха. У робочій групі інтереси пацієнтів представляє Сергій Гришко із Всеук­раїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів Віктора Сердюка, одіозного громадського діяча часів Раїси Богатирьової (Сердюк багато років пропрацював у фармбізнесі, а зараз його Рада спеціалізується на створенні штучного ажіотажу в ЗМІ на замовлення представників фармринку). Робоча група з питань GMP складається із 44 осіб. Дивно, але в цій групі рішення також приймає бізнес: 21 представник приватного бізнесу, 8 — від бізнес-об’єднань, 14 — близькі до представлених бізнес-об’єднань чиновники. І знову лише 1 борець за права пацієнтів — сам Віктор Сердюк. Робоча група з питань контролю якості ліків — 33 члена групи: 14 від фармбізнесу, 6 від об’єднань і асоціацій, 12 підконтрольних чиновників і 1 представник знайомої нам Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів — Тетяна Туриніна. Після аналізу складу всіх 5 робочих груп слова Михайла Пасічника виглядають майже знущанням над пацієнтами: «Дискусія повинна бути відкритою, проходити виключно в експертному колі спеціалістів — представників усіх ланок галузі, а вже громадськість, перш за все споживачі препаратів і підприємці, повинні відчути реальний ефект від впровадження нових нормативно-правових ініціатив». За матеріалами сайту Pharma.net.ua

Олег ТКАЧЕНКО, спеціально для «ВЗ»

АНТИМОНОПОЛЬНИЙ КОМІТЕТ У ЧЕРГОВИЙ РАЗ ЗУПИНИВ ЗАКУПІВЛЮ ЛІКІВ ЧЕРЕЗ СКАРГУ КОМПАНІЇ «УКРБІОТЕХНОЛОГІЯ-ТМ» ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ МОЗ ДИСКРИМІНАЦІЙНИХ ВИМОГ У ДОКУМЕНТАЦІЇ КОНКУРСНИХ ТОРГІВ НА ЗАКУПІВЛЮ МЕДИКАМЕНТІВ ПРОТИ ВІРУСНОГО ГЕПАТИТУ. РАНІШЕ, У ВЕРЕСНІ, ДО АМКУ НАДІЙШЛА СКАРГА ВІД КОМПАНІЇ «ВАЛАРТІН ФАРМА», В ЯКІЙ ВИСЛОВЛЮВАЛИСЯ ТІ Ж САМІ ПРЕТЕНЗІЇ ДО МОЗ. РОЗГЛЯНУВШИ СКАРГУ, АМКУ ЗОБОВ’ЯЗАВ МОЗ УСУНУТИ ВСІ ПОРУШЕННЯ. ОДНАК РІШЕННЯ АМКУ БУЛО ПРОІГНОРОВАНЕ, А ТОРГИ ОГОЛОШЕНІ НА ТИХ САМИХ УМОВАХ. За матеріалами Інформаційного агентства «Українські Національні Новини»

5

ДОСЬЄ

КАДРИ ОПАЛЬНОГО МІНІСТРА МАЮТЬ ІМУНІТЕТ ВІД ЛЮСТРАЦІЇ? Коли Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики зацікавилася біографією призначеного 4 червня 2014 р. керівника Держслужби з лікарських засобів Михайла Пасічника, а саме — тією її частиною, що стосується його колишньої діяльності в якості держслужбовця вищого рангу, Міністр МОЗ Олег Мусій поспішив відбілити свого протеже. Зараз (після відсторонення Мусія від виконання обов’язків) подібне заступництво сприймається не інакше, як ведмежа послуга, бо викликає непідробний інтерес до минулого людини, яку так завзято взявся захищати одіозний екс-Міністр. Тим більше, що в руках цього чиновника знаходяться потужні регулюючі важелі фармацевтичного ринку.

10 років тому Чи таке вже кристально чисте минуле у двічі нагородженого орденом «За заслуги» Пасічника Михайла Францевича, як про це розповідав його впливовий захисник? Чи відповідає воно очікуванням людей, які продовжують вимагати кардинального оновлення влади? Почнемо з того, що до призначення на посаду Голови Держлікслужби Пасічник обіймав посаду Президента Всеукраїнського громадського об’єднання «Аптечна професійна асоціація України» (засноване в 2007 р.), був Президентом потужної колись фармацевтичної компанії «Фалбі», але головне — в 2003-2006 рр. він уже очолював ту саму, що й зараз, контролюючу фармринок структуру. Тоді вона називалася Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення (далі по тексту — Держлікслужба). До речі, і в роки правління «злочинної влади Януковича» він не дуже далеко від неї віддалявся, маючи посаду головного позаштатного спеціаліста МОЗ з організації та управління фармацією (з 2010 р.) Вперше Пасічник увійшов у держ­ апарат як керівник Держлікслужби (призначений указом Л.Кучми від 7 лютого 2003 р.), коли, згідно з постановою Верховної Ради України від 28.11.2002 р. «Про інформацію Кабінету Міністрів України про стан справ у вітчизняній системі охорони здоров’я», діяльність МОЗ у сфері забезпечення охорони здоров’я була визнана незадовільною. Так само, як Арсеній Яценюк сьогодні, так і в той час віце-прем’єр Дмитро Табачник називав стан справ у галузі вкрай критичним. Але те, що було критичним тоді, сьогодні, мабуть, могло б заслуговувати й на позитивну оцінку. Наприк­ лад, у своїй першій доповіді щодо ситуації в медичній галузі Михайло Пасічник вказував, що обсяг виробництва вітчизняної фармацевтичної продукції в 2002 році зріс на 6,5% порівняно з 2001-м. Обсяг фармринку — на 16,8%, імпорту фармацевтичної продукції — на 25%. Як і зараз, так і тоді лунало багато заяв про європейський вектор роз-

6

витку вітчизняної медицини, про впровадження нових стандартів, відкритість та необхідність кардинальних змін. Прем’єр-міністром України на той час був Віктор Янукович. От і виходить, що держслужбовець часів Прем’єра Януковича під патронатом Мусія знову сідає у насиджене 10 років тому крісло. Чи можна це віднести до перетворень, які вимагала Революція Гідності? Недарма Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики Тетяна Чорновол заявила, що призначення Голови Держслужби з лікарських засобів «пройшло непрозоро», і навіть назвала його «підкилимовим»: «За спиною Уповноваженого Кабміну з питань антикорупційної політики, без попереднього надання біографічної довідки для перевірки на можливу корупційність, на засіданні Уряду прийнято рішення про призначення Пасічника Михайла Францевича на посаду Голови Державної служби України з лікарських засобів, — написала вона на своїй сторінці в соціальній мережі. — Не минуло й місяця після цього підкилимового призначення, як почали надходити сигнали, що у Михайла Францевича може бути конфлікт інтересів. Усі ці факти Урядовим упов­ новаженим з питань антикорупційної політики будуть ретельно вивчені і спрямовані на перевірку». Своєю чергою, Олег Мусій заступився за свого протеже і спростував інформацію про причетність Голови Державної служби України з лікарських засобів Михайла Пасічника до корупційних дій, а інформацію стосовно його непрозорого призначення назвав замовною. Однак чи є замовними, скажімо, документи Контрольно-ревізійного управління (КРУ), в яких фігурує прізвище Пасічник? Чи варто глибоко копати, коли ця інформація — на поверхні?

Злочин є, суд є, покарання — немає Заглянемо хоча б у матеріал «Справа лікарів?», опублікований у тижневику «2000» 04.02.2005 р. і підготовлений за матеріалами КРУ щодо перевірки використання у 2002-2003 рр.

бюджетних коштів для закупівель ліків, медичних виробів та обладнання для закладів охорони здоров’я. У ньому наведено багато шокуючих фактів, які свідчать про те, що команда Міністра Андрія Підаєва, до якої входив Пасічник, аж ніяк не прагнула виправляти незадовільну діяльність своїх попередників, а виявилася гідним продовжувачем порочних традицій. Наприклад, ідеться про те, що за бюджетний кошт чиновники МОЗ України закуповували у «своїх» фірм ліки для державних лікарень за цінами, які більш ніж на 500% перевищували вартість аналогічних препаратів на ринку. Особисто ж пана Пасічника було звинувачено у зловживанні владою і службовим становищем. До функцій Держлікслужби, яку він очолював, входило завдання з формування «Переліку лікарських засобів і виробів медичного призначення вітчизняного та іноземного виробництва, які можуть закуповуватися закладами охорони здоров’я, що повністю або частково фінансуються з державного або місцевих бюджетів». Щодо цього в депутатському зверненні Голови Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України Сергія Осики на ім’я Генпрокурора України від 21 січня 2005 року значиться: «Надані КРУ та Рахунковій палаті України результати перевірок свідчать про жахливі багатомільйонні втрати бюджетних коштів, їх нераціональне використання, що ставить під загрозу виконання централізованих Державних програм по боротьбі з туберкульозом, онкологічними захворюваннями та СНІДом… Переслідуючи власні інтереси, пан М.Ф.Пасічник активно лобіював включення до «Переліку...» лікарських засобів тих виробників, дистрибутором яких була фармацевтична компанія «Фалбі» (співзасновником котрої він є), блокуючи попадання до цього переліку лікарських засобів його конкурентів. Для цього він навіть ввів до робочої групи, яка готує доповнення до «Переліку», представників фармацевтичних компаній, дистрибутором яких є компанія «Фалбі»...

ТОВ «Фалбі» при наявності знач­ них порушень умов постачання лікарських засобів практично постійно вигравало тендери в МОЗ України, що вказує на відповідне протегування компанії чиновником. Факти постачання лікарських засобів ТОВ «Фалбі» з меншим строком придатності, ніж це передбачалося в тендерній документації, недотримання вимог їх зберігання тощо — все це чомусь жодним чином не впливало на процес визнання згаданої фармацевтичної компанії переможцем тендерів у МОЗ України... Таким чином, правовий аналіз вищенаведених фактів дає підстави вважати, що в діях високопосадових осіб Міністерства охорони здоров’я України вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого статтею 364 (зловживання владою або службовим становищем) Кримінального кодексу України». Ви запитаєте, які це мало кримінальні наслідки, тобто чи були суди, вироки, покарання? Так, суди відбулися. Але наслідків… не мали. Наприклад, той же Сергій Осика вказує, що «заступник Міністра охорони здоров’я України — Голова Тендерного комітету пан В.Загородній був визнаний судом винним у нанесенні збитків державі в розмірі більше мільйона гривень особисто. Однак за такий «проступок» відбувся штрафом у розмірі 510 гривень». Отакий у нас «самый гуманный суд в мире». Варто також нагадати, що в березні 2004 року на колегії в Генпрокуратурі в присутності Міністра охорони здоров’я Андрія Підаєва була проголошена інформація про серйозні злов­живання, виявлені в МОЗ. Зокрема, про те, що «з виділених Урядом коштів для стимулювання вітчизняних виробників — 177 мільйонів гривень МОЗ направило на фінансову підтримку іноземних компаній та їх посередників». А одним з основних завдань Держлікслужби якраз і є забезпечення держрегулювання і контролю за виробництвом, імпортом, експортом і реалізацією ліків та медпрепаратів. Треба сказати, що в той час високопосадовці МОЗ працювали, що

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ДОСЬЄ

17 жовтня 2014 року

називається, з відкритим забралом, особливо не приховуючи своїх фінансових інтересів. Наприклад, одному з заступників Міністрів, співзасновнику фармацевтичного підприємства, неодноразовому чемпіону за кількістю виграних тендерів, тодішній Генпрокурор Геннадій Васильєв попросив через ЗМІ передати пораду: уважно вивчити закон про боротьбу з корупцією. І як же тут не згадати, що Михайло Пасічник теж був призначений Головою Держлікслужби саме тоді, коли його аптечна мережа «Фалбі» перебувала на піку успішної комерційної діяльності. Але Михайлові Францевичу вдалося «гідно» пережити всі ці, м’яко кажучи, негаразди під час роботи держслужбовцем — він пішов із посади Голови Держлікслужби України в 2006 р. із двома урядовими нагородами, після того, як по «високих» кабінетах пройшлася «нова мітла» ющенківської влади. Пасічник повернувся в рідну компанію «Фалбі», яка також «гідно» прикривала в ці буремні роки тил свого хазяїна.

Навіщо владі збанкрутілі бізнесмени? У Вікіпедії досі значиться, що «М.Ф. Пасічник — засновник фармацевтичної компанії «Фалбі» (1994), яка на сьогодні є одним із провідних операторів фармацевтичного ринку України», а «роздрібна мережа компанії налічує понад 250 аптечних закладів по всій території України». Однак насправді благословенні часи, коли його компанія могла доз­ волити собі, наприклад, такий благодійний жест, який вона зробила в день свого п’ятиріччя в 1999 році, виділивши фонду «Україна — дітям» медикаменти на 200 тис. гривень, давно минули. Та й чи благодійність це була? З огляду на те, що фондом керувала на той час дружина чинного Президента України, така доброта викликала певні запитання. Відповіді на них отримали, коли керівникові аптечної мережі запропонували очолити службу, яка контролює багатомільйонні потоки. Відомо, що подібні взаємовідносини бізнесменів із благодійними фондами мають свій темний бік. Ми можемо згадати фармацевтичного бізнесмена-олігарха Петра Багрія, структури якого, починаючи з 2007 року, утримують пальму першості з держзакупівель медпрепаратів за наймасштабнішими держпрограмами. Петро Багрій брав участь у роботі скандально відомого фонду Катерини Ющенко «Україна-3000», а Пасічник, подейкують, і є креатурою Багрія. Як би там не було, фахівці галузі «записали» Пасічника до фаворитів Людмили Кучми. До слова сказати, здатність увійти у високі кабінети і встановити важливі зв’язки з високопосадовцями ніколи не вважалася в Україні негожою справою, хоча такі підходи, звичайно, стоять біля самої межі, за якою починається корупція. Куди більш цікавим є повідом­ ленн я газети «Комерсант» (ві д 24.12.2013 р.), що найбі льший український оптовик «Фалбі» вліз у величезні борги і змушений скорочувати свій бізнес. Тільки за минулий рік компанія вдвічі скоротила

свою аптечну мережу, лише в Києві з 60 точок продовжують працювати всього 3. А за даними видання «Капітал», компанія «Фалбі» є героєм безлічі судових позовів: постачальники ліків намагаються повернути гроші за поставлений товар. Загальна сума позовних претензій складає кілька мільйонів гривень. У Єдиному держреєстрі судових рішень є декілька судових документів, у яких вказується, що в 2006 р. «Фалбі» відкрила в «Укрексімбанку» кредитну лінію на $40 млн. Та й сама «Фалбі» офіційно заяв л яє, що при чина проблем підприємст­в а зумовлена фінансовою кризою — мільйонні кошти пішли на будівницт­в о аптечного складу під Києвом, і коли частина дистрибуторів почала працювати по передоп­латі, «Фалбі» не могла піти на це, оскільки не мала достатніх обігових коштів. Але ж іще в 2011 році «Фалбі» посідала дев’яте місце за обсягами продажів в Україні. І тут не стільки дивує фінансове фіаско потужної фармацевтичної компанії, скільки те, що Уряд вирішив доручити керування життєво необхідною для країни галуззю саме керівникові компанії-банкрута. Дивно, принаймні. Адже разом з цим Держлікслужба потрапила в зону підвищеного ризику використання службового становища і прийняття певних рішень під зовнішнім тиском.

Оброк із підприємців Нарешті, кілька слів з приводу громадської діяльності Михайла Пасічника. Як ми вже розповідали, він також обіймав посаду Президента Всеукраїнського громадського об’єднання «Аптечна професійна

асоціація України», що веде досить агресивну політику по залученню до своїх лав якомога більшої кількості членів з числа підприємців фармацевтичної галузі. Мабуть, нічого ганебного в цій стратегії немає, якби не одне «але». Згадаємо минулі заслуги Пасічника, коли той, ставши біля керма конт­ ролюючого органу, підтримував і удосконалював практику, котру в фармацевтичних колах розцінювали не інакше як додаткову повинність підприємців. Ідеться про проведення в усіх обласних центрах України щорічних дводенних науково-консультаційних семінарів, які мали відвідувати керівники фармацевтичних фірм. Вони проводилися ДП «Український науково-дослідний центр фармації» за участю Держлікслужби. Вартість таких занять (пізнавальна цінність яких була вельми супе­ речливою) доходила до 540 грн (на той час — близько 100 доларів США). Від відвідування цих семінарів (а самостійно доводилося оплачувати і проїзд, і готельні послуги), звичайно, можна було відмовитися, однак мало хто наважувався розгнівати подібним демаршем Держлікслужбу, яка входила в список організаторів цих заходів. Тобто діяв відомий із радянських часів добровільно-примусовий принцип, і ніхто не бажав нак ликати на свою голову позапланові перевірки з відповідними наслідками. До речі, про «доцільність» таких семінарів говорить і той факт, що кілька останніх років підприємці чудово обходилися без цих з’їздів і гострої потреби в них не відчували. І ось, у вересні цього року учасники фармринку знову отримали «листи щастя» під помпезною назвою — «ГОЛОВНА ПОДІЯ РОКУ!». Запро-

НОВІТНІ «ДОСЯГНЕННЯ» КЕРІВНИКА ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ БУВ ЗВИНУВАЧЕНИЙ У НЕПРОЗОРОСТІ І ПРОЯВАХ ДИСКРИМІНАЦІЇ У прямому листі на ім’я пана Пасічника Голова ГО «МОФАФР» Олена Пруднікова вказує: «Громадськість, навіть професійні асоціації та Громадська рада при Держлікслужбі, не допущені вами до обговорення кандидатів на заміщення керівних посад в оновленій структурі служби». ПРОІГНОРУВАВ ІНТЕРЕСИ ПРАЦІВНИКІВ МАЛОГО БІЗНЕСУ Робоча група з питань оптової та роздрібної реалізації лікарських засобів Держлікслужби була створена без участі представників малого бізнесу. ВВІВ ДОДАТКОВЕ ФІНАНСОВЕ НАВАНТАЖЕННЯ НА ПІДПРИЄМЦІВ У своєму зверненні на ім’я Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка працівники фармацевтичного ринку, зокрема, зазначили: «З ініціативи Михайла Пасічника Держлікслужбою були розроблені чергові зміни до законодавства щодо монополізації фармацевтичного ринку великими аптечними мережами і схеми додаткового фінансового навантаження на підприємців». ПРОВІВ НЕВИПРАВДАНО РАДИКАЛЬНУ РЕОРГАНІЗАЦІЮ ДЕРЖЛІКСЛУЖБИ Змінено все керівництво управлінь, департаментів та відділів Держлікслужби України. В той же час, на офіційному сайті служби відсутня інформація про освітньо-кваліфікаційний рівень і стаж роботи за фахом нових керівників оновленої структури Держлікслужби. Жодна з кандидатур не погоджувалась із громадськістю. ЗРОБИВ ВЕЛЬМИ СУМНІВНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ Призначив 18 червня 2014 р. на посаду першого заступника Голови Держлікслужби Олену Алексєєву. Вона вже мала досвід співробітництва з Пасічником у роки його першої каденції, не один рік пропрацювала директором Асоціації «Виробники ліків України» (в підпорядкуванні у фармацевтичного олігарха Петра Багрія, президента цієї ж Асоціації). До того ж вона має репутацію лобіста виробника сумнозвісних кодеїновмісних препаратів, які є «аптечними наркотиками №1» в Україні.

шують тепер уже не на семінари, а (беремо вище!) — науково-практичні конференції. Серед архіактуальних питань, нап­риклад, — «діяльність Державної служби України з лікарських засобів щодо забезпечення населення якісними, безпечними, ефективними та доступними ліками». Невже, щоб дізнатися про цю діяльність безпосередньо від відповідальних працівників з контролю якості, безпеки та виробництва лікарських засобів в епоху розвиненого Інтернету, підприємцю з районного містечка так вже необхідно відкласти всі нагальні проблеми і відправитися в обласний центр? Невже недостатньо для цього можливостей офіційного сайту Держлікслужби, електронної розсилки, спеціальної медичної періодики нарешті? Або ж основна причина відновлення цих «науково-практичних гастролей» по Україні полягає в тому, що цього року бюджетне фінансування на Держлікслужбу урізано на 70%, і фінансове становище вирішено поліпшити за рахунок суб’єктів господарської діяльності шляхом уже обкатаної під час першої каденції Пасічника схеми по збору своєрідного оброку з підприємців? Цікаво також, що апетити в організаторів платних консультацій істотно зменшилися — сьогодні за участь у конференції підприємець повинен заплатити 390 грн (а не 540 грн, як раніше), але ж це тільки початок. У той же час, відкритим залишається питання, чим же пояснити формування консультаційних цін 10-річної давнини, коли гривня по відношенню до долара утримувала куди більш тверду позицію, ніж зараз? Отже, запитаємо: чим саме кандидатура Пасічника, який настільки прославився в останні часи президентства Кучми, сподобалась ексМіністру Мусію, що він лобіював його призначення на одну з ключових посад у галузі? Навіщо в період очікуваного очищення влади дав можливість фармацевтичній галузі наступити на старі випробувані граблі? «Винен у розвалі організаційнокад­р ової системи Міністерства…». Цей вирок своєму попереднику Олегу Мусію минулого тижня виніс виконувач обов’язків Міністра охорони здоров’я Василь Лазоришинець на першому брифінгу в Кабміні. Будемо вірити, що без уваги нового керівника МОЗ не залишаться подібні кадрові призначення відстороненого Міністра, котрий запам’ятався хіба що нескінченним козирянням своїми заслугами перед Майданом, коли слід було б зосередитися на більш гост­рих і болючих питаннях. Чи, може, Михайло Пасічник входить у число тих обраних і недоторканних, на яких не поширюється люстраційний процес? І, може, така вже доля українського МОЗ — залишатися головним Міністерством зловживань та корупції, яким його називали і «помаранчеві», і «білоблакитні» політики, що не є таємницею ані для рядових працівників медичної галузі, ані для пацієнтів.

Богдан КОНОВАЛОВ, спеціально для «ВЗ»

7

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

ЧОМУ І ЯК ХВОРІЮТЬ УКРАЇНЦІ? Здоров’я населення посідає особливе місце у системі цінностей будь-якої цивілізованої країни, оскільки воно є одним із соціальних індикаторів суспільного прогресу. Тому вивчення тенденцій захворюваності та поширеності хвороб, а також ефективності сучасних профілактичних заходів є важливою складовою державного стратегічного планування медичної галузі.

Чим занепокоєний світ У країнах Європи в першому десятилітті ХХІ ст. відбулися суттєві зрушення в показниках здоров’я населення. З одного боку, є значні досягнення: подовження середньої очікуваної тривалості життя, зменшення смертності від низки причин, скорочення поширеності певних чинників ризику, поліпшення деяких соціальноекономічних детермінант. З іншого боку, багато країн зіткнулися з новими викликами та загрозами для громадського здоров’я, пов’язаними з демографічними зсувами, змінами переваСвітлана ДУДНИК, завідувач відділу соціально-гігієнічних досліджень формування здоров’я населення та медичної статистики ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України», кандидат медичних наук

РИС. 1. СТРУКТУРА ЗАХВОРЮВАНОСТІ ЗА ОСНОВНИМИ КЛАСАМИ ХВОРОБ СЕРЕД УСЬОГО НАСЕЛЕННЯ У 2013 Р. (%)

25,33%

5,25%

Повернення в 60-ті? Станом на початок 2014 р. Україна входить у п’ятірку найбільших країн Європи за чисельністю населення, посідаючи п’яте місце після Німеччини, Великої Британії, Франції та Італії. Однак упродовж останніх десятиліть кількість населення в Україні зменшується. Щоправда у 2009-2013 рр. ця тенденція дещо уповільнилася — за оцінкою Державної служби статистики України за останні п’ять років населення країни скоротилося на 0,9 млн осіб і становило (станом на початок 2014 р). 45,4 млн осіб. Згідно з даними поточної демографічної статистики, ця цифра приблизно відповідає кількості населення, яке проживало в Україні у 1965 році. Скорочення його чисельності відбувається переважно через перевищення смертності над народжуваністю. Вперше воно було зареєстровано у 1991 р., а до початку 2014 р. його сукупна величина за вказаний період перевищила 6 млн осіб, або майже 12,5% від кількості населення України станом на 1 січня 1991 року. За даними Європейської бази «Здоров’я для всіх» (версія 2014 р.) за рівнем смертності населення Україна посідає друге місце серед країн ЄС — 14,6 на 1000 осіб населення (середньоєвропейський показник — 10,5, країн ЄС — 9,7). Протягом 1991-2012 рр. загальний показник смертності в Україні збільшився на 12,7%, натомість у країнах ЄР він зменшився на 6,7%. Високий рівень смертності в Україні обтяжений тим, що він стосується, насамперед, людей працездатного віку — стандартизований коефіцієнт смертності населення у працездатному віці (475 на 100 тис.) у 2,4 рази перевищує аналогічний показник країн ЄС і в 1,5 рази — середній показник у Європі. До всього маємо невтішну картину низької народ­жуваності в Україні, високого рівня поширеності хронічних неінфекційних захворювань (ХНІЗ), невисокої очікуваної тривалості життя при народженні (66,12 років у чоловіків і 76,03 років у жінок — за даними 2013 року).

8

жаючого типу патології з інфекційної на неінфекційну, посиленням проявів нездорового способу життя, нерівністю в стані здоров’я та його охороні між населенням окремих країн, а також між окремими його прошарками всередині країн. Одним із головних викликів для громадського здоров’я стала епідемія хронічних неінфекційних захворювань. Світове товариство вважає її серйозн­ою загрозою для розвитку суспільства і проголошує боротьбу з нею першочерговим зав­ данням. Особливої актуальності ця проблема на-

42,85%

Інші

Хвороби ока та його придаткового апарату

Хвороби органів дихання

5,98%

Хвороби шкіри та підшкірної клітковини

7,27% 6,60%

Хвороби сечостатевої системи

6,72%

Травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовшішніх чинників

Хвороби системи кровообігу

буває в Україні, де ХНІЗ обумовлюють понад 86% глобального тягаря хвороб. Протягом останніх п’яти років в Україні спостерігається зменшення рівня первинної захворюваності — на 4,85%. Водночас показник поширеності хвороб у цей період дещо зріс — до 185 462,7 на 100 000 осіб населення. Таким чином, зберігається проблема накопичення хронічної патології серед населення України. За даними 2013 року структуру первинної захворюваності в Україні, як і в попередні роки, формують переважно хвороби органів дихання; системи кровообігу; травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовнішніх чинників; хвороби сечостатевої системи; хвороби шкіри та підшкірної клітковини (рис. 1). У динаміці за період 20092013 рр. відмічається зменшення первинної зах­ ворюваності на розлади психіки та поведінки (на 10,89%), хвороб крові й кровотворних органів та окремих порушень із залученням імунного механізму (на 9,67%), хвороб органів травлення (7,38%), хвороб органів дихання (7,31 %), хвороб системи кровообігу (5,69%), хвороб нервової системи (5,39%), хвороб кістково-м’язової системи та сполучної тканини (на 5,29%), ендокринних хвороб, розладів харчування та порушень обміну речовин (на 4,18%), травм, отруєнь та деяких інших наслідків дії зовнішніх чинників (на 2,37%) і зростання показників на новоутворення (9,50%), хвороби вуха та соскоподібного відростка (2,24%), хвороби ока та його придаткового апарату (на 1,93%). Також у 2013 р. суттєво не змінилася і структура поширеності хвороб серед усього населення країни за більшістю класів порівняно з поперед­ німи роками. Лідируючі позиції в її формуванні належать хворобам системи кровообігу, органів дихання, органів травлення, сечостатевої системи, кістково-м’язової системи та сполучної тканини (рис. 2). Слід зазначити, що за останні п’ять років (2009-2013 рр.), при загальному збільшенні поширеності всіх хвороб серед дорослого населення, в її структурі відмічено зростання за 7-ми класами хвороб (із 16-ти): новоутворення (на 7,9%), ендок­ ринні хвороби, розлади харчування та порушення обміну речовин (14,6%), хвороби ока та його придаткового апарату (0,8%), системи кровообігу (2,6%), органів травлення (1,9%), сечостатевої системи (1,5%), вроджені вади розвитку, деформації та хромосомні аномалії (на 10%).

Коли ризик підвищується РИС. 2. СТРУКТУРА ПОШИРЕНОСТІ ХВОРОБ ЗА ОСНОВНИМИ КЛАСАМИ СЕРЕД УСЬОГО НАСЕЛЕННЯ У 2013 Р. (%)

18,9%

4,84%

Інші

Ендокринні хвороби

31,47%

Хвороби системи кровообігу

4,97%

Хвороби ока та його придатко- вого апарату

5,37%

Хвороби кістковом’язової системи та сполучної тканини

5,43%

9,7%

19,32%

Хвороби Хвороби сечоста- Хвороби органів органів дихання травлення тевої системи

ТАБЛИЦЯ. ВНЕСОК ПРОВІДНИХ ЧИННИКІВ, ЩО ФОРМУЮТЬ ГЛОБАЛЬНИЙ ТЯГАР ХВОРОБ (DALY) В УКРАЇНІ, ЗА СТАТТЮ (%) ЧИННИК Куріння Зловживання алкоголем Підвищений кров’яний тиск Високий рівень холестерину Недостатнє вживання фруктів та овочів Високий індекс маси тіла Недостатня фізична активність

ЧОЛОВІКИ 20,2 18,3 13,9 12,7

ЖІНКИ 3,0 4,3 20,3 16,6

7,6 7,2 4,9

8,6 11,4 6,4

Україні, як і більшості європейських країн, притаманна значна поширеність чинників ризику ХНІЗ, що призводить до поглиблення масштабів цієї епідемії, значних медико-соціальних втрат та економічних збитків. У рейтингу країн ЄР ВООЗ Україна посідає четверте місце за величиною стандартизованих показників смертності населення працездатного віку внаслідок онкологічних хвороб, п’яте — за відповідним показником смертності від хвороб системи кровообігу та споживанням алкоголю на душу населення, дев’яте — за поширеністю куріння серед чоловіків. Водночас за такими показниками здорового способу життя, як рівень фізичної активності, споживання овочів і фруктів на людину в день Україна посідає 32 місце серед європейських країн! Тож не дивно, що в Україні спостерігається стійка тенденція до зростання захворюваності на хвороби системи кровообігу — з 2512,2 випадків на 100 000 осіб населення у 1991 році до 4972,0 у 2013 р., тобто вдвічі, а їх поширеності — утричі, з 19 607,5 до 58 429,0 випадків на 100 000 осіб. Відомо, що майже 60% загального тягаря хвороб серед населення європейського регіону припадає на сім провідних поведінкових та біологічних чинників ризику: високий кров’яний тиск, тютюн, алкоголь, підвищений рівень холестерину в

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

17 жовтня 2014 року

крові, надмірна маса тіла, недостатнє споживання фруктів і овочів, малорухливий спосіб життя, тому боротьбу з ними визнано одним із пріоритетних завдань європейських систем охорони здоров’я. Високі рівні захворюваності та смертності від ХНІЗ в Україні обумовлені значними масштабами поширеності зазначених чинників в українській популяції. Приміром цьому слугує глобальний тягар хвороб (DALY), структура якого різниться за часткою провідних чинників, що його формують, залежно від статі (див. табл.). Наприклад, у чоловіків глобальний тягар хвороб (DALY) на 20,2% формує куріння, 18,3% — зловживання алкоголем, 13,9% — підвищений кров’яний тиск, 12,7% — високий рівень холестерину, 7,6% — недостатнє вживання фруктів та овочів, 7,2% — високий індекс маси тіла, на 4,9% — недостатня фізична активність. У жінок провідними складниками тягаря хвороб є підвищений кров’яний тиск (20,3%), високий рівень холестерину (16,6%), високий індекс маси тіла (11,4%), недостатнє вживання фруктів та овочів (8,6%), недостатня фізична активність (6,4%), алкоголь (4,3%), тютюн (3,0%). Позитивним прикладом того, як можна вплинути на згадані чинники, є антитютюнова кампанія в Україні, внаслідок якої у 2008-2013 рр. кількість курців скоротилася на 20% — до 8,1 млн осіб. Це дало конкретні результати: за даними Держкомстату України, частка опитаних, які повідомили, що мають хронічні серцеві захворювання, зменшилася на 9% за 2013 р. Такий спад міг бути зумовлений звільненням громадських закладів від тютюнового диму, оскільки набагато вищі темпи скорочення захворюваності зафіксовані серед міського населення (12%), ніж серед сільського (3%). Також скоротилася смертність від хвороб органів дихання (у 2013 році від них померло на 539 людей менше, ніж у 2012 р.), на 473 випадки менше смертей від новоутворень. Подібне зменшення захворюваності спостерігалося і в інших країнах, які запроваджували серйозні заходи щодо звільнення громадських і робочих місць від тютюнового диму. Втім актуальним для українців залишається ще один чинник, що сприяє виникненню хронічної патології, посиленню її хронізації та зростанню рівня смертності. Україна у світовому рейтингу посідає одне з перших місць за показником споживання алкоголю на душу населення (15,6 л), поступаючись лише Молдові, Чехії, Угорщині та Російській Федерації. До речі, у 1991 році цей показник в Україні становив 5,9 л. Особливо непокоїть те, що нині майже 40% українських підлітків регулярно вживають спиртні напої. На жаль, найбільш ефективні стратегії боротьби з алкоголізацією населення, запропоновані ВООЗ, в Україні використовуються лише частково. Згідно з дослідженнями англійської компанії International Wine & Spirit Research, що займається вивченням світового ринку алкоголю, Україна у 2012 р. посідала 3-тє місце у світі за обсягом спожитої горілки (0,35 млрд л) після РФ (2,0 млрд л горілки) та США (0,6 млрд л). Як наслідок — від причин, пов’язаних з алкоголем, в Україні щорічно помирає понад 40 тис. осіб. Алкоголь спричиняє 30% випадків передчасної смерті українських чоловіків. Лише за 11 місяців 2013 р. від алкогольної кардіопатії померло 4,3 тис. українців, алкогольної хвороби печінки — 2,4 тис., випадкових алкогольних отруєнь — 3,6 тис. Пряма алкогольна смертність становила 11,2 тис. осіб, або 1,9% загальної смертності населення. Протягом року реєструється 8 тис. алкогольних отруєнь, приблизно 4 тис. гострих алкогольних психозів, 34,4 тис. нових випадків хронічного алкоголізму, 8 тис. кардіопатій. На обліку в ЗОЗ знаходяться понад 600 тис. осіб, що страждають на алкогольну залежність.

Хвороби починаються з дитинства Ожиріння та надмірна маса тіла — ще одна новітня епідемія, яка підкошує здоров’я людства. А витоки метаболічних порушень беруть початок у дитячому віці. Найгірша ситуація щодо ожиріння — у Греції, Португалії, Ірландії та Іспанії. Однак Україні також не варто радіти: у 2012 р. у країні

нараховувалося 114,8 тис. дітей віком до 17 років з ожирінням. За даними національних вибірок, надмірну масу тіла мають 29,7% українських жінок та 14,8% чоловіків, ожиріння — 20,4% та 11% відповідно. Значна поширеність вказаних чинників ризику обумовлена нездоровим харчовим раціоном, де переважають вуглеводи, та низькою фізичною активністю — понад 37% чоловіків і 48% жінок ведуть малорухливий спосіб життя. З віком поширеність гіподинамії зростає, та навіть у молодому віці рівень фізичної активності кожного четвертого чоловіка і кожної другої жінки в Україні є недостатнім. А за останні 25 років частота гіподинамії у популяції зросла вдвічі серед чоловіків і в 1,5 рази — серед жінок. За даними спеціальних досліджень, лише 13% українців мають достатній рівень фізичної активності — серед жителів Європи активний спосіб життя ведуть 40-66%. Низькою є фізична активність і в школярів — понад 80% з них здебільшого проводять день у сидячому положенні, а фізичним вправам приділяють менше 20% добового часу. У дитинстві закладаються і харчові звички людини. Культура харчування чи її відсутність також є впливовим чинником підтримання здоров’я. Зокрема, споживання їжі з високим вмістом солі, жирів, недостатність у харчовому раціоні фруктів та овочів (поряд з іншими чинниками) сприяють розвитку гіперхолестеринемії, поширеність якої серед населення України є досить високою. Впродовж 2000-2010 рр. вона збільшилася на 26,3% і досягла 66,8%. За оцінками вітчизняних фахівців, профілактичних втручань з корекції вказаного чинника ризику потребують 37% чоловіків і 50% жінок. Артеріальна гіпертензія (АГ) залишається провідним чинником розвитку ХНІЗ у нашій країні. За даними ВООЗ, підвищений кров’яний тиск має 53,6% українців, а стандартизований за віком показник поширеності АГ у міській популяції становить 29,6% у чоловіків та 29,3% у жінок, у сільській — 38% і 35% відповідно. У старших вікових групах поширеність АГ досягає 80%. Якщо не вжити ефективних заходів, медико-соціальні втрати та економічні збитки внаслідок гіпертонії зростатимуть. Викликає занепокоєння і те, що в Україні знижується середній вік споживачів наркотиків (до 14 років). Найпопулярнішими наркотичними засобами залишаються опіоїди кустарного виробництва, канабіноїди, поширений «полінаркотизм». На жаль, реальні масштаби наркотизації населення країни, як і в попередні роки, залишаються невідомими. Хоча кількість осіб з уперше в житті встановленим діагнозом психічних розладів, пов’язаних зі вживанням психоактивних речовин (диспансерна і консультативна група разом), у 2013 році зменшилася на 35,2% порівняно з 2011 роком, а поширеність розладів психіки та поведінки через вживання наркотичних речовин — на 7,2%. Однак слід відзначити, що й мережа наркологічних закладів, насамперед амбулаторних наркологічних кабінетів (і для дорослих, і для підлітків), а також їх ліжкова потужність поступово скорочується.

Всі — за здоровий спосіб життя? Впровадження здорового способу життя (ЗСЖ) визнано важливою складовою сучасної стратегії протидії ХНІЗ і соціально небезпечним хворобам. Адже, приміром, сукупний вплив виключно поведінкових факторів ризику на розвиток серцевосудинної патології становить від 61% і більше, а на розвиток новоутворень — від 35%. ВООЗ вважає, що формування ЗСЖ є найбільш ефективною стратегією профілактики, оскільки його внесок у зниження смертності становить 50%, хоча ефект від його впровадження очікується через 5-10 років. Досвід багатьох країн засвідчив, що шляхом здійснення профілактичних заходів можна вдвічі (а іноді й більше) знизити рівень смертності протягом 10-20 років. Тож і в Україні нині усвідомлюють, що вирішення медико-демографічних і соціальних проб­ лем можливе лише через розбудову вітчизняної системи охорони здоров’я і виведення її на якісно новий рівень. Це означає забезпечення населення доступною та ефективною медичною допомогою,

оскільки існуючі комплексно-цільові програми (як регіонального так і державного рівня) не надають бажаної медичної, соціальної та економічної ефективності. Нині в Україні не існує комплексної системи подолання ХНІЗ, а окремі заходи профілактики, включені до численних програм, неспроможні повною мірою виконати це завдання, оскільки діють розрізнено, не завжди спрямовані на дієві «точки впливу» і не враховують регіональної та соціальної диференціації захворюваності. До того ж мають місце медико-організаційні недоліки, недосконалість профілактичних технологій, зменшення ролі профілактичних заходів і переважання лікувального напряму в наданні медичної допомоги. Не кажучи вже про те, що високий рівень смертності населення в Україні і профілактика вже давно вийшли за рамки суто медичної проблеми й потребують міжсекторального підходу. У більшості країн Європейського регіону в недалекому минулому також не існувало загальнонаціональної політики відносно хронічних зах­ворювань. Більшість систем охорони здоров’я боролися тільки з окремими хворобами чи з окремими чинниками ризику їх виникнення. Підґрунтям для розробки цілісної стратегії та досягнення успіху в боротьбі з ХНІЗ став досвід, накопичений Програмою ВООЗ CINDI «Загальнонаціональна інтегрована профілактика неінфекційних захворювань». Програма передбачала розробку та моніторинг реалізації концепції комплексних підходів до боротьби з основними хронічними захворюваннями, а сама концепція мала бути адаптована до специфічних умов кожної європейської країни та її організаційно-кадрових можливостей. Нині профілактика в Європі чітко інтегрована — це відображається у міжсекторальних діях щодо реалізації всіх напрямків політики охорони здоров’я, включаючи й ті, що стосуються основних детермінант «нездоров’я», які не належать до компетенції медичної галузі.

Міфи, що заважають діяти Щоб проводити успішну політику профілактики захворювань, важливо позбутися «живучих» міфів, які дезорієнтують і медичних працівників, і все суспільство. Міф перший. «Хронічні захворювання — це хвороби достатку». Насправді саме низький соціально-економічний статус людини є сприятливим фактором для кумулятивного впливу чинників ризику хвороб, більшої вразливості до них і меншого доступу до якісної медичної допомоги. Міф другий. «Хронічні хвороби виникають виключно через відсутність персональної відповідальності людини за власні життя й здоров’я». Насправді у виникненні ХНІЗ значна частка вини держави, яка зобов’язана дбати про умови життя і праці людини, також має місце екологічний чинник. Діти ж взагалі не захищені від загроз, які виникають внаслідок поведінки та норм життя сім’ї і суспільства. Міф третій. «Хронічні захворювання — це хвороби похилого віку». В суспільствах із низьким рівнем достатку такі хвороби вражають значно більший відсоток порівняно молодих людей (більшість із них — працездатного віку). Міф четвертий. «Глобальний економічний розвиток сприяє поліпшенню всіх медико-санітарних умов». Незважаючи на те, що збільшення інвестицій в економіку і зростання достатку деяких груп населення допомогли вирішити їм деякі проб­ леми охорони здоров’я, в цілому економічна глобалізація ускладнила ситуацію з хронічними захворюваннями. Міф п’ятий. «Позитивні результати боротьби з хронічними захворюваннями проявляються тільки на рівні окремої особи». Насправді «виграють» не тільки окремі особи, а й суспільство в цілому — передусім в економічному плані і з точки зору благополуччя населення.

Міф шостий. «Індивідуальне лікування в системі охорони здоров’я є правильною стратегією профілактики хронічних захворювань». Це дійсно сприятливо позначається на персональному здоров’ї осіб із групи ризику, однак ефективна профілактика, розрахована на довгострокову перспективу, крім втручання медико-санітарної служби на індивідуальному рівні, потребує набагато більших зобов’язань і підтримки багатьох секторів. Міф сьомий. «Хронічні захворювання спричинені генами, а чинники ризику є лише статистичними асоціаціями». Насправді хронічні захворювання обумовлені не дією генів, а взаємодією чинників ризику і генетичної схильності людини. Вплив зазначених чинників є потужним і їх усунення може бути дієвим засобом профілактики хронічних захворювань.

Хто відповідає за профілактику Нині в Україні левову частку відповідальності за здійснення профілактики покладено на сімейних лікарів, однак за існуючих умов вони не спроможні в повному обсязі виконати це завдання. Хоча в усьому світі саме сімейна медицина спрямована на збереження здоров’я, профілактику захворювань і популяризацію здорового способу життя. Адже саме сімейний лікар здійснює постійний нагляд за станом здоров’я всієї родини: надає первинну багатопрофільну медичну допомогу; консультує пацієнтів, підбирає оптимальний спосіб лікування та контролює виконання призначених процедур; організовує профілактичні щеплення; займається профілактикою сезонних і спадкових захворювань. Тобто він може комплексно оцінити стан здоров’я пацієнта, знає сімейну історію захворювань, спостерігає пацієнта протягом усього життя, завдяки чому може виявити серйозні захворювання на ранніх стадіях тощо. Тому сімейна медицина є основою кращих систем охорони здоров’я світу. Однак успішність профілактики в цих системах є результатом старань не лише сімейних лікарів. Там діє низка стратегічних документів щодо боротьби з ХНІЗ, скорочення поширеності чинників ризику серед населення, профілактики та ефективного лікування цих хвороб. Приміром, Планом дій з реалізації Європейської стратегії профілактики і боротьби з неінфекційними захворюваннями на 2012-2016 рр. передбачено максимальну увагу до питань соціальної справедливості, зміцнення систем охорони здоров’я, урахування інтересів здоров’я в усіх стратегіях, підхід, орієнтований на різні етапи життя людини, розширення прав і можливостей громадян, збалансованість популяційного та індивідуального підходів, впровадження інтегрованих програм та принцип участі всього суспільства в їх реалізації. Також визначено 4 пріоритети Програми: інвестування у здоров’я на всіх етапах життя людини і розширення прав та можливостей громадян; боротьба з ХНІЗ; зміцнення орієнтованих на людину систем охорони здоров’я, потенціалу громадської охорони здоров’я; підвищення стійкості місцевих співтовариств і створення середо­ вища підтримки. Чи можливо зупинити наступ ХНІЗ за українських реалій? Так, але для цього потрібно в національні програми впровадити 3 компоненти: епідемічний нагляд, профілактику й надання медичної допомоги. На практиці це означає комплексний підхід, участь багатьох сторін, епідемічний нагляд і моніторинг, вигідні капіталовкладення, зміцнення системи охорони здоров’я, забезпечення її сталого розвитку, посилення ролі громадянського суспільст­ва і приватного сектора. На національному рівні конкретні заходи передбачають планування дій; створення багатогалузевих механізмів для стратегічного керівництва охороною здоров’я; розробку і тестування механізмів для оцінювання систем охорони здоров’я; вивчення систем стимулювання і оплати; проведення досліджень у сфері розширення прав пацієнтів і перетворення їх в учасників процесу охорони здоров’я; організацію нових інформаційних систем у галузі.

9

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

ГЛІБ ЗАГОРІЙ: ЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ ВІД ІМПОРТНИХ ЛІКІВ ПІДРИВАЄ НАЦІОНАЛЬНУ БЕЗПЕКУ Нещодавно Генеральний директор ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» — одного з найбільших вітчизняних виробників фармацевтичних препаратів — Гліб Загорій публічно захистив докторську дисертацію і йому присвоєно Державною атестаційною комісією Міністерства освіти України науковий ступінь доктора фармацевтичних наук. Тема його наукової роботи досить актуальна — «Методологічне обґрунтування стратегії і тактики оптимізації та ефективного розвитку вітчизняного виробництва лікарських засобів».

ВЗ Глібе Володимировичу, скажіть, будь ласка, ви отримали ступінь доктора, напевно, витративши на це чимало зусиль. Навіщо це вам, успішному бізнесмену?

— Вважаю, що знання і практичний досвід, напрацьовані в бізнесі, повинні використовуватися. Моя наукова робота — унікальний, понад 15-річний практичний досвід розвит­ ку «Дарниці» в найрізноманітніших умовах. Крім того, фармація — це сфера діяльності, де показник наукоємності є одним із найвищих, тому здобуття наукового ступеня тут має цілком практичний сенс. Неможливо повноцінно орієнтуватися в сфері обігу ліків та питаннях функціонування системи охорони здоров’я, не об’єднавши науковий і практичний потенціал. ВЗ Яка практична цінність вашої наукової роботи?

— У процесі написання роботи було багато експериментів із моделями ціноутворення, пріоритетністю капітальних інвестицій, черговістю наукових досліджень для формування найбільш збалансованого портфеля продуктів, пошуком власної стратегії розвитку на перспективу. Звичайно, метою був найбільш ефективний розвиток нашого підприємства. Сформований план змін заклав основу наукових інновацій та виробничих інвестицій на наступні 7 років, дозволив сконцентрувати зусилля у сфері кардіології та неврології. Боротьба з найпоширенішими соціальними захворюваннями, які є основними причинами смертності населення і безпосередньо впливають на інвалідизацію, втрату працездатності, має стати провідним напрямом діяльності. ВЗ Ч о м у о б р а л и с а м е ц ю т е м у дисертації?

— Ми ставили реалістичні цілі та завдання: розробити план системних заходів з оптимізації та розвит­ ку саме вітчизняного виробництва лікарських засобів. З точки зору забезпечення ліками країна виглядає імпортозалежною, і це підриває національну безпеку. Частка іноземних виробників на фармацевтичному ринку в грошовому вираженні становить близько 70%, вітчизняних — лише 30%. І подібне співвідношення не є економічно обґрунтованим. Мало того, що це небезпечно в кризових ситуаціях, так ще й 70% усіх коштів, зароблених фармацевтичними компаніями в Україні, перетікає за кордон. У країні при цьому повністю відсутня системна політика переходу на європейські норми функціонування фармації. Але у вітчизняних виробників як і раніше є величезні можливості для розвитку.

Гліб ЗАГОРІЙ, Генеральний директор ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», доктор фармацевтичних наук

10

ВЗ Що заважає розвиватися вітчизняним виробникам?

— Корінь цієї проблеми лежить у самій системі охорони здоров’я і навіть у самому економічному стані країни та її громадян. Існуючі в Україні підходи до лікування захворювань із найвищим рівнем смертності давно застаріли. Вони не відповідають сучасним науково обґрунтованим та економічно виправданим підходам, застосовуваним у більш розвинених країнах із високим рівнем доходів www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

17 жовтня 2014 року

населення. Українські пацієнти лікуються не сучасними ефективними препаратами, а тим, що подешевше. Наприклад, у лікуванні хвороб системи кровообігу в Україні лідирує ацетилсаліцилова кислота. Держава не приділяє достатньої уваги і, тим більше, не бере на себе відповідальності за безпідставне завищення цін на ліки, ігнорує безконтрольну реєстрацію імпортних медикаментів та шкоду колосального потоку телевізійної реклами ліків. При цьому рівень персональної відповідальності керівників системи охорони здоров’я за таке зневажання головного стратегічного ресурсу будь-якої економіки — людського — вкрай низький. А отже, мотивації щось змінювати у них практично немає. Хоча це питання — частина національної безпеки країни. Більш того, наша галузь сама по собі занадто зарегульована для віт­ чизняних компаній — ліцензування, сертифікація тощо. ВЗ Але ж такі норми європейського законодавства...

— Так, і це, безумовно, позитивна тенденція з точки зору інтересів пацієнта. Але проблема в тому, що зараз український виробник поставлений у нерівні умови порівняно з іноземним, що відкриває широке поле для маніпуляцій із якістю продукту з боку іноземних виробників. Ми як країна не можемо поїхати на завод у Європу й перевірити, як виробляють медикаменти для України. Поперед­нє керівництво Державної служби України з лікарських засобів боролося на рівні ЄС хоча б за дзеркальні вимоги щодо перевірки якості та умов виробницт­ ва препаратів і практично вийшло на фінішну пряму. Зараз цей процес зупинився і повернувся назад. Крім того, Україна впускає практично будь-якого європейського виробника, а сама поставляти препарати в Європу фактично не може, незважаючи на їх очевидні конкурентні переваги, через відсутність у год про визнанн я результатів інс­пекцій виробництв і контролю якості. Питання щодо Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислових товарів (Agreement on Conformity assessment and acceptance of industrial products — АСАА) між ЄС та Україною, яка передбачає, що торгівля певними товарами в її рамках проводитиметься без додаткових вип­робувань та процедур підтверд­ ження відповідності, було виключене з порядку денного чергового засідан-

?

ня Підкомітету зі співробітництва Україна — ЄС. Знову вітчизняний виробник менше захищений, ніж іноземний. ВЗ Ви сказали про недобросовісні дії з боку іноземних виробників. Хіба міжнародного сертифіката недостатньо, аби гарантувати якість препарату?

— Це не можна назвати махінаціями, вони роблять усе за буквою закону. Але відбувається оптимізація витрат, яка не йде на користь нашим пацієнтам. Дуже часто для свого ринку, наприклад, для країн ЄС, іноземні компанії виробляють препарат у своїй країні в повній відповідності із жорсткими регуляторними вимогами. А для ринків, що розвиваються, таких як Україна, з метою зниження затрат виробництво здійснюється в країнах, де така регуляторна система відсутня. Таким чином, вироб­ ляється лікарський засіб під однією і тією ж назвою і з тим же складом, але вже іншого рівня ефективності. Саме тому останніми роками Україна добивалася можливості проводити інспекції. ВЗ У вас є пропозиції, що потрібно зробити зараз, аби ситуація змінилася?

— Важливо зберегти послідовність і чітку позицію в реалізації курсу на євроінтеграцію галузі. Це високі стандарти якості ліків, обов’язкова вимога наявності доказової бази їх ефективності й рівні умови для виробників. Усі ці заходи спрямовані на захист як здоров’я, так і матеріального благополуччя нашого пацієнта. Необхідно продовжити починання попереднього керівництва Держлікслужби — забезпечити нашому пацієнту й системі охорони здоров’я ті ж гарантії якості та ефективності ліків, які мають громадяни країн ЄС. Тобто впровадити систему забезпечення якості ліків на всіх стадіях життєвого циклу препарату, виконувати обов’язки країни із жорсткою регуляторною системою — члена Міжнародної системи співробітництва фармацевтичних інспекцій PIC/S, відновити членство в медичних підкомісіях Єврокомісії, розвивати співробітництво з членами Міжнародної асоціації фармвиробників, Міжнародної конфедерації за умовами виробництва та якістю лікарських засобів. Повернути практику інспектування заводів, які постачають свою продукцію в Україну, забезпечити законодавчу платформу для реєстрації в Україні препаратів лише з доведеною ефективністю. Зап­ровадити європейський

«

«

!

підхід до ціноутворення на лікарські засоби, використавши практику порівняльних цін іноземних виробників, — це убезпечить споживача від загрози переплачувати в рази за іноземні препарати.

ЧАСТКА ІНОЗЕМНИХ ВИРОБНИКІВ НА ФАРМАЦЕВТИЧНОМУ РИНКУ В ГРОШОВОМУ ВИРАЖЕННІ СТАНОВИТЬ БЛИЗЬКО 70%, ВІТЧИЗНЯНИХ — ЛИШЕ 30%. І ПОДІБНЕ СПІВВІДНОШЕННЯ НЕ Є ЕКОНОМІЧНО ОБҐРУНТОВАНИМ. МАЛО ТОГО, ЩО ЦЕ НЕБЕЗПЕЧНО В КРИЗОВИХ СИТУАЦІЯХ, ТАК ЩЕ Й 70% УСІХ КОШТІВ, ЗАРОБЛЕНИХ ФАРМАЦЕВТИЧНИМИ КОМПАНІЯМИ В УКРАЇНІ, ПЕРЕТІКАЄ ЗА КОРДОН. У КРАЇНІ ПРИ ЦЬОМУ ПОВНІСТЮ ВІДСУТНЯ СИСТЕМНА ПОЛІТИКА ПЕРЕХОДУ НА ЄВРОПЕЙСЬКІ НОРМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФАРМАЦІЇ. АЛЕ У ВІТЧИЗНЯНИХ ВИРОБНИКІВ ЯК І РАНІШЕ Є ВЕЛИЧЕЗНІ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ РОЗВИТКУ

«

ДЕРЖАВА НЕ ПРИДІЛЯЄ ДОСТАТНЬОЇ УВАГИ І, ТИМ БІЛЬШЕ, НЕ БЕРЕ НА СЕБЕ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА БЕЗПІДСТАВНЕ ЗАВИЩЕННЯ ЦІН НА ЛІКИ, ІГНОРУЄ БЕЗКОНТРОЛЬНУ РЕЄСТРАЦІЮ ІМПОРТНИХ МЕДИКАМЕНТІВ ТА ШКОДУ КОЛОСАЛЬНОГО ПОТОКУ ТЕЛЕВІЗІЙНОЇ РЕКЛАМИ ЛІКІВ. ПРИ ЦЬОМУ РІВЕНЬ ПЕРСОНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ КЕРІВНИКІВ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЗА ТАКЕ ЗНЕВАЖАННЯ ГОЛОВНОГО СТРАТЕГІЧНОГО РЕСУРСУ БУДЬ-ЯКОЇ ЕКОНОМІКИ — ЛЮДСЬКОГО — ВКРАЙ НИЗЬКИЙ. А ОТЖЕ, МОТИВАЦІЇ ЩОСЬ ЗМІНЮВАТИ У НИХ ПРАКТИЧНО НЕМАЄ. ХОЧА ЦЕ ПИТАННЯ — ЧАСТИНА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ КРАЇНИ

«

ВЗ Ви балотуєтеся в народні депутати від Блоку Петра Порошенка. Навіщо?

— По-перше, аби допомогти Прези­ денту України реалізувати задек­ларовану ним Програму реформ. По-друге, зас­тосувати свої знання і практичний досвід для розвитку національної фармацевтичної галузі й системи охорони здоров’я. Я добре розумію проблеми галузі й бачу шляхи вирішення цих проблем. ВЗ Із чого ви розпочнете, якщо вас оберуть у Парламент?

— Із реформування системи охорони здоров’я. Її можна умовно розділити на дві частини: фармація та медицина. І якщо фармація останніми роками інтенсивно розвивалася, то в медицині ситуація зовсім запущена. Чинна в Україні модель системи охорони здоров’я (система М.О. Семашка), успадкована від колишнього СРСР, із початку її впровадження була спрямована на захист і збереження життя населення в умовах військових дій і боротьби з епідеміями. Вона ніколи не була орієнтована на підвищення якості й рівня життя населення. Система фінансується з розрахунку на лікарняне ліжко і штат медичних працівників. А в умовах обмежених фінансових можливостей системи, зростаючих проблем у медичному обслуговуванні, невисоких доходів більшості громадян, появи дороговартісних лікарських засобів і технологій такий підхід призводить до значних фінансових перевитрат держави й пацієнта. Більш того, результатом стає загострення соціальної напруженості між групами населення з різними рівнями достатку. ВЗ У вас є пропозиції, що слід зробити прямо зараз?

— Необхідний комплексний план реорганізації цієї системи. Повинно бути єдине бачення напрямків реформування, його етапності, цілей, завдань, учасників і відповідальних, прийнятний перелік інструментів або індикаторів ефективності, термінів, обсягу фінансування тощо. Ідеальної моделі, до якої ми повинні прийти, не існує — у кожної країни свій шлях, але є ряд систем, від яких ми можемо взяти краще, виходячи із власних реалій. Від потреб різних категорій пацієнтів і лікарів до формування системи, а не навпаки, як це було раніше. Норма льна с ис тема охорони здоров’я — це комплексна програма соціально-економічного розвитку суспільства. Сюди входять і охорона навколишнього середовища, і безпека харчових продуктів, і пропаганда здорового способу життя, і боротьба з наркоманією та багато іншого. У нас же система медичного забезпечення часто використовується для реалізації популістських цілей, за якими вдало приховуються корупційні схеми. Так народжуються різного роду «пілотні проекти», які не мають нічого спільного з реформуванням медицини, розраховані лише на короткі піар-кампанії політиків.

11

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

МЕДИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ В УКРАЇНІ: ПОТРІБНЕ ПОВНЕ ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ?

Необхідність вирішення проблем реабілітації учасників АТО нині є одним із найбільш значущих питань, яке озвучується у мас-медіа, виноситься на порядок денний засідань урядових комітетів та громадських організацій. Втім, лунають різні меседжі: від «у нас відсутня система реабілітації» до «діє ефективна державна програма реабілітації учасників АТО». Що ж маємо насправді? І як досягти бажаного?

Всеволод СТЕБЛЮК, Голова комісії з реабілітації постраждалих в АТО «Всеукраїнського товариства фізичної та реабілітаційної медицини», доктор медичних наук, професор, Заслужений лікар України

ВЗ Чи потрібно створювати систему медичної реабілітації з «нуля» з огляду на нинішні події в Україні?

— Багатогранність завдань медичної реабілітації постраждалих в АТО пот­ ребує ефективного функціонування системи медичної реабілітації як са­ мостійного напрямку клінічної та соціальної медицини. Що маємо на сьогодні? У МОЗ України створено окремий відділ медичної реабілітації та паліа­ тивної медицини, який куруватиме роботу цього напрямку. Розробкою наукових програм, протоколів реа­ білітації, методичним керівництвом реабілітаційних зак ладів займа­ ються 9 науково-дослідних установ, серед яких провідними є НДІ реабі­ літації інвалідів Вінницького наці­ онального медичного університету ім. М.І.Пирогова; Український НДІ медичної реабілітації та курортоло­ гії (Одеса); Український НДІ соціаль­ ної і судової психіатрії та наркології (Київ); Український державний НДІ медико-соціальних проблем інвалід­ ності. У ВНЗ працюють 11 профіль­ них кафедр і 3 кафедри у закладах

12

післядипломної освіти. Клінічну базу складають 11 лікарень відновного лі­ кування — всього 1888 ліжок, нині до них долучилися обласні госпіталі інвалідів війни — ще 7248 ліжок, 7 фізіотерапевтичних лікарень, понад 12 000 ліжок ЗАТ «Укрпрофоздоровни­ ці» та відомчих санаторно-курортних закладів. Тож, маючи такий потенці­ ал, мабуть, не варто створювати щось нове, «небачене», вкладаючи немалі кошти, достатньо перебудувати «на воєнний лад» уже існуючу систему. До того ж така перебудова вже роз­ почалася — з часів Майдану, коли були розроблені перші методичні прог­рами щодо реабілітації пацієн­ тів із посттравматичними стресови­ ми розладами, а санаторно-курортні заклади приймали поранених під час активної фази протистояння. І нині у цих закладах, незалежно від їх відом­ чого підпорядкування, проходять реа­ білітаційне лікування сотні учасників АТО. Все це зовсім не означає, що вар­ то заспокоїтись і відзвітувати «наго­ ру» про успіхи, адже якщо «робиться все можливе», то це ще не означає, що «зроблено все необхідне». ВЗ А чи достатньо кваліфікованих кадрів, які працюватимуть на цій солідній базі?

— Одразу зауважу, що завдання, які має вирішувати реабілітаційна ме­ дицина, не закінчаться з останнім пострілом на війні чи з останнім ви­ писаним із госпіталю солдатом. Це проблема найближчих десятиліть. І від того, хто її вирішуватиме, залежить багато. Натомість на сьогодні в Україні відсутня така медична спеціальність, як «Медична реабілітація». Наукова спеціальність є, є відповідні кафедри та НДІ, є профільний головний позаш­ татний спеціаліст МОЗ. А медичної спеціальності немає! От і зай­маються реабілітацією фізіотерапевти, невро­ логи, травматологи і всі «дотичні»

спеціалісти. Фахівців із фізичної реа­ білітації готують за напрямом підго­ товки «Фізичне виховання і спорт» у педагогічних університетах, ВНЗ спор­ тивно-фізкультурного спрямування. Однак працювати за спеціальністю в лікувальних закладах ці фахівці не можуть (не передбачено таких посад), інколи їх оформлюють як медсестер масажу. Для порівняння із зарубіж­ ним досвідом наведу кілька фактів. З 2003 року до офіційного переліку організацій-партнерів ВООЗ внесено Міжнародне товариство фізичної та реабілітаційної медицини (зауважте, ключове слово — «медицини»). Своєрідним статутом медичної реабілітації є «Біла книга фізичної та реабілітаційної медицини в Європі». Підготовка лікарів із реабілітаційної медицини там включає додаткове вивчення ортопедії, неврології, ме­ дичної психології, функціональної діагностики. Лікар-реабілітолог про­ водить обстеження пацієнта, планує індивідуальний лікувально-реабілі­ таційний процес і розписує план за­ ходів для фізичного терапевта, який є фахівцем у галузі фізичної реабілі­ тації, а також невід’ємною складовою медичного колективу. Тож для України на сьогодні най­ більш актуальними кроками в під­ готовці кадрів із реабілітації є впро­ вадження спеціальності «Фізична та реабілітаційна медицина» (відповідно до світових стандартів); зміни у нав­ чальних програмах відповідних під­ розділів медичних вишів (із вивченням Міжнародної класифікації функціону­ вання, обмежень життєдіяльності і здоров’я та її рутинного застосуван­ ня); зміна фаху «Спеціаліст з фізичної реабілітації» на «Фізичний терапевт» із підготовкою таких фахівців у медич­ них вишах і внесення їх до категорії ме­ дичних працівників (що забезпечить офіційний доступ до пацієнтів).

ВЗ Яким має бути матеріально-технічне «наповнення» системи реабілітації? І чи впораємося з цим у найкоротші терміни?

— Це питання дійсно є проблемним. Як і перебудова (в тому числі й ідей­ но-психологічна) роботи персоналу, в першу чергу керівництва. Щоправда, в Україні виробляють унікальні прилади та комплекси для фізіотерапії та реабілітації, які не поступаються найкращим світо­ вим зразкам. Варто відзначити хоча б напрацювання НВО «Медичні ін­ новаційні технології» в галузі психо­ фізичної реабілітації та методик зво­ ротнього біологічного зв’язку. І таких підприємств у державі достатньо. Так, нам поки що недоступні складні ро­ ботизовані системи механотерапії, екзоскелети — їх треба закуповува­ ти для спінальних центрів. Стосов­ но іншого, українська реабілітологія здатна забезпечити проведення всіх необхідних заходів лікувального впливу. Потрібне тільки державне за­ мовлення на ці послуги. І за ті кошти, що витрачають, приміром, на реабілі­ тацію одного постраждалого в Ізраїлі, можна забезпечити реабілітацію 3-4 пацієнтів в Україні — з більшим ефек­ том. Тим більше, що іноземні фахівці готові приїздити в Україну для підго­ товки наших кадрів та запрошують на стажування до себе. Водночас, щоб ефективно вирішу­ вати проблеми хворих, маємо орієн­ туватися на основні сучасні принципи медичної реабілітації. По-перше, це її нерозривний зв’язок із лікуванням — вона має починається з моменту лік­ відації причини порушення функцій, тобто ще на лікарняному ліжку, в мак­ симально ранній період. По-друге, реабілітація має бути безперервною і поетапною (за класичною схемою: госпітальне відділення — відділення відновного лікування — санаторнокурортний етап — амбулаторний

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

17 жовтня 2014 року

етап). Наступний принцип — комп­ лексність реабілітаційних заходів: медичних, психологічних, соціаль­ них. І, нарешті, — індивідуалізація програми реабілітації з урахуванням особливостей перебігу захворювання та адаптаційних можливостей паці­ єнта. Що стосується безперервності реабілітаційного процесу, то його продовження на амбулаторно-полік­ лінічному етапі, реадаптація та ре­ соціалізація є спільною проблемою медичних закладів та системи со­ ціального забезпечення. Необхідно повноцінне функціонування служби соціальних працівників, варто модер­ нізувати підходи до медико-соціаль­ ного супроводу особливих пацієнтів (як це діє для «чорнобильців») з ура­ хуванням специфіки моменту. Але це проблема не тільки і не стільки ме­ дичної реабілітації. ВЗ Постраждалі в зоні АТО потребують відновлення не тільки фізичного, а й ментального здоров’я. Для наших реабілітологів досі це було більше теорією?

— Розлади ментального здоров’я та адаптації притаманні не тільки пост­ раждалим у зоні АТО, а також їхнім близьким, переселенцям, людям, що втратили рідних. «Донецько-Луган­ ський синдром» на довгі роки стане

складною проблемою соціальної пси­ хіатрії, і своєчасний початок медикопсихологічної (психо-фізичної) реабі­ літації є вкрай необхідним. У мирний час реабілітаційні захо­ ди дійсно були більше спрямовані на відновлення фізичних кондицій паці­ єнтів. Нині провідну роль у комплексі лікувально-діагностичних заходів як на стаціонарному, так і на подальших етапах реабілітації відіграють психо­ діагностика та психокорекція. Психофізична реабілітація повинна почина­ тися з психокоригуючих заходів ще на етапі медичної евакуації, в мобільно­ му госпіталі (цю роль часто брали на себе волонтери-медсестри), і продов­ жуватися на більш кваліфікованому рівні — у стаціонарних госпіталях. Втім за браком часу, можливостей та відсутності спеціально підготовленого персоналу (психологів, психотерапев­ тів) ці заходи виявляються не завж­ди пов­ноцінними й ефективними. Найкраще поступова адаптація по­ терпілого до нового психофізіологіч­ ного стану, що спричинений тим чи іншим ушкодженням, відбувається в умовах санаторного лікування. Зменшення інтенсивності (або пов­ не припинення) психотравмуючих і стресогенних чинників, відсутність побутово-сімейних та професійних

проблем самі по собі створюють психологічні передумови успішного реабілітаційного лікування. А раціо­ нальне планування лікувального про­ цесу, гармонійне поєднання процедур із загальнооздоровчою дією курорт­ них чинників, створення належного режиму дня — це реальні кроки до швидкої медико-соціальної реадап­ тації пацієнта. Тож потрібно об’єднати зусилля санаторно-курортних закладів, неза­ лежно від їх відомчого підпорядкуван­ ня та форми власності, науково-дос­ лідних установ та кафедр у розробці та впровадженні протоколів реабілітації на санаторно-курортному етапі. І що дуже важливо — таке лікування по­ винні забезпечити держава, фонди со­ ціального страхування (у повному об­ сязі). Необхідно проводити закупівлю реабілітаційних путівок до санаторіїв за максимально спрощеною процеду­ рою, адже це — вимога воєнного часу. ВЗ Ви очолюєте комісію з реабілітації постраждалих в АТО «Всеукраїнського товариства фізичної та реабілітаційної медицини». Які її основні функції?

— До правління товариства увійшли провідні науковці та практики галузі з усіх регіонів України. При ньому й створено цю комісію. Її завдання різ­

нопланові: вивчення особливостей патології (структури уражень) по­ терпілих; розробка стандартних про­ токолів реабілітаційного лікування; оцінка реабілітаційної бази та визна­ чення профільних за переважаючою патологією закладів; впровадження інноваційних реабілітаційних техно­ логій; науково-методичне забезпечен­ ня реабілітації учасників АТО. Також будемо налагоджувати взаємодію та координацію зусиль із Мінсоцполіти­ ки, Міністерством оборони та іншими силовими відомствами, громадськи­ ми організаціями та волонтерськими групами. Тож запрошуємо до співпра­ ці всіх небайдужих. Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Перший проект із реімбурсації: ефект турбулентності чи помилка пілота?» Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м.Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

ТОЧКИ ЗОРУ Марина КЕХТЕР, магістр психології, гештальт-терапевт, член ГО «Українська асоціація фахівців з подолання наслідків психотравмуючих подій», член Харківського Фонду психологічних досліджень

К

оли людина знаходиться під обстрілом, бачить загибель товаришів, сама отримує поранення, у неї виникають бойові психічні травми, і навіть психічні розлади, усунути які можна тільки за допомогою психіатричної допомоги. Тому психологічна реабілітація є складовою частиною медико-психологічної та загальної фізіологічної реабілітації військових, котрі проходять лікування у зв’язку з пораненнями, контузіями, травмами, опіками, психічними розладами. І центри психологічної реабілітації потрібні в усіх регіонах, звідки здійснювали призов у зону АТО. Якщо цього не буде зроблено, у найближчі 20 років ми матимемо великі проблеми. Не лише медики знають про «в’єтнамський» і «афганський» синдроми. У 70-х роках у США у 25% учасників бойових дій, які навіть не мали каліцтва, згодом розвинулися різні психічні та психологічні порушення, а серед поранених і покалічених таких було 42%, до 100 тис. ветеранів у різний час наклали на себе руки, а від 35 до 45 тис. донині ведуть замкнутий спосіб життя. Після війни у В’єтнамі Сполучені Штати Америки втратили людей знач­но більше, ніж під час бойових дій (через алкоголізм, наркоманію, самогубства, криміналізацію колишніх військових). Тому психологічна реабілітація після закінчення бойових дій набуде особливого значення для нашого суспільства. І що раніше і повніше її надаватимуть учасникам АТО, то менше проб­лем виникатиме. Держава, що призвала людей на вій­ ну, яку так і не оголосила офіційною, повин­на взяти на себе відповідальність за їх фізичну і психологічну реабілітацію. Певні зрушення є: за словами директора військово-медичного департаменту Міністерства оборони України, полковника медичної служби Віталія Андронатія, українські військові

медики ведуть перемовини з Ізраїльським реабілітаційним центром «Левінштейн» про надання допомоги у створенні таких закладів в Україні. Але цивільна медицина теж не повинна залишатися осторонь. Бо саме на неї ляже відповідальність за реабілітацію бійців після війни. Зокрема, фахівці Харківського Фонду психологічних досліджень пройшли в Прибалтиці п’ятиденні тренінги з кризової інтервенції, консультуємося з фахівцями Ізраїлю та Словенії, спільно з нашою Асоціацією підготували відповідну навчальну програму, читаємо лекції. Але ми працюємо як волонтери, а для такої широкомасштабної акції потрібні кошти та підтримка держави.

Ігор ВАЩЕНЮК, начальник управління охорони здоров’я Волинської ОДА

У

країнці, й волиняни зокрема, на сьогодні лише напрацьовують досвід реабілітації поранених під час бойових дій. Тому наша область охоче прийняла пропозицію спеціалістів відомої в Республіці Польща та за її межами Мазовецької клініки «Стоцер», яка з 1949 року спеціалізується на ортопедії та реабілітації. Вони зголосилися допомогти в організації реабілітаційного центру для військових АТО, який відкрито на базі Волинського обласного госпіталю для інвалідів війни. Якщо порівняти реабілітацію в Європі і в Украї­ ні, то ми лише на старті. У них — це дієва система й окремий напрямок роботи, а у нас навіть спеціальності «Реабілітолог» немає. Але не все так безнадійно. На Волині є чудове відділення відновної терапії в обласній клінічній лікарні, маємо реабілітаційні відділення в районах області. Спеціалісти, які займаються реабілітацією, є і в міській клінічній лікарні. Однак вони вперше мають справу з такими специфічними травмами, які отримують у зоні АТО. Тому ми так цінуємо дос­від польської спеціалізованої клініки, де знають, як провести лікування й реабілітацію подібних травм. Ми від-

відували клініку, вивчали організаційні аспекти її роботи, і я не бачу жодних перешкод, щоб так працювали й наші фахівці. Сподіваюся, ми напрацюємо спільний проект, аби отримати фінансову підтримку Європи. І ми вже домовилися про стажування наших фахівців у польській клініці. Також сподіваємося, що в майбутньому Волинський реабілітаційний центр буде розширено, і він стане центром лікування пацієнтів із хворобами опорнорухового апарату (не лише військових АТО).

Юрій ГРІНЕНКО, директор Українського державного медикосоціального центру ветеранів війни, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України

Т

е, що реабілітацію учасників АТО зосереджено на існуючій базі госпіталів ветеранів війни, — правильний крок, адже по-перше, це вже цілком сформована мережа, до складу якої входить 32 госпіталі (2 з них підпорядковані МОЗ, решта — комунальні заклади обласних рад). По-друге, традиційно держава виділяла більше коштів на лікування ветеранів війни — мінімум у 5 разів більше на харчування, ніж у звичайних лікарнях, та й на ліки нашим пацієнтам виділяють 40 грн на добу, а не кілька гривень. Сподіваємося, що в бюджеті на наступний рік ці суми буде збільшено. Робоча група вже напрацювала алгоритм переведення учасників АТО, які мають статус учасника бойових дій, із відомчих госпіталів силових структур до госпіталів МОЗ. Також МОЗ розробило проект типового Положення про госпіталь ветеранів війни, в якому всі ці заклади визначені як регіональні центри з надання лікувальної і реабілітаційної допомоги. А Український державний медико-соціальний центр ветеранів війни — координаційним центром з організаційно-методичного забезпечення госпіталів. Ми концентруємо всю статистику, беремо участь у підготовці нормативних документів, розробляємо методики лікування тощо. В госпіталях створена сучасна лікувальна та матеріально-тех-

нічна база, яка налічує 8,5 тис. ліжок у всіх регіонах України, де за рік проходить курс лікування 150 тис. пацієнтів. Також госпіталі повністю укомплектовані кваліфікованими кадрами (1157 лікарів і 3165 медичних сестер), що мають достатній дос­від роботи з реабілітації учасників бойових дій. Зазначеним проблемам відповідає госпітальна структура ліжок — наявність травматологічних, хірургічних, неврологічних відділень та фізіотерапії, зручне територіальне розміщення. Тобто правовий статус, матеріально-технічна та лікувальна база, кадровий потенціал, досвід роботи відповідає потребам і завданням ефективної реабілітації учасників АТО. Система працює не один десяток років, тому нам потрібне сучасніше обладнання, адже змінився характер та об’єм пош­коджень і з’явились високоенергетичні травми — політравми (ураження кінцівок, голови — забій, струс, пошкодження внутрішніх органів). У госпіталях проводяться такі види реабілітації: медична, фізична, психологічна. Потрібно посилити напрямок фізичної реабілітації — придбати сучасне обладнання для пасивної та активної реабілітації, розширити медикаментозну терапію, щоб підтримувати соматичний стан хворих. Тож ми ретельно вивчаємо пропозиції гуманітарних організацій, благодійників, у тому числі і з європейських країн. Враховуючи тяжкість поранень бійців АТО, для догляду за ними долучатимемо волонтерів. Лікарів із лікувальної фізкультури, фізіотерапевтів, хірургів-ортопедів, терапевтів у нас достатньо для того, щоб здійснювати медичну реабілітацію. Також маємо власну й добре оснащену клінічну лабораторію (протягом декількох років у незалежному тестуванні по Україні вона посідала перші місця). У нашому Центрі є сучасне хірургічне обладнання для проведення загальних оперативних втручань, офтальмологічних операцій (заміна кришталика), ми маємо намір придбати ще й спеціальне травматологічне обладнання та інструментарій. Нині затверджуємо табель оснащення для всієї системи госпіталів. Ми не починаємо з нуля, а удосконалюємося, адже надаємо лікувальну і реабілітаційну допомогу з 1996 року. Тепер наше завдання — щоб вона була не лише комплексна, а й відповідала найвищим стандартам.

13

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

ЛЕОНІД КОВАЛЬЧУК:

лікар укладає цивільно-правову угоду з цен­ тром ПМСД для надання відповідної медичної допомоги на певній дільниці і працює за дру­ гою групою згідно з податковим кодексом. Він сплачує єдиний податок — 20% від мінімальної заробітної плати; єдиний соціальний податок від заробітної плати: 34,7% за себе, а за кожного найманого працівника — 36,83% (відповідно до ризику). До того ж від зарплатні кожного праців­ ника перераховується 3,6% у Пенсійний фонд і 15% — як податок на доходи фізичних осіб. До­ цільно, щоб в угоді з лікарем-підприємцем було передбачено затвердження річних кошторисів центрів первинної медико-санітарної допомоги. Це дасть можливість уникнути неправомірного використання коштів, а в разі необхідності вно­ сити корективи для оптимізації їх розподілу. За поданими актами виконаних робіт, які од­ ночасно є звітами про обсяг виконаної роботи, цент­ри щомісячно перераховують кошти підпри­ ємцю, який використовує їх за схемою, наведеною, приміром, у таблиці. Роботу лікаря контролюють відповідні працівники центру ПМСД. Обсяги та критерії якості надання медичної допомоги лікарем-підприємцем також мають бути регла­ ментовані угодою. У разі їх недот­римання центр в односторонньому порядку може розірвати угоду (така можливість також має бути передбачена).

ПРИВАТНА СІМЕЙНА МЕДИЦИНА МОЖЕ БУТИ БЕЗКОШТОВНОЮ ДЛЯ ПАЦІЄНТА Нещодавно із життя пішов ректор Тернопільського медичного університету ім. І.Я. Горба­ чевського, член-кореспондент АМН України, професор Леонід Якимович Ковальчук, який упродовж багатьох років був членом редколегії газети «ВЗ», а також одним із її активних співавторів. Навіть тяжко хворіючи, в останні дні свого життя, він відгукнувся на важливу на його погляд публікацію в газеті «Сімейна медицина — справа державна чи приватна?» і поділився власним баченням вирішення цієї проблеми. Вшановуючи світлу пам’ять Ле­ оніда Якимовича, ми публікуємо його ідеї і пропозиції, сподіваючись, що вони знайдуть своє продовження і втілення у вітчизняній охороні здоров’я.

14

Додаткових коштів не потрібно Запропонована модель не передбачає додатко­ вого фінансування і розрахована на вже існуюче фінансування охорони здоров’я з розрахунку на одного жителя. Приміром, у Тернопільській облас­ ті у 2013 році для забезпечення надання медичної допомоги на первинному і вторинному рівнях та екстреної медичної допомоги передбачалося 650 грн на одного мешканця. Згідно з чинними директивами МОЗ України, на первинну медикосанітарну допомогу виділяється приблизно 30% від цієї суми, тобто 195 гривень. Щоб зрозуміти, як діятиме запропонована нами модель, розглянемо її на прикладі центру ПМСД села Ілавче Теребовлянського району, де ми й плануємо створити власний пілотний проект (див. табл.). До речі, місцевий сімейний лікар два роки оббивав пороги чиновницьких кабінетів, аби отримати ліцензію, і таки отримав. Ми ж виріши­ ли допомогти йому реалізуватися у приватній ді­ яльності, тобто надати підтримку в економічних та

правових питаннях. Втім, для цього неодмінно має бути розуміння і сприяння районної адміністрації. Водночас ми розуміємо, що на перших порах виникатимуть певні труднощі, приміром, як пере­ конати середній медперсонал перейти на роботу до лікаря-підприємця (навіть якщо зарплата при цьому збільшиться). Втім, віри в успіх додає те, що зап­ропонована модель є життєздатною.

На чиєму боці закон До того ж її можна реалізувати в рамках чин­ ного законодавства, хоча воно надзвичайно громіздке і бажано його спростити. Окрім того, Наказом МОЗ України від 23.02.2012 р. №131 «Про затвердження Примірного положення про центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та примірних положень про його під­ розділи», в затвердженому додатку «Примірне положення про центр медичної (медико-сані­ тарної) допомоги» п. 2.2.3 і в додатку «Поря­ док організації медичного обслуговування та направлення пацієнтів до закладів охорони здоров’я, що надають вторинну (спеціалізова­ ну) та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу» п. 4.8, передбачено цивільно-право­ ві відносини центру ПМСД і лікаря ЗПСМ, що провадить господарську діяльність із медичної практики як фізична особа-підприємець. Тобто

Чому я переконаний в ефективності запропоно­ ваної моделі? Бо її переваги є очевидними. Поперше, система саморегулюється, і сума коштів, що виділяються сімейному лікарю на надання первинної медичної допомоги, залежить від кіль­ кості жителів дільниці, яку він обслуговує. Подруге, якщо з кожним роком збільшується кіль­ кість коштів у розрахунку на одного жителя, то, відповідно, збільшується й кількість коштів, котрі виділяються сімейному лікарю. По-третє, оскіль­ ки оплата роботи сімейного лікаря здійс­нюється згідно з актами виконаних робіт, то цей момент стане ключовим у поліпшенні ефективності на­ дання медичної допомоги. Тобто у сімейних лі­ карів (як, зрештою, і в усього персоналу) нарешті з’явиться мотивація працювати в первинній ланці охорони здоров’я. І працювати якісно. До того ж лікар як розпорядник коштів і фондотримач ду­ матиме про те, як їх раціонально використовува­ ти й економити, при цьому виконуючи необхідний обсяг роботи. Акт виконаних робіт — це не звіт, а документ, за яким здійснюють проплату коштів, і його фальсифікація — кримінальний злочин. Це важливий елемент контролю. І головна перспектива : запропонована мо­ дель легко інтегрується в страхову медицину. Різниця лише в тому, що лікар укладатиме угоду не з цент­ром ПМСД, а зі страховою компанією, яка і здійснюватиме необхідні виплати. А без запровад­ження страхової медицини рефор­ ми вітчизняної системи охорони здоров’я не просуватимуться.

10000 2500

3470 920,75

Медсестра

1

2500

920,75

Медсестра

1

2500

920,75

Санітарка

0,5

639

235,34

Двірник

0,25

304,5

112,15

МІСЯЦЬ РІК

4,75

18443,5 6579,7 221322,0 78956,9

243,6 2923,2

2000,0 24000,0

1 грн/рік 36148,21 грн/ рік на газ 2800 грн/рік на електричну енергію 135 грн/міс. на телефон і Інтернет. На рік 1620 грн

186 л/ місяць

3500 грн запчастини

0,1 1,0

2790,0 416,7 33480,0 5000,0

3380,7 40568,2

6 л/ день

ПОТРЕБА КОШТІВ УСЬОГО

КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ

ВИТРАТИ НА ОРЕНДУ ПРИМІЩЕННЯ

ПРИДБАННЯ МЕДИКАМЕНТІВ ТА МЕДИЧНОГО ІНВЕНТАРЮ

243,6 грн/ місяць

ВИТРАТИ НА АВТОМОБІЛЬ

1 1

ВИТРАТИ НА ПАЛЬНЕ

Сім.лікар Медсестра

ПОДАТКИ (2 ГРУПА 20% МІН. З/П)

НАРАХУВАННЯ (34,7% — лікар, 36,83% — усі інші працівники)

ТАБЛИЦЯ. РОЗРАХУНКИ ВИТРАТ НА ДІЛЬНИЦЮ С. ІЛАВЧЕ ТЕРЕБОВЛЯНСЬКОГО РАЙОНУ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЗАРОБІТНА ПЛАТА

Сімейна медицина розвивається в усьому світі. І Україна, зробивши акцент на цьому напрямку, по­ винна вивчати зарубіжний досвід, щоб запровад­ жувати його кращі елементи. Це стосується й орга­ нізації роботи лікаря загальної практики-сімейної медицини як підприємця-фондотримача. Нині у нас усі працівники амбулаторій та підпорядкова­ них їм підрозділів належать до юридичної одиниці — центру ПМСД, й отримують заробітну плату відповідно до встановлених Кабміном тарифних посадових окладів. Ці оклади є невисокими й не забезпечують відповідної мотивації працівників первинної ланки до поліпшення якості надання медичних послуг. Незважаючи на диференцію­ вання розміру оплати праці медичних працівників залежно від рівня їх кваліфікації, обсягів, якості, складності, умов роботи, безперервності стажу тощо, належного рівня мотивації медичних пра­ цівників не відбулося. Натомість у багатьох країнах світу надзвичайно поширена модель приватної сімейної медицини, цілком прийнятна і для пацієнтів, і для лікарів. В Україні сімейних лікарів, які працюють у сфері приватної практики, мабуть, одиниці, принаймні я таких не знаю. Пригадую, як під час візиту до Комсомольська нас познайомили з кількома лікарями, які розпочали цей вид діяльності, але згодом від нього відмовилися — через бюрокра­ тичні перепони. Команда фахівців нашого університету (менед­ жери, економісти, юристи, спеціалісти з інформа­ ційного та технічного забезпечення) напрацювали адаптовану до українських реалій модель органі­ зації роботи лікаря ЗПСМ як підприємця-фондо­ тримача. Над цією ідеєю ми працювали понад 2 роки, і по суті вона докорінно змінює форму вза­ ємовідносин лікаря сімейного та центру ПМСД. Передбачається, що сімейний лікар як приватний підприємець, що отримав ліцензію на медичну практику у сфері ЗПСМ, укладає угоду з центром ПМСД на обслуговування тієї чи іншої дільниці. Однак такому лікарю буде комфортніше працюва­ ти в умовах лікарського самоврядування, яке до­ поможе йому вирішити багато проблемних питань — юридичних, бухгалтерського обліку, аудиту тощо. З цього приводу доволі показовим є прик­ лад Польщі, де діє лікарське самоврядування. Кожен польський лікар після закінчення резиден­ тури повинен зареєструватися у Лікарській палаті на той вид діяльності, яким він планує займатися.

Саме зареєструватися, а не взяти дозвіл, оскільки у Польщі запроваджена реєстраційна система, яка автоматично дає лікарю таке право (не потрібно жодних ліцензій). Тож запровадження реального лікарського самоврядування для вітчизняної охо­ рони здоров’я — стратегічне питання.

КІЛЬКІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ

Нинішній стан речей не влаштовує нікого

Переваги очевидні

Кількість мешканців — 2300 осіб Сума на 1 мешканця — 195 грн Загальна сума коштів на амбулаторію — 195 * 2300 = 448 500 грн Відрахування на офіс 9,42% = 42 248,7 грн

1500 грн обслуговування 33854,3 406251,3

Сума, яка залишається в амбулаторії, — 406 251,3 грн

Кошти, виділені на медикаменти, повинні бути використані повністю — це підтверджується чеками на їх придбання і відповідними записами в амбулаторних картах. Кошти, виділені на комунальні послуги, обслуговування автомобіля, пальне, зарплату для технічного персоналу, лікар-підприємець при економії може використати на власний розсуд, у тому числі на доповнення зарплати — своєї та працівників.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

17 жовтня 2014 року

СВІТЯЧИ ІНШИМ, ЗГОРАЮ САМ Першого жовтня перестало битися серце Леоніда Якимовича Ковальчука. Він був із тих людей, які не можуть обмежитися чимось одним, тому напевне в університеті, котрий він очолював, так багато інновацій, що вирізняють його з-поміж інших медичних вишів. У моєму журналістському доробку десятки інтерв’ю, заміток, репортажів, нарисів та інших матеріалів, які мала честь підготувати з Леонідом Якимовичем. І досі здається, що зайдеш до його кабінету, а він привітається та запитає: «Як справи? Напишемо щось для «Вашого здоров’я»?

Леонід КОВАЛЬЧУК, ректор Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, член-кореспондент НАМН України, заслужений діяч науки і техніки України, професор

«Не буде у нашій родині торгашів» Народився Леонід Ковальчук у незаможній роди­ ні, втім тато-фронтовик та мама, проста сільська жінка, передали йому в спадок ті одвічні життєві цінності, які є джерелом не тільки медичного, а й будь-якого ремесла, — життєву мудрість, лю­ бов до праці, наполегливість. Батько повернувся з фронту Другої світової війни 19-річним юнаком без правої руки. Це була для нього велика біда, адже вмів гарно грати на скрипці, все робити. Дітей завжди вражало те, що батько лівою ру­ кою міг зробити більше, ніж дехто обома. Жили скромно, але дружно. З якою теплотою він зга­ дував про сімейні традиції! «У нас була велика сім’я — п’ятеро бра­ тів та сестра, тож Різдвяні свята проходили гамірно й весело. Розпочиналося зазвичай ще з подарунків на Миколая. Зранку ми обов’язково знаходили під подушкою якісь солодощі. Родина мешкала в селі, тому ялинку на Новий рік ніхто не купував — її зрубував у лісі батько, але бувало, що і я з братами на санях привозив лісову красуню в дім. Потім до справи бралася мати — за столом разом із дітьми виготовляла безліч розмаїтих іграшок зі звичайного паперу. Хоча пізніше з’явилися й скляні прикраси. А ще цього дня мама випікала смачнючі коржики з пшеничного борошна. Гарячі, пухкі, щой­но з печі та ще й із горням теплого молока — і досі не можу забути смак цього маминого смаколика. Знаєте, я не пригадую, щоб щось смачніше пробував, хоча довелося скуштувати й заморські десерти, со­ лодощі. Але хіба вони зрівняються з незабутнім смаком маминого коржа?» Коли ж прийшов час обирати майбутню про­ фесію, Леонід Якимович після восьмирічки ви­ рішив вступати до кооперативного технікуму, втім батько цю ідею не сприйняв: «Не буде у нашій родині торгашів», — мовив суворо. Отож вирі­ шив податися до медичного училища, яке згодом закінчив із відзнакою. За тодішніми правилами потрапив у так звані «п’ятипроцентники», а це означало, що можна того ж року вступати до мед­інституту. Втім навіть не сподівався пройти з першого разу. На іспиті з хімії, хоча й готувався до

нього ретельно, не міг повірити своїм очам, коли екзаменатор виводив «відмінно». Тоді приймаль­ ну комісію Тернопільського медінституту очолю­ вав відомий вчений, ректор Петро Омелянович Огій. Він знав, як нелегко доводиться простому хлопчині з села. «У цьому нав­чальному закладі завжди відчував підтримку й добре ставлення, — ділився спогадами Леонід Якимович. Із вдяч­ ністю згадую наставника професора Олександра Люльку. Пригадую випадок, який трапився, коли працював уже практичним хірургом. Одного разу Олександр Наумович запропонував мені місце асистента на кафедрі фізіології в Полтаві. Я чем­ но відмовився, мовляв, люблю хірургію, на що він, будучи досконалим хірургом, розсміявся: «Хіба можна любити хірургію? Ти просто хочеш само­ ствердитися в ній». Насправді я був відвертим та не лукавив, і мої аргументи переконали його. Те­ пер мені здається, що Олександр Наумович бачив у мені можливого спадкоємця. Коли професор Ю.Коморовський запропонував очолити кафед­ ру в ТДМУ, я розумів, що це не тільки довіра, а й велика відповідальність. Звернувся до свого вчителя: «Олександре Наумовичу, як бути? Під­ кажіть». На що той відповів: «Залишайся самим собою і ніколи не намагайся виглядати кращим, ніж ти є».

«Віддаю борг своїй альма-матер» Понад 15 років Леонід Якимович віддав закла­ ду, який під його керівництвом став академією, а згодом й університетом, що посідає лідируючі по­ зиції у всеукраїнських рейтингах. Якось запитала в нього, чи сподівався, що колись стане ректором ВНЗ, в якому навчався. Він відповів, що й гадки такої не мав, бо роздумувати про це було ніколи. На початку першого курсу одружився, тому всі шість років ще й працював. А наприкінці навчання серйозно зайнявся науковою роботою під керів­ ництвом професора О.Люльки. Тема роботи була «Цитохімія окисно-відновних ферментів у лейко­ цитах у хворих з тиреотоксикозом». До закінчення інтернатури мав уже готову ди­сертацію, яку пізні­ ше успішно захистив в Інституті ендокринології в Києві. Єдине, що усвідомив ще з батьківського порогу: домогтися чогось у житті можна тільки працею, важкою і щоденною. А наукові зусилля в поєднанні з працею, як відомо, дають резуль­ тат. Втім посаду він сприймав як прояв людської довіри й велику відповідальність: «Якщо відвер­ то — не відчуваю, що був покликаний здійснити якусь особливу місію, насправді ж віддаю борг своїй альма-матер, яку дуже люблю». За часів керівництва Леоніда Ковальчука в уні­ верситеті відбулися разючі зміни, хоча, як стверд­ жував сам ректор, він лише примножив усе те, що зробили його попередники й колектив. Компас університету — інтеграція у світовий освітній простір. Створені сучасні європейські методи навчання й контролю знань: запроваджена сис­ тема електронного навчання MOODLE, викладачі пройшли стажування у відомих університетах Єв­ ропи та США. Впровадження інтернет-освіти — альфа й омега в системі навчання в ТДМУ. Нині студенти активно користуються системою «Ін­

тернет» та «Інтранет», на Web-сторінці ВНЗ діє мережева навчальна система. Приємно констатувати, що в ТДМУ втілили чимало соціальних медичних проектів. Нині студенти під керівництвом викладачів практи­ кують у центрах первинної медико-санітарної допомоги, створених у селах Тернопільщини. Медичний зак­лад оснастив амбулаторії сучас­ ною апаратурою, в режимі он-лайн лікар може отримати консультацію будь-якого обласного спеціаліста, надіслати до університетської лі­ карні кардіограму для розшифровки. Прига­ дую, як на засідання вченої ради університету з’явився сільський Голова з Теребовлянщини й урочисто вручив ректору подяку з підписами всієї громади села за те, що люди отримують якісну меддопомогу та стоматологічні послуги. Завдяки зусиллям ректора вдалося створити в Тернополі першу й поки що єдину в Україні університетську лікарню. Він був глибоко пере­ конаний, що без таких лікарень неможливо ре­ формувати систему охорони здоров’я країни, як і без впровадження страхової медицини. Втім, предметом своєї особливої гордості Леонід Яки­ мович вважав створення центру незалежного оцінювання знань студентів — у такий спосіб вдалося подолати корупцію. Запозичивши ме­ тодику Віденського університету, в ТДМУ зро­ били семестровий іспит абсолютно чесним. Так унеможливили дію суб’єктивного фактора — ніхто на іспит вплинути не може, крім студента з його знаннями. Варто зауважити, що навіть сину одного із завідувачів кафедри університету довелося перескладати іспит вдруге, бо батько не міг посприяти жодним чином. З ініціативи Леоніда Ковальчука ТДМУ вже багато років підтримує активну міжнародну співпрацю з університетами США, Канади та Європи з питань медсестринської освіти. Коли університет заявив про намір готувати бакалаврів і магістрів медсестринства, було чимало скептиків. Ще більший резонанс в освітніх колах викликав проект «Міжнародна медсестринська школа», в рамках якого мали намір організувати навчання студентів із да­ лекого зарубіжжя, навіть із США. Наступним кроком стало впровадження програми дис­ танційної форми навчання, на яку великий по­ пит у всьому світі. Й уже 2008 року, узгодивши плани та програми з Міністерством охорони здоров’я та Міністерством освіти і науки, в

ТДМУ запровадили дистанційну форму нав­ чання для підготовки медсестер-бакалаврів. Це було не лише складно, а й відповідально, адже раніше в Україні цього не робив ніхто. Згодом організували дистанційне навчання і для магістрів медсест­ринства. Так ТДМУ став єдиним українським університетом, у якому навчаються американці. Цього року відбувся вже сьомий випуск медсестер-бакалаврів і медсестер-магістрів із США та інших країн, які здобули освіту за дистанційною формою навчання. Практично всі дипломи випускників нині визнані провідними евалюаційними аген­ ціями-членами NACES (Національна асоціація з акредитації та евалюації дипломів) у США і прийняті госпіталями, де випускники ТДМУ працюють ліцензованими медсестрами.

«Науковий інтерес переважив усі сумніви» Значний вклад Леонід Ковальчук вніс і в роз­ виток вітчизняної хірургії. Як професіонал слідував принципам своїх вчителів — про­ фесорів Ю.Коморовського та О.Шалімова. Одним із перших став на шлях впровадження органо­зберігаючих операцій, розробив певні методики проведення оперативних втручань у судинній, ендокринній хірургії — все це було достойно оцінено вченими нашої держави й за­ рубіжжя. Він був почесним професором бага­ тьох зарубіжних та вітчизняних університетів, підготував 10 докторів наук і 24 кандидатів наук. Деякі з них займалися розробкою нових методів хірургічного лікування виразкової хвороби. Нині ці дослід­ження апробовані, їх успішно застосовують у практичній медицині. До речі, це була тема і його наукової візії. В од­ ному з інтерв’ю він розповів мені, що 1984 року вийшла перша пуб­лікація, в якій він детально виклав результати своїх досліджень, тоді на­ віть апарат власноруч сконструював. Але у науковому світі трапляються всілякі трафун­ ки. Якось перегортаючи наукові журнали, він натрапив на статтю, в якій ішлося, що в Японії провели таке ж дослідження, втім на рік рані­ ше: «Спочатку трохи розчарувався, але згодом науковий інтерес переважив усі сумніви, адже докладно відслідковував це питання, спостері­ гав кілька десятків хворих, тоді як японці — сім чи вісім», — повідав мені Леонід Якимович. Тільки зараз ми усвідомлюємо, що він пра­ цював для кожного з нас. Усі свої сили, науковий потенціал віддав на благо нашої землі, розквіту держави. Жив так, ніби кожен день був останнім. Ті справи, проекти, в які він вдихнув життя, зали­ шаться у серцях студентів, науковців, у його рід­ ному місті. Він любив життя, цінував кожну його хвилину, кожну мить і, нез­важаючи на хворобу, горів роботою, бо вона була для нього сенсом життя. Він знав про свою недугу, але його жит­ тєве кредо так і не змінилося: «Світячи іншим, згораю сам». Лариса ЛУКАЩУК, власкор «ВЗ», м. Тернопіль

РЕДАКЦІЯ ГАЗЕТИ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я» РАЗОМ ІЗ РІДНИМИ, БЛИЗЬКИМИ ТА КОЛЕКТИВОМ ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ СУМУЄ З ПРИВОДУ СМЕРТІ

ЛЕОНІДА ЯКИМОВИЧА КОВАЛЬЧУКА. СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ НАУКОВЦЮ, ЛІКАРЮ ТА ЛЮДИНІ!

15

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

ЯК МЕДИЦИНІ ПІДТРИМАТИ АРМІЮ У той час, коли зусилля всієї країни зосереджені на боротьбі за незалежність і територіальну цілісність, кожен лікар вишукує можливість внести свій посильний вклад у цю історичну місію. Одні створюють надійний тил, інші рятують життя потерпілим та пораненим безпосередньо в зоні бойових дій.

ОДЕЩИНА

Академік НАМН В.М. Запорожан під час зустрічі з учасниками АТО

Щ

ороку, зустрічаючи в університеті нове поповнення студентів, ми розповідаємо їм, яким повинен бути сучасний лікар. Чесно кажучи, не завжди помічаєш в очах студентів розуміння й адекватну реакцію. Нинішній навчальний рік вочевидь став винятком. Нині студенти розуміють, що медичні працівники — у лавах захисників вітчизни. Зауважу, що лікар і військовий лікар — професії не ідентичні. Одна справа оперувати пацієнта в умовах стаціонарної клініки, маючи під рукою весь необхідний інструментарій, повну хірургічну бригаду, ліки й устаткування, інша — робити це в польових умовах. Та й «мирні» операції та поранення на фронті — різні речі, які потребують спеціальних практичних навичок лікаря. Тому сьогодні так

необхідні в медичних вишах військові кафедри, необдумано скасовані три роки тому. Разом із ними ліквідовані в навчальних програмах такі дисципліни, як військово-польова і військово-морська хірургія, хірургія екстремальних ситуацій, військова гігієна тощо. Відродження цих кафедр, заплановане МОН України, працюватиме на перспективу, адже нав­ чання лікаря триває 6 років, а дефіцит військових лікарів маємо вже сьогодні. Тож потрібно перебудувати систему навчання лікарів, зорієнтувавши її на надання медичної допомоги фронту. Наприклад, це можна зробити, використовуючи курси перепідготовки лікарів у медичних університетах. Для оперативної перепідготовки лікарів для зони АТО потрібно використовувати передовий міжнародний досвід, залучати до цього імітаційні технології й методи, що допомагають досягти максимального реалізму при імітації різноманітних клінічних сценаріїв, а також обробку технічних навичок окремих діагностичних і лікувальних маніпуляцій. В Одеському медуніверситеті такі можливості існують: у своєму розпорядженні маємо центр симуляції — багатопрофільний навчально-інноваційний підрозділ практичної підготовки лікаря, оснащений найсучаснішими тренажерами. Деякі кафедри університету розміщуються у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону (колишній військовий госпіталь) — нині тут перебувають на лікуванні сотні бійців АТО. Спільно з фахівцями Центру

ми розробили програму циклу практичної перепідготовки лікаря, яка базується на аналізі статистики поранень і дає змогу за короткий термін підготувати фахівця для роботи в умовах військових дій — як у лазаретах, так і в стаціонарних госпіталях. Викладачі та студенти Одеського національного медичного університету готові максимально допомагати військовим і мирному населенню зони АТО. У нас навчається майже 1000 студентів із Донецької та Луганської областей. Наші бійці загону «Милосердя», які зазвичай опікуються ветеранами війни, нині поповнили свої ряди й надають допомогу медперсоналу військового госпіталю на нічних чергуваннях — доглядають за пораненими. Понад 50 студентів здали кров для поранених бійців. Не очікуючи відкриття військової кафедри, Рада студентського самоврядування у вихідні дні проводить тренінг «Військовий госпіталь», де студенти відпрацьовують і демонструють навички надання первинної медико-санітарної допомоги, вчаться влучно стріляти, виносити поранених із поля бою. Викладачі та студенти нашого університету зіб­ рали гуманітарну допомогу для АТО (теплий одяг, продукти харчування, теплові електробатареї, засоби гігієни і — що особливо важливо, — медичне обладнання, необхідне для лікування поранених), яку ректор університету академік НАМН України В.М. Запорожан та начальник військового госпіталю полковник В.П. Майданюк відвезли в Одеський

мобільний госпіталь на кордоні з Донецькою областю. За словами Валерія Запорожана, після його зустрічі та спілкування з офіцерами-медиками, які служать у зоні АТО, з’явилося багато спільних ідей щодо оптимізації взаємодії мобільного військового госпіталю із системою цивільної охорони здоров’я в цілому, а також щодо діяльності вітчизняної військово-медичної системи зокрема. Безперечно, важливо забезпечити потреби мобільного госпіталю на кордоні зони АТО сучасним медичним обладнанням. За багатьма позиціями забезпечення вже зроблено, і це — значний крок уперед, оскільки госпіталь починав працювати з апаратурою, яка дісталася у спадок ще з радянських часів. Але, на переконання академіка В.М. Запорожана, надзвичайно актуальним на сьогодні є системне вирішення деяких організаційних питань, зокрема, ротації військово-медичних кадрів для роботи в польовому госпіталі й логістики евакуації поранених у стаціонарні госпіталі Києва, Дніпропетровська, Одеси, Львова. Часу «на розкачку» немає — в умовах, нехай і неоголошеної, війни і хиткого перемир’я потрібно діяти максимально оперативно. Юрій ХАРЧЕНКО, проректор Одеського національного медичного університету з науково-педагогічної роботи, доктор медичних наук, професор

ЖИТОМИРЩИНА

Максим МОРОЗЬКО, лікар-анестезіолог центральної дитячої міської лікарні міста Житомир

М

аксим Морозько ще до початку АТО був мобілізований у якості лікаря операційноперев’язувального відділення медичної роти. Нещодавно Максим Петрович приїздив у відпустку, і нам вдалося з ним поспілкуватися. ВЗ Як потрапили до війська?

— Я сам попросив у військкоматі, щоб дали повістку. Медичний університет я закінчив за спеціальністю «Лікар-педіатр», тож подумав: «Повістку не надіслали, бо кому ж потрібні педіатри на війні?» Але крім цього на курсах я отримав спеціалізацію лікаря-анестезіолога, тому прийшов до військкомату з відповідними документами, щоб актуалізувати дані про себе. Військком мені каже: «Бажаєш послужити Батьківщині?» «Якщо треба — буду служити, «косити» не

16

збираюсь!», — відповідаю. «Що ж, — каже, — завт­ра виїжджаємо!» З’ясувалося, що він уже три дні шукає анестезіолога. Я тоді подумав: військком жартує, що завтра виїжджати. Наступного ранку збираюся на роботу — він телефонує: «Ми ж домовлялися, що о восьмій годині прийдеш!» А в мене того дня чергування, операційний день, заняття зі студентами... В частині видали мені форму, берці. Ще із двома мобілізованими хірургами — з ЦМЛ №1 м. Житомир та обласного протитуберкульозного диспансеру — в складі медичної комісії проводили огляди таких же вчорашніх цивільних, призваних на захист країни. Потому виїхали до однієї з областей України — до військової частини, яка прикривала південний напрямок, пізніше — на Донеччину. Спочатку займалися суто мирними справами: лікували в основному «буденні» бронхіти, пневмонію, розтягнення, невеликі травми. ВЗ А серйозні поранення?

— Вперше зазирнув у очі війні десь у кінці квітня, коли розстріляли колону, яка рухалася до Слов’янська, — везли провіант і воду. Загинуло відразу шестеро наших хлопців, було багато поранених. Того дня — пам’ятаю, такого теплого й сонячного — ми пристрілювали зброю на полігоні. Й саме дійшла черга до медичної роти, коли повідомили, що обстріляли колону. Начмед лише поглянув на мене й сказав: «Треба комусь їхати туди!» Важких поранених забрав гелікоптер, залишилися легкі — з дрібними осколками, струсами, баротравмами. Звичайно, у той момент не аналі-

зував своїх переживань та емоцій — треба було все робити швидко, бо за півтора кілометри від нас ішла перестрілка. Далі був Карачун, де регулярно, раз у деньдва, були мінометні обстріли й постійна бойова готовність. Якщо «починається» — відразу на себе бронежилет, каску, медичну сумку і — по місцях. Потім — виїзд із Карачуна до Семенівки, де було багато втрат… ВЗ Яка ситуація із забезпеченням медичними препаратами?

— Препаратів для надання медичної допомоги вистачає. За два-три місяці накопичили дуже багато ліків, які привозять волонтери, навіть запас є — й основних, і додаткових препаратів. Антибіотики ін’єкційні й пероральні, перев’язувальні пакети, джгути, вата, бинти, марля, зеленка і йод... Тож із медичним забезпеченням у нас більш-менш непогано. Не вистачає медичного персоналу. Якщо якийсь виїзд — незалежно від того, чи ти лікар, чи фельдшер, чи санітар, чи санітар-стрілець (котрий не є медпрацівником, а лише пройшов відповідне навчання й розуміється на тому, як правильно накласти джгут, вколоти знеболювальне й перев’язати пораненого), — на БТР і поїхали. Медперсонал разом із бойовою частиною вирушає на завдання — чи то взяття висоти, чи захоплення блокпостів. Бувало таке, що майже на кожному БТРі сидів фельдшер або лікар. А це неправильно, оскільки два перші БТРи зазвичай потрапляють під масивний вогонь, і там завжди найбільше поранених. А отже, ймовірність того, що буде поранено медправцівника, значно

зростає — відповідно зменшується і можливість надання медичної допомоги. ВЗ Що допомагає вистояти, не зламатися?

— Дуже важлива підтримка рідних і друзів. Нехай навіть на їхні дзвінки відповісти часто немає ні часу, ні можливості. Іноді буває дуже багато роботи, а деколи просто хочеться, якщо є вільна хвилина, відпочити. Та найчастіше — немає зв’язку, оскільки в місцях, де ми буваємо, йшли або продовжуються бойові дії, зруйновані електромережі, підстанції. Добре, якщо вдається виходити на зв’язок із дружиною. Вона тримається мужньо — заради дитини, заради мене. Вона сама лікар — ми знайомі ще з першого курсу медуніверситету (навчалися в одній групі), одружились на шостому курсі — скоро вже буде десять років, як ми разом. Каже, якби син був трохи старший (нашому Матвійкові лише два роки), вона би добровольцем пішла слідом за мною. ВЗ Чому повертаєтеся туди?

— Хтось мусить там бути. Якось мій товариш — бойовий уже товариш — Олег Шубін із ЦМЛ №1 м. Житомир, коли у нас було затишшя й ми мали можливість робити операцію так, як потрібно справді її проводити (а це дуже рідко трапляється — коли я виконую функцію анестезіолога, а він лікаря-хірурга), сказав: «Насправді ми тут не заради якоїсь нагороди й не заради начмеда чи комбрига, а заради цих хлопців!» Це й справді так. Повертаюся, тому що ми там потрібні… Розмову вела Вікторія ПАЛАМАРЧУК, власкор «ВЗ», м. Житомир

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

17 жовтня 2014 року

П О Л ТА В Щ И Н А

МІСТОК ДО СТРАХОВОЇ МЕДИЦИНИ Створення лікарняних кас в Україні розпочалося не від прагнення модернізувати вітчизняну модель охорони здоров’я. Це було кроком порятунку від руїн «безкоштовної медицини», які непідйомним тягарем лягли на плечі українських пацієнтів. У пошуках точки опори різні регіони країни розробляли власні моделі лікарняних кас. Різним виявився і їх досвід — комусь це вдалося краще, комусь гірше. Нині, коли вітчизняна охорона здоров’я націлилася на запровадження страхової моделі, варто вивчати не тільки міжнародні зразки, а й напрацювання тих ентузіастів, які свого часу створили прообраз медичного страхування, нехай і в окремо взятому регіоні.

Віталій ШЕВЧЕНКО, виконавчий директор благодійної організації «Лікарняна каса Полтавщини»

ВЗ Коли була створена «Лікарняна каса Полтавщини» і чого вона досягла за роки свого існування?

— «Лікарняна каса Полтавщини» існує 11 років. На сьогодні в її лавах — 26 тис. осіб (2% від загальної чисельності населення області). Це досить солідна цифра, враховуючи, що на Полтавщині діють іще 9 лікарняних кас (ЛК). За кількістю членів «Лікарняна каса Полтавщини» посідає третє місце в Україні — після ЛК Житомирщини та Львівської залізниці. За цей період вона не тільки налагодила забезпечення своїх членів необхідними медикаментами (у повному обсязі) і підставила плече медичним закладам, купуючи для них медичне устаткування, а й напрацювала власний механізм ефективного, якісного, ощадливого надання комплексу медичних послуг пацієнтам.

ВЗ У чому полягають конкретні вигоди членства в «Лікарняній касі Полтавщини» для мешканців області?

— Каса працює за принципом солідарності і взаємодопомоги. Сплачуючи щомісячний внесок у розмірі 20 грн, людина відчуває себе захищеною. Їй не потрібно бігати по аптеках у пошуках ліків — їх надасть лікарняна каса. А також заплатить за необхідні обстеження. До речі, 20 грн на місяць — найменший розмір внеску до ЛК по Україні. Але, як кажуть, з миру по нитці… За час свого існування «Лікарняна каса Полтавщини» надала допомогу з обстеження та лікування 160 тисячам полтавчан. За цей же період було укладено угоди з 89 лікувально-профілактичними закладами Полтавщини, завдяки чому є можливість надавати лікарням благодійну допомогу для обстеження й лікування членів ЛК. Угоди про колективний вступ до ЛК підписали 373 організації області (75% від загальної кількості її членів). «Лікарняна каса Полтавщини» оплачує лікування пацієнта при гострих невідкладних станах, а також у разі загострення хронічних хвороб. Але якщо людина давно перебуває в ЛК і має невикористаний баланс, каса може оплатити їй планову операцію. Жінки, які потребують стаціонарного лікування протягом вагітності, отримують його впродовж 12 діб, також у них приймуть пологи. Як виняток, медична допомога надається членам ЛК, що потрапили в реанімацію. У разі потреби компенсуємо витрати на лікування і за межами області. Приміром, упродовж минулого року 11 мешканців області, які були членами ЛК, отримали лікування у столиці й інших регіонах України на суму понад 30 тис. грн. ВЗ Чи може ЛК вплинути на якість лікування своїх членів? Тобто чи отримує вона те, за що платить?

— Для того, щоб таке лікування було якісним, «Лікарняна каса Полтавщини» здійснює під-

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ П.Л. ШУПИКА МОЗ УКРАЇНИ

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС У МАГІСТРАТУРУ І КЛІНІЧНУ ОРДИНАТУРУ В магістратуру зі спеціальності «Загальна практика-сімейна медицина». В клінічну ординатуру зі спеціальності «Дитяча отоларингологія». Для участі у конкурсі необхідно подати такі документи: заява на ім’я ректора, особовий листок по обліку кадрів, копія диплома, копія сертифіката про присвоєння звання лікаряспеціаліста, копія трудової книжки, характеристика з місця роботи, автобіографія, медична довідка (форма 086-У); копія паспорта (стор. 2, 3, 11), копія ідентифікаційного коду. Особи, що вступають до магістратури (або клінічної ординатури без відповідного стажу), подають рекомендацію вченої ради вищого навчального закладу. Адреса академії: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9, НМАПО імені П.Л. Шупика, відділ аспірантури (к. 404). Приймання документів — протягом 10 діб з дати публікації оголошення.

тримку діагностичної бази лікарень області — загальна допомога нашої ЛК на це вже перевищила 5,5 млн грн. Серед придбаного за кошти ЛК обладнання — 8 апаратів УЗД, мережа телеметричної медицини на основі кардіологічної бази UNET, 31 апарат ЕКГ «Юкард-100», лабораторне та інше обладнання. Таким чином, з одного боку, наша організація підставляє своє плече медичним закладам області, купуючи для них обладнання, а з іншого — захищає права пацієнтів, сприяючи доступності, ефективності та якості наданих для них медичних послуг. Наступна наша турбота — забезпечення пацієнтів якісними ліками. Тому ми прискіпливо вивчаємо препарати вітчизняного виробництва і надаємо їм перевагу. Імпортозаміщення у фармацевтичній галузі дуже важливе — і з огляду на економію коштів ЛК, і як засіб підтримки вітчизняного товаровиробника. Ми вже переконалися, що вітчизняні препарати не гірші за імпортні, а у деяких випадках навіть кращі. То навіщо ж платити вдвічі більше?! Вивчивши зарубіжний досвід, ми запровадили VEN-аналіз застосування ліків. Це розподіл медикаментів за життєвою необхідністю: позначка «V» означає життєво необхідний препарат; «Е» — необхідний, а «N» — другорядний. В останньому виданні Фармацевтичного формуляра з позначкою V — 207 препаратів (28%); Е — 393 (52%); N — 150 препаратів (20%). Вважаю недоцільним використовувати третю групу в стаціонарних умовах, адже лікуватися з метою профілактики можна і вдома, а витрати на цю групу ліків становлять 20%. Це питання потрібно порушити на рівні МОЗ України. Деякі лікарі намагаються призначати дороговартісні ліки хворим — мовляв, це «працює» переконливіше. Складається враження,

що вони більше перей­маються тим, як залишити «при собі» пацієнта, аніж тим, як його вилікувати. Часто такі лікарі, що працюють у державній структурі, паралельно стають представниками закордонних фармацевтичних фірм і нав’язують «відповідні» препарати хворому, що абсолютно неприпустимо. Було б добре, якби при атестації лікарів у кожного з них перевіряли знання вітчизняних аналогів популярних закордонних ліків. Такий підхід зекономить кошти пацієнтів і підніме престиж вітчизняного виробника. ВЗ А чи існує можливість моніторити використання коштів ЛК?

— Безперечно. У кожній лікарні, з якою спів­ працює ЛК, є лікар-експерт, котрий аналізує доцільність і ощадливість цільового використання грошей каси. А оскільки до каси не пот­ рапляє жодної копійки бюджетних коштів, це стимулює ЛК розвиватися, розширювати свої лави й раціонально використовувати власні кошти. І вже сьогодні можна стверджувати: досвід, напрацьований «Лікарняною касою Полтавщини» і подібними організаціями, допоможе в запровадженні страхової медицини. У тому числі й уміння рахувати кошти. Наша ЛК на сьогодні має зростання вартості середнього випадку лікування по кожному діагнозу. Завдяки цьому можна вирахувати бюджет на кожну лікарню, а впровадивши в практику VEN-аналіз і зробивши ставку на життєво необхідні вітчизняні препарати, керівник медзакладу може заощадити 20-30% бюджетних коштів. Кілька років тому ми робили порівняльний аналіз забезпечення пацієнтів медикаментами за рахунок бюджетних коштів і за рахунок лікарняної каси. Отримали такий результат: у трьох районах, де членством у ЛК було охоплено 4% населення, ми забезпечували своїх пацієнтів медичними послугами більше, ніж державна установа. А якби членами каси було охоплено 15%, як на Житомирщині, ця цифра була б у три-чотири рази вищою! Тож досвід лікарняних кас неодмінно знадобиться для становлення страхової медицини в нашій державі. Підтвердженням є те, що пацієнти за власною ініціативою звертаються до ЛК, оскільки розуміють, що в такий спосіб якісна медична допомога їм стає доступною.

Андрій КОНДРАТЮК, спеціально для «ВЗ», м. Полтава

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ П.Л. ШУПИКА

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС НА ЗАМІЩЕННЯ НАСТУПНИХ ПОСАД Професорів кафедр: клінічної лабораторної імунології та алергології (1 посада на 0,25 ст.), медицини невідкладних станів (1 посада на 0,25 ст.). Доцентів кафедр: анестезіології та інтенсивної терапії (1 посада на 0,25 ст.), медичної інформатики (1 посада на 0,25 ст.). Асистентів кафедр: кардіології (1 посада на 1 ст.), медичної інформатики (1 посада на 0,5 ст.), ортодонтії (1 посада на 0,25 ст.), щелепно-лицевої хірургії (1 посада на 0,25 ст.). Адреса академії: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9. Приймання документів — 30 днів з дня опублікування оголошення.

17

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ — ТУРБОТА СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ ЧИ ЮВЕНОЛОГА? Останнім часом у світі стрімко розвивається новий міждисциплінарний напрямок наукових досліджень — ювенологія, яка охоплює комплекс медико-біологічних і соціальних проблем підростаючого покоління. Здоров’я підлітків привертає дедалі більшу увагу систем охорони здоров’я розвинених країн. Втім, лише в Україні існує окрема медична спеціалізація «Підліткова терапія», але дехто вважає, що цим напрямком повинні займатися педіатри, а ще краще — сімейні лікарі. Який же підхід обрати — залишити свій, перевірений роками, чи взяти на озброєння світовий досвід?

Людмила ПАРХОМЕНКО, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Підліткова терапія», завідувачка кафедри підліткової медицини ХМАПО, професор, доктор медичних наук

ВЗ Чи не стало виокремлення фаху «Підліткова терапія» своєрідною «українською вигадкою»?

— Час, як відомо, найвищий суддя, і він довів, що у ХХІ ст., коли проявилося безліч соціальних проблем, пов’язаних із фізіологічними та пси­ хологічними особливостями розвитку сучасних підлітків, медицина повинна мати фахову систе­ му охорони їхнього здоров’я. Проте ані в країнах Європи, ані в США такої системи на сьогодні не­ має, там відсутні диспансеризація підлітків, не ведеться окрема статистика їх соматичних зах­ ворювань. Здоров’я підлітків на Заході віддане під контроль батьків. Але статистика свідчить, що лише 28% із них усвідомлюють необхідність регулярного спостереження за здоров’ям дітей у медичних закладах. У нашій країні сформувалася система ме­ дичного обслуговування, за якої ще в 60-ті роки минулого століття дітей до 14 років спос­ терігали та лікували в дитячих поліклініках, а далі — до 18 років — у медичних закладах для дорослих, де були створені підліткові кабінети й затверджені посади лікарів, які мають там працювати. Вже тоді виникло запитання: хто — педіатри чи терапевти — повинен обіймати ці посади? Адже на той час не було спеціалізації з підліткової медицини. У 1993 р. МОЗ України затвердило спеці­ альність «Терапія підліткова» і запровадило для неї кваліфікаційні категорії. Наша система охорони здоров’я підлітків унікальна, вона не лише правильна, а й перспективна. І було би прикро її втратити під час нинішньої переорі­ єнтації української медицини на європейські стандарти. Ми повинні зберегти й примножити всі кращі здобутки. ВЗ Про що свідчить вітчизняна «підліткова» статистика?

18

— Про тривожну ситуацію у зв’язку зі стрімким зростанням захворюваності серед підлітків. По­ рівняно з 70-80-ми роками минулого століття частота захворювань у них збільшилася у 3,510 разів. Ця картина властива і країнам Заходу, адже негативні чинники, які шкідливо діють на організм людини, здебільшого мають глобаль­ ний характер. Також привертає увагу факт, що у дітей 7-17 років виникають такі хвороби, які раніше зустрічалися лише у дорослих, — остео­ патії, артеріальна гіпертензія, атеросклерози, виразки шлунка, жовчнокам’яна хвороба тощо. За даними МОЗ України, захворюваність серед підлітків віком 15-18 років становить 12 189,8 на 10 000, а поширеність хвороб серед них — 21 168,8 на 10 000 осіб, тобто кожен підліток має більше 2 хвороб. І це не остаточна цифра, бо ба­ гато підлітків просто не звертаються до лікарів. Особливо непокоїть те, що протягом останніх 10ти років серед цієї категорії населення зростає поширеність тяжких хронічних захворювань, які можна виявити частіше під час поглибле­ них оглядів: новоутворень — на 20%, хвороб органів травлення, кістково-м’язової та сечови­ відної систем — на 8%, нервової системи — на 7,6%, розладів психіки та поведінки — на 4,5%. Загальний темп приросту захворюваності під­ літків — 30,3% на 1000 відповідного населення. ВЗ І незважаючи на це, в Україні скорочують штати підліткових терапевтів?

— Так. До 2000 року в поліклініках для дорос­ лих працювали майже 900 підліткових терапев­ тів. Вони обслуговували пацієнтів від 15 до 18 років, проводили поглиблені медичні огляди, виявляли захворювання та лікували, вели дис­ пансерний нагляд і профілактичну роботу. До обов’язків підліткових терапевтів також входила робота в школах, технікумах та ПТУ, що знахо­ дилися на «прикріпленій» до лікувально-про­ філактичних закладів території. Але на той час стався різкий демографічний спад: кількість населення дитячого та підлітко­ вого віку скоротилася. У грудні 2002 р., на підс­ таві Конвенції ООН від 1999 р. про права дитини, було прийнято рішення про переведення під­ літків під нагляд педіатричної служби. Згідно з Наказом від 12.10.2002 р. №465 МОЗ України, у дитячих поліклініках належало створити під­ літкові кабінети. Здавалося б — нічого страшного, з-під од­ ного «даху» перейшли під інший. Але насправді почалося тотальне скорочення фахівців. Тих, що вже мали сертифікати, переводили на інші посади в поліклініках для дорослих, а тих, що повинні їх набути, своєчасно не направляли на навчання. А останнім часом, з упровадженням в Україні сімейної медицини, деякі керівники поліклінік почали скорочувати посади підліт­ кових лікарів та закривати підліткові кабінети,

віддаючи їхніх пацієнтів під опіку дільничних педіатрів та сімейних лікарів, хоча наказ про відміну посад підліткових лікарів відсутній, і я сподіваюся, що він і не з’явиться. Внаслідок такої політики станом на кінець 2014 р. кількість посад підліткових терапевтів зменшилася вдвічі, й нині в Україні залишило­ ся приблизно 500 таких фахівців. Найбільше їх збережено в західних областях України. ВЗ Чому така невизначеність: хтось вважає, що підліток — дитина, хтось — що доросла людина?

— Поняття «підліткова медицина» отримало визнання у професіоналів у галузі організації охорони здоров’я та соціальної допомоги, які усвідомили важливість створення спеціалізо­ ваних служб, орієнтованих на підлітків як на окрему цільову групу. Однак педіатри часто недооцінюють пробле­ ми пубертатно-юнацького віку і зосереджують свою увагу на ранньому дитячому віці, де зах­ ворюваність та смертність значно вищі. А труднощі терапевтів та лікарів інших фахів, зокрема «вузьких» спеціалізацій, обумовлені тим, що більшість із них не володіють знаннями про особливості підліткового віку і головне — не вміють спілкуватися з підлітками. З іншого боку, підлітки не можуть самостійно оцінити стан свого здоров’я і відмовляються від сво­ єчасних обстежень та лікування або й узагалі не з’являються до поліклінік чи амбулаторій сімейної практики. Підліток — це особлива дитина, точніше, дійсно, вже не дитина, але ще й не доросла людина. І справа не лише в анатомо-фізіоло­ гічних та нервово-психологічних особливостях віку, що впливають на перебіг багатьох захво­ рювань. Підлітки потребують комплексного підходу лікарів до обстеження, лікування та оздоровлення, диспансеризації, щоб у майбут­ ньому вони мали можливість обирати професію згідно зі станом свого здоров’я, щоб хлопці мог­ ли служити в армії, а дівчата — народжувати здорових дітей. ВЗ Як відобразиться на здоров’ї підлітків те, що їх передадуть сімейним лікарям? Вони зможуть забезпечити такий комплекс­ний підхід?

— На жаль, за нинішніх обставин — ні. За чин­ ним законодавством, сімейні лікарі та дільничні педіатри і зараз надають допомогу підліткам за викликами додому, коли виникають гострі захворювання. А підліткові терапевти нагляда­ ють за ними після гострої хвороби, що значно підвищує нормативи амбулаторного прийому підлітків: щодня по 30-40 і більше пацієнтів. Але цикли перепідготовки та атестації на­ ших фахівців абсолютно відмінні від атестації

не лише педіатрів, а й сімейних лікарів, яких іще й готують нашвидкуруч, взагалі не ознайомлю­ ючи з особливостями лікування та спілкування з підлітками. Так, вони зможуть надати підліткам допомогу вдома, але на поглиблені огляди, дис­ пансеризацію в них немає ані часу, ані досвіду. І вони це розуміють, «бояться» працювати з юними пацієнтами, тому й беруться за них без ентузіазму. На моє глибоке переконання, підліткові ліка­ рі, як і інші «вузькі» дитячі спеціалісти, повинні «головувати» в системі охорони здоров’я під­ літків, а також надавати дієву консультативну допомогу сімейним лікарям та педіатрам. Якщо реформа охорони здоров’я населення України і надалі триватиме в напрямку зап­ ровадження сімейної медицини, то лікарям цієї вкрай важливої спеціалізації слід надати якомога більше знань із підліткової медицини. Для цього ми вже підготували для педіатрів і сімейних лікарів програму тематичного вдос­ коналення з медико-соціальних проблем у під­ літковому віці й проводимо виїзні цикли в різних областях України.

ВЗ Чи маєте пропозиції з підвищення якості надання медичної допомоги підліткам?

— Звичайно. Зараз, коли реформу охорони здоров’я призупинено, всі чекають нових штат­ них розкладів для роботи в наступному році. Не можна допустити, щоб до них не включили підліткових лікарів. При перегляді Наказу МОЗ від 23.02.2000 р. №33 про штатні нормативи, яким у дитячих поліклініках передбачено поса­ ду підліткового лікаря-терапевта з розрахунку 1 посада на 1500 підлітків віком від 15 до 18 років включно, слід цю норму зберегти. Також бажано повернути посаду підліткового лікарятерапевта у навчальні заклади I-II рівнів акре­ дитації (тобто в коледжі) з розрахунку 1 посада на 800 учнів, як це було раніше. Крім того, пропонуємо внести доповнення до Наказу МОЗ України №646 від 05.10.2011 р. (по сімейній медицині), яке передбачило б посади підліткових терапевтів у центрах ПМСД. Тобто там, де є терапевти та дільничні педіатри, повин­ ні бути й підліткові терапевти, оскільки вони є лікарями первинної ланки. На вторинному рівні системи охорони здоров’я доцільно ввести посади підліткового лікаря-терапевта в КДЦ та в багатопрофільних лікарнях із КДЦ першого та другого рівнів, але в складі амбулаторних секторів, чого зараз во­ чевидь не вистачає. Терміново потрібно внести доповнення до Наказу МОЗ №682 від 16.08.2010 р. «Про удос­ коналення медичного обслуговування учнів загальноосвітніх навчальних закладів». До системи періодичних обов’язкових медичних профілактичних оглядів учнів загальноосвітніх навчальних закладів віком 16-17 років потрібно включити (крім підліткових терапевтів) комісію у складі хірурга, невролога, офтальмолога, ЛОРлікаря, ендокринолога, психіатра. Також необ­ хідно запровадити норматив про обов’язкове обстеження старшокласників: аналіз крові клінічний, аналіз сечі, ЕКГ та флюорографія, чого сьогодні немає в наказі. Це обумовлено підготовкою до приписки у райвійськкомати та призовом до служби в армії. ВЗ Якими бачите перспективи розвитку системи охорони здоров’я підлітків в Україні, і чи відповідають вони міжнародним стандартам?

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

17 жовтня 2014 року

— Здоров’я підлітків стало нині пріоритетом у всьому світі. Але за кордоном приділяють більше уваги їх медико-соціальним проб­ лемам, профілактиці ризикової поведінки щодо ВІЛ/СНІДу, інфекцій, які передаються статевим шляхом, тютюнопаління, вживання алкоголю, наркотичних препаратів тощо. Саме тому за міжнародною програмою дитячого фонду ЮНІСЕФ відкриваються (в тому числі і в Україні) медико-соціальні центри для під­ літків і молоді, які опікуються цими питаннями. Згодом за результатами роботи їм надають звання «Клініки, дружньої до молоді». Це перс­пективний напрямок, однак не слід плу­ тати обов’язки лікарів цих закладів із діяль­ ністю підліткових терапевтів. Вони працюють пліч-о-пліч на збереження здоров’я підлітків та молоді. І в цьому наші українські й міжна­ родні стандарти співпадають. Ще одним перспективним напрямком є наукові дослідження в нашій галузі. Медики всього світу розуміють: нинішній формат ме­ дичної допомоги підліткам уже не відповідає вимогам сучасності, він також не може дієво вплинути на вибух соціальних проблем під­ літків. Потрібен науковий комплексний підхід до спеціальності. І така наука — ювенологія — виникла на межі педіатрії та терапії. Мені дуже хотілося б змінити назву нашої спеці­ альності на «Ювенологію». Це б створило ло­ гічний ланцюжок у медицині: перинатологія, неонатологія, педіатрія, ювенологія, терапія, геронтологія.

ТОЧКА ЗОРУ Галина БЕКЕТОВА, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Педіатрія», завідувачка кафедри дитячих та підліткових захворювань НМАПО ім. П.Л. Шупика, Заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор

Н

а сьогодні, за статистикою, лише 12% ді­ тей підліткового віку в Україні є умовно здоровими. Решта мають функціональну та органічну патологію. Тож можна уявити, який рівень здоров’я буде в наступного покоління. До того ж це дуже вразливий контингент, під­ ходити до вирішення проблем якого (в тому числі й пов’язаних зі здоров’ям) потрібно не лише професійно, а й делікатно. Наочно це можна спостерігати на прикладі діяльності «Клінік, дружніх до молоді», де підліткам надається не тільки медико-профілактич­ на, а й соціальна, психологічна і юридична допомога. На жаль, сімейні лікарі, яким зараз пере­ дають «у руки» дітей і підлітків, є недостатньо інформованими з питань специфіки анато­ мо-фізіологічних та психологічних особли­ востей розвитку підлітків — «уже не дітей» (за фізіо­логією, репродуктивною функцією), але «ще не дорослих» (за соціальними й психологічними моментами). Тож ці питання відходять на задній план, і підлітки не завжди

Розмову вела Ольга ФАЛЬКО, власкор «ВЗ»

отримують високопрофесійну медико-психо­ лого-соціальну допомогу, яка кардинально могла б вплинути на їхнє здоров’я і здоров’я їхніх майбутніх дітей. Це надзвичайно важли­ ва проблема, не вирішивши якої, ми можемо втратити цілий пласт молодого покоління. На жаль, нині й без того слабкі резер­ ви підліткової служби зменшуються. При­ міром, передаються ставки підліткових терапевтів (яких і без того недостатньо) сімейним лікарям, що є вкрай недопусти­ мим! Підліткову медицину потрібно всіляко підтримувати, розвивати, зміцнювати і при­ вертати якомога більше уваги лікарів різних профілів до проблем підлітків. На сьогодні в Україні є лише дві кафедри, які займаються навчанням лікарів з питань підліткової тера­ пії. Зокрема, співробітники кафедри дитя­ чих і підліткових захворювань Національної медичної академії післядип­ломної освіти ім. П.Л.Шупика проводять відповідні заняття та психологічні тренінги на всіх циклах підви­ щення кваліфікації лікарів. Для створення єдиного інформаційного простору кафе­ дра першою в Україні 5 років тому почала проводити дистанційні курси з актуальних питань підліткової медицини, щоб охопити максимальну кількість фахівців — не тільки педіатрів, а й сімейних лікарів, терапевтів, урологів, гінекологів тощо. Всі вони повинні розуміти особливості підліткового віку і мати відповідні знання, щоб впоратися з

проблемами цієї категорії пацієнтів. Хоча краще за підліткового терапевта ніхто цих проблем не знає, особливо, коли йдеться про знання підліткової фізіології, труднощі у діагностиці, можливості адекватної терапії тощо. Іноді доводиться чути, що у світі немає окремої спеціальності «Підліткова терапія». Але ж це не означає, що підлітків там за­ лишили поза увагою! Річ лише в тому, що кожна країна знаходить для себе різні шля­ хи реалізації тих чи інших завдань. У нашій країні свого часу обрали такий варіант, і він є адекватним для нашої системи охорони здоров’я. В обранні цієї моделі був врахо­ ваний світовий досвід, рекомендації ВООЗ, ЮНІСЕФ. Головне — не словесна оболонка, а реальне смислове наповнення напрямку, яке гарантує, що підлітки будуть під наглядом, ними займатимуться кваліфіковані фахівці. В реаліях нашої медицини це дуже перспек­ тивний та правильний шлях. Якщо Україна перейде на іншу модель системи охорони здоров’я, тоді, можливо, з’являться й інші форми реалізації «підліткової політики». А поки що цією категорією населення не за­ ймаються повною мірою ані педіатри (у них вистачає клопотів з дітьми молодшого віку), ані сімейні лікарі та дільничні терапевти. Тому підлітки неохоче переходять під нагляд фахівців дорослих поліклінік — їм там при­ діляють значно менше уваги.

РОЗПОЧАЛАСЯ ПЕРЕДПЛАТА НА 2015 РІК НА ГАЗЕТУ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я» !

ЩОБ КОЖНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЛІКАР МАВ МОЖЛИВІСТЬ ЧИТАТИ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я», ПРИЙНЯТО РІШЕННЯ НЕ ПІДНІМАТИ ВАРТІСТЬ ПЕРЕДПЛАТИ НА ГАЗЕТУ. ЗАЛИШАЙТЕСЯ З НАМИ!

№32-33 (1263-1264) 08.08.2014

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

№34-35 (1265-1266) 22.08.2014

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

НОВИНИ

ЗВІТ МОЗ НЕ ВІДПОВІДАЄ ДІЙСНОСТІ ВВАЖАЄ ПРОФІЛЬНИЙ КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ

РОСІЙСЬКИЙ ФАРМБІЗНЕС МОЖЕ ВТРАТИТИ В УКРАЇНІ $200 МЛН

РАХУНКОВА ПАЛАТА УКРАЇНИ: КОШТИ ВИТРАЧЕНІ — ПРОБЛЕМА НЕ ВИРІШЕНА

ГОЛОВА ДЕРЖЛІКСЛУЖБИ М.ПАСІЧНИК ЦІНУЄ СТАРІ КАДРИ

ПЕРЕРЕЄСТРАЦІЮ ЛІКІВ СПРОСТЯТЬ

ОЛЕГ МУСІЙ ЗАПЕРЕЧУЄ ФАКТ ПЕРЕДВИБОРЧИХ ПЕРЕГОВОРІВ ІЗ ОЛЕГОМ ЛЯШКОМ

УКРАЇНЦІВ ПОЗБАВЛЯТЬ ДЕШЕВИХ ВІТЧИЗНЯНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ?

БІЗНЕС-ІНТЕРЕСИ ПРОТИ ЖИТТЯ І ЗДОРОВ’Я УКРАЇНЦІВ

НЕОГОЛОШЕНА

ЗАМІСТЬ МОЗ ПРАЦЮЮТЬ ЮНІСЕФ ТА ВООЗ

ВІЙНА:

3-5 СТОР.

СІМЕЙНА МЕДИЦИНА — СПРАВА ДЕРЖАВНА ЧИ ПРИВАТНА? Ще не вщухли розмови про те, що держава бере сімейну медицину під своє надійне крило, як з’явилася нова ідея — щодо її роздержавлення. Але в Україні існують об’єктивні перешкоди на шляху становлення приватної медицини, а також побоювання, що в такий спосіб держава хоче перекласти утримання «первинки» на кишені пацієнтів. СТОР.

6

КЛІНІЧНА ЕПІДЕМІОЛОГІЯ — ФУНДАМЕНТ СУЧАСНОЇ МЕДИЦИНИ Що спільного у роботі епідеміолога — фахівця, який займається здоров’ям населення, і сімейного лікаря, якому доручено здоров’я конкретного пацієнта? СТОР.

16

МУСІЙ ПРОТИ ЯЦЕНЮКА Непорозуміння між Міністром охорони здоров’я Олегом Мусієм та Прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком розпочалися з перших днів роботи нового Кабінету Міністрів України. Очільник МОЗ в одному з інтерв’ю заявив: «Я розраховував, що мені дадуть реформувати систему охорони здоров’я». Але Прем’єр-міністр ставив перед Міністром охорони здоров’я не лише стратегічні, а й суто тактичні — нагальні — завдання: забезпечити максимально ефективну роботу галузі, зокрема, вчасно провести тендери, щоб придбати вакцини та необхідні українським пацієнтам ліки, організувати СТОР. безперебійне постачання медичної

2

ПІЛЬГОВИЙ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ:

техніки та обладнання в зону АТО. Та Олег Мусій вирішив піти своїм шляхом, не розмінюючись на «дрібниці», як то зірвана в державному масштабі вакцинація. Коли ж чаша терпіння народу переповнилася й депутати почали вимагати відставки Міністра, котрий своєю бездіяльністю довів галузь до колапсу, Олег Степанович звинуватив у всьому… Арсенія Петровича, у якого, мовляв, «до системи охорони здоров’я специфічне ставлення. Можливо, це все через те, що я людина Майдану, а в Кабміні зібралися в основному партійні функціонери», — пояснив очільник МОЗ. Отже, неоголошена війна триває — та чи будуть у ній переможці?

МОЗ ЗВИНУВАЧУЄ УРЯД У НЕСТАЧІ ЛІКІВ ДЛЯ УЧАСНИКІВ АТО ВИКРИТО КОРУПЦІЮ В ДЕРЖАВНОМУ ЕКСПЕРТНОМУ ЦЕНТРІ МОЗ

2-5 СТОР.

ЛІКАРСЬКИЙ СМІТНИК НА УЛАМКАХ ЗАКОНУ Два роки тому в українській охороні здоров’я відбулася важлива подія: було введено ліцензування імпорту ліків. Тоді це вважалося логічним кроком у рамках гармонізації українського законодавства з європейськими стандартами. Проте сьогодні норма, покликана захищати пацієнта від фальсифікованих, неякісних та незареєстрованих ліків, раптово стала «зайвою». СТОР.

6

86181 08198 60965

№38-39 (1269-1270) 19.09.2014

WWW.VZ.KIEV.UA

НОВИНИ

НОВИНИ

НОВИНИ

№36-37 (1267-1268) 05.09.2014

МЕДИЧНА НАУКА В УКРАЇНІ:

ВИСОКЕ IQ ПРОТИ ПОРОЖНЬОЇ КАЗНИ? Українська наука — у кризовому стані. Передусім, через недофінансування — у той час, як країни ЄС відраховують науковцям 3-4 % ВВП, наша держава впродовж останнього десятиліття виділяла на потреби науки 0,3%. Тож не дивно, що Україна посідає 93 місце у рейтингу інноваційності серед 146 країн світу. Втім, безгрошів’я — не СТОР. єдина біда української науки.

НА ВІЙНІ

8

ПОЛОГИ В УКРАЇНІ: ЕКСПЕРИМЕНТ ІЗ НЕПЕРЕДБАЧУВАНИМИ НАСЛІДКАМИ?

PHARMA-FREE В УКРАЇНСЬКІЙ МЕДИЦИНІ — ЗМІНИ МОЖЛИВІ?

Нещодавно в одному англійському журналі були опубліковані результати опитування про те, які пологи англійки вважають щасливими і благополучними. Ніхто не відповів, що головне в пологах — здорова дитина, оскільки для англійців це очевидний факт. Коли ж я ставлю нашим жінкам запитання: «Чому ви домовляєтеся про пологи?», то чую одну й ту саму відповідь: «Щоб народити здорову дитину». СТОР.

Інвентаризація зразків препаратів у кабінетах лікарів показала, що вони дуже рідко отримували препарати «першої лінії» для лікування найпоширеніших захворювань. Крім того, ці препарати були досить дорогими. Якби пацієнти лікувалися тільки тими препаратами, що були рекламовані лікарям у вигляді зразків, то вартість їхнього лікування була СТОР. б майже на $70 дорожчою.

18

20

2-5 СТОР.

Нині такий вибір часто постає перед медичними працівниками, що вимушені залишати місце проживання через загрозу життю. Переселенці із зони АТО не завжди встигають вирішити питання звільнення з роботи, а дехто стверджує, що керівники лікувальних закладів не відпускають їх, погрожуючи звільненням «по статті». СТОР.

1 міс.

23.95грн

1 міс.

28.95грн

СКІЛЬКИ КОШТУЮТЬ ПОСЛУГИ БФ «ПАЦІЄНТИ УКРАЇНИ»?

2-5 СТОР.

6

Тема імунопрофілактики зараз на слуху як у лікарів, так і пацієнтів — надто багато відкритих питань у сфері вакцинації, болючих для суспільства. Вперше за всю історію незалежної України Міністерство охорони здоров’я не закупило вакцин, чим посягнуло на гарантоване Конституцією право громадян на здоров’я. СТОР.

9.22

ТЕНДЕРИ ЗА СЦЕНАРІЄМ РАЇСИ БОГАТИРЬОВОЇ

№1 РОБОТА АБО ЖИТТЯ?

1 міс.

ОЛЕГ МУСІЙ РУЙНУЄ ОНКОЛОГІЧНУ ГАЛУЗЬ УКРАЇНИ

Нинішні події на сході країни оголили безліч проблем, у тому числі й проблеми «боєздатності» вітчизняної медицини. Вона вже давно почала забувати, що таке військово-польова хірургія, а про лікування уражень сучасною зброєю і не чула. Три роки тому військові кафедри в медичних ВНЗ взагалі закрили як непотрібні! Щоб повернути все на круги своя, необхідний час. Але той, хто іде в бій, чекати не може. Наскільки наші лікарі здатні вже сьогодні бути «ангелами війни», чи їм доведеться навчатися цього під СТОР. кулями? І що мають із собою, окрім почуття обов’язку і мужності?

ФЕДІР ЛАПІЙ: ПИТАННЯ КОГО І КОЛИ ВАКЦИНУВАТИ ВИРІШУЮТЬ ДЕПУТАТИ, А НЕ ЛІКАРІ

8

ВАКЦИН ЗАКУПЛЯТЬ НАПОЛОВИНУ МЕНШЕ, НІЖ ПОТРІБНО

ЯК ЗАБЕЗПЕЧИТИ ГОТОВНІСТЬ

УКРАЇНСЬКИХ ПАЦІЄНТІВ ЗНОВУ ЩЕПЛЮВАТИМУТЬ ВАКЦИНАМИ СУМНІВНОЇ ЯКОСТІ? ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ РЯТУЮТЬ ІМІДЖ ОЧІЛЬНИКА МОЗУ

ТЕТЯНА БАХТЕЄВА: У МОЗ ВІДСУТНЯ КОМАНДА, СПРОМОЖНА ПРОВЕСТИ ТЕНДЕРНІ ЗАКУПІВЛІ

МЕДИКИ

КОДЕЇНОВИЙ НАРКОТРАФІК «ПІД ЗАХИСТОМ» ДЕРЖЛІКСЛУЖБИ УКРАЇНИ

14

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ІМПОРТОЗАМІЩЕННЯ ВАКЦИН — ПЕРСПЕКТИВИ РЕАЛЬНІ Наша держава не використовує власного наукового потенціалу, вчені не мають соцзамовленння на розробку ліків, тож і купуємо за кордоном навіть те, що могли б виробляти самі. Взагалі ВООЗ рекомендує кожній без винятку країні подбати про власну біобезпеку, зокрема, про створення власних імунобіологічних препаратів — тих, що використовуються для вакцинації, імунодіагностики СТОР. чи для пасивної імунізації.

7

ПОКИ ЧИНОВНИКИ ШУКАЮТЬ ПРИЧИНИ, ПАЦІЄНТИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ БЕЗ ЛІКІВ На Полтавщині склалася загрозлива ситуація із виконанням загальнодержавних програм «Туберкульоз», «Онкологія», «Імунопрофілактика». По жодній із них регіон не отримав цього року

ані пігулки. А поки в МОЗ дискутують про те, як зарадити ситуації, резервний запас ліків 11 вичерпується, і вже зовсім скоро пацієнтів нічим буде лікувати… СТОР.

АНДРІЙ ДАНЧИН: МЕДИЦИНА СЛАБША ЗА КУЛЮ Ми маємо справу із ситуаціями, коли куля або вбиває на місці, або спричиняє наслідки, що

призводять до інвалідності. Ступінь ймовірності смерті дуже високий. Тому небагато по16 ранених доживає до моменту, коли їх перевозять до госпіталю. СТОР.

ОПЛАТА ПРАЦІ ЛІКАРЯ

Замість зрівнялівки сімейним лікарям пообіцяли платити за обсяги та якість роботи. Після звітів чиновників про значне збільшення зарплат на первинці в пілотних регіонах пролунала не менш оптимістична обіцянка поширити цей досвід на всю країну вже з 1 жовтня 2014 року. Але фанфари «під завісу» експерименту чомусь стихли. Чи отримали сімейні лікарі те, на що очікували від цієї реформи?

8

СТОР.

ЗРІВНЯЛІВКА ? ВІДМІНЯЄТЬСЯ

ВІРУС МІЖНАРОДНОГО ЗНАЧЕННЯ

№40-41 (1271-1272) 03.10.2014

НОВИНИ ХТО ЗАВАЖАЄ МІНІСТРУ ВИКОНУВАТИ ОБІЦЯНКИ? ОБ’ЄДНАННЯ ДЕРЖЛІКСЛУЖБИ Й ДЕРЖНАРКОСЛУЖБИ УКРАЇНИ — ЗЛИТТЯ ЧИ ПОГЛИНАННЯ? МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ПЛАНУЄ МОНОПОЛІЗУВАТИ ДИСТРИБУЦІЮ ЛІКІВ? ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПЕРТНИЙ ЦЕНТР НАМАГАЄТЬСЯ ПРИХОВАТИ РЕЗУЛЬТАТИ КЛІНІЧНОГО АУДИТУ АМКУ: МОЗ НА ЗАПИТИ ПО СКАРГАХ НА ТЕНДЕРНІ ЗАКУПІВЛІ ЛІКІВ ВІДПОВІДАЄ ФОРМАЛЬНИМИ ВІДПИСКАМИ

За даними ВООЗ (станом на 28 серпня), загальна кількість осіб, які постраждали від вірусу Ебола, становить 3069 осіб, 1552 із них померли. І це лише підтверджені випадки. Як мобілізувати суспільство і зусилля держави, щоб запобігти поширенню смертоносного вірусу на території України? СТОР.

2-5 СТОР.

20

ОПЕРАЦІЯ «ЛІКВІДАЦІЯ»? Постанова Уряду «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» зчинила справж­ ній переполох навколо рішення створити Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, приєднавши до неї Держсанепідслужбу (ДСЕС). Адже назва нової «яхти» замовчує, що на її борт закинули людей, тварин, харчі й галоші, а розбиратися з цим доведеться одному капітану. Чи можна поєднати непоєднуване? І хто кому указ?

8

СТОР.

СУДМЕДЕКСПЕРТИЗА: ЯК ВІДДІЛИТИ ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ ВІД МІСТЕЧКОВИХ ІНТЕРЕСІВ?

СЕРГІЙ МАКСИМЕНКО: ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА МАЄ БУТИ СИЛЬНІШОЮ НАВІТЬ ЗА МЕДИЧНУ

Об’єктивність судово­медичної експертизи — це не лише професіоналізм фахівців та належне забезпечення всім необхідним, а й «розв’язані» руки. Чи може бути незалежною експертиза, фінансування якої залежить від «барських щедрот»? Чи може бути контрольованою, якщо перевіряти нікому? І чи повинна система охорони здоров’я керува­ ти своїм опонентом? СТОР.

допомогу бійцям та 12 психологічну населенню?

10

Психологічний стан суспільства в умовах складного військового часу неможливо зали­ шати поза увагою, адже саме він багато в чому форматує діяльність окремої людини. Що вже казати про цілу країну, яка вимушена жити в страху перед агресором та невідомим май­ бутнім. Хто і як наразі проводить СТОР.

27.66

грн 6 міс.

55.32 грн

12 міс.

110.64 грн

3 міс.

71.85

грн 6 міс.

143.70 грн

12 міс.

287.40 грн

3 міс.

86.85 грн

173.70 грн

12 міс.

347.40 грн

грн 3 міс.

6 міс.

• Передплату приймають усі відділення зв’язку Укрпошти • Он-лайн передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua

ЗА БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ЗВЕРТАЙТЕСЯ В РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ ТЕЛ./ФАКС: (044) 485 00 96 E-MAIL: VZS24@UKR.NET

19

ЛІКИ, ЩО ЛІКУЮТЬ

НПЗП-АСОЦІЙОВАНА ПАТОЛОГІЯ ВЕРХНІХ ВІДДІЛІВ ШКТ: ПОГЛЯД КЛІНІЧНОГО ФАРМАКОЛОГА

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) належать до числа ефективних симптоматичних лікарських засобів для купірування болю, запалення, лихоманки і є основною фармакотерапевтичною групою, що тривало застосовується при терапії хронічного больового синдрому та захворювань опорно-рухового апарату. Понад 30 млн жителів земної кулі щодня використовують НПЗП як знеболювальний засіб! Однак, незважаючи на велику популярність, прийом препаратів цієї групи є однією з найчастіших причин виникнення небажаних реакцій. Цьому сприяє безконтрольне застосування безрецептурних препаратів даної групи, а безрецептурний відпуск великого сегмента рецептурних препаратів погіршує ситуацію.

В

основі вибору НПЗП при різних захворюваннях і симптомах по­ винна лежати концепція раціо­ нального використання лікарських засобів, сформульована ВООЗ у 1985 році. Вона полягає у проведенні фар­ макотерапії, адекватної клінічному стану пацієнта, в дозах, які відпові­ дають індивідуальним особливостям хворого, протягом належного періоду часу і за найнижчою вартістю. Від­ повідно до цієї концепції в сучасній клінічній практиці повинні викорис­ товуватися переважно ті препарати, які підтвердили свій виразний клініч­ ний ефект і задовільну переносність. Принциповий підхід до вибору того чи іншого НПЗП повинен ґрунтува­ тися на оцінці балансу ефективності, безпеки та доступності для пацієнта. В ідеалі препарат повинен забезпечу­ вати швидку аналгетичну й потужну протизапальну дію, а також не мати побічних ефектів.

Принципи й механізми дії У даний час у клас НПЗП входять близько 30 оригінальних лікарських засобів, які за хімічною структурою традиційно поділяються на кислотні та некислотні. На жаль, хімічна кла­ сифікація не завжди дає можливість прогнозувати клінічну ефективність та токсичність того чи іншого препа­ рату. На пострадянському просторі група НПЗП представлена значною кількістю оригінальних і відтворених препаратів. Препарати цієї групи істотно різ­ няться не тільки хімічною будовою, але й селективністю відносно цик­ лооксигенази (ЦОГ) та ступенем вираженості фармакологічного і можливих побічних ефектів. НПЗП знижують вміст простагландинів (ПГ) за рахунок пригнічення ЦОГ. Її ізоформи детермінуються різними генами. ЦОГ-1 експресується постій­ но в тромбоцитах слизової оболонки шлунка, нирках. На противагу їй «за­ пальний» фермент ЦОГ-2, постійна експресія якого хоча і виявляється

20

в деяких тканинах (головного моз­ ку, яєчників, матки, хрящів, кісток, нирок), але в основному індукується в місцях запалення і призводить до продукції ПГ, що беруть участь у пе­ риферичному запаленні, больовому синдромі. У відповідь на запалення ЦОГ-2 також активується в ЦНС, де опосередковує розвиток больового синдрому та підвищення температу­ ри тіла. Хоча НПЗП інгібують обидва ферменти ЦОГ, але саме інгібування ЦОГ-2 в основному призводить до роз­ витку аналгетичного, протизапаль­ ного й антипіретичного ефектів. За механізмом дії НПЗП діляться на кілька груп. Робоча класифікація нестероїдних протизапальних препа­ ратів складається з 4 груп (причому поділ на «переважні» і «специфічні» інгібітори ЦОГ-2 досить умовний): селективні інгібітори ЦОГ-1 (низькі дози ацетилсаліцилової кис­ лоти — АСК); неселективні інгібітори ЦОГ-1 і ЦОГ-2 (більшість «стандартних» НПЗП); переважно селективні інгібітори ЦОГ-2 (мелоксикам, німесулід); специфічні (високоселективні) інгібітори ЦОГ-2 (коксиби).

Спектр побічних впливів У практиці частіше виділяють 2 групи: неселективні (н-НПЗП) і се­ лективні (с-НПЗП). Незважаючи на велику затребуваність і клінічну ефективність НПЗП в різних галузях медицини, однією з найважливіших проб­лем, пов’язаних із використан­ ням цих препаратів, є їх шкідлива дія на ШКТ, яка може призводити до тяжких ускладнень. Нестероїдні про­ тизапальні препарати можуть вража­ ти будь-який відділ травного тракту — від стравоходу до прямої кишки. Спектр ураження стравоходу вклю­ чає езофагіт, виразки і формування стриктур. Можливий також нега­ тивний вплив на тонку кишку, який проявляється ерозіями, виразками, звуженням просвіту кишки і (рідко)

«

ЧАСТОТА СПОЖИВАННЯ МЕДИКАМЕНТІВ, ЗА РІЗНИМИ ОЦІНКАМИ, НЕУХИЛЬНО ЗРОСТАЄ ПРОПОРЦІЙНО ВІКУ — ДО 40 РОКІВ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ВИКОРИСТОВУЮТЬ 25,4% НАСЕЛЕННЯ, А В 80 РОКІВ І СТАРШЕ — 66,5%. РИЗИК ШЛУНКОВОКИШКОВИХ КРОВОТЕЧ У ХВОРИХ, ЯКІ ПРИЙМАЮТЬ НПЗП, ЗРОСТАЄ В 3-5 РАЗІВ, ПРОРИВАННЯ ВИРАЗОК — У 6 РАЗІВ, РИЗИК СМЕРТІ ВІД УСКЛАДНЕНЬ, ПОВ’ЯЗАНИХ З УРАЖЕННЯМ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ, — У 8 РАЗІВ

«

своєрідною ентеропатією з синдро­ мом мальабсорбції. Відомі випадки, коли НПЗП розцінювали як провоку­ ючий фактор, що передує розвитку неспецифічного виразкового коліту або еозинофільного коліту. Гастроентерологічні побічні ефекти НПЗП умовно поділяються на 3 основні категорії: симптоматичні (диспепсія): нудо­ та, блювота, діарея, закрепи, печія, біль в епігастральній ділянці; НПЗП-гастропатії: субепітеліальні геморагії, ерозії та виразки шлун­ ка, рідше дванадцятипалої кишки (ДПК), які виявляються при ендоско­ пічному дослідженні, а також шлун­ ково-кишкові кровотечі; ентеропатія і запалення кишечнику. Найчастіше НПЗП чинять шкідли­ ву дію на шлунок і ДПК. Ця патологія позначається терміном «гаст­ропатія, індукована НПЗП», або «синдром НПЗП-гастропатії». НПЗП-гастропатія вивчена досить докладно, відомі основ­ні ланки патогенезу, а можли­ вості терапії та профілактики уточ­ нені в серйозних клінічних дослід­ женнях, що відповідають вимогам доказової медицини. Небезпека НПЗП-індукованих уражень ШКТ полягає в їх первісній безсимптомній формі (за рахунок аналгетичного ефекту НПЗП) й у ви­ явленні тільки в гострих клінічних ситуаціях — при обширній кровоте­ чі або перфорації. Частота виникнен­ ня виразок шлунка та/або ДПК при проведенні фіброгастродуоденоско­ пії у хворих, які приймають НПЗП, за даними різних авторів, коливаєть­ ся від 10 до 50% і варіює для різних препаратів. НПЗП-гастропатії можуть спри­ чиняти всі використовувані в даний час в клінічній практиці нестероїдні протизапальні препарати. Однак чим нижча селективність препарату щодо ЦОГ-2, тим вищий ризик розвитку па­ тології ШКТ при його застосуванні. Прогнозувати розвиток НПЗПгастропатій дозволяють чинники ри­ зику, тяжкість яких не однакова. За статистичними даними Європи, США й Канади, 10-20% осіб старше 65 ро­ ків регулярно приймають НПЗП, зо­ крема ацетилсаліцилову кислоту, для лікування системних зах­ворювань, остеоартрозу, невралгій та міалгій, зах­ворювань хребта, серцево-судин­ ної патології, гарячкових станів ін­ фекційно-запального ґенезу, голов­ ного і зубного болю тощо. Частота споживання медикаментів, за різни­ ми оцінками, неухильно зростає про­ порційно віку — до 40 років лікарські засоби використовують 25,4% насе­ лення, а в 80 років і старше — 66,5%. Ризик шлунково-кишкових кровотеч у хворих, які приймають НПЗП, зрос­ тає в 3-5 разів, проривання виразок — у 6 разів, ризик смерті від усклад­ нень, пов’язаних з ураженням ШКТ, — у 8 разів. В огляді В.Т. Івашкіна й Т.Л. Лапіної (2012) показано, що в поліклінічній практиці основною причиною ш л у нково-к ишкових кровотеч були ерозивно-виразкові ураження гастродуоденальної зони,

1 2 3

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ЛІКИ, ЩО ЛІКУЮТЬ

17 жовтня 2014 року

більше половини з них виникли на тлі прийому НПЗП (АСК) і непрямих антикоагулянтів.

Профілактика ускладнень Для зниження частоти й інтенсивнос­ ті побічних реакцій при застосуванні НПЗП необхідно слідувати наступ­ ним принципам: по можливості призначати аналь­ гетики (парацетамол) або найменш токсичні препарати (короткодіючі); призначати мінімально ефектив­ ні дози НПЗП (з проведенням титру­ вання доз); регулярно контролювати ефек­ тивність терапії; призначати НПЗП відповідно до добового ритму болю й ранкової скутості; комбінувати НПЗП з простими анальгетиками, але не призначати одночасно два НПЗП незалежно від шляху введення; використовувати препарати з потенційно меншим ризиком розвит­ ку НПЗП-гастропатій (селективні НПЗП).

ТАБЛИЦЯ 1. КЛАСИФІКАЦІЯ НПЗП ЗА ХІМІЧНОЮ СТРУКТУРОЮ (ПО F.DUDLEУ) Арилкарбонові кислоти

ПОХІДНІ КИСЛОТ похідні саліцилової кислоти

Арилалканові кислоти

похідні арилоцтової кислоти похідні гетероарилоцтової кислоти похідні індолоцтової кислоти похідні пропіонової кислоти

Енолові кислоти

піразолідиндіони оксиками НЕКИСЛОТНІ ПОХІДНІ

Німесулід Целекоксиб Цторикоксиб *Представлені фармацевтичні субстанції, зареєстровані в РФ ТАБЛИЦЯ 2. ГРАДАЦІЯ ФАКТОРІВ РИЗИКУ РОЗВИТКУ НПЗП-ГАСТРОПАТІЙ СТУПІНЬ РИЗИКУ

ФАКТОРИ РИЗИКУ

Помірний

літній вік (старше 60 років) виразковий анамнез прийом глюкокортикоїдів

Кращі з гірших Селективні НПЗП — це клас лікар­ ських засобів, який був спеціально створений для зниження ризику сер­ йозних ускладнень з боку ШКТ, що виникають на тлі прийому «тради­ ційних» НПЗП (неселективних ЦОГ-2 інгібіторів, н-НПЗП). До найбільш ши­ роко використовуваних селективних інгібіторів ЦОГ-2 відноситься німе­ сулід. Масштаб його застосування, наприклад, у Росії можна оцінити за обсягом продажів: із 2006 по 2010 р. реалізація німесуліду зросла з 7 до 18 млн упаковок на рік. На сьогодні цей препарат за рівнем використання «обганяють» лише диклофенак, який представлений у цій країні майже сот­нею дженериків, і безрецептурний анальгетик ібупрофен. Німесулід яв­ ляє собою 4-нітро-2-феноксиметансульфонанілід і має нейтральну кислотність. Він був синтезований у біохімічній лабораторії ЗМ (підрозділ Riker Laboratories) доктором G. Moore і ліцензований у 1980 р. швейцарською фірмою. Вперше на фармакологічно­ му ринку німесулід з’явився в 1985 році в Італії, де до теперішнього часу залишається найпопулярнішим ре­ цептурним НПЗП. За даними фірми Helsinn Healthcare, на 2005 рік німесу­ лід використовувався в 50 країнах сві­ ту, сумарно було проведено близько 450 млн терапевтичних курсів цього препарату. Німесулід є селективним конку­ рентним інгібітором ЦОГ-2, гальмує синтез ПГ у вогнищі запалення. Приг­ нічувальний вплив на ЦОГ-1 менш виражений (рідше спричиняє побіч­ ні ефекти, пов’язані з пригніченням синтезу ПГ у здорових тканинах). Він також чинить протизапальну, знебо­ лювальну та жарознижувальну дію. Німесулід здатний пригнічувати син­ тез інтерлейкіну-6 та урокінази, пе­ решкоджаючи руйнуванню хрящової тканини. Інгібує синтез металопро­ теїназ (еластаза, колагеназа), запобі­ гаючи руйнуванню протеогліканів і колагену хрящової тканини. Має ан­ тиоксидантні властивості, гальмує утворення токсичних продуктів роз­ паду кисню за рахунок зменшення ак­ тивності мієлопероксидази. Взаємодіє з глюкокортикоїдними рецепторами,

АСК натрію саліцилат, холіну саліцилат, метилсаліцилат диклофенак, ацеклофенак кеторолак індометацин ібупрофен, флурбіпрофен, кетопрофе, напроксен, дексетопрофен фенілбутазон, метамізол натрію піроксикам, теноксикам, мелоксикам, лорноксикам

куріння і прийом алкоголю інфікованість Хелікобактер Високий

виразковий коліт прийом АСК, антикоагулянтів

Максимальний

виразки, ускладнені кровотечею часто рецидивуючі виразки комбінація 2-х і більше факторів ризику

МАЛЮНОК. МОЖЛИВА РОЛЬ ЦОГ-1 ТА ЦОГ-2 У РЕГУЛЯЦІЇ ФУНКЦІЙ В ОРГАНІЗМІ арахідонова кислота ЦОГ-2 регульована

ЦОГ-1 конституційна (–)

(–) НПЗП

ЦОГ-інгібітори простагландини

простагландини

гомеостатична функція ШКТ нирки тромбоцити ендотелій

запалення

запалення

активуючи їх шляхом фосфорилюван­ ня, що також посилює протизапальну дію препарату. Абсорбція при прийо­ мі всередину — висока. Прийом їжі знижує швидкість абсорбції, не маю­ чи впливу на її ступінь. Враховуючи фармакокінетику й фармакодинаміку препарату, а також великий досвід його використання в практичній медицині, можна зроби­ ти висновок, що німесулід є універ­ сальним знеболювальним засобом, у якому вдало поєднуються швидкість дії, хороший аналгезивний ефект і значимий протизапальний вплив. Ре­ тельний облік факторів ризику й ра­ ціональне застосування адекватних методів профілактики дозволяють звести ризик розвитку ускладнень до мінімуму. Поява на фармаколо­ гічному ринку с-НПЗП німесуліду дозволила багато в чому вирішити проблему ШКТ-ускладнень і відкри­

ЦНС: біль ШКТ: клітинний обмін, апоптоз, проліферація, ангіогенез, загоєння виразок; нирки: затримка солей; ендотелій: PGI2/ ТХА2-баланс

багато експертів. Наприклад, італій­ ські вчені (C. Mattia et al.) представили свою думку у великій оглядовій стат­ ті, присвяченій 25-річчю початку ви­ користання німесуліду в Італії (опуб­ ліковано в серпні 2010 р.). Автори підкреслюють явне переважання по­ зитивних якостей цих ліків (ефектив­ ність, швидкодія, переважна ЦОГ-2 селективність) над його недоліками. Кілька років тому був проведений ретроспективний аналіз частоти ускладнень з боку ШКТ, кардіоваску­ лярної системи й печінки у 322 хво­ рих, що знаходилися на стаціонарно­ му лікуванні в клініці в 2007-2008 рр. і не менше 12 міс. до госпіталізації приймали німесулід у дозі 200 мг/ добу. Всім хворим була проведена гастроскопія, визначалася динаміка АТ і біохімічних показників крові. У жодного з пацієнтів застосування ні­ месуліду не ускладнилось розвитком серйозної патології ШКТ — кровоте­ чі або перфорації виразки. Виразки шлунка і дванадцятипалої кишки були виявлені у 13,3% обстежених пацієнтів. Це приблизно на 1/3 мен­ ше, ніж кількість виразок, які вини­ кають на тлі прийому неселективних НПЗП. Зокрема, раніше було показа­ но, що в групі хворих (4931 особа), які отримували неселективні НПЗП (переважно диклофенак), виразки верхніх відділів ШКТ були виявлені у 18,1%. Незважаючи на наявність серйоз­ ного коморбідного фону по захворю­ ваннях серцево-судинної системи, за 12-місячний період прийому німесу­ ліду інфаркт міокарда був зафіксо­ ваний лише в 1 пацієнта. Це чоловік 68 років, який страждав на ревмато­ їдний артрит, а також на ішемічну хворобу серця й високу артеріальну гіпертензію протягом багатьох років. Ще у 2-х пацієнток на фоні прийому німесуліду була відзначена негативна динаміка на ЕКГ, описана кардіологом як «Постінфарктний кардіосклероз». Клінічно виражену патологію печінки — жовтяниця, гепатомегалія, симп­ томи печінкової недостатності — не було виявлено в жодного з пацієнтів. Істотне підвищення рівня печінко­ вих ферментів (удвічі вищі за норму) виникло лише у 7 хворих (2,2%). Ці пацієнти страждали на ревматоїдний артрит і, крім німесуліду, отримували цитотоксичні препарати (метотрек­ сат і лефлуномид), які є потенційно гепатотоксичними.

ла можливість ширшого й ефектив­ нішого проведення аналгетичної та протизапальної терапії, що розціню­ ється як досягнення сучасної медици­ ни. Переваги німесуліду відзначають

За матеріалами «Русского медицинского журнала» Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

АДМІНІСТРАЦІЯ СНІГУРІВСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАЙОННОЇ ЛІКАРНІ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС НА ВАКАНСІЮ посади лікаря-анестезіолога (можливо завідувача відділення анестезіології та інтенсивної терапії), можливе суміщення посад. Житлом забезпечуємо. Адреса: 57300, Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Жовтнева, 1, тел. 2-13-04

21

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

ЯК МЕДПРАЦІВНИКУ НЕ ПОТРАПИТИ ДО ЛАВ КОРУПЦІОНЕРІВ Нині державна антикорупційна політика є однією із найбільш обговорюваних тем у суспільстві і відіграє надзвичайно важливу роль у житті країни, що, своєю чергою, прискорює розвиток антикорупційного законодавства. У зв’язку з цим важливо постійно слідкувати за його змінами, щоб бути обізнаним зі своїми правами та обов’язками у цій сфері. Це захистить від безпідставного звинувачення у вчиненні корупційного правопорушення.

правопорушення»). Це ті основні документи, на які варто звернути увагу працівникам медичних установ.

Розвіюємо стереотипи

Андрій ОЛІЙНИК, старший викладач кафедри організації і управління охороною здоров’я ЛНМУ ім. Д.Галицького, завідувач відділу правової роботи та соціального захисту Львівської обласної організації профспілки працівників охорони здоров’я України

«Настільний антикорупційний кодекс» медичного працівника Основними законодавчими актами, які визначають антикорупційну політику, є Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» (надалі — Закон про корупцію), а також Кримінальний кодекс України та Кодекс України про адміністративні правопорушення. Крім того, неабияке практичне значення мають підзаконні нормативно-правові акти, зокрема: постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 р. №16 («Порядок зберігання документів і використання відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, та відомостей щодо відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента») та від 4 вересня 2013 р. №706 («Типове положення про уповноважений підрозділ (особу) з питань запобігання та виявлення корупції»); Наказ Міністерст­ ва юстиції України від 11.01.2012 р. №39/5 («Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення»); спільний Наказ Державної судової адміністрації України та Міністерства юстиції України від 26.01.2012 р. №12/152/5 («Порядок надсилання електронних копій судових рішень щодо осіб, які вчинили корупційні

22

У суспільстві поширений стереотип, згідно з яким корупцію пов’язують виключно з неправомірною вигодою (хабарем), тобто коли, наприклад, медичний працівник отримує «подяки» від пацієнтів за лікування чи медичну довідку. Однак це дуже обмежене й дещо помилкове уявлення. Закон визначає корупцію як використання особою наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прий­ няття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, або ж обіцянку/пропозицію чи надання неправомірної вигоди. Неправомірна вигода — це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав. І хоча вказана дефініція пов’язує корупцію, по-перше, зі службовими повноваженнями, а по-друге, із неправомірною вигодою, в цілому антикорупційна політика набагато ширше регламентує відповідні відносини. Зокрема, передбачає цілу низку формальних вимог (що не мають безпосереднього відношення до неправомірної вигоди), невиконання чи неналежне виконання яких є адміністративним корупційним правопорушенням і, відповідно, тягне за собою відповідальність. Зокрема, йдеться про подання декларацій, повідомлення про конфлікт інтересів, належний розгляд інформаційних запитів тощо.

Про суб’єктів відповідальності Закон про корупцію в цілому виділяє п’ять категорій (груп) суб’єктів ві дпові да льності за кору пційні правопорушення. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про корупцію). Цю категорію можна умовно назвати

1

«державні службовці та службовці місцевого самоврядування». До них належать службовці департаментів, управлінь, відділів та інших органів охорони здоров’я, які існують у системі державної влади чи місцевого самоврядування. Особи, які, згідно із Законом про корупцію, прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону). Зок­ рема, це посадові особи державних та комунальних закладів охорони здоров’я (п.п. а п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону про корупцію, в якому вони названі «посадовими особами юридичних осіб публічного права»). Особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від їх організаційно-правової форми (п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону про корупцію). До цієї групи належать службові особи приватних закладів ОЗ. Посадові особи та будь-які інші працівники закладів ОЗ, в тому числі й приватних установ (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону про корупцію), якщо вони отримують неправомірну вигоду або надають її вищезгаданим особам чи за їх участю таку вигоду отримують інші особи. Всі інші фізичні особи (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону про корупцію), тобто пацієнти чи інші громадяни, які звертаються до медичних установ та пропонують, обіцяють чи надають неправомірну вигоду. Зрозуміло, що більшість антикорупційних заходів стосуються посадових осіб державних та комунальних закладів охорони здоров’я. Саме вони є основною цільовою катего­ рією антикорупційної політики в галузі охорони здоров’я. Проте не слід забувати, що у випадках отримання неправомірної вигоди суб’єктами кримінальної відповідальності можуть також виступати і працівники закладів охорони здоров’я, які не є посадовими особами.

2

3

4 5

Хто є посадовою особою у закладі охорони здоров’я? Відповідь на це запитання на сьогодні є неоднозначною. В Основах законодавства України про охорону здоров’я і в інших нормативно-правових актах це не прописано. На практиці з цього приводу застосовується роз’яснення Міністерства юстиції України, згідно з яким головним критерієм віднесення особи до кола посадових осіб є наявність у неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. При цьому Мін’юст посилається на постанову Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №5 «Про судову практику у справах про хабарництво», в якій зазначено, що організаційно-розпорядчими обов’язками є обов’язки щодо здійс­ нення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах або організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних або приватних підприємств, установ чи організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідувачі відділів, лабораторій, кафедр), їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири та ін.). Водночас під адміністративногосподарськими обов’язками мають на увазі обов’язки з управління або розпорядження державним, колективним чи приватним майном (встановлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цим тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі мають начальники планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів і служб, завідувачі складів, магазинів, майстерень, ательє, їхні заступники, керівники відділів підприємств, відомчі ревізори і конт­ ролери та ін. Згаданою постановою Пленуму ВСУ передбачено, що службовою особою є той, хто виконує відповідні функції та обов’язки не тільки постійно, а й тимчасово або за спеціальним повноваженням, за умови, що зазначені функції або обов’язки покладені на цю особу правомочним органом чи правомочною посадовою особою. Таким чином, працівники підприємств, установ, організацій, які виконують професійні (адвокат, лікар тощо), виробничі (наприклад, водій) або технічні (друкарка, охоронець тощо) функції, можуть бути визнані посадовими особами тільки за умови, що разом із цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов’язки. З огляду на це, до посадових осіб державних та комунальних закладів охорони здоров’я відносяться керівник установи, його заступники, керівники структурних підрозділів та їхні заступники, інші особи, які постійно чи тимчасово виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції. На практиці для визначення, чи є працівник посадовою особою, як правило, береться посадова інструк-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

17 жовтня 2014 року

ція чи інший документ, який виз­ начає функціональні обов’язки, та аналізується на предмет наявності повноважень щодо керівництва іншими працівниками, ділянкою робіт, управління майном тощо. За таким критерієм часто до посадових осіб відносять старшу медичну сестру та сестру-хазяйку, оскільки перша керує роботою середнього медичного персоналу, а друга — молодшого. Однак це є досить неоднозначним і навіть спірним. Адже галузь медицини має певні особливості. У закладах охорони здоров’я існує поділ персоналу за освітньо-кваліфікаційним рівнем: лікарі, середній медперсонал, молодший медперсонал. І кожен лікар керує роботою медсестер, кожна медсестра — роботою молодшого медперсоналу, що передбачено кваліфікаційними характеристиками професій працівників системи охорони здоров’я (випуск №78 Довідника КХПП «Охорона здоров’я», затверд­ жений Наказом МОЗ України від 29.03.2002 р. №117). Тому, на мою думку, в законодавст­ ві має бути чітко визначено, хто відноситься до посадових осіб у закладах охорони здоров’я. Для прикладу, в Законі України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» міститься відповідне роз’яснення щодо посадових осіб СЕС. Адже невизначеність у цьому питанні аж ніяк не сприяє ефективності антикорупційної політики, оскільки допускає можливість суб’єктивного трактування законодавства.

Антикорупційні обмеження та вимоги Умовно всі антикорупційні заходи можна поділити на дві групи: обмеження та вимоги. Суть антикорупційних обмежень полягає в тому, що законом передбачена заборона вчиняти ту чи іншу дію, тобто особа зобов’язана утриматися від таких дій. Антикорупційні вимоги — це, навпаки, зобов’язання вчинити певну активну дію. Закон про корупцію передбачає такі обмеження: щодо використання службового становища (ст. 6); щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (ст. 7); щодо одержання подарунків/пожертв (ст.8); щодо роботи близьких осіб (ст. 9); щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування (ст. 10). Цей Закон також передбачає певні вимоги: фінансовий контроль (ст. 12); урегулювання конфлікту інте­ ресів (ст. 14); щодо прозорості інформації (ст. 16); вжиття заходів при виявленні корупційних правопорушень (ч. 7 ст. 5). Кожна стаття Закону про корупцію, яка регламентує конкретний антикорупційний захід, одночасно містить посилання на категорію осіб, на яку він поширюється. На це потрібно звертати першочергову увагу. Приміром, до посадових осіб державних та комунальних закладів

зас­т осовуються лише обмеження щодо використання службового становища з метою отримання неправомірної вигоди та одержання дарунків/пожертв. А також вимоги щодо фінансового контролю (подача декларацій, повідомлення про відкриття рахунків в іноземних банках), урегулювання конфлікту інтересів (недопущення виникнення конфлікту інтересів, повідомлення про такий конфлікт керівнику, передача корпоративних прав при призначенні на посаду), щодо прозорості інформації (надання своєчасної, повної та достовірної інформації на відповідні запити згідно із законом), вжиття заходів при виявленні корупційних правопорушень (повідомлення компетентних органів). На працівників державних та комунальних закладів охорони здоров’я, які не є посадовими особами, поширюється лише обмеження щодо використання службового становища, тобто заборона стосовно одержання неправомірної вигоди.

Юридичні наслідки за корупційне правопорушення Відповідно до ст. 22 Закону про корупцію, особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов’язані з порушенням обмежень даного Закону, підлягають звільненню з роботи (служби) у триденний термін з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законну силу. Підстава розірвання трудового договору в цьому випадку зазначається п. 7-1 ст. 36 КЗпП України. Про факт такого звільнення керівник органу, підприємства, установи у триденний термін повинен письмово повідомити суд, який постановив обвинувальний вирок або прийняв постанову про накладення адмініст­ративного стягнення, а стосовно державних службовців — потрібно повідомити ще й центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної служби. Саме тут важливу роль і відіграє вищевказаний поділ антикорупційних заходів. Адже звільнення з роботи відбувається у випадку притягнення до відповідальності лише за порушення обмеження Закону, а не вимоги. В даному випадку необхідно керуватися суто формальним підходом, тобто брати до уваги наявність у назві відповідного антикорупційного заходу слова «обмеження». Така позиція, зокрема, була відображена Міністерством юстиції України у Методичних рекомендаціях «Запобігання і протидія корупції в державних органах та органах місцевого самовря ду ванн я» ві д 16.10.2013 р. Це дуже важливий момент, оскільки на практиці так було не завжди, і тому можуть траплятися випадки, коли працівника звільнятимуть із роботи за будь-яке корупційне правопорушення. Крім того, особу, яку притягнуто до юридичної відповідальності за корупцію (в тому числі й до дисциплінарної та цивільно-правової), вносять у Єди-

«

ЗАКОН ПРО КОРУПЦІЮ ДОПОВНЕНО СТ. 14-1, ВІДПОВІДНО ДО ЯКОЇ КОЖНА ЮРИДИЧНА ОСОБА ПОВИННА ЗАБЕЗПЕЧИТИ РОЗРОБКУ І ВПРОВАДЖЕННЯ ЗАХОДІВ ІЗ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ, А ТАКОЖ ЗАОХОТИТИ ПРАЦІВНИКІВ ДОТРИМУВАТИСЯ ЗАКОНУ, НОРМАТИВНОПРАВОВИХ АКТІВ ТА ВСТАНОВЛЕНИХ ПІДПРИЄМСТВОМ ПРАВИЛ І ПРОЦЕДУР ЩОДО ВИЯВЛЕННЯ Й ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ

«

ний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення.

Нові зміни в антикорупційному законодавстві Законом від 13.05.2014 р. №1261-VII, який набув чинності 4 червня 2014 року, було внесено низку суттєвих змін у вітчизняне антикорупційне законодавство. Зокрема, ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення доповнено частиною третьою, згідно з якою встановлено відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у дек­ ларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру. Вчинення такого правопорушення карається штрафом — від 150 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Донедавна відповідальність була передбачена лише за неподання чи несвоєчасне подання зазначеної декларації.

Крім того, з 1 січня 2015 року зап­ роваджується новий механізм перевірки декларацій. Зокрема, для встановлення достовірності зазначених у декларації відомостей державні та комунальні медичні установи, органи охорони здоров’я протягом десяти днів з дня отримання декларації від посадової особи повинні будуть надіслати її копію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Нині такі декларації зберігаються лише в особовій справі працівника у відділі кадрів. Слід звернути особливу увагу на те, що у Кримінальному кодексі України у новій редакції викладено основні статті, які передбачають відповідальність за злочини, пов’язані з отриманням неправомірної вигоди: ст. 368 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою), ст. 368-3 (підкуп службової особи, юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми), ст.368-4 (підкуп особи, яка надає пуб­ лічні послуги), ст.369 (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі), ст. 354 (підкуп працівника підприємства, установи чи організації). Законодавець у багатьох випадках посилив санкцію за вчинення згаданих злочинів, а також вперше криміналізував таку дію, як «прохання надати неправомірну вигоду». Крім того, відтепер суб’єктом злочину, передбаченого ст. 354 КК України (підкуп працівника підприємства, установи чи організації), вважається працівник будь-якої організації, установи незалежно від форми власності, який не є службовою особою. Тож нині про будь-які «подяки» потрібно забути, в тому числі й у комунальних і навіть у приватних закладах охорони здоров’я. Раніше суб’єктом даного злочину вважався працівник (який не є службовою особою) лише державного підприємства, установи, організації. Таким чином, сьогодні будь-які дії стосовно неправомірної вигоди, а не лише факт отримання матеріального блага, є кримінально караними. Крім того, відповідальність за ст. 354, 368-3 та 369 КК України несуть у тому числі й пацієнти, які обіцяють, пропонують чи надають неправомірну вигоду працівникам закладів охорони здоров’я. Останні звільняються від відповідальності лише тоді, коли стосовно них мало місце вимагання, про що вони повідомили правоохоронні органи. Керівникам зак ладів охорони здоров’я варто звернути увагу на ще одну нову норму. Закон про корупцію доповнено ст. 14-1, відповідно до якої кожна юридична особа повинна забезпечити розробку і впровадження заходів із запобігання корупції, а також заохотити працівників дотримуватися закону, нормативно-правових актів та встановлених підприємством правил і процедур щодо виявлення й запобігання корупції. Тобто в кожному закладі охорони здоров’я повинні бути затверджені відповідні заходи у вигляді окремого внутрішнього документа. Якщо раніше такі документи розроблялися за вказівкою органів управління, нині це вже пряма вимога закону.

23

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ НЕФРОЛОГІЯ

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

ЗА РЕДАКЦІЄЮ Л.А. ПИРОГА І Д.Д. ІВАНОВА. НЕФРОЛОГІЯ ВИДАВНИЦТВО: ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «ЗАСЛАВСЬКИЙ» РІК ВИДАННЯ: 2014 КІЛЬКІСТЬ СТОРІНОК: 302

(виходить з 1990 року)

Загальний наклад — 38 100 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

НЕВРОЛОГІЯ Е.И. ГУСЕВ. ЭПИЛЕПСИЯ И ЕЕ ЛЕЧЕНИЕ: РУКОВОДСТВО ВИДАВНИЦТВО: ГЭОТАР-МЕД РІК ВИДАННЯ: 2014 КІЛЬКІСТЬ СТОРІНОК: 160

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Головний редактор – БУРМАКА М.П.

Вийшов у світ перший національний підручник із нефрології за редакцією академіка Л.А. Пирога і професора Д.Д. Іванова. Ця книга розроблена згідно з учбово-методичними планами, затвердженими МОЗ та МОН України зі спеціальностей «Нефрологія» і «Дитяча нефрологія». Основна ідея представлених у ній фахових матеріалів полягає в інтеграції теоретичних і практичних знань у світовий нефрологічний простір. Тому, за браком національних нормативних документів, рекомендації з діагностики та лікування нефрологічних хвороб викладені згідно із сучасними клінічними настановами KDIGO, KDOQI, EAU та інших авторитетних установ із посиланням на рівні доказовості рекомендації. Нефрологія стала міждисциплінарною наукою. Тому багато матеріалів представлено з урахуванням знань інших медичних дисциплін, насамперед, кардіології, ендокринології та урології.

Керівництво присвячене епілепсії та епілептичним синдромам — хронічним захворюванням головного мозку, що проявляються у людей будь-якого віку різними за характером, частотою і ступенем тяжкості пароксизмальними станами. Наведено основні відомості про епідеміологію, етіологію, патогенез епілепсії, її різноманітні клінічні прояви. Представлено методи діагностики й лікування епілепсії. Для лікарів-неврологів, психоневрологів, дільничних терапевтів, лікарів загального профілю та студентів старших курсів медичних вишів.

Редакційна колегія БАХТЕЄВА Т.Д. – голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, заслужений лікар України, доктор медичних наук

ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ К. АВУНДУК. ГАСТРОЭНТЕРОЛОГИЯ ВИДАВНИЦТВО: ИЗДАТЕЛЬСКИЙ ДОМ «ПРАКТИКА» РІК ВИДАННЯ: 2013 КІЛЬКІСТЬ СТОРІНОК: 752

ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В.Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ГАРНИК Т.П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» ЗАБОЛОТНИЙ Д.І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ЗАГОРІЙ В.А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ П.Л.ШУПИКА

ЗОЗУЛЯ Ю.П. – академік НАМН України КОВАЛЬ В.М. – голова Профспілки працівників охорони здоров’я України

З ГЛИБОКИМ СУМОМ СПОВІЩАЄ ПРО СМЕРТЬ ЗАСЛУЖЕНОГО ДІЯЧА НАУКИ І ТЕХНІКИ УКРАЇНИ, ЧЛЕНА-КОРЕСПОНДЕНТА НАН УКРАЇНИ, НАМН УКРАЇНИ, ДОКТОРА МЕДИЧНИХ НАУК, ПРОФЕСОРА, В МИНУЛОМУ МІНІСТРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ, ДИРЕКТОРА ІНСТИТУТУ КАРДІОЛОГІЇ ІМЕНІ М.Д. СТРАЖЕСКА, ЗАВІДУВАЧА КАФЕДРИ КАРДІОЛОГІЇ

МІШАЛОВ В.Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ ім. О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор ПИРІГ Л.А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України

БОБРОВА ВОЛОДИМИРА ОЛЕКСІЙОВИЧА І ВИСЛОВЛЮЄ ГЛИБОКІ Й ЩИРІ СПІВЧУТТЯ РІДНИМ ТА БЛИЗЬКИМ.

ПРОДАНЧУК М.Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л.І. Медведя, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України ТРОНЬКО М.Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

ЩЕГЛОВ В.І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії комплексної безпеки

24

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор...........................МАРИНА БУРМАКА

УСІЧЕНКО І.Г. – президент Товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ЧЕКМАН І.С. – завідувач кафедри фармакології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, член-кореспондент НАН і НАМН України

«Гастроэнтерология», написана одним із провідних професорів Університету Тафтса (Бостон, шт. Массачусетс), витримала чотири видання в США і зараз вперше перекладена російською мовою. Книга являє собою практичний довідник із діагностики та лікування захворювань ШКТ і жовч­них шляхів. Вона охоплює широке коло питань — від таких поширених станів, як шлунково-стравохідний рефлюкс, або метеоризм, до злоякісних пухлин та СНІДу. Книга складається з 60 глав, які об’єднані в 5 розділів, присвячених обстеженню хворих із захворюваннями ШКТ, діагностичним і лікувальним втручанням, штучному харчуванню, невідкладним станам у гастроентерології та окремим захворюванням і симптомам. Чіткий порядок викладу матеріалу дозволяє швидко відшукати будь-яку необхідну інформацію. Книга продовжує популярну серію «Зарубежные практические руководства по медицине», видану Видавничим домом «Практика». Книга присвячена гастроентерологам, терапевтам, хірургам, лікарям загальної практики, педіатрам, студентам медичних вишів.

Спеціальний кореспондент...................................СВІТЛАНА ТЕРНОВА

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я». АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корпус 1. ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м.Київ, а/с 138. ТЕЛ./ФАКС: (044) 485-00-96.

E-MAIL: vz@vz.kiev.ua Виходить один раз на два тижні у п’ятницю.

Випусковий редактор.................СВІТЛАНА ЛАРІОНОВА Редактор відділу наукової інформації..........................................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО Редактор відділу медичної інформації............................................МАРИНА ЧІБІСОВА

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2.

Загальний наклад 38 100 Замовлення № 30490. Віддруковано у ТОВ «Укрполiграфмедiа»: вул. Фрунзе, 104-а, м. Київ-04080.

Дизайн та верстка.............................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ Відділ літредагування і коректури............................................ОКСАНА ОСТРЯНКО Відділ реклами...............................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua