Ваше здоров'я №47-48 by Всеукраїнська медична газета “Ваше здоров'я”

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№47-48 (1331-1332) 27.11.2015

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

РЕФОРМА ХІРУРГІЧНОЇ СЛУЖБИ:

РЕЗЕКЦІЯ ЧИ МОДЕРНІЗАЦІЯ?

НОВИНИ У СФЕРІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ — 12 НАПРЯМІВ ЗАКУПІВЕЛЬ ГОЛОСУВАННЯ ПО МЕДИЧНІЙ РЕФОРМІ В ПАРЛАМЕНТІ МОЖЕ ВІДБУТИСЯ ВЖЕ НАПРИКІНЦІ ЛИСТОПАДА ЗАКОНОПРОЕКТ ОЛЕГА МУСІЯ ПОРУШУЄ ГРОМАДСЬКІ ПРАВА УКРАЇНЦІВ СКАНДАЛ НАВКОЛО ТЕНДЕРА З ДИТЯЧИМИ ТЕСТАМИ НА ГЛЮКОЗУ

2-5 СТОР.

Тоді як у світі рутинним методом лікування стає трансплантація, в Україні виникають проблеми навіть з наданням ургентної хірургічної допомоги. Її доступність та якість можуть стати не меншою «розкішшю», ніж високі технології, якщо реформатори й надалі прагнутимуть сім разів відрізати замість один раз відміряти за світовими мірками. Тож чи залежить якість допомоги від кількості хірургічних столів СТОР. і скальпелів?

СКАЗ: ЧИ СТАНЕ ПРИМАРНА НАДІЯ НА ПОРЯТУНОК РЕАЛЬНОЮ? Єдиний спосіб запобігти розвитку захворювання — щеплення антирабічними препаратами. Але з незрозумілих причин зараз в Україні практично немає вакцини проти цієї вбивчої інфекції. Немає й антирабічного імуноглобуліну, здатного допомогти, коли зараження сказом уже підтверджене й потерпілому необхідне негайне лікування. Проте нещодавно з’явилася надія на його СТОР. постачання в медичні заклади України.

ОКОПНА ХІРУРГІЯ ТРЕТЬОГО ТИСЯЧОЛІТТЯ

12 СТОР.

Уявіть бліндаж, ти стоїш на колінах, а над головою — дерево й земля, і звідти після кожного вибуху міни, що впала поблизу, щось сиплеться… Виконання операції в таких умовах практично неможливе... І все ж через кілька хвилин вона почалася.

ЩЕПЛЕННЯ ВІД ГРИПУ — ХТО ПОТУРБУЄТЬСЯ ПРО МЕДИКІВ? Передбачається, що цього року кількість хворих на грип почне зростати наприкінці грудня, а пік захворюваності припаде на початок лютого наступного року. До групи підвищеного ризику інфікування належать медичні працівники, адже саме їм часто доводиться йти в осередок інфекції без будь-якого прикриття, тобто без щеплення, котре могло б урятувати їх від хвороби. «ВЗ» вирішила поцікавитися, хто і як опікується здоров’ям лікарів в Україні. СТОР.

НОВИНИ ПРОЗОРІСТ Ь

ПЕРЕ ЛІК ДОПОВНЕНО

У СФЕРІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ — 12 НАПРЯМІВ ЗАКУПІВЕЛЬ У ряд доповнив перелік ліків і виробів медичного призначення (ВМП), які закуповуються через міжнародні організації за бюджетні кошти у 2015 р. Оновлений перелік закріплений Постановою Кабінету Міністрів від 28.10.2015 р. №940, якою вносяться зміни до Постанови від 8.10.2015 р. №787. Крім того, Постановою №940 Кабмін врегулював деякі питання оподаткування при проведенні закупівель через міжнародні організації. Централізовані закупівлі лікарських засобів і ВМП здійснюватимуться за 12-ма напрямами:  імунобіологічні препарати для проведення імунопрофілактики населення;

вироби д л я забезпеченн я умов температурного контролю імунобіологічних препаратів;  медикаменти для антиретровірусної терапії у дорослих, підлітків і дітей;  тест-системи для діагностики ВІЛ-інфекції, супроводу антиретровірусної терапії та моніторингу перебігу ВІЛ-інфекції у хворих, визначення резистентності вірусу, проведення референс-досліджень;  медикаменти для лікування туберкульозу;  витратні матеріали для діаг ностики туберкульозу;  лікарські засоби та продукти харчування для дітей з орфанними захворюваннями;

лікарські засоби для забезпечення дітей, хворих на гемофілію типу А або В, або хворобу Віллебранда;  медикаменти для дітей, хворих на хронічний вірусний гепатит;  медикаменти для хворих на вірусні гепатити В і С;  лікарські засоби і ВМП для лік у ванн я дітей з онкологічними й онкогематологічними захворюваннями;  хіміотерапевтичні препарати, радіофармпрепарати та препарати супроводу для лікування онкологічних хворих. За матеріалами прес-служби МОЗ України

За матеріалами прес-служби МОЗ України

ДЛЯ ЛІКІВ ВІД СОЦІАЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНИХ ХВОРОБ ПОТРІБНА ПРЕКВАЛІФІКАЦІЯ ВООЗ

том, організацією «Лікарі без кордонів» або ВООЗ», — зазначила Д. Нітцан. Ці препарати повинні бути зареєстровані в Україні, а також мати сертифікат GMP, отриманий у країнах, що входять до Міжнародної системи співробітництва фармацевтичних інспекцій, котра на сьогодні об’єднує 42 держави. «Минулого року два виробники з України спробували отримати прекваліфікацію, але зазнали невдачі, — розповіла Д. Нітцан. — Водночас ВООЗ успішно прекваліфіковані дві українські лабораторії з контролю якості лікарських препаратів». Також вона повідомила, що деякі українські фармпідприємства подали нові заявки на прекваліфікацію,

але не вказала, які саме. Ця інформація конфіденційна. Процедура прекваліфікації займає від трьох місяців до двох років залежно від якості даних, наданих виробником препарату, його готовності забезпечити доступ до оцінки якості його виробничих можливостей. «Подання заявки на проходження першого етапу прекваліфікації — безкоштовне. Проведення другого й третього етапів платне, проте обійдеться виробникам дешевше, аніж реєстрація препаратів в Україні», — наголосила представник ВООЗ в Україні. За матеріалами прес-служби МОЗ України

СТА Р Т УЄМО ?

ГОЛОСУВАННЯ ПО МЕДИЧНІЙ РЕФОРМІ В ПАРЛАМЕНТІ МОЖЕ ВІДБУТИСЯ ВЖЕ НАПРИКІНЦІ ЛИСТОПАДА

ро це повідомила перший заступник Міністра охорони здоров’я Олександра Павленко на своїй сторінці у Facebook. «Зараз ведеться складна робота з парламентськими фракціями й окремими депутатськими групами по просуванню медреформи напередодні

! 2

її голосування», — написала вона. За словами О. Павленко, МОЗ завершило розробку ліцензійних умов з медичної практики та роботи банків пуповинної крові, провело серію переговорів з міжнародними експертами щодо запуску механізмів державно-приватного партнерства

МОЗ України відбулося засідання з питань закупівель ліків через міжнародні організації. Директор Crown Agents Том Браун нагадав, що агентство нещодавно підписало договір з Міністерством й розпочало процес закупівель. «Перший крок ми зробили — запросили всіх виробників, постачальників і дистриб’юторів до участі в торгах. За тиждень свою зацікавленість висловили 70 українських та іноземних компаній. Наше завдання — придбати ліки найвищої якості за оптимальною ціною. Сподіваємось розпочати тендери вже наступного тижня», — зазначив Т. Браун. Лікарські засоби та вироби медичного призначення (для дитячої та дорослої онкології), які закуповуватимуться британським агентством Crown Agents, не потребують прекваліфікації ВООЗ.

ПІД ЗН А КОМ ЯКО СТ І

олова представництва ВООЗ в Україні Доріт Нітцан повідомила, для яких препаратів, що закуповуватимуться через міжнародні організації, потрібна прекваліфікація ВООЗ. Це ліки, котрі застосовуються при глобальних пандеміях, для лікування ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу, гепатиту В і С, малярії, деяких тропічних захворювань, грипу, а також ті, що містять цинк і використовуються для збереження репродуктивного здоров’я. «Вони мають бути рекомендовані експертною комісією ВООЗ, схвалені одним із членів фармацевтичної робочої групи: ЮНІСЕФ, Глобальним фондом для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, Червоним Хрес-

70 компаній готові взяти участь у тендерах через Crown Agents

в медичній галузі й закінчило аудит нормативних актів у сфері запобігання незаконному обігу наркотиків, включаючи нарковмісні лікарські засоби.

Українські фармвиробники вийдуть на міжнародний ринок

редставники МОЗ, ПРООН і фармацевтичного ринку України обговорили механізми проведення закупівель через Програму розвитку ООН. Заступник Міністра охорони здоров’я Ігор Перегінець зазначив: МОЗ уже перерахувало ПРООН кошти на закупівлю лікарських засобів і виробів медичного призначення за 7 програмами на суму 620 млн грн й очікує, що тендери будуть оголошені найближчим часом. «Основний принцип, яким керується МОЗ сьогодні, — це забезпечення якісними ліками більшої кількості пацієнтів при обмеженому бюджеті. І ми сподіваємося, що ПРООН зможе допомогти Україні в цьому», — сказав він. У свою чергу директор ПРООН в Україні Янтомас Хімстра наголосив, що ПРООН при проведенні закупівель дотримується принципів прозорості, відкритості та чесної конкуренції. «Питання прекваліфікації ВООЗ, яке є актуальним для двох із семи програм, не є обмеженням, навпаки, — це шанс для виробників стати учасниками міжнародного ринку. Але, беручи до уваги cкладну ситуацію з ліками в Україні, ми працюємо над її вирішенням й будемо готові представити результати найближчим часом», — зазначив Я. Хімстра. За матеріалами прес-служби МОЗ України

За матеріалами Facebook

МОЗ ПРОПОНУЄ СТВОРИТИ АГЕНТСТВО ІЗ ЗАКУПІВЛІ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ І ВИРОБІВ МЕДИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ З НЕЗАЛЕЖНОЮ ВІД МІНІСТЕРСТВА ТА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ НАГЛЯДОВОЮ РАДОЮ. ВІДПОВІДНИЙ ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ БУВ ПРЕДСТАВЛЕНИЙ МІНІСТРОМ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ОЛЕКСАНДРОМ КВІТАШВІЛІ НА ЗАСІДАННІ УРЯДУ 11 ЛИСТОПАДА. НА ДУМКУ ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРА АРСЕНІЯ ЯЦЕНЮКА, ЦЯ ІНІЦІАТИВА ДАСТЬ МОЖЛИВІСТЬ «ВИВЕСТИ З МІНІСТЕРСТВА ГРОШОВІ ПОТОКИ». За матеріалами «Інтерфакс-Україна»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

27 листопада 2015 року

В І Д К Л А Д АТ И Н І К У Д И

ВА Ж ЛИВО

ЮНІСЕФ ПОПЕРЕДЖАЄ: ЧАСУ НА ПРИДБАННЯ ВАКЦИН МАЛО! Ц я міжнародна організація має закупити для України сім вакцин, серед яких БЦЖ, вакцини проти дифтерії, правця, поліомієліту й гепатиту В, а також антиретровірусні препарати. Усі вакцини відповідають вимогам ВООЗ, але декотрі з них досі не зареєстровані

в Україні. Джованна Барберіс, яка очолює представництво ЮНІСЕФ в Україні, попередила: потрібен певний час на виробництво препаратів і їх доставку. «Скільки це займе часу, стане відомо лише після того, як у ЮНІСЕФ надійдуть гроші, — додала вона.

— Зазвичай країни роблять заявки у січні-лютому й протягом року отримують вакцини. У цьому конкретному випадку ми, мабуть, трохи запізно розпоча ли процедуру». За матеріалами УНІАН

У К РА ЇН А — НЕ ЕКСПЕРИМЕН ТА ЛЬНИЙ ПОЛІГОН!

ЗАКОНОПРОЕКТ ОЛЕГА МУСІЯ ПОРУШУЄ ГРОМАДСЬКІ ПРАВА УКРАЇНЦІВ

ромадська організація «Всеукраїнське об’єднання «Миколаївська фармацевтична асоціація ФармРада» (ГО «ВОМФАФР») звернулася до Комітету Вер ховної Ради України з питань охорони здоров’я із заявою, де висловила рішучий протест проти законопроекту «Про лікарські засоби», внесеного на розгляд народним депутатом України Олегом Мусієм. Наводимо текст заяви Голови ГО «ВОМФАФР» Олени Пруднікової. «Вказаний законопроект є узагальненням лобістичних прагнень іноземних виробників та імпортерів, вітчизняних аптечних мереж та дистриб’юторських компаній, інших великих гравців фармацевтичного ринку. Законопроект свідчить про намагання МОЗ України продовжити нарощування свого панування та керівної ролі у фармацевтичній галузі, зведення до мінімуму ролі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості лікарських засобів та перетворення його у звичайний придаток МОЗ. Законопроект, в порушення Конституції України, намагається усунути з ринку фізичних осіб — підприємців, власників діючих аптек та відповідних ліцензій. Натомість, Олег Мусій з голосу представників аптечних мереж, намагається впровадити систему торгівлі лікарськими засобами медичними працівниками фельдшерсько-акушерських пунктів, амбулаторій, центрів сімейної медицини та безпосередньо лікарень, як додатковий ринок збуту продукції. Такий крок може призвести не тільки до ігнорування Ліцензійних умов провадження діяльності з роздрібного продажу лікарських засобів, але до поширення корупційних явищ з боку лікарів, пов’язаних з призначенням та реалізацією пацієнтам лікарських засобів за високою ціною.

Законопроект несе в себе істотні ризики для здоров’я української нації. Він суттєво зменшує бар’єри державного захисту та гарантій осіб, які беруть участь у клінічних дослідженнях лікарських засобів. Так, пропонується скасувати необхідність отримання дозволу батьків на участь у випробуваннях неповнолітніх осіб! Скасовується норма обов’язкового повідомлення органів опіки та піклування за місцем постійного проживання малолітніх та неповнолітніх осіб що беруть участь у клінічних випробуваннях. Спотворюється поняття «доброволець» передбачене чинним законом. Законопроект передбачає випадки залучення до клінічних випробувань осіб, які знаходяться фізично або розумово у безпорадному стані (кома) та не мають законних представників, або відомості про них невідомі. Такою особою може виявитися кожний з нас, наприклад потрапивши у ДТП чи інше лихо, без документів та відомостей про родичів. У таких випадках, законопроект передбачає залучення цієї категорії осіб до клінічних випробувань за рішенням комісії з питань етики, яка утворюється при закладі,що проводить клінічні випробування. Звертаємо увагу всіх не те, що законопроект планує надати право проведення клінічних випробувань будь-якому закладу охорони здоров’я, в тому числі приватної власності. Здоров’я та безпека населення України не бентежить авторів проекту взагалі. Так, законопроект передбачає використання у лікуванні СНІДу, серцево-судинних, онкологічних, злоякісних, інших захворювань лікарських засобів, які не пройшли клінічних випробувань на визначення безпеки та ефективності лікарського засобу за умов, наближених до тих, у яких він буде застосо-

вуватися у разі отримання дозволу до його медичного застосування. Для впровадження таких ліків на ринок України також передбачені і обставини, суть яких не розкрито («ситуації у країні, що цього вимагають»). Все це свідчить про існування потужного лобі, метою якого є перетворення населення України на полігон вивчення безпеки та ефективності новостворених лікарських засобів. При цьому ці «випробування» будуть проходити за рахунок населення без жодних гарантій компенсації шкоди, що може настати. Запропонований О. Мусієм законопроект «Про лікарські засоби» втручається у сфери регулювання, які не належать до його компетенції та суперечить базовим у цих сферах законам, зокрема Господарському Кодексу України, Цивільному Кодексу України, Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та іншим. Окремі положення не узгоджені та суперечать Конституції України. Законопроект має інші чисельні недоліки, в тому числі, громіздкість викладення змісту норм, їх неоднозначне тлумачення за відсутності правової чіткості та визначеності. Окремі норми статей проекту мають суперечності між собою та іншими статтями. Проект має норми, що несуть корупційні ризики. Більшість норм викладені мовою інструкцій та положень, замість загальноприйнятих законодавчих формулювань. На підставі викладеного, вважаємо, що у такому вигляді законопроект не може розглядатися Верховною Радою України та підлягає корінній переробці». За матеріалами сайту farmrada.blogspot.com

НА ЧЕРГОВОМУ ЗАСІДАННІ КОМІСІЇ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ З ПИТАНЬ НАПРАВЛЕННЯ НА ЛІКУВАННЯ ЗА КОРДОН ПІД ГОЛОВУВАННЯМ ЗАСТУПНИКА МІНІСТРА ІГОРЯ ПЕРЕГІНЦЯ РОЗГЛЯНУТО 36 СПРАВ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ. ВЗЯТО НА ОБЛІК 12 ОСІБ, 6 ІЗ ЯКИХ ДІТИ. ТАКОЖ ПРИЙНЯТО РІШЕННЯ СТОСОВНО ОПЛАТИ ЛІКУВАННЯ ЗА КОРДОНОМ 8 ОСІБ, У ТОМУ ЧИСЛІ 3 ДІТЕЙ. ОПЛАТА ЗДІЙСНЮВАТИМЕТЬСЯ ЗА РАХУНОК КОШТІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ. ДО ЗАРУБІЖНИХ КЛІНІК ЗА БЮДЖЕТНОЮ ПРОГРАМОЮ «ЛІКУВАННЯ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ ЗА КОРДОНОМ» НАПРАВЛЯЮТЬСЯ ХВОРІ З ОНКОГЕМАТОЛОГІЧНИМИ, ОНКОЛОГІЧНИМИ, НЕЙРОХІРУРГІЧНИМИ, КАРДІОХІРУРГІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ТА ВРОДЖЕНИМИ ВАДАМИ РОЗВИТКУ, ЯКІ НЕ МОЖУТЬ ОТРИМАТИ НАЛЕЖНОГО ЛІКУВАННЯ В ЗАКЛАДАХ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ.

За матеріалами прес-служби МОЗ України

Дотримуючись графіка

ОЗ відзвітувало про стан проведення (дані на 10 листопада 2015 р.) централізованих закупівель лікарських засобів та виробів медичного призначення. Зокрема:  акцептовано пропозицій конкурсних торгів на суму близько 805 млн грн;  укладено договорів за результатами державних закупівель на суму 274 млн грн;  призупинено проведення процедур на суму 112 млн грн, оскільки на розгляді в Антимонопольному Комітеті України перебувають 7 скарг. Повністю завершено процедури закупівлі за такими програмами:  Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини (централізована закупівля медикаментів для дітей із хворобою Гоше, мукополісахаридозом, муковісцидозом, аутизмом, нанізмом, а також реактивів для проведення скринінгу новонароджених на фенілкетонурію та муковісцидоз і харчування для дітей, хворих на фенілкетонурію);  Централізована закупівля медикаментів для лікування дорослих, хворих на гемофілію. За матеріалами прес-служби МОЗ України

МОЗ купує ліки значно дешевше, ніж за часів Януковича

іністерство охорони здоров’я 13-22 жовтня за результатами тендерів уклало низку угод про постачання лікарських засобів на суму 197 млн грн. Про це повідомляється у «Віснику державних закупівель». Найбільше тендерів на суму 163 млн грн виграло ТОВ «Людмила-Фарм» Олени Миронової та Костянтина Грошева — найбільший постачальник МОЗ останніх років. Фірмі замовлено препарати для дітей, хворих на мукополісахаридоз і хворобу Гоше. Переможцем торгів на 29,5 млн грн стало ТОВ «Фармацевтичний завод «Біофарма» екс-міністра транспорту та зв’язку Костянтина Єфименка. При цьому ціни на одні й ті самі препарати в улюбленців колишнього режиму значно нижчі, ніж за часів Януковича. Наприклад, тендер на іміглюцеразу розіграли між собою «Людмила-Фарм» і «Фармадіс» Петра Багрія з різницею в ціні в 0,01%. Препарат замовили «Людмила-Фарм» по 44 тис. 715 грн, або 2 тис. дол. За відрахунком уведених минулого року податків на препарати, закупівельна ціна — близько 1,8 тис. дол. А в 2013 р. при курсі 8 грн за 1 дол. і відсутності податків Міністерство купувало цей препарат по 16 тис. 600 грн, або 2,2 тис. дол. Ще більшою виявилася різниця в ціні на інтерферони бета-1а від «Біофарми». Препарати в дозуванні 30 і 44 мкг придбано по 481 і 869 грн відповідно. А два роки тому МОЗ платило цьому самому заводу відповідно 430 і 895 грн. З урахуванням курсу долара та податків виходить майже трикратна різниця. Виявляється, компанії «ЛюдмилаФарм» та «Біофарма» мають неабиякі резерви зниження цін на ліки. За матеріалами «Вісника державних закупівель»

НОВИНИ ІНВЕСТ ИЦІЇ

ОП Т ИМ А ЛЬНИЙ ВИБІР

РЕІМБУРСАЦІЯ ВАРТОСТІ ПРЕПАРАТІВ ІНСУЛІНУ СТАРТУЄ ПО ВСІЙ УКРАЇНІ З 2016 РОКУ

а прес-конференції «Державне забезпечення хворих на діабет в Україні: стан та перспективи» перший заступник Міністра охорони здоров’я України Олександра Павленко повідомила, що МОЗ підготувало всі нормативні акти для запуску системи аптечного відшкодування вартості препаратів інсуліну для хворих на цукровий діабет. Кабмін має узгодити ці документи до кінця поточного року, аби вже із січня 2016 р. в Україні почав діяти проект реімбурсації вартості зазначених лікарських засобів. До складу робочої групи, котра працювала над розробкою нормативно-правових документів із цього напрямку, входили працівники ендокринологічної служби з різних областей України, виробники інсулінів, представники регуляторних органів. Фахівці розробили положення про реєстр інсулінозалежних осіб, провели аудит обліку хворих у регіонах, підготували постанови щодо розрахунку референтних цін. «Майже 200 тис. громадян України потребують щоденної інсулінотерапії — по кілька ін’єкцій на день. Лікар зобов’язаний призначати лише закуплені в області препарати. Перехід на рецептурну систему дасть змогу обирати саме ті препарати, які оптимально підходять пацієнту», — зауважив головн ий позаштатний спеціаліст МОЗ за спеціальністю «Ендокринологія» Борис Маньковський.

«За виписаним рецептом хворий не сплачуватиме жодної копійки при отриманні лікарського засобу в аптеці. Відшкодування включатиме не лише ціну виробника, а й усі націнки, передбачені чинним законодавством, у тому числі ПДВ», — повідомила директор Департаменту раціональної фармакотерапії та супроводження державної формулярної системи Державного експертного центру МОЗ України Тетяна Думенко. Президент Міжнародної діабетичної асоціації України Людмила Петренко звернула увагу всіх присутніх на те, що препарати інсуліну для хворих на діабет — це питання не лікування, а життя. «Для профілактики діабету необхідно поширювати інформацію про групи ризику, перші симптоми, спонукати громадян перевіряти рівень глюкози в крові та змінювати раціон», — зазначила вона. Також Міністерство охорони здоров’я України продовжує роботу зі створення реєстру інсулінозалежних. Електронна база даних наразі працює в пілотному режимі: повністю підключені Житомирська і Дніпропетровська області, до кінця року — початку наступного системою планується охопити всі області. «З огляду на право пацієнта на нерозголошення його даних, ми передбачили реєстром три рівні доступу до інформації. Перший

рівень з максимальним доступом має медичний заклад і той лікар, який веде хворого (це ПІП, інформація про вид діабету, препарати, які виписуються, ускладнення, що розвинулис я, призначення лікаря). Другий рівень доступу до інформації отримають обласні управління охорони здоров’я, які будуть зводити ці дані. Спеціалісти ж МОЗ матимуть третій рівень доступу: бачитимуть лише статистичні дані, аби доводити їх до Міністерства фінансів, Кабінету Міністрів України при розрахунку бюджетних потреб», — розповіла О. Павленко. Нагадаємо: рішення про запуск пілотного проекту з впровадження державного регулювання цін на препарати інсуліну шляхом відшкодування їх вартості було ухвалено Кабінетом Міністрів у червні 2015 р. На сьогодні імплементацію проекту з реімбурсації розпочато в Полтавській, Чернігівській, Кіровоградській та Вінницькій областях. Це надзвичайно важливо, адже за останні десять років поширеність цукрового діабету в Україні зросла в 1,5 разу: станом на 1 січня 2015 р. в країні зареєстровано 1 млн 198,5 тис. хворих, що становить близько 2,9% від загальної кількості населення. За матеріалами прес-служби МОЗ України

ВИГОД А ПОН А Д УСЕ?

СКАНДАЛ НАВКОЛО ТЕНДЕРУ З ДИТЯЧИМИ ТЕСТАМИ НА ГЛЮКОЗУ

нтимонопольний комітет України 9 листопада розблокував тендер Міністерства охорони здоров’я на постачання тест-систем для індивідуальних глюкометрів на суму 19 млн грн. Про це повідомляється у «Віснику державних закупівель». Торги були оскаржені ще на початку жовт ня до розкриття пропозицій. МОЗ виставило очікувану ціну на тести для глюкометрів близько 2,7 грн за штуку. Це на 60 копійок дешевше, ніж Міністерство заплатило у 2012 р. державному підприємству «Індар» під час тендеру, про переможця якого окремим чиновникам було відомо заздалегідь. А в доларовому еквіваленті МОЗ взагалі знизило ціну із 40 до 12 центів. У 2013 р. тести було придбано у ТОВ «Діалог Діагностикс» по 2 грн (по 25 центів) за штуку.

ПАТ «Медфарком-центр», яке раніше не вигравало тендери МОЗ саме за цими тестами, поскаржилося, що Міністерство вимагає, аби тест-системи працювали за умови взяття 1 мкл крові з пальця. Фірма ж хотіла поставляти тести на 1,5 мкл. На думку її представників, ця різниця не була суттєвою через її «мікроскопічність», але вона обмежувала підприємство. У Міністерстві ж наполягали: тестсистеми для глюкометрів розраховані й на новонароджених.Тому різниця в кількості отриманої крові суттєва з огляду на більшу глибину і болючість рани при взятті 1,5 мкл. АМКУ погодився із тим, що ця вимога не є дискримінаційною, як і інша — на точність тестів для визначення рівня глюкози. МОЗ вимагає більш точні тести для дітей, оскільки похибка в показниках може призвести до

призначення некоректної дози ліків. Відтак це може спричинити погіршення стану хворих дітей, тоді як для дорослих вона може бути некритичною. «Медфарком-центр» зауважив: жоден виробник у світі не маркує свої тести спеціально для дітей. Але за рішенням АМКУ цим скаржник не довів, що зазначена вимога обмежує можливості фірми щодо участі в тендері. Після рішення АМКУ знадобиться більше місяця, щоб внести необхідні зміни в документацію й завершити тендерну процедуру (за відсутності нових скарг). А фізично постачання товару буде можливе лише в новому році. На жаль, пацієнти України цього року залишаться без тест-систем. За матеріалами сайту «Наші гроші»

Онкологічна служба потребує державної підтримки

цьому році вперше до бюджету було внесено окрему статтю витрат на придбання мамографів: для закупівлі 80 таких апаратів виділено 188 млн грн. Про це заявила перший заступник Міністра охорони здоров’я України Олександра Павленко. «На сьогодні оголошено торги й розпочато тендери. Відкривати конверти з пропозиціями будемо вже 30 листопада, — зазначила вона. — МОЗ розподілить апарати між областями відповідно до потреб». В Україні також катастрофічно бракує радіологічного обладнання. «Наприклад, лінійних прискорювачів у нас 17, із яких реально працює 12. А потрібно — 200. Але це устаткування настільки дороговартісне, що придбання хоча б одного апарату буде великим прогресом», — сказала О. Павленко. Не працює лінійній прискорювач і в Національному інституті раку (НІР), оскільки для його розміщення потрібний радіологічний корпус, який нині добудовується. Саме цей медичний заклад МОЗ вважає ядром всеукраїнської онкологічної служби, лікувальним, методологічним і навчальним центром. «Ми ведемо переговори з Фондом Ріната Ахметова, який свого часу працював над цим проектом, підписував будівельну документацію, меморандум з МОЗ. Сьогодні всі роботи зупинені. Якщо в їх плани не входить завершувати розпочате, тоді потрібно або шукати інвесторів, або виділяти кошти з бюджету, — розповіла перший заступник Міністра. — Ми подали заявку до Міністерства економічного розвитку і торгівлі на виділення коштів на добудову. Наразі з директором НІР Оленою Колесник і бізнес-школою Києво-Могилянської академії відпрацьовуємо програму розвитку інституту. Протягом 2015 р. ми допомагали цій установі стати на ноги. На початку року було змінено директора, усі процеси — від будівництва до закупівель — стали прозорими і законними». Щодо придбання препаратів для онкологічних хворих, то 6 листопада було підписано договір між МОЗ і британським агентством Crown Agents на 750 млн грн. Він передбачає закупівлю онкологічних і онкогематологічних препаратів, а також радіологічних, хіміопрепаратів і препаратів супроводу онкологічних хворих. За матеріалами прес-служби МОЗ України й onco.com.ua

! НА ЗАКУПІВЛЮ МЕДИКАМЕНТІВ ДЛЯ ВІЙСЬКОВИХ БУЛО ВИТРАЧЕНО 2 МЛН 400 ТИС. ГРН ІЗ БЛАГОДІЙНИХ КОШТІВ, ЯКІ НАДІЙШЛИ НА РАХУНОК МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ. ПРЕПАРАТИ РОЗПОДІЛЕНІ ПО МЕДИЧНИХ ПІДРОЗДІЛАХ І ВИКОРИСТАНІ. За матеріалами УНН

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

27 листопада 2015 року

А Н Т И КО Р У П Ц ІЙ Н А Б О Р ОТ ЬБ А

К РИ Т ИЧНО

ПЕРЕВІРКА В НМУ: АКТИВІСТИ ЗВЕРНУЛИСЯ ДО СБУ ТА МВС ІЗ НОВОЮ ЗАЯВОЮ ПРО ПІДРОБКУ ДОКУМЕНТІВ

ЛНР цинічно спекулює ліками першої необхідності

е 30 жовтня міжвідомча робоча комісія за участю представників СБУ та МВС під головуванням Міністра охорони здоров’я Олександра Квіташвілі закінчила перевірку діяльності Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця. За її результатами було складено Акт (підписаний О. Квіташвілі 10 листопада) й відправлено ректору університету Катерині Амосовій для ознайомлення. Нагадаємо: рішення провести комплексну перевірку діяльності медуніверситету було прийняте у відповідь на численні депутатські та громадські звернення, скарги й листи, що надійшли до МОЗ у 2015 р. У Міністерстві пояснили, що мета перевірки — запобігання порушенням законодавства, зниженню якості освіти, контроль за дотриманням законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності та виконанням керівником університету умов контракту. В Акті про результати проведення комплексної перевірки НМУ підтверджені виявлені під час громадського антикорупційного моніторингу факти корупції, зокрема деякі випадки кваліфіковані як «зловживання службовим становищем посадовими особами університету з метою особистого збагачення»: діяльність приватної їдальні без договору оренди, що призвело до збитків у понад 400 тис. грн, виплата коштів за «наукову» діяльність проректору НМУ Олександру Никитюку, який не має медичної освіти, тощо. Також в Акті міститься пропозиція до керівництва університету повернути до бюджету безпідставно витрачені кошти, а до МОЗ — розірвати контракт

з ректором через порушення шести пунктів останнього. Водночас активісти Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Студентське братство», яка здійснює громадський антикорупційний моніторинг за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», 5 листопада розпочали голодування під будівлею МОЗ, вимагаючи від Міністра охорони здоров’я України звільнити ректора НМУ. Оприлюднивши на своїй сторінці у Facebook текст Акту про результати проведення комплексної перевірки НМУ, «Студентське братство» звернулося до Служби безпеки та Міністерства внутрішніх справ України із заявою про черговий злочин — службову підробку з боку керівництва МОЗ України. Заяву підписала й вже дала свідчення Уляна Ковальчук — керівник проекту «Ні!» корупції в медичних вишах», член правління ВМГО «Студентське братство». Громадська активістка вказує на «фальсифікацію документів на догоду корупціонерам з НМУ» й закликає СБУ і МВС вивчити, яким чином гербовою печаткою МОЗ можна було заднім числом завірити не зареєстровані в Міністерстві договори з приватною структурою щодо використання державного майна. «Вони потрібні Катерині Амосовій для уникнення кримінальної відповідальності», — стверджує У. Ковальчук. Річ у тому, що в офіційних відповідях на запити журналістів «17-го каналу» та каналу «112» від 9 і 15 квітня 2015 р. наголошувалося: до МОЗ ніколи не надходили документи щодо погодження договірних відносин між НМУ і підприємцем

Шкільним. Але під час перевірки члени комісії зафіксували: договір між університетом і підприємцем Шкільним про права останнього безоплатно користуватися державним майном, ввіреним НМУ, а також його транспортом був закріплений нібито ще 15 жовтня 2014 р. гербовою печаткою МОЗ та підписом тодішнього заступника Міністра Євгена Мороза. Як зазначено в Акті перевірки, Шкільний використовував приміщення НМУ без сплати оренди й комунальних послуг, чим завдав збитків державі у розмірі щонайменше 413 тис. грн. Активісти ВМГО «Студентське братство» припускають, що в цьому випадку «може мати місце спроба підробки тексту Акту перевірки університету в інтересах корупціонерів з НМУ, яким дали його на вичитку ще до підписання Міністром». Вони заявляють: «Замість того, аби звільнити корупціонерів через вже зафіксовані численні порушення контракту з МОЗ, їх, навпаки, попереджають про «проколи» в документах, підказуючи, що треба виправити, приховати або знищити». Уляна Ковальчук повідомила про те, як Міністр О. Квіташвілі змінював свою позицію під впливом осіб, котрих МОЗ підозрювало в корупції. Так, 8 жовтня, після візиту відстороненої Катерини Амосової, він змінив склад комісії з перевірки університету й поновив її на посаді ще до офіційного оприлюднення результатів перевірки.

має бути вакциновано 95% дітей. З огляду на результати першого раунду, сподіваюся, нам це вдасться». Джованна Барберіс повідомила, що цього тижня ЮНІСЕФ надасть Україні чергову партію оральної поліовакцини в кількості 4,4 млн доз. Це повністю задовольнить потребу в імунобіологічному препараті для проведення другого раунду. Нагадаємо: кампанія з вакцинації дітей проти поліомієліту розгорнута в Україні у зв’язку з двома випадками захворювання, виявленими на початку вересня на Закарпатті. Це перші випадки спалаху цього захворювання в країні за останні 19 років. За матеріалами ЮНІСЕФ і УНН

За матеріалами УНН

За матеріалами ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення», ВМГО «Студентське братство» та Facebook

ЩЕПЛЕННЯМ ПРОТИ ПОЛІОМІЄЛІТУ ПОТРІБНО ОХОПИТИ 95% ДІТЕЙ зареєстровано в Кіровоградській (щеплено 85,3%), Миколаївській (77,5%) і Хмельницькій (78,3%) областях. «Окремі регіони спрацювали недостатньо ефективно. Так, у Києві вакциновано 36,2% дітей, в Одеській області — 31,1%, Донецькій області — 39,6%», — зауважив заступник Міністра охорони здоров’я Ігор Перегінець. «Отриманий результат свідчить про довіру батьків до вакцинації та до Міністерства охорони здоров’я, що є дуже позитивним сигналом, — зазначив представник ВООЗ Денніс Кінг. — Під час другого і третього раундів планується вдосконалити координацію, доставку й організацію всього процесу. Загалом

За матеріалами прес-служби СБУ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ПЕРЕДАЛО НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНІ ТЕРИТОРІЇ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ДЛЯ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЖИВУТЬ ІЗ ВІЛ-ІНФЕКЦІЄЮ/СНІДОМ. ЛІКИ ЗАКУПЛЕНІ ТА ДОСТАВЛЕНІ ЗА КОШТИ СПЕЦІАЛЬНОГО ФОНДУ. ПРО ЦЕ ПОВІДОМИЛА ЗАСТУПНИК ДИРЕКТОРА З ОРГАНІЗАЦІЇ ДОПОМОГИ ВІЛ-ІНФІКОВАНИМ ДУ «УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР КОНТРОЛЮ ЗА СОЦІАЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНИМИ ХВОРОБАМИ МОЗ УКРАЇНИ» ЛАРИСА ГЕТЬМАН. ЗА ЇЇ СЛОВАМИ, У ЛІКАРНЯХ КРАМАТОРСЬКА І СЄВЄРОДОНЕЦЬКА, КУДИ ПЕРЕЇХАЛИ УКРАЇНСЬКІ ЛІКАРІ З ОКУПОВАНИХ ДОНЕЦЬКА ТА ЛУГАНСЬКА, ЛАБОРАТОРІЇ НЕДОСТАТНЬО ОСНАЩЕНІ ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ/СНІДУ.

Д РУ ГИЙ РАУ НД

Україні завершився перший раунд додаткової імунізації проти поліомієліту, що тривав протягом трьох тижнів. Другий раунд розпочнеться 30 листопада. На його проведення відведено два тижні. 9 листопада Міністр охорони здоров’я України Олександр Квіташвілі разом з Головою представництва ЮНІСЕФ в Україні Джованною Барберіс і координатором ВООЗ з реагування на спалах поліомієліту Деннісом Кінгом представили результати першого раунду додаткової вакцинації дітей проти поліомієліту. Станом на 6 листопада було вакциновано 1 млн 244 тис. дітей віком до 6 років (53,7% від загальної кількості). Найкращі показники

лужба безпеки України затримала в районі міста Золоте (Луганська область) вантажівку з лікарськими засобами російського виробництва. Під час огляду автомобіля виявлено медикаменти, які потрапили в так звану ЛНР як гуманітарна допомога з Російської Федерації. На упаковці було вказано адресу відправника: «Федеральное государственное учреждение «Всероссийский центр медицины катастроф «Защита» Минздрава России», г. Москва». Також в автомобілі знайшли дозвіл на перевезення лікарських засобів для лікувальних установ ЛНР, виданий так званим міністерством охорони здоров’я ЛНР комунальному підприємству «Фармація» в Луганській області. «Документ був підписаний фейковим міністром Ларисою Айрапетян», — повідомляє СБУ. — Цей випадок свідчить про продаж чиновниками самопроголошеного МОЗ ЛНР дефіцитних ліків з гуманітарної допомоги для особистого збагачення. На тлі зубожіння простих громадян, постійної нестачі препаратів у лікарнях на тимчасово окупованих територіях терористи ЛНР цинічно спекулюють ліками першої необхідності».

ДОСЬЄ

З ТАКИМИ ДРУЗЯМИ Й ВОРОГІВ НЕ ТРЕБА Фото: unian.net

Народний депутат, Голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець уже не перший рік старанно вдає такого собі Робін Гуда, що йде на страшенні жертви, аби перекрити кисень медичним олігархам і «багатіям» фармацевтичного ринку. Адже абсолютна більшість із них — керівники мафіозних кланів та знавці корупційних схем.

своєму останньому гучному інтерв’ю «Главкому» вона заявила, що передусім гальмує реформи в медичній галузі «вузьке коло із 10 осіб, медичних магнатів, що підім’яли під себе всі схеми, тендери і золоті жили фармацевтичного й лікувального ринків». Ця та інші заяви Ольги Вадимівни викликають здивування, оскільки лунають з уст власниці замку та комерційної клініки в центрі столиці. Минулого року журнал «Фокус» поставив Ольгу Вадимівну на 5-е місце в рейтингу найвпливовіших жінок України. У цьому ж році редакція «Фокусу» спустила її аж на 15-у сходинку, проте на особистому сайті Ольги Богомолець (до речі, мало хто із депутатів має таке доволі солідне інтернетпредставництво) цю інформацію розмістили. А чого соромитися — усе одно впливовість є, та й хто пам’ятає, що там писали минулого року. Але в її образ депутата-безсрібника, що пішла в політику, як на послух, мало віриться.

займатися навіть оптовою торгівлею фармацевтичними товарами, причому це — основний напрямок діяльності. Що ж, медичний туризм і торгівля ліками — два ключові, з точки зору доходності медичного бізнесу, напрямки діяльності. Це заявка на вихід у вищу лігу тендерно-мафіозних, як характеризує їх О. Богомолець, змагань. Тож, можливо, саме створення цих фірм (у травні нинішнього року) й було конкурсним завданням найкращого і найталановитішого помічника нардепа? З такими ринковими апетитами вже не обійтися без «лобіювання власних інтересів у медицині», проти чого популістськи виступає Голова Комітету ВР з питань охорони здоров’я. Тут уже стануть в пригоді й навички з «відтискання» своєї частки на ринку, й зв’язки з «підступними рішалами», а М. Шпаковський в особі О. Богомолець, звісно ж, знайде потужну владну підтримку чи, якщо хочете, — «кришу».

Скажи мені, хто твій помічник

Закон суворий, але це закон

На XXIV Міжнародній виставці «Охорона здоров’я 2015», що відбулася в Києві 29 вересня — 1 жовтня, Голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець позувала фотографам на тлі стенду Миколи Шпаковського, де рекламувалися «медичний футбол» і «послуги міжнародного медичного туризму» під маркою «Укрмедстар». Думаєте, випадково? Повідомлення про те, що нардеп Ольга Богомолець взяла собі в помічники Миколу Шпаковського, більше відомого у спортивних, аніж у медичних колах, було розміщене на її cторінці у Facebook 4 серпня 2015 р. Інформація супроводжувалася цікавою припискою: депутат, мовляв, знайшла собі помічника за конкурсним відбором. Микола Шпаковський, за словами Богомолець, працював науковим співробітником Українського інституту стратегічних досліджень, а потім краще за інших впорався з усіма конкурсними завданнями і переміг — як у футболі. А в ньому Микола Шпаковський справжній знавець, адже йому доручили очолити футбольну збірну лікарів. А от у лікарню на роботу не взяли. «Гарно навчаючись й отримавши сертифікат лікаря-хірурга в НМУ, я не зміг влаштуватися на роботу, — вказує він в одному з інтерв’ю. — Не було бажання давати величезний хабар за можливість працевлаштування». І він пішов іншим шляхом: став співзасновником ТОВ «Укрмедстар» — компанії, що пропонує найширший спектр послуг з лікування українців у вітчизняних комерційних клініках та за кордоном. Звичайно ж, ці послуги — для еліти. Звісно ж, за великі гроші та із забезпеченням повного юридичного супроводу. Також на його ім’я зареєстрована фірма «Кейфармгруп». Згідно зі статутом, вона має право

Розглядаючи КВЕДи новостворених фірм, ми побачили ще одне знайоме ім’я: співзасновником фірм «Укрмедстар» і «Кейфармгруп» виступає Наталя Лісневська. Свою «медичну» кар’єру Наталя Олександрівна, яка була викладачем Інституту повітряного і космічного права Національного авіаційного університету, розпочала з посади заступника Міністра охорони здоров’я Олега Мусія. Інтернет-видання «Обоз-

реватель» пояснює стрімкий кар’єрний ріст… добрими стосунками «космічного юриста» з представниками тієї самої, якщо говорити мовою О. Богомолець, «фарммафії», а саме з Філею Жебрівською (власницею заводу «Фармак») і відомим «тендерним генієм» Петром Багрієм. Слово за Лісневську замовив брат Філі Іванівни — Павло Жебрівський (видатний «нунсівець» часів Віктора Ющенка). На передостанніх виборах до Київради Наталя Олександрівна балотувалася в депутати від карликової партії П. Жебрівського «Собор». В Міністерстві саме Лісневській були підпорядковані ключові для системи закупівель структурні підрозділи. Це зокрема юридичне управління, що відповідало за узгодження тендерних процедур, документацію конкурсних торгів і договори закупівлі. Тодішнє керівництво МОЗ не знищило старих корупційних схем «злочинної влади» — воно звинуватило керівництво держави в нестачі лікарських засобів у зоні АТО й запропонувало «єдиний можливий спосіб виходу із ситуації — скасування процедури тендерів». «Ми зможемо побороти фармацевтичну банду!» — вигукувала Н. Лісневська. А експерти галузі справедливо заявляли, що саме «ліки без тендерів» — це чудовий спосіб влаштувати закупівлі «тільки для своїх», що призведе до розгулу корупційних схем. Жодних пояснень щодо причин зриву тендерної кампанії 2014 р. окрім гучних заяв про

ІНФОРМАЦІЯ З ЄДИНОГО ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ ТА ФІЗИЧНИХ ОСІБ — ПІДПРИЄМЦІВ (офіційний сайт Міністерства юстиції України)

спротив безіменної «фармацевтичної банди» громадськість так і не почула. Некомпетентність, зірвані держзакупівлі та відсутність результатів реформ стали приводом для усунення з посади Міністра Олега Мусія на початку жовтня 2014 р. Наталя Лісневська ж примудрилась досидіти на міністерській зарплатні до березня 2015 р., після чого була звільнена «за власним бажанням».

Дружба змії та черепахи Але якщо Лісневська перепрофілювалася на бізнесвумен, то її колишній начальник пішов у велику політику. І тут шляхи Ольги Богомолець та Олега Мусія перетнулися. Утім, далеко не вперше. Колискою їх високих стосунків став Майдан. Обом політична путівка була виписана Революцією Гідності, під час якої вони займалися організацією медичної допомоги. Хоча і Мусій, і Богомолець — герої «штабного рівня»: особисто поранених з-під куль не витягали, операцій з ризиком втратити робоче місце не проводили, а виступали звичайними фінансовими розпорядниками медичної допомоги, яка надходила з різних джерел. Мусій очолював аптечно-санітарний пункт, Богомолець опікувалася більш високотехнологічними службами «польових госпіталів», де, за її словами, застосовувалися навіть методи дистанційної кардіодіагностики. Щоправда, одразу після перемоги посипалися всілякі обвинувачення з приводу крадіжок лікарських засобів й апаратури, а також можливостей «польових госпіталів», які подеколи перебільшувалися для суто політичного піару... Утім, сенсу піднімати ці «революційні справи» немає: навіть у разі встановлення фактів шахрайства відповідь буде одна — усе це наклеп, інспірований недобитками злочинного режиму. Адже документальні свідчення революційної медичної діяльності Мусія бачили всі, хто мандрував коридорами МОЗ часів його правління: тільки-но зайнявши крісло Міністра, Олег Степанович розпорядився прикрасити стіни Міністерства власними світлинами, на яких він виконує свою почесну місію на барикадах. Мине ще рік, і Мусій продовжить свій «фотомодельний бізнес» — стане «торговою маркою» нової політичної сили «Народний контроль», що напередодні останніх виборів обвішала лайтбоксами з портретом Мусія увесь Київ. Однак партія «Громадський рух «Народний контроль» неабияк прорахувалася з образом «незламного революціонера» й з тріском провалилася на виборах у Київському регіоні. У перервах між цими заняттями Олег Мусій виконував торпедуючу роль заступника Голови профільного Комітету. У цей період стосунки двох правдоборців зміцніли, ворожнеча перетворилася на плідну співпрацю, що дало змогу «порішати питання». Безпринципність Мусія стала в пригоді: саме він (звісно ж, на прохання Ольги Богомолець) брався готувати чи принаймні підписувати й висувати альтернативні законопроекти щодо реформи медгалузі. Мета? Дискредитувати команду Квіташвілі, який нізащо не погоджувався грати роль «хлопчика для биття» у «великої й жахливої» Голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ольги Богомолець. Тож чи не на руку ця дискримінація певним колам фарммафії, чи не випадкове заморожування реформ? Чи, може, перед Мусієм й Богомолець постало ще якесь новітнє революційне завдання: не дарма ж в останньому інтерв’ю Ольга Вадимівна йде поступом Олега Степановича — різко критикує верхівку «БПП», міністерських чиновників і медичних олігархів. Невже на часі розхитування країни для нової революційної ситуації? Чи просто королівство стало замалим і розгулятися з власним фармбізнесом ніде? Богдан КОНОВАЛОВ, спеціально для «ВЗ»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД

27 листопада 2015 року

БАРТОШ КРАМЕК: УСЯ ВЛАДА ПАЛАТАМ! Польща протягом 20 років намагається активно реформувати медичну галузь: певні успіхи вже є, але деякі проблеми ще вимагають доопрацювань. Досвід західного сусіда в питаннях переходу на страхову медицину та державного регулювання галузі може стати в пригоді нашій країні. Адже вчитися завжди краще на чужих помилках.

Бартош КРАМЕК, Голова Ради Фундації «Відкритий діалог», Варшава

Нелегкий вибір Мріяти, скажімо, про професію кардіохірурга в Польщі марно. Усе вирішує рік післядипломного стажування, коли випускники медичного вишу можуть спробувати майже всі спеціалізації та зорієнтуватися в них. Протягом цього періоду вони проходять усі вузькі цикли та готуються до комп’ютерного тесту. За підсумками іспиту кожен отримує певну кількість балів, а Міністерство охорони здоров’я щороку оголошує вакансії по кожній спеціалізації та рівень балів, потрібний для того, аби їх зайняти. Звичайно, набравши мінімум, сподіватися на посаду хірурга не варто. Спеціалізацію обирають разом із майбутнім місцем роботи: кожне Воєводство видає перелік вільних місць. Тобто примусового розподілу випускників вишів у країні немає.

Первинні маніпулятори Польська медицина чітко окреслила всіх «гравців», кожен з яких має зрозумілі йому функції. Але всі вони спочатку відстоюватимуть власні права й інтереси, а вже потім працюватимуть на благо держави. Якщо лікар не уклав вигідного контракту зі страховиками, то йому, чесно кажучи, байдуже, що відбувається з пацієнтом. Особливо гостро проблема стоїть на рівні первинки. До речі, заробітна плата у лікарів первинної допомоги Польщі вища, аніж у спеціалістів, що працюють у стаціонарі. Усі лікарі-сімейники щороку укладають нові договори і, якщо Міністерство не виконує їх забаганок, 1 січня вони просто не виходять на роботу. Таким чином, щороку приблизно до 10 січня польські пацієнти позбавлені ПМСД. Усі приймальні

відділення лікарень вторинного рівня в ці дні переповнені. Міністерство впирається кілька днів, але згодом прий має умови лікарів первинного сектора, і страховики вночі підписують із ними договори. На ранок наступного дня всі пункти ПМСД працюють. На відміну від лікарів первинки, вузькі спеціалісти таких прав не мають. Якщо лікарю із госпіталю здається, ніби його зарплатня замала, він може тільки звільнитися і йти шукати іншу роботу. Майже всі лікарі ПМСД мають приватні кабінети — таке поняття, як «поліклініка», уже майже зникло. Звичайна практика лікаря ПМСД — приймати у себе вдома. На першому поверсі житлового будинку він веде прийом, на другому — його квартира. Усе потрібне сімейнику устаткування закуповує страхова компанія. «Пан доктор» ніколи й ні до кого сам не ходить! Усі пацієнти підлаштовуються під нього та його бажання вести прийом. Варто сказати, що поляки не задоволені первинною допомогою. Вони поділяють лікарів на два типи: «лікарі від Бога», до яких величезні черги, та «лікарідиспетчери», що тільки виписують направлення до вузького спеціаліста.

Соціальні підрядники Міністерства охорони здоров’я Сам термін «державне регулювання» в Європі та Україні суттєво відрізняється. Якщо країни пострадянського простору вважають, що для регулювання потрібно створити спеціальний орган, котрий прийматиме різні регулюючі закони, то європейці дивляться на це простіше. Жодної спеціальної структури в цих державах немає. Натомість існує низка громадських організацій. Держава передоручає їм певні медичні функції, і кожна організація, незалежно одна від одної, їх виконує. Вони фінансуються за рахунок державних грантів і, по суті, ви-

конують те, до чого не доходять руки в держави. Наприклад, чиновники не вважають за потрібне інформувати хворих на цукровий діабет щодо способу життя. Зате вони виділяють, наприклад, 2 млн Євро і проводять конкурс серед громадських організацій, які зможуть виконати цю функцію. Ані президент країни, ані місцева влада на громадські організації не впливають. Наприклад, державна організація медичного страхування Польщі веде свою діяльність і розподіляє кошти незалежно від держави. Ця установа має свого президента, який підпорядковується уряду, але тільки номінально.

Палати-керівники Близько 20 років тому, коли Польща стала на шлях реформування, були реорганізовані обласні ради та місцеві органи охорони здоров’я. Частину їх функцій взяли на себе відділення фондів медичного страхування. Іншу — організації під назвою «палати». Наразі функціонує Лікарська палата, яка опікується лікарями всіх спеціалізацій, вираховує кількість медиків, що мають працювати в певному регіоні, бере їх на облік, видає документи на право ведення лікарської практики тощо. Усі палати можуть посідати певні позиції і відстоювати їх: наприклад, структура може підтримувати лікаря-католика у відмові пацієнтці щодо проведення аборту, незважаючи навіть на медичні показання. Більше того, вона буде захищати лікаря й тоді, коли він відмовиться підказати жінці, де їй зможуть виконати потрібну маніпуляцію. В історії Польщі були прецеденти, коли пацієнти та Міністерство охорони здоров’я, яке їх підтримує, зверталися до суду, але Феміда завжди на боці палат. Аналогічна ситуація із медсестрами, що також мають свою Сестринську палату. До речі, нею керують не чиновники, а

З ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ В ПОЛЬЩІ ФІНАНСУЮТЬСЯ ЛИШЕ ШВИДКА ДОПОМОГА ТА ПЕДІАТРІЯ. РЕШТА МЕДИЧНИХ ОБ’ЄКТІВ ОТРИМУЮТЬ КОШТИ З 9%, ЯКІ ЩОМІСЯЦЯ ВІДРАХОВУЮТЬСЯ ІЗ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ КОЖНОГО ПРАЦЮЮЧОГО ПОЛЯКА

самі медсестри! Є також Палата пацієнтів та фармацевтів. Фінансуються ці установи частково за державний кошт, частково — з відрахувань фондів страхування. У цілому, це досить багаті організації, які, наприклад, самі вирішують, коли і на скільки підвищувати платню медикам. Більше того, керівництво держави залежить від усіх палат: якщо воно вчасно не виконує їх забаганок, вони просто не підтримають правлячу партію під час наступних виборів, а принципово виступлять на боці конкурентів. Жодному президентові досі не вдалося домовитися із палатами. Це свідчить про те, що державне регулювання в Польщі здійснюють зовсім не її керманичі. З державного бюджету в Польщі фінансуються лише швидка допомога та педіатрія. Решта медичних об’єктів отримують кошти з тих 9%, які щомісяця відраховуються із заробітної плати кожного працюючого поляка.

Індивідуальні риси Що ж відрізняє медицину Польщі від інших країн Європи? По-перше, щороку міністр охорони здоров’я затверджує пакет медичних послуг, які покриваються медичним страхуванням. Це майже всі види допомоги, окрім естетичної медицини, пластичної хірургії й особливо витратної стоматології. Друга відмінність — ціноутворення. Вартість ліків також покривається страховкою, але «балом править» не виробник. Щороку міністерство влаштовує торги: держава завжди підтримує дешеві генерики польського виробництва, якщо їх якість доведена. Так само регулюється вартість медичних послуг: якщо раніше її встановлювали страхові компанії, то зараз існує незалежна агенція, котра визначає вартість лікування. До складу комісії входять і лікарі, і медсестри. Вони закладають гонорари лікаря та медичного персоналу у вартість послуг.

Конкурс на якість Забезпечення якості медичної допомоги залежить від регіональних страхових фондів, які висувають низку вимог щодо оснащення лікарні. Коли лікувальний заклад вважає, що може обслуговувати певну кількість пацієнтів, то бере участь у конкурсі. Якщо лікарня не «дотягує» до потрібного рівня, її просто не допустять до конкурсу, так само, як і лікарів без належного рівня кваліфікації. Решта діяльності суворо регламентується протоколами лікування, що значно спрощує оцінювання його якості.

Моменти дефіциту Для Польщі характерний значний дефіцит працівників галузі охорони здоров’я. Міністерство постійно говорить про нестачу кадрів на всіх рівнях і пропонує залучати спеціалістів з країн пострадянського простору. Але через те, що всім керують палати, вирішити це питання не можуть. Палатам таке рішення не вигідне, адже тоді їх «підлеглим» будуть менше платити, менше цінувати і не так охоче погоджуватися на їх забаганки. Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

СКАЗ: ЧИ СТАНЕ ПРИМАРНА НАДІЯ НА ПОРЯТУНОК РЕАЛЬНОЮ?

З-поміж недуг, лікувати які людство досі не навчилося, сказ — одна з найтяжчих і, до того ж, з найпоширеніших у дикій природі. Єдиний спосіб запобігти розвитку захворювання — щеплення антирабічними препаратами. Але з незрозумілих причин зараз в Україні практично немає вакцини проти цієї вбивчої інфекції. Немає й антирабічного імуноглобуліну, здатного допомогти, коли зараження сказом уже підтверджене й потерпілому необхідне негайне лікування. Проте нещодавно з’явилася надія на його постачання в медичні заклади України.

ЧЕРНІГІВЩИНА

ВІД РОСІЙСЬКОЇ ВАКЦИНИ ВІДМОВИЛИСЯ, ІНШОЇ НЕ ЗАКУПИЛИ

Валерій ВАСИЛИНЧУК, головний позаштатний спеціаліст з хірургії управління охорони здоров’я Чернігівської облдержадміністрації, Заслужений лікар України, кандидат медичних наук

роблеми з поставками вакцин для профілактичних щеплень проти сказу виникли два роки тому. Річ у тому, що всі закупівлі відповідно до наказів та інструкцій Міністерства охорони здоров’я України повинні проводитися на рівні держави за кошти державного бюджету. Так воно й було всі попередні роки: кожна область подавала заявку на вакцини до Міністерства, а воно централізовано їх закуповувало та розподіляло по медичних закладах. Використовувалися вакцини «Індираб» (Індія) та «КОКАВ» (Росія), які були зареєстровані в Україні. Але два роки тому Міністерство від них відмовилося, пообіцявши натомість якісніший французький препарат «Верораб». Можливо, він і ефективніший, але, на жаль, в Україні його досі

немає. Якийсь час медичні заклади обходилися старими запасами, проте більше року тому вони вичерпалися. Зараз у нашій області — мінімальний запас вакцини. Кілька ампул залишили в обласній дитячий лікарні на крайній випадок. В аптеках такі препарати з’являються нерегулярно і в мінімальній кількості. Нещодавно до аптечної мережі Чернігівщини надійшло 70 доз антирабічної вакцини — її розкупили за п’ять днів. При щорічній потребі в 4,2-5 тис. доз сьогодні в аптеках області вакцини взагалі немає! До нас дійшла інформація, що в Києві в одному з аптечних закладів є цей препарат, але коштує понад 500 грн за ампулу, тоді як раніше його ціна становила близько 110 грн. А мінімальний курс — шість доз! Потреби у вакцині великі, адже тільки протягом двох днів в області було одночасно троє постраждалих, яких покусав скажений вовк. Особливо критична сит уаці я склалася з антирабічним імуноглобуліном. На жаль, ПАТ «Харківське підприємство з виробництва імунобіологічних та лікарських препаратів «Фармстандарт-Біолік», що вироб ляло цей препарат, призупинило свою діяльність, а з-за кордону його не завозять (антирабічний імуноглобулін іноземного виробництва в Україні не зареєстрований). Тож на сьогодні, наскільки нам відомо, імуноглобуліну в Україні взагалі немає. Тиждень тому в Корюківці дитину вкусив за обличчя єнот. Ветеринарами доведено, що він хворів на сказ. За

відсутності імуноглобуліну, усупереч усім нормативам, лікарі проводять неповний курс профілактичного лікування, тобто лише вакциною, для вироблення власного імунітету. Встигнемо чи ні — важко сказати, але іншого виходу немає. Ще одній дитині, яку на початку листопада покусав скажений кіт, волонтери привезли імуноглобулін з Росії, тож її щепимо відповідно до протоколу.

Чиновники обходяться відмовками За рік в області офіційно фіксується більше 3 тис. звернень по медичну допомогу з приводу укусів тварин. Щорічно 700-800 потерпілих потребують проведення щеплень проти сказу, близько 300 з них необхідно проводити повний курс вакцинації, тобто вводити антирабічний імуноглобулін. Таким чином, на рік медичним закладам Чернігівщини потрібно 600 ампул імуноглобуліну і близько 5 тис. ампул вакцини проти сказу. За словами заступника начальника управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА Володимира Пуліна, керівництво управління неодноразово зверталося до МОЗ України щодо забезпечення області зазначеними препаратами, але позитивних змін поки що не спостерігається. Люди телефонують на «гарячу лінію» Міністерства, а там переправляють їх звернення в область, начебто не знають, що вирішити питання з придбанням вакцин можна лише на рівні МОЗ України.

Детально розібратися в ситуації з поставками вакцини пообіцяв Міністр охорони здоров’я О. Квіташвілі під час нещодавнього візиту до Чернігова. Він запевнив, що в наступному році проводитиметься централізована закупівля вакцини проти сказу. Крім того, Міністр повідомив про надходження в Україну різними гуманітарними каналами певної кількості вакцини, проте ще невідомо, як її розподілятимуть по областях.

Без імунізації диких тварин поліпшити ситуацію неможливо Проте відсутність вакцини проти сказу — це один бік медалі. Інший — відсутність взаємодії між різними державними службами та структурами. Щоб запобігти поширенню сказу, зусиль лікарів недостатньо, тут у тісному симбіозі повинні працювати ветеринарна служба, лісничі, органи місцевого самоврядування і навіть волонтери, які займалися б облаштуванням притулків для бездомних тварин. На жаль, поки цього не спостерігається. У нашій області склалася непроста ендемічна ситуація зі сказу. Основними його носіями в дикій природі є лисиці. Раніше їх чисельність регулювалася — щорічно проводився плановий відстріл тварин. У мисливців були нормативи: на одному квадратному кілометрі має проживати не більше 6-8 лисиць. Але зараз лисяче хутро не котується, і кількість охочих полювати на них різко зменшилася,

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

27 листопада 2015 року

через що популяція значно зросла. Регулярно фіксуються випадки захворювання на сказ вовків, гризунів, єнотів. Проте коло тварин, що можуть стати жертвами цієї хвороби, набагато ширше. Достовірно відомі випадки сказу у рисей, борсуків, кажанів, куниць, кроликів, копитних (коней, свиней, овець, кіз, великої рогатої худоби). Щоб зупинити поширення сказу, передусім слід зайнятися регуляцією популяції диких

тварин, проводити їх імунізацію. Раніше лісники разом з ветеринарами регулярно розкладали приманки з матеріалом для щеплення, значно поліпшуючи в такий спосіб ендемічну ситуацію. Нині цього не робиться. Ще одна проблема — близькість області до Чорнобильської зони, де відбувається неконтрольоване зростання популяції тварин, до того ж, з’явилася помісь собаки з вовком. Такий гібрид не боїться людей і спо-

кійно заходить до населених пунктів. Влітку на Чернігівщині трапилося кілька випадків, коли такий «гість» покусав корів на випасі, унаслідок чого постраждало восьмеро людей, які контактували з тваринами. Не менш актуальне питання — бродячі собаки. На жаль, в області досі немає жодного притулку для бездомних тварин, практично не діє програма їх стерилізації. Крім того, не ведеться облік домашніх

улюбленців, ті льки невелика їх кількість офіційно зареєстрована, має ветеринарний паспорт та регулярно проходить вакцинацію проти сказу й інших хвороб. Тож поки не вирішимо всіх цих питань — не вирішимо й проблеми з поширенням сказу. Олена БЕРЕЗКІНА, спеціально для «ВЗ», м. Чернігів

КОМЕНТАРІ ЖИТОМИРЩИНА

Олександр ТОРБАС, начальник управління охорони здоров’я Житомирської облдержадміністрації

ипадків захворювання на сказ у людей в нашій області, на щастя, зафіксовано не було. Але епідемічна ситуація із цією страшною хворобою все ж є нестійкою. Наприклад, торік було зареєстровано 42 випадки сказу у тварин, з них 26 — у свійських. В одному з колективних сільськогосподарських підприємств Житомирщини виник спалах сказу в поголів’ї великої рогатої худоби. Уже в цьому році в області зафіксовано 47 випадків захворювання. Носіями небезпечного вірусу зокрема стали 23 свійські тварини. Ризик зараження людей суттєво зростає під час сезону полювання, адже мисливці контактують із дикими тваринами, особливо лисицями, які найчастіше й поширюють недугу. Щодо вакцинації людей, яких покусали тварини, то у 2015 р. за кошти державного бюджету ми отримали 2050 доз вакцини «Індираб». Крім того, на обласній базі спеціального медичного постачання у Житомирі та в лікувальних закладах області був певний запас вакцини. З упевненістю можу сказати: усі травматологічні пункти обласного цент-ру, а також хірургічні відділення районних лікарень забезпечені препаратом для профілактики сказу. Такі щеплення проводяться постраждалим абсолютно безкоштовно.

вали з тваринами із підтвердженим у вірусологічній лабораторії сказом. З початку року в нашому краї зареєстровано 1716 осіб, які звернулися зі скаргами на укуси тварин. Це менше, ніж торік, але збільшилась кількість осіб, котрим призначено курс антирабічних щеплень. Пояснення просте: спостерігається багато випадків підтвердженого сказу в тварин, зокрема на сьогодні їх зареєстровано уже 45. На 9,8% більше порівняно з минулим роком зросла кількість випадків призначення антирабічних щеплень особам, які звернулися по медичну допомогу. Раніше ми виходили із ситуації, перерозподіляючи антирабічну вакцину між районами, проте останнім часом мусимо визнати повну неспроможність призначати постраждалим адекватне лікування. Трапляється навіть, що родичі потерпілих привозять вакцину з інших країн, наприклад із Польщі, бо через вітчизняні аптеки та приватні клініки вона не відпускається. Проблема ще й в тому, що таким потерпілим окрім вакцини потрібен антирабічний імуноглобулін, якого в цьому році в області взагалі немає. Відтак жодна людина, котра потрапила до групи ризику інфікування вірусом сказу, лікування цим препаратом не отримала. Для Тернопільщини розрахункова потреба у вакцині становить 3 тис. доз, але щороку епізоотична ситуація змінюється, відтак зростає і цей показник. РІВНЕНЩИНА Валентина ТОМИЦЬКА, лікарепідеміолог відділу досліджень біологічних факторів відділення особливо небезпечних інфекцій ДУ «Рівненський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України»

ТЕРНОПІЛЬЩИНА

Марія ПАВЕЛЬЄВА, завідувачка відділення організації епідеміологічних досліджень Тернопільського обласного лабораторного центру Держсанепідслужби України

ині на Тернопільщині склалася загрозлива ситуація щодо забезпечення антирабічними препаратами. Їх призначають за епідемічними показаннями, а закупівлю проводять за кошти місцевих бюджетів. Упродовж останніх років антирабічна вакцина закуповувалася й централізовано, проте в мізерній кількості. Нині в Україні вона взагалі відсутня, відтак немає жодної змоги її закупити, а це становить реальну загрозу життю людей, особливо тих, що контакту-

1978 р., відколи я працюю в службі санітарно-епідеміологічного нагляду, ситуація зі сказом на Рівненщині ніколи так не загострювалася. З року в рік вона була стабільною, проте зараз суттєво погіршилася. Якщо в останні три роки в області зареєстровано 20-25 випадків захворювання тварин на сказ, то станом на 10 листопада цього року їх уже 44. Водночас на Рівненщині побільшало людей, яких покусали тварини: торік їх було 1953, а в нинішньому році по медичну допомогу звернулася 2301 особа. Думаю, неабияк «посприяв» цьому Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження», прийнятий у 2006 р. Ним забороняється відловлювати бродячих тварин, їх можна лише стерилізувати та поміщати в притулки. Утім, сьогодні в Рівному є лише один такий при-

тулок, і він не спроможний прихистити всіх бездомних кішок і собак. Тож зрозуміло, що ризик поширення сказу у тварин зростає. За статистичними даними, останнім часом кількість людей, покусаних тваринами, хворими на сказ, збільшилася на 69,5%. Якщо за 10 місяців 2014 р. було зафіксовано 44 такі особи, то за такий самий період цього року — уже 141. Усім потерпілим, без винятку, було зроблено щеплення антирабічною вакциною. Варто сказати, що специфічна профілактика сказу в людей з укусами тварин окрім застосування антирабічної вакцини передбачає також введення антирабічного імуноглобуліну. Проте вже півтора року цього препарату в Україні немає, тому потерпілих щеплять лише вакциною, яка не може повністю гарантувати вироблення імунітету від сказу. Поки все спокійно, але інкубаційний період хвороби триває до року, тож сумних наслідків ми не виключаємо. Загалом у Рівненській області на сьогодні є 923 дози антирабічної вакцини. Цього вистачить тільки до кінця року. Щорічна наша потреба у вакцині — 3 тис. доз і задовольнити її наразі нізвідки. Ми зверталися з листами до МОЗ України, інших інстанцій з проханням, якщо не надати антирабічну вакцину, то хоча б повідомити, де її можна придбати, проте відповіді так і не отримали. Якщо ситуація не вирішиться, то із січня 2016 р. потерпілі від укусів тварин, на жаль, залишаться беззахисними перед смертельною небезпекою, бо запобігти захворюванню на сказ можна лише шляхом профілактичного щеплення. Х АРКІВЩИНА Ганна СУХОРУКОВА, співробітник відділу особливо небезпечних інфекцій Держсанепідслужби в Харківській області

а 10 місяців 2015 р. на Харківщині зареєстровано вдвічі більше осіб, постраждалих від укусів тварин, ніж за відповідний період минулого року. Лабораторно підтверд жено 35 випадків сказу у тварин. У листопаді стався ще один прикрий випадок — скажена лисиця покусала харків’янина. Усього ж з приводу укусів та ослинення тварин до травматологічних пунктів звернулися 3579 жителів області. Усі постраждалі — під наглядом фахівців, 575 з них були негайно направлені на антирабічні щеплення, оскільки не можна було організувати нагляд за підозрілими тваринами. Їм розпочали ситуативну вакцинацію, більшій частині постраждалих здійснено по одному-два щеп лення, надалі відповідно до результатів ветекспертизи курс було продовжено або припинено. В усіх випадках використано антирабічну вакцину. На сьогодні із загаль-

ної кількості постраждалих 52 особи (проти 26 за відповідний період минулого року) вже отримали чи продовжують отримувати повний курс щеплень зазначеною вакциною. Згідно з протоколом, у випадках важкої локалізації укусів скаженої тварини (у голову, шию, пальці рук або ж численні укуси кистей рук) потрібне комбіноване введення інактивованої очищеної концентрованої вакцини, що сприяє виробленню активного імунітету в організмі, але для цього потрібен тривалий час, та антирабічного імуноглобуліну — білкової фракції імунної сироватки крові людини або коней, що є пасивною імунізацією, проте має швидку дію, оскільки препарат уже містить готові антитіла. Однак цього препарату в області немає вже кілька місяців. На щастя, випадків смерті внаслідок того, що не було введено антирабічний імуноглобулін, ані на Харківщині, ані в Україні не зафіксовано. Олександр ГАВРИКОВ, головний лікар Харківської обласної клінічної травматологічної лікарні, кандидат медичних наук

літку згідно з Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.04.2004 р. №205 «Про удосконалення заходів профілактики захворювань людей на сказ» на базі обласної клінічної травматологічної лікарні було створено Харківський обласний антирабічний центр, на який покладено координаційні та методологічні функції. Його також зобов’язано вести широку санітарно-освітню діяльність серед населення. Але профілактична робота аж ніяк не може замінити вакцинацію, а нестачу вакцини останнім часом відчувають і на Харківщині, і в інших регіонах України. Запаси антирабічної вакцини зменшуються. Станом на 16 листопада в центрі залишилася всього 21 ампула препарату індійського виробництва. Крім того, невелика кількість — по кілька ампул — є ще в усіх районних цілодобових травматологічних пунктах, де проводяться щеплення проти сказу. Чи буде достатньо такої кількості вакцини для області — покаже життя. Проте в нас з’явилася надія найближчим часом отримати антирабічний імуноглобулін — ПАТ «Харківське підприємство з виробництва імунобіологічних та лікарських препаратів «Фармстандарт-Біолік» відновило його випуск. Перша партія вже надійшла на обласний аптечний склад і буде закуплена для потреб медзакладів Харківщини за кошти обласного бюджету. Така новина порадує не тільки харківських медиків, а й фахівців усієї країни. Марина ГАПЧУК (м. Житомир), Лариса ЛУКАЩУК (м. Тернопіль), Дана РОМАНЮК (м. Рівне), Ольга ФАЛЬКО (м. Харків), спеціально для «ВЗ»

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

РЕФОРМУВАННЯ ХІРУРГІЧНОЇ СЛУЖБИ: РЕЗЕКЦІЯ ЧИ МОДЕРНІЗАЦІЯ?

Олександр УСЕНКО, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Хірургія», Голова правління Асоціації хірургів України, директор ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова НАМН України», доктор медичних наук, професор

ВЗ Нещодавно відбувся черговий з’їзд хірургів України, на якому на відміну від попередніх форумів багато уваги приділялося обговоренню нової системи надання хірургічної допомоги. — Це не єдина відмінність цьогорічного з’їзду. Форум подібного наукового і представницького рівня відбувся в Києві вперше за останні 40 років. У ньому взяли участь понад 3,5 тис. лікарів з усіх куточків країни — від представників провідних клінік до лікарів сільських амбулаторій і районних лікарень, а також багато студентів та інтернів. Відчувався великий інтерес аудиторії до нової науково-практичної інформації, й вона була представлена: з науко-

вими доповідями виступили провідні вітчизняні хірурги та фахівці з Європи і США. Вони також поділилися результатами практичної діяльності. На окремих секційних засіданнях обговорювалися актуальні проблеми хірургії підшлункової залози, трансплантології, ендокринної та баріатричної хірургії, онкології, комбустіології. Нині медична наука та практика йдуть у ногу. Скажімо, сьогодні можна говорити не лише про пересадку органів, яку здійснюють у спеціалізованих центрах, а й про використання інноваційних трансплантаційних методів у хірургії печінки, підшлункової залози та кишечнику. У рамках форуму відбувся «мініз’їзд» дитячих хірургів (такого формату в Україні вже давно не було). Перше пленарне засідання присвятили питанням воєнно-польової хірургії. Досі на наукових зібраннях подібні теми не розглядалися, та й військові хірурги майже не контактували з цивільними колегами на такому рівні. Життя змінило свої пріоритети, оскільки нині багато українських хірургів не можуть у повному обсязі надати медичну допомогу пацієнтам, котрі отримали поранення в умовах війни. Фахівці, що ще за радянських часів проходили курси спеціальної військової підготовки, з часом такі знання втратили, а молодше покоління має поверхневе уявлення як про організацію військово-польової хірургії й терапії, так і про тактику лікування мінно-вибухових, осколкових чи вогнепальних поранень. Тому цій темі було присвячено дуже багато доповідей. До речі, учасники з’їзду прийняли рішення про створення асоціації військових хірургів, яка буде опікуватися й підготовкою кадрів із цього напрямку.

ВЗ Це буде ще одна хірургічна асоціація? — Ні, вона ввійде до складу Асоціації хірургів України, створеної Олександром Шалімовим у 1990 р. Після переобрання на з’їзді керівництва асоціації, її президії та правління (куди ввійшли 70 провідних українських спеціалістів з хірургії) маємо намір активізувати її діяльність, передусім згрупувавши всі професійні об’єднання хірургів в одну самоврядну організацію. Щоб вирішувати глобальні питання, потрібно діяти в єдиному руслі, а хірургічна спільнота країни, на жаль, поки що «розпорошена». Розуміємо: можна ставити собі дуже високу мету, але якщо спільнота рухатиметься за принципом «кожен за себе», у цілому не матимемо ані перспектив розвитку служби, ані можливостей професійного захисту її представників, а це два основні завдання асоціації. Правовий захист хірургів на сьогодні є серйозною прогалиною — у разі інвалідизації чи смерті пацієнта здебільшого звинувачують їх, незважаючи на те, що хірурги часто стикаються з дуже складною патологією, фактами тривалого самолікування та згаяного часу, коли врятувати пацієнта практично неможливо, навіть маючи необхідні умови й обладнання, а із цим, як відомо, їм далеко не завжди «щастить». Тож асоціація має намір налагодити систему захисту прав хірургів — вони повинні нести відповідальність тільки в разі їх непрофесіоналізму чи недбалого лікування хворого. Для цього асоціація планує переформатувати свою роботу і діяти за принципами, яких дотримуються колеги в США чи країнах ЄС. Там професійні об’єднання мають власні юридичні служби, адвокатів, що моніторять судові процеси, медичних експертів, котрих обов’язково делегують на розбір «проблемних» випадків, тощо.

З іншого боку, асоціація має дбати про підвищення відповідальності хірургів, їх належну професійну підготовку, що забезпечуватиме якість надання допомоги. Передусім це стосується формування клінічних протоколів, стандартів лікування, проведення атестації кадрів (за свого колегу мають відповідати професійні організації), їх фахового вдосконалення. ВЗ Чи є можливість навчати наших хірургів за кордоном? І чому в себе вдома молоді спеціалісти скаржаться на відсутність уваги або й конкурентне несприйняття «старшими» колегами? — Асоціація повинна направляти молодих фахівців на навчання в провідні клініки України й світу. Нині хірурги нашого Інституту освоюють нові методики в США, Німеччині, Кореї та інших країнах. Щодо небажання вітчизняних наставників ділитися досвідом з молоддю, на жаль, таке явище існує — спрацьовує «особистий інтерес». А мали б думати про інтереси галузі та пацієнтів! В Україні потрібно плекати молоде покоління хірургів, бо завтра нікому буде оперувати. Уже сьогодні середній вік оперуючих фахівців — приблизно 50 років. На рівні ЦРЛ (у середньому по Україні) серед хірургів — 28% пенсіонерів, а в деяких областях — 35-38% (з них 7% — глибоко пенсійного віку), молоді — менше 11% (у 2011 р. ще було понад 20%), решта — люди середнього, а ще більше — передпенсійного віку. Молоді хірурги не хочуть працювати на районному рівні: розмір заробітної плати, що не відповідає напруженості роботи (часто такі фахівці обіймають кілька посад) і підвищеній відповідальності, до того не стимулює.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

27 листопада 2015 року

ВЗ Чи є сенс навчати хірургів низових ланок новим методикам, якщо в них немає можливості їх застосовувати? — Багато хірургічних методик не потребують використання великих чи новітніх технологічних комплексів, обладнання — найбільше потрібні умілі руки фахівців. А щодо нового устаткування для сучасних операцій — це велика проблема не тільки для районних чи обласних лікарень, а й для Києва. Упродовж останніх років ніхто не вкладає коштів в обладнання, хірургічні комплекси й нові технології. Хоча є поодинокі винятки — Запоріжжя, Миколаїв, Львів. Якщо озвучені завдання не будуть вирішені, уже найближчим часом матимемо великі проблеми. ВЗ Перспективи настільки невтішні? — Хірургічна служба не може функціонувати окремо від системи охорони здоров’я, яку лихоманить. На жаль, її реформують або на папері, або «ривками». Оскільки хірургічна служба зосереджена переважно на вторинному і третинному рівнях, її стан залежить не стільки від освоєння надсучасних технологій, скільки від загального стану галузі, змін у ній. Наприклад, у рамках пілотного проекту реформування медичної сфери в кількох областях передбачалося переформатування вторинного рівня, зокрема створення хірургічних госпітальних округів. Така модель була чи не найоптимальнішою — у міжрайонних потужних лікарнях мало б проводитися 80% операцій, решта (нескладні

втручання: апендектомії, герніопластики, лікування ран тощо) — на районному рівні. У Дніпропетровській області таку модель відпрацювали — вдалося оптимізувати ліжковий фонд, зменшити кількість викликів санавіації, а головне — значно покращити результати лікування пацієнтів з хірургічною патологією, зокрема зменшити кількість післяопераційних ускладнень. Ця модель і нині працює в регіоні, але її чомусь більше ніде не впровадили. Так само не визначили «канву» реформування галузі — вона має ґрунтуватися на хірургічній службі чи на терапевтичній? Звідси — відсутність чіткого плану дій. ВЗ Натомість лунає заклик скоротити «недозавантажених» хірургів, «небезпечних» для пацієнтів, і ліжко-місця, обтяжливі для бюджету. Знову ампутація? — Цю проблему можна вирішити через уже згадане переформатування моделі служби. Тоді спеціаліст районної лікарні виконуватиме відведений йому спектр хірургічних втручань, а не слухатиме докори в бездіяльності, а також отримуватиме за це гідну оплату, яка сприятиме професійному вдосконаленню. Сьогодні всі бажають «вирватися» на вищий рівень, а в райцентрах часто працюють 1-2 хірурги, і населення лишається без елементарної допомоги. Якщо ж говорити в цілому по країні, хірургічний «цех» аж ніяк не простоює. Щодня виконується понад 11 тис. оперативних втручань (293 на 1 зайняту посаду хірурга, і цей показник

щороку зростає, при тому що загальна кількість операцій з року в рік приблизно однакова). За кількістю операцій на 10 тис. населення Україна не відстає від країн Європи (470 у 2014 р.). Термін перебування хворого в стаціонарі порівняно з 2005 р. значно зменшився (з 11,6 дня до 9,4 дня у 2014 р.). Також зменшено показник забезпеченості хірургічними ліжками (із 6 до майже 5 на 10 тис. населення), у країнах ЄС він становить 3-4,5 на 10 тис. населення. Однак при цьому варто порівняти і показник хірургічної захворюваності населення, і загальний рівень надання медичної допомоги: навряд чи в розвинених країнах пацієнти «виношують» патологію до такого стану, що жодні методи, окрім хірургічного втручання, уже не підходять. Слід зазначити, що за статистикою хірургічної летальності чи кількістю специфічних операцій Україна — на рівні європейських держав. Інша справа, якими зусиллями це досягається, адже діагностична база в нас значно відстає від європейської, як і забезпеченість медикаментами, витратними матеріалами тощо. Чи надовго вистачить ентузіазму українських хірургів — невідомо, потужності служби вичерпуються, зокрема її матеріально-технічна база. На сьогодні на перший план виходить рання діагностика патологій, ширше використання малоінвазивних методів втручання. На жаль, держава недофінансовує цей напрямок, тому витратні матеріали пацієнти купують самостійно. Ось це і є шлях до скорочення ліжко-днів, економії

державних коштів, задоволення потреб пацієнтів. Тож навіть якщо ми сформуємо госпітальні округи, потрібно технічно оснастити не лише окружні лікарні, а й районні, первинну ланку для уможливлення раннього виявлення хвороб і кваліфікованого лікування. Так само необхідно забезпечити регіони транспортом, щоб вчасно довезти хворого в окружне хірургічне відділення. На з’їзді хірургів було прийнято резолюцію, у якій відображено багато пропозицій щодо організації діяльності служби. Сподіваємося, вони будуть враховані в процесі реформування. Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Чи можна довіряти українській медичній статистиці?»

Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

ТОЧКИ ЗОРУ Яків БЕРЕЗНИЦЬКИЙ, Голова Асоціації хірургів Дніпропетровської області, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, доктор медичних наук, професор

а жаль, система охорони здоров’я СРСР мала на меті збільшення кількості ліжок і лікарів. Усіма можливими способами намагалися домогтися виконання «плану» роботи ліжок, не враховуючи, потрібно це пацієнтам чи ні. До того ж, якість вітчизняної хірургії оцінювали (та й досі оцінюють) за показником післяопераційної летальності, що є оманою — часто через небажання отримати погані результати тяжких хворих намагаються взагалі не госпіталізувати, а якщо можна, то й не оперувати. Адже в разі несприятливого наслідку саме хірурга звинуватять у некомпетентності. Критерії європейського підходу до оцінки якості медичної допомоги інші: структура лікувального закладу, професіоналізм кадрів, надання своєчасної допомоги, задоволеність пацієнта. Нині фінансування хірургічного ліжка в Україні становить 2-4 грн. І ми прагнемо отримати якісну та доступну хірургію за ці кошти? Традиційно проблеми хірургічної служби в нас вирішуються шляхом скорочення ліжок. Їх кількість (80 на 10 тис. населення) дійсно перевищує європейський показник (53-55 на 10 тис. населення). Однак розрахунок на те, що одне лише скорочення збільшить фінансування ліжка, не виправдав себе, оскільки при цьому не відбувалося реальної оптимізації мережі стаціонарної допомоги. У 2011 р. розпочався пілотний проект з реформування системи хірургічної допомоги в Дніпропетровській області, котрий і передбачав подібну оптимізацію. Ми виходили з того, що пацієнт може отримати якісну медичну допомогу лише в тому закладі, структура якого спроможна її забезпечити, де працюють висококваліфіковані фахівці, а не ті, що виконують 20-30 операцій на рік.

До того на території області (зрештою, як і по всій Україні) було «розкидано» дуже багато хірургічних відділень. У лікарнях великих міст працюють бодай по 2-3 хірурги, які забезпечують роботу і в поліклініці, і в стаціонарі. А от у районах зазвичай немає чергових фахівців — вони чергують на дому. Тобто, якщо ургентного хворого привозять у стаціонар ЦРЛ, хірурга (як і лаборанта) доводиться викликати. Це не можна назвати якісною і доступною медициною. Ще на початку пілотного проекту йшлося про необхідність створення по всій території області госпітальних округів, лікарень інтенсивної допомоги, де пацієнтам у будь-який час доби надаватимуть увесь спектр невідкладної допомоги, де цілодобово чергуватимуть реаніматологи, хірурги, анестезіологи, невропатологи, нейрохірурги. Ми розробили маршрути транспортування хворих по районах і малих містах. Дніпропетровщина отримала достатню кількість машин швидкої допомоги, котрі були розподілені по території області так, щоб швидко доправляти хворих у визначені маршрутами лікувальні заклади. Усі побоювалися, що «вузлові» лікарні як центри госпітальних округів не впораються з великим потоком пацієнтів, але перевантаження не спостерігалося. Натомість відбулися позитивні зрушення: районні лікарні зменшили кількість викликів машин центру медицини катастроф і санавіації майже втричі, відпала потреба робити ургентні операції в ЦРЛ, а після цього одразу перевозити хворих в обласну лікарню, знизилась летальність, наприклад, при проривній виразці — на 4%, при кровотечах — на 17% тощо (дані 2012 р.). Натомість у хірургів обласної лікарні з’явилась можливість зосередити свої зусилля на складних, високотехнологічних оперативних втручаннях. На жаль, наше законодавство гальмує можливість проведення такої реформи в повному обсязі. Та й опір медиків не сприяє нововведенням. Наприклад, у Кривому Розі можна було б залишити і добре оснастити 2 хірургічні відділення замість існуючих дев’яти. Але лікарі при цьому ризикують втратити роботу, і зрозуміло, що вони проти. Хоча цю проблему можна було б вирішити, запровадивши роботу в дві зміни (замість нічних чергувань лікаря — повноцінна зміна фахівців).

Утім, і такий варіант медики не сприймають. Ось так і ходимо по замкнутому колу.

Вардан АЙРАПЕТЯН, головний лікар Звенигородської ЦРЛ Черкаської області

структурі районних лікарень обов’язково мають бути хірургічні відділення, де проводитимуться передусім ургентні операції, а також нескладні хірургічні втручання. Не можна людину з кровотечею, апендицитом чи защемленою килою «трясти» нашими дорогами до обласного центру впродовж кількох годин, коли рахунок іде на хвилини. Так само немає сенсу відправляти хворого з панарицієм до обласної лікарні — це так звана хірургія одного дня плюс спостереження лікаря за хворим упродовж кількох днів. Труднощі з доїздом до обласного центру для мешканців віддалених сіл суттєво ускладнюють надання вчасної медичної допомоги. Чи ж можемо говорити про її наближення та підвищення якості? Дійсно, у ЦРЛ немає можливостей для виконання великих реконструктивних операцій, тому направляємо хворих до вузькоспеціалізованих закладів, але після того лікування ці пацієнти часто потребують спостереження хірургів на місцях, тобто в ЦРЛ. Скажу більше — якби в районних лікарнях було відповідне обладнання, місцеві хірурги могли б робити і складніші операції, адже всі ми отримали однакову базову освіту. Єдине, що після закінчення університету хтось потрапив у заклад з новітнім обладнанням, можливістю відвідувати наукові симпозіуми, а хтось — у ЦРЛ, де немає ані умов, ані обладнання, ані матеріальної підтримки. Ну навчиться районний хірург, скажімо, ставити стенти і що? Для проведення таких операцій необхідне дороговартісне обладнання, якого в районній лікарні немає. Наприклад, на придбання комп’ютерного томографа потрібно понад 19 млн грн, плюс оплата праці фахівців, які його обслуговуватимуть, витратні матеріали,

а бюджет районної лікарні становить приблизно 22 млн грн. Для такого закладу це дуже дороге задоволення. При цьому робити безкоштовні обстеження ми не зможемо, а платні викличуть у хворих обурення — державний заклад заробляє на них гроші. Районна хірургія може йти в ногу із часом, наприклад, застосовувати ендоскопічні методи лікування, але для цього потрібно придбати ендоскоп за 40 тис. дол.! Свого часу ми вибороли грант і отримали сучасні фіброгастроскоп, гемоаналізатор і частину ендоскопічної стійки, але до всього цього потрібні помпа, сервер, інші дороговартісні пристрої. Щодо «зайвих» ліжок у районних лікарнях. Дійсно, існує демографічна проблема. Наприклад, населення нашого району щороку зменшується на 700-800 осіб, а ліжка, як відомо, «прив’язані» до кількості мешканців. При цьому в ЦРЛ щороку проводиться до 1,5 тис. операцій (за середнього показника хірургічної активності не менше 50%). Нещодавно я побував в обласній лікарні, там теж половина ліжок — вільна. Складається враження, що ліквідація районної хірургії проводиться з метою заповнити ліжка обласних лікарень. Адже люди туди не їдуть, у них просто немає коштів на «безкоштовну» медицину. Нам постійно говорять про впровадження страхової моделі, але ж вона може працювати лише в розвинутих і багатих країнах. 20-30 грн з мешканця — це не страховий внесок, і незабаром у лікарнях скажуть, що ці кошти закінчилися і надавати допомогу нема за що. Держава, як завжди, «відхреститься» — виживайте, як знаєте. Ліквідація районної хірургії — це один з варіантів скорочення лікарень, як цей процес не назви — оптимізація, укрупнення. Нещодавно брав участь у з’їзді лікарів, на якому виступали люди, що не мають жодного уявлення про ситуацію в практичній сфері охорони здоров’я. Вони орієнтовані на можливості поліклініки ДУС, лікарні у Феофанії. А чи відомо їм, що решта закладів просто виживають? Можливо, настав час спуститися на землю і передусім подбати, аби відсоток фінансування вітчизняної охорони здоров’я відповідав хоча б рекомендованому ВООЗ? Тоді й вигадувати менше потрібно буде.

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

ОКОПНА ХІРУРГІЯ ТРЕТЬОГО ТИСЯЧОЛІТТЯ Рятувати людські життя — обов’язок кожного лікаря. Проте одна справа — робити це в умовах лікарні, за наявності усіх необхідних засобів, медикаментів, устаткування, й зовсім інша — коли навколо йде війна і навіть найпростіші медикаменти часом є недоступними. Хірург з Ужгорода Олександр Данилюк у 2014 р. закінчив інтернатуру й тільки-но почав працювати в Ужгородській центральній міській клінічній лікарні. Молодий спеціаліст як офіцер запасу з’явився до військкомату ще в першу хвилю мобілізації, однак повістку отримав лише під час третьої. Після місячної підготовки у складі 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади на початку вересня опинився в секторі А, у Станично-Луганському районі.

давало лише близько 10% необхідної кількості ліків. Траплялися, наприклад, поранення на блокпосту. Усі кричать: «Медика! Медика! Давайте медика!» У подібних випадках поранений часто може сам собі надати першу допомогу, допомогти йому можуть і товариші, а вже потім, після припинення бою, має відбутися евакуація. Але коли бійці не навче ні основам першої допомоги, коли всі в паніці, коли скрізь вимагають медика, ти сам опиняєшся в панічному стані й кидаєшся під кулями надавати допомогу. Саме тоді я відчув, у якому занепаді в нас перебувала військова медицина, як, власне, й армія. А в бойових умовах перебудовувати систему дуже важко, тож і лізеш на колінах на передній край. Хоча й розумієш: якщо лікар загине, то потім уже нікому буде допомогти пораненим.

Олександр ДАНИЛЮК, хірург Ужгородської центральної міської клінічної лікарні

ВЗ Добре пам’ятаєте свій перший досвід надання медичної допомоги в зоні АТО? — Перші поранені з’явилися ще під час під’їзду до місця постійної дислокації. Тоді там відбувалися найтрагічніші події: захоплення Луганського аеропорту й Іловайський котел. Другого-третього вересня ми були в Новоайдарському районі й зустріли колону з пораненими внаслідок шалених обстрілів «Градами» та «Смерчами». Вони просто лежали на БТРах, без належної медичної допомоги, без супроводу медиків. Звісно, ми, лікарі, кинулися допомагати пораненим. Переважна більшість травм була мінно-вибухового характеру. Там я зіткнувся з неважкими пораненнями, однак саме тоді вперше відчув страх, дивлячись в очі хлопців, які пережили обстріл. Перше, що побачив на місці дислокації, — окопи, до яких ми одразу ж побігли, бо стріляли «Гради»… ВЗ Що в тій ситуації було найскладнішим для вас як для лікаря-хірурга? — Найстрашнішим було усвідомлення, що люди гинуть не від хвороби, що помирають не ті, які прожили повноцінне життя, а молоді й здорові хлопці. У військової медицини є одна особливість — ти не можеш одразу на місці надати кваліфіковану допомогу пораненому. Є певні етапи евакуації, на кожному з яких потерпілий отримує певний вид допомоги. Ми до цього не були готові зовсім. Не були готові й до браку медикаментів: якби не волонтерська допомога, то в більшості випадків ми були б безсилі, адже Міністерство оборони на-

Евакуаційними дорогами Донбасу

ВЗ Згодом ситуація із медичною допомогою на передовій покращилася? — Тільки після трагічних подій під Дебальцево… У лютому цього року ми потрапили в оточення. Медичний персонал і поранені залишилися без жодної допомоги ззовні. Не було вцілілих лікарень, устаткування, медикаментів…

В операційному автомобілі

Остання операція в окопі, через годину почнеться прорив з оточення

КОЛИ БІЙЦІ НЕ НАВЧЕНІ ОСНОВАМ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ, КОЛИ ВСІ В ПАНІЦІ, КОЛИ СКРІЗЬ ВИМАГАЮТЬ МЕДИКА, ТИ САМ ОПИНЯЄШСЯ В ПАНІЧНОМУ СТАНІ Й КИДАЄШСЯ ПІД КУЛЯМИ НАДАВАТИ ДОПОМОГУ. САМЕ ТОДІ Я ВІДЧУВ, У ЯКОМУ ЗАНЕПАДІ В НАС ПЕРЕБУВАЛА ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА, ЯК, ВЛАСНЕ, Й АРМІЯ

ВЗ Ви безпосередньо перебували в оточенні й проводили там операції? — Так, протягом 9 діб в оточенні через наш медичний операційно-реанімаційний окоп пройшли 95 поранених. Звичайно, ми не робили великих за обсягом чи радикальних операцій, бо це було неможливо ані фізично, ані технічно. Першого пораненого в оточенні я «запакував» у реанімобіль, він був готовий до евакуації — а нас не випускають. Думав, що це тимчасово, але минула година, потім друга, ми все ще на місці, та ще й почався обстріл базового табору. Я перебував у реанімобілі разом із пораненим і розумів, що йому слід негайно робити операцію: куля застрягла в тілі. Спочатку планував оперувати в реанімобілі, але після того, як кілька мін впало на базовий табір, зрозумів: пораненого потрібно затягувати в окоп. Тоді й почалася окопна хірургія, якої не було, мабуть, із часів Другої світової війни…

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

27 листопада 2015 року

У ямі, виритій у землі, у якій ми жили, тепер були поранені. Дуже мало місця, невеликий запас певних ліків, інструментів, мінімальна кількість апаратури — цього аж ніяк не вистачало для проведення серйозних операцій. Протягом двох днів й апаратура, й реанімобілі були знищені. Ми щодня здійснювали спроби вийти з оточення з пораненими — це не завжди вдавалося. Частина воїнів, яких врятували в окопі, потім помирала вже під час намагань евакуюватися, адже вони завжди супроводжувались обстрілами та бойовими зіткненнями. ВЗ Ви кажете, що не було умов і техніки. А як тоді взагалі оперували? — Операції виконували лише за життєвими показаннями: тривала внутрішня чи зовнішня кровотеча, відірвані кінцівки, непрохідність дихальних шляхів, вогнепальні переломи. Спиняли кровотечі, проводили стабілізацію, протишокову терапію, імобілізацію травм, відновлювали прохідність дихальних шляхів, накладали пов’язки. Ситуація була критичною ще й тому, що в кільці я залишився єдиним хірургом, моїми напарниками були лікарнарколог і водій-санітар. Крім того, я ж загальний хірург, з невеликим досвідом, а поранення були різноманітні, у тому числі й тих органів, які до того бачив тільки на парах з анатомії. Наприклад, довелося зшивати розірвану трахею. Але спочатку потрібно було сортувати поранених, тобто вирішувати, за кого братися в першу чергу, а кого залишити на потім, хоча ми добре розуміли: до цього «потім» боєць може й не дожити. Сортування — це, до речі, один з найважчих моментів військової медицини, що часто вирішує долю пораненого. Коли одночасно привозять 3-5 тяжкопоранених, життя ставить тебе перед складним вибором… ВЗ Можливо, був випадок, коли вагався: братися за пораненого чи ні? Але таки взявся і той вижив? — Було кілька. Зокрема остання операція в оточенні під Дебальцевим. Хлопчина з пораненням у живіт, після якого минуло кілька годин, з внутрішньою кровотечею, у надкритичному стані. Ще говорить, але пульсу на периферії вже не відчувається, і я розумію, що необхідно робити велику порожнинну операцію, а умов для цього немає. Треба хоч якусь апаратуру: відсмоктувач, апарат штучної вентиляції легенів, а також кров для переливання… Таке поранення вимагало екстреного хірургічного втручання — воно було для бійця єдиним шансом на порятунок. Я не знав, що це остання операція в Дебальцевому, узагалі нічого не знав, працювали вже дев’яту добу. Сказав Сашку (так звали того хлопця), що йому необхідна екстрена операція, на що він відповів: «Робіть, щоб уже не боліло». Уявіть бліндаж, ти стоїш на колінах, а над головою — дерево й земля, і звідти після кожного вибуху міни, що впала поблизу, щось сиплеться… Виконання операції в таких умовах практично неможливе... І все ж через кілька хвилин вона почалася. Провели наркоз, якщо так можна сказати, адже відповідних препаратів не було, використовували комбінацію:

Прорив почався опівночі, перші 13 кілометрів нас постійно обстрілювали, зав’язався бій... Але нам вдалось врятуватися. Після Дебальцевого була відпустка, а потім — знову до Станиці Луганської.

Під час лапаротомії в окопі

Окопна хірургія

Сашко Тарасюк (праворуч) після одужання зі своїми рятівниками

НАВІТЬ ДИВНО, ЯКІ МОЖЛИВОСТІ З’ЯВЛЯЮТЬСЯ, КОЛИ ЛІКАРНЯ — ЗА ТРИ КІЛОМЕТРИ ВІД ФРОНТУ, А ЧАС НАДХОДЖЕННЯ ДО ТЕБЕ ПОРАНЕНОГО — БЛИЗЬКО ОДНІЄЇ ГОДИНИ, І ЦЕ ТА «ЗОЛОТА ГОДИНА», ЗАВДЯКИ ЯКІЙ ТИ МОЖЕШ ПОДАРУВАТИ ЛЮДИНІ ДРУГЕ ЖИТТЯ

релаксанти, знеболювальні й трохи седативних засобів. Розкрили черевну порожнину, виявилося, що поранено печінку — вона практично розвалилася на дві частини. У порожнині — багато крові, шлунок ушкоджений, осколок увійшов у підшлункову залозу, зупинився на рівні хребта. Вигрібали цю кров як могли — відсмоктувача ж немає. Спробували стерильними шприцами, але нічого не вийшло… Тоді взяли пластикову склянку для води і почали нею вичерпувати кров. У Сашка виявилася ІІІ резус-негативна група крові, досить рідкісна, у нас ні в кого в окопі такої не було. Приймаємо рішення виконати так звану автореінфузію (перелити йому його ж кров), але препаратів для розрідження крові немає. До того ж, вона змішана зі шлунковим соком і непридатна для реінфузії, але іншого варіанта не було. Кров зі склянки переливали у флакон і потім — пацієнту. Багато перелити не змогли: вона швидко згорталася, в основному використовували кровозамінники, але частково це зробити вдалося. Паралельно тривала операція: зшивав печінку і шлунок голками та нитками, призначеними для зшивання шкіри — інших на той час уже не було. Періодично питав, чи пацієнт ще живий. Цікаво: з 4-ї години операції хлопець майже три години був при-

томний, хоча, можливо, свідомість і була дещо потьмарена, адже повноцінного наркотичного сну у зв’язку з відсутністю препаратів для наркозу досягти не вдалося. Проводили внутрішньовенне знеболювання та штучну вентиляцію легень мішком Амбу паралельно з уведенням препаратів для міорелаксації. Склавши печінку, спинив кровотечу, зашив шлунок, а кровотечу з позаочеревинного простору спиняв гемостатичними пластинами. Пацієнта звільняють від ендотрахеальної трубки, і він каже: «Я все чув. Док, я хотів тебе вбити, коли ти почав мені перебирати кишки». На що я відповів: «Якщо ми з тобою ще колись зустрінемось, на мирній землі, то можеш мені врізати, я не ображусь». (Посміхається — ред.) Знаючи, що є ще поранені, які чекають своєї черги на операцію, попросив 15 хвилин на перепочинок і підготовку інструментів. А мені кажуть: «Операцій більше не буде». Питаю: «Чому?» Відповідають: «Евакуація!» Тоді нас якраз перестали обстрілювати. Дав Сашкові свою куртку, адже він після операції був практично голий, у кишеню засунув супровідний лист, аби лікарі знали, що йому робили і що треба зробити. Попросив обов’язково переоперувати.

ВЗ Ви казали, що саме після Дебальцевого відбулися зміни в роботі медичних рот, зокрема й на передовій. — Одразу після виходу з оточення до нас приїхали всі, хто координує медицину в армії, народні депутати, головний хірург ЗСУ. Ми їм пояснили, наскільки все було критично, з якими проблемами стикалися, починаючи від організації евакуації й закінчуючи забезпеченням медикаментами. Згодом підготували навіть письмові рекомендації. Коли втретє відправилися в зону АТО (сектор А, СтаничноЛуганський район), працювали за правилами світової військової медицини з поправкою на наші умови. Сучасна військова медицина передбачає максимально швидку хірургічну допомогу, зокрема й евакуацію поранених вертольотами з поля бою та транспортування безпосередньо до хірургічно-реанімаційної бригади. В наших умовах це практично неможливо. А тому найкращим виходом було створити передові хірургічно-анестезіологічні бригади. Власне, сектор пішов нам назустріч, організаційно все забезпечив, і в Станиці Луганській ми розпочали цілодобово працювати як повноцінна реанімаційно-хірургічна служба. Повертали до життя таких поранених, яких ніколи не вдалося б врятувати за стандартами радянської медицини. Навіть дивно, які можливості з’являються, коли лікарня — за три кілометри від фронту, а час надходження до тебе пораненого — близько однієї години, і це та «золота година», завдяки якій ти можеш подарувати людині друге життя. ВЗ Це, мабуть, той досвід, який для професійної кар’єри є визначальним, адже побачили й пережили практично все? — Усе побачити, мабуть, неможливо. Але професійний досвід дійсно колосальний, особливо стосовно прийняття рішень. Минулого року мене призначили начальником медичної частини польової бригади. У Дебальцевому був звичайним лікарем, а потім — знову командиром нашої лікарської бригади. Обіймаючи таку посаду, ти маєш займатися не тільки хірургією, але й організацією, забезпеченням, логістикою, координацією та евакуацією. Думаю: непогано жив би й без цього досвіду. Узагалі не заради досвіду йшов на Майдан чи в АТО. На війну пішов, бо розумів, що я там потрібен. Не думав про досвід, планував його набути в звичайній лікарні, адже ще зі студентських років мріяв працювати в ургентній хірургії. Проте зараз я готовий ним ділитися, скажімо, з лікарями-інтернами. Колегам показую фотографії, розповідаю про операції. Минулого тижня приїжджав той самий останній пацієнт із Дебальцевого — Сашко Тарасюк. Ми його всі оглянули. Виявилося, що в Харкові хлопця не переоперовували, осколок залишився, але він йому не заважає. Віктор ЛАЗОРИК, спеціально для «ВЗ», м. Ужгород

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ РІВНЕНЩИНА

РЕАЛІЗУВАТИ ПРОЕКТ СВІТОВОГО БАНКУ ДОПОМАГАТИМУТЬ СІМ КОНСУЛЬТАНТІВ Рівненщина стала однією з восьми областей України, котрі Світовий банк залучив до реалізації проекту «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей». Інвестиційний субпроект, який розробили рівненські медики, називається «Підвищення ефективності лікування та профілактики хвороб системи кровообігу на період з 2015 по 2020 роки». На його виконання Міжнародний банк реконструкції та розвитку нещодавно надіслав в область понад 500 тис. грн. Це лише перша частина обіцяних Світовим банком коштів — загальна сума фінансування становитиме 25 млн дол. Але початок справі вже покладено.

Василь ВИСОЧАНСЬКИЙ, заступник начальника управління охорони здоров’я Рівненської облдержадміністрації

убпроект спрямований на профілактику, раннє виявлення та лікування серцево-судинних захворювань, удосконалення первинної медико-санітарної допомоги і підвищення ефективності боротьби із серцево-судинними захворюваннями на первинному, вторинному й третинному рівнях. Його було презентовано широкому загалу влітку цього року. Проте одразу втілювати проект у життя медики не могли. Представники Світового банку і МОЗ України вимагали ґрунтовно підготуватися до реалізації визначених завдань.

Кадри вирішують усе Для забезпечення ефективної реалізації запланованого при Рівненській облдержадміністрації створено Групу управління субпроектом (ГУС). А Світовий банк визначив, що для його втілення необхідно сім індивідуальних консультантів, які допомагатимуть управлінню охорони здоров’я, і

погодив технічні завдання для їх відбору. Відповідно до цього було оголошено конкурс на посади консультантів із питань управління субпроектом, фінансового управління, закупівель, з інженерних робіт, інформаційних технологій, а також PRконсультанта й перекладача-асистента. Це має бути складний відбір: перший етап — в обласному управлінні охорони здоров’я, а потім у МОЗ України та представництві Світового банку, куди на розгляд подаються по три кандидатури з кожного напрямку. У такий спосіб нещодавно були найняті керівник групи консультантів (ним, до речі, став колишній Голова Рівненської облдержадміністрації Сергій Рибачок) і консультант з фінансів. Їх кандидатури було погоджено з комісією з відбору консультантів, товарів, робіт та неконсультаційних послуг ГУС, МОЗ України та Світовим банком. Нині триває конкурс на заміщення вакансії консультанта із закупівель. Уже відбувся конкурс і проходять співбесіди з кандидатами в консультанти з решти чотирьох напрямків. Від них, а також від консультантів з питань управління субпроектом, фінансового управління і закупівель, які є ключовими особами в ньому, залежатиме процес його виконання: вони займатимуться підготовкою документації, розробкою технічного завдання на будівництво, проведенням тендерів і придбанням матеріалів для реконструкції та будівництва, обладнання, апаратури тощо. Тож, маючи таких фахівців, уже незабаром можна буде розпочати підготовку до тендерних закупівель. До речі, конкурсний відбір консультантів проводиться по всій Україні. Своє резюме в управління охорони здоров’я Рівненської облдержадміністрації може подати кожен бажаючий, проте його фаховий рівень має відповідати вказаним основним і бажаним вимогам. Усі консультанти найматимуться

тільки на період реалізації субпроекту. Їх робота оплачуватиметься коштами Світового банку.

Прискореними темпами Головною метою проекту, розрахованого на п’ять років, є поліпшення забезпеченості медичних працівників усіх рівнів надання медичної допомоги матеріальними та технічними засобами для своєчасного виявлення й адекватного лікування пацієнтів із хворобами системи кровообігу, а також поліпшення санітарно-освітньої роботи серед населення області, підвищення рівня кваліфікації медичних кадрів, інформатизація закладів охорони здоров’я. За рекомендаціями МОЗ України й експертів Світового банку, модернізація і реконструкція лікувальних закладів первинної та вторинної ланок в області відбуватиметься тепер не в чотири етапи, як планувалося раніше, а в два — слід дещо прискорити цей процес. В інших питаннях проект реалізовуватиметься одночасно в усіх районах і містах області.

Розподіл коштів Щоб максимально наблизити медицину до мешканців віддалених районів, найбільшу суму виділених коштів (близько 52%) планується витратити на розвиток інфраструктури лікувальних (у першу чергу — сільських) закладів. Решту грошей буде спрямовано на закупівлю апаратури, навчання лікарів і впровадження IT-технологій. Також за кошти Світового банку для районних лікувальних закладів будуть придбані санітарні автомобілі класу В, що сприятиме оперативному доправленню в обласний центр хворих із гострим інфарктом міокарда, інсультом й іншими невідкладними станами. Це значно підвищить якість

надання медичної допомоги населенню краю, як і модернізація обласного центру серцево-судинної хірургії, котра також передбачена проектом. Зокрема планується придбати новий ангіограф та витратні матеріали для проведення стентування, на що буде виділено майже 3 млн грн із бюджету субпроекту. Окрім 25 млн дол., наданих Світовим банком, в області планується освоїти також 2,5 млн дол. з обласного бюджету (обов’язковою умовою міжнародного інвестора є 10-відсоткове співфінансування місцевою владою). За ці кошти розроблятиметься проектно-кошторисна документація, купуватимуться медикаменти, пальне для санітарних автомобілів та буде придбано 20 автомобілів для лікувальних закладів. На сьогодні на ці потреби з обласного бюджету вже виділено суму, еквівалентну 14 тис. дол.

І контролюють, і консультують У вересні цього року в Рівному з робочим візитом побували представники місії Світового банку з підтримки впровадження проекту «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей» на чолі з керівником робочої групи організації Паоло Беллі. Разом з фахівцями МОЗ України вони проаналізували його реалізацію, провели технічні консультації та надали експертну оцінку запланованих закупівель у контексті приведення питань реєстрації й сертифікації обладнання у відповідність до кращих міжнародних практик тощо. І, як зауважив Паоло Беллі, успішна реалізація проекту дасть змогу змінити ситуацію з надання медичних послуг в області, піднявши їх на якісно новий рівень. Дана РОМАНЮК, спеціально для «ВЗ», м. Рівне

Х АРКІВЩИНА

У ДИТЯЧИХ ЛІКАРНЯХ — АВСТРІЙСЬКІ ФІЛЬТРИ ДЛЯ ВОДИ В Більше десяти років Харківська міська рада співпрацює з австрійською неурядовою екологічною організацією «Глобал 2000», яка надає медичним закладам міста гуманітарну допомогу у вигляді ліків, устаткування, медичних меблів, витратних матеріалів, білизни, одягу тощо. Нещодавно у Харківській міській клінічній дитячій лікарні №16 побував менеджер цієї організації Крістоф Отто.

ін проінспектував хід робіт з облаштування дитячих лікарень спеціальними установками для фільтрування води, котрі було поставлено влітку цього року. Вони працюють за принципом ультрафільтрації, тобто без застосування хлору й ультрафіолетового опромінення води. Лікарі відзначають: у пацієнтів, які п’ють очищену в такий спосіб воду, через певний час зменшується кількість скарг на біль у шлунку та нирках. Десять таких фільтрів на суму 135 тис. Євро вже встановлено у восьми лікарнях Харкова. У планах організації — продовжити цю роботу. У рамках візиту відбулася також зустріч Крістофа Отто із заступником Харківського міського Голови з питань охорони здоров’я та соціального захисту населення Світланою

Горбуновою-Рубан. Було обговорено питання, пов’язані з наданням гуманітарної допомоги. Гість наголосив, що крім подальшої установки фільтрів для води в дитячих лікарнях міста австрійська організація продовжить програму оздоровлення харківських дітей, яка працює вже багато років. За кошти австрійської благодійної організації в харківській лікарні також було проведено ремонт гематологічного відділення на суму близько 100 тис. дол. Візитом до підшефного медичного закладу австрійський менеджер залишився задоволений. Вирішено, що програма з надання гуманітарної допомоги триватиме і буде розширена. Ольга ФАЛЬКО, спеціально для «ВЗ», м. Харків

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

27 листопада 2015 року

ЩЕПЛЕННЯ ВІД ГРИПУ — ХТО ПОТУРБУЄТЬСЯ ПРО МЕДИКІВ?

Передбачається, що цього року кількість хворих на грип почне зростати наприкінці грудня, а пік захворюваності припаде на початок лютого наступного року. До групи підвищеного ризику інфікування належать медичні працівники, адже саме їм часто доводиться йти в осередок інфекції без будь-якого прикриття, тобто без щеплення, котре могло б урятувати їх від хвороби. «ВЗ» вирішила поцікавитися, хто і як опікується здоров’ям лікарів в Україні.

ВІННИЧЧИНА Степан ТОМИН, завідувач відділення організації епідеміологічних досліджень Державної установи «Вінницький обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України»

ВЗ Наскільки актуальною є вакцинація медичних працівників проти грипу і чи обов’язкова вона? — Імунізація проти грипу — найефективніший метод профілактики інфекції, проте вона не є обов’язковою в Україні. Це щеплення належить до групи рекомендованих. За рахунок державного бюджету закуповуються лише вакцини для обов’язкової імунізації проти десяти хвороб: туберкульозу, гепатиту B, гемофільної інфекції, кору, паротиту, краснухи, поліомієліту, кашлюку, дифтерії та правця. ВЗ Тобто на вакцини проти грипу держава кошти не виділяє? — На жаль, ні. Вакцини для рекомендованих щеплень закуповуються за кошти місцевих бюджетів, підприємств, установ та власні кошти громадян. Так, облдержадміністрація виділила 30 тис. грн для імунізації персоналу і мешканців будинків дитини у Вінниці та Тульчині. За ці гроші було придбано майже 300 доз вакцини. ВЗ Яку ж кількість медиків Вінницької області на сьогодні щеплено від грипу? — Загалом на Вінниччині станом на середину листопада вакциновано всього 170 осіб, із них лише 30 медичних працівників. Здебільшого вакцина для медиків закуповується за рахунок закладів, у яких вони працюють. Проте не кожна лікувальна установа може собі це дозволити, тож частина медичних працівників витрачає на щеплення власні кошти. Хочу зазначити, що імунізація проти грипу тільки розпочинається: препарати придбали лише 9 листопада. Зараз їх уже можна купити в аптеках міста, тож кількість медиків, які вакцинуватимуться, зростатиме — масове щеплення очікується протягом найближчих двох тижнів. Це, звісно, трохи запізно, бо в ідеалі період імунізації має припадати на жовтень-листопад. ВЗ Якщо більшість медичних працівників змушена закуповувати вакцину проти грипу за власні кошти, то скільки їм доведеться викласти зі своєї кишені, аби захиститися від хвороби? — Вартість вакцини, яку можна придбати в Україні, коливається від 100 до 180 грн залежно від виробника. На території Вінницької області закуповується і використовується французький імунобіологічний препарат «Ваксігрип сплітвакцина для профілактики грипу інактивована рідка», що коштує 130 грн.

ВЗ Якою ситуація зі щепленням була в минулі роки? — Вакцинація медиків, як і всіх людей, що виявляють бажання імунізуватися, проводиться щороку. Так, у сезон 2012-2013 рр. на території Вінниччини від грипу було щеплено 5160 осіб, з них 3029 — медичні працівники, у період 2013-2014 рр. імунізовано 5823 людини, із них 4379 — медики. Минулого епідемічного сезону вакциновано 1516 мешканців Вінницької області, у тому числі 1179 медиків. Щеплення від грипу потрібно проводити щороку, оскільки вірус постійно змінює свої властивості, й імунітету, який виробився в попередньому епідемічному сезоні, недостатньо. Саме тому виробники вакцин постійно оновлюють їх склад, поліпшуючи в такий спосіб захист імунізованих. ВЗ Які віруси грипу будуть активними в цьому епідемічному сезоні? — За прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров’я та Українського центру грипу в епідемічному сезоні 2015-2016 рр. на території України циркулюватимуть три підтипи вірусу грипу. Це зокрема AH1N1-Каліфорнія, який вже «відвідував» нашу країну протягом трьох останніх сезонів. Проте передбачається, що цього року він не спричинить великої кількості захворювань, на відміну від нового для нас штаму AH3N2-Швейцарія. Саме він очікувано стане основним збудником цієї хвороби в Україні. Так само новим буде й вірус B/Phuket, але, як правило, реєстрація захворювань, пов’язаних з вірусом грипу типу B, відбувається вже після збільшення кількості випадків хвороби, зумовлених вірусом грипу A.

себе зарекомендував: протягом останніх років на Дніпропетровщині були зафіксовані лише спалахи вірусу грипу та сезонний епідемічний підйом захворюваності в деяких районах і містах області, але масштабної епідемії вдавалося уникнути. Станом на 13 листопада в області препаратом «Ваксігрип спліт-вакцина для профілактики грипу інактивована рідка» було щеплено 7619 осіб (це 19,4% від запланованої загальної кількості), із них — 3431 медичний працівник. Усього на Дніпропетровщині планується імунізувати від грипу понад 11 тис. медиків. Передусім вакцинуватимемо медичний персонал центрів первинної медико-санітарної допомоги: сімейних лікарів, терапевтів, педіатрів, медсестер, фельдшерів тощо, які контактують з найбільшою кількістю хворих на застуду та грип. Кампанію з профілактичних щеплень плануємо завершити до кінця листопада. ЖИТОМИРЩИНА Ольга САХНЕВИЧ, обласний позаштатний інфекціоніст Департаменту охорони здоров’я Житомирської облдержадміністрації, лікар-інфекціоніст Житомирської обласної клінічної лікарні ім. О. Ф. Гербачевського

ошти для щеплення медиків Житомирщини виділяє профспілковий комітет медпрацівників. У цьому році імунізовано 39 співробітників консультативно-діагностичної поліклініки обласної лікарні, які станом на кінець жовтня ви-

явили бажання вакцинуватися. Торік було приблизно стільки ж охочих. Передусім, це особи з групи медичного ризику і ті, хто найбільше контактує з пацієнтами. Рішення, вакцинуватися чи ні, приймає сама людина. Наше ж завдання — забезпечити медикам таку можливість. ЗАК АРПАТ ТЯ Володимир МАРКОВИЧ, начальник Головного управління Держсанепідслужби у Закарпатській області, головний державний санітарний лікар Закарпатської області

таном на середину листопада в Закарпатській області щеплення від грипу зробили близько тисячі медичних працівників. З огляду на те, що воно не входить до календаря профілактичних, процес відбувається досить повільно. Однак сподіваємося: до початку грудня ситуація дещо покращиться. Забезпечити фінансування відповідних видатків у більшості установ й організацій досить складно, а тому інтенсивність імунізації невисока. Але вакцини поступово надходять в область, тож кількість щеплених від грипу медичних працівників незабаром збільшиться. Підготували Олена ГОНЧАРУК (м. Вінниця), Ірина КАДЧЕНКО (м. Дніпропетровськ), Юлія СОКАЛЬСЬКА (м. Житомир), Віктор ЛАЗОРИК (м. Ужгород), спеціально для «ВЗ»

ДНІПРОПЕ ТРОВЩИНА

Олена ЛУГОВА, заступник директора Департаменту охорони здоров’я Дніпропетровської облдержадміністрації

а Дніпропетровщині профілактичним щепленням від грипу за кошти місцевих бюджетів цього року заплановано охопити близько 25 тис. мешканців. Передусім це будуть представники двох категорій ризику: медичного та епідемічного. До першої категорії належать діти, вагітні, люди літнього віку, особи із хронічними захворюваннями дихальної та серцево-судинної систем, нирок, порушенням обміну речовин тощо. До другої — ті, хто у зв’язку зі своєю професійною діяльністю щодня спілкується з великою кількістю людей, — військовослужбовці, педагоги, персонал великих підприємств і, звичайно ж, медичні працівники. Такий підхід традиційний для нашого регіону та добре

Громадська організація «Українська професійна Асоціація протидії ВІЛ та іншим соціально небезпечним хворобам та явищам» з глибоким сумом сповіщає, що 7 листопада 2015 року внаслідок тяжкої й тривалої хвороби ПІШОВ З ЖИТТЯ ГОЛОВНИЙ ЛІКАР ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО ОБЛАСНОГО ЦЕНТРУ ПРОФІЛАКТИКИ ТА БОРОТЬБИ ЗІ СНІДОМ

НОСКО ВОЛОДИМИР ЛЮБОМИРОВИЧ На 54-му році життя перестало битися серце авторитетної людини, досвідченого і високо- кваліфікованого лікаря, мудрого керівника та великого життєлюба. Усі, хто знав В. Л. Носка, любили й поважали його за чуйне ставлення до людей, велику душевну щедрість, мудрість і оптимізм. У ці скорботні дні висловлюємо щире, глибоке співчуття рідним та близьким покійного. Світла пам’ять про Володимира Любомировича Носка назавжди залишиться в наших серцях.

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

НАРОДЖЕНІ ВСУПЕРЕЧ ЗАКОНАМ МЕДИЦИНИ У Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. І. І. Мечникова народжують жінки, діагнози яких перекреслювали всі сподівання на материнство. Ці унікальні не тільки для регіону, а й для України пологи стають можливими завдяки кільком складовим: рішучості жінок, професіоналізму дніпропетровських лікарів і найсучаснішим медичним методикам та технологіям, якими володіють спеціалісти обласної клініки.

Ніна РУБАН, заступник головного лікаря Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І. І. Мечникова з акушерсько-гінекологічної допомоги

Настя — на щастя У листопаді цього року в пологовому будинку лікарні, де надають допомогу вагітним зі склад ною екстрагенітальною патологією, здорову дів чинку народила жінка з пересадженою ниркою — 32-річна Марія Шевцова. Це перший такий випадок в області й рідкість для української ме дицини в цілому, тому за перебігом вагітності та пологами, які відбулися шляхом кесаревого роз тину, уважно і не без хвилювання спостерігала ціла команда кращих спеціалістів клініки. Тим більше, що операцію з трансплантації нирки Ма рії робили саме тут, в обласній лікарні, у 2012 р. Донором для майбутньої роділлі тоді став її чоло вік Віктор — у них вдало співпали не тільки група крові, а й інші необхідні показники. Надзвичайно важливе питання про народжен ня дитини подружжя Шевцових обговорювало зі спеціалістами лікарні ще до трансплантації. Медики відповіли чесно: такого досвіду поки не мають, але в разі вдалих операції та відновного періоду готові ризикнути. Через два роки після пересадки нирки подружжя Шевцових під наглядом лікарів розпочало реалізацію сміливого задуму. Для настання вагітності та зменшення ри зиків для дитини трансплантологи максимально знизили Марії дозу імуносупресивних препаратів, які запобігають відторгненню нирки. Але окрім нефрологів і трансплантологів надзвичайно хви лювалися й гінекологи. Навіть для здорової жінки вагітність — це ка талізатор усіх прихованих процесів в організмі. У перших триместрах відбуваються зміни в усіх органах і системах, а в цьому випадку життєво важливий орган — працююча нирка — був не тільки єдиний, а ще й пересаджений, плюс жінка вживала специфічні ліки. До того ж, лікарі бояли ся, що матка, збільшуючись, буде надто тиснути на нирку, тому розглядали варіант кесаревого розтину на 28-29-му тижні. Аналізи робили щотижнево — і кожен благо получно прожитий тиждень був для майбутньої мами і лікарів перемогою. Марія виконувала всі рекомендації фахівців, і вагітність перебігала

на диво легко. У результаті кесарів розтин зро били після «планових» 38 тижнів нормальної вагітності, батьки навіть самі вибрали день опе рації. Щоб не зурочити, про неї сказали тільки головному лікарю клініки Сергію Риженку. Усе відбулося швидко і без ускладнень — Марії провели регіональну анестезію, вона була при томна, спілкувалася з лікарями. А в момент появи новонародженої на світ на лікарів чекало ще одне потрясіння: справжній вузол пуповини — досить рідкісна та небезпечна патологія, що може стати причиною внутрішньоутробної загибелі плода. Проте дівчинка народилася абсолютно здоровою.

Перший в області й один із кращих в Україні Розміщення акушерського стаціонару на базі ба гатопрофільної клініки, якою є Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова, — це відповідність міжнародним медичним нормам і стандартам. Завдяки цьому спеціалісти по логового будинку мають можливість надавати допомогу жінкам не тільки з акушерською пато логією, а й з тяжкими порушеннями інших орга нів і систем — захворюваннями серця та судин, хворобами крові, цукровим діабетом, холецис титом, пієлонефритом і різними хірургічними патологіями. Тут приймають вагітних і роділь, випадки яких з медичної точки зору вважаються не просто складними, а навіть безнадійними, з усієї Дніпропетровщини. Пологовий будинок, на базі якого функціо нують чотири відділення (акушерства, патології вагітності, акушерської та дитячої реанімації) спеціалізується на пацієнтках з різною акушер

ською й екстрагенітальною патологією. На допо могу команді фахівців пологового в будь-який момент готові прийти спеціалісти всіх струк турних підрозділів обласної лікарні, а це — 44 лікувальні відділення, 7 відділень реанімації, а також потужна діагностична база. Завдяки цьому тут цілодобово, незалежно від свят чи вихідних, проводять діагностику, лікування й розроджен ня за міжнародними стандартами. Така плідна співпраця лікарів і відділень можлива передусім завдяки всебічній підтримці головного лікаря клініки Сергія Риженка. Яскравим прикладом злагодженої команд ної роботи фахівців став нещодавній випадок із 40-річною роділлею, яка під час вагітності пере несла два інфаркти міокарда та стентування. Для проведення пологів було задіяно мультидисциплі нарну бригаду досвідчених акушерів-гінекологів, анестезіологів, кардіологів, кардіоваскулярних хірургів, неонатологів і дитячих реаніматологів. У результаті на світ з’явилася здорова дівчинка. На жаль, з кожним роком зростає відсоток патологічних пологів. Щороку в пологовому відділенні клініки приймають близько 1,5 тис. пологів, 96% — у жінок з екстрагенітальною патологією. Команді фахівців — передусім завідувачам відділень Валерію Споришу, Юлії Кравченко, Ірині Кітовій, Борису Павленку — доводиться стикатися з різними ситуаціями, деякі з них, на перший погляд, здаються без вихідними. Але завдяки постійному самовдос коналенню, професійному навчанню та активно му обміну досвідом з європейськими колегами лікарі мають змогу ефективно допомагати в надскладних випадках.

КОМЕНТАР Максим КУТОВИЙ, лікар-трансплантолог Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І. І. Мечникова

2010 р. на базі нашої клініки проведено вже 35 трансплантацій нирок. Марія Шевцова була однією з перших пацієнток. Дівчина з 13 років хворіла на гломеруло нефрит, лікувалася антибіотиками, але хвороба перейшла в хронічну форму, а потім — у ниркову недостатність. До нас пацієнтка потрапила на етапі, коли її влас ні нирки вже відмовлялися працювати, гостро стояло питання термінової транс-

плантації. На щастя, як донор підійшов чоловік Марії. Для того щоб два роки потому Марія змогла завагітніти, ми змінили стандартну, потужну схему імуносупресії на іншу — май же мінімальну. Вагітність настала швидко — через кілька місяців. Й оскільки Маша в ціло му здорова жінка (крім пересадженої нирки, у неї немає більше ніякої патології), ризики для малюка були невеликі, але зростала загроза того, що під час вагітності або в ранній післяпологовий період може початися від торгнення нирки. На щастя, усе обійшлося. Більше того — подружжя Шевцових мріє згодом народити другу дитину. І, в принци пі, через півтора-два роки це реально, якщо функція нирки повністю відновиться, адже в Марії не відбулося декомпенсації ні під час вагітності, ні після пологів.

Зокрема нещодавно до обласної лікарні приїжджали фахівці з Німеччини, які навчали дніпропетровських анестезіологів проведенню найсучасніших методів знеболювання пологів, а завідувач дитячої реанімації Борис Павленко проходив стажування з ведення новонароджених у найбільшому госпіталі Європи — клініці «Шарі те» в Берліні. Свого часу наші акушери-гінекологи першими в Україні почали застосовувати препа рат «Пабал», що запобігає кровотечі під час ке саревого розтину. Тепер він включений у клінічні протоколи, накази Міністерства охорони здоров’я України. У 2013 р. ми із завідувачем акушерсько го відділення Валерієм Споришем представили свої розробки у сфері консервативних методів спинення кровотечі в післяпологовий період на I міждисциплінарному симпозіумі анестезіологів та акушерів-гінекологів з міжнародною участю «Актуальні питання анестезіології та інтенсивної терапії в акушерстві та гінекології», що проходив в Одесі. Одним із них є балонна тампонада мат ки — простий, економічно вигідний і водночас високоефективний метод. Двічі на тиждень в пологовому будинку обов’язково проводяться планові тренінги для всього колективу, аби кожен співробітник знав, що повинен робити в екстрених ситуаціях, і від працьовував свої дії до автоматизму, без зайвих слів і емоцій. Адже, коли лунає сигнал тривоги «ургентний дзвінок», часу на роздуми вже не лишається.

Неймовірно, але факт Навіть стисла розповідь про кілька унікальних випадків з багаторічної практики фахівців поло гового будинку обласної клініки здатна викликати подив і захоплення не тільки в пересічних читачів, а й у медиків. Так, у вересні цього року тут стала мамою жінка з Нікополя, зріст якої — усього 120 см. Подібних випадків лише три в Україні. Свою хворобу — гі пофізарний нанізм — Мусліма успадкувала від матері. Жінки з такою патологією рідко вагітніють, а ще важче для них виносити дитину. Але Мусліма та її чоловік Антон (до речі, хлопець нормального зросту) були сповнені рішучості стати батьками. Мусліма проігнорувала рекомендації нікополь ських лікарів перервати вагітність на ранньо му терміні і приїхала народжувати дитину до обласного пологового будинку, звідки незабаром сім’я вийшла вже втрьох — з новонародженим синочком Микитою. У 2013 р. спеціалісти клініки допомогли від чути радість материнства Ірині з Дніпропетров ська, якій до цього відмовили не тільки місцеві, а й столичні лікарі. Річ у тому, що в жінки — тяжка вроджена патологія — кіфосколіоз IV ступеня, ускладнений легеневою недостатністю (Ірина на віть змушена була спати з апаратом ШВЛ). Але фахівці обласного пологового будинку не зляка лися труднощів. Ірина потрапила до нас на 18-му тижні вагіт ності. В її очах світилася рішучість будь-якою ціною стати мамою. Так, були загрози серцеволегеневої недостатності, передчасних пологів, внутрішньоутробної загибелі плода, ще багато показань до переривання вагітності, але ми зва жилися. І на 37-му тижні шляхом кесаревого роз тину Ірина народила здорову дівчинку. Ніколи не забудуть тут іще одного унікального випадку — пологів найстарішої сурогатної мами України. Ганна з Павлограда наважилася народи ти двійню в 55 років для… своєї дочки, яка під час вагітності перенесла грип з ускладненнями, що не тільки коштувало життя її майбутній дитині, а й зробило жінку безплідною. Це було в 2010 р., зараз хлопчикам-двійнятам, які одночасно є і синами, й онуками Ганни, уже по п’ять років. Цей дивовижний випадок наробив багато галасу в українських ЗМІ, але найголовніше — ще одна сім’я стала щасливою. Ірина КАДЧЕНКО, спеціально для «ВЗ», м. Дніпропетровськ

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

27 листопада 2015 року

НЕ ДОЗВОЛЯЙТЕ ХВОРОБІ РОБИТИ ВИБІР Частота злоякісних новоутворень, виявлених під час вагітності, з кожним роком зростає, особливо в жінок віком понад 30 років. Це обумовлено тим, що в розвинених країнах молоді жінки відкладають народження дитини на більш пізній період свого життя через бажання зробити кар’єру. А в державах з гіршим економічним становищем можливою причиною є банальне недообстеження. У будь-якому разі таке поєднання завжди породжує питання: кого рятувати — матір чи дитину?

мериканський хірург B. F. Byrd ще в 1962 р. у статті про лікування пухлин молочної залози під час вагітності стверджував: «Переривати потрібно не вагітність, а рак». Проте досі немає мультицентрових рандомізованих досліджень з цієї проблеми, проведені лише поодинокі когортні та проспективні дослідження з коротким періодом спостереження. Відсутність даних про вплив як вагітності на перебіг онкологічного захворювання, так і хіміотерапії в разі пухлинного процесу на стан здоров’я новонародженого ставить перед практикуючим лікарем складне завдання — обрати оптимальні методи діагностики та лікування. Це вимагає подальших досліджень і методичних розробок з ведення вагітності, ускладненої злоякісним новоутворенням. Тривалий час серед лікарів поширеною була думка про негативний гормональний вплив вагітності на прогноз онкологічного захворювання: нібито вагітність сприяє прогресу пухлини і збільшує частоту рецидиву новоутворення. Нині її спростовано і зроблено висновок: вагітність не має негативного впливу на прогноз злоякісного процесу. Проте існує нічим не підтверджене припущення, що діти, народжені онкохворими жінками, не можуть бути здоровими. Однак результати багаторічних спостережень довели — ризик вроджених аномалій у дітей, матері яких отримували лікування з приводу злоякісних новоутворень, не вищий, ніж загалом у популяції.

Відкрите питання Дотепер як онкологи, так і акушери-гінекологи не володіють сучасними навичками ведення вагітності при цій патології. У 2012 р. бельгійські дослідники провели опитування акушерівгінекологів та онкогінекологів із 246 медичних закладів 14 країн Європи: 44% респондентів рекомендували переривання вагітності на тлі онкологічного захворювання, 58% — індукцію передчасних пологів з подальшим лікуванням в післяпологовий період, а 37% — були проти хіміо- або радіотерапії під час вагітності. Ці результати збігаються з даними дослідницької групи з Данії. У цій країні частота медичних абортів у групі пацієнток з раком молочної залози становить 82%. Лікування вагітної зі злоякісним захворюванням супроводжується етичним конфліктом. Лікар стикається зі складним професійним завданням: з одного боку, відстрочене діагностування та недостатньо агресивне лікування, з іншого — можливий токсичний вплив деяких методів діагностики та протипухлинної терапії на розвиток плода і майбутньої дитини. У виборі тактики ведення вагітності беруть участь лікарі, жінка та члени її родини, і рішення залежить від терміну гестації, стадії захворювання, методів лікування та бажання пацієнтки. Отже, спостереження вагітної з онкологічними захво-

рюваннями — це завдання мультидисциплінарної команди, що складається з онколога, акушера-гінеколога, перинатолога, онкогематолога, генетика, психолога і репродуктолога.

Діагностика Найчастіше під час вагітності виявляють рак шийки матки, рак молочної залози, лімфому та лейкоз. Клінічні симптоми багатьох онкологічних захворювань подібні до проявів вагітності. Це нудота, загальна слабість, анемія, дискомфорт або кров’янисті виділення з піхви, біль чи дискомфорт у животі тощо. Фізіологічні зміни в молочній залозі у вагітних (збільшення обсягу залозистої тканини, лактостаз, виділення із соска) ускладнюють виявлення пухлини як пацієнткою, так і лікарем. Через це діагностика раку молочної залози під час вагітності затягується в часі, і найчастіше визначають уже не перші стадії захворювання. Тому ця патологія у вагітних характеризується більшою частотою метастазування в лімфатичні вузли та інші органи, ніж у невагітних. Для встановлення злоякісного новоутворення нерідко потрібно застосувати променеву енергію й радіоактивні речовини, у зв’язку із чим важливо зважено визначати показання та враховувати можливий негативний вплив радіації на внутрішньоутробний розвиток плода. Крім дози і виду променевої енергії потрібно враховувати частину тіла вагітної, яку буде досліджено, і стадію розвитку ембріона. Слід пам’ятати про існування ризику не тільки порушення органогенезу плода, а й розвитку канцерогезу в дитячому та підлітковому віці, який зростає вже при дозі іонізуючого опромінення 10 мГр. Рентгенівське випромінювання та комп’ютерна томографія характеризуються найвищою дозою опромінення, але за умови екранування живота можуть бути виконані під час вагітності. Ультразвукове дослідження (УЗД) і магнітно-резонансна томографія (МРТ) є рекомендованими методами діагностики під час вагітності. Не зареєстровано негативного впливу МРТ на здоров’я новонароджених, зокрема на функцію органів слуху. Низькомолекулярні водорозчинні речовини, такі як йодумісні контрасти (при КТ) або гадолініум (при МРТ), проникають через трансплацентарний бар’єр і визначаються в незначних кількостях у фетальній крові. Мутагенного або тератогенного ефекту при аплікації загальноприйнятих доз (0,1 ммоль/кг) зафіксовано не було. У разі парентерального застосування йодумісної контрастної речовини після 12 тижнів гестації рекомендується дослідження функції щитоподібної залози новонародженого одразу після пологів. Позитронно-емісійна томографія (ПЕТ-КТ) з ізотопом фтор-18-фтордезоксиглюкози (18ФДГ) необхідна для виявлення метастазів,

визначення первинної пухлини, так званого CUP-синдрому (cancer unknown primary) або для контролю результатів протипухлинної терапії. Проте використання ПЕТ-КТ під час вагітності поки що протипоказане у зв’язку з маловивченим впливом цього методу на плід.

Хірургічне лікування Під час вагітності можливе проведення широкого спектра хірургічних втручань, тому оперативне лікування злоякісних новоутворень викликає найменше дискусій. За даними зарубіжних дослідників, хірургічне втручання може бути виконане в будь-який термін гестації. Анестезіологічні та хірургічні методики мають деякі особливості у зв’язку з анатомічними і фізіологічними змінами під час вагітності, що необхідно для безпеки плода та профілактики переривання вагітності. На сьогодні відсутні рандомізовані контрольовані дослідження з порівняння лапаротомії та лапароскопії під час вагітності. Після 26-28 тижнів гестації проведення лапароскопії ускладнюється через великі розміри вагітної матки, тому лапаротомія є операцією вибору. Поєднання вагітності, хірургічного втручання, іммобілізації та злоякісного новоутворення є факторами ризику розвитку тромбоемболії. У цьому випадку після оперативного лікування рекомендується профілактика венозних тромбоемболічних ускладнень. Незважаючи на нечисленні дані, існує єдина думка щодо доцільності призначення токолітичних препаратів під час операції на матці. В інших випадках рутинне застосування токолітиків не показано.

Променева терапія Оскільки променева терапія при багатьох пухлинних захворюваннях є важливим компонентом стандартної схеми лікування, але при цьому супроводжується певним ризиком розвитку генетичних і соматичних порушень в ембріона або плода, то, приймаючи рішення про її застосування, потрібно обов’язково протиставляти ризик користі. У більшості випадків, коли термін гестації невеликий і є відстань між опромінюваною ділянкою та плодом, а доза радіації не перевищує гранично допустиму 100 мГр, променева терапія вважається безпечною. Потенційні ефекти такого лікування були описані в дослідженні Міжнародної комісії з радіологічного захисту (МКРЗ), у якому оцінювалися результати експериментів на тваринах і серій досліджень на людях щодо ризику розвит ку раку внутрішньоутробно та впливу радіації на головний мозок плода. При застосуванні променевої терапії в передімплантаційний період, коли зародок складається всього з кількох клітин, як правило, відбувається його загибель, і мальформації на цьому етапі вкрай рідкісні. Згідно з даними МКРЗ, вади розвитку (зазвичай

центральної нервової системи) можуть виникати при дозі опромінення 100-200 мГр і вище. Імовірність уникнути порушення розвитку плода і виникнення пухлини в дитячому або юнацькому віці після внутрішньоутробної променевої експозиції в дозі 0,1 Гр становить, за оцінкою МКРЗ, близько 97%. Тому проведення променевої терапії з використанням дози <0,1 Гр не може бути показанням до переривання вагітності. Отже, променева терапія під час вагітності можлива, коли злоякісні пухлини розміщуються над діафрагмою (рак молочної залози, лімфома Ходжкіна, пухлини голови, шиї та головного мозку), тоді як при раку шийки матки — у жодному разі.

Хіміотерапія під час вагітності Досліджень застосування хіміотерапії у вагітних вкрай недостатньо. Це в основному поодинокі випадки або малі ретроспективні серії з різним часовим періодом спостереження. Під час вагітності змінюються основні параметри гемодинаміки: збільшуються обсяг плазми на 40-45%, серцевий викид і ниркова та печінкова перфузія, на 50% підвищується клубочкова фільтрація. Усі ці зміни призводять до зниження концентрації цитостатичних препаратів у плазмі. Так, нещодавно встановлено зміну фармакокінетики цих лікарських засобів у плазмі крові вагітних порівняно з невагітними. Тому невідомо, чи сприятиме корекція дози цитостатика під час вагітності зростанню ефективності протипухлинної терапії. Проте тератогенність цих препаратів відома, і більшість із них можуть у 2-3 і більше разів підвищити ризик вроджених вад розвитку порівняно із загальною популяцією. Застосування хіміотерапії можливе протягом ІІ і ІІІ триместрів з 12-14-го до 35-37-го тижнів гестації. «Хімія» в цей період відносно безпечна, оскільки процеси органогенезу вже завершені. Нині досить складно визначити всі механізми впливу хіміотерапії на плід. Так, наприклад, не зрозуміло, чому при застосуванні одних і тих самих хіміопрепаратів в одні й ті самі терміни вагітності в однієї дитини з двійні, народженої цією жінкою, визначаються множинні вади розвитку плода з подальшим виникненням злоякісного захворювання, а в іншої спостерігається нормальний інтелектуальний і статевий розвиток. А. Aviles зі співавторами опублікував результати спостереження 58 вагітних з гострим гемобластозом і антенатальною експозицією хіміотерапії в І триместрі. У 2 випадках зафіксовано викидні на 19-му і 20-му тижнях, ще в 2 — мертвонародження на 5-му і 6-му місяцях гестації. Вроджених аномалій не спостерігалося в жодному випадку. Тільки 4 дітей народилися на 29-32-му тижні вагітності. В інших випадках пологи відбулися в строк, маса тіла цих новонароджених відповідала терміну гестації. Період спостереження за дітьми становив у середньому 20 років. Зафіксовано їх нормальний фізичний, неврологічний та інтелектуальний розвиток. Цікаво, що в дорослому віці 24 з них отримали наукові ступені! В жодної дитини не виявили змін у функції серця та хромосомних аномалій. 12 із них стали батьками і народили здорових дітей. Таким чином, переривання вагітності через злоякісний процес — не завжди кращий вибір! Варто пам’ятати: по-перше, другого шансу завагітніти у зв’язку з виснаженням яєчників після протипухлинного лікування може не бути, а, по-друге, аборт може й не поліпшити загального прогнозу захворювання. Отже, пот рібне подальше вивчення механізмів дії протипухлинних препаратів на плід, дослідження тератогенності різних класів хіміопрепаратів і створення чітких алгоритмів ведення вагітних з різними онкологічними захворюваннями. Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

МАЙБУТНЄ МЕДИЦИНИ — ЗА ЕПІГЕНЕТИКОЮ Ось уже 15 років Харківский спеціалізований медико-генетичний центр займається впровадженням у лікування методів епігенетики. Щороку пацієнтами центру стають близько 43 тис. хворих з України та зарубіжжя. Набутий досвід свідчить: настав час змінити пріоритети в підході до терапії багатьох хвороб — застосовувати менше медикаментів, натомість використовувати ощадні методики, наприклад, дієтичне коригування, за допомогою якого відновлювати правильний обмін речовин.

харчування, інфекція, стрес, травма, операція, тютюнокуріння, зловживання алкоголем.

Еволюція, дієта й епігенетика

Олена ГРЕЧАНІНА, генеральний директор Харківського спеціалізованого медико-генетичного центру, членкореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор Українського інституту клінічної генетики Харківського національного медичного університету

Погляд з наукового Олімпу Наприкінці минулого століття генетика відповіла на всі, на які була спроможна, питання. Науковці секвенували геном, тобто розшифрували деякі літери алфавіту нашого генетичного коду — чотири азотисті основи: А (аденін), Г (гуанін), Т (тимін), Ц (цитозин), визначили спосіб кодування амінокислотної послідовності білків за допомогою послідовності нуклеотидів, зрозуміли, де в кожній хромосомі лежить та або інша інформація про всі ознаки людини. Здавалося, ось-ось відкриється таємниця мутацій, пов’язаних із хворобами. Проте з’ясувалося, що гени — усього лише носії інформації. Хвороба з’являється, коли змінюється їх структура. Але як ці зміни відбуваються? У 1962 р. уперше заговорили про епігенетику. «Епі» означає «над». Генетика вивчає процеси, які відбуваються всередині азотистих основ. Виявилося: є явища, котрі проходять над нуклеотидами, — це певні біологічні маркери, що регулюють активність генів. Першим відкрили метилювання. Згодом з’ясувалося: існують певні фактори, які запускають процес генної активності в організмі людини. До них належать так звані тригери (провокатори), що порушують процеси активації генів і впливають на прояви різних спадкових захворювань: нераціональне

У ході досліджень виявилося, що ферменти, або ж білки, наявні в організмі людини, характеризуються різною силою перетворення і їх активність безпосередньо пов’язана з умовами, у яких жило людство, з їжею, яку воно споживало. Наш народ протягом останніх ста років пережив три війни, а з ними — голод. Особливістю метіоніну та білків людини є їх участь у синтезі ДНК, тому голод витримали ті, чия система обміну речовин потребувала мало білків для будівництва ДНК і самовиживання. Еволюція вчинила цей відбір, аби для продовження роду залишилися фенотипи з невисокою ферментною активністю. І коли наприкінці минулого — на початку нинішнього століття на прилавках українських магазинів з’явилося досхочу м’ясних копчених продуктів, жирних сортів сиру тощо, то тривалість життя нації не зросла, а, навпаки, зменшилась. Це привернуло увагу фахівців потенційною можливістю впливу зазначених продуктів на стан здоров’я людини та тривалість її життя. Чому? Бо людина потрапила до стану дезадаптації: геном варіює досить повільно, а навколишнє середовище змінилося швидко — за рахунок не тільки екологічних негативних змін, а й характеру харчування. Тому національною особливістю харчування українців, а отже, й запорукою здорового життя, має бути

помірність і відповідальність: якщо в родині помирали від раннього інсульту, інфаркту або цукрового діабету, то є мотивація вживати менше жирів і білків, а більше овочів та фруктів.

Що повинні знати лікарі-клініцисти В Українському інституті клінічної генетики Харківського національного медичного університету розпочато п’ятиденний цикл підготовки сімейних лікарів, де читаються лекції з практичної генетики та епігенетики. Окрім загальних знань про ці два напрямки розвитку науки та практичної медицини, кожний лікар, насамперед, повинен засвоїти три головні істини. Перша: лікар-клініцист за простими ознаками основних захворювань людини (нервової, серцевосудинної систем, травного тракту, опорно-рухового апарату, шкіри, органа зору) має помітити збої у функціонуванні організму. І якщо таких порушень одночасно, принаймні, два (а можливо, й більше) — це вже привід для направлення хворого до генетиків. Друга: сімейний лікар має знати всіх представників родини пацієнта, щонайменше три останні покоління. Якщо виникає підозра на генетичний збій, тобто в родині повторюються інфаркти, інсульти, онкозахворювання, скелетні аномалії або ж помирають новонароджені чи часто трапляються випадки невиношування, він повинен детально з’ясувати й записати до картки всі збіги спадкової патології, а також харчові уподобання трьох поколінь,

НАЦІОНАЛЬНОЮ ОСОБЛИВІСТЮ ХАРЧУВАННЯ УКРАЇНЦІВ, А ОТЖЕ, Й ЗАПОРУКОЮ ЗДОРОВОГО ЖИТТЯ, МАЄ БУТИ ПОМІРНІСТЬ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ: ЯКЩО В РОДИНІ ПОМИРАЛИ ВІД РАННЬОГО ІНСУЛЬТУ, ІНФАРКТУ АБО ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ, ТО Є МОТИВАЦІЯ ВЖИВАТИ МЕНШЕ ЖИРІВ І БІЛКІВ, А БІЛЬШЕ ОВОЧІВ ТА ФРУКТІВ

їх спосіб і місце життя. Така інформація стане в пригоді для розробки стратегії здорового способу життя всієї родини. І третя: коли зрозуміло, що в пацієнта обтяжений родовід і підозра на д ві-т ри х вороби рі зн и х органів (наприклад, серця, печінки, судин тощо), не можна гаяти час на пошуки вузьких спеціалістів і лабораторні аналізи — слід негайно виписати направлення до спеціалізованого медико-генетичного центру. У Харківському центрі працюють досвідчені фахівці, здійснюють десятки тисяч медикогенетичних консультацій і лабораторних досліджень. Незалежно від віку, пацієнтам проводять необхідні обстеження, додаткову діагностику, призначають лікування, і лише після цього знову передають до рук сімейного лікаря, щоб той контролював виконання призначень генетиків і спостерігав за станом здоров’я хворого та членів його родини.

Ціна здоров’я нації Останнім часом в Україні почастішали випадки інсульту в новонарод жених і ненароджених дітей, ранні інфаркти, тромбози. Це змусило харківських генетиків за допомогою американських колег із клініки Галвестону під керівництвом Р. Маталона провести дослідження частоти та генотипів так званих поліморфізмів з метою виділення пацієнтів з високим ризиком інфаркту, інсульту, захворювань судин і раку. Виявилося, що 57% українців є носіями факторів ризику вказаних порушень і 10% — носіями факторів ризику тромбофілії. Учені довели: якщо в людини виявляється поліморфізм гена фермента MTHFR, то це свідчить про можливість порушення так званого епігенетичного статусу — системи регуляції генної активності. Україна зіткнулася й з іншим, не менш серйозним фактором небезпеки: ризик ураження нервової системи населення в Україні в 5 разів вищий, ніж у Європі. Але його ми здатні подолати за рахунок організаційних заходів, які включають первинну й вторинну профілактику: медико-генетичне консультування сімей із обтяженою спадковістю як до, так і під час вагітності та генетичний моніторинг стану плода. Нещодавно в інтернет-мережі з’явився переклад книги відомого генетика Пітера Шпорка «Читаючи між рядків ДНК». Автор, як і більшість корифеїв науки, погоджується, що незабаром зміниться основна парадигма медицини: переможе медицина чотирьох «П» — предикативна, прогностична, персоніфікована, партнерська. Лікування буде ґрунтуватися на вдосконаленні способу життя, внутрішнього обміну речовин людини й адаптації організму до нав колишнього середовища. Підготувала Ольга ФАЛЬКО, спеціально для «ВЗ», м. Харків

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

27 листопада 2015 року

КОЖЕН ЛІКАР МАЄ БУТИ ДІЄТОЛОГОМ ДЛЯ СВОЇХ ПАЦІЄНТІВ Стрімке зростанням частки хронічних неінфекційних захворювань і коморбідної патології потребує зміни підходів до лікування — і лікарі загальної практики, і вузькі спеціалісти мають володіти широким спектром знань, завдяки яким зможуть допомогти хворому повноцінно жити і боротися із хронічними недугами.

Наталія ХАРЧЕНКО, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Гастроентерологія», завідувачка кафедри гастроентерології, дієтології і ендоскопії НМАПО ім. П. Л. Шупика, член-кореспондент НАМН України, професор

ВЗ Чи змінилася структура захворюваності населення України настільки, щоб це спонукало до змін у системі освіти лікарів? — Так. На жаль, нас часто «втішають» міфом про те, що більшість випадків неінфекційних захворювань (НІЗ) припадає на країни з високим рівнем доходів населення (як відомо, у 2012 р. НІЗ спричинили 68% усіх випадків смертей у світі). Хочу одразу його розвіяти — майже 75% смертей від НІЗ зареєстровано в державах із низьким і середнім рівнями економічного розвитку. За прогнозами фахівців, до 2030 р. смертність від НІЗ у таких країнах збільшиться майже вп’ятеро! Яскравий приклад: за останні 30 років поширеність серцево-судинних захворювань серед населення України зросла в 3,5 разу, а рівень смертності від них збільшився на 46%. Тому зміни в системі підготовки медичних працівників не просто актуальні — вони невідкладні. Це зовсім не означає, що ми повинні відмовитися від вузької спеціалізації: вона має свої переваги і прийнятна в усьому світі. Однак сучасному лікарю найчастіше доводиться лікувати пацієнтів, які страждають на кілька захворювань одночасно. Мультиморбідність — це не лише комбінація різних за етіологією й патогенезом захворювань в одного пацієнта, а й так звана нозологічна синтропія, тобто наявність патогенетично детермінованих комбінацій хвороб. Мультиморбідна патологія значно ускладнює лікування та перебіг кожної із хвороб, а також зумовлює поліпрагмазію,

наслідком якої є негативний вплив надмірного вживання ліків і великі витрати пацієнта на лікування. Прикладом може слугувати ведення хворого із метаболічним синдромом (МС), який об’єднує комплекс взаємопов’язаних порушень вуглеводного та жирового обміну, а також порушень регуляції артеріального тиску і функцій ендотелію, обумовлених інсулінорезистентністю. Приблизно у 80% пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) також одночасно спостерігають ті чи інші метаболічні порушення: гіперінсулінемію, цукровий діабет 2-го типу, дисліпідемію, ожиріння андроїдного типу, гіперурикемію. Подібні зміни трапляються у хворих з ішемічною хворобою серця, неалкогольним стеатогепатитом та іншими порушеннями обміну. Нині доведено, що основними причинами МС є нераціональне харчування та гіподинамія. За допомогою лікарських засобів, нових медичних, діагностичних і хірургічних технологій не можна зупинити поширення ожиріння, цукрового діабету та інших НІЗ. Потрібно передусім налагодити відповідний спосіб життя пацієнтів — достатні фізичні навантаження, правильне харчування, яке має стати основою лікування. На жаль, сьогодні «дієтичні» рекомендації лікарів зазвичай зводяться до рекомендацій не палити, не зловживати алкоголем, не споживати смажених чи гострих страв та інших «не» (це в кращому випадку). А найчастіше до них узагалі справа не доходить: прийом у лікаря закінчується виписуванням препаратів, а дієтичні рекомендації сприймаються як щось другорядне. ВЗ Це такий стереотип чи лікарі не знають, що порадити? — І те, й те. Раніше існували номерні дієти за Певзнером, які не потребували особливих знань і мислення лікарів — усе розписано, а отже, все зрозуміло. Інше питання, який ефект від того, що харчування підбирають не індивідуально для хворого, а під якусь «уніфіковану» хворобу. До того ж, існують вроджені порушення обміну речовин. Останнім часом з появою генетичних лабораторій в Україні поліпшилася рання діагностика таких патологій. Значну частину дітей із вродженими порушеннями обміну речовин спостерігають педіатри, пізніше вони стають пацієнтами кардіологів, ендокринологів, інших спеціалістів, які вже матимуть справу із наслідками вродженої патології та з набутими хворобами. Такі хворі з дитячого віку потребують спеціальної дієти. Хто їм призначить

її, якщо в переліку дієт за Певзнером немає дієти для порушень фолатного циклу, глікогенозів тощо? Доки радянська медицина користувалася дієтами за Певзнером, науковці світу активно вивчали вплив харчових речовин на організм людини, у розвинених країнах зростала кількість лікарів-дієтологів. Ще в 60-ті роки минулого століття були створені дієтичні асоціації під егідою Міжнародного комітету дієтичних асоціацій (ICDA). У світі в галузі дієтології виокремилися окремі спеціальності: дієтолог, кваліфікований дієтолог, дієтолог-дослідник, дієтолог-консультант, дитячий дієтолог, неонатальний дієтолог — усі вони зайняли свої ніші в системах охорони здоров’я. Нині в розвинених країнах дієтологи працюють навіть у медичних командах відділень інтенсивної терапії, не кажучи вже про групи нутритивної підтримки в лікарнях і госпіталях. В Україні також говорять про намір створювати подібні групи, але хто туди ввійде, якщо наша система післядипломної підготовки дієтологів практично не змінилася, нічого не зроблено й у напрямку підвищення рівня знань з дієтології лікарів вузьких спеціалізацій. ВЗ А спроби щось змінити були? — Робимо, що можемо. Колектив нашої кафедри понад 15 років проводить курси тематичного удосконалення для дієтологів і лікарів інших спеціальностей. Тут вони отримують сучасні знання в галузі здорового та дієтичного харчування, вчаться оцінювати харчовий статус хворого та розробляти індивідуальне харчування для пацієнта з урахуванням його метаболічного профілю й функціонального стану всіх органів і систем. Наскільки важливі для лікарів такі знання, ми зрозуміли після анкетування наших курсантів — лікарів різних спеціальностей: терапевтів, ендокринологів, педіатрів, кардіологів, гастроентерологів, невропатологів, хірургів тощо. Опитування стосувалося рівня знань слухачів у галузі дієтології — до і після проходження курсів. Його результат вважався позитивним, якщо лікар правильно відповів на 30% запитань із кожного розділу анкети. На жаль, відсоток правильних відповідей у лікарів всіх спеціальностей до курсів був дуже низьким, особливо коли питання стосувалися практичних аспектів дієтології. Прикро, але лікарі виявили низький рівень знань з біохімії харчування, біологічної цінності харчових продуктів. Жоден з опитуваних не зміг оцінити харчовий статус пацієнта, розрахувати його потреби в

енергії й основних харчових речовинах відповідно до антропометричних показників і фізичної активності. Найнижчі показники були в лікарів первинної ланки, найвищі — в ендокринологів (принаймні, вони «треновані» на призначенні дієти хворим на цукровий діабет та ожиріння). Після проходження курсів тематичного удосконалення високий відсоток правильних відповідей зареєстровано серед лікарів усіх спеціальностей. Результати анкетування також засвідчили: рівень знань із дієтології не залежить від кваліфікаційної категорії лікарів. Це означає, що при підвищенні кваліфікації їх увагу звертають на патогенез, діагностику та медикаментозне лікування внутрішніх захворювань, і аж ніяк не на дієтичне харчування хворих. Ось і відповідь на запитання, чи готові українські лікарі запобігти поширенню НІЗ. На жаль, не лише пересічні лікарі, а іноді й кандидати наук не знають, що порадити хворим свого профілю або ж послуговуються загальновідомими шаблонами: щитоподібній залозі потрібен йод, серцю — калій. Але ж це лише один із багатьох аспектів, та й його лікарі досконало не знають — які елементи, у якій кількості призначати при тій чи іншій хворобі. Вибачте, але із такими знаннями хворого не вилікуєш! Основним аспектом дієтології є не заборона вживати ті чи інші продукти, а забезпечення організму людини необхідними нутрієнтами. І якщо, наприклад, пацієнт має обмежити споживання жирів, потрібно додатково призначити вітаміни Е, А, D3, інакше через деякий час у нього виникнуть серйозні проблеми, пов’язані вже не із хворобою, а з некваліфіковано рекомендованою дієтою. ВЗ Можливо, ці функції краще виконали б дієтологи, якби вони були у наших лікарнях? — На жаль, у системі охорони здоров’я України місця для лікаря-дієтолога немає. Навіть великі медичні центри та багатопрофільні лікарні Києва не мають таких фахівців або ж використовують їх не за призначенням — як дієтичних медсестер. Та навіть якщо в кожній лікарні і з’явиться один дієтологконсультант, це не зможе вирішити проблему надання дієтичної допомоги — її має отримувати більшість пацієнтів. Ніхто не говорить про індивідуального дієтолога для кожного хворого — дозволити його собі може не кожен пацієнт навіть у країнах Європи. Але там з основами здорового харчування і дієтології ознайомлені лікарі всіх спеціальностей. Цьому їх навчають у медичних університетах, адже в розвинених країнах профілактика, здоровий спосіб життя, раціональне й дієтичне харчування — це азбука кожного лікаря, а не якась абстракція. І він знає, що порекомендувати своєму пацієнту для індивідуального харчування при тій чи іншій патології. Тож проблема вітчизняної охорони здоров’я не стільки у відсутності достатньої кількості дієтологів на «своїх» місцях, скільки у відсутності необхідних знань у цій галузі в лікарів інших спеціальностей. Враховуючи стан вітчизняної дієтологічної служби, маємо досягти хоча б того рівня, за якого кожний сімейний лікар чи інший фахівець окрім медикаментозної терапії міг надати хворим поради щодо індивідуального харчування. Жоден лікар не повинен отримати вищої кваліфікаційної категорії, доки не пройде бодай місячних курсів тематичного удосконалення з клінічної дієтології. Так, він не стане за цей час дієтологом, але цього і не потрібно, зате йому вистачить знань, щоб допомогти хворому вести здоровий спосіб життя і стримати подальший розвиток хронічних захворювань. Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

СВІТОВИЙ ДОСВІД

ПЕРВИНЦІ ПЛАТЯТЬ ЗА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я Ефективна система фінансування первинної медичної допомоги (ПМД) — одна з важливих складових, що може вберегти галузь від «банкрутства» та забезпечити рівноправність, відкритість і справедливість у наданні медичних послуг.

Марина ШЕВЧЕНКО, старший науковий співробітник наукового відділу організації медичної допомоги ДНУ «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» ДУС, кандидат медичних наук

інансування ПМД у сучасних умовах має забезпечувати управління обсягами матеріальних ресурсів з метою універсального охоплення населення пос лу гами, найоптима льнішого співвідношення їх ціни і якості, а також фінансову відповідальність за недоліки в роботі. З точки зору економічних і соціальних інтересів суспільства заклади ПМД повинні бути матеріально зацікавлені в тому, аби населення менше хворіло, тобто отримувати плату за забезпечення заходів реагування на очікування і потреби населення щодо низки ризиків і хвороб. Розглянемо найпопулярніші методи оплати діяльності закладів охорони здоров’я ПМД, які застосовуються у світовій практиці, щоб зрозуміти, котрі з них найкраще підходять для реалій національної системи охорони здоров’я, особливо в умовах її реформування. Для фінансування ПМД переважно використовують методи постатейного бюджету, оплати за послуги (на підставі чи без урахування позицій тарифікатора медичних послуг), подушну оплату. Надання послуг на первинному рівні можна оплачувати також як за пролікований випадок або епізод, однак ці варіанти використовуються не так часто: вони не сприяють виконанню первинкою її фундаментальних завдань і функцій, орієнтованих на зміцнення здоров’я та профілактику захворювань. До того ж, у разі оплати за окремий випадок досить складно провести відповідні розрахунки, що супрово-

джується надмірними адміністративними витратами для пацієнтів, особливо із хронічними захворюваннями. Також цей метод не дає змоги запровадити оплату профілактичних послуг. Оплата за постатейним бюджетом набула поширення у 80-х роках минулого століття у Великій Британії та країнах Східної Європи. Цей метод донині широко застосовується в Україні, Бахрейні, Бангладеші, Саудівській Аравії, В’єтнамі, на Філіппінах і в деяких африканських країнах, зокрема в Єгипті та Мозамбіку. Оплата з розрахунку на душу населення, або подушна оплата. Послуги постачальника (закладу охорони здоров’я/лікаря загальної практикисімейної медицини (ЗПСМ)) оплачуються за заздалегідь встановленою фіксованою ставкою, аби забезпечити певний набір послуг для кожного пацієнта, який обслуговується протягом фіксованого періоду. При цьому її розмір диференціюється залежно від складу «прикріпленого» населення — найчастіше коефіцієнтами за віком і статтю пацієнтів, що відображає різницю у витратах для надання медичної допомоги. Перевагою цього методу є передбачуваність витрат: лікарям не вигідне збільшення кількості відвідувань, обстежень, консультацій, завдяки чому з’являються стимули для профілактики захворювань. Пос тачальник же зацікавлений у залученні більшої кількості «прикріплених» пацієнтів, що збільшує загальні обсяги фінансування. Підвищення якості наданих послуг досягається за рахунок їх ефективності та скорочення витрат, а також здійснення профі лактич-

них заходів, покликаних зберегти здоров’я пацієнтів і зменшити їх потребу в лікуванні. Мінімізу вати витрати можна шляхом медичного обслуговування більш здорових осіб, особливо у випадках, коли не застосовуються коригувальні коефіцієнти оплати (наприклад, за віком і статтю). В умовах конку ренції лікарів подушний метод створює певний стимул до нарощування обсягу медичної допомоги: лікарі прагнуть розширити свою практику завдяки залученню нових пацієнтів. Однак цей стимул швидко вичерпується. Кращі лікарі в короткі терміни досягають максимально можливих обсягів практики, за межею яких вони або нічого не отримують, або їх праця оплачується за зниженими нормативами. До речі, такий механізм застосовували і в Україні в рамках пілотного проекту з реформування системи охорони здоров’я при розробці методології нарахування надбавок за обсяг виконаних робіт. До того ж, етичні кодекси, прийняті лікарськими асоціаціями, зазвичай не заохочують «понаднормової» активності лікарів, адже це може «звузити» поле діяльності їх колег, а також негативно вплинути на якість медичної допомоги. У разі відсутності конкуренції використання подушного методу може зумовити зниження інтенсивності праці лікаря. Тож деякі експерти вважають за доцільне доповнювати подушний метод фінансування елементами гонорарного принципу або запроваджувати стимулюючі виплати за профілактичну діяльність. Метод повного фондотримання передбачає, що ПМД отримує кошти не

З ТОЧКИ ЗОРУ ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ ЗАМОВНИКА/ФІНАНСУЮЧОЇ СТОРОНИ ТА СУСПІЛЬСТВА В ЦІЛОМУ ЛІКАРІ ПМД МАЮТЬ БУТИ ЗАЦІКАВЛЕНІ В ЗДОРОВИХ ПАЦІЄНТАХ І РАЦІОНАЛЬНОМУ ВИКОРИСТАННІ КОШТІВ. ТОДІ ЗНИКАЄ ПОТРЕБА В НАДМІРНОМУ КОНТРОЛІ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ПЕРВИННОЇ ЛАНКИ

тільки за обсяг діяльності, а й на забезпечення оплати стаціонарної допомоги, спеціалізовані обстеження, консультації й лікування, екстрену та невідкладну допомогу. Тобто із коштів фондотримача оплачуються всі послуги, котрі не можуть бути надані на рівні ПМД. Що ширший спектр послуг, які забезпечуються на рівні ПМД, то більше коштів залишається в її розпорядженні. Відтак знижується кількість необґрунтованих госпіталізацій, з’являється реальна зацікавленість у збереженні здоров’я пацієнтів. Однак цей метод також має певні недоліки, наприклад, лікарі можуть необґрунтовано відмовляти хворим у направленні на госпіталізацію чи консультацію вузького спеціаліста. Нейтралізувати вади методу можуть «вільний» вибір пацієнтом лікаря; госпіталізація без направлення за наявності медичних показань; оцінка якості лікування на підставі медичних стандартів та її «прив’язка» до оплати праці медиків; штрафні санкції в разі направлення хворого з ускладненнями на вторинний рівень; використання моделей оцінки діяльності за остаточними результатами, пов’язаних з розміром фонду економічного стимулювання тощо. Утім, найефективнішою умовою успішного впровадження методу повного фондотримання є конкуренція між постачальниками медичних послуг, їх небажання «втратити» прикріпленого для обслуговування пацієнта. Використання цього методу в Україні стримується недостатнім обсягом фінансування ПМД, недосконалістю механізмів розмежування з іншими видами медичної допомоги, відсутністю можливостей та стимулів для раціонального господарювання, планування й організації господарської діяльності, у тому числі перерозподілу коштів за різними напрямками витрат, а також відсутністю конкуренції між постачальниками медичних послуг. Хоча останнім часом деякі тенденції змінюються, однак поки що лікарі ЗПСМ не готові взяти на себе фінансові ризики, пов’язані з фондотриманням. Метод часткового фондотримання передбачає лише часткову передачу ПМД коштів на спеціалізовану амбулаторну допомогу й, можливо, екстрену та невідкладну медичну допомогу. Серед переваг методу — зацікавленість лікаря в збереженні здоров’я своїх пацієнтів, відсутність спокус необґрунтованого збільшення кількості відвідувань, обстежень і консультацій, реальна можливість знизити частоту викликів екстреної медичної допомоги. Однак істотним обмеженням для впровадження методу може стати фактор неготовності населення відмовитися від звич-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

СВІТОВИЙ ДОСВІД

27 листопада 2015 року

них стереотипів. Також лікарі ПМД і заклади охорони здоров’я, котрі надають спеціалізовану амбулаторну допомогу, можуть бути зацікавленими в направленні в стаціонар пацієнтів, яким достатньо амбулаторного лікування, з метою економії коштів первинки. Або ж у необґрунтованому зменшенні обсягу обстежень і лікування при конкретній патології (також з метою економії) за умови отримання коштів на спеціалізовану амбулаторну допомогу. Гонорарний метод (оплата за послугу). Постачальник отримує компенсацію за кожну окрему послугу з урахуванням обсягів вхідних витрат або кількості наданих послуг. Оплата здійснюється за кожну консультацію, процедуру, призначення ліків тощо на основі шкали гонорарів/цін. Якщо лікарі надають більше послуг, ніж їх може оплатити хворий, ціна коригується в бік зменшення. Постачальники повинні повідомляти пацієнтам про всі витрати, пов’язані з наданням кожної медичної послуги, у разі відсутності фіксованої плати за неї, а також групування за послугами. Такий метод часто називають оплатою «на основі повернених витрат». Гонорарний метод дає змог у пов’язати оплату з реальною кількістю послуг, а пацієнт отримує певні гарантії щодо надання йому достатнього обсягу медичної допомоги. Однак при цьому існує ймовірність заниження чисельності послуг. Перевагами цього методу є відносна простота розробки та впровадження, до того ж, схеми оплати за послугу відомі з досвіду інших країн і їх легко адаптувати до наших реалій. Гонорарний метод точніше за постатейний бюджет відображає обсяги наданих послуг й витрачені на них ресурси, заохочуючи таким чином постачальників працювати інтенсивніше і/або надавати більше послуг. Деякі дослідники стверджують, що такий метод поліпшує використання наявних послуг та доступ до них мешканців регіонів з недостатнім медичним забезпеченням (наприклад, у сільських районах на Філіппінах), окремих груп населення (малозабезпечених категорій у Камбоджі та Лаосі), а також доступ до високопріо-

ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ НАДАНИХ ПОСЛУГ ДОСЯГАЄТЬСЯ ЗА РАХУНОК ЇХ ЕФЕКТИВНОСТІ ТА СКОРОЧЕННЯ ВИТРАТ, А ТАКОЖ ЗДІЙСНЕННЯ ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ, ПОКЛИКАНИХ ЗБЕРЕГТИ ЗДОРОВ’Я ПАЦІЄНТІВ І ЗМЕНШИТИ ЇХ ПОТРЕБУ В ЛІКУВАННІ

ритетних послуг охорони здоров’я (Чехія, Данія, Гаїті, Велика Британія). Якщо витрати погоджено, заплановані тарифи можуть сприяти заохоченню до надання економічно ефективних послуг, як, скажімо, в Японії. Коли ж витрати не відповідають рівню оплати, можливі протилежні наслідки, наприклад, застосування для надання ПМД високих і високовартісних технологій (приклад Китаю). При цьому основним недоліком згаданого методу є відсутність економічної зацікавленості та відповідальності первинної ланки за покращення здоров’я пацієнтів, можливість необґ ру н това ного розширенн я обсягу послуг, збільшення кількості відвідувань і завищення терміну й вартості лікування. Обмежити рівень зростання витрат за гонорарного методу можна по-різному: у Хорватії та Японії встановлюють межі загальних витрат для постачальників, на Філіппінах та в деяких провінціях Канади заохочують певні групи пацієнтів до співоплати з метою мінімізації ризику надлишкового використання медичної допомоги. Якщо застосовується фіксована винагорода згідно з тарифами (наприклад, у Канаді, Німеччині та Японії), а послуги згруповані, тоді постачальник отримує фіксовану плату за надану допомогу. Тобто він мотивований до збільшення кількості послуг упродовж звітного періоду. При цьому зменшуються обсяги вит рачених ресурсів. У світі цей спосіб оплати застосовується дедалі рідше, однак він досі

популярний у Канаді, Китаї, Японії, Республіці Кореї, серед приватних страхових компаній країн Перської затоки, зокрема в Саудівській Аравії, а також у США (з метою відшкодування) і частково в деяких країнах Західної Європи (Австрії, Німеччині). Міжнародні експерти не радять використовувати гонорарний метод у нових системах медичного страхування через високу вартість процедури розрахунків і складність механізмів контролю. Рекомендується лише поєднання згаданого методу з іншими. Під час вибору найраціональнішої моделі фінансування для вітчизняної системи охорони здоров’я важливо врахувати кілька факторів, насамперед, фінансове забезпечення галузі. Адже в західноєвропейських системах охорони здоров’я використання гонорарного методу тримається на тому, що фінансуюча сторона (наприклад, фонди медичного страхування) має можливість перекладати зростаючі витрати на страхувальників, періодично підвищуючи ставки внесків (хоча і в цих країнах такі можливості дедалі зменшуються). Звідси випливає перша вимога до системи оплати ПМД — необхідність стримувати витратний механізм шляхом нормування витрат на спеціалізовану амбулаторну допомогу та планування обсягу наданих послуг. Наступна вимога — система оплати повинна сприяти зміцненню ПМД і посиленню її ролі в охороні здоров’я, інакше вона виявиться занадто витратною й орієнтуватиме на екстен-

сивне нарощування обсягу ресурсів. З точки зору економічних інтересів замовника/фінансуючої сторони та суспільства в цілому лікарі ПМД мають бути зацікавлені в здорових пацієнтах і раціональному використанні коштів. Тоді зникає потреба в надмірному контролі за діяльністю первинної ланки. Ще одна вимога до системи оплати: фінансуюча сторона має цілеспрямовано формувати найраціональніші обсяг і структуру надання медичної допомоги, здійснювати постійний моніторинг та оцінку. Адже навіть позитивні аспекти будьякого методу можуть спрацювати з точністю до навпаки і посилити дію витратного механізму, якщо такого контролю не буде. Остання вимога — мінімізація адміністративних витрат на оплату медичної допомоги. Як зазначалося вище, гонорарний метод (оплата за послугу) потребує значних витрат. Наприклад, коли пересічний громадянин звертається по медичну допомогу в середньому 10 разів на рік і щоразу отримує «набір» із кількох послуг, опрацювати такий масив рахунків без потужних інформаційних систем досить складно. Крім того, потрібна значна кількість операторів, економістів, контролерів. З огляду на відносно низьку вартість амбулаторних послуг адміністративні витрати (у розрахунку на одну конкретну послугу) є вкрай високими. І наостанок, для України найприйнятнішим буде метод оплати ПМД, який поєднуватиме подушну оплату й стимулюючі надбавки за пріоритетні види діяльності. Зокрема це показники, що стосуються профілактики, раннього виявлення та спостереження захворювань, керованих на рівні ПМД (наприклад, гіпертонічної хвороби, інфаркту міокарда, інсульту, цукрового діабету), охоплення скринінговими програмами, вакцинацією, ведення фізіологічної вагітності (планування, діагностика вагітності в ранні терміни, спостереження за вагітною і станом плода, рання діагностика ускладнень), спостереження за дітьми першого року життя тощо.

УКРАЇНСЬКИЙ НДІ СОЦІАЛЬНОЇ І СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ МОЗ УКРАЇНИ

ОГОЛОШУЄ КОНКУРСНИЙ НАБІР НА ЗАМІЩЕННЯ ВАКАНТНИХ ПОСАД 1. Відділ соціальної та клінічної наркології: 1.1. Провідний науковий співробітник — 1 посада. 1.2. Науковий співробітник — 1 посада. 1.3. Старший науковий співробітник — 1 посада. 2. Відділ психосоматичної медицини та психотерапії: 2.1. Завідувач відділу. 2.2. Провідний науковий співробітник — 1 посада. 2.3. Старший науковий співробітник — 3 посади. 2.4. Науковий співробітник — 1 посада.

2.5. Молодший науковий співробітник — 1 посада. 3. Відділ медико-соціальних проблем терапії психічних розладів: 3.1. Старший науковий співробітник — 2 посади. 4. Науковий організаційно-методичний та інформаційно-аналітичний відділ: 4.1. Завідувач відділу. 4.2. Старший науковий співробітник — 1 посада. КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ: для завідувача відділу: повна вища спеціальна освіта; доктор або кандидат наук за профілем діяльності науководослідного підрозділу або стаж роботи за профілем діяльності понад 5 років;

для провідного наукового співробітника: повна вища спеціальна освіта; доктор або кандидат наук; стаж роботи за профілем не менше 5 років; досвід науково-дослідної роботи; досвід основного виконавця НДР; участь у підготовці наукових кадрів; спеціалізація за профілем інституту або науково-дослідного підрозділу; для старшого наукового співробітника: повна вища спеціальна освіта; наявність вченого ступеня або стаж науково-дослідної роботи не менше 3 років; наявність друкованих праць, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, вчених і почесних звань; виконання дисертаційної роботи; спеціалізація за профілем діяльності інституту або науково-дослідного підрозділу;

для наукових співробітників: повна вища спеціальна освіта; наявність вченого ступеня або досвід науково-дослідної роботи; спеціалізація за профілем діяльності інституту або науково-дослідного підрозділу; для молодшого наукового співробітника: повна вища спеціальна освіта; здатність до науково-дослідної роботи; спеціалізація за профілем діяльності інституту або науково-дослідного підрозділу. ТЕРМІН ПОДАННЯ ДОКУМЕНТІВ — 1 місяць з дня опублікування оголошення. АДРЕСА ІНСТИТУТУ: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103. Контактний телефон: (044) 468-32-15

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

ЧИ ПОЛЕГШАТЬ НОВІ ВИМОГИ ЖИТТЯ ПРИВАТНОГО ЛІКАРЯ? Дедалі більше медичних працівників виявляють бажання розпочати власний бізнес з надання медичних послуг. Однак часто виникають труднощі під час вибору організаційно-правової форми приватної медичної практики, отримання дозвільних документів і роботи в нових умовах. До того ж, останнім часом законодавство у цій сфері дещо змінилося.

Галина МИРОНОВА, старший науковий співробітник НДІ приватного права та підприємництва ім. Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України

Які можливості підприємницької діяльності для медичних працівників передбачено чинним законодавством? Відповідно до законодавства України підприємницька діяльність у медичній сфері здійснюється юридичними особами та фізичними особами — підприємцями. Юридична особа — це організація, створена в передбаченій законом організаційно-правовій формі з метою провадження правомірної господарської діяльності. Вона має визначені законом права, несе самостійну майнову відповідальність (ст. 80 Цивільного кодексу України) і може набувати різних організаційно-правових форм. Зокрема у сфері охорони здоров’я це можуть бути приватна клініка (багато- або однопрофільна), поліклінічний заклад, лабораторія тощо. Однак створення юридичної особи (клініки, лікарні тощо) є досить затратним, оскільки потребує чималих фінансових вкладень і передбачає тривалі юридичні процедури. Лікарям значно дешевше та простіше розпочати приватну справу як фізичним особам — підприємцям (без створення юридичної організації). Особа з повною цивільною дієздатністю може займатися приватною практикою після державної реєстрації, здійсненої в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі — Закон «Про державну реєстрацію»). У цій сфері з’явилися гарні новини для підприємців. Зокрема на початку 2015 р. в контексті оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади відбулися певні організаційні зміни в системі юстиції, що стосуються порядку

реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності. Так, ліквідовано Державну реєстраційну службу, а її обов’язки з питань державної реєстрації покладено на Міністерство юстиції України. У його структурі створено Департамент державної реєстрації, на сайті якого віднині розміщено всю актуальну інформацію з цього питання: контакти обласних управлінь державної реєстрації, зразки необхідних документів, бланків, реквізити для оплати послуг, єдиний державний реєстр юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців тощо. Але головне — з метою спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляції) внесено зміни до законодавства, якими передбачено скорочення термінів проведення реєстраційних дій, зменшення кількості документів, що подаються для реєстрації, визначено особливості проведення державної реєстрації на підставі електронних документів. Ще одна деталь — змінено чинні розміри адміністративного збору за проведення реєстраційних дій: від 0,02 до 0,05 мінімальної заробітної плати (до 60 грн 90 коп.).

Чи змінилася процедура реєстрації фізичної особи як суб’єкта підприємницької діяльності? Відповідно до Закону «Про державну реєстрацію» державна реєстрація фізичних осіб — підприємців проводиться державним реєстратором за місцем проживання суб’єкта. Виняток із цього правила передбачається п. 2 ст. 5 Закону «Про державну реєстрацію», де прописано, що в разі збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру така реєстрація може проводитися визначеними Міністерством юстиції України державними реєстраторами поза місцезнаходженням юридичної особи чи місцем проживання фізичної особи. Тобто це положення фактично дає можливість підприємцям із Донецької та Луганської областей легально зареєструватися на інших територіях України. Порядок державної реєстрації фізичної особи, що має намір стати підприємцем, прописано в ст. 42-52 Закону «Про державну реєстрацію». Для цього лікар подає державному реєстратору за місцем проживання (або ж надсилає поштою чи на е-mail) такі документи:

заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи — підприємця, до якої може бути додана заява щодо обрання фізичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість (за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади);  копію документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків. Електронні документи оформлюються згідно з вимогами законодавст ва у сфері електронних документів та електронного документообігу. Такий документ вважається одержаним державним реєстратором з часу надходження заявникові повідомлення про це (також в електронному вигляді). Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, якщо вони подані не за належним місцем реєстрації чи не в повному обсязі або ж не відповідають вимогам закону. Підставами для відмови в реєстрації є: невідповідність відомостей, вказаних у реєстраційній картці, даним, зазначеним у поданих для реєстрації документах; наявність встановлених законом обмежень на зайняття підприємницькою діяльністю; запис в Єдиному державному реєстрі про те, що заявник вже є підприємцем. Дата внесення до Єдиного державного реєстру є датою державної реєстрації фізичної особи — підприємця (вона здійснюється не пізніше наступного робочого дня після надходження документів від заявника). Протягом 24 годин (крім вихідних і святкових днів) після отримання відповідних даних про підприємця від органів статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України державний реєстратор видає (надсилає поштовим відправленням з описом вкладення) заявнику виписку з Єдиного державного реєстру. Отже, процедуру державної реєстрації суттєво спрощено.

Які особливості ліцензування господарської діяльності з надання медичних послуг для фізичних осіб — підприємців? Певні особливості таки існують. Відповідно до п. 2.9 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених наказом МОЗ України від 02.02.2011 р. №49 (далі — Ліцензійні умови) фі-

зична особа — підприємець повинна затвердити: номенклатуру справ з медичної та фармацевтичної документації, правила й інструкції виконання маніпуляцій та процедур, інструкцію щодо правил миття й знезараження рук, перелік і вартість послуг, які згідно із законодавством надаються пацієнтам. Також фізична особа — підприємець зобов’язана зберігати за місцем провадження діяльності такі документи: виписку з Єдиного державного реєстру; пам’ятку про порядок дій при невідкладних станах; нормативноправові документи, зокрема з питань стандартизації, необхідні для зайняття відповідним видом господарської діяльності; обліково-звітні статистичні форми відповідно до заявлених спеціальностей; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи про відповідність наявних приміщень вимогам санітарних норм і правил щодо здійснення медичної практики; копії документів, у яких зазначаються освітньо-кваліфікаційні рівні медичних і фармацевтичних працівників (у разі їх найму). На фасаді будівлі, де працює приватний підприємець, має бути вивіска із зазначенням його прізвища, імені, по батькові, а також медичних спеціальностей, за якими провадиться медична практика. За новими вимогами вивіска має виглядати так: «Петренко Сергій Іванович. Педіатрія». Нормативні акти постійно змінюються. У цілому умови ліцензування фізичних осіб — підприємців суворішають. Зокрема нещодавно завершилося публічне обговорення проекту Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики» (далі — проект Постанови «Про затвердження Ліцензійних умов»), який опубліковано на офіційному сайті МОЗ. Підставами для розробки нового регуляторного акту стали прийняття Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 р. № 222-VIII (далі — Закон України «Про ліцензування»), який передбачає низку новацій, а також вимога до МОЗ України розробити нові Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики (починаючи з 2015 р. вони затверджуватимуться Постановою Кабінету Міністрів України). Хоча робота над проектом Постанови «Про затвердження Ліцензійних умов» ще не завершена, уже зараз можна сказати: він значно доповнює перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії, а також зобов’язує ліцензіатів, що вже отримали ліцензії, подати їх до МОЗ України протягом року з дня набрання чинності. Згаданий проект розширює обсяг відомостей про здобувача ліцензії. Зокрема це стосується інформації про створення медичної ради закладу охорони здоров’я; використані матері-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

27 листопада 2015 року

али для покриття стін, стелі, підлоги в приміщеннях для прийому пацієнтів і можливості вологого прибирання із застосуванням дезінфекційних засобів; державну реєстрацію медичної техніки та виробів медичного призначення. До пере лік у док у ментів, як і обов’язково повинен надавати ліцензіат, входять також план-схема й експлікація приміщень; реквізити уніфікованих клінічних протоколів надання медичної допомоги; реквізити локальних клінічних протоколів (підлягають пог одж енню в територіальному органі охорони здоров’я); реквізити документів щодо затвердження в установленому законодавством порядку штатного розпису; перелік обладнання відповідно до Табеля оснащення закладу охорони здоров’я; номенклатура справ з медичної та фармацевтичної документації; посадові інструкції для працівників установи охорони здоров’я; правила перебування пацієнтів у закладі охорони здоров’я; перелік засобів вимірювальної техніки, що знаходяться в експлуатації та підлягають метрологічній повірці; стандарти сестринського (медичного) догляду; правила й інструкції виконання маніпуляцій і процедур; положення про структурні підрозділи; пам’ятка про порядок дій при невідкладних станах; правила та інструкції про порядок взаємодії структурного підрозділу з іншими структурними підрозділами закладу охорони здоров’я та/або іншими установами охорони здоров’я; інструкція щодо правил миття й знезараження

рук; порядок внутрішнього контролю якості надання медичної допомоги. Також здобувач ліцензії має подавати копії документів про освітній і кваліфікаційний рівні та стаж роботи фізичної особи — підприємця. Утім, сподіваємося: бодай основні положення щодо порядку подання й розгляду документів на отримання ліцензії з медичної практики та прийняття рішення органом ліцензування залишаться незмінними. Адже законодавчі норми є пріоритетними і повинні враховуватися у відомчих нормативних актах МОЗ.

Чи може лікар як фізична особа — підприємець наймати на роботу медичний персонал? Пройшовши всі етапи реєстрації та ліцензування, лікар як фізична особа — підприємець має право займатися приватною медичною практикою самостійно або ж залучаючи найманих працівників. Проте тут є певні законодавчі обмеження, на які варто звернути увагу. У п. 2.10 чинних Ліцензійних умов зазначено, що фізичній особі — підприємцю надається право наймати на роботу лікарів (провізорів), якщо він має вищу кваліфікаційну категорію із заявленої спеціальності. Також він може найняти винятково лікарів (провізорів) тієї спеціалізації, за якою сам проводить медичну діяльність (це не стосується молодших спеціалістів з медичною та фармацевтичною освітою, профіль їх спеціалізації може бути різний), і за умови, що кваліфікаційний рівень найманих працівників відповідає встановленим вимогам. Тобто лікар-отоларинголог

не має права найняти на роботу лікаря-анестезіолога. Останній може зареєструватися як фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності й лише після цього співпрацювати з отоларингологом на договірних засадах. Зверніть увагу: ці умови є обов’яз ковими для всіх суб’єктів господарювання, тобто вони поширюються й на лікарів, котрі вже працюють за отриманою ліцензією. Тож суб’єкти підприємницької діяльності, що найняли на роботу лікаря та не мають вищої кваліфікаційної категорії, повинні виправляти це становище. Як варіант — можна пройти атестацію на присвоєння вищої кваліфікаційної категорії (інакше доведеться звільнити найнятого працівника). Також можна розірвати трудові відносини з найманим працівником й одразу зареєструвати його як суб’єкта підприємницької діяльності з подальшим оформленням ним ліцензії, а вже потім співпрацювати на договірних засадах. Існують і певні особливості щодо використання приміщень для провадження господарської діяльності у сфері надання медичних послуг. Зокрема відповідно до п. 2.2 Ліцензійних умов не допускається користування одним кабінетом для проведення медичної практики різними вузькими спеціалістами. Але можливе спільне використання приміщень (кабінетів) різними суб’єктами господарювання за одним функціональним призначенням, наприклад, стерилізаційної кімнати. Однак це має бути обов’язково обумовлено в до-

говорах найму, оренди (суборенди). Порядок спільного використання приміщень також повинен бути чітко прописаний у договорах: зазначено графік користування спільними приміщеннями, хто саме і в якому порядку несе відповідальність за санітарний стан приміщення, справність обладнання тощо.

Чи існують обмеження щодо приватної медичної практики для лікарів, які вийшли на пенсію за вислугою років? Важливою умовою призначення пенсії за вислугою років є припинення роботи, що дає право на пенсію (незалежно від форми власності або відомчої належності закладу). Інша правова ситуація виникає у випадку, коли особа працевлаштована за договором найму до фізичної особи — підприємця, що провадить медичну практику без створення юридичної особи. Тоді наймана особа може одночасно отримувати пенсію за вислугу років і працювати на лікарській посаді або посадах середнього медичного персоналу. Період здійснення медичної практики (на підставі ліцензії) фізичною особою — підприємцем не зараховується до спеціального стажу, оскільки для цього законодавством передбачено обов’язкове виконання двох умов: робота у відповідному закладі та на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років. Утім за наявності необхідного стажу припинення підприємницької діяльності в разі призначення пенсії за вислугу років не вимагається.

РОЗПОЧАЛАСЯ ПЕРЕДПЛАТА НА 2016 РІК НА ГАЗЕТУ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я» ! МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№39-40 (1323-1324) 2.10.2015 НОВИНИ ПЕТРО ПОРОШЕНКО І БІЛЛ ГЕЙТС ОБГОВОРИЛИ СИТУАЦІЮ З ПОЛІОМІЄЛІТОМ В УКРАЇНІ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ В ПИТАННЯХ ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ РЕЧОВИН ҐРУНТУВАТИМЕТЬСЯ НА ЄВРОСТАНДАРТАХ МЕДИЧНІ ПРАЦІВНИКИ МАЮТЬ АКТИВНІШЕ ВІДСТОЮВАТИ ВЛАСНІ ПРАВА КИЇВСЬКІ ЧИНОВНИКИ ВТРИЧІ ПЕРЕПЛАТИЛИ ЗА ЛІКИ ДЛЯ ОНКОХВОРИХ НЕЗАРЕЄСТРОВАНІ ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНІ Й АНТИРЕТРОВІРУСНІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ВВОЗИТИМУТЬ БЕЗ ПРАВА ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

У ПАСТЦІ РАКУ

МАРІС РЕВАЛДС: В УКРАЇНІ НЕМАЄ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я Україна і Латвія були сестрами в багатодітній радянській родині, тому наслідки дитячих хвороб у їх систем охорони здоров’я також однакові. Латвія вже знайшла ліки від них, і навіть створила вакцини проти певних соціально-медичних інфекцій, що дає змогу тримати їх під контролем. Одна з них — брак лікарів на первинній ланці, зокрема в сільській місцевості. В Україні її вирішили лікувати примусовим розподілом випускників вишів, що додало напруження до і без того вибухонебезпечної ситуації в галузі. Можливо, досвід європеїзованої Латвії підкаже нам мирний шлях виходу із кризи. СТОР.

ЦІЯ КВІТАШВ ІЛІ»

2-4

ОЛЕКСАНДР КВІТАШВІЛІ: «БЮДЖЕТНІ ГРОШІ — НЕ ДЛЯ ФІНАНСУВАННЯ ЯКИХОСЬ ІМЕННИХ ПРОГРАМОК»

СТОР.

НА ВІЙНІ НЕ ЗАВЖДИ ТАК, ЯК ПРОПИСАНО В ІНСТРУКЦІЯХ!

НОВІ СТИМУЛИ ДЛЯ МЕДИЧНИХ КАДРІВ — БАТІГ ЗАМІСТЬ ПРЯНИКА?

Ми запропонували Прем’єр-міністру України і Міністру охорони здоров’я призупинити пункт 19 Постанови Кабінету Міністрів №609 і надати можливість Держлікслужбі здійснювати ліцензійний контроль — до того як почне повноцінно функціонувати новостворена структура. На жаль, поки що ми не отримали відповіді на жоден зі своїх запитів. Наразі нам невідомо, що відбуваСТОР. ється у владних кабінетах.

Ми цілодобово не виходили з медпункту: так багато було поранених. Працювали на повному автоматизмі: уже не думали, чи страшно, чи втомилися... У медпункті залишали тільки важких. Катастрофічно не вистачало медикаментів. Закінчилися антибіотики. Почалися гангрени, кінцівки відрізали без анестезії… Коли проривалися з аеропорту, із медикаментів у нас залишалися тільки джгути. СТОР.

Презентація медичних реформ була щедрою на обіцянки: тут і нові підходи, і здорова конкуренція, і подолання корупції, і стимули для молодих кадрів. Але в реальному житті старі принципи виявилися безсмертними. Як приклад — в Україні скасовано примусове відпрацювання для випускників-бюджетників усіх вишів, окрім медичних. Чому лікарі виявилися білими воронами? СТОР.

ПІЛЬГОВИЙ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ:

ГРОМАДСЬКИЙ

КОНТРОЛЬ У МЕДИЦИНІ:

ДІЯЛЬНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМ. О. О. БОГОМОЛЬЦЯ ПЕРЕВІРЯТЬ ЄВРОПЕЙСЬКІ ЕКСПЕРТИ РОЗПОЧИНАЮТЬ ОЦІНЮВАТИ СИСТЕМУ ЕПІДНАГЛЯДУ УКРАЇНИ

2-5 СТОР.

ХТО ЗАМОВЛЯЄ МУЗИКУ? Контроль за якістю медичної допомоги та справедливим розподілом ресурсів галузі без участі громадськості — фікція. Це зрозуміли всі. Але поки суспільство усвідомлює свою значущість у цьому процесі й вагається, чи вистачить у нього сміливості та компетентності, спритні ділки від «народного контролю» під маскою турботи про пацієнтів відпрацьовують замовні сценарії. Кому вигідний такий театр абсурду? І чому всі ми в ньому — глядачі? СТОР.

86181 08198 60965

Глава Уряду Арсеній Яценюк привселюдно пообіцяв з вересня збільшити заробітну плату працівникам бюджетної сфери. Зокрема він зазначив: сімейні лі карі отримуватимуть більше на 453 грн, а медсестри — на 304 грн. Верховна Рада підтримала Прем’єра. Здавалося б, справу зроблено. Проте щось десь пішло не так. Наприклад, медики Харкова все ще чекають обіцяних субвенцій. Наприкінці жовтня в область надійшла лише частина необхідних коштів. До того ж, після перерахунку рівня зарплат виникла нова проблема — з індексацією на покриття нас лідків інфляції, яка завела до замкненого кола не тільки харків’ян, а й усю країну і звела нанівець намагання Уряду підвищити СТОР. медикам рівень життя.

БЛАГОДІЙНІ ФОНДИ ВІЗЬМУТЬ ПІД КОНТРОЛЬ Державна медицина в нас безкоштовна, проте біль шість пацієнтів за неї платять — у кишеню лікарям чи через благодійний фонд, який працює на базі зак ладу охорони здоров’я. Аби розібратися в діяльнос ті подібних благодійних організацій, представники дванадцяти областей України взяли участь у дослід женнях «Неформальні платежі у закладах охоро ни здоров’я», проведених у 2014 р. громадською організацією «Інститут аналітики та адвокації». СТОР.

СТОР.

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

НМУ ІМ. О. О. БОГОМОЛЬЦЯ: ТИТАН ЧИ ТИТАНІК? У жовтні цього року були оприлюднені результати моніторингу діяльності вищих медичних та фармацевтичних навчальних закладів і закладів післядипломної освіти МОЗ України. Вони, на жаль, засвідчили: провідний український виш — Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця — за ключовим показником «Нaвчально-методична робота» зайняв останню, 15-у позицію. Зокрема іспит КРОК-3 не склали близько 40% інтернів НМУ. Флагман медичної освіти України СТОР. впевнено та помпезно йде на дно?

УСЕ ВИРІШУЄ АВТОРИТЕТ?

ЯК РОЗІРВАТИ ЗАМКНЕНЕ КОЛО, СТВОРЕНЕ КАБМІНОМ?

НОВИНИ

№45-46 (1329-1330) 13.11.2015

WWW.VZ.KIEV.UA

ІНСТИТУТ ГОЛОВНИХ СПЕЦІАЛІСТІВ:

ОПЕРАЦІЯ «ЛІКВІДА

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

Останніми роками на ринку з’явилося не так багато нових ліків з реальним терапевтичним ефектом, які задовольняють сучасні потреби в медичній до помозі. Натомість ціни на ліки зростають — фарм бізнес пояснює це високою вартістю наукових дос ліджень і розробок. Погодитися чи спростувати подібні заяви неможливо, оскільки дані щодо таких витрат або приховуються, або виявляються досить сумнівними. В Україні іноді проблематич но навіть встановити, чи такі дослідження взагалі проводилися, тому на вітчизняному ринку й з’являються препарати з недо СТОР. веденою ефективністю.

№43-44 (1327-1328) 30.10.2015 ЗДОРОВ’Я НАЦІЇ І ФАРМІНДУСТРІЯ: ХТО КОМУ СЛУГА?

Контингент хворих на рак в Україні нині становить понад 1 млн осіб. Злоякісні новоутворення в чоловічого населення України на 9% формують загальний тягар нездоров’я, виражений у показнику втрати років здорового життя внаслідок непрацездатності або смерті, жіночого — більше ніж на 10%. СТОР.

Запуск реформи охорони здоров’я мав відбутися влітку цього року, і тоді вже у 2016 р. усі бюджетні лікарні та поліклініки України набули б статусу комунальних або державних підприємств. Це наріжний камінь реформи команди Квіташвілі. У такий спосіб повинна вирішитися проблема з недофінансуванням медичної галузі, яка нині через відсутність грошей балансує на межі колапсу. Але доленосні законопроекти й досі не ухвалені. Кому ж на руку збереження чинної системи фінансових перерозподілів в умовах економічної кризи та доведення вітчизняної медицини до неминучої СТОР. смерті?

НАРАЗІ В УКРАЇНІ ФАРМАЦЕВТИЧНА ГАЛУЗЬ НЕКОНТРОЛЬОВАНА

№41-42 (1325-1326) 16.10.2015

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

Хто має стати «зв’язковим» між владою та лікарською громадою і куратором різних напрямків медицини? Одні вважають, що в галузі повинні «господарювати» лікар ські фахові асоціації, а не нав’язані «зго ри» авторитети, і виступають за скасуван ня інституту головних спеціалістів, інші наполягають на посиленні його ролі та впливу, особливо в умовах реформ. Чия думка візьме гору?

МЕДИЧНА РЕФОРМА: УРОКИ ФРАНЦУЗЬКОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я Франція вже не один рік зберігає першість у галузі медицини за результатами рейтингу ВООЗ. Головні критерії цього рейтингу, до якого ввійшла 191 країна світу, — доступність та ефективність медичної допомоги. Французам вдалося досягти найвищого в Європі показника середньої тривалості життя та найнижчого рівня смертності від серцево-судинних захворювань. Але і в цій, здавалося б, ідеальній системі є певні негаразди. СТОР.

НОВИНИ ЧЕРЕЗ МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЙДУТЬ ЗАКУПІВЛІ НА 2 МЛРД ГРН

ПРОФІЛАКТИКА ІНСУЛЬТУ МАЄ СТОЯТИ НА ПЕРШОМУ МІСЦІ

УРЯДОВА МІЖВІДОМЧА КОМІСІЯ РОЗПОЧАЛА РОЗГЛЯД МЕДИЧНИХ ПРОЕКТІВ

Кожні 5 хвилин в однієї людини на Землі трапляється інсульт. Близько 2-3% тих, хто виживає після цієї катастрофи, переносять наступний інсульт у перший же місяць, близько 9% — у перші 6 місяців і 10-16% — протягом першого року. По завершенні цього періоду ще 30% пацієнтів помруть, а 40% стануть інвалідами. Ці цифри — достатня аргументація, аби щороку переглядати та посилювати ефективність загальноєвропейских стратегій боротьби з інсультом.

У 2016 РОЦІ БУДЕ ВПРОВАДЖЕНИЙ ЄДИНИЙ ЕЛЕКТРОННИЙ РЕЄСТР ПАЦІЄНТІВ РЕЗУЛЬТАТИ ТЕСТУВАННЯ УЧАСНИКІВ АТО НА ГЕПАТИТ С ВИКЛИКАЮТЬ ТРИВОГУ

2-4

СТОР.

WWW.VZ.KIEV.UA

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№47 48 (1331 1332) 27.11.2015

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

ПРОЕКТ СВІТОВОГО БАНКУ —

ЛОКОМОТИВ РЕФОРМ ЧИ ВИЖИВАННЯ В БОРГ?

СТОР.

У червні 2015 р. в Україні стартував проект Світового банку «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей», під який було надано кредит у розмірі понад 200 млн дол. Чим він виявиться для вітчизняної галузі охорони здоров’я — поштовхом до системних змін, черговим експериментом на рівні окремих регіонів чи «євроремонтом» за позичені гроші?

НОВИНИ МОЗ ПЕРЕДАЛО МІЖНАРОДНИМ ОРГАНІЗАЦІЯМ ФУНКЦІЇ ЗАКУПІВЕЛЬ НА СУМУ ПОНАД 2 МЛРД ГРН ВИЗНАЧЕНІ НАПРЯМКИ ПОДАЛЬШОГО РЕФОРМУВАННЯ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ СБУ ВИКРИЛО НИЗКУ КОРУПЦІЙНИХ МЕХАНІЗМІВ У ДЕРЖАВНОМУ ЕКСПЕРТНОМУ ЦЕНТРІ МОЗ

2-5 СТОР.

WWW.VZ.KIEV.UA

РЕФОРМА ХІРУРГІЧНОЇ СЛУЖБИ: РЕЗЕКЦІЯ ЧИ МОДЕРНІЗАЦІЯ?

2-5 СТОР.

ОКОПНА ХІРУРГІЯ ТРЕТЬОГО ТИСЯЧОЛІТТЯ

12 СТОР.

1 міс.

17.33грн

3 міс.

51.99

грн 6 міс.

103.98 грн

12 міс.

207.96грн

1 міс.

30.33грн

3 міс.

90.99

грн 6 міс.

181.98 грн

12 міс.

363.96грн

1 міс.

36.33грн

3 міс.

108.99 грн

217.98 грн

12 міс.

435.96грн

6 міс.

• Передплату приймають усі відділення зв’язку «Укрпошти» • Он-лайн передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua

ЗА БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ЗВЕРТАЙТЕСЯ В РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: VZS24@UKR.NET

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

СТРАШНОВ В. И. И ДР. ПРЕДУПРЕЖДЕНИЕ ИНТРАОПЕРАЦИОННОГО СТРЕССА И ЕГО ПОСЛЕДСТВИЙ ВИДАВНИЦТВО: ЭЛБИ-СПБ РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 160

(виходить із 1990 року)

Загальний наклад 34 500 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

ГЕМАТОЛОГІЯ ТЮМИНА О. В. И ДР. ПУПОВИННАЯ КРОВЬ. ЗАГОТОВКА, ХРАНЕНИЕ, ТРАНСПЛАНТАЦИЯ И РЕГЕНЕРАТИВНАЯ МЕДИЦИНА ВИДАВНИЦТВО: НАУКА РІК ВИДАННЯ: 2012 СТОРІНОК: 352

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Головний редактор – БУРМАКА М. П.

Редакційна колегія БАХТЕЄВА Т. Д. – член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, Заслужений лікар України ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В. Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ НЕЧАЕВ В. В. РЕСПИРАТОРНЫЕ ИНФЕКЦИИ У ТУРИСТОВ И МИГРАНТОВ ВИДАВНИЦТВО: СПЕЦЛИТ РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 188

ГАРНИК Т. П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» ЗАБОЛОТНИЙ Д. І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України

ОФТАЛЬМОЛОГІЯ

ЗАГОРІЙ В. А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор

К. ХОЙТ, Д. ТЕЙЛОР ДЕТСКАЯ ОФТАЛЬМОЛОГИЯ ВИДАВНИЦТВО: ПАНФИЛОВА РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 672

ЗОЗУЛЯ Ю. П. – професор, академік НАМН України

У монографії детально описані передумови створення методу поєднаної комбінованої спінальноепідуральної анестезії, роль нейровегетативної стабілізації в запобіганні гіперактивації симпатико-адреналової системи, а також анатомо-фізіологічне обґрунтування необхідного рівня сенсорного блоку при нейроаксіальній блокаді для операцій на органах черевної та грудної порожнин. Також наведені клініко-лабораторні й імунологічні показники хворих, оперованих в умовах поєднаної комбінованої спінальноепідуральної анестезії, уперше описана методика анестезіологічного забезпечення внутрішньочеревних і внутрішньогрудних операцій без використання міорелаксантів, запропонований метод керованої гемодинаміки при внутрішньочеревних і внутрішньогрудних операціях. Видання призначене анестезіологам-реаніматологам, клінічним ординаторам й аспірантам медичних академій та університетів.

Монографія присвячена технології заготівлі кордової крові. У достатньому обсязі досліджені питання заготівлі, оброблення та кріозберігання стовбурових клітин кордової крові, а також біологічні особливості й напрямки її застосування. Запропоновано доступний для практичного використання алгоритм розробки та впровадження новацій і на його підставі детально описано процес створення технології. Уперше проведено фармакоекономічні дослідження співвідношення витрат і ефективності при складанні національного реєстра зразків кордової крові. Представлені стандартні операційні процедури із заготівлі, оброблення та кріозберігання зразків кордової крові, а також 4-а редакція міжнародних стандартів NETCORD. Книга буде корисною трансфузіологам, гематологам і може слугувати керівництвом при створенні банків пуповинної крові.

У монографії представлені основи епідеміології, клініки та профілактики захворювань, що перебігають із респіраторним синдромом і властиві мандрівникам, зокрема туристам і мігрантам, висвітлені організаційні питання подорожей, туризму та міграції населення, фактори ризику, які в період глобалізації надзвичайно важливі для збереження здоров’я людей, мінімізації морального й економічного збитку від інфекційних і паразитарних захворювань. Видання становитиме інтерес для лікарів багатьох спеціальностей, які консультують туристів перед поїздкою в зарубіжні країни.

Повністю перероблене й розширене видання відомого клінічного керівництва містить увесь спектр сучасних уявлень про патогенез, симптоматику, диференціальну діагностику та комплексне лікування як найпоширеніших, так і рідкісних очних хвороб, що допоможе лікарю розпізнавати, класифікувати та лікувати хвороби органів зору в дітей і підлітків. Видання містить понад 1700 кольорових ілюстрацій. Книга призначена офтальмологам і педіатрам.

КОВАЛЬ В. М. – Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України МІШАЛОВ В. Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ імені О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор ПИРІГ Л. А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М. Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л. І. Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, Заслужений лікар України

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМ. П. Л. ШУПИКА

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС НА ЗАМІЩЕННЯ ПОСАД:

ТРОНЬКО М. Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

УСІЧЕНКО І. Г. – президент Національного товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ЧЕКМАН І. С. – завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, професор, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В. І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, професор, Заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії наук комплексної безпеки

завідувачів кафедр: педагогіки, психології, медичного та фармацевтичного права (1 посада на 1 ст.), анестезіології та інтенсивної терапії (1 посада на 1 ст.); доцента кафедри педагогіки, психології, медичного та фармацевтичного права (1 посада на 1 ст.); старших викладачів кафедри педагогіки, психології, медичного та фармацевтичного права (2 посади по 1 ст.);

асистента кафедри педагогіки, психології, медичного та фармацевтичного права (1 посада на 1 ст.).

АДРЕСА АКАДЕМІЇ: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9 ПРИЙОМ ДОКУМЕНТІВ — 30 днів з дня опублікування оголошення

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Випусковий редактор.....................................ІРИНА ХОМЧУК

АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1

Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО

ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138 ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Матеріали, що публікуються на правах реклами Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2.

Загальний наклад 34 500 Замовлення №30 798 Віддруковано у ТОВ «Укрполiграфмедiа»: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 104 А

Літературне редагування та коректура..............................ЛАРИСА БОБРУЄНКО Відділ реклами..................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю