Ваше Здоров'я №48-49 by Всеукраїнська медична газета “Ваше здоров'я”

№48 49 (1176 1177) 14.12.2012

Газета МОЗ України і галузевої профспілки

Увага, триває передплата на 2013 рік! «Ваше здоров’я» – це 22 роки партнерства, довіри та професійних стосунків із представниками cфери охорони здоров’я України • завжди актуальна та об’єктивна інформація • максимальна відкритість до дискусій • постійний діалог із читачами • нові цікаві проекти • сучасний та зручний формат

«Ваше здоров’я» – суспільне видання щодо питань охорони здоров’я! Передплатні індекси:

08198

для індивідуальних передплатників 1 міс.

19 грн

6 міс.

114 грн

3 міс.

57 грн

12 міс. 228 грн

60965

для підприємств та організацій 1 міс.

23,53 грн 6 міс.

3 міс.

70,59 грн 12 міс. 282,36 грн

141,18 грн

• Передплату приймають усі відділення зв’язку Укрпошти • Он-лайн передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua За більш детальною інформацією звертайтеся в редакцію газети: 03179, Київ, вул. Уборевича, 19-А, оф. 3. Тел./факс: (044) 485-00-96. E-mail: vzs24@ukr.net

www.vz.kiev.ua

імпортНі Ліки в україНі:

ГАРАНТІя яКОСТІ чИ ГАРАНТІя ПРИБУТКУ?

СТОР. Останнім часом песимістичні настрої входять в моду. І мова не лише про очікування апокаліптичної дати календаря Майя, а й про чутки стосовно дефіциту імпортних ліків в Україні з 1 січня наступного року. Причину слід шукати у запровадженні європейських норм та вимог щодо контролю за якістю, ефективністю і безпечністю лікарських засобів на фармацевтичному ринку України. Зокрема, це стосується запровадження з 1 січня 2013 року обов’язкового підтвердження, що виробництво імпортних ліків здійснюється відповідно до вимог Належної виробничої практики GMP. Про те, якою нині є ситуація з якістю лікарських засобів в Україні, що передбачається зробити для забезпечення її гарантії у майбутньому та чи не призведе це до катаклізмів на фармринку країни – наша розмова з Головою Державної служби України з лікарських засобів Олексієм Соловйовим.

ХТО ПРОГРАВ ВІЙНУ З ІНСУЛЬТОМ?

МІФИ ГОСТРОГО БРОНХІТУ

Україна посідає одне з перших місць у Європі за показниками смертності внаслідок інсульту – 30-40% хворих помирають упродовж перших 30 днів, а ще 1020% – протягом року від початку захворювання. чому «мозкова катастрофа» набула в Україні таких загрозливих масштабів?

Навряд можна вважати новиною, що понад 90 % усіх гострих бронхітів мають вірусну етіологію. Тож чому досі у 50-79 % випадків при гострому бронхіті призначаються антибіотики? Можливо тому, що зв’язок «гострий бронхіт — лікування антибіотиками» сформувався ще за радянських часів.

14 СТОР.

19 СТОР.

РеФОРМИ – ВІТеР ЗМІН

ЧИ ШТОРМ БЕЗ ПОПЕРЕДЖЕННЯ?

Головний фігурант реформ має бути в них зацікавлений – це гарантує їх успіх. У крайньому разі держава повинна хоча б зберегти законні права й інтереси людей, яких торкнувся «вітер змін». Але не все так сталося, як обіцялося...

22 СТОР.

НОВИНИ ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ (виходить з 1990 року)

Індекс 08198 для індивідуальних передплатників Індекс 60965 для підприємств і організацій СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Редакційна колегія БЕРНИК М.П. – генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» БАХТЕЄВА Т.Д. – голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, заслужений лікар України, доктор медичних наук БЕРЕГОВИЙ Д.В. – головний лікар Волочиської ЦРЛ Хмельницької обл., заслужений лікар України, кандидат медичних наук БОЙЧУК Т.М. – ректор Буковинського державного медичного університету, доктор медичних наук, професор ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В.Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ВОРОНЕНКО Ю.В. – ректор НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ГАРНИК Т.П. – директор Державного підприємства «Комітет з питань народної і нетрадиційної медицини МОЗ України», доктор медичних наук, професор ЗАБОЛОТНИЙ Д.І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ЗАГОРІЙ В.А. – голова Наглядової ради ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», завідувач кафедри клінічної промислової фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ І.С. – проректор з наукової роботи НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю.П. – директор Інституту нейрохірургії НАМН України, академік НАМН України КНЯЗЕВИЧ В.М. – голова правління Української ліги сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги, доктор медичних наук КОВАЛЬ В.М. – голова Профспілки працівників охорони здоров’я України КОВАЛЬЧУК Л.Я. – ректор Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, доктор медичних наук, професор, членкореспондент НАМН України МІШАЛОВ В.Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ ім. О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор МОСКАЛЕНКО В.Ф. – ректор Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України, віце-президент НАМН України ПИРІГ Л.А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, членкореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М.Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л.І. Медведя, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України УСІЧЕНКО І.Г. – президент Товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ЧЕКМАН І.С. – завідувач кафедри фармакології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В.І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії комплексної безпеки

Кращі медичні практики – українським дітям З

абезпечення доступності найкращих медичних практик та лікарських засобів для наймолодших громадян України є одним з найважливіших завдань української влади. Про це заявила Віце-прем’єрміністр — Міністр охорони здоров’я України Раїса Богатирьова, виступаючи на Всеукраїнській нараді з питань захисту прав дитини, яка проходила в Києві під головуванням Президента України Віктора Януковича. Медична допомога дітям надається потужною мережею лікувальних закладів, починаючи з первинної ланки до високоспеціалізованих клінік, таких, як Національна дитяча спеціалізована лікарня «ОХМАТДИТ» та науково-дослідні інститути, зазначила Раїса Богатирьова. Водночас вона звернула увагу на те, що в Україні потребує перегляду ситуація щодо доступності лікарських засобів під час амбулаторного або стаціонарного лікування. «Необхідно терміново збільшувати фінансування амбулаторного та стаціонарного лікування в регіонах. Це обов’язкова вимога до керівників облдержадміністрацій», — заявила Раїса Богатирьова. При цьому вона відзначила чітку позитивну тенденцію, що спостерігається у фінансуванні державних програм, які спрямовані насамперед на забезпечення дітей, хворих на соціально безпечні захворювання, та дітей, що потребують лікування високовартісними медичними препаратами. Так, у 2009 році з державного бюджету на фінансування державних програм, спрямованих

на покращення медичної допомоги дітям, виділялось понад 370 млн. грн. У 2012 році на ці потреби виділено 600 млн. грн., зазначила Раїса Богатирьова. Вперше за багато років діти у віці до шести років, хворі на різні форми гемофілії, на сто відсотків забезпечуються за державні кошти факторами крові для первинної та вторинної профілактики, повідомила Раїса Василівна. «Стовідсоткове фінансування потрібне для лікування дітей, хворих на онкогематологічні та онкологічні захворювання. Це 247 млн. гривень. Прохання Президенту підтримати цю позицію. Як і стовідсоткове фінансування програми імунопрофілактики в обсязі 465 млн. гривень», — сказала Раїса Василівна. Другий рік поспіль, за її словами, з державного бюджету виділяють кошти для здійснення реабілітації дітей, насамперед пільгових категорій, у Міжнародній клініці відновного лікування в місті Трускавець. За останні два роки відкрито обласну дитячу лікарню в Черкасах, яка будувалась майже 20 років, новий корпус у Запорізькій обласній дитячій лікарні, хірургіч-

ний корпус Національного інституту раку, розпочато модернізацію НДСЛ «ОХМАТДИТ». «Аналізуючи причини негативної динаміки показників стану здоров’я і смертності дітей та молоді в Україні, не можна ігнорувати спосіб життя, який у структурі чинників впливу на формування стану здоров’я становить 50%, — наголосила Раїса Василівна. — Для того, щоб батьки знали про стан здоров’я дитини та вчасно виконували рекомендації лікарів, в Україні другий рік поспіль впроваджується новий порядок проведення щорічних профілактичних оглядів дітей, причому саме у закладах охорони здоров’я, а не у школах, та в переважній більшості у присутності одного із батьків». І вже сьогодні відзначаються перші результати таких змін: вперше за останні десять років у 2012 році зареєстровано зниження показників розладів зору, слуху та постави у школярів. З цього року під час профілактичних оглядів запроваджено новий компонент, спрямований на раннє виявлення факторів ризику вживання дитиною алкоголю або наркотиків. Досвід України серед усіх країн Європейського регіону в цьому напрямку вважається найбільш позитивним, звернула увагу Раїса Богатирьова. «Безперечно, у нас ще багато нерозв’язаних питань, які потребують великих вкладень та політичних рішень, але головне те, що ми не стоїмо на місці і рухаємося у вірному напрямку», — зауважила вона. Прес-служба МОЗ України

Новий хірургічний корпус вже працює!

а території Національного інституту раку на повну потужність запрацював новий хірургічний корпус. За перші два дні активної роботи його спеціалісти провели 44 складні операції з порятунку хворих на онкологію. Хірургічний корпус має два відділення реанімації і 16 унікальних операційних блоків (об’єкти такого класу в Україні збудовано вперше). Вони забезпечені сучасними пересувними діагностичними рентгенівськими системами, апаратами штучної вентиляції легенів та операційними столами. Зазначене медичне обладнання дає можливість підвищувати точність діагностики, якість оперативних втручань та розширювати терапевтичні можливості лікування злоякісних пухлин. За словами лікарів, функціонування корпусу, головним чином, передбачає не розширення лікувального фонду, а поліпшення санітарно-гігієнічних умов та якості лікування. Корпус розрахований на 160 ліжок з комфортними умовами для перебування хворих у дво- та

тримісних палатах. Туди переведено відділення дитячої онкології, пластичної та реконструктивної урології, пухлин грудної порожнини, черевної порожнини та заочеревинного простору. Відкриття нового хірургічного корпусу НІР дає змогу збільшити

майже на 11% кількість хворих, яким буде надана сучасна високоспеціалізована медична допомога, а також на 8% підвищити рівень охоплення пацієнтів спеціальним лікуванням.

2 Прес-служба МОЗ України

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

НОВИНИ

14 грудня 2012 року

Перша в Україні психоневрологічна поліклініка

ворі психіатричного профілю відтепер матимуть можливість лікуватись амбулаторно. 4 грудня на базі Івано-Франківської обласної психоневрологічної лікарні №3 відкрили єдине в Україні поліклінічне відділення, яке працюватиме за трьома напрямками: психотерапія, психологія, психіатрія. Потреба в такій поліклініці надзвичайно велика, кажуть медики, адже щорічно саме за консультативною амбулаторною допомогою психіатра до психоневрологічної лікарні звертається понад 10 тисяч іванофранківців. Тож, відкриття амбулаторії значно поліпшить умови тим хворим, які потребують більше консультативної допомоги лікаряпсихіатра, аніж стаціонарної. За словами заступника головного лікаря ОПНЛ №3 з організаційно-методичної та поліклінічної роботи Наталії Шаповалової, яка й має організувати роботу поліклініки, хворим буде легше зважитись прийти до лікаря на прийом в поліклініку, ніж в стаціонар, оскільки в суспільстві ще досі зберігається упереджене ставлення до таких недужих. Відкриття поліклініки уможливить діагностику та лікування пацієнтів на ранньому етапі, дозволить виводити їх з депресивних станів, а не госпіталізувати лише тоді, коли хвора людина вже не може перебувати серед суспільства, наголосила Тетяна Шаповалова. Додатковою перевагою, кажуть спеціалісти, є те, що поліклініку відкрито при ОПНЛ №3, тож там надаватимуть медичну допомогу лікарі вищої і першої кваліфікаційних категорій, які працюють завідувачами стаціонарних відділень. Обласна психоневрологічна лікарня №3 успішно співпрацює з Францією, Польщею, налагоджує партнерські відносини з Німеччиною. Зокрема, досвід створення поліклінічного відділення та методики амбулаторного лікування хворих психологічного профілю головний лікар Мирон Мулик разом з колегами перейняли у Польщі. Головним своїм завданням керівництво установи вважає постійне вдосконалення та оновлення закладу, впровадження нових методик лікування та світового досвіду заради максимального поліпшення якості надання медичної допомоги хворим.

Дитинство, захищене від СНІД

Україні знизився відсоток передачі ВІЛ/СНІД від інфікованої матері до дитини у 2,5 разу, а рівень інфікованості вагітних жінок — до 0,47%. Тобто, зусиллями Міністерства охорони здоров’я та Держслужби України соцзахворювань, розв’язується одне з головних завдань національної української стратегії боротьби з епідемією СНІД — до 2015 року виключити передачу вірусу імунодефіциту (ВІЛ) від матері до дитини.

Рівень інфікованості ВІЛ серед вагітних жінок вважається індикатором поширення ВІЛ/СНІД у країні. Якщо у 2008 році цей рівень, визначений за результатами первинного тестування, становив 0,55%, то на 2011 рік даний показник поступово знизився до 0,47% на тлі підвищення якості обстежень. Та оскільки велика частина вагітних жінок належить до груп ризику (9% інфікованих жінок активно вживали ін’єкційні наркотики під час вагітності), боротьба з поширенням ВІЛ/СНІД серед цієї групи має проводитися лише у комплексі соціальних та санітарноепідеміологічних заходів, спрямованих на боротьбу з епідемією в цілому. Однак система охорони здоров’я спроможна розв’язати найважливіше завдання цього напрямку боротьби з епі-

демією СНІД, профілактуючи передачу СНІД від матері до дитини. У 2001 році рівень передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини становив 27,8%. Вже за 3 роки вдалося знизити цей показник до 8,2%, і він надалі продовжив поступове зниження. У 2009 році відсоток ВІЛ-інфікованих дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, становив 4,7%. За даними МОЗ України, у 2011 році цей показник вдалося знизити майже у два з половиною разу: до 2,02%. Таким чином, зроблено великий крок до остаточного створення бар’єру між ВІЛ-інфікованою матір’ю та дитиною. Головною причиною такого значного успіху слід назвати забезпечення пологових будинків та клінік антиретровірусними препаратами та більш ефективне їхнє застосування. Так, з 2008 року кількість вагітних, які отримали АРВ-препарати лише під час пологів, знизилася майже удвічі. У 2011 році відсоток жінок, які пройшли системну антиретровірусну профілактику, становив уже 95,5%, що відіграло неабияку роль у боротьбі з передачею ВІЛ-інфекції від породіллі до немовляти. Також велику роль відіграло підвищення якості первинного тестування на ВІЛ: у 2012 році додатково спрямовано на закупівлю тест-систем для скринінгу крові вагітних 5 млн. гривень. Таким чином, до досягнення цілі стратегії «Національної відповіді на епідемію СНІД» (не більше, як 2% випадків передачі ВІЛ-інфекції від матері до немовляти) залишився один крок: усього 0,02%. За попередніми даними, у 2012 році ця мета у рамках боротьби зі СНІД в Україні буде досягнута завдяки збільшенню фінансування на антиретровірусну профілактику ВІЛ/СНІД. Подальше зниження кількості інфікованих вагітних жінок, незважаючи на існування у суспільстві груп ризику (осіб, що вживають ін’єкційні наркотики, жінок комерційного сексу тощо), МОЗ проводить, поширюючи профілактичні заходи та удосконалення діагностики ВІЛ-СНІД. Прес-служба МОЗ України

Прес-служба МОЗ України

Світовий банк підтримує Варто об’єднати зусилля українські реформи

ряд України зацікавлений у розширенні співпраці зі Світовим банком з метою забезпечення рівного доступу громадян України до медичних послуг та наближення їхньої якості до світових стандартів. На цьому Віце-прем’єр-міністр — Міністр охорони здоров’я України Раїса Богатирьова наголосила під час зустрічі з керівником сектора охорони здоров’я в регіоні Європи та Центральної Азії Світового банку Даніелем Дуліцкі, який цими днями перебуває з візитом в Україні. Інформуючи пана Дуліцкі про стан справ у системі охорони здоров’я України, Віце-прем’єр-міністр повідомила, що Урядом України здійснюються ефективні кроки, спрямовані на підвищення доступності та якості медичних послуг, збільшення ефективності державного фінансування медичної галузі та поступового створення умов для запровадження загальнообов’язкового соціального медичного страхування. «Ми вдячні вам не тільки з огляду на те, що Світовий банк є одним з найбільших за обсягами фінансування партнерів України, але й за високу професійність ваших співробітників, які допомагають нам впроваджувати спільні проекти», — зауважила Раїса Богатирьова. Зокрема, Віце-прем’єр-міністр відзначила успішну роботу з реалізації проекту технічної допомоги Фонду інституційного розвитку Світового банку «Підтримка пілотних проектів у сфері реформування системи охорони здоров’я». Активна реалізація проекту, за словами Раїси Богатирьової, сприятиме впровадженню нового фінансового механізму для лікувальних закладів пілотних регіонів, визначенню методики розрахунку вартості реформування охорони здоров’я, вироблен-

ню рекомендацій щодо вдосконалення інформаційної системи управління охороною здоров’я. На думку Раїси Богатирьової, в умовах обмеження фінансових ресурсів, вкрай важливим є вмілий розрахунок необхідних для впровадження перетворень коштів та їхнє раціональне використання. Не менш суттєва передумова для досягнення вагомих результатів у процесі реформування медичної галузі, за словами Віце-прем’єр-міністра, — впровадження сучасних методів комунікації, ІТ-технологій та вдосконалення інформаційної системи управління в охороні здоров’я. Без розв’язання цих питань, зауважила Раїса Богатирьова, важко очікувати на ефективність реформ. Зі свого боку, пан Дуліцкі наголосив, що Україна є стратегічно важливою країною для Світового банку, зауваживши, що проблеми, з якими вона стикається, притаманні й іншим країнам регіону. Він високо оцінив рівень співпраці між Україною та Світовим банком і висловив готовність обговорювати питання, пов’язані з його подальшим розвитком. Керівник сектора охорони здоров’я в регіоні Європи та Центральної Азії Світового банку звернув увагу на той факт, що у прийнятій на початку року новій стратегії партнерства з Україною задекларована підтримка Світовим Банком того плану реформ, який ініційовано Президентом України та реалізується Урядом. При цьому він зауважив, що Світовий банк може надати не лише фінансову, технічну допомогу, а й запропонувати світовий досвід реформ у різних країнах пострадянського простору та країнах Заходу.

толиця стала першою серед міст, створивши реєстр дітей, що хворіють на епілепсію. На переконання медиків, така єдина база дасть можливість оптимізувати та значно поліпшити реабілітацію, освіту та соціальну адаптацію маленьких пацієнтів. За словами головного дитячого невролога МОЗ України Володимира Мартинюка, цей досвід потрібно поширювати по всій країні. Про це посадовець повідомив під час міжвідомчого відеоселекторного круглого столу «Медико-соціальні аспекти епілепсії у дітей», де, серед іншого, розглядалися сучасні підходи до діагностики та лікування таких недужих. У заході взяли участь представники Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства науки, освіти, молоді та спорту України, Міністерства соціальної політики, також перший заступник начальника Головного управління охорони здоров’я м. Києва Валентина Залеська, керівники обласних управлінь охорони здоров’я та лікарі тих закладів охорони здоров’я, де отримують лікування діти-епілептики. Крім того, до уваги присутніх було запропоновано кілька соціальних проектів, зокрема, програма «Дитинство без обмежень — шлях до майбутнього», що покликана об’єднати зусилля фахівців різних галузей і спрямована на реабілітацію, соціалізацію та інтеграцію у суспільство дітей з неврологічними та психічними захворюваннями. В столиці діти, хворі на епілепсію, проходять лікування у Київському міському центрі дитячої епілепсії, що працює на базі неврологічного відділення київської міської дитячої клінічної лікарні №1. Фахівці Центру використовують найсучасніші терапевтичні методики та препарати. Щороку медичну допомогу в Центрі отримують більше тисячі дітей. Лікуються маленькі кияни безкоштовно.

Прес-служба МОЗ України

3 Прес-служба МОЗ України

ДИСКУСІЙНИЙ КлУБ

імпортНі Ліки в україНі:

ГАРАНТІя яКОСТІ чИ ГАРАНТІя ПРИБУТКУ?

Останнім часом песимістичні настрої входять в моду. І мова не лише про очікування апокаліптичної дати календаря Майя, в яке начебто вірить до 10% громадян, а й про чутки стосовно дефіциту імпортних ліків в Україні з 1 січня наступного року – а це насторожує кожного. Свого часу такий дефіцит уже прогнозували: спершу у зв’язку з впровадженням обов’язкових вимог Належної виробничої практики (GMP) для вітчизняних виробників, потім – референтних цін на антигіпертензивні препарати. Проте, все, здається, минулося, причому без усіляких дефіцитів. чому знову порушується тема можливості дефіциту? Причину слід шукати у запровадженні європейських норм та вимог щодо контролю за якістю, ефективністю і безпечністю лікарських засобів на фармацевтичному ринку України. Зокрема, це стосується запровадження з 1 січня 2013 року обов’язкового підтвердження, що виробництво імпортних ліків здійснюється відповідно до вимог Належної виробничої практики GMP, а з 1 березня 2013 року – процедури видачі ліцензії на імпорт лікарських засобів резиденту – суб’єкту господарювання, який зареєстрований в Україні.

ОлеКСІЙ СОлОВЙОВ:

РеГУлЮВАННя ФАРМРИНКУ –

вимога часу і оЗНака цивіЛіЗоваНості країНи я

кщо вимоги GMP ЄС стали обов’язковими для українських фармвиробників ще з 2009 року і відтоді Державна служба України з лікарських засобів ретельно контролює дотримання ними цих вимог, то для іноземних виробників досі існували «пом'якшені» умови ввезення на ринок України своєї продукції – при перетині кордону здійснювався лише посерійний контроль якості (для країн, уповноважені органи яких не є членами PIC/S). Нерівність вимог стала поштовхом до того, що уряд прийняв постанову, яка вимагає проводити обов'язкову перевірку виробництва всіх лікарських засобів перед їх реєстрацією та перереєстрацією в Україні на відповідність вимогам GMP. Це змушує закордонних виробників, які не мають сертифікату GMP, здійснити відповідне інспектування на своїх виробництвах. Так само досі не підлягала ліцензуванню діяльність з імпорту лікарських засобів, що спричиняло проблеми, пов'язані з непрозорістю процедури імпорту та відсутністю чіткої відповідальності за якість, безпеку та ефективність ввезеного лікарського засобу на територію України. В країнах Європейського Союзу таку відповідальність несе саме імпортер. Здавалося б, нічого надзвичайного в тому, що вимагає від імпортерів ліків Україна, немає. Це звична практика, із жорсткою регуляторною системою, яка вже стала нормою у країнах Євросоюзу і аж ніяк не є новиною для іноземних виробників, що здійснюють своє виробництво в країнах-членах PIC/S. Однак такі умови діяльності для декого видалися некомфортними. Деякі виробники імпортних ліків до цього часу не подали заявки на підтвердження відповідності чи для отримання сертифіката відповідності вимогам належної виробничої практики. Саме вони стверджують, що зробити це у визначені терміни (які, до речі, вже переносилися) практично неможливо, і заявляють, що з 1 січня з полиць вітчизняних аптек зникнуть ліки, замінити які в Україні нічим. Спробуймо розібратися, що стоїть за такими застереженнями. І наскільки аргументи «проти» переважають аргументи «за». А також чи збирається Україна поступатися на шляху до забезпечення жорсткої системи регулювання фармацевтичного сектора, яка відповідає європейським та міжнародним стандартам.

збільшені. Окрім того, впровадження обов’язкових вимог GMP відкрило нові ринки українським виробникам ліків, причому мова йде не лише про країни Північної Африки, але й Східної Європи. Додатковою конкурентною перевагою українських ліків відтепер є також не тільки членство нашої країни у PIC/S, а й гарантована відповідність продукції українських фармпідприємств вимогам GMP та низька ціна препаратів порівняно з ВЗ керівництво країни проголошує, що розбудова дер європейськими конкурентами. У 2011 році Уряд країни запровадив обов’язкову перевірку жавної системи забезпечення якості лікарських засобів є одним з пріоритетних завдань влади. як нині відбувається виробництва лікарських засобів іноземного виробництва на відповідність вимогам GMP перед їх реєстрацією або перереєцей процес? — Україна ще в 2003 році поставила за мету впровадити ви- страцією в Україні. Було зрозуміло, що в такий спосіб протягом моги Належних практик на всіх етапах їх обігу — від розробки найближчих 5 років (саме стільки триває дія реєстраційного світа досліджень до виробництва, контролю, зберігання, реалі- доцтва) ринок звільниться від неефективних, неякісних ліків. зації та використання. Це стандарти, за якими працює увесь Це питання розглядалося на засіданні РНБО, після чого було цивілізований світ. Тож і Україна прагне йти цим шляхом. На прийнято рішення, що чекати такого тривалого «самоочищення» мій погляд, найактивніше процес гармонізації вітчизняного за- ринку немає можливості, і варто вже з 1 липня 2012 року забезконодавства за європейськими зразками відбувався в період печити, щоб всі ліки, які перебувають в обігу на території нашої 2009–2012 років. За цей час ми вже імплементували в законо- країни, були вироблені відповідно до вимог GMP ЄС. Пізніше давство стандарти Належної виробничої практики лікарських цей термін перенесли на 1 січня 2013 року. Ми розуміємо, що засобів, дистриб’юторської практики, на черзі — впровадження мине певний період, доки будуть дореалізовані серії лікарських Належної аптечної практики та Належної практики зберіган- препаратів, які ввезені на територію України до 1 січня, і лише з ня. Слід відзначити, що ці зміни в першу чергу стосувалися середини наступного року ми зможемо впевнено стверджувати, вітчизняних виробників. Запровадження вимог Належної ви- що в наших аптеках і лікарнях існують лікарські препарати з таробничої практики стало для них серйозним випробуванням і, кими ж якісними показниками і характеристиками ефективності, на жаль, не всі його витримали. Жорсткі вимоги GMP, які ста- як, приміром, у Польщі, Німеччині, Франції тощо. ли обов’язковими для українських виробників з 2010 року, не змогли впровадити більше 30 (майже 25%) вітчизняних фарм- ВЗ а як ви розцінюєте закиди щодо того, що виробники компаній. Але ми пішли на цей непопулярний крок, бо інтереси не впораються з поданням документації за відведений пацієнта ставимо вище, ніж інтереси бізнесу. Важливо і те, що на це час? номенклатуру ліків згаданих виробників одразу перехопили — я не бачу такої проблеми. якщо станом на 13 листопада цього інші національні компанії, тож і обсяги її реалізації були навіть року не було подано документи на підтвердження сертифікації

ро те, якою нині є ситуація з якістю лікарських засобів в Україні, що передбачається зробити для забезпечення її гарантії у майбутньому та чи не призведе це до катаклізмів на фармринку країни — наша розмова з головою дер жавної служби україни з лікарських засобів олексієм соЛовйовим.

Шановні читачі! відкриваючи «дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. тема нашого наступного обговорення «Закон про трансплантацію: зміни — на краще?» чека ємо ваших листів на адресу: м. київ, 03179, вул. уборевича, 19а, офіс 3, редакція газети «ваше здоров’я» або на email: vz@vz.kiev.ua

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

14 грудня 2012 року зі 130 торгових найменувань ліків, аналогів яким немає в Україні, то на кінець листопада цей перелік вже скоротився до 68 найменувань. Тобто я абсолютно впевнений, що європейські компанії, які випускають ці ліки, мають встигнути подати необхідні документи, а наша служба — видати відповідні висновки у зазначені терміни. ВЗ З початком нового року з аптек не зникнуть імпортні ліки, і ціни на них не підвищаться?

— Я вважаю, навіть некоректно так ставити запитання. Можу однозначно гарантувати: дефіциту ліків не буде. Пригадайте цьогорічні панічні настрої у ЗМІ на старті Пілотного проекту з впровадження референтних цін на ліки для хворих на АГ. Та, як бачимо, всі компанії залишилися на ринку, знизили ціни до граничного рівня, встановленого МОЗ України. Все відбулося спокійно і без ексцесів. Іноземні виробники не хочуть втратити ринок 45-мільйонної країни, де мають величезні перспективи з точки зору продажу ліків. Тож на нашому фармринку і надалі будуть присутні всі світові бренди. До того ж, після 1 січня 2013 року, коли ми поставимо жорсткий бар’єр імпортним лікам, які не відповідають вимогам GMP, значна частина лікарських препаратів, яка раніше ввозилася на територію нашої країни, буде вироблятися вітчизняними компаніями. Нині можна стверджувати, що наші пацієнти лікуються українськими препаратами: 70% упаковок, які були куплені в 2011 році (це приблизно 900 млн.), вироблені вітчизняними компаніями. Ще 400 млн. упаковок ввезено на територію України. Але в грошовому еквіваленті — все навпаки: українці витрачають більше коштів на імпортні ліки. Це зрозуміло, адже вітчизняний виробник працює за реальними, економічно обґрунтованими цінами, він не вкладає величезні ресурси в рекламу, просування своїх препаратів, як це роблять іноземні компанії (у структурі ціни лікарського засобу іноземного виробництва ці витрати становлять 30–40%). Тому єдина вимога до імпортерів — щоб вони запропонували нашому пацієнту дійсно чесну ціну на свою продукцію, — таку, яку вони втримують у країнах ЄС. ВЗ Одними закликами на цей процес ми навряд вплинемо...

— Безперечно. Цього можна досягти виключно шляхом впровадження референтних цін для всіх лікарських засобів, необхідних для лікування соціально важливих захворювань (тобто тих, що є дуже поширеними, спричиняють високу смертність, інвалідизацію тощо). У всіх, навіть розвинених країнах, фінансовий ресурс на забезпечення системи охорони здоров’я обмежений. І зовсім незрозуміло, чому ціна іноземного лікарського засобу в Україні вища, ніж в країнах Європи? ВЗ Якщо ми так активно взялися за наведення порядку в якості ліків, то чи свідчить це про «потік» лікарських препаратів сумнівної якості в нашу країну?

— Виявити такі ліки на будь-якому етапі і не допустити того, щоб вони потрапили до пацієнта — наше завдання. Держава посприяла оновленню матеріально-технічної бази лабораторій системи контролю якості (за 2 роки ми переобладнали відповідно до рекомендацій ВООЗ 10 лабораторій Держлікслужби України). Це посприяло тому, що кількість виявлених неякісних ліків в Україні зросла у 10 разів! Якщо в 2009 році було виявлено та знищено або утилізовано лише 230 тисяч упаковок неякісних лікарських засобів, то вже у 2011 році ця кількість зросла до 3,5 млн. упаковок (на суму 35 млн. гривень). Як свідчить статистика, у 2012 році ситуація нормалізується — кількість виявлених неякісних ліків зменшилася. ВЗ І що стримує охочих до наживи?

— По-перше, оскільки ми практично завершили гармонізацію українського законодавства відповідно до європейського, нині на території нашої країни діють такі само стандарти якості лікарських препаратів, як і на території країн ЄС. Тобто, Європейська фармакопея стала для нас законом. Окрім вимог GMP ми також імплементували вимоги належної дистриб’юторської практики, які гарантують, що препарат потрапить в аптеку і при цьому його якісні характеристики не зміняться. По-друге, Україна першою (!) ратифікувала Конвенцію Ради Європи Медікрім, яка стала першою міжнародною угодою в галузі кримінального права стосовно фальсифікації медичної продукції. Наша країна вже почала виконувати цю угоду — Президент України підписав Закон, яким в Україні запроваджено одну із найсуворіших у Європі норм кримінальної відповідальності за підробку ліків. Два роки тому за такий злочин в рамках адміністративної відповідальності порушник міг відбутися максимум штрафом у розмірі 1 500 грн. По-третє, у нас з’явився реальний і ефективний механізм міжнародної взаємодії — Держлікслужба стала повноправним членом міжнародної Системи співробітництва фармацевтичних інспекцій (PIC/S). Це, з одного боку, підтверджує статус нашого законодавства і нашого органу, а з іншого, забезпечує обмін досвідом та інформацією з країнами, що мають найбільш жорстку регуляторну систему. Приміром, на території Бельгії державний орган контролю під час інспекції виявив серії онкопрепаратів американського виробника, при виробництві яких було допущено критичні порушення, і бельгійське агентство розіслало всім членам PIC/S інформацію про можливі проблеми з цими серіями, тож ми їх навіть не пустили на територію України. Так само наші фахівці надсилають інформацію про виявлену підробку чи неякісний препарат до ВООЗ і країн-членів PIC/S. ВЗ Щось плануєте на майбутнє, чи крапку в подоланні проблеми поставлено?

— Її буде остаточно поставлено, якщо нам вдасться паралельно з ЄС запровадити маркування лікарських засобів, коли на кожну упаковку ліків нано-

ситься індивідуальний номер, і тоді можливість відпуску в аптеці другої упаковки з таким же номером виключається. Ми будемо формувати два переліки лікарських засобів — які підлягають і не підлягають маркуванню. В першу чергу це стосується рецептурних препаратів, оскільки маркувати дешеві ліки немає сенсу. Далі питання полягає в тому, як практично реалізувати ідею маркування. Ми вивчали досвід інших країн, приміром, Туреччини, яка досягла в цьому значних успіхів. Кожна упаковка ліків з певним номером там відстежується на кожному етапі — від моменту виробництва до моменту реалізації конкретному пацієнту. Країни ЄС також рухаються в цьому напрямі, плануючи запровадити обов’язкове маркування ЛЗ у 2013 році. Ми ж плануємо в наступному році реалізувати пілотний проект і проаналізувати, як він працюватиме. Якщо все буде добре, наступним етапом стане напрацювання змін до Закону України «Про лікарські засоби», які зобов’яжуть усіх виробників маркувати ЛЗ. Розраховуємо, що за 2–3 роки ми реалізуємо цей проект на території України. До речі, слід віддати належне Індії, яка вже з 2013 року запровадила обов’язкову вимогу маркування ЛЗ для своїх виробників. Хочу підкреслити, що нині маємо достатньо вагомих інструментів контролю якості ліків в Україні, і тепер головне, щоб вони ефективно запрацювали і забезпечили очікуваний результат. Адже найкраща норма, виписана на папері, сама по собі не діятиме — потрібна практична реалізація того, що було закладено в закон або підзаконний акт. Приміром, якщо кримінальна відповідальність за підробку ліків буде реалізована по конкретному факту зловживання, це стане показовим прикладом для інших. ВЗ В рамках європейського законодавства ви робник зобов’язаний сам здійснювати моніто ринг своєї продукції, за яку він відповідає. Ми колись прийдемо до цього?

— Щоб підвищити відповідальність виробника перед пацієнтом, Європа ввела таке поняття, як ліцензування імпорту. В Україні ця норма набуває чинності з 1 березня 2013 року, і імпортеру (суб’єкту господарювання, зареєстрованому в Україні) доведеться взяти на себе весь тягар відповідальності за якість продукції, яку він імпортує в Україну. За старим законодавством, іноземна компанія, яка навіть не мала представництва в нашій країні, могла постачати свою продукцію оптовій компанії, котра відповідальна тільки за правильне формування ціни. У разі, якщо препарат неякісний та його обіг заборонений, Держлікслужба не могла притягти до відповідальності його виробника. Більше того, держава змушена за власні кошти або ж за кошти дистриб’юторів знищити або утилізувати неякісну продукцію! Натомість ліцензування імпорту зобов’язує кожну без винятку закордонну компанію, яка імпортує ліки на територію України, мати ліцензованого імпортера (резидента в Україні), який несе відповідальність за те, що виробництво і контроль лікарських засобів здійснюються суворо у відповідності до реєстраційних досьє, а,

отже, гарантує їх якість, безпеку та ефективність. Більше того, підсумковий контроль якості проводитиметься в нашій країні, тобто, уповноважена особа, громадянин України, ставитиме підпис під сертифікатом якості. І я переконаний, що він не буде спотворювати дані лабораторного контролю, оскільки за це передбачена кримінальна відповідальність. ВЗ Чи не є дисонансом до впровадження між народного досвіду у наші «ексклюзивні» реа лії існування аптечних кіосків, необхідність за 10 днів попереджувати аптеки про перевірку тощо?

— Дійсно, аптечні кіоски — досить дивні підрозділи аптеки, які існують лише в деяких країнах СНД, в тому числі і в Україні. Оскільки вони є основним джерелом надходження на ринок неякісної та фальсифікованої продукції (абсолютна їх більшість порушує чинне законодавство), було прийнято рішення, що до кінця 2013 року таке поняття, як аптечний кіоск у нас просто зникне. І компанії почали самостійно їх закривати (нині їх залишилося приблизно 1000). Водночас слід зазначити, що там, де це було можливо, на їх місці підприємці відкрили аптеки. І це слушно, адже лише в аптеці можна забезпечити належні умови зберігання ліків і їх реалізації, надати пацієнту консультацію провізора, що відповідає вимогам належної аптечної практики. Аптечний заклад повинен бути не місцем, де торгують ліками, а закладом охорони здоров’я, який надає якісну фармацевтичну послугу. Стосовно того, що інспектор повинен попереджати про перевірку аптек на предмет контролю якості ліків за 10 днів до свого візиту, то ця норма дійсно є серйозною перешкодою, оскільки цього часу власнику аптеки цілком достатньо, щоб навести порядок для його демонстрації під час перевірки (а потім знову спокійно його порушувати). Наші колеги в ЄС інспектують аптечні та лікувальні установи без жодних попереджень — кожен день і кожну хвилину там повинні дотримуватися чинних норм. Тому ми наполягаємо на змінах в законодавстві, завдяки якими необхідність попередження про перевірку стане непотрібною. ВЗ Нещодавно РНБО закликала громадян бути пильними і активними у боротьбі з неякісними ліками. Ви потребуєте таких помічників?

— Ми — тільки «за»! Адже ми — перші зацікавлені в тому, аби пацієнти нас інформували. Навіть якщо звернення анонімне, його неодмінно перевірять, а підозрілі ліки обов’язково вилучать з обігу. Якщо питання стосується підозри на фальсифікацію, то всю отриману інформацію ми обов’язково передаємо до правоохоронних органів, і вони займаються ліквідацією груп, які займаються незаконним виробництвом і підробкою лікарських препаратів. Свої скарги на якість ліків надсилайте до територіальних підрозділів Держлікслужби за місцем проживання, адреси яких можна знайти в кожній аптеці в «Куточку споживача».

ТОЧК А ЗОРУ Михайло Пасічник, президент Аптечної професійної асоціації України ойно завершив свою роботу ІІ Аптечний саміт України, на якому обговорювалися найважливіші проблеми галузі, в тому числі і питання необхідності впровадження європейських підходів щодо контролю якості фармпрепаратів. Адже аптеки зацікавлені, щоб до них надходили товари підтвердженої якості. І якщо на сьогодні всі українські виробники повинні мати сертифікат GМP, то такі ж вимоги повинні бути і для іноземних фармвиробників. Правила мають бути однаковими для всіх. Я переконаний, що ні в кого не має сумнівів щодо необхідності та об’єктивності таких вимог. Якщо ж при цьому виникають технічні питання, приміром, пов’язані із необхідністю оформити документи в певні терміни, їх можна вирішити. Про сприяння у розв’язанні подібних питань заявляє і керівництво Держлікслужби України. Лише кілька десятків препаратів імпортного виробництва, які не є життєво важливими для наших пацієнтів, поки що не пройшли такої процедури, але час ще не вичерпано. Щодо решти лікарських засобів, більшість з них є генериками, їх легко замінити на інші, тобто на ті, які виробляються в Україні або ж завозяться іншими іноземними компаніями, що підтвердили наявність сертифікату GМP. Якщо органи державного контролю забезпечать порядок у цій царині, аптечні мережі будуть упевнені в належній якості ліків, які вони пропонують споживачам. Хоча зазначу, що впровадження вимог належної виробничої практики — це лише одна ланка в ланцюжку забезпечення гарантованої якості лікарських засобів. Її контроль повинен бути на всіх етапах — від виробництва — до відпуску в аптеці. Адже препарат, вироблений за всіма нормами, може втратити свої якості під час транспортування чи зберігання, що недопустимо. Такий поетапний контроль — практика, що застосовується в усіх країнах Європи. Її запроваджує і Україна — у нас вже діють стандарти GМP, GDP, на часі — впровадження стандартів належної аптечної практики. Адже лише за такої, замкнутої системи

контролю, пацієнт може бути впевнений, що в його руки потрапить якісний і безпечний лікарський засіб. Сергій ЛЕБЕДЬ, начальник Державної служби з лікарських засобів у Рівненській області апровадження ліцензування на імпорт ліків — необхідність, навіяна сучасним життям, і Україні вона справді потрібна. Адже в останні роки нас спіткала ситуація, коли суб’єкти господарювання, які здійснюють оптову торгівлю лікарськими засобами, укладаючи угоди з імпортерами, виробниками ліків, додавали в ланцюг ще кілька посередницьких структур. Відтак ліки, вироблені в одній країні, перед тим, як потрапити в Україну, бувало, кілька разів ще перепродавалися посередниками в інших державах. Зрозуміло, що в кожній такій точці перебування вартість препарату зростає, і до наших споживачів він вже доходить із завищеною ціною. Більше того, саме в такому довгому ланцюжку посередників найчастіше виникає прогалина, через яку на ринок потрапляють фальсифіковані лікарські засоби. І знайти «крайнього» в такому випадку буває не просто. Натомість ліцензування імпорту ліків дасть можливість чітко «бачити» ситуацію на фармацевтичному ринку. Адже ми зможемо конкретно ідентифікувати, хто має право ввозити ліки в Україну, позбутися необґрунтованого ціноутворення на них і водночас здійснювати контроль за якістю цих препаратів. Тож з позиції контролюючого органу — новоприйнятий Закон нам тільки на руку. Втім, я також не відкидаю, що запровадження ліцензування на імпорт ліків може призвести до певних проявів саботажу, зволікань із отриманням ліцензій і перебоїв з постачанням лікарських засобів. Проте держава повинна вчасно й швидко реагувати на такі моменти і знаходити компроміси з громадськістю та суб’єктами господарювання, наполягаючи на обраному курсі. Тим паче, що в цьому питанні Україна не вигадує велосипед, а лише переймає досвід країн Єв-

росоюзу, в яких ліцензування на імпорт ліків уже давно використовується. Таким чином Європа захищає свої ринки від фальсифікату, що імпортується. Позбутися ризику ввезення лікарських препаратів сумнівної якості повинна й Україна. Борис Скачко, лікар-терапевт, президент клубу «Здоров — я» инули ті часи, коли словосполучення «імпортні ліки» асоціювалося виключно з гарантованою якістю та ефективністю. Нинішня «демократизація» фармацевтичного ринку окрім беззаперечних переваг несе в собі й певні ризики (за умови відсутності чітких і суворих правил контролю за ним з боку держави). Європейські країни убезпечили себе від подібних ризиків, запровадивши надійну систему контролю як для національних виробників фармпродукції, так і для її імпортерів. Останнім часом наша країна також стає на цей шлях. Адже завдання держави — убезпечити своїх громадян від шкоди, завданої тим, що найбільше впливає на їхнє здоров’я (продукти харчування, питна вода, ліки). Для мене, як лікаря, факти, коли лікарський засіб пацієнту не допомагає — нонсенс. Призначаючи хворому той чи інший препарат, я відповідаю за результат лікування, і в моїх руках повинен бути надійний інструмент, який би допомагав досягти успішного результату. Натомість при нинішньому широкому виборі фармпрепаратів лікар не може бути на сто відсотків упевнений у тому, що цей арсенал дійсно надійний з точки зору ефективності і якості. Адже ліки, що ввозять в Україну, не перевіряються так ретельно і за такою процедурою, як у розвинених країнах. Тобто препарат проходить процедуру реєстрації і після цього іде потік продукції під такою назвою, яку посерійно ніхто не перевіряє. Тож, образно кажучи, ми маємо «кота в мішку», і лікарю та пацієнту нічого не залишається, як довіряти тому, що ліки «працюють» належним чином. Але в медицині принцип «довіряй» поступається надійнішому — «перевіряй». Тільки робити це повинен не лікар чи пацієнт, а держава, відповідні органи контролю.

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

РЕІМБУРСАЦІЯ ЛІКІВ ДЛЯ ГІПЕРТОНІКІВ:

МЕХАНІЗМ ЗАПРАЦЮВАВ! 23 листопада цього року в Українському національному інформаційному агентстві Укрінформ відбувся круглий стіл на тему «Гіпертонічна хвороба: небезпеки, лікування, зниження цін на медичні препарати».

причиною багатьох серйозних ускладнень, а з іншого — його профілактика абсолютно доступна та ефективна. Отже потрібно інформувати людей про потребу систематичного (часто пожиттєвого) прийому ліків. Дуже важливим є той факт, що частину витрат на ліки бере на себе держава, адже багато хто з пацієнтів не отримували належного лікування саме через фінансовий чинник».

заході взяли участь: начальник Головного управління охорони здоров’я КМДА Віталій Мохорєв; головний спеціаліст із кардіології ГУОЗ КМДА Леонід Кушнір; головний спеціаліст із терапії ГУОЗ КМДА Марина Олійник; головний спеціаліст із медицини невідкладних станів ГУОЗ КМДА Анатолій Вершигора та керівник КП «Фармація» Олег Клімов.

Мета, суть і механізм реімбурсації «Актуальність цієї теми зайве доводити. На сьогодні проблема серцево-судинних захворювань є актуальною в усьому світі, — зазначив Віталій Мохорєв. — Зокрема, в Україні смертність від ускладнень цих хвороб посідає перше місце. Мовою цифр — це близько 73-75% від усіх причин смерті. Отже наразі ми говоритимемо про те, як можна і потрібно запобігати таким ускладненням, як інсульти, інфаркти тощо, а також про те, які державні програми покликані сприяти профілактиці та лікуванню подібних станів. Хочу наголосити, що насамперед держава дбає про те, аби і профілактика, і лікування цих тяжких хвороб були доступними громадянам. Саме з цією метою в Україні впроваджено реімбурсацію на препарати для лікування гіпертонічної хвороби. Цей проект започаткований відомою постановою № 340 КМ України «Про реалізацію пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб із гіпертонічною хворобою». Зараз ми спостерігаємо його практичну реалізацію в усіх регіонах України. Мені особисто приємно повідомити, що Київ у цьому плані є піонером. Отже, з 1 листопада цього року в столиці розпочато впровадження Другого етапу проекту. Механізм часткового відшкодування вартості ліків поширюється на генеричні лікарські засоби для лікування гіпертонії та поширюється на 7 міжнародних непатентованих назв ЛЗ у вигляді таблеток та капсул: еналаприл, лізиноприл, бісопролол, метопролол, небіволол, амлодипін, ніфедипін (це близько 250 найменувань ЛЗ різних виробників).

Яка сума відшкодовується Відшкодування вартості ліків відбувається за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Пацієнт сплачує різницю між фактичною роздрібною ціною, встановленою на момент придбання препарату, та референтною ціною, затвердженою МОЗ України.

Про основні помилки пацієнтів щодо гіпертонії

Як і хто може виписати рецепт Препарати відпускаються за рецептами, які виписують лікарі на бланках форми №1 (ф-1), завірених печаткою ЛПЗ, із зазначенням міжнародної непатентованої назви, визначенням дози. Виписати такий рецепт може лікар первинної ланки (терапевт, педіатр, сімейний лікар) та лікар-кардіолог. Рецепт є дійсним протягом одного місяця з моменту виписування та зберігається в аптечному закладі.

Де можна придбати ліки за пільговим рецептом «Зараз до проекту залучено КП «Фармація», але ми працюємо над тим, аби

мання потрібних лікарських препаратів і приладів, у тому числі на придбання тонометрів тощо. На мій погляд, проблема полягає тільки в одному — наше населення втратило звичку купувати ліки за рецептом».

Небезпеки і ризики гіпертонії Головний спеціаліст із кардіології ГУОЗ КМДА Леонід Кушнір нагадав присутнім про основні ризики, які несе в собі ця хвороба, і особливо недбале ставлення до неї: «Стандарти діагностики артеріальної гіпертензії добре відомі лікарям (стійкі, а не ситуаційні, показники –140 і вище на 90 і вище мм рт. ст.). Тож, діагностувавши АГ, лікар має вста-

Основним завданням розпочатого проекту є зниження смертності від ускладнень серцево-судинних захворювань шляхом забезпечення доступності ліків для лікування і профілактики цих хвороб та зменшення фінансового тягаря пацієнта. залучити до участі в ньому якомога більшу кількість аптечних закладів міста. Наразі у Києві 95 (майже по 10 на кожен район) аптек здійснює відпуск ліків за такими рецептами», — повідомив Віталій Мохорєв. Керівник КП «Фармація» Олег Клімов своєю чергою повідомив: «Комунальне підприємство «Фармація» тільки за півроку надало населенню знижок за рахунок діяльності на 8,5 млн грн. Можна вважати, що ці гроші ми вклали в здоров’я української нації. Щойно стартував проект, ми відразу ж залучилися до його реалізації. Крім того, відпрацювали цілий ряд соціальних проектів: наші аптечні заклади оснащено апаратами для вимірювання артеріального тиску, якими безплатно можуть скористатися громадяни — послуга вельми популярна. Спільно з банком «Хрещатик» ми також запровадили надання пільгового кредиту незахищеним верствам населення для отри-

новити її причини і надати відповідні рекомендації щодо лікування. Гіпертонія — досить поширене захворювання: у країнах ЄС від нього страждає 30% дорослого населення. Зокрема у Києві 29,9% дорослого населення — гіпертоніки. Отже лікар повинен роз’яснювати пацієнтам, що явище гіпертензії не минає саме по собі і важливо тримати свій тиск під контролем, вчасно приймати ліки, аби не допустити розвитку ускладнень — крім тих, що вже згадувалися, це — хронічна серцева недостатність, ниркова недостатність (причина «первинної» зморщеної нирки — стійка АГ), ураження зору (багато людей сліпнуть через АГ). Часто мішенню АГ є великі судини. Ми знаємо про таку серйозну загрозу, як аневризма аорти (у таких випадках, як правило, доводиться протезувати аорту, що є дуже дороговартісною процедурою). Таким чином, з одного боку, ми бачимо, що це грізне захворювання є

Головний спеціаліст із медицини невідкладних станів ГУОЗ КМДА Анатолій Вершигора: «Швидка допомога, як правило, має справу з пацієнтами, які несумлінно ставляться до свого здоров’я. «Погано гіпертоніку», як причина для виклику карети швидкої допомоги, — одна з найпоширеніших, принаймні у великих містах. Більша частина з числа таких пацієнтів не має у своїй домашній аптечці апарату для вимірювання тиску (попри те, що АГ було діагностовано раніше). Тож завдання лікарів — пояснити людям з АГ потребу регулярного моніторингу АТ, адже відомо, що керуватися тільки самопочуттям не можна, адже 125/90 мм рт. ст. може спричинити нестерпний головний біль, у той же час 220/127 мм рт. ст. людина інколи і не відчуває. Ще одна поширена помилка пацієнтів — неконтрольований прийом ліків. Тож лікарі повинні не лінуватися пояснювати, що прийом препарату має відбуватися так, як призначив лікар, в один і той самий час щоденно! Потрібно також звертати увагу пацієнтів на потребу лікування супутніх захворювань, регулярного огляду лікарем, здорового способу життя тощо».

Лікар–пацієнт: свідоме співробітництво Щодо планового лікування гіпертонії, головний спеціаліст з терапії ГУОЗ КМДА Марина Олійник наголосила на актуальному питанні ефективної взаємодії в процесі лікування між лікарем та пацієнтом: «Я б сказала, що потрібно правильно розуміти очікування: пацієнт від лікаря — коректного лікування (та можливість отримати потрібні препарати дешевше), лікар від пацієнта — свідомого співробітництва у цьому процесі. Рецептурна форма призначення препаратів для лікування цієї хвороби, крім того, що зменшує фінансові витрати пацієнта, ще й спонукатиме його до регулярного відвідування лікаря. Постійний контакт між лікарем і пацієнтом є дуже важливим. Адже навіть встановлення діагнозу «гіпертонія» передбачає певну медичну процедуру: об’єктивний огляд пацієнта, певні інструментарні та лабораторні дообстеження, як мінімум — ЕКГ та огляд очного дна». На останок начальник Головного управління охорони здоров’я КМДА Віталій Мохорєв повідомив, що уряд зараз розглядає аналогічний проект реімбурсації на лікування цукрового діабету. Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

Великі інвестиції в здоров’я нації

207-73-00

ЛІКАРСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ

Сам собі голова Ситуація, що склалася сьогодні в медицині, непроста. З одного боку, постійно зростає попит на якісні медичні послуги, збільшуються особисті витрати людей на охорону здоров'я, а от чи задоволені пацієнти тим, що отримують? Чинна система охорони здоров'я не може задовольнити очікування населення. Тож настав час лікарям взяти це питання під свій контроль. Чотири місяці тому була створена «Асоціація медичних організацій». Це новий досвід для організацій, які працюють у сфері надання медичних послуг та медичної допомоги. Про те, що пропонується їхнім членам, про її цілі і засоби ми говорили з Головою Правління Олексієм Володимировичем Івахненком. ВЗ На чий досвід ви орієнтувалися при створенні асоціації? За взірець ми взяли досвід Росії — створення саморегулюючих організацій (СРО). Там прийнято Федеральний Закон, який регламентує їх діяльність. У Росії саморегулююча організація розробляє і встановлює правила професійної діяльності і контролює дотримання цих правил. У разі СРО стандарти і правила йдуть не «зверху», а розробляються і впроваджуються членами організації. У той же час члени СРО можуть встановлювати і більш вимогливі стандарти, ніж державні. В Україні в багатьох галузях уже фактично діє саморегулювання, а в медицині, на жаль, ні. ВЗ Хто може стати членом асоціації? Будь-яка організація (юридична особа) незалежно від форми власності. У цьому її принадність. ВЗ Розкажіть докладніше про цілі і функції вашої асоціації Основна мета — об'єднати зусилля всіх, кому не байдужа ситуація з медициною в нашій країні. Основних функцій кілька. По-перше, ми маємо забезпечувати захист прав окремого лікаря чи медичної установи. Асоціація бере на себе досудове врегулювання медичних спорів. Про що мова? З одного боку, ми стикаємося зі споживчим екстремізмом, коли пацієнт вимагає від лікаря компенсації за лікарську помилку, якої він не здійснював. Такі випадки особливо часто спостерігаються в стоматології або пластичній хірургії. І варіанти безкоштовного повторного лікування пацієнтів не завжди влаштовують. Вони вимагають матеріальну компенсацію. Бувають випадки ще гірші, коли пацієнт залишився не задоволений і вимагає повернення коштів. І клініка йде на це, щоб не роздувати скандал. Я особисто спостерігав ситуацію, коли керівництво однієї медичної організації повернуло пацієнту гроші і підписало з ним угоду щодо відсутності претензій. Вона ж і послужила основним доказом у суді того, що ця організація зробила помилку. Тепер пацієнт вимагав грошей вже за компенсацію моральних витрат. З іншого боку, лікарі — люди, і їм також властиво помилятися. Наше завдання спершу надати допомогу доктору в тому випадку, коли він «спіткнувся», а потім вказати на помилки. І якщо їх усунення потребує витрат, то несе їх лікар, але аналіз та досудове врегулювання цих моментів бере на себе асоціація. Наша експертиза не буде основоположною

і остаточною в суді. Але ми можемо виступити другою думкою в цьому питанні. І чим більше наших колег є членами організації, тим сильніші ми і наш голос. Однак ми беремо на себе не лише юридичний захист. Існує певна бюрократична система, яка не пов'язана безпосередньо з медициною, але вимагає величезних матеріальних і моральних витрат. Наприклад, система акредитації, яку кожна медична організація зобов'язана проходити кожні 3 роки. Це не проста процедура і вимагає узгодження великої кількості документів, починаючи від «діалогів» з санстанцією, закінчуючи проходженням акредитаційної експертизи. І коли збір документів добігає кінця, розумієш, що для їх зберігання потрібна окрема кімната. Через 3 роки доводиться проходити всі кола пекла заново. В рамках асоціації реалізований не тільки механізм підготовки до акредитації та проходження формальної перевірки документів, але й механізм безперервного дотримання стандартів і професійних правил. Тобто, будучи членом асоціації, медичний центр отримує організаційну та інформаційну допомогу, а Головний лікар (і інвестор) може бути впевнений — у нього в клініці дотримуються всіх належних медичних стандартів. У той же час кожен медичний центр має право вносити свої пропозиції щодо

поліпшення організаційних та правових питань, а асоціація може ініціювати зміну нормативних актів. Теж саме стосується процедури отримання ліцензій або її переоформлення. Асоціація — це акумулятор досвіду і знань усіх членів і партнерів, який може бути своєчасно застосований на будь-якому етапі становлення і розвитку установи охорони здоров'я. Друга наша функція — інформаційна та освітня підтримка членів асоціації та інших суб'єктів медичної галузі. ВЗ Яким чином ви плануєте проводити освітні програми? Днями ми підписали Угоду про співпрацю з подібними організаціями Москви, Санкт-Петербурга та Нижнього Новгорода, які вже накопичили величезний досвід — ми заручилися їхньою підтримкою і допомогою. Предметом Угоди є співробітництво, спрямоване на підвищення якості та доступності медичних послуг, координацію діяльності приватних медичних закладів — членів асоціацій; захист колективних прав та представлення законних інтересів, у тому числі майнових, розширення інформаційного простору для обміну досвідом між членами асоціацій і т.д. Але окрім цього, Угода передбачає сприяння обміну досвідом, професійній перепідготовці та підвищенню кваліфікації лікарів-членів наших органі-

ко м е н тар Кристина Будаєва, юрист-консультант «Асоціації медичних організацій»: — Чинним законодавством передбачене самоврядування та самоорганізація практикуючих лікарів і установ охорони здоров’я. Наприклад, ст. 4 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» передбачає децентралізацію державного управління, розвиток самоврядування закладів та самостійності працівників охорони здоров’я на договірній і правовій основі. Програма економічних реформ на 2012-2014 роки, затверджена Президентом України, «Заможне суспільство, конкурентна економіка, ефективна держава» передбачає підвищення стандартів життя, якості та доступності медичних послуг, оптимізацію системи фінансування охорони здоров’я через створення страхової медицини, популяризацію здорового способу життя. Дана програма однозначно передбачає впровадження та удосконалення стандартів, контролю якості

роботи медичних закладів, що дає підставу говорити про більш вимогливе ставлення до діяльності установ охорони здоров’я. У той же час державний механізм документарного контролю часто не життєздатний. Норми, спущені «згори», не завжди ефективні і, як правило, дотримуються лише формально. Проблемні відносини «лікар-пацієнтдержава», мізерна зарплата лікарів (що позначається на вартості лікування ), спад професійного рейтингу лікарської спеціальності та неефективний державний регуляторний механізм — привід оцінити можливості, які надає самоврядування. Адже це незалежні центри оцінювання якості медичних послуг, це ініціативна діяльність з розробки та дотримання професійних стандартів і правил. При цьому контроль в рамках саморегулюючої асоціації буде більш ефективний і відкритий, адже члени такої асоціації швидше поділяться проблемами з колегами, ніж з будь-яким чиновником.

зацій. Окремо скажу про поширення і впровадження передових медичних технологій. Практикуючому лікарю важливо бути в курсі таких подій, але за браком часу, коштів або доступу до такої інформації більшість колег дізнаються про «ноу-хау» в медицині запізно. Ми зі свого боку забезпечимо членів асоціації своєчасною та актуальною інформацією, яка буде корисна для їхньої практичної діяльності. ВЗ Чи передбачене спілкування з обміну досвідом для членів асоціації? На жаль, в Україні відсутні умови для професійного, неформального та особистісного спілкування лікарів. Єдина можливість — це періодичні виставки та конгреси. Однак, ці заходи, по-перше, проходять нечасто, по-друге, вузькоспеціалізовані, потретє, організаційно незручні для комфортного професійного діалогу між собою. За звичаєм, стоматологи завжди спілкувалися зі стоматологами, косметологи з косметологами, урологи з урологами і т.д., а директори і головні лікарі медичних організацій рідко мали можливість обговорити свої проблеми зі своїми колегами і конкурентами у неофіційній обстановці, за келихом шампанського або чашкою чаю. Наша асоціація припускає об'єднання керівників сфери медичних послуг та індустрії краси, виробництва та продажу обладнання, медичних та фармацевтичних препаратів, представників провідних професійних журналів. І, звичайно, всі вони матимуть змогу вільно спілкуватися під час організованих нами заходів. ВЗ Така діяльність вимагає фінансових витрат. Як Ви плануєте їх відшкодувати? Наша асоціація не передбачає комерційної діяльністі. Проте існують членські внески — досить гуманні, до речі. З цих коштів і формується бюджет асоціації. У Росії, між іншим, члени подібних асоціацій платять набагато більше. Але ми зупинилися на посильній, на наш погляд, сумі, бо хочемо, щоб членом нашої асоціації могла стати будь-яка організація незалежно від кількості працюючих в ній лікарів. Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

14 грудня 2012 року

ЧОМУ Я ЧИТАЮ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я»? Обговорення нового формату галузевої газети не залишило байдужим ані академіків, ані організаторів охорони здоров’я, ані лікарівпрактиків. Дякуємо вам за увагу і слушні поради. Чекаємо нових листів!

Увага, триває передплата на 2013 рік! Передплатні індекси:

08198

для індивідуальних передплатників 1 міс.

19 грн

6 міс.

114 грн

3 міс.

57 грн

12 міс. 228 грн

60965

для підприємств та організацій 1 міс.

23,53 грн 6 міс.

3 міс.

70,59 грн 12 міс. 282,36 грн

141,18 грн

вала нашому колективу 5 річних передплат на «Ваше здоров’я». Велике спасибі за підтримку науки і науковців! Степан ДНІСТРЯН, головний державний санітарний лікар Тернопільської області бласна санітарно-епідемічна служба щороку передплачує для працівників кілька десятків спеціалізованих періодичних видань і завжди серед перших у списку газета «Ваше здоров’я». 1990 року побачив світ перший номер видання, яке міцніло, удосконалювалося на наших очах. За цей час значно розширилась тематика матеріалів, які публікуються, а колектив доклав зусиль у створенні професійного якісного видання, яке відповідає сучасним вимогам. Газета не тільки допомагає фахівцям ознайомитися з останніми подіями у світі медицини, а й дає можливість відстоювати на її шпальтах власну точку зору. Це особливо важливо сьогодні, коли медична галузь України проходить шляхом реформування. На мій погляд, було б надзвичайно корисним для організаторів охорони здоров’я «почути» зі сторінок видання голос тих, хто нині вже набув позитивного досвіду у практичній охороні здоров’я. Бо ж, як відомо, будь-яку, навіть геніальну стратегію реформ, написану у високих кабінетах, реалізовують усе ж таки на місцях. А причина, що реформа трохи «буксує», як і помилка всіх реформ із часів 90-х, у тому, що на узбіччя реформування чомусь завжди потрапляє профілактична медицина. Отож сподіватися на те, що ми набудуємо сучасних лікувально-профілактичних закладів, закупимо дороговартісне обладнання і водночас реформуємо медичну галузь, не варто. Мені здається, користі буде мало, бо люди не ведуть здорового способу життя, п’ють неякісну воду, отримують низьку заробітну плату, працюють у неналежних умовах на виробництві. А ще — алкоголізм, куріння, наркотики. Усі ці чинники і «вкладають» сотні тисяч українців на лікарняне ліжко. У той час, коли в усьому світі 70 відсотків асигнувань у медицині йде на профілактику, вітчизняна охорона здоров’я виділяє усього 3-6%. Тому реформи у системі охорони здоров’я мають розпочинатися саме з профілактики недуг. Хотів би наголосити на цьому і запропонувати редакційній колегії ширше висвітлювати ці проблеми. А загалом приємно, що «Ваше здоров’я» надає інформацію, охоплюючи значущі події у медичному житті країни. Завжди із зацікавленням відслідковую матеріали, які представляють нові технології, оригінальні наукові розробки, санітарно-освітні

проекти для пацієнтів. Радію, коли на шпальтах з’являються статті моїх колег — фахівців профілактичної медицини. Завжди цікавими є інтерв’ю з відомими українськими вченими, нариси з історії медицини. Гармонійно об’єднані в одному виданні сучасні досягнення медичної науки із практичною медициною. Великий інтерес викликають рубрики «Дискусійний клуб», у якому неодноразово брав участь, «Соціальний захист», «Юридична консультація». Тішить, що є постійний контакт із редакцією, можливість висловити свою позицію зі злободенних тем. Так, до глибини душі мене зворушила нещодавня стаття «Реформування Держсанепідслужби: бути чи не бути?». Цілком погоджуюся з думкою, яку висловив у коментарі мій колега Володимир Клочко, начальник Головного управління Держсанепідслужби у Миколаївській області, головний державний санітарний лікар Миколаївської області : «Хотілося б, щоб реформування санепідслужби відбувалося не згідно з такою «теорією відносності», а задля збереження профілактичного напряму медицини, забезпечення здоров’я та санепідблагополуччя наших людей і завершилося з мінімальними втратами висококваліфікованих фахівців». Гадаю, що такі матеріали надзвичайно дієві, як мовиться, на злобу дня, а заслуга журналістів у тому, що всебічно висвітлили наболілу проблему. Любов ГАРКУША, лікар-терапевт вищої категорії, КМКЛ № 6 авжди з цікавістю переглядаю в газеті «Ваше здоров’я» новини й інформацію про конференції, з’їзди, симпозіуми тощо — про це можна дізнатися швидше, аніж із журналів, де вона публікується, як правило, пізніше. Подобається також рубрика «Медицина у регіонах», адже хочеться знати, чим живуть медики в інших областях України, особливо тих, де відбувається реформування медичної системи. Дуже корисною вважаю «Юридичну консультацію», яка, як правило, висвітлює актуальні питання і дає повну вичерпну інформацію, адже наразі відбувається чимало змін та нововведень, за якими лікарі, безумовно слідкують, але інколи роз’яснення та коментар юриста є необхідними. Нерідко у нагоді стає інформація про нові медичні заклади або нові можливості тих, що вже існують. По-перше, це може бути корисним для моїх пацієнтів, а по-друге, може зорієнтувати в разі виникнення потреби консультації з колегами, які вже набули якогось унікального досвіду».

Увага, передплата! Абонемент на газету «Ваше здоров’я»



Геннадій БУТЕНКО, директор Інституту генетичної та регенеративної медицини НАМН України, академік НАМН України о цікавого відбувається у системі охорони здоров’я, у центрі та на місцях? Чим живуть сьогодні колеги-науковці, які у них проблеми, шляхи розв’язання — може, щось із кращого досвіду згодилося б і нам? Як просувається реформування системи? Усіх нас згуртовує наша рідна галузь, і ми не байдужі до того, що діється навколо. Ґрунтовну інформацію черпаємо з усіма шанованої галузевої газети «Ваше здоров’я», найстарішого медичного видання України. У ній не лише широкий вибір інформації. Газета є і своєрідним згуртовуючим началом для українського медичного загалу. Міг би згадати не один випадок, коли «ВЗ» навела нас на цікаву ідею, підказало шлях до розв’язання тієї чи іншої проблеми. Оце об’єднуюче начало особливо цінне для нашого трудового колективу, котрому всього лише п’ять років, і ми ще не встигли набути великого досвіду роботи. Складною, нетрадиційною є й наукова тематика інституту — генна терапія, регенеративна медицина, нові напрямки, які ще тільки утверджуються. І «ВЗ» допомагає нам налагоджувати корисні фахові та ділові контакти. Нам багато що імпонує як щодо змісту, так і оформлення газети. Ми, як і наші колеги-науковці, не могли не звернути уваги на ті позитивні зміни, які сталися у «ВЗ» за останній період. Маю на увазі не лише значно привабливіше оформлення газети, а й внутрішній зміст. Цілком схвалюємо тематичну політику видання — воно суто фахове, не переобтяжене офіціозом, а тим більше державною політикою — газета стоїть над політичними баталіями. І щодо змісту: у висвітленні реформування галузі значно менше стало славослів’я й балаканини, автори висловлюються коротко й по суті. Маємо й побажання. Звичайно, газета не охопить усього розмаїття життя галузі, та все ж хотілося б, аби у ній більше друкувалося матеріалів із наукових лабораторій, тим паче, що поступ української медичної науки є незаперечним. Але і в цьому питанні маю сказати добре слово про «Ваше здоров’я» — першим журналістом, який переступив поріг нашого новоствореного інституту, був кореспондент «ВЗ». До речі, саме йому ми розповіли про тяжке фінансове становище, в якому опинилася українська наука взагалі і наш молодий інститут зокрема. І редакція спільно з фармацевтичною фірмою «Дарниця» подару-

 Підприємства та організації • передплатний індекс 60965 • термін передплати_____________міс. • ціна_______грн. • кількість комплектів___________________ • індекс___________ • місто____________________________ • село_____________________________ • обл._____________________________ • район___________________________ • вулиця_____________________________ • буд.______корп.______кв._______ • кому_____________________________



Абонемент на газету «Ваше здоров’я»  Індивідуальні передплатники • передплатний індекс 08198 • термін передплати______________міс. • ціна_______грн. • кількість комплектів___________________ • індекс___________ • місто____________________________ • село_____________________________ • обл._____________________________ • район____________________________ • вулиця___________________________ • буд.______корп.______кв.________ • кому_____________________________

Цей абонемент допоможе вам оформити передплату на газету «Ваше здоров’я»

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ Р І В НЕН Щ И Н А

ПІОНЕРИ ПРОМЕНЕВОЇ ТЕРАПІЇ

ідколи Рівненський обласний онкологічний диспансер наростив лікувальні потужності, завдяки підтримці Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України», його фахівці не оминають жодної нагоди наблизити рівень надання медичної допомоги пацієнтам до світових стандартів, вдосконалюють свій фаховий рівень і використовують усі можливості наявного обладнання. Ось і нещодавно вони знову опинилися серед «піонерів» в Україні через запровадження у свою практику надсучасної методики — променевої терапії з модуляцією інтенсивності, або IMRT. Цей високотехнологічний метод радіотерапії вже не один десяток років використовують у всьому світі для лікування онкопатології. Проте рівненські спеціалісти змогли опанувати його лише після того, як в обласному онкодиспансері з’явився лінійний прискорювач. Як розповіла інженер-фізик РООД Юлія Гузюк, IMRT сьогодні є однією з передових технологій променевої терапії. Вона дає можливість сконцентрувати в об’ємі пухлини таку максимально ефективну дозу опромінення, яка необхідна для її руйнування, і водночас — забезпечити достатній захист оточуючих здорових тканин, опромінюю-

чи їх профілактично. При цьому в різних частинах мішені розподіляється доза різної поглиненої величини. Багатопелюстковий коліматор і головка лінійного прискорювача, переміщуючись багато разів, створюють сотні полів будь-якої форми і розміру (від 1 до 27 см), із якими задається і конформно розподіляється в об’ємі доза опромінення, розрахована за потребою. За словами завідувачки відділення променевої терапії №1 Тетяни Щегловської, IMRT — методика дуже складна і потребує значних затрат часу для підготовки процедур. Так, якщо для розрахунку звичайного курсу лікування за допомогою конвенційної радіотерапії лікарю та фізику необхідні 2-3 дні, для розрахунку 3D-конформної радіотерапії витрачають від 4 до 7 днів, то підготовка курсу IMRT триває 1-2 тижні. Спочатку проводять сканування пацієнта, потім лікар оконтурює пухлину, а фізики за допомогою спеціальної комп’ютерної планувальної програми готують план опромінення пацієнта. Далі фахівці, задля безпеки хворого, обов’язково виконують верифікацію цього плану на фантомі, читають дозу з матриці, переконуючись, що задана апаратом доза точно відповідає розрахованій. І лише тоді пацієнт може розпочати

Увага, триває передплата на 2013 рік! «Ваше здоров’я» – це 22 роки партнерства, довіри та професійних стосунків із представниками cфери охорони здоров’я України

• завжди актуальна та об’єктивна інформація • максимальна відкритість до дискусій

• постійний діалог із читачами • нові цікаві проекти • сучасний та зручний формат

«Ваше здоров’я» –

суспільне видання щодо питань охорони здоров’я!

лікування на лінійному прискорювачі. Курс лікування складається з 25-35 процедур, які пацієнти проходять щодня. Кожна з них триває приблизно 20-40 хв, залежно від наявності візуалізації. За перебігом процедур і станом хворих медики спостерігають із різних кутів за допомогою двох відеокамер. У їхньому розпорядженні також аудіозв’язок, хоча пацієнтам під час процедур ні розмовляти, ні рухатися не можна. Як пояснила Тетяна Щегловська, метод IMRT найбільш ефективний у лікуванні онкологічних захворювань на ранніх стадіях. Найчастіше його використовують у разі пухлин голови, шиї та простати, інколи — молочної залози. У Рівному IMRT почали застосовувати трохи більше двох місяців. Наразі за цією методикою лікуються п’ять пацієнтів. Та поки говорити про результати зарано, адже ефект від радіотерапії відтермінований у часі і виявиться лише через півроку після завершення курсу лікування. Втім, медики сподіваються повторити позитивний досвід провідних клінік світу. Варто зауважити, що проведення IMRT вимагає, окрім усього, і спеціальної підготовки фахівців — як лікарів, так і фізиків. Тому завдяки сприянню Фонду «Розвиток України» рівненські спеціалісти тривалий час навчалися цієї сучасної методики. Спочатку — у колег із Гомельського онкодиспансеру на їхній базі. Потім у серпні провідні білоруські фахівці — завідувач відділення променевої терапії Дмитро Окунцев і керівник відділу медичних фізиків Вадим Пишняк — приїздили у Рівне, де провели клінічний тренінг із променевої терапії для лікарів та медичних фізиків, на якому практично вивчалися всі нюанси та труднощі планування IMRT. Зрештою, восени наші спеціалісти пройшли також навчання на курсі «Методика опромінення з модуляцією інтенсивності IMRT» у Німеччині, де отримали сертифікати, які підтверджують їхнє право застосовувати цей метод. Єдиним недоліком IMRT, вважають медики, є значні затрати часу на підготовку. Та натомість її переваги значно вагоміші — можливість забезпечити потрібну дозу, різну за інтенсивністю, в об’ємі опромінення і суттєве зменшення дози в навколишніх тканинах, що не завжди можливо за звичайної радіотерапії. А це дуже важливо для якості життя пацієнта. — Променева терапія з модуляцією інтенсивності IMRT є сьогодні однією з кращих у світі, — зауважила Тетяна Щегловська. — І нам є чим пишатися, адже ми відкриваємо для наших краян можливість лікуватися на рівні провідних клінік світу. Дана РОМАНЮК, власкор «ВЗ», Рівне

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ

14 грудня 2012 року во л и н ь

ПРИКЛАД, ВАРТИЙ НАСЛІДУВАННЯ Попри те, що Волинь не належить до пілотних регіонів, де впроваджується нова система охорони здоров’я, вона стала ініціатором багатьох починань, які згодом переймали й інші. 2011 року тут уперше в Україні впроваджено регіональну програму профілактики та лікування серцево-судинних захворювань «Волинькард», яка вже дала вагомі позитивні результати: проведено більш як 5 тисяч оперативних втручань на серці, понад 400 тромболізисів за гострого інфаркту міокарда. Створені на базі кількох закладів охорони здоров’я різних районів територіальні медичні об’єднання, які в області вже називають госпітальними округами, показали якісно новий підхід до медицини. Докладніше про стан медицини в області та готовність до реформ, а також про виконання Наказу МОЗ України щодо екстреної медицини, який набирає чинності з 1 січня 2013 року, – у розмові із заступником начальника управління охорони здоров’я Волинської облдержадміністрації Іваном ГРИЦЮКОМ. ВЗ Зміни завжди відбуваються важко. Іване Петровичу, якщо проаналізувати події останніх років, яким на сьогодні є стан медицини в області? Що зроблено, над чим треба ще попрацювати?

— У системі охорони здоров’я області відбуваються істотні зміни в контексті реформи медицини України. За 9 місяців цього року основні показники здоров’я населення в тій частині, в якій вони залежать від охорони здоров’я, зросли на 10-12%. Тож, ті завдання, які нині стоять перед закладами охорони здоров’я Волині, значною мірою виконуються. У сенсі реформ ми повинні вдосконалювати як первинну медико-санітарну допомогу, так і вторинну та третинну. На рівні первинної допомоги маємо зробити все можливе, щоб людина, яка вперше захворіла, чи та, яка має хронічні захворювання, змогла отримати медичну допомогу в того медпрацівника, до якого звернулася вперше (чи до фельдшера на фельдшерсько-акушерському пункті, чи до лікаря сімейної загальної практики–сімейної медицини). Ми цьому надаємо надзвичайно велике значення. Світова практика показує, що нині за правильної організації роботи мінімум 50% населення повинні отримувати лікування на місці і не мати в подальшому потреби звертатися до ЦРЛ чи обласних клінічних установ. Йдеться про Центри первинної медико-санітарної допомоги, які об’єднують ФАПи, сільські лікарські амбулаторії, всі дільничні служби. Тут має бути окреме фінансування, звичайно, в межах бюджету. На Волині триває велика організаційна робота з відкриття таких Центрів, створення їх як юридичних структур. ВЗ Щодо кадрів. В області, як відомо, ще є сільські лікарські амбулаторії, де немає жодного лікаря… Як розв’язується ця проблема?

— Укомплектованість лікарями загальної практики–сімейної медицини і дільничними лікарями в області становить 83%. Проте маємо перестати вже бавитися середньостатистичними показниками, інакше ми не дійдемо до кожної конкретної людини. Так, у нас є 8 лікарських амбулаторій, у яких поки немає лікарів. Це великий відсоток, бо він стосується окремого населеного пункту, окремої людини. Для 6 амбулаторій готуються молоді спеціалісти в інтернатурі. На сьогодні держава створює соціальні гарантії для молодих спеціалістів: виплачує так звані підйомні, виділяє квартири тощо. Зокрема, на Волині торік шість молодих медиків

отримали квартири. Розв’язується житлове питання у Маневицькому та Любомльському районах. На наступний рік ми разом із органами місцевого самоврядування готуємо програму місцевих стимулів. Адже поки не буде належних умов, ми не зможемо затримати на селі молодого спеціаліста. До речі, із 241 інтернів, які є в області, 60% цьогоріч зголосилися працювати на селі. ВЗ Кадри, безумовно, вирішують усе, але й без відповідного обладнання, без мож ливості здійснити потрібні обстеження та аналізи працювати важко, а в селі й поготів.

— Зараз ми якраз і займаємося забезпеченням низової ланки електрокардіографами, наступним етапом стане закупівля лабораторного обладнання, щоб на місці була можливість здати потрібні аналізи. Ми йдемо до того, щоб сільські лікарські амбулаторії мали новий санітарний транспорт: відбулися тендери і ми придбали два реанімобіля. До кінця цього року має надійти 7 санітарних автомобілів, які теж використовуватиме первинна ланка. У цілому Волинь потребує 68 таких машин, окрім того треба замінити й третину існуючих. Сподіваємося на державні закупівлі, на підтримку місцевих бюджетів, на кошти спонсорів. Сьогодні ми маємо сучасне обладнання — комп’ютерні томографи, ангіографи — не лише в обласній, а й у Луцькій міській клінічній лікарні, і районним центрам є чим похвалитися: у Ковелі — магнітно-ядерний резонанс, в Нововолинську — мамограф, в Ратному — сучасна рентгенівська апаратура. Є у нас і висококваліфіковані спеціалісти, зокрема з кардіології, які здійснюють операції на серці: у Волинській обласній клінічній лікарні щороку їх проводиться близько 700. Там же виконують до 60 пересаджень кульшових суглобів. Зрозуміло, що бюджет повною мірою не може оплатити всього обсягу лікування, але ми маємо централізоване постачання тих же суглобів. Маємо єдину в Україні програму «Волинькард», на яку з обласного бюджету на 3 роки передбачено 5 млн гривень. Відтак, значній частині волинян у рамках цієї програми коронарографію і стентування проводимо безплатно. Область отримала понад 7 млн гривень для забезпечення ліками швидкої медичної допомоги. У нас беруться за раннє лікування інфаркту міокарда, яке можна виконувати безпосередньо у кареті швидкої допомоги шляхом введення тромболітиків.

Цього року на Волинь надійшло 4 млн гривень для закупівлі медичного обладнання. 4,7 млн гривень із централізованого бюджету виділено на закупівлю засобів для наркозу, щоб безплатно проводити оперативні втручання. За 9 місяців цього року із місцевих бюджетів залучено 1,5 млн гривень на медичне устаткування й обладнання для закладів первинного рівня медичної допомоги — ФАПів і амбулаторій. ВЗ На Волині створено кілька територі альних медичних об’єднань, і це, свого роду, експеримент. Пройшов певний час, відколи вони запрацювали. Було багато критики, навіть нерозуміння… Яка си туація зараз?

— Ми розпочали реформу медицини з територіальних медичних об’єднань. У майбутньому — це госпітальні округи. Суть полягає в об’єднанні кількох лікувальних закладів в одну базу. Такі кроки, на моє переконання, матимуть виключно позитивні наслідки. Першим було створено територіально-медичне об’єднання Любомльського і Шацького районів на базі центральної лікарні в Любомлі. У січні 2011 року відбулося об’єднання медичних просторів цих районів. ВЗ Чи завжди матеріально-технічна база та кадрове забезпечення лікарень, які увійшли до об’єднання, були такими, якими б мали бути? Зокрема, Шацька лікарня, як відомо, довгий час не пра цювала на повну силу, не було потрібного обладнання та кваліфікованих кадрів.

— Її реорганізували в поліклініку. Деякі відділення перевели в Любомль, а натомість у Шацьку добудували ще один корпус для терапевтичних та педіатричних відділень із новим обладнанням. Об’єднання відбулося на рівні акушерської служби зі стаціонаром у Любомлі. Ми починаємо з акушерства, тому що робота пологових відділень надзвичайно важлива. Особливу увагу приділяємо рівню кваліфікації лікарів. Адже згідно зі стандартами ВООЗ, якщо у відділенні відбувається менш як 400 пологів на рік, у ньому неможливо отримати кваліфікованої допомоги. До об’єднання там відбувалося 70 пологів. Жінки їздили народжувати в Любомль чи Ковель. Нині немає жодних зауважень до єдиного відділення. Також було об’єднано хірургічну службу. Таким чином, на базі Любомльської лікарні сконцентровано інфекційну, реанімаційно-анестезіологічну, хірургічну, акушерсько-гінекологічну допомогу для двох райо-

нів. Крім того, в Любомлі відкрили кабінет гемодіалізу. Щодо останнього, то відтепер цією послугою користуються й мешканці інших районів. Дуже мудре рішення, на мій погляд, було прийняте на сесії Шацької районної ради — об’єднати бюджети, виділені на медицину у двох районах, в один. Його передали в єдине територіально-медичне об’єднання. Вивільнився, по-перше, ліжковий фонд, який раціонально не використовувався в колишній Шацькій центральній райлікарні. Тепер в приміщенні Щацької районної лікарні залишилося терапевтичне, педіатричне відділення та новозбудована поліклініка європейського рівня. При цьому скорочення персоналу у нас не відбувалося. Навіть більше — завдяки об’єднанню в амбулаторіях та ФАПах відкрили пункти швидкої медичної допомоги. Створено Володимир-Волинське медичне об’єднання. Володимир-Волинська центральна районна лікарня взяла на себе основне навантаження з медичного обслуговування жителів визначеної території. Так, якщо в пацієнта складна хірургічна чи урологічна патологія, медичну допомогу йому надаватимуть у центральній райлікарні, лікуватися планово чи доліковуватися пацієнт буде в інших лікувальних закладах медичного об’єднання. Крім того, ми уважно слідкуємо за маршрутом пацієнта, аби забезпечити громадянам доступне і комфортне медичне обслуговування. ВЗ Із 1 січня наступного року вступає в дію Закон України про екстрену медичну допомогу. Волинь готова?

— Ми плануємо створити обласний Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф на базі Луцької міської станції медичної допомоги. Проте є низка перепон, які треба подолати, в тому числі й нормативно-правових. Досягнуто порозуміння із Луцькою міською владою щодо передання закладу, який нині є комунальною власністю. Передбачаємо, що врегулювання всіх питань відбудеться протягом 2013 року. А поки фінансування йтиме на районні відділення швидких, які діють при ЦРЛ. Наша область потрапила в число пілотних областей із матеріально-технічного забезпечення таких Центрів. Будемо поступово оновлювати парк санітарного транспорту. Щодо встановлення системи контролю GPS, позитивний досвід у нас є в Любомльському територіально-медичному об’єднанні. На 14 автомобілях швидкої допомоги працюють такі системи, і головний диспетчер в Любомлі не лише знає, де знаходиться кожен із них, а й корегує, яку машину ліпше і швидше направити в тому чи тому напрямку. Із кадровим питанням ми на сьогодні теж можемо впоратися, адже маємо 2,5 тисячі фахівців! Світлана МЕХ, спеціально для «ВЗ», Волинь

МеДИЦИНА У РеГІОНАх ДОнеЧЧИнА

форум у доНецьку

ЗІБРАВ ДеРМАТОлОГІВ ТА ОНКОлОГІВ Науково-практична конференція «Сучасні аспекти дерматології: діагностика, лікування та профілактика меланоми, немеланомних раків і передракових станів шкіри» зібрала в Донецьку цілу плеяду авторитетних фахівців.

ахід відбувся під патронатом Міністерства охорони здоров'я України, Національної академії наук України, Української академії дерматології та Головного управління охорони здоров'я облдержадміністрації. Щоб поділитися своїм досвідом із колегами, в шахтарську столицю прибув і представник відомої німецької клініки Шаріте, провідний спеціаліст з немеланомного раку шкіри Клаас Ульріх. Оскільки охочих підвищити свій освітній рівень виявилося набагато більше, ніж зміг вмістити конференц-зал міського ШВД № 1, організатори вдалися до онлайн-трансляції, що відбулася у Всесвітній мережі.

Тривожна ситуація в Донецькій області Лейтмотивом конференції стала важливість спільної роботи дерматологів та онкологів, потреба ранньої діагностики патологій і можливість донести до кожної здорової людини важливість профілактичних оглядів на предмет пухлин зовнішніх ло-

представник німецької клініки «Шаріте», провідний спеціаліст з немеланомного раку шкіри клаас ульріх

калізацій. «Статистичні дані в Донецькій області, порівняно з показниками по Україні, викликають тривогу, — повідомив головний онколог Роман Іщенко. — Летальність, пов'язана з меланомою шкіри, за один рік в Донецькій області, на жаль, вища, ніж по всій Україні. Те ж саме можна сказати і про решту захворювань шкіри. Це нас турбує і змушує брати найактивнішу участь в подібного роду конференціях. Меланома шкіри, як пухлина поверхневої локалізації, дасть можливість реалізувати моделі ранньої діагностики, яка нам зараз вкрай потрібна».

Рак шкіри — сучасний виклик медичній науці «Величезним викликом» для сучасних медиків Клаас Ульріх назвав рак шкіри. Він переконаний, що тільки дерматологи можуть на ранній стадії діагностувати це захворювання. Німецька сторона вже пройшла певні етапи в боротьбі з раком шкіри і тепер може похвалитися певними результатами: «Для того, щоб ефективно боротися з раком шкіри, в Німеччині провели освітню

професор кафедри дерматовенерології На ціональної медичної академії післядипломної освіти, головний позаштатний дерматовенеро лог моЗ україни, віцепрезидент української академії дерматовенерології олександр Літус

програму, яка в першу чергу призначена для лікарів загальної практики (сімейних лікарів), — розповів професор. — 35 тисячам із них було виділено фінансування для того, аби вони могли додатково обстежувати пацієнтів на предмет раку шкіри і мали можливість спрямувати їх до дерматолога для більш специфічного лікування. Було проведено цілу кампанію з профілактики цього захворювання, у ході якої виступали політики. Вони закликали людей перевіритися на рак шкіри. Також підключилися мас-медіа, і це дало змогу «достукатися» приблизно до 40% населення, що ми вважаємо хорошим показником. Результати цієї кампанії — збільшення виявлення випадків раку шкіри. І що примітно — ми змогли діагностувати його на ранніх стадіях, коли простіше і відносно дешево лікувати! Вперше за десятиліття ми спостерігаємо зниження смертності від меланоми. Крім того, системі охорони здоров'я вдалося зберегти значні кошти, тому що лікування пацієнтів, особливо з метастатичною меланомою, обходилося дуже дорого».

Особливу увагу німецький гість приділив фотозахисним засобам, поставивши акцент на тому, що ефективність їх має визначатися не рекламою, а бути підтверджена дослідженнями. Уважними слід бути і медикам: «Відомо, що ультрафіолетове випромінювання може стати причиною канцерогенезу, але не всім відомо, що воно сприяє розвитку раку шкіри, — зазначив Клаас Ульріх. — Ультрафіолет знижує місцевий імунітет, і про це обов'язково треба пам'ятати, особливо, призначаючи процедури пацієнтам із псоріазом, екземою та іншими захворюваннями». Німецький лікар був приємно здивований рівнем, який він спостерігав у донецькій дерматології, і прагненням колег до вдосконалення. Своєю чергою професор кафедри дерматовенерології Національної медичної академії післядипломної освіти, головний позаштатний дерматовенеролог МОЗ України, віце-президент Української академії дерматовенерології Олександр Літус повідомив, що в найближчому майбутньому можливості україн-

ських медиків істотно розширяться: «Хотів би вас обрадувати, що фотодинамічна терапія, про яку ми так мріємо, вже знаходиться в стадії реєстрації, і, гадаю, незабаром вона з'явиться в Україні». Олександр Літус також відзначив важливість міждисциплінарного підходу в боротьбі з раком шкіри. У даний час його частіше можна спостерігати в приватних лікувальних установах, де в одній операційній взаємодіють онколог і дерматолог. Однак, і українські лікарі в «державному секторі» отримують можливість поліпшити міждисциплінарну «координацію». Цьому сприяє відкриття новітніх сучасних спеціалізованих операційних, які відповідають найвищим вимогам. Зокрема, в них можливе проведення операцій за Мосом, що вимагають не тільки надзвичайно скоординованих дій різних фахівців, але і практично стерильного повітря в приміщенні. У даний час такі операційні є в Києві, Донецьку і ще одна відкривається в Луганську. Форум у Донецьку завершився майстер-к ласом із дерматоонкології «Анестезіологічне забезпечення та видалення новоутворень шкіри», який провів для колег віце-президент Української академії дерматовенерології, головний позаштатний дерматолог головного управління охорони здоров'я Донецької облдержадміністрації, головлікар міської ШВД №1 Донецька Ігор Куценко. Євгенія МАРТИНОВА, власкор «ВЗ», Донецьк

п О л ТА В Щ И н А

ВелИКА ТУРБОТА ПРО МАлеНЬКИх С

ьогодні владу і суспільство України турбує катастрофічне скорочення населення країни. Причиною цього є не лише зменшення народжуваності, але й висока смертність немовлят, що більш ніж у два рази перевищує цей показник країн Європейського Союзу. Використання ж сучасних перинатальних технологій дає можливість суттєво знизити цей трагічний процент, зокрема успішним виходжуванням недоношених дітей. Саме з цією метою нещодавно у Кременчуці, на базі міського пологового будинку, відкрито відділення для передчасно народжених дітей, тобто своєрідний міський перинатальний центр 2 рівня на 20 ліжок, що розмістився на площі 450 квадратних метрів. Тут новонародженим недоношеним дітям з масою тіла від 850 грамів надаватимуть медичну допомогу за

новітніми технологіями. Під наглядом медиків, разом зі своїми батьками, малюки перебуватимуть доки не наберуть вагу та у них не сформуються усі необхідні рефлекси. За умовами перебування й рівнем медичного обладнання до сьогодні подібних відділень на Полтавщині не було. Цей структурний підрозділ пологового будинку є одноетапною моделлю надання медичної допомоги передчасно народженим дітям. Окрім необхідної сучасної апаратури, якою оснащені усі палати, у відділенні є й спеціалізовані кабінети, зокрема, реабілітаційний блок, сенсорна та навчально-консультативна кімнати, кабінет гідрокінезотерапії, маніпуляційна, стерилізаційна, приміщення для обробки медичного обладнання, збереження вакцин тощо. Для майбутніх недоношених немовлят, яких за статистикою у Кременчуці щорічно народжується понад 300, тут створені

усі належні, а головне, сучасні і комфортні умови для виходжування та лікування. Передбачено, що у палатах зможуть знаходитися разом з малюками не тільки мами, а й інші родичі, адже за твердженнями фахівців, для таких дітей вкрай важливо, щоб найближчі люди від перших хвилин їхнього життя були поруч. Створення міського перинатального центру обійшлося бюджету міста майже у 3 мільйони гривень. Утім, він обслуговуватиме не лише породіль і новонароджених малюків Кременчука, а й Кременчуцького, Козельщинського та Глобинського районів. Анатолій СЕРБІН, завідувач інформаційно-аналітичного відділу управління охорони здоров’я Кременчуцької міської ради

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ

14 грудня 2012 року

ВЛАСНА КРОВ

ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ПЕРЕЛОМУ В Україні, за офіційними даними, реєструється близько 200 тисяч переломів кісток на рік. Звичайно, можна лише зафіксувати уламки і чекати, допоки організм не відновить структуру кістки сам. Але люди, як правило, мають певні хронічні захворювання, недостатність функції ендокринних залоз, авітаміноз, гострі та хронічні інфекції, розлади трофіки тощо. Внаслідок цього виникає порушення репаративного остеогенезу і зрощення кісток сповільнюється, а в деяких випадках і взагалі припиняється. Тому без введення допоміжних засобів із закріплювальним ефектом не обійтися. Лікарі ДУ «Інститут травматології та ортопедії» Академії медичних наук України під керівництвом академіка Георгія Гайка розробили матеріал, який дає можливість пацієнтам швидше «ставати на ноги». Про ці розробки «ВЗ» розповів Заслужений лікар Украйни, професор Андрій Калашніков. ВЗ Андрію Валерійовичу, розкажіть, які матеріали зазвичай використовуються для фіксації кісток та для прискорення репаративних процесів? — По-перше, фіксуючий матеріал повинен мати біологічну природу, тобто бути «рідним» для організму людини. А до біологічних матеріалів існують певні вимоги: нетоксичність, остеокондуктивність та остеоіндуктивність (тобто вони забезпечують кістці можливість проростати в їх товщу), апірогенність і біологічна інтактність (безпечність щодо перенесення інфекцій). Найкраще цим вимогам відповідають власні тканини людини. Найчастіше в ортопедії та травматології викорис-

Тому ми вже давно шукали шляхи створення фіксувального матеріалу, який би стимулював зрощення кістки, відповідав усім вимогам та був абсолютно безпечним для пацієнта і, до того ж, економічно вигідним. ВЗ З чого розпочалися Ваші розробки? Чия це була ідея? — Нашу увагу привернула технологія, розроблена французькими стоматологами для імплантації зубів і підтверджена європейським протоколом 2000 року. Власні розробки ми розпочали 2008 року. Починалось все з експериментів на кролях. Ми робили тваринам невеликі дефекти у кістці і спостерігали над ефектив-

ГІАЛУРОНОВА КИСЛОТА – БЕЗПЕЧНИЙ АНАЛОГ ГОРМОНАМ Травми хрящової тканини суглобів також посідають важливе місце в структурі ортопедичних захворювань. У результаті великих навантажень чи якихось певних хвороб у людей порушується співвідношення рідини колінного суглоба, через що страждає хрящ. Це може бути вродженою вадою, спортивною чи професійною травмою тощо. «Деякі лікарі у таких випадках починають агресивну гормональну терапію, — наголошує професор А.В.Калашніков. — Але нерідко при активному введенні глюкокортикостероїдів хрящ руйнується ще швидше і згодом настає його атрофія. Через кілька років нам доводиться оперувати такий суглоб. Ми розпочали використовувати безпечну альтернативу гормонам. На наш погляд, для профілактики та лікування ранньої стадії деформацій колінного суглоба та артрозів доцільно використовувати хондропротектори. Вони бувають зовнішньої дії (оральні форми) і ті, що вводяться безпосередньо у суглоб. Останні розв’язують проблему прицільно та набагато швидше. Одним із таких хондропротекторів, на нашу думку, є препарати гіалуронової кислоти. Їх надзвичайно багато. Сучасні препарати гіалуронової кислоти вводять раз на тиждень і дають тривалий ефект (близько року). Наприклад, в Австрії робиться півмільйона таких ін’єкцій на рік. В Україні ж не пролікованих патологій значно більше!» товується частина клубової кістки. Цей метод досить надійний, але має один суттєвий недолік — подвійну травматичність. За останні 15 років у розвинених країнах, а нещодавно в Україні також став популярним метод введення виділених морфогенетичних білків — факторів росту. Але слід пам’ятати, що певний протеїн впливає лише на одну із ланок репаративного процесу, наприклад, на синтез колагену або проколагену другого типу. Окрім цього, ми достовірно не знаємо, як організм людини використає внесену інформацію. І ще один недолік такого методу — величезна вартість.

ністю нашого продукту. З’ясувалося, що він дійсно стимулює репаративні процеси. Тоді ми вирішили використовувати його для лікування людей. ВЗ У чому ж суть винаходу? — Він надзвичайно простий! Під час операції беремо 20 мл крові пацієнта, центрифугуємо на звичайній лабораторній центрифузі зі швидкістю 1200 об/хв. протягом 12 хвилин. Отримуємо три фракції: еритроцити, збіднена тромбоцитами плазма та середня фракція — збагачений тромбоцитами фібриновий гель. Саме його ми і використовуємо — додаємо у місце

перелому. І все! Тромбоцити містять біля 30 факторів росту, які нині відомі. Але це власні білки людини, а не привнесена ззовні інформація. Це повний природній комплекс, який варто використовувати на благо людини. Більш того, метод не потребує великих затрат: досить мати в операційній центрифугу, вартість якої становить дві тисячі євро. ВЗ Чи використовувалися раніше аналоги вашого методу? Адже власною кров’ю намагалися лікувати не вперше. — Раніше був певний аналог нашому методу. Але тоді брали цільну кров пацієнта, і активні речовини, які містилися у тромбоцитах, були «заточені» оболонкою. Ми ж за допомогою центрифугування розриваємо оболонку і всі активні речовини виходять в гель, який ми й імплантуємо у місце перелому. Окрім цього, наші дослідження показали, що коли ми беремо і фібриновий гель, і власну кісточку — умови для зрощення покращуються. Тепер для цього не обов’язково брати частину тазової кістки. Вистачає тієї «стружки», яка висвердлюється із каналу кістки для того, щоб поставити стержень для фіксації перелому. Це запобігає додатковому травмуванню людини. ВЗ Що саме обумовлює такі властивості гелю? — Ми провели дослідження в лабораторії імунології. Виявилося, що гель впливає на кількість мезенхімальних стовбурових клітин і на їх розвиток. Ці клітини потрібні для того, щоб підтримувати постійне оновлення організму. Вони, звісно, закладені в організмі, але їхня кількість з віком постійно зменшується. Із мезенхімальних стовбурових клітин може вирости будь-яка клітина організму, в тому числі й кісткова. Наш гель впливає і на кількість колоній цих клітин, і на їхню якість. ВЗ Прокомен т у й те от рима ні результати. — За цією методикою проліковано вже 50 пацієнтів із переломами і незрощеннями: зрощення кістки проходить на 30% ефективніше. У цьому році ми представляли наше

дослідження у Швейцарії на європейському Конгресі травматології і невідкладної хірургії і дістали надзвичайно позитивну оцінку. Окрім того, отримали два патенти на винахід (2009, 2010 роки). ВЗ Цей винахід може бути корисним лише у травматології? — В перспективі наше «ноу-хау» матиме надзвичайно широке використання. Завдяки мультипотентності стовбурових клітин. Це стане в пригоді практично у всіх галузях кісткової хірургії: стоматології, травматології, щелепно-лицевої хірургії, ортопедії та нейрохірургії, тобто там, де необхідно відновити втрачену структуру органу або тканини методами остеосинтезу. Приміром, нашим методом зацікавилися гінекологи. Але найцікавішим ми вважаємо саме комплексний підхід до застосування власних ресурсів організму людини. Адже усі ми маємо певний «букет» хвороб, і варто розробляти такі сучасні і безпечні методи лікування. Тетяна Приходько, «ВЗ»

адміністрація вишгородської центральної районної лікарні запрошує на роботу:

• Лікаря-педіатра-неонатолога. • Лікаря-педіатра. • Лікаря-статистика.  З можливістю надання житла в гуртожитку.  Адреса: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 1.  Контактні телефони: (04596) 2-50-95 — відділ кадрів, (04596) 5-47-39 — приймальня головного лікаря.

НЕВРОЛОГІЯ

хто програв війну

з інсультом?

Нині інсульт є однією з основних причин смертності та інвалідизації населення планети – щорічно у світі реєструють 16 млн випадків інсульту і приблизно 5,7 млн хворих на цю недугу помирають. Прогнози фахівців на майбутнє також не втішають – до 2030 року очікується 23 млн інсультів і 7,8 млн смертей від них. Сьогодні у світі налічується 64 млн людей, які перенесли інсульт – значна частина їх стала інвалідами. Україна, на жаль, посідає одне з перших місць у Європі за показниками захворюваності на гострі порушення мозкового кровообігу та смертності внаслідок інсульту – 30-40% хворих помирають упродовж перших 30 днів, а ще 10-20 % – протягом року від початку захворювання. І лише 10% із тих, кому пощастило вирватися зі смертельних лещат інсульту, повертаються до повноцінного життя, решта стають залежними від сторонньої допомоги інвалідами. Ці показники різко контрастують із метою, визначеною ВООЗ та Європейською інсультною організацією: до 2015 року довести 30-денну летальність за інсульту до рівня менше 15%, а кількість хворих, які вже через 90 днів після початку хвороби можуть обходитися у побуті самостійно, – до 70%. Чому «мозкова катастрофа» набула в Україні таких загрозливих масштабів і небажаних соціальних наслідків? Чия провина за поразку у війні з інсультом? Що залежить від медицини, а що – від наших реалій життя?

Дмитро ЩЕГЛОВ:

Час переходити на світові стандарти Про передовий світовий досвід лікування інсульту та інших судинних захворювань головного мозку, а також можливості його застосування в Україні – наша розмова із завідувачем відділення ендоваскулярної нейрорентгенохірургії ДУ «Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України», головою Всеукраїнської асоціації ендоваскулярної нейрорентгенохірургії, кандидатом медичних наук Дмитром ЩЕГЛОВИМ. ВЗ Якими ви бачите шляхи запобігання епідемії інсульту в Україні?

— По-перше, це первинна профілактика — здоровий спосіб життя, рухова активність. Ті, хто щодня займаються фізкультурою, хворіють на інсульт на 20% рідше. До того ж фізична активність знижує вплив тих чинників, які зумовлюють інсульт, — діабету, гіпертензії, кардіальної аритмії. По-друге, вторинна профілактика: своєчасне виявлення схильності до інсульту та профілактичне втручання — медикаментозне (нині існують препарати, які зменшують атеросклеротичні бляшки, що закупорюють судини) або хірургічне (за наявності патологічних змін у судинах виконують відкриті чи ендоваскулярні операції). На жаль, в Україні судинна нейрохірургічна школа ще слабка , її можливості обмежені, в тому числі і щодо застосовування світових стандартів у цій галузі — з таким «досвідом» можна спричинити більшу смертність та інвалідизацію, ніж від самих захворювань, за яких ці операції показані. Хоча на висококваліфікованому рівні їх можуть виконувати фахівці нашого Центру, столичного Інституту нейрохірургії ім. А.П. Ромоданова НАМНУ, у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. І.І. Мечникова, у Луцьку (Волинська обласна клінічна лікарня). Успіх хірургії (і відкритої, і ендоваскулярної) залежить від 2-х чинників: оснащення та досвіду. В Україні і з тим, і з іншим — проблеми...

повідний інструментарій, який ще більше спростив виконання цих операцій. Плюси такої технології беззаперечні: терапевтичне вікно допомоги пацієнту збільшується удвічі — до 6 годин; вона обмежує потребу застосування тромболітиків, які мають багато протипоказань (що важливо для України, де немає електронних карток пацієнта, звідки можна оперативно отримати всю необхідну інформацію про його стан здоров’я). ВЗ Чи «потягнемо» такі високі технології економічно?

Щоб оптимізувати вторинну профілактику інсультів в Україні, потрібна державна підтримка, яка передбачає організацію навчання фахівців; правильний розподіл медичних засобів для проведення операцій; незаперечний пріоритет ендоваскулярних операцій поряд із відкритою хірургією, як це практикується в усьому світі. Адже малоінвазивна хірургія судин мозку — це малотравматичні втручання, а тому більш ефективні і безпечні, з мінімальною інвалідизацією та смертністю. ВЗ Якою є ідеальна схема надання ме дичної допомоги хворому за гострого інсульту?

— Хочу зауважити, що в Україні багато робиться для розв’язання проблеми інсультів. Зокрема, велика заслуга в цьому Української асоціації боротьби з інсультом, яку очолює член-кореспондент НАМН України Микола Поліщук, фахівців-невропатологів. Однак, на жаль, на сьогодні невідкладна допомога пацієнтам з інсультом в Україні, особливо з ішемічним, — це слабка ланка. Сучасні європейські тенденції лікування гострої ішемії — знову ж таки переважно хірургічні, передусім ендоваскулярні, оскільки альтернативи їм сьогодні немає. Застосовується і медикаментозне лікування — тромболізис. Однак, ефективний тромболізис передбачає наявність у медичному закладі томографа

(для визначення ризику та необхідності цієї процедури у кожному окремому випадку), дотримання терапевтичного вікна — не більше 3-4 годин (введення тромболітиків через 3-4 години швидше зашкодить, ніж допоможе). В Україні поки що немає належної організації швидкої допомоги, яка б вчасно доправила хворого на інсульт, як і відповідної термінової діагностики та спеціальних операційних для таких хворих. Хоча окремі острівки цього прогресу вже є, приміром, у Херсоні, Маріуполі, Запоріжжі. Фахівці визнають, що майбутнє у лікуванні ішемічного інсульту — за ендоваскулярною тромбоекстракцією (витягування тромба через артерію). Цей метод уже впродовж 10 років широко використовується у світі — в Україні ж його не застосовують взагалі! За останні 5 років з’явилося 6 нових систем тромбоекстракції, удосконалюється від-

— Чомусь нас відлякує дороговартісність високотехнологічних методів. Проте, якщо первинно застосовувати малоінвазивну технологію (і профілактично, і за гострого інсульту) — від цього виграють усі. Безперечно, державі доведеться витратити великі кошти на порятунок пацієнта. Але після такої операції переважна більшість хворих на інсульт повертається до повноцінного життя та професійної діяльності. І в цьому — вигода. У разі відсутності високоспеціалізованої допомоги хворий стає «економічним тягарем» і для родини, і для держави. На жаль, наше суспільство ще не доросло до розуміння таких підрахунків... Хотів би звернути увагу і на інший аспект — у нас мало уваги приділяють проблемі ішемічних інсультів, хоча хворих із ішемічними інсультами не менше, ніж із інфарктами. При цьому хворим із інфарктами проводять невідкладну тромбоекстракцію, стентування. А от інсультникам... Мало уваги приділяють і геморагічним інсультам. Скажу лише про мішковидні аневризми судин головного мозку. В Україні за рік розривається близько 1,5-2,5 тисяч аневризм, переважно — у людей молодого віку... Якщо до наших центрів привозять хворих із інсультом в основному у гострому періоді, то на Заході (Франція, Польща, Німеччина тощо) більшість пацієнтів оперу-

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

НЕВРОЛОГІЯ

14 грудня 2012 року ють (ендоваскулярно) до того, як аневризма розірвалася... ВЗ Із чого варто розпочинати зміни?

— Допомога під час інсульту — це мультифакторна проблема. Система швидкої допомоги у даному випадку — важливий компонент. Можна організувати її роботу таким чином, щоб вона швидко доставляла хворих. Але виникає наступне питання: що із цими хворими робитимуть у медзакладах? Хто сплачуватиме високоспеціалізовану допомогу таким пацієнтам? У жодній країні світу інструментарію для малоінвазивних операцій у разі інсультів пацієнти не купують. А для

проведення високотехнологічних операцій іще потрібні різноманітні дороговартісні ліки. У тій же Польщі чи Угорщині усі ці проблеми розв’язуються швидко та легко — за рахунок держави. За українських реалій новітні технології — для тих, хто має кошти, бо держава допомагає хворим лише на 10%, а на 90% — їхні родичі, з власної кишені. Натомість на балансі держави утримується велика кількість неврологічних, реабілітаційних відділень, у яких хворим після інсульту, які лежать «пластом» у палатах, щось крапають, хоча таке лікування дає 5-7% ефекту... Кошти у держави є, але вони неправильно розподіляються.

ВЗ Чим може посприяти очолювана Вами Асоціація?

— Ми об’єднали в Асоціацію усіх ендоваскулярних нейрорентгенохірургів України. Проводимо активну просвітницьку діяльність, яка вкрай потрібна для підняття кваліфікації вітчизняних фахівців — через організацію з'їздів, конференцій, практичних занять, обмін найновішим досвідом. На перший з’їзд, який відбувся у квітні цього року, до нас приїхало багато відомих судинних хірургів із Франції, США, Німеччини, Польщі та інших країн світу. Під час проведення подібних заходів ми повністю відмовилися від прийнятої в Україні стандартної форми спілкування

фахівців, де, здебільшого, все зводиться до доповідей про досягнення та успіхи, що певною мірою працює на задоволення амбіцій. В основу своїх конференцій ми ставимо відкритий розгляд проблемних випадків та ситуацій в ендоваскулярній хірургії мозку, які потребують нестандартних підходів. Це абсолютно новий формат спілкування, на який уже давно перейшла західна нейрохірургія, що передбачає доброзичливу співпрацю між фахівцями, спілкування на рівних, а не конкуренцію та страх перед чиїмось авторитетом. Формат, який передбачає свободу — а коли людина має свободу, вона мислить.

ТОЧК А ЗОРУ Микола ПОЛІЩУК, завідувач кафедри нейрохірургії НМАПО ім. П.Л. Шупика, член-кореспондент НАМН України, професор а жаль, сьогодні в Україні більше уваги приділяють боротьбі з інфекційними захворюваннями. Втім, ВООЗ та ООН оголосили десятиліття боротьби з неінфекційними захворюваннями та травматизмом. Адже і в структурі смертності населення України неінфекційні захворювання та травматизм займають 94%, а інфекційні захворювання — лише 6%. Доречно згадати слова Гіппократа: «Гострі захворювання — від Бога. Хронічні — від способу життя». Тож українцям потрібно змінити нездоровий спосіб життя на здоровий. Візьмімо за приклад Фінляндію чи Південну Корею, де завдяки обмеженню вживання солі населенням та активній боротьбі з тютюнопалінням за 30 років вдалося зменшити смертність від серцевих недуг на 82%! Втім, уже доведено, що у 80% випадків інсульту можна уникнути, якщо приділяти увагу таким факторам ризику, як нелікована артеріальна гіпертензія, куріння, цукровий діабет, ожиріння, зловживання алкоголем, малорухомий спосіб життя. Слід віддати належне державній політиці згаданих країн — саме антитютюнова кампанія та ефективна пропаганда здорового способу життя серед населення відіграли ключову роль у досягненні таких успіхів. На жаль, в Україні кошти звикли вкладати в гасіння пожежі, тобто в боротьбу з наслідками захворюваності, а не у збереження здоров’я людей. Як приклад — за останні 6 років фінансування столичної медицини збільшилося в більш як 5 разів, при цьому витрати на розвиток фізкультури і спорту, навпаки, зменшилися — у 34 рази. Маємо цілком логічні наслідки — захворюваність киян за цей час зросла на 11%. Такою ж прикрою є статистика інсультів в Україні — 100-110 тисяч щорічно й останнім часом показники захворюваності зростають. Нині вони сягають 380,2 на 100 тис. населення у східних регіонах України і 188,1 на 100 тис. у західних (для порівняння: у країнах Європи — до 200, у Росії — 348). Якщо перевести ці цифри у більш доступні — кожні 5 хвилин один із наших співвітчизників стає жертвою інсульту. І хоча протягом останніх 5 років в Україні намітилася тенденція зниження смертності від інсультів, вона досі залишається високою — 86,6 на 100 тис. населення, тобто майже вдвічі більшою, ніж у розвинених країнах світу. Гадаю, державу не може заспокоювати і той факт, що третина хворих на інсульт — люди працездатного віку. Це лягає тяжким економічним тягарем на їхні родини і на все суспільство.

Тамара МІЩЕНКО, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Неврологія», завідувач відділу судинної патології головного мозку ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМНУ», доктор медичних наук, професор всьому світі кількість мозкових інсультів прогресивно збільшується, в основному за рахунок країн, що розвиваються. У той же час у розвинених країнах кількість мозкових інсультів поступово зменшується. Якщо показник захворюваності на МІ в Україні в середньому становить 282,4 на 100 тис. населення, то у Європі — 200,0 на 100 тис. населення (до того ж співвідношення ішемічних інсультів до геморагічних там становить 7:1, а в Україні — 4:1, що пояснює високий показник смертності від МІ). За геморагічного інсульту в гострому періоді помирає понад 50% хворих. До того ж його жертвами стають особи більш молодого віку, що страждають від артеріальної гіпертензії та зловживають алкоголем. Серед причин збільшення кількості інсультів в Україні — зростаюча поширеність серед населення артеріальної гіпертензії, хвороб серця, цукрового діабету (ЦД), куріння, зловживання алкоголем, а також зміна метеоумов, стрес, спосіб життя. Розглянемо ці причини детальніше. Понад 12 млн населення України страждають від артеріальної гіпертензії і 63,5% усіх цереброваскулярних захворювань зумовлені саме нею. Збільшення показників артеріального тиску на 10 мм рт. ст. збільшує ризик виникнення мозкових інсультів на 20-30%. Понад 1 млн населення України хворіє на ЦД (реальна поширеність ЦД у 3-4 рази більша за статистичну). Нелікований ЦД підвищує ризик мозкових інсультів у 2-6 разів. За даними наркологів, Україна посідає 5-те місце у Європі за кількістю вживаного алкоголю (15,6 л алкоголю на кожного жителя України). І 3-тє місце за кількістю курців. Висновки напрошуються самі. Останнім часом ми зіштовхнулися з проблемою ятрогенних інсультів, пов’язаних із застосуванням лікарських засобів (тромболітиків, антикоагулянтів, антитромбоцитарних препаратів). Виявлення та корекція факторів ризику розвитку мозкового інсульту — одне з головних стратегічних напрямків у боротьбі з інсультами. Наступне питання — як поліпшити надання допомоги хворим (невідкладна допомога, реабілітація, вторинна профілактика). У серпні цього року МОЗ України видало наказ про затвердження Протоколу надання допомоги хворим із ішемічним інсультом на первинному та вторинному рівнях. Цей протокол зорієнтований на доказову медицину. Суть Протоколу — дотримання схеми «Час — Мозок» — діагностувати інсульт і провести відповідне лікування хворого на інсульт потрібно за кілька годин. Адже доведено, що впродовж 1 хвилини нелікованого інсульту мозок старішає на 3 тижні. Тож хворого слід якнайшвидше доставити до інсультного відділення та терміново надати адекватну допомогу. В усьому світі доведена ефективність надання допомоги хворим у спеціалізованих інсультних від-

діленнях (які працюють цілодобово, мають можливості проведення нейровізуалізації цілодобово, а також відповідно навчений персонал, необхідне обладнання та лікарські засоби). Лікування у таких відділеннях дає можливість знизити смертність та інвалідизацію від мозкового інсульту на 30%. В Україні цю проблему остаточно не розв’язано, хоча такі відділення у нас уже відкривають. У світі загальноприйнятою тактикою лікування ішемічного інсульту є: транспортування хворого у спеціалізоване інсультне відділення; тромболітична терапія (за кордоном її отримує більше хворих, ніж в Україні); базисна терапія (яка, до речі, не потребує значних капіталовкладень). І тут хотілося б зробити кілька акцентів. По-перше, важливо визначити підтип інсульту, оскільки це визначає тактику лікування та заходи реабілітації. По-друге, до заходів вторинної профілактики включено застосування антитромбоцитарних препаратів, антикоагулянтів, призначення статинів (вони на 25% знижують ризик повторного інсульту, але, на жаль, в Україні їх призначають далеко не всім хворим), а також каротидна ендартеректомія. Згідно з даними доказової медицини, каротидна ендартеректомія найбільш ефективна в перші 14 днів після перенесеного інсульту. Для того щоб оперативно розв’язувати ці питання, потрібна співпраця з нейрохірургами, ангіохірургами. Тож і цей напрямок в Україні слід доопрацьовувати. Марина ГУЛЯЄВА, виконавчий директор Української асоціації боротьби з інсультом затверджених Наказом МОЗ України №602 уніфікованих клінічних протоколах надання медичної допомоги (УКПМД) хворим з ішемічним інсультом велику увагу приділено проблемі реабілітації. Основні положення УКПМД відповідають міжнародним принципам та засадам доказової медицини, а саме: проведення реабілітаційної допомоги в ранній період (практично з перших годин виникнення інсульту), виконання реабілітаційних втручань фахівцями мультидисциплінарної команди (МДК), куди залучено лікаря, медсестру, лікаря ЛФК, фахівця з фізичної реабілітації (кінезотерапевт, ерготерапевт), логопеда, психолога, пацієнта, членів його сім’ї або осіб, які за ним доглядають. Міжнародний досвід доводить, що реабілітацію пацієнта з інсультом, який має рухові, когнітивні та мовленнєві порушення, повинні проводити саме фахівці МДК — за індивідуальною програмою (яка включає фізичну реабілітацію не менше двох годин на день та заняття з логопедом і нейропсихологом). Протоколом передбачено, що кожного пацієнта з інсультом повинен оглянути фахівець із фізичної реабілітації в перші 24 години після госпіталізації в інсультне відділення, обов’язковим є виявлення пацієнтів із порушенням ковтання, що також є проблемою у подальшому відновленні хворих. Відтак виникає потреба кадрового забезпечення інсультних неврологічних відділень закладів вторинного рівня надання медичної допомоги необхідною кількістю штатних фахівців із фізичної реабілітації, психологів та логопедів. В Україні ж фахівців, яких готують факультети фізичної реабілітації ВНЗ фізичної культури, не можуть прийняти на роботу у лікарню — їх посади не передбачені штатним розкладом, те ж саме стосується посад логопедів та медичних психологів. А чи зможуть приділити кожному інсультному хворому 2 години реабілітаційних втручань 1 або 2 інструктори ЛФК, передбачені штатним розкладом фізіотерапевтичного відділення багатопрофільної лікарні, якщо у відділенні 20-30 хворих із інсультом? Відносно реабілітації інсультних хворих існує ще одна неврегульована законодавча проблема. Згідно із Законом України «Про реабілітацію інвалідів», індивідуальні реабілітаційні програми призначає лікар МСЕ після визнання хворого інвалідом та призначення йому відповідної групи інвалідності (тобто через 4-4,5 місяці після початку хвороби). Лише тоді згідно із законодавством йому повинні призначити індивідуальну програму реабілітації, де передбачений пункт «фізична реабілітація» і прописані фахівці «кінезотерапевт» та «ерготерапевт». Питання: де їх шукати, якщо таких фахівців у штатних розкладах МОЗ не існує. Проблема ресурсного забезпечення виконання клінічного протоколу очевидна. В умовах реформування галузі охорони здоров’я виникає необхідність переглянути існуючі невідповідності системи надання реабілітаційної допомоги сучасним вимогам. Згідно з Гельсинборзькою конвенцією, 75% хворих, які перенесли інсульт, повинні повертатися до роботи в перші 3 місяці після хвороби. Це можливе лише за умови повноцінного процесу мультидисциплінарної реабілітації, яка відповідає таким основним засадам: рання мобілізація, наступність та безперервність, ефективність, дієвість, безпечність, результативність, а головне доступність. Виходячи з міжнародних стандартів, прийнятих ВООЗ, для досягнення результату та повернення до повноцінного життя будь-який хворий повинен реабілітуватися за багатьма напрямками діяльності, тобто він має отримати реабілітаційну допомогу в медичній, фізичній, психічній, трудовій, професійній, соціальній сфері діяльності. І продовжувати отримувати підтримку в суспільстві тривалий період в амбулаторних умовах закладів охорони здоров’я, на етапах санаторно-курортного лікування та в центрах соціальної реабілітації, тобто адаптуватися в суспільстві, яке забезпечує йому безбар’єрне середовище та інші умови. Поки що в Україні в реабілітації інсультних хворих перевагу віддають призначенню лікарських препаратів, але існуюча доказова база світової медичної практики свідчить, що найкращого результату у відновленні втрачених в результаті інсульту функцій досягають ті хворі, яким реабілітацію розпочато в перші години після початку розвитку хвороби, реабілітаційні втручання проводяться за індивідуальною реабілітаційною програмою. Призначення лікарських засобів повинне бути направлене на профілактику повторного інсульту та корекцію виявлених факторів ризику та лікування ускладнень.

ПеРИНАТОлОГІя Х АРКІВЩИнА

біЛя витоків життя «як важко новій людині вперше закричати, вдихнути повітря, зустрітися із зовнішнім, не завжди привітним, світом!.. У маленьких дітей бувають великі проблеми. Розв’язувати ці проблеми належить нам, за професією та покликанням серця. Адже сила лікаря – саме у його серці», – звернулася до учасників науково-практичного міжнародного симпозіуму «Проблеми та перспективи розвитку допомоги новонародженим» професор зі львова Світлана Ткаченко – одна із засновниць вітчизняної неонатології. якість — вибір мудрих Науковці кафедри неонатології національної медичної академії післядипломної освіти у дні святкування свого 35-річного ювілею запросили до харкова з усієї України ветеранів, які стояли біля витоків нової наукової галузі — неонатології, представників науки та практичної медицини з Польщі, Росії, фахівців інституту ПАГ АМН України, УДСл «ОхМАТДИТ», керівників та викладачів профільних кафедр українських вишів, медиків усіх областей України, де відкрито перинатальні центри. Філософію програми симпозіуму озвучила його організатор тетяна клименко, зав. кафедри неонатології хмапо, профе сор, доктор медичних наук: мультимедичний підхід до найактуальніших проблем неонатології з точки зору доказової медицини. Учасники поставили собі за мету не лише поділитися досвідом, а й виробити принципову позицію щодо інтеграції всіх досягнень перинатальної медицини в розвитку неонатології та

в інкубаторі реанімаційного відділення маля почувається добре

визначити маркери якості надання медичних послуг. — Із перших днів роботи кафедра спрямувала свої дослідження на практичну мету — скорочення смертності новонароджених у мегаполісі, — доповідала вона. — Спочатку в 4-му пологовому будинку, який був єдиною нашою базою, а сьогодні практично в усіх 7-ми пологових будинках та в 3-х перинатальних центрах харкова впроваджуються розроблені науковцями кафедри методики, втілені в 3 докторських та 7 кандидатських дисертаціях. Наукові роботи присвячені ранній діагностиці та прогнозу таких захворювань у новонароджених, як некротизуючий ентероколіт, внутрішньоутробні пневмонії, бронхолегеневі дисплазії, пологова травма й асфіксія, респіраторний дистрес-синдром та ін. При кафедрі працюють тренінгові центри з підготовки неонатологів, організовано дні фахівця, виїзні семінари з експертизою надання допомоги, клініко-анатомічні та науково-практичні конференції, — констатувала Тетяна Клименко. Наукова робота сприяє підвищенню якості неонатологічної та перинатологічної служб Слобожанщини. летальність новонароджених у відділенні інтенсивної терапії харківського міського перинатального центру, що є клінічною базою кафедри, становить 3,5%. Разом із інститутом кардіохірургії, центром нейрохірургії при лікарні швидкої допомоги, іншими науковопрактичними медичними установами, а також із центром планування сім’ї та репродукції людини створено єдиний медичний простір, у якому головним маркером якості є життя матері та дитини. Окрім урочистої нагоди була й інша зацікавленість медичної спільноти до досвіду

робочий момент конференції. Зліва направо: є. Шунько — головний позаштатний спеціаліст моЗ україни з неонатології, т. Знаменська — президент асоціації неонатологів україни, о. гречаніна, директор українського інституту клінічної генетики, т. клименко, зав. кафедри неонатології хмапо

харків’ян. Адже саме тут засновано перший в Україні міський клінічний перинатальний центр, де сьогодні повністю втілено в життя сучасну концепцію інтеграції: вибудовано чіткий ланцюжок боротьби за життя маленької людини — починаючи від планування сім’ї, організації транспортування вагітних, породіль та новонароджених, ведення передчасних пологів, інтенсивної терапії, неонатальної, судинної та кардіохірургії, корекції ретинопатії до психологічної підтримки батьків, у яких народилися діти з вадами здоров’я. — Те, що харків першим торував тернистий шлях створення нового наукового та прикладного напрямку в медицині, — велика заслуга як кафедри неонатології, яка послідовно розвивала неонатальну службу в регіоні та є одним із організаційно-методичних центрів із питань неонатології в Україні, так і обласної та міської влади, без підтримки якої нічого б не вийшло. В інших регіонах досвід Слобожанщини брали за основу, коли відкривали перинатальні центри, — сказала єлизавета Шунько, завідувач ка федри неонатології Нмапо ім. п.Л. Шупи ка, головний позаштатний спеціаліст моЗ україни зі спеціальності «неонатологія». Сьогодні на харківщині діють три перинатальні центри — регіональний, обласний та міський із розрахунку один на 10 000 пологів. Усі вони тісно співпрацюють з науковцями кафедри неонатології.

 Комунальний заклад «Харківський міський перинатальний центр» заснували 14 років тому, вивчивши досвід Москви та Санкт-Петербургу, Німеччини, Австрії, США, врахувавши доробки українських неонатологів. Сьогодні до його складу входять консультативна поліклініка з денним стаціонаром, центрами планування сім’ї та психологічної підтримки батьків або жінок, які опинилися у критичній ситуації після народження дитини, профілактики онкологічних захворювань жінок; акушерсько-гінекологічний стаціонар на 220, неонатологічний стаціонар на 140 ліжок із реанімаційним відділенням на 12 (а з 1 січня наступного року — 18) місць; діагностичний центр, де проводяться дослідження у 3D-форматі, клінічна, бактеріологічна та ПЦР-лабораторії, що беруть участь у Міжнародній програмі контролю якості. Заклад має свої центри діагностики та лікування у новонароджених ретинопатії, корекції слуху, нейрохірургії, судинної та кардіохірургії. Зв’язки з наукою зміцнюються: фахівці 8-ми кафедр ХМАПУ та ХНМУ працюють на його базі. Фінансує перинатальний центр міська влада.

мультидисциплінарна команда

світлана коровай, головний лікар кому нального закладу «харківський міський перинатальний центр», заслужений лікар україни, вважає свій колектив саме такою командою. І не безпідставно, бо спільно з юрієм сорокалатом, директором департаменту охорони здоров’я та соціальних питань харківської міськради, зуміла переконати в цьому учасників симпозіуму, для яких досвід першого в Україні перинатального центру був не лише цікавим, а й корисним для запровадження у своїх регіонах. — Наш Центр унікальний, насамперед, своїми фахівцями, адже у нас працюють висококваліфіковані лікарі, які надають всю можливу допомогу новонародженим та їхнім мамам, — зазначив у доповіді Ю. Сорокалат. — Наприкінці минулого століття ми почали збирати колектив однодумців відповідно до свого розуміння проблеми, а сьогодні маємо справжню мультидисциплінарну медичну команду, здатну використовувати найсучасніші технології від планування вагітності до народження та надання допомоги після пологів. У становленні колективу важлива роль належить Інні Полторацькій — керівнику клінікодіагностичної лабораторії акушерського стаціонару; Інні Пономаренко — зав. консультативної поліклініки; Олександру Железнякову та Сергію Короваю — завідувачам гінекологічних відділень, кандидатам мед. наук, доцентам кафедри перинатології та гінекології хМАПО; Ігорю Солошенку— зав. відділення інтенсивної терапії новонароджених; Дмитру Жебракову — зав. відділення анестезіології та інтенсивної терапії, заступникам і однодумцям головного лікаря Ользі Каратай та Гульнарі ломінадзе. Ця команда забезпечує мультимедичну структуру закладу. Жоден перинатальний центр в інших регіонах поки що не володіє такою розгалуженою структурою і таким переліком медичних послуг, як харківський. Десь відкривають відділення для виходжування недоношених малюків, десь — патології новонароджених, десь — спеціальні хірургічні відділення, але такої повної концентрації усіх напрямків неонатології та перинатології немає в жодному регіоні України. Це обумовлено, насамперед, тим, що харківський центр відкрився набагато раніше від інших, а також він вигідно розташований на території найбільшого медичного містечка. Не менш важливу роль відіграє й повне порозуміння щодо проблем розвитку галузі з міською радою.

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ПеРИНАТОлОГІя

14 грудня 2012 року На запитання про медичні інновації харківських лікарів Світлана Коровай відповіла: — Про наш Центр можна говорити «вперше» відносно багатьох методик. Ми першими в Україні застосували препарат «Куросурф» та техніку неінвазивної вентиляції одразу після народження недоношених дітей масою тіла менше 1,5 кг, що дає можливість не підключати їх на тривале апаратне дихання, а м’яко підтримувати функцію дихання. Цей метод зменшив на 60% бронхолегеневу дисплазію, внутрішньошлункові крововиливи, нейрохірургічні втручання. Дитяча кардіохірургія в харкові розпочалася з перинатального центру. якщо раніше ми відправляли дітей до столиці, то нині робимо корекцію пороків серця новонароджених масою тіла від 500 г і рятуємо їм життя — таких дітей уже прооперовано 27! У нас відбулися перші нейрохірургічні операції вентрикулоперитонеального шунтування за участі відомих нейрохірургів Росії та України. Ми вперше створили центр корекції ретинопатії і почали оперувати немовлят із харкова, Сум, Полтави, Дніпропетровська, луганська. В акушерському корпусі розташований перший міський центр ендоскопічної хірургії, де проводимо багато операцій. Першими в Україні та дванадцятими у світі ми прийняли дуже складні та ризиковані пологи у жінки, хворої на боковий аміотрофічний склероз. Зараз ми активно запроваджуємо телекомунікаційні зв’язки.

шеного малюка, крім усіх інших проблем, які він має, найбільшою трагедією може стати втрата тепла. Тому аж до апаратної ми не знімаємо його з рук, щоб передати своє тепло і відчуття світла, свою любов, хоча в коридорі суворо витримано світловий та тепловий режими… Така вже склалася прикмета. У нас є дівчинка, яку пронесли три роки тому цим коридором після народження масою тіла 600 г, зараз вона чудово бачить, чує, грає на комп’ютері, добре розвивається, хоча перенесла складні операції, тривалий час перебувала у реанімаційному відділенні. Не відстають від неї й інші маленькі пацієнти. Неонатальний стаціонар унікальний тим, що тут зібрано всі відділення, необхідні для надання допомоги новонародженим. Перше відділення, до якого потрапляють малюки з «коридору життя», — реанімації. Сьогодні тут 12 місць, але цього замало. Коли відбувався симпозіум неонатологів, у відділення потрапив хлопчик, який народився в тяжкому стані масою тіла 1 кг 120 г з пороком серця. У зв’язку з нестабільною гіподинамічною ситуацією його не можна було оперувати, тому малюк перебував під постійним наглядом кардіохірургів. Але сьогодні його життя у безпеці — дитину прооперовано і переведено у кардіовідділення, поки набере масу тіла, а потім додому відправиться здоровим. У неонатальному стаціонарі є також відділення для дітей із захворюваннями нервової системи. У центрі з діагностики, профілактики та лікування ретинопатії обов’язково оглядають усіх

 Щороку в Харкові народжується понад 14 000 немовлят. Міський перинатальний центр щороку приймає понад 4000 дітей, 8% із них народжені раніше терміну. З 2007 р. почали реєструвати дітей масою тіла від 500 грамів. Приблизно 8-9% народжуються із серйозними вадами здоров’я. Але 76% дітей, народжених у ХМПЦ з масою тіла до 1000 г, виживають, і 95% новонароджених з масою тіла до 1500 г виписують додому здоровими. Упродовж 10 років смертність новонароджених знизилася в 3,5 разу, у недоношених дітей зберігається зір у 99,8%, у 10 разів знизилася бронхолегенева дисплазія у дітей до одного року, у 14 разів — у дітей, що народилися з масою тіла менше 1500 г.

«коридор життя» І кожна така дитинка свій шлях у світ здорового буття починає з «коридору життя». Так назвали місцеві медики довжелезний світлий і теплий у будь-яку пору року коридор-галерею, що з’єднує два корпуси перинатального центру — пологове відділення з відділенням патології новонароджених. — З пологового залу до неонатального стаціонару цим коридором ми переносимо малюків тільки на руках, хоча маємо транспортні кювети, — розповідає Ольга Каратай, заступник головного лікаря з питань дитинства. — Для недоно-

недоношених малюків та тих, хто перебував на штучному диханні, щоб у разі потреби своєчасно, починаючи з двох тижнів, прооперувати. У сурдологічному відділенні у всіх новонароджених перевіряють слух, у 14% діагностують його порушення, своєчасно вживлюють імплантати, і діти не стають інвалідами. Та буває так, що медицина безсила перед недугою. Наприклад, перед хворобою Дауна. Тоді лікарям і батькам, що потрапили в критичну ситуацію, допомагають представники громадськості з центру психологічної підтримки. Поки його не було в харкові, всі діти з таким діагно-

Зліва направо: с. горбуноварубан, заступник харківського міського голови та с. коровай, головний лікар хмпц під час передачі неонатального реанімобіля

Зав. кдЛ інна полторацька біля імуноаналізатора коbаse411

зом залишалися у пологовому будинку. Торік завдяки зусиллям працівників Центру 10 із 14 новонароджених батьки забрали в сім’ю, адже ці дітки можуть прекрасно існувати в суспільстві.

Шлем «вікінга», «космічний» апарат і багато іншого… Медична техніка, якою володіє міський перинатальний центр, та знання, освоєні його співробітниками, дали можливість колективу вийти на технологічний рівень медицини майбутнього. В одному з операційних блоків відділення анес-

і отримала золотий сертифікат. А це залежить не тільки від техніки, а й від оцінки результатів ПЦР лікарем-практиком. Гордістю Центру є й неонатальний реанімобіль класу Mercedes-Benz Sprinter, придбаний у жовтні цього року за програмою «Інновації в пріоритетних напрямках розвитку галузі охорони здоров’я харкова на 2011-2015 роки». Устаткування, яким він оснащений (інкубатор для новонароджених масою тіла від 500 г, апарат штучної вентиляції легенів, інфузійний шприцевий насос, пульсоксиметр, монітор пацієнта та ін.), дає можливість надавати необхідну допомогу малюкам та мамам уже в дорозі. Поки що такий автомобіль — перша ластівка в Україні. Але завтра їх стане більше. І виникає природне запитання: хто працюватиме з технікою майбутнього?

«ми багато вчимося і готові вчити інших»

коридор життя

тезіології та інтенсивної терапії поряд із монітором потужного комп’ютера «мирно спочиває» на столі апарат, що нагадує дивний головний убір, який місцеві лікарі з теплотою в голосі називають «шлемом «Вікінга». Напевне, у дорогих комерційних центрах подібні апарати є, але тут з його допомогою під час операції у черевній порожнині безкоштовно врятовано не одне нове життя. Комплекс «Вікінг» допомагає хірургу бачити хворий орган під час операції у тримірному зображенні — у форматі 3D, завдяки чому операції стали лапароскопічними, менш травматичними, після них менше розвивається ускладнень. За надзвичайну, «космічну», швидкість проведення аналізів спеціалісти діагностичного центру називають імуно-аналізатор Cobas-е411 «космічним апаратом». Ця швидкість буквально рятує дітей, уражених сепсисом, бо протягом 4-х годин діагностує недугу, тоді як раніше на це йшло до 7-ми діб. Апарат визначає рівень імуноглобулінів, аналізує стан гормонів, онкомаркерів, прокальцетоніну. Інший унікальний прилад — гематологічний аналізатор СMy-7а, за лічені хвилини видає 18 параметрів дослідження крові. У кожному відділенні встановлені й інші аналізатори, наприклад: біохімічний — BIO Systems A-15, напівавтоматичний BIO Systems BTS-350, що дають змогу проводити точні клінічні, біохімічні, імунологічні дослідження, в тому числі й методом «ПЦР у реальному часі» — полімерної ланцюгової реакції для виявлення збудників інфекційних хвороб. У 2008 р. лабораторія брала участь у міжнародній програмі зовнішньої оцінки якості «клінічна хімія» з центром у Барселоні,

Стурбованість про фахову перепідготовку медичних працівників висловила світлана горбу новарубан, заступник харківського місь кого голови з питань охорони здоров’я та соціального захисту населення. Адже купувати високовартісну медтехніку — це один бік медалі, інший — мати працівників, які будуть її обслуговувати. У харкові створено для цього хорошу базу: спеціалізовані тренінгові центри для медичних працівників, фахівці міського перинатального центру готові поділитися набутими у Росії, Європі та СшА знаннями і власним досвідом. У зв’язку з державною програмою відкриття перинатальних центрів у регіонах України та враховуючи, що для багатьох організаторів охорони здоров’я з інших областей це справа нова, харків’яни намагалися під час симпозіуму якнайповніше передати свої знання колегам. харків готовий частіше приймати в себе медиків та інженерів медтехніки з інших областей України, організувати курси підвищення кваліфікації з неонатології та перинатальної практики, відкрити свій досвід створення міської єдиної соціальної мережі та добродійних фондів, що реалізують проекти на підтримку перинатальних центрів. «Ми багато вчимося самі й готові вчити інших», — так передала думку медичної громади та влади міста Світлана Горбунова-Рубан учасникам симпозіуму «Проблеми та перспективи розвитку допомоги новонародженим». Ольга ФАЛЬКО, власкор «ВЗ», Харків

Шлем комплексу «вікінг»

УРОЛОГІЯ

ЛАЗЕР РЯТУЄ НИРКИ Щороку в Україні реєструють близько 5 тис. пацієнтів із ранньою стадією пухлин нирок. Ще десяткам тисяч хворих життєво потрібне своєчасне дроблення каменів у нирках, сечовому міхурі, сечоводі. І тим, і тим нині допомагає повернути якість життя, а часто рятує і саме життя унікальний апарат, який лишень півтора року тому з’явився в Україні – сучасний лазерний комплекс «Лазурит». За його допомогою виконують найскладніші оперативні втручання – такі як резекція нирки в разі пухлин, кіст, абляція ранової поверхні після ендоскопічного видалення пухлин сечового міхура, аденоми простати, раку передміхурової залози з метою запобігання рецидивам, лазерне дроблення каменів, лазерне розсічення стриктур уретри і сечоводів. Складність втручань полягає в потребі зберегти здорову частину органа, працездатність і якість життя пацієнта шляхом запобігання таким ускладненням, як кровотеча, ушкодження сечовивідних шляхів, рецидиви захворювань. Першим в Україні таку операцію здійснив у липні 2011 року завідувач урологічного відділення залізничної лікарні № 2 м. Києва Віктор Білик – це була лазерна резекція пухлини нирки. Оперативне втручання пройшло надуспішно і хвора запобігла інвалідизації. На сьогодні на лазерному комплексі «Лазурит» здійснено вже понад 500 операцій. Як за цей час зарекомендував себе цей спосіб оперативної допомоги і наскільки він є майбутнім сучасної урологічної медицини? Щоб з’ясувати це, ми зустрілися із завідувачем урологічного відділення залізничної лікарні № 2 м. Києва Віктором БІЛИКОМ. збоку залишили. А що зараз ми робимо завдяки «Лазуриту»? Без розрізу під відеоконтролем знаходимо камінці в сечових шляхах, дробимо їх лазером, видаляємо і стентуємо — ставимо всередині трубочки, які не видно і які дають змогу повноцінно функціонувати ниркам. Пацієнт уже на другий день ходить, він соціально адаптований. А потім в амбулаторному порядку без наркозу видаляємо ці трубочки і на цьому етапі хворий отримує максимальну допомогу. На 3-4 добу його можна виписувати. Але якщо хворий має в нирках великі камінці, то ліпше робити перекутанну літотрипсію — цим методом ми ще не оперуємо, бо потрібне нове обладнання, яке зараз на підході. До кінця цього-на початку наступного року воно вже буде у нашій клініці, і ми зможемо повністю закрити операційний цикл і проводити ультразвукове, лазерне дроблення і дроблення великих коралоподібних каменів через шкіру. Тобто тепер, як і в Європі, нам не потрібно буде оперувати пацієнтів з сечокам’яною хворобою.

ВЗ У чому унікальність лазерного комплек су «Лазурит»?

— Це обладнання нового покоління. «Лазурит» було виготовлено на базі Інституту загальної фізики ім. Прохорова Російської Академії Наук. До речі, і лазер як такий теж уперше винайдено саме у цьому інституті — за що його розробники отримали Нобелівську премію. Тільки згодом лазерне устаткування почали випускати в інших країнах. Сам же «Лазурит» унікальний тим, що його використовують у лікуванні як сечокам’яної хвороби, так і злоякісних пухлин сечовивідної системи. А від інших лазерних апаратів відрізняється тим, що він лише дробить камінці і не ушкоджує тканин сечовивідної системи. Тобто тут зовсім інший принцип роботи — фотоакустичний, тоді як інші, здебільшого, термічні. Оскільки сечовід невеликий — 5-6 мм, термічний лазер може зісковзнути з камінця й ушкодити тканини, а наш лазер діє лише на камінець. Наступна перевага — завдяки другому лазерному волокну можна видаляти пухлини з нирки. У нирці найбільший з усіх органів кровообіг і, звичайно, коли видаляєш скальпелем частину нирки з пухлиною, то хворий може втратити чимало крові, тому хірурги змушені перетискати судини, які йдуть до нирки, аж після цього тільки братися за операцію. Та перетискати ці судини дуже небезпечно — це те ж саме, що перекрити дихання людині, адже страждає сама нирка. А наша методика дає змогу не перетискати судини, які йдуть до нирки, і в органі зберігається повноцінний кровообіг. Після видалення пухлини лазером припалюємо всі судини і таким чином обходимося без значної кровотечі. А коли видаляємо злоякісну пухлину в сечовому міхурі, проводимо коагуляцію, щоб розріз швидше заживав і не кровив — це дає змогу одразу після операції, не втрачаючи дорогоцінного часу, почати хіміотерапію. Після стількох проведених операцій я можу сказати, що наша методика — це майбутнє в хірургічному малоінвазивному лікуванні поверхневого раку сечового міхура. ВЗ А як загалом в Україні проходить впро вадження нових засобів лікування уроло гічних захворювань?

— У Європі зараз проводять не більш як 5-7% відкритих операцій аденоми передміхурової залози, а у нас досі — до 60%, тільки у 40% застосовуються новітні методики. В Україні не вистачає сучасного обладнання, але то не найбільша проблема. Сьогодні є чимало підприємців, які готові вкладати гроші в медицину, та недостатньо обізнаних лікарів, щоб працювати на такому обладнанні. В Україні не існує програми для молодих спеціалістів із опанування техніки роботи на лазерній апаратурі. Що прикро — не бачу і палкого бажання у молодих спеціалістів вивчати нові технології

в оперативному лікуванні урологічних хвороб. Мені пощастило, що я працював із Віктором Степановичем Карпенком — основоположником української урологічної школи. Потрапивши молодим спеціалістом в обласну лікарню, одразу почав у нього навчатися, завдяки чому й отримав базис, а надбудова — це різноманітні конференції Європейської Асоціації Урологів, у яких я брав участь і опановував нові підходи. ВЗ Чи існують програми навчання молодих спеціалістів?

— Це програми Європейської Асоціації Урологів, є також школа молодих учених, де можна отримати багато цікавої інформації та знання про сучасні методи лікування урологічних хвороб. ВЗ Які позитиви для хворих у лікуванні за цією методою?

— Усі ендоскопічні методи треба застосовувати за показаннями. Бо інколи потрібна лазерна, а іноді й відкрита операція із пластичними елементами. Коли аденома простати великих розмірів — понад 150 куб см, то ліпше зробити відкриту операцію, бо після того у прооперованого буде краща якість життя, ніж після ендоскопічного втручання. Тобто для кожного пацієнта слід підбирати метод лікування. Але ендоскопічна урологія — найсучасніший метод, і він добре зарекомендував себе у всьому світі. У Європі відкритих операцій майже не проводять, а застосовують і ультразвукове, і черезшкірне подрібнення каменів, лапароскопічне видалення каменів, тобто нині існують усі потрібні методи і техніки, щоб проводити ендоскопію. Крім того, це дуже вигідно економічно. Наприклад, пацієнт після відкритої операції видалення аденоми

простати перебуває у нашій клініці тиждень, а у деяких клініках і по 2–3 тижні, після ж ендоскопічної — 3-4, максимум 5 днів у лікарні і, звичайно, реабілітація набагато швидша. Ендоскопічні операції мають і значно меншу ймовірність виникнення ускладнень, спричинених бактеріями. Адже під час відкритих операцій утворюється рана і за наявності інфекції може трапитися її інфікування, а під час ендоскопічних операцій рана відсутня і це вже позитивно. До того ж не розсікаються тканини і не потрібен час на загоювання. ВЗ А як вам вдалося отримати цю апаратуру?

— «Лазурит» у Києві єдиний апарат. Хоча вже є і в Харкові та Дніпропетровську. Але першим він з’явився у нас і першу резекцію пухлини нирки виконали на цьому апараті саме у нашій клініці півтора року тому. Профінансувала його придбання Південно-Західна залізниця. ВЗ Чи провели за цей час унікальні операції?

— Пригадую хворого із задавненою сечокам’яною хворобою, коли камінці перекрили вихід із нирок. Вони були досить великими — понад 2 см, причому і в нирках, і в сечоводі! Яку тактику обрали б раніше? Лікарі б визначалися, яка нирка працює ліпше, потім у такій гострій ситуації хворого поклали б на бік, зробили розріз і вставили трубочку для виведення сечі. Навіть не обов’язково видаляли б камені, бо стан важкий, операція складна і хворому небажана довга виснажлива операція і тривале перебування під анестезією. Тому операцію робили б швидко, у результаті камінці б не видалили, а трубочку

ВЗ Яка з операцій по видаленню пухлин із нирок вам запам’яталася і чому?

— Кілька місяців тому був у мене один важкий пацієнт, якому завдяки цій технології ми врятували життя. У нього була сечокам’яна хвороба з каменями обох нирок, але в лівій йому кілька років тому проводили невдале дроблення камінців, і в результаті цього нирка зменшилася у розмірах і перестала функціонувати. Тобто у хворого залишилась одна нирка, яка працювала, і до нас він потрапив із ознаками відсутності сечі, бо на той момент камінці вже перекрили прохід. Ми відновили прохідність сечовивідних шляхів єдиної нирки, а потім під час детального обстеження у нього було виявлено ще один камінь саме у цій єдиній нирці, що працювала, плюс пухлину. При тому, що нирка — 12 см, пухлина була 5 см і 2 см — камінець. Пацієнт уже побував у багатьох клініках і всюди відмовлялися від оперативного втручання, бо ризик був великий, а операція — складна. Та його стан вимагав невідкладної допомоги. Ми провели лазерну резекцію нирки, видалили пухлину і камінь у нирці — на 7-му добу його виписали з відновленою функцією нирки! Через місяць чоловік приїхав на контрольне обстеження, тоді йому й видалили дренаж. Німецькі колеги, яким я потім розповідав про цей випадок, сказали, що не робили б такої ризикованої операції, а видалили б нирку і підтримували б життя за допомогою штучної, а згодом пересадили б нову. Але скільки у нас пересаджень нирок? 2–3 на рік. Після тієї операції вже пройшло кілька місяців, пацієнт уже працює, причому фізично і, гадаю, у нього все буде гаразд. Розмовляв Сергій УХАЧЕВСЬКИЙ, «ВЗ»

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ЛІКИ, ЩО ЛІКУЮТЬ

14 грудня 2012 року

Міфи гострого

Спільний проект

бронхіту РС-вірус та коронавіруси лідирують У загальній структурі взимку і навесні. Але здебільшого з респіраторно-вірусних гострим бронхітом асоціюються всетаки віруси грипу. інфекцій цей діагноз займає близько 34 %. При Stop антибіотик «Приклад клінічної картини гострого цьому гострий бронхіт бронхіту з власної практики: чоловік залишається одним з 45 років, не палить, 5 днів у нього найбільш міфологізованих спостерігаються непродуктивний кашель, нездужання, закладений захворювань, яке ніс, аускультативно в легенях везикулярне дихання. У такому випадку зазвичай уперто не варто проводити протимікробну лікують антибіотиками, терапію макролідами, фторхінолонами або амоксиціліном. Адже недонезважаючи на сучасні цільне призначення антибіотиків для дані про його природу. лікування інфекцій дихальних шляхів

Царство вірусів Навряд можна вважати новиною, що понад 90 % усіх гострих бронхітів мають вірусну етіологію. «На цей час встановлено, що тільки Mycoplasma pneumoniaе, Chlamydia pneumoniaе та Bordetella pertussis є невірусними збудниками неускладненого гострого бронхіту у дорослих. Вони спостерігаються у 5-10 % усіх випадків. У вакцинованих пацієнтів цей показник ще нижчий — 3 %. Немає даних про те, що Streptococcus pneumoniae, Haemophilus Influenzae або Moraxella catarrhalis викликають гострий бронхіт у дорослих без попереднього захворювання легенів. І звичайне медичне обстеження не дає можливості відрізняти бактеріальні бронхіти від вірусних на тлі клінічних даних», — розповідає Серхат Унал, декан медичного факультету Університету Hacettepe, Департамент медицини внутрішніх органів, відділ інфекційних захворювань (Туреччина). «Етіологія гострого бронхіту у більшості випадків не виявляється. Наявність сезонного підйому захворюваності, вік, супутня патологія, вакцинація від вірусу грипу є важливими факторами для специфічних патогенів. Інкубаційний період при гострому бронхіті для вірусної інфекції становить 2-7 днів, при атиповій флорі він триває довше. Варто пам’ятати, що поступовий початок захворювання (протягом 2-3 днів) більш характерний для бактеріальних збудників», — відзначає Хав'єр Гарау, доцент у галузі медицини Університету Барселони (Іспанія), керівник з питань інфекційних захворювань Hospital Universitari Mutua de Terrassa. Основними причинами розвитку гострого бронхіту визнано аденовіруси, коронавіруси, коксаківіруси, ентеровіруси, риновіруси, віруси грипу, парагрипу та РС-вірус. Частка специфічних патогенів варіює залежно від таких факторів, як наявність епідемії, пора року, рівень охоплення населення вакцинацією. Найчастіше інфекції, спричинені парагрипом, ентеровірусом або риновірусом, розвиваються восени. Віруси грипу,

може спровокувати побічні реакції і сприятиме формуванню резистентності до цього класу препаратів. Про антибактеріальне лікування варто замислитися, якщо стан пацієнта не покращиться протягом двох наступних тижнів», — радить Х. Гарау. Вітчизняні спеціалісти цілком поділяють точку зору іноземних колег. Тож чому досі у 50-79 % випадків при гострому бронхіті призначаються антибіотики? «Гострий бронхіт, мабуть, один з найкращих прикладів неправильного використання антибіотиків. На мій погляд, це пов’язано з тим, що нерідко згаданий діагноз плутають із загостренням ХОЗЛ, а іноді й з пневмонією. Останній варіант можна виключити без подальших діагностичних процедур, якщо частота серцевих скорочень ≥ 100/хв, частота дихання ≥ 24/хв, оральна температура ≥ 38

градусів, а обстеження легенів показує вологі хрипи та бронхіальне дихання», — рекомендує С. Унал. Окрім клінічних помилок, які нерідко є результатом великої завантаженості лікаря, на нераціональне призначення протимікробної терапії впливає страх медичного працівника не відповісти очікуванням пацієнта. Адже зв'язок «гострий бронхіт — лікування антибіотиками» сформувався в українського населення ще за радянських часів. За кордоном цю психологічну проблему намагаються розв’язувати, застосовуючи визначення «грудна застуда» (chest cold) замість терміну «бронхіт». Шість років тому Шотландською мережею коледжів з підготовки керівництв було доведено, що такий прийом допомагає зменшити у 4 рази очікування пацієнта щодо призначення антибіотиків. В ідеалі лікар повинен пояснити хворому, що за гострого бронхіту немає потреби у використанні згаданої групи препаратів, і розповісти про потенційні ризики, пов’язані з їхнім використанням. Але за браком часу цього майже ніхто не робить. Хоча у міжнародному дослідженні за участю 4000 дорослих пацієнтів з інфекцією верхніх дихальних шляхів або гострим бронхітом було доведено, що така роз’яснювальна робота у середньому займає всього 1 хв.

Нюанси лікування Проте бувають ситуації, коли антибіотикотерапія все ж таки є виправданою.

«Інкубаційний період за гострого бронхіту для вірусної інфекції становить 2-7 днів, за атипової флори він триває довше. Варто пам’ятати, що поступовий початок захворювання ( протягом 2-3 днів) більш характерний для бактеріальних збудників», — відзначає Хав’єр Гарау, доцент в галузі медицини Університету Барселони (Іспанія), керівник з питань інфекційних захворювань Hospital Universitari Mutua de Terrassa. У рекомендаціях Національного інституту здоров'я і якості медицини Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії їх рекомендується призначати пацієнтам з гострим кашлем у віці старше 65 років, якщо пацієнт хворий на цукровий діабет, застійну серцеву недостатність або проходить терапію глюкокортикоїдами. У цю групу також потрапляють усі пацієнти віком старше 80 років, у яких є один з означених критеріїв. Обираючи антибіотик, важливо враховувати регіональні дані щодо резистентності до нього патогенної мікрофлори. У всіх інших випадках рекомендується противірусна або симптоматична терапія. Необхідно також пам'ятати про усунення з навколишнього середовища тригерів кашлю (наприклад, пилу або лупи) та достатнє зволоження повітря. Лікар повинен вказати хворому на необхідність припинення

куріння, у тому числі пасивного. З огляду на те, що показники функції легенів за бронхіальної астми середньої тяжкості і гострого бронхіту однакові, передбачається, що бронходилататори можуть полегшувати симптоматику у пацієнтів з бронхітом. Однак потенційна користь даних лікарських засобів має розглядатися з урахуванням несприятливих ефектів, асоційованих з їх прийомом. Спеціалісти також радять з обережністю використовувати протикашльові засоби, слідкуючи, щоб вони не ставали на перешкоді одужанню пацієнта. Але основною рекомендацією залишається порада не квапитися з залученням «важкої артилерії» ліків і не йти на поводі у застарілих уявлень хворого про «правильну» терапію. Марина ЧІБІСОВА, спеціально для «ВЗ»

Визначення етіології гострого бронхіту і тактики лікування Патоген

Коментар

Оптимальна терапія

Вірус грипу

Стрімкий початок з лихоманкою, ознобом, головним болем та кашлем. Міальгії є загальними і можуть супроводжуватися міозитом та підвищеним рівнем м'язових ферментів

Вірус парагрипу

Епідемії можуть виникати в будинках престарілих. Круп у дитини в домашніх умовах свідчить про наявність в організмі.

—

Респіраторно-синцитіальний вірус

Спалахи відбуваються взимку або навесні. 20% дорослих відчувають біль у вусі

—

Коронавірус

Збудник може викликати серйозні респіраторні симптоми у літніх хворих. Епідемічний штам OC43 з високими показниками атаки був зареєстрований серед військових

—

Аденовірус

Інфекція клінічно схожа з грипом, характеризується раптовою різкою лихоманкою

—

Ріновірус

Рідко супроводжується лихоманкою, захворювання здебільшого проходить м’яко

—

Вірус Озельтамівір протягом 5 днів у дозі 75 мг двічі на добу або занамівір протягом 5 днів у дозі 5 мг двічі на добу.

Атипова бактерія

Bordetella pertussis

Mycoplasma pneumoniaе Chlamydophila pneumoniaе

Інкубаційний період — 1-3 тижня. В першу чергу впливає на підлітків та молодих людей. У деяких епізодах від 10 до 20% пацієнтів мають кашель з тривалістю 2 тижні. Коклюш спостерігається у меншості пацієнтів. Лихоманка є рідкістю. Може з’явитися лейкоцитоз.

Терапія першої лінії — макроліди: • азитроміцин 5 днів у дозі 500 мг у перший день та 250 мг — у 2-5 дні, або еритроміцин 14 днів у дозі 500 мг 4 рази на добу, або кларитроміцин 7 днів у дозі 500 мг 2 рази на добу. Терапія другої лінії: • триметоприм-сульфаметоксазол 14 днів у дозі 1600 мг 1 раз на добу або 800 мг двічі на добу.

Інкубаційний період — 2-3 тижні. Від грипу відрізняється поступовим початком. Найчастіше спостерігається серед призовників та учнів шкіл-інтернатів.

Азитроміцин 5 днів у дозі 500 мг у перший день та 250 мг — у 2-5 дні або доксициклін 5 днів у дозі 100 мг двічі на день.

Інкубаційний період — 3 тижні. Захриплість поступово переходить у кашель. Зафіксовані випадки серед військових, студентів та пацієнтів у будинках престарілих.

Азитроміцин 5 днів у дозі 500 мг у перший день та 250 мг — у 2-5 дні або доксициклін 5 днів у дозі 100 мг двічі на день.

19 У статті використані матеріали Міжнародного конгресу Inspiration-2012

ФАРМАКОлОГІя

БеЗПечНІСТЬ лІКІВ:

від моЛекуЛи до препарату Нещодавно в Києві відбулася науково-практична конференція «Актуальні проблеми створення, впровадження та застосування в Україні лікарських засобів: історія, сьогодення, перспективи», присвячена 20-річчю ДП «Державний експертний центр МОЗ України»

своєм у привітанні віцепрем’єр-міністр України– Міністр охорони здоров’я Раїса Богатирьова відзнач и ла п л і д н у д і я л ьн іс т ь трудового колективу на чолі з досвідченим організатором охорони здоров’я Михайлом Нестерчуком, гідний внесок фахівців у забезпечення контролю якості лікарських засобів. Було зачитано й привітання від вітчизняних та зарубіжних колег. До честі організаторів конференції, їм вдалося уникнути притаманного ювілейним датам пафосу і славослів’я, це поважне зібрання фахівців, науковців, представників усіх причетних до спільної справи пройшло у діловому ключі.

Із чистого аркуша Кругла дата є добрим приводом оглянутись на пройдений шлях, проаналізувати зроблене, визначитися з подальшою діяльністю. Отож учасники конференції торкнулися й історії установи. А започатковувалась вона у 1992 році. Саме тоді утверджувалась незалежність держави. На фармацевтичному ринку повний занепад: від старих часів лишились суцільні медикаментозні дефіцити, годі вже було й казати про якість, безпечність ліків. Саме життя вимагало створення свого, українського, Фармакологічного комітету, який би допоміг навести лад у великому, складному і проблемному господарстві. Починати довелося з чистого аркуша. Потрібно було змінювати ідеологію галузі. У цивілізованому світі препарат вважали якісним, якщо він лікує, а нам від колишньої держави дісталась у спадок зовсім інша ідеологія: достатньо було, аби засіб мав повний набір певних речовин, відповідав чинним нормативам і мав сертифікат. Така низька планка вимог аж ніяк не забезпечувала здійснення основоположного принципу сучасної фармації: максимум лікувальної ефективності і мінімум побічних реакцій. Маючи за дороговказ сучасну європейську концепцію фармацевтики, співробітники головної експертної установи України успішно просувались уперед. Український

Фармакологічний комітет із часом трансформувався у нинішній Державний експертний центр. Було створено службу післяреєстраційного фармаконагляду, якої не існувало в колишньому Союзі. Удосконалювалась служба док лінічних досліджень та клінічних випробувань, інші підрозділи. Охарактеризу вавши доробок трудового колективу за минуле 20-річчя, генеральний директор Держекспертцентру Михайло Нестерчук у своїй доповіді висвітлив і низку актуальних проблем, які ще належало розв’язати, визначив шлях об’єднання можливостей науки, клінічної практики, виробників лікарських засобів, працівників фармації, всіх, причетних до тріади «фармацевт-лікар-пацієнт», заради однієї мети:

Фармакотерапія має бути раціональною Удос кона лен н я, ві д т оч у ва н н я принципів зазначеної тріади зуу президії конференції

мовлене викликами часу. Фармацевтичний ринок поповнюється новими й новими препаратами здебільшого високої біологічної активності. У них зазвичай переважає користь над ризиком, однак не обходиться без побічних реакцій, які спільними силами потрібно звести до мінімуму. Одним із надійних шляхів дос ягнення мети, зазнача лос я на конференції, є налагодження тіснішої взаємодії експериментаторів та клініцистів у процесі розробки програми доклінічних досліджень та клінічних випробувань, належної експертної оцінки їх результатів. І в цьому напрямку фахівці Держекспертцентру зроби ли немало. Сьогодні чинні нормативноправові акти, що регулюють проведення клінічних випробувань в Україні, гармонізовані з відповідними регламентуючими документами Євросоюзу. Результати: якщо у 2000 році у нашій державі було затверджено 36 багатоцентрових міжнародних досліджень, то уже у 2011 р. — 201. Належна увага приділяється аналізу інформації про випадки непередбачуваних серйозних побічних реакцій, які спостерігаються у ході проведення клінічних випробувань лікарських засобів. Виправдав себе і ще один шлях до убезпечення ліків — к лінічний аудит. У результаті його проведення за останні 10 років було призупинено 45 клінічних випробувань у місцях їх проведення, а 7 — зупинено. На проблемі доклінічних досліджень спинився керівник відділу промислової токсикології Інституту медицини праці НАМНУ, академік НАМНУ, член-кореспондент НАН України Ісаак Трахтенберг. Чи всі можливості використовуються?

Учений навів конкретний факт: переважна більшість «кандидатів» у лікарські засоби на стадії клінічних випробувань відхиляється через невідповідність вимогам безпечності, фармакокінетики чи їх ефективності. Учений пояснює це неадекватністю моделей та тестсистем, використовуваних на етапі доклінічних випробувань. Планку вимог до них потрібно підвищити, і одним із важливих розділів досліджень мають бути токсикологічні. Такими є вимоги часу: широкий спектр фармакологічних та токсикологічних властивостей, притаманних сучасним лікарським засобам, визначають необхідність удосконалення методичних підходів до експериментального вивчення новітніх груп ліків з урахуванням їх біологічних особливостей.

Мінімізуємо побічні реакції Багатоступеневий бар’єр на шляху від розробки до клінічного застосування ліків оберігає хворого від сумнівних засобів. Але навіть випробувані, старанно перевірені на безпечність препарати нагадують палицю з двома кінцями: з одного боку — користь, а з другого — небажані побічні реакції. А фармакотерапія має бути раціональною. Отож і було створено службу післяреєстраційного фармаконагляду, завданн ям якої є ві дстежування поведінки ліків в організмі хворого. Директор департаменту післяреєстраційного фармаконагляду кандидат медичних наук Олена Матвеєва доповіла про результати. База даних про побічні реакції ліків включає понад 60 тисяч повідомлень, що надійшли від лікарів. Україна стала дійсним членом Програми ВООЗ із моніторингу безпеки лікарських засобів і регулярно надсилає повідомлення про випадки побічних реакцій. Завдяки цій інформації з України було прийнято важливі регуляторні рішення, зокрема, про заборону таких препаратів, як гемодез, еуфілін, де стабілізатором були етилендіамід, кава-кава та інші. Обмежено застосування гентаміцину, метамізолу натрію, деяких дезінтоксикаційних розчинів. Однак життя не стоїть на місці, вимоги підвищуються, спонукають до удосконалення діяльності служби. Шляхи до цього — залучення до інформування про несприятливі наслідки фармакотерапії усіх, хто причетний до застосування ліків, удосконалення методів збору та аналізу інформації про випадки побічних реакцій. Інтереси справи вимагають активного залучення до процесу фармаконагляду заявників, використання потенціалу всієї системи охорони здоров’я.

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ФАРМАКОлОГІя

14 грудня 2012 року Формулярна система: углиб і вшир Створити надійний бар’єр сумнівним фармацевтичним засобам потрібно, але не меншим резервом раціональної фармакотерапії є і їх практичне застосування — коло цих питань також обговорювалося на конференції. Чи ж кожен лікар, навіть із великим досвідом, може стверджувати, що він глибоко розбирається в океані сучасної фармації? Та це й нереально за умов, коли йдеться про тисячі й тисячі препаратів, які з’являються на фармацевтичному ринку. У всьому циві лізованому світі лікарям традиційно допомагає формулярна система застосування препаратів. І цей важ ливий напрямок фахівцям Держекспертцентру довелося започатковувати з чистого аркуша. Було створено Центральний формулярний комітет, який очолив заступник генерального директора Центру доктор медичних наук, професор Анатолій Морозов, з’явилися відповідні підрозділи на місцях. Лікарі мають можливість користуватися настановами, що вк лючають перелік засобів, зареєстрованих в Україні, з доведеною ефективністю, відповідною безпекою та економічно вигідним використанням. Нині маємо формуляри трьох рівнів: державний, регіональний і локальний. Фахівці Держекспертцен т ру ба гато зроби ли у ході опрацювання цих важливих для клінічної практики документів. У подальшому Державний формуляр належить удосконалювати. Передбачається розробка окремого розділу, який включатиме лікарські засоби профілактичного спрямування, — вакцини та анатоксини, а також формуляр ліків для дітей. Це буде великою допомогою для лікарів-педіатрів, зійшлися у думці учасники конференції.

Фармакологічна активність і фармакотерапевтична ефективність лікарських засобів для забезпечення раціональної фармакотерапії є неоднаковою у людей різного вік у, зазначив у чений. Отож важ ливо враховувати особливості вікового розвитку організму. У ході лікування дітей і людей похилого віку доводиться відступати від канонів стандартної терапії. А що маємо? Більшість лікарських засобів розроблено у ви-

генеральний директор держекспертцентру моЗ україни м.м.Нестерчук

гляді лікарських форм та дозувань для дорослих. Тому дослідження у царині вікової фармакології є дуже важ ливим для розуміння основ взаємодії ліків з організмом пацієнтів різного віку — дітей і людей похилого віку. Зокрема, слід враховувати, що у процесі старіння в організмі змінюються як кінетична, так і динамічна фази фармакологічної дії ліків. І це потрібно враховувати.

Враховуймо вікові відмінності

Ліки майбутнього народжуються А що роби мо у на п ря м к у ра- сьогодні ціона льної фармакотерапії людей похилого віку, які становлять чверть населення України? Цю гостру проблему висвітлив директор Інституту геронтології НАМН України член-кореспондент НАМН Владислав Безруков.

біології кінця ХХ і початку ХХІ століття зумовили появу лікарських засобів біологічного походження, значно розшири ли мож ливості діагностики та лікування невиліковних раніше захворювань. До біофармацевтичних препаратів відносяться моноклональні антитіла, рекомбінантні цитокіни, фактори згортання крові, генно-інженерні вакцини та ін. І це вже не є цариною теорії — нині річний світовий продаж біофармацевтичних пре-

Тим часом у світі лікарських засобів з’являються нові й нові виклики фармації та клініці, з якими також потрібно рахуватися — ця думка висловлювалася у конференц-залі. Визначні здобутки у галузі генетики, молекулярної та клітинної

паратів обчислюється більш як у 160 мільярдів доларів і продовжує зростати. У своїй доповіді директор Інституту генетичної та регенеративної медицини НАМН України академік НАМН Геннадій Бутенко звернув увагу учасників конференції на таке: піс ля закінчення терміну юридичного захисту препарату де як і фармацевтичні компанії намагаються відтворити власні ліки, аналоги існуючих на ринку. Слід враховувати, що на відміну від генеричних препаратів із простою хімічною будовою біологічні неможливо зробити ідентичними брендовим засобам: їх молекули значно складніші і процес їх виробництва не може бу ти скопійованим. Тому існує певна невизначеність щодо їх специфічної дії, фармакокінетики, фармако-

ДерЖавний ЗаклаД «сПеціаліЗОвана меДикОсанітарна Частина №9 мОЗ України» м. Жовті води Дніпропетровської області запрошує на роботу лікарів.

• Лікар-анестезіолог — 2 вакансії. • Лікар-ортопед-травматолог — 2 вакансії. • Лікар-терапевт — 5 вакансій. • Лікар швидкої медичної допомоги — 3 вакансії. • Лікар-рентгенолог — 1 вакансія. • Лікар-кардіолог — 1 вакансія. • Лікар загальної практики — сімейний лікар — 3 вакансії. • Лікар-уролог — 1 вакансія. • Лікар-отоларинголог — 1 вакансія. • Рентгенлаборант — 1 вакансія. • Лікар-офтальмолог — 1 вакансія. • Лікар акушер-гінеколог — 2 вакансії. • Лікар-хірург — 1 вакансія.  Надання позачергового житла протягом 6-ти місяців.  Звертатися за довідками за тел. (05656) 3-29-16, 3-28-55.

динаміки та спектра побічних ускладнень. Потрібне глибоке клінічне вивчення цієї специфіки на відповідних моделях, проведення к лінічних досліджень за розширеною, порівняно з генеричними препаратами, програмою. І ці вимоги мають бути обов’язковими у ході реєстрації засобів, які отримали назву біологічно подібних. Про те, які перспективи подальшого розвитку фармацевтики відкриває наука, говорив і ректор Національного фармацевтичного університету член-кореспондент НАН України Валентин Черних. Ува г у нау ковці в у ні верс и тет у зосереджено на проведенні наукових досліджень, метою яких є отримання фізіологічно активних сполук і створення на їх основі інноваційних лікарських засобів. Пріоритетними є фундаментальні дослідження у царині органічного синтезу, зокрема конструювання і синтез нових гетероцик лічних систем. Перспективними у цьому плані є багатокомпонентні реакції, які відкривають можливості за одну стадію отримувати ті самі складні гетероциклічні системи. На сьогодні в університеті розроблено, апробовано і впроваджено робочий алгоритм створення оригінальних ліків: від синтезу нової молекули до впровадження у виробництво за всіма правилами фармацевтичної належної виробничої практики. Таким чином, учені вибудували струнку й ефективну систему, застосування якої дає змогу розв’язувати завдання різної складності — від конструювання молекул із заданими властивостями до розробки ефективної лікарської форми і документального супроводу препарату. Алгоритм харків’ян успішно реалізується не лише в Україні, український досвід використовують і в країнах пострадянського простору. Науково-практична конференція, організована Держекспертцентром МОЗ України, обмін на ній інформацією й досвідом зайвий раз переконує, яку велику силу являє синтез науки і практики для виконання масштабного державного завдання — збереження здоров’я нації. Василь КАЛИТА, «ВЗ»

аДміністрація кЗОЗ «ДвОріЧанська центральна райОнна лікарня» ХарківськОї ОБласті терміново запрошує на роботу:

• Лікаря-невропатолога.  Лікар буде забезпечений роботою на 1,5 ставки та житлом в с.м.т. Дворічна із належними умовами для проживання.  Запрошуємо також лікарів іншої спеціальності зі стажем роботи, які бажають пройти спеціалізацію з неврології.  Звертатися за адресою: 62702, смт. Дворічна, вул. радянська, буд. 51 Харківської обл., тел.: (05750) 7-64-84, 7-63-09, (066) 717-92-26.

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ

РЕФОРМИ – ВІТЕР зМІН

ЧИ ШТОРМ БЕЗ ПОПЕРЕДЖЕННЯ? Реформи в охороні здоров’я перейшли зі стадії очікування у стадію реалізації. І на цьому етапі вони почасти нагадують ситуацію, коли «ліс рубають – тріски летять» – не лише з причини інтенсивності нововведень, а й через їх радикальність. Та, як дехто вважає, і непродуманість. Погоджуючись із необхідністю і невідворотністю змін у галузі, медичні працівники не сприймають роль піддослідних у цьому процесі. Головний фігурант реформ має бути в них зацікавлений – це гарантує їх успіх. У крайньому разі держава повинна хоча б зберегти законні права й інтереси людей, яких торкнувся «вітер змін», тоді вона може очікувати від них бодай розуміння. Але не все так сталося, як обіцялося. Про це йшлося на черговому засіданні ЦК Профспілки працівників охорони здоров’я України, учасники якого аналізували стан дотримання трудових прав та соціального захисту працівників галузі в ході реформування. Найгостріше обговорення стосувалося нинішньої ситуації з так званим реформуванням санепідслужби, яке по своїй суті звелося до її ліквідації і трактувалося учасниками засідання як катастрофа для галузі і її працівників. Як мінімізувати «побічні наслідки» реформ і що потрібно зробити, аби в кінці реформаторського тунелю медичні працівники нарешті побачили світло – про це наша розмова з головою галузевої Профспілки Вікторією Коваль. ВЗ Реформи в медицині завжди проголошувалися як послідовні. Ліквідація санепідслужби порушує логіку послідовності, чи не так? — Профспілка з самого початку виступала проти проголошеної стратегії, адже ми вважаємо: службу потрібно реформувати, але не шляхом її ліквідації. Хочу зазначити, що Постанова КМУ від 14 листопада 2011р. №1184 з профспілками не погоджувалася і не обговорювалася. Вказані рішення приймалися в односторонньому порядку, без громадського обговорення, всупереч законодавству про працю, норм Генеральної та Галузевої угод, без економічного обґрунтування та відповідних заходів соціального захисту щодо перекваліфікації та подальшого працевлаштування вивільнених працівників. Крок за кроком ми намагалися переконати владу проводити реформу служби шляхом реорганізації, зберегти кадровий потенціал, попереджали про негативні соціально-економічні наслідки. На жаль, нас не почули. Лише завдяки зусиллям Віце-прем’єрміністра України — Міністра охорони здоров’я Раїси Богатирьової вдалося на певний час відтермінувати заходи щодо ліквідації та масового скорочення працівників. До того ж «єдиним фронтом» — МОЗ, Профспілка і Держсанепідслужба нам вдалося відстояти створення Лабораторних центрів як закладів охорони здоров’я, де мають бути працевлаштовані понад 22 ти-

сячі працівників СЕС. Але й досі не вирішено ключове питання — відсутня постанова Кабміну щодо умов оплати праці та соціальних гарантій працівників, як Центрів, так і територіальних управлінь. Проблемним є питання щодо зарахування 2,5 тисячам державних службовців територіальних органів ДСЕСУ часу їхньої роботи у закладах та установах санепідслужби до стажу державної служби. Також не вирішено питання щодо забезпечення коштами видатків для проведення розрахунків у повному обсязі з працівниками при звільненні. Час ліквідації служби спливає в грудні і якщо Центри не встигнуть створити, це може призвести до непередбачуваних наслідків у санітарно-епідемічному стані держави. Крім того, ми отримуємо сигнали, що головні лікарі запрошують до себе працівників і змушують їх звільнятися за власним бажанням, щоб не виплачувати вихідну допомогу, існують проблеми з працевлаштуванням навіть захищених категорій вивільнених працівників, перенавчанням фахівців служби (в багатьох областях управління охорони здоров’я не хочуть брати на себе ці витрати). Адже брак коштів не може бути виправданням невиконанню вимог законодавства. Ми просимо МОЗ взяти під свій контроль це питання. ВЗ А які кроки здійснює сама Профспілка? — Донецька обласна організація Профспілки звернулася до

суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України щодо визнання нечинними пункти 4 і 5 постанови КМУ №1184, які передбачають ліквідацію служби та поквартальне скорочення працівників служби. До позову приєдналися інші організації Профспілки. Розгляд триває. ВЗ Реформуваня торкнулося практично всіх сфер охорони здоров’я. Там проблем менше? — Із самого початку запровадження реформ Профспілка відслідковує їх вплив на рівень правового та соціального захисту медпрацівників. Та якщо на старті реформ ми лише робили певні прогнози та припущення щодо ризиків та наслідків нововведень, то сьогодні, підсумувавши перший досвід «пілотів», можемо зробити конкретні висновки, вказати на помилки, щоб надалі упередити порушення трудових, соціально-економічних прав та інтересів працівників галузі. Один з головних висновків і, я вважаю, однією з головних помилок є те, шо реформа галузі відбувається під гаслом «Великі зміни — без жодних затрат». Хоч який проект постанови візьми, там обов’язково має бути написано «заходи не потребують додаткового фінансування». Якщо тільки потребують — така постанова не буде прийнята. А через брак коштів виникає низка проблем. По-перше, реорганізаційні заходи відбуваються шляхом приведення

чисельності працюючих у відповідність до фінансових можливостей бюджету (таке собі прокрустове ложе), як наслідок — це призводить до скорочення медичних працівників, збільшення навантаження на них, а, відтак, і до погіршення надання якості медичної допомоги населенню. По-друге, в процесі оптимізації мережі керівники окремих лікувальних закладів видають накази про звільнення всіх працюючих одночасно, хоча не мають на це жодних законних підстав — вони повинні попередити про це лише тих працівників, чиї посади дійсно підлягають скороченню. Якщо раніше такою «тактикою» грішили окремі керівники, то тепер це явище набуває масового характеру. Чому я називаю це не помилкою, а тактикою? Бо залякавши всіх, можна з усіх зробити «мовча льників». Ніхто нікуди не скаржиться, ніхто не обурюється, бо не хоче потрапити до переліку «скорочених». Люди бояться втратити роботу і не порушують питання щодо виплат вихідної допомоги. Більше того — їх змушують писати заяву за власним бажанням, щоб і не було приводу виплачувати таку допомогу. Не хочу звинувачувати керівників у злочинних намірах, але вони, підлаштовуючись під вимогу «реформ без затрат», шукають варіанти як це зробити. Що з цього виходить — бачимо. А ще ми фіксуємо випадки, коли з ініціативи роботодавця працівників переводять

на умови неповного робочого часу, скасовують надбавки та доплати за сумісництво, за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника, особливо важливої роботи, інтенсивність, напруженість праці. Більше того — є випадки, коли працівників відправляють у відпустки без збереження заробітної плати і в той же час примушують їх працювати! І в це важко повірити, але люди не скаржаться — знову ж таки через страх бути звільненими. ВЗ Можливо, вони не відч у ва ю т ь, що ї х х т ос ь підтримає? — Я можу навести цілу низку ініціатив, які Профспілці таки вдалося відстояти і досягти певних зрушень у поліпшенні соціального захисту медичних працівників. Та вони про це і так знають, бо в нинішніх умовах навіть маленька перемога цінується людьми. Та як показав досвід, мало домогтися якогось рішення від влади, потрібно домогтися ще і його виконання. Для прикладу — Профспілка «відвоювала» рішення про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення (чомусь медичні працівники на відміну від інших бюджетників були позбавлені такого права). Та сьогодні констатуємо практику часткової або й повної невиплати такої допомоги медикам, хоча пора відпусток вже давно закінчилася. Будемо сподіватися, що з працівниками, як і обіцяли, у кінці року розрахуються. А що робити тим , кому не виплатили компенсації за

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

СОЦІАлЬНИЙ ЗАхИСТ

14 грудня 2012 року

ТОЧК А ЗОРУ сергій боровець, голова Рівненської обласної організації Профспілки працівників охорони здоров’я України: хотів би підкреслити три проблемні питання, які випливають із ситуацій щодо реорганізації санепідеміологічної служби. Перше пов’язане із станом санітарно-гігієнічного, епідеміологічного, бактеріологічного контролю. Революційні реформи однозначно призведуть до значного погіршення такого контролю. І вже зараз голови держадміністрацій не отримують повної щоденної інформації з цих питань, що є серйозною проблемою. Тож ми наполягаємо на припиненні ліквідації служби, бо вже маємо сьогодні негативні наслідки. Друге питання — кадрове. Нас запевняють, що скорочення відбувається за рахунок вакантних посад та працюючих пенсіонерів, але проаналізуйте кадровий склад в санітарно-епідеміологічних станціях, і ви зрозумієте, що саме люди пенсійного віку нині становлять там висококваліфікований потенціал. якщо його скоротити, матимемо знову ж таки негативний вплив на стан санітарно-гігієнічного, епідеміологічного, бактеріологічного контролю в державі. Інший аспект кадрової проблеми — перепідготовка фахівців служби для працевлаштування в лікувально-профілактичних закладах. Це нереальна пропозиція. Свідчення того — проблеми з перекваліфікацією спеціалістів на сімейних лікарів у процесі оптимізації первинної ланки. Ми не мали на це необхідних коштів. Звідки вони візьмуться зараз? А де працевлаштовувати основну масу звільнених зі служби — середній медичний персонал, який пропонується переводити на посади медсестер і фельдшерів лікувально-профілактичних закладів. чотири медучилища області й без того щороку випускають 200-250 випускників, які отримують дипломи без направлення і працевлаштовуються хто як може. Тож на посадах середніх медичних працівників працюють у тричотири «поверхи» — наприклад, на «декретних» місцях. Звідки ж візьмуться посади для вивільнених працівників санепідстанцій? Третє питання — проведення подібних «реформ» повинне бути забезпечене фінансовим ресурсом. лише по Рівненській області на проведення компенсаційних виплат працівникам після ліквідації служби потрібно 3 млн 800 тисяч гривень — натомість ми отримали з держбюджету лише 720 тисяч грн. Тож можна говорити про поспішність і непродуманість рішень щодо ліквідації служби, як і про те, що її ініціатором було не МОЗ України — подібні «реформи» здійснюються за лобіювання певних промисловоолігархічних структур, яким ця служба як кістка в горлі на шляху трансферу в Україну контрафактної та неякісної продукції з метою отримання надприбутків. Це підтверджує і той факт, що з МОЗ не опрацьовували та не погоджували проект постанови Кабміну,

невикористані відпустки під час звільнення, у зв’язку з переведенням з райлікарень у новостворені Центри ПМСД пілотних регіонів? Через брак фінансування керівники райлікарень не перерахували відповідні кошти на рахунки Центрів і ті не можуть надати працівникам, які прийшли на роботу за переведенням, невикористані ними відпустки за попередній період роботи в ЦРЛ чи виплатити їм відповідну компенсацію. Однак зазначу, що термінів давнини з невиплати заробітної плати не існує. І подібне порушення законодавства можна оскаржити в судовому порядку. В багатьох регіонах вже подано такі позови і суди приймають рішення на користь медпрацівників. ВЗ Чи завж ди спрацьовує принцип «боріться і поборете»? — Відстоювати свої права потрібно завжди. Але найкраще це робити тоді, коли рішення, яке прогнозовано може при-

яка передбачала ліквідацію служби. Також хочу сказати, що ні Державна санепідслужба, ні обласні санепідслужби не були готові до початку реформ, а відтак і не змогли вчасно надати обгрунтовані позиції щодо реорганізації. Одні не вірили, що реформи таки відбудуться, інші вважали, що якось воно та минеться. олексій ремжиН, завідувач санітарно-гігієнічного відділу Запорізької обласної санепідстанції: рочитав інтерв’ю з Головою Держсанепідслужби України Анатолієм Пономаренком, опубліковане у «ВЗ» «Реформування санепідслужби: бути чи не бути?» і не знайшов там доводів на захист того, що нині творять із санепідслужбою країни. Замість її реформування маємо реорганізацію... через ліквідацію. Та ще й прикриваємо це дійство начебто рамками адміністративної реформи. Але ж її ще немає! Більше того, самі голови райдержадміністрації обтоптують пороги головного державного санітарного лікаря області з проханням залишити в районах хоча б якусь службу (натомість в області із 18 райсанепідстанцій сільських районів ліквідуються 12!). Навіщо бігти поперед батька в пекло, не проаналізувавши ситуацію? Адже потім з неї доведеться виходити. А як це зробити, хтось знає? До того ж, ліквідація санепідслужби розпочалася раніше — практично з кінця 2010 року, з указу Президента України, яким затверджено «Положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу України». Цим положенням і визначені усі етапи її ліквідації. До речі, Положення готував Департамент Держсанепідслужби — тож, мабуть, це єдина наглядова служба, яка знищує себе сама. Так от, зазначеним Положенням було ліквідовано цілий напрям — гігієна харчування, починаючи з нагляду за харчовими об’єктами і закінчуючи лабораторними дослідженнями харчових продуктів. Уже зараз харчові об’єкти виключені із будь-якого ступеня ризику, тож харчового фактора як фактора ризику передачі кишкових інфекцій відтепер не існує! хіба це не самознищення? І знову підкреслю — не уряд вирішив передати повноваження у сфері безпеки харчових продуктів від Держсанепідслужби іншим службам, а сама Держсанепідслужба від цих повноважень відмовилася. А як можна було, за тими критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику для санепідблагополуччя населення від впровадження господарської діяльності (затверджені постановою Кабміну № 869 від 19.09 2012), визначити не фактичний ризик, а кількість народонаселення? Наприклад, питна вода повинна бути безпечною для кожної людини, це аксіома. Ні, вважає Кабмін, питна вода повинна бути безпечною лише для мешканців населених пунктів,

звести до обмеження прав, ще не прийнято. Виправляти недоречності, тим більше вже узаконені, надзвичайно важко. Реформи — це не тільки рішучі дії, а й виважене обдумування цих дій. Приміром, суттєві нарікання викликає запровадження нових умов оплати праці медичних працівників первинної ланки в пілотних регіонах, а саме реалізація постанови КМУ від 05.03.2012р. №209 про нарахування надбавок за обсяг і якість надання медичної допомоги. Вона сприймається в цілому як позитивний момент, але механізм цих розрахунків дуже складний і недосконалий, він потребує значної технічної підтримки (комп’ютерного забезпечення) і сформованої статистичної бази. До того ж, з медзакладами не укладено відповідні договори, згідно з якими потрібно здійснювати оплату за обсяги роботи. І якщо бути об’єктивним, слід визнати, що лікар може відчути зростання заробітної

плати лише за значного перевантаження. Якщо нікого не цікавить, чи «потягне» такі норми лікар, то невже нікого не хвилює, що якість його роботи знизиться? Ми пропонували встановити обмеження навантаження замість того, щоб зменшувати коефіцієнт доплат за «понаднормові» обсяги роботи. Однак з цим не погодилися, бо є регіони, де спостерігається дуже великий дефіцит сімейних лікарів, дільничної служби. Та вихід є — якщо влада опиниться в ситуації, коли в галузі не буде кому працювати, вона змушена буде або збільшення навантаження на лікарів стимулювати більшим коефіцієнтом доплат, або вдаватися до місцевих стимулів для залучення більшої кількості медпрацівників. Потрібно переглянути і систему показників, що впливають на розмір надбавки за якість роботи — деякі з них не залежать від лікаря, наприклад низький відсоток охоплення населення щепленням без-

де проживає не менше 100 тисяч осіб, напівбезпечною — де не менше 20 тисяч мешканців, а в інших населених пунктах — пий будь-яку воду, це незначний ризик. Але ж, приміром, у Запорізькій області з 500 господарських питних водопроводів 492 працюють для райцентрів, сіл, малих міст і селищ і лише 8 — для населених пунктів від 20 тисяч мешканців. Тож хочу, щоб усі зрозуміли — відбувається не просто ліквідація Держсанепідслужби як наглядової системи (її закладів, штатів тощо), а й знищення «святая святих» — профілактичного напряму в охороні здоров’я. А це вже трагедія. Нещасна країна, яка дозволяє з собою таке витворяти! володимир ЗагородНій, Голова Української Федерації роботодавців охорони здоров’я: ерівники закладів охорони здоров’я, як і їх підлеглі, нині перебувають в одному хиткому човнику. З одного боку, головний лікар відчуває адміністративний тиск і як керівник зобов’язаний виконувати накази, з іншого боку, він не може цьому протистояти, бо, як і наймані працівники, розуміє, що в такий спосіб може втратити роботу. Тож коли сьогодні послухаєш окремих керівників — з реформами у них все як по маслу. А для декого вершина мрій, що для лікарні закупили автомобіль чи якесь обладнання. Це, звичайно, добре. Але причому тут реформи? Реформування — це передусім зміна функцій в системі кожного суб’єкта. А чи змінилися функції лікаря, якого просто «обізвали» сімейним? Теж саме стосується і реформування санепідслужби. Спочатку потрібно було визначити її функції в нинішніх умовах, потім сформувати під цю функцію структуру, а під структуру — штати, а не навпаки. Тоді було б усім зрозуміло — для чого ця реформа. А так ми чітко бачимо лише одну «перспективу»— ліквідація санепідслужби може становити загрозу безпеці країни. До того ж, стаємо свідками прямого порушення чинного законодавства — закону про санепідблагополуччя поки що ніхто не відміняв і не змінював. Так само ми ініціюємо проведення парламентських слухань в новому скликанні ВР, щоб в цілому оцінити, що потрібно реформувати в охороні здоров’я країни, які ресурси на це потрібно задіяти і, зрештою, якого результату ми очікуємо від реформ, враховуючи їх ризики. Реформи потрібні, але лише за 3-х обов’язкових умов — роздержавлення, децентралізації, автономізації суб’єктів національної системи охорони здоров’я. Одразу зазначу, що роздержавлення — це не приватизація, а відхід від надмірного адміністрування, щоб на місцях керувалися не тими чи іншими наказами, а нормами чинного законодавства, в інтересах найманих працівників, роботодавців і пересічних громадян.

посередньо залежить від відсутності вакцин через недофінансування програм з вакцинації, а не лише від небажання лікаря працювати в цьому напрямку. У «пілотах» виникла ще одна проблема — внаслідок перекваліфікації вузькопрофільних спеціалістів на сімейних лікарів, їх на період проходження курсів підвищення кваліфікації (на 6 місяців) переводять на посади лікарів-стажистів без збереження середнього заробітку — а це також порушення закону. На жаль, ми спостерігаємо і те, що реформи часом проводяться методом «перетягування ковдри». Зокрема, проголосивши пріоритет первинки, перерозподіливши на її користь кошти, в умовах обмеженого фінансування, залишили фахівців вторинної допомоги багатьох регіонів без надбавок та доплат. Не зрозуміло, чому через такі перекоси повинні страждати люди, які чесно виконують свої професійні обов’язки.

Крім того, ми розуміємо, що наших спілчан чекають нові випробування, пов’язані з реформуванням служби швидкої допомоги на теренах всієї України (згідно з Законом, який вступає в дію з 1 січня 2013 року). Окремі керівники уже починають попереджати всіх працівників про звільнення, не зважаючи на те, що реорганізація служби не потребує припинення дії всіх трудових договорів, а для впровадження закону ще не прийняті відповідні підзаконні акти. І це замість того, щоб встановити працівникам екстреної служби надбавки за особливий характер та за особливі умови праці, як того вимагає новий закон — з реформуванням служби навантаження на них побільшає. З вимогами про забезпечення такої надбавки ми звернулися до Кабміну. Говорімо відверто — не можна проводити реформи за рахунок медпрацівників!

Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

БІБлІОТеКА лІКАРя

ЕНДОКРИНОЛОГІЯ    

Черенько С.м. первинний гіперпаратиреоз Рік випуску: 2011 Видавництво: експрес-поліграф Кількість сторінок: 148

націОнальний меДиЧний Університет імені О. О. БОгОмОльця ОгОлОшУЄ кОнкУрс на заміщення вакантних посад • ПрОректОра З міЖнарОДниХ Зв’яЗків та наУкОвО-ПеДагОгіЧнОї рОБОти — 1 ст. • ДОцентів:  Хірургії №4 — 1 ст.  Медичної та біологічної фізики — 0,25 ст.

• асистентів:

іперпаратиреоз — ендокринне порушення, що характеризується надлишковим синтезом і секрецією гормону паращитоподібних залоз (паратгормон). Паратгормон є найбільш сильним із трьох основних гормонів, що беруть участь у регуляції рівня позаклітинного кальцію. Його дію шляхом кількох різних механізмів спрямовано на підвищення рівня кальцію в крові. Первинний гіперпаратиреоз — ендокринне захворювання, яке спочатку спричиняється пухлинними або гіперпластичними змінами однієї чи декількох прищитоподібних залоз, що призводить до нерегульованої гіперсекреції паратгормона, гіперкальціємії та низки патологічних змін в органах-мішенях, перш за все кістках і нирках. У розвинених країнах первинний гіперпаратиреоз розглядають як одну з головних ендокринологічних проблем, поряд з цукровим діабетом і захворюваннями щитоподібної залози, що мають величезне соціальне значення в силу поширеності та наслідків для здоров’я і життя пацієнтів. Тривалий прихований характер розвитку хвороби, відсутність патогномонічних симптомів аж до розвитку важкої остеодистрофії з руйнуванням скелета, недосконалість традиційних (часто застарілих) лабораторних методик,

лабораторно-діагностичні помилки, пов’язані з людським фактором, малий клінічний досвід лікарів у даній сфері медицини призвели до того, що в нашій країні первинний гіперпаратиреоз виявляється переважно на стадії незворотних руйнівних процесів в організмі (перш за все скелета і нирок) і на сьогодні є рідкісною патологією людини. частота нових випадків первинного гіперпаратиреозу в Україні — 150-200 на рік. Щоб змінити існуючу плачевну ситуацію з діагностикою та лікуванням первинного гіперпаратиреозу в Україні, необхідно глибоко проаналізувати не тільки сучасні можливості діагностики та лікування хвороби, а й зазирнути в історію проблеми, вивчити патогенез захворювання, інші причини гіперкальціємії, питання диференціального діагнозу стертих клінічних випадків, ознайомитися з ембріологією і топографією прищитоподібних залоз, помилками і небезпеками хірургічних операцій на них. Книга «Первинний гіперпаратиреоз: основи патогенезу, діагностики та хірургічного лікування» — це спроба відповісти на першочергові питання, що пов’язані з первинним гіперпаратиреозом, націлити лікарів на своєчасне виявлення хвороби, запобігти помилок діагностики і лікування, підвищити ефективність хірургічної операції.

аДміністрація клПЗ «варвинська центральна райОнна лікарня» ЧернігівськОї ОБласті запрошує на роботу

• молоду сім’ю лікарів, де один з лікарів — анестезіолог.  Житлом забезпечуємо.  Телефон (04636) 2-12-60

міністерствО ОХОрОни ЗДОрОв’я України націОнальна меДиЧна акаДемія ПісляДиПлОмнОї Освіти імені П.л. шУПика Оголошує конкурс на заміщення наступних посад:

✔ Завідувачів кафедр: дитячої соціальної та судової психіатрії (1 посада на 1 ст.) дитячої анестезіології та інтенсивної терапії (1 посада на 1 ст.); ✔ Професора кафедри: комбустіології та пластичної хірургії (1 посада на 0,25 ст.) ; ✔ Доцентів кафедри педіатрії № 1 (2 посади по 1 ст.); ✔ Доцентів кафедр офтальмології (1 посада на 0,25 ст.), неврології і рефлексотерапії (1 посада на 1 ст.); ✔ асистентів кафедр: терапії (1 посада на 0,25 ст.), сімейної медицини (1 посада на 1 ст.), урології 91 посада на 0,25 ст.), ортодонтії (1 посада на 0,25 ст.), стоматології (1 посада на 0,25 ст.), сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги (1 посада на 0,25 ст.), акушерства, гінекології та репродуктології (1 посада на 0,25 ст.); ✔ асистента кафедри дитячої оториноларингології, аудіології та фоніатрії (1 посада на 0,5 ст.). ✔ старшого викладача кафедри контролю якості і стандартизації лікарських засобів (1 посада на 1 ст.).  Адреса академії: 04112, м. київ, вул. Дорогожицька, 9.  Приймання документів — 30 днів з дня опублікування оголошення.

Медична газета України

ВАШЕ

ЗДОРОВ’Я Індекси 60965, 08198. Ціна договірна

Адреса редакції: м. Київ-03179, вул. Уборевича, 19-А, оф. 3. Телефони редакції: (044) 485-00-96. E-mail: vz@vz.kiev.ua Виходить один раз на два тижні у п’ятницю

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . МИКОЛА БЕРНИК Заступник головного редактора . . . . . .ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Редактор відділу аналітичної інформації . . . . . . . . . . . . . . . СВІТЛАНА ТЕРНОВА Редактор відділу оперативної інформації . . .ТЕТЯНА СТАСЕНКО Редактор відділу наукової інформації . . . ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО Дизайн та верстка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ТЕТЯНА ЗАЙЧУК Відділ літредагування і коректури . . . . . . . ОКСАНА ОСТРЯНКО Відділ реклами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . СВІТЛАНА КУРЧЕНКО Адміністративний відділ . . . . . . . . . . . . . . . РОМАН БЕРЕЖНИЙ

 Судової медицини — 1 ст.  Внутрішньої медицини № 1 — 0,75 ст.  Урології — 1 ст.  Соціальної медицини та охорони здоров’я — 0,5 ст.  Внутрішніх хвороб стоматологічного факультету — 2 ст.  Біоорганічної біологічної та фармацевтичної хімії — 1 ст.  З можливістю надання житла в гуртожитку.

• старшиХ виклаДаЧів:

 Медичної та біологічної фізики — 0,25 ст.

• виклаДаЧів:

 Філософії та соціології — 1 ст.  Термін конкурсу — місяць із дня оголошення.  Документи надсилати на ім’я ректора за адресою: 01601 м .київ-1, бульвар т.шевченка, 13, відділ кадрів, т. 234-60-74. Помічник ректора, в.о.начальника відділу кадрів в. в. кузьмінський

Світлої пам’яті

анатОлія якОвиЧа циганенка (25.06.1929 — 29.11.2012 )

29 листопада 2012 року на 84-му році пішов із життя анатолій якович циганенко — почесний ректор Харківського національного медичного університету, відомий учений-мікробіолог, видатний організатор вищої медичної освіти срср та України. Анатолій Якович був яскравою, неперевершеною особистістю, наставником та вчителем з великої літери, його лекції протягом багатьох років згадують випускники медичного університету різних років. Великий організаторський талант і прогресивні ідеї щодо подальшого розвитку навчального процесу дозволили Анатолію Яковичу протягом багатьох років плідно працювати на найвищих посадах у медичному університеті. З 1964 по 1986 р. він був проректором з навчальної роботи, в 1986-2005 рр. — ректором Харківського державного медичного університету, з 2005 — почесним ректором ХНМУ. Славетний трудовий шлях в організаторській та науково-педагогічній діяльності Анатолія Яковича отримав високе урядове та громадянське визнання: він був доктором медичних наук, професором, мав почесне звання «Заслужений працівник вищої школи УРСР», був обраний дійсним членом Української Екологічної Академії наук, академіком Української АН, академіком АН Вищої школи України, академіком Міжнародної академії комп’ютерних наук і систем, академіком Нью-Йоркської академії наук, академіком Польської Академії Медицини, академіком Всесвітньої Академії Медицини ім. Альберта Швейцера, його заслуги відзначено Великою Золотою командорською медаллю Всесвітньої академії медицини ім. Альберта Швейцера. Він став Почесним академіком Української медичної стоматологічної академії, Тернопільського державного медичного університету та Харківського інституту мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова НАМН України. Анатолія Яковича нагородили Почесною відзнакою Президента України — орденом «За заслуги» І, ІІ та ΙΙΙ ступеня, почесною грамотою Президії Верховної Ради України, орденами «Знак пошани», «За трудові досягнення» ΙV ступеня, «За розвиток науки і освіти», медалями «Ветеран праці», «За доблесну працю», почесною відзнакою УАН «За творчі здобутки» І ступеня, знаком «Відмінник освіти України», золотою медаллю — «10 років незалежності України», визнаний Харків’янином ХХ століття та Харків’янином 2002 року. «Навчитися лікувати — ще не все. Головне — навчитися любити людину», — цей вислів належить А.Я. Циганенку і особистим прикладом він втілював цю тезу в життя. Ректорат, співробітники й студенти Харківського національного медичного університету, мікробіологи, вірусологи, імунологи та все медичне товариство України сумують з приводу втрати Анатолія Яковича Циганенка, якого ми назавжди запам’ятаємо як оптимістичну, енергійну та чуйну людину.

Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2. Загальний наклад — 40 000. Замовлення № 30579. Віддруковано у ТОВ «Укрполиграфмедиа»: вул. Фрунзе, 104-а, м. Київ-04080.

Тел.: (044) 485-00-96 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua