Ваше здоров'я № 49-50

НА ЗАХИСТІ ІНТЕРЕСІВ ЛІКАРІВ

№49-50 (1437-1438) 15.12.2017

ЧИТАЙТЕ ЕЛЕКТРОННУ ВЕРСІЮ ГАЗЕТИ НА НАШОМУ САЙТІ WWW.VZ.KIEV.UA

ДЕРЖБЮДЖЕТ-2018:

РЕФОРМИ ОБРАХОВУВАЛИ ДВІЄЧНИКИ? Упродовж року українцям розповідали, як добре вони заживуть уже у 2018 році після впровадження медичних реформ. Залишилося тільки знайти блюдечко з блакитною облямівкою, на якому лежать гроші для солодких обіцянок. Логічно, що таким подарунком мав би стати Держбюджет України на 2018 рік, де реформи звучали б не солов’їним співом, а мовою конкретних цифр і гарантій. Та не так сталося, як гадалося. Дуті біцепси обіцянок вочевидь не вміщаються в тісну свитку нового бюджету. Ми стали свідками чергової маніловщини чи цинічного обману чиновників? І чи знають табличку множення ті, хто зводив деСТОР. бет з кредитом «великих реформ»?

6

НОВИНИ АВАНТЮРА МОЗ ІЗ ЦЕНТРАЛІЗАЦІЄЮ ФІНАНСУВАННЯ ПЕРВИННОЇ ЛАНКИ ПРОВАЛИТЬСЯ ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНЦІВ БЕЗНАДІЙНО ВТРАЧЕНЕ МОЗ ЗМУСИЛИ ПОВЕРНУТИ ПОПЕРЕДНІ НАЗВИ ДО КЛАСИФІКАТОРА ПРОФЕСІЙ ВІДСУТНІСТЬ ЛІКІВ І ВАКЦИН — ЗЛОЧИН, ЯКИЙ ВЧИНЯЄ МОЗ

2-5 СТОР.

Б

Ю Д Ж

ЗАКОН ПРО РЕФОРМУ Є — РОЗУМІННЯ РЕФОРМИ НЕМАЄ Пацієнт повинен бути ознайомлений із концепцією реформування, основними кроками й очікуваними результатами. Він має не тільки усвідомлювати, що з 1 квітня нас­т упного року мусить укласти угоду із сімейним лікарем, а й бути зацікавленим у цьому. Бо що робити сімейному лікарю, коли він прийде в сім’ю, запропонує заповнити декларацію, а його там спитають: СТОР. «Чого ви від нас хочете?»

11

РЕФОРМУВАТИ СЛУЖБУ ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ НЕМОЖЛИВО БЕЗ СТВОРЕННЯ ВІДДІЛЕНЬ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ Що саме робитиме парамедична бригада, якщо в області немає відділення невідкладних станів? Коли хворий викликатиме парамедичну бригаду, його доставлятимуть до лікарні. І тут виникає чергове запитання: чи готові лікарні приймати такий великий потік хворих? Адже коли зараз у Чернівцях 200 викликів на добу, а частка госпіталізацій становить 17-20%, то після нововведення усіх цих хворих привозитимуть до лікарень. Тож кількість госпіталізацій зросте у 20 разів! СТОР.

16

ВОЛОДИМИР КІРШЕНБЛАТ: МЕДИЦИНА — НЕ РЕВОЛЮЦІЙНИЙ ПРОЦЕС, А ЕВОЛЮЦІЙНИЙ Реформа медичної галузі однозначно потрібна, проте методи її впровадження мають бути дещо іншими. Не можна змінювати все одним махом, не налагодивши економіки держави. Висока якість медицини може бути забезпечена лише тоді, коли вона матиме надійне економічне підґрунтя. Інакше — це революція, наслідки якої можуть бути доволі сумні. СТОР.

18

ТРИВАЄ ПЕРЕДПЛАТА НА 2018 РІК

(СТОР. 19)

НОВИНИ К У РС «Н А СЕ ЛО »

В ДО СКОН А ЛЕННЯ

УРЯД РОЗПОДІЛИВ 4 МЛРД ГРН СУБВЕНЦІЇ НА РОЗВИТОК МЕДИЦИНИ

«Н

аше ключове завдання — створити в сільській місцевості мережу медичних закладів, де надаватимуть якісні медичні послуги населенню. Ця мережа об’єднуватиме первинну, вторинну і третинну ланки надання медичної допомоги, включаючи телеметричну передачу даних при диспансеризації. Для цього потрібно запустити електронну базу е-Health, створити в кожному населеному пункті інтернет-мережу із залученням місцевих бібліотек і навчальних закладів», — повідомив Віце-прем’єр-міністр — міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадій Зубко під час наради, присвяченої розвитку медицини в сільській місцевості, яка відбулася під головуванням Президента України Петра Порошенка. Кабінет Міністрів України 6 грудня затвердив Постанову «Деякі питання надання субвенції з державного бюджету місцевим

бюджетам на здійснення заходів, спрямованих на розвиток системи охорони здоров’я у сільській місцевості», якою визначається порядок і умови надання такої субвенції, а також розподіл між областями 4 млрд грн на їх реалізацію. Кошти мають бути використані на будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт комунальних закладів охорони здоров’я у сільській місцевості, придбання медичного обладнання, розвиток телекомунікаційної інфраструктури (зокрема широкосмуговий доступ до інтернету) та забезпечення закладів сучасними технічними й інформаційно-програмними засобами. Крім того, виділені гроші будуть спрямовані на забезпечення службовим житлом і транспортом медиків, які працюють на селі. При цьому, згідно з умовами надання субвенції, план реалізації заходів щодо поліпшення надання медичної допомоги на селі не повинен перевищувати двох років. Облдер-

жадміністрації протягом місяця після набуття чинності Пос-танови мають подати Міністерству регіонального розвитку, будівницт­ва та житлово-комунального господарства України пропозиції щодо проектів таких заходів. Для їх розгляду Мінрегіон має створити комісію, до складу якої повинні входити представники МОЗ. Залишки коштів зберігатимуться на рахунках спецфонду місцевих бюджетів для здійснення цільових видатків у 2018 році, а обласні держадміністрації у цей час зобов’язані щомісяця подавати інформацію про використання субвенції Мінрегіону, МОЗ та Міністерству фінансів. Крім того, найближчим часом буде підготовлений спільний рекомендаційний лист Мінрегіону та МОЗ з чіткою маршрутною картою та покроковими інструкціями щодо формування первинної медичної мережі в сільській місцевості. За матеріалами «Урядового порталу»

ПІД МІН А ПОНЯ Т Ь

ЗАКОНОМ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО, ПРОТЕ МОЗ ОБІЦЯЄ СТРАХОВУ МЕДИЦИНУ З 2018 РОКУ

М

іністерство охорони здоров’я України на офіційному веб-сайті розмістило прес-реліз із відповідями на най­ частіші запитання про медичну реформу. Він починається обіцянкою впровадити в Україні страхову медицину. «Фактично з 2018 року в Україні починає працювати національна солідарна страхова система, яка покриватиме лікування кож­ ного українця. Будь-яка страхова система складається з трьох частин: збір коштів з населення, акумулювання їх у пул ризиків та адресні виплати за надані пацієнтам послуги. Медична реформа, прийнята Парла­ ментом, працюватиме так само», — пере­ конують у МОЗ.

Гучна заява Міністерства жодним чином не закріплена в правовому полі, оскільки проголосований ВРУ законопроект №6327, котрий часто називають «законом про медреформу», — це лише спосіб переділу фі­ нансових потоків галузі, про що свідчить навіть його назва «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікар­ ських засобів». Крім того, ще влітку 2017 року Голова Комітету ВРУ з питань охоро­ ни здоров’я Ольга Богомолець заявляла, що компонент медичного страхування не включений до законопроекту №6327, а експерти галузі охорони здоров’я неодно­ разово звертали увагу на те, що всі спроби законодавчо закріпити перехід до страхової

медицини провалилися через дії керівництва Міністерства та наближених до нього нардепів-лобістів. Тепер же чиновники МОЗ називають «страховою медициною» створення єдиного монопольного органу — Національної служби здоров’я України і перенаправлення на рахунки цієї організації всіх фінансових потоків галузі, що і закріплено законопроектом №6327. Окремо варто згадати популізм Міністерства. Цитата з того самого прес-релізу обіцяє світле майбутнє: «Не важливо, скільки ви витрачаєте і які сплачуєте податки зі споживання, ви все одно отримаєте медичну допомогу». За матеріалами Рharma.net.ua

Д Е ГРОШІ?

АВАНТЮРА МОЗ ІЗ ЦЕНТРАЛІЗАЦІЄЮ ФІНАНСУВАННЯ ПЕРВИННОЇ ЛАНКИ ПРОВАЛИТЬСЯ

М

іністерство фінансів та Міністерство охорони здоров’я України запропо­ нували оригінальний експеримент: у законопроекті про Державний бюджет на 2018 рік протягом першої половини року первинну ланку медицини пропонують фі­ нансувати з місцевих бюджетів, а впродовж другої — з державного, через Національну службу здоров’я України. «У цій ситуації, не кажучи вже про пору­ шення бюджетних норм, потрібно звернути увагу на декілька моментів. По-перше, на І півріччя загальний обсяг субвенцій до міс­ цевих бюджетів становить 5 млрд грн, а на ІІ

2

— через Національну службу здоров’я Укра­ їни — 8 млрд грн. По-друге, обсяги видатків у І та ІІ півріччях майже завжди збігаються, а тут ми бачимо жорстку дискримінацію у фі­ нансуванні, — наголосив експерт із питань місцевого самоврядування Юрій Ганущак. — Мінфін ніколи не пояснювало, як розрахову­ ється норматив бюджетної забезпеченості, що вкладається в обсяги субвенцій, оскільки це фінансувалося з місцевих бюджетів. А тут, очевидно, довелося збільшити обсяг видатків для Національної служби здоров’я, бо це вже державний бюджет, а своя сорочка ближча до тіла».

За словами Ю. Ганущака, таким чином Мін­ фін підтвердило, що рівень недофінансування місцевих бюджетів за рахунок субвенцій стано­ вить щонайменше 50% від їх обсягів. «Немає сумнівів, що авантюра МОЗ із централізацією фінансування первинної ланки провалиться. Проте дивує інше — чому Мінфін піддалося на таку аферу. Ба більше, підставляється весь Уряд, який шкода хоча б через те, що реформа адміністративно-територіального устрою ще не завершена», — резюмував експерт. За матеріалами офіційної сторінки Юрія Ганущака у Facebook

Приватним медзакладам дозволено здійснювати психіатричні та наркологічні огляди

М

іністерство охорони здоров’я України затвердило Наказ «Про внесення змін до наказів Мі­ ністерства охорони здоров’я України від 17.01.2002 року №12 та від 28.11.1997 року №339», котрий дозволяє приватним медич­ ним закладам здійснювати попередні та періодичні психіатричні й обов’язкові про­ філактичні наркологічні огляди, необхідні для виконання певних видів діяльності. У пояснювальній записці до документа по­ відомляється: «Накази МОЗ України «Про затвердження Інструкції про проведення обов’язкових попередніх та профілактич­ них психіатричних оглядів» від 17.01.2002 р. №12 та «Про вдосконалення системи про­ філактичних протиалкогольних та про­ тинаркотичних заходів та обов’язкових профілактичних наркологічних оглядів» від 28.11.1997 р. №339 містять норми, які суперечать законодавству. Інструкцією про проведення обов’язкових попередніх та профілактичних психіатричних оглядів та Інструкцією про профілактичний нарко­ логічний огляд та його обов’язкові обсяги передбачено, що зазначені огляди мають право проводити заклади комунальної і державної форми власності. Це має диск­ римінаційний характер та створює умови для відсутності конкуренції, що у свою чергу призводить до неправомірного обмеження кола суб’єктів господарювання, які прова­ дять господарську діяльність з медичної практики відповідного напрямку». У відомстві розраховують, що реалізація Наказу сприятиме розвитку конкуренції між суб’єктами господарської діяльності й усуне неправомірне обмеження для закладів, які здійснюють медичну практику за вказани­ ми напрямками. За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України

! ПЕТРО ПОРОШЕНКО ПЕРЕДАВ ВІЙСЬКОВИМ ЗСУ СЕРТИФІКАТИ НА 40 МЕДИЧНИХ МАШИН HUMMER. «УСІ 40 АВТІВОК ОДРАЗУ РОЗ’ЇДУТЬСЯ ПО БОЙОВИХ БРИГАДАХ, КОТРІ ПЕРЕБУВАЮТЬ У ЗОНІ ПРОВЕДЕННЯ АТО, І З ПЕРШОГО ДНЯ ПРАЦЮВАТИМУТЬ НА УКРАЇНСЬКЕ ВІЙСЬКО, УКРАЇНСЬКОГО ВОЇНА», — ЗАЗНАЧИВ ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ. За матеріалами офіційного інтернетпредставництва Президента України Петра Порошенка

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

15 грудня 2017 року

ФА К Т И — РІЧ У ПЕР ТА

ПОМИ ЛОЧК А?

ОЛЬГА БОГОМОЛЕЦЬ: «МІФ ПРО ПРОГРЕСИВНИХ РЕФОРМАТОРІВ МОЗ РОЗВІНЧАНО»

Г

олова Комітету ВРУ з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець, посилаючись на аудит Рахункової палати України, дуже різко розкритикувала діяльність команди Міністерства охорони здоров’я. «Створений пропагандою міф про прогресивних реформаторів із МОЗ розвінчано. Якщо вірити результатам аудиту Міністерства, молода команда «реформаторів» допустила масові зловживання, які «тягнуть» не на один десяток кримінальних справ», — зазначила Голова профільного Комітету. Ольга Богомолець назвала та прокоментувала основні позиції, за якими Рахункова палата України звинувачує чиновників МОЗ у низці порушень і прорахунків, що негативно позначилися на українській системі охорони здоров’я: зрив програми державних закупівель препаратів через незабезпечення своєчасного доступу пацієнтів до необхідних лікарських засобів та медичних виробів. Термін від моменту оплати до поставки становить понад 20 місяців; збереження корупційних ризиків у системі публічних закупівель. Зокрема, завдяки Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення своєчасного доступу пацієнтів до необхідних лікарських засобів та медичних виробів шляхом здійснення державних закупівель із залученням спеціалізованих організацій, які здійснюють

закупівлі» (№269) Уряду вдалося вивести систему закупівель ліків з-під контролю громадськості, оскільки згідно із законодавст­ вом міжнародні спеціалізовані організації, які є посередниками держзакупівель, можуть не оприлюднювати інформацію про деталі тендерів; непрозора процедура вибору міжнародних спеціалізованих організацій для здійснення державних закупівель, оскільки їх обирали у ручному режимі, на незрозумілих підставах. Це, вважає О. Богомолець, наводить на думку про корупцію; непрозорий механізм визначення обсягу коштів, необхідних для закупівлі ліків. Можливість витрачати на власний розсуд будьякий обсяг коштів разом із непрозорою системою обрання посередників для закупівель, за словами О. Богомолець, створює корупційний клондайк; закупівля непотрібних препа­ратів; відсутність закупівель необхідних ліків. Крім того, значна частина грошей, виділених на закупівлі, не витрачена «у результаті безгосподарності МОЗ»; не передбачено жодної відповідальності для постачальників ліків «за несвоєчасну поставку товарів неналежної якості та кількості». У результаті — отримання прострочених ліків для онкохворих дітей, через що державі завдано збитків на суму 11,3 млн грн;

відсутність належного контролю за подальшим використанням закуплених лікарських засобів. «Наслідком всієї цієї корупційної вакханалії стало, за твердженням Рахункової палати України, «непродуктивне використання бюджетних кош­тів і завдання державі шкоди через втрати лікарських засобів, терміни яких закінчилися». Загальні втрати держави від закупівлі ліків, у яких закінчується строк придатності, становлять десятки мільйонів гривень. Рахункова палата висунула вимогу притягнути до відповідальності винних у виявлених порушеннях посадових осіб, а також вирішила звернутися до Національної поліції України та проінформувати її про факти, що містять ознаки кримінальних правопорушень. Сподіваюся, що розслідування буде проведене швидко й об’єктивно, і всі винні понесуть заслужене покарання. Ніхто не може безкарно розвалювати систему охорони здоров’я України та наживатися на людських смертях. Наведені факти давно відомі керівництву КМУ, але жодних реальних заходів для виправлення ситуації зі штучно створеним дефіцитом ліків не вжито. Особисто за відсутність життєво важливих ліків відповідає Прем’єр-міністр України, який не виносить кандидатури Міністра охорони здоров’я на затвердження Парламенту», — резюмує результати аудиту О. Богомолець. За матеріалами офіційної сторінки Ольги Богомолець у Facebook

НЕ Д БА ЛЬСТ ВО ЧИНОВНИК ІВ

ВІДСУТНІСТЬ ЛІКІВ І ВАКЦИН — ЗЛОЧИН, ЯКИЙ ВЧИНЯЄ МОЗ

В

иконуюча обов’язки Міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун 1 грудня на своїй сторінці у Facebook із захопленням повідомила, що парламентська делегація в кінці листопада відвідала відділ постачання ЮНІСЕФ у Копенгагені, аби на власні очі побачити, як працює механізм закупівель ліків для України через міжнародні організації. Парламентарі побачили — і зробили висновки. На жаль, сумні. Так, народний депутат Олександра Кужель

!

заявила: «Члени делегації, серед яких був і співробітник НАБУ, отримали офіційні дані, з яких випливає: у той час, коли в країні не вистачає вакцин, на рахунках ЮНІСЕФ — майже 24 млн дол., які Україна авансом перерахувала на закупівлю вакцин, ліків проти гепатиту, ВІЛ-інфекції і туберкульозу. Однак внаслідок бездіяльності керівництва МОЗ ці кошти не витратили, а українці позбавлені можливості отримувати елементарну медичну допомогу».

Як пояснила Олександра Кужель, причина в тому, що Міністерство охорони здоров’я не оформило замовлення згідно з прописаними правилами та процедурами ЮНІСЕФ до липня цього року. Тепер ліки потраплять в Україну не раніше грудня 2018 року. Крім того, за даними ЮНІСЕФ, у 2015 році не реалізовано 1,8 млн дол., виділених з бюджету на закупівлю медпрепаратів та вакцин, а у 2016 і 2017 роках — по 11 млн дол. «Це навіть не корупція. Це злочин проти людяності, який вчиняє керівництво Міністерства», — наголосила вона. За матеріалами офіційної сторінки Уляни Супрун у Facebook та офіційного веб-сайту ПП «Батьківщина»

«80% ФЕЛЬДШЕРСЬКО-АКУШЕРСЬКИХ ПУНКТІВ УКРАЇНИ ПОТРЕБУЮТЬ ДОУКОМПЛЕКТАЦІЇ, 10% — УЗАГАЛІ НЕ ІСНУЮТЬ», — ПОВІДОМИВ ПЕТРО ПОРОШЕНКО ПІД ЧАС СПІЛКУВАННЯ З ГОЛОВНИМИ ЛІКАРЯМИ У ЛНМУ ІМ. ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО. За матеріалами ІА «УНН»

МОЗ змусили повернути попередні назви до Класифікатора професій

П

ісля звернення Професійної спілки працівників охорони здоров’я України до Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана перший Віцепрем’єр-міністр–міністр економічного розвитку і торгівлі України Степан Кубів 30 листопада 2017 року підписав Наказ «Про затвердження Зміни №7 до Національного класифікатора України ДК 003:2010» (детальніше про вимоги і аргументи профспілки «ВЗ» писала у №45-46 (1433-1434) від 17.11.2017 р.). Зокрема, зазначена зміна відновлює такі скасовані за ініціативи МОЗ професії працівників охорони здоров’я, як «Лікар-терапевт», «Лікар-терапевт дільничний», «Лікар-терапевт підлітковий», «Лікар-терапевт цехової лікарської дільниці», «Фельдшер із медицини невідкладних станів», «Інструктор з трудової адаптації», «Інструктор з трудової терапії», «Фахівець з фізичної реабілітації», «Сестра медична з лікувальної фізкультури», «Сестра медична з масажу», затверджені Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про затвердження Зміни №6 до національного класифікатора України ДК 003:2010» від 26.10.2017 р. Натомість залишаються введені до Класифікатора нові професії: «Лікар внутрішньої медицини», «Парамедик», «Інструктор з надання догоспітальної допомоги», «Екстрений медичний технік», «Асистент фізичного реабілітолога», «Асистент ерготерапевта». Враховуючи це, Профспілка наголошує, що для впровадження вказаних нових професій необхідно внести відповідні зміни до низки нормативно-правових актів, які регулюють професійні права та пільги працівників галузі, зокрема щодо права на оплату праці, скорочений робочий день, додаткову оплачувану відпустку, пільгове пенсійне забезпечення тощо. «Ці зміни має розробити МОЗ України за погодженням із Профспілкою», — говориться у повідомленні Професійної спілки працівників охорони здоров’я України. У свою чергу в Міністерстві повідом­ ляють, що перехід на нові професії розпочнеться у 2018 році. «Міністерство охорони здоров’я України разом із фахівцями приведе у відповідність пов’язані із цими змінами нормативно-правові акти. При цьому за працівниками буде збережено стаж, надбавки та доплати, які були напрацьовані за період роботи у сфері охорони здоров’я. Зміни назв посад вноситимуться відповідно до міжнародної класифікації та нормативів Європейського Союзу. Нововведення не призведуть до скорочення медичних працівників, а лише сприятимуть узгодженості з європейськими стандартами назв посад та програм підготовки», — запевняють у відомстві. За матеріалами офіційних веб-сайтів МОЗ України та Професійної спілки працівників охорони здоров’я України

3

НОВИНИ БРУД НІ РУ К И

ПІД Т РИМК А

ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНЦІВ БЕЗНАДІЙНО ВТРАЧЕНЕ

Д

о Це н т ру г р ома дс ьког о здоров’я останнім часом прикуто увагу всієї медичної спільноти. Чи виправдає він сподівання, які на нього покладають? Шансів усе менше, особливо після того, як конкурсна комісія 5 грудня обрала генерального директора ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України» аж із двох кандидатів. Ним став Володимир Курпіта — відомий грантожер, який багато років очолював «Всеукраїнську мережу людей, що живуть з ВІЛ/СНІД», та «любий друг» ще одного одіозного громадського діяча на ниві боротьби з ВІЛ-інфекцією Дмитра Шерембея. До речі, і ВГО «Всеукраїнська мережа людей, що живуть з ВІЛ/СНІД»,

і ГО «Пацієнти України» (вотчина Д. Шерембея) нині мають великі проблеми: їх документи вилучені Національною поліцією України, відкрито кримінальне провадження, оскільки їх звинувачують у привласненні коштів Глобального фонду боротьби зі СНІДом в особливо великих розмірах. Основні завдання ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України» — збереження і зміцнення здоров’я населення, проведення оцінки епідеміологічних ризиків, епідеміологічного нагляду та моніторингу захворювань, заходів з організації біологічної безпеки та біологічного захисту, лабораторних досліджень у сфері санітарного й епідеміоло-

гічного благополуччя населення і вжиття спеціальних заходів, спрямованих на попередження, локалізацію та ліквідацію спалахів інфекційних захворювань та епідемій, у тому числі пов’язаних з небезпечними, особливо небезпечними та новими інфекційними захворюваннями. Зрозуміло, що таку відповідальність краще покласти на плечі людини з незаплямованою репутацією, адже в Центра громадського здоров’я не лише великі плани, а й великі можливості. Чи використає їх за призначенням Володимир Курпіта — питання відкрите. За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України

РИНОК ФУФЛОМІЦ ИНІВ

ВЛАДИСЛАВ ОНИЩЕНКО: У ДЕЦ РЕЄСТРУЮТЬ СУМНІВНІ ПРЕПАРАТИ

Г

олова правління ГО «Союз споживачів медичних послуг, лікарських засобів та виробів медичного призначення» Владислав Онищенко переконаний: засе­ кречення Державним експертним центром МОЗ даних про результати клінічних дослі­ джень призвело до наявності на ринку ве­ ликої кількості препаратів сумнівної якості. За словами експерта, зміни, якими фактично засекретили інформацію про клінічні дослі­ дження і випробування лікарських засобів, були внесені у 2007 році до Закону України «Про лікарські засоби». «Наприклад, якась компанія подає на реєстрацію препарат і хоче його продавати населенню. Вона має надати інформацію про те, на якій підставі МОЗ мусить допус­ тити цей засіб до споживача, тобто перекон­

ливі дані про ефективність, безпечність та якість препарату. Питання ефективності й безпечності досліджують під час клінічних випробувань. А через те, що ця інформація закрита, в Україні з’явився ринок сумнівних ліків, — стверджує В. Онищенко. — Ре­ зультати клінічних досліджень і випро­ бувань лікарських засобів засекречують для того, щоб фармацевтичні компанії могли реєструвати і продавати препарати з абсолютно недоведеною ефективністю, проте з великим переліком можливостей в інструкції». На думку В. Онищенка, закритість інфор­ мації про результати клінічних випробувань негативно позначилася на українській фар­ мацевтичній галузі. «Є велика кількість пре­ паратів, які у нас продаються як лікарські

засоби, але в країнах із розвиненою меди­ циною їх узагалі немає на прилавках аптек. Наприклад, така кількість препаратів для лікування грипу, як в Україні, — це просто нонсенс. При тому, що в протоколі лікування цієї хвороби зазначено лише два препара­ ти з доведеною ефективністю проти вірусу грипу. А в нас — близько 30 найменувань. Чи правдива це інформація, чи просто намальована — не відомо. Саме тому гро­ мадськість вимагає, щоб державні структу­ ри відкрили дані про результати доклінічних випробувань препаратів, зареєстрованих в Україні», — наголосив експерт.

10% ЛІКІВ У КРАЇНАХ, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ, — ПІДРОБКА

П

розпочала збір урядових звітів щодо таких ліків ще у 2013 році. Відтоді організація отримала близько 1,5 тис. повідомлень про підроблені або неякісні препарати: 42% їх надійшли з країн Африки, по 21% — з країн Америки та Європи. Крім того, за даними Единбурзького університету, щонайменше 72 тис. дітей щорічно помирають від пневмонії через

зас­тосування неякісних або підроблених ан­ тибіотиків. У країнах Африки статистика ще страшніша: за оцінками дослідників, там що­ року 116 тис. смертей від малярії пов’язані саме з неякісними лікарськими засобами. За матеріалами телекомпанії Deutsche Welle

Ш А Х РА Ї- Б Л А ГОДІЙНИК И

ЧЕРВОНИЙ ХРЕСТ «ЗАГУБИВ» 5 МЛН ДОЛАРІВ

Ч

ервоний Хрест виявив, що зі 100 млн дол. гуманітарної допомоги, яку зібрали на боротьбу з епідемією лихоманки Ебола в Західній Африці, через шахрайство і корупцію в організації зникло 5 млн дол. Від крадіжки постраждали філії Червоного Хреста в Ліберії, Сьєрра-Леоне і Гвінеї. За результатами аудиту Червоно­

4

го Хреста виявлено, що 2,7 млн дол. було вкрадено в Ліберії, де співробітники органі­ зації виплачували зарплату фіктивним пра­ цівникам та закуповували товари і послуги за завищеними цінами. Ще близько 2 млн дол. поцуплено у Сьєрра-Леоне через змову співробітників благодійної організації з бан­ ківськими працівниками, а 1 млн дол. випла­

Ф

едеральний уряд Німеччини про­ довжить підтримку гуманітарної діяльності ВООЗ в Україні — у 2018 році буде виділено додаткових пів­ мільйона Євро на фінансування галузі охорони здоров’я на Сході України. «Завдяки допомозі уряду Німеччини ВООЗ закуповує та розподіляє життєво необхідні медикаменти, вакцини, а також витратний і перев’язувальний матеріал для тих, хто потерпає від конфліктної ситуації і має обмежений доступ до ме­ дичного забезпечення або взагалі не має жодного, — повідомляють у відділі пре­ си і роботи з громадськістю посольст­ва Німеччини в Україні. — Заходи допо­ моги, запроваджені ВООЗ, підуть на ко­ ристь майже 30 тис. мешканців по обид­ ва боки лінії розмежування. Зокрема це стосується медичного обслуговування і лікування пацієнтів із гострими й хро­ нічними захворюваннями, травмованих осіб, а також підготовки та перепідготов­ ки медичного персоналу. Крім того, за ці кошти будуть розширені потужності українських лабораторій, які здійсню­ ють контроль і діагностику інфекційних захворювань». До того ж Надзвичайний і Повно­ важний посол Федеративної Республіки Німеччина в Україні Ернст Райхель пові­ домив, що у 2017 році їх держава пролі­ кувала 100 українських військових. «Ми доставляємо літаком поранених солда­ тів із зони конфлікту з 2014 року. Цього року кількість людей, які отримали ме­ дичну допомогу, сягнула 100», — сказав Е. Райхель. За матеріалами офіційного веб-сайту посольства Німеччини в Україні, ІА «УНІАН»

За інформацією ІА «УНН»

СУ МН А СТАТ ИСТ ИК А

ро це заявила Всесвітня організація охорони здоров’я. Найпоширенішими неліцензійними або неякісними є ліки проти малярії й антибіотики. Ця статистика ґрунтується на висновках понад 100 наукових досліджень з якості лікарських засобів, прове­ дених у 88 країнах, що розвиваються, та на ана­ лізі 48 тис. зразків медичних препаратів. ВООЗ

ВООЗ отримає півмільйона Євро від Німеччини для допомоги Україні

тили за підробленими митними рахунками у Гвінеї. Після виявлення факту «зникнення» 5 млн дол. у Червоному Хресті заявили, що вони посилять фінансові правила в органі­ зації, а винних у розтраті благодійних коштів притягнуть до відповідальності. За матеріалами ВВС

! «ВІД ПОЧАТКУ РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ НА СХОДІ УКРАЇНИ БЛИЗЬКО 200 УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ПРОЙШЛИ ЛІКУВАННЯ ТА РЕАБІЛІТАЦІЮ В ЛИТВІ», — ПОВІДОМИВ ДИРЕКТОР ДЕПАРТАМЕНТУ ВОЄННОЇ ПОЛІТИКИ, СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ ТА МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ АНАТОЛІЙ ПЕТРЕНКО. За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

15 грудня 2017 року

ГРА Н А ВИПЕРЕ Д Ж ЕННЯ

Х ТО П Л АТ И Т Ь?

GLAXOSMITHKLINE ЗАПУСКАЄ КЛІНІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРЕПАРАТУ ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ

К

омпанія ViiV Healthcare (підрозділ GlaxoSmithKline) оголоси ла про набір 3,2 тис. жінок віком 18-45 років із країн Африки, розташованих на південь від Сахари, для участі у клінічних дослідженнях ін’єкційного препарату довготривалої дії для профілактики ВІЛ-інфекції саме в цієї категорії населення. У рамках дослідження оцінюватимуть захисну дію cabotegravir (GSK744 — інгі-

бітор вірусної інтегрази, фермент, що керує функцією вход­ження генетичного матеріалу вірусу в геном господаря) за умови введення його кожні два місяці. У 2016 році фармкомпанія ViiV Healthcare запустила аналогічне дослідження серед чоловіків і трансгендерів, оскільки доклінічні випробування на мавпах продемонстрували перспективність застосування cabotegravir. У рам-

ках експерименту вчені щотижня робили дві ін’єкції GSK744 вісьмом макакам, після чого вводили приматам вірус імунодефіциту мавп (ВІМ) у пряму кишку. Дослідники констатували: після восьми ін’єкцій жодна тварина не була інфікована, тоді як особи з контрольної групи незабаром заразилися ВІМ. За матеріалами Reuters

ВИК ЛИК СТОЛІТ Т Я

НАУКОВЦІ РОЗРОБИЛИ АНТИТІЛА, ЯКІ АТАКУЮТЬ 99% ШТАМІВ ВІЛ

У

чені з Націона льного інстит у т у здоров’я США та французької фармацевтичної компанії Sanofi повідомили про створення антитіл, котрі атакують 99% штамів вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ) та запобігають виникненню інфекції у приматів. Сполуки сконструйовано так, що вони вражають три критичні частини вірусу, приг­ нічуючи його опір. Результати дослідження

опубліковано в журналі Science. Як пояснюють дослідники, ВІЛ має неймовірну здатність мутувати та змінюватися, тому пацієнт із ВІЛ-інфекцією є носієм величезної кількості штамів вірусу, з якими мусить боротися його імунна система. Після багатьох років у невеликої кількості пацієнтів виробляється потужна зброя — так звані широко нейтралізуючі антитіла. Вони атакують дуже важ-

ливу частину вірусу і можуть убивати значну частку його штамів. Учені спробували використати цю «зброю» для лікування, а голов­не — для запобігання інфекції. Нинішнє дослідження поєднало три таких антитіла в одну сполуку — ще потужнішу. Розробку випробували на 24 мавпах. Їм вводили нові сполуки, а пізніше — вірус, жодна з піддос­ лідних тварин так і не захворіла. Випробування антитіл на людях почнуть у 2018 році. Дослідники мають з’ясувати, чи може новий препарат запобігти ВІЛ-інфекції або вилікувати від неї. За матеріалами ВВС

К РОК У ПЕРЕ Д

НОВИЙ ПРЕПАРАТ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ГЕМОФІЛІЇ

У

США схвалили лікарський засіб еміцизумаб (emicizumab), здатний скоротити на 87% кількість кровотеч при гемофілії А. Реєстраційне посвідчення було видано компанії Genentech (входить до складу Roche). Препарат схвалено в якості профілактичного

засобу. Він повинен вводитися підшкірно один раз на тиждень. Висока ефективність нового лікарського засобу підтверджена клінічними дослідженнями серед пацієнтів із гемофілією, які перестали реагувати на стандартну терапію. Зокрема, у 62,9% хворих, що отримували

еміцизумаб, кількість епізодів кровотеч знизилася до нуля. Ще одне дослідження показало: завдяки новій терапії у 87% учасників віком до 12 років кровотечі припинилися на 38 тижнів. За матеріалами ІА «УНІАН»

НОУ-Х АУ

У США ВПЕРШЕ СХВАЛИЛИ ТАБЛЕТКУ З МІКРОЧИПОМ

А

дміністрація з контролю за продуктами харчування і медикаментами США (Food and Drug Administration, FDA) уперше в історії видала дозвіл на продаж лікарського засобу, що становить собою таблетку з вбудованим мікрочипом. Це препарат Abilify (виробник — японська

!

компанія Otsuka), котрий застосовують для лікування психозів. Під час прийому таблетки чип надсилає інформацію на мобільний пристрій пацієнта і автоматично — лікарю. Це дає змогу запобігти ситуаціям, коли пацієнти не дотримуються запропонованого режиму лікування. Як повідомив директор

північноамериканського підрозділу Otsuka Кабін Натх, інноваційний засіб випускатимуть обмеженими партіями для визначення попиту. За матеріалами ІА «Інтерфакс-Україна»

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ 6 ГРУДНЯ ЗАТВЕРДИВ ПРОЕКТ УКАЗУ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ «ПРО ДЕНЬ СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ», ВІДПОВІДНО ДО ЯКОГО ПРОФЕСІЙНЕ СВЯТО СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ В УКРАЇНІ, ЯК І У ВСЬОМУ СВІТІ, ВІДЗНАЧАТИМУТЬ 19 ТРАВНЯ. ВСТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО МЕДИЧНОГО СВЯТА «ДЕНЬ СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ» ДОПОМОЖЕ ПІДВИЩИТИ ПРЕСТИЖ ПРОФЕСІЇ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ ТА ЗОСЕРЕДИТИ УВАГУ ОРГАНІВ ВЛАДИ НА НЕОБХІДНОСТІ РОЗВИТКУ СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ. За матеріалами офіційного веб-сайту МОЗ України

Пацієнтка відсудила у Bayer і Johnson&Johnson 28 млн дол.

П

ісля трьох виграшних вердиктів за судовими позовами, пов’язаними з ризиками застосування лікарського препарату «Ксарелто®», на якому Bayer і Johnson&Johnson минулого року заробили близько 5,7 млрд дол., фармацевтичні компанії зазнали першої поразки. Суд присяжних Філадельфії (США) зобов’язав фармвиробників виплатити позивачці Лінн Хартман 28 млн дол. Bayer і Johnson&Johnson планують оскаржити судове рішення. Лінн Хартман стверджує, що внаслідок застосування препарату «Ксарелто ®», приз­наченого для профілактики інсульту, у неї виникла тяжка шлунково-кишкова кровотеча. Згідно із заявою адвоката позивачки Майкла Вайнковітца «тисячі пацієнтів могли б уникнути серйозних наслідків для здоров’я, якби лікарів належним чином проінструктували щодо ризиків». У свою чергу Bayer і Johnson&Johnson інформують, що інструкція для застосування препарату «Ксарелто®» містить відомості про ризики. Представник Bayer додав: на думку компанії, відсутні будь-які фактичні або законодавчі підстави для винесення такого судового рішення, і підтвердив намір подати апеляцію. Він зазначив, що безпечність і ефективність «Ксарелто®» підтверджена як досвідом клінічного застосування препарату у 31 млн пацієнтів, так і експертною думкою регуляторів 130 країн. Крім того, FDA схвалило інструкцію до використання «Ксарелто®», котра надає точну, засновану на наукових даних інформацію про вигоди і ризики, пов’язані з його прийомом.

Австралія звинувачує фармгігантів в обмані

А

встралійська комісія із захисту споживачів та конкуренції (далі — ACCC) подала до суду позов проти двох фармацевтичних компаній через неналежний маркетинг знеболювальних препаратів: британської GlaxoSmithKline та швейцарської Novartis. На думку позивачів, фармгіганти заявляли про різні рівні ефективності знеболювальних засобів Osteo Gel і Emulgel, котрі використовують для лікування остеопорозу, хоча насправді їх формули ідентичні. Як зазначив виконавчий директор ACCC Род Сімс, пацієнти були введені в оману. Вони купували Osteo Gel, оскільки вважали його ефективнішим, ніж Emulgel, хоча Osteo Gel коштує набагато дорожче. Так, рекомендована роздрібна ціна Osteo Gel становить 28,99 дол., тоді як Emulgel — 25,99 дол. Крім того, комісія ACCC заявила, що в продажу виявлено упаковки Osteo Gel, вартість яких на 7,5 дол. більша, ніж Emulgel (різниця — близько 30%). У 2016 році Федеральний суд Австралії підтримав аналогічні звинувачення ACCC проти підрозділу фармацевтичної компанії Reckitt Benckiser щодо недобросовісної реклами лінійки знеболювальних препаратів Nurofen Specific Pain і оштрафував її на 4,5 млн дол. (детальніше про це «ВЗ» писала у №15-16 (1404-1405) від 21.04.2017 р.). За матеріалами Reuters

5

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

ДЕРЖБЮДЖЕТ-2018:

РЕФОРМИ ОБРАХОВУВАЛИ ДВІЄЧНИКИ? Упродовж року українцям розповідали, як добре вони заживуть уже у 2018 році після впровадження медичних реформ. Залишилося тільки знайти блюдечко з блакитною облямівкою, на якому лежать гроші для солодких обіцянок. Логічно, що таким подарунком мав би стати Держбюджет України на 2018 рік, де реформи звучали б не солов’їним співом, а мовою конкретних цифр і гарантій. Та не так сталося, як гадалося. Дуті біцепси обіцянок вочевидь не вміщаються в тісну свитку нового бюджету. Ми стали свідками чергової маніловщини чи цинічного обману чиновників? І чи знають табличку множення ті, хто зводив дебет з кредитом «великих реформ»?

Валерій ДУБІЛЬ, народний депутат України, фракція ВО «Батьківщина»

З

наступного року в Україні діятиме нова система фінансування всієї медицини — так говориться у затвердженому Верховною Радою проекті Закону України №6327 «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів», який лише перерозподіляє грошові потоки, однак не вказує на додаткові джерела фінансування галузі. Передусім зауважу, що витрати на медицину у сільській місцевості більші, аніж у міській, оскільки щільність населення там набагато менша, дороги погані, а щоб забезпечити дос­ туп до меддопомоги за таких умов, потрібно мати додатковий персонал, приміщення і транспорт. Стара система фінансування цю різницю враховувала. А от нова, прописана в законопроекті №6327, прирівнює сільського лікаря до міського. У 2017 році медсубвенції розподіляли, спираючись на постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 р. №1008 «Про внесення змін до формули розподілу обсягу медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам» та від 28.12.2016 р. №1007 «Про внесення зміни до пункту 5 Порядку та умов надання медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам». Щоб розрахувати фінансування первинної і вторинної меддопомоги в місцевих бюджетах та бюджетах ОТГ, використовували коефіцієнт 0,646, а для визначення обсягу фінансування екстреної допомоги — приблизно 0,9. Тобто переважна частина субвенції йшла на первинку та вторинку. Далі виділяли кошти окремо на вторинну медичну допомогу (громади, села могли спрямувати на неї 60% субвенції, міста обласного значення — 70%). Решту субвенції залишали на первинку, тобто в сільській місцевості на неї могли витратити 40% коштів, у місті — 30%. На первинну допомогу на селі у 2017 році спрямували 4,03 млрд грн (або 307,79 грн на особу). Тож аби її фінансували за попередньою системою (за прикладом 2017 року), у наступному році вона могла б отримати 4,66 млрд грн (або 356 грн на особу). Нині в бюджет 2018 року закладається єдиний тариф — майже 311,96 грн на особу, незалежно від того, мешкає вона в місті чи селі. За новою системою фінансування (яку запроваджує Закон №6327) мешканці сіл отримають

6

Б Ю Д Ж

на первинну меддопомогу 4,08 млрд грн. Якби залишилася стара система, ця сума була б на 10% більшою. Натомість розпіарена «реформа» МОЗ збільшує фінансування сільської первинки лише на 4,17 грн на одну особу. Щодо екстреної медичної допомоги (ЕМД), то тут ситуація ще гірша: на неї не додають ні копійки, навпаки — забирають! Основна проблема ЕМД в тому, що через нову «реформу» в кілька разів збільшується радіус довозу пацієнта. Бо щойно завершиться процес формування госпітальних округів, мережа медичних закладів буде «оптимізована», у кожному окрузі створять 1-2 лікарні інтенсивного лікування з відділеннями невідкладної екстреної меддопомоги, які обслуговуватимуть 150-200 тис. населення. А це додаткове навантаження на швидку. Крім того, ця служба закриває «хвости» інших напрямків. Не працює первинка — збільшується кількість вик­ликів швидкої. Закривається відділення районної лікарні — знову навантаження лягає на ЕМД. Під час перебудови всієї медичної мережі в процесі так званої медреформи, подібних збоїв тільки побільшає. А що робить МОЗ? Гадаєте, підтримує службу, яка реально першою рятує життя? Ні! Служба ЕМД нині фінансується з медичної субвенції (частку ЕМД вираховують за формулою, зат­вердженою Постановою Кабміну від 19.08.2015 р. №618). У 2018 році її скоротили з 55,9 млрд грн до 51,4 млрд грн. І хоча з неї виокремили первинну меддопомогу, алгоритм формування бюджету для ЕМД залишився попередній. У 2018 році МОЗ скорочує фінансування служби на 9%! У містах обласного значення зі 105,7 до 96,19 грн на одну особу, у ОТГ і сільській місцевості — з 73,7 до 67,07. На заробітну плату в службі ЕМД спрямовують 74% від загального її фінансування, на паливно-мастильні матеріали — 11%, обслуговування і ремонт — 5%, комунальні платежі — 6%. Враховуючи інфляцію, зростання розміру мінімальної заробітної плати, курсу долара, здорожчання дизельного палива, аби компенсувати ці додаткові витрати, обсяг фінансування служби має збільшитися щонайменше на 16,5%, або на 17,5 грн на одну особу, для міст обласного значення і відповідно на 12,2 грн для ОТГ. Друга частина бюджету ЕМД — цільова субвенція на закупівлю медикаментів для ЕМД. Фінансування цього напрямку МОЗ

залишило на рівні попереднього року — 137,99 млн грн. Та оскільки ціни на ліки за рік зросли на 14,3%, у 2018 ЕМД отримає їх менше. Щоб кількість препаратів залишилася хоча б на рівні минулого року, необхідно додати до виділеного бюджету 14,3% (19,73 млн грн). Якщо ж порахувати, скільки коштів реально потрібно, аби забезпечити медикаментами всі бригади швидкої, отримаємо суму у 269,48 млн грн (або ще додатково 131,49 млн грн). Реформування системи ЕМД почалося ще в середині 2012 року (з прийняттям Закону України «Про екстрену медичну допомогу»), але до сьогодні цей процес остаточно не завершився. Не в усіх регіонах створено нову систему базування, не оновлено парк автомобілів швидкої, навіть головного диспетчерського центру МОЗ України не створено! Централізовані диспетчерські служби функціонують тільки у 6 областях. Щоб такі були в усіх регіонах країни, потрібно додатково виділити 392,2 млн грн (224,6 млн грн — на створення самих служб, 167,6 млн грн — на забезпечення їх системами зв’язку). Також службі ЕМД України потрібно 4426 автомобілів (відповідно до нормативів, вра ховуємо 25% резерву), на сьогодні їх 2965, з них 60-70% — застарілі та мають бути замінені! Тобто потрібно докупити 2830 автомобілів на суму 6,384 млрд­грн. МОЗ має терміново проаналізувати всі можливі варіанти розвитку подій і вжити заходів, аби запобігти катастрофі, яка назріває в галузі охорони здоров’я.

Анжела КУПЛІВАНЧУК, завідувачка відділу соціально-економічної роботи Профспілки працівників охорони здоров’я України

У

проекті Державного бюджету на 2018 рік закладено дефіцит фінансових ресурсів на охорону здоров’я, що унеможливить впровадження змін із забезпечення гарантованого пакета медичної допомоги та задекларованого МОЗ суттєвого підвищення заробітної плати медичним працівникам і може призвести до закриття лікарень та звільнення медиків. Хоча коштів у проекті бюджету на галузь охорони здоров’я (усі відомства) передбачено більше від обсягу 2017 року, у цілому питома вага видатків на галузь у 2018 році становитиме 3,5% ВВП при рекомендованих ВООЗ 6-10%. Тому Профспілка працівників охорони здоров’я

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

15 грудня 2017 року

України передусім наполягає на збільшенні обсягів фінансування до рівня не менше 6% від ВВП, тим більше, що проголосованим Верховною Радою України законопроектом №6327 щодо державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення передбачено фінансування галузі на рівні 5% ВВП. До того ж збільшення загального обсягу видатків нового бюджету забезпечує переважно передбачене проектом зростання мінімальної заробітної плати до 3723 грн (+16,4%) та першого тарифного розряду ЄТС до 1762 грн (+10,1%). Збільшення видатків державного бюджету відбулося за рахунок зменшення видатків місцевих бюджетів — у зв’язку з тим, що в наступному році фінансування первинної ланки заплановано Національною службою здоров’я України. Зокрема, на місцевий бюд ­жет передбачено 84,1 млрд грн, що на 3% менше від обсягу 2017 року. При цьому створення Національної служби здоров’я України не врегульовано на законодавчому рівні! З усього зведеного бюджету МОЗ України, до системи якого входять заклади охорони здоров’я, що надають первинну, вторинну (спеціалізовану), третинну (високоспеціалізовану), екстрену медичну допомогу за загальним фондом передбачено 80 млрд грн. Це на 14,9% більше ніж у 2017 році, але на 56,6 млрд грн (на 41%) менше від потреби. Видатки в загальному обсязі 13,5 млрд грн за новими бюджетними програмами «Керівництво та управління у сфері державних фінансових гарантій медичного обслу­ говування населення» (211 млн грн) та «Надання первинної медичної допомоги населенню» (13,3 млрд грн) передбачені за рахунок зменшення видатків медичної субвенції з державного бюджету. Обділеними щодо фінансування виявилися і заклади Національної академії медичних наук України. Так, у проекті Державного бюджету України на 2018 рік для них передбачено 2,195 млрд грн, що майже на 12% більше від обсягу на 2017 рік, однак менше від реальної потреби приблизно на 4 млрд грн. Щорічне обмеження обсягів фінансування фундаментальних досліджень та прикладних розробок призводить до того, що зношеність парку наукового обладнання та матеріальнотехнічної бази досягла критичної межі, відсутні кошти на придбання реактивів і матеріалів для наукових досліджень, зменшується колекція штамів мікроорганізмів в депозитарії, вимушено закриваються віварії. Граничні обсяги видатків на наукову діяльність при постійному зростанні заробітної плати не відповідають потребам наукових установ НАМН України. Фактично 98% від затверджених обсягів — це лише заробітна плата та нарахування на оплату праці. Однак і цього не вистачає для того, аби повною мірою забезпечити обов’язкові доплати і надбавки працівникам НАМН України. Відтак престиж науковців неухильно знижується, їх лави відчутно поріділи, матеріальні стимули для розвитку медичної науки в Україні втрачаються. Болючим залишається і питання оплати праці представників медичної сфери. Профспілка працівників галузі охорони здоров’я наполягає на збільшенні видатків фонду оплати праці закладів охорони здоров’я згідно з їх реальними пот­р ебами, зокрема для забезпечення своєчасної виплати заробітної платні працівникам галузі й індексації їх доходів. Мало того, що галузь охорони здоров’я України «пасе задніх» у рейтингу рівня середньомісячної заробітної плати серед галузей економіки, підвищення мінімальної заробітної плати в Україні призвело до порушення міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень у розмірі оплати кваліфікованої і некваліфікованої праці працівників бюджетної сфери. Так, із 1 січня 2018 року середній посадовий оклад лікаря, визначений за тарифними розрядами ЄТС та з урахуванням доплати до мінімальної

заробітної плати, становитиме 3735 грн, сестри медичної — 3723 грн, молодшої сестри медичної (санітарки) — 3723 грн, спеціаліста з вищою немедичною освітою (інженера, бухгалтера, економіста тощо) — 3723 грн. При цьому передбачені в проекті Держбюджету видатки на оплату праці в закладах охорони здоров’я системи МОЗ України, що фінансуються як з державного, так і з місцевих бюджетів, забезпечують потребу лише на 86%. Отож, окрім зрівнялівки можна очікувати ще й заборгованості по зарплаті. Зазначена потреба розрахована без урахування стимулюючих виплат, які прописані галузевими умовами оплати праці, а також тих, що у 2014 році перейшли до категорії необов’язкових відповідно до Пос­ танови КМУ від 25.03.2014 р. №95. Таким чином, видатки на оплату праці, передбачені Міністерством охорони здоров’я України, не забезпечують реалізації чинних законодавчих гарантій щодо диференціації заробітної плати залежно від рівня освіти та кваліфікації працівників, складності, відповідальності й умов виконуваної роботи (Постанова КМУ від 28.12.2016 р. №1037), встановлення доплат та надбавок, передбачених для працівників протитуберкульозних закладів (Постанова КМУ від 20.03.2013 р. №174), працівників системи екстреної медичної допомоги (Постанова КМУ від 27.03.2013 р. №199), працівників, що надають первинну медичну допомогу (Постанова КМУ від 30.12.2013 р. №977) та інших, гарантованих державою виплат. Тож Профспілка наполягає на збільшенні видатків на оплату праці в проекті бюджету і на тому, щоб було передбачено відповідні видатки для встановлення медичним та фармацевтичним працівникам виплат, які впродовж багатьох років отримують педагогічні працівники. Зокрема, це стосується надбавки за престижність праці у розмірі 20% посадового окладу (додаткова потреба в коштах — близько 5,6 млрд грн); матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі посадового окладу (2,7 млрд грн); щорічної грошової винагороди у розмірі до одного посадового ок ладу за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов’язків (2,7 млрд грн); підвищення посадових окладів на 2 тарифні розряди професіоналам та спеціалістам у галузі охорони здоров’я (приблизно 10 млрд грн); надбавки за роботу в закладах охорони здоров’я, розташованих у сільській місцевості та селищах міського типу, у розмірі близько 50% до посадового окладу (майже 1 млрд грн). Адже голослівні заклики підвищити престижність професії лікаря і посилити «трудовий десант» на селі, особливо молодими кадрами, уже нікого не приваблюють і не змінять ситуації в галузі. Усе це має бути закріплено в рядках бюджету. Утім, Профспілка переконана, що оптимальним рішенням щодо покращення рівня оплати праці та соціального захисту працівників галузі, а також ліквідації «зрівнялівки» було б встановлення розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника І тарифного розряду ЄТС на рівні мінімальної заробітної плати (для цього необхідно близько 40 млрд грн додаткових коштів). Слід зазначити, що проект бюджету в тому вигляді, як його пропонують затвердити нині, може стати загрозою й для запропонованих МОЗ реформ, зокрема на первинній ланці. Адже, наприклад, у проекті Держбюджету-2018 на програму «Надання первинної медичної допомоги населенню» передбачено 13,3 млрд грн (таку суму вилучать із загального обсягу медичної субвенції). При цьому якщо розраховувати її реальний обсяг, виходячи з національного тарифу (капітаційної ставки) на первинну медичну допомогу (на 2018 рік МОЗ запропонувало 370 грн) та чисельності населення (це трохи більше 38,8 млн осіб), на первинку потрібно було б виділити 14,4 млрд грн.

Наступні розрахунки. За статистикою первинну медичну допомогу в Україні надає понад 27 тис. лікарів, світова практика передбачає стандарт сімейної практики «Лікар плюс дві сестри медичні». Розрахунковий ФОП на загальних підставах, тільки для зазначених медпрацівників первинки (без адмінперсоналу та молодших медпрацівників (санітарок) становить 6,9 млрд грн. Тож для забезпечення згаданої кількості медперсоналу первинки заробітними платами у розмірі, задекларованому МОЗ України (лікар — 18 тис. грн, сестра медична — 12 тис. грн) необхідно 16,7 млрд грн! Також у проекті Держбюджету заздалегідь закладається дефіцит коштів на оплату іншого персоналу та поточних видатків закладів первинної ланки, зокрема й на оплату необхідних діагностичних складових надання медичної допомоги. Тому після розгляду проекту Держбюджету у Профспілки виникло логічне запитання: «Чи варто очікувати на обіцяні результати реформ?» Зрештою, прийнятий в цілому Закон України «Про Державний бюджет на 2018 рік» передбачає збільшення видатків на охорону здоров’я з 113,9 до 115,7 млрд грн. При цьому уточнено прогноз номінального ВВП, який становить 3332,3 млрд грн (первинний прогноз на 2018 рік — 3247,7 млрд грн), частка на охорону здоров’я залишається на рівні 3,5% від ВВП. Також відтерміновано передбачене раніше фінансування первинної медичної допомоги з центрального рівня (з 1 січня до 1 липня 2018 року), у зв’язку із чим обсяг видатків на медичну субвенцію збільшено за рахунок відповідного зменшення видатків за бюджетною програмою «Надання первинної медичної допомоги населенню». Висновок: Держбюджет-2018 не вирішує питання дефіциту коштів у галузі охорони здоров’я, а також не передбачає підвищення рівня заробітної плати медиків і усунення«зрівнялівки» в оплаті кваліфікованої та некваліфікованої праці.

Олександр ФЕДОРУК, головний лікар КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Черкаської міської ради

П

роаналізувавши проект Державного бюджету на 2018 рік у частині фінансування медичної галузі, особливих змін я не побачив. Окрім того, що частина фінансування перекладається на місцеві бюджети (зокрема я проаналізував проект бюджету по місту Черкаси і з’ясував, що державна субвенція на медицину нашого міста на 2018 рік зменшується на 50 млн грн). Саме за рахунок «перекладання» фінансування галузі на місця у проекті Державного бюджету задекларовано невелике збільшення зарплати медикам. Проте, на мою думку, і тут мало що зміниться, оскільки питання нарахування зарплати взагалі не відпрацьоване. Так, на початку 2017 року підвищили мінімальну заробітну плату до 3200 грн, не врахувавши при цьому різницю міжпосадових окладів. Щоправда вийшла постанова Уряду, якою керівникам медичних закладів було рекомендовано підвищувати заробітну плату лікарям та медичним сестрам, якщо для того знайдуться відповідні бюджетні асигнування. Тобто можна було виписати премії чи нарахувати відсотки за напружену працю і цим самим підвищити зарплату медперсоналу. Окремі медичні установи цим скористалися, зокрема заклади обласного рівня. Однак, наприклад, у нашій лікарні такої можливості не було: немає коштів — немає підвищених зарплат. Адже бюджетним кодексом передбачено, що в разі дефіциту бюджету на зарплату керівник не має

права нараховувати працівнику премію чи надбавку за напружену працю. Тому на сьогодні однакову зарплату в нас отримують і санітарка, якій підвищили «мінімалку», і лікар-кардіолог, тобто кваліфікована праця прирівняна до некваліфікованої. До речі, у черкаських медиків нині найменша середня зар­плата по області — 6600 грн, у деяких районах вона сягає 9 тис. грн. Тож від нового бюджету також не варто чекати приємних несподіванок — суттєвих змін у фінансуванні «зарплатної» статті я не бачу. Водночас звернув увагу на фінансування первинної ланки, з якої фактично розпочинають реформу медичної галузі. На жаль, і в цьому питанні не помітив особливого прогресу. На первинній ланці зарплата і поточні видатки фінансуватимуться з державного бюджету, а комуналка оплачуватиметься з місцевого. Добре, якщо це бюджети самодостатніх громад. Що робитимуть інші — не відомо. Щодо вторинної ланки, то їй ще надаватиметься державне фінансування, яке за проектом держбюджету в наступному році зменшується, зокрема за нашим напрямком десь на 12%. Зате помітно збільшено фінансування лікування за кордоном, скажімо трансплантації кісткового мозку. Звісно, це потрібна стаття вит­рат. Але, як на мене, то ці мільйони гривень краще було б направляти на розвиток вказаного напрямку медицини в Україні. На ці кошти можна запустити і впровад­ж увати відповідні технології у нас, адже це не такі складні оперативні втручання, щоб їх не могли виконувати в Україні. Окрім того, принципово ситуація з фінансуванням охорони здоров’я не змінилася. Основна проблема, зокрема і по нашому закладу, — забезпечення ліками — залишається. Вартість лікарських засобів надзвичайно висока. Бюджетний запит на ліки нашого закладу становить 170 млн на рік, а в нас асигнувань цього року — на 10 млн. Це при тому, що з місцевого бюджету покривалися витрати на першу добу перебування пацієнта в стаціонарі. Ціни на ліки постійно підвищують. Тому збільшення видатків на цю статтю «з’їдається» зростанням цін, і фактично кількісно більше препаратів ми не отримуємо. Недоступність ліків — глобальна проблема. Ургентна ситуація не вирішена. Це добре, що якось відшкодовуються препарати для лікування цукрового діабету, гіпертонічної хвороби, і пацієнти, які постійно користуються цими ліками, ніби відчули поліпшення фінансування. Але в цілому покращення ми не бачимо. У нашому ургентному закладі, куди пацієнти надходять у вкрай тяжкому стані та не можуть чекати, поки ми знайдемо родичів чи поки родичі знайдуть кошти на лікування, фінансування препаратів становить менше ніж 10% від потреби. Ліків як не було, так і не буде. І у 2018 році жодні бюджети не передбачають належного фінансування цієї статті. Загальне фінансування галузі охорони здоров’я заплановано збільшити на 11%, при цьому прогнозується рівень інфляції у 8%. Тож поки не розпочнеться реальне реформування галузі, нічого не зміниться.

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Автономізація в дії: довгоочікувана свобода чи нові міражі?»

Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

7

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

НОВА КОНЦЕПЦІЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я — АЛЬТЕРНАТИВА НИНІШНІМ РЕФОРМАМ?

Чи врятує суспільство зміна стільців і штурманів на «Титаніку» медичних реформ? Ні, переконані автори Концепції побудови нової національної системи охорони здоров’я України, які пропонують власне бачення курсу на забезпечення здоров’я нації.

підтримки) і передбачати охорону інфраструктурних, інформаційних, та поліпшення здоров’я. Чи ж є в комунікаційних та інших складоУкраїні колективне лідерство, коли вих національної системи охорони Ігор НАЙДА, лідер у Верховній Раді не можуть набрати здоров’я. Але для того щоб чогось доВсеукраїнської необхідної кількості голосів задля сягти, маємо чітко визначити місію інноваційної освітньої платформи «Сходи в ухвалення важливих законів, нато- і бачення. Водночас стратегія є елемайбутнє», координатор мість успішно протягують ті законо- ментом менеджменту, тобто йдеться експертної платформи проекти, у яких зацікавлені лобісти? про єдність лідерства й управління. «ПРО S VІТА» По-друге, лідерство передбачає тісні Це вкрай важливо, як і компетентісконтакти з іншими суб’єктами як у ний підхід до реалізації Концепції. а жаль, політики постійно ділять системі державного управління, так Тож ми зобов’язані виховувати менаше суспільство: то на «схід» та і поза нею, задля вироблення спіль- неджерів в умовах змін, враховуючи «захід», то на російсько- і україно- них рішень. Наведу лише один прик­ кращий європейський і вітчизняний мовних, тепер ось — на прихильни- лад. У жовтні нинішнього року від- досвід, однак жити маємо все-таки ків і «ворогів» медичних реформ. Це бувся Національний форум охорони власним розумом, оскільки в кожній небезпечно і не відповідає реаліям. У здоров’я «За здорову націю», у якому країні свої особливості. Ми наполядемократичному суспільстві повинні­ взяли участь майже тисяча осіб. гаємо на тому, щоб до розробки страповажати альтернативну думку і Напрацьовані ним пропозиції було тегії розвитку вітчизняної охорони бачення того, яким шляхом мають подано до органів влади, які й досі здоров’я були залучені українські відбуватися зміни, прислухатися до ніяк не відреагували на позицію та- фахівці, кот­рі знають, як працювати неї й обговорювати із суспільством кого численного зібрання медичних й управляти в умовах змін. Також мазапропоновані ідеї. Тож одразу хочу працівників. І, нарешті, третє поло- ємо використовувати вітчизняні підзаявити, що платформа «ПРО S VITA» ження лідерства — формування пос- ходи до вироблення такої стратегії та представляє спільноту, яка виступає тійно діючої платформи комунікації розробити її у стислі терміни на осноне просто за реформу системи охо- керівників, які визначають політику ві відкритої дискусії, а не в кулуарній рони здоров’я, а за її орієнтованість суспільної охорони здоров’я, а також обстановці і лише з використанням коштів закордонних донорів, які заз­ на цінності Європейського Союзу зі її прихильників. Платформа «ПРО S VITA» якраз і вичай витрачаються на процес, а не спадкоємністю всього позитивного, була створена для об’єднання широ- на результат. що зроблено в нашій країні. Процес використання коштів блаНа жаль, в Україні здебільшого кого кола експертів, які раніше діяли говорять про реформування систе- локально. Вони готові пропагувати, годійників (іноді вони справді мають ми надання медичної допомоги, на вдосконалювати і втілювати напра- добрі наміри, а іноді це слово треба яку припадає лише 10% забезпечен- цьовану Концепцію. Її мета — ство- брати в лапки) триває до сьогодні, одня здоров’я, та й то переважно про її рити систему охорони здоров’я, яка нак нинішні «лідери» не враховують фінансову складову. При цьому соці- забезпечила б високу якість життя попередніх напрацювань, думки альні, економічні, психологічні скла- громадян України та його середню суспільства та медичної спільноти і, дові залишаються поза увагою, хоча тривалість понад 80 років. Зберег- головне, не несуть відповідальності ВООЗ стверджує, що саме вони мають ти і зміцнити здоров’я нації можна за свої дії та не переймаються тим, бути в центрі державної турботи, лише забезпечивши об’єктивні пот­ чи потрібні їх зусилля нащадкам. інакше витрати на медичні послуги реби громадян у якісних послугах Натомість лідерство — це окрім нат­ постійно зростатимуть, і з часом їх з охорони здоров’я шляхом комп- х­нення передусім висока відповіне покриє навіть найбагатша держа- лексної розбудови управлінських, дальність, чесність і генерація прогва. А всім відомо, що забезпечення правових, фінансово-економічних, ресивних ідей. працездатності населення — це вже економічна категорія і навіть питання національної безпеки. Недаремно Концепція «Здоров’я-2020: основи європейської політики і стратегії для У ЖОВТНІ НИНІШНЬОГО РОКУ ВІДБУВСЯ ХХІ сторіччя» схвалює ініціативи НАЦІОНАЛЬНИЙ ФОРУМ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я міжсекторальної взаємодії в охороні здоров’я та зазначає, що подальший «ЗА ЗДОРОВУ НАЦІЮ», У ЯКОМУ ВЗЯЛИ рух у цьому напрямку неможливий без лідерства і його зміцнення. УЧАСТЬ МАЙЖЕ ТИСЯЧА ОСІБ. НАПРАЦЬОВАНІ Директор Європейського регіоНИМ ПРОПОЗИЦІЇ БУЛО ПОДАНО ДО ОРГАНІВ нального бюро ВООЗ Жужанна Якаб визначила три ключові положення ВЛАДИ, ЯКІ Й ДОСІ НІЯК НЕ ВІДРЕАГУВАЛИ лідерства. По-перше, воно має бути колективним (з метою об’єднання НА ПОЗИЦІЮ ТАКОГО ЧИСЛЕННОГО ЗІБРАННЯ зусиль різних партнерів і мобілізації МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ широкої політичної та громадської

Н

«

8

«

Костянтин НАДУТИЙ, заступник Голови правління Всеукраїнського лікарського товариства

С

правжнім реформам будь-якої системи (а не окремих її напрямків, як це відбувається нині в охороні здоров’я) завжди має передувати розробка концепції. Тобто спочатку визначають точку «Б», до якої потрібно рухатися, при цьому концепція є головним орієнтиром. Власне, після Революції Гідності, коли в Україні було обрано новий склад Парламенту й сформовано коаліцію, розробка та затвердження такої концепції була передбачена Коаліційною угодою. Концепцію створили, тож коаліційний Уряд мав її розглянути ще у 2014 році, однак цього не зробили, завдання перенесли на 2015 рік, а потім і забули про нього. У 2016 році текст концепції актуалізували, розглянули і підтримали на спільному засіданні Колегії і Вченої ради МОЗ за участі парламентського Комітету з питань охорони здоров’я. Однак з приходом до МОЗ нової очільниці все знову змінилося. Отже те, що нині пропонує платформа «ПРО S VITA», є модернізованим варіантом згаданих напрацювань, адже мета реформ системи охорони здоров’я залишається незмінною (у всьому світі вважається, що це — збільшення середньої тривалості здорового життя населення країни). Зрозуміло, що з моменту розробки концепції 2014-2015 років минув час, світ стає дедалі відкритішим і динамічнішим, і ми це врахували. В Україні також багато чого змінилося, і, на жаль, переважно не на краще. Забуто більшість коаліційних обіцянок і завдань. Попередні системні напрацювання щодо реформування галузі взагалі вкрилися порохом, який здій­м ають на своєму шляху нові реформатори. Нині МОЗ і Уряд займаються винятково локальними проблемами галузі, наприклад, тільки фінансуванням або тільки громадським здоров’ям. Наскільки правильно і ефективно вони здійснюють хоча б це (бо зараз у тренді

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

15 грудня 2017 року

робити «хоч щось» і «хоч якось») — теж питання. Але ж система охорони здоров’я на те і є системою, щоб функціонувати як єдиний організм, тож відривати руку чи голову, аби окремо їх «полікувати» й причепити до реш­ ти, — неможливо. На це вказують усі приклади реформування систем охорони здоров’я у світі. Тому рано чи пізно, але Україні доведеться повернутися до комплекс­ного системного реформування та планування розвитку національної галузі охорони здоров’я. Чи ж варто чекати, доки внаслідок хаотичного, фрагментарного реформування «хто на що гаразд» у ній настануть незворотні, прогнозовано негативні зміни? Свідоме суспільство не може цього допустити. Тож на базі платформи зібралося широке коло фахівців з різних питань, які й розробили оновлений варіант Концепції побудови нової національної системи охорони здоров’я України. Коли говорять, що нам не потрібно створювати український велосипед, у цьому є велика частка правди, адже у світі дійсно нагромаджено величезний досвід, існують дані, як і з чого треба починати, розробляючи систему охорони здоров’я, тощо. Водночас не можна сприймати все спрощено — запозичений «заморський велосипед» не витримає наших доріг. Неправильно скалькувати, скажімо, польську, ізраїльську чи сінгапурську модель і просто перенести її в Україну. Бо, по-перше, ідеальних систем не існує, усі вони національні, й нікому ще не вдалося втілити навіть найкраще, втиснувши його у вітчизняний контекст. Тож можна запозичувати тільки певні елементи, ефективність яких доведена доказовим менеджментом, і з них будувати власну систему. Наведу один незаперечний доказ: система охорони здоров’я складається з багатьох взаємопов’язаних компонентів, основними з яких вважають системи управління, фінансування, кадрового забезпечення, медичного обслуговування, забезпечення лікарськими засобами й інформацію. Крім зазначених шести елементів ми додали громадське здоров’я. На наш погляд, це дуже важливо, оскільки вказаний елемент є інтеграційним, тобто таким, що координує діяльність усіх секторів в інтересах здоров’я людини, населення. Європейські держави дотримуються принципу «Здоров’я — в усіх політиках», коли кожен міністр уряду певною мірою є міністром охорони здоров’я (у частині своєї відповідальності), тобто лідером у своїй галузі щодо позитивного її впливу на здоров’я людей. Натомість МОЗ має бути своєрідним РНБО у політиці охорони здоров’я та в управлінні нею, пропонувати ідеологію, здатну об’єднати спільноту, і не тільки медичну. Водночас лідерство аж ніяк не передбачає узурпацію функцій чи домінування — це пережиток минулого. Лідер має чути суспільство, інтегрувати отриману інформацію і вести за собою, організувавши інститути, котрі забезпечують управління окремими складовими. Наприклад, питання стандартизації та якості медичного обслуговування значною мірою належать до компетенції професіоналів, чиновники не повинні

«

МОЗ МАЄ БУТИ СВОЄРІДНИМ РНБО У ПОЛІТИЦІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ТА В УПРАВЛІННІ НЕЮ, ПРОПОНУВАТИ ІДЕОЛОГІЮ, ЗДАТНУ ОБ’ЄДНАТИ СПІЛЬНОТУ, І НЕ ТІЛЬКИ МЕДИЧНУ. ВОДНОЧАС ЛІДЕРСТВО АЖ НІЯК НЕ ПЕРЕДБАЧАЄ УЗУРПАЦІЮ ФУНКЦІЙ ЧИ ДОМІНУВАННЯ — ЦЕ ПЕРЕЖИТОК МИНУЛОГО. ЛІДЕР МАЄ ЧУТИ СУСПІЛЬСТВО, ІНТЕГРУВАТИ ОТРИМАНУ ІНФОРМАЦІЮ І ВЕСТИ ЗА СОБОЮ, ОРГАНІЗУВАВШИ ІНСТИТУТИ, КОТРІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ УПРАВЛІННЯ ОКРЕМИМИ СКЛАДОВИМИ

«

перебирати на себе ці функції. Інший важливий аспект управління — «відгук» держави на децентралізацію. Адже кожна громада хоче мати певні повноваження у сфері охорони здоров’я, брати участь в ухваленні відповідних рішень. І в цьому цент­ ральні органи влади також мають «поді литис я». Натомість у світі з’явилися нові управлінські функції, наприклад, оцінка технологій охорони здоров’я, управління якістю, тарифікація медичних послуг. На жаль, в Україні зазначені функції або взагалі відсутні, або не інституалізовані належним чином. На сьогодні нам пропонують виокремити функцію фінансування медичного обслуговування. Це було б непогано, аби насправді хтось мав намір розмежувати сфери прийняття стратегічних рішень та їх виконання, як це відбувається у світі. Тобто, наприклад, коли фінансування медичного обслуговування відмежоване від формування тарифів (для цього зазвичай створюють окрему структуру, яка автономно здійснює відповідні розрахунки, і тоді не виникає спекуляцій на гарантіях громадянам). Також окремо здійснюється моніторинг потреб у медичному обслуговуванні (бо якщо держава не дуже хоче виділяти кошти на галузь і узурпує цю функцію, вона підтасовуватиме згадані потреби під свої «можливості» чи небажання їх фінансувати). На жаль, нині в Україні намагаються закласти всі ці функції в одну структуру — Національну службу здоров’я. Відтак виникає ризик некоректності, волюнтаризму під час прийняття рішень, та ще й небаченої корупції. Тому в новій Концепції вказано на необхідність чіткої структурованої інституалізації функцій управління у сфері охорони здоров’я, а також їх децентралізації, деконцентрації та демонополізації. Безперечно, якщо відповідні інституції буде створено, потрібно координувати їх діяльність. Деякі з них можна передати «під крило» Кабміну (наприклад, фінансуючу агенцію, оскільки це пов’язано з виконанням бюджету), інші координуватимуться на рівні МОЗ. На відміну від моделі, яку пропонує Уряд і в якій передбачена концентрація владних повноважень та фінансових ресурсів в одній структурі, платформа «ПРО S VITA» пропагує комплексний підхід із багатьма гравцями, які незалежно виконуватимуть кожен свою частину

роботи та співпрацюватимуть задля досягнення результату — здоров’я людини. Після обговорення і затвердження Концепції як загального бачення вектору подальшого руху маємо визначитися з пріоритетами, темпами реалізації, індикаторами досягнення намічених цілей, узгодженням послідовних кроків. А вже після визначення основних індикаторів і завдань на найближчу й віддалену перспективи дійде черга до переліку конкретних заходів. Бо бажаючих швиденько написати плани «напоказ» у нас хоч відбавляй, а пояснень того, куди вони нас приведуть, немає, як і відповідальності за те, що «стрілки» вказували на манівці. За радянських часів казали: «Взяв зобов’язання — виконай, не виконав — візьми нові!» За таким принципом діють і нинішні чиновники: розмножують обіцянки й плани, розповідають, як усім буде добре, потім забувають про обіцянки та затверджені ними ж документи, і, наче з гуся вода. За останні роки я не пам’ятаю жодного плану реформ Кабміну, який було виконано вчасно і в повному обсязі. Пригадайте, як переносили терміни впровадження реімбурсації або ж реформування первинки — спочатку обіцяли з 1 липня 2017 року, потім з 1 січня 2018 року, нині старт знову переноситься. Та найголовніше, що в нинішніх реформах узагалі не визначені індикатори оцінки результату. Можна писати який завгодно план, робити все, що до вподоби, й проголошувати це «єдино правильним кроком», бо критерії, за котрими можна було б перевірити таку «правильність», наразі взагалі не прописані. Хіба хворому, якому болить, насправді цікаво, за яким механізмом за ним прийдуть гроші? Єдиним інтегральним індикатором ефективності реформ системи охорони здоров’я може бути тривалість повноцінного життя громадян. Якщо в більшості країн Європи вона перевищила 80 років, а в Україні становить у середньому 72 роки, то будь-які плани й дії, що не вказують на шляхи досягнення бодай європейського показника, не мають сенсу. Чи продовжать тривалість життя пацієнта гроші, які за ним ходитимуть? Невідомо. Чи стане жити довше населення України після створення Національної служби здоров’я? Навряд чи. А подібні нововведення подаються як вирішальні

для досягнення результатів реформ. Яких результатів? Коли начебто й правильні речі не зведені в єдину цілісну систему, очікування можуть виявитися марними, а дії взагалі шкідливими для інших складових системи. Ми вже бачимо, як вдарили реформи по кадровому потенціалу галузі, без якого не вдасться досягнути ані якості медичних послуг, ані конкуренції, про яку постійно говорить МОЗ. Тобто може так статися, що гроші, які підуть за пацієнтом, нікому буде передати, особливо в сільській місцевості, а проблема хворих «скільки заплатити з кишені» зміниться на іншу — платити буде нікому й ні за що, хіба що їхати за «виб­ раним» лікарем за кордон. Тож ми пропонуємо зважений, комплексний і системний підхід до послідовного вирішення усіх проблем галузі. На етапі обговорення Концепції приймаємо і враховуємо всі пропозиції, які допоможуть досягти проголошеної документом мети. Тому не виключено, що деякі положення Концепції ще будуть у точнюватис я, розширюватис я, адже головне — почути всі зацікавлені сторони, узагальнити їх пропозиції, щоб не починати будувати нову систему на хиткому фундаменті неузгодженості з основними гравцями. Хоча вже зараз чітко бачимо три основні етапи побудови національної системи охорони здоров’я. Перший — напрацювання й прийняття відповідного законодавства, де буде закріплено узгоджені із суспільством концептуальні позиції, які маємо імплементувати в перспективі (деякі закони будуть рамковими). Другий етап — імплементація та відпрацювання основних механізмів реалізації наміченого, аби прийняті закони реально запрацювали, а система почала трансформуватися. І лише на зак­лючному етапі, коли всі елементи буде сформовано, можна очікувати синергії, за якої все, як то кажуть, працюватиме немов швейцарський годинник. Однак маємо врахувати, що за цей час зміняться технології охорони здоров’я, а можливо, й економічна ситуація в державі, тож «консервувати план» не потрібно — життя внесе свої корективи. І, безперечно, головне — втілити задуми концепції, адже нині поле реформ охорони здоров’я активно засівається зовсім іншими ідеями. Маємо два варіанти розвитку подій. Перший — чекати зі своїми напрацюваннями на владу, котра діятиме професійно і в інтересах суспільства, сповідуючи компетентісний підхід до управління галуззю. Бо пробити панцир самовпевненості й самозакоханості нинішніх реформаторів, які ігнорують думку спільноти та фахівців, практично нереально. Варіант другий — активно інформувати суспільство, аби воно не потонуло в морі популізму. Можна було б махнути рукою і сказати: «Бачили очі, що вибирали...», але ж то не гуманна позиція. Тож передусім працюватимемо над розширенням кола прихильників ідей Концепції, бо тільки загальна суспільна підтримка дасть змогу реалізувати зміни в системі охорони здоров’я. Ми впевнені в тому, що охорона здоров’я таки стане центром (Продовження на стор. 10)

9

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

«

(Початок на стор. 8) уваги й об’єктом поваги політичних сил, які усвідомлять важливість соціального сегмента своєї діяльності. Інакше нам загрожує депопуляція України, яка втратить трудовий потенціал та перспективи розвитку як самостійна й незалежна держава. Так само сподіваємося, що становлення громадянського суспільства нарешті завершиться визріванням свідомості нації, яка будуватиме державу на прагматичних засадах. Українці можуть ствердитись як нація лише за таких умов. У разі прийняття Концепції «до виконання» виникне логічна потреба у коштах на підтримку змодельованої системи охорони здоров’я. Концепція передбачає, що одним із джерел фінансування галузі може стати загальнообов’язкове медичне страхування. Утім, сьогодні його запровадження можливе лише за умови домовленості з бізнесом, який згодиться допомогти наповнювати бюд­ жет охорони здоров’я. Однак на це має бути передусім політична воля. Поки ж що продовжується політика затягування пасків, які перетворилися на зашморги на шиї. Україна — багата країна з бідним народом, і це парадокс. А казки про те, що держава бідна і взяти кошти на медицину нема звідки — це спекуляція задля плекання синдрому меншовартості, аби народ нічого не вимагав від влади, котра не хоче схопити за руку злодія в державній кишені або того, хто не сплачує податків. Виправити ситуацію за один рік неможливо, однак це потрібно починати робити вже сьогодні, аби наповнити бюджет, виділити на охорону здоров’я відсоток ВВП, який забезпечував би повноцінне її функціонування, доповнити іншими надход­ женнями, у тому числі й за рахунок загальнообов’язкового соціального медичного страхування. Бо сьогодні недофінансування галузі є катастрофічним, порівняно з ним проблема неефективного витрачання коштів у галузі відходить на другий план. Нас же намагаються переконати в протилежному, мовляв, скільки грошей не дай… А ви хоч колись за роки незалежності давали? Наприклад, рекомендовані 10% ВВП, щоб перевірити «допомогло — не допомогло»? Громадяни України потерпають від надмірних витрат на порятунок життя, натомість держава лише «філософствує», що адекватне фінансування галузі не виправить ситуації. Так, це не єдина умова досягнення успішного результату, але вона базова і не підлягає сумніву й обговоренню! Натомість нам знову щось обіцяють «креативненьке», наприк­лад, так звану ринкову медицину, неефективність та недоцільність якої доведена у «найринковіших» країнах. За такого ставлення держави до своїх громадян, як в Україні (наприклад, з Держбюджету наступного року зрозуміло, що практично всі ліки під час стаціонарного лікування громадянам доведеться закуповувати самостійно, та й інші сегменти не забезпечено як слід), ринкова медицина виглядатиме тільки як можливість продати власну нирку на «базарі людських органів», аби вижити. А от з точки зору доступу людей до якісного медичного обслуговування, медичний ринок — це просто злочин, бо більшість населення країни пере-

10

НАШІ ГРОМАДЯНИ МАЮТЬ ПРАВО ВИМАГАТИ ВІД ДЕРЖАВИ ПОЯСНЕНЬ ЩОДО ТОГО, ЧОМУ ВОНИ ЯК ПЛАТНИКИ ПОДАТКІВ НЕ ОТРИМУЮТЬ ВІДПОВІДНОГО МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ. АДЖЕ ЗГІДНО З ПРОЕКТОМ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ НА 2018 РІК ОСНОВНІ НАДХОДЖЕННЯ ДО ДЕРЖАВНОЇ КАЗНИ ПЕРЕДБАЧЕНІ САМЕ ЗА РАХУНОК ПОДАТКІВ НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ (МАЙЖЕ 7% ВВП) І ТІЛЬКИ 2,5% ВВП — ЗА РАХУНОК ПРИБУТКІВ ПІДПРИЄМСТВ!

«

буває за межею бідності. Науково-експертне середовище світу давно довело: ринкові механізми в медицині й охороні здоров’я неефективні, оскільки йдеться про вимушене споживання послуг, особливо це стосується України, де 80% госпіталізацій відбувається за екстреними показаннями. У таких умовах пацієнту взагалі не до ринку й не до вибору закладу — йому якнайшвидше отримати б допомогу і врятувати життя! Тож прагнення привести країну до так званого медичного ринку має на меті лише одне — вкотре нас ошукати.

Оксана СОЛДАТЕНКО, експерт з фінансового права

Б

удь-яка концепція розбудови чи реформування системи охорони здоров’я неможлива без забезпечення цього процесу достатнім фінансуванням. Чи ж можливо реалізувати запропоновані нині реформи без докорінної зміни фінансування галузі, коли нам пропонують, аби оплата за медичні послуги та лікарські засоби здійснювалася частково з державного і місцевих бюджетів, а частково — коштом громадян? Ні, докорінна зміна означатиме або надання безоплатних медичних послуг, або, нав­ паки, те, що всі вони стануть платними. Перший варіант можливий лише за умови значного збільшення видатків на охорону здоров’я, наприк­лад, до рівня 9% ВВП, як у Великій Британії (при тому, що за даними 2016 року загальний обсяг ВВП цієї держави становив 2619 млрд дол., тобто на одну особу 40 тис. дол., тоді як в Україні — лише 2,2 тис. дол.), або до 11%, як на Кубі (там ВВП на 1 особу становить 7,5 тис. дол., та й населення в 4 рази менше, ніж в Україні, і державний борг Куби — 34% ВВП, а не 80%, як в Україні). На Кубі на охорону здоров’я одного громадянина припадає 800 дол. США, а в Україні із солідарних джерел тільки 73 дол., і навіть з урахуванням співоплати лише 187 (до речі, за системи Семашка, яку нині всі критикують, в СРСР ця сума становила 220 дол. США). Чи ж можливі тоді запланована нині реформа і надання безоплатної медичної допомоги населенню без розши-

рення джерел фінансування системи охорони здоров’я або ж без запровадження співоплати, яку не вдалося «протягнути» авторам законопроекту №6327 у прийнятому вже законі, однак вона чітко прописана у Концепції реформи фінансування системи охорони здоров’я, затвердженій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 р. №1013-р. Тому так чи інакше послуги, які не ввійдуть до гарантованого пакета (а їх, з урахуванням нинішніх обсягів фінансування галузі, виявиться ой як багато), наші громадяни оплачуватимуть з власних коштів. Досвід підтверджує: такий спосіб фінансування медичної допомоги (плата пацієнта за лікування у разі настання хвороби) є найменш ефективним і вкрай небезпечним для суспільства. До того ж наші громадяни мають право вимагати в держави пояснень щодо того, чому вони як платники податків не отримують відповідного медичного обслуговування. Адже згідно з проектом Державного бюджету на 2018 рік основні надходження до державної казни передбачені саме за рахунок податків на доходи фізичних осіб (майже 7% ВВП), і тільки 2,5% ВВП — за рахунок прибутків підприємств! До речі, у 2000 році все було з точністю до навпаки: частка надходжень до бюд­жету за рахунок податків від фізичних осіб була вдвічі меншою! Зрештою, ВООЗ вважає існуючу в Україні модель фінансування охорони здоров’я, що ґрунтується на передплаті громадянами за медичне обслуговування у вигляді сплати податків до державного бюджету, найвищим рівнем еволюції системи охорони здоров’я. Адже подібна система функціонує у Великій Британії, усіх скандинавських країнах, Італії, Іспанії, Ірландії і з кожним роком дедалі більше поширюється у світі. Тому ВООЗ вважає, що в основі систем охорони здоров’я, які найкраще задовольняють потреби населення, лежить метод фінансування через здійснення попередньої оплати, а не через післяплату (за принципом «гроші йдуть за пацієнтом»). Хоча співоплата існує в багатьох країнах, котрі пройшли етап реформування і навіть запровадили медичне страхування, однак виглядає вона зовсім інакше, ніж пропонується в Україні. Наприклад, у Чехії громадяни доплачують за виклик швидкої допомоги, перший візит до лікаря і перебування в госпіталі, в Угорщині покривають власним коштом вартість лікарських

засобів, візит до вузького спеціаліста за відсутності направлення сімейного лікаря, у Латвії співоплата стосується всіх медичних послуг, але чітко визначено, що вона не перевищує 1520% їх вартості. Тому платформа «ПРО S VITA» пропонує встановити концептуальні підходи до фінансування системи охорони здоров’я, які відрізняються від тих, що передбачають нинішні реформи. Передусім обсяг фінансування галузі має відповідати реальним потребам надання медичних пос­л уг населенню. До того ж потрібно змінити його структуру: 70% коштів має надходити з державного і місцевих бюджетів та фонду медичного страхування, 30% становитимуть інші платежі, у тому числі за рахунок державно-приватного партнерства. Наступна пропозиція — запровадження нових способів фінансування галузі: оплата за ліжко-день (для таких видів медичної допомоги, як комбустіологія, психіатрія тощо), глобальний бюджет (аби головні лікарі могли розпоряджатися коштами самостійно), подушний норматив, коригований за ризиками та іншими особливостями (щільність населення, місто/село тощо). Щодо принципу «Гроші ходять за пацієнтом», то концепція платформи «ПРО S VITA» пропонує змінити його на інший — забезпечення випереджальної готовності закладів охорони здоров’я надати необхідну допомогу пацієнтам шляхом стратегічних закупівель послуг за програмою гарантій і авансування закладів охорони здоров’я в обсягах не менше ніж 90% від суми, передбаченої договором. Це особливо актуально в умовах збройного конфлікту на території України, наслідки й масштаби якого важко передбачити. Не менш важливо розширити джерела фінансування сфери охорони здоров’я. Тож окрім податку за рахунок фізичних осіб має бути запроваджено державне загальнообов’язкове медичне страхування. Суспільство до цього готове, адже наші громадяни й без того змушені доплачувати за медичну допомогу. А враховуючи те, що підприємства в Україні мінімізують сплату податку на прибуток, вони зобов’язані сплачувати внески на медичне страхування. Серед інших пропозицій щодо вдос­коналення фінансування галузі варто зазначити необхідність цільового фінансування програм доказової медичної профілактики та пріоритетності фінансового забезпечення первинної медичної допомоги; впровадження єдиних державних тарифів на медичні послуги, які розраховуються за DRG на підставі даних закладів, де існують всі необхідні умови для надання якісної медичної допомоги; застосовування економічних стимулів для громадян щодо збереження і зміцнення здоров’я; підтримки розбудови національної системи охорони здоров’я, її кадрової, технологічної, інфраструктурної модернізації. Цього можна досягти, лише розробивши й реалізувавши Програму розвитку Національної системи охорони здоров’я на короткострокову та середньострокову перспективу, яка узагальнювала і координувала б місцеві та загальнодержавні заходи.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

БЛОГ ПРАКТИКУЮЧОГО ЛІКАРЯ

15 грудня 2017 року

ЗАКОН ПРО РЕФОРМУ Є — РОЗУМІННЯ РЕФОРМИ НЕМАЄ Первинка от-от має розпочати працювати по-новому. Однак часто оце «по-новому» — майже все, що знають про впровадження реформи пацієнти, а то й самі сімейні лікарі. Принцип «Гроші ходять за пацієнтом» та підписання декларацій про обслуговування для багатьох із них досі — лише фрази із телевізора, не підкріплені роз’ясненнями того, як усе це відбуватиметься на практиці.

Віталій НІКОЛАЙЧУК, головний лікар Черняхівського територіального медичного об’єднання, Житомирська область

Щ

одо необхідності проведення комплексної медичної реформи в Україні двох думок бути не може: вона, однозначно, потрібна! Однак усі впроваджені зміни насамперед мають бути ефективними та корисними — тільки тоді їх результати покращать і медобслуговування пацієнтів, й умови праці медиків. Якщо такого принципу дотримуватимуться на всіх рівнях — від прийняття відповідних законодавчих актів до їх виконання на місцях — реформа матиме успіх. Проте поки що про ефективність того, що робиться, говорити зарано. Однією з головних цілей реформування проголошується задоволеність пацієнтів отриманими послугами. Однак для «задоволеності» вони перш за все повинні бути обізнані з кроками реформи, починаючи з упровадження її на первинній ланці. Так, шляхи реформування медицини обговорювали, але (констатую як житель «глибинки») лише у вузьких медичних колах. Широкого суспільного обговорення — по телебаченню, у газетах тощо — практично не було. Складається враження, що з ідеєю реформування галузі дуже поспішали й забули поцікавитися думкою пацієнтів. А пересічним громадянам треба було дати докладну інформацію, і зробити це заздалегідь, а не тепер — на етапі укладання угоди із сімейними лікарями. Пацієнт не розуміє, для чого підписувати декларацію, що нею передбачено, як діятиме цей механізм, а часу на роз’яснення немає. У нас спостерігається, я сказав би, певна ретроградність: спочатку прийняли закон про реформу, і тільки тепер ми — керівники медичних закладів — отримали змогу донести свою думку до тих, хто розробляв і приймав його. І коли керівництву лікувальних установ усе більш-менш зрозуміло (хоча доводиться констатувати, що знову ж таки лише зараз проводиться відчутна роз’яснювальна робота), то не кожен сімейний лікар може розпо-­ ві­с­­ти, як він працюватиме з 1 січня 2018 року. З приводу етапів реформування, то, на мою думку, вони правильні, розумно про-

писані, логічні. Але це — за умови абсолютно чіткого й ідеального їх виконання. Зокрема пацієнт повинен бути ознайомлений із концепцією реформування, основними кроками й очікуваними результатами. Він має не тільки усвідомлювати, що з 1 квітня нас­т упного року мусить укласти угоду із сімейним лікарем, а й бути зацікавленим у цьому. Бо що робити сімейному лікарю, коли він прийде в сім’ю, запропонує заповнити декларацію (у яку до того ж треба внести електронний підпис пацієнта та його персональні дані), а його там спитають: «Чого ви від нас хочете?» А вже про те, аби зацікавлені пацієнти самі «прибігли» до лікаря з пропозицією підписати ці документи, годі й говорити. Так вчинять лише одиниці, інші ж покладуться на «якось воно буде». Крім того, на сьогодні ще навіть немає затвердженого бланка самої декларації. То що ми зараз обговорюємо?! Декларації, про які найбільше торочать, — не найважливіший аспект роботи сімейного лікаря в нових умовах. Наприклад, на основі чого він надаватиме свої послуги? Диплома про освіту та інших документів, котрі підтверджують кваліфікацію, уже недостатньо. Потрібна ліцензія на право займатися медичною практикою. А чи всі лікарі знають, як її можна отримати? Чи всі ознайомлені з умовами? І чи не лякатиме їх складний процес ліцензування? Адже в цих питаннях, наскільки я знаю, теж іще не все залагоджено. Зок­ рема зберігаються табель оснащення та вимоги до місця роботи, хоча прописано, що надавати медичну допомогу пацієнту лікар може й удома, за місцем проживання... Наступне питання, котре логічно виникає: а як надалі функціонуватимуть центри ПМСД? Чи змушені будуть сімейні лікарі утримувати цю структуру зі своїх коштів, бо держава не виділятиме грошей на такі потреби? Також не виділятимуть коштів для ФАПів, медпунктів. Зрозуміло: спочатку сімейні лікарі все-таки працюватимуть у структурі центрів ПМСД — орендуватимуть площі чи «скидатимуться» на оплату комунальних послуг, утримання бухгалтерії, керівного складу, технічного персоналу тощо. Однак чи вистачить у них для цього коштів, гарантованих державою?

«

У новостворених об’єднаних територіальних громадах, наприклад, можуть бути організовані нові центри ПМСД, а у їх складі — ФАПи та амбулаторії. Передбачається, що фінасувати ці заклади має місцева громада — держава кошти не виділятиме. Є якісь рамкові параметри: не більше 2 тис. пацієнтів та не менше однієї медсестри на одного сімейного лікаря, — а все інше він має регулювати сам. Якщо ж більшість лікарів працюватимуть як ФОП, тоді вони, виходячи зі свого бюджету, вирішуватимуть, на що його використати — чи для забезпечення надання медичної допомоги, чи для того, аби раз на місяць найняти фахівця для бухгалтерської роботи. Тобто оті скорочення, яких працівники медзакладів так бояться, проводитимуться «руками» не МОЗ, а сімейних лікарів. Інший момент: як узяти на роботу інтерна? Такий фахівець, щойно приїхавши в район, не укладе необхідної кількості угод із пацієнтами. Тобто тут можливий такий вихід: якщо сімейні лікарі, котрі працюють у районі, бачать, що їм необхідно підготувати фахівця, вони мають замовити інтерна, «скинутися» йому грішми й пацієнтами. Іншого фінансування не передбачено. Питань насправді дуже багато. Усе це — від браку широкої інформаційної роботи на рівні держави. Наприклад, люди впевнені, що з реформуванням медицини держава платитиме за їх обстеження та лікування, оскільки з нового року впроваджується пакет гарантованих безкош­ товних медичних послуг (перелік яких, до речі, ще не відомий ані пацієнтам, ані лікарям). Вони сприймають це як страхову медицину, однак вони дуже помиляються. Сьогодні в Україні багато говорять про те, що страхова медицина повинна бути обов’язковою, більше того — впроваджуватися паралельно з процесом реформування галузі. Не знаю, яким буде політичне рішення, але коли страхова медицина зароджуватиметься — нехай навіть державно-приватного спрямування — її прообразом можуть бути лікарняні каси, які наразі діють в небагатьох областях України. Зокрема у нас на Житомирщині це благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області». Вона працює за уніфікованими

ПЕРЕСІЧНИМ ГРОМАДЯНАМ ТРЕБА БУЛО ДАТИ ДОКЛАДНУ ІНФОРМАЦІЮ, І ЗРОБИТИ ЦЕ ЗАЗДАЛЕГІДЬ, А НЕ ТЕПЕР — НА ЕТАПІ УКЛАДАННЯ УГОДИ ІЗ СІМЕЙНИМИ ЛІКАРЯМИ. ПАЦІЄНТ НЕ РОЗУМІЄ, ДЛЯ ЧОГО ПІДПИСУВАТИ ДЕКЛАРАЦІЮ, ЩО НЕЮ ПЕРЕДБАЧЕНО, ЯК ДІЯТИМЕ ЦЕЙ МЕХАНІЗМ, А ЧАСУ НА РОЗ’ЯСНЕННЯ НЕМАЄ

«

протоколами лікування, затвердженими Міністерст­в ом охорони здоров’я України, відтак має перелік медикаментів і виробів медичного призначення, якими забезпечує своїх членів та діє в єдиному медичному просторі. Чесно кажучи, я щиро сподівався, що в реформі знайде відображення цей досвід. Такі структури, як ЛК, зробили б значний внесок у загальний бюджет охорони здоров’я. Створюючи той же перелік гарантованих державою безоплатних медичних послуг, про який так багато нині говорять, варто було б урахувати досвід ЛК. У виграші від цього будуть передусім пацієнти. Адже, перебуваючи в ЛК, вони отримають ширший пакет: певну частину забезпечення медикаментами, наприк­лад, взяла б на себе держава, іншу — ЛК. Можливо таке? Цілком. Законотворцям лише треба звернути увагу на уже напрацьований досвід. Тому я вважаю, що Міністерству охорони здоров’я України варто якомога швидше взятися за вив­чення результатів роботи ЛК загалом і Житомирщини зокрема. Проілюструю свої думки цифрами. Наприклад, у нашому районі за 9 місяців 2017 року тільки на медикаментозне забезпечення членів ЛК було витрачено 1,3 млн грн. Якщо врахувати, що консолідований бюджет медичної галузі району становить 19 млн грн, то це досить значна сума! Те саме може відбуватися на рівні держави: на потреби медицини спрямовували б знач­но більше, ніж запропоновані Міністерством охорони здоров’я 100 млрд грн. До того ж, ЛК має досвід контролю якості надання медичної допомоги. У майбутній Національній службі здоров’я відповідну структуру створюватимуть «із нуля», а варто було б, на мою думку, запозичити вже наявний і — що головне! — позитивний досвід. Стосовно реформування вторинного рівня медицини, то тут також багато елементів, які «перегукуються» зі складовими реформування первинки: буде встановлено ціну на послуги й ніхто не виділятиме медичної субвенції — скільки, грубо кажучи, заробив, надаючи ці пос­луги, стільки зможеш витратити на утримання штату, приміщення, території та служб, які вважатимеш за потрібні. Щоравда, при цьому в Черняхові, скажімо, районна лікарня зможе працювати лише на чверть від планової потужності. Люди за умови правильного розподілу ресурсів, лікарів, надання послуг не постраждають. Я про інше: комунальне майно, яке в оренду ніхто не братиме, бо нікому воно в маленькому містечку не потрібне. Тому ці ресурси простоюватимуть. Наприклад, ми створимо діагностичну поліклініку, яка працюватиме 4 години на день. А що робити з рештою приміщень, котрі потрібно утримувати? Місцевій владі варто заздалегідь подумати про вирішення подібних питань. Реформування вторинного рівня надання медичної допомоги мають упроваджувати з 2019 року — 2018 рік буде підготовчим періодом. Тож необхідно вже зараз створити перелік гарантованих державою безоплатних медичних послуг, про який так багато нині дискутують на всіх рівнях. Потрібно на державному рівні попрацювати над умовами трансформації медичного закладу у комунальне підприємство. Слід вирішити ще багато начебто «дрібних» і «неважливих» питань, аби не розбиратися із ними «на ходу», як це нині робиться на первинці.

11

СВІТОВИЙ ДОСВІД

БАХІТ ТУМЕНОВА: ДЕРЖАВА УХВАЛЮЄ ГРАМОТНІ РІШЕННЯ, АЛЕ ДОВІРУ НАРОДУ ВЖЕ ВТРАЧЕНО На початку 90-х років минулого століття абсолютно всі країни пострадянського простору мали практично рівні стартові можливості системи охорони здоров’я і відтоді рухалися кожна у своєму напрямку. Деякі з колишніх республік Союзу успішно «застрахувалися» та випередили своїх сусідів за всіма показниками. За висновком експертів, ще кілька років тому найуспішнішим був досвід Естонії, найбільш невдалим — Казахстану. Але сьогодні й ця держава стоїть на порозі значних змін.

Бахіт ТУМЕНОВА, лікар, член Міжнародної федерації організацій із захисту прав людини та права на здоров’я, організатор системи охорони здоров’я Республіки Казахстан

ВЗ Якому відсотку казахів зараз дос­ тупна медична допомога та як ви оці­ нюєте рівень медицини в Казахстані на сьогодні?

— Нині в Казахстані діє система га­ рантованого обсягу безкоштовної медичної допомоги (ГОБМД), тобто кожен житель країни має право на отримання певної кількості медич­ них послуг. Ургентна медична до­ помога надається всім і абсолютно безкоштовно. Ту т важ ливу роль відіграють громадські організації, які навчають пацієнтів відстоювати свої права. На сьогодні система пов­ ністю фінансується з республікан­ ського бюджету. В його рамках на 2017 рік на забезпечення населення медичною допомогою було передба­ чено 939 млн теньге. За останніми даними, загальні витрати Казахста­ ну на охорону здоров’я становлять 3,6% ВВП. Для порівняння: у групі країн з високим/середнім рівнем до­ ходів, до яких належить і Казахстан, аналогічний показник сягає 6,3%. Звичайно, це дуже мало! Становище ускладнюється тим, що в найближ­ чому майбутньому зростання фі­

12

нансування сфери охорони здоров’я вище рівня інфляції не очікується. Зараз соціальний контракт із приві­ лейованими верствами суспільства підтримується шляхом включення до ГОБМД новітніх технологій в умо­ вах відсутності базового покриття. У результаті найсучасніші технології фактично (незаконодавчо) недо­ ступні, а, наприклад, основні хіміо­ препарати, законодавчо гарантовані за показаннями, населення купує за готівку, часто на останні гроші. Особливе здивування викликає по­ рівняння річного бюджету онколо­ гічної служби РК — усього близько 30 млрд теньге — з обсягами фінан­ сування інфраструктурних та ін­ ших проектів поза галуззю охорони здоров’я. А ле, за визнанням Організації економічного співробітництва і роз­ витку, систему охорони здоров’я Ка­ захстану характеризують як хорошу за доступністю: кількість візитів до лікаря і госпіталізацій на душу на­ селення наближається до середніх

значень, при цьому черги на пла­ нову госпіталізацію за окремими хірургічними втручаннями значно коротші. ВЗ Чи вдалося останніми роками досяг­ нути суттєвих змін у якійсь із медичних сфер?

— Ми почали ретельно працюва­ ти зі статистикою і таким чином змінили ситуацію з материнською смертністю, що донині є проблемою в багатьох країнах. У 2014 році в Ка­ захстані ввели нову систему спосте­ реження, котра включає так звані конфіденційні опитування, які допо­ могли встановити причини високого рівня материнської смертності. Було вирішено детально розглянути всі випадки смерті жінок репродуктив­ ного віку і там, де відсутня офіційна інформація про причини, провести інтерв’ю з членами родини, співро­ бітниками громадських медичних установ, а також звернути увагу на статистику природного руху насе­ лення і записи поховань. Виявилося,

що 10 зі 166 смертей з 2011 по 2013 рік, зареєстровані як материнські, насправді такими не були, а 8 із 18, класифіковані як пов’язані з вагіт­ ністю, навпаки, мали б бути записа­ ні під статусом материнських. Оп ра ц юв а н н я с тат ис т и ч н и х даних проливає світло на багато проб­лем у сфері охорони здоров’я. Наприк­лад, так ми дізнаємося, що саме підвищена тривожність і деп­ ресія стають причинами суїцидаль­ них випадків. У 2015 році вони по­ сідали друге місце у світі серед всіх причин смерті! Найвищий показ­ ник спос­т ерігали у Європейському регіоні ВООЗ, частиною якого є і Казахстан, однак у нашій країні він набагато вище середнього (14,1) і становить 27,5 випадку на 100 тис. жителів. Гірша ситуація тільки у Литві — 32,7 випадку. Окрім цього, Казахстан лідирує за показником нових випадків захворювання на туберкульоз. Ця хвороба досі стано­ вить серйозну загрозу для світової спільноти, хоча є виліковною. Про­

«

ПІДВИЩЕНА ТРИВОЖНІСТЬ І ДЕПРЕСІЯ СТАЮТЬ ПРИЧИНАМИ СУЇЦИДАЛЬНИХ ВИПАДКІВ. У 2015 РОЦІ ВОНИ ПОСІДАЛИ ДРУГЕ МІСЦЕ У СВІТІ СЕРЕД ВСІХ ПРИЧИН СМЕРТІ! НАЙВИЩИЙ ПОКАЗНИК СПОСТЕРІГАЛИ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ РЕГІОНІ ВООЗ, ЧАСТИНОЮ ЯКОГО Є І КАЗАХСТАН, ОДНАК У НАШІЙ КРАЇНІ ВІН НАБАГАТО ВИЩЕ СЕРЕДНЬОГО (14,1) І СТАНОВИТЬ 27,5 ВИПАДКУ НА 100 ТИС. ЖИТЕЛІВ

«

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

СВІТОВИЙ ДОСВІД

15 грудня 2017 року

«

те, збираючи статистичні дані, ми бачимо певну позитивну динаміку у вирішенні цього питання. ВЗ Чи вистачає в країні медичних кадрів?

— Що стосується забезпеченості професійними медичними кадра­ ми, то тут ми є середнячками. Але серед держав із рівнем доходів вище середнього ми цілком можемо пре­ тендувати на лідируючі позиції. На 10 тис. мешканців Казахстану при­ падає 111,4 кваліфікованого фахів­ ця. У 2015 році у нас було зареєст­ ровано майже 70 тис. лікарів усіх спеціальностей, 164 тис. середньо­ го медперсоналу та 901 лікарняну організацію. Незважаючи на те що лікарень в країні сьогодні менше, ніж будь-коли починаючи з 1991, лікарів стало більше. ВЗ Буквально через місяць Казахстан має впровадити медичне страхування, і з цим пов’язано багато невирішених проблем, чи не так?

— Обов’язкове медичне страхування в Казахстані намагалися впровадити ще у 90-х роках минулого століття: над створенням такої системи багато працювали, але, на жаль, зупинили­ ся на півдорозі через жорсткі коруп­ ційні схеми. Той період дійсно не був вдалим для такого реформаторсько­ го кроку через розпад Радянського Союзу і нестабільну економічну си­ туацію. Тоді в Казахстані практично кожен другий залишився без роботи, і держава не могла навіть теоретично платити за них обов’язкові внески. Крім того, відбувся масовий відтік бюджетних грошей, виділених на медицину. Тоді всі, хто міг собі дозволити, перейшли на добровільне страхування, і процес загальмував на довгі роки. Але зараз до питання обов’язкового медичного страхуван­ ня знову повернулися, вирішивши впровадити його з 1 січня 2018 року. Однак ми зіткнулися з іншою пробле­ мою: третина із 8 млн працездатного населення — приватні підприємці, або, як ми їх називаємо, «самозайня­ ті». Не всі ці люди платять податки і ведуть чесну бухгалтерію. Більше того, серед них є ті, чий бізнес непри­ бутковий, і їх не влаштовує однакова відсоткова ставка відрахувань на ме­ дицину. А офіційно зареєстрованих безробітних при цьому — близько 5%. У зв’язку із цим відсоток відра­ хувань так і не затверджений, що гальмує весь процес. До минулого року два профільні міністерства — охорони здоров’я та соціальної політики — були об’єднані в цілісну структуру. Це давало чітке уявлення про те, як соціальні реалії країни можуть впливати на впро­ вадження медичних реформ. Тепер вказані структури роз’єднали, і вони одразу втратили безліч соціальних статистичних даних. Однак зупи­ нити процес вдруге і не впровадити обов’язкове медичне страхування буде стратегічною помилкою. Я пе­ реконана, що потрібно йти вперед, але маленькими кроками, з огляду на всі ризики. Думаю: коли ми зараз зупинимося, то третьої спроби вже не буде! ВЗ Який алгоритм вибрали?

— Держава робитиме внески за біль­ шість соціальних груп населення:

ВЕЛИКА ЧАСТКА ЗАХВОРЮВАНЬ (87%) — ЦЕ ТАК ЗВАНІ НЕІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ, ЯКІ МОЖНА ЕФЕКТИВНО КОНТРОЛЮВАТИ. МИ ЗАРАЗ МІНЯЄМО СПРИЙНЯТТЯ СИСТЕМИ ПАЦІЄНТАМИ. З ДИТИНСТВА НАС ВЧИЛИ, ЩО ЗА ОСВІТУ ВІДПОВІДАЄ ВЧИТЕЛЬ, ЗА ЗДОРОВ’Я — ЛІКАР. ЦЕ АБСОЛЮТНО НЕПРАВИЛЬНО! ЗА СВОЄ ЗДОРОВ’Я НЕСЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ САМА ЛЮДИНА

«

дітей, пенсіонерів, інвалідів, без­ робітних. Також перераховуватиме у ФСМС трансферти на надання га­ рантованого обсягу безкоштовної медичної допомоги. У цілому близь­ ко 75-80% фінансових потоків ФСМС формуватиметься за рахунок коштів бюджету (внески, відрахування та трансферти). Врахову ючи, що у ФСМС акумулюватимуться внески від приватного сектора за найма­ них працівників і самозайнятих, то вит­рати на охорону здоров’я до 2019 року можуть зрости на 59%. Але вве­ дення обов’язкового соціального ме­ дичного страхування не враховує питання необхідності підвищення ефективності бюджетних витрат на охорону здоров’я. Окрім фінансової складової є на­ багато серйозніша проблема — на­ повнення нових пакетів ГОБМД і обов’язкового соціального медич­ ного страхування (ОСМС). Здавало­ ся б, два нові пакети — оновлений ГОБМД і страховий — еквівалентні чинному на сьогодні ГОБМБ. Але диявол ховається в деталях — у розподілі категорій медичної допо­ моги між двома пакетами. Щоб зро­ зуміти суть проблеми, пов’язаної з їх ск ладом, необхідно знати два чільні принципи в охороні здоров’я: загальне охоплення населення й ін­ теграцію медичної допомоги. Щодо загального охоплення, то пропоно­ вана модель погіршує чинні норми, ставлячи під сумнів інклюзивність суспільства. Принцип інтеграції медичної до­ помоги чітко заявлений у державній програмі розвитку охорони здоров’я «Денсаулик» і має на увазі скоор­ динованість циклу: профілактика (вакцинація, скринінг), потім звер­ нення пацієнта в поліклініку (ка­ тегорія «амбулаторно-поліклінічна допомога»), доправлення його на швидкій (або в плановому порядку) у стаціонар, після чого може зна­ добитися реабілітація. Завершує цикл паліативна допомога. Відсут­ ність послідовного зв’язку між будьякими двома ланками негативно позначається на стані здоров’я і обу­ мовлює неефективне використання ресурсів. Водночас у пропонованих сьогодні пакетах на кожному етапі маршруту пацієнта зв’язки розірва­ ні: вакцинація входить до складу ГОБМД, амбулаторно-поліклінічна допомога разом з амбулаторним лікарським забезпеченням — до пакета ОСМС, швидка допомога й екстрені стаціонарні випадки — до

ГОБМД, планові стаціонарні випад­ ки, реабілітація та паліативна допо­ мога — знову до ОСМС. Що буде в реальному житті? При­ пустімо, незастрахована людина, не маючи можливості безкоштовно відвідати поліклініку, затягувати­ ме з візитом до лікаря. Як наслідок, з великою часткою ймовірності її у гострому стані на швидкій буде до­ правлено в стаціонар, звідки її опе­ ративно випишуть, умовно через три доби, тобто після стабілізації стану, оскільки планове лікування в стаціонарі вже не входить до ГОБМД. У результаті: здоров’я втрачене, сис­ тема зазнала підвищених витрат на лікування екстреного випадку в лі­ карні, замість дешевшого на рівні поліклініки. Під питанням і стан па­ цієнта. Однак головне — перехід до наступного етапу: реабілітація буде недоступною, а отже, є ризик, що всі витрати системи на лікування в ста­ ціонарі виявляться марними, адже без належної реабілітації здоров’я людини може не відновитися. ВЗ А що з паліативною допомогою?

— Тут ситуація ще сумнівніша: чи дійсно ми готові відмовити в ліжку і знеболюванні хворому в терміналь­ ній стадії? Черговий аргумент при­ хильників проекту закону полягає в тому, що населенню, яке не застра­ ховане автоматично (14 категорій) або не є формально зайнятим, на­ дається можливість вносити щомі­ сяця 1,414 тис. теньге і таким чином отримати право на пакет ОСМС. Од­ нак цей аргумент не витримує кри­ тики: по-перше, не всі знати­м уть і пам’ятатимуть про необхідність регулярного внесення коштів, подруге, сам процес отримання щомі­ сячних внесків від 2-3 млн грома­ дян, що потенційно потрапляють у категорію незастрахованих, — це величезне адміністративне наван­ таження і втрати продуктивного часу. І, нарешті, найважливіше: тя­ гар суми в 1,414 тис. теньге неодна­ ковий для різних верств населення. ВЗ Чи враховуєте ви в процесі впровадження обов’язкового медичного стра­ хування той аспект, що люди, які не хочуть відмовлятися від згубних зви­ чок, наприклад, куріння, повинні самі платити за своє лікування?

— За великим рахунком, ви маєте рацію: якщо людина, незважаючи на рекомендації лікаря, не вирішує своєї проблеми, то й відповідальність має нести сама. Але, з іншого боку, як це

проконтролювати і хто повинен це робити? Ми вирішили поки що не вдаватися до таких радикальних кроків, як у розвинених країнах, і умовно заплющити на залежності очі. Нам потрібно впровадити ре­ форму, ввести страхування, а потім його плавно регулювати. ВЗ На яку модель системи охорони здоров’я ви орієнтуєтеся?

— На первинку і профілактичну медицину. Велика частка захворю­ вань (87%) — це так звані неінфек­ ційні хвороби, які можна ефективно контролювати. Ми зараз міняємо сприйняття системи пацієнтами. З дитинства нас вчили, що за освіту відповідає вчитель, за здоров’я — лікар. Це абсолютно неправильно! За своє здоров’я несе відповідаль­ ність сама людина, і, на жаль, за­ старілі установки багатьох людей заважають їм мислити прогресив­ но. Звичайно, набагато простіше звинуватити лікаря і сподіватися на таблетки, ніж пройти 10 тис. кроків у день або кинути палити. Але наша держава створила велику кількість громадських організацій, які пла­ номірно вирішують такі проблеми. ВЗ Орієнтир на профілактику, ймовір­ но, змінив статус сімейного лікаря?

— Звичайно, його позиція стала більш фундаментальною. А ле, на жаль, поки тільки на папері. На­ селення, як і раніше, не сприймає всерйоз інституту сімейної меди­ цини та будь-якими шляхами на­ магаєтьс я одразу потрапити на прийом до вузького спеціаліста. До слова, перший пілотний проект із сімейної медицини був розпочатий у 90-х роках, але від нього так само, як і від обов’язкового страхування, відмовилися. Потім повернулися, втративши багато років. Згадана проблема характерна для багатьох країн пострадянсько­ го простору. Нам треба навчитися доводити справу до кінця, інакше втрачаємо головне — довіру лю­ дей! А без неї будь-яка реформа не буде ефективною і піддаватиметь­ ся сумніву. Наприклад, наше Мініс­ терство охорони здоров’я ухвалює зараз дуже грамотні рішення, ґрун­ туючись на прогресивному досвіді розвинених країн, але довіру народу вже втрачено. Розмовляла Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

13

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

ЙШОВ ПЕРШИЙ РІК ВІЙНИ… Найважчий період в історії бойових дій на Сході нашої держави — 2014 рік, коли Збройні сили України виявилися не готовими до вторгнення російських окупантів, а цивільним медикам доводилося не тільки надавати допомогу воякам, а й насамперед на практиці набувати досвіду і організовувати систему надання медичної допомоги в бойових умовах.

як і зброя. Ліків практично не було: «арсенал» військового медика складався з лейкопластиру, зеленки й анальгіну. Бракувало навіть перекису водню. Джгути радянського виробництва розривалися в руках. Не мали й індивідуальних аптечок — я змушувала бійців клеїти коробочки, куди вкладала найнеобхідніше: крім вищеназваного, протишоковий шприц, стерильний пакет для перев’язки, 10 пігулок для очищення води, налбуфін — усе це пізніше доставили нам активісти.

Алла МИХАЙЛЕНКО, медсестра хірургічного відділення міської лікарні м. Горішні Плавні Полтавської області, молодший сержант військової медичної служби

Без волонтерів ми пропали б Колона батальйону вирушає на завдання

Медиків катастрофічно не вистачало Коли російський агресор розпочав неоголошену війну проти України, ми в колективі щодня обговорювали ці події. Боліла душа за співвітчизників, які перебували на фронті, кожен думав про те, як їм допомогти. Дізнавшись, що медиків в зоні бойових дій катастрофічно не вистачає, ми з колегою Дашею Негодою твердо вирішили піти добровольцями. Звернулися до військкомату, де нам одразу ж запропонували вибір: танковий підрозділ чи автомобільний. Обрали другий, і 13 серпня 2014 року обидві стали бійцями 55-го окремого автомобільного батальйону «Чорний ліс». На місці з’ясувалося, що медпрацівників насправді дуже бракує: у кожній роті — по одному санінструктору, а в медпункті батальйону працювали начмед і лише троє фельдшерів. Спершу потрапили до Богданівки Кіровоградської області, де було облаштоване військове містечко для підготовки. Першу й другу роту розмістили в старому клубі, а нам спершу довелося ночувати в медпункті. Стояли холодні ночі, і ми страшенно мерзли. Обмундирування було кепське: форму для нас, невисоких і худеньких дівчат, ще якось підібрали (пізніше, коли через місяць відпустили на кілька днів додому, купила собі якісніший одяг за власний кошт), а берці 36-го розміру мені замовила сестра. Два місяці тривало бойове злагодження. Як санінструктор я мала нав­ чити 86 бійців самодопомозі, найважливішим моментом котрої було накладання джгута при кровотечі. Вояки плутали артеріальну кровотечу із венозною, тож змушувала їх по кілька разів повторювати вправи. Відчувала скептичне ставлення до себе: мовляв, дівчисько, а ще чогось вимагає… Довіра зародилася пізні-

14

«

На бойовій машині (м. Сватове)

ПСИХОЛОГІВ НА ТОЙ ЧАС В АРМІЇ НЕ БУЛО, ТОЖ ДЛЯ ВОЯКІВ РОТИ Я БУЛА ЗАМІСТЬ ПСИХОЛОГА. ВІДЧУВАЛА, КОЛИ КОГОСЬ ВІЙНА РЕАЛЬНО ЛАМАЄ — ТАКОМУ ТРЕБА ДАТИ МОЖЛИВІСТЬ ВИГОВОРИТИСЬ, А ТО Й ВИПЛАКАТИСЯ. ПЛАЧЕ ВІН — ПЛАЧУ І Я… ЧАСОМ КОНТАКТУВАЛА З ДРУЖИНАМИ ХЛОПЦІВ — ДОВОДИЛОСЯ ЇХ ЗАЛУЧАТИ, АБИ ЗМІЦНИТИ БОЙОВИЙ ДУХ. НА ТОЙ ЧАС МІЖ МНОЮ, МЕДПРАЦІВНИКОМ, І БІЙЦЯМИ ВСТАНОВИЛАСЯ ПОВНА ДОВІРА

«

ше, коли ми опинилися в бойових умовах. І не просто довіра, а справжнє фронтове братерство. Я теж училася — збирати й розбирати автомат (до речі, зброя була ще радянська, залежана на складах, не розроблена, туга) та стріляти: ком-

бат возив нас, медиків, на стрільбище, де ми опановували ці навички. Нині розумію, наскільки непідготовленими до сучасної війни ми тоді були. Привезені з дому підручники з військово-польової медицини виявилися такими само застарілими,

Навіть не уявляю тепер, як ми впоралися б з усім без волонтерів, адже держава, крім застарілої зброї та набоїв, забезпечувала вояків лише частково. Про харчування у 2014-му годі й говорити: без патріотів-меценатів, певно, голодували б. З теп­ лотою згадую про те, як увесь час, поки ми перебували на бойовому зведенні у Богданівці, місцевий фермер щодня привозив бійцям гарячі страви, а колектив Кіровоградського обласного шкірно-венерологічного диспансеру постачав нам консерви, чай, каву, печиво, цукерки, інші продукти. Коли ми почали комплектувати аптечки та зрозуміли, що на наявному наборі препаратів далеко не заїдеш, зателефонувала голові Кобеляцької асоціації фермерів та приватних землевласників Володимирові Білоруську (я звідти родом) і попросила допомогти. На прохання відгукнулися одразу і привезли ящики із необхідними ліками: знеболювальними, антигіпертензивними препаратами, антибіотиками, перев’язувальним матеріалом, навіть свічками від геморою, які були так потрібні водіям, тощо. А як допомагали волонтери з Кропивницького, Знам’янки! Прийшов вантаж навіть із Канади: там живе син начмеда, який забезпечив сучасними натовськими лонгетами усіх наших санінструкторів. Коли мене відпустили на кілька днів додому, християнський центр Горішніх Плавнів передав від парафіян 8 тис. грн на ліки, і я повернулася в батальйон з коробками лікарських засобів.

Санінструктор і конвойний в одній особі А потім нас відрядили в селище Лісове Кіровоградської області. То був кінець жовтня-початок листопада 2014 року. Поселилися в старих занедбаних казармах, хлопці нашвидкуруч засклили вікна. Спали на двоярусних ліжках у спальних мішках (знову ж таки спасибі волонтерам!).

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

15 грудня 2017 року

Але приміщення не опалювалося, і холод, здавалося, пронизував до кісток. Завдання бійців автомобільного батальйону — доставляти боєприпаси. Їхали зазвичай колоною з 15 машин — старі неброньовані КАМАЗи, гума «лиса», запчастин немає… Як член команди я виконувала обов’язки конвойного: відповідала за вантаж та його охорону. Коли ж ставався медичний випадок, діяла як медсестра чи санінструктор. А такі моменти траплялися не раз. Якось, коли відкривали борти, боєць упав і зламав руку. Негайно наклала лонгет, знеболила, а потім пост­ раждалого доправили в медпункт. Прифронтова зона — відкрита територія: ані лісу, ані посадок. Кожна машина там як на долоні. А такий безцінний для армії вантаж водночас був дуже небезпечним для нас: влучить ворожий снаряд — злетимо в повітря. Тому намагалися їхати швидко — зупинок не допускали. Якось уже розвантажилися, коли розпочався артобстріл. Попросили наших артилеристів відволікти увагу, зробити нам коридор. На щастя, тоді вискочили. Проте одного разу водії порушили золоте правило не зупинятися в жодному разі, й це мало не коштувало всім життя. Трапилося це під Маріу­ полем з колегами із сусіднього підрозділу нашої частини. Їхали вони з вантажем, а тут бачать — місцеві бабусі торгують яблуками. Зупинилися на кілька хвилин, щоб купити. І тільки-но від’їхали — по них ударив шквал ворожого вогню. Добре, що не влучили: машини, маневруючи, вирвалися з цього пекла. Усі зрозуміли: серед отих бабусь котрась виявилася коригувальницею вогню противника… Наш батальйон не брав безпосередньої участі в боях, але, забезпечуючи фронт боєприпасами, допомагав нищити ворога. Проте й моїм побратимам довелося сьорбну ти лиха. Коли поча лися події під Дебальцевим, колона 1-ї роти потрапи ла в оточення, загину в молодий 23-річний водій. Ті, хто вцілів, виходили з оточення «нав­ помацки»: дороги не знали, річку довелося переходити вбрід. Багато з них потім змушені були лікуватися в госпіталях. Пам’ятаю й те, як під час розвантаження один із наших водіїв упав і знепритомнів. Добре, що поруч опинилася волонтерська швидка. Колеги надали йому першу допомогу, діагностували інсульт, забезпечили ліками, підказали, як діяти. Дві доби хворому довелося лежати у спальному відсіку КАМАЗа. Ставила йому крапельниці, робила уколи — усе на ходу. Потім, коли стан пацієнта поліпшився, відвезла його в Лісове, а звідти наш начмед доправив хворого до госпіталю. Треба визнати, що мобілізація 2014 року часто-густо відбувалася без належного медичного обстеження, унаслідок чого на службу потрапило чимало осіб із хронічними недугами — гіпертонією, захворюваннями хребта, серцево-судинними недугами тощо. Як відомо, ці хвороби в складних умовах війни мають властивість загострюватися, тож доводилося лікувати бійців, як то кажуть, на ходу. Боролися і з се-

Із друзями-однополчанами

Під час навчання у «Десні»

Хвилини відпочинку

За час нашого спільного бойового шляху (а ми побували багато де — у Світлодарі, Дебальцевому, Авдіївці, Щасті, станиці Луганській та інших точках буремного Сходу) фронтова сім’я стала для мене рідною. Бувало, встаю вночі, проходжу казармою вздовж ярусів із ліжками і прислухаюся, хто як спить. Один кричить уві сні, хтось плаче, інший важко дихає… Підійду, заспокою. Психологів на той час в армії не було, тож для вояків роти я була замість психолога. Відчувала, коли когось війна реально ламає — такому треба дати можливість виговоритись, а то й виплакатися. Плаче він — плачу і я… Часом контактувала з дружинами хлопців — доводилося їх залучати, аби зміцнити бойовий дух. На той час між мною, медпрацівником, і бійцями встановилася повна довіра. Траплялося, занедужає хтось і чекає на мене, не йде у медпункт. «Чому? — питаю. — Там же лікар!»

— «Алло, краще ти мене послухай: кашель душить, — відповідає. — Ти ж можеш!» Я й справді навчилася прослуховувати легені фонендоскопом — чи жорстке дихання, чи є хрипи… Якось наші хлопці повернулися з чергової нелегкої поїздки, і я аж у десятьох виявила атипову пневмонію. Лікар підтвердив цей діагноз, і хворих направили в лікарню. Ніколи не забуду свій день народ­ ження 20 липня 2015 року — стільки букетів мені досі не дарували! Виявилося, що бійці обірвали всі квіти на подвір’ї бази. А комбат прийшов останнім і був дуже засмучений: «А л ло, вибач, жодної квітки не знайшов…»

Тут і там — не зрівняти

«

Бойовий наказ успішно виконано

У ЗОНІ АТО СУТНІСТЬ ЛЮДИНИ ПРОСВІЧУЄТЬСЯ, ЯК НА РЕНТГЕНІ. НЕМАЄ НАПІВТОНІВ: БАЧИШ БІЛЕ АБО ЧОРНЕ. НАТОМІСТЬ У МИРНОМУ ЖИТТІ ЗАЗВИЧАЙ ВАЖЧЕ РОЗПІЗНАТИ, ХТО Є ХТО. І КОЛИ ПОВЕРТАЄШСЯ ЗВІДТИ, ДО ЦЬОГО ВАЖКО ЗВИКАТИ ЗАНОВО. ТАК, ВІЙНА — ЦЕ СТРАШНО. АЛЕ ТАМ ЗНАЄШ: ОСЬ — ВОРОГ, А ОСЬ — ДРУГ. ПРИКРО, ЩО НА МІСЦЯХ МИ, ФРОНТОВИКИ, ЧАСТО СТИКАЄМОСЯ З БАЙДУЖІСТЮ

«

зонними недугами: ГРВІ, отитами, тонзилітами тощо. Двох вояків були змушені комісувати: в одного виявили епілепсію, в іншого — виразку шлунка. Надзвичайно виснажливою була робота вантажників: по 16-18 годин на добу, надриваючи спини,

тягали важезні ящики з боєприпасами. Не легше доводилося й водіям: життя на колесах, сон уривками, повсякчасна напруга сил і нервів. Згадую, як і сама за 12 діб суцільних рейсів виснажилася настільки, що потім проспала… цілу добу.

Демобілізувалася 25 вересня 2015 року. Коли сьогодні запитують, чому поїхала в АТО, адже вдома залишалися чоловік і 13-річна донька, відповідаю: «Не могла інакше…» Ніколи не пошкодувала про те, що пішла в армію, хоча труднощів довелося зазнати неймовірних. Мені поталанило з колективом — на будь-кого у роті могла покластися. Узагалі, там, у зоні АТО, сутність людини просвічується, як на рентгені. Немає напівтонів: бачиш біле або чорне. Натомість у мирному житті зазвичай важче розпізнати, хто є хто. І коли повертаєшся звідти, до цього важко звикати заново. Так, війна — це страшно. Але там знаєш: ось — ворог, а ось — друг. Прикро, що на місцях ми, фронтовики, часто стикаємося з байдужістю. Здається, дехто забув, що добровольці першими поставили заслін ворогу. Інакше як пояснити, що навіть на урочистості з нагоди Дня захисника Вітчизни у своєму місті я жодного разу не отримала запрошення… Однак душу гріє те, що ми сумлінно виконали свій обов’язок і за чотири роки війни багато чому нав­ чилися, а військова медицина зробила значний крок уперед. Вірю: війні колись настане кінець, Росія дорого заплатить за військову агресію проти України, а наша держава зрештою повернеться обличчям до своїх захисників. Записав Андрій КОНДРАТЮК, спеціально для «ВЗ»

15

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ Б У КО В И Н А

РЕФОРМУВАТИ СЛУЖБУ ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ НЕМОЖЛИВО БЕЗ СТВОРЕННЯ ВІДДІЛЕНЬ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНІВ Реформа екстреної медичної допомоги — один з пріоритетних напрямків діяльності МОЗ України. Новацій багато, проте майже всі вони «зав’язані» на головному — функціонуванні відділень невідкладних станів при багатопрофільних лікарнях. Таких у Чернівецькій області немає. Тому екстрена і невідкладна допомога залишаються «на плечах» Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Володимир ЄЛЕНЄВ, директор ОКУ «Чернівецький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»

ВЗ Як готуєтеся до змін, передбачених медичною реформою?

— Найбільша проблема полягає в тому, що нам ніхто нічого не пояснює. Мене як керівника центру працівники запитують про подальшу роботу нашої медичної установи, про зміни, які на нас чекають, а я не можу дати вичерпної відповіді, бо офіційна ін­ формація від МОЗ до нас не доводиться. Про все, що стосується реформи, ми дізнаємося з теле­ бачення, газет та інформаційних сайтів. На жаль, ДЗ «Український науково-практичний центр екст­ реної медичної допомоги і медицини катастроф МОЗ України», який є куратором і організатором усіх процесів, що стосуються нашої служби, цього року жодного разу нас не зібрав і нічого не пові­ домив. Усе виглядає так, ніби професійної думки ніхто чути не хоче. Тож ми дійшли висновку: як нам працювати надалі, маємо визначати самі. Задля цього всі директори центрів екстреної медичної допомоги і медицини катастроф утворили єдину раду. Її мета — розробка напрацювань на місцях, вирішення економічних, бухгалтерських і кадро­ вих питань та доведення нашої спільної думки до департаментів й управлінь охорони здоров’я облдержадміністрацій, урядових структур, у тому числі й МОЗ. Під час першого зібрання обговорили наказ про автономізацію лікувальних закладів. Бо для того, аби перетворити комунальну установу на ко­ мунальне підприємство, треба провести чимало змін у документах. Але це необхідно зробити, аби центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міг і далі працювати й розвиватися. ВЗ Які плюси автономізації ви бачите?

— Перш за все ми самі станемо розпорядниками коштів. Обов’язковою захищеною статтею витрат

16

залишиться зарплатня і комунальні послуги, ін­ шими ж ми керуватимемо відповідно до потреб. Наприклад, зекономили на бензині — вклали гро­ ші в обладнання, меблі тощо. При цьому відпаде бюрократична тяганина, яка завжди ускладнює вирішення більшості побутових питань. Крім того, комунальному підприємству доз­ воляється самому заробляти гроші й укладати контракти з працівниками. Не секрет, що для будь-якого фахівця найдієвіший стимул — фі­ нансовий. Тож у контрактах із відповідальними та високопрофесійними спеціалістами будуть про­ писані надбавки до зарплатні за напруженість й особливі умови праці. А ті, хто працює не дуже старанно, відповідно зароблятимуть менше. Вважаю, що це буде справедливо. ВЗ Чи зміниться склад бригади екстреної медичної допомоги? Зокрема, що буде з посадами водіїв та парамедиків?

— У новому Класифікаторі професій України, який набув чинності 1 листопада 2017 року, уже не­ має водія, натомість є екстрений медичний технік. Це дуже правильно, адже водій — повноправний член медичної команди і повинен володіти навич­ ками надання долікарської допомоги. Особливо це важливо в районах області, де у бригаді тільки двоє фахівців: фельдшер і водій. Згідно з тією ж оновленою класифікацією створюється посада інструктора з надання догоспітальної допомоги. Саме цей фахівець навчатиме водіїв швидких, а також поліцейських і рятувальників надавати пер­ шу долікарську допомогу. Колишні водії, а тепер — медичні техніки, зможуть отримувати надбавки за особливі умови та особливий характер праці, які мають медичні працівники нашого центру. Це близько 20% від зарплати.

«

Щодо посади парамедика, то подейкують, що нею не замінять посади фельдшера — її буде введено у класифікацію окремо. Тож і фельд­ш ери, і парамедики, можливо, працю­ ватимуть у нашій службі паралельно. Зараз у місті бригада екстреної медичної допомо­ ги складається з лікаря, фельдшера і водія, у районі — з лікаря, фельдшера і водія або фельдшера і водія. У перехідний період Мініс­ терство охорони здоров’я рекомендує створити окремо бригади парамедиків, до яких входи­ тиме парамедик і медичний технік, та окремо — лікарські й фельдшерські бригади. Щоправда, виникає питання: що саме роби­ тиме парамедична бригада, якщо у Чернівецькій області немає відділення невідкладних станів? Адже вони на місці допомоги не надають, діаг­нозу не встановлюють, лікування не призначають. Їх завдання — підтримання життєдіяльності людини. Як варіант, ці бригади разом із лі­ карськими можуть виїжджати на місце ДТП з кількома потерпілими: лікарі надаватимуть не­ відкладну допомогу, а парамедики транспорту­ ватимуть постраждалих до лікувальної устано­ ви. В інших випадках, коли хворий викликатиме парамедичну бригаду, його доставлятимуть до лікарні. І тут виникає чергове запитання: чи готові лікарні приймати такий великий потік хворих? Адже коли зараз у Чернівцях 200 викликів на добу, а частка госпіталізацій становить 17-20%, то після нововведення усіх цих хворих привози­ тимуть до лікарень. Тож кількість госпіталізацій зросте у 20 разів! МОЗ вважає, що в кожному обласному цент­ рі, кожній районній лікарні має бути створене відділення невідкладних станів — Emergence,

КОМУНАЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ ДОЗВОЛЯЄТЬСЯ САМОМУ ЗАРОБЛЯТИ ГРОШІ Й УКЛАДАТИ КОНТРАКТИ З ПРАЦІВНИКАМИ. НЕ СЕКРЕТ, ЩО ДЛЯ БУДЬ-ЯКОГО ФАХІВЦЯ НАЙДІЄВІШИЙ СТИМУЛ — ФІНАНСОВИЙ. ТОЖ У КОНТРАКТАХ ІЗ ВІДПОВІДАЛЬНИМИ ТА ВИСОКОПРОФЕСІЙНИМИ СПЕЦІАЛІСТАМИ БУДУТЬ ПРОПИСАНІ НАДБАВКИ ДО ЗАРПЛАТНІ ЗА НАПРУЖЕНІСТЬ Й ОСОБЛИВІ УМОВИ ПРАЦІ. А ТІ, ХТО ПРАЦЮЄ НЕ ДУЖЕ СТАРАННО, ВІДПОВІДНО ЗАРОБЛЯТИМУТЬ МЕНШЕ

«

куди всі хворі (із серцевим нападом, високою температурою, травмою) повинні надходити в першу чергу. Й у цих відділеннях мають працю­ вати лікарі невідкладної допомоги — ті, які нині входять до складу лікарських бригад екстреної медичної допомоги. Там їх знання і навички бу­ дуть дуже потрібними. По ідеї, у цих відділеннях хворі змогли б перебувати до 8 годин. Цього часу вистачить для проведення мінімально необхідних обстежень (аналіз крові, УЗД, кар­ діограма тощо) і встановлення діагнозу. Та варто констатувати, що таких відділень в області не­ має, а для їх створення пот­рібні чималі кошти. Тож мусимо працювати в тих умовах, які є. ВЗ Нещодавно Уляна Супрун в одному зі своїх інтерв’ю повідомила, що підвищена температура в дітей та гіпертонія не є приводом для виклику екстреної медичної допомоги. Ви справді на такі виклики більше не виїжджатимете?

— Гадаю, тут мало б ітися про профільні та не­ профільні виклики. Закон України «Про екстре­ ну медичну допомогу» визначає, що на екстрені вик­лики повинні виїжджати наші бригади, на не­ екстрені — служба невідкладної допомоги, якої в Чернівецькій області не створено. Тому умовно «неекстрені» виклики в робочий час ми повинні передавати в поліклініки за місцем проживання. Протягом двох годин до такого пацієнта прихо­ дить дільничний лікар. Однак хворих це не влаштовує. І цьому є по­ яснення: працівники швидкої мають усі необхідні медикаменти, аби терміново надати допомогу. А от лікар із поліклініки послухає, поміряє тиск, по­ дивиться горло — і напише призначення, а по ліки треба бігти до аптеки. Найчастіше непрофільними є виклики від хворих із серцево-судинними зах­ ворюваннями, онкопатологією, хронічними неду­ гами дихальної системи тощо. ВЗ Хто має, так би мовити, фільтрувати ці виклики?

— Мають бути розроблені уніфіковані протоколи роботи диспетчерської служби. Саме диспетчер повинен бути настільки грамотним, аби зрозумі­ ти, яка ситуація у хворого, чи дійсно він потребує екстреної медичної допомоги. Швидка медична допомога — насправді дуже дорога справа. Одна бригада обходиться державі у понад 1 млн грн на рік. Розрахунок простий: у Чернівецькій області є 67 бригад, а загальний річний фонд, до якого входить оплата праці, утримання автомобілів, закупівля палив­ но-мастильних матеріалів, оплата комунальних платежів тощо, — 88 млн грн. Тож вартість однієї бригади — 1,31 млн грн на рік, а один виклик коштує у середньому 350 грн. Наразі ми обслуговуємо близько 185 тис. вик­ликів на рік. Це дуже багато. Реально з цієї кількості справді екстреними і профільними є 30% викликів. Усіма іншими мусять займатися первинна і невідкладна медична допомога. Тобто коло знову замкнулося на невідкладній допомо­ зі. Тому бригади екстреної медичної допомоги як їздили на непрофільні виклики, так і далі їз­ дитимуть. Аби вирішити цю проблему в умовах відсутності відділення невідкладних станів, на державному рівні варто прийняти закон, котрий визначав би, що непрофільні виклики мають бути платними. Саме такий принцип діє у Європі. Ольга КАМСЬКА, спеціально для «ВЗ», м. Чернівці

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

15 грудня 2017 року

Х АРКІВЩИНА

ЛІКУВАТИ БІЙЦІВ ДОПОМАГАЮТЬ ІЗРАЇЛЬСЬКІ ФАХІВЦІ На базі Українського науково-дослідного інституту протезування, протезобудування та відновлення працездатності буде відкрито перший в Україні міжнародний учбово-практичний центр з обміну досвідом у лікуванні та реабілітації військовослужбовців, які отримали поранення під час бойових дій на Сході України. Фахівці Медичного центру Хаїма Шеба (Ізраїль) мають великий досвід лікування пацієнтів із тяжкими травмами й діляться ним з харківськими лікарями. А в перспективі тут планують надавати вищу освіту протезистам та реабілітологам.

П

ро навчання на постійній основі остаточно домовилися наприкінці листопада під час візиту ізраїльтян, коли зарубіжні експерти провели перші майстер-класи з лікування та реабілітації бійців із вогнепальними пораненнями, ампутаціями нижніх кінцівок та наслідками травм хребта. Зокрема ізраїльські колеги презентували методику ведення пацієнтів з тяжкими порушеннями функції внутрішніх органів після травм хребта і нижніх кінцівок. Цікавим також було навчання постлікувальному відновленню пацієнтів з інсультами різного ступеня тяжкості. Ізраїльські медики-реабілітологи володіють прогресивними методиками профілактики і лікування фантомного болю. Цей блок особливо зацікавив наших лікарів, оскільки спрямований на системну роботу з інвалідами АТО, які перенесли часткову або повну ампутацію кінцівки внаслідок бойових травм. Крім навчального циклу для медиків гості провели в Харкові низку практичних консультацій для пацієнтів УкрНДІ протезування, протезобудування та відновлення працездатності.

Домовленості між двома країнами досягнуто на рівні Посольства Ізраїлю в Україні та Харківської ОДА. Керівник політичного департаменту Посольства Ізраїлю в Україні Реут Шапіро Бен-Нафталі завірила харківських медиків, що представники її країни передадуть усі провідні медичні технології, які тільки зможуть опанувати фахівці наших лікувальних установ. У майбутньому міжнародному учбово-практичному центрі співпрацюватимуть фахівці з фізіотерапії, реабілітації та ерготерапії двох держав, які мають досвід військової медицини. Тут розроб­ лятимуть нові методики, спостерігатимуть за особливо тяжкими випадками лікування та реабілітації військових. Харків для впровадження такого проекту було обрано не випадково, адже співпраця харків’ян з ізраїльськими лікарями, що спеціалізуються на реабілітації військових, триває вже давно. Так, більше року фахівці УкрНДІ протезування, протезобудування та відновлення працездатності співпрацюють з медиками реабілітаційного центру «Бейт Левенштейн».

Спочатку ізраїльські фахівці проводили телеконсультації та спостерігали українських пацієнтів з перспективою їх лікування, реабілітації та подальшого протезування в Україні чи Ізраїлі. Потім зарубіжні колеги відвідали Харків, познайомилися з діяльністю інституту, оцінили фаховий рівень його співробітників та матеріально-технічну базу. Харківські лікарі, рятуючи наших воїнів, стикаються з великою кількістю нестандартних ситуацій, коли не завжди вистачає і практики, і техніки, які потрібні негайно. Для вирішення цих питань УкрНДІ протезування, протезобудування та відновлення працездатності за підтримки Харківської ОДА успішно залучає міжнародні представництва. Тут мають досвід співпраці з японськими колегами та державами НАТО, зокрема Німеччиною і Шотландією. Понад 10 років харків’яни працюють із німецькою компанією Ottobock, а нещодавно почали реалізовувати спільні проекти із шотландською фірмою Touch Bionics. Начальник клініки ушкоджень Військовомедичного клінічного центру Північного регіону

Олександр Бородай розповів, що на сьогодні тільки у їх госпіталі складні операції з ампутації нижніх кінцівок було проведено 146 бійцям. Після чого їх відправляли на лікування в основному до УкрНДІ протезування, протезобудування та відновлення працездатності. На його думку, відкриття міжнародного учбово-методичного цент­ ру на базі цього закладу — нагальна потреба. Такої самої точки зору дотримуються і в МОЗ, Мінсоцполітики та МОН, де розглянуто питання створення центру, у якому розроблятимуть власні технології та впроваджуватимуть передові зарубіжні досягнення. Для цього, зокрема, потрібні сучасні висококваліфіковані кадри, які здобудуть базову освіту на рівні бакалаврату та магістратури. Крім того, тут лікарі зможуть отримати й другу вищу освіту. «Реалізацію проекту ми розпочали з формування навчальної бази такого рівня, якого досі в Україні не було, — упевнена директор УкрНДІ протезування, протезобудування та відновлення працездатності Антоніна Салєєва. — Цей проект фінансово підтримує НАТО. Його представники допомагають нам налагодити контакти з провідними фахівцями ISPO (Міжнародна організація протезистів-ортопедів), де формуються навчальні програми найвищого рівня. Нові програми міститимуть вичерпні курси зі специфічної анатомії, медицини патологій тощо, а також будуть адаптовані до рівнів бакалавра і магістра. Базуватиметься новий міжнародний учбово-практичний центр у нашому закладі, а також на факультеті електронної та біомедичної інженерії Харківського національного університету радіоелектроніки. Роботи багато, тому досвід ізраїльтян і фахівців з інших держав для нас безцінний». Ольга ФАЛЬКО, спеціально для «ВЗ», м. Харків

РІВНЕНЩИНА

ДОПОМІЖНІ РЕПРОДУКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ СТАЮТЬ ДОСТУПНІШИМИ На базі Центру репродуктивної медицини Рівненського обласного клінічного лікувальнодіаг­ностичного центру ім. В. Поліщука відрито ембріологічну лабораторію. Медики кажуть, що на реалізацію цієї ідеї їм знадобилося цілих 12 років.

П

роте тепер бездітним рівненським парам не потрібно їхати в інші міста — пізнати радість батьківства їм допомагатимуть місцеві медики. За словами головного лікаря РОКЛДЦ Романа Шустика, пацієнтам доведеться оплачувати лише витратні матеріали. До того ж медики планують розробити механізм, завдяки якому кожна десята малозабезпечена подружня пара матиме можливість пройти процедуру запліднення безкоштовно. Частково допомагатимуть їм у цьому меценати та благодійники. Пільги також поширюватимуться на

переселенців, чорнобильців, соціально-незахищені групи й учасників АТО. Як розповіла лікар лаборант-генетик Тамара Розумнюк, ембріологічна лабораторія оснащена сучасним дороговартісним обладнанням: інвертованим мікроскопом із мікроманіпуляторами та піпетками, завдяки якому можна бачити прозорі об’єкти, невидимі неозброєним оком; ламінарною шафою, що дає змогу працювати в закритому полі, захищає біологічний матеріал та очищує повітря; інкубаторами для підігріву реактивів, підтримання температурного режиму середовища, необхідно-

го для запліднення яйцеклітини й поліпшення росту і розвитку ембріонів. У малій операційній встановлено гінекологічне крісло, УЗ-апарат із можливістю проведення пункцій та апарат ШВЛ. Окрім процедури заплідення медики планують виконувати також гістероскопії та запровадити згодом лапароскопічні оперативні втручання. За словами завідувачки Центру репродуктивної медицини РОКЛЦД ім. В. Поліщука Інни Гуценко, проблема безпліддя на сьогодні дуже актуальна. Точної статистики не ведеться ані на Рівненщині, ані в Україні. Але вважається, що

15-25% шлюбів (кожна п’ята подружня пара) є безплідними. Тому медиків Центру чекає складна робота, адже пацієнти вже реєструються в чергу на обстеження та підготовку до запліднення. Перші подружні пари наразі розпочали цей процес, результатом якого має стати нове життя. Для створення ембріологічної лабораторії на базі РОКЛДЦ ім. В. Поліщука з обласного бюджету було виділено 5 млн грн. Місцева влада підтримала ініціативу медиків щодо запровадження в області допоміжних репродуктивних технологій задля наближення їх до мешканців краю. Як запевнив Роман Шустик, новостворена ембріологічна лабораторія не повинна перетворитися на бізнес-проект, тож і влада, і медики докладатимуть усіх зусиль для того, щоб якомога більше подружніх пар мали змогу за мінімальні кошти або ж безоплатно пройти процедуру запліднення. Дана РОМАНЮК, спеціально для «ВЗ, м. Рівне

17

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

ВОЛОДИМИР КІРШЕНБЛАТ: МЕДИЦИНА — НЕ РЕВОЛЮЦІЙНИЙ ПРОЦЕС, А ЕВОЛЮЦІЙНИЙ Термін «феромони» відомий багатьом. Але мало хто знає, що автор теорії запахів — видатний науковець із Чернівців Яків Кіршенблат. Саме він розробив «теорію телергонів» (1957), за яку міг отримати Нобелівську премію. Але в СРСР не було потреби у відкритті, що могло принести шалені прибутки. Єдине, за чим стежили, — аби науковець не виїхав за кордон, куди його кликали для виступів. Тож лаври першовідкривачів феромонів здобули німці... Про своїх діда й видатного батька читачам «ВЗ» розповів продовжувач лікарської династії Володимир Кіршенблат.

Перший у світі тест на вагітність

Володимир КІРШЕНБЛАТ, заступник головного лікаря з медичної частини КМУ «Чернівецька міська лікарня №3»

Дід-лікар помер біля ліжка хворого Першим медиком у нашій родині був мій дід Давид Кіршенблат. Він вчився на медичному факультеті Берлінського університету, захистив дисертацію з терапії й у 1903 році повернувся працювати до царської Росії. Так склалося, що Давид Кіршенблат оселився у Тбілісі. Там багато років працював у лікарні, а потім займався приватною практикою — був терапевтом, лікував жінок і дітей. У ті часи його посада називалася «земський лікар», а на дверях кабінету висіла табличка: «Доктор Давид Абрамович Киршенблат — внутреннія, женскія и детскія болезни». Давида Кіршенблата дуже шанували, хворі вишиковувалися до нього в чергу. Він лікував і відомих людей, зок­р ема Анатолія Луначарського, першу дружину Йосипа Ста ліна тощо. Мій дід помер на 81-му році життя біля ліжка хворого. Він приїхав на виклик, оглянув хворого, розписав лікування і присів у крісло, бо йому раптово стало зле... Батько розповідав, що дід мав власний кодекс честі: ніколи не брав грошей із родин медиків, фармацевтів і бідняків.

18

Мого батька, Якова Давидовича, медицина вабила з дитинства. У 15-річному віці він поїхав вчитися до Ленінградського університету. Проте туди його не прийняли через занадто юний вік, тому він пішов працювати вантажником у порт, але лекції відвідував як вільний слухач. Через 2 роки Яків Кіршенблат таки став студентом цього вишу, у 20-річному віці закінчив біологічний факультет, у 26 років захистив кандидатську дисертацію. Потому залишився працювати в університеті, а в 1941-му пішов доб­ ровольцем на фронт. Батько був старшим лікарем артполку, командиром санітарного взводу на передовій. Водночас нав­ чався у першому Ленінградському медичному інституті. Його тогочасні щоденники — найцінніший скарб сімейного домашнього музею. Коли я читав їх уперше — волосся на голові ставало дибки. Тато писав про те, як люди помирали від голоду у страшних муках, тоді як «товариші» при владі мали все... Після демобілізації у 1946-му він хотів повернутися на попереднє міс-

«

це роботи. Але там уже працював його найкращий друг — Артемій Іванов, відомий учений. Тож батько влаштувався в Інститут акушерства та гінекології АМН СРСР. Саме там він відкрив перший у СРСР кабінет ендокринології, розробив один із перших у світі тестів на вагітність — так звану реакцію Кіршенблата — Гербільського (реакція ендокринних залоз в’юнів на сечу вагітної жінки), а в 1951 році захистив докторську, хоча написав її ще до війни. Відома «справа ленінградських лікарів» перекреслила всю кар’єру Якова Кіршенблата. Якби не його хороший знайомий і відомий полярник Іван Папанін, який тоді працював у відділі науки ЦК КПРС у Москві, він не тільки залишився б без роботи, а й, можливо, потрапив би до в’язниці. За конкурсом батько пройшов на посаду завідувача кафедри нормальної фізіології Чернівецького медичного інституту (нині — Буковинський державний медичний університет). Не помилюся, коли скажу, що він жив наукою. Вставав о 5-й ранку, пив чай, з’їдав бутерброд і починав працювати. Вважав, що

БАТЬКО ВІДКРИВ ХІМІЧНІ ЗАСОБИ ВЗАЄМОДІЇ ТВАРИН Й ОДРАЗУ Ж ЗРОЗУМІВ, ЯКІ КОЛОСАЛЬНІ МОЖЛИВОСТІ МАЄ НОВИЙ НАПРЯМОК У НАУЦІ, ОСОБЛИВО ДЛЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА. ЗА ДОПОМОГОЮ ТЕЛЕРГОНІВ МОЖНА, НАПРИКЛАД, ВІДЛЯКУВАТИ ШКІДНИКІВ ПОЛІВ, І ТОДІ НЕ ДОВЕДЕТЬСЯ ВИКОРИСТОВУВАТИ ПЕСТИЦИДИ Й ІНСЕКТИЦИДИ

«

ранкові години — найсприятливіші для роботи.

З усього світу запрошували читати лекції У Чернівцях Яків Кіршенблат продовжував займатися фізіологією, ендокринологією та нейроендокринною регуляцією. Ентомологам — спеціалістам, які вивчають комах, відомий вид жуків, названих на його честь, — «Стафіліні-кіршенблаті». Саме у Чернівцях в 1957 році батько розробив теорію телергонів (від грец. tele — далеко та ergon — дія), котру потім назвали теорією запахів. Телергони (феромони) — речовини, які виділяють тварини у зовнішнє середовище, впливаючи в такий спосіб на істот того або іншого виду (кайромони, аломони). Телергонологія пояснює закони, за якими діє і живе величезний мурашник чи колонія термітів, а також відкриває таємницю мателика-самця, котрий за 4 кілометри відчуває самицю, й оленя, що «кличе на побачення» оленицю, перебуваючи за десятки кілометрів від неї. Батько відкрив хімічні засоби взаємодії тварин й одразу ж зрозумів, які колосальні можливості має новий напрямок у науці, особливо для народного господарства. За допомогою телергонів можна, наприклад, відлякувати шкідників полів, і тоді не доведеться використовувати пестициди й інсектициди. Батько написав про це першому секретареві ЦК КПРС Микиті Хрущову, пояснивши переваги і перспективи свого відкриття. Але, на жаль, ідеї ніхто не підтримав. Не знаю, як батькові все ж вдалося надіслати статтю у британський науковий журнал Nature. Однак навіть після її опублікування, хоча йому писали, запрошуючи читати лекції, з усього світу, від своєї держави підтримки не було. За таке відкриття батько міг стати лауреатом Нобелів-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

15 грудня 2017 року

Колектив кафедри нормальної фізіології Чернівецького медичного інституту (в центрі — зав. кафедри професор Я. Д. Кіршенблат)

Я. Д. Кіршенблат у лабораторії

«

ської премії, а його навіть за кордон не випустили жодного разу. Термін «феромони» замість «телергони» ввели німецькі вчені-ентомологи Пітер Карлсон та Мартін Лушер в 1959 році. До того ж запатентували своє відкриття...

ЩОДО ПЕНСІОНЕРІВ У МЕДИЦИНІ, ТО МОЯ ДУМКА ТАКА: КОЖЕН МАЄ ПРАЦЮВАТИ РІВНО СТІЛЬКИ, СКІЛЬКИ МОЖЕ. ПОГОДЖУЮСЯ, ЩО ЗА СТАНОМ ЗДОРОВ’Я ІНОДІ ПЕНСІОНЕР УЖЕ НЕ В ЗМОЗІ БУТИ ПРАКТИКУЮЧИМ ЛІКАРЕМ. АЛЕ ЧОМУ НЕ ЗАСТОСУВАТИ ЙОГО ТЕОРЕТИЧНИХ ЗНАНЬ ДЛЯ НАВЧАННЯ МОЛОДИХ ФАХІВЦІВ? ХТО ВЧИТИМЕ НАШУ МОЛОДЬ? КОМП’ЮТЕР?

«Хороший терапевт — теж непогана спеціальність» Я, як і мої батько та дід, мріяв про медицину, відколи себе пам’ятаю. Проте коли підійшов час вступу до вишу, виявилося, що в Чернівцях не було спеціалізації біофізики, якою я дуже хотів займатися. До Московського медичного інституту не взяли, бо не мав столичної прописки. Тому всетаки довелося йти вчитися до Чернівецького медичного інституту. Хоча батько і працював у цьому самому виші, однак ніколи не втручався у моє навчання. На вступних випробуваннях я на «відмінно» склав один іспит — з хімії. Але мене питали впродовж години: хотіли побачити, що я знаю насправді. З третього курсу проводив ургентні операції з хірургами Чернівецької міської лікарні №3, і мені дуже подобалася ця спеціалізація. Але несподівано помітив у себе погіршення зору. Тоді завідувач кафедри викликав мене і сказав, що я не зможу оперувати далі, бо це негативно позначиться на моєму здоров’ї. І додав: «Хороший терапевт — теж непогана спеціальність». Тоді я й пішов у субординатуру з терапії. Зізнаюся: жодного разу не шкодував про свій вибір. У медицині я вже півстоліття, й увесь час працюю у КМУ «Черні-

Засідання кафедри нормальної фізіології під головуванням професора Я. Д. Кіршенблата

«

вецька міська лікарня №3»: починав лікарем-терапевтом, а потім обійняв посаду заступника головного лікаря з лікувальної роботи, на якій — уже 35 років поспіль.

У чому винні лікарі? Мені, як і дідові та батьку, теж «пощастило» жити в часи змін. Реформа медичної галузі однозначно потрібна, проте методи її впровадження мають бути дещо іншими. Медицина — не революційний процес, а еволюційний. Не можна змінювати все одним махом, не налагодивши економіки держави. Висока якість медицини може бути забезпечена лише тоді, коли вона матиме надійне економічне підґрунтя. Інакше — це революція, наслідки якої можуть бути доволі сумні.

Особисто мене дуже бентежить одна з останніх заяв заступника Міністра охорони здоров’я Павла Ковтонюка про те, що нібито звільнятимуть з посад пенсіонерів та «огородників». «Огородниками» він називає лікарів сімейної медицини, які працюють у сільських амбулаторіях і після кількагодинного прийому пацієнтів поспішають на город, аби виростити картоплю, моркву, буряки, а не купувати. Виникає питання: у чому винні ці лікарі? За що їх звільняти? За те, що намагаються вижити на зарплату у 3200 грн? Тоді дайте можливість лікарю заробляти так, аби йому не потрібен був город, аби сільський лікар міг піти на ринок і придбати все необхідне, не задумуючись про те, що завтра доведеться економити на хлібі... Щодо пенсіоне-

На шляху до Нобелівської премії...

рів у медицині, то моя думка така: кожен має працювати рівно стільки, скільки може. Погоджуюся, що за станом здоров’я іноді пенсіонер уже не в змозі бути практикуючим лікарем. Але чому не застосувати його теоретичних знань для навчання молодих фахівців? Хто вчитиме нашу молодь? Комп’ютер? Медицина — це передусім клінічний досвід, і саме у досвідчених успішних лікарів пенсійного віку він найпотужніший. Мене дуже дивує, коли у 28 років медик захищає докторську дисертацію з клінічної дисципліни. Нічого не маю проти його теоретичних знань, однак достатню кількість клінічних він іще не може мати. Поки немає власного досвіду, власних «синців» і перемог, навіть, на жаль, власних втрат — не може бути розвит­к у й особистого клінічного досвіду. Реформування первинної галузі та перехід на сімейну медицину — це не новація. Мій дід — земський лікар — якраз і виконував усі ті функції, які нині будуть покладені на лікаря загальної практики-сімейної медицини. Це правильно, проте державі варто подбати про високоякісну підготовку фахівців цієї галузі. На Заході, наприклад, сімейний лікар навчається упродовж 10 років. Лише так можна оволодіти тією колосальною кількістю знань та вмінь, яка необхідна подібному спеціалістові. Тому 6-місячні курси перекваліфікації — це дуже мало. Українській медицині варто под­бати про освіту медиків — важливе підґрунтя проведення реформ. Ольга КАМСЬКА, спеціально для «ВЗ»

ТРИВАЄ ПЕРЕДПЛАТА НА ГАЗЕТУ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я» НА 2018 РІК! ПІЛЬГОВИЙ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ:

86181 08198 60965

1 міс.

28,10 грн

3 міс.

84,30 грн

6 міс.

168,60 грн

12 міс.

337,20 грн

1 міс.

41,60грн

3 міс.

124,80 грн

6 міс.

249,60 грн

12 міс.

499,20 грн

1 міс.

49,60грн

3 міс.

148,80 грн

6 міс.

297,60 грн

12 міс.

595,20 грн

• Передплату приймають усі відділення зв’язку «Укрпошти» • Онлайн-передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua

ЗА БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ЗВЕРТАЙТЕСЯ В РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: VZS24@UKR.NET

19

НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ

ПРИСТРОЇ ЗАМІСТЬ ЛІКІВ І лікарі, і пацієнти постійно скаржаться на численні побічні ефекти лікарських засобів й потенційно небезпечні реакції внаслідок їх застосування. Наразі нейробіологи пропонують досить несподіване й водночас ефективне вирішення цієї проблеми. Принаймні, часткове.

М

абуть, одна з найперспективніших інновацій серед медичної техніки нового покоління — нейростимулятори. Ця категорія пристроїв уже здобула певну славу та заслужила на власну назву: «Біоелектроніка». Нейростимулятори, хоч і виглядають дещо «інвазивно», довели свою ефективність завдяки абсолютно новаторському підходу. Поки традиційна медицина намагається впоратися з певними «проблемними» молекулами в організмі пацієнта за допомогою ліків, біоелектроніка може вирішити це завдання набагато елегантніше: медичний імплантат маніпулює нейронними ланцюгами, кот рі контро­люють синтез таких молекул. Тобто завдяки пристрою вимкнути чи ввімкнути патологічний процес може медичний фахівець.

КОНТРОЛЬ ДИХАННЯ Наявні на сьогодні нейростимулятори продемонстрували терапевтичну ефектив­ ність лише при центральному апное уві сні — стані, який найчастіше спостерігають під час засипання та у фазі швидкого сну. Утім, деякі ентузіасти не припиняють спроб створити нейростимулятор для лікування обструктивного апное уві сні. Наприклад, група Nyxoah розробляє прилад під назвою Genio, призначений для імплантації в ділянці підборіддя. Задумано, що його електроди повинні контактувати з під’язиковим нервом. Як стверджують фахівці Nyxoah, стимуляція останнього нормалізує функцію дихальних шляхів.

Nyxoah — міжнародна команда дослідників, яка у 2016 році отримала 18 млн Євро від Gilde Healthcare Partners і Société Régionale d’Investissement de Wallonie. Вважають, що цих грошей вистачить, аби отримати пристрій з необхідними функціями. Паралельно з ними випробування подібного стимулятора під’язикового нерва проводить американська компанія Imthera Medical. Результати роботи нейростимуляторів справді вражають. Зокрема, ці пристрої рятують хворих на паркінсонізм від неконтрольованого тремтіння — найбільш наб­ ридливого симптому цього поки що невиліковного нейродегенеративного розладу.

Перші серед перших Найперші біоелектронні пристрої були застосовані для лікування паркінсонізму. Хвороба Паркінсона — одне з найбільш руйнівних та стійких до терапії нейродегенеративних захворювань. Зазвичай ліки таким пацієнтам допомагають тільки на початкових стадіях, далі швидко розвивається лікарська толерантність. Тож фармакотерапія паркінсонізму для нейробіологів, неврологів та лікарів інших спеціальностей досі залишається невирішеною проблемою. Однак, здається, її тягар дещо полегшила революція медичних пристроїв. Основним симптомом паркінсонізму є тремор та інші моторні порушення, спричинені випадковими сигналами, котрі передаються з ділянки кори мозку, що відповідає за контроль рухів. Для нормалізації роботи цієї ділянки мозку пацієнту імплантують нейростимулятор DBS (Deep Brain Stimulation — глибинна стимуляція мозку) — невеличкий пристрій, який через електрод надсилає ритмічні електричні імпульси прямо в епіцентр місця «аварії». Кілька років тому американська компанія Boston Scientific, яка раніше виготовляла кардіостимулятори, розширила свій асортимент й почала випускати DBS. Сьогодні її пристрої Vercise сертифіковані в Європі для лікування хвороби Паркінсона та деяких інших, не таких поширених, розладів. Також дозвіл Єврокомісії на реалізацію нейростимуляторів Libra для лікування паркінсонізму отримала інша американська компанія — St. Jude Medical. Щоправда, подібні DBS-нейростимулятори перших поколінь у більшості випадків являють собою постійні імплантати, котрі можна використовувати лише з одно-

20

НЕЙРОСТИМУЛЯТОРИ, СХВАЛЕНІ ДО МЕДИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ В США ЗА ОСТАННІ ТРИ РОКИ НАЗВА ПРИСТРОЮ

ВИРОБНИК

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ

ТИП ПРИСТРОЮ

Sentiva

Livanova

Епілепсія

Стимулятор блукаючого нерва

Remede

Respicardia

Апное уві сні

Стимулятор діафрагмального нерва

TrueTear

Allergan

Синдром сухого ока

Інтраназальний стимулятор

Gammacore

Electrocore

Головний біль

Зовнішній стимулятор блукаючого нерва

Axium

Abbott (St. Jude)

Хронічний біль

Стимулятор спинного мозку

Algovita

Nuvectra

Хронічний біль

Стимулятор спинного мозку

Brio

Abbott (St. Jude)

Хвороба Паркінсона, есенціальний тремор

DBS

Senza

Nevro

Хронічний біль

Стимулятор спинного мозку

Maestro

Enteromedics

Ожиріння

Стимулятор блукаючого нерва

разовим налаштуванням програми. Це — проблема, адже активність головного мозку постійно змінюється, тому встановлений і налаштований на певну частоту пристрій з плином часу втрачає ефективність. Цей істотний недолік вдалося усунути за допомогою імплантата нас­ тупного покоління Activa® PC+S, який випустила компанія із США Medtronic, Inc. Він стимулює певні ділянки кори головного мозку, а також реєструє біоелектричні сигнали в його структурах, записує цю інформацію та відправляє її лікарю свого «господаря» безпосередньо на планшет. Таким чином, лікар постійно в курсі останніх подій, завжди може вчасно змінити налаштування програми нейростимулятора і максимально підвищити ефективність пристрою. Крім лікування хвороби Паркінсона DBS застосовують також для терапії есенціального тремору — подібного, але етіологічно не спорідненого до паркінсонізму прогресуючого ней­ родегенеративного захворювання.

Корекція настрою Нейростимулятор VNS Pulse Duo американської компанії Cyberonics теж нещодавно пройшов сертифікацію, щоправда, поки лише на батьківщині — FDA дозволило використовувати його для лікування резистентної деп­ресії. Пристрій виглядає і працює приблизно так, як кардіостимулятор: його встановлюють під шкіру в ділянці грудей, звідки у блукаючий нерв (nervus vagus) імплантують електроди, якими надсилають слабкі електричні імпульси. Вони стимулюють частину кори головного мозку, котра відповідає за настрій.

Cyberonics уже встановила цей «девайс» 200 пацієнтам і повідомляє про позитивні зміни їх психічного стану. Проте FDA поки не поспішає з відкриттям доступу до пристрою пацієнтам з депресією: VNS Pulse Duo дозволено використовувати тільки в разі неефективності традиційних методів лікування. Слід зазначити, що подібні пристрої від Cyberonics уже деякий час застосовують для лікування епілепсії.

Коло призначень і сподівань

Джерело: EvaluateMedTech

VNS-ТЕРАПІЯ ҐРУНТУЄТЬСЯ НА ЕЛЕКТРИЧНІЙ СТИМУЛЯЦІЇ БЛУКАЮЧОГО НЕРВА — ПУЧКА НЕРВОВИХ ВОЛОКОН, ЯКИЙ ПРОХОДИТЬ ВІД ГОЛОВНОГО МОЗКУ ДО ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ. НА ЦЬОМУ ШЛЯХУ НЕРВ РОЗГАЛУЖУЄТЬСЯ НА РІЗНІ ВНУТРІШНІ ОРГАНИ, ВКЛЮЧАЮЧИ СЕРЦЕ, СЕЛЕЗІНКУ, ЛЕГЕНІ ТА КИШКІВНИК, ПЕРЕДАЮЧИ ВІД НИХ СИГНАЛИ В ГОЛОВНИЙ МОЗОК І У ЗВОРОТНОМУ НАПРЯМКУ.

Нейродегенеративні захворювання — не єдина мішень фахівців з біоелектроніки. За останні три роки американські регуляторні органи схвалили чимало моделей нейростимуляторів для терапії найрізноманітніших патологій, котрі неможливо об’єднати в одну нозологічну категорію, у тому числі таких, як сухість очей і ожиріння (див. таблицю). Цікаво, що FDA найдовше розглядало питання про реєстрацію біоелектронних приладів для лікування ожиріння та хронічного болю — 18 і 19 місяців відповідно. Але, так чи інакше, лише під кінець 2017 року у США для лікування різних розладів було сертифіковано одразу дві моделі таких апаратів. Зокрема агентство схвалило систему Respicardia, яка допоможе паці-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ

15 грудня 2017 року

єнтам з апное уві сні, дещо пізніше здобув схвалення апарат SenTiva, який використовуватимуть у терапії резистентної епілепсії. Перший нейростимулятор забезпечує контроль дихання при легкому та середнього ступеня тяжкості центральному апное уві сні — стані, етіологічно відмінному від обструктивного апное уві сні. І хоча Remede не підходить для лікування поширенішого синдрому зупинки дихання, його схвалення сприйняли з радістю. Адже пацієнти з цією патологію до сьогодні були змушені використовувати для лікування громіздкі та незручні пристрої, що заважали їм заснути. Апарат від Respicardia є набаго прийнятнішим варіантом. Друга модель належить до категорії біоелектронних пристроїв для VNSтерапії (лікування за допомогою стимуляції блукаючого нер­ва, Vagus nerve stimulation). Щиро кажучи, Sentiva від Livanova не можна назвати інновацією: у якості стимулятора блукаючого нерва цей апарат вперше було схвалено для лікування епілепсії ще в 1997 році, коли компанія-виробник мала назву Cyberonics. Зате сьогодні його пацієнт-орієнтований апгрейд (нова версія включає імплантований генератор SenTiva та систему програмування VNS-терапії) перетворив Sentiva в кишеньковий бездротовий прилад, який вміє під’єднуватися до програмидодатка на планшетному комп’ютері. Нова система дає лікарям змогу з легкістю налаштовувати «нейротерапію» для пацієнтів із резистентною епілепсією. Безумовно, це підвищує комплаєнс і відповідно зменшує ризик виникнення ускладнень чи загострень хвороби.

«ЩЕ ЗА НАШОГО ЖИТТЯ МИ ЗУСТРІНЕМО МІЛЬЙОНИ ЛЮДЕЙ З ТАКИМИ ПРИЛАДАМИ, ЯКІ ПОЗБАВЛЯТЬ ЇХ ВІД НЕОБХІДНОСТІ ПРИЙМАТИ ПОТЕНЦІЙНО ТОКСИЧНІ ПРЕПАРАТИ. АДЖЕ КОЖНА КЛІТИНА В ТІЛІ ПЕРЕБУВАЄ НА НЕЙМОВІРНО БЛИЗЬКІЙ ВІДСТАНІ ВІД НЕЙРОНА». Кевін Трейсі, президент Інституту медичних досліджень ім. Фейнштейна (США) та співзасновник компанії SetPoint Medical, що виробляє біоелектроніку

ВІТЧИЗНЯНА ВЕРСІЯ Існує також нейростимулятор українського виробництва. Система «НейСі-3М» належить до частково імплантованої електростимуляційної системи. Показання до її застосування — тривала електростимуляція периферичних нервів і сплетень, спинного мозку, ділянок головного мозку з метою купірування нейропатичних больових синдромів, а також відновлення функцій ушкоджених структур пери­ феричної та центральної нервової системи. Цікаво, що «НейСі-3М» не має певної визначеної зони для імплантації: електро­ ди пристрою розташовують залежно від індивідуальних показань.

Перспективний підхід Чимало досліджень функцій нейростимуляторів здійснюють також у контексті лікування інших захворювань і розладів. Зокрема були проведені випробування, у яких оцінювали ефективність застосування нейростимуляторів у хворих на ревматоїдний артрит, бронхіальну астму, генералізований тривожний розлад. Вивчали методи біолектронного втручання і в дослідженнях за участю пацієнтів після ішемічного інсульту та черепномозкової травми. Окремо варто розповісти про ней­ ротерапію аутоімунних захворювань,

наприклад, ревматоїдного артриту. Цей метод ґрунтується на ефекті так званого запального рефлексу, відкритому та вивченому не так давно. Йдеться про процес, за допомогою якого інформація про ушкодження тканини й запалення спрямовується через блукаючий нерв у головний мозок, а останній, щоб послабити запалення, надсилає імпульси у відповідні органи. Свого часу відкриття запального рефлексу стало справжньою сенсацією, адже протягом десятиліть нейробіологи вважали, що мозок чи ЦНС ніяк не впливають на імунну систему.

У цьому випадку мішенню терапії виявився фактор некрозу пухлин (TNF) — молекула, котра бере участь у запаленні. TNF в основному виділяється із лейкоцитів-макрофагів, які містяться в селезінці та деяких інших органах. Ліки, що сьогодні застосовують у клінічній практиці для зв’язування із молекулою TNF, мають дуже високу вартість. Крім того, ці препарати проявляють терапевтичний ефект не у всіх пацієнтів і водночас спричиняють тяжкі побічні ефекти (включаючи підвищений ризик розвитку новоутворень). Біоелектроніка робить те саме: «вимикає» вивільнення TNF, але інакше — за допомогою стимуляції блукаючого нерва. Це багатообіцяючий підхід, хоча поки що дослідження на цій ниві досить обмежені і в основному проводилися на тваринних моделях, оскільки вчені побоюються проблем з імуносупресією. Окрім цього, існує ризик випадково зачепити складний ланцюг імуно-нейробіохімічних реакцій та втратити над ними конт­ роль. Проте фахівці не сумніваються, що вже найближчим часом перебіг аутоімунних захворювань можна буде полегшити за допомогою маніпуляцій з блукаючим нервом. Оптимістично налаштовані експерти вважають: нейростимуляція може стати в майбутньому майже універсальним методом терапії. Принаймні, дуже поширеним. Любомира ПРОТАСЮК, спеціально для «ВЗ», за матеріалами evaluategroup.com та ncbi.nlm.nih.gov

Свято наближається із Селена-тур

Ліцензія на туроператорську діяльність серія АЕ №272764, від 07.05.2009

БУДАПЕШТ — ВЕНА — ПРАГА — ДРЕЗДЕН — ВРОЦЛАВ

7009 ГРН

Ви не любите казок? То ви просто не вмієте їх готувати так, як вміємо ми! Не вірите? Тоді перевіряйте! Одразу після новорічного столу сідайте в автобус Mersedes (у Києві, Житомирі, Рівному, Львові або Чопі), заплющуйте очі й прокидайтесь у казці, тобто в Будапешті. Це казка для тих, хто любить гостреньке: купатися серед снігів і пити вино в Долині красунь. Наступну казку — романтичну — розповідає Відень. Що ви оберете: віденський вальс на коні чи торт «Захер» за рецептом закоханого повара? Вирішуйте швидше, адже на вас чекає Прага і Карлов міст зі своєю казкою про любов для дорослих… І це ще не кінець казкової історії, адже попереду у вас казки «перлини Саксонії» Дрездена та «священної квітки Європи» Вроцлава. Ви вже пакуєте валізи? Бо ми бронюємо вам місця. До зустрічі!

ДЕТАЛІ ПОДОРОЖІ ДИВІТЬСЯ НА САЙТІ (044) 581-56-28, (099) 222-77-04 viber, (067) 497-10-39, (093) 365-78-91, FB «Селена-Тур»

ТОВ «Туристична Компанія «Селена-Тур» www.selena-tour.com.ua

Автобусні тури до Європи з Києва

21

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

ПЕНСІЙНИЙ ЛАБІРИНТ: ЯК НЕ ВТРАТИТИ ЗАРОБЛЕНОГО? Пенсійна реформа, яку українці очікували в надії на відновлення соціальної справедливості, стартувала. Чому деякі категорії працівників знову опинилися біля розбитого корита?

2

Галина ГОЛЕУСОВА, головний спеціаліст із соціально-економічної роботи Профспілки працівників охорони здоров’я України

В

Україні 11 жовтня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 р. №2148-VIII (далі — Закон №2148), який визначив принципи та механізми пенсійної реформи. Зокрема вона передбачає осучаснення розмірів пенсій, призначених у минулі роки, запровадження нового порядку виходу на пенсію залежно від наявного страхового стажу, зміну порядку індексації та перерахунку пенсій і низку інших новацій, які у суспільстві сприйняли неоднозначно.

Стаж — усьому голова Закон №2148 не змінює офіційного пенсійного віку, однак він передбачає різні терміни виходу на пенсію з огляду на тривалість наявного страхового стажу — у 60, 63, 65 років, а також незалежно від віку. При досягненні 60 років. Поки що, з урахуванням поступового збільшення віку виходу на пенсію жінок, для них цей «графік»(за умови, що станом на 01.01.2018 р. вони мають не менше 25 років страхового стажу) виглядатиме так: народжені з 01.04.1959 р. до 30.09.1959 р. вийдуть на пенсію після досягнення ними 58 років; з 01.10.1959 р. до 31.03.1960 р. — 58 років 6 місяців; з 01.04.1960 р. до 30.09.1960 р. — 59 років; з 01.10.1960 р. до 31.03.1961 р. — 59 років 6 місяців; з 01.04.1961 р. до 31.12.1961 р. — 60 років. Надалі право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років матимуть особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2018 р. до 31.12.2018 р. — не менше 25 років; з 01.01.2019 р. до 31.12.2019 р. — не менше 26 років; і так далі (щороку додається 1 рік, тож починаючи з 01.01.2028 р. необхідний стаж становитиме не менше 35 років).

1

22

При досягненні 63 років. Право на приз­н ачення пенсії за віком матимуть особи, які мають страховий стаж у діапазоні, вказаному нижче: у 2018 р. — від 15 до 25 років; у 2019 р. — від 16 до 26; у 2020 р. — від 17 до 27; у 2021 р. — від 18 до 28; у 2022 р. — від 19 до 29; у 2023 р. — від 20 до 30; у 2024 р. — від 21 до 31 року; у 2025 р. — від 22 до 32 років; у 2026 р. — від 23 до 33; у 2027 р. — від 24 до 34; починаючи з 01.01.2028 р. — від 25 до 35 років. При досягненні 65 років. Право на приз­н ачення пенсії за віком мають особи, які станом на 01.01.2019 р. мають 15 років стажу, але не набрали страхового стажу, який забезпечує право на призначення пенсії при досягненні 60 чи 63 років. Необхідний для призначення їм пенсії стаж щорічно збільшується і становить: у 2019 р. — 15-16 років; у 2020 р. — 15-17 років; у 2021 р. — 15-18 років, тобто з 01.01.2028 р. він становитиме від 15 до 25 років. Таким чином, починаючи з 01.01.2028 р. пенсія за віком призначатиметься після досягнення: 60 років — за наявності не менше 35 років страхового стажу; 63 років — від 25 до 35 років страхового стажу; 65 років — від 15 до 25 років такого стажу. Незалежно від віку призначатиметься пенсія за віком починаючи з 01.01.2028 р. у разі наявності 40 і більше календарних років страхового стажу.

Поза зоною робочого місця

Як докупити право на пенсію

Включаємо калькулятор

Коли страхового стажу для призначення пенсії не вистачає, людина зможе добровільно (на підставі договору) сплатити єдиний внесок за ті періоди, коли не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 01.01.2004 р. до 31.12.2010 р.). Однак «докупити» можна не більше п’яти років стажу. Сума сплаченого єдиного внеску за кожен місяць вказаного періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок, помножений на коефіцієнт 2. Наприклад, якщо у 2017 році докуповувати один рік стажу, за це доведеться заплатити: 704 грн (мінімальний страховий внесок) × 12 місяців × коефіцієнт 2 = 16 896 грн. У будьякому разі ця сума не може бути більшою за суму єдиного внеску, обчисленого виходячи з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановлену на дату укладення договору. До того ж її потрібно сплатити всю одразу, а не частинами.

Утім, розмір пенсії за віком залежить не лише від тривалості стажу та розміру заробітної плати, з якої сплачено страхові внески. Він визначається за формулою: Сз × Ікз × Кс, де: Сз — розмір середньої зарплати в Україні, з якої сплачено страхові внески до Пенсійного фонду, за 3 роки (у 2018 р. — за 2 роки) до звернення за призначенням пенсії; Ікз — індивідуальний коефіцієнт зарплати (співвідношення розміру отримуваної зарплати до середньої зарплати, з якої сплачувалися внески за відповідний період, у розрізі календарного місяця); Кс — коефіцієнт страхового стажу, який визначається шляхом множення тривалості років стажу роботи особи (у місяцях) на величину оцінки 1 року страхового стажу. Під час призначення пенсії у 2018 році користуватимуться Сз за 2016 та 2017 роки (за прогнозами Мінсоцполітики — приблизно 5267 грн) із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

3

4

Законом №2148 внесено зміни, згідно з якими для визначення права на пенсію за віком до страхового стажу зараховуються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування: — з 01.01.1998 р. до 30.06.2000 р. включно, що підтверджується довідкою про реєстрацію особи як суб’єкта підприємницької діяльності; — з 01.07.2000 р. до 31.12.2017 р. включно — за умови сплати страхових внесків незалежно від їх розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску); проходження військової служби до 31.12.2017 р. включно; перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами з 01.01.2004 р. до 30.06.2013 р. включно; перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 01.01.2004 р. до 31.12.2005 р. Хочу зауважити, що органи Пенсійного фонду України окремо визначатимуть тривалість стажу, необхідного для визначення права на пенсію, а також стажу для розрахунку її розміру. При цьому останній обчислюватиметься без урахування зазначених вище періодів. З 01.01.2018 р. до 31.12.2020 р. особам, які досягли офіційного пенсійного віку (60 років) та не набули необхідного страхового стажу, виплачуватимуть тимчасову державну соціальну допомогу, але лише за умови наявності в них не менше 15 років страхового стажу і до настання віку, з якого вказані особи набудуть право на призначення їм пенсії. При цьому неодмінно враховуватиметься майновий стан громадянина та його середньомісячний сукупний дохід. Особам, які не матимуть 15 років страхового стажу, призначатиметься державна соціальна допомога після досягнення ними 65 років.

Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється за наявності страхового стажу у чоловіків 35 років, у жінок — 30 років (для пенсій, призначених до 01.10.2011 р. — 25 і 20 років відповідно) і не може бути нижчим за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років у чоловіків і 30 років у жінок (для пенсій, призначених до 01.10.2011 р. — понад 25 і 20 років відповідно) пенсія за віком збільшується на 1% розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст. 27 зазначеного Закону, але не більше ніж на 1% мінімального розміру пенсії за віком. Понаднормовий страховий стаж не обмежується. З 01.01.2018 р. для осіб, які досягли 65-річного віку, мінімальний розмір пенсії за віком (за наявності страхового стажу у чоловіків 35 років, а в жінок — 30 років) встановлюється у розмірі 40% мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Якщо ж стаж менший, тоді розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється пропорційно наявному страховому стажу з огляду на прожитковий мінімум. Після 01.01.2018 р. така пенсія виплачуватиметься після досягнення 65-річного віку. До того вказані особи можуть розраховувати тільки на державну соціальну допомогу: на умовах і в порядку, визначених Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям». Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доп­лат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (до 31.12.2017 р. це 10 740 грн).

Осучаснення — не завжди підвищення? Пенсії, призначені до набуття чинності Законом №2148, перераховували з 01.10.2017 р. із застосуванням розміру середньої заробітної плати в Україні, який використовували при призначенні пенсій у 2017 році, — 3764,4 грн (середня зарплата в країні за 2014-2016 роки), та величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1%. У разі, коли внаслідок такого перерахунку розмір пенсії мав би зменшитися (зокрема, це стосується виплат, призначених у 2015-2017 роках), його залишали без змін. Крім того, пенсії підвищують за понаднормовий стаж. Однак не варто очікувати, що пенсії зростатимуть однаково, оскільки враховують показники коефіцієнта заробітку та тривалість страхового стажу кожного пенсіонера (індивідуальні показники особи). Також Законом №2148 передбачено перерахунок пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, а також пенсії в разі втрати годувальника із зазначених причин. До жовтня 2017 року їх обчислювали відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення», їх розмір (з урахуванням щомісячної державної адресної допомоги) становив 1312 грн. З 01.10.2017 р. такі пенсії перерахують згідно з нормами Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в індивідуальному порядку (за наявності необхідних

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

15 грудня 2017 року

умов щодо страхового стажу, документів про заробітну плату тощо, котрі містяться в матеріалах пенсійних справ). Однак якщо в людини відбулися зміни, які впливають на розмір пенсії (наприклад, збільшився стаж), вона може подати до Пенсійного фонду додаткові відомості. При цьому буде застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) за 20142016 роки та величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Держслужбовцям і науковцям не пощастило Новий закон скасовує спеціальний порядок призначення пенсій для державних службовців, науковців та інших особливих категорій громадян (зокрема, тих, яким пенсію було приз­начено за Законами України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про статус народного депутата України», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про наукову і науково-технічну діяльність» тощо). Уже призначені пенсії виплачуватимуть і надалі. Водночас нові нараховуватимуть на загальних підставах. Також збережено право на призначення спеціальних пенсій особам, які на день набуття чинності Законом України «Про державну службу», тобто на 01.05.2016 р., обіймали посади державних службовців і мають не менше 10 років стажу роботи на них або ж просто — не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Якщо перерахувати вже призначені спецпенсії по-новому, тобто за нормами Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2014-2016 роки та величини оцінки одного року страхового стажу 1%, їх розмір буде більшим, аніж тих, які були призначені згідно зі спецзаконами. Відтак цю категорію населення буде переведено на «звичайну» пенсію без їх звернення (за матеріалами пенсійних справ). Однак такі пенсіонери у будь-який час зможуть звернутися до органів Пенсійного фонду, якщо бажають отримувати пенсію за спецзаконом, як і раніше. Уже наступного місяця після подання відповідної заяви цю вимогу задовольнять.

Обмеження скасовуються Хороша новина для працюючих пенсіонерів (особливо в галузі охорони здоров’я, де відчутний кадровий дефіцит і мізерна заробітна плата). По-перше, їм поновлено виплати пенсії в повному обсязі. По-друге, для перерахунку пенсій (кожні 2 роки) уже не потрібно звертатися до територіальних управлінь Пенсійного фонду з відповідною заявою. З 1 квітня 2018 року перерахунок здійснюватиметься автоматично (у визначені терміни). Утім, пенсіонерам, які отримують пенсію за вислугу років та не досягли пенсійного віку, такий перерахунок не проводитимуть. Також скасовується зменшення розміру пенсій жінкам, які скористалися правом дост­ рокового виходу на пенсію після досягнення ними 55 років (за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи). До 01.01.2015 р. таким жінкам зменшувався розмір пенсії — на 0,5% за кожний повний чи неповний місяць дочасного виходу на пенсію, і передбачалося, що це стосуватиметься всього періоду одержання пенсії незалежно від її виду (крім випадків, коли жінка відмовлялася отримувати дострокову пенсію й продовжувала працювати). Законом №2148 цю норму змінено і передбачено, що в такому випадку зменшення розміру пенсії застосовується лише до досягнен-

ня жінкою віку, у який вона мала б право вийти на пенсію, коли б не зробила цього достроково. Після цього розмір пенсії переглядається (без його зниження з дня, що настає після завершення згаданого періоду).

Прогнози на майбутнє Законом №2148 скасовано індексацію пенсій, яку здійснювали відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (у межах прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб). Хоча слід зазначити, що протягом останніх років її практично й не проводили — через певні зміни до законодавства та відсутність необхідних для цього коштів у Пенсійному фонді. У 2018 році індексації пенсій також не передбачається. Однак починаючи з 2019 року її здійснюватимуть один раз на рік шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовують при обчисленні пенсії. У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, непрацюючим пенсіонерам також підвищуватимуть пенсії — перерахунок проводитимуть з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/ мінімальної заробітної плати. Натомість пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов’язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування), такі перерахунки проводитимуть лише після звільнення з роботи або припинення зазначеної діяльності (з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення). Під час перерахунку пенсій з 01.10.2017 р. використовують розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений на 01.12.2017 р. Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» і збільшений на 79 грн, тобто 1452 грн.

Не заслужили? Відповідно до прикінцевих положень Закону №2148 Кабінет Міністрів України у шестимісячний термін з дня набуття чинності цим Законом має підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо запровадження професійної пенсійної системи. До того часу, коли вона почне діяти,

«

пільгові пенсії призначатимуть на попередніх умовах. Законом №2148 скасовано пенсії за вислугу років для окремих категорій, зокрема й для працівників освіти, охорони здоров’я, соціального захисту. Проте особи, які на день набуття Законом №2148 чинності (станом на 11.10.2017 р.) мають вислугу років і стаж, потрібний для приз­н ачення такої пенсії, зможуть реалізувати це право відповідно до законодавства, чинного до пенсійної реформи. Щодо виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій освітянам та медикам під час виходу на пенсію за віком, то умови її призначення із запровадженням пенсійної реформи в 2017 році не змінилися. Як і раніше, для набуття права на такі виплати пот­ рібно працювати на відповідних посадах на день досягнення пенсійного віку в установах державної або комунальної форми власності та мати страховий стаж на цих посадах не менше 35 років для чоловіків і 30 років для жінок. Зверніть увагу: право на таку грошову допомогу мають лише ті працівники освіти, охорони здоров’я чи соціального забезпечення, які до цього не отримували жодної пенсії.

Готуй скарбничку змолоду Закон №2148 передбачає впровадження з 01.01.2019 р. накопичувальної системи загальнообов’язкового пенсійного страхування. Зрештою, це й проголошувалося квінтесенцією пенсійної реформи. Накопичувальний пенсійний фонд — це цільовий позабюджетний фонд, на який надходять внески застрахованих осіб. Вони перебувають на накопичувальних пенсійних рахунках та інвестуються з метою отримання доходу на користь застрахованих. На думку експертів, перевагами накопичувальної системи є те, що вона дасть змогу, по-перше, не залежати від держави й демографічних проблем, по-друге — забезпечити персоніфікацію й індивідуалізацію накопичених грошових коштів, а також диференціацію розмірів пенсій залежно від накопичень. Ще один «плюс» згаданої системи: кошти, обліковані на персональному пенсійному накопичувальному рахунку, зможуть успадковувати спадкоємці застрахованої особи. І, нарешті, відкладені на пенсію гроші можна буде інвестувати, наприклад, у цінні папери, акції, нерухомість, внести на банківські депозити тощо. Утім, експерти зазначають і низку недоліків цієї системи. По-перше, пенсійні накопичення

ПЕРЕВАГАМИ НАКОПИЧУВАЛЬНОЇ СИСТЕМИ Є ТЕ, ЩО ВОНА ДАСТЬ ЗМОГУ, ПО-ПЕРШЕ, НЕ ЗАЛЕЖАТИ ВІД ДЕРЖАВИ Й ДЕМОГРАФІЧНИХ ПРОБЛЕМ, ПО-ДРУГЕ — ЗАБЕЗПЕЧИТИ ПЕРСОНІФІКАЦІЮ Й ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЮ НАКОПИЧЕНИХ ГРОШОВИХ КОШТІВ, А ТАКОЖ ДИФЕРЕНЦІАЦІЮ РОЗМІРІВ ПЕНСІЙ ЗАЛЕЖНО ВІД НАКОПИЧЕНЬ. ЩЕ ОДИН «ПЛЮС» ЗГАДАНОЇ СИСТЕМИ: КОШТИ, ОБЛІКОВАНІ НА ПЕРСОНАЛЬНОМУ ПЕНСІЙНОМУ НАКОПИЧУВАЛЬНОМУ РАХУНКУ, ЗМОЖУТЬ УСПАДКОВУВАТИ СПАДКОЄМЦІ ЗАСТРАХОВАНОЇ ОСОБИ. І, НАРЕШТІ, ВІДКЛАДЕНІ НА ПЕНСІЮ ГРОШІ МОЖНА БУДЕ ІНВЕСТУВАТИ

«

можуть знецінитися внаслідок інфляції, а подруге, існує ризик, що компанії, котрі управлятимуть такими накопиченнями, робитимуть це недостатньо кваліфіковано, через що втратять частину пенсійних коштів, або ж дохідність, яку вони демонструватимуть, не покриватиме інфляцію. Поки що остаточно не визначено, як саме діятиме накопичува льна система загальнообов’язкового пенсійного страхування в Україні. Уряд пообіцяв розробити її деталі до 2019 року. Однак загальні уявлення про таку систему вже є. Відповідно до Закону №2148 страхові внески перераховуватимуться до накопичувальної системи пенсійного страхування вже з 01.01.2019 р. Учасниками накопичувальної системи стануть особи, які на вказану дату підлягатимуть загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню. Застраховані особи, яким на 01.01.2019 р. залишиться менше 10 років до досягнення пенсійного віку, мають право відмовитися від сплати страхових внесків до накопичувальної системи, а особи, які на той час досягнуть пенсійного віку, узагалі не зможуть бути учасниками цієї системи. Уряд України розпорядженням від 11.10.2017 р. №723-р затвердив план заходів із запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування на 2017-2018 роки, у якому передбачено розробку відповідних законодавчих актів. Зокрема, у I кварталі 2018 року планується розробити і подати законопроект про визначення розмірів страхових внесків і бази їх нарахування до системи накопичувального пенсійного забезпечення, який має визначити правила і загальні вимоги до програм обов’язкової та добровільної участі в новій системі. До кінця 2017 року планується розробити і внести до Парламенту законопроекти про критерії відбору недержавних пенсійних фондів і створення умов для вільного руху капіталів і запровадження нових фінансових інструментів для інвестування. Крім того, буде розроблено законопроекти про забезпечення прозорості діяльності та звітності суб’єктів системи накопичувального пенсійного забезпечення; вдосконалення вимог до компаній, які управляють пенсійними активами; визначення правил відбору і зміни недержавного пенсійного фонду, у якому враховуються внески до накопичувальної системи. До квітня 2018 року до Верховної Ради планується подати законопроекти про гарантування прав учасників згаданої системи. Також до 2018 року планується внести до Парламенту законопроект про перерозподіл повноважень між Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національною комісією з цінних паперів і фондового ринку у сфері регулювання діяльності суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення. Це буде зроблено зокрема з урахуванням необхідності запровадження нагляду за діяльністю суб’єктів системи накопичувального пенсійного забезпечення на підставі оцінки ризиків. Оскільки План заходів стосується соціально-трудової сфери, він попередньо розглядався у профспілках і був погоджений Спільним представницьким органом репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні. Також профспілки візьмуть активну участь в аналітичній та експертній роботі над відповідними законопроектами щодо запровадження другого рівня пенсійної системи, аби не допустити послаблення фінансового стану чинної солідарної системи пенсійного забезпечення, а також знизити ризики недофінансування наявних пенсій, зокрема для тих категорій осіб, які працювали у шкідливих та небезпечних умовах і мають право на пільгове пенсійне забезпечення.

23

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ПАТОФІЗІОЛОГІЯ

БІОМЕДИЦИНА

P. F. LITVITSKY, S. V. PIROZHKOV, Е. B. TESIKOV CLINICAL PATHOPHYSIOLOGY. CONCISE LECTURES, TESTS, CASES ВИДАННЯ: ГЭОТАР-МЕДИА РІК ВИДАННЯ: 2017 СТОРІНОК: 432 МОВА ВИДАННЯ: АНГЛІЙСЬКА Підручник для студентів, що вивчають основний курс патофізіології англійською мовою, створено відповідно до принципу модуля. Він містить резюме лекцій з теми конкретного модуля, тести, клініко-патофізіологічні й клініко-лабораторні випадки для навчання і контролю знань, алгоритмів вирішення типових проблем. У виданні обговорюються предмет патофізіології, його цілі, проблеми, методи та складові частини. У стислій формі або за допомогою схем розглянуто причини, механізми розвитку, адаптивні реакції, прояви і наслідки типових патологічних процесів й типові форми патології органів та фізіологічних систем, включаючи окремі синдроми і нозологічні одиниці. До кожної теми курсу патофізіології підібрано комплекс клінічних проблем, тестів для самоконтролю знань, алгоритми рішень обраних проблем і подано правильні відповіді на тести.

ПОД РЕД. В. П. ЛЕОНОВА КАК ОПИСЫВАТЬ СТАТИСТИКУ В МЕДИЦИНЕ ВИДАВНИЦТВО: ПРАКТИЧНА МЕДИЦИНА РІК ВИДАННЯ: 2014 СТОРІНОК: 488 Монографія містить систематизовані рекомендації з опису результатів використання статистичних методів у медицині та становить надзвичайну цінність для дослідників у галузі біомедицини. З огляду на відсутність уніфікування в описі статистичних методів у вітчизняній медичній науці вона стане корисним посібником для фахівців, які дотримуються принципів доказової медицини. Простий і доступний виклад складних понять сприяє виробленню в читача навички коректного і досить повного описання методів статистики. Значною перевагою видання є «Путівник по статистичних термінах і критеріях», який допоможе вирішити термінологічні проблеми, що виникають під час написання статей, а також істотно полегшить розуміння англомовних видань. Книга стане в пригоді біостатистикам, аспірантам, докторантам і дослідникам у галузі біомедицини.

СЕСТРИНСЬКА СПРАВА В. М. ЛІСОВИЙ, Л. П. ОЛЬХОВСЬКА, В. А. КАПУСТНИК ОСНОВИ МЕДСЕСТРИНСТВА ВИДАВНИЦТВО: ВСВ «МЕДИЦИНА» РІК ВИДАННЯ: 2017 СТОРІНОК: 792 Друге видання підручника «Основи медсестринства» за структурою відповідає освітньо-професійним програмам підготовки спеціалістів за спеціальностями «Сестринська справа», «Лікувальна справа» та «Акушерська справа». Описано засоби, форми і методи роботи молодших медичних працівників відповідно до навчального плану та вимог типової програми з дисципліни «Основи медсестринства», навчальних програм з питань сестринської, лікувальної й акушерської справи. У розділі «Основи практичної діяльності медичної сестри. Маніпуляції та техніка» увагу приділено не лише оволодінню маніпуляційною технікою, а й майстерності спілкування медичної сестри з пацієнтами та їх оточенням, навчанню пацієнта і (або) членів його сім’ї догляду в домашніх умовах. Для студентів вищих медичних навчальних закладів І-ІІІ рівнів акредитації, а також для самопідготовки медичних сестер до атестації.

ХІРУРГІЯ Н. Е. ЧЕРНЕХОВСКАЯ И ДР. ЛАЗЕРЫ В ЭНДОСКОПИИ ВИДАВНИЦТВО: МЕДПРЕСС РІК ВИДАННЯ: 2011 СТОРІНОК: 144 У книзі висвітлені сучасні уявлення про принципи роботи медичних лазерів і їх вплив на біологічні тканини, застосування лазерів у комплексному лікуванні захворювань травного тракту і органів дихання, під час лапароскопічних операцій, для видалення доброякісних пухлин трахеобронхіального дерева і лікування стенозів порожнистих органів, флуоресцентної діагностики та фотодинамічної терапії раннього раку травного тракту і трахеобронхіального дерева. Теоретичний матеріал доповнено 140 малюнками, графіками і таблицями. Видання розраховане на ендоскопістів, хірургів, ендохірургів, фтизіатрів, пульмонологів, терапевтів.

ГАЗЕТА ВИХОДИТЬ ІЗ 1990 РОКУ

08198 60965 86181

ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ Й ОРГАНІЗАЦІЙ

ІНДЕКС ПІЛЬГОВИЙ ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: ПРОФСПІЛКА ПРАЦІВНИКІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ТОВ «РЕДАКЦІЯ ГАЗЕТИ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я» Свідоцтво про реєстрацію КВ №22709-12609ПР від 30 травня 2017 року

24

НА ЗАХИСТІ ІНТЕРЕСІВ ЛІКАРІВ

*

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА

* ТОВАРНИЙ ЗНАК ЗА ЛІЦЕНЗІЄЮ

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» АДРЕСА: 04210, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА Випусковий редактор..............ІРИНА ХОМЧУК Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО Редактор відділу оперативної інформації...............................ТЕТЯНА КОЛІСНИК

ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138

Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Літературне редагування та коректура..............................ЛАРИСА БОБРУЄНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Матеріали, що публікуються на правах реклами Друк офсетний. Умовних друк. арк. 2.

Загальний наклад 20 300 Замовлення №0510325 Віддруковано у ДВ «Преса України»: 03048, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 50.

Відділ реклами....................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua