Ваше здоров'я №5-6 by Всеукраїнська медична газета “Ваше здоров'я”

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№5-6 (1289-1290) 06.02.2015 НОВИНИ ЗАКУПІВЛІ ЛІКІВ — ТІЛЬКИ ЧЕРЕЗ СТРУКТУРИ ООН ТА ВООЗ СЕС БУДЕ ВКЛЮЧЕНА В СИСТЕМУ БІОБЕЗПЕКИ УКРАЇНИ МІСЦЕВИМ БЮДЖЕТАМ НАРАХУВАЛИ 46,5 МЛРД ГРН НА ПОТРЕБИ МЕДЗАКЛАДІВ НАВІЩО МІНІСТР ПОВТОРЮЄ ПОМИЛКИ ПОПЕРЕДНИКІВ?

2-5 СТОР.

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ПІЛОТНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ — НА МАРШІ Минув 2014 рік, а з ним вичерпався і визначений законом термін впровадження пілотних медичних реформ в окремих областях України. На офіційному рівні їх підсумки не підбито, не оголошено й рішення про завершення чи продовження пілоту. У держбюджеті на 2015 рік коштів на це не передбачено, але де-факто експеримент над галуззю триває. На яких підставах — незрозуміло. Як і СТОР. те, чому ніхто не оголосив його результатів.

КОСТЯНТИН РУДЕНКО: МАЙЖЕ РІК КАРДІОЛОГИ РУХАЮТЬСЯ НАОСЛІП

14 СТОР.

Тепер ми можемо робити понад 20 тисяч операцій на рік. Це багато чи мало? На жаль, ця цифра свідчить про те, що тільки 57% наших громадян отримують кваліфіковану кардіохірургічну допомогу. Інші ж 43% залишаються «за бортом».

УЛЯНА СУПРУН: БЕЗ ТАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ НЕ ІСНУЄ МЕДИЦИНИ ВІЙСЬКОВОЇ

16 СТОР.

Тактична медицина у світі формувалася не теоретично — це був еволюційний і доволі болісний процес. Але Україні не обов’язково його проходити, вона може перейняти кращий світовий досвід у США та інших країн НАТО, які володіють «золотим стандартом» тактичної медицини.

ЗМІНА СТАТУСУ ЛІКАРЕНЬ —

НОВИЙ КОРАБЕЛЬ НА СТАРІ РИФИ? Про необхідність автономізації закладів охорони здоров’я через зміну їх господарсько-правового статусу та запровадження договірних відносин у галузі говорять давно. Одні — з фанатичною вірою у те, що така свобода — порятунок, інші — з острахом, мовляв, дай керівнику волю, заведе в неволю. Чи готові наші лікарні до зміни статусу? Хто виграє від цього: держава, галузь, пацієнти? І чи всі СТОР. ризики враховано?

НОВИНИ Н АСТ У П Н А Т ЕНД ЕРН У М АФІЮ

ЗА ГО СТ РЕННЯ

ЗАКУПІВЛІ ЛІКІВ — ТІЛЬКИ ЧЕРЕЗ СТРУКТУРИ ООН ТА ВООЗ І з 2015 року ліки для України будуть закуповувати міжнародні організації. Про це заявив Міністр охорони здоров’я, нагадавши, що на сьогоднішній день в Україні їх централізовано закуповують за 18 держпрограмами. «Для хворих головне — вчасно отримати якісні ліки. Система державних закупівель, яка сьогодні діє в країні, — це неправильна система. Вона працює в інтересах корупціонерів. Це не нормально, що закупівлі відбуваються в грудні. Ніде в світі такого немає», — заявив О. Квіташвілі. За словами Міністра, Україна буде співпрацювати з ООН — організацією, що має колосальний досвід централізованих закупівель препа-

ратів для десятків країн світу. «Нам потрібно налагодити багаторічну закупівельну систему, щоб купувати якісні медикаменти за низькою ціною. При цьому ми зможемо купувати ліки за зручним графіком», — пояснив Міністр. У той же час, Голова парламентського комітету з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець провела переговори про співпрацю у цьому напрямку з представниками Всесвітньої організації охорони здоров’я — ВООЗ також готова вже найближчим часом сприяти Україні в питаннях закупівлі препаратів. «Але щоб така система запрацювала, Міністерство охорони здоров’я має ініціювати прийняття

Парламентом поправок до п’яти законів України», — зазначає Ольга Богомолець. За її словами, комітет зі свого боку зробить все можливе, щоб зміни були прийняті якомога швидше. Крім того, Голова профільного комітету наголосила, що цьогоріч така система не запрацює на повну силу, оскільки в бюджеті на цей рік частина коштів вже децентралізована: зокрема, це стосується закупівель медікаментів для лікування орфанних (рідкісних) захворювань. За матеріалами сайту golos.ua та прес-служби Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я

НОВА МОДЕЛЬ ФІНАНСУВАННЯ

МІСЦЕВИМ БЮДЖЕТАМ НАРАХУВАЛИ 46,5 МЛРД ГРН НА ПОТРЕБИ МЕДЗАКЛАДІВ

січня, під час брифінгу, що відбувся за результатами засідання Кабінету Міністрів України, перший заступник Міністра охорони здоров’я України Олександра Павленко повідомила, що Урядом прийнята Постанова від 23.01.2015 р. №11 «Про деякі питання надання медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам». Ухвалене рішення є результатом ініціативи МОЗ України. Коментуючи затверджену Урядом Постанову, Олександра Павленко підкреслила, що медична субвенція (у розмірі 46,5 млрд грн) фактично є елементом нової моделі фінансу-

вання та міжбюджетних відносин. Вона спрямовується до місцевих бюджетів для фінансування медичних закладів та забезпечення їх нагальних потреб в оперативному управлінні, на виплату заробітної плати лікарям, харчування пацієнтів. Перший заступник Міністра також наголосила, що на початку цього місяця процес передачі коштів із Державного казначейства України гальмувався через відсутність подібного механізму. «У порядку, який сьогодні схвалений, чітко визначені дії кожного державного ор-

гану, що відповідає за процес фінансування, визначається порядок передачі коштів до місцевих бюджетів, цільове їх використання та сфера відповідальності», — підкреслила О. Павленко. Вона висловила сподівання, що вже найближчим часом Державне казначейство України почне здійснювати перші платежі; кошти перераховуватимуться щоквартально. «Ми хотіли б, аби місцеві органи виконавчої влади дуже швидко реагували і використовували їх в регіонах без гальмування», — сказала О. Павленко. За матеріалами прес-служби МОЗ України

ЯК ОЦІНИТИ ОБСЯГ МЕДПОСЛУГ?

МЕДРЕФОРМА МАЄ ЗАБЕЗПЕЧИТИ МЕДИЧНИМ ЗАКЛАДАМ ФІНАНСОВУ САМОСТІЙНІСТЬ

ародний депутат, екс-перший заступник Голови Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я, Заслужений лікар України Ірина Спіріна назвала популістськими деякі ініціативи Міністра охорони здоров’я Олександра Квіташвілі. «Українцям пропонують вільний вибір лікаря. Але чи існують сьогодні механізми цього вибору? Як літня людина із сільської місцевості може скористатися цим правом? Це — популізм, який неможливо реалізувати», — вважає вона. Також, за її словами, неможливо врахувати й оцінити обсяг наданих лікарями послуг для визначення розмірів необхідного фінансування. «Міністр пропонує, щоб кошти на медицину, що виділяються з державного бюджету, безпосередньо залежали від обсягу наданих послуг. Але хто і яким чином буде ці послуги вираховувати в країні з галопуючою інфляцією? Які критерії цього розрахунку? За чий рахунок доведеться утримувати штат «обліковців»? Адже це — додаткові витрати», — заявила І. Спіріна.

Що стосується питання автономії українських медичних установ, що декларується, то, на її думку, керівники лікарень повинні будуть знаходити додаткові джерела доходів. «Але чи подумав Міністр про те, що сьогодні Україна — за крок від дефолту? А медицина — поки ще бюджетна сфера, і, згідно з Конституцією, держава бере на себе зобов’язання дбати про здоров’я громадян», — зазначила експерт. Тим часом директор Київського міського центру серця Борис Тодуров під час зустрічі Олександра Квіташвілі з представниками медичної громадськості заявив, що для проведення реформ МОЗ має надати професійному співтовариству «хоча б якусь методологію розрахунку вартості медичних послуг», котрою вони могли б користуватися. На його думку, цю роботу можна виконати протягом трьох місяців. Своєю чергою, перший заступник Міністра охорони здоров’я України Олександра Павленко повідомила, що в МОЗ вже йде активна робота по визначенню єдиної оптимальної організаційно-правової форми для всіх медичних

установ. «З одного боку, ця форма має дати змогу керівникам самостійно розпоряджатися фінансовими потоками, вирішувати господарські питання, забезпечувати гідну і своєчасну оплату праці лікарів. З іншого, в жодному разі не повинні постраждати інтереси пацієнтів, рівень обслуговування людей повинен і буде зростати», — запевнила вона. О. Павленко нагадала, що зараз в Україні існують дві основні організаційно-правові форми — державне підприємство й державна установа. Юристи МОЗ всебічно вивчають відмінності цих форм, їх плюси і мінуси. «По завершенню цього процесу буде організовано широке обговорення єдиної оптимальної форми. Далі буде будуватися система, де фінансування надається, виходячи не з кількості ліжко-місць, а безпосередньо з послуг, які надаються», — додала О. Павленко, наголосовши при цьому, що «між державними клініками повинна виникнути конкуренція». За матеріалами сайтів golos.ua та «Інтерфакс-Україна»

МОЗ проведе ревізію наявних ліків у кожній області

аке завдання отримало Міністерство охорони здоров’я під час селекторної наради під головуванням Прем’єрміністра України Арсенія Яценюка, що відбулася 27 січня 2015 року. В нараді взяли участь Секретар РНБО Олександр Турчинов, очільники МВС, СБУ, Міністерства оборони України, інших державних структур та відомств. МОЗ представляла перший заступник Міністра охорони здоров’я Олександра Павленко. Головна тема обговорення — додаткові заходи безпеки, яких необхідно вжити з метою зміцнення обороноздатності держави, забезпечення охорони життя та здоров’я громадян. Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк окремо звернувся до Міністерства охорони здоров’я щодо підготовки МОЗ до можливого загострення ситуації в державі. Прем’єр наголосив на необхідності провести ревізію наявних препаратів на рівні кожної обласної державної адміністрації, визначити ступінь забезпеченості областей всім необхідним, а в разі потреби — вжити відповідні заходи. За словами Олександри Павленко, МОЗ України докладе всіх необхідних зусиль для виконання поставленого завдання. В першу чергу додаткової уваги потребують такі об’єкти інфраструктури Міністерства, як склади мобілізаційного резерву, приміщення, де зберігаються ліки та вироби медичного призначення, самі медичні установи, заклади служби крові, центри екстреної допомоги, об’єкти виробництва препаратів та перев’язувальних матеріалів і лабораторії. За матеріалами Урядового порталу

! ЗА ДАНИМИ ОПЕРАТИВНОГО ШТАБУ МОЗ УКРАЇНИ, В РЕГІОНАХ ПРИВЕДЕНО У ПОВНУ ГОТОВНІСТЬ 104 СПЕЦІАЛІЗОВАНІ БРИГАДИ ДРУГОЇ ЧЕРГИ МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ ІЗ МОЖЛИВИМ ТЕРМІНОВИМ ВИЇЗДОМ ДО ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЛУГАНСЬКОЇ ТА ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТЕЙ. У КИЄВІ ПО МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДАХ СТВОРЕНО РЕЗЕРВ ХІРУРГІЧНОГО ЛІЖКОВОГО ФОНДУ (150 ЛІЖОК), ТРАВМАТОЛОГІЧНОГО (100 ЛІЖОК) ТА КОМБУСТІОЛОГІЧНОГО (40 ЛІЖОК); СФОРМОВАНО 2 СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ЗАГОНИ ЛІКАРІВ — ФАХІВЦІВ РІЗНОГО ПРОФІЛЮ ЗАГАЛЬНОЮ КІЛЬКІСТЮ 63 ОСОБИ.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

6 лютого 2015 року

ОЧ И Щ ЕН Н Я Р Я Д ІВ

Ш Т РАФНІ СА НК ЦІЇ

ОЛЕКСАНДРА ПАВЛЕНКО: НЕОБХІДНО ПРИПИНИТИ ПРАКТИКУ ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТІВ НА ХВОРИХ ЛЮДЯХ

ерший заступник Міністра охорони здоров’я Олександра Павленко в ефірі телеканалу «112 Україна» розповіла про те, що чиновники МОЗ, задіяні в тих чи інших корупційних схемах, і досі працюють, як ні в чому не бувало з’являючись на міністерські планерки. — Як відомо, Міністерство охорони здоров’я очолив іноземець. Як ви потрапили в його команду і як вам працюється? — Потрапила за пропозицією Олександра Квіташвілі. Ми з ним порозумілися, в першу чергу, в людському плані. Всім зрозуміло, що професійні юристи мають сьогодні зайти в кожне міністерство, і юридичні питання — це саме той функціонал, яким я буду займатися. — Міністерство охорони здоров’я завжди проходило по кадастру найкорумпованіших міністерств. Тендерні закупівлі ліків — у всіх на слуху. Що ви робите в цьому напрямку? Чи готуєте антикорупційні законопроекти або якісь внутрішні розпорядження? — Так, це Міністерство входило в трійку найкорумпованіших. Ми вже розкрили декілька схем, які стосуються не тільки закупівель. Зараз намагаємося прописати алгоритм, яким чином із цим потрібно боротися. Боротьба буде йти за декількома напрямками. У першу чергу, треба усунути певні прогалини в законодавстві, на які й робилися ставки. По-друге, слід переглянути кадрову політику, і це питання навіть складніше, аніж робота над документами, бо треба зрозуміти, яким чином звільняти корумпованих чиновників, як доводити їх причетність до тих чи інших схем, як збирати доказову базу. Це потребує часу. Закупівля ліків стала серйознішою корупційною схемою, і боротьба з нею буде проходити в декілька етапів. Зараз ми займаємось аналітикою нормативно-правової бази, яка регулює весь процес закупівлі. Вивчаємо номенклатурні групи, які формуються зі спеціалістів системи охорони здоров’я, що прописують технічні умови, визначаючи, що саме буде закуповуватись. Серед цих фахівців є люди, корумповані відповідними групами впливу, які

поки що невідомим мені способом потрапляли в означені номенклатурні групи. Але ми не повинні слідувати хаотичним ідеям. Від того, що ми змінимо склад групи, замінимо Іванова на Петренка, — нічого не зміниться, і з Петренком через деякий час агенти впливу встановлять контакти. Зараз є декілька концепцій. Перша — ідея створення незалежного агентства, але це потребує багато часу, а закупівлі потрібно здійснювати вже завтра. Тому більш реальна ідея передачі цієї процедури міжнародним організаціям — ЮНІСЕФ, ВООЗ. — На постійній основі чи на перехідний період? — Це питання. Про що свідчить передача закупівель? Що ми повністю визнаємо: своїми силами в нашій країні ми ніколи не знайдемо некорумпованих людей, яким дадуть працювати спокійно, без тиску впливових ділків. Тобто йдеться про концепцію, котра дасть можливість на перехідному етапі здійснювати закупівлі максимально прозоро, паралельно будуючи модель, що поверне ситуацію в країні в законне русло. Ми хочемо це зробити якомога скоріше. Для цього потрібно внести зміни не тільки в закон про державні закупівлі, але і в нормативні акти, причому не тільки системи МОЗ. Нам треба залучати фахівців, які добре розуміються на бюджетному законодавстві: ми вже розіслали листи до Мінекономіки і Мінфінансів з проханням надати нам своїх спеціалістів, з котрими нам потрібно попрацювати разом. — Але виникають певні сумніви. З ваших слів, до будь-якої людини, що опиняється в номенклатурній групі, можна рано чи пізно знайти «корупційний ключик». Чому ви вважаєте, що коли відповідальними стануть іноземці, навіть прикриті такими організаціями, як ЮНІСЕФ, Червоний Хрест, цей ключик не підберуть і до них? — Так, я погоджуюсь, що треба бути пильними з усіма. Але ж ми залучаємо фахівців із регіональних підрозділів міжнародних організацій, внутрішні принципи яких будувалися де-

сятиріччями, і ми покладаємо надії на їх багатий досвід і авторитет. Головне, про що ми повинні думати, — як припинити практику проведення експериментів на хворих людях. Зараз кожний законопроект, що потрапляє чи виходить із МОЗ, проходить оцінку по декількох напрямках: що від цього отримають люди або чого вони не отримають, що отримає національний виробник ліків або товарів медичного призначення та що це дасть західним фамкомпаніям, які представлені в нашій країні. Дивимось, всебічно аналізуємо. — Одна з найефективніших форм боротьби з корупцією — це гарантія незворотності покарання. На початку розмови ви згадали про випадки зловживань, які вже зафіксували. Скільки їх? Три? Тридцять три? — Беріть вище. — Скільки справ вже передано до прокуратури, чи відкриті кримінальні провадження або ж ви просто фіксуєте ці факти і звільняєте порушників? — Відповім за себе. Я приступила до роботи 12 січня, тобто йде 3-й тиждень моєї міністерської діяльності. Поки що я аналізую факти та документи, які потрапляють мені на стіл. Як юрист вивчаю доказову базу. Певні чутки, що така-то людина займається «схемами», мовляв, вся країна про це знає, — це не для мене. Я хочу, щоб кожна підозра була підкріплена певним доказом, щоб все піддавалося жорсткій оцінці. І якщо доказів буде достатньо для передачі документів у прокуратуру, це буде негайно зроблено. Безумовно, в Міністерстві працює багато людей, що були задіяні в тих чи інших схемах, ми їх знаємо, бачимо їх практично щодня на планерках, але, щоб конкретну справу передавати в прокуратуру чи міліцію, ми повинні зібрати переконливі докази. Ви ж знаєте, як в нашій країні закриваються і розвалюються справи? — Тобто зараз ще нічого не передано до прокуратури? — На цей момент — ні. За матеріалами телеканалу «112 Україна»

За невчасну поставку «швидких» — 6 млн грн

іноземного підприємства «АІССтолиця» на користь Міністерства охорони здоров’я України стягнуто 5,93 млн грн штрафу і пені за невиконання умов договору понад 30 днів. Про це свідчить рішення Господарського суду міста Києва від 13 січня 2015 року. 18 листопада 2013 року Міністерство закупило в підприємства «АІС-Столиця» 103 автомобілі швидкої медичної допомоги та їх устаткування. Наприкінці грудня МОЗ перерахувало компанії повну вартість автівок — 48,93 млн грн, натомість «АІС-Столиця» мала поставити машини до кінця березня 2014 року. Однак у встановлений термін МОЗ отримало всього один автомобіль, а решту — лише наприкінці травня. Суд стягнув з ІП «АІС-Столиця» 2,54 млн грн пені та 3,39 млн грн штрафу, оскільки це було передбачено договором. У суді «АІС-Столиця» просило зменшити розмір штрафних санкцій на 95%. Компанія посилалася на те, що прострочення поставки сталося з вини ТОВ «Грюнбау Борд Україна», яке в односторонньому порядку відмовилося від виконання взятих на себе зобов’язань щодо поставки дефібриляторів, якими повинні бути укомплектовані автомобілі. Незважаючи на аргументи «АІС-Столиця», суд відмовився зменшити розмір штрафних санкцій на підставі норм Господарського кодексу України, де прописано, що підприємства здійснюють свою діяльність на основі власного комерційного ризику. Нагадаємо, що засновником ІП «АІССтолиця» є кіпрська компанія «Радолін Трейдінг Лімітед». Крім того, «АІС-Столиця» входить до групи «АІС», що належить народному депутату Дмитру Святашу. Засновниками компанії «Грюнбау Борд Україна» є В’ячеслав Плєханов і Віктор Кіптик. Останній також був одним із засновників фірми «Вектор Фарма», яка протягом 2012-2014 рр. виграла тендери Міністерства охорони здоров’я на суму 420,41 млн грн. Екс-голова Держкомпідприємництва Михайло Бродський пов’язує компанію «Вектор Фарма» з колишніми радником Міністра охорони здоров’я Дмитром Підтуркіним та першим його заступником Романом Богачевим. За матеріалами програми «Наші гроші»

Б Е З П І Д С ТА В Н И Й О П Т И М І З М

НАВІЩО МІНІСТР ПОВТОРЮЄ ПОМИЛКИ ПОПЕРЕДНИКІВ?

«С

ьогодні в Україні існує величезна кількість непотрібних ліцензій та реєстрацій ліків, які створені для того, щоб на цьому могли заробляти чиновники. Я впевнений, що завдяки дерегуляції ринку ціни на ліки можуть бути знижені до 30%, а українці отримають доступ до якісних препаратів найкращих світових брендів». Цю дивну заяву Міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі зробив під час зустрічі з медичною спільнотою у Дніпропетровській області 23 січня 2015 року. Дежавю? Українці ще не забули, як подібними обіцянками сипав на початку минулого року екс-Міністр Олег Мусій, але ціни на ліки під час його каденції тільки зростали.

Можливо, скасування «непотрібних ліцензій» і здатне викоренити певну корупційну складову, але чи здешевить це ліки на українському ринку? Міністр мав би знати, що усі лікарські засоби нещодавно підпали під дію додаткового 5-відсоткового імпортного збору, і Європейська Бізнес Асоціація (ЄБА) на минулому тижні навіть звернулася з цього приводу до Президента України, прогнозуючи підвищення цін на ліки і медичні вироби як українського, так і іноземного виробництва до 25%. Крім того, є загроза обмеження доступності препаратів через вимушені затримки у постачанні лікарських засобів та сировини для їх виготовлення з-за кордону. Компанії також стурбовані тим, що у зв’язку із подальшим по-

силенням дефіциту валюти вони не зможуть здійснювати платежі за зовнішньоекономічними контрактами. Ще однією проблемою, з якою стикнеться Україна за таких умов, стане відмова деяких міжнародних компаній постачати окремі категорії високотехнологічних медичних виробів, яким немає аналогів внутрішнього виробництва. Адже для таких виробників збільшення податкового тягаря може також виявитися нездоланною перепоною. Саме тому компанії — члени ЄБА звернулися до Президента України з проханням включити усі лікарські засоби і хоча б частину медичних виробів до переліку «життєво необхідних».

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ЗВІЛЬНИВ ЮРІЯ САВКА З ПОСАДИ ЗАСТУПНИКА МІНІСТРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я З ПИТАНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ «ЗА ВЛАСНИМ БАЖАННЯМ». ВІДПОВІДНЕ РОЗПОРЯДЖЕННЯ УРЯДУ ВІД 28.01.2015 Р. №57-Р ОПУБЛІКОВАНО НА САЙТІ КАБМІНУ.

За матеріалами УНН і газети «День»

За матеріалами Урядового порталу

НОВИНИ ДЕРЖ АВНИЙ ПІД ХІД

МЕДБЮДЖЕТ-2015

СЕС БУДЕ ВКЛЮЧЕНА В СИСТЕМУ БІОБЕЗПЕКИ УКРАЇНИ К

Урізали в Держлікслужби, додали СЕС

іністерство охорони здоров’я України не буде ліквідувати Державну санітарно-епідеміологічну службу — її включать в єдину систему біобезпеки країни і функціонально переорієнтують. За словами Міністра охорони здоров’я Олександра Квіташвілі, таке рішен-

ня було прийняте у зв’язку з тим, що в Україні тривають бойові дії. «Якщо раніше СЕС відповідала за все підряд — від гігієни до технічних регламентів, при цьому залишаючись суто наглядовим органом, то відтепер вона повинна готуватися до реагування під час інфекцій-

них та техногенних ситуацій», — повідомив Міністр. Створення служби біобезпеки країни є одним зі складників реформи національної системи охорони здоров’я.

За матеріалами агенції Укрінформ

В І Д В ЕР ТА Р О З М О В А

ЄВГЕН КОМАРОВСЬКИЙ: СТРАТЕГІЯ РЕФОРМ НАПИСАНА ТАК, ЩОБ НІХТО НІЧОГО НЕ ЗРОЗУМІВ

лександр Квіташвілі став першим Міністром охорони здоров’я, який погодився взяти участь у програмі «Школа доктора Комаровського», — так відбулася розмова лікаря і… полководця медичної реформи. Є. Комаровський: Ви прийшли боротися за нормальну цивілізовану медицину. Очевидно, реформа полягатиме в тому, що вам доведеться якимось чином перерозподіляти грошові потоки? О. Квіташвілі: Основна проблема охорони здоров’я України — в нечесній системі фінансування. Вона побудована на принципах Семашка, на принципах післявоєнної системи організації охорони здоров’я, що були актуальні в 50-х роках минулого сторіччя, але зараз — 2015 рік. В Україні держава є замовником медпослуг, вона ж ці послуги закуповує, надає населенню і контролює їх якість. При такій ситуації неможливо говорити ані про якість медицини, ані про чесну систему фінансування. Це треба міняти докорінно. Треба відходити від радянських символів. А радянські символи — це не тільки серп, молот і Ленін, а й відповідне мислення, що постійно затягує в болото. Упевнений, що зміни, європейський орієнтир України допоможуть дуже багатьом. Медицина повинна стати локомотивом цього процесу, адже її якість — це показник цивілізованості нації. Але українські лікарі ще живуть за кріпосного права. Їм потрібно дати свободу. Є. Комаровський: Але ви розумієте, що ситуація дуже непроста. Усіх, хто непогано почувається в медицині, ця система влаштовує. Ви навіть не уявляєте, скільки фахівців галузі просто не хочуть мінятися. Вам необхідно буде довести, що їм стане краще. Які у вас є для цього аргументи? Для тих, хто не хоче вчитися, не читає, нічим не цікавиться, але чекає від пацієнта подяк, вишукує неіснуючі хвороби, отримує відсотки від аптекарів, — як ви їх усіх заженете в європейську медицину? О. Квіташвілі: Насамперед, треба, щоб вибір лікаря та медичних послуг робив сам пацієнт. У людей сьогодні немає права вибору. Вони ходять до лікаря за місцем проживання, а повинні вибирати кращого. Тільки тоді ми створимо відкриту систему, коли дозволимо

лікарням легально заробляти гроші. Щоб гроші, які виділяє держава на медицину, — чималі, зауважу, гроші — слідували за людьми. До одного лікаря на прийом сьогодні приходить 200 чоловік в день, до іншого — 3. Його можна навіть не звільняти, але ми зобов’язані домогтися, щоб перший заробляв у рази більше. Є. Комаровський: Мені хочеться задушити все керівництво МОЗ за те, що в цей момент, коли ми з вами тут розмовляємо, десятки тисяч людей кричать від болю, помираючи від онкологічних хвороб і не маючи доступу до знеболювальних засобів. Два роки тому Уряд Азарова прийняв закон про спрощення доступу хворих до морфіновмісних препаратів і доручив МОЗ і МВС в тримісячний термін привести свою документацію у відповідність. Але ми спостерігаємо дикий саботаж в обох міністерствах, а люди страждають. Стрибають з балконів, щоб не бути тягарем для сім’ї, стріляються. Хочеться почути від вас, що ви за три місяці закриєте цю тему. О. Квіташвілі: Для цього й трьох місяців забагато. Завтра ж дам розпорядження. Є. Комаровський: Одна з найболючіших тем — розподіл ліків. Знаєте, про що я думаю, виписуючи ліки: пацієнтові продадуть нормальний препарат чи підробку? У країні — катастрофа з ліками, які пакуються десь на Малій Арнаутській. І вам разом із Міністром внутрішніх справ треба ці проблеми вирішувати. Ліки не працюють, а пацієнти висловлюють обурення нам — мовляв, що ви, лікарю, нам таке призначили? Я одному пацієнтові 4 рази призначав мазь від корости, яка повинна була допомогти на наступний же день. У п’ятій аптеці він все ж купив якісний продукт. О. Квіташвілі: Проблема в тому, що в Україні все настільки зарегульовано, що легше виготовляти мазі на Малій Арнаутській, ніж завозити їх зі Швейцарії. Причому, швейцарська обійшлася б дешевше. Є. Комаровський: Ви очолили армію. Стали полководцем. Але я не знаю, куди наша армія йде, не знаю, з ким ми воюємо, ворогів ви нам поки не називаєте. Ми хочемо від вас почути не гасла, а конкретику. Наприклад: «Я обіцяю, що до кінця 2015 року ми вирішимо проблему зі знеболювальними препаратами, Інститутом підвищення кваліфікації лікарів,

розберемося, навіщо нам потрібна Академія медичних наук, хто у нас фінансує санаторії, кого туди направляють». І як тільки ми, лікарі, побачимо, що критерії ефективності вашої роботи починають підтверджуватися, ми повіримо в свого полководця. О. Квіташвілі: Пропонуєте зробити «звернення Маннергейма»? Це правильний підхід. Я з вересня працюю в Україні, і коли входив до групи розробників реформ, сам дивувався, чому МОЗ не робить того-то й того-то. Але тільки потрапивши всередину системи, зрозумів, наскільки складно тут щось продавити. Це навіть не бюрократична система — для неї ще слово не підібрано. Доходить до маразму, коли міністерства змушені спілкуватися між собою листами. Тут дрібними кроками йти буде важко, оскільки на один крок, що веде до змін, з’явиться 200 відповідних контркроків, на другий — 400 і т. д. Треба розробити одну концепцію на зразок великої порохової бочки, все туди закласти, включаючи законодавчі зміни, і — одним махом... Краще отримати один протест, ніж сто разів стикатися з опором. Є. Комаровський: Але ви вже презентували документ про стратегію реформ. Я його прочитав 8 разів. О. Квіташвілі: Чому 8? Є. Комаровський: Міг читати і в 9-й, і в 10-й раз. Я не найдурніша людина, але він написаний дуже погано, написаний так, щоб ніхто нічого не зрозумів. Стверджую, що писати зрозуміло для людей ваша група не вміє. Хочете, я вам допоможу, якщо треба? Я — перекладач з вашої, чиновницької, мови на людську. О. Квіташвілі: Коли я очолив Міністерство в Грузії, країна жила за 10-річним планом розвитку медицини, який був прийнятий у 1999 році. Він складався зі 160 сторінок і 300-сторінкової програми. Наша команда запропонувала альтернативний 10-сторінковий план реформ, щоб правильні речі не губилися у «воді»… Так, я буду тільки радий вашій допомозі, якщо ви займетеся цією справою. За матеріалами телепрограми «Школа доктора Комаровського»

абмін заклав у Держбюджет-2015 8,8 млрд грн видатків на медицину, що на 1,4 млрд більше, ніж у 2014 році, і на 0,6 млрд більше, ніж у 2013-му році. Значне скорочення бюджетування торкнулося Держлікслужби. Якщо в 2014 році розмір виділених їй коштів становив 40,6 млн грн, то в 2015 році він скорочений до 13,6 млн грн. На програму по боротьбі з туберкульозом в поточному році виділено 304,3 млн грн — на 4 млн грн менше, ніж торік. Державна служба України з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань отримає з держбюджету 7,7 млн грн — у 2014 році вона освоїла 8,5 млн грн. На систему медосвіти виділено 2,6 млрд грн (на 1 млн більше, ніж у 2014 році). Збільшено фінансування і Державної санітарно-епідеміологічної служби (до 1,2 млрд грн проти 1 млрд грн у 2014 році). Це пов’язують із планами Міністерства охорони здоров’я розширити мережу біолабораторій по всій території України. Також особливістю Держбюджету-2015 є нова стаття витрат — «Субвенції на реформу регіональної системи охорони здоров’я для здійснення заходів спільно з Міжнародним банком реконструкції та розвитку в рамках проекту «Покращення охорони здоров’я на службі у людей». Нею передбачено виділення 129,7 млн грн. Після тривалих баталій Кабінет Міністрів таки виділив з держбюджету 500 млн грн на відновлення будівництва нового корпусу столичної лікарні «Охматдит». Воно розпочалося ще в 2011 році. Початкова сума витрат складала 1,78 млрд грн. У 2013 році окремої статті держбюджету, спрямованої на фінансування будівництва, не було, але Уряд залучив 750 млн грн кредитів під держгарантії. У «замороженому стані» об’єкт перебуває із січня 2014 року. Фахівці вважають, що з урахуванням девальвації гривні на добудову корпусу потрібно ще 2 млрд грн. За матеріалами сайту delo.ua

! З ОСТАННІХ ЗАЯВ МІНІСТРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ОЛЕКСАНДРА КВІТАШВІЛІ: «ІЗ НАСТУПНОГО РОКУ ЛІКАРІ ЯК ДОДАТКОВУ ЗАРОБІТНУ ПЛАТУ БУДУТЬ ОТРИМУВАТИ ГОНОРАРИ, А ПАЦІЄНТАМ В ЛІКАРНЯХ БУДЕ НАДАВАТИСЯ МІНІМАЛЬНИЙ БЕЗКОШТОВНИЙ НАБІР ПОСЛУГ. ЯКЩО Ж ВОНИ ЗАХОЧУТЬ ОТРИМАТИ БІЛЬШЕ, ЇМ ДОВЕДЕТЬСЯ ПЛАТИТИ ЗА ЦЕ». За матеріалами сайту businessua.com

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

6 лютого 2015 року

З А КО Н И КО Р У П Ц ІЇ

ТЕНДЕРИ МОЗ: «У РУЛЯ» ТІ САМІ

ласник компанії «Регіон-ОПТ», що займається поставками ендопротезів, розповів про свій досвід спілкування з організаторами тендерів МОЗ, розміри «відкатів» та тероризування неугодних. Він запевняє, що в тендерах МОЗ перемагають одні й ті самі компанії, які мають відношення до учасників корупційних схем. І що завдяки цьому більше половини коштів, які виділяються державою на закупівлю ліків та медичного обладнання, осідають на приватних рахунках. Інтернет-видання «Обозреватель» зазначає, що Володимир Густі сам звернувся до видання, бажаючи донести цю інформацію до якомога більшого числа читачів. — Наприкінці 2014 року з боку МОЗ на адресу вашої компанії лунали звинувачення у блокуванні державних закупівель ендопротезів. Навіщо вам було потрібно блокувати проведення тендеру? — Мені це було непотрібно, саме тому ми нічого подібного й не робили — з початку листопада на нашу компанію зводиться наклеп. У дискредитаційних статтях та повідомленнях МОЗ звинувачує нас у штучному зриві тендерів. Мабуть, я маю розповісти, що насправді трапилося. Попри те, що саме нас звинувачують у блокуванні тендерів через скарги до Антимонопольного комітету України (АМКУ), ніхто не згадує про те, що скарги, крім нас, подали ще 5 компаній. І не ми були першими. Однак інші мовчать. Їх так залякали, що вони навіть рота розтулити бояться. 13 жовтня скаргу до АМКУ подала «Укрбіотехнологія-ТМ» — вони скаржилися на те, що технічне завдання до тендеру було прописано під конкретні фірми. Цій компанії у задоволенні скарги було відмовлено. Ми подали скаргу після «УкрбіотехнологіїТМ», оскільки процедура закупівель після появи першої скарги вже так чи інакше була призупинена. Ми теж просили змінити технічні завдання. І оскільки в нас — майже ідентичні вимоги у скарзі по одному й тому самому предмету, АМКУ, посилаючись на закон про державні закупівлі, залишив нашу скаргу без розгляду. Адже згідно із законом, підхід до розгляду скарги, що стосується тих самих порушень у тій самій процедурі закупівлі й тих самих підстав, що були предметом розгляду і щодо яких уже було прийняте рішення, автоматично застосовується і для інших скаржників. Фактично «Укрбіотехнологія-ТМ» своєю скаргою закрила для інших компаній усі ходи, які можна було використати для оскарження дискримінаційних дій МОЗ. Тому в мене виникла підозра, що ця фірма (яка, до речі, не брала участі в розкритті тендерних пропозицій конкурсних торгів 29 грудня 2014 року) є такою собі «прокладкою». Адже, якщо подивитися на рішення АМКУ, які опубліковані на сайті відомства, саме ця компанія щонайменше раз на місяць (а то й щотижня) подає до АМКУ скарги. Нас це зацікавило. Ми покопалися і з’ясували: «Укрбіотехнологія-ТМ» майже нічого не виграє. Однак упродовж 2013 року вони подали понад 20 скарг! Правда, не лише по протезах. Я так розумію, вони займаються всім, чим можна. Маю підозру, що АМКУ нині став складовою нової корупційної схеми МОЗ: якщо не вдається домовитися — вони проштовхують будь-яке рішення через Антимонопольний комітет. І руками комітету роблять те, що їм потрібно. — Це серйозне звинувачення… Маєте якісь аргументи на доказ своїх здогадок? — Я спілкувався з Головою АМКУ Миколою Яковичем Барашем — він давав прес-

конференцію, а я туди прийшов, бо мене до нього інакше не пускали. А там, в присутності преси, він мусив мене прийняти. Я йому все розповів. І він наче зрозумів, чому ми стверджуємо, що тендери проводяться непрозоро і що нас намагаються не пустити на ринок. Принаймні, Бараш мені сказав, що допоможе розібратися. — А на що саме ви скаржилися? Чому стверджуєте, що технічні завдання прописані під конкретні фірми? — Справа в тому, що МОЗ наполягає на здійсненні закупівель за медико-технічними вимогами, які були розроблені робочою групою за аналогією з 2011-2013 роками. Колишніми лишилися не тільки медико-технічні вимоги до ендопротезів, а й сам персональний склад робочої групи. Починаючи з 2011 року, технічні завдання для закупівель тотальних ендопротезів кульшового суглоба (цементних і безцементних) прописуються під конкретних виробників — компанії Biomet, Stryker, Zimmer, DePuy. Тепер давайте подивимося на фірми, які подали свої пропозиції. «Галицький фонд» завозить протези заводу Biomet, «Ортомедікал» — Stryker, «Екомед», якщо я не помиляюсь, теж працює зі Stryker, «Вектор Фарма» працює з усіма перерахованими заводами. І отак вони між собою чергуються: одного року одна виграє, наступного — інша. Якби за справу взялася прокуратура, слідчим довелося б добряче попітніти — наскільки грамотно вони все це заплутали. Ось конкретний приклад: перший лот минулорічних закупівель. В основних характеристиках ендопротезів кульшового суглобу цементного типу фіксації сказано: тип ексетер або еквівалент. Однак справа в тому, що ні в Україні, ні у світі еквіваленту типу ексетер не існує — він є тільки у Stryker. Тому ми й писали у скарзі до АМКУ, що це технічне завдання прописане під конкретну фірму. Натомість нас не тільки не почули, а й почали цькувати. Через деякий час після моєї розмови з Барашем у нас в АМКУ було засідання по закупівлях у Рівному (ми там виграли, а наші конкуренти поскаржились, що наше свідоцтво, мовляв, недійсне). Що найцікавіше, на засідання Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель прийшов сам Бараш, який ніколи на такі засідання не ходить. Більше того: розгляд нашої справи взагалі був перенесений з 11 ранку на вечір — бо голови АМКУ не було на місці. — Чим закінчилася для вас увага Бараша? — Він прийшов — і нас «задавив». А ми в Рівному вже мали підписувати договір. Там Департамент соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації закуповував протези для інвалідів-чорнобильців — і наша ціна від ціни найближчих конкурентів відрізнялася на 250 тисяч, тобто, була на 100% нижчою. В результаті втручання Бараша призвело до того, що наш акцепт було скасовано. І, що найгірше, люди, які потребували протезування, так і не отримали довгоочікуваних протезів. А звинувачення щодо того, ніби наша ліцензія недійсна, ми спростували після того, як отримали відповідь на свій запит в Держлікслужбу. Там підтвердили: те, у чому нас звинувачували, — не більше, ніж гра слів. Ми всю цю ситуацію будемо оскаржувати в суді: подаємо заяву до суду на рішення АМКУ, яке було прийнято адміністративною колегією АМКУ упереджено та незаконно. Адже якби АМКУ був зацікавлений у встановленні правди, він міг би подати запит до Держлікслужби. Їм це зробити простіше, ніж нам. Але, вочевидь, їм

було не вигідно, аби ми в Рівному виграли. Тоді б усі побачили різницю в цінах — і виникло би багато питань щодо тендерів у МОЗ. Тому зараз робиться все можливе, аби ми не виграли ніде. — Навіщо ж Голові АМКУ ставити вам палиці в колеса? — Є упередженість до нас. Як казали мені деякі фахівці МОЗ: явно в АМКУ комусь щось дали, щоб торги не відбулися. Бо якби відбулися, може, ми з вами розмовляли б уже на іншу тему — сума б дуже відрізнялась. І тоді ми по сумі теж могли б уже оскаржувати. По величезній різниці в сумі оскаржувати легше. Це що стосується державних закупівель. По Рівному, гадаю, ситуація не дуже відрізняється від МОЗ: по всій Україні участь в тендерах беруть одні й ті самі фірми, які мають відношення до МОЗівського «рішали» Дмитра Геннадійовича Підтуркіна. Тобто, це все пов’язано. — Про які саме фірми ви говорите? Як взагалі відбувається визначення переможців тендерів, якщо при цьому на практиці не враховується основний фактор, заради якого і проводяться тендери, — найнижча ціна? — Ми вперше подали заявку на участь у тендері МОЗ торік улітку. Розкриття пропозицій тоді відбулося 7 червня. Крім нас у процедурі закупівлі брали участь компанії: «Екомед», «Кандія», «Галицький фонд», «Ортомедікал», «Вектор Фарма», «ХМ». Якщо подивитися на пропозиції по всіх 5 лотах, простежується цікава закономірність: між цінами, запропонованими фірмами-«завсідниками» МОЗівських тендерів, різниця мізерна. У той час як наші ціни — значно нижчі. Наприклад, по нейрохірургії наша ціна від найнижчої із запропонованих відрізняється на 200 тисяч гривень! У них протези для лікування сколіозу і переломів хребта в дітей коштують 1 млн 200 тисяч, у нас — трохи більше 900 тисяч. Насправді, із цих 5 учасників — не всі реальні. Наприклад, фірма «Кандія» — майже завжди в парі з «ХМ» (тут вона також подала заявки на ті самі лоти, що і «ХМ», — тільки з вищою ціною). Належить «ХМ» такій собі Наталії Калашніковій. Неодноразово ми зверталися до Тендерного комітету МОЗ з листами, проханнями про розумне спрощення технічних завдань у документації конкурсних торгів, щоб у них могли взяти участь не лише конкретно прописані фірми, а й інші, які є на ринку, що зрештою призвело б до здорової конкуренції та зменшення ціни. Але, на жаль, наші прохання були просто банально проігноровані. Неодноразові прохання про призначення нам зустрічі з Міністром також залишилися без відповіді. Тож можна з упевненістю сказати: в МОЗ є працівники, які лобіюють чиїсь інтереси, цим самим приносячи колосальні збитки державі в нелегкий для нас час. Хотілося б зазначити, що при розгляді скарги в АМКУ зі сторони нашого опонента — МОЗ — виступав головний позаштатний дитячий ортопед-травматолог МОЗ, доктор медичних наук, професор Анатолій Феодосійович Левицький, який перед засіданням сказав мені: «Навіщо ви сюди прийшли?» В продовженні розмови він дав мені чітко зрозуміти, що ми влазимо туди, де нас не раді бачити. Так про що можна говорити далі, коли такі високопоставлені люди замішані в чорних незаконних схемах Міністерства охорони здоров’я у сфері державних закупівель? — Якщо ваші протези дешевші, чому ваша фірма не перемогла? Це ж треба було якось пояснити?

— Вони пояснили це тим, що наші протези «не такі», що вони виготовлені в Китаї. Але це цілковито абсурдні претензії. Наш завод, з яким ми працюємо, має європейські та американські сертифікати, працює з десятками країн світу. Більше того, саме тут (або на інших заводах у Китаї) виготовляються протези, які потім їдуть на знані європейські заводи чи у Штати, де під іншою назвою продаються значно дорожче. Щоб підтвердити якість протезів нашого заводу, ми замовляли експертизу, а саме спектральний аналіз, а потім порівнювали їх з протезами, котрі випускають у Європі: наші протези нічим не гірші — навіть виготовлені з такого ж титану. Якщо взяти в руки протез, скажімо, виробника DePuy і наш — вони навіть зовні ідентичні. Проте через складну політичну та економічну ситуацію в Україні наш заводвиробник за домовленістю надає нам аналогічну продукцію за значно нижчими цінами, ніж продає її до ЄС, США та Росії. Але тендери в МОЗ — «вечірка» для обраних. І до участі, а тим більше перемоги в закупівлях, сторонніх не допускають. — Повернемося до процедури закупівель… — Так. Тоді, як я вже казав, виграла фірма «Вектор Фарма» Дмитра Підтуркіна. Причому зроблено все було хитро. Ті торги, на участь в яких ми подавали заявку, було визнано такими, що не відбулися, — начебто в одного з учасників, ТОВ «Галицький фонд», не виявилося якогось папірця, і на один із лотів надійшла лише одна заявка — це заборонено законодавством. А вдруге вони провели процедуру закупівель тишком-нишком — ми просто не встигли відреагувати й там уже участі не брали. Тоді фірма Підтуркіна й перемогла. — Скільки, за вашими підрахунками, держава втратила на минулорічних торгах? — Різниця з цінами переможців у нас склала 4 млн 700 тисяч — майже 5 млн грн можна було заощадити для держави. Але, як виявилося, то були ще дрібниці. Минулого року на закупівлю протезів виділялося 23 млн грн. І на розкритті, яке відбулося 29 грудня (коли вже не було коштів на те, аби щось закуповувати), виявилося, що якби держава купувала протези в нас, то могла б заощадити понад 12 млн! Але я не розумію, навіщо майже в новорічну ніч було ті торги проводити? Єдине можливе пояснення — аби замилити очі новому Міністру Олександру Квіташвілі й — головне — перенести вигідні їм технічні завдання на наступний рік. — Ви звинуватили Дмитра Підтуркіна в тому, що він причетний до корупційних тендерних схем. На чому базуються ваші звинувачення на його адресу? — На тому, що вони зі мною «домовлялися», просили не брати участі в тендері, за що обіцяли дати виграти в наступному році. — Хто конкретно з вами домовлявся? — Дмитро Геннадійович Підтуркін. І що цікаво: як мені вже потім розповіли працівники МОЗ, після нашої розмови він заявив своєму колективу, що зі мною домовився і я йому заважати не буду. Отак. Мені одне казав, їм — інше. А я вже, було, повірив, що мені справді дадуть можливість чесно вийти на ринок чи хоча би спробувати вийти. Продовження читайте в наступному номері «ВЗ» №7-8, від 20 лютого 2015 р. За матеріалами інтернет-видання «Обозреватель»

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

ЗМІНА СТАТУСУ ЛІКАРЕНЬ: НОВИЙ КОРАБЕЛЬ НА СТАРІ РИФИ?

Про необхідність автономізації закладів охорони здоров’я через зміну їх господарськоправового статусу та запровадження договірних відносин у галузі говорять давно. Одні — з фанатичною вірою у те, що така свобода — порятунок, інші — з острахом, мовляв, дай керівнику волю, заведе в неволю. Чи готові наші лікарні до зміни статусу? Хто виграє від цього: держава, галузь, пацієнти? І чи всі ризики враховано?

Марина ШЕВЧЕНКО, старший науковий співробітник наукового відділу організації медичної допомоги ДНУ «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» ДУС, кандидат медичних наук

ВЗ Надання статусу неприбуткових підприємств закладам охорони здоров’я можна впроваджувати одразу і всюди, чи для цього потрібні пілотні проекти? — Такі спроби в Україні вже були на Харківщині та Житомирщині в рамках пілотного проекту ЄС.

У 2005-2006 роках там були створені комунальні підприємства на базі ЦРЛ, а також райвідділи охорони здоров’я (як розпорядники та замовники медичних послуг). Було запроваджено фінансування за методом глобального бюджету. У рамках пілотного проекту з реформування галузі у 2011-2014 роках також були відпрацьовані різні підходи щодо створення та функціонування центрів первинної медико-соціальної допомоги та консультаційно-діагностичних центрів. Зокрема, в Києві змінено їх господарський статус — з бюджетних установ на комунальні неприбуткові підприємства. Однак досить багато проблем залишилися невирішеними, особливо стосовно статусу неприбутковості (відповідно до положень Податкового кодексу України, основною метою діяльності неприбуткових підприємств, установ та організацій є не одержання прибутку, а провадження благодійної діяльності та меценатства й іншої діяльності, передбаченої законодавством). ВЗ Чи існують документи, що закріплюють юридичний статус некомерційного підприємства, адже нині державні

й комунальні заклади охорони здоров’я в Україні є бюджетними? — Юридичний статус такого комунального підприємства та особливості його функціонування визначені Господарським кодексом України (ГКУ). Ним передбачена можливість здійснення господарської діяльності без мети одержання прибутку (некомерційне господарювання). Таке підприємство, як і будь-який інший суб’єкт господарювання, діє на основі статуту або іншого установчого документу (якщо інше не встановлене законом). У ГКУ також прописано низку статей, на основі яких можна встановити особливі вимоги, необхідні при розробці статутів цих підприємств. Зокрема, зміна статусу медичного закладу з бюджетної організації на державне/комунальне некомерційне підприємство не змінює форми його власності та базовий принцип управління майном: воно залишається власністю відповідних місцевих рад та закріплюється за закладами на правах оперативного управління. Однак у площині податкового законодавства вини-

кають сумніви щодо правомірності віднесення комунальних підприємств до неприбуткових. Адже Податковий кодекс України оперує терміном «неприбуткові установи та організації» і не містить терміну «некомерційні підприємства». Відтак зазначення в статуті медичних закладів такої юридичної форми, як «державне/комунальне некомерційне підприємство» не дає їм автоматичного права на отримання статусу неприбуткових. Тому це питання потребує законодавчого регулювання шляхом внесення змін до Податкового кодексу України — щодо особливостей оподаткування закладів охорони здоров’я, створених у вигляді комунальних некомерційних підприємств як неприбуткових. На жаль, ці пропозиції не було враховано в останніх змінах до податкового законодавства (Закон України від 28.12.2014 №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»). А без цього при зміні господарського статусу в закладів охорони здоров’я можуть виникати проблеми зі сплатою податку на землю, отриманням компенсацій та створенням інших сприятливих умов для діяльності. ВЗ Тоді чи стане новий статус благом для лікарень? Що надасть їм автономія? — Головне «надбання» — це свобода медзакладів та їх працівників у прийнятті фахових медичних, управлінських та фінансових рішень. А також право застосовувати не заборонені законодавством альтернативні підходи до організації власної господарської діяльності, лікування, обстеження та інших видів обслуговування пацієнтів. Також одним із аргументів є отримання економічних стимулів до раціонального використання ресурсів і забезпечення якості послуг (заклади самостійно можуть визначати штатний розклад, обсяг ліжкового фонду, порядок та розміри оплати праці персоналу з урахуванням результатів і якості роботи, потребу в отриманні кредитів для розвитку тощо). З’являється можливість формалізувати права й обов’язки постачальників медичних послуг через договірні відносини, приміром, запроваджуючи трудові контракти між адміністрацією і персоналом, а це підвищить відповідальність за якість роботи закладу в цілому і кожного працівника зокрема. Зрештою, відбудеться перехід від постатейного бюджетного утримання закладів до самостійного визначення ними пріоритетних напрямів витрат і фінансування. ВЗ Чи не призведе така «вольниця» до відірваності від потреб населення в медичній допомозі? — Частково це може бути врегульовано відповідними договорами між постачальником медичних послуг і замовником (розпорядником бюджетних коштів). Тобто, платник (замовник, покупець) та постачальник медичних послуг мають укладати угоду про закупівлю тих чи інших медичних послуг (із зазначенням їх кількості, якості та ціни). Такий договір є одним із ключових інструментів управління транзакціями і ризиками. За допомогою угоди замовник впливає на постачальників, і вони розподіляють між собою усі ризики. Договірні (контрактні) відносини — це своєрідний запобіжник конфлікту між соціальною функцією постачальника медичних послуг та його комерційним інтересом. ВООЗ відзначає важливу роль контрактних відносин у поліпшенні діяльності системи охорони здоров’я, зокрема у забезпеченні

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

6 лютого 2015 року

справедливого фінансування та задоволення законних очікувань населення. А враховуючи, що реформа галузі зазвичай призводить до її організаційної перебудови й диверсифікації ролі учасників, зайнятих у державному і приватному секторах, розробка контрактної політики в галузі охорони здоров’я є надзвичайно важливою. Вона максимально впливатиме на діяльність системи. ВЗ Які уроки міжнародного досвіду з регулювання автономізації має врахувати Україна? — ВООЗ свого часу узагальнила цей досвід і надала конкретні рекомендації щодо автономізації постачальників. Зокрема, в разі збільшення автономії ступінь підзвітності буде іншим — пряма підзвітність змінюється на моніторинг, регулювання і введення в контракти економічних стимулів. Також необхідно уникати фінансування за допомогою прямих платежів, тому бажано організовувати між постачальниками конкуренцію за отримання передоплати. Важливо також, щоб організаційні реформи, які збільшують автономію, супроводжувалися додатковими реформами у фінансуванні охорони здоров’я з метою захисту малозабезпечених верств населення. Показовим у цьому плані є приклад Сінгапуру — державним лікарням там було надано значну автономію щодо прийняття управлінських рішень: від питань постачання до кадрових. Підзвітність замовника (фінансуючої сторони) забезпечувалася контрактуванням. Лікарні конкурували між собою, щоб залучити пацієнтів, і мали право залишати у себе зекономлені кошти. При цьому діяла чітка система

субсидування для груп населення з низькими доходами. І завдяки зазначеним реформам система охорони здоров’я країни почала ефективніше управляти своїми ресурсами, стала «чутливішою» до потреб пацієнтів. Водночас вдалося захистити хворих від намірів деяких лікарень збільшити свої доходи за їх рахунок. Ще один важливий аспект: амбулаторні служби, які отримали автономію, працюють краще, коли конфлікт між цілями і організаційними системами стимулювання є мінімальним. Проблеми також можуть виникати в разі обмеження прав керівника ухвалювати рішення, або якщо механізми підзвітності не включені у довгострокові контракти й не застосовуються чи постачальники не можуть залишати в себе прибуток та відповідати за збитки. Потрібно врахувати і наступне: коли постачальники стають автономними, виникає ризик фрагментації послуг як між провайдерами, що їх надають, так і між різними рівнями допомоги. Це негативно впливає на ефективність і справедливість системи. Для мінімізації ризиків необхідно з’ясувати потреби населення в медичній допомозі та знайти відповіді на ключові питання: які медичні втручання і послуги можуть найповніше задовольнити ці потреби та очікування за наявних ресурсів? Як оптимально поєднати заходи із формування здорового способу життя, профілактики, лікування та реабілітації? Хто повинен надавати необхідні медичні послуги, хто їх має закуповувати і в кого? ВЗ Суспільство побоюється, що автономізація лікарень — це «хитрий місточок» до їх приватизації. — Ризики є, і це підтверджено фактичними

даними, отриманими в процесі аналізу ефективності структурних перетворень у різних країнах Європи. Зокрема, експерти McKee M., Healy J. (WHO Collaborating Centre) застерігають, що надання лікарням автономії без структурної реорганізації може призвести до уповільнення темпів структурних перетворень стаціонарного сектору. Адже в разі надання автономії закладу адміністрація здатна певним чином протидіяти його закриттю (навіть якщо він неефективний), долучаючи до такої протидії впливових лікарів та місцеві органи влади. Також за масштабної автономізації, особливо в умовах нестабільної економіки, самостійність постачальників медичних послуг може призвести до комерціалізації їх діяльності, вивільнення медичного персоналу, проблем зі сплатою податків. Хоча дуже важливо, що зміна господарського статусу закладу все ж не змінює форми його власності. Та й хто сказав, що в разі приватизації лікарні працюватимуть краще? На сьогодні не існує переконливих доказів того, що приватні медичні заклади відрізняються від державних своєю ефективністю. Із цього приводу у світі тривають гострі дебати і орієнтуються на емпіричні дані. За даними деяких дослідників, некомерційні лікарні в США виявилися ефективнішими за комерційні, оскільки в перших отримані доходи не надходять власникам акцій у вигляді дивідендів, а вкладаються в розвиток закладу, а це підвищує якість обслуговування, технічного оснащення тощо. І держава підтримує таку діяльність у вигляді пільгового оподаткування. Хоча лікування в таких закладах (незважаючи на їх «безприбутковий» статус), як і в комерційних шпиталях, залишається платним. А популярність «безприбуткового» статусу лікарень

у США можна пояснити прагненням уникнути сплати податків. Натомість, на думку дослідників, у Швейцарії рівень ефективності лікарень не залежить від форми власності. А німецькі експерти розділилися у своїх оцінках — одні вважають, що приватні лікарні у їхній країні менш ефективні, ніж державні, інші зробили протилежні висновки, а дехто не помітив жодної різниці. На жаль, аналогічних досліджень у країнах із низьким і середнім доходом бракує. Тож можна зробити загальний висновок: лікарні можуть стати більш ефективними незалежно від форми власності, якщо знизять витрати. Але без втручання держави, яка встановить чіткі правила в цьому напрямку і контролюватиме їх дотримання, цього важко досягти. Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Сімейний лікар: один за всіх чи всі за одного?»

Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

ТОЧКИ ЗОРУ

Володимир ЗАГОРОДНІЙ, Голова Української Федерації роботодавців охорони здоров’я

буде спокуси (і права) скоротити необхідні ліжка чи штат на власний розсуд, якщо в них існує потреба. З цією ж метою мають бути розроблені відповідні соціальні стандарти, але лише після ґрунтовного аналізу реальних потреб у ліжках й кадрах (за останні 3-5 років). Відтак буде визначено межу, яку не зможе переступити керівник закладу охорони здоров’я.

об здійснити успішні реформи в охороні здоров’я країни з перехідною економікою, потрібно дотримуватися кількох принципів: автономізація, роздержавлення взаємовідносин, самоврядність. Проте автономізація медичних закладів — це не «вільне плавання», лікувальний заклад має виконувати покладені на нього функції. З іншого боку, я вважаю, що реформування галузі потрібно починати не з якогось вузького сектору, приміром, зі зміни статусу лікарень, а з турботи про економічну базу функціонування системи (в тому числі й лікувальних закладів), тобто з того, де брати кошти на охорону здоров’я і як їх використовувати. І це питання більше стосується Міністерства фінансів, аніж МОЗ України. А вже звідси логічно випливає, що лікувальний заклад має стати повноцінним суб’єктом господарської діяльності. Не так важливо, як ми назвемо лікарню (неприбуткове комунальне підприємство, лікувальний заклад чи якось інакше), неприбутковість має бути визначена нормами права, котрі надають свободу у фінансово-господарській діяльності. Адже основна проблема полягає навіть не в тому, скільки коштів отримує медичний заклад від держави, а в тому, який рівень менеджменту в лікарні. Лікувальний заклад — це не та установа, яка має повністю утримуватися за рахунок бюджету. А щоб не було «перекосів», потрібно перейти до подушного фінансування надання медичної допомоги. Тоді в керівника не

Юрій КУРИЛКО, заступник директора Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА

итання надання медичним закладам статусу самоврядності та автономності назріло давно — років 15-20 тому. Україна вже 24-й рік поспіль рухається по ринкових рейках. А медична галузь залишається в рамках спотвореної системи Семашка, яка не відповідає суспільно-економічному устрою нашої держави. Тому вона і неефективна. Медичні заклади країн Заходу є фінансово самостійними. Такий шлях пройшли Польща, країни Прибалтики. І якщо ми нічого не зробимо в цьому плані, наша система охорони здоров’я зрештою розвалиться. Бо сьогодні праця медичних працівників не вмотивована, має місце хабарництво, пацієнти змушені самі купувати медичні засоби, адже лікарні й галузь в цілому фінансуються на 50% від мінімальної потреби. Жоден медзаклад не може вижити на ці кошти! Доводиться «підтягати» спонсорські надходження, залучати посередників, щоб отримати їх на законних підставах. Якщо ж юридично закріпити фінансову самостійність медичних установ, вони, по-

перше, матимуть більше повноважень в економічному плані, що неодмінно позначиться на якості лікувального процесу, по-друге, це запустить механізм конкуренції між лікарнями. Пацієнти йтимуть туди, де якість послуг краща, інші заклади прагнутимуть удосконалитися. Аби досягти цієї мети, маємо змінити економічну форму комунальної установи, її статут, принципи управління. А значить, конче потрібні відповідні законодавчі акти, і розробляти їх необхідно вже зараз. Я розумію це так: держава, уклавши угоду з лікарнею, виділяє гроші на мінімальне забезпечення захищених статей витрат. Решту потрібних коштів лікарня має право заробити сама і вкласти їх у розвиток закладу. Безумовно, залишиться проблема співфінансування «лікарня-пацієнт»: частина плати за лікування ляже на плечі людей. І це потрібно легалізувати — гроші пацієнтів мають надходити в медзаклад (так зробили в країнах Балтії і в Польщі, де існує суворий контроль за медперсоналом і в разі отримання хабара медпрацівника одразу звільнять із роботи). І нам необхідно діяти швидко і рішуче, бо невчасне прийняття рішень «з’їдає» систему. Важливо, щоб держава, надавши медзакладам економічну свободу, не втручалася у те, куди і на що там витрачають надані кошти. Вона повинна дати їм інтегральні показники, на які будуть рівнятися усі лікарні. Щодо кількості ліжок, медустанова теж має приймати рішення самостійно і діяти мобільно: приміром, при спалаху певної інфекції виділяти додаткові місця для хворих. Проблема ліжко-місць має хвилювати не політиків, а адміністрацію лікарень. Пацієнт теж не повинен перейматися кількістю ліжок. Він має бути впевнений, що в разі необхідності його госпіталізують і пролікують, що для цього завжди знайдеться га-

рантоване місце. До того ж, за сучасних медичних технологій потреба в ліжках кардинально змінилася. Ми ж і досі керуємося нормами 30 років минулого століття і вважаємо фактор ліжко-місця чи не найголовнішим у боротьбі за здоров’я людини. Втім кількість ліжок на 10 тисяч населення є переважно економічним показником, який свідчить про ефективність менеджменту галузі. Чим ефективніша система, тим менше потрібно ліжок. Щодо перспективи приватизації медичних закладів, які стануть автономними, на мою думку, особливого ризику не існує, зокрема, щодо вторинної ланки. Вони знаходяться на балансі місцевих рад, це громадське майно, і, щоб приватизувати, приміром, районну чи міську лікарню, потрібно рішення всієї громади. Впевнений, що жоден депутат районної, міської чи обласної ради не буде підтримувати таке непопулярне серед людей рішення, адже місцева громада тоді не зможе впливати на діяльність закладу. Водночас вона також має бути відповідальною: згадаємо прикрий досвід, коли сільські амбулаторії віддали в підпорядкування сільським радам. Час показав, що це було хибне рішення, внаслідок якого сотні з них недофінансовували. Варіантом розвитку закладів вторинного рівня я бачу партнерство між державною лікувальною установою і приватними закладами, де є високотехнологічне обладнання і куди можна направити пацієнта. Але й ці процеси мають бути законодавчо прописані. Потрібно розробити такі норми, щоби приватні структури працювали чітко, якісно й чесно на користь, а не на шкоду пацієнту. Щоб людина мала право вибору закладу, де хоче лікуватися, і не страждала від цього. Щоб вона була юридично обізнаною і вміла захистити свої права. Дуже сподіваємося, що держава діятиме оперативно, щоб забезпечити це.

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ ВІННИЧИНА

ПІЛОТНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ — НА МАРШІ Минув 2014 рік, а з ним вичерпався і визначений законом термін впровадження пілотних медичних реформ в окремих областях України. На офіційному рівні їх підсумки не підбито, не оголошено й рішення про завершення чи продовження пілоту. У держбюджеті на 2015 рік коштів на це не передбачено, але де-факто експеримент над галуззю триває. На яких підставах — незрозуміло. Як і те, чому ніхто не оголосив його результатів.

Валерій ЩЕРБАНЬ, заступник головного лікаря Вінницької центральної районної клінічної лікарні

2011 році, в рамках пілотного проекту реформування галузі охорони здоров’я, на Вінничині почали впроваджувати сімейну медицину революційними методами. Ще на старті проекту в нашому районі я даремно допитувався в місцевого (і не тільки) керівництва галузі, чому ми вирішили впроваджувати саме британську модель сімейної медицини, хто автор цієї ідеї, куди взяла курс вітчизняна галузь у цілому, на якого «флагмана» рівняємося, чому всі лікарі на периферії за 4 місяці мали стати сімейними, навіщо знищувати педіатричну службу, чому ліквідується базова і єдина в районі дитяча консультація тощо. Але відповідей на ці запитання ані я, ані мої колеги не отримали.

Фальш на старті Зрештою, ніхто з медиків не вірив в успіх цього проекту із самого початку, ніхто його не сприйняв, окрім призначених номенклатурних керівників-реформаторів. Та й чи легко протистояти спокусі, коли ти хоч і бачиш всю абсурдність пілотного експерименту, але при цьому тобі як новоспеченому керівникові, котрого висунули «із грязі в князі», призначили зарплату в декілька разів більшу, аніж у практикуючого лікаря з 25-річним стажем, ще й додали до неї 50% за інтенсивнісь, а ти «намалював» собі сумісництво (хоча й не працюєш на тій посаді), коли тебе возить персональне авто, коли отримуєш одноосібне право приймати на роботу, визначати доплати, сумісництво, коли у твоїх руках всі тендерні закупівлі, ремонти, списання, ліки, листки непрацездатності, оренда приміщень, можливість займатися власним бізнесом чи отримати земельну ділянку? Можна назвати ще багато «тонкощів діяльності» керівника, який, прикриваючись наказами, інструкціями та «дутими» статистичними показниками, заради власного благополуччя йде на компроміс із власною совістю на користь абсурду, закладеному в основу пілотного експерименту. Я далекий від того, щоб звинувачувати всіх головних лікарів, але маю підстави говорити про корупцію серед певної їх частини. Варто лише порівняти рівень життя середньостатистичного хорошого лікаря, який надає медичну допомогу людям, і того, хто ним керує. Та й не навчають у медичних інститутах «на головного лікаря»,

тож призначають на ці посади не за фаховими критеріями, а здебільшого за політичною приналежністю чи лояльністю до «верхів», за родинними зв’язками, тобто за ознаками, які нічого спільного з професійними та організаційними якостями не мають. Чому ж пересічні медики одразу зрозуміли, що реформи в пілотах приречені на провал? По-перше, ця ідея була волюнтаристичною і відірваною від реального життя та потреб людей. По-друге, її ініціювали «згори» і не для людей, а проти них. Тож народ опирався «нововведенням», як міг. По-третє, реформу впроваджували не фахівці, а недалекоглядні чиновники. Держава одразу визнала, що на реформи у неї немає коштів, а ті, що виділялися, йшли не за призначенням і нещадно розкрадалися. Для прикладу — в нашому районі була розгорнута ціла кампанія (під патронатом перших осіб) з ремонту туалетів за євростандартами у всіх фельдшерських пунктах! І це тоді, коли в єдиному районному дитячому стаціонарі донині немає ні душової, ні ванни, двері й тумбочки в палатах відкриваються за допомогою прив’язаних бинтів, а облуплені стіни закладу роками чекають ремонту. Куди ж поділися кошти, зекономлені внаслідок скорочення педіатричних ліжок у Вінницькому районі (зі 105 до 22), якщо жодної копійки у розвиток дитячого соматичного відділення — до речі, єдиного — за роки експерименту не було вкладено? Воно було й залишилося без гарячої води, у палатах, як і раніше, одночасно перебуває від 8 до 12 осіб (матерів та дітей), а лікувально-діагностична апаратура морально застаріла. І хоча би в медичних реформ був авторитетний лідер — професійний, патріотично налаштований, порядний, це викликало б довіру до справи, але… Не було ані лідера, ані команди реформаторів. Своєрідна диктатура, що нагадувала примусову колективізацію. «Даєш реформу!» — скомандувала влада. А чиновники на місцях відгукнулися: «Є!» Втім, соціально-економічний стан країни не сприяв революції у сфері охорони здоров’я, потрібен був еволюційний підхід до реформування галузі. Відтак ми отримали ще більшу її руйнацію, на яку викинуто мільйони коштів із злиденного бюджету держави.

Ламати — не будувати? Минуло 4 роки з того моменту, як із Вінницького районного територіального медичного об’єднання утворили (у рамках пілотного проекту) дві незалежні одна від одної структури — центр первинної медико-соціальної допомоги і центральну районну клінічну лікарню. Відтепер у кожної з них окрема «власність» — адміністрація, гараж, автопарк, автомобілі і водії, що возять шефів, бухгалтерії із головбухами та бухгалтерами, економісти, статкабінети тощо. А ще — в кожного свої проблеми й амбіції. Заперечення проти розділення єдиного РТМО, що лунали тоді від населення району на двох громадських слуханнях з цього питання та на кількох сесіях Вінницької райради, народні обранці до уваги не взяли. Навіщо було розділяти

РТМО — незрозуміло. Як і те, чому сімейним лікарям (переважно їх керівникам) вдвічівтричі збільшили зарплати. Невже з’явилися докази того, що вони ліпше працюють і отримують кращі результати, ніж раніше? Тоді чому в медиків ЦРКЛ збільшилися обсяг і інтенсивність роботи? Тому що збільшилася кількість хворих з інфарктами, інсультами, запущеними захворюваннями, серед населення зросла інвалідність, прямі репродуктивні втрати, в тому числі і попереджувані випадки материнської та дитячої смертності. Натомість рівень оплати фахівців ЦРКЛ, кваліфікація яких значно вища, ніж на первинці, не змінився — вони не отримують ані доплат, ані премій. «Пілотне» реформування вилилося ще й у неприховане тотальне нищення педіатричної служби в сільських районах. Пропозиції щодо збереження єдиної дитячої консультації та посад дитячих лікарів у нашому районі не були підтримані керівництвом, а напрацьовані кращі організаційні та управлінські форми медичного обслуговування майже 16 тисяч дітей були проігноровані. Мовчала, тихо схиливши голову, і наукова еліта — і в області, і в країні в цілому. Якось на одній із наукових педіатричних конференцій я поцікавився думкою молодого українського професора-педіатра з приводу руйнування педіатричної служби в Україні. І почув шокуючу відповідь: мовляв, наша держава належить до країн третього світу, для яких передбачена саме така форма медобслуговування дитячого населення. Цікаво, хто таке передбачив? Невже діти та онуки високопосадовців лікуються в сімейного лікаря, якого підготували за 4 місяці? До того ж, наш медичний університет продовжує навчати майбутніх лікарів-педітрів для країн третього світу — Африки й Південної Америки!

Немає висновків — немає відповідальності Величезною помилкою, а швидше умисним рішенням, було те, що результати експериментальної реформи впродовж 4 років не аналізувалися. Не було висновків — не було й корекції реформ. Якщо в телеефірах і з’являлися «аналітики» пілотного реформування, то всі вони одностайно підтримували «політику партії». Інакомислячий народ до ефіру не допускали. А в ЗМІ медичні «реформи» подавалися у вигляді красивих картинок з рекламою керівників областей та політиків, котрі щось дарували новоствореним центрам ПМСД на своїх виборчих округах (за кошти платників податків!). Тому давайте проаналізуємо плюси й мінуси пілотних реформ власними зусиллями — так, як їх побачили медики й пацієнти Вінницького району. Серед позитиву — те, що в районі було створено 15 амбулаторних центрів, 56 посад сімейних лікарів і медсестер, 2 статистичні кабінети. У 2-3 рази зросла заробітна плата сімейних лікарів, у разі забезпечення доведених нормативних показників їм щомісячно доплачують. Нині ці лікарі не чергують вночі та у вихідні дні. Натомість їх «завалили» папера-

ми, які вони мають оформляти. Сімейні лікарі тепер витрачають до 60% робочого часу на підготовку статистичних звітів про досягнення нормативних планових показників, що свідчило б про «успіхи» роботи, за які їм мають доплачувати. А пацієнти лише «заважають» писати ці звіти. Втім, це вже пункт із переліку мінусів, котрих набагато більше. По-перше, впроваджено неефективну забюрократизовану систему подвійного адміністрування охорони здоров’я (а також її окремих структурних підрозділів) на одній адміністративній території. По-друге, перенесення акценту на «первинку» призвело до недофінансування ЦРКЛ, у бюджеті відсутні кошти на розвиток вторинної ланки. Як наслідок — заморожено зарплати медикам ЦРКЛ. Негативним наслідком пілотних реформ стало й те, що в лікарських амбулаторіях району ліквідовано дитячі консультації, знищено базову дитячу консультативно-діагностичну поліклініку в ЦРКЛ. Так само зруйновано єдину організаційну районну структуру в управлінні службою охорони здоров’я матері та дитини і механізм взаємодії її структурних підрозділів. Ліквідовано 28 посад педіатрів, усіх дитячих медсестер, «вузьких» дитячих спеціалістів. Відтепер з 16.45 до 9.00, а також у вихідні та святкові дні, у ЦРКЛ взагалі немає дитячого лікаря. Тому запроваджено щомісячні неоплачувані чергування по ЦРКЛ та ургенції на дому (протягом 118 годин) лікарів педіатричного профілю, які залишилися (завідувач дитячого відділення, дитячий хірург — 0,5 посади, психоневролог — 0,75 посади, ендокринолог, заступник головного лікаря), — саме вони приймають хворих дітей у позаробочий час.

Що посіяли — те й пожинають Відтак суттєво погіршилася і якість медичної допомоги дитячому населенню на амбулаторно-поліклінічному етапі в закладах первинного та вторинного рівнів. Про це свідчить і той факт, що за роки експерименту вдвічі (до 16 тисяч за рік) зросла кількість первинних звернень дітей до приймального відділення та в поліклініку обласної дитячої лікарні без направлень сімейного лікаря, без виписок та обстежень. Понад 90% йдуть саме цим шляхом. Таким чином, пілотні реформи перетворили дитячу клінічну лікарню (заклад третинного рівня) на «амбулаторну філію» первинної ланки, яка не справляється з лікуванням дітей. Натомість премії і доплати за такий «успіх» у роботі отримує керівництво центрів ПМСД! А ліквідація єдиного в районі кабінету щеплень для дітей призвела до значного зниження показників вакцинації дитячого населення. Внаслідок цього і в нашому районі, і в області в цілому зростає поширеність карантинних інфекцій серед дітей. Зокрема, реєструються епідемічні спалахи захворюваності на кір. Призупинено поглиблені профілактичні огляди в дитсадках і школах, а також валеологічну просвітницьку роботу медиків в організованих дитячих колективах. Суттєво погіршилися й показники здоров’я дорослого населення області. Зокрема, зросла захворюваність на пневмонію (у 2010 році в терапевтичному відділенні від цієї недуги померло 10 хворих, у 2014 році — 28), почастішали інсульти (186 випадків — 2010 р., 224 — 2014 р.), інфаркти (у 2014 р. — 65 випадків, померло — 16 осіб), онкохвороби. На жаль, збільшилися показники інвалідності, позагоспітальної смертності, материнської і дитячої смертності від попереджуваних станів. Впродовж року в стаціонарі померло 10,3% осіб від усіх померлих у районі! У структурі причин смерті найперше місце посідає серцево-судинна

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

6 лютого 2015 року

патологія — 63%. Показовий приклад: за 4 роки з 65 осіб, які перенесли інфаркт міокарду, правильний діагноз сімейними лікарями був встановлений лише 4 пацієнтам і ще 6 — бригадою «швидкої». Щорічно у півсотні жителів району діагностують туберкульоз, а його профілактичне виявлення не забезпечує повноти обстежень. Із 49 випадків уперше діагностованого у 2014 році туберкульозу майже половина (45%) — запущені форми. При цьому рівень туберкулінодіагностики по району за 2014 рік становив лише 6,5%. Кількість доз туберкуліну (1000), яку ми мали на початок 2014 року, не забезпечувала мінімальної потреби, тобто її не вистачало навіть тому контингенту дітей, які підлягали ревакцинації в 7-річному віці, та групам ризику. А коли наш центр ПМСД придбав ще 8 тис. доз туберкуліну

наприкінці 2014 року, проводити туберкулінодіагностику вже було недоцільно через підвищення сезонної захворюваності на ГРЗ. Ось такі результати реформування і «покращення». На вітер викинуто чимало коштів, списано гори паперу, почуто безліч образних епітетів до слова «реформи» — від «дороговартісний абсурд» до «геноцид українського народу». На мою ж думку, це була добре продумана терористична операція не лише проти жителів чотирьох регіонів, яким випало «щастя» першими відчути наслідки експерименту, а, передусім, проти майбутнього України — здоров’я її дітей.

Переустрій замість знищення Втім сьогодні виникають інші запитання. Що заважає відмінити антинародний експеримент через рік після Революції гідності? Що зава-

жає здійснити справжню реформу, спрямовану на збереження здоров’я народу? З її профілактичним спрямуванням, із поступовим запровадженням державного страхування, люстрацією корумпованих керівників у галузі. На базі РТМО набагато ефективніше можна об’єднати малопотужні міські та районні лікарні, провести адміністративну реформу, запровадити — в якості доповнення до державного фінансування охорони здоров’я — ще й додаткові джерела її фінансування тощо. Можна впроваджувати англійську, французьку, грузинську чи іншу модель, якщо буде встановлена персональна відповідальність за наслідки реформ, і якщо вони базуватимуться на національній концепції збереження здоров’я українців. Reformo — латинський термін, що означає переустрій. Тобто реформи покликані не

знищувати основи системи, а шляхом виважених і мудрих рішень впроваджувати її більш прогресивні та ефективні форми. Будь-яка реформа буде успішною, якщо в ній буде збережено баланс інтересів — економічна вигода для держави і кращі умови для людей, якщо вона буде зрозумілою і, головне, потрібною народу, якщо її проводитимуть професіонали. І якщо існуватиме експертна оцінка кожного напрямку реформ, їх постійний моніторинг і дієве реагування на помилки. Для здійснення змін потрібні кошти, законодавче підґрунтя, дорожня карта і «мости» для відходу — у разі, коли експеримент виявиться невдалим. А ще важливо, щоб за кожен крок реформ була передбачена відповідальність лідерів та виконавців, які чомусь 4 роки «дивились і мовчали та мовчки чухали чуби…»

К І Р О В О Г РА Д Щ И Н А

ВАЛЕРІЙ РАДУЛОВ: РЕФОРМА ПОГІРШИЛА ЯКІСТЬ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ Медична реформа, запроваджена кілька років тому, повинна була покращити якість медичного обслуговування населення, зокрема сільського. Чи вдалося наблизити пацієнта до лікаря, як декларувалося на старті реформування? На ці та інші запитання «ВЗ» відповідає головний лікар КЛЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Кіровоградського району Валерій Радулов.

Валерій РАДУЛОВ, головний лікар КЛЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Кіровоградського району

ВЗ Із чого починалась медична реформа в Кіровоградському районі? — Улітку 2013 року рішенням сесії Кіровоградської районної ради було створено наш комунальний лікувальний заклад, до якого увійшли 13 лікарських амбулаторій загальної практики-сімейної медицини, 2 амбулаторії, 6 фельдшерсько-акушерських пунктів та 25 фельдшерських пунктів. ВЗ Чи всі проблеми сільської медицини регіону вдалося вирішити? — На жаль… Недоукомплектованість медичними кадрами складає 26% від загальної кількості, а лікарями — 68%. Як не було, так і досі немає лікарів загальної практики-сімейної медицини у Володимирівській,

Грузьківській, Калинівській, Катеринівській, Миколаївській, Покровській, Федорівській лікарських амбулаторіях. Ми постійно працюємо над забезпеченням медичними кадрами сільських закладів медицини, проте молоді фахівці неохоче йдуть працювати в села. Зрозуміло, на це існує чимало причин, серед головних — низька заробітна плата, відсутність житла для молодих спеціалістів та належних умов праці. На сьогодні житло для лікарів є лише в селах Аджамка та Покровське. Матеріально-технічне забезпечення сільських закладів охорони здоров’я, на жаль, не покращується, а погіршується. Вдається робити лише поточні ремонти — та й ті за кошти сільських рад та фермерських господарств. Зі 46 закладів центру потребують капітального ремонту або переводу в інші приміщення Грузьківська, Миколаївська лікарські амбулаторії загальної практикисімейної медицини, Медерівський, Вишняківський, Новоолександрівський фельдшерські пункти. Крім Могутненського ФАПу, який був капітально відремонтований у 2013 році, всі інші будівлі побудовані в 50-60 роках і теж потребують постійного поточного ремонту. Наш район, мабуть, єдиний в Україні, де адміністрація центру відділена від усіх лікарів загальної практики-сімейної медицини та розташована окремо. Така ситуація ускладнює роботу та спричиняє незручності як для хворих, так і для лікарів. Повинен бути центр первинної медичної допомоги, де знаходились би лікарі терапевтичного профілю,

педіатри, при потребі — акушери-гінекологи. Це покращить, насамперед, організацію та якість медичної допомоги. ВЗ Якщо підсумувати результати втілення медичної реформи, чи виправдала вона себе? — Якщо говорити відверто, на даному етапі реформа погіршила якість надання медичної допомоги. Співпраця між первинними і вторинними рівнями охорони здоров’я ускладнилась. Раніше щотижня в села району вирушала «виїзна поліклініка» — бригада районних фахівців — з метою проведення консультацій та огляду хворих, контролю роботи ФАПів та амбулаторій. Нині контролювати якісну роботу мережі самостійно складно, так само неможливо і наблизити якісну медичну допомогу до мешканців сіл. На даний момент відсутні електрокардіографи у Крупській, Соколівській, Федорівській, Миколаївській амбулаторіях. Наявне обладнання морально та фізично застаріле приблизно на 80-90%. Також раніше в села майже щоденно виїздив педіатр, за яким був закріплений санітарний автомобіль, — для огляду дітей, зокрема, першого року життя. Разом із ним за потреби виїздив і акушер-гінеколог — для огляду жінок з метою раннього виявлення патологій, зокрема онкологічних, та їх вчасного лікування. Зараз, на жаль, ця робота теж не проводиться. Медреформу не сприймає більшість населення, хоча, за словами нинішнього Міністра, гальмується вона, як не дивно, саме медичними працівниками, особливо керівниками

закладів — головними лікарями, завідувачами. Ми всі розуміємо, що змінився устрій держави, а значить, має змінюватися і система охорони здоров’я. Але вона, на жаль, попри всі намагання, не зазнає жодних змін. Реформа була передчасною, і, на мій погляд, не принесла нічого хорошого. Наступний її етап — це фінансове розмежування первинного та вторинного рівнів. Первинний фінансуватиметься з районного бюджету, а вторинний — з обласного. Після чого буде ретельно аналізуватися потреба в ліжко-місцях, що, беззаперечно, призведе до їх скорочення. Реформа робилася для того, аби здешевити і наблизити медичну допомогу до населення, — це стандарти цивілізованого світу, і кошти дійсно повинні йти за пацієнтом, а не на фінансування ліжок! Якщо ж бути відвертим, кожен головний лікар зацікавлений, аби ліжка були заповнені, і виникає такий парадокс: чим більше хворих, тим краще. А має бути навпаки. ВЗ Із чого ви починали б реформування галузі? — Зі спроб заохотити первинну ланку вчасно виявляти й лікувати хворих, особливо з хронічними хворобами. Це, зокрема, стосується онкологічних захворювань і туберкульозу. Необхідно розробити критерії оцінки роботи медичного працівника, і саме показник вчасного виявлення та кількість хворих має впливати на заробітну плату медика. Зараз, незалежно від того, скільки жителів обслуговує медик — 100 чи 700, заробітна плата однакова. Тож навіщо лікарю працювати більше? Реформа має справедливо вирішити це питання, тоді потрібний стимул з’явиться. Я вважаю, що реформу потрібно було розпочинати не з пілотних проектів, а після втілення її в пілотних регіонах (Дніпропетровській, Вінницькій і Донецькій областях). Після цього необхідно було провести аналіз, врахувати плюси й мінуси, а вже потім розпочинати в інших регіонах. Проте підсумки реформи в пілотних областях так і не підбиті, не визначені переваги й недоліки, медиків не повідомили про результати. Зараз реформа призупинилася — можливо, через ситуацію в країні. Та й за роки незалежності в нас майже щороку новий Міністр. І кожен, зазвичай, не продовжує задуми свого попередника, а запроваджує щось своє. Вікторія СЕМЕНЕНКО, власкор «ВЗ», м. Кіровоград

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ КИЇВЩИНА

АКТИВІСТИ ЙДУТЬ ДО МЕДИКІВ, ЩО «ЗВИКЛИ ДО ГАРНОГО ЖИТТЯ» Звістку про те, що на 2015 рік для київських поліклінік не передбачено коштів на проведення лабораторних аналізів і навіть на закупівлю таких необхідних витратних матеріалів, як вата і бинти, медики і громадськість зустріли, м’яко кажучи, без оптимізму. Директор однієї з київських поліклінік Микола Яремчук став першим представником столичної медицини, на якого обрушилося народне обурення.

січня представники ГО «Кияни, об’єднуємось» (Голова організації — Олександр Дядюк) у супроводі запрошених журналістів телеканалу «Україна» відвідали кабінет директора комунального некомерційного підприємства «Клініко-діагностичний центр Оболонського району» — так сьогодні називається колишня районна поліклініка, що обслуговує великий житловий масив. Авторитету «делегатам від народу» додавала й участь у заході помічника Голови люстраційного комітету Максима Маньковського. Приводом до візиту стало звинувачення М. Яремчука у «вимаганні неправомірних грошових внесків від підлеглих». Склалося враження, що очільника поліклініки не злякав «несподіваний візит» обурених гостей. Активісти (всі — чоловіки з пов‘язками громадської організації на рукавах) вели бесіду в досить безцеремонному тоні, наче допитували шахрая, захопленого на місці злочину, хоча їх «речовими доказами» була банальна анонімка без зазначення прізвищ працівників цього Клініко-діагностичного центру, які нібито звернулись по допомогу до громадської організації. Також «об’єднані кияни» погрожували оприлюднити аудіозапис виступу директора на останній нараді колективу, де він нібито в доволі грубій формі заявив, що відтепер всі заввідділеннями мають стати менеджерами і заробляти гроші, а хто не згоден — нехай звільняється. Віднині він зобов’язує підлеглих складати бізнес-плани та навіть встановив розмір «данини» для всіх підрозділів: кабінет охорони зору повинен «заносити нагору» 250 грн кожного тижня, кабінет УЗД — 250 грн, басейн — 3 тис. грн... — Таких слів не було, — відповів на все це Микола Яремчук. — Дійсно, 14 січня на нараді з лікарями, завідувачами філій та відділень я повідомив, що на 2015 рік, згідно з кошторисом, нашому комунальному підприємству виділяється з бюджету коштів лише на заробітну плату і часткове відшкодування вартості енергоносіїв. І все. Більше на жодні медикаменти, матеріали, деззасоби коштів немає зовсім. При цьому перед нами ставиться завдання забезпечити всі пільгові верстви населення безкоштовним обслуговуванням. Але для того, щоб підприємство працювало, мені потрібно закуповувати реактиви для лабораторного обладнання, бинти, вату, гель для УЗІ. Тільки на деззасоби для басейну ми витрачаємо 3 тис. грн щомісяця; 100 тис. грн на рік коштує сервісне обслуговування апарату МРТ. Тарифи на деякі платні послуги встановлені підзаконними актами ще 2010 і навіть 2001 року. Наприклад, така послуга, як прискорений аналіз крові, в нашій лабораторії коштує 6 грн. Це набагато менше, ніж у комерційних мережах, і не окупає навіть витратних матеріалів. Я й нагадав своїм підлеглим про два законних методи заробляння грошей медзакладами — платні послуги та благодійні внески, та звернувся до лікарів з вимогою, щоб вони менше грошей

Директор Клініко-діагностичного центру Оболонського району Києва Микола Яремчук

Начальник Управління охорони здоров’я Оболонської райдержадміністрації Мар’яна Некрасова

Лист медичних працівників, які звернулися по допомогу до громадської організації. (Текст публікується мовою оригіналу, без змін) Ми, лікарі та медперсонал Комунального некомерційного підприємства Клініко-діагностичного центру Оболонського району м.Києва, звертаємось до вас про допомогу. Директор нашого підприємства, Яремчук Микола Андрійович, звернувся до всіх працівників підприємства в усній формі і став вимагати, з кожного лікувального кабінету, неправомірні внески (хабарі) у вигляді готівки. Наприклад: басейн — 3000 грн/тиждень, інфекційний — 250 грн/тжд., кабінет УЗД — 250 грн/тжд., кабінет охорони зору — 250 грн/тжд. і т.п. А з деяких і до 600 грн/тиждень. І все це при тому, що зовсім немає елементарних матеріалів для роботи (вата, спирт, миючі засоби…). Оклад (гола ставка) становить 800-900 грн/міс., при цьому всі надбавки (за вислугу років, за небезпечні умови праці і т.і.) зняті. Його фраза: «Мені насрати на ваші дитячі відділення. Дитинство грошей не приносить, а мені потрібні гроші. Хто не згоден — може звільнятися і хай звільняє кабінет. У нас тепер нема зав відділеннями — вони всі менеджери і тому повинні принести мені на розгляд бізнес-план, — яким чином ви будете заробляти гроші». Але куди, на що і як будуть витрачатись ці гроші — невідомо. Тому ми звертаємось до всіх небайдужих — захистіть звичайну районну дитячу поліклініку! Не дайте нам перетворитися на приватну фірму пана Яремчука М.А. Ми — не менеджери й економісти. Ми — звичайні медичні працівники.

в якості «подяк» клали собі до кишені, а натомість наповнювали бюджет поліклініки. А де ж нам ще брати кошти на проведення тих самих аналізів, шановні? — Куди ви зверталися, щоб вирішити всі ці проблеми? Невже Київ не в змозі забезпечити фінансування елементарних медичних потреб населення? — допитувалися активісти. — Наприклад, до профільної комісії Київської міської ради з питань бюджету. Але ж ми всі знаємо, що в країні йде війна, і вимагати від держави більше, ніж вона може дати — це, на мій погляд, безсовісно і не на часі. Що ж до «данини», то ніяких тарифів я не встановлював. Внесе пацієнт одну гривню, скажу «спасибі», внесе 5 — «велике спасибі», внесе 50 — вклонюся йому. — І ви вирішили перекласти фінансові проблеми на плечі пересічних киян? — продовжували

гніватися активісти, проявляючи явну небайдужість до персони Яремчука. Проте очевидно, що таким питанням сьогодні можна «втопити» керівника будь-якої київської поліклініки. Але, на наш погляд, логічніше було б його поставити перед владою Києва та керівниками МОЗ. Адже, урізаючи фінансування комунальних медичних закладів практично до нуля, очільники галузі чомусь не вважають за потрібне пояснити, як головні лікарі мають забезпечувати функціонування своїх підприємств. Київська мерія вирішила публічно не розголошувати, що в цьому році надання будьякої медичної допомоги населенню без його фінансової участі стає просто неможливим! Таким чином, всі головні лікарі комунальних підприємств виявились затиснутими в лещата: з одного боку — кошторис з нульовими показ-

никами, з іншого — обурені медики, пацієнти, громадськість. І, схоже, така показова прочуханка в Оболонській поліклініці — лише перша ластівка нових «оптимізаційно-комерційних» реформ. Але чого тоді варта улюблена фраза Міністра охорони здоров’я О. Квіташвілі, що Україні слід відходити від практики подвійного медичного оподаткування, коли за медичні послуги пацієнт платить податками, а потім ще й добровільно-примусовими зборами в самих лікарнях? У реальності ж ми отримуємо тиху легалізацію цього самого подвійного оподаткування! Можливо, «гроші, що прийдуть за пацієнтом» — це ті самі «добровільні внески», які пацієнт змушений примусово сплачувати, аби отримати найнеобхіднішу медичну допомогу навіть в районній поліклініці? Наостанок активісти погрожували перевірити, чи за призначенням витрачалися кошти, зібрані тогоріч як доброчинні пожертви, пообіцяли ознайомити із записом, що дискредитує М. Яремчука, начальника Управління охорони здоров’я Оболонської райдержадміністрації Мар’яну Некрасову (вона з’явилася на несподіване «засідання» за декілька хвилин після його початку), яка пообіцяла вжити відповідних заходів реагування «за перегини». Також вона на камеру «маякнула» й керівництву басейну, що входить до структури поліклініки: «Не кожна комерційна структура має такий шикарний басейн. Я дуже цьому рада, але це — дорога забаганка. Щомісячно обслуговування басейну забирало близько 6 тис. грн. І в той час, коли в мене не вистачає грошей на пільгові медикаменти для хворих, я не стану вибивати кошти на утримання басейну. Ми будемо змушені його законсервувати, а працівників відправити у відпустку за власний рахунок». Ймовірно, ці слова адресовані й майбутнім господарям басейну, адже дійсно — це вже навіть непристойно, що в наші часи така «забаганка» знаходиться в комунальній власності. «ВЗ» поцікавилася в Мар’яни Некрасової, чи є у неї версії щодо того, чому саме поліклініка Оболонського району стала об’єктом активності громадських діячів? — Якщо ви візьмете в Департаменті фінансів дані про кількість коштів, що надійшли від благодійних медичних фондів у 2014 році, то побачите: Оболонський район зібрав менше за інші райони, — відповіла керівник управління РДА. — Зокрема, цей Клініко-діагностичний центр у 2014 р. отримав 255 тис. грн благодійних внесків, які було використано на придбання медикаментів. Тобто, можна сказати, що і населення, і лікарі Оболонського району звикли до гарного життя. Як бачимо, представник влади районного рівня має внутрішню установку на розкуркулення «скупих оболонців». І хоча активісти, що прийшли відстоювати інтереси медичних працівників, виражали незгоду з підвищеними вимогами по збору коштів — наробивши галасу в поліклініці, вони навряд чи досягли декларованої мети. Навіть закралася підозра, що завдяки громадським діячам ситуація навмисно доводиться до кипіння, щоб медики зрозуміли: справа дійсно складна, директор — під загрозою звільнення, поліклініка — під загрозою закриття. І тільки вони, якщо бажають зберегти місце й зарплату, здатні уникнути неприємностей, доносячи до кожного пацієнта всю гостроту моменту і вклоняючись за кожні 50 грн благодійних внесків. Роман БАРАШЕВ, спеціально для «ВЗ»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

6 лютого 2015 року

ТЕРНОПІЛЬЩИНА

ПІДСУМОВУЄМО ПЕРЕЖИТЕ, ПЛАНУЄМО НОВЕ Володимир Курило очолював Департамент охорони здоров’я Тернопільської облдержадміністрації з 2005 по 2008 роки, а кілька місяців тому знову обійняв цю посаду. Про зміни в системі надання медичних послуг населенню, здобутки й проблеми, а також перспективи галузі ведемо мову з головним лікарем Тернопільщини. послуг для пацієнта, а не утримання медичних будівель та лікарняних ліжок. Актуальними є застосування нових механізмів фінансування, збільшення самостійності керівників медичних установ, зокрема, в управлінні фінансовими ресурсами. Дуже слушним вважаю акцент Олександра Квіташвілі на тому, що МОЗ України необхідно працювати над переходом від системи Семашка до створення моделі, яка гарантуватиме контроль якості надання медичної допомоги. Сподіваємося, що невдовзі зможемо забути про довгі тендерні перегони і дочекаємося спроВолодимир КУРИЛО, директор щення процедури перереєстрації ліків, які вже Департаменту охорони здоров’я мають європейську реєстрацію. А загалом стратеТернопільської облдержадміністрації гія реформування медичної галузі буде ефективною лише тоді, коли вона запроваджуватиметься ВЗ На що чекаєте від реформування не «для галочки», а працюватиме на пацієнта. медичної галузі? — У державі змінилася суспільно-економічна ВЗ Що ж шкодить просуванню реформи? формація: живемо при капіталізмі, а галузь пра- — Відсутність чіткої стратегії реформування ноцює за радянськими стандартами. Реформування вої української медицини, економічного підґрунтя, медичної сфери назріло і вкрай необхідне, адже пасивна позиція у впровадженні реформ галузі як ефективне функціонування закладів системи охо- самих організаторів охорони здоров’я, так і рядорони здоров’я, модернізацію медичної галузі та її вих медиків, громадськості, застарілі, часто ще наближення до європейських стандартів немож- радянські, стереотипи мислення. Треба зважати на ливо забезпечити без реформ. Та про реформи те, що будь-які зміни викликають спротив як у меслід не просто говорити — їх потрібно якнайшвид- дичному середовищі, так і серед пацієнтів. Адже ше розробляти та впроваджувати. У сучасних, завжди простіше йти перевіреним шляхом, аніж украй складних, умовах політично-економічних застосовувати нове та ефективне. Саме в цьому реалій нашої держави час дуже дорогий — його величезна проблема українського суспільства, і не лише у сфері медицини. Але я переконаний: це ціна вимірюється життям людей. Перше, що очікуємо, — це дотримання прав явище тимчасове, бо якби таких людей, що сумі безпеки пацієнтів, надання їм кваліфікованої ніваються, була більшість — не відбулося б Ремедичної допомоги, максимальне наближення волюції гідності, країна не стала б твердо на шлях медичних послуг до людини, їх доступність. євроінтеграції, не з’явилася б нова, прогресивна Друге — ефективний контроль громадськості команда проєвропейських управлінців, які знають, за дотриманням етичних і правових принципів чого прагне український народ. здійснення лікувально-діагностичної та фінанПрикро, що досі кошти на медичну систему висово-господарської діяльності закладів охорони трачаються за радянським принципом. Фактично, здоров’я. Третє — лібералізація ринку медичних левова частка їх іде на оплату праці медиків, енерпослуг, зменшення зарегульованості галузі, за- гоносії; кошти на розвиток в бюджетах закладів провадження ефективного механізму перерозпо- відсутні. Вірю, що нова реформа медицини ознаділу державних коштів, спрямованого на оплату чатиме для лікарів гідну зарплату, що залежати-

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ П. Л. ШУПИКА МОЗ УКРАЇНИ

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС В АСПІРАНТУРУ З ВІДРИВОМ ВІД ВИРОБНИЦТВА ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «ШКІРНІ ТА ВЕНЕРИЧНІ ХВОРОБИ»

ме від кількості та якості наданих послуг, а для пацієнтів — гарантії належної медичної допомоги. ВЗ Чи переходила Тернопільщина до створення ЦПМСД як окремих юридичних структур? — Особливу роль у наданні медичної допомоги жителям області відіграє реалізація програми розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини. Задля поліпшення доступності медичних послуг Департамент охорони здоров’я облдержадміністрації ініціює відкриття амбулаторій загальної практики-сімейної медицини та збільшення кількості сімейних лікарів. Так, за останнє десятиліття, кількість АЗПСМ збільшилася зі 102 до 179, а показник забезпечення лікарями загальної практики-сімейної медицини зріс із 2,5 до 5,6 на 10 тис. населення. Створені та функціонують як окремі юридичні особи 14 центрів первинної медико-санітарної допомоги та ще 2 — у складі поліклінічних відділень. ВЗ Ваше ставлення до страхової медицини? — Особливості впровадження медичного страхування дуже добре розуміють люди, які працюють на ринку та знають його реалії. На моє глибоке переконання, в Україні необхідно впроваджувати державне соціально-медичне страхування, тобто страховиками мають виступати державні, а не приватні страхові організації. Відомо, що недоліки присутні в усіх системах державного страхування. Спираючись на міжнародний досвід, зможемо створити власний якісний вітчизняний продукт. Особливо важливо врахувати проблему довіри громадян до страхових організацій, вивчити думку громадськості з цього питання, визначити критерії якості роботи страхових організацій, провести регуляцію ринку страхування, а також узгодити питання оптимальної вартості та обсягу страхових послуг. Прикладом для наслідування може стати Польща, де в 1999 році був прийнятий закон про загальне медичне страхування. Там, наряду із центральною та місцевою владами, у фінансуванні

системи охорони здоров’я беруть участь польські громадяни — через сплату відповідних внесків. І від цього їх медицина лише виграє. ВЗ Які проблеми для тернопільської медицини найболючіші? — Основними проблемними питаннями охорони здоров’я Тернопільщини можна назвати недостатнє фінансування галузі, надлишок стаціонарних ліжок і закладів, які дублюють функції один одного, незадовільний матеріально-технічний стан лікувальнопрофілактичних закладів. Критично не вистачає сучасного діагностичнолікувального обладнання. Необхідно придбати ангіограф, МРТ, рентген та флюорографічний апарати, УЗД-апарати експерт-класу для обласних лікувально-профілактичних закладів, безконтактний літотриптор тощо. Особливо хвилює ситуація, яка склалася з реконструкцією перинатального центру «Мати і дитина». Проблему можна вирішити лише через виділення коштів з держбюджету або реалізацію гранту Глобального фонду. Одним із найскладніших завдань є створення центру інтервенційної кардіології на базі тернопільської університетської лікарні. Його відкриття суттєво покращило б показники здоров’я та якість життя населення. Вирішення зазначених проблем потребує мобілізації зусиль усіх гілок влади — обласної державної адміністрації, обласної ради, депутатського корпусу, департаменту охорони здоров’я, а також всіх небайдужих краян. ВЗ Що впроваджено в області за останній рік? — Проведена робота щодо реорганізації системи швидкої медичної допомоги та створено Центр екстреної (швидкої) медичної допомоги та медицини катастроф. У вересні відкриті пункти екстреної медичної допомоги в Зарудді Збаразького та Вигоді Борщівського районів. Завершено низку ремонтних і косметичних робіт у відділеннях центральних районних лікарень. У Більче-Золотецькій обласній фізіотерапевтичній лікарні реабілітації відкрито відділення відновного лікування хворих із наслідками захворювань і травм спинного мозку на 25 ліжок. 4 заклади переведені на альтернативні види палива. Ввели в дію поліклінічне відділення обласного онкодиспансеру, що поліпшить умови надання медичної допомоги пацієнтам. В офтальмологічному відділенні КЗ ТОР «Тернопільська університетська лікарня» після капітального ремонту став до ладу новий операційний блок, встановлена новітня апаратура, у нефродіалізному центрі відкрито новий діалізний зал з 4 апаратами «Штучна нирка», завершено капітальний ремонт ортопедично-травматологічного відділення. Людмила СТРАЖНИК, власкор «ВЗ», Західний регіон

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ П. Л. ШУПИКА

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС НА ЗАМІЩЕННЯ НАСТУПНИХ ПОСАД: Завідувача кафедри філософії (1 посада на 1 ставку) Професора кафедри акушерства, гінекології та репродуктології (1 посада на 0,25 ст.)

Для участі в конкурсі необхідно подати такі документи: заява на ім’я ректора, особовий листок з обліку кадрів, копія диплома, копія сертифіката про присвоєння звання лікаря-спеціаліста, копія трудової книжки, характеристика з місця роботи, автобіографія, медична довідка (форма 086-У); копія паспорта (стор. 2, 3, 11), копія ідентифікаційного коду, ксерокопії друкованих наукових робіт або реферат за спеціальністю.

Доцентів кафедр: щелепно-лицевої хірургії (1 посада на 1 ст.), дерматовенерології (1 посада на 0,5 ст.), дитячої оториноларингології, аудіології та фоніатрії (1 посада на 0,75 ст.), акушерства, гінекології та медицини плода (1 посада на 0,5 ст.), кардіології (1 посада на 1 ст.), комбустіології та пластичної хірургії (1 посада на 0,75 ст.)

Адреса академії: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9, НМАПО ім. П. Л. Шупика, відділ аспірантури (к. 404)

Адреса академії: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9 Прийом документів — 30 днів із дня опублікування оголошення

Асистентів кафедр: дерматовенерології (1 посада на 0,25 ст.), медицини праці, психофізіології та медичної екології (1 посада на 0,5 ст.)

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ЛЬВІВЩИНА

ГАЛУЗЬ, ОБВИТА ПУПОВИНОЮ ПРОБЛЕМ Найважливіша ланка медицини — рододопомога — потребує найбільшої уваги, адже через недофінансування галузі чиєсь життя може обірватися на самому початку. Чи розуміє держава свою відповідальність за здоров’я майбутніх поколінь?

Деякі батьки нібито зверталися до обласних приватних клінік, де роблять платні щеплення БЦЖ за 300-500 гривень, але цю інформацію в Дрогобичі офіційно і не спростували, і не підтвердили.

Без аналізу на резус крові

Євген КОСТЕЦЬКИЙ, начмед Дрогобицького міського пологового будинку

Без вакцини БЦЖ Малюки Львівщини, які народилися минулого року, не мають щеплення від туберкульозу. Така критична ситуація, як відомо, склалася по всій країні, коли була заборонена до використання вакцина БЦЖ російського виробництва, що не пройшла перереєстрацію. І хоча нині через внесені зміни до Закону України «Про лікарські засоби» областям дозволили використовувати старі запаси, Львівщина їх просто не має. Ще в серпні закінчився термін їх придатності, і всі дози просто знищили. Не виняток і Дрогобицький міський пологовий будинок. Тут не прищеплено від туберкульозу понад тисячу малюків, хоча доти рівень охоплення новонароджених вакцинацією БЦЖ був стовідсотковим (при середньообласному 94,07%). Звичайно, можна імунізувати малюка від туберкульозу і згодом, коли вакцина з’явиться в поліклінічних закладах — педіатрична дільнична служба повідомлятиме про це батьків. Але якщо зробити це пізніше двох місяців після народження дитини, то потрібно спершу проводити туберкулінову пробу Манту. Та, на жаль, в області досі не було й туберкуліну, до того ж, ця процедура дорожча за БЦЖ.

Дрогобицький міський пологовий будинок входить до комплексу лікарняного містечка, спорудженого в сімдесятих роках минулого століття. Він обслуговує майже двісті тисяч мешканців Дрогобича та Дрогобицького району, включаючи сусідні міста Стебник і Трускавець. Кілька пологових ліжок є в двох дрогобицьких районних лікарнях, має своє пологове відділення Борислав, але складні випадки обслуговує саме Дрогобицький міський пологовий будинок. З тих самих причин сюди часто приїздять народжувати із сусідніх Самбірського та Старосамбірського районів — отже, навантаження на заклад велике. Чого не скажеш про фінансування. На його утримання виділяють кошти з міського бюджету, а було б логічним, щоб додавалися вони і з районного, зважаючи на контингент породілль. Через те, що пологовий будинок споруджували в комплексі з лікарняним містечком, він не має власної лабораторії, оскільки юридичне підпорядкування закладу змінилося. Аналізи новонародженим роблять у міській лікарні — це не завжди зручно, та й не всім малюкам визначають групу крові. Отже, пологовому будинку вкрай потрібна власна лабораторія. Може, скерувати на її спорудження так звані добровільні внески?

Благодійні внески — на розсуд родини? Не таємниця, що найбільшу «щедрість» пацієнти демонструють саме в пологових будинках. Офіційно про якусь обов’язкову плату при госпіталізації вагітних не говорять. Такси як такої

наче й немає, як і обов’язку платити за самі пологи чи операцію кесаревого розтину. Але всі знають, що «дають і беруть». Мовляв, якщо родичі бажають внести якісь благодійні кошти, то медики не заперечують. І це залишається таємницею лікаря та пацієнта.

Перинатальна смертність — одна з найнижчих в області Чотири роки тому Дрогобицький міський пологовий будинок «прославився» на всю країну смертю молодої жінки, яку на восьмому місяці вагітності з ускладненнями відправили народжувати до Львова. Причетних до цієї трагедії лікарів звільнили з роботи. «Нещасний випадок суттєво нашкодив іміджу закладу, але й змусив медиків зробити відповідні висновки та попрацювати над вдосконаленням своєї професійної кваліфікації, — стверджує начмед закладу Євген Костецький. — І нині перинатальна смертність у нашому пологовому будинку — одна з найнижчих в області: 4,75 проміле. Є досвід успішного народження малюків із вагою менше кілограма. У 2014 році в нас пройшло 1462 пологів, 83% із них — партнерські. Схвалюємо це, адже батьки чи родичі, які відчули жіночий біль і всю відповідальність під час народження дитини, стають уважнішими до породіллі й малюка. 88% — природні, 70% із них — нормальні, тобто без ускладнень. Кесарів розтин робимо виключно за медичними показаннями, хоча іноді майбутні мами висловлюють бажання народжувати саме так, щоб не відчувати болю. Ми переконуємо, що під час кесаревого розтину значно зростає ризик ускладнень від самої операції та анестезійного забезпечення для породіллі та дитини. Це певною мірою допомагає знайти консенсус. Хоча спостерігаємо і негативну тенденцію: із року в рік жінки мають щораз більше проблем зі здоров’ям. Колись у відділенні патології вагітних було 30 ліжок, а зараз — 40. У нашому пологовому будинку є п’ять просторих індивідуальних родзалів, обладнаних ме-

дичною апаратурою і необхідним інвентарем, шведськими стінками. Все це зроблено для зручності роділлі, навіть великі м’ячі використовують для зменшення больових відчуттів. Через дві години після пологів маму з немовлям переводять до палати сімейного типу. Усі 15 палат — одномісні, чого, напевне, немає ніде в області. Обладнано навіть кілька двокімнатних палат, щоб матір з дитиною могли перебувати в одній кімнаті, а батько — поряд, в іншій. Все це зроблено за позабюджетні надходження — ті самі благодійні внески. Завдяки ним замінили 50 вікон на металопластикові в палатах та родових залах — в лікарні тепло. Три роки поспіль ми сподівалися на допомогу так званих кіотських грошей (отриманих від продажу парникових газів), оббивали пороги столичних кабінетів. Планували витратити ці кошти на утеплення фасаду пологового будинку і заміну вікон. Але не вийшло».

Що найголовніше Наче й не треба нікому доводити, що держава повинна створювати комфортні умови для народження дитини незалежно від статків її батьків. Нині ж медикаментозне забезпечення вагітних та роділь лягає здебільшого на плечі родини вагітної жінки. Бюджетних коштів, як правило, вистачає лише для незначної частини соціально незахищених жінок. Тоді як більшість має придбати медикаменти самостійно. А подекуди й оплачувати проведення аналізів та навіть імунізацію новонароджених. Цьогоріч на Львівщині планують створення п’яти перинатальних центрів другого рівня в райцентрах, зокрема й у Дрогобичі. Сподіваємося, це вирішить всі проблеми. Щодо запровадження страхової медицини, то дрогобицькі лікарі говорять про неї без оптимізму. Хто платитиме за надання послуг, якщо в стотисячному місті не працює жодне велике підприємство, а половина працездатного населення — безробітні? А ті, хто задіяний у тіньовому бізнесі, не сплачують податків. Хто ж тоді наповнюватиме страховий фонд? Невже ця проблема знову ляже на плечі платників податків, які вже раз наповнили бюджет? Людмила СТРАЖНИК, власкор «ВЗ», Західний регіон

Х АРКІВЩИНА

НА ДОПОМОГУ ПРИЙШЛА ВООЗ На Харківщину припадає найбільша кількість внутрішньо переміщених осіб із зони проведення АТО. Всього, за оцінками СБУ, на території Харківської області знаходиться 210-215 тис. переселенців. Із них офіційно зареєстровані близько 122 тис. чоловік. Це накладає певний відбиток на економіку та соціальну сферу, в тому числі на систему охорони здоров’я регіону.

едики районів, що межують із зоною активних бойових дій, працюють в умовах подвійного навантаження. Зокрема, торік на базі Ізюмської районної лікарні було проведено 266 операцій пораненим із зони АТО, далі цих пацієнтів перевезли на лікування до медичних установ Харкова та сусідніх міст. Зрозуміло, що за таких обставин мешканцям віддалених сіл приділяється

менше уваги, ніж це було раніше. Днями тимчасово виконуючий повноваження заступника Голови облдержадміністрації Вадим Глушко зустрівся з групою фахівців ВООЗ в Україні. Він висловив своє занепокоєння з цього приводу і попросив про допомогу: «З обласного бюджету на надання медичної допомоги переселенцям ми витратили 37 млн грн. Це велике навантаження на наш бюджет. Тому будь-яка

допомога, яку нам пропонують громадські організації та уряди різних країн — дуже актуальна». У свою чергу польовий координатор ВООЗ по Східній Україні Лоріс де Філіппі та польовий консультант ВООЗ у Харкові Лаура Брафф обговорили з місцевою адміністрацією питання реалізації проекту мобільних пунктів невідкладної та первинної допомоги (МПНД), які працюватимуть на території Східної України.

МПНД — це машини «швидкої допомоги», оснащені необхідними лікарськими препаратами та обладнанням, у кожній із яких будуть працювати лікар і медична сестра. Автомобілі розташують на базі фельдшерських пунктів у районах Харківщини, також вони виїжджатимуть у віддалені села, де доступ до медичних послуг обмежений, і де, в тому числі, проживає багато переселенців. Мобільні пункти функціонуватимуть як система надання населенню первинної та вторинної меддопомоги на рівні громад. На даний момент ВООЗ в Україні має п’ять таких машин швидкої допомоги. Фінансові витрати на роботу автомобілів та медичних працівників покриються за рахунок канадського гранту, який виграло представництво ВООЗ в Україні. Наразі Канада вже перерахувала 200 тис. дол. у рамках проекту. За планом, МПНД працюватимуть на території Харківщини три місяці, але, за словами Лоріс де Філіппі, місія може бути продовжена на 9-12 місяців. Ольга ФАЛЬКО, власкор «ВЗ», м. Харків

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

6 лютого 2015 року

ВІННИЧЧИНА

ГЛОБАЛЬНИЙ ФОНД ПРИПИНЯЄ ФІНАНСУВАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ПРОЕКТІВ ПО БОРОТЬБІ З ВІЛ/СНІДОМ Із 2000 р. Глобальний фонд забезпечував фінансування програм із профілактики ВІЛ/СНІДу в Україні, що мало надзвичайно важливе значення для вирішення у нас цієї проблеми. Нині співпраця фонду з нашою країною в цьому напрямку припиняється. Як це позначиться на профілактиці та лікуванні небезпечного інфекційного захворювання, а також чи має держава план щодо того, як справлятися з проблемою самотужки, «ВЗ» запитала в головного лікаря Вінницького обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом Ігора Матковського.

ВЗ Чому припиняється фінансування такого вкрай важливого сектора протидії епідемії? — Глобальний фонд припиняє фінансування, бо в них змінилася політика. Це аж ніяк не результат негативного ставлення до України — напевне, у них тепер дещо помінялися пріоритети. Адже є багато інших проблем, що потребують додаткового фінансування.

Ігор МАТКОВСЬКИЙ, головний лікар Вінницького обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом

ВЗ Громадськість дуже занепокоєна припиненням фінансування Глобальним фондом програм із профілактики ВІЛ/СНІДу в Україні. Чи на часі такі новини для області та держави в цілому? — Глобальний фонд згортає свою діяльність не лише на теренах України. Але це відбуватиметься поступово: ми співпрацюватимемо з ним до 31 грудня 2017 року, надалі фонд в напрямку протидії ВІЛінфекції та СНІДу працювати не буде.

ВЗ До 2017 року Глобальний фонд фінансуватиме програму в повному обсязі? — Ні. На жаль, вже зараз фінансування в рамках цієї програми значно скоротилося — частка закупівлі фондом антиретровірусних препаратів складає приблизно 20% від загальної кількості наданих коштів. ВЗ А на чиї плечі ляже фінансування після припинення співпраці? — Фінансування буде перекладено на державу, конкретніше — на Міністерство охорони здоров’я. Планується, що воно відбуватиметься в рамках лабораторного моніторингу, тобто тестування населення. Але найголовніша зміна, яка очікується в оновленій програмі, — в ній мають бути закладені

— Зараз механізми контролю напрацьовуються. Час у нас ще є. За ці майже три роки кожна організація, яка бажає брати участь у програмі, має довести свою ефективність. Повинна бути жорстка конкуренція між громадськими організаціями в цій сфері, детальний моніторинг їх діяльності. Також обов’язкова верифікація інформації, перевірка правдивості та якості даних, котрі вони надають. До того ж, крім використання грошей, виділених державою на соціальний супровід хворих на ВІЛ/ СНІД, громадські осередки повинні й самостійно відшуковувати кошти, залучати їх з різних альтернативних джерел.

видатки на фінансування громадських організацій, що забезпечуватимуть соціальний супровід такої верстви населення. Наразі ми формуємо проект нашої обласної програми, і нині триває активне обговорення питання фінансування державою недержавного сектору — зокрема, розглядається можливість проведення обласної програми на умовах соціального замовлення.

ВЗ Чи вплинули події на Сході та в Криму на загальну картину захворюваності в області? — Через бойові дії в зоні АТО до Вінницької області постійно прибувають переселенці. Серед таких осіб є також і ВІЛ-позитивні. На превеликий жаль, доступу до препаратів, які зберігаються в обласних центрах профілактики та боротьби зі СНІДом Луганська та Донецька, немає, тому хворі змушені переривати ВЗ Не секрет, що деякі громадські ор- лікування. Більше того, для людей, котрі залишиганізації працюють, м’яко кажучи, не лися на окупованих територіях, призупинилися всі зовсім порядно. Чи не викличе обурення державні лікувально-діагностичні програми через у населення той факт, що тепер вони будуть неможливість доставити препарати. Вельми пророзпоряджатися державними коштами? блематично зараз проконтролювати й надходження — Згоден із вами. Тут є ризик і фальсифікації да- коштів. Спеціалісти дуже занепокоєні ситуацією і них, і завищення показників діяльності задля отри- прогнозують на теренах нашої області та України мання фінансування. Тому необхідний жорсткий в цілому ймовірний спалах епідемій туберкульозу контроль з боку держави за громадськими орга- за два-три роки та ВІЛ-інфекції років через п’ятьнізаціями. Саме вона не повинна допустити — тим шість. Він може відбутися через неконтрольоване паче зараз, коли існує брак ресурсів, — будь-яких переселення людей, неотримання ними щеплень і махінацій та фальсифікацій. належного лікування. ВЗ Чи можливо уникнути таких фальси- фікацій?

Олена ГОНЧАРУК, спеціально для «ВЗ», м. Вінниця

ЧЕРК АЩИНА

НЕЙРОХІРУРГИ ВПРОВАДЖУЮТЬ СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ Кілька місяців тому нейрохірурги Черкащини почали застосовувати малоінвазивну систему стабілізації хребта OsseoFix. Враховуючи те, що останніми роками збільшилася кількість випадків патологічних переломів хребта, потреба в таких операціях суттєво зросла.

«Н Денис ГОДЛЕВСЬКИЙ, завідувач нейрохірургічного відділення Черкаської обласної лікарні

е так давно багатьох пацієнтів нашого відділення з переломами хребта ми оперували шляхом проведення вертебропластики чи балонної кіфопластики. Нині у своїй практиці наші нейрохірурги застосовують новий метод малоінвазивного втручання — OsseoFix. Він фактично є удосконаленим варіантом попередніх операцій, але більш надійним та безпечним. Адже завдяки конструкції системи OsseoFix з’явилася можливість максимально безпечно стабілізувати пошкоджений хребець і відновити його висоту», — розповідає

завідувач нейрохірургічного відділення Черкаської обласної лікарні Денис Годлевський. Суть операції полягає в тому, що пацієнту через маленький надріз на шкірі (близько 1 см) вводиться спеціальний інструментарій у вигляді спиць та розширювачів, за допомогою яких у тіло ушкодженого хребця заводиться сітчаста трубочка (стент). Спеціальним пристроєм нейрохірург розпрямляє стент, який збільшується в діаметрі і відновлює висоту пошкодженого хребця. Після цього в порожнину закачується кістковий цемент (спеціальна рідка пластмаса, що швидко твердне). Після «цемен-

тування» хребців усі інструменти з тіла пацієнта виймаються. «За кілька десятків хвилин поламаний хребець стає найміцнішим в організмі людини, — пояснює Денис Годлевський. — Усі хірургічні маніпуляції виконуються за допомогою високоточної рентгенівської апаратури і відображаються на моніторі. Така операція проводиться під поверхневим наркозом протягом 20 хвилин. Після оперативного втручання хворі, які до цього й поворухнутись не могли від болю, фактично відразу можуть самостійно ходити. Тож пацієнт після операції перебуває в лікарні не більше доби, що економічно вигідно як для нього, так і для медичного закладу». Методика OsseoFix рятує у випадках патологічних переломів хребців при остеопорозі, неускладнених травматичних переломах хребта, при деяких видах пухлин, гемангіомах тощо. Без розрізу та крововтрати для пацієнта операція дозволяє стабілізувати ушкоджений хребет, уникнути післяопераційних рубців тощо. Система проста в застосуванні, відрізняється високою надійністю, якістю та результативністю. Інна ХІМІЧУК, власкор «ВЗ», м. Черкаси

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

КОСТЯНТИН РУДЕНКО: МАЙЖЕ РІК КАРДІОЛОГИ РУХАЮТЬСЯ НАОСЛІП Передчасна смертність — бич нашої країни, адже через неї українці в середньому втрачають 30 років життя. Порівняно з розвинутими країнами — це вражаючі втрати. У структурі передчасної смертності традиційно лідирують серцево-судинні захворювання, що також не новина. Проаналізувати ситуацію та зробити кроки, які її покращать, покликаний новий Всеукраїнський проект «Зупинити епідемію серцево-судинних катастроф» — його презентував Костянтин Руденко, доктор медичних наук, головний позаштатний спеціаліст МОЗ зі спеціальності «Хірургія серця і магістральних судин у дорослих».

КІЛЬКІСТЬ РОКІВ ПОТЕНЦІЙНОГО ЖИТТЯ, ВТРАЧЕНОГО ЧЕРЕЗ ПЕРЕДЧАСНУ СМЕРТНІСТЬ 1000 років на 100 тис. населення

Середній рівень у розвинутих країнах — 16,9 Середній рівень у країнах, що розвиваються, — 26,7

35 30 25

10 5

Ро с

Ук р

ія

а а їн

ія тв Ла

а ль щ По

нц ра Ф

та ри ко б ли

СШ

ія

я ні

на чч и

Цілі інноваційного проекту

Ве

Летальність від хвороб серця і магістральних судин складає 66% від загальної кількості усіх причин смерті в нашій країні. Ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда є провідними чинниками летальності у всьому світі, але таких загрозливих цифр немає ані в Європі, ані в США. Ми звикли до того, що в Україні постійно привертається увага до епідемії ВІЛ/СНІДу чи туберкульозу. Я жодним чином не хочу нівелювати небезпечність цих захворювань, але потрібно усвідомлювати: епідемія серцево-судинних захворювань є набагато глобальнішою. Асоціація кардіохірургів намагається виправити цю ситуацію. Яким чином? За останні роки організовано 26 кардіохірургічних центрів по всій Україні. Зростає динаміка оперативних втручань: тепер ми можемо робити понад 20 тисяч операцій на рік, до того ж з мінімальною — на рівні світової — летальністю. На даний час у нашій країні виконуються майже всі оперативні втручання: аорто-коронарне шунтування, корекція будь-яких набутих вад серця та аритмії, втручання при інфекційному ендокардиті, патології аорти, вроджених вадах серця. Ми безсилі лише тоді, коли мова йде про трансплантацію. Але над цією проблемою теж працюємо. Давайте проаналізуємо: 20 тисяч операцій — це багато чи мало? На жаль, ця цифра свідчить про те, що тільки 57% наших громадян отримують кваліфіковану кардіохірургічну допомогу. Інші ж 43% залишаються «за бортом». Тобто, кардіохірурги України мають виконувати 35 тисяч

ме

Сумні результати

Ні

Костянтин РУДЕНКО, д. м. н., головний позаштатний спеціаліст МОЗ зі спеціальності «Хірургія серця і магістральних судин у дорослих»

операцій на рік! Але не треба забувати, що ми досі маємо борг за минулі роки і без своєчасної коронарографії не подолаємо цю проблему. При потребі в близько 4 тисячах коронарографій на мільйон населення на рік фактично виконується тільки 700! Якщо говорити про інфаркт міокарда, то тільки 23% пацієнтів із гострим коронарним синдромом отримали реперфузійну терапію. Наше завдання — підвищити цей відсоток до 80%. Щороку порушується проблема недостатнього фінансування. Ми проаналізували, скільки коштів виділялося на кардіологію останніми роками. Тільки МОЗ України на програму централізованих закупівель лікарських препаратів, що призначають пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями (сюди ж входить програма профілактики інсультів), щорічно витрачає близько 220 млн грн. Додатково, понад 1 млн грн, витрачає Академія наук України. Цифри ніби не маленькі, але, зробивши аналіз за останні сім років, ми з’ясували, що кількість хворих, наприклад на гіпертонію (незважаючи на державні програми та реімбурсацію), не змінилася. Така ж сама ситуація з ішемічною хворобою серця: 8 млн хворих у 2006 році й 9 млн хворих у 2013 році. Статистика по інфарктах свідчить, що з року в рік ми маємо приблизно однакову цифру — до 50 тисяч хворих. 30% із них помирає.

ЗАХВОРЮВАНІСТЬ І СМЕРТНІСТЬ ВІД ГІПЕРТОНІЧНОЇ ХВОРОБИ В УКРАЇНІ З 2006 ПО 2013 РР.

РIК

2006 2007 2008* 2009 2010 2011 2012 2013

ЗАГАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ ОСІБ, У ЯКИХ ЗАРЕЄСТРОВАНО ЗАХВОРЮВАННЯ НА 100 ТИС. АБС. ДАНI НАСЕЛЕННЯ 11027465 29060,02 11340580 29899,02 173993 459,5 11889737 31473,4 12122512 32153,9 12292642 32697,6 11286823 30112,8 12153040 32510,1

КІЛЬКІСТЬ ПОМЕРЛИХ ЗА ДАНИМИ ДЕРЖСТАТУ АБС. ДАНI 623 645 638 597 660 566 725 562

НА 100 ТИС. НАСЕЛЕННЯ 1,3 1,4 1,4 1,3 1,4 1,2 1,6 1,2

* Статистичні дані не є достовірними ЗАХВОРЮВАНІСТЬ І СМЕРТНІСТЬ ВІД ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ В УКРАЇНІ З 2006 ПО 2013 РР.

РIК

2006 2007 2008* 2009 2010 2011 2012 2013

ЗАГАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ ОСІБ, У ЯКИХ ЗАРЕЄСТРОВАНО ЗАХВОРЮВАННЯ НА 100 ТИС. АБС. ДАНI НАСЕЛЕННЯ 8107487 21365,2 8298062 21877,5 3180846 8400,1 8657608 22917,6 8843165 23455,7 8968272 23855,02 9028604 24088,03 9014275 24113,7

* Статистичні дані не є достовірними

КІЛЬКІСТЬ ПОМЕРЛИХ ЗА ДАНИМИ ДЕРЖСТАТУ АБС. ДАНI 321486 321106 320568 310982 314672 298674 297432 299687

НА 100 ТИС. НАСЕЛЕННЯ 687,7 691,1 694,0 676,6 687,3 655,0 654,4 660,5

Проаналізувавши ситуацію не тільки у фінансовій, а і в організаційній площині, ми спробували знайти відповідь на питання: що нам заважає зрушити з мертвої точки? Щодо адміністративної складової: боротьба із серцево-судинними захворюваннями досі тривала в рамках урядових програм. У лютому 2014 року мала бути затверджена нова програма — «Здоров’я–2020: український вимір», але досі цього не відбулося. Тобто вже майже рік нейрохірурги та кардіохірурги, неврологи та кардіологи рухаються наосліп. Ми не маємо «карти», яка б дозволяла нам приймати консолідовані рішення. Тому було вирішено започаткувати проект «Зупинити епідемію серцево-судинних катастроф». Він має впливати на наступні ланки, які дадуть змогу в короткостроковій перспективі отримати результат. Поперше, це діагностика і статистика. Я вже озвучив проблему із коронарографією, і вона не єдина. На даний момент є певний консерватизм із боку деяких кардіологів та кардіохірургів, які нехтують вчасною коронарографією. Щодо статистики, то питання потрібно переглядати дуже серйозно. Наведу приклад: нещодавно, в рамках проекту, ми відвідали Житомирську область. Згідно даних відділу статистики — там найкраща ситуація серед усіх областей у сфері кардіохірургії та найменша захворюваність та летальність. Ми

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

6 лютого 2015 року

зацікавилися: завдяки чому? Приїхали, а на місці немає нічого! Ані кардіохірургії, ані адекватної інтенсивної терапії, ані інтервенційної хірургії. В той же час кількість розтинів по області з приводу серцево-судинних захворювань складає 12%. Медичний департамент пояснює це помилковою статистикою. На щастя, вже почали з’являтися перші адекватні реєстри хворих, і, думаю, цю проблему невдовзі буде вирішено. Друга ланка проекту стосується забезпечення ліками на етапах екстреної та госпітальної допомоги. Ситуація, яка наразі склалася в країні, не дозволяє з оптимізмом дивитися у 2015 рік. Якщо порівняти рівень витрат на охорону здоров’я, враховуючи частку державного забезпечення ліками та тривалість життя наших співвітчизників, з аналогічним показником країн-сусідів, то Україна посідає одне з сумних останніх місць. На жаль, така сама ситуація спостерігається при екстреній кардіохірургічній допомозі: вона як така є лише в 5 областях України. Ті дві години життя, за котрі ми мусимо відкрити «інфаркт-залежну артерію», мають забезпечуватися державою! Третім завданням є вирішення проблеми безвідповідальності лі-

карів: ми повинні відповідати за кожного пацієнта, якого невчасно відправили на діагностику або не відправили взагалі. Питання післядипломної освіти та незалежної атестації також є надзвичайно важливими. Практично в жодному навчальному закладі на належному рівні не викладається кардіохірургія: випускники не вміють оцінювати дані УЗД серця або читати коронарографії. Наприклад, у Швейцарії чи Великобританії практикуючий лікар мусить набрати за рік 60-80 балів. Це спонукає його навчатися, брати участь у міжнародних конференціях та доводити свій професіоналізм. Відвідувати курси підвищення кваліфікації європейські лікарі зобов’язані щорічно. В Україні ж — раз на 5 років, і достатньо 12 балів, щоб пройти перекваліфікацію. Проблема є і в науковому плані: публікується велика кількість статей та друкується підручників, але потрібно об’єктивно оцінювати їх вагомість на міжнародному рівні — імпакт-фактор та індекс цитування. Вони, на жаль, дуже низькі. Крім того, в Україні ніяким чином не реєструються лікарські помилки, а без цього прогрес та аналіз ситуації просто неможливі.

ЗАХВОРЮВАНІСТЬ І СМЕРТНІСТЬ ВІД ГОСТРОГО ІНФАРКТУ МІОКАРДА В УКРАЇНІ З 2006 ПО 2013 РР. ЗАГАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ ОСІБ, У ЯКИХ ЗАРЕЄСТРОВАНО ЗАХВОРЮВАННЯ НА 100 ТИС. АБС. ДАНI НАСЕЛЕННЯ 49824 131,3 49142 129,6 132912 351,0 50296 133,1 50004 132,6 23855,02 109,17 24088,03 110,8 50744 135,7

РIК

2006 2007 2008* 2009 2010 2011* 2012* 2013

КІЛЬКІСТЬ ПОМЕРЛИХ ЗА ДАНИМИ ДЕРЖСТАТУ АБС. ДАНI 7673 78778 7699 7733 7747 8100 9009 8828

НА 100 ТИС. НАСЕЛЕННЯ 16,4 16,8 16,7 16,8 16,9 17,7 19,8 19,4

* Статистичні дані не є достовірними ЗАХВОРЮВАНІСТЬ І СМЕРТНІСТЬ ВІД ІНСУЛЬТІВ (УСІ ФОРМИ) В УКРАЇНІ З 2006 ПО 2013 РР. ЗАГАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ ОСІБ, У ЯКИХ ЗАРЕЄСТРОВАНО ЗАХВОРЮВАННЯ НА 100 ТИС. АБС. ДАНI НАСЕЛЕННЯ 106717 281,2 105513 278,2 267983 707,7 105836 280,2 106427 282,3 110753 294,6 111615 297,8 111953 299,5

РIК

2006 2007 2008* 2009 2010 2011 2012 2013

КІЛЬКІСТЬ ПОМЕРЛИХ ЗА ДАНИМИ ДЕРЖСТАТУ АБС. ДАНI 43547 42405 42422 39566 39694 39622 41678 41462

НА 100 ТИС. НАСЕЛЕННЯ 93,1 91,3 91,8 86,1 86,7 86,9 91,7 91,4

* Статистичні дані не є достовірними

ПРОДОВЖУЄТЬСЯ ПЕРЕДПЛАТА НА 2015 РІК НА ГАЗЕТУ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я» !

ЩОБ КОЖНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЛІКАР МАВ МОЖЛИВІСТЬ ЧИТАТИ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я», ПРИЙНЯТО РІШЕННЯ НЕ ПІДНІМАТИ ВАРТІСТЬ ПЕРЕДПЛАТИ НА ГАЗЕТУ. ЗАЛИШАЙТЕСЯ З НАМИ! №48-49 (1279-1280) 28.11.2014

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

СТОР.

СКІЛЬКИ КОШТУВАТИМЕ УКРАЇНЦЯМ ГІПЕРСПАЛАХ ТУБЕРКУЛЬОЗУ? Минула влада спричинила сумні події в країні, у тому числі й насильницьким впровадженням медичної реформи, а фактично — ліквідацією та руйнуванням лікувально-профілактичних закладів, зокрема, у сільських районах. Жертвою недолугого реформування став і Бахмацький міжрайонний протитуберкульозний диспансер. СТОР.

WWW.VZ.KIEV.UA

№52-53 (1283-1284) 26.12.2014

ОКРУГИ

МАРШ-КИДОК ПО-УКРАЇНСЬКИ?

Ініціатори медичних реформ стверджують, що нинішні дільничні терапевти і педіатри по суті є лише «диспетчерами» з розподілу пацієнтів, і їх має замінити сімейний лікар нового зразка, який візьме на себе 85% обсягу меддопомоги. Втім, на метаморфозу вчорашнього «диспетчера» у всезнайку нового зразка в Україні відводиться… 6 місяців очно-заочної перепідготовки. Що змінити у вітчизняній «кузні» кадрів первинки — молот (у вигляді методів та форм навчання) чи СТОР. наковальню, тобто базові принципи підготовки сімейного лікаря?

ЛІКУВАННЯ ГРВІ: ВІРУС РЕКЛАМИ НЕ БОЇТЬСЯ

ОМБУДСМЕН З ПРАВ ПАЦІЄНТА

За даними ВООЗ, щороку кожна доросла людина в середньому 2-4 рази хворіє на ГРВІ, школярі — до 4-5 разів, а діти першого року життя значно більше. Можливо тому більшість нашого населення сприймає «короля інфекцій» (так називають грип) і його свиту (інші ГРВІ), як банальну хворобу, що можна лікувати, спираючись на «досвід» сусідів або нав’язливу телерекламу. Часто на цей гачок потрапляють і лікарі. СТОР.

Його діяльність базується на філософії, що уряд та інші органи державної влади мають служити людям, а не навпаки. Чи можливе запровадження інституту омбудсмена з прав пацієнта як спеціально уповноваженої державної інституції, основним завданням якої є контроль за дотриманням прав пацієнтів, в Україні? Чи не перетвориться він на ще одну складову забюрократизованої державної машини? СТОР.

ПІЛЬГОВИЙ

В УКРАЇНІ: ТОЛОКА ЧИ ЄВРОСТАНДАРТ?

МОЗ І ДЕРЖЛІКСЛУЖБА ПРОВАЛИЛИ ТРИ НАЙВАЖЛИВІШИХ СУДОВИХ ПОЗОВИ 2014 РОКУ ЗА НЕВИКОНАННЯ СЛУЖБОВИХ ОБОВ’ЯЗКІВ НА ЧИНОВНИКІВ МОЗ ЧЕКАЄ КРИМІНАЛЬНЕ ПОКАРАННЯ

2-5 СТОР.

КУДИ ОЛЬГА БОГОМОЛЕЦЬ ПОВЕДЕ КОМІТЕТ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я? Некомпетентність очільників нової влади — не менш страшна загроза для держави, ніж корумпованість старої. Помилки недополітиків зрештою б’ють по пересічному громадянину і навряд чи можуть бути виправдані «благими» намірами чи «революційСТОР. ною доцільністю».

№1-2 (1285-1286) 09.01.2015

WWW.VZ.KIEV.UA

Вже на старті медичних реформ в Україні говорили про створення госпітальних округів. Планувалося, що реформи підуть «як по маслу», вони ж забуксували ще на первинному рівні. Тож ідею поділу «медичного пирога» на округи було відкладено. Її відродження за нинішнього безгрошів’я в державі сприймається як засіб гуртового виживання. Так чого ж більше у цій ідеї: бажання зекономити чи наСТОР. магання інтегруватися у світовий медичний простір із його високими стандартами?

КАТАСТРОФА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ Закон України «Про екстрену медичну допомогу» декларував поліпшення якості надання медичної допомоги на догоспітальному етапі. Але насправді він породив українське ноу-хау — «медицину катастроф», яке означає, що з медициною у нас дійсно катастрофа. Догоспітальний її етап стрімко зводиться до фельдшерСТОР. ського рівня.

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ:

86181

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ:

МИХАЙЛО МАКАРЕНКО: ПОКИ ЧИНОВНИКИ ВИРІШУЮТЬ ПРОБЛЕМИ — МИ РЯТУЄМО ЖИТТЯ Вагітність — свого роду екстремальний стан, який загострює перебіг хронічних захворювань у майбутньої матері. За сучасними статистичними даними, дуже малий відсоток вагітностей наразі перебігає без так званих екстрагенітальних патологій. СТОР.

МІНІСТР НОВИЙ, КОРУПЦІОНЕРИ ТІ Ж САМІ?

ХВОРІ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ КИЯНИ ОТРИМУВАТИМУТЬ «БЕЗТЕНДЕРНІ» ІНСУЛІНИ

ЛІЦЕНЗІЯ ЛІКАРЯ —

СПОЧАТКУ РОЗРАХУНКИ — ПОТІМ РЕФОРМИ!

МИ ПОТРІБНІ ТАМ — ЛІКАРІВ НА СХОДІ НЕ ВИСТАЧАЄ!

РЕКЛАМА ЛІКІВ: БОМБА СПОВІЛЬНЕНОЇ ДІЇ

Нинішнє бачення подальших реформ вітчизняної системи охорони здоров’я дедалі частіше зводиться до відміни конституційного права на безкоштовну медичну допомогу. Без дотримання принципу загальнодоступності медичної допомоги жодних позитивних результатів від реформ не буде, як їх не називай — новою стратегією чи новою концепцією, поліпшенням чи вдосконаленням. СТОР.

У липні до медичних закладів Житомирщини з Міністерства охорони здоров’я України надійшов лист, у якому лікарів та медсестер просили взяти участь у лікуванні постраждалих у зоні АТО. Відгукнулись 12 медпрацівників. А потім вони 3 місяці оббивали пороги Міністерства, щоб отримати офіційний дозвіл поїхати, й таки поїхали, навіть ще не отримавши наказу МОЗ України. СТОР.

Існує правильна думка, що ефективні, дієві препарати не потребують реклами, але їх, як правило, призначає лікар, спираючись на свій досвід. Левова ж частка українців звикла оминати кабінет лікаря і займатися самолікуванням. Наша країна робить лише перші кроки до викорінення цієї звички. Наразі мова йде про заборону реклами медикаментів — більшість лікарів вбачає в цьому здоровий глузд. СТОР.

1 міс.

9.22

08198

1 міс.

23.95грн

60965

1 міс.

28.95грн

СТОР.

2-4

ЗНАК ЯКОСТІ ЧИ ЧЕРГОВА ПАСТКА?

Індивідуальне ліцензування усіх без винятку лікарів — світова практика. В такий спосіб їх заохочують працювати якісно і відповідати за наслідки лікування. Але при цьому їм створені належні умови для надання медичної допомоги на найвищому рівні. Чи зможе український лікар, який не СТОР. має ані ліків, ані обладнання, нести індивідуальну відповідальність за загальний розгардіяш?

2-5

НОВИНИ ДЕРЖАВА ПОВИННА ОПІКУВАТИСЯ ХВОРИМИ НА СНІД І ТУБЕРКУЛЬОЗ ІЗ НЕПІДКОНТРОЛЬНИХ ТЕРИТОРІЙ

ПРОВАЛ УРЯДОВОГО ЗАКОНОПРОЕКТУ ПРО СПРОЩЕННЯ РЕЄСТРАЦІЇ ІМПОРТНИХ ЛІКІВ БЕЗ НЕГАЙНИХ ЗАКОНОДАВЧИХ ЗМІН ЛІКВІДУВАТИ СХЕМИ «ТЕНДЕРНОЇ МАФІЇ» НЕМОЖЛИВО

ГЛІБ ЗАГОРІЙ: УКРАЇНСЬКІ ЛІКАРІ Й ПАЦІЄНТИ ПОВИННІ МАТИ ГАРАНТІЇ ЕФЕКТИВНОСТІ, ЯКОСТІ ТА БЕЗПЕЧНОСТІ ЛІКІВ! 22 грудня 2014 р. Кабінет Міністрів України вніс на розгляд Парламенту проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)». Законопроектом пропонується скасувати вже імплементовані в національне законодавство європейські норми щодо ліцензування господарської діяльності з імпорту лікарських СТОР. засобів.

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

НЕОБХІДНІ ЗАКОНОДАВЧІ ЗМІНИ, ЩО ДОЗВОЛЯТЬ ЗАКУПОВУВАТИ ЛІКИ ДЛЯ УКРАЇНИ МЕНШЕ ВИДАТКІВ НА НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ, БІЛЬШЕ — ПАЦІЄНТАМ З ДЦП

2-5

ТЕМА НОМЕРА:

СТОР.

СВІТОВИЙ ДОСВІД

СТОР.

З 2015 року на території України набрав чинності новий порядок проведення профілактичних щеплень, затверджений наказом МОЗ України. Він нібито значно удосконалює попередній і є більш наближеним до європейських стандартів.

ЯК ВИГРАТИ ВІЙНУ З ІНСУЛЬТОМ? Більше 20% пацієнтів, які перенесли гостре порушення мозкового кровообігу, пожиттєво залишаються інвалідами й потребують постійного догляду. В 1997 році в Австрії було започатковано новітню систему медичної допомоги у вигляді спеціалізованих відділень для надання невідкладної допомоги та проведення інтенсивної терапії СТОР. хворим на інсульти. Чи варто запозичувати австрійський досвід Україні?

ЧИ МОЖЕ ЛІКАР ВІДМОВИТИ ПАЦІЄНТУ? Професія медика часто прирівнюється до почесного громадянського служіння, тож суспільство очікує від лікаря постійної професійної готовності й самовідданості, часто не сприймаючи його як особистість, що також має права людини й громадянина. Особливо коли йдеться про право лікаря відмовитися від надання медичної допомоги.

23 СТОР.

З БАГАЖЕМ ДОСВІДУ ЧИ З ТЯГАРЕМ ПРОБЛЕМ?

8-13

Стаття 49 Конституції України була визнана каменем спотикання медичних реформ усіма поколіннями реформаторів. Хоча її існування нікому не завадило проводити численні експерименти над галуззю впродовж 20 років. Нині вже відкрито говорять про необхідність внесення змін до Основного закону. Чи можна одним розчерком пера змінити «медичний» устрій країни? І чи збігаються інтереси тих, хто ініціює подібну революцію, тих, хто її СТОР. втілює, і тих, хто пожне її реальні плоди?

ЗМІНИ ДО КАЛЕНДАРЯ ЩЕПЛЕНЬ: ЕКОНОМІЯ ЧИ РАЦІОНАЛЬНІСТЬ?

У НОВИЙ РІК —

2015 має стати роком реформ, які відновлять українську медицину, — на це покладають надію і лікарі, і пацієнти. Чимало країн світу вже пройшли цей нелегкий шлях і створили власні, цілком успішні, моделі системи охорони здоров’я зі своїми плюсами та мінусами. Україна ж робить лише перші кроки у реформуванні, тому зараз має слушну нагоду проаналізувати світовий досвід, аби досягти успіхів і не повторити чужих помилок. СТОР.

КОНСТИТУЦІЯ І РЕФОРМИ — ХТО КОМУ УКАЗ?

WWW.VZ.KIEV.UA

ДЕРЖБЮДЖЕТ-2015 БЮДЖЕТ ВИЖИВАННЯ ЧИ ВИМИРАННЯ?

ОЛЕКСАНДР КВІТАШВІЛІ: ЗМІНЮВАТИ ПОТРІБНО ВСЕ, ПОЧИНАЮЧИ З КОНСТИТУЦІЇ

ЛІКАРІВ НА МІСЦЯХ ЛЯКАЄ МАЙБУТНЯ РЕФОРМА МЕДИЦИНИ

№3-4 (1287-1288) 23.01.2015 ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

НОВИНИ

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ: ВІТЧИЗНЯНІ ФАРМАЦЕВТИЧНІ ПІДПРИЄМСТВА ВИСЛОВИЛИ СВОЮ ПОЗИЦІЮ ЩОДО ПИТАНЬ РОЗВИТКУ ФАРМГАЛУЗІ, ЗАДЕКЛАРОВАНИХ ПРОГРАМОЮ ДІЯЛЬНОСТІ УРЯДУ

ГОСПІТАЛЬНІ

МОЗ ЗАКУПИЛО ЛІКИ НА ТРЕТИНУ МІЛЬЯРДА ГРИВЕНЬ У «ПЕРЕВІРЕНОЇ ЧЕТВІРКИ»

ПІДГОТОВКА СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ:

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

НОВИНИ

ВАСИЛЬ ЛАЗОРИШИНЕЦЬ ВИКОНАВ ЗАМОВЛЕННЯ «ТЕНДЕРНОЇ МАФІЇ»?

НА МІТИНГУ ПІД СТІНАМИ КАБМІНУ МИХАЙЛУ ПАСІЧНИКУ ЗАПРОПОНОВАНО ПАКУВАТИ ВАЛІЗУ

2-7

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

ОЛЕКСАНДР КВІТАШВІЛІ: ЯКЩО ХТОСЬ ЗАПРОПОНУЄ МЕНІ ХАБАР — ВІН СЯДЕ

КАНДИДАТАМ НА МІНІСТЕРСЬКУ ПОСАДУ ПРИГАДАЛИ СТАРІ ГРІХИ

НА ЗАРПЛАТУ МЕДИКАМ В УКРАЇНІ НЕМАЄ КОШТІВ?

№50-51 (1281-1282) 12.12.2014 НОВИНИ

НОВИНИ

ГОЛОВА ЕКСПЕРТНОЇ ГРУПИ МОЗУ З РЕФОРМ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ВОЛОДИМИР КУРПІТА ВВАЖАЄ ДОЦІЛЬНИМ ПУСТИТИ ПЕРВИНКУ З МОЛОТКА?

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

СЕРЦЕВО-СУДИННІ ЗАХВОРЮВАННЯ В УКРАЇНІ: ПРОГНОЗИ — НЕВТІШНІ Серцево-судинні захворювання (ССЗ) є основною причиною смертності та інвалідності населення у більшості країн світу. Очікується, що до 2030 р. понад 23 млн осіб помре від цих недуг, і вони утримають першість серед причин смерті населення планети. Однак якщо у розвинених країнах світу кількість смертей від ССЗ знижується, то в інших — стрімко зростає. Україна — серед останніх. СТОР.

Рік, що минув, мав бути визначальним для медичної галузі. Це був останній рік реформ у пілотних регіонах, на основі аналізу яких вирішилася би подальша доля реформ усієї галузі. Але відповіді на запитання, чи вірним шляхом йшли, яких помилок припустилися, яких успіхів досягли, суспільство не почуло. Можливо, похвалитися не було чим, а за помилки відповідати ніхто не хоче, тому СТОР. рухаємося далі всліпу?

27.66

грн 6 міс.

55.32 грн

10 міс.

92.20

3 міс.

71.85

грн 6 міс.

143.70 грн

10 міс.

239.50 грн

3 міс.

86.85 грн

173.70 грн

10 міс.

289.50 грн

грн 3 міс.

6 міс.

грн

• Передплату приймають усі відділення зв’язку Укрпошти • Он-лайн передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua

ЗА БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ЗВЕРТАЙТЕСЯ В РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ ТЕЛ./ФАКС: (044) 485 00 96 E-MAIL: VZS24@UKR.NET

СВІТОВИЙ ДОСВІД

УЛЯНА СУПРУН: БЕЗ ТАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ НЕ ІСНУЄ МЕДИЦИНИ ВІЙСЬКОВОЇ Нещодавно в Україні відбулася перша міжнародна конференція «Розвиток, стандартизація та впровадження тактичної медицини в Україні». Про актуальність цієї проблеми та шляхи її вирішення — наша розмова з організатором конференції, директором гуманітарних ініціатив Світового Конґресу Українців і програми «Захист патріотів» Уляною Супрун.

Уляна СУПРУН, директор гуманітарних ініціатив Світового Конґресу Українців і програми «Захист патріотів»

ВЗ Поняття «тактична медицина» — нове не лише для пересічних українців, а, мабуть, і для медиків нашої країни. В чому її відмінність від медицини цивільної? — Тактична медицина — це надання медичної допомоги постраждалим у зонах активного конфлікту та їх евакуація в безпечну зону. Тому вона починається не з лікаря, а з солдата. Ми повинні навчити кожного бійця рятувати своє життя і життя свого побратима у випадку поранення. Умови бойових дій «насаджують» свою специфіку в алгоритм надання першої допомоги пораненим — це догоспітальна допомога в умовах бою, де потрібно не лише врятувати потерпілого, а й виконати бойове завдання. Кожен боєць армій країн НАТО добре обізнаний у питанні надання першої допомоги, він має сучасну індивідуальну аптечку, і завдяки їй надає таку допомогу безпосередньо на лінії вогню. Це найперша складова тактичної медицини. Наступна — надання допомоги в укритті. І нарешті — евакуація потерпілого до шпиталю. Госпітальна допомога — це вже складова військової медицини, яка за сучасних умов не може існувати без медицини тактичної. Адже, навіть маючи найкращі військові шпиталі, найсучасніші реабілітаційні центри, ми втрачатимемо життя солдатів, якщо не зможемо врятувати їх на полі бою. Кого ми будемо лікувати в шпиталях, якщо від кровотечі солдат може загинути за три хвилини, якщо він не має із собою аптечки чи не знає, як нею ско-

ристатися? Аптечка — такий самий необхідний атрибут бійця, як і каска, бронежилет, зброя. Згідно із західною статистикою, з тих, хто отримав сумісні з життям поранення, більшість солдатів (60%) помирають від кровотечі внаслідок поранення кінцівок, 30% — від пневмотораксу, 10% — через блокування дихальних шляхів. Якби в бійців були сучасні джгути, котрі вони можуть накласти собі впродовж 15 секунд, та інші засоби надання першої допомоги, що містяться в аптечці натівського зразка, якщо б вони вміли ними користуватися, таких втрат вдалося б уникнути.

Портативний УЗД-апарат (Китай)

ВЗ Українські бійці, які перебувають у зоні АТО, також не навчені азам тактичної медицини? — Такі навички мають не більше 10% учасників АТО. Це неабияка проблема, і Україна виявилася до неї не готовою. Тому необхідність розвивати і стандартизувати тактичну медицину надто актуальна. Вона обумовлена ситуацією, яка нині склалася на Сході країни. За даними відкритих джерел, за 11 місяців від початку анексії Криму, з лютого 2014 року, загинуло 1430 українських воїнів, тобто в середньому 129 щомісяця. Для порівняння: втрати сил Альянсу у війні в Афганістані за весь період,

Кисневий концентратор (генерує кисень із навколишнього середовища) (Китай)

ЗА ОСТАННІ МІСЯЦІ КРАЇНА ТРОХИ ПРОСУНУЛАСЯ В СПРАВІ СТВОРЕННЯ ТАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ — ВЖЕ ІСНУЮТЬ ПЕВНІ КОНЦЕПЦІЇ ЩОДО НАВЧАННЯ БІЙЦІВ, ФОРМУЄТЬСЯ СИСТЕМА ЕВАКУАЦІЇ ПОРАНЕНИХ, ХОЧА Й ХАОТИЧНА. АЛЕ ВІД ПОЧАТКУ ВІЙНИ УКРАЇНА ТАК І НЕ СПРОМОГЛАСЯ СТВОРИТИ СТРУКТУРУ, ЯКА Б ЧІТКО ДІЯЛА БЕЗ ВТРУЧАННЯ ВИЩОГО КЕРІВНИЦТВА

починаючи із січня 2002 року, — 3 387 осіб, тобто у середньому 24 бійці щомісяця. Тож наше завдання — краще підготувати людей, які готові захищати Україну і європейські цінності, надати їм необхідну допомогу. Гуманітарна ініціатива Світового Конґресу Українців «Захист патріотів», що проводить інструктажі з тактичної медицини у форматі курсів бійця-рятувальника за стандартами армії США та країн НАТО, працює в Україні з травня минулого року. За цей час наші курси пройшли понад 12 тисяч українських військових, бійців різних силових структур, добровольчих батальйонів, було роздано понад 10 тис. індивідуальних аптечок, укомплектованих за стандартами НАТО. Впродовж минулого року на цю програму було зібрано понад 1 млн 300 тис. дол., кошти пожертвували українці Австралії, Канади, США, Великобританії, Чехії та інших країн світу. Втім, ми розуміємо, що такої кількості підготовлених бійців замало, якщо порівняти її з кількістю учасників АТО. Тож необхідно якомога більше подібних навчаннь. Але для цього потрібні бажання і зусилля керівництва тих структур, де перебувають бійці, треба, щоб в Україні було налагоджено систему тактичної медицини. Адже коли ми почали нашу програму у травні 2014 року, в Україні взагалі не існувало такого напрямку. За останні місяці країна трохи просунулася в цій справі — вже існують певні концепції щодо навчання бійців, формується система евакуації поранених, хоча й хаотична. Цивільні лікарі почали «доповнювати» колег із військових шпиталів, дедалі більше цивільних лікарень приєднуються до надання медичної допомоги військовим. Але від початку війни Україна так і не спромоглася створити систему, яка б чітко діяла без втручання вищого керівництва. Замість того, щоб розпорошувати фінансові й людські ресурси на хаотичну евакуацію поранених, закупівлю найдешевшого, а не найнеобхіднішого та найякіснішого, краще подбати про створення нової ефективної системи планування, доставки матеріалів тощо. ВЗ Ви помітили зацікавленість у цьому ? — Із боку окремих структур — так. Приміром, у СБУ, Державній прикордонній службі, Управлінні державної охорони працюють над тим, щоб їхні співробітники навчалися тактичній медицині, розробляють відповідні програми. Сьогодні ми підписали меморандум про партнерство із СБУ в цьому напрямку. Надаватимемо їм поради, навчатимемо інструкторів для відомства, аби вони могли впровадити тактичну медицину як складову навчання співробітників служби. Однак доки всі силові відомства країни не визнають тактичну медицину пріори-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

СВІТОВИЙ ДОСВІД

6 лютого 2015 року

ВЗ Можливо, вони вважають, що знань з військово-медичної підготовки часів СРСР їм вистачить? — По-перше, відтоді минуло чверть століття. По-друге, в той час концепції тактичної медицини не існувало взагалі, її було започатковано тільки у 2000 році. Доти існувала лише військова медицина. Під час Другої світової війни, війни у В’єтнамі, Афганістані солдати не надавали собі першої допомоги — це робили медики. І лише на початку війни в Іраку в США почали навчати кожного бійця, як надати допомогу собі й товаришу. Після цього людські втрати значно зменшилися. І тактичну медицину перейняли всі країни НАТО, постійно її розвиваючи та удосконалюючи засоби захисту солдата на полі бою. ВЗ На які з них потрібно рівнятися Україні? — США має найбільший досвід у цій галузі. Там створено Комітет з тактичної медицини — дорадчий орган, який надає свої поради Департаменту оборони США стосовно того, як має розвиватися цей напрямок, як повинні проводитися навчання, якими протоколами з тактичної медицини потрібно керуватися тощо. До складу комітету входять спеціалісти в цій галузі, військові та ци-

вільні лікарі, дослідники, експерти. У США дуже дбають про своїх солдат. Там кожен випадок загибелі військового ретельно досліджується, особливо з огляду на те, чи можна було його врятувати. І проаналізувавши випадки, роблять відповідні висновки: що потрібно поліпшити, які засоби закуповувати тощо. Тактична медицина у світі формувалася не теоретично — це був еволюційний і доволі болісний процес. Але Україні не обов’язково його проходити, вона може перейняти кращий світовий досвід у США та інших країн НАТО, які володіють «золотим стандартом» тактичної медицини. Саме тому ми запросили до участі в конференції людей, котрі хочуть і можуть допомогти Україні в цьому питанні: військових, лікарів, розробників програм з тактичної медицини тощо. Вони готові надати багато цінних порад, адже делеговані урядами країн НАТО, щоб поспілкуватися з українськими спеціалістами і з’ясувати, що їм потрібно найбільше. Тож я вважаю, що становлення тактичної медицини може відбутися в Україні набагато швидше ніж, приміром, у США, якщо на те буде політична воля.

Устаткування для операцiйної (Україна)

Апарат для вентиляцiї легенів (Нiмеччина) Дефiбрилятор-монiтор 2 в 1 (Нiмеччина)

Фото Влада НЕГРЕБЕЦЬКОГО

тетним напрямком своєї діяльності, ситуація кардинально не зміниться. Особливо це стосується Збройних Сил України, де повинні зрозуміти: модернізація армії починається не лише із забезпечення сучасною зброєю, а й із освоєння сучасних знань, до яких належить і наука збереження життя солдата. Втім, поки що з військовим відомством у цьому напрямку співпрацювати складно. Міністерство оборони досі не має програми навчання бійців основам тактичної медицини. Хоча в країні розпочалася потужна хвиля мобілізації, а це — десятки тисяч людей, котрі не мають відповідної підготовки! Я бачу значні перешкоди на шляху розвитку тактичної медицини в Україні, бо існуюча бюрократична система не хоче змінюватися. Люди, які роками сидять на своїх теплих місцях, також не бажають змін і відповідальності за них. Важко працювати з тими, хто не цінує життя своїх бійців. Приміром, на нинішню конференцію ми запросили працівників Міністерства оборони України, медичного департаменту цього відомства, представників Української військово-медичної академії, генерального штабу Збройних Сил України. Але більшість із них не з’явилися на конференцію. Чому вони не зацікавлені поспілкуватися з людьми, які можуть допомогти в розвитку тактичної медицини? Конференцію відвідало багато бійців добровольчих батальйонів, волонтерів, які, власне, й без того допомагають евакуювати поранених, забезпечують солдат хорошими індивідуальними аптечками, навчають надавати першу допомогу. Тут є представники окремих силових структур, керівник СБУ, МОЗ України. А от Міністерства оборони та Нацгвардії ми так і не дочекалися. Тож наші західні партнери бачать, що Міноборони не зацікавлене в розвитку тактичної медицини, наданні допомоги бійцям.

Вiдсмоктувач медичний (Україна)

СВІТОВІ СТАНДАРТИ ВРЯТУЮТЬ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКИМ ВОЇНАМ Упродовж трьох днів конференції міжнародні експерти та їх українські колеги провели низку панельних лекцій та практичних тренінгів для всіх бажаючих освоїти базовий курс з тактичної медицини. По завершенні заходу стартувала відповідна програма підготовки курсантів та слухачів випускних курсів вищих військових навчальних закладів. Сподіваємося, що нова генерація офіцерів сприятиме швидшому впровадженню світових стандартів тактичної медицини в Україні. Та з огляду на те, що в АТО постійно задіяно більше 20 тисяч воїнів, усіх їх треба навчити курсу бійця-рятувальника (CLS та TCCC) та забезпечити необхідним якісним спорядженням, на зразок джгутів-турнікетів. Таке екіпірування разом із професійним навчанням алгоритму CABC зможе врятувати їм життя.

ВЗ Скільки часу потрібно щоб підготувати бійця-рятувальника? — Базовий курс зазвичай становить 16 годин (впродовж двох-трьох днів), навчання відбувається на тренувальній базі або в інститутах чи військових академіях. А якщо ми з місією їдемо в зону АТО, на місце дислокації військових, то навчаємо їх впродовж одного дня — на жаль, на більше у них не вистачає часу. Сьогодні на конференції ми проводимо 4-годинні ознайомчі курси, аби люди, які взагалі не мають уявлення про тактичну медицину, могли зрозуміти її суть і те, наскільки вона важлива та дієва. Тут також організовано виставку, де представлено найнеобхідніші засоби надання першої допомоги та медичної допомоги в мобільних шпиталях, яких у країнах НАТО існує 4 типи. Перший — ті, що працюють на передовій. Там хірурги роблять найпростіші операції, необхідні для врятування життя. Другий рівень — подалі від фронту. Там вже можна робити більше операцій, надавати масштабнішу допомогу. У шпиталях третього рівня є хірурги різного профілю, приміром, судинний, нейрохірург, тощо. Четвертий рівень — це повномасштабний пересувний шпиталь, де є МРТ, КТ, донорська кров тощо, і в якому можна проводити всі види операцій. Хоча мобільні шпиталі — це вже підрозділи військової, а не тактичної медицини. Але ж ми повинні пам’ятати, що вони обидві мають і можуть розвиватися тільки в тісному взаємозв’язку. ВЗ Чи буде продовження нинішньої конференції у вигляді наступних заходів? — Все залежить від зацікавленості в них з боку українських структур. Але в інших країнах подібні конференції відбуваються кілька разів на рік. Там обговорюються усі зміни в галузі тактичної медицини, озвучуються нові рекомендації, протоколи тощо. Сподіваюся, що й Україна піде таким шляхом. Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

СВІТОВИЙ ДОСВІД

ЖОСЕП МАРІЯ РАМІРЕС: УКРАЇНІ ПОТРІБЕН ЛІДЕР ГАЛУЗІ Тема реабілітації сьогодні є болючою для України, адже в нашій країні така система відсутня і її необхідно створити якнайшвидше. Нелегким шляхом розвитку цієї важливої, але високовитратної галузі вже пройшло багато європейських країн, деякі — цілком успішно. Яку з них взяти за взірець? Про досягнення й помилки системи реабілітації «ВЗ» розповів директор Інституту нейрореабілітації Гуттманн доктор Жосеп Марія Рамірес — людина, завдяки якій у Каталонії почалася ера інноваційної реабілітації.

Жосеп Марія РАМІРЕС, директор Інституту нейрореабілітації Гуттманн, Каталонія

ВЗ Які основні принципи функціонування системи реабілітації в Каталонії? — Коли ми говоримо про реабілітацію, то найчастіше маємо на увазі відновлення після травм чи ортопедичних операцій. Ці функції взяли на себе багатопрофільні шпиталі та спеціально створені амбулаторні центри, куди пацієнти приходять суто на реабілітацію, яка оплачується державою. Наступна, більш складна ланка цього процесу — нейрореабілітація — вимагає участі великої мультидисциплінарної команди. Крім реабілітологів, до її складу входять нейрохірурги, неврологи, кардіологи, пульмонологи тощо. Такий вид реабілітації поділяється на два типи. Пе р ш и й — н а й п о ш и р е н і ш і нейропорушення у літніх людей або інсульти в легкій формі. Ці пацієнти потрапляють до шпиталю вищого рівня складності, потім — після купірування гострих симптомів — до лікарні рівнем нижче, де вони можуть перебувати дуже довго. А вже в подальшому починається амбулаторна реабілітація — її, як правило, каталонці проходять вдома, за підтримки медичного персоналу та родичів. Другий тип нейрореабілітації стосується пацієнтів зі складними або дуже складними ураженнями головного або спинного мозку та молодих людей. Вони потребують інтенсивної експертної реабілітації. Ми відправляємо їх до експертного центру, в якому концентрується велика кількість таких випадків, — до Інституту нейрореабілітації Гуттманн. Тільки після інтенсивного лікування тут для досягнення та закріплення результатів пацієнти потрапляють

до амбулаторних центрів за місцем проживання, де і продовжують процес відновлення. Ми переконалися, що найважливіше — сконцентрувати критичну масу випадків певного рівня і підібрати відповідно до цього персонал. ВЗ Проте так було не завжди… — Те, про що ви мене просите розповісти, — результат фундаментального рішення, прийнятого 20 років тому. Тоді реабілітаційний (але ще не нейрореабілітаційний) центр Каталонії знаходився в старому, занедбаному шпиталі. Умови були жахливими. І ми з командою вирішили: побудуємо новий, чого б нам це не коштувало! З нуля! І якщо вже створювати нове, то було вирішено робити ставку на якість. Грошей у нас не було, але була впевненість, що ми йдемо правильним шляхом, отже зможемо швидко відпрацювати кредитні кошти. З самого початку вирішили, що нам потрібна міжнародна акредитація, хоча раніше це не було популярним. Зараз лише в Гуттманн є єдиний в Іспанії сертифікат міжнародного рівня, що підтверджує дотримання екологічних норм у системі реабілітації. Але найголовніше — не це. Нашим завданням було зібрати команду, кожен член якої розуміє: він тут для того, щоб допомагати людям. Саме команда — предмет нашої гордості. І коли ми говоримо про її професіоналізм, мова йде не тільки про прямі функції кожного. Ми також беремо активну участь у боротьбі за права людей з обмеженими можливостями. Ця діяльність — величезний пласт роботи, спрямованої на усунення бар’єрів (архітектурних, психологічних, соціальних), які заважають таким пацієнтам вести максимально насичене життя. Окремо велика увага приділяється процесу вдосконалення наших лікарів і молодшого персоналу. Я особисто роблю все, щоб моя команда була кращою у світі. Для цього нам довелося стати університетським шпиталем, а всім лікарям, відповідно, викладачами. Нині це обов’язкова умова працевлаштування. Зараз у команді Гуттманн працює 55% докторів наук. Щорічно наші курси в університеті відвідують 200 чоловік, і я завжди забираю до нашої команди найталановитіших. Але на цьому ми не зупинилися: одна справа, коли ти сам знаєш, що ти кращий, і зовсім інша — світове визнання. І ми зробили ставку на дослідження. Нас не влаштовували клінічні дослідження на лабораторних тваринах: реабілітувати потрібно людей. Ми впровадили трансляційні дослідження за участю пацієнтів з усіма гарантіями безпеки і надійності. За останні 15 років проведено 400 дослідницьких програм, опубліковано понад 200 досліджень

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

СВІТОВИЙ ДОСВІД

6 лютого 2015 року

із найвищим імпакт-фактором. За останні 5 років на підставі цих досліджень були захищені 36 докторських дисертацій і запатентовано 7 винаходів. Це зробило Гуттманн всесвітньовідомим, а каталонську систему нейрореабілітації — взірцевою. ВЗ Чи вплинула на розвиток галузі криза в країні? — На жаль, дотації, які отримувала державна система охорони здоров’я, з початком кризи зменшилися на 30%. Але це не відіграло вирішальної ролі — ми самі «задихнулися» від свого успіху. Справа в тому, що ми створили надто ідеальну систему профілактики ДТП, і їх зараз практично немає. За останні 10 років кількість пацієнтів, які надходили до нас після аварій, зменшилася більш ніж на 70%. Чудовий результат, але для нас це виклик: оскільки кількість національних пацієнтів зменшилася, прийшов час допомагати реабілітувати людей з інших країн. І до нас дійсно поїхали іноземні пацієнти. Однак, я думаю, це тимчасово: рано чи пізно в кожній країні буде налагоджено роботу системи реабілітації. Без неї повноцінне лікування неможливо. ВЗ Тоді в якому руслі ви плануєте розвиватися? — О, цю проблему ми вже вирішили: у нас знову грандіозні плани! Зараз ми будуємо другий реабілітаційний центр. Знову пішли тим самим шляхом: вклали кредитні кошти, сподіваючись, що зможемо швидко їх окупити. У нас і тепер є впевненість, що все зробимо правильно. На 12 тисячах квадратних метрів будуть розташовані поліклініка та апартаменти, створені для людей з різними неврологічними ураженнями. На кого буде орієнтований цей центр? На людей із високим ступенем залежності від захворювання, які попри це бажають жити окремо від своїх родичів. Нова поліклініка не буде дублювати Гуттманн. Навпаки, ми виділили напрямки, якими взагалі не займаємося або займаємося частково, наприклад, ментальні відхилення, деменцію, різноманітні порушення в дітей. Працювати з такими пацієнтами ми будемо разом із асоціаціями, які курують людей з подібними проблемами. Крім цього, ми розвиваємо напрямок персональної нейрореабілітації та створили навчальний центр для фахівців з інших країн. Якщо, наприклад, Україна вирішить створити центр, подібний до Інституту Гуттманн, ми можемо навчити ваших лікарів персоніфікованої нейрореабілітації та дистанційно коригуватимемо процес. Уся система навчання та впровадження відпрацьована до дрібниць. ВЗ Що, на вашу думку, необхідно, аби Україна змогла створити гідну систему реабілітації? — Україні потрібен лідер галузі, який візьме на себе відповідальність, переконає людей йти в цьому напрямку і буде щиро любити те, що робить. Це необхідна складова для впровадження процесу реабілітації в будьякій країні, а фінансування завжди можна знайти! Дослідження всіх країн доводять: немає жодного сенсу

створювати мережі таких клінік або інститутів — всі референтні випадки мають бути зібрані в одному місці. Інакше це марні витрати коштів і лікарського потенціалу. Наприклад, у США є таке правило: щоб лікар міг відкрити відділення травм хребта, через його руки за рік повинно проходити мінімум 100 нових пацієнтів з такими травмами. Інакше його не можна визнати досвідченим. Інститут Гуттманн приймає 4-5 тисяч нових, найбільш важких, випадків на рік. Із них мінімум 200 скла-

дають травми спинного мозку і 700 — головного, які лікарі бачать вперше. Ці 900 випадків — потужний навчальний потенціал для наших фахівців, без якого професійне зростання неможливе. ВЗ Якщо вже ми торкнулися питання підготовки кадрів: чи є в Іспанії спеціальність «Реабілітолог»? — Скажу відразу: та система навчання, яка є на сьогоднішній день, мені категорично не подобається! Так, реабілітація як спеціальність існує, але

НАТАЛІЯ СВИРИДОВА: ТІЛЬКИ ДУЖЕ БАГАТА КРАЇНА МОЖЕ ДОЗВОЛИТИ СОБІ ЗБІЛЬШУВАТИ КІЛЬКІСТЬ ІНВАЛІДІВ! Наталія СВИРИДОВА, професор, головний рефлексотерапевт МОЗ, невролог, завідувачка кафедри неврології та рефлексотерапії НМАПО ім. П. Л. Шупика

рокоментувати каталонський досвід і проаналізувати реальні можливості нашої системи реабілітації «ВЗ» запропонувала головному рефлексотерапевту МОЗ, неврологу Наталії Свиридовій: — Каталонська модель — приклад того, як вольовим рішенням здійснюються великі зміни. Сам Інститут Гуттманн — установа, що має бути в кожному куточку світу. За визначенням ВООЗ, реабілітація — це сукупність заходів, покликаних забезпечити особам з порушеними у результаті хвороб, травм та вроджених дефектів функціями пристосування до нових умов життя в суспільстві. Але я керуюся іншим доводом: «Тільки дуже багата країна може дозволити собі байдуже ставитися до реабілітації і збільшувати кількість інвалідів!» Це не розкіш або надмірність, як думає дехто, а серйозний виклик системі охорони здоров’я. Сьогодні, через військові дії в нашій країні, ми як ніколи повинні дбати про раннє повернення бійців до побутових і трудових процесів, у суспільство і сім’ю. Те саме стосується і пацієнтів, які перенесли інсульти: ганебно країні з таким розумовим потенціалом залишати людей у вегетативному стані на руках у близьких. Тому сумніватися в необхідності створення ефективної системи реабілітації в Україні зараз і нерозумно, і непатріотично. Але що ми маємо по факту? В даний час для практичної охорони здоров’я актуальний чіткий поділ таких понять, як «стаціонарне лікування» та «медична реабілітація». При стаціонарному лікуванні всі зусилля медичного персоналу спрямовані на усунення причини та гострих симптомів захворювання, тобто на етіопатогенез. Після цього медична реабілітація повинна усунути наслідки хвороби або пошкодження на біологічному, психологічному та соціальному рівнях. Але насправді ця ланка з багатьох причин залишалася забутою. Сьогодні відома велика кількість рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень, які склали доказову базу для підтвердження того, що при правильно підібраному своєчасному лікуванні людський мозок після пошкодження здатний значною мірою відновити свої втрачені функціональні можливості.

На жаль, в Україні є єдине відділення «Ранньої реабілітації хворих із гострими церебральними судинними катастрофами» на базі Київської обласної клінічної лікарні. Мені дуже приємно, що в 2010 році завідувач відділення Олексій Попов, за підтримки адміністрації КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня», співробітників кафедри неврології і рефлексотерапії НМАПО ім. П. Л. Шупика створив це унікальне відділення, де в даний час є необхідне обладнання для проведення ранньої реабілітації постінсультних хворих, повністю вкомплектовані кабінети лікувальної фізкультури, рефлексотерапії, фізіотерапії тощо. За 4 роки в цьому відділенні проліковано близько 500 пацієнтів. І це найбільш складні випадки, які дозволили лікарям та молодшому медичному персоналу накопичити необхідні знання та навички. Звичайно, результат реабілітації безпосередньо пов’язаний із термінами початку відновного лікування: чим пізніше від початку захворювання хворий надходив до відділення, тим повільніше відновлення відбувалось. Це маленький острівець, з якого могла б початися потужна система, схожа на ту, про яку розповідає мій іспанський колега доктор Рамірес. У тому відділенні всього 4 ліжко-місця, але результати вже приголомшливі. Я згодна з тим, що запорукою успішності системи реабілітації є мультидисциплінарна команда. Навряд чи нам сьогодні варто створювати центр нейрореабілітації на периферії України. Потрібна «точка на карті» — територія, навколо якої зосереджені лікувальні установи різних спеціалізацій для екстрених консультацій та виклику фахівців. Крім того, погоджуся з доктором Раміресом: ми не зрушимо нашу реабілітацію з мертвої точки без наукових досліджень і постійного навчання персоналу. Щорічно, наприкінці листопада, наша кафедра неврології і рефлексотерапії НМАПО імені П. Л. Шупика проводить науковопрактичну конференцію з міжнародною участю «Медична реабілітація в практиці лікаря-інтерніста», на яку з’їжджаються близько 600 лікарів різного профілю. Але як такої спеціалізації «Реабілітолог» у нас немає. Хотілося б розуміти: де лікарі впроваджують у практику отримані на конференціях знання? Потрібно систематизувати курс навчання згідно з нашими українськими реаліями. І, звичайно, з кращих зібрати кращу команду, оскільки помилки в процесі реабілітації можуть стати фатальними. Але для того, щоб система запрацювала, потрібна воля людей, які управляють галуззю. А сил і потенціалу у нас достатньо.

її суть — фізична лінія роботи. Раніше пацієнти із серйозними неврологічними порушеннями, як правило, вмирали. Тому більшість традиційних реабілітологів вміють виключно смикати ноги і підіймати руки пацієнта. У кращому випадку — це непогані масажисти. Про те, як відновлювати функції кори головного мозку, вони не мають жодного уявлення. Взагалі! У США, наприклад, цим займається невролог, а в Іспанії — психолог (як правило, жіночої статі). Тому нам довелося самостійно освоювати нейропсихологію. Цим шляхом свого часу йшов великий російський нейропсихолог Олександр Лурія. Кілька років тому нам вдалося розпочати навчання фахівців, які займатимуться серйозними порушеннями функцій мозку. Але й цього виявилося недостатньо. Тому ми вирішили навчати нейропсихологів методам фізичної реабілітації, а фізіотерапевтів — нейропсихології. Але ввести спеціальність «Нейропсихолог» нам досі не вдалося. І це треба виправляти. Зміни парадигми відбулися тільки на рівні нашого інституту, на рівні всієї країни це зміниться ще не скоро. Ми почали глобальне дослідження, яке триватиме протягом п’яти років: збираємося показати світовій громаді, що вертикалізація або навіть найліпша терапія людей із глибокими ураженнями мозку не дає жодного покращення когнітивних функцій. Насправді все навпаки: лише покращуючи когнітивні функції, можна домогтися результату на фізичному рівні. Цей підхід зробить революцію в системі нейрореабілітації та стане вагомою підставою для зміни системи освіти фахівців-реабілітологів. ВЗ Ви неодноразово акцентували увагу на тому, що інститут Гуттманн займається виключно складними пацієнтами. Який же пацієнт для вас «складний»? — Це людина, чиї ураження мозку (головного або спинного) настільки значні, що можуть кардинально змінити її подальше життя. Якщо каталонські лікарі бачать, що відновлення — справа часу, то такому пацієнту нема чого робити в Гуттманн, його з успіхом реабілітують і в іншому профільному закладі. Крім того, складними ми вважаємо пацієнтів із множинними супутніми захворюваннями. З такими людьми немає можливості займатися у звичайному шпиталі, адже вони потребують допомоги експертної команди фахівців. І, звичайно, це дуже «дорогий» пацієнт, пошкодження якого вимагають застосування дорогих методик, які з фінансової точки зору мусять бути сконцентровані в одному місці. ВЗ Яким ви бачите Гуттманн через 20 років? — Це буде всесвітній референтний центр. Він все менше займатиметься ураженнями спинного мозку, а сконцентрується на відновленні всіх функцій головного мозку. Рано чи пізно аварій стане менше в усіх країнах, зате, сподіваюся, зросте тривалість життя. Це спричинить збільшення кількості пацієнтів із дегенеративними захворюваннями, деменцією тощо — ми їх будемо повертати до комфортного життя. Тетяна Приходько, «ВЗ»

НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ

ОПЕРАЦІЇ НА ЩИТОПОДІБНІЙ ЗАЛОЗІ: ЗОНУ РИЗИКУ ЛІКВІДОВАНО Всесвітньо відома оперна прима італійського походження Амеліта Галлі-Курчі багато років хворіла на зоб. І коли її щитоподібна залоза збільшилася настільки, що почала заважати диханню, велика Травіата погодилася на операцію. Оперативне втручання пройшло успішно, воно відбулося під місцевою анестезією і тривало 70 хвилин. За цей час Амеліта навіть кілька разів заспівала. В операційній були присутні музичні критики, аби контролювати якість голосу в динаміці. За два місяці співачка повернулася на сцену. Втім, під час виступу вона не могла впоратися ані з голосом, ані з диханням — неповторне колоратурне сопрано поволі почало згасати. Це й стало завершенням оперної кар’єри. А ім’ям співачки нарекли зовнішню гілку верхнього нерва гортані — саме через її травмування оперна дива і втратила свій дар.

Віктор ШІДЛОВСЬКИЙ, професор кафедри військово-польової та амбулаторної хірургії Тернопільського державного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського (ТДМУ), Заслужений лікар України, лауреат Державної премії України

апевне багатьом хірургам, які проводять оперативні втручання на щитоподібній залозі, відомий цей прикрий випадок. Подібні ситуації і нині не рідкість у тиреоїдній хірургії. Цей вид операцій належить до технічно складних і є зоною високого ризику — збереження неушкодженими нервів гортані та прищитоподібних залоз досі залишається «ахіллесовою п’ятою» хірургії цього органа. Підтверджує факт невблаганна статистика: частота травм поворотних нервів гортані становить від 0,3 до 13,5%, а післяопераційного гіпопаратиреозу — від 2,1 до 18%. Але й наука не стоїть на місці — тернопільські вчені перші й поки що єдині в Україні розробили й успішно впровадили в практику методику ідентифікації нервів гортані під час операцій на щитоподібній залозі. Очолив колектив однодумців професор кафедри військово-польової та амбулаторної хірургії Тернопільського державного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського (ТДМУ), Заслужений лікар України, лауреат Державної премії України Віктор Шідловський. Кореспондент «ВЗ» попросила науковця розповісти про те, яким був шлях до інновацій, та поділитися результатами впровадження нової технології. ВЗ Важко повірити, але невже за півстоліття вчені так і не знайшли способу подолати проблему?

— Чому ж? На сьогодні у світі розроблена ці ла низка візуа льних, електрофізіологічних та інших технологій, які дозволяють визначити, пошкоджений нерв під час операції чи ні. Наприклад, доволі поширений у світі метод електрофізіологічної ідентифікації. Річ у тім, що в країнах зі страховою медициною за травмування нервів гортані хірургів карають великими штрафами. Приміром, у США відшкодування сягає 1,5 мільйона доларів. Тому, аби виправдати свої дії, лікар повинен засвідчити доказами, що під час операції ці нерви не були пошкоджені. Втім, існуючі нині методи інтраопераційної візуалізації нервів гортані не є абсолютно надійними, застосування багатьох із них у клінічній практиці технічно складне. Більшість методик надто «громіздкі» у виконанні: потрібно виконувати низку доволі складних маніпуляцій, але й вони не гарантують стовідсоткового результату. То чи можна вважати такі методики ефективними? Крім того, всі ці методи призначені для перевірки цілісності нижніх нервів гортані, тобто поворотних, а не верхніх, від яких, власне, й залежить милозвучність голосу. Це й змусило мене вдатися до наукових і творчих пошуків. Я понад тридцять років проводжу операції на щитоподібній залозі, і весь час це було предметом мого постійного розмірковування: у який же спосіб виявити верхні нерви гортані й удосконалити вже існуючі методики ідентифікації нижніх. Це мав бути метод, котрий практично зі стовідсотковою точністю дозволяв би стверджувати, що саме ця тканина і є нерв. Під час операції складаються такі умови, що нерв взагалі неможливо побачити. Фактично хірург покладається лише на власну інтуїцію, визначаючи ділянку, де він мав би проходити. Тому я намагався створити ефективну методику, яка вказувала б місцезнаходження нерва і той шлях, яким він пролягає. ВЗ На яких засадах базується ваше ноу-хау? — Розроблена і апробована колективом у складі доцента Олександра

Шідловського та аспіранта ТДМУ Ярос лава Розновського методика і дентифікації нервів гортані в операційній рані ґрунтується на особливостях електрофізіології — передачі нервового імпульсу в синапсі та тропності тканин до частоти й сили подразнення електричним струмом. В її основу покладена різна здатність тканин операційної рани проводити змінний електричний струм заданої частоти й сили. Річ у тім, що нервова тканина і нерв дуже чутливі до певного електричного подразнення, тоді як м’язова та інші тканини — малочутливі. Отож, якщо ми спробуємо застосувати електричне подразнення, яке властиве нервовій тканині, то на нього реагуватиме саме нервова тканина. Коли ж подразнюватимемо сам нерв, то отримаємо найінтенсивнішу відповідь, а чим більше ми віддалятимемося, тим менший сигнал будемо отримувати. У процесі апробації методу ми з’ясували, що під час операцій на щитоподібній залозі потрібно відмовитися від міорелаксантів, а замість ендотрахеальної трубки слід використовувати ларингеальну маску — це дозволить звільнити голосову щілину. Як відомо, мовні звуки утворюються коливанням голосових зв’язок і приводяться до руху струменем повітря, яке, надходячи з легенів, проходить крізь голосову щілину. І якщо ці зв’язки при подразненні нерва будуть напружуватися або розслаблятися, то відповідно змінюватиметься і звук. Отож, перед нами постало завдання — виявити ці зміни звукових коливань. Для цього в трубку ларингеальної маски над голосовими зв’язками ми встановили широкополосний мінімікрофон, який фіксував усі зміни під час утворення звуку. Отримані звукові коливання досить сильно різнилися за частотою та амплітудою. При подразненні нерва вони були найвищими, а при електростимуляції тканин навколо нього були нижчими. Щодо верхніх нервів гортані, то амплітуда коливань при їх подразненні, в порівнянні з поворотним нервом, була нижчою, а частота коливань — значно вищою.

Оцінюючи в такий спосіб зміни частоти й амплітуди електричного сигналу, ми можемо чітко визначити місцезнаходження нерва або ж ділянку, в якій він проходить. Це допомагає уникнути травми нерва під час операції, особливо з приводу рецидивного зоба й поширеного пухлинного процесу. Доволі суттєвим моментом для нас було створення технічних засобів для реалізації методу, тобто медичних приладів. Технічну сторону забезпечувала група вчених — математиків, фізиків, спеціалістів у галузі IТ-технологій під керівництвом завідувача кафедри комп’ютерних наук Тернопільського національного економічного університету, професора Миколи Дивака. ВЗ Чи вдалося запатентувати цей метод? — Так. Принагідно хочу зазначити, що ми апробували нову методику під час оперативних втручань у понад 150 хворих — негативного результату не отримали жодного разу. До того ж, була розроблена й спеціальна технологія, за якою, власне, й проводили це дослідження. Ділянку оперативного втручання поділили на три зони: нижніх полюсів щитоподібної залози, де визначали місцезнаходження поворотного нерва, входу поворотного нерва в гортань, і зону верхніх нервів гортані. Під час операції усі три зони і всі чотири нерви підлягають обов’язковій ідентифікації. Розроблену технологію та сам метод запатентовано: ми отримали один патент на винахід і два патенти на корисну модель. Окрім того, матеріали про наш спосіб ідентифікації нервів гортані були опубліковані в зарубіжних наукових виданнях. ВЗ Які ж переваги вашого методу? — Запропонована нами методика дає можливість з цілковитою достовірністю визначати розміщення гортанного нерва в операційній рані під час проведення втручання та інтраопераційно підтверджувати цілісність гортанних нервів. Її переваги і в тому, що вона не вимагає багато часу: на ідентифікацію чотирьох нервів гортані ми загалом витрачаємо 5-7 хвилин. Щоправда, при рецидивному зобі чи при поширених пухлинних процесах ця процедура вимагає дещо більше часу. Наш метод не є високовитратним: усе, чого він потребує, — це ларингеальна маска, мікрофон, генератор електричного струму, фільтрперетворювач для звукового сигналу, персональний комп’ютер і спеціальні програми. Зусиль було докладено чимало, і не лише лікарями. Тільки квінтесенція математичних розрахунків, комп’ютерних технологій, засад електрофізіології, фізіології людського організму та медицини дає можливість розробляти нові та удосконалювати вже існуючі методи діагностики та лікування. Лариса ЛУКАЩУК, власкор «ВЗ», м. Тернопіль

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ГІНЕКОЛОГІЯ

6 лютого 2015 року

«БАРБІ-ЕФЕКТ» І ВТОРИННА АМЕНОРЕЯ

Розлади в роботі статевої системи підлітків не завжди сприймаються серйозно. Деякі гінекологи навіть вважають, що їх не потрібно лікувати, — дитина врешті-решт усе «переросте». Але коли мова йде про вторинну аменорею, такий підхід може призвести до серйозних наслідків у дорослому житті й навіть стати причиною безпліддя. Тому чим ретельніше вивчаються особливості цього захворювання зараз, тим оптимістичнішим буде наше майбутнє.

Гормональні війни За останні 20 років частота вторинної аменореї у дівчат збільшилася майже удвічі. З’ясовуючи причини цього явища, вчені особливу увагу звертають на гормональний статус, який, згідно з результатами останніх досліджень, під час захворювання показує значні відхилення від норми. Зокрема, спираючись на дані аналізу кореляційних зв’язків між гормонально-метаболічними показниками у хворих, спеціалісти дійшли висновку, що має місце їх розрив між гонадотропними та статевими гормонами. «У 32% дівчат, яких ми спостерігали, була гіпоестрогенія. Приблизно у 60% відмічався знижений рівень лептину. Привернуло увагу те, що майже у третини підлітків із вторинною аменореєю рівень інсуліну — на нижній межі норми. Можливо, це стало причиною значної частоти підвищення (83,3%) рівня секс-стероїд-зв’язуючого глобуліну (ССГ). Рівень інсуліноподібного фактора росту теж був знижений у майже 50% хворих», — поділилася останніми даними Олена Плехова, доктор медичних наук, професор, заступник директора з медичної роботи ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України», заступник Голови проблемної комісії МОЗ та НАМН України «Охорона здоров’я дітей шкільного віку і підлітків». За її словами, у дівчат з означеною патологією дуже чітко простежуються зв’язки між лептином та індексом вільного естрадіолу і тестостерону. Дані регресійного аналізу також свідчили про те, що в паттерному забезпеченні естрадіолу велику роль відігравав лептин, а в забезпеченні вільного тестостерону — інсуліноподібний фактор росту. «Таким чином, можна припустити, що у формуванні вторинної аменореї, яка настала після регулярного менструального циклу, важливу роль відіграє втрата маси тіла за короткий термін. Це призводить до гіполептиномії та спричиняє зниження рівня фолікулостимулюючого гормону, що веде до порушень

Олена ПЛЕХОВА, доктор медичних наук, професор, заступник директора з медичної роботи ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України», заступник Голови проблемної комісії МОЗ та НАМН України «Охорона здоров’я дітей шкільного віку і підлітків»

Тетяна НАЧЬОТОВА, кандидат медичних наук, старший науковий співробітник відділу дитячої гінекології ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей і підлітків НАМН України»

стероїдогенезу. Додатково до цього може призвести зниження інсуліну до мінімально нормальних показників. Ця роль інсуліну в стероїдогенезі, а також підвищення рівня ССГ стають причинами зниження індексу вільного тестостерону та вільного естрадіолу», — розповіла О. Плехова. Експерт підкреслила, що разом зі зниженням рівня інсуліноподібного фактора росту це може призводити до гіпоплазії матки, що також є важливим чинником у розвитку вторинної аменореї. «Наші дані свідчать про важливість у формуванні вторинної аменореї не тільки зміни рівня гонадотропних і статевих гормонів, але й зниження лептину, інсуліноподібного фактора росту, інсуліну і підвищення рівня секс-стероїд-зв’язуючого глобуліну.

Це вказує на необхідність визначення вказаних гормонально-метаболічних показників у дівчат-підлітків із вторинною аменореєю для уточнення механізму формування даного клінічного варіанту», — відзначила О. Плехова. Частою причиною таких порушень є захоплення дівчат-підлітків дієтами з метою зниження маси тіла. Спеціалісти нагадують, що це досить поширена проблема і спроби відповідати глянцевим ідеалам у підлітковому віці нерідко спричиняють появу трагічних наслідків у майбутньому. «Я мала досвід онлайн-консультування дівчат в Інтернеті. Розмова зазвичай починалася з обговорення методів контрацепції, а закінчувалася темою недостатньої маси тіла. Дівчата писали: «Мені 15 років, маса тіла — 38-40 кг. Коли з’явиться менструація?» Я чесно відповідала: «Поки ви не наберете вагу, цього не станеться». І завжди це викликало у них здивування», — розповіла Людмила Калугіна, провідний науковий співробітник відділення ендокринної гінекології ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України», доктор медичних наук. На її думку, поширеність таких ситуацій у практиці гінеколога-ендокринолога диктує потребу проведення просвітницької роботи серед пацієнток підліткового віку. І, звичайно, це є маркером шкоди, якої завдають молодому поколінню сучасні ідеали краси.

Неоднозначна картина Щоб розгадати загадку формування вторинної аменореї, спеціалісти всебічно аналізують її. Зокрема, через виявлення особливостей перебігу захворювання. Про результати вітчизняного дос лідження клінічних варіантів вторинної аменореї розповіла Тетяна Начьотова, кандидат медичних наук, старший науковий співробітник відділу дитячої гінекології ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей і підлітків НАМН України». «При обстеженні 200 дівчат у віці 13-17 років із цією патологією встановлено, що вторинна аменорея може виникати в будь-якому віці відносно менархе і при різному характері менструальної функції до його появи», — зазначила спеціаліст. Вона повідомила, що під час дослідження було проаналізовано дані менструального анамнезу, вираженість вторинних статевих ознак, частота шкірних проявів гіперандрогенії. Дівчатам визначали кістковий вік, ступінь естрогенної насиченості організму, проводили УЗД матки та яєчників. У 37% обстежених спостерігалося відставання від нормативних показників розвитку вторинних статевих ознак, у 63% сума цих показників відповідала нормі. При цьому тільки 50% мали нормальну масу тіла, у 28% виявлено дефіцит маси тіла, 11,3% мали надмірну масу тіла, 10,5% — ожиріння. У 21% дівчат була відсутня гіпоплазія матки, у 31% спостерігалась помірна, у 48% — виражена гіпоплазія матки. Надмірна маса тіла частіше була в пацієнток 2 групи. Майже у 60% хворих вторинна аменорея сформувалася у 15-16 ро-

ків. Частка 17-річних пацієнток складала 30%, і дуже рідко хвороба починалася в 13-14 років (13% випадків). У процесі дослідження пацієнток було виділено 3 клінічні варіанти вторинної аменореї: менструації не частіше ніж 1 раз на 6 місяців із початку менархе (45%); хворобі передували інші порушення менструального циклу (41,5%); вторинна аменорея виникла після встановлення регулярних менструацій (13%). «За результатами дослідження виявлено, що у дівчат із першої клінічної групи в 13-14 років вторинна аменорея виникала частіше, ніж у другої групи, а в 17 років вона спостерігалася майже удвічі частіше в третій групі, ніж у першій. У 92% дівчат до виникнення захворювання цикл був регулярний, у них майже не спостерігалося відхилень, раннього менархе, дуже рідко зустрічалося пізнє менархе. Майже у 40% дівчат із захворюванням відзначили розвиток вторинних статевих ознак. Найчастіше — у 1 і 2 групах», — поділилася даними Т. Начьотова. За її словами, дослідження також розвіяло деякі міфи, які мають місце в професійному середовищі. Зокрема, досі традиційно вважали, що вторинна аменорея супроводжується зниженням естрогенної насиченості організму. Проте, за даними дослідження, у 43% дівчат відзначалася нормальна естрогенна насиченість. Отже, отримані результати свідчать про неоднорідність клінічної картини вторинної аменореї в пубертатний період і ще раз підтверджують, що це захворювання формується за допомогою різноманітних патогенетичних механізмів. Таким чином, на думку Т. Начьотової, на перший план тут виходить необхідність диференційованого підходу до терапії.

1 2 3

Ніжний вік На жаль, відсутність менструації протягом 6 місяців і більше без очевидних причин насторожує батьків не часто. Як показує гінекологічна практика, вони більше схильні тривожитися щодо епізодів первинної аменореї. Тому до лікаря хвора дівчина, зазвичай, потрапляє не раніше ніж через 12 місяців від початку розладів у роботі статевої системи. Важливо боротися з таким легковажним ставленням до проблеми. Вже доведено, що в основі вторинної аменореї здебільшого лежить психоемоційний компонент. Найчастіше це симптом, який свідчить про порушення харчової поведінки, схуднення, високі енергетичні витрати на тлі хронічного стресу і психосоматичні розлади, зокрема, порушення уявлення про своє тіло. У той самий час нерідко захворювання носить ендокринний, ятрогенний або анатомічний характер. Але, не акцентуючи уваги на природі вторинної аменореї в кожному конкретному випадку, слід пам’ятати, що вона є сигна лом серйозних розладів в організмі підлітка і потребує від лікаря ретельної уваги. Марина ЧІБІСОВА, «ВЗ»

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

ОСТЕОАРТРИТ: НОВІТНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 2014 року були опубліковані нові рекомендації Національного інституту здоров’я і надання допомоги (NICE, Великобританія) з ведення пацієнтів, які страждають на остеоартрит. Це найпоширеніше захворювання суглобів — одна з основних причин інвалідності людей старшого віку. Розповсюдження остеоартриту в Україні становить 2 515,7 на 100 тис. населення і щорічно змушує фахівців шукати нові, більш ефективні шляхи вирішення проблеми. Рекомендації NICE містять окремі положення більш ранніх рекомендацій цієї ж організації (за відсутності нових доказів, здатних змінити рекомендацію), а також нові, які відображають знання, отримані за період з 2008 року.

ід остеоартритом (ОА) у нових рекомендаціях мається на увазі клінічний синдром, обумовлений болем у суглобах і пов’язаний із порушенням функціональної активності та зниженням якості життя. Таким чином, визначення ОА в рекомендаціях NICE певною мірою відрізняється від прийнятого у вітчизняній практиці поняття ОА як гетерогенної групи захворювань суглобів. Факторами ризику ОА вважаються: спадковість (у родичів 40-60% пацієнтів реєструються ознаки остеоартриту); конституційні фактори (вік, жіноча стать, ожиріння, висока щільність кісткової тканини); локальні фактори (травми суглобів, зниження м’язової сили, патологічна рухливість суглоба). Часто має місце поєднання декількох чинників. Також виявлений зв’язок між остеоартритом, його локалізацією і професією: у фермерів частіше реєструється ОА кульшових і колінних суглобів, у футболістів — колінних суглобів тощо.

Діагностика остеоартриту Новими в рекомендаціях 2014 року є критерії встановлення діагнозу ОА без додаткових досліджень пацієнтам старше 45 років, які скаржаться на болі в суглобах, обумовлені фізичним навантаженням, але при цьому в них відсутня ранкова скутість під час руху або наявна ранкова скутість тривалістю не більше 30 хв. Незважаючи на такі спрощені критерії, рекомендується ретельне клінічне дослідження. Наприклад, оцінка ураження суглобів нижніх кінцівок завжди повинна включати в себе оцінку ходи. Також повинні бути оглянуті суглоби, що знаходяться вище і нижче ураженого суглоба. Має бути проведена оцінка їх функцій з урахуванням особливостей ураження. Необхідно уточнити, больовий синдром пов’язаний з ураженням суглобів чи обумовлений параартикулярними причинами (ураження зв’язок, фасцій). При наявності в анамнезі травми суглоба слід виявляти поєднання клінічних проявів ОА з такими симптомами, як більш тривалий період ранкової скутості, набряк і почервоніння суглоба (або декількох), болі переважно у стані спокою

або вночі, множинне ураження суглобів дрібного і середнього калібру, лімфаденопатія, лихоманка, нічне потовиділення, наростання загальної слабкості, втрата рефлексів або гіперрефлексія, шкірний висип, послаблення або зникнення периферичного пульсу, хронічний кашель і болі в груднині. Якщо такі симптоми з’явилися нещодавно і мають тенденцію до прогресування, необхідно провести диференціацію діагнозу з іншими захворюваннями із застосуванням лабораторних та візуальних методів дослідження (рентгенографія, магнітно-резонансна томографія, комп’ютерна томографія, УЗД). Поглиблене обстеження потрібно при зверненні пацієнта з клінічними симптомами остеоартриту і наявності в анамнезі таких захворювань, як псоріаз, неспецифічні запальні захворювання кишечника, інфекції, що передаються статевим шляхом (Chlamydia trachomatis або Neisseria gonorrhoeae), к и ш кові і нфек ц і ї (Sa lmonel la, Shigella або Campylobacter), увеїт, кон’юнктивіт, ВІЛ, наркоманія, туберкульоз (або наявність контакту з хворим на туберкульоз). Необхідно виключити подагру, запальні захворювання суглобів (у тому числі ревматоїдний поліартрит), системні захворювання сполучної тканини, септичний артрит, паранеопластичний синдром і метастази раку, синдром Рейтера, анкілозуючий спондилоартрит, периартикулярне ураження м’яких тканин. При наявності інтенсивного больового синдрому, що призводить до значного зниження побутової фізичної активності, рекомендується тестування на наявність депресії. Новою рекомендацією є активне залучення пацієнта та його родичів до обговорення особливостей перебігу патологічного процесу (неможливість повного одужання, але ймовірність полегшення симптомів і уповільнення прогресування), а також до процесу прийняття рішення щодо тактики ведення, застосування окремих методів лікування за інформованою згодою. На основі повноцінного і адекватного інформування пацієнта про особливості перебігу хвороби з метою комплексного підходу до лікування та збереження соціальної активності

рекомендується складання індивідуального плану, що враховує клінічні особливості ОА та коморбідної патології, вік, можливості та негативні наслідки пропонованих методів лікування, особливості життя пацієнта і його соціальне оточення.

Нефармакологічне лікування У нових рекомендаціях підтверджуються основні положення рекомендацій 2008 року.  Необхідність фізичного навантаження, адекватного віку, коморбідній патології, особливостям клінічного синдрому, мотивації пацієнта і можливостям інфраструктури за місцем його проживання. Фізичне має включати як локальне — на м’язи, прилеглі до суглоба, так і загальне аеробне навантаження. Крім того, рекомендується встановити баланс між навантаженням і відпочинком уражених суглобів, навчити пацієнтів методам фізичної активності, що знижують навантаження на такі суглоби. Наприклад, встаючи зі стільця, він може використовувати м’язи рук в якості допоміжної мускулатури для зниження навантаження на уражені тазостегнові або колінні суглоби. Ці, здавалося б, загальні рекомендації ґрунтуються на результатах ана-

ДАНІ ПРО РУЙНІВНІ ЗАПАЛЬНІ ПРОЦЕСИ В АРТРОЗНОМУ СУГЛОБІ, ЩО ВЕДУТЬ ДО КАТАСТРОФІЧНИХ ДЕСТРУКТИВНИХ ЗМІН, ДОЗВОЛЯТЬ ЛІКАРЯМ «УЗАКОНИТИ» ПРОТИЗАПАЛЬНУ ТЕРАПІЮ ПРИ ДАНОМУ ПРОЦЕСІ.

лізу 38 рандомізованих досліджень, характеристика яких представлена в повній версії рекомендацій. Згідно узагальненню результатів досліджень, фізичні вправи зменшують біль і споживання ліків, покращують фізичний стан, здатність ходити по сходах та пішки, збільшують м’язову силу, рівновагу, нормалізують психічний статус і фізичне функціонування. Немає даних, котрі доводять переваги одного виду вправ над іншими. Крім того, більшість досліджень виконані для оцінки ефективності фізичних вправ при ОА колінних суглобів. Ефективність фізичної активності з точки зору зменшення болю в умовах групових занять вища, ніж вправ, що виконуються в домашніх умовах наодинці. При наявності проблем із ходою доцільне використання допоміжних пристроїв (наприклад, тростини і палиці для скандинавської ходьби). У рекомендаціях зазначається, що використання цих та інших допоміжних пристроїв теоретично допомагає стабілізувати суглоби або знизити навантаження на них, проте дотепер не проведені методологічно коректні рандомізовані дослідження, що підтверджують ці положення.  Доцільність використання ортопедичного взуття та спеціальних устілок (при ураженні суглобів нижніх кінцівок).  Необхідність зниження ваги при високому індексі маси тіла (ІМТ) й ожирінні. У рекомендаціях зазначається, що немає доказів зменшення прогресування ОА на тлі зниження ІМТ. Проте дослідження підтверджують, що воно сприяє поліпшенню функції суглобів, особливо якщо заходи по зниженню ваги тіла використовувалися в поєднанні з фізичною активністю.  У якості допоміжної терапії для полегшення болю можна використовувати теплові або холодові аплікації, самомасаж, теплі ванночки для рук і ніг. Нечисленні рандомізовані дослідження виявили незначну користь у полегшенні больового синдрому за допомогою термопроцедур, проте вони рекомендуються завдяки їх низькій вартості і відсутності будь-якої шкоди для пацієнта. Зазначається доцільність і мануальної терапії та масажу, направленого на розтягнення м’язів. Метод черезшкірної електричної стимуляції нервів також позитивно впливає на перебіг захворювання. У той же час у рекомендаціях наголошується, що в дослідженнях не виявлено переконливих доказів клінічної ефективності таких методів лікування, як ультразвук, лазеротерапія та електромагнітна терапія. Відповідно до рекомендацій від 2014 року вважається недоцільним застосування акупунктури (голкорефлексотерапії), місцевих подразнюючих засобів і такої біодобавки, як глюкозамін. Незважаючи на те, що акупунктура використовується в Китаї понад 2 тисячі років і, починаючи з 1950 року, активно застосовується лікарями в країнах Заходу (голки, електроакупунктура, моксотерапія), наукових доказів ефективності цієї методики при ОА не виявлено (проведено аналіз 22 рандомізованих досліджень). Основна причина відсутності доказів, на думку експертної групи, — низька методологічна якість оцінюваних досліджень.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

6 лютого 2015 року

Медикаментозна терапія У рекомендаціях зазначається, що пацієнти, які страждають на ОА, особливо в літньому віці, часто мають коморбідні патології (ішемічна хвороба серця, хронічна обструктивна хвороба легень, ожиріння, артеріальна гіпертензія), тому актуальною є проблема поліфармакотерапії. При призначенні препаратів для полегшення симптомів ОА завжди слід пам’ятати про можливі несприятливі поєднання лікарських засобів: наприклад, застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) пацієнтами, які приймають антикоагулянти (варфарин) у зв’язку з коморбідною патологією, може призвести до зміни рівня антикоагуляції і вимагає додаткового моніторингу показників системи згортання крові. При виборі терапії слід враховувати також наявність таких коморбідних патологій, як виразкова хвороба шлунку або дванадцятипалої кишки, хронічні хвороби печінки і нирок, серцева недостатність. Враховуючи саме фактор коморбідности, робоча група, яка складала рекомендації, вважає за доцільне в якості початкового етапу медикаментозної терапії місцеве застосування цих препаратів, незважаючи на те, що максимальна концентрація НПЗП, використовуваних у вигляді мазей і гелю, складає всього 15% від тієї, що досягається після перорального призначення аналогічної дози цих препаратів. Таким чином, на думку експертної групи, можна очікувати, що НПЗП для місцевого застосування властиво набагато менше системних побічних ефектів, ніж пероральним НПЗП. Порівнюючи результати нечисленних досліджень з оцінки ефективності їх перорального та місцевого застосування, автори рекомендацій відзначають: клінічний ефект (зниження больового синдрому) був більш вираженим при використанні перорального способу застосування, але ці відмінності не були статистично значущими. На думку експертної групи, слід враховувати також, що, за результатами фармакоекономічного аналізу, місцеве призначення НПЗП є більш обґрунтованим з точки зору вартості/ефективності (через ймовірність розвитку побічних ефектів при пероральному використанні НПЗП). Таким чином, місцеве застосування цих препаратів рекомендується експертною групою в якості першого етапу медикаментозного лікування, особливо при наявності коморбідної патології та моно- чи олігоостеоартриту. При неефективності немедикаментозного лікування (до призначення НПЗП) з метою полегшення больового синдрому рекомендується також використання парацетамолу. Рекомендація по його застосуванню в якості препарату першого ряду в лікуванні ОА істотно відрізняється від загальноприйнятої рутинної клінічної тактики призначення лікарських препаратів на пострадянському просторі. Ця рекомендація дещо не узгоджується з представленими результатами рандомізованих досліджень, які порівнюють ефективність парацетамолу з НПЗП, включаючи інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). У результатах 7 мета-аналізів купірування больового синдрому за допомогою НПЗП було більш ефективним, ніж за допомогою парацетамолу, а в 2 мета-аналізах ста-

тистично значущих відмінностей не виявлено. Частота побічних ефектів на тлі застосування НПЗП та парацетамолу в 4 представлених дослідженнях була співставною, в 2 інших залежала від дози (ібупрофен/парацетамол). Результати представленого мета-аналізу свідчили про меншу частоту побічних ефектів при використанні парацетамолу, ніж при застосуванні НПЗП. На підставі аналізу результатів досліджень робоча група, яка складала рекомендації, вважає, що отримані дані в цілому свідчать про меншу ефективність парацетамолу в лікуванні ОА, але залишає рекомендацію щодо його використання в якості препарату першого ряду фактично без змін (порівняно з рекомендаціями 2008 року). Причина цього в тому, що робоча група оцінює результати досліджень і мета-аналізу як недостатньо переконливі для зміни рекомендацій і вважає за необхідне проведення додаткового порівняльного аналізу фармакотерапії ОА. При неефективності парацетамолу та місцевого лікування рекомендується використання оральних форм НПЗП або опіоїдних анальгетиків протягом короткого періоду часу як додаток до парацетамолу або замість нього. У рекомендаціях звертається увага на відсутність переконливих доказів переваг ЦОГ-2 над іншими НПЗП. Застосовувати рекомендується в мінімально ефективній дозі, якомога короткий період часу (відміняти при досягненні клінічного ефекту) і в поєднанні з інгібітором протонної помпи. Якщо пацієнт з ОА приймає низькі дози ацетилсаліцилової кислоти при наявності коморбідної патології, до призначення НПЗП слід розглянути можливість використання інших анальгетиків. Нова рекомендація від 2014 року стосується питання застосування хондропротекторів та внутрішньосуглобового введення препаратів гіалуронової кислоти. Експертна група дійшла висновку про недоцільність такого лікування через відсутність доказів його ефективності. Відзначається, що в деяких невеликих дослідженнях позитивний ефект від використання зазначених препаратів порівняно з плацебо був очевидним, але якість цих досліджень була дуже низькою, тому експертний комітет не може рекомендувати їх для лікування ОА. При інтенсивному больовому синдромі рекомендується вну трішньосуглобове введення кортикостерої дів. Ана ліз представлених у рекомендаціях досліджень показав велику ефективність кортикостероїдів порівняно з плацебо в зменшенні больового синдрому при ОА колінних, тазостегнових суглобів і першого плюснефалангового суглоба. Побічні явища при використанні в лікуванні внутрішньосуглобових кортикостероїдів відзначаються рідко. Звертається увага на той факт, що немає переконливих доказів переваги одного препарату над іншим при внутрішньосуглобовому введенні, а також немає досліджень, які оцінюють вплив внутрішньосуглобового введення кортикостероїдів (наприклад, у колінний суглоб) на симптоматику в зоні ураження іншого суглоба (наприклад, суглоби стопи — зокрема плюснефаланговий). У рекомендаціях зазначається, що в клінічній практиці Великобританії внутрішньосуглобові методи лікування в даний час

ОСТЕОАРТРИТ ТРИВАЛИЙ ЧАС ВВАЖАВСЯ «ПОПЕЛЮШКОЮ В РЕВМАТОЛОГІЇ». «НІЯКА ІНША ХВОРОБА ТАК НЕ УСКЛАДНЮЄ ХОДУ, ПІДЙОМ ПО СХОДАХ І ІНШІ РУХИ, ЯК ОА. ПАЦІЄНТИ З ОА ДУЖЕ ЗАЛЕЖНІ ВІД СВОЇХ РОДИЧІВ І БЛИЗЬКИХ, І ПОТРЕБУЮТЬ БІЛЬШЕ КОШТІВ НА МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ І ПІДТРИМКУ ЗДОРОВ’Я, НІЖ ЛЮДИ ТІЄЇ Ж СТАТІ І ВІКУ ІЗ ЗАГАЛЬНОЇ ПОПУЛЯЦІЇ

E. Yelin і LF Callahan

використовуються досить активно. Однак, на підставі аналізу результатів досліджень, експертний комітет не рекомендує використовувати артроскопічний лаваж та інші внутрішньосуглобові втручання в якості компонента комплексного лікування ОА. Таке лікування показане тільки у випадку ураження колінного суглоба з наявністю симптомів заклинювання рухів у ньому (так званий блок суглоба) і виявлення при рентгенологічному дослідженні вільних внутрішньосуглобових тіл.

Хірургічне втручання Як наголошується в рекомендаціях, імплантація штучних суглобів на основі різних матеріалів використовується вже понад 40 років. У Великобританії щорічно імплантується близько 120 тис. суглобів (1,9 на 1000 чоловік), а загальна вартість лікування становить 1% від щорічного бюджету охорони здоров’я. Основні причини хірургічного втручання — збереження вираженого больового синдрому, порушення сну і звичайної фізичної активності через болі на тлі проведеного комплексного лікування. Незважаючи на значні успіхи хірургічного лікування, в рекомендаціях зазначається, що його результати залежать від коморбідної патології, якості роботи анестезіологів і хірургів, адекватності реабілітації в наступні кілька тижнів. В цілому 1 з 5 прооперованих пацієнтів залишається незадоволеним результатами лікування через збереження больового синдрому. Слід зазначити, що хронічний біль має складний механізм і часто зберігається навіть після усунення причини, що первинно його викликала.

У цілому експертна група вважає, що жорстких критеріїв відбору на операцію немає і рішення має прийматися в кожному конкретному випадку індивідуально. Лікар, що рекомендує пацієнту з ОА хірургічне втручання, повинен бути впевнений, що використані в лікуванні всі можливі нехірургічні методи не дали очікуваного результату. Експертна група вважає недоцільним рекомендувати хірургічне лікування тільки на основі результатів візуальних методів дослідження. Рішення має прийматися спільно лікарем, під наглядом якого перебуває пацієнт, хірургом і самим пацієнтом на основі клінічного стану пацієнта з урахуванням його очікувань, переваг, а також можливостей місцевих реабілітаційних служб.

Лікування остеоартриту у пацієнтів старше 80 років У рекомендаціях зазначається, що в даний час вкрай мало досліджень, які можна було б вважати доказами наявності або відсутності користі від медикаментозного або хірургічного лікування ОА в людей похилого віку. В якості необхідних для полегшення болю розглядаються будь-які види нефармакологічного лікування (фізична активність, місцеве лікування). З урахуванням високої частоти коморбідних патологій у таких пацієнтів, особливо при наявності ниркової недостатності і патології з боку шлунково-кишкового тракту, призначення їм НПЗП протипоказане або обмежене. Не рекомендується також імплантація суглобів — через високий ризик ускладнень на тлі коморбідної патології.

Висновки експертів У висновках експертна група зазначає, що, незважаючи на вивченість проблеми, велику кількість публікацій з цього питання, причина болю при даній патології залишається не до кінця з’ясованою. Має місце недостатність доказової бази для складання рекомендацій: більшість досліджень характеризує невеликий період спостереження і проведення з метою оцінки больового синдрому та обсягу функцій в одному суглобі, що є найбільш «проблемним» на момент включення в дослідження (у той час, як у пацієнтів можуть бути уражені декілька суглобів). Таким чином, експертною групою NICE виконана величезна робота з пошуку та аналізу клінічних досліджень і мета-аналізу, присвячених різним аспектам ведення пацієнтів з ОА. І саме завдяки такому копіткому аналізу дані рекомендації мало нагадують жорсткі стандарти надання меддопомоги, а представляють загальні принципи ведення пацієнтів, описують переваги і недоліки окремих методів лікування і в цілому звертають увагу на доцільність творчого та індивідуального підходу до лікування на основі наявних знань і доказів з урахуванням переваг і можливостей місцевих ресурсів охорони здоров’я. National Clinical Guideline Centre. Osteoarthritis. Care and management in adults. London (UK): National Institute for Health and Care Excellence (NICE). 2014 Feb. 556 p. (Clinical guideline; no. 177). Підготувала Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ НЕОНАТОЛОГІЯ

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

Н. И. АХМИНА АНТЕНАТАЛЬНОЕ ФОРМИРОВАНИЕ ЗДОРОВЬЯ РЕБЕНКА ВИДАВНИЦТВО: МОСКВА РІК ВИДАННЯ: 2013 СТОРІНОК: 168

(виходить з 1990 року)

Загальний наклад — 22 100 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

КАРДІОЛОГІЯ А. Г. МРОЧЕК ЭКСТРЕМАЛЬНАЯ КАРДИОЛОГИЯ: ПРОФИЛАКТИКА ВНЕЗАПНОЙ СМЕРТИ ВИДАВНИЦТВО: МОСКВА РІК ВИДАННЯ: 2010 СТОРІНОК: 432

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Головний редактор – БУРМАКА М. П.

У своїй роботі автор представляє двоетапну перинатальну технологію охорони здоров’я дітей. В основу покладено багаторічний досвід роботи педіатром, неонатологом, клінічним генетиком, а також результати власних досліджень по вивченню ланок патогенезу гестозів вагітних і дані літератури. Шляхом зниження антигенного навантаження у вагітних і годуючих матерів досягнуто скорочення ускладнень вагітності та пологів, народження більш здорових дітей. Диференційоване моніторне спостереження за дітьми раннього віку показало зниження частоти алергічної, інфекційної захворюваності дітей, незважаючи на спадкову (конституціональну) схильність. Книга призначена фахівцям перинатальної медицини: акушерам-гінекологам, неонатологам і педіатрам.

У книзі відомі кардіологи розглядають проблему раптової серцевої смерті, яка виникає несподівано, на тлі повного здоров’я. У її вирішенні важливу роль відіграють прижиттєве, своєчасне виявлення симптомів, що загрожують життю хворих, тобто провісників-предикторів раптової серцевої смерті, та профілактика передчасного відходу з життя. Профілактика полягає у зменшенні захворюваності на ІХС, атеросклероз, усуненні інших факторів ризику. Причиною раптової серцевої смерті є не стільки прихований перебіг захворювання, скільки відсутність у багатьох практичних лікарів необхідних знань, належної настороженості щодо катастрофи, яка насувається, можливого раптового летального результату.

Редакційна колегія БАХТЕЄВА Т. Д. – член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, Заслужений лікар України

НЕВРОЛОГІЯ Л. А. СКОРОМЕЦ АТЛАС КЛИНИЧЕСКОЙ НЕВРОЛОГИИ ВИДАВНИЦТВО: МЕДИЦИНСКОЕ ИНФОРМАЦИОННОЕ АГЕНТСТВО (МИА) РІК ВИДАННЯ: 2014 СТОРІНОК: 400

ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В. Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ГАРНИК Т. П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» ЗАБОЛОТНИЙ Д. І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України

НЕФРОЛОГІЯ

ЗАГОРІЙ В. А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор

КОРСУН В.Ф. КЛИНИЧЕСКАЯ ФИТОТЕРАПИЯ В УРОЛОГИИ ВИДАВНИЦТВО: МОСКВА РІК ВИДАННЯ: 2011 СТОРІНОК: 336

ЗОЗУЛЯ Ю. П. – професор, академік НАМН України

В атласі наведено сучасні анатомічні та молекулярно-генетичні дані про функціонування нейронів як анатомо-фізіологічної одиниці будови нервової системи. Описано макроскопічні структури головного та спинного мозку, периферичної нервової системи, а також нейрони функціональних систем (чутливої, рухової, координаторної, нюхової, зорової, слухової, вегетативної та ін.). Уперше систематизовано знання про нейротрансмітери і нейромедіатори конкретних функціональних систем мозку, що має фундаментальне значення при виборі сучасної лікарської терапії захворювань нервової системи. Окремою главою представлений перелік основних груп лікарських препаратів, що використовуються в неврології, а також описаний досвід застосування інноваційних схем фармакотерапії. Для лікарів-неврологів, нейрохірургів, сімейних лікарів та інших фахівців.

У книзі узагальнюється багаторічний досвід авторів і дані літератури з комплексного використання препаратів рослинного походження в лікуванні урологічних захворювань. Наведено оригінальні методи лікування найпоширеніших нефрологічних хвороб: пієлонефриту, аденоми передміхурової залози, сечокам’яної хвороби та інших захворювань. Рекомендована лікарям-нефрологам, урологам, терапевтам, педіатрам, сімейним лікарям, фітотерапевтам.

КОВАЛЬ В. М. – Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України МІШАЛОВ В. Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ імені О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор ПИРІГ Л. А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України

РАДІОЛОГІЯ КОРНИЕНКО В. Н. ДИАГНОСТИЧЕСКАЯ НЕЙРОРАДИОЛОГИЯ Т. 5 ВИДАВНИЦТВО: АНТИДОР РІК ВИДАННЯ: 2014 СТОРІНОК: 688

ПРОДАНЧУК М. Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л. І. Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, Заслужений лікар України ТРОНЬКО М. Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

УСІЧЕНКО І. Г. – президент Національного товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ЧЕКМАН І. С. – завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, професор, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В. І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, професор, Заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії наук комплексної безпеки

Монографія стала продовженням 4-х раніше виданих томів і присвячена діагностиці захворювань спинного мозку та хребта. Аналіз охоплює як загальні, так і рідкісні специфічні спинальні патології: травматичні та дегенеративні процеси в хребті, судинні, інфекційні та пухлинні ураження спинного мозку з описом симптоматики, можливих причин, що викликають захворювання, з численними діагностичними зображеннями. Дана робота підбиває підсумок багаторічного досвіду діагностики і ґрунтується на більш ніж 30 тисячах верифікованих спостережень. Книга призначена нейрорадіологам, нейрохірургам, неврологам, вертебрологам, рентгенологам загального профілю, ординаторам, студентам медичних вишів і фахівцям, які цікавляться даною проблемою.

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Випусковий редактор...........................СВІТЛАНА ЛАРІОНОВА

АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корпус 1 ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138 ТЕЛ./ФАКС: (044) 485-00-96 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2.

Загальний наклад 22 100 Замовлення № 30023 Віддруковано у ТОВ «Укрполiграфмедiа»: вул. Фрунзе, 104-а, м. Київ-04080

Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ Відділ реклами..................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю