Ваше здоров'я №50-51

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№50-51 (1281-1282) 12.12.2014

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

НОВИНИ ОЛЕКСАНДР КВІТАШВІЛІ: ЯКЩО ХТОСЬ ЗАПРОПОНУЄ МЕНІ ХАБАР — ВІН СЯДЕ ВАСИЛЬ ЛАЗОРИШИНЕЦЬ ВИКОНАВ ЗАМОВЛЕННЯ «ТЕНДЕРНОЇ МАФІЇ»?

ГОСПІТАЛЬНІ

ОКРУГИ

МОЗ ЗАКУПИЛО ЛІКИ НА ТРЕТИНУ МІЛЬЯРДА ГРИВЕНЬ У «ПЕРЕВІРЕНОЇ ЧЕТВІРКИ»

В УКРАЇНІ: ТОЛОКА ЧИ ЄВРОСТАНДАРТ?

МОЗ І ДЕРЖЛІКСЛУЖБА ПРОВАЛИЛИ ТРИ НАЙВАЖЛИВІШИХ СУДОВИХ ПОЗОВИ 2014 РОКУ ЗА НЕВИКОНАННЯ СЛУЖБОВИХ ОБОВ’ЯЗКІВ НА ЧИНОВНИКІВ МОЗ ЧЕКАЄ КРИМІНАЛЬНЕ ПОКАРАННЯ

2-5 СТОР.

КУДИ ОЛЬГА БОГОМОЛЕЦЬ ПОВЕДЕ КОМІТЕТ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я? Некомпетентність очільників нової влади — не менш страшна загроза для держави, ніж корумпованість старої. Помилки недополітиків зрештою б’ють по пересічному громадянину і навряд чи можуть бути виправдані «благими» намірами чи «революційСТОР. ною доцільністю».

6

Вже на старті медичних реформ в Україні говорили про створення госпітальних округів. Планувалося, що реформи підуть «як по маслу», вони ж забуксували ще на первинному рівні. Тож ідею поділу «медичного пирога» на округи було відкладено. Її відродження за нинішнього безгрошів’я в державі сприймається як засіб гуртового виживання. Так чого ж більше у цій ідеї: бажання зекономити чи наСТОР. магання інтегруватися у світовий медичний простір із його високими стандартами?

8

КАТАСТРОФА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ Закон України «Про екстрену медичну допомогу» декларував поліпшення якості надання медичної допомоги на догоспітальному етапі. Але насправді він породив українське ноу-хау — «медицину катастроф», яке означає, що з медициною у нас дійсно катастрофа. Догоспітальний її етап стрімко зводиться до фельдшерСТОР. ського рівня.

7

МИХАЙЛО МАКАРЕНКО: ПОКИ ЧИНОВНИКИ ВИРІШУЮТЬ ПРОБЛЕМИ — МИ РЯТУЄМО ЖИТТЯ Вагітність — свого роду екстремальний стан, який загострює перебіг хронічних захворювань у майбутньої матері. За сучасними статистичними даними, дуже малий відсоток вагітностей наразі перебігає без так званих екстрагенітальних патологій. СТОР.

18

НОВИНИ ГРУЗИНСЬК ИЙ ДО СВІД РЕФ ОРМ

МОЗ ОЧОЛИВ МІНІСТР-ЕКСПАТ ОЛЕКСАНДР КВІТАШВІЛІ

Р

ішенням Верховної Ради України від 2 грудня 2014 року на посаду Міністра охорони здоров’я України призначено Олександра Квіташвілі — він один із 3-х міністрів-іноземців, які до призначення не мали українського громадянства. Олександр Квіташвілі народився 15 листопада 1970 року в Тбілісі. У 1992 році закінчив історичний факультет Тбіліського державного університету за спеціальністю «Новітня історія Європи та США». У 1993-му отримав ступінь магістра у сфері державного управління в Школі державного управління Нью-Йоркського університету (США). Трудову діяльність розпочав у 1993 році у фінансовому та адміністративному департаменті Медичного центру Атланти (США). Після повернення в Грузію у 1993 році Квіта­швілі працював у грузинському представницт­ ві Програми розвитку ООН (ПРООН) фахівцем з адміністрування і фінансів. У 1997 році — президент грузинської неурядової організації «Міжнародний фонд «Кураціо», яка спеціалізується на реформуванні систем охорони здоров’я в країнах із перехідною економікою.

У 2002 році — національний координатор ООН сектора охорони здоров’я, соціального захисту та освіти програми економічного зростання й подолання бідності в Грузії. Працював консультантом у міжнародних організаціях в Азербайджані, Литві, Україні, Вірменії та Сербії. У 2002-2003 роках у Нью-Йорку (США) працював в Інституті Схід-Захід (EastWest Institute — EWI) та був консультантом організації «Трансатлантичні партнери проти СНІДу». З 2004 року — адміністративний директор Інституту Схід-Захід. До його обов’язків входило управління центрами Інституту в Нью-Йорку, Брюсселі, Празі та Москві. Із січня 2008 року по серпень 2010 року — Міністр праці, охорони здоров’я та соціального захисту Грузії. Із вересня 2010 року Олександр Квіташвілі виконував обов’язки ректора Тбіліського державного університету ім. Іване Джавахішвілі. У грудні 2010 року обраний ректором цього ж університету. У червні 2013 року подав у відставку. Влітку 2014 року увійшов до складу Стратегічної дорадчої групи з питань реформування охорони здоров’я України.

В день призначення Олександр Квіташвілі заявив, що працює в системі охорони здоров’я вже 15 років: «Всі ті найскладніші реформи, які проходила Грузія, починаючи з 1996 року, відбувалися або під моїм керівництвом, або з моєю участю, і я впевнений, що мій досвід дуже допоможе Україні». У першу чергу Міністр має намір взятися за вирішення проблеми корупції на тендерах, пообіцявши створити «абсолютно нову систему держзакупівель»: «Виникають навіть не монополії, а олігополії, які одна з одною спілкуються і самі здійснюють ціноутворення. Це не нове явище, ця система діє в деяких європейських країнах, у колишніх радянських країнах, — зазначив він. — Скориставшись грузинським досвідом реформ, Україна зможе подолати труднощі, з якими стикається медична галузь». О.Квіташвілі вже розпочав переговори з ЮНІСЕФ та іншими міжнародними організаціями — вони можуть допомогти із закупівлями препаратів, яких гостро потребує Україна. За матеріалами УНІАН та офіційного сайту МОЗ

?

ПРО НОВОГО МІНІСТРА МОЗ

ОЛЕКСАНДР КВІТАШВІЛІ ПОВИНЕН ПРОВЕСТИ РАДИКАЛЬНІ РЕФОРМИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я, АДЖЕ У НЬОГО НЕМАЄ ЗВ’ЯЗКІВ З УКРАЇНСЬКОЮ ФАРМАЦЕВТИЧНОЮ МАФІЄЮ. Арсеній Яценюк, Прем’єр-міністр України

ВІТАТИ ТУТ, ДІЙСНО, НІЧОГО. Я ОСОБИСТО НЕ ПАМ’ЯТАЮ ЯКИХОСЬ ОСОБЛИВИХ ДОСЯГНЕНЬ ПЕРСОН, ЯКІ БУЛИ ПРИЗНАЧЕНІ. Тамара Беручашвілі, Голова МЗС Грузії

КОЛИ МАЙЖЕ 50-МІЛЬЙОННА КРАЇНА ПРИЙМАЄ ТАКЕ РІШЕННЯ Й ДОВІРЯЄ ДУЖЕ ЗНАНУ СФЕРУ САНДРО КВІТАШВІЛІ — ЦЕ ВКАЗУЄ НА ТЕ, ЩО ВІН Є ПРОФЕСІОНАЛОМ ВИСОКОГО РІВНЯ. Дмитро Шашкін, екс-Міністр освіти Грузії

С И Т УА Ц І Я — Г І Р Ш Е Н І К У Д И

ОЛЕКСАНДР КВІТАШВІЛІ: ЯКЩО ХТОСЬ ЗАПРОПОНУЄ МЕНІ ХАБАР — ВІН СЯДЕ

П

ро необхідність комерціалізації лікарень, лібералізації фармацевтичного ринку та підвищення рівня чиновницьких зарплат розповів новопризначений Міністр охорони здоров’я в своєму першому на новій посаді інтерв’ю. Ви відразу прийняли пропозицію Президента Петра Порошенка очолити Міністерство охорони здоров’я України?

— Я навіть не роздумував і відразу погодився на цю посаду. Якщо лідери України вважають, що я можу допомогти, то я був не вправі відмовити. Вас влаштував рівень зарплати?

— Рівень зарплат українських чиновників потрібно міняти, а сама держслужба має стати престижною. Люди повинні приходити на держслужбу не тому, що у них з’явиться крутий мобільний телефон і чорна «Волга», а тому, що вони займатимуться цікавою роботою й отримуватимуть адекватну зарплату. Перша реформа, яку необхідно провести в сфері охорони здоров’я?

2

— У першу чергу потрібно вирішити проблему корупції на тендерах — зробити їх чесними і прозорими. В цілому хочу відзначити, що вже наступного тижня я представлю Кабінету Міністрів стратегію реформування системи охорони здоров’я України, яку необхідно буде реалізувати в найближчі роки. Розкажіть, із чого почалася реформа системи охорони здоров’я в Грузії? І чого чекати українським лікарям?

— На першому етапі реформи в 2006 році абсолютно всі лікарні Грузії отримали повну автономію — фінансову й адміністративну. При цьому вони залишалися в держвласності, але ними керував зовнішній менеджмент — Міністерство охорони здоров’я не мало жодного впливу на лікарні. Чи варто українським лікарям боятися скорочень у результаті реформи?

— Їм варто боятися, що реформи не пройдуть. Ситуація в українській системі охорони здоров’я зараз — гірше нікуди. Яка головна проблема нашої медицини?

— Зараз ситуація в українській економіці дуже важка, а лікарні знаходяться на держфінансуванні. Це означає, що використовувати наявні кошти потрібно ефективно. Але ефективно — не означає скорочувати й урізати, потрібно шукати альтернативні джерела фінансування, необхідно відкривати систему. Ви говорите про страхову медицину?

— Це може бути страхова медицина, госпрозрахунок, платна медицина, де тарифи встановлюватимуться Міністерством. Усі три варіанти можуть

існувати паралельно. Головне, щоб система охорони здоров’я отримала більше доходів, і не тільки від держави. Зараз в Україні держава є замовником, провайдером і контролером медичних послуг. Це неправильно. Держава повинна розумно витрачати гроші, допомагати тим, хто дійсно потребує, і не заважати сектору розвиватися. Зараз я не бачу готовності України повністю переходити на страхову медицину, бо нині більше коштів витрачається на збереження інфраструктури, а не на сервіс. У таких умовах не погодиться працювати жодна страхова компанія. У коаліційній угоді містяться пропозиції зробити первинну медицину приватною. Ви її підтримуєте?

— Мені потрібно детальніше вивчити це питання. Поки ж я можу сказати так: у Великій Британії, одній із найконсервативніших країн, усі сімейні лікарі є приватними підприємцями, вони отримують гроші або безпосередньо через пацієнтів, або від страхових компаній, або через державну програму допомоги незахищеним верствам населення. Тож боятися нічого. Реформа системи охорони здоров’я розрахована до 2025 року?

— Те, що ми починаємо робити сьогодні, потрібно було реалізовувати ще 10 років тому. Зараз реформи необхідно проводити дуже швидко, але вони не повинні бути радикальними, щоб не відбулося соціального вибуху. Можу сказати, що вже в 2015 році ми побачимо перші результати.

Назвіть головні пріоритети реформи.

— У бюджеті-2015 уже повинен бути закладений той факт, що система охорони здоров’я переходить на нові принципи роботи. Так, гроші мають виділятися на пацієнта, а не на ліжко-місце; система повинна бути відкритою; у пацієнтів має з’явитися вибір. У першу чергу потрібно вирішити проблему тендерів. По-друге, необхідна лібералізація фармацевтичного ринку. Місяць тому я ходив по київських аптеках — ціни в них на 40% вищі, ніж у Тбілісі. Знизити ціни можна, скасувавши обов’язкову реєстрацію ліків, які вже пройшли сертифікацію в ЄС і США. Ви готові до боротьби з фармацевтичним лобі?

— Я тут для того, щоб навести порядок. Але завтра до вас прийдуть зацікавлені люди із привабливою пропозицією...

— Якщо прийдуть, то сядуть. Прийдуть ще раз — знову сядуть. Запропонована вами реформа передбачає виділення лікарням коштів за вилікуваних пацієнтів, а не за ліжко-місце. Аналогічна система діє в Польщі, але, як результат, там лікарі зацікавлені лікувати пацієнта дорожче, наприклад, призначають операцію замість медикаментозного лікування.

— Так, дана проблема існує. Але на такі випадки реагувати простіше, ніж вирішувати глобальну проблему всієї системи. Для розвитку страхової медицини потрібен розвинений страховий ринок. Як держава може сприяти його розвитку?

— Потрібен комплексний підхід до реформ. На­п­риклад, провести податкову реформу, дозволити компаніям відносити витрати на страховки для своїх співробітників у видаткову частину. За матеріалами delo.ua

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

12 грудня 2014 року

МІ Л ЬЙ О Н Н А О Б О Р УД К А Н А Х В О РИ Х Д І Т Я Х

НЕЗ Л А МНІ

ГЕНПРОКУРАТУРА: ФІРМА М.КУЗЬМИ «ОЩАСЛИВИЛА» ДІТЕЙ ІЗ ДЦП НЕФУНКЦІОНАЛЬНИМ ОБЛАДНАННЯМ ЗА ЗАВИЩЕНИМИ У 5 РАЗІВ ЦІНАМИ У листопаді цього року Генпрокуратура порушила кримінальну справу за фактом розтрати чиновниками Міністерства соц­ політики 24 млн грн, які були виділені на дітей, хворих на ДЦП. Обладнання для реабілітації дітей з особ­ ливими потребами Мінсоцполітики закуповує другий рік поспіль. Таким чином, схема, успішно обкатана при Уряді Азарова, спрацювала і при Уряді Яценюка. Торік Міністерство придбало у компанії «Євромедпроект», що перемогла в тендері, дві системи реабілітації опорно-рухового апарату G-EO (виробник — швейцарська компанія Reha Technology AG) за 16,7 млн грн. Цього року такі самі два апарати, з урахуванням курсу долара, були придбані за 24,1 млн грн. За документами, тендер виграла компанія «ЄМГ» Україна». Системи повинні були надійти до Державного комплексу соціальної реабілітації Миколаєва та в Вінницький центр соціальної реабілітації дітейінвалідів «Промінь» у грудні цього року. Імпортер, який має справу з таким самим обладнанням, заявляє, що вартість системи на тендері була завищена приблизно в 5 разів. «Таке обладнання коштує максимум 150 тисяч Євро. На момент проведення торгів Євро був на рівні 17 грн. Тобто один апарат коштував близько 2,5 млн грн, але ніяк не 12 млн, — розповів «Обозревателю» учасник ринку, який побажав залишитися інкогніто. Інформацію про значну переплату за прид­ бане обладнання підтверджує і Генпрокуратура України. Прес-служба відомства повідомила, що ГПУ розпочала кримінальне провадження

за фактом розтрати бюджетних коштів в особ­ ливо великих розмірах посадовими особами Міністерства соціальної політики. «Генеральною прокуратурою України вивчено стан дотримання Міністерством соціальної політики України законодавства у сфері держзакупівель протягом 2014 року. Встановлено, що службовими особами відомства переможцем конкурсних торгів із закупівлі систем реабілітації для дітей, хворих на дитячий церебральний параліч, безпідставно обрано підприємство, пропозиція якого не відповідала кваліфікаційним вимогам документації конкурсних торгів. З ним укладено договір закупівлі на загальну суму понад 24 млн грн», — повідомляє пресслужба ГПУ. Виявляється, системи реабілітації не підходять для лікування дітей із ДЦП навіть за технічними параметрами. «Застосування закупленої системи хворими на дитячий церебральний параліч не передбачено», — вказує прес-служба. Фахівці ринку говорять, що такі системи використовуються переважно для реабілітації дорослих після інсульту, а дітям із ДЦП потрібно функціонально інше обладнання. Воно складніше і дорожче. Тож «нормально наварити» на ньому на тендерах було б складніше. Отже, Міністерство соціальної політики купувало обладнання, знаючи, що дітям із ДЦП воно не допоможе? Тендерним процесом у Мінсоцполітики під час закупівлі систем реабілітації керував заступник Міністра Віктор Іванкевич. У березні 2014 р. він повернувся у відомство, звідки пішов з ана-

логічної посади в 2010 році. Його підписи стоять під усіма документами, що підтверджують згоду Міністерства з результатами тендера.

24-мільйонний тендер виграло ТОВ «ЄМГ» Україна», яке є «донькою» Enterprises Medicales Gray SA (EMG, Швейцарія). За неофіційною інформацією гравців ринку, за нею стоїть один із «китів тендерного бізнесу» Микола Кузьма, компанії якого, за словами Михайла Бродського, до 2009 року вигравали до 90% тендерів МОЗ щодо закупівлі медичної техніки. По суті, «ЄМГ» Україна» — це так звана «компанія-прокладка», що підтверджують відомості з Єдиного держреєстру підприємців: статутний фонд компанії, яка виграла багатомільйонний тендер, становить... 1 тис. грн. Думаємо, відповідь на запитання, чому Мінсоцполітики не збентежив навіть той факт, що відповідальність за поставку обладнання на 24 млн бюджетних гривень буде нести компанія, у якої статутний фонд менше мінімальної місячної зарплати в країні, лежить на поверхні. Але все ж хотілося б поцікавитися, чи в курсі Мінсоцполітики, що зі швейцарською компанією Enterprises Medicales Gray SA, яка є засновником «ЄМГ» Україна», пов’язані й закупники непомірно дороговартісного та непотрібного для дітей устаткування в 2013 році — компанії «ДІАТЕХ-Україна» і «Євромедпроект»? Чи чиновники були в повному невіданні, що ці махінації проводилися тільки для того, аби нажитися на хворих дітях?

А Н Т ИРЕЙ Т ИНГ

«ВСЕУКРАЇНСЬКА МЕРЕЖА ЛЖВ» ПРИМУДРИЛАСЯ ЗАКУПИТИ ЛІКИ ДОРОЖЧЕ ЗА МОЗ

І

м’я Дмитра Шерембея, колишнього активіста ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ», а віднедавна — лідера БФ «Пацієнти України», недарма асоціюється з усякого роду лобістськими технологіями, заснованими на експлуатації болючих соціальних питань: це і проведення замовних мітингів, і поширення неправдивої інформації в центральних ЗМІ тощо. Новий скандал ще раз довів, що з математикою, так само, як і з порядністю, в цього Остапа Бендера від ЛЖВ великі проблеми. ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» часто критикує Міністерство охорони здоров’я за темні схеми та непрозорі тендери, але останні данні свідчать, що якраз МОЗ проводить закупівлі набагато успішніше та за вигіднішими

для держави цінами, ніж ця громадська організація, що є ко-реципієнтом (розпорядником) гранту Глобального фонду ООН по боротьбі зі СНІДом, туберкульозом і малярією. Аналіз наданої днями статистики МОЗ показує, що з 10 закуплених ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» препаратів лише один був придбаний дешевше, тобто за 9 із 10 позицій ліків заплачено значно дорожче тієї ціни, за якою ці препарати одержало Міністерст­во. Підраховано: якщо б за кошти Глобального фонду ліки закупало МОЗ, а не громадська організація, то економія коштів сягнула б майже 2 млн дол. — понад 25% від загальної суми річних закупівель! За матеріалами УНН

За матеріалами інтернет-видання «Обозреватель»

! У ЗОНУ АТО ПЕРЕДАНО ЛІКАРСЬКУ ГУМАНІТАРНУ ДОПОМОГУ НА СУМУ ПОНАД 30 МЛН ГРН. ДО НЕЇ ВХОДЯТЬ ПРЕПАРАТИ НА СУМУ 5 МЛН 231 ТИС. ГРН, НАДАНІ УРЯДОМ ГРУЗІЇ, І «НАБОРИ КІТ» (КАПСУЛ І ТАБЛЕТОК) ВІД ВООЗ ДЛЯ 170 ТИС. ОСІБ, ЯКІ ОПЛАТИВ УРЯД НОРВЕГІЇ, А ПЕРЕВЕЗЕННЯ ЗАБЕЗПЕЧИВ ІЗРАЇЛЬ. За матеріалами УНН

МОЗ закупило ліки на третину мільярда гривень у «перевіреної четвірки»

14

-24 листопада МОЗ за результатами тендерів уклало низку угод на постачання лікарських засобів на суму 364 млн грн, про що повідомляється у «Віснику державних закупівель». Із цієї суми чотири компанії отримали 97% підрядів, решту розділили ще чотири фірми. Найбільшими підрядниками було обрано: ТОВ «Людмила-Фарм» Олени Миронової та Костянтина Грошева, яке і в минулі роки було найбільшим постачальником МОЗ, — 194,41 млн грн; ТОВ «Компанія «Укроптпостач» — 40,45 млн грн і ТОВ «Фармадіс» — 65,63 млн грн. Обидві фірми входять до групи Петра Багрія; ТОВ «ВЕКТОР ФАРМА» — 54,43 млн грн. «ВЕКТОР ФАРМА» зараз зареєстрована на лондонську компанію «Ерімар трейд ллпі». Раніше хазяїном був Віктор Кіптик, бізнес-партнер ТОВ «Фармацевтична компанія «Біолік» Івана Лугового. За даними екс-голови Держкомпідприємництва Михайла Бродського, «ВЕКТОР ФАРМА» контролюється Дмитром Підтуркіним, який за часів Віктора Януковича був радником Міністра МОЗ. «У 2011 році, коли Міністерство охорони здоров’я очолив виходець із Донецька Олександр Аніщенко, в схеми МОЗ підтяг­ лися Андрій Ігнатов, Дмитро Підтуркін, Роман Богачев і Борис Ісаєв. Їхнім завданням було створити працюючу вертикаль і функціональні схеми для проведення держзакупівель у «потрібному» ключі. Досвід подібної діяльності у цих людей був: раніше вони злагоджено працювали на благо певних донецьких структур, організовуючи закупівлі для «Укрзалізниці». З цією метою вони створили свою компанію «ВЕКТОР ФАРМА», яка брала участь у частині тендерів. Формально «ВЕКТОР ФАРМА» має британське коріння, а реально структура контролюється Дмитром Підтуркіним і його соратниками. Офіційним прикриттям для цієї групи була компанія «Менеджмент Консалтинг Груп». Уже в перший рік своєї діяльності група, як стверджують учасники ринку, почала проводити жорсткі переговори з постачальниками-фармацевтами. Підтуркін і його соратники взялися чітко розмежовувати, які компанії і в яких тендерах перемагають. За це група претендувала на «винагороду», котру переможці тендерів доволі часто заносили прямо до офісу в Георгіївському провулку. Подейкують, що суми «відкатів» імовірно дорівнювали 30-40% — залежно від специфіки тендера. Враховуючи, що обсяги закупівель ліків складали близько 1,5 млрд грн, а 1,2-1,3 млрд виділялись на закупівлю медтехніки, то не складно порахувати, які суми проходили через «Менеджмент Консалтинг Груп». За деякою інформацією, Підтуркін залишав 3,5%, а решту віддавав, судячи з усього, Ігнатову, «смотрящому» від Сім’ї за потоками в МОЗ», — пише М.Бродський. За матеріалами порталу «Наші гроші»

3

НОВИНИ ПРИМХИ ФЕМІДИ

В І Д П Л АТА

МОЗ І ДЕРЖЛІКСЛУЖБА ПРОВАЛИЛИ ТРИ НАЙВАЖЛИВІШИХ СУДОВИХ ПОЗОВИ 2014 РОКУ

За невиконання службових обов’язків на чиновників МОЗ чекає кримінальне покарання

П

ершим важливим і показовим судовим розглядом у галузі охорони здоров’я в нинішньому році став позов МОЗ України в суді першої інстанції до ПрАТ «НВО «Практика». Це підприємство, що спеціалізується на пос­ тавках броньованих інкасаторських машин, у 2013 році виграло тендер на суму понад 700 млн грн на постачання автомобілів швидкої допомоги. Тоді тендер супроводжувався гучними скандалами: від постійних перенесень термінів його проведення до заперечення МОЗ на чолі з Раїсою Богатирьовою підтвердженого факту наявності в автомобілях обладнання сумнівної китайської якості. Досудовий розгляд цієї справи тягнувся з травня 2014 року. У результаті сума позову за машини швидкої допомоги, які були поставлені в травні 2014-го замість максимально допустимого 30 березня 2014-го, склала 24 млн 875 тис грн. Уже після призначення Василя Лазоришинця в.о. Міністра охорони здоров’я МОЗ цю справу з тріском програє — навіть незважаючи на очевидні порушення з боку ПрАТ «НВО «Практика». Виявилося, що МОЗ були подані на судовий розгляд… свідомо програшні підстави до позову. Річ у тім, що юридичним управлінням Міністерства керує колишній помічник Романа Богачева — радник в.о. Міністра Лазоришинця Олена Труш, яка також є керівником юридичного відділу ПрАТ «Індар». А Р.Богачев усім відомий як заступник

«донецьких міністрів» Аніщенка і Богатирьової та керівник тендерних схем в МОЗ. Судовими позовами по справі ПрАТ «НВО «Практика» від МОЗ займалася саме Олена Труш. Тому МОЗ і програло. А ось у судовій тяжбі між МОЗ та ПрАТ «Індар» (друга справа, де не були відстояні державні інтереси) та ж сама Олена Труш виступила вже на боці заводу, що мало вписується в етичні норми поведінки радника Міністра. Голова правління ПрАТ «Індар» Любов Виш­ невська оскаржила всі рішення Наглядової ради та загальних зборів акціонерів про її звільнення від формування нових органів управління підприємства. Вишневська — теж особистість, добре відома у фармацевтичній галузі: саме вона за попередньої влади реалізувала ідею проведення більшості централізованих держзакупівель через «Індар». Тоді завод, що виробляє виключно препарати інсуліну, постачав державі величезний перелік препаратів in bulk — від ВІЛ/СНІДу до туберкульозу. Як бачимо, поки спроби змістити Вишневську не увінчалися успіхом: судове засідання в черговий раз перенесено — на 18 грудня. Представники фармгалузі пов’язують це саме зі статусом і роллю Олени Труш у МОЗ, а також із реальним ризиком для Вишневської та її кураторів у Міністерстві часів Раїси Богатирьової (в першу чергу,

Романа Богачева і Дмитра Підтуркіна) опинитися на лаві підсудних за розтрату держкоштів в особ­ ливо великих розмірах. Ще одним підтвердженням «примхливості» української Феміди став судовий розгляд справи між Держлікслужбою України та ТДВ «ІНТЕРХІМ». До призначення Михайла Пасічника Головою Держлікслужби судова влада однозначно визнала законність проведених Службою перевірок на ТДВ «ІНТЕРХІМ» у грудні 2013 року і підтвердила їх результати (постановою Київського апеляційного суду від 13 травня 2014 року). Але після зміни керівництва відомства Держлікслужба подавала до Вищого адміністративного суду України вже свідомо програшні дані. Не дивно, що при прямому кураторстві з боку Михайла Пасічника і його першого заступника Олени Алексєєвої у вищій інстанції перемогу здобуло ТДВ «ІНТЕРХІМ». Нагадаємо: і Михайло Пасічник, і Олена Алексєєва призначені керувати Держлікслужбою зав­ дяки протекції бізнесмена Петра Багрія і фінансуються власником ТДВ «ІНТЕРХІМ» Анатолієм Редером («ІНТЕРХІМ» входить і в Асоціацію «Виробники ліків України» Петра Багрія, якою багато років керувала Алексєєва). За матеріалами Pharma.net.ua

Л Ю С Т РА Ц ІЙ НІ В И М О Г И

ОЛЕНА ПРУДНІКОВА: ЧИМ ШВИДШЕ ЗВІЛЬНЯТЬ КЕРІВНИЦТВО ДЕРЖЛІКСЛУЖБИ, ТИМ МЕНШЕ ШКОДИ БУДЕ ЗАВДАНО ГАЛУЗІ

21

листопада, після страйку фармацевтів під стінами Кабміну з вимогою провести люстрацію чиновників Державної служби України з лікарських засобів, відбулася зустріч виконувача обов’язків Міністра охорони здоров’я Василя Лазоришинця та членів Громадської організації «Миколаївська фармацевтична асоціація «ФармРада». Своїми враженнями від зустрічі та думками з приводу необхідних змін у фармацевтичній галузі поділилась Голова ГО «ВОМФАФР» Олена Пруднікова. Які питання обговорювалися під час зуст­ річі та чого ви очікуєте від керівництва МОЗ України?

— Ми озвучили основні проблемні питання фармацевтичної галузі та вимоги фармацевтів — учасників акції, а також наше бачення шляхів вирішення цих проблем. У першу чергу очікується реформування Держлікслужби, зміна її керівницт­ ва. Насамперед це стосується лобістів інтересів великого бізнесу Михайла Пасічника та Олени Алексєєвої. І чим швидше це станеться, тим менше шкоди завдадуть ці особи. На сьогодні «новаціями» керівництва Держлікслужби є спроби протягнути пропозиції ВГО «АПАУ», яку очолював Михайло Пасічник,

4

зокрема, щодо послаблення відповідальності аптечних мереж за порушення Ліцензійних умов шляхом покарання окремо взятої аптеки, а не мережі в цілому. До чого можуть призвести такі новації?

— По-перше, до чисельних порушень в аптечних мережах, адже зак­риття однієї аптеки не виключає можливості відкриття іншої. Припустимо, в аптеці було виявлено фальсифіковані лікарські засоби, Аптеку позбавлено ліцензії, а мережа продовжує функціонувати. І всім байдуже, що постачання ліків у мережі йде централізовано, що стратегію діяльності та контроль здійс­ нює саме адміністрація аптечної мережі. До того ж «новація» більш схожа на введення інституту «цапа відбувайла» та «стрілочників», коли справжні винуватці порушень отримують змогу продовжувати тіньову гру на ринку обігу ліків. Останнім часом громадськість активно обговорює та виступає за введення предметно-кількісного обліку кодеїновмісних препаратів. Як ви ставитесь до цієї проблеми?

— Ми сподіваємось, що МОЗ України невдовзі винесе на громадське обговорення проект регуляторного акту про включення до предметнокількісного обліку комбінованих лі-

П

рокуратура Києва порушила кримінальну справу за ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України щодо неналежного виконання службових обов’язків чиновниками МОЗ, у тому числі колишнім першим заступником Міністра охорони здоров’я, ексголовою тендерного комітету МОЗ Русланом Салютіним. Про це повідомили в прес-службі громадської організації «Центр протидії корупції», активісти якої й подали до Прокуратури заяву про злочин на підставі скарг і листів пацієнтів, які залишилися в цьому році без життєво необхідних препаратів. Нагадаємо, що МОЗ провалило більшість закупівель лікарських засобів, у результаті чого тисячі українців уже в другому кварталі поточного року залишилися без лікування. Серед них — діти з рідкісними захворюваннями, такими, як гемофілія, муковісцидоз, фенілкетонурія, а також хворі на туберкульоз, гепатит та інші тяжкі захворювання. «Чиновники повинні розуміти, що через невиконання ними службових обов’язків, що може призвести до смерті й каліцтв, їх буде притягнуто до кримінальної відповідальності, а не просто звільнено», — заявили в організації. Якщо провину екс-чиновників буде доведено, їм загрожує позбавлення волі на строк від 2 до 5 років. Серед свідків справи — і перший заступник Міністра МОЗ Василь Лазоришинець. За матеріалами сайту gazeta.ua

!

карських засобів, які містять кодеїн. Це буде великий крок назустріч суспільству — замість сприяння бізнесу великих гравців фармацевтичного ринку. Громадське обговорення продемонструє реальне ставлення громадських та професійних організацій, правоохоронних органів, а головне — громадян України до кодеїновмісних препаратів.

30 жовтня 2014 року на нараді в Міністерстві охорони здоров’я 23 голосами було вирішено, що немає жодних підстав для запровадження предметно-кількісного обліку комбінованих лікарських засобів, які містять кодеїн. Проте 23 голоси — це не голос країни! Було проігноровано звернення про доцільність введення предметно-кількісного обліку таких ліків від Київської, Чернігівської, Миколаївської, Запорізької, Тернопільської, Сумської, Львівської обласних рад. За предметно-кількісний облік виступає ГО «Союз споживачів медичних пос­ луг, лікарських засобів та виробів медичного призначення». Із цим не можна не рахуватись. І саме громадське обговорення такого акту покаже справжнє ставлення українців до цієї проблеми.

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЄВА ЗА КЛОПОТАННЯМ ПРОКУРАТУРИ СТОЛИЦІ ВЗЯВ ПІД ДОМАШНІЙ АРЕШТ ВІТАЛІЯ МОСКАЛЕНКА — ЕКСРЕКТОРА НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМ. О.О.БОГОМОЛЬЦЯ. ВІН ЗВИНУВАЧУЄТЬСЯ В НЕЗАКОННОМУ НАРАХУВАННІ СОБІ ЩОКВАРТАЛЬНИХ ПРЕМІЙ, У РЕЗУЛЬТАТІ ЧОГО З 2010 ПО 2014 РР. УНІВЕРСИТЕТ НЕ ДОРАХУВАВСЯ МАЙЖЕ 4 МЛН ГРН. ЗА ВЧИНЕНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ ЕКС-РЕКТОРУ ЗАГРОЖУЄ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ НА СТРОК ВІД 7 ДО 12 РОКІВ ІЗ КОНФІСКАЦІЄЮ МАЙНА.

За матеріалами Pharma.net.ua

За матеріалами УНІАН

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

12 грудня 2014 року

Н А Д ІЯ ГА Л УЗ І

Н АО С ТА Н О К

НОВИЙ СКЛАД КОМІТЕТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я 4 грудня було затверджено список комітетів Верховної Ради України. Комітет з питань охорони здоров’я очолила Ольга Богомолець (фракція партії «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА») — тепер 11 його членів нестимуть персональну відповідальність за стан справ у галузі. На персональному сайті Ольги Богомолець наведена статистика, що Комітет з питань охорони здоров’я оновився всього на 36%. Чотири депутати ВР, які увійшли до його складу, вперше обрані народом. Решті — семи народним обранцям — уже доводилося працювати у ВР і обіймати посади в Уряді. Найбільше в Комітеті представників Центральних регіонів — шість депутатів, Східні регіони представлені трьома депутатами, Західні — двома. Цікаво, що сім членів Комітету мають медичну освіту, а троє (О.Біловол, Т.Донець, І.Сисоєнко) — юридичну. Троє з депутатів, що пройшли в Раду в черговий раз і «потрапили» до Комітету з охорони здоров’я, — голосували за «закони 16 січня» (Т.Бахтеєва, О.Біловол, А.Шипко). Саме тому А.Шипко, якого спершу призначили заступником Голови Комітету, був відкликаний Верховною Радою з цієї посади.

ПЕРШИЙ ЗАСТУПНИК — Оксана Корчинська (фракція Радикальної партії Олега Ляшка). Відома як дружина лідера «Братства» Дмитра Корчинського. У ЗМІ її ім’я зазвучало після подій на Майдані як Голови волонтерської опікунської ради «Охматдиту» й координатора сектора «М» АТО з медицини. ЗАСТУПНИКИ: Тетяна Донець (фракція партії «Народний фронт»). Депутат Верховної Ради України 7-го та 8-го скликань. Очолювала підкомітет з питань законодавчого за-

безпечення протидії ВІЛ/СНІДу, туберкульозу та інших соціально небезпечних захворювань і з питань контролю за забезпеченням лікарськими засобами і медичними виробами, що закуповуються за державні кошти. Олег Мусій (фракція партії «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА»). Відомий як ексМіністр охорони здоров’я, відсторонений за зрив державних закупівель ліків. Раніше працював Головою Громадської ради МОЗ.

Ірина Сисоєнко (фракція партії «Об’єднання «САМОПОМІЧ»). Минулого року створила «Благодійний фонд захисту прав медичних працівників». У передвиборчій програмі вказувала, що з 2014 року надає безкоштовну юридичну допомогу малозахищеним верствам населення в «Юридичній консультації Ірини Сисоєнко». Секретар Комітету — Олена Колганова (фракція партії «Народний фронт»).

Міністра охорони здоров’я України та Голов­ ний державний санітарний лікар України у 2007-2008 та у 2009-2010 рр. Андрій Шипко (депутатська група «Економічний розвиток»). Депутат Верховної Ради 7-го та 8-го скликань. У минулому складі Комітету з питань охорони здоров’я очолював підкомітет з питань законодавчого забезпечення розвитку фармації, здійснення фармацевтичної діяльності, виробництва та обігу виробів медичного призначення, розвитку сучасних медичних технологій. До депутатства працював заступником Голови Дніпропетровської обласної ради (2006-2012 рр.). Ігор Шурма (фракція політичної партії «Опозиційний блок»). З 2006 по 2010 рр. був заступником Харківського міського Голови, з 2010 по 2014 рр. — заступником Голови Харківської облдержадміністрації з соціальних питань. Народний депутат з 2002 по 2006 рр., входив до Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства.

ЧЛЕНИ КОМІТЕТУ: Тетяна Бахтеєва (фракція партії «Опозиційний блок»). Екс-голова Комітету з питань охорони здоров’я — керувала з 2006 по 2014 рр.

Костянтин Яриніч (фракція партії «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА»). До обрання у Верховну Раду працював головним лікарем Кіровоградського обласного онкодиспансеру.

Олександр Біловол (депутатська група «Економічний розвиток»). Депутат Верховної Ради 4-х скликань. Перший заступник

За матеріалами офіційного порталу Верховної Ради України, Вікіпедії, сайтів bogomolets.com, politrada.com, pravda.com.ua

Н О В І Т Е Х Н ОЛ О Г ІЇ З А Р О БІ Т К У

БІЗНЕС ЛАЗОРИШИНЦІВ «ОКУПУВАВ» ІНСТИТУТ АМОСОВА­ У грудневому випуску телепрог­ рами «Наші гроші» вийшов сюжет про приватні підприємства членів родини в.о. Міністра охорони здоров’я Василя Лазоришинця, «якими начинена вся держустанова — Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова». Сам високопосадовець від цього намагається відхреститися, скочуючись до банальної брехні. Із посиланнями на дані Державного реєстру журналісти розповіли, що в Інституті, де В.В.Лазоришинець має 0,5 ставки старшого наукового співробітника й оперує, починаючи з 1987 р., весь 3-й поверх займає при-

ватний заклад — ТОВ «Клініка нових технологій». Там, зі слів директора цієї клініки Юрія Сьомушкіна, також оперує Василь Лазоришинець. А однією із власників «Клініки» є дружина українського хірурга-чиновника — Тетяна Іванівна Лазоришинець. Заступник Міністра це чомусь заперечує. Але родина Лазоришинців зароб­ ляє не тільки на заможних (у тому числі й іноземних) пацієнтах, але й на аптеках та продуктах для хворих. В Інституті ім. М.М.Амосова розміщені 3 приватні аптеки, співзасновниками двох із яких, згідно з Держреєстром, є дружина і донька директора Інституту Геннадія Книшова, а третя аптека «ЮМЕД»

заснована центром «Дитя і серце» — одним із її власників донедавна був В.Лазоришинець. Тепер же його частка закріплена за Шульгою Лесею Василівною (у дівоцтві — Лазоришинець). Також цей центр приватизував лікарняну їдальню. Майже 10 років — з 2003 по 2014 — Василь Лазоришинець обіймав посаду заступника директора з наукової роботи ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова АМН України», і, як бачимо, йому вдавалося цілком успішно поєднувати праведне з «потаємним». За матеріалами програми «Наші гроші»

Василь Лазоришинець виконав замовлення «тендерної мафії»?

М

іністерство охорони здоров’я випустило наказ «Про тимчасову заборону застосування препарату «Альфапег®». Нагадаємо, це — єдиний вітчизняний препарат, призначений для лікування гепатиту С. «Дуже прикро констатувати, що підписант зазначеного документа — Василь Лазоришинець, добуваючи свої останні години в кріслі тимчасово виконуючого обов’язки Міністра охорони здоров’я України, так і не зміг встояти перед представниками «тендерної мафії», в результаті чого підписав абсолютно безпідставний і незаконний наказ», — так прокоментував дії високопосадовця представник ТОВ «Валартін Фарма» — виробника «Альфапег®». — Красномовне підтвердження замовного характеру таких незаконних дій чиновників МОЗ України — це опублікування тексту наказу в день проведення тендера МОЗ із закупівлі препаратів для лікування вірусних гепатитів! Причому наказ був опублікований 4 грудня о 10:25, тобто відразу ж після того, як о 10:00 завершилася процедура подання учасниками торгів своїх тендерних пропозицій. Відповідну тендерну пропозицію на участь у тендері подала й наша компанія. Ймовірно, це і стало останньою краплею терпіння та сигналом для чиновників-корупціонерів про необхідність термінової публікації документа, що лежав «під сукном» — відразу після того, як вони переконалися, що ТОВ «Валартін Фарма» все-таки не піддалося шантажу «тендерної мафії» і подало в установленому порядку свою цінову пропозицію до участі в держзакупівлі. Таким чином, вихід незаконного наказу «у світ» відбувся вже в процесі процедури державної закупівлі. Протоколом тендерного комітету зафіксовано, що найближча найбільш вигідна пропозиція виявилася на 40% дорожче, ніж запропонована ціна поставки вітчизняного препарату «Альфапег®». Решта пропозицій взагалі дорожчі більш ніж удвічі. Саме цього й боялися замовники заборони «Альфапегу®», чітко розуміючи, що програють тендер нашому препарату!» Керівництво ТОВ «Валартін Фарма» заявляє про те, що оскаржуватиме вказаний незаконний наказ у судовому порядку. Крім того, вимагатиме притягнення до кримінальної відповідальності всіх причетних до підготовки даного наказу чиновників МОЗ за перевищення своїх службових пов­ новажень. Компанія також подаватиме до суду персональні цивільні майнові позови проти державних службовців, які своїми незаконними діями завдали матеріальних і моральних збитків ТОВ «Валартін Фарма» внаслідок заборони препарату «Альфапег®» і викликаного цим припинення його ринкового обігу. Представники компанії «Валартін Фарма» переконують пацієнтів, що обов’язково доб’ються відновлення реєстрації «Альфапегу®». За матеріалами офіційного сайту «Валартін Фарма»

5

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

КУДИ ОЛЬГА БОГОМОЛЕЦЬ ПОВЕДЕ КОМІТЕТ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я?

4 грудня Парламент затвердив список Голів комітетів Верховної Ради України. Головою Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я стала Ольга Богомолець. Раніше її кандидатура була підтримана на нараді керівництва парламентських фракцій. Що ж, Ольга Вадимівна, вочевидь, досягла наміченої політичної мети: зуміла «проскочити» повз міністерську посаду, де довелося б працювати з повною самовіддачею і відповідати за непопулярні рішення на шкоду своєму іміджу «всенародної заступниці».

Не менш страшна, ніж корумпованість Як Голова Комітету вона отримує можливість залишатися на очах у громадськості, виступаючи в якості народного контролера за діяльністю урядовців, а також займатися рутинною законопроектною роботою. Тільки от як тепер розцінювати ті передвиборчі заяви та яскраві промови, що переконували: тільки такий професіонал здатний здійснити революційні перетворення — і не лише в медичній сфері, а й навіть в усій державі (нагадаємо: Богомолець висувала свою кандидатуру на президентський пост)? Що це за «два кроки назад»? Чому замість її (очікуваної всіма) появи в міністерському кріслі там з’явилася зовсім несподівана фігура, чиє прізвище ще вчора взагалі нікому не було відомо? Виходить, декларована готовність узяти в руки кермо змін була всього лише грою на публіку? Мабуть, що так, бо Ольга Богомолець навіть «не поштовхалася» з Олександром Квіташвілі в боротьбі за міністерський портфель. Чи не буде така ж сама «гра на публіку» продовжена нею і на посаді керівника Комітету Верховної Ради України? Втім, якщо говорити про коло медичних професіоналів, то багатьох із них деякі популістські заяви Ольги Богомолець аж ніяк не надихали, а, навпаки, насторожували. Бо коли славетна українська професорка-мільйонерша спускалася з політичного олімпу на грішну землю… Згадати хоча б її останній брифінг в Українському кризовому медіа-центрі в листопаді цього року, де вона наговорила цілком достатньо, щоб стало зрозумілим: у цього політика відсутнє системне бачення реформ, яких потребує держава. До того ж Ользі Богомолець слід доволі серйозно попрацювати над підвищенням своєї обізнаності у справах функціонування медичної галузі. Управляти приватною вузькоспеціалізованою клінікою з надвисокою вартістю послуг і вирішувати проб­ леми державної галузі, що перебуває в умовах хронічного недофінансування, — погодьтеся, зовсім різні речі. Тоді Ольга Вадимівна публічно продемонст­рувала, що вкрай погано орієнтується навіть у чинному законодавстві, наприклад, коли взялася коментувати таку життєво важливу тему, як забезпечення населення вакцинами. Відносно вакцин БЦЖ, які залежалися на складах і не застосовуються тому, що в них скінчився термін реєстрації, вона «заспокоїла» журналістів: вакцини незабаром з’являться — потрібно лише «дочекатися публікації Закону «Про лікарські засоби». Хоча насправді зміни потрібно було б вносити в Закон «Про захист населення від інфекційних хвороб». Чи взяти ще одну легковажно озвучену нею тоді ініціативу щодо збільшення держзамовлення на випускників спеціальності «Військова медицина». Куди підуть працювати ці випускники, коли отримають відповідну освіту та пройдуть інтернатуру — тобто через 7-8 років? В які «гарячі точки»? Будуть лікувати іноземних громадян? Стануть вимушеними емігрантами? Тоді чи виправдані ці витрати з точку зору державної необхідності?

6

Чому Богомолець формує таку медичну стратегію, немов держава збирається жити в умовах військового часу ще дуже й дуже довго? Стратегічне мислення більшості українських керівників галузі, на жаль, взагалі не властиве. Яскравим прикладом його відсутності є і екс-Міністр охорони здоров’я Олег Мусій, який, між іншим, став у Комітеті Верховної Ради, очолюваному Ольгою Богомолець, її заступником. Цікаво, що Ольга Богомолець не вважає пана Мусія винним у зриві цьогорічних тендерів і не виз­нає очевидного вже всім фахівцям галузі факту: до повного розвалу міністерських функцій у цій сфері призвела саме непрофесійна команда і Міністр, який не мав досвіду управління навіть сільським ФАПом. Втім, Ольга Вадимівна висловлювала навіть «сміливу» думку про те, що не має значення, хто очолюватиме Міністерство. Для стабільної країни з діючими як годинник механізмами, де всі чітко дотримуються законів, можливо, це й «не має значення», але для України ще раз помилитися з керівником МОЗ — отже, поставити під загрозу життя мільйонів, і не тільки хворих, людей. Нагадаємо, що Олег Мусій не лише провалив найважливіші державні програми із закупівлі ліків, але й за 9 місяців свого перебування на посаді не впровадив (і навіть не розпочав) жодної реформи, спрямованої на подолання корупційних схем у галузі охорони здоров’я. У березні 2014 р. Мусій повідомив журналістам, що з дистрибуторами та фармацевтичними виробниками досягнута домовленість про стабілізацію цін на ліки для держзакупівель на рівні 2013 року, і пообіцяв — завдяки прозорості закупівель і повній відсутності різного роду «відкатів» — забезпечити зниження цін на імпортні медпрепарати мінімум на 40%. А вже восени МОЗ звітувало, що вартість ліків у пропозиціях зросла на 40-120%. То чи варто новому Голові Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ользі Богомолець виправдовувати бездіяльність Міністерства часів Мусія, яке не спромоглося провести тендери у квітні 2014 р., коли залишки ліків і медвиробів у торгівельних і дистрибуторських мережах ще дозволяли закупити їх за цінами, встановленими за курсом 8,00 грн/долар США? Отже, напрошується сумний висновок: некомпетентність очільників нової влади — не менш страшна загроза для держави, ніж корумпованість старої. Помилки недополітиків зрештою б’ють по пересічному громадянину і навряд чи можуть бути виправдані «благими» намірами чи «революційною доцільністю».

Марні державні справи …Ольга Вадимівна стартувала в політиці невдовзі після Помаранчевої революції 2004 року не зовсім звичним шляхом. Команда Віктора Ющенка терміново шукала для свого «отруєного діоксином» лідера вправного дерматолога-косметолога. А хто тоді в Україні міг претендувати на цю роль, крім власниці «Інституту дерматокосметології доктора Богомолець»? Так у ролі «придворного лікаря»

Ольга БОГОМОЛЕЦЬ, Голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я

«ЯКБИ МЕНЕ ЗА­ ПИТАЛИ, ЧИ Я ХОЧУ ПРОДОВЖУВАТИ ДАЛІ ЦИМ ЗАЙМАТИСЯ, Я Б ВІДПОВІЛА, ЩО НІ. Я В ЖИТТІ ЩЕ СТІЛЬКИ ЧАСУ МАРНО НЕ ВИТ­ РАЧАЛА, СКІЛЬКИ ВИТРАЧАЮ ЗАРАЗ». З інтерв’ю Ольги Богомолець «Радіо Свобода» 2007 р.

«РОБОТА В ДЕПУ­ ТАТСЬКОМУ КОРПУСІ ДАЛА МЕНІ БЕЗЦІН­ НИЙ ДОСВІД — РОЗУМІННЯ ТОГО, ЩО СИСТЕМУ, БУ­ ДУЧИ ВСЕРЕДИНІ ЇЇ, ЗМІНИТИ НЕ МОЖНА», «БОРОТЬБА ЗА «КРІСЛО-ПОРТ­ ФЕЛЬ-МАНДАТ» ЗАБИРАЄ НАЙЦІННІ­ ШЕ, ЩО У НАС Є, — ЧАС І ЖИТТЯ». З інтерв’ю Ольги Богомолець газеті «2000» 2012 р.

Віктора Ющенка вона й була обізнана з державними таємницями. Потім за списком «Нашої України» (до речі, теж була третьою) ввійшла до «Київради» й… одразу ж переметнулася в групу депутатів «Столичні реформи», тісно пов’язану з одіозним мером Черновецьким. Що знає суспільство про її заслуги як Голови комісії Київради з питань охорони здоров’я та соціального захисту, якою вона керувала 3 роки — з 2005-го по 2008-й? Гортаючи численні матеріали ЗМІ, в яких фігурує ім’я Ольги Богомолець, ми марно силимося відшукати її досягнення у справі служіння народу, наприклад, щодо підвищення якості послуг у комунальному медсекторі столиці. Але постійно натрапляємо на інформацію про закриття клінік і стаціонарів, що не відповідали сучасним вимогам, та спроби «прихватизації» частини земель деяких комунальних лікарень Києва. А приміщення комунальних аптек Голова комісії Київради забирала у бідних та віддавала багатим — під дорогі бутики, в яких так любила одягатися мадам Богатирьова. У матеріалі «Ольга Богомолець-Шереметьєва: «Я хоч і врівноважена, але дуже відверта і… вперта» («Дзеркало тижня» від 20 жовтня 2006 р.) вона називає пріоритетним для комісії створення мережі хоспісів: «Якщо це вирішимо — можна братися за інші справи». Вже скоро 2015 рік, а про доступні для громадян середнього достатку заклади хоспісної мережі, як і 10 років тому, — одні лише розмови. «У нас була задумка — виставити ділянку землі на Подолі на комерційні торги, продати, а зароблені гроші вкласти в будівництво нової лікарні…» — розповідала вона в 2006 році, але жодної нової лікарні в комунальному господарстві Києва, на жаль, так і не з’явилося. А от щодо продажу земель — тут уже «молода команда Черновецького», яку поважала і підтримувала Ольга Богомолець, попрацювала, як мовиться, на славу і з повною самовіддачею. Втім, згодом з’ясувалося, що підтримку Ользі Богомолець надавали на ще вищому рівні. Вона навіть вважала за потрібне в одному з інтерв’ю публічно подякувати за це Анні Герман, яка «звернула увагу В. Януковича на проблему (мова йшла про будівництво багатоповерхівки біля парку імені її прадіда — О.О.Богомольця), і сам Президент дав розпорядження Олександру Попову припинити беззаконня». Жест, погодьтеся, досить дивний як для людини, що має імідж непримиренного противника диктаторського режиму. Бо він більше схожий на свого роду вираз низькопоклонства і покірної згоди з пануючими порядками, коли тільки зав­дяки «самому Президенту» та телефонному праву вдається припинити беззаконня. Бракує тільки «спасибі Вам, дорогий Вікторе Федоровичу!» Втім, невдовзі помилку було виправлено. «Вельмишановний пане Президенте! — писала громадський діяч, Заслужений лікар України, професор Ольга Богомолець у відкритому листі до «проффесора Януковича». — Від імені громади м.Києва хочу ще раз висловити Вам, пане Президенте, глибоку вдячність і повагу за Вашу принципову позицію, послідовність у боротьбі з корупційною системою в Україні… І Ваша роль, пане Президенте, в цьому процесі є ключовою…» Тут, як кажуть, ні додати, ні прибрати. Про ролі «у цьому процесі» Ольга Богомолець знає з перших вуст — від свого кума Петра Багрія, одного з очільників «тендерної фармацевтичної мафії». Світ таки дійсно тісний… Богдан КОНОВАЛОВ, спеціально для «ВЗ»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

12 грудня 2014 року

КАТАСТРОФА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ Закон України «Про екстрену медичну допомогу» декларував поліпшення якості надання медичної допомоги на догоспітальному етапі. Але насправді він породив українське ноухау — «медицину катастроф», яке означає, що з медициною у нас дійсно катастрофа. Догоспітальний її етап стрімко зводиться до фельдшерського рівня.

Із чого все починалося Всі добре пам’ятають, як під гаслами Януковича «про соціальні ініціативи» з грубим порушенням процедури було прийнято Закон «Про екстрену медичну допомогу», який стосується здоров’я та життя практично кожного громадянина України. І справа не лише в тому, що в такий спосіб була зруйнована система швидкої медичної допомоги з понад сторічною історією. Найгірше те, що реформи, які приймалися за часів Януковича, були спрямовані не на благо людей, а на відмивання грошей. У реалізацію закону про екстрену медичну допомогу також була закладена корупційна схема з відмивання грошей. Пригадайте, скільки пристрастей вирувало навколо закупівлі імпортних автомобілів «швидкої» відомих виробників, які потім начиняли обладнанням невідомого походження, а вартість автомобілів зростала до захмарних цифр. Ми, лікарі «швидкої», добре бачимо, що то за «унікальне» обладнання. Приміром — електрокардіограф, запрограмований на зняття показників лише в одному напрямку. Мені як лікарю-кардіологу потрібно обстежити хворого на інфаркт чи аритмію, зробити додаткові «відведення». Але примітивні кардіографи, котрі встановили на «Пежо», роблять лише 12 «відведень». Це годиться хіба що для кваліфікації фельдшера. Мабуть, уже тоді реформатори планували, що функцію «швидкої» рано чи пізно буде спрощено до надання парамедичних послуг.

Успіхи чи показуха? Здавалося б, режим Януковича повалено, але його справа невмируща. Богатирьова — у бігах, а її підспівувачі — на колишніх посадах. Дії попереднього режиму засуджено, а закони, які ним приймалися, не скасовуються і не переглядаються. Чиновникам від медицини, котрі прислуговувалися попередньому режиму, донині живеться комфортно. Вони збільшили штат управлінців служби, запевняють, що «товариші йдуть вірним шляхом», надають дуті цифри майже стовідсоткового доїзду на виклики «до десяти хвилин», звітують про високі стандарти надання медичної допомоги. А де ж ефективність від реформи? Чи збільшилася кількість врятованих життів? Якщо ми так вчасно доїжджаємо до хворого, чому не оприлюднюють цифри для порівняння, мовляв, коли «швидка» їхала півгодини, на догоспітальному етапі рятували стільки-то людей, а тепер — усе інакше, тобто врятованих набагато більше? Вочевидь, похвалитися нічим. Я особисто не помітив змін у цьому плані за 2 роки реформи. Та й якою має бути статистика, якщо порятунок хворого залежить не тільки від швидкості руху автомобіля «швидкої», а й від того, хто і як надає хворому допомогу на догоспітальному етапі, а також від того, куди ми передаємо пацієнта із рук у руки?

Столиця як антивзірець Найбільше викликів «швидкої» по Києву — це випадки серцево-судинної патології (приблизно 60%). За статистикою 2010-2013 років, яку я отримав як завідувач 9-ї підстанції «швидкої»

(найбільша підстанція у Києві), від цієї патології люди помирають здебільшого на догоспітальному етапі (до 52%), а середній вік померлих не досягає 60 років. Хто дав право реформаторам позбавляти людей доступної спеціалізованої медичної допомоги, маючи такі показники? Відомо, що смертність від інфарктів та інсультів в Україні (у тому числі й у Києві) — найвища серед країн Європи. Але чиновникам до того діла немає. Після так званої реформи «швидкої» медична допомога на догоспітальному етапі у Києві надається переважно фельдшерськими бригадами, які здійснюють максимум симптоматичне лікування та перевозять хворих до лікарні. Лікарських бригад залишилося мало. Але й цього чиновникам виявилося недос­ татньо. Останнім часом у Києві до складу Центру екстреної медичної допомоги та медицини катаст­ роф додатково ввели ще 40 фельдшерських бригад — тепер їх стало 60-65% від загального числа. Чи не велика розкіш витрачати кошти на пальне, на оснащення таких бригад і надавати при цьому мінімальну допомогу хворим, особливо в той час, коли кожна бюджетна копійка на рахунку, а люди скидаються на допомогу воїнам АТО, в тому числі й на їх медичне забезпечення? Ось такий результат реформ у столиці. А про спеціалізовані бригади «швидкої» тут взагалі забули. Їхні залишки — кардіологічні бригади — вже не мають статусу спеціалізованих, лікарів-кардіологів примусово перевели в лікарі медицини невідкладних станів (із 1 січня 2014 року). Щоправда, нас «використовують» за старою схемою, що зайвий раз доводить: спецбригади таки потрібні, без них не обійтися, але все працює на їх ліквідацію. Найбільше шокує те, що фельдшерські бригади відправляють навіть на виклики до дітей. Чи ж можна порівняти рівень знань та навичок із надання екстреної медичної допомоги лікаря-педіатра і фельдшера? Хто позбавив батьків права викликати до хворої чи постраждалої дитини педіатричну бригаду в столиці, де проживає 570 тисяч дітей і майже кожна дитина в 10-12-річному віці має проблеми зі здоров’ям? Чому чиновники рапортують про доїзди «швидкої» за 10 хвилин і замовчують те, що часто на перевезення дитини по місту, а потім з однієї лікарні до іншої (хтось же має розібратися, де дитину лікувати) і на процедуру госпіталізації може витрачатися 1,5-2 години? Доки фельдшер привезе пацієнта, доки у лікарні встановлять правильний діагноз — на все це потрібен час, а при невідкладних станах кожна хвилина на вагу золота. Спеціалізовані ж бригади передають хворих, як кажуть, «із ліжка в ліжко», і дорогоцінний час не втрачається.

Лікар чи перевізник? Дехто стверджує, що спеціалізована допомога має надаватися в спеціалізованому закладі, а на догоспітальному етапі достатньо перевезти хворого. Вибачте, але ж людина, яка перебуває у невідкладному стані, — це не поліно, яке можна закинути в авто і відвезти до лікарні! Та й рішення

ні. До речі, витрати на утримання спеціалізованої бригади не більші, ніж на утримання звичайної (лікарської). То який резон їх позбуватися? Сумний досвід подій на Сході України ще раз засвідчив: відсутність належної медичної допомоги на догоспітальному етапі, в тому числі й неспроможність вивести постраждалих із шокового стану, призводить майже до 30% втрат під час евакуації поранених. Тобто найефективніше надавати медичну допомогу на місці. Виконувач обов’язків Міністра охорони здоров’я України Василь Лазоришинець визнав, що потрібно направляти високоспеціалізовану допомогу на місце події. Які ще докази потрібні, аби змусити чиновників виконати заповідь «не нашкодь»?

«Клаптикові» реформи

Андрій ШТАЄР, лікар-кардіолог Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва

«

СУМНИЙ ДОСВІД ПОДІЙ НА СХОДІ УКРАЇНИ ЩЕ РАЗ ЗАСВІДЧИВ: ВІДСУТНІСТЬ НАЛЕЖНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ, В ТОМУ ЧИСЛІ Й НЕСПРОМОЖНІСТЬ ВИВЕСТИ ПОСТРАЖДАЛИХ ІЗ ШОКОВОГО СТАНУ, ПРИЗВОДИТЬ МАЙЖЕ ДО 30% ВТРАТ ПІД ЧАС ЕВАКУАЦІЇ ПОРАНЕНИХ

«

про можливість транспортування хворого часто може прийняти лише спеціаліст, а не фельдшер. А, приміром, тромболітичну терапію на догоспітальному етапі має проводити лише спеціалізована бригада (найкраще це робити в першу годину розвитку хвороби, хоча нині у нас практично немає препаратів для такої терапії). Навіть у разі гострого коронарного синдрому без елевації ST (так званий епізод загруднинного болю) хворому потрібно не лише надати адекватну допомогу, а й рекомендації спеціаліста з кардіології. Якщо не вдатися до спеціалізованої допомоги, понад 20% таких хворих ризикують померти після перенесеної хвороби впродовж 3-х років. Саме кардіологічна бригада, яка приїде на такий виклик, правильно оцінить ситуацію, і навіть якщо залишить хворого вдома, то надасть йому рекомендації на найвищому рів-

Натомість в Україні дедалі гучніше лунають оплески американській моделі «швидкої», де працюють парамедики і де госпітальний етап представлений лікарнями невідкладної допомоги. Але ж у нас таких лікарень і відділень не створено! «Швидку» реформували, проте вона відвозить хворих у ті ж приймальні відділення, які залишилися такими самими, що і 5, і 10 років тому. Тож, коли створимо систему охорони здоров’я, як у США, тоді й подумаємо про парамедиків, у яких, до речі, є обладнання для виведення пацієнта з критичного стану і які везуть хворого в найближчу лікарню, що відповідає найвищим стандартам. І коли навчимо організовані колективи надавати першу медичну допомогу до приїзду «швидкої» — бо з цим у нас також «нуль». Коли створять відділення невідкладних станів у лікарнях — невідомо. А без цього закон, який діє вже 2 роки, є половинчастим. Непродумана реформа вітчизняної медичної галузі яскраво демонструє: якщо виокремити лише одну або дві ланки, а в інших нічого не робити, можна довести до занепаду всю галузь. Що ми і спостерігаємо. На даний час американська система «швидкої» для України не підходить. Для цього потрібно проводити структурні реформи й чекати, доки на повну запрацює сімейна медицина і буде перебудовано госпітальний етап.

Відмінити не можна. А змінити? Закон про екстрену медичну допомогу не зобов’язує створювати спеціалізовані бригади, і цим зловживають керівники служб на місцях. У Запоріжжі та Чернівцях, приміром, зберегли всі спеціалізовані бригади, а от Київ вирішив проблему по-своєму. Хоча існує постанова Кабміну від 21.11.2012 року №1114, де вказано, що на базі лікарських бригад можуть бути організовані спеціалізовані: психіатрична, кардіологічна, педіатрична, неврологічна, неонатологічна тощо, однак у Києві вперто заплющують очі на цю постанову. Тоді виникає запитання: чому в усіх службах швидкого реагування передбачені спецзасоби, спецпідрозділи, спеціально підготовлені фахівці, а в службі швидкої (екстреної) медичної допомоги це віддано на розсуд місцевого начальства? Якщо Закон «Про екстрену медичну допомогу» не можна відмінити, тоді в нього потрібно вносити поправки — окрему статтю про спеціалізовані бригади. Це буде виявом справжньої поваги та турботи про громадян з боку нової влади. Особливо це стосується дитячого населення та пацієнтів із серцево-судинною патологією. Я не хочу, щоб хтось розцінив мою пропозицію, як бажання перетягнути ковдру на себе. Я віддав «швидкій» 32 роки свого життя, надав допомогу майже 25 тисячам пацієнтів, працював і лікарем, і завідувачем підстанції, тому знаю систему зсередини і розумію, де вона може дати «збій». Дуже сподіваюся, що нова влада цього не допустить. Адже нині готується нова стратегія реформ охорони здоров’я і вона має виправдати очікування людей, які борються за нову країну і нове життя.

7

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

ГОСПІТАЛЬНІ ОКРУГИ В УКРАЇНІ: ТОЛОКА ЧИ ЄВРОСТАНДАРТ?

ВЗ Нині говорять про добровільну інтег­ рацію закладів у лікарсько-госпітальні об’єднання — з ініціативи громад. Чи хтось захоче ділитися «вотчиною»?

— Я також сумніваюся в добровільності такого об’єднання. У нас немає мотивації до того, щоб установи захотіли розпрощатися зі своєю ав­ тономією. Та й із досвіду попередніх реформ можна зробити висновок: більшість конфліктів виникали у зв’язку з тим, що певні установи втрачали статус юридичної особи. Приміром, коли відбувалося об’єднання амбулаторій у ЦПМСД (зокрема, у Дніпропетровській, До­ нецькій областях), це викликало протест у медичного персоналу, особливо у керівництва закладів. Треба розуміти, що такий механізм зустріне спротив менеджменту. Так само ми спостерігаємо протести медиків у Росії, де також хочуть зменшити кількість медичних зак­ладів. І це при тому, що медикам, яких буде скорочено, запропонували непогані компенса­ ції (від 50 до 200 тисяч рублів), безкоштовне перенавчання. Заклади не хочуть втрачати автономії, а лікарі розуміють, що мають стати спеціалістами вищого професійного рівня, аби витримати конкуренцію.

Вже на старті медичних реформ в Україні говорили про створення госпітальних округів. Планувалося, що реформи підуть «як по маслу», вони ж забуксували ще на первинному рівні. Тож ідею поділу «медичного пирога» на округи було відкладено. Її відродження за нинішнього безгрошів’я в державі сприймається як засіб гуртового виживання. Так чого ж більше у цій ідеї: бажання зекономити чи намагання інтегруватися у світовий медичний простір із його високими стандартами?

Валерія ЛЕХАН, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Організація і управління охороною здоров’я», доктор медичних наук, професор

ВЗ Україна не має досвіду створення госпітальних округів. Чи уникне вона помилок на цьому шляху?

— «Госпітальний округ» — це не україн­ ське ноу-хау. Цей термін відомий у світі, і під ним розуміють, передусім, окружну лікарню (district hospital). Це головна лікарня, яка об­

8

слуговує певну територію і надає інтенсивну медичну допомогу вторинного рівня із засто­ суванням високих технологій (анестезіологія, реанімація, лапароскопічні втручання тощо). Головне завдання таких лікарень — надавати цілодобову стаціонарну інтенсивну допомо­ гу як в екстрених, так і в планових випадках (планові операції, інтервенційні кардіологічні втручання тощо). В Україні ж уявлення про госпітальні округи дещо особливе. Тобто ми так само розуміємо під цим створення єдиного закладу інтенсив­ ного лікування, але окрім цього на території так званого округу існує багато інших стаці­ онарних установ (так склалося історично) — переважно невеликих лікарень. Свого часу вони виконували покладену на них місію, але нині низькотехнологічна стаціонарна допомога неприйнятна. Постало питання: що робити з цими установами, які неспроможні надавати всі види вторинної медичної допомоги? Був за­ пропонований такий варіант: окрім створення розгалуженої системи екстреної допомоги й потужної окружної лікарні потрібно трансфор­ мувати згадану мережу. Деякі малопотужні

і міська лікарня, і районна, вони знаходяться близько одна від одної (іноді — через дорогу), обидві відносно малопотужні й технологічно слабкі, до того ж мають дублюючі підрозді­ ли. З усіма іншими, віддаленими, закладами об’єднуватися не варто, бо управляти ними дистанційно буде складно. До того ж, ці уста­ нови надаватимуть медичну допомогу різної інтенсивності. І навіть якщо одна з них буде укомплектована всім необхідним обладнанням (бо на всі лікарні коштів точно не вис­тачить), то воно використовуватиметься недостатньо ефективно. Те ж саме стосується і кваліфікації персо­ налу — потрібно, щоб був достатній «потік» специфічних втручань для конкретних спеці­ алістів, персонал має постійно підтримувати навички — за рахунок надання певного обсягу медичних послуг. Якщо хірург не робитиме 200 операцій упродовж року, це — поганий хірург. Зрештою, згадане об’єднання із жорстким виз­наченням маршрутів пацієнтів призведе до нових бар’єрів для доступу населення до медичної допомоги. Американський економіст Майкл Портер зазначав: «Важлива не геогра­ фія, не дислокація установ, а якість допомоги, яку вони здатні надавати».

установи можна трансформувати в амбулато­ рії первинної допомоги, інші — в лікарні від­ новного лікування чи хоспіси (подібних зак­ ладів в Україні дуже не вистачає), а потужніші та сучасніші — в лікарні планового лікування. Останні мають стати своєрідною проміжною ланкою на етапі реформ, їх потрібно залишити, щоб люди отримували підтримуюче лікуван­ ня, там же можна виконувати малі оперативні втручання. ВЗ За яким принципом обиратиметься «головна» лікарня округу?

— У якості окружних лікарень пропонується обирати, по-перше, установи достатньо по­ тужні (краще обладнані, краще забезпечені кваліфікованим персоналом), по-друге, роз­ міщені «на перехресті доріг», тобто у тих міс­ тах, куди люди вже самі «протоптали стежку» — туди зручно діставатися, вони розміщені приблизно на однаковій відстані від інших населених пунктів. Це основні вимоги. Таку лікарню можна утворити з однієї установи або ж за рахунок об’єднання кількох установ. На­ приклад, у деяких райцентрах функціонують

ВЗ Тобто ви допускаєте спротив медич­ ної громадськості і наступному етапу реформ — на вторинному рівні?

— Так, він можливий. Небажання змін вза­ галі властиве багатьом людям. До того ж по­ трібно чесно визнати: обсяг доходів (у тому числі й тіньових) вищий, коли відбуваються великі втручання, операції тощо. Тому кожен зак­лад, як кажуть, обома руками за те, аби стати «головною» лікарнею округу, і проти, якщо опиняється не в першому ряду. Якби у нас було прописано не лише право, а й відповідальність того, хто бере на себе більше повноважень, тоді подібні питання вирішувалися б набагато спокійніше. Завжди багато охочих керувати, якщо за помилки і про­ рахунки не доведеться відповідати. А людям потрібно пояснити: працювати так, як раніше, вже не можна. До того ж проводити реформи потрібно м’яко, поетапно, не вдаючись до край­ нощів. Тоді не буде «страшилок» про те, що всі лікарні закриють, а всіх лікарів звільнять. Коли розроблявся план формування окру­ гів, передбачалося, що в кожному районі за­ лишиться лікарня планового лікування. Там можна буде залишити й «хірургію одного дня». Я не бачу особливої проблеми із працевлашту­ ванням лікарів, якщо змінять лікарню №1 на лікарню №2. Можливо, ці проблеми певною мірою торкнуться лікарів тих «вузьких» спеці­ альностей, яких в Україні невиправдано бага­

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

12 грудня 2014 року

то. На первинній ланці лікарів не вистачає (маю на увазі фізичних осіб), а на високоспеціалізо­ ваній — із точністю до навпаки: ставок мало, фізичних осіб хоч відбавляй. Приміром, дуже багато дерматовенерологів, які працюють на 0,25 ставки. А якщо фізична особа дійсно пра­ цює лише на 0,25 ставки, то це теж не дуже кваліфікований спеціаліст. Можливо, решту часу лікар працює на себе. Але в такому разі це прос­то безкоштовне використання бази та приміщень. «Зайвим» спеціалістам потрібно створювати можливості для перекваліфікації. ВЗ На все це потрібні кошти. Як і на створення потужних окружних лікарень. Хоча дехто стверджує, що ця реформа робиться з метою економії. А ви як вважаєте?

— Обидві точки зору вірні. Концент­рація інтен­ сивної допомоги (в одній установі) замість її розпорошення дійсно підвищує ефективність, а, отже, економить кошти. З іншого боку, для того, щоб і окружна лікарня, і заклад відновно­ го лікування, і хоспіс працювали на належному рівні, в них пот­рібно інвестувати кошти. У нас важко знайти заклад, який би відповідав тим вимогам, що висуваються до установ подібно­ го профілю. Тому потрібно враховувати реальні можли­ вості, але при цьому не змінювати стратегію. Відтак не варто робити все й одразу, обіцяю­ чи, що завтра стане зовсім інакше — головне, щоб стало не просто інакше, а якомога краще.

Так, інвестиції потрібні, та це не є перепоною для утворення госпітальних округів. Будь-яка справа потребує часу й коштів, тому рухатися потрібно поетапно. Для початку — концентру­ вати потоки пацієнтів, медичний персонал та існуючі технології, забезпечити маршрутиза­ цію пацієнтів. Після цього вже можна створю­ вати окружну лікарню, здійснюючи відповідні інвестиції (це не тимчасовий, а постійний про­ цес). Тобто потрібен план і поступове набли­ ження до моделі госпітального округу, яким його уявляємо. Коли ми, як мінімум, скон­ центруємо ресурси (кадрові, технічні) у за­ кладах інтенсивного лікування, пацієнти вже отримуватимуть якіснішу медичну допомогу. В нагоді стане і державно-приватне партнер­ ство. Приміром, у Дніпропетровській області 3 лікарні інтенсивного лікування буде створено за підтримки Світового банку. ВЗ Дніпропетровщина, як пілотна об­ ласть, зробила бодай перші кроки у напрямку формування госпітальних округів?

— На частині територій Дніпропетровської області була здійснена маршрутизація аку­ шерської та хірургічної допомоги. І пацієнти це сприйняли як позитивну зміну, адже їх гос­ піталізували в установи з кращими умовами і рівнем лікування. У цьому регіоні планується створити 12 округів — там будуть лікарні ін­ тенсивного лікування першого і другого рівнів (останніх планується 5). Для цього ми обрали

найбільш пріоритетні заклади, які готові до трансформації. Лікарні першого рівня матимуть меншу кількість підрозділів і надаватимуть менший спектр послуг, можливо, меншої складності. Але нам дійсно потрібна дворівнева система медичної інтенсивної допомоги (з огляду на віддаленість населених пунктів і необхідність враховувати звичні для пацієнта маршрути). ВЗ Як вважаєте, формування госпі­ тальних округів уже можна починати за межа­ми пілотів?

— Якщо рухатися поетапно, то можна. Я вважаю, що ідея маршрутизації цілком себе виправдала, і її можна поступово й виважено поширювати по всій країні (адже це не така вже й проста справа, як комусь може видатися). Потрібно розробити маршрути за окремими спеціальностями, визначитися з окружними лікарнями, напрацювати відповідні докумен­ ти на рівні обласних департаментів охорони здоров’я. Можна починати формувати «марш­ рутні потоки». Я вважаю, що «пілоти» довели як мінімум дві речі: має бути пул коштів на обласному рівні й маршрутизація пацієнтів на вторинці (частину якої реалізує служба екстреної до­ помоги). Ця служба має пункти постійного та тимчасового базування, за рахунок чого радіус доїзду до пацієнта зменшується. Якщо ж ма­ шини «швидкої» облаштовані належним чи­ ном (у тому числі й апаратурою для підтриман­

ня життєво важливих функцій), час довезення пацієнта до окружної лікарні може досягати 1 години. Відтак маємо визначати «радіус» госпітального округу — приблизно 60 км. Найімовірніше, населені пункти, де базу­ ватимуться окружні лікарні, будуть центрами нових адміністративних утворень. Водночас я вважаю, що «прив’язувати» адміністративну реформу до медичної не потрібно. Межі адмі­ ністративних територій і госпітальних округів можуть накладатися одна на одну (там, де це доцільно), а можуть і не збігатися (якщо це зашкодить своєчасному наданню і доступності якісної медичної допомоги). Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Ліцензія лікаря — знак якості чи чергова пастка?» Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м.Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

ТОЧКИ ЗОРУ Ірина МИКИЧАК, заступник директора Департаменту — начальник управління організації медичної допомоги населенню Департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА

Н

а території Львівської області ще у 1998 році було створено прообраз нинішнього так званого госпітального округу. Тоді спіль­ ним рішенням обласного УОЗ та органів місце­ вої влади м. Стрий, м. Моршин і Стрийського району було створено єдиний медичний простір. Медичну допомогу жителям Стрийського регі­ ону в 90-х роках надавали 4 однотипні лікарні, які дублювали функції одна одної. Було здій­ снено оптимізацію ліжкової мережі, аби пок­ ласти край необґрунтованому нарощуванню ліжкового фонду, та штатної чисельності ме­ дичних працівників. Відтоді територію, на якій проживає 175 тис. населення, обслуговують: 1 лікарня з функцією інтенсивного лікування (Стрийська ЦРЛ), 1 — з функцією планового лікування (Стрийська центральна міська лікар­ ня), міжрайонний пологовий будинок і 1 лікарня реабілітаційного профілю (м. Моршин). Якщо у 1990 році на Стрийщині було розгорнуто 2025 ліжок цілодобового стаціонарного лікування, то у 2014 році їх налічувалося лише 800 (економія коштів — від 25 до 27 млн грн). При цьому об­ сяги надання медичної допомоги мешканцям не зменшились, навпаки: за ці роки вдалося впровадити значну кількість сучасних медич­ них технологій. Ми й надалі плануємо працювати в цьому напрямку. Фахівці області вважають за мож­ ливе створити на Львівщині 12 госпітальних округів. В області 20 районів і 8 міст, деякі з них потрібно виводити в окремі госпітальні округи — через віддаленість один від одного чи не­ зручне транспортне сполучення для швидкого доїзду. Хоча розробники адмінреформи в Києві у проекті для Львівської області передбачають

створення 6 округів, які згодом стануть і новими територіально-адміністративними одиницями. На мою думку, адмінреформа має відбутися до «нарізання» госпітальних округів. Надто бо­ лісно для медичної галузі «опробовувати» зміни адміністративно-територіального устрою саме на медичних округах. Охорона здоров’я — не та га­ лузь, на якій доречно експериментувати. Медиків не можна робити заручниками. Ініціаторам реформ потрібно максимально дослухатися до фахівців на місцях, щоб форму­ вати госпітальні округи за принципом доцільнос­ ті і врахування можливостей, а не ділити медичну карту країни лінійкою та циркулем. Легко уявити госпітальний округ, якщо, приміром, відстань між Дрогобичем, Трускавцем та Бориславом по 7-10 км. Такий «трикутник» обслуговувати до­ сить просто. А як бути з територіями, де лікарні віддалені на 80 км, а замість доріг, як-то кажуть, тільки «напрямки»? Приміром, ми не можемо закрити більшість малопотужних акушерських стаціонарів (їх на території області залишилося 8), особливо у гірській місцевості, бо якщо бу­ дуть снігові замети, породіллям наша реформа не допоможе. Ще раз наголошую: адмінрефор­ ма має йти попереду формування госпітальних округів, а не слідом за ним. Інакше несприйняття населенням навіть дуже позитивних кроків у ре­ формуванні медичної галузі посилюватиметься. Ще одна проблема, яку вкрай складно ви­ рішувати при формуванні госпітальних округів, — небажання з боку депутатів місцевих рад укрупнювати свої «володіння». Адже департа­ мент охорони здоров’я згідно з чинним законо­ давством може тільки рекомендувати районним радам, остаточне ж рішення — за депутатським корпусом. Хоча відповідальність (а, отже, і не­ задоволення населення) покладається саме на виконавчу владу, тобто на департамент. Стрийське госпітальне об’єднання в цьому плані стало позитивним винятком — воно пра­ цює завдяки взаємодії і виваженій позиції міс­ цевої влади й обласного департаменту охорони здоров’я. Але так трапляється далеко не завжди. Наприклад, навіть у містах обласного значення

з окремим приміським районом, де дублюються лікарні (міського і районного підпорядкування), їх важко об’єднати в єдиний медичний простір, хоча, здавалося б, таке рішення напрошується. Що вже говорити про об’єднання 2-3 територій! Тому ми й маємо дуже громіздку ліжкову мережу і перенасиченість медичними кадрами на Дрого­ биччині, Самбірщині. Окрім всього, на формування госпітальних округів потрібні значні кошти. Де їх брати най­ ближчим часом? Тож я вважаю, що в умовах нинішніх реалій і важкої економічної ситуації в країні потрібно зберегти потужну ЦРЛ у кожно­ му районі. Дільничні сільські лікарні потрібно переводити у статус стаціонарів сестринського догляду або передавати їх у підпорядкування соціальним службам — для центрів догляду за людьми похилого віку. Також дуже важливо забезпечити всі ЦРЛ достатньою кількістю на­ дійного медичного транспорту.

Тетяна БАБІЙ, директор Департаменту охорони здоров’я і курортів Вінницької ОДА

П

ілотний проект реформи охорони здоров’я у кількох областях України завершується у 2014 році, коли втратить чинність відповідний закон. Не всі заходи, передбачені пілотним проектом (вони були розраховані на період до 2016 року), у нашій області були реалізовані. Зокрема, не завершено створення госпіталь­ них округів, хоча деякі зрушення в цій справі є. Ми розробляли різні схеми. Зокрема, йшлося про об’єднання деяких районів і створення 14 госпітальних округів. При цьому врахували не тільки кількість населення в окрузі, а й тради­ ційні маршрути руху населення, транспортні розв’язки, якість доріг тощо. Якщо, наприклад, село одного району розташоване за 5 км від

повноцінної ЦРЛ іншого району і за 30 км від свого районного центру, то жителі села поїдуть не в «рідну» лікарню, а в ту, що розташована ближче. Подекуди звертаються по меддопо­ могу у віддаленіший райцентр, якщо до нього краща дорога. Що нам вдалося в цьому плані? Минулого року на території області створено 3 потужні лі­ карні інтенсивного лікування — в них достатня матеріальна база і підготовлені кадри. Навколо цих лікарень створено 3 госпітальні округи. На базі Бершадської і Могилів-Подільської ЦРЛ створено перинатальні центри вторинного рів­ ня. Застосовувався програмно-цільовий метод фінансування згаданих закладів, унас­лідок чого вивільнилося майже 20 млн грн, які були спрямовані на поліпшення їх матеріально-тех­ нічної бази та заохочення персоналу. У трьох райцентрах області створено відділення екст­ реної і невідкладної допомоги для пацієнтів, госпіталізованих в ургентному порядку. Там в екстреній ситуації можуть прий­няти пологи й надати нескладну хірургічну допомогу, госпіта­ лізувати окремих хворих на певний час. У гос­ пітальних округах зросла кількість пологів, які були прийняті в нормальних умовах. Приміром, раніше у Чернівцях і Мурованокуриловецько­ му районах були високі показники малюкової смертності, а цьогоріч вони знизилися до нуля. У лікарнях, де є цілодобове навантаження на лікарів і достатня матеріальна база, не від­ чувається особливої проблеми з кадрами. Ми працевлаштували вивільнених під час реорга­ нізації працівників (після їх перекваліфікації) у заклади нового типу. Звільнилися тільки деякі працівники глибоко пенсійного віку. Подекуди кадрів навіть не вистачає, і ми направляємо туди молодих спеціалістів. Пілотний проект не завершився, його варто було б продовжити (про це говорили і в Кабіне­ ті Міністрів України), але яким буде остаточне рішення, нам невідомо. Для продовження ре­ форм не вистачає нормативної бази — досі не­ має положення про лікарні нового типу і про гос­ пітальний округ. Це суттєво гальмує реформи.

9

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ЛЬВІВЩИНА

СКАРЖИТИСЬ НА ПОГАНЕ ЖИТТЯ — УДІЛ СЛАБКИХ

пацієнтів у медустанови суттєво зменшується, то це жодним чином не позначилося на якості мед­обслуговування. Я вважаю, що не треба боя­ тися непопулярних рішень у такі важкі часи. Треба вміти правильно пояснити людям їх необхідність, і головне — щоб кінцевий результат був їм на ко­ ристь. Адже всіх нас також очікують непопулярні рішення нашого уряду, але якщо буде доведено їх доцільність, то їх варто прийняти. Треба зрозуміти: головне завдання медустанов — надавати медичну допомогу, а не бути касою з виплати заробітної плати. Медиків у лікарні має бути рівно стільки, наскільки реальною є потреба в наданні меддопомоги.

У той час, як багато медичних закладів в Україні відчувають гостру нестачу коштів на виплату заробітної плати медперсоналу та не можуть розрахуватися за енергоносії, у Львові навчились давати собі раду навіть при «дистрофічному» держбюджеті й запобігати гострим проблемам у цій сфері. Завдяки суворій фінансовій і трудовій дисципліні медична галузь Львова функціонує без форс-мажору. Як вдалося цього досягти, «ВЗ» попросила розповісти начальника управління охорони здоров’я Львівської міської ради Володимира Зуба.

допомагають значно економити кошти. Безвідпо­ відальних караємо суворо: оголошуємо догану, позбавляємо премії, навіть звільняємо з посади. Такі методи діють дуже ефективно.

Володимир ЗУБ, начальник управління охорони здоров’я Львівської міської ради

ВЗ Скільки коштів щороку недоотримує медична галузь Львова?

— Упродовж багатьох років медична галузь Львова недоодержує приблизно від 20 до 40 мільйонів гривень (мова йде про мінімальні пот­ реби). Тому для забезпечення функціонування міської медицини і надання медичної допомоги населенню — а це і зарплата медпрацівникам, і розрахунки за енергоносії, і витрати на розвиток галузі — доводиться вишуковувати додаткові резерви й дотримуватись найсуворішої економії. І ми цього навчилися. Хоча найважче було зламати застарілу психологію медперсоналу: мовляв, не моє — не шкода. Звичайно, досягти цього вдалося не за один рік. Доводилось іти на непопулярні рішення, по­ яснювати працівникам, для чого це робиться. Але зараз ми маємо повну підтримку й розуміння медпрацівників. ВЗ Коли ж почався у львівських медзак­ ладах режим суворої економії та свідо­ мий підхід до цих проблем?

— Курс на дбайливе ставлення до майна, яке є в розпорядженні лікарні чи поліклініки, ми взяли ще в 2006 році. Тоді, образно кажучи, в кожній лікарні з 20 умивальників протікало 19, і всі ці гроші «виті­ кали» в міську каналізацію, лампи в приміщеннях горіли треба чи не треба (не вдома ж горять, то й байдуже), у приміщеннях, де ще не були вста­ новлені склопакети, ніхто не утеплював вікон і дверей, а отже, тепло «вилітало на вітер». Дове­ лося змінювати цю практику. І сьогодні в кожному лікувальному закладі є людина, яка за це відпо­ відає. Всі лампи ми замінили на енерго­зберігаючі, поставили на батареї відбиваючі екрани, навчили людей якісно утеплювати вікна і двері. В осінній період, коли надворі була плюсова температура, опалення не вмикали. Робота закладів організована тепер таким чином, щоб максимально ощадно використову­ вати електроенергію, воду й газ, — ці прості речі

10

ВЗ За допомогою яких непопулярних рі­ шень цьогоріч вдалося зекономити фі­ нанси і скерувати їх на нагальні потреби?

— Постійно доводиться йти на непопулярні рішен­ ня. Наприклад, у 2012 р. нам не вистачало коштів на зарплати — на 5 тижнів. Тоді буквально силою відправляли працівників у відпустку за власний рахунок. Але це була краща альтернатива, ніж звільнення. Я пояснював своїм працівникам ситуацію, яка склалася, не лише безпосередньо на зборах у лікарнях, але й через ЗМІ, робив усе, щоб вони з розумінням поставилися до непопулярних рі­ шень. Звісно, незадоволених було багато. Люди зверталися зі скаргами і до влади, і до преси. Але кінцевий результат їх переконав, і сьогодні я маю підтримку медперсоналу. За 8 років керівництва міською медичною галуззю мені довелось прийняти не одне непо­ пулярне рішення: ми скоротили 450 ліжок у лікар­ нях, вивели з експлуатації 6 будівель, перевели зі старих приміщень окремі відділення у відре­ монтовані, де були створені належні умови для пацієнтів. Так було переселено жіночу консульта­ цію 3-ї міської лікарні, у Винниках вивели з екс­ плуатації цілих чотири старих будівлі і перенес­ли одне з відділень у 8-му міську лікарню, а всі інші — у відремонтований корпус 6-ї поліклініки. Ви­ вільнені будівлі зняли з балансу. Триповерхову будівлю на вулиці Мушака, яка працювала в ці­ лодобовому режимі, перевели в режим денного стаціонару і таким чином позбулися недоцільних витрат: відпала потреба платити за нічні чергу­ вання, святкові, вихідні тощо. Всі ці пертурбації спочатку сприймалися людь­ ми з недовірою, і теж було багато незадоволених

та багато скарг. Та коли медперсонал побачив, що ремонти виконуються, необхідне обладнання і меблі закуповуються, нікого не звільняють і не скорочують, а переводять і перепрофільовують, усі посади збережені, — з’явилися розуміння, під­ тримка і навіть вдячність працівників. Ось так, копійка до копійки, поступово заощад­ жувалися кошти, які згодом скеровувалися на інші потреби, у тому числі й на виплату заробітної плати, забезпечення лікарень медикаментами, проведення поточних робіт. ВЗ Як вам вдалося не загострювати проб­ лем із відпусткою за власний рахунок?

— Проблема ця виникла ще навесні. Коштів, як завжди, було обмаль, а галузь потрібно було утримувати в робочому стані. Не вистачало 10 мільйонів на зарплату. Людям треба було пояс­ нити ситуацію, в якій ми опинилися ще й через початок війни. Я зібрав лікарів і запитав їх: «Як ви вважаєте, в нинішній ситуації кому в першу чергу допомагатиме держава? Нам, які сидять у мирних умовах, чи хлопцям, які воюють і за­ хищають нас?» І мене зрозуміли… І вже у червні цього року були вжиті заходи для вирішення фінансових проблем із фондом заробітної плати, оплати енергоносіїв тощо. Ми запропонували медперсоналу спланувати собі на літньо-осінній період короткотермінові відпустки за власний рахунок (коли й кому як зручно) для вирішення особистих проблем. Усі з розумінням поставились до цієї пропозиції. Звичайно, ми не зачіпали молодшого медичного персоналу, сані­ тарок, жінок, які самі виховують дітей, та інших незахищених верств населення. І лідерами в цьо­ му процесі були головні лікарі, тобто адміністра­ тори, які першими написали заяви на відпустку за власний рахунок. Крім цього, ми максимально скоротили й виплати необов’язкового характеру. А оскільки відпустки за свій рахунок планува­ лись в основному в літній період, коли наплив

ВЗ Ви не раз розповідали, що у Львові на розвиток галузі залучаються не лише бюджетні кошти, а й позабюджетні, й грантові. Яким чином вам вдається їх знаходити?

— Щороку на розвиток інфраструктури ми спря­ мовуємо 15 мільйонів позабюджетних кош­тів. Для цього реалізовуємо проекти разом із нашими спонсорами. Один із них на 1,5 млн гривень був реалізований в інфарктному відділенні лікарні швидкої допомоги, ще один — на 1 млн гривень — у нейрохірургічному відділенні дитячої лікарні, та багато інших. Щоб знайти грантові кошти, ре­ тельно працюємо в цьому напрямку — це систем­ на робота всіх медустанов, починаючи від рядових лікарів до начальника управління. Щод­ня ми мо­ ніторимо інформацію в соцмережах: які проекти оголошуються, як ми можемо до них долучитися, відслідковуємо гранти. Кожен адміністратор має вишукувати кошти будь-яким чином, і не важли­ во, чи це живі гроші, чи будівельні матеріали або інструмент. Хто більше, хто менше — але кошти все одно поступово збираються. Якщо керівник не приносить грошей в установу — отже, він поганий менеджер. Ще один шлях залучення коштів — співпраця з соціально відповідальним бізнесом. Ми діємо в рамках так званого співфінансування, тобто дер­ жавно-приватного партнерства. Шукаємо багатих людей у Львові, по всій Україні, за кордоном. Самі звертаємось до них із пропозиціями: мовляв, ми зробимо ремонт, а ви нам закупіть обладнання. І ділові люди охоче йдуть на такі пропозиції, бо бачать, що ми не жебраємо гроші, а просимо нам допомогти у справі, частину якої зробили за свій кошт. Ось і виходить спільний проект. Нам ідуть назустріч, бо бачать, що ми не сидимо склавши руки. Я дотримуюсь думки, що гроші в державі є, просто їх треба знайти — як у юридичних, так і у фізичних осіб. Звичайно, розвивати галузь та утримувати її в робочому стані при достатньому фінансуванні — набагато простіше. Але мис­ тецтво адміністрування якраз і полягає в тому, щоб вирішувати ці питання в умовах обмеженого фінансування. Нам багато вдалося зробити, але розуміємо, що потрібно зробити ще більше. І в цій непростій ситуації треба не створювати проблеми державі, а вирішувати завдання, які є. А скаржи­ тись на погане життя — це уділ слабких. Галина ГУПАЛО, власкор «ВЗ», м. Львів

ПРОДОВЖУЄТЬСЯ ПЕРЕДПЛАТА НА 2015 РІК НА ГАЗЕТУ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я» !

ЩОБ КОЖНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЛІКАР МАВ МОЖЛИВІСТЬ ЧИТАТИ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я», ПРИЙНЯТО РІШЕННЯ НЕ ПІДНІМАТИ ВАРТІСТЬ ПЕРЕДПЛАТИ НА ГАЗЕТУ. ЗАЛИШАЙТЕСЯ З НАМИ! ПІЛЬГОВИЙ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ:

86181

1 міс.

9.22

грн 3 міс.

27.66

грн 6 міс.

55.32 грн

12 міс.

110.64 грн

• Передплату приймають усі відділення зв’язку Укрпошти • Он-лайн передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua

ЗА БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ЗВЕРТАЙТЕСЯ В РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ ТЕЛ./ФАКС: (044) 485 00 96 E-MAIL: VZS24@UKR.NET

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

12 грудня 2014 року

П О Л ТА В Щ И Н А

НОВИЙ ОРТОДОНТИЧНИЙ АПАРАТ ПІДВИЩУЄ ЕФЕКТИВНІСТЬ ЛІКУВАННЯ Нещодавно полтавські вчені розробили ортодонтичний апарат власної конструкції — із вестибулярним базисом, який скорочує термін лікування скупченості зубів у дітей віком 6-9 років. Він є комфортним і ефективним для маленьких пацієнтів і може використовуватися цілодобово. Новинка вже «прижилася» в багатьох регіонах України.

П

Віра КУРОЄДОВА, завідувачка кафедри післядипломної освіти лікарів-ортодонтів вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія», доктор медичних наук, професор

ри використанні традиційного знімного ортодонтичного апарату з під’язичним базисом маленькі пацієнти, окрім болю в зубах, нерідко відчувають дискомфорт слизової оболонки, у них змінюються смакові відчуття, порушується мовлення тощо. Нова конструкція ортодонтичного апарату полтавських учених принципово інша: базис розташовано із зовнішнього боку зубного ряду, що не змінює функцій порожнини рота. До того ж, його конструкція набагато простіша — це дозволяє дітям цілодобово використовувати апарат. І головне — він не заважає мовленню: якщо пацієнти, які застосовують традиційно поширений апарат із під’язичним базисом, на заняттях із логопедом змушені знімати лікувальний пристрій, то пацієнти з

ортодонтичним апаратом нової конструкції виконують логопедичні вправи, не знімаючи його. Автори новинки — завідувачка кафедри післядипломної освіти лікарів-ортодонтів вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія», доктор медичних наук, професор Віра Куроєдова; доктор медичних наук, професор, головний ортодонт МОЗ України Мирослава Дрогомирецька; асистент кафедри ортодонтії УМСА Катерина Куроєдова; завідувач профілактичного відділення Полтавської міської дитячої стоматологічної поліклініки Анастасія Нелюбіна. Клінічну оцінку було проведено через 6 місяців лікування. Результати біометричних досліджень довели, що новий ортодонтичний

апарат із вестибулярним базисом має значні переваги перед класичним: легкий у звиканні, комфортний у використанні, не заважає руху язика при мовленні та його тиску на фронтальну ділянку, стимулює ріст апікального базису в сагітальному та трансверзальному напрямках. Вестибулярно розташований базис знімає тиск зовнішніх м’язів на зубний ряд, і термін лікування ним коротший на 1,5-2 місяці. «У наш час зубощелепні аномалії (ЗЩА) стали масовим явищем, вони спостерігаються у 80% дітей, — розповідає Віра Куроєдова.

— А ортодонтичне лікування — одне з найскладніших і найтриваліших у стоматології. На жаль, до лікаря-ортодонта звертається лише незначна частина пацієнтів зі ЗЩА. Найчастіше це діти 9-13 років (44,8%), а віком 6-9 років — лише 6,7%. До того ж, через дискомфорт у лікуванні не всі його завершують. Ось чому для нас було важливо розробити таку конструкцію ортодонтичного апарату, яка була б не тільки ефективною, але й комфортною для маленького пацієнта. Андрій КОНДРАТЮК, спеціально для «ВЗ», м. Полтава

К І Р О В О Г РА Д Щ И Н А

У КАРДІОДИСПАНСЕРІ ПОЧАЛИ ВСТАНОВЛЮВАТИ ЕЛЕКТРОКАРДІОСТИМУЛЯТОРИ НОВОГО ПОКОЛІННЯ У Кіровоградському обласному кардіологічному диспансері пацієнтам почали імплантувати удосконалені електрокардіостимулятори. Різниця між апаратом старого і нового покоління в тому, що останній не просто рятує людину від смерті, як це робили попередники, а й дозволяє жити активним повноцінним життям.

Віталій КРОШКА, завідувач блоку рентгенендоваскулярних методів діагностики й лікування Кіровоградського обласного кардіологічного диспансеру

— За останні роки кардіостимулятори дуже «порозумнішали» і зараз інколи керують серцем краще, ніж той вузол, який іще з самого початку був для цього призначений. Це фактично мікрокомп’ютер, що оцінює багато параметрів і на основі цього робить висновки про те, як серце повинно працювати в конкретній ситуації. Раніше при перших штучних водіях ритму серце робило 60 ударів за хвилину за будь-яких умов, зараз же воно може підлаштовуватися під фізичне навантаження пацієнта. Мікрокомп’ютер знімає всі показання, вираховує найоптимальніший ритм серця і стимулює цей орган працювати згідно із заданою програмою, — розповідає

завідувач блоку рентгенендоваскулярних методів діагностики й лікування Кіровоградського обласного кардіологічного диспансеру Віталій Крошка. — Людина абсолютно нормально переносить усі фізичні навантаження за рахунок використання сучасних апаратів. Удосконалене обладнання на Кіровоградщині з’явилося понад місяць тому — це стало можливим завдяки Національному інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова, який і виділив Кіровоградському обласному кардіодиспансеру необхідну апаратуру. Такий електрокардіостимулятор прослужить більше п’яти років: усе залежить від того, нас­ кільки важке порушення. Протипоказань для встановлення електрокардіостимулятора за віком абсолютно немає.

— Його навіть у дитячих кардіохірургічних центрах новонародженим імплантують. Тобто якщо показання є, то протипоказань немає! — додає медик, уточнюючи, що раніше молодих пацієнтів, яким передбачалось активне життя, направляли до Інституту ім. М.М.Амосова. — Тепер вони мають можливість цю операцію зробити у нас. На даний момент, за словами Віталія Крошки, безкоштовних водіїв ритму немає.

— Держава ними не забезпечує — пацієнти самі їх купують, а процедура зі встановлення безкоштовна, — каже Віталій Крошка, відзначаючи, що не в усіх обласних центрах України можна встановити кардіостимулятор. Наразі ж в області такої операції потребують близько 100-120 осіб. Загалом у США виконується 700 імплантацій штучного водія ритму на один мільйон населення, у Європі — 400 імплантацій. У нас розрахунково має бути не менше 300 пацієнтів на рік. Вікторія СЕМЕНЕНКО, спеціально для «ВЗ», м. Кіровоград

11

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ЧЕРК АЩИНА

ДІТИ З ДЦП СВІЙ ПЕРШИЙ КРОК РОБЛЯТЬ В «АСТРІ» За статистикою, в Україні перше місце серед дітей-інвалідів посідають хворі з ураженням нервової системи. Лише дітей із ДЦП на обліку нині знаходиться понад 25 тисяч, і щороку реєструється близько 2 тисяч нових випадків цього діагнозу. Єдиних ліків від дитячого церебрального паралічу, як і єдиної методики лікування, не існує. Це достеменно знають батьки, які витягують із тенет цієї важкої недуги своїх дітлахів. Їх лікування — це узгоджена праця лікарів, батьків і самої дитини.

ванні спастичності рекомендоване застосування 2-3 препаратів, — розповідає Тетяна Валеріївна.

— Одним із них є препарат «Диспорт®», виготовлений на основі ботулінічного токсину. Ми перші в області почали застосовувати ін’єкції цього препарату в лікуванні спастичних форм ДЦП. Ефективність його дуже висока. Щорічний аналіз показав велику кількість позитивних зрушень рухового розвитку саме після застосування «Диспорту®». Він діє локально, зменшує спастичність окремих м’язів, що запобігає викривленню стопи та стегон через нерівномірно розподілений м’язовий тонус, запобігає формуванню контрактур. Уже на другий тиждень після введення препарату дитина опускається на п’ятку і ходить набагато краще. Дія препарату триває до півроку, тож за цей час дитина розходжується, звикає спиратися на п’ятку. Хоча із часом спастичність і повертається, дитина вже досягає певного результату і, як правило, назад до попереднього рівня не повертається. З 2012 року діти з ДЦП за показаннями забезпечуються безкоштовно препаратами на основі ботулотоксину за державною програмою. Ін’єкції нині проводяться в дитячій обласній лікарні».

Переваги амбулаторного принципу

Завідувачка дитячого психоневрологічного відділення Черкаської міської реабілітаційно- оздоровчої поліклініки «Астра» Тетяна Корецька

С

Сенсорна кімната

Психолог Вікторія Волощенко працює з дитиною

пеціалізована допомога дітям, хворим на ДЦП, надається в реабілітаційних центрах. Одним із таких є дитяче психоневрологічне відділення з денним перебуванням, призначене для реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи та порушенням психіки, які потребують комплексної реабілітації за відсутності показань до цілодобового лікарського нагляду. Щороку у відділенні, яке є структурним підрозділом Черкаської міської реабілітаційно-оздоровчої поліклініки «Астра», проходять курси реабілітації близько 300 дітей. Очолює його Тетяна Корецька — дитячий невролог, лікар вищої кваліфікаційної категорії. У рік заклад забезпечує близько 700 реабілітаційних курсів, кожен із яких триває до трьох тижнів (залежно від стану дитини, її віку, наявних рухових порушень, супутніх захворювань тощо). Тут проходять реабілітацію діти від 1 місяця до 18 років.

гопед. Якщо у дитини в процесі реабілітації виявлені супутні порушення, наприклад, порушення мовленнєвих функцій та уваги, проблеми з пам’яттю, письмом, то такі фахівці працюють над виправленням цих відхилень, долучаючи до процесу батьків.

Всебічний підхід

Можливості центру

Дитину, яка приходить на реабілітацію, відразу оглядають дитячий невролог, ортопед, педіатр і лікар із лікувальної фізкультури. За необхідності проводяться додаткові обстеження. Лише після такого комісійного огляду складається індивідуальна програма реабілітації кожного малюка. Увесь період реабілітації маленький пацієнт знаходиться під пильним наглядом вузькопрофільних спеціалістів, адже здебільшого хворі мають чимало супутніх порушень — деформацію кінцівок, уроджені вади серця, інші соматичні захворювання. Практика засвідчує, що у дитини, обмеженої в рухах, повноцінно не функціонують дихальна та серцево-судинна системи, органи травлення. При лікуванні ДЦП, характерною ознакою якого є стійкі рухові порушення, найефективнішим методом є грамотна індивідуальна робота пацієнта, батьків та інструктора з лікувальної фізкультури. На кожен курс реабілітації плануються різні вправи, визначається їх кількість і тривалість залежно від досягнутого результату і можливостей дитячого організму. Вправи ЛФК проводяться з використанням багатофункціонального обладнання, а також із застосуванням різноманітних авторських методик. Окрім медиків у відділенні працюють спеціалісти педагогічного профілю: психолог, вихователь, ло-

Маленькі пацієнти охоче відвідують і сенсорну кімнату — з яскравими розписами, чудернацькими іграшками, сухим басейном із кульками, бульбашковою колоною. Все це зроблено для пізнання дітьми реального навколишнього середовища. «Тут у дитини з’являються позитивні емоції, знімаються нервове збудження і тривожність, зменшуються занепокоєння і агресивність, сенсорна стимуляція активізує мозкову діяльність, — пояснює Тетяна Корецька. — Але крім своїх основних функцій, сенсорна кімната відіграє і роль своєрідної мотивації. Інколи дитина не хоче займатися фізкультурою, іти на якусь процедуру, тоді мама нагадує, що потім вони підуть на заняття в сенсорну кімнату чи на музичні заняття, які проводить вихователь». Особливе значення в корекційній роботі відводиться психологічній реабілітації. Психолог працює диференційовано, з урахуванням фізичного стану дитини, її мовлення, способів сприйняття й індивідуальних особливостей. Робота ведеться і з батьками. У реабілітаційному центрі також активно використовується метод динамічної пропріоцептивної корекції за допомогою лікувальних костюмів «Аделі» і «Гравістат». А з метою зниження м’язового тонусу, протидії розвитку контрактур, стимуляції розвитку рухів застосовуються різні види масажу.

12

Модель «Сім’я-дитина-фахівець» Лікарі дитячого відділення вже давно працюють за моделлю «Сім’я-дитина-фахівець», що нині активно пропагується як концепція «Тандем». «Найголов­ніше — вмотивувати дитину й домогтися від неї активних дій, змінити патологічний руховий стереотип, допомогти їй набути нові рухові навички, — наголошує Тетяна Корецька. — Важливо, коли батьки розуміють, як потрібно працювати з дитиною. Після закінчення курсу реабілітації ми завжди надаємо їм рекомендації. Це своєрідне домашнє завдання до наступного реабілітаційного курсу».

«Без роботи над м’язами нічого досягти не можна, — впевнена Тетяна Корецька. — Враховуючи це, ми розробляємо комплекс процедур, які проводяться під контролем лікарів протягом усього реабілітаційного курсу. Ми слідкуємо, як дитина сприймає лікування, чи немає зайвого навантаження. Для таких категорій пацієнтів дуже важлива послідовність проходження процедур. Скажімо, після парафіно-озокеритових аплікацій важливо відразу (поки розігріта кінцівка) зробити масаж. Під час масажу з дитиною виконуються пасивні вправи, які поліпшують функцію суглобів. І лише після цього вона займається активною лікувальною фізкультурою». Велика увага приділяється ортопедичній корекції. Тут проводять етапне гіпсування, лікар-ортопед здійснює контроль з метою профілактики вторинних деформацій суглобів та хребта, надає рекомендації щодо догляду за дітьми з цілодобовим контролем положення тіла й кінцівок. Уже багато років дитяче відділення реабілітаційної поліклініки тісно співпрацює з Науково-дослідним інститутом ортопедії та травматології з метою визначення показань та направлення на хірургічне лікування. Серед методів рефлексотерапії добре зарекомендував себе апарат інформаційно-хвильової терапії. Це сучасний метод впливу на рефлексогенні зони і точки, коли організм сам обирає той спектр випромінювання, який йому нині необхідний. Спеціальний апарат подає електромагнітні хвилі, що наближаються до власного випромінювання організму. Таким чином, в організмі компенсується дефіцит певного випромінювання, відбувається гармонізація електромагнітних хвиль. Така фіз­процедура помітно зменшує спастичність м’язів, крім того, у дітей поліпшуються мовленнєвий розвиток, психологічний стан, коригуються емоційні розлади. Для лікування дітей із ДЦП в «Астрі» широко застосовують заняття в басейні, парафіново-озокеритові аплікації, електростимуляцію, магнітотерапію, гідротерапію (великий вибір лікувальних ванн з додаванням хвойного екстракту, валеріани; підводний душ-масаж), спелеотерапію. Під час проходження реабілітації за необхідності може застосовуватися й медикаментозне лікування. «В реабілітації медикаментозне лікування дуже обмежене. Клінічним протоколом при ліку-

Амбулаторний принцип реабілітації, за яким працює відділення, зручний і для батьків, і для дітей. Адже хвора дитина на час лікування продовжує знаходитися вдома з батьками, у звичному для неї середовищі, а у відділення приходить отримувати процедури лише на визначений термін. Це значно відрізняється від щоденного перебування в лікарні, адже в реабілітаційне відділення малюки приходять без остраху і вільно себе почувають. За таких умов у дитини немає стресів, що позитивно впливає на результат реабілітації. Призначаючи лікування, медики відділення враховують усе до дрібниць — навіть пору року. У літній період, щоб не створювати зайвих навантажень на серцево-судинну систему, призначають менше теплових процедур, більше водних. Особистий графік лікування для кожної дитини розробляється таким чином, щоб вона не чекала призначених процедур у чергах. Термін перебування пацієнта у відділенні — 2-3 години. За день лікування проходять до 40 дітей.

Успіхи відділення Гордістю відділення і яскравим прикладом досягнення позитивних результатів у лікуванні дитини з ДЦП є Юрій Царук, який до 15 років проходив тут реабілітацію. У 2012 році на Паралімпійських іграх у Лондоні юнак здобув золоту медаль у бігу на 100 м, а на дистанції 200 м не лише переміг, а й встановив новий світовий рекорд. Після проходження комплексу реабілітації ефективність лікування оцінюється згідно із критеріями, визначеними останніми клінічними настановами, — за шкалою м’язового тонусу, шкалою великих моторних функцій тощо. При виписці батьки отримують рекомендації, а також призначається дата повторної реабілітації. «За час функціонування відділення чимало пацієнтів із дитячим церебральним паралічем досягли високого соціального рівня адаптації — навчаються у загальноосвітніх школах, вищих навчальних закладах, створюють сім’ї, працевлаштовуються. Та основним у діяльності дитячого відділення ми вважаємо ранню медико-соціальну реабілітацію малюків першого року життя, починаючи з місячного віку, — розповідає головний лікар поліклініки Ірина Волощенко. — Проблемні діти, які мають розлади нервової системи від народження, потрапляють до «Астри» за направленням дитячих територіальних поліклінік. Саме завдяки взаємодії в роботі поліклініки «Астра», всіх дитячих поліклінік та обласного центру ранньої медико-соціальної реабілітації дітей-інвалідів із ДЦП при Черкаській обласній дитячій лікарні більшість таких діток у подальшому мають мінімальні відхилення або значно менш виражені прояви ДЦП». Інна ХІМІЧУК, власкор «ВЗ», м. Черкаси

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

12 грудня 2014 року

ЖИТОМИРЩИНА

ГОЛОВНЕ В УРГЕНТНІЙ СИТУАЦІЇ — КОМАНДНА РОБОТА В Україні, у Житомирському обласному перинатальному центрі, стартував проект по боротьбі з післяпологовими кровотечами — домінуючою на сьогодні у світі причиною смерті жінок під час пологів.

«М

и перші в Україні відкрили унікальну симуляційно-тренінгову програму для навчання медичних працівників — акушерів-гінекологів, акушерок, операційних медсестер та анестезіологів у складі мультипрофільних бригад — за курсом «Допомога у випадках післяпологових кровотеч», розробленим спеціалістами Гарвардського університету США», — розповідає керівник закладу Юрій Вайсберг. Інноваційна медична навчальна програма втілюватиметься два з половиною роки — проект став можливим завдяки глобальній програмі корпоративної соціальної відповідальності MSD for Mothers («MSD для матерів»). Програма була анонсована в квітні цього року, коли компанія MSD виділила майже 282 тисячі доларів США на проведення в Україні освітнього проекту, спрямованого на зниження рівня післяпологових кровотеч, а відтак — зниження материнської смертності. Наразі глобальний соціальний проект «MSD для матерів» працює в понад 30 країнах світу. «Незважаючи на високий рівень розвитку сучасної світової медицини, проблема смертності жінок від післяпологових кровотеч залишається дуже актуальною для системи охорони

здоров’я: кожні дві хвилини у світі від ускладнень, пов’язаних із народженням дитини, помирає жінка — тобто близько 800 жінок протягом дня! — розповідає про актуальність проблеми Костянтин Подшивалов, керівник Всеукраїнської благодійної організації «JSI-Україна», яка виграла грант компанії MSD на реалізацію проекту в Україні. — Звісно, у першу чергу від цієї проблеми потерпають країни, які розвиваються, проте у багатьох розвинених країнах статистика теж невтішна. Та більшості цих трагічних смертей можна було б уникнути, якби всі лікарі були добре навчені, як діяти в складних випадках, адже рахунок в таких ситуаціях йде на хвилини. Саме цій темі й присвячено тренінгову програму. Окрім вивчення теоретичної частини, лікарі матимуть змогу потренуватись на симуляційних манекенах, аби довести набуті навички до автоматизму». Лекторами першої навчальної сесії в Житомирському обласному перинатальному центрі стали визначні американські експерти Гарвардської медичної школи доктори медичних наук Мелоді Еккардт та Сюзанна Ербер. Участь у навчанні взяли кращі фахівці закладу — за результатами навчальної програми вони отримають сертифікати тренерів із курсу по боротьбі

з післяпологовими кровотечами й далі вже самостійно навчатимуть фахівців усіх пологових відділень області, а також спеціалістів з інших регіонів України. «Перебуваючи в Житомирському обласному перинатальному центрі, я мала можливість переконатися, наскільки прогресивний цей заклад, — відзначає Сюзанна Ербер. — Усі процеси тут добре організовані, спеціалісти висококваліфіковані, впроваджено такі важливі етапи, як спільне перебування матері та дитини, грудне вигодовування, догляд за немовлятами за методом «кенгуру», окремі пологові зали. Все це свідчить про те, що пацієнта тут поважають і дбають про його здоров’я та комфорт. Тому я щиро сподіваюся, що цей тренінг піде далі перинатального центру — його нинішні учасники тренуватимуть колег і з інших медичних закладів. Взагалі такі тренінги з використанням симуляторів можна застосовувати до будь-якої ургентної ситуації, не лише у випадках акушерської кровотечі. Адже екстремальні ситуації, на щастя, трапляються не так часто, аби персонал міг навчитися реагувати на них у повсякденній роботі. Тому й були винайдені симулятори ургентних ситуацій. Робота на них дає медпра-

Головний лікар обласного перинатального центру Юрій Вайсберг, директор Департаменту охорони здоров’я ОДА Олександр Торбас, експерт Гарвардської медичної школи, доктор медичних наук Сюзанна Ербер (зліва направо)

Під час тренінгу

цівникам можливість виробити навички швидкого реагування. Більше того — вони вчаться працювати командно, що дуже важливо в ургентній ситуації, адже найчастіше медичні помилки трапляються саме через неправильне передання інформації. Тому необхідно навчити команду спілкуватись між собою, знаходити спільну мову, будувати правильні стосунки — щоб кожен знав своє місце й свою роль під час вирішення ургентної ситуації». Вікторія ПАЛАМАРЧУК, власкор «ВЗ», м. Житомир

ХМЕ ЛЬНИЧЧИНА

АПАРАТ, ЯКОМУ НЕМАЄ АНАЛОГІВ У Хмельницькому до уваги медиків-рентгенологів лікувально-профілактичних закладів та обласного військового госпіталю було представлено перший пересувний рентген-кабінет з високоточним цифровим приймачем нового покоління, якому немає аналогів у світі. Розробили та обладнали пересувний рентген-кабінет талановиті вітчизняні інженери Р.Г. Вольхін та хмель­ ничанин Р.Ю. Сіверський.

Ц

е найсучасніша модель з високоточним цифровим приймачем нового покоління, розробленим професором Київського націо­нального авіаційного університету С.І. Мірошниченком, основоположником цифрових рентген-технологій, розробником українського високоточного рентген-обладнання, що широко застосовується в усьому світі. Нині, коли плівкові рентген-апарати замінюються на сучасні — цифрові, таке обладнання вважається найновішим. Універсальний пересувний рентген-кабінет призначений для оперативного обслуговування пацієнтів за будь-яких умов у віддалених населених пунктах, медичних закладах, військових шпиталях, місцях надзвичайних подій. Він дає можливість робити високоточне рентгенологічне обстеження всіх органів та частин тіла лю-

дини. Окремо в ньому передбачені функції для пересувних шпиталів. Цей пересувний апарат також може заміщати роботу рентген-кабінетів, що тимчасово вийшли з ладу. Рентген-кабінет змонтований на шасі туристичного автобуса «Еталон», пристосованого для роботи в міській та сільській місцевостях. Працює рентген-обладнання під’єднанням до однофазної мережі або від електричного генератора, що суттєво спрощує його використання. У салоні є система вентиляційного очищення повітря, забезпечено високий рівень радіаційного та бактерицидного захисту, а саме обладнання морозостійке — всі зовнішні відсіки салону автобуса надійно захищені. У задньому відсіку є спеціальний люк для пересування нош з постраждалим до рентгенапарата у разі необхідності. Обслуговується рентген-кабінет через панель управління та комп’ютеризовану систему. Універсальний рентген-кабінет на колесах вже пройшов медичні та клінічні випробування в Державному інституті медицини катастроф і готовий до запровадження у виробництво. Олена ЩЕГЕЛЬСЬКА, власкор «ВЗ», м. Хмельницький

13

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ КИЇВЩИНА

СУЧАСНА ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЯ: МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПІДХІД

Минулого року медична спільнота Києва ініціювала створення територіально-медичного об’єднання (ТМО) на базі дерматологічної служби столиці. Передбачалися зміни організаційної структури служби та розширення її функцій. З початку 2014 року новий проект почав діяти. Про перші його результати й можливість поширення набутого досвіду в Україні — наша розмова з директором ТМО, завідувачем кафедри дерматовенерології НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктором медичних наук, професором Олександром Літусом.

Олександр ЛІТУС, директор ТМО, завідувач кафедри дерматовенерології НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор

ВЗ Чому виникла ідея створення ТМО і наскільки нова така форма організації служби?

— Досвід організації ТМО як такого не є якимось ноу-хау — перші ТМО з’явилися в Україні ще в 60-х роках минулого століття. Як тільки у держави не вистачає коштів на забезпечення медичних зак­ ладів, вона починає шукати варіанти оптимізації мережі. Останнім часом оптимізація сприймається як скорочення. Але це неправильне розуміння. Ось і при створенні нашого ТМО (це пілотний проект, який запроваджується тільки в Києві) йдеться не про скорочення мережі державних дерматовенерологічних закладів міста, а про їх укрупнення. Це один із механізмів поліпшення їх роботи за умов економії коштів і на сучасному етапі — найкращий варіант оптимізації служби. Судіть самі: у Києві функціонує 5 окремих дерматовенерологічних диспансерів і 1 міська лікарня, тобто ми маємо 6 головних лікарів, 6 бухгалтерій, 6 лабораторій, які дублюють одна одну, і це нераціонально. В ідеалі ТМО має бути однією юридичною особою. Поки що ми не дійшли до цього, оскільки проект ще не завершено і він потребує подальшого удосконалення. Якщо ж ми укрупнимо мережу закладів, як це планувалося, то зекономимо значні кошти. ВЗ Пацієнтам не подобається, коли на охороні здоров’я економлять, і з ними можна погодитися...

— Але ж це не економія заради економії. Ці кош­ ти неодмінно повернуться в службу, тільки не на утримання управлінців, розпорошення бухгалтерської звітності, дублювання лабораторних функцій, а на удосконалення дерматовенерологічної служби Києва — передусім, на підвищення якості надання послуг та розширення їх переліку. Приміром, ці кошти потрібні для придбання новітнього обладнання, а, отже, і для навчання лікарів сучасним методикам, які можуть здешевити вартість лікування пацієнтів. Для прикладу: курс стаціонарного лікування одного хворого на псоріаз традиційними методами обходиться державі від 3 до 10 тисяч гривень. Натомість апаратне лікування псоріазу в амбулаторних умовах коштуватиме 250-300 грн. І подіб­них прикладів можна назвати дуже багато. Так само можна говорити

14

про переваги розширення функцій диспансерів, які досі залишаються автономними закладами. Формування ТМО — можливість отримати в одному місці максимально велику кількість послуг. Адже сучасна дерматовенерологія — це передусім міждисциплінарний підхід. Лікувати потрібно хворобу, а не місце, де вона проявляється (у даному разі — шкіра), і формат ТМО дає змогу це зробити. Наприклад, при ТМО має працювати гінеколог, який тут же може проконсультувати пацієнтку з акне (їй обов’язково потрібно перевірити гормональне дзеркало). Нам також потрібен гастроентеролог, який побачить ті проблеми, про які не знає дерматолог, а успіх лікування залежатиме від їхніх спільних дій. ВЗ Тобто йдеться про розширення функцій кожного з диспансерів міста?

— Не зовсім так. Ми дійсно запроваджуємо нові напрямки — косметологію, дерматоонкологію тощо. Сьогодні без цього не обійтися. Нині дерматологія охоплює понад 3000 нозологій (жодна медична спеціальність такого переліку не має). Якщо взяти світовий досвід, то, приміром, дерматовенерологи Німеччини займаються проктологією, флебологією, косметологією, трихологією, алергологією тощо. Ми пішли шляхом поглибленої спеціалізації кожного з наших диспансерів. Одне відділення зробимо центром хірургії, друге — центром чоловічого та жіночого здоров’я, третє — центром косметології тощо. Тобто ТМО — це щось на зразок великої багатопрофільної лікарні, де кожен диспансер матиме свою «вузьку» спеціалізацію. Та й пацієнт в умовах ТМО витрачатиме на лікування менше часу й коштів — це можливо, якщо звести воєдино всі види надання високо­ кваліфікованої дерматовенерологічної допомоги. ВЗ Для цього доведеться набрати додатковий персонал?

— Для ТМО не обов’язково залучати більшу кількість персоналу. Потрібно лікарів навчити новим методикам — зокрема апаратним, і закупити новітнє спеціалізоване обладнання. Нині наші лікарі отримують додаткову освіту на базі кафедри дерматовенерології НМАПО ім. П.Л. Шупика. Нещодавно була відкрита її клінічна база, де співробітники кафедри (доценти, професори) не лише навчають лікарів, а й консультують наших пацієнтів. Також ми проводимо багато конференцій для лікарів за участю відомих у світі вчених і практиків у галузі дерматології. Спільно з нашими зарубіжними колегами проводимо дослідження, в тому числі й у зарубіжних клініках. ВЗ Чи можна вже говорити про підсумки проекту?

— Підводити остаточні підсумки зарано, адже на повну потужність проект працює лише останні 4 місяці, до того ми мали проблеми з фінансуванням. Втім, нині вже є певні результати. По-перше, розроблено концепцію розвитку дерматовенерологічної допомоги в Києві (єдина для всіх держав-

них медустанов міста). Вона передусім передбачає розширення спектра та якості послуг, створення науково-практичного потенціалу для пошуків нових методів діагностики й лікування, а також оптимізацію фінансових потоків і ефективне їх використання. По-друге, розроблено і впроваджено єдину систему навчання та підвищення кваліфікації лікарів і медичного персоналу. Налагоджено систему обміну досвідом лікування пацієнтів із колегами з інших країн світу. По-третє, у єдиному просторі почала функціонувати система лабораторної діагностики служби. Нині ми зосередили всі сили на створенні єдиної, максимально укомплектованої лабораторії, яка зможе обслуговувати населення міста. Налагодивши роботу однієї великої лабораторії, ми зможемо залишити інші міні-лабораторії в диспансерах Києва працювати в режимі cito, що дозволить ефективніше використовувати ресурси. Якщо говорити про конкретні практичні кроки, то за останні місяці ми відкрили кілька нових кабінетів — дерматохірургії, дерматоонкології, подології, косметології, придбали для них необхідне обладнання. Відремонтували та модернізували кабінет фототерапії, де пацієнти зможуть отримувати лікування псоріазу у спеціальних кабінах. Але все це — лише початок шляху перетворень. Яким він буде, залежить не лише від нашого бажання, зусиль і бачення, а й від підтримки місцевої влади і від того, яка політика у сфері охорони здоров’я проваджуватиметься на найвищому рівні. Якщо ми відійдемо від ручного управління в охороні здоров’я і від старої системи розподілу коштів на її утримання (тобто коли все вирішують нагорі), якщо покладемо відповідальність на керівника ланки, яка надає послуги, забезпечимо йому конкурентні механізми боротьби на ринку, то медичні реформи підуть у потрібному руслі. ВЗ Чи означає це, що дерматологія має великі шанси стати приватною ланкою охорони здоров’я?

— Однозначної відповіді на це запитання поки що немає: різні країни вирішують цю проблему по-різному. Як правило, у світі 80% дерматовенерології — це приватна сфера, а у 20% державних закладів лікують переважно соціально значимі захворювання — хронічні дерматози, бульозні дерматози, генетично детерміновані захворювання тощо, тобто хвороби, які зумовлюють інвалідизацію людини. Нині 50% послуг із дерматовенерології у Києві надається приватними клініками. Було б дуже добре, якби в Україні також чітко визначили перелік нозологій, які є соціально значущими і лікування яких повинно оплачуватися. На жаль, у нас це прописано нечітко і практично незрозуміло. Але для цього Україні потрібно нареш­ ті визначитися з моделлю охорони здоров’я, яку вона хотіла б мати, а потім розробити конкретні кроки — що і як треба зробити. Можливо, на це підуть десятки років, можливо, потрібна шокова терапія, як у Грузії, але в будь-якому разі система охорони здоров’я в Україні має бути пацієнтоорі-

єнтованою. Це — пріоритет, від якого походить усе інше. І кошти мають іти за пацієнтом, який сам вирішуватиме, куди він хоче з ними звернутися — у приватну структуру чи в державну, і в яку конкретно. А зарплата лікаря має залежати від того, прийшли до нього пацієнти чи ні. Лікар повинен боротися за пацієнта, поліпшивши якість надання допомоги, запровадивши нові методики діагностики та лікування. Нині наших пацієнтів утримують адміністративним методом, «прикріпивши» до того чи іншого закладу. Питання конкуренції вже найближчим часом домінуватиме у системі, незалежно від того, буде запроваджено страхову медицину чи ні. Якщо буде — цей процес прискориться, і тоді пацієнт обиратиме медичний заклад не за принципом «приватний/державний», а той, де краще лікують. ВЗ Які проблеми виникали на стадії формування ТМО?

— Найбільша проблема — невідповідність нашої законодавчої бази вимогам дня. Керуючись вітчизняними нормативними документи в галузі дерматовенерології, які датовані минулим століттям, неможливо забезпечити сучасні світові стандарти оснащення дерматовенерологічної служби. Приміром, я як керівник закладу не маю права придбати багато чого з нового обладнання, необхідного для повноцінної роботи (навіть якщо для цього є кошти й обладнання недороге). Потрібно оптимізувати підзаконні акти, які дадуть змогу керівнику брати на себе повну відповідальність за надання медичної допомоги. На часі змінити перелік оснащення, яким мають бути обладнані кожен диспансер, відділення, кабінет, а також паспорт дерматовенерологічних спеціальностей. Та найнеприємніша проблема, з якою довелося зіткнутися, — це небажання лікарів навчатися. У них немає зацікавленості в освоєнні нових методик. До того ж вони дуже злякалися реорганізації служби, очікуючи, що все розвалиться. Але насп­равді ми не поламали, не розвалили, а лише додали. І тільки час покаже, що зі старого було корисним, а що непотрібним. І що варто відкинути й замінити новим. Нині наші лікарі отримують більшу заробітну плату, ніж до утворення ТМО, — окрім окладу вони мають доплати зі спецфонду лікувального закладу (що більше лікар прийняв пацієнтів, то більше він отримує премії та зарплати). Звичайно, для цього потрібно працювати більше. Хоча «багато роботи» — поняття відносне. Наші лікарі приймають за зміну 15-20 пацієнтів. А, приміром, мій колега професор Карео Лотті з Італії приймає… 60 осіб за зміну. Вважаю, що лікар сам має визначити кількість пацієнтів, яку може прийняти. Адже час, витрачений на пацієнта, часто зумовлюється нозологією. Одному хворому достатньо приділити 15 хвилин, а іншому й годинудві. Тому неправильно стандартизувати час, виділений на одного пацієнта, та кількість хворих, яких лікар має прийняти за зміну. Головне — надати пацієнту якісну допомогу. ВЗ Чи можете спрогнозувати долю проекту: ТМО залишиться, зміниться, стане прикладом для інших регіонів?

— Це може бути дуже успішний проект. Усе залежить від керівництва міста, від його підтримки. І, як я вже говорив, — від політики держави в царині охорони здоров’я. До нас дійсно звертається багато колег з інших регіонів України, вони цікавляться реалізацією проекту, нашими успіхами й проблемами. Думаю, що силоміць ніхто нікого не примушуватиме переймати чужий досвід. І це правильно. Ми відкриті для співпраці й охоче поділимося своїми напрацюваннями з колегами. Але поки що у фокусі нашої уваги — кияни. Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД

12 грудня 2014 року

АВСТРІЯ

ЦЕНТРАЛЬНИЙ КЛІНІЧНИЙ ГОСПІТАЛЬ ВІДНЯ — СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЛІКУВАННЯ ТА ОСВІТИ

Центральний клінічний госпіталь Відня (AKH) — головний університетський медичний центр у серці Австрії. AKH — один із найбільших госпіталів у Центральній Європі, він ділить першість лише з німецькою клінікою «Шаріте». AKH також є навчальною клінікою при Віденському медичному університеті. Тут зосереджені найсучасніші медичні технології та обладнання, тому Центральний клінічний госпіталь Відня — це ефективна комбінація охорони здоров’я, освіти і сучасних клінічних досліджень. Саме тут протягом місяця мені пощастило проходити стажування.

клініці нечувана за мірками вітчизняної медицини — лише 5,18 дня! На території клініки розмістились 36 університетських клінік та 4 клінічних інститути. Щодня тут працює 53 операційних театри, 98 клінічних та 82 загальних відділення, 16 відділень інтенсивної терапії. Персонал клініки налічує понад 1,5 тисячі лікарів та понад 3 тисячі медсестер. У 2012 році в клініці було проведено понад 500 трансплантацій, зок­рема: 44 трансплантації серця, 112 трансплантацій легень, 3 комбінованих пересадки серця і легень, 43 трансплантації печінки, 167 — нирок, 347 — кісткового мозку і навіть 2 трансплантації підшлункової залози. Встановлено понад 100 кохлеарних імплантатів. До речі, перше таке втручання в Австрії було проведено в 2012 році саме в AKH — 23-річному пацієнту. Загальна кількість оперативних втручань становить приблизно 50 тис. на рік. Масштаби виконання клінікою надскладних процедур просто вражають!

Екскурс в історію

Ірина Шатинська з куратором-доктором медицини,професором Антоном Люгером, керівником клініки ендокринології та метаболізму в АКН (Відень, Австрія)

Клінічна база найвпливовішого навчального медичного закладу Європи Як сучасний науковий та освітній зак­лад, що не тільки відповідає міжнародним стандартам, а й розширює їх, Віденський медичний університет організовує престижні післядипломні курси й веде декілька проектів у галузі управління охороною здоров’я на базі AKH. В AKH створено спеціальний Студентський центр, що складається з лекційного та навчального центрів, де одночасно можуть навчатися в теоретичних і клінічних відділеннях, згідно з календарним навчальним планом, майже 3000 студентів-медиків. Лекційний центр має великий лекційний зал на 500 місць і чотири додаткових лекційні зали, а також 33 конференц-зали для проведення семінарів і майстер-класів. У лікарні були створені Школа загальної охорони здоров’я та сестринської справи, Школа по догляду за дітьми та підлітками і Школа медико-технічної справи. Крім того, в клініці діє Академія підвищення кваліфікації та спеціальної підготовки для медичних сестер і медичних лаборантів. Навчатись на базі клініки можуть не лише студенти-медики Віденського медичного університету, а й лікарі-початківці під час свого післядипломного навчання, зок­рема резидентури, яке триває не 1,5-2 роки, як у країнах пострадянського

Фасад АКН Allgemeines Krankenhaus der Stadt Wien, центрального клінічного госпіталю Відня

простору, а мінімум 6 років (лише для отримання сертифіката лікаря-спеціаліста загальної практики), та ще від 2 до 6 років — для отримання і підтвердження певної вузької спеціалізації, наприклад із кардіохірургії або гінекології. Усі без винятку інтерни постійно проходять ротацію в різних відділеннях клініки. Тут вони мають нагоду навчитись працювати на ультрасучасному діагностичному обладнанні (ОФЕКТ, ПЕТ, не говорячи вже про рутинні КТ та МРТ), проводити складні лікувально-діагностичні процедури, зокрема, контрастні ендоваскулярні діагностичні та лікувальні втручання, а саме: церебральну ангіографію, коронарографію, аортог­рафію, ангіопульмонографію, ангіографію ниркових, мезентеріальних і периферійних артерій, емболізацію інтракраніальних аневризм, артерій різної локалізації, балонну ангіопластику, стентування коронарних артерій та артерій іншої локалізації (ниркових, периферійних) тощо. В кожному відділенні AKH працюють 2-3 університетських професори, які ведуть амбулаторний прийом на рівні з лікарями-ординаторами, консультують складні діагностичні випадки. У клініці щотижня проводяться консиліуми з різних спеціальностей, збираються так звані робочі групи, зокрема, tumor board (онкологічна група або консиліум), surgery board (хірургічна група), де вирішуються питання ведення складних пацієнтів із комор-

бідною патологією та обговорюються цікаві клінічні випадки.

2012 року в AKH в рамках спільного проекту з Віденським медичним університетом успішно розпочався процес впровадження нової автоматизованої інформаційної системи управління Центрального клінічного госпіталю (АKІМ). Він дозволить медперсоналу клініки приділяти основну увагу догляду за хворими в стаціонарі, а не заповненню безлічі паперових документів (як часто відбувається у вітчизняних клініках), розширить можливості для науково-дослідної роботи з чітко структурованими базами даних, створить цілі бібліотеки медичних зображень та лабораторних дослід­жень, які можна буде використовувати з навчальною метою в університеті.

Результат діяльності АКН AKH складається з кількох корпусів, найвідомішими з яких є дві масивні 20-поверхові вежі — «зелений» блок (де розташовуються хірургічні відділення) та «червоний» блок (терапевтичні відділення). Їх загальна потужність — понад 2200 ліжко-місць. Цікавий факт: AKH посідає 2-ге місце серед лікарень світу за висотою головного корпусу, поступаючись лише Клініці Кріса Хані Барагваната в ПАР (85 метрів). Кількість амбулаторних пацієнтів у 2012 році становила 538 803 особи. При цьому кількість госпіталізованих хворих — лише 102 083. Середня тривалість перебування пацієнтів у

Історія AKH налічує понад три століття і веде відлік від дати народження свого попередника, заснованого імператором Леопольдом I в 1693 році, — Будинку для бідняків і інвалідів, що розташовувався на місці сучасної клініки. Будинок був офіційно відкритий у 1695 р., а вже наступного року він став прихистком для понад тисячі знедолених. Наказом австрійського імператора Йосифа II від 16 серпня 1784 р. будинок перей­ менували в Загальну (комунальну) лікарню. В наступні століття госпіталь розвивався саме як лікувальнодіагностичний заклад, а не як притулок і будинок догляду. Економічна рецесія початку ХХ сто­ліття і під час двох світових війн, які безпосередньо торкнулися Авст­ рії, надовго відклали впровад­ження концепції «нової клініки». Тільки в 1957 році, після стабілізації політичної та економічної ситуації в Центральній Європі, було прийнято рішення про будівництво нового центрального корпусу AKH. Перша фаза будівництва розпочалася в 1964 році. Останні будови були приєднані до лікарні в 1974 році. У січні 1991 року відкрила свої двері Університетська клініка фізичної медицини та реабілітації. Повністю оновлена лікарня офіційно розпочала свою роботу 7 червня 1994 року. Біля входу в лікарню увічнені імена людей, які відіграли ключову роль у реалізації цього грандіозного проекту: Franz Vranitzky, Erhard Busek, Helmut Zilk та інші. Останній підрозділ лікарні — відділення акушерства та гінекології — запрацював у березні 1996 року. Старий корпус Загальної лікарні Відня на Alserstrasse досі прикрашають латинський вислів, вибитий над входом у 1784 році: «Saluti et solatio aegrorum» («На здравіє і розраду хворим»). Ці самі слова можна прочитати і над входом у нову лікарню на .. .. вулиці Wa hringer Gurtel. Ірина ШАТИНСЬКА, кандидат медичних наук, спеціально для «ВЗ»

15

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ІСПАНІЯ

ТРАНСПЛАНТОЛОГІЯ: МАЙСТЕР-КЛАС ВІД ЛІДЕРА Каталонія є світовим лідером у галузі донорства органів, що пояснює багатий досвід і блискучі результати у сфері трансплантології. Спеціалісти Barnaclinic Групи Hospital Clіnic в Барселоні та ключові персони — координатори системи трансплантології — ділилися з кореспондентом «ВЗ» власними напрацюваннями і своїм досвідом, який вивів країну в абсолютні лідери.

Кат’яна КАБРЕ, директор Barnaclinic

«Я

18 років була координато­ ром служби транспланто­ логії, тому, звичайно, знаю її зсередини, — розповідає директор Barnaclinic Кат’яна Кабре. — У квітні 1965 року в Іспанії було зроблено пер­ шу пересадку нирки. З цього почала­ ся ера трансплантології. Професор, який на той час очолював відділення трансплантології і був відомим у сві­ ті фахівцем, паралельно опановував пересадку підшлункової залози. Зго­ дом каталонські лікарі запровадили методики пересадки серця, легень, кісток і кісткового мозку, й у червні 2008 року в Барселоні професор Па­ оло Макіаріні провів першу пересад­ ку людського органа, вирощеного зі стовбурових клітин. Наразі все, що відбувається в медичному світі у сфе­ рі трансплантології, з успіхом впро­ ваджується у клініках Барселони. Так, на сьогодні можливо пересадити все! Але важливо розуміти: навіщо ми вдаємося до методів транспланта­ ції і які наслідки це матиме для паці­ єнта. Звичайно, подарувавши людині нову руку чи ногу, ми значно підви­ щуємо якість її життя, але при цьому пацієнт змушений пожиттєво прий­ мати імуносупресори. Для держави утримувати таку людину роками — дорого, для самого організму — важ­ ко. Тому тут важливий раціональний підхід: жодної комерції! Вдаватися до пересадки треба лише тоді, коли мова йде про життя людини.

Під захистом закону У 1979 році в Іспанії вийшов новий за­ кон про трансплантологію. Він містив кілька важливих статей і безліч уточ­ нень. Саме закон відіграє вирішаль­ ну роль у системі трансплантології. Там детально прописані всі нюанси, пов’язані як із донором, так і з реципі­ єнтом. Наголошується: родина реци­ пієнта не має знати, хто був донором у разі трупного донорства, а також чітко прописано, лікарі яких спеці­ альностей мають запротоколювати смерть донора. Для живих донорів у законі теж прописані певні правила, нехтува­ ти якими ми не маємо права. «По-

16

перше, донор має бути не молод­ шим 18 років, але й 18-річні донори — небажані, тому ми намагаємося шукати донора більш зрілого віку. По-друге, людина повинна мати міц­ не здоров’я та чітко розуміти суть і наслідки відмови, нап­риклад, від власної нирки. Донор не обов’язково має бути членом родини хворого, як того вимагають закони інших країн: достатньо, щоб люди були у друж­ ніх стосунках чи мали відносини як пара. Але в жодному разі — нія­ кої матеріальної зацікавленості. Це перевіряє спеціальна комісія: донор проходить безліч психологічних тес­ тів і комісій, які мають підтвердити його альтруїстичні наміри. На нас­ тупному етапі збирається консиліум із лікарів різних спеціальностей, які обговорюють — підходить цей донор чи ні. Далі справа переходить у комі­ тет по етиці й на наступному етапі — до суду. Саме там, перед суддею, донор повинен остаточно довести свою готовність та гуманність намі­ рів. Як правило, весь процес триває два місяці. Це достатній термін, який дозволяє донору уважно ознайоми­ тися з документами, добре подумати і прийняти зважене рішення. У 1982 році в закон була внесена поправка про те, що в усіх медичних закладах, які мають на меті займатися трансплантаціями, повинні бути ство­ рені координаційні центри (в Катало­ нії таких клінік сім). У даному центрі мають працювати люди, відповідаль­ ні як за підбір донорів, так і за дотри­ мання букви закону, за комунікації, збереження органів при трупному донорстві тощо. Всіма координацій­ ними центрами керує Національний координаційний центр Іспанії та окре­ мі центри автономій у складі країни. Координатори всіх рівнів збираються щомісяця, аби обговорити ситуацію, окремі проблеми та загальні страте­ гії. Завдяки цій організаційній інно­ вації ми щороку нарощуємо кількість трупних трансплантацій — поступово ми вийшли на перше місце. Ставку на трупне донорство було зроблено ще й через те, що в такому разі ми маємо змогу забрати в середньому 3,5 орга­ ни. Це збільшує ефективність: велика кількість матеріалу й нульова інвалід­ ність. Але система трупного донорства сама по собі вимагає ретельної орга­ нізації: одна справа, коли ми маємо живого донора і заздалегідь плануємо одну операцію, і зовсім інша справа — ДТП, коли треба оперативно забрати органи і розподілити їх по різних кліні­

ках країни, залежно від потреб. Це ви­ магає не тільки ідеальної координації, а й належної транспортної системи. Окремо хочу сказати про координа­ торів, адже іноді це ключові персони. Координатор повинен бути, по-перше, геніальним клініцистом — адже виз­ начити стан органів та відсутність су­ путніх захворювань у трупа вдається не кожному. Окрім того, він має бути надзвичайно емпатійною особис­ тістю, на плечі якої лягають бесіди з родичами загиблого, вмовляння і по­ шук потрібних аргументів, допомога в організації похорону тощо. До слова, останнім часом відмов родичів віддати органи майже немає».

Федеріко ОППЕНГЕЙМЕР, Голова відділення трансплантації нирки

Лідери у нирковій трансплантації «Сьогодні ми проводимо 150 тран­ сплантацій нирок на рік. Іспанія є світовим лідером у донорстві трупної нирки, — розповідає Голова відділен­ ня трансплантації нирки Доктор Фе­ деріко Оппенгеймер. — Але цього все одно не достатньо, щоб задовольнити всі потреби. Тому дуже добре, коли реципієнт має живого донора, який йому ідеально підходить. У 1998 році ми зрозуміли, що потрібно робити ставки саме на живих донорів, адже характеристики трупних ставали все гіршими. Це пов’язано зі зростанням віку померлих донорів — через збіль­ шення тривалості життя. На сьогодні в нашому госпіталі ми зрівняли кіль­ кість трансплантацій трупних нирок і від живих донорів. Це не типово для всіх інших медичних закладів сві­ ту, але ми вирішили йти саме таким шляхом. Варто сказати, що живі донори ма­ ють певні ризики. Перший — хірур­ гічний. Ступінь ризику надзвичайно малий, але він є. Світова статистика говорить, що троє з 10 000 донорів по­ мирають під час операції чи після неї внаслідок ускладнень. Донори госпі­ талізуються лише на кілька днів, адже ми дістаємо нирку лапароскопом через єдиний доступ — пупок. У жінок ши­ роко використовується метод забору нирки через вагіну. Причому для цього не принципово, чи вже народжувала

жінка, як у деяких країнах. Другий ризик пов’язаний із тим, що людина залишається без однієї нирки. Нам ві­ домо, що єдина нирка поступово збіль­ шується в розмірах, щоб вдовольняти всі потреби організму. Навіть аналізи не покажуть жодних змін. Але протя­ гом життя у донора може виникнути будь-яке захворювання (навіть якщо на момент трансплантації він був абсо­ лютно здоровим): гіпертензія, діабет, ожиріння тощо. Артеріальні проблеми всіх хвороб не оминають і нирку. Тому всі донори мають щороку проходити медичне обстеження, щоб запобігти можливим проблемам. Більш того, закон про трансплантологію наголо­ шує: якщо з будь-яких причин (аварія, онкологічна хвороба тощо) донор сам потребуватиме пересадки, він автома­ тично стає «номер один» у списку тих, хто очікує на трансплантацію… Коли ми говоримо про результати пересадки нирок, то їх два, залежно від типу донора. Перший — середню тривалість життя пацієнта, якому пе­ ресадили трупну нирку, ми можемо гарантувати терміном 15 років. У разі пересадки від живого донора цей тер­ мін збільшується на 10 років. Коли ми пересаджуємо нирку від близнюків чи єдинокровних дітей з AHL-сумісністю — мова йде про 30 років повноцінного життя. Але дуже часто батьки висту­ пають проти таких пересадок: вони не хочуть, щоб обоє дітей піддавалися ри­ зику. Другий результат стосується від­ торгнення пересадженої нирки. Воно можливе через технічні чи імунологіч­ ні причини. Як правило, відторгнення бувають ранні й дуже бурхливі. Зрід­ ка ми спостерігаємо хронічну форму відторгнення. Іноді організм запускає захворювання знову й воно травмує і пересаджену нирку. Тоді потрібна нова пересадка. Ті ліки, які ми використовуємо сьо­ годні, аби запобігти відторгненню, — дуже якісні, проте повної толерантності поки що не досягнуто. Більш того, іму­ носупресори досить токсичні, й досі трапляються випадки, коли пацієнт помирає від терапії, яка проводиться після пересадки. Але ми і з цієї ситуації знайшли вихід: щоб не виникало таких проблем, використовуємо донорів, не­ сумісних по групах крові. Ще один шлях: використання доно­ рів, несумісних по AHL. Всі знають, що при пересадці нирки людині, в якої є антитіла AHL, відторгнення буде мит­ тєвим. Тому ми вирішили готувати їх заздалегідь, прибираючи антитіла з організму. Тобто, коли ми маємо до­ нора, несумісного по групі крові чи AHL, ми включаємо його в програму перехресної трансплантації і в 98% вдало знаходимо вихід».

Франческ Фернандес АВІЛЕС, Голова відділення трансплантації кісткового мозку

Гематологічна допомога вдома «Перші пересадки кісткового моз­ ку ми почали виконувати 38 років тому, — розповідає Голова відділен­ ня транс­п лантації кісткового мозку

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД

12 грудня 2014 року

Франческ Фернандес Авілес. — Зараз ми робимо 100 трансплантацій на рік. Раніше, щоб пересадити кістко­ вий мозок, пот­рібно було брати пунк­ ції, та це вже в минулому. Зараз у 90% випадків ми забираємо кістковий мо­ зок через кров. На першому етапі па­ цієнту вводять підшкірно фармако­ логічний препарат, який потенціює вихід стовбурових клітин. На це по­ трібно чотири дні. На другому етапі пацієнта під’єднують до пристрою, який, переганяючи кров, центри­ фугує стовбурові клітини, а решту крові повертає в організм. У суспен­ зії, яку ми таким чином отримуємо, окрім стовбурових клітин, містяться лімфоцити Т. Ми відділяємо їх і до­ даємо до стовбурових клітин лише 300 одиниць на кілограм ваги тіла пацієнта: коли ми вводимо стовбу­ рові клітини пацієнтові, лімфоцити Т атакують лейкемічні клітини й запо­ бігають відторгненню — але тільки у такій кількості. Весь процес зай­ має сім днів. Ми були піонерами даного методу. За його допомогою можна лікувати більшість злоякіс­ них захворювань крові, найчастіше — мієлоїдні форми та ті злоякісні захворювання, які не відповідають на традиційну терапію. Доброякісні гематологічні захворювання також добре піддаються даному методу лікування. У випадках, коли з ряду причин па­ цієнтові не підходить власний кістко­ вий мозок, доводиться звертатися до інших методів, і найбільш сумісними донорами виступають брати чи сестри хворого. У 70% інших випадків ми зму­ шені звертатися в Національний банк крові і донорських тканин. Якщо ми й там не знаходимо потрібного донора, шукаємо родичів із неповною суміс­ ністю. Відсоток таких трансплантацій сягає 60. Необхідність трансплантації кісткового мозку у дітей значно мен­ ша, ніж у дорослих, але й вона існує. Приміром, діти набагато краще від­ повідають на хіміотерапію. Зараз у випадках, коли раніше була потрібна трансплантація, ми часто можемо до­ помогти альтернативним шляхом. У багатьох випадках для дитини най­ кращий донор — кордова кров. На сьогодні в Міжнародному реєстрі кіст­ кового мозку, яким ми користуємося, є 22 мільйони донорів, тому жодної проблеми немає як для каталонських дітей, так і для іноземних пацієнтів. Ще одна наша інновація: вже 14 ро­ ків ми проводимо трансплантації… вдома у пацієнта. В госпіталі ми роби­ мо тільки хіміотерапію. Решта етапів можливі в комфортних для пацієнта умовах за допомогою спеціально нав­ ченого персоналу».

(International Liver Transplant Society (ILTS). — На жаль, невдало. Тільки у 1988 році з’явився препарат-супре­ сор, який не давав таких жахливих побічних ефектів і зробив можли­ вою пересадку печінки. З того часу почали вдосконалювати й хірургічні методики. Хочу сказати, що результа­ ти в нашому госпіталі завжди були найкращими серед усіх медичних закладів Європи. Власне я зробив понад 1400 трансплантацій печінки за час своєї роботи. Виживаність піс­ ля пересадки говорить сама за себе: 95% пацієнтів виживає протягом першого року після трансплантації і 75% — протягом наступних 10 років. На сьогодні ми широко практикуємо методику під назвою «доміно». Коли у людини є генетична метаболічна хвороба, її печінка, як правило, здо­ рова. Але вона продукує аномаль­ ний протеїн, що акумулюється в периферичних нервах. Протягом 35 років хвороба себе не проявляє, з ві­ ком починаються проблеми з рухом, ковтанням та порушення серцевого ритму. Через 2-3 роки такі пацієнти помирають, а їхня печінка викорис­ товується для трансплантації людині з цирозом чи раком. У чужому орга­ нізмі орган також не чинить негатив­ ного впливу близько 35 років, тому це вдале рішення для дорослих чи літніх людей. Інше наше відоме ноу-хау нази­ вається «Барселонська модель». Ми

ТАБЛИЦЯ. ВИЖИВАНІСТЬ РЕЦИПІЄНТІВ ПІСЛЯ ОРГАННОЇ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ В КАТАЛОНІЇ 1 РІК

5 РОКІВ

Ниркова трансплантація від померлого донора (період 2002-2012 рр.)

89%

75%

Ниркова трансплантація від живого донора (період 2002-2012 рр.)

96%

88%

Трансплантація печінки (період 2002-2012 рр.)

88%

74%

Трансплантація серця (період 2002-2012 рр.)

80%

72%

Трансплантація легень (період 2002-2012 рр.)

74%

48%

Трансплантація підшлункової залози (період 2002-2007 рр.)

98%

97%

АБСОЛЮТНО ПРОЗОРО Жусеп Торрас САНВІСЕНС, хірургофтальмолог Hospital Clinic Barcelona

«Т

Хуан Карлос Гарсія ВАЛЬДЕКАСАС, Голова відділення трансплантації печінки

Печінка «з приміркою» «Першу в світі пересадку печінки виконали в 1963 році, — розпові­ дає Хуан Карлос Гарсія Вальдекасас, Голова відділення трансплантації печінки, президент Міжнародного товариства трансплантації печінки

створили систему кровообігу, яка збе­ рігає печінку мертвого донора. Наразі цю систему намагаються впровадити у себе наші сусіди французи. Варто пам’ятати: знайти належний орган для трансплантації надзвичайно важ­ ко, тому за кожну донорську печінку ми несемо велику відповідальність. Коли орган не приживається або від­ торгається — це ціла драма. Аби запо­ бігти цьому, ми створили апарат, який дозволяє «приміряти» печінку реципі­ єнту. Орган поміщається у пристрій, під’єднується канюлями до хворої людини, й за допомогою обрахунків безлічі параметрів ми бачимо: варто трансплантувати чи ні. Сам апарат під час «примірок» зберігає печінку живою. Якщо печінка не підходить, ми маємо шанс трансплантувати її іншій людині. Ніби все просто, так? Але на створення цього ноу-хау пішло 20 років, і ми ним надзвичайно пиша­ ємося. Наразі методика апробована, і з цього тижня ми починаємо активно її використовувати. Та, незважаючи на всі наші досяг­ нення у сфері трупного донорства, ми не можемо забезпечити такими орга­ нами всіх хворих. Тому з 2000 року ми активно практикуємо пересадку печінки від живого донора. Наш гос­ піталь — єдина медична установа Іспанії, яка може це робити. В цій сфері ми маємо досягнення, якими пишаємося на світовому рівні. На­ разі здійснено 120 таких пересадок,

рансплантація рогівки проводиться у випадках незворотної втрати зору через порушення прозорості рогівки, — каже хірургофтальмолог Hospital Clinic Barcelona доктор Жусеп Торрас Санвісенс. — Техніка трансплантації полягає в заміні пошкод­ж еної тканини рогівки реципієнта донорською здоровою тканиною рогівки з банку очних тканин. Для Hospital Clinic Barcelona донорські рогівки надходять із Банку тканин BSTTSF — єдиного банку крові і тканин Каталонії, який відповідає всім вимогам і гарантіям надійності для правильного зберігання, якісного скринінгу й розподілу тканини рогівки. Основні

патології, які лікуються шляхом транс­ плантації рогівки: набряк рогівки через дистрофію або травму ендотелію; кератоконус і постінфекційні рубці; лейкома на рогівці; рогівковий герпес; бактеріальні виразки тощо. У разі наб­р яку рогівки проводиться техніка DSAEK (Descemet Stripping Automated Endothelial Keratoplasty) — автоматична ендотеліальна кератопластика з розшаруванням десцеметової мембрани, яка полягає в трансплантації тільки глибинного шару рогівки. В інших випадках застосовується передня ламелярна кератопластика (DALK: Deep Anterior Lamellar Keratoplasty) або наск­ різна кератопластика (PK: Penetrating Keratoplasty). У всіх випадках це амбулаторна операція з місцевою анестезією. Тільки за 2013 рік ми зробили 24 PK, 18 DSAEK і 7 DALK. Хочу відзначити, що результати приживлюваності матеріалу після трансплантації (тривалість прозорості) — 70,5% всіх випадків протягом 2 років. І це фантастично!»

і навряд чи їх кількість зростатиме. Причина в тому, що печінка — не­ парний орган і пацієнт наражається на більший ризик, ніж, скажімо, при пересадці нирки. Трансплантація від живого донора доцільна, коли ми ма­ ємо справу з раком печінки. Такий пацієнт просто не в змозі очікувати на трупну печінку в листі очікуван­ ня. Окрім того, за законом іноземні громадяни не мають права на трупні органи, тому для них живі донори — єдиний вихід».

Жауме ТОРТ, директор координаційного центру трансплантології Каталонії

Нюанси організації «У 1984 році, після перших переса­ док серця й печінки, було створено організацію, яка має координувати службу трансплантології Каталонії, — розповідає директор координацій­ ного центру трансплантології Ката­ лонії Жауме Торт. — Ми підпорядко­ вані Міністерству охорони здоров’я та Національній організації транс­ плантології. Головна порада, яку я можу дати: не потрібно створювати безліч команд по пересадці органів. Навпаки: треба все концентрувати в кількох місцях, щоб ці команди до­ сягли експертного рівня. Але без від­ мінної координаційної служби нам нічого не вдалося б досягти. Іноді буває так, що ми маємо донорський орган, але не маємо реципієнта. Ці проблеми доводиться швидко вирі­ шувати вже на міжнародному рівні, адже, наприклад, серце «живе» мак­ симум 5 годин. Тоді ми пропонуємо орган найближчим сусідам — Італії та Франції. Вони, своєю чергою, роб­ лять так само. Окрім цього, коорди­ наційні комітети контролюють усі листи очікування і стан хворих, які в них перебувають. Чітко продума­ ні системи пріоритетності: залежно від критеріїв захворювання, людина зай­має своє місце у списку. Також для всієї території Іспанії є таке поняття, як «швидка допомога 0». Це ситуації, коли життя людини за­ лежить тільки від трансплантації. У цьому випадку перший орган, який з’являється з потрібними характерис­ тиками, віддається саме цій людині. За кількістю трансплантацій Катало­ нія є абсолютним лідером. За кількіс­ тю трансплантацій на мільйон насе­ лення — ми також у світових лідерах. Наразі ми не маємо жодних проблем із пересадкою нирок — усе налагод­ жено ідеально. А ось деякі інші орга­ ни, наприклад печінка, мають склад­ ніші особливості пересадки… Єдина «проблема», яку ми наразі маємо, — вік донорів. Раніше, як пра­ вило, це були люди, що потрапили в аварію. А тепер, на щастя, у нас прак­ тично немає ДТП, й основні наші до­ нори — літні люди, що помирають від інсульту. Половині донорів — по­ над 60 років, а на минулому тижні ми взяли орган у донора віком... 83 роки, але він мав здорові нирки, не­ зважаючи на вік». Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

17

АКУШЕРСТВО

МИХАЙЛО МАКАРЕНКО: ПОКИ ЧИНОВНИКИ ВИРІШУЮТЬ ПРОБЛЕМИ — МИ РЯТУЄМО ЖИТТЯ Вагітність — свого роду екстремальний стан, який загострює перебіг хронічних захворювань у майбутньої матері. За сучасними статистичними даними, дуже малий відсоток вагітностей наразі перебігає без так званих екстрагенітальних патологій. Раніше більшість із них вважалися табу для продовження роду. Сьогодні лікарі вміло вправляються навіть із найважчими супутніми захворюваннями у вагітних. Про досягнення і плани на майбутнє «ВЗ» запитала у Михайла Макаренка, головного лікаря єдиного в Києві пологового будинку, що спеціалізується на екстрагенітальних патологіях.

Михайло МАКАРЕНКО, головний лікар міського пологового будинку №5

ВЗ Коли саме було вирішено надавати допомогу хворим вагітним в окремому медичному закладі?

— Самій будівлі, де зараз розміщується наш пологовий будинок №5, сорок років. Колись це був найбільший пологовий будинок в Україні на 500 ліжок. Кількість пологів у той час налічувала 7-8 тисяч на рік. Із 1985 р. заклад став спеціалізуватися на екст­рагенітальній патології у вагітних. Раніше такого поняття не існувало взагалі, адже патології та вагітність були не сумісними. У переліку показань до переривання вагітності можна було побачити в алфавітному порядку майже всі існуючі захворювання. Тоді просто констатували факт: «У вас цукровий діабет — народжувати не можна!», і ніхто не брався «виношувати» таку вагітність. Але роки йшли, і все більше вагітних із різними патологіями приймали рішення народжувати. Тому й довелося створити медичну службу, яка б якісно могла надавати їм кваліфіковану допомогу. На даний час у Києві екстрагенітальною патологією у вагітних зай­ маються два медичних зак лади: Інститут педіатрії, акушерства і гінекології (ІПАГ) та наш пологовий будинок. Такі патології у вагітних входять у трійку лідерів серед усіх акушерських патологій у всьому світі. У кожному обласному центрі повинно бути спеціалізоване відділення, але на повну силу працюють лише ці два заклади, які я назвав.

18

Інститут прий­м ає вагітних з усієї України, ми — з міста Києва. А влітку, коли ІПАГ на «мийці», усіх приймає наш пологовий будинок. Жінок із регіонів із важкими патологіями, як правило, намагаються перевести до Києва. І річ не в тім, що на периферії гірші спеціалісти. Ні! Просто у столиці кількість різнопрофільних лікувальних закладів значно більша. Приміром, у нас поруч Інститут ім. М.Д.Стражеска, Інститути ім. М.М.Амосова та ім. О.О.Шалімо­ ва, ОХМАТДИТ тощо, тобто ми знаходимося у центрі так званого єдиного медичного простору і зв’язок з усіма закладами налагоджено. І немає значення, що одна лікарня належить МОЗ, інша — Академії наук, третя — місту. Поки чиновники вирішують усі ці проблеми, ми рятуємо життя. ВЗ А що включає в себе термін «екстрагенітальна патологія»? І чи відрізняється його тлумачення в нашій країні від інших?

— Це будь-яке захворювання внут­ рішніх органів при вагітності. Виз­ начення ідентичне в усьому світі. Проблема екстрагенітальної патології значно впливає на результат вагітності. На жаль, ця проблема існувала, існує і не зникне, а тільки поглиблюватиметься: зараз важко знай­т и здорову вагітну, особливо в умовах мегаполісу. Менше зло — судинна дистонія, але з нею приходить кожна друга. В інших патології не нас­т ільки «лояльні»: цукровий діабет, захворювання легень, нирок… Велику роль відіграє вік вагітної. Ви ж розумієте, що після 30-ти «букети» хвороб мають усі. Зараз у нас, як в усьому світі, утворилося «вікно». Раніше жінки починали вагітніти у 18, і їх кількість збільшувалася пропорційно. Тепер активність припадає на період із 17 до 20 років, потім — «віконце» аж до 30 років. Ми розуміємо, що зараз важливими аспектами стали кар’єрний ріст і фінансова стабільність. Але збільшився вік і тих, хто вагітніє вперше: навіть у 25 їх мало. І якщо 20 років тому пологи у 50 були дивиною, то зараз цим нікого не здивуєш. Зрозуміло, що ми маємо

із чим працювати. Деякі патології неможливо прорахувати заздалегідь через те, що вони маніфестують як раз під час вагітності. Вона стає провокатором, і доводиться реагувати оперативно. Одна справа, коли вагітна — хронічно хвора, роками стоїть на обліку у лікаря по профілю свого захворювання і приймає ліки. І зовсім інша — коли жінка сама шокована проблемами зі здоров’ям, які виникли на фоні вагітності. А вирішувати всі ці проблеми мають тепер акушери-гінекологи. Лікарям інших спеціальностей важко поєднувати лікування матері із завданням повноцінного розвитку плода. Тут важлива чітка рег­ламентація: як виношувати, коли і яким чином приймати пологи тощо. Для одних доцільнішим буде кесарів розтин, а для інших — навпаки — фізіологічні пологи. У зв’язку з малорухливим способом життя зараз збільшилася кількість тромбозів. А при вагітності кров рухається ще повільніше. Ось вам передумови для того, щоб потім ці тромби «подорожували» організмом. А це надзвичайно небезпечно... У природі немає іншого такого стану, як вагітність. Людина має два кола кровообігу, а під час вагітності у жінки з’являється третє. Якщо серце «скомпроментовано», чи витримає воно додатковий об’єм, який потрібно прогнати ще й по третьому колу? Причому третє — найбільш вимогливе! Дитина візьме своє за будь-яких умов. Неважливо, як і чим харчується мати, скільки вона п’є тощо. Плід можна порівняти з паразитом — хоч не зовсім гуманно, але це так. Якщо у матері не вистачить кальцію — плід візьме його з кісток, так само й вітаміни… Дуже часто маніфестує під час вагітності й цукровий діабет. Іноді так потужно, що вагітним доводиться приймати інсулін. От вам цифри: у 2013 році на гестаційний діабет було обстежено 151 вагітну (у 2012 — 102), із них уперше виявлено 117 випадків (у 2012 — 102), із них інсулінозалежних 19 (у 2012 — 9). Розроджено 54 жінки (у 2012 — 69) із гестаційним діабетом. Це великі цифри для одного лікувального закладу.

ВЗ А якщо розглянути загальну статистику по екстрагенітальній патології у вашому закладі?

— За минулий, 2013, рік у відділенні екстрагенітальної патології (ВЕГП) пройшли обстеження та лікування 2068 вагітних. Із них народили 1549, що складає 74,9% від загальної кількості вагітних. 37% (у 2012 — 43%) вагітних і породіль, які пройшли через ВЕГП, мали вкрай високий ступінь пренатального ризику, з них 12 — інваліди І та ІІ груп. Але крім екстрагенітальної патології існують акушерські ускладнення: ніхто ще не вирішив повністю питання акушерських кровотеч. І таких проб­лем достатньо. Щоб працювати з вагітними з екстрагенітальною патологією, не достатньо бути просто акушером, потрібно мати досвід лікування внутрішніх хвороб. Тому й ІПАГ, й наш пологовий будинок мають бути медичними закладами третього рівня — тобто тими, що надають високоспеціалізовану медичну допомогу. Ще два медичних заклади відносять до цього рівня: перинатальний центр, який діє на базі пологового будинку №7 та спеціалізується на передчасних пологах, і пологовий будинок №4, з інфекційною специфікою. Всі ці три пологові будинки за Програмою «Безпечне материнство» мали стати перинатальними центрами. На жаль, через причини, які від нас не залежали, процес зупинився на пологовому будинку №7. Цей перинатальний центр функціонує, але не на повну силу, адже поки немає змоги сконцент­р увати тут усі передчасні пологи. Планувалося, що всі діти, які пройшли акушерський етап, будуть виходжуватися саме в цьому пологовому будинку аж до виписки додому. На даний момент це не завжди так… Щодо нашого пологового будинку, гадаю, що ми таки здійснимо свої плани й отримаємо статус перинатального центру. На державу надії мало, тому ми працюємо з інвестиційними проектами. ВЗ Чи можна порівняти ваші результати з іншими країнами?

— Без зайвої скромності можу сказати: результати ми маємо не гірші, ніж у розвинених країнах. Це стосується цукрового діабету, метаболічного синдрому, судинних патологій, порушень згортання крові. Є досягнення, які нам не соромно продемонструвати колегам на заході. Так, ми маємо проб­леми з фінансуванням, та іноді, через брак коштів, не можемо реалізувати наші задуми. Проте ми рухаємося вперед і знаходимо альтернативні джерела фінансування. ВЗ Які інновації вже вдалося реалізувати на базі вашого пологового будинку?

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

АКУШЕРСТВО

12 грудня 2014 року — Перша з них — організаційного характеру. Зараз у Солом’янському районі триває експеримент. Суть його у наступному: ми об’єднали навколо себе жіночі консультації району — всі чотири консультації стали філіями пологового будинку №5. Територіально вони залишилися на тих самих місцях, але співробітники цих закладів працюють і в пологовому будинку. А всі співробітники нашого закладу відпрацьовують також і в консультації. Це все спеціалісти одного рівня підготовки: одні й ті самі лікарі ведуть вагітність, приймають пологи і чергують у стаціонарі — ланцюг не переривається. А гінекологічні хворі тепер потрапляють до лікарів, які займаються гінекологічною практикою, оперують і реабілітують гінекологічних хворих тут, у нашому пологовому будинку. Тобто ми зробили ставку на ротацію… Чого ми таким чином досягли? Поперше, маємо набагато кращі результати і по захворюваності, і по смертності, і по виношуванню вагітностей, по виявленню злоякісних захворювань тощо. По-друге, лікар постійно знаходиться в процесі навчання — це підвищення кваліфікації, якої одними курсами досягти неможливо. Це знання, які потрібно реалізовувати на практиці, інакше вони швидко «вивітрюються». Адже лікарям, які працюють в амбулаторії, важко крокувати в ногу з практиками. Інша проблема з розділу фантастики — реабілітація. Її немає взагалі. Якщо про реабілітацію після уражень мозку дещо знають і щось роблять, то про відновлення після гінекологічних хвороб або пологів взагалі не йдеться. А жінка навіть після фізіологічних пологів має відновити свій фізичний і психологічний стан. Якщо ж мова йде про розрізи, великий плід чи ускладнення пологів — реабілітація має бути обов’язковою. Звичайно, на фоні проблем з інсуліном для діабетиків чи діалізом для хворих на ниркову недостатність, проблема, скажімо, відновлення інтимного життя — мізерна. Але в рамках однієї конкретної родини це може також стати катастрофою. Враховуючи все це, ми створили ціле реабілітаційне відділення — унікальне для пологового будинку. Там є все необхідне: ванни, масаж, лімфодренаж, киснева терапія, спортивна зала тощо. Окрім того, потрібно пам’ятати, що реабілітації потребує і народжена дитина. Коли маля з’являється на світ раніше визначеного терміну, ми маємо справу з проблемами центральної нервової системи, слуху, зору, серця. Як не крути: Всевишнім задумано 9 місяців на розвиток плода, за 7 — не вийде! Ми отримуємо 7-місячну дитину із внутрішньоутробними процесами, які мають тривати далі. Така дитина повинна бути реабілітована. А де має знаходитися дитина, народ­ж ена раніше терміну? Так, там, де й народилася, — у пологовому будинку. Отже там мають бути нейрохірург, кардіохірург, невролог, отоларинголог, окуліст, гастроентеролог тощо. Адже чим раніше розпочати реабілітацію — тим кращий результат. А яка реабілітація без водних процедур? Цього поки в нашій країні немає. Ми над таким проектом працюємо і впевнені, що незабаром втілимо його в життя. Тепер, коли ми перейш­ли до інвестиційного проекту,

Михайло Макаренко зі щойно народженими малюками

СТАТИСТИКА ГОСПІТАЛІЗАЦІЇ У ВЕГП ПОКАЗАННЯ ДО ГОСПІТАЛІЗАЦІЇ

2012 РІК

2013 РІК

Захворювання ЦНС та опорно-рухового апарату

12%

21,9%

Гіпертонічна хвороба

12%

14,9%

Захворювання серцево-судинної системи

24%

21,1%

Захворювання нирок

5%

10,1%

Гестаційний діабет

9%

7,3%

Захворювання органів ШКТ

11%

6,3%

Гепатоз

2%

5,6%

Захворювання органів ендокринної системи

8%

4,2%

Захворювання системи кровотворення

5%

3,8%

Захворювання органів дихання

6%

1,9%

Цукровий діабет І і ІІ типів

6%

2,9%

маємо запропонувати певну кількість пот­рібних інновацій, інакше інвесторам просто не цікаво буде вкладати кошти. І ми чітко знаємо, чого бракує зараз, маємо плани і слідуємо їм. Потрібно розуміти: якщо не буде акушерства — не буде нічого. Слід розставляти пріоритети. Ще один напрямок, яким ми зай­ маємося досить активно, — еферентна терапія. Це плазмаферез, плазмасорбція, цитоферез тощо. Одна з проблем, із якою щодня маємо справу, — імунологічна. Ніхто не відміняв той самий резус-конфлікт чи рідкісні групи крові. І проблема не в тому, що резус-негативна мама виношує позитивний плід. Частіше проблема в тому, що був цілий період, коли з багатьох причин не прищеплювали антирезусний гамаглобулін. Відповідно, друга й наступні вагітності проходили з серйозними проблемами. Наприклад, сьогодні ми ведемо вагітну з Коломиї з титром 1:4000. У жінки немає дітей і цю вагітність вона бажає зберегти. На жаль, із проблемою доводиться боротися зараз — під час вагітності. На щастя, в нас уже є методи еферентної терапії. Те саме стосується і серйозних системних захворювань чи зах­ ворювань нервової системи. Кілька років тому про вагітність, скажімо, на фоні розсіяного склерозу чи міастенії не могло бути й мови. Сьогодні ми вирішуємо ці проб­леми. У цьому ж відділенні є штучна нирка. Саме ці технології рятують життя і матері, і дитині. Наше безпосереднє завдання — рятуючи матір, не нашкодити дитині. Іноді бувають стани, які виснажують вагітну. Тоді майбутня мати може наполягати на екстрених пологах, і акушеру її практично нереально вмовити. Тоді приходить педіатр, буквально бере її за руку, веде у дитяче відділення й показує дітей, що народилися раніше терміну… Це не залякування. Після таких «показів» жінка, як правило, змінює думку, адже бачить реальний стан речей і ті проблеми, з якими їй доведеться стикнутися. ВЗ Як щодо присутності чоловіка або доули під час пологів?

— Зараз майже всі пологи парні. Але коли я бачу батька, який під час пологів читає газетку, то не розумію, навіщо він прийшов. І завжди запитую про це у пар, які мають народжувати в мене. У процесі пологів кожна дійова особа має розуміти свої роль і місце. Батько, бабуся, подруга чи доула мусять підтримувати психологічний стан роділлі. І справа не в особистості, це просто має бути довірена особа жінки. У штаті нашого пологового будинку є два психологи, яких вагітні часто запрошують на пологи. Всі 11 наших пологових залів індивідуальні, тому байдуже, хто прийде підтримувати жінку. Але попередньо ми проводимо бесіду з партнером і пояснюємо, що жодного впливу на роботу медичного персоналу — вказувати, коли нам робити анестезію чи кесарів розтин тощо, — чинити не потрібно, лише психологічна підтримка. Вся команда має працювати на одну мету: комфортні пологи і здорові породілля та дитина. Розмову вела Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

19

НЕВРОЛОГІЯ

НІЖНИЙ ВІК ПІД ТИСКОМ Якщо грати в асоціації, то слова «серце», «тиск», «гіпертензія» у більшості людей будуть пов’язані з поняттями «похилий вік», «пенсія», «пільги». І, мабуть, тільки одиниці згадають про підлітків, у яких, до речі, захворюваність на артеріальну гіпертензію (АГ) сягає 18%. Співвіднести дитячий вік і підвищення артеріального тиску складно навіть подумки. Не дивно, що у педіатрії ця проблема тільки починає вивчатися. Але й за наявними даними стає зрозумілим, що «навесні життя» сумнозвісне захворювання має багатогранний патогенез і дуже важко піддається лікуванню.

«Сонний» гормон На відміну від літньої людини, яка уважно «прислухається» до будьяких змін в організмі, підлітки майже ніколи не скаржаться на погане самопочуття. Власне, через це й немає точних статистичних даних щодо поширеності АГ у згаданої категорії пацієнтів. Зазвичай підвищений артеріальний тиск у них виявляється випадково, під час профілактичного огляду. І навіть після цього немає ніякої гарантії, що підліток пройде курс лікування. Оскільки АГ потребує тривалого прийому препаратів, нерідко від терапії відмовляються не тільки діти, а й навіть батьки. Тактика «навіщо дитину загодовувати таблетками» призводить до прогресування патології. За таких обставин вкрай важливим стає розуміння механізмів формування АГ у пубертатному віці, що у перспективі дозволить ефективніше проводити відповідні профілактичні заходи. На сьогодні основна роль у патогенезі АГ приділяється активації симпатичної нервової системи, що запускає цілий каскад змін у ренінангіотензин-альдостероновій системі. Але нещодавно стало відомо і про інші «пускові механізми», які сприяють розвитку патології у підлітків. Зокрема, увагу вчених привернули ендокринні зміни, які відбуваються в організмі дитини після 10 років. Зараз активно вивчається взаємозв’язок АГ і порушення обміну мелатоніну — гормону епіфізу, основна функція якого полягає в регуляції циркадних ритмів. У дітей молодшого віку рівень цього гормону достатньо високий. Але з початком пубертату він різко знижується, і саме це запускає статеве дозрівання. На жаль, «падіння» рівня мелатоніну може чинити несприятливу дію на організм дитини, тому що вона стає схильною до порушення адаптативних процесів. «Мелатонін дуже сильно корелює з рівнем кортизолу — основного гормону стрес-реалізуючої системи. І порушення співвідношення цих гормонів, на нашу думку, може суттєво впливати на перебіг АГ. З метою дослідити патогенетичну роль мелатоніну у формуванні первинної АГ у дітей і розробити лікувальні та профілактичні заходи, спрямовані на корекцію виявлених порушень, група авторів нашої кафедри провела дослідження за участю 109 дітей

20

(52 дівчинки і 57 хлопчиків) віком від 10 до 17 років, у яких було виявлено підвищення артеріального тиску і виключено вторинний характер гіпертензії. Середній вік дівчаток склав 13,26±0,30 років, хлопчиків — 13,76±0,25 років», — розповідає Тетяна Гищак, кандидат медичних наук, доцент кафедри педіатрії №3 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Переважну кількість хворих, що брали участь у дослідженні, склали діти зі стабільною АГ І ступеня, 23% хворих — з АГ ІІ ступеня, лабільна АГ спостерігалася у 28,4% підлітків. Також дослідники порівнювали дані з дітьми, які мали так звану АГ «білого халату», що являє собою межовий стан між нормою та АГ (див. схему). «При дослідженні денної і нічної екскреції сульфат оксимелатоніну (6-СОМТ) із сечею у дітей з різними формами АГ ми з’ясували, що в конт­ рольній групі був достатньо високий рівень нічної екскреції мелатоніну і низький — денної, що вважається нормальним, оскільки мелатонін повинен вироблятися під час сну. По мірі того, як відбувалося становлення гіпертензії у дітей, підвищувався і рівень денної екскреції мелатоніну, в той час як нічна екскреція мала хвилеподібну залежність. Зокрема, у дітей із лабільним перебігом зафіксовано

найменшу різницю між денною і нічною екскрецією. А у дітей із стабільною АГ рівень нічної і денної екскреції гормону був найвищим, порівняно з іншими групами», — ділиться даними Т. Гищак. Тож, було зроблено висновок, що у дітей із первинною АГ спостерігається стресактивація мелатонін-продукуючої функції епіфізу. При відносно низькій продукції мелатоніну вночі формується лабільна АГ і кризовий її перебіг, у той час як при відносно високій нічній продукції відбувається стабілізація гіпертензії. За словами спеціаліста, ненормальною «поведінкою» під час дослідження відрізнявся також рівень кортизолу. Виявилося, що найвищий він у дітей зі стабільною гіпертензією. «Також ми вивчали рівень магнію в сироватці крові і сечі та отримали криву, подібну до рівня мелатоніну. Найменші показники магнію спостерігалися у дітей з лабільною гіпертензією. Ці діти клінічно характеризувалися кризовим перебігом захворювання, у них було найбільше скарг, спостерігалося різке коливання артеріального тиску, інколи навіть до втрати свідомості. І цей факт нас зацікавив, тому що саме в цій групі ми виявили найбільш виражені зміни», — підкреслює Т. Гищак. Під час дослідження з’ясувалося, що денний мелатонін був пов’язаний

СХЕМА. РОЗПОДІЛ ХВОРИХ ЗАЛЕЖНО ВІД ФОРМИ ПЕРВИННОЇ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ (ПАГ)

23%

15,60%

33%

28,40%

стабільна ПАГ ІІ ступеня

стабільна ПАГ І ступеня

АГ «білого халату»

лабільна ПАГ

ІНФОРМАЦІЯ ДО РОЗДУМІВ Статистика свідчить: серед осіб із підвищеним артеріальним тиском в Україні знають про наявність захворювання 63,4% хворих, лікуються — 37,5 %, а ефективно контролювати артеріальний тиск вдається лише у 17-30% хворих (Ю.М Сіренко, 2010; M.L. Hansen, 2007; F.Catala-Lopez, 2012). За останні 20 років поширеність ожиріння серед підлітків від 12 до 19 років зросла втричі — з 5 до 14% (Gregory В. Luma, Roseann Т. Spiotta, 2006).

з екскрецією кортизолу, а ось нічний його рівень мав схожу залежність із вмістом магнію в організмі. Найнижчими ці показники були в дітей із лабільною гіпертензією. «Вивчаючи ступінь нічного зниження артеріального тиску, ми виявили, що у дітей саме із низьким його ступенем зафіксована найменша різниця між нічним і денним ме латоніном. Вра хову ючи залежність рівня мелатоніну від рівня магнію і зважаючи на досить високу кількість дітей з гіпомагніє­ мією, ми включали у схеми лікування дітей препарати магнію», — розповідає Т. Гищак.

Активна тканина Якщо «гормональний вибух» як чинник патології у підлітків можна певною мірою назвати закономірним, то участь судинного ендотелію у цьому процесі стала справжнім сюрпризом. «Тривалий час ендотелій розглядався лише як пасивний бар’єр або фільтр. Сучасні дослідження доводять, що він є гормонально активною тканиною, яку сьогодні умовно називають найбільшою «ендокринною залозою» або «лабораторією», що безперервно виробляє величезну кількість біологічно активних речовин, які контролюють безліч важливих функцій», — розповідає Ірина Бессонова, кандидат медичних наук, асистент кафедри педіатрії Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна, співробітник ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей і підлітків НАМН України». Протягом останнього десятиріччя сформувався напрям, що розглядає судинний ендотелій як одну з патогенетичних ланок розвитку АГ і одночасно — як орган-мішень, що найраніше уражається при даному захворюванні. Ос новними речовина ми, як і контролюють судинний тонус, є оксид азоту і ендотелін-1. У нормі їх вміст збалансований. Але при виникненні дисбалансу у співвідношенні вазодилататорів і вазоконстрикторів з переважанням останніх порушується вазорегулююча функція ендотелію з подальшим розвитком АГ. Одним із чинників, що сприяє розвитку ендотеліальної дисфункції, є підвищення рівня сечової кислоти у сироватці крові — гіперурикемія. Експериментальні дослідження переконливо показали, що гіперурикемія сприяє розвитку АГ не тільки внаслідок її безпосереднього впливу на ендотелій судин, блокуючи виділення вазодилатуючих субстанцій і стимулюючи оксидативний стрес, але й через ураження тубуло-гломерулярного апарату нирок, зміну реальної гемодинаміки, безпосереднього індукування дисфункції гломерулярних ендотеліоцитів. Гіперурикемія при АГ є однією з головних причин дисфункції ендотелію. Внаслідок неї блокується виділення оксиду азоту з ендотеліальних клітин, стимулюється оксидативний стрес з утворюванням вільних ради-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

НЕВРОЛОГІЯ

12 грудня 2014 року

калів кисню, які є стійким чинником ураження ендотелію. Крім того, гіперурикемія активує протизапальні цитокіни, що є причиною ендотеліальної дисфункції. Сечова кислота призводить до гіпертрофії мезангіальних клітин, експресії ними ангіотензину-2 та ендотеліну-1, сприяє гіпертрофії гладком’язових клітин внутрішньониркових артеріол і експресії нирковою тканиною реніну і ЦОГ-2», — пояснила І. Бессонова. За її словами, одним із ранніх проявів генералізованого ураження ендотелію з порушенням його проникності, у тому числі ендотелію клубочкового апарату нирок, є альбумінурія. Відображенням дисфункції ендотелію тубулярного апарату нирок служить підвищений рівень бета-2 мікроглобуліну в сироватці крові. Оскільки розвиток захворювання у підлітковому віці залишається мало дослідженим, на базі ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей і підлітків НАМН України» під керівництвом Миколи Коренєва, завідувача кафедри педіатрії, доктора медичних наук, професора, заслуженого діяча науки та техніки України, було проведено дослідження з метою виявлення ранніх ознак порушення ендотеліальної функції клубочкового і тубулярного апарату нирок у підлітків з АГ, з урахуванням рівня сечової кислоти в сироватці крові й індексу маси тіла пацієнтів. «Ми провели дослідження серед 109 юнаків з АГ у віці 14-18 років.

29 із них (26,6%) мали нормальну масу тіла, 21 (19,3%) — надмірну, 59 (54,1%) страждали на ожиріння. Групу контролю склали 16 практично здорових однолітків. Під час дослідження визначався рівень сечової кислоти в сироватці крові, альбумінурії, бета-2 мікроглобуліну сироватки крові. Частота гіперурикемії у підлітків з АГ склала 56 %, нормоурикемія спостерігалася у 44 % учасників», — розповіла І. Бессонова. Під час дослідження виявилося, що найчастіше юнаки, які мали одночасно АГ і гіперурикемію, страждали на ожиріння (56 % учасників). При вивченні маркеру дисфункції ендотелію клубочкового апарата нирок — альбумінурії, встановлено, що її рівень у підлітків з АГ перевищував показники норми як у основній, так і в контрольній групі. У підлітків з гіперурикемією і нормальною масою тіла зареєстровано її найбільші значення, що перевищували аналогічні показники юнаків з гіперурикемією і надмірною вагою та ожирінням, а також усіх підлітків з гіперурикемією і різним рівнем підвищення маси тіла. Взагалі альбумінурію виявлено у 48% досліджуваних, у тому числі у 52 — з гіперурикемією, у 42 — з нормоурикемією. У юнаків з ожирінням частота даного порушення значно збільшувалася за наявності супутньої гіперурикемії. При дослідженні функціонального стану ендотелію тубулярного апарату нирок і його маркеру бета-2 мікроглобуліну сироватки крові було встановлено, що ці значення у підлітків з АГ взагалі не відрізнялися від аналогічних показників у конт­рольній групі, але достовірно зростали у підлітків з ожирінням і гіперурикемією. Частота ендотеліальної дисфункції

тубулярного апарату нирок у підлітків з АГ складала 21%, при гіперурикемії — 23%, без неї — у 17%. У юнаків з ожирінням цей показник достовірно збільшувався при наявності гіперурикемії. Тобто, ендотеліальна функція клубочкового апарату нирок «страждала» значно частіше. «Таким чином, ми бачимо, що дисфункція ендотелію гломерулярного і тубулярного апарату нирок у підлітків з АГ частіше спостерігається при поєднанні гіперурикемії з ожирінням. Підвищений рівень сечової кислоти в сироватці крові у хворих на АГ є «барометром» ендотеліальної дисфункції, у зв’язку з чим виявлення гіперурикемії з її подальшою адекватною корекцією дозволить покращити прогноз у хворих на АГ», — підсумувала результати дослідження І. Бессонова.

Винна генетика? Окремий пул сучасних досліджень складає вивчення генетичних причин розвитку АГ у підлітків. «Останніми роками відбувається пошук кандидатних генів і факторів ризику прогресування серцево-судинних ускладнень. Одним із таких генів-кандидатів визнаний ген ендотеліальної синтази оксиду азоту 3 типу, поліморфізм якого представлений алелем В та алелем А. В осіб у популяції з 5 алелями, які зустрічаються частіше, ніж із 4, спостерігається підвищений рівень нітратів у крові, який прямо пов’язаний зі швидкістю вироблення оксиду азоту. Залишається дискусійним питання генетичної схильності й ролі генотипу 4а4а у розвитку атеросклерозу, а також інших захворювань, що призводять до вироблення оксиду азоту», — відзначає Наталія Коновалова, кандидат медичних наук, асистент кафедри педіатрії №1 і неонатології Харківського національного медичного університету. Генетична схильність до розвитку гіпертензії корелює з таким чинником, як порушення згортуваності крові. Зокрема, важливу роль тут відіграють циркулюючі в крові прокоагулянти. Відносно нещодавно до

потенційних факторів ризику серцево-судинних ускладнень стали відносити і гіпергомоцистеїнемію. Як відомо, гомоцистеїн — це природна сірковмісна амінокислота, яка не зустрічається в білках. Вчені відзначають, що у дітей із високим рівнем цієї амінокислоти в крові рано виникають важкі форми ураження артерій. Доведено, що гомоцистеїн може сприяти окисленню ліпопротеїдів низької щільності, порушенню функції ендотелію, проліферації гладком’язових клітин судин, а також активації тромбоцитів і коагуляційного каскаду. Тож виявлення гіпергомоцистеїнемії у підлітків з АГ може бути раннім маркером прогресування серцево-судинної патології. До речі, у нормі рівень гомоцистеїну в плазмі крові у дорослих коливається в межах від 5 до 15 мкмоль/л; у дітей та підлітків середні значення цього показника складають 5 мкмоль/л. «Метою нашого дослідження було удосконалення ранньої діагностики ураження серцево-судинної системи у підлітків з артеріальною гіпертензією, гіпоталамічним синдромом пубертатного періоду шляхом вивчення поліморфізму гена ендотеліальної синтази оксиду азоту та рівня гомоцистеїну сироватки крові при різному генотипі. Для вирішення проблеми на базі Харківського обласного кардіологічного центру обстежено 113 підлітків у віці від 14 до 18 років. Критеріями включення були наявність епізодів підвищення артеріального тиску у дітей з надлишковою масою тіла. Групу контролю склали 12 здорових підлітків з нормальною масою тіла і артеріальним тиском», — розповіла Н. Коновалова. Спеціаліст звернула увагу на доцільність дослідження рівня гомоцистеїну методом кластерного аналізу, у результаті якого вдалося розподілити хворих на три кластери, які не пересікаються між собою (таблиця 1, 2). «За результатами нашої роботи, звертає на себе увагу наявність абдомінального типу ожиріння у дітей з високим рівнем гомоцистеїну (група

ТАБЛИЦЯ 1. РІВНІ ГОМОЦИСТЕЇНУ КРОВІ В РІЗНИХ КЛАСТЕРАХ КЛАСТЕР

КІЛЬКІСТЬ ПАЦІЄНТІВ

MEAN

MIN

MAX

MED

LQ

UQ

1

38

6,65

3,1

9,8

6,8

4,9

8,5

2

42

13,68

10,4

19,3

13,1

11,5

15,3

3

21

29,56

21,0

47,7

25,9

23,5

37,0

Група контролю

12

5,9

3,1

7,7

7,7

4,8

7,1

ТАБЛИЦЯ 2. ПОКАЗНИКИ АНТРОПОМЕТРИЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ПАЦІЄНТІВ У ГРУПАХ ІЗ РІЗНИМ РІВНЕМ ГОМОЦИСТЕЇНУ СИРОВАТКИ КРОВІ 1 КЛАСТЕР (N=38)

2 КЛАСТЕР (N=42)

3 КЛАСТЕР (N=72)

3). При дослідженні показників артеріального тиску виявлено достовірні відмінності рівня середнього систолічного артеріального тиску протягом дня і ночі у пацієнтів з найвищим рівнем гомоцистеїну у сироватці крові. Достовірних відмінностей у ростовагових показниках серед пацієнтів в різних кластерах не виявлено. Також ми з’ясували, що при нормальному рівні гомоцистеїну у сироватці крові модель геометрії лівого шлуночка залишалася у межах норми, по мірі прогресування рівня гомоцистеїну відзначався розвиток концентричного ремоделювання і концентричної гіпертрофії міокарда лівого шлуночка», — розповіла Н. Коновалова. Що стосується генетичних відмінностей учасників дослідження, то генотип 4b4b був виявлений у 47 дітей, генотип 4b4а — у 43 дітей, генотип 4а4а — у 11. Серед них найнижчий вміст гомоцистеїну спостерігався у генотипу 4а4а. «Згідно результатів дослідження, підвищення рівня гомоцистеїну сироватки крові у підлітків з АГ корелює з виразністю ремоделювання міокарда. Для пацієнтів з помірно підвищеним рівнем гомоцистеїну сироватки крові (13,68 ± 2,45 мкмоль/л) властиве концентричне ремоделювання лівого шлуночка. Для підлітків з найвищим його рівнем (29,56 ± 8,42 мкмоль/л) — за типом концентричної гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, що відображає послідовність розвитку процесів ремоделювання міокарда. Відмінності рівня гомоцистеїну сироватки крові у пацієнтів з генотипом 4а4а, а також рівня тригліцеридів і ліпопротеїдів дуже низької щільності порівняно з показниками підлітків з генотипами 4b4b та 4b4а дозволяють віднести підлітків з генотипом 4а4а до групи підвищеного ризику за розвитком і прогресуванням АГ і пов’язаних з нею уражень органів-мішеней», — представила висновки досліджень Н. Коновалова. Головною рекомендацією спеціаліста стало включення таких маркерів, як визначення рівня гомоцистеїну сироватки крові і поліморфізму гена ендотеліальної синтази оксиду азоту, в діагностику підлітків з АГ і ожирінням з метою прогнозування та своєчасної профілактики ускладнень серцево-судинної патології. Звичайно, на тему АГ через її гост­ ру актуальність написано вже тисячі наукових робіт. Але дослідження проблеми «з коріння», тобто з моменту формування патології, який нерідко припадає на підлітковий вік, на загальному тлі виглядають сиротливими. Проте навіть представлені поодинокі роботи підтверджують: поле для вивчення тут безмежне. І хоча в щоденній практиці лікар поки що не може застосовувати всі запропоновані методи діагностики, вони дають розуміння складності процесів, що передують появі у дитини АГ, — патології, яка залишається головною причиною інвалідизації та смертності у світі.

MED

LQ

UQ

MED

LQ

UQ

MED

LQ

UQ

Ріст, см

178

171,5

183,5

178

174

182

180

172

185

Маса тіла, кг

83,5

76,5

93,5

85,0

73,5

96,0

88,5

70,0

99,0

Поверхня тіла, м2

2,0

1,9

2,1

2,0

1,9

2,1

2,1

1,8

2,2

ОТ, см

96,5

85,5

101,5

92,0

86,0

103,0

95,5

89,0

103,0

ОС, см

105,0

99,5

112,5

104,0

100,0

110,0

104,5

101,0

108,0

ОТ/ОС, од.

0,89

0,85

0,92

0,89

0,84

0,93

0,92

0,88

0,94

У статті використані матеріали науковопрактичної конференції «Проблемні питання діагностики та лікування дітей з соматичною патологією».

ІМТ, кг/ м2

26,30

24,45

29,45

26,50 23,50

31,20

26,85

25,60

28,40

Марина ЧІБІСОВА, «ВЗ»

21

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

ПРОМІНЬ СВІТЛА В МЕДИЧНОМУ ЦАРСТВІ Побічні ефекти і зростаюча резистентність — дві «ложки дьогтю» в медикаментозній терапії, що нерідко псують усю «бочку» користі. На сьогодні проблема набула такого масштабу, що, незважаючи на величезний перелік існуючих у світі ліків, Маргарет Чен, Голова ВООЗ, під час конференції в Копенгагені у березні 2012 р. повідомила: «Нестача засобів в арсеналі лікарів потребує інновацій». Рік потому, під час зустрічі «Великої вісімки» у Лондоні, Девід Віллетс, британський міністр науки і вищої освіти, заявив про необхідність об’єднати міжнародні наукові сили для прискорення пошуку нових методів протистояння патогенним бактеріям. На думку вчених, альтернатива вже існує у вигляді фототерапії. Потрібно лише дати їй шанс.

Анатолій КОРОБОВ, кандидат фізико-математичних наук, академік Інженерної академії України, завідувач науководослідної лабораторії квантової біології і квантової медицини радіофізичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна

Лариса ВАСИЛЬЄВАЛИНЕЦЬКА, доктор медичних наук, професор кафедри фізіотерапії, курортології та відновлювальної медицини Харківської медичної академії післядипломної освіти

«Законодавча база» фототерапії Вплив світла на організм людини три­ валий час залишався недооціненим. Серед лікарської спільноти навіть склалася думка, що терапевтичні влас­ тивості фотодинамічного методу не до­ ведені, і сприймати його можна лише як факультативний варіант на кшталт «раптом чимось допоможе». Проте за останні два сторіччя накопичено вели­ чезну кількість наукових досліджень, що доводять користь світлолікування. Адже практично всі захворювання починаються з фази порушення гі­ перциркуляції крові. Реакції, що пере­ бігають у живому організмі, зазвичай фотохімічні. І без світла не відбувається жодного процесу в організмі, оскільки в усіх реакціях беруть участь молеку­ ли, а вони поглинають світло. Вчені відмічають, що світло тільки видимої ділянки спектра може перевести моле­ кули з основного електронного стану до збудженого, енергія квантів види­ мого світла відповідає різниці енергій між електронними рівнями молекул. До того ж у всіх фотохімічних реакціях у живому організмі бере участь як ен­ догенне, так і екзогенне світло, тобто зовнішнє та внутрішнє. Прихильники світлотерапії під­ креслюють, що її біологічні ефекти в перспективі дозволяють вирішити

22

цілу низку медичних проблем щодо різноманітних захворювань. Зокрема, під дією світла в організмі посилюєть­ ся мікроциркуляція крові й лімфи, нор­ малізується реологія крові (фізичні та хімічні показники), робота імунної, ен­ докринної і центральної нервової сис­ тем. Також підвищується еластичність стінок кровоносних судин, прискорю­ ються процеси регенерації тканин, сти­ мулюється утворення АТФ у мітохонд­ ріях, що покращує біоенергетичний потенціал клітин. Світло чинить проти­ запальну, протинабрякову, анальгізую­ чу дію, нормалізує артеріальний тиск, чинить радіопротекторну й фотореак­ тивуючу дію. Дуже важливим є вплив світла видимого та інфрачервоного діапазонів, що сприяє профілактиці онкозахворювань. Нарешті, за слова­ ми спеціалістів, використання світла в якості терапевтичного чинника не має протипоказань і не дає негативних по­ бічних ефектів, а під час фототерапії неушкоджуючим світловим потоком відсутнє передозування.

Загадка червоної плями Сумна, але звична ситуація: українські вчені займаються розробками, готу­ ють цікаві публікації, але на перевірку їхніх теорій у держави немає ані коштів, ані технічних потужностей. На цьому тлі вітчизняні наукові напрацювання у світловій терапії викликають стрима­ ний оптимізм. Зокрема, досить перс­ пективними виглядають дослідження спеціалістів науково-дослідної лабо­ раторії квантової біології та квантової медицини радіофізичного факультету Харківського національного універси­ тету імені В.Н. Каразіна. «Спільно з іноземними колегами ми вивчаємо дію світла на виведення важких металів з організму, а також продовжуємо дос­лідження щодо від­ новлення периферичних нервів за до­ помогою світла після ушкодження. Ці дві роботи дали поштовх деяким ціка­ вим побічним ефектам. Наприклад, ви­ вчаючи виведення важких металів, ми випадково помітили закономірність: під дією світла в різних спектральних

діапазонах на протилежному боці тих тканин, на які ми впливали, виявля­ лось червоне вип­ромінювання. Під час експерименту ми опромінювали щурів, і вони поводилися дуже неспо­ кійно. Червона пляма збільшувалася, коли тварину зас­покоювали, погладжу­ вали. Під дією зеленого та жовтого світ­ ла був той самий ефект», — презентує нові дані Анатолій Коробов, кандидат фізико-математичних наук, академік Інженерної академії України, завідувач науково-дос­лідної лабораторії кванто­ вої біології і квантової медицини ра­ діофізичного факультету Харківсько­ го національного університету імені В.Н. Каразіна. На думку спеціаліста, цей ефект — фотолюмінесценція, що активована світлом. «Начебто нічого цікавого в нашому спостереженні немає. Але цей факт є важливим для розуміння дії світла на біологічний об’єкт. Ми завжди вва­ жали, що глибина проникнення ви­ промінювання — 2 мм. Проте даний експеримент показує, що навіть через 1520 мм можна побачити червоне випро­ мінювання. Що відбувається? На наш погляд, це фототрансформація. Світло поглинається органічною молекулою, і вона перетворює короткохвильове вип­ ромінювання у довгохвильове. Надли­ шок енергії випромінюється у вигляді банка світла», — пояснює А. Коробов.

Глибше, ніж вважалося Виявлений ефект насправді може мати велику цінність для медицини. Насам­ перед, він дає відповідь на питання, яке сягає корінням давнини: «Що було ра­ ніше: яйце чи курка?». Це запитання стосується впливу світла різного спек­ тра на організм людини. «Чотири роки тому у Фінляндії роз­ горнулася дискусія щодо дії червоно­ го та синього світла. Ми представили роботу, в якій наголошували на приб­ лизно однаковому терапевтичному впливі й того, й іншого світла. Але спе­ ціалісти продовжують дискутувати на тему, яким світлом потрібно лікувати людину. Існують школи, які стверджу­ ють, що найкориснішим є синє світло,

але воно проникає лише на 2 мм. Інші вчені наполягають на перевагах чер­ воного, що захоплює більший об’єм тканин. Наш експеримент показує, що супе­речку час зупиняти. Червоне випромінювання присутнє і при си­ ньому, і при червоному світлі. Відбу­ вається трансформація синього ви­ промінювання у червоне: синє світло проходить свої 2 мм і переходить у чер­ воне на великій глибині. Дія зеленого світла достатньо міцна, але й воно пе­ ретворюється в результаті на червоне. Подивилися на біле світло — також по­ бачили міцний червоний ореол, який з’являється після проходження світла через тканини тварини», — розповідає А. Коробов. На його думку, проведений експеримент дає привід для роздумів медичним працівникам, які займають­ ся фотодинамічною терапією. Адже на сьогодні її застосування обмежується тим, що світло, яке використовується в якості активатора й фотосенсибілізато­ ра, проникає на невелику глибину. Що коротша величина випромінювання, то коротша ділянка поглинання фо­ тосенсибілізатором і менша глибина проникнення випромінювання. Через невелику глибину багато спеціалістів відмовляються застосовувати синє світло. Зелене та жовте світло також знімаються з порядку денного, хоча ці полоси значно міцніші за ступенем поглинання. «Якщо застосувати синє світло, яке активно спрацює на поверхні шкіри, особливо у випадках пухлин на ткани­ нах, глибше воно перетвориться на дов­ гохвильове випромінювання. Червоне світло, яке утворюється в результаті, ді­ ятиме глибше. Я вважаю, що природа розумніша за нас, і це закладено ево­ люційно. Поки що фототрансформація у живих тканинах — це гіпотеза, але найближчим часом ми проведемо екс­ перименти, щоб її довести. Тут відкри­ вається новий розділ у медицині. За 20 років я вперше побачив такий ефект, а висновки можуть бути зроблені да­ лекосяжні», — підкреслює А. Коробов. Учені відмічають: якщо гіпотезу буде підтверджено, лікарі отримають можливість працювати з глибшими пухлинами в організмі людини, а це вже справжній прорив у медич­ ній науці. Але це не всі сюрпризи, що піднесла світлотерапія цього року. Проводячи дослідження з відновлен­ ня чутливості периферичних нервів на щурах, спеціалісти Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна з’ясували, що тварини після курсу фотолікування не просто ставали на задні лапки, що вже є свід­ ченням відновлення функції перифе­ ричних нервів, а навіть стрибали. Це говорить про те, що живі організми дуже швидко реабілітуються під дією світла і досягають значних результатів. Крім того, було помічено, що тва­ рини, які підлягали дії жовтого світла,

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

12 грудня 2014 року

мали особливу кмітливість: вони легко знаходили спосіб звільнитися з капсу­ ли, куди були поміщені за умовами екс­ перименту. І навіть після ускладнення завдання все одно опинялися на волі. Причому, інші види світла (червоне, синє, зелене) такого ефекту не давали.

Пряме попадання Звичайно, досягнення фототерапії не обмежуються експериментальними даними. Цікавим є досвід застосування світла у клінічній практиці. Зокрема, позитивні результати показало червоне світло в лікуванні хворих на дорсалгію. Традиційно під час призначення те­ рапії хворим на остеохондроз основна увага приділяється впливу на провідні клінічні прояви захворювання та най­ більш значущі механізми їх розвитку. Раніше спеціалісти говорили пере­ важно про дію на запальний процес, на мікроциркуляцію. Зараз, із появою нових технологічних можливостей, все більше мова йде про вплив безпо­ середньо на грижу диска. У той самий час ефективність лікування значною мірою залежить від можливості впли­ ву на саногенетичні механізми захисту, взаємодія і взаємообумовленість яких забезпечують відновлення й підтримку динамічного гомеостазу. Однією з найважливіших стресреалізуючих систем організму є веге­ тативна нервова система. Одночасно відновлення її рівноваги відіграє важ­ ливу роль в активації стрес-лімітуючих систем і сприяє мобілізації механізмів саногенезу. Вегетативні прояви при попереково-крижовому остеохондрозі зуст­річаються не рідше, ніж при ший­ ній локалізації процесу, хоча й не є та­ кими поліморфними і демонстратив­ ними, рідко вичерпують зміст клінічної картини захворювання. «Проведений нами раніше аналіз сегментарних і надсегментарних веге­ тативних порушень підтверджує дані про значну частоту вегетативних роз­ ладів у хворих із рефлекторними синд­ ромами, які спричинені не грижами, а дистрофічними змінами хребта. Серед них на сегментарному рівні виділяють симпаталгічний, трофічний, судинний та вісцеральний еквіваленти, і всі вони тією чи іншою мірою були представлені у досліджених нами хворих», — розпо­ відає Лариса Васильєва-Линецька, док­ тор медичних наук, професор кафедри фізіотерапії, курортології та відновлю­ вальної медицини Харківської медич­ ної академії післядипломної освіти. За наданою спеціалістом інформа­ цією, вивчення функціонального ста­ ну вегетативної нервової системи у 732 хворих із рефлекторними синдромами поперекового остеохондрозу показало, що рівновага симпатичної та парасим­ патичної нервової системи відмічалася менш ніж у половини хворих — 47,18%, тоді як у 34,05% обстежуваних мало місце значне превалювання симпа­ тичної ланки, у 18,77% — парасимпа­ тичного відділу вегетативної нервової системи. Таким чином, більше ніж у по­ ловини хворих зареєстровано значний вегетативний дисбаланс, який майже удвічі частіше мав симпатичну спрямо­ ваність (тобто проявлявся болем). Хворі були з дегенеративно зміненими дис­ ками, протрузією диска, остеофітами і практично ніколи — грижею диска. Встановлено, що під час призначен­ ня лікування хворим на дорсалгію слід враховувати їх вегетативний профіль і застосовувати методи з переважно

симпато- або парасимпатолітичним ефектом. «Хотілося б звернути увагу на не­ доліки існуючої медикаментозної те­ рапії при цьому захворюванні. Адже препаратів, що впливають на симпа­ тичну систему, багато. Але лікарських засобів, які діють на парасимпатику й венозний тонус, не вистачає. Така ж ситуація спостерігається щодо мето­ дів фізіотерапії. Встановлено, що УВЧ, діадинамотерапія СМВ, ампліпульсте­ рапія та інші методи чинять переважно симпатолітичну дію або, при помірних вегетативних порушеннях, спричиня­ ють вегетомодулюючий вплив. Ефекту впливу червоного світла в даної кате­ горії хворих ми не виявили, що й ви­ значило мету нашого дослідження: вивчення особливостей впливу комп­ лексного лікування з включенням чер­ воного світла на інтенсивність больо­ вих проявів і вегетативний гомеостаз у хворих із дорсалгією», — пояснює Л. Васильєва-Линецька. Під спостереженням у неврологіч­ ному відділенні Центральної клінічної лікарні «Укрзалізниці» знаходився 51 хворий на дорсалгію, обумовлену ос­ теохондрозом хребта, у віці від 21 до 60 років, серед яких переважали чо­ ловіки у віці від 31 до 40 років (61,6%). Інтенсивність дорсалгії була помірною і не перевищувала (за візуально-анало­ говою шкалою, ВАШ) 4-5 балів. У всіх хворих мало місце порушення функці­ онального стану вегетативної нервової системи — у 33 вони мали симпатичну, у 18 — парасимпатичну спрямованість. Для об’єктивізації динаміки больово­ го синдрому використовували ВАШ та інші методи оцінки. «Ми дотримувалися традиційного протоколу. В комплекс лікування всіх хворих включали традиційне медика­ ментозне лікування без призначення вегетотропних препаратів, а також випромінювання червоного діапазону світла від фотонної матриці на попе­ реково-крижову зону. Більше жодних методів лікування не призначали», — підкреслила Л. Васильєва-Линецька. Дослідження показало, що таке комплексне лікування чинить дуже сприятливу дію на перебіг захворю­ вання. Причому, у хворих, у яких спостерігався високий тонус сим­ патичної нервової системи, перша процедура незначно знижувала біль, п’ята-шоста — вже більше, але недо­ статньо. І тільки 10-12 процедур дава­ ли достовірне, практично двохкратне зниження рівня ВАШ. «Це не є повною нормою: 2 бали характеризують помірний больовий синдром. Але динаміка була чіткою і позитивною. У підгрупі хворих із па­ расимпатикотонією визначалася ще цікавіша динаміка. Вже перша проце­ дура викликала помірне, але достовір­ не зменшення болю. Після 5 процедури біль знижувався ще помітніше. На мо­ мент закінчення курсу больові відчуття знижувалися у середньому вдвічі, тобто практично ставали незнач­ними. Таким чином, проведені нами дослідження показали, що застосування комплексу з включенням червоного світла у хворих на дорсалгію сприяє регресу клінічних проявів захворювання і нормалізації вегетативного тонусу», — підсумовує спеціаліст. За її словами, значно кращі результати було отримано у хворих на парасимпатикотонію. «Для нас це було дуже важливо, оскільки під час лікування хворих саме

«

СПЕЦІАЛІСТИ ПРОДОВЖУЮТЬ ДИСКУТУВАТИ НА ТЕМУ, ЯКИМ СВІТЛОМ ПОТРІБНО ЛІКУВАТИ ЛЮДИНУ. ІСНУЮТЬ ШКОЛИ, ЯКІ СТВЕРДЖУЮТЬ, ЩО НАЙКОРИС­ НІШИМ Є СИНЄ СВІТЛО, АЛЕ ВОНО ПРОНИКАЄ ЛИШЕ НА 2 ММ. ІНШІ ВЧЕНІ НАПОЛЯГАЮТЬ НА ПЕРЕВАГАХ ЧЕРВОНОГО, ЩО ЗАХОПЛЮЄ БІЛЬШИЙ ОБ’ЄМ ТКАНИН. НАШ ЕКСПЕРИМЕНТ ПОКАЗУЄ, ЩО СУПЕРЕЧКУ ЧАС ЗУПИНЯТИ. ЧЕРВОНЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ ПРИСУТНЄ І ПРИ СИНЬОМУ, І ПРИ ЧЕРВОНОМУ СВІТЛІ

«

цієї категорії ми маємо дуже небагато методів, які дозволяли б отримувати такий ефект. На цей час ми продовжу­ ємо дослідження. У групі хворих про­ водимо лікування червоним світлом і різні електричні впливи, а також дос­ лідження, в якому порівнюємо меди­ каментозне лікування й медикаменти плюс червоне світло», — розповідає Л. Васильєва-Линецька. Приводом для останньої роботи ста­ ли дані, згідно з якими при лазерофо­ резі медичних препаратів вводиться у 1,5-2 разів більше, ніж при електро­ форезі (С.В. Москвін, А.А. Міненков, 2012). Відомо, що речовини проника­ ють у шкіру через сальні та потові за­ лози, а також волосяні фолікули шля­ хом трансцитозу. Оскільки піноцитоз та екзоцитоз як частина трансцитозу є залежними від Са2-процесів, і в основі механізму біонічної дії низькоінтен­ сивного лазерного випромінювання лежить запуск кальцій-залежних про­ цесів, то лазерофорез обґрунтовано є оптимальним, що було експеримен­ тально показано раніше. Враховуючи все вищезгадане, для лікаря актуальним стає питання, які препарати найдоцільніші для лазеро­ форезу. За словами Л. Васильєвої-Ли­ нецької, це засоби різного характеру: протизапальні, ферментні, нікотинова кислота, а також гіалуронова кислота.

На противагу лікам Своє місце фототерапія знайшла також у хірургії. Зокрема, у лікуванні інфіко­ ваних, гнійних ран та ран, що загою­ ються тривалий час.

За оцінками сучасних авторів, част­ ка таких пацієнтів складає від 15 до 40% від усіх хворих хірургічного про­ філю, і на сьогодні проблема залиша­ ється вкрай актуальною (Бєлоборо­ дов В.Б., 2009; Kozlov R.S. et al., 2008; Pulgar S. et al., 2008). Спеціалісти відмічають, що трива­ лий період існування обширної гнійної рани на тлі традиційного лікування не тільки подовжує страждання хворого, але й пов’язаний зі значними матері­ альними витратами як з боку держави, так і з боку пацієнта. Й антибіотикоре­ зистентність, про яку вже згадувалося вище, ускладнює ситуацію. Крім того, спостерігається зростання стійкості збудників ранової інфекції навіть до деяких антисептиків. Тож, за існую­ чого стану речей, великого значення набувають технології, які сприяють очищенню гнійної рани і створюють належні умови для регенераторних процесів. Ростислав Михайлусов, кандидат медичних наук, асистент кафедри за­ гальної хірургії, ендоскопії та топогра­ фічної анатомії Харківської медичної академії післядипломної освіти, за­ пропонував такий комплекс методів корекції ранового процесу: 1. топічна дія на ранову поверхню; 2. внутрішньовенне і надвенне ла­ зерне опромінення крові; 3. фотодинамічна терапія; 4. лока льний і регіона льний лазерофорез; 5. вплив на біоактивні точки, реф­ лексогенні тригерні зони організму (проекції тимуса, надниркових залоз, селезінки, регіональних лімфовузлів); 6. лазерна біофотометрія д ля діагностики й контролю ранового процесу. Зазвичай процедури лазеротерапії добре переносяться, мають невелику кількість протипоказань і негативних побічних ефектів та можуть застосову­ ватися як у монотерапії, так і в комплек­ сі традиційного лікування ран. В остан­ ньому випадку спостерігається навіть потенціювання позитивного ефекту від медикаментозної терапії. «У нашій практиці був складний випадок: пацієнтка 78 років, яка все життя працювала на фармацевтично­ му виробництві, надійшла з трофічною виразкою правої гомілки. Однією з особ­ливостей цього випадку була на­ явність полівалентної алергії, через що пацієнтці не можна було застосовувати лікарські засоби. Ми застосували метод фотодинамічної терапії, і вже після тре­ тього сеансу трофічна виразка почала швидко загоюватися. Причому, нам вдалося обійтися без медикаментів», — ділиться досвідом Р. Михайлусов. Звичайно, це лише невелика частка широкого кола можливостей світлової терапії у сучасній медицині. На даний момент лазерні технології активно за­ стосовуються у наркології з метою де­ токсикації, у терапевтичній стоматоло­ гії і навіть у нейрохірургії. Результати в більшості випадків обнадійливі, але все ще потребують глибших наукових досліджень. Тож, мабуть, час дати світ­ лотерапії «зелене світло», яке, до речі, вважається найпотужнішим з усіх. Стаття написана за матеріалами XXXXI Міжнародної науково-практичної конференції «Застосування лазерів у медицині та біології». Марина ЧІБІСОВА, «ВЗ»

23

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ДІАГНОСТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

Л.А. ДАНИЛОВА. АНАЛИЗЫ КРОВИ, МОЧИ И ДРУГИХ БИОЛОГИЧЕСКИХ ЖИДКОСТЕЙ ЧЕЛОВЕКА ВИДАВНИЦТВО: СПЕЦЛИТ РІК ВИДАННЯ: 2014 СТОРІНОК: 111

(виходить з 1990 року)

Загальний наклад — 39 200 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

КАРДІОЛОГІЯ Р.И. СТРЮК. АДРЕНОРЕАКТИВНОСТЬ И СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТАЯ СИСТЕМА ВИДАВНИЦТВО: МЕДИЦИНА РІК ВИДАННЯ: 2003 СТОРІНОК: 160

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Головний редактор – БУРМАКА М.П.

Редакційна колегія БАХТЕЄВА Т.Д. – голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, заслужений лікар України, доктор медичних наук

НЕВРОЛОГІЯ В.В. КРЫЛОВ. ЭНДОСКОПИЧЕСКАЯ ХИРУРГИЯ ГЕМОРРАГИЧЕСКОГО ИНСУЛЬТА ВИДАВНИЦТВО: БИНОМ РІК ВИДАННЯ: 2014 СТОРІНОК: 96

ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В.Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ГАРНИК Т.П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» ЗАБОЛОТНИЙ Д.І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ЗАГОРІЙ В.А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор

ОНКОЛОГІЯ В.Д. ЕЛЬКИН. ПРАКТИЧЕСКАЯ ДЕРМАТООНКОЛОГИЯ ВИДАВНИЦТВО: ПРАКТИЧЕСКАЯ МЕДИЦИНА РІК ВИДАННЯ: 2014 СТОРІНОК: 480

ЗОЗУЛЯ Ю.П. – академік НАМН України КОВАЛЬ В.М. – голова Профспілки працівників охорони здоров’я України МІШАЛОВ В.Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ ім. О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор ПИРІГ Л.А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М.Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л.І. Медведя, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України ТРОНЬКО М.Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

УСІЧЕНКО І.Г. – президент Товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ЧЕКМАН І.С. – завідувач кафедри фармакології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В.І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії комплексної безпеки

У виданні наведені найчастіше використовувані для діагностики показники крові, сечі, слини, спинномозкової рідини — від моменту народження до 70-80-річного віку. Описано типові зміни компонентів при різних зах­ворюваннях для пацієнтів різних вікових груп. Показані онкомаркери, які найчастіше застосовуються в діагностиці. Подано референтні межі показників за різних видів онкології. Призначено лікарям різних спеціальностей: сімейним лікарям, педіатрам, геріат­рам, стоматологам, а також студентам медичних вишів.

Автори вводять поняття адренореактивності як одного з проявів системних реакцій організму у відповідь на зміни активності симпатикоадреналової системи. Адренореактівність досліджена при різних функціональних станах у здорових і хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) та ішемічну хворобу серця (ІХС) новим авторським методом, що ґрунтується на оцінці чутливості адренорецепторів до ендогенних катехоламінів. При аналізі експериментального матеріалу і клінічних спостережень виявлено зв’язок адренореактивності (p-АРМ) з психофізіологічними і гемодинамічними показниками у здорових і хворих на ГХ та ІХС. Це доз­ волило рекомендувати показник p-АРМ при скринінгових дослідженнях з метою професійного відбору, для оцінки характеру перебігу серцевосудинних захворювань, вибору індивідуального лікування та прогнозу хвороби. Для фізіологів, психофізіологів, терапевтів, кардіологів.

Монографія присвячена ендоскопічній хірургії геморагічного інсульту. У ній детально висвітлена історія створення перших ендоскопів, їх еволюція, впровадження методу відеоендоскопів у нейрохірургічну практику і початок ендоскопічної хірургії інсультних гематом. Автори приділили особливу увагу відбору хворих для хірургічного лікування й особливостям хірургічної тактики, що забезпечує найкращі результати. В окремих розділах монографії описані обладнання для проведення ендоскопічних операцій та методика оперативних втручань. У завершальній главі автори аналізують результати власних операцій і дані інших авторів, розбирають причини погіршення результатів лікування та радикальності видалення гематом. Книга буде корисною нейрохірургам, нейрорадіологам, неврологам і лікарям суміжних спеціальностей.

Повна назва книги: «Практическая дерматоонкология. Иллюстрированное справочное руководство по опухолям кожи, опухолеподобным заболеваниям и связанным с ними синдромом». Видання носить довідковий характер, включаючи опис понад 500 нозологічних одиниць — більшості відомих в даний час доброякісних і злоякісних пухлин шкіри, передракових захворювань, паранеоплазії, деяких пухлиноподібних процесів і вад розвитку, а також генетичних захворювань, пов’язаних із пухлинами або схильністю до них. Матеріал подано за енцик­ лопедичним типом (в алфавітному порядку за іменником, наявним у назві захворювання). Предметний покажчик дозволяє легко знайти потрібне захворювання як за основною назвою, так і за синонімами, нерідко використовуваними в публікаціях. Книга орієнтована в основному на клінічні аспекти в дерматоонкології. Крім предметного покажчика, наводиться покажчик локалізації захворювань. У видання також включений перелік маркерів пухлин, що використовуються в імуногістохімічних дослідженнях. Ілюстративний матеріал (понад 300 фотографій) представлений в основному власними спостереженнями. Для дерматологів, онкологів та лікарів суміжних спеціальностей.

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор...........................МАРИНА БУРМАКА

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА

Спеціальний кореспондент...................................СВІТЛАНА ТЕРНОВА Випусковий редактор.................СВІТЛАНА ЛАРІОНОВА

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я». АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корпус 1. ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м.Київ, а/с 138. ТЕЛ./ФАКС: (044) 485-00-96.

E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Редактор відділу наукової інформації..........................................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО Дизайн та верстка.............................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2.

Загальний наклад 39 200 Замовлення № 30593. Віддруковано у ТОВ «Укрполiграфмедiа»: вул. Фрунзе, 104-а, м. Київ-04080.

Відділ літредагування і коректури............................................ОКСАНА ОСТРЯНКО Відділ реклами...............................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю.

24

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua