Ваше здоров'я № 52-53

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№52-53 (1283-1284) 26.12.2014

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

НОВИНИ ВІДКРИТИЙ ЛИСТ: ВІТЧИЗНЯНІ ФАРМАЦЕВТИЧНІ ПІДПРИЄМСТВА ВИСЛОВИЛИ СВОЮ ПОЗИЦІЮ ЩОДО ПИТАНЬ РОЗВИТКУ ФАРМГАЛУЗІ, ЗАДЕКЛАРОВАНИХ ПРОГРАМОЮ ДІЯЛЬНОСТІ УРЯДУ ОЛЕКСАНДР КВІТАШВІЛІ: ЗМІНЮВАТИ ПОТРІБНО ВСЕ, ПОЧИНАЮЧИ З КОНСТИТУЦІЇ МІНІСТР НОВИЙ, КОРУПЦІОНЕРИ ТІ Ж САМІ? ЛІКАРІВ НА МІСЦЯХ ЛЯКАЄ МАЙБУТНЯ РЕФОРМА МЕДИЦИНИ

2-5 СТОР.

ЛІЦЕНЗІЯ ЛІКАРЯ — ЗНАК ЯКОСТІ ЧИ ЧЕРГОВА ПАСТКА?

Індивідуальне ліцензування усіх без винятку лікарів — світова практика. В такий спосіб їх заохочують працювати якісно і відповідати за наслідки лікування. Але при цьому їм створені належні умови для надання медичної допомоги на найвищому рівні. Чи зможе український лікар, який не СТОР. має ані ліків, ані обладнання, нести індивідуальну відповідальність за загальний розгардіяш?

8

СПОЧАТКУ РОЗРАХУНКИ — ПОТІМ РЕФОРМИ!

МИ ПОТРІБНІ ТАМ — ЛІКАРІВ НА СХОДІ НЕ ВИСТАЧАЄ!

РЕКЛАМА ЛІКІВ: БОМБА СПОВІЛЬНЕНОЇ ДІЇ

Нинішнє бачення подальших реформ вітчизняної системи охорони здоров’я дедалі частіше зводиться до відміни конституційного права на безкоштовну медичну допомогу. Без дотримання принципу загальнодоступності медичної допомоги жодних позитивних результатів від реформ не буде, як їх не називай — новою стратегією чи новою концепцією, поліпшенням чи вдосконаленням. СТОР.

У липні до медичних закладів Житомирщини з Міністерства охорони здоров’я України надійшов лист, у якому лікарів та медсестер просили взяти участь у лікуванні постраждалих у зоні АТО. Відгукнулись 12 медпрацівників. А потім вони 3 місяці оббивали пороги Міністерства, щоб отримати офіційний дозвіл поїхати, й таки поїхали, навіть ще не отримавши наказу МОЗ України. СТОР.

Існує правильна думка, що ефективні, дієві препарати не потребують реклами, але їх, як правило, призначає лікар, спираючись на свій досвід. Левова ж частка українців звикла оминати кабінет лікаря і займатися самолікуванням. Наша країна робить лише перші кроки до викорінення цієї звички. Наразі мова йде про заборону реклами медикаментів — більшість лікарів вбачає в цьому здоровий глузд. СТОР.

10

16

21

НОВИНИ А Н Т ИКОРУ ПЦІЙНІ ЗА ХОД И

ЗАМІСТЬ МОЗ ЛІКИ ДЛЯ УКРАЇНИ ЗАКУПОВУВАТИМЕ ВООЗ

У

ряд хоче вивести з-під відповідальності МОЗ деякі функції з закупівлі лікарських препаратів. Про це заявив Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк, представляючи Програму дій Уряду: «Це частина коаліційної угоди й позиція Уряду: ми виводимо з Мініс-

терства охорони здоров’я ряд функцій із закупівлі лікарських засобів і медпрепаратів та передаємо їх у систему ООН». Він уточнив, що, зокрема, ряд вакцин і спеціальних медпрепаратів, у тому числі й для лікування ВІЛ-інфекції, закуповуватимуть через систему ООН

структури ЮНІСЕФ, ВООЗ та інших міжнародних організацій. Прем’єр-міністр також поінформував, що до Парламенту вноситься закон про фактичне визнання всіх лікарських засобів та медичних препаратів, які пройшли реєстрацію в Європейсько-

му Союзі, США, Канаді, Австралії та Японії. «Це означає, що ми скасовуємо бюрократизовану й корупційну реєст­ рацію медичних засобів та медичних препаратів», — сказав А.Яценюк. За повідомленням агенції Укрінформ

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

ВІТЧИЗНЯНІ ФАРМАЦЕВТИЧНІ ПІДПРИЄМСТВА ВИСЛОВИЛИ СВОЮ ПОЗИЦІЮ ЩОДО ПИТАНЬ РОЗВИТКУ ФАРМГАЛУЗІ, ЗАДЕКЛАРОВАНИХ ПРОГРАМОЮ ДІЯЛЬНОСТІ УРЯДУ Президенту України Порошенку П.О. Прем’єр-міністру України Яценюку А.П.

Я

к керівники найбільших в Україні фармацевтичних підприємств, що забезпечують 90% продукції вітчизняного виробництва на фармацевтичному ринку України та за якими стоять багатотисячні колективи працівників і членів їх сімей, вважаємо за доцільне довести до Вашого відома нашу професійну та громадянську позицію з питань розвитку фармацевтичної галузі, задекларованих Програмою діяльності Уряду. Вітчизняні фармацевтичні підприємства формують 2% ВВП країни. Частка вітчизняних ліків (в упаковках) на фармацевтичному ринку сягнула 73%; їх асортимент становить понад 4500 найменувань. Середньозважена вартість упаковки лікарського засобу вітчизняного виробництва складає 18 грн, а імпортного — 83 грн. Тобто у 2014 р. українські громадяни купували імпортні ліки майже в 5 разів дорожче, ніж вітчизняні. Загалом, у 2014 р. середня вартість упаковки ліків вітчизняного виробництва здорожчала на 5,3 грн — до 18 грн, а імпортної — на 32 грн (до 83 грн). За останні 10 років експорт препаратів вітчизняного виробництва зріс у понад 4 рази із середньорічним темпом приросту 18% на рік, і у 2013 р. становив 251,1 млн дол. США. Тільки за останні 5 років у галузь інвестовано до 200 млн дол. США. Сьогодні вітчизняна продукція експортується до 22 країн світу, в тому числі до США, Швейцарії, Великої Британії та ряду інших країн ЄС. При цьому жодних преференцій з боку держави національним фармацевтичним виробникам не надавалося. Натомість, лобіювання інтересів закордонних виробників лікарських засобів через системні проблеми управління охороною здоров’я стало характерною ознакою діяльності державних органів України. Програмою діяльності Кабінету Міністрів України пропонується «фактичне визнання всіх лікарських засобів та медичних препаратів, які пройшли реєстрацію в наступних країнах: ЄС, США, Канада, Австралія та Японія», що не відповідає нормам європейського законодавства. Це змушує нас звернутися до Вас із відкритим листом. Втілення даної норми становить загрозу для національної безпеки України. По-перше, такий підхід допуску лікарських засобів на ринок України суперечить європейським принципам. Так, Директива 2001/83/ЄС Європейського Парламенту та Ради ЄС від 6 листопада 2001 року «Про Кодекс Співтовариства відносно лікарських засобів, призначених для споживання людиною» забороняє розміщувати на ринку країни-члена ЄС лікарський засіб, якщо на нього не виданий дозвіл на маркетинг (в Україні — реєст­ рація лікарського засобу). Торгова ліцензія надається лише резиденту ЄС за умови подання до компетентного органу документів, які включено в

2

досьє на лікарський засіб, що супроводжує заяву на отримання такої ліцензії. По-друге, скасування реєстрації таких ліків може призвести до потрапляння на вітчизняний ринок препаратів, за якість, безпеку та ефективність яких ніхто не нестиме відповідальність. У членах-країнах ЄС за обіг лікарських засобів відповідає власник торгової ліцензії. У випадку ввезення незареєстрованих лікарських засобів в Україну неможливо буде притягнути до юридичної відповідальності імпортера, який не є виробником, або виробника таких препаратів, який не є резидентом України та не має на території нашої країни уповноваженої особи, яка відповідає за якість, безпеку та ефективність лікарського засобу. По-третє, в ЄС національні процедури країн за своїми вимогами до препаратів істотно відрізняються, і рівень їх вимог нижче, ніж вимоги централізованої процедури, а національні процедури FDA (CША) для препаратів, які виробляються на експорт, також спрощені (законодавство США гарантує захист пацієнта та стимулює експорт). Таким чином, стає можливим ввезення в Україну вироблених в країнах третього світу препаратів недоведеної якості, що зареєстровані в одній з країн зі спрощеною національною процедурою. По-четверте, при реєстрації в компетентних органах США і ЄС проводиться інспектування на дотримання норм GMP тільки тих виробництв, на яких виробляються препарати для цих країн. Неможливо зробити висновок, не тільки на якій саме виробничій ділянці вироблятимуться препарати для імпорту в Україну і чи відповідає ця ділянка вимогам GMP, але й переконатися у наявності виробничих потужностей, на яких планується виробляти препарат для України. Такий підхід суперечить Конвенції Ради Європи про підроблення медичної продукції та подібні злочини, що загрожують охороні здоров’я, ратифікованій Верховною Радою України. Таким чином, реалізація Програми дій Уряду щодо фармацевтичної галузі матиме наступні наслідки: збільшить залежність України від імпорту лікарських засобів, що негативно вплине на стан національної безпеки; створить нерівні умови допуску препаратів на український ринок, що загрожує руйнацією фармацевтичного ринку та істотно знижує конкурентоспроможність національних фармацевтичних виробників, бо середній термін проходження державної реєстрації для препаратів вітчизняного виробництва становить півтора роки; створить можливості нанесення шкоди здоров’ю та безпеці пацієнтів внаслідок потрап­ ляння на український ринок препаратів сумнівної якості, що суперечить Угоді про асоціацію з Європейським Союзом, якою зазначено, що ме-

тою співробітництва в галузі охорони здоров’я є «підвищення рівня його безпеки та захисту здоров’я людини як передумови сталого розвитку та економічного зростання»; призведе до зниження темпів розвитку власної фармацевтичної промисловості (втрата робочих місць, надходжень до бюджету, скорочення робочих місць у супутніх галузях економіки, імпортозаміщення тощо). У рамках подальшої євроінтеграції, першочергово, вважаємо за доцільне: прийняти нову редакцію Закону України «Про лікарські засоби», який за структурою і за змістом відповідатиме Директиві Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу 2001/83/ЄС «Про Кодекс Співтовариства відносно лікарських засобів, призначених для споживання людиною»; забезпечити вільний доступ на внутрішній ринок та внесення до Державного реєстру інноваційних (оригінальних) лікарських засобів, що ліцензовані (зареєстровані) Європейським медичним агентством за централізованою процедурою, що сприятиме посиленню конкуренції на внутрішньому ринку за рахунок, зокрема, безперешкодного потрапляння інноваційних лікарських засобів. Обов’язковою умовою для допуску препарату на ринок за спрощеною процедурою є подання до регуляторного органу досьє лікарського засобу та наявність експертного висновку; перевести забезпечення пацієнтів лікарськими засобами (в межах визначених державних програм) на механізми відшкодування вартості (реімбурсації) для контролю відпуску лікарських засобів, забезпечення безперервного лікування, належних умов зберігання препаратів; зменшити регуляторне навантаження на суб’єктів господарювання. Для цього: — скасувати ліцензування імпорту активних фармацевтичних інгредієнтів (АФІ); — підписати Угоди між Україною та ЄС про взаємне визнання результатів інспектування виробницт­ва та контролю якості лікарських засобів на відповідність вимогам GMP в рамках Угоди між Україною та ЄС про оцінку відповідності та прий­ нятності промислових товарів (АСАА) в фармацевтичному секторі, як перший крок пропонуємо підписати Угоду між Україною та Польщею. Це дозволить зменшити витрати виробників на організацію та проведення інспектувань виробництв регуляторними органами країн-членів ЄС, сприятиме розширенню географії українського фармацевтичного експорту, зокрема, до країн Європи. Якщо ж така Угода не буде підписана, пропонуємо застосовувати до європейських виробників генеричних лікарських засобів симетричні дії; — відмовитися від функціонування в країні 4 переліків лікарських засобів, ціни на які

регулюються державою, на користь єдиного переліку рецептурних лікарських засобів, які закуповуються за бюджетні кошти за референтною ціною, встановленою за міжнародною непатентованою назвою; — забезпечити проведення перевірок суб’єктів господарювання залежно від ступеня ризику від провадження господарської діяльності (на підставі оцінки відповідності вимогам належних практик); — забезпечити покладення відповідальності за проведення контролю якості та випуск серії в обіг при ввезенні лікарських засобів, у тому числі АФІ (субстанцій) та продукції in bulk, на імпортера/виробника шляхом поетапної відміни постанови КМУ №902 «Про порядок державного контролю якості лікарських засобів при ввезенні в Україну». Зазначені пропозиції ґрунтуються на законодавстві про регулювання обігу лікарських засобів у країнах Європи, Угоді про асоціацію з ЄС, що дозволить прискорити повну гармонізацію національного законодавства із законодавством ЄС у фармацевтичній сфері. Впевнені, що реалізація таких кроків сприятиме розвитку вітчизняного фармацевтичного виробництва, конкуренції на внутрішньому ринку і, головне, — розширить можливості для збереження здоров’я та забезпечення населення України сучасними, ефективними та якісними ліками. Публічне акціонерне товариство «Фармак» Генеральний директор Жебровська Ф.І. Приватне акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця» Генеральний директор Козловська С.В. Корпорація «Артеріум» Головний виконавчий директор Гарцилов Д.В. Публічне акціонерне товариство «Київський вітамінний завод» Директор Телявський В.І. Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко- фармацевтичний завод» Генеральний директор Безпалько Л.В. Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрія-Фарм» Генеральний директор Гуменюк М.І. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарма Старт» Генеральний директор Приходько Р.М. Група компаній «Лекхім» Генеральний директор Печаєва Т.В. Фармацевтична група «Здоров’я» Член ради директорів Хорундий Г.Г. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармекс груп» Директор Парубочий С.І.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

26 грудня 2014 року

ПРЯМА МОВА

СПИСОК КВІТАШВІЛІ

ОЛЕКСАНДР КВІТАШВІЛІ: ЗМІНЮВАТИ ПОТРІБНО ВСЕ, ПОЧИНАЮЧИ З КОНСТИТУЦІЇ

М

инулого тижня Олександр Квіташвілі дав інтерв’ю Першому Національному каналу України УТ-1. Формулювання деяких відповідей Міністра були досить своєрідними, колоритними, часом непростими для розуміння.

— Якщо говорити про медичну реформу Грузії, які основні складові її успіху?

— Головні для успіху три речі: треба вірити в те, що робиш, мати політичну підтримку і щоб суспільство до цього було готове. Я бачу всі ці три складові в Україні. Грузинські реформи були важкі, але це маленька країна, де 50 осіб могли змінити курс реформ. Копіювати те, що було в Грузії, неможливо, недоцільно і неправильно. Ми відмінили «зрівнялівку» та почали ефективно витрачати бюджетні кошти. Люди, які пот­ребують більше, у нас і отримують більше. У цифрах це, може, й не такі великі суми (Грузія — дуже бідна країна), але зараз у Грузії всі знаходяться під медичною опікою держави. Я дуже пишаюся, що нам вдалося побудувати систему, де є дуже якісні, високотехнологічні центри, де можуть лікуватися і пенсіонери, і люди, що знаходяться за межею бідності, і міністри, і мільйонери.

— Прошу вас як керівника галузі встановити діагноз українській медицині. Головні хвороби, які нам треба лікувати?

— Головна проблема в тому, що система працює, як працювала за Радянського Союзу. Принципи надання послуг у галузі охорони здоров’я не змінилися. Фінансування виділяється з урахуванням ліжко-місць, що не дає можливості зважати на якість послуг. Це дуже нечесна система щодо оплати праці лікарів. Усі отримують однакову зарплату, незважаючи на те, що інтенсивність і якість роботи у когось кращі, у когось гірші. В Україні декларована безкоштовна медицина, але це самообман. У реальності громадянин України платить двічі — один раз податковими відрахуваннями, другий — потрапляючи до тієї чи іншої лікарні. Це треба міняти.

— Міняти норму Конституції, пане Міністре?

— Багато що потрібно змінювати. Починаючи з Конституції — до останнього закону.

!

— З ким ви реформуватимете українську медицину? Хто входить до вашої команди?

— Я поки набираю команду. Спілкуюся з багатьма людьми. Буде підтримка міжнародних організацій щодо реформи, котрі зможуть залучити та профінансувати людей, які сьогодні не хочуть іти на держслужбу через низький рівень зарплат.

— Управлінську команду необхідно міняти, на вашу думку? Чи ви зможете спрацюватися з людьми, які зараз працюють у Міністерстві?

— Я не вірю, що, замінивши людей, змінимо щось. Треба міняти систему, треба міняти функції і запрошувати людей, які можуть ці функції добре виконувати — у мене такий підхід. Заміни, звичайно ж, будуть. Залучатимуться нові люди, «нова кров». Тягнути таку систему дуже важко, якщо немає генерації нових ідей. Сподіваюся на прихід молодих людей, які хочуть зробити щось для своєї Батьківщини. Готові приймати і тих, хто ніколи не працював у цій системі та не знає, що таке держслужба.

— Вони не обов’язково повинні бути представниками медичної галузі?

— Ні, вони можуть бути просто ефективними менеджерами. Зараз підйом патріотизму в Україні — треба користуватися цим.

— Є досвід Міністерства оборони, де на певних управлінських посадах — волонтери, які забезпечують українську армію і довели свою ефективність. Ця модель можлива в МОЗ? Чи збираєтесь ви працювати з громадськими організаціями, які раніше сприймалися як опоненти, а не партнери чиновників?

— На волонтерів можна спиратися тижденьдва. Але тягнути такі важкі реформи без оплати праці, на мою думку, неправильно.

— Ваші попередники проводили реформу, яка передбачала створення інституту сімейних лікарів…

— Не треба себе обтяжувати пошуком якихось нових способів вирішення проблем, коли очевидно, що головна мотивація — це гроші. Якщо людям платитимуть нормальні гроші, вони працюватимуть. Можна тренінги влаштовувати, запрошувати різних професорів із різних країн, але без фінансової мотивації ми нічого не зробимо. Коли фінансової мотивації немає, і лікарям доводиться бігати за пацієнтами, принижувати себе, збирати гроші... Вони лікуватимуть добре й відповідально, коли буде все легально. Дуже багато успішних людей, політиків — за освітою лікарі. І треба, щоб у них була свобода дій, свобода вибору. Це принципи, на яких має триматися система охорони здоров’я. А техніка й технології — другорядні в цьому плані.

— Щодо надання допомоги у селах і маленьких містах. У деяких із них не тільки

устаткування часів Сталіна, а й жахливі умови. Іноді цих лікарень взагалі немає. У Грузії цю проблему вирішили?

— Вирішили на 80-90%. Лікарям, які працювали в селах, ми дозволили реєструватися як підприємцям, як бізнесменам. Вони були звільнені від податків. У 2008 році ми давали державні гранти всім, хто йшов працювати в села. Гранти в кілька тисяч доларів — цього вистачало на облаштування кабінету, на елементарні речі. Адже віра в якісну послугу повинна з’являтися у людини при вході до лікарні.

— Тендери 2014 року вже завершені?

— Деякі завершені, деякі ще чекають підписання договорів. Ми зараз робимо аналіз на 2015 рік по закупівлях. Якщо щось закінчується, то треба починати закупівлі не в червні і липні, а вже з січня-лютого. Слід переходити зі швидких і нервових на планові закупівлі. До речі, перша реформа, яка піде, — стосовно реєстрації фармзасобів і медичних технічних засобів. Це має нам дати результат уже через кілька місяців. Тоді ціни на ліки впадуть відсотків на 20-30%.

— А з тим, чого зараз немає, допоможуть донори?

— Повинні. Ми просимо, щоб вони були готові. У 2015 році ми будемо проводити тендери по-іншому. Треба працювати з міжнародними організаціями. Система ООН, ЮНІСЕФ працює дуже добре, поставляючи ліки майже 100 державам, — у них апріорі співвідношення якості та ціни дуже гарне.

— Чи будуть закриватися лікарні?

— Лікарні не можуть закриватися за Конституцією. Це не самоціль, і Уряд цього не робитиме.

— Скорочення лікарів протягом 2015 року не буде?

— Цього теж у наших планах немає. У наших планах — зробити систему більш конкурентоспроможною. Фінансувати лікарів, як це зараз робиться, тобто орієнтуючись на кількість ліжок, тощо, — на це держава виділяти гроші не буде. Держава проплачуватиме послуги, і вже лікарні почнуть вирішувати, як вони працюватимуть. Вони можуть залишити хоч увесь штат... Але ж проблема ще й у тому, що є міста, де дуже багато лікарів, а є такі, де їх дуже мало, отже треба буде їх перерозподіляти.

— Які будуть методи боротьби з корупцією в галузі?

— У корупції дві складові. Це людина, яка будує якісь схеми, і та, яка у цих схемах бере участь. Бізнес воює з іншим бізнесом, залучаючи до цього державу… Ми мінятимемо систему закупівель, щоб уже на першому етапі позбутися корупційних моментів, і щоб журналісти могли спостерігати за цим процесом від початку до кінця. За матеріалами Першого Національного каналу України УТ-1

«ЛІКАРІ ТА ЧИНОВНИКИ, ЯКІ ЗВИКЛИ ЖИТИ ЗА РАХУНОК ХАБАРІВ, ПОВИННІ ПІТИ. ІНАКШЕ ТОДІ НИМИ ЦІКАВИТИМУСЯ ВЖЕ НЕ Я, А ІНШІ ОРГАНИ», — ЦИТУЮТЬ О. КВІТАШВІЛІ ЗМІ, ДОПОВНЮЮЧИ, ЩО МЕДИКІВ, МОЖЛИВО, БУДУТЬ ПЕРЕВІРЯТИ І ЗА ДОПОМОГОЮ «ПІДСТАВНИХ ХАБАРІВ». За матеріалами ТСН і «Цензор.НЕТ»

Пакет першочергових реформ

1

Прийняття антибюрократичних законів «У першу чергу повинна відбутися законодавча реформа — як у медицині, так і в інших галузях. Тільки після змін у законі та спрощення бюрократичної системи можна говорити про такі конкретні нововведення, як страхова медицина, модернізація обладнання, поліпшення умов роботи лікарів. Причому міняти законодавчу базу ми будемо не в далекому майбутньому, а вже зараз». Ліквідація «ліжкового фінансування» «Будемо міняти систему витрачання державних коштів. Наприклад, зараз фінансування в лікарні виділяється на кількість ліжок. Це неправильно. Адже в клініках різна завантаженість, лікарі виконують різну кількість операцій, але при цьому офіційна ставка в усіх фахівців однакова. Ми ж хочемо ввести систему, за якої праця лікаря оплачуватиметься за кількістю пацієнтів, яких він веде в даний момент». Лікарні стануть автономними «Керівництво кожної клініки самостійно вирішуватиме, на що витрачати кошти». Впровадження офіційної оплати «Сьогодні кожній людині зрозуміло, що медицина в Україні — платна. Причому пацієнт оплачує медичні послуги двічі — зі своїх податків і «в конверті». Гроші, які хворий платить вдруге, йдуть безпосередньо в чиюсь кишеню, а не на закупівлю обладнання, модернізацію операційних, ремонт. Це потрібно міняти шляхом створення контрактних відносин між пацієнтом і лікарнею. Тобто людина платитиме ті ж гроші, що й зараз, але офіційно, і за це отримає якісніші послуги в кращих умовах. Тарифікацію кожної послуги встановлюватиме МОЗ, і ціни повинні бути відомі всім». Медстрахування — тільки після податкової реформи «Перехід на страхову медицину входить у наші плани. Але в нинішніх умовах роботи лікарень це неможливо. Жодна страхова компанія не візьметься співпрацювати з ними при нелогічній системі фінансування ліжок. Це невигідно. А створювати державну страхову компанію я не маю наміру. Тому перехід на страхову медицину стане можливим після запровадження податкової реформи, зміни системи». Україна не перевірятиме ліки, зареєстровані в «надійних країнах» «Щоб препарат з’явився в продажу, виробнику або постачальнику потрібно обійти величезну кількість інстанцій, заплатити хабара за кожний поставлений підпис і печатку. У кінцевому підсумку всі витрати оплачує пацієнт, який купує ліки. Ми збираємося спростити цю систему. Наприклад, препарати, які вже мають міжнародний сертифікат якості (якість ліків підтверджено в Європі або в США), не повин­ ні проходити додаткових перевірок в Україні. Якщо прибрати цю та інші непотрібні процедури, вартість ліків повинна стати нижчою, а період реєстрації або перереєстрації препарату триватиме набагато менше». Держзакупівлями займуться міжнародні організації «Тендери на державні закупівлі ліків і вакцин будуть передані міжнародним організаціям: ВООЗ, ЮНІСЕФ. Препарати почнуть купувати безпосередньо у виробників шляхом електронних закупівель. Це допоможе забезпечити прозорість процедури».

2

3 4

5

6

7

За матеріалами газети «Факты»

3

НОВИНИ ЛИХІ ГРОШІ

Н ЕБЕЗ П ЕЧ Н А БЕЗ Д ІЯ Л ЬНІС Т Ь

МІНІСТР НОВИЙ, КОРУПЦІОНЕРИ ТІ Ж САМІ?

З

аступник головного редактора видання «Левый Берег» Вікторія Герасимчук вельми різко відгукнулася про кадрову політику нового Міністра охорони здоров’я, вважаючи, що він не повинен залишати при владі «відомих корупціонерів». Пропонуємо ознайомитися з деякими фрагментами статті «Придешь в Минздрав — там ты сидишь...» від 16 грудня 2014 року. Два місяці всі переживали, щоб Міністром охорони здоров’я України не призначили В.Лазоришинця. Причому питання з його призначенням було вже практично вирішене — незважаючи на багатий «анамнез» Лазоришинця, чергові проведені ним непрозорі держзакупівлі і навіть на його бізнес в Інституті серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова. Раптово Міністром призначають грузина Олександра Квіташвілі. В Україні він — особистість маловідома, але навколомедична громадськість цьому призначенню зраділа: по-перше, старі корупціонери опинилися «в прольоті», по-друге, всі сподівалися, що «Міністр від МВФ» займатися розпилюванням нашого багатостраждального бюджету не буде. Першим заступником, як очікувалося, повинні були призначити Володимира Курпіту, який разом із

Квіташвілі працював в експертній групі з реформи системи охорони здоров’я. Але до кінця минулого тижня Міністр заступниками «не обзавівся». У п’ятницю він дав прес-конференцію, на якій нічого не повідомив про свою нову команду. Стало зрозуміло, що йдуть домовленості — «вирішувачі» в коаліції продавлюють призначення потрібних людей, які крутитимуть все ті ж схеми все з тією ж фарммафією. Арсеній Яценюк, нагадаємо, теж вихваляв корупціонера Лазоришинця на різні лади. Про всяк випадок я запитала Квіташвілі на прес-конференції, чи збирається він змінювати команду чи ж старою скористається? У відповідь на моє запитання Міністр тільки махнув рукою: мовляв, кадри — це не так важливо, важливо поміняти функції міністерських служб і службовців. «Будуть найняті люди, які зможуть виконувати потрібні функції. Нинішні заступники мають такі ж шанси бути найнятими, як і інші претенденти, якщо вони підходять за функціями», — з посмішкою сказав Квіташвілі. І ось у вівторок з’являється інформація, що Курпіту не призначать першим заступником. Призначать Лазори-

шинця. Інформація поки неофіційна, і мені б хотілося, щоб вона виявилася неправдивою. Що означає таке призначення для української охорони здоров’я? Перше — що Міністр керувати Міністерством охорони здоров’я не буде. Він виконуватиме місію, покладену на нього МФВ, — готуватиме Україну до впровадження страхової медицини, проводитиме приватизацію лікарень тощо. Вникати в корупційні схеми він не планує. Друге — корупційні схеми продов­ жать діяти. Тому й потрібен на своєму місці Лазоришинець — потрібен фарммафії, що продавлює його приз­ начення, і комусь ще дуже серйозному в Кабміні. Обіцянка вивести тендерні закупівлі за межі країни, переклавши їх на міжнародні організації, очевидно, буде виконана лише частково. Третє — це поразка на глобальному рівні. Крах надій на хоч якісь зміни і таємних надій — на зміни на краще. Прийшов час думати, як ми будемо жити в країні, де навіть у війну і дефолт ніяк не можуть прогнати корупціонерів від корита. Вікторія Герасимчук, заступник головного редактора видання «Левый Берег»

!

У СЕРПНІ 2014 РОКУ ПІД ЧАС САНКЦІОНОВАНОГО ОБШУКУ В ОДНІЙ З АПТЕК МІСТА РІВНЕ БУЛО ВИЯВЛЕНО ТА ВИЛУЧЕНО БЛИЗЬКО 20 ТИСЯЧ ДОЗ КОДЕЇНОВМІСНИХ ПРЕПАРАТІВ. НА ЦЮ АПТЕКУ ВЖЕ НЕОДНОРАЗОВО СКАРЖИЛИСЯ МЕШКАНЦІ БУДИНКІВ, РОЗТАШОВАНИХ НЕПОДАЛІК, ЯК НА ТАКУ, ЩО ЗНАХОДИТЬСЯ ПІД ДАХОМ «КОДЕЇНОВОЇ НАРКОМАНІЇ» ТА Є ГОЛОВНОЮ «ЗАПРАВКОЮ» РІВНЕНСЬКИХ НАРКОПРИТОНІВ. МІСЬКИЙ ГОЛОВА РІВНОГО ВОЛОДИМИР ХОМКО ЗАЖАДАВ ВІД ФАРМАЦЕВТІВ ПРИПИНИТИ ЦЕЙ «НАПРЯМОК РОБОТИ», ЩО ВБИВАЄ МОЛОДЬ. За матеріалами видання «Рівне вечірнє»

П И ТА Н Н Я Б Е З В І Д П О В І Д І

ЛІКАРІВ НА МІСЦЯХ ЛЯКАЄ МАЙБУТНЯ РЕФОРМА МЕДИЦИНИ

О

тримати результат від впровадження медичної реформи Україна зможе не раніше, ніж за 10 років. А поки що лікарі не дуже розуміють суті самої реформи та те, як вона впроваджуватиметься на місцях. Про це свідчать виступи очільників черкаської міської та обласної медицини на панельній дискусії з обговорення стратегії медичної реформи, що відбулася в Черкаській ОДА 16 грудня цього року. «Реформування потрібне, але медики — основна рушійна сила реформи — не знають і не орієнтуються в тому, до чого зрештою повин­ ні прийти, — зауважив керівник Департаменту охорони здоров’я Черкаської ОДА Олег Найдан. Із його слів, лікарів лякає напрямок на автономність закладів, який потребує підвищення рівня комерційності в медицині, залучення коштів з різних джерел при суттєвому скороченні державного бюджету… Перед реформою потрібна широка роз’яснювальна робота, щоб і пересічний громадянин, і медик розуміли, до чого ми

4

маємо прийти. Як розуміти, наприклад, таку ситуацію? Ми переходимо на «медичну послугу», але де визначено юридично, що вона собою представляє?» Також очільник черкаської медгалузі вважає за потрібне змінити систему підготовки лікарів: «Коли переходимо до комерціалізації системи, то треба розуміти, що лікар, який гарно оперує, не готуватиме собі конкурентів», — зауважив він. Директор Департаменту охорони здоров’я та медичних послуг Черкаської міськради Олег Стадник досить своєрідно привітав курс на нові реформи: «Хочу вітати такі кроки, та результат ми побачимо у кращому разі через 10 років. Але що нам робити, наприклад, із комунальними некомерційними підприємствами, в статусі яких працює дві третини наших лікувальних закладів? Був час, коли ми їх створили, як нам далі з ними працювати?» — говорить Олег Стадник. Медики з’ясовували, що саме криється за пропозицією очільника МОЗ О.Квіташвілі «спла-

чувати не за ліжко, а за послугу». Саме для роз’яснення ситуації в Черкаси прибули київські фахівці. «Пацієнт точно отримає більше, ніж він має сьогодні. Нині пацієнти або незадоволені, або дуже незадоволені якістю медицини, — розповів представник стратегічної дорадчої групи з питань реформування системи охорони здоров’я в Україні, головний редактор журналу «PRO менеджмент в охороні здоров’я» Павло Ковтонюк. — 87% українців незадоволені медициною, 50% відмовилися відвідувати лікаря через необхідність платити за медичну допомогу. 40% витрат на охорону здоров’я сплачує зі своєї кишені пацієнт. Такого немає ніде в Європі». Київські тлумачі наголошували, що зміни ведуть до позитивних зрушень, але поки що реального механізму втілення цих самих змін надати не змогли. Питання медиків так і залишилися без відповідей. За матеріалами Черкаського інтернет-ресурсу «Про все»

МОЗ закупило ліків уже на 2 млрд грн

М

іністерство охорони здоров’я України 8-15 грудня за результатами тендерів уклало низку угод на пос­ тачання лікарських засобів та медичного устаткування на суму 331,74 млн грн, про що повідомляється у «Віснику державних закупівель». Відтак, з вересня укладено угоди на 2 169,97 млн грн. На деяких з останніх тендерів (наприклад, по закупівлі засобів для лікування онкохворих, реагентів для визначення кількості СД4+лімфоцитів у ВІЛ-інфікованих пацієнтів) МОЗ вказувало термін постачання ліків як «2014 рік або протягом 180 днів з дня оплати». Препарати можуть надійти до хворих лише у другому півріччі 2015 року, а не цього року, як необхідно, оскільки Державне казначейство дозволяє оплату лікарських засобів лише після остаточного укладення тендерних угод. А це відбулось лише в середині грудня. Найбільші підряди отримали: ТОВ «Біомедінвест» — 68,10 млн грн. ТОВ «Вектор Фарма» — 63,03 млн грн. ТОВ «Людмила-Фарм» — 60,15 млн грн. За матеріалами програми «Наші гроші»

У Центрі мікрохірургії ока виявили порушення на 2,7 млн грн

Н

аказом Департаменту охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації №1599/к від 16.12.2014 р. з посади головного лікарня Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні (КМКОЛ) «Центр мікрохірургії ока» звільнено Сергія Рикова. Лише за даними попереднього аудиту фінансово-господарської діяльності лікарні було виявлено низку порушень, які призвели до наступних наслідків: завищена більш ніж утричі вартість витратних матеріалів, які сплачують хворі у складі страхового платежу ПрАТ «СК «САТІС»; втрати доходів спеціальних коштів КМКОЛ. Орієнтовно ця сума, відповідно до результатів вибіркового аналізу, могла б становити 2,7 млн грн; навмисне викривлення статистичної звітності КМКОЛ щодо зменшення удвічі кількості прооперованих хворих за рахунок платних послуг, яка надає неправдиву та упереджену інформацію про фінансове становище і результати діяльності медичної установи. Відповідні рішення були прийняті за результатами роботи «Комісії з проведення перевірки в закладі», що проводила аудит фінансово-господарської діяльності лікарні. Першою офіційною особою, яка познайомила читачів з наказом, став заступник Голови КМДА з питань охорони здоров’я та соціальної політики Михайло Радуцький (але трохи неофіційним способом — на своїй сторінці у «Фейсбуці»). А потім він переможно підбив підсумок: «І так буде з усім, що ми обіцяли». Сподіваємося, революційна патетика і захоплення успіхом від проведених «чисток» не завадять «головному лікарю столиці» оголосити ім’я того, хто керуватиме багатостраждальною КМКОЛ — хоча б неофіційно. «Френди» оцінять! За матеріалами прес-служби КМДА та соціальної мережі «Фейсбук»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

26 грудня 2014 року

П А Ц ІЄ Н Т В Р Я Т УЄ М Е Д И Ц И Н У ?

Н АО С ТА Н О К

МИХАЙЛО РАДУЦЬКИЙ: ТУРБОТИ ДЕРЖАВИ ТРЕБА ПЕРЕКЛАСТИ НА ІНШІ ПЛЕЧІ

Реформувати українську медицину почнуть зі столиці

У

же 22 роки Михайло Радуцький успішно керує приватною медичною клінікою, наз­ ваною на честь його батька — «Борис». Запрошуючи Михайла Борисовича в Київську держадміністрацію курувати питання медицини, мер столиці, мабуть, брав до уваги саме його менеджерські здібності. Але одна справа займатися бізнесом, і зовсім інша — керувати громіздкою, заскнілою державною системою. І головна різниця не в формі, а в суті: приватна клініка створена і функціонує з комерційною метою, державна ж медицина навряд чи зможе приносити дохід, хоч як її не реформуй. Отже й менеджмент процесів не може і не має бути однаковим. Чи згоден із цим заступник Голови КМДА з питань охорони здоров’я?

— Що треба міняти в першу чергу?

— Міняти нічого... Немає системи, немає організації. Україна в цілому (і Київ зокрема) за 23 роки так і не вирішила, яку систему впроваджувати. У Радянському Союзі була система Семашка. Я її критик і противник, але вона існувала, а зараз працює, наприклад, в Канаді.

— Яка система, на ваш погляд, підходить Києву?

— У світі їх існує чотири. Мені подобається та, яка, на жаль, для України неприйнятна. Вона працює в дуже багатих країнах. Це американська система охорони здоров’я — коли держава не втручається в медицину. У Штатах взагалі немає поняття «державна медицина». Мабуть, тому США і є загальновизнаним світовим лідером у цій сфері. В Америці найбільша тривалість життя, застосовуються новітні технології та методики. Наша країна зараз — це Німеччина часів Бісмарка. Зруйнована економіка, і врятувати її у сфері медицини може саме система Бісмарка, за якою сьогодні живуть Німеччина та Польща. Що це означає? Солідарна відповідальність держави і громадянина за своє здоров’я, тобто спільне фінансування медицини державою і громадянином. Це єдиний шлях розвитку, який прийнятний зараз для України. А скільки розмов ми вже вислухали про страхову медицину! Як би ми не намагалися її ввести, за відсутності системи охорони здоров’я зробити це неможливо. Хіба що створиться черговий фонд, який збере гроші і потім їх поділить.

— Ви бачите, яким чином страхову медицину можна ввести в наших умовах?

— З 1 січня в Києві почне працювати необов’язкове добровільне медичне страхування, функціонувати муніципальна страхова компа-

!

нія, засновниками якої виступають три київських комунальних підприємства. Сьогодні в жодній страховій компанії не можна застрахувати людину старше 70 років. Але Київ не може позбавити літніх жителів медичної допомоги. От і будемо дофінансовувати медицину зі страхового фонду, тому що бюджетних грошей не вистачає. У кожної лікарні є спецрахунок, на який повинні надходити благодійні внески, але зараз практично в усіх клініках на цих рахунках нічого немає. Головні лікарі просто не зацікавлені, щоб там були гроші, бо половину забере міський бюджет, а решту суми можна пустити тільки на оплату комунальних послуг. Доплатити лікарям із цих рахунків не можна. Ми вирішили змінити систему: з нового року всі лікувальні установи Києва отримають статус комунальних неприбуткових підприємств. Це не означає, що послуги стануть платними, — просто лікарні почнуть жити за економічними законами. Гроші ж зі спецрахунків розподілятимуться по-іншому: 80% вирішено залишати клінікам, а 20% — віддавати до міського бюджету. І ось із цих 80% головні лікарі зможуть виплачувати лікарям преміальні. А що відбувається сьогодні? Замість того, щоб перераховувати добровільні внески пацієнтів на спецрахунок, адміністрація клінік не підписує дозволу на госпіталізацію, поки людина не внесе гроші в страхову компанію або благодійний фонд, які для багатьох головних лікарів є кишеньковими. Куди потім ідуть ці гроші? З’ясувалося, що 65% сум фонд залишає собі, а залишок віддає на потреби лікарні. До того ж, саме через страхові компанії пацієнтів змушують купувати витратні матеріали, які коштують утричі дорожче, ніж у виробника. Я зараз не маю права говорити про подяки лікарям, медсестрам. Тільки коли хірурги почнуть отримувати 20 тисяч гривень на місяць, а не 2 тисячі, ми зможемо наполягати, щоб їм не дякували.

— Існують категорії хворих, яких завжди потрібно буде забезпечувати ліками за рахунок бюджету. Як бути з ними?

— Київ — єдине місто України, в якому немає електронного реєстру хворих на цукровий діабет, що потребують інсуліну. Знаєте, чому він не створений? Тому що «мертві душі», яким виписується безкоштовний інсулін, отримують його аж на 15 мільйонів гривень. Правоохоронні органи вже працюють у цьому напрямку. Щорічно місто закуповує інсулін на 58 мільйонів гривень, причому через тендер, де, як вже відомо, відразу закладено величезні відкати. Я вважаю, що в питанні забезпечення інсуліном нам потрібно піти шляхом Польщі та Німеччини. Там держава компенсує людині мінімальну вартість цього препарату, і якщо хворий хоче вводити дорожчий, він сам доплачує різницю.

— Ще одна серйозна проблема — проведення замісної терапії людям, у яких відмовили нирки...

— Гемодіаліз — дороговартісна процедура. Це етап лікування перед пересадкою, його застосовують доти, доки для пацієнта не буде знайдено відповідного донорського органа. Однак в Україні хворі змушені перебувати на гемодіалізі довічно, оскільки у нас не працює Закон «Про трансплан-

тацію». Ось і доводиться людям тричі на тиждень їздити на процедуру, практично не сподіваючись на рятівну операцію. Звідси величезні суми на розхідники для гемодіалізу. Києву, наприклад, ця процедура обходиться в суму понад 45 мільйонів гривень на рік. Нефрологи можуть мені заперечити: препарати, що пригнічують імунітет, які необхідні хворому після перенесеної трансплантації, теж повинні отримуватися за державний рахунок, і вони коштують ще дорожче. Але після пересадки людина перестає бути інвалідом, може заробляти собі на необхідний імуносупресор. На мій погляд, у нас так тримаються за гемодіаліз, тому що є люди, зацікавлені в проведенні тендерів і зароблянні грошей на придбанні витратних матеріалів для цієї процедури. Турботи держави щодо забезпечення людей медпрепаратами необхідно перекласти на інші плечі. Країни, які не хочуть мати клопіт із хворими, що потребують діалізу, розвивають і підтримують середній бізнес. Коли він міцний, то допомагає таким людям замість держави — це вже зрозуміли і в Молдові, і в Казахстані. Я впевнений: без страхової медицини в Україні скоро буде не 42 мільйони жителів, а 15 мільйонів. І не тому, що страхова медицина — це панацея, а тому що це єдине, що наша держава може собі дозволити на сьогодні.

— Якщо 1 січня буде введено необов’язкове медичне страхування, коли кияни відчують покращення в системі?

— Не раніше, ніж через півроку. Але й за цей час побутові умови в лікарнях не покращаться. Головне, що пацієнтів перестануть відправляти до аптеки: купити бинт, рукавички, йод для операції... До того ж страхова компанія направлятиме хворих у ту міську лікарню, де надаватимуть більше послуг, вищу якість лікування, та й стіни краще пофарбовані. Тобто почнуть працювати принципи звичайної конкуренції. Адже приватним клінікам, які багато років успішно працюють у Києві, ніхто нічого не купує — вони самі б’ються за пацієнта якістю, послугою, ціною. І державна лікарня повинна почати робити те ж саме. Тоді головні лікарі перестануть домальовувати кількість нібито зай­ нятих ліжок. Ми не говоримо, що Київ перестане фінансувати лікарні, оскільки буде муніципальна страхова система. Це всього лише інструмент додаткового фінансування, а всі пільгові програми — з гіпертонії, онкології — працюватимуть і далі.

— Чи плануються якісь зміни в роботі швидкої допомоги?

— Найдорожче в медицині — якраз вміст швидкої допомоги. Це найбільш нерентабельна, неприбуткова стаття. Працюють три людини — лікар, фельдшер, водій. Йдуть витрати на бензин, утримання машини. Собівартість одного виклику на сьогодні — не менше 600 гривень. В Америці, багатющій країні, на виклик приїжджає парамедик, та «швидка» обслуговує нещасні випадки на вулицях, виробництвах. На високий тиск або підвищену температуру тіла додому ніхто не їде. А знаєте, чому у нас звикли в таких випадках викликати «швидку»? Бо ліньки піти в поліклініку! За матеріалами газети «Факты»

ЯКІСНІ ЗМІНИ В СТОЛИЧНІЙ МЕДИЦИНІ ПОЧНУТЬСЯ ВЖЕ З 1 СІЧНЯ 2015 РОКУ. У КИЄВІ ПЛАНУЮТЬ ПЕРЕТВОРИТИ ВІСІМ ЛІКАРЕНЬ НА ЛІКАРНІ ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ. З’ЯВЛЯТЬСЯ ВОНИ НА БАЗАХ КЛІНІЧНИХ ЛІКАРЕНЬ №№1, 6, 8, 12, ЛІКАРНІ «ШВИДКОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ» І ДИТЯЧИХ ЛІКАРЕНЬ №№1, 2, 7. За матеріалами gorodkiev.com.ua

З

посиланням на прес-службу Голови столиці повідомляється, що мер Києва Віталій Кличко і Міністр охорони здоров’я України Олександр Квіташвілі на спільному брифінгу заявили: Київ стане пілотним проектом для реформування української медицини. Нагадаємо, що за часів Р. Богатирьової пілотними медичними регіонами (де передбачалося саме інтенсивне реформування) були Донецька, Вінницька, Дніпропетровська області та окремі райони Києва. «Київ як столиця має стати прикладом втілення реформ в Україні. Ми раді пропозиції нового Міністра охорони здоров’я Олександра Квіташвілі почати впровад­ жувати медичну реформу на території Києва. І я гарантую підтримку і співпрацю з МОЗ у цьому питанні», — зазначив Віталій Кличко. За словами мера, медична реформа доз­в олить витягнути на світ тіньові мільйони, щоб вони використовувалися прозоро. «Мета реформи — поліпшити якість медичного обслуговування і підняти зарплати лікарям. Коли лікар отримуватиме гідну зарплату, він буде дорожити робочим місцем і своїми пацієнтами, якість послуг підвищиться, він не матиме необхідності брати хабарі», — підкреслив Віталій Кличко. За матеріалами «РБК-Україна»

Через корупційні схеми київських головлікарів бюджет втрачає мільярди гривень

З

а результатами перевірки Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту КМДА, а також слідчих органів було встановлено, що злочинний обіг грошей у медицині міста Києва складає 3,5 мільярди гривень. Про це повідомив заступник Голови КМДА Михайло Радуцький.

«80% цієї суми — це гроші, які було отримано через створення «кишенькових» страхових компаній та благодійних фондів у самих лікарнях. При цьому ми не враховували коштів, які держава втрачає при закупівлі ліків та медичного обладнання, а також гонорарів, які пацієнти безпосередньо віддавали лікарям, — сказав він. — Якщо б місто не втрачало гроші через корупційні схеми головлікарів, бюджет столичної сфери охорони здоров’я був би майже вдвічі більшим». Таким чином заступник Голови КМДА визнав, що «подяка» пацієнтів лікарям має йти в кишеню держави. Тобто хабарі, з якими КМДА закликає всіх боротися, не мають зникнути — їх просто варто перейменувати й сплачувати через касу. За матеріалами офіційного інтернет-порталу КМДА

5

ДОСЬЄ

РАЦІОНАЛІЗАТОР ДЕРЖАВНОГО ДОЇННЯ Микола КУЗЬМА

Президент Української асоціації постачальників і виробників медичної техніки та Міжнародного медичного консалтингового агентства Микола Кузьма в інтерв’ю «Українським Національним Новинам» у 2011 році стверджував: «Мене близько десяти років намагаються представити головним корупціонером країни за те, що я насправді намагаюся боротися з корупцією, доводжу до всіх і кожного, що потрібна перебудова системи у бік раціонального використання і засобів, і ресурсів». Але «великого реформатора-раціоналізатора» не чують і продовжують закуповувати у нього за бюджетні кошти невідповідну й непридатну медтехніку, до того ж — за завищеними цінами. Хоча він попереджав. То чого ж він має відмовлятися від надприбутків?

Гроші люблять тишу і… темряву «Кузьма, як кажуть люди знаючі, — це людина, через яку можна вирішити будь-яке питання в МОЗ, — пояснює журнал «Фокус» в оглядовому матеріалі (від 20 листопада 2009 р.) про головних гравців тендерного медринку.

— Він, як і Петро Багрій, один із найбільш наближених до відомства бізнесменів. Свою діяльність розпочав на початку 2000-х, особливо плідно працював з 2004 по 2007 роки. Нібито тісно співпрацював зі світовими лідерами з випуску медичної техніки — на тендерах у МОЗ представляв їхні інтереси... Техніку йому вдавалося продавати інколи за потрійною вартістю. На Кузьму не заводили кримінальних справ, але про те, як віртуозно він заробляв, складали легенди». Відтак, простодушне прізвище «Кузьма» цілком справедливо можна вважати «брендом», під яким працює певна бізнес-група, здатна «давати зелене світло» будь-якій компанії, що приходить в Україну з її оригінальними ринковими умовами, пропонуючи логістику переможних тендерних рішень. Як висловлюється сам М.Кузьма в інтерв’ю «УНН» — «від того, що потрібно, до того, куди потрібно, за якою ціною і так далі». Не будемо забувати, що ця сфера діяльності потребує й юридично бездоганної документації, вирішення питань валютного кредитування, страхування вантажів, витрат на митницях... «Але чому будь-які тендери на купівлю обладнання все більше обростають корупційними подробицями, ніж повноцінними і професійними оцінками результатів торгів?» — не розуміє журналіст. «Усе через те, що у нас медобладнанню, як сфері державних інтересів і грошей, не приділяється належної державної уваги. Все розрізнено, епізодично, алогічно і, як наслідок, пронизане всілякими неприємними явищами на кшталт корупційних схем», — пояснює Кузьма. — В Україні ніхто не веде ані реєстру техніки, ані її інвентаризації... У нас в країні — повна

6

відсутність плановості поставок... Стан справ в області (постачання — авт.) медобладнання — близький до катастрофи». Що ж, слухаючи всю цю нищівну критику 5-річної давнини, ми вкотре переконуємося: в Україні створені всі умови для «ловлі риби в каламутній воді», лише одне сумнівно — щирість експерта, що виряджається в тогу викривача вад системи охорони здоров’я, називаючи МОЗ «заручником постачальників», звинувачує чиновників у придбанні недоукомплектованого обладнання та такого, що просто не підходить замовнику. За його словами, «до половини виділених із 2000 по 2011 рр. бюджетів на закупівлю техніки так і пішли — в нікуди». Чому ж «в нікуди»? У ваші кишені, пани-схемотехніки, вони й пішли!

«Наварено» на ДЦП Отже, вже в 2011 році наш герой стверджував, що «комерцію залишив кілька років тому» і «повністю занурився в консалтинг». Проте днями, в грудні 2014-го, інтернет-видання «Обозреватель» розмістило матеріал, який свідчить про інше — про те, що бізнес-успіхи Миколи Всеволодовича продовжують дивувати й шокувати. Кому вірити — Кузьмі чи «Обозревателю» і Генпрокуратурі? Виявляється, що фірми, які мають відношення до Миколи Кузьми, працюють уже не тільки з Міністерством охорони здоров’я, а й опікуються потребами Мінсоцполітики. Одна з них «ощасливила» дітей з ДЦП нефункціональним обладнанням за цінами, завищеними у 5 разів. У зв’язку з чим у листопаді цього року Генпрокуратура порушила кримінальну справу за фактом розтрати чиновниками Міністерства соцполітики 24 млн грн, які були виділені на потреби дітей, хворих на ДЦП. Обладнання для реабілітації дітей з особливими потребами Мінсоцполітики закуповує другий рік поспіль. Таким чином, схема, успішно обкатана при Уряді Азарова, спрацювала і при Уряді Яценюка.

Торік Міністерство придбало у компанії «Євромедпроект», що перемогла в тендері, дві системи реабілітації опорно-рухового апарату G-EO (виробник — швейцарська компанія Reha Technology AG) за 16,7 млн грн. Цього року такі ж два апарати з урахуванням курсу долара були придбані за 24,1 млн грн. Тендер виграло ТОВ «ЄМГ» Україна», яке є донькою Enterprises Medicales Gray SA (EMG, Швейцарія), і, за неофіційною інформацією гравців ринку, за ним стоїть один із «китів тендерного бізнесу» Микола Кузьма, компанії якого, за словами головного редактора «Обозревателя» Михайла

«

ФІРМИ, ЯКІ МАЮТЬ ВІДНОШЕННЯ ДО МИКОЛИ КУЗЬМИ, ПРАЦЮЮТЬ УЖЕ НЕ ТІЛЬКИ З МІНІСТЕРСТВОМ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я, А Й ОПІКУЮТЬСЯ ПОТРЕБАМИ МІНСОЦПОЛІТИКИ. ОДНА З НИХ «ОЩАСЛИВИЛА» ДІТЕЙ З ДЦП НЕФУНКЦІОНАЛЬНИМ ОБЛАДНАННЯМ ЗА ЦІНАМИ, ЗАВИЩЕНИМИ У 5 РАЗІВ

«

Бродського, до 2009 року вигравали до 90% тендерів МОЗ щодо закупівлі медичної техніки. А імпортер, який має справу з таким самим обладнанням, заявив виданню, що вартість системи на тендері була завищена приблизно в 5 разів (на момент проведення торгів один апарат коштував близько 2,5 млн грн). Системи повинні були надійти до Державного комплексу соціальної реабілітації Миколаєва та в Вінницький центр соціальної реабілітації дітейінвалідів «Промінь» у грудні цього року. Своєю чергою, прес-служба Ген­ прокуратури повідомила, що ГПУ розпочала кримінальне провадження за фактом розтрати бюджетних коштів в особливо великих розмірах посадовими особами Міністерства соціальної політики. Виявляється, системи реабілітації не підходять для лікування дітей із ДЦП за технічними параметрами. «Застосування закупленої системи хворими на дитячий церебральний параліч не передбачено», — повідомила прес-служба ГПУ. Такі системи використовуються переважно для реабілітації дорослих після інсульту, а дітям із ДЦП потрібно функціонально інше обладнання. Воно складне і більш дороге. А отже, «нормально наварити» на ньому на тендерах було б складніше. Втім, до винесення Генпрокуратурою остаточного вердикту ми можемо говорити лише про журналістську версію цинічної афери на хворих дітях. Але в останні роки про маніпуляції з мільйонними закупівлями медобладнання хто тільки гучно не заявляв, включаючи чиновників найвищих рангів, але про притягнення винних до відповідальності говориться дуже рідко і майже пошепки. Мимоволі складається враження, що і «досягнення» Миколи Кузьми на ринку торгівлі медтехнікою обурену громадськість хвилюють більше, ніж співробітників правоохоронних органів. Згадаймо найбі льш резонансні справи, які пов’язують із цією персоною.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ДОСЬЄ

26 грудня 2014 року

Скандалу боятися — на тендери не ходити Однією з найбільш скандальних закупівель останнього часу, яка відбулася за безпосередньою участю М. Кузьми, стала закупівля ПЛРлабораторій для діагностики каліфорнійського грипу в усіх регіонах України. До лабораторій, як виявилося, не закупили реагентів (праймерів), без котрих вони не змогли працювати. Устаткування до цього часу так і не встановлене, а супереч­ ки про його здатність визначати штами грипу тривають. Ця угода відбулася в 2009 році — інтереси американської компанії BioRad Laboratories в Україні представляла ПП «МБК», яку також відносять до фірм, афілійованих М.Кузьмою. До речі, нещодавно, в листопаді 2014-го, влада США оштрафувала каліфорнійську компанію Bio-Rad Laboratories на $55 млн за порушення закону про корупцію за кордоном, встановивши, що її «доч­к и» платили хабарі тамтешнім чиновникам, повідомляється на сайті Комісії з цінних паперів і бірж (SEC) США (інформація «Форбс»). За п’ять років Bio-Rad Laboratories виплатила у вигляді хабарів приблизно $7,5 млн, отримавши завдяки їм прибуток у розмірі $35 млн, наголошується в повідом­ ленні. Посередники «використовувалися, в першу чергу, для здійснення впливу на Міністерство охорони здоров’я і допомоги компанії в отриманні державних контрактів». Також у 2009 році Микола Кузьма «засвітився» в мега-інвестиційному проекті в рамках реалізації Держпрог­рами з розвитку сільської медицини під гарантії Уряду України (названому в медичному середовищі «Австрійським кредитом»). «Історія з цим кредитом досить заплутана й оповита різними легендами, — пише сайт «Медконтроль». — Але виглядає ситуація так, що ініціатором проекту могла бути австрійська група VAMED, в управлінні якої знаходиться широко відома берлінська університетська клініка Charitе, де лікувалися відомі представники української влади. Проект МОЗ швидше за все був «спущений» зверху, тому його реалізації сприяли тодішні заступники Міністра З.Митник, В.Бідний і В.Лазоришинець. Такий важливий соціальний проект із політичним забарвленням перед президентськими виборами 2010 року повинен був прой­ти спокійно і без скандалів. Тому його реалізацію доручили М.Кузьмі, який має прекрасну здатність домовлятися, і він залучив основних учасників ринку. Погодивши перелік обладнання та квоти в проекті, список із цінами і най­менуваннями передали на VAMED, й у вересні 2009 р. держкомпанія «Укрмедпостач» (знаходиться у віданні МОЗ) уклала договір з Vamed Engineering GmbH & CO KG про постачання 15 найменувань медобладнання на загальну суму 99,9 млн Євро». Судові тяжби між ДП «Укрмедпостач» і компанією «Вамед Інжиніринг» продовжуються до сьогодні. Держпідприємство вимагає заміни поставлених 85 транспортних інкубаторів (модель IT-158-TS) або повернення грошових коштів у розмірі 4,9 млн Євро, оскільки це обладнання не може використовуватися в лікувальних установах на підставі наказу Держлікслужби України від 27.03.2012 р.

Цікаво, що, провертаючи мільйонні суми, люди Кузьми не гребують і «дріб’язковими» заробітками. Відомо про те, що з метою поставки медичного обладнання з Австрії ДП «Укрмедпостач» уклало низку договорів з фірмою «Укрмед» про надання консалтингових та посередницьких послуг загальною вартістю 475 тис. грн. За цю суму компанія-підрядник повинна була забезпечити підготовку документів із реєстрації медичних виробів. Але на момент укладання угоди австрійське обладнання... вже було зареєстроване. Та сторони склали акт прийому-передачі, на підставі якого «Укрмедпостач» перерахував «Укрмед» 210 тис. грн — як то кажуть, за повітря. Найрезонанснішою частиною проекту «Австрійський кредит» виявилися поставки автомобілів швидкої допомоги. Скандал із малопристосованими для цих функцій авто марки «Опель Комбо» переріс у найгучніший із політичних скандалів в історії України (справа про визнання недійсним рішення Тендерного комітету Міністерства охорони здоров’я України від 12 грудня 2007 року щодо визначення переможця тендера на пос­тачання санітарних автомобілів була інкримінована колишньому Прем’єр-міністру України Юлії Тимошенко). Нагадаємо, що 6 липня 2010 року Голова СБУ В.Хорошковський у листі до Прем’єр-міністра України виклав результати позапланової ревізії ГоловКРУ, предметом якої стали махінації з використанням державних коштів під час залучення іноземних товарних кредитів під держгарантії для реалізації інвестиційних проектів у медичній галузі (Постанова КМУ від 05.08.09 №819). У листі йшлося про те, що ДП «Укр­медпостач» уклало договір на постачання медобладнання з компанією «Вамед Інжиніринг», яку також пов’язують із Миколою Кузьмою. Держпідприємство від австрійського партнера, на момент перевірки СБУ, отримало техніку на суму понад 64 млн Євро, що склало 64,5% від загальної суми інвестиційного проекту, при цьому 79,4% отриманого обладнання не використовувалося. Крім того, Хорошковський вказував, що автомобілі «Опель Комбо», закуплені в рамках проекту, не відповідають Держстандартам України, не зареєстровані як санітарні та не внесені до Держреєстру і не можуть використовуватися за призначенням.

Завжди затребуваний Унікальність Миколи Кузьми полягає ще й у тому, що йому вдається зберігати ділову активність за будь-якого політичного розкладу. Є дані, що в травні 2011 р., після приходу до влади Януковича з Азаровим і звільнення з посади Міністра охорони здоров’я І.Ємця позиції Кузьми похитнулися: на ринку його потіснили вихідці з Донецька — бізнесмени Фісталі. Однак тижневик «Дзеркало тижня» в матеріалі «Медичні тендери-2011. Зміна лідерів» (від 4 травня 2012 р.) писав: «Зміна режиму принесла Миколі Кузьмі і компанії «Укрмед» купу проблем. Але рівно рік тому «Укрмед» змінив власника на лондонську «Техстар трейдінг лтд.» (Techstar trading ltd.), і в нього почалося нове життя. У 2010 році тендерні здобутки «Укрмеду» знов зросли — з 44 мільйонів до 227 млн грн у 2011-му.

«

ДП «УКР­МЕДПОСТАЧ» УКЛАЛО ДОГОВІР НА ПОСТАЧАННЯ МЕДОБ- ЛАДНАННЯ З КОМПАНІЄЮ «ВАМЕД ІНЖИНІРИНГ», ЯКУ ТАКОЖ ПОВ’ЯЗУЮТЬ ІЗ МИКОЛОЮ КУЗЬМОЮ. ДЕРЖПІДПРИЄМСТВО ВІД АВСТРІЙСЬКОГО ПАРТНЕРА, НА МОМЕНТ ПЕРЕВІРКИ СБУ, ОТРИМАЛО ТЕХНІКУ НА СУМУ ПОНАД 64 МЛН ЄВРО, ЩО СКЛАЛО 64,5% ВІД ЗАГАЛЬНОЇ СУМИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ, ПРИ ЦЬОМУ 79,4% ОТРИМАНОГО ОБЛАДНАННЯ НЕ ВИКОРИС- ­ТОВУВАЛОСЯ

«

«ДТ» приводить порівняння: компанія «А’СТА», заснована менеджерами з групи Рината Ахметова, у 2011му заробила приблизно стільки ж — 222 млн грн. Але вона покращила свій результат лише на 60 млн грн, або на чверть від 2010 року. Тоді як «Укрмед» — аж уп’ятеро. До непотоплюваних «тендерних мафіозі» відніс Миколу Кузьму і сумнозвісний екс-Міністр охорони здоров’я Олег Мусій. На запитання журналіста видання «Фокус» (03.10.2014), кого конкретно він мав на увазі, говорячи про тендерну мафію в МОЗ, О.Мусій вказав на чотирьох бізнесменів: «Це всім відомі прізвища — Борис Литовський, Петро Багрій, Михайло Кучірко, Микола Кузьма. У перший день свого приходу на міністерську посаду я сказав, що їх схеми мене не цікавлять і будуть ліквідовані. Тендерна мафія, яка 20 років бере участь у торгах, розділила між собою ринок і займається посередництвом між заводами-виробниками і Міністерством. Іноземні заводи, виходячи з нашого законодавства, можуть заходити на ринок тільки через посередників. Ці посередники між собою воюють, подають скарги, саботують, платять «відкати». Кожен з них наближений до певного діяча при владі, які збагачуються на держзакупівлях». Але прізвища «певних діячів» Мусій назвати не насмілився.

Закупівельне агентство «сірих кардиналів»? Що ж, спираючись на названі прізвища, мабуть, можна написати солідну

дисертацію на тему «Історія медзакупівель в Україні: знищення вітчизняного виробника і втрачені мільярди». Простої значної частини закуп­ леного імпортного обла днанн я протягом років пов’язували то з відсутністю необхідного приміщення (деякі вимагали спорудження окремої будівлі, а на це кошти в бюджетах не передбачалися), то з відсутністю необхідних комплектуючих, то не знаходилося потрібних фахівців для його обслуговування. Але чи треба пояснювати, що, знаючи наперед про неможливість встановлення свого обладнання протягом гарантійного терміну, закордонні постачальники нічим не ризикували навіть при поставках в Україну бракованого чи другосортного непотребу? Ці ж «сірі кардинали», яких чомусь прийнято величати «геніями» та «віртуозами», сприяли збільшенню імпорту в Україну дешевого медобладнання, закуповуючи його в азіатських (зокрема — у китайських) виробників… за європейськими цінами. У січні цього року, в дні, коли палав Майдан, Віце-прем’єр-міністр Костянтин Грищенко та очільниця МОЗ Раїса Богатирьова, зібравши нараду академіків НАМНУ, вирішили наостанок «посилити контроль за використанням виділених академії засобів» і з «непідробною» щирістю дивувалися тому, що «на складах в інститутах знаходяться десятки одиниць високотехнологічної медичної техніки, закупленої в 2011-2013 рр. за бюджетні кошти». За даними К. Грищенка, тільки в установах НАМНУ таке обладнання, що простоює, обійшлося бюджету не менш ніж в 300 млн грн. «Чому воно не введено в експлуатацію? — обурювався Віце-прем’єрміністр. — Яким чином ми закуповуємо техніку до того, як створені умови для її розміщення, коли не підготовлені кадри, здатні її обслуговувати?! А тенденції нині такі, що сучасна апаратура оновлюється кожні 2-3 роки. І вона втратить сенс, якщо роками буде стояти на складі». Куди ж раніше дивилися держдіячі з Партії регіонів? Наприклад, згідно з даними ГоловКРУ, тільки протягом 2008-2009 рр. МОЗ підписало контракти на 46 одиниць медичного обладнання на суму 86 млн 700 тис. грн, яке не використовується через неможливість його установки в регіонах. У цьому році керівники медичної галузі активно несуть в маси ідею виведення з повноважень МОЗ функції з держзакупівель: мовляв, МОЗ перетворилося на Міністерство торгівлі, і нам потрібно лікувати людей, а не торгувати. При всіх декларованих плюсах такого рішення є один істотний мінус — держзакупівлі перейдуть під контроль вузького кола осіб, а Міністерство зніме з себе всяку відповідальність за можливі зловживання. А куди ж ті зловживання подінуться, якщо по суті пропонується створити монстра, який одноосібно візьме в руки і кількість закуповуваних ліків, вакцин, устаткування, і їх вартість. Кому в цьому випадку дістанеться ринок медтехніки, здогадатися не складно... Богдан КОНОВАЛОВ, спеціально для «ВЗ»

7

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

ЛІЦЕНЗІЯ ЛІКАРЯ — ЗНАК ЯКОСТІ ЧИ ЧЕРГОВА ПАСТКА? Індивідуальне ліцензування усіх без винятку лікарів — світова практика. В такий спосіб їх заохочують працювати якісно і відповідати за наслідки лікування. Але при цьому їм створені належні умови для надання медичної допомоги на найвищому рівні. Чи зможе український лікар, який не має ані ліків, ані обладнання, нести індивідуальну відповідальність за загальний розгардіяш?

ВЗ Втім дехто вважає, що достатньо удосконалити чинну систему атеста­ ції лікарів, і з контролем якості буде порядок.

— Це профанація. Всім добре відомо, що на сьогодні періодична атестація лікарів втратила свою значиму роль у підвищенні професійного рівня — вона відбувається формально. Запровадження індивідуаль­ них ліцензій передбачає скасування коруп­ ційної схеми проведення атестацій. До того ж, система підготовки лікарів в Україні нині така, що випускник, який отримав диплом про вищу медичну освіту, одразу ж отримує право практикувати. Натомість за кордоном такий випускник після закінчення навчання ще має бути прийнятий до професійної асоціації. ВЗ К о м у в и г і д н е і н д и в і д у а л ь н е ліцензування?

— Передусім головним лікарям закладів. На сьогодні вони контролюють і оснащення лікарні, і її санітарне благополуччя, і ремонти, та ще й трудові ресурси — чи всі пройшли атестацію тощо. Коли буде впроваджено ін­ дивідуальне ліцензування, керівник закладу найменше думатиме про атестацію кожного окремого лікаря, це вже стане клопотом са­ мого лікаря і тієї самоврядної організації, членом якої він є. І всю відповідальність за непрофесіоналізм також буде покладено на лікаря. Хоча сам лікар теж отримає «плюси» від індивідуального ліцензування — він ста­ не більш самостійним і незалежним. Це уне­ можливить корупцію в лікувальних закладах, коли підлеглі платять певні «внески» голов­ ному лікарю. При індивідуальному ліцензу­ ванні кожен лікар зможе поскаржитися до самоврядної організації, і в керівника, який вимагає такі внески, можуть виникнути сер­ йозні проблеми уже з корпорацією лікарів.

Зоряна ЧЕРНЕНКО, доцент факультету правничих наук Національного університету «КиєвоМогилянська академія», доктор права

ВЗ Проект нового Закону України «Про заклади охорони здоров’я та медичне обслуговування» декларує обов’язкове ліцензування професійної діяльності. Втім деякі лікарі, приміром, ті, що зай­ маються приватною практикою, вже мають ліцензію. Це «дубль два»?

— Дійсно, з терміном «ліцензування» у нас справжній каламбур. Оскільки цей термін

8

довільно перекладають з інших мов і так само довільно трактують — виникає колізія з чинним законодавством. Українське за­ конодавство передбачає існування ліцензій і дозволів, які регулюють господарську ді­ яльність. За кордоном усе, що стосується професійного регулювання (ліцензія, допуск, членство), — це, по суті, допуск до профе­ сії. У нашій країні такого явища поки що не існує. Тож нам потрібно вирішувати: чи ми залишаємося у нашій старій термінології, чи ми відмовляємося від неї й переходимо на світові стандарти. Адже якщо штучно на­ класти європейську модель на вітчизняну, лікарі — суб’єкти підприємницької діяль­ ності — зобов’язані будуть отримувати як індивідуальну ліцензію на здійснення про­ фесійної діяльності, так і ліцензію на госпо­ дарську діяльність. Поєднати їх у сфері охо­ рони здоров’я не вдасться, та й із точки зору права це недоцільно. Тож найоптимальнішим рішенням буде відмова від нинішньої ліцензії на медичну практику для медичних закладів та перехід до своєрідної «сукупності» індиві­ дуальних ліцензій лікарів та акредитації за­ кладів. У згаданому законопроекті йдеться

про індивідуальне ліцензування лікарів саме як про допуск до професії. Це ширше, ніж ліцензія на господарську діяльність. Якщо лі­ кар несумлінно виконує професійні обов’язки, не удосконалює свої знання, уміння й навич­ ки — він може втратити допуск до професії, хоча забрати у нього диплом ніхто не може. ВЗ Одвічне запитання: а судді хто? Хто видаватиме, призупинятиме й позбав­ лятиме ліцензії наших лікарів?

— У світовій практиці допуск до професії — це власне членський квиток професійної асоціації. Вона має реєстр усіх працівників галузі, стежить, чи вони підвищують свою кваліфікацію, вирішує, кого позбавляти лі­ цензії, кому тимчасово призупинити допуск до професії. Самоврядна організація також займається підвищенням професійного рівня лікарів. Окрім того, вона розглядає ще й морально-етичні питання, чого ніколи не робитимуть, приміром, чиновники МОЗ. Міністерство може створити реєстр лікарів, зібрати про них інформацію. Але воно зали­ шить мірилом професіоналізму лікаря атес­ тацію — не зможе вийти за її межі.

ВЗ А в Україні не існує механізму по­ карання несумлінного лікаря?

— Нині весь тягар відповідальності за непро­ фесіоналізм окремого лікаря лягає на зак­ лад, де він працює. Щоправда, головний лі­ кар може покарати несумлінного працівника, наклавши на нього дисциплінарні стягнення. Максимальне покарання у плані професійної діяльності — відсторонення від неї лікаря на 3 роки, за рішенням суду, але насправді таке трапляється дуже рідко. Натомість ін­ дивідуальне ліцензування — це дієвий ме­ ханізм «відсіювання» з галузі непрофесійних кадрів. Тобто індивідуальна ліцензія — це дійсно одна з гарантій якості. ВЗ Це за ідеальних умов, зокрема, за умов розвиненого лікарського са­ моврядування. Чи готові в Україні до створення самоврядних організацій?

— Швидше ні. Не існує навіть правильного ро­ зуміння, що це таке. До того ж, такі організації «невигідні» тим лікарям, які прийшли у профе­ сію просто заробляти гроші, — це зруйнує їхні плани. Увійти в реєстр самоврядної організації легко, а щоб втриматися там, потрібно постійно брати участь у наукових конференціях, не пору­ шувати морально-етичний кодекс лікаря тощо. ВЗ Тоді як виглядатиме механізм на­ дання ліцензій на професійну діяль­

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

26 грудня 2014 року

ність у нашій країні, адже прийняття закону вже наближається?

— У тому й біда, що такої процедури не роз­ роблено. Це — прерогатива самоврядних лікарських організацій. А якщо це буде прос­ то реєстр МОЗ, то лікарі надаватимуть ті ж документи, що й для проходження атестації. До того ж, у згаданому законопроекті немає вказівки на те, що буде підставою для допус­ ку до професії. У більшості країн світу такою підставою є диплом, бали з підвищення ква­ ліфікації (через участь у конференціях та різ­ них курсах навчання), підписання документа про дотримання етичного кодексу. В Україні ж навіть не визначилися з «гарантом» від­ повідальності лікаря — з одного боку, існує Клятва лікаря (документ затверджено указом Президента України), з іншого — у законо­ давстві вживається термін «Присяга лікаря». З юридичної точки зору це вже два різні по­ няття. Щоб мінімізувати ризики, пов’язані з впровадженням ліцензування, потрібно чітко прописати, який вигляд матиме ця система, у якій послідовності впроваджуватиметься, які передумови призупинення ліцензії лікаря чи відсторонення його від практики тощо. ВЗ А за що лікарів позбавляють ліцен­ зій у країнах Європи?

— За неналежне виконання своїх службових обов’язків. За конфлікт інтересів (коли лікар направляє пацієнтів тільки до одного лікаря чи до однієї лікарні, де, приміром, працює його родич). За недозволені контакти з фар­ мацевтичними компаніями (читай — прибут­ ки), оскільки на Заході детально прописано, якими саме можуть бути такі контакти, яка вигода може бути з цього отримана. За не­ професійні комунікації між самими лікарями (наприклад, лікар направив пацієнта на кон­ сультацію до іншого фахівця, а той відмовив хворому у консультації). Покарати можуть навіть за споживання алкоголю на робочому місці тощо. ВЗ А за лікарські помилки?

— Не стільки за самі помилки, скільки за їх приховування. В Україні лікарські помилки вважаються чимось неймовірно жахливим. У розвинених країнах їх сприймають передусім як предмет для вивчення, аналізу і вдоско­ налення науки та практики. Звичайно, якщо йдеться не про кримінальну відповідальність (наприклад, недобросовісність лікаря — за таке дійсно карають), а, приміром, коли пра­ вильно призначений курс лікування не дає ефекту чи хворий перебуває в лікувальному закладі довше, ніж це передбачено стандар­ тами. За такі помилки не карають, їх аналі­ зують: що сталося, чому сталося і що треба зробити, щоб цього не повторилося. І навіть у спеціалізованих медичних журналах існують спеціальні розділи, де лікарі діляться свої­ ми помилками та їх аналізом. Це невід’ємна складова медичної діяльності в цивілізова­ ному світі. Натомість у нашій країні медичні помилки намагаються приховати й кажуть, що їх просто немає. ВЗ Чи не виявиться, що отримання лі­ цензії обернеться для лікарів черговим «викачуванням» грошей?

— Я не думаю, що хтось збирається запро­ ваджувати дороговартісні ліцензії. Це може бути річний членський внесок у кількасот чи кількадесят гривень. Знову ж таки, його роз­ мір має бути затверджено самоврядною орга­ нізацією — за згодою членів спільноти. Тож я ще раз наголошую: запровадженню ліцен­ зування в Україні має передувати створення самоврядної організації або зміна підходів до атестації лікарів. Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

ТОЧКИ ЗОРУ

Петро ФОМІН, завідувач кафедри хірургії № 3 НМУ ім. О.О.Богомольця, академік НАМН України, доктор медичних наук, професор

У

світі ліцензуванням лікарів займають­ ся професійні асоціації лікарів. У нас поки що навіть немає відповідного закону, який визначає їх статус та регулює їхню діяльність. Ще один момент. За кордоном лікар, аби отримати ліцензію, повинен пройти певну підготовку — практичну, юридичну тощо. Через деякий час він має підтвердити ліцен­ зію або отримати нову (в деяких країнах її видають на обмежений термін). Але справа навіть не в термінах, а в тому, що підго­ товка лікарів за кордоном і в Україні дуже відрізняється. Приміром, у галузі хірургії в Україні перейшли від 1,5-річної інтернатури до 3-річної. Однак і досі ніхто не контролює таку підготовку — у світі цим займаються знову ж таки лікарські асоціації. Тож наші інтерни не виконують (на відміну від рези­ дентів у країнах Європи) чітко визначеного обсягу втручань, необхідного для того, щоб майбутній лікар «відбувся» професійно. Та й ніхто не виз­начає такого обсягу, щоб він хоч приблизно відповідав європейським стандартам. Приміром, у країнах ЄС запроваджується сертифікат «Європейський хірург». Щоб його отримати, лікар має пройти тренування на клінічних базах, де є все необхідне для під­ готовки інтернів, і освоїти там три категорії хірургічних маніпуляцій. Вони включають 800 процедур — УЗД, пункції, ендоскопічні дослідження тощо. Потім лікар освоює опе­ рації трьох рівнів складності. Всього інтерн повинен виконати 1,5 тисячі маніпуляцій та операцій, і таким чином він набуває неаби­ який досвід. Тож, коли такий «початківець» отримує ліцензію, він, як кажуть, на голову вищий за нашого інтерна, якого допускають хіба що вести історії хвороби, щонайбільше — асистентом в операційну. Хоча нашим інтернам надають перелік маніпуляцій і операцій для практичної підготовки, але їх «виконання» визначається не кількістю здійснених втручань, а позначками типу «ви­ конав», «бачив», «не знаю». І коли роботода­ вець «отримує» такого інтерна, він не може зрозуміти, що ж той уміє робити. Тому пере­ дусім в Україні потрібно змінити якість під­ готовки лікарів, підходи в оцінках діяльності кафедри та їх керівників, які відповідають за підготовку інтернів. Вони мають не просто «підписувати» інтерну характеристику, а й відповідати за рівень кваліфікації своїх під­ опічних. Зрештою, потрібно затвердити нові кваліфікаційні характеристики лікаря-хірур­ га (думаю, й багатьох інших фахівців також). Щодо самої ліцензії, то має бути чітко зазначено, якими маніпуляціями, вида­ ми операцій повинен володіти лікар, що її отримує. Тоді він буде зацікавлений взяти «по максимуму» в процесі навчання, відвід­ увати різні курси тощо. До того ж, перелік вимог, скажімо, до загального хірурга — один, а до кардіохірурга — інший, там своя специфіка, своя «планка» професіоналізму, а, отже, й термін підготовки інший. Тому кри­ терії ліцензування й повинні розроблятися й затверджуватися асоціаціями, а не МОЗ. Інакше це буде щось на зразок нинішньої атестації, коли категорію присвоюють прак­ тично за кількість відпрацьованих років. Чи

ж можна порівняти рівень професіоналізму хірурга поліклініки І категорії і хірурга висо­ коспеціалізованої клініки, який також отри­ мує І категорію? За вислугу років потрібно доплачувати, а не «присвоювати» вищі рівні кваліфікації. Тому питання, за які «заслуги» лікар отримуватиме ліцензію і хто буде їх оці­ нювати, стає ключовим у розробці механізму ліцензування. Нам також потрібно врахувати помилки минулого, коли, приміром, МОЗ видає ліцен­ зію на господарську діяльність, і той, хто її отримав, може відкривати клініку, проводити там хірургічні операції, хоча не має на це доз­ волу ні від асоціації, ні від головного хірурга області, ні відповідного рівня кваліфікації та досвіду. До речі, в Україні протоколи та стан­ дарти лікування також затверджуються про­ фільним міністерством, чого немає в інших країнах. Там це прерогатива асоціацій. При­ міром, міжнародні протоколи використання антибіотиків у лікуванні післяопераційних хворих затверджувало аж 16 лікарських асо­ ціацій (нейрохірургів, торакальних хірургів, кардіохірургів тощо). Але тут є ще одна небезпека. Нині про­ фесійні лікарські асоціації в Україні не від­ повідають тим вимогам і критеріям, за якими працюють лікарські самоврядні організації світу. У нас таких асоціацій дуже багато, вони роздрібнені, нормативно-правове поле, яке б навело лад у цій царині, в Україні відсутнє. Тож віддати ліцензування асоціаціям у їх ни­ нішньому вигляді — це ризик змінити один вид корупції на інший. Спочатку потрібно затвердити закон про лікарські асоціації, а потім передавати їм право видавати ліцензії.

Елгуджи ДІАСАМІДЗЕ, доцент, директор стоматологічного центру ХМАПО, кандидат медичних наук

З

амість європейської системи індивіду­ ального ліцензування лікаря в Україні діє система атестації та присвоєння атеста­ ційних категорій. Зрозуміло, це зовсім різні підходи, проте в нашій країні під систему атестації вже створено потужну навчальну, наукову і матеріальну бази. Тому передусім необхідно вирішити: ми її залишаємо, ви­ дозмінюємо чи тотально руйнуємо. Якщо оберемо третій шлях, тоді що побудуємо? Головне, аби під час революційної руйнації ми не втратили значно більше, ніж здобули! Тож потрібно спочатку відповісти на головні запитання: ліцензування лікаря витіснить чи лише доповнить чинну атестацію, які ви­ моги і критерії існуватимуть для отримання й позбавлення ліцензій тощо. Наприклад, у деяких спеціальностях, зокрема й у стомато­ логії, існує декілька спеціалізацій — хірург, терапевт, ортопед, ортодонт. Як бути, коли в сільській місцевості спостерігається неста­ ча лікарів і один стоматолог виконує всі ці функції? Йому отримувати ліцензію на всі спеціалізації водночас? Так само непокоїть лікарів, хто видавати­ ме ліцензії — держава, приватні структури (наприклад, страхові компанії) чи громадські організації (як у Європі — медичні асоціації, лікарські гільдії тощо)? Якщо допустити, що це будуть лікарські професійні асоціації (а у нашій країні — це громадські організації), тоді спочатку їх необхідно наділити юридич­ ними правами, а держава має створити від­ повідну систему контролю. Щоб не вийшло, що видаватимуть ліцензії громадські орга­

нізації, а відповідатиме за них — держава. Адже завжди знайдеться той, хто «прима­ жеться» до справи, і корупційні механізми запрацюють із новою силою. За таких умов ліцензування може перетворитися на велике джерело доходу дуже вузького кола людей. Усі ці питання потребують чітких меседжів управлінського апарату вищого рівня. Моя особиста думка — на сьогодні ціл­ ком достатньо ліцензувати лікувальні уста­ нови. Як у фармації: аптека має ліцензію, і мені, покупцю, цього достатньо. Якщо про­ візор її порушить, власник аптеки нестиме відповідальність. Так має бути і в лікувальній установі. Інакше може вийти так, що, маючи особисту ліцензію, лікар, який завинив, ку­ дись зникне, а відповідати перед пацієнтом взагалі буде нікому.

Вікторія КОВАЛЬ, Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України

Н

а думку Профспілки, впровадження лі­ цензування професійної діяльності всіх лікарів є передчасним, а також юридично й економічно невиправданим. По-перше, лі­ цензія надаватиме дозвіл працювати лише за певним напрямком діяльності, а в умовах реформування нашим лікарям доводиться перекваліфіковуватися, у багатьох сферах лікарських кадрів катастрофічно не виста­ чає. По-друге, з’явиться ще один дозвіль­ ний документ, а, отже, і ризик корупційних механізмів його видачі. До того ж, ліцензію потрібно періодично продовжувати (платно). По-третє, лікарі на сьогодні вже перебува­ ють у певних трудових правовідносинах і зобов’язання отримувати платні ліцензії по­ рушить вимоги ч. 3 ст. 22 Конституції Укра­ їни, яка забороняє звужувати зміст і обсяг існуючих прав та свобод при прийнятті но­ вих законів або внесенні змін до чинних. І головне — перш ніж запроваджувати інди­ відуальне ліцензування лікарів, їм потрібно створити належні умови праці, адекватно її оплачувати, гарантувати дотримання відпо­ відних соціально-економічних прав і врештірешт подолати прояви корупції в галузі й у державі в цілому. Водночас має відбутися і реформування системи післядипломної освіти та підви­ щення кваліфікації медичних працівників, розроблено чіткий правовий статус інди­ відуального ліцензування та його умов (і до цього повинна долучитися медична громадськість). Лише за таких умов подіб­ не нововведення, яке дійсно є елементом європейської системи стандартів розвитку охорони здоров’я, стане запорукою підви­ щення якості медичної допомоги, чого ми й прагнемо досягти.

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Конституція і реформи — хто кому указ?» Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м.Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

9

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

СПОЧАТКУ РОЗРАХУНКИ — ПОТІМ РЕФОРМИ! Нинішнє бачення подальших реформ вітчизняної системи охорони здоров’я дедалі частіше зводиться до можливості «витіснення» державної медицини приватною та до відміни конституційного права на безкоштовну медичну допомогу. Натомість в основі будь-якого виваженого рішення лежить компроміс.

На жаль, охорона здоров’я України вже понад 20 років перебуває на роздоріжжі. Основною об’єктивною причиною застою в галузі є економічна неефективність нинішньої системи та невизначеність шляхів реформування. Під економічною ефективністю влада розуміє виключно оптимізацію, тобто скорочення медичних закладів, водночас начебто й не помічає того, що ВВП на охорону здоров’я в Україні ніколи не становив 6,5% (цей показник ВООЗ вважає межею, нижче якої система є нежиттєздатною). А для поліпшення охорони здоров’я потрібні кошти плюс реформи, щоправда реформи — первинні, тоді збільшення коштів даватиме потрібний результат. Але перш ніж їх проводити, ми повинні зрозуміти, яку кількість медичних працівників мог­ла б утримувати Україна державним коштом (за умови, що витрати на охорону здоров’я таки становитимуть необхідні 6,5% ВВП замість нинішніх 3%). А на законодавчому рівні систему потрібно розділити на три підсистеми: державну, громадську і приватну.

До того ж між підсистемами виникне конкуренція (а без неї немає ринку), у хворих з’явиться можливість вільного вибору лікаря й закладу, що є правом громадян у демократичному світі, а держава контролюватиме підготовку кадрів і ціноутворення медичної допомоги. Щодо права займатися приватною медичною практикою, то не потрібно змушувати до цього силоміць. Візьміть за приклад Польщу, де лікарів ніхто не зобов’язує отримувати ліцензію на приватну діяльність, їх реєструють у «Лікарській палаті» на той вид діяльності, яким вони хочуть займатися, і така реєстрація сама по собі надає лікарю право на працю. Зрозуміло, що внаслідок означеного поділу на підсистеми державна медицина має залишатися на рівні, який відповідає сучасним вимогам і можливостям країни, а не формуватися за принципом «на тобі, небоже, що мені не гоже». Тож потрібно буде провести акредитацію і ліцензування медичних закладів, кращі з яких залишити у державній власності. При цьому значна кількість медичних працівників і лікарняних ліжок залишиться поза сектором державної медицини — на їх основі у загальній системі медичної допомоги й формуватиметься громадська та приватна медицина. Однак це можна робити лише після прийняття закону про державну, громадську і приватну власність в охороні здоров’я та відповідну медичну практику. Тоді реформи не супроводжуватимуться страйками й пікетами медичних працівників, які не зможуть себе реалізувати без відповідного законодавчого поля. Приватизацію медичних закладів, що не отримали статус державних, потрібно проводити виключно через відкрите акціонування. Наступним кроком має стати впровадження механізму діяльності приватних і громадських медичних закладів через добровільне медичне страхування або медичні банки. Втім, незважаючи на паралельне існування громадської і приватної медицини, держава зобов’язана надати всім громадянам гарантований обсяг медичної допомоги, який обумовлюватиметься, по-перше, наявною захворюваністю населення і потребою у здійсненні відповідних діагностичних, лікувальних, реабілітаційних та профілактичних заходів; по-друге, розміром ВВП на охорону здоров’я (згадані вже 6,5%); по-третє, заробітною платою медичних працівників, яка повинна дорівнювати середній зарплаті у промисловості.

Частини одного цілого

Рятує творчий підхід?

При цьому державна охорона здоров’я утримуватиметься за рахунок держави і надаватиме громадянам України гарантований обсяг медичної допомоги. Усі, кого не задовольнить ця підсистема, зможуть або реалізувати себе (медичні працівники), або отримати медичну допомогу (пацієнти) у громадських і приватних медичних закладах.

У разі дотримання зазначених умов на законодавчому рівні особливу увагу потрібно звернути на первинну медико-санітарну допомогу (ПМСД). Нині вже зроблено перший крок щодо її реформування, але ПМСД насп­равді запрацює тільки тоді, коли сімейний лікар зможе самостійно діагностувати й лікувати переважну більшість хвороб, матиме

Федір ТОДОРІКО, головний лікар Бобровицького району Чернігівської області, Заслужений лікар України, магістр із державного управління

І

деальних систем охорони здоров’я у світі не існує, всі класичні та адаптовані до них моделі й досі перебувають у процесі вдосконалення — через реформи, які змог­ ли б реалізувати в повному обсязі принцип загальнодоступності медичної допомоги. Без цього, а також без наближення медичної допомоги до населення жодних позитивних результатів від реформ не буде, як їх не називай — новою стратегією чи новою концепцією, поліпшенням чи вдосконаленням.

Як вийти із застою

10

належне приміщення, сучасну діагностичнолікувальну апаратуру, медичний інструментарій та медикаменти, автотранспорт. Рівень розвитку ПМСД залежить від обсягу витрат, який може дозволити собі країна, але скрізь у світі це основа національної системи охорони здоров’я. Тому пропозиція продати первинку «з молотка» — це зрада національних інтересів. Центри ПМСД мають залишитися в комунальній чи державній власності, а первинна, невідкладна і швидка медичні допомоги — ввійти до гарантованого безкоштовного «пакета». Ми вже пережили стовідсоткове закриття дільничних лікарень, але якщо в населеному пункті мешкає більше 2-3 тисяч осіб, працює 3-5 лікарів та стаціонар дільничної лікарні, такий медичний заклад має право на існування! Тому рятувало тільки одне — творчий підхід до всіх розпоряд­ жень «згори». Як приклад — щоб не збурювати населення тотальним закриттям дільничних лікарень, у нашому районі їх не закрили, а перевели у структурні підрозділи ЦРЛ, до якої їх і приєднали. Два роки потому в одному з районів Хмельницької області закрили дільничну лікарню. Населення у відповідь тиждень перекривало дороги, доки місцева влада не повторила наш досвід. Формально дільничної лікарні не залишилося, але робочі місця збережені, і населення отримує там медичну допомогу. Адже ще земські лікарі говорили: «Місцем спостереження за здоров’ям людей має бути амбулаторія, а правильне лікування можливе тільки у стаціонарі». Тож до прий­ няття будь-якого важливого рішення маємо підходити за настановою геніального полководця-стратега Суворова: «Не держись устава, аки слепой забора». Якщо це можливо для військової справи, то в медицині творчий підхід потрібно вітати, аби він був на користь людям. Також хочу наголосити на тому, що при реформуванні охорони здоров’я потрібно повернути швидку медичну допомогу у склад центрів ПМСД. А при амбулаторіях і там, де збереглися дільничні лікарні, відкрити пункти невідкладної медичної допомоги. Нас запевняли, що основний постулат відкриття центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф це — екстратериторіальність і організація централізованих диспетчерських на рівні області, але він уже протягом двох років не виконується, і донині відділення швидкої медичної допомоги «зависають між небом і землею» — між областю і районами. Тобто вони працюють на території району, обслуговують населення району, доставляють хворих у ЦРЛ, а їхнє керівництво знаходиться в обласному центрі.

Вторинка — в очікуванні змін Вторинний рівень медичної допомоги також очікує радикальних перетворень, найсуттєві-

ше з яких — ліквідація багатопрофільних поліклінік при центральних районних і міських лікарнях. Тоді чому б не взяти за приклад Німеччину, де після об’єднання Східної та Західної Німеччини лікарям запропонували на пільгових умовах відкривати приватні кабінети, орендувати приміщення у полік­ лініках, а також брати кредити на оренду чи будівництво нових приміщень для приватної практики, придбання нової медичної апаратури, комп’ютерів тощо? Таким же шляхом може піти й Україна, але знову ж таки — тільки після прийняття законів про громадську та приватну власність і медичну практику. Натомість на вторинній ланці маємо ще одну проблему — «швидка» привозить у лікарню хворого, де він може годинами чекати на медичну допомогу у приймальному відділенні, доки з’ясують, куди його госпіталізувати. Згаяний час може обернутися втраченим життям. Щоб вирішити цю проблему, ми знову ж таки вдалися до «творчості». Реорганізували приймальне відділення ЦРЛ у приймально-діагностичне та невідкладної медичної допомоги з ліжками тимчасового перебування хворих (його у нас називають «відділенням діагностики»), створили цілодобовий пост лікаря та два пости середнього медичного персоналу (фельдшерський і сестринський). У новоствореному відділенні функціонують три палати (загалом на шість ліжок), у тому числі й окрема палата для матері та дитини. Якщо у хворого немає направлення у спеціалізоване відділення або діагноз не уточнений, його госпіталізують у палату тимчасового перебування згаданого відділення, де обстежують і починають лікування, спостерігають у динаміці, а після уточнення діагнозу переводять до профільного відділення. Деякі хворі після надання невідкладної медичної допомоги та стабілізації стану продовжують лікування амбулаторно. Будь-яка людина може звернутися до цього відділення — незалежно від місця проживання чи реєстрації. Ліжка тимчасового перебування можна використовувати і з метою впровадження стаціонарозамісних технологій, зокрема, денного стаціонару, що особливо зручно для мешканців районного центру та прилег­ лих населених пунктів. Окрім того медична допомога хворим у цьому відділенні може надаватися у вихідні та святкові дні, коли не працює центр ПМСД. Окремо тут функціонує операційно-маніпуляційний кабінет, де здійс­нюють забір крові для лабораторного дослідження, надання невідкладної медичної допомоги, амбулаторні хірургічні втручання. За відділенням закріплено санітарний транспорт та цілодобовий пост чергових водіїв — для забезпечення невідкладної медичної допомоги на виїзді (силами та засобами персоналу відділення). Це — на випадок одночасного надходження багатьох викликів «швидкої» чи надзвичайних ситуацій. Вважаю, що такі відділення доцільно створити в кожній районній та міській лікарні України — це важливий крок на шляху до створення госпітальних округів. До речі, над цим ми також активно працюємо. Як бачимо, на місцях не опираються реформам, не блокують їх, навпаки — хочуть перебудувати роботу так, щоб і кошти перерозподілити раціонально, і населенню надати якісну та своєчасну допомогу. Тільки б ініціативи згори не видавалися «наскоком», а реформи були продумані на кілька кроків уперед.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

26 грудня 2014 року

К І Р О В О Г РА Д Щ И Н А

ОЛЕГ РИБАЛЬЧЕНКО: ЗАБОРОНА НА КАПІТАЛЬНІ РЕМОНТИ ЛІКАРЕНЬ НЕ ВІДМІНЯЄ ПОТРЕБИ У ЯКІСНОМУ ЛІКУВАННІ!

ми отримуємо вакцини не в річних обсягах, а лише необхідну кількість і розподіляємо по регіону.

Надскладний рік видався в медичній галузі: не проведені тендери на закупівлю ліків, проблема з вакцинами, обмежене фінансування. Кожен регіон із цієї ситуації виходив з огляду на свої можливості, при цьому пам’ятаючи про якість надання медичної допомоги. Про цьогорічні труднощі та здобутки медичної галузі Кіровоградщини «ВЗ» розповів директор департаменту охорони здоров’я обласної державної адміністрації Олег Рибальченко.

Олег РИБАЛЬЧЕНКО, директор Департаменту охорони здоров’я Кіровоградської ОДА

ВЗ Нестабільність і недофінансування внес­ли суттєві корективи в плани?

— На жаль, так — не всі наші плани стали дійсністю. Враховуючи складну ситуацію, довелося визначити пріоритети. Одним із них стала допомога жінкам, матерям, вагітним, породіллям — незважаючи на всі складності, у цьому році вони отримували безкоштовні медикаменти, харчування. Аналогічна ситуація у госпіталі для інвалідів війни — лікування тут проводиться за рахунок обласного місцевого бюджету. І ще одне наше надбання — в цьому році ми змогли забезпечити центр екстреної допомоги медикаментами, пальним, і, зрозуміло, медична допомога там надавалася безкоштовно. У період фінансової скрути це дійсно можна назвати успіхом. ВЗ Що із запланованого не вдалося втілити в життя?

— Враховуючи, що Постановою №65 Кабінету Міністрів України було заблоковано непершочергові видатки, ми загальмували будь-які ремонтні роботи, хоча є плани, є проектно-кошторисна документація на ремонт обласної дитячої лікарні, обласної лікарні, станції переливання крові, медичного коледжу. Із усього цього ми до кінця року зможемо лише забезпечити ремонт гемодіалізного залу обласної лікарні як за рахунок бюджету, так і завдяки благодійним акціям, що в нас проводилися. Тобто половина коштів пішла не з обласного бюджету — це пожертви людей, яким небайдужий стан хворих на ниркову недос­ татність. До кінця року гемодіалізний зал буде відремонтований, і пацієнти в належних умовах отримуватимуть гемодіаліз до чотирьох разів на тиждень по чотири-шість годин. Адже без цього вони не зможуть жити... ВЗ Неабиякі проблеми виникли в Україні через несвоєчасно проведені тендери на закупівлю ліків для онкохворих, ВІЛ-

інфікованих тощо. Як виходили із цієї ситуації?

— Так, серед проблемних питань найгостріше — перебої із закупівлями ліків. У нас, на мій погляд, трохи краща ситуація, ніж в інших областях, тому що по деяких позиціях були залишки з минулого року, які повністю дозволили нам до кінця року забезпечити безперебійне надання медикаментів для певних категорій. Це, перш за все, хворі на СНІД — вони отримували антиретровірусну терапію. За планом, дві третини необхідних ліків забезпечувало Міністерство охорони здоров’я, а третину — Глобальний фонд. Ми спілкувалися з нашими представниками, які опікуються проблемами ВІЛ/СНІДу, і вони надали нам ці ліки як гуманітарну допомогу. Так ми подолали дефіцит

в часі. Пацієнти, які знаходяться на АРВ-терапії, таким чином не відчули відсутності цих ліків. У нас були певні збої з постачанням вакцин для дітей. Виручили знову ж таки залишки з минулого року — їх вистачило на перший квартал цього року. Ми розуміли, що в деяких районах області кількість вакцин поступово зменшувалася або взагалі запас був вичерпаним. Тому перше, що ми зробили, — це перерозподіл у межах області. Тобто взяли вакцини у закладів, які ще їх мали, і передали їх тим лікарням, де вони закінчилися. Зрозуміло, що це пришвидшило їх використання, але пацієнтів забезпечили. Влітку, коли відреагувало Міністерство охорони здоров’я, ми вже звернулися до нього з проханням забезпечити критичні залишки, які в нас вичерпалися. Зараз

НОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНСУЛІНАМИ ДІЙСНО ЕФЕКТИВНИЙ Неля ЧЕРНЯВСЬКА, завідувачка ендокринологічним відділенням Кіровоградської обласної лікарні, головний спеціаліст області зі спеціальності «Ендокринологія»

Д

о 2014 року проводилися тендери на закупівлю ліків для хворих на діабет, і людина необхідний препарат отримувала безпосередньо в кабінеті лікаря. Протягом першого півріччя 2014 року забезпечення пацієнтів відбувалося за рахунок перехідного залишку інсулінів, які були закуплені департаментом охорони здоров’я обласної державної адміністрації на підставі конкурсних торгів у 2013 році. Починаючи з другого півріччя 2014 року, система забезпечення хворих на інсулінозалежний цукровий діабет працює за принципом відшкодування коштів. Лікар-ендокринолог щомісяця або раз на три місяці подає заявку на інсуліни до аптеки. Аптека забезпечує наявність і безперебійність поставок необхідного асортименту інсулінів та умови їх зберігання. Пацієнт приходить до лікаря і той виписує йому рецепт; далі хворий здає рецепт в аптеку, яка закріплена за відповідною територією, і там отримує інсулін. При видачі ліків існують певні технічні нюанси. Фармацевт в аптеці дуже ретельно

звіряє кількість препаратів, виписаних у рецепті, відповідність упаковки (флакони чи картриджі) тощо. Якщо, наприк­лад, рецепт виписаний на інсулін у картриджах, то вони повинні видаватися в упаковці і не розпаковуватися до початку використання пацієнтом. Ретельний контроль аптечних закладів — одна з переваг нової системи. Лікувальні заклади області уклали договори з аптеками щодо забезпечення інсулінами жителів Кіровоградщини. Впроваджена система схожа на процедуру забезпечення ліками пацієнтів із гіпертонічною хворобою. Лікар виписує рецепт на ліки, фармацевт ліки видає, а відшкодування коштів — це проблема безпосередньо самого лікувального закладу. Колишня — тендерна — процедура закупівлі інсулінів департаментом охорони здоров’я обласної державної адміністрації була недосконалою, адже існувала ймовірність затримки у поставках інсулінів, зокрема, у разі подачі скарг учасниками конкурсних торгів. Це викликало постійну соціальну напругу серед населення. Впроваджена система забезпечення інсулінами проста, прозора, працює чітко і дозволяє уникнути будь-яких бюрократичних проявів. Пацієнти вже оцінили її переваги. А головне — такий підхід дозволить забезпечити хворих на діабет необхідними препаратами протягом перших місяців 2015 року, навіть якщо до цього часу не буде прийнятий Державний бюджет України.

ВЗ Як проходить реабілітація та лікування військових з Кіровоградщини, що отримали поранення в ході антитерористичної операції на Сході країни?

— Із березня Кіровоградський обласний госпіталь ветеранів війни забезпечує реабілітаційне лікування учасників АТО. Всі хлопці, що перебували в зоні проведення антитерористичної операції, направляються у госпіталь на реабілітацію і лікування, що здійснюється безкоштовно. Ми не перешкоджаємо діяльності військової медицини — відбувається співпраця. У нас створений центр реабілітації хворих на базі госпіталю — це окрема громадська організація. Психологічна реабілітація воїнів дуже важлива, тому психологи в якості волонтері залучені до цього процесу. У штаті госпіталю досі не було цих посад у достатній кількості, зараз же ми їх додамо. ВЗ На Кіровоградщині цього року почали відпрацьовувати власний механізм закупівлі інсуліну. Поділіться досвідом.

— Раніше закупівлі на місцевому рівні забезпечувалися за рахунок місцевого бюджету і за умов реалізації цього проекту на підставі тендерних закупівель. Цього року обласна рада запропонувала піти шляхом децентралізації закупівель — за процедурою відшкодування коштів, тобто передати ці кошти на заклади, які їх використовують. Що це нам дало? Ми не потрапили в процес тендерних закупівель, і це дозволило використовувати кошти оперативніше. Зараз і Уряд, і Міністерство говорять про те, що централізовану закупівлю треба відмінити: нехай регіони використовують ці кошти на свій розсуд. Нам важливо, щоб пацієнти постійно мали ліки, яких потребують. Це залежить не від процедур, що відбуваються, а від соціально-економічної ситуації в державі. Є переваги і централізованих закупівель Міністерства охорони здоров’я — великий обсяг дає можливість поторгуватися з виробниками і за зниженими цінами придбати ліки. Питання, які регулярно постають, — про корупційні схеми — мають вирішувати правоохоронні органи, тендерні комітети. Тендерні процедури дуже складні, і їх важко безперешкодно пройти. Тому ми застосовуємо державне регулювання цін на ліки — на жаль, воно не завжди спрацьовує. Якщо буде державне регулювання на всі ліки, які є в країні, ми повністю забезпечимо людей необхідними медикаментами. ВЗ Які пріоритети окреслюєте на наступний рік?

— Знову ж таки питання належних умов для лікування пацієнтів — і в першу чергу для дитячого населення. На черзі — ремонт дитячої лікарні: є підтримка Голови обласної державної адміністрації і обласної ради, сподіваємось на підтримку бюджету, адже там — капітальне вкладення в кілька мільйонів гривень! Якщо державний бюджет нас не підтримає, то виділятимемо кошти з місцевого бюджету. Крім того, будемо звертатися до всіх небайдужих — за таким принципом відремонтовано весь обласний госпіталь: меценати із кожного району знайшли можливість відремонтувати по кілька палат. Заборона на капітальні ремонти не відміняє потреби в якісному лікуванні! Вікторія СЕМЕНЕНКО, власкор «ВЗ», м. Кіровоград

11

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ЧЕРК АЩИНА

АНАТОЛІЙ СИТНИК: НЕОБХІДНО ЯКНАЙШВИДШЕ ЗАПРОВАДИТИ ОБОВ’ЯЗКОВЕ МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ 2014 рік видався непростим для країни в цілому і для медичної сфери зокрема. Які рецепти виживання галузі в складних суспільно-політичних та економічних умовах винайшли на місцях? Поділитися регіональними «ноу-хау» ми попросили директора Департаменту охорони здоров’я Черкаської облдержадміністрації Анатолія Ситника.

Анатолій СИТНИК, директор Департаменту охорони здоров’я Черкаської облдержадміністрації, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України

ВЗ Які проблеми для медицини регіону видаються найболючішими і чи можливо їх вирішити власними силами?

— У медицині є дві основні проблеми й вирішуються вони не на регіональному рівні. Перша — це низька заробітна плата медичних працівників. У Законі України «Про охорону здоров’я населення» чітко вказано, що рівень зарплати у нашій галузі не може бути нижчим за рівень середньої зарплати у промисловому секторі. У нас в області середня зарплата медпрацівника становить 2 200 грн, а в промисловості — 3 300 грн. Це негативно відображається як на лікарях, так і на пацієнтах. Друга проблема — ми не забезпечуємо пацієнтів необхідним медикаментозним лікуванням, високотехнологічною медичною допомогою. Якщо на первинному рівні людина ще може з власної кишені сплатити ці витрати, то на вторинному і третинному рівнях це не можливо. Там уже йде мова про дороговартісне лікування. Не дивно, що за таких обставин надання медичної допомоги викликає велике незадоволення населення, адже пацієнт не може вчасно отримати якісну медичну допомогу. ВЗ Що треба зробити для вирішення цих питань?

— Щоб їх вирішити, в країні необхідно якнайшвидше запровадити обов’язкове медичне страхування. В цьому я переконався на власному досвіді, коли працював у страховій компанії, що займалася медичним страхуванням у системі «Укрзалізниці». Щомісячний платіж застрахованої особи давав змогу забезпечити надання медичної допомоги в повному обсязі працівникам цієї галузі і їхнім дітям, а також частково оплачувати медикаменти під час амбулаторного лікування. Всі європейські країни працюють за таким принципом. Молдова, країни Прибалтики запроваджували медичне страхування у складних економічних умовах. Сьогодні ж там лікарі отримують вищу, ніж українські медики, зарплату, а населення — безплатну медичну допомогу. Там пацієнт забез-

12

печується за рахунок страховки хіміотерапією в онкології, стентуванням у кардіології, пересадкою суглобів в ортопедії — тим, від чого наші люди часто відмовляються через низьку платоспроможність. Усі інші зміни — не що інше, як спроба трохи підперти, наче старий тин, охорону здоров’я. Адже будь-яка медична допомога оплачується: або з бюджету, або за рахунок страхової медицини, або з кишені пацієнта. Через високу вартість ми не можемо сплачувати таке лікування, тож необхідна солідарна участь. Із бюджету має фінансуватися профілактична робота, психіатрична, фтизіат­рична допомога, медична допомога дітям. Усе інше — це обов’язкове медичне страхування, яке забезпечить кожному пацієнту можливість отримати дороговартісне лікування. Тоді б це була реформа охорони здоров’я. А сьогодні ми робимо реформи, змінюючи… напрям руху хворого. Раніше він їхав із села у свій район, із первинної ланки на вторинну, а далі піднімався на третю ланку — обласний рівень. Бо так ходить транспорт, усе життя рухається від села до районного центру й далі — до обласного. Нині, створюючи госпітальні округи, ми змушуємо людину їхати до іншого територіального центру, бо він крупніший, незважаючи на те, що туди не ходить жодна маршрутка. На мою думку, госпітальні округи слід формувати лише після проведення адміністративно-територіальної реформи. Тим паче, що ніхто не може гарантувати, що організований нині центр за нового адмінустрою стане територіальним центром, який матиме ефективну інфраструктуру, транспортне забезпечення. Гостро стоїть проблема вартості ліків, яку не вирішити на регіональному рівні. Де регулятивна функція держави? В Україні медикаменти вдвічі дорожчі, ніж, наприклад, у Польщі! Закупівля медикаментів повинна бути диверсифікована, зараз же вона проводиться в одній фірмі, від функціонування якої залежать усі медичні заклади. Закупки на рівні Міністерства охорони здоров’я себе теж не виправдали: цього року не склалося — і вся Україна стогне. Проблематичне питання тендерів також повинна відрегулювати держава. Якщо держава не виконуватиме своїх функцій регулятора — держави не буде! У нас немає Всеукраїнської асоціації лікарів, яка б впливала на всі проблеми галузі. Вузькопрофільні асоціації, які нині існують, не мають важелів впливу, не можуть захистити ані медичний персонал, ані пацієнтів. А вони повинні брати участь в укладанні та затвердженні протоколів надання медичної допомоги, в атестації фахівців, мати можливість впливати на розподіл бюджетних коштів тощо. Але наше суспільство ще не виробило механізму, за якого воно самостійно розвивається, захищається, саме щось пропонує і крокує далі. Знову ж таки, говорити про реформу в галузі і не говорити про рівень зарплати медиків неможливо. Свою роль у вирішенні цього питання повинні були

б відіграти і профспілки — сьогодні, на жаль, вони нічим реально не допомагають. ВЗ До речі, ще кілька тижнів тому в регіоні було проблемним питання не лише рівня зарплати медиків, а й її виплати.

— Цього року, як і в минулі роки, держава виділила субвенцію, і зарплату буде виплачено всім працівникам галузі. Треба сказати, що зарплата складає понад 70% бюджету галузі, ще 11% — це енергоносії. На все інше бюджетних коштів фактично не залишається. В багатьох медичних закладах не вистачає сучасного обладнання, дехто використовує застаріле. Скажімо, в обласному кардіоцентрі вийшов із ладу УЗД-апарат, який використовується під час операцій, немає контрпульсатора, в обласній лікарні немає стерилізатора, сучасної лапароскопічної стійки. Біохімічні й гематологічні аналізатори в обласних закладах уже давно вичерпали свій ресурс. Це невідкладні завдання, які стоять перед владою при формуванні бюд­жету, адже від цього залежить рівень надання медичної допомоги. Багато проблем і з обласною службою переливання крові — вона потребує переоснащення. Якщо нині ми досліджуємо кров на 4 інфекції, то в Німеччині — на 12. І це повинно вирішуватися на державному рівні. Високоякісні препарати крові також мають виготовлятися промисловим способом, а не на вторинному рівні, як це робиться сьогодні. ВЗ Та все ж не можна в усьому кивати на державу — щось потрібно змінювати і на місцях…

— Звісно, ми не сидимо, склавши руки. Цього року завершено будівництво поліклінічного відділення Канівської райлікарні та ремонт рентгенологічного відділення в Уманській міській лікарні, де встановлено сучасний рентген-апарат. У дитячій обласній лікарні почали функціонувати система кондиціювання і компресор для апарату штучної вентиляції легень. Зважаючи на актуальність питання повоєнної реабілітації, на базі Черкаського обласного госпіталю для інвалідів війни створено центр реабілітації учасників АТО, в якому вже пролікувалися 63 особи. Нашими фахівцями спільно з психологами прикордонної служби, МВС, Управління державної служби з надзвичайних ситуацій вивчається проблема надання психологічної допомоги цим людям. В обласній лікарні створюється реабілітаційний центр для бійців, які отримали черепно-мозкові травми, мають складні поранення кінцівок. У І-ІІ кварталі 2015 року на базі обласного онкодиспансеру планується створення хоспісу. Цьому сегменту медичної допомоги сьогодні не приділяється належної уваги — це неприпустимо. Ми повинні забезпечити максимальну якість життя невиліковним хворим.

Наступного року в області буде введено в дію Програму реабілітації післяінсультних хворих — це перша така програма в Україні, і вона допоможе повернути до активного якісного життя 45% пацієнтів. Реабілітація розпочинатиметься на 2-3 день захворювання на первинному рівні, що дасть змогу отримати якісніший результат. Районних фахівців протягом усього реабілітаційного періоду хворого консультуватимуть спеціалісти з обласного центру за допомогою інтернет-зв’язку. До квітня 2015 року плануємо на регіональному рівні запровадити телемедицину. Я вважаю, що це один із тих шляхів, який дасть можливість підвищити рівень медичної допомоги. Адже лікар із найвіддаленішого району зможе вчасно отримати кваліфіковану консультацію стосовного хворого без приїзду спеціаліста з області. Обласні фахівці бачитимуть пацієнта на екрані, на відстані дізнаватимуться про його стан, результати аналізів, зможуть із ним переговорити. Телекомунікаційні центри будуть розміщені в обласних медичних закладах, де є всі спеціалісти. Зрозуміло, що крім обласної лікарні, це — кардіологічний центр, дитяча обласна лікарня, онкодиспансер. ВЗ Фактично щороку в регіоні повторюється ситуація з недофінансуванням пос­луг лікування методом гемодіалізу. Яка ситуація на сьогодні?

— Так, на жаль оплата цих послуг залишається проб­лемним питанням. Для його вирішення в області прийнято обласну програму на 2014-2017 роки. В регіоні налічується близько 230 таких пацієнтів і їх кількість зростатиме. Ми вийшли на високотехнологічний діаліз, який можуть собі дозволити не всі країни. На проведення цієї процедури витрачаються десятки мільйонів бюджетних коштів. В області стаціонарна медична допомога нефрологічним хворим надається на 60 спеціалізованих ліжках і забезпечується на 30 апаратах гемодіалізу. За 9 місяців 2014 року проліковано 190 хворих, із них вперше взятих на облік — 62 особи (в тому числі 8 переселенців із Донецької та Луганської областей). Станом на 01.11.2014 р. в обласній лікарні та її філіях забезпечується гемодіалізом 150 осіб, із них у Звенигородській філії — 17, в Уманській — 32. У приватному центрі «Фрезеніус» лікується 75 хворих. Кількість ліжок в обласній лікарні дає можливість забезпечити всіх хворих гемодіалізом. Відкриваємо ще два центри: у Смілі та Золотоноші, що допоможе пацієнту зекономити час і гроші на проїзд. Але не вистачає фінансування. На сьогодні питання проведення торгів та укладення договорів залишається відкритим у м. Сміла, а також у Смілянському, Корсунь-Шевченківському, Монастирищенському, Тальнівському та Шполянському районах. Ця проблема розглядалася під час останнього засідання колегії ОДА, де відповідні райони отримали доручення вирішити дане питання до кінця року. Та в цілому проблема вирішується, гроші знаходимо на місцевому рівні. Хоча, враховуючи зростання ціни одного курсу гемодіалізу, надалі це будуть величезні суми. ВЗ На початку цього року на Черкащині призупинено будівництво перинатального центру. Зважаючи на ситуацію в країні, тотальну економію на всіх рівнях, чи не перейде цей проект у розряд довгобудів?

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

26 грудня 2014 року

— Перинатальний центр буде добудовано. Функція цього закладу — надання високоспеціалізованої допомоги у випадках екстрагенітальної патології. На сьогодні центр на 85% готовий і щоб його добудувати — необхідно близько 25 млн грн. Такий центр потрібний, та з введенням його в експлуатацію виникне питання додаткових видатків на його функціонування. А це, за цінами чотиримісячної давнини, близько 15 млн грн! Тож не все так просто... ВЗ В останні роки відчутною стала проблема із забезпеченням медичними кадрами, особливо в сільській місцевості — чи реально покращити ситуацію в цьому плані? Як заохотити лікарів працювати на селі?

— Укомплектованість штатних лікарських посад у медичних закладах області сягає близько 76%. Дефіцит лікарських кадрів у лікувальних установах області суттєво не змінюється і становить 1503 осо-

би (у 2013 р. — 1499). Із кожним роком збільшується кількість лікарів пенсійного (на сьогодні це 34%) та передпенсійного (504 особи) віку. В міських закладах не вистачає 255 лікарів. Складна ситуація і з кадрами у ряді районів. Наприк­лад, у Драбівському не вистачає 42 лікарів (36,5% штатних посад), у Тальнівському — 40 (35,4%), Корсунь-Шевченківському — 49 (35,3%), Черкаському — 83 (34,4%), Канівському — 52 (33,5%), Христинівському — 33 (33,5%). Ми направляємо в село молодих спеціалістів, але вони там не затримуються. Негативно впливають на кадрове забезпечення відсутність упорядкованого житла, погане сполучення з районними центрами та інші фактори. За 9 місяців поточного року лише 4 лікарі у трьох районах області (Лисянський, Уманський, Чорнобаївський) отримали благоустроєне житло. Із них 3 — молоді спеціалісти, що становить 6,3% від числа направлених (48).

На селі лікарі не відчувають підтримки ані з боку місцевої влади, ані з боку підприємців, які там працюють. Влада на місцях має бути зацікавлена у медичних спеціалістах і робити все, щоб їх утримати. Наприклад: надавати житло або пільгові кредити за рахунок місцевих програм і коштів, виділяти земельні ділянки під забудову. Вагомим стимулом було б і забезпечення пільгового проїзду медикам, які надають первинну медико-санітарну допомогу, встановлення місцевих надбавок до заробітної плати тощо. Деякі сільські, міські ради мають таку можливість. І коли б така підтримка була, то багато хто з медиків залишався би працювати у сільській місцевості. А так, не маючи перспектив, молоді спеціалісти виїжджають. Намагаємося вирішувати кадрову проблему на своєму рівні. Проведена нами робота дала можливість у 2014 році покращити ситуацію з укомплектуванням лікарських амбулаторій. Із 12 лікарських

амбулаторій, які на початку року функціонували без лікарів, залишилось 2. ВЗ Свого часу ви вже очолювали Управління охорони здоров’я Черкаської облдержадміністрації. Чи не шкодуєте, що очолили Департамент у цей непростий період?

— Я йшов на цю посаду свідомо. І хочу, щоб у галузі відбулися позитивні зміни, — без цих змін охорона здоров’я розвалиться. Нині населення незадоволене тією медичною допомогою, яку отримує — це викликає велику соціальне напруження. Тому реформи повинні відбутися обов’язково. І чим скоріше — тим краще. Спочатку буде важко і лікарям, і персоналу, і пацієнтам. Проте, якщо реформи підуть у вірному напрямку і будуть доведені до свого логічного кінця, то в майбутньому стане краще. Іншого шляху немає. Інна ХІМІЧУК, власкор «ВЗ», м. Черкаси

П О Л ТА В Щ И Н А

ЗАМІСТЬ СКОРОЧЕННЯ — ПЕРЕПРОФІЛЮВАННЯ Медицина Полтавщини — одна з кращих в Україні. Бо «дух нового» пронизує її незалежно від того, чи надійшли відповідні вказівки «згори». Час диктує необхідність змін на всіх рівнях медичної допомоги, й медики області впроваджують нововведення з огляду на світовий досвід і потреби своїх пацієнтів, тож планують приступити до реформування вторинної ланки.

Віктор ЛИСАК, директор Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА, Заслужений лікар України, кандидат медичних наук

С

еред головних перетворень у галузі охорони здоров’я, якими нині пишається регіон, стало створення закладів первинної ланки медико-санітарної допомоги. Адже саме вона є фундаментом діяльності галузі, основою її якісної роботи, з неї починається контакт лікар—пацієнт. Із кожним роком збільшується кількість амбулаторій сімейної медицини, зокрема у сільській місцевості. У 2009 році в області працювало 155 амбулаторій ЗПСМ, у 2012 — 291, а на сьогодні їх 315. Із них у сільській місцевості — 234, у міській — 81. Те, що ми зробили за минулі роки — створили цент­ри первинної медико-санітарної допомоги (нині на Полтавщині їх 34 — 100% від запланованих), відлагодили систему надання первинної допомоги, — є передумовою подальшого реформування галузі, зокрема, її вторинного рівня.

У тісному взаємозв’язку Важливою умовою надання якісної медичної допомоги є і тісний зв’язок між первинним та вторинним

рівнями медичної допомоги, партнерство і взаєморозуміння між ними. Тому розвиток закладів загальної практики-сімейної медицини — перший крок до запровадження в недалекому майбутньому госпітальних округів. Формування таких округів — вимога часу, адже нинішній рівень вторинної допомоги не задовольняє нікого: ані пацієнтів, ані медичних працівників. Скажімо, на весь Оржицький район Полтавської області працює один хірург, і так само «один у полі воїн» — хірург у Чорнухинському районі. Якби на цій території було створено лікарню інтенсивного лікування, з цілодобовим графіком роботи реанімаційної, хірургічної, урологічної, терапевтичної та інших служб, то якість надання медичних послуг населенню була б значно вищою. Додайте до цього сучасну медичну базу, високий фаховий рівень лікарів — пацієнти від цього тільки б виграли. Тому, коли хтось каже, що потрібно призупинити реформи — це все одно, що запропонувати повернути річку назад. Створення лікарень інтенсивного лікування високого рівня медичних пос­ луг — найближча реальність. Втім, модернізація вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, в рамках якої й буде сформовано госпітальні округи, — це лише ланка в загальному ланцюгу реформування галузі. Тому цей процес не можна виривати з комплексу медичних реформ.

Менше — не завжди краще Наступний момент, який потрібно врахувати. Коли йдеться про створення госпітальних округів, то мається на увазі створення лікарень інтенсивного лікування високого рівня медичних послуг — аж ніяк не закриття райлікарень (чи злиття їх в одну на території округу). Ми можемо лише перепрофілювати ці заклади за різними напрямками — деякі лікарні займатимуться лікуванням

планових хвороб, інші матимуть реабілітаційне спрямування, а лікарні інтенсивного лікування будуть різнопрофільними. Перепрофілювання лікарень неминуче, як і підготовка спеціалістів для роботи в цих закладах. Також необхідно провести аудит у нині діючих лікарнях, інвентаризацію високовартісного обладнання закладів, що надаватимуть вторинну допомогу, для створення лікарень інтенсивного лікування потрібно здійснити попередні економічні розрахунки тощо.

Чи існує взірець? Якою ми бачимо лікарню інтенсивного лікування? Передусім вона має бути високотехнологічною, де дотримуватимуться всіх стандартів лікування, заклад повинен ефективно управляти власними ресурсами, мати команду професіоналів і надавати повний спектр високоякісних медичних пос­ луг. Зрештою, ми маємо можливість наслідувати досвід колег із країн Європи, де такі лікарні вже давно й успішно функціонують. Однак ми повинні врахувати й національні особливості. На Полтавщині розроблено схему реформування закладів вторинного рівня по всіх напрямках. Уже сьогодні вивчаємо наявність приміщень для таких лікарень (лікарня інтенсивного лікування знаходитиметься в місті чисельністю від 50 тис. населення), скільки пацієнтів і з якої території можуть прийняти ці заклади, обраховуємо потребу в ліжках, з’ясовуємо, скільки коштів необхідно, які кадри нам потрібні, як вдосконалити існуючий кадровий резерв тощо. Водночас проводимо прос­вітницьку роботу — люди мають розуміти суть і наслідки реформаторських ідей, щоб сприйняти їх позитивно, а лікарі й керівники медичних закладів — мати можливість познайомитися з міжнародним досвідом. До речі, фахівці Полтавщини першими в Україні

вивчали систему безпеки пацієнтів згідно з Міжнародним проектом, який реалізувався в кількох медичних закладах області.

Робота на перспективу На території області плануємо створити чотири госпітальні округи: в Полтаві, Лубнах, Кременчуці, Миргороді. Вже ведемо перемовини з мером міста Лубни, обговорюємо деталі замовлення проектної документації, регіон отримав технічне завдання. Залишилося вирішити питання: де взяти кошти? Сподіваємося, що у держави існує відповідний інвестиційний проект, і, можливо, ми також подамо заявку до цього проекту. До того ж, я абсолютно переконаний: і обласна, і місцеві адміністрації виділять кошти зі своїх бюджетів на підтримку наших планів. Одним із джерел фінансування є так звані трансфертні кош­ти. Цей механізм міжбюджетних розрахунків за медичну допомогу, надану хворим, діє особ­ ливо активно при родопомічній, інфекційній та хірургічній допомозі. Наприклад, Диканська, Машівська райради уклали угоду з клінічним пологовим будинком Полтави й допомагають його утримувати, а Козельщинська районна рада співпрацює з пологовим будинком Кременчука — подібних прикладів чимало. Тобто пацієнт іде до медичного закладу, маючи фінансову підтримку своєї місцевої влади. У цьому я бачу крок до формування госпітальних округів і створення лікарень інтенсивного лікування.

Що може дискредитувати ідею Тема госпітальних округів поки що тільки «на вустах» у держави. А чим швидше почнеться процес їх створення, тим краще. Вже зараз потрібно розробляти державні нормативні документи, щоб «запустити» цей процес. Також для цього потрібна консолідація фінансів на найвищому рівні, оскільки за кошти виключно місцевих бюджетів цю важливу справу ми не потягнемо. У реформі вторинної ланки є багато важливих аспектів — стратегічний, юридичний, фінансовий, медичний — і якщо їх не врахувати, ідея може бути дискредитована. Ще один ризик — неврахування інтересів лікарів. Наша держава за останні роки переживала чимало болючих моментів. Попри все, за останні десять років система охорони здоров’я змінилася невпізнанно. Але лікар — найважливіша постать реформ — став заручником залишкового принципу фінансування. Так не має бути, якщо ми хочемо впровадити нові сучасні технології, підвищити якість медичних послуг, домогтися уважнішого та щирішого ставлення лікаря до пацієнта. Сподіваємося, що попри нелегкі часи держава перегляне свій підхід до вирішення проблем охорони здоров’я і стимулюватиме працю лікаря, підвищуватиме його мотивацію до роботи — якщо ми хочемо будувати справді європейську модель життя.

13

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ЛЬВІВЩИНА

СУЧАСНІ ПРОГРАМИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПРАЦЮЮТЬ НА ПАЦІЄНТА Відділення відновного лікування Військово-медичного клінічного центру Західного регіону Міністерства оборони України було відкрите ще в 2008 році для надання спеціалізованої допомоги пораненим і травмованим. Відділення розраховане на 20 розгорнутих ліжок і щороку проліковує 500 пацієнтів. Та хоча матеріально-технічна база реабілітології і не викликає нарікань, все ж переоснащення сучасним обладнанням, безумовно, необхідне. Про це та багато іншого «ВЗ» розповів завідувач відділення Ростислав Данилков.

Ростислав ДАНИЛКОВ, завідувач відділення відновного лікування Військовомедичного клінічного центру Західного регіону Міністерства оборони України

ВЗ Чи використовуєте нові підходи і прог­ рами відновного лікування?

— Щоб врятувати пораненому життя, необхідно докласти максимум зусиль. Але не менше зусиль іде й на те, щоб повернути людину до життя в суспільстві. Дійсно, нинішні реалії, а саме: велика кількість важких бойових травм, збільшення інвалідизації, каліцтв серед поранених — вимагають нових методів і підходів до системи відновного лікування. Тому в нашому лікувальному закладі діє сучасна програма реабілітації, що базується на

світовому досвіді надання реабілітаційних послуг пацієнтам із різноманітними важкими травмами й захворюваннями, які можуть призвести до серйозних розладів системних функцій організму. У відділенні відновного лікування з пацієнтами різної нозології працюють реабілітологи з багаторічним досвідом роботи, включаючи одну з найважчих — травму хребта, що спричиняє порушення функції спинного мозку. Наші лікарі мають досвід роботи в Національному центрі паралімпійської (порушення опорно-рухових функцій) та дефлімпійської (порушення мовлення, зору) підготовки й реабілітації інвалідів, у центрі реабілітації пацієнтів із травмами хребта і спинного мозку, серед них — лікарі-травматологи-ортопеди, інструктори з лікувальної фізкультури, спеціалісти з масажу тощо. На базі підрозділу також працює відділення фізіотерапії. Тут проводиться відновне лікування пацієнтів із наслідками поранень опорно-рухової, дихальної, травної систем. Проте насамперед відділення спеціалізується на важких ушкодженнях голови, хребта, головного і спинного мозку. ВЗ Скільки пацієнтів пролікувалося за останні місяці?

— Навантаження на підрозділ дуже велике, адже хворі надходять з усіх областей України. Лише за

чотири останніх місяці у нас пролікувалося 200 осіб. За останній місяць у відділенні відновили своє здоров’я 40 військовослужбовців. Усі вони залишаються на постійному конт­ролі нашої медустанови. Адже не всім пацієнтам вдається повернутися до нормального життя: більшість із них фактично одержує «постійну прописку» тут. Усі військовослужбовці мінімум двічі на рік проходять додаткове відновне лікування. ВЗ А як щодо забезпечення: приміщен­ нями, обладнанням тощо? Чи вистачає спеціалістів?

— Підрозділ має гостру потребу в психологах і психотерапевтах, логопедах (адже після важких травм багатьох хворих потрібно заново вчити говорити), необхідні додаткові приміщення для занять із пацієнтами. Намагаємось хоч якось вийти зі скрутного становища. Спеціалістів, котрих немає у штаті, госпіталь залучає із цивільної медицини. Поки що вони працюють на добровільних засадах. Нещодавно, до речі, до нас прийшли працювати 5 фахівців-реабілітологів — випускників Львівського університету фізичної культури. Цей виш готує найкращих в Україні фахівців у цій галузі, адже систему підготовки реабілітологів свого часу тут запровадили канадські спеціалісти, а їхня система вважається однією з найкращих у світі.

У відділенні є тренажерна зала, де більшість необхідного обладнання закупили спонсори, значна частина тренажерів придбана також на пожертви небайдужих людей. У залі є необхідні для занять вертикалізатори, пристрої для підйому хворих та інше обладнання. До їх послуг і простора масажна зала. Для спінальників обладнані спеціальні туалетні кімнати, де їм зручно митися і приймати душ, — для цього є необхідні поручні, щоб піднятися з крісла, облаштовані під’їзди до умивальників, у душову можна спокійно заїхати на кріслі-візочку. Але вже сьогодні тренажерна зала затісна для пацієнтів. Тут одночасно може займатися не більше шести-семи осіб. Тому, щоб вийти зі становища, хворі займаються по черзі. До речі, напередодні виборів очільник Радикальної партії зголосився проспонсорувати ремонт двох палат: встановили двері й вікна-пакети, пош­ тукатурили стіни — і так усе й покинули недоробленим. Закінчить ремонт теперішній депутат Верхов­ної Ради чи доведеться доробляти його своїми силами — невідомо. ВЗ Є суттєва різниця в реабілітації за кор­ доном і у нас, в Україні?

— Якщо порівнювати наших реабілітаційних хворих із тими, які проходять відновлення за кордоном, то можу впевнено сказати: наші пацієнти більш самос­ тійні й пристосовані до подальшого життя. Вимоги до реабілітаційного лікування у нас суворіші, але це необхідно. Наші хворі після проходження спецлікування уміють сідати і вставати з візоч­ ка, самостійно їздять до тренажерної та масажної зали, до туалетної кімнати, самотужки виконують усі необхідні санітарно-гігієнічні процедури. Вони долають на візочках сходи, поребрики, вміють самі підніматися, коли падають, і знову самостійно сідати у візочок (ми навчаємо їх правильно групуватися у випадку падіння), вправно керують інвалідними візками і навіть нав­чилися танцювати на них. Все це їм знадобиться в подальшому самостійному житті. Галина ГУПАЛО, власкор «ВЗ», м. Львів

Х АРКІВЩИНА

ЧИ ОТРИМАЮТЬ БІЙЦІ АТО РЯТІВНІ ЛІКИ? Харківські вчені напередодні нового року оприлюднили результати багаторічних досліджень: у лабораторії технології та аналізу лікарських засобів ДНУ «Науково-технологічний комплекс «Інститут монокристалів» НАН України» створено новий оригінальний препарат, який може допомогти врятувати здоров’я багатьом пораненим бійцям у зоні АТО та інших гарячих точках.

В

инайдені науковцями ліки можуть бути корисними військовим медикам на лінії оборони, у госпіталях, хірургічних відділеннях лікарень, фахівцям медицини катастроф. Та щоб розпочати їх серійне виробництво, необхідна взаємодія чиновників МОЗ та МО, а також наукових установ і виробників фармацевтичної галузі. «Для ефективного місцевого лікування інфікованих ран, залежно від фази ранового процесу, потрібно послідовно застосовувати низку препаратів, до яких висувають різні медико-біологічні вимоги — залежно від стадії та перебігу процесу. Одним із таких лікарських засобів є розроблений нами

14

пінний препарат в аерозольній упаковці, — розповідає кандидат фармацевтичних наук, старший науковий співробітник, завідувачка лабораторії технології та аналізу лікарських засобів ДНУ «НТК «Інститут монокристалів» Олена Безугла. — За його допомогою можна обробляти великі складні рани в польових умовах під час воєнних дій, техногенних чи природних катастроф, при побутовому травмуванні й опіках, тобто коли необхідно відстрочити первинну хірургічну обробку. Препарат застосовується також на госпітальному етапі для лікування інфікованих ран у I фазі ранового процесу. Його особливістю є те, що з ма-

лого балончика (60 мл) у вигляді піни ми отримуємо об’єм лікувальної речовини у 10 разів більший. Це зручно для зберігання та лікування — обробляється велика поверхня або ж глибока порожнина рани (для заповнення порожнин є спеціальна насадка завдовжки близько 11 см). Препарат містить хіміотерапевтичну речовину з широким спектром антимікробної дії, у тому числі й щодо полірезистентних штамів бактерій; крім того, швидко знеболює (у його складі є місцевий анестетик) та виявляє антиоксидантну дію, що надзвичайно важливо при вогнепальних пораненнях. Усі речовини, які входять до його складу, широко засто-

совуються в медицині. Саме тому запровад­ження такого препарату в серійне виробництво можливе без проведення клінічних досліджень. Необхідні тільки доклінічні дослідження специфічної активності та безпеки, які можна провести, наприклад, у ДП «Державний науковий центр лікарських засобів». Отже, за півроку-максимум рік він уже зможе рятувати здоров’я та життя нашим бійцям». «Питання полягає в тому, хто стане замовником, а отже, профінансує такі дослідження та розробку необхідної реєстраційної документації, а також гарантує виробникові державне замовлення після впровадження препарату в серійне виробницт­во. — каже науковий керівник проекту, доктор фармацевтичних наук, професор Микола Ляпунов. — Ми сподіваємося, що нова політика Уряду сприятиме налагодженню взаємодії профільних міністерств, наукових установ і виробників фармацевтичної галузі та, як наслідок, впровад­ женню у виробництво нашої наукової розробки». Ольга ФАЛЬКО, власкор «ВЗ», м. Харків

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

26 грудня 2014 року

ВІТАЛІЙ ЦИМБАЛЮК: РЕАБІЛІТАЦІЯ МАЄ БУТИ «КОНЦЕНТРОВАНОЮ» Існує поняття «золота хвилина» — упродовж неї потрібно надати пораненому першу допомогу. Впродовж «золотої години» лікарі рятують життя потерпілого. А який проміжок часу потрібен для того, щоб поставити бійця на ноги і стерти сліди війни? І чому цей час також «золотий»?

Віталій ЦИМБАЛЮК, віце-президент НАМН України, академік НАМНУ, професор

ВЗ Чим зумовлені особливості реабілітації воїнів АТО?

— Передусім пораненнями, які вони отримали під час бойових дій. Переважають осколкові, мінно-вибухові ушкодження, так звані поєднані поранення, які зачіпають декілька органів чи ділянок тіла. Приблизно у 70% поранених — ушкодження кінцівок. Тому таким бійцям потрібно якнайшвидше надати адекватну допомогу на полі бою, потім швидко їх госпіталізувати. Рівень надання допомоги пораненим у військових госпіталях надзвичайно високий, але там лікують гострі травми, а 90% вогнепальних поранень, на жаль, супроводжуються нагноєннями. Надалі у таких хворих можуть виникати остеомієліти, нагноєння м’яких тканин. Вогнепальні ушкодження нервів часто призводять до тяжких больових синдромів (ампутаційно-больовий, фантомно-больовий синдром, каузалгічний). Тому таких пацієнтів потрібно оперувати повторно — у високоспеціалізованих закладах. Іноді доводиться робити аутопластику, невротизацію, а часом і комплекс оперативних втручань. Значною проблемою є мінно-вибухові ушкодження — вони можуть спричиняти контузію головного мозку. Часто бійці втрачають слух внаслідок розриву барабанних перетинок. Дуже несприятливі наслідки може зумовити черепно-мозкова травма — так звану післятравматичну епілепсію, водянку мозку, післятравматичні арахноїдити, абсцеси, дефекти черепа. Все це потребує подальшої нейрохірургічної корекції. Також черепно-мозкова травма може супроводжуватися діенцефальними ураженнями, нерідко у травмованого виникають психологічні проблеми або й проб­леми із психікою, які потребують тривалого і ґрунтовного лікування. Згадану категорію пацієнтів після лікування у військових госпіталях відправля-

ють до спеціалізованих закладів, зокрема, до лікувальних установ НАМН України. Кожен інс­т итут відповідає за певні напрямки такого лікування — за ними він і надає високоспеціалізовану медичну допомогу. Заклади НАМНУ мають 3 тисячі хірургічних ліжок, а також можливості для подальшого терапевтичного лікування воїнів АТО. Адже попри те, що у військових госпіталях працюють кваліфіковані фахівці, існують такі види оперативних втручань і технології, якими володіють виключно спеціалісти академічних установ. Саме на третинному рівні медичної допомоги є відповідно оснащені спеціалізовані стаціонари, гарне анестезіологічне забезпечення, сучасні можливості надточної діагностики тощо. І вже кінцевий етап надання медичної допомоги воїнам АТО — реабілітація фізична, психологічна, соціальна. ВЗ Сьогодні говорять про те, що реабілітація має бути комплексною. Це можливо в умовах одного закладу?

— Окрім того, що вона має бути комплексною, це ще й поетапний процес. Його можна поділити на 2 напрямки — медична реабілітація, тобто заходи, які проводяться у медичних закладах, і так звана соціальна реабілітація (адаптація) пацієнта до певних умов. Медична реабілітація — це, передусім, медикаментозна терапія, що стимулює регенерацію нервів, поліпшує кровообіг після черепно-мозкових травм тощо. Плюс фізіотерапевтичні методи (повний комплекс) — фонофорез, електростимуляція (периферична, черезшкірна), різні види масажів, комплекс вправ лікувальної фізкультури, заняття на тренажерах тощо. Іноді пацієнту можна допомогти, використовуючи лише медикаментозні й фізіотерапевтичні методи, — після їх застосування потреба у повторних оперативних втручаннях відпадає. Іноді ж потрібно проводити так звану хірургічну реабілітацію — фахівці нашого інституту, наприклад, мають значний досвід відновної нейрохірургії, тобто застосування комплексу оперативних втручань для відновлення функцій певних ділянок тіла. Зазвичай цей комплекс використовують для реабілітації хворих після інсультів, травм, але вони стануть у нагоді і для реабілітації після тяжких поранень. Загальна реабілітація також має кілька етапів. Дуже важливою є рання післяопераційна реабілітація, яка повинна починатися ще в госпіталі. Наступний етап — реабілітація в умовах спеціалізованих відділень. На жаль, Україна втратила 2 спеціалізовані центри реабілітації в АР Крим — Центральний військовий санаторій ім. М.І.Пирогова та санаторій

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

МЕДИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ В УКРАЇНІ: ПОТРІБНЕ ПОВНЕ ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ?

Необхідність вирішення проблем реабілітації учасників АТО нині є одним із найбільш значущих питань, яке озвучується у мас-медіа, виноситься на порядок денний засідань урядових комітетів та громадських організацій. Втім, лунають різні меседжі: від «у нас відсутня система реабілітації» до «діє ефективна державна програма реабілітації учасників АТО». Що ж маємо насправді? І як досягти бажаного?

післядипломної освіти. Клінічну базу складають 11 лікарень відновного лі­ кування — всього 1888 ліжок, нині до них долучилися обласні госпіталі інвалідів війни — ще 7248 ліжок, 7 фізіотерапевтичних лікарень, понад 12 000 ліжок ЗАТ «Укрпрофоздоровни­ ці» та відомчих санаторно­курортних закладів. Тож, маючи такий потенці­ ал, мабуть, не варто створювати щось нове, «небачене», вкладаючи немалі кошти, достатньо перебудувати «на воєнний лад» уже існуючу систему. Всеволод СТЕБЛЮК, Голова комісії До того ж така перебудова вже роз­ з реабілітації постраждалих в АТО почалася — з часів Майдану, коли «Всеукраїнського товариства фізичної та реабілітаційної медицини», доктор були розроблені перші методичні медичних наук, професор, Заслужений прог рами щодо реабілітації пацієн­ лікар України тів із посттравматичними стресови­ ми розладами, а санаторно­курортні ВЗ Чи потрібно створювати систему ме- заклади приймали поранених під час дичної реабілітації з «нуля» з огляду на активної фази протистояння. І нині у нинішні події в Україні? цих закладах, незалежно від їх відом­ — Багатогранність завдань медичної чого підпорядкування, проходять реа­ реабілітації постраждалих в АТО пот­ білітаційне лікування сотні учасників ребує ефективного функціонування АТО. Все це зовсім не означає, що вар­ системи медичної реабілітації як са­ то заспокоїтись і відзвітувати «наго­ мостійного напрямку клінічної та ру» про успіхи, адже якщо «робиться соціальної медицини. Що маємо на все можливе», то це ще не означає, що сьогодні? «зроблено все необхідне». У МОЗ України створено окремий відділ медичної реабілітації та паліа­ ВЗ А чи достатньо кваліфікованих кадрів, тивної медицини, який куруватиме які працюватимуть на цій солідній базі? роботу цього напрямку. Розробкою — Одразу зауважу, що завдання, які наукових програм, протоколів реа­ має вирішувати реабілітаційна ме­ білітації, методичним керівництвом дицина, не закінчаться з останнім реабілітаційних зак ладів займа­ пострілом на війні чи з останнім ви­ ються 9 науково­дослідних установ, писаним із госпіталю солдатом. Це серед яких провідними є НДІ реабі­ проблема найближчих десятиліть. І літації інвалідів Вінницького наці­ від того, хто її вирішуватиме, залежить онального медичного університету багато. Натомість на сьогодні в Україні ім. М.І.Пирогова; Український НДІ відсутня така медична спеціальність, медичної реабілітації та курортоло­ як «Медична реабілітація». Наукова гії (Одеса); Український НДІ соціаль­ спеціальність є, є відповідні кафедри ної і судової психіатрії та наркології та НДІ, є профільний головний позаш­ (Київ); Український державний НДІ татний спеціаліст МОЗ. А медичної медико­соціальних проблем інвалід­ спеціальності немає! От і займаються ності. У ВНЗ працюють 11 профіль­ реабілітацією фізіотерапевти, невро­ них кафедр і 3 кафедри у закладах логи, травматологи і всі «дотичні»

12

ім. М.Н.Бурденка, де лікували переважно хворих зі спінальними травмами. Були такі центри і в Донецькій області — їх теж втрачено. Тому нині постає питання про створення нових реабілітаційних центрів подібного профілю, приміром, у передмісті Києва (Пуща-Водиця, Конча-Заспа, Ірпінь). Тамтешні санаторії можна перепрофілювати й організувати на їх базі реабілітаційні центри для поранених. Передусім це мають бути санаторії неврологічного й ортопедичного профілю. Багатьом бійцям ампутували кінцівки. Мало забезпечити їх якісними протезами (хоча й це дуже важливо), потрібно ще навчити людину з цим жити: маю на увазі і психологічний момент. І тут на передній план виходить психічна та психологічна реабілітація. В усьому світі наслідком подібних локальних конфліктів є те, що психічні та психологічні проблеми виникають у 50% поранених бійців і у 25-30% учасників будь-яких військових дій, навіть якщо вони не отримали поранення. Перепрофілювання санаторіїв потрібно здійснювати якомога раніше — люди не можуть чекати, доки ми щось створимо «з нуля», потрібно використовувати готові площі. До речі, у нашому інституті ще в 90-х роках минулого століття було заплановано спорудження реабілітаційного комплексу (це 9-поверхове приміщення, яке стоїть недобудованим уже понад 20 років). Якби можна було його добудувати, то більшість питань з реабілітацією воїнів АТО було б вирішено. ВЗ Рано чи пізно нам потрібно буде створювати потужні реабілітаційні центри чи достатньо використовувати існуючі зак­лади, кадри?

— На мою думку, реабілітація має бути «концентрованою», а не розпорошеною (нехай і по тих закладах, де працюють кваліфіковані фахівці), — не можна розділити ушкодження, які отримують бійці у сучасній війні, на нозології, щоб реабілітувати їх окремо. Наприклад, людина втратила кінцівку, у неї черепно-мозкова травма і психологічний стрес. Їй потрібна допомога реабілітолога-невролога, реабілітолога-ортопеда та психолога. На жаль, нині у нас немає закладу, який би об’єднав усіх фахівців під одним дахом біля ліжка пацієнта. Тому пацієнти ходять за фахівцями по різних відділеннях і закладах. А психологами часто стають волонтери. Хоча ми маємо достатньо кваліфікованих кадрів. Їх зусилля потрібно концентрувати. Зараз дискутують з приводу того, під чиїм керівництвом мають знаходитися такі реабілітаційні центри. На мою думку, МОЗ

спеціалісти. Фахівців із фізичної реа­ білітації готують за напрямом підго­ товки «Фізичне виховання і спорт» у педагогічних університетах, ВНЗ спор­ тивно­фізкультурного спрямування. Однак працювати за спеціальністю в лікувальних закладах ці фахівці не можуть (не передбачено таких посад), інколи їх оформлюють як медсестер масажу. Для порівняння із зарубіж­ ним досвідом наведу кілька фактів. З 2003 року до офіційного переліку організацій­партнерів ВООЗ внесено Міжнародне товариство фізичної та реабілітаційної медицини (зауважте, ключове слово — «медицини»). Своєрідним статутом медичної реабілітації є «Біла книга фізичної та реабілітаційної медицини в Європі». Підготовка лікарів із реабілітаційної медицини там включає додаткове вивчення ортопедії, неврології, ме­ дичної психології, функціональної діагностики. Лікар­реабілітолог про­ водить обстеження пацієнта, планує індивідуальний лікувально­реабілі­ таційний процес і розписує план за­ ходів для фізичного терапевта, який є фахівцем у галузі фізичної реабілі­ тації, а також невід’ємною складовою медичного колективу. Тож для України на сьогодні най­ більш актуальними кроками в під­ готовці кадрів із реабілітації є впро­ вадження спеціальності «Фізична та реабілітаційна медицина» (відповідно до світових стандартів); зміни у нав­ чальних програмах відповідних під­ розділів медичних вишів (із вивченням Міжнародної класифікації функціону­ вання, обмежень життєдіяльності і здоров’я та її рутинного застосуван­ ня); зміна фаху «Спеціаліст з фізичної реабілітації» на «Фізичний терапевт» із підготовкою таких фахівців у медич­ них вишах і внесення їх до категорії ме­ дичних працівників (що забезпечить офіційний доступ до пацієнтів).

ВЗ Яким має бути матеріально-технічне «наповнення» системи реабілітації? І чи впораємося з цим у найкоротші терміни?

— Це питання дійсно є проблемним. Як і перебудова (в тому числі й ідей­ но­психологічна) роботи персоналу, в першу чергу керівництва. Щоправда, в Україні виробляють унікальні прилади та комплекси для фізіотерапії та реабілітації, які не поступаються найкращим світо­ вим зразкам. Варто відзначити хоча б напрацювання НВО «Медичні ін­ новаційні технології» в галузі психо­ фізичної реабілітації та методик зво­ ротнього біологічного зв’язку. І таких підприємств у державі достатньо. Так, нам поки що недоступні складні ро­ ботизовані системи механотерапії, екзоскелети — їх треба закуповува­ ти для спінальних центрів. Стосов­ но іншого, українська реабілітологія здатна забезпечити проведення всіх необхідних заходів лікувального впливу. Потрібне тільки державне за­ мовлення на ці послуги. І за ті кошти, що витрачають, приміром, на реабілі­ тацію одного постраждалого в Ізраїлі, можна забезпечити реабілітацію 3­4 пацієнтів в Україні — з більшим ефек­ том. Тим більше, що іноземні фахівці готові приїздити в Україну для підго­ товки наших кадрів та запрошують на стажування до себе. Водночас, щоб ефективно вирішу­ вати проблеми хворих, маємо орієн­ туватися на основні сучасні принципи медичної реабілітації. По­перше, це її нерозривний зв’язок із лікуванням — вона має починається з моменту лік­ відації причини порушення функцій, тобто ще на лікарняному ліжку, в мак­ симально ранній період. По­друге, реабілітація має бути безперервною і поетапною (за класичною схемою: госпітальне відділення — відділення відновного лікування — санаторно­ курортний етап — амбулаторний

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

і МО України повинні спільно працювати в цьому напрямку, поодинці вони не впораються з проблемою. МОЗ має надати свої санаторії для реабілітації поранених, Академія медичних наук — запропонувати свої інститути (а вчені-медики вже активно працюють над розробкою медико-реабілітаційних програм), Міністерство оборони — долучитися до справи зі своєю базою. Дуже важливо не просто створити такі потужні центри, а й забезпечити для них належну матеріально-технічну базу. Чому люди прагнуть потрапити на реабілітацію до Ізраїлю, Німеччини? Бо там є сучасне обладнання, «розумні» тренажери, які вкрай потрібні нашим бійцям, постраждалим у зоні АТО. На жаль, в Україні такого обладнання поки що обмаль. І це серйозна проблема, яка потребує передусім значних фінансових вкладень. ВЗ На жаль, лише біда змусила нашу державу звернути увагу на відновне лікування, яке завжди було на задвірках охорони здоров’я. Щось зміниться суттєво?

— Іншого виходу немає. До речі, Україна була однією з перших країн, де почали говорити про неврологічну і нейрохірургічну реабілітацію. Вона має значні напрацювання в цьому напрямку, однак здебільшого теоретичні, оскільки належного технічного оснащення у наших клініках ніколи не було. Але ви праві: у масштабах країни відновне лікування не поширене — це лише окремі «острівки» гарного досвіду. Чим ближчими до людей будуть ці методи, тим краще. Бо навряд чи за нинішніх реалій хтось дозволить собі розкіш їздити на реабілітаційні заходи до столичних закладів із віддалених куточків країни. Життя потребує ширшого та активнішого впровадження реабілітаційних методів у практику охорони здоров’я. І не лише тому, що так «наказала» війна. Не лише тому, що реабілітації потребують, окрім бійців АТО, ще й мирні жителі з цього регіону (до речі, за період квітень-серпень цього року до закладів НАМНУ з різними проблемами звернулося понад 16 тисяч жителів Донецької та Луганської областей). В Україні й без останніх подій багато інвалідів, а серед них — молодих людей, яких потрібно адаптувати до нормального життя. І я переконаний, що напрямок відновного лікування розвиватиметься набагато активніше, ніж донедавна. Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

15

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

МИ ПОТРІБНІ ТАМ — ЛІКАРІВ НА СХОДІ НЕ ВИСТАЧАЄ!

У липні до медичних закладів Житомирщини з Міністерства охорони здоров’я України надійшов лист, у якому лікарів та медсестер просили взяти участь у лікуванні постраждалих у зоні АТО. Відгукнулись 12 медпрацівників, серед них і головний лікар Червоноармійської центральної районної лікарні Тарас Собко.

Головний лікар Червоно- армійської ЦРЛ Тарас Собко (праворуч) із колегою, учасником АТО Віктором Гінгуляком

Команда травматологів Маріуполя та Житомирщини

ВЗ І ви з колегами одразу виїхали?

— Ні, спочатку ми чекали дозволу з Міністер­ ства — липень, серпень, вересень… А я лю­ дина активна, за таких подій, які відбуваються на Сході, настільки довго очікувати не можу — вийшов на «прямі контакти» із зоною АТО (звідти мені телефонували друзі) й за внут­ рішнім наказом по лікарні (на підставі листа МОЗ України) разом із колегами — травма­ тологом Віктором Гінгуляком та фельдшером Костянтином Іщенком — поїхав на Схід. Ми працювали в Маріуполі в лікарні швидкої до­ помоги, на базі якої був розгорнутий госпіталь для поранених бійців Збройних Сил України, Національної гвардії, добровольчих батальйо­ нів. Практично й дня не минало, щоб не приво­ зили хлопців із вогнепальними, осколковими пораненнями. ВЗ А медичну допомогу мали чим надавати? Чи забезпечені госпіталі в зоні АТО всім необхідним?

— Завдяки перш за все волонтерам, небайду­ жим — патріотам України, які відгукнулись на цю біду на Сході країни і, мобілізувавшись, здійсню­ ють постачання навіть медобладнання. ВЗ А як же відповідні Міністерства?

— По лінії державного забезпечення ми, на жаль, не отримували того, що замовляли. Як людина не­ байдужа до цих проблем (коли їх бачу, то осторонь стояти не можу), я порушував питання перед ке­ рівниками і Міністерства охорони здоров’я, і Мініс­ терства Збройних Сил України. На жаль, миттєвих реакцій не побачив. От розглянути хоча белементарне питан­ ня — харчування хворих у лікарні (тобто в тій ситуації — поранених у госпіталі). Я був вражений, що пацієнтів годували лише двічі на день, — навіть у мирний час вечеря там не була передбачена вже не один рік. І я дивуюсь, що жителі Маріуполя так поперед­ню владу підтримували, — здавалося б, місто завжди було промисловим гігантом і… не знайшло фінансових можливостей, аби забезпечувати пацієнтів харчуванням (у нашій області сьогод­

16

ні, напевно, жодного медичного закладу немає, де б хворих годували лише двічі на день). Ви уявіть молодого солдата, якого двічі на день погодують — із 13-ї й до 8-ї години ранку нас­ тупного дня й рісочки в роті не має. Може він витримати? Може повноцінно одужувати? Й саме волонтери ці прогалини заповнили — і з харчуванням, зокрема, і з медикаментами та обладнанням загалом. ВЗ А що взагалі стало причиною вашого рішення поїхати на Схід?

— У мене така життєва позиція активна — я з перших днів Майдану десятки разів бував там (хоча, звісно, міг поїхати тільки після роботи). Я цього не афішував, не «козиряв» цим — таким був поклик душі, таке моє бачення демократич­ ного, європейського розвитку держави. У Михай­ лівському Золотоверхому соборі надавав допо­ могу пораненим — працював у команді «Лікарі Майдану». Був на Майдані й 20 лютого — під час роз­ стрілу на Інститутській. І тоді вперше не на по­ люванні, а в реальній бойовій ситуації почув, як свистять кулі. Я не кажу, що йшов на амбразуру, що брав рубежі, — просто одним із тисяч грома­ дян прийшов на Майдан у знак протесту проти попереднього режиму. Це було моє переконання. Тому, коли почались події на Сході країни, я себе запитав: де можу бути потрібен най­ більше? Знаєте, мені вже за п’ятдесят, і йти на передову простим бійцем, можливо, фізично й не підготовлений. А біля операційного столу я все ж таки, вважаю, більше користі приніс. Тобто таким чином зробив свій внесок у цю справу. До того ж наша Червоноармійська ЦРЛ двічі перераховувала одноденний заробіток на потреби бійців АТО, також наш колектив брав активну участь у зборі продуктів харчування, теплих речей для військових. Я вважаю, що сьогодні кожна людина повинна знайти цю можливість —відірватися від сім’ї, від бу­ денних моментів і бути там, де для країни ти найбільше потрібен. А на Сході ситуація зараз далеко не проста — є гостра потреба у фахів­ цях, у людському резерві.

ВЗ І саме у медпрацівниках?

— Більше того — у високоспеціалізованих вузькопрофільних фахівцях, зокрема — судин­ них хірургах. Адже обласні лікувальні заклади перебувають у зоні, підконтрольній так званій ДНР, — фахівцям не дозволяють переїжджа­ ти на території, контрольовані українськими військами. Тобто ця частина Донецької області не має жодного спеціаліста судинної кваліфі­ кованої допомоги — відтак не тільки військові потерпають від нестачі фахівців, а й мирне на­ селення. Чув, що в МОЗ, на жаль, інше бачення цієї проблеми — мовляв, там немає потреби у великих судинних операціях, а відтак — у су­ динних хірургах. Але тут необхідні спеціалісти, які мають навички, відповідні інструменти, щоб вставити тимчасовий шунт, накласти судинний шов, забезпечити дистальний відрізок кінцівки кровопостачанням, адже за 6-8 годин кінців­ ка мертвіє, й сьогодні в госпіталях це масова проблема, коли її ампутують саме через таку причину. Привозять хлопців із комбінованими пораненнями — в живіт, наприклад, і в ногу — відповідно з животом «працюють», а ногою займаються не на належному рівні. А час втра­ чається. І поки пораненого доставлять у великі госпіталі Дніпропетровська чи Харкова, ногу доводиться ампутувати. Тому я хочу сказати нашим лікарям: там є де себе реалізувати, є кому підставити плече. І це буде адекватно сприйнято на місцях, адже до мирного населення додалось багато військових, а зараз, окрім поранень, «пішли» соматичні зах­ ворювання, пневмонії, пієлонефрити, бронхіти. Тому є потреба їхати на Схід — працювати й допомагати. ВЗ Ви себе вважаєте героєм?

— Ні, звісно. Й не тому, що це звучить пишномов­ но, — все-таки я був не на передовій під кулями, а біля операційного столу. Хоча, я вам скажу, в Ма­ ріуполі постріли чути щодня. І я тепер абсолютно точно відрізняю за звуком постріли «Града», ку­ лемета, автоматну чергу, постріл гармати чи танка. Тому що кожного дня периметр міста обстрілю­ ється. Й коли «валять» «Гради» — вікна (а вони там у лікарні не пластикові, а дерев’яні) дрижать. ВЗ Страшно?

— Ви знаєте, якщо скажу, що не страшно — буде неправдою. Тому що в кожної людини це при­ родний інстинкт. Не страшно може бути «без­ башенному», психічно нездоровому. А людині, яка контролює ситуацію, яка передбачає й прог­ нозує можливі наслідки, — звичайно, страшно. Але той страх потрібно перебороти і ставати до операційного столу. А героями я вважаю тих, хто сьогодні в око­ пах тримає передові рубежі. Тому хочу ще раз підкреслити: не вважаю свій вчинок — поїздку до зони АТО — чимось героїчним. Хоча роз­ кажу про прикрий випадок, коли група лікарів їхала в Маріуполь (це було саме після подій під Іловайськом — ішов масовий потік поранених) — приїхали до Бердянська, почули про оті всі події й… повернулися до Києва. І це в той час, коли там була найбільша потреба в них! Я не

буду називати їхніх прізвищ, давати їм оцінку. Але такий факт був і про нього з болем і таким, знаєте, гірким осадом згадують медики Марі­ уполя, котрі на них чекали… А ми з колегою оббивали пороги Міністерства, щоб отримати офіційний дозвіл поїхати (тому що це досить довготривала процедура), й таки поїха­ ли, навіть ще не отримавши наказу МОЗ України. Поїхали, бо товариші телефонували: «Хлопці, ви потрібні тут! Лікарів на Сході не вистачає!» ВЗ А що від поїздки запам’ятається на все життя?

— Перш за все запам’ятається знайомство з багатьма колегами, які стали добрими друзя­ ми: комбатами, начмедами батальйонів, міс­ цевими лікарями-хірургами — з ними зараз спілкуюсь телефоном практично щодня. Ви знаєте, в таких критичних ситуаціях люди біль­ ше згуртовуються — вони стають ближчими один до одного. А в плані професійної хірургічної майстер­ ності дізнався багато нового з військово-польо­ вої хірургії — бачив ті поранення, яких досі не зуст­річав (і дай Боже, ніколи більше не побачу!). Запам’ятався найжахливіший випадок, коли бій­ цю прямим попаданням відірвало обидві ноги — його привезли ще при свідомості, ми «заводили» серце, проводили реанімаційні заходи… Проте, на жаль, врятувати не змогли. І коли ти бачиш, що вся твоя робота не може «витягнути» моло­ ду людину, якій лише 25 років, — це настільки психологічно важко! Відчуваєш свою повну без­ силість, що ми, медики — з усім нашим досвідом, уміннями й обладнанням — зберегти йому життя не можемо. Запам’ятається й момент, коли посеред ночі викликали в приймальне відділення — огля­ нути пораненого чоловіка. Він піднімає светр, а там пряжка з «орлом». Я запропонував лягти в лікарню для обстеження, оперативного втру­ чання. А мені у відповідь: «Ми його повеземо в інший заклад. А, може, забрати тебе з собою — будеш лікувати?» Назажди запам’ятається той підсвідомий страх, що вони могли б так і зробити. Хоча лікарня охороняється цілодобово автоматниками — бійцями Збройних Сил, На­ ціональної гвардії. Вражень багато. І я дав слово — собі в пер­ шу чергу й друзям, котрі там залишились: якщо, не дай Боже, підуть вони далі й буде потреба в мені, я не чекатиму наказу Міністерства — візьму відпустку, доступний вид транспорту й поїду туди — допомагати. Бо там дійсно пот­ ребують нашої підтримки й допомоги. ВЗ Чого ви побажали б собі, всім людям, нашій країні напередодні Нового року?

— Я перш за все всім нам зичу миру. А політи­ кам — мудрості. І зрозуміти, що життя коротке, швидкоплинне — ніхто й ніколи не має права в когось забирати його. Й ніхто не дав цього права агресорам — я тільки так можу сказати про наших ближніх сусідів, котрі називали себе старшими братами. Виходячи з того, що я бачив і чув на Сході, без участі Росії — фінансової, технічної підтримки, людських резервів — та війна б давно закінчилася. Вище керівництво Росії, напевно, хоче відновити імперію, яка була раніше, — диктаторську. Не буду кривити душею — великий відсоток населення на Сході країни підтримує проросійські настрої. Але це — наслідки не лише російської пропаганди, а й недалекоглядності політики на­ шої центральної влади в плані гуманітарного, національного виховання молоді Сходу, адже прищеплювати любов до Батьківщини необхідно з дитячого садочка, зі школи. Я пишаюся своєю країною, яка сьогодні згур­ тувалась. І якщо раніше говорили, що є Західна, Центральна, Східна Україна, то зараз є одна-єди­ на Україна. Миру нам усім і здоров’я! Вікторія ПАЛАМАРЧУК, власкор «ВЗ», м. Житомир

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

СВІТОВИЙ ДОСВІД

26 грудня 2014 року

ВІЙСЬКОВА МЕДИЦИНА НАТО Європейський вибір України зумовлює необхідність ретельного вивчення не лише систем охорони здоров’я країн ЄС, а й досвіду організації військово-медичних служб зарубіжних армій. Особливо корисним у плані реформування військової медицини в Україні буде досвід медичного забезпечення Об’єднаних збройних сил НАТО.

К

омандування НАТО виходить із того, що медичне забезпечення збройних сил має бути зорієнтоване на особливості ведення сучасних воєн, тобто на можливість застосування зброї масового ураження, а отже, виникнення масових втрат від ядерної, хімічної і біологічної зброї та різних видів звичайного озброєння. Також при організації медичного забезпечення Об’єднаних збройних сил (ОЗС) НАТО враховується маневреність і швидкоплинність ведення бойових дій у сучасних умовах, можливий відрив з’єднань і частин від головних сил під час воєнних операцій. Зрозуміло, що це значно ускладнює роботу медичної служби і висуває високі вимоги до медичного персоналу.

Принцип інтеграції Відповідальність за медичне забезпечення військ НАТО повністю покладено на національні медичні служби країн-членів блоку. На практиці це завдання реалізується спільними зусиллями військово-медичних служб і громадських органів охорони здоров’я. Упродовж останніх років керівництво блоку под­ бало про глибоку інтег­рацію діяльності цих відомств у галузь медичного забезпечення ОЗС. Особливо зацікавлені в цьому Сполучені Штати Америки, які уклали низку двосторонніх угод із європейськими союзниками, зокрема, щодо виділення ліжок у військових госпіталях цих країн, а також щодо надання їм транспорту й особового складу для перевезення поранених. Завчасно намічено авіабази європейських країн блоку, на яких під час воєнних дій планується розгорнути приймальні пункти для розміщення поранених вояків США та подальшої їх евакуації на континентальну частину.

З поля бою — до госпіталю Медичне забезпечення в Об’єднаних збройних силах НАТО передбачає два напрямки — медична допомога на полі бою і медичне обслуговування. Перший напрямок забезпечується штатними медичними підрозділами і частинами армійських корпусів, дивізій, бригад, батальйонів і відповідних з’єднань, частин та підрозділів сухопутних військ, військово-повітряних і військово-морських сил. Медичне обслуговування здійснюється медичними органами, які перебувають в оперативному підпорядкуванні польових армій, груп армій, об’єднаних авіаційних і морських командувань. Сили й засоби медичної служби сухопутних військ розміщуються на території воєнних дій відповідно до утвореного угрупування і складаються з чотирьох ешелонів медичного забезпечення. Перший — це медичні пункти підрозділів, де здійснюються заходи з профілактики зах­ ворювань, виявлення хворих, пошуку і збору поранених, надання першої медичної допомоги та підготовки до подальшої евакуації. Другий ешелон представлений медичною службою дивізії. Основна його функція — евакуація з медичних пунктів підрозділів поранених, хворих і уражених зброєю масового ураження (ЗМУ) та надання їм кваліфікованої медичної допомоги в сортувально-евакуаційних

пунктах дивізії, а також підготовка їх до евакуації в тиловий район армійського корпусу. Третій ешелон — це сили й засоби медичної служби армійського корпусу. Його основ­не завдання — евакуація поранених, хворих і уражених ЗМУ із сортувально-евакуаційних пунктів другого ешелону, надання їм спеціалізованої медичної допомоги, лікування поранених і хворих, яких можна повернути на поле бою після короткочасного лікування (до 15 діб), а також підготовка їх до подальшої евакуації. Четвертий ешелон — сили й засоби медичної служби в зоні комунікацій. Його функції — евакуація поранених, хворих і уражених ЗМУ з армійських корпусів, проведення кваліфікованого лікування (до 30-60 діб) у стаціонарних госпіталях на території воєнних дій, медичне обслуговування за територіальним принципом у межах зони комунікацій.

Ефективність медичного сортування На думку фахівців НАТО, основою ефективного медичного забезпечення при масовому надход­ женні поранених та уражених у всіх ешелонах є медичне сортування (за видами уражень, ступенем їх тяжкості, ймовірністю виживання поранених). Відтак медичне сортування передбачає і певну черговість лікування та евакуації з метою надання медичної допомоги якомога більшій кількості осіб. Відповідно до рівня (обсягу) необхідної медичної допомоги і з урахуванням шансів на виживання поранених і уражених ЗМУ, їх поділяють на чотири групи — так прийнято у збройних силах більшості країн блоку. До першої групи належать ті, хто потребує мінімальної медичної допомоги і після її отримання може повернутися у військову частину. Таких може бути до 40% із загального числа поранених і уражених. Друга група — ті, хто потребує невідкладної медичної допомоги (до 20%). Представники третьої групи потребують хірургічної допомоги, яку можна дещо відтермінувати (20% від загального числа тих, хто потребує медичної допомоги). Надання медичної допомоги четвертій групі потребує значних часу і сил. Сортування за вказаними групами використовують і для подальшої евакуації поранених. Розробляючи загальні плани медичного забезпечення ОЗС, командування блоку виходить із того, які втрати можливі під час бойових дій. Передбачається, що це приблизно 20% убитих, 10% зниклих безвісти, 70% поранених (санітарні втрати, які потребують надання медичної допомоги та лікування). На думку експертів, 30% поранених можна повернути в стрій протягом 30 діб. З огляду на ці прогнози, розраховується необхідна кількість госпітальних ліжок: за умови ведення бойових дій із застосуванням звичайних засобів ураження — це 8% від існуючого складу Північно-Західного Європейського театру воєнних дій і 11% — для Центральноєвропейського ТВД; у разі застосування зброї масового ураження — 12% і 16%, для кораблів у морі — 4% і 5% відповідно. Медичні служби країн-членів альянсу використовують зазначені нормативи для розробки національних планів медичного забезпечення, а штаби ОЗС — для перевірки на предмет достатності виділених сил і засобів медичних служб.

Олег ШЕКЕРА, президент Міжнародної громадської організації «Міжнародна асоціація «Здоров’я суспільства», полковник медичної служби запасу, доктор медичних наук, професор, магістр державного управління, учасник бойових дій в Афганістані

«

ДЛЯ НАС ДУЖЕ ВАЖЛИВИЙ ДОСВІД ВІЙСЬКОВОМЕДИЧНИХ СЛУЖБ ІНШИХ КРАЇН. ОДНАК МИ НЕ ПОВИННІ ЙОГО СЛІПО КОПІЮВАТИ, ПОТРІБНІ ВИВАЖЕНИЙ АНАЛІЗ, УЗАГАЛЬНЕННЯ І КРИТИЧНА ОЦІНКА МІЖНАРОДНОГО ДОСВІДУ. А ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ МАЄ БУТИ ВИБІРКОВИМ, З УРАХУВАННЯМ СПЕЦИФІКИ ВІТЧИЗНЯНИХ ЗБРОЙНИХ СИЛ, ЇХ МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, А ТАКОЖ РЕАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ НАШОЇ ДЕРЖАВИ

«

Військова медицина не стоїть на місці Останнім часом в Об’єднаних збройних силах НАТО відбулися значні зміни, спрямовані на поліпшення медичного забезпечення військ. Зокрема, більше уваги приділено засобам надання першої медичної допомоги. Медичні підрозділи більшості країн-членів блоку забезпечено санітарними бронетранспортерами для вивезення поранених із поля бою (на додачу до санітарних машин високої прохідності). В усіх медичних ешелонах збільшено ємність засобів евакуації, посилено мобільність медичних частин і підрозділів. Батальйонні медичні пункти оснащено пересувними перев’язувальними, створеними на основі бронетранспортерів. На озброєння деяких країн надійшли добре оснащені мобільні хірургічні госпіталі, розраховані на 60 ліжок, і санітарні автопоїзди, кожен із яких має 18-26 трейлерів на 40-60 ліжок. Підвищено технічну оснащеність польових медичних установ. У більшості країн блоку впроваджено автоматизовану систему обліку та розподілу медичного майна, а його запаси розраховані в середньому на 30 діб бойових дій. Створена необхідна кількість ліжок у з’єднаннях і об’єднаннях, яка за оцінкою фахівців блоку у воєнний час може становити: у дивізіях — 5-7%, в армійських корпусах — 8-12% від чисельності особового складу. Відтепер безпосереднє медичне забезпечення військ здійснюють: у батальйонах — медичні взводи, у бригадах — медичні роти, в дивізіях — медичні загони (медичні батальйони, роти), в армійських корпусах — медичні бригади (медичні загони, батальйони, роти). Структура та можливості медичних підрозділів і частин збройних сил країн НАТО різні. У провідних країнах блоку медико-санітарні війська виділені в окремий рід військ і за цільовим призначенням належать до військ тилового забезпечення. Медико-санітарні частини і підрозділи входять в об’єднання, з’єднання і частини всіх видів збройних сил і всіх родів військ.

Нотатки на майбутнє Медична служба Збройних Сил України на перших етапах свого становлення успадкувала принципи радянської військово-медичної докт­рини, які потребують істотного коректування з урахуванням сучасних вимог. Нині настав час докорінного реформування вітчизняної військової медицини, створення системи, яка відповідатиме новим соціальноекономічним умовам і сучасним завданням. Реформа торкнеться управління, планування, фінансування, кадрової політики, оцінки кваліфікації, соціального захисту військових лікарів і хворих, матеріально-побутового та соціально-психологічного забезпечення. Вона також передбачає перехід від відом­ чої до територіальної організації медичного забезпечення на рівні військових гарнізонів і визначених зон територіальної відповідальності, інтеграцію військово-медичної служби в загальнодержавну систему охорони здоров’я, створення економічного механізму підвищення якості медичної допомоги. У зв’язку з цим для нас дуже важливий досвід військово-медичних служб інших країн. Однак ми не повинні його сліпо копіювати — потрібні виважений аналіз, узагальнення і критична оцінка міжнародного досвіду. А його використання має бути вибірковим, з урахуванням специфіки вітчизняних збройних сил, їх медичного забезпечення, а також реальних економічних можливостей нашої держави.

17

ВАЖКИЙ ПАЦІЄНТ

УНІКАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ ВРЯТУВАЛА ЖИТТЯ ВОЇНУ АТО Завдяки унікальній операції було врятовано життя воїна АТО, в якого внаслідок поранення змістився шийний відділ хребта, що розірвав артерію. Диво, але на місці розриву утворилося артеріо-венозне співустя, завдяки чому хлопець залишився живим. Українські хірурги застосували новітні технології для лікування такої рідкісної патології.

Дмитро ЩЕГЛОВ, завідувач відділення ендоваскулярної нейрорентгенохірургії ДУ «Наково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України», Голова Всеукраїнської асоціації ендоваскулярної нейрорентгенохірургії, доктор медичних наук

М

аксим Борисюк родом зі столиці. У зону АТО потрапив у червні й одразу «перекваліфікувався» з мирної професії кухара-кондитера на військову — стрілок-санітар. Досвід догляду за мамою, хворою на рак, знадобився йому для того, щоб надавати першу допомогу тяжкопораненим бійцям. Сам Максим отримав в АТО кілька контузій. Однак від госпіталізації відмовлявся — не міг залишити своїх хлопців без медичної допомоги. Під час порятунку одного з поранених побратимів Максим із товаришами потрапив під мінометний обстріл, де й сам отримав тяжке поранення. Спочатку пораненого санітара доставили в найближчу лікарню — у містечко Щастя на Луганщині, потім його перевозили зі шпиталю до шпиталю, аж доки він не опинився у Головному військовому клінічному госпіталі Міністерства оборони України в Києві. Тут його детально обстежили і

Максим Борисюк

18

встановили точний діаг­ноз. А оскільки хворий потребував високоспеціалізованої допомоги, голов­ний нейрохірург Міноборони професор Олександр Данчин направив його на лікування до ДУ «Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України», де мають великий досвід проведення операцій при складних судинних патологіях головного мозку (внутрішньочерепні мішкоподібні аневризми, артеріо-венозні мальформації, каротидно-кавернозні, артеріосинусні та артеріо-венозні співустя).

— Поранення, яке отримав Максим, в принципі несумісне з життям, — каже лікар, який його оперував, доктор медичних наук Дмитро Щег­ лов. — У результаті вибуху міни у бійця змістився хребет у шийному відділі і розірвав праву вертебральну (хребетну) артерію, яка проходить по хребтовому каналу і постачає кров до головного мозку. У переважній більшості випадків при такій травмі люди одразу ж гинуть. Але Максим дивом залишився живим. Розірвана артерія з’єдналася з веною, утворивши пряме сполучення — артеріо-венозне співустя (фістулу). Зазвичай воно формується після травми, як це і сталося у випадку з нашим пацієнтом. У хворого виникали запаморочення, він непритомнів, був порушений мозковий кровообіг. Адже у вертебральній артерії тиск досить високий — 110-130 мм ртутного стовпчика, а у вені — у десятки разів менший. Тому кров із вертебральної артерії потрапляла не у головний мозок, куди вона мала б іти під високим тиском, а у вену, де тиск був невеликим. Стан хворого дещо поліпшувався, коли той лягав, — у горизонтальному

Ангіограма Максима Борисюка до операції. Артеріо-венозне співустя правої вертебральної артерії

положенні кров із артерії краще надходила до мозку. Унаслідок такого співустя виникає не лише «голодування» головного мозку, а й можливі розвиток інсульту, збільшення вени, яка не витримує потужного артеріального тиску і може розірватися. ВЗ Це рідкісна патологія?

— Так. Дуже рідкісна! За весь час своєї роботи я бачу третього такого пацієнта. Оскільки подібні патології трапляються рідко, вони потребують нестандартних підходів у лікуванні. Існують спеціальні методи та інструменти для закриття внутрішньочерепних мішкоподібних аневризм, артеріо-венозних мальформацій (ми це робимо в клініці ендоваскулярним методом). А от для проведення оперативних втручань з виключення судинних співусть спеціальних методів та інструментів не існує. Тому вся надія — на високу майс­ терність і досвід лікаря, який проводить таку операцію наявними ендоваскулярними інструментами. Зак­рити співустя можна і відкритим способом, однак внаслідок цього можуть пошкодитися м’які тканини та хребет, що приз­веде до інвалідизації пацієнта. Хочу віддати належне високому професіоналізму фахівців Головного військового клінічного госпіталю МО України, які поставили Максиму правильний діагноз, попри його рідкісність. Бо в переважній більшості випадків у лікувальних закладах його «плутають» з іншими патологіями. Доходить до того, що доки встановлять правильний діагноз, у хворого на місці співустя «виростає друга голова» — настільки розширюється венозна система. У такому разі діагноз уже стає

Ангіограма Максима Борисюка після операції. Артеріо-венозне співустя повністю роз’єднане

зрозумілим, але стан хворого настільки задавнений, що його вже неможливо врятувати. Діагностувати таку патологію можна на основі результатів неінвазивної нейровізуалізації — томографії чи МРТ із судинною програмою. Потрібно прислухатися й до скарг хворих — зазвичай вони чують шум у голові (його створює потік крові з артерії безпосередньо у вену), який навіть не дає спати. А вже ангіографія допомагає оглянути судини в утвореній артеріо-венозній фістулі, що дає змогу прицільно точно виконати операцію ендоваскулярним методом. ВЗ У чому полягає суть такої операції?

— По суті, це закриття утвореної артеріо-венозної фістули. Під час операції Максиму не робили розрізів у ділянці шиї, не встановлювали туди ніяких громіздких конструкцій. Сучасні технології нейрорентгенохірургії дають змогу зробити таке втручання через маленький отвір у стегні діаметром 3 мм. Ендоваскулярну операцію Максиму ми проводили у 2-сторонньому доступі — через обидві стегнові артерії, які вище переходять у ліву та праву вертебральні артерії. Через обидва доступи по судинах вели 2 мікро-катетери, які з’єдналися у місці розриву вертебральної артерії, доправивши туди спіралі «з пам’яттю», які потім набувають потрібних форм (більше 10-ти штук). Ці спіралі формують у місці розриву артерії каркас, який заповнили клейкою речовиною — гістоакрилом. Тобто внаслідок такої операції артерія та вена були роз’єднані, а їх «кінці» закриті. Відтепер головний мозок пацієнта постачається кров’ю за рахунок лівої вертебральної артерії. На щастя Максима, вона повністю компенсувала відсутність правої артерії. Таке втручання потребує неабиякої вправності хірурга, його потрібно провести дуже швидко, інакше системи, доставлені мікро-катетерами до ділянки розриву судини, можуть просто вилетіти під силою кровотоку у вену й пот­рапити в легені. Технічно це дуже складна операція, до того ж дороговартісна — близько 200 тис. грн, але вона була виконана солдату АТО за державні бюджетні кошти. ВЗ Які прогнози у Максима?

— Він добре переніс саму операцію. Через 2 години Максим прокинувся, а ще через 5 — уже міг ходити. Нині життю бійця вже ніщо не загрожує. Як на мене, Максим — героїчна людина. Навіть після операції він хоче повернутися в зону АТО! Таких людей потрібно всіляко підтримувати. Безперечно, після операції хлопцю необхідно пройти медичну реабілітацію. Добре було б відпочити в санаторії. Ще буде потрібен якийсь час, аби організм хлопця пристосувався до нового кровопостачання головного мозку, оскільки розірваної артерії вже не існує, і плин крові, який вона забезпечувала, тепер відбувається по іншій судині. Та головне, що життя Максима врятоване й воно буде повноцінним. Наталія ВИШНЕВСЬКА, спеціально для «ВЗ»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ

26 грудня 2014 року

ЛЕГЕНЕВУ ГІПЕРТЕНЗІЮ ПІДКОРЕНО! «Золотий скальпель» — знана та надзвичайно престижна премія у галузі медицини. Цього року її отримала команда «Європейського оздоровчого центру Отвоцьк» на чолі з професором Адамом Торбіцьки за інноваційне хірургічне втручання на легеневих судинах, що допомагає контролювати легеневу гіпертензію. В інтервенційній лабораторії клініки, де розробляються нові методи діагностики і терапії в галузі малого кола кровообігу, кореспондент «ВЗ» зустрілася з керівником дослідної групи, щоб дізнатися про подробиці важливої інновації.

Адам ТОРБІЦЬКИ, професор, Голова відділення гемодинаміки «Європейського оздоровчого центру Отвоцьк»

Історія та польський досвід «Польща — третя країна світу, після Японії та Норвегії, якій вдалося впро­ вадити інноваційний метод лікуван­ ня: балонну ангіопластику для паці­ єнтів із легеневою тромбоемболічною гіпертензією, — починає розповідь професор Торбіцьки. — Це найсклад­ ніші пацієнти: їм уже неможливо до­ помогти ані хірургічним, ані медика­ ментозним шляхом. Раніше їхня доля була невтішною — ми не отримували очікуваного ефекту лікування через супутні зах­ворювання, що роблять неможливим проведення важкої ба­ гатогодинної операції з використан­ ням штучного кровообігу та тимча­ сової повної зупинки серця в глибокій гіпотермії. Єдиним шансом для таких хворих була трансплантація легень, а це також не завжди можливо. Ми почали працювати над цією проб­лемою 20 років тому. До цього середня виживаність хворих на ле­ геневу гіпертензію в Польщі не пере­ вищувала 2,5 роки, а 30% помирало протягом першого року. Ми не могли стояти осторонь і спостерігати, як люди йдуть із життя, адже хворих на легеневу гіпертензію в Польщі майже тисяча. Досвід лікарів нашо­ го центру дозволив створити першу міждисцип­лінарну інтервенційну команду в Польщі, яка охоплює три спеціалізації: кардіологія, радіологія кровообігу і кардіохірургія легень. Це дало змогу забезпечити всеохоп­ люючу діагностику, стратифікацію ризиків лікування (в тому числі ін­ тервенційного) у хворих із тяжкою тромбоемболічною та артеріальною гіпертензією легень. Згодом наша ко­ манда стала членом Європейського співтовариства з легеневої гіпертензії. Ми були першими у світі, хто описав зв’язок раптової смерті зі ступенем розширення легеневої артерії. Наше відділення також є координатором впровадження європейських клініч­ них рекомендацій щодо гострої та хронічної тромбоемболічної гіпер­ тензії легень, які були оголошені на

Європейському конгресі з кардіології у Барселоні цього року. У 2012 році ство­ рено Фонд, за кошти якого ми змогли опанувати нову методику — першою в Європі її запровадила клініка в Осло. Більш того, балонна ангіопластика ле­ геневих судин не потребувала майже жодного нового устаткування: достат­ ньо було апаратури для коронарографії із невеликими модифікаціями. Першу балонну ангіопластику ле­ геневих судин ми робили у 2013 році у рамках пілотного проекту — наразі таких процедур зроблено більше со­ рока. На першому етапі ми повинні впевнитися, що пацієнт не може бути пролікований методом легеневої ен­ дартеректомії (експертом у цій галузі, з яким співпрацює «Європейський оздо­ ровчий центр Отвоцьк», є професор Андрій Бідерман з Інституту кардіоло­ гії в Аніні). Потім проводиться оцінка масштабу і послідовності балонної ан­ гіопластики розширених артерій. Сама процедура балонної ангіопластики ле­ геневих судин поетапна, — розповідає нюанси пан Торбіцьки. — Наприклад, ця 43-річна пацієнтка потрапила до нас із діагностованою два роки тому хроніч­ ною тромбоембо­лією, легеневою гіпер­ тензію та тромбом у легеневій артерії, виявленим за допомогою комп’ютерної томографії (демонструє знімки — авт.). Тут ми бачимо прекапілярну форму ле­ геневої гіпертензії, яка характеризуєть­

ся підвищенням тиску, а отже, й опору в дрібних артеріальних судинах систе­ ми легеневого стовбура до 56 мм рт. ст. Спочатку хвору направили до кардіо­ хірурга, що не спеціалізувався на леге­ невій ендартеректомії. Тому було роз­ почато лікування силденафілом (не за прямим призначенням) протягом одно­ го року — на жаль, без поліпшення. До нашої клініки жінка звернулася в липні 2013 року з симптомами відмови серця класу III NYHA. Ехокардіографія пока­ зала прогресування відмови правого шлуночка. Селективна артеріографія легень підтвердила дистальну локалі­ зацію тромбів в сегментарних артері­ ях лівої нижньої частки. На першому етапі ми виконали балонну ангіоплас­ тику легень (ВРА) двох сегментарних артерій — результати ангіогргафії ста­ ли кращими. Через три місяці провели другий етап — балонну ангіопластику ще двох сегментарних артерій. Жод­ них ускладнень не було. Зниження легеневого судинного опору є ключо­ вим чинником, що визначає прогноз у хворих на хронічну легеневу гіпер­ тензію. Після другої процедури тиск у дрібних легеневих судинах знизився до 33 мм рт. ст. Отже лише після двох ета­ пів ми вже спостерігаємо клінічні зміни в бік одужання. Мені здається це дуже перспективним... Процедура не складна, але потре­ бує спеціального навчання, адже ми

МАСШТАБ ПРОБЛЕМИ Легенева гіпертензія є одним із найрідкісніших і найнебезпечніших серцевосудинних захворювань — в Україні на сьогодні зареєстровано всього 85 таких хворих, але це надто приблизна статистика, адже, по-перше, правильний діагноз ставлять далеко не всім, по-друге — в нашій країні хворі з діагностованою артеріальною гіпертензією живуть не більше трьох років. Науковці всього світу, знаючи це, намагаються знайти вирішення даної проблеми.

Лівий нижній сегмент ЛА з оклюзією (дані КТ)

Ехокардіографія правого передсердя і правого шлуночка

Ангіографія звуженого лівого нижнього сегмента ЛА до ангіопластики

Ангіографія лівого нижнього сегмента ЛА після балонної ангіопластики

маємо справу не з центральними легеневими судинами, а з дрібними дистальними, які розташовуються у легеневій паренхімі. Це дуже крихкі артерії, тому надзвичайно важливо вміло працювати з ними, адже існує ризик кровотечі через ушкодження під час операції. Тривалість однієї процедури приблизно три години. По­ тім ще 48 годин хворі знаходяться у відділенні інтенсивної терапії, під ре­ тельним наглядом. Зробивши більше сорока втручань, ми вже маємо певні напрацювання і можемо ділитися до­ свідом. Плануємо невдовзі збільшити кількість процедур до трьох за день. І це реально, адже балонна ангіоплас­ тика легеневих судин не має навіть вікових обмежень».

Результати і перспективи Попередні результати балонної ангіо­ пластики легеневих артерій, викона­ них у Польщі, продемонстровані на Європейському Конгресі в Барселоні у серпні 2014 року, а згодом і на з’їзді Польського Товариства кардіологів у Познані. «Результати приголомшли­ ві! — пишається професор. — Завдя­ ки малоінвазивному втручанню, яке не вимагає ані розрізу груднини, ані штучного кровообігу чи шунтуван­ ня, пацієнти, яким загрожувала дуже швидка смерть, не тільки житимуть, а й повернуться до звичного способу життя майже без обмежень. Один із важких хворих, якого ми прооперували рік тому, вислав нам не­ щодавно карту своєї подорожі на одну з вершин величних Татр. Це була мрія його життя, але через важку хворобу він уже втратив будь-яку надію на її реалізацію. Ще рік тому цей чоловік був прикутим до ліжка і помирав, а сьогодні підкорює гірські вершини. Це надихає нас вдосконалювати ме­ тод і напрацьовувати результати. На­ разі йде мова про те, щоб ліцензува­ ти цей метод лікування і впровадити його на державному рівні для всіх, хто потребує такої допомоги. Ми по­ дали документацію до Міністерства охорони здоров’я Польщі і чекаємо результатів. Потрібно прорахувати, скільки коштуватиме таке лікування для одного хворого: наразі всі втру­ чання ми робимо за рахунок коштів пілотного проекту. На відповідь нашо­ го міністерства ми чекаємо вже цього місяця... До речі, нещодавно до нас приїжд­ жали колеги з Інституту кардіології ім. академіка М.Д. Стражеска, цікави­ лися цією методикою. Маю надію, що й українські лікарі невдовзі зможуть впровадити дану методику». Розмову вела Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

19

ЛІКИ, ЩО ЛІКУЮТЬ

НЕПОВНА КАРТИНА: ПРО ЩО МОВЧИТЬ ВИРОБНИК ACTOS

У своїй роботі лікар щодня робить вибір між користю та ризиком щодо існуючих варіантів терапії. Аби прийняти таке рішення, потрібно мати вичерпні дані про дію того чи іншого препарату. На жаль, коли мова йде про великі гроші, навіть всесвітньо відомий виробник може випадково «загубити» результати незручних досліджень. Про це свідчить гучний скандал, що вибухнув навколо препарату Actos від японського фармацевтичного гіганта Takeda, — виявилося, що на іншій шальці ваг лежить ризик для пацієнта отримати рак сечового міхура.

50 відтінків напівправди Зазвичай виробники лікарських засо­ бів намагаються «перестрахуватися» і включають до інструкції всі можливі наслідки для здоров’я пацієнта, особ­ ливо коли це стосується «серйозних» цукрознижуючих препаратів, до яких належать тіазолідиндіони. Але у випадку зі згаданим препара­ том на кону стоїть забагато: відомо, що Actos був одним із найуспішніших про­ дуктів Takeda Pharmaceuticals, продажі від нього становили більше чверті від загального прибутку компанії. Високою затребуваністю препарат зобов’язаний, перш за все, своїй більш сприятливій дії на серцево-судинну систему порівняно з іншими проти­ діабетичними засобами даного ряду. Діюча речовина препарату — піо­ глітазон — є високоселективним аго­ ністом γ-рецепторів, що активуються проліфератором пероксидом. Згідно з інструкцією, Actos знижує інсуліно­ резистентність у периферичних тка­ нинах і в печінці, в результаті чого відбувається збільшення витрати ін­ сулінозалежної глюкози і зниження викиду глюкози з печінки. Крім того, піоглітазон не стимулює секрецію інсу­ ліну β-клітинами підшлункової залози. У липні 1999 р. Actos навіть був виз­ наний кращим препаратом серед тіа­ золідиндіонів. Крім того, діюча речови­ на Actos стала основою для створення нових цукрознижуючих препаратів компанії Takeda, зокрема, Sonias (пре­ парат для лікування цукрового діабету 2-го типу, який складається з фіксова­ ної дози Actos та глімепіриду), а також Liovel (у США зареєстрований як Oseni, поєднує в собі діючі речовини Nesina й Actos). Тож, враховуючи значення препара­ ту Actos для компанії, можна зрозуміти її небажання дискредитувати свого го­ ловного «годувальника». На жаль, така «сором’язливість» виробника іноді до­ рого коштує пацієнтові.

Прецедент ціною в 9 млрд На цей час до суду США надійшло вже 6 позовів від пацієнтів, які пов’язують вживання препарату Actos із розвит­ ком у них онкопатології сечового мі­ хура. Основна претензія до виробни­ ка — саме приховування даних щодо можливості такого «побічного ефекту». Згідно з інформацією, отриманою в ході судового розгляду, напередодні ви­ ходу препарату Actos на світовий ринок у 1999 р. компанією було проведено ряд

20

досліджень на лабораторних тваринах, у яких зареєстровано підвищений ри­ зик розвитку раку сечового міхура на тлі призначення згаданого лікарського засобу. В позовній заяві пацієнтів щодо Actos підкреслюється, що компанія Takeda вчасно не надала результатів цих лабораторних досліджень регу­ ляторним органам охорони здоров’я США і фактично їх проігнорувала. Ви­ робника також звинувачують у тому, що він, незважаючи на результати ла­ бораторних досліджень на тваринах, продовжував продаж лікарського за­ собу, при цьому не надав адекватної інформації в інструкції до препарату Actos працівникам медичної галузі та споживачам у вигляді попередження про можливість розвитку раку сечо­ вого міхура внаслідок довготривалого вживання засобу. У квітні 2014 р. федеральний суд штату Луїзіана виніс рішення, згідно з яким Takeda та її партнер Eli Lilly зобов’язані виплатити більше 9 млрд доларів пацієнтові, у якого розвинувся рак сечового міхура після початку те­ рапії Actos. На сьогодні це найбільший штраф, який будь-коли мала сплати­ ти фармацевтична компанія. І хоча по інших 5 позовах суд виграла Takeda, навіть це єдине рішення на користь пацієнта компанія опротестувала. У ба­ гатьох же розвинених країнах виник­ли питання до відомого виробника.

Пристрасті тривають Зокрема, у Франції застосування пре­ парату Actos призупинено, у Німеччині рекомендовано не починати терапію згаданим лікарським засобом у нових пацієнтів. Таке рішення ґрунтується на

результатах двох проведених ретрос­ пективних досліджень, у яких взяли участь пацієнти старше 40 років з діаг­ нозом «Цукровий діабет». У десятирічне обсерваційне когорт­ не дослідження Kaiser Permanente (сі­ чень 1997 — квітень 2008 рр.), що про­ водилося в США, було включено понад 193 тис. пацієнтів. Проміжний огляд даних цього дослідження показав, що вік, стать, куріння, прийом інших пре­ паратів для лікування діабету та додат­ кові фактори в цілому не чинили знач­ ного впливу на підвищення ризику розвит­ку раку сечового міхура у паці­ єнтів, що приймали піоглітазон, порів­ няно з пацієнтами, які ніколи його не застосовували (співвідношення шансів [СШ] = 1,2, 95% довірчий інтервал [ДІ] = 0,9-1,5). Однак тривале лікування пі­ оглітазоном (більше 12 міс.) було асо­ ційоване із 40% підвищенням ризику розвитку раку сечового міхура (СШ = 1,4, 95% ДІ = 1,03-2,0). Результати ретроспективного ко­ гортного дослідження Французько­ го національного плану медичного страхування (French National Health Insurance Plan Investigation), що було проведене у Франції в 2006-2009 рр. і включало близько 1,5 млн хворих на діабет, показали статистично значуще підвищення ризику раку сечового мі­ хура при кумулятивній дозі піогліта­ зону понад 28 мг (СШ = 1,75, 95% ДІ = 1,22-2,5) і при прийомі препарату Actos понад 1 рік (СШ = 1,34, 95% ДІ = 1,021,75), причому в чоловіків ризик був вищим, ніж у жінок (СШ = 1,28, 95% ДІ = 1,09-1,51). Ставитися до препарату Actos з обе­ режністю закликали також у Канаді:

СПРАВЕДЛИВІСТЬ НЕ ПЕРЕМОГЛА Спроби виробника полегшити тягар покарання, на жаль, увінчалися успіхом. 27 жовтня 2014 року суд виніс рішення про зменшення суми виплат до 36,8 млн доларів. Таким чином, Takeda замість 6 млрд доларів заплатить 27,65 млн, а Eli Lilly замість 3 млрд доларів — 9,22 млн. Віце-президент і головний юрисконсульт Eli Lilly Майк Харрінгтон сказав: «Нез­ важаючи на те, що ми співчуваємо позивачу, вважаємо, що немає доказів, які підтверджують висунуті звинувачення». Також він додав, що компанія докладає всіх зусиль, аби змінити прийняте судом рішення. «Ми розцінюємо зменшення суми штрафу як крок у правильному напрямку, тим не менш ми впевнені, що якою б не була сума штрафу, вона не обґрунтована доказами, представленими в суді. Ми маємо намір подати апеляцію», — сказав віце-президент і головний юрисконсульт Takeda Кеннет Грейсман. На компанію чекає ще ряд судових розглядів, оскільки проти неї подано більше 8 тисяч аналогічних позовів.

у квітні 2012 р. МОЗ та Урядове агент­ ство безпеки лікарських засобів Кана­ ди опублікували попередження про не­ безпеку при прийомі цього лікарського засобу, що ґрунтувалось на результатах згаданих досліджень. У повідомленні говориться, що навіть у короткостро­ ковій перспективі використання пре­ парату Actos може збільшити ризик розвитку раку сечового міхура. У США головний регулюючий орган FDA вимагав від виробника внести в інструкцію до лікарського засобу по­ передження для споживачів про по­ тенційні ризики, пов’язані з розвитком онкологічного захворювання. У червні 2011 р. FDA випустила попе­ редження щодо можливості розвит­ку раку сечового міхура внаслідок вжи­ вання Actos. Нове попередження FDA вийшло відразу після власного про­ міжного аналізу епідеміологічного дос­лідження, проведеного корпора­ цією Takeda Pharmaceuticals під тиском фактів, що відкрилися. Інформація у попередженні виглядає так: «Пацієн­ ти, які приймають Actos, повинні про­ консультуватися зі своїм лікарем при перших ознаках болю в нижній частині живота або в спині, а також при появі крові або червоного кольору сечі. FDA також рекомендує пацієнтам негайно припинити прийом препарату Actos, якщо вони отримують лікування з приводу раку сечового міхура». До лікарів FDA звернулася з прохан­ ням зважити цінність препарату для контролю цукрового діабету порівняно з ризиком розвитку раку сечового міху­ ра. Проте, незважаючи на всі отримані дані, препарат не був вилучений з про­ дажу в США. Більш того, діюча речовина піоглі­ тазон міститься і в інших протидіа­ бетичних засобах, що представлені в країні, — Acto-plus Met XR, Acto-plus Met і Duetact.

Рак або діабет — складний вибір Звичайно, протипоказання існують до будь-якого лікарського засобу. Амери­ канське дослідження Cleveland Clinic Study показало, що Actos також здатен збільшувати ризик серцевого напа­ ду до 42%. Крім того, препарат може чинити несприятливу дію на роботу печінки, провокувати розвиток гепа­ титу, підвищення активності печінко­ вих ферментів і печінкової недостат­ ності. Як ставитися до цієї інформації, кожен спеціаліст вирішує для себе самостійно. Поширення цукрового діабету на цей час набуло форм неінфекційної епідемії, тому ефективні гіпоглікеміч­ ні ліки — нехай у них і перелік проти­ показань розміром із простирадло — завжди залишаються актуальними. Але лікар повинен бачити це «прости­ радло», аби розуміти, на які сюрпризи чекати від лікарського засобу. І якщо виробник «замовчує» життєво важливі дані, є певний сенс не мати з ним справ. Якщо переваги препарату Actos змушують застосовувати його надалі, ВООЗ радить пильно відстежувати в пацієнтів ознаки розвитку раку сечо­ вого міхура, такі як гематурія, позиви на сечовипускання, біль при сечови­ пусканні, біль у спині або в нижніх відділах живота. Ірина ШАТИНСЬКА, кандидат медичних наук для «ВЗ»; Марина ЧІБІСОВА, «ВЗ»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ЛІКИ, ЩО ЛІКУЮТЬ

26 грудня 2014 року

РЕКЛАМА ЛІКІВ: БОМБА СПОВІЛЬНЕНОЇ ДІЇ

Існує правильна думка, що ефективні, дієві препарати не потребують реклами, але їх, як правило, призначає лікар, спираючись на свій досвід. Левова ж частка українців звикла оминати кабінет лікаря і займатися самолікуванням. Жителі розвинених країн, виховані страховою медициною, звикли розплачуватися за таке свавілля із власної кишені. Наша країна робить лише перші кроки до викорінення цієї звички. Наразі мова йде про заборону реклами медикаментів — більшість лікарів вбачає в цьому здоровий глузд. Наталія Свиридова, лікар-невролог, головний спеціаліст МОЗ зі спеціальності «Рефлексотерапія», розповіла «ВЗ» про згубну дію реклами на прикладі неврологічних хворих.

більшості лікарів. Що вже й казати про пацієнта! Це сфера діяльності клінічних фармакологів, і в жодній європейській країні ви не побачите реклами препаратів, які рекламуються у нас.

Наталія СВИРИДОВА, лікарневролог, головний спеціаліст МОЗ зі спеціальності «Рефлексотерапія»

ВЗ Що найгірше, з неврологічної точки зору, в такому самолікуванні?

— Сьогодні і патофізіологи, і клініцисти розуміють, що абсолютна більшість хвороб має єдине патофізіологічне коріння — різниця лише в термінах ураження органів-мішеней. Підтверд­ женням даної концепції стає величезна кількість хворих із високою коморбідністю, тобто з одночасним маніфестуванням в організмі декількох захворювань. Коморбідність може бути досить рано виявлена при повноцінному зборі анамнезу, оцінці скарг, клінічної картини і розгорнутих лабораторних та інструментальних обстеженнях. Але зазвичай пацієнта довго лікує один фахівець, той, до якого хворий звертається з приводу «найяскравіших» клінічних симптомів, стаючи «монополістом однієї хвороби». Так само і з рекламою: пацієнти вибирають основний симптом і «клюють» саме на цю вудку. Ми, як відомо, швидше і повніше сприймаємо зорові образи. 85% інформації, що залишається в довготривалій пам’яті, людина отримує через зоровий аналізатор, тому картинки працюють найбільш вдало. Особливо, якщо в рекламному ролику обіграний образ лікаря чи візуально людина впізнає свої симптоми. Така корекція просто «залишає за бортом» терапії інші системи, призводячи до поглиблення в них патологічних змін. Наприк­лад, неконтрольоване зниження артеріального тиску у пацієнта з артеріальною гіпертонією зі стенозами брахіоцефальних артерій призводить до поглиблення церебральної судинної патології. Основні синдроми, які найчастіше виникають при важких неврологічних зах­ворюваннях, — це ішемія, гіпоксія, локальне і системне запалення, больові синдроми. Вони супроводжують більшість захворювань і пот­ ребують своєчасної грамотної терапії. Крім того, фармакокінетика і фармакодинаміка ліків, як і їх взаємодія, — це поки «терра інкогніта» для

ВЗ З огляду на коморбідність, як вза­ ємодіють неврологічні препарати, що найчастіше рекламуються, з іншими найпоширенішими ліками, котрі приймає більшість населення?

— Давайте розглянемо конкретні приклади. Почну з того, що кожен другий популярний неврологічний препарат майже не сумісний з антигіпертензивними ліками, статинами, антикоагулянтами, гіполіпідемічними препаратами, антиагрегантами, вітамінами групи В тощо. У кращому випадку препарати просто нейтралізують дію один одного, тобто знижують активність «основного» препарату, що загострює хворобу, а в гіршому — призводять до серйозних порушень. Самі по собі деякі неврологічні ліки спричиняють загрозливі побічні ефекти. Наприклад, відомі всім ноотропні препарати, які широко рекламують, обіцяючи значне покращення мозкового кровообігу, пам’яті та «мозок у гарній формі», спричиняють судинний паркінсонізм. За своїм складом ці лікарські засоби схожі з цинаризином, один із препаратів якого свого часу зняли з виробництва через цей побічний ефект. Окрім того, суміщати ноотропи з ліками проти хвороби Паркінсона також не можна: вони значно знижують активність останніх. А такі випадки — не рідкість, адже у пацієнтів із паркінсонізмом бувають розлади пам’яті, й вони самовільно, спираючись на рекламу, призначають собі препарати із цинаризином. Інший приклад: група нейропротекторних або цитопротекторних неврологічних препаратів (приміром, холіну альфосцерат) здатні неоднозначно впливати на частоту серцевих скорочень. Якщо пацієнт мав тахікардію — отримав збій ритму, мав брадикардію — отримав гемодинамічний інсульт. І щодо таких загрозливих побічних дій — це не виняток! У мене навіть виник конфлікт із однією фармакологічною компанією, яка активно просувала на ринок препарат із діючою речовиною вінкамін. Справді, в анотації написано, що перед тим, як приймати цей активний компонент, пот­рібно виключити онкологічну патологію, але для пацієнтів це не є керівництвом до дії. А тим часом пухлини росли на цих препаратах, як на дріжджах. Були випадки, коли люди мали доброякісні утворення або абсцеси і жили з ними все життя, а на фоні вінкаміну отримували надшвидкий рак. Патологоанатоми, коли мали справу з тілом людини, яка померла від злоякісного процесу,

навіть між собою називали її «жертвою вінкаміну». Так от, я почала на всіх конференціях наголошувати на цьому страшному побічному ефекті, й це викликало велике обурення виробника. Препарати вінкаміну існують тільки у формі таблеток, тому їх дуже полюбляють виписувати в поліклініках. І вони є на ринку й сьогодні, та я не впевнена, що всім пацієнтам, яким їх призначають, роблять МРТ. ВЗ Але є неврологічні препарати на рослинній основі. Вони теж можуть зашкодити?

— Не зникають з екранів телевізора різноманітні препарати із гінкго білоба. Всі вони мають різне дозування цієї, на перший погляд, нешкідливої рослини. Але, не враховуючи ступеня когнітивних порушень, такий препарат прий­мати не варто. Пацієнтові складно об’єктивно оцінити свій стан: у нього може бути як важка деменція, так і звичайне перенавантаження. В першому випадку приймати гінкго — втрачати час, у другому — гроші, адже достатньо просто відіспатися та відпочити. І визначити це може тільки лікар. Щодо седативних препаратів: теж ніби нічим не загрозливі сиропчики та капсули із рослинних компонентів. Велика їх кількість знижує концентрацію уваги — пацієнтами це сприймається як заспокійливий ефект, ейфорія, а насправді це може закінчитися бідою, якщо людина знаходиться за кермом або навіть просто переходить дорогу. Більш того, не поодинокі випадки, коли на заспокійливих «сидять» водії автобусів і потягів, дальнобійники. Це тільки здається, що трав’яний збір не може бути шкідливим. Призначати такі препарати повинен лікар, знаючи дозування і час прийому. До речі, про часові характеристики: є препарати, які працюють лише вночі, або, навпаки, які слід приймати тільки зранку, а в рекламі про це — ані слова. В мене був пацієнт, який страждав на головний біль. Причину шукали довго, й людина випила весь арсенал відомих ліків. Після добового моніторингу артеріального тиску виявилося, що це «найт пікер», тобто пацієнт із нічною гіпертензією. Звичайно, він приймав ліки, які знижують тиск, тільки зранку: так йому було зручно і так йому радили лікарі та фармацевти. Та варто було змінити час прийому, як головний біль минув. ВЗ Інша важлива проблема, яку ми має­ мо внаслідок самолікування, — «жадіб­ ність» пацієнтів...

— Дійсно, коли людину щось турбує — вона здатна скупити піваптеки і приймати все одночасно. Зрозуміло, що більшість ліків від однієї патології має спільну або схожу діючу речови-

ну. Як результат — передозування і жодної ефективності, адже ліки працюють тільки в певних дозах. ВЗ Дуже часто ми бачимо рекламу різноманітних мазей від болю в спині. Вони містять нестероїдні протизапальні речовини, а люди ними користуються роками...

— У випадку з мазями проблема не стільки в НПЗП (адже доля препарату, насправді, там мізерна), скільки в інших компонентах, які створюють зігріваючий чи охолоджуючий ефект. Ці компоненти можуть спричиняти важку алергічну реакцію. Але, купуючи мазь, пацієнти часто чують пораду від фармацевта про те, що краще вживати й пігулки з НПЗП, — це покращить ефект. От це вже є проблемою, адже найпопулярніший і широко розрекламований препарат містить ібупрофен, іноді з позначкою «форте». Ця діюча речовина токсична для печінки й нирок, але існує його нова форма — дексібупрофен, який не рекламується та коштує дорожче. Цей новий препарат працює вдвічі краще при значно меншій токсичності. Більш того, всі НПЗП впливають на артеріальний тиск, і для гіпертоніків може бути критичним. ВЗ До речі, кажучи про біль у спині, зга­ дала про рекламу різноманітних прист­ роїв: дисків, ременів, корсетів...

— Так, це також елемент самолікування. Кажучи про біль у спині, найчастіше ми говоримо про шийний та поперековий відділи. Вони найрухливіші. І без встановленого лікарем діаг­ нозу приймати ліки чи використовувати якісь допоміжні засоби не можна. На поперекових хребцях тримається весь хребет, і, займаючись самолікуванням, можна зашкодити органам, що знаходяться нижче попереку. Так само, експериментуючи із шиєю, ми «граємося» з головою. Надзвичайно ризиковано механічно впливати на ці відділи, тим більше приладами. До речі, біль у хребті не завжди вказує на те, що причина саме в ньому. Іноді буває так: лікуємо спину, а болить насправді шлунок — це великі зони ірадикації. І поки людина втирає мазі та використовує зігріваючий ефект із НПЗП, загострюється виразка. Так само не рідкість, коли у жінок віддають у поперек захворювання жіночих органів, іноді навіть доходить до розриву кіст. І шия також може боліти через безліч причин, не пов’язаних із нею самою. Нап­ риклад, у цю зону може віддавати серце — так проявляють себе шийна мігрень і гіпертензія. ВЗ Дуже популярними є препарати від головного болю. У чому тут загроза?

— Їх насправді дуже багато. По-перше, це ліки, які містять частину слова «спазм». Це симптоматична допомога, яка має на увазі локальне покращення на певний час і обов’язковий візит до лікаря, щоб встановити причину спазму. У той же час спазмолітики п’ють роками, не звертаючись по допомогу до спеціаліста. Друга група препаратів, яку часто можна побачити в рекламі, — протимігренозні. Іноді рекламодавці обіцяють полегшення всього від однієї пігулки — вона ж, як правило, працює лише на початковому етапі. Зараз ми стикнулися з іншою проблемою: люди, які роками страждають від такого виду головного болю, намагаються його лікувати, викликавши… блювання. Це, звичайно, знімає напад, але згодом провокує виразку і шлункову кровотечу. Наразі у світі немає препарату, який стовідсотково допомагає при мігрені. Ця патологія вимагає ретельного обстеження і комплексного лікування, іноді в умовах стаціонару. Тому лікувати мігрень, спираючись на рекламу, дуже небезпечно. Тим більше, що це тільки посилює прогресування хвороби і погіршує стан пацієнта, додаючи йому побічних ефектів. Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

21

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

ІНФЕКЦІЇ СЕЧОВИХ ШЛЯХІВ У ДІТЕЙ:

НАСТАНОВИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ АСОЦІАЦІЇ УРОЛОГІВ Поширеність інфекцій сечових шляхів (ІСШ) у дітей досить висока. Так, ризик ІСШ в першу декаду життя складає 1% у хлопчиків та 3% у дівчаток. Вважається, що 5% дівчаток та 0,5% хлопчиків мають щонайменше один епізод ІСШ протягом шкільного періоду. У 2014 році Європейська асоціація урологів видала дві настанови щодо лікування інфекцій сечових шляхів у дітей.

А

ктуальність створення цих документів, розроблених різними групами авторів, визначається не тільки великою поширеністю ІСШ, а й формуванням зростаючої бактеріальної резистентності до збудників ІСШ. Про важливі зміни докладніше розповів Дмитро Іванов, головний дитячий нефролог МОЗ та завідувач кафедри нефрології і нирково-замісної терапії НМАПО ім. П.Л.Шупика.

Новітній діагностичний алгоритм Мета європейської настанови — забезпечити урологів і фахівців інших медичних спеціальностей керівницт­ вом із лікування та профілактики ІСШ на підставі даних доказової медицини. При постановці діагнозу пропонується спиратися на: клінічні симптоми (табл. 1); результати лабораторних дослід­ жень (крові, сечі); наявність бактеріурії; локальний рівень резистентності мікрофлори до антибіотиків. Діагностичні рівні бактеріурії для ІСШ за різними джерелами складають ≥1-5х10 4 КУО/мл, для важких інфекцій — понад 105 КУО/мл уропатогенів. Асимптомна бактеріурія у дітей діагностується за наявності ≥ 105 КУО/мл сечі. При цьому кишкова паличка складає 90% від усіх етіологічних збудників ІСШ у дітей. Згідно з урологічними настановами, класифікація ІСШ у дітей здійснюється: за рівнем ураження: верхні та нижні (цистит); за епізодичністю: перша, рецидивуюча (персистуюча, невиліковна, реінфекція); за тяжкістю: проста і важка (із гіпертермією); за наявністю симптомів (безсимптомна, симптомна); за наявністю ускладнень (уск­ ладнена, неускладнена). У дітей важливим фактором ризику є дисфункція сечового міхура та кишечнику — наявність такої дисфункції підлягає виявленню та окремому лікуванню. У функціональній діагностиці нові настанови передбачають обов’язкове проведення УЗД, а для виявлення рубцювання ниркової тканини —

22

Рекомендації щодо лікування

реносцинтиграфія із Тс-99m DMSA. Всім дітям до одного року показано виконання мікційної цистоуретрографії, яка може бути виконана в непрямій методиці разом із динамічною реносцинтиграфією із Тс-99m DTPA або MAG3. Згідно з рекомендаціями педіатричної урології (EAU, 2014), мікційна цистоуретрографія рекомендована всім дітям незалежно від віку та статі після першого фебрильного епізоду ІСШ.

Лікування ІСШ має на меті вирішення таких завдань: ліквідацію симптомів та ерадикацію бактеріурії під час гострого епізоду; запобігання рубцюванню; запобігання рецидивуванню ІСШ; корекцію наявних урологічних вад.

ТАБЛИЦЯ 1. КРИТЕРІЇ ПОСТАНОВКИ ДІАГНОЗУ ІСШ (ВІДПОВІДНО ДО EAU, 2013) НОЗОЛОГІЯ

КЛІНІЧНІ СИМПТОМИ

ЛАБОРАТОРНІ ДАНІ

Гострий цистит

Дизурія, часті болісні сечовипускання, біль над лоном, відсутність таких проявів протягом останніх 4 тижнів

Лейкоцитурія ≥10/мм3; колонієтворні одиниці ≥103/мл

Гострий неускладнений пієлонефрит

Лихоманка, озноб, біль у животі або попереку за відсутності інших діагнозів та урологічних вад розвитку

Лейкоцитурія ≥10/мм3 Колонієтворних одиниць ≥104/мл

Ускладнені ІСШ

Будь-які поєднання вищеназваних симптомів за наявності факторів ризику

Лейкоцитурія ≥10/мм3; колонієтворні одиниці ≥10 4-5/мл

Безсимптомна бактеріурія

Немає

Лейкоцитурія ≥10/мм3; колонієтворні одиниці ≥105/мл у 2-х культурах, взятих з інтервалом >24 години

Рецидивуюча ІСШ (антибіотикопрофілактика)

Як мінімум 3 епізоди неускладненої ІСШ, що підтверджені посівами протягом 12 місяців. Тільки для жіночої статі. Відсутність структурних або функціональних порушень

Лейкоцитурія ≥10/мм3; колонієтворні одиниці >104/мл

ТАБЛИЦЯ 2. ТРИВАЛІСТЬ АНТИБІОТИКОТЕРАПІЇ ПІЄЛОНЕФРИТУ У ДІТЕЙ (EAU, 2012) ДІАГНОЗ

ПРЕПАРАТ

ШЛЯХ ВВЕДЕННЯ

ТРИВАЛІСТЬ

LE

4

Пієлонефрит у віці 0-6 міс.

Цефтазидим + ампіцилін або аміноглікозид + ампіцилін

Новонароджені: 7-14 діб в/в, потім per os 3-7 діб парентеально, потім per os

Новонарод­ жені 14-21 доба 10 (14) діб

Неускладнений пієлонефрит у дітей старше 6 міс.

Цефалоспорини 3 генерації

per os (за потреби на початку парентерально)

7-10 діб

Ускладнений пієлонефрит (усі вікові групи)

Цефтазидим+ ампіцилін або аміноглікозид + ампіцилін

7 діб парентерально, потім per os

10-14 діб

1

4

ТАБЛИЦЯ 3. РЕЗЕРВНИЙ АНТИБІОТИК: ЦИПРОФЛОКСАЦИН (EAU, 2012) Діти 1-17 років

в/в тричі на добу

20-30 мг/кг (максимально разово 400 мг)

Діти 1-17 років

per os двічі на добу

20-40 мг/кг (максимально разово 750 мг)

Рекомендації дитячих урологів дещо відрізняються від тих, що містяться в настановах 2013 року, — там лікування ІСШ у дітей розглядають як важкі — із фебрильною температурою, та прості — афебрильні (схема 2). Стосовно вибору антибіотика та шляху його введення дитячі урологи стверджують, що терапія цефалоспорином 3 генерації еквівалентна стандартній 2-4-денній внутрішньовенній терапії з переходом на пероральне лікування. Аналогічні дані отримані в лікуванні амоксициліном/клавуланатом, проте терапія цим антибіотиком асоціюється зі зростаючою резистентністю. Рекомендації з дитячої урології пропонують лікування циститу і цистоуретриту за допомогою нiтрофуранiв, цефалоспоринів 2-3 генерації, зокрема: цефалексину (50 мг/кг в 3-4 прийоми), цефуроксиму аксетилу (20-30 мг/кг в 2 прийоми), цефподоксиму (8-9 мг/кг в 2 прийоми), цефтибутену (9 мг/кг одноразово), триметоприму/сульфаметоксазолу (5-6 мг/кг за три прийоми). Амоксицилін/клавуланат не розглядається як препарат першого ряду вибору для лікування ані циститу, ані пієлонефриту: рівень резистентності E.coli до цих препаратів протягом декількох десятиліть залишається найнижчим. У лікуванні пієлонефриту дитячі урологічні настанови рекомендують дотримуватись певної тактики (табл. 2). Серед препаратів вибору — цефалоспорини 1-3 генерації, зокрема: успішно застосовуваний цефіксим (8-12 мг/ кг в 1-2 прийоми), гентаміцин і тобраміцин (обидва по 5 мг/кг одноразово), ципрофлоксацин як препарат другої лінії (20-30 мг/кг в два прийоми із максимальною дозою 400 мг/добу парентерально і 750 мг/добу перорально). За наявності ентерококової інфекції або метилен-резистентної флори призначається лінезолід. Якщо локальний рівень резистентності мікрофлори до антибіотиків перевищує 10%, препарат не доцільно застосовувати для емпіричної терапії інфекцій сечовивідних шляхів. Слід відзначити також ще 2 позиції, які не представлені в офіційних настановах Європейської асоціації урологів: дезінтоксикація та антипіретична терапія. З метою дезінтоксикації призначають «Реосорбілакт®» (за нормальної функції нирок) і «Ксилат®» (дітям із ризиком або наявним ацетонемічним синдромом) на тлі помірної гідратації. Для зниження фебрильної температури першим препаратом вибору є парацетамол, який можна призначати в інфузії. Настанови Європейської асоціації урологів 2014 наголошують, що зростання резистентності E.coli в усьому світі до триметоприму ставить під сумнів застосування триметоприму з або без сульфаніламіду як ефективного профілактичного засобу. Є нещодавні попередження державних органів щодо обмеження довгострокового профілактичного застосування нітрофурантоїну з причини рідкісних, але важких легеневих і печінкових побічних ефектів. У цілому це показує, що антимікробна профілактика при рецидивуючій ІСШ має бути ретельно оцінена в кожному

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

26 грудня 2014 року

окремому випадку, а ефективні альтернативні заходи будуть вітатися. Щодо бактеріальної резистентності, то настанови стверджують про її розвиток під час лікування ІСШ та антибактеріальної профілактики під час урологічних втручань. Аналізуючи наведені дані, простежується пряма кореляція між використанням антибіотиків і розвитком резистентності до них. Існує нагальна необхідність боротьби з розвитком резистентності шляхом обережного використання наявних антибіотиків.

дивуючі вульвовагініти). Для антибактеріальної профілактики показані нiтрофурани протягом 3-12 місяців. Фітотерапія традиційно використовується в Україні для лікування і профілактики ІСШ, зокрема пієлонефриту. Протоколом лікування дітей з інфекціями сечової системи і тубулоінтерстиційним нефритом (Наказ МОЗ України від 03.11.2008. №627) комбіновані препарати рослинного походження рекомендовані для лікування/профілактики циститу й пієлонефриту. Дітям 6-річного віку та вагітним 2-3 триместру в Україні доз­волене приз­ начення «Афлазину®», застосування якого ефективне при асимптомній бактеріурії та з метою профілактики рецидивів ІСШ. Задля запобігання рецидивам ІСШ у дітей з 4 років широкого використання набуло щеплення проти кишкової палички ліофілізованим лізатом бактерій Escherichia coli. Препарат призначається протягом трьох місяців вранці натще, потім ще 3 місяці по 10 діб на місяць. У більшості випадків лікування ІСШ є високоефективним. Диспансерний нагляд проводиться протягом одного року після одужання від циститу та трьох років — пієлонефриту.

СХЕМА 1. ДІАГНОСТИЧНИЙ АЛГОРИТМ Фізикальні дані, аналіз сечі, посів сечі

Новонароджені та дівчатка

Понад один епізод ІСШ у хлопчиків

УЗД+мікційна цистографія

Профілактичні заходи На основі критеріїв доказової медицини в даний час немає превентивних заходів для рецидивуючої ІСШ у пацієнтів із нейроурологічними порушеннями, які можуть бути рекомендовані без обмежень (використання L-метіоніну для підкислення сечі, оральна імунотерапія, низькодозова довготривала антибіотикопрофілактика, введення непатогенних штамів E.coli в сечовий міхур). Антибактеріальна профілактика показана за наявності понад 2 епізодів інфекції протягом 6-ти місяців, 3 — протягом одного року або за наявності ризик-факторів (наприклад, міхурово-сечовідний рефлюкс, реци-

Опційно: в/в урографія, DMSA

СХЕМА 2. ЛІКУВАННЯ ІСШ У ДІТЕЙ (EAU, 2013) ВАЖКІ ІСШ: 10-14 ДІБ

ПРОСТІ ІСШ: 5-7 ДІБ (LE: 1B)

Парентеральна терапія до досягнення нормотерапії Адекватна гідратація Цефалоспорини 3 генерації Амоксицилін/клавулант за наявності грампозитивних коків Щоденна низькодозова профілактика: нітрофуратонін, триметроприм, цефалексін

Терапія per os Цефалоспорини 3 генерації Триметоприм, гентаміцин Щоденна низькодозова профілактика: нітрофуратонін, триметроприм, цефалексін

Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

ПРОДОВЖУЄТЬСЯ ПЕРЕДПЛАТА НА 2015 РІК НА ГАЗЕТУ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я» !

ЩОБ КОЖНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЛІКАР МАВ МОЖЛИВІСТЬ ЧИТАТИ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я», ПРИЙНЯТО РІШЕННЯ НЕ ПІДНІМАТИ ВАРТІСТЬ ПЕРЕДПЛАТИ НА ГАЗЕТУ. ЗАЛИШАЙТЕСЯ З НАМИ! МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№42-43 (1273-1274) 17.10.2014 НОВИНИ ГЕНПРОКУРАТУРА РОЗСЛІДУВАТИМЕ БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ КЕРІВНИЦТВА МОЗ

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

МЕДИЧНА ПОТРІБНЕ ПОВНЕ РЕАБІЛІТАЦІЯ ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ? В УКРАЇНІ:

№44-45 (1275-1276) 31.10.2014 НОВИНИ ВЕРХОВНА РАДА ПРОГОЛОСУВАЛА ЗА ВІДМІНУ ПЕРЕРЕЄСТРАЦІЇ ЛІКІВ

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ГОСПІТАЛЬ — ДРУГ, АБО ТРОХИ ПРО ПРАВА ГОСПІТАЛІЗОВАНИХ ДІТЕЙ ТА ЇХ БАТЬКІВ

МЕДИЧНИЙ НЕЙТРАЛІТЕТ — ВЕКТОР ЗАХИСТУ ЛІКАРІВ І ПАЦІЄНТІВ

У Європі такої спеціальності, як дитяча онкологія, не існує. Тому в Іспанії спочатку отримують освіту педіатра, а потім дитячого онколога у США, де така спеціалізація є. Іншого шляху (наприклад, отримати освіту онколога і працювати з дітьми) немає! Доросла й дитяча онкології не мають нічого спільного: дитина — це не маленький дорослий. Абсолютно всі дитячі онкологи Sant Joan de Deu — випускники кращих медичних шкіл США. Тому вони слідують американським стандартам і протоколам СТОР. лікування.

Факти нападу на медиків у мирний час нині витіснили події набагато страшніші — захоплення лікарень озброєними людьми, виселення пацієнтів, побиття лікарів, які надавали допомогу в умовах протистоянь, вбивство представника «Червоного Хреста». Чи захищає вітчизняне право медичних працівників в умовах збройних конфліктів? У міжнародній практиці такий захист забезпечується концепцією медичного нейтралітету, яка усталена у світі та водночас залишається новою для України. СТОР.

№46-47 (1277-1278) 14.11.2014

КАНДИДАТАМ НА МІНІСТЕРСЬКУ ПОСАДУ ПРИГАДАЛИ СТАРІ ГРІХИ

ПЕТРО ПОРОШЕНКО ЗАТВЕРДИВ ПРОГРАМУ БОРОТЬБИ З ВІЛ/СНІДОМ

НА МІТИНГУ ПІД СТІНАМИ КАБМІНУ МИХАЙЛУ ПАСІЧНИКУ ЗАПРОПОНОВАНО ПАКУВАТИ ВАЛІЗУ

«КАРСИЛ®», «АНАФЕРОН», «КЕТАНОВ», «ФЕСТАЛ®» — ФАЛЬСИФІКАТ?

ГОЛОВА ЕКСПЕРТНОЇ ГРУПИ МОЗУ З РЕФОРМ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ВОЛОДИМИР КУРПІТА ВВАЖАЄ ДОЦІЛЬНИМ ПУСТИТИ ПЕРВИНКУ З МОЛОТКА?

ТЕНДЕРИ НА ЗАКУПІВЛЮ ЛІКІВ ПРОВОДИТИМУТЬ СИЛОВІ ВІДОМСТВА?

РАЇСА БОГАТИРЬОВА — В РОЗШУКУ, МАЙНО — ПІД АРЕШТОМ

100 ДНІВ МИХАЙЛА ПАСІЧНИКА В КРІСЛІ ГОЛОВИ ДЕРЖЛІКСЛУЖБИ

ЗААРЕШТОВАНО ВСІ ПАРТІЇ «АРБІДОЛУ®» НА СУМУ ПОНАД 70 МЛН ГРН

ТЕНДЕРИ-2014: ПОВЕРТАЮТЬСЯ ЧАСИ РАЇСИ БОГАТИРЬОВОЇ...

2-5

2-3

2-5 ГЛІБ ЗАГОРІЙ: ЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ ВІД ІМПОРТНИХ ЛІКІВ ПІДРИВАЄ НАЦІОНАЛЬНУ БЕЗПЕКУ Держава не приділяє достатньої уваги і, тим більше, не бере на себе відповідальності за безпідставне завищення цін на ліки, ігнорує безконтрольну реєстрацію імпортних медикаментів та шкоду колосального потоку телевізійної реклами ліків. Хоча це питання — частина національної безпеки країни. СТОР.

10

Необхідність вирішення проблем реабілітації учасників АТО нині є одним із найбільш значущих питань, яке озвучується у мас-медіа, виноситься на порядок денний засідань урядових комітетів та громадських організацій. Втім, лунають різні меседжі: від «у нас відсутня система реабілітації» до «діє ефективна державна програма реабілітації учасників АТО». Що ж маємо насправді? І як досягти бажаного? СТОР.

12

СТОР.

ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ — ТУРБОТА СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ ЧИ ЮВЕНОЛОГА?

ЯК МЕДПРАЦІВНИКУ НЕ ПОТРАПИТИ ДО ЛАВ КОРУПЦІОНЕРІВ

На сьогодні, за статистикою, лише 12% дітей підліткового віку в Україні є умовно здоровими. Решта мають функціональну та органічну патологію. Також у дітей 7-17 років виникають такі хвороби, які раніше зустрічалися лише у дорослих. Особливо непокоїть те, що протягом останніх 10-ти років серед цієї категорії населення зростає поширеність тяжких хронічних захворювань. СТОР.

Державна антикорупційна політика відіграє важливу роль у житті країни, що, своєю чергою, прискорює розвиток антикорупційного законодавства. У зв’язку з цим важливо постійно слідкувати за його змінами, щоб бути обізнаним зі своїми правами та обов’язками у цій сфері. Це захистить від безпідставного звинувачення у вчиненні корупційного правопорушення. СТОР.

18

22

ПІЛЬГОВИЙ

8

ПЕРШИЙ ПРОЕКТ ІЗ РЕІМБУРСАЦІЇ:

ЕФЕКТ ТУРБУЛЕНТНОСТІ ЧИ ПОМИЛКА ПІЛОТА?

86181

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ:

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ:

В Україні поняття «громадське здоров’я» сприймається як «привид комунізму» — «бродить» повсюди, але ніхто його не бачив. У розвинених країнах існують цілісні системи охорони громадського здоров’я, які «зв’язують» у єдиний ланцюг державні органи, наукові установи, суспільні інституції. У нашій же країні турбота про здоров’я народу покладена на плечі того ж народу. Чи можливо докорінно змінити ситуацію, і хто СТОР. має це зробити?

10

1 міс.

9.22

08198

1 міс.

23.95грн

60965

1 міс.

28.95грн

НА ЗАРПЛАТУ МЕДИКАМ В УКРАЇНІ НЕМАЄ КОШТІВ?

ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ ПРОДОВЖУВАТИМЕТЬСЯ?

ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ — ВЕРШНИК БЕЗ ГОЛОВИ?

У 2012 році з народженням пілотного проекту державного регулювання цін на ліки для хворих на гіпертонію пов’язували досить оптимістичні перспективи. Нині вже можна говорити про досягнення чи помилки «пілота». Експерти роблять різні висновки, але сходяться на тому, що успіх проекту оцінюється кількістю врятованих ним життів і залежить не лише від доступності, а й від ефективності ліків, задіяних у ньому. Чи відпоСТОР. відально підійшло до їх вибору МОЗ України на старті «пілота»?

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ:

КОДЕЇНОВИЙ

СТОР.

СТОР.

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

9

СТОР.

2-7 СТОР.

Було б наївно вірити, що боротьба з аптечною наркоманією закінчиться швидкою і легкою перемогою тих, хто взявся зжити це пагубне явище в нашій країні. Не є таємницею, що ці ініціативи йдуть врозріз з інтересами вельми грубезних гаманців, що банкують на фармацевтичному ринку.

МЕДИЦИНА ПОСТРАДЯНСЬКОГО ПРОСТОРУ Медичні реформи охорони здоров’я не можна розглядати поза контекстом політичної та економічної ситуації в конкретній країні. Високоякісну та загальнодоступну систему охорони здоров’я неможливо створити без оздоровлення економіки держави в цілому. СТОР.

12

СКІЛЬКИ КОШТУВАТИМЕ УКРАЇНЦЯМ ГІПЕРСПАЛАХ ТУБЕРКУЛЬОЗУ?

МИХАЙЛО СЕРБУЛ: ЖОДНОЇ КОПІЙКИ НА РОЗВИТОК ЛАПАРОСКОПІЇ ДЕРЖАВА НЕ ВИДІЛЯЄ

Минула влада спричинила сумні події в країні, у тому числі й насильницьким впровадженням медичної реформи, а фактично — ліквідацією та руйнуванням лікувально-профілактичних закладів, зокрема, у сільських районах. Жертвою недолугого реформування став і Бахмацький міжрайонний протитуберкульозний диспансер. СТОР.

Інновації з’являються на Заході, а ми навздогін намагаємося купувати і впроваджувати їх в Україні. За кордоном впровадження інновацій носить системний характер, у нас же відбувається хаотично. СТОР.

17

18

№50-51 (1281-1282) 12.12.2014

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

НОВИНИ

НОВИНИ

МЕДИЧНА РЕФОРМА ЗАХИСТИТЬ ПРАВА ПАЦІЄНТІВ

ЖОДНИХ КОРУПЦІЙНИХ СХЕМ У ФАРМГАЛУЗІ НЕ ВИКРИТО І НЕ ЛІКВІДОВАНО

19

№48-49 (1279-1280) 28.11.2014

WWW.VZ.KIEV.UA

НОВИНИ

ФАЛЬСИФІКОВАНІ МЕДИКАМЕНТИ ВИРОБЛЯЛИ В ПІДВАЛАХ ПРИМІЩЕНЬ, ЩО НАЛЕЖАТЬ МОЗ

16

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

ОЛЕКСАНДР КВІТАШВІЛІ: ЯКЩО ХТОСЬ ЗАПРОПОНУЄ МЕНІ ХАБАР — ВІН СЯДЕ ВАСИЛЬ ЛАЗОРИШИНЕЦЬ ВИКОНАВ ЗАМОВЛЕННЯ «ТЕНДЕРНОЇ МАФІЇ»?

ГОСПІТАЛЬНІ

ОКРУГИ

МОЗ ЗАКУПИЛО ЛІКИ НА ТРЕТИНУ МІЛЬЯРДА ГРИВЕНЬ У «ПЕРЕВІРЕНОЇ ЧЕТВІРКИ»

ПІДГОТОВКА СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ:

МАРШ-КИДОК ПО-УКРАЇНСЬКИ?

Ініціатори медичних реформ стверджують, що нинішні дільничні терапевти і педіатри по суті є лише «диспетчерами» з розподілу пацієнтів, і їх має замінити сімейний лікар нового зразка, який візьме на себе 85% обсягу меддопомоги. Втім, на метаморфозу вчорашнього «диспетчера» у всезнайку нового зразка в Україні відводиться… 6 місяців очно-заочної перепідготовки. Що змінити у вітчизняній «кузні» кадрів первинки — молот (у вигляді методів та форм навчання) чи СТОР. наковальню, тобто базові принципи підготовки сімейного лікаря?

8

ЛІКУВАННЯ ГРВІ: ВІРУС РЕКЛАМИ НЕ БОЇТЬСЯ

ОМБУДСМЕН З ПРАВ ПАЦІЄНТА

За даними ВООЗ, щороку кожна доросла людина в середньому 2-4 рази хворіє на ГРВІ, школярі — до 4-5 разів, а діти першого року життя значно більше. Можливо тому більшість нашого населення сприймає «короля інфекцій» (так називають грип) і його свиту (інші ГРВІ), як банальну хворобу, що можна лікувати, спираючись на «досвід» сусідів або нав’язливу телерекламу. Часто на цей гачок потрапляють і лікарі. СТОР.

Його діяльність базується на філософії, що уряд та інші органи державної влади мають служити людям, а не навпаки. Чи можливе запровадження інституту омбудсмена з прав пацієнта як спеціально уповноваженої державної інституції, основним завданням якої є контроль за дотриманням прав пацієнтів, в Україні? Чи не перетвориться він на ще одну складову забюрократизованої державної машини? СТОР.

18

22

В УКРАЇНІ: ТОЛОКА ЧИ ЄВРОСТАНДАРТ?

МОЗ І ДЕРЖЛІКСЛУЖБА ПРОВАЛИЛИ ТРИ НАЙВАЖЛИВІШИХ СУДОВИХ ПОЗОВИ 2014 РОКУ ЗА НЕВИКОНАННЯ СЛУЖБОВИХ ОБОВ’ЯЗКІВ НА ЧИНОВНИКІВ МОЗ ЧЕКАЄ КРИМІНАЛЬНЕ ПОКАРАННЯ

2-5 СТОР.

КУДИ ОЛЬГА БОГОМОЛЕЦЬ ПОВЕДЕ КОМІТЕТ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я? Некомпетентність очільників нової влади — не менш страшна загроза для держави, ніж корумпованість старої. Помилки недополітиків зрештою б’ють по пересічному громадянину і навряд чи можуть бути виправдані «благими» намірами чи «революційСТОР. ною доцільністю».

6

Вже на старті медичних реформ в Україні говорили про створення госпітальних округів. Планувалося, що реформи підуть «як по маслу», вони ж забуксували ще на первинному рівні. Тож ідею поділу «медичного пирога» на округи було відкладено. Її відродження за нинішнього безгрошів’я в державі сприймається як засіб гуртового виживання. Так чого ж більше у цій ідеї: бажання зекономити чи наСТОР. магання інтегруватися у світовий медичний простір із його високими стандартами?

8

КАТАСТРОФА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ Закон України «Про екстрену медичну допомогу» декларував поліпшення якості надання медичної допомоги на догоспітальному етапі. Але насправді він породив українське ноу-хау — «медицину катастроф», яке означає, що з медициною у нас дійсно катастрофа. Догоспітальний її етап стрімко зводиться до фельдшерСТОР. ського рівня.

7

МИХАЙЛО МАКАРЕНКО: ПОКИ ЧИНОВНИКИ ВИРІШУЮТЬ ПРОБЛЕМИ — МИ РЯТУЄМО ЖИТТЯ Вагітність — свого роду екстремальний стан, який загострює перебіг хронічних захворювань у майбутньої матері. За сучасними статистичними даними, дуже малий відсоток вагітностей наразі перебігає без так званих екстрагенітальних патологій. СТОР.

18

27.66

грн 6 міс.

55.32 грн

11 міс.

101.42 грн

3 міс.

71.85

грн 6 міс.

143.70 грн

11 міс.

263.45 грн

3 міс.

86.85 грн

173.70 грн

11 міс.

318.45 грн

грн 3 міс.

6 міс.

• Передплату приймають усі відділення зв’язку Укрпошти • Он-лайн передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua

ЗА БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ЗВЕРТАЙТЕСЯ В РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ ТЕЛ./ФАКС: (044) 485 00 96 E-MAIL: VZS24@UKR.NET

23

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ АКУШЕРСТВО

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

У навчально-методичному посібнику представлено сучасні погляди на етіологію та патогенез передчасного виливу навколоплідних вод, а також розглянуто варіанти діагностики і профілактики даної патології. На підставі результатів досліджень, проведених у ФДБЗ «НДІ акушерства і гінекології ім. Д.О. Отта» Північно-Західного відділення РАМН, запропоновані методи ведення вагітності та пологів при передчасному розриві навколоплідних вод. Навчально-методичний посібник призначений акушерам-гінекологам, клінічним ординаторам, лікарям-інтернам, аспірантам і студентам старших курсів медичних вишів.

В.М. БОЛОТСКИХ. ПРЕЖДЕВРЕМЕННОЕ ИЗЛИТИЕ ОКОЛОПЛОДНЫХ ВОД ВИДАВНИЦТВО: Н-Л РІК ВИДАННЯ: 2014 СТОРІНОК: 32

(виходить з 1990 року)

Загальний наклад — 39 200 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

КАРДІОЛОГІЯ

У керівництві для лікарів викладені сучасні підходи до періопераційного ведення хворих із супутніми захворюваннями систем кровообігу, гемостазу, травлення, метаболізму та інших порушень. Представлені основні методи діагностики захворювань, шкали оцінки тяжкості стану органів і систем організму, що дозволяють об’єктивізувати операційно-анестезіологічний ризик; описані методи підготовки пацієнтів до оперативного втручання та алгоритми профілактики ускладнень на етапах анестезії. Особливу увагу приділено питанню вибору оптимального виду анестезії та інтенсивної терапії в періопераційному періоді. Для анестезіологів-реаніматологів і лікарів інших спеціальностей.

И.Б. ЗАБОЛОТСКИХ. ПЕРИОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНЫХ С СОПУТСТВУЮЩИМИ ЗАБОЛЕВАНИЯМИ ВИДАВНИЦТВО: ПРАКТИЧЕСКАЯ МЕДИЦИНА РІК ВИДАННЯ: 2014 СТОРІНОК: 240

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Головний редактор – БУРМАКА М.П.

ІМУНОЛОГІЯ

Редакційна колегія

У підручнику узагальнені і представлені основи сучасної фундаментальної імунології, необхідні студентам медичних та біологічних спеціальностей для формування уявлень про роль гуморальних і клітинних факторів імунітету у захисті організму від інфекційних агентів. Водночас розглянуті проблеми імунофізіології: участь імунної системи у видаленні ендогенних продуктів розпаду і відмерлих клітин, контролі вагітності. Показана роль імунітету в регенерації та імунопатологічних процесах. Кожна глава завершується конт­ рольним тестуванням.

В.А. ЧЕРЕШНЕВ. ИММУНОЛОГИЯ: УЧЕБНИК ДЛЯ ВУЗОВ. 4-Е ИЗД. ВИДАВНИЦТВО: МОСКВА РІК ВИДАННЯ: 2014 СТОРІНОК: 520

БАХТЕЄВА Т.Д. – член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, Заслужений лікар України ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В.Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ГАРНИК Т.П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» ЗАБОЛОТНИЙ Д.І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О.С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України

ОФТАЛЬМОЛОГІЯ

Книга «Хирургия косоглазия» із серії «Хирургические техники в офтальмологии» містить повну практичну інформацію про техніки хірургії косоокості, мету і терміни операцій, показання і протипоказання до них, перед­ операційні обстеження та консультації, а також покрокові описи операцій. Розглядаються потенційні ускладнення й післяопераційне ведення. Книга доповнена диском DVD, який містить відео- та аудіоматеріал, що дозволяє читачеві побачити хід операції «очима хірурга». У коментарях до відео не тільки пояснюється хід втручання, а й повідомляється про найпоширеніші помилки і способи їх запобігання. Книга може бути корисною не тільки хірургам-початківцям, але й більш досвідченим фахівцям.

ДЖ.Д. ФЕРРИС. ХИРУРГИЯ КОСОГЛАЗИЯ + DVD ВИДАВНИЦТВО: ЛОГОСФЕРА РІК ВИДАННЯ: 2014 СТОРІНОК: 232

ЗАГОРІЙ В.А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю.П. – професор, академік НАМН України КОВАЛЬ В.М. – Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України МІШАЛОВ В.Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ імені О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор ПИРІГ Л.А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М.Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л.І. Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, членкореспондент НАМН України, Заслужений лікар України

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ П.Л. ШУПИКА

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС НА ЗАМІЩЕННЯ НАСТУПНИХ ПОСАД: завідувача кафедри психіатрії (1 посада на 1 ст.); професора кафедри дерматовенерології (1 посада на 0,25 ст.); доцентів кафедр: ортопедичної стоматології (1 посада на 0,75 ст.), сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги (1 посада на 1 ст.), комбустіології та пластичної хірургії (1 посада на 0,5 ст.), анестезіології та інтенсивної терапії (1 посада на 0,75 ст.), акушерства, гінекології та медицини плода (1 посада на 0,75 ст.); старшого викладача кафедри медичної статистики (1 посада на 0,75 ст.);

Адреса академії: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9. Приймання документів — 30 днів з дня опублікування оголошення.

ТРОНЬКО М.Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин імені В.П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

УСІЧЕНКО І.Г. – президент Національного товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ЧЕКМАН І.С. – завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, професор, членкореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В.І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, професор, Заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії наук комплексної безпеки

асистентів кафедр: клінічної лабораторної діагностики (2 посади по 0,25 ст.), акушерства, гінекології та перинатології (1 посада на 0,25 ст.), ортопедичної стоматології (1 посада на 0,25 ст.), медицини невідкладних станів (1 посада на 0,5 ст.), патологічної та топографічної анатомії (1 посада на 0,25 ст.), дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології (1 посада на 1 ст.), фармацевтичної технології та біофармації (1 посада на 0,5 ст.), стоматології (2 посади по 0,25 ст.), неврології №1 (1 посада на 0,25 ст.), терапевтичної стоматології (1 посада на 0,25 ст.), хірургії та трансплантології (1 посада на 0,25 ст.), педіатрії №2 (1 посада на 0,75 ст.).

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор...........................МАРИНА БУРМАКА

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА

Спеціальний кореспондент...................................СВІТЛАНА ТЕРНОВА Випусковий редактор.................СВІТЛАНА ЛАРІОНОВА

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я». АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корпус 1. ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м.Київ, а/с 138. ТЕЛ./ФАКС: (044) 485-00-96.

E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Редактор відділу наукової інформації..........................................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО Дизайн та верстка.............................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2.

Загальний наклад 39 200 Замовлення № 30610. Віддруковано у ТОВ «Укрполiграфмедiа»: вул. Фрунзе, 104-а, м. Київ-04080.

Відділ літредагування і коректури............................................ОКСАНА ОСТРЯНКО Відділ реклами...............................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю.

24

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua