Ваше здоров'я №51-52 by Всеукраїнська медична газета “Ваше здоров'я”

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№51-52 (1335-1336) 25.12.2015

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

ОСТАННЄ ІНТЕРВ’Ю ГЕННАДІЯ КНИШОВА Наука має підтримуватися Академією: із 37 інститутів, що їй підпорядковані, наукою не займається майже ніхто! Насправді цих ледарів треба скоротити в кілька разів, відібрати справжнє наукове ядро і дати йому належне фінансування. Зараз мова йде про те, аби взагалі закрити Академію, але це, на мою думку, кощунство. Уся наукова спільнота активно вкладає в розробки, а ми — закриваємо. Такий вчинок — просто зупинка в розвитку. Це як зізнатися собі, що віднині будемо паразитувати на іноСТОР. земних дослідженнях. Ганьба!

НАТАЛІЯ СВИРИДОВА: У ЗОНІ РИЗИКУ — КОЖЕН ЧЕТВЕРТИЙ УКРАЇНЕЦЬ! Як і увесь світ, Україна гине від інсультів. Але для громадян нашої країни страшний не стільки сам інсульт, скільки його наслідки: через відсутність повноцінної системи реабілітації майже в половини пацієнтів після ішемічного інсульту зберігаються стійкі залишкові явища з когнітивною дисфункцією. Це важкий тягар як для родини СТОР. хворого, так і для суспільства в цілому.

НОВИНИ ЕКСПЕРТНІ ОЦІНКИ РОБОТИ КОМАНДИ ОЛЕКСАНДРА КВІТАШВІЛІ ДЕРЖАВА ЗМЕНШУЄ МЕДИЧНИЙ БЮДЖЕТ НА 2 МЛРД МАРНІ СЛУХАННЯ ПРИМАРНИХ РЕФОРМАТОРІВ УРЯД ЗБІЛЬШУЄ АВТОНОМНІСТЬ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ

2-5 СТОР.

ЦЕНТР ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я: ЯК ПОЄДНАТИ НЕПОЄДНУВАНЕ? Система громадського здоров’я, про необхідність якої так довго говорили в Україні, почала набувати реальних обрисів. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів від 02.09.2015 р. №909-р утворюється ДУ «Центр громадського здоров’я». Однак прогресивна ідея знову пройшла через криве дзеркало її втілення. Спроба сформувати нову структуру шляхом механічного злиття інших установ та організацій не знаходить підтримки медичної громадськості. Кого задовольнить штучне утворення замість дієвого центру управління громадським здоров’ям? СТОР.

НОВИНИ СПОДІВА ННЯ

ПІДСУ МК И 2015 РОК У

ЕКСПЕРТНІ ОЦІНКИ РОБОТИ КОМАНДИ ОЛЕКСАНДРА КВІТАШВІЛІ

сновні результати діяльності Міністерства охорони здоров’я у 2015 р. відображено в спеціально підготовленому звіті відомства, у якому зокрема йдеться:  створено ефективну, прозору систему державних закупівель якісних й доступних ліків та вакцин. 60% бюджету із закупівель ліків, вакцин і медичних виробів за 12 держпрограмами на суму 2,197 млрд грн передано міжнародним організаціям: ПРООН (0,62 млрд), ЮНІСЕФ (0,83 млрд), Сrown Аgents (0,75 млрд);  підготовлено законопроекти, спрямовані на збільшення автономії закладів охорони здоров’я, зменшення платежів «з кишені пацієнта», введення оплати медичних послуг за принципом «гроші йдуть за пацієнтом», встановлення гарантованого обсягу безоплатної медичної допомоги;  ліквідовано функції МОЗ, невластиві цьому органу: Міністерство з канцелярії поступово перепрофілюється на розробника державної політики; Державною санітарно-епідеміологічною службою здійснено відхід від інспекційної діяльності, проведено переатестацію співробітників;  до реєстру хворих, що потре бують інсулінотерапії (у рамках налагодження системи реімбурсації), включено пацієнтів Дніпропетровської, Житомирської, Вінницької та Чернігівської областей;  розроблено й опрацьовано 22 нормативно-правові акти з дерегуляції фармацевтичного ринку; затверджено 15 уніфікованих клінічних протоколів медичної до-

помоги, проходить погодження методика розрахунку вартості медичних послуг. Це дасть змогу розпочати перехід від фінансування за ліжко-місце до оплати за надані послуги та забезпечить раціональніше використання бюджетних ресурсів уже у 2016 р.;  розроблено нормативно-правову базу щодо створення Центру громадського здоров’я відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС;  визначено 9 установ, закладів і підприємств МОЗ, а також близько 30 установ Держсанепідслужби, які підлягатимуть першочерговій консолідації;  відновлено співробітництво з американською стороною у рамках біоугоди, підписано план заходів на 2,5 млн дол. й досягнуто домовленості про будівництво сучасної лабораторії в Одесі для потреб громадського здоров’я. Кабінет Міністрів України в теперішньому складі відпрацював перший рік: 2 грудня 2014 р. Верховна Рада України 288 голосами сформувала Уряд, і Міністром охорони здоров’я було призначено Олександра Квіташвілі. Як оцінюють результати його діяльності експерти медичної галузі? «Повністю підтримую ме д и ч н у реформ у, котру пропонує МОЗ, — сказав заступник Голови Київської міської державної адміністрації, засновник приватної клініки «Борис» Михайло Радуцький. — Але, на жаль, наша політична система квотності та популізм заважають втілити її у життя. Якщо

запрацюють всі ініціативи МОЗ, це стане перемогою. Передача закупівель ліків міжнародним організаціям — серйозний крок у боротьбі з корупцією. Створення реєстру інсулінозалежних хворих, впровадження реімбурсації — теж важливі позитивні зрушення. Дуже сподіваюся, що Квіташвілі не звільнять. Українцеві на його посаді працювати вдвічі складніше: проблема в нашій ментальності — почнуться дзвінки, прохання, прийняттю принципових рішень заважатимуть дружні та родинні зв’язки». «Завдяки співпраці з незалежними міжнародними організаціями відомство збільшило прозорість держзакупівель і знизило рівень корупції, — переконаний заступник головного лікаря ДУ «Національний інститут серцевосудинної хірургії ім. М. М. Амосова НАМН України» Костянтин Руденко. — Ще одне важливе нововведення команди Квіташвілі: залучення громадськості до прийняття принципових рішень, значна підтримка ініціатив медичних асоціацій. Однак через взаємне непорозуміння між Міністерством і профільним Комітетом Верховної Ради не вдається імплементувати важливі законодавчі ініціативи МОЗ. А зміна порядку держзакупівель уже призводить до затримки поставок витратних матеріалів і ліків у регіони України — їх потрібно прискорити». За матеріалами прес-служби МОЗ України та онлайн-журналу «Фокус»

У РЕ Ж ИМІ ЕКОНОМІЇ

ДЕРЖАВА ЗМЕНШУЄ МЕДИЧНИЙ БЮДЖЕТ НА 2 МЛРД

абінет Міністрів України пропонує у 2016 р. виділити з державного бюджету на загальнодержавні витрати з охорони здоров’я кошти в розмірі 44,27 млрд грн, що на 2 млрд грн менше, ніж у 2015 р. Левову частку, 43,69 млрд грн, планується спрямувати на субвенцію місцевим бюджетам:  Дніпропетровська область — 3,51 млрд грн;  м. Київ — 3,42 млрд грн;  Харківська область — 2,49 млрд грн;  Львівська область — 2,23 млрд грн;  Одеська область — 2,14 млрд грн;  Донецька область — 1,9 млрд грн;  Запорізька область — 1,67 млрд грн;  Київська область — 1,52 млрд грн;  Вінницька область — 1,4 млрд грн;  Полтавська область — 1,29 млрд грн;  Івано-Франківська область — 1,22 млрд грн;  Хмельницька область — 1,16 млрд грн;  Черкаська область — 1,15 млрд грн;  Житомирська область — 1,12 млрд грн;  Закарпатська область — 1,06 млрд грн;  Миколаївська область — 1,06 млрд грн;  Сумська область — 1,03 млрд грн;  Рівненська область — 0,98 млрд грн;  Чернігівська область — 0,97 млрд грн;

Херсонська область — 0,94 млрд грн;  Тернопільська область — 0,92 млрд грн;  Волинська область — 0,9 млрд грн;  Кіровоградська область — 0,88 млрд грн;  Чернівецька область — 0,77 млрд грн;  Луганська область — 0,65 млрд грн. Крім того, з держбюджету місцевим бюджетам будуть виділені:  18,9 млн грн — на придбання витратних матеріалів і лікарських засобів;  137,9 млн грн — на придбання медикаментів і виробів медичного призначення для забезпечення швидкої медичної допомоги;  179,7 млн грн — на реформування регіональних систем охорони здоров’я в рамках спільного проекту МОЗ і Світового банку «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей». Також проект Держбюджету-2016 передбачає виділення безпосередньо МОЗ 13,2 млрд грн, зокрема:  3,9 млрд грн — на забезпечення медичних заходів окремих державних програм і комплекс них заходів програмного характеру;  3,3 млрд грн — на підготовку медичних і фармацевтичних кадрів та підвищення їх кваліфікації;

29,8 млн грн — на фінансування керівництва та управління системою охорони здоров’я;  84,6 млн грн — на наукові розробки;   316,6 млн грн — на санаторне лікування хворих на туберкульоз та дітей і підлітків із соматичними захворюваннями;  203,9 млн грн — на лікування громадян за кордоном;  11,1 млн грн — на лікування та реабілітацію хворих на дитячий церебральний параліч у Міжнародній клініці відновного лікування;  358,1 млн грн — на виконання боргових зобов’язань за кредитами, залученими Державним підприємством «Укрмедпостач»;  20,4 млн грн — на функціонування Національної наукової медичної бібліотеки. Для Державної служби з контролю за наркотиками виділяється 0,91 млн грн, Державної служби з лікарських засобів — 6,6 млн грн, Національної академії медичних наук — 1,4 млрд грн, Державної санітарно-епідеміологічної служби — 1,1 млрд грн. За матеріалами порталу Верховної Ради та «Інтерфакс-Україна»

ПРООН розпочала процедуру закупівлі протитуберкульозних препаратів

грудня 2015 р. Програма Розвитку ООН в Україні оголосила тендер на закупівлю лікарських засобів і виробів медичного призначення для лікування та діагностики туберкульозу. На придбання таких препаратів виділено приблизно 200 млн грн — це третина від загальної суми, визначеної договором, укладеним між Міністерством охорони здоров’я та ПРООН 27 жовтня 2015 р. Остання дата подання заявок — 27 січня 2016 р. Це перше запрошення до участі в конкурсі в рамках нового проекту «Надання послуг з організації та проведення процедур закупівель Міністерству охорони здоров’я України», який реалізується ПРООН в Україні на запит МОЗ. 14 грудня в офісі ПРООН у Києві відбулася технічна зустріч з потенційними учасниками тендеру, за результатами якої будуть підготовлені роз’яснювальні матеріали. «Потреба в лікарських засобах і медичних виробах для лікування туберкульозу буде задоволена практично на 90%, — зазначив заступник Міністра охорони здоров’я Ігор Перегінець. — Сподіваємося, що з прозорими процедурами закупівель ми зможемо отримати більше якісних ліків за доступною ціною й охопити лікуванням ще більше пацієнтів». У свою чергу, Директор ПРООН в Україні Янтомас Хімстра наголосив, що всі препарати мають бути зареєстровані в Україні. «Ми проведемо необхідну оцінку: хто відповідає стандартам, пропонує кращі умови й ціну, а вже в січні, сподіваємося, підпишемо контракт на закупівлю потрібних препаратів. Увесь процес є абсолютно відкритим: представники МОЗ, ВООЗ та ЮНІСЕФ будуть присутні на кожному етапі тендерних процедур», — повідомив він. «Наступного року ми плануємо 100% закупівель у сфері охорони здоров’я віддати міжнародним організаціям. Уже ухвалено постанову, згідно з якою створюватиметься Національне агентство із закупівлі ліків, — розповів Міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі. — За МОЗ залишаться лише технічні питання: складання переліків необхідних лікарських засобів і виробів медичного призначення». За матеріалами прес-служби МОЗ України

! УРЯД СКОРОТИВ ГРАНИЧНИЙ НОРМАТИВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЦІОНАРНИМИ ЛІКАРНЯНИМИ ЛІЖКАМИ В РОЗРАХУНКУ НА 10 ТИС. НАСЕЛЕННЯ З 80 ДО 60. ВІДПОВІДНІ ЗМІНИ ЗАКРІПЛЕНІ ПОСТАНОВОЮ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ ВІД 25.11.2015 Р. №1024. За матеріалами «Інтерфакс-Україна»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

25 грудня 2015 року

ВІД ДІЛА — ДО СЛІВ

ОЧІК УВАННЯ

МАРНІ СЛУХАННЯ ПРИМАРНИХ РЕФОРМАТОРІВ

грудня у Верховній Раді за ініціативи Комітету з питань охорони здоров’я відбулися Парламентські слухання на тему: «Про реформу охорони здоров’я в Україні». На слухання були запрошені представники законодавчої та виконавчої гілок влади, професійних об’єднань, пацієнтських організацій, експерти, науковці та лікарі. Інформаційного ажіотажу не спостерігалося — загальні промови мало чим відрізнялися від попередніх слухань на цю тему в 2013 р., якими заправляли Раїса Богатирьова з Тетяною Бахтеєвою. Проектний менеджер реформи охорони здоров’я Національної ради реформ України Павло Ковтонюк ще напередодні заходу звернув увагу на «окозамилюючий формат» запланованої дискусії. Він підрахував, що згідно з регламентом за 3 години повинні виступити 47 доповідачів. «Це в середньому 3,83 хвилини на виступ. Тільки для тих, у кого мозок зі сталі», — скептично зазначив він. Відкрив слухання перший заступник Голови Верховної Ради України Андрій Парубій. Було заслухано доповідь Міністра охорони здоров’я Олександра Квіташвілі, котрий зосередився на головних аспектах реформування, уже вкотре нагадавши про пакет законопроектів, які передбачають зміну форми господарської діяльності лікувальних закладів та перехід від фінансування ліжкомісця до оплати вартості медичних послуг. Саме ці законопроекти наполегливо блокує профільний Комітет. Він нагадав, що важливою подією 2015 р. стало підписання угоди зі Світовим банком у рамках проекту «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей» про позику в обсязі 214,7 млн дол. Але за такого загальмованого реформування, звісно ж, виникають питання стосовно доцільності донорських вливань. «Лікарі на місцях запитують: чому ви просто не зробите цю реформу? Чому її досі нема? І ти не знаєш, що відповісти, — прокоментував результати балаканини в Парламенті

Павло Ковтонюк. — Як контраст до вчорашніх парламентських слухань з медичної реформи — сьогоднішня поїздка в місто Вознесенськ, районний центр Миколаївської області. Тут реалізовувався дуже цікавий пілотний проект: фактично прообраз реформи. Гроші «ходили» за пацієнтом, кількість ліжок у стаціонарах, природно, зменшувалась. Зараз цей проект не діє — він поза правовим полем. Головний лікар ЦРЛ інтуїтивно розуміє, які реформи потрібні в першу чергу, тому просить надати автономію, щоб позбутися непотрібних пралень та харчоблоків, і не опалювати повітря, визначити, які медичні послуги гарантує держава, та дозволити брати офіційну плату за решту, а також запустити систему фінансування, коли гроші «ходять» за реально пролікованими хворими. Усе, що турбує головного лікаря, є в планах реформування Міністерства». Народний депутат Костянтин Яриніч, котрий висвітлив на слуханнях питання державно-приватного партнерства, заявив, що для того, аби такий механізм повноцінно запрацював, інвестор повинен розуміти, яку частку вартості послуги, наданої пацієнту, йому компенсує держава. Ось чому необхідно надати медичному закладу статус, що забезпечить його автономність та самоврядування. Зрештою від цього виграють усі. Пацієнт отримає якісні й доступні медичні послуги, держава — відновлену інфраструктуру та новітнє обладнання, інвестор — дохід, а лікарі й медичний персонал — гідну заробітну плату. «На відміну від деяких учасників слухань, котрі за рік перебування при владі так нічого і не запропонували для вирішення проблеми, левову частку свого виступу я присвятив висвітленню досвіду Кіровограда в реалізації державно-приватного партнерства. Пишаюсь тим, що сьогодні Кіровоград можна з упевненістю назвати одним із перших міст, яке почало залучати іноземні інвестиції через механізм такого партнерства.

Я навів приклад Українського центру томотерапії, відкритого на базі обласного онкологічного диспансеру. Без перебільшення, це технологічний й організаційний прорив для всієї онкологічної служби, що виконує й колосальну соціальну функцію: однією з умов партнерства є безкоштовне лікування дітей з усієї області! За моїм запрошенням у Кіровограді вже працюють спеціалісти Світового банку, підвищуючи ефективність управління лікувальними установами регіону. Проте, на моє глибоке переконання, політика заважає реформі охорони здоров’я. Урядовий пакет законопроектів щодо першого етапу реформи вже півроку не виноситься в зал для голосування!» — сказав Костянтин Яриніч. «Марним заходом» назвала ці слухання й представник виконавчої влади, перший заступник Міністра охорони здоров’я Олександра Павленко: «Серед спікерів серйозних експертів — одиниці. Пролунала винятково критика й констатація факту незадовільного стану української медицини. Про те, що ж потрібно робити, думок замало. Як сказав хтось із великих, «при переході від слів до справи багато людей зникає безвісти». Проблема не в реформі. Проблема в іншому. У тому, що у світі занадто мало людей, здатних до кооперації, співробітництва, взаємодопомоги й проактивності (а не до оскаженілої активності заради активності). У мене питання до колег-спікерів, які виросли і відбулися в цій сфері: це критика самих себе та власної неспроможності хоч щось зробити за 24 роки?» Наприкінці слухань учасникам запропоновано надати рекомендації щодо реформування, які Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, за словами його Голови Ольги Богомолець, має намір оформити в якусь «дорожню карту» для Комітету й Міністерства. Тобто обговорення… триватиме. За матеріалами інтернет-порталу Верховної Ради України та Facebook

ПОШ У К КОМПРОМІСУ

ДЛЯ ФАРМГАЛУЗІ ЗБЕРЕЖУТЬ 7-ВІДСОТКОВИЙ ПДВ?

1 січня 2016 р. в Україні мала запрацювати оновлена система оподаткування. Навколо основних бюджетних документів зламано чимало списів. Але податкове законодавство буде змінене «лише частково відповідно до угод між Україною та МВФ та у зв’язку з необхідністю проведення певних структурних реформ». Про це заявив 17 грудня лідер фракції «Блок Петра Порошенка» Юрій Луценко. Домовленостей про формування проекту Дербюджету-2016 на основі чинного Податкового кодексу досягнуто під час перемовин між керівництвом Уряду, Верховної Ради та лідерами фракцій.

Нагадаємо: до 2013 р. в Україні існувала нульова ставка податку на додану вартість (ПДВ) на лікарські засоби. У 2014 р. фармацевтична галузь отримала 7-відсоткову — пільгову ставку ПДВ (в інших галузях вона вже тоді становила 20%). Щодо збільшення ПДВ на лікарські засоби до 20% у 2016 р. (про такі плани Уряду заявляли деякі політичні й громадські діячі) МОЗ декларувало незмінну позицію — подібне підвищення податку недоцільне. Після цього на засіданні Національної ради реформ при Президентові України було обговорено компромісний варіант податко-

вої реформи, який передбачав збереження пільгового розміру ПДВ у 7% для торговельних операцій з лікарськими засобами, ПДВ у 20% — для внутрішніх і 0% — для зовнішніх операцій. Також пропонувалося збільшити поріг обігу для реєстрації платника ПДВ до 2 млн грн. У підсумку, зі слів Ю. Луценка, «Урядова редакція Податкового кодексу буде шліфуватися в першому кварталі наступного року, щоб він був уведений у дію з 2017 р.». За матеріалами УНІАН

Визначать пріоритетні медичні заклади онкологічного профілю

МОЗ України під головуванням заступника Міністра охорони здоров’я України Віктора Шафранського за участю головних лікарів обласних онкологічних диспансерів, представників Національного інституту раку, Державного експертного центру Міністерства охорони здоров’я України й лікарів-онкологів відбулася нарада з обговорення шляхів удосконалення організації надання онкологічної допомоги населенню України. Серед першочергових концептуальних заходів, спрямованих на підвищення якості онкологічної допомоги у 2016 р., названо такі:  удосконалення державної системи реєстрації онкологічних хворих шляхом створення на базі Національного інституту раку єдиного інформаційно-аналітичного центру онкологічної служби;  завершення розробки медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги онкологічним хворим;  розроблення проекту Концепції загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями на період 2017-2021 рр.;  виконання аудиту обладнання з метою удосконалення матеріально-технічної бази медичних закладів онкологічного профілю для проведення мамографічного скринінгу, створення міжрайонних скринінгових центрів;  створення Асоціації онкологів України. Запрошений на нараду народний депутат Костянтин Яриніч наголосив на необхідності паспортизації спеціалізованих онкологічних закладів, визначення потреби в радіологічному діагностичному обладнанні та пріоритетності їх фінансування цільовим способом. За матеріалами прес-служби МОЗ України

! ВІДБУВСЯ ТЕНДЕР НА ЗАКУПІВЛЮ ОНКОЛОГІЧНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ І ВИРОБІВ МЕДИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ЧЕРЕЗ БРИТАНСЬКЕ ЗАКУПІВЕЛЬНЕ АГЕНТСТВО CROWN AGENTS (ІЗ 7 ПО 21 ГРУДНЯ 2015 Р.). ПЕРЕЛІК ПРОДУКЦІЇ ДЛЯ ЗАКУПІВЛІ, ЩО СКЛАДАЄТЬСЯ ЗІ 166 ОНКОЛОГІЧНИХ ПРЕПАРАТІВ, БУВ ЗАВЧАСНО НАДАНИЙ 67 ЗАРЕЄСТРОВАНИМ КОМПАНІЯМ: ЯК ЗАРУБІЖНИМ, ТАК І ВІТЧИЗНЯНИМ ВИРОБНИКАМ. МОЗ ПІДПИСАЛО ДОГОВІР ІЗ CROWN AGENTS НА СУМУ 750 МЛН ГРН. За матеріалами сайту компанії Crown Agents і прес-служби МОЗ України

НОВИНИ ГРОШІ Н А ВІ Т ЕР ?

У К УЛ УА РА Х

ОЛЕКСІЙ ГОНЧАРЕНКО — НАСТУПНИЙ МІНІСТР ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я?

ародного депутата від фракції «Блок Петра Порошенка» Олексія Гончаренка розглядають як головного претендента на пост Міністра охорони здоров’я. Цю інформацію підтвердили одночасно кілька не пов’язаних між собою джерел. А пізніше — і сам Гончаренко. «Дійсно, більше 50 депутатів із фракції БПП підписали

лист про підтримку моєї кандидатури на посаду Міністра охорони здоров’я України. Однак поки в нас є чинний Міністр Олександр Квіташвілі. Тому це все передчасно. Крім того, є й інші гідні кандидати. Але я вдячний своїм колегам за довіру», — зазначив він. За матеріалами LB.ua

П УЛЬС РЕФ ОРМ

УРЯД ЗБІЛЬШУЄ АВТОНОМНІСТЬ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ

абінет Міністрів України пропонує розширити повноваження лікувальних установ щодо використання коштів медичної субвенції. Ці зміни відображені в законопроекті «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України», зареєстрованому у Верховній Раді за №3629. У документі зазначено, що медична суб-

венція виділяється на витрати на систему охорони здоров’я з місцевих бюджетів і спрямовується на оплату поточних витрат медзакладів. За умови забезпечення в повному обсязі поточних витрат і відсутності простроченої бюджетної заборгованості за захищеними видатками лікувальних установ ця субвенція може використовуватись для їх

капітальних видатків. Також кошти зможуть направлятися на реалізацію заходів з оптимізації мережі медзакладів. Згідно з документом, з обласних бюджетів кошти виділятимуться зокрема на надання вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) та екстреної медичної допомоги, санаторно-курортної допомоги (санаторії для хворих на туберкульоз, для дітей і підлітків, медичної реабілітації), а також на медико-санітарні освітні програми. За матеріалами «Інтерфакс-Україна»

РЕОРГА НІЗА ЦІЯ

ЦЕНТР ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я: ВІД ГІГІЄНИ ДО СТРАТЕГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ряд реорганізував низку державних медичних наукових установ шляхом їх приєднання до ДУ «Центр громадського здоров’я». Дозвіл на створення цієї структури Міністерству охорони здоров’я надано Розпорядженням Уряду від 02.09.2015 р. №909-р. Згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів від 04.11.2015 р. №1304-р до Центру приєднані:  ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України»;

ДП «Державний науково-дослідний центр з проблем гігієни харчування МОЗ України»;  ДУ «Український науково-дослідний протичумний інститут ім. І. І. Мечникова МОЗ України»;  ДУ «Український центр наукової медичної інформації та патентно-ліцензійної роботи МОЗ України»;  ДУ «Львівський науково-дослідний інститут епідеміології та гігієни МОЗ України»;  ДП «Український науково-дослідний інститут медицини транспорту МОЗ України».

У зв’язку з реорганізацією Кабінет Міністрів дав розпорядження забезпечити збереження таких наукових об’єктів, як «Колекція штамів рикетсій і арбовірусів Львівського науково-дослідного інституту епідеміології та гігієни» та «Колекція штамів мікроорганізмів Українського науково-дослідного протичумного інституту ім. І. І. Мечникова», що становлять національне надбання країни. За матеріалами «Інтерфакс-Україна»

К А Л А М У Т Н А ВОД А

УКРАЇНА VS РОСІЯ: ФАЛЬСИФІКАТ ПОГЛИНАТИ НАМ?

2016 р. МОЗ Російської Федерації розпочне розробку федеральної державної інформаційної системи моніторингу руху лікарських засобів, спрямованої на боротьбу з фальсифікатом. За словами директора департаменту ІТ та зв’язку російського МОЗ Олени Бойко, суть проекту полягає в тому, що виробників зобов’яжуть наносити спеціальне маркування на кожну упаковку з препаратами, і їх переміщення відображатиметься в єдиній системі на всіх етапах шляху: від потрапляння до оптових закупівельників і дрібних дилерів до аптек, лікарень, інших медичних організацій. Масштаби фальсифікату в РФ величезні — кілька мільярдів упаковок.

Ця проблема залишається вкрай гострою і в українській сфері обігу ліків. Публічна апробація подібної системи в Україні відбулася ще влітку 2013 р. У проекті взяли участь виробники лікарських засобів ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» (Україна) й «Нобель Фарма» (Туреччина), дистриб’юторська компанія ПрАТ «Альба Україна» та мережа аптек КП «Фармація» (Київ). Однак з призначенням Михайла Пасічника Головою Держлікслужби України (керував нею із червня 2014 по березень 2015 р.) проект створення національної автоматизованої системи відстеження обігу ліків

(її планувалося впровадити у всеукраїнському масштабі у 2017 р.) тихо згорнули. Експерти фармринку пояснюють це зацікавленістю деяких представників галузі в збереженні непрозорого обігу лікарських засобів в Україні. На їх боці була й Олена Алєксєєва — перший заступник Голови Держлікслужби (з червня 2014 по листопад 2015 р.), яка до початку чиновницької кар’єри очолювала Асоціацію «Виробники ліків України» Петра Багрія, до якої входять фармацевтичні компанії «Фармак», «ІнтерХім», «Юрія-Фарм», «Кусум Фарм» та ін. За матеріалами zdrav.ru

Капіталомістка реорганізація Державної служби з лікарських засобів

ряд України передав частину бюджетних коштів (у сумі 3 млн 530 тис. грн), передбачених для Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів за програмою «Заходи щодо оптимізації системи центральних органів виконавчої влади та скорочення кількості контролюючих органів», Державній службі з лікарських засобів для здійснення заходів, пов’язаних з її реорганізацією. Згідно з розпорядженням від 09.12.2015 р. №1289-р 1 млн 963 тис. грн із цих коштів будуть спрямовані на оплату праці, 165 тис. грн — комунальних послуг. Крім того, розпорядженням від 09.12.2015 р. №1291-р Уряд виділив Державній службі з контролю за наркотиками 649 тис. грн, у тому числі 343 тис. грн — на оплату праці, 35 тис. грн — оплату енергоносіїв. У серпні 2015 р. Кабінет Міністрів позбавив Державну службу України з лікарських засобів повноважень органу ліцензування й одночасно передав ці повноваження Державній службі з лікарських засобів і контро лю за наркотиками, створеній Постановою Уряду від 10.09.2014 р. №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади». До неї ввійшли Державна служба з лікарських засобів та Державна служба з контролю за наркотиками. Реорганізацію проведено, але новий орган досі не запрацював. Дивно, що фактично паралізована структура, позбавлена своєї основної функції, освоює чималі кошти. Може, вже час спитати про результати такого дороговартісного реформування? За матеріалами Урядового порталу

! 15 ГРУДНЯ В МІНІСТЕРСТВІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ВІДБУВСЯ КОНКУРС НА ЗАМІЩЕННЯ ВАКАНТНОЇ ПОСАДИ ДИРЕКТОРА ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЦЕНТР ЕЛЕКТРОННОЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я МОЗ УКРАЇНИ» (ЦЕОЗ). ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ВІДКРИТОГО ГОЛОСУВАННЯ ПЕРЕМОЖЦЕМ СТАВ АНДРІЙ БАБЧЕНКО. ОСНОВНИМИ НАПРЯМКАМИ ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕОЗ СТАНЕ МОНІТОРИНГ СТАНУ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ, УПРАВЛІННЯ ЕЛЕКТРОННИМИ ПРОЕКТАМИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я, ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ВІДОМЧОЇ СЕРТИФІКАЦІЇ ПРОГРАМНИХ ПРОДУКТІВ, СТВОРЕНИХ ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПОТРЕБ, ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ. За матеріалами прес-служби МОЗ України

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

25 грудня 2015 року

Г У Б А — Н Е Д У РА

Є В Р О С ТА Н Д А Р Т

«ПАЦІЄНТИ УКРАЇНИ» ВИБИРАЮТЬ НАЙКОШТОВНІШЕ

еякі фаворити громадських організацій, виступаючи маніпуляторами громадської думки та паразитуючи на проблемах хворих, отримують певні «навари» від «благодійно»-лобістської діяльності. На рішення МОЗ щодо заборони українського препарату «Альфапег®» та закупівлі натомість дороговартісного препарату «Совалді» (софосбувіру) вплинули лобісти горезвісної організації БФ «Пацієнти України» та її очільник Дмитро Шерембей. За даними ВООЗ, приблизно 1,2 млн українців (близько 3% населення) страждають на гепатит С: захворюваність на цю недугу в нашій країні майже в півтора раза вища за середньосвітову. Через девальвацію гривні у 20142015 р. ціни на лікарські засоби, що застосовуються при цій патології, суттєво зросли. Але зробити вартість лікування менш обтяжливою для українського бюджету можна було б, наприклад, завдяки використанню ефективних вітчизняних препаратів. Такі аналоги імпортних ліків в Україні розроблені, проте дос туп до них для пацієнтів уже рік, як закритий. Чому? Ця історія досить детально описана у звіті організації «Пацієнти України» за 2014-2015 р. Є дійсно

ефективний, але вкрай дорогий препарат «Совалді» (софосбувір) виробництва компанії Gilead, закупівлі якого й лобіював БФ «Пацієнти України» за наполяганням Дмитра Шерембея. Ця сама організація зробила все можливе для заборони використання українського препарату «Альфапег®». Скандальний процес дискредитації вітчизняного засобу був запущений, коли Міністерство очолював Олег Мусій. Цікаво, що заборона була введена восени 2014 р., наступного дня після розкриття тендерних пропозицій відносно протигепатитних ліків. А вже влітку 2015 р. її було скасовано — як уведену протизаконно. У звіті, підписаному Шерембеєм, фігурує саме комерційна назва пролобійованого препарату — «Совалді». Використання комерційної, а не фармацевтичної назви означає, що мова йшла про відстоювання інтересів конкретного постачальника. Але ж у тому таки 2014 р. компанія Gilead, зважаючи на високі ціни на оригінальні ліки (у США 12-тижневий курс лікування цим препаратом коштує від 80 тис. дол., у Великій Британії — близько 35 тис. фунтів стерлінгів) та демонструючи соціально відповідальну політику, надала ліцензії на право виробницт ва аналогів оригінального препара-

За матеріалами інтернет-порталів «Антикор» і «Наші гроші»

За матеріалами прес-служби МОЗ України

ДЛЯ НАУКОВЦІВ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ ВІДКРИТО ПРОГРАМУ «ГОРИЗОНТ 2020» З ФОНДОМ У 80 МЛРД ЄВРО

ку України «Україна — 2020» та програми Європейського Союзу «Європейська стратегія здоров’я — 2020». Голова Вченої медичної ради МОЗ України, академік НАМН України Валерій Запорожан наголосив, що метою наукових досліджень, які виконуватимуться за кошти держбюджету, буде передусім розробка й удосконалення наявних методів діагностики, лікування і, особливо, профілактики найпоширеніших та соціально значущих захворювань: серцево-судинних, онкологічних, туберкульозу, ВІЛ-інфекції/ СНІДу та цукрового діабету. Також особливу увагу члени Комісії МОЗ України приділили питанням наукового обґрунтування медичного й реабілітаційного забезпечення воїнів АТО, зокрема тих, що внаслідок поранення стали інвалідами. За результатами перших днів конкурсу відзначено високий рівень наукових дослід-

ту близько 90 країнам, що розвиваються. Зараз одним з найбільших виробників цього лікарського засобу є Індія: 12-тижневий курс лікування індійським аналогом «Совалді» коштує лише 300 дол. Доступ до ліцензій компанією Gilead був відкритий за 3 місяці до того самого скандального українського тендеру. Проте, незважаючи на це, українські чиновники, яких підштовхував Шерембей, вирішили закуповувати оригінальні препарати ще й через посередників. Чи отримали вони надприбутки, наразі з’ясовується. Поки що відомо: саме на цьому тендері ТОВ «Люм’єр Фарма», підконтрольне президенту Асоціації «Виробники ліків України» Петру Багрію, витягло з державного бюджету понад 122 млн грн. Варто зазначити, що БФ «Пацієнти України» фінансується групою міжнародних благодійних фондів, серед яких Фонд Елтона Джона «СНІД», «Відродження», AFH Ukraine, але, як бачимо, певна частина грошей, котрі вкладають шановані фундації в розвиток окремих корисних і важливих проектів, можуть витрачатися на вкрай сумнівні лобістські ініціативи.

країну відвідала оціночна місія ВООЗ з питань реабілітації та визначення стану осіб з інвалідністю. Основна мета перевірки — ознайомлення із системою надання реабілітаційної допомоги й умовами життя інвалідів, оцінка стану та роботи реабілітаційних закладів, встановлення причин інвалідності. Аналітичний звіт з питань реабілітації та визначення стану осіб з інвалідністю Україна отримає до кінця року, після чого буде розроблений Національний план дій з питань реабілітації та допомоги особам з інвалідністю з урахуванням ситуації в країні та світових стандартів. Протягом п’яти днів перебування в Україні (7-11 грудня) члени місії відвідали медичні та соціальні заклади, що надають послуги з реабілітації, у Києві та Дніпропетровську, зустрілися з представниками Національної асамблеї інвалідів України. Вони здійснили попередню оцінку системи медико-соціальної експертизи та ознайомилися з роботою ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», який залучений до збору статистичної інформації з питань інвалідності та реабілітації. Україною ратифікована Конвенція ООН про права інвалідів, а нещодавно держава приєдналася до виконання Глобального плану ВООЗ з інвалідності «Ліпше життя для людей з інвалідністю» на 2014-2021 рр.

ПОПИ Т Н А НОУ-Х АУ

озпочала роботу Комісія Міністерства охорони здоров’я України з оцінки та відбору наукових досліджень і розробок, що здійснюватимуться вищими медичними (фармацевтичними) навчальними закладами, закладами післядипломної освіти та науково-дослідними установами у 2016 р. за рахунок державного бюджету України. Метою конкурсу є вибір проектів фундаментальних досліджень і прикладних розробок високого наукового та науково-технічного рівня для ефективного використання коштів держбюджету. Усього для участі в ньому від установ та закладів МОЗ України подано близько 200 науково-дослідних розробок. Першочерговим завданням для науковців галузі є наукове обґрунтування процесів розбудови системи охорони здоров’я відповідно до положень Програми діяльності Кабінету Міністрів України, Стратегії сталого розвит-

Національний план з реабілітації інвалідів

жень колективів Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, Запорізького державного медичного університету, Національного фармацевтичного університету, Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького та Інституту серця МОЗ України. Враховуючи обмеженість бюджетних коштів на наукові розробки, увагу було акцентовано на обов’язковій участі наукових установ і медичних університетів у науковій програмі Європейського Союзу «Горизонт 2020», яка акумулює до 80 млрд Євро і передбачає створення наукових консорціумів для досліджень у різних сферах. Це реальний механізм залучення грантів й отримання доступу до європейського наукового простору. За матеріалами прес-служби МОЗ України

ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТОРИ ВІДЗНАЧАЮТЬ НАЯВНІСТЬ В УКРАЇНІ КВАЛІФІКОВАНОГО КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ, ДЕРЖАВНИХ ПРОГРАМ ПІДТРИМКИ БІЗНЕСУ В ГАЛУЗІ ФАРМАЦЕВТИКИ, А ТАКОЖ ВІДНОСНУ НЕЗАЙНЯТІСТЬ РИНКУ. ВОНИ ВВАЖАЮТЬ, ЩО УКРАЇНСЬКІ ВИРОБНИЧІ ПОТУЖНОСТІ ДАДУТЬ ЗМОГУ ВИГОТОВЛЯТИ ШИРОКИЙ СПЕКТР ПРЕПАРАТІВ ЗА НОВІТНІМИ СВІТОВИМИ РЕЦЕПТУРАМИ. За матеріалами «Економічної правди»

Метод сухої краплі крові: охоплено 4 регіони

ООЗ у рамках оновленої стратегії профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини рекомендує широке застосування методу сухої краплі крові (СКК) для діагностики ВІЛ-інфекції в дітей, народжених ВІЛ-позитивними жінками. Це тестування дає змогу встановити наявність ВІЛ в крові немовлят у перші 48 годин життя та своєчасно призначити антиретровірусну терапію. Проте в Україні цей метод поки що не використовується в рутинній практиці. На початковому етапі впровадження технології СКК наказом МОЗ України від 07.08.2015 р. №497 були визначені пілотні регіони, де зареєстровано найбільшу кількість ВІЛ-інфікованих дітей, народжених ВІЛ-позитивними жінками. Це Дніпропетровська, Миколаївська, Одеська області та м. Київ. З 23 листопада по 3 грудня 2015 р. фахівцями ДУ «Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України» проведено навчання персоналу пологових будинків і лабораторій із 4 пілотних регіонів методиці взяття та дослідження матеріалу методом СКК. Реалізація пілотного проекту, розрахованого на 1 рік, здійснюватиметься за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ). Готуються методичні рекомендації щодо широкого впровадження цього методу в усіх регіонах України. За матеріалами прес-служби МОЗ України

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

ЗАКОНОДАВЧІ ЗМІНИ В ГАЛУЗІ: НОВІ РЕАЛІЇ ЧИ НОВІ ІЛЮЗІЇ?

змін до Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів» було передбачено спрощення державної реєстрації препаратів для лікування туберкульозу, ВІЛ-інфекції/СНІДу, вірусних гепатитів, онкологічних та рідкісних (орфанних) захворювань (зареєстрованих компетентним органом США, Швейцарії, Японії, Австралії, Канади або Європейського Союзу). Спрощена реєстрація здійснюється на підставі звернення заявника та висновку ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України» за результатами перевірки доданих до заяви матеріалів. Також скасовано процедуру повторної державної перереєстрації лікарських засобів кожні 5 років, що відповідає європейським вимогам.

Ліцензування та акредитація: зміни незначні

Новий Закон України від 02.03.2015 р. №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності», який набув чинності 28.06.2015 р., так і не вніс суттєвих змін у частині провадження медичної практики. Згідно з новим Переліком органів ліцензування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів від 5.09.2015 р. №609, МОЗ України залишиться ліцензійним органом з медичної практики та діяльності банків пуповинної крові, інших тканин і клітин організму людини. документи декларативного характеру: Угода призначення, скорочення чисельності працівниЛіцензія на всі види господарської діяльпро Коаліцію депутатських фракцій «Європей- ків чи зменшення кількості ліжко-місць, закрит- ності нині видається на необмежений термін. ська Україна», Програма діяльності Кабінету тя медзакладів та зменшення обсягів медичної Ліцензії, котрі є дійсними на день набрання Міністрів України, Стратегія сталого розвитку допомоги населенню, скорочення часу роботи чинності згаданим законом та мали обмежений «Україна — 2020». Міністр охорони здоров’я установ. Власне, цей закон у 2014 р. був основ- термін дії (наприклад, щодо обігу наркотичних О. Квіташвілі затвердив план заходів МОЗ ною перешкодою до проведення оптимізації чи препаратів), стали безтерміновими, їх можна України з виконання Програми Уряду та Коа- реорганізації закладів охорони здоров’я. переоформити (за заявою ліцензіата) у відліційної угоди у 2015 р., про виконання якого З 1 січня 2015 р. запроваджено нові При- повідному органі ліцензування безкоштовно Міністерство періодично звітує. мірні штатні нормативи центру первин- впродовж тижня. Не можна оминути в цьому контексті й ної медичної (медико-санітарної) допоКрім того, відомості щодо ліцензії відтеНаціональну стратегію реформування моги та його структурних підрозділів, пер мають вноситися до Єдиного державного системи охорони здоров’я в Україні на затверджені Наказом МОЗ України реєстру юридичних та фізичних осіб-підприєм період 2015-2020 років, яка пройшла широ- від 21.08.2014 р. №585. ців. Тож ліцензію на паперовому носії надаваАндрій ОЛІЙНИК, завідувач відділу ке публічне обговорення. Документ розроблетимуть лише за бажанням суб’єкта господаправової допомоги Львівської обласної організації професійної спілки ний стратегічною дорадчою групою, створеною Зменшення ліжкового фонду рювання (раніше її видавали на спеціальному працівників охорони здоров’я України, МОЗ України (Наказ від 24.07.2014 р. №522) закладів охорони здоров’я бланку суворої звітності). старший викладач кафедри організації із залученням міжнародних експертів. Плану- Постановою Кабінету Міністрів України Крім того, нині ліцензійні умови та зміни і управління охороною здоров’я ЛНМУ ім. Данила Галицького валося його затвердження Урядом, проте до- від 25.11.2015 р. №1024 затверджено но- до них розробляє орган ліцензування, а закумент так і не набув нормативного характеру. вий граничний норматив забезпечення стаціо- тверджує Кабінет Міністрів України. ПроВодночас непоміченою залишилася інша нарними лікарняними ліжками у розрахунку на ект ліцензійних умов з медичної практики, Довго приймаємо, швидко подія — з 1 січня 2015 р. набули чинності 10 тис. населення, а саме: не більше 60 ліжок розробл ений МОЗ України, наразі проходить забуваємо Незважаючи на великі очікування ефективних статті 351-355 Основ законодавства України про замість 80, як було раніше. МОЗ України ще громадське обговорення, після чого його також змін у системі охорони здоров’я та значний сус- охорону здоров’я (далі — Основ) згідно із ви- має розробити відповідну методику, але вже розгляне Уряд. Поки що в галузі діють ліценпільний запит на проведення медичної рефор- могами Закону України від 07.07.2011 р. сьогодні зрозуміло, що вказана постанова ста- зійні умови, затверджені Наказом МОЗ України ми, її широке публічне обговорення й активні № 3611-VI «Про внесення змін до Основ не одним із найбільш згадуваних документів. від 02.02.2011 р. №49 (у редакції Наказу від дискусії з цього приводу, у 2015 р. не було прий- законодавства України про охорону Адже скорочення ліжок автоматично потягне 30.11.2012 р. №981). нято законодавчих актів, які суттєво вплинули б здоров’я щодо удосконалення надання за собою необхідність вивільнення працівНе зазнало суттєвих змін і законодавство у медичної допомоги». Вказані норми перед- ників. Крім того, кількість ліжкового фонду сфері акредитації закладів охорони здоров’я. на функціонування української медицини. На сьогодні у Верховній Раді України заре- бачають існування в Україні інших мережі та необхідно буде коригувати в бік зменшення, Проте дуже часто установи вторинного та єстровано законопроект від 07.07.2015 р. типів закладів охорони здоров’я (наприклад, враховуючи рівень захворюваності населення третинного рівнів, які не мають коштів на №2309а «Про внесення змін до деяких лікарень інтенсивного лікування і лікарень та регіональні особливості. отримання сертифіката відповідності систем законодавчих актів України щодо удо- планового лікування), формування госпітальуправління якістю стандарту серії ISO 9000, сконалення законодавства з питань охо- них округів, чітке розмежування рівнів ме- Пристрасті навколо ліків змушені переходити з вищої акредитаційної рони здоров’я», який передбачає так звану дичної допомоги, надання медичних послуг 25 квітня 2015 р. набув чинності Закон Украї- категорії на першу. автономізацію закладів охорони здоров’я. на вторинному та третинному рівнях лише за ни від 19.03.2015 р. №269-VIII «Про внеНа жаль, неодноразові звернення ЛьвівЗокрема автори законопроекту пропонують направленням лікаря нижчої ланки. Планува- сення змін до деяких законів України ської обласної організації профспілки праобов’язкове перетворення бюджетних ме- лося, що впродовж 2012-2014 рр. відповідні щодо забезпечення своєчасного досту- цівників охорони здоров’я до МОЗ України дичних установ на комунальні (некомерційні новації апробують у пілотних областях, а з пу пацієнтів до необхідних лікарських щодо відміни цієї норми для державних і кочи комерційні) й державні (казенні та комер- 2015 р. поширять на всю територію України. засобів та медичних виробів шляхом мунальних установ (доки на ці потреби у них ційні) підприємства. Такі зміни є необхідною Хоча вказані зміни й набули чинності, однак здійсн ення державних закупівель із з’являться кошти) не були підтримані. правовою й організаційною передумовою для залишилися на папері. До речі, упродовж залученням спеціалізованих організазапровадження нового механізму фінансуван- року діє норма ст. 18 Основ, що передбачає цій, які здійснюють закупівлі». Зокрема Медичні субвенції: плюси та мінуси ня державних і комунальних закладів, тобто безоплатне надання медичної допомоги за ра- він передбачає окрему процедуру закупівлі 2015 р. запам’ятався ще й зміною підходів до перехід від їх утримання за кошторисним прин- хунок бюджетних коштів у закладах охорони лікарських засобів за бюджетні кошти через фінансування охорони здоров’я. Законом ципом до оплати наданої ними медичної допо- здоров’я, з якими головні розпорядники таких міжнародні закупівельні організації, котрі на- України від 28.12.2014 р. №79-VIII «Про моги (послуг) згідно з договором про медичне коштів укладають договори про медичне об- дають відповідні послуги державам та іншим внесення змін до Бюджетного кодексу суб’єктам (наприклад, ПРООН, ЮНІСЕФ, Crown України щодо реформи міжбюджетних обслуговування населення. Однак розробле- слуговування населення. Не можна не згадати, що з 1 січня 2015 р. Agents). Знову ж таки через відсутність прак- відносин» передбачено: видатки місцевих ний МОЗ України проект Закону отримав негативний висновок Комітету Верховної Ради відмінено Закон України від 23.02.2014 р. тичних механізмів реалізації такої процедури бюджетів на охорону здоров’я проводяться за України з питань охорони здоров’я з рекомен- №772-VII «Про введення мораторію на упродовж тривалого часу в Україні не вдава- рахунок медичної субвенції з держбюджету, дацією його відхилити. Якою буде подальша ліквідацію та реорганізацію закладів лося укласти відповідні договори, у зв’язку із що враховується у складі видатків МОЗ Украохорони здоров’я», який по суті забороняв чим час від часу виникали конфлікти. доля цього законопроекту — покаже час. їни за відповідною бюджетною прогр амою. Постановою Кабінету Міністрів Украї- До цього охорона здоров’я фінансувалася з А поки що основні напрямки реформування вчиняти будь-які дії із закладами охорони вітчизняної медицини визначають програмні здоров’я, що призводили б до зміни їх основного ни від 18.03.2015 р. №125 «Про внесення власних доходів місцевих бюджетів.

Підбиваючи підсумки року, що минає, важливо проаналізувати, які події та явища впливають і надалі впливатимуть на систему охорони здоров’я. Зокрема до таких належать законодавчі зміни у сфері правового забезпечення діяльності медичних закладів й галузі в цілому. Які новини нормативно-правового регулювання минулого року залишать найпомітніший слід?

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

25 грудня 2015 року

Обсяг медичної субвенції визначається на основі формульних розрахунків, за єдиними підходами для усіх територій, виходячи з фінансового нормативу бюджетної забезпеченості та коригувальних коефіцієнтів у перерахунку на одного мешканця. Тому на практиці дуже часто траплялося так, що деякі райони були забезпечені фінансовими ресурсами аж до виплати індексацій, а в інших виникали значні труднощі навіть з виплатою основної зарплати. Порядок і умови надання коштів медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюдж етам були затверджені Постановою Уряду від 23.01.2015 р. №11, яка дозволила протягом бюджетного періоду здійснювати видатки на фінансування закладів охорони здоров’я одночасно з державного та місцевого бюджетів, чого не можна було здійснити в попередні роки. При цьому у складі зазначеної субвенції передбачається резерв коштів (не більше 1% її загального обсягу) на видатки, які не могли бути враховані при застосуванні формули. Передбачено також, що медична субвенція може спрямовуватися на заходи з оптимізації мережі лікувальних закладів. Утім, визначення остаточних обсягів видатків на охорону здоров’я та їх розподіл за напрямами здійснюється відповідними місцевими органами влади при формуванні та затвердженні місцевих бюджетів. Також місцеві ради мають право передавати кошти медичної субвенції (у вигляді міжбюджетного трансферту) іншим бюджетам — для надання медичних послуг за місцем обслуговування населення; розподіляти залишки субвенції; додатково (понад обсяги субвенції) планувати й оплачувати з місцевих бюджетів поточні та капітальні видатки закладів, медичні програми; погашати бюджетні зобов’язання минулих років у випадку їх реєстрації в органах казначейства. І найголовніше — залишки коштів за субвенцією мають зберігатися на рахунках відповідних місцевих бюджетів і використовуватися в наступному бюджетному періоді на поточне утримання й оновлення матеріально-технічної бази закладів та фінансування медичних програм (з урахуванням цільового призначення субвенції). Але очевидно, що цією нормою мало хто зможе скористатися — через відчутний дефіцит бюджетних коштів. Однак життя засвідчує: рівень фінансової забезпеченості місцевих бюджетів передусім залежить від того, чи вміє місцева влада вишукувати додаткові джерела надходжень, чи збільшує вона їх обсяг методом жорсткого режиму економії, зокрема через оптимізацію ліжкової мережі й скорочення чисельності та штату працівників (таке трапляється дуже часто). Не можна не згадати про ще одну законодавчу зміну, яка має неабияке значення для бюджетної медицини. Законом України від 28.12.2014 р. №77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» передбачено, що єдиний соціальний внесок на заробітну плату людини, яка працює на умовах неповного робочого часу (за основним місцем роботи), нараховується, виходячи з мінімальної заробітної плати. Оскільки в галузі охорони здоров’я робота на 0,25, 0,5, чи 0,75 ставки є доволі поширеним явищем, згадані нововведення зумовили потребу в додаткових бюджетних видатках, особливо у сфері надання стоматологічної допомоги.

ЗАПРОВАДЖЕНО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НАВЕДЕННЯ В ДЕКЛАРАЦІЇ СВІДОМО НЕДОСТОВІРНИХ ДАНИХ АБО УМИСНЕ НЕПОДАННЯ ТАКОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ (СТ. 3661 КК УКРАЇНИ). ТАКІ ДІЇ КАРАЮТЬСЯ ПОЗБАВЛЕННЯМ ВОЛІ НА СТРОК ДО 2 РОКІВ ІЗ ЗАБОРОНОЮ ОБІЙМАТИ ПЕВНІ ПОСАДИ ЧИ ЗАЙМАТИСЯ ПЕВНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ НА ТЕРМІН ДО 3 РОКІВ

№80-VII «Про Державний бюджет на 2015 рік» зазначено: Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» застосовується з огляду на наявні фінансові ресурси державного і місцевого бюджетів, для виконання згаданої норми Уряд мав би затвердити ще й особливий порядок проведення індексації у 2015 р. Але цього не сталося. Таким чином, відсутність бюджетних асигнувань на забезпечення витрат на індексацію заробітної плати працівників закладів охорони здоров’я (без затвердженого її особливого порядку) з правової точки зору не є підставою для невиплати індексації, хоча в листах Мінфіну можна знайти протилежну позицію. Упродовж року в місцевих бюджетах різних рівнів (у межах відповідної медичної субвенції) не було достатніх фінансових ресурсів, тож дуже часто індексація зарплат працівників галузі не проводилася. Хоча така ситуація мала місце не в усіх галузях бюджетної сфери, навіть у різних закладах охорони здоров’я це питання вирішувалося по-різному, що ще більше «підігрівало» соціальне напруження. На жаль, ініційований профспілками законопроект №2883 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (щодо індексації грошових доходів громадян) так і не був прийнятий Парламентом. Натомість Уряд достроково (очевидно, з метою економії коштів на індексацію) підвищив з 1 вересня 2015 р. посадовий оклад першого тарифного розряду (з 852 до 1012 грн) та мінімальну заробітну плату (з 1218 до 1378 грн). Оскільки трудовим законодавством не встановлено терміну позовної давності для стягнення індексації в судовому порядку (незалежно від того, чи була вона нарахована), рано чи пізно держава буде зобов’язана повернути медикам невиплачені кошти. Затягування процесу лише посилює його негативні наслідки — не лише фінансові, а й соціальні. І вже під кінець року Постановою Кабінету Міністрів України від 9.12.2015 р. №1013 починаючи з 1 грудня 2015 р. збільшено розміри посадового окладу для бюджетників ще на 10%, виходячи зі ставки першого тарифного розряду — 1113 грн. Але не все так просто. Вказані підвищення слід провести у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах установ, у тому числі за рахунок виплат, пов’язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій. Крім того, розмір збільшення всіх складових заробітної плати для кожного працівника в грудні 2015 р. має перевищити суму індексації, котру йому повинні були виплатити в цьому місяці. Для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 р. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. Оплата праці: болючі точки Проте ТОП-проблемою в галузі фінансового за- №1078, до якої також були внесені зміни. Зок безпечення системи охорони здоров’я у 2015 р. рема встановлено, що в разі підвищення тарифстала індексація заробітної плати (через не- них ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у тому місяці, коли воно відбувається, припередбачувані високі показники інфляції). Незважаючи на те що у п. 9 Прикінцевих по- ймається за 1 або 100%. Також наведено нові ложень Закону України від 28.12.2014 р. приклади проведення індексації заробітної плати.

Закон про корупцію: є протиріччя

26 квітня 2015 р. набув чинності новий Закон України від 14.10.2014 р. №1700-VII «Про запобігання корупції», який не лише детальніше врегулював основні антикорупційні вимоги, а й значно посилив відповідальність за правопорушення в цій сфері. З іншого боку, новий закон практично не змінив визначення суб’єктів відповідальності за такі порушення, тому не вирішив і ключового питання — хто конкретно є посадовою особою в закладі охорони здоров’я. Враховуючи посилення кримінальної та адміністративної відповідальності, а також розширення спектра нових вимог зазначеного закону, це питання нині набуде ще більшої актуальності. Зокрема Закон №1700-VII запроваджує нову систему, згідно з якою декларація осіб, До ст. 19 Закону України від 14.10.92 р. уповноважених на виконання функцій держа№ 2694-ХІІ «Про охорону праці» також ви або місцевого самоврядування, подається внесено зміни щодо обсягу фінансування від- шляхом її заповнення на офіційному веб-сайті повідних видатків. Зокрема передбачено, що Національного агентства з питань запобігання розмір витрат на охорону праці в бюджетній корупції (з наступним внесенням до Єдиного сфері встановлюється в колективному дого- державного реєстру декларацій). Утім, згідно з ворі з урахуванням фінансових можливостей Прикінцевими положеннями Закону №1700-VII підприємства, установи, організації. Раніше до впровадження нової системи декларації подля цього існував чіткий мінімум — не менше даються, як і раніше, у відділ кадрів установи. 0,2% фонду оплати праці. Що особливо важливо, з 26 квітня 2015 р. запроваджено кримінальну відповідальність за наведення в декларації свідомо недостовірТрудове законодавство: посилення відповідальності них даних або умисне неподання такої деклаЗаконом України від 28.12.2014 р. №77- рації (ст. 3661 КК України). Такі дії караються VIII внесено зміни до ст. 24 КЗпП України. Від- позбавленням волі на строк до 2 років із затепер працівник не може бути допущений до бороною обіймати певні посади чи займатися роботи інакше, як на підставі трудового дого- певною діяльністю на термін до 3 років. вору, оформленого наказом чи розпорядженНа відміну від попереднього, новий Закон ням власника або уповноваженого ним органу, розділяє потенційний і реальний конфлікт а також без повідомлення про це органу Дер- інтересів та запроваджує презумпцію його жавної фіскальної служби України. На вико- наявності. В умовах реального конфлікту понання згаданої норми Постановою Кабінету садовій особі заборонено вчиняти будь-які дії. Міністрів від 17.06.2015 р. №413 затвердУже сьогодні можна з великою ймовірнісжено Порядок повідомлення Державній фіс- тю припустити, що на практиці правоохоронні кальній службі та її територіальним органам органи часто суб’єктивно трактуватимуть випро прийняття працівника на роботу. Оскільки моги антикорупційного законодавства, а дермедичним закладам не притаманне таке яви- жава посилить увагу до виявлення корупційних ще, як тіньова зайнятість, згадане нововве- правопорушень у закладах охорони здоров’я дення стане зайвим тягарем для кадрових державної та комунальної форм власності. служб. Зокрема такі повідомлення необхідно При цьому слід врахувати значну кількість подавати навіть про сумісників («зовнішніх» неоднозначних положень згаданого закону і і «внутрішніх»). Звертаю увагу керівників на питань щодо їх практичного застосування. те, що дата наказу про прийняття працівника на роботу та дата початку його роботи не Гарантії для мобілізованих можуть збігатися. Також запроваджено новий працівників вид відповідальності за порушення трудово- На завершення хотілося б відзначити позитивго законодавства, яку може понести заклад ні зміни в законодавстві щодо гарантій і прав охорони здоров’я як юридична особа (ст. 265 мобілізованих працівників (ст. 119 КЗпП). КЗпП). Передбачені законодавством штрафи Постановою Кабінету Міністрів від є фінансовими санкціями і не належать до 04.03.2015 р. №105 нарешті затверджено адміністративно-господарських, визначених довгоочікуваний Порядок виплати компенсації главою 27 Господарського кодексу України. підприємствам, установам, організаціям — у Зокрема за фактичний допуск працівни- межах середнього заробітку працівників, прика до роботи без трудового договору або ж званих на військову службу на особливий період. за оформлення його на неповний робочий Нині за такими працівниками вже зберічас у разі фактичного виконання ним своїх гаються місце роботи й посада, із бюджету обов’язків упродовж повн ого робочого часу компенсується середній заробіток не лише за чи виплату заробітної плати (винагороди) мобілізованих, а й за призваних на строкову війбез нарахування та сплати єдиного внеску ськову службу, а також за тих, кого прийняли і податків передбачено штраф у розмірі 30 на військову службу за контрактом. Збільшено мінімальних зарплат за кожного працівника. термін дії відповідних гарантій: до закінчення За порушення встановлених термінів виплати особливого періоду або до дня фактичної демозаробітної плати, інших виплат, передбачених білізації працівника. Такі гарантії поширюються законодавством про працю (затримка більше й на осіб, які підлягають звільненню з військової ніж на 1 місяць) або ж їх виплату в неповному служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, обсязі — штраф у розмірі трьох мінімальних але продовжують нести таку службу за контракзарплат, за порушення інших вимог трудово- том (на весь його термін). го законодавства — однієї мінімальної зарпКрім того, згідно зі змінами до ст. 265 КЗпП, лати. Такі штрафи накладаються органами що набрали чинності 26.11.2015р., за недоДержавної служби України з питань праці на тримання визначених законом гарантій і пільг юридичну особу, тобто на сам заклад охорони працівникам, які залучаються до виконання здоров’я. Також посилено персональну адмі- обов’язків, передбачених законами України ністративну відповідальність керівника за по- «Про військовий обов’язок і військову службу», рушення законодавства про працю. З’явилася «Про альтернативну (невійськову) службу», нова редакція ст. 172 Кримінального кодексу «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», України, яка встановлює кримінальну відпо- встановлено штраф у розмірі 10 мінімальних відальність за грубе порушення зазначеного заробітних плат за кожного працівника, щодо законодавства. якого скоєно таке порушення.

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

Любов НЕКРАСОВА, головний лікар ДЗ «Український центр з контролю та моніторингу захворювань МОЗ України», перший заступник Міністра охорони здоров’я України — головний державний санітарний лікар України 1996-1999 рр., кандидат медичних наук, доцент

гідно з наказом МОЗ України від 18.09.2015 р. №604 Центр громадського здоров’я МОЗ України буде створено на базі нашого закладу. Це означає лише те, що сюди переміститься його керівництво, і аж ніяк не те, що наш заклад стане фундаментом для формування нової структури. Згаданий на-

каз підготовлений на підставі аналітичної довідки, у якій відсутні наукові й економічні обґрунтування створення такого Центру та оцінка ситуації щодо епіднагляду в державі, а деякі висновки не відповідають дійсності. Наприклад, про те, що в Україні традиційно відсутні мережа лабораторій для ідентифікації збудників і єдиний та системний підхід до розвитку лабораторної мережі громадського здоров’я. Це не так! Статутом Центру громадського здоров’я визначено його основні завдання. Так от: переважна більшість з них — це функції нашого закладу (організаційно-методична, лабораторно-діагностична, аналітична, статистична, навчальна й інші напрямки діяльності, спрямовані на профілактику інфекційних і неінфекційних хвороб та забезпечення біологічного захисту населення). Базовим документом, на підставі якого ми маємо створювати Центр громадського здоров’я, є Європейський план дій зі зміцнення потенціалу та послуг громадського здоров’я, прийнятий на 62-й сесії Європейського регіонального бюро ВООЗ у 2012 р. і розрахований до 2020 р. Він визначає 10 основних функцій громадського здоров’я, більшість з яких

виконує наш заклад. Ми готові розглядати питання щодо їх вдосконалення, адаптації структури до вимог Угоди про асоціацію з ЄС. А з якою метою створюється нова структура? Щоб скоротити штати? Давайте думати над цим. Щоб розширити функції? Розглянемо й таку пропозицію. Але ж навіщо знищувати те, що вже існує? І який сенс створювати новий заклад, котрий дублюватиме функції вже працюючого? У статуті Центру громадського здоров’я його головною метою визнано реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, але ж така функція покладається винятково на МОЗ України. Виходить, що новостворений центр замінить «всіх і вся»? Такого немає ніде у світі! До речі, якщо уважно ознайомитись зі статутом і структурою Центру (тут і контроль за наркотиками, і надання лікувальної допомоги, і торгівля ліками), то виникає питання, а навіщо нам МОЗ? На сьогодні прийнято два розпорядження Кабінету Міністрів України (від 26.11.2014 р. №1141-р «Про схвалення розроблених Міністерством охорони здоров’я планів імплементації деяких актів законодавств а ЄС» та від 02.09.2015 р. №909-р «Питання Міністерства охорони

здоров’я»), де йдеться про створення двох установ: Європейського центру з профілактики та контролю за захворюваннями та Центру громадського здоров’я. Чи доречно й виправдано з фінансової точки зору існування закладів, які дублюватимуть один одного? Кожна країна напрацювала власну модель громадського здоров’я. Однак система епіднагляду в усьому світі має три рівні, у тому числі й загальнодержавний, до якого належить наш заклад. Виглядає абсурдним і те, що Центр громадського здоров’я монополізує функції територіальних структур, на котрі покладено здійснення епідеміологічного нагляду (особливо з урахуванням процесів децентралізації органів державної влади), і таких наукових установ, як ДУ «Український науково-дослідний протичумний інститут ім. І. І. Мечнікова МОЗ України» та ДУ «Львівський науково-дослідний інститут епідеміо логії та гігієни МОЗ України». Зазначена «реорганізація» системи епідеміологічного нагляду ще більше ускладнить епідемічну ситуацію, зруйнує лабораторну мережу, призведе до втрати кваліфікованих кадрів. Уявіть собі: уряд Франції вирішив, що йому не потрібний Інститут Пастера і… одним

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

25 грудня 2015 року

розчерком пера перетворив його на філію центру громадського здоров’я, позбавивши статусу юридичної особи! Утім, такий статус втратять усі 42 установи, котрі ввійдуть до складу Центр у громадського здоров’я. Оскільки Центр як юридична особа розташовуватиметься в Києві та здійснюватиме управління в усіх областях, його філії зазнаватимуть значних труднощів і у виконанні своїх основних функцій (нагляду за інфекційними та неінфекційними захворюваннями), і у сфері державних закупівель реактивів, поживних середовищ, оплати комунальних послуг тощо. Бо здійснювати такі закупівлі може лише юридична особа, тобто Центр громадського здоров’я. Закон України «Про здійснення держзакупівель» дозволяє проводити їх без тендерів у межах до 100 тис. грн. А зважаючи на нинішні ціни, ми розуміємо: через Київ філіям доведеться закуповувати не лише сироватки, а й канцтовари. З райцентрів їхатимуть до столиці, щоб підписати... папери! До речі, у США центри з контролю і профілактики захворювань (CDC) — це самостійні підрозділи, з власними структурою, подібною до національної, та фінансуванням у кожному штаті. І лише в особливих ситуаціях штати звертаються за консультативною і фінансовою підтримкою до центру (але ж не за тим, аби придбати скріпки!). Дуже хотілося б побачити наукове й економічне обґрунтування того, навіщо в одну структуру на центральному рівні об’єднувати 33 установи. При цьому припиняють свою діяльність 9 державних підприємств й установ МОЗ України та всі лабораторні центри Держсанепідслужби України, де працює понад 22 тис. осіб. Але ж такого обґрунтування немає, Центр «наказано» створити… за 3 дні. Усі документи готувалися закрито, ніхто ні з ким не радився, думку фахівців просто проігнорували. 9 жовтня цього року відбулася перша зустріч з експертами ВООЗ, котрі надали звіт про стан епідемічної ситуації в нашій країні. Вони відзначили 27 недоліків, серед яких — відсутність стратегічного бачення розвитку епіднагляду в Україні. Процес створення Центру громадського здоров’я це наочно підтверджує. Як і те, що він утворюється за відсутності відповідних нормативних документів, у тому числі й на рівні законодавчих актів, які б чітко визначали завдання, функції та структуру закладів у сфері громадського здоров’я! Хоча Національна стратегія реформування системи охорони здоров’я в Україні на період 2015–2020 рр. чітко передбачала, що повноваження й функції держави у цій галузі будуть переглянуті разом з відповідним законодавством. Тож удоскональте спочатку законодавство! Якщо не розробляєте нового — внесіть хоча б зміни до чинних законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 р. (з деякими змінами, прийнятими у 2002 р.) та «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 р. Бо система епіднагляду, бачте, у нас застаріла, а закони, що її регулюють, — ні? Чи спочатку зламаємо систему, а потім створимо нові закони під її «уламки»? Тільки увесь цивілізований світ діє з точністю до навпаки. Питання щодо фінансування Центру громадського здоров’я також остаточно не вирішено, зокрема не визначено шляхи наповнення загального й, особливо, спеціального фондів. Це при тому, що відбувається значне скорочення бюджетного фінансування в цілому, і сьогодні основну частину видатків заклади покривають за рахунок надання платних послуг. Якщо питання наповнення спеціального фонду в частині надання таких послуг не буде вирішено на рівні Кабінету Міністрів України, це паралізує роботу усіх установ на місцях. Переліки платних послуг і тарифи на них затверджуються Урядом. До цієї доволі

складної й тривалої процедури долучаються Мінекономіки, Мінфін і Мінюст. Тобто може виникнути ситуація, що установи отримають лише кошти на зарплату співробітників, а от забезпечити виконання їх основних функцій (проведення лабораторних досліджень, моніторингу інфекційних та неінфекційних захворювань) буде неможливо. Але цим проблеми не вичерпуються. Як на рівні Центру громадського здоров’я, так і його структурних підрозділів не затверджено штатних розписів. Невідомо, яка кількість фахівців (зокрема з медичною освітою) там працюватиме. Бюджетне ж фінансування виділяється передусім з огляду на штатні нормативи. Ніхто чомусь не переглядає нормативів, які були розраховані ще в середині минулого століття, коли вважалося, що 1 посада лікаря-епідеміолога потрібна на 15 тис. населення. Нині з’явилися нові хвороби, існують інші технології, а накази МОЗ, котрі регулюють нормативи штатних розписів, залишаються незмінними. Може, саме над цим в першу чергу і потрібно працювати реформаторам? На жаль, ніхто не подумав й про те, як в об’єднаній за незрозумілими принципами структурі Центру оплачуватимуть працю науковців, які посади вони обійматимуть, зрештою, які функції виконуватимуть. Адже коли Центр не буде зареєстровано як науковий заклад, усі наукові працівники втратять доплати, надбавки, пенсійні пільги, передбачені Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Подібне сталося внаслідок попередньої реформи Держсанепідслужби, коли частину лікарів перетворили на державних службовців і вони втратили «медичний» статус та значну частину зарплати. Але ж ніхто не проаналізував, що було здобуто (або ж втрачено) унаслідок першого етапу реформування служби! Було це помилкою чи навпаки — досягненням? Тоді в чому воно полягає? Досягнули мети реформування? На жаль, ніхто її не озвучував. Як і зараз. Проголошуються лише абстракті речі. На зразок: переорієнтувати систему з тотального контролю на підвищення відповідальності за збереження здоров’я населення. По-перше, тотальний контроль — це лише 10% функцій СЕС, а 90% — епіднагляд (спостереження). Подруге, не може лікар-епідеміолог відповідати за збереження здоров’я населення, його завдання — вивчати ризики, надавати пропозиції органам влади різних рівнів. Не треба плутати грішне з праведним. Основні функції держави в галузі громадського здоров’я — розробка стратегії профілактики хвороб і промоція здоров’я. Перша хвиля реформування закінчилася знищенням територіальних служб СЕС (на сьогодні їх практично не існує), ДСЕС «розібрали на частини», втрачено основні функції, такі як гігієна праці, нагляд за умовами виховання та перебування дітей у дошкільних і

шкільних закладах, за дитячим харчуванням (це вкрай уразливий напрямок, свого часу в МОЗ існував окремий Департамент дитячого харчування). Уряд прийняв рішення таки передати лабораторні центри в підпорядкування МОЗ, як це було до реформи, аби врятувати «рештки» системи епіднагляду, бо якщо ми її втратимо, то Україну можна поставити на коліна й без танків (ризик виникнення біотероризму, спалахи інфекційних захворювань, хімічна небезпека тощо). Отже, рішення підпорядкувати систему епіднагляду МОЗ України було правильним. І раптом, як джин із пляшки, з’явився Наказ №604! Нові помилки призведуть до ще більших втрат. При цьому, якщо колишня системи була така «неправильна», чому ніхто не пояснить повну «недоторканність» і збереження в старому вигляді СЕС Міноборони, МВС, Держприкордонслужби, Державної служби управління справами, СБУ? Чому реорганізація є вибірковою? Залишається актуальним питання щодо статусу головного державного санітарного лікаря, оскільки чинне санітарне законодавство зорієнтоване саме на повноваження цієї посадової особи (на всіх рівнях — від держави до району). Відсутність такої посади унеможливлює здійснення епідеміологічного нагляду як такого. Хаос виникне не лише в організаційних питаннях. Наприклад, на базі Центру з контролю та моніторингу захворювань МОЗ України функціонують національні референс-лабораторії, інтегровані в лабораторну мережу ВООЗ, де зберігаються національні колекції збудників особливо небезпечних інфекцій. Необдумане припинення діяльності таких установ може призвести до зриву міжнародної співпраці у сфері захисту від інфекційних хвороб і посилить ризики в галузі біологічної безпеки (в Україні понад 4 тис. лабораторій, які працюють з патогенними інфекціями). У всьому світі зберігання патогенів — дуже складний і контрольований процес, адже їх можуть використати з метою тероризму. Тож висновки невтішні — під гаслом європейського вектору розвитку й уникнення дублювання функцій відбувається їх розпорошення та перерозподіл у галузі санітарного й епідемічного благополуччя населення між різними державними органами (МОЗ, Держпродспоживслужбою, Держлікслужбою, Держінспекцією ядерного регулювання, Державною службою з питань праці, Держінспекцією навчальних закладів, Держекоінспекцією, Держбудінспекцією). Це аж ніяк не на користь суспільству та системі громадського здоров’я зокрема. На рівні МОЗ України потрібно обговорити всі ці питання, залучивши провідних національних експертів, щоб напрацювати чітку й ефективну модель системи громадського здоров’я, економічно її обґрунтувати.

ПО-ПЕРШЕ, ТОТАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ — ЦЕ ЛИШЕ 10% ФУНКЦІЙ СЕС, А 90% — ЕПІДНАГЛЯД (СПОСТЕРЕЖЕННЯ). ПО-ДРУГЕ, НЕ МОЖЕ ЛІКАРЕПІДЕМІОЛОГ ВІДПОВІДАТИ ЗА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ, ЙОГО ЗАВДАННЯ — ВИВЧАТИ РИЗИКИ, НАДАВАТИ ПРОПОЗИЦІЇ ОРГАНАМ ВЛАДИ РІЗНИХ РІВНІВ. НЕ ТРЕБА ПЛУТАТИ ГРІШНЕ З ПРАВЕДНИМ. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ В ГАЛУЗІ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я — РОЗРОБКА СТРАТЕГІЇ ПРОФІЛАКТИКИ ХВОРОБ І ПРОМОЦІЯ ЗДОРОВ’Я

Сергей ПОЗДНЯКОВ, в. о. директора ДУ «Український науково-дослідний протичумний інститут ім. І. І. Мечнікова МОЗ України», кандидат медичних наук

аказ МОЗ від 18.09.2015р. № 604 про створення Національного центру громадського здоров’я (далі — Центр) був прийнятий на основі аналітичного звіту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Актуальність створення Національного центру громадського здоров’я та контролю за захворюваннями», у якому, по суті, представлений тільки проект концепції. При цьому вказано, що зміст цього звіту є винятково відповідальністю компанії DELOITTE CONSULTING LLP та її партнерів і не завжди відображає позицію уряду Сполучених Штатів. Проект виконувався за контрактом AID-121-A113-00007 із залученням деяких чиновників МОЗ, що, на наш погляд, суттєво підвищує корупційні ризики в процесі його впровадження. Дивує те, що згаданий наказ, який, по суті, змінює всю систему епідеміологічного нагляду та реагування в країні, був затверджений практично без попереднього громадського обговорення. Не виконано навіть рекомендації звіту USAID щодо необхідності проведення дискусій і консультацій з цього питання із зацікавленими юридичними особами — не було жодного такого обговорення. Першого грудня 2015 року на громадське обговорення винесено проект структури Державної установи «Центр громадського здоров’я МОЗ України». Відповідно до нього ДУ «Український науково-дослідний протичумний інститут ім. І. І. Мечнікова МОЗ України» перетворюється на Одеський науковий центр санітарної охорони території ім. І. І. Мечнікова, тобто на регіональну філію Департаменту науки і освіти та стратегічних досліджень (без збереження юридичного статусу), й буде підпорядкований заступнику генерального директора Центру громадського здоров’я з наукових питань. При цьому абсолютно не враховується структура інституту, де більшість співробітників задіяна в практичному підрозділі з функціями оперативного реагування (протичумна станція). Наш Інститут — головна науково-дослідна та науково-методична установа МОЗ України з формування та реалізації державної політики щодо питань біобезпеки в галузі протидії небезпечним, особливо небезпечним і новим інфекційним захворюванням на національному рівні. У всьому світі такі об’єкти зараховані до категорії об’єктів підвищеного ризику, мають стратегічне значення й безпосередньо підпорядковані відповідним міністерствам. Наприклад, усі протичумні науково-дослідні інститути на території колишнього СРСР, а також Інститут Роберта Коха (центральна науково-дослідна установа Німеччини) перебувають під егідою міністерств охорони здоров’я; державна установа Сполученого Королівства дослідний центр Портон Даун — Міністерства оборони тощо. Позбавлення нашого Інституту статусу юридичної особи та включення його до нової структури на загальних засадах (за відсутності законодавчої бази, що чітко регулює функціонування системи громадського здоров’я) повністю нівелюють національну значущість установи, значно обмежують її стратегічні й оперативні можливості, зумовлюють відтік вузькоспеціалізованих і висококваліфікованих кадрів, які пройшли підготовку на провідних міжнародних

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ базах, та фактично призводять до втрати стратегічно важливого об’єкта. В умовах сучасних терористичних загроз, у тому числі і в Україні, потрібно концентрувати всі зусилля на збереженні системи реагування на надзвичайні ситуації. Нині наша держава посідає 12-е місце в Глобальному індексі тероризму — зі 162 позицій за списком Національного консорціуму з вивчення тероризму при Університеті штату Мериленд (США), а кілька українських міст зайняли провідні позиції в рейтингу небезпеки через загрозу тероризму. Зокрема Донецьк опинився на п’ятому місці, а Одеса — на восьмому. На цьому тлі ліквідація головної установи МОЗ України з формування та реалізації державної політики з питань біобезпеки в галузі протидії небезпечним й особливо небезпечним інфекціям на національному рівні — безвідповідальне рішення. Саме з урахуванням стратегічного значення закладу для його повноцінної діяльності свого часу було докладено багато зусиль з боку нашої держави і міжнародної спільноти. На базі практичного підрозділу з функціями оперативного реагування створено унікальні структури, частина яких не має аналогів в Україні. Зокрема Центр індикації та ідентифікації біологічних патогенних агентів у системі спостереження і контролю цивільного захисту населення та спеціалізовану мобільну протиепідемічну бригаду для забезпечення оперативного реагування й мінімізації наслідків надзвичайних ситуацій, пов’язаних з біологічними патогенними агентами, у тому числі під час біотерористичних подій. Також утворено й оснащено сучасним обладнанням єдину в країні лабораторну базу для досліджень збудників особливо небезпечних інфекцій (ОНІ) з лабораторією високого рівня захисту (BSL 3+). Унікальними є тренінговий центр з біобезпеки та біозахисту, який відповідає всім міжнародним стандартам; філія національної колекції патогенних для людини мікроорганізмів (збудників ОНІ), що офіційно визнана Урядом національним надбанням; центр геноіндикації та генотипування збудників ОНІ; референс-лабораторії для патогенів, котрі можуть бути використані з метою біотероризму чи як біологічна зброя. Лабораторії Інституту входять до європейської мережі лабораторій MediLabSecure. У всьому світі вирішення питань біобезпеки, пов’язаних з особливо небезпечними патогенами, котрі можуть використовуватися як біологічна зброя та з метою біотероризму, покладено саме на вузькоспеціалізовані заклади національного рівня. Такий статус на сьогодні в Україні має наш Інститут. На цій підставі установа залучена до участі в реалізації Програми зменшення біологічної загрози в рамках виконання Імплементаційної Угоди між Україною та США у галузі запобігання поширенню технологій, патогенів і знань, що можуть бути використані для розробки біологічної зброї. Сьогодні міжнародні експерти прогнозують почастішання інцидентів з біологічними збудниками й отруйними речовинами та закликають до збереження і зміцнення системи реагування на надзвичайні ситуації і аж ніяк не до руйнування національної системи протидії! Нашу занепокоєність цілком поділяють представники РНБО, Української асоціації з біобезпеки, керівники міжнародних програм протидії тероризму. Ще одне важливе зауваження. Попри чітке зазначення в Національній стратегії реформування системи охорони здоров’я України на період 2015-2020 рр., що формування системи громадського здоров’я відбуватиметься на основі відповідного законодавства, такої бази досі не створено. Неузгодженість багатьох питань на законодавчому рівні призведе до колапсу в діяльності закладів і установ не лише системи охорони здоров’я України, а й інших центральних органів виконавчої влади, передусім, у напрямку їх керованості, оперативного реагування, координації та взаємодії.

Але це не єдине протиріччя. Згідно зі статутом новостворений Центр має виконувати функції тих установ, що до нього входитимуть. Збережено навіть старі формулювання, запозичені з установчих документів окремих закладів, не структурований перелік завдань (вони неодноразово повторюються), загальні питання перемішані з конкретними. Натомість основні функції громадського здоров’я, які в Україні традиційно випадали з поля зору, у статуті нового Центру так і не прописані! Зокрема це стосується оцінки доступності медичної допомоги (у тому числі фінансової доступності), вирішення проблеми нерівності, вивчення соціальних детермінант, системного просування (промоції) здоров’я, визначення ефективності програм та багато інших завдань. Отож, на нашу думку, запланована структурна перебудова навіть теоретично не зможе вирішити проблеми громадського здоров’я в Україні, а найважливіші та найскладніші питання в опублікованих документах навіть не порушуються. Функції громадського здоров’я дуже широкі, у жодній країні світу не існує єдиного закладу або системи, які б виконували їх усі. Спроба створити подібну «універсальну» структуру в Україні суперечить визначенню громадського здоров’я як «науки та мистецтва профілактики захворювань, подовження життя та зміцнення здоров’я шляхом організованих зусиль суспільства, організацій, державних і приватних, спільнот й окремих осіб». Інститути громадського здоров’я (Institute of Public Health) зазвичай виконують методичні та координаційні функції, а також оцінюють стан здоров’я населення, здійснюють ранжування проблем охорони здоров’я, планування й визначення ефективності профілактичних програм, беруть участь у розробці національної політики з питань громадського здоров’я. Водночас у більшості країн на національному рівні існують профільні центри та науково-дос лідні установи, зокрема й ті, що проводять епідеміологічні дослідження. Також функціонують інститути і лабораторії, котрі фінансуються приватними фондами, наприклад, всесвітньо відомий Інститут Пастера в Парижі. Важливо зрозуміти: у світовій практиці не існує стандартної схеми організації громадського здоров’я. Кожна країна розділяє сфери відповідальності, виходячи з власних потреб, можливостей і традиційного розподілу функцій, враховуючи при цьому досвід та компетентність установ і спеціалістів. Таке рішення має бути зваженим, обґрунтованим і раціональним, чого поки що не можна сказати про український «варіант» вирішення проблеми. Хоча для України поняття «громадське здоров’я» є відносно новим, не можна стверджувати, що такої сфери в нас взагалі немає. Робота з профілактики захворювань, подовження життя та зміцнення здоров’я традиційно здійснювалася закладами МОЗ і Державною санітарно-епідеміологічною службою, і за окремими напрямками вона була досить ефективною. Однак концепція громадського здоров’я на сьогодні залишається не зовсім зрозумілою й для українського суспільства в цілому, й для фахівців, що за неї відповідають. Недостатньо розвинені такі важливі напрямки, як епідеміологія неінфекційних хвороб, аналітична епідеміологія, оцінка ефективності втручань, вивчення соціальних детермінант здоров’я, поведінкові дослідження, оцінка доступності медичної допомоги та інші. З огляду на це, ключовим аспектом вдосконалення системи громадського здоров’я в Україні ми вважаємо не структурні перебудови, а формулювання стратегії та програми громадського здоров’я з визначенням пріоритетних проблем, конкретних завдань і критеріїв їх виконання. Призначення ж відповідальних установ й осіб, організація їх взаємодії — питання наступного етапу. Украй важливими є питання підготовки кадрів, розробки нових навчальних програм й

організації навчання та стажування фахівців за кордоном. Адже багатьом із них бракує сучасних знань з медико-біологічної статистики, методик планування досліджень, доказової медицини, економіки охорони здоров’я, менеджменту, комунікації, а також навичок користування спеціалізованим програмним забезпеченням. Оце й мало б бути пріоритетом. Чи потрібна для цього окрема «школа громадського здоров’я»? Чи має вона надавати повноцінну вищу освіту, чи лише забезпечувати післядипломну підготовку або спеціалізацію? У якому вигляді створювати Центр громадського здоров’я — як нову структуру чи на базі однієї або ж кількох існуючих установ? Які служби та заклади візьмуть на себе функції громадського здоров’я та в якому обсязі? Відповіді на всі ці питання залежать від того, які конкретні завдання буде поставлено перед громадським здоров’ям в Україні. Їх на сьогодні ще не визначено, натомість активно пропонується руйнувати чинну систему. На жаль, Україна вже має негативний досвід непродуманого реформування системи епідеміологічного нагляду, але чомусь це ні для кого не стало уроком. Наприкінці 2012 року було прийнято рішення про ліквідацію СЕС і створення на її базі відокремлених управлінь держсанепіднагляду та лабораторних центрів. Це ускладнило координацію в системі, уповільнило процеси прийняття рішень, проведення профілактичних і протиепідемічних заходів. Зменшення повноважень служби також негативно позначилося на її функціонуванні. Попередня та нинішня реформи не врахували бачення системи епідеміологічного нагляду, її завдань і перспектив фахівцями галузі. Ніхто навіть не пояснив, заради чого проводиться реформа, тож працівники Держсанепідслужби не зрозуміли, що їх очікує і як їм працювати по-новому. Стан постійної реорганізації, невизначені перспективи деморалізують, знижують мотивацію до роботи, особливо в нових умовах. Складно оцінити реальні наслідки поперед нього реформування служби, оскільки повноцінний аналіз ефективності системи епідеміологічного нагляду взагалі не проводився. Хоча методики такої оцінки розроблені й успішно використовуються у світовій практиці, як і методики планування системи епідеміологічного нагляду. Згідно зі світовим досвідом планування має розпочинатися з визначення мети та ключових показників, чого в Україні не було зроблено — документи щодо реформування передбачали лише структурні зміни без зазначення критеріїв оцінювання результату. Так само відбувається реформа і цього разу. Створення Центру громадського здоров’я у запланованому вигляді передбачає формування громіздкої установи, що фактично не підлягає ефективному управлінню. Нинішня реформа виглядає недостатньо продуманою та занадто радикальною без визначення конкретної мети, ступінь реалізації якої можна було б оцінити в майбутньому. До того ж, утворення Центру громадського здоров’я шляхом злиття закладів національного, регіонального та районного рівнів (з різними функціями та напрямками роботи) в єдину юридичну особу, діяльність котрої поширюватиметься на всю Україну, призведе до монополізації функції зазначених установ. А це, погодьтеся, не зовсім відповідає проголошеному в державі процесу децентралізації. Також це обернеться зарегульованістю й неефективністю епідеміологічного нагляду на національному рівні. Безумовно, нам потрібно реформувати систему громадського здоров’я, гармонізувати її з європейськими стандартами, і фахівці Інституту готові до активної співпраці в цьому напрямку — у межах своєї компетенції. Але, на нашу думку, створення запропонованої установи, що по суті дублюватиме управлінські функції МОЗ, призведе до руйнування системи, зокрема її керованості, можливостей оперативного реагування, координації та взаємодії.

Геннадій СЛАБКИЙ, завідувач кафедри громадського здоров’я Ужгородського національного університету, доктор медичних наук, професор

к представник України у ВООЗ під час розробки програми «Здоров’я — 2020: основи європейської політики і стратегії для XXI століття» тa «Європейського плану дій зі зміцнення потенціалу і послуг громадської охорони здоров’я» я радий, що в нашій країні нарешті зроблено перші кроки на шляху до створення громадської системи охорони здоров’я. Україна ще у вересні 2012 року підписала згадані документи й прийняла їх для імплементації в державі, однак досі навіть не оцінено потенціалу для створення такої системи, хоча існує інструментарій, який застосовується у всіх країнах Європи, а ВООЗ надає відповідну технічну підтримку. Тому рішення Уряду та наступні дії МОЗ України щодо створення Центру громадського здоров’я однозначно є позитивними і вагомими кроками, спрямованими на забезпечення високого рівня здоров’я нації. Статут Центру, а також його структура в цілому зорієнтовані на впровадження та виконання десяти основних оперативних функцій громадського здоров’я. Однак, на жаль, у ньому більше уваги приділяється інфекційним хворобам, у тому числі ВІЛінфекції/СНІДу та туберкульозу, і недостатньо — хронічним неінфекційним хворобам, розладам психіки та поведінки, що обумовлюють основний економічний та соціальний тягар для держави, спричинений нездоров’ям населення. На мій погляд, недостатньо передбачено й використання міжсекторального підходу та участі громад у вирішенні проблем громадського здоров’я, а в деяких випадках планується дублювання функцій системи охорони здоров’я населення. Структура Центру перевантажена і надто громіздка, що може ускладнити керованість в організації ефективної системи громадського здоров’я. Також вважаю недоцільним включати до складу Центру ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України», який я свого часу очолював. Інститут має значний досвід з наукового супроводу оптимізації та реформування системи медичної допомоги в країні, з адаптації законодавства України у сфері охорони здоров’я до європейського, зі стандартизації медичної допомоги та методичного забезпечення процесів якості медичної допомоги (незабаром заклад відзначатиме своє століття). Іншої наукової установи, що займається цими проблемами, у країні немає. А МОЗ України й надалі потребуватиме наукових розробок з обґрунтування подальших кроків медичної реформи. Тож потрібно лише підтримати Інститут ресурсами та поставити перед ним конкретні завдання.

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Cерцева катастрофа: чи врятує Україну європейська ініціатива?» Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

25 грудня 2015 року

ОСТАННЄ ІНТЕРВ’Ю ГЕННАДІЯ КНИШОВА Восени цього року в провідному кардіохірургічному закладі України — Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова — уперше на теренах колишнього Радянського Союзу видалили пухлину серця без розпилу груднини. Із цього приводу лікарі та науковці зібрали журналістів. Після прес-конференції мені вдалося залишитися наодинці з директором Інституту — академіком Книшовим. Я запитала Геннадія Васильовича про фінансування наукових досліджень і підтримку з боку держави. Він змінився в обличчі та почав розповідати…

Геннадій КНИШОВ, директор ДУ «Національний інститут серцевосудинної хірургії ім. М. М. Амосова НАМН України», академік НАН України

а жаль, нікому нічого не потрібно. Ну ось знайшли ми спосіб видалення пухлин серця, виявили звивисті судини як фактор ризику, а що далі? У будь-якій розвинутій країні це одразу б стало приводом до розгортання масштабної науково-дослідної програми: держава виділила б кошти, науковці закупили обладнання та довели свої пошуки до логічної розв’язки — реальної допомоги людям ще на етапі превентивної медицини. А що в нас? Якийсь час усе протримається на ентузіазмі робочої групи… і зникне. Розумієте, одне відкриття породжує купу питань. Наприклад, ми виявили фактори росту, що стимулюють пухлини серця, а ось чому в правому та лівому передсердях новоутворення ростуть по-різному — ми не знаємо. А скільки часу в нас пішло на освоєння методики видалення новоутворень! Ми конструювали каркаси і годинами відпрацьовували ювелірні рухи, щоб пальці відчули та запам’ятали. У розвинутій країні такий лікар-новатор був би премійований, принаймні, грошовою винагородою… А наші науковці так і отримують свої 2 тис. гривень. І шукають, куди б виїхати працювати, щоб мати достойну зарплатню. Мені дуже шкода, що більшість наших пілотних проектів так і не оцінили ані медична спільнота, ані суспільство. Наприклад, наше ноу-хау з гіпертермії: коли штучне підвищення температури тіла рятує життя людині. Завдяки цій методиці ми позбулися рецидивів, тоді як найкращі європейські клініки досі не змогли подолати 20-відсотковий рівень повторних ускладнень. Ми домоглися загальної середньої летальності при кардіохірургічних втручаннях в 1,8%. Амери-

канський показник — 15%. Чому це нікого не цікавить? Дивно, правда? Це ж «золота жила» для Академії: на основі цієї методики можна створювати септичний центр. Мене це вбиває… Дуже хочеться, аби люди знали, що ми тут не протираємо штанів. Ми, наприклад, намагаємося оперувати на працюючому серці, тоді як увесь світ використовує систему штучного кровообігу. Звичайно, їм не вигідно здешевлювати операції, адже різниця у вартості — у кілька разів. Ми, скажімо, не ставимо за один раз більше 2-3 стентів. Тоді як наші українські колеги за одне втручання встановлюють по 7 штук. Це вже не судини, а водогін! Скрізь одні пружини, «коронари» не працюють як треба. Так, вони відновили прохідність, усе ніби добре, але це ж просто злочин — людині загрожує інфаркт. Смертність у них на рівні 5%, і цим пишаються. Та пацієнти не повинні помирати! Жодного відсотку! Ми ж спочатку «відсмоктуємо» тромби в пастку — на фільтри. Потім після відновлення прохідності судин запускаємо холодний розчин, а не кров. Охолоджуємо. Після цього потроху за допомогою балона відкриваємо судину, завдяки чому знижуємо летальність. Але все це на ентузіазмі: поки співробітники «горять» дисертаціями. А після захисту та без належного фінансування ніхто працювати не хоче. І я їх розумію. Наука, закономірно, має підтримуватися Академією наук: із 37 інститутів, що їй підпорядковані, наукою не займається майже ніхто! Насправді цих ледарів треба скоротити в кілька разів, відібрати справжнє наукове ядро і дати йому належне фінансування. Зараз мова йде про те, аби взагалі закрити Академію, але це, на мою думку, кощунство. Уся наукова спільнота активно вкладає в розробки, а ми — закриваємо. Такий вчинок — просто зупинка в розвитку. Це як зізнатися собі, що віднині будемо паразитувати на іноземних дослідженнях. Ганьба! Коли ми реєстрували наш Інститут у Європейському Союзі, приїхав дуже суворий чоловік із Брюсселя. Одразу всім повідомив: його вважають за диявола й усі його перевірки — дуже важке випробування для будь-якої лікарні. Ми показали йому наші напрацювання, інноваційні розробки та втручання, а потім провели екс-

курсію по Інституту й ознайомили з тими жахливими умовами, у яких доводиться працювати. Він був вражений і наостанок сказав: «Якби я шукав ідеальне місце для навчання, я б обрав ваш Інститут. Не уявляю, як ви викручуєтеся і з нічого отримуєте такі результати!» У мене є колосальні ідеї, але я змушений мовчати. Мені вже сказали: «Тобі за це звернуть голову всі «чорнобильці»!» Про що я: у наступному році — 30-річчя катастрофи. Як член президії НАМН України я запропонував: «Давайте проведемо оригінальну роботу: організуємо експедицію Академії в Чорнобильську зону. Там наразі проживає 1700 осіб, які так і не залишили своїх домівок. 30 років вони там мешкають і споживають їжу, що виростили чи вполювали на місці. Кажуть, вони повинні дзвеніти від радіації, а я бачив їх на власні очі, і вони, принаймні зовні, — здорові! Від них усі відмовилися, їх позбавили будь-яких соціальних благ, але вони живуть і чомусь не страждають на онкологічні захворювання. Так може ми їх ретельно обстежимо, поговоримо, запитаємо, від чого вмирали їх сусіди? Усі ж датчики можна привезти із собою! А потім проаналізуємо і, може, нарешті почнемо говорити правду?! І цей експеримент у світовому масштабі не зможе відтворити ніхто, адже зони, ідентичної ЧАЕС, немає. Але я не виключаю, що, мабуть, даремно тоді навели паніку та виселили таку кількість людей». …До речі, було єдине дослідження із включенням чорнобильців з приводу раку щитоподібної залози. Когорту пацієнтів спостерігали 30 років. Радіаційнозалежні пухлини виникли лише в 11% осіб. А всього в нашій країні прооперовано за весь цей час 154 людини! Розумієте, це всього 5 осіб на рік: і тільки в 1 людини на 2 роки розвивалася пухлина, пов’язана з радіацією. То, може, припинимо лякати людей і спрямуємо зусилля в конструктивне русло? Я б виконував це дослідження інакше: відслідковував закономірності по роках. Адже був пік розвитку пухлин, і ми не знаємо, коли. Якби такі графіки існували, то ми могли б на цю криву накласти дані по інших онкологічних захворюваннях, зіставити їх і нарешті побачити, що жодного відношення до радіації пухлини не мають.

Але це вимагало б не тільки граничної чесності, а й зізнання в тому, що 30 років людей лякали даремно. І це нормально, якби хтось взяв на себе відповідальність і сказав: «Висновки 30-річного спостереження не підтвердили попередніх гіпотез». Так ні! Адже під егідою Чорнобиля було розгорнуто величезну кампанію, на якій нажилося і досі наживається безліч людей. Хто захоче добровільно позбавитися статусу «чорнобилець»? Ніхто! Це спричинить грандіозний скандал, тому мені й веліли сидіти та мовчати… Ви навіть не уявляєте, які кошти витрачалися даремно! Я пам’ятаю, як один із генералів ще 15 років тому доповідав про шалене зростання кількості опромінених людей, аргументуючи цим необхідність виділення значних асигнувань на будівництво санаторію та реабілітацію чорнобильців. Наприкінці його доповіді я запитав: «Невже сталася нова катастрофа, а я прогледів? Чому зросла кількість постраждалих?» Він дивиться на президію… усі мовчать. Незручну паузу перервала представник МОЗ: «Геннадію Васильовичу, ви завжди невчасно зі своїми коментарями! Я вам потім поясню». Але я не відступив. Генералу довелося пояснити: «Раніше опроміненими вважалися ті, хто отримав дозу радіації у 100 бер, а зараз ми знизили її до 50. Ось показники і зросли вдвічі». Звичайно, на запропоновану мною експедицію в Академії не стане духу. Це був би кінець «Чорнобильської епопеї»… Не потрібно шукати одного винного і робити з нього цапавідбувайла. Але мовчати й брехати особисто в мене вже немає ані сил, ані бажання.

P.S.

Це був суцільний монолог про наболіле, а не інтерв’ю, тому ми домовилися зустрітися ще раз. Геннадій Васильович сказав, що кілька тижнів буде відсутнім через хворобу, хотів підлікуватися. А невдовзі, на превеликий жаль, його не стало… Мабуть, «поховати» його думки та сподівання в диктофоні було б злочином стосовно видатного українського лікаря та вченого. З надією на те, що комусь у нашій державі ще потрібна правда… Записала Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ КИЇВЩИНА

МИХАЙЛО РАДУЦЬКИЙ: ЩОБ ПРОВЕСТИ МЕДРЕФОРМУ В КИЄВІ, ПАРЛАМЕНТУ ЗАПРОПОНУЮТЬ ВНЕСТИ ЗМІНИ ДО ЗАКОНУ «ПРО СТОЛИЦЮ» У Києві вже знають, із чого саме розпочати реформу системи охорони здоров’я міста. Заступник Голови Київської міської державної адміністрації Михайло Радуцький розповідає також про те, коли і за яких умов така реформа зможе стартувати.

Михайло РАДУЦЬКИЙ, заступник Голови Київської міської державної адміністрації

Чому анонсоване на початку 2015 р. реформування медичної галузі в столиці так і не розпочалося? — У Києва все готово для проведення медреформи. Але пакет реформаторських законів буксує в профільному Комітеті Верховної Ради. Політики загралися в популізм, спекулюючи навіть на медицині. Хоча й МОЗ, і Кабмін, і парламентський Комітет погоджуються щодо базового принципу: гроші повинні ходити за пацієнтом. За такого підходу до фінансування медзакладів кошти виділяються не за кількістю ліжок (незалежно від того, заповнені вони чи ні), а за надані киянам медичні послуги. Але цей принцип поки що неможливо впровадити, оскільки в Україні на законодавчому рівні немає визначення, що таке медична послуга. Без цього реформа не може просуватися. Те, що після таких нововведень медицина стане платною, неправда. Жоден з реформаторських законів, які подаються, не несе в собі змін 49-ї та 22-ї статей Конституції України. Вартість медичних послуг необхідно визначити для того, аби бюджет міг оплачувати лікування киян за встановленими тарифами. А якщо пакет документів не приймуть найближчим часом? Реформи не буде? — У мера Києва Віталія Кличка є ідея запропонувати Парламенту внести зміни до Закону України «Про столицю України — місто-герой Київ». Це дасть змогу провести медреформу на столичному рівні, не чекаючи, поки центральна влада прийме таке рішення для всієї країни. З чого почнете реформу в Києві? — Спочатку потрібно здійснити два дороговартісні аудити. Перший дасть уявлення, яка матеріальна база в нас є в медицині, другий — як ми можемо її використовувати. На кожен аудит піде приблизно півроку, але їх можна проводити одно-

часно. У Києва немає коштів на такі дослідження. Але якщо Верховна Рада прийме рішення, що столиця самостійно рухається шляхом реформ, можна, наприклад, залучити кошти Світового банку. Причому, не кредитні, а грантові. Аудити покажуть, куди без потреби витрачаються бюджетні гроші, призначені для медицини. Наприклад, у Києві площа нерухомості, що належить медзакладам, становить 1,6 млн кв. м. А якщо додати сюди ще клініки, які підпорядковуються не Києву, а МОЗ, Академії наук та іншим структурам, то вийде 2,2 млн кв. м. Ця площа в 2,5 разу перебільшує необхідну, визнану нормами Всесвітньої організації охорони здоров’я для розвинутих країн. Враховуючи сьогоднішню вартість комунальних послуг, навіть нічого не реформуючи, а просто довівши ці площі до світових стандартів, можна зекономити величезні кошти й витратити їх на закупівлю медикаментів, обладнання тощо. Здавати чи продавати такі приміщення не потрібно. У Києві гостра нестача будинків престарілих, хоспісів, закладів паліативної допомоги. Лікарняні корпуси, що звільняться, можна переобладнати під такі установи. За допомогою звільнених квадратних метрів можна також вирішити кадрову проблему. У місті не вистачає лікарів і медсестер, тому що зарплата у них просто жебрацька — 2,2 тис. грн максимум. Можна надати їм гуртожитки чи «гостинки» через кілька років роботи. Якщо реконструювати під житло «зайві» лікарняні будівлі, можна отримати 40 тис. квартир чи кімнат. Що буде після проведення аудитів? — Вони допоможуть створити єдиний медичний простір. Зараз, наприклад, Інститут травматології і ортопедії не знаходиться в підпорядкуванні Києва. Ні, місто не претендує на науку, але офіційно 65% пацієнтів, які лікуються в цьому інституті, — це

кияни. А за неофіційними даними їх 95%. Навіщо тоді місто утримує порожні ортопедичні ліжка в муніципальних лікарнях? Ми просто витрачаємо гроші. З бюджету України в рік виділяється 46 млрд грн на медицину. Для Києва річне фінансування цього напрямку становить 3,8 млрд грн. З них 83% — це зарплати та комуналка. Лише провівши аудити й створивши єдиний медичний простір, ми зменшимо витрати в 2,5 разу. Гроші, які звільняться, можна знову ж таки спрямувати на закупівлю медикаментів і обладнання. Після цього необхідно визначити на законодавчому рівні, що таке медична послуга, й увести систему ціноутворення, як DRG у Німеччині. Це дасть змогу класифікувати захворювання, аби визначити вартість лікування. Впровадження такої системи в Україні також готовий профінансувати Світовий банк. На останньому етапі ми створимо Національне агентство із закупівель. Воно буде підпорядковуватися не МОЗ, а безпосередньо Прем’єр-міністру. Для управління агентством плануємо запросити одну з провідних світових аудиторських компаній. Це буде страховкою від корупції, адже через цю структуру йтимуть величезні гроші. Я не пам’ятаю жодного Міністра охорони здоров’я, звільнення якого відбувалося без скандалу із закупівлями. Коли місто (чи країна) перейде на обов’язкову страхову медицину, Нацагентство закуповуватиме не медикаменти (цим буде займатися кожна окрема клініка), а медичні страховки. У торгах на конкурентній основі братиме участь і муніципальна страхова компанія. Муніципальний страховик отримає якісь преференції? — Ні, компанія працюватиме за законами ринку, пільг у неї не буде. Вона потрібна для того, аби

У КИЄВІ ПЛОЩА НЕРУХОМОСТІ, ЩО НАЛЕЖИТЬ МЕДЗАКЛАДАМ, СТАНОВИТЬ 1,6 МЛН КВ. М. А ЯКЩО ДОДАТИ СЮДИ ЩЕ КЛІНІКИ, ЯКІ ПІДПОРЯДКОВУЮТЬСЯ НЕ КИЄВУ, А МОЗ, АКАДЕМІЇ НАУК ТА ІНШИМ СТРУКТУРАМ, ТО ВИЙДЕ 2,2 МЛН КВ. М. ЦЯ ПЛОЩА В 2,5 РАЗУ ПЕРЕБІЛЬШУЄ НЕОБХІДНУ, ВИЗНАНУ НОРМАМИ ВСЕСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ДЛЯ РОЗВИНУТИХ КРАЇН

місто могло забезпечити страхування соціально незахищених верств населення. Заробляти компанія зможе на інших видах страхової діяльності — медичне страхування в усьому світі є неприбутковою справою. Щоб отримувати прибуток, страховику доведеться розвивати й пропонувати клієнтам інші продукти (автомобільне, майнове страхування тощо). Але досі в Києві не було комунального підприємства, яке успішно конкурувало б на ринку без пільг від муніципалітету… — Таким підприємством, наприклад, є КП «Фармація». Півтора року тому ми прийняли його зі збитком у 46 млн грн, з порожніми складами без запасу медикаментів. Ми змінили менеджмент і припинили крадіжки. Зараз підприємство не має жодної копійки збитків чи боргу. КП «Фармація» продає 200 найменувань ліків соціально незахищеним верствам населення з великими знижками, у 2015 р. підприємство відкрило 30 нових аптек. При цьому жодних преференцій на тендерах «Фармація» не має, вона виходить на торги разом з іншими аптеками. Якщо в останніх ціна краща, перемагають вони. Компенсацій від міста за те, що «Фармація» продає ліки за низькими цінами, також не передбачено. Завдання цього підприємства — соціальна функція, і ціни вони знижують за рахунок свого прибутку. При цьому воно не є збитковим. Що вже було зроблено в рамках підготовки до медреформи? — Силами програмістів КМДА, без виділення жодної додаткової копійки, створено Реєстр інсулінозалежних пацієнтів і Реєстр залишків медикаментів у лікарнях. Перший, наприклад, дає змогу зекономити на закупівлі інсуліну для так званих мертвих душ — раніше головні лікарі виписували препарат для пацієнтів, яких не існує. У перспективі планується створення цілої системи «Електронна охорона здоров’я». Але це дороговартісна програма: лише одній клініці на 60 ліжок вона обійдеться в 1 млн дол. Зараз іде підготовка інвестиційного конкурсу на її створення. Інвестору такий проект буде, безумовно, цікавий, оскільки він зможе заробляти і на обслуговуванні програми в майбутньому, і на наданні доступу до неї приватним клінікам та аптекам. До неї також входитиме система «Електронний рецепт», котра звільнить лікарів від великої кількості непотрібної писанини й зробить їх роботу комфортнішою. За матеріалами інтернет-порталу «Деловая столица»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

25 грудня 2015 року

І В А Н О - Ф РА Н К І В Щ И Н А

ПРОТЕСТ У ЛІКАРНІ: ТЕРПЕЦЬ УРВАВСЯ?

На початку грудня медики Обласної клінічної лікарні м. Івано-Франківськ з вимогою виплатити індексацію заробітної плати за 2015 р. звернулися до головного лікаря закладу та Департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської облдержадміністрації. Обурені працівники звинувачують у бездіяльності керівництво лікарні та чиновників. Поки що медики обмежуються листами-зверненнями до всіх можливих інстанцій з проханням вирішити ситуацію мирним шляхом. Але громадські та профспілкові активісти погрожують акціями протесту.

керівникам наголошувалося, що стимулюючі виплати можуть здійснюватися тільки за умови забезпечення обов’язкових виплат із заробітної плати та видатків на енергоносії. Незважаючи на це, протягом 2015 року керівництво Обласної клінічної лікарні м. Івано-Франківськ частково здійснювало виплати працівникам закладу стимулюючого характеру, загальна сума яких могла б бути спрямована на індексацію доходів. Крім того, у лікарні трапляються перевитрати бюджетних коштів через розподіл однієї ставки між кількома працівниками однакового профілю на 0,25, 0,5 чи 0,75 ставки. Унаслідок цього видатки, передбачені на сплату єдиного соціального внеску на 2 чи 4 працівників, перевищують таку суму на 1 працівника. З метою поліпшення ситуації з фінансуванням закладів охорони здоров’я Прикарпаття обласна державна адміністрація неодноразово зверталася до головного розпорядника коштів медичної субвенції — Міністерства охорони здоров’я України, інформуючи про обсяги незабезпеченості видатками медичної галузі Івано-Франківщини на оплату праці, зокрема індексацію, та з проханням допомогти вирішити зазначену проблему й виділити додаткові кошти.

Остап ГРИЩУК, головний лікар Обласної клінічної лікарні м. Івано-Франківськ

Євген ШТАЙДЕН, Голова комітету первинної профспілкової організації Обласної клінічної лікарні м. Івано-Франківськ

и зібрали майже 800 підписів членів колективу і повторно направили до обласного керівництва та Кабміну листи з проханням виділити додаткові кошти в сумі 12 млн грн для виплати індексації заробітної плати та 4,356 млн грн нарахування на індексацію всім працівникам лікарні за 2015 р. Відповідь із Департаменту охорони здоров’я отримали. Нам повідомили, що Івано-Франківська обласна рада під час чергового уточнення свого бюджету розгляне це питання з урахуванням наявного фінансового ресурсу. До документа додали лист Міністерства фінансів України від 24.06.2015 р. №31-09010-09-8/21023. У ньому зокрема сказано: «У разі проведення індексації без урахування наявного фінансового ресурсу в другому півріччі поточного року виникне заборгованість із виплати заробітної плати, грошового забезпечення, пенсійних і соціальних виплат. Крім того, спрямування додаткових бюджетних коштів на індексацію грошових доходів населення поставить під загрозу фінансове забезпечення витрат на проведення антитерористичної операції й обороноздатності країни в цілому». У листі також зазначено, що Міністерством соціальної політики розробляється проект постанови Кабінету Міністрів України «Про особливий порядок індексації грошових доходів населення у 2015 році та внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

На наше безпосереднє звернення до Мінфіну надійшли тільки два письмові повідомлення про вручення листів. Поки що чекаємо відповідей. Але, якщо виникне потреба, то ми організовано, з вільними від роботи працівниками вийдемо на акцію протесту до облдержадміністрації. Однак сподівання на результативність наших акцій видаються марними, адже питання регулюється не в Івано-Франківську, а в столиці. Тож ми направили до Києва делегацію голів профспілкових комітетів, маючи надію, що їм разом з іншими представниками профспілок України, які 17 грудня організували мітинг на захист конституційних прав працівників бюджетної сфери, вдасться достукатися до влади.

Олег ОВЧАР, заступник директора Департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської облдержадміністрації

итуація, що склалася в Обласній клінічній лікарні м. Івано-Франківськ, майже аналогічна для більшості бюджетних установ України. Доведений області граничний обсяг медичної субвенції на 2015 р. не дав змоги достатньою мірою забезпечити медичні заклади видатками за захищеними статтями (зарплата, медикаменти, харчування, енергоносії). Певною мірою неправильне планування видатків закладу обумовлене управлінською діяльністю керівництва лікарні. Так, згідно з Бюджетним кодексом України (ст. 77) керівник повинен був у першу чергу врахувати потребу в коштах на оплату праці, а також на проведення розрахунків за спожиті теплоенергоносії. Крім

того, за ст. 51 Бюджетного кодексу керівники бюджетних установ зобов’язані утримувати чисельність працівників та здійснювати фактичні видатки на заробітну плату, включаючи премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах бюджетних установ. З огляду на критичну ситуацію з фінансуванням системи охорони здоров’я Івано-Франківської області наказом Департаменту охорони здоров’я керівників бюджетних закладів зобов’язано забезпечити вжиття заходів щодо дотримання жорсткого режиму економії коштів. Відповідно до законів України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», «Про індексацію грошових доходів населення», роз’яснення Міністерства фінансів України індексація має здійснюватись у межах фінансових ресурсів і відповідно до особливого порядку, який мав розробити Кабмін. Усім

итання виплати індексації не раз порушувалося перед керівництвом області. Листи з відповідними вимогами були відправлені до обласних держадміністрації та ради ще в жовтні. Проте жодних зрушень не відбулося. Для виплати індексації двотисячному колективу лікарні потрібно 16,5 млн грн, а такі кошти — непідйомні для закладу. Кошторисом на 2015 р. на виплату заробітної плати працівникам лікарні передбачено 46,33 млн грн. За 11 місяців нараховано та фактично виплачено 42,57 млн грн, зокрема 1,18 млн грн надбавки за складність і напруженість роботи. Тобто їх вистачило б на виплату індексації всього за один місяць. Надбавку ми виплатили середньому медичному персоналу реанімаційного та приймального відділень, адміністративно-управлінському та господарськообслуговуючому персоналу. Це становить усього 2,55% річного фонду зарплати, й ці кошти «погоди не зробили». З метою вирішення проблеми облдержадміністрація направила листи до Міністерства фінансів і Кабінету Міністрів України. Людмила СТРАЖНИК, спеціально для «ВЗ», м. Івано-Франківськ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМ. П. Л. ШУПИКА

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС НА ЗАМІЩЕННЯ ТАКИХ ПОСАД:

завідувача кафедри стоматології дитячого віку (1 посада на 1 ст.); професорів кафедр: управління охороною здоров’я (1 посада на 0,25 ст.), гігієни харчування і гігієни дітей та підлітків (1 посада на 0,25 ст.), організації і економіки фармації (1 посада на 0,5 ст.), загальної та невідкладної хірургії (1 посада на 1 ст.); доцентів кафедр: урології (1 посада на 0,25 ст.), акушерства, гінекології та медицини плода (1 посада на 0,25 ст.), хірургії та судинної хірургії (1 посада на 0,25 ст.), дитячої кардіології та кардіо хірургії (1 посада на 0,25 ст.);

асистентів кафедр: неврології та рефлексотерапії (1 посада на 0,25 ст.), терапії та ревматології (1 посада на 0,25 ст.), сімейної медицини (1 посада на 0,25 ст.), контролю якості і стандартизації лікарських засобів (1 посада на 1 ст.); молодшого наукового співробітника центральної науково-дослідної лабораторії (1 посада на 1 ст.) АДРЕСА АКАДЕМІЇ: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9 ПРИЙОМ ДОКУМЕНТІВ — 30 днів з дня опублікування оголошення

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

ЖИТТЯ В УМОВАХ ХРОНІЧНОГО НЕДОФІНАНСУВАННЯ Рік, що минає, був непростим для всієї України, у тому числі й для медичної сфери, яка протягом останніх десятиріч працює в умовах хронічного недофінансування. Але, попри всі негаразди, допомога хворим надається, галузь розвивається, а розпочате реформування триває. З якими здобутками медики Чернігівщини та Буковини входять у наступний рік, чого вдалося досягти, а чого реалізувати не вийшло і чому?

ЧЕРНІГІВЩИНА

Петро ГАРМАШ, начальник управління охорони здоров’я Чернігівської облдержадміністрації

ВЗ Медична реформа — дуже нагальна та болюча тема для нашого суспільства. Тож перше питання: реформування й децентралізація медичної галузі Чернігівщини — що вдалося зробити, що — ні, чому? — Реформування сфери охорони здоров’я в області, як і по всій країні, розпочалося з реорганізації первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) на основі загальної практики-сімейної медицини та створення центрів ПМСД, що дасть змогу покращити надання лікарської допомоги населенню. Проектом Національної стратегії побудови нової системи охорони здоров’я України на період 2015-2025 рр. передбачається посилення ролі та місця первинної ланки. Так, первинка має забезпечувати до 80% обсягів медичних послуг, на вторинну ланку припадатимуть 15% і лише 5% медичної допомоги надаватимуть лікувальні заклади третинного рівня. На сьогодні в області зареєстровано 24 центри ПМСД, із яких 20 є окремими юридичними структурами. У чотирьох районах (Варвинському, Талалаївському, Срібнянському та Куликівському) вони працюють у складі центральних районних лікарень. Це пов’язано з невеликою кількістю населення та недостатньою укомплектованістю первинної ланки лікарськими кадрами. Продовжується робота по створенню центрів ПМСД у Прилуцькому та Корюківському районах. Поступово мережа лікувальних закладів приводиться у відповідність до обсягів надання медичної допомоги та потреб населення. Здійснюється перепрофілювання дільничних і районних лікарень у лікарські амбулаторії, у тому числі амбулаторії загальної практики-сімейної медицини з ліжками денного стаціонару. На вивільнених площах створюються відділення паліативної (хоспісної) допомоги, що дуже актуально, адже населення області, особливо сільське, поступово старіє. Останніми роками 10 малопотужних фельдшерсько-акушерських пунктів (ФАПів), що обслуговували до 100 осіб населення, були

об’єднані з потужнішими медичними закладами. Зараз розглядається питання про укрупнення ще 296 ФАПів, за якими закріплено близько 300 осіб населення. Утім, 28 ФАПів, кожний з яких обслуговує понад 1 тис. пацієнтів, плануємо реорганізувати в сільські лікарські амбулаторії. Щодо питання надання населенню якісної спеціалізованої допомоги (особливо це стосується мешканців села), то в умовах дефіциту медичних кадрів й обмеження фінансування галузі, на мою думку, його можна вирішити шляхом створення міжрайонних спеціалізованих відділень або центрів, наприклад, кардіологічних, акушерських тощо. Завдяки оснащенню таких відділень сучасним обладнанням та апаратурою населення отримуватиме медичну допомогу вчасно й на належному рівні. Їх фінансування, вважаю, необхідно здійснювати за рахунок передачі трансфертів. Серед питань, які гальмують розвиток і реформування медичної галузі, — дефіцит лікарських кадрів і хронічне недофінансування. Бюджетні асигнування, що спрямовуються на медичну галузь, украй обмежені. Це унеможливлює забезпечення закладів первинки необхідним обладнанням та апаратурою. На сьогодні рівень їх фінансування становить 33% від потреби. Для того щоб матеріально-технічний стан лікувальних установ первинної ланки привести у відповідність до табеля оснащення, необхідно 63,5 млн грн, зок рема на обладнання — 37,5 млн грн. Але коли в нас з’являться такі кошти, нікому не відомо. Особливо серйозною кадрова проблема є в сільських закладах охорони здоров’я. Так, зараз лікарями не укомплектовані одна сільська дільнична лікарня і 45 лікарських амбулаторій області. ВЗ Зрозуміло, що ситуація з медичними кадрами в регіоні непроста. Як ви стимулюєте медиків, особливо лікарів і середній медичний персонал, що працює в сільської місцевості? Що робиться для професійного росту кадрів? — Зараз в області — 14 528 медичних працівників, серед яких 3733 лікарі та 10 795 молодших спеціалістів з медичною освітою. На кінець третього кварталу цього року укомплектованість штатних посад лікарями в лікувальних закладах області становила 74%, а у сільських лікарських амбулаторіях — лише 62,4%. Зараз на Чернігівщині не вистачає 1315 лікарів. Крім того, серед медиків області з року в рік збільшується кількість осіб пенсійного віку, серед лікарів їх частка 29,1%, серед середніх медичних спеціалістів — 11,6%. Найбільший дефіцит кадрів відчувається за спеціальностями рентгенологія (76%), педіатрія та сімейна медицина (по 67%), дитяча анестезіологія, дитяча неврологія, дитячі інфекційні хвороби (по 51%), патологічна анатомія та медицина невідкладних станів (по 46%).

Щодо молодих спеціалістів, то на сьогодні в лікувальних закладах області інтернатуру проходять 259 осіб, із них 48 — за спеціальністю «Загальна практика-сімейна медицина». У 2015 р. інтернатуру закінчили 73 лікарі, з них у центральних районних лікарнях працюють 29, у сільських амбулаторіях — 12, у лікувальних закладах Чернігова — 24, в обласних лікувальних закладах — 8. Обласною державною адміністрацією й органами місцевого самоврядування вживаються заходи для покращення кадрової ситуації в медичній галузі. В усіх районах області затверджені районні програми «місцевих стимулів», якими передбачено забезпечення житлом, земельними ділянками, надання пільгових кредитів, навчання у вищих нав чальних закладах за рахунок місцевих бюджетів, уведення надбавок до заробітної плати тощо. Протягом останніх п’яти років житлом забезпечено 32 медичних працівники, 22 з яких — молоді спеціалісти. Найкраще це питання вирішується в Бобровицькому, Корюківському, Ічнянському та Городнянському районах, де щороку виділяються квартири працівникам сфери охорони здоров’я. Наразі в Менському районі споруджується будинок, у якому планується виділити житло медикам. Крім того, з метою підвищення престижності професії та стимулювання праці медичних працівників у 2012 р. на Чернігівщині заснована обласна щорічна премія ім. І. В. Буяльського у розмірі 5 тис. грн, яка вручається переможцям у номінаціях: «Кращий молодший спеціаліст з медичною освітою», «Кращий лікар», «За інновації в медичній практиці», «Кращий працівник галузі охорони здоров’я», «Кращий фармацевтичний працівник». ВЗ Що, на вашу думку, треба зробити для заохочення молоді працювати у сфері охорони здоров’я? — Найвагомішим чинником «виштовхування» молоді з медицини є низький рівень оплати праці.

Тож, аби змінити ситуацію, варто впровадити систему підвищення рівня заробітної плати (не лише в пілотних регіонах, а й на рівні держави) залежно від кваліфікації працівника, обсягів, якості, складності, ефективності та умов виконуваної роботи. Для визначення ефективності роботи медичного закладу та рівня професіоналізму і кваліфікації його працівників слід задіяти індикатори якості, процедури анонімного анкетування пацієнтів тощо. Для заохочування медиків до роботи на первинній ланці, де зараз найбільший дефіцит кадрів, треба в першу чергу подбати про забезпечення службовим помешканням з правом подальшої приватизації або ж про надання можливості отримати довгостроковий кредит під 1-2% для придбання житла чи автомобіля. Особливо це стосується сільської місцевості, куди вкрай неохоче їде молодь. Вважаю, що в систему «місцевих стимулів» необхідно також включити відповідне оснащення робочого місця, забезпечення службовим транспортом, створення умов для підвищення професійного рівня, у тому числі за рахунок дистанційних форм навчання (для цього забезпечити вільний доступ до інтернету), безкоштовну передплату на вітчизняні фахові періодичні видання тощо. ВЗ Як реалізували в цьому році обов’язкові програми: з вакцинації, забезпечення ліками орфанних хворих тощо? Хто в ідеалі, на вашу думку, має цим займатися? Як краще організувати процес, щоб не було збоїв? — Реалізація обов’язкових програм у цьому році вкрай незадовільна. В області склалася досить загрозлива ситуація з імунізацією дітей. Календар щеплень зірваний. Зараз є лише 6 доз вакцини «Інфанрикс Гекса™», 3 дози «Пентаксиму», 54 дози імунобіологічного препарату проти гемофільної інфекції та 5 доз вакцини проти гепатиту В.

КЗОЗ «МЕНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ»

ЗАПРОШУЄ ДЛЯ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ (БАЖАНО СІМЕЙНИМИ ПАРАМИ): лікаря-хірурга; лікаря-акушера-гінеколога; лікаря-анестезіолога; лікарів інших спеціальностей. Спеціалісти будуть забезпечені житлом у новому багатоквартирному будинку. ЗВЕРТАТИСЯ ЗА АДРЕСОЮ: Чернігівська обл., м. Мена, вул. Шевченка 61-А Тел.: (04644) 2-16-51 — секретар, (04644) 3-30-11 — відділ кадрів. E-mail: kzozmenacrl@yandex.ua, сайт лікарні: www.http:menacrl.narod.ru

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

25 грудня 2015 року

Виняток становить протиполіомієлітна вакцина, яка надійшла нещодавно та в достатній кількості. Проте критична ситуація зі щепленням дітей — лише один бік проблеми імунопрофілактики. На сьогодні в області склалася досить загрозлива ситуація із забезпеченням протиправцевим анатоксином і протиправцевим людським імуноглобуліном, антирабічними препаратами тощо. Окрім проблем з вакцинами не вирішено питання і з централізованими поставками ліків для орфанних пацієнтів, онкохворих і хворих на гемофілію, що протягом року практично не надходили. Так, наприклад, централізовані поставки препарату «Креон®» для дітей з муковісцидозом

і близько не покрили потреби. Тяжкохворі або ж їх родичі змушені купувати ліки своїм коштом, причому вони не завжди є в аптечній мережі. З приводу відсутності вакцин і ліків пацієнти дзвонять на «гарячу лінію» МОЗ України, пишуть скарги. Міністерство переадресовує ці звернення до обласного управління охорони здоров’я. Але на рівні області вирішити такі проблеми ми не в змозі, оскільки закупівлі здійснюються централізовано. Управління охорони здоров’я Чернігівської облдержадміністрації неодноразово зверталося з цього приводу до Міністерства, але чіткої відповіді, коли ж вакцини та ліки для тяжкохворих нарешті в нас з’являться, ми так і не отримали.

Утворилося замкнуте коло, заручниками якого стали і пацієнти, й медики. Чиновникам МОЗ України необхідно, на мою думку, відповідальніше ставитися до своїх обов’язків і не забувати, що від кожної ампули вакцини та упаковки ліків залежить чиєсь життя. ВЗ Усе ж рік, що минає, запам’ятається й певними досягненнями. Якими саме? — Наше головне досягнення — це те, що в умовах хронічного недофінансування ми працюємо та надаємо допомогу нашим хворим. А ще примудряємося робити ремонти, купувати нове обладнання та впроваджувати сучасні технології лікування.

Наші лікарі займаються науковою працею (це при тому, що область не має медичного університету та науково-дослідних інститутів): беруть участь у міжнародних конгресах і науково-практичних конференціях, симпозіумах, друкуються у фахових журналах тощо. Сподіваюся, що наступний рік буде більш сприятливим і ми зможемо реалізувати свої задуми та плани, а головне — суттєво покращити медичне обслуговування жителів Чернігівщини. Олена БЕРЕЗКІНА, спеціально для «ВЗ», м. Чернігів

Б У КО В И Н А центри: Центр гнійних ран і хірургічних ускладнень цукрового діабету, Центр пластичної реконструкції та естетичної хірургії й Центр термічних уражень та дермопластики. Нарівні з новоствореними активно функціонують і розвиваються Центр ендоурології та літотрипсії, Центр ендоскопічної хірургії. Фахівці цих закладів виконують складні органозберігаючі та малоінвазивні оперативні втручання за європейськими стандартами. Завдяки формату університетської клініки пацієнти вже відчули позитивні зміни. Зокрема покращилося матеріально-технічне забезпечення закладу. За умови співпраці з Буковинським державним Оксана АНДРІЄЦЬ, директор Департаменту охорони здоров’я медичним університетом з’явилася можливість заЧернівецької облдержадміністрації, лучити більше коштів з державного бюджету. Задоктор медичних наук, професор куплений унікальний відеоендоскопічний комплекс ВЗ Рік, що минає, був дуже непростим. з бічною оптикою вартістю понад 3,5 млн грн, який Як працювалося медикам Чернівецької дасть змогу проводити такі операції на жовчних області в цих умовах, якими є основні під- шляхах, які дотепер у Чернівцях не виконували, сумки роботи? а також лікувально-діагностичні процедури на — Передусім хочу відзначити, що, незважаючи дванадцятипалій кишці. На черзі — придбання на всі труднощі, медики краю гідно впоралися з ультразвукової, рентгенологічної апаратури. усіма викликами часу, тому буду оперувати стаСеред досягнень — закупівля обладнання для тистичними даними по медичній галузі області. неврологічного, хірургічного та фізіотерапевтичА вони є досить вагомими. Показник захворюва- ного відділень Чернівецького госпіталю ветеранів ності населення Чернівецької області становить війни на суму близько 1 млн грн. У реанімаційних 179,6 випадку на 100 тис. населення, що на 1,3% відділеннях Чернівецької обласної дитячої клінічної менше, ніж минулого року. Найпоширенішими лікарні запрацювали чотири нові апарати штучної залишаються захворювання системи кровообігу, вентиляції легень — вони були вкрай необхідні, органів дихання і травлення. Знизилися частота адже тільки до неонатальної реанімації медзаклаусіх форм активного туберкульозу та захворюва- ду щороку госпіталізують понад 200 новонародженість на нього. них, а обладнання тут не оновлювали з 2007 р. Нова Протягом року в області тривала робота з роз- американська апаратура забезпечує виходжування витку первинної мережі. Щоправда, реорганізація маленьких пацієнтів з масою тіла від 500 грамів. ФАПів не проводилася через обмежене фінансу- Особливість апаратів у тому, що за рахунок наяввання, адже такі кроки потребують додаткових ності тригерної системи вони максимально адапкоштів. Проте жоден ФАП в області не закрився. товані до організму дитини. Ця система забезпечує Хочу наголосити: сьогодні у Чернівецькій подання апаратного вдиху синхронно із зусиллями області показник покриття амбулаторіями стано- малюка, визначає появу власних спроб вдиху, дає вить у сільській місцевості 3 на 10 тис. населення, змогу утримувати дихання пацієнта на необхідній що майже відповідає контрольному показнику, частоті, коригуючи частоту й об’єм вдиху. А зволоу містах — 0,6 на 10 тис. населення. В обласному жуючі фільтри сприяють штучній вентиляції легень центрі ще не завершена робота зі створення ме- протягом тривалого часу, навіть до півроку. режі ЦПМД. Загалом питома вага населення, що Крім того, для медичних закладів області (кліобслуговується сімейними лікарями, становить на нічного онкологічного диспансеру, клінічної лікарні, Буковині 84%. кардіологічного диспансеру та медичного діагносДосягли гарних результатів роботи Центру екст- тичного центру) закуплено обладнання на суму пореної медичної допомоги та медицини катастроф. над 11 млн грн. Це найнеобхідніші апарати штучної Зокрема служба ввійшла до трійки лідерів за ви- вентиляції легень, автономні джерела живлення, конанням нормативу терміну прибуття на виклики: ендоскопічне обладнання, лабораторне медичне у межах міста він становить 10 хвилин, по області обладнання, рентгенівський і ультразвуковий пере— трохи більше 20. сувні апарати. Також придбано апарати моніторингу Протягом 2015 р. було відкрито три додаткові пацієнта, електрокардіографи, УЗ-сканер експертпункти екстреної медичної допомоги в селах Селя- ного класу, конвексний датчик для УЗ-апарату. тин і Яблуниця Путильського району, селі Черленівка Новоселицького району. ВЗ А якою є на сьогодні ситуація із завершенням будівництва перинатального ВЗ Що із запланованого вдалося реалізу- центру на базі КМУ «Міський клінічний вати протягом 2015 року? пологовий будинок №1»? — Одним із пунктів програми розвитку медичної — Дотепер Чернівецька область залишається єдигалузі області було завдання консолідувати науку ною в Україні, де немає закладу пологодопомоги і практику. Маю на увазі створення на базі ОКУ третинного рівня. А створення перинатального «Лікарня швидкої медичної допомоги» універси- центру могло б суттєво знизити малюкову та матетської клініки. За рік, що минає, на базі цієї лі- теринську смертність. У 2013 р. на об’єкті було декарні було сформовано три нові науково-практичні монтовано практично всі інженерні мережі. Однак у

наступному році фінансування будівництва центру було призупинене. У зв’язку із цим для збереження будівлі від несприятливих факторів навколишнього середовища за 1,2 млн грн з місцевого бюджету вдалося звести покрівлю на прибудові основного корпусу, де планували розгорнути операційний блок. Для оснащення перинатального центру ще в грудні 2013 — січні 2014 року придбали медичне обладнання й апаратуру на 23,6 млн грн, а також технологічне устаткування на 3,4 млн грн, яке неможливо змонтувати, доки не закінчаться будівельні роботи. Наразі це обладнання розміщується на складах Чернівецького обласного комунального підприємства «Ліки Буковини». Для завершення реконструкції перинатального центру як структурного підрозділу Чернівецької обласної клінічної лікарні необхідно понад 100 млн грн. Голова Чернівецької обласної державної адміністрації неодноразово звертався з цього приводу до Прем’єр-Міністра, Міністра охорони здоров’я, Кабінету Міністрів, Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України, Міністерства фінансів, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, але відчутних зрушень у вирішенні згаданого питання поки що немає. ВЗ Цього року ДЗ «Вузлова клінічна лікарня станції «Чернівці» ДГТО «Львівська залізниця» було переведено зі сфери управління Міністерства інфраструктури України в комунальну власність міста. Як установа працюватиме далі? — Цей заклад реорганізовано в юридичну особу — комунальну медичну установу «Міська лікарня №1». На її базі планується створити багатопрофільну міську лікарню із сучасним лабораторним центром і травматологічним пунктом, об’єднавши ліжковий фонд комунальних медичних закладів міста. Це дасть змогу заощадити кошти шляхом оптимізації штатних посад, економії витрат на енергоносії та вивільнення приміщень. ВЗ Медична галузь — це не лише дороговартісне сучасне обладнання та відремонтовані лікарні, а й передусім — грамотні кадри. Як заохочуєте до роботи лікарів, особливо — у сільських і районних медичних закладах, де, як правило, випускники медичного університету не дуже хочуть працювати… — У кожному районі Чернівецької області Департаментом охорони здоров`я затверджено програми та заходи щодо стимулювання медичних працівників ПМСД. Зокрема передбачено виділення житла та земельних ділянок для молодих спеціалістів, забезпечення позачергового прийому дітей медичних працівників до дошкільних навчальних закладів, оплату циклів спеціалізації та тематичного удосконалення лікарів загальної практики-сімейної медицини. Звісно, намагаємося стимулювати лікарів і доплатами та преміями за досягнуті результа-

ти в роботі. Здійснювали виплату одноразової грошової допомоги молодим спеціалістам — лікарям загальної практики-сімейної медицини в розмірі п’яти посадових окладів з укладанням трудового договору на термін не менше п’яти років. Для покращення соціально-побутових і житлових умов створено відомче житло за рахунок вільних площ лікувальних закладів у селах Замостя Вижницького району, Ржавинці, Репужинці та Малий Кучурів Заставнівського району. У Кельменецькому районі в реконструйованому під житловий будинок колишньому дитячому відділенні ЦРЛ дві квартири виділено під відомче житло для лікарів. На Путильщині введено в експлуатацію гуртожиток для медичних працівників на вісім квартир. ВЗ Якщо вже мова зайшла про фінансування, розкажіть, яким воно було в цьому році? Чи вистачило коштів на все, що було заплановано? Які плани на 2016 р.? — Основний пункт плану в нинішніх умовах — утримати на належному рівні надання медичної допомоги населенню області. Так, у 2015 р. за орієнтовної потреби закладів охорони здоров’я обласного підпорядкування в 900 млн грн Департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації затверджені асигнування у розмірі близько 400 млн грн, що становить 49,3% від необхідного. На 2016 р. закладам охорони здоров’я обласного підпорядкування Міністерством охорони здоров’я попередньо доведені асигнування на здійснення заходів та утримання установ за рахунок медичної субвенції в сумі 460 млн грн, що на 32 млн більше, ніж у цьому році. Крім того, планується додатково виділити з обласного бюджету асигнування понад обсяги медичної субвенції на оплату поточних і капітальних видатків. На засіданні Ради регіонального розвитку при Чернівецькій обласній державній адміністрації було проведено попередній конкурсний відбір інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку, що можуть бути реалізовані за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку у 2016 році. Зокрема на наступний рік запланована реконструкція обласного протитуберкульозного санаторію «Красноїльськ» у Сторожинецькому районі, прибудова до приймального відділення Новоселицької центральної районної лікарні (пологове відділення), будівництво акушерського корпусу в Хотинській центральній районній лікарні. ВЗ Чи плануєте залучати громадськість до вирішення проблем медицини краю? — Переконана, що медична спільнота має тісно співпрацювати із громадою в плані донесення до населення інформації про шляхи реформування галузі охорони здоров’я. Люди нам повірять лише тоді, коли побачать реальне втілення задекларованих намірів. Ольга РУСНАК, спеціально для «ВЗ», м. Чернівці

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

Є «ТРЬОХСОТІ». ТЕРМІНОВО ПОТРІБЕН ЛІКАР! Максим Морозько — лікар-анестезіолог дитячого відділення інтенсивної терапії Житомирської центральної дитячої міської лікарні. Але це тут, у мирному житті, де на нього з роботи чекають дружина і маленький син. У зоні ж проведення антитерористичної операції він — «Мороз» — лейтенант медичної служби медичної роти 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних сил України, що разом із бійцями побував чи не в усіх гарячих точках на Сході України. Брали Лисичанськ, Слов’янськ, гору Карачун, штурмували висоту поблизу села Крива Лука, зачищали від бойовиків Рубіжне, Степанівку, Червоний Лиман, Тельманове, деблокували 32-й блокпост. Пройшлися тилами ворога в знаменитому «Рейді», прикривали вихід з оточення 72-ї та 79-ї бригад, захищали укріпрайон поблизу селища Спартак.

Максим МОРОЗЬКО, лікаранестезіолог дитячого відділення інтенсивної терапії Житомирської центральної дитячої міської лікарні

Коли запахло війною Навесні 2014 р. бригада прикривала Південь України в Херсонській області, а потім частково перебазувалась у Добропільський район Донецької області. На той момент у медроті було близько 70 чоловік: лікарів, фельдшерів, санітарів, водіїв, розпорошених по тактичних підрозділах. З початком активних бойових дій військових медиків поступово ставало менше (хтось зазнавав поранень, а хтось, як кажуть військові, «падав на больничку» — їхав додому і не повертався). Лишилося кілька. Спочатку працював здебільшого як терапевт. Лікував ГРВІ, бронхіти, пневмонії, ангіни, гастрити та переломи. У своєму арсеналі мав «серйозний» набір медикаментів: знеболювальний засіб буторфанолу тартрат, індивідуальні перев’язувальні пакети, кілька найменувань атибіотиків, йод, декілька пляшечок фізрозчину й перекису водню, зеленку. Пляшечок з останньою, до речі, назбирав два відра. Це вже потім до справи активно підключилися волонтери, які фактично й взяли

Поранені під час звільнення Лисичанська (літо 2014 р.)

на себе увесь тягар із забезпечення армії ліками. У Добропільському районі, поблизу села Октябрське, колона наших бійців потрапила в засідку і була обстріляна сепаратистами. Саме тоді з’явилися перші серйозні втрати. По рації передали: «Є «трьохсоті». Терміново потрібен лікар!» Захопивши свою сумку, застрибнув до машини. Неймовірне напруження. Ідеш у «Хаммері», попереду — БТР супроводу, вдивляєшся в «зеленку», чекаєш на постріли із засідки. Двері машини напіввідчинені, щоб у разі обстрілу якнайшвидше вискочити. Зброя напоготові. На тобі — каска, бронежилет, та це перестаєш помічати. Про себе, як мантру, повторюєш порядок дій при обстрілі: вискочити, впасти, відкотитися від машини, стріляти короткими чергами — економити патрони... Дивне відчуття нереальності подій. Поки добралися, найтяжчих уже евакуювали першим вертольотом. Вбитих завантажили в другий, один на одного, місця було дуже мало, навпроти розмістилися поранені. Ніхто з них не вимовив жодного слова, просто сиділи і дивилися на гору тіл, з якої струмочками стікала кров. Жахлива картина. Тоді я відчув, що запахло війною… Перші смерті сприймав як особисту трагедію, потім навчився абстрагуватися (як кажуть, біля кладовища жити — усіх не оплакати), хоча багатьох своїх пацієнтів, кого врятував або не зміг врятувати, пам’ятаю поіменно. У бою поблизу Лисичанська загинуло п’ятеро наших бійців. Серед них був старший лейтенант Максим С. Хлопець отримав поранення в ділянку над серцем. Реанімували його просто в полі. Він помирає, поруч кричить хлопець з відірваною кистю, біля нього мовчки лежить другий із вибитими очима. Максим захрипів, почав «завантажуватися», кричу фельдшерові, щоб шукав адреналін у мене в сумці, сам виконую інтубацію. Рахую секунди клінічної смерті. По-перше, це трохи заспокоює, по-друге, знаєш, скільки часу минуло після зупинки серця. Адреналін внутрішньосерцево. Пульсу немає. Розгорнута реанімація. Хлопець, той, що з відірваною кистю, кричить: «Врятуйте мого командира». Качаємо, дихаємо хвилин 15-20 — пульсу немає, дихання немає, зіниці розширені. Клінічна смерть стала біологічною. Не врятували... Уже пізніше стало відомо, що куля надірвала аорту, і шансів врятувати хлопця в польових умовах не було. «На автоматі» перев’язую інших поранених, на ношах вантажу на машини. Життя триває, але смерть ходить поруч. Бувало важко, надзвичайно важко, коли «накривало з головою», щось усередині надломлювалося. Але рація знову хрипіла: «Потрібен лікар!» Хапав свою сумку і знову — в бій, у бій зі смертю. Хто переможе цього разу: я чи вона?

І лікар, і солдат, і повар

Добропілля, облік медикаментів (весна 2014 р.)

В армії виконував будь-яку роботу: працював лікарем, фельдшером, санітаром-стрільцем, просто солдатом. І їсти варив, і ями копав, в окопах під танком сидів, коли бойовики щедро поливали наших захисників «Градами», по полю носив «непідйомні» ноші з «двохсотими». Лікарем же був багатопрофільним. Асистував хірургу, працював травматологом, урологом (багато скарг надходило на пісок і камені в нирках, ниркові www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

РЕПОРТАЖ ІЗ ГАРЯЧОЇ ТОЧКИ

25 грудня 2015 року

кольки), пульмонологом, терапевтом, інфекціоністом, гастроентерологом, ЛОРом. Іноді доводилося бути й стоматологом. В екстремальних умовах, коли немає потрібних ліків та обладнання, «вмикав мозок» і розробляв власні, «непротокольні», методи лікування, які виявлялися ефективними. Наприклад, у солдата був сильний зубний біль і пульпіт. На ватний тампон наносив 10% розчин лідокаїну гідрохлориду — це знімало біль. Щоб усунути бактеріальну інфекцію, тампон вмочував в антибіотик лінкоміцину гідрохлорид, що має здатність накопичуватися в кістковій тканині. І допомагало ж! Принаймні, два тижні біль не турбував і запалення пульпи не було. А скільки разів проводив реанімацію під ворожим вогнем, на ношах під машиною! Часте явище — кульове поранення в грудну клітку, у легені. Повітря накопичується в плевральній порожнині, людина задихається, кожна хвилина — на вагу золота. Треба миттєво зробити декомпресію, роздренувати пневмоторакс й випустити повітря. В американській армії в аптечці солдата є спеціальні голки з клапанами для дренажу пневмотораксу — з ними це робити простіше. У нас же такі набори, і то лише завдяки волонтерам, з’явилися на передовій тільки взимку 2014-2015 рр. Лікував також сепаратистів, узятих у полон, і місцевих жителів. Рятував і дітей. Під Слов’янськом легковик місцевих підірвався на фугасі. Загинули всі дорослі, вижила лише дівчинка років 7-8. Вона отримала опіки різного ступеня тяжкості, осколкові поранення. У тій аварії дитина назавжди втратила своїх маму й тата, старшу сестричку та бабусю. Я обробляв дівчинці опіки, робив перев’язку, а вона мене весь час запитувала: «Де моя бабуся, коли вона прийде?». Тут задзвонив мобільний — дружина повідомила, що померла моя бабуся. Я, дорослий чоловік, що бачив багато страшних речей, сів і заплакав, а мала все бубоніла: «Де моя бабуся, де вона?..» Що я міг їй сказати? Так само не знав, як відповісти вагітній дружині одного із бійців, котра без зупину дві години дзвонила своєму чоловікові на мобільний. А його тіло в цей час уже лежало в машині… Так, на війні непросто, та нашим рідним теж не позаздриш. Вони весь час переживають, вимотують свою душу невідомістю. Дружина Тетяна протягом року щовечора з дворічним синочком Матвієм запалювала свічку за моє здоров’я й молилася. А малий простягав ручки до неба і казав: «Бозя, дай тата додому».

Медична рота 95-ї окремої аеромобільної бригади (осінь 2014 р.)

Тактичні навчання з медицини (зима 2015 р.)

Гора Карачун, після артилерійського обстрілу (весна 2014 р.)

«Ну не повинен лікар їхати на броні» Війна навчила багатьох речей, а головне, розкрила, як гнійник, усі недоліки вітчизняної військової медицини. Що я як лікар виніс із цієї війни? По-перше, навички само- і взаємодопомоги у бійців необхідно довести до повного автоматизму. Солдат, отримавши поранення, повинен вміти самостійно накласти джгут для спинення кровотечі. Якщо сам не зможе, має допомогти той, хто поруч. Ми втратили сотні вояків саме через невчасне або неправильне накладення джгута: поранені в очікуванні лікаря на полі бою стікали кров’ю. По-друге, варто подбати про кращу техніку для евакуації поранених.

Слов’янськ, 3-я година ночі, з хірургом «Шаманом» (осінь 2014 р.)

ДУЖЕ НЕ ВИСТАЧАЛО МОБІЛЬНОГО РЕНТГЕНАПАРАТА ТА ХОЧА Б МІНІМАЛЬНОЇ ЕКСПРЕС-ДІАГНОСТИКИ. ЗРОБИТИ ЗВИЧАЙНИЙ АНАЛІЗ КРОВІ ТА ПОБАЧИТИ НА ЗНІМКУ ХАРАКТЕР ПЕРЕЛОМУ, ВИВИХУ, РОЗТАШУВАННЯ ОСКОЛКУ ЧИ КУЛІ БУЛО СПРАВЖНЬОЮ РОЗКІШШЮ

Спочатку бійців відправляли на вертольотах, пізніше бойовики почали їх збивати, тож залишився лише наземний транспорт. Головне, щоб він був на міцному шасі та міг проїхати будь-якою місцевістю. Непогано себе зарекомендував медичний БТР-4. Наші старенькі уазики теж підходять, але мають істотний мінус — вони постійно ламаються. По-третє, військова медицина повинна відходити від радянських традицій етапності. Вважається, що спочатку пораненого потрібно доправити в медпункт, потім — у медроту, далі, якщо треба, транспортувати в госпіталь. В американській армії діє правило «золотої години» — протягом години поранений має бути доправлений у високоспеціалізоване медичне відділення. Коли поранення в голову — то в нейрохірургію, у легені — у торакальну хірургію тощо. Якщо бійці не в оточенні, його, звісно, можна виконати. Там, на Сході, нашим військовим лікарям дуже не вистачало мобільного рентгенапарата та хоча б мінімальної експрес-діагностики. Зробити звичайний аналіз крові та побачити на знімку характер перелому, вивиху, розташування осколку чи кулі було справжньою розкішшю. А це істотно «розв’язало» б руки та пришвидшило б встановлення правильного діагнозу, а значить, і лікування було б адекватним. А ще я зрозумів, що лікар не повинен їхати разом з бійцями на броні. Ну не повинен, і все тут. При всіх знан нях і вміннях надати висококваліфіковану допомогу, наприклад, зробити операцію в польових умовах, без стерильності, належного обладнання та помічників просто неможливо. Будь ти професор або академік, нічого не зможеш вдіяти. Максимум, що може зробити досвідчений хірург чи анестезіолог на полі бою, — вколоти знеболювальне, накласти джгут, забинтувати рану, роздренувати напружений пневмоторакс. Усі ці маніпуляції звичайний солдат передових армій світу здатен здійснити самостійно — і самому собі, і своєму товаришеві. Це як пілоту-винищувачу дати в руки автомат і сказати: «Іди воюй!». Він піде, і зможе воювати, і зможе стріляти… Але запитання — навіщо тоді було його 10 років вчити літати на винищувачі? Банальне, нераціональне використання людського ресурсу. Чи відчуваю себе героєм? Що ви! Який з мене герой? Я йшов за героями і підбирав поранених та полеглих героїв. В армію я подався не за званнями та медалями (Максим нагороджений медаллю «За бойову доблесть», а в рамках відзначення чергової річниці від дня заснування Житомира в конкурсі «Гордість міста» йому присуджено звання «Лікар року» — ред.). Пішов, бо так було правильно, бо не міг не піти. Хоча ні, йти до армії було просто, адже не знав, яке пекло на мене чекає. Дуже складно було повертатися після десятиденної відпустки. Але не повернутися — значить залишити сотні бійців бригади один на один зі смертю. Адже це нині медрота укомплектована повністю, а тоді, наприкінці літа 2014-го, ситуація з медиками була катастрофічною. Записала Марина ГАПЧУК, спеціально для «ВЗ», м. Житомир

НЕВРОЛОГІЯ

НАТАЛІЯ СВИРИДОВА: У ЗОНІ РИЗИКУ — КОЖЕН ЧЕТВЕРТИЙ УКРАЇНЕЦЬ! Тяжкі неврологічні захворювання і розлади не є «прерогативою» українських пацієнтів, а от за рівнем смертності й інвалідності внаслідок цих недуг наша країна посідає ексклюзивні місця — на самій верхівці сумнівного рейтингу. Чим пояснюється така ситуація та чи відрізняється вітчизняна стратегія вирішення цієї проблеми від європейських, розповіла професор Наталія Свиридова.

Наталія СВИРИДОВА, завідувачка кафедри неврології та рефлексотерапії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Рефлексотерапія», доктор медичних наук, професор

ВЗ Яка основна проблема в галузі нев рології України? — Як і увесь світ, Україна гине від інсультів. На планеті ця патологія є п’ятою за частотою причиною смертності чоловічого населення і третьою — жіночого. За невтішними прогнозами ВООЗ, до 2030 р. інс ульт перенес у ть бі льше ні ж 72 млн осіб віком понад 65 років (19% популяції), а в структурі смертності жіночого населення гострі порушення мозкового кровообігу посядуть друге місце. Для громадян нашої країни страшний не стільки сам інсульт, скільки його наслідки: через відсутність повноцінної системи реабілітації майже в половини пацієнтів після ішемічного інсульту зберігаються стійкі залишкові явища з когнітивною дисфункцією. Це важкий тягар як для родини хворого, так і для суспільства в цілому. Враховуючи масштабність захворюваності, тяжкість наслідків і відсутність системи реабілітації, важливого значення набуває первинна та вторинна профілактика інсульту. Особливо це стосується лікарів первинної ланки! У 2014 р. в журналі Stroke були опубліковані оновлені спільні рекомендації Американ-

ської асоціації серця та Американської асоціації інсульту (AHA/ASA) з профілактики інсульту в пацієнтів, які вже перенесли цю патологію або транзиторні ішемічні атаки. Нові рекомендації стосуються оцінки та корекції таких поширених факторів ризику, як артеріальна гіпертензія, гіперхолестеринемія, гіперглікемія й ожиріння. У якості поєднаної патології визначаються низький артеріальний тиск, високий пульсовий артеріальний тиск, гіперглікемія в пацієнтів без цукрового діабету, фіб риляція передсердь або мерехтлива аритмія, ішемічна хвороба серця, що обумовлюють несприятливий прогноз протягом 3 місяців після перенесеної події. Коморбідність погіршує перебіг повторного ішемічного інсульту, ускладнює його діагностику та лікування й призводить до зниження ефективності реабілітаційних заходів і подальшої інвалідизації пацієнта. Усі ці фактори варто враховувати. ВЗ Що ж зроблено в Україні для забез печення первинної профілактики? — У 2006-2014 рр. в усіх регіонах у понад 1,2 млн осіб здійснено вимірювання артеріального тиску. Виявилося, що 38% обстежених з підвищеним артеріальним тиском ніколи не отримували антигіпертензивної

терапії, а 44% добровольців взагалі не знали про наявність у них підвищеного тиску. При цьому в зоні ризику інсульту в Україні перебувають 11,5 млн осіб — кожен четвертий українець! І майже половина з них навіть не підозрює про загрозу… Тобто необхідна масштабна освітня програма на національному рівні. ВЗ Які ще недоліки існують в україн ській медичній системі щодо виявлен ня та лікування інсульту? — Найголовніша проблема — пізнє звернення по медичну допомогу через необізнаність хворих про інсульт і його наслідки. Окремі недоліки існують в роботі швидкої медичної допомоги та немає можливості швидко доправити потерпілого до спеціал ізованого інсультного відділення (пробки, значні відстані, незадовільний стан транспорту та доріг) тощо. У зв’язку із цим варто згадати, що вся Європа працює за чіткими стандартами. Ще у 2006 р. було прийнято Хельсінгборзьку декларацію про європейські стратегії щодо інсульту, яка визначила загальні цілі та завдання за п’ятьма аспектами боротьби із цією недугою:   організація служб допомоги хворим з інсультом;  ведення гострого інсульту;

ВИЯВИЛОСЯ, ЩО 38% ОБСТЕЖЕНИХ З ПІДВИЩЕНИМ АРТЕРІАЛЬНИМ ТИСКОМ НІКОЛИ НЕ ОТРИМУВАЛИ АНТИГІПЕРТЕНЗИВНОЇ ТЕРАПІЇ, А 44% ДОБРОВОЛЬЦІВ ВЗАГАЛІ НЕ ЗНАЛИ ПРО НАЯВНІСТЬ У НИХ ПІДВИЩЕНОГО ТИСКУ. ПРИ ЦЬОМУ В ЗОНІ РИЗИКУ ІНСУЛЬТУ В УКРАЇНІ ПЕРЕБУВАЮТЬ 11,5 МЛН ОСІБ — КОЖЕН ЧЕТВЕРТИЙ УКРАЇНЕЦЬ

профілактика;  реабілітація;   оцінка клінічного результату

інсульту та якості допомоги. Відповідно до цього документа на догоспітальному етапі слід зафіксувати, скі льки часу минуло від розвитку інсульту до моменту виклику швидкої допомоги. У разі підозри на інсульт центр швидкої допомоги висилає машину із персоналом, навченим методам попередньої діагностики цього стану, аби якнайшвидше доправити хворого в найближчий стаціонар, у якому є все необхідне для лікування гострого інсульту. Тобто стратегія ведення хворих із цією патологією починається ще на догоспітальному етапі, а машина швидкої — це не просто автомобіль, який довезе до лікарні. Первинна стабілізація, спрямована на звільнення дихальних шляхів і підтримання функцій дихання й кровообігу, дає змогу зберегти життєві функції потерпілого, і її за потреби мають зробити лікарі швидкої. Далі під час руху машини визначається, чи є пацієнт кандидатом на тромболізис. Коли так — його доправляють у лікарню, де є можливості для виконання цієї процедури. Хоча країни ЄС і відрізняються між собою ресурсною базою, вони прагнуть до гарантованого розвитку й забезпечення найважливіших інфрас труктурних і кадрових ресурсів (багатопрофільних бригад, інсульт-них відділень і засобів візуалізації). ВЗ Чим відрізняється інсультне відді лення української лікарні від такого самого європейської? — Інсультне відділення — основна ланка служби комплексної допомоги при інсульті, оскільки є достатньо доказів того, що клінічні наслідки у хворих, які отримували лікування в спеціалізованих інсультних відділеннях, кращі, ніж у тих, хто перебував у загальних терапевтичних палатах. Але, на жаль, повноцінних інсультних відділень з можливістю цілодобового КТ- або МРТ-моніторингу у нас майже немає. Як правило, пацієнта з інсультом доправляють до відділення нейрохірургії. Мінімальні ж вимоги до інсультного відділення в Європі такі:   на я вніс т ь с пец іа лі зова н и х ліжок;   на я вн іс т ь с пе ц і а л і з ов а ної бригади, що складається з лікаря — фахівця у галузі інсульту, кваліфікованих медсестер, фізіоте-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

НЕВРОЛОГІЯ

25 грудня 2015 року

рапевтів, логопедів і спеціаліста з працетерапії;  цілодобова можливість негайної візуалізації (КТ або МРТ) у випадку, якщо вона не була проведена у відділенні невідкладної допомоги;   наявність письмових к лінічних протоколів і методичних вказівок щодо процедур діагностики та лікування в гострий період, моніторингу для запобігання ускладненн ям і здійсненн я вторинної профілактики;   наявність умов для негайної активізації хворих після стабілізації життєвих функцій і їх ранньої реабілітації;  проведення щотижневих нарад багатопрофільної бригади за участю хворого та його родичів;  безперервне підвищення кваліфікації персоналу. До речі, інсультні протоколи, про які йде мова, повинні оновлюватися кожні 12 місяців! На етапі госпітальної допомоги ми маємо ще дві суттєві відмінності від європейців: недостатню обізнаність щодо міжнародних стандартів лікування інсульту (зокрема застосування тромболітичної терапії) та високу вартість лікарських препаратів, що часто змушує родину хворого відмовлятися від тривалого лікування або реабілітації. Не варто забувати: у розвинених країнах пацієнт з інсультом — клопіт держави, а не окремої сім’ї. ВЗ Ви кілька разів сказали про відсут ність системи реабілітації… — Так! Без повноцінного відновлення ми тільки множимо інвалідів. У всіх хворих з інсультом потрібно оцінити потребу в реабілітації. Це має виконати багатопрофільна реабілітаційна інсультна бригада, що включає фахівців з лікарської і сестринської допомоги, фізіо- й працетерапії, логопедії та психології. Реабілітація повинна починатися вже в перші дні після надходження хворого в інсультне відділення або в палату зі спеціалізованими ліжками для таких пацієнтів. Її мета і методи — суто індивідуальні, визначаються з урахуванням потреб кожного конкретного хворого. Вони повинні змінюватися з поліпшенням його стану. Продовжувати реабілітацію потрібно стільки часу, скільки спостерігається об’єктивне покращення стану пацієнта. Для цього можуть бути застосовані різні методи: кінезотерапія, включаючи навчання ходьбі при рухових порушеннях, побутова реабілітація, електростимуляція нервово-м’язового апарату, усунення спастичності, теплові процедури, профілактика виникнення контрактур, ортопедичні заходи тощо. Після виписування хворого з інсультного відділення реабілітація повинна бути продовжена вдома силами мобільної реабілітаційної бригади та родичів. Поєднання зазначених стратегій дає змогу знизити летальність протягом першого місяця захворювання до 20% і забезпечити незалежність у повсякденному житті через 3 місяці після початку захворювання у близько 70% пацієнтів. До цього варто прагнути і нам! ВЗ Окрім інсульту є й інші соціально значущі неврологічні захворювання. Яка ситуація в Україні з ними?

БЕЗ ПОВНОЦІННОГО ВІДНОВЛЕННЯ МИ ТІЛЬКИ МНОЖИМО ІНВАЛІДІВ. У ВСІХ ХВОРИХ З ІНСУЛЬТОМ ПОТРІБНО ОЦІНИТИ ПОТРЕБУ В РЕАБІЛІТАЦІЇ. ЦЕ МАЄ ВИКОНАТИ БАГАТОПРОФІЛЬНА РЕАБІЛІТАЦІЙНА ІНСУЛЬТНА БРИГАДА, ЩО ВКЛЮЧАЄ ФАХІВЦІВ З ЛІКАРСЬКОЇ І СЕСТРИНСЬКОЇ ДОПОМОГИ, ФІЗІО- Й ПРАЦЕТЕРАПІЇ, ЛОГОПЕДІЇ ТА ПСИХОЛОГІЇ

— Наприклад, за останні 20 років в нашій країні у 2,5 разу збільшився показник поширеності розсіяного склерозу. До основних сучасних напрямків покращення терапевтичного ефекту при цій патології відносять: ранній початок та значну тривалість лікування (пожиттєво, під час ремісій), високі дозування лікарських засобів, індивідуальний підбір дос тупних препаратів, інтенсивну імуносупресію, застосування препаратів з вираженішою селективною дією (пероральні імуномодулятори, гуманізовані моноклональні антитіла, Т-клітинна або пептидна вакцинація тощо). Щоб досягти такого рівня лікування розсіяного склерозу, слід переглянути підхід до виробничих, економічних, соціокультурних і наукових питань. Це роки титанічної праці… Згідно з офіційною статистикою МОЗ України на 01.01.2012 р. в країні зареєстровано 23 076 осіб із хворобою Паркінсона, що становить 61,4 на 100 тис. населення. Щороку 2,5 тис. хворих уперше встановлюють цей діагноз. У нас існують проблеми як з діагностикою, так і з терапією згаданої патології. Найпопулярнішим антипаркінсонічним препаратом є леводопа, що допомагає позбутися рухових порушень. У деяких випадках ефективність леводопи стовідсоткова, звикання до цього препарату не виникає протягом 4-6 років. Однак він зумовлює безліч побічних ефектів (коливання рухової активності, мимовільні рухи) і для багатьох пацієнтів — фінансово недоступний. Медико-соціальна реабілітація, котра життєво необхідна при паркінсонізмі, належним чином не організована: більшість пацієнтів, як у випадку із інсультом, стають тягарем для своїх родин. Якщо медикаментозна терапія виявляється неефективною, вдаються до глибин-

ної стимуляції мозку (субталамуса) слабким електричним струмом або до стереотаксичних операцій. Завдяки цьому вдається відновити втрачені функції. Але такі втручання мають високу вартість і не всім показані. Ще одним напрямком лікування стало вживлення здорових клітин, здатних виробляти допамін (саме брак цієї речовини спричинює розвиток паркінсонізму), але така технологія поки що на етапі впровадження в країнах ЄС. Та навіщо брати складні патології: головний біль досі залишається найчастішою причиною звернення хворих як до невролога, так і до сімейного лікаря. І більшість цих пацієнтів роками ходять по всіх «колах пекла». Виникнення головного болю пов’язано з багатьма чинниками судинного характеру, психічним перенапруженням, ліквородинамічними розладами, наявністю чу тливих тригерних зон, а також дегенеративно-дистрофічними ураженнями шийного відділу хребта. Тобто сучасна стратегія його лікування має ґрунтуватися на ретельній диференційній діагностиці, до якої більшість лікарів просто не бажають вдаватися. У кращому випадку пацієнта направляють на МРТ, виключають об’ємні утворення головного мозку і пропонують «змиритися» й жити з болем далі. ВЗ Який ви бачите вихід із ситуацій, що склалися? — Сучасна теорія міжнародних відносин (по Ернсту Б. Хаасу) розглядає будь-яку державу як занадто вузьку зону для вирішення основних економічних, соціальних і технічних проблем. Тому міждержавні відносини повинні бути перебудовані так, аби «вертикальну» територіальну замкнутість замінити на дієві «гори-

Міжнародні видання для лікарів-неврологів

зонтальні» структури, адміністрація яких координуватиме міждержавне співробітництво в конкретних сферах. І, варто сказати, що в медичній сфері ця теза дуже актуальна! Нерозумно і навіть шкідливо в сучасних умовах, коли інформація поширюється із шаленою швидкістю, «відгороджуватися» від досвіду зарубіжних вчених. Я розповіла про ті протиінсультні стратегії, котрі дійсно працюють, і більшість розвинених країн використовують саме їх. Але для медичної системи України характерна «замкнутість»: одиниці лікарів вважають за потрібне стажуватися в закордонних закладах або брати участь у міжнародних наукових форумах. Сьогодні конференції з міжнародною участю — швидше, виняток, аніж правило, незважаючи на те, що обмін досвідом і новітніми розробками якраз і є метою їх проведення, і що ширший цей «ареал», то продуктивніший захід й істотніший його практичний відголосок. Новий Закон України «Про вищу освіту» передбачає зміни в діяльності академій і університетів: постало питання про можливість інтернаціоналізації наукового процесу в навчальних закладах на основі розвитку міжнародних зв’язків й узгодження навчальних програм з провідними навчальними установами світу. Наша академія проводить науково-практичні конференції з міжнародною участю. Нещодавно відбувся такий захід на тему: «Європейський досвід діагностики та лікування захворювань нервової системи». Запрошені науковці з Канади, Великої Британії, Іспанії та Чорногорії розповіли про останні досягнення у веденні хворих, які перенесли повторний ішемічний інсульт, вирішенні проблем патології екстрапірамідної системи, нейроофтальмології тощо. Їх доповіді викликали ажіотаж серед українських лікарів. Отже, можна зробити висновок: набагато легше розширювати свій науковий кругозір, бути в курсі сучасних тенденцій у неврології, якщо власні напрацювання зіставляти з досвідом закордонних учених. На жаль, на тлі браку фінансування галузі безперервна освіта українського лікаря виглядає неактуальною. Я вже порушувала питання про механізми координації інноваційної діяльності за хорватським форматом. Вона має реалізовуватися за такими напрямками: визначення в Україні вчених з міжнародним рівнем і укладання договорів про співробітництво з ними; запрошення до співпраці вчених міжнародного рівня українського походження за кошти, отримані від втілення спільних міжнародних наукових проектів, — розвиток «слабких» напрямків. Така стратегія не потребує значних витрат і може використовуватися в економічно нестабільних країнах. Але ці, нібито зрозумілі, речі поки що, на жаль, не отримали в нас практичного втілення. Тоді як задоволення потреби самовдосконалення лікаря, погодьтеся, є не просто академічним шиком, а життєвою необхідністю. Розмову вела Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

МЕДИЧНА ОСВІТА

ДОСВІД НА ВІДСТАНІ Професія лікаря вимагає постійного самовдосконалення та безперервного опанування нових знань і навичок, адже медична наука не стоїть на місці. Але для більшості українських лікарів доступ до прогресивних, інноваційних методик з певних причин обмежений. Та не варто опускати рук! На прикладі молодого, але вже дуже відомого українського дитячого нейрохірурга та професора зі світовим ім’ям, доведемо, що немає нічого неможливого — було б бажання.

Мемет Озек, Голова відділення дитячої нейрохірургії клініки «Аджибадем» (Туреччина), член Європейського товариства дитячої нейрохірургії (ESPN), Міжнародного товариства з дитячої нейрохірургії (ISPN), професор: «Звичайно, дуже важливо передати свій досвід. Я завжди готовий поділитися своїми знаннями та вміннями, але чомусь так вийшло, що учнів у мене майже немає. Павло — виняток. Кілька разів пропонував йому приїхати вчитися на тривалий термін, але пацієнти його надовго не відпускають. Я не сприймаю ледарів, особливо в медицині. Спочатку і Павлові було важко приходити в операційну рано вранці, адже я починаю свій робочий день набагато раніше за інших. І це, мабуть, його єдиний недолік. Із задоволенням спостерігаю за його професійним ростом: він схоплює все на льоту. Оскільки бачу його бажання рости, то всіляко підтримую. Повірте, я буду дуже щасливий, коли мої вміння та знання допоможуть рятувати українських дітей!»

Павло ПЛАВСЬКИЙ, дитячий нейрохірург відділення церебральної нейрохірургії дитячого віку ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А. П. Ромоданова НАМН України» та Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» МОЗ України, член Європейського товариства дитячої нейрохірургії (ESPN), кандидат медичних наук

ВЗ Що вам дала вітчизняна медична освіта й у зв’язку із чим виникла потреба «добирати» необхідні знання за кордоном? — Заради справедливості хочу сказати: українська медична школа дає освіту високого рівня. Звичайно, за умови, що майбутній медик бажає вчитися. У нейрохірургії ми навіть багато років були лідерами, і досвід наших спеціалістів переймали лікарі з усього світу. Але останніми роками методики лікування й інструментарій зазнали суттєвих змін — світова нейрохірургія стрімко подалася вперед. Країни, які могли собі це дозволити, почали закуповути

інноваційне устаткування, і більшість оперативних втручань вийшла на новий рівень. А ми, на жаль, працюємо на старій апаратурі, незважаючи на всі наші знання й навички. Так, іноді й українським медичним закладам перепадали крихти у вигляді якоїсь стійки або ендоскопу, але працювати в тих умовах, що для більшості європейських нейрохірургічних клінік є звичними, ми не маємо можливості. Дуже вдячний своїм вчителям за ті «ази», які вони мені дали, але практикувати й розвивати інноваційні методики, без яких дитяча нейрохірургія неможлива, на батьківщині я не міг. ВЗ Як ви познайомилися с лікарем Озеком? — Це було у 2009 році. Як і більшість наших лікарів, я нічого не знав про медицину Туреччини й просто погодився на пропозицію представника мережі клінік «Аджибадем» взяти участь в ознайомчому турі. До речі, до поїздки в Стамбул я й не думав про кар’єру дитячого нейрохірурга. І саме Мемет Озек змінив, а може, й перевернув мій світогляд. Сім років тому я побачив, що більшість патологій, які з певних причин є неоперабельними в Україні, отримують практичне вирішення. Мова йшла не про порятунок життя (у більшості випадків це й так зрозуміло), а про підвищення його якості у хворих дітей і про вибір оптимальної для конкретного випад-

ку методики операції. Мене вразило, що вже тоді середня тривалість перебування нейрохірургічного пацієнта в лікарні становила 5 діб. А ми й досі не досягли таких результатів… ВЗ А яку методику ви поїхали опановувати до Туреччини вперше? — Це був курс з ендоскопії. На той час я самотужки почав знайомитися з цією методикою, тому в Туреччину відправили саме мене. До речі, до зустрічі з професором Озеком в нашому Інституті робили 20-25 ендоскопій на рік. Наразі ця цифра сягнула 150 (із них 100-120 — мої). Тоді, на його курсі, мені вдалося поспілкуватися з професором особисто, і він запросив мене на навчання. Тільки повернувшись додому, я дізнався, з яким легендарним лікарем мені довелося познайомитися. У світі мало спеціалістів, котрі розділяють нейрохірургію на дитячу та дорослу. А насправді доцільніше практикувати щось одне. Мемет Озек оперує лише дітей. Я вирішив, що скористаюся можливістю здобути такий досвід, і прийняв його пропозицію. ВЗ Як надалі складалися відносини «вчитель — учень»? — Невдовзі професор Озек запросив мене стати членом Європейської асоціації дитячих нейрохірургів. На той час він був її президентом. Для цього знадобилися рекомендаційні листи від двох дійсних членів Асоці-

ації та моє бажання. Ніби небагато, але досі я — єдиний лікар з України в цій структурі. Тоді вперше у своєму житті я зробив доповідь англійською мовою на міжнародному з’їзді нейрохірургів. Після цього Мемет порадив мені «постгредюейт»-курс з дитячої нейрохірургії — курс підвищення кваліфікації, який проходить раз на рік протягом 4 днів. Під час цього заходу 30-35 лекторів збирають 90 дитячих нейрохірургів і занурюють їх в атмосферу цілодобового професійного спілкування. Нам начитували лекції, з нами обговорювали цікаві клінічні випадки, нас навчали інноваційним технологіям. Обговорення нейрохірургічних питань не припинялося навіть уночі, біля вогнища. Аби пройти повний курс, потрібно брати участь у цьому заході протягом трьох років, що я за допомогою професора Озека й зробив. Більше того, я свідомо пішов на друге коло: на початку сприймав дитячу нейрохірургію як новачок, тепер же активно практикую, і питання, котрі хочу поставити відомим «гуру» галузі, щороку змінюються. На цьому курсі є унікальна можливість розширити свої теоретичні знання та відшліфувати практичні навички. Один відомий французький лектор наставляв мене: «Дивися та кради знання!»… Наступного року я також братиму участь у цьому курсі, але вже як лектор. ВЗ Ви бували з лікарем Озеком в одній операційній? — Так, неодноразово! В операційній у Мемета одразу відчувається ієрархія: коли він заходить до зали, усі автоматично займають потрібні позиції. Завдяки такій злагодженій роботі всі чітко знають свої функції. Ніякого хаосу! Озека дуже поважають підлеглі: його прохання та вказівки виконуються на всі 100%. Це дає йому змогу повноцінно сконцентруватися на своєму першочерговому завданні та не відволікатися на дрібниці. Ззовні здається, що він дуже спокійний і стабільно зосереджений. Проте я кілька разів бачив, як професор лютує… і, честно кажучи, не заздрю його підлеглим. А в більшості випадків перебувати в операційній поруч з Озеком — могутній стимул для професійного росту! Операції проходять, як-то кажуть, на одному диханні. ВЗ Ви працювали із професором у ролі асистента? — Ні! За турецькими правилами, лікар не має права братися за інструмент, якщо він не отримує платню! Тому я тижнями спостерігав, як ювелірно оперує Озек. А потім, повернувшись додому, ловив себе на тому, що автоматично змінював свої рухи. ВЗ Окрім вас там бували ще учні? — Ні! До речі, я нещодавно дізнався, що Озек дуже рідко пускає до своєї операційної. Для багатьох було незрозумілим і дивним, що професор бере із собою на операцію якогось

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЧНА ОСВІТА

25 грудня 2015 року

українського лікаря, а не передає свої знання комусь із турецьких хірургів. ВЗ Як ви гадаєте, чому виникла така довіра? — Важко сказати. Насправді ми постійно листуємося. Я часто консультуюся з Озеком, обговорюю свої плани або труднощі, з якими стикаюся в Україні. Ніколи не соромлюся, завжди раджуся…. ВЗ Який нетиповий для України досвід ви перейняли від Озека? — У першу чергу — ендоскопічні методики. Далі — цінний досвід хірургії таламуса: більшість пухлин цієї ділянки, коли я починав практикувати, вважалися неоперабельними. Ще шість років тому такі втручання здавалися мені нереальними, а зараз я їх широко застосовую. Крім того, перейняв від Озека велику кількість унікальних для України методик ендоскопічних операцій. Це ніби й дрібниці, але нейрохірургія з них і складається… Правильні рухи — мінімум ускладнень, гарні матеріали — швидше відновлення. ВЗ А що ще плануєте впровадити в майбутньому? — Хірургічне лікування дитячого церебрального паралічу (ДЦП), чого досі немає в Україні. Мемет Озек відпрацював цілий спектр оперативних втручань при цій патології та різноманітні підходи. Звичайно, допомогти можна не всім дітям, але навіть у складних випадках ми можемо полегшити батькам догляд за такою дитиною, сприяти більшій самостійності маленького пацієнта. Діагноз ДЦП у свідомості більшості українських лікарів і, на жаль, батьків дуже перекручений. На цих дітях дуже рано ставлять хрест. Є кілька типів операцій, до яких варто вдаватися лише в певному віці — тоді вони надзвичайно ефективні. Наприклад, виконавши оперативне втручання до 6-річного віку, ми можемо дати дитині шанс самостійно ходити, а після цього віку всі намагання марні. Я хочу створити повноцінну команду, котра працюватиме з такими пацієн тами, адже без реабілітолога, фізіотерапевта, нейрофізіолога тощо важко досягти високих результатів. Потрібне спеціальне устаткування й застосування спеціальних вправ до та після операції. Але в планах — відкрити таке відділення вже наступного року!

Я ЗДОБУВ ЦІННИЙ ДОСВІД ХІРУРГІЇ ТАЛАМУСА: БІЛЬШІСТЬ ПУХЛИН ЦІЄЇ ДІЛЯНКИ, КОЛИ Я ПОЧИНАВ ПРАКТИКУВАТИ, ВВАЖАЛИСЯ НЕОПЕРАБЕЛЬНИМИ. ЩЕ ШІСТЬ РОКІВ ТОМУ ТАКІ ВТРУЧАННЯ ЗДАВАЛИСЯ МЕНІ НЕРЕАЛЬНИМИ, А ЗАРАЗ Я ЇХ ШИРОКО ЗАСТОСОВУЮ. КРІМ ТОГО, ПЕРЕЙНЯВ ВІД ОЗЕКА ВЕЛИКУ КІЛЬКІСТЬ УНІКАЛЬНИХ ДЛЯ УКРАЇНИ МЕТОДИК ЕНДОСКОПІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ

Професор Мемет Озек перед початком операції

ВЗ Наскільки зараз відрізняються нейрохірургічні операційні в Україні та Туреччині? — Звичайно, у нас немає такого мікроскопа, на якому працює Озек. Але це його надбання: клініка купила апарат особисто для нього. Подібні мікроскопи є в нашому Інституті, але дитяче відділення отримує все за «залишковим принципом». Майже 90% усього, що ми маємо, придбане за благодійні кошти. До речі, на медичному факультеті «Аджибадему» у десяти операційних для тренування студентів устаткування краще, аніж там, де ми реально рятуємо життя. Наразі дещо відрізняється й інструментарій. Абсолютно різною є методика роботи молодшого медичного персоналу. У Мемета Озека працюють 2 медичні сестри, 3 санітари й 2 анестезіологи. І кожен з них дорожить своїм місцем, адже отримує достойну зарплатню. У нас ситуація протилежна: молодший персонал через брак коштів не тримається місця. ВЗ Чи був ваш учитель у Києві, на вашому робочому місці? — Він був в Одесі, у Києві — ні. Я не думаю, що йому сподобається… Але Озек колись працював у звичайній державній лікарні, тому, вважаю, різницю він розуміє. ВЗ Ви плануєте вчитися в професора надалі? — Так. Завдяки Озеку я підібрався до стовбура мозку, але ще потрібно напрацьовувати досвід. Крім того, Мемет віртуозно оперує краніостенози. Цьому неможливо навчитися дистанційно — треба бачити на власні очі.

Операція лікаря Озека — очима його учня

ВЗ Павле, ви вже набули безцінного дос віду, чи не має спокуси поїхати працювати в іншу країну, в інших умовах? — Вважаю, що цей момент я прогавив. Приїхавши до іншої країни, я втрачу кілька років на підтвердження кваліфікації та точно не буду виконувати стільки операцій, як в Україні. Потік пацієнтів і репутація — речі, що ростуть дуже повільно. Якщо наш Інститут один на всю Україну, і всі важкі пацієнти з регіонів їдуть сюди, то, наприклад, у Німеччині таких клінік безліч. Ну який сенс у тому, що я буду оперувати три пухлини задньої ями на рік? За таких умов неможливо стати гарним хірургом. Більше того, у мене, як я уже говорив, великі плани. І я мрію втілювати їх на батьківщині.

ВЗ Професор Озек планує вам допомагати в цьому? — Так, це спільна мрія. Більше того, професор планує допомагати мені під час перших операцій у Києві. ВЗ Як українські колеги ставляться до ваших «ноу-хау» родом із Туреччини? — По-різному. Іноді спочатку питають: «Навіщо воно тобі потрібне?!» Згодом, дивлюся, й самі застосовують. А ще через місяць кажуть, що саме так вони завжди і робили. Я ставлюся до цього по-філософськи: як би «криво» колеги не прийшли до вдосконалення методик, головне, що вони це, зрештою, зробили. ВЗ Які людські риси вас захоплюють в Озекові? — Захоплююся його організаторськими здібностями. Якщо два роки

тому я оперував 220 пацієнтів на рік, і половину — у ролі асистента, то в цьому році виконав 380 втручань — і всі як основний хірург. При такій завантаженості робота, дійсно, має бути максимально структурованою. Вражає самоконтроль Мемета і щось таке… невловиме. Одне можу сказати точно: після знайомства з Озеком я перестав були таким неорганізованим, як раніше! Він дивовижний: незважаючи на величезну кількість роботи, пише книги й конструює інструменти!

Так навчаються майбутні дитячі нейрохірурги

Розмову вела Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

ЛІКИ, ЩО ЛІКУЮТЬ

ОСТАННІЙ КОРДОН АНТИБІОТИКІВ: ПОМИЛКИ В ПРИЗНАЧЕННІ ФТОРХІНОЛОНІВ Недостатньо мати в своєму розпорядженні ефективну зброю проти патогенних мікроорганізмів — потрібно вміти нею правильно користуватися. Призначення антибіотиків за принципом «після нас хоч потоп» уже призвело до появи супербактерій і зростання загальної резистентності до цього життєво важливого класу препаратів. І сьогодні ситуація неминуче наближається до втрати останнього резерву антибіотикотерапії — фторхінолонів.

Препарати життєвого значення Мабуть, у світі не знайдеться лікаря, який не чув би про заклик Маргарет Чен, Голови ВООЗ, до зваженішого заст осування антибактеріальних препаратів. Проте, враховуючи ситуацію, напрошується запитання: чи не запізно похопилися? Адже сьогодні вже сформовано генерацію мікроорганізмів, нечутливих до більшості антибіотиків, окрім фторхінолонів. Вони стали майже єдиною надією людства якось протриматися, поки сучасна наука не винайде нових способів подолання інфекційних захворювань. Головною причиною цього є механізм дії згаданого класу препаратів, який суттєво відрізняється від усіх інших. Активність фторхінолонів забезпечується за рахунок інгібування двох життєво важливих ферментів мікробної клітини — ДНК-гірази та топоізомерази IV, що призводить до порушення синтезу ДНК і процесу реплікації бактеріальної клітини.

ТАБЛИЦЯ 1. ПОКОЛІННЯ ФТОРХІНОЛОНІВ

Працюючи «в парі», ці механізми дії «перекривають» один одного і в більшості випадків унеможливлюють розвиток резистентності до фторхінолонів з боку бактеріальної клітини — вона просто не встигає мутувати одразу на рівні двох ферментів. Цей висновок пі дтверджуєтьс я к лінічними дос лі д женн ями. Наприкл ад, згідно з результатами аналізу ефективності офлоксацину, який проводиться з 1992 р., формування стійкості до нього за більше ніж 20 років не відбулося, резистентність коливається в межах 5-7%. Швидше за все, причина — саме в такому «двошаровому» механізмі дії фторхінолонів. Для порівняння: стійкість до пеніцилінів сьогодні перебуває на рівні 20-25%, і навіть таких показників вдалося досягти лише після значного обмеження їх застосування. До подібного кроку лікарське співтовариство змусила ситуація, що склалася в 1996-1997 рр., коли резистентність до пеніцилінів

досягла 80%. Інша важлива перевага: як відомо, бактерії мають чотири субодиниці рибосоми, клітини людини — тільки дві. Фторхінолони як інгібітори ДНК-гірази діють лише на клітини з чотирма субодиницями. Це захищає організм людини від ушкодження згаданими антибіотиками, тому токсичність унаслідок їх вживання мінімальна. Нарешті, вигідно відрізняє фторхінолони від інши х антибак теріа льни х препаратів і відсутність перехресної чутливості. За в д я к и ц и м х ара к т ерис т икам ломефлоксацин, офлоксацин, левоф локсацин, ципрофлоксацин, спарфлоксацин і моксифлоксацин входять до Переліку життєво необхідних і найважливіших лікарських засобів. Найбі льше к лінічне значення має активність фторхінолонів щодо грамнегативної мікрофлори, включаючи штами зі стійкістю до пеніцилінів, цефалоспоринів та аміногліко-

ТАБЛИЦЯ 2. ЧАСТОТА ПРИЗНАЧЕННЯ РІЗНИХ КОМБІНАЦІЙ АНТИБІОТИКІВ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ПНЕВМОНІЇ В ЛІКУВАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОКОЛІННЯ

ПРЕПАРАТИ

I покоління (нефторовані)

• налідиксова кислота • оксолінова кислота • піпемідова кислота

Цефалоспорини III + макроліди

255 (33,6)

Цефалоспорини III + макроліди + аміноглікозиди*

20 (2,6)

• ципрофлоксацин • норфлоксацин • офлоксацин • пефлоксацин • ломефлоксацин

Цефалоспорини III + аміноглікозиди*

31 (4,1)

Цефалоспорини III + фторхінолони III

233 (30,7)

Фторхінолони II + аміноглікозиди*

1 (0,1)

Захищені амінопеніциліни + макроліди

28 (3,7)

III покоління (респіраторні)

• спарфлоксацин • левофлоксацин

Фторхінолони III + аміноглікозиди*

30 (3,9)

IV покоління (респіраторні з антианаеробною активністю)

• моксифлоксацин • геміфлоксацин • гатифлоксацин • тровафлоксацин

Цефалоспорини IV + фторхінолони III*

20 (3)

Цефалоспорини III + фторхінолони III + аміноглікозиди*

63 (8,3)

Захищені цефалоспорини III + макроліди

23 (3)

Інші**

224 (29,5)

II покоління

КОМБІНАЦІЇ АНТИБІОТИКІВ

ЧАСТОТА, N (%)

*Абсолютно помилкові комбінації; **комбінації антибіотиків з частотою призначення менше 3%.

ПОКОЛІННЯ АБО ПОКАЗАННЯ? Початок застосування фторхінолонів припадає на 1970-1980 рр., коли хінолони були модифіковані шляхом уведення в їх молекулу фтору. Хінолони («сечові хінолони»), представником яких була значно поширена в практиці налідиксова кислота, мали переважно грамнегативний спектр дії. Фтор як «супергалоген» завдяки своїй хімічній

активності обумовлював розширений спектр антимікробної дії цих препаратів (Е. Н. Падейська, В. П. Яковлєв, 1995). Хоча загальноприйнятою є класифікація фторхінолонів за поколіннями, не всі вчені з нею погоджуються. Запитання викликає той факт, що налідиксова кислота не містить фтору, тому фактично препарат І покоління не є

фторхінолоном. У зв’язку із цим розроблено класифікації цих антибіотиків за спектром активності (вплив на грамнегативні, грампозитивні мікроорганізми й анаероби). Активність фторхінолонів щодо стафілокока та стрептокока коливається в межах 40-60%, синьогнійної палички — 60-70%. Антихламідійну активність виявляє лише офлоксацин.

зидів, що дає змогу використовувати препарати цієї групи в лікуванні тяжких нозокоміальних інфекцій. До фторхінолонів останніх поколінь має високу чутливість навіть мікобактерія туберкульозу.

Коли призначення доцільне Отже, фторхінолони нині можна вважати найважливішим класом антибіотиків. Спеціалісти наголошують: щоб не втратити цієї «таємної зброї», лікарям слід призначати фторхінолони тільки хворим з груп ризику та із супутніми тяжкими захворюваннями. Підставою для призначення згаданого класу антибіотиків не має бути банальна інфекція. Класичними показаннями до застосування фторхінолонів є такі:  грамнегативна інфекція травного тракту з діарейним синдромом — як препарати першого ряду. Фторхінолони досить активні щодо ентеробактерій, шигел, сальмонел, кампілобактерій. Елімінація збудників може спостерігатися через 24-48 годин. Також у якості стартової терапії їх призначають у разі грамнегативної інфекції в урології та гінекології (цистит, пієлонефрит, ендометрит, аднексит);  внутрішньоклітинна інфекція статевих органів (а льтернатива макролідам і тетрациклінам), хламідійна інфекція, гонорея, м’який шанкр, синдром Рейтера — як препарати першого ряду. Найефективнішим препаратом у лікуванні мікоплазменної та хламідійної інфекцій вважається офлоксацин;  хірургічні захворювання черевної порожнини (холецистит, панк реатит, перитоніт), профілактика або лікування внутрішньочеревної інфекції, у тому числі у складі комбінованої терапії — як препарати першого ряду;   тяжкі позалікарняні пневмонії, інфекції дихальних шляхів або ускладнена ЛОР-інфекція, спричинена змішаною мікрофлорою, — респіраторні фторхінолони як стартові антибіотики. Застосовують їх і у хворих з факторами ризику мікробних асоціацій, наприклад, у пацієнтів віком понад 65 років із супутніми хронічними соматичними захворюваннями, цукровим діабетом, алкоголізмом, злісним тютюнопалінням, а також із муковісцидозом;  рання (до 5 днів) нозокоміальна пневмонія — як стартові антибіотики для монотерапії. Препаратом вибору в таких випадках може бути ципрофлоксацин. Пізніший початок хвороби (більше 5-7 днів) вимагає комбінації фторхінолонів з β-лактамами, активними проти синьогнійної палички, — тут перевагу віддають тровафлоксацину;  випадки неефективності стартових антибіотиків при змішаній інфекції: туберкульоз, лепра, сепсис, ендокардит, інфекції шкіри та м’яких тканин, грамнегативий остеомієліт, опікова хвороба, інфек-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua

ЛІКИ, ЩО ЛІКУЮТЬ

25 грудня 2015 року

ції в онкологічних, гематологічних і офтальмологічних хворих, у пацієнтів зі СНІДом та нейтропенією — як препарати другого ряду. Крі м т ог о, зг і д но з да н и м и С. В. Сидоренка (2003) при загрозливих станах фторхінолони можна призначати навіть дітям. Відповідно до Наказу МОЗ України від 19.03.2007 р. №128 у всіх хворих з позалікарняною пневмонією ці препарати є альтернативними. Щодо лікування хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ), то в Наказі МОЗ України від 27.06.2013 р. №555 зазначається: для початкового емпіричного лікування слід застосовувати амінопеніциліни, у тому числі захищені, макроліди (азитроміцин або кларитроміцин), а також цефалоспорини ІІ покоління. Під час емпіричного лікування антибіо тиками лікар повинен враховувати перелік можливих найпоширеніших збудників, кількість попередніх загострень упродовж року, попередній прийом антибіотиків, показники функції зовнішнього дихання та наявність супутніх захворювань. У лікуванні загострень ХОЗЛ фторхінолони повинні залишатися препаратами резерву.

Лікування навмання Якою ж є ситуація з призначенням фторхінолонів на практиці? Українські вчені стверджують: вона дуже відрізняється від зважених рекомендацій, що прописані на папері. «Ми прове ли дос лі д женн я за архівними документами лікарень Вінницької області, аби оцінити, наскільки раціонально в нас призначаються антибактеріальні препарати. Виявилося, що всупереч рекомендаціям, фторхінолони III покоління застосовуються в 58,9% випадків пневмонії, хоча тут вони повинні залишатися альтернативними препаратами. Крім того, стурбованість викликає призначення в 25% випадків аміноглікозидів: тобто кожному четвертому хворому на пневмонію. Аміноглікозиди не діють на пневмокок й атипову мікрофлору, тому їх узагалі не можна застосовувати при цій нозології, причому за таке призначення хворий може поплатитися глухотою або ураженням нирок. Фторхінолони IV покоління є препаратами резерву, проте їх застосовують у 2,5% випадків, що також є неприпустимим», — розповіла Ольга Яковлєва, завідувачка кафед ри клінічної фармації та клінічної фармакології Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, доктор медичних наук, професор. За даними фахівця, найчастіше з-поміж антибіотиків використовують цефтріаксон (цефалоспорин) і левофлоксацин (фторхінолон). Останній препарат лікарі виписують кожному другому пацієнтові. Ще більше занепокоєння дослідників викликало застосування різних комбінацій антибіотиків для лікування пневмонії. «Ситуація жахлива: ми виявили 62 варіанти комбінацій для 760 хворих. Тобто ці взаємодії не мають жодних закономірностей. Лікар призначає те, що хоче. Серед наявних комбінацій абсолютно не показані такі варіанти: фторхінолон + макро-

ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ ФОРМУВАННЮ СТІЙКОСТІ ДО ФТОРХІНОЛОНІВ ВООЗ НЕ РЕКОМЕНДУЄ ЇХ ШИРОКОГО ВИКОРИСТАННЯ У СХЕМАХ ЛІКУВАННЯ НЕСПЕЦИФІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ЛЕГЕНЬ. У ЗВ’ЯЗКУ З ПОШИРЕННЯМ У СВІТІ ВИПАДКІВ МУЛЬТИРЕЗИСТЕНТНОГО ТУБЕРКУЛЬОЗУ ФТОРХІНОЛОНИ Є ОБОВ’ЯЗКОВОЮ СКЛАДОВОЮ ЙОГО ТЕРАПІЇ. лід, цефалоспорин + фторхінолон + амінопеніцилін. Подібні призначення свідчать про невміння лікарів грамотно, відповідно до наказів, користуватися цими препаратами», — наголосила О. Яковлєва. Водночас на догоспіта льному етапі спостерігалася адекватніша ситуація: на першому місці за призначеннями опинилися макроліди, як це й повинно бути, на другому — цефалоспорини III покоління, на третьому — захищені амінопеніциліни. Проте і тут виявлено випадки застосування препаратів резерву, які не можна призначати на ранніх стадіях пневмонії. Зокрема фторхінолони II і III поколінь використовувалися в 9,1% випадків. При лікуванні ХОЗЛ ситуація з призначеннями антибіотиків була трохи кращою. О. Яковлєва зазначила, що згідно з дослідженням, найчастіше лікарі Вінницької області використовують у таких випадках фторхінолони III покоління (48,3%). На другому місці — цефалоспорини III покоління (32,3%) і замикають «трійку лідерів» лікарських призначень макроліди (17,1%). Тобто знову ж таки спостерігається проведення неадекватної антибіотикотерапії. При лікуванні ХОЗЛ, як і у випадку з позалікарняною пневмонією, часто застосовуються неприпустимі комбінації: фторхінолони ІІІ + макроліди, фторхінолони ІІІ + аміноглікозиди, цефалоспорини ІІІ + аміноглікозиди. Усього дослідники нарахували 19 різних комбінацій, які призначалися 257 пацієнтам із ХОЗЛ.

Робота над помилками За словами О. Яковлєвої, було виявлено й інші поширені помилки під час призначення фторхінолонів. Зокрема абсолютно неефективним є застосування ципрофлоксацину або пефлоксацину при х ламідійній інфекції. На стрептокок або пневмокок не діють норфлоксацин, офлоксацин і ципрофлоксацин. Також нерідко дітей, хворих на пневмонію, лікують ципрофлоксацином. У результаті такого необдуманого і навіть злочинного призначення «старих» фторхінолонів при інфекціях дихальних шляхів розвивається стійкість мікроорганізмів навіть до нових фторхінолонів. Щодо комбінації кількох антибіотиків, одним з яких є фторхінолон, то тут помилка очевидна. Адже якщо інгібітори ДНК-гірази блокують синтез РНК, а лікар паралельно «для

посилення ефекту» призначає групу антибіотиків, які працюють через РНК, то для останніх просто немає «мішені». Не потрібно поєднувати фторхінолони з макролідами та тетрациклінами, оскільки це не дасть жодного ефекту. Крім того, призначаючи одночасно два-три антибіотики, лікар підвищує ймовірність ураження нирок у хворого.

Обережність попре все Незважаючи на загалом низьку токсичність більшості фторхінолонів, під час їх застосування також слід враховувати можливі побічні ефекти, яких досить багато. Кілька препаратів навіть було заборонено невдовзі після їх виходу на ринок. Найчастішим ускладненням (3060% випадків) під час використання фторхінолонів можуть бути симптоми подразнення травного тракту, нудота, блювання, діарея, але вони, незалежно від проявів, не вимагають припинення лікування. Подекуди трапляються рідкісні алергічні реакції (близько 12% випадків). Найчастіше алергія проявляється свербежем, кропив’янкою, дуже рідко — анафілактичними реакціями. Крім того, іноді спостерігають випадки впливу фторхінолонів на нер вову систему. 15% хворих можуть відчувати симптоми збудження: жахливі сновидіння та галюцинації. Проте після відміни препарату вони зникають. З’ясувати, чи наявні такі реакції, лікар може лише шляхом опитування, адже пацієнти не пов’язують їх з прийомом препарату. У дітей, неврівноважених осіб зі схильністю до депресій ця симптоматика вимагає максимальної уваги, оскільки можуть виникати суїцидальні настрої. Крім того, застосування фторхінолонів обмежу ється у хворих зі схильністю до судом, оскільки згадані антибіотики гальмують ГАМК-рецептори. У 3-5% випадків лікування спостерігається ураження нирок: фторхінолони екскретуються у вигляді голкоподібних кристалів. Кристалурія зумовлює появу інтерстиціального запалення, обтураційної нефропатії ниркових канальців. Аби запобігти такій ситуації, під час прийому фторхінолонів рекомендується додаткове водне навантаження (до 1,5-2 л на день). Якщо препарат застосовується тривалий час, потрібно контролювати функції нирок. Також під час використання фторхінолонів у людей віком понад 50 років описані поодинокі випадки арт-

ралгії, ураження хрящів, розривів сухожилків (навіть п’яткового). Цей тип побічних реакцій пов’язаний з тропністю фтору в кістковій тканині. Потрібна профілактика, у тому числі обмеження навантажень на суглоби в період лікування. Щодо фармацевтичної взаємодії, то протипоказано змішувати фторхінолони з розчинниками, що містять іони хлору. Ципрофлоксацин не сумісний з розчинами, pH яких більше 7,0.

Територія небезпеки Крім того, слід враховувати особливості застосування фторхінолонів і їх фармакологічну взаємодію з іншими препаратами. Під час лікування пневмонії ефективність офлоксацину, ципрофлоксацину подібна до дії цефалоспоринів при середньотяжкому і тяжкому перебігу амбулаторних пневмоній, але в разі пневмококової етіології захворювання бажано збільшувати дози ципрофлоксацину до 400 мг тричі парентерально або 750 мг двічі — перорально. Ефективність респіраторних фторхінолонів при амбулаторній пневмонії сягає рівня макролідів або амінопеніцилінів. У близько 80% осіб віком до 65 років, які не палять, без супутньої патології пневмонія спричинена пневмококом або іншими коками, тому фторхінолони в них — розумна альтернативна терапія амінопеніцилінам або макролідам (Ю. І. Фещенко, Л. А. Яшина, 1998). Усі металовмісні препарати взаємодіють з фтором, тому їх не можна приймати одночасно, але за потреби вживання слід робити перерви між прийомами. Особливо небезпечною є взаємодія фторхінолонів з метилксантинами (теофелін, кофеїн), оскільки зростає ризик ускладнень. У поєднанні з антикоагулянтами підвищується небезпека розвитку кровотеч. У разі одночасного вживання із цукрознижувальними препаратами фторхінолони можу ть призводити до глікемічних станів.

Вартість помилки Варто визнати: помилки бувають різними. Якщо пацієнт нераціонально прийняв якийсь рослинний препарат із безрецептурної групи для лікування нежитю, наслідком цього в гіршому випадку стане алергічна реакція. Але надмірне застосування найпотужніших антибіотиків, котрі світова охорона здоров’я намагається зберегти хоча б для лікування туберкульозу, наближає нас до катастрофи. Усе ж таки лікар як дипломований фахівець не може орієнт уватися лише на інтуїцію, «авось» або рекламу. Антибіотики поступово втрачають свою роль потужної зброї проти патогенних мікроорганізмів. На прикладі золотистого стафілокока лікарське співтовариство переконалося: сьогодні збудники здатні виробити резистетність до нових антибіотиків усього за два роки, і проблема супербактерій — не просто роздута сенсація. Тому, перш ніж перетнути останній рубіж, варто зупинитися і подумати: якщо бездумно призначати антибіотики сьогодні, чим будемо лікувати інфекцію завтра? Ольга МОРОЗ, спеціально для «ВЗ»

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

ТЕРАПІЯ

(виходить із 1990 року)

Л. И. ДВОРЕЦКИЙ ЛИХОРАДКА НЕЯСНОГО ГЕНЕЗА. ВЕЧНАЯ КЛИНИЧЕСКАЯ ИНТРИГА ВИДАВНИЦТВО: МЕДПРЕСС-ИНФОРМ РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 176

Загальний наклад 34 500 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

ГЕНЕТИКА С. Г. ИНГЕ-ВЕЧТОМОВ РЕТРОСПЕКТИВА ГЕНЕТИКИ. GENETICS IN RETROSPECT (КУРС ЛЕКЦИЙ) С CD ВИДАВНИЦТВО: Н-Л РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 336

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Головний редактор – БУРМАКА М. П.

Книга присвячена актуальній проблемі клінічної медицини — діагностиці та веденню хворих з лихоманкою нез’ясованого генезу. Детально обговорюються особливості основних захворювань, при яких гарячка протягом певного періоду може бути основним або навіть єдиним симптомом. Наводяться алгоритми діагностичного пошуку з метою виявлення причин тривалої гарячки й тактика ведення згаданої категорії пацієнтів. Книга призначена практикуючим лікарям, а також може бути корисною лікарям різних спеціальностей з урахуванням клінічної міждисциплінарності цієї проблеми.

Ознайомлення з історією наукових відкриттів і виникненням основних понять генетики повинне допомогти читачеві зрозуміти динаміку становлення проблематики цієї науки. Знання еволюції генетичних термінів має сприяти поглибленому проникненню в їх сучасний зміст. Головний акцент — історія ідей, які вплинули на розвиток генетики. Розглянуто специфічні риси історії вітчизняної генетики та її внесок у світову науку в зіставленні з основними тенденціями її розвитку. Видання буде корисним студентам медичних вишів і лікарям-генетикам.

Редакційна колегія БАХТЕЄВА Т. Д. – член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, Заслужений лікар України

ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЯ ПОД РЕД. Р. ЛЬЮАЛЛЕНА, А. КЛАРКА, С. ФЕЛДМАННА КЛИНИЧЕСКОЕ РУКОВОДСТВО ПО КОНТАКТНОМУ ДЕРМАТИТУ ВИДАВНИЦТВО: МЕДПРЕСС-ИНФОРМ РІК ВИДАННЯ: 2016 СТОРІНОК: 96

ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В. Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ГАРНИК Т. П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» ЗАБОЛОТНИЙ Д. І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України

КАРДІОЛОГІЯ А. В. СУВОРОВ КЛИНИЧЕСКАЯ ЭЛЕКТРОКАРДИОГРАФИЯ (С АТЛАСОМ ЭЛЕКТРОКАРДИОГРАММ) ВИДАВНИЦТВО: НГМА РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 264

ЗАГОРІЙ В. А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю. П. – професор, академік НАМН України

Контактний дерматит — поширене захворювання шкіри, з яким часто стикаються практикуючі лікарі. Мета пропонованого посібника — акцентувати увагу на локалізації процесу, зробити це захворювання більш доступним клінічному вивченню. У книзі є алгоритм діагностики, що включає виконання аплікаційних алергологічних проб, і лікування, у тому числі препаратами для місцевого застосування. Видання буде корисним не тільки дерматологам, а й терапевтам та студентам медичних вишів.

У книзі детально і на сучасному рівні викладені всі розділи клінічної електрокардіографії. Пропонуються алгоритми діагностики складних для визначення ЕКГсиндромів. Аналіз найскладніших кривих наводиться у вигляді атласу електрокардіограм. Видання призначене терапевтам, кардіологам, лікарям функціональної діагностики, студентам медичних вишів.

КОВАЛЬ В. М. – Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України МІШАЛОВ В. Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ імені О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор

АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ О. В. ВОЕННОВ, Г. А. БОЯРИНОВ АКТУАЛЬНЫЕ ВОПРОСЫ ТЕОРИИ И ПРАКТИКИ АППАРАТНОЙ ВЕНТИЛЯЦИИ ЛЕГКИХ (РЕСПИРАТОРНОЙ ПОДДЕРЖКИ) ВИДАВНИЦТВО: НГМА РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 140

ПИРІГ Л. А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М. Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л. І. Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, Заслужений лікар України ТРОНЬКО М. Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

УСІЧЕНКО І. Г. – президент Національного товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ЧЕКМАН І. С. – завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, професор, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В. І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, професор, Заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії наук комплексної безпеки

У навчальному посібнику послідовно розглянуто питання фізіології дихання, класифікації способів контролю апаратного дихання, викладено основні методи управління поодинокими вдихами, узгодженням вдихів, режими вентиляції, а також особливості моніторингу та специфіка респіраторної підтримки при критичних станах. Видання адресоване лікарям-ординаторам, інтернам за спеціальністю «Анестезіологія-реаніматологія».

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Випусковий редактор.....................................ІРИНА ХОМЧУК

АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1

Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО

ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138 ТЕЛ./ФАКС: (044) 428 02 20 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Матеріали, що публікуються на правах реклами Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2.

Загальний наклад 34 500 Замовлення №30 835 Віддруковано у ТОВ «Укрполiграфмедiа»: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 104 А

Літературне редагування та коректура..............................ЛАРИСА БОБРУЄНКО Відділ реклами..................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю