Ваше здоров'я №7-8

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№7-8 (1291-1292) 20.02.2015

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

WWW.VZ.KIEV.UA

НОВИНИ МІНІСТР ПЕРЕДУМАВ ПРОВОДИТИ ПРИВАТИЗАЦІЮ МЕДИЧНИХ УСТАНОВ

СІМЕЙНИЙ ЛІКАР В УКРАЇНІ:

ХТО НАРАЖАЄ УКРАЇНЦІВ НА НЕБЕЗПЕКУ ЧЕРЕЗ ВІДСУТНІСТЬ ВАКЦИН?

ОДИН ЗА ВСІХ ЧИ ВСІ ЗА ОДНОГО?

КОНФЛІКТ НАВКОЛО НІР ПІДРИВАЄ МІЖНАРОДНИЙ ІМІДЖ УКРАЇНСЬКОЇ МЕДИЦИНИ

Сьогодні у світі сформувалися три моделі діяльності сімейного лікаря: індивідуальна й групова практики та багатопрофільні центри здоров’я. Не зважаючи на те що Україна декларує європейський вектор розвитку, тут зберігся «унікальний» формат роботи лікаря первинки, який лише зовні нагадує ту чи іншу модель, але по суті їй не відповідає. Що це — дань традиції, перехідний етап чи неготовність працювати по-новому?

ДЕРЖЗАКУПІВЛІ ЛІКІВ ЧЕРЕЗ МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ: ВІД КОНЦЕПЦІЙ ДО ЗАКОНОПРОЕКТУ

10 СТОР.

2-5 СТОР.

«ПАПЄРЄДНІК» — ПОСЛІДОВНИКУ: «РЯТУЙМО УКРАЇНСЬКУ МЕДИЦИНУ РАЗОМ!»

ҐУНТІС БЄЛЄВІЧ: ДЛЯ 12% НАСЕЛЕННЯ ЛАТВІЇ МЕДИЧНА ДОПОМОГА НЕДОСТУПНА

РЕФОРМУВАННЯ МЕДИЦИНИ: ЗАПИТАНЬ БІЛЬШЕ, НІЖ ВІДПОВІДЕЙ

Медична громадськість із великою пересторогою сприйняла призначення на посаду Міністра охорони здоров’я Олександра Квіташвілі не тільки тому, що Україна вперше відчинила двері головного медичного держкабінету іноземцю, але й тому, що за «зовнішнє управління» українською медициною взялася людина без медичної освіти — попередні 18 Міністрів МОЗ часів незалежності були медиками. Хоча назвати лікарем ОлеСТОР. га Мусія язик не повертається.

Нині Україна — на шляху глобальних медичних реформ. У нашій країні впроваджується сімейна медицина, активно обговорюється необхідність зміни статусу державних лікарень і введення добровільного медичного страхування. Кілька років тому таким шляхом пішла Латвія. Чи підвищилася якість медичних послуг та їх доступність для населення цієї країни? Міністр охорони здоров’я Латвії доктор Ґунтіс Бєлєвіч погодився проаналізувати результати реформування галузі в своїй країні, щоб Україна не повторювала чужих помилок. СТОР.

Вже давно виникла необхідність кардинальних змін у медицині та переходу на ринкові відносини. Але перед тим як розпочати процес реформування, треба чітко визначити, що ми маємо на цей момент та що хочемо отримати в результаті. І першим кроком повинно стати ретельне вивчення кожної області, адже реформування галузі слід проводити з урахуванням особливостей конкретного регіону. СТОР.

8

12

16

НОВИНИ ДВА КРОКИ НАЗАД

ВА Ж ЛИВО

МІНІСТР ПЕРЕДУМАВ ПРОВОДИТИ ПРИВАТИЗАЦІЮ МЕДИЧНИХ УСТАНОВ Р М

Очільник МОЗ прирікає українських пацієнтів на вимирання!

іністр охорони здоров’я України Олександр Квіташвілі заявив, що наша Україна не готова до будь-яких приватизаційних схем і відомство не планує проводити приватизацію медичних установ.

«Поки це питання взагалі не розглядається», — зазначив він. Нагадаємо, раніше очільник МОЗ заявляв, що українські лікарні повинні вийти з-під контролю держави і заробляти самостійно.

Також він неодноразово ставив за приклад реформи в Грузії, де лікарні свого часу відпустили у вільне комерційне плавання.

За матеріалами УНН

А К Т УА Л Ь Н І П И ТА Н Н Я

ОЛЕКСАНДРА ПАВЛЕНКО: КОРУПЦІЄЮ ПРОНИЗАНЕ МАЙЖЕ ВСЕ МІНІСТЕРСТВО

П

ерший заступник Міністра охорони здоров’я Олександра Павленко розповіла про проведення аудиту державних підприємств з метою виявлення таких, що були створені для корупційних оборудок, та про впровадження механізмів для підвищення конкурентної спроможності медзакладів.

— Які конкретні кроки вдалося зробити вам або команді нового Міністра для того, щоб почалися реформи і боротьба з корупцією?

— Я навіть не вважаю це реформою — це must have, тобто те, що має робитись обов’язково. Стосовно корупції у Міністерстві скажу так: нею пронизано майже все Міністерство, на жаль, і весь простір навколо нього. Йде робота з виявлення цих схем. Спочатку треба подивитись, яким чином вони були побудовані, на яких нормативноправових актах базуються. Коли я особисто буду бачити ці прогалини в законодавстві, то подаватиму законодавчі ініціативи щодо заповнення цих прогалин. Ну і, звичайно, треба виявляти людей і — як правовий наслідок — передавати ці справи, епізоди до правоохоронних органів.

— Сьогодні відбувається аудит лікарень і поліклінік?

— …А також державних підприємств у сфері охорони здоров’я, державних установ.

— Скільки триватиме цей етап, і яка мета цього аудиту?

— Зараз відбувається, так би мовити, лікбез — почався облік державних підприємств. До лікарень ми ще не дійшли. Я особисто займаюсь аудитом державних підприємств, але, підкреслю, це не фінансовий аудит. Я вивчаю список підприємств: чим вони займаються, для чого були створені, їх значимість для ринку.

— Це оптимізація?

— Оптимізація. Тому що кожна з цих установ фінансується. Деякі з них отримують нуль із бюджету, але вони живуть із дещо незрозумілих нам прибутків. Деякі були створені як проміжна ланка в певній схемі. Наприклад, у 2013 році деякі підприємства відкрито були створені для певних схем, пов’язаних із будівництвом у сфері охорони здоров’я. У списку цих державних підприємств я знаходжу такі, що є носіями і власниками прав на інформаційні бази,

2

якими користується вся система охорони здоров’я. Тобто якщо завтра ці державні підприємства з усіма цими базами підуть, може статися інформаційний колапс. Але коли я починаю працювати з ними, пропоную їм передати авторські права, розпочати діалог із цього приводу, то бачу їх реакцію й розумію: буде складно. Після аудиту державних підприємств розпочнеться аудит медичних закладів. Тут вирішуватиметься питання про їх правовий статус. Одне з основних невирішених тривалий час питань — це організаційно-правова форма лікарні. Якщо лікарня не має статусу державного підприємства, а 99,9% не мають такого статусу, вона не може легалізувати свій фінансовий потік, офіційно укладати договори, які має можливість і зобов’язана укладати. Зараз у концепції переходу лікарні у статус державного підприємства дуже багато прихильників, але більшість все ж таки проти. І ми розуміємо, чому. У першу чергу проти головні лікарі. Проте є прогресивні люди. Вони розуміють, що втрачають кишенькові гроші і втрачають гроші в конвертах, але водночас отримують легальну процедуру. Якщо їх клініка є конкурентоспроможною, тобто має професуру й оперуючих фахівців високого рівня, вона виживе. А управлінські якості медиків і статус державного підприємства підвищать її конкурентну спроможність. Головні ж лікарі, які, на жаль, не володіють управлінськими навичками і просто звикли існувати на системі «давальницької» сировини, будуть змушені опановувати управлінські функції й систему фінансування та бухгалтерії.

— Дуже давно обговорюється тема медичного страхування. Ставлення Міністра й ваше особисте до страхової медицини? Чи буде вона впроваджуватись найближчим часом і в якій саме формі?

— У Концепції реформування медичне страхування заплановане. Але одразу скажу, щоб не було з цього приводу ілюзій або щоб не казали, ніби ми противники страхової медицини — можливості запровадження цієї ідеї у 2015 році не бачимо. Чому? Поясню. По-перше, для цього потрібна економічна платформа. По-друге, є питання до картини здоров’я, яку ми маємо на момент початку реформ. Існують 2 базові показники для

оцінки ситуації в країні: дитяча смертність і середня тривалість життя. Показники жахливі! Коли країна вирішує питання медичного страхування, іноземні страхові компанії, які, можливо, колись прийдуть в Україну і будуть перестраховочними компаніями, теж дивляться на ці показники та вирішують, чи можуть вони зайти в країну, наскільки готові запропонувати свої послуги перестрахувальників.

— І за таких показників вони не готові?

— При таких показниках треба багато чого робити з точки зору економіки… Можливо, до кінця року ми будемо планувати тільки нормативні зміни. У плані це точно є.

— Ще одне вкрай проблемне питання — тендерні закупівлі. Була ідея передати тендери на закупівлю ліків міжнародним організаціям…

— Нині це не ідея, а абсолютна реальність, яка вже починається і дуже скоро дасть результати.

— Невже ми не можемо подолати корупцію без сторонньої допомоги?

— Для мене Біблією в цьому питанні стала Коаліційна угода, укладена на початку процесу реформування в країні. Там 2015-й визначається як транзитний рік для здійснення реформи у сфері закупівель, у першу чергу вакцин та лікарських засобів. І саме у цей період ми пропонуємо здійснювати закупки через ВООЗ та ЮНІСЕФ, тобто через міжнародні організації, які створені за статутом ООН. Це агентства з високим міжнародним статусом, яким можна довіряти. Але знову підкреслю: не йдеться про те, що так буде завжди. Що здійснюється у цій сфері? Днями ми проводили круглий стіл. Можу сказати, що він майже підсумковий, тому що напередодні на моєму столі лежав готовий законопроект щодо передачі функцій закупівлі міжнародним організаціям. Одразу зазначу, що йдеться не про всі лікарські засоби, не про всю медичну техніку: через ці організації можна закупити лише певну їх частину, оскільки вони просто не беруть опції, по яких не працюють. До 30% загального обсягу ліків, яких ми потребуємо, можна закупити через ВООЗ та ЮНІСЕФ. За матеріалами «Громадського радіо»

егулювати ціни на лікарські засоби держава не повинна. Таку думку висловив Міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі. «Регулювати ціни на ліки — це найгірше, що може робити держава. Відразу з’являється чорний ринок. Ринок повинен бути відкритим, зі зрозумілими і чесними правилами для всіх», — заявив Голова МОЗ. Регулятори фармацевтичного ринку, за словами Квіташвілі, були потрібні для того, щоб захищати споживача, але давно вийшли за ці рамки і виконують каральні функції. То, може, краще навести порядок в роботі регуляторів, ніж прирікати українців на загибель? Адже без державного регулювання цін незабаром ліки стануть для пацієнтів недосяжною розкішшю. За матеріалами УНІАН

Депутати вимагають від О. Квіташвілі дати оцінку реформам Богатирьової

Н

ародні депутати від партії «Блок Петра Порошенка» направили звернення на адресу Міністра охорони здоров’я України Олександра Квіташвілі з проханням викласти позицію щодо реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Донецькій, Дніпропетровській областях та місті Києві. Нагадаємо: ці області були визначені як пілотні у проекті з реформування системи охорони здоров’я 2011-2014 рр., але якісної оцінки «медичній реформі Януковича — Богатирьової» так і не надано. Звернення підписали народні депутати, які представляють Вінницьку область: Руслан Демчак, Олександр Домбровський, Микола Кучер, Юрій Македон, Іван Мельничук, Олексій Порошенко, Іван Спориш і Петро Юрчишин. Необхідність зробити заяву викликана численними зверненнями фахівців з Вінницької області, які стурбовані тим, що це питання абсолютно випало з поля зору урядовців. За матеріалами УНІАН

! ПАКЕТ ІЗ 54 ЗАКОНОПРОЕКТІВ ЩОДО РЕФОРМИ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я БУДЕ ВНЕСЕНИЙ ДО ПАРЛАМЕНТУ НА ПОЧАТКУ БЕРЕЗНЯ. «МИ ХОЧЕМО, АБИ 2015-Й БУВ ПІДГОТОВЧИМ РОКОМ, ЩОБ ЗАКЛАСТИ ФУНДАМЕНТ І ДО КІНЦЯ РОКУ ЗБУДУВАТИ НОРМАЛЬНИЙ СОЦІАЛЬНО ОРІЄНТОВАНИЙ БЮДЖЕТ НА 2016-Й», — ПОВІДОМИВ ОЛЕКСАНДР КВІТАШВІЛІ. За матеріалами «Інтерфакс-Україна»

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

20 лютого 2015 року

В А К Ц И Н А Ц ІЮ З ІРВ А Н О

БЕЗГЛ УЗ Д Я?

ХТО НАРАЖАЄ УКРАЇНЦІВ НА НЕБЕЗПЕКУ ЧЕРЕЗ ВІДСУТНІСТЬ ВАКЦИН?

М

іністерство охорони здоров’я України досі не закупило необхідних вакцин ані для малих містечок, ані для сільської місцевості. Про це під час засідання Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я сказав член депутатської групи «Економічний розвиток» Андрій Шипко. «Людям не роблять щеплень. Із нового року минуло півтора місяці, але я не бачу жодних змін у цій сфері — тільки одні гасла, що ЮНІСЕФ і ВООЗ допоможуть із закупівлями», — зазначив А. Шипко. Не краща ситуація й у великих містах. Практично не проводиться вакцинація в Східному регіоні. Більшість вакцин на 2014 рік Київ отримав у грудні 2014-го. Наразі у столиці є тримісячний запас вакцин для профілактики кору, краснухи, епідпаротиту, а також поліомієліту. Найбільш критична ситуація — з вакцинами БЦЖ. «У 2014 році ми їх так і не отримали. Був зроблений лише

перерозподіл між регіонами України», — розповів головний імунолог Києва Федір Лапій. Також є проблеми з вакциною проти дифтерії та правця для дітей 6 років і дорослих. Але ця ситуація не стосується екстреної профілактики правця. Президент ГО «Рух за здоров’я нації» Дмитро Коваль повідомив, що громадські організації неодноразово зверталися до представників МОЗ та Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я стосовно критичної ситуації, яка склалася в державі з вакцинацією. Ситуація погіршилася після певних змін на законодавчому рівні щодо вакцин іноземного виробництва. «Відомо, що раніше деякі вакцини Україна закуповувала в Росії. Тепер, згідно з чинним законодавством, перереєстрації підлягають тільки препарати, що мають сертифікат GMP. Отже, вакцини російського виробництва, які його не мають, не можна ані зареєструвати, ані перереєструвати, ані закуповувати в Україні», — зауважив Д. Коваль. На його думку,

альтернативою таких вакцин мають стати аналоги, виробниками яких є країни Європи, з наявними сертифікатами Європейського агентства з лікарських засобів. Професор, доктор медичних наук, заступник директора Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського НАМН України Валерія Шагінян зазначила, що негативний результат антивакцинальної кампанії фахівці відзначають не тільки серед дітей віком до 2 років, а й серед медичних працівників. Так, значно зменшилася кількість вакцинацій медичних працівників від гепатиту В. «Відповідно до нового календаря профілактичних щеплень з 1 січня 2015 р. така вакцинація перенесена з обов’язкового переліку профілактичних щеплень до рекомендованого. Не виключено, що найближчим часом значно підвищиться показник захворюваності на гепатит В серед працівників медичних закладів», — зазначила В. Шагінян. За матеріалами УНІАН, УНН і тижневика «Аптека»

М И Й О Г О В Т Р АЧ А Є М О

ЯК «ГОЛОВНИЙ МЕДИК МАЙДАНУ» СТАВ «ГОЛОВНИМ ШАХТАРЕМ УКРАЇНИ»

Е

кс-Міністр охорони здоров’я України Олег Мусій, якого Кабінет Міністрів відсторонив від посади в жовтні минулого року, ставши народним обранцем, кардинально змінив сферу своїх інтересів.

11 лютого 2015 р. він був представлений депутатам Верховної Ради як Голова зареєстрованого в цей же день міжфракційного депутатського об’єднання «Захистимо вугільну галузь». Наприкінці січня цього року Мусій брав активну участь у шахтарських акціях протесту та виступав із різкою критикою Прем’єр-міністра України.

«У Держбюджеті на 2015 рік відсутні витрати на підтримку вуглевидобутку. Уряд відняв ці кошти, не давши відповіді, що ж робити 50-ти тисячам шахтарів і їх родинам!» — обурювався Мусій, погрожуючи, що у випадку, якщо до шахтарів не дослухаються, він докладе зусиль, щоб економічні вимоги переросли в політичні. Звідки така стурбованість справами шахтарів? Можливо, заступник Голови Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я вже вилікував вітчизняну медицину і сумує без діла? На жаль, причина

перепрофілювання «головного медика Майдану» в «головного шахтаря країни» пояснюється цілком прозаїчно: лікарі вже знають справжню ціну словам екс-Міністра, а шахтарі — ще ні, тому для Олега Степановича це чудова нагода збільшити свій політичний капітал. От тільки що буде робити багатостраждальна Україна, коли Мусій заведе в глухий кут і енергетичну галузь — так само, як завів туди медичну?.. За матеріалами сайтів theinsider.ua і golossokal.com.ua

НЕВТІШНИЙ ПРОГНОЗ

ЦІНИ НА ЛІКИ ЗРОСТАТИМУТЬ

Ч

ерез зростання курсу долара ціни на лікарські препарати також галопують. Про це заявив заступник Голови КМДА Михайло Радуцький: «90% ліків закуповуються за кордоном, а українські виробляються з іноземної сировини». Єдине, що може зробити в цій ситуації київська влада, «част-

?

ково компенсувати вартість ліків малозабезпеченим категоріям». «Тільки на протипухлинні лікарські препарати для хіміотерапії населення України витратило торік 112,6 млн грн особистих коштів, тобто на 74% більше, ніж у 2013 році», — повідомила керівник Департаменту рецептурних препаратів фармацев-

тичної компанії «Санофі в Україні» Марина Шишлова. Ось таку ціну за «боротьбу» Мусія з тендерною мафією, через яку була зірвана програма забезпечення онкохворих ліками за рахунок держави, заплатили пацієти. За даними компанії SMD у 2014 р. частка витрат пацієнтів у структурі всього фармацевтичного ринку зросла з 87% до 91%. За матеріалами УНН, «ІнтерфаксУкраїна», журналу «Капітал»

ОЛЕКСАНДР КВІТАШВІЛІ ПІДПИСАВ УГОДУ ПРО ПОЗИКУ СВІТОВОГО БАНКУ НА 215 МЛН ДОЛАРІВ США НА ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОЕКТУ «ПОЛІПШЕННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НА СЛУЖБІ ЛЮДЕЙ». ЦЕЙ ПРОЕКТ МАЄ НА МЕТІ РОЗБУДОВУ МЕДИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ТА ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ У 8 ОБЛАСТЯХ УКРАЇНИ. ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЯ РОЗРАХОВАНА НА П’ЯТЬ РОКІВ. За матеріалами прес-служби МОЗ України

Конфлікт навколо НІР підриває міжнародний імідж української медицини

4

лютого 2015 р. громадські активісти вивели лікарів і пацієнтів Національного інституту раку (НІР) на акцію протесту — демонстранти перекрили рух однієї з вулиць Києва, скандуючи: «Ганьба МОЗ!» Співробітники висловлювали обурення тим, що особисто Міністр охорони здоров’я нібито сфабрикував Статут Інституту та має намір скоротити на 40% фінансування головної онкологічної установи країни і на 36,8% — кількість співробітників. Вони вимагали пояснень, з яких причин Олександр Квіташвілі підписав два протилежні за змістом Статути НІР, при цьому другий варіант не був обговорений з медичною спільнотою і містить норми, які передбачають позбавлення установи права на автономію та самоврядування. У той же час у британській газеті The Guardian з’явилася стаття про головний український онкологічний заклад під назвою Welcome to Ukraine, the most corrupt nation in Europe («Ласкаво просимо до України, найкорумпованішої країни в Європі»). Зокрема там зазначалося, що в 2009 році Президент Віктор Ющенко надав НІР статус національного, наділивши його широкими повноваженнями, в тому числі бюджетною незалежністю від Міністерства охорони здоров’я, щоб інститут міг самостійно закуповувати ліки та обладнання. Британська газета повідомила, що в червні минулого року тодішній Голова МОЗ Олег Мусій оголосив результати розслідування діяльності Національного інституту раку, яке виявило 43 порушення закону. Зокрема, стверджувалося, що пацієнтів змушують купувати дорогі ліки, незважаючи на те, що вони вже були оплачені державою, а обладнання вартістю 42 млн грн, закуплене в 2011 році, ніколи не використовувалося. У короткому коментарі The Guardian директор закладу Ігор Щепотін зазначив, що всі звинувачення на адресу інституту є брехнею. Міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі заявив, що МОЗ не буде із Щепотіним подовжувати контракту, термін дії якого закінчується 11 лютого. Такі дії Міністра не схвалили в Комітеті Верховної Ради з питань охорони здоров’я. Зокрема, член Комітету Ігор Шурма сказав, що «будь-які кроки МОЗ, а тим більше, якщо йдеться про прийняття глобальних рішень щодо такого закладу, як Національний інститут раку, повинні бути прозорими та публічними, адже керівники, які прийшли до влади на гаслах Революції Гідності, мають поважати людей із різними точками зору». За його словами, конфліктна ситуація в НІР виникла насамперед через відсутність діалогу між МОЗ та трудовим колективом інституту, а також через те, що Міністр О. Квіташвілі підписав два протилежні за змістом Статути зазначеної наукової установи, і другий варіант документа був підписаний ним таємно й без анулювання попереднього. Голова Комітету ВР України з охорони здоров’я Ольга Богомолець висловила думку про те, що конкурс на посаду директора Національного інституту раку має бути відкритим та максимально прозорим. З її слів, «Комітет буде рекомендувати МОЗ включити до переліку бажаючих очолити інститут громадян іноземних держав, які мають фахову освіту і вчилися та працювали за кордоном у цій галузі». За матеріалами видання «Лівий берег», The Guardian, УНН

3

НОВИНИ ГА Р Я Ч А Т Е М А

ВЧАСНО

ДЕРЖЗАКУПІВЛІ ЛІКІВ ЧЕРЕЗ МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ: ВІД КОНЦЕПЦІЙ ДО ЗАКОНОПРОЕКТУ

«М

ОЗ підготувало законопроект, який дозволить здійснювати держзакупівлі через міжнародні організації. Він буде зареєстрований уже найближчими днями», — повідомила перший заступник Міністра охорони здоров’я Олександра Павленко в ході експертного круглого столу, організованого спільно з Асоціацією правників України (АПУ) 9 лютого 2015 р. Вона зазначила, що розроблений законопроект передбачає внесення змін до низки законів і підзаконних актів, зокрема, до Закону України «Про лікарські засоби» та Закону «Про здійснення державних закупівель». Член АПУ Лана Сінічкіна уточнила, що ліки, які закуповуватимуться через міжнародні організації, будуть виведені з-під обов’язкового декларування цін, при цьому реєстрація цих препаратів в Україні залишиться обов’язковою, але може бути спрощена. Закуплені ліки пропонується звільнити від ПДВ та імпортного збору. Планується, що для закупівель цих препаратів зніматимуть обмеження на проведення валютних операцій. Також передбачається можливість ввезення ліків у міжнародних упаковках (без обов’язкового перекладу на українську мову).

Своє бачення особливостей процесу передачі функцій державних закупівель до компетенції структур ООН представили й інші організації та об’єднання. Так, юридична компанія Arzinger спільно з Благодійним фондом «Пацієнти України» склали свою концепцію реформування системи державних закупівель лікарських засобів. Нею передбачається передача цієї функції до компетенції «міжнародних агентств із закупівель», і ця концепція вже викликала нищівну критику фахівців галузі, які вважають, що більшість її тез сфокусована на створенні сприятливих умов саме для роботи «міжнародних агентств», при цьому залишається незрозумілим, яким чином будуть враховані інтереси кінцевих споживачів — пацієнтів. Наприклад, відповідно до даної концепції агентство по закупівлях може відхилити заявку, що надходить від Міністерства охорони здоров’я. У такому випадку лікарські засоби будуть закуповуватися за стандартною процедурою, тобто так, як це відбувається і зараз. Таким чином, передача сегмента державних закупівель до компетенції структур ООН не дає гарантій того, що пацієнти своєчасно отримають необхідні препарати. Крім того, із впроваджен-

ням такої процедури фактично мінімізується відповідальність чиновників у разі провалу закупівель. Також концепція «Пацієнтів України» не зачіпає принципових аспектів у сфері лікарського забезпечення (збір та аналіз потреб), а процес визначення переліку закуповуваних препаратів стане ще менш прозорим, ніж сьогодні. Закупівлі лікарських засобів за допомогою агентств можуть проводитися тільки в зарубіжній валюті — доларах США, і в разі подальшого знецінення гривні виникає ризик істотного зменшення обсягу закуповуваних лікарських засобів і вакцин. Принциповим є й те, що міжнародні агентства купуватимуть лікарські засоби та вакцини у фармацевтичних виробників, які авторизовані цими агентствами. Унаслідок цього з процесу закупівель можуть бути виключені вітчизняні виробники. Це своєю чергою призведе до підвищення вартості медичної продукції. Крім того, негативно позначиться на розвитку фармацевтичної галузі України. В умовах економічної стагнації та обмеженості держбюджету цей крок є просто негуманним. За матеріалами DsNews, «Інтерфакс-Україна» та тижневика «Аптека»

БЕЗ КО Н Т Р ОЛ ЬНІ С Т Ь І БЕЗ К А РНІ С Т Ь

В УКРАЇНІ СТВОРЕНІ ВСІ УМОВИ ДЛЯ ТОРГІВЛІ ФАЛЬСИФІКОВАНИМИ ПРЕПАРАТАМИ

В

Європі частка фальсифікованих лікарських препаратів становить не більше 1%, в Україні — не менше 20%. Таку цифру наводять оператори фармацевтичного ринку. У Департаменті державного контролю якості лікарських засобів Держлікслужби її не підтверджують, відзначаючи, що єдиної методики розрахунку фальсифікату у відсотках не існує. «Минулого року ми заборонили до реалізації 64 найменування препаратів, які виявилися підробкою. У 2013-му таких було 47», — розповіла заступник директора Департаменту Людмила Горова. Раніше перевірки такого роду були регулярними. Але 3 серпня минулого року Кабінет Міністрів постановив, що Держлікслужба може перевіряти учасників фармацевтичного ринку (від виробників до аптек) тільки при наявності дозволу Уряду. І, як відзначають експерти

!

4

фармринку, відсутність постійного контролю розв’язала руки шахраям. «За таких умов споживачеві залишається сподіватися на порядність керівництва аптеки, яке не стане реалізовувати фальсифікат у гонитві за швидкими грошима. Тим же, хто хоче працювати цивілізовано, необхідно боротися за чистоту ринку самостійно, — вважає Ірина Ступакова, член Всеукраїнської громадської організації «Аптечна професійна асоціація України». — Особисто я восени минулого року віднесла на перевірку препарати, придбані в одного нечесного харківського дистрибутора. Аналіз підтвердив мої здогади: ліки виявилися підробленими, інформацію я передала до Держлікслужби та в СБУ». Ще одна причина щедрого пригощання українців лікарським фальсифікатом — безкарність кустарних виробників. У переважній більшості

шахраї від фармації підробляють широко рекламовані лікарські засоби іноземного виробництва: «Кардіомагніл» — при захворюваннях серцево-судинної системи; «Фестал® Нео» — при порушеннях роботи підшлункової залози; «Карсил®» — при захворюваннях печінки; «Кетанов» — знеболювальний засіб; «Лінекс®» — регулює мікрофлору кишечника; «Енап®» — при підвищеному тиску; «Анаферон» — імуномодулятор і противірусний засіб; «Мукалтин» — відхаркувальний засіб; «Імпаза» — при порушеннях ерекції. За матеріалами інтернет-видання «Обозреватель»

ПРЕЗИДЕНТ АСОЦІАЦІЇ ПСИХІАТРІВ УКРАЇНИ СЕМЕН ГЛУЗМАН ВВАЖАЄ, ЩО МІНІСТР НЕ БАЧИТЬ ПРОБЛЕМ, ЯКІ ВРАЖАЮТЬ СИСТЕМУ ОЗ: ЧЕРЕЗ ВІДСУТНІСТЬ ПЕРСПЕКТИВ ТА ХАОС У ГАЛУЗІ ВІДБУВАЄТЬСЯ ВІДТІК КРАЩИХ ВІТЧИЗНЯНИХ МЕДИЧНИХ КАДРІВ В РОЗВИНЕНІ КРАЇНИ. «ЕМОЦІЙНИЙ ПАТРІОТИЗМ — ЦЕ, БЕЗУМОВНО, ДОБРЕ. АЛЕ ЕМОЦІЇ ПОСТУПОВО ЗГАСАЮТЬ, КОЛИ ЛЮДИ БАЧАТЬ, ХТО У НАС МІНІСТРИ І ЯК ВОНИ ПОВОДЯТЬСЯ... ЯКЩО ТАКА СИТУАЦІЯ ТРИВАТИМЕ ДАЛІ, КІЛЬКІСТЬ РОЗУМНИХ МОЛОДИХ ЛІКАРІВ У КРАЇНІ РІЗКО СКОРОТИТЬСЯ», — ПРОГНОЗУЄ ЕКСПЕРТ.

Резерв медикаментів на випадок надзвичайного стану забезпечений лише на 6%

П

рем’єр-міністр України Арсеній Яценюк доручив Державній службі України з надзвичайних ситуацій внести зміни в перелік препаратів та засобів індивідуального захисту, які можуть знадобитися в разі надзвичайної ситуації. Голова Уряду зазначив, що за його інформацією регіональний резерв медикаментів та виробів медичного призначення забезпечений лише на 6%. За матеріалами УНН

Допомога від Литви...

Л

итва передала лікувальним установам Дніпропетровська медичне обладнання і препарати на суму 43 тис. Євро. В Обласну клінічну лікарню ім. І. І. Мечникова були направлені антибіотики і пластикові контейнери для зберігання крові, а Дніпропетровський військовий госпіталь отримав рентгенівський портативний апарат, бензиновий електрогенератор і тент-намет. Почесний консул Литви в Дніпропетровську Віталій Півняк зазначив, що протягом 2015 року щомісяця на лікування до Литви відправлятимуть 4-5 поранених українських військових. «Витрати на лікування та реабілітацію, а також проживання там бере на себе литовська сторона», — сказав він. За матеріалами прес-служби Дніпропетровської ОДА

... та ЮНІСЕФу

Г

уманітарну медичну допомогу на загальну суму майже 1 млн 800 тис. грн передав Міністерству охорони здоров’я України дитячий фонд ООН в Україні (ЮНІСЕФ). Її відправлять у Донецьку, Луганську, Харківську, Запорізьку та Дніпропетровську області. Зокрема, фондом передані 90 наборів (на загальну суму 1 млн 425 тис. грн) для надання акушерсько-гінекологічної допомоги, в які входять хірургічні інструменти, шовний та витратні матеріали, базове стерилізаційне і реанімаційне обладнання для медичних установ, а також лікарські засоби. Кожен з наборів призначений для прийняття 50 пологів. Також ООН передала 44 медичні набори для невідкладної допомоги з лікарськими засобами та виробами медичного призначення. Один такий набір дозволяє надавати медичну допомогу протягом трьох місяців одній тисячі чоловік. За матеріалами прес-служби МОЗ України

За матеріалами УНН

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

20 лютого 2015 року

З А КО Н И КО Р У П Ц ІЇ

З ЛОЧИН?

ТЕНДЕРИ МОЗ: «У РУЛЯ» ТІ САМІ Продовження.

В

попередньму номері «ВЗ» (№5-6 від 6 лютого 2015 р.) була опублікована перша частина інтерв’ю з власником компанії «Регіон-ОПТ» Володимиром Густі, яке він дав інтернет-виданню «Обозреватель». За його словами, в тендерах МОЗ перемагають одні й ті самі компанії, що мають відношення до учасників корупційних схем. Завдяки цьому більше половини коштів, які виділяються державою на закупівлю ліків та медичного обладнання, осідають на приватних рахунках. Сьогодні «ВЗ» публікує продовження.

— Цікаво, як саме відбувалися ваші перемовини з Підтуркіним? Коли це сталося?

— Він мені зателефонував. Точніше, не сам, а за його дорученням. Сталося це опівночі, після проведення тендеру — коли вони побачили ту різницю в цінах між їхніми фірмами і моєю. Мені зателефонували і сказали, що Підтуркін чекає на мене прямо зараз у МОЗ (на той час Підтуркін та Роман Богачев відповідали за тендери, а Тендерний комітет очолювала Галина Данчишин). Я страшенно зрадів. Бо ми тоді вже були впевнені: перемога за нами. Ще б пак — наша пропозиція дешевша на 5 млн! Приїхав. Ведуть мене по коридорах до кабінету Дмитра Підтуркіна. А людей — тьма. Ніч, а робота кипить. Бо це ж тендери, це гроші! Як зараз пам’ятаю: заходжу до кабінету, а Підтуркін стоїть біля столу. І, ні сіло ні впало, каже: «Ви не в свій город залізли! Ви не мали права брати участі в торгах». Я не зрозумів. Кажу: «Як це? Ми побачили оголошення, подали заявку. Чому ми маємо у когось просити дозволу? Це ж не приватна клініка, це — державні закупівлі». На що він мені заявив, що так просто ніхто не заходить, треба отримати «добро».

— Про гроші тоді йшлося?

— Так. Коли я зрозумів, що порозумітися ми з ним не можемо, запропонував: давайте домовлятися. Я, мовляв, готовий на ваші пропозиції. Будь-які. Сказав, що розумію — не всі лоти можу виграти, але дайте можливість зайти. Він почав: ви не проходите по ТЗ і так далі і тому подібне. Потім ми з ним ще зустрічалися кілька разів — уже не в МОЗ, а в Маріїнському парку. Теж увечері. І під час однієї із зустрічей він мені кілька разів озвучив суму «відкату» — скільки я маю заплатити, аби мені дали можливість поставляти державі протези за вигідними для неї цінами. Каже: «Можемо вам дати, якщо ви нам дасте 50%». Я був шокований. У нас і близько не було такого прибутку. Ми взагалі в ціну майже нічого не закладали, бо поставили собі за мету: увійти на ринок. Я чув про 15-20% «відкатів» і, чесно кажучи, морально вже був до цього більш-менш готовий. Але 50%... Хоча тоді я попередньо погодився, тільки попросив трохи часу на роздуми. І, знаєте, мені здається, коли Підтуркін загнув про 50%, він міг очікувати, що мене ця сума злякає і я відступлюся. Хоча ми рахували, наскільки великими будуть збитки, якщо заплатимо цей «відкат». Я навіть випросив у заводу додаткову знижку. А вони через деякий час оголосили торги такими, що не відбулися, — по 4 лотах із 5-ти. По одному лоту виграла фірма «ХМ». Мені ще Наталія Калашнікова прислала хамське sms-повідомлення, типу «Ми вас сдєлалі».

— Як Підтуркін пояснив скасування торгів, після того як ви з ним «домовилися»? Чи ви більше не спілкувалися?

— Він боявся зі мною спілкуватися. Але кілька разів ми таки говорили. Він увімкнув дурника, що вони, мовляв, не могли провести ті торги, бо не було учасників. А потім провели торги ще раз — без нас. Підтуркіну я ще кілька разів дзвонив, він мені співав: «Володя, все буде наступного року». А потім його із тріском поперли з МОЗ. Наскільки я розумію, через скандал із поляками. Знаєте, попри моє ставлення до цього персонажа, я визнаю: він дуже розумна людина. Адже для того щоб провертати такі речі, потрібен особливий склад розуму — не в усіх мислення побудовано навколо пошуку способів обдурити й заробити. Це люди-«рішали», які створюють усі можливі перешкоди для чесного ведення бізнесу в медичній сфері.

— Сьогодні Дмитро Підтуркін на проведення тендерів не впливає?

— Усе так само, як і було раніше. Попри те, що Підтуркін зараз працює не в МОЗ, а в якійсь консалтинговій компанії. Минулого року, наприкінці весни — на початку літа, коли Підтуркіна вже вигнали, мій знайомий мені каже: «Володя, я тебе познайомлю з людиною, що може вирішити будь-які проблеми з МОЗ». Прізвище не назвав. І от ми приходимо, а назустріч — Підтуркін із сумочкою з МОЗ виходить. Він, коли мене побачив, став бурий, потім почервонів, посинів. І тільки подає знаки, аби я нічого не казав, щоб не зганьбити його перед тим чоловіком, бо то була людина дуже високопоставлена. І він каже мені: «Ми все вирішимо наступного року». Отак. Але за час нашого знайомства бувало різне. Підтуркін мені ще 2013 року погрожував підкинути наркотики, якщо я не припиню скаржитися на те, що вони витворяють. До мене підсилали якихось типів, що вимагали припинити «плутатися під ногами». Тижня зо два тому мені в машині розбили скло, вкрали телефон, документи і записники. Причому розбили не бокове скло, як це зазвичай роблять крадії, а заднє, тоноване. Останнім часом почалися дивні дзвінки з прихованих номерів… Тому мені відступати нікуди. Я просто вже не маю чого втрачати й докладу всі сили, аби домогтися зруйнування тієї злочинної, корупційної схеми, яка будувалася в МОЗ роками. До речі, до нас дійшла інформація, що на складах у територіальних одиницях, куди була розподілена велика кількість протезів, які закупили у фірми Дмитра Підтуркіна в 2013 році, техніка просто припадає пилом. Наприклад, по нейрохірургії для дітей — пацієнтам взагалі майже нічого не виставлено. Навіщо ж тоді знову купувати?

— А й справді — навіщо?

— Бо йде банальний дерибан. Я підозрюю, що багато дорогих протезів, які постачали фірми — «переможці» тендерів, лежать на складі. Якщо прокуратура копне, то, переконаний, дещо може не зійтися. Вони можуть бабусі з черги поставити дешевий протез, а цей, дорогий, ще раз продати. І хто потім доведе, який там у бабці був протез?

— У регіонах ситуація така сама?

— Аналогічна. Приміром, Хмельницька область. Там цього року виграла фірма «ХМ», бо головний спеціаліст у них – кум Наталії Калашнікової, власниці цієї фірми. Здається, Павлішин його прізвище. Причому в Хмельницькій області ми не можемо не лише в тендерах перемогти, а й взагалі продавати свої протези. Там лікарів просто залякали, аби вони купували їх лише у фірми «ХМ». Це при тому, що сума по тендеру нашої продукції була вдвічі менша, ніж вартість продукції «ХМ». А ці гроші (державні гроші!) осіли у когось у кишені. І АМКУ чути нічого не хоче.

Така сама ситуація була й у місті Чернівці. Тендер був оголошений Лікарнею швидкої медичної допомоги в 2013 році. Наша компанія взяла в ньому участь і виграла. Ми підписали договір, навіть встигли поставити деяку частину продукції, і сталося щось незрозуміле: почалися цькування, дивні позови до суду. До речі, справа дійшла аж до Вищого господарського суду, де ми все ж таки встановили істину, і суд був на нашій стороні. Наче все, можна спокійно працювати, поставляти продукцію за тендером, але після цього нас почали просто ігнорувати, а новопризначений головний лікар Грушко О. І. створював штучні перешкоди для виконання договору. Подібна ситуація й у столиці. У Києві те, що на рівні держави робить Підтуркін і компанія, робить головний травматолог столиці, завідувач відділення ортопедії Київської міської клінічної лікарні №12 Олександр Миколайович Косяков. Його дії призвели до того, що в Києві не було проведено жодного тендера по закупівлі протезів: не змогло провести тендер МОЗ, як наслідок — не проводяться тендери й у Києві. Нам стало відомо, що Косяков як головний травматолог столиці приймає звіти про роботу всіх травматологів міста Києва, на основі чого підвищує категорії лікарям, але при цьому методом залякування акцентує їх увагу на тому, яку продукцію треба ставити хворим та з якими фірмами працювати, що зрештою виливається в зайві витрати для пацієнта. Однак ми, незважаючи на всі перешкоди, все ж працюємо в лікарнях Києва та України, наша продукція користується попитом серед ортопедів та травматологів, оскільки має високу якість і позитивні відгуки. Але, на жаль, вищезгадані корумповані посадовці вставляють палиці в колеса. Ми неодноразово виходили на торги в Києві. Теж намагалися оскаржити технічні умови в АМКУ, бо Косяков «здирає» їх із МОЗівських. Тоді Косяков засилав до мене знайомих лікарів, аби мені передали, щоб не заважав проводити тендери, бо мені, мовляв, поки дають бізнес робити.

— Не зовсім зрозуміло, яким чином пов’язані тендери у МОЗ і закупівлі в столиці?

— У Києві дивляться, як проходять торги в МОЗ, а тоді Косяков так само розписує тендерну документацію по Києву — це одна «мафія», де виграють ті самі учасники. Хіба десь, може, одну фірму змінять. Хоча на ринку вибір невеликий, тому існує змова між певними учасниками по всій Україні. І я готовий про це говорити будь-кому. І саме це я хочу донести до Міністра охорони здоров’я. Бо йому вже у вуха вклали, що я один винен у всьому і буцімто блокую тендери.

— Хто з чиновників МОЗ задіяний у цих тендерних схемах?

— Я точно можу назвати ім’я спеціаліста МОЗ по травматології, правда, колишнього — Віктор Петрович Торчинський. При проведенні щорічної науково-практичної сесії 26-27 грудня 2014 року в Інституті травматології та ортопедії НАМН України нам став відомий той факт, що на спільній нараді президії ВГО «Асоціація ортопедів-травматологів України» та головних ортопедів-травматологів обласних управлінь охорони здоров’я України Торчинським було дискредитовано нашу компанію й надано чіткі рекомендації нашу продукцію не використовувати. За матеріалами інтернет-видання «Обозреватель»

СБУ розкрила схему закупівлі препаратів за завищеними цінами на суму 1,26 млрд грн

С

лужба безпеки України спільно з органами прокуратури викрила механізм нанесення збитків Державному бюджету при закупівлі в 20122014 рр. Міністерством охорони здоров’я лікарських засобів і виробів медичного призначення. Корупційна схема призвела до значного підвищення вартості препаратів для соціально незахищених громадян. В заяві СБУ вказано: в ході розслідування було встановлено, що посадові особи одного з найбільших дистрибуторів фармацевтичної продукції України на замовлення МОЗ поставляли лікарські засоби за завищеними на 20-40% цінами. З цією метою в документи для митного оформлення товарів вносилися завідомо неправдиві дані. Таким чином, зловмисники отримували надприбутки в обхід установленої законодавством 10-відсоткової граничної надбавки на оптові ціни на препарати та вироби медичного призначення. Протягом 2012-2014 рр. цією комерційною структурою при посередництві підконтрольних іноземних компаній було імпортовано в Україну на виконання державного замовлення тільки за договорами з МОЗ фармацевтичної продукції на суму понад 1,26 млрд грн. Згодом у ЗМІ з’явилася інформація, що підозрюваною СБУ компанією є ТОВ «Людмила-Фарм», і пояснювався корупційний механізм схеми. У договорі між імпортером і виробником вказувалася визначена ціна на препарати, яка в подальшому фігурувала в митних документах і була зареєстрована в Державній інспекції України з контролю за цінами. Але існувала ще одна угода — так звана кредит-нота, за умовами якої виробник надавав фірмі-імпортеру як оптовому покупцю товарну знижку на 20-40% від суми основного замовлення. Відтак постачальник МОЗ замість 10-відсоткової отримував щонайменше 30-відсоткову націнку. «Самі транснаціональні компанії не тільки дуже добре знають про цю схему, але і активно беруть у ній участь, отримуючи свою частку прибутку. Але всі ризики бере на себе дистрибутор. Бо якщо б на такій махінації впіймали, наприклад, виробника зі США, йому загрожував би штраф у сотні мільйонів доларів. А наше МОЗ лише розведе руками і скаже: є всі потрібні документи, що ми могли зробити? Іноземні ж фармкомпанії будуть наголошувати на своїй необізнаності щодо того, що їх українські партнери декларують завищені ціни. У крайньому разі оштрафують місцевого постачальника, і сума стягнення не буде великою», — пояснив представник ГО «Медичний контроль» Ігор Щедрін. Останніми роками «Людмила-Фарм» була найбільшим постачальником фармпрепаратів для МОЗ. У 2011 році фірма отримала підряди на 337,69 млн грн, у 2012-му — на 421,31 млн грн, 2013-му — на 391,14 млн грн, у 2014-му — на 584,74 млн грн. За матеріалами прес-служби СБУ і сайту «Наші гроші»

5

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

ГЛІБ ЗАГОРІЙ: РЕФОРМА УКРАЇНСЬКОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я — ЧАС ВІД СЛІВ ПЕРЕХОДИТИ ДО СПРАВИ Реформа охорони здоров’я — дуже популярна в нашій країні тема. Особливо серед політиків і чиновників. Уже не перший Уряд і вже не перший Міністр заявляють про те, що в Україні необхідно провести реформу системи надання медичної допомоги — починаючи від амбулаторій і закінчуючи високоспеціалізованими лікувальними установами. За час незалежності України змінилося 18 Міністрів, а якість вітчизняної охорони здоров’я поступається не лише європейській, а й навіть радянській. Такий вердикт виніс народний депутат України, доктор фармацевтичних наук Гліб Загорій.

Гліб ЗАГОРІЙ, народний депутат України, доктор фармацевтичних наук

— Ви так добре знайомі з радянською системою охорони здоров’я?

— Я жив у Радянському Союзі та, будучи підлітком, безпосередньо стикався з цією системою охорони здоров’я як пацієнт. І зараз, ретроспективно вивчаючи принципи роботи системи Семашка, я розумію, що вона була дуже витратною, проте високоефективною, оскільки базувалася на профілактичній медицині. Профілактика була абсолютно природнім інструментом у радянській країні — вона допомагала не лише попередити розвиток тих чи інших захворювань, але і вчасно їх виявити та пролікувати. Державною мовою це можна сформулювати так: людський ресурс продовжував приносити державі економічну вигоду. Але за 23 роки ця система була практично зруйнована. Причина, з одного боку, в тому, що не були проведені необхідні реформи, а з іншого — у, м’яко кажучи, недостатньому фінансуванні.

4,5% ВВП, що виділяють на систему охорони здоров’я, — це злочин проти власного народу.

— Який вихід ви бачите із цієї ситуації?

— Величезні надії покладаємо на нового Міністра. Ми очікуємо, що Олександр Квіташвілі проаналізує світові моделі охорони здоров’я і запропонує ту, що найбільше нам підходить, яку візьмемо за взірець, — звісно, з певними поправками на специфіку нашої країни. Думаю, що це найбільш розумний шлях. Власне, навіщо винаходити велосипед, котрий уже давно їздить в інших країнах?

6

Якщо говорити про системи охорони здоров’я європейських країн, то, аналізуючи їх самостійно, я дійшов висновку: розвинені країни використовують стандартні підходи й інструменти, для того щоб забезпечити пацієнта необхідним мінімальним рівнем медичної допомоги. Це дорого? Так. Але куди дорожче для держави утримувати інвалідів і лікувати пацієнтів із запущеними формами захворювань. Давайте чесно відповімо: чому уряди цих країн ідуть на такі великі витрати? А тому що здоровий народ — це економічний потенціал будь-якої держави. Міністр до свого призначення працював у Стратегічній дорадчій групі, тому всі були впевнені, що в нього є цілісний проект із напрацьованими нормативними документами. Поки ж ми чуємо лише його спонтанні заяви про те, що гроші повинні ходити за пацієнтом, і про приватизацію лікарень. Вони не завжди сприймаються позитивно медиками і населенням. Тому напрошується висновок: нинішній Міністр охорони здоров’я вкрай слабо орієнтується в галузі, за яку взявся відповідати.

здоров’я, який він, ми були впевнені, знає як застосувати — краще з того, що він зробив у Грузії і бачив у США. Але, на жаль, через два з половиною місяці роботи нового керівника Міністерства охорони здоров’я ми не побачили конкретних кроків, а тим більше дій, спрямованих на реформування системи.

— Із чого ж, по-вашому, слід починати реформування галузі?

— У першу чергу — зі структурних змін у системі охорони здоров’я. Я вважаю вдалим прикладом таких змін реалізацію принципу розділення медичної допомоги на рівні. Завдяки створенню амбулаторій і фельдшерсько-акушерських пунктів медичні послуги стали дещо доступнішими для пацієнтів, особливо в сільській місцевості. Та я категорично проти ліквідації педіатричної служби. У мене є діти, і я хочу, щоби їх спостерігав і лікував кваліфікований лікар-педіатр, а не лікар, який знає все про всіх. Не можна розглядати дітей як зменшену копію дорослої людини — ані з анатомічного, ані з фізіологічного, ані з фармацевтичного погляду. Це не лише непрофесійно, але й зло— Але цьому є пояснення: будь-якій люди- чинно щодо майбутнього покоління ні, котра потрапила до чужої країни, потрі- нашої країни: із хворих дітей виросбен певний час, щоб ознайомитися з особ- туть хворі дорослі, які вже точно не ливостями її системи охорони здоров’я. зможуть дати здорове потомство. А їх — У нашого Міністра була така можли- утримання знову-таки ляже важким вість, коли він працював у Стратегіч- тягарем на плечі держави. ній дорадчій групі, але він використав Я також проти того, щоб рефорцей час недостатньо ефективно. Кві- маторськими ідеями прикривати ташвілі — вже 19-й Міністр охорони корисливі інтереси, зокрема, спроздоров’я України. Ми сподівалися, що би зекономити на людях. Заявлений він принесе в нашу країну той кращий Президентом курс на децентралізацію світовий досвід роботи систем охорони піде на користь і реформуванню сис-

«

НА СЬОГОДНІ СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЗРУЙНОВАНА ДО САМОГО ФУНДАМЕНТУ. МИ ПРОЙШЛИ ТОЧКУ НЕПОВЕРНЕННЯ, І ПОЗИЦІЯ СПОСТЕРІГАЧА, ТИМ БІЛЬШЕ З БОКУ МІНІСТРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я, ОДНОЗНАЧНО ПРИЗВЕДЕ ДО КАТАСТРОФІЧНИХ НАСЛІДКІВ

«

теми охорони здоров’я в цілому. Саме такий шлях пройшли багато європейських країн у 80-90-х роках минулого століття. Кожен губернатор, кожен мер міста, кожен керівник району повинен нести персональну відповідальність перед людьми за те, чим саме оснащені лікувальні заклади і як лікарі надають допомогу пацієнтам. На сьогодні система охорони здоров’я зруйнована до самого фундаменту. Ми пройшли точку неповернення, і позиція спостерігача, тим більше з боку Міністра охорони здоров’я, однозначно призведе до катастрофічних наслідків. Два з половиною місяці абсолютно нерезультативної роботи нового Міністра охорони здоров’я призвели до того, що 2015 рік ми почали фактично зі старими принципами фінансування. Я особисто звертатимуся до Ради коаліції і до народних депутатів, які входять до коаліційної більшості, з питанням про необхідність вимагати від Олександра Квіташвілі чіткої й обґрунтованої програми дій щодо реформування медицини. Якщо він цієї вимоги не виконає, то йому не місце в нашому Уряді. Ми розуміємо, що правильний менеджмент, вірно підібраний персонал, ідейні керівники, які люблять свою країну і хочуть, щоби в ній жили їхні діти, здатні реалізувати всі необхідні реформи. Якщо потрібно, я як народний депутат готовий зібрати ініціативну групу, що розбереться в законодавстві й не лише визначить больові точки в системі охорони здоров’я, але й допоможе вивести її із колапсу. При цьому нинішні популістські заяви політиків і чиновників — це свідчення їх некомпетентності. Про які ефективні й стрімкі реформи можна говорити, якщо вони базуються на прямому протиріччі Основному Закону країни? Проблема закладена в статті 49 Конституції України — декларативність державних гарантій надання населенню безкоштовної медичної допомоги. Для більшості громадян країни безкоштовна медицина існує лише «на папері». Фінансові можливості країни обмежені, це призводить до низької структурної ефективності всієї системи охорони здоров’я. В жодній країні не гарантується безоплатність усіх видів медичної допомоги всім громадянам. Нам потрібні системні, послідовні, консолідовані й зрозумілі суспільству дії на всіх рівнях влади. Їх метою має бути виключно турбота про пацієнта. Чекати більше не можна. Зволікання ще більше загострює проблеми та ускладнює проведення реформ у майбутньому. Час приймати рішення і починати діяти. Люди повинні відчути, що держава повернулися до них обличчям, — це задача патріотів України.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

20 лютого 2015 року

НОВІ РЕФОРМИ — СТАРТ, ФІНІШ ЧИ ПЕРЕПРАВА? Сьогодні в Україні обговорюють проект Національної стратегії побудови нової системи охорони здоров’я, схвалено перші програмні документи, які окреслюють основні засади майбутніх змін у галузі. Суспільство — в очікуванні нової медичної реформи. Та, виявляється, вона вже… діє. Принаймні, за законом, який у цивілізованому суспільстві всі повинні виконувати.

Андрій ОЛІЙНИК, старший викладач кафедри організації і управління охороною здоров’я ЛНМУ ім. Данила Галицького, завідувач відділу правової роботи Львівської обласної організації профспілки працівників охорони здоров’я України

Зміни — на папері? З початком 2015 року набули чинності окремі норми Основ законодавства України про охорону здоров’я (надалі — Основи), що визначають основні засади медичної реформи та нової системи охорони здоров’я. Це ті норми, які були запроваджені ще у 2011 році Законом України від 07.07.2011 р. №3611-VI «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо удосконалення надання медичної допомоги», одночасно із прийняттям ще одного Закону №3612-VI — «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві» (утратив чинність із 01.01.2015 р.). Різниця між указаними законодавчими актами полягала в тому, що пілотний експеримент із реформування набував чинності одразу після його прийняття, аналогічні ж норми Основ (що поширювалися на всю територію України) — з 1 січня 2015 року. Вказаними змінами передбачається чітке розмежування рівнів надання медичної допомоги на первинний, вторинний (спеціалізований) і третинний (високоспеціалізований), побудова нової мережі та утворення нових типів закладів охорони здоров’я, фінансування медичних установ на підставі договорів про медичне обслуговування, запровадження чіткого механізму надання

спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги виключно за скеруванням лікаря з нижчої ланки тощо. Тобто з точки зору закону всі ці вимоги вже в силі. Що вони змінюють? На рівні первинної медичної допомоги. Відповідно до статті 35-1 Основ первинна медична допомога повинна надаватися центрами первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД), які є окремими закладами охорони здоров’я, а також лікарями загальної практики-сімейними лікарями, які провадять господарську діяльність із медичної практики як фізичні особи-підприємці та можуть перебувати у цивільно-правових відносинах із ЦПМСД. До складу центрів можуть входити як структурні, так і відокремлені підрозділи — фельдшерсько-акушерські пункти, амбулаторії, медичні пункти, медичні кабінети. Таким чином, лікуючим лікарем із надання первинної медичної допомоги (згідно Основ) є сімейний лікар ЦПМСД або лікар ЗПСМ — приватний підприємець, який безкоштовно обслуговує населення на підставі укладеного із ЦПМСД договору. Щоправда, у прикінцевих положеннях Закону від 07.07.2011 р. №3611-VI зазначено, що до 31 грудня 2019 року надавати первинну медичну допомогу дозволено дільничним лікарямтерапевтам та лікарям-педіатрам. Пацієнт самостійно обирає лікуючого лікаря з надання первинної медичної допомоги — у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Первинна медична допомога надається безоплатно у тих закладах, з якими головний розпорядник бюджетних коштів уклав договір про медичне обслуговування населення. На рівні вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги. Згідно зі статтею 35-2 Основ вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу повинні забезпечувати чітко визначені типи закладів охорони здоров’я. У стаціонарних умовах це багатопрофільні лікарні інтенсивного лікування, лікарні відновного (реабілітаційного), планового лікування, хоспіси, спеціалізовані медичні центри; в амбулаторних умо-

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

КОНСТИТУЦІЯ І РЕФОРМИ — ХТО КОМУ УКАЗ?

Стаття 49 Конституції України була визнана каменем спотикання медичних реформ усіма поколіннями реформаторів. Хоча її існування нікому не завадило проводити численні експерименти над галуззю впродовж 20 років. Нині вже відкрито говорять про необхідність внесення змін до Основного закону. Чи можна одним розчерком пера змінити «медичний» устрій країни? І чи збігаються інтереси тих, хто ініціює подібну революцію, тих, хто її втілює, і тих, хто пожне її реальні плоди?

«У

державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких зак­ ладів не може бути скорочена». Нині ці норми чинної Конституції України (ст. 49) залишилися хіба що на папері. Хворі ку­ пують ліки, збирають кошти на операції, платять так звані благодійні внески, які мають конкретну «таксу». А мережа іс­ нуючих закладів уже не раз підлягала скороченню під маскою реорганізації, оптимізації та інших «вірних курсів» ре­ форм. Ігнорування Конституції поясню­ вали дірявим бюджетом, необхідністю зруйнувати стару систему й побудувати нову. Хоча при цьому ніщо не заважало розробити нове правове поле і діяти в його рамках, однак експериментувати виявилося набагато цікавішим заняттям, ніж виписувати норми, яких потім знову ж таки доведеться дотримуватися. «Розхитати» рамки Конституції, яка стримувала фантазії реформаторів, не дозволило й рішення Конституцій­ ного суду України №10­рп/2002 від 29.05.2002 р., яке є обов’язковим для виконання всіма суб’єктами, — його вис­ новки потрібно враховувати й у повсяк­ денній роботі закладів охорони здоров’я, і в законодавчій чи іншій нормотворчій діяльності органів влади. Конституцій­ ний суд розтлумачив положення ст. 49 Конституції України — «у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплат­ но» — таким чином, що у наз ваних за­ кладах медична допомога надається всім громадянам незалежно від її об­ сягу та без попереднього, поточного або наступного їх розрахунку за надання та­ кої допомоги. А в 2014 р. був прийнятий

окремий Закон України «Про введення мораторію на ліквідацію та реорганіза­ цію закладів охорони здоров’я», який заборонив реорганізацію закладів, що призводить до зміни їх головного приз­ начення та/або скорочення кількості працівників і зменшення ліжко­місць. Вимоги згаданого закону остаточно зни­ щили спроби змінити щось у галузі шля­ хом «урізання», поглинання, об’єднання тощо. Чи не тому нинішні заяви про гло­ бальні зміни в охороні здоров’я (мож­ ливість значного розширення переліку платних послуг, необхідність позбутися «зайвих» ліжок і перепрофілювання малопотужних закладів, ідея привати­ зації медицини тощо) сколихнули сус­ пільство. Адже навіть запровадження обіцяного як благо гарантованого міні­ муму безоплатної медичної допомоги не вписується в норми Конституції — вста­ новлення будь­яких меж такої допомоги з точки зору низки статей Конституції є неприйнятним. Вона повинна надава­ тись усім громадянам у повному обсязі, тобто задовольняти потреби людини у збереженні чи відновленні здоров’я. Тож втілити реформаторські ідеї означає або глобально порушити чинне законо­ давство, або радикально змінити його. Суспільству запропоновано другий шлях — вилучення згаданих норм ст. 49 Конс­ титуції України. У такий спосіб одвічний бар’єр буде усунуто, процес необмеже­ них реформ розпочато. Але відповідь на запитання, що буде завтра і з чим за­ лишимося після таких реформ, потрібно шукати не в обіцянках політиків, а у їхніх діях. У тому, чим вони заповнять консти­ туційну нішу, що запропонують замість вилучених норм. Адже «без гальм» ще не означає швидко до мети.

Ч

Сергій МАЛОВИЧКО, заступник Голови з правової роботи Донецької обласної організації Профспілки працівників охорони здоров’я України, адвокат

6

вах — консультативно-діагностичні підрозділи лікарень, центри з медичних консультацій та діагностики (консультативно-діагностичні центри). І головне, що на цьому рівні передбачено створення госпітальних округів, які об’єднують згадані установи. Вторинну медичну допомогу також можуть надавати лікарі, що здійснюють господарську діяльність із медичної практики як фізичні особи-підприємці. Лікуючого лікаря на цьому рівні визначає керівник відповідного закладу. Вторинна допомога надається безоплатно в тих закладах охорони здоров’я, з якими головний розпорядник бюджетних коштів уклав договір про медичне обслуговування населення. Важливим нововведенням є те, що вторинна медична допомога надається (відповідно до медичних показань) за направленням лікуючого лікаря «первинки» або іншого спеціалізованого закладу. Без направлення таку допомогу безоплатно можуть отримати лише ті пацієнти, які звернулися до акушера-гінеколога, стоматолога, педіатра, пацієнти із хронічними захворюваннями, які перебувають на диспансерному обліку в закладі охорони здоров’я вторинного рівня, і хворі у невідкладному стані. На рівні третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. У статті 35-3 Основ зазначено, що надання цього виду допомоги здійснюється високоспеціалізованими багатопрофільними або однопрофільними закладами охорони здоров’я. Лікуючим лікарем із надання третинної медичної допомоги є лікар високоспеціалізованого закладу, який отримав підготовку за відповідною спеціальністю і має кваліфікаційну категорію не нижче 1-ї (його визначає керівник відповідного закладу). Третинна (високоспеціалізована) медична допомога надається безоплатно в закладах охорони здоров’я, з якими укладено договори про медичне обслуговування населення, — за направленням лікуючого лікаря чи закладу будь-якого рівня. Без направлення таку допомогу можуть отримати лише пацієнти із хронічними захворюваннями, які перебувають на

инна Конституція України забороняє скорочувати мережу державних та комунальних установ охорони здоров’я. Проте органи самоврядування на місцях час від часу приймають рішення щодо скорочення мережі лікувально-профілактичних закладів. З юридичної точки зору виникає парадокс: за тією ж Конституцією будь-яке рішення органів місцевого самоврядування апріорі є законним та обов’язковим для виконання, і саме ці органи наділені правом розпоряджатися власністю відповідних

територіальних громад, до яких належать і комунальні заклади охорони здоров’я. Таке рішення можна оскаржити в судовому порядку. За Законом «Про місцеве самоврядування в Україні», ради будь-якого рівня повинні діяти, дотримуючись Конституції, у тому числі й стосовно збереження мережі закладів охорони здоров’я, які надають безоплатну медичну допомогу населенню. Були випадки, коли наша обласна організація Профспілки захищала у суді інтереси членів Профспілки і Конституцію України від порушень, однак суд приймав різні рішення: і на нашу користь, і навпаки. Наприк лад, у 2011 році міська рада одного з міст нашої області прийняла рішення про приєднання дитячої лікарні до ЦРЛ, внаслідок чого зменш у ва лас я кі лькість юри дичних осіб, скорочувалися ставки тощо. Позов щодо незаконності цього рішення не задовольнили суди ані першої інстанції, ані апеляційної; а Вищий адміністративний суд навіть відмовився розглядати справу по суті. Тобто їх висновок був один: рішення міської ради законне, порушення Конституції немає. І протилежний приклад: у 2012 році, коли в іншому районі нашої області місцева ра да прийн я ла рішення про приєднання двох лікарень до третьої, суди й першої, й апеляційної інстанцій визнали таке рішення порушенням ст. 49 Конституції. І це при тому, що таке приєднання збиралися провести в рамках пілотного проекту з реформування охорони здоров’я. Рішення суду дозволило залишити всі лікарні «на своїх місцях». Цікава деталь — обид ва рішення в апеляційній інстанції приймала одна й та ж сама суддя! До речі, про міру відповідальності. Згідно з частиною 2 статті 184 Кримінального кодексу України, за незаконне скорочення мережі державних або комунальних закладів охорони здоров’я, які безкоштовно надають медичну допомогу, передбачена кримінальна відповідальність. Тобто якщо суд визнає, що було порушено закон, має послідувати й відповідне покарання. Але тут виникає ще один парадокс — ця норма (ч. 2 ст. 184 ККУ), з при-

йняттям нового Кримінально-процесуального кодексу України у 2012 році, була віднесена до юрисдикції органів внутрішніх справ (раніше це було компетенцією прокуратури). Але ж органи внутрішніх справ, на відміну від прокуратури, не наділені повноваженнями звертатися до суду щодо визнання рішень органу місцевого самоврядування неконституційними. А якщо рішення суду немає — то немає й механізму припинення незаконного рішення місцевої ради. Крапку в цьому питанні міг би поставити Констит у ційний с уд України, якому надано повноваження офіційно тлумачити закони та Конституцію України. І підстава для звернення в цю інстанцію у нас є — вже згадані протилежні рішення судів щодо законності приєднання лікарень. Наша організація Профспілки тричі зверталася до Конституційного суду з цього питання, але під різними приводами нам відмовляли у розгляді справи. Донедавна дискусійним було питання, що ж таке мережа державних та комунальних закладів охорони здоров’я взагалі. Переважно вважалося, що це сукупність юридичних осіб — закладів ОЗ на певній території. У науково-практичних коментарях до ч. 2 ст. 184 Кримінального кодексу України (випуски до 2012 року) було зазначено, що не можна скорочувати відділення лікарень — це також трактувалося як скорочення мережі. За новою редакцією Основ законодавства України про охорону здоров’я, з 1 січня 2012 року заклад охорони здоров’я — це не тільки установа, підприємство, організація (юридична особа), а й їх відокрем лені стру кт у рні пі дрозді ли. Втім, якщо проаналізувати вимоги Закону України «Про протидію зах ворюванню на туберкульоз» та затверджений наказом МОЗ Перелік протитуберкульозних закладів: зменшення кількості протитуберкульозних відділень, і навіть кабінетів — неприпустимо. Тож, якщо ми говоримо про те, що Україна — правова держава, домінувати в ній мають не політичні амбіції, а норми закону, як це прийнято в цивілізованому світі. Спочатку потрібно приймати рішення, які дозволені в юридичній площині, а вже потім робити політичні заяви. Якщо ж експерти говорять про те, що відбудуться реформи і для цього потрібно зменшувати кількість установ охорони здоров’я, це означає, що де-факто вони підштовхують державних службовців до порушення Конституції України (а у своїй діяльності вони передусім мають нею керуватися) і Кримінального кодексу. І тут же знаходяться механізми, які дозволяють де-факто зменшувати число державних та комунальних закладів ОЗ. Стосовно ідеї приватизації медичних закладів, яку сьогодні подають як абсолютно нову, скажу, що «міну уповільненої дії» закладено

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

диспансерному обліку у відповідному високоспеціалізованому закладі, а також хворі, що перебувають у невідкладному стані.

Що далі? Таким чином, ми маємо всі підстави говорити, що на законодавчому рівні в Україні діє медична реформа, яка пройшла експериментальне випробовування у пілотних регіонах, а щодо первинної ланки вона була впроваджена практично по всій країні. На жаль, без жодних офіційних висновків (чи бодай аналітичного звіту) щодо її наслідків, сьогодні уже говорять про наступну реформу. Чи, можливо, це продовження «старої» реформи? Наразі незрозуміло. Хоча всім було ясно, що з 1 січня 2015 року не будуть виконуватися норми щодо розмежування рівнів медичної допомоги із зовсім іншою мережею медичних установ та новими механізмами фінансування (з цілком об’єктивних причин — через відсутність необхідного для їх запровадження часу, складну політичну ситуацію в державі тощо). Чому ж тоді своєчасно не було вжито заходів щодо припинення дії відповідних положень Основ або принаймні щодо їх відтермінування? Чи ці положення відповідають ідеям нової медичної реформи? Тоді постає питання щодо доцільності розробки нових стратегій чи концепцій, адже де-факто реформа уже почала діяти. Як бачимо, запитань більше, ніж відповідей. І медична громадськість розгублена: що діється і чого чекати завтра? До того ж не слід забувати, що чинна стаття 49 Конституції України, яка передбачає безоплатну медичну допомогу (незалежно від обсягу) й заборону скорочувати мережу державних та комунальних закладів, є нормою прямої дії і має найвищу юридичну силу, а тому повинна виконуватися абсолютно всіма суб’єктами. Відтак заяви про реформування системи охорони здоров’я, що не ґрунтуються на конституційних нормах, запровадження гарантованого рівня надання медичної допомоги, приватизацію медичних установ тощо, як мінімум є передчасними.

7

ДОСЬЄ

«ПАПЄРЄДНІК» — ПОСЛІДОВНИКУ: «РЯТУЙМО УКРАЇНСЬКУ МЕДИЦИНУ РАЗОМ!» Медична громадськість із великою пересторогою сприйняла призначення на посаду Міністра охорони здоров’я Олександра Квіташвілі не тільки тому, що Україна вперше відчинила двері головного медичного держкабінету іноземцю, але й тому, що за «зовнішнє управління» українською медициною взялася людина без медичної освіти — попередні 18 Міністрів МОЗ часів незалежності були медиками. Хоча назвати лікарем Олега Мусія язик не повертається.

Професійний протестувальник У 2009 році Олег Степанович отримав вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Організація і управління охороною здоров’я» всупереч вимогам, установленим Положенням про порядок проведення атестації лікарів. Адже вища кваліфікаційна категорія присвоюється лікарям-спеціалістам, які мають стаж роботи за даною спеціальністю не менше 10 років і високу теоретичну та практичну професійну підготовку, володіють сучасними методами профілактики, діагностики й лікування хворих за своєю й суміжними спеціальностями. Якщо ж вірити офіційній біографії Олега Мусія, оприлюдненій на сайті МОЗ, він працював за фахом лікаря анестезіолога-реаніматолога лише 4 роки (з 1988 по 1992 рр.) і ще 2 роки лікарем дитячої юнацької спортивної школи «Нивки» футбольного клубу «Динамо» (Київ), а з 2001 року взагалі не працював у системі охорони здоров’я. Таким чином, вища кваліфікаційна категорія за спеціальністю «Організація і управління охороною здоров’я» отримана паном Мусієм незаконно, з ознаками корупційних дій. Останнім часом основні зусилля Мусія були зосереджені навіть не на управлінні Всеукраїнським лікарським товариством та Громадською Радою при МОЗ України, які він очолював, а на проведенні різноманітних акцій протесту, іноді зовсім далеких від медицини — проти забудов, порушень виборчого законодавства, проти рейдерів, сніжного колапсу в Києві, — про що регулярно звітував на своїй сторінці у соцмережі «Фейсбук». Він був одним із найактивніших громадських діячів, які в 2013 році боролися, за його словами, «зі зграєю шакалів та злодюг, що засіли у Київраді», — нагадаємо, що протягом 2013-го представники громадськості проводили таку собі передреволюційну репетицію, беручи штурмом саме КМДА і погрожуючи колишньому меру О. Попову достроковими виборами.

Дорога до пекла Олег Мусій безславно закінчив своє перебування на міністерській посаді (був позбавлений повноважень рішенням Прем’єр-міністра А. Яценюка), але навряд чи сумує з цього приводу. Навпаки, він уміло перетво-

8

рив свою опальність на політичний капітал, козирнувши нібито незаслуженим відстороненням на виборах до Верховної Ради: наш народ до скривджених та ображених завжди ставиться зі співчуттям і готовністю надати всіляку підтримку. Хоча цього разу варто відкинути українську жалісливість і проаналізувати діяльність, яка призвела до такого сумного міністерського кінця. Отже, «здобутки» Олега Степановича: процес закупівлі ліків був заморожений на кілька місяців, і смертельно хворі українці постали перед загрозою неотримання життєво необхідних лікарських препаратів; були провалені найважливіші державні програми із закупівлі ліків для хворих на діабет, ВІЛ, онкологію тощо; рівень проведення вакцинації упав настільки, що Україна перетворилася на гіршу, за словами О. Квіташвілі, країну Африканського континенту, яка наводить жах на всю цивілізовану Європу; медичне забезпечення українських військових, що беруть участь в АТО, і жителів охоплених воєнним конфліктом регіонів було перекладено на плечі волонтерів через ігнорування цієї проблеми Міністерством охорони здоров’я. До цього можна додати й постійні чвари в МОЗ, Кабміні та на засіданнях Верховної Ради, коли туди запрошувався «волелюбний» Міністр, рейдерські захоплення фармвиробництв і медустанов… Невже нічого позитивного не відбулося в галузі за часів Мусія? Чому ж, відбувся прорив — просто-таки європейського рівня. У жовтні 2014-го з’явився персональний сайт Олега Мусія в інтернеті (http://musii.org): подібних не було і немає в жодного з очільників МОЗ — ані колишніх, ані нинішнього!

4 жовтня 2014 року (через 3 дні після відсторонення від виконання міністерських обов’язків) Олег Степанович не зміг стримати радості з цього приводу і повідомив у «Фейсбуці»: «Нарешті запрацював мій персональний сайт. Щира дяка розробникам та підтримувачам!!!» А ось на розробку сайту Громадської Ради при МОЗ, яку пан Мусій очолював з 2005 до 2014 року, ресурсів очевидно не вистачило — персональне завжди на першому місці, суспільні ж інтереси можуть зачекати.

Просто «Герой» Його самомилування часом приймає відверто патологічні форми: приміром, на цьому ж сайті в резюме можна прочитати про такі «досягнення», як «участь у круглому столі до Дня Конституції України в червні 2012 року». А ле справжнім апофеозом любові до себе коханого стала фотогалерея під умовною назвою «Головний лікар Майдану». Відразу ж після приходу Олега Мусія до Міністерства стіни відомства прикрасили світлинами, на яких координатор медичної служби Штабу національного спротиву самовіддано та героїчно завідував (з 1 грудня 2013 р. по 27 лютого 2014 р.) роздачею ліків на Майдані. Як відомо, збір пожертвувань на медичні потреби протестувальників супроводжувався низкою скандалів зі звинуваченнями на адресу Мусія в крадіжці і спекуляціях, про що на численних прес-конференціях заявляла Голова Комітету ВР з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець. До речі, це не єдина загадкова сторінка в революційному минулому Олега Мусія. Сьогодні, коли обурені українці ставлять руба питання, чому й досі не названі імена винуватців у масових вбивствах під час Революції Гідності, мабуть, буде незайвим нагадати, що саме Олег Степанович як начальник медслужби Майдану став тим, хто озвучив на камеру інформацію про перших загиблих 22 січня 2014 року. Сьогодні вже встановлено, що вранці того дня на Майдані загинули два активісти (Сергій Нігоян і Михайло Жизневський), однак Олег Мусій у відеозапису, що був зроблений і викладений в інтернеті 22 січня, говорив: «Убито четверо — це зафіксувала наша медслужба. Насправді їх могло бути набагато більше…» Ймовірно, ця не зовсім достовірна інформація була виправдана революційною доцільністю посилити громадський резонанс, але помилився Мусій і кажучи про вогнепальне поранення одного із загиблих — нібито в шию, хоча Головне слідче управління МВС, яке проводило експертизу тіл загиблих, цього не підтвердило. Така помилка свідчить про те, що сам Олег Степанович у цей трагічний для Майдану ранок не брав участі у спробах урятувати героїв і в їх обстеженні. Не будемо стверджувати, що він у цей час відсиджувався в централь-

ному медпункті на 3-му поверсі Будинку профспілок, але чим тоді пояснити, що головний медик революції проігнорував найтрагічніший її момент, але незабаром звітував про нього перед усією країною? Мабуть, без професійного розслідування відповіді на це запитання не знайти.

Сумнівні призначення Взагалі революційність Олега Степановича «трохи» перебільшена самим Олегом Степановичем. Зокрема, гучні фрази, що злітали з вуст Голови Громадської Ради при МОЗ стосовно реформ Раїси Богатирьової із часом звучать трохи смішно. Адже він брав у тих самих невдалих реформах безпосередню участь: із червня 2005 року Мусій входив до Робочої групи МОЗ України з питань розробки Стратегії реформування галузі охорони здоров’я та Плану дій з реформування системи охорони здоров’я населення. Словам екс-Міністра охорони здоров’я дуже хотіли вірити і лікарі, і пацієнти, але дійсність, як часто трапляється з мюнхгаузенами, чомусь постійно спростовувала його обіцянки. «Відтепер у МОЗ України не буде людей, які відповідають за корупційні схеми», — обіцяв Олег Мусій у своїх перших виступах на посаді Міністра. Результат його антикорупційної діяльності став очевидним у кінці року: на «манежі» залишилися ті самі тендерні «рішали». Та чи не сам пан Мусій укріпив їх позиції у системі охорони здоров’я, коли в липні 2014 р. призначив першим заступником Голови Державної служби України з лікарських засобів Олену Алексєєву — директора Асоціації «Виробники ліків України», президентом якої є Петро Багрій — один із чотирьох основних тендерних переможців, що останні 5 років знімають таким чином багатомільйонний джек-пот. У журналістському розслідуванні інтернет-видання «Обозреватель» «Корупційна «піраміда» міністра Мусія» (від 14 липня 2014 р.) йдеться про те, що саме Петро Багрій під патронатом Олега Мусія розробляв торік нову корупційну систему закупівель. Що новий Голова МОЗ не витримав випробування владою і відродив у Міністерстві корупційні методи часів Януковича. Що, незважаючи на заяви про люстрацію, в Тендерний комі-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ДОСЬЄ

20 лютого 2015 року

тет МОЗ часів Мусія входили всі старі кадри Міністерства, і саме завдяки йому в МОЗ зберігся «головний розсадник корупції» попередньої влади. У вересні до виконання обов’язків з ас т у п н и к а М і н іс т ра охорон и здоров’я з питань євроінтеграції приступив Юрій Савко, що до призначення очолював Асоціацію виробників інноваційних ліків «АПРАД» (до складу якої входить близько двох десятків найбільших міжнародних фармкомпаній). На попередній посаді Савко чесно відпрацьовував гроші імпортерів («АПРАД» активно відстоювала інтереси іноземних фармацевтів, намагаючись впливати на законотворчу політику МОЗ), і за «дивним» збігом обставин був заступником Мусія в Громадській Раді при МОЗ часів Раїси Богатирьової. Завдяки тендерним та іншим призначенням (фахівці, принаймні, називали сумнівним призначення на посаду Голови Держлікслужби Михайла Пасічника, власника збанкрутілої аптечної мережі «Фалбі») О. Мусій увімкнув зелене світло ще двом представникам «четвірки олігархів» — Борису Литовському і Миколі Кузьмі. Чи це не протиріччя між численними заявами Олега Мусія про боротьбу з корупцією та прозорість роботи МОЗ і реальними діями? Про те ж, що «керівник МОЗ України приймає волюнтаристські рішення, логіку яких зрозуміти вкрай важко», ще у червні минулого року наголошував відомий психіатр та правозахисник Семен Глузман (матеріал «А де ж прозорість і відкритість?», видання «Лівий берег» від 13.06.2014 р.): «Мені імпонували його заяви про подолання корупційних схем у діяльності відомства, про чесну і прозору політику, про те, що у своїй роботі він, передусім, дослухатиметься до думки громадськості… Але… усунення Ірини Пінчук із посади головного психіатра і нарколога МОЗ стало для мене справжнім шоком. Міністр не пояснив свого рішення медичній спільноті, він не порадився з Асоціацією психіатрів України, кого вони вважають гідним цієї посади, хто продовжить підтримувати європейський вектор розвитку галузі. То де ж проголошена демократія, де обіцяна орієнтованість на громадськість, де задекларована прозорість у прийнятті рішень? Це ж справжнісінький волюнтаризм!»

Ціна питання Не гребував Мусій і трансляцією, м’яко кажучи, неперевірених відомостей. Наприклад, у червні, коли поча лася перша фаза сканда лу, пов’язаного зі зривом тендерів, Міністр повинен був відзвітувати з цього питання в Парламенті, але терміново пішов на лікарняний — була зафіксована спроба нівелювати загострення пристрастей вельми оригінальним способом. На офіційному сайті МОЗ з’явилося повідомлення про те, що відомство проводить процедуру державних закупівель лікарських засобів та засобів медичного призначення… на загальну суму понад 537,5 млн грн. Але це, на жаль, знову виявилося «фейком» — жодних оголошень у відповідному розділі «Державні закупівлі», а тому й жодної інформації, куди звертатися під-

приємствам та фірмам, що бажають взяти участь у тендерах, на сайті не з’являлося ще довго. У липні бездіяльність О. Мусія визвала занепокоєння членів Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я. Якби Міністерство провело тендери своєчасно, то наявність залишків ліків та медвиробів у торговельних і дистрибуторських мережах ще дозволяла б закупити їх за цінами, встановленими за курсом 8 грн/долар США. А ле попри обіцянки Мусія, що його політика забезпечить зниження цін на імпортні ліки мінімум на 40%, вже наприкінці року МОЗ змушене було визнати: ціни в тендерних пропозиціях зросли на 40-120%. У жовтні Кабмін офіційно заявив, що Міністр охорони здоров’я України Олег Мусій несе персональну відповідальність за зрив програми закупівель лікарських засобів, медичних імунологічних препаратів (вакцин), виробів медичного призначення, і усунув одіозного Міністра від виконання обов’язків, які виявилися тому не до снаги. До того ж Уряд звернувся до Генеральної прокуратури України, дав доручення Міністерству внутрішніх справ і Національному агентству України з питань держслужби перевірити причини непроведення у визначені законом терміни відповідних тендерних закупівель. Після того, як А. Яценюк відсторонив від виконання обов’язків О. Мусія, опальний Міністр чомусь не став звертатися до правоохоронних органів із тим, щоб установити справжніх винуватців зриву тендерів і призвати до відповіді порушників, а подав позов до суду лише для того, щоб судді визнали незаконною постанову Прем’єра, який не мав права позбавляти його повноважень. Імідж — понад усе!

«Папєрєднікі» і послідовники Але якщо хтось думає, що на міністерській посаді Олег Мусій нічого не зробив, маємо заперечити: «світле» сьогодення української системи охорони здоров’я також інспіровано екс-Міністром.

23 серпня у блозі на «Укрінформі» у статті «Нова система охорони

здоров’я затребувана суспільством» Мусій уперше повідомляє читачам про створення Стратегічної дорадчої групи з питань реформування системи охорони здоров’я, яка працюватиме над підготовкою Національної стратегії побудови нової системи охорони здоров’я в Україні на період 2015-2025 рр.: «Експерти мають напрацювати План дій з переліком конкретних поетапних кроків та заходів, чітким визначенням термінів, методів, індикаторів досягнення результатів, виконавців», — підкреслював Мусій. До групи увійшло 12 фахівців, серед яких 7 вітчизняних та 5 експертів з інших країн (одним із них був і нинішній Міністр охорони здоров’я О. Квіташвілі). Згодом Мусій заявив у тому ж блозі: «Концепцію вже аналізували провідні міжнародні експерти, Світовий банк, її визнано однією з найкращих на території Східної Європи. На відміну від реформи, яку розпочали за попередньої влади, наш підхід є комплексним і системним». Але в той же час (як вказувало видання «Дзеркало тижня») «медична спільнота була занепокоєна тим, що серед 12 авторів проекту з досить амбітною назвою не було жодного фахівця, який має успішний досвід практичної роботи в медицині, наукові здобутки, знає систему охорони здоров’я від сільської лікарні до сучасного медичного центру». «У проекті стратегії неможливо знайти відповіді на ключові питання, які сьогодні надзвичайно цікавлять медичну спільноту», — нарікала й Голова Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я Лариса Канаровська. А популярний український медичний публіцист і телеведучий, лікар Євген Комаровський в програмі «Школа доктора Комаровського», на якій був присутній О. Квіташвілі, заявив прямо в очі Міністру: «Стратегія написана дуже погано, так, щоб ніхто нічого не зрозумів. Стверджую, що писати зрозуміло для людей ваша група не вміє». Найбільш цікаво, що на розробку такого документа, з яким, за твердженням Мусія, можна буде «йти в народ», Міжнародний фонд «Від-

ЯК МУСІЙ «ЗЛЯКАВ» АПТЕЧНУ НАРКОМАФІЮ МВС неодноразово наполягало на негайному застосуванні жорсткіших заходів із контролю за кодеїновмісними препаратами шляхом введення предметно-кількісного обліку, адже тільки протягом 2013 р. підрозділами органів внутрішніх справ України було вилучено понад 464 тис. доз кодеїновмісних комбінованих лікарських засобів, що використовуються для виготовлення наркотиків у домашніх умовах. Про це йшлося в офіційному листі Міністерства внутрішніх справ України на ім’я Голови Держлікслужби України від 27.03.2014 р. Але в ефірі ток-шоу «Свобода слова» на каналі ICTV тодішній Міністр охорони здоров’я України Олег Мусій заявив, що саме МВС і СБУ не рекомендували переводити ці препарати на суворий облік. Чим викликана ця відверта брехня?

Чому він не став вводити єдиний механізм суворого контролю за кодеїно- вмісними препаратами, а просто переклав відповідальність за контроль за обігом «аптечного наркотику №1» із ввіреного йому Міністерства на громадські організації, запропонувавши розсилати аптечним закладам якісь непередбачені чинним законодавством України «листи-погрози» про позбавлення ліцензій у разі безконт- рольного продажу цих пігулок? Чому, усвідомлюючи і публічно визнаючи факт використання кодеїновмісних препаратів наркозалежними людьми, пан Мусій вирішив не вживати заходів щодо припинення нецільового застосування цих препаратів, які чітко окреслені в чинному законодавстві України? Відповіді напрошуються самі собою.

родження» виділив грант у розмірі 150 тис. доларів на три місяці. Погодьтеся, за такі гроші і за такий час можна було попрацювати так, щоб Міністру охорони здоров’я, який став послідовником Мусія, не довелося червоніти за «незрозумілу стратегію» перед телеглядачами. Нерідко, слухаючи виступи Олександра Квіташвілі, складається враження, що хтось дуже знайомий стоїть у нього за спиною та вкладає тези йому у вуха. О. Квіташвілі: Основна проблема охорони здоров’я України — в нечесній системі фінансування. Вона побудована на принципах Семашка, на принципах післявоєнної системи організації охорони здоров’я, які були актуальні в 50-х роках минулого століття. О. Мусій: Треба змінити підходи до фінансування системи охорони здоров’я. Сьогодні це підходи за старою радянською моделлю Семашка, фінансування ліжок, а не фінансування пацієнтів. О. Квіташвілі: Фінансувати лікарів, як це зараз робиться, тобто орієнтуючись на кількість ліжок, тощо — на це держава виділяти грошей не буде. О. Мусій: Держава повинна оплачувати надані в лікарнях чи поліклініках послуги. А не так, що існує багато ліжок і лікарі зацікавлені писати дуті історії хвороби. О. Квіташвілі: Тільки тоді ми створимо відкриту систему, коли дозволимо лікарням легально заробляти гроші. О. Мусій: Заклад медицини повинен заробляти гроші, але не має права витрачати ці кошти на збагачення засновників, а повинен спрямовувати їх на внутрішні потреби. О. Квіташвілі: Зараз в Україні держава є замовником, провайдером і контролером медичних послуг. Це неправильно. О. Мусій: Система управління охороною здоров’я монополізована державою. О. Квіташвілі: Коли лікар отримуватиме гідну зарплату, він буде дорожити робочим місцем і своїми пацієнтами, якість послуг підвищиться, він не матиме необхідності брати хабарі. Коли фінансової мотивації немає, лікарям доводиться бігати за пацієнтами, принижувати себе, збирати гроші… О. Мусій: Сьогоднішня ситуація в охороні здоров’я є принизливою як для медиків, так і для пацієнтів. Лікарі через мізерну зарплатню вимушені приймати подяки від людей. На жаль, це стало звичною нормою взаємин. О. Квіташвілі: Українські лікарі ще живуть за часів кріпосного права. Їм потрібно дати свободу. О. Мусій: Лікар — раб цієї системи, він залежний від неї, від її управлінців. Він як виконавчий гвинтик, у якого нічого не запитують, лише дають доручення для виконання. Іноді виникає думка, що «папєрєднік» і послідовник «випікалися в одній печі» — настільки схожі їх лозунги. Невже і результати будуть такими самими?

Богдан КОНОВАЛОВ, спеціально для «ВЗ»

9

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

СІМЕЙНИЙ ЛІКАР В УКРАЇНІ: ОДИН ЗА ВСІХ ЧИ ВСІ ЗА ОДНОГО?

Сьогодні у світі сформувалися три моделі діяльності сімейного лікаря: індивідуальна й групова практики та багатопрофільні центри здоров’я. Не зважаючи на те що Україна декларує європейський вектор розвитку, тут зберігся «унікальний» формат роботи лікаря первинки, який лише зовні нагадує ту чи іншу модель, але по суті їй не відповідає. Що це — дань традиції, перехідний етап чи неготовність працювати по-новому?

віть при цьому лікар-«самостійник» не має можливості створити таку матеріально-технічну базу для своєї роботи, щоб використовувати сучасні медичні технології, а це — вимога дня. Тож індивідуальні практики у світі поступово витісняються практиками груповими і залишаються хіба що на територіях, де щільність проживання населення дуже низька і утримувати кілька сімейних лікарів нераціонально. Групова практика більш прогресивна: лікарі можуть заЛариса МАТЮХА, головний мінювати один одного, у них зменпозаштатний спеціаліст МОЗ України шується кількість чергувань, їм прозі спеціальності «Загальна практикасімейна медицина», доктор медичних стіше піти у відпустку. Власне, це ми наук, професор спостерігаємо навіть в Україні, коли в амбулаторії загальної практикиВЗ У чому переваги й недоліки різних сімейної медицини (ЗПСМ) працює моделей роботи сімейного лікаря? не один, а декілька лікарів. Однак — Модель індивідуальної практики ця перевага не є визначальною. За передбачає, що лікар працює сам або сучасних умов розвитку медицини ж зі своїм середнім медичним пер- сімейні лікарі у світі прагнуть отрисоналом (як у більшості сільських мати певну додаткову спеціалізацію амбулаторій України). Втім, у світі в рамках загальної медицини. Груіндивідуальна практика передбачає, па таких фахівців може забезпечити що лікар є незалежним суб’єктом гос- більш широкі можливості діагносподарювання, він самостійно формує тики і лікування. Крім того, групова власний дохід і відповідає за своїми практика — це ще й можливість конфінансовими зобов’язаннями. Та на- центрації коштів на придбання ново-

10

го обладнання (що дуже важливо для забезпечення сучасного рівня надання медичної допомоги), обмін досвідом, взаємні консультації. Зрештою, важливим аргументом на користь групової практики є те, що лікарі спільно сплачують оренду приміщення, можуть залучити до роботи допоміжний персонал (соціального працівника, психолога, менеджера, бухгалтера, юриста), розподілити між собою адміністративні функції. Групова практика може здійснюватися як на основі угоди з партнерами (кожен лікар має своїх пацієнтів, самостійно веде фінансові справи), так і на правах єдиної юридичної особи (єдиний рахунок у банку, доходи розподіляються згідно Статуту практики, отже, зменшуються фінансові ризики). Відповідальність за якість групової практики лежить на всьому колективі. ВЗ Які особливості роботи сімейного лікаря у центрах здоров’я?

— Така модель функціонує в Туреччині, Фінляндії, Ізраїлі, Скандинавських країнах. Хоча такі центри зазвичай надають не лише первинну, а й ста-

ціонарну (хворим терапевтичного профілю) і стоматологічну допомогу. Кожен центр обслуговує щонайменше 10 тис. осіб, там є лабораторія, рентгенкабінет, ліжковий фонд для екстрених випадків, власні спеціалісти-консультанти. Основний вектор їх діяльності — охорона материнства та дитинства, збереження здоров’я осіб похилого віку, планування сім’ї, санітарна просвіта, нагляд за здоров’ям школярів і студентів. Лікарі загальної практики відвідують лише осіб похилого віку або хронічних хворих, які знаходяться на домашньому стаціонарі, решта візитів на дому — це справа медсестер. ВЗ Ми говоримо про те, що Україна орієнтується на британську модель сімейної медицини. Як там працюють сімейні лікарі?

— Там «прижилися» всі моделі. Але є свої особливості. При індивідуальній практиці сімейний лікар може самостійно запрошувати медичних сестер, наприклад, для ведення вагітної і прийому в неї пологів, для патронажу дитини з 10-го дня народження до 5 років тощо. Все більш поширеною стає групова практика (6 і більше лікарів), до колективу також можуть входити «додаткові» спеціалісти (медичні сестри різного профілю, працівники з догляду за важкохворими тощо). У Великій Британії функціонують і державні центри підтримки здоров’я: там надається стоматологічна допомога, передбачене медичне спостереження за здоров’ям дітей, працюють клініки «вузьких» спеціалістів. Ще один варіант — сателітні групи при лікарнях. Жодна розвинена країна світу не виключає взаємодії лікаря загальної практики (ЗП) та лікарні. І Велика Британія не виняток, хоча в державі існує чітке розмежування рівнів медичної допомоги. Деякі лікарі ЗП у лікарнях надають послуги при фізіологічних пологах (особливо у сільській місцевості). Вони також ведуть пацієнтів, які потребують постійного догляду та нескладних лікувальнодіагностичних процедур. Для проведення додаткових обстежень пацієнта лікарі ЗП використовують діагностичні можливості місцевих лікарень (лабораторну службу, рентгенівські та інші спеціальні дослідження). У разі ж госпіталізації хворого відповідальність за нього тимчасово перекладається на спеціалістів стаціонару, однак у невеликих містечках лікарі ЗП спостерігають своїх пацієнтів навіть у лікарні. ВЗ А як це питання вирішують країни із приватною медициною?

— Для прикладу можна взяти США, де також існують 3 моделі роботи сімейного лікаря: «Лікар-диспетчер», «Самостійна практика» та «Робота в команді» (сімейний лікар-терапевт, педіатр, хірург, акушер-гінеколог). Модель «Лікар-диспетчер» найчастіше використовується страховими компаніями або великими лікарнями. Такий лікар має бути добре обізнаним із диференційною діагностикою станів, які потребують невідкладної чи

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

20 лютого 2015 року

планової спеціалізованої допомоги. Від нього залежить швидка і правильна організація лікувально-діагностичного процесу. Лікар-диспетчер працює або в телефонному режимі, або у приймальному відділенні з 1-3 медичними сестрами. При самостійній практиці лікар вирішує більшість проблем пацієнтів самотужки, а у випадку складної ситуації — разом зі спеціалістом. ВЗ Який варіант, на вашу думку, був би ідеальним для України?

— Ніхто у світі не має патенту на ідеальну модель первинної медичної допомоги (ПМД). Алматинська конференція ВООЗ проаналізувала та узагальнила найкращий досвід і сформувала, так би мовити, main stream розвитку первинної медичної

допомоги, відповідно до якого можуть розвиватися моделі, що мають низку відмінностей, зумовлених національними особливостями, але вони повинні відповідати певним вимогам. Для України також визначено ці вимоги. Зокрема, ПМД має бути доступною, тобто універсального охоплення. Її надають лікарі загальної практики-сімейної медицини, а до 1 січня 2020 року — і дільничні терапевти та педіатри. Пацієнт повинен мати право вільно вибирати і змінювати лікаря ПМД. Лікар має посприяти пацієнтові в отриманні інших видів медичної допомоги, якщо той їх потребує, лікар також уживає заходів щодо мінімізації дорогих і агресивних втручань, обирає оптимальний медичний маршрут для хворого. ПМД повинна мати достатнє фінан-

сування: 25-30% від загального обсягу фінансування галузі охорони здоров’я з усіх джерел. Конкретний заклад і конкретний лікар мають фінансуватися залежно від кількості прикріплених пацієнтів та їх статево-вікових характеристик (бо це впливає на прогнозні видатки щодо їх обслуговування), а також отримувати додаткові цільові кошти за здійснення профілактичних заходів і досягнення певних результативних показників (індикаторів якості) роботи. Це лише загальні принципи, на яких базується ПМД в Україні. Щодо конкретних напрямків — держава підтримує ідею контрактування лікарів загальної практики — приватних підприємців (для надання населенню безоплатної первинної медичної допомоги), а також авто-

номізацію центрів ПМСД. У цьому полягає суть «розкріпачення» первинки. Але у вітчизняному законодавстві ці питання ще недостатньо врегульовані. Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Зарплата лікаря первинки: обіцянки замість надбавок?» Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

ТОЧКИ ЗОРУ Олексій КОРЖ, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри загальної практики-сімейної медицини Харківської медичної академії післядипломної освіти, член Всесвітньої організації сімейних лікарів WONCA

У

більшості країн світу амбулаторні лікарі є самостійними суб’єктами права. Їм дозволено мати приватну практику і незалежний статус осіб вільних професій (за наявності ліцензії та повної відповідальності за якість наданої ними допомоги) або найматися в штат місцевої амбулаторної установи на контрактній основі (відповідальність і самостійність лікаря при цьому обмежується). Приватні лікарі (або групи) також можуть укладати строковий контракт із місцевою адміністрацією, страховими організаціями, медичними установами. Це договори на виконання певних обсягів робіт із чітко визначеними правами і обов’язками сторін. У світі дедалі більше зростає інтерес лікарів до кооперації. Найчастіше медики базових спеціальностей (терапевт, педіатр, акушер-гінеколог та ін.) об’єднуються в групи первинного прийому під егідою сімейного лікаря, котрий, як правило, є терапевтом. Тобто первинну акушерськогінекологічну та педіатричну допомогу пацієнт може отримати від свого сімейного лікаря або від акушерів і гінекологів, що працюють з ним в одній групі. Якщо застрахований змінює сімейного лікаря, він змінює й усю бригаду лікарів первинного прийому. Особливістю сімейної медицини в Україні є застосування неефективного в ринкових умовах адміністративно-командного способу управління, прийняття великого обсягу нормативно-правових документів (без ґрунтовно розробленого механізму запровадження сімейної медицини на основі економічних методів), що і призвело до ії формального реформування. До того ж український сімейний лікар не є незалежним у своїй професійній діяльності, він змушений виконувати численні бюрократичні відомчі приписи. Економічними чинниками ефективності роботи сімейного лікаря є: надання сімейним лікарям статусу приватних підприємців, фінансування сімейної медицини через виділення певної суми на кожного мешканця дільниці, запровадження так званого часткового фондотримання. Воно передбачає взаєморозрахунки за консультації «вузьких» спеціалістів, лікування у стаціонарі й те, що послуги, не передбачені договором, автома-

тично стають платними, як і консультування пацієнтів поза межами дільниці. На підвищення якості роботи лікаря суттєво вплине і те, що він матиме змогу формувати штатний розклад амбулаторії, визначатиме умови договору з працівниками, яких набиратиме самостійно. Також сімейний лікар повинен самостійно формувати свій робочий графік і жити на території дільниці (щоб пацієнти мали змогу звертатися до нього цілодобово). Невеликий радіус обслуговування економить час лікаря, витрачений на дорогу до пацієнта. Вкрай необхідною є участь громадськості в оцінюванні доступності та якості надання первинної медичної допомоги.

Лілія БАБІНЕЦЬ, завідувач кафедри первинної медико-санітарної допомоги та загальної практики-сімейної медицини Тернопільського медичного університету, професор

Г

оловне питання, яке виникає при реформуванні первинної ланки охорони здоров’я, — яким шляхом вона розвиватиметься: на засадах сімейної медицини, чи на принципах дільничної служби (як раніше), або ж вони існуватимуть паралельно? Без отримання чіткої відповіді ми не зможемо рухатися далі. У деяких країнах ці форми співіснують. Приміром, у Словаччині (як і в Німеччині) прийшли до моделі, що передбачає наявність дільничного педіатра (на первинній ланці) й лікаря загальної практики, який обслуговує пацієнтів, починаючи з 18 років, — він «веде» не тільки терапевтичні питання, а й деякі хірургічні, отоларингологічні, неврологічні, акушерсько-гінекологічні аспекти функціонально, тобто як сімейний лікар. Натомість в Угорщині пішли іншим шляхом: сімейні лікарі спостерігають пацієнта від народження до старості. Така модель добре працює у Великій Британії, Австралії, Канаді — у країнах із найбільш успішними системами охорони здоров’я. В Україні повинні проаналізувати досвід пілотних регіонів із реформування первинки, порівняти його з досвідом інших областей і прийти до єдиного рішення — яка «перспектива» в цьому питанні влаштовує нашу країну. Щодо сільської місцевості, то я переконана: альтернативи сімейній медицині там не існує, оскільки система не зможе утримувати педіатра, навіть одного, на 4-5 сіл, у нас і дільничних терапевтів не вистачає — один на 2-3 села. Тому економічно вигідно утримувати сімейного лікаря, який

обслуговуватиме 1-1,5 тис. мешканців (залежно від регіону), а фінансування «йтиме» за пацієнтом. Механізм цього фінансування має базуватися на страхуванні. Щодо міст, то тут треба вирішувати. Одна справа — невеличкі містечка, районні центри, де, можливо, й достатньо лише сімейної медицини, інша — міста обласного значення, де від педіатричної служби, мабуть, не варто відмовлятися, — нехай би вони існували паралельно, а пацієнти самі вирішать, до кого звертатися. Втім, все це має бути відрегульовано на законодавчому рівні. Нині в Україні педіатрів, терапевтів й навіть вузьких спеціалістів перенавчають на сімейних лікарів. А краще було би на певний перехідний період (доки ми повністю не заповнимо нішу сімейної медицини кадрами, підготовленими належним чином) запровадити на первинці модель групової практики. Щоб і сімейний лікар, і педіатр, і акушер-гінеколог підстраховували один одного — це по-перше. По-друге, існує ще й такий вид групової практики (приміром, у Канаді), коли у невеличкому містечку об’єднуються кілька лікарів, створюють одну клініку, яка обслуговує певну кількість населення, але ці лікарі певним чином «спеціалізуються» в різних напрямках: хтось займається переважно акушерством, хтось надає рентгенологічні послуги, хтось виконує функції педіатра. І кожен із них має ще 2-3 працівників середнього медичного персоналу (для надання лабораторних послуг, без яких неможливо встановити правильний діагноз, тощо). Подібна практика дає можливість досягти якості надання медичних послуг, вищої за рівень первинної ланки. Адже лікарі групової практики можуть придбати медичне обладнання, приміром, УЗД-апарат, сучасний фіброгастроскоп тощо, отримати ліцензію на проведення відповідних діагностичних процедур і використання деяких лікувальних методик. Відтак і на вторинну ланку витрачатиметься менше коштів, оскільки групова практика зможе забезпечити високий рівень обслуговування населення. А саме для цього й потрібні усі медичні реформи – щоб медична допомога при першому контакті була якісною, а не «диспетчерською». І ще дуже важливим аспектом якісного надання меддопомоги є можливість вибору лікаря, тобто пацієнт першочергово звертається за місцем проживання, але, якщо його не задовольнять послуги дільничного чи сімейного лікаря, хворий повинен мати право звернутися до іншого. Тоді головним мірилом успіху лікаря стане ефективно надана пацієнту послуга, тобто ринок послуг визначить реальну «ціну» лікаря первинної ланки, а отже і рівень його заробітків.

Сергій КОТОВ, начальник Управління охорони здоров’я Полтавської міської ради

С

ьогодні вже ніхто не сумнівається у доцільності впровадження в Україні інституту сімейних лікарів. Ця ідея цілком розумна й ефективна. Сімейний лікар відповідно до неї — універсальний фахівець, бо лікує і дітей, і дорослих, може надати широкий спектр послуг із первинної допомоги. Мабуть, це найбільш прийнятний для України спосіб надання первинної допомоги, виправданий і економічно, і професійно, а також найбільш зручний для пацієнта. Полтава однією з перших в Україні запровадила модель сімейної медицини: впродовж 2002-2008 рр. усі дільничні терапевти пройшли навчання й одержали статус сімейних лікарів. Нині у нас діють 28 амбулаторій сімейної медицини, 12 із них — у віддалених районах міста, 16 працюють на базі поліклінік за територіальним принципом. Але, починаючи цю справу, ми зіткнулися із проблемою: не всі сімейні лікарі навіть після навчання могли якісно лікувати дітей. Тому вирішили не рубати з плеча і на перехідний період зберегли дільничних педіатрів, щоб поступово, еволюційним шляхом досягти головної мети — створити універсального за фахом сімейного лікаря, який згодом успішно лікував би і дорослих, і дітей. Отже, у Полтаві нині діє групова модель сімейної медицини, коли під одним дахом, в «одній упряжці» працюють і сімейні лікарі, і дільничні педіатри. Вважаю це найбільш оптимальним варіантом і сподіваюся, що через 2-3 роки ці дитячі лікарі досягнуть рівня універсального сімейного спеціаліста. Поки ж триває взаємне навчання й обмін досвідом тандему сімейний лікар — дільничний педіатр. На мій погляд, у перспективі не всі педіатри «розчиняться» в сімейній медицині — частина з них поповнить заклади вторинного рівня в якості вузькопрофільніих фахівців. Невід’ємною складовою етапного розвитку інституту сімейної медицини в нашій державі вважаю отримання лікарем ЗПСМ ліцензії на приватну практику. Це дасть змогу розширити спектр медичних послуг, у пацієнтів з’явиться можливість вибору лікаря. Втім, я переконаний, що Україні найбільше підходить модель сімейного лікаря як «універсального солдата». Хоча не виключаю існування і такої моделі, як, приміром, в Ізраїлі, де в центрах здоров’я первинну медичну допомогу надають не тільки лікарі ЗПСМ, а й педіатри, психологи, епідеміологи та інші фахівці.

11

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД Л АТ В І Я

ҐУНТІС БЄЛЄВІЧ: ДЛЯ 12% НАСЕЛЕННЯ ЛАТВІЇ МЕДИЧНА ДОПОМОГА НЕДОСТУПНА Нині Україна — на шляху глобальних медичних реформ. У нашій країні впроваджується сімейна медицина, активно обговорюється необхідність зміни статусу державних лікарень і введення добровільного медичного страхування. Кілька років тому таким шляхом пішла Латвія. Чи підвищилася якість медичних послуг та їх доступність для населення цієї країни? Міністр охорони здоров’я Латвії доктор Ґунтіс Бєлєвіч погодився проаналізувати результати реформування галузі в своїй країні, щоб Україна не повторювала чужих помилок.

було допущено, на мій погляд, одну Частина медичних послуг фінанвелику помилку: лікарні перестали сується державою — це так звана бути бюджетними організаціями. Всі безкоштовна медицина. Нею корисвони товариства з обмеженою від- туються далеко не для всі: існує сисповідальністю. За законом, головна тема доплат, а ті в свою чергу іноді мета таких товариств — отримання настільки великі, що для 12% насе прибутку. А це дуже далеко від пер- лення Латвії медична допомога нешочергового завдання цих установ доступна взагалі! Ще для 20% наших — лікування людей. Виходить, що громадян — доступна лише частково. з безкоштовної медицини ми відра- Це найбільша наша проблема. Також зу зробили крок у звичайний медич- неприємна особливіcть латвійської ний бізнес. Ще до кризи, з моменту системи охорони здоров’я — довгі отримання лікарнями статусу ТОВ, черги на отримання медичної доҐунтіс БЄЛЄВІЧ, Міністр охорони їх керівництво брало кредити на роз- помоги, оплаченої державою. Ці два здоров’я Латвії виток: необхідно було перейти на негативних нюанси виникли, на моє європейські системи опалення, по- переконання, через різке скорочення ліпшити інфраструктуру лікарень, фінансування з початком кризи. НеВЗ Будь ласка, опишіть модель латвій- закупити обладнання, утеплити бу- задовго до цього латвійська медицидівлі, побудувати нові лікарняні кор- на почала бурхливо розвиватися, але ської медицини.

— Система охорони здоров’я Латвії пуси тощо. Ці кошти брали в борг на з настанням кризи ми зробили велипобудована таким чином. Є пер- тривалий термін — як правило, на 40 ку помилку, перемістивши пацієнтів винна ланка — інститут сімейного років. Зараз настав час виплачувати у платний сектор. лікаря (1373 фахівці на всю країну). основну суму за кредитом. І, звичайВона фінансується за так званою ка- но, прораховуючи собівартість ме- ВЗ Сьогодні в Латвії існує добровільне пітаційною моделлю, яка передбачає дичних послуг, керівництво лікарні медичне страхування. А чи плануєте ви виділення сімейному лікарю певної закладає туди і кредитні виплати. вводити обов’язкове? суми на рік на кожного зареєстрова- В результаті в країні й досі відсутній — Ми ніяк не наважимося подивиного в нього хворого. З цих коштів прайс із чітко визначеними цінами тися в дзеркало і визначити, наскільлікар повинен розплачуватися за на основні медичні послуги. Кредити ки неприємне обличчя там бачимо. призначувані пацієнту обстежен- у всіх лікарень різні — відповідно і А саме з цього треба починати, саме ня й консультації вузьких фахівців, вартість послуг різна. Ми сьогодні ве- це я і планую зробити. Зараз ми а решта — заощаджені кошти — скла- демо переговори з міністерством фі- збираємо й аналізуємо всю необдають його заробітну плату. Кожен нансів про те, щоб вивести лікарняні хідну інформацію: скільки нас, на сімейний лікар укладає договори з кредити з бюджету охорони здоров’я. що хворіємо, які послуги найбільш державою і Національною службою Коли нам удасться це зробити, зможе- затребувані, яка їх собівартість (без здоров’я, яка займаєтсья розподілом мо уніфікувати собівартість будь-якої накруток). Поки ми не зберемо всієї медичної послуги в усіх лікарнях. інформації — про обов’язкову страхофінансів у системі. Все населення країни закріплене за цими сімейними лікарями (автоматично або за особистим вибором пацієнта), і кошти за капітаційною моделлю виділяються з розрахунку на 2 млн 400 тис. жителів — хоча останній перепис населення показав, що латишів менше двох мільйонів. Отже, ситуацію треба змінити 1992 р. Вводяться доплати пацієнтів (внески) за отримані медичні послуги. Це обмежило кількість консультацій. таким чином, щоб сімейні лікарі не постраждали в матеріальному пла1993-1994 рр. Починається реєстрація населення у сімейних лікарів. ні. Механічно скоротити дотації, 1993 р. Створюються перші лікарняні каси за районним принципом. віднявши суму, що держава витра1995 р. Лікарняні каси укладають договори на медичні послуги чає приблизно на 400 тисяч людей, в рамках свого району.

— неправильно. Зараз через еміграцію ми втрачаємо сільських жителів, 1998 р. У країні впроваджена єдина система медичних послуг, а, обравши такий шлях, утратимо і що оплачуються державою. сільського сімейного лікаря. Тому 2000 р. Завершено створення інституту сімейних лікарів. оплачувати його працю потрібно, 2009 р. В умовах кризи значно скорочено кількість лікарень, що на- безумовно, з певним коефіцієнтом. дають сплачені державою стаціонарні медичні послуги. Ці Наступний рівень латвійської меустанови перепрофілюються на надання амбулаторних послуг. дицини — вторинна ланка, тобто лі2009-2010 рр. Створена єдина Служба невідкладної медичної допомоги. карні. Тут у процесі реформування

МЕДИЧНА РЕФОРМА ЛАТВІЇ: ЕТАПИ ВЕЛИКОГО ШЛЯХУ

12

ву медицину не може бути й мови. Цю систему можна запровадити, лише маючи затверджені таблиці ризику. Без статистики нам не варто починати рухатися цим шляхом, адже ми навіть не зможемо визначити, чи реально в такій країні, як Латвія, ввести обов’язкове медичне страхування. Сама система такого надання медичних послуг базується на принципі солідарності, коли здорові платять за хворих. А наше здорове населення масово виїжджає за кордон, питома ж вага хворих та пенсіонерів зростає. Дуже велика кількість працездатного населення емігрувала до Ірландії та Англії: податки вони платять там, а лікуватися приїжджають додому — до Латвії. Виходить, що працюючих латишів, які здатні оплачувати послуги обов’язкової страхової медицини, дуже мало, і ми не впевнені, що введення обов’язкового медичного страхування зараз виправдано. Ще одна особливість нашої медицини — ми любимо конкурувати один з одним. Це конкуренція різного рівня. Є ряд регіональних лікарень, які належать муніципалітету. Вони також отримують державне фінансування, але курує їх діяльність місцева влада. Лікарі — особистості популярні в народі. Сьогодні вони все частіше йдуть із медицини в політику, стають депутатами місцевих рад. Обростають там потрібними зв’язками і, коли їх політична кар’єра закінчується, мусять шукати собі застосування. Так найчастіше і народжуються регіональні лікарні в статусі ТОВ. Їх спеціалізація залежить від фаху конкретного лікаря — вчорашнього політика. І починається бурхливий розвиток у регіоні гінекології або ортопедії, а за цим слідує логічна конкуренція з університетськими лікарнями. Наприклад, у нас в країні закуплена величезна кількість МРТ і КТ-апаратів — їх більше, ніж людей, які потребують такої діагностики! Другий вид конкуренції — між державними установами та приватними. Тарифи різні, але тільки-но на якусь послугу знижують ціну, це стає передумовою для інтенсивного розвитку бізнесу в конкретній області. Процес іде за класичною схемою капіталізму: прибуток приватизується, а збитки соціалізуються. ВЗ Які першочергові завдання реанімування латвійської медицини?

— По-перше, необхідно перевести пацієнтів із платного сектора в державний. Хоча є галузі, які повністю належать приватному сектору й успішно розвиваються. Це, наприклад, фармацевтика: аптек у державному секторі Латвії немає. Така сама ситуація зі стоматологією і лабораторною діагностикою. Це приклади ефективної роботи приватної медицини. З іншими нюансами потрібно працювати — планів та ідей

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД

20 лютого 2015 року

у нас багато. Звичайно, як завжди, все обумовлено фінансуванням. Латвія є членом ВООЗ, і нам є з чим порівнювати. На даний момент фінансування галузі охорони здоров’я становить лише 3% від ВВП. Це дуже мало! Як мінімум удвічі менше, ніж у розвинених країнах Європи. Тому нам потрібна впевненість, що всі кошти витрачаються грамотно. Платники податків повинні бачити для себе користь і мати повну впевненість, що платити їх потрібно. Друге завдання — 2015: ми повинні запустити програми системи «е-здоров’я» та пілотувати проекти «е-рецепт» і «е-направлення на дослідження». Це повна комп’ютеризація шляху хворого для отримання правильних статистичних даних. Програма «е-здоров’я» дозволить уникнути непотрібного дублювання: зараз, приміром, у Латвії в кожній лікарні «прийнято» повторювати пацієнту МРТ на своєму апараті, що необґрунтовано здорожує процес лікування. А в Греції, наприклад, уряд у період кризи наймав приватних лікарів для контролю державних лікарень: вони перевіряли необхідність тривалої госпіталізації, оперативних втручань тощо. У результаті вдалося, не нашкодивши якості, істотно знизити витрати на надання медичної допомоги. ВЗ Як перерозподіляються 3% від ВВП всередині галузі?

— При Міністерстві охорони здоров’я Латвії фу нкціонує Націона льна служба здоров’я, яка отримує левову частку з бюджету, 780 млн Євро. Служба здоров’я розподіляє їх таким чином: 500 млн ідуть лікувальним, муніципальним установам і сімейним лікарям, тобто на ту саму капітаційну модель. 120 млн Євро витрачаються на компенсацію вартості ліків в амбулаторному секторі. До речі, відповідно до державних програм існує три рівня такої компенсації. Є препарати, які компенсуються на 100%, 75% і на 50%. Також деякі рецептурні препарати пацієнт повинен придбати за власний рахунок. Але це неправильно: для того щоби зробити лікування доступним і мінімізувати самолікування, ми маємо ввести компенсацію на всю рецептурну групу ліків. Але йти цим шляхом слід поступово — відповідно до збільшення фінансування. Зрештою ми прийдемо до того, що всі рецептурні препарати будуть компенсуватися на 100%. Це довгий шлях, який змушує шукати кошти всередині системи, поки вони не надійшли ззовні.

лом ноги) платили стільки ж, скільки за політравму після важкого ДТП. Пацієнтів із невеликими травмами лікували в регіональних лікарнях, а з більш складними відправляли до Риги — в університетські клініки. Ці установи досі працювали зі збитками, незважаючи на те, що надавали високоспеціалізовану допомогу. Оскільки всі лікарні функціонують у формі ТОВ, повинен існувати орган при Міністерстві охорони здоров’я, який би курував діяльність цих установ. 5 листопада, в свій перший робочий день на посаді Міністра, в числі перших я поставив запитання: хто ж відповідає за ці ТОВ? Виявилося, що такої структури взагалі немає, і за все відповідає тримач часток — державний секретар. Вважаю, що такий орган необхідно створити, без нього ми не зможемо навести порядок у галузі. ВЗ Будь ласка, опишіть структуру Міністерства охорони здоров’я Латвії.

— Наше Міністерство влаштовано таким чином, що фігура Міністра суто політична. Він приходить і йде зі зміною правлячої влади. Але в МОЗ Латвії є адміністративне управління. Головний адміністратор — це той самий державний секретар, у підпорядкуванні якого знаходяться різні департаменти. За кількістю чиновників наше Міністерство невелике — 170 осіб. Раніше, звичайно, було більше, але під час кризи відбулося скорочення кадрів. Зараз ми розпочали реорганізацію самого Міністерства: для того, щоб цей орган влади почав займатися вирішенням проблем, якими раніше зайнятися просто не було кому.

ВЗ У Латвії дуже дорогі лікарські препарати. Чим це пояснюється?

— Ми працюємо на єдиному європейському ринку, за єдиними європейськими цінами. І жодних послаблень у зв’язку з тим, що ми новачки в Євросоюзі, нам не дають. Усі інноваційні препарати, які знаходяться під патентним захистом, на європейському ринку коштують приблизно однаково. Створення нових ліків — процес дороговартісний. Однак вартість цих препаратів компенсується державою, і пацієнти навіть не помічають їх дорожнечі. Це помічаємо ми, оскільки чимала сума з бюджету йде на компенсаційні виплати. Другий вид медикаментів — так звані патентно-вільні, їх може виробляти будь-яка фармакологічна компанія. Ось ця група препаратів у нас дійсно дорога — через те, що тактика реєстрації ліків була вибуВЗ Що вже встигли зробити в якості дувана неграмотно. Помилка в тому, що ми почали реєструвати найменші Міністра охорони здоров’я Латвії?

— З 1 січня 2015 року ми перейшли упаковки, а цей тип реєстрації найна нову модель оплати медичних дорожчий у перерахунку на одинипослуг: тепер розрахунок медичних цю. Ми не реєстрували упаковки, тарифів проводиться за допомогою пов’язані з курсами лікування, що теорії діагностично споріднених затверджені міжнародними керівгруп. У такі групи об’єднують ви- ництвами. До речі, у Латвії дуже випадки, аналогічні з медичної точ- сока реєстраційна плата. Знову ж: ки зору, що вимагають приблизно свого часу ми створили структуру, однакових фінансових витрат. Це відповідальну за реєстрацію ліків, скандинавська модель, за якою як самостійну організацію, і сьогодвже кілька років працює наш сусід ні вона існує не за рахунок бюджету, Естонія. Основна відмінність іннова- а за рахунок коштів, одержуваних ційної моделі від попередньої — у її від виробників (на 95% — західних). справедливості. Наприклад, до кінця Йдучи на поводі в західних виробниминулого року в Латвії за лікування ків, ця організація свідомо завищує нескладних травм (таких як пере- ціни. Також у нас немає дешевих лі-

«

120 МЛН ЄВРО ВИТРАЧАЮТЬСЯ В ЛАТВІЇ НА КОМПЕНСАЦІЮ ВАРТОСТІ ЛІКІВ В АМБУЛАТОРНОМУ СЕКТОРІ. ВІДПОВІДНО ДО ДЕРЖАВНИХ ПРОГРАМ ІСНУЄ ТРИ РІВНЯ ТАКОЇ КОМПЕНСАЦІЇ. Є ПРЕПАРАТИ, ЯКІ КОМПЕНСУЮТЬСЯ НА 100%, 75% І НА 50%. ТАКОЖ ДЕЯКІ РЕЦЕПТУРНІ ПРЕПАРАТИ ПАЦІЄНТ ПОВИНЕН ПРИДБАТИ ЗА ВЛАСНИЙ РАХУНОК. АЛЕ ЦЕ НЕПРАВИЛЬНО: ДЛЯ ТОГО ЩОБИ ЗРОБИТИ ЛІКУВАННЯ ДОСТУПНИМ І МІНІМІЗУВАТИ САМОЛІКУВАННЯ, МИ МАЄМО ВВЕСТИ КОМПЕНСАЦІЮ НА ВСЮ РЕЦЕПТУРНУ ГРУПУ ЛІКІВ

«

ків для невеликих груп населення, наприклад немовлят. Немає доступних антибіотиків у дитячих дозах. Є тільки антибіотики третього покоління, які оплачує держава. А це рано чи пізно виливається в проблему мультирезистентності... Я зараз активно займаюся цією проблемою і, звичайно, маю намір зробити ліки істотно дешевшими. ВЗ Чи існують у Латвії державні прог- рами для лікування кардіологічних або онкологічних пацієнтів?

— Так, діагностика та лікування цих пацієнтів оплачується державою. У нас розроблені дуже хороші онкологічні програми: при підозрі на онкологічний діагноз хворий відразу по так званому зеленому коридору потрапляє на детальне обстеження, а якщо діагноз підтверджується — на операцію, опромінення і «хімію». Але це, на жаль, тільки на папері. Насправді через брак коштів усе проходить трохи складніше. 2015 рік названий у Латвії «протираковим», і наше завдання — усунути всі недоробки й перепони в лікуванні таких пацієнтів. Маємо намір посилити профілактику раку, переглянути скринінгові програми, щоби проводити діагностику онкозахворювань на максимально ранньому етапі. Однак це непросто: все те, що було доброго ще при Союзі, відійшло в минуле — наприклад, диспансериза-

ція в школах і на робочих місцях. Ми поставили собі за мету повернути її в найкращій формі. Однак для цього потрібно змінити закони. ВЗ Ваша попередниця Інґріда Цирцене хотіла впровадити концепцію, згідно з якою доступ до безкоштовних медичних послуг повинен залежати від сплати податків конкретним пацієнтом. Тобто, якщо людина працює в іншій країні і платить податки там, вона не має отримувати безкоштовну медичну допомогу в Латвії. Чи вдалося впровадити концепцію?

— Ні, змінився Міністр. Ідея дуже смілива і в дечому досить правильна: якщо не будемо платити податки — втратимо цю державу. Така стратегія повинна стосуватися не тільки охорони здоров’я, а й освіти. Це революційні підходи, які дуже складно впроваджуються. Головна причина — не можна робити лікаря фінансовим контролером. А от якби функціонувала програма «е-здоров’я» і працювала у зв’язці з податковими службами — це було б цілком реально. Хоча експерти в сфері охорони здоров’я, найдосвідченіші з яких знаходяться в Барселоні, попереджали колишнього Міністра про певні ризики і не радили йти цим шляхом. Тому для себе я ще не вирішив, чи будемо ми підтримувати цю ідею і впроваджувати її в життя. Потрібно змоделювати й отримати реальні дані, а не зламати систему і потім констатувати, що, на жаль, експеримент не вдався. ВЗ Чого конкретно не вистачає латвійській медицині, крім збільшення фінансування?

— Нам не вистачає систем реабілітації та паліативного догляду. Є чудовий факультет реабілітації, а це означає, що є і фахівці — немає лише державного підходу, щоби впровадити систему в життя. А без реабілітації процес лікування ніколи не буде повним. Наприклад, при ендопротезуванні лише 30% успіху залежить від рук хірурга, інші 70% — заслуга реабілітаційних методик. І якщо точкову реабілітацію в Латвії ми все ж таки можемо бачити в окремих установах, то з хоспісами зовсім погано — їх просто немає. Але ми будемо розвивати цей напрямок. ВЗ Незважаючи на численні проблеми, у латвійської системи охорони здоров’я є й сильні сторони. Які вони?

— Найсильніша сторона нашої медицини — школа, яка нам дісталася у спадщину. І досі чудові професори готують висококласних фахівців. Наших випускників радо беруть на роботу в Німеччину, країни Скандинавії, Індію, Пакистан. У Латвії можна почути таку собі народну мудрість: «Якщо у вас в кишені є телефон, в якому записані номери відомих професорів-медиків, і при цьому є гроші, ви отримаєте тут медичні послуги на найвищому рівні! Якщо не вистачає однієї з цих складових — це проблема. Якщо двох — катастрофа!..» Але я маю цілковиту впевненість у тому, що ситуацію можна виправити. Є величезні внутрішні резерви. Моє завдання — їх знайти! Розмову вела Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

13

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ГРЕЦІЯ

МЕДИЦИНА ГРЕЦІЇ — РЕФОРМИ БУКСУЮТЬ, НАСЕЛЕННЯ НЕЗАДОВОЛЕНЕ Основна проблема системи охорони здоров’я Греції полягає в невідповідності між заявленими цілями, заходами для їх реалізації та імплементованим законодавством. Деякі реформи було реалізовано лише частково, а деякі й узагалі скасовано ще на стадії впровадження. Тож зміни, «навіяні» медичними реформами, виявилися короткочасними. А тягар минулого гальмує поступ галузі вперед.

Хто на «головного»?

Марина ШЕВЧЕНКО, старший науковий співробітник наукового відділу організації медичної допомоги ДНУ «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» ДУС, кандидат медичних наук

Яка політика, така і медицина Протягом останніх років питання економічного розвитку Греції активно обговорюється в політичних, експертних і наукових колах. Системна криза, що посилилася після приєднання цієї країни до єврозони, спровокувала гострі проблеми з рефінансуванням державного боргу. Це завдало значного удару по економіці країни, яка відрізняється надмірною централізацією управління і контролю над ринком праці. Греція, навіть вступивши у 1981 році до ЄС, довго відмовлялася від проведення реформ, які базуються на ідеології вільного ринку. Часткова лібералізація економіки Греції розпочалася тільки у 1990-х роках, однак і досі держава володіє величезними активами (85% ВНП) і нерухомістю — приблизно на 250 млрд Євро. Приватні підприємці страждають від корупції, бюрократичної тяганини та неефективності управління. Адміністративний апарат, у якому зайнято 24% активного населення, поглинає 33% загального фонду заробітної плати. Заплутана й нестабільна податкова система, яка майже щорічно змінює свої нормативи, корупція і хабарництво податкових органів, значний сектор тіньової економіки (25-30%) — все це позначається на загальному розвитку країни. Відтак у галузі охорони здоров’я Греції також виникає безліч проблем.

14

Грецька система охорони здоров’я поєднує елементи державного і приватного секторів, однак домінуюча роль в управлінні галуззю належить Міністерству охорони здоров’я і соціального страхування, яке відповідає за реалізацію загальних цілей і основних засад Національної системи охорони здоров’я (далі НСОЗ). Першочергові функції Міністерства — регулювання, планування та управління НСОЗ, а також регулювання приватного сектора охорони здоров’я. Право на здоров’я внесено в Конституцію Греції як соціальне право. Підставою для реалізації права на медичне страхування у Греції є: громадянство — для послуг, які надаються Національною системою охорони здоров’я: первинна медична допомога у сільських лікарнях, а також амбулаторна та екстрена медична допомога у лікарнях НСОЗ; професійний статус — для послуг, які надаються або/і фінансуються страховими фондами. До 2011 року в Греції налічувалося 30 страхових фондів, які забезпечували страховий захист, фінансування і надання медичних послуг 97% населення країни. З 2011 року всі вони ввійшли до Організації з надання медичних послуг (ΕΟРΥΥ).

Первинн у ме дичн у допомог у (ПМД) у Греції надають різні державні й приватні медичні організації. Переважно це 4 структури: мережа закладів НСОЗ (сільські медичні центри, регіональні поліклініки та амбулаторії). До складу цієї мережі входять 200 медичних центрів, де працюють лікарі загальної практики та вузькі спеціалісти. ПМД у сільських і приміських районах на даєтьс я здебі льшого безкоштовно; мережа медичних центрів фондів соціального страхування. Приміром, Фонд соціального страхування (ΙΚΑ) має мережу з 293 медичних центрів і спеціальних медичних підрозділів, де працюють 8 320 лікарів майже всіх спеціальностей. Фонд сільськогосподарського страхування (ΟΓΑ) має у своєму розпорядженні приблизно 8 тис. приватних лікарів. Фонд страхування державних службовців (ΟΠΑΔ) ук лав контракти з майже 20 тис. лікарів, різними діагностичними центрами і лабораторіями, а Фонд страхування вільних підприємців (ΟΑΕΕ) та Фонд страхування моряків — із понад 3 тис. лікарів. Нині всі фонди об’єднані в ΕΟРΥΥ; поліклініки, які утримуються місцевими муніципалітетами;

1

2

3

ТАБЛИЦЯ. ІНФОРМАЦІЯ ПРО ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я В ГРЕЦІЇ Загальна чисельність населення (2012 р.), осіб

11 125 000

Валовий національний продукт на душу населення (в міжнародних доларах за ПКС, 2012 р.)

2 5460

Очікувана при народженні тривалість життя ч/ж (років, 2012 р.)

78/83

Загальні витрати на охорону здоров’я на душу населення (в міжнародних доларах за ПКС, 2012 р.)

2 346

Загальні витрати на охорону здоров’я, у % від ВНП (2012 р.)

9,3

ФАКТОРИ РИЗИКУ ДЛЯ ДОРОСЛОГО НАСЕЛЕННЯ Тютюнопаління (всього, %), 2011 р., у т. ч. ч/ж

40; у т. ч. 46/34

Загальне вживання алкоголю на душу населення, у літрах чистого спирту, 2010 р., у т. ч. ч/ж

10,3; у т. ч. 14,6/6,2

Підвищений АТ (%), 2008 р., у т. ч. ч/ж

27,4; у т. ч. 28,5/26,4

Ожиріння (%), 2008 р., у т. ч. ч/ж

20,1; у т. ч. 20,4/19,9

4

приватний сектор: лікарі, які уклали контракти з одним або декількома страховими фондами, незалежні лікарі діагностичних центрів, лабораторій та приватних амбулаторій. У Греції існує понад 25 тис. приватних закладів охорони здоров’я і приблизно 400 приватних діагностичних центрів. Вторинну та третинну допомогу надають лікарні НСОЗ, інші лікарні і приватні клініки. Всі ці заклади поділяються на загальні й спеціальні. Екстрена медична допомога надається Національним центром швидкої медичної допомоги (ΕΚΑΒ), який відповідає за надання першої допомоги та невідкладної медичної допомоги всім громадянам країни, а також за їх безкоштовне транспортування до ві д ді лень медичної допомоги. ΕΚΑΒ має у своєму розпорядженні 735 машин швидкої допомоги, 102 спеціальні мобільні підрозділи догоспітальної невідкладної медичної допомоги, 25 мотоцик лів для екстрених випадків, 2 самохідні координаційні центри, 3 вертольоти тощо.

Справедливість порушено? Загальні витрати на охорону здоров’я Греції становлять 9,3% ВВП (за даними 2012 року), що наближено до середнього рівня в країнах Організації економічної співпраці і розвитку (ОЕСР), хоча за видатками на душу населення (2 346 доларів) Греція знаходиться нижче середнього рівня порівняно з країнами ОЕСР. Джерелами фінансування системи охорони здоров’я Греції є державний бюджет, соціальне страхування (все це державне фінансування) та приватні платежі. У Греції частка приватних витрат охорони здоров’я становить 32,5% усіх витрат сектора, а це свідчить про те, що в галузі переважають прямі офіційні та неформальні платежі громадян. Останнім часом державні видатки на охорону здоров’я у Греції зростали в середньому на 6,6% у рік, приватні витрати (в тому числі і домогосподарств) збільшилися до 15%. Високий рівень офіційних і неформальних платежів громадян свідчить про порушення справедливості у наданні медичної допомоги. Надзвичайно поширене явище ухилення від сплати податків та внесків на соціальне забезпечення, а також переважно непряме оподаткування у Греції призвели до того, що державне фінансування охорони здоров’я стало регресивним, і населення з низьким рівнем доходів несе непропорційно важкий тягар оплати послуг системи охорони здоров’я. Це і щоденна оплата за перебування в лікарні, і оплата за медичну послугу (fee-for-service), і компенсація за кожен випадок госпіталізації, і так звана компенсація на душу населення, що обслуговується. Тож керівництво країни відважилося на запровадження реформ. У липні 2013 року уряд Греції підписав угоду з ВООЗ щодо підтримки у плануванні медичних реформ. Запроваджено нову програму страхування здоров’я (з вересня 2013-го), яка фінансувалася за кошти Європейського союзу. Передбачалося, що

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД

20 лютого 2015 року

таким страхуванням у 2013-2014 рр. буде охоплено 230 тис. осіб. Зокрема, ця програма спрямована на вирішення медико-санітарних потреб пацієнтів, що втратили доступ до медичної допомоги. Ваучер, який отримують такі громадяни, може бути використаний для 3 відвідувань на рівні ПМД (у тому числі для оглядів вагітних) упродовж визначених 4 місяців. Наступним кроком стало прийняття грецьким парламентом у лютому 2014 року закону про реформу системи охорони здоров’я. Уряд подав цей закон у рамках пакету заходів жорсткої економії та структурних реформ, що реалізуються в обмін на позикові кошти міжнародних кредиторів із метою виведення країни з боргової кризи. Відтак замість Національної організації з надання медичних послуг створено нову структуру – Базову національну мережу охорони здоров’я (PEDY), а державним лікарям, які працюють там, відтепер заборонено одночасно займатися приватною практикою. У перехідний період медична допомога надавалася уповноваженими EOPYY лікарями (вони мали право щомісячно приймати до 400 застрахованих у ІКА пацієнтів), амбулаторними державними закладами, центрами невідкладної медичної допомоги та регіональними клініками. Закон також передбачав скорочення державних витрат на охоро-

ну здоров’я за рахунок реорганізації лікарняного сектора (шляхом злиття низки державних лікарень) і поступового звільнення медичних працівників. У так званий робочий резерв (зі збереженням 75% окладу) було переведено 8,5 тис. медиків — через місяць їм запропонували працювати у державному секторі або ж звільнитися.

Чому галузь переслідують невдачі Упродовж багатьох років НСОЗ Греції перебувала у кризовому стані, мали місце значні проблеми з ефективністю надання послуг охорони здоров’я, організацією, структурою, управлінням системою, з приватним сектором, неадекватними послугами ПМД, недостатньою кількістю лікарень та медичних кадрів. Попри те, що витрати на охорону здоров’я були суттєво скорочені, проблем не поменшало, адже насправді причини полягали не в кількості витрачених коштів, а в їх неефективному використанні. Незважаючи на риторику «підтримки загального доступу та поліпшення якості надання медичної допомоги», основний тягар витрат на охорону здоров’я й надалі покладається на пацієнтів, що неминуче призводить до зниження доступності медичної допомоги. Наприклад, у 2011 році співоплата для пацієнтів на амбулаторні відвідування була збільшена з 3 до 5 Євро (з деякими ви-

нятками для вразливих груп населення), а доплати пацієнтів на придбання окремих лікарських засобів зросли на 10%. У 2014 році доплати пацієнтів за ліки знову збільшилися (1 Євро за рецепт). Також передбачалася додаткова оплата (25 Євро) у разі госпіталізації хворого. Однак практично через тиждень після оголошення цього «нововведення» під тиском громадськості та парламентаріїв зазначену доплату відмінили. Ще однією проблемою Греції є «ерозія» медико-соціального страхування. Оскільки воно пов’язане із зайнятістю населення, зростання чисельності безробітних віком від 29 до 55 років негативно вплинуло на доходи фондів, і як наслідок з 2009 року збільшилася кількість незастрахованих осіб. За різними оцінками, за цей період 800 тис. потенційних бенефіціарів, які стали безробітними, втратили доходи, а отже і доступ до медичного страхування. Порівняно з 2007 роком значно збільшилася чисельність осіб, які не задоволені рівнем надання медичної допомоги у Греції, особливо це стосується людей старшого віку. Конфлікт між політичними партіями та економічними інтересами, протидія з боку медичної громадськості, відсутність консенсусу щодо курсу реформ, слабкість громадянського суспільства — все це стало на заваді успішним змінам в охороні здоров’я

Греції. У країні так і не вдалося створити систему охорони здоров’я з універсальним охопленням населення. Через відсутність єдиного пакету реформ, забезпеченого достатнім державним фінансуванням та політичною підтримкою, в системі охорони здоров’я Греції функціонує кілька підсистем, що відрізняються формами організації та управління. Організаційна структура системи охорони здоров’я Греції застаріла: в ній переважає стаціонарна допомога, відсутні відповідні підрозділи планування й інформаційна система, яка б адекватно відображала показники стану здоров’я населення, споживання медичних послуг та їх вартості. Крім того, уряд не вживає заходів, спрямованих на задоволення потреб населення в послугах первинної ланки охорони громадського здоров’я. Щоб вийти із глухого кута, Греції украй потрібні подальші медичні реформи, спрямовані на структурну уніфікацію системи охорони здоров’я. Першочерговими завданнями мають стати реструктуризація первинної ланки, об’єднання фінансових ресурсів, зміна системи фінансування медичних установ, запровадження нових методів управління й адміністрування, а також механізми забезпечення ефективності витрат і моніторингу, розвиток стратегій поліпшення системи розподілу ресурсів.

15

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ЧЕРНІГІВЩИНА

РЕФОРМУВАННЯ МЕДИЦИНИ: ЗАПИТАНЬ БІЛЬШЕ, НІЖ ВІДПОВІДЕЙ

Медична громадськість Чернігівщини вважає, що реформування галузі слід проводити з урахуванням особливостей кожного регіону, і пропонує зробити область пілотною. З такою пропозицією лікарі звернулися до Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я та Міністерства охорони здоров’я України. Зараз в області створена робоча група, до складу якої увійшло понад 20 головних лікарів медичних закладів Чернігівщини, — саме вона займається питаннями реформування галузі. Про основні напрямки реформ, особливості Чернігівського регіону та труднощі впровадження нової моделі кореспонденту «ВЗ» розповів найактивніший член комісії з реформування медичної галузі Чернігівщини, Голова постійної комісії Чернігівської обласної ради з питань охорони здоров’я та захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС, завідувач поліклінічного відділення обласного онкодиспансеру Валерій Зуб.

Валерій ЗУБ, кандидат медичних наук, член комісії з реформування медичної галузі Чернігівщини, Голова постійної комісії Чернігівської облради з питань охорони здоров’я та захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС, завідувач поліклінічного відділення обласного онкодиспансеру

ВЗ Які, на вашу думку, основні пріоритети реформування?

— Про те, що реформування медицини вже давно назріло, говорять і з високих трибун, і в ординаторських міських та районних лікарень. Основною проблемою медичної галузі України є її хронічне недофінансування. Приблизно 148 доларів на душу населення щорічно (за паритетом купівельної спроможності 2002 року) — така сума дійсно є мізерною порівняно з 2128 доларами, які витрачаються в середньому в країнах ЄС, та навіть із коштами, які асигнують на охорону здоров’я нові члени Євросоюзу: 645 доларів у Польщі, 491 долар у Литві. Сьогодні держава може забезпечити тільки 54% від потреб медичної галузі, цього вистачає лише на заробітну платню медичному персоналу та утримання приміщень. Для прикладу: за 2014 рік видатки по комунальних закладах Чернігівської області розподілилися так: 73,1% від загальної суми склала заробітна платня, 8,8% були виділені на енергоносії, 2,7% — соціальне забезпечення населення (відпуск ліків за пільговими рецептами) і лише 15,4% — асигнування, що безпосередньо направляються на забезпечення функціонування закладів та лікувального процесу. Про безкоштовне лікування для більшості хворих взагалі не йдеться. Медикаменти, а часто і медичні вироби, як, наприклад, штучні суглоби або кардіостимулятори, наші пацієнти купують за власний кошт. Задекларований Конституцією обсяг безкоштовної медичної допомоги не відповідає тим ресурсам, які держава спроможна виділяти на потреби галузі. Навіть багатші країни не беруть на себе зобов’язань такого масштабу. Подібні гарантії не так легко переглянути та привести у відпо-

16

відність до економічних можливостей України. Стаття 49 Конституції України закріплює гарантію безкоштовної загальної медичної допомоги і забороняє будь-яке скорочення наявної мережі закладів охорони здоров’я. Ухвали Конституційного суду, що ґрунтуються на цьому положенні, загальмували введення як платних медичних послуг, так і обов’язкового медичного страхування. Без глибинної реформи навіть збільшення фінансування скоріше за все не дасть покращення системи охорони здоров’я. Але перш ніж розпочати процес реформування, треба чітко визначити, що ми маємо на сьогодні та що хочемо отримати в результаті, а вже потому розробити покроковий план реформування, визначивши пріоритети, основні напрямки, механізми реалізації тощо. І першим кроком, на мою думку, повинно стати ретельне вивчення кожного регіону: кількість населення, територія області, компактність проживання, медична мережа, рівень захворюваності населення тощо. Модель має бути гнучкою, тобто враховувати всі особливості кожної області, а відповідно до цього будуть відмінності в кількості лікарняних ліжок, персоналу, зрештою, в фінансуванні. З такою пропозицією я виступив на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, де розглядалися задачі реформування галузі. ВЗ Які саме особливості Чернігівщини треба враховувати при реформуванні?

— Якщо брати Чернігівську область, то вона займає друге місце за площею (931 тис. кв. км) серед усіх областей України, має невелику щільність розселення людей — 36 осіб на 1 кв. км (в Україні середній показник 77 осіб на 1 кв. км). Для області характерний хутірський тип розселення в сільській місцевості, з великою кількістю малонаселених пунктів, де взагалі відсутні медичні заклади, наявні віддалені від обласного центру райони (відстань до яких більше 200 км). Відповідно мережа медичних закладів та ліжок велика: на Чернігівщині їх 106 на 10 тис. населення, в середньому по Україні — 87 на 10 тис. населення. Окрім того, у нас найстаріше населення в країні, велика частка пенсіонерів, малий відсоток працюючих, в області немає потужних підприємств. Тож процес реформування треба розпочати, враховуючи усі ці критерії. Міністерство нам представило у загальних рисах нову модель реформування, основна ідея якої «Гроші йдуть не на заклад, а за пацієнтом». Ідея хороша: чим лікар краще працює, тим більше пацієнтів намагатимуться у нього лікуватися. Але як бути із сільськими лікарями? В селі мешкає значно менше людей, ніж в обласному центрі, і лікар там один, тобто в пацієнтів немає ви-

ВЖЕ ДАВНО ВИНИКЛА НЕОБХІДНІСТЬ КАРДИНАЛЬНИХ ЗМІН У МЕДИЦИНІ ТА ПЕРЕХОДУ НА РИНКОВІ ВІДНОСИНИ. АЛЕ ПЕРЕД ТИМ ЯК РОЗПОЧАТИ ПРОЦЕС РЕФОРМУВАННЯ, ТРЕБА ЧІТКО ВИЗНАЧИТИ, ЩО МИ МАЄМО НА ЦЕЙ МОМЕНТ ТА ЩО ХОЧЕМО ОТРИМАТИ В РЕЗУЛЬТАТІ. І ПЕРШИМ КРОКОМ, НА МОЮ ДУМКУ, ПОВИННО СТАТИ РЕТЕЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ КОЖНОЇ ОБЛАСТІ, АДЖЕ РЕФОРМУВАННЯ ГАЛУЗІ СЛІД ПРОВОДИТИ З УРАХУВАННЯМ ОСОБЛИВОСТЕЙ КОНКРЕТНОГО РЕГІОНУ.

бору. Отже, апріорі він має бути гарним фахівцем, але при цьому у нього зарплатня буде в декілька разів нижчою, ніж у колеги з міста. Чи не вийде так, що більшість сільського населення взагалі залишиться без медичної допомоги, адже лікарі через низьку зарплатню почнуть масово виїжджати з сільської місцевості? Цей момент обов’язково слід врахувати під час реформування. На мою думку, треба вводити якийсь коефіцієнт оплати праці сільського лікаря з урахуванням щільності та компактності проживання населення на дільниці, яку він обслуговує. Для нашої області це дуже важливо. Інше питання, що викликає у мене занепокоєння, — це впровадження страхової медицини. Я сам завжди був її прихильником, проте, коли увійшов до робочої групи з реформування медичної галузі області й почав безпосередньо займатися цим питанням, зрозумів, наскільки перехід до страхової медицини — болісний та складний процес. Особливо це стосується таких бідних регіонів, як наш. Наразі, як це не прикро говорити, створити страхову медицину практично неможливо. Держава не в змозі застрахувати всіх пенсіонерів, дітей, інвалідів, тяжкохворих, на допомогу місцевих бюджетів також розраховувати не доводиться. У нас така невелика частка працюючих, що страховий фонд не покриє всіх витрат пільгової частини населення. Окрім того, доволі складно придбати страховий поліс і працюючій людині, адже страхові внески немаленькі, у європейських країнах це в середньому 300500 Євро на рік, а якщо людина отримує зарплатню 1500-1600 грн, погодьтеся, складно виділити щорічно на придбання страхового полісу 50006000 грн. Підприємства цього робити теж не будуть, адже це велике фінансове навантаження, а вони у нашій області ледь-ледь животіють. Відомий приклад багатьох держав, зокрема країн СНД, де заявили про перехід на страхову модель медицини, а коли почали формувати страховий фонд, то нічого з цього не вийшло: зібрали кошти і відразу витратили. Довелося виключати деяких людей зі списку пільговиків, зменшувати кількість послуг і препаратів тощо. Страхова медицина там у повному обсязі так і не запрацювала. Зовсім не хочеться, щоби подібне сталося в нас. Сьогодні настільки складна економічна ситуація, що створити страхову медицину, мені здається, буде дуже і дуже непросто. Звичайно, ніхто не відмовляється від моделі страхової медицини, але процес переходу відкладається на наступні роки. ВЗ Під час засідання комітету ви підняли питання проведення тендерних процедур із закупівлі медичних препаратів — дуже актуальне та болюче для всіх медичних закладів…

— Міністерство вже оприлюднило інформацію, що всі тендерні процедури із закупівлі медичних препаратів проводитимуться міжнародними інституціями. Я особисто з цим не погоджуюся, про що і говорив на засіданні Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я. Закупівлі як ліків, так і медичного обладнання мають бути гнучкими, заявки повинні формуватися залежно від потреб та в разі необхідності змінюватися. Це краще визначати безпосередньо на місцях. Ми знаємо, скільки у нас лікується пацієнтів, з якою патологією, й тому чітко можемо визначитися, які медичні препарати і в якій кількості нам необхідні. Можлива погрішність у два-три флакони, але не в сотні й тисячі, як зараз — такі погрішності ми не можемо собі дозволити в умовах хронічного недофінансування медицини. Звичайно, відбуватиметься збір заявок, формування загального списку, моніторинг використання цих ліків — тобто сформуємо ще одну потворну, неповоротку бюрократичну машину, до якої рано чи пізно проникне вірус корупції. Тому вважаю, що краще ці процедури віддати медичним закладам. Розробити таку законодавчу базу, щоби самі лікарні мали право закуповувати все

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

20 лютого 2015 року

необхідне. Звісно, потрібно повністю змінити процедуру закупівлі, максимально її спростити, щоб усе було відкрито та прозоро. Я згоден, що весь цей процес треба жорстко контролювати — нехай ціни, постачальників перевіряють не лише контролюючі органи, також слід залучати і громадські організації. На сьогоднішній день законодавство по закупівлях таке, що один лист недобросовісних або нечесних учасників тендеру може зупинити весь процес придбання життєво необхідних ліків. Наочні приклади цього зараз спостерігаємо безпосередньо в наших медичних закладах. ВЗ Яку, на вашу думку, модель медицини швидше за все впроваджуватиме Міністерство?

— Поки що МОЗ не окреслив чіткого напрямку реформування. За тими даними, які в нас є, продовжуватиметься впровадження первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної практики-сімейної медицини. Причому буде пропонуватися і ліцензійний варіант здійснення медичної практики, коли сімейний лікар — це приватний підприємець, як у Грузії, коли частина потреб амбулаторії сімейного лікаря фінансується з бюджету, причому лікар сам розпоряджається коштами, що виділені державою. З цього фонду розвитку він витрачає певний відсоток на зарплатню, лікування хворих, утримання приміщення, закуповує обладнання, а також перераховує деяку суму на лікування та консультації своїх пацієнтів до районних або обласних лікарень. Лікар зацікавлений, щоб у нього залишилося більше коштів, тож зроста-

тиме як спеціаліст. До речі, така модель запроваджена в більшості розвинених країн світу. Так, наприклад у Канаді, де мені вдалося побувати, сімейний лікар має відмінно оснащений кабінет, може зробити кардіограму, рентген, ендоскопію, навіть невеличку операцію тощо. Але при цьому виконує лише ті маніпуляції, на які має підтверджувальний документ, тобто він пройшов відповідні курси та має необхідне обладнання. І за цим суворо слідкують. Уся робота лікарів там жорстко контролюється асоціаціями лікарів — а саме, належне виконання стандартів і протоколів лікування. У нас, на жаль, цього поки що немає. А в медицині обов’язково повинні бути вертикальне підпорядкування та суворий контроль. Це дуже важливо. Але наразі у мене є побоювання, що наш сімейний лікар, окрім ліцензії, більше нічого не отримає. У держави коштів не вистачає, страхового фонду немає. Щоби не трапилося так, що, зробивши сімейних лікарів приватними підприємцями, ми повністю перекладемо фінансування первинної ланки медицини на плечі пацієнтів. В умовах нашої області це буде катастрофа. ВЗ Зараз багато говорять про децентралізацію: тобто згодом будемо витрачати стільки, скільки заробляємо. Чи очікується з огляду на це тотальне скорочення лікарень?

— Хочу зазначити, що сьогодні у нас є заклади, які функціонально дублюють один одного і при цьому розташовані на тій самій території і. Є випадки, коли в закладах третинного рівня надається допомога, яка може і повинна надаватися

на вторинному рівні. За деякими даними, близько третини пацієнтів лікарень мали б лікуватися амбулаторно. Я вже не кажу про відомчі медичні заклади — їх у нас близько 15. У розвинених країнах такого немає, там уміють рахувати гроші: наприклад, у Канаді вже давно відмовилися від спеціалізованих закладів. Натомість функціонують великі добре оснащені медичні центри, де розташовані всі відділення: один поверх займає онкологія, другий — кардіологія, третій — хірургія тощо. Адміністративні витрати складають усього 1-2%. Вважаю, що нам теж треба йти таким шляхом, оптимізуючи вітчизняні заклади та скорочуючи витрати на їх утримання. Але це дуже серйозне питання, і підходити до його вирішення треба досить виважено. Адже, скоротивши районну лікарню чи сільську амбулаторію, можна залишити населення на великій території взагалі без медичної допомоги. І це неприпустимо. Якщо ми закриваємо якийсь ФАП або ж амбулаторію, то обов’язково повинні продумати весь механізм надання медичної допомоги жителям цих сіл та селищ: або ж до них буде щодня приїжджати лікар із сусіднього села, або машина за необхідності возитиме хворих до районної лікарні. ВЗ Коли ми побачимо ваші напрацювання, і чи можна вже казати про якусь прийнятну для нашої області модель медицини?

— Зараз ще рано говорити про якусь модель. Ми спілкуємося з колегами, вивчаємо різні моделі: чеську, польську, грузинську, канадську. Намага-

ємося їх — звичайно, з урахуванням особливостей Чернігівщини — «приміряти» на медицину, на наші райони та села. Відбираємо все, що якимось чином можна використати у нас. Спілкуємося з лікарями: можливо, у них будуть унікальні ідеї, пропозиції. На сьогоднішній день одним із напрямків реформ є децентралізація влади і надання більших повноважень місцевим громадам. Окремі населені пункти, об’єднавшись, створять певну кількість територіальних громад, які самі будуть визначати обсяги власної інфраструктури, в тому числі й рівень медичної допомоги та потужність лікувального закладу, виходячи з кадрових, матеріальнотехнічних і фінансових ресурсів. Можливо, на цій території буде тільки амбулаторія чи лікарня терапевтичного профілю, але не виключено, що і заклад інтенсивного лікування всього госпітального округу. Крім того, планується створення міжрайонних відділень певної спеціалізації, наприклад, кардіологічного, акушерсько-гінекологічного або офтальмологічного профілю. Також ми запросили відвідати область представників Міністерства охорони здоров’я та профільного комітету Верховної Ради, щоби вони поділилися своїми планами щодо реформування медицини — зокрема, оптимальними для нашого регіону. Тобто йде процес пошуку шляхів та механізмів реформування, є ідеї і пропозиції, але говорити про якусь конкретну модель ще зарано. Розмову вела Олена БЕРЕЗКІНА, спеціально для «ВЗ», м. Чернігів

ХМЕ ЛЬНИЧЧИНА

ЯКБИ ЗАКОНОДАВСТВО ДОЗВОЛЯЛО, ТО І СЕРЦЕ БИ ПЕРЕСАДЖУВАЛИ Кардіохірургія вважається галуззю «найвищого пілотажу», тож усі звикли, що для оперативного лікування серця й судин потрібно їхати до столиці. А от хмельничани вже давно в столичні клініки з цього приводу не їдуть. Адже 8 років тому адміністрація обласної лікарні та обласна влада, проаналізувавши показники захворюваності та смертності від серцево-судинних захворювань, вирішили: Хмельниччині потрібна кардіохірургія.

Андрій КЛАНЦА, завідувач відділення кардіоваскулярної хірургії та інтервенційної радіології, канд. мед. наук, Заслужений лікар України

Т

ак в обласній лікарні з’явилося нове відділення — кардіоваскулярної хірургії та інтервенційної радіології. Тоді це був

абсолютно новий напрямок для медиків, адже подібні відділення є навіть не в усіх обласних центрах, значно потужніших за Хмельницький. І за 8 років молоді хірурги під керівництвом досвідченого вчителя професора Анатолія Суходолі освоїли все те, що вміють кардіохірурги в найбільших клініках держави. Й нині протягом року спеціалісти виконують понад 2 тис. операцій та діагностичних процедур на серці, близько 200 — на відкритому серці. Лікуватися до Хмельницького приїжджають із Тернополя, Чернівців, Житомира, Івано-Франківська. «Найбільша кількість наших пацієнтів — з ішемічною хворобою серця, — розповідає завідувач відділення кардіоваскулярної хірургії та інтервенційної радіології, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України Андрій Кланца. — Найчастіше це гострі інфаркти міокарду, які в усьому світі лікуються шляхом інтервенційної кардіології. Тобто під

час гострого інфаркту в судинну систему вводиться спеціальний катетер, досліджуються судини серця, виявляється місце, де в судині виник тромб. Цей тромб відсмоктується, на місці тромбу, де є бляшка, встановлюється сітчаста пружина — стент. Завдяки цьому відновлюється кровопостачання тієї ділянки серця, яка знаходилася без крові, стан серця покращується, розмір інфаркту зменшується, тривалість життя пацієнта зростає. Якщо пацієнт страждає на ішемічну хворобу серця, має стенокардію, і в результаті коронарографії ми з’ясовуємо, що холестеринові бляшки забивають просвіт судин більше ніж наполовину, проводимо стентування або — якщо забитих бляшками місць багато — шунтування». Протягом останніх 2 років хмельницькі кардіологи активно освоювали нові методики лікування. «Тепер коронарне шунтування проводимо на працюючому серці, — продов-

жує розповідь Андрій Кланца. — При цьому використовуємо як шунт не частини вен із-під шкіри стегна, а частини внутрішньогрудних артерій, які є спорідненими за гістологічною будовою із судинами серця. Ці артерії довше слугують, і ефективність операції вища. Крім того, у минулому році впровадили закриття дефектів перетинок серця без розрізу — через прокол на нозі. Також проводимо протезування клапанів серця при їх ревматичних та вікових змінах, протезування аорти всіх відділів. Запровадили сучасні методики клапанозберігаючих операцій: операції на відкритому серці з корекції недостатності клапанів серця, коли клапан людини не замінюється на штучний, а модифікується і стає після цього компетентним. Окрім судин серця, лікуємо судини мозку — сонні та хребтові артерії — при порушенні їх прохідності». Про успіх роботи хірургів свідчить низький рівень післяопераційної смертності: у відділенні він складає не більше 2%. І сьогодні подолянам немає потреби їхати до столиці. «Не робимо лише пересадок серця — через відсутність потрібного законодавства, — зауважує доктор Кланца. — Також не оперуємо дітей молодшого віку — через те що в обласній лікарні немає педіатричної служби, й зараз можливостей для її створення не існує». Операції на серці достатньо дорогі. Приміром, стентування гострого інфаркту обходиться лікарні в суму від 20 тис. грн, протезування клапану — від 25 тис. грн. Але для людей майже все безкоштовно. Планові пацієнти стовідсотково забезпечені клапанами серця, оксигенаторами, дороговартісним шовним матеріалом, стент-системами для операцій при гострих інфарктах міокарда, електрокардіостимуляторами. Єдине, пацієнтам доводиться купувати медикаменти і деякі витратні матеріали, яких не вистачає в лікарні. Усі невідкладні стани тут також лікуються безкоштовно. Олена ЩЕГЕЛЬСЬКА, власкор «ВЗ», м. Хмельницький

17

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ЧЕРК АЩИНА

ПЕДІАТРИЧНА СЛУЖБА ЧЕРКАС ПРАЦЮЄ ПО-НОВОМУ Нещодавно Черкасами почали ширитися чутки про закриття дитячих поліклінік. Такий висновок зробили батьки маленьких пацієнтів після того, як в окремих дитячих поліклініках «зникли» вузькопрофільні спеціалісти. Відтепер черкаська вузькопрофільна педіатрична служба зосереджена на базі однієї медичної установи — поліклініки №3 Черкаської міської дитячої лікарні. Від цього виграли, за словами батьків, лише мешканці одного мікрорайону міста. Нововведення Черкаської мерії викликало в багатьох батьків нарікання, натомість така реакція черкащан дивує місцеве керівництво. Тому «ВЗ» звернулася за роз’ясненнями до директора Департаменту охорони здоров’я та медичних послуг Черкаської міської ради Олега Стадника.

Олег СТАДНИК, директор Департаменту охорони здоров’я та медичних послуг Черкаської міської ради

ВЗ Що відбувається в Черкасах із педіатричною службою?

— Ще не так давно стурбовані батьки телефонували зі скаргами на неможливість потрапити з дитиною до вузькопрофільних фахівців, через що їм доводилося записуватися на прийом заздалегідь. Дійсно, ми мали таку проблему, і батьки були справедливо незадоволені якістю обслуговування, особливо ті, кому необхідно було оформити дітей до школи або садочка чи пройти комплексне медичне обстеження. Зазвичай таке обстеження могло розтягнутися на місяць і більше, оскільки записатися до вузькопрофільного фахівця було дуже складно. Ми проаналізували ситуацію, порівняли з організацією роботи в дорослих поліклініках міста, де такої проблеми не виникає. Різниця була в одному — у забезпеченості медичними кадрами. На жаль, так склалося, що в черкаських дитячих поліклініках їх катастрофічно не вистачає. Із 28 вузькопрофільних фахівців педіатричного профілю в поліклініках реально працюють лише 18. А тих, хто працює на постійній основі, ще менше. Виконання значної частини функцій покладалося на зовнішніх сумісників, які приходили на прийом у поліклініку на 1,5-2 години в день з іншого закладу (найчастіше зі стаціонару дитячої лікарні). Дуже часто цей графік «ламався» — приміром, траплявся тяжкий випадок у стаціонарі, й фахівець змушений був залишатися із хворою дитиною, або лікар перебував на курсах, у відпустці тощо. Ми знайшли вихід із цієї ситуації. У нас у різних районах міста три дитячі поліклініки, в яких є певна кількість вузькопрофільних спеціалістів. Найменше проблем із записом

18

до фахівців у поліклініці №3, яка розташована поруч із дитячою лікарнею. Ще один плюс, адже дитину, стан якої викликав занепокоєння, можна негайно покласти на обстеження або на лікування, оформивши у стаціонар через приймальне відділення. Тим більше, що при дитячій міській лікарні створено 80 ліжок денного перебування різного профілю, де дитину можна залишити на лікування лише в денний час, а на ніч забрати додому. Крім того, ми підрахували, що, зосередивши вузькопрофільних фахівців в одному місці, можна забезпечити прийом дітей протягом повного робочого дня. Скажімо, два дитячі хірурги ведуть прийом з 8 до 14 години (в цей час найбільший наплив батьків із дітьми), а третій хірург — з 14 до 18 години. І тоді батьки можуть потрапити до спеціаліста протягом усього робочого дня. Більше того, це дало змогу забезпечити прийом вузькопрофільних фахівців ще й у суботу з 8 до 12 години. Оце й усі зміни. Все інше залишилося таким самим — нормативи, стандарти, протоколи надання медичної допомоги, але зосереджене в одному місці. В даній ситуації це ефективно. ВЗ Проте за таких обставин медична послуга віддаляється від пацієнтів, які проживають в інших районах міста. Крім того, батькам перед оглядом дитини вузькопрофільним фахівцем усе одно доводиться звертатися за направленням до педіатра поліклініки, забирати свої документи, відвозити назад консультативні висновки тощо. Ці обставини не були враховані?

— Є певне незадоволення батьків, які живуть близько до поліклінік №1 та №2, і їм незручно їхати в поліклініку №3. Але головне, щоб дитина гарантовано потрапила до відповідного фахівця й отримала необхідну медичну послугу, — тепер це можливо. З огляду на сьогоднішній стан кадрового забезпечення педіатричної служби такий підхід абсолютно правильний. В ідеалі має відбуватися наближення вузькопрофільної медичної допомоги до пацієнта, але зараз ми маємо досить серйозний кадровий «провал» у педіатрії: забезпеченість кадрами у місті — на рівні 65%. Щодо карток, за якими необхідно заїжджати у районну поліклініку, то значна їх частина нині знаходиться на руках у батьків. Але для проходження процедури, скажімо, профілактичного огляду, обов’язково потрібне направлення від свого дільничного педіатра: батьки

не можуть водити дитину по спеціалістах на свій розсуд. Педіатри їм дають офіційно затверджену статистичну форму з переліком фахівців, яких потрібно пройти. Крім того, педіатр входить до складу ЛКК, яка готує висновок стосовно того, чи може дитина за станом здоров’я відвідувати той чи інший дитячий заклад. Тож у будь-якому випадку необхідно починати й закінчувати медичний огляд, відвідавши дільничного педіатра. Батьки відчують ефективність цих змін, коли дітям потрібно буде пройти медкомісію, — це можна буде зробити за один день, а не розтягувати походи в поліклініку на місяць. ВЗ Як сприйняли такі зміни самі медики?

— Для того, щоб не було «шокової терапії», ми впроваджуємо нововведення поетапно. На першому етапі пояснили всім медичним працівникам, що і як буде відбуватися. Для цього минулого року провели зустрічі з трудовими колективами — люди мали зрозуміти, що нікого не скорочуватимуть і умови праці не погіршаться. Педіатрична служба Черкас — це медичне територіальне об’єднання, в яке входять стаціонар на 150 ліжок і 3 поліклінічні відділення, загалом вони обслуговують 42 тис. дитячого населення. Поліклініки є структурними підрозділами Черкаської дитячої міської лікарні, тому на другому етапі всі вузькопрофільні спеціалісти були виведені зі складу поліклінік і переведені до клініко-діагностичного відділення територіального об’єднання «Черкаська міська дитяча лікарня». У поліклініці №3 в кабінетах для прийому вузькопрофільних фахівців зробили ремонт, уже з 1 січня нинішнього року ці спеціалісти розпочали прийом на нових робочих місцях. Під час реорганізації жодного вузькопрофільного фахівця не скоротили і не звільнили. Відтепер усі вони зосереджені в поліклініці, яка знаходиться максимально близько до стаціонару, тому не витрачається час на переїзд до іншої поліклініки — тобто умови праці значно покращилися. Така реорганізація проведена з метою поліпшення надання медичної допомоги, максимально ефективного використання наявного людського ресурсу. Є й інша складова. За такої організації процесу легше керувати людьми, контролювати лікаря. Адже не секрет, що, на відміну від дільничних педіатрів, вузькопрофільні фахівці часто є незамінними, а коли ти єдиний фахівець на все місто, то можеш дозволити собі в багатьох випадках поводитися досить фри-

вольно. Тому непоодинокі випадки, коли хворі, які не встигли потрапити до такого спеціаліста на прийом, запрошуються ним же на прийом у свій приватний кабінет. Зауважу — на платний прийом. Тож запропонована нами система дозволяє забезпечувати контроль і справедливість. Тепер пацієнт, який не встиг потрапити до одного бюджетного лікаря, може звернутися до іншого. Нині у батьків малечі з’явилася альтернатива: платити гроші чи трохи зачекати й отримати консультацію безкоштовно. Як на мене, то плюсів у цій системі значно більше, ніж мінусів. Безумовно, система нова, і за один місяць ще важко робити якісь висновки. Можливо, доведеться її дещо удосконалювати, змінювати. Але уже зараз маємо право казати: кількість скарг на те, що не можна потрапити з дитиною на прийом до вузькопрофільного фахівця, значно зменшилася. Далі, за підсумками роботи, ми проаналізуємо навантаження лікарів, інші показники. Думаю, така реорганізація сприятиме ще й поліпшенню показників роботи вузькопрофільних фахівців, зокрема, збільшиться кількість дітей, яких вчасно ставитимуть на диспансерний облік. Адже батьки, зробивши кілька безуспішних спроб потрапили до відповідного фахівця, часто вже туди і не приходять. В результаті виникають ситуації, коли дитина, яка, наприклад, мала сколіотичну осанку, через два-три роки приходить на огляд до ортопеда вже із третім ступенем сколіозу. Диспансеризація дітей, яка передбачає щорічний контрольний огляд, — це важливо. ВЗ Чи вигідна така оптимізація еконо- мічно?

— Ми не ставили за мету проводити якісь зміни, щоб зекономити. Їх здійснено лише задля підвищення рівня доступності й ефективності надання медичної допомоги. ВЗ У зв’язку з реорганізацією у поліклініках вивільнилися кабінети. Як плануєте розпоряджатися зайвими приміщеннями?

— Ці приміщення не пустуватимуть, ми не віддаємо їх під бари чи магазини. Ті, хто мені дорікає, що в тих поліклініках проводяться ремонти, думають лише про те, що бачать за вікном сьогодні. Я ж бачу на декілька кроків уперед. Рано чи пізно ми почнемо рухатися в напрямку сімейної медицини. Дві поліклініки, де залишилися лише педіатри, — класичний приклад центрів, в яких можна розмістити ще й сімейних лікарів. У контексті загальної медичної реформи, коли продовжуватиметься створення центрів медико-санітарної допомоги, сімейні лікарі й педіатри надаватимуть послуги в таких центрах, а вузькопрофільні фахівці — і дорослі, і дитячі — будуть зосереджені в клініко-діагностичних відділеннях. Тобто ми не вигадали щось унікальне — ми просто спробували використати ідею розвитку первинної медичної допомоги й сімейної медицини так, щоби вона принесла користь у нинішніх умовах.

P.S.

Як оцінюють такі новації керівники черкаських дитячих поліклінік, кореспонденту «ВЗ» дізнатися так і не вдалося: завідувачі цих медичних установ категорично відмовилися висловити свою позицію стосовно такого «покращення». Напевне, бояться, що їхня думка може не співпасти з думкою вищого керівництва. Розмову вела Інна ХІМІЧУК, власкор «ВЗ», м. Черкаси

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

20 лютого 2015 року

ТЕРНОПІЛЬЩИНА

УКРАЇНСЬКІ ОРТОПЕДИ-ТРАВМАТОЛОГИ ВРАЗИЛИ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КОЛЕГ Швейцарське місто Давос відоме не тільки як столиця гірськолижних курортів та економічних форумів. Наприкінці кожного року, в грудні, воно перетворюється на європейський центр ортопедії і травматології. Найкращі науковці та практики з різних куточків Європи, дійсні члени Асоціації травматологів АО Foundation збираються в Давоському конгрес-центрі на свій черговий з’їзд. Українську школу ортопедії на форумі вже не перший рік представляє завідувач ортопедо-травматологічного відділення Тернопільської університетської лікарні, викладач АО Trauma Ukraine Сергій Гаріян.

Сергій ГАРІЯН, завідувач ортопедотравматологічного відділення Тернопільської університетської лікарні, викладач АО Trauma Ukraine

Н

аша клініка презентувала результати лікування пацієнта з вогнепальним пораненням зі снайперської зброї під час зіткнень на Майдані. Це був випадок важкого ураження колінного суглоба, тому я розповідав про тактику хірургічного лікування відкритого перелому. Втім, ми її дещо удосконалили. Це спосіб відкритого ведення рани, із застосуванням частих операцій, вторинних хірургічних обробок (змін методів фіксації із використанням сучасних внутрішніх фіксаторів — LISS-систем), що дають можливість кращої фіксації та ранньої реабілітації пацієнта. Такий спосіб значно поліпшує якість життя травмованої людини. Ми продемонстрували застосування внутрішніх фіксаторів у пацієнтів із вогнепальними пораненнями замість традиційних апаратів Єлізарова, які найчастіше практикують у вітчизняних медзакладах. А ще використо-

вуємо вакуум-системи, цементні спейсери з антибіотиками, які вже давно ввійшли в нашу повсякденну практику. Стараннями цілої команди фахівців упродовж трьох місяців удалося відновити суглобову поверхню, рухову функцію суглоба та опірну здатність кінцівки. За кількарічну практику ми накопичили чималий досвід інноваційних технологій, які й застосували у лікуванні пацієнта з Майдану. Тішить, що нашу презентацію визнали найкращою — можливо, через нетрадиційний підхід до такого виду втручань, але з надзвичайно гарними наслідками. Вважаю це не тільки перемогою нашої клініки, а й усієї команди АО Тrauma Ukraine, результатом багаторічної праці у наданні сучасної європейської освіти вітчизняним травматологам. Визнання моїх напрацювань на європейському форумі такого рівня розцінюю як великий бонус і аванс на майбутнє. Наприкінці минулого року ми завершили реконструкцію центру новітніх ортопедо-травматологічних технологій. Маємо нині сучасний медичний підрозділ дійсно європейського рівня, який обслуговує мешканців усієї області. В нашому арсеналі — сучасне ортопедо-травматологічне обладнання. Принципово не використовуємо у своїй практиці контрафактних імплантатів, які, на жаль, заполонили весь медичний ринок України. Наші молоді фахівці пройшли навчання в кращих клініках Європи, і зараз спектр хірургічних втручань суттєво розширено. Зокрема, оперують важкі внутрішньосуглобові переломи, переломи кісток тазу і вертлюжної западини. До того ж успішно працює й програма надання допомоги хворим літнього віку з травмою проксимального відділу стегна в корот-

кі терміни та із застосуванням сучасних фіксаторів. Цим займаються і в інших клініках України, втім, ми використовуємо найсучасніші імплантати відомих зарубіжних виробників, сертифіковані в країнах ЄС. Загалом останнім часом впроваджено 30 нових видів оперативних втручань. Це і блокуючий інтрамедулярний металоостеосинтез діафізарних переломів довгих трубчастих кісток, металоостеосинтез внутрішньо- та білясуглобових переломів із використанням найсучасніших фіксаторів і навігаційних систем, малоінвазивні методики з використанням малоконтактних накісткових пластин із кутовою стабільністю, металоостеосинтез переломів кісток тазу та вертлюжної западини, артроскопічні втручання на суглобах, ревізійне ендопротезування кульшового й колінного суглобів, лікування перипротезних переломів. Загалом понад 140 операцій на рік ми проводимо за найсучаснішими технологіями, з використанням стрижня PFNA (проксимальний стегновий антиротаційний стрижень). Це найвищий показник в Україні. Завдяки сучасним технологіям ми оптимізували термін перебування пацієнта в лікарні, скасували віковий ценз для хворих. Буває, що трапляються і важкі нестандартні ситуації, особливо коли йдеться про пацієнтів літнього віку, з травмами проксимального відділу стегна. Можливо, хтось вважає, що вони уже приречені і ніколи не стануть на ноги, а ми намагаємося дати цим людям шанс на вільний рух. Серед унікальних пригадую й екстраординарний випадок зі школяркою, в якої була застаріла травма кісток тазу. Дівчинку відмовилися оперувати в багатьох клініках України, а також у Румунії та Болгарії — через важку деформацію тазового кільця. Ми теж дуже ризикували, але свій

шанс використали — і дівчинка нині уже ходить самостійно, а не їздить в інвалідному візку. Зараз доволі часто доводиться спостерігати, як воїни, що під час АТО втратили кінцівки, зазнали інших ортопедичних травм, шукають порятунку за кордоном. Але, я думаю, і наші клініки спроможні допомогти цим людям — і з операціями, і з реабілітацією. Як це було, коли до нас доправили кіборга з Донецького аеропорту. Ми вже мали практику лікування потерпілих на Майдані, а цей чоловік потрапив до нас у надзвичайно важкому стані. Під час боїв за Донецьке летовище трапилося так, що на бійця впала бетонна плита після пострілу з танка і розтрощила кістки тазу. Друзі якимось дивом витягли його з-під завалів і доправили у Дніпропетровський госпіталь, а звідти — до нас. Травмованим виявився й плечовий суглоб. Якщо говорити медичною термінологією, то у пацієнта був перелом кісток тазу (тип С — вертикально нестабільний). Ми провели загалом три операції. Спочатку був накладений модульний апарат зовнішньої фіксації, а після стабілізації стану виконали заміну методу (відкриту репозицію, металоостеосинтез тазового кільця пластинами). Наступним етапом оперативних утручань було відновлення анатомічної цілісності плечового суглоба з використанням сучасного імплантату Phylos. Такі новітні технології дають можливість проводити ранню реабілітацію пацієнта та отримувати дуже гарні функціональні результати. Нині цей молодий чоловік із позивним Денді вже на передових позиціях. Ми і зараз надаємо допомогу тим, хто отримав поранення і травми в зоні АТО. Це переважно неатестовані військові, тобто добровольці. Військових лікують у спеціалізованих шпиталях. Ми готові до прийому таких хворих, адже маємо досвід лікування вогнепальних поранень. Тісно співпрацюємо з фахівцями кафедри травматології та ортопедії з комбустіологією Тернопільського державного медичного університету імені І. Я. Горбачевського — впроваджуємо їх винаходи. Відділення також активно співпрацює зі столичним Інститутом травматології та ортопедії НАМН України і Харківським інститутом патології хребта та суглобів НАМН України. Лариса ЛУКАЩУК, власкор «ВЗ», м. Тернопіль

ПРОДОВЖУЄТЬСЯ ПЕРЕДПЛАТА НА 2015 РІК НА ГАЗЕТУ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я» ! ЩОБ КОЖНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЛІКАР

МАВ МОЖЛИВІСТЬ ЧИТАТИ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я», ПРИЙНЯТО РІШЕННЯ НЕ ПІДНІМАТИ ВАРТІСТЬ ПЕРЕДПЛАТИ НА ГАЗЕТУ. ЗАЛИШАЙТЕСЯ З НАМИ! ПІЛЬГОВИЙ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ: ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ: ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ:

86181 08198 60965

1 міс.

9.22

1 міс.

23.95грн

1 міс.

28.95грн

27.66

грн 6 міс.

55.32 грн

10 міс.

92.20

3 міс.

71.85

грн 6 міс.

143.70 грн

10 міс.

239.50 грн

3 міс.

86.85 грн

173.70 грн

10 міс.

289.50 грн

грн 3 міс.

6 міс.

грн

• Передплату приймають усі відділення зв’язку «Укрпошти» • Он-лайн передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua

ЗА БІЛЬШ ДЕТАЛЬНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ЗВЕРТАЙТЕСЯ В РЕДАКЦІЮ ГАЗЕТИ ТЕЛ./ФАКС: (044) 485 00 96 E-MAIL: VZS24@UKR.NET

19

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ ЛЬВІВЩИНА

ЧИ МОЖЕ СІМЕЙНИЙ ЛІКАР ЗАМІНИТИ «ВУЗЬКОГО» ФАХІВЦЯ? На це запитання львівські медики відповідають: «Так!», і їм можна вірити, адже в цій царині вони мають чималий досвід. Свого часу впровадження сімейної медицини не викликало у львівських лікарів ані особливого захвату, ані бажання брати на себе додатковий клопіт. І хоч у Львівському медінституті вже тоді читали лекції для молодих сімейних лікарів, а всіх медиків, що наважилися стати на цю стезю, направляли на курси, більшість місцевих лікарів дуже боялися «сімейних» новацій. Тепер же сімейні лікарі Львівщини із задоволенням діляться з колегами та інтернами з інших регіонів набутими навичками.

Тому обслуговувати дітей, скажімо, семирічного віку і старших, для терапевтів одразу не було проблемою, не кажучи вже про доросле населення.

Леся СУДОВА, завідувачка 5-го сімейного відділення Комунальної 2-ї міської поліклініки, м. Львів

П

ерекваліфікація на спеціалістів широкого профілю та ще й додаткова відповідальність нічого, крім супротиву і незадоволення, у львівських медиків не викликала. Але, незважаючи на це, Львів крок за кроком упевнено переходив на рейки сімейної медицини і сьогодні навіть має чималий досвід у цій сфері медичних послуг. «ВЗ» вирішила з’ясувати в завідувачки 5-го сімейного відділення Комунальної 2-ї міської поліклініки м. Львова Лесі Судової, як саме проходив цей непростий процес. Леся Ярославівна очолює одне з перших відділень сімейної медицини у Львові і в Україні. Сьогодні відділення стало базовим для інтернів кафедри сімейної медицини Львівського медуніверситету. ВЗ Коли у вашій поліклініці з’явилися піонери сімейної медицини?

— У 1988 році ми почали надавати послуги дорослому населенню і дітям від 7 років. Усе це робилося без відриву від основної роботи: 3-4 години ми присвячували сімейній медицині разом із вузькою спеціалізацією. Звичайно ж, впровадження сімейної медицини в нашому місті відбувалося поетапно. Хоч це й була нова практика в обслуговуванні пацієнтів, але всі медики ще в інституті одержали загальні знання з лікування різноманітних хвороб. Отже серйозних підстав для розгубленості в наших рядах не мало би бути. Тим більше, що вузьку спеціалізацію всі отримували на останніх курсах вишу. Тож невідомо, що в цьому випадку було краще: педіатр, який ще не має лікарської практики, сім’ї та досвіду виховання дітей, чи сімейний лікар, у якого все це вже є. Зараз у Львівському медичному університеті студенти проходять інтернатуру з сімейної медицини і приходять до нас уже з непоганою підготовкою.

20

ВЗ Очевидно, найбільший клопіт сімейні лікарі мали з лікуванням дітей до року?

— Справді, ця категорія пацієнтів викликала в ті часи певний страх у терапевтів, як, до речі, і кардіохворі, а педіатри своєю чергою «боялися» електрокардіограм. У сімейну медицину я теж перейшла, якщо можна так сказати, не з великого бажання, а добровільно-примусово. Але коли вже перейш­л а, то почала заглиблюватися в усі тонкощі цієї роботи. Адже сімейний лікар повинен бути не лише гарним фахівцем, але й комунікабельною, доброзичливою людиною, більше того — він фактично виконує роль адвоката хворого. Звичайно, треба було вчитися й нашим сімейним лікарям-терапевтам, щоб подолати психологічний бар’єр перед лікуванням немовлят. І в цьому дуже допомогли двотижневі курси з неонатології. Без них із маленькими пацієнтами нам було би непросто. ВЗ Які перші враження склалися у вас від прийому дітей?

— Це було у вересні 1994 року, коли коридори нашого медичного закладу заповнили школярі, й усе потонуло в гаморі — діти прийш­л и на медогляд. Побачивши таку кількість дітлахів, я спочатку навіть розгубилася: зачинила двері кабінету й подумала: «Навіщо це все мені?..» Але крок зроблено, і треба було йти далі. ВЗ І як ви собі давали раду в складних випадках, не маючи досвіду в сфері кардіології, наприклад, чи неонатології?

— Звичайно ж, у непростих випадках консультувалися з нашими колегами кардіологами, педіатрами, неврологами та іншими фахівцями, які допомагали й ніколи не відмовляли. А згодом навчились розбиратися навіть у складних електрокардіограмах. Одним словом, кожен із нас, якщо можна так сказати, опановував паралельні спеціальності. Це була дуже інтенсивна й напружена робота, але в перші роки вона мала ще й непогану матеріальну мотивацію. Нам платили вищі зарплати — ми отримували майже 50% надбавки. І люди зацікавлено вчилися, набували досвіду, виробляли практичні підходи. Згодом це все зійшло нанівець. У свій час я була депутатом міської ради і не раз ставила питання виділення коштів із місцевого бюджету для надання доплат місцевим

сімейним лікарям. Займалася цим п’ять років поспіль. Але марно. Пригадую, на початку ери сімейної медицини у Львові були випадки, коли лікарі-педіатри прямо з виклику приїжджали до мене додому — не могли розібратися з кардіограмою. Ми працювали однією командою і продовжуємо це робити. Щоправда, у ті часи, коли зарплати були дос­тойними, персонал не скаржився на напружений графік. Як зізналася мені одна медсестра, працювати, мовляв, важко, але я знаю, за що працюю: заробляю більше, ніж інші. ВЗ То чи може, на вашу думку, сімейний лікар замінити «вузького» фахівця?

— До цієї проблеми не треба підходити категорично. «Вузькі» спеціалісти мають працювати одночасно із сімейними фахівцями — до них на консультацію ми направляємо пацієнта лише у складних випадках. Тоді до хірургів чи окулістів, скажімо, не буде черги із 40 осіб на прийом, і вони зможуть приділяти пацієнтові не 10-12 хвилин, а набагато більше часу. Адже замість того, щоб звертатися з головним болем до нас, пацієнти йдуть до невропатолога. Под­ ряпала дитина руку — йдуть до хірурга тощо. А в цьому немає жодної потреби. Те саме стосується й медичних оглядів, які ми теж можемо проводити самостійно. Тоді пацієнтам не доведеться вистоювати під кожним кабінетом годинами. ВЗ З якими проблемами стикається львівська сімейна медицина?

— Проблем завжди вистачає. Іноді це проблеми з підтвердженням категорії, що впливає на оплату праці, хоча в цьому питанні львівським лікарям сприяє місцеве управління охорони здоров’я. Коли ж заклад переходить у режим сімейної медицини не поетапно, тоді виникають проблеми з персоналом, який змушений тижнями ходити на курси перекваліфікації, а тому спеціалісти відсутні на робочих місцях. У багатьох лікарів і досі зберігається психологічний бар’єр перед новою формою роботи. Ну, і відсутність мотивації також. А якщо її нема, то маємо те, що маємо. У деяких поліклініках сімейні лікарі перенаправляють пацієнтів до інших фахівців, посилаючись на свою некомпетентність у лікуванні тієї чи іншої хвороби. Я вважаю: хто хоче навчитися, хто має інтерес до цієї роботи, той навчиться і буде працювати. У нашому відділенні, наприклад, всі вже давно забули про свої «вузькі» спеціальності й лікують хворих з нульового віку й до старості. Зі мною працює 10 лікарів і 12 медсестер. Хоча на кожного сімейного лікаря за законодавст­вом має припадати хоча б по 2 медсест­ри. Проте мусимо давати собі раду і за цих обс­тавин. Більше

того, зараз до нас на роботу приходять дуже добре підготовлені інтерни й педіатри, які досить гарно працюють у сімейній медицині. ВЗ У чому складність роботи сімейного лікаря?

— Зараз сімейний лікар відповідає за все: у нього значно збільшилася кількість обов’язків, багато часу йде на численну документацію, звітність тощо. Почастішали випадки, коли молоді люди приводять до нас своїх немолодих батьків із задавненими хворобами. Ці пацієнти, як правило, у нас не спостерігалися, адже жили десь у селі під Львовом. Але це не знімає з нас відповідальності — коли стається біда, ми все одно рятуємо хворих. ВЗ Що потрібно для того, аби стати сімейним лікарем?

— Треба мати бажання працювати в цій сфері і постійно розвиватися та вчитися. Галина ГУПАЛО, власкор «ВЗ», м. Львів

КОМЕНТАР

Володимир ЗУБ, начальник Управління охорони здоров’я Львівської міської ради

З

апровадження сімейної медицини — це ще й вимога Євросоюзу. Найближчі до нас Польща та Болгарія давно опанували цю систему, і хворі там успішно лікуються в сімейних лікарів. Чим гірші ми? Сьогодні сімейною медициною в місті охоплено 90% пацієнтів. Ми надаємо перевагу в цій сфері молодим випускникам Львівського медуніверситету, який готує сімейних лікарів. Звичайно, фаховість сімейної медицини — питання не одного дня. Це тривалий процес, який має свої плюси, у тому числі й економічні. До речі, за весь час роботи, з 2006 року, я одержав лише 3 обґрунтовані скарги на сімейних лікарів.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ

20 лютого 2015 року

НЕВРАЛГІЯ ТРІЙЧАСТОГО НЕРВА: РАДИКАЛЬНЕ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ

Невралгія трійчастого нерва є різновидом нейропатичного болю, що проявляється нападами в проекції іннервації кінцевих гілок трійчастого нерва на обличчі. Це істотно позначається на якості життя, фізичному та психологічному стані пацієнтів. Коли медикаментозна терапія неефективна, методами вибору можуть стати малоінвазивні інтервенційні методики — такі як черезшкірна радіочастотна селективна різотомія Гассерового вузла. Для України це новий метод, який тільки починають опановувати лікарі-новатори. Про результати й практичні нюанси використання нової методики «ВЗ» розповів кандидат медичних наук, лікарнейрохірург Центрального госпіталю МВC України, провідний альголог Олексій Єрошкін.

Олексій ЄРОШКІН, кандидат медичних наук, лікар-нейрохірург Центрального госпіталю МВC України, провідний альголог

З

а останніми статистичними даними, захворюваність на невралгію трійчастого нерва (НТН) становить у середньому 4 випадки на 100 тисяч населення на рік. Невралгія трійчастого нерва — хвороба літніх людей: середній вік пацієнтів становить 67 років. Дещо частіше НТН розвивається у жінок (співвідношення чоловіки/ жінки складає в середньому 1/1,74). Досвід показує, що в основі етіології цього захворювання лежить судинна компресія трійчастого нерва, що веде до фокальної демієлінізації та формування аберантного нейронного розряду. Вторинні причини, такі як розсіяний склероз або пухлинний процес головного мозку, також можуть провокувати симптоматичну невралгію трійчастого нерва. Деякі автори вважають, що етіологічним фактором може бути і здавлювання гілок трійчастого нерва в кісткових каналах лицьового відділу черепа. Ці механічні дії викликають локальну демієлінізацію нейронів трійчастого нерва так само, як і розсіяний склероз, котрий частіше (2-4%) є причиною вторинної НТН.

Діагностичні нюанси Критеріїв, що дозволяють діагностувати НТН, кілька. Перший — наявність пароксизмальних нападів лицьового або головного болю (лобної локалізації), які тривають 5-20 секунд (але не більше 2 хвилин). Другий критерій — наявність як мінімум чотирьох із перерахованих ознак: поширення болю на одну або більше ділянок, що іннервує трійчастий нерв; раптовий, інтенсивний, гострий, поверхневий, стріляючий (пронизуючий) або пекучий біль; жорсткий характер болю; біль, що найчастіше виникає при впливі на тригерні точки (частіше в орофаціальній ділянці) або при виконанні ряду побутових дій (вживання їжі, розмова, вмивання, чищення зубів); під час нападу спостерігається певна «болюча поведінка» хворого: він завмирає, намагається не рухатися, не говорити; в період між нападами неврологічна симптоматика відсутня.

Наступними діагностичними критеріями є відсутність неврологічного дефіциту та стереотипність й індивідуальність нападів у конкретного хворого. Окремо потрібно пам’ятати, що діагноз ставиться при виключенні інших причин лицьового болю на підставі вивчення історії хвороби, неврологічного дослідження, а в разі необхідності — з використанням спеціальних методів дослідження, включаючи комп’ютерну (КТ) або магнітно-резонансну томографію (МРТ). Диференціальну діагностику слід проводити хворим при артрозі скронево-нижньощелепного суглоба, одонтогенному болю, хронічному синуситі, отиті, а також міофасціальному синдромі. Локалізація болю, його характер, інтенсивність, частота нападів, дані анамнезу, фазовий та часовий профіль, а також ефективність дії препаратів допоможуть відрізнити невралгію трійчастого нерва від інших захворювань.

Медикаментозні можливості Першочергова мета лікування — купірування больового синдрому та профілактика рецидивуючих нападів. Основним засобом лікування НТН є карбамазепін. Ефективність діючої речовини пов’язана з пригніченням активності генератора патологічно посиленого збудження. На початку застосування препарат ефективний у 85-95% хворих, проте надалі його ефективність знижується. Середня добова доза карбамазепіну становить 600-800 мг у 2-3 прийоми. В якості додаткових заходів використовують голкорефлексотерапію, лазеротерапію, електрофорез із новокаїном або лідокаїном на тригерні зони, черезшкірну електроаналгезію. При неефективності лікарської терапії, а також у випадках розвитку виражених побічних ефектів, що ускладнюють її проведення, виникає необхідність оперативного лікування.

Малоінвазивна альтернатива Найбільш ефективною серед усіх малоінвазивних процедур є черезшкірна радіочастотна селективна різотомія (ЧРСР). Цей метод успішно використовується в провідних клініках світу, що займаються проблемою болю. Значний досвід у використанні цього методу накопичений у клініці Mayfield (Цинциннаті, США). Тут методом ЧРСР прооперовано понад 3 тисячі хворих. Результати були досягнуті у 93% пацієнтів. Рецидиви болю протягом 15 років спостерігалися лише у 25%

хворих. Рецидив болю протягом перших 5 років відзначений у 15% хворих, до 10 років — у 7% хворих і від 10 до 15 років — у 3% пацієнтів. Відзначається прямий зв’язок між виразністю гіпалгезіі після ЧРСР, частотою рецидивів болю і частотою дизестезії. При досягненні легкої гіпалгезії після операції і спостереженні протягом 3 років частота рецидиву болю досягає 60%, при цьому дизестезії спостерігаються у 7% хворих. При досягненні вираженої гіпалгезії та спостереженні хворих протягом 15 років частота рецидиву болю становить 25%, імовірність дизестезії збільшується до 15%. При досягненні повної аналгезії після ЧРСР та спостереженні хворих протягом 15 років частота рецидиву болю становить 20%, а кількість дизестезії зростає до 36%. Таким чином, найбільш сприятливим є другий варіант — досягнення вираженої гіпалгезії. У клініці проведено аналіз результатів лікування 267 хворих (154 жінок і 113 чоловіків віком від 34 до 87 років) із НТН, які лікувалися останні 5 років методом ЧРСР. Із них 74% були старші 65 років, тривалість захворювання склала від 1 до 43 років. У 145 пацієнтів (54%) больовий синдром мав місце праворуч, у 122 (46%) — ліворуч. У 14 пацієнтів причиною НТН був розсіяний склероз, у 3 — пухлина мостомозочкового кута, у 3 хворих спостерігалася постгерпетична НТН, що супроводжувалася гіпестезією в зоні першої гілки трійчастого нерва. Також пацієнти, що були залученими в патологічний процес, поділялися в залежності від гілок трійчастого нерва: перша гілка — 3 хворих (1%); друга гілка — 27 (10%); перша і друга гілки разом — 7 (3%); третя гілка — 35 (13%); друга і третя гілки — 189 (71%); ураження всіх гілок — 6 (2%). У 74% пацієнтів ступінь вираженості больового синдрому склав 8-9 балів за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ), у 26% пацієнтів — 6-7 балів. Окремо також проаналізовано результати лікування методом ЧРСР 4 хворих із кластерним (пучковим) головним болем. Усі пацієнти були чоловіками у віці від 21 до 45 років. Інтенсивність болю за ВАШ становила 9-10 балів. Атаки пучкового головного болю виявлялися, як це і типово для даного захворювання, різким болем розпираючого характеру в ділянці ока, скроневій і лобній ділянках. У 2 хворих біль супроводжувався вираженими вегетативними проявами на боці болю. Напади виникали частіше вночі і вранці. Три-

Електрод у проекції овального отвору та Гассеровому вузлі

валість захворювання склала від 2 до 27 років. Усі хворі довгий час спостерігалися у невролога, їм проводилось інтенсивне консервативне лікування, включаючи препарати літію, трициклічні антидепресанти, інгібітори моноаміноксидази, стероїдні препарати, фізіотерапевтичні та інші методи лікування. Операцію ЧРСР виконували в рентгенопераційній під контролем рентгеноскопії голови. Голку-стилет вводили через овальний отвір. При досягненні Гассерова вузла в голку-стилет вводили електрод, з’єднаний із генератором високої частоти Radionics. Положення електрода визначали стимуляцією струмом 50-75 імп/с, 0,2-0,5 В до появи парестезії у тригерній зоні, потім проводили деструкцію шляхом підвищення температури на кінці електрода до 40-60°С протягом 60 сек. Після першої пробної коагуляції проводилися повторні коагуляції з інтервалом 1-2 хв. і поступовим підвищенням температури на 2-3°С до 70°С. Операція закінчувалася після припинення больових пароксизмів при використанні провокуючих прийомів (жування, розмова, дотик до тригерних точок тощо). Обов’язковою умовою припинення операції було досягнення вираженої гіпалгезії у відповідній ураженому корінцю зоні. У хворих із кластерними головними болями домагалися гіпалгезії у зоні першої гілки трійчастого нерва. Під час проведення режиму деструкції першої гілки постійно перевіряли рогівковий рефлекс. У всіх хворих з ураженням першої гілки під час деструкції спостерігалося зниження рогівкового рефлексу. Всім цим хворим проводили профілактичне лікування для попередження кератиту.

Висновки Після завершення процедури у хворих НТН досягнуто повне припинення больового синдрому в 99% випадків. До кінця 1-ї доби після операції у 3 пацієнтів виник рецидив болю, причому у всіх цих пацієнтів безпосередньо після операції рівень гіпалгезії був невисоким. Цим хворим процедура була повторена до отримання вираженої гіпалгезії, і в результаті досягнутий повний регрес больового синдрому. Крім того, в післяопераційному періоді мали місце негрубі ускладнення у вигляді кератиту (2 випадки), дизестезії різного ступеня вираженості (4 випадки), парезу жувальних м’язів на стороні операції (1 випадок). Після відповідного лікування ускладнення порівняно швидко регресували, і тільки 2 пацієнтам знадобилося триваліше лікування, яке дало задовільний результат. Не зважаючи на те що 74% пацієнтів були віком старші 65 років, у жодному випадку не спостерігалося погіршення супутнього, в основному, судинного захворювання. Ранні рецидиви болю, як правило, виникали у пацієнтів тоді, коли після процедури не був досягнутий достатній рівень гіпестезії у відповідній зоні. Водночас при надмірно вираженій гіпестезії, що досягає аналгезії, мав місце стан дизестезії, що вимагає відповідної корекції. Частота рецидивів болю після ЧРСР і мікроваскулярної декомпресії трійчастого нерва порівняна. Використання даного методу у пацієнтів із кластерними головними болями дозволило отримати стійкий регрес больового синдрому в 78% випадків (терміни спостереження 3 роки). Переваги методу — безкровність, швидкість і безпека втручання, відсутність вікових обмежень, місцеве знеболювання і високий відсоток позитивних результатів — свідчать на його користь. Отже, метод черезшкірної радіочастотної селективної різотомії Гассерового вузла при невралгії трійчастого нерва і кластерних головних болях є безпечним та високоефективним методом лікування в нейрохірургії.

21

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

ХАВ’ЄР КОРТЕС: МАЙБУТНЄ ОНКОЛОГІЇ — ЦЕ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ТА ПЕРСОНАЛІЗАЦІЯ ЛІКУВАННЯ У кожній медичній галузі є свої загальновизнані корифеї. Онколог Хав’єр Кортес — найбільш цитований у світі фахівець у галузі онкології молочної залози. Пацієнтки з різних країн знаходять у його особі не тільки блискучого лікаря, який стоїть на «передовій» боротьби з раком, а й людину, що вселяє впевненість у позитивному результаті. Знайомтеся: сонячний лікар Барселони...

тори — алкоголь, малорухомий спосіб життя, жирна їжа. Слід мати на увазі, що все шкідливе для серця також провокує й розвиток онкології. Тому здоровий спосіб життя, правильне харчування, заняття спортом оберігають нас від раку, хоча, звичайно, не можна нічого гарантувати. Крім того, слід мінімізувати перебування на відкритому сонці: останнім часом дуже зросла кількість меланоми, особливо її агресивного типу.

ВЗ Хотілося би почати з чогось оптимістичного. Напевно, найоптимістичнішою в онкології є думка, що рак — уже не вирок. Це так?

— Рак уже не вирок, у всякому разі, його найпоширеніші форми, такі як рак молочної або передміхурової залози, в більшості випадків є повністю виліковними. А якщо захворювання виявлено на дуже пізніх стадіях – то принаймні ми можемо зробити так, щоб абсолютна більшість пацієнтів жили повним життям багато років і вмирали з раком, а не від раку. У розвинених країнах через збільшення тривалості життя з раком невдовзі доведеться зіткнутися кожній родині. Статистично через 10 років у кожної третьої жінки й у кожного другого чоловіка протягом життя буде виявлений рак. Отже кожному з нас доведеться пережити цю ситуацію або самому, або з кимось із близьких. Наприклад, у нас в Каталонії найвища тривалість життя в Європі. Впевнений, що загальна кількість випадків раку все-таки збільшиться, але виживаність буде набагато вищою.

з дуже несприятливим, як, наприклад, рак підшлункової залози. Від чого це залежить: виключно від пізньої діагностики чи також від особливостей на молекулярному рівні?

— Саме від обох цих факторів. Поперше, коли йдеться про рак підшлункової залози, мозку або легенів, ми, як правило, говоримо про ті форми, які найчастіше виявляються вже на пізніх стадіях, коли впоратися із захворюванням дуже важко. З іншого боку, на молекулярному рівні є форми раку більш агресивні і більш резистентні до впливу препаратів. До прикладу, рак легенів: його клітини характеризуються надзвичайно агресивним і швидким ростом. Та й у раку молочної залози також є надзвичайно капризні підтипи.

ВЗ Вчені вже багато років сперечаються про фактори ризику розвитку раку. Якої думки дотримуєтеся ви?

— Провідний фактор ризику — куріння. І мова тут не тільки про провокації раку легенів. Знаючи це, я ніколи не палив. Зараз цигарки стали більш популярними в жінок, і відразу ж зросли ВЗ Всі ми знаємо, що є форми раку кількісні показники виявлення злоз позитивним прогнозом і навпаки — якісних утворень. Наступні провока-

22

ВЗ Існує переконання, що перебувати на сонці людині після виявлення у неї раку в жодному разі не можна, оскільки сонце впливає на розвиток будь-якої ракової пухлини. Чи доведений науково цей зв’язок?

— Сонце чинить прямий вплив на виникнення меланоми, але не має жодного відношення до інших форм раку. Якщо у вас був рак чи існує висока ймовірність розвитку якогось онкологічного процесу, ви можете продовжувати бувати на сонці за умови, що в даний момент не проходите певний тип хіміотерапії або променеву терапію, яка робить людей дуже фоточутливими. Головне, користуватися сонцезахисним кремом, а також уникати денних сонячних променів.

«

ДЕРЖАВА ЗРОБИЛА ПРОСТИЙ ПІДРАХУНОК: КРАЩЕ ВИДІЛИТИ ГРОШІ НА ТЕ, ЩОБ ЗРОБИТИ 9 «ЗАЙВИХ» МАМОГРАФІЙ, НІЖ ПОТІМ ОПЛАЧУВАТИ ДОРОГЕ ЛІКУВАННЯ ОДНІЄЇ ЗАПУЩЕНОЇ ФОРМИ РАКУ

«

ВЗ У Каталонії налагоджений ранній скринінг онкологічних захворювань. Що в нього входить?

— При найпоширеніших формах раку (за винятком раку легенів) є кілька діагностичних процедур, які обов’язково потрібно виконувати, починаючи з певного віку. Для ранньої діагностики раку товстої кишки у чоловіків і жінок кращий засіб — це проведення колоноскопії кожні 3 роки (після 50 років). Якщо поліпи не виявляються — цього достатньо, якщо ж під час колоноскопії поліпи виявляються, тоді її слід повторювати щороку. Для раннього виявлення раку передміхурової залози щороку після 50 років слід включати в аналіз крові показник PSA — це найкращий і найпростіший індикатор. Жінки з моменту перших сексуальних відносин мають кожні 2-3 роки робити цитологію для виключення раку шийки матки. І, звичайно ж, після 40 років потрібно кожні два роки, а після 50 років щорічно, робити мамографію. Держава подбала про те, щоб люди дотримувалися цих застережливих заходів. Наприклад, жінкам поштою регулярно надходить нагадування: «Вам слід зробити в цьому році мамографію». Хоча ще 20-30 років тому

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

20 лютого 2015 року

такої традиції у нас не існувало, але потім були проведені кампанії у пресі, по телебаченню. Люди поступово звикли думати про себе. А держава, знову ж, зробила простий підрахунок: краще виділити гроші на те, щоб зробити 9 «зайвих» мамографій, ніж потім оплачувати дороге лікування однієї запущеної форми раку. ВЗ Яка ваша думка щодо популярних сьогодні в Україні онкомаркерів? Чи інформативні вони?

— Аналіз на онкомаркери ніколи не має бути включений у звичайне загальне обстеження, за винятком одного-єдиного, вже згадуваного, PSA. З одного боку, на ранніх стадіях захворювання онкомаркери можуть бути абсолютно нормальними (відповідно, цей аналіз неінформативний), а з іншого, є багато різних неонкологічних патологій, які дають підвищений рівень певних онкомаркерів, наприк лад, ендометріоз. А відповідно, можна почати бити тривогу тоді, коли немає для цього ніяких підстав. Аналіз на специфічні онкомаркери включається в аналіз крові тільки при підозрі або контролі конкретного онкологічного захворювання. Все інше — профанація! ВЗ Барселона в останнє десятиліття перетворилася на світовий референтний центр із лікування онкопатології. Ваші колеги, як і ви, найцитованіші онкологи. До того ж, багато країн запрошують каталонських лікарів упроваджувати в інших шпиталях так звану барселонську модель. Завдяки чому в такій складній галузі, як онкологія, вдалося досягти грандіозних успіхів?

— У Каталонії завжди був високий рівень розвитку біосанітарного комплексу, особливо інновацій та досліджень. Оскільки в ці галузі вкладалися колосальні кошти, тут завжди прагнули працювати кращі дослідники. Я — так само. Я уродженець Мадрида, і багато років тому мій шеф Хосе Басельга, побачивши, чим саме я займаюсь, повірив у мене і запросив до Барселони. Я, звичайно ж, не міг відмовитися «грати у вищій лізі» і переїхав сюди. Тут зібрані не тільки кращі дослідники Іспанії, але й багато хто із кращих у світі. Деякі повертаються в Барселону після тривалої роботи в інших країнах. Так, наприклад, доктор Массагe — безумовний світовий авторитет, який залишив керівництво відділенням онкології однієї з клінік у Нью-Йорку й повернувся сюди. А зараз ось опублікував результати досліджень про механізм утворення метастазів, який зробив революцію у світовій онкології. Сьогодні в Барселоні одночасно проводиться більше наукових досліджень, ніж у найвідоміших клініках, наприклад Memorial. Крім того, згідно з «барселонською моделлю» всі провідні онкологи-практики є ще й провідними дослідниками. Це забезпечує чітку практичну спрямованість науки. ВЗ Поговоримо про вашу спеціалізацію — рак молочної залози. Загальноєвропейське агентство за останні 5 років апробувало 4 нові препарати: Pertuzumab, Everolimus, Eribulina і TDM1. Три з них — справа ваших рук. У чому революційність цих новітніх засобів?

— Pertuzumab — моноклональне антитіло, яке прикріплюється до рецеп-

торів ракових клітин і блокує їх. Це найефективніший препарат для лікування раку молочної залози з метастазами, який був створений уперше за всю історію онкології. Ми зробили ставку на міждисциплінарний підхід у лікуванні раку, який і є єдино правильним. В онкології — як у симфонічному оркестрі: неможливо добре зіграти, коли є тільки хороший скрипаль, а віолончеліст або, тим більше, диригент поганий. Пацієнт із раком досі (навіть у хороших європейських центрах!) часто потрапляє до рук, наприклад, хірурга, який потім його перенаправляє до онколога або радіолога. Так не повинно бути. Потрібна єдина команда, в якій диригент — це онколог, що спеціалізується саме на даній патології і координує діяльність усіх інших фахівців: хірургів, спеціалістів із стереотаксичної радіохірургії, променевої терапії, психологів, генетиків. Повторюся: це повинна бути одна команда, причому із висококваліфікованих спеціалістів. Тільки тоді можна гарантувати, що пацієнт отримав найкраще лікування в той самий момент, коли це має бути зроблено! Якщо немає скоординованої команди, то найчастіше пацієнта спочатку відправляють на операцію. Але в ряді випадків не можна починати з операції, а спочатку потрібно провести хіміотерапію. У нас усі залучені фахівці разом обговорюють кожен випадок і знаходять найкращу стратегію. Це теж нюанс «барселонської моделі». ВЗ Яка сьогодні ситуація з раком грудей, і якою ви її бачите в майбутньому?

— Якщо ми говоримо про локалізовану пухлину, то відсоток повного виліковування в Каталонії складає на сьогоднішній день приблизно 80%. Якщо ж говоримо про пухлину з метастазами, то, знову ж, тривалість життя при правильній хіміотерапії, променевій терапії тощо — найвища. Поки зарано сурмити у фанфари, але я впевнений: найближчим часом ми зможемо домогтися хронізації — тобто перетворити важкі форми на хронічні, з якими можна жити довгі роки. Ми напружено працюємо саме над агресивними формами з метастазами. ВЗ Які напрямки роботи здаються найперспективнішими?

— Майбутнє онкології пов’язано із двома найваж ливішими речами: індивідуалізацією та персоналізацією лікування. Це зовсім різні речі, їх часто плутають. Коли ми говоримо про індивідуалізацію, то маємо на увазі, що кожен підтип пухлини (навіть того ж самого органу) залежно від своєї молекулярної природи, від наявності тих чи інших білків повинен лікуватися по-різному. Стратегія в кожному випадку абсолютно індивідуальна, оскільки ми говоримо про різні захворювання. Персоналізація лікування — це необхідність пропонувати кожному пацієнту, залежно від його персональних характеристик, оптимальне лікування. Коли ми говоримо про найбільш перспективні напрямки в онкології, то це, зрозуміло, імунотерапія. Ми вже навчили нашу імунну систему боротися з деякими раковими клітинами. Приміром, саме в лікуванні меланоми за останні 2-3 роки ми домоглися величезного прогресу завдяки імунотерапії. Майбутнє, безумовно, за цим!

«

У МЕНЕ НАЙКРАЩА РОБОТА У СВІТІ: Я МОЖУ ДОПОМАГАТИ ЛЮДЯМ У ВАЖКИХ СИТУАЦІЯХ, ТОМУ Я ПРОСТО ЩАСЛИВЧИК! ЯКЩО ОДНОГО ДНЯ Я ВТРАЧУ ЦЮ РАДІСНУ ЕНЕРГІЮ, ДУМАЮ, ЩО ПІДУ З ПРОФЕСІЇ. ДЛЯ ПАЦІЄНТІВ У МЕНЕ ПРИХОВАНА УНІВЕРСАЛЬНА ПОРАДА: «ЯКЩО ВАШ ЛІКАР ВИПРОМІНЮЄ ПЕСИМІЗМ І ТУГУ, ТЕРМІНОВО ЙОГО МІНЯЙТЕ!

«

ВЗ Пацієнти з дуже тяжкими випадками часто звертаються із проханням про зас- тосування новітніх препаратів, які ще не пройшли апробацію в Європейському агентстві, але, наприклад, уже апробовані американською FDA. Ваше ставлення до такої практики?

— Це практичний підхід — гранично орієнтований на ефективну допомогу пацієнтові. Якщо ми знаємо, що певний препарат дійсно працює, але поки не пройшов європейську апробацію, то вважаємо злочином не використовувати його через нашу європейську бюрократію. Існують спеціально укладені угоди, які дозволяють нам наступного дня після появи препарату в США використовувати його в Барселоні. Крім того, у багатьох важких пацієнтів є можливість бути включеними в програму клінічних випробувань новітніх експериментальних засобів. Деяким ця можливість допомагає значно подовжити життя — приміром так, як було із препаратом Pertuzumab. Якщо найкраще лікування включає участь у дослідницьких програмах, як можна в цьому комусь відмовити?! Мій шеф Хосе Басельга є одним із провідних світових борців за право онкологічних пацієнтів на швидке використання всіх новітніх засобів, і завдяки його зусиллям час проходження апробації як у США, так і в Європі скоротився.

ВЗ Онкологія — найагресивніша спеціальність. Чому ви вирішили стати онкологом?

— Рішення на користь онкології я прийняв на четвертому курсі університету. Мені хотілося вибрати найважчу область, де особливо важливо зробити прорив. Я дуже хотів сприяти цьому прориву. Спочатку думав спеціалізуватися на ВІЛ, але якраз у ті роки стало зрозуміло, що незабаром учені впораються з цією проблемою. Тоді я вирішив спеціалізуватися на дитячій онкології... і не зміг. Морально не зміг: ці страждання для мене виявилися нестерпними. Тому зрештою обрав дорослу онкологію. Це куди цікавіше й динамічніше, ніж хірургія, тут щороку дуже відчутний прогрес, і це захоплює. ВЗ Незважаючи на всі останні досягнення, пацієнти продовжують помирати від раку...

— Я так і не навчився з цим миритися. У мене завжди складаються дуже близькі стосунки з пацієнтами. Крім цього, коли ти спостерігаєш пацієнта 4-5 років, то неминуче стаєш близькою людиною і пацієнтові, і його родині. І коли такий хворий іде з життя — це дуже важко. Але я прекрасно розумію, що в моїй професії, коли ти не можеш урятувати людину, то повинен, принаймні, зробити все для того, щоб вона змогла піти підготовленою, примиреною і з почуттям виконаного обов’язку. Хворі, які переживають рак, стають набагато людянішими. У них змінюються цінності та орієнтири, людина починає відокремлювати важливе від другорядного і цьому головному приділяти увагу. Син одного дуже відомого мого пацієнта сказав, що він радий, що його батько помер від раку, а не від іншого захворювання, — завдяки цій хворобі сім’я пізнала батька як людину, а не лише як бізнесмена… ВЗ А чому вас навчила професія?

— Тому, що найважливіше — це робити щасливими людей, які тебе оточують, і самому насолоджуватися кожною хви линою. Кожен день нашого життя — це подарунок Бога, і їм потрібно впиватися, робити все із пристрастю та повною віддачею. Я намагаюся так жити — і на роботі, і вдома. У мене найкраща робота у світі: я можу допомагати людям у важких ситуаціях, тому я просто щасливчик! Якщо одного дня я втрачу цю радісну енергію, думаю, що піду з професії. Для пацієнтів у мене прихована універсальна порада: «Якщо ваш лікар випромінює песимізм і тугу, терміново його міняйте!» ВЗ Читала про ваші занурення з аквалангом серед акул і абсолютно неймовірне купання в озері Венесуели із крокодилами... Виклик та подолання — те, від чого ви отримуєте задоволення, так?

— Мабуть, так. У всякому разі, від сидіння перед телевізором я точно задоволення не отримую. А адреналін — він поза моєю роботою може бути вже тільки серед акул... Зате на роботі, коли ти стоїш на порозі якогось нового відкриття, нової стратегії лікування, адреналіну анітрохи не менше! Розмову вела Ольга СОЛОВЙОВА, спеціально для «ВЗ», м. Барселона

23

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ АКУШЕРСТВО

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

В. Г. ДЕМИХОВ. ПАТОГЕНЕЗ И ЛЕЧЕНИЕ АНЕМИЙ БЕРЕМЕННЫХ ВИДАВНИЦТВО: ПРАКТИЧЕСКАЯ МЕДИЦИНА РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 224

(виходить із 1990 року)

Загальний наклад 24 000 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ В. Т. ИВАШКИН. СПРАВОЧНИК ПО ИНСТРУМЕНТАЛЬНЫМ ИССЛЕДОВАНИЯМ И ВМЕШАТЕЛЬСТВАМ В ГАСТРОЭНТЕРОЛОГИИ ВИДАВНИЦТВО: ГЭОТАР-МЕД РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 560

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Головний редактор – БУРМАКА М. П.

Дане видання є результатом багаторічних досліджень проблеми анемії вагітних на основі сучасних технологій. Авторами представлений абсолютно новий погляд на патогенез цього клініко-гематологічного синдрому. Патогенез анемії вагітних є мультифакторним і не пов’язаний із дефіцитом заліза, як це трактували багато років. Головними факторами розвитку анемій вагітних є складні, часто комбіновані, порушення регуляції еритропоезу та метаболізму заліза. Автори не тільки розробили оригінальну схему патогенезу анемії вагітних на молекулярному рівні, але також запропонували і з успіхом використовували нові методи діагностики та лікування цього патологічного стану. Книга буде корисною акушерам-гінекологам, гематологам, терапевтам і патофізіологам.

Автори прагнули створити ілюстровану збірку в допомогу практикуючому лікарю і лікарю-досліднику, що вміщує відомості про основні інструментальні втручання, які застосовуються у гастроентерології. У компактному вигляді представлені основні види діагностичних і лікувальних маніпуляцій — як широко використовувані в щоденній практиці (езофагогастродуоденоскопія, колоноскопія та ін.), так і принципово нові ускладнені методики (імпедансометрія стравоходу, лікувальні втручання тощо). Включено інформацію про покази, протипокази, особливості підготовки пацієнта, деталі проведення маніпуляцій і ускладнення. Відображено організацію роботи ендоскопічного відділення, а також представлені лікарські препарати, що застосовуються в ході втручань.

Редакційна колегія БАХТЕЄВА Т. Д. – член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, Заслужений лікар України

ГЕМАТОЛОГІЯ А. Г. РУМЯНЦЕВ. ГЕМОГЛОБИНОПАТИИ И ТАЛАССЕМИЧЕСКИЕ СИНДРОМЫ ВИДАВНИЦТВО: ПРАКТИЧЕСКАЯ МЕДИЦИНА РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 448

ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В. Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ГАРНИК Т. П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» ЗАБОЛОТНИЙ Д. І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ЗАГОРІЙ В. А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор

ОРТОПЕДІЯ І ТРАВМАТОЛОГІЯ Д. Р. СКУДЕРИ. МИНИМАЛЬНО ИНВАЗИВНЫЕ ВМЕШАТЕЛЬСТВА В ОРТОПЕДИИ: В 2-Х ТОМАХ ВИДАВНИЦТВО: БИНОМ РІК ВИДАННЯ: 2014 СТОРІНОК: 338

ЗОЗУЛЯ Ю. П. – професор, академік НАМН України КОВАЛЬ В. М. – Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України

На початку подано теоретичну частину, необхідну для розуміння молекулярних основ патології, в якій представлені основи еритропоезу, біології, біохімії, клінічної патофізіології еритроцитів і їх складових частин (мембрани, метаболічних шляхів, гемоглобіну), а також механізм транспорту кисню, генетичної регуляції та синтезу глобінових і мембранних білків. Особливе місце відведено структурно-функціональним характеристикам гемоглобінів, обміну заліза, класифікаціям, етногеографії та диференціальній діагностиці найважливіших спадкових гемолітичних станів і метгемоглобінемії. В інших частинах керівництва докладно висвітлюються клінічні та профілактичні аспекти зазначених груп захворювань, включаючи медикогенетичне консультування та пренатальну діагностику. Визначним стало й питання терапії захворювань та їх ускладнень. Видання розроблене для лікарів-клініцистів, а також для молекулярних біологів, біохіміків і генетиків.

Книга трактує мінімально інвазивні технології у травматології та ортопедії. Клінічні відомості й хірургічні технології, а також поради та виняткові приклади, надані провідними фахівцями в цій галузі, дозволять читачеві швидко засвоїти весь комплекс нюансів мінімально інвазивних методик. Хірургортопед зможе почерпнути цінний довідковий матеріал, доповнений численними схемами, малюнками, фотографіями та діагностичними зображеннями. Видання призначено ортопедам та травматологам.

МІШАЛОВ В. Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ імені О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор ПИРІГ Л. А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України

ПЕДІАТРІЯ Т. Л. ГОМЕЛЛА. НЕОНАТОЛОГИЯ: В 2-Х ТОМАХ (КОМПЛЕКТ) ВИДАВНИЦТВО: БИНОМ РІК ВИДАННЯ: 2015 СТОРІНОК: 708 І 864

ПРОДАНЧУК М. Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л.І. Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, Заслужений лікар України ТРОНЬКО М. Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

УСІЧЕНКО І. Г. – президент Національного товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ЧЕКМАН І. С. – завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, професор, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В. І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, професор, Заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії наук комплексної безпеки

У 6-му виданні, перекладеному 8-ма мовами, книги, написаної фахівцями США, Єгипту, Фінляндії, Австралії і Канади, відображені зміни в цій галузі медицини, узагальнено міжнародний досвід стандартного ведення новонароджених пацієнтів, а також описані особливості спостереження хворих у різних медичних центрах світу. Поряд з основними поняттями неонатології представлений скринінг новонароджених, гемотрансфузія, ведення недоношених дітей, додаткові та альтернативні методи терапії у неонатології. Розглянуто ароматерапію й музичну терапію, дерматологічні захворювання, невідкладні стани, дефібриляцію, захворювання очей новонароджених, ретинопатії недоношених і багато іншого.

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1 ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138 ТЕЛ./ФАКС: (044) 485-00-96 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА Випусковий редактор...........................СВІТЛАНА ЛАРІОНОВА Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2.

Загальний наклад 24 000 Замовлення №30033 Віддруковано у ТОВ «Укрполiграфмедiа»: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 104 А

Літературне редагування та коректура..............................ТЕТЯНА НЕСТЕРЧУК Відділ реклами..................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

Виходить один раз на два тижні у п’ятницю

24

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua